[b][i]Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,
Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці:
Де той рік, де той проклятий тиждень і день,
Коли ми, українці, забули, що ми українці?
І що є в нас душа, повна власних чеснот і щедрот,
І що є у нас дума, яка ще од Байди нам в'ється,
І що ми на Вкраїні - таки український народ,
А не просто населення, як це у звітах дається.
І що хміль наш - у пісні, а не у барилах вина.
І що щедрість - в серцях, а не лиш у крамничних вітринах.
І що є у нас мова, і що українська вона,
Без якої наш край - територія, а не Вкраїна.
Я до себе кажу і до кожного з вас - Говори!
Говоримо усі, хоч ми й добре навчились мовчати!
Запитайте у себе: відколи, з якої пори
Почали українці себе у собі забувати?
Запитаймо й про те, як ми дружно дійшли до буття,
У якому свідомості нашій збагнути незмога,
Чим солодший од меду нам видався чад забуття
Рідних слів, і пісень, і джерел, і стежок від порога.
Українці мої! То вкраїнці ми з вами, чи як?
Чи в "моголах" і вмерти судила нам доля пихата?
Чи в могили й забрати судилось нам наш переляк,
Що розцвів нам у думах смиренністю "меншого брата"?
Українці мої! Як гірчать мені власні слова...
Знаю добре, що й вам вони теж - не солодкі гостинці.
Але мушу казати, бо серце, мов свічка, сплива,
Коли бачу, як люто себе зневажають вкраїнці.
Я вже й сам ладен мовить: "Воно тобі треба?.. Стерпи!"
Тільки ж хочу, вкраїнці, спитати у вас нелукаво:
Ради кого Шевченкові йти було в Орські степи?
Ради кого ховати свій біль за солдатську халяву?
То хіба ж не впаде, не закотиться наша зоря,
І хіба не зотліє на тлін українство між нами,
Коли навіть на згарищі долі й зорі Кобзаря
Ми і досі спокійно себе почуваєм хохлами?
Українці мої! Дай вам Боже і щастя, і сил.
Можна жити й хохлом, і не згіркне від того хлібина.
Тільки хто ж колись небо нахилить до Ваших могил,
Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна...
[color="#a81010"](Віктор Баранов)[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560746
дата надходження 19.02.2015
дата закладки 24.02.2015
За зіпунами* йдуть кацапи знову,
Прокинувшись з страшного бодуна.
Стіни замало, мало буде рову,
Щоби відгородитись від гівна!!!
Свою духовність – сморід перегару,
Прокислих щі і засцяних портків,
Блатний жаргон та рідні серцю нари,
Нам «РуССкій мір» принести захотів.
Ця алкашня, це здичавіле плем’я,
Обпившись бражки замість молока
На танках захищає православ’я,
І молиться на свого мудака.
Озброївшись в ростовськім гастрономі
Мочити пруться укрів і хохлів.
Засрали все що можна в себе в домі,
Тепер в Донбас, що зовсім зкацапів.
Чому Донбас колони, танки, гради
Тепер не робить спроби зупинити?
Ікони в руки, на коліна гади,
Задарма, суки, вчіться це робити.
Пролетарі – раби і боягузи,
Забилися по норах як щурі.
Не стукають щось касками лакузи,
І не бунтують грізні шахтарі.
Біду не звуть , вона сама приходить.
Юрба ж кричала, - «Путін, памагі»!
Вважали решта, їх це не обходить,
Безмозгі зовсім, чи такі благі?
Спостерігають мовчки цю руїну,
Кацап прийшов, як люмпен ваш велів!
Він вас навчить любити Україну,
Хохлів навчить і навіть москалів!
* Заробок в Московії здобутий набігами і грабежами.
28.01.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555429
дата надходження 28.01.2015
дата закладки 28.01.2015
Не стріляйте у Різдвяний день,
Народився в світі син Господній,
Кров нехай не ллеться від сьогодні,
Нам радіти б і співать пісень.
Боже, Україну хорони,
Відведи від нас кулак ворожий,
Завше свято у домівку кожну
У Різдвяну днину поверни.
Всюди хай лунає знову сміх,
Коляда і щирі побажання,
Мати після довгого чекання
Хай поверне сина на поріг.
Хай новонароджене Дитя
Об'єднає знову Україну,
То ж благаймо і в Отця і Сина
Мирного і світлого життя.
25/12/2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546283
дата надходження 25.12.2014
дата закладки 26.12.2014
ТОП-5 обіцянок Порошенка (квітень-травень 2014 рік):
1) АТО не має тривати тижнями, воно має тривати години;
2) Я продам всі свої фабрики "Рошен", залишу собі тільки "5 канал";
3) Ви бачили який в нас курс долара?10 гривень за 1 долар це дуже великий курс, я стабілізую гривню.
4) Ніяких перемовин з терористами бути не може, вони всі будуть покарані згідно законів і Конституції України;
5) Всі хто брав участь у розстрілі майдану, будуть знайдені і покарані."""
(П. Порошенко)
На основі цих обіцянок народився такий вірш...
Усе пусті слова та обіцянки:
По Україні далі гинуть люди,
Озимину у полі сіють танки,
Та тільки хліба навесні не бУде.
Зате буде багато шоколаду,
Бо фабрики працюють президентські,
І віритимем "п'ятому каналу",
Бо там все так, як хоче Порошенко.
І долар не підскочить-він стабільний,
Для того, в кого пусто у кишені,
Хто у холодній хаті не зігрітій
Останню гривню затиснув у жмені.
А що там на рахунок терористів?
Чому ж не покарали "по закону"?
Хоча вам не до того зараз. звісно,
Коли війна у Раді йде за "трони".
Вже цілий рік ми боремось за волю,
Один тиран утік, а що натомість?
Ми всі, неначе в замкрутому колі.
Чи не "гризе" вас президенте, совість?
Ми вірили,що з вами краще буде,
Та всі слова пусті-немов безодня.
За що тоді воюють наші люди?
Хіба за це лягла Небесна сотня?
26/12/2014Н.Хаммоуда
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546683
дата надходження 26.12.2014
дата закладки 26.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.12.2014
Любий внук старого Ферка ішов воювати
"Ану, вийдім на подвір'я, щоб не чула мати".
Взяв хлопчину попід руки, вивів за спіжарку:
"Бий, Іване, тих аспидів, щоб їм було жарко...
Без маскаля стане нам, дуже добре жити,
Будем собі в своїм полі садити й косити.
Даю тобі заповіт, а з ним моцну пушку,
Подивися, як нова, викопав з-під грушки.
Кажу тобі, мій онучку, бий ворога файно,
А, як буде той, "двохсотий", то дзвони негайно."
Дзвонить дід, уже за тиждень. Терпіння не має...
Чи вже є, отой, "двохсотий", - в Іванка питає.
"Діду, Ферку, любий мій, б'ю їх і рахую,
Ще двохсотого нема... П'ятеро бракує.
Оксана Максимишин-Корабель
28 листопада 2014 року.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540043
дата надходження 28.11.2014
дата закладки 28.11.2014
(Міську, я як люблю, то люблю, а як нє, то нє... І нема на то ради)
Тиждень тому бився в груди: стану дупутатом,
Буду жити дуже скромно й на одну зарплату.
Люди, буду чесним я. Зроблюсь доторканний,
Буду такий дуже файний, як пляцок сметанний.
Людоньки, та я за вас буду землю дерти,
Хочу вірно вам служить до самої смерти.
"Порву" грубих олігархів, як мавпа верету,
А собі збудую курінь з лози й очерету.
Пройшов тиждень. Я отой, що звесь дупутатом,
Йой, як мнягко на перинах стало мені спати.
Купив зразу нові мешти, придбав маринарку.
Я тепер вам не щобудь. Я - з молока старка.
Слухайте мене тепер, не буду дурити, -
Я за те, щоб дупутатам "торканість" лишити.
Троха собі так помислив, а що як хтось схоче,
Плюнуть мені щоєсили, та й помежи очі?
Га? Хіба то так пасує, цвіркнуть дупутату,
Не дай'Бо, плювок упаде на нову кравату...
Оксана Максимишин-Корабель
24 листопада 2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539200
дата надходження 24.11.2014
дата закладки 24.11.2014
Що ти знаєш, москаль, про мою Україну
(не образити хочу, питання болить),
чом лишаєш по собі криваві руїни,
чом бажаєш в крові нашу землю втопить?
Що ти знаєш, москаль, про лани і діброви,
де співа соловей із долоней Христа,
і про гори високі, і про чорнії брови,
і про пісню душі, і про пекло повстань...
Що ти знаєш, москаль, про свободу країни,
ти, народжений після кривавих розправ?
Ти не любиш людей - сіль землі України,
поважаючи тих, хто її обікрав!
Що ж ти знаєш, москаль, оповитий брехнею,
про нескорений шлях патріотів-дідів?
В штучнім світі своїм по-під склом мавзолею,
ти поменшав, москаль, значно ти порідів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533035
дата надходження 28.10.2014
дата закладки 28.10.2014
...Десь на Сьомому Небі
Господь запивав валер"янку...
Сонце мовчки скотилося в темряву,
сльози - у чай...
Хтось - давився омаром,
Хтось - криком в підбитому танку...
Хтось тихенько співав "Алілуя",
а Хтось відчайдушно - "Стріляй!"
Хтось так солодко хляпав
медами... Хтось кров"ю вмивався...
Хтось ефектно жбурляв
срібняками новітніх Голгоф...
І Господь уві сні шепотів: "...я - награвся!
....награвся..."
і нервово намацував кнопку
із надписом "Off"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532340
дата надходження 25.10.2014
дата закладки 25.10.2014
В наших українців є така харизма,
Міряємось, браття, всі патріотизмом.
Хтось найбільший прапор встановив над дахом,
Хтось побив сусіда: він москаль – невдаха,
Інший в вишиванці їде на роботу,
Всяк себе вважає справжнім патріотом.
Вже стовпи й паркани в жовто-синій фарбі,
Навіть у дівчаток – українки - Барбі!
Патріот у Лорак кинув шар багнюки,
Щоб не забувала України,суко.
Щось таке знайоме у тих перегинах,
Вже були парторги в деяких країнах.
Кричимо щодуху ми «Героям Слава!»
А герої гинуть й це буденна справа.
Чи не патріотка в чорній хустці мати,
Що всіх генералів стане проклинати?
Що вождям країни смачно плюне в очі?
Бо живого сина, не Героя хоче!
Чи співає німець гімн свій щогодини?
Скажеш, він не любить рідної країни?
Де ж воно те вічне, щире та розумне?
Що із нами сталось?Сумно , браття, сумно…
Все піар.. Реклама на сльозах та крові,
Знов вожді клянуться в щирості й любові
До свого народу! Добрі олігархи!
Тільки їхні дітки – десь у аквапарку
В Лондоні,Парижу, навіть на Тайвані,
Рухають фігури вдома на дивані.
Вигідна війна їм, це ж великі гроші,
Ви же , патріоти, всі такі хороші,
Йдіть їм, догоджайте, підставляйте спину,
Тільки пам’ятайте: то – не Україна!
Отакі ми - діти: щирі та наївні,
Віримо у казку, що всі люди рівні.
Платимо податки – це ж патріотично,
А нас все грабують вдвічі або втричі.
Хтось із нас глузує, хтось боїться саме.
Хтось спокійно грає нашими життями,
Ми же копійчини зберемо останні -
Біженцям та дітям,бо ми з вами крайні.
Тож включайте мозок, любі патріоти,
Від своїх Фейсбуків відривайте попи,
Та люструйте владу, що знов лізе скопом,
Можемо не гірше жити ніж в Європі.
Шлях важкий та чесний починавсь з Майдану,
Не дамо же ,браття ,нас ввести в оману,
Бачили і справжніх, і лжепатріотів,
По ділах судіть ви, та по їх роботі.
Обіцянкам вірить – щастя нам не буде,
Відрізняти треба золото від бруду.
Піднімайте , браття,наш народ з руїни,
Отоді й здійсниться розквіт України!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531028
дата надходження 19.10.2014
дата закладки 19.10.2014
Ми наодинці з осінню зостались,
подібні за характером і змістом,
за пелену дощу удвох сховались
від шуму надоїдливого міста.
Ховаємось за вранішнім туманом,
занурюючись у меланхолі́ю,
щоби, напившись смутком, мов дурманом,
віддати його волі вітровію.
А з ним – весь біль і сум, і страх утрати,
що тисне душу, наче привид плахи,
відпустимо з душі, відкривши ґрати,
нехай їх віднесуть у вирій пта́хи...
І вітер, розігнавши хмари сірі,
очистить синь. Заграє сонце соло,
розбудить листя, наче струни ліри,
і світломузика наповнить світ навколо.
Від того сяйва й лагідності вітру
зацвірінчать, оживши, птаства зграї,
на тьмяній, досі неживій палітрі
всі диво-барви осені заграють.
Люблю в осіннім зо́лоті стежинки,
пташок прощальні хори стоголосі...
Ти, осене, примхлива... бо ти – жінка,
я ж – твій двійник, примхлива жінка-осінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528712
дата надходження 08.10.2014
дата закладки 09.10.2014
Ми Бендери з міста Львова, так ми й справді гонорові,
Та за нашу Україну боримося без упину.
Ти наш край не ображай, а образиш, так вважай,
Москалюга дурнуватий, будеш знов від нас тікати!!!
Ми зберемося докупи, сядемо в воєнні танки,
І пішов москаль до дупи, будем ми атакувати!!!
Ми за нашу Рідну мову і за землю Українську
Будем битися до крові, москалям дамо по писку!
А той путін дурнуватий думав , що він тут господар.
Треба йому надавати, бо Бендери ми зі Львова!!!
Москалюга дурнуватий, як тобі не зрозуміти,
Що за свій ганебний вчинок будеш в пеклі ти горіти???
Ми Бендери з міста Львова, можеш нас ти не любити,
Обіцяємо, що скоро виженем тих паразитів!!!
Москалям вже тут не місце в нашій рідній Україні.
Надаємо їм по писку і залишимося вільні!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525696
дата надходження 25.09.2014
дата закладки 25.09.2014
"Народ мій є, народ мій завжди буде, ніхто не перекреслить мій народ!" (В. Симоненко)
Ми так від вас втомилися, сусіди!
Нам ваше все зненавиділось вмить...
Хай бачить Бог, як мій народ болить,
Коли страждають матері і діти.
Хай чує Бог,як кличе батько сина,
Як просить повернутися живим.
Як друга покидає побратим,
Яка важка скорботи нам хустина.
Яка вона, сусіде, ціна смерті?
Яке воно життя тобі на смак?
Чи виправдає мірою срібняк
Всі душі понівечені й роздерті?
Хай Бог простить, а я простить не можу...
Мені на це бракує все ще сил.
Земля не вистигає від могил...
Я цьому оправдання не знаходжу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513089
дата надходження 23.07.2014
дата закладки 23.09.2014