Все ще гримлять на Сході блискавиці
Земля все стогне від кривавих ран
З-за хмари світять із небес зірниці
І стелиться кругом війни туман....
Приспів:
Схилилась у задумі сива мати
А син перед очима знов і знов
Ще довго буде память не згасати
Бо вічна материнська є любов......
І памяті не заросте стежина
Пробється в небо жита колосок
А мати жде, чекає все на сина
Хоч доля одягла уже вінок......
Приспів:
Ніч відступа, й не спить на сивих косах
Над річкою ще стелиться туман
І сина слід десь губиться у росах
А серце матері щемить у зморшках ран....
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692944
дата надходження 07.10.2016
дата закладки 15.10.2016
Там , де річка вється, тихою водою
Йде любов й сміється,бо вона зі мною
Світлої дороги, я її бажаю
Я шукаю долю, не шукаю Раю.....
Приспів:
Доленько мінлива-- де тебе шукати?
Чи прийдеш колись ти, до моєї хати?
Станеш на порозі, щиро усміхнешся
Заспокоїш серце, й піснею озвешся?......
Вийшла доля з хати, та й пішла травою
Щире маю серце, прошу, будь зі мною
Хочеш, тобі доле, пісню заспіваю?
Я тебе шукаю, не шукаю Раю....
Приспів:
Там де річка вється, тихою водою
Йде любов й сміється, бо вона зі мною
Світлої дороги, я її бажаю
Я шукаю долю, не шукаю Раю....
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675250
дата надходження 30.06.2016
дата закладки 30.06.2016
БУР`ЯН.
Сонце було у душі щоденно.
Майбуття блищало ніби скло.
Вірилось: все буде в нас напевно
Щастя, радість, віра і тепло.
Та недовго сяяла погода
Раптом обгорнула все пітьма
Ухопила, мов хижак, за горло,
Горя незагойного зима…
А літа такі дістались довгі:
Аж піввіку тягнеться линва…
Сіялось щоденно зерно-слово,
Та злиденні видались жнива…
Чом отак? Невже був недолугим,
А чи, може, засмоктала лінь?
Чи роки без раю, без подруги
Назавжди наклали свою тінь
Як тенета вічної скорботи,
Що глушили порух на вірші?
Ні! Не лінь. Був всі літа в роботі.
А слова… збирав їх «для душі»…
Все таємно… соромно, бач, було…
Весь той біль прожитого життя…
Нащо те показувати людям,
Нащо їх знайомить з почуттям,
Що тебе усі літа катує
І яке коханням не назвеш?..
Вже тебе давним-давно не чують,
А ти й досі думками живеш,
Які просто видаються зайві
В сьогоденні бідного буття!
Так було… по рік передостанній:
Душу струсонуло почуттям.
Не колишнім, а не знано новим,
Коли вже нічого не чекав…
Чи то погляд… чи проста розмова…
Чи життям згорьовані вуста…
Щось в цій жінці було незвичайне,
Не вкладалось в рамки: «як усі»…
В глибині очей яскріла тайна,
Цілісність чудової душі
І якась уроджена шляхетність
Підкупала, ворожила в ній.
Дивувала виняткова чесність
В дійсності брехливих наших днів.
Зустрічі частішали… хвилини
Пролітали мов єдина мить…
І душа самотньої людини
Потяглась до неї мимохіть.
Став себе ловити на тій думці,
Що здурів! Що втратив ясний ум.
Нащо ти потрібен оцій жінці?!
А ночами – неспання і сум…
Німий відчай: не змінити долю…
Надто пізно зустріч відбулась.
І таємне вирвалось на волю:
Сорому загата прорвалась
І любов нестримною рікою
Розлилась в бурхливому вірші…
Раювали в цьому ми обоє:
В почутті зріднілі дві душі.
Так було, аж поки злоязикі,
За брутальні плітки не взялись.
Між людей: сусідів або близьких
Слухи, пересуди потяглись,
А у неї діти вже дорослі…
Малі внучки… та й не ті літа…
Та і я, - дивак старий, бездомний…
Нащо їй подібна срамота?..
І розпалось!!! Начебто, як друзі…
А насправді, поміж нами клин.
Я тепер як той бур’ян на лузі:
Посивілий, знічений полин.
Жовтень 2013 рік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671033
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 09.06.2016
Давай зберемось друзі
Колись у ріднім крузі
Молодість покличемо свою
Є про , що згадати, долю розказати
У благословенному краю....
Приспів:
Летіть із доріг
На рідний поріг
Вертайтесь додому ви знову
Бо кличе зоря
Нам з неба сія
На щиру душевну розмову
Згадаємо ми
Як швидко зросли
І як по світах розлетілись
Блукав наче птах
У дальніх краях
Сьогодні нарешті зустрілись....
Тут рідне усе
Джерельце і те
Напоїть своєю снагою
А стежка крута, що в люди вела
Давно заросла вже травою....
Приспів:
Із памяті літ
Немов в диво- світ
Вертаюсь я подумки знову
Вас поруч нема, та знаю імя
І з вами веду я розмову.....
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668236
дата надходження 25.05.2016
дата закладки 26.05.2016
Ген за обрій синій
Клином журавлиним
Пролітають роки
Й молодість моя
Завесніло в полі
Де ті крихти долі?
Що дала в дорогу
Рідна сторона....
Приспів:
Із країв далеких
Вже летять лелеки
До своєї хати
Всі птахи летять
І я теж звертаю
До рідного краю
Де в душі чекає
Божа благодать.....
Зажурусь до болю
Гляну на тополю
Спомином прилинуть
Ті дитинства дні
Журавлі курличуть
Ніби в небо кличуть
Рано відлітати
В небо ще мені....
Приспів:
Відлітають роки
Десь у світ широкий
Спогади розтануть
В голубій імлі
Вже не стане мати
На порозі хати
ЇЇ вже забрали
В стрій свій журавлі......
Приспів:
Обніму тополю
Зажмурюсь від болю
З журавля криниці
Я води напюсь
Серцем памятаю
Тебе, рідний краю
З памяттю дитинства
Я не розминусь....
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663594
дата надходження 03.05.2016
дата закладки 06.05.2016
[i] Світлій пам’яті легендарного Дмитра Гнатюка
[/i]
[youtube]https://youtu.be/UhETNnW3VQ4[/youtube]
[i][b][color="#3a93ba"][color="#0836a1"]За обрій закотилось сонце України,
назавше стих карпатський баритон…
Від старця сивого до вдячної дитини –
всіх чарував його пісенний тон.
Епохи символ, знак доби прозріння –
прогресу України пектораль!
Глибинне буковинське мав коріння,
ідилію – тримбіти пастораль.
Він на своїх атлантових раменах
тримав у майбуття Вкраїни міст,
та невблаганна панна Мельпомена
покликала до себе… Саме в піст.
Знаменна тут ознака!.. Бо великі
відходять в рай у великодні дні –
була страсно́ю п’ятниця… Музи́ки
принишкли на цім світі, бо одні…
Напевне, богу Геліосу й Сонцю
не вистачало лику співака,
щоб бути там світилом-охоронцем...
Така планида.
Доля в нас така![/color] [/color]
[/b]
30.04.2016 [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663272
дата надходження 01.05.2016
дата закладки 02.05.2016
Зробиш вигляд, що досі вагаєшся,
Але ж погляд не бреше...
- Вже йдеш?
- ............
- Я в гріхах твоїх пошепки каюся.
Я причина їх?
- ............
- Знаю.
- ...........
- Авжеж...
Зробиш вигляд, що шанс у майбутньому
Ти прямуєш шукати для нас,
Та не знайдеш присутність в відсутності.
- ...........?
- Вже погас наш вогонь. Вже погас...
У прощанні прощення ховається.
- ...........?
- Пробачаю. Стираю сліди.
Погляд каже - я досі вагаюся,
Але губи мовчать.
- ...........
- Все
- ?; !
- Іди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650708
дата надходження 11.03.2016
дата закладки 11.03.2016
Ми є народ, і слово наше праве,
І дії наші, й наш рішучий крок ,
Майданів не допустимо кривавих,
Бо з нами Правда, Сила, з нами – Бог!»
Слова ці нам сьогодні так потрібні,
Немов молитва, Божа і свята,
І предкам нашим будьмо вірні, й гідно
Заявимо про себе у світах.
Єдині будьмо, захід, схід і південь,
І північ з центром дорогі для нас.
В імперію ми більше вже не підем.
Це – вирішальний, історичний час!
8.12.2013.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645655
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 21.02.2016
Якби ж могла я, як колись,
На ручки взять своїх синочків,
Щоб сподівання всі збулись,
А буревій не рвав їх мрій-листочків.
Якби ж могла я, як колись,
Їм колискову заспівати.
На небі зіроньки...дивись...
Їм би ніколи не згасати.
Змолотить все комбайн життя,
Мов сніп достиглих колосочків.
Вже мелять жорна навмання...
Я так боюся за синочків.
Гуркоче танками війна.
Гуде ворожа колісниця.
А я в молитві і без сна.
Я ненька, ваша захисниця.
Невпинно час летить вперед,
А так нічого й не змінилось.
Я вип'ю чашу повну вщерть...
Від болю б серце не спинилось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634709
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 14.01.2016
І черешню в садку,
І берізку в гаю,
І хмаринки у небі, і зорі,-
Я безмежно люблю,
І живу, як пливу-
Платан-човен у синьому морі.
А ще рибу й птахів,
І домашніх котів,...
І стежки, і безмежні простори,
І ліси, і поля,
І озера, й моря,
І широкі степи неозорі.
Небо синє й блакить,
Як його не любить?..
І проміння ласкавого сонця,
Квітку ніжну, й на ній,
Як сльозинку з-під вій
Роси краплі...І світло з віконця.
А ще дощ і туман,
І оселю, й паркан,
І вогонь...Й навіть дим від багаття.
І веселий струмок,
Як повітря ковток,
Що дає мені силу й завзяття.
Не шукаю слова,
Їх знаходить душа,..
Не рахую ні часу, ні років.
Тут мої всі садки,
І річки, і ставки,
Що дають і натхнення, і спокій.
І я далі піду,
Біль вгамую й біду,
Все зроблю, що від мене залежить.
Силу я віднайду,
Ще й вірші напишу,
Все мені тут, і людям належить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612591
дата надходження 11.10.2015
дата закладки 18.10.2015
( З Днем бібліотекаря)
A ви слухали тишу?
Як книжки на полицях
Щось шепочуть про долі свої.
І так пошепки...
Кличуть і кличуть
Нас в далекі незнані краї.
І цей шелест сторінок
Шепотіння німого,
Зачарує і звабить,
І в душі защемить.
Упліта візерунком
Мільйон павутинок
Із думок, із легенд,із казок.
Ви послухайте...ні?
Так, не кожен почує.
Лише той, хто душею
Приріс до книжок.
І щоранку крокує
До скарбниці святої
Із думок, із легенд, із казок.
Он з полиці мелодію
Ніжно співає...
Там...сміються закохані
У весільнім танку.
А в куточку десь мати
До Бога благає...
І шепоче молитву святу.
А он там теореми,
І числа, і знаки,
І сузір'я далекі,
І незнані світи.
А ось тут те, що кожен
Із нас має знати
Про свій край,
Де народжений ти.
Отак слухати тишу
Уміє не кожний.
Лише той, хто душею
Приріс до книжок.
І снує все життя
У думках-павутині
Із легенд, із пісень, із казок.
І так буде довічно
У цім замкнутім колі.
Вже новим шелестять
У книжках сторінки.
Ця професія вічна,
Бо донині й відколи
Найцінніше для людства - книжки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610438
дата надходження 30.09.2015
дата закладки 03.10.2015
Я бачила, як плакала душа,
І то були не сльози, ні - не сльози.
Осіннє листя з клену опада,
І замерза на вранішнім морозі.
Я бачила, як плакала душа.
Щербатий місяць спотикнувсь на ганку,
Вона ж, закам’яніло мовчазна,
Чекала заблукавшого світанку.
Я бачила, як плакала душа....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594804
дата надходження 20.07.2015
дата закладки 27.09.2015
[i][b]Слова - Романа БОЙЧУКА,
Музика - Михайла ГЕРЦА,
Виконує - Марія ІВАНИЦЯ.[/b][/i]
Для перегляду ролика, перейдіть за цим посиланням:
https://drive.google.com/file/d/0B2qAd8nrAROib3dKaVRwRjN5SXc/view?usp=sharing
І.
Йде стежкою місяця ніч у Івано-Франківськ,
Міська стометрівка ввімкнула свої ліхтарі,
В одній із кав'ярень зі свіч тихо скрапує віск,
Вальсує під скрипку романс на бруківці старій.
Приспів:
Відлунням летить у даль
Прекрасний душі романс,
Виводить смичком скрипаль
Івано-Франківський вальс.
ІІ.
Заслухані всі перехожі сповільнюють хід,
Закохані пари беруться за руки в танок,
Маестро й собі їх повторює рухи у слід:
Вальсує зі скрипкою в парі по струнах смичок.
Приспів:
Відлунням летить у даль
Прекрасний душі романс,
Виводить смичком скрипаль
Івано-Франківський вальс.
ІІІ.
Вже зоряна нічка занурила місто у сон
І згаснувших свіч у кав'ярні застиг талий віск.
Вальсує невтомно смичок вздовж натягнутих струн;
Продовжує стиха співати Івано-Франківськ.
Приспів:
Відлунням летить у даль
Прекрасний душі романс,
Виводить смичком скрипаль
Івано-Франківський вальс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557627
дата надходження 06.02.2015
дата закладки 29.07.2015
Дощем дихнуло літечко,
І покотом в траву.
Зашелестіло листячко,
Живу...живу...живу.
Черпають сили квіточки,
Їм треба ще цвісти.
Прийшло спекотне літечко,
А їм рости...рости.
Вони спішать напитися
Живильної води.
А потім заквітчатися
У кетяги краси.
Хмаринки в небі зграями
Кружляють хоровод.
Їм вітерець мелодію
Наспівує на двох.
Так жаль мені хмариночку,
Заплакану й сумну.
Зажди, всміхнеться сонечко
І висушить сльозу.
Ті сльози потім росами
Впадуть у споришах.
А ця краса хай косами
Вплететься у віршах.
пр:
Ой літо, літо, літечко,
Душа моя співа.
Я просто україночка,
А навкруги краса.
Зоя Журавка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584268
дата надходження 29.05.2015
дата закладки 30.05.2015
Діти мої, я б хотіла для вас
Усі зорі на небі зібрати.
Щоб у місячнім сяйві
Серед сотні доріг,
Змогли щастя своє відшукати.
Щоб любилися вранці,
Як вперше в житті,
А при зорях, неначе востаннє.
Збережіть почуття. Пам'ятайте:
У житті найцінніше - це ваше кохання.
Не жалкуйте, що доля на скроні війне
Ніжним сріблом тонкі павутинки.
У суцвіття збирайте свої почуття.
Бережіть, мов з корал намистинки.
Не рахуйте роки, що зозуля кує,
А плече у біді підставляйте.
Із онуками разом у дружній сім'ї
Надвечір'я своє зустрічайте.
Мама Зоя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577524
дата надходження 27.04.2015
дата закладки 29.04.2015
Приймач налаштований вдало,
І настрій - один позитив,
Бо вірш, який щойно читала,
Добром моє серце залив.
Якщо пише автор душею,
Вливає частинки у суть,
То із теплотою цією
Всі мрії у казку несуть,
Де барви весняні й узимку,
Де музика є й в тишині.
Я серцем ловлю невидимку –
У барвах весняних пісні.
Тепло в Ваших віршах і ласка,
Добро, що всередині є.
Пишіть! Не спиняйтесь, будь ласка.
Хай Бог Вам наснагу дає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576151
дата надходження 21.04.2015
дата закладки 21.04.2015
«Оселюсь я відлюдником
і слухати буду бджіл.
До мене прийде спокій там
сповільненим дощем.»
(Вільям Батлер Єтс)
Колись давно я піднявся на вершину гори Кокнарі, що в графстві Слайгьо у Коннахті. На верхині цієї кори височіє кам’яний курган, насипаний багато тисячоліть тому. За легендою, в глибинах цього кургану похована королева Медб. Стоячі на вершині кургану я думав про сиву давнину моєї сумної Ірландії. І тут помітив чорну грозову хмару, що сунула небом. Почало гриміти і блискавки, що освітлювали небо – таке ж сумне як в часи короля Лугайда мак Лоегайре. І тоді я написав таке:
Бавимося в хованки
Зі старою худорлявою жінкою
Вдягненою в біле,
Що тримає в руках
Серп і косу
Що зроблені з заліза
Допотопних метеоритів.
Граємося в піжмурки
З бородатим дідом
У якого всі посмішки
Сумні як осінній дощ,
У якого всі жарти
З журбою старих криниць.
Ми – гравці у кумедні ігри –
Завжди дитячі,
Але завжди азартні.
Ми – діти чорної землі
І спраглого сонця.
Ми – люди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424443
дата надходження 12.05.2013
дата закладки 09.06.2014