dovgiy: Вибране

Олекса Удайко

КРАСНА ВИШЕНЬКА

         [i]Росте  черешня  в  мами  на  городі,
         Стара-стара,  а  кожен  рік  цвіте,
         Щоліта  дітям  ягодами  годить,
         Хоча  вони  й  не  дякують  за  те.
                                             [b]  Микола  Луків[/b][/i]
       [youtube]https://youtu.be/hKfFLVzn43U[/youtube]
[i][b][color="#740982"]Красна  вишенька
красну  вишивку
одягає  в  житті  раз-у-раз,
серед  віточок  –
рідних  діточок,
як  трапляються,  не  для  прикрас.

І  намистечко  –
спіле  листячко
обрамляє  її,  мов  смарагд.
Ще  й  коралями  –
чудо-лялями,
чудо-вишнями  –  роду  парад.

Красну  вишеньку  –
дань  Всевишнього  –
з  ласки  Божої  і  дідуся
при  повіточці
в  пару  квіточці
посадила  з  добром  матуся́…

Світ  завдячений
неперервністю
не  розпутницям,  і  не  царям  –
вкрай  привітним  (бо
люблять    діти  ж  їх),
лиш  коханим  своїм  матерям.[/color]
[/b]
12.05.201

На  світлині  автора  -  остання  представничка
жіночого  полку  племені  з  Удаю  внучка  Ханна,
що  народилася  і  мешкає  у  Німеччині.[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835326
дата надходження 12.05.2019
дата закладки 19.05.2019

Олекса Удайко

Я НЕ ЛЮБЛЮ

           [i]Ти,  брате,  любиш  Русь,  
           Як  дім,  воли,  корови,  —  
           Я  ж  не  люблю  її  
           З  надмірної  любови.  
                                           [b]Іван  Франко[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/eYj8ciqAPcA[/youtube]
[i][b][color="#4e0480"]Я  не́  люблю,    коли  тьмяніє  ранок
від  хмар,  що  застеляють  виднокрай,
коли  світила  сонцеликий  пряник
не  радує  пташиний  водограй.
                           
Я  не́  люблю,  коли  бруднять  газони
і  топчуть  квіти,  листя  і  траву,
коли  нам  глобалісти  і  масони
указують,  як  жити  наяву…  

Я  не́  люблю,  коли  в  причілку  хати
не  кублиться  гучна  сім’я  лелек,
не  до  вподоби  кітч,  пуста    пихатість,  
що  марнослів'ям  повнять  родинний  глек.

Я  не́  люблю  кружляння  круків  чорних
над  димарями  мирних,  рідних  хат…
Я  не  люблю  пісних  і  "чудотворних",
хто  не  тримається  своїх  пенат!  

Я  не́  люблю,  як…  плачуть  з  горя  діти,
як  ллється  молода,    невинна  кров…
Нехай  в  огні  належить  тим  згоріти,
хто  посягнув  на  ближнього  покров!

Я  не́  люблю,  коли  обцасом*  –  в  душу,
коли    на  сміх  береться    сивина...

Відтак  весь  гнів  я  виплеснути  мушу,
не  втримавши  обурення  сповна!

Я  не́  люблю!..  Та  з  почуттям  любовї
за  неньку-Україну  помолюсь!  
Бо  не  люблю  її  найпаче  болю,
її  страждань  і  болю  
                                                                   н  е        
                                                                                       л  ю  б  л  ю  !
[/b][/color]
27.05.2019
_________
*каблук,  підбір.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833765
дата надходження 27.04.2019
дата закладки 03.05.2019

Олекса Удайко

ЗОРІ ЩАСТЯ

       [i]До  дня  поезії  
       та  Щастя...
       Казала  Настя:
       "як  удасться"...[/i]
                               [b]  Tth[/b]
[youtube]https://youtu.be/8S7F9P29ZGA[/youtube]
[i][b][color="#ba07bd"]Я  долю-ружу  посаджу  на  підвіконня
і  сонечко  в  кватирку  запрошу…  –
Нехай  несуть  її  до  зір  небесні  коні
наперекір
дощу…

Нехай  у  ній  бушує  неугавний  Гелій  –
і  сонячну  енергію  віддасть…
До  тебе  ж,  добрий-кароокий-щедрий  геній,
всім  духам  чорним  
зась!

Краплини  вічності  моєї  –  все  для  тебе:
тобі  ввіллю  свій  древній  архітип
і  зорепадом  уквітчаю  наше  небо  –
сип  зорі  щастя,
сип![/color][/b]

20.03.2019[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829842
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 30.03.2019

Олекса Удайко

ПОЕЗІЯ – ЦЕ…

           [i]Певно,  стомились  від  сьогодення...
           Хочеться  гарної  музики,  поезії...
           І  просто...  "нічогонеробтва"  –
           подумалось  мені...  І  ось  –
           вкотре!  –  таймаут!            [/i]
[youtube]https://youtu.be/o89kEMsLFQs
[/youtube]
[i][b][color="#890f9c"]Віршуємо  й  не  думаєм  всерйоз,
чи  маємо  на  те  благословіння.
Чи  то,  бува,    не  хляка  чи  мороз,  
не  словоблуд...  напутнього  начиння?

Поезія  –  це  ліки  для  душі,
від  болю  в  серці  екстрена  пігулка,
поезія  –  не  епос  і  вірші  –
по  фібрам  серця  трепітна  прогулька    

Поезія  дарує  кращі  з  прав  –
творить  канони,  пестити  моралі.
І  хто  із  нас  бентежно  не  збирав
римовані  на  ниточках  коралі?!..

Поезія  –  від  Бога  щирий  гранд,
аванс  Творця  за  прояв  милосердя!
Поезія  –  змовкання  канонад,  
не  вбивство  доль  у  січі  душ  і  тверді…

Поезія  не  любить  звучних  слів,
вона  –  інтим,  квиління  душ  чаїних,
поезія  –  глас    ангельських  послів,
код  алгоритму  співів  солов’їних…

Поезія  –дарунок  Божих  ласк  
творителям,  у  кого  серце  щире,
поезія  –  шукання  Світлих  паск
і  меса  –  тим,  хто  відлітає  в  ірій.

Поезія  –  божественна  Любов
до  тих,  хто  щиро,  без  лукавства  любить…
Поети  тчуть  нагій  душі  покров,
та  їх  Господь  шанує  і  голубить.[/color]  [/b]
 
25.03.20199[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830480
дата надходження 25.03.2019
дата закладки 30.03.2019

Світлана Моренець

Дві пристрасті

[b][i][color="#000080"]У  кожного  свої  є  вподобання
з  того  безмежжя,  що  згубило  лік.
Позбутися  їх  –  марні  намагання,
в  полон  здались  ми  залюбки  й  навік.
Ті  люблять  танці,  спорт,  мистецтва  твори,
а  хто  в  обійми  Бахуса  бреде...
Я  ж  –  у  полоні  чарівниці-Флори.
На  сходинці  за    нею,  Муза  жде,
бо  знає  добре:  я  в  цупких  тенетах
страшної  сили  –  магії  краси.
Мій  сад  для  мене  –  чарівна́  планета
буяння  дивоцвітів  і  яси.

Вражає  диво:  непримітний  корінь,
насіннячко,  а  іноді  й  листок,
враз  розіллються,  як  весняна  повінь,
квітучим  різнобарв'ям  пелюсток
у  ніжність  перших  крокусів,  нарцисів,
тюльпанів,  незабудок  голубінь,
в  помпезність  фараонову  ірисів,
півоній  чи  в  дельфініумів  синь.

Жаринами  полум'яніють  маки,
контрастом  їм  –  гортензії  шапки,
проснулися  від  сонця  портулаки
і  виткали  яскраві  килимки.
В  коронах  гордих  королівських  лілій
заграла  діамантами  роса.
З  дерев,  щоб  ті  від  спеки  не  зімліли,
розвісили  ліани  паруса.

З  верхівки  вишні,  обійнявши  гі́лля,
стовбурчить  вушка  "кручений  панич",
силкується  згадати,  мов  з  похмілля,  –
що  він  робив  на  вишні  цілу  ніч?
Мов  наречена,  вквітчана  веранда
потічками  з  ломиносів  квіток.
Цариці  незрівняннії,  троянди,
ошатно  оповили  закуток...  –

Для  них  раніше  сонця  прокидаюсь,
спішу  в  мій  рай  по  вранішній  росі,
блаженно  в  Божій  розкоші  купаюсь,
виспівуючи  серцем  гімн  красі.
Затамувавши  подих,  –  не  зламати  б!  –
я  вітерцем  над  квітами  лечу
і,  вбравшись  у  п'янливі  аромати,
розчулена,  з  пелюстками  тремчу.

Я  в  цьому  царстві  квітів  –  повелитель...  –
і  в  ролі  землекопа  та  раби.
"Кайфую"  від  краси  як  небожитель  –
і  падаю  від  втоми  чи  журби...

Що  ж  Муза?
                                     Неспроможна  на  образу,
ховається  за  плетивом  гірлянд
і  шле,  всміхнувшись,  думку,  о́браз,  фразу,
що  я  читаю  в  шепоті  троянд.

О  світла  Музо!  Літо  вже  за  гори
несуть  птахи  на  крилах,  за  моря.
Разом  з  теплом  розтануть  чари  Флори,
і  упаду  в  твої  обійми  я,
бо  скучила.
                                     І  ми  не  раз  –  вже  скоро!  –
під  плач  дощів,  під  музику  вітрів,
біля  вогню  в  холодну  сніжну  пору
торкнемось  поетичних  вівтарів.[/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807024
дата надходження 18.09.2018
дата закладки 07.02.2019

Світлана Моренець

У віршах – плач і спів душі

Я  лише  вчусь  писати  вірші,
товариші.
Тому  вони  –  не  майстра  витвір,
а  стан  душі,
що  звідала  в  житейськім  морі
любов  і  біль,
тремтливе  щастя  й  чорне  горе,
й  на  ранах  сіль.
Горнила  бід  її  кували,
неначе  сталь,
різьбили  грані,  шліфували,
немов  кришталь...

То  ж  стала,  як  струна  од  вітру
чи  камертон,
зі  смутком  й  радощами  світу
звучати  в  тон.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809322
дата надходження 08.10.2018
дата закладки 07.02.2019

Амадей

СОН

     Сон

                   Та  й  сон  же,  сон,  напричуд  дивний
                                   Мені  приснивсь.

                             Т.Г.Шевченко.  Сон.


Мені  під  ранок  сон  происнився,
Немов  Прем"єр  на  паперті  стояв,
Жебрачив  копійки,  молився,
Й  несамовито  в  небо  він  кричав.

"За  що  Ти  Господи,  знущаєшся  із  мене?!
Страждань  моіх  немає  меж,
Ти  ж  бачиш  копійки  останні  в  жмені,
Я  ж  істи  хочу!..Я  ж  людина  теж!!"

Мені  немає  душу  де  зігріти,
Немає  заплатить  чим  за  тепло,
Нема  на  світло,  а  у  мене  ж  діти!
За  що  страждати  ім  отак  прийшлось?

І  тут  почув  я  голос  грізний  з  неба
Ти  скиглиш!...Просиш  співчуття  тепер!!
Про  все  це  думать  було  треба,
Тоді,  коли  ти  був  Прем"єр!

Ти  сам  в  народу  забирав  останнє,
Від  тебе  весь  народ  тоді  страждав,
Іди  я  покажу  велику  тайну,
Що  для  правителів  я  вже  приготував.

Горіло  полум"я,  а  в  ньому  все  багатство,
І  Сам  Господь  правителів  карав,
А  самим  ненажерливим,  кровавим,
У  горло  золото  розплавлене  вливав.

Проснувся  з  жахом  від  страхіття  того,
Став  на  коліна,  Богу  помоливсь,
Просив  єдине  в  Господа  Святого,
Щоб  сон  оцей,  Прем"єрові  приснивсь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824271
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 07.02.2019

Світлана Моренець

ДОСИТЬ!

Вірш  написаний  давно,  коли  життя  було  зовсім  іншим.
Від  дідів  та  батьків  знали  про  страхіття  голоду,  репресій,  війни.
Хоч  ці  біди  були  позаду,  але  нас  також  виховували  рабами,  
безправними,  слухняними,  безголосими.  Всілякими  засобами  
знищуючи  почуття  гідності,  змушували  безупину  кланятись  
партії  за  "щастя"  жити    "в  необъятной  Родине",..  де  справжню
убогість  існування  ми  і  не  могли  оцінити,  не  бачачи  інший  світ.
Я  не  розміщала  вірш  на  сайті,  боялась,  що  він  буде  незрозумілим    
для  молодшого  покоління.    
Та  хай  знають,  що  були  в  нашій  історії  і  такі  часи,  
коли  люди  жили    серед  пустих  полиць  і  прилавків,  коли  про  волю,  
свободу  слова  чи  виїзд  за  кордон  не  можна  було  й  мріяти.
І  нав'язувався  такий  спосіб  життя  тим  же  "братом",  що  приніс  нам  війну.

Невже  з  народження  –  й  навік
в  мені  це    відчуття  провини?
Ті,  хто  рабом  прийшов  у  світ,
прожив  як  раб  –  рабом  і  згине.
Бо  це  –  діагноз,  вирок  це,
гіпнозу  вплив.  В  підкірці,  в  генах:
"Я  –  винна!..  щось...  комусь...  аж  ще
з  батьківських  екстра-андрогенів".

Втовкмачували  з  ранніх  пір,  
що  [i]Родінє[/i]  довіку  винні.
Незгодним  –  каторга...  Сибір.
Всі  завинили  з  пуповини!
І,  вибачаючись,  жила,
всім  заглядаючи  у  вічі.
В  когось  не  ладились  діла  –
себе  винила  в  тому...  вдвічі.

...  А  навкруги  –  зухвалість,  глум,
безправ'я,  знахабніла  влада...
В  душі  завис  вселенський  сум:
чому  ж  їм  совість  –  не  завада?
Що  ж  то  за  люди  ми  такі,
що  на  ріднесенькій  землиці
всі  живемо  як  байстрюки
безправні,  безголосі,  ниці?!

Випалюю  з  душі  щомить
одвічне  почуття  провини.
Рабою  змушували  жить  –
скінчилось.  Досить!  Я  –  ЛЮДИНА!

                 Десь  приблизно  1985  рік.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784863
дата надходження 28.03.2018
дата закладки 28.09.2018

Світлана Моренець

Я вишиваю свою долю…

Вкриваю  віршами  частенько
я  сторінки,
гаптую  в  них  стібком  дрібненьким
свої  думки,

сплітаючи  в  узор  барвистий
святе  й  гріхи,
бо  непрості  були  тернисті,
круті  шляхи.

Юнацькі  спогади,  події
сюди  влились,
розчарування  і  надії,  
що  не  збулись...

Смарагдом  вишилась  би  стежка
мого  життя,
та  чорна  врізалась  мережка
у  те  шиття.

Тумани  смутку  і  печалі,
озерця  сліз...
душа  ввібрала  на  скрижалі
буття  ескіз.

А  вкрапленнями  золотими
на  полотні,
час,  де  ще  всі  були  живими,  –
щасливі  дні.

Ввірвались  осені  відтінки,
дощів  сезон,
і  вже  сріблясті  павутинки
беруть  в  полон...

–––––––––––––––––––––––
Не  будемо  про  сніговії,
на  схил  життя...
Наперекір  всім  вітровіям,
що  в  забуття

відносять  пам'ять,  в  чорне  поле,
мов  пух  з  тополь,
я  вишиваю  свою  долю
у  Книзі  Доль.

                             26.03.2018  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784492
дата надходження 26.03.2018
дата закладки 28.09.2018

Олекса Удайко

ТВОЇ ОЧІ – НАЧЕ РУЖІ

                                                                                                               [i]  [b][color="#04686b"]Tth[/color][/b][/i]

[youtube]https://youtu.be/94WeYHO6YvY[/youtube]


[i][b][color="#024861"]Твої  очі  –  чорні  ружі:  і  духмяні,    й  колоритні  –
сутий    рай…
Твої  сльози  –  вільгі  роси:  чи  їх  втерти,  а  чи  пити  –
вибирай…

Твої  очі  –  мої  думи  про  прекрасне  і  високе  –
до  небес…
Твої  сльози,    мокрі  коси  –  мої  сили,  мої  соки
ремства  без.

Твої  очі  –  бистрі  ріки  життєдайні,  повноводні    -
часу  плин…
Твої  сльози    пить  не  в  змозі:    очі  спраглі  і  голодні  –
мій  полин…

Твої  очі  –  вільна  пісня  солов’їна,  жайворо́ва  –
в  душу  ллють
мої  сльози  –  майські  грози,  веселково-кольорові,
попри    лють.


Твої  очі  –  ціла  вічність:  ніжне  сонце,  мрійні  зорі,
небокрай…
Твої  сльози    –  тиха  осінь.    постріл  в  щастя,  та  не  в  горе...
Божий  рай![/color][/b]


9.09.2018[/i]
_________

Cвітлина  і...  ружі  в  палісаднику    -  автора.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806350
дата надходження 12.09.2018
дата закладки 15.09.2018

Ганна Верес

Нічка тиха

Нічка  тиха  зоряним  крилом
Принакрила  ріки  й  гори  сиві,
Ліс  густий  і  поле  за  селом,
Хлібним  морем  в  тиші  колосилось.
Захололи  роси  у  траві  –
Викупана  стала  ще  стрункіша,  –
А  співці  найкращі  –  солов’ї,
Нашу  землю  славили,  розкішну.
Місяць  посміхався  до  води,
(Тамували  верби  свіжий  подих),
Ненароком  сонце  розбудив
І  замовив  нам  ясну  погоду.
9.11.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804980
дата надходження 30.08.2018
дата закладки 30.08.2018

Олекса Удайко

ЩО ЗА СВІТЛО КРАЙНЕБА

       Полеглим  і  живим  
       захисникам  України      
       п  р  и  с  в  я  у  є  т  ь  с  я
[youtube]https://youtu.be/Yynr5Y8VZoY[/youtube]

[i][b][color="#a303a6"]Що  за  світло  крайнеба  постало
В  цю  росисту  світа́́нкову  рань!
Де  ти  в  ніч  цю  безмісячну  спало?
Встало  сонце…  
                                             І  ти  з  сонцем  встань!

Світ  заповни  живим,  свіжим  змістом,
Дихай  з  сонцем  у  лад,  в  унісон,
І  струси  з  тіла  ковдру  імлисту  –
Несподіваний  
                                             капосний  сон..

Жар  душі  хай,  одначе,  не  тліє  –
Розгорається  новим  вогнем:
Так  багато  ще  горя  в  житті  є  –
Не  об’їдеш  
                                       гривастим  конем!

Тож  лаштуймо  не  спшіно,  та  разом
Добру  трійцю  гарячих  коней,
Щоб  у  новому  просторі  й  часі
Колісницею  
                                           правив  Еней…

І  нехай  нам  той  легінь  моторний
У  житті  вкаже  праведну  путь…
Не  підемо  в  світ  рабства  потворний,
Нас  туди  вже  й  
                                           бичем  не  зженуть!

Бо  те  світло  крайнеба,  що  встало,
Вже  не  згасне  в  серцях!    І  –  повік:
Край  наш  гідний  того  аватара,
Що  Господь  нам  
                                           у    Небі  нарік![/color][/b]

30.07.2018
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801454
дата надходження 31.07.2018
дата закладки 02.08.2018

Світлана Моренець

ПОЕТАМ

Крізь  тенета  турбот,  мов  крізь  хмари  –  промінчики  сонця,
фраза,  слово  чи  думка  майне...  наче  з  інших  світів.
Може  Муза  послала  із  вітром  її  крізь  віконця,
а  чи  янгол  торкнувся  крилом  полохких  почуттів?

Стрепенеться  душа  і  пірне  в  протиріччя  емоцій,
обважніє  від  виру  строкатих  думок  голова
і,  впіймавши  зерно  в  тім  бурхливім  безладнім  потоці,
несподіваним  змістом  наповнить  звичайні  слова.

Ле́гкий  тремор  і  нерви,  неначе  натягнуті  стропи,
подих  в  горлі  завмер,  щоби  птахом  злетіти  до  зір,
коли  вбрані  у  рими  слова  заплітаються  в  строфи
і,  освячені  в  серці,  лягають  рядки  на  папір.

Із  небесної  висі,  з  таємних  світів  нескінченних,
з  амплітуди  чуттів:  від  безодні  –  до  місяця  злет,
з  болю,  сумнівів,  сліз,  із  любові  поривів  вогненних,
з  праху,  сяйва  краси,  мрій,  фантазій  натхненних,
в  незбагненнім  пориві,  творить  свої  вірші  Поет.

                                                                       19.03.2018  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783173
дата надходження 19.03.2018
дата закладки 02.07.2018

Олекса Удайко

О, МОВО ВРАЖА!

     [i]  Якось,  граючись  "кнопками-окціями"  на  своїй  сторінці,  я  випадково
       заблокував  одну  із  своїх  робіт,  та  так,  що  й  через  "google"  знайти
       не  зміг,хоча  анонс  на  неї  значиться  там.  Якби  то  була  звичайна  ро-
       бота,  то  закинув  би  затію  та  переключився  на  інші!  А  то  така,  що  
       не  втратила    своєї  актуальності  і  понині,  позаяк  багато  авторів  сайту
       все  більше  пишуть  іноземною,  ризикуючи  стати  "класиками"  російської  
       літератури  та  "бути  визволеними"  з    "бандерівського"  рабства  Месією.  
               Я  прошу  вибачення  у  тих,  хто  прокоментував  мою  роботу  раніше,  чиї
       коменти  я  видалив,  але  не  менше  прошу  тих,  хто  цю  роботу  не  читав,
       прокоментувати  її  (не  смайликами,  а  живим  словом),  бо  це  надасть
       мені  наснагу  і  натхнення  працювати  у  цьому  напрямку  і  далі...[/i]
[youtube]https://youtu.be/cv1JhQJcCGg[/youtube]
[b][i][color="#085680"]Ти  був  для  нас  всіх  великий  й  могутній,  –
Російський  радянський  всесильний  «язик»…
А  зараз  –  нікчемний!  Скажу  –  вже  на  кутні:
Тургенєвський  красень  кудись  таки  зник…
Що  чуємо  ми  на  стражденнім  Донбасі,
Що  прагне  нових  нездійсненних  угод?..*
«Калякати»  суржиком  лисі  і  ласі  –
Втрачають  обличчя  і  Васі,  і  Тасі…
А  мова  зникає,  то  щезне  й  народ!**

Та  що  то  за  мова  в  болоті  з’явилась?
Які  в  неї  корені?..  Хто  їх  заклав?..
Та  мова,  як  кажуть,  на  вивіз  і  винос:
У  мов  праслов’янських  –
                                                   чужинський  анклав.

В  болоті  ви  кумкали...  Шлюбні  хорали
Із  жабами,  мосхи***,  і  досі  б  вели,
Якби  той  «язик»  у  народів  не  вкрали****!
То  де  б  ви,  москіти,  сьогодні  були?..
Нічого  й  нікого  ви  ним  би  не  «взули»,
Бодай  не  шіпавий,  гнилий  монархізм!
То  ж  ним  ви  зігнали  рої  в  один  вулик,
Й  назвали  олжу  ту  бридку  –  комунізм…

…А  в  нас  була  «Правда»*****,  а  ще  були  віче,
Хоч  правили  людом  гетьмани  й  князі…
Для  чого  нам  мову  державну  калічить,
Для  чого  звертати  з  святої  стезі?..
Та  вам  наша  мова  постала  як  вража:
Беззубому  мерину  –  кріпкий  урюк…
І  «руськоязикі»  пустились  у  ражу,
Здоровому  глузду  сказали:  «Каюк!»
І  тут,  як  у  казочці,  трапилась  меря******…
І  ну  –  мериносів  своїx  визволять,
По  їxнім  «понятиям»…  «публику  меря»,
Під  огласи:  «бля..,  ПНХ,  …ёна  мать»!..

Покаятись,  вбивці,  могли  б  ви  раз  триста!
Наразі  ви  маєте  ще  один  шанс…
Та  ваша  й  вождів  канібалова  пристрасть
Утопить  в  крові  калинові  намиста
Чужиx  вам,  
                                     –  довіку  не  здійснениx,  
                                                                                                               –    щасть…[/color][/b]

5.02.2016
________
*Київський  письменник  Олександр  Горобець  ініціював  у  
Київраді  законопроект  про  визнання  російської  мови  [b]окупаційною.[/b]
Зокрема  він  сказав:  "Якщо  ти  не  можеш  брати  автомат  і  стати  
на  захист  своєї  Вітчизни  в  бою,  викинь  на  смітник  свій  «язык»,  
заговори  українською!*

http://www.uapost.us/news/u-kembrydzhi-zamistj-rosiysjkoyi-movy-bezkoshtovno-vyvchatymutj-ukrayinsjku/

**  У  Кембриджському  університеті  (Великобританія)  в  програмі  
додаткових  безкоштовних  курсів  російську  мову  замінили  україн-
ською

***Одна  із  назв  московитів  або  москалів…

****На  всі  30%  російська  мова  складається  із  українських  слів,  
а  ще  на  1/3  (завдяки  німцю-лігнвісту  Далю)  –  з  німецьких

*****Йдеться  про  «Руську  правду»  –  кодекс  законів,  впровад-
жений  Ярославом  Мудрим  у  Київській  Русі

******Одне  із  угро-фінських  племен,  що  лягло  в  основу  сучасної,  
але…  конаючої  Імперії  Зла  –  Росії

Версiя  для  друку
Обговорити  в  форумi
"Кримська  Свiтлиця"  >  #8  за  19.02.2016  >  Тема  "Резонанс"
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784377
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 26.03.2018

Світлана Моренець

НАШ ПОЕТИЧНИЙ КЛУБ

Безмежна  сила  Інтернету
впіймала  в  сіті  всю  планету:
всі  "гуглять"  чи  сидять  в  You  Tube,
а  ми  –  у  Поетичнім  Клубі,
бо  нас  заніс  на  цей  Парнас
крилатий  (чи  кривий)  Пегас.

Несхожі  тут  пани  і  пані:
монументальні,  многогранні  –
це  автори́  поем  епічних
чи  історичних,  чи  міфічних...
Хтось  тут  кує  амбітні  плани,
у  інших  –  філософська  суть,
у  третіх  вірші  –  трепет  лані,
довершені  до  філіграні...
як  є  і  ті,  що  "муть"  несуть.

Є  сіячі  фольклорних  зерен,
а  хтось  –  колючий,  наче  терен,
сатира  в  них  –  гостріш  ножа.
Буває    в'їдлива  іржа,
що  українське  все  паплюжить,
викупує  в  брудних  калюжах.
Тут  і  запроданці,  і  "тролі",
у  них  конкретні  платні  ролі  –
ганьбити  злісно  патріотів,
ліпить  їм  марку  ідіотів.

Є  моралісти,  фантазери
і  обструктисти-флібустьєри,
прозорі  й  мутнокольорові...
дотепні,  мудрі,  гонорові,
нудні  та  прісні,  феєричні,
розсудливі  чи  істеричні,
є  незворушні,  наче  дуб...
а  разом  –  ПОЕТИЧНИЙ  КЛУБ.

Всі  згуртувались,  згрупувались,
по  інтересах  об'єднались,
то  ж  зрідка  лиш  якась  пташина
загляне  до  чужого  тину.
Серед  "своїх"  –  любов,  обійми...
за  мить  –  вже  суперечки,  війни...
все,  як  в  пригодницькім  кіно...
але  ж...  комфортно  все  одно.

Та  як  би,  часом,  ми  не  злились,
забувши  статус  й  смак  манер,
і  довго  після  бруду  мились,
бо  вилив  друг  на  нас  цебер,

та  будьмо,  друзі,  толерантні:
пошлем  уклін  наш  елегантний,
подяку  щиру  і  визна́ння
(і  скажемо  це  без  вагання!),
Тим,  Хто  відкрив  цей  сайт  для  Клубу,
Хто  дарував  солодку  згубу  –
на  сайті  вірші  розміщати
й  себе,  коханого,  читати,
приймати  схвальні  "одобрямси"  –
безмірні  в  щедрості  аванси.

У  всіх  нас  –  спільні  інтереси,
і  Клуб  для  нас  –  як  другий  дім...
Ото  ж,  поети  й  поетеси,
шануймося  у  домі  цім!
                 
                             

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542149
дата надходження 07.12.2014
дата закладки 21.03.2018

Лавинюкова Тетяна

КАШТАНИ

[b]КАШТАНИ[/b]

Пора  плодів  осінніх  у  пошані  –
Із  ніжністю  завжди  беру  до  рук
Холодну  полірованість  каштанів,
Що  з  тихим  стуком  падають  на  брук.

Милуйтеся,  митці,  судіть,  естети,
Як  гра  природи  винайти  змогла
Маленький  глобус  дивної  планети,
Що  на  долоню  лагідно  лягла?

Брунатного,  рудого  гама  гарна  –  
Гірський  рельєф,  плато,  височина?
А  світла  зона  –  шапка  криг  полярна
Чи,  може,  океану  глибина?

…В  зачаття  ніч  цвіли  свічки  весільно,
І  довго  світ  зачаяно  чекав,
Поки  цнотливо  зріє  дар  осінній
В  зеленім  чистім  лоні  "їжачка".

Воно  ставало  затісним  потроху,
Із  спокою  народжувався  рух,
Що  спричинив  "космічну"  катастрофу  –  
"Планета"  тихо  падає  на  брук.

[i]Уже  не  пам'ятаю,  коли  був  написаний  вірш.  А  зараз  -  хворіють  наші  каштани...  Так    шкода.[/i]  
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523663
дата надходження 15.09.2014
дата закладки 05.03.2018

Любов Іванова

Загубились у покосах молоді літа

[b][color="#951dad"]Загубились  у  покосах  молоді  літа,
Вплела  стрічку  у  волосся  осінь  золота.
Десь  надія  моя  в"ється    в  віршах  поміж    рим
І  природою  кладеться  на  обличчя  грим.

І  у  дзеркалі  я  бачу    вже  не  ті  вуста
А  у  посмішку  закралась  долі  гіркота.
Покриває    мої  скроні  срібна  заметіль,
Ніби  й  далі  йде  дорога,  а  не  та  вже  ціль.

Те,  що  в  дзеркалі  я  бачу,  все  не  до  смаку,
А  було  ж  -  коня  спиняла    на  усім  скаку
Але  падати  у  відчай  не  погоджусь  я,
По  весні  ще  хочу  слухать  співи  солов"я.

Я  покосами  густими    в  далечінь  піду.
Може  десь  там  поміж  ними  молодість  знайду.
Ну  то  й  що,  усе  міняє  невблаганній  час
Та  ще  хочу  я  кохати,  як  у  перший  раз...[/color][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775146
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 11.02.2018

Любов Іванова

ТИ ПРИХОДИШ У СНИ.

[b][color="#097307"]Ти  приходиш  у  сни...  І  у  них  ми  з  тобою  до  рання
Як  дві  долі,  які  заплелись  перехрестям  доріг.
Та  чому..  та  чому?!!  Як  за  обрій  йде  зірка  остання
Ти,  як  марево  мрій,  полишаєш  наш  спільний  поріг?

Ти  приходиш,  як  тінь,  у  мої  сновидіння  щоночі..
Розхвилюєш  мене  ніжним  дотиком  губ  і  чола.
Кажуть,  сни  не  спроста,  що  вони  переважно  пророчі,
Я  не  знаю,  бо  я  у  твоїх  снах  навряд  чи  була...

Ти  приходиш  у  сни...  Де  межа,  чи  то  сон,  чи  реальність?
Може  то  нам  Господь  пропонує  по  новому  шанс...
Тільки  звідки  у  дня  замість  ніги  -  гнітюча  безжальність.
Він  тебе  з  моїх  снів  забирає  насильно  весь  час.

Ти  приходиш  у  сни...Та  я  вірю  -  мені  це  не  сниться,
Бо  без  тебе  у  снах  прохолода  і  люта  зима.
Одкровення  моє  ,моя  мрія    вже  не  таємниця  -
Я  прошу  -  ПОВЕРНИСЬ!  Бо  для  інших  там  місця  нема.

Ти  приходиш  у  сни.!  Я  благаю  -  у  них  залишайся,
Я  торкатимусь  вуст  поцілунком  жагуче-палким.
А  підеш,  то  за  мить...  за  короткую  мить  повертайся,
Бо  без  тебе  світанок  на  присмак  буває  терпким.[/color][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773812
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 11.02.2018

Олекса Удайко

ЩЕ РАЗ ПРО КРИЛА

         [i]…І    вірю    я,    що    якось    навесні  
         внизу    на    ґанку    заскриплять    поруччя…
         це    ти,    крилатий,    принесеш    мені
         аж    два    крила...  Новісінькі  і  зручні!
                                                                               [b]Ол.  Удайко[/b]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492275&pg=2
[/i][youtube]https://youtu.be/kkHMxXsnE5k[/youtube]
[i][b][color="#0b94b3"]Живим  дано  і  повзати,  й  літати,
У  леті  видно,  що  і  як  лежить...
Той  лет  мордують  й  кидають    за  ґрати,
Бо  заважає
                                         гідрі  вільно  жить.

…Окрилює  нас  музика  і  слово,
Жіночна  стать,  статечний  чоловік…
І  з  крилами  живеться  лазурово  –
Пливеш,  як  
                                     лебідь  в  морі,  ввесь  свій    вік.

Але  хутчіше  надихає  дія:
Як  впевнишся,  що  недарма  живеш,
То  й  про  нові    вже  алгоритми  мрієш
В  доланні  стеж  
                                       до  щонайвищих  веж;

Й  коли  відчуєш  –  не  пропало  зерня,
Потрапило  у  благодатний  ґрунт,
Нові  здолаєш,  непролазні,  терни  –
Й  діла  твої  
                                       ніколи  не  помруть!

Та  над  усе  окрилюють  нас  діти  –
Прожив  для  рідних  ревно  –  й  недарма:
Дитячі  очі  в  те́мні  навіть  світять  –
Вже  не  страшна  
                                       для  світлих  мрій  тюрма.

Тож  окриляйтесь  –  і  любіть,  і  множтесь  –
Й  отримуєте  свій  найцінніший  дар:  
В  житті  –  на  небі  й  на  землі  –  всеможний  
Крилатий  –  
                                         не  повзучий  –
                                                                                             во-ло-да́р!

[/color][/b]03.02.2018,
Кельн,  ФРН
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775369
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 05.02.2018

Світлана Моренець

ХРАМИ, ЩО НАС ОБИРАЮТЬ

[i]Моєму  маленькому  храму
величного  Святого  Духа  в  м.  Києві[/i]

Коли  доля  показує  хижий  оскал,
рятівне  моє  коло  –  маленька  каплиця,
де  в  ікони  –  до  Божої  ласки  портал  –
із  німотним  благанням  вдивляються  лиця.

Тут  вогнем  очисним  тихі  свічі  горять,
в  молитви  найтаємніші  думи  сповиті.
Перед  Богом  оголені  душі  стоять,
безборонні,  вразливі,  як  рани  відкриті.

Їх  Він  бачить  наскрізь.  Тож  Святим  Небесам
не  злукавиш,  аби  в  каятті  буть  почутим.
Духівник  твій  –  Господь,  ти  із  Ним    –  сам  на  сам,
і  лиш  Він  може  біди  твої  відвернути.

Цей  малесенький  храм  –  джерело  доброти,
від  споріднених  душ  братня,  щира  підмога.
Місце  сили,  любові,  тепла,  чистоти  –
храм,  де  серцем  своїм  відчуваємо  Бога.

                                           

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773503
дата надходження 26.01.2018
дата закладки 03.02.2018

Світлана Моренець

КРАПЛЯМИ ДОЩУ

***
Змарніла  Осінь
шле  світу  SOS  –  морзянку,
краплями  дощу.

***
Вальсує  листя
під  плач  музики  вітру...
Прощальний  танець.

***
Так  приречено
лине  листя  до  землі  –
в  обійми  Матері.

***
Зчорніле  гілля
на  небесному  фоні  –
зморшки  Осені.

***
Повзуть  тумани,
щоб  сором  і  наготу
прикрила  Осінь.

***
Під  виття  вітрів
проводжаємо  Осінь...
Ридайте,  дощі!

                           14.  11.2017  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760370
дата надходження 14.11.2017
дата закладки 03.02.2018

Світлана Моренець

НА ОСІННІЙ ХВИЛІ

Гобелени  й  пухкі  килими
ткала  Осінь,  невтомна,  під  ноги,
над  землею  стелила  дими,
прибирала  весь  світ,  до  знемоги.

Сотворивши  казковий  дизайн,
малювали  із  Жовтнем  картини
і  кохання,  в  мереживо  тайн
заплітали  з  ниток  павутини.

Модулюючи  теми  із  фуг,
їм  співали  вітри  голосисто,
розсипаючи  щедро  навкруг,
мов  метеликів,  листя  барвисте.

Та  не  вічний  любовний  дурман  –
залишився  він  в  "бабинім  літі"...
Втрату  чарів  ховала  в  туман
і  за  хмари,  сльозами  налиті.

Листопадова  старча  злоба́
обірве  її  листя  останнє.
Ні  прохання,  ні  тиха  мольба
не  зупинять  хвилину  прощання...

Та  ще  –  Осінь.  Налиймо  ж  вина,
щоб  осінній  порі    порадіти!
Що  старіємо  –  то  не  вина!
І  в  душі  ми  лишились  як  діти,

хоч  життя  все  вкорочує  нить,
крадькома,  незворушно,  незримо
наближає  небажану  мить,
непомітно  штовхаючи  в  зиму.

Тільки  б  разом!  З  тобою  удвох
то  й  старіти  –  не  так  безнадійно.
Втім,  майбутнє  планує  лиш  Бог...
Ну,  а  поки  ще  Осінь,  –  радіймо!

                                                   10.11.2017  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760054
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 03.02.2018

Ганна Верес

Коли життя не розпочать

Уже  не  паморозь  –  сніги
У  мами  в  косах,
Коли  всім  літо  навкруги,
Для  неї  –  осінь,
Коли  давно  вже  на  крилі
І  діти,  й  внуки…
Стоять  портрети  на  столі…
Полин  розлуки
Ковтає  мати  день  і  ніч,
Тікають  сили.
Бентежить  серце  дивна  річ:
Дочка  із  сином,
Котрі  забули  джерело,
Що  їх  тримає.
Може,  й  життя  їх  не  вдалось  –
Любові  мало?
Найбільша  мамина  печаль  –
Невдячні  діти,
Коли  життя  –  не  розпочать
І  вже  терпіти
Немає  в  матері  снаги,
Й  нема  бажання.
Не  раз  вже  сходили  сніги  –
Немає  шани
До  тих,  життя  хто  дарував
І  ніжну  пісню,
Від  себе  часом  відривав,
Старався,  звісно,
Щоби  не  гірш,  щоб  нарівні,
Як  людські  діти.
Туди  завжди  лише  вповні  –
Порожній  –  звідти.
А  вслід  –  гіркі,  меткі  слова,
Малоприємні.
І  серце  кров’ю  залива
Від  дум  таємних:
Чому    так    випало    мені?
Чия  провина?
Слова  чекались  чарівні–
Образ  лавина.
І  болем  повниться  душа,  
Німа  –  ридає.
Він  і  на  мить  це  не  лиша    –
Роки  гортає,
Сутулу  старість  ген  несе
Ще  й  одинокість.
Для  мами  діти  –  то  є  все,
Геть  власний  спокій.
І  пада  моршкою  печаль
На  лоб,  під  очі,
Немов  тавро,  немов  печать  –
Біди  то  почерк…
Найбільша  мамина  печаль    –
Невдячні  діти,
Й  коли  життя  –  не  розпочать…
То  ще  терпіти?!
28.06.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768008
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 25.12.2017

Сіроманка

Ірина Вовк. "НА ВІДСТАНІ ЛЮБОВІ ЗА ПІВ КРОКУ…"

На  відстані  Любові,  за  пів  кроку,
наближення  Різдва,  Нового  року  –
на  відстані  просвітлених  обличь,
крізь  темряву  трагічних  протиріч  –
пливемо    з  а      р  і  к  о  ю,    з  а      р  і  к  о  ю  ...
Збентежені,  ми  прагнем  супокою,
гармонії,  духовності  ...    д  а  р  м  а  ...  

...  Та  в  утворі  віконних  шиб  Зима
нас  видивом  різдвяних  днів  чарує  –
на  покуті  кутя  хмільна  парує,
медами  розтікається  у  світ  ...

...  Накуй  мені,  зозуле,  “многа    літ”  –
м  е  н  і  ...    й  о  м  у  ...    і    н  а  ш  о  м  у      д  и  т  я  т  і  –
пошли  лише    л  ю  б  о  в  і    й    б  л  а  г  о  д  а  т  і,  
примирення  з  земним  буттям  ...    Утрьох
відчуєм  купно:  проміж  нами      Б  о  г  –
нас  мироносить  і  благословляє  –


на  небі    з  і  р  к  а    мерехтливо  сяє,
провадить  в  ясла  Божеє  Дитя  –

народжуються  наші  почуття
із  попелу  ...  з  серцебиття  ...  з  нічого  ...

Б  о  ж  е  с  т  в  е  н  н  і  !    Ми  маєм  так  премного
земних  утіх  і  райських  насолод,
принад,  спокус,  невтолених  свобод,
що  годі  передати  все      у      с  л  о  в  і.    

...  І  все  ж  таки,    
 н  а  й  в  и  щ  и  й        с  к  а  р  б      Л  ю  б  о  в  і
не  кожен  з  нас  зуміє  розпізнать!..

...  Йде  світом  Коляда,  небесна  рать
усе  нечисте  викропить  водою  ...


Я  йду  до      т  е  б  е    в  пісні,  з  колядою  –
з  надією:  народжується  день!

...  Я  йшла  ...    і  йду  ...    і  йтиму  за  літами  ...
Вітай  мене    н  е  л  о  ж  н  и  м  и      у  с  т  а  м  и  :
“Христос  рождається,  кохана  ...”

...  Дзень-дзелень  ...

[i](Зі  збірки  [b]"СЕМИВІДЛУННЯ"[/b].  -  Львів:Каменяр,2013)[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767247
дата надходження 21.12.2017
дата закладки 21.12.2017

Світлана Моренець

НЕМА СИЛЬНІШИХ МУК…

***
Безсоння  муки  мають  свій  секрет:
чимало  в  них  моментів  світлих,  гарних,
коли  із  Музою  нас  зводять  тет-а-тет
для  спілкувань  високих,  елітарних.

***
Я  з  Надсоном  погодитись  готова:
"Нема  сильніших  мук  від  муки  слова".
Поет  і  образ  творить,  і  картину  зриму,
емоції  й  думки  згармонувавши  в  риму.

***
Чомусь  у  суперечливі  моменти
зникають  геть  вагомі  аргументи.
А  вляжуться  емоції,  дебати  –
"Ех!    Я  ж  так  круто  міг  тоді  сказати!!!"

***
Трактат,  заумний,  –  так  буває  –
метелика  вік  проживає.
А  мудрість  влучної  строки
летить  стрілою  крізь  віки.


                       5.12.2017  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764160
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 18.12.2017

Олекса Удайко

ЗИМА-КОРОЛЕВА

                 [i]Тепло  чи  холодно,  але...  зверстано...
                 за  умовами  та  вимогами  
                 [color="#090569"][b]"Новорічного  
                 тепло-
                 слів'я"  [/b]
[/i][/color]
[youtube]https://youtu.be/hcOY84xL5-c[/youtube]
[i][b][color="#1d0452"]Рік  притомився  в  нестримно-диявольськім  та́нці  –
він,  наче  мавр,  все  живе  на  землі  переміг…
Осінь  віддала  всі  чари  і  сни  до  останку,
нив’я  
                 зоравши  –  солодких  плодів  переліг…  

Снігом  укутала  землю  зима-королева,    
ліс  потонув  у  дрімотно-теплесенький  рай...
В  небі  дзвенить  від  морозу  струна  металева  –
грайся,  
                 природо,  у  зиму!  І,  граючись,  грай!  

Фуги,  кантати,  симфонії  й  щебет  сопілки  –
щастя  мелодії  й  зроджене  ними  життя
сло́ва  із  барв,  що  назбирані  ревністю  пчілки,  –
вірша  
                 нового,    мов  матері  рідне  дитя…

Словом  поети  кмітливі  весну  повертають…
Ранок  рожевий  природу,  що  спить,  зустріча!..
Словом  своїм  я  майбутнє  натхненно  вітаю…  
Гасне  
                 у  променях  сонця  небесна  свіча…[/color][/b]

28.12.2016[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765922
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 15.12.2017

Аяз Амир-ша

Старушка.

Опрятного  вида  седая  старушка
Над  мусорным  баком  склонилась.
Неужто  последняя  в  жизни  "кормушка"?
Неужто  вот  так-то  она  опустилась?

Но-нет!  -  рядом  с  нею  собаки...
Кольцом  окружили  все  с  мусором  баки.
Щенки,кобели  и  брюхатые  суки
С  надеждой  взирали  на  женские  руки.

Для  них  подбирала  из  бака  объедки
И  тихо  шептала:-Вы  все  мои  детки.
Давала  и  сукам,и  псам,и  щенкам...
И  слёзы  катились  ручьём  по  щекам.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713869
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 11.12.2017

Олекса Удайко

НОВОРІЧНЕ ТЕПЛОСЛІВ'Я. 1. ПЕРШИЙ СНІГ

           [i]Підбірку  зроблено  за  умовами...
           конкурсу  "Новорічне  теплослів'я"[i]
[youtube]https://youtu.be/2MVfKRyvRgc[/youtube]

[b]
[color="#064f63"][i]Перший  сніг…  Привітно  й  біло…
Робить  радше  своє  діло:
Біло-ніжною  габою
Покриває  нас  з  тобою…

Покривало  ніжне  й  тепле
Кличе  в  марева  нештепні,
Піднімає  дух  і  волю  –
Так  зворушливо…  До  болю!..

             Приспів:

             Ой,  лапатий,  пелехатий,
             Стели  стежечку  до  хати,
             А  у  хаті  тепла  піч  –
             Буде  жарко  цілу  ніч…
             Ранком  мусимо  проснутись…
             Та  так  любо  пригорнутись
             До  тепленької...  черені  –
             Нащо  зайві  теревені!

Говорили,    жартували,
Перемети  враз  розтали…
І  спустилися  до  ніг  -
З’орем,  мила,  переліг...

Щоб  родила  нам  пшениця…
-  Піди,  милий,  подивиться:
Чи  надвóрі  випав  сніг?..
Та  щоб  хутко  в  хату  біг…
             
           Приспів.

…Перший  сніг…  Привітно  й  біло…
Бо  взялись  вони  за  діло…
Білий  пар  стовпом  з  труби…
На  горищі  голуби…

Між  собою  щось  воркують  –
Кращу  долю  пророкують...
Ну,  а  нам  своє  робить  –
"Покуняємо"...  ще  мить!

           Приспів.[/color]

 22.11.2014    [/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765233
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 10.12.2017

Олекса Удайко

НОВОРІЧНЕ ТЕПЛОСЛІВ'Я. 2. СНІЖНІСТЬ

   [i]Підбірку  зроблено  за  умовами...
           конкурсу  "Новорічне  теплослів'я"[/i

[youtube]http://youtu.be/Y3AcQryxWgk[/youtube]
[i][color="#0c6178"][b][color="#0b5975"]Сріблястість,  мов  ранок,    стрічає  земля…
Спинися,  
                                           молю  я,  
                                                                               стихіє!
А  то  –  захлинуся    в  конвульсіях  я
від  того,  
                               що  в  серці...  
                                                                       жеврі́є...

Сріблястість    довкола...
                                                                 Усе  холодить
і  віти  квітчає  у  бісер…  
Гаптує  пухнасту  постіль  –
                                                               не  на  мить,  
мурує  палаци  у  лісі…

Мете  і  хурделить...  
                                                               холодна  зима,
чуття  мої  кутає  в  ніжність…
Й  мене  на  цім  світі  вже,  мабуть,  нема:
неволить,  в  полон  бере...
                                                               сніжність…  

Холоне  в  душі  моїй  поділ  клітин…  
Вже  змерзли  від  холоду  зуби…
Бреду  у  бархани,  спираюсь  на  тин:
зима  вже    доводить...  
                                                               до  згуби…

…Та  що  за  халепа?..  Пірнаю  в  буття!..
І    чим  холодніше,  тим  глибше…
Ще  буде  й  у  мене  різдвяна  кутя!
Надіюсь,    не  тільки,  
                                                             не  лише…

О,    де  вже  той  холод?..    Лиш  поклику  гук:  
пірнаю...  срібляно...    під  ковдру…

...І  в  лісі  десь  тріснув...      
                                                             знеможений    сук
і  впав  отрухля́вілий  стовбур.

…А    глибоко  в  небі,  як  завше,  веснить!
І  сріблом  
                               сріблить  
                                                                 срібні  
                                                                                         душі...

О,  Боже,  спини    оту  срібність!    
                                                                                     На  мить!..
Життя  ж  бо  ми  любимо  дуже…[/color][/b]

12.12.  2014[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765238
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 10.12.2017

Н-А-Д-І-Я

Візьму до хати я небогу

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UCINBY9R6Yk
[/youtube]

Останній  осені  листок,
Я  обережно  взяла  в  руки.
Промерз  бідненький  до  кісток.
Боліло  серце  від  розпуки.

Хотів  погрітися  на  склі,
Була    оце  остання  мрія.
Нащо  ти  викликав  жалі,
Коли  у  тебе  безнадія?

Зігрію  подихом  тебе,
А  як  зробить  мені  інакше?
Не  розумію  щось  себе...
Нехай  летить?.  Так  буде  краще?

Підхопить    вітер  на  льоту,
І  понесе  кудись  далеко.
І  з  ним  узнає  висоту,
Хіба  від  цього  стане  легко?

Листок  до  серця  притулю,
А  він  чекає  допомоги...
Одне  лиш  зможу,  це  й  зроблю:
Візьму  до  хати  я  небогу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760570
дата надходження 15.11.2017
дата закладки 15.11.2017

Світлана Моренець

РІДНІЙ МОЇЙ (експромт)

Бог  кожному  дарує  рідний  край,
матусенька  єдина  –  теж  від  Бога.
Шляхів  дав  безліч,  але  обирай
той,  що  з  магнітом  рідного  порога.

А  в  кожнім  краї  мова  є  своя
як  ідентифікація  народу.
Моя  ж  –  ніжніш  від  співу  солов'я,
бо  мамина,  йде  з  роду  і  до  роду.

Вбираю  вірш,  молитву,  парафраз,
як  воду  із  свяченого  джерельця.
І  хоч  спілкуюсь  іншими  не  раз,
та  лиш  рідненька  йде  з  самого  серця.

                                       9.11.2017  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759545
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 09.11.2017

Ol Udayko

МІЙ ПАДОЛИСТ

           [i][b]Tth[/b][/i]
         [i]...щастя  вимірюється  тим,  хто
           з  тобою  зустріне  твій  падолист.  
                                                                     [b]  Ol  Udayko[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/smtTYJTplHo[/youtube]                                    
[i][b][color="#05557a"]Падолисте  ти  мій,  падолисте  –
Незникоме  і  вічне  кохання!
Ти  чаруєш  мене  своїм  хистом
Від  зародження  і  до  заклання.
Облетіли  уже  жовтим  квітом
Всі  роки́  мої  плідні  і  кволі,
Та  не  зне́сло  лихим,  сивим  вітром
Наше  щастя  і  наші  дві  долі…

           Приспів:

         Падолист  мій,  падолист!
         Ти  мого  кохання  сторож  –
         Дуб  морений,  лиш  у  зріст
         Ту  любов  між  нами  твориш...
         Падолист  мій,  падолист!

Дощ  і  вітер  плекають  намисто
Одинокої  в  полі  калини
І  опалим,  безрадісним  листом
Укривають  промоклі  долини…
Дерева́  –  колись  буйні  і  п’яні  –
Самотіють  безлисто  і  голо...
Та  цвітуть,  наче  ружі  рум’яні,
Наше  щастя  і  наші  дві  долі.

           Приспів:

         Падолист  мій,  падолист!
         Ти  мого  кохання  сторож  –
         Дуб  морений,  лиш  у  зріст
         Ту  любов  між  нами  твориш...
         Падолист  мій,  падолист!

Шаленіє…  мовчить  гордо    осінь,
Мов  принишкла  у  дії  зрадливій,
І  панує  в  своїм  безголоссі  
Хаотичність…  неправильність  ліній.  
У  природи  немає  вже  віри,  
Окрім  Бога  Всевишнього  волі…
Та  в  любові  могутніють  міри  –
Міри  щастя…  єдиної  долі…[/color][/b]

1.11.2017  [/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758323
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 02.11.2017

Елена Марс

Коли ти до мене підійдеш, на відстань руки

Коли  ти  до  мене  підійдеш,  на  відстань  руки,  -
Розтануть  між  нами  -  розвіються  вітром  роки...
Я  знаю,  що  час  посріблив  твої  скроні  давно...
Ти  срібла  свого  не  соромся!    Мені  -  все  одно!
 
Та  й  личити  буде  до  снігу  твоя  сивина,
Так  само  як  личить  душі  моїй  юній  вона...
Любов  мою,  милий,  душею  відчуєш  в  цю  мить,
Як  погляд  мій  ніжний  по  скронях  твоїх  пробіжить...

Відчую  і  я  твого  серця  жадане  тепло...
І  що  б  там  на  світі  в  той  вечір  ясний  не  було,
І  скільки  б  вітрисько  морозний  нам  щік  не  палив,
Ми  чутимем  тільки  сердець  наших  люблячих  спів...

Ніщо  не  зруйнує  нам  казки.  В  жаданий  момент
Нам  скориться  доля  й  розіб́*ються  сумніви  вщент!
Стечуть,  непомітно,  між  пальців,  жорстокі  роки,
Коли  ти  до  мене  підійдеш,  на  відстань  руки...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756940
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 26.10.2017

Ol Udayko

ЩО ТО ЗА ЖІНКА

         [i]  емоції,  інколи  творять  зло,  
           але...    [/i]
[youtube]https://youtu.be/I5Vjsa5dn2c[/youtube]
             
[i][b][color="#470696"]Що  то  за  жінка,  котра    не    кричить,
Коли  на  неї  сонечко  звалилось?!
Така  неждана  і  щаслива  мить,
Немов  удруге  
           в  світі  народилась.

Що  то  за  жінка?..    Милого  свого
Не  спонукає  інколи  кричати,
Щоб  серед  світу  грішного  сього  
З  нудьгою,  
           що  засіла,  враз  кінчати?

І  що  за  чоловік?..    Невидиму  красу,
Як  оксамит,  не  вміє  цінувати
І  ранішню  незбирану  росу
Лінується  
           до  скону  цілувати!

Що  то  за  ми,  що  посеред  зими
Не  можемо  тій  даності  радіти,
Що  в  вирі  справ  не  ляжемо  кістьми,
Щоб  жити  вволю  
             в  радості,  як  діти?

І  хай  весь  світ  іде  у  тар-та-ра-ри  –
Від  правди  нам  нема  куди  подітись!  –
Я  славитиму  той  нестямний  крик,
З  яким  нараз  
             народжуються  діти.[/color]
[/b]
10.10.2017
[/i]
[youtube]https://youtu.be/D47TuqBKth8[/youtube]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754723
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 12.10.2017

Світлана Моренець

ДОНІ

В  заду́мі,  гортаю  сімейні  світлини
і  телепортуюсь  в  далекі  роки...
Ось  фото  –  найперше  –  моєї  дитини.
–  Привіт,  янголятко!  –  торкаюсь  руки,

а  там  –  світлий  Боже!  –  ті  пальчики  милі,
немов  у  Дюймовочки-крихти,  –  малі...
І  ніжість  щемливі  накочує  хвилі,
підхоплена  ними,  пливу,  як  в  імлі,

крізь  ночі  безсонні,  повз  пам'ятні  віхи:
ось  –  зубчик  найперший,  а  тут  –  перший  крок,
від  першого  слова  так  мліли  од  втіхи,
що  радість,  напевне,  сягала  зірок.

Згубилася  лялька  –  і  слізок  озерце,
обдерла  колінця  –  і  знов  полились
струмочком  окропу  на  мамине  серце...
Чи  буде  спокійним  воно,  хоч  колись?

Траплялися,  зрідка,  непослух,  пручання
і  таткова  кара  –  заслання  в  куток.
Та  це  вже  –  садочок  і  в  школі  навчання,
де  кожен  із  нас  свій  проходив  урок.

Росла  наша  доня,  а  з  нею  –  тривоги,
вже  час  самостійні  шукати  путі.
Рішуче  долола  затори  й  пороги,
тож  місце  достойне  знайшла  у  житті.

Ти  болі  й  хвороби  уміло  гамуєш.
З  жіночою  чуйністю  і  співчуттям,
поранені  душі  батькі́вські  лікуєш,
рятуючи  діточкам  їхнім  життя...

Кровиночко  рідна,  ти  нам  –  нагорода,
безцінний  прекрасний  дарунок  Небес.
Як  гілка  старого  козацького  роду,
ти  вистоїш  всюди  і  з  нами,..  і  без.

А  дехто  не  хоче  дітей.  І  без  риску
й  мороки  шукає  розваги  в  житті.
З  тобою  я  взнала  любов  материнську,
а  це  –  найсвятіше  з  людських  почуттів.

Що  просять  батьки  для  єдиної  доні?
Здоров'я,  кохання,  життя  без  проблем.
І  дякують  Богу  за  щастя  в  долоні,
аби  не  втекло  в  небеса  журавлем.

Ти  –  мама  і  жінка,  і  доня.  Хоч  нині
життя  в  нашім  краї  –  не  мед,  не  єлей,
та,  попри  тривоги  і  втрати,  і  кпини,
примножуй  достойні  чесно́ти  Людини.
Будь  Примою,  доню,  у  кожній  з  ролей!

                                 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754794
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 11.10.2017

Ol Udayko

ПОРА СУГОЛОСНА (90+)

           Якось  так...  про  малят  90+).

[youtube]https://youtu.be/9zQIGPCMJ5s[/youtube]
[i][color="#0a528a"][b]Родилось  маля…    У  колізійних  муках…  
Бурхливо-зелене…  І  так  буйноквітно
Воно  у  серця  нам  настирливо  стука
Добром,  а  то  й  болем…  
                         натхненням  досвітнім…  

Й  кохаємо  ми  те  дитя  незбагнене…  
В  щоденних  турботах,  в  суєт  круговерті…
Й  здавалось  –  в  любові  до  нього  шаленій
Кохатимемо  дитинча…  
                         аж  до  смерті.

Та  ось  прошуміли...  і  спеки,  і  зливи,
І  стало  дитя  незалежним,  дорослим...
То  жінка…  ласкава,  шалено  зваблива,
А  стать  в  неї  статна,  
                           міцна,  плодоносна…

Ескізно  –  гітари  співучої  хвилі,
В  анфас  –  колоритні,  до  одуру,  перса,
У  профіль  –  долини  і  пагорби  милі…
Куди  антиподам  тим?..    
                             Нам,  неотесам!

В  ній  чуються    й  бачаться  віку  красоти,
Що  зваблюють  нас  у  своє  різнобарв’я…
Несе  вона  нам  незліченні  щедроти,
Чуття  надзвичайні  
                               і  дії  зугарні.

Чарує  всім  тілом  –  і  зверху  й  зі  споду…
Оділа  наряди,  розкинула  кросни
Плодів  і  подарря!
                                 Пора  суголосна  

Усім  молодим  і  не  дуже…    І  врода
У  неї  задумлива,  строга  та  горда!
Це  ти,  наша  юносте…  
                                   й  зрілосте!  
                                           Осінь…                                    
                                             [/b]
 [/color]
30.09.2017      
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753087
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 01.10.2017

Ганна Верес

Реве та стогне Дніпр широкий

«Реве  та  стогне  Дніпр  широкий»,    –
Над  Україною  звучить,
Там  не  лише  Дніпра  неспокій    –
Душа  народу  там  кричить.  

«Реве  та  стогне  Дніпр  широкий»  –
То  України  є  портрет,
Яку  любив  десятки  років
Так  самовіддано  поет.

«Реве  та  стогне  Дніпр  широкий»  –
В  словах  цих  –  туга,  велич,  біль.
Вкраїну  теж  люби  не  збоку,
Бо  мати  є  вона  й  тобі.

«Реве  та  стогне  Дніпр  широкий»…
Ці  Кобзаря  святі  слова
Благословляють  нас  на  кроки  –
Добром  лиш  душі  засівать!
23.10.2013.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752152
дата надходження 25.09.2017
дата закладки 25.09.2017

Світла (Імашева Світлана)

Про вічне

                                                                                                     *************
                                                           Ледь  жевріє  розплавлена  свіча
                                                           У  сутінках  прозорих  надвечір'я...
                                                           Цей  струм  різкий  -  від  дотику  плеча,
                                                           Це  зоряне  закохане  повір'я.

                                                         Так  осінь  дика  в  вени  пророста
                                                         Бентегою  печалі  та  екстазу...
                                                         Цілунком  запечатаєш  вуста  -  
                                                         І  плоті  шал  поглине  нас  відразу.

                                                         Осіння  повінь  терпких  почуттів,
                                                         Ці  спогади  п'янкого  одцвітання,
                                                         І  танець  дикий  рук  твоїх  і  слів...
                                                         Зізнання,  чи  зітхання,  чи  кохання?

                                                       Хай  буде  так,  як  осінь  прирекла...
                                                       Уже  зоря  горить  на  видноколі.
                                                       Твою  жагу  по  крапельці  пила  -  
                                                       Це  божевілля    осені  і  долі.
                                                         

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750737
дата надходження 16.09.2017
дата закладки 16.09.2017

Ol Udayko

ФАНТОМИ ЛЮБОВІ

   [i]    ...осінній  настрій  у  любові,
але  ніяк  в  фантомах  болю.  

         

[youtube]https://youtu.be/VHV-qPblrUQ[/youtube]
       

[i][b][color="#058387"]Любов,  певно,  –  найвищий  дарунок,
Що  дається  людині  в  життя!..
І  вплітається  тернами  в  руни
Те  солодке  –  до  сліз  –  почуття…

І  купаються  люди  в  любові,
Не  чекаючи  в  ній  потрясінь  
Й  покладаючись  в  долі  на  Бога,
На  його  прецедент  воскресінь.

Та  буває  –  любов  покидає,
А  чи  губиться  в  купі  проблем…
Хто  того  не  відчув  і  не  знає,
Той  не  втратив  повік  свій  едем.

Та  таких,  певно,  в  світі  немає,
Хто  б  карався  без  втрати  кохань,    
Адже  любляче  серце  –  окраєць
Тяжких  мук,  і  терзань,  і  зітхань.

…Наші  сни,  мов  фантоми  любові,
Повертають  у    прядиво  крез*
І  ведуть,  як  рабів,  за  собою,
Без  порад,  і  залагоджень  без….    

То  ж  буває  –  фантом    під  ногами,
Обійдіть  ,    не  тусайте  його…
Мо’,  там  серце  чиєсь    й  оригамі  
Викресати  з  любові    вогонь…

Поторочі…  Примари…  Фантоми…
Як  же  бути  людині  без  них,  
Коли  любляче  серце  застогне
В  сподіванні  подій  весняних  ?..  

О,  фантоми!  Фантоми  любові  –
Хай  болючі,  та...    ніжні  чини**!
Бо      серця  у  кохань  не  дубові:
Не  засуджуй  –  своє  відчини!  [/color][/b]

2.09.2017
______
*    тут  як  символ  багатства;
**тут  -  дії.
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748902
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 06.09.2017

Світлана Моренець

КАЛЕНДАРІ ДУШІ

Летять  роки  у  вирій,  мов  листочки
у  листопадний  час.  І  календар
фіксує  дат  яскраві  й  чорні  точки,
нам  послані  на  кару  ачи  в  дар.

Буденні  дні,  так  схожі  між  собою,
зливаючись  в  одноманітне  тло,
розвіються  туманом  над  водою,
зітерши  слід  свій,  згадку  чи  тепло.

Буває  ж  –  зрідка  –  доля  шле  дарунки,
як  усмішку  неждану  із  Небес,
осяявши  у  душах  візерунки
із  плетива  любові  та  чудес.

Моменти  щастя,  радості  та  втіхи,
коли  вирують  світлі  почуття,  –
то  наші  власні  вікопомні  віхи,
посвідчення  не  марноти  життя.

...  І  чорні  дні...  О  ці  болючі  дати
пекельних  мук!  О  незагойний  біль
і  відчай  незворотності  утрати,
коли  нема  рятунку  нізвідкіль!..

А  потім  –  нескінченно  довга  смуга
затерплості.  Для  нас  вмовкає  світ.
Лиш  серце  квилить.  І  безмежна  туга,
як  нурт...
Та  враз  –  спасіння  пліт

чи  рятівна  соломка  –  тепле  слово,
пробивши  врешті  мури  наших  бід,
пробудить  душу  і  відродить  знову
бажання  жити,  розтопивши  лід.

Дороги  долі  –  їх  не  розгадати,  
але  вкарбуємо  в  душевний  календар
всі  вікопомні  світлі  й  чорні  дати,
що  напророчив  кожному  Звіздар.


І    знову  всі  щасливі  й  чорні  дати
душа  вкарбує  у  календарі,  –
дорогу  долі  прагне  розгадати,
неначе  карту  неба  –  звіздарі.

                                           5.09.2017  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749310
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 05.09.2017

Ліна Ланська

НЕ…

У  лицемірстві  НЕ  втопись,
Хоч  і  мілка  та  ополонка,
Та  лід  крихкий,  так  тонко-тонко,
Що  крок,  то  -  хрусь!..впадеш  кудись.
У  лицемірстві  НЕ  втопись.

У  сни    прочинений  тунель,
Вогонь  в  кінці  немилосердний
Та    крига  в  серці...  Де  ті  Герди,
Як  вийти  їм  із    підземель?
У  сни    прочинений  тунель.

Удосвіта    й  меди  гірчать,
Якщо  застукає  прозріння,
І  день,  як  ніч,  колись  і  нині,  -
Душа  згорає,  як  свіча...
Удосвіта  й  меди  гірчать.

Усі  слова,  НЕ  просто  так.
Всі  зустрічі  -  серцям  домівка.
І  вірші  наші  -  кіноплівка:
За  кадром,  фрагментарно,  -  знак!
Надійна  почуттям  криївка.
Усі  слова  -  НЕ  просто  так.

У  лицемірстві  НЕ  втопись.
НЕ  королева,  -  покоївка,
Слова  -  безсилля  облямівка,  -
У  порожнечі  власний  зиск...

Засліплює  всевладдя  блиск?
У  лицемірстві  НЕ  втопись.


13.08.17

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748339
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 30.08.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.08.2017

Ol Udayko

МЕНІ 22

               [i]Свіжі  думки  з  пожовклих  світлин…[/i]

[i][b][color="#027547"]Мені  22…  Я  студент  –  першокурсник
Відомого  вузу,  що  зветься  НУБіП*…
Співець-соловей  –  смілих  вчинків  спокусник  –
Кидає  у  серце  пісень  своїх  сніп.
Й  не  йдуть  до  студента  заумні  науки,
Черемха  духмянить  ,  весною  мани́ть    -
Любов  так  настирливо  в  душу  вже  стука,  
Запрошує  в  гості  до  себе  на  мить.

Та  легко  давались  ази  лженауки,
А  ще  докучав  почуттям  комсомол!  
Не  йшли  й  насолоди  самі  собі  в  руки  –
Браталися  молодість  і  валідол!
Шуміли  гаї,  звали  в  гості  діброви,
А  юний  студент  все  науку  ту  гриз,
Хоч  поряд  дівчат  чорні  очі  і  брови,
Корились  предмети,    як  шкіперу  –  бриз,  

І  хімія,  й  фізика,  ще  й  діамат,
Життєва  дорога  іще  не  почата,
В  душі  не  було  ще  омріяних  свят…
Та    вже  докучали  і  штампи,  й  печаті.
Тоді  ми  були  ще  настільки  наївні,
Що  вірили  свято  в  швидкий  комунізм…
Лиш  потім  явилось  тверезе  прозріння,
З  роками  покинув  той  хибний  реліз...

Мені  вже  за  30,  і  я  –  у  Європі  –
Дивуюсь,  як  «зборені»  німці  живуть,
А  ми  все  крутились,  як  муха  в  окропі,
А  нам  невтямки,  в  чім  життя  того  суть...

Прийшла  "перестройка",  
В  нас  гримнув  Чорнобиль  –
І  протверезів  український  народ…
Тут  облагодіяв  Генсека  і  Нобель,
Та  люд  все  ж  отримав...  гробки  від  "господ"…

Ще  довга  дорога  лежала  у  дюнах…
Уперше    її    торувала  Литва,
Серця  спаленіли  спочатку  у  юних:
Вони  на  граніті,  а  ми  –  в  молитвах.
І  випала  нам  ненароком  свобода,
Та  довго  в  пустелі  належало  йти,
Бо  глибоко  в  памку  засіли  народу
Унади  раба  і  неясність  мети![/color][/b]

17.06.2017
_________
*Національний  університет  біоресурсів  і  
природокористування  (в  минулому  -  УСГА)

©  Copyright:    №117063000288  (2017)
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738666
дата надходження 21.06.2017
дата закладки 22.08.2017

Віктор Ох

Поет Олександр Печора (V)

Продовжую  експериментувати  в  створенні  кліпів-відеопоезій.  
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9FmpJlTC0AU[/youtube]
Поет  Олександр  Печора  читає  власні  вірші-
[i]"Приємна  мова  вечорова…"
"Сім  хризантем"
"Оця  приречена  краса…"
"Щастя"
"Ще  не  пізно"
"Нема  перемоги  без  бою"[/i]
----------------------
Музичним  тлом  взято  фонограму  не  заспіваної  пісні  на  вірш  Олександра  Печори  «Не  цурайсь  родини,  брате»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745389
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 09.08.2017

Світлая (Світлана Пирогова)

Последнее танго любви

Последнее  танго  любви
Танцует  со  страстью  душа.
С  тобой  день  за  днём  визави,
Любовь  не  черствеет,  свежа.

Последнее  танго  любви.
Огонь  разжигает  опять.
Ты  только  подольше  живи,
Глаза  пусть  любовью  горят.

Последнее  танго  любви
Нам  Богом  дано  станцевать.
Летим  в  облаках  синевы,
Вдвоём  есть  о  чём  вспоминать.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745412
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 09.08.2017

Олена Жежук

ЦАРІВНА

Де  зорі  згасають  
жоржинами  обрій  цвіте.
Піддавшись  спокусі,  
розтану  у  світлі  розмаю.
І  граю  промінням  –  
а  й  справді  воно  золоте…
Нарешті  я  справжня!  
Хай  вітер  мій  одяг  знімає.

Нарешті  я  дика!  
Вплітаю  в  волосся  жасмин,
До  стану  латаття,  
ступаю  у  нетрі  –  царівна!
Співай,  дикий  вовче.    
Кровить  хай  мій  страх  із  судин,
Іскриться  з  очей,  шаленію  –  
мовчіть  перші  півні!

Схиляються  трави
 і  падають  зорі  до  ніг,
Навшпиньки  ступаю  –  
цвітуть  по  слідах  орхідеї.
Кружляю  по  колу,  
мов  відлік  часів  вікових,
У  місячне  сяйво  руно  уплітає  Медея.

Під  місяцем  повним  
танцюю  у  сяйві  спокус,
Хай  рвуть  струни  ельфи  –  
не  смій  підвестися  нерівня.
Бо  я  відтанцюю,  відплачу,  
а  ще…  відсміюсь,
Допоки  світанок,    
допоки    іще  я  царівна…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732250
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 21.07.2017

Олена Жежук

В обіймах місяця

Шалена  ніч.  І  місяць  –  стигле  манго.
Колін  ковзнула    музика…  й  до  п'ят.
Дивись,  милуйся  –  я  танцюю  танго,
У  сяйві  світла,  в  променях  розп'ять.

Найкраща  з  грацій  –  муза  мого  тіла.
Одвічна  тайна  –  контур  білих  пліч.
У  сольнім  танці    магія  і  сила,  
Свобода    рухів,  серця  стук  у  ніч.

Торкаюсь  неба:  перше,  друге,  сьоме…
Вервечка  ніг  в  сакральну  тишу  зір.
Дванадцять  кроків  в  світ  цей  невагомий,
Навшпиньки  й  стрімголов  лечу  у  вир.

Акорд!    І  стихла  місячна  соната  -
Лягають  тихо  ноти    врізнобіч.
В  обіймах  місяця  –  небес    відплата,
Й  запрошення  на  вальс  в  наступну  ніч…


http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789319

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739889
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 21.07.2017

OlgaSydoruk

Помолчи - на пороге у Осени…

Помолчи  -  на  пороге  у  Осени…
Не  зови  -  возвратиться  назад…
Ежевикой,заросшею,просекой
Улетает  душа  в  листопад.
Бесконечно  -  дыхание  свечи…
Вдохновлённый  -  тоскующий  взгляд…
Поцелуем  горячим(беспечным)
Обжигают,прощаясь,не  раз…
А  душа  моя  -  нитью  привязана…
И  за  это  -  я  вечность  обязана  -
Только  Господу…  -  Откровение…
Только  Господу  –  за  прощение…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742371
дата надходження 17.07.2017
дата закладки 17.07.2017

Віктор Ох

Мові

Рідко  ми  тебе  вживаєм  –
наче  паску  в  день  святковий.
Тебе  всяко  обзиваєм,
українська  рідна  мово:
солов’їно-калинова,
цимбалисто-сопілкова,
соколино-беркутова,
лебедино-гусакова
і  лірично-мелодична,
і  пісенно-колискова,
освіжаючо-кринична,
коломийково-казкова,
переливчасто-срібляста,
полуденно-світанкова,
сорочино-зозуляста,
Азарово*-урядова…
Цих  епітетів,  напевно,
вже  придумали  чимало.
Було  б  краще,  щоб  щоденно
ми  тобою  розмовляли.


09.11.12      (До  Дня  Мови)
=================
*    -  Азаров  –  один  з  керівників  української  держави,  що  плекав  у  собі  українську  мову.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377784
дата надходження 14.11.2012
дата закладки 03.07.2017

Н-А-Д-І-Я

До міжнародного дня Друзів

 Булат  Окуджава.  

Мой  мальчик,  нанося  обиды...

Мой  мальчик,  нанося  обиды,
о  чем  заботятся  враги?
Чтоб  ты  не  выполз  недобитый,
на  их  нарвавшись  кулаки.  

Мой  мальчик,  но  –  верны  и  строги  -
о  чем  заботятся  друзья?
Чтоб  не  нашел  ты  к  ним  дороги,
свои  тревоги  пронося.  

И  все-таки,  людьми  ученый,
еще  задолго  до  седин,
рванешь  рубаху  обреченно,
едва  останешься  один.  

И  вот  тогда-то,  одинокий,
как  в  зоне  вечной  мерзлоты,
поймешь,  что  все,  как  ты,  двуноги,
и  все  изранены,  как  ты.
__________________________________
Випадково  натрапила  на  цей  вірш...  Життєвий,  правдивий,
повчальний...  Прийшла  до  висновку,  що  не  всіх  можна  називати
друзями.  Є  у  мене    вірні  друзі  на  сайті,  і  
в  особистому  житті..  Я  хочу  їм  подякувати  за  їхні  добрі  серця,  за
підтримку,  за  розуміння.
Дякую  Вам,  МОЇ  ВІРНІ  ДРУЗІ,  за  те,  що  ви  є  у  моємі  житті!!
Я  вас  ніколи  не  зраджу  і  не  покину...  Я  Вас    ЛЮБЛЮ!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737159
дата надходження 09.06.2017
дата закладки 09.06.2017

Світлана Моренець

Нічні замальовки

***
Місячний  човник
пливе  серед  хмаринок.
Там  –  мої  мрії.

***
Єдина  хмарка
в  місячному  сяєві.
Краса  і  смуток.

***
Хмарки-лебідки
пливуть  у  невідомість.
Нема  в  них  гнізда.

***
Моргають  зорі.
Важко  їм  втримувати
космічні  тайни.

27.04.2017  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730787
дата надходження 27.04.2017
дата закладки 03.06.2017

Світлана Моренець

ВЕНЕЦІЯ

Крізь  монотонність  днів  й  гримаси  долі,
як  світла  усмішка  Святих  Небес  –
Венеція!  Збулося.  Ми  –  в  гондолі,
а  навкруги  –  вода  й  клондайк  чудес.

Монументальність,  плекана  віками,
в  громадді  стін,  що  виросли  з  води.
Адріатичне  море  лиже  камінь,
що  лишив  хвилям  затісні  ходи

між  островами*.  Плетиво  каналів
і  кілька  сотень  арочних  містків
заманюють  у  глибину  кварталів
з  чарівних  (чи  й  обдертих)  закутків.

У  прохолоді  древнього  собору,
де  Богу  сповідається  орга́н.
аж  мліло  серце  від  бельканто  хору,
вмивав  слізьми  емоцій  ураган.

Нам  посміхалась  білопінна  хмарка,  
вслухаючись  в  нестримні  голоси
захоплень  від  базиліки  Сан-Марка  –
творіння  неповторної  краси,

від  граціозності  палацу  дожів**,
дзвінниці  (в  ній  згубив  маяк  свій  слід)...
Любили  жити  в  розкоші  вельможі,
але  ж  лишили  скарб  на  сотні  літ.

Тут  під  відкритим  небом  –  ресторани,
врочисто-білосніжний  інтер'єр.
Чекають  на  смаколики  баклани.
За  ними  стежить  строго  камер'єр***.

А  ми  уже  в  музичному  полоні:
у  чорних  фраках,  вправно  грав  квінтет
"Адажіо"  Вівальді,  Альбіноні****
й  мелодії  із  опер,  оперет.

О  неповторна  атмосфера  свята!
А  як  її  довершував  мускат!
...  Тяжкий  контраст  –  земля  моя,  розп'ята,
яку  плюндрує  споконвічний  кат...

Прости  мене,  Вкраїнонько  кохана!
Ми  ще  з  Тобою  вип'єм  полину,
оплачемо  всі  втрати,  болі,  рани...
Дозволь  на  час  забути  про  війну.

*  Венеція  розташована  на  118  островах.
**  дожі  –  правителі  Венеціанської  республіки.
***  камер'єр  –  офіціант  (італ.).
****  композитори  Вівальді  та  Альбіноні  народилися
і  довгий  час  творили  в  м.  Венеція.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733706
дата надходження 16.05.2017
дата закладки 03.06.2017

Світлана Моренець

ОДА КОХАНОМУ

Хоч  ти  –  з  козацького  роду,  не  з  аристократів,
та  чарував  всіх  шляхетністю  й  тактом  манер,
гумору  блиском  і  серцем,  у  безмір  каратів.
От  і  закохуюсь  знову  і  знов.  Дотепер.

Міцно  впіймав  ти  в  полон  свого  шарму,  мій  любий,
погляду  жаром  обпікши.  І  передчуття
стисло:  це  ж  ВІН,  та  моя  половинка...  і  згуба,
що  назавжди  аж  до  самого  краю  життя.

Всесвіт  в  обіймах  несли  твої  лагідні  руки,
шепіт,  нестримні  цілунки  і  голод  очей,
магія  шалу  нестерпно-солодкої  муки
і  божевілля  п'янливе  жагучих  ночей.

Чари  душі  –  то  від  Бога  дароване  диво.
Серед  безликих,  пихатих,  підступних,  брудних,
збочених,  мстивих...  –  мій  рідний,  я  досі  щаслива,
що  твою  душу  пресвітлу  зустріла  між  них.

Плата  за  щастя  –  удари  і  втрати,  яруги.
Рани  зшивала  кохання  ослаблена  нить.
Гідно  пройшли,  без  образи,  зневаги,  наруги.
Лицарю  світлий,  не  можна  тебе  не  любить!

Душ  магнетизм  –  непідвладний  рокам,  нездоланний.
Потяг  коханих  сердець  –  він  змінив  лиш  окрас:
ніжністю  й  ласкою  стишивши  шквал  ураганний,
подих  Ерота  пасатом  овіює  нас.

Друже  мій  милий!  Пройшла  наша  довга  стежинка
радість  і  біди,  провалля  і  зоряну  мить.
Але,  за  всяких  обставин,  для  тебе  я  –  Жінка
...  й  наче  дитя...  То  чи  можна  тебе  не  любить?!

Тане  краса.  Щось  і  талія  вже...  –  не  осина.
Безліч  жінок  зайняли  б  моє  місце  і  роль.
Я  ж  на  сердечнім  твоїм  п'єдесталі  –  єдина
леді.  А  ти  –  мого  серця  і  долі  король.

Всі  земні  блага  встелила  б  тобі  я  під  ноги,
щоб  не  згасали  тепло  в  нашім  домі  і  сміх.
Силою  духу  здолавши  підводні  пороги,
зможеш  таланти  свої  дарувати  для  всіх.

Наші  доріжки  в  одну  заплелися  весною,
щиру  подяку  за  день  той  шепчу  Небесам.
Ну  а  тобі  –  за  кохання,  в  життя  довжиною,
те  –  що  лиш  раз,  за  яке  не  скупляться  ціною.
Чуєш?  В  саду  соловейки  (підкуплені  мною)
силі  кохання  співають  найкращу  з  осанн.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735710
дата надходження 30.05.2017
дата закладки 03.06.2017

Сіроманка

Ірина Вовк. "ЯБЛУНІ ЦВІТУТЬ: ПОРТРЕТ ЖІНКИ"

Так  затишно  у  тебе  на  плечі...
Присів  метелик  в  утворі  тюльпана...
Зімлілим  тілом  талої  свічі  –
о  Жінко  -  з'яво,  речнице  жадана...

Твої  уста  –  божественний  потік,
твої  уста  тернові...  колючками,
у  них  жагуча  спрага  до  безтями  –
із  яблук  спілих  яблуневий  сік.

В  воскреслих  травнях  образ  скрипаля,
у  скреслих  кригах  –  скрипка  Страдіварі...
Метелику,  це  –  Небо,  це  –  Земля,
це  мерехтливих  рим  блакитні  далі!

А  там,  в  загір'ї,  а́нгелики  сплять,
там  божий  Сад,  там  синова  колиска,
там  Дух  Смереки  над  тобою  блиска,
кує  свою  одвічну  княжу  рать.

О  Жінко  -  з'яво,  мудросте  земна,
в  пропасницях  гіркої  круговерті,
ти  –  Світло  Світу,  рай  супроти  смерті,
живильна  крапля  пізнього  вина...

...  Ці  яблука  ще  сховані  в  гіллі,
вони  ще  пахнуть,  всім  на  здивування...
Сльоза  для  Жінки  –  лезо  у  крилі,
та  в  ній  душа,  мов  птаха  на  світанні.

Що  чує  рима  поклик  висоти,
то  –  сповідь  серця...  Світло,  що  від  світла...
Летить  душа  в  світи  і  над  світи,
а  за  плечима...  яблуня  розквітла!


[i](Зі  збірки  "Обрані  Світлом"  -  Львів:Сполом,2013)[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735222
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 27.05.2017

Ліна Ланська

НЕХАЙ БИ ЙШОВ

Нехай  би  йшов  в  минуле  день  оцей,
Розпатланий,  розтерзаний  вітрами.
Порожній  погляд,  заспане  лице
І  безнадія  щербленої  рами.

Ти  хто?  Кого  шукаєш,  не  мене?
Але  "не  Я",  "не  МИ",  бо  нас  немає,  -
Тебе  не  чують;  тінню  промайне
Моє  :  чужа!..  і  причепившись  скраю,

У  сріблі  павутиння  за  карниз,
Протягне  ниточки  до  амальгами,  -
На  сходинку  угору,  чи  униз  -
Дроти,  зімпровізовані  не  нами.

Туманний  подих,  бачу,  -  струменить
Поверхня  тьмяна  -  в  холод!..  запотіла  -
Прощення  не  моєї  не  вини?
Бажанням  недопещеного  тіла

В  амперах,  вольтах,  чи  мільйонах  ват,
Зриває  простір,  відчиня  портали,
Не  змінюючи,  лиш  координат,
Відддаючи,  як  завше  на  поталу.

Незрячі  душі,  дотиком  до  зір,
У  мить  прозріли    -  на  порозі  страти,
Злились  в  одно,  -  кантатою  грозі,
Щоб  якось  чорні  діри  залатати.

Щоб  стримати  народження  патин
І  молодість  без  дозволу  відняти
У  Вічності...  я  спробую,  а  ти
Не  вовк,  якщо  лякаєшся  ягняти.

Спали  жагою!..  Господи,  прости!
Хай  крила  зламані,  обпечені  й  пошерхли
Його  вуста  -  мої  важкі  хрести,
Його  сльоза,  неначе  диво-перли.

Впадуть  у  попіл,  іскорками  друз
Застигнуть,  хороводом  веселковим...
Постій,  поглянь,  неначе  дим  загруз,
Порожній  погляд  холодом  зимовим

У  крапку  стис,у  кульку  крижану
Моє  маленьке  неспокійне  хочу
Тебе,  Життя!  Ті  крила  кажану?!
Не  буде  так,  і  мантру  цю  пророчу,

Як  щит  від  лиха,  віддаю  добру!  -
Розтане  лють  і  заясніє  розум.
З  душі  твоєї  прожену  мару
Звертанням  до  Чумацького  Узвозу,
А  лід  вогнем  шаленим  приберу.

14.05.17

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733840
дата надходження 17.05.2017
дата закладки 17.05.2017

Сіроманка

Ірина Вовк. "АMORI VITAM IMPENDERE"

[i]“Amóri  vítam  impendére”
[b]«Життя  присвячую  любові»[/b]
Аполлінер[/i]

«Amóri  vitam…    vítam  impendére…»  -
 рука  Старої  і  Нової  ери…
Пульсує  серце  в  камені  печери:
«аmori  vitam…    vitam  impendere…».
Пощерблені  мечі  і  кавалери  –  
«аmori  vitam…    vitam  impendere…».
Троянди  тлінні  на  осінні  сквери  –  
«аmori  vitam…    vitam  impendere…».
На  імена  опалі  і  на  квіти
Благає  «Господи!»  рука  -  «аmori  vitam…».

Благає  Господа  рука,  а  гук  гукає,
пощо́  гукає  і  кого  шукає
в  печерній  чорноті,  в  палкій  покорі:
«O  sóli  Deo  Glória  amóri…».
Країнами,  епохами,  віками
пульсує  серце,  бо  воно  ж  не  камінь,
блукає  серце  –  в  Лету  кануть  лі́та  –  

опалим  іменам  і  квітам  –  «vita»!

Зникаю  у  Садах  Семираміди,
плекаю  квіти  для  малої  Іди,
згораю  Оком  Гора  до  Ісіди
і  опадаю  пилом  з  піраміди  –  

я  там  блукаю  –  квіт-ім'я  шукаю
  і  не  знаходжу.  І  назад  вертаю…

«Аmóri  vítam…    vítam  impendére…»  -  
Любові  псалм…  Смичок  Аполлінера!
На  келії  і  на  соборні  стіни:
«Моя  любове…»  -  перша  скрипка  Ліни!
Нестямне  соло:  «soli  De…»  -  отямиш  –  
«люблю…
за  мене  не  виходьте  заміж».*
Мінорний  втор…  Собор  святого  Віта  –  
і  дзвін  як  камертон:  «аmóri  vítam».

Благословен  єси  квітковий  хист,  
Щербатий  меч,  осінній  падолист
рукою  тої  ж  вицвілої  ери:
«аmori  vitam…    vitam  impendere…»  -
Благає  Господа  рука,  а  гук  гукає,
в  пітьму  гукає  і  в  пітьмі  шукає:
далекий  мій…  
  утрачений…  
люблю!  –  
І  пелюстки  гублю…
       гублю…
гублю...

...Пульсує  серце  твердо,  наче  камінь:
"Ж  и  т  т  я
п  р  и  с  в  я  ч  у  ю
Л  ю  б  о  в  і".
Amen.

*За  поезією  Ліни  Костенко.

[i](Зі  збірки  "Самоцвіти  сокровення".  
-  Львів:Логос,1997)[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732856
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 11.05.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.05.2017

Сіроманка

Ірина Вовк. КРУТИТЬСЯ КОЛЕСО…

...і  наче  з  затакту  почнеться  історія  знову,
палкий  монолог  про  утрачений  знак  покоління.

...Мчать  о́лені  срібнорогі,  сурмлять  роги  -  зголошують  лови,
лише  ярий  буй-тур  утікає  з  облоги,  ховає  скривавлене  тім'я.
Яр-Туре,  криваві  сліди  на  снігу  добра  мітка  для  ловчих,
в  які  хащі  пропащі  несешся  і  кличеш  свій  нарід  на  згубу?  -  
о  нетямна  громадо,  копита  натруджуєш  мовчки,
покидаєш  напризволяще  землю  о́брану,  серцю  любу...
Де  твій  шлях  у  майбутнє,  де  гордість  могутнього  звіра,
благородність  постави,  залюбленість  в  мрево  блакиті?  -  
де  прапо́ри  звитяг,  коли  серце  згризає  зневіра,
де  промінне  тяжіння  стежок  на  поляни  сяйні,  соковиті?..
О  нетямна  громадо,  зневажуєш  божі  закони,
чи  знайдеш  на  тім  світі  безпечнеє  місце  від  кулі!..
Куленосная  звабо  людська,  пощади  хоч  ікони,
як  не  слабшу  природу  м'яку  олениці  й  косулі...

...Батьківщино  прелюба,  чи  на  те  ти  кривавила  тім'я  -  
Бабин  Яр,  Соловки,  мори  голодом,  сніжні  гулаги  -  
щоби  діти  твої,  поневажене  божеє  сім'я,
забували  про  тяглість  лица́рську  до  честі  й  відваги...

Батьківщино  премила,  що  в  час  найлютішої  скрути  -  
на  смутні  руйнови́ща,  померклого  неба  обвали  -  
пломенила  у  серці  пелюстку  червоної  рути
на  ознаку  скорботи,  що  сина  твого́  відібрали...

Батьківщино  єдина,  місцино  корінна,  безпечна,
де  лиш  пам'ять,  мов  ріг  на  облаву,  голосить-волає:
о  нетямна  громадо!  -  тут  вагання  уже  не  доречне  -  
хто  утратив  чуття  Батьківщини,  той  батьківщини  не  має!..

[i](Зі  збірки  "Обрані  Світлом".  -  Львів:  Сполом,  2013)[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731794
дата надходження 04.05.2017
дата закладки 04.05.2017

Сіроманка

Ірина Вовк. ПО ДОРОЗІ У КАЗКУ

[i][b]"По  дорозі  у  Казку"[/b]  -  так  назвав  одну  з  своїх  драм
         Олександр  Олесь[/i]

У  щастя  до  тебе,  насправді,  багато  доріг...
Розглянься  навколо  -  то  шлях  "По  дорозі  у  Казку".
Увіруй...  Увіруй...  бо  віра  -  святий  оберіг  -  
у  щось  надвисоке  -  у  приязнь,  а  надто  -  у  ласку...

В  Завітному  Лісі  по  куп'ях  снують  світляки  -  
ці  крихітні  вісники  Сонця,  ці  янголи  втіхи  -  
скупайся  у  променях  світла,  у  хвилях  ріки,
а  я  буду  поруч  і  щось  промовлятиму  стиха.

Ідилія...  Спалах...  На  хвилю  -  на  вічність,  на  мить...
Притаєні  знаки,  приглушені  порухи  серця.
Небачена  з'ява  -  розбуджена  Мавка  горить,
високо  над  хмарами  кінь  вітрокрилий  несеться.

Покиньмо  імлу  непроглядну,  покиньмо  усе  -  
приземлені  зваби,  осмислені  покручі  Духа.
Нехай  по  дорозі  у  Казку  нас  коник  несе,
а  наші  німі  одкровення  лиш  серце  підслуха.

Ми  обрані  Світлом,  ми  білі  ворони  -  то  що  ж...
Шумітиме  Ліс  заповіти  свої  спересердя:
яскраво  горіти  -  це  значить  зневажити  Лож.
Це  бути.  Це  збутись...  і  вільно  піти  у  безмертя!

[i](Зі  збірки  "Обрані  Світлом".  -  Львів:  Сполом,2013)[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731795
дата надходження 04.05.2017
дата закладки 04.05.2017

Сіроманка

Ірина Вовк. "КАЖІМО БІЛЬШЕ НІЖНИХ СЛІВ"

Кажімо  більше  ніжних  слів
Знайомим,  друзям  і  коханим  -  
Нехай  комусь  тепліше  стане
Від  зливи  наших  почуттів.

Нехай  тих  слів  солодкий  мед
Чиюсь  гірку  загоїть  рану.
(Чи  перший  біль,  чи  то  останній,
Коли  б  то  знати  наперед!)

Кажімо  більше  ніжних  слів.
Комусь  всміхаймось  ненароком.
То  не  життя  людське  жорстоке,
Жорстокі  в  нас  слова  черстві...

Кажімо  більше  ніжних  слів.

[i]Вірш,що  став  піснею.  З  першої  збірки  "Дзеркала".  -  Львів:Каменяр,1991.[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730908
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 28.04.2017

Валентин Бут

Поетці, що Відчула Себе Порошиною

В  примарнім  світі  із  облуд  й  олжі      
Колоси  часто    зліплені  із  глини
І  пустка  за  лунким  набором  фраз
Їх  сутність.  
Але,  це  не  про  тебе.  Ти  -  алмаз
Міцний,  незламний,  хай  і  з  порошину
І  в  нім  світи,  що  непідвладні  ржі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728029
дата надходження 09.04.2017
дата закладки 09.04.2017

Ганна Верес

День зимовий

День  зимовий  не  такий  холодний,
Коли  світить  сонечко  згори
На  сліди  в  снігу  звірів  голодних,
На  розваги-ігри  дітвори.

Кине  промінь  він  з  небес  на  білий,
В  діамантах  сніговий  розмай.
Там,  де  річка  донедавна  бігла,
З  льоду  трасу  виткала  зима.


В  чудернацькі  вбралися  обнови
З  осені  оголені  ліси,
Намистинки  свіжокалинові
В  обіймах  купалися  краси.

А  сніги,  мов  білосрібна  постіль,
На  якій  вмостився  день  ясний,
Снігурі,  зими  постійні  гості,
Вже  відчули  подихи  весни.
3.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718540
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 09.04.2017

Микола Карпець))

«Здесь чай очень крепкий и пенка на кофе»

[img]http://mykola.at.ua/_ph/5/2/509137825.jpg[/img]

[b]«Здесь  чай  очень  крепкий  и  пенка  на  кофе»[/b]
 
Здесь  чай  очень  крепкий  и  пенка  на  кофе
И  солнышко  светит  с  небес  каждый  день
Но  словно  привязан  к  кресту  на  Голгофе
Душа  всё  болит,  хоть  бери  бюллетень

Сирень  расцвела  и  тюльпанов  короны
Наполнили  красками  наш  с  тобой  парк
Но  я  здесь  брожу  в  роли  белой  вороны
Брожу  всё  один  замедляя  свой  шаг

Здесь  всё  мне  знакомо,  здесь  мы  проводили
Не  сутки,  не  двое,  а  кажется  жизнь
И  пели  цикады  при  лунном  светиле
Нас  песней  встречали  в  полёте  стрижи

И  вроде  всё  тоже,  и  всё  по-другому
И  сердце  замёрзло  –  не  слышно  и  бой
Душа  погружается  медленно  в  кому
С  которой  я  выйти  смогу  лишь  с  тобой…
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*03.04.17*  ID:  №  727218

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727218
дата надходження 04.04.2017
дата закладки 05.04.2017

Ніна Багата

Повінь

Покинула  Ворскла  круті  береги,
Хоч  з  ними,  гадалось,  не  знала  нудьги:
Обидва  любили,  немов  наречену,  -  
На  двох  неподільну  красу  незбагненну.
Чому  ж,  не  ховаючи  радісних  сліз,
Пішла  бездоріжжям,  забачивши  ліс?
Невже  їх  кохання  вважала  полоном?..
Обидва  повільно  із  відчаю  тонуть.
Забули,  що  Ворсклі  один  раз  на  рік
Снаги  вистачає  на  безліч  доріг,
Щоб  в  лузі  провідать  калину  знайому
Й  до  верб  завітати  в  прозорі  хороми,
І  жодне  стебло  не  минуть  на  путі,
А  ніжно  скупать  в  молоденькій  воді.
Так  просторо  хвилям  тепер  добігати,
Щоб  східці  погладить  найближчої  хати,
І  знов  розбудити  припнуті  човни,
Й  дістатись  у  лісі  до  чар  глушини.
Спішить  надивитися  Ворскла  й  на  брості
Вишневого  саду,  бо  тільки  у  гості
Прийшла  до  сусідів,  що,  хоч  не  в  морях,
Але  на  довічних  стоять  якорях.
Вже  завтра  від  них  відступатиме  задки,
Аби  кожну  мить  записати  за  згадку…
Спокусливо  гарне  усе  навкруги,
Однак  незамінні  свої  береги.
Щоб  легше  знайти  їх,  позначки  лишила  –  
Пливуть  поміж  них  табунами  крижини.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727159
дата надходження 04.04.2017
дата закладки 04.04.2017

Олена Жежук

Так близько…

І  сипалось  небо  –
 трусило  у  душу  снігами.
Етюдно  майнуло  
 й  стікало  в  долонях,  як  мить.
Це  вперше  так  близько  
 стою  на  краю  між  світами.
Хай  вибір  сміється  –
 в  один  бік  дорога  біжить.

В  небесній  лагуні  
 мене  віднайде    сива  птаха,
І  сни  кольорові  
 у  пелену  зсипле  з  крила.
Це  буде  пізніше...  
а  поки  без  смутку  і  страху,
Увись  підіймаюсь  
 і  чую,  як  тужить    земля.

Спинитись  не  хочу,
 тут  стільки  уламків  від  неба...
І  вітер  приборканий  
 сьому  показує    вись.
Уже  неземна  -  
 та  мене  рятувати    не  треба!
Зберу  кольори  для  землі  
 й  повернуся  ..  колись.

Сніги  упадуть  
 й  розцвітуть  кольорами  на  стеблах,
І  визріють  сонцем,  
 що  скотиться  тут  між  орбіт.
А  поки  в  долонях  моїх  
 лише  крапельки  неба...
А  поки  зима
 розмальовує  білим    цей    світ…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712599
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 29.03.2017

Олена Жежук

Тобою я надихатись не можу

                                             [i]  Поезіє,  красо  моя,  окрасо,  
                                               я  перед  тебе  чи  до  тебе  жив?
                                                                                             Василь  Стус[/i]

Тобою  я  надихатись  не  можу,
Щодня  спиваю,  мов  святий  нектар.
Живу  тобою,  плачу  і  тривожусь,
І  бережу,  мов  сокровенний  дар.

З  тобою  я  прекрасний  світ  відкрила,
Потік  душі  барвистий  водограй,
Що  живить  дух  –  спинить  його  несила,
Мов  карму  щастя,  код  у  дивокрай…

Ти  крик  жертовний,    пісня  легкокрила,
Відлуння  болю  й  радості  умить.
Ти  мрій  моїх  одвічнії  вітрила,
Тобою  серце  молиться  й  щемить.

О  слів  красо!  О  музико  нетлінна!
Безмежна  воле  сокровенних  дум…
Поезія  –  молитва    неоцінна!
Гірка  любов  й  найрадісніший  сум.

Тобою  я  напитися  не  можу…
Тобою  охрещуся  знов  і  знов.
На  тебе  я,  поезіє,  так  схожа...  
Візьми  мене  під  вічний  свій  покров.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724843
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 28.03.2017

Віталій Назарук

ЩАСЛИВИЙ Я

Щасливий  я,  бо  я  живу,
Дивлюсь  щодня  на  небо  чисте,
Люблю  людей,  люблю  траву,
Шаную  матінку  Пречисту.

Молюсь  щодня,  пишу  вірші,
Кую  свої  мечі  для  бою.
Коли  поезія  в  душі,
Ношу  її  завжди  з  собою.

Щасливий  я,  що  я  живу,
Що  поруч  мене  вірні  друзі,
Що  я  донині  на  плаву,
Що  пахне  сіно  знов  на  лузі.

Що  в  мене  ти,  кохана,  є,
Що  можу  я  життя  пізнати,
Що  кожному  в  житті  своє,
Що  можу  жити  і  кохати.

Що    можу,  як  поет  творити,
Нести  поета  булаву.
Я  прагну  віршем  говорити…
Щасливий  я,  що  я  живу!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724913
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017

Елена Марс

Терпит же мир и таких дураков (18+)

Серая  дымка  тумана  вечернего
Мраком  окутала  мой  городок.
Где-то  за  окнами  души  неверные
Тянут  греховно  отмеренный  срок.

Кто-то  уводит  жену  у  приятеля,
Пачкая  нагло  чужой  "атрибут".
Кто-то  ругает  супруга-предателя.
(Шлюхой  подпортил  он  "чистый"  уют)

Кто-то  совсем  опьяневший  от  градусов,
Мордой  уткнулся  в  салат  "Оливье".
Где-то  под  дверью  оставила  гадости
Чья-то  собака...  Бранится  сосед.

Где-то  подруги  девичник  устроили,
В  дом  пригласив  стриптизёра  -  орла.
Долго  потом  ещё  пьяные  спорили:
В  позе  какой  с  ним  "невеста"  была.

Где-то  мамаша  ругает  оболтуса,
Громко  включившего  мерзкий  свой  рок.
Рвёт  его  жидкие  грязные  волосы,
Матом  кляня,  что  родился  не  в  срок.

Вся  эта  лирика  утром  уляжется,
Прячась  за  стенами  старых  домов.
Что-то  изменится,  что-то  останется.
Терпит  же  мир  и  таких  дураков.

12.03.2014.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724899
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017

Лавинюкова Тетяна

ПЕРЕКЛАД З ПОЛЬСЬКОЇ НА УКРАЇНСЬКУ

ПЕРЕКЛАД  З  ПОЛЬСЬКОЇ  НА  УКРАЇНСЬКУ

                                                   Адам  Міцкевич
[b]До  М…[/b]
Вірш,  написаний  1823  року

Йди  геть  з  очей!...  послухаюсь  одразу,
Йди  з  серця  геть!...  і  серденько  слухняне,
Геть  з  пам’яті!...  та  ні,  того  наказу
Покірно  пам’ять  слухати  не  стане.

Ще  довша  і  густіша  тінь  лягає,
Коли  далеко  сонце  призахі́дне,  -  
Так  постать  у  світах  моя  зникає,
Але  у  пам’яті  твоїй  не  блідне.

На  кожнім  кроці,  щодоби,  щоразу
У  пам’ять  я  твою  туди  прилину,
Де  плакали  і  тішились  ми  разом,
Бо  скрізь  залишив  я  душі  частину.

Струн  арфи  доторкнешся  ти  рукою,
Щоб  чарівна  мелодія  звучала  -
Згадаєш,  як  вечірньою  порою
Цю  ж  пісню  ти  колись  мені  співала.

За  шахами,  задумлива  й  похмура,
Ти  не  врятуєш  короля  від  мата,  
Бо  згадуєш:  стояли  так  фігури,
Коли  нам  довелось  востаннє  грати.

Танцюючи,  оглянеш  бальну  залу,
Біля  каміну  місце  спорожніле,
Згадаєш,  як,  утомлені  від  балу,
Ми  розмовляти  саме  там  любили.

Чи  книжку  розгорнеш  сентиментальну  –  
Закоханих  сумні  поневіряння  –
Згадаєш  ти  свою  любов  печальну,
Гіркого  не  тамуючи  зітхання.

А  як  кінець  у  повісті  щасливий  -    
Герой  нарешті  пригорне  кохану,  
Дмухнеш  на  свічку,  знов  зітхнеш  тужливо:  
Чом  не  такий  фінал  твого  роману?

Зблисне  зірниця,  зашумлять  ялини,
Крильми  пташина  з  криком  затріпоче,
Здригнешся  ти:  з  далекої  країни
Моя  душа  вернулась  опівно́чі.

На  кожнім  кроці,  щодоби,  щоразу
У  пам’ять  я  твою  туди  прилину,
Де  плакали  і  тішились  ми  разом,
Бо  скрізь  залишив  я  душі  частину.

[i]Адресатка  цього  твору  -  Мариля  Верещаківна  –  перше  і,  річ  ясна,  трагічне  кохання  Адама  Міцкевича.  Її  роль  в  історії  польської  літератури  неможливо  переоцінити:  1821  року  Мариля,  назавжди  розбиваючи  серце  поета,  виходить  заміж,  причому,  не  за  нього.  А  роком  пізніше  Міцкевич  видає  збірку  „Балади  і  романси”,  яка  започатковує  польський  Романтизм.[/i]  (Олександр  Бойченко)




[b]А  ось  оригінал:[/b]

                                       Adam  Mickiewicz
[b]Do  M..[/b].
 Wiersc  napisany  w  roku  1823

Precz  z  moich  oczu!...  posłucham  od  razu,
Precz  z  mego  serca!...  i  serce  posłucha,
Precz  z  mej  pamięci!...  nie  tego  rozkazu
Moja  i  twoja  pamięć  nie  posłucha.

Jak  cień  tym  dłuższy,  gdy  padnie  z  daleka,
Tym  szerzej  koło  żałobne  roztoczy,  -
Tak  moja  postać,  im  dalej  ucieka,
Tym  grubszym  kirem  twą  pamięć  pomroczy.

Na  każdym  miejscu  i  o  każdej  dobie,
Gdziem  z  tobą  płakał,  gdziem  się  z  tobą  bawił,
Wszędzie  i  zawsze  będę  ja  przy  tobie,
Bom  wszędzie  cząstkę  mej  duszy  zostawił.

Czy  zadumana  w  samotnej  komorze
Do  arfy  zbliżysz  nieumyślną  rękę,
Przypomnisz  sobie:  właśnie  o  tej  porze
Śpiewałam  jemu  tę  samę  piosenkę.

Czy  grają  w  szachy,  gdy  pierwszymi  ściegi
Śmiertelna  złowi  króla  twego  matnia,
Pomyślisz  sobie:  tak  stały  szeregi,
Gdy  się  skończyła  nasza  gra  ostatnia.

Czy  to  na  balu  w  chwilach  odpoczynku
Siędziesz,  nim  muzyk  tańce  zapowiedział,
Obaczysz  próżne  miejsce  przy  kominku,
Pomyślisz  sobie:  on  tam  ze  mną  siedział.

Czy  książkę  weźmiesz,  gdzie  smutnym  wyrokiem
Stargane  ujrzysz  kochanków  nadzieje,
Złożywszy  książkę  z  westchnieniem  głębokiem,
Pomyślisz  sobie:  ach!  to  nasze  dzieje...

A  jeśli  autor  po  zawiłej  probie
Parę  miłośną  na  ostatek  złączył,
Zagasisz  świecę  i  pomyślisz  sobie:
Czemu  nasz  romans  tak  się  nie  zakończył?...

Wtem  błyskawica  nocna  zamigoce:
Sucha  w  ogrodzie  zaszeleszczy  grusza
I  puszczyk  z  jękiem  w  okno  zalopoce...
Pomyślisz  sobie,  że  to  moja  dusza.

Tak  w  każdym  miejscu  i  o  każdej  dobie,
Gdziem  z  tobą  płakał,  gdziem  się  z  tobą  bawił,
Wszędzie  i  zawsze  będę  ja  przy  tobie,
Bom  wszędzie  cząstkę  mej  duszy  zostawił.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494134
дата надходження 22.04.2014
дата закладки 16.03.2017

Елена Марс

Пізнє кохання

Для  чого  ж  ти  в  душу  її  зазирнув,  
Зненацька  отак,    без  запрошень?..  
Щось  рідне,  напевне,  в  душі  цій,    відчув,  
І  світле  таке,    і  хороше...  

Напевне,  ти    саме    таку    і    хотів,
Хоч    поруч    з    тобою...  дружина...
Колись    і    її    ти,  до    щему,  любив.
До    неї    лягала    стежина...

Любив...  Може    й    досі    тобі    дорога,  
Та  полум'я  тільки    загасло...
І    душу    твою  полонила    нудьга,
Змінились  відносини  з  часом...

Хоч  вдале    життя    збудувати    зумів:
Робота,  дружина  і  діти,
Та    начебто  спав...  А  ВОНА,  (Її  спів)
Примусила    серце...  ожити...

Ти    знову  це  полум'я  дивне  відчув,
Яке  так    збентежує    душу...
Бо,  з  віком,    отих  почуттів  не  забув,
Які  так  печуть  і  так  душать!..

В    ЇЇ    би    очах  потонув    назавжди,
Любов    щоб    відчути,  в  останнє!..
На    жаль,  недосяжні    до    НЕЇ    сліди...
Спізнилося    ваше    кохання...

Не    треба    картати    себе    чи  її.  
Не    треба    шукати    провини..
Вона    б    не    зуміла...  Не    зміг    би    і    ти,
Себе    відчувати    безвинним.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722035
дата надходження 07.03.2017
дата закладки 07.03.2017

Олекса Удайко

ВСМАК БИ (Котячі сни)

           Весна...  І  все  тут...  
           Жартівливе  вітання!
[youtube]https://youtu.be/2wsAlLnFbf4[/youtube]
[i][b][color="#038011"]«Щось  твій  згляд    в  мені  тяжіє,
Що  тяжіє  й  коло  ніг…
І  таке  в  душі  жевріє,
Наче  Зевса  переміг!

То  ж  піду  я  в  поле  зранку,
Щоб…  зорати    переліг…
Засаджу  живцем  ділянку,
Щоб  у  землю  корінь  ліг…

Щось  корисне  є  охота
У  житті  цьому  зробить,
Бо  така  у  нас  робота,
Бо  така  прекрасна  мить….

Ще  з  самісінького  ранку
В  лапи  візьму  пилосос,
Щоб    думкам  моїм  –  «буянкам»,
Влаштувать…  посильний  крос».

…Отаке,  бува,  присниться
Березневому  коту,
Що  здивується  і  киця:
«Ну  й,  котяра!  Всмак  би…  ту!  [/color]  [/b]

01.03.2017[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720956
дата надходження 01.03.2017
дата закладки 06.03.2017

Олекса Удайко

ВСМАК БИ (Котячі сни)

           Весна...  І  все  тут...  
           Жартівливе  вітання!
[youtube]https://youtu.be/2wsAlLnFbf4[/youtube]
[i][b][color="#038011"]«Щось  твій  згляд    в  мені  тяжіє,
Що  тяжіє  й  коло  ніг…
І  таке  в  душі  жевріє,
Наче  Зевса  переміг!

То  ж  піду  я  в  поле  зранку,
Щоб…  зорати    переліг…
Засаджу  живцем  ділянку,
Щоб  у  землю  корінь  ліг…

Щось  корисне  є  охота
У  житті  цьому  зробить,
Бо  така  у  нас  робота,
Бо  така  прекрасна  мить….

Ще  з  самісінького  ранку
В  лапи  візьму  пилосос,
Щоб    думкам  моїм  –  «буянкам»,
Влаштувать…  посильний  крос».

…Отаке,  бува,  присниться
Березневому  коту,
Що  здивується  і  киця:
«Ну  й,  котяра!  Всмак  би…  ту!  [/color]  [/b]

01.03.2017[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720956
дата надходження 01.03.2017
дата закладки 05.03.2017

Шон Маклех

Час зневіри

                                                 «Коли  Зневіра  дух  беззбройний  мій
                                                     Для  Розпачу,  свого  хмурного  сина,
                                                     Що  хмарою  звисає,  на  забій
                                                     Безжально  віддає...»
                                                                                                                                 (Джон  Кітс)

Колись  дуже  давно  –  в  молодості,  ще  задовго  до  трагічних  подій  в  Ольстері  1972  року,  я  на  дозвіллі  читав  Фрідріха  Ніцше  під  шум  осіннього  моря,  в  селищі,  де  ніхто  не  носить  годинники.  І  прочитавши  фразу:  «Те,  що  нас  не  вбиває  робить  нас  сильнішими»,  я  подумав,  що  вусатий  Фрідріх  не  зовсім  правий  –  страх  не  вбиває  нас,  але  не  робить  нас  сильнішими.  Страх  паралізує  нас,  нашу  волю.  І  подолати  його  не  просто.  А  зневіру  подолати  ще  важче.  Отака  то  фільозофія,  шляк  би  то  трафив.  І  тоді,  долаючи  свою  зневіру  у  майбутнє  Ірландії  я  написав  таке:

Зневіри  час  –  у  чаші  Сонця  прах,
В  серцях  людей  –  стара  примара  –  страх
Новим  апостолом  блукає  пілігрим  –  
Старий  поет:  у  торбі  замість  рим
Черствий  кавалок  істини.  Кудись
Так  хочеться  безхатьку  вознестись:
Хоча  б  туди  –  у  Небо,  де  юрма  –  
Отара  грішників  товклася  задарма.
А  може  й  десь  насправді  серед  слів
Філософ  давніх  істин  не  горів,  а  тлів?
Зневіри  час,  і  пофарбовано  трамвай.
Грай,  пісеньку  свою,  клошаре,  грай!
Поет  осінніх  рим  де  жовта  кушпела
Шукає  прихисток  –  не  має  він  житла.
Бруківку  замітає  не  двірник,  а  пан  Ніхто,
В  такому  ж  сірому  подертому  пальто,
Яке  носив  старий  негідник  Страх,
Ховаючись  отут  –  у  цих  старих  дворах.
А  люди  бавляться  –  у  гру  стару  Життя
А  все  минає...  Йде  без  вороття...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721309
дата надходження 03.03.2017
дата закладки 03.03.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.02.2017

Ганна Верес

День зимовий

День  зимовий  не  такий  холодний,
Коли  світить  сонечко  згори
На  сліди  в  снігу  звірів  голодних,
На  розваги-ігри  дітвори.

Кине  промінь  він  з  небес  на  білий,
В  діамантах  сніговий  розмай.
Там,  де  річка  донедавна  бігла,
З  льоду  трасу  виткала  зима.


В  чудернацькі  вбралися  обнови
З  осені  оголені  ліси,
Намистинки  свіжокалинові
В  обіймах  купалися  краси.

А  сніги,  мов  білосрібна  постіль,
На  якій  вмостився  день  ясний,
Снігурі,  зими  постійні  гості,
Вже  відчули  подихи  весни.
3.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718540
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 17.02.2017

Ганна Верес

День зимовий

День  зимовий  не  такий  холодний,
Коли  світить  сонечко  згори
На  сліди  в  снігу  звірів  голодних,
На  розваги-ігри  дітвори.

Кине  промінь  він  з  небес  на  білий,
В  діамантах  сніговий  розмай.
Там,  де  річка  донедавна  бігла,
З  льоду  трасу  виткала  зима.


В  чудернацькі  вбралися  обнови
З  осені  оголені  ліси,
Намистинки  свіжокалинові
В  обіймах  купалися  краси.

А  сніги,  мов  білосрібна  постіль,
На  якій  вмостився  день  ясний,
Снігурі,  зими  постійні  гості,
Вже  відчули  подихи  весни.
3.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718540
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017

Ганна Верес

Дніпре сивий!

Дніпре  сивий,  вільний,  сильний!
Дніпре  повноводий!
Здавна  батько  ти  русинам  –
Батько  мого  роду.
Ти  віки  пливеш  по  землях,
Широких,  багатих,
Обіч  ліси  та  озера,
Сади  білі  й  хати.

Напилися  тої  волі
І  ми,  Дніпре,  –  люди,
Та  чомусь  не  маєм  долі  –
Ніяк  не  здобудем.
Топчуть,  палять  землю  цюю
Вороги-заброди,
На  душі  у  нас  гарцюють,
Цвіт  зривають  роду.

Та  нема  такої  сили,
Щоб  тебе  спинити,
І  хоч  нас  віки  косили,  –
Лиш  міцніють  ниті
Мого  змученого  роду  –
Гордий  він,  живучий.
Буде  вільним  він  народом,
Як  і  ти,  Ревучий!
10.02.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717544
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017

OlgaSydoruk

Моей нежности - ларь…

Экспромт

Между  сменами  лун,..
Под  велюрами  фетра,..
Среди  розовых  дюн,..
Меж  дыханием  ветра  -  
Серой  тучею  -  снег...
Белой  кручею  -  лёд...
Вместо  сумерек  -  свет...
Вместо  горечи  -  мёд...
После  пламени  -  жар...
И  ожогами  -  след...
Моей  нежности  -  ларь...
Не  для  тысячи  лет...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717212
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017

Світлана Моренець

У НОВОРІЧНУ НІЧ

З  небесного  святого  вівтаря
Володар  Часу,  перевівши  подих,
здмухне  останній  лист  календаря,
новий  зафіксувавши  кругообіг.

Моя  ти  Земле,  доме  любий  мій,
безмежно  щедра  голуба  планета!
Прекрасна  ти  в  цю  ніч  в  серпанку  мрій,
заквітчана  вогнями,  мов  комета.
Світись  красою,  і  жаданий  мир,
хай  обійме  тебе  і  кожну  душу!
Ця  ніч  –  святковий  планетарний  пир
від  Кордильєрів  і  до  Гіндокушу.

Хоч  в  когось  –  літо,  а  у  нас  –  зима,
та  зваблює  повсюди    казка  свята,
і  келихом  ігристого  вина
всіх  найдорожчих  будемо  вітати:
дітей,  батьків  і  друзів  всіх-усіх,
близьку  й  далеку  дорогу  родину,
бажаючи  здоров'я,  щастя,  втіх
душевних  і  тілесних...  і  щоднини.

Ще  тост  наш  –  за  здоров'я  земляків,
та  й  іноземців,  вірних  нам  по  духу,  –
за  тих  стійких  незламних  вояків,
що  зупинили  ворога  й  розруху.
Хай  мир  прийде  для  всіх  захисників,
до  кожного  з  армійських  батальйонів!
Щоб  ви  живими  вийшли  із  боїв,
за  вас,  рідненькі,  моляться  мільйони.

І  пом'янемо  воїнів  добра,
що  назавжди  у  Небо  відлетіли...
У  кожнім  серці    вдячність  і  жура  –
за  нас  вони  поклали  душу  й  тіло...

Ну  і,  нарешті,  –  друзі  по  перу,
щасливі  полонені  Музи  й  слова:
таланти-аксакали  і  гуру,
що  вже  впіймали  почесті  і  славу,
й  ті,  що  смакують    творення  процес,
хоч  зали  їм  і  не  аплодували,
кого  обрали  в  Спілку  чи  Конгрес
і  ті,  що  вперше  фрази  зримували  –

хай  нас  єднає  новорічний  стіл,
мої  ви  сивочолі,  юнолиці,
із-за  кордону,  із  далеких  сіл
чи  з  древньої  прекрасної  столиці.
Єднаймося!  У  цей  тривожний  час
долаймо  перешкоди  крок  за  кроком,
і  хай  Господь  благословляє  нас.
Вітаю,  милі  друзі,  з  Новим  роком!

Бажаю  МИРУ,  щастя  і  добра,
здоров'я  і  любові,  що  від  Бога,
і  творчого  натхненного  пера,
й  Пегаса  легкокрилого  прудкого,
і  рима  щоб  співала  і  текла
як  музика,  як  пісня  солов'їна...

...Всім  шлю  від  серця  часточку  тепла.
Хай  буде  з  вами  Бог  і  Україна!

                                               

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709504
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 01.01.2017

Світлана Моренець

НА СВІТЛОДАРСЬКІЙ ДУЗІ

Знов  за  хмари,  в  небо  синє  –
журавлиний  клин...
Вкотре  –  "...  кача  по  Тисині"...
Вкотре  –  болю  плин...

Світлодарською  дугою
смерть  пройшла  (по  дань!),
залишивши  за  собою
океан  страждань.

Крові!  Крові!  Море  крові  –
вампірякам  пир...
І  кричать  сліди  багрові
від  убитих  тіл.

Бог  візьме  їх  всіх  до  Себе,
прийме  і  земля...
Світлі  душі  линуть  в  Небо  
через  гріх    кремля.

Шиють  в  лазаретах  рани,
в  муках  –  вояки...
Щось  не  те  твориться  з  нами,
любі  земляки:

ситі  виродки  пропащі
в  розкоші  живуть  –
найсвітліші  і  найкращі
в  Небо  йдуть...  і  йдуть...

                                     20.12.2016  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707620
дата надходження 20.12.2016
дата закладки 21.12.2016

Ірина Лівобережна

ОРФЕЇДА

(майже  за  Котляревським)

Орфей  був  парубок  моторний
(з  «культурних»  був,  неабияк)
На  душах  грав,  як  на  валторні,
Талановитий  був  хлопак.

Мав  ліс  і  поле  за  домівку,
Всіх  мавок  співом  чарував.
Та  якось  в  полі  здибав  дівку,
Що  дуже  щиро  покохав.

Вона  ж,  Маруся  (Еврідіка)
За  співи  –  в  ліжко  з  ним  лягла,
Була  вона  –  вогонь,  не  дівка
(Хоча  й  з  сусіднього  села).

До  нього  серцем  промовляла,
Хороша  склалася  сім’я,
Та  про  талант  його  прознала
Підступна  заздрісна  Змія

(Що  мертву  воду  назбирала
В  верхів’ях  Стікса  уночі)
Вона  Марусю  наздогнала,
Відколупала  в  зубі  чіп  

В  стегно  вчепилась,  бризка  ядом.
(Прощайте,  юності  принади!...)
***************
О,  недарма  не  хтів  вінчати
Колись  цю  пару  Гіменей!
Пішла  Маруся  до  Гекати
У  царство  смутку  та  тіней,

До  невблаганного  Харона,
Де  Кербер  лютий  –  лиш  закон,
Де  в’яне  юна  Персефона
Між  циркулярів  та  колон,

Де  мертве  слово  як  данину
Завжди  складають  на  вівтар.
Орфей,  рятуй  свою  дружину
Від  цих  чужих  підступних  чар!
***************
-Стала  тихіша  води…
Сплю  я,  мене  не  буди!
Ніби  живу  уві  сні,
Може,  так  краще  мені?
В  серце,  нестерпно-чіпкі
Звуки  кіфари  дзвінкі
Просяться  –  крильцями  фей…
Дай  же  забутись,  Орфей!
******************
Колись  було  кохання  щире,
Торкнулись  сутінки  чола,
Між  ними  тінню  недовіри
Чиясь  зла  воля  пролягла.

Не  відчуваючи  дружини,
Наш  музикант  –  безсилим  став.
Засумнівавшись  на  хвилину,
Він  озирнувся.    І  пропав.
******************
Ридайте  сторіччя,  
Бо  пісня  луна  –  не  нова.
Скорботно  по  річці
Крім  ліри  -  пливе  голова,
Позиркує  дико,
Співає  пророчі  слова:
«…Бо  ти,  Еврідіко,  
Душею  була  –  не  жива…»

Відгук  на  поему  моїх  друзів:  Тані  та  Сергія
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707038

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707686
дата надходження 21.12.2016
дата закладки 21.12.2016

Віктор Ох

Співець з народу

[b][i]Віталій  Назарук[/i][/b]
[b]«Синьоока  Волинь»[/b]
                   Поезії
Вибране.  Книга  перша.
ПрАТ  «Волинська  обласна  друкарня»
   [i]      Луцьк  -  2016[/i]


   От  і  настали  ті  давно  сподівані    «довгі  зимові  вечори»  –  пора,  коли  можна  знайти  більше  часу  для  цікавого  і  приємного:  читання-писання  та  споглядання-слухання.  Засніженими  дорогами,  через  відстані  і  негоду  добралася  до  мене  поштова  бандероль.  І  ось  я  вже  тримаю  в  руках  поетичну  збірку  Віталія  Назарука  «Синьоока  Волинь».  
   Я  не  беруся  оцінювати  прочитану  поезію,  я  лише  ділюся  своїми  суб’єктивними  враженнями  від  книжки.  Мені  цікаво  зрозуміти  з  чого  виростають  вірші,  яким  є  внутрішній  світ  поета.  Яка  різниця,  зрештою,  чим  замиловуватись:  справжньою  першоджерельністю,  чи  псевдоавтентикою,  чи  творчістю  певного  поета  з  народу?  Головне,  щоб  твір  приносив  задоволення,  зачіпав  за  живе.
   В  поезії  Віталія  Назарука  імпонує    ясність  думки,  простота  викладу.  Не  треба    розгадувати  складних  ребусів,  намагатися  зрозуміти  зашифровану  метафору  чи  замаскований  символ,  як  буває  з  заумними  віршами  деяких  віршотворців.  Пан  Віталій  нічого  не    вигадує  і  не  фантазує,  пише  про  те,  що  в  душі,  але  здібність  окрилятись  своєю  поезією  його  ушляхетнює.  
   «Синьоока  Волинь»  –  це  перша  книга  задуманого  автором  тритомника  вибраного.  Об’єм  –  350  сторінок.  Видано  гарно.  Упорядковано  і  оформлено  чудово.  Сподобалися  вдало  підібрані  графічні  малюнки,  якими  декоровано  початок  кожного  з  розділів.  (На  жаль,  зустрічалися  мені  книжки,  де  ілюстрації  не  доповнюють  текст,  а  тільки  псують  загальне  враження.  Дуже  часто  буває,  що  на  мінімалізм  претендує  несмак,  а  замість  романтичної  картинки  отримуємо  кіч*.)
Всього  в  збірці  сім  розділів  з  промовистими  назвами:
– Вірші  про  Луцьк;
– Вірші  про  Волинь;
– Пісні  про  землю  Волинську;
– Про  Україну;
– Кілька  гуморесок;
– Про  мову,  слова  і  вірші;
– Лірика  кохання;
   Кожен  розділ  збірки  присвячений  означеній  темі.  А  вірші  –  то  ніби  варіації,  що  обрану  тему  розглядають  з  усіх  сторін.  Так  рідне  місто  поет  змалював  з  усіх  можливих  ракурсів,  в  різні  пори  року  і  час  доби.  Ось  лише  назви  деяких  віршів:
«А  Луцьк  цвіте»  (с.12**),  «Весна  в  Луцьку»  (с.17),  «Осінній  Лучеськ»  (с.13),  «Мандри  вечірнім  Луцьком»  (с.18),  «Нічне  місто»  (с.15).
В  віршах  з  розділу  про  Волинь  раз  по  раз  з’являються  вподобані  поетом  образи-символи:  замок  Любарта,  Шацькі  озера,  Світязь,    річка  Стир,  болота,  ліси,  льон,  синь  неба,  Мавка  і  Лукаш.  І  хоча  ці  характерні  картини  і  постаті  змальовували  в  своїх  творах  вже  десятки  поетів,  проте  Віталію    Назаруку  також  вдається  переконати  читача,  що  його  мала  материзна  –  Волинь  –  найкраща  з  усіх.
   [i]Поліській  край  –  моя  земля,
   Вже  відцвітає  дика  м’ята,
   Це  край  грибний  –  ліси  й  поля,
   І  жити  тут  для  мене  свято…[/i]
«На  Волинь  по  гриби»  (с.44)

Але  він  також  і  признається  в  любові  до  великої  батьківщина  –  України:
[i]    Не    раз    в    житті    ти    скривджена        була,
   Хоча    умієш    кривди    всім        прощати,
   Ти    є    й    була    завжди    у    нас    свята,
   Моя    єдина,    Україно    –    мати!    [/i]
«Моя  єдина»  (с.144)

Що  поганого  в  тому,  щоб  віднайдені  засадничі  орієнтири,  наприклад,  патріотизм,  морально-етичні  чи  загально-гуманістичні  норми,  пропагувати  і  надалі,  і  в  цих  окреслених  рамках    розгортати  свою  творчу  діяльність.  
[i]    Вірші    пишу    вночі    і    тихо    плачу,
   У    серці    ще    живе    моє        ­    «ОТЕ»,
   Шаную    землю    ­    душеньку    козачу,
   Бо    все,    що    в    Україні    –    то    святе![/i]
«Святе»  (с.212)

Звісно,  можна  було  б  продукувати  все  нові  й  нові  ідеали  та  уявлення,  і  це,  мабуть,  найвища  форма  творчості.  Але  коли  ідеї  і  цінності  вже  віднайдені  то  пошук  нових  –  не  факт,  що  приведе  до  чогось  кращого  –  «Від  добра  добра  не  шукають!»
І  тому    в  Віталія  Назарука  так  багато  віршів  на  патріотичну  тематику.  Раз  по  раз  повертається  він  до  улюблених  о́бразів  і  мотивів.
   [i]Давайте  славити  у  віршах  все  своє:
   Червоний  борщ,  полтавські  галушки,
   Красу  полів,  яка  завжди  в  нас  є,
   І  в  споришах  заквітчані  стежки.[/i]
 «Давайте  славити  у  віршах  все  своє»(с.111)

Віталій  навіть  гордиться    лелеками  за  їх  патріотизм:
 [i]  Де  ожиновий  цвіт  застелив  болота,
   Між  озер  і  льонів  заблукали  лелеки,
   Гордість  серце  моє  за  лелек  огорта,
   Що  вернулись  додому  здалека.[/i]
«Пісня  про  мою  Волинь»(с.50)

Згадуються  також  і  нинішня  наша  відкрита  рана    війни  зі  споконвічним  ворогом  –      північним  сусідом:
   Та  й  нині  наче  вільні,  та  раби,
   Бо  знову  з  півночі  до  нас  прийшли  сусіди.
   Розвозять  по  домівках  знов  гроби,
   І  ворог  суне,  наче  озвірілий.
«Благослови»  (с.127)

Віталій  Назарук  не  приховує    свого  соціального  походження,  бо  чи  не  у  всіх  народів  селянська  культура  –  то  природне  постійне  джерело  творення:
[i]    Нехай  селюк,  нехай  простак,
   Але  пишу  вірші  душею.
   Можливо,  щось  пишу  не  так,
   Але  це  все    поза  межею.[/i]
«Селюк»(с.214)

Завдяки  відданості  селян  своїм  землі,  мові,  вірі  –  країна  наша  ще  зберегла  хоч  якісь  національні  ознаки.  Селянська  культура  у  нас  –  це  досвід  нестерпності  буття.  Та  все  одно  поет  переживає  за  долю  села:
[i]    Постаріло    село,    постаріло,
   Зрідка    в    полі    хтось    кіньми    оре,
   Воно    тихо,    як    вечір    згасає
   І    колись    непомітно    помре…[/i]
«Сільська  доля»  (с.38)

Поет  багато  роздумує  про  мову,  про  її  значення  в  державотворенні.
   [i]Слова    говорять    і    кричать    слова,
   Слова    співають    і    словами    плачуть.
   Слова    чарівні    сотворять    дива
   І    є    слова,    які    багато    значать…[/i]
«Слова  і  мова»  (с.172)

Або:
   [i]Прошу  Вас,  люди,  бережімо    мову,
   Чужинців  -  двадцять,    нас  -  вісімдесят…
   Не  хочу  говорити  я  чужою,
   Своєю  прагну  –  мовою  для  свят.[/i]
«Розмовляймо  своєю»  (с.216)

Творення  в  певному  ключі  –  це  наче  щеплення  читачам  вже  кимось  знайденого  коду  ідентичності.  Тому  він  пише  ще  і  ще:
 [i]  Я  звертаюсь  до  Вас,  дорогі  земляки!
   Хіба  в  світі  народ  є  без  мови?
   Якщо  мови  нема  і  держави  нема,
   То  лишаються  тільки  окови!  [/i]  
   «За  мову  я  ще  повоюю»  (с.179)

Є  в  поета  і  міркування  про  вірші,  про  поетичну  творчість:
[i]    А  я  пишу  щораз  все  новий  вірш,
   Ми  летимо  в  якийсь  незнаний  простір,
   Все  прагну,  щоб  писалося  не  гірш,
   Щоб  Муза  кожен  день  ішла  у  гості.[/i]
«Моя  поезія»  (с.201)

Дуже  вдалі  в  Віталія  Назарука  віршовані  гуморески  з  народними  фабулою***  та  гумором.
Багато  своїх  віршів  плодовитий  поет  уявляє  піснею,  і  пише  пісенною  формою.
Є  в  пана  Віталія  й  пейзажні  замальовки:
   [i]І  прийде  ранок  встелений  туманом,
   Лише  на  сході  світить  небосхил.
   Сіяє  перламутровий  світанок
   У  сивині  туманових  вітрил.[/i]
«Ранок  і  поет»(с.217)
Або:
   [i]Узявшись  за  руки,  ми  йшли  під  зорею,
   Вже  роси  покрили  луги…
   Кохання  літало,  мов  птах  над  землею,
   Сп’яніли  від  трав  береги.[/i]
«Одні  на  землі»  (с.246)

Є  гарні  рядки  любовної  лірики:
 [i]  Стоять  бокали  на  столі,
   Горить  свіча,  на  стінах  тіні,
   Ми  двоє  на  усій  землі,
   При  вечоровім  мерехтінні.[/i]
«Ми  і  молоде  вино»  (с.352)
І  ще:
   [i]Посидь  зі  мною.  Сонце  йде  до  сну
   І  білі  хмари  світяться  червоно.
   Ми  так  колись  дивились  на  весну,
   Тепер  наш  вечір  б’є  осіннім  дзвоном..
   Люблю  тримати  руку  у  руці,
   Вдихати  запах  яблук,  що  дозріли.
   Хоча  сховалися  за  обрій  промінці,
   Тут  ми  неначе  вчора  воркотіли.[/i]
«Осінні  яблука»  (с.345)

Деякі  вірші  для  поета  являються  есенцією  людської  душі,  концентрованими  відчуттями  і  почуттями,  творами,  що  дають  можливість  відчути  своєрідний  катарсис.
 [i]  Все  життя  я  тебе  люблю,
   Що  я  можу  тобі  сказати…
   Половинку  знайшов  свою,
   Хоч  і  довго  прийшлось  чекати.[/i]
«Все  життя  я  тебе  люблю»  (с.235)

 По  суті,  всі  вірші  Віталія  Назарука  –  це  одна  велика  поема.  Це    «народницька»  поезія,  що  сповнена  громадянського  піднесення.  То  чому  б  і  не  повторювати  «золоту»,  «вічно  зелену»  тему  в  численних  варіаціях  і  імпровізаціях.  Це  повторення  буде  закріпленням,  підсиленням  підмурівку  на  якому  сформовано  світогляд  автора.  
   Зрештою,  для  читача  чи  є  різниця  між  ознайомленням  з  фолкльором  невідомих  національних  співців  і  схожим  тематично  чи  стилістично  матеріалом  конкретного  сучасного  автора  вихідця  з  глибин  цього  ж  народу.  Головним  є  те,  щоб  поет  був  хранителем  колективної  пам’яті,  носієм  народних  рис,  виразником  національної  самоідентифікації,  продовжувачем  традицій.  
Віталій  Назарук  таким  і  є.  Він  поет  пристрасний,  захоплений  світом,  в  якому  живе,  його  поезія,  життєствердна  і  оптимістична.  
==============

*–    Кітч  (кіч)  (від  нім.  Кіtsh  —  букв,  сміття)  —  підробка  під  справжній  витвір  мистецтва,  розрахована  на  зовнішній  ефект,  термін  для  означення  низькоякісної  речі  масової  культури,  псевдомистецтва,  творів,  яким  бракує  смаку.
**  –  в  дужках  номер  сторінки  в  збірці.
***  –  Фабула  —  хронологічне  послідовне  зображення  подій  і  пригод  у  художньому  творі;  канва,  схема  розвитку  життєвих  подій,  подана  в  художньому  творі  в  послідовному  порядку.

---------------------
         Євмен  Бардаков
   06.12.16

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705497
дата надходження 08.12.2016
дата закладки 15.12.2016

Віктор Ох

Зустрів я Вас

Переклад  вірша    Федора  Тютчева

[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=8THFt7c4MhQ[/youtube]

Зустрів  я  Вас  –  і  все  минуле
в  старому  серці  ожило.
Згадав  ту  золоту  добу  я    –
й  зігріло  серденько  тепло…

Буває,  що  в  осінню  пОру
такий  приходить  дивний  час  –
повіє  раптом,  як  весною,
щось    стріпенеться  наче  в  нас.

Під  впливом  того  повівання  
теплом  душевним  сповнююсь.
З  забутим  вже  зачаруванням
на  милі  риси  я  дивлюсь.

І  після  довгої  розлуки
дивлюсь  на  Вас,  як  уві  сні.
Поголоснішали  всі  звуки,
що  не  вмовкали  у  мені.

Не  тільки  спогадів  примари,
життя  заговорило  знов.
Все  ті  ж  у  Вас  краса  і  чари,
і  та  ж  в  душі  моїй  любов!..
(14.07.11)

------------------------------------------

Фёдор  Тютчев
К.Б.
(Я  встретил  Вас)

Я  встретил  вас  –  и  все  былое
 В  отжившем  сердце  ожило;
 Я  вспомнил  время  золотое  –
 И  сердцу  стало  так  тепло...

 Как  поздней  осени  порою
 Бывают  дни,  бывает  час,
 Когда  повеет  вдруг  весною
 И  что-то  встрепенется  в  нас,

 Так,  весь  обвеян  дуновеньем
 Тех  лет  душевной  полноты,
 С  давно  забытым  упоеньем
 Смотрю  на  милые  черты...

 Как  после  вековой  разлуки,
 Гляжу  на  вас,  как  бы  во  сне,–
 И  вот  –  слышнее  стали  звуки,
 Не  умолкавшие  во  мне...

 Тут  не  одно  воспоминанье,
 Тут  жизнь  заговорила  вновь,–
 И  то  же  в  нас  очарованье,
 И  та  ж  в  душе  моей  любовь!..
(1870)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270260
дата надходження 14.07.2011
дата закладки 15.12.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.12.2016

Віталій Назарук

ПАМ’ЯТАЙ, СИНУ

На  допомогу  прийдемо    завжди,
Лише  до  «брата»  в  нас  нема    жалю,
Він  сіє  лихо  і    поля  вражди,
Не  раді  в  Україні  москалю.

Жили  спокійно  -  кожному  своє…
Та  жаба  душить  знову  москаля,
Їм  наша  воля    жити  не  дає,
Клубком  у  горлі  матінка  земля.  

Імперські  в  нього  мрії  вікові,
Забрати  прагне  наш  квітучий    край,
Коли  прийде,  потопить  нас  в  крові,
Москаль  –  це  ворог,  сину,  пам’ятай!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704565
дата надходження 04.12.2016
дата закладки 04.12.2016

Ганна Верес

Азійська кров

Злились  в  єдине  кров  там  фінська

І  дикість,  не  проста,  –  азійська,

Котрі  не  кличуть  сіять,  жать,

А  грабувати  і  вбивать.

Азійську  дикість  Чингісхана

І  Грозного  –  царя  Івана

Кацапська  об’єднала  кров

І  знищила  до  тла  любов.

І  людям  стало  невідомо,

Як  жити  любо-мирно  вдома,

Родину  й  землю  берегти,

Бо  ж  звикли  лиш  чуже  гребти.

Назвавшись  хитро  нам  «братами»,

Насправді  хижими  китами

Були  й  ковтали  ціляком,

Хто  гордим  був  чи  смільчаком.  


Азійська  кров,  підступна,  мстива,

До  нас,  слов’ян,  немилостива,

Тож  москалі  нас  запрягли

Й  «раби»  змінили  на  «хохли»,

І  опинивсь  народ,  великий,

У  пазурах  страшного  лиха,

А  впившись  ним  донесхочу,

Сказав    «доволі!»,  бо  відчув

Уже  в  собі  достатньо  сили,

Щоби  не  гнутись,  не  просити  

Щоби  в  Москви  своє  ж  добро.

Й  радів  із  того  наш  Дніпро,

Що  врешті  стали  незалежні,

Вже  досить  годувати  лежнів,

Пора  для  себе  хліб  ростить.

Москва  ж  не  хоче  відпустить.


Та  й  заходилась  нас  ділити

На  Схід  і  Захід,  щоб  спалити

Ідею  й  віру  у  святе,

Що  інше  є  життя  –  не  те,

Що  і  земля,  й  народ  –  єдині,

Що  вільно  має  жить  людина,

Для  себе  тільки  працювать,

Це  не  високі  є  слова,

Народом  нас  щоб  величали,

Щоб  мова  рідна  зазвучала.


Коли  ж  Москві  сказали  «ні!»,

Та  захотіла  у  війні

Втопити  нас.  Кремлівська  влада

Послала  із  Чечні  півгадів,

З  Тамбова,  Пскова  дикарів.

Забрали  Крим.  Донбас  горів…

З  оскалом  звіра  нас  вбивали,

Передихнути  не  давали,

Карали  лиш  за  те,  що  ми

Другого  сорту  є  людьми.


Запам’ятай,  ворожа  зграє,

Не  панувать  тобі  над  краєм,

Де  вільні  люди  і  Дніпро,

Імперське  знищимо  тавро,

Не  ті  ми  вже  хохли,  наївні  –

Ми  громадяни  України,

Звелів  Господь  нам  довго  жить

І  всім,  що  маєм,  дорожить!.
30.11.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704085
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 03.12.2016

Оксана Дністран

Мовчазний діалог

-  Хто  ти?  -  в  очі  вдивлялася.
-  Пастир.
-  Що  потрібно?
-  Почути  «прости».
-  В  чомусь  винна?
-  Я  хтів  тебе  вкрасти,
Щоб  забрати  у  інші  світи.
-  Я  при  чому?
-  Жадала  взаємно  -
Відчував  це  крізь  відстань  і  час.
-  Ти  не  зміг  розв'язати  дилему?
-  Я  не  вправі  був  думать  за  «нас».

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703782
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 02.12.2016

Оксана Дністран

Снігова мініатюра

Боляче  так,  як  ніколи.
Згасли  у  ніч  видноколи.
Світ  пеленався  у  крижму
Чисту  і  ще  -  білосніжну.

Спогадом  серце  ясніло.
Біль  був  за  кольором  –  білим.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704017
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 01.12.2016

Олена Вишневська

Зимно… на смак

Стримує  подих  годинник  самотнім  тік-так.
Зимно.  Здається,  веде  мене  стрілка  на  страту.
Я  відчуваю,  якою  ж  то  буде  на  смак
Вічність  без  тебе,  коли  я  сама  собі  катом,

Сонце  без  тебе,  коли  я  сама  собі  -  ніч…
Пусткою  встеляться  дні  у  холодні  постелі,
Та  не  мої  /аж  прозорі/  сховаються  пріч
Сни  і  підуть  караваном  в  арктичні  пустелі.  

Небо  без  тебе,  коли  я  сама  собі  -  біль,
Наче  люстерко,  /крихке/  розлетиться  на  друзки.
І  розіграють  химери  на  біс  водевіль,
Знімуть  вінок  й,  наче  мотанку,  душу  у  хустку

Запеленають.  Мовчи,  не  мовчи  –  з  пастки  крик
Вирветься    нишком  сполоханим  загнаним  звіром.
І  не  почує  ніхто…  /бо  Ніхто  уже  звик:
В  світі  без  тебе  ядучої  пустки  –  безміри…/  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702840
дата надходження 25.11.2016
дата закладки 29.11.2016

Світлана Моренець

РІДНІ ОБЕРЕГИ

[i][/i]Я  кину  все.  Я  вірю  в  кілометри  --
обвітрені,  задихані  і  злі.
Багато  їх  у  матінки  Деметри...
Ліна  Костенко[i][/i]



Намотують  колеса  кілометри
розбитих  асфальтованих  доріг...
У  володіннях  матінки  Деметри
є  мій  куточок  –  рай  і  оберіг.
Він  заховає  від  усього  світу  --  
вітаючи  привітно  ще  здаля  --  
у  розкоші  кущів,  дерев  чи  цвіту,
чи  й  голого  зчорнілого  гілля.
Таку,  як  є:  без  лоску,  макіяжів
(в  моїм  раю  не  спокушає  змій),
в  чоботях,  капцях,  стертім  камуфляжі
в  обійми  приймеш  радо,  саде  мій.
Пошепчемось,  де  в  кого  свіжа  рана,
про  власні  таємниці,  про  врожай,
прошелестиш,  яка  я  тут  жадана:
"Лиш  будь,  прошу  тебе,не  відїжджай!"

У  цім  раю  –  ні  підлості,  ні  зради...
Ти  –  мій  квітник,  а  я  –  твоє  пташа.
Без  мене  ти  здичавієш,  мій  саде,
без  тебе  губить  цвіт  моя  душа...

                                                   15.11.2016  р.
                               

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700862
дата надходження 16.11.2016
дата закладки 16.11.2016

Шостацька Людмила

ПОЕТИК

                                                         Так  заболіло...Вмерли  всі  слова.
                                         Тернюки  –  в  серці,  мов  колючий  дріт.
                                         Каміння  гостре  впало  з  рукава,
                                         Та  що  каміння!  Обвалився  світ...

                                                         Поети,  короновані  колись,
                                                         Уміло  розпинали  новачка
                                                         За  те,  що  більше  він  за  них  моливсь,
                                                         Ліпили  з  нього  дурня-дивачка.

                                                         Взялись  за  руки:  виросла  стіна,
                                         Цей  моноліт  не  пропускає  й  мухи.
                                         Собою  милувались,  а  війна
                                                         Розкидала  під  ноги  капелюхи.

                                         Поетик  від  ударів  закривав
                                         Свій  світлий  лик  тендітними  руками.
                                         Він  вже  не  жив,  а  лишень...доживав,
                                         Затоптаний  зі  стажем  каблуками.

                                         В  напівтумані  пропливли  слова,
                                         А  вірші  розридалися,  мов  діти...
                                         Хиталася  фігура  воскова,
                                         Заради  віршів  вирішив  він  жити!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696980
дата надходження 27.10.2016
дата закладки 27.10.2016

Ганна Верес

У золото діброви одяглися

У    золото    діброви    одяглися
І    клен    вогнем    червоним    загорівсь,
Тепер    у    нього    не    зелене    листя.
Над    ним    тривожать    небо    журавлі.

Стоять    ліси    в    зажурі,    у    глибокій,
І    терен    від    печалі    посинів.
Царює    всюди    осені    неспокій,
Тож    терен    його    віддано    стеріг.

Вітри    засіли    у    сосновім    гіллі,
В    намисті,    у    червонім,    дикий    глід,
Калина    поспішає    на    весілля,
Туманом    пахнуть    трави    із    боліт.

Проворна    білка    мчить      за    жолудями,
Мов    верхолаз-висотник    по    дубах,
В    дупло    чуже    вона    не    заглядає,
Коли    несе    гостинці    у    зубах.
3.05.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696935
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 27.10.2016

Янош Бусел

Пам'ять.

                                                 [i]    [b][color="#851d1d"]  Реалії  життя,-
                                                       він  ішов  з  роботи...
                                                       Не  дійшов...  Упав...
                                                       Земля  йому  пухом...[/color][/b][/i]

[i][b][color="#0c3333"]Вмить    зчорніла    й    померкла    дорога,
Вогонь    вічності    серце    обпік...
Боже    правий!    Дійти    б    до    порогу...
Не    поповнити    б  сонму    калік...

Пожалів    Бог...Згасив    твої    очі...
Вічний    спокій    поклав    на    чоло...
Лиш    душа    відлітати    не    хоче,-
Мало    радості    в    неї    було.

І    тоді,    коли    був    синьоокий,
І    тоді,    коли    вицвіла    синь,-
Для    душі  -  лиш    безладдя    потоки,
Вічна    праця,    самотності    тінь...

Ти    туди,    ти    сюди,-  вітер    долі
Гнав    на    рифи    фелюгу    життя.
Йшли    роки.    Ти    спивався    поволі,
Та    зберіг    всі    людські    почуття.

Бо    ота,    котра    очі    прикрила
В    страшну    мить,  -  все    здолати    змогла,-
Дала    сили,    зміцнила    вітрила,
До    людського    життя    повела...

Не    її    це    вина,    що    трагічна
Ця    дорога    вела    не  з    Канар,-
Бо  Канари  -  то    мрія    одвічна,
Вічна    ж    праця  -  державників    дар...[/color][/b][/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696638
дата надходження 25.10.2016
дата закладки 25.10.2016

Віталій Назарук

НЕ БУДЕ ІМПЕРІЇ

Не  вмерти  тобі.  О,  НІ!
Хоч  віє  війна  у  двері,
На  братовбивчій  війні,
Не  повернути  імперій.

Ти  виживеш  і  тоді,
Безсмертя  прийде  в  родину,
Очистишся  і  в  біді,
Тебе  не  осудять,  сину.

Хто  виживе  у  війні,
Прийдуть  на  могили  мертвих,
І  сльози  у  день  при  дні,
Усім  додадуть  безсмертя.

І  будуть  нові  слова,
Імперії  більш  не  буде,
Навіщо  для  нас  війна?..  
Прошу,  схаменіться,  люди!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696585
дата надходження 25.10.2016
дата закладки 25.10.2016

Ганна Верес

Щодень пишу вірші

Щодень    пишу  вірші    я    не    в    нікуди,
А    щоб    засвідчить    до    землі    любов,
Пишу,    щоб    їх    читали    добрі    люди,
А    цензором    моїм    хай    стане    Бог.

Любов    ту    п’ю    із    колосу    пшениці,
Зі    срібла-рос    й    дзвінкого    джерела,
І    з    сивого    Дніпра,    й    тої    землиці,
Що    кров’ю    зрошена    синівською    була.

Я    п’ю    її  і  з    пісні,    весняної,
Яку    дарують    щедро    солов’ї,
З    густих    лісів,    що    виросли    стіною,
І    з    рушника      із    хлібом      на    столі.

У    серце,    в    кожне,    стежку    відшукаю,
Щоб    там    новим    росточком    ізійти,
Щоб      стати    обороною    для    краю
І    ворога    гуртом    перемогти.
23.07.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696413
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 24.10.2016

Світлана Моренець

НЕ ПОСПІШАЙ, МІЙ ЛИСТОПАДЕ!

В  свитинку  вбрана  золоту
біжить  стежинка.
На  самоті  в  міськім  саду
гуляє  жінка.
Там,  де  людський  потік  і  шум
враз  не  нахлине,
у  царство  спогадів  і  дум
вона  полине.
Навіє  їй  осінній  сад
те,  що  й  забула,
і  спогадів  тих  зорепад
несе  в  минуле,
де,  як  травневі  солов'ї,
вона  співала,
і  де  любов  знайшла  її  –
у  дар  дістала.

А  спогади  уже  пливуть
крізь  біль,  страждання,
переосмислюється  суть
і  сподівання...
Навіяв  місяць-вітровій
і  грішне,  й  чисте.
Не  остуди  її  надій
лиш,  Падолисте!..
В  полоні  спогадів  брела
в  заду́мі  жінка,
в  глибоку  осінь  завела
її  стежинка...
О  Листопаде,  приласкай,
теплом  підтримуй.
Не  відлітай!  Не  відпускай
в  студену  зиму...

ПРОГРАШ
і  повторюються  останні  4  рядки.



11.10.2016  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695601
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 20.10.2016

Н-А-Д-І-Я

Забуду думать про самотність…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=QdalscOqcWM  
[/youtube]

За  твором  Матвійчука  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693808
-------------------------------------------------------------------------------------------

Самотність...  Осінь...  Порожнеча...
Думки  зморились  десь  літать.
В  душі    вмостилась  холоднеча.
Та  де  тепла  тепер  тут  взять?

А  за  вікном    знов  дощ  стіною.
Бажання  теплиться  в  душі:
В  такий  ось  час  сидіть  з  тобою,
Помріять  в  цій  нічній  тиші.

Коли  ти  поруч  -  все  інакше.
Не  осінь  -  це  весна  цвіте.
Осіннє  сонце  світить  краще,
А  все,  що  інше,  то  пусте.

Кудись  зника  одноманітність,
І    листопад  не  так  гнітить.
Забуду  думать  про  самітність.
Ну  що  ще  може  засмутить?

Нехай  дощі,нехай  і  злива,
І  вітер    плаче  за  вікном...
Та  їх  мелодія  журлива
Не  має  значення  давно...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693917
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 12.10.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.10.2016

Микола Шевченко

Вкраїнське поле (начитане)

Я  замилуюся  безмежним  полем,
   Коли  не  встиг  ще  взолотитись  колос.
   Коштовна,  бірюзова  зелень  лине,
   Прямісінько  у  душу,  незболиму.
Цей  аромат  молочного  зерна!
Ось  коник-  акробат  -    не  сарана!
Волошок  синьочубі  цибулини,
Земного  щастя  рідкісні  хвилини...
   О,  колосе!  До  лоскоту  охочий!
   Але  ж  тебе  світило  теж  лоскоче.
   Промінням  осяйним  та  життєдайним,
   Щоб  ти  був  запашним  та  урожайним.
На  твому  вістрі  ангел  спочиває,
В  твоєму  тісті  гіркоти  немає.
Нелічений  стоїш  солдатом  бравим,
Аж  доки  у  засіки  не  відправим...
...Вкраїно  мила,  житниця  вселенська!
   Нестримна  сила  духу,  велетенська.
   Щораз  могутньо  в  височінь  зринає...
   Та  це  ж  колосся  в  полі  
                                                       дозріває...
                 21.06.03р.

Використана  авторська  музика.

Запис  23.10.13  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456209
дата надходження 23.10.2013
дата закладки 07.10.2016

Ганна Верес (Демиденко)

До Росії

Блок    знав,    що    бідна    ти,    Росіє,
Тепер    чомусь    ти    ще    й    глуха,
Коли    в    Донбасі    смертю    сієш,
«Вантаж    двохсотий»    не    ляка?!

На    клоччя    рвала    Україну,
Топтала    землю,    мову,    честь,
Історію    –    через    коліно…
Забула,    кров    чия    тече

І    у    твоїх    людей    у    жилах?
Чи    амнезія    винна    в    цім?
З    тобою    ми    колись    дружили,
Жили    «в    раю»…    при    каганці.

Ми    тричі    нагло    вимирали,
Віддаючи    останній    хліб    –
Не    каялась    ти,    відцуралась
Від    тих    невимірних    гріхів.

Не    є    для    нас    ти    зверхдержава,
Набридла    рабська    доля    нам,
Тоді    ти    Криму    забажала,
Тепер    в    Донбасі    ось    війна.

Прислухайся,    Росіє,    краще,
Твої    там    танки    б’ють    і    «Смерч»,
Там    люди    умирають    наші,
Й    твої    також    стрічають    смерть.

А    мо’,      ти    відчуття    згубила,
Чи    вникнути    не    хочеш    в    суть?
Себе    у    світі    як    зганьбила!
Нащадки    ж    кару    понесуть!

Знав    Блок,    що    бідна    ти,    Росіє,
Але    не    встиг    застерегти,
Що    коли    брату    смерть    посієш,
То    ще    бідніша    станеш    ти!
13.02.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692970
дата надходження 07.10.2016
дата закладки 07.10.2016

Ганна Верес (Демиденко)

Бабин Яр

1.Застогнав  місяць  вересень
у  сорок  першому  –
Це  тоді  Бабин  Яр
чорні  справи  завершував:
Аж  оглухло  від  черг  автоматних
все  там,
Як  прощалися  люди,
невинні,  з  життям.

2.Українців  багато  було
там  запрошених.
Все:  дерева,  кущі  і  трава,
кров’ю  зрошені.
Там  євреї  і  роми
були,  як  рідня,
Й  росіяни  не  знали,
що  то  -  западня.

3.Нерозбірливі  кулі,
людей  доганяючи,
Попадали  в  дітей
і  дорослих,  благаючих.
І  стогнав  Бабин  Яр
від  людського  виття,
Бо  не  міг  врятувать
тисячам  він  життя.

4.Піднімалися  в  небо  їхні  душі,
геть  зранені,
Жахом,  димом,  вогнем,
людей  криком  обпалені…
Занімів  Бабин  Яр
після  декількох  діб  –
Вже  не  люди,  а  трупи
лежали  тоді.

5.Скільки  кращих  імен
було  кров'ю  затоплено  –
Геноцид  проти  людства
там  явно  був  зроблений.
Там  Олени  Теліги
замовкла  струна.
Не  була  там  задіяна
жодна  труна.

6.Тільки  трьох  із  ста  тисяч
було  урятовано
Інша  доля  їм  небом
була  уготована:
У  одну  із  тих  трьох
закохався  мадяр  –
Їй  життя  врятувать
попрохав  Бабин  Яр

7.І  не  витримав  Яр  –
врятував  її  ворогу:
Знав:  кохання  й  життя  –
дуже  коштують  дорого.
Скільки  років  пройшло,
а  той  Яр,  як  тавро  –
Біль  і  розпач  людей
не  опише  й  перо.

8.Бабин  Яр  і  сьогодні
живих  зобов’язує
Правду  знать  про  трагедію  цю
і  нагадує:
-Будьте  мудрими,  люди,
скажіть  війнам  –  ні,
Бо  життя  не  повинно
згорати  в  вогні!

9.Пам'ятайте  це,  люди,
любіть  одне  одного,
Бо  життя  не  для  війн,
а  для  щастя  народного
Й  особистого  нам
хай  Всевишній  дає.
І  минуле  ми  знати
повинні  своє!

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691397
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 29.09.2016

Лавинюкова Тетяна

ЛЮДИНА і ЗОРЯ

ЛЮДИНА  І  ЗОРЯ

Усіх  чарують  таємничі  миті,
Коли  через  простори  і  віки
На  синьому  нічному  оксамиті
Засяють  діамантами  зірки.

Засвітяться  перлинами  сузір’я,
Враз  оживе  космічний  дивосвіт:
Розправить    величаво  Лебідь    пір’я,
Страшний  Дракон  порине  у  політ.

Великий  Віз  долає  Шлях  Чумацький,
Йде  від  Корони  сяйво  неземне…
Чаїться  хижа  Рись,  немов  зненацька
От-от  на  здобич  з  висоти  стрибне…

Та  хто  вам  «дав  життя»,  космічні  далі,
Дав  імена  героїв  і  богів,
Вам  присвятив  легенди  небувалі
І  таємниць  завісу  привідкрив?

Гіппарх  і  Птолемей,  Копернік,  Кеплер
І  безліч  тих,  кого  згадати  слід,  
Зробили  Всесвіт  людяним  і  теплим,
Лишили  на  скрижалях  неба  слід.

Я  славлю  ту  хвилину  знамениту,
Коли  слаби́й  глухонімий  юнак*
Відкрив  для  людства  першу  «цефеїду»  –  
У  космосі  пульсуючий  «маяк».

Як  він  кохав  тебе,  далека  зоре,
Як  пильно  помічав  усе  нове:
Вдивлявся  в  телескопа  скло  прозоре,
Як  у  вікно,  де  дівчина  живе!

Земля  моя  –  космічна  порошина,
Колиска  те́пла,  що  плекає  нас.
Земна  людина    –  мисляча  тростина,
Така  слабка  і  сильна  водночас.

Що́  є  краса,  коли  її  не  бачать,
Коли  ніхто  в  натхненні  не  згоря?  
В  бутті  усе  поєднане,  і,  значить,
Ми  не  чужі  –  Людина  і  Зоря!

========================================
*Джон  Ґудрайк  (17.09.1764  —  20.04.1786)  —  британський  астроном,  член  Лондонського  королівського  товариства  (1786).  У  ранньому  дитинстві  через  хворобу  втратив  мову  та  слух,  помер  на  22  році  життя.  Але  своєю  любов’ю  до  зоряного  неба,  своїм  трудом  встиг  завоювати  визнання  і  пошану,  був  нагороджений  Золотою  медаллю  ЛКТ  (академії  наук).  Відкрив  «перший  маяк  Всесвіту»,  помітивши  1784  року  ритмічну  зміну  яскравості  зірки  δ  Цефея.  20.04.2016  –  230  років  від  дня  смерті  Джона  Ґудрайка.

==============================================
Конкурс  "Зоряні  розсипи"  був  фактично  бліц-конкурсом.  Швидко  написали  свої  майже  експромти,  швидко  проголосували.  Мені  таке  подобається.  Вірш  посів  І  місце  на  цьому  конкурсі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668128
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 28.09.2016

Лавинюкова Тетяна

ОСІННІЙ ПАСЬЯНС

[b]ОСІННІЙ  ПАСЬЯНС[/b]

Колоду  з  багряних  тузів,  королів  золотих
Півколом  під  деревом  Осінь  в  саду  розклада.
І  Вітер-пустун  на  хвилину  принишк  і  затих:
Про  що  ворожити  взялася  чаклунка  руда?
І  раптом  зірвався  і  листя  розвіяв,  розніс,
Жбурнув  у  ставок,  навмання  розтрусив  по  землі.
Ображена  Осінь  з  досади  не  стримує  сліз,
Обличчя  ховає  в  серпанку  -  в  туманній  імлі.
От  шибеник  прикрий,  ніяк  не  дає  ворожить!
Та  збудеться  те,  що  призначено,  -  прийде  Зима...
Он  бабине  Літо  удаль  по  стежині  біжить  -  
Ще  раз  оглянулось,  востаннє  всміхнулось  -  й  нема.
Розплатиться  Осінь  за  всі  твої,  Літо,  борги
Червінцями  з  кленів,  що  в  посаг  собі  береже,
Розплачеться  Осінь  за  всі  твої,  Літо,  гріхи
Сльозами  дощів  у  спокуту  за  щастя  чуже.


[i]Гарну  картинку  подарувала  Наталочка-Kulbabka,  щиро  дякую  їй[/i]!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529929
дата надходження 14.10.2014
дата закладки 28.09.2016

Віталій Назарук

ЯКБИ

Якби  очі  мої  переглянули  долю,
Якби  руки  мої  перенесли  гріхи,
Якби  зброя,  що  є,  здобула  для  нас  волю,
Ми  вклонялися  б  водам  Святої*  ріки.

Якби  ноги  могли  перейти  шлях  побитий,
Якби  серце  змогло  з  грудей    вигнати  біль.
Якби  кожен  із  нас  був  Вкраїною  ситий,
Ми  можливо  б  тоді  віднайшли  власну  ціль.

Якби  наша  земля  козаків  народила,
Якби  ворог  забрав  за  собою  сліди,
Тоді  ненька  моя    –  дорога  Україна,
Більш  не  знала  б  ніколи  на  світі  біди.

                                                                                           Свята  ріка*  -  Дніпро

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690816
дата надходження 26.09.2016
дата закладки 26.09.2016

Олекса Удайко

ВІН СМЕРТЬ САМУ СОБОЮ ПЕРЕМІГ = ©©

   [i]13-15  вересня  цього  року  відзначали
   150-ті  роковини  світоча  мікробіології
   та  епідеміології  славетного  сина  Поділля  -  
   Президента  ВУАН  академіка  Д.К.Заболотного…    [/i]
 [youtube]https://youtu.be/kDL8lPHbNXk[/youtube]
Бувають  дні  –  весняні  і  осінні,  
Й  зимові,  спохмурнілі,  скучні  дні…
А  в  нас  були  –  насичені  і  чинні,
Та  промайнули    –  що  в  чарівнім  сні.

Були  слова  там  про  святу  людину,
яка  свій  хист  Гігеї*  віддала
та  у  лиху,  нелюдяну  годину
в  серця  людей  навічно  увійшла.

Поділля  син  Данило  Заболотний
упорав  епідемій  переліг:
недуги  ті    –  жорстокі    і  скорботні...
Він  смерть  саму  собою  переміг!

Життя  своє  поклав  на  істин  плаху,
щоб  людство  ще  щасливішим  було,
й  лишив  рецепт  від  Бога  чи  Аллаха,
здолати  як  непереборне  зло.

…Пішов  у  вічність  вчений  наш,  щоб    жити
у  вдячних,  невпокорених  серцях,
щоб  все  цвіло,  щоб  колосилось  жито,
щоб  майорів  незборно  рідний  стяг.

Щоб  ми  жили,  співали  й  веселились,
складаючи  про  вченого  пісні,
за  упокій  душі  його  молились,
й  служили  ним  оновленій  весні![/color][/i]  
[/b]

13-15.09.2016,    Тульчин-Київ
________________________
*Богиня  здоров'я  у  еллінській  міфології.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689299
дата надходження 17.09.2016
дата закладки 22.09.2016

Віталій Назарук

МИ І МОЛОДЕ ВИНО

Ми  п’ємо  молоде  вино
З  минулорічного  врожаю,
Тобі  розказує  воно,
Що  я  тебе  одну  кохаю.

Стоять  бокали  на  столі,
Горить  свіча,  на  стінах  тіні,
Ми  двоє  на  усій  землі,
При  вечоровім  мерехтінні.

Коралі  бігають  в  вині,
Немов  намистини  святкові,
Вони  нагадують  мені,
Хвилини  нашої  любові.

Ми  п’ємо  молоде  вино
З  минулорічного  врожаю,
Тобі  розказує  воно,
Що  я  тебе  одну  кохаю.

І  дай  нам,  Боже,  через  рік,
Знов  випити  вина  нового,
Щоб  ми  літам  забули  лік,
Вина  напившись  молодого.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689951
дата надходження 21.09.2016
дата закладки 21.09.2016

Ганна Верес (Демиденко)

Обтрусила осінь листя

Обтрусила    осінь    листя

На    деревах    і    кущах,

Ягідки,    немов    намисто,

Мерзнуть,    мокнуть    на    дощах.


На    шипшині    і    на    глоді

Червоніють    де-не-де,

А    калина,    що    в    городі,

У  пучки      свої    складе.


Обліпихові    гірлянди

Добавляють    жовтизни  –

То    осінні    є    дукати.

Спробуй    вкрасти,    ризикни!


Захиститися    зуміє  –

Має    військо    із    голок,

Якщо    красти      хтось    посміє,

То    отримає    урок.
07.12.2012

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689619
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 19.09.2016

Олена Жежук

Позолота

В  моє  вікно  легенько  стука  осінь,
Й  жоржинами  всміхається  мені.
Жовті  листочки  уплела  у  коси,
Й  сережки  горобинові  ясні.

О  подруго    дитинства  чарівного!
Згадай,  як  з  парасолькою  в  руках
Стрибала  по  калюжах  босонога.
А  я  -  в  новеньких  синіх  чобітках.

Й  моєї  юності    утіха  вічна  –
Сотні  побачень  в  парку  в  нас  було.
Натхнення  позолото  поетична,
Бери  мене  у  вічний  свій  полон.

Ти  молодості  муза  легкокрила,
І  вічний  сум  замріяних  дібров.
Скільком  ти  ,  осінь,  серце  впокорила?
Чиїй  душі  не  надала  покров?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686907
дата надходження 31.08.2016
дата закладки 01.09.2016

Віталій Назарук

МОЯ ЛЮБОВ

Як  зранку  роси  полетять  у  хмари,
Проміння  витче  килим  з  буйних  трав,
Я  пригадаю  зорі,  наче  чари
І  ці  слова:  "Як  я  тебе  кохав!"

Як  білі  хмарки  зіллються  в  єдине,
І  їх  проміння  пожене  удаль.
Тоді  і  пісню  нашу  лебедину,
Заграє  вітер  -  віртуоз-скрипаль.

Квітують  вишні,  вельони  вдягнули,
А  цвіт  отой  неначе  з  перкалю,
Багато  з  них  цю  радість  вже  відчули
І  ті  слова:  «Як  і  тебе  люблю!»

Як  відцвітуть  і  побіліють  трави,
Слова  сховають,  нам  не  стане  слів,
Лише  червоні  вишні  кучеряві,
Нам  нагадають,  як  тебе  любив…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685100
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 22.08.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.08.2016

Ліна Ланська

ПЕРЕЧЕКАЮ

Як  не  ховайся,  я  перечекаю.
Упав  на  світ  оцей  спекотний  день,  -
І    відчинилися  ворота  Раю,
А  небо  сонце  сипле  із  кишень  -

Ніч  спопелить;    і  ковзає  вужами
Під  ковдрою  по  шкірі,  вже  й  не  спиш.
Розірве  навпіл,  розітне  ножами
Серця  й  тіла,  як    теплий  круглий  книш.

Укриє  лихоманкою,  як  пледом,
Холодним  потом  виллється  -  тремти.
Солоні  сльози  стануть  диким  медом  -
Кортить  вустам  торкнутися?..кортить.

Біжи,  ховайся,  чи  втечеш  від  себе?
Палає  пристрасть,  як  суха  трава.
Співай  акафіст,  чи  замов  молебень,
Бо  не  втечеш,  допоки  я  жива.

11.02.2016.
дата  внесення  змiн:  15.08.2016  
Відредагований.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683926
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 16.08.2016

Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)

Ось і Спас надійшов…підкотився тихенько навшпиньках.

Ось  і  Спас  надійшов...підкотився  тихенько  навшпиньках.
З  медом,  яблуком,  маком,  суцвіттям  сліпого  дощу.
Я  у  спогади  мчу,  мов  майстерно  настроєна  скрипка,
Між  сузірь,  зодіаків,планет  -  все  лечу  і  лечу!

Набираю  у  пригорщі  солодко-ніжно-джерельний
Той  нектар,  в  який  памˊять    додасть  гіркоти  полину,
Залишаю  на  згадку  цей  рідний  пейзаж  акварельний,
І  в  ромашковий  вир  ніби  пташка  з  розгону  пірну!

Загорнусь  в  небеса,  що  на  плечі  так  тихо  упали,
Обережно  проміння  ще  долю  мою  стереже...
І  –  миттєвість  лише́  до  осіннього  пишного  балу,
Та  палає  зоря,  що  ще  літнє  тепло  береже.

Незабутнє...незгасне...і,  ніби  в  житті  непримітне.
Потаємне...прекрасне  й  до  щему  у  серці  святе...
І  так  просять  ще  літа  беззахисні  злякані  квіти,
Та  десь  осінь  серпанок  для  всіх  в  подарунок  плете...

©Тетяна  Прозорова  14.08.16р.


[b]ЗІ  СПАСОМ  ВАС,  ДРУЗІ![/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683572
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 14.08.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.08.2016

Микола Шевченко

Ти розкішна (пісня на слова автора dovgiy)

слова  -  Петро  Пашківський  (dovgiy)
музика,  запис,  виконання  -  Микола  Шевченко

         ТИ  РОЗКІШНА…
   1
Ти  розкішна,  мов  осінь,красою.
Щедрим  золотом  б’є  жовтизна.
Ще  життя  прикрашає  росою,
Що  у  вроді  лишила  весна!
ПРИСПІВ:
Я  невтомно  тобою  милуюсь.
Недарма  ж  бо,  проживши  літа,
Кожну  мить  нашу  спільну,  ціную!
Мого  серця  зоря  золота.
Мов  дівоче,  ще  серденько  мліє,
І  вуста,  -  як  вино  молоде!..
Час  стояти  на  місці  не  вміє,
Нашу  зиму  в  життя  приведе.
   2
Та  нехай  чорний  сум  не  лягає,
На  твоє,  -  на  високе  чоло!
Ми  удвох  ще  не  раз  заспіваєм
Про  своє  світанкове  село.

ПРИСПІВ.
   3
Заспіваєм,  про  все,  що  прожито,
Про  жагу  твоїх  карих  очей,
Про  любов,  -  яка  щедро  розлита,
В  жаркім  мареві  теплих  ночей!

ПРИСПІВ

Відеоряд  -  Тетяна  Прозорова:
https://www.youtube.com/watch?v=eqDfhC3GMzc

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682717
дата надходження 09.08.2016
дата закладки 10.08.2016

Владимир Зозуля

Замри, Мгновение

Власть  Мефистофеля  давно  сошла  на  "нет"…  
Все  ожиданья  фаустов  напрасны…
А  это  значит  –  не  воскликнуть  мне:  
"Остановись,  мгновенье,  Ты  прекрасно!"…
…
Но,  что  тогда  так  долго  я  искал,
Скупой  рукой  истратив  жизнь  до  смерти?..
Строку  в  тетрад  и  ляпас  на  мольберте?..
А  молния  от  сердца  до  виска?
За  долгие  года  земной  тиши
Всего  лишь  миг  на  чувственность  порыва…
На  вспышку  света  от  Большого  Взрыва  –
Из  темной  сингулярности  души…
О,  Ты,  –  неведомый  и  щедрый  Господин,
Творящий  Бог  –  Поэзия  Вселенной,
Даруй  Свой  Миг,  лишь  только  миг  один,
Но  Миг…  Непревзойденный!  Вдохновенный!
Короткий  миг…  его  не  удержать,
Земной  судьбы  –  изорванною  сетью,
Миг  Вечности…  когда  взлетит  душа,
Как  будто  жизнь,  отпущенная  смертью.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677989
дата надходження 14.07.2016
дата закладки 30.07.2016

Владимир Зозуля

Прикосновение ночи

Какая  томность  в  темном  взгляде  ночи...
Как  черные  крыла́  её  легки…
То  демон  –  мыслей  голову  морочит…
То  ангел  –  чувств  касается  руки…
…..
О,  тех  незримых  крыл  прикосновенье!
И  демона  проснувшегося  взгляд…
О,  чувственная  сладость  наважденья!
И  мысли  отравлённой  горький  яд…  
Когда  философ  долгие  раздумья,
Вдруг,  став  поэтом,  стиснет  в  пару  фраз
В  его  стихах  есть  тот  налёт  безумья,
Немыслимости  чувственный  окрас,
Который  называется  искусством
И  потому,  наверно,    не  горит,
Что  полнится  глубоким  влажным  чувством
И  запахом  полу́ночной  зари…  
Да  это  то,  что  остается  вечным,
Как  смерти  явь,  или  как  жизни  сон,
Реально-абстрагирующим  нечто,
Вне  досягаемости,  словно  горизонт…
Вот  так,  должно  быть,  громкую  осанну
Полу́ночной  тиши  поёт  сверчок.
Поёт  так  вдохновенно,  так  желанно,
Что  хочется  воскликнуть  –  бис!..  Еще!..
Трели́,  сверчок,  благословляя  кущи!
Твори  искусство!  Музыку  твори!..
И,  как  и  я,  бессмысленно  живущий,
За  жизни  темный  миг  благодари.
За  этот  сумрак...  Вспышку  папиросы...
За  мотылька,  летящего  на  свет...
За  то,  что  мыслью  властвует  философ,
Но  чувству  подчиняется  поэт.
……
Какая  томность  в  темном  взгляде  ночи...
Как  черные  крыла́  её  легки…
То  демон  –  мыслей  голову  морочит…
То  ангел  –  чувств  касается  руки…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680837
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 30.07.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.07.2016

Олександр ПЕЧОРА

НІЧКА НА КУПАЙЛА (пісня)

Музика  Віктора  Охріменка

Ця  пісня  -  не  нова,  але  досі  не  виконувалась.
Щойно  помістив  у  "Пісні  про  рідне  та  близьке".  
(Це  співаник  наших  одноклубників).
Мабуть  трішки  тут  приберемо  умовну  метушливість,  
проробимо  заключний  куплет,  додамо  інструментів,  барвів,
і  -  в  люди!  Даруємо  аранжувальникам  і  виконавцям.
Бажаючим  надішлемо  ноти.


До  себе  нічка-чарівниця  приманила.
У  теплі  луки  срібну  стрічку  заплела.
На  плесі  зоряне  намисто  променилось.
Купальське  вогнище  у  споминах  пала.

Я  і  ти  в  нічку  на  Купайла.
Ти  і  я  –  рученька  в  руці.
Над  вогнем  радісно  стрибали.
Миті  нам  не  забути  ці.

Чи  то  соромлячись,  ховавсь  за  хмари  місяць.
Чи  навмання  їх  табунцями  підганяв.
Я  говорив:  «Пливи,  русалочко,  не  бійся.
Адже  сьогодні  нас  Перун  охороня!»

Я  і  ти  в  нічку  на  Купайла.
Ти  і  я  –  рученька  в  руці.
Ти  моя  зіронька  кохана.
Чари  нам  не  забути  ці.
                           
Ми  не  змогли  усіх  пісень  переспівати.
Зате  для  нас  чарівна  квітка  зацвіла.
Купальська  ватра  буде  душі  зігрівати.
Сварожич-вітер  нашу  пісню  заспівав.

Я  і  ти  в  нічку  на  Купайла.
Ти  і  я  –  рученька  в  руці.
Ти  моя  ладонька  кохана.
Слізонька  сяє  на  щоці.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676400
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 26.07.2016

Віталій Назарук

КОЗАЦЬКІ МОГИЛИ

Глід  червоніє,  стигне  очерет,
Шпурляє  Стир  свої  маленькі  хвилі,
Берест  зелений,  в  березі  берест,
Ховає  слід  на  Пляшовій  могилі.

Кругом  болото,  торф  і  очерет,
Тут  із  землі  завжди  молитву  чути,
Тут  Україна,  тут  її  портрет,
Тут  болю  нам  ніколи  не  вернути.

Це  Україна  –  це  моя  земля,
Мій  рідний  край,  моя  земля  єдина.
Тут  диво  –  ліс,  тут  льонові  поля,
Тут  батькова  й  моя  лежать  стежини.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680211
дата надходження 26.07.2016
дата закладки 26.07.2016

Патара

Щодо прощення по-савченківськи

Мене  батьки  навчили  вибачатись,
Якщо  зробила  щось  не  те  й  не  так.
Терпимості  можливо  в  мене  брак,
Та  вихованість  все-таки  на  чатах.
Могла  колись  підставити  щоку,
Відверте  хамство  тихо  проковтнути...
Іду  життям  тепер  я  більш  розкуто,
Мене  не  всі  сприймають  ще  таку.
Убивцям  і  нелюдяним  катам
Довіку  не  навчуся  я  прощати,
Бо  смерть  вони  несуть  комусь  до  хати,
А  потім  нагло  хазяйнують  там.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679653
дата надходження 23.07.2016
дата закладки 24.07.2016

OlgaSydoruk

Сказати мушу…

На  плаху  -  тіло...
До  Бога  -  душу...
Про  все,що  було
Сказати  мушу...
Шляхами  долі  блукає  всесвіт...
У  нім  -    мій  парус  і  -  перевесло...
Солоний  піт,солона  слина...
І  -  радість  моя(одна-єдина)!
Твої  слова,осяйні  очі!
І  -  насолода(грішної)ночі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679575
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 23.07.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.07.2016

Дід Миколай

То підняв свою руку Сірко

Схаменітесь,  що  робите  юди…
Не  вирвайте  в  нас  серце  паскуди.
Хіба  мало  наплакався  Край?
Не  чіпайте  Шевченковий  рай.
Там  де  Канів…  Дніпровії  кручі,
Де  шумить  у  порогах  Ревучий.
Там  де  острів  затоплений  Гард,
Залишився,  як  спомин  від  карт.
Як  ті  язви  в  пониззі  ГАЕС…
Наче  кара  чергова  з  небес.

Двісті  літ  святкуванню  Тарасу…
Ви  ж  нам  знову  чергову  заразу.
Піднялася  рука  в  вас  упирів
Поховати  святий  Трахтемирів…
Де  столиця  козацька,  шпиталь,
Затопити  чужинцям  не  жаль.

Ні,  подавишся  сучий  чужак,
І  Батура,  і  сивий  Бучак…
На  тім  світі  тобі  не  простять
Наші  болі…    до  Бога  злетять.
Й  села  -  писанки  в  Божих  долонях
Там  горітимуть    вічно,  як  сонях.
Згине  гідра  Ординська  стоглава,
Святослава  відновиться  слава.
Без  чужинців  паскудних  і  зайд,
Роцвіте  ще…    по  новому  Край.
Буйні  хвилі  вже  котить  Дніпро,
То  підняв  свою  руку  СІРКО!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679406
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 22.07.2016

Ганна Верес (Демиденко)

Слова, ніби перли

Моя    Україна    сьогодні    в    двобої

З    Росією,    та    не    втрачає    лиця,

Я    стисну    уста    від    нестерпного    болю

Й    триматиму    курс    на    поета-борця.  


Нехай    нахваляється,    злиться    Росія    –  

Не    бачити    їй    України    кінця…

Під    ноги    героям    слова    буду    сіять,

Займу    свою    нішу    поета-борця.


Я    шлях    той    тернистий,    колючий,    мов    гравій,

Словами    встелю    до    Святого    Отця,

Хай    служать    вони    Перемозі    і    Правді

І    гідними    будуть    поета-борця.  


Слова,    ніби    перли,    розсію    навколо,

Щоби    засліпити    їх    блиском    серця,

Щоби    не    служили    нікому    й    ніколи,

А    гідні    були    за    Вкраїну    борця.
21.12.2015.


Ганна    Верес    (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679310
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 21.07.2016

Віталій Назарук

СВІТИЛАСЬ ДРУЖБА

І  пустота…  Душа  лишилась  свята,
Роз’їхалися  друзі,  хто  куди…
Їх  було  трішки,  не  було  багато,
Та  в  пам’яті  вкарбовані  сліди.

Хвиля  Дніпра  пробігла  через  Київ,
Яремче  стрілось  і  Кіровоград.
Івано-Франківськ  перли  свої  сіяв,
Їх  Луцьк  стрічав  і  був  їм  дуже  рад.

І  пустота…    Мовчить  поета  слово,
В  ліси  забрали  пісню  солов’ї,
Де  лине  Попелюшки  колискова  -
Найкраща  колискова  на  землі.

Любарта  замок  їх  стрічав  піснями,
Старечі  мури  збережуть  тепло,
Що  їх  лишили  діточки  для  мами,
Було  цікаво,  та  тепер  –  було…

Волинські  мандри  ще  засяють  словом,
Колодяжне  згадається  не  раз.
Звучала  мова,  наша  рідна  мова,
Святилась    дружба,  як  дороговказ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679240
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 21.07.2016

Віталій Назарук

ДРУГУ

                         Моєму  другу,  Петру  Пашковському…

Вітаю,  Петре,  брате  по  перу,
Нехай  Господь  добавить  тобі  сили.
Додасть  здоров’я,  забере  журу,
Щоб  хмари  довго  сонце  не  закрили.

Молюсь  за  Тебе,  бережи  себе,
Пиши  і  далі  про  любов  шалену.
Нехай  до  скону  та  любов  живе,
Ти  бережи  її,  як  сокровенну.

Пишайся  тим,  що  пишуться  рядки,
Їх  сохрани,  вони  для  тебе  діти…
Знайди  ключа,  відкрий  любі  замки
До  Музи,  щоб  не  тліти,  а  горіти!

Як  брата  обнімаю,  бо  люблю,
На  відстані,  бо  шлях  таки  не  близький,
Налий  вина  у  чарку  з  кришталю,
Завжди  будь  «dovgiy»  не  схиляйся  низько.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679053
дата надходження 20.07.2016
дата закладки 21.07.2016

Олександр ПЕЧОРА

Зустрів Назарук Печору…

Щиро  дякую  собрату  Віталію,  що  почав  цього  вірша,
надоумивши  мене  дородити  оцей  дружній  експромт.


*      *      *

Зустрів  Назарук  Печору
та  й  дружба  в  них  завелась.
Давненько,  а  ніби  вчора  –
хтось  мріяв,  а  хтось  вагавсь…

І  котиться  рік  за  роком  –
братами  зробив  їх  час.
Хтось  друга  зустріне  соком,
хтось  зробить  волинській  квас.

Ще  будуть  всілякі  теми,
щоб  мати  рясним  врожай.
Ще  стільки  зробити  треба,
щоб  квітнув  прарідний  край!

Єднають  нас  добрі  справи.
Й  ще  скільки  в  нас  є  ідей!
І  це  не  заради  слави,  –
заради  простих  людей.

І  линуть  думки  до  брата,
ділами  стають  слова.
Душа  прагне  вічно  свята,
бо  дружба  свята  –  жива.

Якби,  подолавши  муки,
козацький  зміцнів  народ
і  в  мирі  зростали  внуки,  –
найкраща  із  нагород!

Бо  тільки  отак  і  варто
звертатися  до  основ.
Здійняти  за  дружбу  кварту
й  подужати  знов  і  знов!

За  братство  святе  нетлінне
ізнов    піднялась  рука!
Коли  вже  в  Лубнах  зустріне  
Печора  Назарука?!.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659360
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 20.07.2016

Віталій Назарук

ЇХ ТЕПЛА НІЧ

Їх  тепла  ніч  іскрилася  багаттям,
Далеко  десь  співали    солов’ї,
Вона  іскринку  скинула  із  плаття
І  локони  поправила  свої.

Вогонь  пихтів,  немов  старечий  трактор,
Роса  холодна  бігла  по  траві.
А  зорі,  наче  іскри  із  багаття,
Кудись  летіли,  мов  були  живі.

Вона  упала  милому  на  груди,
Шукали  вуст  палаючі  вуста…
Летіли  іскри-зорі  звідусюди,
А  поцілунок,  як  вулкан  зростав...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678863
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 19.07.2016

Ліна Ланська

КРАЩЕ СТО ТИСЯЧ РАЗІВ

Краще  сто  тисяч  разів  твоє  слово  почути,  -
Душу  незайману  втримати,  заколисати.
Більше  ста  тисяч  разів  визволяти  зі  скрути,
Аніж  не  бачити  в  снах,  не  знайти,  не  пізнати.

Краще  сто  тисяч  разів  лист  розбить  на  цитати.
Там  кожна  літера  -    ніжність  блакитно-рожева.
Більше  ста  тисяч  разів    недовіру  приспати,
Аніж  ота  копійчана  самотність  дешева.

Краще  сто  тисяч  разів  розбиватися  знову,
Стіни  мовчання  і  вежі  туманні  не  зрушу.
Більше  ста  тисяч  разів  не  помітити  змову,
Аніж  не  знати  твою  розхвильовану    душу.

Краще  сто  тисяч  разів  написати  і  стерти
Щось  недолуге  таке,  нарекаючи  віршем.
Більше  ста  тисяч  разів  замість  тебе  померти,
Аніж  забудеш  мене...  та  й  куди  уже    гірше?

09.07.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677337
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 11.07.2016

Ганна Верес (Демиденко)

Ой вербиченько, закосичена

Плине    в    небесах        
журавлиний    клин,
А    душа    моя    
п’є    гіркий    полин:
Журавлине    «кру»    
прокотилося,
Я    і    річечка    
зажурилися:  

–  Ой    вербиченько,    
закосичена,
Що    твоя    краса
не  позичена…
Що    твоя    коса    –    
густе    листячко
Ще    й    жива    роса,    
мов    намистечко.    

Ой    вербиченько,    
тонкорукая,
Чом    же    ти    живеш    
із    розлукою?
Підійди-заглянь    
у    водиченьку,
Помилуйся    на    
зелен-личенько.

Вітер    гіллячко    
стиха    колиса,
Сіре    пір’ячко    
ловлять    небеса…
Журавлі    летять    
понад    річкою,    
Я    уже    в    літах
під    вербичкою.
9.03.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676655
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 07.07.2016

Олекса Удайко

СПОВІДНИЙ ЧАСОСЛОВ- ©©

 [youtube]https://youtu.be/pIt1BP1bB4s[/youtube]                                        
[i][b][color="#084e80"]Мені  дав  Бог  творити  мемуари...  
То  –  спогади  мої…  про  се,  про  те.
Хоч  не  нажив  збережень,  авуарів,
Та  в  вічі  сніговій  уже  мете…

Вже  в  шибу  мокро  барабанить  осінь,
Зриває  вітер  одинокий  лист…
Та  серце  жаско  так  благає,  просить:
Хоч  подумки  у  долю  повернись!..

Було  ж  бо  нам  так  затишно,  зі  Спасом:
Буяла  пристрасть  і  бевзіла  млость  -  
Котилось  колесо  рожевим  часом,
Де  долі  тій  крутитись  довелось.

Була  суєтність,  та  були  й  напої,
Від  хмелю  в  щасті  шаленіла  п’янь…
Все  ж  не  впилися  милістю  такою
Уярмлені  жагою  Інь  і  Янь.

Мені  дав  Бог  свого  дожити    віку
Без  хворості,  нестатків  і  страждань,
Дісталося  усе  ж  й  такого  квіту  –                    
Не  без  сльози,  
                                               ганьби,  
                                                                         розчарувань…

Тож  хочеться  уже  лазурі  неба,
Міцного  миру  –  зовні  і  в  собі…
Почну  я,  певно,  це  робити  з  себе,
Заки́  не  впав  в  розгнузданій  гульбі.
                                           
…Мені  дав  Бог  все  те,  чого  й  не  вартий,
Йому  ж  я  шлю  од  щирості  любов,  
В  житті  своєму  ставлю  я  на  карту
Життєвий  звіт  –  сповідний  часослов...  
                                                   [/color][/b]

03.06.2016[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670038
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 25.06.2016

Олекса Удайко

БЕЗСМЕРТЯ- ©©

             [i]Людина  смертна,  і  єдина  можливість  їй
             стати  безсмертною  –  залишити  після  себе  
             безсмертні  діла  свої…
                                                                                               У.  Фолкнер    

[b][color="#d90f0f"]Мені  хватає  власних  нагород,
Щоб  до  кінця  доплентатись  безбідно,
Але  чи  досить  дав  я  у  народ,
Щоб  за  життя  своє  було  не  стидно?..

Я  –  як  отой  державницький  гарант:
Чи  не  занадто  чернь  свою  принизив?
Й  останній  у  пресподницю  мій  ґрант  –
Чи  вистачить  вогневі...  (з  мене)  хмизу?

Довкола  –  глум  і  торжество  негод!
Такі  наразі  в  моді  феєрверки…
Чи  витрима  той  іспит  мій  народ?..
Чи  стане  сил,  припосланих  ізверху?  

А  що  я  задля  то́го  учинив,
Щоб  мій  народ  заматерів  побідно?..
З  тяжких,  надлю́дських  його  жнив
Не  хочеться  у  тлін  піти  безслідно.

…Мені  твердим  ввижається  закон:  
Лиш  на  землі  залишені  опертя,
Що  не  помруть  в  доланні  перепон,
На  небі  зна́йдуть  і  своє  безсмертя…[/color]  [/b]
[/i]
[i]28.05.2016[/i]

[i]Ілюстрація  -  безсмертя  (із  інтернету)
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669440
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 25.06.2016

Олекса Удайко

БУЛО КОХАННЯ

       [i]Умирає  любов  від  утоми,  а  ховає  її  забуття.  
                                                                   [b]Жан  Лабрюєр[/b]
 [youtube]https://youtu.be/CceD7HzX8ks[/youtube]                                                                                                    
[i][b][color="#7a0976"]Коли  ти  стрів  той  юний  погляд  кароокий  
й  потупив  очі  соромливо  вниз,
а  там  –  трава,  а  там  –  незнаний  світ  широкий…
Й  неспалений  вогнем  притулок  одинокий,
без  котрого  тобі  не  обійтись;

коли  удруге  погляд  стрів  на  випускному,
і  обгорнув  крилом  обох  той  білий  вальс,  
а  серце  билось,  мов  чмелений  метроном.  І...  
несила  відвести  убік  очей,  до  втоми,
й  лоскітним  вам  примарився  аванс;  

коли  її  нема,  а  думка  жаско  млоїть,
і  там,  де  серце,  –  вакуум,  діра;
коли  все  інше  вас  уже  не  непокоїть.
й  не  мариться  ганебне  щось  в  житті  укоїть,
та  слово  від  одухи  завмира;

коли  до  тебе  хіть  опівночі  заскочить,  
й  майне,    як  тінь,    уявна  насолода,
(вона  –  мов  сонця  промінь  серед  ночі!)  
й  згадаються  у  білім  вальсі  чари-очі  –
за  пам’ять  ту  велика  нагорода;

а  ще  –  коли  на  ум  не  йде  в  часи  негоди
ніч-ч-чого,  лиш  отой  єдиний  шанс,
а  вам  –  про  інше  щось  і  думати  вже  годі,  
нехай  у  світлу  днину  чи  у  непогоду  –
згадався  той  
                                         останній  
                                                                         білий    
                                                                                                     вальс;  

коли  в  якісь  тяжкі  для  вас  обох  хвилини    
скотилась  по  щоці  поли́нова  сльоза,
а  думка  та,  немов  з  глибини  вод  перлина,
до    ваших  світлих  днів  все  
                                                                                 лине…  лине…  лине,
                                           
                                                     БУЛО  КОХАННЯ!  

Й  не  проросте  на  ньому  д  и  к  а      д  е  р  е  з  а!

                                                       _______

…Усім  нам  личило  б  таке  Кохання  –
Злетіло  враз  –  
                                               й  до  самого  
                                                                                         заклання…[/color]  [/b]

19.06.2016[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673205
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 25.06.2016

Таня Кириленко

Скло

Саме  у  «віддзеркаленні»  іншою  людиною  певних  наших    рис  можна  побачити  все  те  глибинне  і  приховане  повністю  і  без  прикрас.    (В.  Р.)

Ти  казав:  дзеркала.
Я  ж  хотіла  би  бути  склом,
Що  крізь  нього  на  світ  не  спотворено  дивляться  очі.
Поміж  теплого  зла
Незвичайно  холодним  добром
Неулесливим  і  нелукавим  тепер  бути  хочу.

Ні  емоцій,  ні  слів,
Ні  думок,  що  у  вирі  летять
Невідомо  куди,  прилетівши  тепер  хтозна  звідки...
На  прозорому  тлі
Без  образ  і  палючих  проклять
Не  герої  ми  вже,  а  лише  знеособлені  свідки.

Я  хотіла  би  так,
Щоби  рівно,  як  неба  блакить.
І  у  просторі  тиші  моєї  тобі  стане  тихо.
Без  взаємних  атак.
Хай  затихне  усе,  що  болить.
В  дзеркалах  нам  не  видно  себе:  ми  давно  уже  звикли...

29.05.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674179
дата надходження 24.06.2016
дата закладки 24.06.2016

Віталій Назарук

ІКОНА ВОЛІ

Не  АТО  –  Вітчизняна  війна,
Така  чутка  бреде  у  народі.
Хоч  гібридна  війна,  проте  страшна    вона,
Що  йде  в  нас  і  на  півдні,  і  сході…

22-е  число  –  це  початок  війни,
Нам  до  воєн  святих  не  звикати.
Із  фашистами  бились  діди  і  батьки,
Проти  «раші»  синам  воювати.

Бо  «рашисти»  у  душах  раби  -
Українці  за  волю  до  скону.
То  ж  позбудемось,  друзі,  рашистів  орди,
Вознесімо  ми  волі  ікону!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673782
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 22.06.2016

Патара

Немає віку у любові

Немає  віку  у  любові.
Який  там  вік  коли  удвох
На,  їм  лиш  зрозумілій,  мові
Говорять?  І  пильнує  Бог,
Щоб  почуття  тривали  їхні
Багато-пребагато  літ
І,  щоб  кохання  довго  квітло,
Бо  квітів  потребує  світ.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669523
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 09.06.2016

Патара

Я покладу на музику тебе

Я  покладу  на  музику  любов,
Нехай  вона  торкнеться  твого  серця,
Щоб  ти  відчув  моє  кохання  знов,
І  хай  воно  в  душі  твоїй  озветься.
Я  покладу  на  музику  тебе,
Ти  зазвучиш  мелодією  літа.
Ввімкне  веселку  небо  голубе
Світ  ароматами  наповнять  квіти.  
Я  покладу  на  музику  слова,
Які  тобі  ще  досі  не  казала.
Лунатиме  мелодія  жива
І  буде  світ  увесь  —  концертна  зала.
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671113
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 09.06.2016

Віталій Назарук

І ПОВЕДЕ СИНЯ РОСА

                                 Музика,  виконання  і  запис  Микола  Шевченко                      
                                 Навіяно  віршем  Ігоря  Стожара...
Губи  німі,  губи  німі,
Ранок  в  росі.
Зникли  давно,зникли  давно,
Сльози  в  лиці.
Верби  мовчать,  верби  мовчать,
Вітру    слова…
Серце  кричить,  серце  кричить  -
Пісня  жива.

Промінь  сія,  промінь  сія,
А  соловей.
Гонить  сльозу,  гонить    сльозу
З  чорних  очей.
Двоє  бредуть,  двоє  бредуть,
Сонце  зійшло.
Як  же  мені,  як  же  тобі  –
Двом  повезло.

Втоми  нема,  втоми  нема,
Лише  любов.
Мовкнуть  слова,  мовкнуть  слова,
Знову  і  знов.
Губи  п’янкі,  губи  п’янкі,
Зорі  втекли.
Ми  вже  не  ті,  ми  вже  не  ті,
Роси  лягли.

Промінь  гайнув,  промінь  гайнув,
Гине  туман.
Ранок  вдягнув,  ранок  вдягнув,
Новий  жупан.
Сонцем    палають  двоє  сердець,  
Двоє  сердець.
І  поведе  синя  роса,
Двох  під  вінець.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671184
дата надходження 09.06.2016
дата закладки 09.06.2016

Олекса Удайко

ЗЛЕТІЛО СЛОВО- ©©

       Буває  й  так:  скажеш,  невпопад...
       Шкодуєш...  Та  пізно...  Відлетіло...  

[i][b][color="#8508c4"]Злетіло  слово...  Й  раптом  сіло
На  гілці  вишні,  що  цвіте…
А  в  мозку  –  думка  посивіла,
Бо  в  думці  певно  щось  не  те.

Злетіло  слово,  й  не  догнати  –
Є  незворотнім  той  процес…
Коли  в  тобі  ума  палата  –
Лікуй  словесності  абсцес!

Щоб  думка  й  слово  були  разом,
В  тандемі,  в  злагоді  жили,
Ні  сили  не  шкодуй,  ні  часу  –
Розвідай  логіки  тили!

А  ще  в  процес  принаджуй  дію  –
У  трійці  суть  і  сила  є!
Хай  слово  йде  разом  із  ділом  –
І  не  марнуй  життя  своє!

Бо  кожен  з  нас  хотів  би  мати
Неперевершений  кінець…
Щоб  замість  себе  в  гріб  запхати
До  суєслів’я  свій  терпець.[/color]
[/b]
05.05.2016
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664210
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 07.06.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.06.2016

Віталій Назарук

ЧЕСТЬ І СОВІСТЬ

Шануй  життя,  його  найкращі    миті…
Воно  у  нас  єдине  на  землі,
Хай  сяють  чесно  твої  дні  прожиті,
Щоб    честь  і  совість  стали    вчителі!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669758
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 02.06.2016

Світлана Моренець

А МАМИН МАК ВІДЦВІВ…

Який  духмяний  повіває  вітер!
Він  зранку  встиг  зробити  безліч  справ:
всім  квіточкам  ранкові  сльози  витер,
з  тополі  пуху  жменями  нарвав,
дмухнув  –  береза  коси  розпустила,
злахматив  кетяги  бузковому  кущу,
ще  й  просушив  птахам  намоклі  крила
від  грозового  раннього  дощу.
Прогнав  неквапно  грозові  хмарини  –
і  глянула  усміхнена    блакить,
роздмухав  маку  дикого  жарини,
аж  полум'ям  червоним  сад  горить...

Цей  мак  навіяв  спогади  крилаті...
Їх  підхопив  пустунчик-вітерець
й  поніс  привіт  далекій  рідній  хаті,
прямісінько  в  дитинство  навпростець.
Й  так  захотілось  серцю  мимоволі,
щоб  він  приніс  з  щасливої  пори  
той  запах  квітів,  що  збирала  в  полі,
і  що  матуся  сіяла  в  дворі!

Під  вечір  повернувся  мовчки,  тихо,
лиш  крадькома  десь  листям  шарудів,
минаючи  мене,  як  мишка  –  лихо...
Та  винувато  враз  прошепотів,
що  не  приніс  ТИХ  запахів  квіткових  –
дитинство  не  повториш,  як  кіно,
розтанув  слід  від  мрій  моїх  казкових,
а  мамин  мак  відцвів  давним-давно...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669590
дата надходження 01.06.2016
дата закладки 01.06.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.06.2016

Ганна Верес (Демиденко)

Чи не початок це руїни?

[u](В    ніч    на    29    травня    2016р.    у    Полтаві,    на    Алеї    Героїв,    було    зруйновано    пам’ятник    воїну,    загиблому    в    АТО,    а    також    розтрощено    3    меморіальних    дошки,    прикріплені    на    стінах    учбових    закладів,    де    навчалися    загиблі    у    2014    і    2015р.р.    воїни).[/u]

Такого    варварства    не    знало
Давно    слов’янство    –    вже    віки…
Все    ж    руку    ворога    впізнали…
У    чому    ж    винні    вояки?
Життя    ж    за    нас    вони    поклали…
Чи    не    здригнулася    рука,
Коли    мораль    свою    вбивала,
Тай    чи    була    вона,    така?

Воюють    з    мертвими    в    Полтаві…
Яка    ганьба!    Не    просто    жах!..
Не    встигли    пам’ятник    поставить,
Як    він,    розламаний,    лежав.
Із    ким    воюєте,    блюзніри?
Ба,    ворога    знайшли?    Не    там!..
В    порожнім    серці    вмерла    віра…    
З    чим    несете    свого    хреста?

І    дошки    три,    меморіальних
Комусь    завадили    поспать:
Трощили    їх,    із    стін    знімали…
І    це    у    місті    –    не    в    степах!
У    самім    серці    України
Не    тільки    страм    –    це    гріх    тяжкий…
Чи    не    початок    це    руїни?
В    Донбасі    теж    він    був    такий!..
29.05.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669233
дата надходження 30.05.2016
дата закладки 30.05.2016

Хуго Иванов

*****Лина Лу - акапелло - А Я НЕДОЛЮБИЛ СВОЮ ВЕСНУ

http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00660374.mp3

Весна  Душе  покоя  не  даёт...
и  я...
как  все...

пишу  в  стихах...
про  Это..

у  птиц  весной...

ВЕЛИКИЙ  ПЕРЕЛЁТ...

они  Летят!!!!!!

на  Зов...
своих  Поэтов.


а  я...  не  до  любил...
свою  Весну...

твоё  Тепло...
Живёт
в  моих  ладошках...

и  до  сих  пор...
глаза  твои  ищу...

у  встречных...
и
в  распахнутых  окошках...


в  постели...
ощущаю...  Страсти  след...

из  наших  дней
любовного  безумья

давно  увял...
из  ярких  роз  букет

наш  соучастник...
счастья...
без  раздумья...


в  ночИ  как  вор...
бродЯжничать  начАл...

сквозь  Лабиринт...
пробрался  в  свою  Душу

а  там...  мой  личный...
лысый  Минотавр...

ждёт  жертвы...
чтобы  выпустить  наружу....

пыль  обязательств...след  страстей...

и...  недопеЕтые  куплеты...

а  в  завтра...
призрачную  дверь...

скрыл...  дым...

вчерашней  сигареты...
.........................................

мне  б  лето...  как  то  пережить...

об  жар  осенний...
не  обжечься...

зимой...  до  смерти....  не  остыть...

а  в  Марте...
всё  же...  отогреться....

и  начиная  Жизнь....  с  нуля...
Хотеть  ...  Опять...
....................
Любить....
............
тебя...  



[b]Патара  ::  Переспів  
http://www.poetryclub.com.ua/dread.php?id=34593

Rekha  -  ПЕРЕВОД  -  Я  так  недолюбил  Свою  Весну…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653439[/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668597
дата надходження 27.05.2016
дата закладки 27.05.2016

Віталій Назарук

ВОРОЖИЙ ДУХ МОСКВИ

Земля  волинська  понесла  утрату,
Не  повернувся  знову  син  з  АТО,
Цей  вірш  дарую  земляку  і  брату,
Який  не  зміг  дожити  до  шато*.

А  були  мрії,  погляд  у  минуле,
Де  малювався  замок  у  думках,
Просив  єдине  –  ти  накуй,  зозуле,
Переліку  найбільше  у  роках.

І  перший  бій,  і  знов  рашист  проклятий,
Здалека  взяв  хлопчину  на  приціл.
Скінчилося  життя,  скінчилось  свято,
Розбите  серце  матері  навпіл.

Мені  скажіть,  чи  діти  є  в  рашистів,
Чи  їм  ще  мало  власної  землі?
Московський  дух,  він  гірший  за  фашистський,
Його  несуть  прокляті  москалі.
                                                                 
                                                                                                             Шато*-  помешкання,  маєток,    замок…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668614
дата надходження 27.05.2016
дата закладки 27.05.2016

Світлана Моренець

СЛОВА НЕ УВ'ЯЗНИТИ ВАМ ЗА ГРАТИ!

ТЮРЕМЩИКАМ    СВОБОДИ    СЛОВА

У  вимірах  безмежності  та  вічності,
і  в  межах  піднебесної  юдо́лі,
я  –  крапелька  у  нуртовинні  дійсності,
занесена  в  цей  світ  по  Божій  волі
із  безвісти,  з  нізвідки,  з  царства  Ха́оса.
Молекула  в  людському  океані,
несусь  на  хвилях,  поки  з  волі  Хроноса
розвіюся  в  космічному  тумані.

Та  я  ще  є!  З  веселки,  смутку,  сніжності
я  –  мікросвіт!  Малюсінька  планета
із  морем  болю,  із  рікою  ніжності,
з  материками  мрій,  бажань...
В  тенетах
байдужості  та  зла  навкруг  –  пручаюся,
свій  біль  і  гнів  виковуючи  в  слові,
брехливі  пута  рвати  намагаюся,
щоб  край  звільнився  для  добра  й  любові.

А  хтось  це  слово  повелів  стриножити,
цим  знищивши  малюсіньку  планету.
Та  нас  –  багато,  тисячі!  Не  зможете
всіх  упіймати  в  морі  Інтернету!

Бандитам  –  владу,  вілли,  недоторканість,
свободу  вже  кидаєте  за  грати.
Девіз  ваш  справжній  –  наша  упокореність.
Та  душу  і  слова  –  не  розстріляти!
Рік  37-ий  більше  не  повториться!
Хамелеони...  Зрадили    Майдани.
Історія  завжди  ривками  твориться.
Чи  встигнете  зібрати  чемодани?!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668465
дата надходження 26.05.2016
дата закладки 26.05.2016

Віталій Назарук

СИНЬООКА ВОЛИНЬ

                   З  допомогою  «залюбленої  у  світ»…  
Поміж  озер  в  лісах  росте  ожина,
Красується  червона  горобина,
Прославлена  у  творах  земляка  -
Омріяна  земля  Богачука.

Приспів:
Свята  земля  –  Волинь  голубоока,
У  вроді  здійнялася  ти  високо,
Де  ягоди  рясніють  журавлини,
Зорить  поліська  донька  України.


Тут  у  житах  цвітуть  волошки  сині,
Неначе  очі  Мавки  із  Волині.
А  на  хатах  гніздяться  диво-птахи  -
Поетова  святиня  Петра  Маха.

Приспів.

Безсмертна  слава  Лесі  Українки,
Прикрашена  льонами  і  барвінком,
Наш  рідний  Світязь  звуть  Волинським  морем,
Мов  парубок  могутній,  неозорий.

Приспів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668429
дата надходження 26.05.2016
дата закладки 26.05.2016

Олег М.

ДРУЗЯМ

Давай  зберемось  друзі
Колись  у  ріднім  крузі
Молодість  покличемо  свою
Є  про  ,  що  згадати,  долю  розказати
У  благословенному  краю....

Приспів:

Летіть  із  доріг  
На  рідний  поріг
Вертайтесь  додому  ви  знову
Бо  кличе  зоря
Нам  з  неба  сія
На  щиру  душевну  розмову
Згадаємо  ми
Як  швидко  зросли
І  як  по  світах  розлетілись
Блукав  наче  птах  
У  дальніх  краях
Сьогодні  нарешті  зустрілись....

Тут  рідне  усе
Джерельце  і  те
Напоїть  своєю  снагою
А  стежка  крута,  що  в  люди  вела
Давно  заросла  вже  травою....

Приспів:

Із  памяті  літ
Немов  в  диво-  світ
Вертаюсь  я  подумки  знову
Вас  поруч  нема,  та  знаю  імя
І  з  вами  веду  я  розмову.....

Приспів:

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668236
дата надходження 25.05.2016
дата закладки 25.05.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.05.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.05.2016

OlgaSydoruk

Ночь воскрешения…

Ночь  воскрешения...
Понедельник...
Красные  розы...
Фужеры...
Вино...
Серьги  муранские...
Шик  карамели...
Полузабытое  божество...
Тучи,рождённые  облаками...
Дольче  агонии...
Дождь...
Болеро...
Жар  поцелуя...
Крик  коростели.....
Отблеск  потухшего  света  -  на  всё...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666937
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 19.05.2016

Віталій Назарук

КРАСУНЯ ВЕСНА

Я  рахував  зірки  вночі,
Вечір  давно  побіг  додому,
Кричали  знову  пугачі,
Мені  кричали  лиш  одному…
Дивились  зорі-глядачі…

Хоч  вечір  був  тоді  в  цвіту,
Спів  солов’я    будила  вишня,
Гуділи  бджоли  на  льоту,
Мені  приносили  колишнє,
І  я  пустив  тоді  сльозу.

Я  дочекався,  ти  прийшла,
На  небі  мерехтіли  зорі,
Прийшла  весна,  цвіла  весна,
Мої  гортала  видноколи,
Яка  ж  красива  ця  весна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666698
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 18.05.2016

Віталій Назарук

ЄДИНЕ КОХАННЯ

Знову  квітнуть  сади  вечорові,
Вранці  сонце  в  росі  виграє,
У  садках  чути  пісню  любові,
То  співає  кохання  моє.

Єдине,  кохання  моє!

Тут  клубочуться  сині  тумани,
Поміж  трав  ніжний  вітер  снує,
Відцвіли  і  нарциси  й  тюльпани,
Та  цвіте  ще  кохання  моє.

Єдине,  кохання  моє!

Солов’ї  заспівали  уперше
І  веселка  в  дощі  виграє,
Білим  цвітом  кохання  знов  дише,
Це  єдине  кохання  моє.

Єдине,  кохання  моє!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666697
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 18.05.2016

Віталій Назарук

ЩОБ ПАРУ НЕ ШУКАТИ

Чому  сльоза  скотилась  по  щоці,
Хоча  плачі    у  серці  спали  наче.
 Є  сила  волі  і  сльоза  в  руці,
Але  душа  чомусь  щомиті  плаче.

Немає  смутку,  є  лише  любов,
Але  життя  будує  барикади,
Чомусь  на  роздоріжжі  знов  і  знов,
У  Господа  вимолюю  поради.

Щоб  до  кінця  дорогою  пройти,
За  руки  взявшись,  разом  до  фіналу.
Щоб  цілими  лишилися  мости
І    більше  не  шукати  собі  пару.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666171
дата надходження 16.05.2016
дата закладки 16.05.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.05.2016

Педро Гомес

ЛЮБИ МЕНЕ

Люби  мене!  Кохай!  Прошу  тебе,  благаю.
Потіш  мій  зболений  до  краю  егоїзм.
Кохай  мене…  Одного…  До  відчАю,
До  скреготу  зубів  та  до  щасливих  сліз.
Кохай  мене!  Так…  Божевільно  і  безкрає,
Коли  я  поруч  і,  коли  у  тебе  вріс,
Люби  мене,  коли  мене  немає,
Коли  кохання  схоже  на  кривавий  зріз.
Люби,  коли  тобі  казатимуть  –  Даремно…
Люби  мене  удень,  люби  мене  вночі,
Люби…  Коли  усе  таке…  Непевне,
Як  серед  мороку  тремкий  вогонь  свічі.
Люби,  коли  сама  казатимеш  –  Не  треба
Фантомів,  імітацій,  все,  мовляв,  дарма…
Люби,  коли  на  землю  впаде  небо,
Коли  здається  вже,  що  й  виходу  нема…
Люби  мене!  Кохай!  Фізично  й  платонічно,
В  хвилини  радощів  та  в  нападах  жалю,
Люби  мене!  Мене  одного…  Вічно…
Бо  саме  так  тебе…  Одну  тебе…  Люблю…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665635
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 13.05.2016

Патара

До обраних

Не  личать  зморшки,  буйна  сивина...  
Та  старість  тільки  обраним  судилась,
Вона,  направду  -  Вища  Божа  милість,
Аксесуари  -  зморшки,  не  вина.
Тож  дякуйте  за  кожен  новий  день,
Як  поталанить,  діждете  онуків
І  правнуків  візьмете  ще  на  руки,
Скуштуєте  на  смак  плоди  натхнень.
Що  зморшки,  що  на  скронях  сивина?..
Такі  дрібниці  все  це  проти  того,
Що  ви  здолали,  дякуючи  Богу...
На  зморшки  плюньте,  пригубіть  вина.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664926
дата надходження 09.05.2016
дата закладки 10.05.2016

Віталій Назарук

ЛЕТИТЬ КУДИСЬ МЕЛОДІЯ ГАЇВ

Мене  промінням  кличе  далина,
Біліють  хмари  угорі  високо
І  ллється  чомусь  музика  сумна,
Лише  хмариночки  милують  око.

Неначе  на  цимбалах  угорі,
Проміння  сонця  пеститься  у  звуках,
Лише  сіяють  роси-ліхтарі,
Які  раненько  тягнуть  в  небо  руки.

Злітає  ввись  мелодія  землі,
Тут  солов’ї  не  признають  цимбали,
Летить  кудись  мелодія  гаїв,
Ранкові  роси  променем  заграли…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663980
дата надходження 05.05.2016
дата закладки 05.05.2016

Ганна Верес (Демиденко)

Портрет вдови

Вона,    обнявшись    з    горем,    спала,

В    господі    все    сама    вела,

З    війни    вдовою    раптом    стала,

Як    і    багато    із    села.

Сама    косила    і    в’язала,

І    ціпом    молотила    хліб,

Дітей    до    школи    споряджала

І    підпирала    ветхий    хлів.

Висока,    статна    молодиця,

У    грубім    чоботі    –    нога,

На    ній    –    незмінна    і    спідниця,

Що    стегна    круглі    обляга.

А    вже    як    пісню    заспіває,

Їй    рівних,    ні,    нема    в    селі,

І    сльози    вміло    заховає

Десь    у    найглибшій    глибині.

Така    вона,    радянська    жінка,

Жила    що    в    повоєнний    час.

Згадаю,    й    так    стає    вже    гірко.

Хай    це    не    вернеться    до    нас.
25.10.2012.

Ганна    верес    (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663751
дата надходження 04.05.2016
дата закладки 04.05.2016

Евгений Познанский

МОЛИТВА О МУЖЕСТВЕ

МОЛИТВА  О  МУЖЕСТВЕ
В  час,  когда  ужаса  ветви,
Точно  растут  из  земли,
Боже,  Великий  мой  Боже,
Мужество  мне  ниспошли!
Пусть  оно  в    душу  заходит,
Мрак  разрезая  лучом.
Щупальца  страха  разрубит
Пусть  оно  светлым  мечем!
Мужество  нужно  нам  всюду
В  жизни  тревожной  земной.
Нужно,  когда  угрожает
Злой  человек  клеветой;
Нужно,  когда  угрожает
Жизни  тяжелый  недуг;
Нужно,  когда  изменяет
Самый  любимый  наш  друг.
Нужно,  когда  угрожает
Родине  яростный  враг;
Нужно,  чтоб  все-таки  сделать
Долгом  предписаный  шаг.
Мужество  нужно,  чтоб  твердо
Вынести  глупости  смех,
Если  покажется  даже,  
что  ты  один  против  всех.
Мужество  нужно,  чтоб  быть
И  к  самому  себе  строже.
Мужество  мне  ниспошли,
Боже.  Великий  мой  Боже!
Декабрь  2015  январь  2016.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662177
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 26.04.2016

Олекса Удайко

ТИ ЛЕЛІЄШ, ЛОГОС

[youtube]https://youtu.be/QVEHXJ_u3pw[/youtube]
[i][b][color="#c60cc9"]Ти  лелієш,  Логос,
                                                         в  інший  час,
в  інший  світ  –  збиваєш  з  пантелику…
Чом  я  мушу  мовою  мовчать,
як  у  думці  су́тнієш  без  ліку?..

В  цебер  світу,  наче  у  діжу,
ллєш  себе,  мов  невичерпне  сонце…
Я  на  посвіт  твій  не  йду  –  біжу:
З  хаосу  не  зліпиш  охронця!

Час,  що  йде  по  Божій  волі,  враз
з’єднуєш  у  ціле  –  воєдино:
сьогодення  і  прийдешній  час…
А  минуле  –  застеляєш  димом.

Ввечері  рожеві  пелюстки
щедро  розсипаєш    супокою!
В  ніч  таку  пірнув  би  залюбки,
щоб  розцвісти,  Логосе,  тобою…  

У  тобі  –  два  дивних  джерела,
дві  генези  –  людності  і  світу;  
притаманні  лиш  тобі  діла:
маточки  й  тичинки  –
                                                             єдність  квіту!  
                                   
Формулу  суцвіття  розгадав,
Як  пізнав  тебе  я,  тайний  Логос!
Ти  вдихнув  всі  розкоші  октав  
в  сутність  неба,  
                                                 всеохопний  
                                                                                         Лотос!  

І  тепер  я  з  вами  вік  живу,
шпорю  коней  вперто  ятаганом,
напнуту  тримаю  тятиву!

...Хоч  хулю  –
                                         прощаю…      
                                                                         Та  не  ганю.  [/color][/b]


21.04.2016
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661182
дата надходження 21.04.2016
дата закладки 25.04.2016

Леонид Жмурко

Аеропорт. Донецьк…

Аеропорт.  Донецьк.  Розбиті  стіни,
хребет  руїн;  та  вирви,  та  ями  
на  тілі  «злітних».  Тлін,  шмаття,  руїни…
Та  що  це,  Боже?..  квіти,  наче  сни

про  мирний  час,  крізь  попіл  проростають
червоні,  як  пролита  кров.  Дивись,
на  кістяках  армованих  звивають
гніздо  птахи,  як  в  мирний  час  колись.

На  цій  землі,  що  помира  від  болю
не  сотні  раз,  а  може  тисячі
трава  зроста,  шукає  сонця  й  волю,
і  жайвір  лине  в  синю  височінь.

Аеропорт.  Донецьк.  Страшна  картина,
Далі́  гротескні  сцени  та  бліді
проти  цієї…  Та  життя  невпинна,
зростає  квітка  на  жахливім  тлі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661210
дата надходження 21.04.2016
дата закладки 22.04.2016

Ганна Верес (Демиденко)

Україна в небезпеці

«Україна    в    небезпеці,    –
Над    землею    лине,  –
У    важкім    нерівнім    герці
Б’ється    до    загину
З    Росією,    ба,    з    сестрою,
Смерті    навпіл    ділить,
Бо    та    хоче    перекроїть
Українське    тіло.»

«Україна    в    небезпеці,    –
Стогнуть    землі,    люди,    –
Ті    грошима,    хоч    по    жменьці,
Той    підставив    груди,
Щоби    волю    боронити,
Життя    не    шкодує…
Скільки    ще    крові    налити
Кремлівським    буржуям?»

«Україна    в    небезпеці    –
Діти    погибають,
На    морозі    і    на    спеці,
Ніч    не    досипають…
По    всій,    по    всій    Україні    –
Безрукі,    безногі.
Божа    матінко    Маріє,
Пошли    нам    підмогу

Кремлівського    єзуїта
Щоби    подолати,
Досить    нас    уже    доїти    –
Хочем    миру,    ладу!»
«Україна    в    небезпеці,»    –
Над    землею    лине.
У    святім    нерівнім    герці
Б’ється    Україна…
20.05.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660667
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 19.04.2016

Віталій Назарук

ДИКІ ГОЛУБИ

Голуби  воркують
Із  самого  рання,
У  гілках  каштану,
Сховане  гніздо.
Це  не  є  розмова,
Пісня  це  кохання
Цій  голубці  певно
Все  життя  везло.

Він  збирає  пір’я
І  несе  додому,
Їсти  у  гніздечко  
Носить  їй  зрання.
Їм  у  парі  жити,
Важко  ж  бо  самому,
В  їхнім  воркотінні
Доля  промовля.

Вже  багато  років
Голуби  у  парі,
Скоро  їх  малята
Стануть  на  крило.
А  листки  каштану,
Пишні,  величаві,
Сторожують  завжди
Голубів  гніздо.

Хай  гніздечко  буде
Для  них  рідним  домом,
А  сини  і  доньки
Мають  власний  дім.
Щоби  недалечко
Під  вікном  знайомим,
Воркували  діти  
У  гнізді  своїм.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659462
дата надходження 14.04.2016
дата закладки 14.04.2016

Надія Башинська

ОЙ КУВАЛА ЗОЗУЛЕНЬКА

Ой  кувала  зозуленька  в  лісі  на  дубочку.
Накувала  довгі  роки  моєму  синочку.
Накувала  довгих  років  ще  й  маленькій  доні.
Потім  змовкла,  полетіла.  Чомусь  сіла  долі.

Нахилялась  до  землиці.  Та  то  не  клювала.
Нахилялась  зозуленька,  крильцями  тріпала.
-  Що  з  тобою,  зозуленько?  Чому  не  співаєш?
Чому  крильцями  тріпочеш,  низько  так  схиляєш?

Ой  мовчала  зозуленька  та  все  припадала.
Мабуть  чула,  як  земля  та  болісно  стогнала.
Мабуть  чула  та  хотіла  лихо  те  прогнати,
Щоб  завжди  жила  у  щасті  Україна  -  мати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659260
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 13.04.2016

Віталій Назарук

ЗАВЖДИ ДОДОМУ

Життя,  скажу  вам,  штука  не  проста,
Була  весна  -  вже  жовтий  лист  під  ноги,
Лише  твій  погляд  і  твої  вуста,
Мені  дали  пройти  такі  дороги.

Я  знав  завжди,  що  вдома  є  любов,
Моя  кохана  й  поцілунок  долі,
І  я  летів  додому  знов  і  знов,
Хоч  був  козак  і  був  завжди  на  волі.

Я  був  господар  дому,  а  не  гість,
І  ти  на  двох  завжди  стелила  ложе.
Було  кохання,  десь  зникала  злість,
Коли  мені  хтось  душу  потривожив.

І  в  ці  часи,  коли  вже  сивина,
І  листя  жовте  падає  додолу,
Удвох,  кохана,  вип’ємо  вина,
Щоб  ми  завжди  верталися  додому.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654366
дата надходження 25.03.2016
дата закладки 25.03.2016

Світлана Моренець

НАДІЇ САВЧЕНКО

Чарівна  диво-усмішка  ласкава,
а  очі  променіють  бірюзою  –
таким  жінкам  на  віллах  пити  б  каву,
під  шепіт  океанського  прибою.

Тебе  ж  магнітом  тягне  в  пекло  воєн
потреба  –  захищати  і  спасати.
Маленька  амазонка,  смілий  воїн,
ти  вибрала  тяжке  життя  солдата.

В  анналах  пам'яті  копатись  нам  довіку,
шукаючи...  не  факт  –  лиш  вірогідність,
знайти  такого  ж  духом  чоловіка,
що  проявив  ту  ж  витримку  і  гідність

у  кодлі,  де  навкруг  –  ненависть  чорна,
брехня  пекуча,  аж  скипає  розум,
нестерпний  голод  і  судилищ  жорна,
знущальний  фарс  та  істеричний  безум,

зміїний  яд  і  вовтузня  запекла
над  вироком...  Та  Надю  не  зламали!
Як  гордо  ти  пройшла  всі  кола  пекла!
Як,  сміючись  їм  в  «рожі»,  гімн  співала!

Їм  не  почути  просьби,  скарги,  стогін,
ці  істини  не  здатний  раб  сприйняти:
якщо  ти  вільний,  ти  і  в  клітці  –  воїн!
Не  повзає,  народжений  літати!

Незламна  сила  і  любов  бездонна
до  України,  мужність  –  без  трагізму...
Ти  полонила  світ,  мов  Примадонна
Всесвітнього  театру  стоїцизму!

НАДІЄ  наша  світла  і  незламна,
улюблена  народна  героїне!
Усім  ти  показала:  нездоланна,  –  
як  ти,  –  непереможна  Україна!

23.03.2016  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653880
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 23.03.2016

Патара

НЕПІЗНАНА ЖІНКА

Її  не  пізнаєш  ти,  скільки  б  не  бивсь,
Воістину  дивне,  чудове  створіння.
Хоч  править  банальне  ребро  за  коріння,
Уперто  чергову  підкорює  вись.
Як  кішка,  гуляє  сама  по  собі,
Не  терпить  стороннього  тиску  на  себе.
На  неї  захоплено  дивиться  Небо
І  є  на  що  глянути  там  далебі.
Як  книга,  яку  ти  читаєш  й  тебе
В  напрузі  тримає  в  ній  кожна  сторінка...
Така  вона  є  ця  НЕПІЗНАНА  ЖІНКА,
Без  неї  сумне  починання  любе.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633786
дата надходження 06.01.2016
дата закладки 06.01.2016

Таня Кириленко

Шрами

Залатані  поспіхом  рани
Болючі  рвані,
Заховані  під  бинтами,
Зростуться  в  шрами.

І  будуть  лише  на  негоду
Боліти  згодом.
Та  в  серці  тепер  недовіра
Не  знає  міри....

Все  далі  ховаєш  душу
І  кажеш:  "Мушу!"
Боїшся  нової  рани,
Та  чи  не  марно?

Відкритись  уже  несила:
Самотність  мила
Вросла  між  порожніми  фразами
Метастазами...

14.12.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628756
дата надходження 14.12.2015
дата закладки 15.12.2015

Наташа Марос

ПОЧУЙ МЕНЕ…

Почуй  мене,  сильніше  вже  не  крикну.
До  тебе  лину,  та  не  досягти.
Я  думала  з  роками  просто  звикну
До  прірви  у  душі,  до  пустоти.

Поклич  мене,  бо  вже  немає  сили,
Як  восени  в  холодної  ріллі.
Давно  твої  сліди  дощі  розмили,
Бо  часто  йшли  великі  і  малі.

Побач  мене  у  мареві  ранковім,
Де  зустрічаєш  вранішню  зорю.
Я  прибіжу  до  тебе  знову  й  знову,
Босоніж,  як  тоді.  Не  побоюсь.

Прости  мені  за  всі  гріхи  незнані
Недовго  я  купалася  в  раю.
А,  може,  пекло  то  було  в  тумані,
Що  задушило  молодість  мою?

Повір  мені,  того  ніхто  не  бачить,
Як  важко  йти  по  долі  без  тепла.
Немає  сну.  І  знову  тихо  плачу.
Здається,  що  я  зовсім  не  жила...

               -      -      -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628774
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 15.12.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.11.2015

Таня Кириленко

За кадром

Коли  летіли  слова  у  за́палі,  мов  ножі,
Коли  тепло  їх  змінилось  безжальним,  колючим  градом,
Серця  сховали  один  від  одного,  мов  чужі...
Й  даремно  плакали  ті,  що  лишились  тоді  за  кадром.

Втекти  з  полону  емоцій  забракло,  напевне,  сил.
І  вирувала  навколо  лють,  що  зросла  з  нічого.
Ти  кожним  словом  усе  болючіше  в  серце  бив,
А  я  у  відповідь  била  теж,  загубивши  Бога.

Свою  вразливість  ховали  за  чергу  гидких  образ,
І  кожен  думав,  що  власний  світ  рятувати  мусить.
У  вирі  гніву,  посеред  звуків  болючих  фраз
Ніхто  не  чув,  як  за  кадром  плакали  наші  Душі.

20.11.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622667
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 21.11.2015

Віталій Назарук

ПРОХАННЯ ДО ДОЛІ

Збережи  мені,  доле,  біля  хати  калину,
Щоб  завжди  зацвітала  кожен  рік  навесні,
Захисти  мені,  доле,    моїх  внуків  і  сина,
Щоб  ніколи  їх  очі  не  бували  сумні.

Я  прошу  тебе,  доле,  дай  їм  щастя  до  скону,
Хай  врожаєм  багатим  обдарує  земля,
Нехай  землю  шанують,  як  святую  ікону,
Споришем  до  порогу  стежку  доля  встеля.

Щоб  садами  із  вишень  зацвіли  буйно  віти,
До  гнізда  біля  хати  прилітав  завжди  птах,
Щоб  у  мирі,  без  воєн  їм  вдалося  прожити,
Щоб  жили  в  Україні,  а  не  в  інших  світах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622435
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 20.11.2015

Віталій Назарук

БІГ ЧАСУ

Листопадові  дні,  враз  пішли  у  галоп,
Вже  Михайло  запріг  білі  коні…
Полетів  густо    сніг,  закінчився  потоп,
Він    деревам  припудрює  скроні.

Мов  крізь  сито  розвіює  сніг  по  полях,
Та  морозу  ще  осінню  спиться,
У  дворах  снігурі,  ще  якийсь  диво-птах,
До  порогу  чужого  прибився.

Перший  сніг  полетів  –  надворі  дітвора,
Грають  в  сніжки,  готують  санчата.
Осінь  з  двору  біжить,  на  порозі  зима,
Скоро  будем  Різдво  зустрічати…

Час,  як  вихор  промчить,  відбіліє  зима,
І  весна  знов  постукає  в  двері.
Жайвір  в  небо  злетить,  так  немов  жартома,
Зникне  сніг  по  струмочках  артерій.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622448
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 20.11.2015

Віталій Назарук

ЗОЗУЛИН ПОРТРЕТ

Летить,  летить  жовтяве  листя,
Співає  осінь  про  туман,
Лише  калина  у  намисті…
Нові  хліба  вдягли  жупан…

Вже  журавлі  втекли  у  вирій,
Зайці  побігли  по  ріллі,
Осінній  вітер  знову  виє,
Мов  проводжає  журавлів…

Карась  ще  не  сховався  в  мулі,
Сховалась  щука  в  очерет…
Ми  знов    чекаємо  зозулю,
Щоб  виткала  літам  портрет…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620921
дата надходження 14.11.2015
дата закладки 14.11.2015

Таня Кириленко

Відродження

І  хай  буде  порожньо.  Серце  наповниться  тишею.
У  світі  моїм  залишуся  тепер  тільки  я.
Усе,  що  було,  у  минулім  віднині  залишено,
В  безодню  слова,  що  із  вуст  не  зірвались,  летять.

Пекуча  діра  там,  де  вчора  надія  ще  жевріла.
Та  час  залікує  сліди  і  розвіється  біль.
Не  страшно,  що  зараз  чатує  попереду  темрява.
Важливо,  що  я  залишилася  вірна  собі.

Сльозами  омита  Душа  наче  лиш  народилася:
Осяяна,  чиста  і  сповнена  трепетних  мрій.
Зігріта  під  крилами  ангелів  Божою  милістю,
Ще  мить  -  і  розчиниться  знову  у  вирі  подій.

09.11.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619838
дата надходження 10.11.2015
дата закладки 13.11.2015

Віталій Назарук

ЖИТТЄВИЙ МЛИН

В  житті  немає  слова  –  половина,
У  кожного  єдине  є  життя,
Життя    -  воно  немов  гірська  лавина,
Що  накриває  долі  почуття.

Немає  половини  у  нічому,
Коли  воно  продовжує  життя,
Ні  в  мертвому  і  навіть  у  живому,
В  житті  рокам  немає  укриття…

Сміється  мрія    і  сміється  доля,
«Курли»  лишають  стомлені  клини,
Лише  життя,  що  не  дає  спокою,
Меле  муку,  як  вітрові  млини…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620673
дата надходження 13.11.2015
дата закладки 13.11.2015

Світлана Моренець

МОЯ ТИ МОВО СИРОТИННА… (повторно)

Моя  ти  мово  сиротинна!
Ну  за  які  такі  гріхи
тебе  плюндрують?  Безневинна,
наругу  терпиш  вже  віки.

Рідкі  обра́нці  тебе  пестять,
ще  вільно  дихаєш  в  селі...
Чому  ж  запроданці  безчестять?
Чи  ти  не  на  своїй  землі?

Чом  містянин  тебе  не  знає?
Чому  соромиться  розмов?
А  світ  перлиною  вважає
посеред  сотень  різних  мов...

Не  боячися  кари  Неба,
затюканий  дрібний  ханжа
геть  відрікається  від  тебе,
соромиться,  немов  "бомжа"...

На  жаль,  це  масові  моменти  –  
утрата  пам'яті  й  ума.
Альцґеймера  тяжких  клієнтів
не  тисяча,  не  дві,  а  тьма!

Чому  великому  народу
так  тяжко  вберегти  своє?
Отямтеся!  Без  мови  роду,
якого  племені  ми  є?

                                   

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619678
дата надходження 09.11.2015
дата закладки 13.11.2015

Владимир Зозуля

В грубой немости

Слово  к  родине  –  исповедально,
Чувство  к  родине  свято  вдвойне,  –
Что  ж  ты,  лирики  –  грустная  тайна,  
Снова  шепчешь  о  нежности  мне?  
Ох  ты,  полюшко  –  доля  чужая,
Нелегко  признаваться  в  любви,
Если  ветер  слова  заглушает,
Заплетая  в  колосья  твои.
Ох,  и  Полюшка!  Русые  косы,
Глаз  печаль  –  голубая  вода,
В  роще  –  ситцево-простоволоса,
В  божьей  церкви  –  алтарно-злата.
Я  люблю  тебя,  Русь  моя  –  дева,
И  вовек  разлюбить  не  смогу
Даль  глазастую  –  справа  и  слева  –
Притороченную  к  вещмешку.  
Я  люблю,  широко  и  упрямо,
Всю  тебя  –  от  Керчи  до  Ухты,
С  куполами  соломенных  храмов
В  подвенечности  нив  золотых.
От  начала  до  самого  края,
И  в  крови,  и  в  слезах,  и  в  поту,
Прохожу  я  тебя  обретая,
И  ответного  чувства  не  жду.
Но  тебя  выбираю  из  многих
Потому  что  так  больно  люблю,
Тот  забытый  погост  у  дороги,
И  её  верстовую  петлю.
От  креста  до  креста  ты  мне  ближе,
И  уже  заступив  за  черту,
Я  клянусь,  что  тебя  не  обижу,
Русых  кос  твоих  не  расплету.
Не  возьму  тебя  статью  и  силой,
Потому  что  в  тебя  неспроста
Так  влюблен,  безнадежно-красиво,
Как  пропащий  в  невесту  Христа.
...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620454
дата надходження 12.11.2015
дата закладки 12.11.2015

Таня Кириленко

Яка я?

Яка  я?  -
Сама  час  від  часу  себе  я  питаю.
В  юрбі  нами  створених  ролей,  страхі́в  і  бажань
Зникає,
Ледь  тільки  торкнувшись  мого  небокраю,
Стежина,  що  здатна  прове́сти  до  бажаних  знань...

І  тіло
Від  сліз,  що  ховати  несила,  тремтіло:
Я  волю  дала  б  почуттям,  але  ж...  завчена  роль...
Хотіла
Щоб  стала  Душа,  мов  голубонька,  біла,
Та  волі  забракло  в  бою  із  ордою  неволь.

Я  Світло,
Все  менше  і  рідше  для  когось  помітне,
Що  ллється  свободою  тільки  на  тлі  моїх  снів.
Обі́тне
Мій  простір  надійно  збудована  клітка,
Дверцята  якій  відчинити  ніхто  б  не  посмів.

Яка  я?
Що  знову  від  себе  і  світу  ховаю?
Коли  загубила  свободу  творити  мій  світ?
Не  знаю.
Та  чую,  як  пульс  неухильно  стихає
У  мрії  тієї,  що  знятись  не  може  в  політ...  

30.07.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596858
дата надходження 30.07.2015
дата закладки 06.11.2015

Таня Кириленко

В ітозі

У  темряві  Душ  наших  Світло  не  погасити,
І  радість  не  знищити  стінами  із  заборон.
Обірвано  з  серця  запилений  напис  "Закрито",
І  необоротно  запущено  обмін  теплом.

І  хай  наші  плани  не  збіглись  із  планами  Бога
(Бо  зроблено  Кимось  завищені  ставки  на  нас),
Ми  зможемо  бути  позбавлені  всього  земного,
Допоки  не  змінимо  світ  і  не  прийде  наш  час.

Допоки  не  втілено  ще  не  озвучені  цілі,
Ти  просто  будь  поруч,  і  міцно  за  руку  тримай.
Я  погляд  від  тебе  сховати  уже  не  посмію.
Ми  разом  зайдем,  обійнявшись  з  тобою,  у  Рай.

06.11.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618851
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 06.11.2015

Н-А-Д-І-Я

Так жаль, що ти прийти так забарився…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wby8DB-7wTs[/youtube]
А  я  сиджу  напроти...  усміхаюсь,
Ловлю  твій  погляд  ледь  задуманих  очей.
І  серцем  тихо  прислухаюсь,
Тобою,  мовлених    речей...

Та  я  не  чую  зовсім  твоїх  слів...
Чомусь  за  душу  музика  торкає...
Невже,  прийшов  ти  з  давніх  моїх  снів..
Та  я  тебе  за  це  не  дорікаю.

Холоне  чай...  вино  вже  ледь  іскриться...
Моя  рука  лежить  в  твоїй  руці.
Як  жаль,  що  ти  прийти  так  забарився.
Свою  журбу  сховаю  на  лиці...

А  за  вікном  сніжинки  пролітають.
Немов,    в  саду  черешень  білий  цвіт.
Думки  в  весну  повільно  повертають...
Пройшло  з  тих  пір  чимало  довгих  літ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618069
дата надходження 03.11.2015
дата закладки 03.11.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.11.2015

Світлана Моренець

КАЛИНОНЬКА НЕОПАЛИМА

Ну  й  осінь!  Жовтень  –  ні  на  що  не  схожий...
Невже  він  десь  –  яскравий  і  шалений?
Мороз  нежданий,  як  немилість  Божа,
геть  обморозив  листя,  ще  зелене.

Сади  зчорніли,  скорчившись  від  болю,
обвисли  і  похнюпилися  крони
приречено  сумні,  покірні  долі
підступній...  мов  накаркали  ворони.

Природа,  увібравши  горе  краю,
дощами  плаче,  вже  й  втрачає  віру,
що  ве́рнуться  колись  всі  барви  раю...
Вони,  як  наші  будні  –  чорно-сірі...

І  лиш  калина  сяє.  Милий  світе,
це  ж  наша  купина́  неопалима!
Тріпоче  кущ:  "Все  буде  добре,  вірте!
Я  –  символ  України  –  незборима!"

                         29.10.2015  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616884
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 29.10.2015

OlgaSydoruk

Две длинных тени…

Две  длинных  тени,приобнявшись,  в  осеннем  парке(на  ветру),
Уединились  в  ночь  под  арку,сливаясь  трепетно    в  одну...
Последний  листик  опадает...Под  кожей    -    иней  октября?..
"Не  утолить  до  дна  печали!.."-  Взрывалась  эхом  тишина...
Как  быстротечно  время  жизни!..
Как  безразлична  суета!..
Как  дни  безмолвия    капризны...  и  безгранична  красота...
Приходит  время:  миг  простить!..Приоткрывая  души...
И  не  сумевших  полюбить...
И  тех,кто  смел  по  уши...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614878
дата надходження 21.10.2015
дата закладки 21.10.2015

OlgaSydoruk

В осенних сумерках тоски чужие губы прошептали…

В  осенних  сумерках  тоски  чужие  губы  прошептали:
"Не  заплывайте  за  буйки...Там  упокоены  печали..."
В  осенних  сумерках  тоски  с  тобой  их  красным  помечали...
Чтоб  не  трясли  нас  за  грудки,всех  утонувших  откачали...
А  им  бы  чуточку  тепла...  и  воскрешения  желаний...
Чтобы  по  телу  дрожь  пошла  от  волн  легчайших  прикасаний...  
Зашили  б  нежность  в  лоскутки(в  одно  большое  одеяло)...
А  затвердевшие  соски    -  седьмой  прелюдией  хорала...
Не  заплывайте  за  буйки...Не  уловите  пульс  печали...
В  осенних  сумерках  тоски  к  ним  тянутся  одни  кораллы...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610579
дата надходження 01.10.2015
дата закладки 19.10.2015

OlgaSydoruk

Я не бежала от тебя…

Экспромт

Я  не  бежала  от  тебя...
Да  разве  убежала  б?..
Я  приходила,как  всегда...
В  12...Наблюдала...
Садилась  тихо(в  уголке)...
На  стареньком  крылечке...
Мой  самый  первый(сладкий)плен...  
Он...речкой  быстротечной!..
Сменял  (порогами)  иной!..
Царапал  душу  вечным!..
Где  больше  не  было  тебя...
Суетным  и  беспечным...
Не  узнавала  я  себя...
Была  совсем  седая...
Сбегала  в  страхе...Но  куда?..
Дороги  той  не  знала...
За  окнами  серела  мгла...
И  в  ней  я  просыпалась...
Была  совсем,совсем  одна...
С  тобой  не  попрощалась...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604806
дата надходження 06.09.2015
дата закладки 19.10.2015

Віталій Назарук

СТИГЛА ОСІНЬ

Дощі  відбили  між  житами  гаму.
Жита  ледь-ледь  посходили    в  полях,
Творить  у    полі  осінь  орігами,
Замовк  осінній  полохливий  птах.

Тепло  ще  трохи,    рветься    вгору    жито,
А  жовтий  лист  ганяє  між  хлібів,
Лише  весною  вруна  буде  жити,
Скоріше  б  сніг,  щоб  хліб  святий  зігрів.

Мовчать  дощі,  панує  пізня  осінь,
Вночі  на  небі  зоряні  хліба,
Лиш  вітер  по  полях  листки  розносить,
Нагряне  скоро    матінка  зима.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612777
дата надходження 12.10.2015
дата закладки 12.10.2015

Віталій Назарук

РИДАЛА НІЧ ОСКОЛКАМИ ЗОРІ

Ридала  ніч  осколками  зорі,
А  Місяць  рахував  їх  наче  долі,
А  ми  під  грушею,    ще  школярі,
Були  удвох,  кохана,    із  тобою…

Вже  сад  відцвів  –  змінилося  життя,
Я  цілував    твої  гарячі  плечі,
Моя  єдина,  я  ж  тебе  кохав,
Хоч    я  мовчав,  бо  зайві  були  речі.

Та  й  і  тепер  цілунки  до  душі,
Гармонія  життєва  в  нас  єдина,
Б’ються  серця  в  осінній  тишині,
Бо  ти  моя  і  нині  половина.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605373
дата надходження 09.09.2015
дата закладки 09.09.2015

Олекса Удайко

ЛЮБОВИ СЛАДОСТЬ

     [i]Все  новое  -  это  хорошо  забытое  старое...
     Но  любовь  -  вечна  и  всегда  молода...
     Не  верите?..  Я  тоже...  не  верил...  Но![/i]
[youtube]https://youtu.be/MMZwk4PveIE[/youtube]

[i][b][color="#ff00d9"]Во  все  века  любови  сладость,
Как  страсть  к  соитию  –  о  стыд,
В  мгновенье  ока  разбивалась
О  горечь  мелочных  обид.

Придирки,  брань,  косые  взгляды
И  колкость  лживых,  грубых  слов  –
Что  вам  еще,  злодеи,  надо,
Чтоб  сжечь  невинную  любовь?..

Что  ж,  наслаждайтеся  злословьем,
Кичитесь  жесткостью  гримас!..
Они  ваш  образ  –  безусловно!  –
И  лик  людской  погубят  в  вас.

Слова  обидные  все  рушат,
И  злость  любовь  испепелит!..
О  пепелище!  Спрячь  получше
Следы  безумства  и  обид!

На  диком  месте,  на  опале
Взойдут  цветы  и  травы  вновь,
И  как  Исток  –  всему  начало  
Воспрянет  Вечная  Любовь![/color]
[/b]
7.08.2001,
Табачное  (Крым)
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595689
дата надходження 24.07.2015
дата закладки 20.08.2015

Олекса Удайко

ТО НЕ СОНЦЕВА ТІНЬ

[b][i]tth[/i][/b]
         [i]Волинь...  с.  Веснянка.  Погоже  літо...
         Озеро    неподалік    від      Луцька...  
         Чайки  над  озером...  І...  мрії!  Мрії  
         про  майбутнє.  Бо  сьогодення  сумне.
         Та  життя  бере  своє...  Мрії...[/i]
[youtube]https://youtu.be/DPabSZMU7Zo[/youtube]
[i][b][color="#b700ff"]То  не  сонцева  тінь  в  голубих  небесах
В  плесі  озера  вкіс  відбивається…
То  на  бе́резі  трав  жадібка́  бірюза  
Корінцями  углиб  розвивається…

То  не  чайка  над  озером  в’ється,  літа́,
Спрагло  долю  у  вирі  шукає…
То  твої  молоді  та  щасливі  літа
Серед  літ  запізнілих  блукають...
 
То  не  жайвір  у  небі  відчайно  співа,  
Немов  щастя  нам  щедро  віщує…
То  твої  в  позолоті,  коштовні  слова
В  моїм  серці...  щоночі  ночують.

...Кличе  неба  і  трав  нехибка  бірюза,
Літо  гладить  фіранки  в  віконці…
То  не  сонцева  тінь  в  голубих  небесах…
То  моє  несподіване  сонце.[/color][/b]

10.08.  2015,  с.  Озеро,  Волинь[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599855
дата надходження 15.08.2015
дата закладки 20.08.2015

Віталій Назарук

Я РОСИ ЗБИВАВ

Цибуля,  сало,  помідор,
А  ще  шматок  хлібини,
Ішли    на  луг    усі  гуртом,
Раненько  -  ще  до  днини…

Лягала  покотом  трава
І  комарі  літали,
Та  трав’янисті  йшли  жнива,
Яких  давно  чекали.

Через  роки,  через  літа,
Від  прадіда  до  діда,
Трава  косилась,  як  свята,
Бо  сіно  після  хліба.

Клепались  коси,  «ших»  лунав,
Творилися  покоси,
Хоч  був  малий,  проте  не  спав,
Збивав  босоніж  роси…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591613
дата надходження 04.07.2015
дата закладки 04.07.2015

Світлана Моренець

НЕ ОТДАМ!

Витиеватые  узоры
на  окнах  рисовала  ночь,
ветров  морозных  злые  хоры
остатки  неги  гнали  прочь.
Все  слезы  выплакали  свечи,
и  темени  сомкнулся  круг...
И  холодок  обнял  за  плечи
без  губ  твоих  и  жарких  рук.
Как  воры,  смутные  сомненья
вползали  в  душу:  был  ли  ты
или  Морфей  послал  виденья,
храня  от  страха,  пустоты?

Аэропорты  и  вокзалы...
ждать  странника  –  судьба  моя.
Мое  сердечко  снова  взял  ты,
и  бедной    Пенелопой    я
тоскую  в  долгом  ожиданьи,
лелея  сладкие  мечты
о  теплых  ласках  и  вниманьи,
что  так  дарить  умеешь  ты...

Я  пленница?    Да!  Но  в  угоду
богатству,  жизни  без  проблем,
за  иллюзорную  свободу
я  НЕ  ОТДАМ  свой  сладкий  плен!

         
         

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585903
дата надходження 07.06.2015
дата закладки 07.06.2015

Віталій Назарук

ОСІННІ ПОЧУТТЯ

Хвилює  знову  мене  кров,
Хоч  пролетіли  вже  роки,
В  думках  лечу  до  тебе  знов,
Бо  ми  ж  два  береги  ріки…
Пролинув  час  і  серце  знов,  
Згадало,  що  таке  любов,
Я  заспівати  серцем  зміг,
Хоч  осінь  сіла  на  поріг.

Через  літа,  через  роки,
До  тебе,  люба  повернусь,
Ріка  єднає  береги,
Таке  придумав  я  чомусь…
Підемо  знову  по  росі,
А  Місяць  нам  освітить  шлях,
Твоя  рука  в  моїй  руці,
Хоч  жовте  жито  на  полях.

Нове  збудуємо  життя,
Полетимо  разом  увись,
Щоб  знов  зріднились  почуття,
Назад  вернулось  те  –  колись.
Бабусі  літо  ще  летить,
Уже  і  в  мене  сивина,
Проте,  за  цю  блаженну  мить,
Давай,  ми  вип’ємо  вина!


Через  літа,  через  роки,
До  тебе,  люба  повернусь,
Ріка  єднає  береги,
Таке  придумав  я  чомусь…
Підемо  знову  по  росі,
А  Місяць  нам  освітить  шлях,
Твоя  рука  в  моїй  руці,
Хоч  жовте  жито  на  полях.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585487
дата надходження 05.06.2015
дата закладки 05.06.2015

Лина Лу

НЕСКІНЧЕННА ВЕСНА

У  пристрасті  лабетах  стогне  плоть,
Спливає  кров"ю,  рве  на  шмаття  сни.
Собі  вже  не  належиш  -  не  збороть
Оті  примари,  знову  -  без  вини.  
Сміється  доля,  плутає  клубки.
Невиплакані  сльози  -  солі  -  пуд.
Спокусою,  ворушаться  думки,
Запалюють  бажань  займистих    трут.
Повзе  помалу  імпульс...  голий  нерв
Тремтить,  іскрить,  спалити,  щоб  за  мить
У  полум"ї,  не  завтра,  ні,  тепер,
Коли  душа  струною  вже  бринить.  
Віддасть  усе...  Коли  захоче  взять,
То  й  візьме,  не  тримай,  не  борони.
Хмільні  цілунки  жалять  і  п"янять
В  полоні  нескінченної  весни...
05.03.2015.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565107
дата надходження 08.03.2015
дата закладки 25.04.2015

Дід Миколай

Підніми мене тату на руки Муз В. Оха

Підніми  мене  тату  на  руки,
Я  у  снах,  як  молитву  шепчу…
Повиростали  діти  й  онуки,
Хоч  на  хвильку  в  дитинство  втечу.
                                           Пр.
В  грудях  серденько  жме  від  розпуки,
Відігрій  мене  татку  крильми…
За  ті  сльози…  і  довгі  розлуки,
Свого  сина  старого  прости.

На  руках  твоїх  хочу  літати,
Як  пір’їнка  мала  на  вітру...
Диво  спробую,  -  вітер  впіймати,
Пташенятком  малим  на  льоту.
                                               Пр.
Ой,  як  хочу  ж  я  небо  дістати,
Опинитись  в  Чумацькім  шляху…
Щоб  тебе  там  за  шию  обняти,  
І  змінити  цю  долю  лиху.
                                             Пр.
Як  багато  не  встиг  я  сказати,
Усе  коні  спиняв  на  скаку…
Лише  зараз  відчув  біль  утрати
На  своїм,  посивілім  віку.
                                           Пр.                                                    
Підніми  мене  тату  на  руки,
Я  у  вічність  до  тебе  кричу…
Перейми  мої  болі  і  муки,
Я  ж  щоночі  до  тебе  лечу.
                                           Пр.  
В  грудях  серденько  жме  від  розпуки,
Відігрій  мене  татку  крильми…
За  ті  сльози…  і  довгі  розлуки,
Свого  сина  старого  прости.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572712
дата надходження 07.04.2015
дата закладки 09.04.2015

Богданочка

А ми приходим у цей світ Весною…

А  ми  приходим  у  цей  світ  Весною,
Коли  Земля  вплітає  в  коси  квіти.
Господь  майстерно  сад  фарбує  хною,
А  янголи  з  небес  нам  шлють  привіти.

Як  ніжна  айва,  королевою  в  саду,
Ховає  щоки  в  листя,  зашарівшись...
Горіх  шепоче  їй  "  Тебе  вкраду"...
Пташки  сміються,  в  кронах  причаївшись...

А  ми,  мов  ті  пташки,  всьому  радієм...
І  кожен  новий  день  -  це  відкриття!
Бо  ми  -  весь  світ!  І  ми  себе  лелієм...
А  мамині  обійми  -  сенс  життя...

Та  час  пливе,  і  вже  Весна  за  руку
Веде  до  Літа  юнаків,  дівчат...
Воно  вже  мовить  нам  свою  науку:
"Дитинство  не  повернеться  назад..."

Та  що  нам  це?  Коли  ми  молоді!..
Коли  ми  пестимось  у  променях  любові...
І  птАхи  -  пАрою...  у  власному  гнізді,
Малюють  мрії  дивні,  волошкОві...

Посеред  трав,  солодкої  малини,  
Пахучих,  стиглих,  ніжних  полуниць,
Мету  так  вправно  ліпимо  із  глини,
Мов  бачачи  майбутнє  до  дрібниць.

Та  помилки,  по  крапельці,  -  у  море...
А  море  -  в  океан  розбитих  мрій.
Життя  буває  з  нами  так  суворе,
І  з  долею  стаєм  в  нерівний  бій.

І  ми  самі  крокуєм  тихо  в  Осінь,
За  руку  ведучи  своїх  малят.
Вже  не  за  себе,  а  за  діток  просим,
Вслухаючись  у  тупіт  ноженят...

А  під  ногами  -  листя  пожовтіле,
Як  музика  осіння,  шарудить...
Усе  стає  до  болі  зрозуміле:
Ти  мусиш  цінувати  кожну  мить...

Курличе  в  небі  журавлиний  ключ,
ПтахИ  у  теплі  землі  відлітають.
Ми  ж  тиснем  руку  Часу  голіруч,
Втекти  кудись  можливості  не  маєм...

І  вже  непрохана  Зима  -  до  нас,  у  гості,
Несе  з  собою  холод,  мерзлоту...
І  за  вікном  -  синички  білохвості,
Скидають  сніг  із  крилець  на  льоту...

І  дзеркало,  давно  забуте  нами,
Мов  ворог,  причаїться  у  кутку.
І  спогади,  дірявими  човнами,
Нестимуть  радість  -  тиху  і  хитку...

А  у  саду  -    так  гарно,  білосніжно....
Дерева  перлами  із  інію  покрились.
Горіх  так  само  пригортає  айву  ніжно,  
Лиш  айва  вже  зів'яла  й  похилилась...

А  ми  приходим  у  цей  світ  Весною,
Коли  Земля  вплітає  в  коси  квіти.
Господь  майстерно  сад  фарбує  хною,
А  янголи  з  небес  нам  шлють  привіти...

       8.10.14.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528610
дата надходження 08.10.2014
дата закладки 09.04.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.04.2015

Олекса Удайко

ЧУТТЯ ВІКУ НЕ МАЮТЬ

                                                               [i]  NNnn[/i]
[youtube]https://youtu.be/xviP-AinkgA[/youtube]
[b][i][color="#750202"]Ти  питаєшся,  скільки  мені?
Не  питай,  бо  я  й  сам  не  знаю.
Пробудись  у  моєму  вогні,
Доторкнись  до  раю!

Станеш  танути  –  тихо  скажи:
Поведу  у  едем  пещо́ти.
На  краєчку  тієї  межі
Що  робитимеш?..  що  ти?

Від  розбурхань  твоїх  у  мені
Стане  серце  нараз  слухняним,
Й  колорит  мій,  неначе  у  сні,
І  міцним,  і  духмяним…

Й  злетимо  ми  розкрилено  ввись
У  нові  –  на  кону  –  висоти:
Ти  дозволь…  допусти…  й  подивись,
Своїм  серцем  усотуй!

Чи  спитаєшся,  скільки  мені,
Коли  звідаєш  раю?  –
На  баскому  –  не  вечір!  –  коні
Чуття  віку  не  мають…[/color][/i][/b]

[i]1.04.2015
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571321
дата надходження 02.04.2015
дата закладки 03.04.2015

Олекса Удайко

ЖІНКА НЕЗЕМНОЇ КРАСОТИ

                 [i]Невдовзі  християнське  свято
                 Святого  Валентина!  Кожен  зараз  
                 в  роздумах  -  що  подарувати  в  день
                 з  а  к  о  х  а  н  и  х...  Думаймо![/i]
[youtube]http://youtu.be/x15tnWlUObI[/youtube]

[b][i][color="#00bfff"][color="#000dff"]Жінка  йде  неквапним,  тихим  кроком…
Їй  би  ще  воліти  і  цвісти…  
І  спитав  Я,  наче  ненароком:
     –    Що  б  хотіла  мати  в  сей  день  ти?    
 Он  дивись,    бурує  п’яний  вітер,  
мов  гультяй  невгавний  –  Дон  Кіхот…
Він  тебе  доставить  на  край  світу
до  нових,  незвіданих  висот!

     –    А  мені  не  треба  світ  казковий,
дай  хоч  той,  реальний…  Та  навік!
Щоб  утішив  ранок  смерековий
й  вечір…  теплий,    щирий,  без  доріг.
Там  могла  б  я…  серцем  посміхнутись
у  одвіт…  на  усмішку  твою…
і  до  тебе…  ніжно…  пригорнутись,
щоб  тебе  кохати…  Я  молю.  

   –    Подаруй  освідчення  в  коханні,
щоб  умить…  піднятись…  в  небеса…
і  повідай…  всі  свої  страждання…
і  земні…    приборкай    чудеса.

   –    Ти  ж  даруй    мені  цупку  основу,
щоб  здійснити  сонми  тайних  мрій:
чоловіче  непорушне  Слово  –
без  колізій…  пафосних  затій.  
І  лелій  мені  присвяти…  Та  –  не  прозу      
звичного,    буденного  життя.
Теплі  дні  –  не  зимові  морози,
чистоту  думок,  а  не  сміття!

Подаруй  мені  блаженство  тиші,
лоскіт  світла…  прохолодну  тінь,
гру  прибою,  що  розколе  хвищу    
об    грайливу…  побережну  рінь.
Хай  дарунком  буде  шепіт  вітру  –
Леготу,    що  в  полі  шелестить
колосками  й  волошковим    цвітом.        
 І  яси…  
                             небесної…      
                                                                         блакить.
                                   
Ніччю  прихили    бездонне  небо,          
щоб  зірковим…  падало…  дощем.
Я  прилину  росами…  до  тебе
В  ранок  наш,    де  серць  медовий  щем.  
                                       ______              
 …Небо  і  земля,    підвладні  року*  –    
 тішаться…  в  обіймах…  два  світи…
По  землі…    іде…  неквапним  кроком        
Жінка…  Неземної…  Красоти…[/color][/color][/i]
[/b]
06.02.2015
_________
*Доля,  судьба.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557614
дата надходження 06.02.2015
дата закладки 04.03.2015

Світлана Моренець

… А МАТЕРІ ЧЕКАЮТЬ

ВСІМ    МАТЕРЯМ  ВОЇНІВ,  ЯКІ  ЗАГИНУЛИ  ЗА  УКРАЇНУ  –  
НАШ  ЗЕМНИЙ  УКЛІН...

Було  в  жінки  щастя.  У  рік  той  далекий,
дарунок  від    Бога  несли  їй  лелеки  –
так  довго  жадану  єдину  дитину,
мов  сонечко  яснеє,  –  крихітку-сина.
Своє  янголятко  любила,  плекала,
мов  квітку,  ростила,  всю  душу  вкладала...
Злетіли  роки  несподівано  хутко  –
зростила  орла  одинока  голубка.
І  сином  своїм  не  натішиться  мати!
Їй  тільки  б  радіти,  онуків  чекати...  

Війна!..  Враз  пекельним  вогнем  налетіла
і  "градами"  душі  людей  обпалила.
На  фронті  синок.  Від  думок  та  від  болю
сивіє  матуся,  та  вірить  у  долю,
з  дороги  не  зводить  заплакані  очі  –
чекає  синочка  од  ранку  до  ночі,
а  ночі    безсонні  –  в  молитві  до  Бога:
"Візьми  МОЮ  душу  –  за  сина  живого"...
Чи  Бог  не  почув?..  Не  достукалась  мати...
Надіється,  жде  його.  Звідки  їй  знати,
що  тіло  схололо  у  полі  далекім,
вже  й  Богові  душу  відне́сли  лелеки...

Синочки  все  бачать  з  небесного  раю
й  радіють,  що  мами  завжди  їх  чекають!
...  Хай  гріють  ці  душі  на  край-небосхилі
подяки  і  шани  народної  хвилі!

                               22.02.2015р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561632
дата надходження 22.02.2015
дата закладки 23.02.2015

Н-А-Д-І-Я

Кактус вдруг расцвёл на подоконнике…

Продолжение  песни  :http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218481


Музыка  и  исполнение  Яна  Подорожного  .


Кактус  вдруг  расцвёл  на  подоконнике  -
Нежный,  восхитительный  цветок.
И  разлился  фимиам  по  комнате,
Радости  прибавилось    чуток.

Огорчает  только  куст  шиповника:
Пепел  лишь  остался    от  костра...
И  зачем  теперь  искать    виновника,
Больше  нет  ни  завтра,  ни  вчера.

Ветер!  Что  ж  грустишь  над  пепелищем?
Ищешь  всё  же  признаки  тепла?
Больше  никогда  его  не  сыщешь:
Всё  былое  сожжено  дотла.

Падает  снежок  по  тихим  улочкам,
То  позёмкой  ветер  зашуршит...
От  костра  дымок  унёсся  облачком...
Боль  цветущий  кактус  заглушит.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243984
дата надходження 28.02.2011
дата закладки 27.01.2015

Ірина Васильківська

За що люблю?. .

За  що  люблю?
За  ніжно-синю  повінь,
Що  струменить  у  віях-берегах.
І  за  весняний  невгасимий  пломінь,
Що  ти  для  мене  бережеш  в  очах.
За  що  люблю?
Нехай  розкаже  вітер,
Цілуючись  із  травами  в  полях.
Хай  прошепочуть  замість  мене  квіти,
Збираючи  росу  на  пелюстках.
Тобою  я  наповнена  до  краю.
Без  тебе  я  дорівнюю  нулю.
Без  тебе  я  життя  не  уявляю.
За  що  –  не  знаю.
Просто  я  люблю.

©  Ірина  Васильківська

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554761
дата надходження 26.01.2015
дата закладки 26.01.2015

Володимир Туленко

Владимир Сосюра "ЛЮБОВЬ"

Владимир  Сосюра

"ЛЮБОВЬ"  

Я  вас  люблю.  За  что?  Не  знаю.  
И  только  кровь  мне  душу  жжет
и  в  жилах  муку  разливает,  
твоих  очей,  бровей  разлет  ...  

Я  Вас  люблю,  мое  виденье!
В  ушах  звук  вашего  манто!
Моя  любовь  –  так  совершенна,
Ведь  так  Вас  не  любил  никто.

Не  знаю  я,  чего  хочу  я…
Шумят  деревья  по  весне.
Лишь  вас  припомню  неземную,
Так  стает  мне  не  по  себе.

Умершие  цветы  на  трассе,
Их  кто-то  растерял  давно.
Вас  вспоминаю,  мое  счастье,
Идущую  смотреть  кино.

Ваш  спутник  нэпманский  поганец
Рот  золотой,  прелестный  вид,
И  веет  сладостно  и  пьяно,
«Льориган  Коти»  меня  пьянит…

А  небо  черное,  пустое…
Там  только  шум  и  гнева  злость!..
Ну  почему  Вас  беспокоит
Что  мне  рабочим  быть  пришлось?  

А  мне  упавшею  звездою
Печально  жить  в  сей  грустный  час!
В  кино  трюмо,  стол  с  газводою,
Лото  -  погибшим  дар  от  нас.

Я  с  ними  был…  Цветы,  прощайте!
Уж  я  не  тот,  чужой  я    вам.
Прошу  меня  вы  утешайте
Красотки  Инна,  Марианн…
Не  уходи,  мое  виденье!
Позволь  послушать  шум  манто…
Прошу:  «Остановись,  мгновенье!»  
Вас  не  любил,  как  я,  никто…

Рояль  рыдает  голосами
Кричит:  «Целуй  ее,  скорей!..»  -
Беру  билет,  иду  за  вами
Где  в  ложе  бархатность  теней.

Пусть  это  сон.  Пусть  наважденье
Я  плечи,  губы  взором  пью.
Парфюмов  сладкие  виденья
Вскружили  голову  мою!

А  на  экране  режет  тучи
Аэроплян,  летит  земля…
О  сколько  в  ярости  кипучей
Красоток  в  жизни  расстрелял…

 
Так  почему  ж?  За  что?  Не  знаю.  
В  глаза  лишь  только  посмотрю,
Так  сумасшедшее  кровь  играет
И  сразу  сердцем  говорю?..  

15  июля  2014


Владимир  Сосюра  (1898  -  1965)  


ЛЮБОВ

Я    вас    люблю.    Чому?    Не    знаю.
Та    тільки    кров    моя    пече
і    в    жилах    муку    розливаю,
мов    синє    золото    очей...

Я    вас    люблю,    моя    омано!
О    шуми    вашого    манто!
Я    вас    люблю    так    ніжно    й    п'яно,
так,    як    не    любить    вас    ніхто.

Не    знаю    й    сам,    чого    я    хочу.
Шумлять    весною    дерева...
Як    пригадаю    ваші    очі,
стає    важкою    голова.

Померлі    квіти    по    дорозі
хтось    розгубив    уже    давно.
Я    зустрічаю    вас    на    розі,
коли    ви    йдете    до    кіно.

А    за    вами    він,    непман    поганий,
у    нього    зуби    золоті.
І    віє    солодко    і    п'яно
за    вами    "Льоріґан    Коті"...

А    небо    чорне    і    порожнє...
Там    тільки    вітру    шум    і    гнів!..
Невже,    невже    забуть    не    можна,
що    вийшов    я    з    робітників?

Мені    падучою    зорею
так    жалко    жить    серед    образ!
В    кіно    трюмо    і    лотерея
для    тих,    що    йшли    на    смерть    за    нас,

а    з    ними    й    я...    Прощайте,    квіти!
Я    вже    не    той,    я    вам    чужий.
Мені    лиш    плакать    і    жаліти
та    кликать    Інн    або    Марій...

О,    почекай,    моя    омано!
Дай    слухать    шум    твого    манто...
Я    вас    люблю    так    ніжно    й    п'яно,
так,    як    не    любить    вас    ніхто.

Рида    рояльі    голосами
кричить:    -    Цілуй    її,    цілуй!..    -
Беру    квиток    і    йду    за    вами
у    ложі    бархатну    імлу.

Це    тільки    сон.    Це    я    в    нестямі
і    плечі,    й    губи    зором    п'ю.
Це    ти    французькими    духами
змутила    голову    мою!

А    на    екрані    жмари    бурить
аероплян    і    мчить    земля...
О,    скільки,    скільки    біля    муру
таких,    як    ти,    я    розстріляв!

Але    чому    ж,    коли    на    очі,
на    сині    очі    гляну    я,
так    божевільно    кров    клекоче
і    серця    не    спинить    ніяк...

1925

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553677
дата надходження 22.01.2015
дата закладки 22.01.2015

Богданочка

А я тебе нікому не віддам!. .

А  я  тебе  нікому  не  віддам!..
Взяла  за  руку  і,  ось  так,  -  довіку.
Ти  будеш  тут,  і  ти  не  будеш  там,
де  матиме  чужа  твою  опіку.

А  ти  мені  дорожчий  за  усе...
За  неба  синь,  за  золото  проміння.
Хай  вітер  долі  нас  туди  несе,
де  ти  -  земля,  а  я  -  твоє  коріння.

А  я  з  тобою  кожну  Божу  мить:
Чи  на  яву,  чи  в  мріях,  чи  вві  сні...
Як  боляче  тобі,  то  і  мене  болить,
Як  ти  щасливий,  -  весело  й  мені.

Хай  ці  слова  -    наївні  і  прості,
без  пафосу,  без  величі,  без  гриму.
Та  звуки  в  них  лунають  не  пусті:
кохання  я  вдихнула  в  кожну  риму...

І  хто  кохав,  мене  той  розуміє:
диктує  серце  нам  свої  умови.
Як  поруч  ти,  душа  немов  німіє...
Бо  почуття...  воно...  не  має  мови.


                                                             21.01.15.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553467
дата надходження 21.01.2015
дата закладки 21.01.2015

Богданочка

… до тебе в обійми…

Знаю,  ти  зараз  один  у  порожній  кімнаті,
лічиш  яскраві  зірниці  за  стінкою  скла,
слухаєш  музику  стрілок  на  циферблаті,
марно  вишукуєш  в  простинях  білих  тепла...

Ми  із  тобою  на  відстані  синього  неба,
кожен  в  своєму  куточку  з  мережива  мрій.
Та,  щоб  зустрітись,  летіти  далеко  не  треба...
Очі  заплющ  на  секунду...  й  ти  -  мій...

Я  вітерцем  прослизну  через  ситець  фіранки,
з  ніжністю  феї  до  тіла  твого  пригорнуся...  
Грайливо  розвію  печалі  похмурі  останки,
Вустами  гарячими  вуст  так  блаженно  торкнуся...

Можем  відчути,  як  серце  у  грудях  тріпоче,
б'ється  шалено  у  ритмі  гарячого  танцю...
Розум  відносить  людину,  куди  вона  хоче...
Бажань  і  фантазій  своїх  ми  всього  лишень  бранці...

Знаєш,  я  зараз  одна  у  порожній  кімнаті,
але  в  уяві  ми  разом,  бо  я  так  бажаю.
Люди  не  птахи,  та  люди,  насправді,  крилаті...
Кожної  ночі  до  тебе  в  обійми  літаю...

                                                                                             16.09.14.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523931
дата надходження 16.09.2014
дата закладки 17.09.2014

Лавинюкова Тетяна

Про можливості української мови (публікація)

[i]Недавно  знайшла  це  в  інтернеті.  Я  не  знаю,  хто  автор  (редакція  моя).  Хочу  поділитися  з  колегами  по  перу.  Цікаво  ж!
[/i]  [img]http://www.vinnitsa.info/images/mod_news/2011-09-01mov.jpg[/img]
ОПОВІДАННЯ  ПРО  УКРАЇНСЬКУ  МОВУ
Було  це  давно,  ще  за  старої  Австрії,  в  далекому  1916  році.
У  купе  першого  класу  швидкого  поїзда  Львів-Відень  їхали  англієць,  німець,  італієць.  Четвертим  був  відомий  львівський  юрист  Богдан  Костів.  Балачки  велися  навколо  різних  тем.  Нарешті  заговорили  про  мови  -  чия  краща,  чия  багатша  і  котрій  з  них  належить  світове  майбутнє.  Звісно,  кожен  почав  вихваляти  свою  мову.  Першим  заговорив  англієць:
-  Англія  -  це  країна  великих  завойовників  і  мореходів,  які  славу  англійської  мови  рознесли  по  всьому  світі.  Англійська  мова  -  мова  Шекспіра,    Байрона,    Діккенса  та  інших  великих  літераторів  та  вчених.  Отже,  англійській  мові  належить  світове  майбутнє.
-  Ні  в  якім  разі.  -  гордовито  заявив  німець.  -  Німецька  мова  -  це  мова  двох  великих  імперій  Німеччини  і  Австрії,  які  займають  пів  Європи.  Це  мова  філософії,  техніки,  армії,  медицини,  мова  Шиллера,  Гегеля,  Канта,  Вагнера,  Гейне.  І  тому,  безперечно,  німецька  мова  має  світове  значення.
 Італієць  усміхнувся  і  тихо  промовив:
-  Панове,'  ви  обидва  помиляєтеся.  Італійська  мова  -  це  мова  сонячної  Італії,  мова  музики  і  кохання,  а  про  кохання  мріє  кожен.  Мелодійною  італійською  мовою  написані  кращі  твори  епохи  відродження,  твори  Данте,    Боккаччо,  Петрарки,    лібрето  знаменитих  опер  Верді,  Пучіні,  Россіні,  Доніцетті  та  інших  великих  італійців.  Тому  італійській  мові  належить  бути  провідною  в  світі.
 Українець  довго  думав,  нарешті  промовив:
-  Я  не  вірю  в  світову  мову.  Хто  домагався  цього,  потім  був  гірко  розчарований.  Йдеться  про  те,  яке  місце  відводиться  моїй  українській  мові  поміж  інших    народів.  Я  також  міг  би  сказати,  що  моя  рідна  мова  -  це  мова  незрівнянного  сміхотворця  Котляревського,  мова  геніального  поета  Тараса  Шевченка.  До  пророчих  звучань  Шевченкової  поезії  досі  ніхто  у  світі  не  піднявся.  Це  лірична  мова  кращої  з  кращих  поетес  світу  -  Лесі  Українки,  мова  нашого  філософа  і  мислителя  Івана  Франка,  який  вільно  володів  14  мовами,  в  тому  числі  нахваленими  тут,    проте  рідною,  а  отже,  найбільш  дорогою,  вважав  -  українську.  Нашою  мовою  звучать  понад  300  тисяч  народних  пісень,  тобто  більше,  як  у  вас  всіх  разом  узятих  ...  Я  можу  назвати  ще  багато  славних  імен  свого  народу,  проте  вашим  шляхом    я  не  піду.  Ви  ж  по  суті  нічого  не  сказали  про  багатство  й  можливості  ваших  мов.  Чи  могли  би  ви,  скажімо,  своєю  мовою  написати  невелике  оповідання,  в  якому  б  усі  слова  починалися  з  однакової  букви?
-  Ні,  ні,  ні!  Це  неможливо,  -  відповіли  англієць,  німець,  італієць.
-  От  вашими  мовами  це  неможливо,  а  нашою  це  зовсім  просто.  Назвіть  якусь  букву,  -    звернувся  він  до  німця.
-  Хай  буде  буква  "П",  -  сказав  той.
-  Добре.  Оповідання  буде  називатись

ПЕРШИЙ  ПОЦІЛУНОК

Популярному  перемишльському  поету  Павлу  Петровичу  Подільчаку  прийшло  поштою  приємне  повідомлення:
"Приїздіть,  Павле  Петровичу,  -  писав  поважний  правитель  Підгорецького  повіту  Полікарп  Пантелеймонович  Паскевич,  -  погостюєте,  повеселитесь".
 Павло  Петрович  поспішив,  прибувши  першим  поїздом.  Підгорецький  палац  Паскевичів  привітно  прийняв  приїжджого  поета.  Потім  під'їхали  поважні  персони  -  приятелі  Паскевичів...  Посадили  Павла  Петровича  поряд  панночки  -  премилої  Поліни  Полікарпівни.
Поговорили  про  політику,  погоду.  Павло  Петрович  прочитав  підібрані  пречудові  поезії.  Поліна  Полікарпівна  пограла  прекрасні  полонези  Понятовського,  прелюдії  Пуччіні.  Поспівали  пісень,  потанцювали  падеспань,  польку.  
Прийшла  пора  -  попросили  пообідати.  Поставили  повні  підноси  пляшок:  портвейну,  плиски,  пшеничної,  підігрітого  пуншу,  пива.    Принесли  печені  поросята,  приправлені  перцем,  півники,  пахучі  паляниці,  печінковий  паштет,  пухкі  пампушки  під  печеричною  підливою,  пироги,  підсмажені  пляцки.  Потім  подали  пресолодкі  пряники,  персикове  повидло,  помаранчі,  повні  порцелянові  полумиски  полуниць,  порічок.
 Почувши  приємну  повноту,  Павло  Петрович  подумав  про  панночку.  Поліна  Полікарпівна  попросила  прогулятись  по  Підгорецькому  парку,  помилуватись  природою,  послухати  пташині  переспіви.  Пропозиція  повністю  підійшла  прихмілілому  поету.
 Походили,  погуляли  ...  Порослий  папороттю  прадавній  парк  подарував  приємну  прохолоду.  Повітря  п'янило  принадними  пахощами.
Побродивши  по  парку,  пара  присіла  під  порослим  плющем  платаном.
Посиділи,  помріяли,  позітхали,  пошепталися,  пригорнулися.  Почувся  перший  поцілунок:  прощай,  парубоче  привілля,  пора  поетові  приймакувати.


В  купе  зааплодували,  і  всі  визнали:  милозвучна,  багата  українська  мова  буде  жити  вічно  поміж  інших  мов  світу.
Зазнайкуватий  німець  ніяк  не  міг  визнати  свого  програшу.
 –  Ну,  а  коли  б  я  назвав  іншу  букву?  -  заявив  він  –  Ну,  наприклад,  букву  "С".  Я  своєю  мовою  можу  створити  не  лише  оповідання,  а  навіть  вірш,  де  всі  слова  починаються  на  "С",    до  того  ж  будуть  передавати  стан  природи,  наприклад,  свист  зимового    вітру  в  саду.  Якщо  ваша  ласка,  прошу  послухати.

САМОТНІЙ  САД.
Сипле,  стелить  сад  самотній
Сірий  смуток,  срібний  сніг.
Сумно  стогне  сонний  струмінь
Серце  слуха  скорбний  сміх.
Серед  саду  страх  сіріє.
Сад  -  солодкий  спокій  спить.
Сонно  сиплються  сніжинки.
Струмінь  стомлено  сичить.
Стихли  струни,  стихли  співи,
Срібні  співи  серенад,
Срібно  стеляться  сніжинки  -
Спить  самотній  сад.

-  Геніально!  Незрівнянно!  -  вигукнули  англієць  та  італієць.  Потім  усі  замовкли.  Говорити  не  було  потреби.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522479
дата надходження 09.09.2014
дата закладки 10.09.2014

гостя

В світах загублену… Ліліт…

Ти  знав  її…  колись  уже  кохав…
Допоки  цей  незрозумілий  світ
Її  чомусь    у  тебе  відібрав…
Оту…  іще  не  пізнану  Ліліт…
Ти  знав  її…  в  яких  іще  віках…
Які  зірки  на  небесах  горіли…
Який  кружляв  понад  пісками  птах…
Коли  її  по  мутних  водах  Нілу
До  тебе  на  галерах  привезли…
Ту  напрочуд  смагляву  полонянку…
Ти  брав  її…  як  вміє  фараон…
Але  запам’ятав…    лише  як  бранку…

Ти  знав  її…  з  яких  іще  давен…
Та  соковита  лісова  поляна…
І  називав  так  сонячно  –  Хюррем…
Вона  лишалась  просто  Роксолана…
Ти  знав  її…  І  щоб  ти  не  робив…
Твоїх  доріг  написана  ремарка…
Її  колись  як  Лауру  любив…
Коли  ти  був  лише  поет  Петрарка…
Ти  знав  її…  а  значить…  ти  горів…
І  ті  століття  не  минали    марно…
І  Батлером  ти  плив  зо  сто  морів…
Шукаючи  свою  єдину  Скарлет…
Ти  знав  її…  прекрасну…  й  без  прикрас…
З  якої  невідомої    планети…
Вона  прийшла  до  тебе  на  цей  раз
У  вигляді  невинної  Джульєти…
Ти  знав  її…  втрачаючи  не  раз…
Усі  шляхи…  що  світом  тобі  дані…
Ті  очі  ти  побачиш  іще  раз…
Вмираючи    на  Чорному  Майдані…

Ти  знав  її…  і  щоб  ти  не  робив…
Не  розірвати  те  магічне  коло…
Із  тих  світів…  в  яких  ти  полюбив…
Вона  до  тебе  йшла  не  помилково…
Ти  знав  її…  впізнаєш  ще  не  раз…
Із    лабіринтів    давніх  пірамід…
Вона  буде  приходити  до  тебе…
І  ти  впізнаєш  в  ній  свою  Ліліт…
І  ти…  не  довіряючи  нікому…
Лиш    серця  переписуючи    звіт…
Шукатимеш  у  натовпі  людському
Оту…  колись  загублену…  Ліліт…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494962
дата надходження 25.04.2014
дата закладки 03.09.2014