КОЛЮЧКА: Вибране

Шостацька Людмила

ПРИЙДИ, ІСУСЕ

                               Прийди,  Ісусе,  в  світ  цей  грішний,
               Перстом  своїм  накресли  круг,
               Куди  не  впустить  нас  Всевишній,
               Коли  є  мінімум  заслуг.

               Прийди  аби  спинити  безлад,
               Покласти  край  убивчій  грі
               І  рай  зробити  замість  пекла,
               І  світло  божій  дать  іскрі.

               Прийди,  не  дай  здуріти  світу,
               Не  дай  поринути  в  пітьму,
               Спитай,  кому  прийшов  час  звіту,
               Дай  спинок  хворому  уму.

               Не  дай,  Ісусе,  впасти  низько,
               Людське  ім’я  б  нам  зберегти,
               Напій  святим  душі  криничку,
               Дай  гідно  донести  хрести.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710583
дата надходження 06.01.2017
дата закладки 10.08.2017


…ЗАХІДНЯК

Нескорений дух

Він  біжить-  хоч  знає,    що  програв,
Він  пливе-  хоч  знає  ,  що  потоне.
Він  встає-  хоч  перед  тим  упав.
Він  терпить  біль,  та  сліз  своїх  не  зронить.

Він  каже  правду-  і  за  це  страждає,
Щасливі  усмішки  з  лиця  бере…
На  думку  багатьох  він  не  зважає
Він-  це  є  дух,  що  у  тобі  живе.



                                                                                                                                       03.04.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715860
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 06.02.2017


Г. Король

Безпритульна


Я  не  хочу  брехні,  тож  чекаю  на  правду  в  надії:
Як    прийде,    то    віддам    її    ангелу,    як  оберіг,  –  
Хай    боронить    усіх    і    заходить    в  хати    пообідні,    
Щоби    кожний    в    собі    мою    правду    у    серці    зберіг.

Я    не    хочу    брехні,    та    вона,    як    заразна    короста,
Проникає    в    тіла    та    у    душі    непевних    людей.
Тож    кидаю    її    без    жалю    і    без    суду    у    простір,
Де    немає    життя    для    брехливих,    підступних  ідей.                  

І,    напевне,    тому  диваком  я  в  юрбі  почуваюсь,  
Все  ж  затято    іду  по  дорозі  до  правди  й  брехні.
Може    краще    брехню    запросити    до  власного  раю  –  
Стану    жити    життям,    яке    мають    державні    мужі.

Але    ж    правда    стоїть    сиротою    обабіч    дороги.
Снують  люди,    ховаючи    очі    блудливі    свої.
Я    за    руку    беру,    веду    правду  у    ЗМІ    коридори,  –  
Може    там    вона    знайде    належний    притулок    собі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695028
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 17.10.2016


Юля Туманова

Твоя беспардонная дрянь

Ты  думал  я  стану  послушной?
Забуду  про  гордость  и  честь?
Оставь  свои  сладости  клушам
И  в  душу  отныне  не  лезь.
Я  больше  ни  грамма  не  верю
Твоей  откровенной  мольбе,
Не  мною  любимый  истерик,
До  встречи  в  кипящем  котле.
Ты  думал  я  сразу  растаю?
К  тебе  побегу  словно  лань?
Я  подлых  козлов  не  прощаю.
 
P.S.  Твоя  беспардонная  дрянь.

 
 
14  августа  2016.
 
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683759
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 22.08.2016


Володимир Царенко

Ми живі, ми нікуди не зникали, ми ще боремось!

Послухайте,  прошу  вас,  припиніть.
Не  мучайте  мене  своєй  дурнею..
Задумайтесь,  можливо,  хоч  на  мить
Якой  ви,  суки,  ходите  землею!

І  перш,  ніж  про  "братів"  но'  говорить,
Спитайте,  скільки  друзів  поховав  я...
Задумайтесь,  бо  можу  і  влупить,
У  лоба,  у  те  місце,  де  все  вата...

Чешіть  вже,  в  інше  місце  лепетать
Про  "дєдушку  і  бабушку  с  Расіі",
Про  родичів,  яких  вам  дуже  жаль,
Бо  "ящікі  мозгі  ім  задурілі"...

Кажу  ж  ідіть,  облиште  вже  мене!
Я  хунта,  я  каратєль,  я  бандера,
А  ще  мені  так  просто  не  мине,
Бо  я  вже  в  ЦРУ  став  офіцером.

Не  треба  знову  ляпать  про  Майдан,
Пєченьки,  з  наркотою  апельсини...
Я,  гади,  там  всю  зиму  відстояв  -  
За  вас,  за  самостійну  Україну!

І  більше  я  вам,  сучища,  скажу!
Не  був  у  жодній  сотні  оборони!
Стояв,  як  "пес  режиму",  між  брошур!
Носив  я  капітанськії  погони!

-  Не  соромно?  -  спитаєте  мене...
-  Не  соромно,  -  скажу  я  дуже  гордо!
Бо  кожної  хвилини,  день  у  день,
Служив  я    лише  виключно  народу!

-  Чому  ж,  як  всі,  не  кинув  МВС,
Як  справжні  українські  патріоти?
Мабуть  чекав,  як  той  "режиму  пес",
Хто  виграє  -  в  чиї  стрибнуть  колготи?

Тут  важко  щось  панове  довести
Та  знають  ті,  хто  добре  мене  знає,
Скільки  біди  ми  встигли  відвести
Від  люду,  що  законно  вимагає!

Тому  не  треба,  гади,  про  Майдан!
Я  бачив  по  обидві  барикади!
Я  знаю  скільки  брав  Антимайдан
Я  бачив,  як  вмирали  "радикали"...

А  потім  праця  проти  ДНР!
Я  бачив  формування  добробатів!
І  тих  вчорашніх  юних  хлопчаків,
Що  в  мить  перетворились  на  солдатів!

Я  знаю,  що  і  досі  в  МВС
Керуть  цілі  сєпарські  загони,
Я  знаю  всіх  злодюжок  із  МО!
Я  знаю  тих,  хто  вмить  зріже  шеврони!

Й  про  вас  все  знаю,  милі  земляки.
Таких,  як  я,  не  сотня  і  не  двісті!
На  кожного  в  нас  є  по  дві  руки!
І  знайте,  що  ми  в  кожному  є  місті...

Ми  разом  з  вами  п'ємо  за  столом,
Ми  разом  з  вами  хвалимо  Росію!
Ми  ходим  з  вами  під  одним  хрестом
Та  в  мить  загоним  кіл  у  ваші  шиї!

До  чого  я?  Щоб  знали  ви,  щури,  
Що  честь,  присяга  -  не  надій  руїни!
Серед  військових,  СБУ,  ментів,
Достойні  є  ,  що  люблять  Україну.

Тому  облиште,  суки,  про  Майдан,
АТО,  Донбас  -  ми  там  вже  побували.
Порада  є:  пакуйте  чемодан,
Поки  коли  вам  в  шиї  не  загнали!!!"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670329
дата надходження 05.06.2016
дата закладки 25.06.2016


Зоя Журавка

ЖУРАВЕЛЬ ТУДИ ЩЕ Й ДОСІ НЕ ЛІТАЄ

Літає  в  небі  журавель...
Один  курличе  над  лісами.
Із  сліз  пташиних  карусель
Хлюпоче  чорними  річками.
Востаннє  в  небо  він  злетів.
Зібрав  всі  силоньки  докупи.
Та  тіло  вітер  закрутив...зомлів
І  впав  в  смертельні  чорні  руки.

Чорнобиль...тиша  навкруги.
Тут  більше  гнізд  не  в'є  пташина.
Забракло  волі  і  снаги  -
Цей  край  залишила  людина.
Минуло  довгих  тридцять  літ,
А  біль  і  досі  не  вщухає.
Життя  спинилось...журавель,
Туди  ще  й  досі  не  літає.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662162
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 04.05.2016


палагняк

Горить лампадка


Горить  лампадка  тихо  і  без  тріску,  
Щоб  не  порушити  героїв  вічний  сон.  
Над  нею  нахилилася  скорбота,  
Ледь  стримуючи  у  душі  свій  крик  і  стон.  

У  чорній  хустці  горе  поруч  стало  
Й  солоні  сльози  розтирає  по  щоці  -
Кров  пролилась  невинна  на  Майдані  …
І  сколихнули  цілий  світ  події  ці.

Прийшли  сюди  честь,  гідність,  волелюбність.  
Заполонили  все    тут:  тиша,  туга,  жаль.  
Сповив  і  думи,  і  серця  безмежний  розпач  
Й  розлилась  сумом  навкруги  небесна  даль.

І  мертвих,  і  живих  фіксує  пам'ять.  
Вона  їх  подвигам  веде  величний  лік.  
Й  Майдану  всі  події  героїчні  
В  нову  історію  вкарбовує  на  вік.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493230
дата надходження 17.04.2014
дата закладки 17.04.2014