Вільшанка: Вибране

Олекса Удайко

ТЕЧЕ ПІСОК- ©©

[i]  23  травня  в  переддень  перепоховання  праху  Тараса    
Григоровича  Шевченка  думалось  про  минуще  і...  вічне.  
Бо  вічна  Йому  пам'ять  в  українського  народу,  якому  він  
служив,  будучи  митцем,  мислителем,  пророком...  
         Вічне  і  пам'ять!  Ми  піщинки  у  сьому  світі,  елементарні
часточки  цілого  –  Універсуму,  космосу.  Роздумам  про  
окреме  і  ціле  присвячено  цей  вірш.  Читання  твору  
супроводжується  космічною  музикою,  виконуваною
на  терменвоксі  –  оригінальному  електроінструменті,
винайденому  Львом  Терменом  у  1919  році.  Читаючи,
слухайте...  Враження  неймовірне...[/i]
[youtube]https://youtu.be/1eaycUWoHzo[/youtube]
[i][color="#00bfff"][color="#6f00ff"]  

             Я  смертю  лиш  живу…  Та  не  таю  –  
             Щасливий  я  в  моїй  нещасній  долі;    
             А  хто  боїться  смерті  і  неволі  –  
             Ввійди  в  вогонь  той,    котрим  я  горю.
                                                               Микельанджело    
       [b]      
Тече  пісок,  як  вічність,  поміж  пальців  –
пливуть  хвилини  нашого  буття…
Ще  на  землі,  а  вже  космічні  п’яльці
волочать  нас  на  край  –  до  забуття.

Хоч  нам  принадно  мить  ту  зупинити,
щоб  побродити  в  звабах  стромовин,
вбираючи  красу…  Та  годі  й  снити  –
безбожник  ти  чи  вірний  християнин!

Та  все  –  так  брижко,  ламко…  І  відносить
життя  по  крихтах,  мов  драгва  боліт,
безпечність  днів.  І  знов  приходить  осінь
непогамовних  й  неповторних  літ.

Мить  осяйна...  Ні  з  чим  її  не  сплутать!
Чарівний  світ  –  усе  у  ньому  є…
Чи  знайдемо  відгадку  його  суті?..
Про  все  це  тут  колядництво  моє.

Одно  лиш  знаєм:  на  землі  ми  –  гости
вервечкою  біжучих  пражних  днів…
Питання  в  тім,  що  впорав  для  погосту*,
яким  вогнем…  
                                                     для  нього  
                                                                                                 ти    згорів.

______
*Тут  громада,  спільнота.                                                      


[/color][/color][/b]

23.05.  2015[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583050
дата надходження 23.05.2015
дата закладки 15.02.2017


Luka

Арена Колізею

У  всякій  душі  –
Арена  Колізею.
Вирок  за  часом,
Що  підбирає  мовчки
крила  -  чорні  чи  білі.

Фото  автора

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714758
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 14.02.2017


Luka

У ніч морозну

У  ніч  морозну
Спить  величезне  місто.
Лиш  пес  бездомний
Людям  тепла  краплинку  
Молить  місяця  в  небі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713840
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 14.02.2017


Надія Позняк

Не ходи у заручниках мрії, рабом…

 ***
                                   “Забуваються  лінії,  запахи,  барви  і  звуки  ...”  (  Н.Білоцерківець)

Не  ходи  у  заручниках  мрії,    рабом,
не    плекай...  не  очікуй  на  диво  даремно.
Не  писати  тобі  ні  про  міст  Мірабо,
а  ні  про  філософію  мертвої  Сени.  

Не  дізнаєшся  ти,  як  закоханих  двох
проводжатиме  річка  очима  сумними.
А  вона  перебачила    стільки  епох,
що  її  береги  замуровані  ними!

Не  твоїми  слізьми  буде  плакати  та,
що  вдихатиме  кисень  і  звуки  Монмартра,
бо  тобі  залишається  вся  німота
провінційного  міста,  сьогодні...і  завтра.      

Не  писатимеш  вірша  про  тихий  готель,
про  легку  повноту  аромату  Парижа...
А  про  те,  ―    як  німіє  околиці  день,
і  росте,  і  не  гріє  самотності  тиша.    

                                             грудень  2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709398
дата надходження 30.12.2016
дата закладки 12.02.2017


Надія Позняк

А чорно-білі клавіші…

А  чорно-білі  клавіші
зима
перебирає  пристрасно,  
натхненно...
Не  вір  її  багатим  килимам
і  музиці  не  вір,  
яка  на  вени
лягає  сивиною  вечорів.
Забутим  тіням  теж,  повір,  
нелегко.
Адже  дерева  марять,  хто  б  зігрів
зображення  від  них  
в  морозну  спеку,
котрі  ―  немов  стежки  до  хати,  де  
ніхто  давно  не  мешкає,
а  отже,  
хіба  що  подорожній  забреде  
за  краплею  тепла  ―  
й  сахнеться  :  “Боже...”
Аж  виє  порожнеча.  Ні  душі.
Життя  відсутнє.  Сніг  ―
це  попіл,  попіл...
А  ти  стоїш  в  кімнатіі  ―  на  межі
минулого  й  того,
що  буде  потім,
опісля  пісні  
дикої  зими,
опісля  повені,  
яка  снігами
бурхливо  простяглася.
Тільки  ми
ще  залишаємось,
і  те,  ―  
що  є  між  нами.


січень  2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712575
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 12.02.2017


ptaha

На сьомому…

За  картиною  Р.Гонсалвеса  (версія  2;  версія  1  -  "Мушля")

[img]http://vev.ru/uploads/images/00/01/65/2011/09/21/9.jpg[/img]

Прочинено  всесвіт  наро́зхрист  -  в  чотири  вікна.
Розлито  по  мушлях  холодні  запінені  хвилі,
Солоно-солодкі,  п'янкіші  за  келих  вина,
В  них  тоне  твій  острів  -  непізнана  п'ята  стихія.

У  сітці  стежинок  наживкою  серце  пливе,
А  шосте  чуття  спанієлем  несеться  по  мапі.
Це  море  -  як  небо.  На  сьомому  бачу  тебе  -  
Легеньку  хмаринку  у  сонних  обіймах  канапи...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671621
дата надходження 11.06.2016
дата закладки 12.02.2017


Денисова Елена

Ніч у місті

Серед  буденних  ритмів  денних  справ  
Нема  натхненню  вільному  пошани.  
А  в  річці  ночі  —  безліч  переправ  
До  поетично-темної  "нірвани"...  

Завмерло  місто.  Спить  у  "тихий  час".  
Мовчить  вода  у  сонному  фонтані.  
Новобудівлі  зведений  каркас  
Заснув,  і  спить  легка  стріла  на  крані...  

Дух  Ночі  —  тут,  літає  між  дерев,  
І  злегка  віти  подихом  колише,  
А  серед  айстр  —  осінніх  королев  —  
Він  розгубивсь:  ну  де  тут  красивіша?  

Здається:  світ  увесь  завмер  і  спить...  
Та  вже  світанок  неба  край  цілує.  
Стою,  вдивляючись  у  цю  казкову  мить,  
А,  може,  і  сама  в  цей  час  чаклую...  




                                                               28.08.16


Фото  з  інтернету

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701046
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 12.02.2017


Окрилена

Буду тихо…

Проведи  у  сни  свої  навшпиньки,
де  навколо  –  квіти  польові
і  ранет  червоні  половинки,
наче  настоялись  у  вині.

Поведи  ,  не  бійся,  буду  тихо
у  молитві  з  Ангелом  Твоїм
відганяти  лихо  зимних  віхол,
буду  Тобі  літом  грозовим.

Де  людського  океану  клекіт,
і  сови  нічної  сивина,
кораблі  зустрінуться  далекі  -
уві  сні  найбільша  глибина.

І  нехай  лілова  ностальгія
пахне  як  букетик  матіол…

За  вікном  відлига  лагідніє,
Ти  кладеш  ранету  у  пальто.
[img]http://2.bp.blogspot.com/-jPncW2LyOw8/UwUD51-ECCI/AAAAAAAAFpw/zxdj_L-upsU/s1600/1367261577_by_ABAROS_inner.gif[/img]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712462
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 12.02.2017


Luka

Весна у дворі

Усе  подвір’я
В  рожевих  маргаритках  –
Ходжу  навшпиньки.  

Фото  автора

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715319
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 12.02.2017


Luka

Біла чуприна степу

Віхола  гладить
Білу  чуприну  степу
І  плаче,  плаче…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716403
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 12.02.2017


гостя

Сніги…



Не  поспішай…
Ця  дівчинка  –  журба.
Травневий  мед…  і  сутінки  суцільні.
Такі  густі...  Кричи!  але  хіба
 в  її  світах
     ці  спалахи  доцільні?

Найглибший  мрійник
чи  сліпий  плебей,
повінчаний  із  віхолою  в  сквері,
шукай  її  в  найтоншій  з  орхідей
на  філігранних
     розписах  шумерів.

І  промовчи…
Бо  жодної  ваги
нема  в  словах…  рептилія  болотна
скидає  шкіру,  запах,  стать…  сніги  –
останній  меседж    
   на  її  полотнах…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717693
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 12.02.2017


гостя

…розсипатись



Отак  зірки  
Розходяться  по  швах…
Отак  підошви  терпнуть  від  магнітів
Двох  полюсів,    що  прагнуть  по  ночах
Тебе  роздерти
     на  кавалки  світу.

Отак  пече
На  ранах  деревій,
Притулений  запізно  та  невчасно.
А  хтось  притрусить  на  порозі  сіль,
І  ти  вмикаєш
     коридори  щастя.

І  плутаєш  одежі,
Імена...
І  відпускаєш  те,  що  не  повинна.
Отак  чекають  сонця  племена
Опівнічних  широт…  
   наливка  винна

Лікує  твою  паморозь…
А  втім,
Це  плавний  перехід  до  стану  миші.
…  розсипатись  на  атоми…  потім
Кохатись,  як  вітри,
     в  сакральній  тиші



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694712
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 19.10.2016


Процак Наталя

Бо тебе, мов тату хочу я…

Незліченні  зірки!  Та  до  неба  мені  не  сягнути.
Не  занурити  руки  в  одвічні  тенета  небес,
А  так  хочеться,  просто,  з  тобою  крізь  простір  пірнути!
За  собою  затерти  сліди,  не  лишивши  адрес.

А  так  хочеться,  просто,  з  тобою  забути  про  "вчора"
Не  шукати  ніяких  "чому?",  а  тим  паче  "але...".
А  ти  знаєш,  дурненький,  що  досі  тобою  я  хвора?!
Й  ця  хвороба,  напевно,  уже  не  відпустить  мене.

А  так  хочеться,  просто,  усе  прирівняти  до  казки,
Де  хороший  фінал  нам  обіцяне  щастя  несе...
А  давай,  ми  так  просто,  усі  позриваємо  маски,
Щоб  на  "зустрічну"  нас  із  тобою  жбурляло  шосе.

І  до  чорта  усі  нездійсненні  й  придумані  мрії!
Наші  замки  з  піску  дикий  вітер  постелить,  як  мох.
Бо  тебе,  мов  тату  хочу  я  вкарбувати  під  вії,
Щоб  ділити,  єдину,  подушку  з  тобою  на  двох...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683897
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 19.10.2016


Luka

Осінні забави

Бавляться  з  вітром
безпритульних  листочків
веселі  зграйки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694656
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 17.10.2016


Надія Позняк

Осмислення

   ***
Обрубуй  минуле,  скидаючи  шкіру,
завважиш:  те  мертве  тобі  ні  до  чого.  
Твій  вибір  —  це  простір:  свій  базис  і  вимір.
Не  згадуй  про  вчинки,  як  рвану  панчоху.  

Твої  дискомфорти  однак  не  потрібні
тому,  хто  життя  перетворює  в  мушлю.
А  ти  в  ній  ростеш,  і  вважаєш  за  рідне  
все  те,  що  пригнічує,  —  зрештою,  душить.

Спустошення  в  серці:  останні  ацтеки  
долину  покинули  —  тільки  жертовник  
відшукує  вічність  у  зорянім  глеку,                            
і  вже  не  важливо:  розлив  хто,  наповнив...
                                             вересень  2016

                                                                                 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689541
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 11.10.2016


Надія Позняк

Думай про все хороше…

                   ***
Думай  про  все  хороше,
пиши  позитивні  вірші,
це  порятунок,  може,
в  холодній  кімнатній  тиші.

А  невловиме  его,
занурення  в  себе  мовчки,
плавиться  в  дивний  легіт
прощання  живих  листочків.

Як  непідробно  плаче
жоржини  слаба  пелюстка!..
Осінь  тремтить  гаряча,
призахідне  сонце  гусне.
  
Вечір  гірчить  ковточком
печальних  відтінків  чаю.
Пишеш  о  третій  ночі
про  те,  що  в  собі  втрачаєм.        

                                                   вересень  2016                

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691900
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 11.10.2016


Надія Позняк

А осінь з мого вікна…

             ***
А  осінь  з  мого  вікна                                  
проста,  
еклектична    -    красива.                    
І  зовсім  вона  не  сумна,                          
та  в  чомусь  таки
вразлива.                                  

Збагнути  б  мені  той  слід,
який  
залишає  буденно
у  вигляді  знаків,  міт      
ця  осінь  моя  
блаженна.

Обійми  коханих  рук.
Насичений  миг
почуттями
читається,  мов  першодрук,  -  
читається
до  нестями...

Дерева  розгублять  сміх,
опустять  
яскраві  знамена...
Вкриватиме
вулицю  сніг
і  ближчатиме
до  мене.

                                                             жовтень  2016

Автор  фото  Надія  Позняк

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693068
дата надходження 07.10.2016
дата закладки 11.10.2016


Luka

Холодна досконалість

Живої  краплі
Холодна  досконалість  
Вінчає  осінь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693261
дата надходження 08.10.2016
дата закладки 11.10.2016


Luka

За небокраєм

За  небокраєм
Чи  кінець,  чи  початок  –
Ніхто  не  знає.

Автор  полотна  Ф.  Рассулі

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693574
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 11.10.2016


Luka

Сніги одинокості

Світ  засівають
Сніги  одинокості.
Тепло  зникає.

Автор  полотна  -  Karol  Bаk

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693251
дата надходження 08.10.2016
дата закладки 11.10.2016


уляна задарма

і моє

...ми  з  Тобою  -  вигнанці  з  раю.
Перед  нами  -  чужа  земля...
Десь  у  хмарах,  мов  сон,  зникає
шлях  у  райські  святі  поля...  

Так  беззахисно  кличе  небо
ця  приреченість  кволих  тіл...
І  на  плечі  спішать  до  тебе  
мої  руки  -  без  сліз,  без  сил...

Зупинись  і  відчуй  космічність
нових  вимірів...  Кораблю  -
океани...  Не  відчай  -  вічність...
Перший  День.  І  моє  "люблю"...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660554
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 15.05.2016


гостя

Хвилі… твого реваншу…

             


   

               “І  допоки  ми  знову  знайдемось  під  сонячним  знаком,
                     Залишається  падати,  падати,  падати,  пада…”
                     Оленка  Зелена    “P.  S.  ПОСТСКРИПТУМ”

Не  треба  дивитись  
У  вічі  усім  світам…
Вони  не  оцінять…  вони  тобі  скажуть  –  вітер…
А  ти  вже  не  вітер,  спустошений  Нотр  Дам,
Ти  дощ,  що  лягає  ескізно
     на  мертві  квіти…

Тихіше…  тихіше…
Бо  завтра  твоя  хода
Зупинить  і  тих,  що  сьогодні  тобі  не  рівня…
Найтонша  стихія  -  в  тобі  закипить  вода!
Найглибша  безодня
     зміліє  до  перших  півнів…

Ти  втримаєш  паузу…
Знаю…  бо  завтра,  там,
На  сонячних  плесах  -  вже  хвилі  твого  реваншу…
І  (як  нагорода)  -  твій  виклик  новим  світам!
(це  тільки  сьогодні  –
     на  виграш  ніякого  шансу………..)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665739
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 15.05.2016


Luka

Краплинки зорі

В  сутінках  ночі
Допиває  лелека
Краплинки  зорі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666023
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 15.05.2016


Luka

Свічі кульбабок

Запалив  травень
Жовтих  кульбабок  свічі
у  храмі  весни.

Фото  автора

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666015
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 15.05.2016


Людмила Пономаренко

Акварелями спогадів


Знов  малює  душа  акварелями  спогадів  літо,
Кольорами  блакиті  хлюпочеться  в  руслі  ріки,
Де    в  прозорій  воді,  полуденним  промінням  зігрітій,
Зайчик  сонячний  п’є  прохолоду  з  моєї  руки.

Так  щасливо  бреду  мілиною  далеко-далеко
І  збираю,  мов  скарб,  черепашок  гладкі  камінці,
За  батькову  руку,  що  засмагла  від  літньої  спеки,
Надійно  тримаюсь,  як  за  сонце  ясні  промінці.

Бурштином  яскравіє  пісок  під  моїми  ногами,
Ледь  гойдається  хвилька  в  прозоро-тремтливому  сні…
Я  дівчатком    малим  між  своєї  ріки  берегами
Пропливу,  як  тоді,  на  легкому,    мов  пісня,  човні.

Голубі  незабудки    притулились,  де    явір  шепоче,
На  краю  берегів,    звідки  в  небо  всього  лише  крок…
Проживаю  ту  мить,  що  забутись  ніколи  не  хоче,
Теплим  сплеском    води  найчистішої    із  річок.

У  краях  тих  співається    серцю  і  просто,  і  легко,
Незабутністю  дихає  кожне    промовлене  слово.
Й  знову  я,    наче  стомлений    шляхом  лелека,
Повертаюсь  туди  небесами  моєї  любові…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665724
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 14.05.2016


Людмила Пономаренко

Акварелями спогадів


Знов  малює  душа  акварелями  спогадів  літо,
Кольорами  блакиті  хлюпочеться  в  руслі  ріки,
Де    в  прозорій  воді,  полуденним  промінням  зігрітій,
Зайчик  сонячний  п’є  прохолоду  з  моєї  руки.

Так  щасливо  бреду  мілиною  далеко-далеко
І  збираю,  мов  скарб,  черепашок  гладкі  камінці,
За  батькову  руку,  що  засмагла  від  літньої  спеки,
Надійно  тримаюсь,  як  за  сонце  ясні  промінці.

Бурштином  яскравіє  пісок  під  моїми  ногами,
Ледь  гойдається  хвилька  в  прозоро-тремтливому  сні…
Я  дівчатком    малим  між  своєї  ріки  берегами
Пропливу,  як  тоді,  на  легкому,    мов  пісня,  човні.

Голубі  незабудки    притулились,  де    явір  шепоче,
На  краю  берегів,    звідки  в  небо  всього  лише  крок…
Проживаю  ту  мить,  що  забутись  ніколи  не  хоче,
Теплим  сплеском    води  найчистішої    із  річок.

У  краях  тих  співається    серцю  і  просто,  і  легко,
Незабутністю  дихає  кожне    промовлене  слово.
Й  знову  я,    наче  стомлений    шляхом  лелека,
Повертаюсь  туди  небесами  моєї  любові…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665724
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 14.05.2016


Luka

Запах світанку

Зимою  й  літом  
Кавою  запашною
Пахне  світанок.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665673
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 14.05.2016


Luka

Паросток

Паростком  ніжним
Сонечко  проростає
Крізь  чорну  хмару.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665836
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 14.05.2016


Luka

Весняний блюз

На  клавішах  трав  
тихенько  весняний  блюз  
награЄ    дощик.

Фото  автора

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665626
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 13.05.2016


Людмила Пономаренко

З осіннього


Цій  осені    вже  так  багато  літ,
А  кольорами  виграє  багряно
І    вміло  золотавить  білий  світ,
Немов  веде  в  заплутану  оману.

Осіннє  листя…  І  його  краса
Впаде  під  ноги  сонячним  гостинцем
У  час,  коли  короткий  день  згаса,
Сумуючи  в  зів’ялих  чорнобривцях.

Холодне  небо  сіло  на  паркан,
Згубивши  хмарку  в  сухоцвіті  трав.
В    пожовклім  листі    помарнілих  кан
Осінній  вечір  пелюстки  збирав.

Для  злив  рясних  вже  приладнав  відерце
Яскравий  місяць  на  своєму  розі…
Гостює  в  мене  осінь  -  тішить  серце.
Нехай  зима  ще  поблука  в  дорозі…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643370
дата надходження 12.02.2016
дата закладки 12.05.2016


ptaha

Кораблі

За  картиною  Р.Гонсалвеса  "Alpine  Navigation"  

[img]http://relaxic.net/wp-content/uploads/2010/05/illusion-images-done-by-rob-gonsalves39.jpg[/img]

А  хто,  як  не  ти,  підлатає  мої  кораблі  –  
Розбиті  об  рифи  камінної  дійсності  мрії?
Ці  вічні  шторми!  Ці  пробоїни  в  днищі  надії!
І  згаслий  маяк…  І  ярмом  ланцюги  якорів…

Рятуй  мої  крила!  Вітрилам  не  можна  без  них!
Не  бійся,  що  рани  пектиме  від  солі  морської  –  
Болітиме  дужче  від  штилю  в  калюжі  спокою.
Смоли  по  живому  розхитані  нервом  борти!

Тримаєш  за  руку?  Лишитися  краще?  Дарма!
Вже  човен  зривається  з  якоря,  пінячи  хвилі!
 -  Бувай!  -  відпускаю  воскреслу  останню  надію  -  
і  чую  фатальне:  -  Вітрильник  не  має  стерна...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663299
дата надходження 01.05.2016
дата закладки 12.05.2016


ptaha

Нічне

За  картиною  Р.Гонсалвеса

[img]http://vev.ru/uploads/images/00/01/65/2011/09/21/i.jpg[/img]

[youtube]https://youtu.be/9hyHie2Q4aY?t=47[/youtube]

Ми  купалися  в  небі  –  в  лагуні  Закоханих  Доль  –  
І  на  щастя  ловили  монетки  золочених  рибок.
Розімліла  у  травах,  лилась  запашна  каніфоль
Бурштинового  місяця  співом  реліктових  скрипок.

Загорнувшись  у  хмари,  торкалися  клавіш  води,
Крок  за  кроком,  по  тактах  ноктюрну  гойдаючи  хвилі.
В  нас  линами  мовчали  слова,  а  серця  говорили,
Янголино  тріпочучи  в  небі  кохання  крильми…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663444
дата надходження 02.05.2016
дата закладки 12.05.2016


Руслан Лиськов

Молитва ченця

Як  теплий  вечiр,  
Тихий  i  сумний.  

Як  хворий  птах,  
Як  очi  цього  птаха  

Чернечий  шепiт  
За  весь  рiд  людський-  

Хай  буде  милiсть.  
Милiсть,  а  не  плаха.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649306
дата надходження 06.03.2016
дата закладки 12.05.2016


Окрилена

Цейтнот (підслухане)

Київ.    Метро.  Вокзальна.
Люду  потік  гамірний.
З  офісу  -  в  дім,  кав’ярню…
Плани  на  вечір,  на  рік…

Очі  свердлять  лептопи.
Звично.  Столичний  цейтнот.
Хлопцю  палають  стопи….
Поруч  гримить  Depeche  Mode.

Погляд  убік  сторожить.
Мирно.  Мурашник  гуде…
-  «Місце  уступиш  може?»  -
голос  із  хриплих  грудей.

-  «Вибачте,  бабцю,  не  бачив  (((….»,  -
руку  забрав  з  сивини..
-  «Дякую!  Звідки,  юначе?»
-  «Їду  додому...  З  війни…»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598003
дата надходження 06.08.2015
дата закладки 12.05.2016


Надія Позняк

Одинокий птах день у день сидить на гіллі

     ***
Одинокий  птах  день  у  день  сидить  на  гіллі.                    
Що  ти  бачиш,  пташе,  що  хвилює  тебе?                              
Розглядаєш  вікна    у    ранковій  імлі?                      
Медитуєш  в  тиші,  див  чекаєш  з  небес?                                  

Ти  так  дивишся...  поглядом  Сальвадора  Далі,          
наче  я  —  рибина:  рухи  плавні,  води  —  малі...      

Бачиш,  пташе,  я  розливаю  чай.  Чоловік              
за  столом  читає.  Ранок  здався  блідим:        
чоловік  новини  вивчає,  схожі  на  крик.    
Я  кохаю  його,  я  вдихаю...дихаю  ним,                      

як  люблю  я  весну  за  цю  легкість  ходи,  
і  за  те,  що  вона      —    рік  у  рік,  рік  у  рік...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662123
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 11.05.2016


Надія Позняк

Ця весна, мов дитина, така хвороблива…

                                     ***
Ця  весна,  мов  дитина,  така  хвороблива,
їй  би  в  гості  до  мене,  на  вулицю  -  зась!
Пити  чай  із  малиною  (хай  собі  зливи)...
і  загострені  смисли  вписати  у  джаз.

Із  коробки  дістану  стареньку  платівку,
голка  спритно  ковзне  на  свої  сорок  п`ять.  
Самота    полетить    на  цю  музику  дивну,
не  збагнувши  за  мить,  хто  її  розіп`яв.

А  Сінатра  співатиме  плавно  про  river,
про  дорогу  на  двох  ув  освітленні  moon.
Тільки  сіті  небесні  у  пошуках  риби
упіймають  одну  із  обірваних  струн.

                                             квітень  2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665110
дата надходження 10.05.2016
дата закладки 11.05.2016


Luka

Вітрила мрій

Сади  відцвіли.  
Рожеві  вітрила  мрій
Пливуть  струмочком.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664317
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 11.05.2016


Luka

Вітрила мрій

Сади  відцвіли.  
Рожеві  вітрила  мрій
Пливуть  струмочком.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664317
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 11.05.2016


Luka

Літопис

Печаль  і  радість
Змиває  дощами  час
Мов  акварелі.
Лише  рубців  на  серці
Неспалимий  літопис.

Фото  автора

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665193
дата надходження 11.05.2016
дата закладки 11.05.2016


Надія Позняк

Вже не юні чорнобильські діти

*  *  *  
                                                     [i]  Поколінню  мого  сина  присвячую[/i]

Вже  не  юні  чорнобильські  діти!  
Що  ви  бачили?  Вірили  в  що?
Не  дали  вам  і  змоги  злетіти,  
дочекалися  кулі  в  чоло.
Всі  зморилися.  Тіло,  мов  соти.
А  чужий  –  забирає  ваш  мед.
Без  десятків  не  буде  і  сотень,
бо  який  зорепад  без  комет?
Та  вже  бачу:  обличчя  і  каски...  
Промінь,  пломінь,  обірваний  гімн!  
Так  Чорнобильська  станція  гасла,  
і  зоря  опускалась  на  німб.
Вам  злітати,  чорнобильські  діти!  
Рідні,  славні  мої,  золоті!
Вас  обрав  Бог  і  навіть  помітив,
бо  він  крила  вам  дати  хотів!

                                                             [i]    весна  2014[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662348
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 06.05.2016


Надія Позняк

О, цей весняний дощ в моєму місті

 ***

О,  цей  весняний  дощ  в  моєму  місті!
Не  грозовий,  холодний,  пружний,  і
шумить  вода.  Співа:    Hasta  la  vista!  
Автівки    з  нею,  спритні  боржники,

адже  забрали    рівновагу    часу,
і  я  у  пошуках  краплини  сухопуть
бреду,  як  хлющ,  уздовж  Іллінська-штрассе,
нервова,  наче  градусника  ртуть.

Куди  летиш?!  -  кричу  машині  вітром.
Водій  не  чує.  Я  дивлюся  вслід.
З  автосалону  склом  на  мене  хитро
сухий,  мов  піч,  примружується  кіт.

                                         квітень  2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664152
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 06.05.2016


Руслан Лиськов

Повечір`я

Це  повечір"я  не  закінчиться  ніяк,
І  сутінки  -  як  феї  полохливі.
Між  листям  хмари  -  мовчазні  і  сиві,
І  ліс  старий  -  як  велета  кістяк.

Стежина  вниз  -  до  темної  ріки,
А  може  й  далі  -  в  очерет  і  в  воду,
В  густе  шипіння  крижаного  броду  -
В  липкі  обійми  мертвої  руки.

Вже  схід  і  захід  -  як  кільце  сталевих  пут.
Далекі  дзвони  і  незримі  люди.
Це  повечір"я  -  поцілунок  Юди  -
Ще  світить  сонце,  але  темрява  вже  тут.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660953
дата надходження 20.04.2016
дата закладки 06.05.2016


Руслан Лиськов

Поганське небо

Пропечене  безкрайнє  дике  поле.
Десятипагорб`я.  І  сива  ковила.  І  маки.
Понурі  ідоли  -  забуті  кимось  знаки,
Насіння  вічності  -  покинуте  і  кволе.

Цю  чорноту  не  будять  зорепади.
І  сон,  як  морок  -  переляканий,  схололий.
Це  тут  десь  бродить  Каїн  сивочолий,
Шукаючи  спасіння  і  відради.

Очами  яструба  тут  вічність  споглядає,
Як  мла  усе  заповнює  собою,
Як  смерть  летить  монгольською  стрілою,
І  в  мене  між  лопаток  застрягає.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662866
дата надходження 29.04.2016
дата закладки 06.05.2016


Любов Ігнатова

Слова твої пахнуть лавандою

Слова  твої  пахнуть  лавандою  - 
Як  спокій...як  місяць...як  ніч,
Де  я  між  сузір'їв  розгадую 
Тайнопис  твоїх  протиріч... 
       
Думки  твої  пахнуть  поли'ново-
Як  вітер  спекотного  дня, 
Де  кисло  -  солодко  -  ожиново 
Нам  сонячні  струни  бринять... 
       
Мовчання  твоє  пахне  холодом  - 
Як  сни-візерунки  на  склі...  
Сміється  Мороз  в  сиву  бороду
І  сипле  снігів  кришталі... 

І  пахнуть  цілунки  цукатами... 
Гіпотез  кружляють  рої  :
Якими  п'янять  ароматами 
Мене  теплі  очі  твої?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663727
дата надходження 04.05.2016
дата закладки 06.05.2016


Окрилена

А Він любив…

[img]http://www.proza.ru/pics/2014/02/26/1399.jpg[/img]
А  Він  весну
любив  лелечу,
капіж,  який  
торочився  зі  стріх.
Але  борня  
лягла  на  плечі
за  рідний  край…  
Із  тисячі  доріг
обрав  таку,  
що  не  вертала
додому,  
де  батькІвське  джерело.
Стемнілося…  
Отруйне  жало
прошило  серце…  
Смертю  залягло.
І  на  очах  
у  побратима
востаннє
посміхнувся  і  сказав:
«За  нами  сила  
незборима…
Як  жити  хочеться…
якби  ти  знав…»

Не  чути  
снайперських  гвинтівок,
весною  пахне
зболена  земля.
Ключами  
пам’ятних  листівок
лелеки  
повертаються  здаля.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484753
дата надходження 10.03.2014
дата закладки 06.05.2016


Nino27

Прости…за сльози…

[b][i]Це    зустріч  ?  Може    це    побачення  ,  не  знаю  ?
Чомусь    так    хочеться    спинити    часу    плин...
З    своїх    обіймів    тебе    з    болем    відпускаю  ,
Щоб    зберегти    святу    любов  ,  бо    ти    один  ,
Хто    дав    її    такі    могутні  :  віру  ,  крила...
Пробач    жіночу    слабкість  ,  недовіру  ,  страх.
Я    не    навмисно  ,  якщо    боляче    зробила  -
Прости  ,  благаю  ...  І    за    сльози    на    очах.
Пробач  ,  за    це  ,  що    я    не    вмію    не    любити  .
Тривога    душу    розпинає    без    жалю...
Збігає    день...Пробутий    чи      прожитий...
Себе    караю    лиш    за    це  ,  що    так    люблю  .[color="#6f00ff"][/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662471
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 06.05.2016


Luka

Чёрная быль

Чёрною  былью  
Ангела  третьего  весть
Чернобыля  боль.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661940
дата надходження 25.04.2016
дата закладки 06.05.2016


Людмила Пономаренко

Впали миті весни

Впали  миті  весни  абрикосовим  цвітом  у  трави,
Замели  всі  сліди  у  знайомім  до  болю  саду.
Грає  скрипка  душі  ніжне  соло  в  високих  октавах,
Коли  ранком  весняним  бентежно-замріяно  йду.

Наче  знов  народилась  в  умитому  зливами  світі,
Наче  й  справді  забула,  як  серце  холоне  в  снігах,
Наче  й  дихать  боюсь,  щоб  того  не  сполохати  цвіту,
Що  хмарками  летить…  й  опадає  в  квітучих  садах.

Скільки  літ  пролетіло,  нагадала  метелиця  стихла
Світлом  теплого  дива  посеред  промайнулих  чудес…
А  здається,  що  я  надивитися  ще    і  не  встигла
На  зворушливо  свіжу  красу  під  блакиттю  високих  небес…




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660297
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 19.04.2016


Процак Наталя

ДИВОКІНО…де в ролях - ти і я!

Впаде  листок...обличчям  об  асфальт
Багряний  клаптик...осені  відбиток
Червона  пляма  з  пожовтілих  ниток
Шматочок  сонця  вмитого  дощем...
.....я  підніму....
....................а  в  серці  ніжний  щем...
В  твоїх  руках  тремтять  мої  долоні
Тепло  очей...на  пожовтілім  фоні
Плакуче  небо  у  осінній  день...

Лист  за  листом...танцює  падолист
Вальсує  вітер  з  листопадом  в  парі
І  ми  станцюєм  вдвох  на  тротуарі
Мелодію  зіграє,  вітру  свист...

На  лоні  неба...сиві  кораблі...
Пливуть  поспішно,  гублячи  вітрила
Нам  Осінь  подарує  свої  крила
З  під  ніг  забравши  відчуття  землі...

Між  листям...непокірні  промінці
Мазками,  розфарбують  сірі  далі
Із  павутиння  зіткані  вуалі
Блищать,як  кришталеві  камінці...

Дивокіно...де  в  ролях  -  ти  і  я
Повінчані  солодким  поцілунком
Ця  Осінь  стане  нашим  подарунком
Яскравим  кадром  спільного  життя...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616654
дата надходження 28.10.2015
дата закладки 19.04.2016


Любов Ігнатова

Знов по колу буття

Знов  по  колу  буття  -    знов  зустрілися  Авель  і  Каїн,  
А  це  значить  -  попереду  Ноїв  Ковчег  і  потоп.  
Та  не  буде  Розп'яття,  бо  двічі  його  не  буває.  
І  життя  -    не  чернетка  із  безліччю  справлень  і  спроб.  

Відбудуються  знову  зруйновані  мури  і  храми,  
Над  невірством  волхвів  пролуна  єрихонська  труба.  
Десь  у  Всесвіті  плаче  наш  Янгол,  напевно,  над  нами  -  
Зорепадами  в  землю  його  опадає  мольба...  

Завтра  буде  світанок...    Та  ми  не  повернемось  завтра  -  
Нам  дано  час  до  півночі...    Й  знову  за  вітром  злетить  
На  чужих  помилках  розікладена  заново  ватра...  
Знов  по  колу  буття,  де  з  нас  кожен  -  розвітрена  мить...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659849
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 19.04.2016


Любов Ігнатова

Мого дитинства пройдені стежини

Припорошили  вранішні  сніги  
Мого  дитинства  пройдені  стежини,  
Де  мала  крила  срібно-журавлині,  
Де  все  було  можливе  й  до  снаги.  

Вплітались  в  коси  сонечка  кульбаб,  
Веснянками  цвіли  на  білих  щічках.  
Всесвітнім  Морем  уявлялась  річка,  
А  Велетнем  -  старезний  сивий  граб.  

І  вірилось  у  Казку  і  Добро,  
І  мчали  вдаль  велосипеди  -  коні,  
І  падало  в  обвітрені  долоні  
Омріяне  Жар-птицеве  перо...  

Спускалися  зірки  на  моріжки,  
Спадали  роки  росами  в  отави...  
І  першим  снігом  прихилило  трави  
На  всі  мої  вже  пройдені  стежки...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660592
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 19.04.2016


Luka

Серпанок

Не  стало  дня.  Ніч
Чорним  серпанком  вкрила  
Озер  дзеркала.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638783
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 19.04.2016


Руслан Лиськов

Про життя

Між  сухостою  я  шукаю  віщих  снів,
Живих  молитв  до  Бога  мовчазного.
Та  сил  нема,  кінчається  дорога,
І  ось  вже  бачу  смерті  чорний  зів.

Навіщо  йти  -  та  смерть  прийшла  сама,
І  як  дитину  -  пеленає  туго.
І  пошук  той  -  не  виклик,  а  наруга.
Ти  був?  Та  ось  тебе  нема.

Слабе  зерно  старого  урожаю.
Земля  була  родючою  колись.
Та  впавши,  силюсь  підвестись.
Або  хоч  погляд  в  небо  підіймаю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660053
дата надходження 16.04.2016
дата закладки 19.04.2016


геометрія

Ти за любов мене прости

                                           Безмежний  світ,  шалений  і  лукавий,
                                           А  в  мене  квітне  яблуня  в  саду.
                                           І  я  живу  тому,  що  я  кохаю,
                                           Й  кохатиму,  допоки  я  живу.
 
                                           Природа  нас  з  тобою  не  спитає,
                                           Кому  кого  любить  чи  не  любить?
                                           І  дуже  часто  у  житті  буває,
                                           Що  без  любові  сил  немає  жить.

                                           Чого  лиш  в  цьому  світі  не  буває
                                           Ти  за  любов  мою  мене  прости.
                                           Коли  пора  цвітіння  наступає,
                                           То  яблуня  не  може  не  цвісти.

                                           Кожен  по  -  своєму  любити  вміє,
                                           Розчарування  треба  вміти  пережить.
                                           І  віра  залишається  й  надія,
                                           Якщо  умієш  віддано  любить.

                                           І  я  люблю,  й  любитиму  до  згину,
                                           Сльоза  моя  солодка  і  терпка,
                                           В  розлуці  я  до  тебе  вітром  лину,
                                           Ніщо  мене  в  любові  не  злама.

                                           Чого  лиш  в  цьому  світі  не  буває,
                                           Ти  за  любов  мою  мене  прости!
                                           Коли  пора  цвітіння  наступає,
                                           То  яблуня  не  може  не  цвісти...                



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660240
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016


ptaha

Музичне дерево

За  картиною  Я.Йерки  «Фортеп’яно»

http://yerka.org.ru/pages/fortepian.html#

Хтось  фортеп’яно  виніс  на  смітник,
Не  потрудившись  клавіші  закрити…
Хай  ніжка  зламана  і  в  ранах  правий  бік  –  
Але  воно  іще  хотіло  жити!...

Пішли  дощі…  напився  інструмент,
Розправив  кришки  зламане  вітрило,
І,  вибравши  сприятливий  момент,
Пустив  коріння  деревом  несміло…

А  потім  позліталися  шпаки,
Хатки  прибудували  у  партері
І  щовесни  у  два  крила-руки
По  клавішах  щодня  співали  трелі…

Музичне  дерево  буяло  у  дворі,
ЧерствИх  сердець  долаючи  пустелю…
І  день  у  день  концертились  вітри
У  солов’їно-шпАковій  манері…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557170
дата надходження 04.02.2015
дата закладки 16.04.2016


ptaha

В нас проростає весна…

Прислухайся:  в  нас  проростає  весна,
Нуртує  березовим  соком  по  венах.
Пульсує  годинника  стрілка  зелена.
Ще  мить  –  і  шафранно  розквітне  доба.

Симфонія…  Чуєш?  Дощу  до-мі-соль!
Вливаються  в  серце  умиті  октави,
Лоскочуть  і  в  нас  проростають,  мов  трави,
Дірявлячи  скарги  нудних  парасоль.

І  ми  вже  не  ми,  а  зими  палімпсест*:
Весна  вимальовує  тексти  зелені  –  
Сезонне  тату  -  і  нуртує  по  венах,
П'яніючи,  соком  веселих  берез…

________________________
Палімпсест    —  пергамент,  на  якому  стерли  первісний  текст,  а  поверх  нього  написали  новий.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656601
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 16.04.2016


Руслан Лиськов

Император и раб

Смеялся  римский  император,  
Когда  вздыхал  от  боли  раб.  
Вот  видишь,  пламенный  оратор  -  
Ты  слаб,  ты,  верно,  очень  слаб!  

А  мне  о  ваших  говорили  -  
С  улыбкой  в  пасть  идут  ко  львам.  
Но  тех,  наверно,  всех  убили,  
Теперь  пришел  черед  и  вам.  

Что,  очень  больно?  
Тит,  пожалуй,  пойди  пока  передохни,  
Не  бойся,  этот  славный  малый  
Не  убежит.  Не  те  они.  

Ну  что  мне  скажешь?  Бог  твой  будет  
Тебе,  оратор,  помогать?  
Иль  как  и  прежних  позабудет  -  
Ну  что  с  распятого  вам  взять?  

Чего  молчишь?Боишься  боли?  
Ведь  раньше  много  говорил.  
Чего  ты  хочешь  -  власти,  воли,  
А  может  быть  волшебных  сил?  

Молчишь?  Молчишь...  Скажи  хоть  слово.  
Ты  улыбаешься?  Постой!  
А  это,  право,  очень  ново,  
Ты  видно  парень  не  простой.  


А  боли  нет.  Есть  свет  и  лето.  
И  вдоль  Пути  костры  горят.  
Прости  их  Господи  за  это,  
Они  не  знают,  что  творят.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659687
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 16.04.2016


Надія Позняк

Світлий смуток…

                             ***
Світлий  смуток...  Він  тремтить,як  віть,
що  скидала  цвіт  бузку  нектарний.    
Відболіло  і  переболить:                      
буде  ще  зима  і  білі  фарби.  

А  недавно  долу  пелюстки
пурхали  ,  як  натяки  початку!
От  і  все  :  на  доторку  руки                  
котить  осінь  часу  коліщатко.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609753
дата надходження 27.09.2015
дата закладки 14.04.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.04.2016


Luka

Плач чорної чайки

Кровоточить  зорею
Океан  почуттів,  що  згасли,
Під  чорних  чайок    плачІ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659297
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 14.04.2016


Luka

Ранок

Ранок.  Зорі  немовля  
В  молочнім  купелі  туману
Небеса  омивають.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659302
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 14.04.2016


Luka

Краплинки сонця

Вранішні  трАви.
Бринять  на  кінчиках  вій
Краплинки  сонця.

Фото  автора

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659484
дата надходження 14.04.2016
дата закладки 14.04.2016


Руслан Лиськов

Ангели

Я  чистив  рибу  коли  вони  прийшли.
Так  хотів  наварити  до  вечері  юшки.
Стояв,  сутулячись  над  столом  і  чистив  куплених  в  магазині  коропів.  На  плиті  варилася  картопля.  У  двері  подзвонили  саме  тоді,  коли  я  намагався  пригадати  -  все-таки  солив  я    те  вариво  чи  ні.
Хто  це  може  бути?
Я  роздратовано  подивився  на  свої  долоні,  мокрі  і  брудні,  з  налиплими  лусочками.  Потім  обережно,  намагаючись  не  забруднити  баранчик  водопровідного  крана,  пустив  воду  і  вимив  руки.  Запах  звичайно  ж  залишився.  Ну  і  що?  Адже  риба  до  кінця  ще  не  очищена.
У  двері  ще  раз  наполегливо  подзвонили.
Витираючи  на  ходу  долоні  рушником,  я  пішов  відкривати.
Один  поворот  засувки,  другий.  Ланцюжок.  Тихий  скрип  дверей.
Їх  було  двоє.  Високі  і  стрункі.  Худорляві.  Темне  волосся,  світлі  сіро-зелені  очі.  Вони  були  схожі  один  на  одного  як  брати.
Вони  одночасно  посміхнулися  і  попросили  дозволу  увійти.
Ступивши  в  сторону,  я  дав  їм  дорогу.  Вони  вдячно  вклонилися  і  безшумно  пройшли  в  кімнату.
-  Перепрошую,  я  зовсім  недавно  з  роботи.  Такий  безлад  ..
Один  з  них  тепло,  якось  по-дитячому  посміхнувся.
-  Ми  прийшли  за  тобою.
Від  цих  слів  я  злякався.
-  Як  за  мною?
-  Він  посилає  нас  тільки  один  раз.
Я  розгублено  посміхнувся.
-  Але  як  же  так?  Ви  розумієте,  як  ви  не  вчасно?
Інший,  в  білосніжній  сорочці  і  темних  штанах  раптом  попросив  склянку  води.  Так  і  сказав.
-  Руслан,  можна  мені  склянку  води?  Дуже  хочеться  пити.
Сказав  і  посміхнувся.  І  мені  чомусь  захотілося  принести  йому  всю  воду  цього  міста.
-  Ми  не  прийшли  тебе  просити.  Ми  прийшли  за  тобою.
-  Але  дивіться  самі,  -  я  намагався  говорити  спокійно  і  логічно,  -  у  мене  маленька  донька,  я  ось-ось  закінчу  ремонт  в  новому  заміському  будинку.  Я  вже  купив  всі  меблі  ...
Я  побачив  в  їх  очах  стільки  втоми  і  смутку,  що  мені  раптом  стало  соромно  говорити.  Я  замовк,  сів  на  диван  і  тихо  заплакав.
Один  з  них  безшумно  підійшов  і  поклав  руку  мені  на  голову.  Зовсім  як  мама.  Зовсім  як  моя  мама  в  дитинстві,  коли  я  не  міг  заснути.
-  Ти  поплач.  Нехай  ця  біль  піде  з  тебе.  Нехай  вона  залишиться  тут,  разом  з  недобудованим  будинком,  неочищеної  рибою  і  недовареною  юшкою.
Трохи  помовчавши,  додав:
-  Він  посилає  нас  тільки  в  одному  випадку  -  коли  бачить,  що  людина  вже  не  може  залишатись  на  цій  Землі,  коли  бачить,  що  душа  вже  нудиться.  Ти  ж  все  прекрасно  розумієш.  Він  допомагає  тобі.  Він  йде  тобі  назустріч.  Він  робить  так,  як  буде  краще  тобі,  а  не  йому.
Я  встав,  витер  сльози.  Мені  захотілося  підійти  до  них,  стати  на  коліна  і  поцілувати  їм  руки.
Мені  захотілося  сказати  спасибі  Йому,  сказати  через  них.
Вони,  звичайно,  бачили  мене  і  знали  все.
Той,  який  просив  води  сказав:
-  Поки  ти  ще  тут,  скажи  спасибі  цього  світу.  Скажи  спасибі  тим,  хто  допомагав  тобі  на  цьому  відрізку  шляху.  І  постарайся  відпустити  всіх  тих,  хто  заважав  тобі.  Ти  повинен  бути  до  них  поблажливий  -  вони  робили  те,  що  в  їх  силах.  І  ще.  Попроси  вибачення  у  тих,  кому  ти  заважав  йти  їхнім  шляхом.  Нехай  і  вони  відпустять  тебе.
Я  підійшов  до  вікна,  відсунув  штори,  фіранки.  Повернувши  засувку,  я  відкрив  вікно.  Вечірнє  повітря  проникло  до  кімнати,  приносячи  з  собою  прохолоду,  свіжість,  шум  міста.  Я  подумки  обійняв  весь  світ  -  темні  тіні  дерев,  старенький  двір  з  автомобілями,  почорнілими  лавочками,  зі  нудьгуючим  бабусями,  з  поспішаючи  ми  по  своїм  справам  перехожими.  
Я  обійняв  ту,  що  далеко.  
Я  сказав  усім  їм  Дякую.  
Я  сказав  Дякую  їй.
Нехай  у  вас  все  вийде.  Нехай  ви  врешті-решт    зможете  знайти  свій  шлях.  І  нехай  у  вас  вистачить  сил  дійти  по  ньому  до  самого  кінця.
Я  спробував  запам'ятати  цей  світ.  Спробував  запам'ятати  саме  таким,  яким  він  є  -  дивним,  непоказним,  не  дуже  логічним.  Світ,  який  пахнув  осінньої  свіжістю  і  зимою,  яка  наближається.
Повернувшись,  я  подивився  на  них.  Вони  тихо  стояли  і  чекали.
Звичайно,  він  має  рацію.  Він  завжди  правий.  До  кого  мені  прислухатися,  якщо  не  до  Нього?
Мені  хотілося  сказати  Дякую  Йому.  Мені  хотілося  поцілувати  їм  руки,  висловивши  подяку  Йому.  Але  я  відчував,  що  це  збентежить  їх.  Мені  не  хотілося  їх  бентежити.
Я  підійшов  до  невеликого  деревця,  що  росло  з  горщика  прямо  у  мене  в  кімнаті.  Опустившись  на  коліна  я  поцілував  тепле  листя.
-  Спасибі  тобі.
Піднявшись,  я  підійшов  до  них.
-Тепер  Я  готовий.  Йдемо.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659045
дата надходження 12.04.2016
дата закладки 12.04.2016


Крилата (Любов Пікас)

КВІТЕНЬ

Розбило  сонце  хмари-смутки,  
Устами  земленьку  дістало,
Вологу    з  тінявих  закутків
Злизало.

Сад  пахощі  несе  хатині,
Сорочку  білу  вбрав  козацьку,
Підперезавшись  небом    синім
Так  хвацько!

Трава  зібралась  на  гостину,
Вдягла  нові  зелені  шати.  
Розкинув  ноги  кіт  під  тином
Вусатий.

Танцюють  бусли  в  верболозі.
Фіалки  шлють  п’янкі  привіти.  
Весна  уже  на  півдорозі  
До  літа.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658903
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 11.04.2016


Luka

Невід

Волоче    невід
З  рибками  золотими
Міленький  човник.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639018
дата надходження 27.01.2016
дата закладки 11.04.2016


Luka

Туман вечірній

В  росяних  травах
Цілує    сліди  зорі
Туман  вечірній.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658844
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 11.04.2016


Любов Ігнатова

Тримай

Візьми  мене  до  рук  своїх  -  
Не  відпускай!..  
Допоки  вітер,  поки  сніг  
Мете  за  край,  
Допоки  вишні  сплять  в  саду  
І  сонце  снять,  
Не  відпускай,  бо  я  впаду  
У  жар  багать...  

Тримай  мене  за  крила  снів,  
За  сяйво  рим,  
За  сіру  тугу  журавлів,  
За  сльози  ринв.  
Тримай  міцніше  -  не  пусти  
Моїх  долонь,  
Бо  лиже  язиком  мости  
Страху  вогонь...  

Ти  знаєш,  не  боюсь  падінь  -  
Боюся  втрат...  
Дзвенить  тривожно  височінь,  
Немов  набат,  
Бо  Звір  Страшний  на  волі  знов,  
Що  душі  п'є...  
І  ставить  на  зеро  любов  
Старий  Круп'є...  

Тримай  мене  -    не  відпусти  
В  буремний  час  -  
Хисткі  руйнуються  світи  
Довкола  нас.
Холоне  сонце  у  бруньках  -  
Мете  зима.
І  тільки  ниточка  тонка  
Мене  трима...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658794
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 11.04.2016


Ліна Ланська

КОХАЙ МЕНЕ ТОДІ

Кохай  мене  тоді,  коли  слабка,
Коли  в  боргу  у  Бога  і  у  долі,
Коли  в  біді,  не  вирватись  з  неволі,
Кохай  мене,  як  повінню  стіка

Душа  моя  і  на  порозі  ніч.
Надій  і  мрій  залишилося  мало.
Кохай  мене,  хоч  позовом  дістало
Оте  незриме,  що  не  варте  свіч.

Оте,  що  занавісить  світлу  мить,
Наливши  трунку  на  пекучі  рани.
Мигтять  у  чорно-білому  екрани  -
Яскраве  наказало  довго  жить.

Кохай  мене  у  квітах  і  в  росі,
Кохай  у  сивині  і  у  розлуках.
У  пестощах  згуби,  втоплюся  в  муках  -
Забула  щоб,  хто  ми  і  де  усі.

Кохай  мене  тоді,  коли  літа
Лякатимуть  і  кликатимуть  Бога;
Коли  до  неба  стелеться  дорога,
У  очі  глянь,  без  тебе  -  самота.
11.04.2106

Кохай  мене  тоді,  коли  я  найменше  цього  варта,  саме  в  цю  мить    -    це  те,  що  мені  необхідно  найбільше.

Шведське  прислів"я.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658807
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 11.04.2016


Процак Наталя

НЕ ПОЛИШАЙ МІЙ СОН…

Тебе  покличу...мовчки...серцем,я
Мій  янголе...явись  у  мої  сни...
Для  нас  у  неба...випрошу  весни...
Ти  лиш  прийди...
...я  вся  твоя...

Залиш  мені  частиночку  душі
Як  подарунок...на  подушці...скраю...
Очима  прошепочу...що  кохаю...
А  хочеш,  напишу...
...я  у  вірші...

У  риму...перетворю  почуття
Тендітними  рядками  на  письмі...
Залишся...назавжди  в  моєму  сні
Тобі  не  пожалію...
...я  життя...

Окутай  мене...стомлену...теплом
І  очі  розцілуй...мої  солоні
Ти  вітром  огорни  тонкі  долоні
Зігрій  мене...
...накрий  своїм  крилом...

Твій  ніжний  шепіт  з  серцем...в  унісон
Лунають,  як  солодка  колискова
І  наша  зустріч...тут  не  випадкова
Мій  янголе...
...не  полишай...мій  сон...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625150
дата надходження 30.11.2015
дата закладки 10.04.2016


Світлана Моренець

НАРОДЖЕННЯ ВІРША

Десь,  поза  гранню  свідомості,
в  сферах  світів  невідомих,
враз  набирає  вагомості
ЩОСЬ,  що  вловив  підсвідомо:

слово...  пунктирами  –  обриси...
думки  політ  ефемерний,
щоб  із  аморфності  –  в  образи
тихо  ліпитись  химерні.

Теми  проклюнулись...  Зримими
стали  поміж  міражами.
Думи  у  зграї  із  римами
стрімко  літають  стрижами.

Серце,  із  слів,  що  вже  –  хмарами,
вибере  влучні,  коштовні,
сенсом  наповнить  і  чарами,
пензлем  торкнувши  духовним.

10.04.2016р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658576
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 10.04.2016


Luka

Боже, вільна

До  мене  приходила  Радість.
Відкривала  широко  двері.
В    саду  моїм    спочивала.
Співала  ніжних  пісень.
Напувала  п’янким  повітрям,
Дарувала  широкі  крила,
Нахиляла  високе  сонце,
І  теплішав  зимовий  день.
Я  вві  сні  посміхалась  від  щастя,
і  писала  про  нього  поеми,
поки  сумніви  не  закрались,
може  Радість  ця  –  не  моя.
І  тоді  сади  спорожніли.
Перестало  всміхатись  сонце.
На  горищі  зотліли  поеми.
Боже,  вільна…  чи  вільна  я?

Автор  картини  -  Жозефіна  Уолл

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658510
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 10.04.2016


Luka

Іскри

Згасають  тихо  
Вогню  живого  іскри  
В  зорянім  небі.
Життю  що  миті  всякій
у  Вічності  -  свій  вимір.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640638
дата надходження 02.02.2016
дата закладки 09.04.2016


alfa

Імпресія

Барви  сонячно  –янтареві  -

Домінанти  тепла  і  спокою…

Фантастично  красиві  дерева

В  кольорових    сукенках  і  в  смокінгах...

 Обмін  враженнями  на  пленері,

І  очікування  на  запросини  -

У  театрі  природи  прем’єра  -

Моновистава  осені.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519420
дата надходження 25.08.2014
дата закладки 08.04.2016


alfa

яблука любові

 Води  пролито-перелито  -
В    дощах    стоїть    осінній  сад,
 Де  все  ще  спогадом  про  літо
 Червоні  яблука  висять,
 Де  на  останньому  листкові
 Дощ  викарбовує  слова
 Про  те,  що  яблука  любові
 Чомусь  ніхто  так  й  не  зірвав...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527303
дата надходження 02.10.2014
дата закладки 08.04.2016


Luka

Бракує неба

В  бетонних  джунглях
о,  як  бракує  неба...
маліють  крила.

Відгук  на  "Дивовижне  шатро"  Мирослави  Жар.          
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656703

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658125
дата надходження 08.04.2016
дата закладки 08.04.2016


Окрилена

Контрасти

[img]http://imageinarts.com/wp-content/uploads/bulkimages-1452439040/Old%20Chamera%20Pink%20Spring%20Flower%20Vintage%20Wallpaper.jpg[/img]
Дощі  хлюпочуть,    гамірно  уранці.
Потік  автівок  енно  знавіснів,
капіжить  сонце  соком  помаранчі.
Весна  у  місті.  Місто  у  весні.

На  светрах  «принти»  створюють  усмішку,
відсутній  погляд,  кава  і  wi-fi.
Хвилина  часу  інсталює  книжку,
швидке  життя  вирує  як  ручай.  

Трамваї  креслять  коліями  обрій
вистукують  шаманський  ритуал.
Старі  балкони  на  будинках,  мовби
п’ють  небо  з  порцелянових  піал.

Ідуть  великі  і  маленькі  принци
у  темні  будні  в  білих  комірцях,
несуть  троянди  у  прозорій  плівці
і  лише  одиниці  -    у  серцях.
[img]http://radchenko-anna.com/wp-content/uploads/2014/09/1480253_900.jpg[/img]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657969
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 08.04.2016


Лілея Дністрова

Акорди місячної ночі

А  місяць  споглядав  на  зоряну  печаль,  
Присвячуючи  зорецвітам  оду.  
І  сипався  з  небес,  подрібнений  кришталь,  
Заславши  срібним  сяйвом  в  ріках  воду.  
А  місяць  споглядав...і  снилися  гаї,  
Шовкові  трави  в  росяних  обіймах...  
І  зорі  забували  всі  пісні  сумні,  
Кружляли  в  темнім  небі  гармонійно.  
А  місяць  золотий  пророкував  
Новий  виток,  новітні  горизонти...  
У  ряснозорих  душах  прихистку  шукав.  
Перебирала  ніч  п'янкі  акорди...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620768
дата надходження 13.11.2015
дата закладки 08.04.2016


Лілея Дністрова

  У антуражі осені…

О,  сонна  осене,  в  полоні  падолисту  
Сумуєш,  сниш  жаринками...дощем...  
Втішаюся  рясно-калиновим  намистом,  
Брунатне  плетиво  -  мінорний  щем.  
У  антуражі  магії  твого  прощання,  
Квітую  орхідеєю  за  шклом.  
І  паморозь  вкрива  осіннії  ридання...  
Та  ще  любов  зігріє  літеплом..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621176
дата надходження 15.11.2015
дата закладки 08.04.2016


Лілея Дністрова

Пілігрими на витках часів

Хто  ти?  Моя  навіяна  омано,
Ілюзія  чи  подорож  в  астрал?
Моя  солодка  мить,  ясна  нірвано,
Начинений  промінням  серця  шал...
Сезон  дощів  у  різнотрав'ї  джунглів,
Квіт  лотоса  у  вічності  буття,
Засніжена  вершина  Джомолунгми,
Плин  часу  до  зірок  без  вороття...
Хто  я?  Піщинка  в  океані  слова,
Замріяна  пташина  край  вікна,
Трояндова  соната...пелюсткова,
Коктейль  снаги  з  ігристого  вина.
Хто  ми?  Протуберанці  спраглі  істин,
Чи  пілігрими  на  витках  часів?
Чи  ті,  що  манівцями...поза  містом,
Щоб  уникати  шуму...голосів..?
Ми  тут,  ми  є,  ми  прагнемо  свободи,
Ми  хочем  бризу  музи  у  віршах,
А  ще  -  благоприємної  погоди,
Паріння  ввись  на  повних  парусах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636270
дата надходження 16.01.2016
дата закладки 08.04.2016


Любов Ігнатова

Квітень

Достигає  у  пролісках  квітень,  
Нетерплячку  сховавши  в  бруньках,  
В  насінинах  майбутнього  літа  
Почина  нуртувати  життя.  

Пшениці  виграють  росянисто,  
І  ясніють  калюжниць  зірки,  
І  бджолине  збира  товариство  
Аромати  весни  в  стільники.  

Вже  бузьки  розхапали  білети  -  
Анонсовано  жаб'ячий  хор,
Пише  вітер  у  вербах  памфлети,  
І  дощі  перейшли  в  до-мажор.  

Журавлями  видзвонює  небо,  
Розливаючи  щедро  блакить...  
І  душа  відчуває  потребу  
Хоч  у  мріях  до  сонця  злетіть...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657148
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 07.04.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.04.2016


Luka

Сповідь

Потай  на  сповідь
Ходжу  до  осокора
В  сріблястих  ризах.
Зорі  над  куполами
тихо  шепчуться  з  вітром.

Фото  автора

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657372
дата надходження 05.04.2016
дата закладки 07.04.2016


Окрилена

Пробудження

[img]https://www.stihi.ru/pics/2015/03/09/869.jpg[/img]

Обожнюю  пробудження  зі  сну,
коли  світанок  мріє  шепітливо,
щоб  тіло,  наче  листя  тріпотіло
як  перший  промінь  добира  струну.

Коли  тихенько-тихо...  Ні  душі...
Лише  гніздо  своє  пташина  мостить.
Я  розчиняюся  у  теплій  млості,
купаючись  у  сонній  пелені.
 
Обожнюю,  коли  передчуття
лоскоче  кавою  ковток  ігристий
і  ваблять  свіжістю  Твої  іриси,
умиті  в    грозовицях  і  дощах.

А  поки  прийде  ренесанс  доби  
і  зорі  з  ночі  височать  шпилясті  -
о,  як  би  я  хотіла  їх  покласти,
до  рук  покласти  готику  –  Тобі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656814
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 07.04.2016


Luka

Життя - павутинкою

Між  «було»  й  «буде»
Життя  –  павутинкою
Над  бездною  тьми.  

Автор  картини  -  Жозефіна  Уолл

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640642
дата надходження 02.02.2016
дата закладки 04.04.2016


Luka

В старенькій хаті

В  старенькій  хаті
Свічечка  дотліває.
Мовчить  зозулька.
Тихо  накульгує  час,
Вслуховуючись  у  ніч.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641117
дата надходження 04.02.2016
дата закладки 04.04.2016


Лина Лу

МЕЖДУ НАМИ

Ничего,  что  между  нами  бездна,
Нет  мостов  от  края  и  до  края.
Не  бывает  "зря  и  бесполезно"  -
Что-то  завершаем,  начиная.

Между  нами  узы,  крепче  нитей,
Завязались  в  узел  и  забыли
Разорваться,  сколько  не  тяните
Их  сто  лет  и  тысячи...на  мили.

Между  нами  тень  непониманья
Прошлого,  забытого  однажды,
Робкие  приметы  узнаванья;
У  души  потребность,чувство  жажды.

Кто  ты?  Где?  Когда?  А  помнишь,  будто
Мы  уже  смеялись  вместе?  Было
Кажется,  приснилось?  -  войны,  смута,
Мы  бежим,  гроза  и...все  застыло.

Я  пришла  чуть  раньше,  поспешила  -
Терпеливостью  не  отличаюсь.
Всех  богов  до  слез  я  насмешила:
Что  нашла?  Не  ведая,  венчаюсь.

И  забыв,  что  сердце  мне  шептало,
Что  вещали  молчаливо  руны,
Я  рвалась  к  тебе,  теперь  устало
Отрабатываю  рабство  у  фортуны.

Ничего,  что  между  нами  бездна,
Нет  мостов  от  края  и  до  края.
Не  бывает  "зря  и  бесполезно"  -
Что-то  завершаем,  начиная.
07.03.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649879
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 04.04.2016


Лина Лу

КАСКАД ГРЕХОВ

Каскад  грехов  чело  украсив,
Сползает  каплями  смолы.
О,как  те  капли  тяжелы,
В  бреду  бездумных  разногласий.

Упрямство  -  глупости  подруга.
Иной  процесс  необратим,
Струит  печали  сизый  дым,
Порочного  касаясь  круга.

Улыбчив,  в  горестных  раздумьях:
Вступить,  а  может  разорвать.
И  время  повернется  вспять?
Не  повернется...все  угрюмей

Бегут  минуты  тех  столетий,  -
Не  нужен  больше  никому.
Постой,  я  молча  обниму,
Без  укоризны  междометий.

Каскад  грехов  чертит  узоры
В  ладонь,  -  рисуя  без  конца
Черты  любимого  лица,
В  ночи  -  сияния  зазоры.

Как  быть,  как  знать?  Где  колесница,
Где  индульгенции  слова?  -
Одна  любовь  всегда  права.
Прощаясь...в  ноги  поклониться,
Любви,пока  она  жива?..
04.04.2016.









: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657078
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 04.04.2016


Руслан Лиськов

Карпатский мольфар

..На  рассвете  росу  соберу  в  суму.  
Намотаю  ночной  туман  на  ладони.  
От  русалок  любисток  за  пояс  возьму  
И  уйду  сквозь  утес,  сквозь  скалу  от  погони.  

Захочу  –  старым  соколом  вмиг  обернусь,  
Брошусь  камнем  на  головы  тех,  кто  повсюду.  
Захочу  –  в  сон  уйду  и  уже  не  вернусь,  
Но  о  том  кто  я  есть  –  никогда  не  забуду.  

В  молодую  луну  я  найду  сон-траву.  
Ветру  сказки  шепчу  у  забытой  дороги.  
Я  в  колодец  к  себе  облака  позову,  
Чтобы  дождь  ночевал  у  меня  на  пороге.  

Чтобы  враг  горевал,  чтобы  друг  помогал  -  
Завяжу  семь  узлов,  семь  косиц  расплетаю.  
На  удачу  я  тайное  имя  назвал,  
На  беду  я  дурман  на  следы  расплескаю..  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656674
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 03.04.2016


гостя

Ридай…


Лягають  легко  
ноти  на  поля.
Сьогодні  –  все…  на  завтра  -  що  зоставиш?
Імпресія  двох  струн.  Двох  струн…  а  я  –
лише  одна  
   з  твоїх  фатальних  клавіш.

Сонато  світла…
Місячне  ессе…
Мелодіє,  моя  найглибша  сповідь.
Хрест  найсолодший…  ти  –  мій  хрест…  і  все,
все  сталось,  
   коли  нас  накрила  повінь.

Бентежно.
Так  приречено.Нехай.
Палають  маки.  Снить  на  струнах  іній.
Світ  біля  ніг  твоїх…  ридай…  Ридай!
Ридай,  
   магічна  скрипко  Паганіні


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655902
дата надходження 30.03.2016
дата закладки 03.04.2016


гостя

Однак…



І,  власне,  
Ти  міг  би  цю  дівчинку  все  ж  полюбити…
Таку  непостійну…  таку  золотаву…  однак…
Вона  забувала  відвідати  виставку  квітів…
Проте  потрапляла
     на  форум  бродячих  собак…

У  міру  нестерпна,
Не  краща  за  інших  й  не  гірша…
Кренделик  до  столу…  чар-зілля  у  неї  в  меню…
Її  домові  вже  писали  щось  схоже  на  вірші…
Ти  завжди  позичити
     можеш  у  неї  вогню…

Сьогодні  у  борг…  
Тільки  завтра  із  нею  ви  квити…
Сум  синій…  сум  білий…  її  кораблі  -  по  морях…
І  ти,  безперечно,  зумів  би  таку  полюбити,
Якби  ж  не  лишала  ключі
     від  квартири  в  дверях…

Оту,  що  складала  
Примар  на  гладенькі  полиці…
Читала  їм  кодекси  вдячності…  і,  зазвичай,
Писала  свої  мемуари  пухнастої  киці…
І  сутінки  лила  
   в  духмяний  мелісовий  чай…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656549
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 03.04.2016


Олександр ПЕЧОРА

Найперше - докоряй собі…

Найперше  –  докоряй  собі.
Умій  себе  в  собі  збагнути.
Безмежно  довіряй  судьбі  
й  навчися  скрізь  собою  бути.

І  не  надійся  при  грозі  
на  блискавичні  переміни,  
лиш  направляй  зусилля  всі  
на  справи  праведні  уміло.

До  себе,  брате,  обернись,  
себе  спитай  відверто  й  вільно,  
чи  борешся,  чи  зупинивсь?  
Що  ти  зробив  для  України?

Не  ради  слави  й  нагород  
розпочинай  яскраве  дійство.
Йди  до  людей,  єднай  народ,  
оздоровляй  себе  й  суспільство.

В  громади  праведність  повір,  
бо  владі  вірити  –  наївно.
Щоб  раєм  став  твій  рідний  двір  –  
живи  і  мисли  українно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656863
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 03.04.2016


Лілея Дністрова

Соло провидіння

Ті  журні  звуки  скрипки  Паганіні...
То  плакали,  то  сипали  дощем,  
Усотувались  в  душу...по  краплині...  
Вичавлювали  звідти  гострий  щем.  
А  далі...у  солодкому  зомлінні,  
Палали  свічі  зорями  журби,  
Співало  небо  соло  провидіння,  
І  дарувало  вічності  скарби.  
Стогнали  струни...пломенів  маестро,  
І  завмирала  фібрами  душа,  
Сполохана  етеровим  оркестром.  
Чи  є  в  безкрайній  музиці  межа?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652817
дата надходження 19.03.2016
дата закладки 02.04.2016


Luka

Сон

Яблуні  квітнуть
в  саду  мого  дитинства,
...  й  усі  ще  живі.

Фото  автора

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641447
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 02.04.2016


Korvin

Сумна мелодія дощу (Ніжній N)

Сумна  мелодія  дощу
Любов  проходить  осторонь
Я  пам’ятаю  досхочу
Твій  ніжний  дотик  губ,  долонь.
А  час  на  позначці  завмер
В  годинах  болі  та  жалю.
Від  самоти  я  ще  не  вмер
Ще  відчуваю,  ще  люблю

В  полоні  спогадів,  думок  
Проходять  в  муках  день  і  ніч
Я  наче  зважив  кожен  крок
Та  помилився  звісна  річ
І  вже  не  в  силах  зупинить
Журбу  що  ллється  через  край
Ти  повернись  хоча  б  на  мить
Та  забери  до  себе  в  рай

Дощу  мелодія  сумна  
Лягає  нотами  на  скло
Мені  нагадує  вона
Що  все  скінчилось,  все  пройшло.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=95850
дата надходження 03.10.2008
дата закладки 01.04.2016


Любов Ігнатова

Холодне літо

У  кошиках  ромашок  стигне  літо...  
Чому  ж  тоді  так  холодно  мені,  
І  дощосльози  залишає  вітер  
На  підвіконні,  на  моїм  вікні?  

У  полуницях  рум'яніє  ранок,  
Мережать  ластівкИ  примхливу  даль...  
Чому  ж  мені  дістались  на  сніданок  
Солоні  краплі  і  гірка  печаль?..  

Поля  лоскочуть  небо  колосками,  
Лелеки  цибатІють  у  гнізді...  
А  я  кариатидою,  руками,  
Тримаю  Всесвіт  в  лихоманці  днів...  

Летить  над  світом  літечко,  співає,  
Леліє  -  пестить  вишнями  сади...  
А  в  мене  пересохшим  водограєм  
Лишились  рим  потріскані  сліди...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586656
дата надходження 10.06.2015
дата закладки 01.04.2016


Любов Ігнатова

Я все ще…

Я  все  ще  намагаюся  розбити  
Те,  що  було  не-мною-у-мені...  
Напевно,  ми  з  життям  у  чомусь  квити,  
Якщо  воно  згорає  у  вогні?..  

Із  воску  виливаються  фігури  -  
Товстезний  накип  злазить  із  душі...  
Хтось  замовля  видовища  -  тортури,  
Бо  сам  до  бою  стати  не  спішить...  

Я  ж  на  арені  псевдо-колізею  
Стою  з  мечем  любові  проти  зла  
І  відчуваю,  як  в  мені  змією  
Зневіра  -  відчай  -  втома  проповзла...  

По  чім  квитки  до  лев\'ячої  пащі?  
А  можна  у  розстрочку  чи  кредит?  
Іще  одне  питання  можна?  Нащо  
Ламати  руки  у  Каріотид?  

Вони  ж  тримають  на  долонях  небо...  
Що  буде,  коли  небо  упаде?  
Де  істина  в  вині,  там  є  потреба  
У  вожакові  для  сліпих  людей  :

Бо  суне  зграя  просто  у  провалля...  
Хто  спинить  їх?  Хто  далі  поведе?  
А  темний  світ  кривого  задзеркалля  
Хапає  душі  де  запопаде...  

...  А  я  воюю  все  ще  із  собою...  
Вже  час  давно  все  це    перерости...  
За  еру  непотрібного  двобою  
Із  болем  збрудершафтились  \"на  ти\"...  



















: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620874
дата надходження 14.11.2015
дата закладки 01.04.2016


Лілея Дністрова

Світ колібрі…

Заглянь  в  цей  світ...де  дикі  маки  квітнуть...  
Де  в  плавнім  ритмі  вже  не  можна  вальсувать.  
Там  стільки  сонця...лиш  би  не  осліпнуть.  
Чи  тайну  світла  прагнеш  ти  впізнать?  
Там  розмаїття  кольорів  гарячих...  
І  розлетілись  в  дрізки  зайчики-вогні,  
Колібрі  п'ють  нектар  в  садах  висячих...  
Скажи:  "Ти  бачиш  сю  ілюзію,  чи  ні?"  
Там  павичі  барвисті  чинно  бродять,  
А  квіти...квіти...у  мозаїці  ясній,  
Чарує  очі  дивна  осолода,  
Ти  певне  думаєш,  що  я  фарбую  сни?..  
О,  якби  я  хотіла  малювати  
Поверху  темних  кольорів  сього  буття...  
Із  орхідей  нектаром  приправляти  
Весь  брудно-журний  тон  туманностей  життя.  
Замалювала  б  всю  жорстокість  світу  
У  веселково-бурштинові  кольори...  
Лантани,  гіацінти  -  вічне  літо...  
Заглянь  в  цей  світ  ілюзій...барв  і  сонця  гри....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622654
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 01.04.2016


Лілея Дністрова

Зимове мереживо душі…

В  тонкому  прядиві  сніжинок
Зимовий  вечір  заблукав.
Сторуким  лезом  павутинок
Шкребе  по  склі  морозу  шал.
Алхімік-місяць  у  задумі
Зі  снігу  видобув  алмаз...
В  моїм  забіленому  сумі
Біліють  рими  білих  фраз...
А  у  мереживних  сорочках
Заснули  зморені  сади.
У  кришталевих  снах  струмочків  -    
Півсонні  віддзвони  весни.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638326
дата надходження 24.01.2016
дата закладки 01.04.2016


Лілея Дністрова

Слідами Флори…

А  первоцвіт  буяє  в  соннім  різнотрав'ї,  
Такий  спокусливий,  п'янко-медовий  шарм...
Милується  в  люстерко  неба  різнобарв'ям,  
Неначе  німфа  пелюсткова,  снить  вітрам.  
І  відмикається  весна  ключами  феї...  
Спадає  долі  первоцвітом  запашним,  
Зародження  краси...неначе  Боттічеллі  
Торкався  барвів  світу  пензлем  чарівним.  
А  може  мила  Флора  по  землі  ступає
Міфічними  слідами...квітне  доокіл...  
О,  тії  зорі  в  травах,  як  на  небокраї,  
Підказують  Амуру  пристрасті  приціл.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656493
дата надходження 01.04.2016
дата закладки 01.04.2016


Людмила Пономаренко

На згадку

Так  несподівано,  так  задушевно-світло,
Що  аж  в  саду  примружилась  весна,
Ви  дарували  проліски  розквітлі
На  згадку  про  добро…Мов  дивина,

Зворушливо-тремтливо  грілись  квіти
В  теплі  моїх  долонь,  а  більш  –  очей…
Й  здавалося,  що  ми  дорослі    діти,
Зніяковілі    в  чистоті  речей,

Таких  знайомих,  згублених  де-небудь,
Як  у    степу  далекі      голоси…
І  грілись  душі  неозорим  небом
У  проблисках  незваної  сльози…

Пучечок  пишний  свіжої  блакиті
Те    приспане  у  серці  розбудив.
І  поки  люди  є,  допоки  будуть  й  миті,
Зігріті    теплотою  добрих  див.






: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655580
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 30.03.2016


Luka

Ніч

Ніч.  Під  ногами
чи  світлячки  у  травах,
чи  Шлях  Чумацький...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641448
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 30.03.2016


Luka

Хризантеми на вікнах

Холодно-білі
хризантеми  на  вікнах  -
весна  без  тебе.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655301
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 30.03.2016


Процак Наталя

Мої вуста смакують, як ВЕСНА…

Мої  вуста  смакують  ,  як  Весна...
Терпко-холодним  вранішнім  вином
Незримо-диким  невловимим  сном
І  вітерцем  сп'янілим  від  дощу...

Тебе  я  ними  вміло  пригощу...
Окроплю  тіло  життєдайним  трунком
Усю  себе  віддам  я  з  поцілунком
До  спазмового  болю  у  губах...

Без  страху  утону  в  твоїх  руках...
Так  самолюбно,  хтиво  і  покірно
Нехай  і  надлишково  чи  манірно?...
Та  все  ж  усю  себе  тобі  віддам...

А  ти  мене  кохай!  -  як  прагнеш  сам
Без  зайвих  слів,  без  протиріч,  вагань
Без  сумнівів,  обмежень  і  питань
Наче  востаннє,  а  можливо  вперше?

Мене  ти  почуттями  всю  довершиш...
По  ниточці  збереш  -  вплетеш  у  вени
Дзвінко-тонку  мелодію  сирени
Не  боячись  невідворотних  згуб...

Відчуй  мене  усю  в  торканні  губ
І  ризикни  усім  -  постав  на  "  карту"
Без  страху  починай,  знову  зі  старту
Пізнай  Весну  по  вінця  -  спокусись..
........  ......  ......
 ...відчуй  серденьком  неба  світлу  вись...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655318
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 30.03.2016


Світлана Моренець

ЧИЯ ВИНА?

Чом,  Боже,  скільки  ненависті  в  світі?
Чи  Ти  не  всіх  по  Образу  творив?
Земля  здригається,  мов  риба  в  сіті,
від  зла  людського...    Нерви  –  на  розрив!

Чи  в  Тебе  стала  в  дефіциті  глина?
Не  хочеш  переводити  дарма?
Бо  факт  є  факт:  добряча  четвертина
людей  планети  зліплена...  з  багна.

Невже  вони  –  це  також  Твої  діти?
А  темряву  в  їх  душі  хто  вселив,
щоб  множити  злобу  і  горе  в  світі?
Вина  Ліліт?  Вона  за  них  в  одвіті?
...  Де  правда,  Боже?  Хто  таких    створив?

28.03.2016  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655205
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 28.03.2016


Luka

Обитель смутку

Там,  на  вершині
Досягнутої  мрії  -
Обитель  смутку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643713
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 28.03.2016


Luka

Плаче світанок

Плаче  світанок
За  померклими  зорями
Смарагдами  рос.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644594
дата надходження 17.02.2016
дата закладки 26.03.2016


alfa

2. Віршик про …

Іще  невидимий,  нечутний,
Ще  ефемерний,  ще  як  дух,
Та  чимсь  –таки  його  присутність
Вже  відчувалася  довкруг...
Ще  спали,  змотані  в  клубочки,
Найтоншіі  лінії  краси,
Іще    божественні  дзвіночки
Свої  ладнали  голоси.
У  серпанковому  чеканні
Ще  ніжились  пір»їнки  хмар,
А  вже  за  обрієм  рахманно
Він  бравсь  роздмухувати  жар.  
І  ніч  свої  втрачала  чари,
І  прокидалося  тепло,
І  плавився  янтар  Стожарів,
Світлішало  небесне  тло.
І  розбрідалися  тумани
По  низькодолах  навмання…
Рожевим  тремоло  світанок
Розпочинав  сюїту  дня.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536712
дата надходження 13.11.2014
дата закладки 26.03.2016


гостя

На цьому ж… роздоріжжі….



Нащо  він  їй,  
Останній  день  зими?
І  що  вона,  мелодія  осіння?
І  меркнуть  придорожні  бур”яни
На  запізнілій
     хвилі  потепління…

Ще  тільки  день…
Єдиний  день…  і  –  що  ж?!
Оті  слова  –  крихкі,  відверті,  ніжні?...
І  знову  лиє  цей  блаженний  дощ
На  цьому  ж…  
   саме  цьому  ж………  роздоріжжі…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644763
дата надходження 17.02.2016
дата закладки 26.03.2016


alfa

Білий вірш (Сніги)

Слова  Н.  Волошко
Музика-  alfa
Оранжування  -  з.а.  України  О.  Сініченка
Вокал  -  І.  Беза

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542371
дата надходження 08.12.2014
дата закладки 26.03.2016


Руслан Лиськов

Про долю, про мене і про тебе

Все  що  вітер  зібрав  у  долоні
Розплескалося  наче  вода,
Жовте  листя  і  тиха  біда,
Сірі  очі  і  стиснуті  скроні.

Хто  подивиться  в  очі  мені?
Хто  хоч  слово  моє  пригадає?
Чорний  птах  на  крило  припадає  -
Чорна  крапка  на  білій  стіні.

Хай  все  буде  тепер  як  і  є,
Небу  -  зорі  і  серцю  -  неспокій.
Мій  барвінок,  мій  сон  синьоокий,
Моє  небо  і  горе  моє.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649071
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 26.03.2016


Окрилена

Горіхове зерня

[img]http://cs627723.vk.me/v627723217/2aba4/6JM45D2Du08.jpg[/img]

Із  кожним  днем  ростуть  до  Тебе  далі,
зворушена  до  брижі  голубінь.
Який  то  світ!  Неначе  дикий  праліс,
де  хочеться  належати  Тобі.

Який  то  шлях,  що  пусткою  утерся,
а  Ти  весну  у  ньому  віднайшов.
Людина  без  закоханого  серця,
немов  горіх  без  зерняти  -  ніщо.

А  ти  мені...  А  ти  мені    -  як  обрій.
Як  сонце,  що  торкається  плеча.
Не  стямлюся  -  у  казці  наче  добрій,
де  пахне  злива,  пахне  молочай.

Із  кожним  днем  зростають  неба  висі
і  прагнення  до  Тебе  вироста.
Думки  навколо  хмарами  обвислі
вертаються  дощами  в  молитвах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635619
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 26.03.2016


гостя

Без чверті - гроза…

То,  може,  ти  знаєш,  
як  вижити…  як  мені  вижити?!
На  сонних  вокзалах…  в  німих  лабіринтах  снів.
Жита  на  полях  такі  стиглі!  -    та  досі  невижаті.
У  мові,  здається,  
   забракло  потрібних  слів.

Ти  чуєш,  як  птАхи  
кричать  опівнічні  невтішені…
Ти  знаєш,  як  вітер  голосить  в  порожніх  містах.
Мої  вишиванки  на  всіх  перехрестях  розвішані.
Без  чверті  -  гроза…
   ти    послухай…  поквапся…  в  листах

Ще  теплиться  запах
мигдально-сполошених    літер…
Світів  смерекових…  гріховно-п”янких    вечорів.
Щоб  завтрашній  дощ  цю  сторінку  спустошив    і  витер.
Спалив,  ніби  свічку,
     в  підніжжях  своїх  вівтарів

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645776
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 26.03.2016


гостя

Бездоганний… орнамент…


Ні  стежок…  ні  доріг…
Я  малюю  на  склі  латаття.
А  за  вікнами  знову    шалені  такі  дощі.
Ніч  закреслить  усе…  ось  останнє  у  шафі  плаття…
Ось  балонові,  власне,  
   від  тих  же  дощів  плащі…

Ніч  закреслить  усе…  
Тільки  ранок  буде  байдужим.
Він  заварює  каву.  Свій  звичний  знаходить  ритм.
Я  стікаю  дощами  в  холодні,  слизькі  калюжі,
щоб  знайти  там  свій  перший,  
   свій  власний  метеорит.

Що  за  сила  в  тобі?!
Із  яких  закапелків  світу?
Я  торкаюсь  тебе,  і    безмежність  мене  несе!
Небезпечний  орнамент  –  дощі  плюс  ескізні  квіти…
 Бездоганний  ескіз...
     ніч  закреслить  усе...

       ……………….    усе…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653029
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 26.03.2016


гостя

Найперший… гріх…



І  я…  і  ти…
І  тополиний  цвіт…
І  невагомі  китиці  акацій…
Найглибший  смуток…  мій  найперший  гріх…
Найтонший  біль  мій...
     граціє  із  грацій…

Хай  буде  все,
Як  того  хочеш  ти…
Як  хочеш  ти…  і  що  не  мало  статись…
Найвищий  жаль  мій…  ангел  самоти…
Найлегший  сніг  -  
   на  золото  акацій….

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653437
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 26.03.2016


Лілея Дністрова

Соло провидіння

Ті  журні  звуки  скрипки  Паганіні...
То  плакали,  то  сипали  дощем,  
Усотувались  в  душу...по  краплині...  
Вичавлювали  звідти  гострий  щем.  
А  далі...у  солодкому  зомлінні,  
Палали  свічі  зорями  журби,  
Співало  небо  соло  провидіння,  
І  дарувало  вічності  скарби.  
Стогнали  струни...пломенів  маестро,  
І  завмирала  фібрами  душа,  
Сполохана  етеровим  оркестром.  
Чи  є  в  безкрайній  музиці  межа?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652817
дата надходження 19.03.2016
дата закладки 25.03.2016


Мирослава Жар

Будинки віршів

Будинки  віршів  -
із  піщинок  радості
й  камінців  болю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653903
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 25.03.2016


Ліна Ланська

Я ЛЮБЛЮ…

Укотре  торкнусь  твоєї  
Душі  незбагненно-ніжно,  -
Так  солодко  і  неспішно
Зітхне  навесні  земля.

Та  тінь  у  кінці  алеї
Так  млосно,  хоча  й  невтішно,
Майнула  туманно-сніжно,
Без  листя  стоїть  гілля.

Гранично  знайомий  погляд
Зловила  -  лезом...на  лезі.
На  часточки,  у  бентезі,
Роздягне  і  спопелить.

Торкнеться  пекельний  спогад  :
Сережки  ті  на  березі
Грайливо,  з  вітром  почерзі,
Зривали  -    кров  стугонить.

І  плакали  білокорі
Від  щастя,  котились  сльози,
Солодким  щемом,  а  грози
Сміялися  без  жалю.

Спліталися  у  покорі,
Вустами  збирали    роси,
Бо  впали  до  ніг  покоси
Від  щемного:"Я  люблю..."

24.03.2016.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654307
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 25.03.2016


Luka

Дорога в небо

Із    краю  прірви
лише  з  шаленим  вітром
дорога  в  небо.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654442
дата надходження 25.03.2016
дата закладки 25.03.2016


Luka

Крижинка

Закрижаніла
Краплинка  на  пелюстці,
бо  світ  мінливий.
Чом,  серце  нерозумне,  
Від  болю  завмираєш.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654451
дата надходження 25.03.2016
дата закладки 25.03.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.03.2016


Luka

Передзвін

Бринить  конвалій
Передзвін  кришталевий
В  лісовій  тиші.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641736
дата надходження 06.02.2016
дата закладки 25.03.2016


Luka

Подих вітру

Між  спустошенням
Й  взірцем  досконалості  -
Лиш  подих  вітру.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642152
дата надходження 08.02.2016
дата закладки 25.03.2016


Luka

Тумани дальніх доріг

У  порожнечі  дзеркал
Себе  віднайти  допоможуть
Тумани  дальніх  доріг.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642156
дата надходження 08.02.2016
дата закладки 25.03.2016


Людмила Пономаренко

Пусті оселі


Повз  бите  скло  сягає  темна  тінь,
І  хащі  пам’  яті  густішають  щоночі.
В  потрісканих  бинтах  осілих  стін
Пусті  хатини  погасили  очі.

Стара  фіранка  вибилась  з  вікна
Та  й  полетіла  птахом  із  господи
Туди,  де  ще  жива  шумить  трава
Й  цвіте  калина,  не  зронивши  вроди.

Ніхто  не  топче  до  дверей  стежин,
Хіба  що  в  снах  додому  повертає.
І  похилився  набік  старий  тин,  
Таку  ж  вербу  стареньку  підпирає.

Лиш  сни  звисають  віттям  на  поріг,
Розгойдуючи  час  в  сумній  дрімоті,
Ледь  чути  ще,  здається,  шурхіт  ніг
І  як  востаннє  скрипнули  ворота.

Тужлива  пустка      кинутих  осель,
Що  не  позначені  на  мапі  і  незнані.
…І    сходить  сум    незораних    земель
Аж  до  небес  в  холодному    тумані…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648737
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 25.03.2016


Людмила Пономаренко

Провесінь


Ходить  провесінь  в  світі  проникливим  дивом…
А  на  сході    -  дощі…  В  критих  небом  сирих  бліндажах
Пахне    вицвілий  простір  і  порохом,  й  димом…
Перший  пролісок  квітне,  пелюстками  тамуючи  жах  …

І  таке  українське  прихилилося  небо  над  дубом,
І  зболіле  таке,  і  тривожне,  як  вранішні  сни…
І  кошлата  трава  з  обгоріло-знівеченим  чубом
Несміливо  зринає  в  обіймах  іще  молодої  весни…

Вогким  подихом  дня  й    несміливо-зеленої    парості,
Трепетанням  бруньок  в  плутанині  розлогого  віття,  
Цвірінчанням  пташок    з  безпричинної  світлої  радості
Оживають    надії    в    такому    невтішному  світі.

...Тільки  треба  дожити,  дожити  до  світлого    ранку,
І  до  губ  піднести  першу  квітку,  що  пахне  теплом...
Високосна  весна  почалася  дощем  на  світанку…
Чи  засіє  нарешті  цю  землю  стражденну  добром?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650592
дата надходження 10.03.2016
дата закладки 25.03.2016


Людмила Пономаренко

Просто

…І  просто  йти  цим  потеплілим  світом,
Відчувши  присмак  стомленого  дня,
Схилятися  над  дивом  первоцвіту,
Де  трав  змарнілих  стелиться  стерня...

Й  радіти  часу,  що  приліг  під  небом,
Втомившись  трохи    в  сутінках  буття,
Й  задуматися  вкотре,  що  у  тебе
На  цій  землі    -  лише  одне  життя...

Між  віхами  неіснувань  і  нетлумачень,
Серед  неспокою  земної  метушні
Втішатись  тим,  що  у  відборі  значень
Ти  ще  вдихаєш  ці  весняно-чисті  дні...

І  не  зважати,  що,  можливо,  стерто
Звучить  іще  раз  висновок  простий,
І  щастя  «бути»  радісно  й  відверто
Найвищим  даром  нести  в  день  новий…





: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653402
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 25.03.2016


Оля Андрієвська

Душі наших загиблих солдат

Душі  наших  загиблих  солдат
Журавлями  у  рай  не  злетіли,
Вони  там,  на  сторожі  стоять
І  не  в  кожного  є  ще  могила.
Це  не  зірка  сяйнула  в  окоп,
То  снаряди  літають  щоночі,
Скільки  ж  буде  диявольських  спроб
Пеленою  туманити  очі.
Перемир’я  у  смерті  нема,
Перемир’я  від  кулі  осліпло,
Забирає  гібридна    війна
Найхоробріших  воїнів  світла.
Духи    наших  загиблих  солдат
Бережуть  нас  у  морі  й  на  суші,
Як  затихне  воєнний  набат,
лиш  тоді  упокояться  душі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653981
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 24.03.2016


Руслан Лиськов

Чудо

Когда  Гомер  искал  свои  глаза,  
Руками  узловатыми  папирусов  касаясь,  
Когда  по  лику  Богородицы  бежала  вниз  слеза,  
О  золото  оклада  спотыкаясь,  

Когда  Писатель  жег  в  камине  свой  роман,  
Пытаясь  сердце  отогреть  в  груди  холодной,  
Когда  искал  Ребенок,  глядя  сквозь  туман,  
Сиянье  Истины  бесхитростной,  свободной,  

Когда  всем  миром  Проклятый  смотрел  на  небеса,  
К  гонителям  испытывая  жалость,  
В  тот  миг  на  Небе  совершались  чудеса,  
И  что  то  ласково  камней,  песка  касалось.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653812
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 24.03.2016


Luka

Білий сад

Стрічає  сонце
білий  сад  з  оксамиту
І  тихо  плаче.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639505
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 24.03.2016


Любов Ігнатова

Я плакала крізь сон…

Я  плакала  крізь  сон...  Не  пам'ятаю, 
Чи  снився  ти...чи,  може,  навпаки  - 
Тебе  шукала  десь  за  небокраєм, 
І  не  знайшла...  І  падали  зірки... 
       
Вогонь  горів...але  якийсь  холодний... 
І  мерзла  я  крізь  товщу  сновидінь... 
І  дикий  страх  -  незнаний,  первородний  - 
Тягнув  мене  в  якусь  крилату  тінь... 
       
Я  кликала  тебе  на  допомогу  - 
І  навіть  камінь  виронив  сльозу  ... 
Та  оминули  всі  твої  дороги 
Маленький  світ  і  гори  поблизу... 

Я  плакала  вві  сні  ...  І  навіть  після... 
Тихцем  ковтала  сіль  колишніх  втрат... 
Спав  грудень  за  вікном...  І  тільки  місяць 
Збирав  сльозини  для  своїх  сонат... 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631280
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 24.03.2016


Світлана Моренець

ТИ ЩЕ ЛАСКАВЕ

[i]"Как  ты  ко  мне  добра!  Ещё  добра.
То  женщину  отнимешь,  то  врага...
Я  понимаю,  жизнь,  как  ты  права.
Отнять  все  сразу  –  это  так  жестоко!"
Игорь  Шкляревский[/i]

Ласкаве  ще  життя  моє  –  нівроку,
не  відібрало  зразу  все  –  по  кроку,
розбійно  а  чи  нищечком,  буває,
воно  близьке  і  звичне  викрадає.

Куди  завіялись,  скажіть  на  милість,
безпосередність  і  дитяча  щирість?
Зір  не  сягають  мрії  та  бажання,
розтанули  казкові  сподівання,
надія  на  феєрію  зникає,
любов  шаленством  вже  не  обпікає.

То  батька,  молоденьким  ще,  забрало,
то  матінки  рідненької  не  стало...
То  відбере  улюблену  роботу,
коханого  увагу  чи  турботу...

Ті  втрати  все  течуть  гірським  потоком,
бо  взяти  враз  і  все  –  було  б  жорстоко,
такої  не  знести    душі  наруги.
А  так  –  то  ворога  візьме,  то  друга,
обпалюючи  почуття  і  душу,
мов  рибоньку,  що  кинуло  на  сушу...

Проте,  жену  я  геть  думки  лукаві,
бо  ти,  життя  моє,  іще  ласкаве.
На  тебе  не  жаліюся,  не  пла́чу,
бо  ще    люблю,  ходжу  ще,  чую,  бачу,
душа  за  хмари  пташкою  літає,
а  серденько  тріпоче  та  співає.
Ще  світу,  мов  дитя,  дивуюсь  щиро,
прощаю  зло  і  відпускаю  з  миром.

Іще  театр  відвідати  охота,
кипить-горить  в  руках  уся  робота,
і  з  насолодою  я  п'ю  з  коханим  каву...
О!  Ти,    життя,  нівроку  ще,  –  ласкаве!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653283
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 22.03.2016


alfa

Диптих

 

Ще    зранку  листя  сиротіло,

А    вже  під    вечір    перший    сніг,

Потроху  танучи,    несміло

На    прохолодну  землю  ліг.

Чи    осінь    саваном  біліла,

Чи,    може,    то  зима  прийшла...

А    так  морозів    не    хотілось  -

У    літо    прагнула  душа.

                       

Усе    повторилося    вранці

Із    точністю  до    не    треба:

І  знов,  розчепіривши  пальці,

Дерева  тягнулись  до  неба.

А  те    збайдужілим  снігом

На    землю    спускалось  кволо,

Самому  собі  на    втіху

Білило  усе  довкола.

Знов    осінь    зимі  на    милість

Здалася    і  в  безнадії

Вповзала  у  холод    і    сирість

Зимової    анемії.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547921
дата надходження 01.01.2015
дата закладки 22.03.2016


уляна задарма

fignya 2

...додавай  до  своєї  печалі  і  нот,  і  вина.
(  Не  кохання,  не  міст  Мірабо,  не  твоя,  не  весна...  )
І  не  варто  ось  так  зловживати  упертими  "не"...
Соломоне,  давай...  ти  ж  умієш...Усе  промине...

Все  мине,  промайне,  хоч  ця  чаша  мене  -  не  мине:
Забуваю  вуста,  що  колись  так  жадали  мене...
І  тримаю  дурненьких  пташаток  за  срібні  хвости
бо  так  прагнуть  зухвало  крізь  ребра  мої  утекти

полетіти,  зомліти,  упасти  Тобі  на  плече...
Розказати,  як  крихітний  опік  пульсує    й  пече...
Як  приходить  печаль...  Вимикає  і  сонце,і  сон...
Тільки  перстень  шепоче:  -Усе  промине...  Соломон.
                                             

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653208
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 21.03.2016


alfa

А за дощами знов дощі…

А  за  дощами  знов  дощі…
І  місто,  підкорившись  долі,
Ховається  під  парасолі
І  одягається  в  плащі.

Розмиті  барви  акварелей,
Побляклі  відблиски  реклам
І  підсвідома  невеселість
Із  розпачем  напополам…

Стаєш  невільно  фаталістом
І  віриш,  що  споконвіків
Проходить  через  наше  місто
Меридіан  сумних  дощів

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606964
дата надходження 15.09.2015
дата закладки 19.03.2016


Luka

Голочниця

Подароване  серце
Для  коханої  білошвейки  –
Голочниця–ексклюзив.

Полотно  Віктора  Малих

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644624
дата надходження 17.02.2016
дата закладки 19.03.2016


Luka

Свічечка

До  неба  рветься  
Метелик  однокрилий.
Свічечка  гасне.

Фото  автора

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644885
дата надходження 18.02.2016
дата закладки 19.03.2016


Luka

Зірочок крихти

Зірочок    крихти.  
Годую    з    долонь    пташеняток
Синьої  птахи.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645168
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 19.03.2016


гостя

Сі… до… ре…

   
 
                                     (…лише  одна  октава  
                                       і  трохи  вище)

А  ти  мені  –      
аж  до  рамен  вода…
По  плечі  –  біль…  чи  по  коліна  море.
Кипить  в  долонях,  плавиться  слюда.
Тече  слюда…
   Палає  скрипка…  до…ре…

Мі…фа…  
Й  усі  забудем  імена
із  тих  часів,  в  яких  іще  Ассоль  я...
Де  ми  –  одна  напружена  струна
до  точки  неповернення…  
   фа…  соль…  ля…

Сі…  до…
Й  проллється  чаша  через  край.
У  першу  повню  нас  поглинуть  гори.
Як  вмієш  грати,  до  схід  сонця    грай!
мольфарська  скрипко…
     плачеш?!...  плач!...  сі…  до…ре…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648727
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 19.03.2016


Світлана Моренець

ПРОБУДЖЕННЯ

Ну  здрастуй,  саде,  чорний  мій,  печальний!
На  фоні  неба  сірого,  здаля,
диковинні  петрогліфи  наскальні
різьбить  твоє  покручене  гілля.

В  нім  заблукалий  вітер  грає  фуги  –
єдину  музику  у  цій  глуші.
Гуде  мій  сад,  вивільнюючи  тугу
і  холод  скрижанілої  душі.

Він  сторожко  вдивляється  у  мене
з  німим  питанням:  «Де  ж  це  ти  була,
коли,  обдерши  листячко  червлене,
зима  в  обійми  мертві  узяла?
Покинула!  Сама  в  тепло  сховалась,
в  полон  віддавшись  радощам  міським.
Уже  й  забула,  як  ти  милувалась
моїм  цвітінням  й  запахом  п'янким...»

–  Все  пам'ятаю,  друже  мій  чарівний!
У  буйстві  барв  ти  –  майстер,  маг,  факір!
І  в  щедрості  тобі  немає  рівних,
ти  –  наймиліший  на  землі,  повір!

Торкаюся  до  кожного  деревця,
що,  мов  соматі*,  впали  в  небуття,
і  шлю  усім  тепло  зі  свого  серця,
і  силу  для  пробудження  життя.

–  Прощайся,  любий,  з  тугою  й  журбою.
До  сну  твого  наступної  зими
плекатиму,  милуючись  тобою,
радіючи,  що  нерозлучні  ми.  

Ти  подаруєш  тінь  свою  і  вроду,
спів  соловейка  й  переспів  дроздів,
своїх  плодів  духмяну  насолоду,
в  які  наллєш  –  неначе  в  нагороду  –
свою  любов,  солодшу  від  медів.

[i]*соматі  –  в  індуїзмі  і  в  буддійській  практиці  –
стан  людини,  коли  особливими  медитаціями  досягається  вихід  душі  із  тіла.  
На  певний  час  призупиняються  всі  обмінні  процеси  (як  у  дерев  зимою).
Пробуджуються  спеціальними  методами.
[/i]
10.03.2016  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651743
дата надходження 15.03.2016
дата закладки 18.03.2016


Окрилена

Черешні

Бігцем  збирались  хмари  на  грозу,
зчорнілося  зіницями  черешень.
Мені  здалося  -  йду  за  ту  межу,
де  бачиться  безмежжя  в  дні  прийдешнім.

Той  розмах  крил!  Таких,  мабуть,  нема,
мені  був  недосяжним  для  покори.
Стояла  тиша  і  була  німа
і  німота  підживлювала  корінь.

Брунатним  соком  ягоди  взялись,
укрив  їх  листям  вітер-халамидник,
достиглі,  що  тягнулися  увись
зриває  місяць  у  сорочку  спідню.

Солодке  мрево  до  грудей  горну  
Твоїх  очей  зіниці  як  черешні.
Додала  відстань  холоду  вогню,
а  час  невтомно  свої  іскри  креше.
[img]http://www.nastol.com.ua/large/201303/43606.jpg[/img]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502243
дата надходження 30.05.2014
дата закладки 18.03.2016


Окрилена

Чекай


[img]https://pp.vk.me/c623826/v623826366/2bd99/kyN90_mc-lY.jpg[/img]
Cміливиця,  що  збурює  уяву
і  не  боїться  наміру  свого.
Удачу  має  тиху  і  ласкаву,
товаришує  з  віршами  Сапфо.

Високі  хвилі  хлюпає  в  динамік
і  перший  пагін,  наче  мікрофон
несе  весну  між  нами.  І  з  піснями,
у  серці  оживає  камертон.

Чекай  її  як  загадку  любові,
але  про  це  нікому  не  кажи.
Не  зглянешся,  а  гіацинт  ліловий
розтоплює  світанки  крижані.
[img]https://pp.vk.me/c406522/v406522366/7681/9ZcPSIQG6w4.jpg
[/img]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644028
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 18.03.2016


Мирослава Жар

Вечір і Зоря

Вечоре  мій  коханий!  Як  довго  ми  не  бачилися  -  тут,  серед  полів,  наодинці!

Зустрічаєш  мене,  як  завжди.  Підставляєш  рожеву  щічку  для  поцілунку.  Невже  засоромився?!    Тобі  личить  цей  ніжний  рум'янець!  Та  мене  не  обманеш,  джигуне  -спокуснику!

Дивитися  на  тебе  -  справжня  насолода.  Який  же  ти  красунчик!  Не  можу  відірвати  очей    від  твоіх  несамовитих  рожево  -  блакитних  плечей!  

Я  дивлюся  вгору,  а  ти  в  цей  час  наближаєшся  до  мене  і  лагідно  обіймаєш  вітерцем.

Ти  так  близько,  я  відчуваю  твій  запах.  О,  як  же  ти  пахнеш!  Це  саме  той  запах,  який  зводить  мене  з  розуму.  Де  ти  береш  ці  чарівні  парфуми?  З  чого  ти  іх  робиш,  химерний  винахіднику?  Із  квітів,  землі,  води,  дерев,  із  сонця,  співів  птахів,  ще...із  чого  ще?

І  я  вже  не  можу  відірватися  від  тебе!  Я  дихаю  лиш  тобою.  Без  тебе  вже  нема  мені  життя.

А  ти  загортаєш  мене  у  прохолодний  синій  оксамит  і  ніжно  несеш  місячною  доріжкою,  що  вже  простелилася  по  воді  -  у  саме  небо.  

У  нас  небагато  часу.  Ще  трохи,  і  ти  розчинишся  в  темряві  ночі,  а  я  ...  ще  сяятиму  до  самого  ранку  -  навіки  твоя,  Зоря  Вечірня.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650034
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 17.03.2016


alfa

Польова царівна

                                           

                                                                                                     [i]    П[i]о  стежині  дівча  ,                            
                                                                                                       По  стежині  дівча  ішло.
                                                                                                         В.  Діденко[/i]
[/i]


Стежиною,  що  вздовж  покосів
Ген  аж  за  обрій  пролягла,
Йшла  дівчинка  русявокоса,
Немов  лебідонька  пливла.
Йшла  по-дитячому  чарівна
В  сорочечці  із  полотна
Маленька  польова  царівна,
Казково-сонячна  княжна
В  вінку  із  васильків  і  жита
З  букетом  квітів  у  руках...
І  радість,  наче  щедре  літо,
Світилася  в  її  очах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505814
дата надходження 18.06.2014
дата закладки 17.03.2016


alfa

Сніги

Слова  Н.  Волошко
Музика-  alfa
Оранжування  -  з.а.  України  Г.  Татарченка
Вокал  -  з.а.  України  А.Гнатюк,    з.а.  України  Астрая

Це  інший  варіант  пісні  "Білий  вірш".
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542665
дата надходження 09.12.2014
дата закладки 17.03.2016


Лина Лу

ВУСТАМИ ШУКАЮ

Вустами  шукаю  захмарені  очі,
Бездумно.
Холодного  суму  краплини,  нарешті,  віддай.
Ти  проти  розмов?..  та  коли  проти  ночі,
Безшумно,
Заходить  душа,  відчиняю  їй  двері  у  Рай.

Вустами  шукаю  натомлені  руки,
Неспокій
До  серця  притисну  і  ніжності  вповні  наллю.
Спалю  вогняними  цілунками  муки,
Жорстокий,
Лишень  усміхнись,  виливаючи  трунок  жалю.

Вустами  шукаю,  тремчу,  як  билина  -
Бентежно
Вогню  для  тепла  де  знайти,  щоб  розтанув  той  лід?
Непевний  місточок  торую,  стежина
Безмежно
У  просторі  серця  біжить  оберегом  услід.
15.06.2015.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587616
дата надходження 15.06.2015
дата закладки 17.03.2016


гостя

Як Сіріус… впаде…


А  ти  палав…  
В  усьому…  до  дрібниць…
Ти  ще  не  знав  -  зірки  впадуть  о  сьомій…
Читав  міста  в  пісках  її  зіниць.
Лишав  вітри
   їй,  чистій,  невагомій…

Шукав  слова,
які  сягали  дна
її  озер,  що  розлились  фатально…
Й  минав    світи,  в  яких  жила    вона,
змальована  тобою  
   подетально…

І  засинав,
торкнувшись  кам”яниць,
що  знали  велич  й  прохолоду  Гізи…
(“…  я  відпущу  усіх  своїх  служниць,
коли  складеш
   міжзоряні  валізи”…)

Коли  могутній  
Сіріус  впаде  
в  скрижалі  вод,  в  безодню    манускриптів,
шляхами  караванними  пройде
в  твої  міста…
     стояла  ніч  в  Єгипті…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652091
дата надходження 16.03.2016
дата закладки 17.03.2016


Надія Позняк

Мов пір`їнкою торкнулося крило…

                                   ***
Мов  пір`їнкою  торкнулося  крило
до  щоки  —  так  подихом  весняним
свіже  небо  розігнало  кров,
ніби  залишилося  востаннє

зустрічати  березень  мені,
у  травневій  ніжитись  купелі,
а  липневі  ночі  запашні
ввірити  мотивам    Ботічеллі.

Прийде  осінь.  Спалахи  жоржин  —
відчуття  довершеної  втрати.
І  незчуєшся:  сніжить,  сніжить...
Господи,  не  хочеться  втрачати!  

                                                   лютий  2016р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646938
дата надходження 25.02.2016
дата закладки 16.03.2016


Ніла Волкова

Острови

Моєї  пам’яті  яскраві  острови!
Мої  скарби,  що  зігрівають  душу.
Життя  мого  священні  хоругви!
Немов    музей,  я  вас  відкрити  мушу…

2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635701
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 22.02.2016


Надія Позняк

Коли пишуться вірші, і сам на сам …

***
Коли  пишуться  вірші,  і  сам  на  сам                      
виливаєш  натхнення  у  лійку  ночі,              
як  не  тепло  в  квартирі  —  але  зима,              
що  відлигою  в  лютому  нас    морочить.  

Напустила  туману,  здалося  щоб                            
тут  не  місце  і  місту  —    пуста  еклектика!                      
Воно  мирно  стоїть  без  вітрил  і  щогл            
і  цим  самим  відшукує  цінну  метрику.                            

Вся  поезія  Сум  —  незбагненний  сум,                
він  прижився  давно  між  рядків  історії      
(хоч    його  приховай,  хоч  бери  на  глум);      
це  як  спомин  дитинства  ...  про    світлі  штори      

у  кімнаті  батьків,  де    тепло  від  стін        
зігрівало  ще  ліпше,  ніж  сонце  Криму;
це  як  пишеш,  здається,  неначе  Грін    —    
про  Ассоль,  а  фактично    —    про  цю  от  зиму.    

І  тому,  коли  згасне  лице  зорі,                              
решта  ночі  втрачатиме  хист  і  риму,
моє  місто  зриватиме  якорі,                                
а    вітрила    багряні  зігріють  зиму.

                                                         лютий  2016р.

Автор  малюнка  Олександр  Позняк

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645861
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 22.02.2016


Luka

Зцілення

Жертовний  півень*
Не  сповістить  про  зорю
Зціленим  смертю.

*Півень  у  стародавній  Греції  вважався  священною  твариною  Асклепія  –  бога  лікування.  Зцілені  зазвичай  приносили  його  в  дар.  Відомо,  що  і  Сократ,  вмираючи,  мовив:  ми  повинні  Асклепію  принести  в  жертву  півня,  зробіть  це  негайно.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645398
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 22.02.2016


Luka

Холод

Холод  між  нами.
Падають  непритомні
Слова  прощання.

Автор  картини  Річард  Блант

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645659
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 22.02.2016


Luka

Ліловий вогник

Над  талим  снігом
Роздмухує  вітерець
Вогник  ліловий.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645672
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 22.02.2016


Лілея Дністрова

  Серпневі сни

Я  промінцем  торкнуся  твоїх  брів,  
Твоїх  очей  у  оксамитовій  усмішці...  
А  потім  вип'ю  гамір   втомних  днів,  
Підправлю  візерунки  на  лляній  маніжці.     

Ти  заговориш  в  сні  про  теплий  дощ,  
Про  слізно-тихострунну  місячну  сонату.  
А  промінці  світитимуть  впродовж...  
Леліючи  на  скронях  відблиск  зорепаду.     

Я   вітром  дотулюсь  до  твоїх  уст,  
Жбурну  пелюстки  айстр  в  п'янкі  обійми  ночі...  
Жоржиновим  багаттям  розгорюсь.  
Серпневі  сни  мої  розцвічені  й  пророчі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599876
дата надходження 15.08.2015
дата закладки 22.02.2016


Процак Наталя

Ми порушили спокій - зірвали сріблясту вуаль…

Сріблостиглим  туманом  бринить  сніжно-біла  вуаль
На  деревах  осіла  вона  наче  крихти  від  неба
І  не  глянеш  широко  -  пече  у  зіниці  кришталь!
Сонце  впало  у  сніг  -  випадково?Чи  справді,  так  треба?!

Все  заснуло  кругом...і  вершково-пломбірний  десерт
Захрустить  під  ногами  під  ритми  холодного  вітру.
І  заводить  мороз  свій  барвисто-кусючий  концерт
На  вікні  залишивши  для  нас  дивовижну  палітру.

Білим  пухом  летять  пластівці  -  розв'язався  мішок?
Чи  порвались  подушки  на  небі,  де  спала  хмаринка?
Все  летить  і  летить,  неквапливо,  пухнастий  пісок,
І  лягає  нерівно  на  землю  -  гаптує  перинку!

Забіліло  в  очах  -  розлилась  молоком,  білизна
А  у  ній  ми  як  дві  кольорові  нестримні  краплинки
І  звабливо  так  манить,  вперед,  снігова  кривизна
Нам  до  неї  простелять  дорогу  прозорі  сніжинки.

Ми  порушили  спокій  -  зірвали  сріблясту  вуаль
І  розбурхали  тишу  зимову  -  навмисно,  відверто!
Ми  як  діти  дорослі,  в  усмішці  розтане  печаль
Метушиться  зима  і  пручається  сміху,  уперто!

Той  маленький  грішок  (неуміло)  сховаємо  в  сніг
Хай  в  сніжинках  потоне  дитячо-зваблива  вина
І  відлунням  у  небі  лунає  бешкетний  наш  сміх!
Ми  порушили  спокій,  а  ти!  Ти  пробач  нам  Зима!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636784
дата надходження 18.01.2016
дата закладки 19.02.2016


Процак Наталя

Ти-моє ВСЕ!!!

                 .....ЛЮБОВ,  то  биття  в  твоїх  грудях
                 ДВОХ  СЕРДЕЦЬ  у  ритмі  одного...


Ти-  сіль  в  моєму  прісному  житті,
Ти-  ліки  на  усі  мої  хвороби,
Краплинка  щастя  поміж  болю  й  злоби,
Причастя  у  сумліннім  каятті...

Ти-  моє  Все!!!Мій  цілий  дивний  світ,
Жива  вода  в  моїй  душі-пустелі,
Ти-зорі,  що  спустились  прямо  з  стелі,
Мій  справжній  незакінчений  політ...

Ти-  голод  мій,і  ситість  вся  в  тобі,
Мішечок  згуб,  спокута  за  провину,
Гаряче  сонце  у  холодну  днину,
Щаслива  мить  у  втраченій  добі...

Ти-  янгол  мій  і  біс  в  одній  особі,
Ти-  злість  моя  і  найщиріший  сміх,
Моя  спокуса  мій  звабливий  гріх,
Ти-  совість,  що  не  піддається  пробі...
                                                           ...............................
І  байдуже!!!....хай  вітер  занесе
Мене  бозна-куди!!!  -  це  неважливо!
Для  мого  серця  все  в  житті  можливо
Тебе  знайду!...  бо  ти-  для  мене  ВСЕ!!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643809
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 15.02.2016


Luka

Світ у краплині

Ніжний  листочок
На  долоньці  тримає  
Світ  у  краплині.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643319
дата надходження 12.02.2016
дата закладки 14.02.2016


Luka

Вечір в кав’ярні

Вечір  в  кав’ярні.
Голосом  саксофону
тужить  самотність.

***
Надривно  тужить
саксофон  в  переході.
ДушІ  самотність.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643522
дата надходження 13.02.2016
дата закладки 14.02.2016


Лина Лу

БОЖЕ, ПОРОБИВ ХТО. .

Боже,  поробив  хто,  чи  зурочив,
Наче  прірва  в  полі  розверзлась?
Туга  рве,  на  лезі  душу  точить...
Де  вже,  з  біса,  де  вона  взялась?

Сірим  вкотре  укриває  бранку  -
Золотоволосу  сонця  тінь,
Що  чекає  звечора  до  ранку,
Поки  янь  перетікає  в  інь.

І  гнітить  у  розбраті  бажання,
Ревнощі  з"їдають  без  кінця...
Виплекане  змучене  чекання
Мабуть,  кара  вічна  від  Творця?

Може  то  мені  лишень  здалося,
Що  найважчі  випали  хрести?
Чи  молить,  чи  попіл  на  волосся,
Падаючи  в  ноги,  щоб  простив?

14/09.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607160
дата надходження 16.09.2015
дата закладки 28.12.2015


Лина Лу

Я ОБІЙДУСЬ

Я  обійдусь  без    тих  захмарних  дивних  веж,
Яких  дістатися  не  зможу,  ще  зірвусь?
Застиглих  поглядів  і  холоду  без  меж,
Лишень  без  тебе  я  не  обійдусь.

Я  озирнусь,  нехай  всі  стежки  замело  -
Півроку  ніч,  я  в  сніжну  темінь  загорнусь.
Я  розумію,  що  було,  те  загуло,
Але  без  тебе  я  не  обійдусь.

Я  не  здригнусь,  коли  розколеться    Земля,
Вогненний  меч  впаде  -  сама  дощем  проллюсь  -
Зазеленіє  в  попіл  спалене  гілля...
А  ось  без  тебе  я  не  обійдусь.
19.12.2015.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629872
дата надходження 19.12.2015
дата закладки 28.12.2015


Мар’я Гафінець

Мішень…

Сколихне  хай  мій  біль  ліси,  -
ехом  хай  відіб'ють  вершини!
...вже  у  серці  нема  краси,  
лиш  безкрайня  пуста  рівнина....

Лише  сколота  сумом  ніч,
процяткована  слізьми  в  сито...
Із  тугою  я  віч-на-віч,  -
нею  наскрізь  душа  прошита.

І  нитками  із  згадок-слів
про  відречене  та  забуте
знов  мережить  уламки  снів
те  безсилля,  роками  скуте.

Бо  не  вернеш  назад  свій  день!
Не  зітреш  вже  душевну  втому....
Як  безопірна  ти  мішень
в  часі  зрадженому,  сліпому.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631624
дата надходження 26.12.2015
дата закладки 28.12.2015


alfa

На берегах між осінню й зимою…

[i]А  замість  снігу  теплий  дощ  пройшов  …
Міський  пейзаж  в  традиціях  поп-арту,
Де  неба  вечоровий    мокрий  шовк
Переливавсь    відтінками    асфальту,  
         
Де    вуличні  жовтаві    ліхтарі  ,
Підсліпувато  мружачись  в  тумані,
 Навпомацки  ловили    угорі  
 Примхливі    тіні    кленів  і    каштанів.

Де  з    пантелику  збитий  календар
Для  виправдань  шукав  якусь  причину,
А  осінь  спішно,  як    скупий  лихвар,
Ховала  золото  під  білу  скатертину.
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554833
дата надходження 26.01.2015
дата закладки 28.12.2015


Luka

Печаль осіння

З  куделі  хмари
Сотає  нитки  дощу
Печаль  осіння.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516673
дата надходження 10.08.2014
дата закладки 28.12.2015


Luka

Прірва смутку

Зомлілим  птахом
падає  в  прірву  смутку
зболене  серце.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512526
дата надходження 20.07.2014
дата закладки 28.12.2015


ptaha

А тут… немає зими…

Застигло  усе  довкола.
І  начебто  ми  –  не  ми.
Зима  оминула  кіньми
Розтерзане  Дике  поле.

У  тренді  –  ворон  і  грак.
Бенкети  святкують  пишні.
Німі  кароокі  вишні
Їм  ронять  сльози  на  фрак.

Досхо́чу  впившись  вином,
Полощуть  повітрям  горло  -  
Вороняче,  темно-чорне,  -  
Зірки  збивають  крилом.

А  з  білого  –  тільки  сни,
Бо  там  –  янголині  зграї,
Протопти  в  снігу  до  Раю…
А  тут…немає  зими…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631846
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015


Лілея Дністрова

Скіфська принцеса

Виток  століть...і  бачу  пектораль,  
На  витонченій  шиї  у  скіф'янки.  
Орнаментом  покриті  віхи...даль...  
Та  постать  степової  полонянки.  
Вона  так  само  бігала  у  дощ,  
Кохала,  зазираючи  в  люстерця,  
Росою  умивалася  із  рож,  
І  краяла  комусь  шматочки  серця.  
А  одяг  сипавсь  золотом  століть,  
І  сердолік  виблискував  на  сонці.  
Що  ж  пектораль  оця  в  собі  таїть?..  
Про  це  лиш  знають  грифи-охоронці.  
А  може  славний  древній  Геродот,  
Що  бачив  риси  гордої  скіф'янки?  
Рипить  історії  коловорот...  
В  торевтиці  античності:  чеканка.  
Вино  із  амфор  тягнеться,  як  нить.  
На  глеках  з  бронзи  видно  візерунки...  
Принцесо  скіфів,  кров  твоя  бурлить  
У  древнім  роді...Сяють  обладунки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624393
дата надходження 27.11.2015
дата закладки 27.12.2015


Любов Ігнатова

Камея….

Коли  за  обрії  спадає  знову  ніч  
І  місяць  прикрашає  душу  неба,  
Створи  мене  із  тисячі  облич  -
Такою,  як  захочеш  ти...  Як  треба...  

І  оживи!..  Лиш  помахом  пера...  
Чи  світлом  серця...  Може,  поцілунком?..  
Я  -просто  Єва...  із  твого  ребра...  
Я  -поєднання  снів  твоїх  і  думки...  

Створи  мене!  Вітрам  наперекір!  
Мечем  створи  чи  обладунком  долі!  
Щоби  печалі  гнилозубий  звір  
Сам  захлинувся  у  своїй  крамолі!...  
***
...Зима  за  вікнами...  І  в  душу  пада  сніг...  
Я  -на  долоні....З  каменю  камея...  
Вдихни  життя  в  творіння  рук  своїх  -
Колись  же  оживала  Галатея!...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560568
дата надходження 18.02.2015
дата закладки 25.12.2015


Любов Ігнатова

Я плакала крізь сон…

Я  плакала  крізь  сон...  Не  пам'ятаю, 
Чи  снився  ти...чи,  може,  навпаки  - 
Тебе  шукала  десь  за  небокраєм, 
І  не  знайшла...  І  падали  зірки... 
       
Вогонь  горів...але  якийсь  холодний... 
І  мерзла  я  крізь  товщу  сновидінь... 
І  дикий  страх  -  незнаний,  первородний  - 
Тягнув  мене  в  якусь  крилату  тінь... 
       
Я  кликала  тебе  на  допомогу  - 
І  навіть  камінь  виронив  сльозу  ... 
Та  оминули  всі  твої  дороги 
Маленький  світ  і  гори  поблизу... 

Я  плакала  вві  сні  ...  І  навіть  після... 
Тихцем  ковтала  сіль  колишніх  втрат... 
Спав  грудень  за  вікном...  І  тільки  місяць 
Збирав  сльозини  для  своїх  сонат... 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631280
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015


Luka

Сон хризантеми

Більше  не  тане
сніг  на  твоїх  повіках...
Спи,  хризантемо.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547928
дата надходження 01.01.2015
дата закладки 24.12.2015


Luka

Лілеї

Морозним  ранком
розквітли  лілеями
перлинки  роси.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548123
дата надходження 02.01.2015
дата закладки 24.12.2015


Процак Наталя

У СВІТЛІ ТИСЯЧІ ЗІРОК…

Губи  мої  ще  відчувають  смак
Твоєї  ніжності,  що  тліє  не  згасає...
Нехай  на  серці  залишився  знак,
Воно  ще  б'єтьсяі  і  тебе  шукає...

Закохуюсь  у  тебе  кожен  день
Наче  вперше...поглядом  торкаюсь,
Під  трепетну  мелодію  пісень,
До  котрої  постійно  повертаюсь...

Цілуй  мене  у  світлі  тисячі  зірок
Моя  душа  цього  і  прагне  і  бажає
По  звичці  наберу....німий  гудок,
Знову  повторить...що  тебе  немає....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582255
дата надходження 19.05.2015
дата закладки 24.12.2015


Любов Матузок

Соняшник

Соняшник  –  згадка  про  Грету  Гарбо:
Як  відкидає  назад  свою  голову  -
в  жовто  -    гарячім    круглім  жабо,
Й  скільки  снобізму  в  стрункому  і  голому!
Дивиться  зверхньо  чужак  –  напівбог,
Кпинить  городу  зразкову  еклектику.
Хто  йому  бачиться?  Може  ,Ван  Гог,
Що  передав  і  красу  й  енергетику.
Американець,як  втрапив  сюди?
Дозвіл  затверджено  в  вищих  інстанціях?
Бджоли  цілують  його  за  меди
І  розважають  щоденними  танцями,
Бо  ж  –  особливий,  ця  роль  –  непроста,
Все  ж  винятковість  –  то  ноша  відважного.
Сонце  –  єдина  висока  мета,
Сноб  чи  романтик  в  жазі  недосяжного?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591321
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 24.12.2015


Світлана Моренець

Я ПОВЕРНУСЬ

Емоційна  пост-стресова  пауза...
Обірвала  зв'язок  зі  світом...
У  нору!..  Чи  в  підвал  пакгауза?..
щоб  не  згинуть  душі  під  гнітом
безневинних  смертей  і  огидної
сатанинської  гри  та  чварів,
зрад,  продажності  очевидної
і  зневаги  людей,  мов  тварі...
Відключила  давно  телефони  я,
заховавшись  від  всіх  і  всього.
Оніміла  в  душі  симфонія,
вона  чистого  жде...  ЛЮДСЬКО́ГО...

Задзвенять  солов'ї  на  подвір'ячку
від  шаленства  травневого  цвіту  –
біль  пройде...  я  розправлю  пір'ячко...
і  вернусь  на  свою  орбіту.

28.04.2015  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577691
дата надходження 28.04.2015
дата закладки 24.12.2015


Уляна Яресько

Від Жінки (Незбагненні вуста, мов червоні пелюстки герані…)

Незбагненні  вуста,  мов  червоні  пелюстки  герані.
Йшла  травою  босоніж  -  комети  спиняли  свій  лет...
Заворожлива  Жінко,  це  з  тебе  колись  Модільяні,
Надихнувшись  любов'ю,  писав  у  Монмартрі  портрет?

Ти  споїла  п'янливим  безсонням  поетів  без  ліку  -
Розлилися  у  віршах  нектари  надземних  чеснот.
Не  один  із  тобою  себе  почував  чоловіком...
Перед  ликом  Гвіневри  не  раз  падав  ниць  Ланцелот.

А  твоєї  любові  нестримно-солодкі  відтінки
Надприродним  вогнем  замалюють  умить  сонцесхід.
Золоті  німби  святості  й  солод  гріховний  -  від  Жінки,
Ореол  материнства,  й  жаги  заборонений    плід.




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630906
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 23.12.2015


Любов Матузок

Осінній дощ

Експромтом  дощ  вистукує  синкопи,
в  дуеті  з  вітром  –  це  класичний  збіг.
Застрягли  в  лісі  клени  –  глинокопи
й  не  витягнуть  з  рудої  глини  ніг.
А  дощ  над  перехожими  кепкує,
ламає  вітер  парасоль  кістки,
і  лицемірка  –  осінь  знов  пліткує
про  те,що  в  літо  спалені  містки

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605255
дата надходження 08.09.2015
дата закладки 22.12.2015


Любов Матузок

Спалахують спомини і виростають в заграви

Спалахують  спомини  і  виростають  в  заграви,
а    далі  ,на  згарищі  їх  ,  бовваніє  пітьма.
Маєтний  добродію,  що  Вам  до  стін  із  уяви?
Я  знаю,  для  Вас  вже  ні  раю,  ні  пекла    нема.
Куди  ж    ідемо?  Сонце  зранку  згубилось  в  поземці,
ми  –  вдвох,  довкруги  –  тільки  поле  і  снігу  кряжі.
Дороги  бігма,і    ми  в  хаосі  цім  –  іноземці,
а    Ваш  поцілунок  –  то  вільний  підрядник  душі.
Блискучий  переклад!  В  оману  ввели  ,  іномовцю,
звернувши    в  бажань  закапелки    ,  де  пальців  арго,
лиш  нам    зрозуміле.  Волають  серця  гучномовцем
в  театрі  абсурду,  ми    -  двоє    акторів    його.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630115
дата надходження 20.12.2015
дата закладки 21.12.2015


Luka

Отчий дім

Вже  давно  чорно-білим  лелекою
Відлетіло  дитинство  у  вирій.
Лише  в  снах  із  дороги  далекої
Жде    матуся  в  хустині  білій.  

Там  хатина  й  досі  заквітчана,
В  ній  на  покутях  щастя  колоситься,
Чорнобривцями    радість  увінчана,  
І  душа  ніби  в  небо  проситься.

Там  в  сорочку  з  туманів  білих
На  світанку  сади  одягаються,
Чистим  росам  у  травах  спілих
Босоногі  діти    всміхаються.

Там  хліби  у  печі  –  мов  щастя.
Й  найсмачніша  вода  в  криниці…
Небесами  усім  воздасться,
Хто  тепло  береже  в  світлиці.

Хто  садок  засіває  квітами,
Хто  в  хатині  запалює  свічі,
Роду  нашого  вдячним  поглядом
Тим  ікони  дивляться  в  вічі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630371
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 21.12.2015


Ліна Ланська

РОЗМАЛЮЙ

Розмалюй  мені  день  голубим  та  зеленим,
А  вночі  кинь  у  руки  сріблястих  зірок.
Невідомий  актор  неосяжної  сцени  -
Маг,    факір,  чарівник...  тож  зроби  лише  крок.

Десь  лунають  тужливо  небесні  валторни,
Застигають  у  відчаї,  кличуть  грозу.
Тільки  вітер  берізку  до  серця  пригорне,
Розплете    шовковисто-багряну    косу.

Розмалюй  вогняними  свічками  безодню,
Хай  назавжди    сховається  в  темряві  зло.
Променисті    ті  очі  та  глибоководні  -
Спалять  в  вічності  сум,  що  було,  те  було...
Серпень  2015.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603920
дата надходження 03.09.2015
дата закладки 20.12.2015


Леонид Жмурко

Первый снег

Круг  замкнулся  –  вытропили  зверя,
выпал  нечет  волку  на  заре.
Он  стоит,  ещё  судьбе  не  веря.
Первый  снег  ложится  по  земле.

Не  бежит  –  уводит  свору  дальше
от  волчат,  от  логова,  неё  –
преданной  до  смерти  и  без  фальши…
Перед  ним  открытое  жнивьё.

А  за  ним  погоня  –  псы  и  люди.
«Увести  подальше,  увести,
а  иначе  выводок  погубят  –
чтобы  шкуры  волчьи  унести».

След  петлист.  Жаль,  первая  позёмка
выдаёт,  и  хитрость  ни  к  чему  –
первый  снег,  с  наивностью  ребёнка,
егерей  ведёт,  смеясь,  к  нему.

Лай  всё  ближе,  ближе  смех  и  говор,
кровь  и  норов  требуют  дать  бой,
оглянувшись,  в  степь  под  гул  моторов,
он  ведёт  погоню  за  собой.

Он  спешит,  торопится  быстрее
увести  подальше  от  волчат,  
а  стерня  впивается  острее
в  лапы  и  они  кровоточа́т.

Он  бежит,  не  замечая  боли,
перед  взором  нежная  –  она,
та,  что  любит  пуще  волчьей  воли  –
спутница,  подруга  и  жена.

Страх  играет  с  жизнью  в  злые  прятки  –
хочется  поддаться  и  залечь,
но  бежит  с  оглядкой,  без  оглядки,
только  раз  поймав  под  шерсть  картечь.

А  собачья  свора  ближе,  ближе…
развернуться  б  и  задать  им  бой…
перед  взором  –  мать-волчица  лижет
четверых  волчат,  горда  собой.

Он  бежит  на  грани  и  за  гранью,
только  свора  движется  быстрей.
Знать,  он  по́жил  и  морозной  ранью
примет  смерть  натравленных  зверей.

Боль  в  загривке,  навалилось  тело,
волк  охотнику  в  зрачки  смотрел
и  на  то,  как  юный,  неумело  
целился,  как  лоб  его  вспотел…  

Умирать  совсем,  совсем  не  страшно  –
что  капкан,  что  пуля  или  нож…
«Я  умру,  но  мне  не  это  важно,
но  взрастит  волчица  молодёжь.

И  они  сильней  и  крепче  будут,
а  клыки  длиннее  и  белей.
И  ничьей  обиды  не  забудут,
и  меня  травивших,  егерей».
…………………………………………….
А  с  добычи  никакого  толку,
в  клочья  шкура  и  испорчен  мех…
Смокли  все.  Растерзанному  волку
на  глаза  ложился  первый  снег.    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626587
дата надходження 06.12.2015
дата закладки 19.12.2015


ptaha

Перед квадратом Малевича

[img][/img]



За  екраном  Чорного  квадрата
Цілий  світ  живе  на  полотні:
Піраміди  зводять  акробати,
Набувають  значення  нулі,
Чорний  ворон  кряче  над  містами,
Чорні  діри  замість  образ[i]і́[/i]в,
Чорні  душі  у  чорнильних  плямах…
Чорним  страхом  скутий  чорний  мир…
Порожнеча…  криза  у  мистецтві…
А  над  нею  привидом  –  король,
Що  весь  час,  вдивляючись  в  люстерце,
Бачить  панталони  та  камзол,
Хоч  на  ньому  –  ні  рубця,  ні  нитки…
І  сто  років  знічена  юрба
Аплодує  образам,  що  зникли…
Чорний  гумор  чи  невдалий  жарт?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593671
дата надходження 14.07.2015
дата закладки 19.12.2015


Окрилена

Коли ступав на землю Миколай

[img]http://ck.ridna.ua/wp-content/uploads/2014/12/31235_original.jpg[/img]
Усі  ми  родом  із  країв  щасливих,
де  стільки  снігу,  казки  й  молока!
А  як  ставали  чемними  щосили,
коли  ступав  на  землю  Миколай!

Підморгували  вікнами  навпроти,
живі  листівки  слали  на  поштамт.
І  немовлятком  був  ще  Гаррі  Поттер
як  ми  аплодували  світлячкам.

А  як  чекали  свята  і  ялинки,
цукерки  шаруділи  на  нитках,
до  вікон  припадали  на  колінка,
вимірюючи  ріст  сніговикам.

Спускалась  нічка  лиликом*  до  билець.
В  порозі  –  Миколаєві  сліди.
І  світ,  і  люди  в  ньому  -  
білим-білим  
здавалися...  
І  падали  сніги.

*  лилик  -  діал.  кажан

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629488
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 19.12.2015


Михайло Плосковітов

Дідові крила…

Дебела  хата,  рублена,  кленова.
Покритий  ґонтом,  почорнілий  дах.
У  стосах  складені  соснові  дрова,
І  дід  на  призьбі  наче  сивий  птах.

Потре  великі  мозолясті  руки,
Чекає,  що  навідається  хтось.
Припас  старий  гостинчиків  онукам,
бо  так  в  господі  з  прадіда    велось.

Дочка  і  син  живуть  аж  у  столиці,
Провідують.  Святами.  Так  -  зрідкА.
Скрипучий  журавель  біля  криниці
Давно  заждався  рук  і  молотка.

До  міста  ж  звали  -  хати  не  покинув.
Куди  ж  йому  в  квартиру  три  на  два?
Відмовив  доні  і  відмовив  сину,
Якби  ж  хоч  бабця  ще  була  жива.

Старий  Семен  закоханий  у  небо,
Про  крила  мріяв  -  ноги  підвели,
А  ще  б  пожити,  так  пожити  треба
Стоптати  б  сімдесяті  постоли…

...Семена  діда  вчора  хоронили,
Дочка  не  приїжджала,  ні  синок.
На  жовтий  горбик  свіжої  могили
Сусіди  з  квітів  заплели  вінок.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286220
дата надходження 14.10.2011
дата закладки 19.12.2015


Михайло Плосковітов

Поету…

Нагану  -  кулі,  стрілам  -  арбалет,
буває,  що  й  один  у  полі  воїн.
Якщо  ти  за  покликанням  поет,
то  вірші  -  це  твоя  найліпша  зброя.

Хай  буде  просто.  Без  химери  слів,
метафор  пишних,  стилів  ню,  бароко...
Поете,  головне,  щоб  ти  зумів
збудити  словом  почуття  високі.

Мене,  тебе  піском  просіє  час,
нащадок  з'їсть  з  верби  солодку  грушу,
Твоя  мета  -  простим  сплетінням  фраз
розбурхати  читацьку  сонну  душу.

Канцон  чи  рондо,  ода  чи  сонет
(хай  критики  аж  лускають  зі  шкіри),
якщо  ти  у  душі  своїй  -  Поет,
то  хай  читач  словам  твоїм  повірить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332562
дата надходження 23.04.2012
дата закладки 19.12.2015


Наталя Данилюк

Снігу нема…

[img]http://www.goodwp.com/large/201108/19659.jpg[/img]  [img]https://pp.vk.me/c7005/v7005154/8ffc1/x7H-nTbtP1A.jpg[/img]  

А  снігу  нема…  Вже  і  грудень  дорогу  прослав  йому,
Вже  паморозь-пудру  розсипав:  ступи  та  й  іди…
І  крига  тонка,  як  поличка  у  креденсі  давньому,
Рипить  під  напором  сріблясто-дзвінкої  води.

Напудрені  віти  духмяної  хвої,  колючої,
Морозне  повітря  гойдають  –  і  чується  скрип…
Дерева  мої  безголосі,  чи  й  вам  надокучили
Такі  недоречні  зимово-сумні  кольори?

Клубочиться  подих  –  це  я  видихаю  жалі  свої,
Вдивляюсь  у  річку,  немов  у  розбите  трюмо…
Допоки  мене  ти  триматимеш  вперто  на  відстані
Півкроку,  півзойку,  півдотику,  чуєш,  зимо?  

Кому  твої  ткалі  готують  полотна  розніжені,
Для  кого  у  домі  твоєму  наткали  красот?
Цей  ранок  безсніжний,  як  лезо  пекуче,  як  ніж  в  мені!..
Прокручую  вкотре  окремий  якийсь  епізод:

Неначе  навмисне  хтось  просто  ввімкнув  на  “repeat”*  його…
Здавалось,  доросла,  давно  вже  не  вірю  в  дива́…
Та  хочеться  ди́ва  –  простого,  наївного,  світлого,
Як  пригорщі  свіжого  снігу  за  крок  до  Різдва!..

[i]*Repeat  (англ.)  –  повтор.[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628947
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 19.12.2015


alfa

Звабливо пахла рута - м`ята…

                 

Звабливо  пахла    рута  -  м`ята,

Манили  далі  дніпрові́-

Удвох    так  легко  заблукати

У    свіжоскошеній  траві.

Сховався  місяць  -  вічний  сторож.

Затихло  все...  Спинився  час...

І  тільки  безсоромні  зорі

Всю  ніч  дивилися  на  нас.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509703
дата надходження 06.07.2014
дата закладки 19.12.2015


alfa

Елегія

[i]День  якось  знітився,  потух
Під  зливами  осінніми.
Спадає  ніч  на  мокрий  брук
І  обростає  тінями.
Твій  дім,  задивлений  у  сквер,
Балкон  з  каріатидами,
Зашерхлі  сутінки  портьєр.
В  кімнаті  хтось  ледь  видимий
Легенько  зі  щоки  сльозу
Змахнув  рукою  кволою…
А  з  вікон  тихо  ллється  сум,
Озвучений  віолою...[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606306
дата надходження 13.09.2015
дата закладки 18.12.2015


Luka

Туга

Чорні  вОрони
Та  й  по  світу  красному  
Тугу  рознесли.
А  браття-соколики
вітру  дожидаються.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629559
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 18.12.2015


Любов Матузок

Торкатися снігу – одне з подарованих благ…

Торкатися  снігу  –  одне  з  подарованих  благ,
м'яка    осторога  нових  несподіваних  рішень.
А    місто  -    мов  зала  концертна,  де  повний  аншлаг,
і  лиш  безквиткові  синички  злетілись  до  вишень.
Це  біле  чаклунство  навряд  чи  впіймає  iPad  ,
зимові  полотнища  душ  –  чи  ж    для  зору  та  слуху?
І  автор  найкращих  заметів  –  мосьє  снігопад
три  дні  без  спочинку  складає  роман-завірюху.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628349
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 14.12.2015


alfa

Дощі ідуть…

Вистукують  в  моє  віконце
Дощі  мелодії  нічні.
Чи  не  здалось  це?
Чи  не  сон  це?  –
Та  ні  ж  бо,  ні!
Вони  не  звичні,  не  буденні,  –
У  них  є  особлива  суть,
Бо  це  від  тебе
І  до  мене
Дощі  ідуть...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608668
дата надходження 22.09.2015
дата закладки 13.12.2015


alfa

А хмари уперто висли

[i]А  хмари  уперто  висли
Над  містом  і  вдень,  і  вночі,
Хоч  те  уже  й  так  розкисло
Від  цих  проливних  дощів.

Мов  примхи  чудних  аномалій,
Неначе  комусь  там  на  зло
Зациклене  небо  зухвало
Лило  і  лило,  і  лило…

Росли  в  дощовій  прогресії
Озера  на  місці  площ.
Все  місто  заклякло  в  депресії  –
Дощ![/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606728
дата надходження 14.09.2015
дата закладки 13.12.2015


гостя

Прошу - Її…

Освячено…  
Змальовано…  часів
клинопис…  плоть  від  плоті  з  глинозему.
Стоїш  на  чистій  лінії  світів,
на  перехресній  
   матриці    Едему…

Усе  –  тобі!..  
Ледь  чутний  спалах  крил…
І  шепіт  хвиль...  вода…  проси  –  що  треба!
І  Той,  який  таким  тебе  створив,
писав  тобі  шляхи
     і  дихав  небом.

Всміхався
міріадами  зірок…
І  сни  твої    ще  сонячно-полинні…
Де  кожен  вигин  тіла,  кожен  крок,
де  кожен  вдих  –  
   приречено-невинні.

Коли  дощі  
проллють,  як  із    відра,  
ким  станеш  ти  у  відчаї  й  жадобі?
(оту,  що  буде  
   взята  із  ребра…)
-  Що  просиш  ти  
   (по  образу  й  подобі?)
.......................................................

   -Її!
 (змістились  стрілки  циферблата)
-  Що  просиш  ти,  узятий  від  землі?
(а  завтра  –  біль,  і  кара…
 і  розплата…)
     -  Прошу  –  Її!  …......................

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622146
дата надходження 18.11.2015
дата закладки 09.12.2015


Наталя Данилюк

Кульбабова віхола

Боже  мій!-
кульбаба  одцвіла...
День  який-
пухнастий  і  погожий.
У  яку  ж  я  глиб  зими  зайшла,
що  відтам
вернутися  не  можу...

(Валя  Савелюк  "Теплий  сніг")


Віхола  кульбабова,  мов  сон,
Сніг  весняний  пухом  лебединим...
Дихаю  із  небом  в  унісон.
Хмар  шовкові  лагідні  перини

Облягли  топАзову  блакить,
Мов  лебідки  плесове  свічадо.
Теплий  сніг  кульбабовий  летить-
Шумовиння  піниться  над  садом.

Білим-білим  Всесвіт  замело,
Ніжне  диво  подихом  ворушу
І  пливе  кульбабове  тепло
У  дощами  викупану  душу.

Білосніжний  невагомий  німб-
Теплий  пух,  легкий  і  тонкорунний!..
І  сплелись  в  мережива  дрібні
На  долонях  вирізьблені  руни.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372859
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 07.12.2015