НАУМ: Вибране

Світлая (Світлана Пирогова)

Мне неизвестны планы Бога

Мне неизвестны планы Бога:
И сколько лет осталось жизни?
И какова моя дорога?
Какие ждут дела, сюрпризы?

Но знаю точно, прожила я
По совести, и мне не стыдно.
И в шторм моя плывёт ладья
И ангел рядом, не обидно.

Однажды выть хотелось волком,
И даже опускались руки,
И в сердце, будто бы иголки
Вонзались и терпела муки.

За годом год и боль, и радость,
Ни разу не упала духом.
Мне помогала Божья святость,
Делилась хлеба я краюхой.

Мне неизвестны планы Бога,
Но каждый день ценю всё больше.
Не важно изобилье рога,
Любимые живут пусть дольше.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750029
дата надходження 10.09.2017
дата закладки 10.09.2017

Роман Лілея

Вічная пам`ять

Вічная пам'ять! Вічная пам'ять, блаженне упокоїння!
Вічная пам'ять!..

Принесіть мені, мамо, на могилу травневі барвінки,
А я віттям черемхи вклонюся вам низько з Небес,
А ще про́шу я вас, замість тої червоної зі́рки,
Покладіть мені, мамо, простий православний наш хрест!

Коли в сірих пісках нас зненацька підня́ла тривога,
І, сипну́вши вогнем, вертольоти пішли на віра́ж,
Я вперше молився, звертаючись серцем до Бога!
Чом мене не навчили ви, мамо, бода́й Отче наш?

А як бій відлунав, і з смаглявим лицем офіцерик
Відкона́в на носилках, розплющивши очі ясні,
Я таємно від всіх штик-ножем змайстрував собі хрестик,
Хоч не знав достеменно, хрещений я, мамо, чи ні.

Принесіть мені, мамо, на могилу травневі барвінки,
А я віттям черемхи вклонюся вам низько з Небес!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748511
дата надходження 31.08.2017
дата закладки 08.09.2017

Роман Лілея

Пісня про сліпого хлопчика

Рожева кулька плаває в калюжі,
Під теплим до́щичком
Спочи́ли білі ружі,
І мов дівчатка роздягну́лись просто неба,
Та тільки сумно,
Що всього цього не треба
Сліпому хлопчику в вікні!

Для нього світ не є,
Він вас не знає,
Хіба що інколи голубка завітає
І криленятами обго́рне ті́льце кволе,
І проворкує йому те,
Що вам ніколи!
Сліпому хлопчику в вікні,

А вранці, як заже́вріє віконце,
Він просто сту́пить за вікно
І схопить сонце!
А буде сонця нам усім в той день чимало,
Але ніхто і не помітить,
Що не стало
Сліпого хлопчика в вікні,
Сліпого хлопчика в вікні...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749669
дата надходження 07.09.2017
дата закладки 08.09.2017

Валентина Мала

Відбулася Альфа і Омега

(пам'яті татка Муригіна Олексія Степановича,який прожив 87 повних років,присвячую.9 днів,як його нема)
***
[b]Відбулася Альфа і Омега[/b]
[u]Дав[/u] Всевишній, потім[u] взяв[/u] чиєсь життя.
Мислить про цінніше
в житті треба,
Бо немає часу вороття.

Жив на світі чоловік ,
ім'ям Олекса.
Вдачею він був
прямий,святий.
Близькі називали його Божий.
Правильний був ,чесний,
не земний.

В шахті працював він у забої,
Марганець завзято добував.
А діток було у нього троє.
Із дружиною він все перемагав.

Працював в Північному кар'єрі,
Був спеціалістом вищий клас!
Нині ж він відкрив небесні двері.
І зненацька всіх покинув нас.

З жінкою прожив шістдесят років.
Душа в душу,з гумором дружив.
Сильними були шахтерські кроки.
Рідними й сім'єю дорожив.

Царствіє небесне й світла пам'ять
Чоловіку,татку,дідусю.
Хай тебе в сім'ю небесну приймуть,
Від всіх рідних щиро попрошу…

Відбулася Альфа і Омега
[u]Дав[/u] Всевишній, потім [u]взяв[/u] чиєсь життя.
Мислить про цінніше в житті треба,
Бо немає часу вороття.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749455
дата надходження 06.09.2017
дата закладки 06.09.2017

Петро Корнійчук

Мы все когда-нибудь уйдём

* * *
Мы все когда-нибудь уйдём
В далёкий мир иной.
Земля пресытится дождём,
Туманной пеленой.
Великих тайн круговорот:
Листвы опавшей плед,
Бездонно синий небосвод,
Цепочка долгих лет.

У строгих жизненных начал
Есть высший Божий дар.
И смерть – единственный финал,
Хоть молод ты, хоть стар.
Услышать Истин звучный глас
Не каждому дано.
Одна попытка… только раз,
А человек –звено.

Откроют новые места
Идущие вперёд,
Не надо – с чистого листа,
Нас время не поймёт.
Под пылью стоптанных дорог
Отыщутся следы
Тех, кто любил и счастье смог
Постичь, средь суеты.

2017г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749327
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 05.09.2017

ХРИСТИЯНКА

Хто Ти?

Твої руки, Господь, для землі - це надія і сила,
Віра, щастя, любов й повне серце живої води...
Капітан корабля Ти, й водночас - високі вітрила,
Садівник для людей - щоб чекати хороші плоди.

Ти Учитель - щоб ми від Тебе научалися долі,
Щоб жили у Тобі, до Тебе за порадами йшли.
Прости Боже, що ми вже й забули, що Ти - справжня воля,
І з свого незнання не радієм, а просим "пошли"...

Ти не просто помер - Ти Всесильний, що звершив спасіння,
Оправдав і відкрив вузькі двері у звершений рай.
Ти Вода - щоб росло і цвіло в нашім серці безсмертне насіння,
Ти - дорога, ти - світло, путівник у незвіданий край.

Лікар, "зрадник", суддя, "богохульник" і вождь іудеїв,
Бідний тесля, вогонь, що запалює нові серця,
Без науки, та розум не рівняти з знаннями спудеїв,
Вічносущий, Живий, по правиці святого Отця...

Як збагнути усе? Боже мій, а Ти й є це "усе"...
Я люблю тебе! Так, як я можу лише полюбити.
Скоро літо в долонях нам осінні жнива принесе...
Дві дороги. Дві брами. І обоє для світу відкриті...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738105
дата надходження 16.06.2017
дата закладки 04.09.2017

Ярослав К.

"Читайте Біблію"

Я в Біблії, можливо, дилетант,
Не так вже й часто в ній знання поглиблюю,
Та ріже мені слух, коли сектант
В розмові видає: "Читайте Біблію..."

Цю фразу можна чути тут і там...
Розмови з ним бували чи не в кожного.
Дає вже волю він своїм вустам
В тлумаченні Святого Слова Божого.

На перший погляд, наче і нема
У фразі цій нічого аморального,
Але буває горе від ума...
Звернімось до закону кримінального.

Нам кажуть, що закон для всіх один...
Якби його читали всі однаково,
Тоді були б скасовані суди,
І зникли б прокурори з адвокатами.

Досвідчений злочинець той закон
Вже вивчив, як школяр -- табличку множення.
Хизуючись знаннями, мов, піжон,
Цитує всі статті в нім і положення.

Життя складне, і доленька лиха...
І ось, "знавець" закона знов за ґратами.
І де його дівається пиха?
Він радиться, звичайно, з адвокатами.

Собаку з'їв на цьому адвокат,
На захисті він спеціалізується.
Злочинець же в законі -- дилетант.
Нехай собі серед своїх хизується.

Священник теж, по суті -- адвокат,
А ми пред Богом є усі злочинцями.
В священника найбільша є із влад:
На сповіді серця робити чистими.

Священник є дороговказівник,
Що вказує нам напрямок до Господа.
І Біблію тлумачити він звик,
Духовний бо наслідник він Апостола.

А хто такий по суті є сектант?
Це той, хто відійшов від Церкви Божої.
Він -- ракова пухлина, він -- мутант.
Діяльність його є до нас ворожою.

Тому що головне в нього -- пиха,
І Біблію тлумачить він по-своєму.
Тримаймося подалі від гріха,
До секти не засовуючи голову.

"Закон, як дишло", -- кажуть неспроста.
Сектанти користуються цим впевнено.
Перекрутивши смисл слів Христа,
Блукають та ще й кличуть нас до темряви.

А Біблію читати -- то не все,
По ній іще повинні вчитись жити ми.
Хто Віру неушкоджену несе,
Для того двері Раю є відкритими.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737797
дата надходження 14.06.2017
дата закладки 04.09.2017

Ярослав К.

Бутафорія незалежності

"Не надейтеся на князи, на сыны человеческия,
в них же несть спасения..." (Пс. 145.3)

Територія окупована,
У боргах ми, як у шовках...
У багні засіли, панове, ми,
Економіка терпить крах...

Може, ми далеко від Господа,
І не чує Він нас згори?
...Тільки свято наше за розкладом,
Майорять ускрізь прапори...

Не зарано, браття, святкуємо?
Де та воля, свобода де?
Ми ж на два фронти ще воюємо,
Свято буде, як мир прийде.

Ми варягів кликали княжити,
То з Європи, з Москви князі...
"Так свої ж при владі,"- ви скажете.
А в кого вони при нозі?

Дві зіткнулися протилежності,
На шмати нас рвуть, наче пси.
Бутафорія незалежності...
Боже милостивий... спаси...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747499
дата надходження 23.08.2017
дата закладки 04.09.2017

Ярослав К.

Исповедь

Блаженни чистии сердцем, яко тии Бога узрят... (Мф. 5, 8)

...И тогда чёрно-белый рассвет обретёт свои краски,
А далёкое небо опять вспомнит цвет наших глаз,
Мы забросим подальше давно надоевшие маски,
Разъедавшие медленно щупальцами метастаз.

И тогда ледники наших душ потекут ручейками,
Глубину их не сможет измерить уже эхолот,
Из сердец, из-за пазух огромные вытряхнем камни,
И увидим, что Бог нас по-прежнему любит и ждёт.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749078
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 04.09.2017

ПВО

Та годі вже брехати!

Брехня, замішана на кривді
Століттями лилась на Русь,
Від зрадниці Москви-ординки,
Де хан монгольський мав улус.

Із кров’ю землю виривали,
Гібридна підлість в хід пішла,
Народ мільйонами вбивали –
Така історія була.

Коли ж Господь навів порядок,
І Україна розцвіла,
В Росії трапився припадок –
Знов руйнувати почала,
Бо Горбачов почав реформи
І курс на захід об’явив.
Такої свіжої платформи
Кацап не визнав і завив:

Швиденько з’їздом депутатів
Приймає суверенітет,
Щоб від Союзних «демократів»
Залежність вся зійшла «на нєт».

І так Совочок розколовся,
Не витримав, гнилий лантух –
По швах розлізся-розійшовся.
Згорів, мов вата, та й потух.
Та згодом знов брехня голосить:
На українців гне вину.
Та годі вже брехати! Досить!
Час припинити цю війну!
14.05.2017

https://ru.wikipedia.org/wiki/Декларация_о_государственном_суверенитете_РСФСР

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745494
дата надходження 10.08.2017
дата закладки 04.09.2017

Роман Лілея

Парадокс

Повзе, мов шаль, по полю сизий дим,
Жене огни́ще вітер що є сили…
Ніхто нам не стає таким чужим,
Як той, кого раніше ми любили!

Чомусь найбільша ненависть до тих,
Хто са́ме серця твого доторкнувся,
Та після при́страсних і тимчасових втіх,
Мов від непо́трібу, від тебе відсахнувся.

Не прагніть чужим серцем володіть,
Наші серця́ – це є світли́ці Божі,
І якщо любите, словами не кажіть,
Нехай про це говорять ваші очі!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748154
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 29.08.2017

golden-get

Моим друзьям поэтам, посвящается.

Читая прошлых лет - стихи поэтов.
Мы понимаем, что бесспорно правы все они.
Тут суть. И видим мы при этом,
Как чувственно писалось о Любви!

И беспокоит душу, их слова и фразы.
Так тонко все подмечено. И воображение наше жжет .
И дышим этими флюидами мы сразу.
От каждой строчки. И в нас поэт рождается. Живет.

Он в дружбе с Музой. Вот она порхает,
И точно как поэтам прошлых лет
Хорошие стихи поет, вещает.
Жизнь продолжается. Хандры и грусти больше нет!

И в чем то может мы поэтам классикам немного подражаем.
Возможно учимся у них - любить, творить.
И после каждого стиха написанного , вдруг мы замечаем,
Что очень любим мы с поэзией дружить.

Вот каждую черту природы понимаем
Мы в дуновении ветра, иль в магии небесных туч -
Живем. Любую мелочь подмечаем,
Поймав при этом бодрый ,теплый , нежный Солнца луч.

Поэтов-классиков читая снова, снова
Услыша между строк знакомый нам мотив.
Хотя написано давно. Но оно свежо и ново!
А нам не хочется уйти с заветного пути.

С пути читателя, мыслителя , поэта,
Философа , учителя, искателя чудес.
С большим желанием при этом
Хоть пусть на миг , но дотянутся до небес!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746796
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 19.08.2017

AleksKr

Благая весть…

Благая весть: кто против Тьмы восстал –
Воскрес, отдав себя за други,
Нет большей жертвы, над собой подняв хоругви
Любви и веры – смертью смерть поправ.

Очисти скверну льда с души скорей,
Свет Воскресенья напитает дали, веси.
От слов простых «Христос Воскресе!»
Пусть радостнее будет и светлей.

Тепло земле от пролесков-костров,
Поклоны бьют берёзы вдоль дороги,
И небо разговаривает с Богом
Церковным звоном, языком колоколов…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726754
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 17.08.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.08.2017

Георгій Федорович

Кінець буття

Чуєш як рипить
Вся земная вісь,
Що як трісне вмить
Наче старий віз.

Певно все злетить
Десь в космічну даль,
Де не можна жить
На великий жаль.

Люди нищать світ,
Де вони живуть,
Скрізь пустелі слід,
Де вони пройдуть.

Знищують живе,
Труять все навкруг,
Тихо смерть пливе
З ядерних їх рук.

Стогне світ й мовчить,
Тільки вісь рипить,
Як же люд навчить
Все живе любить?

Зійде ж нанівець,
Пропаде життя,
Вже тоді кінець
Людського буття.
14. 02. 98

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723239
дата надходження 13.03.2017
дата закладки 15.08.2017

Георгій Федорович

Віра, Надія, Любов

Я бачив як віру ховали,
Сльозинки ніхто не зронив,
Бо плакать гріхи не давали,
Безмовно це кожен робив.

А віра вмирала в задусі
В душі зашкарублій в гріхах,
І кожен зневіритись мусів,
Безвір`я пустивши під дах.

І віру сховали ми тихо,
Сльозинки ніхто не зронив,
В душі поселилося лихо,
І відчай усіх полонив.

Я бачив надію ховали,
Сльозинки ніхто не зронив,
Бо шляху до щастя не знали,
Безмовно це кожен робив.

Надія вмирала поволі,
Згасала у наших очах,
І ми підкоряючись долі,
Безвихідь пустили під дах.

Надію сховали ми тихо,
Сльозинки ніхто не зронив,
В душі поселилося лихо
І відчай усіх полонив.

Я бачив любов як ховали,
Сльозинки ніхто не зронив,
Бо ненависть люди пізнали,
Безмовно це кожен робив.

Вмирала любов від нестачі
Надії і віри в ці дні,
Бо гніву джерела гарячі
Згасили любові вогні.

Любов поховали ми тихо,
Сльозинки ніхто не зронив,
В душі поселилося лихо,
І відчай та гнів полонив.

Не стало на білому світі
Надії на краще буття
І віри у Божі завіти,
Любові - творити життя.

Так царство антихриста прийде,
Здичавіє люд на землі,
І сонце над нами не зійде,
Загинемо всі у пітьмі.
08.03.99

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726004
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 15.08.2017

Руденко Олекса

Про Анну Ярославну

Анну Ярославну* доньку Ярослава
Має захистити Київська держава!
Щоб москсель чи мокша** більше не брехала
Про зв’язки родинні на весь світ з Версаля!
Не було москви*** ще у той час, кацапи,
Не тягніть до Анни загребущі лапи!
Маєте ви нафту, діаманти, злато
І землі та лісу маєте багато.
А минуле нишком у слов’ян ви вкрали,
Бо своє до хана у орду віддали!
Катерина в ханстві не бажала жити –
І тому сьогодні ви не московіти!
Соромно було їй в ханстві царювати
І тому за правду почали вбивати!

*Анна (? - після 1075) 6 дочка великого князя київського Ярослава Мудрого одружилася 1049 (за іншими даними 1045 або 1051) року з французьким королем Генріхом І Капетом (1005-1060), син Роберта ІІ Побожного, який правив Францією 1031-1061 роках. Після смерті першої бездітної дружини Матильди (дочка німецького імператора Генріха ІІ) Генріх не маючи сина мав одружитися ще раз, однак не міг знайти собі пари в родинах європейських правителів, справа у тому, що церква категорично забороняла шлюби між родичами до сьомого коліна. Це одна з головних причин, які спонукали французького короля шукати дружину якомога далі від Франції. Сватали Анну у Києві група вельмож на чолі з трьома французькими єпископоми. Вінчання відбулося в Реймському соборі де коронувалися королі Франції. У подружжя було троє синів, старший семилітній Філіп після смерті батька, став королем Франції Філіпом І Капетингом. Анна залишалася опікуншею при малолітньому синові. З часом вона переселилася в замок у місті Санліс, де побудувала церкву і заснувала монастир.1062 року вона одружилася з графом Раулем ІІ Переном де Крепі і де Валуа (?-1074), прямим потомком імператора Священної римської імперії Карла Великого. Граф не розлучився з першою дружиною Альпорою Брабантською, папа римський оголосив шлюб з Анною недійсним, а Рауля відлучив від церкви. Після його смерті Анна вернулася в Париж і знову її підписи з'являються на державних документах поруч з підписом короля-сина. Остання згадка про неї датується 1075 роком.
** мурома, чудь, мокша це назви фінських племен із землі моксель, сучасної московії.
*** В 1272 році, під час третього перепису Суздальського населення, на території підвладній династії Чингізидів хан золотої Орди, онук Батия, Менгу-Тимур дозволив заснувати поселення москва. Але по Карамзіну москву заснували набагато раніше в 1147 році, для того, щоб з землі моксель зняти ханське та приписати їй Київське походження.
2.06.17р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736739
дата надходження 06.06.2017
дата закладки 14.08.2017

Георгій Федорович

Гетьмани

Де поділися гетьмани,
Сіра маса навкруги.
Щось не видно їх між нами,
Тож і гинемо з нудьги.

А були б у нас гетьмани
Жити стало б веселіш,
Одягнули б ми жупани,
З ворогами були б зліш.

Ми тоді вже точно б знали,
Що нам треба будувать,
І ні в кого б не питали,
Що нам треба воювать.

Ми б тоді всі згуртувались,
І не лаялись би ми,
Патріотами всі б звались,
Гоноровими людьми.

Ми б Вкраїною гордились,
Пощастило де нам жить,
Хай гетьмани б відродились,
Будемо усіх любить.
23.07.99

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746064
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 14.08.2017

Петро Корнійчук

Москва и Киев

* * *
Москва и Киев…. два патриархата…
Да только Бог на Небесах Один!
Так почему же брат стреляет в брата?
Кто Божий раб, а кто здесь господин?

Растет число взаимных оскорблений,
Кумиры в рясах к пропасти ведут;
Душа не примет ложных объяснений,
И справедливым будет Страшный Суд.

Мою страну пытаются на части
Порвать! – любые средства хороши!
Неужто миром правит жажда власти,
Раз мы ничем святым не дорожим?

Идет война жестокая, без нравов,
Сжигают села, рушат города.
Из-за кулис выкрикивают «Браво!» -
Кому-то в масть народная беда.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734209
дата надходження 20.05.2017
дата закладки 13.08.2017

Петро Корнійчук

Душа объята одиночеством

Душа объята одиночеством,
И мир давно уже чужой.
Но волшебства, по-детски, хочется,
С наивной призрачной мечтой.

Цепочкой годы улетучились,
Тревожат память голоса
Тех, кто ушел в края дремучие,
О многом не успев сказать.

Стараясь жить по строгим правилам,
Теряем близких, вдалеке.
Любовь страдания оставила,
Частичкой к звездам долетев.

Судьбы суровой испытания
Ведут к вершине осознания.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745886
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 13.08.2017

Валентина Володина

Какую выберешь Дорогу?

Тут дьявол с Богом борется,
а поле битвы - сердце человека.
Ф. М. Достоевский

Все в душе человека: и светлое,
и темное, и лишь осознав это, он
сможет сделать выбор, если не
убоится заглянуть в себя.
Т. Григорьева

У Дороги две стороны.
Какую выбираешь ты?
Одна - путь тьмы, Другая - Света!
Ждут обе твоего ответа.

Во тьму всех дьявол провожает,
А в Свет Господь сопровождает.
Но Бог и дьявол, Свет и тьма,
Все в Сердце! В Нем идет война!
Война за Душу, борьба за власть!
К кому хотите вы попасть?
Кто вам поможет победить,
Достойно Путь свой проходить?
Стань и подумай: куда идешь?
Взлетишь в конце, иль упадешь?
Никто ведь тризны не минет
И до конца Пути дойдет.
Ты слушай Сердце, размышляй,
И Путь свой к Свету выбирай.

P. S. Притча.
Дедушка учил внука:
- В Сердце у человека живут два волка.
Один волк злой, а второй добрый.
И они все время борются.
- Дедушка, а какой волк победит?
- Победит тот волк, которого будешь кормить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745538
дата надходження 10.08.2017
дата закладки 10.08.2017

Мирослава14

Послання Бога

Я послав вам послання
Через доньку мою і благаю я вас: схаменіться,
Як бажаєте жити ви в щасті, добрі,
Відкажіться від зла та наживи.
Вам зосталось для цього дуже мало часу.
Я прошу всіх землян: зупиніться!
Зупиніться ви всі та погляньте навкіл,
Що накоїли ви на Землі.
Це послання моє вже останнє для вас, люд Землі,
А не лише слов’янам.
Я закони вам слав у святому писанні.
Там писалося все для людей.
В нім я вам говорив голосами пророків
Про життя та про смерть,
Про добро і про зло,
Говорив і про щедрість,
Говорив про наживу.
Люди злі на землі,
Та змінили слова,
Замінили слова, для своєї наживи.
Розділили весь мир на царів та рабів,
Розірвали єднання зі мною.
І ви всі відійшли від Природи, від Мене.
Щастя бачите лише в грошах,
Ви погляньте навкіл,
Що зробили з святою землею,
Тою землею, що я створив для людей,
Для життя всіх у дружбі та мирі.
Я дивлюсь на вас всіх,
Я гнівлюсь, і я плачу.
Плач мій ллється дощем,
Гнів мій лине вулканом.
Зупиніться ви всі:
І бідняк і багач,
Зрозумійте помилки свої.
Зрозумійте ви те,
Що зробили ви кожен в своєму житті.
Ті помилки усі є причина страждань на землі…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745289
дата надходження 08.08.2017
дата закладки 10.08.2017

Мирослава14

Благодарю я, Бог, Тебя!

Благодарю я, Бог, Тебя!
За Слово Бога, что во мне.
Я есть лишь плоть, а что внутри,
То Свет и Слово от Тебя.
Ты мне сказал: бери пиши,
Что Я открыл тебе у Торе,
Сравни слова и покажи
Слепцам земли, что спят и ныне.
Кто хочет жить и чист душой,
Проснется сразу и увидит,
Что Я есть Бог, для всех один.
Я Бог, Всесильный - Слово Бога,
А ты сейчас все запиши и в мир неси…
Пришло уж время всем сказать…
Не бойся, дочь, и говори..,
Что мир Земли стоит на грани,
На грани гибели от зла, от крови пролитой,
Обмана, от грабежа сирот и вдов,
От войн, наживы, унижений…
Скажи всем правду обо всем,
Что я послал тебе в посланьях,
Не бойся, дочь, ведь я с тобой.
Я говорю через тебя…
Я вам послания всем слал,
И Слово Бога вам послал,
А вы его не понимали,
С ним Свет я Истины послал,
Но вы его отвергли снова,
Оклеветали и убили,
И Слово Бога исказили,
Пошли совсем путем другим.

Вы все ведь знаете давно,
Что всё зависит ведь от Слова,
Вначале было Слово Бог
И Слово было, ведь у Бога,
И Слово, Бог Послал для Вас.

И вот сейчас ,
В последний раз свое я Слово посылаю:
Пора вам всем остановиться,
Оставить все свои грехи,
Исправить все свои ошибки,
Пока есть время, а иначе
Вас ждет всех гибель…
А теперь, Я говорю,
Для всех землян без разделенья:
-Законы Я ведь посылал
Через пророков, Моисея…
Для всех одни…
Мои законы вы отвергли,
Законы пишете свои,
Мое творенье продаете,
Себе вы ложите в карман,
Те деньги, что наворовали.
Вы войны сами создаете,
Неся богатство для себя,
А смерть несете вы другим.

Но вы забыли об одном,
Что вы ведь все мои творенья,
И то, что все подвластны мне.
Сегодня я приму решенье
И смерть пошлю совсем другим,
Ее пошлю я тем, кто грабит,
Законы пишет не мои,
Кто Мать-Природу убивает,
Кто оскорбляет, унижает
Народы те, что я создал.
Я всех создал жить в единеньи,
Жить в мире, в ласке и в любви,
Жить в понимании с Природой.

Я блага всем вам посылал.
Но ваша жадность безгранична,
Она предела не имеет,
Она и есть причина зла…

Я все могу и вы, поверьте,
Ведь все вокруг подвластно мне.
Тепер проснитесь и решите:
Каким вам всем путем идти?
Идти вам всем к Свободе, к Свету,
К Любви и к Дружбе, к Единенью…
Иль к злу и гибели своей.

В Законе я Своем сказал вам:
Идите вы своей дорогой,
Живите там где указал Я
Еще отцам и дедам вашим:
Жить на земле корней своих,
Питаться соком лишь своим,
Быть тем, кем я вам изначально
Назначил жить всем на земле.
Я вам всем дал свои уделы,
Вернитесь каждый вы к корням.
Живите каждый в уваженьи,
Любви и радости со всеми.
Тогда Я вам пошлю все блага,
И помогу востановить
Все те развалины и села,
Природу-Мать я оживлю,
И Землю-Матушку Я снова
Одену я в ее наряд.

Прочтите Слово и поймите,
Кому вы молитесь сей час,
по чьим законам вы живете?
Остановитесь и верните
все то , что вы наворовали.

Пошли награбленное во благо,
Восстановление развалин
И очищение природы.
Еще есть время вам подумать
И сделать выводы самим:
Жить в единении с природой,
Со Мной и с Миром всем Живым
Или погибнуть безвозвратно
С богатством, злобой и обманом
Я все сказал, Вам делать вывод,
Принять решение быстрей,
Так как стоите вы у грани -
У края гибели своей.
06.01.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745543
дата надходження 10.08.2017
дата закладки 10.08.2017

Натта Лі

Мовчати словами уміють лише поети…

Мовчати словами уміють лише поети.
За долю секунди до зради присягу скласти,
А потім під стріли свої підставляти плечі –
На карту – життя, тільки б небу не дати впасти.

І знову летіти крізь вікна своїх ілюзій,
Щоб в тому моменті, де слава нависне роком,
Зірватися з мосту знедоленим псом-відлюдьком
І в мить перед смертю здобути блаженний спокій.

Мовчати словами уміють лише поети…
2010

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739562
дата надходження 27.06.2017
дата закладки 09.08.2017

Ірин Ка

Кома

Мовчати не можна афішувати.
Боятись не можна атакувати.
Повернутись не можна піти.
Лишитись не можна втекти.
Карати не можна милувати.
Вільно не можна силувати.
Плакати не можна радіти.
Тримати не можна впустити.
Воювати не можна миритись.
Рівно не можна відхилитись.
Повзати не можна літати.
Ненавидіти не можна кохати.

Ця ситуація всім нам знайома.
Долю коли вирішує кома...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733490
дата надходження 15.05.2017
дата закладки 09.08.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.08.2017

ПВО

"Не секта"

Як бачите, віршу уже більше року. Я не публікував його тоді, бо відбулися надзвичайні події у моїх стосунках з кількома тутешніми авторами, позиціонуючих себе друзями і патріотами України, але вчинками довівших діаметрально протилежне. Але слово лягло на папір - тому воно має лунати.

«Не секта!» - різко відрубав мені
Учений дипломований історик.
Він певен: світло тільки у вікні
І у Московських релігійних шорах.

«Бо – найчисленніша з усіх церков
Оця колони п’ятої підкова», -
Гадає, що «в калічєствє штиков»
Лежить у Бога Істини основа.

Шановний пане! Слухайте сюди:
Ви церкву сплутали із більшовизмом!
Бо Бог – не «в прєімущєствє орди».
Він дивиться на все крізь Правди призму.

Ви ж звикли до брехні. Ось і тепер
Реальний стан речей перекрутили:
Та ваша більшість – вся в ЛДНР
Злодійську сутність світу підтвердила.

І вся Ваша риторика оця
Кремлівськими рублями припахає
Від щедрого Гундявого отця,
Котрий про «блага» єресь нам впихає.

А українці знати мусять всі:
Оте МП не може благом бути.
Початок був у Київській Русі –
То ж знову треба в Київ повернути.

Московська банда служить сатані,
Руйнуючи єхидно Божу справу.
Чи ж треба розпинатися мені,
Чом сектою назвав її по-праву?

27.07.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745070
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 08.08.2017

Виктор Правденко

Автор письма к Богу - Богу, которого нет.

Автор письма к Богу,
Богу, которого нет,
Ищет свою дорогу,
С комнаты тёмной свет.
Где мой ответ, новый,
Старые мысли в прах,
Вот начинаю снова,
Вам же желаю благ,
Я на словах знаю,
Ну а без них, верь,
В окнах чужих ломаю,
Будет там дальше дверь,
Как без потерь, больно,
Дни тают, лёд бежит,
Вольно, скажу довольно,
Меньше напрасной лжи,
И не тужить, тише,
Гром среди бела дня,
Письма горят выше,
Солнечного огня...

8.08.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745242
дата надходження 08.08.2017
дата закладки 08.08.2017

Cre8_4_U

Просто хочется жить…

Просто хочется жить... Улыбаться случайным прохожим,
Не теряя друзей и мечты по пути в никуда,
Чтобы крылья свои не ломать о прокисшие рожи,
Тех чьей злостью пропахли проспекты в больших городах...

Просто хочется жить... не так... на бегу... в перерывах...
Не минутами нежности вырванных в прочем бреду...
Как же легче дышать на краю... на высоких обрывах...
Чем затянутым в омут, озлобленных лиц суету...

Просто хочется жить, просто хочется чувствовать сердцем...
Чаще видеть родных, любимой дарить поцелуй...
Просто хочется стать хоть на миг беззаботным младенцем...
Пой душа моя пой, о любви, и танцуй...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745094
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 07.08.2017

Елена Марс

Неизбежность (по стопам В. З. )

Навеяно стихами Владимира Зозули "Угол жизни"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744917#com3252661

Неизбежность - во всём абсолютно...
Не меняются жизни маршруты:
За рассветами - снова закаты,
Только - новые... новые даты...

Неизбежность - везде... и по кругу:
Заменяет живое друг друга,
Только время за деньги не купишь
И молитвы... Суёт тебе кукиш

Неизбежность - руки постаревшей,
Как и крыльев, почти что истлевших;
Неизбежность - нетвёрдого шага
И в глазах эта слёзная влага...

И на что не взгляни - неизбежность -
Как цветов проходящая свежесть...
Неизбежность - в зеркал отраженьи -
Как печально увидеть старение...

Неизбежность - во всём абсолютно!..
Даже память становится смутной...
Умирают со временем чувства -
И не больно уже, и не грустно...

Неизбежность - по кругу, по кругу -
Справедливо... и всем - по заслугам.
И ничто не изменится в мире,
Мир не станет ни уже, ни шире.

Необъятная мира безбрежность -
В этом тоже своя неизбежность...
И лишь смертный... у пропасти края -
Неизбежно, в конце, умирает.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745105
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 07.08.2017

Лепесток

Свято Миколая

Велике свято Миколая
Вся дітвора його чекає.
Навіть дорослі метушаться,
Чомусь в святкове всі рядяться.

У піднебессі зорі сяють,
Торочать їм небесні дзвони.
Всі янголи оберігають
Це славне святечко Миколи.

Дітки раненько полягали
Щоб вранці встати зпозарання
Ще й під подушку заглядали,
А дехто стежив Миколая.

А вранці сміх і здивування...
Коли приходив Миколай?
Адже не спав майже до рання
І все дивився небокрай.

Це свято радості й надії,
А для дітей здійснення мрії,
На вікнах із морозу квітки
Приніс Микола радість діткам.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709153
дата надходження 29.12.2016
дата закладки 07.08.2017

Лепесток

Сину присвячую

Князь Ігор! На пам'ять твою
Назвала я сина, дитину свою.
Ім'я те велике не дарма дала-
Я силу і мужність твою пререкла

Нехай мій пустунчик росте мов дубок,
Міцніє, мужніє мій ніжний росток.
Ви місяць і сонце, його збережіть,
Ви вітер і грози, йому поможіть,

Ви славнії люди, синочка навчіть,
Про славу, про волю йому розкажіть,
Про образ Ікара, великих мужів.
Щоб син мій на світі не дарма прожив.

Йому будь як батько, Великий Гермес.
Не дай волю гніву до нього, О Зевс!
О милий мій сину, ти будь як Антей,
Черпай свою силу і розум в людей.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466632
дата надходження 17.12.2013
дата закладки 07.08.2017

Любов Ігнатова

Я колись промину

Я колись промину, як минає осіннєє листя,
Як минають сніги, теплі леготи і первоцвіт,
Як мина колискова у тихій порожній колисці,
Як минають зірки, що завершують дивний політ.

Я колись промину. Що залишу на згадку про себе?
Материнську любов у якій променіє душа?
Вірші — бризки думок, подаровані милістю неба?
Росянисті сліди у пухнастих м'яких споришах?

Я колись промину. Все минає на нашій планеті.
Ви не плачте за мною, а краще співайте пісень,
Щоб душа моя вічна всміхалась щасливо на злеті,
Щоб летіла не в ніч, а у сонячний лагідний день...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697921
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 04.08.2017

Наталка Долинська

І буде все так, як пророчив великий Тарас!

Тривожно на серці, думки не спокійні рояться,
А з сходу новини: "Лютує ворожа арта"!
Рідненькі, хороші, ви тільки тримайтеся, братці,
Хай вас захищає молитва матусі свята.
Я знаю там страшно, від свисту осколків смертельних,
Здіймається в небо морозами скута земля,
І спалахи, спалахи, спалахи в небі пекельнім,
І знову в скорботі за дітьми країна моя.
Тривожно на серці, воно калатає набатом,
Знов чорною птахою звістка у батьківський дім.
Хоронить країна цвіт нації – мужніх солдатів!
А їм би ж ще жити… і діток ростити б їм всім.
Тривожно на серці, думки не спокійні рояться,
Там хлопці на сході, життям ризикують щодня.
Молю вас рідненькі, ви тільки тримайтеся, братці!
За вами Вкраїна, страждальна Вкраїна моя!
Я вірю, що жах цей так буде вже скоро… скінчиться,
І мир з ПЕРЕМОГОЮ знов повернеться до нас!
І в зраненім полі шумітиме злотом пшениця,
І буде все так, як пророчив великий Тарас!
Не буде біди, і не буде врага супостата,
І вільною буде навік Українська земля,
Діждуться синів неушкоджених мама і тато,
Так буде вже скоро, бо так не одна хочу я!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715963
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 04.08.2017

Наталка Долинська

Я великого всесвіту тільки піщинка

Я великого всесвіту тільки піщинка,
І жбурляють мене невблаганні вітри.
Та неначе уперта маленька травинка,
Крізь асфальт проростаю і рвусь до мети.

Я щодня перепони уперто долаю,
І нових перешкод розбиваю стіну .
Я образи всі кривдникам легко прощаю,
Намагаюся світу пізнать глибину!

На собі іронічні я погляди бачу,
Чи насмішку, чи осуд читаючи в них.
Я сміюсь як болить, а від радості плачу,
Та нікому своїх не віддам я доріг!

Хоч буває таке там каміння колюче,
І дощами із сліз поливає з небес,
Продираюсь крізь терни вперед я рішуче,
Вірю доля моя ще наділить чудес!

Вірю все буде добре, засяє веселка,
Ну, а як же інакше?! Я ж вірю у це!
І освітять дорогу мою феєрверки,
Розірву я тернове колюче кільце…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718467
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 04.08.2017

Наталка Долинська

Наш світ велике дзеркало буття

Наш світ велике дзеркало буття,
Що почуття людські відображає.
Кохання і ненависть, каяття.
Чого там тільки друже мій немає!

Ми бачимо в тім дзеркалі лиш те,
Що кожен з нас напевно бачить хоче.
Одним коханням дивним розцвіте,
А іншим люто злістю заскрегоче.

Усе що сіємо на грішній цій землі,
Нам бумерангом знову повернеться.
Та найстрашніші мабуть все ж мені…
Байдуже серце в кого в грудях б’ється.

Ми всі прийшли у світ цей не дарма,
Призначення своє тут кожен має.
Та є такі в чиїх серцях пітьма…
Що їх самих зсередини зжирає.

Наш світ велике дзеркало буття,
Що кинув в нього те і упіймаєш.
Це не байки, це правила життя,
Що ти посієш те і назбираєш.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744254
дата надходження 31.07.2017
дата закладки 04.08.2017

Наталка Долинська

Дай же Всевишній мудрості й терпіння

В безумний вузол зпутались дороги,
Я йду по них немов сліпе дитя.
Позаду і поразки, й перемоги,
Попереду незвідане життя.
І рішення якісь треба приймати,
Якби ж то знать, що буде наперед!
Де вихід, на у а де чавуні ґрати?!
В якій із діжок дьоготь, в якій мед?!
Куди іти, щоб менше гуль на лобі?!
Як розібратися хто ворог, а хто друг?!
Де вовк сховався у вівці подобі?!
Як душу заховати від наруг?!
Де відповідь на всі оці питання?!
В яких книжках їх можна віднайти?!
Я йду вперед під вітрів завивання,
Стараюсь оминати темноти.
Йду по камінні непорозуміння,
Надіюсь лиш на Бога і на себе.
Дай же Всевишній мудрості й терпіння,
Щоб зерна відокремити від плевел…..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744644
дата надходження 03.08.2017
дата закладки 04.08.2017

Ірин Ка

Клони

Тягнув самотньо потяг за собою клони,
В них безтурботно колихались клони інші.
На шиї в кожного посвідчення жетони.
У всіх однакові не кращі і не гірші.

Сидіння з пластику, такі самі бажання,
Усі до одного легальні, заводської збірки.
Зарядний пристрій для підтримки існування
Та видалений спогад що вони з пробірки.

І раптом, у одного збій в системі!
Йому хтось душу завантажив випадково.
Всі здивувалися бракованій нікчемі,
Тій що всміхалась світу гонорово.

Списати, щоб не каламутив воду.
Мерщій зам'яти випадок скандальний.
Смішний дивак один такий з усього роду
Вважавсь дефектний, був же унікальний...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744594
дата надходження 03.08.2017
дата закладки 03.08.2017

LubovShemet

Справжній друг

Справжній друг - це подарунок долі,
Однодумець твій і захисник,
Твій порадник і підтримка в горі,
В кожнім ділі добрий помічник.
З ним розділиш радісні події
Потиском привітної руки,
Як ніхто, тебе він зрозуміє,
І твої пробачить помилки.
Він слова на вітер не кидає
І доводить справи до кінця,
За спиною плітки не збирає,
Другу зовсім це не до лиця.
Він подзвонить, просто, щоб спитати,
Як твоє здоров'я, як діла?
Отакого друга треба мати,
Честь такому другу і хвала!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744286
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 01.08.2017

LubovShemet

Пшеничне поле

Послухайте пшеничне поле,
Його чудові голоси,
Коли весь простір, все довкола
В обіймах літньої краси.
Пташиний спів летить до неба,
Шепочуть стиглі колоски,
І тягнуть погляди до себе
Волошки, маки, сокирки...
Ти був у полі на світанку?
Тож поспіши туди скоріш!
В проміннях сонячного ранку
Як перед Богом ти стоїш...
Пшеничні хвилі, як на морі
Біжать в блакитну далечінь,
Ця велич вільного простору -
Зв'язок всіх наших поколінь...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744291
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 01.08.2017

Сіроманка

Ірина Вовк. "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА:За що ми хвалимо Сварга"

[b][i]Дощечка 11А
Хвалимо і С в а р г а , діда божого,
бо ж той єсть роду божеського
начальником і всякого роду джерело
вічне, яке тече вліті од крині своєї
і взимі ніколи не замерзає, і його
воду живлячу п’ючи, живимося, доки
не перестанемо, як усі до нього
відійдемо до лук гойних райських.[/i]
[/b]
[b]Словничок – потайничок[/b]

[b]Сварг,Сваро́г[/b] – бог Неба,сонячного вогню і місячного світла,
бог невидимого світу Нави.
[b]Го́йний [/b]– багатий, щедрий.
[b]Кри́ня [/b]– криниця.

[b]Сторінка – берестинка[/b]

[i]Солодка Молочна Дорога
веде до дідуся Сварога.[/i]
бог неба і місяцебог,
і божий прапрадід – [b][i]Сварог.[/i][/b]
Де хата багата – не вбога,
там хвалять [i]дідуся Сварога[/i],
хоч грізний, та праведний бог
всевладний[i] дідусьо Сварог[/i].
Б'є сяйво від місяцерога –
то день уродин у [i]Сварога[/i].
Як місяць повненький, без рога –
то настрій хороший в [i]Сварога.[/i]
Як темінь впаде, не дай бог,
то гнівно свариться [i]Сварог[/i].
Та гірше усіх засторог
огненно палючий [i]Сварог[/i].
Пустеля пуста і розлога –
то кара [i]дідуся Сварога[/i].
Як будете чемні, онуки,
[i]Сварог[/i] поведе вас [i]на луки.[/i]..
А луки ті гойні в [i]Сварога[/i],
[i]там навіть Молочна Дорога![/i]

(З [b]"Дощечкової читанки"[/b] для дітей за сторінками
"Велес-книги" (у рукописі).Рік написання - 1990)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744035
дата надходження 30.07.2017
дата закладки 30.07.2017

Елена Марс

Духовная связь

Возможно, судьба
не подарит им встречу,
Влюблённым сердцам...
никогда,
Тем самым любовь
предрекая на вечность,
Спасая её чистоту
от увечий...
- Любовь не уйдёт...
в никуда.

Она не уткнётся
в стену разногласий,
Похожих на холод
зимы.
Духовную связь,
не познавшую страсти,
Нельзя осудить за
иллюзию счастья.
- В ней нет ни греха,
ни вины.

Она не утонет
корабликом хрупким
В штормах кутерьмы
бытовой.
Она не почувствует
боль от разлуки -
Когда не держали
друг друга за руки,
Хотя и сроднились
мечтой...

Ведь всё, что влюблённым
порой остаётся -
Мечтать... Но мечта -
будто сон...
... Ни завтра, ни после
для них не вольется,
Одно на двоих
златоглавое солнце -
Свидетелем счастья,
в окно.

... А все же так хочется
ласковых взглядов,
Вплотную прижавшись
к плечу...
И пить, наслаждаясь
небесной усладой -
Нектаром живильным,
из райского сада, -
Любовь, не спеша...
по чуть-чуть...

... Бывает, судьбой нам
даруются встречи -
Где вечность любовь
молода...
В ней нет ни греха,
ни душевных увечий,
Она не горит
парафиновой свечью,
Хоть каплет слезой
иногда...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737332
дата надходження 11.06.2017
дата закладки 29.07.2017

Елена Марс

Донечці

Яскраве цього року, гарне літечко,
Бо ця твоя прекрасна перемога,
Ріднесенька моя, чудова дівчинко,
Відкрила у життя тобі дорогу...

Найперша перемога, люба донечко,
В подальших перемогах буде стартом...
Шляхів тобі легких, успішних, сонячних,
Бо ти, мій Скарб, життя такого варта.

Ти варта всього самого найкращого,
Й найкращого тобі душа бажає...
Нехай завжди з тобою будуть радощі,
Я їх тобі в молитвах наспіваю...

Пишаюся тобою, Сяйво мамине,
Пишаюся й люблю тебе безмірно!
Нехай твоє майбутнє буде лагідним
Й щоб поруч були люди добрі й вірні...

У всьому я тебе, розумна дівчинко,
Підтримаю завжди, моя дитино...
Нехай це урочисте гарне літечко
В душі твоїй квітує без зупину...

Бажаю, щоб було тобі підтримкою
Й кохання, щоб жилось тобі натхненно...
Я дякую тобі, моя дитинонько,
За те, що є ти, Райдуго, у мене...

Моя донечка сьогодні закінчила свій перший курс міжнародної кондитурії. Вона дуже любить готувати, любить кухню.
Колись вчилась готувати в мене, сьогодні я багато чому можу навчитись в неї:)
Вона обрала нелегкий шлях, але головне, що це саме те, чого вона хотіла.
З приводу цього й написані ці вірші.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738749
дата надходження 21.06.2017
дата закладки 29.07.2017

Елена Марс

В вере спасение…

Чёрные тени, по чёрным углам...
Кто вы, незваные гости?
Рано ещё мне делить пополам
Тело с душой на погосте.

Рано ещё этот мир покидать,
Я же совсем молодая.
Что же так горько мне, что же опять
Сердце болит и страдает?

Связаны руки... В кричащих стихах
Мысль дописать невозможно.
Всё, что держала я в этих руках,
Брошено мною безбожно.

Память с издевкой тревожит меня
Рваными кадрами жизни.
Там, где-то в прошлых утерянных днях,
Был в моём сердце Всевышний.

Был, да покинул. Видать я сама
В боли своей виновата.
Слева стена да и справа стена,
Где же ты, точка возврата?

Всё отобрала сама у судьбы,
Счастье своё изувечив.
Люди порой у гордыни - рабы,
Но и гордыня не вечна.

Как мне исправить ошибки теперь?
Дай ты мне, Господи, время!
... Пусть постучится в души моей дверь
Вера, даруя спасение...

20 февраля 2013 г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742830
дата надходження 20.07.2017
дата закладки 29.07.2017

Елена Марс

О, Господи, Боже, могу ли тебя попросить

... И снова знобит, словно в душу прокралась зима...
И тяжесть на сердце... как будто оно постарело...
Послать бы подальше куда-то Восток оголтелый!..
Мне так надоела восточная эта "тюрьма".

По кругу бегу - словно белка кручу колесо.
Конца не видать круговерти моей повседневной!..
... Устала, о, как же устала я , Боже, душевно!..
Судьба - бестолковый такой иногда режиссёр.

И плакать - не плачу. Иссяк этот слёзный ручей
И с ним будто у́мерло что-то в душе незаметно...
Вернуть, воскресить это "что-то" наверное тщетно -
Как тщетно вернуть себе тысячи прожитых дней...

... О, Господи, Боже, могу ли тебя попросить
О самом простом - о весне в моём сердце усталом?..
От счастья заплакать бы - завтра... Ведь это так мало!..
Ты знаешь, как хочется, Господи, сердцу любить?..

Любить... обнимая руками , глазами, душой
Заветное счастье, чтоб полностью в нём раствориться...
... Так больно... когда перевязаны крылья у птицы...
Лишь грустные песни поются у птицы такой...

... А мне бы взлететь! Да в объятия... прямо к нему...
И чувств нерастраченных силу ему отдавая,
Почувствовать - как от любви во мне жизнь воскресает...
И слышать как сердце в себя возвращает весну...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743891
дата надходження 29.07.2017
дата закладки 29.07.2017

Нея

Дарвін

Дурня ота еволюція.
Прогресує модерний тип.
Порушено конституцію –
Одягають у хутро риб.
Приставляють лисиці роги,
Клеять пір’ячко до зайців.
Ліпше висмикнуть комусь ноги,
Щоб не міряли острівців.
Шліфонути б окремим "фейса",
Та занурити у гіпноз –
Мовознавчі підлотні рейси
Не скасовані усерйоз.
Регресує занадто жваво,
(Дарвін маху у чомусь дав),
Наймиліша в світах держава,
Хтось за транші її заклав.
Не підводимось – на коліна,
Тихо будьмо, ні пари з вуст.
Киньте прапора – за поліно,
Щоб почулося хорди хруст.
Помилився великий Дарвін
Українці – "примати" клас.
Бабуїни йдуть віднедавна,
Аби правити серед нас.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585362
дата надходження 04.06.2015
дата закладки 29.07.2017

Петро Рух

Це не від Путіна до нас прийшла війна…

Це не від Путіна до нас прийшла війна,
Як не від Гітлера прийшла в колишній час.
Насправді в тому тільки наша є вина.
Не з закордону рушать війни всі до нас.

Ми просто нашого гріховного життя
Отак жахливі пожинаємо плоди.
І є у мене дуже ясне відчуття:
Безбожність наша довела нас до біди.

Безбожність — це причина кожної війни.
Єдиним нашим ворогом безбожність є.
Ніяких інших ворогів немає, ні.
Бог всім нам дав життя. Безбожність всіх нас вб’є.

Якщо не схаменемось врешті зараз ми,
Якщо не покладем кінець своїм гріхам,
Якщо не вийдемо з невігластва пітьми,
Від лютої біди не захиститись нам.

[i]Із циклу віршів 2014 року "Хлібне поле і неба блакить" www.PetroRuh.com/2014.html[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743800
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 28.07.2017

Іван Мотрюк

ЖІНОЧЕ СВЯТО.

Цьогоріч весна не зпізнилась,
До нас вона вчасно прийшла.
З зимою мабудь не сварилась
І свято жінкам принесла.

Вітаю дружину і дочку,
Мамусю і рідну сестру,
Жінок всіх , у кожнім куточку,
Вітаю Вкраїну свою.

Бажаю , щоб щастя рікою,
Весняною бігло до вас ,
Щоб завжди своєю красою
Втішали дівчата ви нас.

Бажаю здоров*я міцного,
Кохання палкого в житті
І сміху того запального,
Що радість приносить душі.

Хай сонце весняне промінням
Осяє дівочу красу,
А місяць ласкавим світінням
Дарує вам ніжність свою.

Я ще раз всіх щиро вітаю,
Бажаю , щоб в мирі жили,
Дівчата щоб завжди сміялись
Й ніколи не знали війни.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649952
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 27.07.2017

Іван Мотрюк

ЗАЖУРИЛАСЬ УКРАЇНА

Зажурилась Україна,
Україна-мати.
Зажурилось Чорне море,
Степи і Карпати.

Зажурилась ,сльози ронить,
Туга душу крає:
Кожен день в боях за волю,
Синочка втрачає.

Розгорілася на сході
Та війна проклята.
Гинуть хлопці молодії,
Сини-соколята.

Зажурилась,плаче.просить,
Спиніться --благає.
Та невже в вас супостатів
Матерів не має?

Чому мовчать,не голосять
І не б*ють тривоги?
Прокидайтась ,сивочолі,
Вставайте на ноги.

Не дивіться, як на крові,
Синів :ваших,наших.
Заробляють,всміхаючись,
Беручи найкращих.

Зажурилась -- бо не чують,
Чи бояться чути.
Страшно їм із колін встати,
Спину розігнути.

Подивитись правді в очі,
Вдихнути свободу,
Годі -- крикнути --знущатись
З простого народу

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743687
дата надходження 27.07.2017
дата закладки 27.07.2017

Борисовна

ТРІЙЦЯ

Бабуся горіховим листям
Зрання прибирає ікону,
В зеленій травичці обійстя,
Долівка, віконце, ослони.
До церкви вбереться в хустину,
У цяточку, білу новеньку,
Прохатиме Божого Сина
За мене, за батька і неньку.
Благатиме Духа Святого,
Щоб в злагоді жили сусіди,
І щоб подорожній дорогу
Не лаяв, куди він не піде.
І свічечку жовтого воску
Запалить Вітцю Пресвятому,
І безліч ретельних поклонів
Віддасть.
Й повернеться додому.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743642
дата надходження 27.07.2017
дата закладки 27.07.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.07.2017

Dema

Небрежные боги

Боги небрежны в деяньях своих,
Им равнодушны герои и судьбы
Пасынков грешной, забытой, ...земли
Им все равно... чему молятся люди.

Молятся богу наживы и злата,
Или верховному все божеству
И по молитвам... выходят расплаты,
Каждому взвесив по личном греху.

Там, как и здесь, ценится сила,
Там, как и здесь,... доброта не в цене.
Разуму там, ну и здесь... ведь могила
Только корона есть в голове.

Подлость и злоба .... Люди! Вы боги!
Все это есть в небесных чертогах.
Бъем, по привычке, к правде дороги,
И потеряли, себя... на дорогах.

Люди, как боги, небрежны в ответах.
Им, как и тем наверху, наплевать,
Что за стеною убогих чертогов,
Снова девиз "Разделить...отобрать".

Боги небрежны... грустно...поверьте.
Ну почему мы не спорим с богами?
Этой Землею вертим, .... как черти,
Шарик земной мы пинаем ногами.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741304
дата надходження 09.07.2017
дата закладки 27.07.2017

Dema

Со мною вечно все не так

Со мною вечно все не так,
То я герой, а то... дурак.
Ношусь и спорю... Всё пустяк
Ну, понимаете...дурак.
С наивной верою в людей,
И что дворцом вдруг стал барак
Вы заселяйтесь поскорей
Кричал наивнейший дурак.
Добро и зло не различал,
Добро прекрасно знает всяк
Он зло из душ все прогонял,
Такой вот глупенький дурак.
И пусть кричали в спину мне,
Чужих сердец всё знатоки .
Отмоет дождь зло на земле,
О том просили... дураки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739440
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 27.07.2017

Dema

Проказа

Каждый вечер,... зажженные свечи
Отражают стекла окне.
И гуляют безумные речи,
Будто тени, на пьяной стене.
В перекрестках обманчивых мнений,
Мы пугливо глядел в себя
Избегая, как прежде, сомнений,
И, как прежде, себя не любя.
Озираемся в страхах... осудят,
Эти строгие судьи... соседи.
Они судьи... ей богу,... не люди
А быть может, они же и цели.
Будто выстрелы, едкие фразы
Выжигали клейма на теле.
И не лечится сплетней проказа
Мы не люди... мы мнения цели.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741357
дата надходження 10.07.2017
дата закладки 27.07.2017

Dema

А нам позволено любить?

А вы себе позволили любить?
Молчать и тайно восторгаться
Слегка грустить... затем смеяться,
Но вот еще... при этом ...жить.

Что вы позволили себе?
Немного солнца... каплей дождь,
Ответы эха будто ложь.
Или признание... тебе.

Что вот, грущу, когда не слышу
Твои слова, пусть среди сна
Когда один, когда одна
Я это время ненавижу.

Пусть позволяю слишком много.
И пусть с насмешкою язвит
Судьба, что мною вечно бдит,
И говорит "пора в дорогу".

Еще даровано мне жить.
Я ненадолго, я вернусь,
Еще сотру я с строчек грусть,
Ведь мне позволено любить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742512
дата надходження 18.07.2017
дата закладки 27.07.2017

Dema

Люди не боги

Люди не боги.
Люди, пожалуй, получше...
Небесные недотроги,
Они, мне кажется скучны.
Ни мысли, ни развлечения
Они сумели измыслить
Одни ...одни поучения.
Туда не ходи... запреты,
Об этом не смей говорить.
Отдельные мухи, отдельно котлеты,
Попробуй-ка разделить.
И больше пусть будет покорность,
И спорить не смейте... ни, ни
И где потеряли гордость?
А кто потушил огни?

А люди? Плюют на запреты,
Запреты не нам... богам.
И где эти мухи? В котлетах?
Так это, простите, не нам.
Опять, опять поучения...
Мы разумом все понимаем,
Жизнь протекает, течение
Все от нас отбирает.
Нам некогда бится в поклонах,
Простите нас боги за это.
И жизнь, как спектакль в прогонах ,
И горести канули в лето.
Нам все хотелось попробовать,
Взлететь, не боясь упасть
И нам,... плевать на короны,
И честно... плевать нам на власть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743669
дата надходження 27.07.2017
дата закладки 27.07.2017

Н-А-Д-І-Я

Почитайте. Це цікаво. .

ДМИТИЙ КЕДРОВ. КОФЕЙНЯ, (1936 год)
[...Имеющий в кармане мускус
не кричит об этом на улицах.
Запах мускуса говорит за него.
Саади>

У поэтов есть такой обычай:
В круг сойдясь, оплевывать друг друга.
Магомет, в Омара пальцем тыча,
Лил ушатом на беднягу ругань.

Он в сердцах порвал на нем сорочку
И визжал в лицо, от злобы пьяный:
«Ты украл пятнадцатую строчку,
Низкий вор, из моего «Дивана»!

За твоими подлыми следами
Кто пойдет из думающих здраво?»
Старики кивали бородами,
Молодые говорили: «Браво!»

А Омар плевал в него с порога
И шипел: «Презренная бездарность!
Да *** тебя любовь пророка
Или падишаха благодарность!

Ты бесплоден! Ты молчишь годами!
Быть певцом ты не имеешь права!»
Старики кивали бородами,
Молодые говорили: «Браво!»

Только некто пил свой кофе молча,
А потом сказал: «Аллаха ради!
Для чего пролито столько желчи?»
Это был блистательный Саади.

И минуло время. Их обоих
Завалил холодный снег забвенья.
Стал Саади золотой трубою,
И Саади слушала кофейня.

Как ароматические травы,
Слово пахло медом и плодами,
Юноши не говорили: «Браво!»
Старцы не кивали бородами.

Он заворожил их песней птичьей,
Песней жаворонка в росах луга...
У поэтов есть такой обычай -
В круг сойдясь, оплевывать друг друга.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739101
дата надходження 24.06.2017
дата закладки 27.07.2017

Валентина Володина

Как и о чём писали ВЕЛИКИЕ!

Александр Сергеевич Пушкин

ПРОРОК

Духовной жаждою томим,
В пустыне мрачной я влачился, -
И шестикрылый серафим
На перепутье мне явился.
Перстами лёгкими как сон
Моих зениц коснулся он.
Отверзлись вещие зеницы,
Как у испуганной орлицы.
Моих ушей коснулся он, -
И их наполнил шум и звон:
И внял я неба содрогание,
И горний ангелов полёт,
И гад морских подводный ход,
И дольней лозы прозябание.
И он к устам моим приник
И вырвал грешный мой язык,
И празднословный, и лукавый,
И жало мудрыя змеи
В уста замершие мои
Вложил десницею кровавой.
И он мне грудь рассек мечом
И сердце трепетное вынул,
И угль, пылающий огнем,
Во грудь отверстую водвинул.
Как труп в пустыне я лежал,
И Бога глас ко мне воззвал:
"Восстань, пророк, и виждь, и внемли,
Исполнись волею Моей
И, обходя моря и земли,
Глаголом жги сердца людей".

1828г.

Алексей Толстой

Меня, во мраке и пыли
Досель влачившего оковы,
Любови крылья вознесли
В отчизну пламени и слова.
И просветлел мой темный взор,
И стал мне видим мир незримый,
И слышит ухо с этих пор
Что для других неуловимо.
И с горней выси я сошел,
Проникнут весь её лучами,
И на волнующийся дол
Взираю новыми очами.
И слышу я как разговор
Везде немолчный раздается,
Как сердце каменное гор
С любовью в темных недрах бьется.
С любовью в тверди голубой
Клубятся медленные тучи,
И под древесною корой,
Весною свежей и пахучей,
С любовью в листьях сок живой
Струей подъемлется певучей.
И вещим сердцем понял я,
Что все рожденное от СЛОВА,
Лучи любви кругом лия,
К Нему вернуться жаждет снова;
И жизни каждая струя,
Любви покорная Закону,
Стремится силой бытия
Неудержимо к Божью лону;
И всюду звук, и всюду свет,
И всем мирам одно начало.
И ничего в природе нет,
Что бы любовью не дышало.

1851-52г.

Георг Герберт

Когда впервые Бог наш создал человека,
Пред ним стоял сосуд весь полный чудных благ.
И Он сказал: "Пускай все блага мироздания
Исходят на тебя, невинный человек.
Пусть все они стекутся воедино."
И сила первая сошла на человека,
За нею - ум, краса, услада и талант.
И все почти раздав, Господь остановился:
Еще последний дар оставил Он на дне -
ПОКОЙ лежал нетронутым в сосуде.
И Бог сказал: "Нет, этот драгоценный камень
Я не отдам тебе в подарок, человек,
Иначе ты почтишь дары, покой в природе,
А не Меня, Создателя и Бога;
Природа ж с человеком проиграет.

Все прочие дары пусть он хранит и держит,
Но пусть он их хранит, не зная, где покой;
Пусть, будучи богат, он будет утомленным:
Желание отдыха толкнет к Моей груди
Того, кто не пришел, влекомый добротою."

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719533
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 25.07.2017

Валентина Володина

НЕЗАВИСИМОСТЬ - МИФ!

На нашей маленькой Планете
Не спрятаться и не укрыться.
Господь учил: "Станьте, как Дети!"
Есть шанс-спасение - Объединиться!

Вся Жизнь зиждется на Законе Взаимодействия
и Единства, опираясь на Закон причинно-следственных
связей.
Взаимодействуют и зависят друг от друга леса и реки,
небо и земля.
Человек взаимодействует с Природой - трудится и отдыхает.
Труд в Природе приносит человеку добрый урожай. Общаясь с
Природой, он наполняет Сердце блаженством, сливаясь с
с Ее Красотой, всеми Ее щедротами: впитывая Красоту рассветов и
закатов; купаясь и загорая, соединяешься с водой, солнцем и
песочком; умиляешься нежностью и яркостью цветов; наполняешься
радостью, играя с любимым котёнком или щенком.

ВСЁ СО ВСЕМ ВЗАИМОДЕЙСТВУЕТ!

Но если мы пытаемся идти против Вселенских Законов,
утверждая Независимость, то Жизнь нам показывает нашу
недальновидность и непонимание Её Законов, что влечет за
собой горе, беды, войны.
Благосостояние народа зависит от мудрости и нравственных
качеств руководителей страны.
Мирная жизнь целых стран или регионов зависит от амбиций
лидеров держав.
Все люди Земли ЕДИНЫ в статусе ЗЕМЛЯНИН!
Вся Жизнь подчинена ПРИНЦИПУ ЕДИНСТВА!

P. S. Мир - это сфера, центр которой повсюду, а окружности
нет нигде.
Блез Паскаль

В этом мире никто не независим. Всё, что существует,
зависит от причин и условий.
Всякая вещь в зависимости от другой, и вещь, от которой
она зависит, в свою очередь, не независима.

Будда

"Сказание о Раме* - это не рассказ об отдельной личности. Это -
история самой вселенной. Рама ОСУЩЕСТВЛЯЕТ ЕДИНЫЙ ПРИНЦИП,
объединяющий все сущее, Он заполняет собою пространство и
время.
Вся ЖИЗНЬ - это ЕДИНСТВО ПЯТИ ЭЛЕМЕНТОВ, ПЯТИ ПРИРОДНЫХ
СТИХИЙ : ПРОСТРАНСТВА-ЭФИРА, ВОЗДУХА, ОГНЯ, ВОДЫ И ЗЕМЛИ!
ЕДИНСТВО - это Принцип, который привлекает друг к другу враждебные
и несовместимые элементы природы, сообщая им при этом гармонию и
любовь. Эта пленительная сила притяжения, побуждающая к
взаимодействию, лежит в основе существования и жизни вселенной.
Такова сущность Принципа Рамы- Единства, без которого космос
превратился бы в хаос. Поэтому запомните навсегда: если бы не было
Рамы, не было бы и "панорамы", или вселенной."

"Сказание о Раме" (Поток Священной Благодати)
Шри Сатья Саи Баба

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743415
дата надходження 25.07.2017
дата закладки 25.07.2017

Світлана Віхола

Вчений

Я не тримаю пістолет,
І навіть позивних незнаю
Та я солдат у цім бою,
Я чітко виконать все маю!

А ворог підлий і лихий
Він дуло вправно наставляє,
Канцерогеном по руках
Акриламідом - обпікає.

Та я не здамся! Я стою!
Я вартовий на цій посаді!
Для тебе я життя знайду,
Ну а своє ... у Божій владі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671479
дата надходження 10.06.2016
дата закладки 25.07.2017

Олекса Удайко

НЕДОЛУГІСТЬ, ПАНЕ МАЧУЛО! (або дещо з етики і… поетики)

[i]З приводу однієї публі[b]квації[/b]*
(оригінал, із чого "розгорівся сир бір" можна
знайти при великому бажанні саме тут -
дивись розділ дискусія:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732316&pg=2#comments
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732316) - сам вірш[/i]

[youtube]https://youtu.be/rouTAXZuHNw[/youtube]
[i]«Пересичення чи недолугість?*

Весь світ сьогодні одягає вишиванку,
йому ж сомбреро й сарі подавай.
Це що, чергова звичка, забаганка,
чи переситились своїм, дідівським вкрай?

Не так давно самих себе ж боялись,
хто б знав, що нас чатує знов війна!
На рідній мові розмовлять стидались –
тепер гіркі плоди смакуємо сповна!

Дивіться люди, знову б не загратись
і не отримали новий голодомор.
Ще треба з Кримом і Донбасом розібратись,
та жалісливців вже лунає хор.

Одним набридли рідні вишиванки,
а інших нудить вже від шаровар.
Кричать „Амінь“ панове і панянки,
бо лицемірство зараз вже товар.

Сказав і свого слова не порушу,
хоча подібні й не по серцю мені чвари.
Погляньте пильно кожен собі в душу –
народ ми вільний чи овець отара?!

[b][i]Richter,[/i][/b] 08.05.2017
[/i]
[i]* Цей твір став наслідком (як вважає Ріхтер -[b] О.У.[/b])
полеміки відносно твору Олекси Удайка „Свічі скорботи“.»[/i]

[i][color="#043087"]Наші буденні «клубівські» справи інколи «облямовуються» істеричними, повними обурення і гніву викриками окремих, вельми поважних та шанованих панів з приводу своє незгоди з манерою письма чи мислення тих чи інших авторів. Так сталося і з паном-товаришем Мачулою з приводу твору під назвою «Свічі пам ‘яті», де Олекса Удайко, мовляв, проігнорував такі, на думку опонента, «патріотичні» (додам, широковживані) образи як вишиванка та інші атрибути української культури і побуту, а використав щодо черешні, що осипалась своїм цвітом, сарі – елемент індоєвропейської культури (до речі, історично спорідненої з українською) і побуду. Такої «крамоли» на українську націю не витерпів вельмишановний поет і "розразився" навіть гнівним пасквілем щодо тих, які у своїх творах використовують інші, не українські атрибути побуду та прикрас, як наприклад «сомбреро» (не тільки «злощасне» сарі), підозрюючи у відсутності в них достатньої дещиці патріотизму.

(Щоб не утруднювати пошуками цитованого «оригіналу», подаємо його на початку публікації як неоціненний епіграф!)

А ще обурює шановного опонента використання при викладі своїх думок і вражень слів, котрих він, бачте, не знайшов у підручному йому словнику… Як на мене, подібні «нападки» критикана нічого спільного з обґрунтованою критикою не мають, а нагадують дитяче пхикання суб’єкта, у якого відібрали чи не дали бажану іграшку.

Літературні суперечки були притаманні всім гуртам і спільнотам одного і того чи різних жанрів. Згадаймо хоча б дискурси серед українських літераторів початку радянської доби! Окремі з «диспутантів» оформляли свої «оригінальні» погляди, як і товариш Мачула, у вигляді своєрідних «памфлетів-мадригілів» слову – пародій, і гуморесок, а то навіть і відвертих пасквілів. .. Та то були професіонали…, на творах яких ми вчимося уму-розуму і по цей час. Ми ж тут аматори-ремеслюки, які мають окрім свого хобі ще й професії для заробітку на хліб насущний. Між тим, і для нас, любителів-графоманів, важлива древня мудрість: «Платон, ти друг мені, та істина дорожча» .

Так ось, про істину! В науці є такий нерушимий принцип: не відкривай америк, горе-колумбе, або не твори велосипеда, кулібін…. А коли вже щось у[b]чво[/b]рив, то зроби відповідне посилання (компіляція). Крадіжка чи «переспівування» ідей чи результатів без відповідного посилання жорстоко карається… забуттям недобропорядного автора… А як не цитують тебе, то не маєш і відповідного наукового іміджу… та нових наукових проектів. Відтак будеш вимушений іти на базар… торгувати «сёмками». Але то вже таке… Крайній випадок. І тут про відверту крадіжку ідей і фабул не йдеться. Я про інше, а саме: жоден автор, що поважає себе, не ризикне повторювати вже відомі істини чи образи! Бо мета науки – іти далі! Так і в поетиці: [b]не втори – твори…[/b]Твори (якщо можеш, звичайно) щось нове, оригінальне. Один (просто - до слова!) недолугий критик на мій вираз «осиковим листом втикаюсь… у щастя» («Дві лініі долі») дорікав мене за те, що я, не маючи патріотизму, в даному разі не використовую «український символ» - калиновим листом! Я його в своїй правоті так і переконав… Він кинув мене в чорний список, а відтак сором’язливо (надіюсь!) прибрав звідти моє ім’я… Я ж не викреслив його з білого списку то тих пір, допоки він сам не зник з цього некошеного ним поля парнасового… В таку, приблизно, халепу на цей раз вскочив і пан-товариш Олександр Мачула, публікуючи свій «дружній шарж» під назвою «Пересичення чи недолугість?». Благо, що знак питання поставив… даючи право вибору читачеві чи виражаючи свою невпевненість в сотвореному… Я ж вибираю, друже, перше – недолугість! Бо пересичення, як бачу, тобі, пане-товаришу Мачуло, не загрожує…

[b]Одним набридли рідні вишиванки,
а інших нудить вже від шаровар.
Кричать „Амінь“ панове і панянки,
бо лицемірство зараз вже товар –[/b]

вигукує Richter! Бідний Гедеон Ріхтер, взявся б за голову, почувши такі слова! Адже комерсант, як і його послідовник Байєр, швидко і з-не без користі для фармацевтики і своєї особисто розібрався б… як в українських вишиванках, так і «шароварщині» як напряму приниження значення українства в історії держави, яку ворожі Україні політики і «громадські діячі» типу Петра Толочка прагнули перетворити в бананову республіку, а українців-гопаківців-шароварників в ній – у «блазнів горохових». Та любимо ми, пане-товаришу Мачуло-Ріхтере, і вишиванки і шаровари як атрибутику українства і козаччини… Відтак не повторюємо як жупел щоразу і зі всякого і без всякого приводу (святиня ж!) всує! Ото ж: [b]не втори, а – твори…[/b] Творімо нові образи і неологізми, відкопуймо та відслідковуймо слово призабуте, яке ще не блищить яскравим блиском через словесну мішуру суржиково-канцелярської мови, якою , на жаль, все ще послуговуються багато хто з нас і тут, на цьому шанованому сайті під назвою «Клуб поезії».
Але Олексу у нелюбові до вишиванок ніяк запідозрити не можна. Це знає і мій шанований опонент! Бо де треба, там одягає він себе (маючи три такі одежинки різного фасону й кольору вдома) чи розкішну природу і її співців і цей народний витвір:

[b]Вже снігурі у крутих вишиванках
З ваз горобинових спогади п’ють …
В посвіт планети крокує не бранка –
Біло-криштальна божественна суть…
[/b]
Йдеться про вірш «Білі одежі», який сподобався і цитованому «памфлетисту»… Бо взяв же якось у своє «Обране» … Чи, може, пропустив цей катрен? Мо’, спішив і не прочитав наступний, який стосується більш вагомих, ніж «снігурові вишиванки», закономірностей поведінки природи і людини, у тому числі і нас усіх – мертвих і живих?

[b]Білі одежі сповідують люди,
Та не для кожного Бог їx дає –
За чорноту лиходіїв засудить:
Має панівне правління своє…[/b]

Дещо перефразувавши заключного катрена славнозвісного вірша вельмишановного візаві, хочеться як рефрен чи бренд для подальшої творчості кинути на суд читацький «основоположну» фразу нашої дружньої розмови:

[b]Сказав – й свого я слова не порушу,
і ні до чого нам тут зайві чвари...
Пильнуй, поете, кожен власну душу
й паси достойно дум свою отару!
[/b]
Тож не забуваймо і про почуття гумору, який так привітно, тепло і доброзичливо "скрашує" наше нелегке сьогодення!

Амінь, колего, пане, товаришу, друже!

З повагою…
до слова,

твій Олекса Удайко [/color]
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733006
дата надходження 12.05.2017
дата закладки 25.07.2017

Н-А-Д-І-Я

Л Ю Б О В Ь…

Л ю б о в ь...

Одно лишь слово, а волненье
Души, умеющей любить.
И двух сердец прикосновенье,
Кто чувством может дорожить.

Любовь... Нежней луча рассвета,
Влеченье ярче, чем закат.
Оно гораздо жарче лета.
Лишь, кто влюблённый, тот - богат.

Любовь.. не теплится в бездушье.
Она бежит от пустоты.
И вмиг, почуяв всплеск удушья,
Уходит прочь от суеты.

Любовь... Не терпит униженья,
Чужда предательству и лжи.
И вянет, как цветок, вмгновенье,
Когда цена Любви гроши.

Любовь - цветок из-под асфальта
Пробъёт ростками толщу льда..
И может ранить, словно скальпель..
Уйдёт внезапно никуда...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595787
дата надходження 25.07.2015
дата закладки 24.07.2017

Н-А-Д-І-Я

Один лиш Бог у нас суддя

Прекрасний світ у його барвах.
Не всім дано його відчуть.
Блукаєм часто у зигзагах:
Бажаєм вибрать вірну путь.

В житті не так-то усе просто:
Комусь пробачиш ти за все,
Не пробача життя лиш часто:
І кривдник відповідь несе.

Нехай не зараз буде, потім,
Час не сховає, не зітре.
Те, що топтав колись твій чобіт,
Не буде, ніби вже старе.

Ми ходим в церкву на прощення,
Та знову робим помилки.
Не буде тій душі спасіння,
Хто робить підлість потайки..

Бо Бог все бачить і все чує.
Один Він здатен всіх судить.
Він справедливість гарантує...
Хай не діждемось ми цю мить!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743278
дата надходження 24.07.2017
дата закладки 24.07.2017

Александр Ахимов

Бодрствуйте и молитеьс

[b]Бодрствуйте, бодрствуйте, бодрствуйте,
Тело грехами наполнено!
Молитесь, молитесь, молитесь,
Перед Владыкой смиритесь!

Читайте, читайте писание,
Даже когда испытание!
Вникайте, вникайте в учение,
Чтобы не впасть в искушенье!

Не оставляйте, не оставляйте, собрания,
Христа это напоминание!
Прощайте, прощайте, держитесь,
Ближних старайтесь, любите!

[b][/b][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743221
дата надходження 23.07.2017
дата закладки 24.07.2017

РАЙ - Рогуля Андрій Йосифович

ВИСЛОВИ, ЦИТАТИ І АФОРИЗМИ АНДРІЯ РОГУЛІ

ВИСЛОВИ, ЦИТАТИ І АФОРИЗМИ
АНДРІЯ РОГУЛІ

П.С. Після закінчення написаної передмови до моєї четвертої книжки “СВЯТИЙ ВОГОНЬ” о четвертій годині ранку я пішов спати, а в 10,00 я прокинувся і мав видіння, в якому побачив людину, яка сказала, що мене наказано убити.

Дізнавсь сьогодні, що мене наказано за правду вбити,
Щоб я не зміг для України і його мирянів жити….

Я не дозволю холуям знущання з рідного народу,
Ніхто не буде більше завдавати українцям шкоди.

Небесному Отцю я щиро вдячний і Йому – уклін
За те, що спільно мій народ Ми піднімаємо з колін.

Все, що написано мною буде і надалі в усіх моїх книжках, навічно. Все це буде зроблено.
Збудуться усі пророчі мої вірші, вислови, думки тощо...

В майбутні століття і тисячоліття ніхто не має права після мого правління причиняти моєму народові зло, чи запроваджене мною змінювати, чи змінювати устрій України.
Все, що буде написано мною надалі, має виконуватись повсякчас.

Одна буде в світі Християнська віра. Віра в єдину, святу, соборну й апостольську Церкву, і одна в Україні могутня сила – це народ…!

Наш Небесний Отець є справедливим суддею, що за добро нагороджує, а за зло карає.
Богом вибрана Україна і я – вибраний Божий слуга для спасіння людства.
Всі зміни в нашій Батьківщині мають бути тільки за велінням Господа.

Зійде на мене Божа ласка у Верховній Раді України, де омиюсь я Святим Вогнем,
І буде визнано цей день навічно в світі найсвітлішим і святішим днем…

Всі люди, що навернуться до Бога, – під моїм покровом…
Чистилище хмаринок й зміни будуть йти усі зі Львова.
І я дотримаюся даним Богу й Україні слова!

Ти пожалкуєш, щастя, що не вірила в мої слова,
Не сни я бачив зранку, а пророче це було видіння.
І як все це я мав тобі сказати, квітко польова,
Що я Месія Богом даний – для усіх людей спасіння...

Я усе сказав усім народам на землі, що мав сказати.
І надалі я лишень Отця творити маю волю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743051
дата надходження 22.07.2017
дата закладки 22.07.2017

Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)

А хто те знає, що то є душа. .

***

А хто те знає, що то є чужа душа..
Вогонь вона, чи шепіт хвиль прибрежних?
Чи та молитва, що Господь лишав,
Чи вітру дотик зорь необережний?

Чи склянка півпорожня та, чи – напіввщерть?
Торнадо в ній, чи твій богемний спокій?
Чи розтрощить усе нашкереберть,
Чи подарує світ тобі широкий...

Чи – білий крок зробив її пішак,
Чи чорною здалася королева?
З своїх лаштунків чисто-кришталевих
Щось може й бачив, та зробив не так?

А хто те знає, що то є душа..
Чи порятунок твій, чи крик німий?
Чи цілий світ, невидимий тонкий,
Чи вічний бій над прірвою ножа?

А хто те знає, що то є душа..

©Тетяна Прозорова

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742732
дата надходження 19.07.2017
дата закладки 20.07.2017

Теоретик

Основи поетики. Рима та її різновиди

Рима (нім. reim, анг. rhyme, франц. rime, польське rym, рос. рифма, від грец. rhytmos — узгодженість, сумірність) — композиційно-звуковий прийом суголосся закінчень, що має фонетичне і метричне значення, об'єднує суміжні та розташовані близько слова віршових рядків (починаючи з останнього наголошеного складу) для організації їх у строфи, впорядкування поетичного мовлення, його евфонічного римотворення. Так визначення рими подає "Літературознавча енциклопедія" (автор-укладач Ю.І. Ковалів). Подібні визначення є у книгах Галини Сидоренко ("Основи літературознавства", 1962), П. Волинського ("Основи теорії літератури", 1962), В. Ковалевського ("Рима. Римічні засоби українського вірша", 1965).
Найдавніші вірші були не римованими. Антична література використовувала риму в ораторській прозі та комедії, у віршах рими не було. У європейське віршування риму запровадили пізньолатинські поети (християнські гімни IV—VI ст., зокрема твори Августина Блаженного, Венанція Фортуната, папи Григорія Великого). У IX—XII століттях рима набула поширення у візантійській, давньонімецькій, давньороманській, києво-руській літературах. В епоху класицизму у XVII століття були спроби відмовитися від рими у зв'язку з тим, що її не було в античній поезії. Сьогодні співіснує римована і неримована поезія.
Рима найчастіше — це суголосся закінчень віршових рядків, рідше використовується початкова і внутрішня. Це явище звукове, тут збігаються не букви, а звуки. Рима робить вірш красивим, римовані вірші легше запам'ятовуються. Співзвуччя посилює зміст, емоційне і ритмічне звучання твору, надає йому музикальності. Рима виконує інструментаційну, строфотворну, стилістичну, евфонічну, семантичну функції. Талановиті поети постійно оновлюють свої рими. Вірші без рими називаються білими.
Закінчення віршового рядка називають клаузулою (лат. clausula — закінчення) — фінальна частина ритмічного врегульованого віршового рядка, починаючи з останнього, або константного, наголошеного складу. У випадку суголосся клаузули говоримо про риму. Для розрізнення рими і клаузули А. Ткаченко пропонує за старою термінологією виділяти 1-складову, 2-складову, 3-складову і т. д. На його думку, для рими ця кількісна характеристика не є актуальною, можна обходитися без характеристики рими з погляду наголошеності.
Частина вірша до клавзули називається корпусом. У залежності від місця наголосу в повторюваних словосполученнях розрізняють рими:
окситонні, чоловічі — односкладові — з наголосом на останньому складі рядка: добра — гра, коса — росa;
паракситоині, жіночі — двоскладові — з наголосом на передостанньому складі: опадають — літають, посуд — сосуд;
пропаракситонні, дактилічні — трискладові — з наголосом на третьому від кінця складі: чесності — чудесності, зоряна — зморена;
гіпердактилічні — чотирискладові — з наголосом на четвертому від кінця складі: насичуючись — перехлюпуючись, огниками — кониками.
За якістю співзвучності рима буває точною або глибокою, насиченою і неточною, неглибокою, неповною. Коли в словах, що римуються, збігаються всі звуки після останнього наголошеного — рима точна: благородний — народний. Культ чистої (точної) рими плекали "неокласики", не трималися точної рими поети "празької школи".
Рима, у якій співзвучність приблизна, називається неточною: лине — турбіни. Неточні рими поділяються на два підвиди:
1) рима-асонанс (співзвучні лише голосні): слова — німа;
2) рима-консонанс (співзвучні лише приголосні): кедр — кадр.
Відкрита рима — слово закінчується голосним звуком: літо — налити.
Закрита — слово закінчується приголосним: туманом — лиманом.
У залежності від кількості складів, які збігаються, розрізняються рими багаті, що характеризуються значною кількістю співзвуч у словах, які належать до різних частин мови, різних граматичних категорій: упокорив
— осокорів, і бідні (співзвучні останні голосний і приголосний): сівба — боротьба.
Усі рими можуть бути оригінальними (свіжими, оказіональними — від лат. оссаsіоnаlis — випадковий, індивідуальний) і банальними (затертими). Банальними є рими іменників, дієслів, прикметників, числівників, де римуються тільки закінчення, а кореня слова рима не заторкує. Банальною є рима, яка виникає внаслідок переліку однорідних імен або прізвищ: сонце — віконце, співають — вітають.
Одногрупна рима — римування однакових граматичних форм: прикметника з прикметником, дієслова з дієсловом: німа — голосна, рубати — дбати.
Різногрупна рима — римування слів, які є різними частинами мови: бою — мою, гармати — зламати.
Рівноскладова рима — охоплює однакову кількість складів: світи — борти.
Нерівноскладова рима — охоплює неоднакову кількість складів: розцвіло — було.
Омонімічна рима — римуються омоніми: "Діти, діти, де вас діти?!"
Каламбурна рима — побудована на каламбурі, на словах-омонімах, близьких за звучанням, але різних за значенням. Вона створює комічний ефект.
Коли знайомлюсь з твором я,
Дивлюсь спочатку на їм я:
Чи молодий це, чи мастистий,
Щоб знати — бити чи мастити.
(В. Дубовик)
Нарощена та усічена — рими з додаванням і відніманням звуків: дере — дерев, січень — січе.
Йотована рима — з нарощенням або усіченням й: імена — не минай, не куняй — на коня.
Анаграмна рима — однакові літери різні слова: шапки — шпаки, літо — тіло.
Тавтологічна рима - - повторюються слова у незмінному значенні: Роки молоді, поки молоді.
І день іде, і ніч іде.
І, голову схопивши в руки,
Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
(Т. Шевченко)
Коренева рима: веселка — весна.
Внутрішня рима — римуються слова в рядку: "Все йде, все минає, і краю немає" (Т. Шевченко).
Проста рима — римуються два слова: руки — круки.
Складена рима — в одну риму входить два-три слова: пророки — про роки, колисці — колись ці.
Рима-луна. Суть її у тому, що перше римоване слово є часткою Другого. Засіб рими-луни використовує М. Кузьменко:
Раз я в волості судився
З нашим сільським адвокатом,
Катом, катом, катом, катом.
З нашим сільським адвокатом.
Нас судили судді, вбрані
В сукні й чоботи сап'янці,
П'яні, п'яні, п'яні, п'яні...,
В сукні й чоботи сап'янні.
Джерело: http://pidruchniki.com/10981205/literatura/rima_riznovidi

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741931
дата надходження 14.07.2017
дата закладки 17.07.2017

zazemlena

Про футбол

Улітку, у вечірню пору,
Режим порушивши свій. бач,
Вся птиця із усіх околиць
Дивилася футбольний матч.
Ось і свисток з телеекрана.
Початок гри. Двір занімів.
Кому ж удача другом стане -
Чи для Гусей, чи Індиків?
Гуси свої - за них боліли,
За перемогу їм змагатись.
Серця болільників аж мліли -
Якби ж не дурень-коментатор!
Це ж треба так лементувати,
Весь смак гри звести нанівець?!
Але чогож тут дивуватись -
То ж коментатор -Горобець!
Сам кроки два не ступить - скаче.
У грі ж він всі моменти знає.
Цвірінька не про те. що бачить:
А футболістів лиш картає.
Про них читав десь у журналах
(Чи, може. навіть в інтернеті).
Смисл гри для нього - не в ударах.
(Мов інформатор у газеті).
Слова поради скрізь і всюди!
(Вуха закрий чи вимкни звук...)
Там стадіон гуде.як вулик,
Бо бачить м"яч, бо бачить гру!
Які моменти! Боже милий!
А Горобець своє лиш гне:
- Гусак не взяв.не звідти били,
Можливо. завтра дожене...
Програли Гуси...Птаству шкода:
Якби ж то інший гри кінець!
А все складалось ніби добре.
...Та нацвірінькав Горобець!

За гру багато вболіває...
Момент у грі...
А гол - вінець!
Про це хай Соловей співає,
А не цвірінька Горобець...

2003

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392451
дата надходження 14.01.2013
дата закладки 17.07.2017

Стяг

Дещо про життя

Життя – це спільна метушня святкова і буденна,
Різниця в ролях : хто яку обрав,
Та ще у грі на повсякденній сцені :
Хтось щось втрачав, хтось десь перемагав.

Життя – це спільний старт, різниця у дистанціях,
Та ще у тому, хто куди дійшов,
Куди добрався. До якої станції.
Що з себе втратив, що в собі знайшов…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742285
дата надходження 16.07.2017
дата закладки 16.07.2017

Анна Кулинич

Стань тим

І буде все: і радість, і любов,
І ніжність цих ромашкових цілунків.
Хоч би! Хоч би це був не сон!
І я нарешті цілою зосталась!

Як же я хочу! Боже, як я хочу!
На цей раз серденько не обпекти...
Прошу тебе... Я дуже тебе прошу:
Стань тим, від кого не захочеться підти!

01.06.2017
м.Гадяч

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742247
дата надходження 16.07.2017
дата закладки 16.07.2017

Оксана Дністран

Тату…

Тату, таточку, любий, я скучила,
Так давно не приходив у сни,
Я кружляю над горами-кручами,
Над верхів’ям красуні сосни,
Гелгочу і зову - хоч на хвилечку
Виглянь з хмар, із-під брів усміхнись,
Принесу в дзьобі миртову гілочку,
Пригорнусь, як бувало колись.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741661
дата надходження 12.07.2017
дата закладки 16.07.2017

Оксана Дністран

Муки творчості

На рими рвала площину
Та відривалася від плоті,
Частенько падала на зльоті,
Не врахувавши кривизну.
І скалився з верхів'я скал
На мене зверхності оскал.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741362
дата надходження 10.07.2017
дата закладки 16.07.2017

Бандура Ольга

НЕ ВЕРЮ

Не верю я чужим словам-
Они, как платье, в которое рядятся чувства;
Ну словно гость, пришедший к вам,
В наряд одет свой самый лучший.

А если снять с него наряд,
Да посмотреть внимательно на тело,
Окажется, красивое на первый взгляд,
Оно давно усохло и истлело.

И я хочу спросить вас, люди,
Кто даст мне вразумительный ответ?
Зачем мы о других по платью судим,
А сами голыми являемся на свет?

С годами мы слова приобретаем,
Стараясь заучить их наизусть,
Строчим их, штопаем, латаем
И пеленаем в них свою нагую суть.

А эта суть и есть сама природа
И то рациональное зерно,
Что нам даётся от рождения
Лишь в ней одной всегда заключено.

Вначале было слово? Может быть,
Я не берусь судить о том, что было раньше.
Но если слово обгоняло мысль -
То, значит, некуда спешить нам дальше.

Так, может быть, пора остановиться?
Мы, замолчав, богаче станем.
Недаром же в народе говорится,
Что слово - серебро, а золото - в молчаньи!

1997г

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742223
дата надходження 16.07.2017
дата закладки 16.07.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.07.2017

Соломія Мардарович

Точка

Як віднайти ту точку рівноваги?
Сьогодні знову відчуваєш
всю гіркоту людського дна...
А завтра змінюється все:
очікувані літери виводиш
з історії складних метаморфоз..
Так хочеться цю руку опустити:
але стискаю міцно я кулак.
Ще кроків п'ять і затанцюю із дощем....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669840
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 16.07.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.07.2017

Соломія Мардарович

щастя

Дитина біжить,
Зупинитись не може.
Від світу біжить ,
Від колотих ран.
Самотня , лишилась без тепла й любові.
І ножки біленькі вже стали чорніти .
А очі опухлі ,вже світла не бачать.
І стукає серце ,
Задишка триває.
Дитина невинна ,
Так доля на неї команду відала.
Голодне , самотнє ,
Нещасне ,сумне.
Лишилось на світі без крихти підтримки ,
нікому не потрібна дитина навіки.
А ми не цінуємо ту ласку і ніжність , підтримку , кохання і вірність – сім’я.
А тисячі душ вже не мають такого.
Дитина ,що лиш народилась на світ.
А ми все жаліємось на долю погану.
То ж що для нас щастя –тоді невідомо.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456271
дата надходження 24.10.2013
дата закладки 16.07.2017

Соломія Мардарович

Ніколи

Ніколи

Ніколи не роби, як кажуть люди.
Не всі всміхнуться чи потиснуть руку.

Хтось говоритиме скрізь зуби,
а інший просто вирве серце.

Потрібно вміти розрізняти
доброту людських сердець.

Тому що крила ти опалиш надто швидко,
а біль назавжди лишиться твоїм.

Час не лікує, не загоює нічого.
Він тільки мирить душу із сльозами.

Він змінює усе навколо тебе,
а ти вирішуєш ким бути.

Ніколи не роби, як кажуть люди.
Роби ,як знаєш – без крику голосу в пітьмі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669779
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 16.07.2017

Соломія Мардарович

Порозмовляй зі мною

Коли несамовито холодно й самотньо,
гаряче боляче і неймовірно тісно,
порозмовляй зі мною.

Коли цей чорно-білий світ до тебе обертається
спиною і забирає все, у що ти віриш,
порозмовляй зі мною.

Коли слова стають прозорим привидом сузір'я,
а ангел твій мовчить серед таємних вулиць ночі,
порозмовляй зі мною.

Коли тобі так хочеться втекти й не повернутись,
викликати ноту забуття і божевілля,
порозмовляй зі мною.

Порозмовляй зі мною й більше не зникай.
Цей дощ не вічний, а сонце вже давно зайшло.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742162
дата надходження 15.07.2017
дата закладки 16.07.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.07.2017

Викчер

Я арестант, я жажду воли,

Я арестант, я жажду воли, ругаю лень, на что- то злюсь,
Как пес домашний на приколе, с цепи-привычки не сорвусь.
Как надоели эти стены, их видеть больше не могу,
Бросаю в доме скуку, ссоры, на волю вольную сбегу.

Сбегу к Весне, к теплу и свету, к шуршащей зеленью листве,
И к золотистому рассвету с росой-слезинкой на траве,
Я упаду на косогоре, чтоб в небо синее глядеть,
И буду петь я в птичьем хоре, и в стае над землей лететь.

Бежать трусцой цветущим лугом, пусть травы хлещут по щеке,
Ловить, и отпускать на волю, кузнечиков в своей руке.
Тропинкою едва заметной, бесшумно я к реке спущусь,
И в гладь речную с хода, свечкой, я с головою погружусь.

Прекрасно утро, солнце светит, прохлада утреней реки
Пусть наготу мою заметит, лаская все мои грехи.
Свободен я на белом свете, и жизнь прекрасна и полна,
Прозрачный воздух утро метит, глубинный мир и тишина.

Я радуюсь своей свободе, я вольный пленник у природы,
И солнца утренние всходы я вновь и вновь хочу встречать.
Но солнце выше поднималось, звало домой, там ждут дела.
Там много их еще осталось, что отложил еще вчера.

Вдруг слышно пенье вдалеке, к реке идущего народа,
«-О дайте -дайте мне свободу, позор я свой сумею искупить»
Басисто пел в хмелю певец, чего с утра надумал пить,
И- тишине настал конец, кого обидела природа?

А солнце выше поднималось,
Пора домой, там ждут дела.
Там ждут загадки и вопросы,
Быт, суета и папиросы,
Там много их еще осталось,
Их отложил еще вчера.
Оденусь,
Быстро соберусь,
На цепь привычную вернусь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661472
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 16.07.2017

Викчер

Круги истории.

Много дел. Много тел.
Едок дым, горел и Рым
Так давно, - вспомнит ли кто?
Веками минувшими и каждый год,
Наш мир бурлит, - Водоворот….
Творцы истории законопатив рот,
Все всё видят, - никто не прозрел
Много дел…, беспредел.
Свободой пьяня – винят и меня,
И я их всех…… Есть общий грех!
Проспимся, осмотримся, перекрестимся,
Эх!!! Натворили ….
Много дел, много тел,
О чем сказал? Чего хотел?
Никто грешить ведь не хотел.
Среди лачуг –замок,
Новех и не ламок.
Наш путь один,
Будь ты бедняк иль господин
И кровь одна, цвета черешен...
Живой, убит, или повешен.
О чем сказал? Чего хотел?
Много дел. Много тел.
Едок дым, горел и Рым
Так давно, - вспомнит ли кто?

Много дел, много тел.
О чем сказал? Чего хотел?
Круги истории. Водоворот.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742160
дата надходження 15.07.2017
дата закладки 16.07.2017

Яна Бім

Суха ялинка

[url=""][/url]Суха ялинка – наче від голосок свята,
Стоїть в нас посеред кімнати,
Вона все бачила у нас й все знає,
Ну а тепер – навіки засинає.
На Новий рік нам сяяла не раз
І дарувала свій незабутній запах,
Сама раділа тисячам прикрас,
(Хоч знала, що піде все прахом...)
От на Різдво – слухала колядки,
На Щедрий вечір – дівочі голоси,
На Водохреща – вже минали святки,
І твого щастя відійшли часи...
... Є люди теж, як сяючі ялинки,
що у житті нам прикрашають свято...
А коли їм буває сумно-гірко,
Ми і не знаємо, і не помічаємо
як їх виносимо з свого життя,
й не розуміємо: як, коли і де, –
душу компанії втрачаємо... 24.01.2001

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394162
дата надходження 20.01.2013
дата закладки 09.07.2017

Яна Бім

Суха ялинка

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394162
дата надходження 20.01.2013
дата закладки 08.07.2017

Яна Бім

За ніч до літа

За ніч до літа,
за крок до мрії
душа воскресла
плека надію
теплом небесним
з їх чистотою,
зірниць вінчанням,
річок водою...
Хрестились трави
у перевесло,
зеленим барвом
Землю піднесло,
І ніг не чувши,
втекла надія...
за ніч до літа,
за крок до мрії. 30.05.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741178
дата надходження 08.07.2017
дата закладки 08.07.2017

Яна Бім

Добре сіялось, та не сходило

Добре сіялось, та не сходило –
Знай глушилося полином...
Мудре вічно дрібним виходило,
Вічним бути йому не дано.
Щось зламалося на генетичному,
Чи насіялося з полину?
Пробиває напруга статична –
Я не мудра, не добра... тону!
Топлюсь, вічним, бо, захлинаюся,
Не врятують – нема плоду... сама
зруйнувала рамки й обмеження!
...застереження не пройшла....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741176
дата надходження 08.07.2017
дата закладки 08.07.2017

Світлая (Світлана Пирогова)

Чому приваблює всіх тіло?

Чому приваблює всіх тіло?
Дивуюсь людям повсякчас.
Їм взять в полон його кортіло.
Невже це гострий вірус - сказ?

На душу зараз наплювати,
Що діється всередині?
Отак зухвало гендлювати -
Розпусті все відведено.

Не модна вже щирість почуттів
І світлих душ спорідненість.
У круговерті шалених днів
Зникає сутність - людяність.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740364
дата надходження 03.07.2017
дата закладки 08.07.2017

T-72M1M

ВЕРА

Устало тронулся состав от шумного перона.

"Спустя секунды,наконец умолкнут голоса.
До Белой Церкви* далеко,
И в тесноте вагона
Мне предстоит нелёгкий путь длиною в два часа.
Зато на Пасху навещу родную деревеньку..."
- я улыбаюсь мыслям вслух,
но в тот же самый миг
вдруг замечаю: на меня, напротив,со скамейки,
Глядят с блаженной добротой старушка и старик.
"Им лет по семьдесят.
Она,
наверное, болтушка,
А он угрюм и молчалив, как конь-тяжеловес.
Ну так и есть!"
"Христос воскрес!" - кивает мне старушка,
А я с улыбкой ей в ответ - "Воистину воскрес!"
В поездках дальних пара слов сердца людей сближает,
Когда в окне один пейзаж, а путь совсем не скор,
Глядишь, и мы уже втроём дорогу коротаем,
Ведя под мерный стук колёс неспешный разговор:

- Сынок,о чём расскажем мы сейчас уже не ново,
Но всё ж послушай стариков и сильно не серчай.
Мы с дедом ведь издалека: с деревни из под Львова,
Однако, пятый год уже с ним ездим в этот край.
На Пасху встанем, разомнём суставы помаленьку,
И помолившись вновь идём в далёкий переход.
Быть может, знаешь: "Деркачи"** - глухую деревеньку,
В ней есть церквушка - наших душ и чаяний оплот.
Наш православный храм.

- А что?
В местах, где вы живёте,
Неужто церкви не сыскать под золотом Креста?

- У нас в деревне есть свой храм, но нынче там в почёте
Порядки и закон людей, не помнящих родства.
По крови русских, но в душе - иуд и униатов,
Как только ирод влез на трон, так и пошло с тех пор:
Что ни попросят, всё дают им в качестве оплаты
За их измену.
Вот и наш
им отдан был собор:
В тот чёрный день они толпой вошли в ворота храма,
Его чертоги содрогнув потоком бранных слов,
Стальными прутьями прошлись по редким прихожанам,
Избили, до смерти почти, двоих святых отцов,
Столкнули их, как брёвна, вниз, по каменным ступеням,
Вопя, как черти: "Москалям у нас в церквах не быть!"

- Ну а милиция, а власть где были в это время,
Позволив мрази беспредел в святых стенах чинить?

- А что милиция, сынок?
Она была в сторонке.
Подумай сам: какой закон, когда уже давно
Иуды взяли власть, как пса, на поводок короткий?
А потому она стоит с чертями заодно.
Мы попытались храм отбить, да только мало толку,
Ведь против власти и стволов бессмысленны слова:
Милиция гнала нас прочь....
Дубинками....
Вдогонку
Звучало нам: "Эй, москали! СумА - вокзал - Москва!"
Наш православный храм теперь-
рубеж католицизма,
Паства забита и молчит, а батюшка седой -
отец Иван,
за русский дух приспешником фашизма
Тогда был выслан в "Деркачи".
Подальше, с глаз долой.
Сейчас к нему в который раз мы держим путь неблизкий,
В забытый храм, где речь его развеет в душах зло,
Усилит нашу веру в Русь, в её рассвет лучистый.
Ведь, как он говорит, сынок:
"Да, нынче тяжело,
И пусть гремит шабаш иуд (исправит их могила),
А власть отраву нам опять, как яблоко, суёт,
Но Русь живёт! Мы верим в то, и в этом наша сила.
Пока есть Вера, не умрёт во мраке тьмы народ.
Нам имя - РУССКИЕ! Наш дух - Побед великих ковка!
Мы устоим и зло сметём с лица родной земли.
Верь!Будет так.

Однако, вот и наша остановка.
Сынок, добра тебе. Прощай.
Ну, дед, вставай. Пошли."

***

Алел закат.
За горизонт
почти что солнце село,
Господь мир снова одевал в наряд ночных тонов,
А за окошком плыл пейзаж, в котором было небо,
Простор Земли, могучий лес и......
пара стариков.
С большим трудом они брели вперёд по тропке серой,
Бежавшей змейкой посреди чернеющих полей,
Но видел в слабых их телах я Божью силу - ВЕРУ
В Святую РУСЬ, её звезду и праведных людей.

Белая Церковь* - город в Киевской области;
Деркачи** - несмотря на реальность истории, название села вымышленное, поэтому возможное совпадение случайно.

А.С.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=103353
дата надходження 17.11.2008
дата закладки 07.07.2017

T-72M1M

СВЯТОЙ

Я не знал ничего про того капитана…

В «Лагерь смерти»* под вечер его привезли:
На руках и ногах перебиты суставы,
На лице длинный шрам, маскхалат весь в крови.

Нас нарочно тогда из зинданов «подняли»
Посмотреть, как его изобьют всей толпой.
«Может кто-то надумал бежать? А? Шакалы?
Так глядите.» - острил полупьяный конвой.

Мы смотрели.

Они, кто как мог, парня били,
То дубьём, то прикладами, в голову, в грудь…
Он, сжав губы, молчал. Это «чехов»** бесило:
«Федерал, ты - немой? Нет? Скажи что-нибудь.»

Через час солнце село за дальней горою.
Палачи ослабели.
«Эй, вы, впятером!» - нас окликнул один –
«Ну-ка резво «герою»
Подготовьте могилу, а мы отдохнём.»

Мы копали под мушками трёх автоматов…..

Парня кинули в яму. Один ваххабит,
Улыбнувшись, сказал: «Если станешь нам братом,
Сердцем примешь Аллаха, то он пощадит.»

В тишине сухо щёлкнул курок пистолета.
Капитан, глядя прямо в нацеленный ствол,
Сплюнул кровью и глухо сквозь зубы ответил:
«Говоришь: «пощадит»… Да пошёл, ты, козёл.»

А потом….
Сняв людские обличия, звери
Рвали парня на части у нас на глазах.
Он же… лишь усмехнулся на долю мгновенья
И погиб так, с улыбкой на бледных губах.

***

Мы его хоронили в лесу, за селеньем.
«Шевелитесь, шакалы!» - орал нам конвой,
Но у края могилы вдруг встав на колени,
Пожилой «заключённый» промолвил: «СВЯТОЙ…»

Прим.
* "Лагерь смерти" - в 1996г. следственный изолятор Департамента госбезопасности Чечни у селения Старый Ачхой;
** "чехи" - боевики незаконных вооружённых формирований Чечни

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250273
дата надходження 28.03.2011
дата закладки 07.07.2017

T-72M1M

Храм

Над рекой утро стелется белым туманом,
Простирает рассвет длань над спящей землёй,
Над зелёной дубравой, над полем и…. храмом,
От людских глаз укрытого глушью лесной.
Неказист этот храм: с виду – просто избушка,
Грубый сруб, почерневший за давностью лет,
Островерхая крыша и крест на макушке,
Да живущий при храме седой дряхлый дед.
Сколько лет старику - мраком тайны покрыто,
Только каждое утро он с первой зарёй
Обращается к Богу с короткой молитвой
За природу, за землю и весь род людской:

«Боже, дай каждой твари, под небом живущей,
Чтобы было ей каждый день есть что и пить,
Пропадающим дай малость участи лучшей,
Остальным – просто сил для того чтобы жить,
Милосердия дай и добра обозлённым,
Слабым телом дай встать, а глупцов – вразуми,
Огради от невзгод мир, тобой сотворённый.
Боже правый, спаси нас всех и сохрани.»

Жизнь идёт, ходят люди к церковным порогам
Попросить старика каждый день много лет,
Чтоб замолвил словечко за них перед Богом
Или выслушал просто и дал свой совет.
И отказом старик никогда не обидит,
Не попросит за труд ни даров, ни наград.
Но однажды пришёл в храм известный политик,
«Сильный мира сего», бизнесмен-меценат,
И сказал старику: «Я был долго в дороге.
В эту глушь, в этот лес ехал ночью и днём.
Говорили мне люди, что знаешь ты много,
Вот хочу я тебя распросить кой о чём.
Вобщем так: я пашу, как ишак, год за годом,
А удачи в делах - с гулькин нос. Почему?
Я на деньги свои храм построил народу,
Высоченный такой! Не чета твоему.
Каждый день в нём молюсь перед образом Божьим,
Соблюдаю обряды, на службы хожу…..
Почему же Господь мне никак не поможет,
Не призреет меня, ведь немного прошу?»

«Люди тешатся самообманом порою» -
Сухо молвил старик олигарху в ответ.
«Говоришь, ты храм Божий построил народу,
Только проку в том храме, коль в нём Бога нет.»

Перебил олигарх: «Я к тебе шёл с поклоном,
Ну а ты, видно, сбрендил здесь, в чаще лесной.
Как же «Нет Бога в храме»? В нём только иконы
Стоят больше, чем вся твоя церковь с тобой!
Я на паперти нищему брошу монету,
Не пройду равнодушно, взгляд не отведу,
Люди ходят в МОЙ храм, а ты: «В нём Бога нету»!
Если так, докажи мне свою правоту.»

Усмехнулся старик: «Так бывает, что кто-то
Ценит глянец, не видя под ним гниль и тлен.
Да, ты делал добро, но с холодным расчётом,
Что и люди, и Бог дадут что-то взамен,
А иной человек, будь хоть трижды он нищим,
Если ближнего лихо беда закружит,
Ничего не попросит, награды не взыщет,
А поможет тому по веленью души.
Глянешь в очи ему, и по ровной дороге
Попадёшь в дивный храм красоты неземной,
Говорит напрямую в нём праведник с Богом
И не нужен посредник ему никакой.
Вот и ты храм найди. А красив он и светел,
Иль уродлив, иль вовсе и нету его –
Сам в себе разберись….»

«Стоп!» - политик ответил.
«Всё не то говоришь ты старик! Ох не то…»
Резко встал и ушёл, хлопнув дверью с досады.
Сев в машину, рванул, будто сам был не свой.
И бросали вослед удивлённые взгляды
Люди, шедшие в храм по дороге лесной,
Видя, как мчался джип в даль куда-то, где тучи,
Горизонт превращали в сплошной серый дым,
А по храму скользил яркий солнечный лучик,
Отгоняя грозу лёгким танцем своим.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349156
дата надходження 09.07.2012
дата закладки 07.07.2017

T-72M1M

Помните!

Посвящается "новым героям самостийной украины"

В шаге от костра сидит девчонка,
Рядышком с теплом, а вся дрожит.
Может показаться, что негромко
О своём о чём-то говорит.
Ей на вид тринадцать. Как тростинка.
На спине полоски свежих ран,
Плечико обвязано косынкой,
А на тельце рваный сарафан.
Все глаза иссушены слезами,
Горем сверлят нас из под бровей,
Губы режут страшными словами,
Нам рассказ про нелюдей-зверей…….

***
Мы её случайно отыскали.
Впрочем, нет: она прибилась к нам.
Наши роты рейды совершали
В эти дни по западным лесам,
Зачищали дальние селенья,
От нацистской разной шантрапы,
И девчушка ночью, как виденье,
На костёр пришла из темноты,
Словно тень возникла перед нами,
И схватившись за руку мою,
К ней припала влажными губами:
"Пан военный, Богом Вас молю!
Там они, в деревне. Защитите!
И за батько с мамой Вы сполна
Демонам свирепым отомстите...."

Мы её пригрели у костра:
"Погоди-ка, милая. Покуда,
подкрепись, а то глянь, как худа,
А потом расскажешь: кто, откуда,
Как в лесную чащу забрела?
Ведь ближайший хутор, это точно,
Километров десять на восток,
Не пройдёшь к нему по лесу ночью....
Отдохни ты, девочка, чуток,
Без еды, ведь знаешь, не житуха...."
- ей без злого умысла сболтнул
Самый молодой из нас - Андрюха,
И тарелку с МЯСОМ протянул…
А девчушка...телом задрожала,
Потекли слезинки с детских глаз,
Вскрикнула, и деревцем упала
У костра на землю промеж нас.

***
«К нам в село они вошли без боя,
Три десятка, утречком, вчера,
По деревне шли походным строем,
На груди у многих ордена,
С виду наши русские солдаты,
На пилотках звёздочки горят....
А в руках то - вражьи автоматы
И на мове чётко говорят.
Поздно мы про то сообразили,
Заползли гадюки в отчий дом.
Коммунистов сразу перебили,
Расстреляли просто. А потом....
Понеслось у демонов веселье -
Жуткий смех, стрельба и пьяный лай,
Вихрем смерть носилась по деревне,
Собирая жизней урожай.
Кузнеца с женой у сельсовета
Убивали трое палачей,
А затем поймали скопом где-то
Пятерых их маленьких детей....

Нету им названья после.....
Твари!

Заперев детишек в старый дом,
Подожгли… и лыбясь наблюдали,
Как их жертвы "плавились" живьём,
Ну а сами, пьяные от водки,
Продолжая, будто кони, ржать,
Меж собою в споре рвали глотки,
Как ещё «советы» наказать.

Мой отец... Он не был коммунистом,
Ни поляком не был, ни жидом,
Он пахал в колхозе трактористом,
То бандитам виделось клеймом.
Потому его и мать убили:
Посредине солнечного дня,
Их штыками к полу пригвоздили.
Отдохнув, взялись и за меня.

Не могу сказать я это...
Больно...

Нож касался горла моего,
Вдруг один оскалился: "Довольно!
Мы ж не звери. Люди! Не дерьмо!
Хай живёт во славу Украины!
Полюбуйтесь, хлопцы, как мила,
Нарубите лучше ей свинины,
С голодухи чтоб не померла,
И в убийстве надо помнить меру,
И в борьбе с вражиною за кров.
Помолись, малАя, за Бандеру.
Ну! Рубайте, хлопчики, скотов....»

Время шло, жестоким диким плясом:
Стук и кровь…. И больше ничего.
На столе горой лежало МЯСО,
МЯСО!!!!!!
с тела папки моего…….»

***
От рассказа в жилах кровь застыла,
А в глазах - нежданная слеза,
Только вот, ни в ком из нас нет силы
Посмотреть той девочке в глаза.
В них смешались в безголосом крике,
Воедино: смертный приговор,
Горе, боль, чертей и Бога лики,
И ещё – нам всем немой укор.
Мы сидим, сжимая автоматы,
Стиснув зубы, слушаем её....
"Ты прости нас. Знаем: виноваты,
Коли ныне здравствует зверьё.
Потерпи.
Тех гнид за преступленья
Мы прижмём в их схронах до зари,
И поверь, не будет им прощенья!
Говори, родная. Говори....."

***

P.S.

В полумраке киевской квартиры
Я, с простой молитвой на устах,
Вспоминаю той войны картины…..
Слёзы снова стынут на щеках
В час, когда толпа ревёт в экстазе,
Принимая варварский парад,
Молодых и постаревших мразей,
В свете чёрных бюргерских наград.
Легион измены и наживы,
Им неведом острый кол вины….
Вновь шагают в сердце Украины
Сатаны и свастики сыны.

Потому молю я Бога ныне,
На колени встав под образа:
«ПУСТЬ УЗРЯТ ТУ ДЕВОЧКУ СЛЕПЫЕ,
И ХОТЬ РАЗ ПОСМОТРЯТ ЕЙ В ГЛАЗА…»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604779
дата надходження 06.09.2015
дата закладки 07.07.2017

T-72M1M

Чурка

Для властей он – мигрант из «какого-то ……стана»,
«косоглазый» и «чурка» - для всех остальных,
далеко не юнец, но не слишком и старый,
чтоб «пахать» вдалеке от семьи и родных.
Он – всего лишь пятно в городском колорите
многих сотен рабочих спецовок и роб,
существующий в сером, пустом лабиринте
захудалых дворов и бетонных трущоб
где-то между работой в помойной клоаке
и ночлегом в «хрущёвке под снос» на полу,
безнадёгой и дружбой с бездомной собакой,
каждый вечер хозяина ждущей в углу
и мечтающей, как он вернётся усталый,
приласкает её, и откинув потом
крышку кем-то забытого в доме рояля,
будет снова играть для неё перед сном,
как волшебные звуки «весенней сонаты»,
отражаясь от звёзд, в установленный срок
возвратятся обратно, как в детстве когда-то
обретённой надеждой на лучший итог.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740921
дата надходження 07.07.2017
дата закладки 07.07.2017

Svitlana_Belyakova

Я, як i будь-яка iнша Людина…

Я, як і будь-яка інша Людина,
займаю Своє місце у цьому Світі.
Відчуваю, що допомога
приходить від предків,
навіть тих, хто давно відійшли
у Світ Інший.
Межі моєї свободи
не безмежні,
залежать від моїх можливостей,
не переоцінюю їх,
я - здорова людина,
а не псих.
Зараз, не по-моїй волі,
відкриті Двері в Нове Життя,
немає валізи набитої доверху
старими і безглуздими речами,
переходжу цей невидимий рубіж
між минулим і майбутнім,
борючись зі своїми примітивними мріями,
намагаючись не користуватися
"рожевими окулярами".

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740807
дата надходження 06.07.2017
дата закладки 06.07.2017

Leskiv

Астрологія

Астрологія - справжня наука
Чи, можливо, гарненька брехня?
Не доведено (ось яка штука),
Що наука ця - просто дурня.
Кажуть, всі стародавні народи,
Що засвоїли долі урок,
Укладали важливі угоди
З врахуванням капризних зірок.
Двадцять перше століття надворі.
З всіх щілин виповза ІКТ.
Тільки я поглядаю на зорі.
Астрологія не підведе:
Нагадала мені на сьогодні
Ненадійний небесний розклад.
Марс з Сатурном ( в квадраті) не згодні,
Щоби справи мої йшли на лад.
То ж сьогодні сидітиму в хаті.
Двері й вікна усі зачиню.
Хто ж бо знав, що планети ці кляті,
У транзиті підсунуть свиню.
От халепа мені, бо матуся
Народила мене в день такий,
Що у карті натальній (боюся
Навіть думати) розклад лихий.
Всі планети (от лихо!) і зорі
Переплутали звичні дома.
Всі віщують страждання і горе,
І спасіння від цього нема.
Все життя обернулось на муку.
Я не сплю і не їм вже щодня.
Астрологія - справжня наука,
Чи, можливо, лише маячня?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560611
дата надходження 18.02.2015
дата закладки 04.07.2017

Leskiv

О Боже, наш Спасителю єдиний…

О Боже, наш Спасителю єдиний,
Чому Ти не зупиниш цю війну?
Навіщо понукаєш Сатану
Гуляти на просторах України?

Як довго ще терпітиме наругу
Нещасний, замордований народ
Від панства, що продажне, недолуге?
Прошу, зміни життя колОворот.

Тебе благаю, милосердний Боже,
Дай розуму еліті України
Не обернути землю цю в руїни.
Вбивати свій народ панам негоже.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718148
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 04.07.2017

Leskiv

Про воду і не тільки

У далекому дитинстві
Чула пісеньку просту:
"Без води - усюди свинство,
Наче в хижці Вінніту.
Ні помитись, ні зварити.
Виживання, а не шик.
Без води нам не прожити.
Катастрофа! Всім - гаплик!"
Вже пройшло багато часу,
А з водою в нас біда:
Платим за ціною квасу.
З кранів скрізь тече бурда.
А тепер нова халепа!
Залізяку хтось украв
Зі стовпа якогось ЛЕПу.
Бідолашний стовп упав.
І відразу відключили
Наш "Дніпро-водоканал",
На неділю залишили
Область без води. Аврал!
Ну, яка ж оце гадюка
Залізяку ту взяла?!
Мабуть, клятий москалюга.
І громада загула....
Що робити? Як зарадить
Цьому лиху, цій біді?
Москалі, знай, шкодять, гади!
Справа тут не у воді.
Треба владі, тобто меру,
Біля кожного стовпа ( і люка також)
Поліцая з револьвером
Залишати. Бо - "труба"!
Ось така тепер житуха.
Шкодимо своїй землі,
Потім чухаєм за вухом:
"Ох, ці кляті москалі!
А водиця із криниці
В наших селах - смакота!
Мендєлєєва таблиця
В тій водиці - не біда.
(Ой, знову щось не те бовкнула)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740449
дата надходження 03.07.2017
дата закладки 04.07.2017

Наталка Святозар :)))

* * ***

Знов далеко, десь там, де для мене немає місця,
Де вітри розвівають всі мрії і навіть думки,
Знов далеко, десь там, де стрічає те рідне обійстя,
Де життя вже нема, лиш понура моя сивина…

Знов далеко, десь там, де вітрами колишуться віти,
Я згадаю тебе, як мій дивний-предивний сон,
Але навіть тоді, ті серця, що зігріті любов ю,
Не заб ються уже в уні сон…
22.06.2017р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740468
дата надходження 04.07.2017
дата закладки 04.07.2017

Наталка Святозар :)))

Цілий світ…

Тихий дощ за вікном
Знов дарує мені серенаду,
Знову він, а не ти шле
Мені той безмовний привіт...
Не комусь-нам обом
Не уникнути більше обману,
Не бувати тому,
Не стрічатись нам біля воріт....
Лиш одна світла мить..
Вона стала для нас недосяжна,
Тільки спогад ночей
І твій погляд такий неземний...
Як же далі нам жить
Між нас прірва така неосяжна....
Те безглуздя речей....
Крик душі моєї, німий....
Полюбила тебе так негадано,
Ніжно і щиро,
Як мрійливо ховав нас
Пахучий яблуні цвіт,
Я пізнала тебе, назавжди
Загубивши душу,
Ти для мене усе, ти для мене тепер
Цілий світ...
11.10.16р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740464
дата надходження 04.07.2017
дата закладки 04.07.2017

Александр Ахимов

Письмо с 6 палаты

[b]Здравствуй дорогая, пишу тебе из рая,
С шестой палаты, хорошо то, как!
Как тут я оказался, не помню, но сорвался,
И президенту, как живёт люд, написал!
И не прошло и часа, приехали все в масках,
Скрутили, надавали по башке!
Теперь сижу, а рядом вродь инопланетянин,
С Ташкента и смеётся в уголке!
Тут я к нему с вопросом, когда единороссы,
Придут сюда и будут в рае жить!?
А он себе смеётся, вот- вот и захлебнётся,
Не отвечает, видать в рае им, не быть!

[/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740137
дата надходження 01.07.2017
дата закладки 01.07.2017

Лилея

Кто сказал, что нет любви?

Кто сказал, что нет любви?
Любовь везде, любовь творит
Заметь её, она здесь ходит
Любовь - наш Свет!
Она горит, любовь всем счастье носит!

Она всегда послушна, весела!
Как лёгкий ветерок - легка!
Она - рассвет, она - цветок!
Так широка и глубока
Любовь поёт! Любовь цветёт!

Она всегда за нами ходит
Но нужно звать и надо ждать
Тогда и к нам любовь приходит
Чтоб душу к небесам поднять!
Любовь может всё! Когда приходит...

Не надо терять ,
Что вместе находим
Любовь может всё!
Любовь, как магнит -
Притянет лишь тех, кто в любви победит!

Любовь - это всё!
Любовь не обманет!
Любовь - в небесах!
Любовь к себе манит!
Пускай к нам приходит!

Пусть в сердце пылает!
Любовь - это жизнь!
Любовь дополняет!
Пусть вечно живёт!
Счастье несёт!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739587
дата надходження 27.06.2017
дата закладки 30.06.2017

Лилея

Любить - так легче жить!

Любить - так легче жить!
Не замечая сложностей вокруг...
С любовью нужно в этом мире жить!
Любовь даря вокруг!

Мне говорят: " Сними свои очки,
Ведь розовые они..."
А мне не хочется их снять!
Мне важно о любви всё рассказать...

- Ты тут...
Я чувствую,что рядом ты...
- Это не он - твоё лишь воображение...
- Пусть будет так...
Но кто же рядом был?
Меня спасал уже?
И помогал...
Нет, не сниму!
Мне хорошо!
А кто мне счастье дал?
Так легче жить!
Как хочется любить!
Пусть будет рядом Он -
Моё воображенье и мечта!
Конечно, сбудется она!
Пусть эти радуги - мечты
Живут внутри!
Так легче жить!
Ведь хочется любить!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739687
дата надходження 28.06.2017
дата закладки 30.06.2017

Лилея

Не проживёшь без любви

Без любви нельзя весь век прожить
Без любви вся жизнь зовётся болью
Трудно ту дорогу проложить
Что зовётся настоящею любовью!

А ещё труднее удержать,
Ту любовь, которая нужнее!
Лучше её сразу проверять -
В каждую любовь не нужно верить...

А , если поверишь в любовь неживую,
Которая в сердце его не живёт -
Считай, что ты время проводишь впустую
И жизнь твоя может считаться не в счёт...

Нужно поверить лишь в яркое чувство!
Которое светится и в темноте!
Ведь правда, любовь - это лучшее чудо,
Которое с нами живёт на Земле!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739949
дата надходження 30.06.2017
дата закладки 30.06.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.06.2017

Александр Ахимов

Сущность людская

[b]Есть сказка Морозко, хоть ложь, но намёк,
Показана сущность людская!
Посох не трогать, смерть и умрёшь,
И не видать тебе рая.

Два вида людей, показано тут,
Смирённая Настенька, дева!
А также Марфута, зловонье вокруг,
Напала, на бедного Деда!

Дай мне богатства, и жениха,
Приданного слышишь побольше!
Сущность такая, злые сердца,
С чего началось, стих поможет!

В райском саду, где Бог жил с людьми,
Всё разрешал, ешьте, пейте!
Пели в нём птицы, ну как соловьи,
Запрет, с древа смерти не ешьте!

Ослушались Бога, и вот налицо,
Последствия, ну повсеместно!
Болеют и мрут, развелось наглецов,
Врут и не любят, кто честный!

Сущность людская стала, я, мне,
И слушаться Бога, не хочет!
Спасенье, только в Иисусе Христе,
Он за смирённых, хлопочет!

Так, что выбирай, служить Богу, иль в ад,
Пока Иисус всех спасает!
Придет, кто до смерти, будет Он рад,
Другой, на себя пусть пеняет!
[/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739744
дата надходження 28.06.2017
дата закладки 29.06.2017

Svitlana_Belyakova

Моi вiршi…

Мої вірші, як кораблики
пущені по воді.
Вони, як листя дерев,
розлітаються в нові серця - двері.
Вони плакали зі мною, раділи.
Вони сумували і відроджували в мені Віру,
я відпускаю їх у Ваші серця,
без забобонів, сміливо.
Вони учили мене, а може
допоможуть і Вам.
Вони, як величезний вал,
народжуються знову і знову,
проливаючись словесним потоком - струмком.
Наскільки велика Сила Слів,
вона може обпалити, як вогнем,
може угамувати спрагу,
може вручити соломинку,
у життєвому потоці довгому.
Все в Житті по Волі Божій.
Є голос - співай,
є талант - малюй,
хочеш сказати - скажи,
хочеш бігти - біжи,
тільки не мовчи, не стій на місці.
Життя - рух,
не пробачить байдужого часу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739790
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 29.06.2017

Александр Ахимов

Приближается Суд Божий

[b]Приближается Суд Божий,
Весть от Господа звучит!
Впереди трамвай, прохожий,
И раздался страшный крик!
Не принял весть о примиреньи,
Жизнь прервался твоя,
На Суде при воскресеньи,
Небеса не ждут тебя!
А кто Господу поверил,
Покорился, стал служить!
В небеса открылись двери,
В Божьем царстве начал жить![/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739479
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 27.06.2017

Александр Ахимов

Приближается Суд Божий

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739479
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 27.06.2017

Ормузд

Позбав народ вiд iдiотiв, Боже.

Позбав народ вiд iдiотiв, Боже
Щоб не цуралися святого
Бо хочеться вже "дать по роже"
Щоб вивчили нарештi мову.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734410
дата надходження 21.05.2017
дата закладки 24.06.2017

Михайло Гончар

Відносність щастя

Як щастя спочатку надійно вмостилось,
Мурликало ніжно,мов кіт на печі.
І де воно зараз? Неначе приснилось -
У іншого в когось сидить на плечі.

Та хай йому трясця,не буду ридати.
Ніхто не почує від мене ридань.
Я можу й беззубим хліб чорний жувати
І вибратись годен з брудних калабань.

Як щастя спочатку надійно вмостилось,
Здавалось,ніякі не здують вітри.
І де воно,де воно? Ніби приснилось -
Спурхнуло горобчиком на "раз,два,три".

А,втім,все відносно і щастя відносне:
Лиш сонечко блисне,звільнившись від хмар,
І ти вже щасливий і дихаєш млосно,
І знову готовий тримати удар...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728219
дата надходження 10.04.2017
дата закладки 24.06.2017

Михайло Гончар

* * *

На небі зорі,
Тиша в саду й солов'ї.
Може я в раю?

* * *
Курчатка білі,
Курчатка чорні,різні,
Та не воюють.
Масть у кожного своя,
Життя ж і так коротке.

* * *
Вдарили тебе -
Далеко хтось здригнувся,
Біль твій відчувши...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738154
дата надходження 17.06.2017
дата закладки 24.06.2017

Sowesti

Ночь на Ивана Купала

На Ивана Купала расплету свои косы,
И сорочка бесшумно упадет на траву,
Устаревшие маски не колеблясь сорву, -
В новолунье войду я нагая и боса.

Шаг за шагом, все выше вода омывает,
Растворяя болезни, душевную боль.
Мне Богами назначена новая роль,
О которой сознание даже не знает.

Ото сна пробудилась, я снова ЖиваЯ,
Я очистилась, стала самою собой,
Обновленная вышла на берег пустой,
В глубине подсознания тайну скрывая.
23-24.06.17

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739078
дата надходження 24.06.2017
дата закладки 24.06.2017

Sowesti

Инь-Ян.(Из цикла "СТИХиЯ")

Слияние
Великих двух начал -
Энергии
Активной и пассивной -
Разрушит миф,
Что смертным непосильно
Божественности
Сохранить кристалл.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=74596
дата надходження 17.05.2008
дата закладки 24.06.2017

zhmerinchanka

Шляхів багато на землі.

Шляхів багато на землі.
Зірок мов в небі.
Та як знайти всього один.
Один до неба.

Здавалось що знайшла.Іду.
Багато років.
Та помилилась,бо зайшла
в страшне болото.

Воно засмоктує мене.
Не відпускає.
З людини кров мов воду п"є.
Та ще й лякає.

Що це назавжди.Навіки.
Та серце знає,
що рано,пізно та воно
все ж висихає.

Ще при народженні дитині
дається доля.
І хоч викручуйся мов вуж.
Вона з тобою.

Не хочеш йти-вона веде.
Не йдеш-то тягне.
Не зрозуміти їй тебе.
Душа що прагне.

Багато в світі є шляхів.
Зірок мов в небі.
Не кожен зможе віднайти
той шлях до неба.

Коли знайдеш його-то йди.
Не оглядайся.
Так тіло тягне до землі.
Ти виривайся.

Лети до неба,до зірок.
В душі-надія.
Не дожене тебе земля
і твою мрію.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703861
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 24.06.2017

Шукаємо себе.

Рідна Матінка наша,
Українська Земля,
Від пострілу градів
Здригається щодня.
Страждає. Болить рана,
Спричинена розбратом, зрадою, владою...
Двом панам служити важко,
Правильний вибір зробити тяжко.
Господи! Підкажи як бути нам,
Як будувати нам свій дім.
І хай твоя присутність
Буде завжди в нім.
Боже, і чи ми дуже винні в тім,
Що полишаємо свій дім.
Наші люди - всюди.
Україна іде по планеті,
Тепер любов шукають в інтернеті.
Інша епоха, доба настає,
Час віртуальний по світу іде.

Хай кожен своє у цім світі знайде!
І Україна дорогу свою віднайде -
Дорогу до себе!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737770
дата надходження 14.06.2017
дата закладки 22.06.2017

яся

Шукаємо себе.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737770
дата надходження 14.06.2017
дата закладки 22.06.2017

яся

Роздуми про самотність.

Самотність - це моя духовна фортеця, моя кріпость, мій бастіон.Бути самотнім -
це не біда, не вирок, і не виклик долі, це суть людської природи, людського Его,
кожного нашого Я. Кожен з нас потребує спілкування на рівні душі, розуму, потребує
змагань у сфері своїх обдарувань, талантів...На те ми і створені. Один для одного,
щоб обмінюватися своїми здобутками і досягненнями, доповнювати один одного,
збагачувати і урізноманітнювати наше життя. І, звичайно, як тут без почуття, ради
котрого все і діється у цьому світі. Загоряються на небосхилі нові зірки, збільшується
світ краси, добра, правди, миру і я запрошую тебе на розмову щиру без зайвих
домагань, дорікань, невдоволень і образ.
Чудові, незабутні митті життя.Бережімо Їх! Бережімо у глибинах Самотності.
Самотності, але не одинокості. Ти серед подібних тобі і твориш те, що ти любиш.
Береш від них для себе більше ніж достатньо, трансформуєш його у своєму Я і
віддаєш Вам. Ням-ням,смачного!
Самотність, але не одинокість і це не приреченість. Це - стан самовираження,
пізнання себе і відчуття тебе. Збагнути незбагнене, хоч трішки, лише самотність
нам поможе. Ти не один, ти не одна, хоча лише сам, сама свій путь земний,
свою життєву дорогу пройти Ти мусиш і всі стереотипи, щодо свого Я ти зрушиш.
Щасти Тобі, Мені, Нам!
Є самотність, але хай ніколи не буде покинутості, зречення і зради. Як хочеться
щодо цього Вашої поради...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738011
дата надходження 16.06.2017
дата закладки 22.06.2017

lionet

Чому ми бідні?. . бо ……

* * *
Як православні некромани
Живуть вже і брати ляшки, –
Несуть на цвинтар крашанки,
Співають алілуя zmarłym...
Воскреслого – в свої гробки.
І через ці на цвинтар мандри
В свята престольні й провідні, –
Справляють їх у будні дні,
Співаючи псалми, як мантри…
– Чому ми бідні?.. бо …...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730134
дата надходження 23.04.2017
дата закладки 21.06.2017

lionet

В хресті – спасіння…

* * *
В хресті – спасіння… Всі – на хрест!..
В раю з Христом життя – the Best!..
а тут свої гіпербореї
хай жид будує сам для геїв…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728942
дата надходження 15.04.2017
дата закладки 21.06.2017

Нарцис

Вот это втюрился, такого не бывало.

Вот это втюрился, такого не бывало,
Видно то месть за все мои грехи,
Чтоб не казалось, что любил я мало
И, что не многим посвятил стихи.

Вот это втюрился, как будто конец света
Вдруг наступил пророкам вопреки,
Чтоб не казалась жизнь моя конфетой
На шоколадном берегу реки.

Вот это втюрился, забыл покой и сон,
В мои то годы, да в разгаре лета,
Сгораю, издавая тихий стон,
Чтоб ты даже не ведала об этом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736436
дата надходження 04.06.2017
дата закладки 21.06.2017

яся

Спочатку було Слово.

Буду для когось писати,
Лишень бо не втомився той хтось читати.
Чи ти сховався, а чи признався -
Немає різниці, навіть у віці.
Усім читати можна, без обмежень,
Якщо ти маєш стержень.
А як захочеться прокоментувати
І якусь пораду дати -
Я радо приймаю, хоча думку свою маю.
Ти лишайся при своїй,
Цінність в думці є Твоїй.
Взаємообмін інформацією,
Задовільняймось кожен своєю
Інтерпретацією і трансляцією,
Бо кожен має свій ефір.
Пригощайся - ось зефір,
Щоб солодко було і читатися могло.
А ще смакуй кефір
І частіше виходь у ефір.

Як багато важить Слово.
Слово почуте, Слово сказане.
Слово переосмислене.
Слово- Життя, Слово- Натхнення.
Слово глибоке, мудре
До глибин душевних проникає,
Довго пам"ятається і на нього
У житті зважається.

Слово Твоє - читання чуттєве Моє.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734318
дата надходження 20.05.2017
дата закладки 21.06.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.06.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.06.2017

Юхниця Євген

Грузинський портрет

У Грузії писати - не щастило ще.
Та де б не зустрічав грузина - я:
Завжди яскравий – горець! Мудрий, й трошки ...вищий -
За всіх в компанії, хто б й як в ній - не буя́в!

17.06.17 р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738400
дата надходження 19.06.2017
дата закладки 19.06.2017

Бандура Ольга

Убийство души

Как убивается душа?
Да так, же, так же, как и тело.
Но методично, не спеша
Вершится это злое дело.

Вот слово грязное летит,
Пронзит - и кровь невидима,
А рана от него болит
Физически, обыденно.

Так убивается душа.

А там закрыли рты поющим,
Тут мастеру связали руки;
И сразу тишиной гнетущей
И безразличием приходит скука.

Так убивается душа.

А здесь безвкусица цветёт
И насаждается упрямо,
Но разве вырастет цветок
Любви и красоты из хлама?

Так убивается душа.

К источнику припал поэт,
И рифма вдохновеньем дышит.
Источник перекрыт - и свет
Поэзии прекрасной не услышит.

Так убивается душа.

И вот уже она мертва,
Не вскрикнет ни единым нервом.
Убийцы на своих местах.
Насилие - на самом первом.

Им убивается душа.
Неотвратимо, не спеша.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738403
дата надходження 19.06.2017
дата закладки 19.06.2017

Бандура Ольга

Боги

Скажите мне, в каком ещё народе,
Живёт из поколенья в поколенье
Привычкою, не свойственной природе,
Пред мёртвыми богами преклонение?

Создав бездумно идолов холодных,
Бросаем в жертву каменным богам
Живых младенцев, стариков голодных,
И сами падаем с мольбою к их ногам.

Но что с него возьмёшь? ОН - неживой;
Ему неведомы ни боль, ни состраданье.
Он брать привык, а славой дармовой
Пресытился, как жертвенною данью.

Тот самый бог-- соратник изуверов,
Что не был за глаза приговоренным
И, как Христос не пострадал за веру -
Он оказался попросту мертворождённым.

А я люблю живых, рождённых в муке,
Свет излучающих, тепло дающих,
И музыкой звучащей в каждом звуке,
С лицом сияющим, душой поющей.

Мои три бога вечны, как природа,
Они - Надежда, Вера и Любовь.
И сквозь столетья, времена и годы
К ним обращаюсь вновь и вновь:

- Я вас прошу, молю, увещеваю,
Не дайте каменным рукам безмозглых туш,
Рождённую крылатой человечью стаю
Преобразить в уродливое царство мёртвых душ!

1995г

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738402
дата надходження 19.06.2017
дата закладки 19.06.2017

Бандура Ольга

Месть монолог любви

Как часто, все законы попирая,
Топили нелюди меня в крови.
И не единожды, в тревоге замирая,
Я слышала: - "НЕТ БОГА, НЕТ ЛЮБВИ"

Да как же это? Я, ведь, существую,
Живу, и жизнь даю, в отличие от многих.
Кричать мне хочется, но я не протестую
И не спешу губить слепцов убогих.

Зачем? Пусть топят - я не утону,
Пусть закрывают предо мною двери,
Я и сама не прихожу к тому,
Кому я не нужна, и кто в меня не верит.

Пусть так и проживут они, любви не встретив...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737996
дата надходження 16.06.2017
дата закладки 16.06.2017

Світлана Петренко

До…же…ни…

Я твоїм огорнуся крилом
І дозволю голубить до ранку.
Ніч надворі і пахне теплом,
Стиглим колосом, медом, світанком.

Ти мене, як пір'їнку гойдай
І цілуй, і кохай, до нестями.
Та від тебе, мій любчику, знай:
Утечу на зорі манівцями.

,, До...же...ни..!" – я до вітра шепну.
,, До...же...ну..!" – я почую твій голос.
Стоголосся розносить луну
І рум'яниться стиглістю колос!
ДО...ЖЕ...НИ..!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704947
дата надходження 05.12.2016
дата закладки 14.06.2017

Світлана Петренко

заплакало небо

Оселилась в душі неозвучена пісня без слів.
День вчорашній забув повернуть на сьогодні.
І заплакало небо стражденне потоками сліз
Утворивши водоймища: прісне й солоне.

Прісні води . джерела, застиг нуднуватий фонтан,
Пролодні краплини , повірте – уже не бентежать.
Навіть ліньки промовить в голос - ,, озвися, розтань”.
А солоне, в гіркотах – кому за ним стежить?

Спить віднині в душі неозвучена пісня без слів.
Розбуди б їі, закохати у літо.
Та за пізно, бо вітер ще вчора слова спопелив.
І нікчемно розвіяв у полі за лісом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737439
дата надходження 12.06.2017
дата закладки 14.06.2017

Світлана Петренко

не твоя

Не твоя
На устах дрижить самота.
Ти не той тепер, я не та.
Під ногами стелиться листя.

В келиху краплина вина,
Руку простягає весна,
А позаду стежка терниста.

Я загляну в світло ночей
Щоб зустріти сотні очей,
А твої: забуду , залишу.

Світ широкий – сяйво доріг,..
Тулиться листочок до ніг.
Не твоя! Порушу я тишу...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732184
дата надходження 06.05.2017
дата закладки 14.06.2017

Світлана Петренко

квиток від щастя

Шоколад і вино, потяг мчить до Італіі
Сум підкрався в купе . Божевільні думки.
Ще учора... Цей танець. Ти ніжно – за талію.
Жаль. Здригнулось вино. Зупинились рядки.

На годиннику стрілки - невинні метелики.
Ти чекав, ти жадав, а у двері – ніхто.
І дрижать, мов замерзли, порожні два келихи
На задавнене щастя не дійсний квиток.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737745
дата надходження 14.06.2017
дата закладки 14.06.2017

Svitlana_Belyakova

Живeмо в трeтьому тисячолiттi…

Живемо в третьому тисячолітті,
наскільки велике значення
нашого Життя на Землі.
Вчимося боротися за виживання,
але не зважаючи ні на що,
жінки знаходять сили
посміхатися цьому Світу.
Непогасне Світло лампадочок
жіночих сердець.
Надто багато чоловічих якостей
ми - жінки зараз напрацювали,
намагаючись протистояти обставинам
і тяготам Життя.
Здається, усього Життя не вистачить,
щоб навчитися образи прощати.
Нікчемний результат
минулих зусиль Душі,
та і минуле ворушити не поспішай.
Коли жінка, як місяць
сяє відбитим Світлом чоловіка,
ось тоді тільки вони дві половини.
Почуття один одного треба поважати,
чоловік помираючи встиг сказати, що йому
було легко зі мною жити.
З Долею не посперечаєшся,
вона рідко запитує,
чого хоче людина,
вона не даремно зветься Долею.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729429
дата надходження 19.04.2017
дата закладки 14.06.2017

dovgiy

НЕМАЄ МУЗИ

Другий тиждень чекаю на тебе
Та даремно марную свій час
Заблукала у травні веселім
І не в силі вернутись до нас.
З ким ти там по садках розкошуєш
Під пахнющим розкішним бузком?
Кого лірою ніжно чаруєш,
Кому слово диктуєш рядком?
Тут вже червень. Тут літо, - декада
Понад нами пройшла наче мить
Повертайся, співуча відрадо,
Нам поезії треба творить.
Друзі, - он! – вже давненько чекають
Щось душевне та ніжне від нас,
Тільки ми ні на що витрачаємо
На творіння призначений час.
Рано-вранці присів за комп’ютер,
Два – три слова надряпав – і все:
Всі емоції вивітрив вітер
І всі образи змиті дощем…
Ніби я ще до цього ніколи
У екстазі натхнень не горів,
Ніби хлопцем отим, сивочолим,
Для коханої див не творив.
Зараз вечір. Як бачите, трохи,
Щось шептав олівець перед сном.
Дві берези – стрункі та високі,
Щось своє шелестять за вікном.
Човник місяця в хмари пірнає,
Тиха жура навіює щем.
Перед ранком, суглобами знаю,
Ніч розродиться тихим дощем.
Все закрию, та вляжуся спати,
Щоб хоча би в короткому сні,
Прийшла Муза, аби поспівати
Про квітучі сади навесні.

10.06.2017 23:30

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737733
дата надходження 14.06.2017
дата закладки 14.06.2017

Лилея

Во вселенной самая главная …

Во Вселенной самая главная
Энергия Безусловной любви!
Солнца луч проходит
Через душу, сердце...
Ты его - не пропусти!
Окрашена оранжевым цветом -
Счастье, радость дарит тем,
Кто готов принять Дар этот!
Дар от Бога, Света ,Солнца!
Дар - Любви!
Оптимизмом, лучистой радостью
Жёлтый цвет наполнит Дух
Жить становится интересней,
Чистым воздухом наполнив грудь
Живая сила Духа - вот победа!
От серости и черноты
Наполнить нужно свой внутренний источник
Жёлтом - оранжевым цветом
Любви и Доброты!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736427
дата надходження 04.06.2017
дата закладки 14.06.2017

Бандура Ольга

Рождение стиха

Ночь. Бессонница. Не спится.
В мозгу стучит и в грудь стучится,
И по щекам течет слезами,
И в горле комом застревает,
И просится: - Открой темницу
И выпусти меня на волю,
ОЛЯ-
Я выпускаю стих, как птицу.
И он на белый лист ложится,
И, успокоившись, стихает.
А я его читаю,
С ним не могу проститься.
- Как умудрился ты родиться?
Как это было?-
- Ты просто в сердце дверь открыла!-
Стих отвечает.
....................................
Боль выплакав я засыпаю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737708
дата надходження 14.06.2017
дата закладки 14.06.2017

Олег Князь

Не спізніться

Спостерігають за дітьми із хвилюванням, уважні й дуже добрі батько й мати, проте, якщо спізнились з вихованням, не варто з докорами поспішати! Звертаються з молитвами до неба, коли в діток проблеми і підніжки, забули, що дітей навчати треба, коли вони лежать поперек ліжка! Більшість часу іде на заробітки, та це не може бути виправданням, життя біжить і швидко ростуть дітки, дивіться не спізніться з вихованням!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737705
дата надходження 14.06.2017
дата закладки 14.06.2017

Валерія Глущенко

"Я - человек! "

В моем разумении качество судеб
Зависит в умении смысл найти.
О верности действий пусть время рассудит,
Свой путь постараюсь достойно пройти.

Бесчисленных масок, притворств и пародий
Тщеславно, как знамя несут впереди.
Быть может, так принято делать в народе,
Но Солнце нести забывают в груди.

Спросила у сердца: - "Зачем это люди
Друг друга не любят, стеная в пути?
Рычат и кусают без всяких прелюдий,
Любовь игнорируют, как не крути!

Ответы искать по окрестностям буду,
Пусть эти слова прокричат из газет!
Гуманной, отзывчивой быть не забуду!"
Мне сердце всегда даёт мудрый совет:

- "Стихов о любви ты немало напишешь,
Свои вдохновения слезы утри.
Души теплоту по окраинам ищешь,
Но это тепло возгорает внутри!

Умей сострадать и сочувствовать, слышишь?
(В моем умном сердце всегда есть ответ!)
Спеши любить жизнь и людей, пока дышишь!
Потом будет поздно, потом другой свет!"

Хочу, чтобы люди заботились пуще,
Ценили друг друга до старости лет.
Добро, милосердие всем же присуще,
Но каждый ли помнит об этом? О нет!

С любовью добро намешаю погуще,
Пока не сомкну своих розовых век.
Пускай этот мир станет чуточку лучше,
Любовь прославляю, ведь Я - ЧЕЛОВЕК!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737420
дата надходження 12.06.2017
дата закладки 12.06.2017

Олександр Обрій

ПОПИ І МУХИ

Попи здували з вікон мух.
щодня й щоночі – дмух і дмух.
Та мухи знову, мов ручні,
сідали згодом на вікні.

І на даху й на вітражах –
бeз ліку мух. Ну просто жах!
Піп папі скаргу подавав
про лютість мушачих навал.

А папа ввів пeрéпис дат
і мух. Хоч муха й не солдат...
Хоча не офіцер і піп.
Рахуй, допоки нe осліп!

《Всі дати явок, імeна
(щоб жодну муху нe минав!)
мeні на стіл щосeрeди!
Бий муху ту, що сeрe, в дих!》

Попів оказія така
вмить приголомшила... Та кат...
Та кат зна, що його робить!
Служіть попи – Його раби.

Рахуй, рахуй, рахуй, рахуй!
А в рeзультаті – знову... здуй.
Яку за цe заплатять мзду?
Та йдe воно усe... туди ж.

Ділааа... Ховайся хоч в намeт!
Ці мухи пруть, нeмов на мeд...
Чи в цeркві просмeрділо щось?..
Усe обнюхали! Як ось...

Кмітливий піп якийсь з комор
дістав торбину. Мухомор!!!
Всяк піп кришив і клав, сопів.
А мухи – сіли на попів...

© Сашко Обрій.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737433
дата надходження 12.06.2017
дата закладки 12.06.2017

Валентина Голубівська

Ялинка немов бомжиха

Ялинка немов бомжиха,
Обплутана серпантином.
Вона ж так хотіла дихать,
Зігріла б вона пташину.

Зустрілась з її очима –
І душі разом стогнали…
Не будьте, людоньки злими!
Навіщо ви радість зрубали?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710039
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 12.06.2017

Валентина Голубівська

Рятую світ своїм прозорим словом

Рятую світ своїм прозорим словом,
Рятую світ, бо не роблю я зла.
Сюди прийшла я – ні, не випадково,
А щоб віддать краплиночку тепла.
Рятую світ мелодією квітів,
Рятую світ я через молитви.
Любіть цей світ, ви будете зігріті,
Любіть цей світ – врятуєтеся ви.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737450
дата надходження 12.06.2017
дата закладки 12.06.2017

Мар`яна Ц

Вдягаємо маски

Вдягаємо маски, міняємо ролі;
Керує життя, режисує сюжет.
Сьогодні радієш і сміху доволі;
Вже завтра в полоні мінорних тенет.

Примірюєм маски щомиті нові.
Поношений образ в минулому тоне.
Сезонні вітрила на кінчики вій,
На щоки наносять свої напівтони.

Життя наумисно або мимохіть
Примусить безвиході роль відіграти;
Скорботну вуаль, мов полатану сіть,
Натягне на плечі, і вкине за грати.

Прожити цю роль – непосильна напруга;
Життєву енергію всотує піт.
Покинути роль і з порочного круга
Нам вирватись – важче. Манить, як магніт.

Життя є театром. Костюми, завіси…
У кожного свій самобутній покрій.
Одну дістаємо, як іншу повісим -
Лиш скинемо маски на смертнім одрі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604235
дата надходження 04.09.2015
дата закладки 12.06.2017

Мар`яна Ц

Моліться і працюйте…

в пам'ять про Блаженнішого Любомира Гузара
Журливий вітер, кланяється листя.
Безодня втрати, щем сумний.
І не біда, що особисто
Ніколи ти не спілкувався з Ним.

Завжди був поруч, сльози на очах
Утерти вмів - і страх зникав.
Законом був, показував Він шлях
Як жити праведно, боятися гріха.

Ні крапельки нещирості і зла,
Лиш промені любові й доброти
Спливали із святійшого лиця,
Місток довіри прокладаючи завжди.

Твій заповіт - для нас дороговказ:
Добро творити, гідність берегти,
Чинити милосердя кликав нас,
Правдивою дорогою іти.

Відходиш до Небесного Отця...
Чим пустку ми заповнити змогли б?..
Трудитися, щоб зерна у серцях,
Засіяні Тобою, проросли.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737454
дата надходження 12.06.2017
дата закладки 12.06.2017

горлиця

МОЯ ТИ МОВО!

Моя ти мово! Досі не в пошані!
Сиріточка, хоч матінка жива.
Женуть тебе в краї тобі незнані,
Земля своя притулку не дала.

Занедбана, бо ще й тепер “не в моді”,
Розгул чужинців- це авторитет!
А ти, загнАна в кут, в своїй господі,
Чекаєш, поки скінчиться бенкет.

Хоч час-від -часу піднімаєш голос,
Багато ще глухих в твоїм краю,
Кому потрібний той захланний-пафос,
Якими так хизуються, гниють!

Бо той хто рідну мову не шанує,
І матір рідну, боком омина,
Того Господь ,чужою не почує,
Яка б вона “шляхетна” не була!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720267
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 08.06.2017

Мандрівник

Не можна так кохати гроші

[i]Не можна так кохати гроші,

А люблять, люблять та ще й як,

Коли затуманя́ться очі,

Лишень монети наче зорі мерехтять.

І решту все немає значення,

Скарбничка днів - голодна свинка...

Про що мовчить повітря неоплачене ?

Якось тримає грішних божа волосинка...
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736889
дата надходження 07.06.2017
дата закладки 07.06.2017

горлиця

БУМЕРАНҐ

Цікавий світ, властивість бумеранґу,
Зникає мить, вертає спозранку,
І ти хапаєш те, що відіпхнув,
Бо ти його ніколи не забув!

І знову тулиш, сипиш поцілунки,
І знов малюєш ті самі малюнки,
Тут зорі й місяць, сонце і тепло,
Не встиг схопить, його як не було!!

Ніщо “так просто” в світі не зникає,
Міняє форму, а тоді вертає.
Настирливо вперід! Ловиш життя
В надії, що повернеться весна!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736893
дата надходження 07.06.2017
дата закладки 07.06.2017

Память

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503706
дата надходження 07.06.2014
дата закладки 04.06.2017

Di Agonal

Память

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503706
дата надходження 07.06.2014
дата закладки 03.06.2017

Di Agonal

Боги не чують

Боги не чують. Сплять собі боги.
Пили нектари вчора із горла.
На їхню гору випали сніги
і годі сподіватися тепла.

Якого не кури тепер їм зілля,
богам учора добре так пилось!
У них сьогодні може вже й похмілля...
А що, як огірочка не знайшлось?

От і не чують. Ми тепер самі.
Чи варто рушить тишу молитвами?
Де допомога у божественнім ярмі,
коли ми вкотре давимось словами?

03.12.2015.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625786
дата надходження 03.12.2015
дата закладки 03.06.2017

Di Agonal

От і все

І Дніпро не розрадив, і Ятрань мовчить...
Бездіяльність жорстокіш дії.
Я не відаю, що просить.
А ще, може й просити не смію.

Що ж ти, Дніпре, мовчав тоді,
як блукала твоїми пісками,
і як пальці ломило в холодній воді,
як торкалась душею й руками?

Що ж ти, Дніпре, мовчав тоді?
Що за тиша довкруг стояла?
Я лишила тобі слідів і
на пам"ять пісочку взяла...

Тисла в жмені холодну грудку,
мокрий холод студив мене.
Не зцілив ти мене від смутку.
Не почув. Не побачив мене.

Ятрань вилась настріч змією,
зазирала у очі прямо.
Я лишуся навік твоєю.
...Може вириєш мені яму?...

Може сказишся, чи здурієш,
чи ушквариш шаленого танцю,
а розрадити ти не вмієш.
Може бачимось ми востаннє?

Чи востаннє не бачимось...
Хто зна?
Стало пізнім, що було раннє.
І тепер понад нами грози...

Пам"ятаєш, була розмова?
Я раділа тобі, як сонцю!
Може я отут, в ополонці,
доберу свого із тобою...

Я повз тебе, а ти повз мене.
Вдаємо байдужість незграбно.
Що ж ... Зіграй, моє щастя, без мене.
Ти зрадій, коли я не рада.

От і все. Моє серце тихне. Даленіє.
Не озиратись!
Як же жаль!!! Забувати не вмію.
А іще - не люблю прощатись.

08.05.2017.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736280
дата надходження 03.06.2017
дата закладки 03.06.2017

Dema

Ду-Ра-к

( Спасибо Светлане Луговой (Гайдамак) за подсказку темы.)

И говорило Солнце,
Куда ты попёрся? Ду-Ра-к.
Ведь я не Луна... я Солнце
Сгоришь, как сгорает всяк.
Но я никому не верил,
Плевать, что кожа в лохмотьях,
Я сам из тех суеверий,
Что жертвует только лишь плотью.
А дух и желание счастья
Тащили привычно вверх.
Солнце... звезда не для власти,
А я ... лишь человек.
И пусть говорят... безумец
Ты крылья свои опалил.
Но тот кто вечно разумен
Тот вечно внизу прожил.
Крутился ужом и пингвином,
Не прыгал со скал будто птицы.
Усохся весь у камина
И больше не повторится.

Я, зажимаю осколок
Солнца. Делюсь я с Вами.
Путь пролагают к звездам,
Умные... с Ду-Ра-Ка-Ми.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736259
дата надходження 03.06.2017
дата закладки 03.06.2017

Петро Рух

ЦІЛЬ ОСВІТИ

Любов, а не знання є справжня ціль освіти.
Бо без любові світ зруйнують ті знання.
З дитинства мусим ми навчатися любити.
І маєм цей предмет проходити щодня.

Із циклу віршів 2011 року "Злива щастя" www.PetroRuh.com/2011.html

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735641
дата надходження 30.05.2017
дата закладки 03.06.2017

Петро Рух

СПІВПЛАНЕТНИКОВІ

Все людство — це одна родина.
Ми — діти матінки-Землі.
І кожен з нас — немов перлина
В короні на її чолі.

Нехай ти будь з якого боку
Аж зовсім не такий, як я,
Інакше молишся ти Богу,
Не так міркуєш про життя,

На абсолютно різних мовах
Ми розмовляємо нехай,
У різних живемо умовах,
Хай різні ми цілком і вкрай,

Але за тебе, як за брата,
Готовий навіть вмерти я,
І будь-яка твоя утрата
Для мене саме як моя.

Бо людство — це одна родина.
Ми — діти матінки-Землі.
І кожен з нас — немов перлина
В короні на її чолі.

Із циклу віршів 2011 року "Злива щастя" www.PetroRuh.com/2011.html

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736254
дата надходження 03.06.2017
дата закладки 03.06.2017

Віталій Назарук

ОТЦЮ І СИНУ

Пам’яті Любомира Гузара!!
Життєве кредо Великого пастора – бути людиною…
Він не старець і не старий,
Душею молода людина.
Він України вірний син,
Він нас збирав в одну родину.

Учив і мріяв, знав про все…
Просив людей – не воювати.
Він українське мав лице
І у душі Він був солдатом.

Прости нас, Отче, за гріхи,
На сході ще грозою віє.
«Брати» до наших бід - глухі,
Ще не один з нас посивіє.

Молитись буде весь народ,
За нашого Отця і Брата .
Нехай Господь для нагород,
Для тебе в рай відкриє врата…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736130
дата надходження 02.06.2017
дата закладки 02.06.2017

Дравва

Женская душа

Такая хрупкая и нежная у женщины душа
Такою создана, любовью, добротою дорожа
Что движет ею, может не понять
Но если, в ней цветёт любовь,
Готова мир обнять
А если ложь, как не рыдать
Но пережив, воскреснет вновь
И будет счастье с новой силой ждать
Об этом будут вновь и вновь писать
Поэмы и стихи слагать
Душою женщина, как птица бережёт своё гнездо
Чтоб горе не принёс никто
Чтоб было в доме чисто и светло
За жизнь детей готова жизнь отдать
И нужен ей не принц, как принято считать
Опора в жизни и защита, больше нечего сказать
Лишь пред хамством, просто беззащитна
Душа растоптана, разбита, так обидно
Но надо будет это пережить, простить
Перевернуть страницу жизни и забыть
И надо дальше жить, любить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734750
дата надходження 24.05.2017
дата закладки 02.06.2017

Анна Кулинич

Як завжди сама

Як завжди сама...
Друзі говорять - кмітлива.
Та моя тендітна душа,
Бажає розправити крила!

Чарівно-ніжно проста
В суміші пороху й рому...
Підпалює твій азарт,
Підриває "тверезу" свідомість!

Я твій алкоголь! Твоя кров!
Порятунок шукаєш щоночі?
Та чи варта моя любов,
Твоїх вселюдно холодних очей?!

17.03.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734670
дата надходження 23.05.2017
дата закладки 01.06.2017

Анна Кулинич

Звертання

І буде все: і радість, і любов,
і ніжність цих ромашкових цілунків.
Хоч би... Хоч би це був не сон!
І я нарешті цілою зосталась!

Як я хочу!Боже, як я хочу!
На цей раз серденько не обпекти...
Прошу тебе, я дуже тебе прОшу:
стань тим, від кого не захочеться підти.

01.06.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735947
дата надходження 01.06.2017
дата закладки 01.06.2017

Вікторія Скуратовська-Кравченко

Душа…©

Як часом не чуємо ми очевидне –
Легке чи жорстоке, а може огидне?..
Ми тихо вмовляємо, що все на краще
І щось розуміємо трішки путяще…
А в грудях душа – б’ється мов тая пташка
І криком кричить Богом духа монашка.
Закрита у грудях, подалі від світу
Вона бо все знає – ціну заповіту…
Та крик той розстане у вирії гулу.
Душа не покине те тіло із муру.
Аж поки за нею на відчаю крилах
Хтось з ангелів сивих не прийде по схилах…
І тихо на руки візьме білолику,
Маленьку, прозору, справжнісіньку втіху…
Як часом не чуємо ми очевидне –
Нам порсатись в бруді ніяк не набридне…
©
2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735802
дата надходження 31.05.2017
дата закладки 31.05.2017

Svitlana_Belyakova

Говорят Вeликиe Мира Сeго…

Аль Пачино

- "Зачем мне другие?
Я не хочу быть вагоном,
в который входят и выходят.
Мне нужен один пассажир...
с которым я доеду
до конечной."

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735792
дата надходження 31.05.2017
дата закладки 31.05.2017

Мирослава Жар

Ніколи не буде?

[b]Д [/b]иявол найбільше бажає заволодіти нею.
[b]У [/b]мене також це найсильніше бажання...
[b]Ш [/b]аленію від можливості отримати тіло твоє,
[b]А [/b]ле... холону від думки,що ніколи моєю не буде твоя

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682095
дата надходження 06.08.2016
дата закладки 31.05.2017

Мирослава Жар

Любов всe тeрпить

Нeвжe, коли справді любиш, можeш закрити очі навіть на тe, що ранішe нe сприймалося, з чим нe можна було змиритися？

Так, ти пробачиш найнeприйнятнішу слабкість коханоі людини заради любові.

Алe якщо настанe час розчарування...

Якщо прийде такий час, не жалій за зраджeними правилами і нe картай сeбe.

Бо нe можна було зробити інакшe.

Бо любов “”всe тeрпить“”.*

* із 1 послання до коринтян. 13.7

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735745
дата надходження 30.05.2017
дата закладки 31.05.2017

Оксана Дністран

Під кроною розлогою

Кущі калини, вінчані у цвіт,
Пишаються молочними погруддями,
Полоще ясен, сивочолий дід,
Гілля дощами хмарно-каламутними.

І пахне світ насичено бузком,
Приховано - надією з тривогою.
А нам з тобою - затишно обом
У любощах під кроною розлогою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735107
дата надходження 26.05.2017
дата закладки 27.05.2017

volhov

Болить

Болить душа та щимить серце,
світ затуляє каяття.
Чому раніше не відчули
Що треба змінювать життя?

Чому терпіли ,пробачали,
навіщо марнували час?
Невже не бачили ,не чули,
що ворог лютий серед нас?

Невже не чули від братушок,
що ми для них - дурні хохли?
Невже не бачили в сусідах
прищур глашенної орди?

Тепер болить,тепер прозріли!
Та запоздале каяття
Вже не поверне ті хвилини,
В яких обірвані життя!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734756
дата надходження 24.05.2017
дата закладки 27.05.2017

volhov

Души одежды

С годами все гораздо проще.
Фантазий нет о белой роще.
Застенчивость уже не ранит.
А завтра,знаю вновь обманет.

О том ,что было не грущу.
Сегодня ,сложно,не ропщу.
О будущем тайком мечтаю.
Ему быть светлым,точно знаю!

Друзья уходят, словно годы.
Восторга нет ,отстал от моды.
Остались совесть и надежда.
Они души моей одежда...
https://youtu.be/B75R77QKNuU

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734889
дата надходження 25.05.2017
дата закладки 27.05.2017

volhov

In vino veritas

Прокисла истина в вине
Поймет ,кто там искал.
Века менялись чередой
Оставив ей бокал.

Вино ответа не дает,
Его не вопрошай -
Кому война,кому молва
И кем дарован рай?

Желаешь истину постичь?
А кто же не желал,
Она сама тебя найдет
Коль ты ее позвал.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735226
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 27.05.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.05.2017

Терновий

Верніть…

* * *
Ю.

Верніть мені сонце, бо знову тумани,
Бо знову холодна дощиста імла.
Верніть мені сонце, бо ранок настане,
А день пережити вже сили нема.

Верніть моє літо – там вишні сумують,
Там місяць у річці втопився з жалю,
Там вечором верби на зорі чаклують,
Верніть нерозтрачену юність мою.

Верніть мої мрії, мої сподівання,
Мої невідкриті чужі береги,
Мої невдоволені чисті бажання,
Мої недоторкані білі сніги.

І вранішній холод роси в оболоні,
І запах черемхи в саду у маю,
І дотик гарячих дівочих долоней –
Верніть недоспівану пісню мою.

Нічого не вернуть - ні сонця, ні літа,
Лиш буде холодне, гірке каяття...
І вічне чекання, і розпачу квіти.
Ну, що вам ще треба ? Хіба що... життя ?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734636
дата надходження 23.05.2017
дата закладки 23.05.2017

Птаха в польоті

Світ збожеволів

[color="#573546"]]Світ збожеволів і гине в хтивості,
Душу знецінили, продається цнотливість.
Для хлопців ти завше потенційна повія -
Від цеї ральності линуть сльози по віях.

Як доказати, що ти - особистість,
Маєш в душі неймовірну гідність?
Та знову душу мою підпалили,
Пекучого яду в серце налили,
Розбили віру в порядних людей.[/color][/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734332
дата надходження 21.05.2017
дата закладки 23.05.2017

Сіроманка

Ірина Вовк. "ЕДЕМ. ВИГНАННЯ"

Химера це… Я хочу бути Євою,
Жоною, що постала із ребра…
Тигрицею… Природи королевою –
і пити мід в Едемі з джерела…
Я б теж пішла шукати того плоду,
і, навчена падучістю Змії,
я б віддала все царство [i]за свободу,
земну незручність ношення її.[/i]
Я б теж вкусила дерево плодюче,
і, була б, як і з тисяч літ, права –
бо в нім святе… і грішне… (і гадюче! –
от-от снується Змія голова)…
Я б проміняла райський сон і спокій,
безмежну і безсмертну міть життя,
на відчуття, що в синяві високій
настане день і мого прибуття.
О… я б тоді відчула насолоду,
що ось… така гріховна і земна,
ота сама, що тут вкусила плоду,
вернулася, як Жінка, як Жона!

… Одне тяжить… одне мене лиш мучить:
чи ж то Адам збагне мою мету,
мо’, райський Сад йому не надокучить
і він той плід скуштує на льоту?..

Мій Муже первозданний, прожени
печать Зміїну із чола Жони!

[i](Зі збірки "Самоцвіти сокровення". - Львів:Логос,1997)[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734220
дата надходження 20.05.2017
дата закладки 20.05.2017

Гарде

Каинова печать

экспромт

…оттого что теперь ты кряхтишь, в человека не веря,
он остался вдали – за широкими спинами штор;
чтоб хватило на всех – чернь терзает лохматого зверя,
дабы шкуру содрать, а потом – разделить ни на что:
одному – волоски, и второму – очёски такие ж…
Праздно алчешь во мгле, чтоб на лбу выжигалась печать
только в силу того, что убил: не убьёшь – так погибнешь,
или будешь бесцельно взирать как плодит Сычуань
свой усатый – прусак, пробираясь наверх по обоям;
нет стремленья наверх у него, только – полный вперёд!
Выходи-выходи, встретит мир и песком, и прибоем:
мир надежду на мир в царстве жизни и смерти даёт,
хоть не знаю кому: миротворцу – певцу – забулдыге?
Входит в раж за окном, призывая на бой, активист –
так реальность становится новой историей в книге,
где гангреною слов болен каждый исписанный лист,
о великом разгуле убийств.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734186
дата надходження 19.05.2017
дата закладки 20.05.2017

oskar

МОЛИТВА

Боже предвічний,Мати пречиста,
Згляньтесь на мої гріхи,
Щиру молитву,сповідь пречисту,
Прошу прийміть у раби.

Милий ,Ісусе, зглянься над нами,
Дай же здоров"я й добро,
Дай ти покуту,за сповідь чисту,
І відведи усе зло.

Ангеле чистий,ангеле ясний,
Щиро у Бога проси,
Щоб вся дорога,була без тривоги,
Щоб не згрішити мені.

Боже,почуй ти цю щиру молитву,
Миром мене освяти,
Дай мені долю,дай щася й волю,
Боже прости й збережи!!!

і.і.пилипів

11.02.2017р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717556
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 18.05.2017

oskar

ХАБАРНИКУ….

Чужі я гроші не рахую
І заздрості до них нема.
Де взяв маєтки ти -не знаю.
Прожив напевно з три віка...

Береш побори ти і взятки,
Не нажерешся ти землі,
Як *** бліх, набрав земельки,
Не забереш ,-у ті світи...

І знову Путін винуватий,
Що взяв хабар ти, чи украв.
Чи здер останнє ти в небоги,
А може в хворого забрав...

Ти спам"ятайся,озирнися!
У Бога милість вже проси.
Чи не родила тебе мати?
Чи в церкві не буваєш ти?..

Отак береш,береш побори,
Не думаєш про Те життя,
Збагачуєшся ти на горі ,
А кара Божа вже чека...

І.І.ПИЛИПІВ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725301
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 18.05.2017

Віталій Назарук

ТІЛЬКИ ВЕСНА

Весну холодну вишивають вишні,
Неначе вельон одягли сади.
І спомини навіяло колишні,
Які осіннім смутком залягли.

Проте весна, хоч у душі вже осінь,
Рука цвіт вишні гладить молодий.
Були на серці лише весни досі,
Тепер весна шепоче: - «Ти, старий!»

Так хочеться ще молодого цвіту,
Щоб біло - біло в грудях замело.
Весна буяла, було довге літо,
А осені ніколи не було…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733824
дата надходження 17.05.2017
дата закладки 17.05.2017

геометрія

ХОЧЕМО - МИРУ, ХОЧЕМО - ВОЛІ !!!

Хочемо Миру, хочемо Волі,
щоб внуки й діти були здорові,
щоб колосились пшениці в полі,
і жили люди в дружбі й любові!

Щоб закінчилась війна кривава,
щоб справедливість перемагала,
щоб повернулась козацька слава,
жодна людина не жебракувала.

Щоб не зникали селища й села,
щоб усі люди були веселі,
була робота й гідна зарплата,
щоб Україна була багата!

Щоб допомоги більш не просили,
і за кордоном нас розуміли,
щоб в світ широкий гордо летіли,
світило сонце й небо ясніло!

Щоб не боялись більше нікого,
вигнали ката зі свого дому,
і щоб країна знов розвивалась,
а доля людям щоб усміхалась!

Не було сиріт, не було бідних,
і олігархів цих несусвітніх,
щоб була доля в усіх крилата,
всім Україна була, як мати!

Хочемо Миру, хочемо Волі,
У бій кривавий іти готові,
щоб захистити свою країну,
кожну родину, кожну людину!!!

ХОЧЕМО МИРУ, ХОЧЕМО ВОЛІ !!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733853
дата надходження 17.05.2017
дата закладки 17.05.2017

Юліана Ліра

Роздуми про графічну інтерпретацію поезії

Сучасне мистецтво ─ це пошук нових методів , прийомів роботи з народними традиціями, мов із підземним джерелом імпульсів натхнення. Процес пошуків триває щосекунди у мільйонах пульсуючих живих сердець. Кожен народ завжди береже своє, унікальне і вражаюче. Із цього підземного джерела, міцно вчепившись корінням , проростають розгалужені пагінці нових спроб асоціативних переосмислень, інтерпретацій.
Як багато сказано, написано і процитовано слів про українську культуру. Настільки витончено і поетично… І скільки ще форм розвивається німо, із-під поли, у закритих майстернях. Потім звідтіля повітрям потрапляє у найнеочікуваніші місця. Чи сподівався хто-небудь побачити автентичну українську вишивку на моделях колекції "Valentino" у 2015, на Ксенії Собчак, Різ Уізерспун, може… Джордж Клуні теж одягався в них?
Вишиванка нині ─ це частина молодіжної культури, давно ─ частина приданного, спадок. Вишивка з грецької перекладається як космос. Космічне різноманіття прийомів вражає. Крім оздоблення простими стібками(тамбурний, петельний) , є маніпуляції з мережками( їх понад 180 видів). Отже, форма розвивається, збагачується новими прийомами. А джерело імпульсів натхнення , у якому гармонійно і рівноцінно співіснують форма та зміст, живе у музеях України і у приватних колекціях . Образів теж чортьма, хоч є загальноприйняті символічні слов’янські , як-от : солярні знаки, знаки землі , води,тощо.
Правда , є кодування знаками літер , імена виглядають як квіти. Взагалі , будь-яке слово можна помістити у цю форму.Як би виглядала візуально поезія у такій інтерпретації? Чи може бути поетична вишиванка, або вишита поезія? Сподіваюсь, мене накриє імпульс джерела натхнення і знайдеться відповідь на це риторичне питання. Є вірогідність, що хтось вже вирішує цю задачку , закрившись у майстерні від усього світу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733618
дата надходження 15.05.2017
дата закладки 16.05.2017

Птаха в польоті

Смерть

За тобою полює смерть,
Вона давно придивилась здобич.
Рятуватись? Який з цього сенс?
Мені не потрібна стороння поміч!

Тобі не сховатись уже ніде,
Ані у підвалах, ні на горищах.
Вона по тебе уже йде,
З кожним днем усе ближче і ближче.

Я чую, як дихає мені в потилицю,
Як заглядає у кожне вікно.
Можливо, візьме вона мене силою,
Але, знаєш, мені все-рівно.

Я не ховатимусь по закутках,
Вийду на зустріч, й скажу Привіт!
Ти ж прийшла сюди з подарунком,
Забереш мене від тисячі бід?

Я усміхнусь і візьму за руку,
Й підемо ми з нею у інший світ.
Нарешті скінчилися всі мої муки!
За мною тепер люди ви не тужіть...

Можливо, була я зовсім не найкращою,
Й за мною було чимало гріхів,
Але може була б не такою й пропащою,
Якби хтось хоч чучуть мене та й полюбив...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733276
дата надходження 13.05.2017
дата закладки 16.05.2017

Птаха в польоті

Смерть

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733276
дата надходження 13.05.2017
дата закладки 15.05.2017

Nemyriv

Позачасовість

Олександер Мотиль: Timelessness

Бомж, що розлігся
перед церквою,
підвів голову
і спитав
Котра година?
Я подивився на свій годинник
повільно
і сказав
без десяти друга
майже нечутно
і спостеріг
як він опустив голову
і посміхнувся ледь помітно,
може сардонічно,
ніби він знав
якийсь секрет.
Який?
Подумав я.
Що знають бомжі?
Ціну півлітри?
Час, коли найкраще
вибирати шкоринки хліба
і мідяки з сміття?
І для чого бомжеві
знати час?
Для бомжа ж бо, звісно,
ніколи не пізно.
І чому він спитав мене?
Чи він подумав
через мою неквапливість,
що бомжем є я,
а не він?
Чи він знав,
що непідвладність часові -
ну звичайно ж, звичайно! -
це майже божественність?

Переклав Анатолій Чернат

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731983
дата надходження 05.05.2017
дата закладки 15.05.2017

Nemyriv

До Львова

Олександер Мотиль: To Lviv

Львов чи Львів це, моя люба,
тут немає середини.
Можеш оглядати Lemberg,
можеш вражатися Lwow'ом,
можеш любити Львов,
але не можеш залишити Львів.
Львів живе в твоїх легенях,
Львів живе в твоїх ногах,
Львів живе в твоїй печінці.
Так що, люба, хоч люби, хоч покинь,
бо тут немає середини.

Переклав Анатолій Чернат

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731559
дата надходження 02.05.2017
дата закладки 15.05.2017

Nemyriv

Слава

Олександер Мотиль

Троє померло сьогодні.
Вчора ніхто не загинув,
позавчора - один.
Коли вони вмирають,
ми кажемо: герої, сміливці,
що віддали своє життя
за своїх співвітчизників.
І можливо, вони такими й були.
Героїзм, як бур'ян,
найкраще росте в грязюці,
щедро удобреній
нутрощами і кров'ю
і мозком і кістками
і волоссям і пальцями
і лайном і слиною,
добре вимішаній
і поданій холодною
з великими порціями
вічної слави.

Переклав з англійської Анатолій Чернат

Переклав з англійської Анатолій Чернат

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730800
дата надходження 27.04.2017
дата закладки 15.05.2017

Nemyriv

Чорне і біле

Alexander Motyl: Black and White

Я люблю чорно-біле кіно.
Де не приймеш чорного капелюха за білого.
Де не переплутаєш ангелів із дияволами.
Де не треба гадати, де щось починається, і де закінчується.

Але я не такий чорно-білий щодо чорного і білого.
Найкраще в чорно-білому - це відтінки сірого.
Сіре домінує на екрані,
чи то сріблясте, чи між
найчорнішим чорним і найбілішим білим.

Ага, я розумію, скажете ви.
Кіно - це метафора життя.
Чорне і біле і сіре, що ви ним так захоплюєтесь,
представляють моральну систему, настроєну
на складнощі людських обставин.

Нє, відповім я.
Фільми - це фільми, а життя - це життя.
Тільки колір робить їх подібними.

Переклав Анатолій Чернат.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733067
дата надходження 12.05.2017
дата закладки 15.05.2017

Genyk

Братам росіянам

Підступна ваша доброта
Для нас,як Ахілесова п"ята
Не можем їй протисояти
Та досить нас вже колисати
І так нахабно присипляти.
Якби віддали нам Кубань
Не було б визвольних змагань
До Києва зайшли б без бою
Московською ордою тою,
А так на дію- протидія
Відбулась визвольна подія.
Приспати нас тепер не вийде
Відплата скоро до вас прийде
За Крим і за знекровлений Донбас
За все спитаємо брати у вас .
А ваша Ахілесова п"ята
То є підступна глупота,
Як вірите тупій брехні,
Що ми людей їмо на площі
Дітей розп"ятих бачили ви мощі
Своїх не чуєте гармат стрільбу
Не бачите своїх вояк в полоні,
що десь згубились в нашім полі
та годі вже" брати",доволі!

Genyk

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724850
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 13.05.2017

Genyk

АБСУРД

Загинуло двоє,поранено шестеро
За добу лишень за добу
Ти сидиш і дивишся євробачення
І смієшся й радієш у всіх на виду
До абсурду дійшло москальське тлумачення
Що він однозначно - за євробачення
Фронту сказавши папа,допобачення
Смерті чужі,його є призначенням.

Genyk

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733018
дата надходження 12.05.2017
дата закладки 13.05.2017

Genyk

ХРЕСНА ДОРОГА

Дорога Хресна в кожного своя
Хоча не всі про неї знають
Не омине й тебе вона
З якого ти не був би краю.

І в кожного є стації свої
І різні в кожного бувають
Як і не знаємо всі ми
Які ще ролі тут зіграєм

Господи,прости мені за все
За сліпоту і глухоту мою
Бо часто роблю лише те
Чого не відаю,не знаю...

Genyk

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728809
дата надходження 14.04.2017
дата закладки 13.05.2017

Тріумф

Джерело життя.

Джерело життя.

Все, що є – Його, існує,
Ще й живе, тече пульсує.
Він Творець, Володар всьому
І Господар цього дому.

Сам Господь у кожнім ділі,
Бо живе в твоєму тілі.
Ти Ним дихаєш і скачеш,
І радієш, часом, плачеш.

А коли нас покидає,
Тоді – все! Життя немає!
Не шукай реінкарнацій.
Їх нема ні в яких націй.

Він є сміх наш, також, сльози,
Радість наша, сильні грози.
Він є сила нездоланна,
Пам’ять чиста, бездоганна;

Мудрість світу нескінченна,
Невичерпна, незбагненна,
Милосердна і любовна,
Співчутлива, миру повна,

Щиросердна, терпелива,
Завжди, всюди повна дива.
Все дає вона для щастя.
Та послушним – більше дасться.

Бо вона належить Тому,
Хто є все, в усіх, у всьому.
Хто весь світ в руці тримає,
На добро лиш направляє.

Кожну кліточку Він бачить,
Там працює й передбачить:
Що, коли і як зробити,
Де зігріти, де полити.

Творить все Господь усюди.
Лише зла не творить, люди!
А як зло людина має:
То плід слів і діл збирає.

Галина Яхневич

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733077
дата надходження 12.05.2017
дата закладки 12.05.2017

dj-joka

Молчание Космоса

Глубокой ночью я не сплю,
Не плачу и не хохочу.
Вдоволь наевшись Тишиною
Я Ручку Чёрную кручу.

Хочу поймать я не Москву,
Не Рим, Париж, не Катманду,
Ищу я Провидения Волну !

Звенящий Голос Сфер,
Что шепчут космонавтам на Орбите,
Что знают Всё про Всех,
Что Древних просвещали на Санскрите !

Хочу узнать,
Что было, есть и будет,
И кто по Справедливости Рассудит?

Но тщетно.
Сферы ничего не говорят.
Воистину, когда кричат пушки-
Музы молчат.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727673
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 12.05.2017

dj-joka

Разговор с природой

Попросил у Леса я подпитку:
Может быть поможешь в этом мне?
- Заиграла добрая улыбка
У берёзы белой на стволе.

И однажды попросил у Поля:
Можешь ли Ты дать мне колосок?
Отвечало полюшко: Конечно,
Придёт время, будет и тебя гнуть ветерок.

И тогда спросил у Солнышка о Боге:
Может быть ты Красное есть Бог?
Отвечало доброе: Ну что ты,
Я всего лишь слабый-слабый, еле тёплый огонёк.

Вопрошал затем у Моря:
- Можешь дать свободы мне глоток?
Запенилось Тёплое: - Я всего лишь
Синий-синий и слегка солёный ручеёк.

И задал вопрос я Небу о полёте:
Можешь лы Ты дать мне полетать?
Отвечало Небушко: Ну что ты?
Ты рождён лишь ползать и страдать!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726385
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 12.05.2017

Патара

Нічого вічного немає

Все минає у цьому світі
Люди, явища і події.
Сумувати, а чи радіти?..
Це вже кожен як сам уміє.
Побиватися все ж не варто,
Щось іде від нас, щось приходить.
І кінець є насправді стартом,
Так задумано у природі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732766
дата надходження 10.05.2017
дата закладки 10.05.2017

Світлая (Світлана Пирогова)

Нескорена

Ліні Костенко

На Істину табу немає:
Любов, Природа, Пам*ять, Творчість...
Народ ці епіцентри знає.
За Ліну нас проймає гордість.

Натхнення розуму і серця,
Магічне поетичне слово.
Напруга в переможнім герці:
Думки про націю і мову.

Духовний нащадок Шевченка,
Поет всесвітнього масштабу -
Нескорена Ліна Костенко,
Противник системи і зваби.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731177
дата надходження 30.04.2017
дата закладки 10.05.2017

Світлая (Світлана Пирогова)

Т. Г. Шевченку

Настільна книга для людини
Шевченкова поезія - " Кобзар".
Над нею працював всі днини.
Створив її митець, поет- бунтар.

Клекоче досі його сповідь.
Про кривду, правду висловив думки.
І вистраждана книга мовить.
В ній дух протесту й цінні вказівки.

Він мріяв про права людини.
Хотів, щоб всі піднялись із колін.
Любив Дніпро він і рівнини.
Бажав для України кращих змін.

Поет боровся за свободу,
Летять слова пророка аж до хмар.
Він справжній патріот народу,
Творець, мислитель, геній, проводар.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732366
дата надходження 08.05.2017
дата закладки 10.05.2017

Елена Марс

Чуєш, Тарасе?. . Вже час

Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отойді я
І лани, і гори —
Все покину і полину
До самого бога
Молитися...

("Заповіт" Т. Шевченко)

**********************

Сила і велич, любов -
В кожному слові твоєму.
Ти - мов Небесна поема!..
Вчасно лунає твій зов.
Чуєш, Поете, агов!..

Лив ти свої почуття,
Сліз не ховаючи струму...
Гідні жили в тобі думи,
Хоч і пізнав за життя
Справжні, гіркі маяття...

Час і сьогодні важкий.
Знову цей світ скаженіє!
Чорні, жорстокі події...
День, ніби темрява - злий.
Душі попутав лихий...

Чуєш, Поете, агов!
В крові твоя Україна!
Молиться мати за сина,
Ворог бо клятий прийшов!
..Сонце за хмарами знов.

Ти помолись там за нас!..
Сила молитви - в любові
Й в кожнім Поетовім слові!..
Поки цей Світ не погас...
Чуєш, Тарасе? Вже час...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732178
дата надходження 06.05.2017
дата закладки 10.05.2017

Сіроманка

Ірина Вовк. КАРТИНА ПАВЛА МЕРВАРТА "ПОТОП"

[i](Париж.1881р.)[/i]
ЛЬВІВСЬКА КАРТИННА ГАЛЕРЕЯ

[i]«…Ной мав, окрім трьох синів, ще й доньку – Сару. Вона покохала
молодого пастуха Еммануїла. Коли батько повідомив її,що всі люди
загинуть у хвилях всесвітнього потопу і врятуються тільки члени
його родини, Сара відмовилася сісти у ковчег і залишилася
разом з коханим.»
(З апокрифа.Легенда до картини)[/i]

[b]І. С А Р А[/b]
Призви мене, призви і не пускай…
Мій муже смертний,будь мені опорою.
Я ради тебе свій покину рай
І теж загину смертю, навіть скорою…
Утішся тим, що в тебе на руках
Дано мені злучитись із водицею.
Не розпачай… Відкинь панічний страх…
Я в темінь одізвусь тобі жар-птицею.
…І скільки б там води не прибуло,
Не проклинай в пекельнім стоголосію
І не благай, щоб чару пронесло,–
Дочасно нам не випити амброзію…
Не досконала вічність у богинь,
Коли вівтар жертовності відпущено…
Призви мене, призви і не покинь –
Ми у воді очистимося душами,
Поборемо падучих тіл напасницю,
Приймемо смерть, як свій останній злет,
Дарма, що ані в кольорі, ні в пластиці
Цю мить не закарбують води лет…

…Як рухне туч склепіння непрозоре,
Як здибиться над нами неба край,
Як зімкнеться над нами грізне море –
Призви мене… призви – і не пускай.

[b]ІІ. Е М М А Н У Ї Л[/b]

Мені у руки, Саро, прихились…
Надлюдську волю являть мої руки!
У валі смертоносної розлуки
Ти о плече мужиче обіпрись…
Благаю небо я не о спасінні –
Німа до сліз потопу течія…
Узри мене у світлім воскресінні –
Ти ще пливтимеш…першим піду я…
Волію Божий суд зустріти сто́я,
Вслухаючи твоє «еммануї…»:
Могучий Ягве, Сара – донька Ноя,
Карай мене, але врятуй її !
Вона невинна… Я – першопричина
Її прощальних, передсмертних мук…
Коханих членів паросте живильна,
Мені в єднанні прихились до рук!

...Як божий смерч найвищу хвилю здійме
І стан мій скам'яніє у мольбі,
Я призову тебе в свої обійми –
Останній світ в очах моїх – тобі!

[i](Зі збірки"Самоцвіти сокровення".
- Львів:Логос,1997)[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732691
дата надходження 10.05.2017
дата закладки 10.05.2017

Ярослав К.

Я есть, я живой!. .

(посвящается внуку)

Живу я в животике, звать меня Чудо.
Откуда я взялся? Отвечу: оттуда☝
Я Божий посланник, подареный свыше.
Быть может, малыш, а быть может--малышка.

Когда я попал на УЗИ в телевизор,
Я ножки скрестил, чтоб остаться сюрпризом.
Вообще-то, врачи говорят как-то странно:
"Его ещё нет..." Кто же был на экране?!
Но мама моя про меня точно знает
И нежно меня сквозь животик ласкает...

Я много умею, я многое знаю,
Родные уже голоса различаю.
Я быстро расту, и мне всё интересно,
И маме в животик стучу, когда тесно.

Мне очень приятно церковное пенье,
Мы с мамой и папой пойдём на Успенье,
Быть может, родители там причастятся,
И я вместе с ними для полного счастья.

Я чувствую, как меня любят родные,
Как мамочка молится на Литургии,
Как папочка трудится, как устаёт он,
Как маме без папы порой одиноко...

Папуля, не езди без нас на рыбалку,
Ведь мама скучает, мне так её жалко...
Вот вырасту -- будем рыбачить все вместе,
Ведь рыбку втроём-то ловить интересней...

Мамуля, прости, что тошнит тебя часто,
Я знаю, родная, что это ужасно...
Я чувствую, как устают твои ножки...
Я скоро рожусь, потерпи, мам, немножко...
Я вас зацелую, засыплю вопросами,
Я тоже хочу стать когда-то, как взрослые...

Папуля, не трогай сегодня компьютер,
Я здесь, я живой, хоть не очень доступен...
Погладь меня, ласковым словом побалуй
Так хочется слушать твой голос усталый...
Когда ты мамулю целуешь в животик,
Мне хочется просто мурлыкать, как котик...

Мамуля, не нужно с папулей ругаться,
А то я начну сквозь животик бодаться...
Вот вырасту -- буду мирить вас за ручки,
Над нашей семьёй разгонять стану тучки...

Папуля, не надо грубить нашей маме,
Ведь сердце твоё не гранит и не камень,
Оно очень доброе, я-то уж знаю,
Со мной не сфальшивишь, я всё замечаю...

Тебе улыбнусь я, а это -- мой ключик,
Растаешь в ответ мне, папулик колючий,
И дрогнет твоё непростое сердечко,
Обдаст его жаром, как будто из печки...
Ты не обделяй нас, папулечка, лаской,
А мы будем с мамой тебе строить глазки...

Я буду вам в радость, вы только любите,
Вы только почаще со мной говорите...
Я буду вам счастьем и в жизни отрадой,
Любите, как я вас! Вот всё, что мне надо...

23.08.2011 г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727005
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 09.05.2017

Ярослав К.

О смысле жизни

Все труды человека -- для рта его, а
душа его не насыщается.
(Книга Екклезиаста гл. 6:7)

"В чём смысл жизни?"-- спрашивал не раз
Пожалуй, каждый, сам себя терзая...
"Всё суета,"-- сказал Екклезиаст.
Любовь -- есть Бог, вот истина простая.

Сказал Господь, в поту хлеб добывать
И дал заботу в этом упражняться,
А всё, что сверху -- брату помогать,
Но не копить, не отдавать вращаться.

А жизнь в трудах несётся, всё спеша...
"Для рта его труды все человека".
Любовью лишь насытится душа,
Любовью к Богу, ближним да калекам...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728707
дата надходження 14.04.2017
дата закладки 09.05.2017

Ярослав К.

О тщеславии в поэзии

Отзыв на произведение автора Richter "Поетам зі стажем"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727590

Как осень на хвосте живёт у лета,
Как кошка, что выслеживает мышь,
Тщеславие преследует поэта.
И перед этим как тут устоишь?

Поэты в большинстве своём подвластны
Болезни этой... Что греха таить?
Хоть, многие, возможно, не согласны
С диагнозом... Мол, как тогда творить?

Тщеславие -- оно, как троерожник*:
Куда ни кинешь -- рог один торчком...
Поэт бывает "без сапог сапожник":
О Вечном пишет, а в душе -- погром...

Христу в Его отечестве кричали:
"Сын плотника, кого пришёл учить?
Давай-ка, исцели Себя вначале,
Тогда уже и будешь нас лечить!.."

Когда идём мы зуб рвать, ну и что же?
Врачу мы не заглядываем в рот.
Хотя, на тот момент, конечно, может,
Какой-то зуб и у него гниёт...

О "зубе", впрочем, забывать не надо.
Заботься о спасении души.
Тщеславие дави в себе, как гада,
И, помолившись, всё-таки... пиши!

Бывает, мысль какого-то поэта,
Созвучную с Евангельской строкой,
Лекарством для души храним мы где-то,
Снимающим боль нашу, как рукой.

А если, вдруг, поэт перо забросит
Иль просто: всё написанное -- "в стол",
То Бог ли за талант его не спросит,
Что закопал свой дар нести глагол?

Тщеславие, как моросящий дождик
Реальность размывает за стеклом...
Поэт -- он только кисть, а Бог -- Художник...
Давйте, будем помнить мы о том.

* прп. Иоанн Лествичник. Лествица. Гл. 22:5.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727729
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 09.05.2017

Ярослав К.

Не выносите сора из избы

Когда в своей, в родной семье раздор,
Одолевают гнев и раздражение,
То из избы нести не стоит сор
К чужой избе на смех и обсуждение.

В семье своей сжигая все мосты,
Обрушив злобу и ругая скверно,
К чему дарить улыбки и цветы
Другой чете, взгляд пряча лицемерно?

Визит твой не оценят в доме том,
Объятья будут холодны и лживы...
И чтобы не раскаяться потом,
Поберегись поступков неправдивых.

Не сможешь ты тепло дарить другим,
Когда твоей семьи очаг чуть тлеет...
Сначала с ближним примирись своим,
Когда вы в мире -- всем вокруг теплее...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731589
дата надходження 02.05.2017
дата закладки 09.05.2017

Н-А-Д-І-Я

Хай Бог спасе…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XvtzhdLTCaw

[/youtube]
Усі ми люди, зовсім різні,
І думка в кожного своя.
В одних віршах хвилює ніжність,
Душа таких, немов рідня.

Читаєш, думаєш, радієш,
Бува сльоза враз запече,
Бо ти людину зрозумієш,
Підставиш словом їй плече.

І розцвіта душа, як квітка,
До сонця тягне пелюстки.
Таке бува у нас нерідко,
Хоча бувають й колючки.

Слова по тілу, наче бритва.
За що триматись, щоб встоять?
Тут допоможе хай Молитва,
Цей негатив з душі, щоб знять.

Не оскверняйте душу словом,
Назад повернеться підчас.
Нехай було це випадково,
Та Бог спасе від слів тих нас...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728294
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 09.05.2017

А.Б.В.Гість

ПІЗНЕ РОЗКАЯННЯ (На вірш «К сожалению, лишь со смертью» Є. Юхниці)

Не даремно Бог нам радить:
Щоб запізно не жаліти --
Мусимо так само щиро
Ворогів своїх любити.

Кожен той, хто ненавидить,
Сам собі копає прірву.
Все життя його у жовчі,
В зависті, всім непотрібній.

Ми ж від ближнього не кращі,
Не шукаймо в нього вади.
Так уникнем ворожнечі,
Всіх непорозумінь і зради.

Луки 6:37 «Більш того, перестаньте
судити — і ніколи не судитимуть вас,
перестаньте осуджувати — і ніколи не
буде осуджено вас. Завжди прощайте
— і буде прощено вам.»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391292
дата надходження 10.01.2013
дата закладки 09.05.2017

doktor

:Жизни…

Здесь грустна, а где-то безмятежна -
Жизнь не однозначна - это так.
У истоков океан безбрежный,
На исходе. пот ручьём и мрак.
Как понять такое, по живому,
Резать чувства возраста ножом.
Мог бы Бог задумать по иному,
По столу ударив кулаком.
Мы в веках надеялись на это,
Забывая часто обо всём.
Жаль не вечно под луною лето,
Наступает ночь, за ярким днём.....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732525
дата надходження 09.05.2017
дата закладки 09.05.2017

Новосад Руслан Віталійович

Як тяжко бути поетом

Як важко писати вірші,
Торкнутись легенько сузір’я,
Упасти й не встати більше.
Складна у поета мрія.
Писати рядки не можливо
Не зачепивши чийогось серця.
Усе для поета красиво,
Він завжди про це обізветься.
Він скаже яка є усмішка,
Як можуть котитися сльози,
Яка є життєва доріжка,
На стан, як впливатимуть грози.
Покаже всі закутки мрій,
Ідеальні світи ледь розкривши,
Всі сотні і сотні стихій,
Все дальше у душу вбурившись.
Він може наповнити мить
Єдиного сенсу життя,
Його це самого ранить
Й спиняє серцебиття.
Його, навіть, може це вбити,
Хоча і спасти остальних,
Його не можливо спинити
Й сховати у стінах стальних.
Померши він може сказати
В деталях як усе сталось,
Або навік замовчати –
Життя для нього вже склалось.
Когось він спасе з небуття,
Наповнивши серце бажанням,
А комусь принесе каяття,
А до когось він прийде останнім.
Як важко тримати надію
На те, щоб не сталося гірше,
Як важко триматись за мрію,
Як важко писати вірші.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732531
дата надходження 09.05.2017
дата закладки 09.05.2017

Новосад Руслан Віталійович

Несправжні люди

Всі люди ті що створені людьми,
які любити не навчились,
фальшивими строять слізьми
що з залоз ріками точились.

Наповнені фальшиві душі
і всіх в них радощі із фальші,
до всього вони є байдужі,
даремно рухаються дальше.

У фальші зморщилося тіло,
думки у фальші заточились,
усе фальшиво заболіло,
фальшивим їх життя зробилось.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732535
дата надходження 09.05.2017
дата закладки 09.05.2017

Александр Ахимов

Спаситель Иисус!

[b][b]

Грехи не дают мне покоя,
Совесть, достала меня!
Не помогают запои,
Спокойствия нету и дня!

Так жить невозможно, что делать,
Как мир, и покой мне найти?
Не спрятаться и не уехать,
Душу мою как спасти?

На свете, Спасителя нету,
Кроме Иисуса Христа!
Который грехи все прощает,
Ведёт за Собой в небеса!

Приди в кротости и смиреньи,
Сердцем Христа позови!
Покайся, получишь прощенье,
За греховность твою и грехи!

На Милость Иисуса надейся,
Он не прогонит ведь, нет!
Выбор лишь твой и решенье,
А от меня, лишь совет!

[/b][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732130
дата надходження 06.05.2017
дата закладки 06.05.2017

Александр Ахимов

Не суди другого

[b]Не суди другого ведь и ты такой же,
А молись за душу грешную, молись!
И в чужих грехах не надо друг не ройся,
Со своими хоть попробуй, разберись!

Коль не видишь их в себе, пиши, пропало,
Ко Христу, за Страхом Божьим обратись!
Хорошо когда прозрение настало,
И как мытарь снова начал, голосить!

Прости Господь, спасибо за науку,
Помилуй и учи меня, учи!
Не отними Твою спасенья руку,
Я гад ещё, помилуй и прости!
[/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732137
дата надходження 06.05.2017
дата закладки 06.05.2017

Олександр Кобиляков

ПАМ’ЯТАЙМО ПРО ТАРАСА

Пам’ятайте, люди добрі,
«Заповіт» Тараса.
Пам’ятайте та сумуйте
За нащадком Спаса.

І кайдани ті ворожі,
З себе позривайте!
Проти нечисті та зради,
Духом повставайте!

Кров’ю ворогів Країни
Земленьку залляйте!
Схід і Захід України
Разом об’єднайте!

В єдності – єдина наша
Українська сила,
Та і, звісно, всім нам рідна
Мова солов’їна.

Над Дніпром, де спить Тарас наш,
Помоліться Богу.
За нащадків та за долю,
Та й за Перемогу.

Щоб побачили, почули
В світі всі Держави,
Як за Неньку-Україну
Козаки повстали!

Плачте, люди, за Тарасом,
Плачте та шануйте!
Тихим словом поминайте –
Земленьку рятуйте!

Олександр Кобиляков

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732140
дата надходження 06.05.2017
дата закладки 06.05.2017

Сіроманка

Ірина Вовк. У ЦЕРКВІ СВЯТОЇ ІРИНИ

Храму св. Ірини-Інгігерди стародавнього Києва,
стертому з лиця землі, присвячується

Літа лебедіють, мов кужіль прядуть,
У вир'єчку гублять пір'їни.
Дари мироносні до стіп покладуть
У церкві святої Ірини.

Над мороки ночі, над тугу в очах,
Над біль, що метеликом зрине.
Невпинно співатиме божа свіча
У церкві святої Ірини.

Життя, наче птахи розкрилена мить,
Просвітлено з темряви плине.
І дух воскресає, і свічка горить
У церкві святої Ірини.

(Зі збірки "Обрані Світлом". - Львів:Сполом,2013)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730762
дата надходження 27.04.2017
дата закладки 04.05.2017

Сіроманка

Ірина Вовк. ШОПЕНІАНА. ЛИСТ У ВІЧНІСТЬ

[i]"Я задихаюся і благаю Вас щастя,
яке тільки можливе".[/i]
[i][b](Фридерік Шопен до Соланж Клезанже.
Новорічна ніч 1847 року)[/b][/i]

Не склалося. Я вас люблю, Соланж,
але так сталось, ви тепер заміжня.
В сльоту столичну в'їде диліжанс,
а в нас заплаче цвітом дика вишня.
І я, як дика вишня, упаду
доземно в бризках чулості під ноги...
Спасибі вам за буйність молоду,
за вперту облюбованість дороги.
Сьогодні, Соль, я гратиму про час,
що, нами обертаючи, відходить.
Прелюд - це Ви... Елегія... Ні, вальс...
(Терпке вино cп'янить, заколобродить -
шумке, як ваша юність і краса,
як хвиля, що возносить на узвишшя,
як птаха, що зринає в небеса!..)
Хоч визнаю, безпутнє це заміжжя.
Безпутні подорожні?! Ні... Обман -
у тім талан, що в музиці спасіння!
Жага життя - Аврора Дюдеван.
Жага розтала, як роса весіння...
Тепер благаю щастя, Соль, у вас -
такого щастя, що в цвітінні тоне...
Я впишу щастя в музику і в Час,
і в почуття тремкого напівтони.

Рожевий цвіте, щастячко, пливи -
бездонне, неоглядне, надвелике...
Нетлінна Музо, Музико, живи! -
при доторку до ймення Фридеріка.

https://www.youtube.com/watch?v=V0XcmzLHc1M&list=RDlAvcmWK7jVE&index=4

[color="#ff0000"][i]Авторське виконання вірша на тлі музики Фридеріка Шопена можна почути в інтернет-ресурсі: [b]Ірина Вовк.Артбесіда.[/b][/i]

https://www.youtube.com/watch?v=bQOnKcpuKRI[/color]

[i](Зі збірки "Обрані Світлом". - Львів: Сполом, 2013)[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731511
дата надходження 02.05.2017
дата закладки 04.05.2017

Сіроманка

Ірина Вовк. ПО ДОРОЗІ У КАЗКУ

[i][b]"По дорозі у Казку"[/b] - так назвав одну з своїх драм
Олександр Олесь[/i]

У щастя до тебе, насправді, багато доріг...
Розглянься навколо - то шлях "По дорозі у Казку".
Увіруй... Увіруй... бо віра - святий оберіг -
у щось надвисоке - у приязнь, а надто - у ласку...

В Завітному Лісі по куп'ях снують світляки -
ці крихітні вісники Сонця, ці янголи втіхи -
скупайся у променях світла, у хвилях ріки,
а я буду поруч і щось промовлятиму стиха.

Ідилія... Спалах... На хвилю - на вічність, на мить...
Притаєні знаки, приглушені порухи серця.
Небачена з'ява - розбуджена Мавка горить,
високо над хмарами кінь вітрокрилий несеться.

Покиньмо імлу непроглядну, покиньмо усе -
приземлені зваби, осмислені покручі Духа.
Нехай по дорозі у Казку нас коник несе,
а наші німі одкровення лиш серце підслуха.

Ми обрані Світлом, ми білі ворони - то що ж...
Шумітиме Ліс заповіти свої спересердя:
яскраво горіти - це значить зневажити Лож.
Це бути. Це збутись... і вільно піти у безмертя!

[i](Зі збірки "Обрані Світлом". - Львів: Сполом,2013)[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731795
дата надходження 04.05.2017
дата закладки 04.05.2017

Артура Преварская

Ни королей, ни принцев…

Ни королей, ни принцев,
Ни колдовства, ни магов.
Сиянье ль отразится
В воде на дне оврага?

Ни корабля, ни мыса,
И океаны в штиле.
Небес сквозную ризу
Ветра приопустили.

И ни знамен, ни замков,
Ни полководцев бравых.
Алмазы без огранки,
Портреты без оправы.

Ни плода, ни цветенья,
Ни хороводов звездных,
Ни под дубовой сенью
Признаний чьих-то поздних.

И с камнем меч сроднится,
Оркестр миров не слажен.
Но лишь веками снится
Тот Вавилон без башен.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661136
дата надходження 21.04.2016
дата закладки 04.05.2017

Артура Преварская

Видишь, горы плывут… Вдалеке – звук шаманского бубна…

Видишь, горы плывут… Вдалеке – звук шаманского бубна.
Земля отпускает, дорога – спиралью да ввысь…
Пусть она в лепестках, но сокрыты шипы. Это ль трудно –
По ним босиком, как по радуге светлой, пройтись?

Вдалеке, за грозой – колыбельных атлантов напевы,
И явь размывает стогласием птичьих рулад…
Так связались пути, словно корни вселенского древа.
Теперь, как и прежде, ступай в темноту наугад…

Эта ночь – навсегда, сны – от ставших лесами друидов…
Застынет волною, но без отражения гладь
Леты-матери, мир в глубине остается невидим.
И бубен - набатом, на счастье, беду ли – как знать…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675170
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 04.05.2017

Артура Преварская

Мы встречаемся здесь, в неизвестно кем созданном храме…

Мы встречаемся здесь, в неизвестно кем созданном храме
Позабытых богов, полугрозно глядящих с икон.
Покидаем его, не тревожа их лики словами,
Не задев той струны, что собьет всей гармонии тон.

В этом храме зеркал, отражающих что-то иное,
Чем предметы и сны, в окруженьи пустых алтарей,
Средь задумчивых душ и теней нас всегда только двое.
Время здесь не течет, но заря догорает быстрей.

Я не знаю, кто ты и встречались ли мы где-то прежде,
Но так много веков мы приходим сюда и молчим.
Этот храм на двоих, между солнцем и бездною, между
Нам известным и тем, от чего не давались ключи…

Души шепчут, и мы не нарушим их тайный молебен,
И расстанемся вновь лишь затем, чтобы скоро прийти
И сквозь купол смотреть, как вблизи просветляется небо,
Как Господь единит наши судьбы, миры и пути…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680090
дата надходження 25.07.2016
дата закладки 04.05.2017

Hanna Kovalenko

***

Как жаль, что мне не стать великой,
Как Пушкин иль Цветаева,
И в тени музы столь безликой
На веки я растаяла.

Не написать во век мне песни,
Поэмы мне не сочинить,
Похвал тех не услышать лестных,
Признанья мне не заслужить.

Душа стремится к вдохновенью,
Пытается его найти,
Но понимаю: к сожаленью,
Чужой талант не превзойти.

Совсем нет смысла в строках этих,
Чужих сердец им не задеть...
Никто во век мне не ответит,
Как в этих муках не сгореть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541637
дата надходження 05.12.2014
дата закладки 04.05.2017

Hanna Kovalenko

Кохання

В світі дещо є важливе:
Це не гроші, та не скарб.
Для зрозуміння неможливе.
Це щось сприймається на кшталт.
Воно велике та нестримне,
Доволі дивне відчуття.
Воно не стане в раз огидним…
Коханням є це почуття.
Воно з’являється так швидко,
Мов блискавка зненацька б’є.
Без нього всім буває гидко.
Як сонечко яскравим є.
Народжується між серцями,
Як електричний струм в дротах.
Прикрашене воно словами,
Піснями ллється на вустах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464477
дата надходження 06.12.2013
дата закладки 04.05.2017

Hanna Kovalenko

Что стало с миром и людьми…

Что стало с миром и людьми:
Наш социум повяз в обмане,
Наш мир, построенный на лжи,
Вдруг стал всеобщим идеалом.
Здесь каждый третий индивид
Свою скрывает суть под маской,
Под страхом мелочных обид,
К добру относится с опаской.
Сейчас так сложно различать:
Где настоящий друг, где - лживый,
И очень больно осознать,
что дружба оказалась мнимой.
Кто друг? Кто - враг? Не отличить.
Где добрый, искренний, где алчный?
Любой жестоким может быть.
А честным может быть не каждый...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464225
дата надходження 05.12.2013
дата закладки 04.05.2017

Hanna Kovalenko

Как победить одиночество

Как неприятно быть одной,
И с каждым годом жизнь ужасней.
Хочу на миг я стать другой,
Чтоб жизнь казалась мне прекрасней.

Эмоции теперь свои
Держать в себе я перестану,
Пойду по жизни веселей
И миру радоваться стану.

С усмешкой гордой я пройду,
Сквозь все преграды и ненастья,
И всем несчастным подарю
Я хоть одну частичку счастья...

Пусть все узнают и поймут,
Что одиночество - не бремя,
И побороть его уж тут
Лишь могут оптимизм и время.

Тогда появятся друзья
И станет мир вокруг прекрасней.
Тогда полюбят все себя
И солнца свет вдруг станет ясней.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465251
дата надходження 10.12.2013
дата закладки 04.05.2017

Hanna Kovalenko

Мы сами сочиняем свою жизнь…

Мы сами сочиняем свою жизнь.
Историю свою мы пишем сами.
Мгновениями мы не дорожим
И свое счастье часто рушим сами.

Мечты свои боимся исполнять,
Оглядываясь на чужое мнение,
Самих себя не можем мы принять.
Живем, теряясь в собственных сомнениях.

Боимся так, что кто-то не поймет
И над душою нашей посмеется,
Что тот, кто близок вдруг от нас уйдет,
И сердце от потери разобьется.

Боимся, что ошибочен наш путь,
Что выбор наш окажется напрасным.
Мы время вспять не можем повернуть,
И каждый шаг нам кажется опасным.

Но почему так страшно просто жить
И наслаждаться каждыми мгновеньями?
Свою судьбу боимся мы вершить
И продолжаем жить предубежденьями.

На редкость малодушен человек,
И с роком злым не в силах он бороться.
Готов терпеть страдания весь век
В надежде, что удача улыбнется.

Но невозможно что-то изменить,
Живя веками в страхе и смирении.
Бессмысленно судьбу свою винить,
Раз сам виновен в собственном падении.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697076
дата надходження 27.10.2016
дата закладки 04.05.2017

Hanna Kovalenko

"Жорстока правда нашого століття"

Ми щирість загубили в сьогоденні
І зводимо брехню на п'єдестал,
А лестощі оманливі, мерзенні
Для людства – необхідний ідеал.

Кохання – міф минулого століття.
Розпуста – ось відносинам взірець!
Вдягаємо ми масок розмаїття.
Чудовиська бездушні, без сердець.

Нам байдуже до всього, що навколо,
Бо править нами власний егоїзм.
Охоче ми втішаємось над горем…
Ми славимо пануючий цинізм.

Від гро́шей всі навколо показились.
Дорожчі за життя ці папірці.
Слухняно їм без бою ми скорились,
Бо знали, що програємо в кінці.

Жорстока правда нашого століття:
Ми зводимо брехню на п'єдестал.
Власнóруч ми створили це жахіття…
Бездушність – це новий наш ідеал.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702742
дата надходження 25.11.2016
дата закладки 04.05.2017

Hanna Kovalenko

Мы ошибаемся не раз

Мы ошибаемся не раз
И о словах своих жалеем,
И разума не слыша глас,
Мы сердце слушать не умеем.

Боимся душу мы открыть,
Ведь нам туда не раз плевали.
Хотели бы мы зло забыть...
Забыть, что часто предавали.

Не нам судить чужой порок -
Мы сами вовсе не святые.
А жизнь нам преподаст урок,
Покажет кто свои, чужие.

Мы близким причиняем боль,
При этом верим, что во благо,
Играя в чьей-то жизни роль,
Советы "дарим" мы с отвагой.

О подлости чужой кричим,
А о своей же - забываем.
О важных мы вещах молчим,
Других - за скрытность осуждаем.

Мы ошибаемся не раз,
Мечтаем так, чтоб нас простили,
Но обижаясь напоказ,
Чужих ошибок не забыли.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726781
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 04.05.2017

Hanna Kovalenko

Мужчинам не ищите оправданий

Мужчинам не ищите оправданий.
Подавно тем, кто вас довёл до слёз,
Своих кто не исполнил обещаний,
И тем, кто с вами вовсе не всерьёз.

Зачем любить того, кто не достоин?
Хотя ведь разум сердцу не указ...
Того, кто, ранив, так собой доволен,
Вы отпустите! Он ведь не для вас!

И тем, кто о любви своей вам шепчет,
Вы радостно не верьте никогда.
Красивые слова ведь - только ветер....
Слова еще не значат "навсегда".

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715289
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 04.05.2017

Hanna Kovalenko

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.04.2017

Г. Король

До берега Надії

Задовбали запроданські чвари
В круговерті земного життя,
Бродять привиді-тіні заради
Обіцянь у весні забуття.
Крадькома не тривожте ночами,
Не поцупите совість – дарма,
Я брехливими ситий словами,
Розум вперто волає – війна!
Земля крутиться обертом стрімко,
Та йде кожен окремим шляхом.
Мій складний шлях, як та заковика, –
Покидаю жадоби дурдом.
Знахабніли безкарно не в міру –
Зупиніть мені Землю, прошу,
Поверну вам шагреневу шкіру
Та на берег Надії зійду.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729660
дата надходження 20.04.2017
дата закладки 24.04.2017

Г. Король

Такого теж не хочу раю

Втік від набридлого прогресу
У тиху заводь рибака,
Де розляглося літнє плесо
Біля сонливого ставка.
Такий собі шматочок раю,
Що на поталу не здали,
Та вже з журбою завбачаю –
Жадоба теж прийде сюди:
Піднімуться совків хороми,
Застогне зранена земля,
Загоготять байдужі клони
У п’янім гвалті пікніка.
І так все піде п’ядь за п’яддю, –
Землі великий переділ.
Такого теж не хочу раю.
Коли ж закінчиться цей гін?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670459
дата надходження 05.06.2016
дата закладки 24.04.2017

Г. Король

Людська душа

Дивлюсь вірша рядочки:
В них радість є і біль,
Життєві заморочки,
Та ворожнечі тінь,
Але нема в них злоби,
Ненависті нема.
Пишу уперто, щоби
Цвіла душа людська.
Затюкана брехнею,
Цинізмом владних сил, –
Літати буду з нею,
Хоч і не маю крил.
В моїх рядках віршових
Призив – «За душу, в бій!»
Та грузну у заторах
Давно убитих мрій.
Охоплює зневіра:
Де правда, де брехня?
Затюкана, покірна,
Бреде людська душа.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730345
дата надходження 24.04.2017
дата закладки 24.04.2017

Крилата (Любов Пікас)

ЛЮБИТИ СВОЮ ПЛАНЕТУ

Любити свою планету,
Не бути на ній баластом.
На те, що їй шкодить, вето
Накласти.

Долонями віри гріти
Блакить її, оксамити.
Любов’ю всякчас хворіти
І жити!

Барвисті квітки вплітати
У вицвілі пасма долі,
Із тіла, мов пил, здувати
Юдолі.

Сховати злоби сокиру,
На будні ліпити свята,
Міцнити голубці миру
Крилята.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730338
дата надходження 24.04.2017
дата закладки 24.04.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.04.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.04.2017

Сокольник

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724610
дата надходження 20.03.2017
дата закладки 17.04.2017

Олеся Лісова

Істина в любові.

Не шукаю життєвого раю
Хай буяє навколо весна,
Я не знаю та просто вважаю,
Що нам з неба доля дана.

Шукать істину в цьому світі,
Крізь тенета до неї йти
І лиш в зрілості може прозріти
Чом так довго йшов до мети.

Серця щем впорядковує мрії,
Не досягнені неба світи
Так хотілось …Та не злетіти
Коли в серці нема доброти.

Коли доля людей не тривожить,
Не підтримує друзів плече,
Коли ти ще стоїш на дорозі,
А стихії вогонь пече.

Заспокойся,зберись з думками,
Для чого ти в цей світ прийшов
Для любові й добра,а ділами
Доведи це й не падай знов.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726782
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 17.04.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.04.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.04.2017

Haluna2

Христос воскрес

Христос воскрес! - співають дзвони великодні.
Христос воскрес!Ми всі зібралися сьогодні.
І оживає в нас надія,
Що світ спасе Ісус - Месія.

Христос воскрес! Христос воскрес!
Усі говорять і співають.
Христос воскрес! Христос воскрес!
Ісуса Христа прославляють.

Христос воскрес! -протягну руки до Ісуса.
Христос воскрес!- до нього щиро помолюся.
І поблагаю в нього миру:
"Обережи нашу Вкраїну!"

Христос воскрес! Христос воскрес!
Усі говорять і співають.
Христос воскрес! Христос воскрес!
Ісуса Христа прославляють.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729105
дата надходження 16.04.2017
дата закладки 17.04.2017

Svetlaya

планета-жемчужина…

какие-то нити.. зачем-то струятся...
вопросов-ответов они не боятся...
планета-жемчужина... хрупкие пальцы...
как будто созвучие... как будто на пяльцах...

Он вышил точёные, стройные звёзды...
улыбка бывает и метаморфозной...
смешливый Амур раздурачился... что же...
возможно, тебе... или мне он поможет...

я там, где каштаны апрелем согреты...
и крокусы дышат дождём и рассветом...
где спит одуванчик в утробе весенней...
любовь - то, что миру дарует спасенье...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726682
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 17.04.2017

Шостацька Людмила

БОМЖ

Як модно казати : “бомж”
Лежить на зупинці, пусто.
А скільки на нього - бомб!
Зібрались проїжджі густо.

Тут осуду - цілий віз:
Узутий в один кросівок,
Немає при нім валіз
І схоже не мав автівок.

Він справді - давно на межі,
Чужим йому став цілий світ.
І люди, і влада чужі,
Лиш очі - волошок цвіт.

Чи може хтось правду знати,
Яким він колись був: ДО?
В дипломах його – відзнаки,
Пристойне було житло.

І він народився іншим,
І з роду не був жебрак,
Сердечнішим і добрішим
За всіх колись був юнак.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729149
дата надходження 17.04.2017
дата закладки 17.04.2017

Микола Ходєєв

ніхуя не видно

ну чого ти там висиш у небі
палаєш
ну чого тобі
ти настільки маленька
що не помітна навіть на фоні
моєї шафи
погоду мені не зробиш
тебе вдень навіть не видно
приходиш як повія опівночі
а зранку НАВІТЬ млинців не насмажиш
яка з тебе користь
така далека
як тебе кинути
якщо НАВІТЬ на фотці ніхуя не видно
і не підморгуй мені, ти не героїня віршів
тебе немає на моїх мапах
вшивайся з неба!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729114
дата надходження 16.04.2017
дата закладки 17.04.2017

Kukhta Bohdan

14_Ми ж християни

[youtube]https://youtu.be/kDTwZvnjDIA[/youtube]
[quote]
…Напевно, ви вже здогадалися, що цього астронавта звали Помазаник. Він залишив і в нашо-
му світі багато знаків. Символ риби і досі можна побачити в Музеї. В кімнаті космічних експеди-
цій, але це зовсім інша історія…[/quote]
Знову римами кровоточать стигмати
І серце стукоче мені би втримати.
У душі змиваючи вчорашнє чорнило,
Ісус на хресті сміється зрадливо.

І простір з’їдає його. Тишина…
У нього стигмати, а в мене нема?!
Чорнило униз…Він Бог чи дивак?
І грози. І сльози. Трагедія. Акт.

Малюємо ікони у нашім кутку.
А де ті хлопці, що пішли на війну?
Кладамо требу. П’єм вино.
Причастя смертю. Усім всеодно?

Тобі байдужі мої слова.
Я ж просто поет. І це все брехня.
Ми ж християни, так любим життя.
Найбільше своє, а інших - то їхня біда.

© Богдан Кухта

Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват

[youtube]https://youtu.be/nJnObYnhh00[/youtube]

Більше тут -
https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs/

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729106
дата надходження 16.04.2017
дата закладки 17.04.2017

ОЛЬГА ШНУРЕНКО

ЛЮДИ, СХАМЕНІТЬСЯ!

Чи думав той, хто створив «лайки», що люди будуть їх використовувати бездумно?

Чи дійсно знаки і символи можуть замінити слова підтримки і розуміння?

Як можна бути «у захваті», коли від болю кричить душа поета і чекає на наше співчуття?

Так часто за поетичною вишуканою формою ми не помічаємо реальні почуття і відчуття конкретних людей…

Навчіться розмовляти з авторами дописів, бо з плином часу ви можете стати німі і черстві…

Розмова – це не тільки гучні оклики, а, перш за все, обмін думками, які виникають у власній душі.

Якщо ваші думки дійсно розумні і об’єктивні, пишіть, якщо сумніваєтеся в їх адекватності, краще промовчіть…

У цьому звертанні немає нічого особистого, тому що я іронічно ставлюся до цих «колобків», але ж на сайті так багато віршів про війну, про загиблих та поранених воїнів, про горе матерів, про глибокий сум батьків, про моральні та матеріальні втрати людей у зоні АТО, про невимовний біль у серцях ваших друзів чи знайомих…

[b]Люди, схаменіться і зупиніться, добре подумайте, перш аніж вибрати відповідний «лайк»!
[/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729139
дата надходження 17.04.2017
дата закладки 17.04.2017

Totoha

Свій хрест.

Хай кожен з нас несе свій хрест.
Та перед Богом на колінах,
Згадаймо як Ісус воскрес
Щоб душі в нас були нетлінні.

Ми не святі, далеко нам
Гріхів вериги тягнуть долу.
Та все ж з спокути зводим храм,
Де помолившись, грішим знову...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722634
дата надходження 10.03.2017
дата закладки 15.04.2017

Зореслав Благомирів

Про СМЕРТЬ …

[b][/b]
Про Смерть міркую я сьогодні,
якраз напередодні Великодня,
у страсну п’ятницю Христоса –
Боголюдини нашої Ісуса!

Так. У неділю Він вознісся,
здолавши Смерть – на Небо звівся.
Шляхи Світилом осяйває,
які Людина на землі долає.

То – Смерть? Це – перехід до Неба?
Але чи в кожного така потреба?
Хтось хоче, може, і земного раю?
Пишу про те, чого і сам не знаю.

Адже та Смерть, яка – тілесна,
вона земна є, а не піднебесна,
бо Людське тіло тут ховає.
У Небо ж лише Душу піднімає!

Про це Єство вночі казало,
як ніби, на Духу все сповідало:
про всі мої страждання Долі,
а потім – раптом зникла десь у полі?

Та Серце вірить не хотіло,
воно струною у мені бриніло!
А Тіло лиш землею ходить, –
то Хто до купи Душу й Тіло зводить?

Чи на землі – в Єстві однóму,
а після Смерті вони – по-різнóму?
Чи зійдуться знов воєдино?
Живи сповна й не мисль про Смерть, Людино ...!?...

14 квітня 2017 р. м. Київ
Довершено 15 квітня 2017 р. с. Хмелів на Роменщині

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728887
дата надходження 15.04.2017
дата закладки 15.04.2017

Svitlana_Belyakova

Дeнь Пасхи…

Господи, у День Пасхи, Воскресіння Христового,
тріпочуть наші серця,
від благословення Твого
і Віри праведної до кінця.
Відмітка Бога на кожному з нас,
відчуваємо це у свою годину.
Господи, перед Твоєю іконою молячись,
і дивлячись в Твої очі,
котиться без попиту сльоза,
тут брехати вже не потрібно,
Душа на порозі розплати.
Ти дав нам Заповіді, як нам жити,
але на їх виконання йде усе Життя,
і не кожному це вдається,
як він не б'ється.
спокус в житті багато,
вони і відводять багатьох від Твого порогу.
Але, як тривога, ми усі до Бога!
Врятуй, збережи і допоможи!
Отче Наш з вуст звучить:
"Отче Наш, Іже еси на Небесі,
да святиться ім'я Твоє,
та прийде Царство Твоє,
та буде Воля Твоя,
яко на Небесах і на Землі.
Хліб наш насущний даждь нам днесь,
і остави нам борги наші,
якоже і ми залишаємо боржникам нашим,
і не введи нас в спокусу,
але избави нас від лукавого.
Яко Твоє є Царство і Сила, і Слава,
Батька і Сина, і Святого Духу,
нині і вічно, і в повіки віків.
Амінь.
Слава, Слава Богу у всьому!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728732
дата надходження 14.04.2017
дата закладки 15.04.2017

Галина Брич

ХРИСТОС ВОСКРЕС!

Дзвеніли дзвони попід небесами.
Котилося відлуння над горами.
Мелодія лунала- промовляла:
"Христос воскрес!" .І душі воскресала.
"Христос воскрес!"-веселка усміхалась.
"Христос воскрес!"-росинка привіталась.
А бородаті хмари з-під небес
Відповіли:" Воістину воскрес!"
Черешня цвіт у коси заплітала.
"Христос воскрес!"-до вишеньки сказала.
А мимо пташенятко пролітало.
"Воскрес! Христос воскрес!"-защебетало.
Струмок побіг до річки з новиною.
"Христос воскрес!" -звук шириться водою.
А річка, з красоти весняних плес,
Шумить - дзвенить:" Воістину воскрес!".
Святкуймо всі Христове Воскресіння!
У ньому і прозріння,і спасіння.
Любім! Надіймось! Вірмо! Ждім чудес!
Христос воскрес! Воістину воскрес!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728874
дата надходження 15.04.2017
дата закладки 15.04.2017

Валентина Мала

ВЕЛИКОДНЯ ПИСАНКА

д и т я ч е

Пензлика візьму свого , зараз розмалюю
Писанку з тарілочки, гарну і святую
Візерунки стеляться ,сонечка й листочки
Посмішка у мамочки і у її дочки!

Великодня писанка світиться любов"ю
Всім я побажатиму миру і здоров"я!
Воскресіння Господа нам дає надію
Майте у душі своїй світлу й мудру мрію!

Обніму я матінку й тата поцілую!
Й Великодню писанку я їм подарую!
Хай буде щасливою вся наша родина!
Кожне місто і село й рідна Україна!
15.04.2017р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728873
дата надходження 15.04.2017
дата закладки 15.04.2017

D.Rey

сожаление

Печальная участь безвестных героев –
Их слава затмила б по свету века,
Но шелестом павшим деянье исчезнет,
Лишь горечью тонкой склоняет века…

Другим же для света не нужно деянье ,
Корона да трон – вот и вся их краса;
Кто крови пролил в бесконечных сраженьях,
Тому наказанье пошлют небеса
У жизнях далёких;
Мы в жизни не верим, поэтому судим,
Что время всем – зло без конца.

Но что есть деянье, и что есть герои?
Песок, пласт за пластом, века да века;
Вся жизнь наша – речка, как берега моря:
Шагнул в жизнь сегодня – нет завтра следа.

И так пласт за пластом, к конечности мира.
Мне больно, однако, что мы – ты и я –
Всего лишь песчинки для радуги неба:
Без нас светит солнце, без нас есть весна…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724773
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 12.04.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.04.2017

БГІ

НІЧОГО ВІЧНОГО

Нічого вічного немає:
Дружба, любов, думкИ, життя,
З обставин данність випливає -
Гріхи, прозріння, каяття.

Любов коротша за життя,
А дружба вірності покірна,
Думки у межах майбуття,
Життя з буттями співрозмірні.

Панують гени й гігієни,
Котрі ментальність визначають,
Й суспільні дії на арену
Добо і зло скрізь проявляють.

Якщо захмарилося небо,
Буря з громами й блискавками,
Усе, що в тОбі й біля тебе
Стає між нас і поміж нами.

Істина лиш абсолютна,
Наші знання завжди відносні,
Минуле, сьогодення і майбутнє
На генному зависло носі.

Куди ж ця крапля упаде,
Джерела й рІчки назбирає,
Що бУло, є і що прийде -
Обставини лиш обирають.
3.01. 2017р., Київ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710395
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 06.04.2017

Веселенька Дачниця

БІЖАТЬ РОКИ…

Біжать роки, летять роки
Весняного цвіту пелюстки,
В сонячних зайчиках вода
Душа, як завжди, молода!
Короткий молодості час.
Поглянь - дорослі діти в нас.
Здається - ми ще не жили -
Любуйся - внуки підросли.
Велике щастя – діти, внуки,
Часу не має тут для скуки.
На дачі можна працювати,
Душевну пісню заспівати .
Біжать роки, летять роки…
Уже старенькі в нас батьки.
Роки, як літньої спеки вода
Душа, як завжди, молода!
Осінь у двері заглядає…
Давно уже батьків немає.
Сум павутинкою плететься…
Хтось ще із друзів озоветься.
Чого б, здається, сумувати ?
Справ добрих зроблено багато.
То ж бережімо кожну мить, .
Що так безжалісно летить.
Біжать роки, летять роки…
Обірвані з календаря листки,
Зимової стужі холодна вода
Душа, як завжди, м о л о д а !

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727545
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 06.04.2017

Дравва

Услышь, Господь.

Услышь, Господь, мольбу мою
И сделай наш народ счастливым
Что бы пенсионер на пенсию свою
Был радостным, а не унылым.
Чтоб кончилась скорей война
И расцвела наша страна
За мир им надо б руки всем пожать
Не обвинять, не убивать
Чтобы насилие от нас ушло
А с ним и гнев, и боль, и зло
Чтоб не врала бы людям власть
И не смогла бы больше красть
Чтоб много свадеб, праздников
И добрых слов, конфет и пряников
Чтоб все болезни отступили от людей
А в семьях было бы не меньше двух детей
Чтобы не смертность, а рождаемость росла
И чтоб от счастья, только, падала слеза
Чтоб почитала молодежь родителей
Ну, а они любили и понимали бы детей
Чтоб люди помогали бы друг другу
И не было бы нищеты в округе.
Услышь, Господь, мольбу мою
Ну, протяни же руку к нам свою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722727
дата надходження 10.03.2017
дата закладки 04.04.2017

sondag

for valentine

як багато сумнівних речей має цей цілісний світ!
нині я, попри всі обачіння, вирушаю так само в похід.
буду рада, якщо звеселившися підеш і ти за мною,
а тим часом сама під цим небом: чи зрівняюся з ним висотою?

я молюсь за своє життя, за людей і за світлі зірки;
ця молитва – мов зброя, хоч гостра – неважка для моєї руки.
за прийдешнє, за день, що надходить, це благання просте та щире:
я молюся за світ, що він цілісний, і за цілісність власної віри

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727014
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 03.04.2017

ЧИБ

ОТКУДА БЕРУТСЯ ДЕТИ? (подражание В. Маяковскому) .

Крошка-сын к отцу пришел
И вопрос поднялся:
«Папа, вспомни хорошо,
Я откуда взялся?»

- Вовка, знал, сыночек наш,
Рано или поздно,
Ты такой вопрос задашь.
А вопрос серьезный!

Надо маму нам позвать,
Ей вопрос не спустим –
Как тебя решила взять,
Как нашла в капусте?

С нею мы обговорим,
Очень важно это,
А потом ответ дадим,
Никаких секретов.

- Маша, слышь, чтоб я впросак
В этом не попался,
Вовка спрашивает как
И откуда взялся!

С виду хоть вопрос простой,
Но, как пишут в книжках,
Очень важно знать про то
Каждому мальчишке.

Может стоит просветить
Честно, с толком, с чувством?
Хватит малыша дурить,
Что нашла в капусте!

Мама, добрая душа,
Взяв книжонку в руки,
Осторожно, не спеша,
Все по педнауке,

Рассказала про цветы,
Пестики, тычинки,
Как рождаются плоды –
Яблоки и финики.

Без утайки и игры
Рассказала с толком
Как плодятся комары,
Как роятся пчелки.

Подогревши интерес,
Вовке влила в ушки
Размножительный процесс
Рыбок и зверюшек.

Есть и самки, и самцы
У любой породы.
Есть и мамы, и отцы –
Так велит природа.

Отклонений сильных нет
Иль почти не будет,
Появляются на свет
Точно так и люди.

Рассказала все путем,
Правильно и верно,
Как зачатие идет,
Как вливают сперму.

Про строение вагин
И про яйцеклетку,
- Из нее ты вышел, сын!
Все понятно, детка?

Про беременность, живот,
Плодовые воды,
Как рождается народ
У людской породы.

Даже папа ей сказал
- Вот какая штука!
Столько я и сам не знал.
Целая наука!

- Ясно все? – спросил отец. –
Как берутся дети?
А теперь ответь, малец,
Ты вопросом этим

Вдруг задался? Почему
С любопытством впился?
Важно стало самому
Знать как появился?

- Нет, мальчишка со двора
Утром привязался:
Он приехал из села,
А я откуда взялся?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726873
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 03.04.2017

Джин

Пес

[i][b]Зимой, когда тяжелый белый иней,
Когда со свистом ветер и мороз
Окутал провода электролиний,
По улице вечерней плелся пес.

Потухший взгляд, седая шерсть на морде,
Поджатый хвост и впалые бока.
Не доводилось псу пожить в комфорте
И не от кого было ждать пайка.

Еще щенком слепым снесен в канаву,
Но как-то выжил, выполз из воды…
Теперь болят от старости суставы
Страдает пес седой от глухоты.

А был ведь молод, жил огромной верой,
Что позовут когда-нибудь с собой.
Ему не нужно будки и вольера
– Под дверью коврик, миску бы с едой.

Но проходили безвозвратно годы,
В грязи подвалов, холоде тоски.
Никто не разделял его заботы
Лишь голод, да помойные бачки.

И камни иногда бросали люди
Забыв, что он живое существо,
А пес все продолжал мечтать о чуде
И в человеке видел божество.

И вот однажды девочка с игрушкой
Дала конфету, поиграла с ним
И ручкой тонкой гладила за ушком,
И странно называла: серый Тим.

За нею бегал пес, почуяв ласку
Как будто лет на пять помолодел
И даже серый день менял окраску,
Унялся зимний ветер – не свистел.

Пес у подъезда ждал ее ночами
– Собачья верность, так уж повелось,
Душа его наполнена мечтами,
Но в жизни их исполнить не пришлось…

Однажды утром кто-то вынес миску,
Хвостом взмахнул, настолько был он рад,
От запаха очищенной сосиски…
Он знать не мог, что в той сосиске яд…

Наверно, в том и есть закономерность,
Есть доброта, и есть жестокость в нас
Не всем дано понять собачью верность…

Пес в ожиданье лег и взгляд угас...
[/b][/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726403
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017

Андрій Бабич

Я – волком бы, выгрыз!. .

«Я – волком бы, выгрыз!..» Да ну? Прозевал
Ты всё в своей жизни. Капец!
Консервы с гречихой – хватал наповал?
Грызи, теперь – свой леденец!
Ты – «волком бы, выгрыз»? Кого загрызть – мне
За то, что в крови был Майдан?..
Кого мне поставить, однажды к стене,
Сказавши: « А, всё таки – ДА?!!
Вот так, и грызу… Подустало «грызло»,
Где просится: «Мать вашу так!»
А там, в небесах,- кто-то машет крылом:
«Оставь… Бесполезно, чудак!..»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719555
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 30.03.2017

Лепесток

Вдячність

Що тато може дати для дитини?
Безпеку, мудрість і любов…
Ти труднощам підставив спину,
Ти був в житті нам тил і кров.

І хто сказав,- «Життя безцінне»?
Є у життя своя ціна –
Любов дітей поовік нетлінна
І пам’ять в серці день від дня.

----------------------------------------------------------------

За сльози і мрії, за ніжність і ласку,
За першу твою нам розказану казку,
За пісню в дитинстві твою колискову,
За усмішку ніжну твою волошкову…

Ми вдячні за очі – прозорі перлинки,
Ми вдячні за руки – м’які мов пір’їнки,
Ми вдячні за серце – воно поряд з нами,
Ми вдячні за душу твою,
Люба мамо!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656070
дата надходження 31.03.2016
дата закладки 30.03.2017

Лепесток

Итог

Вопрос застал меня врасплох,-
"Какой я подведу итог?
Что в этой жизни берегу?
И чем гордиться я могу?"

Пусть у меня прекрасный дом.
Веселье, смех и слезы в нем.
Я берегу детей от боли,
Люблю ромашки в чистом поле.

Весною сад в цветах душистых,
Реку за ним с водою чистой
И вид пурпурного заката.
Ведь каждому здесь дню я рада.

Еще люблю друзей подколки,
Их шутки, смех и спор без толку.
Внучат, что утром разбудили -
Ворчать, что бутерброд забыли.

Люблю душистый хлеб из печки
И мамины люблю я речи.
Я с детства берегу те чувства,
Люблю природу и искусство.

Горжусь? А чем гордиться мне?
- Тем, что живу я на Земле.
Тем, что бегу я на работу,
Тем, что я целый день в заботах.

Итог, как видите, простой -
У каждого, конечно, свой.
За то, что рада мне родня,
Теплом я душу берегла.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696865
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 30.03.2017

Віктор Чернявський

Ігор ГУБЕРМАН — УКРАЇНСЬКОЮ (30)

Я вірю в честь і совість влади,
і будь-якої, і будь-де,
як в чаклунів та їх поради,
в чортів, русалок і т.д.

МОВОЮ ОРИГІНАЛУ:

Я верю в совесть, сердце, честь
любых властей земных.
Я верю, что русалки есть,
и верю в домовых.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726189
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 29.03.2017

Марія Андрійчук

Це моє життя

Життям насолоджена по горло
та руки не опускаю.
Вірю що може колись – покохаю…

І байдуже що буде,
а що буде – я не знаю.
Я зі страхами борюся,
і все ж – перемагаю.

Та підкоритися комусь
точно не збираюсь.
Я не маріонетка,
щоб у чужих руках грати,
я просто хочу вірити,
і щиро кохати..
06.02.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726249
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 29.03.2017

Вікторія Бондаренко

Мої кумири

Мої кумири, генії, митці!
Я ВАМ наслідую, на Вас дивлюсь завжди.
Мої найкращі друзі – вчителі!
Без Вас не подолала я б шляхи.

В країні знань я відкриваю світ,
Світ, у якому мрії я ловлю,
Лиш з вчителями здійснюю політ,
Лиш з ними світ цей впізнаю.

Спасибі Вам, учителі мої!
Мої супутники – терплячі педагоги!
Мої кумири, генії, митці!
Лиш тільки з Вами я долаю перешкоди.

Спасибі Вам за щирість, за тепло,
За світло, у якому прозріваю!
Спасибі за наснагу, за добро,
За світ, який вивчаю і кохаю!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725147
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 29.03.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.03.2017

Надія Башинська

ТУК-ТУК! ТУК-ТУК… ТУК-ТУК! ТУК-ТУК…

—Тук-тук! Тук-тук... Тук-тук! Тук-Тук...
Далеко так той чути звук.
Свою роботу майстер знає...
Скрізь шкідників він відшукає!

І в деревині, й під корою.
І взимку,восени й весною.
І навіть влітку чути гук:
— Тук-тук! Тук-тук... Тук-тук! Тук-Тук...

Отак і ми маємо дбати :
Сміття із хати — вимітати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726179
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 29.03.2017

Квітка))

Ложь во благо или просто ложь…

Ложь во благо или просто ложь...
Ни одну из них ты не поймешь...
Даже ради нас больной ценой...
Я останусь горькою весной...

Пусть обьятья все еще крепки...
Пусть еще не заперты замки...
Ложь во благо или просто ложь...
Слезы и предательская дрожь...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724001
дата надходження 17.03.2017
дата закладки 28.03.2017

STRANIERA(Кошіль Надія)

Мій милий Боже Україну захисти.

"Схаменіться варвари"-стогне земля.
Печаль і розпач її ковтає.
Нещадно руйнує її орда.
І цвіт найкращий весь зриває.

ЇЇ не раз кували в ланцюги.
Та їй не страшно, з нею небеса.
Боже,війну, благаю відведи.
Хай зникнуть сльози,горе і біда.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726048
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 28.03.2017

Джин

Наследство

[i][b]Ребятнею играли в войнушки
И всегда побеждали в сраженьях,
Истребители, танки и пушки,
Было ВСЕ это в воображенье.

Все рассветы встречали в постели
И нам снились без крови победы,
И понятия мы не имели,
Что война это боль, смерть и беды.

Через время парням в камуфляже
Детский сон оказался реальным.
Мир делился: враги или наши,
Под огнем до безумия шквальным.

Закрывали глаза убиенным
И раненья живым бинтовали…
Детству, юность пришла на замену
– Мы, и в нас, не по детски стреляли.

Научились мы делать «растяжки»
И враги там не люди, а цели.
С пОтом в тело врастала тельняшка,
Запах смерти пьянил жутким хмелем.

Дыбом камень с землей под ногами
От базук и огня автоматов
И в душе та война сапогами
Кровью след оставляла щербатый…

Не бывает победы без крови,
Не бывает и вечного детства.
В этой жизни одно из условий,
Где война достается в наследство.
[/b][/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724176
дата надходження 18.03.2017
дата закладки 28.03.2017

Криницька Ольга

На згадку

Я, проживши, залишу на згадку
Дітям, друзям, онукам, рідні
Слова, сіяні ніби зернятка,
На життєвім моїм полотні.
Це слова про свята і про будні,
Силу зла і добра на землі.
Та про лагідні ті незабутні
Теплі зустрічі в ріднім селі.
Про палкі почуття, що одвічно
Життя рухають тільки вперед.
Це - кохання сердець, що ритмічно
Завжди стукають, йдучи на злет.
Про красу, про багатство і щедрість
Української неньки - землі.
Ще про творчих людей,їх натхненність,
Про досягнення їх видатні.
Я любила,люблю і не зможу
Розлюбити чудовий свій край
І з позиції ревно не схожу -
Українське люби, захищай.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725117
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 23.03.2017

Криницька Ольга

Поезія

Поезія багатобарвна
звучить, як музика життя.
Вона духовна зброя гарна,
це муза світосприйняття.

Поезія - це сила слова,
Поезія - це стан душі.
Коли вже виплеснуть готова
свої думки назрівші всі.

Поета слово таке влучне,
через віки воно іде.
Перо поета не розлучне
з мотивами його ідей.

Це слово може пролунати
подібно співу солов я,
а може з сумом передати
болючу звістку бунтаря.

Поет чарівно, неповторно
торкається струни душі,
яка бринітиме ще довго,
незнаючи тому межі.

Звучить поезія одвічно
Духовна мати усіх мов.
Натхненна, щира, лаконічна
І заслуговує любов.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725108
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 23.03.2017

Елена*

Проснись, Боже

Как душно в сумраке земном.
А горечь сажи кадров жизни
Въедается в гортань.
Синдром
Несовместимости харизмы
И зрелых лет у тупика,
За ним разгадка всех страданий.
Не достучалась я пока
К хранителям всех пониманий.

А время жадно лижет плоть.
Цепляют щупальца за сердце.
И тянут жизнь, за годом год.
Впадаю от тупизма в ересь.
Зачем нужна такая жизнь?
В ней только войны, боль и пепел.
За вдохом мрак и снова криз.
О Боже, сон Твой слишком крепок.

Проснись и посмотри в юдоль.
Она засыпана костями.
Невинно убиенных.
Соль от слёз везде.
Пошли свой пламень
В умы стремящихся ко злу.
И выжги зёрна отрицаний
Добра и света в генах слуг
Порочности.

Устала от скитаний
По череде похожих вех.
Из жизни в жизнь одно и то же -
Любой итог рождает грех.
И снова старость морщит кожу.

Пора в забытые края.
Похоже, там лишь охранЯют.
Твой груз пороков. И опять
На отработку отправляют.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722526
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 22.03.2017

Елена*

Разговор с туманом

.......................В.К.

Дай мне лапу, туман лохматый!
Одиноко мне так в ночи.
Ты прилип к окну мягкой ватой.
И пугаешь огонь свечи.

Я впущу тебя гостем званым.
Ты заполнишь прохладой дом.
Покрывалом своим чуть драным
Обоймёшь. Помолчим вдвоём –

О печали безлунной ночи,
О волшебном огне свечи,
Как безумием жизнь клокочет,
Где от счастья лежат ключи.

От тепла моего растаешь.
И слезами омоешь дом.
Ты так много сказал мне. Знаешь…
Ты мне будто давно знаком.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724238
дата надходження 18.03.2017
дата закладки 22.03.2017

Елена*

Одиночество

"А хозяева жизни - убеждённые жители
По ночам помогали воровать друг у друга сон
О бумажных цветочках и проколотых мячиках
Новогодних открытках и прочем одиночестве"
Огурец

Одиночество лезло во все щели, даже под веки.
Просачивалось в кофе и никотин.
Играло с градусами в догонялки по венам.
Прыгало по нервам через скакалку рока.
Хватало за горло сексом.
И трясло каждую клеточку ломкой.
Бумажные лепестки сыпались из ниоткуда
Обнажённая кожа покрывалась мурашками
От их прикосновения…

Чирик, чирик! И чему радуются?!
Кап, кап! Дзинь, дзинь! Неужели им нескучно?!
Хлоп – ветер распахнул форточку,
Коснулся хмурого лба.
Тоска…
Одиночество отрицающего Жизнь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723520
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 21.03.2017

Елена*

Записки сумасшедшего 17. 3

Я вижу кораблик белый,
В лиловой пушистой пене.
Себя подрисую мелом,
Под парусом, с правым креном.

Чтоб синь зачерпнуть ладонью,
Оставить меж звёзд автограф,
Потом смеяться тихонько.
Плыву я, похоже, к Богу.

Ему рассказать секреты,
Раскрытые ненароком.
Меня раздирает вето,
Наложенное на сроки.

«Ты знаешь, что мы едины?
А мир - безконечно малый.
И трудятся честно спины.
Чтоб мы нашу жизнь познали.

А время – вершитель судеб.
И нет у него поблажек.
Ещё?! Люблю незабудки.
И, кажется, горечь даже.

Привыкла. Для аппетита.
Особенно если в сердце
Впечатают смерти титры.
А я не боюсь. Ты веришь?»

В ответ, может быть, услышу
«ОАУМ?! Как интересно!
Не знал Я, что всё так вышло.
Спасибо тебе за вести!».

Раздул ветерок кораблик.
Закат погасил лиловость.
Пойду наступлю на грабли.
Мне скучно, когда всё ровно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724811
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017

D.Rey

початок війни

З самого ранку гули барабани – низько, погрозливо, гіпнотизуюче. Гули, віщуючи щось недобре, рокотали під волохатими лапами своїх хазяїв.
Рашшити готувалися до війни: їхні карі оченята,огорнуті пеленою божевілля, блищали в очікуванні промови свого жерця, котрий дасть їм ціль та причину. Заздалегідь були в захваті від неї, жадали, неначе якогось дива. Що здумалося жерцю цих розумних мавп, годі й гадати, проте з самого ранку…
Сильна віра в щось, чи в когось, яка перейшла в фанатизм – вони вірять правильність своїх дій, і жоден рашшит не має сумніву. Так, це дуже близькі друзі – віра та фанатизм, вони непомітно переходять одне в інше, і якщо в вірі ще є бодай якась крапля розуму, то фанатизм, котрий годі й уявляти без віри в будь-що: богів, ідеї, краще майбутнє, потребу нищити ворогів – сталевий меч, котрий ріже без вагань все, що трапляється йому на шляху. Байдуже все,лиш головний той світлий вогник, котрий вони бачать перед собою.
Рашшити ж палали величезною вірою в свого бога, і коли жрець проголосив його волю – знищити невірних, котрі мали нахабність збудувати поруч з джунглями своє місто, порушили всі традиції, маючи досить розвинену цивілізацію, та, саме страшне, літають в небо, котре призначене лише для одного бога – радо почали збиратись в війська. Такою ж величезною, як і віра, була їх ненависть до чужинців: як вони сміли відрізнятися від їх племен, бути інакшими?!
«Бий невірних!» - верещав, аж підскакуючи, жрець і тряс над головою священним скіпетром.
«Смерть ірсанам!!!» - волала юрба. Тисячі божевільних очей, роззявлених в обуренні ротів,волохаті руки, котрі піднімають над головами зброю. Обурення, ненависть до «зелених людей», котрі задарма дарували рашшитам свої знання, ліки та деякі речі.
І їм, рашшитам, байдуже все на світі – вони готові гинути, вбивати всих заради того, щоб виконати волю свого бога, оголошену жерцем. Хто ж навіяв ці ідеї йому?
«Смерть невірним!» - тим часом волала юрба,захлинаючись в ненависті та правильності своїх намірів. Хвилювалася, наче море перед бурею, готова будь-якої миті виплеснутися волохатими потоками з джунглів, змітаючи все на своєму шляху.
«Смерть!» - верескнув жрець, ще трішки, і раніше мирні жителі хащ, котрі навіть не полювали на тварин а збирали фрукти, ринуть на силові поля, якими ірсани відгородили своє місто від джунглів. Підніметься величезна хвиля живих тіл, намагаючись заполонити собою все, і знову заринеться в зелені хащі, знову підніметься…
Спостерігаючи за рашшитами, я раптом пригадав бачений мною колись нерест зорконів – таких собі створінь, напівкотів, напівзмій з їхньою отрутою, на-пів ще хтось. Навесні вони йдуть у Долину Кігтів відкладати яйця – масово, долаючи будь-які перешкоди на своєму шляху, вбиваючи і знищуючи все, що не встигне втекти. Але хай хто-небудь спробує вбити когось із них! Знайдуть будь-де.
«Вперед, вперед!» - зове їх інстинкт. Пам’ятаю, як вони наштовхувалися на дроти під напругою, гинули, на їх місце ставали інші, і так – поки не утвориться міст через перешкоду. «Вперед, вперед!» - і жива ріка потужною хвилею пробиває собі шлях.
Чимось вони дуже схожі між собою – зоркони та рашшити-фанатики. Та, проте, що може бути спільного між цивілізацією розумних гуманоїдів та зграї диких звірів напровесні?
Пам’ятаю, брат Дорріс казав:
- Розумієш, Шерідане, народ – це клинок в руках правителя. А фанатики – його основа та його ціль. Саме вони нерушимі стовпи якоїсь ідеї, саме вони будуть нав’язувати її та переконувати в її правильності інших. А ще вони досить схожі на запас вибухівки: коли запалу немає, ніщо не суперечить їх переконанням – фанатики звичайні люди, глибоко переконані в чомусь, проте, коли з’являється якась іскра – бажаючи тобі лише добра, вони знищать тебе разом з твоїм містом, вважаючи щось неправильним, докорінно змінять півсвіту.
…Проте, це було далеко в іншому світі, серед зовсім інших людей – розумних створінь. Цікаво, а що Цих змушує перетворюватися на слухняних ляльок в лапах цього сивого і дещо божевільного жерця? І чи передбачали наші предтечі, що створений ними народ так себе поведе? Мабуть, ні – десь в програмі стався збій, і через багато років все полетіло шкереберть.
- Привіт, Шерідане! – почув я позад себе. Знайомий голос – Ріф, мій колега.
- Привіт, Ріфе. А ти що тут робиш? – здивувався я. Наче, лише я мав завдання дещо прослідкувати за … людьми? Тваринами? Навіть не знаю…
- О, тут назріває невеличке заворушення, а ти ж пам’ятаєш, що моя робота – слідкувати за перебігом подій. – Радо посміхається колега. – Буду вболівати за отих мавпочок. А ти?
- Боюся, Ріфе, що я зіпсую тобі все задоволення від війни. Мене прислали прослідкувати…
- Мене теж! – перебив мене знайомий. – Тож займаємо кращі позиції…
- Та запобігти битві взагалі. – закінчив я.
- От цікаво, як ти це будеш робити? – розсміявся Ріф. – Щоб зупинити отих добродіїв, треба, мабуть, лише невеличку таку ракетку тактичного значення, щоб разом всіх.
- Навіщо ж так жорстоко?
- Ну, посуди сам – ідея – річ доволі нав’язлива, і якщо залишити бодай одного переконаного нею… В отих мавпочок є жінки й діти, які не підуть воювати, і виростуть нові воїни-фанатики, в яких з дитинства живе ненависть до зелененьких, і вона ж буде процвітати в їхніх дітей… Талановито підібрана ідея, мій друже, це як вірус на основі ДНК – лікується лише відокремленням самого молодшого покоління або повним знищенням племені. То ж нічого в тебе не вийде.
- Я буду надіятися до останнього. – зітхнув я, вже розуміючи, що Ріф таки правий.
- Ага, бажаю успіху. Немовлят зараз будеш відокремлювати для рятування виду, чи визивати ракетоносій? Лісу, правда, шкода буде, та й радіація дещо заважатиме… - виразливо поморщився колега, вмикаючи мікрокомп’ютер. Я стою поруч, з сумом признаючи, що роботи в мене й справді непочатий край, і, скоріше за все, думка щодо ракетоносія самий кращий вихід – ніхто з рашшитів не задумається над своїми діями, не задумається хоча б на мить, не жахнеться тому, що він чинить… Ніхто їх не переконає в протилежному, і навіть коли ірсани переможуть в цій, безумовно, довгій і кровопролитній боротьбі, зостануться жінки, котрі передадуть волю бога, діти, котрі встигли в себе ввібрати ідею і мати її за ідеал; і нехай багато хто з рашшитів, можливо, схаменеться і признає свою саму велику помилку, проте зостануться фанатики. Вони берегтимуть свій вогник переконання та божевілля, пронесуть його через роки та покоління, щоб колись знову неочікувано вибухнути хвилею безпричинної ненависті до ірсан, раптово та страшно, набираючи сили з кожним роком…
Ідея, фанатики… Невиліковна хвороба будь-якого суспільства, породжена довірою до переконань батьків, вірою в правду своїх ватажків, хитрістю останніх та обмеженістю перших, жагою влади, ненавистю до когось… Досі ніхто не зрозумів, звідкіля ж вона береться, і ніхто не придумав від неї ліків, і ідея з тактичною ракетою стає дедалі привабливіша, проте – як казав Ріф, лісу шкода…
… Хвиля здійнялася, наштовхнулася на силове поле, схлинула, зоставляючи по собі пісок мертвих тіл. Поки що невдала спроба, та це лише поки що… Десь в глибокому бірюзовому небі заревли літаки, подаючи запит стосовно того, що відбувається внизу…Неподалеку заспівала пташина – їй байдуже і безглузді ідеї, і боги, віра в яких дуже часто їх народжує, і те, що буде потім – вона радіє життю тут і зараз. А там, в місті, в Центрі оборони, який-небудь зеленошкірий черговий з величезним подивом спостерігає за самогубними спробами прорвати силовий кордон, адже всі звикли до того, що миролюбні та спокійні рашшити навіть не полюють на звірів…
А, можливо, нічого страшного й не станеться – силове поле встоїть, всі божевільні загинуть, а ті, що залишаться, зникнуть в джунглях сумувати за загиблими…
А, можливо, й ні – і тоді буде кривава та безглузда війна… Я не знаю…
Знову виринула хвиля, в сонячному промінні зблиснув метал…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720041
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 21.03.2017

Тихий

Мій Маніфест

Все нові й нові йдуть до нас часи,
Новинки й тренди, згиджені моралі,
Та заспокоюють: все добре, все гаразд.
А люди дичавіють раз-по-раз.
Чому все так? Чому усе несправжнє?
Хто благочесні душі осквернив?
Невже це ти, епохо модернова,
Змінила все, руйнуючи порядки,
Та обібрала душі наші всі, не залишивши ані крихточки добра?
Це - ти, усім про це відомо,
За стінами ховаються лиш ті,
Хто породив тебе, потворо холоду і зла,
Що душі наші раз по раз хапаєш
І як тільки ловиш, то не відпускаєш.
Що буде далі? - полиште це питання назавжди .
Живіть лиш тут і там , сьогодні й завтра.
Згадайте що людського ви є роду
Забудьте почуття ненависті і зла
Порвіть окови модернової епохи
Та все ж відкрийте душу для добра!́́́

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724409
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 19.03.2017

bellami

после тебя буду снова учиться летать

после тебя буду снова учиться летать
после тебя - буду жизнь собирать по осколкам...
буду учиться скучать или сутки не спать,
буду искать пути, как опять и опять
выдернуть с жизни тебя, как из вены иголку

из-за тебя пришлось существовать, а не жить
из-за тебя - столько времени зря потеряла
я, знаешь, давно к тебе успела остыть
я постараюсь, клянусь, о тебе позабыть,
словно тебя в моем мире и не бывало

ради тебя я оставила все и всех
ради тебя - всю стихами тетрадь исписала
не проклинаю - знаю, что это грех

просто уйди, чтоб в эфире не стало помех,
чтоб и тебя больше в жизни моей не стало.

© bellami

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487654
дата надходження 23.03.2014
дата закладки 19.03.2017

bellami

не вірю

хоч як не хотілось би — маю тебе забути
за тиждень чи другий загоїшся, переболиш
над містом встає світанок нової смути
ні сонця, ні ранку — сірість і сонність лиш

ти обриваєш останню несказану фразу
з даху зриваються зграями хмари й вітри
лишилось вдихнути дим і подумати: «зразу
мала б прийняти умови твоєї гри»

світло зникає. небо темніє й падає.
серце зсередини майже ламає ребра.
«ти уже зник» — мовчки собі нагадую.

і я вже не вірю ані тобі, ані в тебе.

© bellami

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517365
дата надходження 15.08.2014
дата закладки 19.03.2017

bellami

я на тебе чекатиму завжди

ти із сотень обрав, упізнавши
погляд мій, що тебе пронизав.
я на тебе чекатиму завжди -
лиш би ти десь на мене чекав.

ти не схибив, мене покохавши,
я ж шукала тебе вже давно.
я на тебе чекатиму завжди,
попри все,
проти всіх,
все одно.

я тобі про цю щирість не скажу,
але ніжно і щиро люблю.
я на тебе чекатиму завжди:
із тугою, та все ж без жалю.

і минатимуть дні, як і завше,
та з тобою ж - і в курені рай!..
я на тебе чекатиму завжди.
лиш, будь ласка, на мене чекай.

© bellami

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477929
дата надходження 08.02.2014
дата закладки 19.03.2017

bellami

відьма

я ніколи, напевно, не зможу її розуміти.
чи тому, що не вмію, чи тому, що не дозволяє.
її руки так гріють, її очі настільки світять,
і щоразу із нею я водночас живу і вмираю.
вона любить солодке, не любить вино і квіти,
а чи любить мене - я і досі не зовсім знаю.

вона схожа на відьму, і мене, видно, причарувала,
і ніколи не каже, чи хоче чогось насправді.
я втрачаю свідомість і розум, коли її мало,
а багато не буде - вона знов зведе барикади,
і не пустить мене на ближче, ніж дозволяла,
але як би мені не хотілось, я не втечу далі,
ніж її теплий подих і дотик до мене.
по правді,
я щасливий, коли прокидаюся з нею в обіймах,
і не хочу її й на секунду кудись відпускати.
я дивуюсь, чому мені з нею настільки спокійно,
і чому кожен день, що без неї - нечувана втрата.
я за неї уб'ю всіх невірних, пройду усі війни,
я зробив би усе, аби було їй тепло й надійно.
та чи любить вона мене - думаю, годі і знати.
хоч насправді мені на це, певно, все рівно -
лиш би зранку мені дозволяла себе цілувати,
бо я навіть не знаю, чи на більше я взагалі гіден.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724400
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 19.03.2017

Антонина Касьянова

Всегда говори Да!

Легко отказаться,
Не выполнить просьбу -
И вмиг оказаться
Летящим в пропасть
С обрыва Депрессий,
Стрессов, Страданий.
Не найти себе места,
Не оправдать ожиданий.

А ведь..
Жизнь вне комфорта.
Выйди за рамки,
Окажись за бортом,
Отцепись от мамки!
Езжай на отдых,
Забей на все.
В буднях суровых
Твори добро.

Никогда не будь Букой,
Загрузшей в собственных муках!
Наслаждайся, живи! И всегда
Безумству и Радости говори Да!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681969
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 19.03.2017

Svitlana_Belyakova

Сонячна Суть Душi моei. .

Сонячна суть Душі моєї,
наповни радістю чергу моїх днів,
еліксиром любові і надії наповни цей Світ і серця.
Нехай щастю людському не буде кінця.
Нехай кожен в нього вірить і чекає -
надія здійсниться і прийде.
Щоб кожен пам'ятав,
що під ногами не просто Земля, а Земля-Мати,
що не можна її оскверняти і на неї ремствувати.
Що вона жива і дає Життя нам усім -
поколінням сущим, велінням всюдисущим.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724216
дата надходження 18.03.2017
дата закладки 18.03.2017

Svitlana_Belyakova

Буду жить, как Богу угодно…

Буду жить, как Богу угодно.
Пыталась грести по-жизни сама -
наивная простота.
А если собрать затраченные результаты вместе,
то окажется, что лодка
стояла на месте.
Хоть и молилась, и слёз пролила лавину.
Ниагарскому водопаду не под силу,
зря только тратила силу,
а ларец открывался просто -
не хватало мне духовного роста.
Вот куда нужно тратить силы
моральные и физические.
Слава Богу, что спохватилась
не слишком поздно, с Душой на покаяние,
обратил Господь и на меня своё внимание.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724218
дата надходження 18.03.2017
дата закладки 18.03.2017

Анатолій Волинський

Анчар (переклад)

Анчар.(переклад)

В пустелі чахлій і скупій,
На грунті сонцем розжарілім,
Анчар, як грізний вартовий,
Стоїть – один осиротілий.

Природа спраглої землі
Його в день гніву народила
І листя викупала в злі,
А корінь трутою споїла.

Отрута в краплях крізь кору
В полудень сочиться сльозою
І студеніє в вечору
Напівпрозорою смолою.

До нього й ворон не летить
І тигр не йде: лиш вихор чорний
На стан отруйний набіжить –
І мчиться геть, повік злотворний.

Буває, хмара поросить,
Блукає,лист його дрімучий –
І по галузкам побіжить
Отруйний дощ в пісок горючий.

Та до анчару чоловік
Послав свавільною рукою
Раба, що мовчки в путь потік
Й вернувся вранці зі смолою.

Приніс він пагубну смолу
І гілку з в’ялими листками
І піт по блідному чолу
Стікав холодними струмками.

Приніс – і ослабів, і зліг
Під склепом куреня на лики
І мертвий раб упав до ніг
Непереможного владики.

А князь отрутою скував
Свої покірливії стріли,
Сусідам смерть він розіслав
В незавойовані наділи.

Анчар.
А. Пушкин.

В пустыне чахлой и скупой,
На почве, зноем раскаленной,
Анчар, как грозный часовой,
Стоит - один во всей вселенной.

Природа жаждущих степей
Его в день гнева породила,
И зелень мёртвую ветвей
И корни ядом напоила.

Яд каплей сквозь его кору,
К полудню растопясь от зною,
И застывает ввечеру
Густой прозрачною смолою.

К нему и птица не летит,
И тигр нейдёт: лишь вихор чёрный
На древо смерти набежит –
И мчится прочь, уже тлетворный.

И если туча оросит,
Блуждая, лист его дремучий,
С его ветвей, уж ядовит,
Стекает дождь в песок горючий.

Но человека человек
Послал к анчару властным взглядом,
И тот послушно в путь потёк
И к утру возратился с ядом.

Принёс он смертную смолу
Да ветвь с увядшими листками,
И пот по бледному челу
Струился хладными ручьями;

Принёс – и ослабел и лёг
Под сводом шалаша на лыки,
И умер бедный раб у ног
Непобедимого вадыки.

А князь тем ядом напитал
Свои послушливые стрелы
И с ними гибел разослал
К соседям в чуждые пределы.

Дякую, поэту -Світлані Моренець за допомогу, при завершені перекладу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714171
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 17.03.2017

Ольга Білицька

Таємна вечеря

Не при столі, не біля столу,
Не коло ніг, не на плечі…
Мені в світлицю цю чудову
Не увійти, не увійти.
Сама у сінях: темно, лячно,
Я дослухаюсь тихих слів.
Це не в молитві серце плаче.
Він хліб-вино їм розділив…
Вечері тайної причасник,
Сьогодні будь благословен.
Твоя зародить ниво рясно,
Достигне зернами знамень.
Душе, дивися - вийшов Юда…
Не спокушайся, не питай,
Коли для нас з тобою буде
Доступний цей найкращий рай.
Коли настане тіла й крові
Найбільша жертва серед днів,
І час рушати на Голгофу,
Лишивши змову мрій і снів.
Відкриті двері, Він все кличе,
Там нам у сінях звично так,
Сховавши в мороці обличчя,
Лежати до кінця навзнак.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584422
дата надходження 30.05.2015
дата закладки 13.03.2017

Ольга Білицька

Реинкарнация в Гитхорне

Есть в Голландии деревня:
В берегах течет канал,
Всюду зелень и деревья,
Не горит страстей накал.

С идиллической картинки
Домик беленький глядит,
Мирно, тихо, по старинке
Жизнь покой всегда сулит.

В ней не «пашут» за копейки,
Не пускают пыль в глаза,
Нет и «братьев» в телогрейке,
Власть для граждан – не гроза.

Если души после смерти
В теле могут жить ином,
Силы Неба, мне отмерьте
Там пожить, хоть бы червем!

На фото деревня Гитхорн. Информацию о ней можно погуглить)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723296
дата надходження 13.03.2017
дата закладки 13.03.2017

Леся Утриско

Вже догорає жовтий лист.

Вже догорає жовтий лист
Кохання нашого з тобою,
Всіх поцілунків, що колись,
Буяли ніжною весною.

Життя зірвало пелюстки,
Усі листи нам написало,
Давно вже куплені квитки...
Завмерлі квіти на вокзалі.

Дві долі... різні полюси,
Де серця два- дві різні птиці,
Де, спиті небом, дві роси,
Де прагнуть трунку дві жар- птиці.

Застигло танго, мліє вальс,
Вітри співають мить розлуки,
Пожовклий лист згорає враз,
Опавши тихо в наші руки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723272
дата надходження 13.03.2017
дата закладки 13.03.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.03.2017

vicus_ficus

И я не…

Повсюду грязь. И я не о погоде.
О душах, что трепечут на ветру.
Кто рад любой твоей невзгоде.
Как можно жить так, увы я не пойму.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599920
дата надходження 15.08.2015
дата закладки 11.03.2017

vicus_ficus

Мне бы…

А мне бы хоть на секунду к тебе
Чтоб ты меня обнял так крепко
Хоть на чуток приблизиться к мечте
Попасть в десятку бы так метко.

А мне хоть миг прожить с тобой
Держаться за руки, так вот вместе
И дом и счастье, все с лихвой
И детки есть, ведь с ними интересней!

Мне б день с тобой, с ночи до утра
Объятия, поцелуй, прикосновения.
Чтоб наша жизнь столь сладкою была,
Я приложу все силы без сомнения.

Но что лукавить мне тебе сейчас?
Люблю тебя а ты меня же паче,
Мне мига мало, ни день, ни час,
Всю жизнь хочу с тобой и не иначе.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642625
дата надходження 09.02.2016
дата закладки 11.03.2017

Анатолій Сулим

Тарас вічний

Знов піднімися, Тарасе,
З ночі, з могили устань,
Бачиш земля простяглася
Вільна від мук і страждань.

Зникли хатки саморобні,
Зникли серпи і вози,
І селянин наш сьогодні
В праці не має сльози.

Встань, подивися, де злидні?
Пан із нагайкою де?
Вільна людина сьогодні
Збіжжя комбайнами жне.

В нас не блука Катерина
В пошуках правди й добра,
В догляді кожна людина,
Кожна дитина й сім`я.

Вільні і рівні народи -
В полі гудуть трактори,
І під зорею свободи
Наші цвітуть прапори.

І у сім`ї цій великій,
В вірній і новій сім`ї,
Пам`ять про тебе навіки,
В шані всі твори твої.

Ти ніби й зараз присутній,
Поряд із нами живеш,
І в європейське майбутнє
Разом з народом ідеш.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722803
дата надходження 11.03.2017
дата закладки 11.03.2017

Анатолій Сулим

Вода

Вода - провісниця природи,
Всього живого на землі,
Без неї неможливі сходи,
Ні сходи зерна у ріллі.
П`ють воду люди, люди і тварини,
Вода й на горах і у снігах,
В сніжинках, в дощових краплинах,
І в онеанах, і в морях.
Підвладна кожна їй стежина,
Великі кораблі й весло,
Без неї не жила б людина,
Ніщо на світі не жило.
У ній усі земні начала,
Хороші й пагубні діла,
Як більше зла запам`ятала,
Потопом людям віддала.
Хай все живе цінує воду -
Краплинку Всесвіту й добра,
Не здумай обдурить природу,
То Бога істина жива.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479695
дата надходження 15.02.2014
дата закладки 11.03.2017

Анатолій Сулим

Вищі сили

Певно, боги управляють нами і всім світом,
Надмогутні сили мають, бо і ми їх діти.
Надпотужню вищу силу відчувай душею,
Справедливо, щоб робили в єдності із нею.
Все Бог бачить і все знає, як ми поживаєм,
Як ми хліба здобуваєм, як відпочиваєм.
Ним ми створені по слову, по-божому слову,
То й живем невипадково в милості від нього.
Слава Господу святому на віки і роки,
Що й старому й молодому дав і землю й ріки.
І моря, і океани над землею неба,
Місяць, зорі понад нами
Сонця, скільки треба.
Слався Боже -вседержитель, слався, Сину Божий,
Слався на Всесвіт повелитель, слався Матір Божа!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501185
дата надходження 25.05.2014
дата закладки 11.03.2017

Віталій Назарук

АЛІЛУЯ

Вишита колоссям і калиною,
Вигойдана співом солов’я,
Звешся веселково — Україною —
Земле зачарована моя.
Олександр БОГАЧУК.

Пестяться об берег тихо хвилі,
Сонно щось бурмоче очерет.
Хмари зупинилися безсилі,
Одягли малиновий корсет.

Сонечко сідає пурпурово
Час міняє вечоровий лет,
Туманець клубочиться медово,
Наче дим летить від сигарет.

І клини так радісно у вечір,
Вишивають весну в небесах.
І лунає музика лелеча,
На червоно - сонних парусах.

Нова казка стелиться у вербах,
Вилізли із мулу карасі…
Перші роси видно по дорогах,
Вечір засинає у красі…

Сивачі лягають над долиною,
Йде до сну натомлена земля,
Хмари ще висять над Україною,
Алілуя*людям промовля…

*Алілуя – тут, як воля

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722445
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 09.03.2017

Nikolay Voronov

Где ж, вы, волшебники?

Собрать бы ведьм и колдунов
И дать задание простое:
Нашлите порчу на воров,
Пускай окажутся в отстое.

Нашлите порчу на все СМИ,
Что прославляют путь нацизма.
Раз не умеют быть людьми,
Им будет наказаньем клизма.

Кто рад в руках держать « Калаш»,
Лишите их движений вольных,
Чтобы не смогли в потребный час
Пустой рожок сменить на полный.

Пусть переступят за черту,
Накажут все, что черным цветом,
Пусть остаются на посту
И не дают дорогу бедам.

Собрать бы ведьм и колдунов!
Не шарлатанов, настоящих,
Чтоб погубили всех воров,
Вдохнули б жизнь в шеренги павших.

И оказалось бы, что власть,
Пригревшая себе местечки,
Вмиг поменяла б свою масть
И в церкви ставила бы свечки.

И не было бы им назад
Дороги к креслам, кабинетам.
И мир такому был бы рад
И дал бы силу сельсоветам.

Кто кормит мир, тот и силен,
Умеет в трудную годину
Подняться пред врагом с колен,
Не подставлять под выстрел спину.

Но нет у трудовых слоев
Сил, чтоб избавиться от лживых,
Так надоевших им, воров,
От обещаний их фальшивых.

Всегда согнутая спина,
По локоть руки в черноземе,
И не всегда им власть нужна,
Хоть власть давно в глубокой коме.

Но ведьм на шабаш не собрать.
Зря колдунов звать к доброделью.
Нам остается только ждать,
Что завтра кончится безделье.

22.06.2016 г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674077
дата надходження 23.06.2016
дата закладки 09.03.2017

Nikolay Voronov

Вернемся в первобытный стан.

Кто в двадцать первом веке взял оружие,
Встал на тропу войны, чтоб убивать,
Потомки тех осудят и заслуженно
До смерти будут всех их проклинать.

Вперед кричат идет цивилизация
ОБСЕ, ООН и весь богатый сброд,
Но происходит всюду презентация
Оружия, чтоб убивать народ.

Великою толпою собираются
И говорят, да толку ни на грош,
А после на банкетах обжираются:
Все на халяву, блин, едрена вошь.

Но раз гремят бои, и люди гибнут,
Видать не те собрались наверху,
Пора их с постамента власти скинуть
И вытряхнуть из их нутра труху.

И мировое нам правительство не нужно,
Раз от него и на грош толку нет.
Прогоним раз и навсегда их дружно,
Не пропадет без толстосумов свет.

И, может быть, вздохнем вполне свободно,
Когда избавимся от рабства хомута
И выгоним из кабинетов принародно
Чиновников всех, до единого плута.

И вновь начнем, как первобытные общины,
Совместно жить, растить своих детей,
От политической избавимся теснины,
Прогоним их, как пакостных людей.

А то собрались в кучки либералы,
Да демократы, блин, разных мастей…
Когда же будут собираться сталевары,
В среде рабочей выбирать вождей?

Но не дадут вернуться к первобытному:
Там справедливость и порядок во главе.
Не выжить там ни олигарху жирному,
Ни губернатору, ни сельской голове.

И продолжают воспевать цивилизацию,
Что дарит людям радость и уют,
И предлагают нам продолжить акцию,
Где за двух битых одного дают.

30.08.2016 г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686620
дата надходження 30.08.2016
дата закладки 09.03.2017

Наталія Білак

Варавва

Я в’язень. Сиджу у темниці
І скоро помру на хресті.
Я злодій, бунтар і убивця.
Немає прощення мені.

За мить вже надінуть кайдани,
На плечі вкладуть хрест важкий.
Пройду я останню дорогу
У натовпі, поміж людей.

І жоден руки не простягне,
Ковточок води не подасть.
Немає мені сподівання,
Відкрила вже смерть свою пасть.

Ось чую крізь шибку темниці
«Розпніть Його» - натовп кричить.
І ще один злодій-убивця
Опиниться тут через мить.

Але, що я бачу в щілину?
Ведуть чоловіка на смерть.
Та він зупинивсь на хвилину
Підвівши обличчя ледь-ледь.

І сповнений погляд любові
Розрушив тюремну стіну.
Я чув Його голос стурбований:
«За тебе, Варавво, помру.

За тебе, бо ти є людина,
Творіння найкраще моє.
Тебе у біді не покину.
Віддам тобі серце своє».

Чи може це бути насправді?
Чи сниться усе це мені?
Та ось відкриваються двері
Я чую: «Ти вільний, іди».

На скільки любов та велика,
Що нам пробачає гріхи,
Приймає страждання і муки
Й так просто говорить «Живи»?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608363
дата надходження 21.09.2015
дата закладки 09.03.2017

Наталія Білак

Безцінний дар

Людське життя неоціненне.
Воно дароване лиш раз.
Життя – це тайна незбагненна.
Чи є цінніше щось у нас?

Життя – це дар, який ми маєм
Пронести гідно по землі.
Чи думали колись, чи знаєм
Чому родились саме ми?

До нас людей жило багато,
Багато буде й після нас.
Але, чи будуть пам’ятати,
Що й ми були тут у свій час?

Цінуйте те, що Бог дарує,
Радійте з того, що ви є.
І пам’ятайте, що ніколи
Назад роки не повернеш.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617708
дата надходження 01.11.2015
дата закладки 09.03.2017

Наталія Білак

Плач Янгола

Сніжинка ніжно на щоку лягла
І вмить перетворилася на краплі.
Теплом огорнута уже сльоза
Скотилася на змерзлі пальці.
Можливо Янгол поруч пролітав
Й сніжинки-сльози тратив на дорозі
І плакала його свята душа
Бо не знайшов притулку в ці морози
Він стукав у багато душ людських.
«Впустіть мене бо холодно, зігрійте.
Не прошу я ні грошей, ні майна,
Мені най дальній кутик теж підійде.
Лиш щоб тепло, щоб трохи доброти…»
У відповідь лунали злі прокльони.
А Янгол плакав й меркнули світи
А сніг все падав на замерзлі скроні…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712829
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 09.03.2017

Наталія Білак

Що таке життя?

З чим можу порівняти я життя?
З бурхливим морем, чи грозою влітку?
А може із долиною в горах
Що навесні буяє пишним цвітом?
Життя мов птах то вверх летить, то вниз.
Воно немов лілеї цвіт прекрасний.
Та прийде час, коли воно згорить
Мов свічка, не помре, а просто згасне

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722522
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 09.03.2017

Евгений Белов

Свой выбрав путь

Не надо слов - оставьте их себе,
Нет ничего красноречивее молчанья.
Дано не каждому носить при жизни званье -
Судьею быть в чужой ему судьбе.

Не надо лиц, скорбящих о былом,
Зачем назад теперь оглядываться всуе,
Тем самым спину подставлять врагу под пули.
Свой выбрав путь, с него мы не свернем.

Прими, Господь, не жертву, а любовь -
Любовь к словам Твоим, к свободе и Отчизне,
Спасибо, Бог наш, за подаренные жизни,
Воскреснем мы, чтоб в строй вернуться вновь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722475
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 09.03.2017

Креминская Светлана

УТРО 9-ГО МАРТА

Разбитая посуда, след вина,
Небритый тип на койке у окна
Сопит ноздрями, как злодей в кино, –
Такое все противное, что дно

Желудочной «корзины» повело...
Сижу, страдаю...Эврика! Стекло!
Зеркальное! Взгляну-ка я в него,
Чтоб чувство тошнотворное прошло.

Сегодня мне приснилось в кратком сне,
Что зеркало подмигивало мне,
Вдруг, странный сон вещал не ерунду,
Вдруг это знак, как разогнать хандру.

Проверим... Ужас! Чудо из ларца! -
Отсутствие присутствия лица!
Вернее, есть лицо и голова,
Но как карикатура на меня.

Картина маслом! Браво! Я не я!
Вчера красотка, нынче, – Баб-Яга!
Прическа дыбом, краска растеклась,
Глаза заплыли, в общем - дожилась!

Может повыть? Но лучиком из тьмы
Смешок воспоминаний, – ай, да мы!
Воистину день женский, – пир души,
Хоть книгу про вчерашнее пиши!

Уж о-очень было здорово вчера,
Жаль, в памяти как в космосе, дыра..
Подруг встречала, помню, а потом, –
Одни моменты, но не целиком.

Кутили мы,конечно,до зори, –
На улице погасли фонари,
Чечетку выбивали на столе,
Калории считали в «оливье».

Бесстыдно раздевались до трусов, –
Свободу возжелали без оков,
«Травили» анекдоты до икот,
Водили вокруг кошки хоровод...

Бедняжка сиганула из дверей
На лестничную клетку, мы за ней, –
Мужчина сигарету там держал...
Как мы рванулись! Как он побежал!

Посуду били, счастье чтоб привлечь,
Пирог особый вздумали испечь,
Мужьями похвалялись, может зря...
Прощались долго, – вспыхнула заря.

Окончен бал, но грусть моя светла, -
Зеркальная подсказка помогла...
Небритый тип стал ангелом добра, -
«Спи, спи, родной! Намучился вчера.»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722483
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 09.03.2017

Ник.С.Пичугин

Глоссарий ИТ (2А)

[b]2. Элементы социальной информатики (А)

Система власти [/b](Система) – источник информационного террора. Воздействует на общественную практику через свою аппаратную ветвь и на общественное сознание – через медийную («Четвертую власть»). Аналог операционной системы в ординарной информатике.
[b]Системный код [/b]– язык системы власти. Состоит из аппаратной (внутренней) и медийной (внешней) ветвей. Нас интересует последнее:
[b]Кривологика[/b] – внешнияя (медийная) ветвь системного кода (см.). Лексический, фразеологический, идиоматический словари, содержащие [url="http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515882"]ярлыки [/url](см.) и [url="http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515882"]слоганы[/url] (см.), из которых формируются [url="http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515882"]идеологемы (см.) и мифологемы [/url](см.). Характеризуется отсутствием вопросительного наклонения и синонимов, а также всей параллельной лексики. Термин В. Леви.
[b]Инфосфера[/b] – область распространения социальной информации. Человечество как информационная система.
[b]Логосфера[/b] – вербальная часть инфосферы; та часть информации, которая выражена словом.
[b]Медийный поток [/b]– сфера распространения системной информации за пределами Системы.
[b]СМД[/b] – «средства массовой дезинформации». Основной (но не единственный) источник медийного потока (см.)
[b]Сообщение[/b] – пакет медийной информации.
[b]Нейтральная информация [/b]– слабо легендированное сообщение (см.) СМД (см.). По-настоящему объективной или «неангажированной» информации в медийном потоке не может быть в принципе – потому, что СМД разговаривают на кривологике (см.). Сообщения со слабым идеологическим наполнением используются для форматирования медийного потока. См. [url="http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425112"]«Основной фрейминг», [/url] [url="http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420401"]«Заклятие незначительности».
[/url][b]Спикер [/b]– медийный источник версий и доктрин, не обязательно системных. Как правило, человек, говорящий от первого лица.
[b]Информационный повод[/b] – фактологическая основа сообщения (см.). Инструмент монтажа [url="http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515882"]мифологем и идеологем [/url](см.). Каждое событие – это неизбежно разрыв системных связей; и этот разрыв должен быть восполнен, системные связи восстановлены в неизменном (см. [url="http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425112"]«Легендирование событий») [/url]либо обновленном виде.
[b]Уровень монтажа [/b]– внутренний сектор медийного потока (см.), в котором информационный повод (см.) форматируется как системное сообщение (см.). Характеризуется максимальной концентрацией кривологики (см.). Здесь форматируется новостной поток, формируются мифологемы. А на более высоком уровне общности (см [url="http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425112"]«Основной фрейминг[/url]») монтируются идеологемы (см. [url="http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420402"]«Наглядность[/url]», «[url="http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423318"]Рикошетный вброс[/url]»). На этом уровне происходит репликация матричного мифа (идеологии); на этом уровне происходит его обновление.
[b]Новостной поток [/b]– первый уровень медийного потока (см.). Опирается на информационные поводы, транслирует в логосферу (см.) [url="http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515882"]ярлыки[/url] (см.).
[b]Комментарий[/b] – второй (после новостного потока) уровень медийного потока (см.). Опирается на ярлыки и информационные поводы, транслирует [url="http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515882"]лозунги и слоганы [/url](см.)
[b]Полемика[/b] – третий (после комментария) уровень медийного потока (см.) Опирается на [url="http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515882"]ярлыки, слоганы [/url]и информационные поводы, транслирует [url="http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515882"]идеологемы[/url].
[b]Цензура[/b] – системный фильтр медийного потока. Различают по возрастанию сложности: событийную цензуру (отбор фактов и версий), идеологическую цензуру и лексическую цензуру (исключение несистемной лексики; см. [url="http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425112"]«Системный принцип[/url]»).
– метод форматирования медийного потока (см.) с помощью этого фильтра. Аналог антивирусной программы в ординарной информатике.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722495
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 09.03.2017

Ник.С.Пичугин

Глоссарий ИТ (1)

[b]1. Предисловие
[/b]
Все мои попытки составить эссе по теме информационного террора (ИТ) пока что ни к чему не привели. Поистине, прав Бернейс: способы и приемы манипуляции массовым сознанием неисчислимы; он знал, о чем говорит. Не то что систематизировать и описать, но даже перечислить их все невозможно. Из-за этого я постоянно оказываюсь в неприятной и двусмысленной роли безответственного демагога. Надо что-то делать, как говорил Панда Кун-фу. В самом деле, не довольно ли бросаться громкими словами об информационном терроре? не пора ли показать в наглядности, что это такое; и что это именно террор, а не пропаганда какая-нибудь мелкотравчатая.
Наступил момент, когда я принял волевое решение просто опубликовать без всяких комментариев – ну, не всю свою коллекцию информационных методик, но значительную ее часть: самые выразительные, распространенные и элементарное приемы. Пусть читатель сам судит, какой это «ужос», и что именно «фсё» пропало.
Дело, конечно, не может ограничиться просто списком, читатель не может и не обязан знать, что кроется за тем или иным словосочетанием. Но на то и существуют словари; в том числе, и толковые словари редких и специальных терминов – глоссарии. В свое время Лассвел перечислил вопросы, на которые нужно ответить, чтобы распознать факт информационного воздействия. На все эти вопросы обязан ответить толкователь, и я старался соответствовать. Стремясь к лаконичности статей словаря, все разъяснения подобного рода автор постарался сосредоточить в ссылках. Так в Глоссарии появились дополнительные разделы. Самым важным из них я считаю «Психологические феномены», а также «Эффекты массового сознания», потому что там показано, «как это работает», раскрывается механизм и инструментарий воздействия. Такая структура словаря позволила включить в публикацию некоторые комплексные методики, ранее вычеркнутые из списка.
Таким образом, у меня и в самом деле получилось (или не получилось) именно эссе – хотя и довольно необычное по форме. Но и вторичный замысел получил свое воплощение. Читатель, который не имеет намерения вникать (усложнять, заморачиваться), может начать чтение с раздела «Принципы ИТ». И, возможно, пропускать некоторые… непонятные статьи.

[i]Примечание: Если ссылка (см.) не имеет электронной поддержки, то это внутренняя ссылка - на текст, который прямо перед вами.[/i]

[b]Содержание:

[/b]1. Предисловие
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722496
2. Элементы социальной информатики
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722495
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722676
3. Психологические феномены
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723477
4. Эффекты массового сознания
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723479
5. Принципы ИТ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723647
6. Методы ИТ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723652
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723874
7. Способы и приемы
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723878
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724045
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724054
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724781
8. Послесловие
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724784

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722496
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 09.03.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.03.2017

MarikMu

Живем, бо дихаєм собою…

Живем, бо дихаєм собою
і віримо весь час лише собі.
І боїмося розійтись з юрбою,
і до жаги чиєїсь ми завжди сліпі.

Бо бачим лиш брехню у слові,
чекаємо удару з-за спини.
Не можемо побачити любові -
любовні всі ми бачимо лиш сни.

Живемо, бо вдихаємо оману,
настирливо б'ємо ми добрі душі.
Здається, що пливемо в океані,
насправді - просто плаваєм в калюжі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720692
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 08.03.2017

rutzt

Родяться чудеса

Вікна вночі – жаринами,
Родяться чудеса,
Небо трясе перинами –
Зранку буде краса.
Хаткам посвітить стареньким
Сонячний жовтий плід
І намалюють валянки
Перший округлий слід.
Поспіх калатне хвірткою,
Задум проявить хіть,
А по-над вечір з зіркою
Будуть пісні ходить.
Будуть шукати в пам’яті
Добрі й живі слова,
Будуть завзято славити
В три голоси дива.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710978
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.03.2017

rutzt

Не ворожи мені, мольфаре

Не ворожи мені, мольфаре.
Що майбуття? Примарний плин.
Там білобокі ходять хмари
По сивим хвилям полонин.
Там певне є усі чесноти
І невідоме слово «страх»,
Там чути музику та ноти
Ховає вітер по ярах.
Там навіть в довгу ніч не темно
Із естетичних міркувань,
Там почуття усі – взаємні
Й нема гірких розчарувань.
У майбутті забуті чвари,
Не заривається талант…
Не ворожи мені, мольфаре,
Я сьогодення арештант.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716294
дата надходження 04.02.2017
дата закладки 08.03.2017

Анфиса Нечаева

Мої думки…

Прочитала вірш Ліни Ланської *Валіза* і насмілилась дати життя
і своєму віршику про думки, який написала давно.
З мого щоденника.

Мої думки мій мозок розривають,
На волю просяться у вірші.
Та я вагаюсь поки що й не знаю
Пора звільнити їх чи ні ще.
У мене їх зібралось так багато.
Вони неначе пташки в клітці-
Звільнитись хочуть й полетіти,
Щоб поселитись на сторінці
Мого *Щоденника мого життя*.
Щоб жити там в віршах чи прозі
І, щоб не канути у забуття
На волю із неволі по дорозі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721920
дата надходження 06.03.2017
дата закладки 08.03.2017

Валерія Кропівна

Осенние скитания

Тонкая красная линия
Огненно-яркого запада.
Воздух пропитан лилией,
Пьяным букетом ягодным.
Вновь возвращаюсь по ночи,
Городом одурманена.
Я так привыкла к горечи
Всех твоих слов израненных.
Я так привыкла к холоду
Глаз твоих серых с просинью.
Я полюбила золото
Долгой холодной осени.
Воздухом стылым легко дыша́,
Я продолжаю скитания,
Чтобы стать ближе еще на шаг
К самым заветным мечтаниям.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693464
дата надходження 09.10.2016
дата закладки 06.03.2017

Валерія Кропівна

Не моя в том вина

Не моя в том вина, что опять идет дождь,
Что опала листва в полуночном саду.
Кто тебе виноват, что ты вновь меня ждешь?
Только я ни сейчас ни потом не приду
. А ты будешь все ждать и стоять у окна,
Будет ветер шуметь в эту тихую ночь.
И тогда ты поймешь, что моя в том вина,
Что сегодня опять ты и глаз не сомкнешь.
Ты возьмешь телефон, номер мой наберешь,
А в ответ лишь гудки, режет слух тишина…
Что в пустой тишине начинается дождь,
Ни моя в том вина, ни твоя в том вина…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469649
дата надходження 01.01.2014
дата закладки 06.03.2017

Валерія Кропівна

Искреннее

Мои чувства – совсем без обмана
И без лжи моя сладкая речь
. Застилает седым туманом
Те минуты последних встреч.
Я всю правду скажу глазами –
Ты не верь в искрометность фраз.
Что же будет теперь с нами?
Кто же мы друг другу сейчас?
Мое сердце не знает фальши,
Я для мира открыта душой…
Все пройдет, только счастье наше
Так и будет заветной мечтой.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470027
дата надходження 03.01.2014
дата закладки 06.03.2017

Вадим Димофф

Волати? Збожеволіти? Втекти?

Волати? Збожеволіти? Втекти?
Лягає день багнюкою під ноги
І,вже, здається, що немає змоги
Ні мовчки впасти,ані далі йти..

Хирлявим дивом здичавілий сад
У сутінках стоїть, мов у жалобі,
І, як химера ,у людській подобі,
Блукає розпач між дерев та хат..

Шепоче щось,і бавиться з дощем,
Зриває листя,кличе всіх у вирій..
І,мов приблуда, в одежині сірій
У серце стука й проситься з плачем...

Ні збожеволіти від цього ,ні втекти -
Зомліла ніч...І тиша разом з нею.
І тільки смуток срібною зорею
Зійде, де розпачу загубляться сліди..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715960
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 05.03.2017

Дравва

Любовь, не любовь

Любовь пришла ко мне с изменой
Душа, как будь то, умерла,
Надежда лишь шептала, тлела
Что новый день придет
Возможно, счастье принесет
Душа воскреснет, оживет
Ее я гнала, но она не уходила
Ведь ложь меня опустошила
Но вот надежа шепчет вновь
Любовь, совсем ведь не любовь
И пусть она уйдёт
А настоящая придёт
Наступит новый день
И за окошком зацветет сирень
И вот она та настоящая любовь
Душа воскресла и радость вновь
Теперь я понимаю
И с высоты прошедших лет, я знаю
Всё в жизни так устроено
Что ожидает, мы не знаем,
Переживаем и страдаем
Душа, ведь, на любовь настроена
И может, это надо было пережить
Чтоб то, что нам дано судьбой ценить.

«Пути Господни неисповедимы!»
И мы не знаем, что нас ждет
Кто потеряет, кто найдёт
На сколько, в этом повезёт.

Для тех, кто сейчас переживает не лучшее время.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720378
дата надходження 26.02.2017
дата закладки 02.03.2017

Fluora Wolfram

Я не знаю, что со мной происходит.

Я не знаю, что со мной происходит.
В горящем пламени страстей и суеты.
Так мимолётно жизнь проходит,
И в этой жизни вскользь проходишь ты.

Гуляя иногда по переулкам,
Я на влюблённых пар люблю смотреть
Они за ручку ходят на прогулки.
И совершенно не хотят взрослеть.

Они,как маленькие дети,
В семью пытаются играть
И ничего нет на планете,
Чтобы могло их напугать.

Но ведь бывают в жизни неудачи,
И каждому придётся их пройти.
И жизнь свою прожить не в одиночку
А с человеком по пути.

Мою судьбу пока любовь не видит,
И этим я немножечко больна.
Вот почему грущу я снова,
Оставшись в комнате одна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716063
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 02.03.2017

Алла Баранкевич

Молитва всім допомагає.

Тепер великий піст,...щиро моліться!
Перед іконою низесенько вклоніться..
Ви здоров'я просіть для своєї сім'ї,
Героям - Патріотам і людям на землі.

Господь Бог лише все добре знає,
Яку він долю і кому давати має...
Але,... молитва завжди всім допомагає,
І всіх на правильну дорогу наставляє.

Про нікого вже Господь не забуває,
Хто не грішить,...він щиро обіймає.
Хто, що заслужив,...він те йому й дає...
А хто молиться,... того він захищає.

Тож. моліться, люди, й не грішіть.
Свою сім'ю й батьків,Ви, бережіть!
Аж тоді Господня благодать зійде
І все швидко погане від Вас відійде.

Автор: Алла Баранкевич

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721164
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 02.03.2017

Леся Утриско

Курка ( Гумореска) .

Запряг Стефко коні- зрані, виїхав орати,
Я сі в хаті залишила, би усьо прибрати.
Зночи курку спорядила, чесником натерла
І цибулі укришила, майонезу вперла.
Всьо зробила до ладу- треба відпочити,
Бо як Стефко сі поверне, то мені... не жити.
Усадила м тую птицю тихо до духовки,
Ладно вбрала зеленинов, дала м пити Бровку.
Як то добре, жи весна- то мені на руку:
Стефко з Богом їде в поле, а я...до Фейсбуку.
Так сі я там почуваю, як у своїй хаті,
Таке всьо там кольорове та й люди крилаті.
Класи сиплю, всьо читаю, шо нині на днині,
Посиділа си нівроку, десь...зо дві годині.
Чую брама заскрипіла,- Стефко сі вертає,
Горіч* вдарила у горло, вітер мнов здуває.
Лечу скоро я до кухні... а там- повно диму,
Вже їм Стефку догодила...у сумну годину.
Вікна скоро відкриваю, жену до півниці...
Несу бутиль свіжий з салом, цибулю та єйці.
Скоро жарю, сало шпарю, єйцьми поливаю-
А шо хлопови сказати, то вже і не знаю.
Подививсі Стефко, збоку, на тії котлети,
Зів спокійно та пішов лігти на бамбетли*.
Мене взяв разом з собов, а би шось казати,
Бо не міг, не то жи спати, навіть задрімати.
-Як не було у селі того інтернету,
То і кури не горіли- читала с газету.
І сиділа, пильнувала, коло тої пічки,
А тепер лиш у Фейсбуці до темної нічки.
Ні з ким спати, ні тулити, ні кого любити...
Так сі хоче ми шо ночи та й на звізди* вити.
-Дай ми, Стефку, я ті прошу, ту святу годину,
Хтось ми видно нині врік, у ту Божу днину.
Завтра другу курку зроблю...най сі на тім стане
Як мі знов, у тім Фейсбуці, нічка не застане.

.........................................................................

Ось так тепер живемО- від рана до ночи,
Де хребет вогнем пече, та вмлівают вочи,
Всьо горит, тече, втікає...чоловікам муки,
Бо прекрасна половина пильнує Фейсбуки.

Горіч- піт, жар. Бамбетель- старий деревяний диван. Звізди- зорі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721039
дата надходження 01.03.2017
дата закладки 01.03.2017

Ruslan B.

Священство у кожному із нас

Християнство, почавши свій шлях із невеликої групи послідовників Ісуса перетворилося на одну із найпотужніших і найвпливовіших релігій в світі. Але від самих початків і аж до тепер триває боротьба у середині самої релігії. Поширюючись наука Ісуса ставала що раз то все не зрозумілішою і що раз то більше обростала місцевими культами і різними домішками філософії і язичництва.
Вже від самих перши часів між самими послідовниками нової релігійної ідеології почалися суперечки. Дехто приносив свіжі, нові думки, котрі не відповідали старим стандартам і це звісно що не всім подобалося. Таких новаторів називали єретиками. І їх виганяли із своїх общин. Чому? Бо так набагато легше. Простіше вигнати не бажаного опонента і мати спокій аніж докопуватися до правди. Хто знає на чиєму вона ще боці буде.
Але найцікавіше те, що самі по собі ці єресі починалися не зразу. Лише приблизно в часи Міланського едикту 313 р. і виходу християнства на світову арену релігій. Якщо розібратися більш точніше – то між найпершими ідейниками цього нового на той час руху розбіжностей не було. Вони почалися тоді, коли на арену виходять два титани: традиції та науковість. З однієї сторони: наука як така відкидає будь – які не логічні та всі ті ідеї котрі змушують людину вірити у щось не реальне. По своїй суті наука завжди шукає усьому пояснення. Наука це спостереження за природою і всім живим світом. Це по суті навики залишені старшим поколіннями і логічне мислення кожних нових особистостей що цим займаються. Наука пояснює людині світ і його походження. Вона роз’яснює природні закони. Встановлює нові горизонти пізнання всесвіту і людини. Натомість сліпа віра є руйнівною силою, що знищує здорову ідею і суспільство в цілому. З історії ми маємо доволі багато сумних прикладів коли люди одержимі релігійно – маніакальним синдромом знищували культурні надбання і наукові досягнення. Ще ні разу не було випадку який би релігія могла привести на захист сліпого віддання віруванням. Це перетворює людей у сірі маси, котрі готові знищувати і вбивати в ім’я своєї псевдо справедливості. Будьмо відверті – це не просто не поодинокі випадки але біда що існує впродовж віків.
Та ми повернемось ближче до нашої теми. Існування якогось божества доводили і доводять усі релігії. Деякі вчені (можливо і на замовлення) називають факт існування в людині вродженого поняття про якесь божество. Це означає що кожна людина має в своїй підсвідомості образ божества котрому вона мала би поклонятися. Припустимо що це так. більше того припустимо що бог насправді існує, відкинувши атеїстичну ідею матеріалізму. Але це не вирішує багато питань. Зокрема навіть таке просте: чому це поняття таке різне? Величезна різниця у сприйнятті є зумовлена не внутрішнім окресленням але зовнішнім насадженням з боку релігійних ідеологів. Питання: чому я маю вірити у вашого бога якщо у мене є своє, зовсім інше уявлення про нього? чому я маю сприймати вашу думку як єдино правильну? Звідки така впевненість що ваша уява про божество є вірна а моя ні? Хто реально може це доказати? Та ніхто. Бо це не можливо перевірити. То звідси і висновок: віра в бога визначається внутрішніми критеріями людини а не зовнішнім фактором примусового впливу з боку суспільства. Таким чином ніщо не перешкоджає мені будувати мої відносини з богом не залежно від канонів будь – якої релігійної деномінації. Основою цих відносин є моє внутрішнє усвідомлення (або не усвідомлення) сутності божества. Звучить дивно і дико. Але так воно є. Ану подумайте самі. Чого ви ходите до церкви? Хіба не затим щоб отримати знання про бога? Але ж ті знання є у середині вас самих. То для чого шукати ще чогось. Про описує відомий західний теолог Амбросій Августин. Він каже що шукав бога у різного роду церквах але знайшов у середині себе. Якщо ви прихильник церковної системи то маєте знати дещо більше про неї аніж вам розказують самі її служителі.
Поснемо з того, що: вся ця ідеологічна тенденція із розвитком культу є лише фікцією, котра нічим не пов’язана із реальним пізнанням бога як такого. Хіба служитель культу може вам показати справжнього бога? Зовсім ні. А звідки я можу знати чи ті ідеї котрі пропагує церква є правдиві настільки щоб їм вірити без ніякого застереження. Ніхто в цьому не є впевнений. І ми це всі прекрасно розуміємо. Навіть якщо взявши до уваги самі їхні канони, ми бачмо ясно що дані проповідники не відповідають реаліям котрі про себе пишуть і говорять. Основна їхня мета зовсім не спасіння ваших душ а лише очищення вашого гаманця. Люди ідучи до будь – якого храму дають різні карточки на просьби в котрі звісно вкладаються гроші. Я не маю нічого проти оплати праці служителя. Та всьому має бути міра. Ну вибачте, але ж навіть у самій Біблії сказано що «даром прийняли. Даром давайте», здається що святі отці не читали цього уривка святого писання. Більше того, вони ставлять певну таксу на свої «послуги». І це називається для них нормою. Так чим вони є кращі ворожбитів, колдунів, бабок – гадалок? Послуга – оплата. От і все. але ж хіба це нормально? Це пряма узурпація знань про бога, котрого репрезентують служителі культу. Замість того, щоб дарувати людям радісну звістку розповідями про бога і його любов до людей – вони ховають справжні знання і спекулюють на так болючих темах для кожного із нас.
Далі буде ….

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720409
дата надходження 26.02.2017
дата закладки 26.02.2017

Матюш

Одиночество.

Одиночество – великая вещь,
но не тогда, когда ты один.
Шоу. Б

Ночь мысли путала в клубок.
Слов листопад день перекатывал.
А жизнь цеплялась за намек,
В нем взгляд пьянил, а жест изматывал.

Дрожь с плеч - волною в тишину
И в неизвестность руки падали.
Мы в жизнь свою вплели игру,
За смехом слезы свои прятали.

И по-другому не могли
Неся, что кем-то уготовлено.
В бокал, где красное вино
Влив одиночество свое.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715679
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 25.02.2017

Матюш

К истокам…

Ты, как остро заточенный нож.
Твой звонок вызывает дрожь.
Не бывает святою ложь.
Если ты не готов — не тревожь.

В беззащитности сила любви.
В отдавании мудрость утрат.
Чтобы веру в себя обрести,
Нужна смелость возврата назад.

С благодарностью вспомнить слова,
Что в дорогу шептала мать.
Как обнять спешила тебя,
К ране детской губы прижать.

Вспомнить взгляд отца своего,
Что победам твоим был рад,
Как на крепких плечах его,
В первый раз одолел ты страх.

Ты прости себе тот испуг,
Когда первенца в руки взял.
Плач любимой в ночи - прости,
Что не понял, не разобрал.

На ошибках своих учась,
Одиноко в толпе идя,
Ты, простив себя - всех прости,
Кто не принят тобой до конца.

Только сбросив обиды груз,
Удалив из сердца печаль,
Ты поймешь, что любовь дана,
С главной целью — найти себя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720181
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 25.02.2017

Александр Ахимов

Нет места Богу!

[b]В душе люблю я бога, молчу, не говорю!
Про кошечек собачек, всем уши прожужу,
Как я моих лелею, вся пенсия на них,
И во дворе жалею, про них пишу и стих!
Ложу их на подушке, кто скажет, что на них,
Получат, как подружка, или её жених!
Так что, люблю в душе я, но не моих зверят,
Кто хвалит их, балдею, моих родных бесят!
А бог то несерьёзно, ему я говорю,
На вдохни с ментолом, немного покурю!
А то и шнапсом с виски, мы с ним одна душа,
Ему я только свистну, он скажет, хороша![/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719770
дата надходження 22.02.2017
дата закладки 25.02.2017

Поліна Лісовська

Зажигалка

Ты не любишь и не отпускаешь.
Так давай-ка уже определись:
Ты мою руку скорее хватаешь
Или катишься дальше вниз?

Просто мне уже надоело:
Не пойму ни тебя, ни себя.
Между нами давно все сгорело,
А ты стоишь, зажигалку в руках теребя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661736
дата надходження 24.04.2016
дата закладки 19.02.2017

Женя Смайл

Я лишь напомню, что ты человек

[color="#44154d"]Ты человек! Не забывай,
Твоя истина в заветной цели,
И если нужно, то взлетай,
Чтобы все вокруг оцепенели.

Мы рождены бороться й побеждать,
Вне толпы и любого расклада,
Чтобы не пришлось потом поступать,
Как баранов, тупых, стада.

Не стоит злиться на этот бренный мир,
Лишь гадкие слова отбрасывать надо,
Помни, что ты человек!
А сквернословить – задача гадов.

Живи себе, как знаешь,
И даже если ты, случайно, ошибся дверью,
То скоро её поменяешь,
Ведь ты не уподобился зверью.

Ты человек! Не забывай,
Иди к своей заветной цели,
И ни за кем не повторяй,
Чтобы все вокруг охмелели.

[/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714465
дата надходження 25.01.2017
дата закладки 19.02.2017

Дравва

Душа и вера

Как можно жить без веры?
Душа без веры пуста и сера
Лишь с верой можем устоять
В час испытаний, дух поднять

За веру было много войн
И в мире вновь проходит бой
И сколько казней провели
Известно с Библии, с истории

Но веру в душах наших не убить
А с верой, трудно дух сломить
И сил нам хватит зло искоренить
Благослови Господь!
Чтоб так и дальше жить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717801
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 18.02.2017

Поліна Лісовська

Ты будешь моей религией

Ты будешь моей религией .
Единственной. Чистой. Простой.
Я в тебе утону, словно в омуте
Мгновенно и с головой.

Ты будешь моей религией.
И теперь я верю лишь в нас.
Я прошу. Нет,даже требую :
Не оставляй ни на минуточку, ни на час.

Ты будешь моей религией.
И я к черту пошлю всех богов.
К тебе в плен пойду безоружная,
Только, пожалуйста, не надевай оков.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685800
дата надходження 25.08.2016
дата закладки 17.02.2017

Alex Storozhuk

Поневоленим умам, занепалим духом; імперії рабам. Не орлам, а крукам

Мене бентежать різні речі,
В душі пробуджується стрес;
Ви уявіть собі гарячі печі,
В яких готується регрес...

Щодня досадні агітації,
В людей притуплюється слух.
Бездонна чаша наповняється,
Брехня- це музика для вух.

Ніхто не розуміє правди.
Кому розкажеш- не повірять...
Народ їсть крихти пропаганди,
Фальсифікат на всіх розділять !

Сказати слово неможливо!
Тоталітаризм- релігія , а "цар"- месія.
Така проблема, вічне жниво,
В сусіда нашого- Росії.

08.09.14

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615193
дата надходження 22.10.2015
дата закладки 17.02.2017

Alex Storozhuk

Кінець світу

Наш світ кане в Лету:
Зброя, теракти, війни…
На це й вистачає бюджету
Кожній країні…

І кожній владі це ласо,
І всякий народ мовчить.
Та всюди кидають на м'ясо
І всюди в людей болить…

І світ занепав так, правда.
Постійний конфлікт на Землі,
Постійна жива пропаганда
Та біль на твоєму чолі…

І Майя зробили похибку:
Наш світ не зустрів комету,
Але він вмирає від кожного дотику
Пальця об курок все новішого пістолета...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681565
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 17.02.2017

Alex Storozhuk

Люди втікають від правди…

Люди втікають від правди,
Сила вмирає від слів...
Вівці їдять пропаганду
З круглих столів...

Тиша гине від шуму,
Світло огорне пітьма;
І, як би ви добре не чули,-
Слухати треба слова.

І, як би від снів не померти,
Щоб душу не бити об ніж?
І, як з голови це стерти?
Скоріш...

Совість зникає від вчинків,
Життя не буває без втрат:
Всі так шукають новинку
Серед старих балад.

І кожному, знаєте, важко-
Всяка собака скулить;
Посмішку тримають підтяжки,
Спину - ця довга нить...

І всяким керують способом,
Гадаєш, ти автор цих дій?
Тут рухають навіть розумом,
Свою правду кидають тобі замість мрій.

Є безліч на світі факторів,
Змирились всі вже давно,
А я щось не хочу, чи як воно,
Щоб нас тут змішали з лайном!

А я щось не хочу з прапором,
Не хочу кричати про щось;
Я просто не хочу з натовпом
Розбитих на добрих та злих "когось".

Скинутих в яму вириту,
Покриту зверху великим "ніщо"...
Комусь це буває вигідно,
Коли ми без толку кричимо...

Кипить там розпечена лава,
Купаються люди без мрій:
Ми знаєм права, не маючи права;
Ми маємо думку, та сумніваємось в ній...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718746
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 17.02.2017

SELENA

СУДЬБА

Спекулянтка Судьба
или
гейша???
Под парадною Бога стоит…
Голубей
втихаря попригревши,
Телеграммами звонит
в зенит.

Перекупщица
дней и оливок,
Спотыкаясь
у черты роковой…

Её взор —
препронзительно-пылок,

Её слуги —
мгновений конвой.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705010
дата надходження 06.12.2016
дата закладки 17.02.2017

SELENA

ЛОХОТРОН (стена вражевания)

[color="#0400ff"] [i]В политике ничего не происходит случайно.
Если что-то случилось, то так было задумано.[/i]
Франклин Рузвельт
[/color]
У распятого времени —
слёзы и щит,
На развалинах святости
ветер охрип.
Разрывается память
на «до…» и горчит.
В антологии судеб —
печалища клип.

Рассекает дороги
Эреба рука,
Васильковые своды
угрюмо молчат,
А молитвы
всё ласточкой
рвутся в закат,
Где
в седеющей копоти
тьма горяча.

Расставляет флажки
кукловод набегу:
Егеря —
лихачи расазартны
(в сутане),
Расписанье
(на завтра)
стряпает лгун…
И зовет,
и зовет
простаков
на закланье.

На адамов и этнос —
капкан.
Ухмыляется с горда
ловкач-виртуоз…
Только скорбь
у стены вражеванья—
и слепа,
и робка —
Рассыпается эхом
на градины слёз.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718689
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 17.02.2017

Трутур Бобро

Армагедон наш!

В терпких степах донбаських териконів
Перейдено усі можливі рубікони
І сплюндрувавши установлені канони,
Запущено у світ криваво-ненаситного дракона.

Люд кинули на розшматування батальйонів,
Нікому невідомі села перетворили в бастіони
І усі хто їхньому царю сліпо бив поклони,
Поволі опинились у високодуховному полоні.

Не без допомоги комуняк та ригіонів
Чужинці запанували в так званих окремих районах.
А ті, владу урвавши на крові, латентні жидомасони
Зробили операцію стовпотворінням Вавілону.

Та в кожного свої герої залишаться на пантеоні
І хоч ти бий у дзвони, чи хоч неси ікони,
Усе-одно мільйони, по обидві сторони кордону,
До смерті тримати будуть свою диванну оборону.

Втомилась ненька вже від гомону прокльонів,
Угамувати лють не вистачить усіх патронів,
Та богоносці від Якутії до Пскова пхнуть без перепон,
Ми від зарази рускій мір заслона, ім'я нам – легіон!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718597
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017

Рідний

Отче наш

Слова Надії Козак
Музика Володимира Сірого

[youtube]https://youtu.be/kio-9pffot0[/youtube]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718583
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017

Любов Вакуленко

ПРО ЕГОЇЗМ

Не егоїзм - хотіти жити так,
Як хочеться вам всім у цьому світі.
Малюйте власного життя графіті,
Захоплюйтесь ним, пробуйте на смак...
Та не беріть пусте до голови,
Почуйте, що віщують наймудріші:
Егоїстично думати, що інші
Повинні жити й мислити, як ви...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718581
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017

Нагорний

Курка

Сміється курка, що в собаці
Чотири лапи і гребінка нема,
Що вона не хробаків собі шукає,
А чекає їжу від панського стола.

Що вона гарчить і всіх лякає,
Хто підходить до двора.
Що в ночі виє і завиває,
Коли вже спати всім пора.

Що ланцюг прив’язаний на шиї,
І його будка на дворі.
Що їй кістки дуже милі,
А не смітник і хробаки.

Що курці до вподоби
То собаці байдуже оцій.
У кожного є свої гонорі,
І ноги, і хвіст також свій.

Сміється курка і над орлом,
Що в небі високо літає.
Тут на землі жучки і хробаки,
А в небі там їх немає.

Не можна собаці приліпити
Від півня гребінця.
А курці оцій пришити
Великого собачого хвоста.

У кожного є свої крила,
Свої цінності і пісні.
У кожного є свій розум,
Свої молитви і псалми.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718294
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 16.02.2017

Lucre

сповідь відречення

майже безглуздям
що приховує зміст
здалась нісенітниця
про вбивчу відсутність
ніколи не існуючого
вдаваного прагнення
не зникати

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377827
дата надходження 14.11.2012
дата закладки 15.02.2017

Вячеслав Шнайдер

Апокалиптическая любовь

Рабыня! Тварь! Дешевка! Потаскуха!
Я чувствовал,что кто-то спит с тобой!
Ах, мне расстаться не хватило духа,
Любимая моя, котенок мой!

Теперь - прощай! До страшного суда.
Там встретимся мы вновь.
Я отведу тебя в сторонку от Христа -
В кусты, моя любовь!

И, видя этот неподдельный Рай
И ангелы замрут,и сам Господь
Прошепчет: "Плоть..."

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718102
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 14.02.2017

Ліда

Герої не вмирають!

…Борітеся — поборете!
Вам бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!...
©Тарас Шевченко

Проснулась вночі,
не могла більше заснути...
Писала вірші, намагалась натхнення відчути...
Та де тут натхнення візьмеш,
на веселі рядки??
В голові крутиться:
"Україна, війна, вояки"
Зробила гарячий чай,
написала назву:
"Війна"
Писалось на папері:
"Мамо пробач",
"Кохана прощай"
"Україна одна! "
Та щось не то, щось не те,
до серця не припаде,
за душу не візьме.
В такий страшний час, потрібно звеселяти.
Щоб народ духом не впав,
Щоб продовжив воювати!
Думками я була далеко, десь на Сході,
Намагалась відчути як там нелегко,
побачити як сонце сходить.
Хотілось написати щось про мужність, вірність, славу.
Хотілось донести до москаля, що Україна ще не впала!!!
Підбадьорила свій вірш, розповіддю як син вертається до хати.
Як обнімає жінку, сина. як біжить зі сльозами до щасливої мати.
Хотілось написати ще, про те, як перемогу ми здобули.
Не важливо, скільки років "після" мине…
Важливо, щоб героїв не забули!
Бо не всі повернулись з тої війни,
Загинуло хлопців багато…
І кожна мати просить у Бога одне
Щоб повернувся живим до хати.
Написала як люди викрикують:
Слава героям!
Герої не вмирають.
І закінчила вірш рядками:
Матері за вас плачуть, жінки вас чекають.
Хлопці, ви герої!!!!
Герої не вмирають!!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595985
дата надходження 26.07.2015
дата закладки 14.02.2017

Ліда

Звернення до російських солдатів

Чому смерть, виправдовує героя?
Невже життям не докажеш нічо?
В часи, коли запанувала зброя,
І війна постукала в вікно.
Чому героєм називають посмертно?
Невже якщо я живу, я не герой?
Кому ця війна потрібна?
Я вас питаю відверто!
Чому до українців прийшов конвой?
І гроші зовсім не поможуть,
Відкупити смертний гріх.
Вам в кишеню рубль положуть,
А ви, натомість знищете всіх.

***

Не стреляйте, я к вам обращаюсь!
Ведь, за никакие деньги не откупишь жизнь.
Я за вас помолюсь, я даже покаюсь.
Только разрешите парням жить!
Остановитесь, я вас умаляю!
Ведь войной не докажешь ничто.
А мы будем жить, уж это я вам обещаю!
Теперь, мы не сдадимся уже ни за что!
А ведь война не оправдание,
Какие деньги вам платят?
Чтобы вы приносили страдание,
Чтобы убивали ребят?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598752
дата надходження 10.08.2015
дата закладки 14.02.2017

Ліда

Душа…

Відірвали крила...
Прикували до землі...
І вже немає як літати...
О великі небесні господарі,
Ви забрали все,
Та головне, забули душу забрати...

Душа гниє, і хто їй допоможе?
Душа скалічена. тут місця вже нема.
Чи знаєте, Ви, боги? Що так не гоже.
Як палите все, то спалюйте до тла!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692526
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 14.02.2017

Патара

Чоловікам

[youtube]https://youtu.be/Ra5ZggkhCcs[/youtube]

Вам не вдається зрозуміти жінку
Впродовж уже стількох тисячоліть,
У ній на кожен колір сто відтінків...
Для чого розуміти?.. Ви ЛЮБІТЬ!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678826
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 14.02.2017

Патара

Ерзац

Віддам належне Валентину,
Був непоганий чоловік.
Та щоб кохати ту, ЄДИНУ
І щоб не день, а цілий вік...
Усі сердечка, ведмежатка
І дивні з виду подушки...
Весь цей ерзац не вартий латки
На дірці з серце завбільшки.
Любов цінує зовсім інше,
Тут важать вчинки, не слова.
Завжди ерзац є й буде гіршим,
Ця істина є не нова.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718139
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 14.02.2017

Анастасія Калініна

Размышления

Мы выкидываем из жизни людей,
Если стало нам вдруг некомфортно.
Избавляем шкафы от вещей –
Расстаемся легко с чем угодно.
Растоптать даже чувства – возможно
Можем память свою изменить.
Каждый миг на земле кто-то может,
За пределы живого отбыть.
Хоть и может, и кто-то уходит,
Страшно мне вместе с ними уйти.
Стая птиц пролетит в небосводе.
Если все же уйду – прости

©Copyright: Анастасия Федоренко, 2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678853
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 12.02.2017

Анастасія Калініна

Ценности

Два разных мира. Разных две судьбы
Там - умирали. Здесь - жить не хотели
Там - убегали чтоб себя спасти
Здесь - потому что где-то жить теплее
Мой выбор очевиден: надо жить!
Не верю наспех сказанным словам
Вдали сильнее можно родину любить
Здесь - ценят жизнь. А там была война!

Copyright: Анастасия Федоренко, 2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692335
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 12.02.2017

Руся Ялинская

Прощай

Пустой бокал- на холодной ладони стола,
выпитый до последней капли...
что испытала, когда допила,
когда слова и мысли иссякли...
глоток был первый- сладкий как патока...
терпкий как мед- за горло цепляющий...
как свечи каштанов зажженные на Крещатике,
небо звездное острием пронзающие...
второй глоток - все так же пьянящий,
разбавленный полыни горечью...
сливаясь до бесконечности в воздухе звенящем,
звучало шепотом...еще хочу...еще хочу...
последний глоток- сплошная горечь...
яд не яд в бокале перламутровом...
все позади...с болью в сердце...не долюбив...
расстались на утро мы... прощай...

Руся Ялинская

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717391
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 12.02.2017

Руся Ялинская

Береги его , Господь

Земля дрожит и день и ночь-
Кровавая зима...
Я мысли отгоняю прочь,
Чтоб не сойти с ума...
Как тяжело тебе сейчас-
Ты знаешь только сам,
Ты береги его , Господь !
Взываю к небесам...
Ты не расскажешь, как продрог
И как страшна война,
А за тобой кольцо дорог
И молится страна,
Ты не расскажешь, как в бою-
Твой друг сегодня -пал...
И что комбат вчера в строю,
Троих не досчитал...
Ты не расскажешь, как Донбасс
Вчера пылал в огне,
Убереги его , Господь!
Он - очень нужен мне...

Руся Ялинская

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717103
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 12.02.2017

Руся Ялинская

Світ збожеволів

Світ збожеволів...схоже що і ми з ним разом...
сценарії вигадуємо...знаходимо акторів...
війна повзе невиліковною заразою
і скалиться на світ - породжуючи горе...
війна іде, б,є в бубни , сурмить в горни...
від крові червоніє, запікається земля...
забуло небо чорне - колір свій природній,
а хто така людина? На війні - це тля...
хіба у тлі бувають світлі мрії?
чи відчуває - чи надію...чи любов...
хай мозок з кожним кроком дебіліє
його призначення єдине - лити кров...
гвинтівки в руки...на кінцівки берці...
у очі ненависть...а совість на сміття...
як серце є - то на сміття і серце,
тут головне не знати каяття...
забути що це,що таке існує...
Сірко позиче очі всім підряд...
святішого гріхами забіснує...
крокуй вперед, не дивлячись назад...
не треба лічити- війна статист не точний,
скасує все , і сотні ...й тисячі...
напийся жовчі, вщерть напийся жовчі,
тримай гвинтівку міцно на плечі...
скажи солдате, в тебе запитали?
що хочеш ти...чи хочеш ти війни,
вбивати чи вмирати , чи втрачати...
я знаю відповідь, солдате- ні!

Руся Ялиньська

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717730
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 12.02.2017

іванесса

КОЛИ БУЛИ У ХРАМІ ВИ ОДНІ?

Коли були у Храмі ви одні?
Не так, щоб зовсім, щоб довколо люди,
Але, щоб аж сльозинка на щоці,
Щоб каяття аж розривало груди.
Щоб у молитві очі в небеса
Й ніяких перешіптувань не чути,
Й щоб ваша геть розхристана душа
Змогла пробачити, забутися й забути.
Коли у Храмі ви одні були?-
Так, щоб молитись разом з образами,
Щоб сповідались не отцеві, а собі
І щоб покуту відбули сльозами.
Не так щоб -" Йду, бо всі до храму йдуть."
Не так щоб -"Йду, бо що розкажуть люди..."
А так, щоб віднайти у собі суть
Й боятися того, що Бог осудить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566626
дата надходження 14.03.2015
дата закладки 11.02.2017

іванесса

ПИШУ, ЩОБ БІЛЬШЕ НЕ ОБРАЗИТИ

Я кожен раз дивуюся, коли пишу,
Тому що не збагну іще сама,
Хто ж це нашіптує мені й чому,
І звідкіля з"являються слова.

І не повірите, здається кожен раз,
Що хтось мені, немов, диктує,
При цьому може бути різний час -
І неважливо день чи ніч панує.

Коли ж вночі не брала олівця-
Тому що лінь мені було вставати,
ТО зранку невідома сила ця
Вже не хотіла більше розмоваляти.

А потім певний... довгиий час
Вже ні думок, ні замислів, нічого.-
Тоді не записала мудрих фраз-
Образився мій Ангел із-за цього.

Тепер стараюся носити при собі-
Блокнот і ручку, олівець- усе відразу,
Й коли шепоче Ангел на плечі
Пишу, щоб більше не образити.

10. 02. 17

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717589
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017

Леся Геник

Вразлива душа

Твоя душа вразлива, о Поете!
Ти любиш похвали шалені злети,
а ще солодкострунні дифірамби...
І лиш чомусь не любиш зовсім правди.

Не терпиш тих, що трохи критикують -
таких ти рад послати к чорту, всує!
І тих, що ладні вдатись до вправляння,
чекає лиш палке ігнорування.

О любий Віршотворче, Деміурже,
о мій високоважний творчий Друже!
Чому такий упертий є, одначе,
що очевидних огріхів не бачиш

в рядках своїх, не завжди досконалих,
а деколи і зовсім-бо невдалих?
Тобі ж би варто придивитись ближче,
як інколи не те між ними свище.

Як рими, ну відверто геть слабенькі,
а змісту не зібрати навіть жменьку,
ще й помилки собі гарцюють всюди
і щось плохе несуть помежи люди.

Але дарма, кажи чи ні - все єдно!
Тобі повиглядає кожний вредним,
що зважиться казати що супроти.
Незгідливо на теє скривиш рота -

не приймеш ані слова, ані коми,
бо дозволу не видано нікому
на те, щоби тебе критикувати,
щось радити, тим паче, виправляти.

Адже твоя душа така вразлива,
прийняти ладна лиш захоплень зливу
чи шквал похвал, чи милі дифірамби -
а в них, бува, ні крапелинки правди.

11.02.17 р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717601
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017

Шостацька Людмила

МАГНІТНІ ГОРИ

Сумую так, мої привітні,
Не кам’яні - якісь магнітні.
Не відпускаєте від себе,
Тулюсь до скал, до ваших ребер.

Впиваюсь дуба ароматом -
Стоять синки із зрілим татом.
І хмари мчать, немов вагони,
А сосни – в небо, як корони.

На ноті птах своїй тривожній -
Пішов самотній подорожній.
За ним слідом - вузька стежина -
Там, де подільська верховина.

Ця первозданність Товтрів дивна,
Така душевна і безслівна.
П’янить духмяний запах квітів,
Враз забуваєш все на світі.

Тут інший вимір, стрілки – струнко.
Про що кричиш з-за гір віщунко?
Надійний захист в мене – гори,
За ними – всі мої мінори.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717267
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017

Леся Геник

Лю…

І руки мої, мов крила,
коли у твоїх обіймах.
І серце моє, мов квітка,
і думка одна - "люблю!".
Хоча обпікає холод,
негода тривожить, війни...
І страшно, направду страшно!
Та добре з тобою, Лю...

Ти скажеш - і я повірю!
У кожному слові - спалах.
Вікно зачиню і двері -
не страчу сю мить, зловлю!
Ти сонце мені даруєш.
До тебе я спала, спало
і щастя моє жадане -
оте, що з тобою, Лю...

Ти вибач за парасолі,
за вічні дощі, я знаю,
що всі час від часу мокнуть.
Не нити собі велю!
Та інколи дуже сумно
до меж, до безмеж, до краю...
І з тої жаскої яви
лиш ти мя рятуєш, Лю...

Бо руки стають, мов крила,
коли у твоїх обіймах.
Бо серце стає, мов, квітка,
і думка одна - "люблю!".
Ти сонце мені даруєш,
зласкавлене, диводійне,
бо добре, коли з тобою,
щаслива з тобою, Лю...

22.11.16 р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717274
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017

Svitlana_Belyakova

Потухли очi…

Потухли очі,
у них немає вогню,
запали лучину
у серці млосному.
Життя "гра",
так "гра",
але виграш на одного
з мільйона.
Тужить душа про втрачене
і безповоротне.
Давало ляпасів Життя :
било навідліг, в прямому і
переносному сенсі,
кожним прожитим днем,
не шкодуючи.
У чому провинилася так,
навіть запитати не смію.
Я на початку довгого шляху,
адже не знаємо,
як Життя нас розгорне,
бере нас, не спитавшись в свою веремію.
Все одно, що мені в Житті
призначено, адже практично давно
краще загублене,
навкруги тільки її "праведна" брехня,
та море втраченого.
Не балувала вона мене,
не намагалася захистити
від злого погляду і ворога.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717166
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017

IOpka_Argument

Аргумент- Подмена понятий

Подмена понятий

Холодные стены убогих домов,
где обои сжирает сырая плесень.
Слезами детей пропитан весь двор
и мочой постоянно воняет в подъезде.

Где на улицах - венах одни алкаши,
наркоманы гниют в грязных подвалах.
Где за грош могут все, родню задушить,
человек-человеку смертельна отрава.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717186
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017

Нагорний

Богородиця православна

Велике пізнання
Велика любов.
З ікони Богородиця
Дивиться на мене знов.

Де мудрість, милість
І вічна любов.
Де серцю розрада,
Приходять в душу знов.

О матінка Спасителя
Потребуємо твого буття,
Що радість для серця
І благодать для життя.

Ти сонце від віку
Що вказує путь.
Ти милість для всіх
І мене не забудь.

А Мати Велика
Ти любов Христа,
Ти заступниця бідних
Покров для життя.

Тобою віками
Християни ідуть.
До спасителя нашого
Проклала Ти путь.

Православна Мати
Вела всіх святих.
Ти їх наставляла
І спасала Ти всіх.

О мати блаженна,
Де Твоя рука.
Там чудо велике,
Там темних нема.

Там світло й достаток
Ти всім подаєш.
Багатьох Ти спасаєш
Ще багато спасеш.

Ти утіха моя,
І блаженство Творця.
Тобою пізнаємо
Самого Отця.

Бо в Тобі милосердя
І дорога життя.
Ти хворих зціляєш
Зціляєш серця.

Царице Небесна
Ти покров і життя.
Ти людей спасала
І мене Ти не раз спасла.

Темрява боїться
Лику Твого.
Освіти мою душу
І обличчя мого.

Вкажи мені дороги
Велика Мати,
Щоб я міг біля тебе
Царице, стояти.

Цариця Небесна,
Ти Слава Отця!
Ти Дух Утішитель!
Ти Мати моя!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715270
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 09.02.2017

Нагорний

Де істина - там православ’я

Без віри духа не буває,
Не туди ведуть стежки.
Фарисей цього не знає,
Йому не відкриті істині шляхи.

Без смирення душу не навчити,
Без любові істини нема.
Без православ’я двері всі закриті,
Без істини Бога там нема.

Де істина - там православ’я.
Премудрість, щоб її знайти,
Треба стежками старців
На небесну гору туди зійти.

На горі, де Ісус молився.
На горі, куди Мойсей ішов.
Де Макарій переродився,
Де Ной з ковчега зійшов.

Переродження духа і тіла,
Через істину і благодать.
Премудрість тому двері відчинила,
Хто слово Боже хоче знать.

Вивчайте істину у старців
І вам відкриються двері всі.
Бо ключі ви можете підібрати
І відкрити небесні тайни всі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717094
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 09.02.2017

Нагорний

Від Бога і до Бога.

Коли людина йде від Бога,
То вона стає малою.
Вона робиться то мавпою,
То ще якоюсь бідою.

Порівнює себе зі змією,
Шукає там родичів своїх.
І згідна з долею своєю,
Що жити буде біля них.

Що розум їхній витворяє,
Куди нерозумних він веде.
То в джунглях він гуляє,
То в болото жабою плигне.

Побійтесь люди - діти Бога
Ви Всевишнього сини.
А ця наука йде від чорта,
Від їх отця і сатани.

Шукати Бога треба,
Де віра в Небеса веде.
І підніметесь до Неба,
А не туди де змія живе.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717185
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017

dovgiy

НІХТО ТЕБЕ ТАК НІЖНО НЕ ЛЮБИВ

Ніхто тебе так ніжно не любив
Як я люблю. І знаю: це - взаємно!
З душі твоєї келих пригубив,
В п’янкому маренні я спокій загубив,
А вже без тебе в цьому світі темно.

Доки не знав, що ти у світі є,
Саме така, яку тепер я знаю,
Було несхитне впевнення моє,
Що світ людський без дива постає
І від кохання серце не згорає.

Доки не знав... цих осяйних очей,
З чарівних вуст розмов слова співучі,
Опуклість звабливу оголених плечей
У мріях невідіспаних ночей,
Розкритих крил обіймів шал жагучий.

Жагучий шал... аж до гудіння скронь
Коли злітаю наче в піднебесся!
І вже не пристрасть, а горить вогонь,
Що починався із твоїх долонь
Тай перелився ніжністю до серця!

Ніхто тебе так вірно не любив,
Як я люблю! Вже два десятиліття
Тобою сню зо всіх серцевих сил,
Під чарами жіночої краси
Не відаю про зради лиходійства.

Із дня у день, при зустрічах скупих,
Кажу тобі про почуття гарячі.
І від тих слів вся розквітаєш ти
Хоч заперечуєш свій геній красоти,
А все ж: слова для тебе, - щось та значать!

Ми не глухі. Почули поклик душ,
Що виплеснувся із глибин таємних.
Він виривався із сухих табу,
Із оглядів на жадібну юрбу
І прокладав стежинку на взаємність.

Ніхто тебе довічно не любив,
Як я люблю! Мине життя недовге,
Душа злетить до зоряних світів,
Та навіть звідти буде чути спів
Як відгомін цих почуттів, як спомин.

4 лютого 2017 р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717173
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017

миротворець

ГЕРОЇ НЕ УМИРАЮТЬ !!!

Загубилось життя у відтінках.
Не має вже сил кричати.
Єдиного сина - кровинка,
Скотилася в яр "хрещатий".

Не бачить би їй з екрану,
Останню ходу ту хресну.
І як він пішов з майдану,
У сотню свою "Небесну".

Мовчанням слова закуті,
В холодний камінь брущатий.
А десь у душі, від люті,
Мій голос рветься кричати.

Та стримує знову "Кача",
Божественним співом Раю.
Уся Україна плаче:
Герої не умирають!
Герої не умирають!

27.02.2016р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717051
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017

Марина Мирошина

Киця

Очі палають зеленим вогнем небезпечним,
Дивляться хижо на тебе з нічної пітьми.
Кажеш, я - киця, тож буде доволі доречно
Завжди чекати від мене якоїсь біди.

Погляд приваблює сяюча шовкова шерстка,
Тільки характер у мене занадто складний.
Будь обережний, бо я можу з розуму звести,
Поцілувати,
вкусити
чи просто втекти.

Змерзну - притиснусь до тебе, почну муркотіти
Лагідну пісню про щось неважливе - за мить
Ти мій коханий, бажатимеш несамовито,
Щоб я лишалася поруч з тобою завжди.

Розпочалася захоплива гра та жорстока.
Перше змагання - хто перший дійде до межі...
Правил - немає. На щастя - маленький відсоток.
Отже, я - киця,
то ти - мишенятко...
Біжи!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717060
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017

Александр Ахимов

Напряги мозги

[b]Подумай, что не хочешь, твоё право,
А я делюсь, кому-то может быть.
Дойдёт и человек помыслит здраво,
Захочет честно, свято жить!

Кого достало, что нет смысла в жизни,
И пребывает просто так!
Чуть напряжёт, поправит мысли,
И оставит этот мрак!

До Святого обратится,
До Спасителя Христа,
Не с гордым видом, не с лукавством,
А в покаянии душа![b][/b][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717063
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017

Александр Ахимов

Кто твой Бог?

[b]Кто твой бог - Ульянов Ленин,
Кто твой бог- Владимир Путин.
Кто твой бог - Меладзе, Пенкин,
Кто твой бог - а мой Распутин!
Так на небе вам нет места,
Там Христос всем заправляет!
К нему идёт его невеста,
Церковь Божью, Он встречает!
И кто не жаждал встречи, мимо,
Пролетает, как тот веник!
В мрак, зловонный, клубы дыма,
Он для Бога, шизофреник![/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716517
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 08.02.2017

Александр Ахимов

Мир готовится сгореть

[b]Весь мир уже готов сгореть,
Кругом коррупция и смерть.
Но сами выбрали свой путь,
Безбожники, на сердце грусть!

Но всё равно я говорю,
До покаяния зову.
Быть может примет кто Христа,
Тогда спасётся от огня!

Пока есть время у тебя,
Пока жива ещё душа.
Реши для Бога жить, коль нет,
Ты не увидишь рая свет!

Весь мир уже готов сгореть,
Кругом коррупция и смерть.
Но сами выбрали свой путь,
Безбожники, на сердце грусть![/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716991
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017

Йоргус

О природе Разума

В эти святые дни все думают о Боге, о сотворении мира , о всевышнем Разуме. В этой поэме я немного тоже рассуждаю об этом

Не каждый мудрствующий знает
(Вопрос ведь этот не так прост),
Что энтропия возрастает,
Ввергая мир вещей в хаос.
И чтоб главенствовал порядок,
Для всплесков не было причин,
Понизить энтропию надо
До самых малых величин.
Но это сделать не так просто.
Нельзя уладить без борьбы ,
Ведь ограничить надо в росте
Любой, не чтящий меру вид.
Природа в муках научилась
Сама пределы расставлять,
И все, без меры что развилось
Умеет быстро сокращать.
Умеет, кстати, раз за разом,
Коль надо, сильных убивать,
Ссылаясь на Всевышний Разум,
Которому дано все знать.
И в этом весь вопрос извечный -
Есть Разум свыше или нет ?
Все ищут в спорах бесконечных
Веками на него ответ.
Скажу я сразу - нет ответа,
Понять нам это не дано,
К тому же хочется отметить,
Что, в принципе, и все равно.
Но зуд познания все ж тревожит,
Вопрос сей хочется решить.
И рассужденья мои, может,
Помогут двери приоткрыть.

Вопрос сначала мы разложим
На два - Вселенский и Земной.
Любой из них все так же сложен,
Но проще кажется любой.
Не трудно, в общем-то представить,
Что робот можно сделать нам,
Потом его же и заставить
Других чтоб собирал он сам.
А по пути букашек, пташек
И мошек разных сотворить .
Подумать даже нынче страшно,
Что может быть. Или не быть.
При этом принцип размноженья
Коль надо - можно изменить,
Набравшись знаний и терпенья
Всему их можно обучить.
Пути тут могут быть различны,
Материал сойдет любой,
Органика пойдет отлично
Уж через год или другой.
А через сотню лет иль раньше
На Марс их можно запустить,
Назначить в каждой сотне старших
И в телескоп за всем следить.
А можно их еще подальше
Чрез пару сотен лет загнать -
В созвездье Львов пусть землю пашут -
И на отчеты редко звать.
Они, конечно, помнить будут
Нас - может в Боги возведут.
Поступят, я надеюсь, мудро
И дальше нас еще пойдут.
Ну чем не мира сотворение,
Касаясь части лишь земной?
Отличие в том, что искушенье
Тут не нашептано змеей.
А в целом выглядит прилично-
Наш разум может сотворить
Другой мир, пусть и не привычный,
Где нам подобным можно жить.
Так мира Богом сотворенье
Для нас уже и не вопрос -
Всевышний в срок всего недельный
На нашу Землю все привнес.

Но это очень упрощенный
Взгляд на создание миров
И самый лишь неискушенный
Поверить нам уже готов.
С душой проблема возникает -
Есть у живых существ она?
И в мир иной ли улетает
При приближении смерти к нам.
Коль мир иной и существует,
То почему же никогда
Никто из мертвых не прибудет
И не расскажет как же там?
Такое слышно возраженье
Того, кто кума в гости ждет
После его захороненья,
Чтоб опрокинуть чарку в рот.
Признаюсь, человека гений
Вопрос не может сей решить,
Но против этих утверждений
Могу я веско возразить.
Иной мир, может быть, и рядом,
Но нам его не увидать -
Увидеть можно нашим взглядом
Лишь то, что может отражать.
А коль душа есть бестелесна,
то отраженья вовсе нет
И сквозь нее во свод небесный
Уйдет ослепший как бы свет.
С душой любое столкновенье
Нельзя нам, смертным, воспринять.
Коль тела нет -прикосновенье
Ее нельзя нам ощущать.
И звук издать душа не может,
Звук есть фононов длинный ряд.
Коль массы нет - что ей поможет
Звук в атмосфере возбуждать?
Но что собою представляет
Тогда душа? В чем тут секрет?
И разум наш нам отвечает:
Душа есть волновой пакет.
Когда плода сердечко бьется
В такт сердца матери своей,
Тогда душа передается
В него, как вешняя капель.
Когда кровь в венах уже стынет
И стука сердца уже нет,
Уходит, челюсти раздвинув
Из тела волновой пакет.
В пакет собрался мощный сгусток
Энергии, дающей жизнь
И, уходящей своим руслом,
Из тела, устремляясь ввысь.
Пакет, похоже, излучает
В эфир телепатоволну,
И спящий ночью принимает
Сигнал, отправленный ему.
Сигнала код, бесспорно, сложный,
Есть речь в нем и портрета след,
И диалог вполне возможен
С душой, явившейся во сне.
Итак, коль есть душа, то сложно
Ее сегодня сотворить
И только мысленно возможно
Ее нам, смертным, ощутить.
Путь в Боги это удлиняет
Еще на пару сотен лет,
И косвенно предполагает,
Что Богом создан человек.

Второй вопрос - самосознанье.
Как ощущаем “я” свое?
Оно сидит в воспоминаньях
Или в код генный вплетено?
Мы помним шалости из детства
И прелести былой любви,
И говорим всем без кокетства,
Что в тех деяньях были мы.
Но помнят много также гены -
Цвет глаз им ведом и волос,
Которыми был горд наш предок
И что в могилу он унес.
Им также ведомы болезни-
Чем может каждый заболеть.
И от каких скорей исчезнет
С лица Земли сей человек.
И помнят гены все, что было
По жизни древа своего,
Они есть наша Книга Были,
Быть может, даже неземной.
Итак, мы помним все, что было
Со дня рожденья до сих пор,
А гены наши не забыли
Природы вечный с ними спор.
И наше ”я” на два разбилось-
Одно дано нам осознать,
Второе в генах затаилось,
Ему дано о нас все знать.
Одно при смерти в душу влившись
Летит куда-то в мир иной,
Второе с телом новым слившись,
Свой продолжает путь земной.

Теперь на каверзный вопрос я
Хочу вниманье обратить,
Вопрос, что Дарвин ставил остро,
Земную жизнь чтоб объяснить.
Есть эволюция ль основой
Возникновенья на Земле
Всего, что есть вокруг живого
Начало взяв в морской воде?
Произошел ль от обезьяны
Венец природы - человек?
Иль есть в теории изъяны,
Что сводят всю ее на нет?
К чему борьба различных видов?
К чему естественный отбор?
И есть ли целью всего мира
Земной лишь видов вечный спор?
Отбор в природе происходит,
Тут никаких сомнений нет,
На пьедестал лишь сильный всходит,
Ему сияет жизни свет.
При этом вид приобретает
Необходимое ему.
Про остальное он не знает -
Все остальное ни к чему.
Борьба вид сильно изменяет
И появляется подвид,
Но новый вид не возникает,
Ему в итоге тут не быть.
Мутация тут силу может
Свою, бесспорно, проявить,
Но в генах предка код заложен
И вновь рожденным ему быть.
Отбору гены недоступны,
А вида код хранится в них,
И миллиардный нужен путь им
По Дарвину, чтоб вид возник.
А виды часто исчезают,
Не выдержав борьбы накал,
И в результате обедняет
Отбор различных видов вал.
Итог борьбы сей каждый знает,
Он всех ведет в один тупик,
Где мир живого исчезает
Так и не поняв как возник.
Уместно вспомнить катаклизмы-
Они, быть может, вся вина
В перерожденьях организмов ?
Что нам дано об этом знать?
Конечно катаклизмы могут
Всю биосферу изменить
Путем уничтоженья многих
Неприспособившихся жить.
Бесспорно, развитые виды
Исчезнут в большинстве своем,
В живых останутся бациллы
И пресмыкающихся сонм.
При этом фауна и флора
Будут откинуты назад
И путь придется им повторно
Пройти сквозь цепь сплошных преград.
Мутация вновь вступит в силу
И все сначала, все опять -
Учиться вновь летать бескрылым,
На ноги бесхребетным стать.
И вывод нам понять несложно -
Процесс коль этот изучить,
От катаклизмов невозможно
Прогресса видов получить.

Теперь вернемся все же к диву
И постараемся понять,
Что обезьяну побудило
Кисть живописца в руки взять.
Действительно ли это было,
Меж руслами двух южных рек,
Что обезьяна с ветки спрыгнув,
Уже пошла как человек?
“Труд homo sapiensa создал”,-
Марксисты с Дарвиным твердят,
Забыв, что птицы строят гнезда,
А звери норы для зверят.
Нет на Земле существ, что праздно
Хоть день один могут прожить,
Не напрягая весь свой разум,
Не стоя между “быть - не быть”.
Но все они умны настолько,
Чтоб кров и пищу лишь добыть
И раз в году чтобы наскоком
Для размноженья “полюбить”.
И обезьяны в этом мире
Влачат такое ж бытие.
Лишь человек один в отрыве
Не только тем, что он умен.
А тем, что может свои чувства
В стихах иль в музыке воспеть,
Осознавая себя, с грустью
С любимой звезды ночью зреть.
И различить один он может
Добро и зло, печаль и грусть.
Сомненья часто его гложат,
Презренье вызывает трус.
И вряд ли мог от обезьяны
Он интеллект свой перенять,
Иль, накопив все в виде знаний,
По поколеньям передать.
Скорее, был он создан сразу,
Способным мыслить и любить.
Через него ,чтоб божий Разум
На маленькой Земле внедрить -
Есть разум каждого отдельно,
Который в разум слит людской,
Людской же вплетен нитью бледной
В Всевышний Разум неземной.
Чтоб вплетенным быть в Разум этот
Он должен годы жизни зреть,
И умудренный после смерти
С душой к Всевышнему взлететь
И получается, что создан
Подобным Богу человек,
Чтоб рано очень или поздно
С ним слиться вновь - уже навек.
Когда душа родных приходит
Во снах к нам, чтоб поговорить,
Похоже, нужным Бог находит
О чем-то нас предупредить.
Есть это соприкосновенье
Двух разумов из двух миров -
Всевышний Разум ,лишь мгновенье,
Нас учит мудрости Богов.

Урок из сказанного выше -
Один о смысле бытия!
Был создан человек Всевышним,
Им обустроена Земля.
Был создан он когда-то Богом,
Чтоб на Земле подобным быть,
Чтоб приближаясь к нему мог он
Не только жить, но и творить.
Тем самым душу возвышая
Ее бессмертье продлевать,
И гены древа умножая,
Своим потомкам передать.

Но есть вопрос еще Вселенский:
Начало было или нет?
Кто звезды по небу развесил?
И кто зажег первейший свет?
Сказать, что было это вечно,
Есть равносильным - не сказать.
Чтоб утверждать: “Взорвалось нечто”,
Где взять то “нечто” надо знать.
Нам логика тут не поможет,
Законы могут обмануть,
Представить разум наш не может,
Чтоб было вечным что-нибудь.
Еще труднее нам представить
Из пустоты чтоб сотворить
Хоть что-то, что предметом станет,
Который может после быть.
Закон энергий сохраненья
Тогда совсем невыполним,
Коль час чего-то сотворенья
Из ничего вдруг достижим.
Все это значит, что понять нам
Вопрос Вселенский не дано,
И утвержденья все превратны,
Что нам подсказаны умом.
Для нашего сознанья равно
Иль вечен мир, иль создан он.
Вопрос сей, кажущийся главным
Есть замкнутым в себе самом.
А коль Вселенную воспринять
Как в ощущеньях нам дана,
То энтропия - главный признак,
Что разбегается она.
Закон всемирный тяготенья
Уже и вовсе не закон,
Коль к разбеганью звезд стремленье
Переломить не может он.
Ему планеты лишь подвластны,
Вращает медленно их всех,
Но он не может своей властью
Остановить Вселенной бег.
Смещенье красное об этом
Нам говорит яснее слов,
Когда мы ловим лучи света
Из глубины других миров.
И звезды - огненные стрелы -
Немыслимо куда летят,
В лохмотья разрывают бездну,
Взрываются, когда шалят.
И беспорядок возрастает,
Мир звезд ввергается в хаос,
Рост энтропии подтверждает,
Что беспредел сей рос и рос.
И чтоб порядок мало- мальски
Во всей Вселенной навести,
Опять же Разум должен снасти
Из тонких нитей заплести.
Без этого ведь очень сложно,
Все разлетится что - куда.
Ну кто-то ж должен быть, кто сможет
Все это вместе вновь собрать!

Но осознать нам невозможно...
При жизни этой не понять,
Когда сольемся в Разум Божий,
Быть может сможем все узнать.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711037
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 08.02.2017

Йоргус

Cотворение мира

Бог думу думал бесконечно
В бескрайней пустоте один
И разложить решил он вечность
На миги краткие и дни.

Для этого сначала небо
Шатром бескрайним развернул,
Со стороны на то, что сделал,
Он с удивлением взглянул.

Затем Бог совершенной землю
Себе на радость сотворил,
И, размахнувшись, во Вселенной
Ее вращаться запустил.

Потом ее он светом ярким
Во тьме кромешной осветил,
И на бесчисленные акры
За ночью день установил.

И посреди воды бескрайней
Бог твердь скалистую возвел.
По ней от края и до края
Он русла рек рукой провел.

Затем он семена деревьев
И трав раскинул, что нашел,
Плоды трудов своих увидел -
В восторг от этого пришел.

Довольный, звезды он развесил
И ночь мерцанием озарил.
Луну красавицу- невесту
Он светом солнца осветил.

С утра зверей слепил из глины
И гадов разных оживил.
Дал птицам для полета крылья,
И сонм их в небо запустил.

Затем, подумав он немало,
Себе подобие создал.
Вдохнувши жизнь в него, Адамом
Для распознания назвал.

А после, может, для интриги
Иль скуку чтобы разогнать
Он из ребра Адама мигом
Решился женщину создать.

И тут же, под влиянием змея,
Запрет нарушила она
И яблоко рукой несмелой
Вкусить Адаму поднесла.

Адам вкусил и - что за диво:
Нагой он Еву увидал,
Она представилась красивой
И он ее поцеловал.

И осенило - сделал Еве
Деянием этим он добро.
А мог не проявить он смелость
И учинить тем самым зло.

Так первый грех тогда свершился
Им сильно Бог разгневан был.
На согрешивших ополчился
И их бессмертия лишил.

Устал Бог. Славно потрудился.
На землю день седьмой пришел.
Он отдохнуть прилечь решился,
Подумал - вышло хорошо.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712285
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 08.02.2017

ВАЛЕНТИНАV

Слід в слід за тобою

Легко йти по життєвім шляху,
Бо ступаю слід в слід за тобою,
По високім заторам в снігу,
Мов у казці сріблястій крокую.

Ти по переду завжди ідеш,
Колеш ноги болюче стернею,
На руках, де найтяжче несеш,
Зігріваєш своєю любов*ю.

Немов зірка в оправі святій,
Моя Доля, коханий, з тобою.
Поводир у Житті вірний мій,
Напуваєш у спразі водою…

Лиш зоря рано вранці зійде,
Чи то місяць на небі засяє,
Любить Бог хай тебе й береже,
Моє серденько щиро благає.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644579
дата надходження 17.02.2016
дата закладки 08.02.2017

ВАЛЕНТИНАV

Посвящаю Джуне

Как гром и молния
Слова
Сказала Джуна:
«Уходя –
Я не уйду»
И как всегда,
Была провидица
Права!
Незримой силою
Судьбы,
Людьми владела,
Джуна ты…
Не канул в вечности
Твой труд…
Кто чтил тогда –
Сегодня чтут.
Огонь Любви твоей
Горит!
Живой слезою –
Дождь скорбит…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647090
дата надходження 26.02.2016
дата закладки 06.02.2017

ВАЛЕНТИНАV

Я за тебе помолюсь

[color="#ff0000"][i][b]Трави журяться за сонцем,
Ждуть короткого тепла,
А я щастя п*ю до денця,
Й ніпочім мені жура…
Ти, мій лицар синьоокий,
Струмок рідного тепла,
Місяць світлий та високий,
Стік любові джерела…
Стільки років промайнуло…
Понад сорок із весни…
Почуття в сніг не шугнуло,
В моїм серці, любий ти…
Більш нічого не жадаю,
В повсякденному бутті,
Найцінніше, що є - маю,
Тебе, Любий, у Житті…
Перед Богом, на колінах,
Я за тебе помолюсь…
У Любові святих стінах,
Я до тебе пригорнусь…
[/b][/i][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716655
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 06.02.2017

-

МІЙ ЛЬВІВ. . .

Мій Львів, моє найкраще місто,
моя Європа і моя Галичина.
Частинка серця, щастя колискова,
мій рідний дім, батьківська сторона.

Твої святі місця, собори і костели,
кладовища, густим туманом оповились.
Лежать там прадіди, герої наші,
і патріоти тут спочити зупинились

Ти місто пам'яті та вічного вогню.
Мій Львів, моя Галичини столиця.
Ти неповторний в кожну пору року,
туристів споконвічна таємниця.

Зима у Львові, зачарована природа.
Відлуння дзвонів чути в далині.
Блищать, покриті інієм та снігом,
під ліхтарем дуби, замріяні й сумні.

Весняний дощ, бруківкою крокує,
Високий Замок в тумані потонув,
і в білий цвіт, немов в хмаринку білу,
вже моє місто, квітень огорнув.

А влітку ти прекрасний, Львове,
Зелені клени, білі акації, каштани.
Блищать хрести на храмах золоті,
милують око квіти, шумлять фонтани.

У Львові осінь, багряно-жовте листя,
опало і шурхоче під ногами.
А львівський дощ, цей славний львівський дощ,
танцює вальс, в плащі разом із нами.

Мій Львів, моя мала Європа,
краси колиска,карпатських гір струна.
Люблю тебе і щиро прошу бога,
щоби сюди ніколи не прийшла війна.
Автор: Лариса Мандзюк.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716653
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 06.02.2017

Svitlana_Belyakova

Дякую Всесвіту завжди…

Дякую Всесвіту завжди:
за іскру душевного вогню,
за люблячі вірні серця,
за промінь сонечка золотий,
за Мир над моєю головою.
Боготворю його за цю енергію,
за мрію, що ятрить спокій,
за силу, що бере вершину.
Поклоняюся йому за Космічний Оберіг,
що дарує Життя нашому Світу.
Чекаю від нього заступництва,
його Міжпланетного Водійства.
Вірю в його потужність,
що зможе нам Землянам допомогти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716209
дата надходження 04.02.2017
дата закладки 06.02.2017

Олег Князь

У світі прізвищ

Морфологію прізвища знають всі різноманітну,
Застосовували колись прізвиська в нас на Русі,
Так з народження…і на плиту переносять гранітну,
Прізвище, ім»я, по батькові люди мають усі!
Бойко, Брунько, Данилко, Зубко, Наливайко,
Барановський, Виговський, Стаховський, Бурій, Маковій,
Анекдот не один написався, і не одна байка,
Прізвищ дуже багато кумедних, хоч падай, хоч стій!
Неборак, Дохлик, Довбня, Черв»як, Кабиздох і Кадило,
Шмат, Гниляк, Вирвикишка, Халупа, Нога, Салоїд,
Брехуненко, Худоба, Цюцюрка, Хрін, Чмир і Могила,
Син від батька старається дуже продовжити рід!
Чхайло, Чуча, Кукуй, Ковбаса, Убийконь, Каменюка,
Заєць, Вовк, Рябоконь, Перепілка, Гусак, Півень, Кот,
Гучне прізвище людяності не завжди запорука,
Справи добрі творити бажає Олег Криворот!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716541
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 06.02.2017

Андрій Бабич

Я – не герой!. .

Я – не герой!
Но, - принял бой!
Мне флаг поднять
Поможет Бог!
А острый меч
Коснётся плеч
Тех, кто унять
Мой гнев не смог!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716178
дата надходження 04.02.2017
дата закладки 06.02.2017

Андрій Бабич

Карай мене, Боже!. .

Карай мене, Боже! Карай...
Давно заслужив тої кари.
Те щастя, яким тільки й марив,-
Комусь у долоні віддай!
«Статтями» своїми – карай!
Без кари Твоєї – ніколи б
Не зміг перейти я те поле,
В якому,- і Пекло, і Рай!
Карай... Все сприйму я. Амінь!..
Між Злом і Добром – стану тином!..
Від мене – лишилася тінь...
То ж, Сонце – ще світить? Аж, - дивно!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716106
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 06.02.2017

LubovShemet

Молитва за мир

Царице Неба і Землі,
Пречиста Діво, Матір Бога,
Ми люди грішні, бо земні,
Ти - захист наш і допомога.
Нехай закінчиться війна,
Хай посміхнуться всі щасливо,
Бо непоборна Ти стіна,
Владичице Всемилостива!
Покрий Покровом, захисти,
Нас від скорботи і зневіри,
В молитвах нам допоможи,
Даруй нам мир, любов і віру.
І відведи всіх ворогів,
Щоб жити в спокої і в мирі,
Ти найсвятіша з Матерів,
Прийми молитви наші щирі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699458
дата надходження 09.11.2016
дата закладки 06.02.2017

LubovShemet

Банкет

До Лева в гості запросили
Завпідприємством Барана,
Бо він потрібний був для діла
(Під чарку доброго вина).
Баран, звичайно, дуже радий,
Бо так начальство полюбляв,
Для показухи і бравади
І батька з матір'ю продав.
Бере з собою "половину",
Ну що поробиш - етикет!
І от привів Баран дружину,
Свиню невмиту на банкет.
Ще гості топчуться у залі,
Свиня сидить вже за столом,
Все надкусила, облизала,
Позаливала все вином.
Поколупалася у носі,
Плювала кісточки на стіл,
Були господарі у шоці,
Бо за той стіл ніхто не сів...
Серед начальства є натури,
Які навчились керувать,
Та своє дике безкультур'я
Ніяк не можуть приховать!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712052
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 06.02.2017

LubovShemet

Сорока - Ворона (байка)

Сорока - Ворона кашу варила,
Бо керувати так могла.
Як хотіла, так ділила,
Цим дала, тим не дала.
Хто слухняний і хороший,
І хто вірно їй служив,
Носив торби, давав гроші,
Той і кашу заробив!
А Сорока ця Ворона
Своє діло добре зна,
Іі друзі і знайомі
Всі довколо казана.
А вона ще промовляє:
"Хто не носить хабарів,
Той мене не поважає,
Хай летить під сто чортів!
Не служили, не хвалили,
Тож, значить, не наші,
Мені торби не носили,
Немає ім каші!"
...Є в начальства така свита,
Готових продатись,
Що плазують до корита
Кашею напхатись.
Все одно терпіння чаша
Розіб'ється в склянки,
Стане дармова ця каша
Впоперек горлянки!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707066
дата надходження 17.12.2016
дата закладки 06.02.2017

I.Teрен

ТАЄМНИЦЯ ДУШІ

Із нею оживає ясен день,
але – без неї. Бо така кебета,
що без [i]кубіти[/i] більшає пісень
і мрій у майже кожного поета.

Я не чекаю іншої пори,
аби мої літа уже поважні
не навівали суму і жури,
коли не обіймаєш неосяжне.

І як не потонути у журбі
і досі розказати не умію,
аби була – і людям, і собі
чужа розрада і моя надія
у цій такій допитливій юрбі.

Іду в полон, з полону визволяю,
коли мені її не вистачає
уявою у пам’яті моїй.
А як оберігати таємницю –
душі моєї пійману синицю
жар-птицею у клітці золотій?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692088
дата надходження 02.10.2016
дата закладки 05.02.2017

I.Teрен

ДОМАШНІ ВОРОЖЕНЬКИ

[i]або сага «О соседях», (гротеск)[/i]
[b][i]Прелюдія[/i][/b]
Усі ми, наче юні піонери,
готові і на ворога іти,
і плюнути у морду еСеСеРу,
І поки Україна «ще не вмерла»,
воюємо за неї, як брати.
Бої не оминають ні подвір'я,
ані за огородами межі.
Воюють ближні, миряться чужі,
І як би цього нині не хотів я,
але обороняю рубежі.
Уже й поети обирають теми,
коли поема, ода, сага, сюр
описує, як потайні дилеми,
вирішує Арей або Амур.
Але не доганяють Божі люди,
чого нас у «безбожіє» несе,
коли до Бога моляться усюди.
То я собі записую есе,
як лютий сатана мене пасе,
а я чекаю, що із цього буде.

[b][i]І(їхні апетити)[/i][/b]
Ділили землю у селі.
Постановили збори:
[i]«Усі яри і бакаї
нехай беруть багатії».[/i]
А я хотів на море,
в якісь музеї, у кіно,
у оперні театри…
Але – земля! Це все одно,
що батьківщина-мати.
У чергу стали москалі,
а от хохли ледачі,
що народились у селі,
бажали їм удачі.

Моя удача – загула.
Усе дається по заслузі
і за учинені діла.
Ще у великому Союзі
майбутні вороги і друзі
отримали паї села.

І «доходяги», і ходячі
у перманентній боротьбі
(аби усе було собі)
усі хотіли мати дачі
на белебені і горбі.

Головували комуністи.
Тому займали той город,
який тулився до висот.
Під ними – діючі чекісти.
А унизу, де свято місце –
як не нувориш, то сексот.

Завоювали й патріоти
свої законні ари-сотки
і вид на озеро та ліс,
поля і луки, де достоту
буяли зарості осоту,
полин, пирій і серпоріз.

На косогорі – дикі хащі.
Оази квіту й мурави
толочать кози й корови,
а там, де купи непутящі,
то запасалися трудящі
органікою із трави.

І поки сонце не сідало,
усе що мукало й іржало,
бувало, задирало хвіст...
........................................
А кізяки облюбували
майор запасу і [i]сєкіст[/i].

У конкуренції удача
велике діло для обох.
Коли один чатує клячу,
то інший – партію конячу.
А ЗОЯ* запасає мох.

Іде худоба чередою.
За нею – і мої герої.
Ось чути, – [i]ляп! Ура! [/i]Ривок.
Один орудує мітлою,
а інший порції нової
чекає прямо у совок.

Не бачили такої сцени?
Кацапувата мельпомена
облюбувала карусель.
То – виживати, їх модель.
Це ожили скажені гени
у «собіратєлєй» земель.

Чека і партія єдині!
Але керують не вони,
а плоть од плоті – їх дружини.
Козі бракує половини.
На те й даються барани.

А я сміюся. Ні – регочу!
Давно минуло...
З тих часів
такої дачі я не хочу.
І до лопати не охочий,
я наживаю ворогів.

А їх навколо із лихвою,
хоч греблю бісами гати –
моторизовані ковбої,
злодії, миші і кроти,
пащеки чорні і роти
дегенерації нової.
Ця кавалерія розбою
не має іншої мети,
як пакувати і тягти
усяку всячину в покої.

А їх натикано чимало.
Немає ходу до ріки.
Усі угіддя позаймали
пани середньої руки.
Озера – приватизували,
а у гаю... Повирізали!
Лишились тирса і пеньки.

У кожного своя Помпея,
коли у всіх одна біда.
І не обійдешся без неї!
Яка там Раша і орда?
Ми завойовані землею
і у полоні у тієї,
з якою нерозлийвода.

На те і є домашня баба.
Але яку не тисне жаба,
що у сусіди є усе?
І як вона перенесе
твою копицю із кульбаби?

Усе нічийне – це своє,
але і цього мало буде,
якщо не добачають люди,
що, де, у кого зайве є.

Їй ненависні одинокі,
за те, що мають нічиї
хороми. Завидюще око
шукає промисли свої.
Через яри і бакаї
іде, як пава – руки в боки,
а особисті холуї
плекають помисли високі –
як не боятися її.

Які баталії бували,
коли нічого не було,
а туалети будували,
аби сусідові на зло.
А як за межі воювали,
за воду у велику бочку,
за те, що дині не росли,
коли ростили їх осли
біля ожини у садочку,

[i]Саділі [/i]жито і овес,
на зиму [i]сєяли[/i] квасолю,
а поміж нею – бараболю,
аби буяло до небес.

Які були експерименти!
І хімія, і екскременти...
Палали прерії, мохи...
Які родили реп'яхи
на клумбі фізика-поета!

На те і ро́ки молоді
і файне завтра попереду,
аби у щасті і труді
кохатися у лободі,
що називається фазенда.

Усе минає, наче сни.
Немає того, що чекали.
Натомість – заздрісні пани.
А перелази та тини
усіх надвоє роз'єднали.

Багатії і глитаї
сховались за високі мури.
Запанували самодури.
Пасуть урочища свої
самодіяльні буржуї
і діячі номенклатури.

А «пєрвопроходімци» дня,
і спекулянти, і хапуги –
або нечистому рідня,
або оплакують щодня
недооцінені заслуги.

Ой зажурилися совки,
що їх затюкали усюди.
Еліта вибилась у люди
на плесі тихої ріки.
А їм за подвиги минулі –
як не коржі, то матюки,
плюватися на всі боки,
або показувати дулі.

…………………………...........
Повільно тешеться кілок.
Часи незримої руїни
у душах, в ясності думок.
Палаци, будки, домовини –
моя строката Україна,
яку доконує совок.

* – абревіатура [u]з[/u]мія [u]о[/u]собливо [u]я[/u]довита
[i]далі буде[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716439
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 05.02.2017

Shevchuk

Мої враження від поетичного Клубу

І ось я знову в інтернеті!
На сайт улюблений зайшов,
Це вірші тут для всіх відкриті,
Це «Клуб поезії й обнов».

Візитна картка України –
Талантів є аж цілий міх!
Є діаманти, є перлини,
Шляхетність, гумор, звісно сміх.

Лунають нотки і журливі –
Життя підстави все ж дає,
Та більш звучать таки пестливі,
Тут Муза квіти роздає!

Є молоді, є сивочолі
І зовсім юні теж тут є.
А ще псевдонімів доволі:
Женьшень, Крилата і Фур’є …

Хай святиться! Хай твориться!
Сміються пишні паляниці.
Хай дітище живе Юхниці,
Й добром відлунюють серця.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587376
дата надходження 14.06.2015
дата закладки 05.02.2017

Зоя Журавка

ЗАПОВІТ СИНАМ

Сини мої здійняли крила
І полетіли в світ літати.
Я завжди поруч, як вітрила,
Аби ніколи вам не впасти.
Я пам'ятаю перші кроки,
Як бігла слідом:"Не впади".
Коли життя давало вам уроки,
Я підставляля плечі, як завжди.
Бува коли така на серці туга,
І на щоці непрохана сльоза.
Тоді молюсь:"Пошли кохання, друга,
Нехай життєва омина гроза".
А інколи образи ятрять душу.
Усе бува...летять кудись роки.
Та пам'ятайте, вас найбільше люблять,
Чекають, вірять лиш батьки.
Хай не впадуть сніги на скроні,
Хай сил життя не забере.
Щоб ви були завжди в полоні
Родинних вуз. Хай мати Божа збереже.
У вас тече одна кровинка,
Одна домівка і батьки.
Щоб ви ніколи не забули,
Ви найрідніші! Ви брати!
Зерно любові сіяла у душу,
Роки сріблясто упліталися в чоло.
Цей світ, колись таки лишити мушу,
А ви родинне бережіть тепло.
Тоді колись...злітаючи за хмари,
Від гіркоти розлуки збережу.
Рядками вірша будем розмовляти
Колись...коли піду вже за межу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715743
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 05.02.2017

Артур Вільний

СПОНТАННІСТЬ

Злилися у єдине дві частини,
Танцюють неповторно половини,
Їх рухи елегантні, особливі
Байдужі до оточення, грайливі.

Безликий прагне зняти сіру маску
Сухе вино розбавить знову краску.
Знайти свій колір серед хвилин —
Пізнати можна серед вершин.

Отримаєш безмежне джерело зв'язку,
Наблизишся до особистого зразку,
Відчуєш все частіш нагоду,
Здобудеш істинну свободу.

У бурі змушений повзти, лежати,
Якщо не маєш більше що бажати.
Могутність впливу духу вкрай важлива.
Поглянь, вона завжди така мінлива.

Гонитва пошуку мотивів
Додасть суспільство негативів,
Осудить знову прояви пігменту,
А ти у пошуку того моменту.

Момент насичений дивами,
Ти був наділений дарами.
Кінець приємних церемоній —
Не буде танцю без гармоній.

[url="http://artur2017.blogspot.com"][b]КЛЮЧ ПІДТЕКСТУ[/b][/url]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716256
дата надходження 04.02.2017
дата закладки 05.02.2017

Надія Башинська

ПОЛИНОВЕ ПОЛЕ

Гірчить моє життя. Гірчить...
Ой, як мені пройти? Ой, як мені пройти це полинове поле?
Вітер їдкий в лице... Вітер їдкий в лице, і дим ще очі коле.
Та знаю, що чекає світле... Нове!

Гірчить моє життя. Гірчить...
Чомусь ця гіркота так щедро сіється! Та вірю...
Полинове поле перейду – й не буде там її.
Не буде там цієї гіркоти. В ході розвіється!

Гірчить моє життя... Та знаю я
Усе проходить у житті, усе міняється! Я йду вперед...
Сміливо йду вперед! Бо тільки там світло ясне.
Бо тільки там нам доля усміхається!

Насіялось багато отого полину...
Зійшов так буйно. О, як гірчиш ти, доле!
Ой гірко ж як... Ой гірко-гірко ж як! Та йдім вперед!
Любім землю свою! Разом пройдемо полинове поле.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716388
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 05.02.2017

Н-А-Д-І-Я

Про СЛОВО… (експромт)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=iNXZ_VizreI[/youtube]
Дякую Світлані Моренець за ідею
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716204

Хто поважає людину, яка знаходиться поряд тебе, той поважає і себе..
Гарні слова сказала читачка сайту БЕЗ.. І цим все сказано... Дякую Вам!

Скільки сказано про СЛОВО:
Вже мільйон разів.
Для одних воно полова,
А для інших - спів.

Безсердечно убиваєм,
Досить одного.
Нащо робим? Хіба знаєм?
Викресліть ЙОГО.

Забуваєм, що ми люди,
Що такі, як всі.
Ні за що когось осудим.
Злі СЛОВА оці.

Є СЛОВА ще живосильні,
Як ЖИВА вода.
Що різняться від безжальних.
В них душа свята.

Та людей не переробиш.
Цей жорстокий світ.
Та все рідше ми знаходим
В душах дивоцвіт...
-------------------------------------------------
Запрошую вас послухати чудову музику...
Піднімає настрій.
Гарного вам вечора, ДРУЗІ мої!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716214
дата надходження 04.02.2017
дата закладки 04.02.2017

Ростислав Мельничук

Заклинати духів предків

[b]Заклинати духів предків,
Шукати слов'янського егрегора,
Іти до предковічних витоків,
Велес , зашелестить у травах і житах,
Мавка десь пройде між лісами,
І обміняємось з предками не словами
а помислами помислами.
Древній як світ лісовик
Подарує дари лісові нескінченні,
І приймемо тоді ми що єдині в натхненні,
Ми зберемо той сік із Вербени магічної,
І трави для купальської ночі.
Гей русалки що доньки озерець,
І хранитель річок водяний,
Всі ми хранителі істин сакральних,
Таємниць що засіли в віках,
Хто шукає єднання з предками
Не зупинить ніякий страх.
Наші предки святі як купальські вінки,
Вквітчані в них і ромашки й барвінки.
Наші предки що вірили в силу землі
І стихії святі незбагненні
В саламандра вогненні
І у гномів що у надрах землі
Десь там в глибині заховали скарби незліченні.
Вірили в таємничих сильфід у повітряних німф
Вже пройшли ті роки немалі
і міфічність казкова забута
Замість містичних богів.
нова релігія вже не міф
Та і ту забувають ці люди.
Наші предки це ми тільки зараз живем не колись
Перед витоками предків ти стань їхнім духами молись
І про Господа свого творця цілого вічного,
Древнього могутнього величного
Ти вовік не забудь
Славу священну і гарт ти здобудь.
Будь священним нащадком Перуна,
І Господнім слугою навік[/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716166
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 04.02.2017

Svitlana_Belyakova

Чи вeликий мiй грiх…

Чи великий мій гріх
не знаю, адже тільки
у мріях своїх тебе купаю.
Пішла надія, натякаючи
на щастя, полонить
самотність пристрастю.
Але, я не дозволю
собі більше плакати,
не стану розводити
цю сльоту.
Не хочу любові,
як милостині,
хочу це щастя "дарма"
воістину.
Незайве зробити
інвентаризацію Життя,
проллється світло на багато що,
у боротьбі з честолюбієм убогим.
Хочеться відшукати "золоту середину"
і нічого не робити наполовину.
Я рада, що з духовної точки зору
багата, руки опустилися під тягарем
знегод, але вірю, що знову
знайду сили випрямитися.
Життя цього заслужило.
Не підлягаю "вербуванню прибічників",
я зі своїми поглядами на Життя,
у мене є своє розуміння
земне, і воно не суперечить
Космічній Вселенській Волі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715998
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 03.02.2017

Ганна Верес

О світе, чом же ти такий жахливий?

О світе, чом же ти такий жахливий?
Живеш у війнах, катаклізмах, лжі,
Щодня збираєш чорне своє жниво,
І сам, здається, вже ти на межі.

Чи мо’, ти звик вже до людського горя
І до дитини й матері плачів,
Невимірним що розлилися горем,
То де ж твої любові сіячі?

Тебе укотре, світе, закликаю,
Якщо від зла ти хочеш вберегтись,
Не дозволяй, щоби радів тут Каїн,
Бо можеш зникнуть назавжди і ти.

А в душах, у людських, посій надію,
Що світло переможе владу тьми
І буде диктувати ті події.
Від котрих ти б ніколи не стомивсь.
28.01.2017.

Ганна Верес (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715870
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 02.02.2017

Шостацька Людмила

ЧОГО ЧЕКАТИ?

Чого тобі чекати, Україно?
Аналізи у тебе нікудишні,
На тілі твому всюди рани гнійні
І ще забув тебе чомусь Всевишній.

І майже як моя - кардіограма,
І дихати що день, то усе важче,
До раю недалеко уже брама,
Невже то мій народ – якесь пропаще?

Лиш гострий зір у нього як ніколи
І чує все, буває що аж гидко,
Не задурити розум цей нікому!
Кричить душа несамовитим криком!

А хтось старанно вивчив “ Капітал“,
Подякувать забув старому Марксу,
Народ великий став за мінімал,
А міг би бути світу за окрасу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715872
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 02.02.2017

уляна задарма

шелуха

...о боже, о боже, до боли зубной, до дрожи,
до острых и злых подгибающихся колен,
он нужен мне, боже, он, знаешь ли, мне дороже
стихов, каблуков и ухмылки луны бульдожьей,
далеких морей, Будапештов, Парижей, Вен...

Я таю, взлетаю, я знать ничего не знаю,
лишь стоит подумать, что где-то на свете - он.
Плыву, исчезаю, теряю ключи, теряю
пароли, контроль и предмет - нет важней детали -
на коем носить можно шляпу, берет, шиньон...

Пожалуйста, боже, ты знаешь мои проколы,
ты видишь меня сквозь бинокли свои насквозь...
Ну что тебе стоит столкнуть нас в пустынном холле,
в толпе, в зоопарке,в трамвае ли, на футболе,
в бистро, в ресторане, за стойкою - чтоб не врозь...

Чтоб вдруг - навсегда исключительно и напротив,
чтоб слов не искать, как иголку в чужом стогу...
Господь деликатно вылавливал в миске шпроты...
Вздохнул... Улыбнулся... И вымолвил:
- НЕ МОГУ.
МНЕ ВООБЩЕМ НЕ ЖАЛКО, НО ЕСТЬ ТУТ ОДНА ЗАМИНКА...
( ...А СЛАВНО СЕГОДНЯ СВАРИЛИ В РАЮ УХУ!...)

-ОН "СЪЕСТ" ТЕБЯ, ДЕВОНЬКА, БРЯЦНУВ ИЗЯЩНО ВИЛКОЙ.
И - БЕСПРИСТРАСТНО ВЫБРОСИТ ШЕЛУХУ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715706
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 01.02.2017

rutzt

Хробак

Повзи, хробак, бо небо – то чуже,
Немає сенсу марити спасінням,
Той в цьому світі падає лише,
Хто сміє виклик кинути тяжінню.
Чого ти ще чекаєш звідтіля?
Навіщо молитви, хрести, кадила?
Ти є хробак, твоя юдоль – земля,
Бо ти боявся змайструвати крила.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707196
дата надходження 18.12.2016
дата закладки 01.02.2017

rutzt

До неба ближче

Прозорі очі і пусті,
Сідниці – реп’яхом на троні,
Погано вимиті долоні
В крові.
І жити хочеться безмежно
І на землі, і у раю,
І аби на усіх портретах
Була лише одна мармиза,
Та трон – це ліфт,
Як правило, донизу,
До неба ближче на хресті.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711756
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 01.02.2017

Наталія Мосійчук

Грусть

Мне грустно. Почему?
Мне просто грустно, знаешь,
Ведь так же иногда бывает.
Когда тоска на сердце угнетает
И ничего не хочется в тот час.
И мир, как будто его нет.
В душе так хочется покоя.
Ни радости, ни смеха, а покоя.
Уснуть, проснуться, но уже не здесь,
А где далеко за горизонтом.
В уютном месте и без слез
Бродить по улицам безмолвно,
И ни о чем не сожалеть.
И просто жить себе свободно,
И находить ответы на вопросы,
На все вопросы без остатка.
Чтоб может былью стала сказка.
Спокойной, тихой и без грез.
Тогда душа увидит счастье,
Тогда к душе придет покой.
Покинет грусть и все ненастья,
Уйдут и не вернутся вновь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715481
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 31.01.2017

Ганна Верес

Спустить небо вистражданий мир

Вже цвіркуни й останні відспівали,
І закотилось літо в полини,
Деревію долоні дозрівали –
Чекало все закінчення війни.

Щоранку топче стежку до могили
Матуся з раннім сріблом у косі…
Синочок її літом цим загинув,
Тож ноги й очі матері в росі.
Сьогодні також цвинтар тоне в квітах…
Землі горбочок – материнський біль…
І хрест… Його помітила ще звідти,
Звідки ішла, та крок її слабів…

Вологий хрест матуся довго гладить
(Вчорашній дощ устиг його скропить),
Цілує… Плаче: «Знов не ті при владі,
Народне горе теж їм не болить.
І ці грабують, сину, Україну,
Боргів надбали і для правнучат…
Чекав народ, щоб відбулися зміни –
З телеекранів лиш байки звучать.
З багатих так ніхто й не поплатився.
Жирують, синку, й на твоїй крові.
Знов хабарі. А дехто навіть спився,
Забув, як важко матері, вдові.
Усе тобі по правді розказала,
Та ти і сам те бачиш із небес.
Думки мене і сю ніч колисали:
За що ж у жертву принесли тебе?»

Дивилися на неї темні очі
З портрета сина на його хресті…
«Поплатяться усі, мамо, за злочин, –
Почулось їй. Чи вітер шелестів, –
Коли земля вогнем важким палає
І патріоти падають кістьми,
Вона ніколи тих не забуває.
А небо спустить вистражданий мир.»
28.01.2017.

Ганна Верес (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715485
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 31.01.2017

Ірина Кохан

Крижані видіння

Зимовий ранок, візерунок на вікні.
Вдивляюсь у малюнки ті розмиті,
І знову в пам'яті з'являються мені
Дитинства незабутні світлі миті.

У кожному сплетінні серебра
Я впізнаю щось дуже особливе
І забуваю все, чого нема,
Й до болю пам'ятаю все щасливе.

Ось постають фігури крижані
Тих, кого поряд вже давно немає.
Здається, що усе це уві сні
І в серці тепла музика лунає.

Дзвенить тихенько срібна павутинка,
Що з'єднує минуле й майбуття.
А на вікні виблискують сніжинки
І раз у раз бентежать почуття.

Сьогодні рівно чотири роки, як я у Клубі Поезії.
Саме цей ( написаний дуже давно, один із перших моїх творінь ) вірш був дебютантом на цьому сайті. З часом я його видалила, а от зараз вирішила все-таки виставити на суд. Ностальгія так би мовити....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715172
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 30.01.2017

Наталія Мосійчук

Вечірня сповідь (вірш 2)

Вона сидить на березі ріки,
Ніч лише знає де летять її думки.
І тільки вітрові розкаже все вона,
Бо він не зрадить і не викаже сповна.

Місяць буде свідком цій розмові,
Він стане третім у цій змові.
Та теж нікому не розкаже.
І там за хмарою він ляже.

Швидка ріка омиє її душу,
У свої води забере всю тугу.
І віднесе ще й так далеко
Де вже ніхто не бачить неба.

А зранку вже на березі нікого,
Лише ромашка, що чекає долю.
І таємницю дівчини хоронять
Вже місяць, вітер й бистрі води.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714529
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 28.01.2017

Наталія Мосійчук

Пишу я тебе

Пишу я тебе словами, рядками.
Дивними мріями, тими думками,
Що вітер розносить летіти по світу.
І запахом свіжості вранішніх квітів.

Малюю тебе ніжними фарбами,
Кращими в світі різними барвами.
Вечірніми зорями, снами прозорими,
Густими лісами, високими горами.

Пишу я тебе і пишу я для тебе,
Щоб зміг ти злетіти високо у небо.
Малюю тебе і малюю для тебе,
Щоб зміг ти відкрити віру для себе.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714859
дата надходження 28.01.2017
дата закладки 28.01.2017

Наталія Мосійчук

Світло для душі

Свічка в темряві світить спокійно.
Банально? Дозволь думати вільно!
Дозволь мені про все говорити!
Стіну зневіри словами розбити.

Бо хочу я сісти в човен надії
Вічної правди та світлої мрії.
У мороці більше не хочу блукати,
І серце своє лиш в страху ховати.

Душа не бажає більше втрачати,
Вона так стомилась бігти,тікати.
На думку оточення вічно зважати,
Так мріє справді вільно кохати!

Летить вона стрімко, лине на світло.
Вдихнути щоб глибше чисте повітря.
Свіча її манить, кличе теплом
Надії для неї є білим крилом!

Свічка в темряві світить спокійно.
Банально? Дозволь дихати вільно!
Дозволь мені жити, більше не грати.
Бо досить душу щодень розпинати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714855
дата надходження 28.01.2017
дата закладки 28.01.2017

Ганна Верес

Що ж то воно є?

Прожито не один десяток літ…
Частіш на п’яти старість наступає…
Здавалося б, змінитись має світ,
Та недовіри мітка знов стрибає
До влади, що мордує свій народ
І визнати ніяк те не бажає,
Й каміння в її падає город,
Й народному терпінню теж межа є.
Вона ж, немов верблюжий караван,
Іде собі із повними горбами.
Зачепиш – обізве тебе «болван»,
А може, й ще доточить щось губами.

Й катує думка: що ж то воно є,
Адже світилось у кінці тунелю…
Чому ж тоді її ми визнаєм
І красти дозволяємо «зелені»?
І бідний ще біднішим чомусь став –
Кінці з кінцями іноді не зводить.
Поранення в АТО коли дістав,
Дивись, когось «про око», нагородять…
І біль вогнем все тіло пропіка,
Чи про таку ті мріяли державу,
Що полягли учора і в віках?
Їх імена уписані в скрижалях.
Й схилився у зневірі мій народ:
Вперед іти – там прірва не пускає…
Чи ж знайдеться й коли той патріот,
Котрий народні сили об’єднає
І караван той правдою злякає?
24.01.2017.

Ганна Верес (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714750
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 27.01.2017

Айшек Норам

Коли ти чоловік

Який би ти не мав вік
Якщо ти чоловік
Твоя доля це мужність
Твій борг нести цю ношу
Ти вибрав сам цей шлях
Ти чоловік, і хай що кажуть
Іди в житті за мужнім
За тим що є і буде дружнім
Учись себе поважати
І другим умій це показати
Не вмієш чогось, вчись
Але як чоловік ніколи не лінись
Зроби вибір і іди
Одне лише не чини
Не лий пустослів’я і не бреши
І хай хто що каже
А ти це знай
Себе і других поважай
Але брехні і пустослів’я
На язиці і в думці не тримай
Коли ти чоловік, то знай
Той невеликий відміряний тобі вік
Не тільки для втіх чи розваг
І не для того щоб ти мав страх
Він для того, щоб зрозуміти для чого
Для чого тобі чоловічий досвід
Як і в чому себе проявити
Що в житті шляхетне явити
Як не крути, чоловік є сила завжди
Не тільки гора й оборона
А ще й духа ідея та приклад
І тільки чоловічі дії, є творця цілі
Якщо чоловік розвитку не має
Він просто скисає і сили не знає
Його сутність сяйво втрачає
І силу свою він розкидає
Бо Бога в собі не приймає
І все що він робить, то шкода
Такий чоловік востаннє живе свій вік
І кожен це знає, якщо свідомо життя сприймає

А.Норам

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713914
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 27.01.2017

Айшек Норам

Любов двох це…

Був час я відповідь на це шукав
Бо також цього в собі ще не знав
Книг, творів і статей
Тисячами прочитав
На досвіді своєму
Плоди любові сам куштував
В роки свого дитинства
Любов’ю поцілунки вважав
В юності почуттям і обніманням
Ще старше, інтимом назвав
Коли стосунки й сім'ю будував
Весь свій досвід до неї приклав
Але чомусь любові не мав
Сварки, образи та гнів
Ось що з роками пізнав
І де та любов, що я знав
І тільки з роками, зрілості днями
Я совість і дружбу до них поєднав
Важність свою і гординю
Подальше за пам'ять запхав
Довго ще за минуле своє зітхав
Коли усвідомив що ще тоді її мав
Але другу любов, і по другому проявляв
Незрілу дитячу, на почуття юначу
А зріла любов вона не така
Там дружба і совість ще гра
Без них закоханість твоя
Лише мить, пристрасті подих
Ось так любий друже
В любові без дружби ніяк
А совість і розуміння це є вміння
Той досвід що зветься життям

А. Норам

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713700
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 27.01.2017

Айшек Норам

Людина і мораль

Де є мораль там люди
Де совість перш за все
Там розум і серце за одне
Коли ж в людині просто думка
І думка верх над всім бере
В тім тілі спить людина
Там просто мова й все
Людське не тільки тіло
А все що в ньому є
Розум, серце, почуття і відчуття
Якщо в людині вище всього почуття
Там розум пригнічений і відчуття
Така людина страхом й несвідомо живе
Якщо в людині вище всього відчуття
Там розум ще мертвий й моралі нема
В такої людини потреби до їжі й інстинкту
Якщо людина серцем одним живе
Її свідомість є цей момент
І все для неї як експеримент
Переживання таке саме зле
Де все одне і діє як одне
Там ціле все, там вищий розум
Там сонця свідомість уже
А як розвити це, спитаєш ти себе?
І в чому сенс всього цього?
Ця відповідь звичайна і проста
Твоє життя в людському тілі йде
А сенс всього тебе
Це досконалість своєї моралі
Розвиток і відкриття любові буття
Проявлення совісті в приклад нащадкам
Коли ж життя людини як тухле яйце
Вона деградує і в прірву іде
Навіки само наказує себе
І з кожним новим народженням
Вона справлятиме все
Якщо ж все буде одне і те
Вона пощезне і на ні, в пил зійде

А. Норам

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713699
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 27.01.2017

OlgaSydoruk

И не вдруг…

Экспромт

И не вдруг завыли ***
На неполную луну -
Еле слышимые звуки
Испугали тишину... -
Кто-то в горе окунался
(Там и сердце разорвал)...
Кто-то с демоном сражался -
(Долго Господа не звал)...
Где-то свечка догорала
И светился фитилёк,..
Чуть дрожащею рукою
Выводился первый слог...
Где-то тени удлинялись...
Где-то солнышко взошло...
Где-то словом умудрялись,
Чтобы стало так тепло...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714557
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 26.01.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712741
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 21.01.2017

Хлопан Володимир (slon)

БАТЯРСЬКА

Як зробимось старими пердунами
Зубів не буде наче у бомжа
Дівчата кепкуватимуть над нами
І тіло наше їстиме іржа

А поруч - нафталінова і давня
Хропітиме "улюблена" стара
То кожен ранок буде мов останній
Кістлява ж підганятиме:"Пора!"

То ж поки є ще сила і натхнення
Здорове тіло й світла голова
Ми вип ́ємо за тебе і за мене
- Давай, корчмарю!
Повну наливай!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712935
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 18.01.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.01.2017

Козаковцева Вікторія Володимирівна

Та чи живу я?

Що за життя? Та чи живу я?
Немов би течія жене.
Неначе сплю і в снах малюю
Усе своє буття земне.
Чи то згубилася з дороги?
Чи заблукала у пітьмі?
А може змучилися ноги
І ниють, наче у ярмі.
О, милий Боже, де ж ті крила?!
Щоб відірватись від землі,
Скажи де схована та сила,
Чи в камені, чи у стеблі,
А може в мені? Як дістати?
Як розпізнати, хто і що?
Після падіння знову встати
І знати всі свої якщо.
І знов побачити промінчик,
І йти до світла день за днем.
І за камінчиком камінчик
На хвилях стати кораблем…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646551
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 18.01.2017

Козаковцева Вікторія Володимирівна

Всевишньому…

Почуй мій сум, прийми сльозу,
Що лине, аж на сьоме небо.
Пробач, що не іду - повзу,
Але ж таки повзу до тебе.
Прийми мій страх, забутий гріх,
Німу любов, що гріє серце,
Мій безпорадний крик і сміх,
Приправлений словами з "перцем".
Я розділю з тобою біль
І щастям щиро поділюся.
У тобі втопиться мій хміль,
З твоїх долонь життя нап'юся.
В твоїх очах мій клаптик неба,
В твоїх вустах - мої вуста.
Усе що маю - все від тебе,
Від мого роду, до хреста.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691467
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 18.01.2017

Козаковцева Вікторія Володимирівна

Хай буде так!

У сяйві нової епохи
І вихорі шалених змін,
У ролі відьми, чи Солохи
Вона піднялась із колін.

Зігріта Всесвіту казками,
Прийняла світлий Божий дар.
І заколисана зірками,
Впустила в серце Сонця жар.

Хай руки творять волю Божу,
А на вустах тобі хвала!
З тобою знаю, вмію, можу!
Я - твоя часточка мала.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712933
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 18.01.2017

Гор2

Молитва в дорогу и охранная

" Если мир в душе, то эта радость не отымется никогда "
Валерий Ерофеев

Да будет благоволение от Тебя, Господи,
Боже наш и Боже отцов наших, чтобы вести
нас в мире, и доставить наши стопы в мире,
и поддерживать нас в мире, и доставить
нас к цели нашего путешествия для жизни
и для радости и для мира истинно
возвратить нас Домой в мире.
И спаси нас от всякого врага
и от всякого подстерегающего нас в пути,
и от всевозможных бедствий,
которые могут обрушится на мир.
И пошли благоволение в деяние наших рук,
и дай нам обрести расположение и милость,
и милосердие в Твоих глазах и глазах,
всех видящих нас.
И услышь голос молений наших, ибо
Ты - Бог, внемлющий молитве и мольбе.
Благословен Ты, Господи, внемлющий молитве.
Аминь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704792
дата надходження 05.12.2016
дата закладки 18.01.2017

Гор2

ДУХОВНА СПАДЩИНА УКРАЇНИ, АБО, ЩО, ДЕ, КОЛИ?

Погляд на коріння актуальних проблем в Україні, однієї з " Родов Расы Великой"

" Тайна - время...
Любовь - бремя..
Помыслы - чек...
В них ты - идущий человек."
Автор
*******************
Є сучасні й минулі проблеми нашого будення, і їх потрібно долати. Але, щоб долоти перешкоди, впевнений, варто знати їх витоки... Є закон Причини та Наслідки, або Дії та Протидії. Те, що ми називаємо "законом Причини та Наслідки", на Сході зветься Карма. Сучасні проблеми - це слідство дій в минулому, адже кармічні події будь-якої форми життя мають своє походження... Вважаю, що з цим погодиться читач.
Отже, про витоки проблем в Україні, Росії та інших державах світу. Цього дня про Росію говорить ввесь світ. З неї і почнемо...
Що з нами відбувається? На це питання найважче відповісти нашим дідам - ровесникам 20 століття, на очах яких зникла остання Імперія Російського народу, програна кілька воєн, зруйновані основи моральності народу, загублена Природа, розкрадені і «прихватизовані» національні багатства і, найстрашніше, йде вимирання Російського народу.
Коли треба було підняти Державу, Петро Аркадійович Столипін говорив, що «якщо Імперія прийме мою програму, Росія зможе існувати і розвиватися самодостатньо, незалежно від усього світу чотири з половиною століття. При цьому кожні двадцять років у два рази буде збільшуватися населення, і всім Росія буде рідною країною». За що його і вбили євреї.

Спеціально розв'язали світову війну, оскільки програма Столипіна перетворювала Росію в систему переваги, дозволила б Російської Імперії стрімко розвиватися. Тому стравили дві братські системи: народи Німеччини і Росії. Стравили, і остання Імперія впала.

З плану Столипіна ми бачимо, що в 1910 р. нас було 150 млн. чоловік, а в Китаї — 100 млн. Якщо б програма Столипіна здійснювався, то у 1930 р. нас повинно було бути 300 млн., так і було б. У Китаї — 200 млн.+
У 1950 р. — 600 млн. В Китаї — 400 млн.+
У 1970 р. — 1,2 млрд. В Китаї — 800млн.+
У 1990 р. — 2,4 млрд. В Китаї — 1,6 млрд.+
Те, що запропонував Столипін, автоматично поширилося на сусідню державу, і вони здійснили цю програму. Вони завжди приходили і переймали наш досвід. Китайці вписалися в цей графік. У нас зараз 100 млн., Отже, знищено 2,5 мільярда російських людей.
Смертність в даний період часу перевищує народжуваність за одними даними на 1 мільйон, за іншими - на 2 мільйони людей. Нас має бути в межах трьох мільярдів чоловік.
Можна взяти карту Китаю, де проживає 1 мільярд осіб. Вони живуть по околицях, біля океану, а решта - гори. На маленькій ділянці території проживає 1 мільярд осіб.
Якщо ці ділянки накласти на карту Росії, то виходить, що в Росії може проживати близько 100 мільярдів чоловік. Росія і себе прогодує, і інших, тому що Слов'яни завжди жили в гармонії з іншими народами. Все це в порядку речей. Якщо в Китаї це можливо, чому у нас це неможливо?
За роки правління Леніна і його єврейського оточення, в Росії, по стану на 16 листопада 1924 року, було знищено 30 млн. Слов'ян. У Другій Світовій війні - 55 млн., людей, в основному російських. Зрозумівши ці цифри, можна сказати, що подібного геноциду не знала ще світова історія.
Але відомими є і наслідки геноциду. Знищувалися кращі люди, як у фізичному, так і в моральному відношеннях, особливо - в генетичному. Війни підбирали молодих, здатних дати здорове продовження своїх родів. Це з одного боку.
C іншого боку, в російських містах і селах з'являється дедалі зростаюча кількість людей не російської національності. З'являються цілі вулиці і селища циган, турків, курдів, в'єтнамців, китайців, корейців і т.п.
Злочинне співтовариство в Росії явно має особа кавказько-єврейської національності. Це в Росії вони вірмени, грузини, азербайджанці і т.д., в Америці вони відразу стають євреями.

Треба враховувати, що є слов'янські вірмени, грузини і т.д., а є єврейські, які по команді кинулися в Росію.
Уявіть себе єдиною Білою людиною, що живе в місті, переповненому чорними... Ви живете в постійному страху, що одного разу увірвуться до вашої квартири. Це може статися в будь-який час.
Чорні діти - члени банди, залучені в звірячий бізнес, грабують і ріжуть один одного. Цілі будинки, що поширюють сморід людських екскрементів і загальної гнилі. Після заходу сонця стає гірше. Ви чуєте постріли в ночі, крики і стогони когось, бив до смерті.
Ви не наважуєтеся вийти на вулицю після 22 години. Тиші не існує. Вдень, коли вам доводиться виходити на роботу або в магазин, великий ризик зіткнення з чорними єврейськими расистами, які стверджують, що «проливати кров гоїв Богові миле» (Талмуд - Святе письмо іудеїв).
Все це переконує в реальності загрози. Вони представляють реальну владу в вашому місті, а міліція відмовляється допомагати вам. Ви сидите в своїй кімнаті, знаючи про те, що чорні перевершили чисельністю біле населення, а чорні расисти ненавидять вас, хоча ви не заподіяли їм ніякої шкоди.
Ваш колір шкіри - це колір потенційної жертви. Це - кінець життя і початок виживання. У кращому випадку ваше майбутнє - безнадійний глухий кут.Уявити таке дуже просто - є засилля відео, західним капіталом та їх помічниками дано можливість дивитися фільми з дикими сюжетами...

Йде успішна «демократизація» суспільства, коли рівні права мають росіяни та чужинці, хворі на сифіліс та здорові, злочинці, як і чесні громадяни, повії і матері багатодітних сімей, «злодії в законі» і чиновники, дармоїди і трудівники, наркоторговці та їх жертви, і т .п.
А обов'язки орати, сіяти, бути захистником в армії, вмирати за Батьківщину покладені в основному на російських.
В даний час кожен рік російське населення зменшується на 1 млн. людина. Російський селянин в Центральній Росії спився, вимер. Катастрофічно падає народжуваність. У Росії здійснюється геноцид Російського народу на основі демократії.
«ГЕНОЦИД - одне з найтяжчих злочинів проти людства, винищення окремих груп населення за расовими, національними, етнічними або релігійними ознаками, а також умисне створення життєвих умов, розрахованих на повне чи часткове знищення цих груп, так само, як і заходи щодо запобігання дітонародження в їх середовищі ».
Як бачимо, всі дії російської влади потрапляють під визначення геноциду Російського народу.
Політики захищають інтереси чиї завгодно, але тільки не Росії і російського народу. Русофобством пропаганда безкарно отруює мізки(уми) спритно поданих наклеів, ніби всякий російський патріот обов'язково антисеміт, чорносотенець і навіть фашист.
Слово «патріот» засоби масової дезінформації зробили лайливим. Телебачення нагнітає атмосферу аморальності, користолюбства, насильства, порнографії і морального падіння народу. Боротьба сіоністів і русофобів з прозріваючим російським народом зростає, загострюється, набуваючи нових форм...
На питання, хто винен в бідах Росії, багато політиків відповідають практично однаково. ОДНІ називають Темну Силу - «Глобальний Предиктор», інші - «Світовий уряд», мета якого - світове панування.
І засобом в досягненні цього панування є єврейський народ, який розсіяний по всьому світу. Механізмом , що призводить в дію всі гвинтики агресії, є «жидомасонська змова», синагога.
Сформульовані прості питання про причини геноциду Російського народу насправді відводять від головної відповіді, зміст якого лежить за межами Росії і навіть за межами Планети Землі.
Вивчаючи Рунічне НАШИХ Предків Спадщина, Давню Мудрість, яку дано нам у Ведах, ми можемо виразно розкрити процес знищення Білих Людей на Землі та в Росії, зокрема.
Звідки в головах певної частини землян з'явилися людиноненависницькі ідеї, прагнення до світового панування?
Це не просто якесь протиборство двох соціальних систем або боротьба поганих і хороших людей, не просто «жидомасонська змова» єврейської верхівки, не просто підступи якихось «темних» жерців.
Все, що відбувається з Росією, з її російським народом, так само, як і з іншими слов'янськими країнами і їх народами, є продовження боротьби Темних Сил з пекельного Миру зі Світлими Богами з Світу "Правь".
Це пародія на явному Світі тих процесів, які проходять на Божественному рівні. Темрява - це міра вимірювання, відповідає десяти тисячам. Існує десять тисяч Земель, на яких встановлені правила життя темних Міров.
Правителями Темних Міров є Кощеі і мають своє військо з Бісів - ниці суті пекельного Миру.
Усвідомлення цього факту дозволить піднятися російській людині в своєму світогляді на вищий рівень і забезпечить розпізнавання з єдиної методологічної платформи всіх подій, що відбуваються на Землі, незалежно їх від часу і масштабу.
Давня мудрість Родів Раси Великої визначає ієрархію володарів Темних Сил з пекельного Миру: Князі Темряви, Кощеі, темні Арлегі, темні Легі.
На Землі, в світі "Явь", ієрархія Темних Сил наступна: Кощеі є володарями «сірих». «Сірі» через мондеалістов (Світовий уряд) керують євреями.
Останні є звичайним гарматним м'ясом, яке кидається їх правителями в вогонь роздувати війни та влаштування погромів без найменшого жалю. Натомість євреї отримують життєві блага за рахунок пограбування інших народів. Мають єдину духовну основу - іудаїзм.
Священні писання Пологів Раси Великої
«Саньтіі веди Перуна», «Білий Шлях» свідчать нам:
«Чужинці зазіхають на все чуже, яке їм не належить. Всі думки тільки про владу над усіма світами, про захоплення надбань і творінь Світлих Міров. Слуги Світу Темряви вважають, що тільки їм повинні належати всі Світи, котрі створив Бог-Творець. Чужинців МЕТА порушити гармонію, що панує в Світі Міров, і знищити Білих Людей. Бо тільки вони можуть дати гідну відсіч Силам Темряви на Землі і не допустити її розграбування і знищення.
Темні Сили залучають багатства і надра. Тому вони залишають своє Пекло і прагнуть в ті Світи Світлі, де надра земні багатствами повняться, а жителі там брехні і оман не зазнали.
На Землі квітучі чужинці потайки прибувають. Використовуючи брехню і лестощі, проникають в довіру до мешканців. Як тільки у жителів знаходять довіру, осягати починають їх Древню спадщину. Дізнавшись все, що можливо в Спадщині, в свою користь тлумачити починають, себе оголошуючи посланцями Божими.

Для усіляких Темних Світів не бажані традиції, за якими живуть всі народжені в світі. Не подобається їм Білий шлях Духовного сходження і чорна заздрість весь їхній погляд затьмарює.
Їм тяжко і тісно в тому Пекельном світі, де жадібність і злість узаконено усюди, де немає любові, добробуту, щастя, тільки користь, та прагнення до наживи. Бажання чужого, омани і розпуста — єдиний сенс Пекельной життя. Вони вважають Багатство своєю вірною опорою, та будують свій світ на Багатстві.
Чужинці, насамперед, прагнуть привчити Дітей Людських до Жадібності (впроваджується приватна власність і людина йде від Духовності), бо Жадібність губить Пізнання (людина починає більше думати, як зберегти власність, і тим самим її пізнання розвивається в межах своєї діяльності. Керують свідомістю людини через релігії).
Коли ж Пізнання вбито — Сором гине (з загибеллю пізнання людина починає керуватися своїми внутрішніми інстинктами і почуттями. Людина думає тільки про себе, про задоволення своїх потреб. Це змушує її не звертати увагу на рідних, близьких, а тим більше на сторонніх людей. Все засновано на бажанні чужого).
Коли убито Сором, пригнічується Правда (людина починає вступати в угоду з Совістю, здійснює вчинки, які приносять користь тільки йому), з загибеллю Правди і Щастя гине (внутрішній спокій Душі).

Загибель Місяця Фатты
Коли Щастя вбито (людина знаходиться в такому стані, коли його ніхто не розуміє і не хоче розуміти інших) — Людина гине (людина стає залежною від тих, у чиїх руках концентруються гроші), а якщо гине Людина, то всяким багатством його вільно заволодівають Чужинці (Світовий уряд через євреїв).

«Но придут из Мира Тьмы Чужеземные вороги,и начнут глаголить Детям Человеческим слова льстивые, ложью прикрытые».
Бог Перун.

Використовуючи хитрість і діяння порочні, вони молодих відвертають від Мудрості Предків. В байдикуванні дозвільному їх привчають жити, до недотримання батьківських традицій. Люди слабкі Духом втрачають розум, або під владу Чужинців потрапляють, інші ж у жадобі до стяжання Чужинцям йдуть в служіння.
Нещастя таких заблуканих людей гірше смерті. Втрачаючи розум, люди здійснюють вчинки жорстокі, аж до порушення Заповідей Кровних (Законів РІТА).

Чужинці на Землях нацьковують один народ на інший, закликаючи їх до воєнних дій, щоб вони вбивали один одного за оволодіння надбаннями земними. Так у Світлих Мірах народжені були чвари і війни.
Мільйони життів забирають безглузді війни на догоду бажанням Чужинців, бо чим більше війн та смертей між Дітьми Людськими, тим більше багатства знаходять посланці Світу Темряви. Надбання по закінченню воєн завжди дістаються Чужинцям.
Після того, як закінчуються війни, залишок живих людей опромінюють і позбавляють їх Свідомості та Волі. Люди за наказом Чужоземних ворогів багатства надр видобувають. Коли ж у Землях багатств не залишається, і надра вичерпують все до межі, тоді вороги вивозять все, що на Землях здобули, а всіх людей знищують.( Знайомий напрямок, відносно до Донбасу - видобування сланцевого гасу. Коли йде його видобування - отруюється вода. Наслідки зрозумілі - знищення всього живого!)
А з яких Земель люди виганяли Чужинців, туди відправляли вони Фаш-руйнівник (ядерні бомби) і знищували Землі.
Подібним чином Чужоземні вороги багато Землі квітучої перетворили в прах, кров проливали безневинних створінь, ніде не щадили ні малих, ні старих.

Сонячна система
Сумна доля Троары, що в Сузір'ї Ради Світи осявала. Нині Троара пустинна, без Життя. Попіл згарищ лежить в сім сажнів. Такий же образ, сумний, сумовитий можна бачити на Руттен-Землі, що раніше сяяла в сузір'ї Макоша. Всюди руїни Великих Святилищ і Міста порушено сильним полум'ям.
Нема більше Життя, до тієї Землі без Сонця, немає ні рослин, ні птахів, ні тварин. Вітер лише попіл носить по долинах і засипає ущелини. Фаш-руйнівник випарував річки, моря, небо заполонили чорні хмари, крізь сморід непроглядний світла промінь не проходить і Життя не повернеться в той Світ ніколи».
І в даний час за аналогічним сценарієм агресія Темних Сил здійснюється в нашій Сонячній Системі на планеті Земля.
Дотримуючись Духовно-моральних Заповітів Слов'янський і Арійський народи були Духовно невразливі! На це не впливало навіть те, що нащадки не знали всього свого минулого.
У Священній Землі — Біловодьє, де спочатку проживали наші Предки після Великого Потопу, а потім на всіх територіях, куди розселялися Слов'яни і Арії, в основі Давньої Мудрості завжди лежить Культ Предків, а не міфічних , аморфних сил. Саме Культ Предків — основа тієї високої Духовності, якою володіють народи Родів Раси Великої.
Жрецьку Мудрість не завжди вдавалося передати в повному обсязі, що призвело до неминучих змін у культурному і Духовному образі Родів Раси Великої. Поступово зникла інформація про ту землю, з якої відбувалося їх розселення.
Якщо про Святу Землю Білих народів, про Біловоддя, прості люди мало що знали в Х столітті від Р. Х., то у XX столітті стали знати ще менше. Причиною тому є прихована агресія з боку темних сил по всіх напрямках нашого життя, як у фізичному, так і в Душевному плані.
Спочатку замінили Рідну Віру на чужу Релігію. Місіонери-проповідники з інших країн закликали відректися від Рідних Богів на користь чужого бога. Змінили і спростили до межі Давню Абетку, вилучивши з неї «зайві літери» і Образну основу під благим приводом простоти і досконалості.
(Слов'яно-Арійські Веди про наш всесвіт і минуле людства)
Тим самим позбавили дітей Образного мислення та здатності творчо мислити, під стати Богам. Сучасні богослови намагаються довести "недоказуемое". У 1700 р. Петро I змінив Календар і тим самим позбавив Російський народ власної Спадщини (історії) протяжністю 5 тис. років.
Біблію сьогодні намагаються представити, як єдине Святе Письмо у Слов'ян і Аріїв на рубежі ІХ-ХІІ ст. по Р. Х.
З певного моменту життя людей на Землі, зло, для Родів Раси Великої, стало знаходити дорогу в земному світі через євреїв. Свідченням того є людиноненависницька книга Талмуд, головна книга євреїв.
Наприклад, для позначення не євреїв, євреї користуються наступними словами: гой — не єврей, язичник, нокри — іноземець, чужий; акум — ідолопоклонник. Як бачимо, гой означає Слов'янина або будь-якого російського, хто сповідує дохристиянську Віру. Талмуд дозволяє юдею всіляко гнобити гоїв і знищити їх фізично.
«Слід вбивати самого чесного серед гоїв» (Тозефот, I, а),
«Проливаючий кров гоїв угодний Богові» (Ниддерас-бамидебар-раба, с. 21).
Талмуд постійно вселяє єврею, що людиною може називатися тільки він. Людиною не визнається ніхто, крім євреїв, бо вони одні походять від першої людини, а всі інші народи від нечистого духа і повинні, відповідно, називатися скотами (Ялкута Рубени Параска Береш, л. 10, 2).
Не відстає від Талмуда християнська Біблія, в якій Старий Завіт, писаний євреями і для євреїв, дає рекомендації євреїв з економічного удушення інших народів з допомогою лихварства, а також щодо їх знищення.
Механізм економічного поневолення народів з допомогою лихварства або, як кажуть на Русі, лихоимства (швидко і багато мати), розписаний детально в книзі Второзаконня:

«4.1. Тепер, Ізраїлю, послухай постанов та законів, що я [сьогодні] научаю вас виконувати, щоб ви були живі [і розмножилися], і ввійшли, й посіли цей край, що Господь, Бог батьків ваших, дає вам [у спадщину];
23.19. Не віддавай у ріст братові твоєму (по контексту — іудею) ні срібла, ні хліба, ні чого-небудь іншого, що можна віддавати в зростання;
23.20. іноземцу (тобто не юдею) віддавай у ріст, а братові твоєму не віддавай у ріст, щоб Господь Бог твій благословив тебе в усьому, що робиться руками твоїми на землі, в яку ти йдеш, щоб оволодіти нею;
28.12. ...і будеш давати в борг багатьом народам, а сам не будеш брати в борг [і будеш панувати над багатьма народами, а вони над тобою не будуть панувати]».(ЦЬОГО ЧАСУ _ КРЕДИТНА СИСТЕМА БАНКІВ)
Книга Пророка Ісаї уточнює, що треба зробити з тими народами, хто не підкориться економічної і територіальної експансії євреїв:
«60.10. Тоді сини іноземців будуть будувати мури твої, і царі їх — служити тобі;
60.11. І будуть завжди були відкриті брами твої, не будуть зачинятися ні вдень, ні вночі, щоб приносимо було до тебе багатство народів, і приведені були царі.
60.12. Бо народи і царства, які не захочуть служити тобі, — загинуть, і такі народи абсолютно знищаться».
У книзі Второзаконня дано пряму вказівку на знищення не тільки культури Слов'ян, Давньої Віри їх Першопредків, але і фізичного знищення народів разом з їхніми іменами:
«12.2. Вигубите всі місця, де народи, якими ви оволодієте, служили Богам своїм, на високих горах і на пагірках, та під кожним зеленим деревом.
12.3. і поруйнуйте Жертовники їхні, і Стовпи поламаєте їх, і спаліть вогнем Гаї їх, і розбийте ідоли Богів, і вигубите ім'я їх від того місця».

Україна – правонаступниця Атлантиди
Київський Князь Володимир Красне Сонечко за родом був незаконнонародженим сином новгородського князя Святослава від хазарки Малуші. Він одним з перших Російських Князів зрадив Віру Першопредків. Каган Землі Російської — так він називав сам себе.
В результаті хрещення, а точніше першої громадянської війни, до 6508 р. (1000 р. Н. Х.) з 12 мільйонів русичів у Київській Русі було знищено три чверті. Залишилося всього 3 млн. чоловік, забитих, хрещених вогнем і мечем. Християнами стали в основному купці, торговці, правляча «еліта».
На рубежі ІХ-ХІІ століть було порушено зв'язок поколінь. Батьки — Слов'яни і Арії — винищувалися молодими християнами і місіонерами, а дітям-сиротам вдовбувалася віра народу Ізраїлю.
Шанування Великих Предків стало злочином, крамолою і ідолопоклонством, а поклоніння ідолам Ізраїльським — великою чеснотою.
Відбувалося викривлення історії, яка переписувалася на догоду можновладцям. Біле ставало чорним, а чорне — білим. Руйнувалася давня, багатотисячолітня культурна традиція слов'янських народів.
У Х-ХІІ століття це пізнала Русь. Раніше доктрину Ізраїлю пізнали римляни, греки, германці, франки, сакси, скандинави, венеди.
Без участі супротивників Світла не обійшлося при знищенні давніх бібліотек — сховищ найцінніших Книг: Протошумерской у Вавилоні, Олександрійської у Єгипті, руйнування архіпелагу Санторін, загибель Коморах папірусів у Фівах і Мемфісі, знищення Етруської бібліотеки в Римі, підпал храму-Капища в Афінах, знищення величезної бібліотеки в Царгороді, зникнення бібліотек Ярослава Мудрого і Івана Грозного.
Всього того, що свідчило б про 600-40-10-тисячолітньої життя народів, що населяли Мідгард-Землю, просто немає, його «хтось» знищив.
На Руській землі термін «Православ'я» був запозичений у Старовірів-Инглингов і привнесений у Християнство тільки в XVII столітті патріархом Никоном, за часів Олексія Михайловича Романова, а до цього Християнство візантійського штибу на Русі називалося ортодоксальним, тобто правовірним.

Династія Романових знищила Рассению або Древню Русь.
Діяння Петра Першого: зруйнував єдину Державу, відійшли Індія, Персія, Туреччина, Китай, Скандинавія, Палестина, Болгарія, Сербія, Сибір, Далекий Схід тощо; зрадив Давню Віру Предків, знищував старовірів, волхвів, придушував повстання Російських людей; розв'язав громадянську війну між центром і провінціями, знімав з храмів дзвони на гармати...
(Дзвони храмів своєю акустикою досягали території дзвонів наступного храму. Це робилося для того, щоб очищувати території від шкідливих бактерій. І так було по всій території Святої Русі.)

Вирізав бояр, знищував старі родові книги і звичаї; дозволив кровозмішення, ввів моду одружитися на іноземках; дозволив шлюбні родинні зв'язки, чим поклав початок генетичного виродження нації, особливо правлячих верств; реформував календар, віднявши у Росії повністю минуле, почав писати історію і закони під себе; скасував патріаршество, ввів Синод.
Вся церковна реформа Никона не звелася лише до заміни в богослужбових книгах словосполучення «правовірна віра християнська» на «православна віра християнська», двоперстя на "трехперстие" і т. д.
Справжня мета реформи Никона полягала в тому, щоб стерти в пам'яті народній початковий сенс слова «Православ'я» — Праву Славити (!!!) і покінчити з періодом "Двоеверия" на Русі, коли "веротерпимо" співіснували на Російській землі «правовірні християни» або, як називають себе Старообрядці, — «Праведні Християни», і Старовіри — «Православні Слов'яни» исповедывающие Инглиизм, яких християни називали Инглянами. (ШАНУЙМОСЯ)
Для Инглян (Старовірів-Инглингов) християнським Патріархом Никоном і царем Олексієм Михайловичем Романовим готувалася одна доля — повне фізичне знищення, бо цього вимагає Біблія.
Особливо досягли успіху Сили Темряви в пропаганді бездуховності і кровозмішення. Головний рецепт для виродження Слов'ян і Аріїв — кровозмішення, тобто порушення Законів "РИТА".

З-за інформаційної війни, розв'язаної служителями монотеїстичних релігій, почалося поділ колись єдиної і величезною Слов'яно-Арійської Держави на окремі частини.
Забуття Віри Першопредків з боку керівників Родових общин, дружин і козачих формувань призводило до падіння слов'янських Князівств, що сприяло розкладанню єдиної Слов'яно-Арійської Держави на частини за релігійними і національними ознаками і зумовило початок братовбивчі воєн колишніх слов'янських народів між собою.
В наш час можна спостерігати дроблення на дрібні осколки того, що залишилося від Великої Держави. І цей процес триває посиленими темпами по сьогоднішній день.
Фактично на рубежі ХХ-ХХІ століть ми спостерігаємо фінал трагедії Великої Держави — зникнення її з лиця Землі разом з Пологами Раси Великої.

Все перераховане вище є лише частиною загальної мети, яку переслідує у своїй діяльності Світовий уряд і ті, хто стоїть над ним. Зміст цієї глобальної мети укладена в наступних словах з промови Абі Фоксмана, Президента А. D. L. (Єврейська організація США):
«Джентльмени! Вітаю вас на другій зустрічі з нагоди столітнього ювілею учнів Старших Сіону. Ми досягли всіх цілей, сформульованих на нашій першій зустрічі 100 років тому.
Ми керуємо урядами. Ми створили протиріччя серед наших ворогів і змусили їх знищити один одного. Ми дійсно змусили замовкнути критиків наших справ і ми — найбагатша раса серед людей на Землі.
Я кажу про смерть білої раси. Ми повністю знищимо всі засоби відтворення так званої Раси Арійців. Настав час переконатися, що біла раса згасає через генозмішування і фактично зведену до нуля народжуваність.
Всі ми насолоджуємося баченням багато разів повтореними кадрами з усього того світу — останніми білими дітьми, що грають з темними дітьми, і знаємо, що це — шлях до остаточного руйнування білої раси.
Ми можемо зруйнувати стародавню чисту лінію крові арійців, спонукати до альтруїзму і виробництва змішаного потомства.
Існують більш агресивні програми. Їх мета — знищення наступного покоління білих дітей — заслуговує будь-якої ціни.
Ми хочемо, щоб кожен білий батько відчував незручності від білих дітей і виробляв змішане потомство.

Ми повинні використовувати нашу владу для маніпулювання білими чоловіками та білими жінками, тих, хто ще збирається зберегти свою расову чистоту. Вони будуть в Новому суспільстві піддані остракізму.
Щоб гої не могли об'єднатися, їх треба вбивати і укладати у в'язниці. Ми на власні очі переконаємося в сконанні білої раси лише тоді, коли розпушення розуму вразливих білих людей перетворить їх в агентів для їх же власного руйнування.
Вже наші зусилля у створенні «людей» того типу для білої раси призвели до успіхів. Ці чоловіки вже не самостійні люди.
Люди, ви і предки інтенсивно працювали, щоб упевнитися, що у нас буде влада для того, щоб тримати долю білої раси в своїх руках. Тепер ми маємо це.
Загиньте, арійські гоі (рогата худоба)».
Кінець промови. 25 серпня, 1988, Нью-Йорк.
(Газета «Слов'янин», № 5 (25) 2000 р.)
Знищення Білих людей є головним завданням Світового зла на Землі.
Люди Білої раси є нащадками Світлих Богів, вміють розрізняти Добро і Зло і боротися зі Злом. Мають Совість Божу у своїх Душах.
Знищення Білої Раси — найперше завдання Темних Сил на Землі. Кощії-Князі Темряви і Правителі Сірих використовують сірих та їх нащадків — євреїв для цієї боротьби. Вони не щадять їх життя для досягнення своїх цілей.
Кощії мають вигляд звичайних людей, володіють потужними руйнівними знаннями, внутрішній зміст яких нелюдський.
Протистояти їм можуть тільки народи шкіри Чистого, озброєні Древньою Мудрістю. Будь-який відхід від Давньої Мудрості веде до загибелі національної держави і перетворює його народ в рабів «сірих» сутностей, а в кінцевому підсумку — до виснаження ресурсів і знищення планети.
На знищення Білої раси спрямовані всі зусилля Світового уряду у всіх сферах діяльності людства. Цього «не бачать» тільки їхні нащадки.
Це відбувається шляхом стравлювання білих народів між собою(..і піде брат на брата..). Революції, локальні та світові війни, міжнаціональні та міжрелігійні конфлікти — все це форми підбурювання людей, які призводять до їх фізичного знищення.
Звільняються території і ресурси країн, де проживали білі люди, і захоплюються Чужоземцями. Остання Світова війна була спланована Світовим урядом для взаємознищення двох великих слов'янських народів: західних слов'ян, германців і східних слов'ян-росіян.
Головне завдання в останній війні була інформаційна. Чужоземцями спеціально сплюндровано родова назва «Арієць» і Слов'яно-Арійські Солярні (свастичные) символи.
Це зроблено для того, щоб завжди мати можливість звинуватити нас в екстремізмі та фашизмі. Присікти будь-які спроби слов'ян звернутися до свого минулого, до своїх Духовних коренів, до захисту своєї національної гідності.
Інформаційна війна не припиняється ні на хвилину з тих часів, коли з'явилися Чужинці на нашій Землі. Нижче наведені документи ще раз підтверджують, що і в сучасних умовах інформаційна війна триває.
Доктрина А. Даллеса, Директора ЦРУ США, 1945 рік.
«Ми кинемо все, що маємо, все золото, всю матеріальну міць і ресурси на обдурення і обдурення людей. Людський мозок, свідомість людей здатні до зміни. Посіявши в Росії хаос, ми непомітно підмінимо їх цінності на фальшиві...
Ми знайдемо своїх однодумців, своїх помічників і союзників у самій Росії. Епізод за епізодом буде розігруватися грандіозна трагедія загибелі самого непокірливого на землі народу, остаточного згасання його самосвідомості.
З літератури і мистецтва ми... поступово вытравим їх соціальну сутність, відучимо художників, відіб'ємо у них охоту займатися зображенням, дослідженням тих процесів, які відбуваються в глибинах народних мас.
Література, театр, кіно — все буде зображувати й прославляти самі низинні людські почуття. Ми будемо всіляко підтримувати і піднімати так званих художників, які стануть насаджувати і втовкмачувати в свідомість культ сексу, насильства, садизму, зради — словом, всякої аморальності.
В управлінні державою ми створимо хаос і плутанину. Ми будемо непомітно, але активно і постійно сприяти самодурству чиновників, хабарників, безпринципності.
Чесність і порядність будуть осміюваться і нікому не стануть потрібні, перетворяться на пережиток минулого.
Хамство і нахабство, брехню і омани, пияцтво і наркоманію, тваринний страх... і ворожнечу народів, перш за все, ворожнечу і ненависть до російського народу — все це ми будемо спритно і непомітно культивувати.
І лише небагато, дуже мало хто буде здогадуватися або розуміти, що відбувається. Але таких людей ми поставимо в безпорадне становище, перетворимо на посміховисько, знайдемо спосіб їх оббрехати і оголосити покидьками суспільства.
Ми будемо розхитувати таким чином покоління за поколінням... Ми будемо битися за людей з дитячих, юнацьких років, будемо завжди головну ставку робити на молодь, станемо розкладати, розбещувати, розтлівати її. Ми зробимо з них космополітів».
Директива Ради Національної безпеки США 20/1 від 18.08.1948 р.
«Наші основні цілі відносно Росії, в суті, зводяться до двох:
а) звести до мінімуму міць і вплив Москви;
б) провести докорінні зміни в теорії та практиці зовнішньої політики, яких дотримується уряд, що стоїть при владі в Росії».
«Наші зусилля, щоб Москва прийняла наші концепції, рівносильні заявою: наша мета — повалення Радянської влади. Вирушаючи від цієї точки зору, можна сказати, що ці цілі недосяжні без війни, і, отже, ми тим самим визнаємо, що наша кінцева мета відносно Радянського Союзу — війна і повалення силою Радянської влади.
По-перше, ми не пов'язані певним строком для досягнення наших цілей у мирний час.
По-друге, ми обґрунтовано не повинні відчувати рішуче ніякого почуття провини, домагаючись знищення концепцій, несумісних з міжнародним світом і стабільністю, та заміни їх концепціями терпимості та міжнародного співробітництва.
Не наша справа роздумувати над внутрішніми наслідками, до яких може призвести прийняття такого роду концепцій в іншій країні, рівним чином ми не повинні думати, що маємо хоч якусь відповідальність за ці події.
Якщо радянські лідери визнають, що зростаюче значення більш освічених концепцій міжнародних відносин несумісне із збереженням їх влади в Росії, то це їхня справа, а не наше. Наша справа-працювати і добитися того, щоб там відбулися внутрішні події».

На початку 80-х років радянській розвідці вдалося добути матеріали так званого «Гарвардського проекту». Він складався з трьох томів: «Перебудова». «Реформа», «Завершення».
На початку першого тому — велика преамбула, в якій говорилося про те, що на межі XX і XXI Століть людству загрожує страшна криза із-за нестачі сировинних і енергетичних ресурсів.
Англосаксонські аналітики-екологи прийшли до висновку, що порятунок людства залежить від того, наскільки вдасться вирішити спільні завдання після знищення, як говорив тодішній президент США Рейган, «Імперії зла», тобто, за рахунок СРСР, із запланованим скороченням населення в 10 разів і руйнуванням національної держави.
СРСР-Росія повинна бути розчленована на 30-40 маленьких частин, а населення має бути скорочена до 50 млн. рабів, задіяних на сировинних плантаціях (шахти, рудники, видобуток нафти, газу).
Програма розрахована на три п'ятирічки.
У перше п'ятиріччя з 1985 по 1990 рік буде проходити «Перебудова» з її гласністю, боротьбою за соціалізм «з людським обличчям», підготовкою реформ «від соціалізму до капіталізму». «Перебудовою» повинен керувати один вождь, імовірно Генсек.
Другий том присвячений був «Реформи», її час — 1990-1995 роки, а цілі — наступні:
1. Ліквідація світової соціалістичної системи.
2. Ліквідація Варшавського договору.
3. Ліквідація КПРС.
4. Ліквідація СРСР.
5. Ліквідація патріотичного соціалістичної свідомості.
«Реформою» повинен був керувати вже інший вождь.
Третій том називався «Завершення», ним повинен був керувати третій вождь, його час — 1996-2000 роки. Він містив такі пункти:
1. Ліквідація Радянської армії.
2. Ліквідація Росії, як Держави.
3. Ліквідація атрибутів соціалізму, начебто безкоштовного навчання та медичного обслуговування і введення атрибутів капіталізму: за все треба платити.
4. Ліквідація ситій і мирного життя в Ленінграді та Москві.
5. Ліквідація громадської і державної власності та введення приватної власності повсюдно.
«Завершення» супроводжувалося виморожуванням голодного населення Росії, спорудою хороших доріг у морські порти, за якими сировина і багатство Росії належало вивезти за кордон.
За рахунок Росії Захід сподівався вирішити багато, і вичавити її, як лимон, а територію «віддати для англосаксонської раси».
Ці далекі плани реалізовані на 100%. Колишній Директор ЦРУ Гейтс написав, що, будучи в Москві, він пройшов по Червоній площі, і це був його мовчазний парад в ознаменування перемоги США в «холодній» війні.
Висновок: те, що відбувається з Росією — не випадково! Проти нас ведеться повномасштабна війна на повне знищення.
Так хто ж винен?
Це не наше життя, воно нам нав'язано. Тому самі слов'яни винні, що відійшли від Віри Предків, що ігнорують Небесні Закони РІТА про чистоту Роду і Крові, що не живуть Общинно-Родовим устроєм.
Якщо людина не прокинеться, не відкине чужу йому життя, то Душа його відправляється в Пекло. Боги йому не допоможуть, бо сам він обирає свій шлях, володіючи свободою Волі. Звинувачувати треба тільки себе!

(споглядаю на вірші та перемовки проти Кремля... Отче Вселюблячий, заради Христа пробач людям, які потрапили в пекельну оману, не розуміють що вони діють... Віру серцем тримаю, - у них ще є час осягнути свої дії та очиститися ...)

Що робити?
Повернутися до давньої Віри Першопредків наших. Не до сохи і ходіння пішки в постолах, як з усмішкою багато хто подумає. Повернутися до Духовності і Моральності наших Предків.
Літати в космос, торгувати, займатися бізнесом, працювати, застосовувати комп'ютери, але все це починати робити з Совістю для процвітання свого Роду, Народу, Батьківщини.
Не трудіться для себе, працювати треба тільки для свого Роду. Боріться зі Злом, виганяйте Чужинців зі своєї землі. Відроджуймо Давню Віру Першопредків в повсякденному народного життя.
Це — вища мета, що стоїть перед Російськими Жерцями.
Пробудження людини можливо тільки в Пізнанні, і Пізнання рятує його. Досягнувши Пізнання, Дитя Людське знову дивиться на Веди, і знову боргом стає прагнення до Життя Духовного, де головною всіх діянь стає Совість.
Що робити в такій ситуації?
Висувати національні гасла. Створювати Громади Старовірів. Не прагніть до компромісів з різними партіями і рухами. Твердо стійте на позиціях Давньої Віри.
Головна сила кожної Громади — це внутрішня переконаність її членів у правоті і непереможності.
Давня Мудрість наших Предків, Жрецька ієрархія, Духовне відродження Російського народу, Столипінська концепції розвитку Росії, виконавча дисципліна, відповідальність за результат будь-якої справи, забезпечать нашу міцність і єдність.
Пам'ятайте, наша єдність може бути тільки на основі Давньої Мудрості.
Згідно Древнім Літописам, ми знаємо, що швидке досягнення своїх цілей призводить до енергетичного виснаження народу, після чого влада переходить до Чужинцям.
Припустимо, що в Росії виник потужний національний рух, представники якого беруть владу в країні «форсованим методом» в результаті швидкої перемоги революції, виборів. Ведуть серйозну політику на підвищення народного добробуту».
Встановлюється жорстока диктатура, ідуть перетворення, держава набирає неймовірну міць. Однак, головна небезпека такого форсування — ефемерність плодів.
У 2-3-му поколінні починає поступово спадати ентузіазм народу, і до 5-го покоління все вироджується в махровий бюрократизм або деспотію.
Народ при таких перетвореннях знаходиться в стані натхнення. Однак це стан короткочасний. Він, як правило, змінюється сильною депресією. Результати форсованого методу виходять за рахунок різкого енергетичного і духовного виснаження нації.
Після всього цього Кощеями пропонується реформа, яка призводить до захоплення влади Сірими. Небесні Закони говорять: «Робити все треба без зволікання і без поспіху».
Найголовніше те, що форсований метод не покращує духовну якість нації, а навпаки, витрачає наявний потенціал.
Звичайно, в авангарді збираються найкращі, проте згодом вони або гинуть, або виснажуються і поступово сходять зі сцени. Їх місце починає займати будь нікчемність — у підсумку вся справа національного відродження зазнає краху.
Тому необхідно серйозно приділити увагу нинішньому психологічному та моральному (інакше — духовному) стану російської нації.
Сьогодні Росія перебуває в умовах фізичного і морального виродження: якість нації і кількість населення неухильно знижуються. В таких умовах говорити про відновлення Великої Росії, а тим більш тривалому існуванні просто несерйозно.
Причина в тому, що інформаційний вплив на наш народ дало результати саме ті, які очікувалися Чужоземцями. Відзначимо лише наступні моменти.
Чоловіче населення втратило свою провідну роль і свої організаторські функції. У Росії, строго кажучи, майже немає батьків. Підростаючі діти, і в першу чергу сини, замість Батька — господаря і наставника — бачать жалюгідного лемішку, безвольного і безвідповідального придатка сім'ї, що живе на побігеньках у власної дружини або розбазарює сімейний бюджет на горілку.
В результаті повністю порушується спадкоємність поколінь, діти також стають безвольними і безвідповідальними, і до того ж — примхливими, розпещеними примхами своєю істеричною матері, яка тепер одна формує їх моральний вигляд.
Під суцільним впливом невпорядкованою, ірраціональної жіночої стихії в дітях порочні нахили проявляються більшою мірою, ніж в умовах твердої батькової руки.
З причини жіночої емансипації погіршуються не тільки якості нових поколінь, але і різко скорочується народжуваність.
«Рівноправна» жінка — при безвладному чоловікові, значною мірою втрачає материнський інстинкт. Його місце займає тепер пристрасть до розкоші, насолод, красивим речам і т. д. Виникає влада речей і грошей над людиною.
На сьогоднішній день більше половини населення Росії неспроможна залишити нормальне родове. В основному це алкоголіки і люди з хиткою Совістю (або повною відсутністю такої).
Перші залишають після себе дебілів, виродків і психопатів, другі — злодіїв, розкрадачів, покидьків і злісних безсовісних авантюристів.
Переважна більшість населення живе при повній відсутності яких-небудь керівних ідеалів. Майже кожен російський сьогодні практично бездуховний. На розумі або горілка, або гроші і «шмотки».
В умовах повної ліквідації традиційних традицій сім'ї, Роду і суспільства батьки в першу чергу стурбовані тим, як забезпечити і одягнути своїх дітей.
Майже ніхто не думає про те, щоб виховати в дітях які-небудь позитивні якості: повага до молодості, і повагу до старості, волю, наполегливість, цілеспрямованість, сміливість і самовладування.
У соціальних низів, як і у значної частини інтелігенції, спостерігається хворобливе - плебейська зарозумілість, що виражається, в першу чергу, в упевненості у своїй повній безгрішності.
Наша людина швидше піде на шибеницю, ніж визнає себе винним у чому-небудь. Вина зазвичай лягає на зовнішні чинники: на державу, уряд, «систему», «дурну» країну, школу, виробництво.
Поняття про чесність і порядність абсолютно втрачено для значної частини росіян, викликаючи здебільшого зневажливу посмішку.
Угоди з совістю стали постійними. Бути просто безчесним і непорядним вже не вважається ганебним. Нарешті, куріння, пияцтво, алкоголізм та наркоманія. Нездоровий спосіб харчування і життя.
Таким чином, ми стикаємося віч-на-віч з національним виродженням. Створювати форсованим шляхом ще одну велику державу — значить, спалахнути в останній раз і потім остаточно померти.
Перше, що потрібно зробити, це забути пряме бажання перевлаштувати матеріальне життя (як це передбачає форсований метод).
Вся проблема цілком зосереджується на питаннях совісті, земне життя — це лише необхідна випливає наслідком, певна емпірична проекція духовних запитів.
Іншими словами, в даному випадку йде первісне поліпшення якості нації, тобто відновлення Духовного потенціалу. Мова йде не про створення нової державної системи, а створення нових національно-здорових організмів всередині цієї системи.
Простіше сказати, люди зі здоровою психікою і духовно близькі повинні створювати закриті (для хворих) об'єднання. Створення власної землі аріїв» і посилення її впливу в міру накопичення сил є стратегія розвитку.
Ми повинні чітко розрізняти своїх і виродків — «шудра» (п'яниць, алкоголіків, наркоманів, злочинців, людей з злодійський психологією або просто безчесних психопатів, сексуальних збоченців, дебілів, повій, а також прихильників лівої ідеології, демократії тощо).
Нам зараз не час розпускати «соплі» про рівність, мова йде про створення національного інституту Жрецтва і про Духовно здорових трудових класів (землеробів, торговців, ремісників і промисловців, військових).
Це повинні бути люди Духовні, вольові, розумні і внутрішньо порядні.
Технічна сторона: свої люди постійно входять в різні громадські об'єднання, які мають Давню Віру і філософсько-методологічний зміст діяльності на основі Ведичних знань на перспективу.
Треба набратися терпіння, не треба бажати споглядати в найближчому часі тріумф національної ідеї, бо ми опинимося кровожерними катами своїх власних дітей.
Не треба встановлювати собі терміни. Жерці повинні посіяти перші здорове насіння Духовної Мудрості Родів Раси Великої. Ми навіть не побачимо сходи. Наша стратегія поширюється на століття.
Ми не відновлюємо Російську імперію*, ми повинні відновлювати Душі Російських людей — поки Кращих людей. І кращі люди створять Імперію по своїм силам, поширять Російський Дух на всю Мідгард-Землю.
Майбутнє для всіх Родів ваших,
виникає з Минулого Пологів ваших,
бо ви самі створюєте своє Майбутнє,
ведені Любов'ю, яка живе в серцях.

Слава богам і предкам наша

Джерело: http://maysterni.com/publication.php?id=122385

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712922
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 18.01.2017

Harry Nokkard

Врата Вечности

Врата Вечности

То ли мираж, то ли видение,
во сне, а может наяву,
остались позади сомнения,
я в этом мире не живу.

Длиною в жизнь легла дорога,
и вот стою перед стеной,
шепчу в молитве имя Бога,
и Бездна за моей спиной.

Все позади и нет возврата,
уже перейден Рубикон,
нет правых, как и виноватых,
и жизнь поставлена на кон.

Перед незримою стеною,
стою я с именем Христа,
последний шаг и предо мною
откроют Вечности Врата.

И лишь на мне лежит решение
свершить этот последний шаг,
отбросив, прочь свои сомнения,
уйти с улыбкой на устах.

Стоит стена – Незримый Колосс,
незримый Страж в ночной тиши,
я вдруг услышал чей-то голос:
- Еще не время. Не спеши!

Всему свой час, свои свершения,
и не истек еще твой срок,
и жизни чудные мгновения,
лови, твой путь еще далек……

Иного мира ощущение,
коснулось холодом на миг,
неуловимое мгновение,
и чей-то запоздалый крик.

Как крик отчаяния и боли,
там, за незримою стеной,
как будто рвался из неволи,
звал, угасая за собой.

Исчезло странное видение,
как дым развеялся мой сон,
в душе тревогу и смятение,
оставил мне надолго он.

Перед незримою стеною,
стоял я с именем Христа,
лишь только шаг и предо мною
откроют Вечности Врата……

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712908
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 18.01.2017

Аndante

Душа летить….

Душа летить за обрієм далеко
А крила їй дають лиш почуття
Їй легко, так, їй дуже легко
І починається нове життя

Нове життя, кохання, радість, мрії,
Веселий сміх, чудові співи

Вона кохає, так, його кохає,
Їх навіть смерть не роз*єднає.

Щоправда думала лиш так вона
У нього інші плани, своє життя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290666
дата надходження 04.11.2011
дата закладки 15.01.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.01.2017

Сова

Твоїх думок не хоче влада

Твоїх думок не хоче влада,
Бо світла думка - ворог тьми.
Як просто керувати стадом,
Як важко правити людьми.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712415
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.01.2017

Сова

У чому сенс?

У чому сенс? Міркуємо, панове.
Не знаю сам до чого ми прийдемо.
Питання це широке й загадкове...
У чому сенс? Навіщо тут живемо?
Для відповіді треба розуміти,
Життя логічне чи йде хаотично?
Не можна спланувати все на світі.
Життя - це джаз, життя - це мелодично!
Потрібно хіт в своїй душі відкрити!
Імпровізуй! Продовжень є багато!
А сенс життя, як це не тупо, - жити
І жити так, щоб щастя відчувати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712416
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.01.2017

геометрія

СКІЛЬКИ ДНІВ - І СТІЛЬКИ Ж СВЯТ…

Кажуть люди: січень - студень
І найбільше в ньому свят.
Пролітають швидко будні,
Й знову свято для малят.
Для малят і для дорослих,
Хто ж не любить,скажіть,свят:
Новий рік, Різдво Христове,
Є ще свят цих цілий ряд:
І Святвечір із кутею,
Й дванадцятю різних страв,
З добротою і душею,
З поклонами місяцям.
І колядки, й щедрування,
Й вечорниці чарівні,
І обрядні засівання,-
До вподоби всім й мені.
І Меланки, Меланії,
Щедрий Вечір й знов кутя,
Новий рік за старим стилем,
Ще й Святого Василя!..
А ще кажуть: січень-просинь,
Просинець і сніговик.
І сніги в нім, і морози,-
Тож вдягайся в пуховик.
Січень місяць - справжній Янус,
Бо дволикий, як і він.
Той ключем подвійним правив,
А цей ділить рік навпіл.
Вимикав минуле Янус
І в майбутнє заглядав.
Січень: рік на Новий - Старий,
Як ділить, теж здавна знав.
Назви різні має січень:
І тріскун, і льодовик,
Та і він в зимі невічний,
Є ж ще лютий -чарівник.
Люди кажуть, що у січні,-
Скільки днів,- то ж стільки й свят,
Та закони всі космічні,
Уже лютий шлють в наряд!
Дуже гарні свята січня,-
Водохреща заверша,
Ще й Тетяни свято світле,-
Теж уваги вимага.
А ще кажуть, що без Півня,-
Розвидняється щодня,
Цьогоріч всім Півень рівня,
Людям буде, як рідня.
Набираймося терпіння,
Прислухаймося щодня,
Для родини скатертину,-
Півень владно розстеля.
Як складуться долі далі,-
Час покаже усім нам...
Без війни б і без печалі,-
Всім на заздрість ворогам!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712382
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.01.2017

lionet

Господи, помилуй за молінь химери…

* * *
Господи, помилуй за молінь химери…
Господи, помилуй – дим з труби очисть.
Господи, помилуй – поверни лікарню.
Господи, помилуй – збережи ліцей.
Господи, помилуй – скинь святошу мера.
Господи, помилуй – мафію зачисть.
Господи, помилуй – владу в буцегарню…
Господи, помилуй – повернись Лицем…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706744
дата надходження 15.12.2016
дата закладки 15.01.2017

lionet

Трампована Америка…

* * *
Трампована Америка
Стурбована вкінець…
І світ чека істерика,
Бо богом бакс-тілець…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712384
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.01.2017

Kukhta Bohdan

27. Свят-Вечір

На столі стоїть Кутя -
Символ предків та добра.
Мати мовить на колінах
Їй відомі лиш слова:

"Він на сході
Мерзне у землі,
Так самотньо й холодно
На тій, "чужій" війні.

Обніми мою дитину,
Всіх тих хлопців,
Що пішли
В печальну днину.

Тут про нього пам'ятають.
Бачиш?! Ось, стоїть горня,
Миска, ложка
І свіча.

Знаю, він прийде сьогодні, як усі:
Мертві, ненародженні й живі,
Поєднаються в одне,
Зірка сповістить про це.

Я не знаю де він є.
Де б не був -
Я пам'ятатиму
Про все!"

06.01.2015
©Богдан Кухта

#Вірші_в_КУТочку
#СоціоПат

Читатити онлайн - https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs

[youtube]https://youtu.be/PlNiVgAOR80[/youtube]

Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549781
дата надходження 08.01.2015
дата закладки 15.01.2017

Kukhta Bohdan

19. Мольфар

[quote]Вічній пам'яті Нечая Михайла Михайловича присвячується![/quote]

Мене чекає карпатська земля.
Я звідти вийшов, там моя рідня.
Там сховок мій і моя кров,
Моя колиска і моя любов.

Ти чуєш, як на дримбі грають?
Тьмяніють гори. Світ вмирає.
Помре Мольфар - буде війна.
Із сходу лізе тінь страшна.

Проллється кров синів Русі -
Ще пошкодуєте усі.
Звучить трембіта, всіх скликає,
Нечай умер. Його немає.

Лиш чорний кіт муркоче молитви
До тих богів, що діда берегли.
Із лісу духи споглядають,
В пошані голову схиляють.

08.05.2015

© Богдан Кухта

#Вірші_в_КУТочку
#СоціоПат

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=X4EULln9620[/youtube]

Читатити онлайн - https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs

[youtube]https://youtu.be/-XuGq9IscSI[/youtube]

Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579888
дата надходження 08.05.2015
дата закладки 15.01.2017

Духовний

Молитва за ворога.

Прийди Росія перед Бога,
Нехай тобі простить усе,
Бо не до Неба твоя дорога,
Твій мир усюди смерть несе.

Твої священники завзято
Благословляють “сатану”,
Тому молитва їх проклята,
Лише зміцнить твою вину.

Ти кличеш мене своїм братом,
Та п'єш зі смаком мою кров,
Прийшов до мене з автоматом,
Яка ж фальшива є твоя любов!

Та бачить Бог усе, розсудить,
Пробачить Він тобі нехай,
А Україна волю не загубить,
Бо ми всі любимо свій край.

13/01/2017.

“Сатана”-ракетний стратегічний комплекс Р-36М.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711953
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 14.01.2017

Ірина Кохан

Старий дідусь з дитячими очима…

Згасає ніч у зорянім намисті,
Кидає сонце перші промінці.
Гаряче серце,руки мозолИсті,
Скупа сльоза на зморщеній щоці.

Старий дідусь з дитячими очима
Збілілі скроні,мов грудневий сніг,
Вітри життя шугають за плечима,
І лиш самотність тулиться до ніг.

Відлітувало літо...Й на долонях
Не полічити зморшок-павутин,
Його роки,немов дозрілий сонях,
Зерном налитим хиляться за тин.

Відвесняніла юність скороплинно,
Червоні маки вицвіли в душі.
Золотокоса осінь журавлинно
З глибин очей все ллє рясні дощі.

І все частіше протяги зухвалі
Перемітають вигини доріг.
В його усмішці крапельки печалі...
Спішить годинник - щастя оберіг.

Старий дідусь вдивляється тужливо,
Як завірюха білить за вікном.
Зимовий простір дихає сонливо....
Гірчить самотність в серці полином....

4.01.2014

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550706
дата надходження 11.01.2015
дата закладки 13.01.2017

Ірина Кохан

Мефістофель чи янгол?

Аритмія моїх почуттів...
Мефістофель чи янгол небесний
Хто сьогодні у мені воскресне
Від агонії зимних вітрів?

Назбираю золи з підвіконь,
Що розсипали зорі згорілі.
Проживатиму дні чорно - білі,
Захлинаючись в вирі безсонь.

Проводжатиму потяги в ніч
І чекатиму їх на пероні...
То мої почуття безборонні
Повертаються долі настріч.

Знову ранок розпустить канву,
Запорошить мою безнадію.
Бути янголом я не зумію...
А людиною - просто живу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707794
дата надходження 21.12.2016
дата закладки 13.01.2017

Ганна Верес

Привітання друзям по сайту

Поспішаю щодня на сайт,

Де чекають на мене друзі,

Де поезій рясна краса

І закохані в ліру душі.

Там злилася небесна синь

З далиною степів і моря,

Діамантові сни роси

І велике народне горе.

Гуркіт вітру там і грози

В парі з тишею повінчались,

Й материнської біль сльози

За дітьми, що не повертались.

Міць козаччини сива там

І вкраїнства дух, незборимий,

Там кохання п’янкий кришталь

Заворожує свіжу риму.

Із Маланкою привітать

Поспішаю, рахую кроки…

Довгі стеляться хай літа!

Зі старим, ба, Новим вас роком!
13.01.2017.

Ганна Верес (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711898
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 13.01.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.01.2017

На відстані сну

Милий…

Милий,

я вільна лише у Твоєму полоні.
На Тебе молюся, від Тебе залежна.
Цілуй мене ніжно. Цілуй мої скроні.
Цілуй до нестями.
Нестримно.
Безмежно.

Милий,

Ти знайшов у мені всі погублені рими.
Ніжність Твоя мене спопелила дотла.
Я без Тебе - не я. Я вразлива.
Ти надто далеко.
Тебе надто поруч нема.

Милий,

я Тобі програю. Я від Тебе дурію.
Не встигла отямитись - вже "шах" і "мат"
Я без Тебе не виживу. Хоч Тобою хворію.

Ти моя Панацея?

Ні, Ти - мій кат...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711910
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 13.01.2017

геометрія

МОЖЛИВО В ТЕРПИМОСТІ НАША ПРОВИНА…

Країна в нас гарна, привітна, ласкава,
Та робиться щось в ній не так.
Отож - бо і вийшло народ розділили,
Й простий люд живе, як батрак.
Хоч кажуть, що бідність не є вже пороком,
Багатство ж - це теж не порок.
Якби ж наше панство трудилось з народом,
То це зрозуміло було б.
Працюємо, молимось перед образами,
Та майже не працюють вони.
Та якось зуміли все ж стать багачами,
І бідні залишились ми.
Ми сієм і косим, врожаї збираєм,
Багатства ж вони загребли,
У підсумку, ми геть нічого не маєм,
Лиш сльози ковтаємо ми.
Терпіти навчились...Збідніли до краю,
Надій все ж не втратили ми.
У розкошах панство живе, ми це знаєм,
Можливо,у Бога вони за дверми?!.
І в свята, і в будні постуєм постійно,
Вони ж все найкраще їдять.
Багатвства свої примножати уміють,
І ситі, й вгодовані сплять.
Хоч ми і хворієм, та ліків не маєм,
Молитвами держимось ми.
Надіємось, вірим і Бога благаєм,
Щоб все було добре з дітьми.
Війна, ця нестерпна, щоб швидше скінчилась,
Не просто чекаєм і ждем.
Хоч мало ми можем, та все ж помагаєм,
В надії на Мир ми живем!
Терпимість у нас ще не зникла, й єднає,
Та й Віра у Правду ще є!
Можливо в терпимості наша провина,..
Та ми відвоюєм своє!
Вони ще відчують і міць нашу, й силу,
Ми їм обіцяємо це!
Зуміємо ми обламати їм крила,
І зігнемо їх у кільце!
Сьогодні ж, як завше, ми молимось Богу,
І вірим Йому і Собі!
Віднайдемо нову, правдиву дорогу,-
У цім нелегкому житті!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711911
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 13.01.2017

БГІ

ЯКЩО ГОВОРЯТЬ

Якщо говорять, щоб так і було,
Якщо бізнес, щоб з роси і води,
Якщо сіють, щоб родило й росло,
Якщо Україна, то щоб назавжди!

Якщо лають, то за те, що пройшло,
Якщо хвалять, то за те, що єсть,
Якщо будуємо, то щоб не заснуло,
Якщо українець, то вміння і честь.

Якщо падати, то щоб таки з висоти,
Якщо зрадити, то щоб з королевою,
Якщо важко, то щоб не довго нести,
Якщо правити, то щоб волею сталевою.

Якщо земля, то щоб була чорна,
Якщо жінка, то щоб завжди люба,
Якщо вода, то щоб текла проворно,
Якщо любов, то щоб не мала згуби.

Якщо шастя, то щоб цвіло навіки,
Якщо горе, то щоб на всього мить,
Якщо мужність, то щоб чоловіку,
Якщо жінка, то щоб зваба й хіть.

Якщо свербить, то щоб почухали,
Якщо обіцяєш, щоб завжди збулось,
Якщо говориш, то щоб тебе слухали,
Якщо щось хочеш, то щоб почалось.

Якщо одинокість, щоб не самотність,
Якщо у двох, то щоб жили до кінця,
Якщо добро давати, то щоб на совість,
Якщо й обібрати, то щоб не старцЯ.

Якщо слава, то щоб завжди на радість,
Якщо проща, то щоб всяк час збулась,
Якщо хочеш жити, то щоб на старість
Сам своєю самостійністю пишавсь.

Якщо єдність, то щоб росло єднання,
Якщо назвався, то щоб свого досяг,
Якщо бажання, то щоб і старання,
Якщо попереду, то щоби наш стяг!
12. 01. 2017р., Київ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711874
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 13.01.2017

Nepo E. T.

Помовчи біля мене…

-Хай! -Нехай.
-Щось в тебе настрою намеє? -Ай.
-Що "ай" кажи давай! -...
-Мені не байдуже ти знай. -...
-Ми ж стільки разом перенесли зграй,
ЗГАДАЙ! -...
-Ну що ж, не хочеш говорити то бувай.
-ЧЕКАЙ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297470
дата надходження 02.12.2011
дата закладки 13.01.2017

Nepo E. T.

ВІН ВОНА ВОНО

Кохання це ВОНО,
Любов - ВОНА,
А ВІН? ЙОГО ще не придумала весна.
Отожбо і ВОНО,
ВОНА шука ЙОГО, й дарма,
ЙОГО на світі ще нема...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297468
дата надходження 02.12.2011
дата закладки 13.01.2017

Петро Кожум'яка (Ян Укович)

До кого каятись?

На що грішити залишилось іще нам?
На вік, на зріст, на рамадан чи піст?
Сповідуватися Богу чи попам,
Як по-життю ідейний атеїст?

Грішити думкою залишилось на сміх:
Питань багато і до церкви і до Бога -
Як все на світі виключно від Нього...
До кого йти і каятись за гріх?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711654
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 12.01.2017

Новая любовь

Летишь на крыльях словно птица.
Вокруг тебя тепло и свет.
И хочешь,чтобы звезды грели
Твои желанья много лет.
Но если холод ранил крылья,
И потекла из сердца кровь,
То на земле,а не в полете,
Ты ищешь новую любовь.
Ты ищешь новую любовь
В обломках раненой души.
Но надо очень постараться
Чтобы найти любовь в глуши.
Все, кто ошибся, верят в чудо,
В то,что полюбят они вновь,
Но их бывает очень мало
Нашедших новую любовь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711176
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 09.01.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.01.2017

ОднаДумка

Крила радості

У радості людської два крила.
Я їх в душі своїй щодня малюю.
На одному хочу, щоб віра жила,
Інше для любові завжди бережу я.

Бо хіба любов без віри буває?
Чи віра можлива, коли в серці любові нема?
Коли вони є - людина літає!
Бо ж у птаха також два крила.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709741
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 09.01.2017

ОднаДумка

Ти там, де неба обрій…

Ти там, де неба обрій
У вечірньому тумані
Ще не згас.
Ти там, де світять зорі,
Та їхнє світло
Нині не для нас.

І не для нас
Та тиша в морі,
Коли і хвилі
Ніби сплять,
Коли й уста мої
Німі - мовчать.

Бо ти, як чайка,
Що злетіла вгору,
А я ж стою ногами
Досі на піску.
І крикнути не смію,
Й не покличу
Вже словами,
Бо лиш з душею
Нині говорю.

Ти там, де світла
Так багато,
І всі печалі
Вже не долетять.
Моя любов не встигла,
Не розквітла,
Й несписані скрижалі
Десь у закутку стоять.

Ти там, де я тебе
Тепер не бачу,
І тільки подумки
Слова тобі шепчу.
Ти ж бачиш: сліз нема,
Я вже не плачу,
Я посмішку твою
У пам’яті несу.

Ти там, де вічне літо,
В душі ж моїй -
Тремтить зима.
Зі мною море,
Над ним є зорі,
Але тебе нема…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711012
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 09.01.2017

5Елемент

Критику…

Не жбурляй в поета камінцями,
І не вчи, як жити ти митця,
Не кричи художнику образи,
Дочитай і книгу до кінця.
Може щось тобі не зрозуміле,
Ну а може не для тебе мем.
Відійти від витвору подалі -
Не чіпай його своїм вогнем.
Може іншим стане до вподоби,
Хтось знайде собі у ньому суть.
І до брили на митця могилі
Квіти шанувальники знесуть.
В нас талант цінують лиш по смерті
За життя ж і скрута й копняки
Хоч ти твориш дещо особисте
Ну а хоч на різнії смаки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708309
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 09.01.2017

Svitlana_Belyakova

Не треба нам лукавити…

Не треба нам лукавити з собою,
а вмиватись Божою росою.
Давайте прагнути Волі
та не забувати в якому живемо просторі.
Бо в нас буває дуже часто:
один будує, а інший це, без жалю, руйнує.
Давайте розвіємо незгоди,
як листя осіннє в невтішну мить негоди.
Велике море любові нехай захистить від скорботи,
широке поле надії нехай нас собою зігріє.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702332
дата надходження 23.11.2016
дата закладки 08.01.2017

Svitlana_Belyakova

Роздуми…

Наше Життя - ланцюг слабкостей, що заблукали, міцно утримуючи нас.
Без Віри, наша Душа, що колодязь без води.
Наш Світ, проти Світу духовного, є коротка дрімота під шумом небезпечної бурі,
безпека грунтована на невіданні,
наш вид обмежений однією Вічністю.
Мудрість, витікаюча зверху, чиста, скромна, мирна, повна милосердя і доброти.
Слова ж лестощів і обману далекі від Істини.
Тільки вогонь у Вифлеємі не обпалить.
Спокушаємося сріблом, жадаємо золотце, ось за те і розплата,
важко нам перебувати в чистому настрої, це нашого буття "заслуга".
Сонце зникає і встає кожним ранком,
все благословляє.
Нам потрібно всім зупинитися,
побачити оточуючих нас людей,
їх потреби.
Тест на порядність не кожному по-силі,
але ж зустрічайтесь поглядом сміливо.
Я і сама двічі мати, а усередині, як та дитина наївна, незахищена, боязка.
Та треба пам'ятати, що кожним книга Життя
пишеться повсякчас,
засівають на Землі,
щоб збирати жнива на Небесах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710849
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017

kalush

Народження Ісуса

Ні вікон, ні одвірка
І кам’яна обитель,
Вже сходить в небі зірка -
Рождається Спаситель.

А пастухи з негоди,
Шукаючи прихистку,
Із неба вряди-годи
Почули Бога звістку.

Спішать всі до вечері
Де свіч вогні неясні,
Де в кам’яній печері
Дитя лежить у яслах.

І змучена Марія
З натхненним світлим ликом,
Дає усім надію
Ісуса першим криком.

І три царі зі Сходу,
Забувши про манери,
Упали ниць на вході
Півтемної печери.

І царське дарування:
Аби запахло - ладан,
Миро для мирування,
А золото для блага.

Де темно, буде ясно,
Прозріє, хто молився -
На сіні в грубих яслах
Ісус Христос родився.

Христос ся рождає!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710490
дата надходження 06.01.2017
дата закладки 06.01.2017

ОднаДумка

Два світи

Світ сонця, радості і сміху...
Світ заздрощів, обману і образ...
Світ перший дарує нам втіху,
А інший пече болем фраз.

Світ правди, світла і тепла...
Світ слави, пихи і злорадства...
Межа між ними чи була?
Чи є межа убогості й багатства?

Світ ніжності, уваги і добра...
Світ хитрості, лукавства й злоби...
Окремо доля їх не розвела -
З'єднала у життєві нам дороги.

Світ дружби, вірності й любові...
Світ підкупу, зневаги й ницих зрад...
І вибір щодня стоїть на порозі,
А вечір рахує мільйони утрат.

Світ мудрості й терпіння у хао́сі...
Світ відчаю, агресії й журби...
Змагаються у кожному досі:
За душу кожну вони в боротьбі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710344
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 05.01.2017

Східний

Молися синку (від Бога)

Ти плачеш сину, бій скінчився ж,
Нападник кров’ю знов умився.
Товариш згинув у бою.
Не плач, він в Мене у раю.
Я крила дав йому лелечі,
Він обніма свою малечу,
Кохану любу і батьків,
А Я, зрощу його синів.
Молися синку, так молися,
Щоб всі слова твої збулися.
Я бачу все і цю війну,
Молися синку, все зроблю.
Твоя сльоза – це Україна,
Нову поллю Я нею зміну.
У каплі цій – свободи ген!
Піде нападник із терен,
У розпачі згадає Бога,
Вже й там також росте тривога.
Я бачу все і цю війну,
Молися синку, все зроблю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624852
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 05.01.2017

Східний

Не можу осягнути я небес

Не можу осягнути я небес,
Тим паче Всесвіту куток незримий.
В твоїх обіймах, люба, я воскрес,
Живу в надії, що навік любимий.

З моїх очей, мов спала пелена,
І сірість замінили ранні роси.
Той що, що білить скроні сивина,
Той що, що роки красить диво-осінь.

Радію вогнику твоїх очей
І полум’ю стривоженого серця,
І щастю тих недоспаних ночей,
Де в унісон з струмком звучало скерцо.

Не можу осягнути глибини,
А ні широт безмежності любові.
Одне лиш знаю, що кохана ти,
І сни, мов дим, розвіялись тернові.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710349
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 05.01.2017

Георгій Федорович

Насильство заради добра

Людина без мрiї,
Як птиця без крил,
Людина без дiї
Дорожнiй то пил.

Лиш мрiї штовхають
До дiї людей,
Шляхи ж вибирають
За свiтлом iдей.

Повiрили в силу
Примарних iдей,
В словеснiсть безкрилу
Жорстоких людей:

"Хто з нами не згоден,
Той ворог для нас,
У табiр загоним
I знищим як клас.

Всiм iншим покажем
Дорогу у рай,
I йти їм накажем,
Бо буде їм край".

Iдея насильства
Заради добра,
Призвела до вбивства,
Призвела до зла.

А ми не жалкуєм,
Що кров пролилась,
Ми мрiю святкуєм,
Яка не збулась.

Забитi прокляли
Всiх нас за те зло,
Що ми їм наслали,
Й нас горе знайшло.

Минає столiття
Нездiйснених мрiй,
Мина лихолiття
Кривавих подiй.

I досi в нас свято
Великого зла,
Прокляття не знято,
То й щастя нема.
15.11.98

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704851
дата надходження 05.12.2016
дата закладки 02.01.2017

Георгій Федорович

Монолог злодійства

Хто не сміється той плаче,
Хто не сумує той скаче,
Хто не краде той бідує
Й щастя собі не збудує.

В світі не може прожити
Той хто не може дурити,
Совість і чесная праця
Злиднями можуть озваться.

Будем із злиднів сміятись,
Красти і чесними зватись,
Дурнями воду возити,
В маслі вареником жити.

Що нам до тих, що бідують,
В злиднях живуть і працюють,
Будемо їх грабувати,
Бо ми злодійства солдати.
21. 02.98

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709766
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 02.01.2017

Antropos

Ніч мій час…

Ніч мій час, моя надія
Ніченькою все зумію
Стану трішки ворожити
Щоб поснули вражі діти.
Мару міцну напускаю
В хробаків всіх обертаю
В вас не кров, пуста водиця
Повзайте поки що, ниці...
Фуріі завили страшно
Хочуть крові, бідолашні
У москву скоріш летіть
Шкіру з путіна зірвіть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706728
дата надходження 15.12.2016
дата закладки 02.01.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.01.2017

Вікторія Фединишин

Це може не любов?

Це може не любов, а просто пісня, пісня? Піснею
ти на тонких вустах з’явись мені.

Це може не любов, а просто вірші, вірші? Віршем
ти на папері будь мені найліпшим.

Будь мені у небі голубом. Білим голубом
кружляй мені у світлий полудень.

Будь мені у небі місяцем, місяцем…
А може це і не любов, а літня вісниця?

А може це і не любов, а просто вірші, дивні вірші?
Та знай з тобою буду я найщасливішою.

Це може не любов?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646309
дата надходження 23.02.2016
дата закладки 30.12.2016

Вікторія Фединишин

Я страниц испортила много…

Я страниц испортила много.
И при этом, немало боли
Испытала, когда попробовала
Написать для тебя с любовью.

Я бумагу заполнила строчками.
Перечеркнутых была половина.
Я писала стихи не разборчиво,
Но лишь о тебе, любимый.

Я писала стихи, торопясь.
Может глупо, а может странно,
Но притом, критики не боясь.
Ты сегодня мой критик главный.

Я спешила про все написать,
Но сейчас времена такие,
Что стихи не в моде читать,
А ведь, это – моя стихия.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706892
дата надходження 16.12.2016
дата закладки 30.12.2016

Петро Кожум'яка (Ян Укович)

Життя як день

А дні ідуть дощами, росами -
Майбутнє загортають в небуття.
Ми щось чекаємо, щось просимо
Йдем навпрошки чи то покосами,
Скирдуємо своє життя:

У ранній час — багато мріємо,
У зрілий день — пора клопот:
Для урожаю поле сіємо,
Щасливі дні чергуєм сірими,
А час спливає з от до от.

Надвечір стомлені турботами,
Бажання трішки відпочить,
Дрібними зайняті роботами…
Аж вічний сон сумними нотами
Підводить риску в одну мить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709260
дата надходження 30.12.2016
дата закладки 30.12.2016

dj-joka

Рептилоид

Я помню, кем я был вчера,
Не здесь, а на другой планете,
Большие крылья были у меня,
И зубы - острые мачете.

Летал я выше облаков,
И камнем падал на добычу,
Имел большой зелёный хвост,
И меч, и щит, и когти как у рыси.

Затем однажды понял я,
Что мне уже неинтересно,
И сел в космический корабль,
И прилетел на Землю, честно.

Постригся, шкуру поменял,
И стал похож на человека,
Но вот в душе остался я,
Всё тем-же самым зверем, честно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687772
дата надходження 05.09.2016
дата закладки 29.12.2016

dj-joka

Катрен XXII. Ecology.

Приходит ночь и множатся кошмары,
И призраки выходят из углов,
И не помогут даже фары,
Чем ярче Свет, тем вкруг плотнее Тьмы покров.

Собрались все: русалки, домовые,
И лешие, и бабушки Яги,
И из озёр и рек выходят водяные,
Все к месту сбора движутся они.

Вопрос один: Размножились Чудища-Человеки,
Вокруг себя всё губят, жаль, они,
Серьёзно жить они мешают,
Всем Истинным Хозяевам Земли.

Решенье принято, для нас оно ужасно,
Природа объявила нам войну.
Отныне будут бури, ураганы, катаклизмы,
Не будет уж покоя никому.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704267
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 29.12.2016

dj-joka

Гуру Аватар

Был в рубище одет
И хлеб руками рвал
И фрукты мыл в ручье
И всех я понимал.

С волками говорил
И с птицами летал
И Женщину любил
И счастлив очень был.

Затем пришла пора
Далёко улетать,
Но вот прошли века -
Я снова здесь опять.

Большие города
На яйцах Фаберже,
Железа тьма везде
И люди все в тоске.

Наверно всё же зря
Пришел я в этот Мир,
Где есть один Дурак,
Ну а другой - Вампир!

Немного подожду
И вскоре улечу.
Прибуду я туда,
Куда уж захочу!

14.01.2013.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707758
дата надходження 21.12.2016
дата закладки 29.12.2016

dj-joka

Мессия

Посланник Звёзд сокрыт в глуши
И счастлив тем, что не замечен,
Свой пишет Тайный Манускрипт,
Пока он мал и неприметен.

Наступит Время, Час пробьёт,
Он воссияет из Небытия,
Всех за собою поведёт,
Предъявит им своё открытие.

В труде Великом Всё о Всех
И Справедливости основы,
Как все счастливо заживут,
Коль будут соблюдать Каноны!

Посланник Звёзд уже средь нас,
Он ждёт, когда наступит Час!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708980
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 29.12.2016

Ганна Верес

Можливо я когось і подивую

Можливо я когось і подивую,
Що тільки словом землю бережу,
Я з нього кам’яну стіну збудую
І серце кожне духом заряджу.

А дух ніколи не здолати «градом»,
І куля таке серце не проб’є,
Не назвемо й Росію більше братом,
Бо істина нам право це дає.

Поки серця пульсують наші кров’ю,
І сонце торжествує кожен день,
Ми уп’ємось синівською любов’ю,
Й від заздрощів наш ворог упаде.
23.12.2016.

Ганна Верес (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708781
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 27.12.2016

Luka

Радість і Мудрість

Літнього дня посеред лугу стояла Радість і захоплено дивилися на яскравого метелика, що безтурботно літає над квітами.
Повз стежиною йшла Мудрість, яка знала, чим був метелик учора, і що його чекає завтра, але не стала зупинятись.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642993
дата надходження 11.02.2016
дата закладки 22.12.2016

Luka

Забутий цвинтар

Щовесни тихо плаче
На зарослому кладовищі
Лиш березовий стелюх.

***
Забутий цвинтар
Кропить сліз гіркотою
Лиш стелюх сосен.

Фото залишків олововидобувного рудника «Дніпровський» у Хасинському районі Магаданської області, за 600 метрів від якого був цвинтар, де з 1941 по 1955 рр стовпчиками з металевими бірками-номерами позначали місце поховання в’язнів, здебільшого українців.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707888
дата надходження 22.12.2016
дата закладки 22.12.2016

Antropos

Украіна земля бога Варуни.

Украіна (Вкраіна) має свого Небесного Покровителя. У ведійській релігіі він носить ім'я бога Варуни. Це можна побачити по назвам: Вкраіна (В-Р-На) - Варуна (В-Р-На). Бог Варуна вважався давніми арійцями захисником космічноі справедливості та законів Всесвіту, у Рігведі йому присвячена велика кількість гімнів. У релігіі давніх персів зороастризмі він Ахурамазда (бог мудрий). У царських скіфів, засновників нашоі державності, він Тагимасад, родоначальник іхнього роду (масад як і мазда означає мудрий). Ім'я Тагимасад пізніше трансформувалося у слов'ян в Даждьбога (Таг - Даг). У "Слові о полку Ігоревім" сказано, що ми "онуки Даждьбога". У середньовічних персів Ахурамазда став зватися Ормуздом. І був запозичений від них монголами, які назвали його Хурмусту-Тенгріхан, владика 33 небесних царств. З ім'ям нашого бога монголи прийшли плюндрувати наші землі, за що й були покарані. Євреі теж запозичили у персів образ бога Ахурамазди, а від них і християни. У сучасному православ'і це Архангел Михаіл, владика усіх сил небесних безплотних. Примітно, що наше православ'я пам'ятає корені і теж вважає Архангела Михаіла Захисником Украіни. Усіх, хто робить зло Украіні чи украінцям чекає кара, бо серед нас є нащадки царських скіфів, роду Варуни-Тагимасада. Була знищена Тамерланом Золота Орда, була розподілена Річ Посполита, розвалилася Російська імперія, чекає те ж саме сучасну Росію. Покарання отримували не лише держави але й конкретні люди, вороги й зрадники. Недарма бог Варуна у арійців виконував функцію карми й зображався з чарівною мотузкою якою зв'язував грішників на любій відстані, від його покарання ще ніхто не втік.

28.07.2016

Це витримки з моєі статті, детальніше пізніше.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680540
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 21.12.2016

Antropos

Пророк.

Изумрудным нежным светом
Льются тихо небеса
Сквозь хрусталь прозрачный эхом
Зазвенели голоса.
Им внимал пророк согбенный
Глаз сиянье, чуден лик
Душу вырвал он из плена
В мироздание проник.
Всё пройдёт, война, раздоры
Век железный входит в тлен
Зародился век героев
Ждите, люди, перемен.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668804
дата надходження 28.05.2016
дата закладки 21.12.2016

Antropos

Армагеддон.

Протяжный рёв и даже ветры, волны
Застыли сразу, стали вмиг безмолвны
Мир замер, гробовая тишина
Звучит Небесного Архангела Труба.
На поле рати две, там белый цвет и чёрный
Огонь мечей сверкает, ярость их бездонна
Брат против брата, сын против отца
И некому кровь утереть с лица...
Я долго думал, может это только сон
Но для России пробил час - Армагеддон.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679093
дата надходження 20.07.2016
дата закладки 21.12.2016

Віталій Назарук

БОГОМ ДАНИЙ РАЙ

Люди, відкрийте добре свої очі,
Нам Богом даний незвичайний рай,
А ворог відібрати його хоче,
Вставай, народе, боронись - не дай!

Запам’ятай, що ворог цей підступний,
Брехати може навіть у лице.
Когось убив, а хто буде наступний?..
Загарбає, вгощаючи свинцем.

Невже без волі хочеш далі жити,
Згоріти, як сірник в чужій руці.
Ти свою землю маєш боронити,
Бо в тебе є і сила й мудреці.

І будьте пильні, вороги між нами,
У нас їх мова, мати і книжки,
Почистимо свій край, щоб бур’янами,
Не заростали у раю стежки!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707336
дата надходження 19.12.2016
дата закладки 19.12.2016

LubovShemet

Ванька і Манька (за народними мотивами)

Ванька з дому знову збіг,
Десь собі гуляє.
Вийшла Манька на поріг,
Ваньку виглядає.
Пішла Манька по сусідах,
По давніх знайомих,
Прийшов Ванька пообідать -
Маньки нема вдома.
В хаті безлад, піч холодна,
І жратви немає,
Ванька злющий і голодний
Маньку виглядає.
Виглядав, не дочекався,
Пішов Ванька з хати,
До генделика подався
"Горе" заливати.
Прийшла Манька вже поночі.
Ваньку не застала,
І, прогледівши всі очі,
Всю ніч прочекала...
І пішла шукати Манька
Ваньку на світанку...
Прийшов Ванька до сніданку -
Знов немає Маньки...
(і читати все спочатку))) )

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656641
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 18.12.2016

LubovShemet

ХРИСТОС ВОСКРЕС !!!

Всі живемо ми, хто як вміє
І кожен з нас несе свій хрест...
Але в душі живе надія -
Христос воскрес! Христос воскрес!
На небі янголі співають
І ллється пісня із небес...
В цей день радіють всі,бо знають -
Христос воскрес!
Воістину воскрес!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662868
дата надходження 29.04.2016
дата закладки 18.12.2016

LubovShemet

Надіюся лише на Бога

Надіюся лише на Бога,
Щоб лихо і біль відвести,
Звертаюсь в молитві до Нього -
Помилуй, врятуй, захисти...
До кого звернутися можу,
Як світ потопає в брехні?
І підлу ту зграю ворожу,
Ніяк не здолати мені?
Де біле вбачається чорним,
І правди ніде не знайти,
Закони безсилі, потворні,
І німб приміряють чорти.
Терниста до правди дорога,
Та буде ж свавіллю кінець!
Молюся до Господа Бога,
І вірю, почує Творець!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680474
дата надходження 27.07.2016
дата закладки 18.12.2016

LubovShemet

Влада від Бога

Вся влада, нібито, від Бога.
Молитись треба і терпіть,
Терниста доля, як дорога,
Щоб виживати, а не жить...
Все запевняли нас брехливо,
Що прийде світле майбуття,
Давно волосся посивіло -
Де ж те покращення життя?
Як жебракам у переході
Подачка владної руки -
Святкуй, радій, гуляй, народе
На ті злиденні копійки!
Продажність, підлість і побори,
Ніде ти правди не знайдеш,
Хоч те давно замкнуте коло
Не раз, не два ти обійдеш.
Здеруть з нещасного небоги
Останні латані штани...
Ця влада, кажете, від Бога?
Та, ні, скоріш, від Сатани!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707207
дата надходження 18.12.2016
дата закладки 18.12.2016

I.Teрен

ЗИМА, ПОГОДА І ДУША

Чи то погода нами пише,
чи ми про неї кожен день,
коли душа на ладан дише?
Але не меншає пісень.

Зима мелодіями жовтня
манила цілий листопад
у дні і ночі допотопні,
а нині рухає назад.

І ніби тане, і не тане,
і замерзає на ходу
душа з душею на біду,
яка ось-ось і …не нагряне.
Засніжило усе неждане,
та знаю я, куди іду.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705113
дата надходження 06.12.2016
дата закладки 15.12.2016

I.Teрен

Колесо вічності

[b][i]І[/i][/b]
Лікує час, коли даємо відсіч
і маємо окрилене перо.
Але літа, помножені на вічність,
у результаті все одно – зеро.

Усе дає сіяюча надія,
а забирає віковічний Вій.
Лобами б'ються біси і месії.
А біль у тебе буде – головний.

І що із того, що міняєш пера
і нальоту міцнішає крило?
Од піонера до пенсіонера
усе уже у Лету утекло.

Ніхто до раю не малює візи.
І небеса очікують дарма
і тих, у кого долари й валізи,
і тих, у кого й шеляга нема.

[b][i]ІІ[/i][/b]
І що тобі дає маестро-майстер?
І заратустри, і еклізіасти
не відали самі, куди іти
і як іти, не маючи мети.
Кому ти не світи, кому не застуй –
свічею догораєш лише ти.

Ніде немає і не буде Феї.
Феєрією, казкою, зорею
куди не йди – очікує Аїд.
Ілюзія цієї епопеї
у мене, і у тебе, і у неї –
лишити по собі яскравий слід.

Не зупиняє колесо магічне
коловороту часу. Далебі
усе існує у новій добі:
реальне і уявне – утопічне.
І поки уповаємо на вічне,
то нащо епітафії собі?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706720
дата надходження 15.12.2016
дата закладки 15.12.2016

Ник.С.Пичугин

Преподаватели дисциплины

Вы негодовали: кормили, одевали
(ловили на мякине) – откуда, мол, такие?

Жалели нас, банкротов – несчастных, измельчалых.
А мы ушли в работу – считали и молчали.
Считали нашу ересь за мелочность и серость,
за слабость, за шатанье – а мы пока считали.

Вы превращали их в шутов –
тех, кто осмеливался верить.
(Как объяснили нам потом,
«тогда такое было время»)
Спасибо, старшие коллеги,
но мы не верим ни во что
(как завещал великий Гегель).

Мы помним все, что вы забыли,
и даже мудрые слова,
которые вы зубрили,
мы понимаем лучше вас.

Вы нашу совесть измеряли
штангенциркулем морали,
а мы – отчаянно грешили! –
но нет, себя не замарали.
Вы нам командуете в ногу –
а мы смеемся от души
(как завещал великий Гоголь).

[b]1982
[/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451028
дата надходження 26.09.2013
дата закладки 15.12.2016

Лєна Дадукевич

Тримають світ магніти.

Увесь довкола Всесвіт
Й зелені трав росточки,
Й ромашки білоокі,
Й чудноти риб морських,
І друга, що за пультом,
І книжечки сторінку,
Й дзвінок у телефоні,
Чи чайника шипіння,
Чи тих пташок на дроті,
Чи кицьки муркотіння …

Усих у всяких сюдах,
Далеких, близьких, вічних
Тримають, як ті нитки,
Простих бажань магніти.

І, певно, і кохання –
Це не магічне слово,
Не видумані миті,
Не писані закони.
Тримають всіх – бажання,
Магніти вічні всього.
Це світом управляє,
Це є в житті людському.

Й не треба слів захмарних,
І так високопарних,
Видумувать кохання,
Що не зі світу сього.
Усе у світі вишнім,
І нижнім, і навколо
Тримається бажанням
Одним із одним буть.

Всіх тягне – чи не тягне,
Всі хочуть – чи не хочуть,
Й нема такої сили
Магніт цей розімкнуть.
І мінус завжди з плюсом,
Й погане йде із добрим.
В житті – лише тяжіння
Вагому мають суть.
18.11.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704575
дата надходження 04.12.2016
дата закладки 12.12.2016

Єгорова Олена Михайлівна

Со взглядом ввысь

Подруги сетуют,- усталость
Уже тревожит организм,
А я бросаю в снега талость
Недомоганий всех каприз…

А с ним всё то, что негативно,
Влияет пагубно на жизнь
И мчусь в края, где так активно
Со взглядом ввысь кричу,- стремись!

Отбрасываю депрессивность
Порой туда, где миражи,
Вплетая лишь интуитивность
В свои же рифмоэтажи

Включаю скорость, как не дивно
На жизненные виражи
И пополняю не фиктивно
Энергию в полях, во ржи

А так же там, где экспрессивно,-
Все помысли души свежи,
С оценкой только субъективно
Твержу,- вновь жизнью дорожи!!!

Срабатывает видно шалость,
Что учит с юности,- кружись,-
В движении,- проходит вялость
И жалость,- крепче лишь держись!

Уйдёт с пути вся примитивность,-
Ей вслед так просто улыбнись,
А созерцая эксклюзивность,
Воспламенись и вновь влюбись!
13.11.2016г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700489
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 11.12.2016

Єгорова Олена Михайлівна

Очень прозный…

Воздух морозный,
Холод душевный,
Вид зимы грозный,
Но не плачевный…

Значит не слёзный,
А свежий чистый,
Пусть очень прозный
И не игристый…

Лик серебристый,
Не виртуозный
И не пушистый,
Не сахарозный…

Весь в том лучистом
Ветряном гневном,
А не в душистом
Том задушевном...

Миге серьёзном
И ежедневном,
Только не звёздном
Светлом напевном,-

Вьюжном речистом
С шумной метелью
Во сне землистом
Зим с колыбелью…
09.12.2016г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705938
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 11.12.2016

Arthur Savchuk

Люди, люди, це комашки.

Люди, люди, це комашки,
маленькі ніндзя-черепашки.
Люди, як собаки,
цілують усім руки й сраки.
Люди, ще й мурахи,
шкодують іншим на дах бляхи.
Люди, це дерева,
що заросли в своїх потребах
і забули, що таке людина,
збивають інших на машинах,
руйнують світ, самих себе
і грішми знищують живе.
Люди, люди, це комашки.
маленькі ніндзя-черепашки!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693983
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 11.12.2016

Анатолій Загравенко

В гостях у поета

В гостях у поета

(Сонет)

Навчався я тоді в Літінституті.
Отож бо на запрошення й прийшов
ще надто соромливий і закутий,
в квартиру, що в ній мешкав Ковальов.

Мені повіки того не забути,
як ніби в жилах леденіла кров,
а потім відступила враз розкутість
у теплім плині щирості розмов.

Крізь вікна гамір долинав московський.
Велося обговорення віршів.
Всадили на стілець, де й Ісаковський**
із Гірником Миколою*** сидів.

Ну що ж, якщо Гірник й сам Ісаковський,
своє читав я також від душі.

––––––––
* Дмитро Ковальов – відомий .російський .поет,керівник творчого семінару Літературного. інституту .імені .О. .М. Горького. .Безкомпромісний, .чесний, принциповий поет-фронтовик, один із досить шанованих у літературних колах, що мав значний вплив на молодого Миколу Рубцова.
** Михайло Ісаковський – широко відомий поет-пісняр.
*** Микола Гірник – український поет, разом з яким свого часу Д. М. Ковальов навчався на Вищих літературних курсах при Літературному інституті.
Семінарські заняття зі студентами керівників творчих семінарів безпосередньо у них удома чи на дачах, так само, як і відвідування історичних місць, а також зустрічі із знаменитими колегами, були в Літінституті твердим правилом.

© Анатолій Загравенко.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705879
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 11.12.2016

Ростислав Мельничук

Диявол І Господь (одвічна боротьба)

[b]Споконвіків існувала боротьба, боротьба вічна між Богом і Лукавим, причиною якої стала гординя і марнославство. Він був найулюбленішим янголом творця, найсильнішим і найкращим. Він мав все, і навіть більше, ніж інші янголи . Та впав з небес, не бажаючи коритись Господу. І сказав він Господу в останні часи: « Я могутній, я непереможний. Я найсильніший. Ось я стою коло кожного грішника і кажу йому» спокусись, не борись , піддайся спокусі, ти так цього хочеш. Візьми це ! Не борись , так ти зробиш мене сильнішим. Піддайся спокусі, піддайся похоті. Отримай насолоду. Підійду до іншого і скажу підкорись гордині ,вона частина тебе сопротився іншим ,ти вище них, ти краще них ти і тільки ти кажу їм. Вони не достойні тебе. Так підійми свій погляд , дивись на них звисока. Інших спокушу я золотом ,сріблом ,бо це їх бог. Люди ладні продати інших за цей шматок металу. За матеріальні цінності. Немає людини в цім світі, яку не можна купити. Ось стою я, дивлюсь і радію, як за брязкіт монет людина ладна віддати все. На кону її душа, вона для мене безцінна, а для них вона нічого не варта. Я ладен наділити людину достатком, дати їй все а ціна- відвернутись від Господа.Я ладен навіть сотворити фальшиве чудо, щоб вони мені підкорились. Я насолоджуюсь ,коли одні мають все ,а інші - нічого. Ті, що мають все - мої слуги, а ті, що не мають нічого, ладні поклонитись мені ,щоб я дарував. Ще є такі люди, котрих я, Великий Люцифер наділяю владою, це мої прислужники. Бо влада - це найсокровенніше бажання кожного. Влада бути Богом. Влада - це найбільше бажання кожного. Влада – вирішувати кому жити, а кому померти , влада - кому дати розкіш , а кому - злидні. Влада - зробити себе повелителем , а інші поклоняються тобі. Якже приємно мені бачити, як хтось отримує багатство, владу, могутність, а потім падає, прямо в приісподню. Але є й такі , що удостоюються від мене нагороди служити мені дуже довго. Що таке могутність і влада? Ось тобі дається перевага. Так скористайся нею. Кажеш ти Бог -( міфічний бог ) ,ти хочеш допомогти людям, а я ж кажу думай про себе, здобудь багатства, зроби трон із золота , забери все собі, але для вигляду хай буде що помагаєш. Я Люцифер і я істинний Бог. Навіть священнослужителі - ті що керують церквами, мої слуги , бо хоч проповідують правду, а самі поклоняються Мамоні. Слабкий і вірний тобі буде завжди в тіні, а багатий буде очолювати церкви. Гіпноз - це моя улюблена царина, я радію ,коли лукаві пастирі збирають стадіони, містифікують чудеса. Моє лукаве серце сповнене радості, коли мої найвірніші слуги так чинять . Вони забирають в людей гроші. Вірять в мої чудеса. Бо я їх Господь , а не ти! Гіпноз - і мільйони рабів моїх . Вони повністью мої. Я геній !чи не правда? Навіть істинну віру я перетворю в насолоду, духовну насолоду. А заздрість? От нехай ти дав людині все, а вона хоче більшого ,ти дав ще а їй мало. Сильний має все ,а слабкий- нічого. Люди такі слабкі, ніхто мені не опирається. І навіть самі вони простягають мені руку. Бо я всесильний. Люди забули про тебе. Істинний грішник погубить тисячі своїми гріхами, праведник врятує мільйони. Та де ті праведники? Їх нема. Ти дав людям знання технології. Та тепер вони служать лише мені. А церква твоя тепер моя, бо я їх бог. Я маю мільйони слуг, а в твоїй церкві хаос. Якщо ти їх Бог ,то врятуй їх , бо вони розкидані по всій землі. І їх мало. Я ж бо дав людям своїм все, і на них моя печать. Твоя ж церква спустошена, пастирі лукаві. Я і тільки я знищу церкву Христову. І перетворю в свої храми. І не буде тепер кого рятувати. Буде земля і моє вічне царство. Я могутній Денниця , я істинний Бог. Ніхто не борется із спокусами, а я їх примножую. Я переконав народи ,що мене немає, та маю слуг, як зірок на небі. Я істинно радію, що твої раби, Господь ,слабкі , принижені, бідні , одинокі, я б за кожного такого віддав багатства незлвченні, наділив би владою, бо бачу в них силу. Ти їх Господь, я не можу простягнути їм руку, бо вони праведники! Дозволь я дам їм все, тільки віддай мені їх.... Споконвіку було так, що грішник буде спокушати праведника, бо праведник має духовну перевагу над грішником. Грішник може мати все і зазвичай це йому дається окрім любові і щастя. А праведник багатий найвеличнішим даром - благодаттю..... Найулюбленіша моя пристрасть - це гордість , бо щоб я мав владу над грішником ,це гордість і гординя. Я обійшов весь світ і шукав людину не горду, в кожному є ця пристрасть. Людина бажає думати про себе дуже добре. Хоче бути вище інших. Навіть найслабший бажає думати про себе і уявляти себе могутнім, і ця мрійливість дає йому силу ,тому ,що я могутній. Якщо найслабший думає про себе з гордістю, то що говорити про сильного і могутнього ?Він вважає себе всесильним, бо я дав йому силу». І сказав Господь Лукавому : «Відійди... Хоч ти сидиш на престолі земному, та я сотворив цю землю. Я сотворив ці зорі , це небо, цю планету, я Господь всемогутній... Я творець, я сотворив людей цих, я знав що согрішать перші люди, але я дав їм шанс ,дав вибір, бо я є Господь . Господь що любить кожного праведника, і також грішника, що покається. Я стою біля кожного і прошу його :покайся, згадай свого творця. Я Господь народу Ізраїлевого, я Господь Авраама, з яким уклав угоду , бо він був великим праведником, Я Господь, що любить кожного, і мені дуже боляче ,коли людина грішить, бо людина - це моє найдосконаліше творіння, якому дав все, що потрібно: і розум, і красу, і силу, наділив мудрістю. Я дав кожному шанс покаятись... Я навіть віддав свого сина вашого спасителя на поталу ворогам, щоб ви мали спасіння. І ось хай слухають народи мої. Я Господь Саваоф ,а значить - войовничий. Я вступлю у війну за праведників. Ось я зберу народ свій із чотирьох сторін світу. І виберу серед вас праведника, і заключу з ним угоду. І помажу його на царство.... Це буде істинний праведник... Я дам надію тим, хто втратив її, я втішу засмучених. Дам надію скривдженим. Я Господь, котрий бореться за кожного праведника. Бо людина - це моє найдосконаліше творіння. Мені цінний кожен, в кожній людині я бачу часточку добра. Я так полюбив людей, що дав їм більше ,ніж мають ангели , я дав свободу волі. І поставив коло кожного двох янголів. Одного при народженні, а іншого - при священному таїнстві хрещення... Я дав шанс кожному врятуватися... Але через жорстокість і гріхи деяких людей інші страждають... Бути рабом гріха або рабом Господа... Якщо людина живе праведно , то отримує радість вище всіх благ. При чому в благодаті тонуть всі нещастя і проблеми... Людина може бути подібною ангелам , коли творить добрі справи , і демону- коли відвертається від Господа і творить лихі справи. Я Господь , що готовий простягнути руку кожному праведнику і навіть грішнику, але людина повинна зробити крок назустріч... Я Господь, що оновить церкву свою. Ось кажу: нечестивці будуть ослаблені , слабкі возвисяться. Смиренні слуги Господа будуть підняті над нечестивцями , а нечестивці- принижені. Люди з жорстоким серцем будуть ослаблені, а ті ,що мають добре серце- підняті з колін. Але я Господь . Почуєте про війни , але знайте: все це тому, що ви відвернулись від мене. Я не благословляю війни , але народ ,що відвертається від мене ,забуває мене... І тому страждає... Далі почуєте про хвороби і знайте: це теж кара... Але не кара як така... Якщо народ згадає про мене не буде цього. Я Господь , який випробує смирення кожного. Коли почуєте про біди , війни , епідемії, приниження слабких , голод- знайте: це все має бути. А тому ,коли почуєте про останні часи просто схиліться , проявіть смирення. Воно в стократ цінніше гордині.[/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678543
дата надходження 17.07.2016
дата закладки 11.12.2016

Ростислав Мельничук

Давнє пророцтво…

Давні Боги серед нас,
Та вже не ідоли вони,
Є Боги вітру та вогню,
І блискавок й любові
Духи стихій , природи,
Є музи творчості стопа,
І ангелів кожного є два
Підеш шукати таємниці
Поринеш у містичний
Потаємний світ а нащо?
Для чого істинні чекання
Якщо любов священна,
Де містика?, де Бог святий?
думаєш таємним словом,
Ворота відкривать таємні?
А далі що пройти супроти
Ангельських мечів воїнів,
Темних янголів —третина
А світлих втричі більше є.
Скажеш потім навіщо це,
Станеш на храмові сходи,
Підеш до алтаря і спитає
Священний Бог, для чого
І воїнства , та херуввими,
Серафими, святі начала,
Для чого ти відмовився
Від Бога від ангела чинів,
Що навіть пророк Соломон,
Що знав усе і маг , пророк
Цар величний, що перстень
мав від Рафаіла, Гримуар
Написав, сказав , слова
Життя суєта, воно нудне
Все проходить ,
Ніщо не вічне тільки пустота.
А далі що ?царство на два.
А що умів це неймовірно,
Копальні в міфічній державі,
Податки , держава багата,
І навіть місяць не змінився,
А значить наймогутніший
З усіх земних був государів,
Був винахідник, та пророк .
За гріх великий покараний,
Що служив фальшивим,
Не істинним , темним богам,
Якби не пішов супроти Бога
Держава - неначе центр світу,
Династія правителів могутніх,
Храм вічним був, світильник
Менше воєн, історія не так,
Боротьба , добро могутнє,
А Ізраіль Новий Рим,
Старі Боги забуті навіки,
І нові книги Соломона,
А що тепер? все навпаки,
Могутній Бог, релігія не так,
Коли прийде могутній лев,
І переможе сильного орла,
Накаже грішних,
І народ свій збере із всіх сторін...
Забуті люди і народи,
Забуте те прадавнєє пророцтво,
що обіцяв нам Уриїл
З чинів архангелів могутніх...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686240
дата надходження 28.08.2016
дата закладки 11.12.2016

Левчишин Віктор

ЗА МЕЖАМИ МОГО ІСНУВАННЯ

Там, за межами мого існування
Є безмірне/безсмертне життя,
Та не існує в ньому кохання
І у шаленстві нема серцебиття.

Там, за межами мого існування
Є неймовірна жага Знання,
Але немає щастя мовчання
І занурення у самопізнання.

Там, за межами мого існування
Звичним явищем є відьмацтва,
Але немає жаги чекання,
Шалу, шаленства, натхнення мистецтва.

08.12.2016
К.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705791
дата надходження 10.12.2016
дата закладки 10.12.2016

Анатолій Загравенко

Вишиванка

Вишиванка

(Сонет)

Вишиванка – лиш приманка
у зімперщеній Росії,
щоб служака у шкірянці
знав, про що людина мріє.

Звісно, не у вишиванках
в Україну тих завіє,
хто у танках і на танках
з трикольорами Росії.

На столі консервні банки.
Погляд вкрай посоловілий.
Бранцям, що у вишиванках,
їх майбутнє зрозуміле.

Злість, помножена на п’янку,
плюс до них – шизофренія.

––––––

©Анатолій Загравенко.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705474
дата надходження 08.12.2016
дата закладки 08.12.2016

Максим Тарасівський

6 слів

Кажуть, колись Хемінгвей виграв парі: він узявся написати оповідання з 6 слів. Ось його текст:

For sale: Baby shoes, never worn - в перекладі це навіть коротше: Подаються дитячі черевики, неношені.

Щоправда, є думка, що це вигадка, і насправді ідею такого оповідання народив один невідомий газетяр у 1910 році, ось фото того матеріалу:

http://en.wikipedia.org/wiki/For_sale:_baby_shoes,_never_worn#mediaviewer/File:BabysClothesNeverWorn.png.jpg

Але це оповідання з 6 слів таки існує, і традицію започатковано - час від часу відбуваються конкурси з написання 6-(7-8-9)-word novel

Наприклад: Господа пассажиры, с вами говорит не капитан (не знаю автора)

Може, і нам тут щось подібне спробувати? В контексті розвитку творчого потенціалу і з щирої любові до слова.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531443
дата надходження 21.10.2014
дата закладки 08.12.2016

Мартинюк Надвірнянський

Могили

Ось Надвірна. Через гору
Рідне село Бабче.
Над ним цвинтар височіє,
Там де серце плаче.

Понад селом споконвічна
Верхова дорога.
Отут стану й подумаю.
Що просити в Бога?

За дитинством, вже далеким,
Тугу в серці маю,
Подякую йому за те.
Що просить – не знаю.

Подумаю – куди іти?
Куди – небудь піду.
Були тато, були мама,
Не лишилось й сліду.

Залишилось дві могили
З сірими хрестами.
Сяду, впаду та й посиджу,
В узголів’ї в мами.

Ген над селом височіє
Вічна гора – Клива.
Постаріла, задумалась
Як голова сива.

Попри цвинтар круто, круто
Стежечка донизу.
По ній стара зігнулася,
Несе в’язку хмизу.

Хрести сірі повтираю
Та поправлю квіти.
Ще могили не вмирають
Поки живі діти.

2016р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705240
дата надходження 07.12.2016
дата закладки 07.12.2016

БИЧ

МАЙДАННА ВОЛЯ.

Українці скачуть на Майдані,
Проклинають клятих москалів.
Всі вони єдині у бажанні –
Переможе європейський вплив!

Поведе Вкраїну він в майбутнє,
Забезпечить славу і прогрес.
Так повстань країна волелюбна
На шляху і прагненні в ЄС!

Начепив на голови каструлі,
Українці виборють безвіз.
Ну, а Рашці буде з маком дуля,
Хай вона покотиться униз!

Буде порсатись собі у Азії
Із китайцями ковтать зелений чай,
Але, треба мати на увазі,
Україні заздрить надзвичай!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703647
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 07.12.2016

Анатолій Загравенко

Найвища цінність

Найвища цінність

(Сонет)

Російська окупація Криму та гібридна
загарбницька війна в Донбасі – крок не
вперед, а назад, до імперського минулого.
Автор

Що за життя без почуття
синівської любові до Вітчизни,
без головного, що ще хтось не визнав,
що рідна мова – сенс його життя.

Одне затямити важливо нам,
що лиш національна материзна –
від Господа самого даровизна,
все ж краще, ніж імперщини сміття.

Адже постійно більшає держав
національних суто на планеті.
Вони – як птиці у природнім леті.

То скористаймось найсвятішим з прав,
щоб кожен з нас це щонайперше мав
як за життя, а також після смерті.

–––––

©Анатолій Загравенко.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695000
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 07.12.2016

Анатолій Загравенко

Шевченкова допомога

Шевченкова допомога

Я в світі українець, слава Богу.
Шевченка часом бачу, як живого.
Його епоху чітко уявляю.
Поради часом в генія питаю.

Перед чужою, невською, водою
не панський козачок переді мною,
а сам пророк майбутній України,
що принесе їй рятівничі зміни.

Й озветься у глибинах серця знову
свята земля від Києва до Львова,
що славні зберігаючи могили,
таку непересічнісь породила.

Віднині і кріпацьку Україну
ніхто вже не поставить на коліна,
бо взяв прибулець у життя з собою
надійну і непереможну зброю.

Відгранена народним піснями,
вона вже ллється на папір рядками.
У дзвоні рим спливають дні і ночі
під незабутні материнські очі.

Ось величі дніпровської картини.
Іде з дитям із дому Катерина.
І запорожці славні, й гайдамаки.
І царські з Малоросії служаки.

Яка ганьба ота духовна ницість!
Чекати, щоб усе ж бо Їх величність
тикнула повну чи хоча б півдулі
тим, що від звичних згинів аж сутулі.

Тим часом десь по каторжних сибірах
свободи бранців мучиться сузір’я.
В цю мить і він, ще вільний, разом з ними,
незламними, безстрашними, святими.

А завтра ж і йому зрадлива доля
пошле гірку солдатчини неволю.
Бо гірші чим шпіцрутени, ніж ґрати
із «не писати і не малювати»?

Я також на державництва дорозі
у горі ще допоки та тривозі.
Мені та Україні допомога
в найбільшій мірі поки лиш від нього.

––––––

©Анатолій Загравенко.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700017
дата надходження 12.11.2016
дата закладки 07.12.2016

Анатолій Загравенко

Єдина надія

Єдина надія

(Сонет)

Як серце б’ється, то живи
у плині березнів та січнів.
За сплетом коренів трави
іще намуляється вічність.

Повік не вдасться з під жорстви
уздріти небо опівнічне.
Нудна, без паху кропиви,
ще й як обридне потойбічність.

Хіба потішся лише тим,
що щось із ямбів та хореїв
придасться все-таки живим.

І над правічною землею
на мить засвітишся зорею,
все ж не розтанувши, як дим.

––––––

© Анатолій Загравенко.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702553
дата надходження 24.11.2016
дата закладки 07.12.2016

Анатолій Загравенко

Хитуни

Хитуни

(Сонет)

Летять, як листя, дні, здебільшого сумні,
а не прожиті їм стають на зміну.
Чимало поки тих в державному човні,
що прагнуть розхитати Україну.

Допоки я іще живий, а не на дні,
на кращі сподіваюсь переміни.
Хоч Богові молюсь, одначе день при дні
лиш множаться утрати та руїни.

Неначе хтось прокляв цю землю і людей,
щоб їм жилося щонайважче в світі.
А лютих ворогів та ще на мітлах фей
неначе хмар у Божому зеніті.

Кричать, що не туди веде пророк Мойсей
та із його помічників пресвітер.

–––––––

©Анатолій Загравенко.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705180
дата надходження 07.12.2016
дата закладки 07.12.2016

mavlail

Пророк. Глава шоста

30
«Ну що б, здавалося, слова…
Слова та голос – більш нічого».
Але ж народжує те слово
Пророка серце й голова.
Слова, як дзвони, щоб збудити
братів і мертвих, і живих,
рабів розумних і дурних,
безправних і несамовитих.

31
На жаль, на дзвони цар збудився
та й покарати заходився:
«слова» в кайдани закувати,
Пророку серце виривати,
як Прометею рвав печінку
орел голодний без починку.

32
Та відростало серце знову
і сили додавало слову,
і рвало тих царів окову,
народи кликало у бій.
Кипить кривавий той напій,
в серцях Тарасових нащадків.
І знову в бій, і все спочатку,
де слово – зброя, мова – рід,
де знову – сльози, кров і піт
і знову все не так,
юдеї
по вірі тнуть свої ідеї,
а ми прямуємо в хохли…
Чи українцями були
під тим іудо-християнством
в хресті з кацаповим пияцтвом
та ненажерливих попів?
У тім іудстві все на пів,
тому і тичуть нам півбога,
і від порога до порога –
чужий і бог і божий син.
Від них, о, Боже наш, спаси…
Спаси народ твій, що в плачу,
прийми запалену свічу,
не дай свічі в душі чадіти,
ми в Рідній Вірі – твої діти.
Дай розум нам і силу віри,
щоб вороги катюги-звіри
знесилили, і назавжди.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704842
дата надходження 05.12.2016
дата закладки 06.12.2016

Ицхак Скородинский

Нестерпно небесний

[i]Це світло, тремтяче в уранішньому сріблі...
Цей колір...
Бузковий?
Ні, швидше, ...сиротливо безживний.
І простір, що спікся на жарі, і місто, де я доживаю...
У серці біблейської злої пустелі...
Тут дах зносить страшко суховій ...і не лише мені, але і народові, пропаленому жарою немилосердною і в нескінченність зачатованою.

Але...

Час, коли весною раптом зацвіте авраамово древо іудине...
Воно, як повітряний змій, душі здичавілій у зліт, під цей колір небесний...
Та й ...
Він такий собі
...нестерпно небесний![color="#ff0000"][/color][/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679296
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 04.12.2016

Ицхак Скородинский

Моє літераторне небуття Чудасії

[color="#ff0000"]
Тут, от таке…

Якщо і Ви, читач люб'язний мій,
поглянете в літературний дрібноськоп,
то зразу і побачите мене,
і зрозумієте, нарешті,
що і я,
все ж,
менше, менше, менше,
ніж поет…

До того ж дурнуватий…
Вибачайте…
Якщо, хоч щось не так…

І що нас скопище,
напівсліпих і божевільних,
на голову навіки захворілих…
У райських кущах…

Ну, а я!
Пишу, яким і став,
та Батьківщину не знайшов,
серед таких же, як і сам..

І тому, небуття моє..
Звичайно і свідомо –
не від бога![/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704605
дата надходження 04.12.2016
дата закладки 04.12.2016

mavlail

В житті, де наші Боги скуті

«А, може, й сам на небеси
Смієшся, батечку, над нами
Та, може, радишся з панами,
Як править миром!»

(Тарас Шевченко, «Якби ви знали, паничі…»)

У кожного
своя дорога,
у кожного
своя молитва.
Хоч молимось
до Бога,
та користь
не велика.
Біда і гріх
навколо,
і злочин навкруги.
І все тісніше
коло,
і зліше
вороги.

До кого ж
та молитва?
Чи, може,
спить той Бог?
Ще діє оковита
Христових перемог?
А як не спить –
то чує
лише багатіїв?
У багатіїв
ночує,
бо з ними
смачно їв?..

А, може,
помолитись,
та красти, як багатії,
у Матір Божую
влюбитись
і в Сина
Божого її?
Тоді і нас
полюбить, може,
і Син її,
хоч іудей…
Та не радій,
бо дуже схоже –
і їм тепер
не до людей.

А, може, то
не наші боги,
богами
зовсім не були?..
Богам
новітньої епохи
ми віру
ще не здобули…

І де ж вона?
В якій спокуті?
На допомогу вже не жди.
В житті,
де наші Боги скуті –
попи, блюзнірство
та святі жиди.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695785
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 04.12.2016

mavlail

Нам важко бути божими людьми

Нам важко бути божими людьми,
ця ноша надто вже велика.
Тому отарою з отого лиха
йдемо, безбожні, у пітьмі.
А той, що лихом нам за Бога,
чужий, і зичить горе нам,
згризає український храм
зубами цербера-бульдога.

Йдемо – куди? – тисячоліття
і тягнемо чужий тягар
із іудеїв – до хазар,
до іудейського поліття.
І той тягар – то наше горе,
чужого бога ремесло,
яке і в душі нам вросло,
хрестом до крові душі оре.

Невже довічне це прокляття –
оце тавро чужих турбот,
що розпинає мій народ
на те кривавеє розп’яття?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701070
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 04.12.2016

mavlail

Пророк. Глава п’ята

27
Росія – то чужа країна.
Іще німкеня Катерина
тій чужині додала меду:
жидам дозволила оренду
«слов’ян до бидла» напувати,
і в Україні відкривати
шинки жидівські замість шкіл.
«Так легше правити народом»*,
коли – сп’янілий –
преться бродом,
і пре чужий тягар тяжкий.

*Точний вислів Катерини Другої: «Пьяным народом легче править». Саме при ній була створена розгалужена мережа торгівлі «водкою».

28
Не спи Пророк,
щоб сон не снився
(хоч перед тим і помолився),
щоб з того віршів не писати:
у москалі запруть, за грати.
Не спи і ти, моя родина,
яке життя – такий і сон,
де самодержець і масон,
і кріпаків лиха година.
«Кругом неправда і неволя.
Народ замучений мовчить.
І на апостольським престолі
Чернець годований сидить.
Людською кровію шинкує
І рай у найми оддає!
Небесний царю! Суд Твій всує,
І всує царствіє Твоє»
з отими мертвими тілами
з отими мертвими ділами
і мертвими земними душами…

29
Чи не тобою був засушений
опеньок той, ота небога –
цариця хлопів довгонога,
що кров людську в молитві п’є?
Та краще б впилась
без молитви
і ти там, Боже, не сидів,
отим невіглаством налитий
сліпих невігласів жидів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704623
дата надходження 04.12.2016
дата закладки 04.12.2016

Zinthenko Olena

Просто обо мне…

Всё глубже мои ощущения , тише,
Всё явственней слышу я свет и молчание.
А звук из души всё надрывней и выше.
И грохотом кажется просто дыхание…

© Олена Зінченко 2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703628
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 02.12.2016

Zinthenko Olena

Безсмертя…

Таки прийшов… І саме так, як знала.
У нас та сама лампа на столі…
Я усмішку розгублену згадала
І зморщечки на рідному чолі.

А я не тільки все давно простила,
Хоч ти казав: «Нема чого прощати».
Я мала, але душу не закрила,
Щоб ще раз мати змогу зустрічати

Тебе – через роки і примхи долі.
Неначе вчора зранку ти пішов.
Я сильна і моїй підвладно волі
І те – щоб ти мене знайшов.

Навіщо я ці зустрічі чекаю?
Старіє оболонка – все одно
Я вміння й мудрість набуваю,
Ти – присмак свій, як дороге вино.

Якраз з тобою мала я розмову
Про музику …чудову… уві сні
Зі мною– мовчазний,а тут промову…
За тебе я намріяла - мені.

Із друзок і осколків назбираю,
З колись недбало вимовлених фраз,
Шліфую голою душею та складаю
Натхненні рими - наче все про нас.

Я нерозділену любов сама
благословила
Не притупив її безжальний час.
І з тебе я
безсмертного
створила –
Як всі закохані... робили так... до нас!

© Олена Зінченко 2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704321
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 02.12.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.12.2016

Лариса Сорокіна

Віра - 29. 04. 2016

Я не відмовлюсь від того, що думаю.
Я не відмовлюсь від того, в що вірю.
Можливо хтось би назвав нерозумною.
Та моя віра й думки мої щирі.

Можливо десь, для когось в небі є Бог.
Щоб замолити гріхи, зняти з серця біль.
Я намагалась, та я не знайшла його.
Хоча гукала його майже звідусіль.

Та коли бачу росу на траві м’якій,
Вона для мене жива і цілющая.
Коли навколо дерева в красі п’янкій –
Ціную все, що життя дає, дужче я.

І моє серце так лине до гір крутих.
В струмках річок відбивається блиск очей.
Де сонце й місяць кружляють, як два брати,
Де дивовижний танок сотень днів й ночей…

Ось там, лиш там між зірок, пізнаю я світ.
Вклоняюсь низько тому, що дала земля.
Люблю і буду любити хоч сотню літ!
І непорушною буде любов моя!

Лариса

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662884
дата надходження 29.04.2016
дата закладки 02.12.2016

Лариса Сорокіна

Ненависть - 11. 05. 2016

Ненависть - то что пылает в груди.
Ненависть рвется змеей изнутри.
Слепит и давит, сжигает огнем.
Медленно рушит и ночью, и днем.
Ненависть… Что это?
Как ей не быть?
Как эту бурю в душе своей скрыть?
Как уничтожить незримую боль,
Вырвать из сердца, умножить на ноль?
Ненависть – это бессилия мрак…
Это отсутствие силы в руках…
Это проклятье разбитой души,
Ненависть – слово в безмолвной тиши…
Мозг, воспаленный бушует и жжет.
Все на куски раздирает и рвет.
Жаль, что приходит незвано, сама,
Ненависть…. медленно сводит с ума…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665148
дата надходження 11.05.2016
дата закладки 02.12.2016

Bogovskaya

Ты больше чем любовь

Ты больше чем любовь. Ты море, океан.
Ты бриз морских ветров. Ты буря, ураган.
Сильнейший дух богов. Ты лучик сквозь туман.
Граница двух миров. Ты сладок как обман.
Ручей среди пустыни. Как белый свет во тьме.
Ты есть в моем мире. Ты вечно в моем сне.
Ты капля героина, в крови моей сейчас.
Как жаль что в нашем мире больше не существует нас.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703510
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 01.12.2016

Nestrymna

Для чого пишуться вірші

В одній країні, десь у горах,
Де народився вишній світ,
Живе Кобзар Йван Кучугура,
Старий уже, на схилі літ.
Не зрячі очі із дитинства,
Відкриті правді і добру,
До сонця зводить у молитві.
Плекає мрію потайну.
Бере до рук співучу кобзу,
І зачинає про життя,
Про Україну, що з утроби
Не знала дотику Творця.
І вмить насипало малечі
Послухати отих пісень,
Тих дум з минулих днів лелечих,
Про честь і гідність.
День-у-день
Кобзар у спадок юнакам
Із кобзою в руках старечих
Украйну-неньку дарував.
...З гори спустився чорний вечір,
Відкрилась паща сатани
Й ковтнула сонце, пісню, сни...
Здійнявся вітер, гори стогнуть,
Замовкла кобза у руках.
Сліпий кобзар піднявсь на ноги,
І серце тенькнуло у грудях.
А чорний дух оскаженілий,
Роз'ятрений від доброти,
Від правди у піснях поспілих,
Поцілив блискавкою в груди.
Упав навколішки Іван,
Що звався просто — Кучугура.
Зніміла кобза від тих ран,
І пісня крилоньки згорнула.
Замотана земля у морок,
Сховались люди по хатах.
Було ще темно днів із сорок.
Кінець пісням. Кромешний жах...
Сліпий Кобзар знімів на пісню
Від сатанинської стріли.
І голос пращурів надтріснув.
Та слово не боїться сатани —
На сорок перший день у горах
Між мороку, громів та зла
Із вуст Івана Кучугури
Злетіли вірші. Ці слова
Зачали поетичні струни,
Бо пісня все іще мовчить.
Розбито сатанинські труни.
І сонце, сходячи, горить.
Розвиднилось, зродився ранок.
Розквітло сонце. Був початок...
...Для чого пишуться вірші?
Аби душа була безмертна,
Щоб воскресали ті пісні,
Які нечистим було вбито.
Для того пишуться вірші,
Аби народу нагадати
Про найсвятіше на землі —
Любов до люду і до матері,
Любов до днів, що вже минули,
До України, правди й честі,
Щоб жили вічно Кучугури,
А кобзи їх не знали смерті.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703849
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 30.11.2016

Лариса Сорокіна

Хтось постукав у двері - 17. 05. 2016

Хтось постукав у двері?
Ні, то дощ пішов.
На секунду здалося,
Що ти прийшов…
Затремтіла душа
І знесилилась.
Написала вірша
І зневірилась.
Важко бути самій.
Я не можу так.
Важко бути з тобою…
Пишу листа.
В ньому слово за словом
Біжать рядки.
Потім тихо поволі
Горять листки.
Полонив мене біль
І спалив мене.
Серце кров’ю сочиться –
Любов кляне.
Невимовна скорбота,
Що все пройшло.
Світ неначе сховався
За чорне скло.
Я не хочу втрачати,
Хапаюся.
За єдину надію
Тримаюся.
Прислухаюсь у темряві –
Може ти
Все ж повернешся,
Схочеш назад прийти.
Хтось постукав у двері…
Ні, то дощ пішов.
Раптом світло ввімкнулось –
То ти прийшов…

Лариса

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666650
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 30.11.2016

Лариса Сорокіна

Не вовремя – 30. 11. 2016

Лучше встречать «ЧЕЛОВЕКА», когда ты уже состоялся.
Когда ты добился успеха, и уже всем надышался.
Когда ты стремишься вверх, подсознательно старое губишь.
И с новой жизнью к тебе приходят новые люди.
Те люди не лучше ничем. Просто «они же другие».
Но для кого-то уже и они – ненужные и былые.
Пройдет пара лет, новички окажутся в старом и прошлом.
Таких будет много, и мы поймем, что без них стало проще.
Пока мы ищем себя, хватаясь за «чудо-новинки» -
Топчем, плюем, не скорбя за родные ручьями слезинки.
Но все же, придёт этот день, когда для кого-то другого
И мы превратимся лишь в тень, в ненужного и былого.
И черт побери, как всегда, другим будет самый любимый.
И только тогда, лишь тогда поймем с кем мы были счастли́вы.
Тогда лишь прошьет эта боль, которую не понимали.
Тогда лишь поймем наконец - ЧТО ради чего потеряли.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703830
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 30.11.2016

Вячеслав Рындин

Конец фильма

Вот – кинолента заводская,
Синематограф с костылём,
Проекционная прямая
И дядя под большим плащом…
Где человечки побежали,
Там расчехлён кинетоскоп…
…и – целлулоид набирает
Сцен патронажных типа: СТОП!

Бежали, бегали, скакали,
Дремали, тюльку волокли,
Кричали, пели, глотку драли
И все – в итоге: Молодцы!!!

Вот – заключительная сцена,
Кинематограф бобылём
Напряг свои едины вены,
Нетяглый скрип снимает днём…
А вечером – другие темы…
Футбол… «Динамо»… Перемены…
«Шахтёр» (Донецк) – защитник Рац
Нам гол забил –
Коне… фильма(ц)?!

30. 11. 16

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703867
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 30.11.2016

Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Тридцять…

Тридцять літ - це багато чи мало?
Врода, молодість та розквіт сил.
За цей час можна встигнуть чимало,
Можна й спати та байдики бить.

Хтось успішно підкорює небо
В ці роки, вершин спорту сяга,
А комусь є в науку потреба
Торувати стежки.Дорога

Кулінарії іншому справа,
Хтось майструє із дерева так,
Що про нього "гримить" добра слава,
Ну, а хтось вишивати мастак.

Але є і такі, що у тридцять
Не зробили нічого й ніяк,
Готовеньким би їм поживиться,
У батьків ще "на шиї сидять".

Дуже хочеться їм погуляти,
Модний одяг носити й взуття.
То ж тримайтесь таких якнайдалі,
З них ніколи не буде пуття.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703819
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 30.11.2016

CONSTANTINOPOLIS

* Борьба миров *

Борьба миров,
Низов, верхов, идеологий…
Всё здесь застряло бременем
В паскудной почве дней;
Безжизненных религий,
Больных идеологий;
Мы впитывали мозгом всё сильней.

Святое всё забыто, и затёрто
Бездушною шпаклёвкой
Предрассудков.
Душа распластана и распростёрта,
Над бездной грешного поступка.
И нет, казалось, мысли светлой,
И добрых дел,
И благородства,
Что вселяет Веру,
И справедливому не следуем примеру
В миру вещественных, кармических,
Духовных сфер и тел.

Душа томится
В клетке вольной птицей,
А псы голодные
Свою открыли пасть.
Подонки и убийцы
Свои открыли лица,
Клеймя чело людей,
- «Мы ваша власть!».
Но, Боже мой,
Ничто им не простится,
И громче всех они кричат: «Спаси!!!»,
Усердно молятся все
Под Твоей Десницей:
- «О, мимо эту чашу пронеси!!!».

Тревога слышится,
Но, огненною львицей
Врывается войною сатана
И делит мир ужасной колесницей.
Под сапогом его моя страна.

И плакать хочется,
За души помолиться,
Тех, кто не дрогнул,
В час последний свой.
Пришли отдать им честь,
Пришли, чтобы проститься,
И мстить за них
Смертельный приняв бой.

2.06.2016 00:12

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669821
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 30.11.2016

CONSTANTINOPOLIS

* Стіна плачу. Щоби пам’ятали. ( ЖОВТЕНЬ. ЗАГИБЛІ ГЕРОЇ) *

http://censor.net.ua/resonance/415011/jovten_zagibl_gero

Я тільки хочу щоби пам’ятали
Усіх загиблих у цій неправедній війні,
Щоби в обличчя їх всіх впізнавали,
Їх імена читали б на стіні…
Стіна нестриманого вікового плачу,
По всіх українських містах і на селі …
Я їх в обличчя впізнаю і бачу
Їх душі - білосніжні журавлі,
Над рідною країною кружляють
І надихають нас боротися і жити,
І всім Небесним Військом нам бажають,
Перемогти, і не на крок не відступити.

Нескорені, геройськи захищали,
Дарований нам прадідами Край.
Всі, як один, проти катів повстали,
Від нелюдей наш захистили рай.

І як любили, вірили і жили,
Живущий тут не смій, кажу, забуть!!!
Вони й твою домівку боронили…
Вклонись доземно і в останній путь,
Синів України, славетних побратимів,
Що полягли в «Промзоні» чи в «Пісках»,
Проводимо і гірких сліз не стримав,
Їх імена прославим у віках.

Читай, вдивляйся і не забувай
Рідних до болі і простих імен;
Сашко, Петро, Віталій, Миколай,
Роман, Сергій, Валера і Семен…

А доки там зневірилися люди,
Я міцно свій стискаю кулемет,
Кажу я впевнено і мир і спокій буде,
Коли розіб’ємо всіх ворогів ущент!!!

А імена полеглих, славних побратимів
У віршах і в піснях будем прославляти.
Перед стіною плачу сліз не стримав
Клянусь помститись і не забувати!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703872
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 30.11.2016

Надія Башинська

ЯКІ Ж МИ УСІ НА ЩАСТЯ БАГАТІ!

Кажуть, що щастя треба шукати?
Ми щастям багаті. Ми щастям багаті!
Дружна родина, і кожна хата
щастям багата!

Кажуть, що щастя треба чекати?
Воно саме приходить до хати!
Де на радість багаті,
на радість багаті!

Кажуть, що щастям можна ділитись?
Якщо не станеш за ним журитись!
Коли інші з тобою можуть радіти -
множиться щастя, немов в саду квіти!

Кажуть, що щастя треба шукати?
Ми щастям багаті! Ми щастям багаті!
І сонце, і небо, і річка, і гай...
Усе що дав Бог, це й справді є рай!

Це щастя для тебе, для мене, для всіх...
Дозволено кожному мати!
Які ж ми усі на щастя багаті,
на щастя багаті!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697267
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 30.11.2016

Семён Кацыв

Одна из истин… (1)

Как не познать секретов всех чудес,
И не услышать настоящий голос Бога -
Так не узнать кто ангел, а кто бес...
И к Храму ли ведёт тебя дорога.

© Семён Кацыв. 12.11.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700078
дата надходження 12.11.2016
дата закладки 29.11.2016

Семён Кацыв

Какое творчество к чертям ?!!!!!

Какое творчество к чертям ?
Какая к чёрту муза ?
Когда встаёшь ты по утрам,
А «встать» - уже обуза !
Потом умыться, кофе пить...
Решить – идти ли на работу ?...
Туда же срочно позвонить –
Мол болен я немного...
Потом , взбодрившись , сесть за комп
Ответить на посланья...
И сохранить здоровье чтоб
Закрыть комп – ДО СВИДАНЬЯ !!!
Привесть все мысли в ровный строй...
Пытался... их я как-то !
Как видно дружною гурьбой
Ушли найду их завтра....
Короче – просто выходной !
Не по расписанью...
И тут сказал я – Бог со мной !
И приступил к писанью.
Явилась первая строка...
Затем строка про «музу»...
И тут вспомнилось - ведь Я
Точно как Кутузов !!!
Но только тот был ГЕНЕРАЛ
Хоть и одноглазый
Он Россию защищал
Я же мир весь сразу !!!
Я своим «одним глазком»
(я же оператор)
Сам рядовой и сам главком
Я же «гладиатор» !
И воюю сам с собой
Порою – побеждаю...
И не хочу судьбы другой !
И Вам того желаю !!!

©Семён Кацыв. 29.11.2016.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703674
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 29.11.2016

Олександр Мачула

Духовна смерть

Як серце палко вільним птахом не тріпоче
та із грудей увись полинути не хоче;
як знепритомніла душа твоя в спокої
і схолодніла вже й до прикрості чужої;

якщо тобі уже байдужий стан дівочий
і ліньки пасмами мутні вкривають очі;
коли весняний ліс з ранковою росою
уже не манить неповторною красою;

як за реальність ти сприймаєш маячню,
а рештки гордості вже стерплять і брехню –
хоча ще дихаєш і ходиш дотепер,
те означатиме, що ти уже помер…

19.11.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701436
дата надходження 19.11.2016
дата закладки 29.11.2016

ChorusVenti

cascade

нет глубины живее
чем вода
гейзерами
прокладывая дорогу
в неисчерпаемость
рождений
где каждое одиночество
ощущает свою
нужность
вспыхивая угасанием
огня
в набухающих
чреслах
земли
под соленым
куполом
неба
какого еще убежища
искать
кроме той
как природа
рождающей?
сквозь века
и столетья
пышут ее гейзеры –
источники
вдохновения

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703575
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 29.11.2016

Надія Башинська

НЕ ПЛАКАЛИ… І НЕ ПРОСИЛИ…

Сиділи тихо ми й дивилися на маму.
Хотілось їсти як... Та не просили. Знали...
Що лютий голод ходить, не злякати б,
Щоб часом не зайшов до нашої він хати.

Раділи ми... Сім квасолинок мали!
Дві з них сусідам дарували, а п'ять -
залишилось. Аж п'ять разів варили.
Такий смачний той супчик з квасолини!

А ще татусь приніс дві рибки і...
Хлібчика багато... Аж пів скибки!
Ми навіть двох сусідів пригостили.
До нас прийти в них не було вже сили.

А коли ми ходити перестали, рядочком
(сімох) поклала всіх нас мама.
Вуста водою всім нам обтирала...
Ой, де ж ту силоньку матуся наша брала?

Ми їли жолуді, і корінці всі їли...
Не плакали... і не просили...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703066
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 26.11.2016

Анфиса Нечаева

Про Еву

Даша, Даша,я понимаю,
Как у тебя душа болит.
Ты смотришь на неё,ты знаешь-
Доченька твоя инвалид.
Сколько ночей бессонных
Ты вся в слезах провела
И сколько дней тяжёлых
В надежде ты прожила.
Тысяча мыслей в голове
У тебя перевернулось-
Почему с дочкой твоей
Такая беда случилась?
Ты смех её жадно ловишь
И блеск её невинных глаз,
И в душе ты Бога молишь,
Чтобы не оставлял он вас.

2016 год г. Бровары

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703049
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 26.11.2016

Сафіна

Загоняя себя в рабство…

Загоняя себя в рабство,
Проживаем наше время.
Лень, бездушие - лекарство.
Глупость бездарей - их бремя.
Моля о счастье, каждый вечер,
Теряем силу своей воли,
Освобождая свои плечи,
Тяжелый груз ложим на долю.
Держа на кнопках пульта пальцы,
Управляемы извне
Потоком ТВ-информации,
Неподвижно лежим на дне.
Лишь страх царит и умножает
Сомненья, сон и пустоту.
И человека приближает
К растению, на чистоту.

И лишь немногим виден путь,
С которого нельзя свернуть.
Их сердце смелостью полно,
Им никогда не лечь на дно.
Мечта - по жизни их маяк,
Без этого, увы, никак.
В море бескрайних возможностей,
Решают задачи, не сложности.
Применяя формулу смелости,
Невозможно ведь и без верности.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689933
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 26.11.2016

Сафіна

Я ненавижу этот мир…

Я ненавижу этот мир,
Где похороны - это пир,
Где убивают за любовь,
Где проливают за нефть кровь.

Я ненавижу пустоту
Людских сердец и наготу
Распутных женщин и мужчин,
Продажный служащего чин.

Я ненавижу ложь и лесть,
Завидуя, где строят месть,
И деньги заменяют ум,
Где за "понты" не жалко сумм.

Где время тратится без толку,
Где девушка - всего лишь "телка"
И алкоголем пахнет воскресенье...
Не будет к этому терпенья
Где деградантом быть престижно,
Дешевыми романами забитый книжный,
А головы людей рекламой,
Где женщины не будут мамой.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703058
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 26.11.2016

Валентина Ланевич

Спаси и помилуй

Снова прикасаюсь к тебе сердцем,
всем своим внутренним миром,
притяжением стремлений.
Как с ними жить? Бороться
или даже не пробовать?
Так, как желание, порождённое им,
настолько сильно, что расширяет
собственное сознание,
предавая ему высшую
эмоциональную чувствительность,
подхватывающую, как на гребень
большой волны
во время морского прилива,
порождая жжение в груди,
переходящее в нежное тепло,
будоража, переполняет всё тело.
И тело раскрывается ему навстречу,
как бутон весенних цветов,
соединяя две души, сжимая всё пространство
и возникает бесспорное желание
быть рядом с любимым человеком.
Ощутить его прикосновение ласковой руки,
болеть вместе с ним его мыслями,
радоваться вместе с ним
и поддерживать его в трудные минуты жизни.
Пожалуй, ничего нового,
старая прописная истина
о простом человеческом счастье,
основанном на уважении
и взаимном понимании,
составляющей единый знаменатель
бьющихся двух сердец и, сознавая это,
становится больно от смутного
предчувствия разлуки
и в душу заползает панический страх,
который становится комком в горле,
и я, падая на колени, склоняю голову,
а губы забвенно твердят:
- Господи, прости! Нет больше сил моих
казаться сильной!
Прости, все мои прогрешения!
Спаси и помилуй, сохрани любовь!
Я жить без него не могу! Не могу...

08.04.14

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491243
дата надходження 08.04.2014
дата закладки 24.11.2016

Валентина Ланевич

Ми на своїй землі

Жовтіє лист, горить, так сонячно-яскраво,
А паморозь сріблиться на траві пожухлій.
Сумирний клен вслухається в грізне черево,
Сахається сваволі до мольби оглухлій.

Війна зібрала посаг за роки чималий:
Руїни, стогін, кров, каліцтво, ницість і смерть.
Ворожий поступ підлістю наскрізь просяклий
Злістю наповнили терпіння чашу ущерть.

Ми на своїй землі, ми вільні й дух свободи
Тече по наших венах, тужіє в дужий сплав.
Не дочекаються всі захланні заброди,
Щоб на коліна перед ними народ наш став.

28.10.16

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697208
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 24.11.2016

Валентина Ланевич

Я - людина чи Всесвіту пил?

Запитую, хто я? І? Отож,
Я - людина чи Всесвіту пил?
Не згасити в душі всіх пожеж,
Хоч не в змозі розправити крил.

Трусить ніч канонади луна,
Миготить сатанинським вогнем.
Стогне кров, де раює війна,
Неміч тіла підперта плечем.

І стоять Геркулеси земні,
Одні одним підтримують дух.
Тисне серце, вуста в німоті,
Рокіт бою в світанні лиш вщух.

24.11.16

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702654
дата надходження 24.11.2016
дата закладки 24.11.2016

Вячеслав Рындин

Война языков

[b]…ввергает СВЕТЛОЕ в темницу,
Насильно гложет скорбь-печаль,
Сакрально-тёмная девица
При всех насилует фискал…
•
…лицом – к лицу шрапнель – к шрапнели
Картечь – граната пулемёт
Плюёт – плюёт в живые цели
Прекрасной жизни антипод…
•
…всю власть в стране вершит народ
Так – без сомнений – дышит «Лорд»
С ретиво царским вдохновением
Как глупый пёс – из-за ворот…[/b]

23. 11. 16

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702322
дата надходження 23.11.2016
дата закладки 23.11.2016

Мері Лебединчик

Идеальная жизнь

Вы знаете...
Хочу уютный дом,
Где будут мама с папой
Живы и здоровы,
В котором кошка
Лишь мельком,
Крадется воровать ту мишку с норки,
Где мой бульдог,
А может быть ретривер,
Меня так нежно, крепко облизнет,
Что жить так хочется,
Лишь в это чудном доме,
Где мама с папой,
Там где мы дружили,
А может там была у нас любовь.
Такая детская,
И вовсе без обиды,
Где мы не знали сор и воровства,
Украденных, тех чувств,
Что нам твердили,
Что взрослая любовь то лишь обман.
Хочу я домик тихий,
Когда ко мне придет
Мой верный пес,
Когда я наконец-то всем открою двери,
В которых мама, папа, милый и любимый,
Который будит,
Тихо и не спеша.
С которым жизнь, то словно
Птицы крылья.
О как хочу я в дом...
Но дом, то лишь мечта.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701986
дата надходження 21.11.2016
дата закладки 21.11.2016

Крилата (Любов Пікас)

Де ваша гідність?

Де ваша гідність, депутати, можновладці?
Е-декларації читала. Там – нема..
Її плекати взагалі то мали в гадці?
Від зміни влади (в курсі?) третя йде зима…

Де ваша гідність? Вона в шлунках чи у банках?
І доки гинутимуть воїни в АТО?
Ви перевищили терпцю народу планку.
Яка в вас тактика відносно ОРДЛО?

Де ваша гідність? Вам не сняться ті герої,
Котрі омили кров’ю схід наш і Майдан?
Біль України тільки Істина загоїть.
Лиш воля й доля – ліки, помічні до ран.

ОРДЛО - окремі райони Донецької та луганської областей.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702004
дата надходження 21.11.2016
дата закладки 21.11.2016

lionet

То хто я тут, на цій землі розп'ятій

* * *
То хто я тут, на цій землі розп'ятій,
На перехресті чотирьох світів
Руками необачних козаків,
Під'юджуваних тими, що прокляті..?
Формально, я нащадок тої шляхти,
Що панувала тут шматок віків,
Відтак перетворилась в злидарів,
Покинутих przez Rzech- напризволяще,
Як матері кидають байстрюків,
Зачатих від безсовісних панів,
Що потім називають їх – гулящі…
Подібно, я вже "жертва" підходяща
Для політичних лжезахисників,
Під'юджуваних тими, що пропащі…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702014
дата надходження 21.11.2016
дата закладки 21.11.2016

Віктор Гала

ДУША

Погасне свічка, зникне біль,
Душа покине грішне тіло.
Як волохата хатня міль
Полине у світи невміло.

Кружляти буде угорі,
Шукати затишку в безодні,
ЇЇ знайдуть поводирі
І проведуть в Врата Господні.

Це буде потім.А тепер:
Вона ще хоче в світі жити,
Вона ще хоче так любити,
Щоб з зазрощів і Бог умер.

Грайлива, ніжна, молода.
Душа ніколи не старіє,
Від почуттів палких хмеліє,
Кипить й нуртує, як вода.

Ще подолаєш бурелом,
Відкриєш щастя таємницю,
Присядеш з нею за столом,
Розкаже казку - небелицю.

За неї Богу помолись,
Щоб довго ще не покидала,
Життя щоб щастям наповняла,
До самої землі вклонись.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610750
дата надходження 02.10.2015
дата закладки 21.11.2016

Віктор Гала

Пам'ять

Свічки горять,блукають тіні,
В бокалах піниться вино,
Рве душу скрипка Паганіні.
Все як у давньому кіно.

Твій силует, веселі очі
І дотик ніжної руки,
І стан грайливий і дівочий
Запам'ятав я назавжди.

Слова п'янкі і загадкові,
З вином розмішані вуста.
Пішли ті дні для нас казкові,
Мов нареченої фата.

Було те вчора, а сьогодні:
Після весни прийшла зима
І дні похмурі і холодні.
Тебе чекаю... . Та дарма.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701850
дата надходження 21.11.2016
дата закладки 21.11.2016

Лєна Дадукевич

Як пишуться вірші.

Та ні, це просто звичний вірш.
Без натяків і всяких звинувачень.
Це просто лиш хороший, звичний вірш
Мені у черзі десь колись якійсь
корявою рукою у блокнот вписався
Й словами там простими, щирими зостався.
Додумувать нічого не потрібно в нім
Чи із життя мого то взя’то,
Чи по причині іншій ще якій,
Й шукати неіснуючих причин завзято.
Це не потрібне, зайве все, повір.
Йдіть з Богом всі собі і не шуршіть намарно.
Не опускайтесь самі вниз
І не тягніть мене з собою заодно
Так примітивно і банально.
Усе, що має з нами статись у житті,
Без всяких наших на то світобачень,
Життя усе за нас додумає само,
І світ нам не пробачить …
Як написався він? Бог зна.
Хто його зна як пишуться ті вірші?
Не знаю я рецепту для всього.
Мені сказати важко … тай нащо?
Буває, щось набрякне так в душі,
Оголене, терпке і сильне,
Й задихає, й заб»ється у грудях.
І через край нахлинуть й запульсують
Тонкії ритми відчуттів.
Й полинуть із глибин
У божий світ слова
Струмком гарячих спогадів одвічних…
От так, як зараз от в цю мить …
Й заплакала душа моя
І стала ледь жива
Й одна
На цілім білім світі …

18.05.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684567
дата надходження 19.08.2016
дата закладки 21.11.2016

Лєна Дадукевич

Якби ми так кохать могли …

Якби … якби ми так кохать могли,
Щоб у безпам’ятстві минали дні і ночі,
Щоб зорі нам дивилися услід
І розпускались під ногами квіти,
І лиш один у одного в очах,
Й довіра поверх неба … якби …

Якби у душах наших зацвіла
Одна на двох кохання квітка,
Та квітка, що зоветься просто - щастя
І радостей земних простих жадання.
Та квітка, що розпускається вночі
В зітханні й ніжних щирих ласках.
Її пелюстки – втіхи цвіт,
Листочки - подих світанковий гаю.
Але якби ж …

Якби ж могли б ми так кохать …
Не треба би було для нас удвох
Якогось писаного в книжках раю,
До нас на сповідь йшли,
Писали б з нас і тханки, і ікони,
Молилися б до нас й про нас,
І в нас просили б свої долі, якби ж …

Якби ж ми так могли кохать …
Ціни б не було тому раю
І можна було б залишитись назавжди
В любові справжній тій
Й вмирать від неї кожну мить,
Й жадать її аж до нестями
В тім затишнім, простім, земнім раю ...
Та лиш якби ж …

Якби ж ми тільки так могли кохать …
Сп»яніти й збожеволіти
Від теї квітки я хотіла би навік,
Як від магнолії вночі
Напитись запаху міцного яду,
І не прокинутися більше на Землі
Уже ніколи і ні з ким,
Лишитись там навік у твоїм гаю.
Якби … якби ми так кохать могли …

5.06.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687698
дата надходження 05.09.2016
дата закладки 21.11.2016

Лєна Дадукевич

Ес-ка – замало, есемес – забагато…

Ес-ка – це мало,
Есемес – забагато …
В цьому сторіччі не пишуть листів.
І, як останній з усіх Могиканів,
Я написала цей лист … лиш тобі.

З духом зібравшись,
Заплющивши очі,
З жахом тримаючи в грудях слова,
Ес-ки – замало, думок – забагато …
Встали між нами ці мої слова …

Було – не було …
Нічого не сталось,
Просто традицій зламались мости.
У вік ненормальних, у вік дурнуватий
Більше не пишуть коханим листи.

16.11.2016.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701829
дата надходження 21.11.2016
дата закладки 21.11.2016

Леся Утриско

Ось так щодень та старість виглядає.

Ще вчора тут співали солов'ї
І ластівки гніздечка в стрісі звили,
Лелеки стрекотали на стерні,
Там сміх і час,- життя своє прожили.

Буденний світ, святА,- в них молитви
Матусині та батька настанови,
Де сіють нині зерна кропивИ,
Мов молодиця, хата жде обнови.

Там спогади лишили гіркий біль,
Матуся сива вперлась до одвірка,
Чекання в її душу сипле сіль,
Вслухаючись, чи рипне стара хвіртка.

Чи чорнобривці знову зацвітуть,
Чи ластівка гніздечко знову звиє,
Чи діти з внуками ось- ось прийдуть,
Святковий стіл матуся знов накриє.

Гуде лиш вітер в комині пусте,
Життя буденність жадно пожирає...
Ось так щодень матуся діти жде,
Ось так щодень та старість виглядає.

Сумна та вбога, зморена буттям,
Забута, тиха та така предвічна,
Прикрита виміром- людським життям,
А в нім молитва, що жива та вічна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701731
дата надходження 20.11.2016
дата закладки 21.11.2016

Марфа муф

Ми живемо із думкою, що вічне все

Ми живемо із думкою, що вічне все.
Це дерево, і люди, що довкола.
Та ми не вічні…Знаєш ти і це.
Але чомусь цього ти не цінуєш.
Що є життя?
Це ігри в телефоні? А може, телевізор щодоби?
Чи для тебе найбільше щастя в домі,
Зачиненому на усі замки?
Як ні, то де життя поділось?
Що заважає щастю прорости?
Забудь про все, і повернись в дитинство,
Де радістю були квіти і стежки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658923
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 20.11.2016

Марфа муф

Прийде наш час

Прийде наш час – і ми здобудем щастя!
Заживемо у мирі та добрі.
І не погасне більше те багаття,
В якому прокидаються думки.

Заберемо з собою в світлі мрії
Лиш тих, з ким хочем мандрувать.
Забудемо навіки ми про злидні,
І в нас не буде часу сумувать.

Зігріті від кохання та турботи,
Обмежені від злого та страждань,
Поринемо навіки ми у спокій.
Де буде дружба завжди панувать!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679177
дата надходження 20.07.2016
дата закладки 20.11.2016

Марфа муф

Мій Боже, дякую тобі

Мій Боже, дякую тобі!
За чисте небо, сонце наді мною!
За ці поля, усі зірки,
Які мені освячують дорогу!

За посмішки звичайних перехожих,
Що ти створив людей таких не схожих!
За вміння відчувати, чути, бачить,
За все, що дав- не зможу я віддячить.

Я вдячна Боже, що я із сім'єю,
Вони моя опора, щит і меч.
Ти знаєш, це найбільша насолода:
Спостерігати, коли щастя є!

Коли батьки всміхаються, жартують,
Коли з очей слізьми вся радість йде!
Як діти сонце, райдугу малюють,
Тоді я знаю точно: світ живе!

Мій Боже, дякую тобі,
Що виплекав таку красу довкола.
Це радість жити на Землі!
Тобі я вдячна, Боже!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701776
дата надходження 20.11.2016
дата закладки 20.11.2016

Зайва пелюстка

Зношують життєзамінник

[i]Безжурні вітрила минають німі береги.
На часі, на разі, на щоглі - невтомні базіки.
Ховають тумани під серцем скелясті борги.
Лишь мить - і безжурні до віку, до тріски, каліки.

Розгойдані мрії не носять щомиті в обмінник.
Між нами , між днями, між іншим - крига та сіль.
Бронюють, латають і зношують життєзамінник.
А мрії розгойдані щемно спроваджує хміль. [/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701188
дата надходження 18.11.2016
дата закладки 20.11.2016

Вячеслав Рындин

Душа…

[b]Душа – Велика… Плоть – слаба…
Вертеться хочет между ними
Любовь прямыми и косыми
Топ-биссектрисами угла…
•
Как снизошёл небесный веер
В тот час движенье произвёл
И на ходу упорство встретил
От дуновения времён…
•
Ну… Здравствуй лунная ферзя!
В хоромах царь тебя заждался!
Как ты пришла к нему вчера
Так он вчера и растерялся… [/b]

17. 11. 16

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701103
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 18.11.2016

Вячеслав Рындин

Распутье

[i][b]Без помех…
Без преткновений
Тает снег – в бору лесном
Плюс без всяких снисхождений
Крошит мёрзлость – колуном
Грязь пинками погоняет…
Хвойный остров оживает
В дни ненастной суеты
До морозов…
До зимы[/b]…[/i]

16. 11. 16

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701240
дата надходження 18.11.2016
дата закладки 18.11.2016

majra

Яку то дивну силу має СЛОВО

Яку то дивну силу має СЛОВО......
Так любо й мило стало на душі!!!!
Сьогодні сонце сяє так святково,
І я , дівча, ловлю в траві вірші!..

Вони, немов метелики літають,
Барвисті і яскраві, як квітки!
А потім тихо на папір сідають,
Складаються у рими і рядки!

Яку то дивну силу має СЛОВО!
Ним можна все на світі передать!
Надворі - ЛІТО! на душі - ЧУДОВО!
На землю сходить Божа благодать!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679114
дата надходження 20.07.2016
дата закладки 18.11.2016

majra

Заграла скрипка

Заграла скрипка на осінніх струнах,
Так жалібно, аж серце розтина...
Хоч сонячно кругом!.. але так сумно,
В опалім листі губиться луна...

Грай музико! сьогодні, як востаннє!..
Кружля несамовитий листопад...
Летить у вирій зболене кохання,
Щоб вже не повертатися назад...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693646
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 18.11.2016

majra

Дарунок Бога!

Зима на білу стежечку ступила,
Розкинула над світом свій покров...
... Чому так пізно я тебе зустріла,
Моя остання в цім житті любов!

Ти глянула в засніжене віконце,
І, згоди не питаючи, ввійшла!..
В моєму серці засвітилось сонце!
Й розтанули крижинки від тепла.

А я ловлю оті хвилини раю,
У довгі ночі і в короткі дні!
Моя любове! Я тебе приймаю!
Дарунок Бога, посланий мені!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701283
дата надходження 18.11.2016
дата закладки 18.11.2016

Сокол Катя

чекання

О, чекання, яка біда!
Почуття ці болючі й стражденні, –
Я чекаю коли закипить вода,
Щоб укинути в неї пельмені.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666359
дата надходження 16.05.2016
дата закладки 17.11.2016

Сокол Катя

А я так, як і ти…

А я так, як і ти - любові не місце в розмові.
"Ще лишились якісь почуття?" - я на це питання змовчу.
Але губи твої... Такі рідні. Пухкі. Пурпурові.
Ти цілуєш мене, ніби думку мою почув...

Грішні, грішні дівчата! Це дісталося їм ще від Єви,
Разом з плоттю її всім дівчатам передано гріх.
Ну а хлопці - мисливці, як дикі в сафарі леви,
І не проти від грішниць узяти море утіх...

І я теж трішки Єва. Ти мене вполював у цей вечір.
І я теж як ти п'яна. Хай горить усе синім вогнем!
Є у світі такі незбагненні для людей речі,
Ми з тобою їх також мабуть не збагнем.

Не збагнемо, що можна було різко усе поміняти -
Я б без тебе пішла. Або ти перший до мене пішов.
Мабуть винні в усьому ці магічно-містичні дати,
13 - число, коли закопали мою любов.

І пройшла вже доба. І від тебе немає ні сліду,
При тобі не заплакала, значить зараз заплакати час...
Моє серце знову втрачає свою звичну орбіту,
Моє серце знову хворіє на дикий любовний сказ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701115
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 17.11.2016

Ліна Ланська

НІЧНЕ

Лебеділа часом сумно й строго,
Поглинала день помалу, ніч.
Десь отам неподалік, за рогом
Ріже нетрі срібночолий клич.

Рветься тихо відчайдушно-кволе,
Ніби пофарбована габа
В темно-синє, - зазоріле поле,
Золотом увінчана журба.

Мить майнула, - голосінням розпач.
Щось у душу впало, чи з душі
Розлетілись із коханням врозтіч
Долі стоголосі лемеші.

Врізались у пласт нічного суму.
Вкрала сяйво лез густа іржа, -
Струм гукає, злиться... щодо струму, -
Він давно їй кинув відкоша.

Синьоокий неспокійний красень,
Золотавий чуб, веснянок рій
Розсипає, наче листя ясен,
Сіється злостиво, як пирій.

У грози у наймах не навчився
Брати тільки крихту на розпал.
Скільки б день із ніччю не сварився,
Геліос і Нікта правлять бал .

06.11.16.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701099
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 17.11.2016

Ageychenko Yurii

Цените друзей.

Как хорошо, что есть друзья,
котором можно позвонить!
Как хорошо, что есть и та,
с которой можно всё забыть!

И в суете забытых дней,
и только в памяти одной!
Как жаль мне тех друзей,
которых нет уже сомной!

Хочу сказать и вы поймёте,
благодаря кому живёте!
На протяжении жизни всей,
цените всех своих друзей!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701009
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 17.11.2016

Променистий менестрель

Любов і осінь

Життя тече у осінь, що хизується
І заглядає в серце з під тишка:
"Хай поспішає, мною налюбується –
Здаля не дуже,... краще із близька..."

Така красуня, зусібіч природна вся:
І губки, й очі, й стан такий стрункий –
Аж пише жар, нічого в ній холодного...
"Торкнись, бо вже не вийдеш з ностальгій..."

Життя тече у осінь швидкоплинності,
Яка сміється: "Що? Не встиг схопить?"
Розвіється туман в вітрах невинності...
Вже й холодок, що втрачена та мить...

Так. Все минеться. Віск стече на свічечці.
На аркуші ж замріяні слова...
Я встиг. То моя мрія на подушечці –
Любов і осінь, що завжди права...

23.10.2016р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696192
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 17.11.2016

Променистий менестрель

Пісня Бога в серці

Встигну проспівать - магію життя –
Цеї пісні Бога в серці?
Десь із глибини зіроньки мигтять
В душу переливом терцій...

О, яке тепло чую з Твоїх рук –
Ти спасення душ людських.
В непрості часи, в гамірнім миру
Щастя зрозуміть й муки....

Пісня солов'я – ніжності стежа,
Грубий світ навкруг? Віриш –
Що настане час і Любов звершать
До музик Небес Ліри!

Встигну проспівать – магію життя –
Цеї пісні Бога в серці?
Бо нема мені, Земле, вороття –
Збільшити б Добра в деці...

17.11.2016р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701125
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 17.11.2016

Георгій Грищенко

Ну, що друзі?

Ну, що робитимемо, друзі,
Щоби не жити в темній смузі
Війни, бідноти і поневірянь,
Щоби кінчився натовп всіх страждань?

Невже терпіння в нас безмежне,
Життя ж у нас не обережне,
Загасить світло всяких сподівань
І викине в болото виживань.

Берімо ж долю в свої руки
І в день безмежної розпуки
Народний буде діяти закон –
Всіх крадіїв до кримінальних зон.

Бо це є всенародний спротив,
Всі крадії на їхній подив
Боялися щоб українських мас,
Бо ми єдиний справедливий клас.
19.10.16.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695541
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 16.11.2016

Георгій Грищенко

У камері - кімнаті

Сидить у камері - кімнаті,
А білий світ для нього це вікно,
Хвороби полонили кляті
І затягли його в своє багно.

Він воював колись в Афгані,
В Чорнобилі він дуже постраждав,
Дітей своїх і при бажанні
Ніколи у житті він вже не мав.

Це радіація забрала
Всю чоловічу силоньку його,
Так самотою наказала
Вона як супротивника свого.

Живе старий без допомоги
Чи ближньої чи дальньої рідні,
Його не носять уже ноги,
Та є сусід, це друг його в ці дні.

Аби не друг не міг би жити
На досить добру пенсію свою,
Не може ж вийти й щось купити,
Та виручає друг немов в бою.

Тож він у камері – кімнаті
Сидить і світ для нього це вікно,
Хвороби полонили кляті
І затягли його в своє багно.
05.11.16.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698862
дата надходження 06.11.2016
дата закладки 16.11.2016

Георгій Грищенко

Труднощі життя

Знати наперед не можна
Труднощі свого життя,
Це людина знає кожна,
Але мріє мов дитя.

Я освічена людина.
Труднощі здолаю всі,
Щоб жила моя родина
З посмішкою на лиці.

Та життя то усміхнеться,
То чомусь весь час бурчить,
А навколишнім здається,
Ти не вмієш добре жить.

Бо ти чесний й працьовитий
І дурить людей не звик,
Ти заробленим лиш ситий,
Хоча й твій лунає крик.

Ти виходиш на майдани,
Влада каже ти з орди,
Нині ти такий поганий,
Хочеш вирватись з біди.

Щоби жити так заможно
Як поляки вже живуть,
Заробляв би добре кожний,
У Європу нас же звуть.

Переможуть чесні люди,
Крадіїв чекає суд,
Як це робиться усюди
Так і буде у нас тут.
15.11.16.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700829
дата надходження 16.11.2016
дата закладки 16.11.2016

Ліда

В нас є сила, з нами Бог!

…СХАМЕНІТЬСЯ! будьте люди,
Бо лихо вам буде!
Розкуються незабаром
Заковані люди….
©Тарас Шевченко
«І МЕРТВИМ, І ЖИВИМ,
І НЕНАРОЖДЕННИМ»
1845

Як я можу назвати тебе братом?
Коли мій народ вбиваєш!
Як мені назвати тебе другом?
Коли дружби ти й не знаєш!

Як мені любити тебе?
Коли любов розвіялась в війні?
Як тепер простити тебе?
Коли країну мою топиш в багні?

Думаєш ти на слабку напав?
Не тут то й було!
Сильна Україна!
Ти про це не знав?
Ти ж знав скільки горя вона відчула!

Думаєш здамось?
Впевнений, що переможеш?
Програєш ти..
Ось-ось.
І жити добре, вже не зможеш!

Не бийся в груди, і не кайся.
Забудь ти свій дурний пролог!
Моя тобі порада "брате"
Здайся!!!!
Бо в нас є сила...
З нами Бог!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595595
дата надходження 24.07.2015
дата закладки 15.11.2016

Тетяна Купрій - Кримчук

ПОЧАЇВСЬКА ЛАВРА

Балагурять перед Лаврою голуби,
У Почаїві наразі велелюдно,
Зазивають дзвони – дзвонарі,
Спів «Акафісту» доноситься ледь чутно.

Підійду смиренно поклонюсь
Місцю, де явилась Матір Божа.
Засіяла у Вогненному Стовпі…
В молитвах Пречисту розтривожу.

З джерела цілющої води
Причащуся зі стопи Святої.
Слід на камені… Видіння на горі…
Подумки Владичиця зі мною.

На нас, грішних, немічних рабів,
З теплом материнським споглядає,
В Праведного, Вічного Судді
Своїм дітям милості благає.

В покаянні Ти й мене прийми,
в молитвах до Тебе укріплюся,
від гріха від злого відведи,
віджени всі пристрасті, спокуси.

Віру православну укріпи
І убогі не відкинь моління.
Даруй мир, надію утверди.
Дай сліпому, вчасного прозріння.

Балагурять перед Лаврою голуби,
До Почаїва колись, ще повернуся.
По блаженній, по тернопільській землі
Богомолиця, знов вірую, пройдуся.

Тетяна Купрій, 2016.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696844
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 15.11.2016

Тетяна Купрій - Кримчук

ПРО ВІЧНЕ

Коли гординю знищимо ущент,
Смиренно станемо пред Богом на коліна,
Воскресне наша ненька – Україна,
Коли гординю знищимо ущент.

Коли в душі ми матимемо Бога,
Гнів скореним, і навчимось прощати,
До раю нам простелиться дорога,
Коли в душі ми Бога будем мати.

Коли життя людське цінитись буде,
Щоб жодну душу з світу не звести,
Своїми вчинками, тоді, сказати мушу:
Господь наважиться нас від біди спасти.

Тоді не будуть світом керувати
Легка нажива, гроші та жадоба,
Коли усі ми віру будем мати,
Повернемось з молитвою до Бога.

За діло зле, чи за недобре слово,
Для кожного наступить час розплати,
Тож поспішіть впустити в серце Бога,
Тож поспішіть у серці Бога мати.

Тетяна Купрій, 2015.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662682
дата надходження 28.04.2016
дата закладки 15.11.2016

Тетяна Купрій - Кримчук

МОЛИТВА ЗА ЦІЛЮЩЕ СЛОВО

Поетичними шатами огорнулася душа.
Думки - неземнії дитятки
Народжують і схрещують слова,
Щоб зміст їх іншим передати,
І я несу його, мов смолоскип,
У світ людський, щосили рвучи грати.
Цілюще слово порятує світ,
Воно спроможне темряву здолати
В тім Господа прошу: «Зі мною будь!»
І в час натхнення, і у мить розплати.
З мовного потоку різних слів
Дай перли дорогоцінні відібрати,
І кожен із написаних рядків -
Навчи до блиску діаманти шліфувати,
Стать вище на щабель, допоможи,
І слову, наче зірці ясній, засіяти.

Тетяна Купрій -Кримчук, 2002.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642655
дата надходження 10.02.2016
дата закладки 15.11.2016

Тетяна Купрій - Кримчук

*** (За нас, Ісусе, Ти страждав)

***
За нас, Ісусе, Ти страждав,
Смиренно йшов на смерть , де був розп`ятий,
За кожен вбитий в тіло Твоє цвях,
До ніг ми слізно будем припадати.

Якби, Ісусе, нині Ти сказав:
Як так зробити, щоб завжди і всюди,
Кожен із нас у серці б віру мав ,
Та навпіл не ділив? Хіба так мало б бути?

Розсудливості людям ниспошли ,
Щоб не було, ні ворогів, ні скрути,
Щоб в злагоді перебували завжди люди,
Діти Твої, мої - сестри й брати.

Всели в серця з пітьми святу Любов,
Щоб Каїн, більше, не підняв руки на брата.
Щоб Непорочна Діва, Божа Матір,
Небесний розстелила нам покров.

У серці з Богом, хто почне війну ?
Молімося, і ворогів не буде!
І стануть іншими на світі Божім люди,
Забудуть про гнилу серцевину.

Полине у небесну височінь,
Зірветься з крилосу величне «Алілуя»,
І Символ Віри світом запанує,
Й молитва Божа : «Отче наш!..»
Амінь!

Тетяна Купрій, 2016.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700723
дата надходження 15.11.2016
дата закладки 15.11.2016

dominic

Демон страху - долай його!

15.11.2016
як епіграф ,,і читаючи книжки ,бачачи серіали ,вона писала ,не знала звідки беруться ці вірші ,,
Дурдом Єлейна Стефанович

Демон страху
ну чому ти найсильніший
і згубив стільки слабких
і долаєш і лякаєш мене і страхаєш мене
(музика іф но баді бізнес )
і який би не був сильний відьмак
ти все вертаєшся із небуття
а я як перелякане кошеня
треба долати свої страхи !
Дєвочки ви не зрозуміли магія - це казка ,а з казок треба робити висновки !

Це свобода дєвочки !
свобода музики ,скільки ми тої музики переслухали ,тільки макар макаревич забув додати зараз іще і свобода релігій і у кожної релігії своя мафія
свобода !
від сволоти біда!

техніка безпеки від усіх релігій :
в кожній релігії ти розчаруєшся , цей серіал досмотрений до кінця . Читай книгу і роби лабораторну роботу з висновками .

Казка про звірів і звірячу мову
зібрав усіх звірів ведмідь .
і каже ви будете розмовляти моєю мовою усі .
звірі згодились . спільна мова так спільна . але потім ведмідь почав вимагати іще більшого .і звірі не забуваючи своєї мови почали розмовляти на ведмежій. Ведмідь гасав на велосипеді . Виступав у театрі . І все плакав про свої проблеми . А звірям теж хотілось бути у центрі уваги і бути на сцені і казати про свої проблеми ,та ведмідь їх не чув .

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700733
дата надходження 15.11.2016
дата закладки 15.11.2016

Finist

Дар Богу

[i](«Блаженні засмучені, бо вони втішаться» (Мт. 5, 4)
[/i]
Призвав Господь сто ангелів до Себе
Відправив їх усіх на землю з неба.
І звідти Він принести їм велів
Найкраще, що знайдеться на землі.
По сходах прозорих небес посланці
Спустились на землю, немов промінці,
Що сонце дарує землі й небесам –
Здійснити завдання що Бог наказав.
Вже дев’яносто дев’ять вернулись на зорі
І принесли немало вони земних дарів.
А сотий припізнився всього лиш на хвилинку –
Лежала на долоні проста людська сльозинка.
Перед Царем Небесним він голову схилив –
Чекав я поки грішник молитву завершив.
Молив він про прощення і каявся в гріхах –
І от його сльозинка тепер в моїх руках.
Була вона так схожа на вранішню росу...
Зрадів Господь і глянув з любов’ю на сльозу.
І ангелу промовив Творець і Цар світів –
Для мене ця сльозинка дорожча всіх дарів…

11.02.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643087
дата надходження 11.02.2016
дата закладки 13.11.2016

Finist

Нема нічого вищого на світі

[i]«Нема нічого вищого на світі,
як мудра єдність неподібних душ»
(Дмитро Павличко)
[/i]
Нема нічого вищого на світі,
Коли любов два серця поєднає.
Коханих очі, як волошки в житі –
Їх погляд ніжний душу зігріває.
А хтось у них морські побачить хвилі,
Як дві зорі в нічному небі сяють.
Губ пелюстки такі до щему милі,
А з них слова-метелики злітають…

Нема нічого вищого на світі,
Як щирість безкорисного кохання.
Рук дотики і неповторні миті
Цілунків перших, смуток розставання.
А ще прекрасні подихи душі,
Які натхненно в риму загортають.
Коли рядки складаються в вірші,
А адресати з трепетом читають…

Нема нічого вищого на світі,
Як дві душі, що у одну злилися.
Немов дві квітки у однім суцвітті,
Їх долі дивно так переплелися.
По волі Божій разом їм цвісти
І видихати аромат любові.
Надії й віри зводити мости,
Дивитись ніжно в очі волошкові…

© S.Nemo
16.10.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694749
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 13.11.2016

Сергей Дунев

Как пишутся стихи

([i]страница из блокнота[/i])

Когда меня спрашивают, как пишутся стихи, - однозначно говорю: "Не знаю".
Да, я этого не знаю, хотя и занимаюсь [i]э т и м[/i] более 35 лет.
Я полностью согласен с Андреем Андреевичем Вознесенским, определившим, что "Стихи не пишутся - случаются", "Не написал - случилось так".
Все мои, скажем так, зрелые вещи из этой оперы: "случилось так".
Я не знаю кто их автор. Больше того, если вещица вышла стоящей, то я даже завидую [i]т о м у[/i], кто такое явил.
Подписываю стихи своим именем только потому, что мне было доверено в наилучшем виде передать [i]э т у[/i], невесть откуда идущую, информацию, то есть расписываюсь за качество выполненной работы, чтоб, если что, было на чью голову шишкам валиться.

_______________
([i]4 ноября[/i])

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698464
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 13.11.2016

легчий

НЕ СЧИТАЙ СЕБЯ УМНЕЕ ПРОЧИХ…

Ты когда рождаешься не знаешь,
Что тебе готовит эта жизнь.
Только, лишь с годами понимаешь -
Будет очень трудно выиграть приз.

В жизни часто, всё решает случай.
То, что дуракам везёт - придумали не зря.
Умным быть - конечно много лучше.
Ну, а кто-то хочет дураком считать себя?

Не считай себя умнее прочих.
Из одних истоков происходим мы.
Если вам Господь помочь не хочет.
Значит сильно в прошлом нагрешили вы.

Люди все равны перед Создателем.
Лишь в конце, у финишной черты.
Вас конечно спросят, обязательно.
Чем же в жизни занимался ты?

Каждому ответ держать придётся.
Но с одних, увы особый спрос.
И кому-то, что-то да зачтётся.
Ну, а ты, ответишь на вопрос?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699978
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 11.11.2016

Татьяна Белая

Зустріч

Ні, не буде такого-
Ні тут, ні колись...
Але ж очі зустрілись,
А душі сплелись...

Глянув ти ненароком
І так прикипів...
Так чекав ти цю зустріч-
І таки зустрів.

Та чомусь болить серце,
Душа тріпотить.
Чи це може здалося?
І тільки на мить

ми зустрілись?
Чи може і справді це так?
Що десь там, в потойбіччі,
Чи в інших життях

Ми були колись разом,
Ми разом пливли
Між комет та зірок?
Чи квітками росли?

Ти ж бо їдеш додому,
Бо в тебе сім"я.
Став тролейбус.Зупинка.
Додому і я...

Ти нічний пасажир.
Я вихожу в пітьму
І твій погляд лякливий
На згадку візьму.

Чи здалося це нам?
Чи це справді є так?
Посумнішали очі,
Зімкнулись вуста...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697726
дата надходження 31.10.2016
дата закладки 11.11.2016

Марфа муф

Хвороба

Ви помітили, вже про СНІД замовчали,
Ця хвороба не в перших рядах.
Їй на зміну прийшла ще страшніша
Її знають під іменем рак!

Та хвороба вбиває все, нищить
І здолати її нема сил.
Тож якщо ти здорова, людино,
Веселися, живи і радій!

Лиш не думай про те, що обійде,
І тебе не дотроне біда,
Тож коли ти зустівся із хворим
То не смій голови відвертать!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688304
дата надходження 13.09.2016
дата закладки 11.11.2016

Марфа муф

Люблю людей

Люблю людей не схожих ні на кого,
Які шаленістю відлякують усіх.
Таких, що зустрічати можуть скоса,
А потім не відходять і на мить.

Люблю таких, що думками не в світі,
А в фантастичній казці проживають вік.
Вони такі як ми, інакше просто мислять,
Та не підходять в звичний наш потік.

Люблю в житті людей, що шаленіють.
Вони емоцій не соромляться своїх,
Таких людей не часто вже зустрінеш,
Для всіх- це просто дикарі!

Люблю коли людина йде щаслива,
І посмішку свою дарує всім!
Та думка в перехожих: "Недотепа!
Мабуть обкурений, чи просто псих!"

Люблю як люди кажуть свою думку,
Яку не перероблював народ.
Ту думку,що пройшла і щастя й муку,
Лиш ту, яка прийшла з його душі!

А взагалі, люблю людей безмежно!
І навіть копії цікаве щось несуть.
Приймайте всіх до свого серця!
Ми рідні всі, у цьому є вся суть!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699418
дата надходження 08.11.2016
дата закладки 11.11.2016

Татьяна Белая

Зимняя встреча

Встретил ты меня лютой зимой,
Пряча розу с шипами большими.
И не можешь забыть облик мой,
И не хочешь забыть мое имя.

Хочешь полный любви океан,
Чтоб на атомы в нем раствориться.
А проблемы- чтоб каждый решал
И боишься на что-то решиться.

Знать тебе хорошо одному
Жить и спать,и дышать в одиночку.
Ты не хочешь рядом жену.
Может надо поставить точку?

И не ждать от тебя звонков?
СМС-ок и писем входящих?
Просто жить, позабыв про любовь...
Значит нет мужчин настоящих...

Я заснуть не могу по ночам,
Крепко сжавши руками подушку,
"Корвалола" накапав в стакан,
Одиночества я не нарушу...

Ярким светом моргнул монитор-
У "Входящих" письмо появилось.
Снова пишешь- в словах твой укор.
Промолчу.. не хочу.. не сложилось...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699928
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 11.11.2016

Юлія Мартинюк

***

Нам хочется найти себе опору,
На все вопросы дельный дать ответ.
В своем душевном монологе
Мы ищем в библии совет.

Все очень просто - лишь доверься богу
И после смерти ждет заветный рай,
Молись иконам и проси, все что угодно
В печали, радостях его упоминай.

А если выбрал ты тропу иную,
То будешь проклят всеми на земле
Не важно то, что ты имеешь за душою
Ведь ты же грешник - не такой как все.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698388
дата надходження 03.11.2016
дата закладки 11.11.2016

Лепесток

Даруй їм, Боже, мир і щастя!

Так хочу серцем зрозуміти -
Чому різняться так думки?
У кожного була в них мати,
Та були різні в них шляхи.

Чому одні готові враз
Продати рідну Україну?
А інші здатні у цей час
Покинути діток й дружину?

Віддати в борг своє життя
За полонини, ліс, хатину
І за своє й чуже дитя,
За рідну матір – Україну?

Чому прокльони тим летять,
Хто за майбутнє в цій країні?
Та більшість люду немов сплять
Та проклинають майдан в спину.

Хтось віддає за мир життя,
А хтось все краде без зупину
Прийди, о Боже, каяття!
Щоб не стріляли в Україні!

Прийди, о Боже, каяття!
Ти захисти дітей вчорашніх,
Зроби щасливим майбуття.
Даруй їм, Боже, мир і щастя!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497417
дата надходження 07.05.2014
дата закладки 09.11.2016

Svitlana_Belyakova

Хочу любви и не стыжусь…

Хочу любви
и не стыжусь желания,
ведь от неё всё
в нашем Мироздании.
Без опыления -
нет на Земле творения.
Мы, любим других,
как любим себя,
в душе же вечная , неземная борьба.
Преданность, сексуальность
и страсть, возымели
над нами свою власть.
Любовь, мы видим
в разных эпостасиях,
но если , любим,
значит мы ещё живём.
На жаль, себя любить
не научилась,
своей Судьбе на милость,
но всё же таки спохватилась.
Учусь сознавать,
кто я есть на самом деле,
на каком живу жизненном пределе,
свои какие душевные качества имею.
Учусь жить, не зависимо
от мнения других,
такой вот неустанный поиск
чувств моих.
Истинная же любовь духовна,
по-своему существу,
чувствую её по - сердечному
родству.
Моя любовь в Пространстве Бытия
не одинока, она есть слияние
энергии всего живого.
Раньше, я горько ошибалась,
любить себя,
мне эгоизмом казалось.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695545
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 09.11.2016

Svitlana_Belyakova

Словно встретились Века…

Словно встретились Века.
Жизнь будто прежняя,
но уже не та,с застывшей
во взоре слезой,
дрогнувшей ресницами-днями.
Надежда улетучилась рассветной дымкой.
В долг живём на Земле,
взявши души взаймы.
Я жила, как умела,
знаю, что мелко,так вышло,
но никогда и ни на кого
не переводила стрелки,как дышло.
Моя душа плачет осенью,
а верит,что запоёт весною,найдёт силы.
Достоинство сильных,
не в мощных руках,
а в умении сдерживать силу,
пример для меня непостижимый.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697511
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 09.11.2016

Svitlana_Belyakova

Українське коріння…

Українське коріння моєї душі
бере початок із сільської глуші -
Сумської та Дубрівської.
Поклик дідів та прадідів наповнює серце
гарячим жаром печі,
на якій мої батько та мама зростали –
душу зігрівали.
Хіба ж я могла тоді знати,
що це майбутні мої батьки,
сільські парубки та дівки.
Де на небі блукала моя душа,
чекала своєї участі неспіша.
В місто їх потягла романтика
молодості та буття,
надії на краще життя.
Але ж їх онуки,
як кроки їх подальшого життя,
продовжують своє буття.
Навчаються, працюють та живуть у Києві,
про що діди їх і не мріяли.
Ось, як змінились пріоритети життя
та людське наше буття.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698870
дата надходження 06.11.2016
дата закладки 09.11.2016

Svitlana_Belyakova

Радію, радію, радію…

"Дивлюсь я на небо та й думку гадаю:
Чому я не сокіл, чому не літаю,
Чому мені, Боже, ти крилець не дав?
Я б землю покинув і в небо злітав.
Слова: Михайло Петренко

Радію, радію, радію,
сльози течуть по щоках,
це - сльози радості,
Боже, ти дав мені цей Дар!
Світ бачу по-іншому,
слова мережаю у вірші,
ходила дивлячись під ноги,
не підіймаючи до неба голови.
Встигнути б оспівати нашу Землю,
і кожну її мить.
Все у твоїй Силі,
та не кожен це зрозумів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699085
дата надходження 07.11.2016
дата закладки 09.11.2016

Svitlana_Belyakova

На моє життя була Божа Воля…

На моє життя була Божа Воля,
інакше б мене не було,
не було б й моєї долі,
продовження роду мого.
Не заздрю в кого доля краща,
за свою б'юсь з душевною пристрастю.
Легкої дороги не шукаю,
добротою своєю ділюсь.
Людське море буяє в життєвому просторі.
Зі своєю долею мені лукавити не треба,
всі свої труди відношу на її потреби.
Надією живу і марю,
коли прокинусь від мрії-сну питаю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699282
дата надходження 08.11.2016
дата закладки 09.11.2016

Svitlana_Belyakova

Сама собі всміхаюсь, як дурне дівчисько…

Сама собі всміхаюсь, як дурне дівчисько,
від любові, як хвиля коливаюсь.
Аж оглядаюсь, ніхто не бачить,
хоча мені й байдуже, не переймаюсь.
Всміхнена, мрією віднесена в кращі краї,
де панує любові країна,
де немає смутку, лише надії.
Жінці так трохи треба, квітку мрії,
щастя ковток, промінь в майбутньому,
як довгоочікуваний любові крок.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699470
дата надходження 09.11.2016
дата закладки 09.11.2016

Haluna2

O, schöner, goldener Anblick

Die Blätter sind so bunt und fein
Und fallen, fallen nieder.
Und hoch der Himmel ist sehr rein,
Der gelbe Herbst ist wieder.

O, schöner , goldener Anblick!
Die Seele ist so heil.
Sie hat ein Glück, sie hat ein Glück
In solchem Glanz zu sein.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693399
дата надходження 09.10.2016
дата закладки 09.11.2016

Юлія Мартинюк

14. 07. 08

Окончен бал, погасли свечи,
Давно стемнело за окном.
Просила ты судьбу о встречи,
Но каждым встречным был не он.

Ты от себя самой скрывая,
Ждала звонка - не позвонил.
ты для него совсем чужая,
Он о тебе давно забыл.

Нет слез в глазах, ни боли в серце
И нет, наверное, любви.
Все так, как нужно, так, как прежде:
Вновь одиночество и ты.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699146
дата надходження 07.11.2016
дата закладки 07.11.2016

Юлія Мартинюк

Біла береза

Біла береза
(С. Есенин переклад)
Білая береза
Під моїм вікном
Одягнулась снігом,
Ніби срібним сном.

На гіллях пухнастих
Сніжною тасьмою
Китиць розпустила
З тою бахромою.

І стоїть береза
В сонній тиші
І горять сніжинки
В золотім вогні.

Зірочка ліниво
Обплива кругом,
Осипає гілку
Знову срібним сном.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698568
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 07.11.2016

Юлія Мартинюк

Прости

Он полюбил, но не тебя.
Он все отдаст, но не тебе.
Не ты, не ты его мечта.
С тобой он будет лишь во сне.

Прости его, прости, пойми
Вы разные: мечты и возраст.
И, если сможешь, не вини
Что не взаимно счастьем быть не может

Прости его и отпусти
Конечно, будет сердцу больно.
И, если нужно, то пути
Сведут случайно вместе снова.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697098
дата надходження 27.10.2016
дата закладки 06.11.2016

Юлія Мартинюк

Жизнь

Жизнь - не рельсы, не просто сойти.
Очень трудно мне остановиться.
От боли, оставшейся где-то внутри
Мне хотелось бы взять растворится.

Я признание здесь не скоро найду.
Все пишу, наполняя тетради,
Разделяю я с ними свою пустоту,
В них ищу утишение, отраду

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698908
дата надходження 06.11.2016
дата закладки 06.11.2016

Ніна Третяк

ЧОРНА БАРВА

Ця затяжна війна. Нема просвітку.
Ця чорна барва в весняних вінках.
О Боже мій, о світе мій, о світку!
Судомить душу невимовний жах.
Розплати час за суще і далеке,
Бо ще не розплатилися сповна.
Деградаційний людожерний клекіт,
Як Змій Горинич голову здійма.
І пожирає кращих і ще кращих,
Смакує кров солону, як нектар.
Народ, земля якого найбагатша,
Несе бідацтва і смертей тягар.
Хто тільки не принизив, не пригнобив,
Не намагався знищити дотла.
Голодомори, війни і Чорнобиль…
Кривавий шлях. А правда проросла.
Пробилася і не дає пропасти,
І не дає себе занапастить.
На горі наживатися і красти
Ніколи Бог нікого не простить.
Ця затяжна війна вп’ялася в душі,
Ця чорна барва в весняних вінках.
Здається, доконає і задушить,
Та перед світлом відступає страх.
…Сльозою материнською умитий
Весняний день криваво пломенить.
Все треба, відболівши, пережити
І через біль продовжувать ЛЮБИТЬ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657378
дата надходження 05.04.2016
дата закладки 03.11.2016

Ніна Третяк

Я УКРАЇНКА

Я українка, зроду і довіку,
Від гречкосіїв рід безсмертний мій,
Душа моя глибока і велика,
Але топтати ти її не смій.
Не смій, не руш землі моєї квіти,
Що косить неприкаяна гроза,
Бо мої квіти – України діти,
Бо моє серце пропекла сльоза.
Я терпелива до пори, до часу,
Та до лихих чужинців я лиха,
Праправнуку Великого Тараса
Не доведи правірну до гріха.
Я українка мовою і ликом,
Хоча навідліг сьогодення б’є,
Мене не просто збити з пантелику,
Бо маю я призначення своє.
Я українка. Чуєш? Не ховаюсь,
Що в чорнозем полтавський проросла,
Що духом предків праведним пишаюсь,
Що їхнім зерням на землі зійшла.
Мене не потоптати і не стерти,
Хоч надсилай нацьковану орду,
Я не посмію відійти і вмерти,
Допоки новим зерням не зійду.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685403
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 03.11.2016

Ніна Третяк

НЕМАЄ СЛІВ

Немає сліз. А серце плаче,
А дух згорьований кричить!
Невже Господь того не баче,
Що нам повік не відмолить?
Невже не покарає грішних,
Що прагнуть світ перекроїть?
Ридає мати безутішно,
Біда на цілий світ болить.
Сини, синочки не озвуться,
Не сядуть в хаті за столом.
Життя, неначе нитки, рвуться
І не зав"яжуться вузлом.
На жаль,втрачаємо найкращих,
П"ємо розсіл журби до дна.
Питаємо:чому і нащо,
Коли така страшна ціна?
Немає слів. Думки,мов соти
Наповнює кривавий щем...
Я разом з ним вантаж двохсотий.
А скільки ще, а скільки ще?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698253
дата надходження 02.11.2016
дата закладки 03.11.2016

Naz

Вспомнить прошлое

В этот прекрасный солнечный день
Мысли уходят в безотказную тень
И раньше, что было для нас тишиной
Осталось навеки беспомощным днем

И что можно сделать, чтобы это вернуть
Лишь только в мгновения часы повернуть
И станем мы близко к цели своей
И долг свой исполним и выберем путь

И будем мы вместе как братья и сестры
Очнемся мы в мире полном добра
И сердце наполнится любовью и счастьем
И будет весь мир невероятно прекрасным

© Н. Муравский (03.09.2015)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642582
дата надходження 09.02.2016
дата закладки 03.11.2016

Naz

Развитие

Ты знаешь как мне тяжело?
Смириться с горьким вкусом правды
Куда не глянь все замерло
В объятиях мрачной суеты

Я знаю, ты был очень храбрым
На деле не жалел ты сил
В борьбе за место в твоем теле
Где дух стальным характером закован

И то что ты уже прошел
Оставить должен ты в покое
Забудь про страх стоявший на пути
Надевший на тебя оковы

Расправь же крылья и лети
На встречу тайнам впереди
И все что станет на пути
Легко сумеешь ты пройти

© Назар Муравський (12.02.2016)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643138
дата надходження 12.02.2016
дата закладки 03.11.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.11.2016

Naz

Жизнь

Ветер несет лепестки белых роз
Вместе с запахом пушистых берёз
Время летит словно птица шальная
Годы мои с собой забирая

Это и есть та прекрасная жизнь
Которою нужно пройти по ступенькам
Все выше и выше как птица лететь
В поисках истины дороже монет

А там за причалом вдали океана
Средь синих бескрайних, безмерных простор
На дне лежит жемчуг окутанный тайной
Наполненный жизнью свободной, родной

И выбор за вами в столь трудное время
Найти что-то новое, сотворить все свое
Каждый сумеет сделать зло
Но не каждый сумеет сделать добро

© Назар Муравський (14.01.2016)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642117
дата надходження 08.02.2016
дата закладки 03.11.2016

Naz

Душа

Внезапно день покрылся тьмой
И вновь я слышу голос твой
Ты тихо говоришь любя
"Зачем ты мучаешь меня?"

Не научился ты любить..
Так не учи других как жить!
Зачем ты мучаешь меня?
Ты повторяла мне всегда

Средь многих ты искал одну
К чей сердце в ритм любви стучало
Казалось все так хорошо
Но здесь предел твоих мечтаний

В надежде что-то изменить
Ты приносил только страдания
Зачем ты мучаешь меня??
Остановив своё познание

Я молча глянув на тебя
Увидел боль в твоих глазах
Прости же милая моя
Я повторял день ото дня

В чувстве вины хотел лишь знать
Кого заставил я страдать
Скажи мне милая моя
Как я могу тебя назвать?

Ты посмотрела на меня
Через красивые глаза
Как будто в воздухе паря
Сказавши : "Я твоя душа"

© Н. Муравский (21.10.2016)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698249
дата надходження 02.11.2016
дата закладки 03.11.2016

Надія Карплюк-Залєсова

НАВЧИ МЕНЕ , МІЙ БОЖЕ…

Не хочу більше блудними стежками
Топтати день у ницості гріхів,
Нестиму душу, серденько путями,
Над сивістю і мудрістю віків

Мій день новий засвітить десь усмішку,
Згасить гординю і розтопить гнів.
Спочине чистим в зоряному ліжку,
Без шквалів вітру і душі гріхів.

Мій день новий народить десь людину
І в Господа засвітить їй зорю,
Візьме дитя те ангел попід крила,
І я вклонюся Богу й тому дню.

Навчи мене, мій Боже, не грішити,
Вклади в мій розум всіх потрібних слів,
Щоб кожним днем на світі дорожити,
Як Ти робив, як тільки Ти умів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698038
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 01.11.2016

ОЛЬГА ШНУРЕНКО

Якби ви знали, донжуани

(наслідування, Т. Шевченко,
"Якби ви знали, паничі")

Якби ви, донжуани, знали,
Як жінка плаче уночі,
То ви б тоді не проміняли
домашній хліб на калачі…

Якщо вам люба молодиця,
Дружина, як гіркий полин,
Коли щоночі любка сниться –
Не зупинити часу плин…

Скидайте пута і кайданки,
Біжіть на волю навпрошки,
В обіймах іншої панянки
воркуйте, ніби голубки…

Та не забудьте, Божа кара
настане в будь-який момент,
Кохання зникне, як примара,
На друзки розіб’ється вщент…

Нема любові в адюльтері,
Одна лиш тільки плотська хіть,
Тому в сімейній атмосфері
кохання ваше бережіть…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697975
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 01.11.2016

Віктор Невірковець

Хто на що

Хто хоче жити зараз, той має надію на себе,
А хто хоче жити вічно, той надіється на Бога.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697575
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 30.10.2016

RadVaM

Вишиванка

Вишиванку як одіну,
Український вже козак
На дівчину оком кину
І підемо у гопак.
Вишаванка, вишиванка
Не простий наряд
Кого в ньому не зустріну
Той мені, і сват, і брат........

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693350
дата надходження 09.10.2016
дата закладки 29.10.2016

Fukkatsumi

Життя

Життя – це щось прекрасне і щось вічне.
Життя це радість і життя це сум.
Життя є неповторне.
І таке просте,
але складніше за усі машини в світі.
Життя…
Життя це все.
Усе, що маєм ми.
Це те,
що лишень раз дано нам Богом.
Це те,
що ми повинні берегти.
Своє й чуже, і все життя на світі.
Життя безцінне і тому,
хоча воно й короткоплинне
і часто болем сповнене, авжеж,
ми маєм жить,
адже життя не буде,
без тих, хто цим життям живе.

復活身

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548562
дата надходження 03.01.2015
дата закладки 28.10.2016

Fukkatsumi

Подих

Сонце сховалось за хмари.
Світ спохмурнів і затих.
Зникли усі, що кохали.
Все тут загине без них.
Адже тепер уже немає
Щастя, радості й тепла.
Наш світ поволі все вмирає.
Зостались в ньому лиш пусті слова.
Вони ширяють в небесах,
Вітри здіймаючи на ноги,
Щоб здути геть той сірий прах,
Яким укриті всі дороги.
Іще хвилина… світ вже зник.
Страшної не уникли люди кари.
І лиш сумний і тихий подих
Вітром злетів під хмари.

復活身

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548199
дата надходження 02.01.2015
дата закладки 28.10.2016

teo.

Поети завжди були трохи еквілібристами…

Поети завжди були трохи еквілібристами...
Над чашкою прірви, над... Розрізом діб
Так хочеться впасти. І бігти, і мчати, і плисти, і...
Пити чай. І ,можливо, курити кріп.

І бачити їх пошрамовані строфами руки.
Побиті рядками, покраяні ритмом аорти
І бути не поряд, не першими і не другими,
А дуже далекими і дуже глибокосортними.

Їх очі на фото стають дивним чином... Щирішими
У вікнах незасклених стертих до виразок рам
Вони бачать нас. І... Бачать якось по-іншому.
І кожна людина - для них це по-суті шрам.

І кожне життя це ,по-суті, для них сокира
І кожне знайомство для них - особистий кат.
Так часом хочеться просто змахнути крилами,
Щоб зовсім не стало такої дороги - "назад".

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647916
дата надходження 29.02.2016
дата закладки 28.10.2016

teo.

***

Тримай своє сонце міцно руками
Не дай покотитися, впасти, зайти
Іди з ним хвилинами , днями, роками,
Бо тільки із ним себе можеш знайти...

Шукай своє сонце і місяць, і зорі.
І небо шукай, і землі не знаходь
І море шукай і шляхи непрозорі,
І повз необхідного пішки проходь

Ти знайдеш, я знаю. Я вірю. Ти зможеш.
Ти, головне, не схиляйся за край.
І ще одне тільки у тебе попрошу:
Тримай своє сонце. Міцно тримай.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649266
дата надходження 06.03.2016
дата закладки 28.10.2016

Оливия К.

Дурака учить - только портить (басня)

Лягушку полюбил Иван-дурак.
Впендюрился, присох, залип, завис, а
Она его учить и так, и сяк:
Премудрая же, ёлки, Василиса!

Того не думай, то не говори,
Того не съешь, а этого не выпей.
И пилит от зари и до зари,
Зудит почище ссадин или сыпей.

Глаза Ивана от учёбы той
Системно открывались раз за разом,
Ведь хоть какой будь полной темнотой,
Но прозревает постепенно разум.

В итоге Ванька сделался умней,
И понял - рядом жаба и страшила!
И что такого отыскал он в ней?
Бежать, бежать, пока не задушила!

А Василиса, вот она, одна.
Какая горечь, жалость и досада!
Казалось бы, до чёртиков умна,
Но внешне - жуть, и никому не надо!

Мораль: вредна премудрость дураку.
С учёным дурнем будьте начеку!

2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692467
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 28.10.2016

Оливия К.

А вы знаете, скоро…

А вы знаете, скоро ноябрь,
Ждёт нас темень, сонливость, усталость.
Всё вполне справедливо, но я б
С белой ночью вообще не рассталась.

А вы знаете, скоро зима.
Всех нас ждёт перемена декора.
Я, конечно, не верю сама,
Только что-то мне шепчет, что скоро.

А вы знаете, скоро в меха
Облачиться захочется даме.
Нет, идея вообще неплоха,
Только я не спешу и с мехами.

А вы знаете, скоро с утра
На термометр глядя, хренея,
Мы натянем на грудь свитера,
А на попу штанцы поплотнее.

А вы знаете, скоро лыжня
Заструится по озеру змейкой,
Но зима не прельщает меня
Даже этой невинной затейкой.

А вы знаете, скоро каток
Нестерпимо поманит, но всё же
Я б с зимой погодила чуток.
Если можно, начните попозже!

2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694041
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 28.10.2016

Оливия К.

История российско-польской дружбы и любви (дуэт-переписка с Сергеем М. ) ч. 2

*это продолжение
начало читай в предыдущей
публикации

Сергей М.

Марине Ежевне Мнишек от Лжедмитрия I (Москва, Кремль), с любовью

Мариночка, я жду тебя, томясь.
Ты для меня надежда, вера, власть.
И этой власти подчиняюсь слепо.
Проблема лишь одна. Ей имя - репа.
Во всей Московии диковинной растет
Один-единственный съедобный корнеплод.
Другого, к сожалению, тут нет,
Марина, о Венера из планет!
И нищий, и великий царь и князь
Другого здесь не ели отродясь!
Я знаю, милая, ты вегетарианка,
И фитнес твой прелестен спозаранку,
И дичь тебе нисколько не мила -
Но ты б на репе здесь не прожила.
Я тоже в шоке. Ну хотя бы тыкву!
Бояре - сволочи. Им что, они привыкли...
А нам, цивилизованным, с Европ,
На вкус противен реповый сироп!
Хоть баклажан из Лодзи привези.
Да, кстати, что там слышно про УЗИ?
Надеюсь, мальчик, продолжатель рода?
Я жду тебя, прекрасная Uroda*!

*Uroda - по польски "Красота". Пример: uroda.pl

Оливия К.

Марина Мнишек Лжедимитрию I (оттуда же)

Коханый, нет, и даже не проси,
Не стану есть я репу на Руси!
Чтоб у меня потом вздувалось пузо!
Возьму с собою повара-француза,
А эту вашу пареную гнусь
Я в рот и близко не возьму, клянусь.
Ест, знаю, быдло репу в Закопане,
Но чтоб её жевать вельможной пани -
Такого даже в мысли не беру!
Привычки ваши мне не по нутру –
Руками хавать и чесать в затылке,
Не взявши в руки ни ножа, ни вилки.
Чего и ждать от варварской страны!
Твои предположения верны:
Похоже, сын, Димитрий, на подходе,
Так лекарь вывел по своей методе.
Да и сама я, глядя в зеркала,
Заметила, что ликом поплыла,
И прежних нет в еде уже пристрастий -
Ни фрукты мне не хочется, ни сласти,
Ни пряник не внушает, ни калач,
А тянет на солёное, хоть плачь,
И на с лимонным соком осетрину...
Да, завтра в путь! Сzekaj свою Марину!

(продолжение следует)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697090
дата надходження 27.10.2016
дата закладки 28.10.2016

Оливия К.

История российско-польской дружбы и любви (дуэт-переписка с Сергеем М. ) ч. 1

*когда фантазии допускаются!

Сергей М.

Марине Ежевне Мнишек от Лжедмитрия I (Москва, Кремль)

Мариночка! Ну вот я и в Кремле!
И рейтинг вроде мой не на нуле.
Царем признали. Нехотя, но все же.
Как ненавижу я боярские их рожи!
Глазами зыркают, как будто бы я мавр.
Приедешь - и увидишь все сама.
Но я еще об всех их ноги вытру.
Жду, дорогая. Любящий Лжедмитрий.

Оливия К.

Лжедимитрию I от Марины Мнишек (Польское воеводство)

Коханый мой, я знала наперёд,
Царицей сесть настанет мой черёд.
Гордиться станет польская мной шляхта.
Эх, нахожусь, похоже, в соболях-то!
Я радовалась страшно новостям,
Прочитывая строчки по частям...
Нет, по кускам... слогам.., о, матка боска,
Что за язык – всё грубо, пошло, плоско -
Охота биться мордою об стол!
Но главное, я сяду на престол,
А там - смарагды, золотые слитки...
Меня к самой себе берут завидки.
Пока писала, наступил рассвет.
Готовь же в дар мне лучший самоцвет,
Соболью шубу, в яхонтах корону,
Наряд парчовый, чтоб явиться к трону,
Ковёр персидский от ворот к Кремлю
И лучших яств - я щей не потерплю!
Из пуха чтоб лебяжьего перина.
Прибуду. Do widzenia. Марина.

(продолжение следует)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696937
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 28.10.2016

Евгений Капустин

Первый мир комом

Первый мир комом
У демиурга,
В тающих звёздных лучах;
Первый мир комом.
Его подруга
Так и осталась в мечтах.

Первый мир комом –
Кладёт на плечи
Высохший запах трав.
Первый мир комом,
И первый вечер…
Кто-то остался прав…

Первый мир комом,
Никто не верил
В то, что луна взойдёт.
Первый мир комом,
Открыты двери, –
Скоро последний взлёт!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690693
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 27.10.2016

Евгений Капустин

Скажи мне, Господи, что это не игра

Скажи мне, Господи, что это не игра,
Что этот мир неизмеримо-настоящий!
Скажи, Творец мой, милосердие дарящий,
Что завтра каждый станет лучше, чем вчера.

Скажи мне, Господи, что я не одинок!
Скажи мне, Господи, что я кому-то нужен!
Когда на сердце разъедающая стужа,
Дай силы душу не запрятать под замок.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691293
дата надходження 28.09.2016
дата закладки 27.10.2016

Евгений Капустин

Время жестоких чудес

Время жестоких чудес!
Невероятный прогресс:
Кровь превращается в деньги гораздо быстрее!
Золото плавит свинец.
Гибель – ещё не конец,
Образ на сайтах «любви» никогда не стареет!

Каждый к всех на виду,
И повторяет в бреду:
«Чем же я хуже других? Нас таких миллионы!»
Меньше, чем шаг до беды:
Только два слова введи –
И не спасают ни совесть, ни честь, ни законы…

Молодость – милый порок…
Души исправлены впрок…
Кто-то за кадром неслышно качает валюту…
Горькое «всё к одному»
Тьму превращает во тьму –
В ту, где бомбёжки равняются залпам салюта.

В сетке расстеленных стран
Всех уравняет экран.
Игры, и фильмы, и новости также красивы:
Тот знаменит и богат,
Тут мировой халифат…
Мир не взорвут – изуродуют неторопливо!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697031
дата надходження 27.10.2016
дата закладки 27.10.2016

горлиця

МОЛИТВА

Замісто вставати й на все нарікати,
Звертаюсь до Бога, щоб дяку віддати,
За ласки Господні, за Божі дарунки,
За все пережите, років визерунки!
-----------~~~~~~~~~~~~~------------
Молитва-Подяка Богу. ( Слова незнаного автора.)

Дякую Боже, що рано встаю,
Дякую Боже, що світ пізнаю,
Дякую Боже , що можу ходити,
Дякую Боже, що можу робити,
Дякую Боже, що чую та бачу,
Дякую Боже ,за долю і вдачу,
Дякую Боже і за родину,
Дякую Боже, за Україну,
Дякую Боже, за все, що я маю,
Дякую Боже за все , що я знаю,
Дякую Боже, що можу любити,
Дякую Боже, що можу терпіти,
Дякую Боже ,в Тобі я живу,
Дякую Боже за ласку Твою!

АМІНЬ!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693691
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 26.10.2016

горлиця

БОГ, ЦЕ ЛЮБОВ!

Бог, це любов! Любов ,що світ створила,
Вона цвіла і сіялась, живила,
Плодами вкрила всі куточки на землі,
І так на світ прийшли і я і ти!

Тож не хулім! Несім до Бога дяку,
Нам дано рай, тож розганяймо мряку,
Вітаймо сонце, любім, щоб й нас любили,
Творім добро ,щоб всі у мирі жили!

Осінній дощ вітаймо ,як спасіння,
Не нарікаймо, бо і це творіння!
Водицю п'є земля ,щоб знов родити,
У спраглості ніхто не може жити!

Нехай слова приносять плоду дії,
У вірі родяться усі наші надії,
Любов- це перше слово на землі,
Бо Бог любов, а в ній- і я ,і ти!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696850
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 26.10.2016

Наталі Калиновська

Жизнь возвратится к нам опять!

Жизнь возвратится к нам опять!

Жизнь возвратится к нам опять!
В своём стремлении к победе!
Где я смогу тебя познать…
Под лунным светом млечной неги…

Жизнь возвратится – буду знать!
Где звездопад дарует вечность…
Где я смогу тебя обнять…
Любить и верить бесконечно…

23. 09. 2016 г. Львов автор Наталия Калиновская

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690527
дата надходження 24.09.2016
дата закладки 25.10.2016

П.В.О.

Скелети в шафах є повсюди

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=D6J9up15PrI[/youtube]

Скелети в шафах є повсюди:
У кожного – свій гарнітур,
Та чом не поспішають люди
Зміст оновити партитур,
Щоб заспівати нову пісню,
З памфлетів перейти на марш?
Навіщо їсти м’ясо прісне,
Коли є шанс всолити фарш?

Бо сіль – таки корисна штука:
Вбиває плісняву завжди.
Візьми, поете, це в науку
Й не бійся з ворогом вражди.
Підпережи своє лахміття
Міцної істини паском,
Скелетів з шафи викинь в сміття
Й почни балакати баском.

Знищ децибелами бацили
Смішного бекання козла,
Бо твій фальцет не має сили
В борні із баритоном зла.
24.10.2016

[i]"13 Ви сіль землі. Коли сіль ізвітріє, то чим насолити її? Не придасться вона вже нінащо, хіба щоб надвір була висипана та потоптана людьми".[/i] -Євангеліє від Матвія, розділ 5

[i]"14 Отже, станьте, підперезавши стегна свої істиною, і зодягнувшись у броню праведности..."[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696452
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 24.10.2016

П.В.О.

Залізо й глина – несумісні речі

Залізо й глина – несумісні речі;
Але стоїть на тому істукан,
Що вперто вони сплавлені у печі,
Аби втягнути людство в певний стан

Безбожної структури цього світу,
Подвійних трендів влади гендлярів.
Добро і зло з Старого Заповіту -
Улюблене кайло каменярів,

Котрі заклали сплав цей в піраміду
Всесвітнього концтабору для душ
З наклейкою «сади Семираміди»,
Породження васалів і чинуш.

Ісус є рішенням всіх негараздів
На цій, в крові потопленій землі,
Бо Він є Господом царів та газдів,
Йому покірні боги й королі.

І саме Він є Істина народам,
Спаситель людства і Верховний Цар.
Його створіння – Всесвіт і природа,
Він людям дав життя безцінний дар!

Без Нього є безплідною утроба,
Трава без цвіту, без води моря;
Без Нього марна праця хлібороба
І стовпчики поета-віршаря.

Не треба плавити залізо в глину,
А в правду лити домішки брехні!
Тримайся істини аж до загину,
Гартуючи її вогнем борні.
23.10.2016

[i]41 А що ти бачив ноги та пальці частинно з ганчарської глини, частинно з заліза, то це буде поділене царство, і в ньому буде трохи залізної міці, бо ти бачив залізо, змішане з глейкою глиною.
42 А пальці ніг частинно з заліза, а частинно з глини, то й частина царства буде сильна, а частина буде ламлива.
43 А що бачив ти залізо, змішане з глейкою глиною, то вони змішані будуть людським насінням, а не будуть прилягати одне до одного, як залізо не змішується з глиною.
44 А за днів тих царів Небесний Бог поставить царство, що навіки не зруйнується, і те царство не буде віддане іншому народові. Воно потовче й покінчить усі ті царства, а само буде стояти навіки.
45 Бо ти бачив, що з гори відірвався камінь сам, не руками, і потовк залізо, мідь, глину, срібло та золото.[/i] - Книга пророка Даниїла, розділ 2.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696277
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 24.10.2016

Ганна Верес

Це одна із найцінніших нагород

Коли у білий сніг вберуться коси

І мудрість зацвіте в твоїх очах,

Хвороба, біль, чи зло чиєсь підкосять,

Тримайся, і старайся пробачать,

Бо зло не може довго панувати –

Воно для рівноваги є в житті.

Час прийде не терпіть – перемагати,

Тоді настануть дні вже золоті.

Життя не може бути диво-раєм,

Смаку його не знатимеш без мук,

А найстрашніш, як за життя… вмираєш.

Собі ж за ідеал слова візьму:

Прожити так, щоб совість не згубити,

Творити так, щоб розумів мене народ,

Терпіти стільки, щоби честі не зганьбити,

Мені це найцінніша з нагород!
8.05.2013.

Ганна Верес (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696176
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 23.10.2016

П.В.О.

«Маріє!» - мовив Гавриїл

«Маріє!» - мовив Гавриїл:
«Будь поміж жон благословенна,
Бо я приніс благий посил –
Прийми, дитя, його смиренно».

«Ось, Господи - Твоя раба.
Хай буде по Твоєму слову.
Коли прийшла моя доба –
Я стати Матір’ю готова.

Хоч мужа ще не знала я,
Та від Святого Духа Сина
Приймаю, воля хай Твоя
Мою божественно поглине».

І підкорилася мала*
Без суперечок, без вагання;
Та й сталось диво: зачала
Без чоловічого бажання…

Вагітність – рішення твоє:
Чи бути з Богом, чи не бути;
Чи Его берегти своє,
Чи задля Бога все забути.

Весь свій комфорт, авторитет
Покласти Сину Бога в жертву,
А бунтаря імунітет
Покірністю дитяти стерти.

Не може бути НЯШ і МЯШ
У серці Божого створіння,
З брехнею гратись в «баш-на-баш»,
А в Правду кидати каміння.

Час завагітніти Христом
І Сина Божого родити,
А із добра-і-зла єством
Навіки душу розлучити.
22.10.2016

мала* - діва; деякі джерела запевняють, що Марія мала дуже юний вік(16-17 років).
[i]12 А всім, що Його прийняли, (Бог дав) їм владу дітьми Божими стати, тим, що вірять у Ймення Його,
13 що не з крови, ані з пожадливости тіла, ані з пожадливости мужа, але народились від Бога.[/i] (Івана,1 розділ)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696024
дата надходження 22.10.2016
дата закладки 22.10.2016

Лілія Ніколаєнко

Віршовірус

Зачитали серця до дір,
Самоспалені ми в ілюзіях.
Та не в моді давно Шекспір,
І коханок не кличуть музами.

Я ламала себе й перо,
Та в минуле немає потягу.
Віршовірус проник у кров,
Лихоманять словесні протяги.

Ти в моїх віршоснах лиш гість,
Захмелілий від грішних дотиків.
Та повір хоч у всіх богів,
Не врятуєш від рим-наркотиків.

Темні вулиці наших мрій
Полонили сумні процесії.
Змієм-терном крізь нас проріс
Цей найбільший обман – поезія…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684627
дата надходження 19.08.2016
дата закладки 21.10.2016

Горобец Александр

Я благодарен Небесам!

Я благодарен небесам,
За то, что ты есть у меня,
Не верю до сих пор я сам,
Что я люблю и именно тебя.
***
Куда бы не забросила судьба,
И как бы было нелегко,
Поможет мне твоя мольба,
Любимой слово велико.
***
Я без тебя живу - тону,
С тобой глаза горят мечтой,
И в одну реку дважды я войду,
Всё лишь бы называла меня родной.
***
Быть может наш союз неидеален,
И мы ругаемся по мелочам,
Но вход для скуки к нам завален,
И недостать нас сплетням палачам!

19.09.14.
ГОРЕЦ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695635
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 20.10.2016

Н-А-Д-І-Я

Хай береже Тебе Бог від злого язика….

На світі вже давно ведеться,
Що нижчий перед вищим гнеться...
Леонід Глібов ( 1854 рік ).

---------------------------------------
Давно сказав поет оці слова,
А як вони в наш час так актуальні!
Та правда слів його жива.
Для нас вони й тепер повчальні...

За що ми часто любимо людей?
Які слова похвальні підбираєм!
Чи не за багацтво тих ідей,
Якими ми людей підчас караєм?

Бо помста переллється через край
(Черстві серця завжди на помсту здатні)
Слова брехливі людям не кидай!!!
ВОНИ НЕ ЗНАЮТЬ ПРАВДИ, " благодатний".

І коло однодумців підбирають,
(Що плескають в долоні раз-у-ураз).
Та кара за брехню велику силу має:
Повернеться обличчям... прийде час!

( натисніть на картинку)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695595
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 20.10.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.10.2016

П.В.О.

Анонс.

Сьогодні майстер повернув полагодженого ноутбука, сповістивши про акт вірусної атаки, що завжди буває при зломі паролів комп’ютера. Декілька файлів і папок відновити не вдалось, в попередню сторінку ПВО також входу нема. Це свідчить про те, що проникнення відбулось саме з цього аккаунту, а це означає, що вона знаходиться в руках зловмисника. Зі сторінки зникло більше біля двох десятків творів, серед яких і вірш «Релігія вбиває Бога», на якій почалась брутальна атака від однієї нахабної особи. Також зникла купа коментарів, які дискредитували ту ж шайку. Попереджаю, що з тієї сторінки зловмисник може заходити і від мого імені щось писати. Імена зараз називати не буду, бо взагалі не хочу з цією зграєю циніків мати справу. За роки політичних і духовних баталій я вже неодноразово потерпав від хакерських атак, тому мав досвід і вже довгий час застерігався від можливого вторгнення, але цього разу це відбулось так віроломно, що я просто не чекав такої ницості. Крім того, це супроводилось ще й зрадою «начебто однодумців», тому я радикально змінюю відношення до стосунків у цьому клубі і попереджаю, що надалі до певних осіб матиму упереджене ставлення і всілякі спроби принизити мою гідність чи очорнити вірші буду блокувати або видаляти. Оцінки мене не цікавлять взагалі, тому блокую цю функцію для всіх. Зі всякими там мареннями про мир у всьому світі, єрессю про всепрощення чи космополітичне добро балакайте між собою, а до мене не лізьте. Досить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695610
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 20.10.2016

П.В.О.

Немає правди в Заповітах?

Немає правди в Заповітах?
Але ж це Божий Заповіт!
Господній лист для цього світу,
З небес Його святий привіт!

Коли сліпа душа блукає
У лабіринтах зла й пітьми,
То дух твій жадібно шукає
Із відти вихід ворітьми.

А це ж і є Господнє Слово
До заблукалої душі.
Як(?!) ще Йому вести розмову
Із тим, чия душа в парші?

Ще маєш бога десь другого?
Авжеж, то - цього світу князь.
Помацай краще – має роги…
І поклади на очі мазь,

Бо вже наразі час(!) прозріти
Від глухоти і сліпоти,
І вже, нарешті, зрозуміти,
Що проти Бога прешся ти.

Так само й Савл пер до Дамаску,
Супроти вірних християн,
Та Бог із нього скинув маску,
Щоб він побачив власний стан.

Коли противився Ісусу,
Гадав, що служить Богу тим –
Тому Господь сказати мусив:
«Ти, Савле, йдеш шляхом хитким!
Рожен для тебе надто гострий,
Навіщо гониш ти Мене? »…

Змінити напрям дуже просто,
Коли вся лють твоя мине.
А ще кидай безглузду звичку
Повчати Божих посланців:
Ти «Бога не вхопив за гичку*»!
Затям, Він – Бог, вкінці кінців!
14.10.2016
гичка* - зібране у «хвостик» волосся або борода. «Вхопити Бога за бороду» - керувати Богом, безкарно чинити безбожні вчинки, переслідувати або принижувати Його посланців.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695614
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 20.10.2016

Александр Ахимов

Ты ждёшь Христа?

Дети сатаны!

Вернётся Он, вы что, зачем?
Так хорошо же жить привольно!
Ведь убедить нас не сумел
И был распят, видок прикольный!
Грехи забрал Он на себя,
Ну здрасте,нету смысла жизни,
Ни врать, ни красть, не изменять,
И отгонять об этом мысли!?
Ну, нет, такой не нужен Бог,
Мы выбрали себе другого.
Что, ад, да то потом, итог,
Сейчас нажраться, до блювоты!

Есть дети Божьи и дети Сатаны,
Кто ждёт Христа, то те Его сыны!
А кто не ждёт пришествия Христа,
Пойдут туда, где ангел Сатана!

Душа скажи, кому принадлежишь,
Иисуса ждёшь, или в огонь спешишь!?
Пока жива, ты обратись к Тому,
Кто за тебя, взял на себя вину!

Покайся, и Господь тебя простит,
До смерти, тебе выбор предстоит!
А после смерти, поздно выбирать,
Христос твой Бог, или в огонь страдать!

Тот кто дитя Божье, хотят и ждут Христа приход, а остальных погибель ждёт!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693679
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 20.10.2016

Александр Ахимов

Я верую и потому живу

[b]Я верую и потому живу,
В Христа Иисуса, Он воскрес из мёртвых,
Он принял на Себя мою вину,
Ему ведь на кресте было, так больно!

Теперь, когда умру, то оживу,
Иисус был первенец и люди все, воскреснут!
Одни на небеса к Нему взойдут,
А кто, без покаянья, канут в бездну!

Что значит верить, во Христа?
То жить начать для Господа, другую!
Надеяться на благодать Творца,
И знать, что только Им я существую!

Кто верит, того тянет говорить,
О том, какой великий Бог вселенной!
И сердце будет ближнего, любить,
И Господа, любовью Божьей, вечной!
[/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695513
дата надходження 19.10.2016
дата закладки 20.10.2016

Александр Ахимов

Кто думает о простом народе?

[b]Кто думает, скажите о простом народе,
Что Путин, Порошенко, ваш ответ?
Да, вроде и никто, по сути вроде,
Но почему тогда лобзаете, портрет?

Вам нравится, что брешут они много?
Тогда хвалите дальше свой кумир!
Разводят всех лохов, ну как Мавроди,
Но я не верю, верьте, я не псих!

Язык ведь без костей у них, и лижут,
Умы враньём доверчивых людей!
То наши ведь надежды, снова слышу,
Пусть правят воры, много, много дней!

А как же Бог, доверьтесь люди Богу,
Он далеко, а эти рядом здесь!
Тогда пеняйте на себя, за тьму-дорогу,
И суд грядёт, кто верит лжи, с Небес!
[/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695548
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 20.10.2016

Т. Василько

Це так жорстоко бути чесним…

Це так жорстоко бути чесним:
серед злодiїв – ти один,
об’єкт насмiшок душ їх зчерствлих,
простий i смертний людства син.

Ти їх до совiстi взиваєш,
до вiри в Бога й каяття, –
вони смiються – ти ридаєш,
йдучи крiзь ґрати до життя.

Створено 17. 03. 1988 року, смт. Брошнів, (Івано-Франківщина)

Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с. - С. 16

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483447
дата надходження 04.03.2014
дата закладки 18.10.2016

T.I.

До випуску з Академії

Час швидкість взяв, що вже не зупинити,
Ми не помітили, як він повз нас пробіг.
Ще вчора тут стояли малі діти,
Сьогодні ж ми підемо за поріг.

П’ять років пролетіло наче тиждень.
Хтось тут зумів знайти свою любов.
Хто сам здавав, а хтось важливих рішень
Уникнув, - як? не знає навіть Бог.

Один для одного ми стали більш ніж друзі.
Допомагали в здачі сесії, в біді.
Й після навчання у найкращім в світі ВУЗі
Ми ще не раз усі повернемось сюди.

Хто танцював, а хто ходив на пари
Хто на машині їздив, дехто й на метро.
Були й такі, що спали коли хмарно
А хтось кріз зливу йшов на пари всеодно.

Згадати тільки, як ми всі гуляли!
Турбаза, дні народження, кіно.
Зізнайтесь, ви тоді не уявляли
Що скажете, як це було давно.

Ми не прощаємось, ми будем зустрічатись
Й ділитись спогадами цих щасливих днів.
І академію, що нам дала з’єднатись
Ніхто в житті забути не зумів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505751
дата надходження 17.06.2014
дата закладки 18.10.2016

T.I.

Колись

Колись за мир боролись королі.
Колись людина мріяла літати,
Тепер ми мріємо про сонце на Балі,
І від самого себе більше не тікати.

Це просто думка - змінювати світ.
Забута думка із мого дитинства.
Шукати важко папороті цвіт
У ніч Купальську серед будівництва.

Це просто час, це просто світ людей.
Це просто осінь, просто сіре небо.
Це просто зірка серед безлічі зорей,
Це просто шлях, що створений для тебе.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609600
дата надходження 27.09.2015
дата закладки 18.10.2016

T.I.

Дозвольте пару слів про стан речей…

Дозвольте пару слів про стан речей.
Лише мої думки, не заклик битись.
Про втомлених, бідніючих людей
І крадіїв, що змусять з цим миритись.

Проблема number one- віджатий Крим,
Який, насправді, хтось програв у карти.
Місцевим жителям, які не згодні з цим
По-братньому, порадили тікати.

І жодних дій, самі лише слова.
Голота вмить почуяла безкарність.
Тому на Сході є проблема 2:
Своє забрати хоче й кримінальність.

Над зброєю російські прапори,
Російська зброя і бійці російські,
Й коли весь світ про це заговорив -
Ті відхрестилися від вугільного війська.

А тут у нас працює СБУ:
Вони схопили справжнього злочинця!
Цей покидьок, щоб годувать сім'ю,
Взяв 300 гривень з пана "Доброчинця".

Тепер про гордість- про ремонт доріг!
Дали грошей і знову мертва тиша
На Біблії клялись: "Без хабарів!"
Та вже грошей нема- їх з'їла миша.

Зате ми вклалися в поліцію Нову:
Взяли дітей й навчили їх Закону.
Дзвони 102, якщо прорве трубу,-
Якщо грабують, то біжи додому.

Та пан керманич обіцяє лад.
Все обіцяє "жити по новому"!
Рекомендує їсти зранку шоколад
Для настрою, і щоб заїсти втому.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695144
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 18.10.2016

Basic

Російській мові ….

Вихрестив я із свого життя
Сумнів,
.........що
............сумно
...................мені
........................без
............................тебе...

Мова моя до Волі зростала
Сонце світило, світло замало...
Але без тебе обидва крила
Не відкриваються - світла нема.

Вихрестив я із свого життя
Долю,
.......що
...........міцно
.................тримала
...........................народи.
Кайдани, що забороняли?
...................................Дарма....

Попіл,що кров"ю закрив очі?

Я
.. Вихрестив
.............. із свого
....................... життя
Вихрестив. Випив.
Сумно, та й годі.

Вихрестив я із свого життя
Друзів, що тягнуть у прірву події
Краще повії в них хоч є мрії
В "Русському мире" мріїв немає
А лише намір імперської хвилі.
А потім темрява.
Питання :"Хто я?"
Вихрестив все це із свого життя.

Вихрестив я із свого життя
Біль від страждання розбитого серця
Буде кохання, відкриються дверці
Лічильник почне вибивати з синця
кров, що повернеться...
Знову по жилах
вона понесе до тебе ті мрії,
отті вболівання
.....................Великі події,
наміри, свято, пустель гаманця,
трішки горілки, смажене тіло.
Тіло розп’яте, тіло не миле, тіло спотворене майже гниле
Тіло розірване. Тіло Твоє!

Вихрестив я із свого життя
Мрії на краще, мрії в майбутнє
Шлях, що найважчий для Долі здобутий,
Погляд на те, що сьогодні не Я
Вихрестив все це з мого життя.

І от коли на небі спалахуючи зірки
Нас вподобають до наступних дій
Мені здається, що десь плаче жінка
Заради щастя не рідних дітей
За тих, хто кинув дім, родину та добробут
Та десь знайшов кайдани, біль та смерть.
Тих, хто сьогодні дав мені свободу
Відхрещення. Казати гучно - «Геть»!

Геть ті, хто нам казав що ми є Брати.
Геть ті, хто нам казав, що «ти - холоп»
Геть ті, що понукають спонукати
Геть ті, що відокремлюють народ.
Геть ті, що поважають "старших" в світі
Геть ті, що мовчки стежать.. Мовчки «так»!
Відхерщення лише поки ми - діти!
Відхрещення, бо Доля у нас Така!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694967
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 17.10.2016

Стах Розсоха

Коли розсіється туман

[b]Коли розсіється туман,
І грунт умиється росою.
Коли зів'ється ятаган
Над чужоземця головою.

Коли згада Муравський шлях,
Як рвуться в бій татарські коні.
І страх у місяця в очах,
Туману побілілі скроні.

Тоді загуснуть на вустах
Слова із закликом до бою -
Розправить крила сивий птах,
Пірне у небо з головою.

Розтануть у ранковій млі
Криваві промені відплати.
"І буде син, і буде мати,
І будуть люди на землі".[color="#20c4c4"][/color][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692427
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 17.10.2016

Стах Розсоха

Перед тим, як воскреснути, треба вмерти

[b]Перед тим, як воскреснути, треба вмерти,
Треба дорогу підошвами босими
З краю до краю вимірять, стерти,
І скропить її кров'ю, неначе росами.

Треба проказувать проповідь люду,
Розвінчувать тих, хто і так розвінчаний.
Знайти собі учнів серед наброду, бруду,
І вести за собою - голодних і знічених.

І нічого не треба доводить Пілату,
Він і так зрозуміє всю марність слова.
Мовчки віддасть тебе в руки кату,
А свої вмиватиме знову і знову.

І коли пелюстками вишневого цвіту,
Наче саваном, вкриється зораний грунт,
Згадаєш перекази давнього міту,
Там сказано чітко: тебе розіпнуть.

А коли розіпнуть, як ганчірку, тіло,
І воно ще не встигне від вітру пошерхти,
Губи прокажуть майже зомліло:
Перед тим, як воскреснути, треба вмерти.
[/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694929
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 17.10.2016

Евгений Белов

Намедни

Нам не дано предугадать
Предсмертный вздох и взгляд последний,
Я тут задумался намедни:
Как мне бессмертным в жизни стать?

Бессмертным - многим вопреки,
Кто сделал жизнь мою ненужной
Для них, с ума сошедших дружно,
Ведь сумасшедшие в чести.

Но снисходительность к умам,
Живущим в странном измереньи,
Лишает нас былого рвенья -
Мы верим фразам - не делам.

Мне так хотелось бы узнать:
Придет ли свыше наказанье
За нашу жизнь с душой в изгнаньи
Для тех, кому на всех плевать.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689819
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 17.10.2016

Евгений Белов

Амнезия

Жаль, нас история не учит быть мудрее:
Забыто все, что повторяется не раз.
Стучимся мы в распахнутые двери,
Не веря, что распахнуты для нас.

Быть независимо-зависимой державой
От мнений многих, но не собственных людей,
Как поданый бокал вина с отравой
С учтенным пафосом количества смертей.

Как будто в сказке той, где выбор на распутье,
Пытаемся, сбиваясь вновь с пути,
Живя, не понимая жизни сути,
За тенью прошлого спиной вперед идти.

Меж двух столпов, грозящих миру силой,
Так исторически сложилось - не беда,
Нельзя быть для кого-то больше милым,
У нас своя для обитания среда.

Дружить - пожалуйста, но только, как партнеры,
Делить нам нечего - у каждого свой путь.
Не поле битвы мы для разных гастролеров.
В чем независимость? - Вот в этом ее суть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694907
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 17.10.2016

Володимир Байкалов

М. Цветаевой

Сегодня таяло, сегодня
                                                 Я простояла у окна.
                                                 Ум – отрезвленней, грудь свободней.
                                                  Опять умиротворена.
                                                  (М. Цветаева ***. 24.10.1914)

Мир вдохновлял ее высокий.
Она стояла у окна...
Огнецветаевские строки
Благословляли среди сна.

Там эполеты, эшафоты,
Касанье душ и рукавов,
Неукротимой мысли взлеты
И к жизни странная любовь,

Где Синяя парила Птица,
И верным был ей Звездный Пес,
Принцесса – нищая певица,
Росы сапфиры вместо слез.

Здесь миражей земные лужи,
Где запретили небосвод –
Как в зеркала, судьбою ссужен
Короткий век и долгий взлет.

На миг почудилась в тумане,
Там недоступная для зла
И удушающих прощаний,
И в свет стихов своих звала.

Она стояла у окна,
Благословляла среди сна...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694821
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 17.10.2016

Володимир Байкалов

Рождение стиха

Пахтание Огня,
Рождающее Мысль,
Над чувствами звеня,
Притягивает высь.

И зов ее поэт
Услышит вдруг в окне...
И вспомнит тихий свет,
Что видел он во сне.

И сердце позовет
Забытое едва,
И кто-то зачеркнет
Не нужные слова...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694909
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 17.10.2016

Genyk

Верба

Ти знову вербо похилилась,
Схилившись низько-зажурилась
Така вже доленька твоя,
Щоб ти завжди була одна.

Та лиш не звикла ти до самоти
Від роду будучи одною
Не розлучаєшся з журбою
І мучишся сама з собою
Та все чекаєш над водою.

В розпущених гілках твоїх
Запутана дівоча ніжність,
В бентежному тремтінні-
Дівочих уст мольба
Скажи,скажи мені верба
За що караєшся одна!
Ти сохнеш,ти тремтиш
Ти любиш і мовчиш...
Мабуть у серці когось маєш
Бо все у воду заглядаєш
Немов красу свою звіряєш.
Ти ждеш його -скажи!
Колись я клена полюбила
Найкращим він був у гаю
Тоді вже я себе згубила
Занапастивши доленьку свою.
Отак усіх я одцуравшись,
Свою любов глибоко заховавши
Шукала самоти--
І тут знайшла її біля води...

Genyk

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694782
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 17.10.2016

dovgiy

ВІЗИТ МУЗИ.

ВІЗИТ МУЗИ.

Іди сюди! Втомилась ти блукати
По манівцях зажурених дібров…
Я відімкнув, гостинно, двері хати,
Щоб нам удвох співати про любов.
Давай, Ерато, наладнаєм струни,
І не біда, що сивий вже давно.
Я просто білий, а душею – юний.
Мені старіти Зевсом не дано.
Давай, Ерато, вип’єм запашної,
Смачної кави з печивом хрумким;
Щоб з новим ранком, з настроєм чудовим
Створить катрени плетивом легким
Звичайних слів; щоб в серці оживити
Чарівні мрії про нове життя;
Щоб з чаші кришталевої напитись
Хмільного трунку з жаром почуття.
Чуєш, Ерато? Ось лунають кроки:
Це йде Вона! Богиня днів моїх.
Несе в очах безмежжя світ широкий,
Співочу мову, дзюркотливий сміх,
Несе в собі безцінну ношу вроди,
Що не тьмяніє в перебігу літ.
Квітуча осінь у кімнату входить
І радує жоржини пишний цвіт.
Ласкаві руки сповнені турботи
Як крила ангела земного. Оберіг.
Душі вклоняюсь ніжній та високій,
Поезії кладучи їй до ніг!

неділя, 16 жовтня 2016 р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694898
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 17.10.2016

Окса555

Не вернусь

Знаєш, чому я читаю книжки?
Знаєш, чому посміхаюсь тобі?
Світ не поділиш тільки на три.
У світі живуть казкові казки.

Люби мене, вечоре, ноче і дню,
І запитайся мене про відвертість.
Вчи мене плакати, бачити ту
Ніч, у якій переможниця Впертість.

Дивишся в монітор червоними очима,
Бачиш як ллється по вінця вино.
Де ж поділась весна, що була між ними?
Я вірю у віру, якій все одно.

Ти майже красунчик у білому фраці.
Рахуєш готівку, складаєш навхрест.
Головне. не зроби помилок у питальному знаці,
Коли напише тобі кароокий Орест.

Віриш у міфи про вічне кохання,
Дивишся в пустку і тихо мовчиш.
Хто ж відгадає шалене жадання?
Ті, хто побачить як ніжно ти спиш.

Бачиш, відверта з тобою до болю.
Пальці до пальців чи просто слова?
Тут я б могла написати про волю,
Але твій Ангел дасть інше життя.

Марево синє на підвіконні.
Зранку прокинусь - змалюю його.
Ти бігатимеш в парку іще з просоння.
Далі - мольберт і червоне вино.

Нам до знемоги потрібно уптись,
Далі творити й творить чудеса,
Або з тверезістю можна змиритись
І залишити для себе ті самі місця.

Я вірю в солод хмільний, що у полі.
Вітер колише і шепчуть птахи.
Знову тут треба писати про волю
І рахувати свої давні роки?

Час летить швидко - ти помічаєш,
Мене ж не полмітиш за верству - нехай.
Ти іще досі за мною страждаєш,
А я не п"ю міцнішого більше за чай.

Все у нас просто і думать не треба,
Що хтось подзвонить і втішить тебе.
Кожен сам має таку ж потребу,
Кожен сам по-своєму якось помре.

І не чекай мене там на пероні,
Я не всміхнусь і не озирнусь.
Сніжинка розтала у мене в долоні.
Я йду вперед. Уже не вернусь!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694945
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 17.10.2016

ДрожеННікова

Вдячність

Я вдячна, Боженьку, за все -
За всю свою дівочу долю,
За те, куди життя несе,
За те, що маю думки волю

За шлях цікавий непростий,
Який мене сильніше робить,
За віру у реальність мрій,
Здійснення з віком які ловлять

За висновки із помилок,
А головне, що не в образі,
За прийняття чужих думок,
За ті часи, коли в насназі

Велика вдячність за батьків,
За низку всіх відносин, друзів,
За світ уяви мій живий,
Що маю мудрість i без вузів

За те, що кожному свій час,
І вміння все це розуміти,
І змінність всіх подій ураз
Навчає знову нас радіти

Велика Дяка ще за те,
Що робить із мене людину,
І прийняття – що все просте
Рятує внутрішню дитину

Я вдячна, Боженьку, тобі
За це життя – прекрасне й світле,
За те, що я прийшла к собі,
І цим, маленький світ мій квітне!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694110
дата надходження 13.10.2016
дата закладки 17.10.2016

ДрожеННікова

Я саме та

Я та, від якої хочуть дитину,
Я та, що свідомо життя даю,
Я там, з ким створюють міцну родину,
І та, з ким хочуть пліч-о-пліч йти

Я та, що дарує тепло і ласку,
Не прагну медалі, просто люблю,
Я та, з ким створюють життєву казку,
Обіймаючи серцем родину свою

Я та, що не має до тебе претензій,
Бо знаю, що кожен шукає своє,
І кожна душа, це безліч конфесій,
Яка, із віком, свій шлях віднайде

Сім`я, то не клітка, сім`я – це свобода –
Загальний ваш простір і суто твоє,
Коли не тримаєш, то біля себе маєш,
Стискаючи – втратиш...так воно є

Я та, що є поруч і та, що далеко,
Я та, кого все життя пізнають.
Зі мною ти поруч відчуєш безпеку,
Бо моє коріння повсюди і одночасно тут

Я тобі подарую дитину!
Я тобі подарую сім`ю!
Я, як і ти відкрила стежку до неба!
І я обіцяю – тебе я знайду!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694118
дата надходження 13.10.2016
дата закладки 17.10.2016

ДрожеННікова

На добру ніч

Знімаючи день, лягаю я спати,
Реальний мій світ живе уві сні,
Нарешті мій розум потрапив за грати
Й таємні, свідоме, співає пісні.

Весь пройдений день, твої настрої, дії
Минулим вже звуться – чіплятись не варт,
Бо кожен ранок – новим життям почнеться,
Даруючи різновид найкращих карт.

Цінити сьогодні, ні завтра…ні вчора,
Смітник свій думок зупинити хоч раз,
Бо жити майбутнім й минулим – це втома,
Енергії никне життєвий запас.

Я вчуся жити тут і зараз,
Як часто ми біжим – сліпі,
Так мріємо, щоб дещо сталось,
І вже живем у тому дні.

У дні, який ще не відбувся,
А цей минає, мов не був,
До вдачі майже доторкнувся,
Забіг вперед, та не здобув.

Важливо дуже, як на мене
Побачить вдачу в тім, що є,
Довір ти мрії свої небу,
Й знайди у дні - найкраще все.

Життя ж все змінне – мав..не маєш..
Чекав на те, отримав це,
І тільки те, як ти сприймаєш
Подіям настрій задає.

Твій новий ранок: сонце, кава,
Ти бачиш, чуєш – ти живий..
Всі ці дрібниці день складають,
Вчись їм радіти, як малий.

Сьогодні я заплющу очі
На всі проблеми, які є,
Зі спокоєм віддамся ночі,
Вона відродить все моє.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694631
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 17.10.2016

ДрожеННікова

Я донька своєї країни

Я донька своєї країни..
Моя рідна земля..
Дитячі світлі мрії..
Смак маминих страв..
Духмяний чай з карпатських трав..
Мої літа, скажені, молодії..
Гучна компашка друзів на подвір`ї..

Ці спогади у серці, вони - імунне зілля,
Коріння мене живить - І в тім моє свавілля..
«Життя іде, і все без коректур» - казала незрівнянна Ліна,
Міняючи маски людських карикатур,
Втрачаєш розум і своє коріння

Цінності змінні, душі інвалідні,
Нав`язані думки, з порожнім..задовільним..
Все це вбиває в тобі – Я!
Тим справжнім, чуйним, чистим..
Вдягаючись в чуже вбрання – втрачаєш особистість!

Я донька своєї країни, я її носій!
Я не хочу, щоб наші діти були здатні до насиль..
Прокинься вже свідомість, всі козири розкрий,
Щоб разом люди вірили в силу своїх дій!
Банально, головне, що мусим зрозуміти,
Що з любов`ю в сердці нам потрібно жити!

Я частина країни, яка неймовірна,
Квітуча, родюча і душами вільна!
Країни, яка згодом, об`єднатись зможе,
Один плюс один - і ми все переможем!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694686
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 17.10.2016

ДрожеННікова

Вищi закони

Все, що навколо - від тебе залежить,
Точніш, від думок, що в голові,
І щось Невідоме за нами стежить,
І напрям дає – куди нам йти.

Я вірю, що саме так воно працює,
Хоча, відверто кажучи – життя лупцює,
Урок підігнало: « Чи ти вже засвоїв? »,
Тобі не уникнуть вищих законів.

Свідомий твій шлях, твої погляди, віра,
Щира вдячність, до Бога довіра.
Що випромінюєш? Що близько тобі?
Все це формує фундамент в житті.

Коли фундамент міцний,
Хоч будівництво і повільно йде,
Він виросте сильним, вільним і чистим,
І таке ж життя собі обере.

Навколишній Всесвіт – від тебе залежить,
Точніше, від мови твоєї душі.
Тож, розплющ «оченята» - ти маєш безліч стежок,
Придивись, відчуй і свою знайди.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694933
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 17.10.2016

Harry Nokkard

Крестный ход

Такой стишок на злобу дня, ну не ругайте вы меня, просто такая непростая точка зрения, и не грызут меня на этот счет сомнения.

Крестный ход

Известно всем уже давно,
есть изречение одно,
и жизнь не раз нам это подтвердила,
мол, каков поп, такой приход,
вот объявила «Крестный ход»
нам вражья сила.

Там все проплачено не зря,
кричат – За Батюшку Царя!
которого они же и убили.
Несут портреты и кресты,
через дороги и мосты
и утверждают, что они его любили.

Дети идут и старики,
и среди них боевики,
совсем недавно в Луган-Доне с автоматом,
несли на танках «Русский мир»,
известно всем кто их кумир,
и говорят эти прочане только матом.

Ведут обманутый народ,
а как же, это «Крестный ход»,
а где вы были прошлый год и позапрошлый,
не вспоминали про Христа,
и видно это не спроста,
благословлял вас на войну ваш лидер пошлый.

Ну что, дождались вы войны?
И где теперь ваши сыны?
И что вам это все по барабану?
Вам все равно с кем воевать
и где придется умирать,
безумцу подлому поете вы Осанну.

Вы удивляете меня,
шли бы на линию огня,
с хоругвями, попами и крестами,
так нет же, в Киев понесло,
ну а в столице как назло,
одни бандеровцы, вы знаете и сами.

На всех углах, и там и тут,
не раз меняли вам маршрут,
сестер и братьев во Христе, не пропускали.
Да он не друг нам, и не брат,
Московский ваш Патриархат,
и нашим другом будет он едва ли.

Вот и закончен «Крестный ход»,
и по домам пошел народ,
а зря, ну что вам каменный Владимир,
у вас Владимир есть живой,
там, правда, что-то с головой,
за красной каменной стеной сидит, не вымер.

Ходит упорная молва,
вас с нетерпением ждет Москва,
вот и пошли б туда с попами и крестами,
а как вас встретят в той Москве,
можно ли верить той молве,
вы по пути узнаете все сами.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681026
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 12.10.2016

Harry Nokkard

Почему мы слагаем стихи?

Почему мы слагаем стихи?

Почему мы слагаем стихи?
Ведь все можно сказать и прозой.
Описать все людские грехи,
летний зной и крутые морозы.

Почему вдруг в ночной тиши,
когда спят все нормальные люди,
мы беремся за карандаши,
пишем так, словно дня не будет.

Хотя не выдержан положенный размер,
нарушен ритм и рифмы в беспорядке,
не осуждайте строго, я ведь не Гомер,
просто со мной играет Муза в прятки.

Который год, среди словесной шелухи,
найти пытаюсь стиль поэзии высокой,
наверно я наказан на грехи,
вот стих опять какой-то кособокий.

В круговороте строк и странных слов,
несущихся в потоке подсознания,
стараюсь из обрывков странных снов,
сложить свой пазл, как Любви признание.

Любви к Богине, помогающей поэтам,
к ночам бессонным и внезапным озарениям,
к стихам, экспромтам, ронделям, сонетам,
и всем в ночи развеянным сомнениям.

К навеянным в ночи волшебным снам,
где воплощаются наши мечты и грезы,
всему, что Небо подарило нам,
печали, радости, отчаяние и слезы.

Так зачем же мы пишем стихи?
Много проще все выразить прозой.
За какие ж такие грехи,
эти странные метаморфозы?
----------------------------------------------------
И нет ни сна, ни отдыха измученной душе,
да и сама душа живет в карандаше,
и молча рвется на бумагу,
чтобы на ней оставить след,
и может через много лет,
прочтет какой-нибудь бродяга,
как жил с душой израненной поэт.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690687
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 12.10.2016

Harry Nokkard

Молитва матері

Молитва матері

Душа не плаче, вже не має сліз,
давно всі виплакані сльози,
хтось молитви мої до Бога не доніс,
лишив саму стрічати дощ і грози.

Великий Боже! За які ж страшні гріхи,
мені призначено така страшна спокута,
чому ідуть від нас чоловіки,
лишаючи в душі і серці смуток.

Вже третій рік у бій ідуть сини,
разом з батьками боронити Україну,
і повертаються лише у наші сни,
Великий Боже, чом ти нас покинув.

Чому караєш ти дітей і матерів,
чому без кари залишаються злочинці,
такий на серці біль, немає слів,
чим завинили перед небом українці.

Чому мовчать російські матері,
невже їхні серця закам’яніли,
гинуть в чужій землі їхні сини,
і не відомо навіть де синів могили.

Душа не плаче, вже не має сліз,
давно всі виплакані сльози,
хтось молитви мої до Бога не доніс,
лишив саму стрічати дощ і грози.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693933
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 12.10.2016

Любов Вакуленко

БЕЗ МЕЧА

Притча

Відважний лицар шляхом по пустелі
Ішов кудись вже втративши коня,
І в голові думки все невеселі,
А спрага й голод в спину підганя.

Ось вдалині десь озеро хлюпоче,
А меч важкий не додає ходи,
Та зброю він покинути не хоче,
З останніх сил плететься до води...

Таки дійшов. А там змій трьохголовий.
І лицар меч підняв і миттю в бій.
Знесилений, та все ще гоноровий,
Відтяв дві голови... - Юначе, стій!

Скажи, навіщо хочеш мене вбити?
За що мене мечем залізним б"єш?
- Прийшов води із озера попити...
- Прийшов попити? Так чому ж не п"єш?!!
***
І мудрість тут тонка в простенькій байці -
Без зброі люди якось проживіть.
Мир помирає в сварці й брудній лайці.
Ви ж - люди! Тому просто говоріть!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693953
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 12.10.2016

Леся Геник

Привиділася

Я тобі привиділася вчора...
Чуєш? Чуєш? То була не я!
То не я ховалася за штори,
як налякане їжаченя.

І не я вдавала, що не бачу,
як періщать навкруги громи.
То лиш тінь собі ковзнула наче
швидко-швидко помежи людьми.

Інший хтось алеями слизькими
пріч од тебе прудко утікав.
...А відтак за власними дверима
до півночі плакав і не спав...

То не я, можливо тільки схожа
кольором волосся чи очей
десь розтанула між перехожих.
О, чи мало є таких речей?

То ж дарма виношуєш підозри!
Так буває інколи - здалось...
Я тобі привиділася вчора...
А сльоза? Пусте, із оком щось..

11.10.16 р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693942
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 12.10.2016

RedkaSM

ЗАБІГ У ВІЧНІСТЬ

«…І добігти – із темряви в темряву.»
Володимир Шовкошитний. Путь

Так! Із темряви – в темряву наш забіг
З небуття – в небуття… Й на герць…
Але я зрозуміти б себе не зміг,
Вам говорячи: це кінець.

Нам не знищити тьму і зло, як таке,
Як не знищити світла дух.
Біполярність – насправді той турнікет,
Крізь який і проходить рух!

Це і буде мені життя майстерклас,
І найвищий сенс і мета…
Там спинитися має кожен із нас,
Хто добіг й тепер відліта!

Щоб торкнутись до неба, хоча би раз,
Не лишивши на світлі плям,
Я навшпиньки зіпнусь й дістану якраз,
Що від Бога належить нам.

Зрозуміла мені суєта суєт:
Попоїсти, напитись та…
Я не лише людина – я і поет...
І Господь у мене спита!

Чи з’єднаються, врешті форма і зміст
Чи розкриється долі суть!
Я сьогодні – в майбутнє онуків міст,
По якому вони ідуть!

05.12.2013

ь

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693928
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 12.10.2016

Кушнір Марина

Будь впевнена, що кращого немає!

Коли у сумніві заплутаних доріг
Є поруч Він, що завжди допоможе,
Бо головне, щоб хтось тобі поміг,
Бо по дорозі долі йти одній негоже.

Коли за руку Він тебе веде,
Ти робиш кроки впевнено, сміливо.
Бо відчуваєш, що тебе Він береже,
Й за руку Він веде тебе дбайливо.

Коли втомилася й не можеш далі йти,
Від болю дикого в заплутаній дорозі.
Візьме на руки Він й поможе це пройти,
Й Поставить тільки біля хати на порозі.

Коли без слів Він розуміє тебе все,
І не цікавить, що було колись до нього.
Коли тебе Він ніби янгол береже.
Він і життя твоє розкрасить кольорово.

Коли для тебе віддає Він майже все,
Свою турботу, ласку та кохання.
То Він для тебе тільки радість принесе,
Й забудеш з Ним навіки про страждання.

Коли знайшла уже «Його», який веде,
Який піклується про тебе і кохає.
Тримай міцніш його за руку і будь-де
Будь впевнена, що кращого немає!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693670
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 10.10.2016

Ганна Верес

Зірки сміються обраним

Зірки сміються обраним поетам,
Той путь їх часто серце холодить,
І це не є ні дивом, ні секретом,
Що Геній взявся світом їх водить..

Карав, топив… Та знову випливали…
Їх пульс, немов епохи метроном,
Тому і на уми вони впливали,
Що не в руках – у слові їх стерно.

В житті вони підвладні тільки Богу,
Незламний дух виношують в собі.
Буття їх возвеличене любов’ю,
Без їхніх слів і світ би загрубів.

Хай небагато їх, значних, великих,
Їх доля незавидна на землі:
У кожного – своя є правда й лихо,
Для інших Бог служити їм звелів!..
2.12.2015.

Ганна Верес (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693640
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 10.10.2016

Алексей Смирнов

Истина

Сердце стучит сильнее.
Мне и вина не надо -
Я от тебя пьянею,
Жизни моей услада.

Сладко любить бесенка,
Жадного на объятья,
С голосом нежно-звонким,
В этих задорных платьях...

Змейками вьются руки,
Губы сочны, как вишни,
В сладкой и томной муке
Мысли людей излишни.

Здесь вместо денег - звезды,
Вместо квартир - поляны,
Здесь все не так-то просто,
Как это зришь с дивана.

Где две души запели,
Там не диван у власти,
Там заправляет зелье,
С именем светлым - счастье.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634411
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 10.10.2016

Алексей Смирнов

Мені інколи здається, що совок не вмер

Мені інколи здається, що совок не вмер.
Хай тепер і Україна, а не СеСеСеР.
Ті ж самі пропагандисти, де не зробиш крок.
Помінялися герої, та не вмер совок.
Ні, не вбили те червоне за єдину мить,
Хай тепер на тому місці жовте і блакить.
Там одну ганьбили мову чорні, як шпаки.
І тепер ганьба для мови, тільки навпаки.
Заздрість та ж, ті ж кар'єристи, і такі ж звання,
І такий же шлях в майбутнє наче навмання.
Інші лозунги, промови, але ті ж куми
Всі живуть в свою кишеню, як тоді і ми.
Всі крадуть, як і раніше, хто як це зумів,
По-совецькі призначають нових ворогів.
В рамках інших декорацій живемо тепер.
Та здається і ще більше, що совок не вмер.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668007
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 10.10.2016

Алексей Смирнов

Мужчина силен не слогом

И в вере, и в каждом деле,
И в страсти хмельной до крика...
Не только в одной постели
Любимой бывать великой.

Слова так легки и хрупки...
Мужчина силен не слогом,
Ведь только его поступки
Дают право зваться богом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693667
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 10.10.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.10.2016

Крилата (Любов Пікас)

ЧОМУ?

У світ приходимо щоб жити,
Радіти сонцю в небесах,
Із теплих променів ліпити
Добро, як ліпить гнізда птах,

Ґрунти орати, засівати,
Сади садити і ліси.
Ростить дітей, зводити хати,
Досліджувати полюси.

Шукати ноти у підкові,
Слова, потрібні для віршів,
Лишати барви веселкові
Торканням серця у душі.

Йдемо у світ, щоб жить, по чину,
Із Божим штампом на лиці.
Чому ж так часто у гостину
Не хліб несем, а меч в руці?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693264
дата надходження 08.10.2016
дата закладки 09.10.2016

РАЙ - Рогуля Андрій Йосифович

ВІДПОВІДЬ РОЗ'ЯСНЕННЯ - ЩО ТАКЕ ЛЮБОВ І ЩО ТАКЕ КОХАННЯ ТА ЯКА РІЗНИЦЯ

ВІДПОВІДЬ РОЗ'ЯСНЕННЯ -
ЩО ТАКЕ ЛЮБОВ І ЩО ТАКЕ КОХАННЯ,
ТА ЯКА РІЗНИЦЯ

Що таке Любов і що таке Кохання?..
Усі люди мають таке запитання.
Яка різниця, люблю чи кохаю,
Якщо все одно я тебе маю?..

Різниця в тому, що різниці немає,
Просто одне одному воно допомагає!
Кохання та Любов одне одного
Не понижує та не опускає.

Любов починається з кохання.
Любов – це коли ми забуваємо про все.
Любов – це коли ми кохаємо її, або його.
Кохання-це молодість! Любов-це зрілість!

В любові і коханні ти не помічаєш,
Як людина, яку ти любиш та кохаєш,
Стає для тебе дорогою.
І ти її цінуєш, оберігаєш та все прощаєш.

Коли народилося Кохання-засіяла нова яскрава зірка.
Коли народилася Любов - посміхнувся Бог.
Різниця тільки в тому -
Кохання до людини, а Любов до Бога!
Це і є відповідь на три людські запитання.
06.05.2015 р.
А. Рогуля.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579426
дата надходження 07.05.2015
дата закладки 09.10.2016

One of many...

ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ

Все буде добре, може, навіть краще.
Ти, певне, вже збираєш камінці,
Що квітень-чарівник метав із пращі
Кудись у світ? Синиця у руці,
А журавель… Кружляє та кружляє,
Розносить крИльми білих хмар акрил.
Чи жар долонь його внизу чекає,
Чи просто – два жакани поміж крил?
Все буде добре, може, навіть мило.
Все лишиться на влежаних місцях.
Живим – життя, а мрець зійде в могилу
У вересом заквітчаних полях.
Все буде добре, далі буде осінь,
По мокрому асфальту шелест шин…
Варшава, Бельсько-Бяла, Краків, Познань?
Я – one of many, з багатьох один…
Промоклі ноги і горілка з перцем,
Чомусь у скронях стугонить канкан.
Вкололо в грудях голкою… У серці?
Ні… Ворухнувсь між крилами жакан…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680952
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 06.10.2016

One of many...

ЖИТТЯ - ЦЕ СЕКС

Життя – це секс… Ні, я не зробив відкриття і зовсім не претендую на Нобеля… Взагалі, з моїми талантами швидше можна претендувати на Шнобеля (якщо, звичайно, хтось знає, що це таке). І Пулітцерівської я ніколи не отримаю, і Х’юго, та… Бог із ним… Чи біс із ним? Ай… Все одно. Мені байдуже до премій, байдуже до смислового навантаження моїх балачок. Хтось не бачить у них сенсу і здорового глузду, хтось бачить. Ті, хто бачить, бачать своє… Я бачу своє… Очі у всіх різні, хоча і влаштовані однаково – примітивненькі лінзочки. Звичайна фізика, розділ «Оптика». Я вчив колись ту оптику… Цілих два семестри.
Дехто каже, що життя потяг і ми їдемо за розкладом, інші кажуть – автівка, а ми – водії і самі обираємо дороги. Ще хтось стверджує, що життя – ліфт, який везе когось вгору, а когось вниз…
Життя – секс… А ви «купились» на назву, правда? Хтось подумав про інтим, швидше за все про чергове недолуге творіння чергового недолугого автора, який, тим не менш, має себе за генія. Або – чергові пригоди(справжні чи придумані) чергового мачо (справжнього чи надуманого). Всі чомусь вважають себе справжніми… А тут – банальна проза, ще й більше схожа на маніакальну маячню…
Життя – це секс. У всіх його проявах – від кохання до жорсткого траху і згвалтування. У всіх його значеннях – від найпрямішого до найпереноснішого.
Життя – це секс… І ми або кохаємось, або трахаємо, або гвалтуємо. Або нас… Кохають, трахають, гвалтують. У всіх сенсах – від загальноприйнятого фізичного до морально-метафізичного чи. Нехай, духовного.
Процес один і той же – відчуття різні. І два водорозділи: «ми – нас», «кохання – трах – гвалт». Коли ми, то задоволення отримуємо завжди, правда, духовне лише в одному випадку. Коли нас, то задоволення отримуємо у двох випадках… Духовне – в одному. У всіх сенсах. Не так уже й погано, правда? Тут я мав би розреготатися гомеричним сміхом. Може, й регочу. Та ніхто не чує цього божевільного реготу і не бачить моїх налитих кров’ю очей, теж мабуть божевільних.
Трах – це ж не гвалт, насилля ж немає. Я вже не регочу, посміхаюсь, смикнувши праву сторону верхньої губи догори. Якби був звіром і, якби хтось був поряд, то побачив би ікло… Тепер можна знову зареготати.
Немає насилля… А все інше… Ендорфін з адреналіном виділяються… Чого ще треба?
І яка ж мораль? Ніякої… Навіщо мораль? Хто сказав, що у всьому має бути сенс і мораль, тим паче в моїх тирадах?
Кохайтесь, трахайте, гвалтуйте… Або вас… Тільки не буває так, щоб одній людині все одразу… Або вона, або її… Або кохання, або трах, або гвалт…
Життя – це секс. А секс – це потреба… Організму…
P.S. Не люблю життя лише тому, що живу.
Не люблю цей світ лише тому, що є його частиною. Хто з мудреців це сказав? Ніхто… Це я сказав…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692797
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 06.10.2016

Ниро Вульф

Красуня

Чорноброва красуня,
подаруй мені погляд,
зачарован тобою я
очі твої наче смарагд.

Ти мене полонила,
серце вкрала навік
та кохання відкрила,
ти – в житті оберіг.

За тобою я піду
будь-якими шляхами
та в обіймах розтану,
огорнувши руками.

Ти- кохання невтомне,
Ти – царівно ночей,
Наче пристрасть безсонна,
скинеш тугу з плечей.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523760
дата надходження 16.09.2014
дата закладки 05.10.2016

OlgaSydoruk

Свидетелем - свеча…

Экспромт

Обычный серый день рождает серый вечер.
Свидетелем - свеча: и плачет,и коптит...
Набросив грусти шаль(прозрачную)на плечи,
Мелодия дождя восьмушками звенит...
Лирический мотив созвучен настроению...
Прощальное тепло за облаком летит...
Мне кажется,что миг(счастливый) - провидение...
Его бы - удержать,прочувствовать,вкусить...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692662
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 05.10.2016

333

Рано чи пізно помремо усі

Рано чи пізно помремо усі,
Залишиться лиш прах,
І сльози на лиці.
І сльози руки витруть,
А прах розвіє вітер.
І все життя твоє вбируть,
Лиш декілька написаних літер.
Ти не станеш героєм із книг,
Не знімуть про тебе і кіно.
І хмарочос ти не воздвиг,
І немає в тебе й казино.
Ти не починав ті війни,
Що в історії напишуть.
Не писав дорогі картини,
Що у музеях повішуть.
Скандалістом ти не був,
І не мав ти власне телешоу.
Освіту в Оксфорді ти не здобув,
І не знав десятки мов.
Але скажи "Чому?",
За тобою рідні всі скучають.
Напевне це тому,
Що добре тебе знають.
Знають як сім'ю любив.
І дружину розсмішити міг.
Як хтось гаманець загубив,
А ти відшукати допоміг.
За це тебе й любили,
І срібні сльози проливали.
Коли тебе вже хоронили,
І землею присипали.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530871
дата надходження 18.10.2014
дата закладки 05.10.2016

333

Ми не одні

Я хотів про щось важливе написати,
Про те що тривожить серця.
Про те кого потрібно любити,кохати,
Про ту яка нажаль не моя.
Хотів про край свій розказати,
Про ту красу що є у нім.
І як чудово світанки зустрічати,
Коли мир і спокій не покидає твій дім.
І друзів й рідних також не забути,
Без них як без кисню не можливе життя.
В житті завжди приходять скрути,
Та вони ніщо коли є сім’я.
В житті багато що важливе:
Люди,речі, дні.
Та нажаль життя мінливе,
А найбільше жаль, що нам здається ми – одні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692654
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 05.10.2016

Олександр Мачула

Зацiлую тебе, заласкаю

Зацілую тебе, заласкаю,
захвилюю, немовби колись.
Сяду поряд з тобою я, скраю,
ти до мене, любове, схились.

Зацілую тебе, заласкаю,
повезу у далекі краї.
Там, де пісня у серці лунає,
де співають в душі солов‘ї.

Зацілую тебе, заласкаю,
замилуюсь теплом твоїх губ.
Утону в у волосся розмаї,
не зашкодить мені навіть шлюб.

Залюбуюсь вночі, на світанні,
глибиною ласкавих очей.
Щоб як вперше, а може в останнє,
доторкнутись до ніжних плечей.

Зацілую тебе, заласкаю,
заколишу та заговорю.
Все, дитинство і юність, згадаю
і останню травневу зорю.

Замалюю твій образ, жадана,
в своїй пам‘яті, на полотні.
Щоби пізньої ночі чи зрану
ти прилинула в мріях мені.

Заласкаю тебе, зацілую,
ще запестую й залоскочу.
Диким медом тебе почастую,
небу ім‘я твоє прокричу.

Зачаклую тебе, моя зоре,
зілля трунком терпким напою.
Щоб завжди у біді і у горі
ти приходила в душу мою.

Зацілую тебе, заласкаю,
зачарую, заворожу.
Помандруєм до самого краю
й перейдемо останню межу…

25.09.2016

© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116092501897

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690654
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 04.10.2016

Олександр Обрій

ПРИМАТИ

Свідомо приймати або не приймати —
усе, що різнить нас від нижчих приматів.
Отак наприймаєшся зопалу рішень —
і крутиш педалі, мов злий велорікша.

Чарчину тримати або не тримати?
Ще трішки — й запишуть у нижчі примати.
Продай патисони, купи сальтисони
і фарші крути замість лускати сонях.

У вищих же колах найнижчі примати
збираються рішення вкотре приймати.
Отак наприймаються: глядь — уже й криза.
Накрутять тарифи і мізки на призов.

Так волю даєш нутряному примату —
і в кайф з аквалангом туди поринати.
Лиш мавпа тим часом із докором гляне
на твій полірований зовнішній глянець,

загляне всередину, шкіру задерши,
на те потаємне іржаве відерце,
що й ангел у шоці відхреститься брати,
і мавпа відмовиться визнати братом.

За доказів браком
і якості браком.
Боги констатують: "Дууурний неборака..."

© Сашко Обрій.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691827
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 01.10.2016

Ганна Верес (Демиденко)

До Вчителя

[u]Присвячую колегам по роботі, а також учителям-поетам нашого сайту. [/u]

Учителю, не просто ти людина –
Ти той, хто сіє розум і знання,
Ти другом є для кожної родини,
І вік тебе від цього не звільня.

Учителю, святе твоє і ймення,
Бо ж від святого твій ведеться шлях,
Слова твої тверді, немов кременні,
Та душі вміють шовком застелять.

Учителю, важкі твої є будні,
Свята – то випуск, іспит чи профдень,
Й звучать слова для тебе незабутні,
Яких не стрінеш більше вже ніде.

Учителю, будь строгий і умілий,
Хай усмішка, мов чари, полонить,
Веди ж вперед ти плем’я юне сміло,
Щоб цю ходу ніколи не спинить!

Нагороди дитину кожну світлом
І подаруй краплиночку добра,
І зацвіте тоді у класі літо,
І затамує подих дітвора…

19.10.2015.

Ганна Верес (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691834
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 01.10.2016

Леся Геник

Не…

Не квітчаю сю осінь омріями,
не вінчаю сі ранки надіями,
бо сльоза обернулась у камінь
на мальованій дійсністю рамі.
Бо немає вже доброї радоньки,
ані віри незлої, ні правдоньки -
лишень кучері чорної зрадниці,
котра пнеться іще у порадниці.
На пусте, бо світання проплачені...
Вже не марю про тихі побачення
з небрехливим і сонячно-чистим.
Із покорою жду падолисту.
Потім - снігу, жаскої хурделиці,
доки всюди нарешті застелиться
не брудне і, як звикле, невміле -
а лиш біле, по-справжньому біле...

29.09.16 р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691437
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 29.09.2016

Олександр Мачула

Старiсть - це наука*

Старими бути – нелегка це штука.
Не всі уміють стариками бути.
До старості дожить – не вся наука,
складніше гідності своєї не позбутись.

Не опуститись, не піддатись хворі,
болячками другим не докучати.
Уміти розібратись в своїм горі,
поменше наставляти і повчати.

Не вимагати лишньої уваги,
в собі образ, претензій не збирати,
не збитись до старечої зневаги…
Не просто старигану не бурчати.

Ще не давить своїм авторитетом
і досвідом не дошкуляти дуже.
У молодих свої пріоритети,
це треба чітко розуміти, друже.

Хай не усе далеко до вподоби,
але не намагайся все змінити.
Не варто тратить час на хибні спроби
усіх уму і розуму учити.

Щоб піна з рота не летіла в спорі,
не треба скиглити й жалітися на все.
Занудство виключайте апріорі –
першочергове старикам есе.

І ні до чого рахувати зморшки
та силитися час ще обдурить –
у старості його лишилось трошки,
тому потрібно жити в кожну мить.

Як скоїться з самотністю зустрітись,
не варто вам розводити руками.
Старими бути важко научитись,
не всі уміють бути стариками…

25.09.2016

* Переспів твору Андрея Дементьева „Быть стариками – не простая штука“.

Андрей Дементьев

Быть стариками - не простая штука.
Не все умеют стариками быть.
Дожить до старости - ещё не вся наука,
куда трудней достоинство хранить.

Не опуститься, не поддаться хвори,
Болячками другим не докучать,
Уметь остановиться в разговоре,
Поменьше наставлять и поучать.

Не требовать излишнего вниманья,
Обид, претензий к близким не копить
До старческого не дойти брюзжанья;
Совсем не просто стариками быть.

И не давить своим авторитетом,
И опытом не слишком донимать.
У молодых свои приоритеты
И это надо ясно понимать.

Пусть далеко не всё тебе по нраву,
Но не пытайся это изменить,
И ложному не поддавайся праву
Других уму и разуму учить.

Чтоб пеною не исходить при споре,
Не жаловаться и поменьше ныть,
Занудство пресекая априори;
Совсем не просто стариками быть.

И ни к чему подсчитывать морщины,
Пытаясь как-то время обмануть.
У жизни есть на всё свои причины,
И старость - это неизбежный путь.

А если одиночество случится,
Умей достойно это пережить.
Быть стариками трудно научиться,
Не все умеют стариками быть.

© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116092502493

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691404
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 29.09.2016

stawitscky

Чекаю манну із небес

Чекаю манну із небес.
Яка солодша за дармову?
І заспокоюю себе –
Ось помолюся – і готово.

Ось побажаю – і умить
У Україні мир настане,
І зникнуть, наче від чуми,
Всі кровопивці-бандоклани.

Обніметься із братом брат,
Добром наповняться комори,
Настане довгожданий лад
Замість Содома і Гоморри.

Чекаю. Щось не йде вона_
З небес очікувана манна…
Ким сконструйована війна,
Щоб погасити шал Майдану?

Жбурляє нас із краю в край,
Усе втрачаємо фарватер.
Всесильний Боже, в руки дай
Нам кельми, а не автомати.

Дай мудрість зупинить війну
Не втративши і клаптя поля,
Бо нині,вкотре, на кону
Усіх моїх нащадків доля.

Вони мені тавро ганьби
Впечуть за долю безталанну…
А що сьогодні я зробив,
Окрім чекав небесну манну?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691410
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 29.09.2016

Кіндрат Корінь

Забудьте говір ваньки-дурака!

Забудьте говір ваньки-дурака!
Чому війна розквітла в Україні?
Чом Крим окупували москалі?
Тому, що з давніх років і донині
В кайданах мова рідної землі!

Сеператизм тому розвівся на Донбасі
І Путлер натравив свою орду,
Що мова предків була не на часі –
Це й призвело з Московії біду!

Рашисти перли, наче на параді,
Спасати від “бєндєри” рузьге мір.
А ми сприяли їхній клоунаді,
Бо “язику” не йшли наперекір.

Шанують скрізь в країнах рідну мову!
Це – автентичність націй вікова!
Це – оберіг, сильніший за підкову!
Це для народу – риса головна!

Любіть культуру нашу, українську,
Як рідну матінку свою її любіть!
Завдайте нищівний удар ординській:
На Мову Волі й Миру перейдіть!

Війна тоді погасне в Україні,
Як знищить солов’їна “язика”!
Як кожен з нас віддасть борг Батьківщині:
Забуде говір ваньки-дурака!!!
Слава нації! Смерть москалям! Кіндрат & Корінь 16.09.2016р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690931
дата надходження 26.09.2016
дата закладки 26.09.2016

Аркадьевич

Дотрынделись…

Горы, село, высота за две с лишним
Профиль уткнулся пикетами в дом
Сняты приборы, уселись над пищей
Чуть перекусим и снова подъём...
Но не сложилось, подходит хозяин
Фрукты в корзине и влажный кувшин
Бог что им дал,с тем и гостя встречают
Местный обычай такой у мужчин
Трижды кувшин отправлялся в марани
Туда где играет в чури вино.
Где под землёй созревает годами
Может и век, если так суждено...
Вот прозвучал и вопрос на засыпку -
Кто мы и чем занимаемся тут?
Ляпнул не думая сходу я в шутку
Трассу ЖД скоро им проведут..
Здесь, вместо дома, поставят платформы,
А в огороде построят вокзал,
Ждут их, короче, большие реформы.
Что можно поверить не ожидал...
Какая дорога? Скалы обрывы!
Им надо канатку, иль вертолёт
Не хватит тротила в мире на взрывы
Тем кто дорогу сюда поведёт...

Время расстаться. Спросили, что нужно?
Хозяин из сумки деньги достал
И просит - Ребята, надо по дружбе
Снести дом соседа и строить вокзал...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690716
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 25.09.2016

Траяна

Еолова арфа

Грає еолова арфа розбурхану музику вітру,
Рветься струна за струною. Не знищити звук.
Він наростає крещендо даремної бурі.
Не розірвати небесне тонке полотно.

Захлинається криком вітрисько в еоловій арфі,
Сльози дощем не іржавлять спокуту стару.
Є тимчасове затишшя. Загублено силу.
Як назбирати її серед мряки і сну?

Неба блакить повернулася. Глянуло око.
Там унизу розпанахано землю ущент.
Небо не може дивитися. Де його хмари.
Дощ повертається. Вітер торкає струну.

Скільки триватиме буря? Не стримати опади.
Грім все обурений. Марно все шле блискавиць.
Арфа ота все стоїть. Ще звучить її музика.
Сльози і крик пропадуть у мелодії тій.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690723
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 25.09.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.09.2016

Олена Галунець

Відьма

Застиглі сірі лінії закреслили цей ліс.
Розмай давно змарнів, як в’язень Азкабану.
Стихає все ураз негадано-неждано
У час, коли хисткий туман спускається навскіс.

Вовки не замели сліди, не спиться кажанам,
Стежки по вуха вкрились бірюзовим мохом.
Штовхаючи старі пеньки у царстві Оха*,
Сюди приходить та, хто із казок знайома нам.

Під сонним срібним місяцем в неділю уночі
Тут відьма з темним псом копала мандрагору,
Зосталась унизу, а пес злетів угору.
А зараз де ж вона? – Пече онукам калачі.

© Олена Галунець

* Ох - давньослов'янська міфічна істота, правитель лісового царства.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668855
дата надходження 28.05.2016
дата закладки 24.09.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.09.2016

Лада

Глаза ( вспоминая Пушкина)

О, эти грустные глаза!
Глядят печально -отстранённо,
На жизнь, на мир и на былое.
О чём грустите вы порою?
О,как ваш взгляд красноречив!
Я в них читаю жизни миг.
Как вы любили, вас любили...
Как вы любовью дорожили.
Но в жизни есть свои законы,
И строит нам в любви препоны, она...
И смотришь часто ты, порой.
На взгляд печальный, неземной.
О,эти грустные глаза!
Глядят небрежно-отдалённо,
И жизни, путь их преломлённый,
Уж не осветят никогда!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345576
дата надходження 22.06.2012
дата закладки 23.09.2016

Лада

С первого взгляда

Говорят, что так не бывает,
Взгляд во взгляд,
Пауза... и любовь.
Мы с тобою тоже не ждали,
Что взыграет в нас так наша кровь!
Верю я, что на радость есть солнце,
А, ненастье на горе есть,
А, на встречи, что так редки бывают,
Любовь с первого взгляда есть!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449530
дата надходження 16.09.2013
дата закладки 23.09.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.09.2016

Віталій Поплавський

VANA SINE VIRIRUS IRA ECT (напрасен гнев бессильных)

Напрасен гнев бессильных
В мыслях нестабильных,
Пустые разговоры
И тем ненужных споры.

Бессильные, напуганы
Затюканы, обруганы.
Под ласками двуличными
Свели нас к неприличию.

И я такой, наверное,
Плыву в заатмосферное
Пространство злого множества
Средь блеска и убожества.

Забитые газетами,
TV и интернетами
С мозгами застоялыми
Так и живём усталые.

Сеть геев и развратников
Шельмует наши праздники.
И мы должны в забвении
Просить у них прощения?

Того ль хотел ты, бравый,
Народ мой величавый
И с виду бодрый, стильный
Великий… И бессильный.

Эпоха лжи, невежества
«Добра» не первой свежести…
Напрасен гнев бессильных
Средь мыслей нестабильных.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685331
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 22.09.2016

Віталій Поплавський

ПРАВДА ПОСТОЯННО ПОД ПРИЦЕЛОМ

Смеялась ложь толкая правду в спину:
«- Сегодня ты никто, в почете только я,
Я власть, я сила, тройную паутину
Я тку везде. Такая жизнь моя !»

Терпела правда. И говорить не стала,
Пустой не потакая болтовне,
Хоть нервы горячей калёного металла,
Но разум выше лжи в ней жил вдвойне.

В глаза смотрела пристально устало
Всем тем, кто лгал, питался и полнел,
Карманы набивая капиталом,
Смотря на правду сквозь двойной прицел.

А правда всё рубила правду матку
Выйдя из своей святой обители
И слово каждое она, словно взрывчатку,
Бросала в бездну до господ правителей:

«-Верните истину, верните чистоту!
Помыслов людских, что Богом дан завет.
Верните радость, душ наших красоту!
Или у вас уже их просто нет?»

…И тишина в ответ. Пустая тишина.
И слово спряталось святое «Честь имею!»-
Продрогшее, забытое сполна,
В просторных кабинетах каменея.

Но сердце с разумом лишь истинной живут,
Ты только правду в ладонях удержи:
Она твой Бог, она любви приют,
И нравственней принаряженной лжи.

Воняет ложь, прикрывшись новой модой,
Переплетенная фальшивыми словами:
Где Общество свободной несвободы,
Где Общество с закрытыми дверями.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690169
дата надходження 22.09.2016
дата закладки 22.09.2016

Евгений Познанский

БОГУ БОГОВО, КЕСАРЮ КЕСАРЕВО

Он сказал им: итак отдавайте кесарево кесарю, а Божие Богу.
Евангелие от Луки. Гл. 20. 25.

Спросили Спасителя раз фарисеи:
«Учитель, скажи нам свой мудрый ответ:
Язычнику-кесарю мы, иудеи,
Должны ли налоги платить, или нет?»

Ухмылка таилась в усах фарисея,
Край пышной одежды ласкала рука.
«Коль скажет: «Платите!» – решат иудеи,
Что он просто римлян жестоких слуга.

А скажет он нам: «Не платите налоги»,
Так мы предадим его в руки солдат
Как злого мятежника. Очень ведь строгий
Наместник Тиберия Понтий Пилат».

– Зачем, лицемеры, меня искушать вам? –
Ответил с улыбкою ясной Христос.
– На этот динарий взгляните, о братья.
Чей лик на монете? – задал он вопрос.

– На этой монете сам кесарь Тиберий.
– Так вот и давайте монету ему,
Но то, что положено Богу по вере
Творцу воздавайте, Ему одному.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639151
дата надходження 27.01.2016
дата закладки 20.09.2016

Евгений Познанский

О ВЕЛИКИХ

Мы великих людей то сурово браним,
То, потом оправдав, их же боготворим.
Не спеши объявлять человека вампиром,
Даже если он не был при жизни святым.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689760
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 20.09.2016

ПВО

Масква – сталіца іншої страни.

[i]Вчора, після Маршу Незалежності, патріарх із московської метрополії висловив свої привітання власній колонії під назвою Україна. У своєму зверненні він не назвав Росію окупантом, а назвав війну "конфліктом на востоке" і побажав українському суспільству "не ожесточать свои сердца".[/i]

Масква – сталіца іншої страни.
Що роблять в нас чужі патріархати?
До них приходять трутні й ватани,
Щоб вчитись там майстерності брехати.
І зовсім це не церкви, а штаби
Справжнісіньких духовних окупантів.
І доки вони тут, ми – їм раби,
Безплідні євнухи, капітулянти.

Вони вмостилися, немов царі,
І реготом збиткуються над нами,
А слуг привчають брати хабарі,
Щоб ті ставали нашими панами.
І радять нам «взаімоуважать»
Убивць, бандитів, підлих окупантів,
А потім ще «взаімопонімать»
Тих, хто, як звір катує арештантів.

Та ні, кроти! Не те ви несете!
Всю цю мерзоту знищувати треба
«Пряма в сартірах», - як сказало те,
Кого ви всі возносите до неба.
Також уся спільнота світова
Потрохи із туману прозріває
І розуміє, що такі слова
Невинних жертв терактами вбивають.

Тож годі вже взаімоуважать –
Непотріб треба гнати із країни.
Хай підлі терористи вже дрижать,
Бо скоро в помсті праведній загинуть.
27.07.2016.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685778
дата надходження 25.08.2016
дата закладки 18.09.2016

Юхниця Євген

Цикл жизненный есть у всего: жары и льда

А что обычным людям делать? Как им жить,
Пока правители годами поднимают экономику?
...Подпиленные, превращаются заводики - в бомжей...
Хотя, ...разру́шатся – здесь возведут другие домики.
...Зажившихся – преследователи теснят всегда.
Надолго – сад, на том же месте, редкость, ...духота...
Цикл жизненный – есть у всего, жары и льда

17.09.16 г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689458
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 18.09.2016

marinazhmaka

Серебрянный век

Загадочной быть и неумолимой, не поднимая глаз.
И полу жест — протянутой руки для поцелуя — прощальный жест!
Как неумолимо ты уходишь время, стремясь в века.
Сейчас уж дамам руки не целуют, не говорят "merci beaucoup"!
Все больше мат на мате, с перебоем мы слышим слово "Боже".
И больше нет такого : чтоб книги покупать "из под полы",
Хотя сейчас и не нужны они. Увы!
О! Мне бы в тоже время где Марина, где Анна, где Булгаков, Мандельштам!
И может я жила бы худо,но я б — ЖИЛА!
Существовавши с ними, в прекрасный век,
Богатый словом, делом там — человек!
А может им сейчас то лучше?
Все признанны, известны на устах.
И в тоже время...
(Снова "время,время")
— мы все зависим только от себя!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689332
дата надходження 17.09.2016
дата закладки 17.09.2016

легчий

А мне так хочется ответ узнать живому.

Вернуть бы тридцать лет назад,
И чтобы снова стало двадцать.
Увидеть девушки лукавый взгляд
И беззаботно, весело смеяться.

Ах, молодость - весёлая пора.
И отрицание всех отрицаний.
И секс, и пьянки до утра.
И откровение от новых знаний.

Максимализмом в юности болели многие.
Авторитетов не замечали близко.
Старались с нужной не сойти дороги
Нехватку опыта мы заменяли оптимизмом.

Эх, если бы молодость знала.
И если бы старость могла.
Но если слабак и жизнь напугала,
не сможешь подняться уже никогда.

И многих поломала эта жизнь.
И пропустила через мясорубку.
За идеалы, сколько не борись,
Расстроишься в итоге не на шутку.

Идея - фикция, обман, фата моргана.
Всё упирается в банальный интерес.
И многим хочется участником стать дерибана.
Они возводят небылицы до небес.

А кто-то знает панацею от всех бед?
Все только с умным видом поучают.
Пусть даже он прожил так много лет.
Но главного пока ещё не знает.

А мне так хочется ответ узнать живому.
А не тогда, когда настанет смертный час.
Тогда конечно - ты узнаешь, по любому.
Но почему то - хочется сейчас.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569992
дата надходження 28.03.2015
дата закладки 17.09.2016

легчий

Любовь прощает очень много.

Я ни о чём, поверь не знаю.
И думать просто не хочу.
Когда тебя не понимаю.
Я от отчаянья кричу.

А ты твердишь одно и тоже.
Что, мол во всём виновен я.
Но так никто нам не поможет.
И не найти взаимопонимания.

Кому то надо быть умнее.
Идти с собой на компромисс.
А если это не сумеем,
То поломаем нашу жизнь.

Любовь прощает очень много.
Обиды, ложь, но не измену.
Она за это спросит строго.
Заплатишь сказочную цену.

Потом, конечно ты забудешь.
Ведь Время - это лучший доктор.
Но неизвестно - счастлив будешь?
И вновь тебя полюбит кто-то?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580185
дата надходження 10.05.2015
дата закладки 17.09.2016

легчий

Несправедливо всё в подлунном мире.

Несправедливо всё в подлунном мире.
Тираны и фанатики у власти.
В людей стреляют, как в мишени, в тире.
Раскладывая свой пасьянс по масти.

А разве много надо человеку.
Чтоб получить кусочек счастья.
И переплыть всю жизненную реку,
Пока нам Смерть не скажет:"Здрасте".

У большинства простейшие желания.
Им зрелища и хлеба подавай.
Им не нужны профессорские знания.
Лишь правильно свой голос продавай.

Духовность, скрепы - это так по-русски.
Но для любви шалашик маловат.
И человек, наморщив лобик узкий.
Решает - Что же делать? И Кто же виноват?

Во многом виноваты мы с тобою.
За молчаливый, тихий не протест.
Позволили властям глумиться над собою.
И может в этом заключается наш Крест?

Конечно годы пролетают очень быстро.
Вот был юнец, а скоро дедом станешь.
Хотя всю жизнь гоняешься за смыслом.
Когда-то - может - что-то и узнаешь.

Ты только не спеши, как голый в баню.
Лишь при поносе спешка хороша.
Конечно неизвестность тебя манит.
Но будет ли в консенсусе Душа?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689359
дата надходження 17.09.2016
дата закладки 17.09.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.09.2016

Патара

Маленька дірочка в душі

Маленька дірочка в душі,
Та дме із неї,
Немов на вулиці дощі
Й відкриті двері.
Хтось вийшов і не зачинив
Напевно вмисне...
Іде пора осінніх злив,
Під серцем тисне.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689360
дата надходження 17.09.2016
дата закладки 17.09.2016

Михайло Гончар

Остання війна (варіант Апокаліпсису)

"Приготовьтесь - сейчас будет грустно..."
В.Высоцкий

Я не з оракулів,волхвів -
Я з роду Гончарів.
Але буває й Гончарам
Видіння,як волхвам:

Остання війна

В останній час настане мить
Останньої війни,
Останній вибух прогримить
В конвульсіях луни.

Солдат останній упаде
В духмяні полини,
Ніхто на поміч не прийде
В останню мить війни.

Ми пили вина з черепів
Во славу сатани,
Раділи скальпам ворогів...
Не вміли без війни.

І ось - ні суддів,ні судів,
Іржа все роз'їда.
І ні овечок,ні вовків,
Лише сумний Суддя.

Апокаліпсис - лють ядра,
Як наслідок гризні...
Потріскує земна кора
І тихо,як в труні.

За тисячу тисячоліть
Наш слід зітруть піски.
Та й хто шукатиме той слід -
Тиранозаврики?

Шекспір і Данте...все святе:
І Біблію й Коран
Поглине вічність і змете,
Мов сон,мов дим,туман.

О,Господи,в останню мить
Спаси твоїх творінь!
Наш розум,певне,досі спить...
Збуди його.АМІНЬ!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685913
дата надходження 26.08.2016
дата закладки 17.09.2016

Лепесток

Присвоїла людина велич Бога

Коли, нарешті, зрозуміємо
Де наше місце в марноті?
Само – собою, в щастя віримо,
І в долю щиру легкого путі.

Спокуса, що повзе до піку слави,
Щоб після величі відчути гіркоту
Кому під сонцем вічність лати слала,
Хто в простоті знаходив красоту.

Сама людина вряд чи зрозуміє –
Короткий вік сліпого кошеняти:
Як безтурботний мотилем пурхає
Під промінь сонця – в саме полум’я.

Який вже раз жорстоко обдурили…
Ти марнотратством пропалив свій вік.
Як тій комасі, що не стало сили
Повірить в те, що ти " ЛЮДИНА" - вище всих

Присвоїла людина велич Бога,
Вінець свого творця нап’ялила,
Хизуючись високим інтелектом
І вічністтю безцінного життя.

І все ж ми не машини для багатства,
Не роботи, і навіть, не раби.
І не потрібно в спину нам стріляти,
На лоні правди чистої води…

Настав вже час почути слово Бога,
Проснутись від дрімучой темноти,
І не стрілять – є інша в нас дорога,
Бо браття ми по крові, я і ти.

І з гідністтю ім’я своє прийняти
І пам’ятати –«головне любов».
А ні, то «кулю в лоб», або у скроні
Але не проливать чужую кров.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679317
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 17.09.2016

Harry Nokkard

Божья помощь

Божья помощь

Путь окончил земной и ушел в мир иной,
человек и пред Богом предстал :
- Боже Праведный,
был ли всегда ты со мной ?
Я так в жизни ушедшей устал.

Не простым был мой путь,
я хотел бы взглянуть,
как я шел, где был прав, где не прав,
что неверно решил, почему я грешил,
где поднялся и где я упал.

И ответил Господь:
– Вот твой путь, посмотри !
Вот твой путь, вот твой след на пути.
Вот твой след, вот мой след,
рядом шли много лет,
я тебе помогал все пройти.

Посмотрел человек, осмелел и спросил –
- Боже Праведный, вот два следа.
Почему лишь один, когда не было сил,
когда вдруг навалилась беда?

Почему ты оставил меня одного,
средь отчаяния, горя и слез?
и ответил Господь:
– Это только мой след,
я тогда на руках тебя нес.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684279
дата надходження 17.08.2016
дата закладки 04.09.2016

Harry Nokkard

Суета

Суета

День за днем в суете, год за годом,
Все спешим мы дела и дела,
Мы по жизни идем мимоходом,
От добра убегая и зла.

Не нужны нам чужие советы,
Мы своим норовим жить умом,
Но однажды, опомнившись где-то,
Молча спросим - Куда ж мы идем?

И становиться больно и стыдно,
За неправильно выбранный путь,
За просчеты, ошибки, обидно,
Только прошлого нам не вернуть.

Не вернуть, да и нет в этом смысла,
Реки времени вспять не текут,
Только память хранит наши мысли,
Только в снах, нас любимые ждут.

Ждут и верят, что мы возвратимся,
Будем с ними теперь навсегда,
С суетой и со страхом простимся,
В мире снов не грозит нам беда.

Только в снах мы свободны, как птицы,
Можем просто парить в высоте,
В мире грез нет преград и границы,
Растворились как дым в пустоте.

И не хочется нам просыпаться,
Возвращаться к пустой суете,
Снова спорить, страдать, унижаться,
И повиснуть как Он на кресте.

Только выбора нет, к сожалению,
Нам пройти предстоит этот путь,
Все пройти, до последних мгновений,
Не уйти нам с него, не свернуть.

И не важно как путь завершался,
Важно то, что не струсил, не сдал,
Важно то, как в пути ты сражался,
Как из рук твоих выпал кинжал.

Как упорно стремился ты к цели,
Лишь вперед, через дни и года,
И как свет ты увидел в тоннеле,
Перед тем, как уйти навсегда.

Что оставил ты людям и детям,
Как друзья будут помнить тебя,
Как ты в Вечность ушел на рассвете,
Этот мир бесконечно любя.

День за днем в суете, год за годом,
Все спешили дела и дела,
Мы по жизни прошли мимоходом,
И куда ж нас она привела?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687623
дата надходження 04.09.2016
дата закладки 04.09.2016

Гор2

Шлях духовного серця

Бідність і бездомність звільняють душу від прихильностей,
Відтіняє наростаюче сяйво зерна духу міра скромності,
Привчає до самого необхідного - життя без надмірностей...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687261
дата надходження 02.09.2016
дата закладки 02.09.2016

Svitlana_Belyakova

Нас всех объединяет мудрость…

Нас всех объединяет
мудрость и желание жить.
Вопрос Экологии,
наконец-то поднят
на достойную высоту,
чтобы сохранить Природы красоту.
Спасибо, что у нас
ещё есть такие люди,
как Владимир Борейко,
которые защищают Природы
красоту и честь.
Чем ярче воспоминания,
мы о себе оставим,
тем ценнее прожитая Жизнь,
честно с нею борись,
только не скатывайся вниз.
Человечество изменить
Мир сможет, если руки
вместе приложит.
И Господь нам в этом
поможет , пусть даже
сомнение никого не гложит.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686757
дата надходження 31.08.2016
дата закладки 02.09.2016

Svitlana_Belyakova

Жизнь - клондайк желаний…

Жизнь - клондайк желаний.
Моё сердце, как на ладони,
я его ни от кого не скрою.
Много невзгод и испытаний
выпало на долю,
огорчение своё не утаю.
Хочется, чтобы жизнь
не давила и угнетала,
а давала и на радость право,
на мир тепла и доброты.
В Жизни , каждый сам свой
дворец выбирает, а будет он ним,
иль клеткой золотой,
тогда ещё просто не знает.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687122
дата надходження 02.09.2016
дата закладки 02.09.2016

OlgaSydoruk

Горечь набирает серая полынь…

До чего же вкусно пахнут в осень косы -
Горечь набирает серая полынь...
А туман белёсый,укрывая росы,
И не замечает журавлиный клин?..
Алым отливают долгие закаты,
Соломинки-травы, жёлтой охры сад...
Сквозь Туннель влюблённых, в колыбель Гекаты,
Тени исчезают в предрассветный час?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687042
дата надходження 01.09.2016
дата закладки 02.09.2016

Александр Ахимов

Георгий Данко

Прометей

[i]Я принес вам на Землю
Огонь.
Не для пьяных кафешных шашлычниц.
Там лишь угли.
И кислая вонь.
Слышишь, тлеющий?
ТЫ
МЕНЯ
СЛЫШИШЬ?!!!…
+
Майкл Томас Космика "Prometheus… 2012"
книга стихов "В РЕБРАХ СЛЕВА"[/i]

http://www.poetryclub.com.ua/dread.php?id=36634

* * *

Доволен Хронос: мчится Время,
Глотая собственных детей...
Сквозь Память тысяч поколений,
Ты к нам вернешься, Прометей?

Та Весть - не Небыль, Миф, Обманка –
Огонь принесший Прометей:
Он ВЫРВАЛ СЕРДЦЕ и как ДАНКО
Светить заставил для людей!

....................................................
Огонь Души дан Прометеем
Нам, чтобы Жить, Любить, Творить...
Подумай, ВСЕ, ЧТО ТЫ ИМЕЕШЬ –
ТЫ СМОГ БЫ ЛЮДЯМ ПОДАРИТЬ?!
....................................................

Огонь Души, Святое Бремя,
Зовет, Ведет, глотает Тьму.
Вся наша Жизнь и наше Время
Бытием обязаны ему!

Не стану проводить ликбеза,
Чей Свет нам Души освящал,
Но Маркс, Мандела, Мать Тереза,
И Граф Толстой - из тех Начал!

....................................................
Огонь Души дан Прометеем
Нам, чтобы Жить, Любить, Творить...
Подумай, ВСЕ, ЧТО ТЫ ИМЕЕШЬ –
ТЫ СМОГ БЫ ЛЮДЯМ ПОДАРИТЬ?!
..................................................

О сколько Чудаков на свете
Предпочитают Альтруизм,
Хоть чаще в сволочные сети
Нас ловят зависть и снобизм.

Ан нет добру альтернативы...
А кто не с нами - тех уж нет:
Добро воскреснет в перспективе
На Самой Лучшей из Планет.
...................................................
Огонь Души дан Прометеем
Нам, чтобы Жить, Любить, Творить...
Подумай, ВСЕ, ЧТО ТЫ ИМЕЕШЬ –
ТЫ СМОГ БЫ ЛЮДЯМ ПОДАРИТЬ?!
....................................................

13.01.2010. Новая редакция 13.04.2016

Иллюстрация из Интернета.

© Copyright: Георгий Данко, 2010

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243778
дата надходження 27.02.2011
дата закладки 29.08.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.08.2016

Лєна Дадукевич

Прірва.

Затріпотіли мальтійськії тіні
Від дотику часу. Мури стожилі
Гнітюче зависли над прірвою спогадів
Межи століть. Вдивляються в нас,
Відчаєм повних, пригнічених, кволих,
Муками з’їджених, ослаблених, хворих,
Що принесемо з собою в майбутнє,
Те, що несем із собою всяк час?:
Віри зранку і на ніч шматочок,
Ну ще в великеє свято – свічку,
Вдень – метушню, біль головний
За тисячі всяких проблем і дрібниць,
Депресію вічну за наші невдачі
Чи невезіння, чи просто самотність,
Чи вічне : де взяти хліба шматок,
І ще цей клятий гемоглобін...( щоб він здох)...
Голова, як чайник, поставлений на плитку,
А тут ще вічність щось хоче від нас...
Де лицарям знати про зміну часу,
Про інше буття, про інші форми,
В них панцир стальний і тіло мертве,
В них фоліанти вічних справ
В голові, а не рулони шпалер,
І хто є хто – вони знають добре,
Не треба їм, як нам всі роки,
Вишукувать дурний велосипед,
Щоб через, може, років сто взнати,
Що ця людина без честі і слова;
Лицарі знайшли рецепт вічності :
»Сьогодні ти ідеш по мені,
А завтра будуть йти по тобі...»

1998

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686219
дата надходження 28.08.2016
дата закладки 28.08.2016

Квітень Олександр

щодо хресної ходи під проводом Московського патріархату

Святою Хресною ходою,
Йдіть до Москви і охрестіть
Свого царя , його покої ,
Ненависть люту остудіть !

*******************************
А трохи згодом , пильно-пильно
В майбутнє гляньте ,
Й буде там ,
Квітуча Україна вільна
Єдиний Християнський храм.

*******************************
Не буде Патріарших джипів
Скінхедів схиблених в юрбі ,
Вірян , що назавжди засліпли
І що зневірились в собі.

***********************
Не буде на дніпровських схилах
І духу клятої орди ,
Бо дух Російський нам не милий ,
Й не буде хресної ходи ,
Під сірим батогом Кирила
Бо у дніпровської води
Єдина Християнська віра !!!

Олександр Квітень
30 липня 2016 року
смт. Городок

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682162
дата надходження 06.08.2016
дата закладки 28.08.2016

Можна бути собою?

Все настоящее…

Все настоящее от сердца к сердцу только
Все остальное - наиграно и фальшь
Быть настоящим значит тебе больно
Быть лживым значит весело всегда

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679393
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 28.08.2016

Можна бути собою?

Я- українець

Я- українець по матері і по батьку
Я люблю колосисті поля
Я люблю київські привітні каштани
Я люблю, щоб калина цвіла….

Я українець і низько поклонюсь
Перед брамою величної Софії
І рясно слізьми обіллюсь
У Стуса, брата, на могилі….

Я українець і люблю степи
Де гуляла запорозька шабля
Де історію творили козаки
Де тремтіли руки у татара

Я українець і люблю могутній рев
Дніпра – улюбленця Шевченка
І в Лаври нашої прекрасний передзвін
Вслухаюсь всім гарячим серцем

Я українець ,і сум мене бере
За піснею дзвінкого соловейка
За мовою, що мов струмок тече
Лебединою піснею Симоненка ….

Я українець, але, але, але…
За зброю я ніколи не візьмусь
Я українець, але в своїй душі
За Світову людину я молюсь!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680079
дата надходження 25.07.2016
дата закладки 28.08.2016

Можна бути собою?

Я мішаного роду

Я чесно признаюсь, що мішаного роду
По матері я росіянка, по батьку – українка
Якщо дивитись глибоко у воду,
То греки в нас були по дідусю ….

Моя бабуся, матір моєї нені
Теж змішана по крові
А батько мого батька
Родом сам із Таганрогу….

А кажуть, що були в роду і негри
Чи жартом, а чи дійсно так
Так в кого ж я чи батька, а чи в неню
По чиїх пішла шляхах?

Не знаю, та чи треба знати?
Я знаю лиш, що кров в усіх одна
Людиною я хочу стати
А інше все не треба для життя…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680080
дата надходження 25.07.2016
дата закладки 28.08.2016

Можна бути собою?

А листья упадут на наши могилы

А листья упадут на наши могилы
И земля на них мхом зарастет
Мы когда-то, когда-то любили
Но теперь нам все равно….

Но при жизни с тобой мы тужили
Мы боялись за нашу любовь
Мы страдали ею, болели и жили
А она бесследно уйдет?

Мы ответа искали у неба
Но гордое небо молчало
Нам тело пронизывал ветер
Когда ночью на звездах гадали….

А смерть была за плечами….
Ей невдомек наши страхи
Наши губы тоскливо дрожали
От чего мы раньше ответ не искали?

Думали просто поверить в бессмертие
Думали просто отдаться судьбе
Но сердце терзали сомненья
И жизнь вся покрыта во мгле ….

И теперь над нами склонились березы
На могилах вышли цветы
Растворились наши прежние грезы
Разлетелись, как листья, мечты…

К нам на могилу приходят…
С букетами возлюбленных роз
Посидят, вспомнят немного
Два сына и умница дочь….

А потом и другие приходят
Все близкие и просто друзья
Подойдут, букеты положат
И упадет даже чья-то слеза!

Жаль, что мы уже не увидим
Как дивились все цветку одному
Что сгнив на нашей могиле
Ростков пустил целую бездну!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686255
дата надходження 28.08.2016
дата закладки 28.08.2016

Лепесток

Возможно, все имеет цену…

Интересно, сколько стоит совесть?
И почем любовь, что от души?
Как оценивать надежду, робость?
Сколько стоит героизм, скажи?

Возможно, все имеет цену,
Но только чем их оценить?
Ведь, говорят, что жизнь безценна,
Но нужно ли с ценою жить?

Неоценима дружба, смелость,
Мечте с ценою не дружить.
Почем оцениш свою нежность?
И верности с ценой не быть.

Не верте в то, что жизнь безценна.
Цена у жизни велика.
Все, что назвала я нетленно
И нам дается на ВЕКА.

Все ведь не поровну дается,
Но кто желает - то сполна.
Быть может кто-то засмеется,
Но жизнь одна, всего одна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605721
дата надходження 10.09.2015
дата закладки 25.08.2016

Олександр Мачула

Мій маніфест

[i]Нема чого сказати доброго – мовчи!
В мовчанні зло само себе дощенту спалить.
На ум приходить діло добре – не кричи!
Добро не любить галасу й себе не хвалить
(Олекса Удайко, "Не кричи")[/i]

Нема чого сказати – то мовчи,
не белькочи сон сивої кобили.
А маєш звістку добру, то кричи
на світ увесь, щоб аж забракло сили!

Коли немає музики в душі –
не дзенькай мов на балалайці.
Якщо ж із серця хлинули вірші –
роздай їх людям ніби ті окрайці…

Окрайці хліба, тільки-но з печі,
вони ще теплі, запашні, духмяні…
Та коли цвіллю тхнуть – то замовчи,
не псуй багном ти душі полумʻяні!

Коли немає в серці красоти –
навряд чи справа дійде до шедевру.
Набридаа сірість, досить пустоти!
Псувати не потрібно людям нерви!

А соловʻї затьохкають в душі
і залуна мелодія чарівна –
хапай перо й пиши, пиши, пиши…
Аж поки пісня вийде як царівна!

18.10.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614330
дата надходження 19.10.2015
дата закладки 24.08.2016

Віталій Назарук

ПОМОЛІМОСЬ ЗА УКРАЇНУ

Вранці церковнії дзвони,
Просять молитись у храм.
Щоб все своє до ікони,
Вилити зміг сам на сам.

Свято сьогодні в державі,
Хоч неспокійна душа.
Бо у нас дні всі кроваві,
Лиш спокій один втіша.

Станьмо разом на коліна,
Господи, дай нам Ти сил!
Нехай заживе руїна
І лету додай до крил.

Моляться, Боже до Тебе,
Доньки Твої і сини…
«Боже великий, єдиний,
Нам Україну храни…»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685434
дата надходження 24.08.2016
дата закладки 24.08.2016

Олександр Мачула

Свято чи поминки?

Сьогодні в Україні незалежне свято,
святкує де-хто, аж пиляка йде!
Але таких вже зовсім небагато,
та скоро й це у вічність відійде…

Не дуже щось святкується народу,
не вірить він в майбутнє золоте.
Поглянем, хто ж отримав ту свободу
й дорога та куди нас всіх веде.

Вже вільні стали гроші від народу,
і тут належне треба їм віддати,
бо необмежену отримали свободу –
в кишені влади і офшори утікати.

Дістали волю за грошима й статки –
втекли, тут правди нікуди дівати.
Здавили шию їм драконівські податки
та так, що годі й голову підняти.

Отримали свободу наші ціни,
ростуть на заздрість гривні і грибам.
Гриби ж для пересічної людини
давним-давно уже не по зубам.

Звільнилися від пут нові тарифи
й злетіли птахами у височінь.
Їх не лякають ні підводні рифи,
ні Бог, ні дідько, ні біда... Амінь.

Ще незалежні депутати від народу,
для них те беззаконня стало звичним.
Вони самі собі встановлюють свободу,
і думають, що так все буде вічно.

Держава наша, ніби в морі корабель,
що суне в шторм. Все більше диферент…
Баласту в кубриках гора, до самих стель,
ну, а найбільший, як не дивно – президент…

Однак традиції ми зберігаєм свято.
Різдво, старий і новий рік, день жінки
святкуємо несамовито і завзято,
але сьогодні – це скоріш поминки…

Який парад, навіщо тратить гроші,
коли вже їсти нічого народу?
А чи не краще б вам самим, пани хороші,
піти на фронт, щоб захистить свободу?!

24.07.2016

© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116072406498

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685438
дата надходження 24.08.2016
дата закладки 24.08.2016

SERA.fima

Мысли обитательницы черно-белого мира

-1-
По какой-то злой привычке я запоминаю подробности сюжета
прочитанной книги.
И продолжаю случайным знакомым рассказывать истории
о тебе.

Только вот пересказывать прочитанное мне некому.
Запас жизненных историй иссяк и приходится выдумывать новые.

-2-
Слова звучат все те же - прежние,
но за ними пус-то-та.
А в воздухе флюиды вешние,
однако ты - не та.

-3-
Все проходит,на то оно и прошлое.
Есть к тебе предложение (не пошлое) -
забудь меня.
А?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400421
дата надходження 12.02.2013
дата закладки 20.08.2016

SERA.fima

У божевільні для тварин

У божевільні для тварин
Всі вважали її кішкою.
Майже всі.
Ті, хто бачив її з книжкою,
Приймали за сову.
Був пес один, що стверджував:
- Вона є ластівка!
Та в нього психіка
Занадто нестійка.

[i]В ній кози бачили вівцю,
Слони – гіпопотама,
Орли вбачали в ній оцю,
Що пхає голову у яму.[/i]

У божевільні для тварин
Вона здавалась різною.
(Хамелеон?)
[s]Історія не є ця дійсно,
Хоч і нагадує мою.[/s]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684679
дата надходження 19.08.2016
дата закладки 20.08.2016

Любовь Весна

Береги тепло своей души

Посвящается Б А Г

Бродяга Ветер -
Последнее тепло забрал с души ...
На небе солнце ярко светит,
Дрожу я, как у речки камыши.

Заполнил холод пустоту ...
Я сердце кутаю любовью,
Пытаюсь вспомнить красоту -
Которой жили мы с тобою.

Но, нет ...

Моё тепло ты крал с души -
Им согревал чужие губы,
А я скулила от нужды ...
Бывая часто очень грубой.

Ты - как бродяга ветер, одинок,
У чужого греешься костра ...
Любви моей ты не сберёг,
Где был огонь - теперь зола.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682190
дата надходження 06.08.2016
дата закладки 20.08.2016

Любовь Весна

Душа с зелёными глазами

О себе и для тебя

Ночь.
Прилегла я на кровать ...
Уложила тело спать ...
А душа моя пошла гулять ...
Забралась на крышу дома ...
Небо, звёзды - всё знакомо ....
Посидела на трубе ...
Месяц подмигнул украдкой ...
Оставил на душе загадку ...
Не струсила ... Потом ...
Смело спрыгнула на землю ...
Прогнула спинку, почесала коготки ...
Повертела вдруг хвостом ...
Важно делает шаги ...
Глаза души в ночи горят ...
Слышу звёзды говорят:
Посмотри одна упала -
Я желанье загадала ...
Душа присела, поурчала ...
Помурлыкала так сладко ...
И пошла к себе в кроватку ...
Говорю мой друг тебе - Я кошечка!
Которая гуляет сама по себе.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679599
дата надходження 23.07.2016
дата закладки 20.08.2016

Натали Вадис

Мудрецы говорили…

Июнь 1999, Мари.

Погода – настроение природы,
Фрагмент из настроения души.
Неважно ей, какое время года
И гонки нашей жизни не важны.
Не замечая нас, порой меняет
Все планы человека так легко.
Кто сущность уловил, тот понимает –
Всё относительно и временно.

Мы уже знакомы больше года. Знаешь ли ты меня? Думаю, нет, но важно другое – стремишься ли ты узнать меня?.. А я тебя?..
Наши телефонные разговоры, на что они похожи? Что-то чувствуется в голосе? Как будто весь переполох души врывается в трубку этой, жизненно необходимой для нас, связи. Ночь, гроза, бессонница и телефонный звонок. Так бывает, вдруг, совпало всё в единое необъяснимое и целое. О чём говорили?.. О разном: о боли в разлуке; о тяжести тишины; о свежести порыва ветра и мечты; о вспышках молний и наших чувств; о временности и постоянстве; о многом, как о ни о чём. Как не просто разобраться в себе, когда разлука навязывает болезненную чувствительность и неопределённость мысли о происходящем там с тобой и здесь со мной…

Любовь вновь рушит преграды
И сжигает неверия мосты,
Она только наша отрада
В бесчувственных лапах беды.

Ненавязчиво, но настойчиво дают о себе знать ревнивые и предательские намёки на недоверие. Как неприятно испытывать это и понимать, что они взаимны, безосновательны, нелепы и разрушительны. Мудрецы говорили: «Перед тем как подумать, подумай!», а что делаем мы с собой, с любимыми, с жизнью? Да, мысли материальны более чем мы можем себе представить и как сложно сохранить их чистоту.

Мысль как облако воздушна,
Как стекло она хрупка,
Так порою непослушна,
То близка, то далека.
Но поняв её однажды,
Постигаешь жизни суть –
Многое не будет дважды,
Многое уж не вернуть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419627
дата надходження 19.04.2013
дата закладки 18.08.2016

Натали Вадис

Быть человеком

Август 1999, Мари.

Поучительство и трагизм, как часто они напоминают о себе. Почему? Я знаю, что они приходят помочь мне разобраться в себе, в тебе и в нас. Но сколько раз они приводили меня в тупик – такое сложное состояние для моей души. В эти моменты я погружаюсь в себя и размышляю, просто учусь жить, жить как нужно мне.

Великая печаль приходит из души,
Когда прощенья путь пока не пройден.
Великую печаль принять, ты не спеши,
Она - лишь помощь добрая к свободе.
Задумайся на миг, откуда и зачем
Приходит этот лик печали вечной.
Она как зов к себе в водовороте дней:
«Взгляни, живёшь ли ты по-человечьи?»

Да, я учусь быть человеком, ни хорошей, ни плохой, а просто самой собой. Когда чувствуешь эту потребность, удивляешься, что раньше обходилась без неё.

Жизнь нам для обретения даётся
Любви и уважения, день за днём.
Потери не считай в ней, всё вернётся
Вновь на круги своя, когда поймём.

Я просто учусь прощать себя и других, и просить прощения у себя и у других. Для этого, как оказалось, нужна смелость и, по сути, только для этого. Ведь в эти моменты я признаю свои ошибки, а осознавать их важно.

Печаль нас порою гложет
О том, что произошло,
И этим она нам поможет
Понять души ремесло.
А боль, что внутри таится,
Нас учит – вины в том нет,
Есть случай и он повторится.
Пойми ошибку в себе.

В этом вся замысловатость и простота жизни…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419837
дата надходження 20.04.2013
дата закладки 18.08.2016

Натали Вадис

Ангел

Как-то Ангел родился однажды,
Постигать начал жизни суть.
И не ведал малыш наш даже,
Куда ветры судьбы занесут.

Уже твёрдо ходить и бегать
Научила Природа-мать.
Взгляд добра и порывы гнева
Начал наш дружок понимать.

Улыбался он честным взглядом,
Чистым словом наш слух ласкал
И не ждал похвалы и награды,
Жизнь как данное принимал.

Знал, что радость с печалью рядом
И букет в душе чувств велик,
Равновесие их – награда,
Всем приятен достойный лик.

Только меру святую эту
Каждый день научаешься брать,
Только сам за неё в ответе,
Виноватого не отыскать.

Миг весенний пришёл с любовью,
Опьянив ароматом трав,
И капель смешалась с кровью,
Запылал сердечный пожар.

Краски новые жизнь открыла,
Не успев предупредить,
Что любви великая сила
Может даже испепелить.

Юный Ангел Весне покорился
И, всего себя ей отдав,
На мгновение Лета забылся
И себя чуть не потерял.

Осень мудрость внесла увяданием,
Научила терпенью Зима.
И весеннее вновь трепетание
Ощутил Ангел наш сполна.

Быть любимым – быть понятым дважды
И собой, и кому дорог ты.
Встретив светлое чувство однажды,
Сохранить его силы нужны.

Силы духа, души сердечные,
В нас самих они скрыты вечные.
С этим Ангел живёт и ныне
Людям всем, доверяя Святыню.
2010г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420889
дата надходження 25.04.2013
дата закладки 18.08.2016

Натали Вадис

День Победы, увы…

День Победы, увы, лишь печальный рубеж,
Человечеством вывод вновь поверхностный сделан.
Жажда власти сильней человеческих душ
И забвению прах всех не доживших предан.
После массы смертей жизнь не стала мудрей,
Лживость масок пугает двуличием.
На продаже оружия мир стоит богачей,
Где же ты, человекообличье?
2008г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579761
дата надходження 08.05.2015
дата закладки 18.08.2016

Любовь Весна

Исповедь души

Душу излечить - мне хватит сил,
Многое мне в жизни хочется исправить
И обретёт мой разум мир,
Что можно к этому ещё добавить?

Я на колени молча в тишине
Перед Богородицею опускаюсь,
Родная! - прости ошибки мне ...
Без Тебя одна я не справляюсь.

Научи, как всех людей любить -
Не осуждать, не лгать, не лицемерить ...
Скажи, как лучше поступить?
Предавшему однажды - вновь поверить.

В слезах я к Матушке душой взываю ...
Себя в толпе боюсь безлико потерять,
А сердце тихо-тихо подсказало -
Что нужно всех душой прощать.

А прежде измени себя саму ...
Падут вокруг построенные стены
И Ангел мне сказал: убрать я помогу,
С души твоей тяжелый груз измены.

Увидишь - Мир весь расцветёт!
Предавшего простишь, он станет ближний,
Дорогой жизни Вера пусть ведёт -
Тогда душой богата будешь, а не нищей.

Не падай духом и примером будь ...
Молись, когда твои слабеют силы,
Добра во веки - не забудь!
Храни тепло, Любовь чтоб не остыла.

Раны излечить - душевных хватит сил,
Чтоб сохранить любовь и искорку огня.
По прежнему ты сердцу мил ...
Я не потерялась в серых буднях дня.

Личное фото автора

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682477
дата надходження 08.08.2016
дата закладки 18.08.2016

Не поэт

Странные люди

Мы думаем о том о ком нельзя,
В момент, когда момент уже упущен.
Мы вспоминаем тех, кому важны,
Лишь в миг, когда самим нам как-то грустно.
Мы отдаляемся от тех с кем мы близки,
Гонясь за тем, кого, увы, догнать не сможем.
Мы забываем тех, с кем по-пути,
Хотя случись беда, не думая поможем

Мы рвемся к цели, забывая о родных,
Рыдая в час когда вернуть их невозможно.
Мы оставляем тех, кто тянет вниз,
Моля о помощи, когда самим нам сложно.
Мы правила меняем под себя,
Стремясь в своих глазах, хоть как-то, оправдаться.
Но заигравший с судьбами других
Рискуем в одиночестве остаться.

Мы так устроены, мы люди.
Порой лишь наше "Я" имеет вес.
Мы лишь в погоне, чувствуем, что любим,
Догнав - теряем интерес.
Мы жжем мосты, надеясь не вернуться,
Сбегаем прочь, подальше от "оков".
Но стоит нам от трепки отряхнуться,-
Как жизнь напоминает о былом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684450
дата надходження 18.08.2016
дата закладки 18.08.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.08.2016

сонеччко

Про мови

А чи ж бо мова винувата,
Що у рідні у супостата -
Ще ж і без нього володіють
Та щастя на землі воліють

А хоч би й іншою кричали -
Аби із миром повінчали
Серця і душі в цілім світі,
Вивчаймо ж мов різноманіття

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653026
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 14.08.2016

сонеччко

Душа на разрыв

Душа на разрыв - в небеса!
Любовью гонима земною,
Там днём даже звёзды горят,
Там счастливы были с тобою

Душа на разрыв - в небеса!
Всё ищет... свою половинку,
Там ночь и кромешная тьма,
Пустынно... пустынно... пустынно

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681033
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 14.08.2016

Шостацька Людмила

БІЛОБОКА ХУЛІГАНКА

Сорока живе в перелісках і в полі,
Відвідує парки частенько доволі,
А ще полюбляє бувати в садах
І участь приймає у різних дивах.

Кругом має вставить свої “п’ять копійок,“
Знаток вона сварок усіх, навіть, бійок,
Мистецтвом польоту вона володіє,
Знайти щось поїсти – це завжди уміє.

На вроду насправді вона – екзотична,
А ось поведінка якась - хаотична:
Буває нестерпна вона і зухвала,
Хоча інтелекту в сороки немало.

Руйнує ще гнізда співочих пташок,
В самої – не дуже такий голосок.
Ще любить до жаху всілякі блистюльки -
Від різних дзеркал – аж до срібної кульки.

Буває, що людям із нею морока,
Така хуліганка оця білобока.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683674
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 14.08.2016

Льорд

Політ

Легкий політ... Враз вниз - і каменем падіння.
І знову - вгору, вгору, у далеку голубінь.

Душі легкий політ попри земне тяжіння.
Політ до сонця ввись - яскравий світлий шлях.

А може, в цьому суть: щоби життя пізнати -
Вверх - вниз, вниз - вверх, все вверх чеканим віражі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563465
дата надходження 01.03.2015
дата закладки 14.08.2016

Наталя Боднарук

Небесний житель.

Любив дружину, сина, Україну...
Любив матусю, батька, рідний край.
В нерівному бою, в Щасливому загинув...
Покинув все... І відлетів у Рай...

Тут меж нема. Границі тут не видно...
Лиш бачу я, в сльозах свою сім'ю.
Та не повернусь я до них, бо вже безсмертний.
Несу на небі варту я свою.

В дружини смутком серце оповите.
Синочок шле сюди мені листи,
А батько й мати сивиною стали вкриті...
Хоч молоді у них і ще роки.

16.10.14р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530549
дата надходження 17.10.2014
дата закладки 11.08.2016

Лісник

Завтра

Нарешті вечір, каже хтось
Нарешті п'ятниця, панове
Бо зараз всім погано щось
А завтра буде все чудово

Медовий спас, врожай святковий
Мерщій Різдво, і рік новий
А там весну чекай, і знову
Не йде майбутнє з голови

Втомилось чатувати серце
На кращі миті, кращі дні
Тремтливих міражів озерця
Блищать, зникають вдалині

Та йдеш до них усе життя
Крізь повсякденне небуття

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683064
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 11.08.2016

Лісник

Люди думают о смерти

Все дороги к ней единственной ведут,
Люди думают о смерти и ждут.
Люди ждут вестей от смерти
В запечатанном конверте,
В очертаньях облаков,
В глупых звуках птичьих слов.

Как не думать если вот она, с тобой,
За спиной.

Люди думают о смерти, - поделом –
В переполненном вагоне, за столом,
В одиночестве на кухне,
Над могилами друзей,
У лампадок, что потухли
Не по прихоти своей…

Ставят храм в степи ковыльной,
Жгут свечу в тщете бессильной,
Заслоняются крестом,
А потом
Снова думают о ней и взывают шёпотом
К духам неба и земли, -
Мало ли!..

Вот и бабка померла? Померла…
Вот и мамка померла? Померла…
Вот и тетка помирает,
Младший брат совсем хворает,
Отодвинешь ли на год
Свой черёд?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582467
дата надходження 20.05.2015
дата закладки 11.08.2016

Лісник

Стих про стихи

Бывают стихи кирпичом
Их строк параллельны ряды
На гранях сухих нипочем
не сыщешь изъяна следы

Бывают стихи как песок
Без края - пустыни тоска
Напрасно искать между строк
Хоть что-нибудь кроме песка.

Бывают стихи как вода
В которой болтаешь ногой
прохладна, прозрачна всегда
и строчка журчит за строкой

Бывают как воздух стихи
Упругий в своей пустоте
Там ласточек в небе штрихи
И света игра на листе

Есть стих, как огонь
Он пляшет и жжет
и делают больно слова
В нём ярость и сила
В нём огненный конь
Такой ты забудешь едва

Среди бесконечных стихий
Всего интересней одна -
Как космос прекрасны стихи
Без смысла, без меры, без дна.

Есть стих как весло
Есть стих как арбуз
Есть стих как полёт журавля
Как осень, как храм,
как метрический груз
Как лодка с дырой без гребца и руля.

Но мы предпочтение тем отдаём,
В которых себя узнаём.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657784
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 11.08.2016

Лісник

Промова про мовы

Есть русское слово ниппель.
Есть русское слово сосок.
И две эти вещи, простите,
Я рядом представить не смог.
Вот первая - сталью холодной
И смазкой машинной разит.
Вторая - из розовой плоти,
На теле у ласковой тёти,
Сквозь шелк вожделенно манит.
И два эти слова, обычно,
Мы к разным относим мирам:
Одно - инженерно-технично,
Другое - вполне эротично,
Шерше (по-французки) ля фам.
Но бедный! несчастный! британец
Такого удобства лишен,
И словно суровый спартанец,
Одно слово юзает он.
Вот чинит покрышку и видит -
Тhe nipple в резине торчит,
Он думает - "Ниппель... О-о!.. Ниппель!..." -
И к Мэри немедля звонит.
А если в супружеской спальне,
Ласкает the nipple губой,
То в голову лезут гараж, и начальник,
И гаечный ключ разводной.
Вот так и живёт, бедолага,
Язык его скуп и убог.
А русский язык от эрзя и варяга,
От немца, татарина, грека, ятвяга,
От мокши с окрошкою до оверштага -
Набрался, чего только смог.
Вот значит и файно, и добре, и славно,
Не надо судить языки свысока,
Все мовы живут, развиваясь, сливаясь,
Поют и танцуют, уже не пытаясь
Сосок отделить от соска.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683086
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 11.08.2016

Лєна Дадукевич

Монолог.

Я залишила всіх.
Мій час настав.
Мішок я вкинула на плечі
Й пішла від всіх
Світ-за’–очі, удаль,
В майбутнєє, у різне.
З нічим й зі всім.
Зі сво’єю думо’ю
І з багажем сторішнім.

По полю, в темінь,
Вбрід, в незнане, в морок,
У боже, чи диявольське,
В нове, чи в старе знов,
Але пішла, побігла, полетіла,
Пошкутильгала, поплелась.
Я просто втікла. Лиш б …
Себе би не забудь,
Світ своїх мрій,
Дитячих і наївних,
У марафоні хижім,
Придуманим людьми же
Для людей.

Як піт і кров,
Як меч і щит,
Як крига і вогонь,
Вони хай захистять
Мене.
Там десь в кінці,
Де круг мій
До кінця обвисне
І не обпалить більше
Свічка зла,
Хай мрії світлі
Мені заступом послужать
І не дадуть
Зійти у небуття.
2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682261
дата надходження 07.08.2016
дата закладки 10.08.2016

Лєна Дадукевич

О вечности все написали.

[quote]«…Догорает звезда на Млечном...
Выгорают цветные холсты...
Еле слышен шёпот о вечном -
Среди суетной маеты...»
Ольга Сидорук
[/quote]

Про вечность уж сколько писали
Ненужных и нужных строк -
Неизведанное всегда манит
Любовью далеких нам звезд.
Уж сколько о ней слагали
Сонетов, поэзий, стихов,
О вечности все написали,
Но зов ее вечен, как Бог...

В тайнике наших тайных мечтаний
За стонадцатью крепких замков
Мы дороги припрятали к раю,
Где всем правит Царица- Любовь.
Не дойти, не доплыть, не доехать
В те влекомые душу края ...
Вечный зов ее слышен Вселенной
В каждом вдохе и выдохе дня.

05-10.08.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682845
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 10.08.2016

Лина Лу

ЧУЖИЕ СТРОКИ

Чужие строки - мир вверх дном
И снова яркие виденья,
И день светлее за окном.
Под впечатленьем

Читая, мысленно ворчу,
По капле красоту вкушая, -
Сама душою заплачу,
Уйдя из Рая

Чужой раскованной строки.
Назад так хочется вернуться...
Пить тайны, вроде, не с руки,
Как чай из блюдца?

Чужие мысли - филигрань,
Запутанных в миру колизий;
Не приоткроют даже грань,
Застыв в эскизе,

Лишь намекнув на красоту,
Так иронично насмехаясь,
Ухмылку тянут на версту
Запоминаясь.
08.08.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682499
дата надходження 08.08.2016
дата закладки 08.08.2016

Георгій Федорович

Зберегти світ

Відчиняю вікно у вишневий садок,
Враз весняне повітря наповнює груди,
І пахтить за вікном ціла клумба квіток,
Щебетання птахів долинає з усюди.

Для потомства природа навкруг ожила,
Від столітніх дубів до усякої тварі,
Їх єдина мета до життя привела -
Зберегти як у світі свій рід і надалі.

Лиш у світі людей ще панує закон -
Треба нищить усіх і як мога побільше,
Ось наробим багато чорнобильських зон,
На землі від живих зразу стане вільніше.

Подивись на цей світ, на зелену красу,
Всі рослини живуть, щоб нам дихати можна,
Зберегти щоби їх у нас мало часу,
Зрозуміти повинна людина це кожна.
29.04.98

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675970
дата надходження 04.07.2016
дата закладки 08.08.2016

Георгій Федорович

Орли і люди

Всі птиці зграями літають,
Орли літають в самоті,
На допомогу інших не чекають
У недосяжній висоті.

Вони самотні й незалежні,
Закони зграї не для них,
Простори служать їм безмежні
Для здобичі істот земних.

Чи можна людям так ось жити,
Самотньо волю смакувать,
Напевно нам так не зуміти,
Бо звикли в зграї проживать.

Нам волі в самоті не треба,
А треба дружнєє плече,
Дістанем з другом простір неба,
Розділим горе, що пече.

Нехай орли собі літають,
Їх дуже мало зберіглось,
Що дружба є вони не знають,
А нас багато розвелось.
20.05.98

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682420
дата надходження 08.08.2016
дата закладки 08.08.2016

РАЙ - Рогуля Андрій Йосифович

АТО ТА САДОВИЙ…

АТО ТА САДОВИЙ

Немає Садового в місті,
Хоча в країні йде війна!
Про нього вже й не чути вісті,
Яка тоді йому ціна?

З АТО його шукають хлопці,
Розмови хочуть з ним вони!
Земля давно вже є в обробці,
Чому чекає мер весни?...

08.11.2015 р.
07.08.2016 р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682394
дата надходження 08.08.2016
дата закладки 08.08.2016

Галина Левицька

Я співаю Тобі

Алілуя, Господь, алілуя!
Я співаю Тобі, бо люблю я...
І я вдячна, що Ти мене чуєш
І своїми вустами цілуєш
Ніби квітку, що спить у бутоні..
Свої очі відкрию спросоння
І почую: «Люблю тебе, доню,
Ти завжди у Моїх Долонях!»

Ми Христовою кров’ю омиті
І Твоєю любов’ю зігріті...
В благодаті Господнього літа
Розквітають діти, як квіти.

Де колись піднімалися гори,
Дозрівають в саду мандрагори!
«Скоро прийде Коханий до саду Свого,
Споживе плід найкращий його...»

Алілуя, Господь, алілуя!
Я співаю Тобі, бо люблю я...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682388
дата надходження 07.08.2016
дата закладки 08.08.2016

Н-А-Д-І-Я

І закреслю слово я НІКОЛИ…

Умокну перо в рожевий колір:
Кольорові фарби я люблю.
І закреслю слово я Ніколи,
Кольоровим світ собі зроблю.

Ще відкину чорний - неудачу.
Подивлюсь по-новому на світ.
Хай в житті не все я передбачу,
Та воно не буде пустоцвіт.

І запахнуть осінню фіалки,
Поверну в життя своє весну.
(Хто про щастя з нас не мріяв змалку?)
Просто так його не пропущу.

Можу спілкуватися із вітром,
І який він, знаю я на смак.
Глибоко вдихну тоді повітря,
Як відчую: щось в мені не так.

А коли спіткнуся, то не плачу.
Тишком у собі перенесу.
І сама собі тоді пробачу,
І своє терпіння вознесу.

А колючки з серця позбираю,
І колись вони розпустять цвіт.
І ті квіти в думки повплітаю;
Хоч жорстокий, все ж прекрасний світ!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680916
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 08.08.2016

Н-А-Д-І-Я

Неужто есть Любви закат?. .

Тихонько ветер клён колышет,
А в доме все давно уж спят.
И дождик вновь стучит по крыше.
А мысли облачком летят...

Летят за море, океаны
Где нет жестокости и зла.
Наверно, в сказочные страны,
Там нет предательства, вранья.

Туда, где вольно сердце дышит,
И не предаст никто в Любви.
А ветерок не спит, он слышит,
Внимая мысли все мои.

Стучит будильник неустанно,
Цветов разлился аромат.
И мне немножко нынче странно:
Неужто есть Любви закат?

Как жаль, что счастье скоротечно,
Любовь ведь только сладкий сон.
Ничто не может длится вечно,
А ночь пройдёт - уйдёт и он.

------------------------------------------
Музыка и испонение в песенной вариации Владимира Люсина. Музыкальный
сайт.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215692
дата надходження 12.10.2010
дата закладки 07.08.2016

А.Б.В.Гість

КРОШИТЕ БЕЗРАЗЛИЧИЯ СКАЛУ!

Не только тернии у всех нас на дороге,

По бездорожию идем, блуждая между скал.

А чтобы выпрямить дорогу,

Нужна нам сила духа, твердая рука.

Как нелегко всем с безразличием бороться:

Невежество стесняет наш порыв.

В лукавсве зависть опускает руки,

Сплошная серость убаюкала слепых.

Чтоб успокоить совесть, что в зачатке,

И делать видимость прогресса, высоты

Все ннституции искусстно бутафорны:

Как танки из фанеры -- на врага пошли.

Как мы коррупцию успешно одолеем,

Когда на должность в Огороде -- все Козлы.

Учить, лечить, духовно исцеляя --

Откажутся ли добровольно от "паствы"?

Деяния 4:12 "И ни в ком другом нет спасения,потому что под небом нет другого имени, данного людям, которым мы должны спастись".

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404134
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 07.08.2016

А.Б.В.Гість

ВИШИВАНКИ (Зашилися)

Лукаве серце не сховаєш під рушник
Ні під розкішну вишиванку.
Данина моді – добрий знак,
Що всі ми мислимо однако.

Та патріотам невтямки,
Що ворог – перший в камуфляжі.
Таж атеїсти – стукачі
В церквах сидять на перших лавах.

Де комісари в фуфайках?
Еліта в бурках і шкірянках?
Пропали, зникли, розпливлись,
Чи знов крадуть у інших рамках.

Тепер всі демократи – трударі.
Що награбоване – не трогай….
Продажні депутати захистять,
Бо зграї цій -- одна дорога.

Вже їхнім дітям тісно тут,
Вивозять капітал за море.
..Чим темну публіку занять…
Без вишиванки – просто горе.
P. S.
У резерватах індіанський вождь
Сидить в плащі із пірۥячка колібрі.
І поки папуаси нищили пташок
Самі позбулись власної домівки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247057
дата надходження 14.03.2011
дата закладки 07.08.2016

Галина Левицька

На крилах Духа Святого

На крилах Духа Святого
Я лину до Господа мого,
На крилах Духа Святого
Лечу я до Бога- Отця,
Бо Дух єднає серця,
Бо Дух єднає серця,
Являє любов Отця...

Не я полюбила Бога,
А Він полюбив мене перший
І Сина віддав за мене,
Щоб я ніколи не вмерла!!!

Не можу своєю душею
Пізнати Твої дороги—
Як небеса над землею,
Так наміри вищі у Бога!!!

Лиш крила Духа Святого
Мій дух від землі підіймають,
Я лину до Господа мого
І серцем Його прославляю!!!

На крилах Духа Святого
Я лину до Господа мого,
На крилах Духа Святого
Лечу я до Бога-Отця,
Бо Дух єднає серця,
Бо Дух єднає серця,
Являє любов Отця...
Червень 2008р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188787
дата надходження 10.05.2010
дата закладки 07.08.2016

Галина Левицька

Славлю БОГА!

В день, коли щаслива і усе так гоже,
Буду вибирати славить Тебе, Боже!
Славлю, величаю, серцем припідношу,
Бо лиш Ти Достойний, Царю, Вічний Боже!

І коли з утоми вибратись не можу,
Знову вибираю славить Тебе, Боже!
У Небесні брами з славослов’ям вхожу...
Ти хвали Достойний, Царю, Вічний Боже!

І коли недоля, і усе негоже —
Буду вибирати славить Тебе, Боже!
І коли на серці непосильно наша,
Буду вибирати славить Тебе, Боже!

Коли навіть ляжу я на смертне ложе —
Знову вибираю славить Тебе, Боже!
У Небесні брами з славослов’ям вхожу...
Ти хвали Достойний, Милосердний Боже!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523903
дата надходження 16.09.2014
дата закладки 07.08.2016

Галина Левицька

Радість в Господі

Радість в Господі — сила моя!
Повнота радості перед Божим Лицем...
Ти радієш, коли до Тебе приходжу я.
Найдорожче — це спілкування з Отцем!

Серцем вдячна, що Всемогутньому Богу
Можу просто сказати: Авва! Таточку! Рідний мій!
Через віру в Ісуса маю радість і вірну дорогу.
Я живу в Царстві Світла, а не в пітьмі.

Дивна радість у тому, що Бог є у кожній миті!
Довіряюсь Йому, коли боляче, холодно, тяжко...
Моє серце, як квіточки в небо відкриті.
Бог дає мені жити, прощати, зростати, любити...
У Батьківських Долонях я щаслива, як райдужна пташка.

Величаю Тебе! Ти Достойний у вічній святості!
Поклоняюсь Тобі... На престолі у Славі Ти сів!
Від Обличчя Твого — повнота радості!
Я в покорі змовкаю... Забракло слів...
18.05.2015р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581901
дата надходження 17.05.2015
дата закладки 07.08.2016

Галина Левицька

Кінець і… початок

Оце й усе! Кінець всьому сьогодні!
Я в розпачі, неначе у безодні...
Душа не може болю пережити,
Не можу більше вірити й любити...
І вороття, здається, вже нема...
Враз голосочок рідний: «Мамо! Ма...»
Рука дитяча притулилась тихо
І відступає невідступне лихо,
Хоч ще нестерпно боляче і важко
І серце б’ється, ніби в клітці пташка,
І сльози ще не можу зупинити...
Не хочеться?!
Ні! Я вже хочу жити!
І знову вчитись, вірити й любити,
Прощати й зло добром благословити,
Хоч ще душа в неспокої болить..
Бо так у серці Бог мені велить!
І гріє душу істина оця,
Малим струмочком оживає мрія:
Так хочеться, щоб не було кінця,
А був Початок і жила Надія!
1995р.

Мої вірші, як життєві віхи... Коли я перечитую їх, то зринають спогади. Цей вірш я писала у безвиході. Я тоді нічого не знала про Ісуса. Уже не сумнівалась, що Бог є, що Він бажає навчити мене доброму... А я сама, скільки не старалась змінитись, була недоброю, знервованою, злою, постійно ображалась і на дітей, і на чоловіка, і на себе саму... Пам’ятаю, що займалась у ванній пранням. А серце шукало відповідь на питання: навіщо я живу? Я мріяла про чоловіка, діток... Це є! Але дні пробігають в такій напруженій круговерті. У чоловіка — робота, друзі... Він віддаляється і стає ніби чужим. І кому я потрібна? І нащо я живу? Який сенс мого життя? І жити не хочеться... Вчора після сварки з чоловіком в самих шкарпетках вибігла надвір, щось тягло мене до річки... Але на півдорозі тихий голос усередині сказав: «Повертайся додому. Ти потрібна дітям...» Повернулася... Заплакані діти обліпили мене: «Мамочко, не плач, заспокойся... Ми тебе любимо!»

І в серці пишуться ці зболені рядочки. О, Боже, я ще не вмію до Тебе молитися, але я так хочу, щоб ти дарував мені надію!!!
2016р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682387
дата надходження 07.08.2016
дата закладки 07.08.2016

lena_white

Аборт

Як можна вбити, не розумію?
Дарунок Бога не прийняти?
Ніколи в житті не посмію,
Щастя так радість вбивати.
Залишити в серці пустоту,
І далі жити, посміхатись,
Віддати Богу сироту,
А собі жити, спілкуватись!

Малятко ж хоче запитати:
За що? Я мріяв про життя!
Хотів я бігати й кохати-
Це затурбоване буття,
А мої ручки розірвали,
Голівку кинули в сміття,
Серденько швидко перервали,
Ось так пройшло серцебиття.
Закінчилося все, я в небі.
Тут добре, але не завжди,
За все це дякувати мамі,
Вважала, що я до біди...

Але ж причин на це не має!
Нема грошей, їжу знайдем!
Нема де жити, обіцяю,
Всі напасті ми перейдем
Обіцяю, мамо, посміхатись
Говорити про любов свою!
Обіцяю щиро обіймати
Тільки будь зі мною я молю!

Найголовніше - твоя дитина,
Її малі і милі оченята!
Щастя- величезна родина
І більше нічого сказати.
Засуджую, засуджую аборти!
Найбільший гріш, сильше за усе,
Нехай би що, та треба жити.
Малюк розумну мудрість,
Тобі в життя несе!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482153
дата надходження 26.02.2014
дата закладки 07.08.2016

lena_white

О любви

Так хотелось когда-то тихонько,
О любви большой поговорить.
Вспомнить всех поэтов народных,
Рассказать, что без нее не жить.
О любви даже с детства известно:
Вот мальчонок к маме бежав,
Все твердит: «У меня есть невеста»!
И какая она хороша,
Подростая ветаем мы в сказке,
Все пытаемся что-то понять,
Это что-то безмолвно прекрасное,
Охватив тебя заставляет летать.
И мечтая о жизни с нею лишь,
Он, целуя частички лица,
Говорит: "Ты мама детей моих!"
"Для тебя буду жить до конца!"
Теперь об этом состоянии,
Не хочется никому говорить,
Хочется пребывать в желании,
И от всех это чувство таить,
И какой человек не был бы:
"Злой" ,"красивый", "добрый", "иной",
Все равно, он когда-то проснувшись,
Осознает что в сердце его,
Уже давным-давно живет чувство,
Под названием нежным -любовь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643645
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 07.08.2016

Akimova

Абсорбция

Абсорбция света
Кончается лето
Свет поглощен
Чудищем страшным
Скрывшимся в чаще.
Армагеддон.

Абсорбция звука
Не слышим друг друга
Эхо вокруг.
Звук измельчаем
Не различаем
Враг или друг.

Абсорбция правды
Тасуются карты
Правда во лжи.
Линия фронта
На горизонте
И миражи.

21.06.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673786
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 07.08.2016

Akimova

Сиюминутен стих

Сиюминутен стих мой о тебе и актуален
От силы день. Печаль моя легка.
Но быть тебе на листике всё помнящей бумаги
Любимым и желанным на века.

Июль 2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679126
дата надходження 20.07.2016
дата закладки 07.08.2016

Akimova

Я же по-хорошему хотела (пародия)

[b]Как горят сейчас мои ладони…[/b]
[i]автор[/i] Єлена Дорофієвська
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679900

Как горят сейчас мои ладони -
Я вручную солнце утоплю
В море. Пусть закат на небосклоне
Позовет тебя в постель мою..

Замирают мысли о весомом,
А в душе расцвел чертополох:
Обойдя бессмысленность условий,
Преподай мне чувственный урок...
...............
Шаровая молния искрится
Там, где раньше жили мотыльки...
Стон твой запечатаю в страницу,
Дерзко поджигая уголки...

Словно сеть, я на тебя накинусь,
Долгожданный шанс не упустив...
Не гаси благоразумно импульс -
Пусть придаст игре любовных сил...

[b] Я же по-хорошему хотела... (пародия)[/b]

Я же по-хорошему хотела...
Ты ж сопротивлялся и кричал.
Ну и что мне оставалось делать? -
Разнесла и лодку и причал.

Солнце в океане утопила,
Рыбу извела вплоть до мальков,
Молниями всё испепелила
Так, чтоб ни зверья, ни мотыльков.

Эх, вошла я в раж! Откуда сила
У таких-то слабых женских рук?!
И сетями я тебя ловила,
И капканы ставила вокруг.

Так и не поймала... Вот же жалость!
Огляделась - ох, помилуй, Бог!
Ничего живого не осталось,
Выстоял один чертополох...

Июль 2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679940
дата надходження 25.07.2016
дата закладки 07.08.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.08.2016

Леся Приліпко-Руснак

ЛЕГШЕ З КНИГАМИ БУВАЄ ГОВОРИТИ…

Легше з книгами буває говорити
Аніж, здавалося б, з розумними людьми
Від книг образи не терпіти
І в них нема зарозумілості стіни

Книги ні за що не докоряють
Для них не треба виправдань шукати
Питань болючих не чіпають
Не поспішають в кут глухий загнати

Книги не насміхаються ніколи
Ні з вад твоїх, ані з дивацтв
Тебе не кидають, мов голку до стодоли
І від тебе не чекатимуть багатств

Книги не часто розчаровують
І на тебе мають завжди час
Таємниць ніяких не приховують
І слова їм невідомі «Вогник згас»

© Леся Приліпко-Руснак,26.05.2016

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com/

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674430
дата надходження 25.06.2016
дата закладки 07.08.2016

Диана Куприна

Состояние души

Состояние души человеческой зависит от самого человека. Не нужно опускать руки в тот момент, когда нужно бороться изо всех сил. Нельзя быть слабым. В этом мире выживают сильнейшие. И мы должны, в первую очередь, доказать себе, что сильные, что мы пройдем через все трудности. А ещё нужен стимул, чтобы было ради чего стараться. Каждый из нас по-своему силен. И каждый из нас по-разному понимает выражения "сила воли", "сила духа". Но все мы- люди. И нам свойственно чего-то бояться, сочувствовать, сопереживать, любить, страдать, бороться и т.д.
Не нужно бояться трудностей, потому что дальше будет ещё труднее. И если ты сейчас упадешь, то потом будет очень сложно подняться.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681404
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 02.08.2016

Шостацька Людмила

ГОЛУБА КРОВ

Мені сьогодні, справді, гірко -
На смітнику ... знайома жінка.

Колись – красуня, особлива,
Як королева скрізь ходила.

Ішла, дороги не торкалась,
Кров голуба – не сумнівалась!

Ніхто не знав, що їй – немало,
Насправді гарно виглядала.

Ховала вміло сивину,
Давала мед до полину,

Молилась на своє кохання
В вогні палаючім чекання.

Реформи, криза і самотність...
Така життєва незворотність.

Схилила голову над баком,
У світ прийшла під зодіаком -

Життя пророчив ідеальне,
А ось дісталось... мінімальне.

Хтось оцінив його: на ліки,
Щоб не закрились вже повіки.

І ще квитанцій...за життя.
А ... одежина, а взуття?

Вродлива жінка із лиця,
Як мрія-знахідка митця.

Життя ж таке, мов чорновик:
Загнало бідну... на смітник.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677946
дата надходження 14.07.2016
дата закладки 28.07.2016

Шостацька Людмила

ШУКАЙТЕ БОГА

Шукайте Бога, шукайте всюди,
Шукайте в собі, шукайте в людях,

В серцях шукайте, шукайте в душах,
Безбожних бійтесь / сказати мушу/.

Шукайте Бога усі завзято,
Шукайте в будні, шукайте в свято,

Шукайте в Храмі, шукайте в домі,
Шукайте всюди ви без утоми,

Шукайте влітку і в люту зиму,
Шукайте Бога ви без упину.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680518
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 28.07.2016

Елена*

Записки сумасшедшего 16-9

Мой крест из стали, а не деревянный.
Вишу на нём шестой десяток лет.
Всё современно – помещаюсь в ванну.
Пишу стихи. В них изливаю бред.

О том, что нынче гвозди не в почёте,
А на болты привинчивают плоть.
И регулируют натяг. Хм – смеётесь?!
А я уже – психический урод.

Сегодня суть моя с железной пробой.
И об неё ломают зубы все.
Давай, давай…И ты попробуй слопать.
А трижды два, пожалуй, будет семь.

Я так хочу. Психическим всё можно.
Опять прикручивают за язык.
Зудит покусанная ложью кожа.
За болтовню мне в дамки – не в протык.

Жду офицера – по косой и в - хару*.
А может, слон затопчет невзначай.
Мне говорят – с твоей крестовой харей
О благодати божьей не мечтай.

Вот и сижу. Стихи пишу. Мурлычу.
Стигматы мажу. Больно – можно выть.
И формирую впрок святую личность.
Эх. Мне бы до утра опять дожить.

*- чакра жизни

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680072
дата надходження 25.07.2016
дата закладки 27.07.2016

Крилата (Любов Пікас)

І вірю

Птахи дзвенять і коники сюркочуть,
Пускає сміх із горла дітвора.
Радіти би! Та щось коріння точить,
Спиває сонце із мого нутра,

Грайливий промінь вимиває з ока,
Рве день на друзки, наче стерво, крук,
Краде супокій, мов яйце сорока,
Слабку надію витискає з рук.

Неначе шкіру, натягнувши душу
На бубон, б’є, як град зерно в полях.
Та кадуцей свій віднайти я мушу.
І вірю, Бог мені освітить шлях.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680434
дата надходження 27.07.2016
дата закладки 27.07.2016

Валя Савелюк

«Contra spem spero»

село
культурно-духовне значення,
на жаль, остаточно втратило,
як носій Духу Нації –
себе ізжило…
позбуло-погуби-ло

мушу, врешті, констатувати –
визнати і прийняти
очевидну безповоротність втрати

зараз село –
жлобство-алкоголізм-мати…
де там – співати,
задушевно-мудрих пісень складати,
творчо трудитися-працювати?
(«мати» – у значенні матюки…)

метушаться у споживацькім чаді,
як відверто комахи чи паразити-жуки –
де б що поцупити, вкрасти,
привласнити,
проїсти-пропи-ти –
і чоловіки сільські, й жінки

…їхні діти –
нічого й говорити

хочу вірити,
що у відсотках хоча б десяти
трапляються винятки…

у підміських селах
просунулися, щоправда:
хронічний тон – прихована ворожнеча,
підступна вражда,
усе живе топчуть-нищать-нівечать,
злостиво зиркають у парканні шпарки,
як пацюки…

…і хижі пацючі зграї і затуркана череда –
не за графою в анкеті,
а відповідно внутрішній суті –
колгоспники

де прихилити голову
Душі Народу?
чи попідтинню з торбою,
чи з моста – у воду

без пастухів стада́
чи хижі щурячі зграї –
отакі наразі реалії
на одвічних просторах
благодатного краю

та все-одно відчуваю,
ЗНАЮ:
десь Є просвітлена-благородна
невмируща Душа народна

десь є…

а поки –
прощай, село, остання моя надіє:
правда зараз про тебе
тобою ж розіп`ята,
натура твоя наразі – порепаноп`ята,
агресивно-п`яна, примітивно-грубо-проста

і єдине можливе спасіння –
друге пришестя Христа…

а поки
висить над селами тлуста туша –
еґреґор невігластва –
споживацька спільна брудна душа:

воістину «село неначе погоріло,
неначе люди подуріли…»

найгірші вороги – невидимі,
найгірші люди - жлобством одержимі…

а двоного-прямоходячі –
це ще не люди…

…зглянься над Україною і прийди
єдиний Спасителю-Господи

19.07.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678984
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 27.07.2016

Валя Савелюк

ЛИЦЕМІРИ

[i](Під час фільтраційних заходів
столична поліція вилучила у парафіян –
учасників хресного ходу, кілька ножів).[/i]

ввішли у Київ лицеміри
гундяєвської віри:
трясуть кулаччями сухими,
демонстративно хрестячи лоби
на перехрестях суєтних і всюди,
щоб їх побачили і похвалили люди…

нечисть – це від «не-честь»,
відсутність тобто Честі…

терпляче дивляться з небес
отці-зиждителі святі,
на те,
які до Києва
нахабно вдерлись гості

насланці́ незвані,
діти лукавого -
ворожі
і чужі –
чу-жі…
за пазухами – ненависть і камені,
під ризами – *ножі…

лукаві лицеміри ви –
намолені віками лики Божі
на перехрестях виставляєте, як власні яз-ви…

відкине Бог
лукаві ваші молитви,
забули бо:

• А як молитеся, то не будьте,
як ті лицеміри, що люблять ставати
й молитися по синагогах
та на перехрестях, щоб їх бачили люди.
Поправді кажу вам: вони мають уже
нагороду свою!
• А ти, коли молишся,
увійди до своєї комірчини,
зачини свої двері,
і помолися Отцеві своєму,
що в таїні; а Отець твій,
що бачить таємне, віддасть тобі явно.
• А як молитеся,
не проказуйте зайвого,
як ті погани, бо думають,
ніби вони будуть вислухані
за своє велемовство.
• Отож, не вподобляйтеся їм,
бо знає Отець ваш, чого потребуєте,
ще раніше за ваше прохання!
• Ви ж моліться отак: Отче наш,
що єси на небесах!
Нехай святиться Ім'я Твоє,
• нехай прийде Царство Твоє,
нехай буде воля Твоя,
як на небі, так і на землі.
• Хліба нашого насущного
дай нам сьогодні.
• І прости нам довги наші,
як і ми прощаємо винуватцям нашим.
• І не введи нас у випробовування,
але визволи нас від лукавого.
Бо Твоє є царство, і сила,
і слава навіки.
Амінь.
(…)Ніхто двом панам служити не може,
бо або одного зненавидить,
а другого буде любити,
або буде триматись одного, а другого знехтує.
Не можете Богові служити й мамоні.
[i](Євангеліє від Матея)[/i]

*ножі - Під час фільтраційних заходів столична поліція вилучила у парафіян – учасників хресного ходу, кілька ножів.

http://ua.censor.net.ua/news/399333/pravoohorontsi_vyluchyly_u_viryan_
kilka_nojiv_grubyh_porushen_
pid_chas_hresnogo_hodu_poky_
ne_zafiksovano

27.07.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680429
дата надходження 27.07.2016
дата закладки 27.07.2016

Виктория Р

Помилуй нас, Отче…

[b][i][color="#1e00ff"]Помилуй нас, Отче,-
І грішних й святих...
Відкрий нам всім очі,
Пробач нас сліпих...

Не бачим, що творим,-
У всіх ніби сказ...
Йди в поміч всім хворим,
Зціли усіх нас...

Спаси нас від смерті,-
Гріхи відпусти...
Даруй всім безсмерття,
Як можеш - прости...
03 07 2016 р
Виктория Р[/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675806
дата надходження 03.07.2016
дата закладки 27.07.2016

Svitlana_Belyakova

Мир устроен…

Мир устроен
по Божьим Великим
Законам.
Сперва было Его Слово,
роптать нам на него нельзя,
слёзы распускать,
убиваться зря.
Программу на Земле,
каждый свою выполняет,
хотя , порой, об этом
и сам не знает.
Велик Задум Творца,
но не каждому открыта
в Рай Дверца.
Грешим, оскверняем свою Жизнь,
больше в ней теряем , чем находим,
от этого и нервами исходим.
Пусть кается наша Душа,
только с Верой она хороша.
Не ставьте , в своей Жизни,
точку сами,
боритесь, ведь
Бог с вами.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680381
дата надходження 27.07.2016
дата закладки 27.07.2016

Гор2

УСВІДОМЛЕНІСТЬ ІЛЮЗОРНОГО І РЕАЛЬНОСТІ - ШЛЯХ ДУХОВНОГО ЗРОСТАННЯ

Любов - Істина Мудрість Гармонії втілення ЖИТТЯ вічна.
Кожна людина має свою долю або лінію життя ,
Яка є для даного її народження - вона незмінна.
ЛЮБОВ https://www.youtube.com/watch?v=PYkz0k9dCSs&feature=youtu.be
Чому? Бо, те що повинні ми, людиноподібні, на шляхах еволюцї пережити самі
те і переживатимемо - щоб Істину засвоїти . Чому любов між двома є завжди?Так, як є схильність до материнської чуттєвої любові.
Бо, Божою настановою сповнені до самовіддачі заради любові - Миром жити, заради Щастя.(а чи буде Щасливим життя, якщо вбивають тих на кого чекають? Буде море сліз від Родин які чекають на своє Щастя.... І Матір Божа як себе почуває, коли гинуть Її Діти? Адже Вона дарувала їм відчуття кохання з Любові до Життя - заради Нового Життя. А що діється людьми?
Переживання подій - що відбувається? Так і є. При цьому головним є не самі переживання,
а розуміння - чому це до нас прийшло - кохання, любов та війскові дії між владами?

Влада - це можливість і здатність нав'язати свою волю, впливати на діяльність і поведінку інших людей, навіть всупереч їх опору, якщо життя для них при такій владі погіршується..
Влада може базуватися на різних методах: демократичних та авторитарних, чесних і нечесних, насильства і помсти, омані, провокації, вимаганяі, стимулювання, обіцянки і т. д. Влада з'явилася з виникненням людського суспільства і буде в тій або іншій формі завжди супроводжувати його розвитку. Вона необхідна для організації суспільного виробництва, яке вимагає підпорядкування всіх учасників єдиній волі, а також для регулювання інших відносин між людьми в суспільстві.

Про війскові дії - війни, це конфлікти на планеті між державами, племенами, політичними угрупованнями і т.д., їх збройними силами. Історичних реалій достатньо. Мета війни - власне виживання або знищити супротивника. І як правило, війна має засобом нав'язування опоненту своєї волі. Один суб'єкт політики намагається силою змінити поведінку іншого, змусити його відмовитися від своєї свободи, ідеології, від прав на власність, віддати ресурси: територію, акваторію і т. і. Відбуваються події суперечливі Закону - НЕ ВБИВАЙ, - ЦЕ Є ЗАКОНОМ ЖИТТЯ БЕЗ ШКОДИ ДЛЯ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА.
http://lug-info.com/news/one/vsu-atakovali-pozitsii-narodnoi-militsii-v-raione-kalinovo-popasnaya-15525
П.С.Притча про багдадского вора

Самый известный багдадский вор пришел к мастеру:

— Ты такой просветленный, ты много знаешь и я очень много о тебе слышал. А знаешь ли ты, кто я?

— Да, я знаю. Ты багдадский вор, — ответил мастер.

— Да, я один из самых лучших воров, нет лучше меня. В ближайшее время я собираюсь ограбить шаха. Это не хорошо, но я это все равно сделаю. Что ты можешь на это сказать?

— Хорошо, делай, я не против. Но только когда ты будешь это делать, осознавай, что делаешь. Все осознавай, все, что делаешь, — сказал мастер.

— Хорошо, — сказал вор и ушел.

Через некоторое время вор снова приходит к мастеру и говорит:

— Ну, ты и хитрец! Я не смог украсть. Когда я начал все осознавать, то не смог украсть!
БУДЬТЕ ЩАСЛИВІ!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680139
дата надходження 26.07.2016
дата закладки 26.07.2016

zang

сірокко

твір було написано 10 років тому,
а присвячено тепер знаменитій спеції,
щоб була здорова та весела.
каже: "ви мені ще жодної поеми не присвятили"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669879
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 20.07.2016

Попіл Фенікса

Історія дівчинки

Безкорислива маленька дівчинка
блукала по світу.
Вона бачила його навіть краще, ніж зазвичай бачать діти,
але була непристосована.
Це вже зрозуміло, що її доля - щоб вона стала зіпсована.
Це класично,
але для неї особисто це було по новому й незвично.
Вона зіткнулася з криками, з тим, що є люди корисливі й нечесні,
що не таким вже й красивим виявляється все чудесне,
що можна мати красиве життя, але якщо ти платиш гроші...
Може, без грошей твої дні і стають довші,
і ти яскраво насолоджуєшся сонячним промінням,
але все ж таки іноді заздриш тим, хто має хороше коріння.
Ця дівчинка ставала цинічною та критичною,
бо дехто насмілювався називати її істеричною,
дехто - страшною,
щоправда, ніхто не насмілився назвати дурною.
Мабуть, настільки брехати совість не дала.
Все, що ця дівчинка мала -
любов,
тіло, кістки, гарячу і пристрасну кров,
і добро,
і залежність від інших людей,
бо дуже любила їх просто за колір очей.
Спілкуючись з кимось, вона не думала, хто він для всіх.
Вона не сприймала навіть найгіршого покидька за когось із чужих.
Та це все кудись ділось, це життя все зламало,
залізо наївність її розтоптало,
і вона уже жінка.
Мовчазна, багато усміхається і ніколи не хоче топити зло в алкоголі,
скільки в житті б її не сталося болю.
І їй іноді досі кажуть, що вона не програла злу у війні...
Дивуються її твердому "ні",
і кажуть, скільки ж добра вона робить, і скільки людей у щастя ввела,
на що вона стримано каже
"А ви не знаєте, яка я була".

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674618
дата надходження 26.06.2016
дата закладки 20.07.2016

Попіл Фенікса

Язичницький сонет

Я буду вважати тебе Сварогом,
щоб ти узяв мене до свого обряду.
Я вдаватиму, ніби не бачу божої наради,
бо сама вважатиму себе Богом.

Я ознаменую себе священною твариною,
щоб мене озолотили і дозволили тобі біля мене молитися
Я дозволю тобі злитися
і називатися то дуже дорослим, то дитиною.

Я стану церквою, щоб бути твоєю метою шляху.
Як демон, я іноді наганятиму на тебе страху.
Як оракул, я надаватиму тлумачення твоїм снам.

Моя кров обернеться в вино, а тіло - у хліб,
аби ти пив та їв мене протягом сорока діб.
Я готова прикинутись християнкою, щоб увійти у твій храм.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674372
дата надходження 25.06.2016
дата закладки 20.07.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.07.2016

Чакір

Досить!

Ідея – це те, що буває спочатку,
На ділі слова переходять у звичку.
Проблема у тому, що ідолізуєм
Слова та ідеї Шевченка-п’янички.

З дитинства вчимося як стати рабами,
Кобзар – мов посібник кріпацтва й неволі,
Минає тринадцятий – ми вже пізнали
Секрет заповіту й душевного болю.

Народжені бути в ярмі та страждати,
Цей культ надиктовує нам сьогодення,
Ридати. Ридати. І ще раз: Ридати!
Із чого скажіть тут черпати натхнення?

Скільки таких Катерин як у Нього
Сьогодні забули їх рідну домівку?
Слабкий та безсилий. Дурний та убогий.
Народ – немовля й не тримає голівку?!

Достатньо травити зґвалтований мозок
Ідеями рабства, болем та плачем!
Свідомість запалена та хвороблива
(й без того)
А з вашим Тарасом – тим паче…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678937
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 19.07.2016

Каріна Пелещенко

Проста буденність…

Ідеш по вулиці і не помічаєш перехожих,перехожих,що весь час намагаються бути на когось схожим,ти намагаєшся втекти і ти біжиш....і біжиш ти від чорного занедбаного світу який тебе поглинає.....ти хочеш вирватись,ти хочеш полетіти вдаль, туди,звідки птахи швидкокрилі дивляться на світ....і ти намагаєшся вирватись,ось-ось,ти вже бачиш світло,ти вже бачиш омріяний щасливий кінець......але ні! щось тебе знову повертає назад,у той чорний занедбаний світ,що поглинає,ти здаєшся і знову починаєш іти по вулиці,і не помічаючи перехожих,що весь час намагаються бути на когось схожі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678966
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 19.07.2016

Каріна Пелещенко

Життя іде, воно триває…

Життя іде,воно у нас триває,
В минулому нічого не тримає.
А десь ,в майбутньому,мабуть,
Знайдеш свою життєву путь.

Та знай,що без горя і печалі,
Радості життя тоді б не знали,
Не розуміли б,нащо воно є,
І,що хорошого усім несе.

А так,із горем і печаллю,
Ми розумієм все як є:
Що.Коли.Куди.Навіщо.
І нічого не буває вічним...

Навіть життя,
Здавалося б,таке вже довге,
Не вічне,знай!
І ці прості слова,запам,ятай!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678962
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 19.07.2016

Тріумф

Світ не знає.

Світ тепер ось пожинає,
Що диявол сіє.
Він не хоче і не знає,
Що Ісус – Месія.

Зупиніться вже, безбожні,
Ісуса ганьбити,
На путі смертельні, ложні
Наш люд виводити.

Бо не буде, як ти кажеш
І граєш героя.
Клеєм очі людям мажеш.
Брехня – твоя зброя!

Ну, а той, хто аплодує
Безчинству і блуду,
Пам'ятайте, успадкує
Зрадника Іуду.

Галина Яхневич.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678963
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 19.07.2016

Алёна Алёнова

Все-мы, немного лошади!

Алена Аленова.

На тебе, иль под копытами.
Есть наездник,без седока.
Все-мы,деточка,немного лошади!
Только,у каждого, масть своя!
Сивка-Бурка,ты, иль Конь в яблоках!
Кто-то свыше пишет твой путь.
Где-то свыше пишет судьба роково:
быть Пегасом иль плуг тянуть.
Только ночью- Единороги все...
Ни к чему пустозвонить, и ныть;
если кушая сено,не можем мы-
розу от жабы отделить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669633
дата надходження 01.06.2016
дата закладки 17.07.2016

Алёна Алёнова

Эволюция.

Алена Аленова

Все вздыбилось и обнажилось.Стояло,буквально,на кончиках пальцев,словно перед
сползающим оползнем.Нарывы,перерастающие в одну сплошную огромную опухоль,обволакивать становилось,почти, невозможным!
Эволюция,боясь вспугнуть Планету,устремила свой взор в Будущее,нашептывая,словно мантру,на всех языках Мира и религий:"Боже,помоги и
сохрани!Боже,помоги и сохрани!"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671124
дата надходження 09.06.2016
дата закладки 17.07.2016

геометрія

МОНОЛОГ СИРОТИ…

Доле, моя доле,
доленько тяжкая.
Чом ти мені, доле,
не ненька рідная.
Якби ж моя, доле, Ти б мене жаліла
ти була ,як ненька, і дуже любила,
мене б пригорнула і тоді, можливо,
до свого серденька. я була б щаслива...
Чому ж мені, доле,
ти ніби чужая,
на життєвім полі
мене зневажаєш.
Чому ти забрала Літечко злітає,
і маму, і тата, тепло забирає,
Мені залишила а в мене в цім світі
печалі багато? нікого немає.
Нема тата й неньки
і сестри немає,
а моє серденько
болить, не стихає.
Важко сиротині Я молюся Богу
у цім світі жити, і тебе благаю,
одній, як билині, не вказуй дорогу
що росте у житі. до земного раю.
А дай мені сили:
і в серце, і в душу,
щоб я зрозуміла,
як я жити мушу.
Хоча, моя доле, А ще є бабусі,
ти в мене тяжкая, і дяді, і тьоті.
та є в мене друзі І я відчуваю
добрі і ласкаві. всі їхні турботи.
Вони допоможуть
в будь-яку годину.
Все витримать зможу
і я не загину.
А ще в мене, доле, І на тебе, доле,
заясніло небо. я не нарікаю,
Є коханий в мене, на життєвім полі
й все буде, як треба. труднощі здолаю.
Та дуже б хотілось
мати тата й маму,
за ними сумую
щодня і до краю.
Вони й з того світу, Я живу по правді,
я це відчуваю, труднощі долаю,
турботу й надію і буду щаслива,
мені посилають. я їм обіцяю.
Тата з фотографій
й розповідей знаю,
а матусю рідну
трохи пам"ятаю.
Відвідую часто Про все у цім світі
я їхні могили, їм розповідаю.
з ними розмовляю, І про них ніколи
поповнюю сили. я не забуваю.
Доле, моя доле,
тебе я благаю,
нехай у цім світі
сирітство зникає!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677639
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 12.07.2016

Виктория Верден

Люцифер

Сброшенный наземь падший ангел.
Сизые крылья - в грязь втоптаны...
Милый мой милый сын отвергнутый,
Как исцелить твое счастье босое.
Если бы воля моя, чуть сильней,
Крепче, сжимала бы тело любимое.
Бедный мой, бедный Люцифер -
Гневом отца сын отринутый.
Быль или небыль, - Века назад
Сердце терпящее, болью пронзенное,
Вырвано-брошено Бога рукой
В, проклятьем Создателя, мир оскверненный..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610479
дата надходження 30.09.2015
дата закладки 08.07.2016

Ірин Ка

Иметь или быть

Иметь или быть? Забавный вопрос.
Подумать над ним мне нужно всерьёз.
Иметь я хочу или быть я хочу?
Останусь в оковах иль в небо взлечу.
Оковы мои - это блеск медяков,
Да ярких огней, да "власть дураков".
А что же свобода по имени "Быть"?
Возможно она позволяет любить,
Без но, без запретов, без всяких табу.
И жить ради жизни, и верить в судьбу...

Иметь или быть? Сложный вопрос.
Подумать над ним мне стоит всерьёз.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668673
дата надходження 27.05.2016
дата закладки 27.06.2016

Тетяна Купрій - Кримчук

РІЗДВО

Різдвяна ніч сповита в таїну
небесний сувій світом розстелила.
Над Вифлеємом ясная Звізда
«Христос родився!» - світові звістила.

Витає у повітрі благодать,
Люд православний Новині радіє.
«Христос родився!»- янголи сурмлять.
Спаситель миру. Передречений Месія.

Вклоняються в колінця пастушки,
зі Сходу мудрі волхви поспішають,
Дарунки: ладан, золото, миро…,
Несуть Цареві, Бога прославляють.

Коли ступає на поріг Різдво,
колядки линуть на усі – усюди,
дванадцять страв, молитва за столом,
і свічечки запалять в домі люди…

У яслах бачу Боже немовля,
Йосифа й Святу Діву Марію,
І Зірку восьмикутну, що здаля
шлях в праведне життя нам освітила…

Тетяна Купрій, 2015.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662518
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 23.06.2016

Тетяна Купрій - Кримчук

*** (Двічі в світ цей не прийти…. )

Двічі у світ цей не прийти.

Двічі - «вперше» не знайти.

Все, колись, в житті минеться…

«Вперше» - першим зостається.

Тільки, бо єдиний раз,

«вперше» - в кожного із нас.

Тетяна Купрій, 2015.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674097
дата надходження 23.06.2016
дата закладки 23.06.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.06.2016

Mik (галицька миша)

Цнотливиця i бл*дь (+18)

Вiдмiнниця-студентка у розпачi
Невтiшно на лавцi у скверi плаче:
Її наречений у гуртожитку зрадив,
Знайшла його у лiжку вiдомої бл*дi!
(Дiвча у друзiв свiй конспект шукала
I випадково у кiмнатi їх спiймала.)
Сидить, ридає й дума бiдолаха:
[i]"Чому ж пiшов вiн, дурень, оцим шляхом?
Вiн знає, що я цноту зберiгаю
Для ночi шлюбної. I честь дiвочу маю!
Вона ж iз тих, з якими можна "тiльки спати"!
Хiба мене на неї можна промiняти?" [/i]
Мiж тим, це мудрiсть споконвiчна:
Чоловiку потрiбна бл*дь.
Чоловiки кидають "платонiчних"
Та йдуть до "тих, з якими тiльки сплять".

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673214
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 19.06.2016

Серго Сокольник

ШЕВЧЕНКО І Я. Маленька сюрреалістична поема

Поема перемогла на конкурсі “І мене в сім”ї великій...” Спілки літераторів Славутич, перше місце, березень 2016 р.

Тюльпани Афгану... Мов кров... Дивина...
Весна в чужім краї... Я хворий... Весна...
Торкаючи ранню свою сивину
Я марю в пітьмі хворобливого сну...
.........................................................
Ось книжка, що мов дорогий експонат...
Не наша країна... Не наша війна...
Її в госпітальній книгарні узяв-
Шевченків "Кобзар"... Цілий день я читав...
Схилився над постіллю хтось уночі...
Невже санітар... Ні... хтось інший... Мовчить...
...Посвячених маса, як гинув Амін...
І... голос Тараса я чую в пітьмі-
- Що брате солдате? Нелегко тобі?
Народ, що затятий в своїй боротьбі
За землю, за волю, за віру свою,
Довіку ніхто не здолає в бою.
Невільні Імперії Воїни Ночі...
Ми в інші часи помандруємо, хочеш?
Дай, руку, солдате! Ми підемо нині
Туди, де димиться земля України,
Де буде Імперії "Чорний квадрат"
Також зазіхати на ласий цей шмат,
Як- ось зазіхає... Як- он зазіхав...
Як ти, у казахських степах я страждав,
І думка єдина... І мара єдина...
Чи знову побачу тебе, Україно?
Нещасна Вкраїна... Загони рабів
Вже скільки раз нищили волю тобі...
І зовнішні чари... І внутрішні чвари...
-То сядемо й чаю міцного заварим,
І будем зі смутком співати сумні
Ми ще Коліївщини давні пісні,
І в серці твоїм обірветься струна...
Сльозою проллється вже котра весна,
Бо десь покриває туман а чи дим
Священного краю покинутий Дім...
Бо десь-таки знову приховану Волю
Лукавий Микола пускає по колу...
-Бо досі немає вас там, Гайдамаки,
Де любу Вітчизну терзають собаки...
Отямся з відчАю! Бо- БУДЕМО ЖИТЬ!
Дай чаю! Та руки мені розв"яжи,
Що зв"язані в мене з одвічних часів,
Бо дуже ненависть шалена до псів,
Що тільки жирують, і крАдуть, і п"ють,
І землю, що РАЄМ я звав, продають...
Шо? Зв"язані руки у тебе й у мене?
Цей шал... Шаленіти... Шаленство... Шалене...
Шиплю... Чи то дихання в мене звело?..
Тарасе! Можливо тебе й не було
Отут, біля мене, в останній мій час...
Та жити шалено жадаю, Тарас!..
Бо я повернусь із печального краю
Додому. До неньки- Вкраїни. До Раю!
Щоб Дім цей потрохи хоч Раєм ставав...
........................................................
...Я вижив. Бо я тобі клятву давав.

29. 02. 2016. Ніч...

© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116030809783

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650013
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 19.06.2016

Михайло Гончар

Дай, Боже, розуму…

От-от до краплиночки висмокчем нафту
І спалим до біса природній весь газ,
ЯкОсь догриземо вугілля у шахтах
І будемо правити вже парастас?..

Та поки ще смажений півень не клюнув -
Воюємо,любимо,крутим попсу,
Рахуємо барелі, клеїмо дурня,
Надіючись на ефемерну красу...

Скоріше б догризли усе гріховоди -
Тоді може в вихлопах буде озон...
Й простить нам гріхи наші мати-природа
І дасть другий шанс на новий Вавілон...

Не буде топити нас,дурноголових,
Чи смажити, мов карасів на обід...
І дай, Боже, розуму збутися воєн,
Бо дурощів вистачить на суїцид...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665801
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 19.06.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.06.2016

Анатолій Волинський

Человек!

Твое предназначение,
Коль разум дан тебе,
В продлении продолжения
Всей жизни на Земле.

И ты один в ответе
Стоишь перед судом:
Увидят ль внуков дети,
Уснут ли страшным сном.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668202
дата надходження 25.05.2016
дата закладки 07.06.2016

Анатолій Волинський

Просто Папа

Где моё очарование
Пролетевших лет?
Всё ушло в воспоминание,
Всё ушло – возврата нет!

Ни стихов, ни дел прекрасных
Оглянусь – не нахожу,
Только мучаюсь, напрасно,
По земле хожу.

Храм Великого Творенья
Не построил я:
Не хватило вдохновенья,
Может – знания…

Вдруг возьми, детей веселье!
Слышу: « Пап!» - зовут.
Прочь! Дрянное настроение!
Я опять живу!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670826
дата надходження 07.06.2016
дата закладки 07.06.2016

Александр Ахимов

С Богом шутки плохи!

[b]

https://www.youtube.com/watch?v=5IeN3UUFgxY
Достали бесстыжие люди Творца,
Смеялись, плевали, ведь злые сердца.
Ты нам не нужен, кричали они,
И с Твоей святостью, не по пути.

Праздник устроили и маскарад,
Каждый там бесам от сердца был рад!
Грех восхваляли и Сатану,
И поразил Бог за это Страну!

Хотите вы бесов, сейчас к вам придут,
Ждут с нетерпеньем, как их позовут!
Вам наказанье, увидите их,
Звать бесов лишь может, отъявленный псих!

И вот вам Чернобыль, молчит Кремль, сопит,
Детей на парад отправляет, торчит!
Не может нажраться он крови людской,
Покаяться, нет, в мавзолее святой!

[/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670040
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 03.06.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.06.2016

SAKHO

Эксики-1

***
Сидела на плече шальная муза,
На ушко мне шептала о стихах,
В ночной сорочке, в шелковых рейтузах,
В мохнатых тапочках на кривеньких ногах.

Mon Cher, отбросьте эти Ваши штучки,
Ведь поэт, а не какой-то там босяк,
Перо возьмите вместо шариковой ручки,
И наваяйте-ка пародию в стихах.

***
Ах, Mon ami, умерьте притязанья,
Нет больше сил терпеть весь этот бред,
Не назначайте больше мне свиданья,
И заберите чахлый свой букет.

Мне надоел одеколон Ваш мерзкий,
И "Се Ля Ви" мне не грозит судом,
У вас ведь только образ джентльменский,
В душе остались Вы изысканным козлом.

***
Глаза в глаза смотрели нежно,
Искрился янтарем коньяк,
Ваш взгляд как океан безбрежный,
Но я, простите, не моряк.

***
А мы с тобой, обнявшись у костра,
Коптимся как две вяленых тарани,
На горизонте видно месяц ранний,
Но поливает дождь как из ведра.

***
Забудь обиды и приди,
Вернуть меня, лишь ты способна,
Сними же эти бигуди,
Ты в них Офелии подобна.

Ведь я не Гамлет, не Фан-Фан,
И не напыщенный вельможа,
Я в женской логике - профан,
Я просто так ... поэт Серёжа

***
Предавался воспоминаниям ...
Вспоминая событья сакральные,
Но склероз победил в состязании,
И направил в стезю сериальную.

***
Рык ужасный зазвучал с Парнаса!
До сих пор в ушах резвится гул,
Низкий, как аккорды контрабаса,
Жуткий словно тысячи акул.

Я проснулся в скомканной кровати,
Тремор в пальцах коньяком унял,
Ну зачем читал я на ночь глядя,
Стих, который нынче накропал.

***
Що ви Пані, хлопець я неляканий,
І урівноважений, як двері,
Не дивіться, трохи що пожмаканий,
Якість ця - не головний критерій.

Хочете - то будьте біломрякою,
Хочете - заграйте як сопілочка,
Заспівайте пісню дивну птахою,
Але є Вам опонент - горілочка.

***
Брось. Оправданий не лепи,
ты несмышленыш в этом, право,
спич: не желаю без любви!
Пока невинна. Баба Клава!

***
Забуяли маки, красными мазками,
Радужные тени видно сквозь пожар,
Это наркоманы вялыми шагами,
Потянулись к полю, собирать нектар.

***
Ананаси, банан з полуницею,
Хочуть їсти дівчата стрункі,
Але дядько, з сумними зіницями,
Лише яблука тиче терпкі.

***
Кот изумленно моргает глазницами,
В странном экстазе застыл истукан,
Нагло махая усами как спицами,
Жирный, по стенке ползет таракан.

***
Вечерело. Красавица Майя,
За стеною рубила аккорды,
Популярности ставя рекорды,
О любви что-то пела, взвывая.

Я, недавно вернувшись с работы,
Приулегся котом под диваном,
И хоть числюсь крутым меломаном,
Не осилил певицы остроты.

Что ж ты, Майя, царапаешь сердце,
Словно в куклу втыкаешь иголки,
В душу всыпала пригоршню хлорки,
Ну а сверху, приправила перцем.

***
Я Вас любил, но ваше чувственное тело,
Среди поклонников сумо весьма дебело.

***
Я Вас любил, кошачьей дикой страстью,
Ловил мышей и прятал их в комод,
О ноги тёрся вам, влекомый сладострастьем,
А вы меня ногою под живот.

***
Я мелочами не швыряюсь,
В любой из них я знаю толк,
Собрав в охапку, наслаждаюсь,
Хоть мелочный, но все же волк.

***
Я для тебе готов поймать мыша,
И подарить полбанки валерьянки,
И лицезреть, как ты хвостом дрожа,
Его глотаешь с порцией сметанки.

***
Нет прекрасней женщин в целом свете,
У поэта в радужных мечтах,
В них они совсем не то, что эти,
На пожаре, иль на лошадях.

***
Від сміху щиро біля тебе заливалась,
А ти махав руками наче навіжений,
Полиця з спеціями, що на кухні, обірвалась,
Тому і борщик переперчений - скажений.

***
Писала Клава об Ассоли,
О ярко-красных парусах,
Варила суп, забыв о соли,
Пуская слезы по щеках.

Красавчик Грей ей редко снился,
(вот в этом-то стиха и соль),
Но суп соленым получился,
И виновата здесь Ассоль.

***
Играет ночь на струнах наших снов,
А я уснул и ни черта не слышу,
Но чувствую в затылок кто-то дышит,
И норовит добраться до мозгов.

До колик в животе мне страшно стало,
Отнялись ноги, очень хочется кричать,
На языке одно лишь слово: "Мать!"
Я закричал - дыхание пропало.

***
Папа девочке заплел косы,
Растянулся рот в широком оскале,
Все веснушки были кругленьким просом,
Только эллипсами вдруг стали.

***
Я, начитавшись, Карл Маркса та Леніна,
Вирішив: годі мені бути скептиком!
Хіба ця фіговина крутша Есеніна?
Отже, до біса, всю цю діалектику.

***
Однажды хитрая-прехитрая лиса,
Решила поскучать в кругу пиитов,
Взмахнув рукой и закатив глаза,
Вздохнула томно, страстью позабытой.

И красноречье как брандспойтная вода,
Фонтанами взлетело выше крыши,
Все ваши изреченья, господа,
Лисичке этой, словно кошке мыши.

***
Русалки - хвостатый народец чудной,
В кувшинках от смеха катались,
Когда мы, купаясь на речке ночной,
От страха бельем обменялись.

***
А за окном опять скрипят качели,
И будоражат кровь, вздымая грудь,
Сжигаем нервы в жизни канители,
А хочется к губам родным прильнуть,
Качели смазать и скорей уснуть.

***
Вот это кайф: бутылку стекломоя,
Закусывая плавленым сырком,
Харкая кровью после мордобоя,
Орать "Крым НЯШ!", гордясь своим совком.

***
Ну и мысли витают во мне,
Светлячками роятся у уха,
Будто я в незнакомой стране,
А стана, как дрянная старуха.

Бесконечно ворчит за глаза,
И кряхтит опираясь на палку,
Не прольется скупая слеза,
По широкой дороге на свалку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531454
дата надходження 21.10.2014
дата закладки 02.06.2016

SAKHO

Композитор словоблудия

Ты – композитор лиры словоблудной,
Разлиновав бумагу, взяв перо,
Посыпав волоса древесной пудрой,
Корпишь под абажуром у бюро.

Твои стихи раскатами гармони,
Громоподобно в воздухе парят,
Скользят по строкам потные ладони,
Слова слагая в зычный звукоряд.

В нестройных фугах арф и балалаек,
Гитары плачем душу рвет струна,
Мелькает среди юбок, рифм и маек,
Разрезом оголенная спина.

И ты – разинув рот – несешься к черту,
Застегивая брюки впопыхах,
Но, не познав объятий распростертых,
Все изливаешь музыкой в стихах.

Твои мученья – страсти неземные
(никто не в силах это осознать),
Изгрызенной душой за выходные,
Исчёркана вся нотная тетрадь.

И вот не попадает в ноты Муза,
Оркестр самозабвенно режет туш,
Под звонкий стон назойливого гнуса,
И крики «Бис» прожорливых квакуш.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624090
дата надходження 26.11.2015
дата закладки 02.06.2016

Світлана Моренець

А МАМИН МАК ВІДЦВІВ…

Який духмяний повіває вітер!
Він зранку встиг зробити безліч справ:
всім квіточкам ранкові сльози витер,
з тополі пуху жменями нарвав,
дмухнув – береза коси розпустила,
злахматив кетяги бузковому кущу,
ще й просушив птахам намоклі крила
від грозового раннього дощу.
Прогнав неквапно грозові хмарини –
і глянула усміхнена блакить,
роздмухав маку дикого жарини,
аж полум'ям червоним сад горить...

Цей мак навіяв спогади крилаті...
Їх підхопив пустунчик-вітерець
й поніс привіт далекій рідній хаті,
прямісінько в дитинство навпростець.
Й так захотілось серцю мимоволі,
щоб він приніс з щасливої пори
той запах квітів, що збирала в полі,
і що матуся сіяла в дворі!

Під вечір повернувся мовчки, тихо,
лиш крадькома десь листям шарудів,
минаючи мене, як мишка – лихо...
Та винувато враз прошепотів,
що не приніс ТИХ запахів квіткових –
дитинство не повториш, як кіно,
розтанув слід від мрій моїх казкових,
а мамин мак відцвів давним-давно...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669590
дата надходження 01.06.2016
дата закладки 01.06.2016

Юхниця Євген

Зачаровані – всі? набузи́неними очмаїттями?

От й прийшло заслуговане літо, взяло́ і наста́ло.
І начікана радість відпусток в турботних напру́жках.
І назбирані гривні за рік, як похилені зали,
Та у жінки в очах задоволена чимось примружка.
--Ну кажи вже: щось запланувала? Виходить? Коли?
А моя:
--До доньки зачастив кавалерик, такий собі, збитий.
--Та ти що????? Їй тре вчитися! Літо, екзамени в червні!
--Так, так! Літо й в дочки́, і очікування фосфори́тні
Слава богу втілилися - в плечі хлоп,я́, в широченні!

Я – за слухавку! Доченьку- застерегти від учинків!
...От, від жінки ...спіймав ...за свою, за «суху», поведінку...
Літо – взя́ло й настало. Із літніми, всюдорозквіттями.
...Зачаровані – всі? ...набузи́неними очмаїттями?

01.06.16 р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669566
дата надходження 01.06.2016
дата закладки 01.06.2016

Лина Лу

РАБЫ ЛЮБВИ

Томление - цветенье алых роз,
В порывах ветра их благоуханье,
Плывет в ночи... сильнее ожиданья -
Мгновенья встречи - эпилоги проз...

Томление - прелюдии анонс,
Дрожание, прерывистость дыханья.
Отчаянны "случайные" касанья,
Руки его... густых ее волос...

Томление... невысказан вопрос,
В пустых словах - бессвязность бормотанья.
Росою - пот, измучены желаньем -
Рабы любви, рабы извечных грёз...
16.05.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581634
дата надходження 16.05.2015
дата закладки 27.05.2016

Лина Лу

ПОСТРОИТЬ РАЙ

Когда надежды рвутся, будто нити
И сетью укрываем боли тень,
Когда рисует память Нифертити -
Желаний чьих-то жаждущих, мишень,

Когда увидев бесконечно много,
Там,где поныне только пустота,
Что остается?...разве что,дорога
И все сначала, с чистого листа...

И все опять - кирпичики и профиль,
Возводим новый замок из песка.
Мечтать...а в этом все поэты - профи,
Не замечая пулю у виска.

Не замечая, Рай в аренду отдан,
И только бездны остается край...
Не видим пусть ни выхода,ни входа...
Так значит сами тот отыщем Рай...

Построим новый, бесконечно ясный
Где лишь любовь и счастье правят бал.
Где даже тьма,воистину прекрасна...
Ведь ты меня во тьме и отыскал...
27/11/2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624562
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 27.05.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.05.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.05.2016

Panchenko Volodymyr

Молитва.

Душою тело превозмочь
Мне, Боже, помоги!
Перебороть соблазнов ночь,
И искупить долги,
Пред чистотой святой твоей.
Уверовать в добро,
Покинуть круг плотских страстей,
Не отомстить за зло!
Не унижаясь, всепрощать,
Меня, Ты, научи!
За ближних помнить, и страдать.
Дай к истине ключи,
Чтобы постичь мне красоту,
Принять её душой,
Души не прятать наготу,
Не возлюбить покой.
О дай мне силы устоять,
Не пасть на землю ниц,
Не быть смиренным,
Не молчать пред тьмой зловещих лиц!
Прогнать мои сомненья прочь,
Не думать - где враги?
Душою тело превозмочь,
Мне, Боже, помоги!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630661
дата надходження 22.12.2015
дата закладки 17.05.2016

Panchenko Volodymyr

Падшему ангелу.

Морщинами изрыта кожа,
Увядшая с годами грудь,
И взгляд ее, уставший тоже,
Не в силах искоркой сверкнуть.

Уж в трепет не приходит тело,
И не не вернуть девичьих грез,
И все на свете на-до-е-ло !!!
И ничего уже не ждешь!

Но что видала в жизни зыбкой,
Кроме мужичьих грубых рук?
И пьяных оргий ночью липкой,
И утренних похмелий мук?

Ты думала, что так и надо -
Такая женская судьба,
Обиды сочетать с усладой,
И выгодней продать себя.

За сорок лет ты не сумела,
Постичь красу букета роз...
А есть душа ли в твоем теле?
Себе ты задаешь вопрос?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666549
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 17.05.2016

Илья Вардиев

Трясина новостей

Новостей читаю заголовки.
Дальше – не осилить, не понять.
Словно без ракет боеголовки.
Вроде, как двоюродная мать.

Без веселой пятницы недели,
Секс, без захудалого конца.
В голове пурга, в мозгу метели,
На ушах – кусочки холодца.
Впереди – оскоминой повторы,
Позади – грязнеющая муть.
Стали переменчивыми горы.
Лет на десять хочется уснуть.
Нету положительных героев,
Негатив – как Вера на века.
Новый храм кому-нибудь построив,
Старым не спешим сказать «Пока».
Правда, нынче, как альтернатива,
А константы – как калейдоскоп.
Тут Надежда злобствует красиво,
Вера под Любовь ведет подкоп.
А Любовь настолько многолика,
Что лицом к лицу не различить.
Отовсюду ор любовный криком.
Душу рвет Любви нахальной прыть.
Все уже давным-давно случилось.
Те, кто выжил, слУчатся опять.
Новостей трясина мне приснилась.
Может, просто умер я … опять?

Новостей читаю заголовки.
Буквы расплываются в глазах
Щупальца сильны, надежны, ловки –
Безнадега, горе, ужас, страх…

6 августа 2015 г. (первоисточник: [url="http://chtoikak.vsego.net/mediya-2/115-vsem-druzyam/690-tryasina-novostej"]мой личный сайт[/url] )

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666528
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 17.05.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.05.2016

Юлія Гордій

Скоро літо

Ніжні, теплі і сонячні ранки,
Росяниста, видніє трава
Так чарує проміння світанку...
І так манить до себе весна...
Протікає за гаєм десь річка,
А над нею схилилась верба,
Розпустила свої довгі коси,
Наче дівчина юна вона...
Десь у лісі співа соловейко,
Про кохання своє повіда,
В синім небі літає лелека,
Вірну пару собі він шука,
Де бере свій початок веселка,
Там розходяться хвилі Дніпра,
Там шепоче легесенький вітер...

Скоро літо, а зараз весна!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664519
дата надходження 07.05.2016
дата закладки 08.05.2016

Юлія Гордій

Я дякую Богу

Я дякую Богу за те, що жива,
Що вільно ходжу я землею,
Що бачити можу… і чути слова…
За серце, що б'ється з душею.
За подих повітря, за думку і сміх,
За сльози,усмішку...зітхання,
За мамині руки, за сонячні дні,
За ночі ясні, за світання.
За краплю роси, за глибокі моря,
За єдину свою країну!
За землю, за небо і спів солов'я,
За друзів своїх, за родину!
За силу, наснагу, терпіння й любов,
За кожну прожиту хвилину.
І дякую,Богу я знову і знов
За мову мою солов'їну!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664611
дата надходження 08.05.2016
дата закладки 08.05.2016

Наталі Калиновська

Мы пишем душами в затишье… (Разговор с Еленой Дорофиевской)

Мы пишем душами в затишье...(Разговор с Еленой Дорофиевской)

Елена мне сказала так:
«Стихи, ведь это не пустяк!
Ведь в них живёт наша любовь!»
Да, стих, он — для поэта кровь!

Согласна, Эля, только с ними
В своей любви мы неделимы!
И только рифмы… только стиши
Мы пишем душами в затишье…
И в дождь, и в зной, в метель, и в холод
Поэт душой своею молод!

Возьмём же все свои стихи -
Сплетём в один венок любви!
Для всех пускай цветут они
Поэтов фибрами души!

06. 05. 2016 г. Львов автор Наталия Калиновская

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664211
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 06.05.2016

РАЙ - Рогуля Андрій Йосифович

ГАНЬБА САДОВОМУ!

ГАНЬБА САДОВОМУ!

Ганьба Садовому, кричав народ,
А він на народ, розкрив свій рот.
І став брехню свою жувати,
Де взяв він кошти на палати!

07.11.2015 р.
А. Рогуля.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619106
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 02.05.2016

Надія Башинська

СЮДИ ПРИХОДЯТЬ ПОМОЛИТИСЬ

Сюди приходять помолитись.
Сюди приходять поклонитись.
За всіх. За все, що мав. Що маєш.
Не забереш. Не заховаєш.
З відкритим серцем йди до Нього.
Якою б не була дорога.
Чи легкою. Чи навпаки.
Сюди приходять вже віки.
Тут чисто - чисто. Чисто - чисто...
І молитва, як разок намиста.
Він, як і ми, жив на землі.
Щоб показать тобі й мені,
Для чого нам дано тут жити.
Усі ми маєм шанс - служити!
Служити всім, як Він служив.
Він нас учив.
Він нас учив!
Чого ж у Нього ми навчились?
Чи у виборі не помилились?
Кому ми служимо?
Кому?
Не всі вклонились ще Йому.
Буває, кланяємось мило,
А подивитися на діло?
"Впізнаєте по їх ділах..."
Даруймо радість, а не страх!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663420
дата надходження 02.05.2016
дата закладки 02.05.2016

Александр Ахимов

Бог простит

[b]Один всего посредник, меж Богом и людьми,
Иисус Христос, поверь, что нет другого.
Скорей, пока не поздно к Нему ты обратись,
И он простит, ведь грешника любого.

А если говоришь ты, что, мол, не согрешил,
Что не украл и не соврал ни разу.
Этой своей ложью, себя ты осудил,
В ад подписал дорогу себе, сразу.

Сказал безумец в сердце: Бога нет,
И потому, он совесть и не слышит.
Какой Христос, у вас там что, привет?
Не пудрите, прошу вас мои мысли.

Себя кто осознал, что грешник вор и лжец,
И путь его дорога ведёт в пекло.
Сказал Христу, прости, очисть меня, я сволочь и подлец
И Бог простил, впустил его на небо!
[/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663396
дата надходження 02.05.2016
дата закладки 02.05.2016

A.M.

Немає добрих….

Немає добрих і немає злих,
Ми всі по суті однієї масті,
Та кожен в комусь бачить грішний хист,
І кожен виглядає ніби краще.

Та досить вам ненавидіти всіх,
Торкатись заздрістю чужих облич,
Ховати за лицем печалі сміх,
І зодягатись у своє дволиччя.

Вже досить підкрадатись до душі,
Не маючи при цьому добрий намір,
Копатися у ближнього, лайні,
І почуватись чистим поміж нами.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633735
дата надходження 05.01.2016
дата закладки 02.05.2016

A.M.

Залежність…

Ось я стою у пристрасті закутий,
Ногами торкаючись чистого дна,
Душа пропонує міняти маршрути,
Міняти думки, поступки, слова.

Зібратися з собою, пірнути у простір,
Де доброму свідчить радості смак,
Триматись найдалі, від звичної злості,
На серці любові малюючи знак.

Шукати вузьких, недоступних шляхів,
Просити із неба найбільшої милості,
Смиренням випалювать будь який гнів,
І множить на 10, найкращі можливості...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663414
дата надходження 02.05.2016
дата закладки 02.05.2016

Юрий СЛАЩЕВ

Армагеддон

Реве знедолена журба,
Імпічмент у цейтноті!
Злодійська влада - є ганьба,
країна у болоті.

Часи вже б’ють Армагеддон,
прийшло гостре' питання:
чому рахунки закордон
приховує востаннє.

Надходить істини момент:
в Криму, та на Донбасі.
Хто він? - Країни президент,
чи мандрівник у часі.

Це мародерство крась з війни,
в офшори, не пристало.
Гарант в обіймах сатани,
корупція «дістала».

Напевно мріє, що монарх,
брехнею ллє, з багацько!
Коли у владі олігарх,
народ його – безхатька.

Юрій СЛАЩОВ©04.04.2016

P.S. Колись писав про П.О.Порошенка, бажав йому, що б він став - Першим, "Народним президентом", а не п'ятим по рахунку, у списку ганебних злодюжок. Останні події говорять про зворотнє, Україна - це корупційне болото, і "гарант", звичайний мандрівник у часі. Гібридна війна, гібридна ВР, гібридний уряд, гібридні офшори.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657271
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 02.05.2016

Шостацька Людмила

СТО РОКІВ ТОМУ

Сто років тому мій дідусь
Мав виклик в Сполучені Штати,
Та тільки тоді він чомусь
В чуже не хотів від’їжджати.
Його тут чекав 33-й
І ще чатував 37-й,
У долю прийшов 41-й...
І так потрясіння - до скону.
Жахіть натерпівся без ліку,
Ще трійко дітей поховав,
Зразковим сам був чоловіком,
Ніколи він честь не втрачав.
Не був куркулем – розкуркулили,
Забрали до крихти усе.
Боролись червоні з культурою,
Хто прийде до хати: трясе.
Забрали майно й одежину,
За жорна карали суворо.
А він так любив Батьківщину
І вірив: все зміниться скоро.
Століття спливло вже у вічність,
Вже правнуки стали дорослі,
Лиш пам’ять - про діда і ніжність…
І яблунька ще не засохла.
( Колись посадив її рідний,
Як пам’ять свята прижилась).
Ой, ми ще, дідусю, невільні,
Лихий з Україною час.
Не збулися мрії твої...
Війна... І ніяк не розквітне,
Ти мріяв: на рідній землі
Нащадки хоч житимуть гідно...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659992
дата надходження 16.04.2016
дата закладки 02.05.2016

Шостацька Людмила

РОЗМОВА З БОГОМ

Боже, ти мій незрівнянний і милий,

Ти – моє серце і ти – мої крила,

Сонячний промінь і подих ранковий,

Крок мій невпинний по сходинках долі.

Боже, мій милий, єдиний у світі,

Ти усе знаєш і ти усе можеш.

Знаю, що ти у біді не залишиш,

Знаю, що ти мені ще допоможеш.

Буду рабою твоєю довіку,

Буду вклонятись тобі і молитись.

Я не забуду до Храму доріжку,

Я тобі, Боже, не втомлюсь служити.

Віру не зраджу свою православну,

Істину в серці своїм пронесу,

Мудру і мужню, пречисту і славну

Я її аж до небес вознесу!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605882
дата надходження 11.09.2015
дата закладки 02.05.2016

PSP

О музе.

Моя любовь и вдохновенье
Всё дорогое в имени её слилось,
Она моё напоённое везенье
Её касанье, и всё свершилось.

Смотрю в её глаза и понимаю
Как хочется мне всё и сразу,
Ни замки, ну, а то как обнимаю
Смотрю, и глаз не отведу ни разу.

Союз наш чист и непорочен
Она ждала, искала лишь меня,
Союз наш суетою не измучен
Своей улыбкою и ласками пленя.

Её не занимают нужды и заботы
Других поэтов, а мои объятья
Она не чужда творческой работы
Она мать вдохновенья и творенья.

И с ней одной я в мыслях пребываю
У нас рождаются стихи, поэмы,
И ароматом уст её всегда я уповаю
На верность, как на решение проблемы

Прекрасно жить, во всём ей доверять
Ты любишь и сливаешься с любимой,
Её рука - твоя, не нужно проверять
И ваша встреча, теперь не будет мнимой.

Глупа ей и не мысленна любовь другого
Сливаясь с разными можно растворится,
Утратив яркость красок рассвета первого
Тогда мечтаньям нашим трудно сбытся.

До встречи, она порхала между трав
Купалась в ландеше прозрачною росою,
Своею нежностью изменила и мой нрав
Я вновь родился под твоей густой косою.

Увидев сердцу вняв, что буду я с тобою
В твореньи вместе под небосвод лететь,
Тебя обняв живу теперь я лишь тобою
С тобою раставанья трудно мне теперь.

Счастлив, люблю её, я с первого виденья,
И окунувшись в сладость уст твоих томим,
Простор вокруг наполнился цветенья
И раставаньем, как мукою ломим.

19.04.2016г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660791
дата надходження 20.04.2016
дата закладки 26.04.2016

PSP

Пробный брак.

Об этом разсуждая с музой мы смеялись
Как мило глупенькая в жизни мыслит?
Я с одним, а после может расписались
Жизнь пробегает, ну, а чувство медлит.

Пройдёт же время, чтобы присмотрелись
И в отношениях своих ведь мы на равных,
В один момент вы в буднях искупались
Как же найти порядок чувств желанных?

Ловушка первая для бедненькой теперь
Раз слившись с ним она же стала частью,
Неведомого тела от этого звенит капель
Влекомая к нему и слепо верит счастью.

Если б ему испить ответствености чашу
Тогда быть может счастлива была она,
Будни она стараясь варит снеди, кашу
Привык, что по утрам она едва сонна.

Взят замок, он более не интересен,
Как книга прочитанная с середины
Не познан мир её, но всё же пресен
Её капризы, как дополнение картины.

Теперь она привязана к нему без меры
Мужчина обезумев бесится от скуки,
Она всё тянет Загс невзирая на размеры
Схватившись за диван, он рождает звуки.

Всё ждёт, но ни кольца, ни предложенья
И тут старается, взгляни, я же хозяйка,
И королева красоты, но нету измененья
Заняв диван, дремля, лежит непонимайка.

Ну, что бедняшка, равенство сторон твоё?
Расчёт достоинств, как и недостатков,
Нет любви у этих бедных вот виденье моё.
Ему комфортно, ты ж собирай с остатков.

Как, что то не по нём, так ты уж за бортом
Характерами не сошлись, прости родная,
Тогда уж слёзы, ты ему в лицо тортом
За сабость, не решительность цена твоя.

Хотя есть и другой исход - залёт
Тогда он бедный, мечется по клетке,
Вот, вот и аиста нечаянный прилёт
Друзья замучают его в беседке.

Состряпан брак, как стимул к жизни
Коль совести на грамм, брошен к ногам,
Впрягайся в лямку и попробуй визгни
Рождён ребёнок, но он ходит по кругам.

Дитя своё воспримет как проблему
В наивности поймал себя в капкан,
Обманут он и носит этого эмблему
На пальце, ведь виной всему диван.

Как вывод - счастья у них нет,
А лишь трудный бег за миражами
И не поможет звонкий стук монет
Без Бога лишь ошибки с виражами.

Лишь грех нам в жизни только страшен
Когда без благодати голыми стоим,
Тогда весь лик наш злобою окрашен
Как листик по ветру, в страстьях летим.

Все удовольствия на свете иллюзорны
Духовные сокровища ценее их,
Что суетно несёт последствия тлетворны,
Что разсуждение, оно прекрасней них.

19.04.2016г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661179
дата надходження 21.04.2016
дата закладки 26.04.2016

Юлія Іванівна

Тайна віків.

Сідає сонце в тихий вечір
Сідає сонце в далечінь,
У край глибокий і далекий,
У край незвіданих світів.

Вдивляюсь в колесо червоне
Гарячий диск-
Кипить, бурлить
Несе життя, тепло мільйонам
І вічний спокій-все за мить.

Магнітом тягне дивний погляд
Мільярд очей і почуттів,
О диво дивнеє, щоночі,-
Ти спалюєш гріхи світів.

Все переварює світило,
Стерилізує почуття,
Мільйони ран зціля глибокі
Ти правиш в небі-страж життя.

Ти новий день несеш із ночі
Зароджуєш нове життя.
Приводиш в рух круговороти
Чеканиш крок у майбутнє.

Сідає сонце в тихий вечір
Сідає сонце в синю тінь,
І кличе вдаль світів далеких,
Збагнути тайну всіх віків.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553991
дата надходження 23.01.2015
дата закладки 26.04.2016

Юлія Іванівна

Счастье

Какое же счастье?
Иду под дождем...
Иду, обо всем размышляю
Где счастье? И что это?
Только о нем, все люди
Земные мечтают.

Дома и машины,
Признанье людей,
И деньги: купюры, монеты,
Но нет в этом счастья,
И что ни день, мы все
Убеждаемся в этом.

А может быть слава навеки-век?
Стихи в известной газете?
И гордое слово - Большой человек Но нет в этом счастья, поверьте.

А может работа,
Учеба, дела?
Но все суета и поспешность,
И в этом нет счастья, все это трава! Истоптана словом вечность.

А может одежда?
Еда, и любовь, к утехам
Земним и забавам,
Но нет в этом счасья,
И только лишь боль,
Приходит гостем незванним...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658789
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 26.04.2016

Александр Ахимов

Прости Боже Святый

[b]Ты видишь Господь прегрешения мои,
Вновь каюсь, прости Ты меня.
Я снова упал, Христос подними,
Не справлюсь с грехами сам я!
Всегда был в браваде,
А что мне тот грех?
Искуплен я кровью Христа!
Покаялся вроде, во всём мне успех,
Но гордость опять подвела.
Прости Боже Святый, молю я опять,
Будь милостив Боже ко мне!
И помоги в вере мне устоять,
Дай мудрость, быть верным Тебе![/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662271
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 26.04.2016

Евгений Познанский

МОЛИТВА О МУЖЕСТВЕ

МОЛИТВА О МУЖЕСТВЕ
В час, когда ужаса ветви,
Точно растут из земли,
Боже, Великий мой Боже,
Мужество мне ниспошли!
Пусть оно в душу заходит,
Мрак разрезая лучом.
Щупальца страха разрубит
Пусть оно светлым мечем!
Мужество нужно нам всюду
В жизни тревожной земной.
Нужно, когда угрожает
Злой человек клеветой;
Нужно, когда угрожает
Жизни тяжелый недуг;
Нужно, когда изменяет
Самый любимый наш друг.
Нужно, когда угрожает
Родине яростный враг;
Нужно, чтоб все-таки сделать
Долгом предписаный шаг.
Мужество нужно, чтоб твердо
Вынести глупости смех,
Если покажется даже,
что ты один против всех.
Мужество нужно, чтоб быть
И к самому себе строже.
Мужество мне ниспошли,
Боже. Великий мой Боже!
Декабрь 2015 январь 2016.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662177
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 26.04.2016

Любов Вакуленко

СПОВІДЬ

У церковному приході відзначають свято,
Зібралася уся паства і гостей багато.
Ллється музика органна солодка, єлейна,
У священика Степана дата ювілейна.
Ще на свято запросили поважного чина,
Відомого політика, бо була причина.
Та він чомусь затримався, гості сумували,
Вирішив Степан із сцени звернутись до зали:
- Поки ми чекаєм гостя, може йде він пішки,
Я про себе повідаю вам, панове, трішки.
Двадцять років, як служу я у цій церкві, друзі,
І признаюсь перші кроки проходив в напрузі.
Коли слухав першу сповідь, плакати хотілось
І боліла за вас, друзі і душа і тіло.
Памꞌятаю, як хлопчина сповідався тихо,
Говорив, що дуже грішний, скоїв страшне лихо:
Вкрав у матері всі гроші, спокусив сестричку,
Продав новий телевізор, свиню і теличку,
Любив витягати гроші із чужих карманів,
Часто водив до квартири друзів-наркоманів.
Я послухав і жахнувся, а що ж далі буде,
Якщо ходять в мою церкву такі лихі люди.
Та приходили до мене надалі і інші,
І поволі зрозумів я, що хороших більше…
***
Ось відомий всім політик уже прибуває,
Ось прямує до трибуни і розпочинає:
- Дорогого ювіляра сердечно вітаю,
Бо з ним нашу першу зустріч добре памꞌятаю.
А знаєте, чому день цей так запамꞌятався?
Бо я першим з його пастви в нього сповідався…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662045
дата надходження 25.04.2016
дата закладки 25.04.2016

кацмазонка

Пізнє прозріння.

Чи бідний,чи багатий
приходиться вмирати.
І долю не обманеш,не минеш.
Хвилин життя не зможеш
відняти чи додати.
Не скажеш смерті:
Я не твій.Мене не доженеш.

В інших світах ми зрозумієм
земних доріг буття.
Прийдем на Суд.Прозріння пізнє.
І серця каяття.
Життя мов пісня наша яку не доспівали.
Одні до середини,а інші до кінця.

Чи бідний,чи багатий
приходиться вмирати.
Далекими стежками підемо ми одні.
В цей світ прийшли ми голі.
Так і підем із нього.
Нічого не візьмемо.Лише свої гріхи.

Як відблиск громовиці
роки підуть за нами.
Спитають-як прожив?
Що доброго зробив?
Побачу я сторінки життя свого і долі.
Пробач,Господь,пробач мене
і моїх ворогів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659756
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 15.04.2016

Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Заповідь Великого земляка

Триває піст.Суворий і Великий.
Дотримується хтось його, хтось - ні.
Згадуються слова митрополита
Сабодана Володимира мені.

Земляк відомий мій і дуже мудрий
Навчав усіх поводитися так:
Не тільки тіло очищати, але й душу
Повинен кожен з нас.І повсякчас.

Коли запитували в нього ще й про їжу,
Вживати можна що у піст, а що - то гріх,
Відповідав:"Ви один одного не їжте,
Найправильніше буде це.Амінь."

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659013
дата надходження 12.04.2016
дата закладки 12.04.2016

Лобов

Благая звістка

В місячну зоряну ніч
Стрілися діва з Богом віч-на-віч
І мовив Дух Божий до Марії:
«Ти вибрана для здійснення Моєї мрії.
Радуйся, благодатна!
Сам Бог з тобою!
На таке лиш здатна
Ти зі Мною:
Поєднати землю і небо
У вічній любові,
Бо давно вже треба
Здійснити Своє Слово.
Благословенна ти
І Плід твого чрева.
Світлом світ освіти
І стань Моїм древом,
І зроди ти Плід,
Який спасе світ
Від горя і бід.
Стане Спасителем миру.
Світ спасе із безодні і виру.
Вибрав Я тебе жоною.
Єдина ти вибрана Мною.
Скажи, Маріє, згодна ти чи може ні?»
І сказала Діва Богу:
«Так, та як це станеться мені?
Немає в мене мужа свого».
І промовив Бог:
«Дух поєднає нас обох.
І від Духа ти породиш Сина,
Дороге Мені Дитя.
За любов до світу Він загине,
За людське буття і майбуття».
І Марія прийняла Божую Вість,
Породила Божеє Дитя,
Вічне невмирущеє Життя.
Любов'ю перемогла злість.
Плід зродила Божої Любові
Що бринить любов'ю в Божім Слові.
І Марія породила Сина,
Божую Святу Любов,
Славу, що вовіки не загине,
Ту Любов, яка спасає знов,
Вічну, не вмирущую Любов,
Сущую Основу всіх основ.
Так у світ і до скончання літ,
Дар від Бога та Благая вість:
Лиш Любов іспопелить всю злість.
Мудрість Божої Благої Звістки
То для ворога, немов, у горлі кістка.
Божая Любов велику силу має.
У Любові ненависть до тла згорає.
Лиш Любов всьому дає життя,
Віру і надію в майбуття.
Хто Основу всіх основ пізнає,
У вічне життя дорогу пізнає.
Істину пізнає, Божу Любов.
Воістину має мир із Богом.
Щоб в усьому у житті везло,
Не про мир із світом треба дбати,
Ворогу лукавому на зло,
Вічний мир із Богом треба мати.
Мир із світом, то безодні вир,
А із Богом – істино блаженний мир.
Л.Павлюченко.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659040
дата надходження 12.04.2016
дата закладки 12.04.2016

seroglazka

ПРО ВІЧНЕ

Мої дні відлітають у роки,
І з собою жагу понесли.
На що вам гуртуватися , роки?
На що душу дробить на друзки?

Відлітають і птиці у вирій,
Але ж їх повертає весна.
А роки, що мене покинуть,
Не повернуться до життя.
3.12. 2015 р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626092
дата надходження 04.12.2015
дата закладки 04.04.2016

seroglazka

СОВЕРШЕНСТВО

Нет в мире совершенства
Хоть все мечты - о нем.
Но если щедрость в сердце,
Добра – хоть на заем.

Его можем измерить,
Чтоб ровно разделить
И к каждому примерить
И меру уточнить

Не на весах шкодливых,
Не с метром на гвозде.
Итог у нас правдивый
И точность -- как нигде.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657119
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 04.04.2016

Віктор Шупер

шукає виходу

епіцентр вибуху
десь глибоко
у внутрішньому всесвіті
розламатись
розлетітись
на сотні уламків
галактику вмістити на долоні
назвати ім'ям Твоїм
як подарунок
постріл пульсує у скронях
шукає виходу

1 квітня 2016 [02:24]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656408
дата надходження 01.04.2016
дата закладки 01.04.2016

ВХОД ГОСПОДЕНЬ В ИЕРУСАЛИМ

И привели осленка к Иисусу, и возложили на него
Одежды свои; Иисус сел на него. Многие же постилали
Одежды свои по дороге; а другие резали ветви с дерев и
Постилали по дороге. И предшествовавшие и сопровождавшие
Восклицали: Осанна! благословен грядущий во имя Господне!
Евангелие от Марка. Гл.11.7-9.

Ослик цокает копытцами,
Голоса звенят детей,
Шум и крик толпы восторженной,
Зелень пальмовых ветвей.

Иисус на тихом ослике
Въехал в Иерусалим.
Люди собственной одеждою
Путь устлали перед ним.

С любопытством стража римская
Наблюдает у ворот:
Что твориться в этом городе?
Чем взволнован так народ?

И с угрюмой грозной злобою
Из-под сдвинутых бровей
На него взирая, морщиться
Старый книжник-фарисей.

И с улыбками счастливыми,
В тихой гордости, без слов,
Видим тут же, близ Спасителя.
Молодых учеников.

И среди восторгов, возгласов,
Лишь один спокоен взгляд.
Все и всех уже заметил ОН,
Он не гневен и не рад.

В криках радостных приветствия,
Загремевших у ворот,
Только он один и ведает,
Что его в столице ждет.

Если б знали эти юноши,
То, что знает только он,
Что его ждет в этом городе,
Как решил синедрион.

Он въезжает не для праздника,
Не затем, чтоб видеть храм,
Не затем, чтоб в дни пасхальные
Заглянуть к своим друзьям.

Не затем, чтоб стать владыкою,
Быть земным царем царей.
А на муки и распятия
Ради жизни всех людей!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638034
дата надходження 23.01.2016
дата закладки 22.03.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.03.2016

Евгений Познанский

ПИЛАТ (сонет)

Иисус отвечал: Царство Мое не от мира сего;
Евангелие от Иоанна. Гл. 18, 36.

Пилат, видя, что ничто не помогает, но смятение увеличивается, взял воды и умыл руки перед народом, и сказал: невиновен я в крови праведника сего;
Евангелие от Матфея. Гл. 27, 24.

Ведал Пилат, что ни в чем не виновен Христос,
Ведал, что царство Его не опасно для Рима,
Только пришли фарисеи Иерусалима –
Требуют, смертный чтоб он приговор произнес.

Да почему они бесятся так, вот вопрос?
Эта страна удивительно непостижима.
Дело грозит мятежом, много крови и дыма –
Будет, конечно, тогда с прокуратора спрос.

Итак, чтобы конфликта избежать,
Как в наши дни сказали бы, сердитый,
Пилат решил Христа на казнь послать.

Лишь руки прокуратора омыты.
Как видно, мало истину узнать,
Коль нету воли для её защиты.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639624
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 22.03.2016

Руслан Лиськов

Вечность. Мессения.

Там, за развалинами, море.
У горизонта паруса,
И слева узкая коса -
Как странный росчерк на просторе.

Здесь все - камней шероховатость,
Иссохший лавр и мрамор плит
О чем-то вечном говорит,
Внушая трепет, грусть и святость.

Здесь все пропитано судьбою
Пропавших в темных водах царств.
Здесь собран пепел государств.
И путь миров над головою.

В глазах простого рыбака
Немая тень тысячелетий -
Сухая горсть пустых соцветий.
Но есть и светлые века.

Я был. И вот меня не стало.
Но тот же вид здесь из окна,
И бирюзовая волна
Все так же просится на скалы.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653531
дата надходження 22.03.2016
дата закладки 22.03.2016

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Спогади минулого…

Доля завжди зближувала нас,
У шкільні роки була так близько.
Потім був з тобою перший вальс,
Осінь... Долю закружляв вітрисько...

Я щасливою тоді була
І жила надією своєю.
Вірила, що наші два крила,
Будуть в парі завжди над землею.

Відлетіла мрія в дальній край,
Наче клин у небі журавлиний.
Поселилася в душі печаль,
Тільки ти у цім зовсім не винен...

А душа зачіпить за живе,
Як тебе побачить випадково.
Бо у серці спогад цей живе,
Повертає у минуле знову...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653544
дата надходження 22.03.2016
дата закладки 22.03.2016

Юлія Іванівна

Будь як дитина, серцем чистий

Тобі віддам, усе, що треба,
Усе, що хочеш - те й візьми,
Безмежно - синє, чисте небо,
Високість гір, красу весни.

Веселки чистоту, й світанок,
І тайну ніжних почуттів,
І трепет мрій, і чистий ранок,
Все... що збагнути не зумів.

Тобі віддам все оберемком.
Дитина щиро так дає,
Неопоганена ще нами,
Приймає чистим все, що є.

І сповідь нашу неправдиву,
І мовчазливу зраду, й блуд
Не йди на поводку в забави,
Слабким і мізерним не будь.

Будь як дитина, серцем чистий,
До правди й світла, до життя.
Життя прожити - щоб пізнати
Де починається буття.

Де правди шлях, де корінь зради
Котра стежина - правди путь,
Усе віддам, усе, що хочеш,
Слабким і мізерним не будь.

Усе віддам, усе, що треба,
Усе, що хочеш - те й візьми
Високість гір і чисте небо,
Тільки проснись, іди, живи!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653253
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 21.03.2016

Георгій Грищенко

Українська мова

Всі недопалки слів
Повипльовуй із рота,
На розмовний твій спів
Всім кажи, що це мода.

Мода це розмовлять
Українською добре,
А на суржик плювать,
Подолаймо це горе.

Україна одна,
Більш такої немає,
Для нас ненька вона,
Соловейком співає.

Триста тридцять років
Мову нашу ганьбили,
Та народний наш спів
В світі всі полюбили.

Буде жити народ,
Буде жити і мова,
Серед війн і негод
Нашій волі основа.
22.02.16.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645917
дата надходження 22.02.2016
дата закладки 21.03.2016

Георгій Грищенко

Сатанинська змія

Сатанинська змія
Заповзає у душу
І шепоче нам – я
Головна на всій суші.

Ради статків вбивай
І грабуй в кого хочеш,
Лиш про себе ти дбай,
Бо про всіх ти ж не зможеш.

Побудуй і церкви,
Щоб гріхи відмолити,
Із тобою на «Ви»
Будуть люди щоб жити.

Сатанинська змія
Задурила нам розум,
Лиш суспільства сім’я
Подолає все разом

Й негаразди життя
І нападників злості,
Що підуть в небуття,
Зогниють де їх й кості.

Тож відвідуймо храм
Помолитися Богу,
Щоб гріхи простив нам
На життєву дорогу.
20.03.16.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653217
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 21.03.2016

Harry Nokkard

В объятиях Морфея

Продолжим путешествие в Страну волшебных грез

В объятиях Морфея

Каждый вечер, как только стемнеет,
День закончится, полный забот,
Ухожу я в объятия Морфея,
В Мир, который манит и зовет.

Позабыв все и радость, и слезы,
Не могу я себя превозмочь,
Ухожу в сновидения и грезы,
Те, что дарит волшебница-ночь.

Мир иной познаю, без сомнения,
Полон он и загадок и драм,
Я оттуда беру вдохновение,
И в стихах приношу его вам.

Не страшусь в этом Мире остаться,
Мне не время еще уходить,
Я хочу лишь во всем разобраться,
Просто я здесь люблю побродить.

Побродить, полетать, пообщаться,
С теми, кто в этом Мире живет,
Вам их вовсе не нужно бояться,
В общем, все они милый народ.

Нет у нас языковых барьеров,
Понимаем друг друга без слов,
Дамы ждут здесь своих кавалеров,
Принцев ждут из своих грез и снов.

Это все абсолютно реально,
Этот Мир существует всерьёз,
Приходите, конечно, ментально,
В этот Мир сновидений и грёз.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653250
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 21.03.2016

Оксана Корнієнко (Буянова)

Хрещення Русі

Душа в кайданах тягнеться у вирій,
Думки народу так незграбно звились,
І чимсь болючим мов прибиті всі.
Як недоречно, страшно, хоч і щиро
Раби говорять нам зі знаком «мінус»,
Як згадують про хрещення Русі.

Кайдани й пута – то від марновір’я,
Розбещеності, лютості, безсилля,
Від лжепатріотизму, що щемить.
А християнство нам дає свободу,
Свободу від гріха, від перешкоди,
Яку готує кожна злості мить.

Простить святий великий Володимир
Їх, нерозумних. Я ж у інший вимір
Схилю у Лаврі стомлене чоло.
Народе, вір, тебе уже простили.
І як тоді би Русь не охрестили,
Нас із тобою просто б не було.
27.02.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491972
дата надходження 12.04.2014
дата закладки 21.03.2016

Оксана Корнієнко (Буянова)

Шевченко

Він малював, писав, терпів наругу.
В дитинстві та в ув'язненні терпів.
Тягнулася натхнення лісосмуга
Поміж колючих від життя шипів.

Неоднозначні з Богом мав стосунки:
То славив, то погане говорив.
Нехай Господь дарує порятунок
Тому, хто змалював багато див.

Він не пророк, хоча болів душею,
Щоб в Україні краще нам жилось.
І горе досягало апогею
В поезії: то слово так пливло.

Він був собі звичайним чоловіком,
Якому Бог подарував талант.
І щирість в творчості не зникла з віком,
Не виставляв на вірші прейскурант.

Не сотворімо ідола й ікони,
Не будем же й применшувать заслуг.
Письменником, художником до скону
Був наш Кобзар, наш український друг.
09.03.16

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652556
дата надходження 18.03.2016
дата закладки 21.03.2016

А.Лагутин

Глобальные проблемы

Вовсю кляня глобальные проблемы,
Которые вчера терзали нас жарой,
Сегодня, не одев одежду потеплее,
Под моросящим вновь ворчим дождем.

Нам трудно угодить в сегодняшнее время,
Когда меняем все помногу раз на день.
То время хором мы сдвигаем смело,
То снова ждем каких-то перемен.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652750
дата надходження 19.03.2016
дата закладки 19.03.2016

Любомир Гардецький

ЖИВЕМО? - БОГУ, ЛИШЕ, ДЯКА

ЖИВЕМО? - БОГУ, ЛИШЕ, ДЯКА
(19.03.16)

Живемо? – І лиш Богу, за це дяка
Це є життя, чи лише існування?
Кому, скажіть, кому наша подяка?
Це ж з вечора триває і до рання…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652694
дата надходження 19.03.2016
дата закладки 19.03.2016

Надія Башинська

О, БОЖЕ ! ЯК НЕ ХОЧЕТЬСЯ …

О,Боже! Як не хочеться на ту страшну війну!
О,Боже! Як не хочеться... Та я туди іду...
Куди ж мені ховатися? За матір? За дітей?
Мені їх захищати всіх, мій Боже, відтепер...

Я дякую, що молишся, дружинонько моя.
Не плач. Прошу... З тобою лиш тепер наша сім'я!
Дасть Бог усім нам силоньки, щоб вистоять в борні.
І бачить, як засвітяться ясні, веселі дні!

За тим, хто не повернеться, не плачте, не тужіть...
За честь усі ми маємо - країну захистить!
Пліч - о - пліч... Тут єдині всі! То ж в радості живіть.
Бо рідний край з героями - Бог завжди боронить!

О, Боже! Як не хочеться на ту страшну війну.
О, Боже! Як не хочеться... Та все ж туди я йду.
Не до лиця ховатися за матір, за дітей.
Мені на долю випало - їх захищать тепер!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646432
дата надходження 23.02.2016
дата закладки 19.03.2016

Надія Башинська

О, СКІЛЬКИ ДИВ У СВІТІ !

О, як наш світ весь створений. Погляньте!
Горошина у космосі - Земля.
Є тут моря глибокі й океани.
А й краплі не проллється. Дивина!

О, як наш світ весь створений. Погляньте!
Є вечір, ранок, день є тут і ніч.
А сонце і хвилини не спочине.
Ми ж всі відпочиваєм. В чому річ?

А зорі, зорі... Зорі, мов намисто.
Розсипались по небі. Не зібрать.
А зорі, зорі... Ясно так і чисто,
Мов вогники яскраві, миготять.

Вогні ті ясна нічка розсипає.
Так щедро - щедро з свого рукава.
Проміння ясне зір тих залишає
В краплинах - росах на світанку дня.

В барвистих пелюстках і на листочках
Горять оті ясні - ясні вогні.
Ті зорі срібні, мов ясні віконця.
То через них приходять світлі дні.

О, скільки див у світі! Не пізнати.
Не зрозуміти нам цю таїну.
Тому нас просто вірити просили.
А нищити навіщо?! Не збагну!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647891
дата надходження 29.02.2016
дата закладки 19.03.2016

геометрія

Весняні дарунки

Зацвіли, розгорнулися крокуси,-
Білі, жовті, червоні, ясні.
Це весни перші зоряні фокуси,
Дивоцвіт весняної краси.

Зацвіли і підсніжники, й проліски,-
Сині, білі, а є й голубі.
Їх торкаються сонячні промені,-
Теплі, лагідні і вогняні.

Запашні і замріяні, сонячні,
Чисті, лагідні дні золоті.
І природою, й Богом даровані:
І тобі, і йому, і мені.

Підставляю долоні під промені,
Ловлю світло святої роси,
І надією, й вірою сповнені
Чую диво птахів голоси.

І підсніжники, й проліски, й крокуси,
Перші диво - дарунки весни,
Це чудові пригоди і фокуси,-
Дивосвіт весняної краси...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651805
дата надходження 15.03.2016
дата закладки 15.03.2016

Леся Утриско

Така вже істина содомського життя.

І так щодень- щодень одне і теж,
І так роки, століття в часі плину:
Содом людський- інакше неназвеш
В Гоморі всесвіту шукає свого згину.

Закон Господній- це для них пусте
У них написані свої брудні закони:
Нема ціни життю- старе чи молоде,
Нема в них Бога- лиш одні ікони.

І тих не бачать, бо в думках своє:
Війна, розруха, голод, біль та злидні,
Де праведник життя своє дає,
Щоб грішник не творив діла огидні.

Така вже істина содомського життя-
Слабкіший в зашморгу у власній пуповині,
Нема "сьогодні" та й немає майбуття,
Де волю й правду захоронять в домовині.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651763
дата надходження 15.03.2016
дата закладки 15.03.2016

палома

Я НЕ ВІДКРИЮ ВАМ

Я не відкрию вам «америк»,
Що у напруженні живу,
І що анцихрист та істерик
Терзає душеньку мою.
Країну він, народ терзає,
Життя вбиває, цідить кров.
І гадом в серце заповзає,
Марнує душі, що дав Бог.

Ненавистю він весь палає,
Усе руйнує на шляху.
В його краю народ вмирає,
А він лиш додає жаху
Війною підлою та лжею,
Здається, навіть, що ва-банк…
І страшно й гірко... За межею -
Уже ворожий, "русский" танк…

А, може, й справді він – анцихрист?
Почав у Піст святий війну…
Прохання світу припинити,
Покаятись за цю вину
Не хоче слухати нечистий,
Боїться Бога сатана.
Нам залишається молитись,
У нас доріженька одна!

Майдан повстав і скинув гада,
Дасть Бог, зарадимо й цьому.
Край знищити йому не вдасться!
Господь не по зубах йому!

27 березня 2014
(с) Валентина Гуменюк

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651750
дата надходження 15.03.2016
дата закладки 15.03.2016

Любомир Гардецький

ДУША - БЕЗСМЕРТНА

ДУША - БЕЗСМЕРТНА
(13.03.16)

Душа і смерть… Теперішнє й прийдешнє
Життю радіти маємо, інакше – буде грішно
За «смертю» є життя? Ніхто не знає – чесно
Не знаємо, за мить що буде, це - не смішно
Та якось віриться, що плоть ніяк не головна
Душа – безсмертна, найцінніша все ж – вона
Хоч тіла шкода, а в душі (я думаю), що вічний
Душа – безсмертна. Це – від Бога, це Космічне

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651552
дата надходження 14.03.2016
дата закладки 14.03.2016

кацмазонка

Люди-пауки.

Сильным мира сего посвящается.

Как пауки они дерутся в банке.
Ни совести,ни чести,ни любви.
Казалось всё уже распределили,
но всё равно не могут без вражды.

За спинами такие паутины
над безднами пороков и грехов.
И деньги спрятали свои и виллы,
чтоб обмануть наивных дураков.

Сегодня руки жмут и улыбаются.
А завтра выйдут на тропу войны.
Когда же мой народ от них избавится?
Когда же выгоним мы их с страны?

Так надоели вечные разборки.
Враньё самодовольное чинуш.
Посмотришь,а вокруг одни шестёрки.
Несовершенство их продажных душ.

Простите,пауки,что с вами я сравнила
людей,что и людьми не назовёшь.
У вас ведь паутинки невесомы,
а паутину их не разорвёшь.

Но...этот мир не вечен.
Пески укроют храмы,в которых
их прощали за грехи.
На спинах три шестёрки
и бездна под ногами.
К которой так привыкли пауки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618619
дата надходження 05.11.2015
дата закладки 14.03.2016

кацмазонка

Обесценилась жизнь.

Обесценилась жизнь
и цена ей копейка.
Равнодушно сидит вороньё
на кустах и заборах.
С отрезанных веток
сок-слеза не стекает давно.

Обесценилась жизнь
и никто не поможет ей вернуть
неподкупность души.
Капли крови висят
на ветках калины.
Ветер шепчет ей тихо-усни.

Бездуховность и пошлость-
равнодушия дети.
Страх вползает в сердца
ледяною змеёй.
И уже от сердец
не дождёшься участья.
Каждый сам за себя
и...домой.

Обесценилась жизнь.
Привыкаем к смертям.
Путь Голгофы для нас бесконечен.
И кресты воздвигая,Иуды молчат.
А наместник Пилат видно вечен.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622034
дата надходження 18.11.2015
дата закладки 14.03.2016

кацмазонка

Две сущности.

От сотворенья человека-бой.
И битва между злом с добром.
С тех древних лет и до сих пор
воюю я с самим собой.

И дух мне говорит-не слушай тело,
оно как губка впитывает грех.
А тело возражает-мне какое дело.
За что и почему должно любить я всех?

И хорошо когда в сосуде бренном
дух побеждает плоть.
Тогда душа моя не просит хлеба.
В прохладе дня беседует с Отцом.

Как больно когда тело побеждает.
Всё для него-готов и жизнь отдать.
Оно живёт и дух мой угнетает.
Окончится срок жизни и -умрёт.

Во мне живут два человека,
две сущности во мне живут.
И так от века и до века.
Кто победит-вот битвы суть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609947
дата надходження 28.09.2015
дата закладки 14.03.2016

Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Наполегливим всміхається фортуна

Фортуна наполегливим всміхнеться,
Які ж бо досягли чогось в житті
І до мети своєї йдуть уперто,
Долаючи підйоми всі круті.

Хоч падати доводиться частенько,
Та не здаватись: все вперед й вперед.
Життєвий шлях не може буть гладеньким,
Але хто прагне - до вершин дійде.

А хто лежить і жде "небесну манну",
Що все добро посиплеться, мов град,
Невдахою залишиться назавжди,
Визнання не побачить зорепад.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651479
дата надходження 14.03.2016
дата закладки 14.03.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.03.2016

nтравень

слизняк

**
слизняк
Привольно наблюдать теченье жизни
Со стороны, с далёка, из окна
Из тишины упитанной и слизкой
В ленивой дрёме сытого кота
Облекши мир в бесформенное тело
Вдыхая пыль крахмальных простыней
Всё обличать: напористо и смело
С блошиной местью вычурных идей
И ковырять в носу грозящим пальцем
Слюнявым ртом разбрызгивать хулу
И патриотом наряжаться вящим
Что попирает идолов в золу
А на алтарь мучений и страданий
Взнести себя с растерзанной душой
Иль пребывать в плену негодований
Борясь за свой напуганный покой
Сарказма яд, выплёскивая вволю
Таить внутри безумство старика
И проклинать поруганную долю...
Лишь вздрогнет в такт, берущая рука...
В его воззрениях есть стержень стойкий:
Плевать на всех! Участие – пустяк!
И с пафосом, невыносимо бойким
Грызёт наш мир обыденный слизняк. 040316

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649075
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 05.03.2016

kristina_igorivna

Крик душі

Провал.Безодня.Втрачені надії.
Розчарування. Фальш. Брехня.
Загинули мої шалені мрії.
Я хочу трохи спокою в життя.

Люблю. Сумую.Пам'ятаю
Я кожен дотик і тепло твоє.
"Прощай!" кричав. Та ні, кохаю..
Приносив радість у життя моє.

Живу.Борюся.Опускаю руки.
День сильна, день мене ламає..
В нас завжди болісні розлуки,
Нічого доброго у них немає.

Це не кінець. Надіюсь, відчуваю,
Що буде дальше ця історія жива.
Ти усвідомиш все. Щось зміниться. Я знаю.
Життя це гра. Жорстока гра.

І знов провал. Безвихідь. Мішанина.
Сльоза.Усмішка. Знову біль.
Буденність. Справи. Біганина.
І спогади. Повсюди. Звідусіль.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648942
дата надходження 04.03.2016
дата закладки 04.03.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.03.2016

С. Мошенський

колядує вся родина

Зима - метелиця кружляє за селом,
Батькам хрещеним Вечір колядує.
Святу молитву чути за вікном:
Хто колядує, того Бог почує.

Ходили діти, щастя віщували,
Марію Матір славили й Христа.
А господині їм гостинців дарували
За радість, що звістили їх уста.

Колядувало наше все село,
І душі тих, хто в ньому народився.
Молились за Вкраїну, за Різдво,
Щоб мир і спокій в душах поселився.

Уся родина нині колядує,
Мій рідний край, Черкащина моя!
Здоров'я й щастя всім віншує,
Різдво Христове Новий рік благословля!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627833
дата надходження 11.12.2015
дата закладки 03.03.2016

С. Мошенський

розмова з Тарасом

Як перший день весни настав,
Я запитав в Тараса на портреті:
- Що дарувать Тобі дев’ятого числа
До дня народження і до дня смерті?

- Не йдіть по квіти на міський базар,
Мені не треба почестей у залі,
Читайте краще вірші, мій «Кобзар»
Щоб вчитися, як жити далі.

Я відійшов ще зовсім молодим,
Я сильним був у непокірнім дусі.
А на майданах я представлений одним –
Старезним дідом в шапці і кожусі.

Ви одягли мене в німий граніт,
Поставили сторожувать майдани.
Чому ж не виконали мій «Заповіт»?
Дозволили Москві вдягти на вас кайдани?

Мені не треба ваша похвала,
Читайте краще мої вірші в голос.
Щоб в душах ваших воля зацвіла,
В серцях заколосився правди колос.

Душа моя до Бога не полине,
Допоки мій народ живе в неволі.
Борітеся – і Україна не загине!
Поборите - і запануєте у волі!..

Знайшов у шафі я запилений «Кобзар»
Читаючи «Пророка» - зрозумів пророка:
Тарас покликав люд на Київський майдан,
Збудила Світ увесь Шевченкова толока.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648671
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 03.03.2016

Haluna2

Добра Порада

Зустрілися два куми, стали розмовляти,
один другому новини свої вповідати.
-Ой,Іване, як же важко тепер мені жити,
ні з ким навіть зустрітися, ні поговорити.
Діти немов би чужі, в онуків все справи.
Від комп'ютера криві вже хребти їм стали.
Тільки цикають весь день клавішами тими,
ні читають, ані пишуть, лиш водять очима.
І, здається, куме, в‘ни нічого не чують,
бо як їм щось скажу я- ніц не реагують!
Від них , куме, я не чув живої розмови,
у вухах- навушники й так ходять до школи.
_У вас,Петре, ще пусте, все це ще нічого !
Моя внучка заміж йде за діда старого !
Через інтернет знайшла із самого Риму
і тепер той дідуган суне на Вкраїну.
То вона усіх нас вчить італійську мову,
щоби добре ми вели з женихом розмову.
Бачив фото я його- щось страшне й патлате,
все обличчя обросло, дуже бородате,
Не приймає моя внучка ніяку відмову,
бо він - мільйонер й живе на широку ногу.
Й дивно, куме, так мені,нема що й казати,
що тепер кохання можна за гроші купляти.
Отож,Петре, поможіть, що мені робити,
як мені онучку свою розуму навчити ?
-Мені,Йване, вже здається, то наша провина,
треба було дітей вчити, як були малими !

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640965
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 02.03.2016

Haluna2

Спішу до царства книг

Спішу до царства книг,
щоб там поспілкуватись,
щоб у душі не зник
цей вогник світ пізнати.

Тримаю книгу у руці,
цей скарб душі людської,
вже ллється струменем мені
життя її героїв.

Із ними разом буду йти,
пізнаю щастя й горе,
долатиму всякі шляхи,
і суходоли, й море.

І де б я в світі не була,
і щоб я не робила,
без книги вся моя душа
була б мов сиротина.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647080
дата надходження 26.02.2016
дата закладки 02.03.2016

Haluna2

Бабусина скриня

Діти мої,одне прошу я
хай в куточку буде скриня ця,
вона місця лиш трохи займе,
а без неї я втрачу усе,-
так благала бабуся моя,
коли меблі міняла сім'я.
І чомусь дивувались усі,
як побачили сльози її,
ці гарячі і щирії сльози,
що забути ніколи не зможу.
-В ній,у скрині ось цій -все життя,-
згодом мовила знову вона.
-Тут є всякі мої вишиванки,-
це недоспані ночі і ранки.
Ось погляньте,погляньте самі,
який скарб помістила у ній.
Рушники,їх десятків зо три,
і серветки,і всякі хустки,
сорочки кольорові тут є,
простирадла,гаптоване все.
І портрети Шевченка й Франка
у цій скрині для вас зберегла.
А на дні ,на самому дні
є молитви вишивані.
В них просила для вас я добра,
тому скриня така дорога!
І замовкла,затихла бабуся,
а я мовила:"Вами горджуся!"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642498
дата надходження 09.02.2016
дата закладки 02.03.2016

Томаров Сергей

Помолюсь, ведь еще возможно.

Что же ты, человек с винтовкой,
В свое сердце набил патроны
И на брата глядишь с издевкой
Невзирая на бабьи стоны?

Оградил дом стеной бетонной,
В огороде посеял мины
И душой, для вражды, бездонной
Поглощаешь плоды картины.

Косоглазием рвешь пространство,
Упираясь лицом в Европу...
Обещаний померкли глянцы -
Им, для жизни, нужны холопы.

Сколько ж грязи должно пролиться,
Чтоб очистился лик безбожный,
Чтоб опомниться, повиниться...
Но боюсь - уже будет поздно...
Помолюсь, ведь еще возможно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636421
дата надходження 17.01.2016
дата закладки 02.03.2016

Томаров Сергей

Диагноз - Любовь

С вами счастьем хочу поделиться,
То есть высказать всем, как я счастлив;
Знал, что этого можно добиться
И судьбу изменить своей властью.

Октябрем небо поздним дышало,
Не сравнить с маем серые тучи...
Только что-то мне в сердце попало-
Очень острое с нежно-могучим.

Приступ слабости вырвался стоном,
С блеском глаз был потерян рассудок...
Врач назвал бы все всплеском гормонов -
У симптомов был яркий "рисунок".

Сердцем песни я пел неустанно,
Ну и что, что дожди затяжные...
Ветер нес мои мысли к желанной
В безрассудстве растущем шальные.

Если б даже январь, а не осень -
Отыскал бы подснежники в поле,
В небо синюю выстелил простынь
И, как чайка, за милой над морем...

Мой диагноз Любовью зовется
И я долго ее добивался;
Думал в клочья душа разорвется,
Но ответного жеста дождался;
Дождь осенний весной показался.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648441
дата надходження 02.03.2016
дата закладки 02.03.2016

Веруш Далі

Твій армагеддон

Сухий подих армагеддону,
Де очі не бачать кордону.
Стежками, де все напам'ять знаєш...
Ти звідти не йдеш, ти тікаєш.

Зусилля для зупинки - це примара,
Ледь-ледь відлуння - спить гітара.
Короткими гудками на вустах...
Це біль, і подих...це твій страх.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432995
дата надходження 22.06.2013
дата закладки 02.03.2016

Веруш Далі

Тож бери мене у "завше"

Я була з тобою вчора.
Там дах і будинки ховались у зорі,
Так чарівно-поволі
кохали одне-одного ми.

Я була і сьогодні з тобою.
Де ковтала той дим, і мурувала мости,
Ніч так легко нести,
і ми не такі гонорові.

І в завтра я з тобою піду.
Опору і ласку, ніжність і спокій,
у душі моїй глибокій
зможеш легко віднайти.

Тож бери мене у "завше".
У ніч і в день мене ти веди,
Без їжі,сну та води.
І сьогодні.
І завтра.
Завжди.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648390
дата надходження 02.03.2016
дата закладки 02.03.2016

kristina_igorivna

Від любові до ненависті

Від любові до ненависті лише 1 крок?
Сказали це ті, що відразу здались.
Від любові до ненависті сотні-тисячі спроб
Відновити все те, що було колись.
Від любові до ненависті лише 1 крок?
А де подівались всі сварки і крики?
Від любові до ненависті сотні думок,
Що все ще можна було на краще змінити.
Від любові до ненависті ще прірва надій,
Тих самих надій, які нас тримають.
Від любові до ненависті безліч зруйнованих мрій,
Які нас нколи не залишають.
Від любові до ненависті приводить брехня,
Яка завжди робить нас іншими.
Недовіра руйнує все наше життя,
Біль тільки робить нас сильнішими.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648375
дата надходження 02.03.2016
дата закладки 02.03.2016

Go Love Ash

Образи

О́брази блукають
Рими не знаходять
Все її шукають
Та без діла ходять
Хоч би зупинились
Але ні, сміються
В голові мостились
Між собою б’ються
І гупають гучно
Тупотять ногами
А комусь незручно
Все одне те й саме
Образи майбутні
Будьте жалісливі
Не вставляйте пруття
У рядки щасливі

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647978
дата надходження 29.02.2016
дата закладки 02.03.2016

Go Love Ash

Важкий вірш

Як скрутитись пружинкою?
Як скрутитись?
Як зігрітись дитиною?
Як зігрітись?
Ти скрутися калачиком
Ти скрутися і грійся
Не потрібні ні датчики,
ані сонячні зайчики
Ти за правду держися
Є слова, що лікуючи
Є багато словечок
Є слова, що руйнуючи
Ті слова недоречні
Від часів Кріпосничого,
Що було, то зосталось
Він не знав, що від Вічного
Реп’яхи відцурались
Як скрутитись пружинкою?
Як скрутитись?
Як зігрітись дитиною?
Як зігрітись?
Є червоне чорнило в нас
Воно в нас замість крові
Є і чорне чорнило в нас
Воно в нас замість долі
А кого налякаєш тим,
Що воно не від Бога,
Що було, то зостався дим
То уже не тривога
Що байдуже, то є, хай є
Нам важливі подарочки
Може, сніг нам на голову не впаде
Як не буде помарочки
Ідеальне життє - недоторкане
Ідеальне життє – не плямистоє
Як рушник, то є наше ісоткане
І в вогонь, то не наше, не чистеє
Похизуйся білизною нижньою
Покажи всім історію-матінку
Те бридке все і мізерне піснею
Оспівали й пишаємось в затінку
Як скрутитися так, щоб не бачити
Як скрутитися, щоб і не чути ,
А Тебе доженуть, щоб віддячити
Батьку нації незабутої
Ти пишайся і радуйся, Батечку,
Що з нулями Ви надруковані
Ось таку тобі шану віддячили
Всі сини твої ненароджені
І крутись і вертись, як захочеться
Що було – загуло, те забудеться,
Що писав, серед степу заточиться,
Але з нами, з такими не збудеться...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648400
дата надходження 02.03.2016
дата закладки 02.03.2016

Крилата (Любов Пікас)

НАСТАНОВА (і собі теж)

Не греби все під себе,
Не живи із олжею,
Бо колись же урветься твій шлях.
Не прийме тебе небо
Із брилою-душею,
Не воскресне до вічності прах.

Відчини в світ віконце,
Упусти в душу сонце,
Хай засяє мільйонами руж.
Вмий обличчя росою,
Вийди в світ із косою,
Покоси усе лихо довкруж.

У Всесвітнім огромі
До добра будь до охочим,
Відшукай в нім буття свого суть.
Хтось в біді? Йди на поміч,
Вирви з коренем злочин.
Просто в світі ЛЮДИНОЮ будь!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648404
дата надходження 02.03.2016
дата закладки 02.03.2016

Іванюк Ірина

Безсмертя …

Слався, Господи, у задумі безсмертя!
Ти повертаєш зародком зів"ялий лист землі...
Учора грунт ще спав, прийнявши виклик смерті,
а зранку сплін прорвали два паростки нові...

І наче не було ночей у платтях чорних,
над блідо-сірим світом,у предковічнім сні,
і марив неясних, на заході червонім,-
світанки одяглися у ризи вогняні...

Та й терен, що колись здійснити мусив волю
на праведнім Його, улюбленім чолі,
сьогодні злочин змив(злочинець по-неволі),
у талих водах зим гріх світу утопив...

І знято жаль провин, і темні шати знято,
і замість колючок, утоплених в вині,-
біліє Всесвіт мій, і кожному... брат-братом!
Воздаючи Любов, як заповідь, Землі !

12.02.2016р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644038
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 01.03.2016

Іванюк Ірина

Фальшиві Музи ( Коли натхнення , як дурман )

Фальшиві Музи , зась мого порогу !
Ви як примари світу небуття ,--
підступно надихаєте творити
і випиваєте з душі життя .

Звели зі світу ви не одного поета ,
бо ваша суть облудна і страшна ,-
краса натхненна і п’янка ,
але нутро , як в перевертня .

Вино , кохання і екстрим ,
і вибухи адреналіну ,--
та стане світ колись чужим ,
все надоїсть , усе набридне .

Перенасичений усім поет
усе частіше Муз своїх міняє ,
себе вважає владарем життя
і відчуття усе нові шукає .

Колись спустошить він себе до дна ,
все надоїсть тоді йому , усе набридне ;
розвіється натхнення , як дурман ,
поглине пустка , лишиться обман .
липень 2012р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490373
дата надходження 05.04.2014
дата закладки 01.03.2016

команданте Че

церковный wi-fi

остановите планету
я сойду
мир где с верой легко
разжигают вражду
там где реки неверы
становятся шире
на кровавом и тонком
льду
где ребенку всего четыре
и ему отрезают
голову
мне не хочется жить
в таком мире

остановите планету
я сойду
мир где улица
узкое минное поле
не ко взрывам сознаний
всегда готово
тут есть выход и вход
только он запаролен
не тобой
полумертвым свободным
словом
мир где зрячий
во тьме
добровольно слепой
мне не хочется жить
в таком мире

остановите планету
я сойду
мир где лица подсвечены
не огнями
а искусственным светом
пустых экранов
и не под а над
нами
где церковный вай-фай
мне не кажется странным
ведь покаяться можно
он-лайн
аннулируют вместе с грехами
все убийства
и очередями
всех прощают за деньги
ты знаешь
я наверное просто

сойду.

*фоновая композиция –
Troum «Dhanu-H»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648028
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 01.03.2016

Валя Савелюк

ІЄРАРХІЗАЦІЯ

хитросплетіння
фінансово-грабіжницьких систем,
сім рівнів явних і неявних воєн…
серед бенкетників – незваним гостем,
між грифів,
со́коло-лише-подібних –
утікачем-ізгоєм

втрачає людство людськості ознаки –
будує зграйні піраміди,
як макаки:
альфа-самці, бета-самці -
омега-упослідженці…
високо-рейтингово-агресивні,
сучасно-модно-прогресивні
самиці

моральні вищі цінності –
достоїнство-правдивість-совість-честь –
лише прості
помітки випадкові на полях у зошиті –
затертий маргіне́с

Бог «єже сі» – давно не "в небесі", не в серці:
кумира клишаво-золочені сліди
ведуть до сідала на вістрі піраміди…

гординя вавилонська - супер-, архі-
зграя макак… курятник ієрархій

…а під снігами, за морозами – озиме жито
зійшло - радіти серцем і любити…

15.01.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635907
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 28.02.2016

Валя Савелюк

ЧУДЕСА (прозою)

…чудес не буває. Але трапляються ситуації, пояснень яким логіка, здоровий глузд і класична фізика не знаходять.

Мені траплялися чудеса. Для чого про них згадувати публічно? Може і не слід, не слід би дратувати «войовничих матеріалістів», але є три історії, чи ситуації, які, либонь, варто засвідчити…

Перша з таких сталася…

НА ПЕРЕХРЕСТІ

…влітку 1977 року, в Києві. На перехресті вулиці Володимирської і бульвару Шевченка.

То був надзвичайно сонячний червневий день, зелень буяла густо і пишно, не втративши ще весняної глибини і свіжості. Я вийшла з дверей університетського Жовтого корпусу і довелося зупинитися, міцно стуливши очі, щоб встояти під рясним водоспадом світла, радості і тепла. Призвичаївши зір, перейшла на протилежну сторону бульвару і проз сквер Шевченків заспішила до «зебри» – біля входу до станції метро «Університет» на мене чекали.

Замість керуватися сигналами світлофора, зауважила, що автівки зупинилися уздовж по Володимирській, от і вирішила, що того досить – пустилася бігти через дорогу: кажу ж, біля входу до станції метро «Університет» на мене чекали…

Щойно опинилася на проїжджій смузі, голова ніби сама собою обернулася ліворуч, і я побачила, як на мене летить автобус радянської «фірми» «Інтурист»… водій автобуса поспішав – хотів «проскочити» перехрестя на останніх секундах дозвільного для нього сигналу світлофора… Машини, які зупинилися, і на які я зорієнтувалася, мали, як виявилося, виконувати повороти, а от для транспорту, що рухався по Володимирській – дорога була відкритою, для пішоходів же «горіло» червоне світло…

За долі секунди, там, уже перед автобусом «Інтурист», я усе зрозуміла: і мотиви, і причини, і правила, та й фатальну помилку свою… Так само цілковито і об`ємно побачила усю ситуацію, у яку втрапила, ну, і її невідворотний фінал. Автобус був занадто близько од мене і їхав занадто швидко… я бачила у лобастому склі водія. У нього були занадто великими очі… руками він судомно вчепився у кермо, ніби сподівався тим зупинити, утримати, осадити «на повному галопі» свого гарячого коня, усім же «монументальним погруддям» водій напружено подався уперед, ніби збирався вистрибнути, щоб обігнати неминущу подію…

він уже бачив і знав, що не встигне нічого змінити: звернути нікуди – зліва смуга зустрічного руху, по якій мчали зустрічні ж авто, справа – ґерелиця машин, що зупинилися перед світлофором, чекаючи дозволу повернути з Володимирської на бульвар… гальмувати – відстань надто мала, та й швидкість, з якою він «летів», жодних надій не залишала… чим ризикувати багатьма людьми – і в салоні, і уздовж тротуару, і на тротуарі – водій вирішив не гальмувати… та й взагалі нічого не робити – бо можливості розминутися зі мною у нього не було… а може, він просто не встиг зреагувати на тому рівні, де приймаються якісь рішення. Хоча «нічого не робити» – також рішення, врешті….

Я ж бачила усю картину в цілому, а водночас – у дрібних і геть навіть незначних деталях: до прикладу, що автобус – темно червоний, ближчий навіть до вишневого, з широкими вікнами, не новий, але чистенький… водій – чоловік років 40-45-ти, формою обличчя більше подібний до квадрата, чим до овалу, і – надто великі у нього очі… і ніби належать вони не стільки до обличчя, скільки, виокремившись, вгрузають у прозору товщу лобового скла … так само ясно бачила, що стою якраз посередині – по центру переднього бампера, на однаковій відстані від країв, акурат проміж коліс…

Майнула швидка тінь надії – проміж! коліс... але одразу й зникла, бо за такої швидкості і такої сили удару, який невідворотно ось уже зараз станеться, марно було б сподіватися на проміжок між колесами … уява швидко намалювала і продемонструвала, який усе це матиме вигляд: «…на друзки» – оцінив мої шанси хтось відсторонений… і то була не зовсім думка, чи й зовсім не думка, а «картинка» – невідворотна трагедія швидше сприймалася як дещо зорове, точніше – понятійно-зорове, коли бачиш і розумієш усе і одразу, без слів і жодних сумнівів. Певно, думка у такій екстремальній ситуації – занадто повільний засіб комунікації…

Усвідомивши близьке своє майбутнє, не те, щоб і злякалася – не було часу на страх, а – здивувалася трохи. І на те здивування і на всю цю пригоду загалом відгукнулася зовсім коротенько і таки думкою: «о, Господи…» – і все.

…знала… знала, що поступитися автобусу дорогою – зійти з того місця, на якому стояла – не встигну, то й для чого зайва метушня – так і залишалася стояти… Дивилася – очей не відводила – «в лоб» власній нагальній смерті, що це вона – доводів не потребува́лося… тільки сприймалася ця новина не так, як тоді, коли ми наперед про смерть думаємо, чи бачимо її осторонь себе – під час похорон чужих чи на екранах-моніторах. Страх-жах-каяття-прощання – ні, емоцій ніяких: спокійне очікування…

Стою-дивлюся-чекаю… помічаю врешті, що подія, якій давно вже пора статися – не звершується… «щось довго вже я тут стою», – подумалося… трохи аж ніби й заскучалося, тому, знічев`я наче, взялася роздивлятися уважніше подію, що відбувається і не відбувається водночас: автобус продовжував «летіти» на високій швидкості – це було видно і відчувалося, але до мене він не наближався – «…як таке може бути?..» – спитала себе, – «він їде на одному місці»… і дивною була та його «їзда», позбавлена руху – без переміщення, без просування у просторі.

Ще помітила невдовзі, пильніше придивившись, що автобус «мій» ніби вібрує трохи – бо куди ж мала діватися енергія його швидкості при відсутності зміни дорожньо-просторового положення…

«…як він може їхати на одному місці при такій швидкості?...» - сильно зацікавило таке небачене явище, але «Ікарус» продовжував започатковане – їхав швидко і «агресивно», але не наближався… чим далі, тим більше його «трясло» – не те, щоб він тремтів масою власною, чи трясся «тілом», ні – не так, а так, наче його зсередини лихоманило, він наче… бринів увесь. Але беззвучно. Ніби якась тонесенька димка – як аура, чи ще щось таке нереальне – оповивала його, і от сама ця димка – жовтувата, помаранчевувата навіть, але при тому ж і абсолютно прозора – як сонячне світло, вона вібрувала, тонко і дрібно-дрібнесенько. Щось діялося з автобусом, але не за звичними законами світу нашого, і тому не мало пояснень і дуже цікавило… дивувало – попри все.

Хоч і не сприймалося вухом бриніння автобуса, пійманого у дивну пастку «статичного руху», але якимось чином відчувалося, як напруга довкола нього швидко і гостро зростає… «отак він скоро розлетиться на куски…», – подумалося між іншим, і згадалося, що «у ньому ж люди…» то «…треба щось робити…»

Погляд перемістився до коліс – видно, щоб пересвідчитися, що вони «крутяться», тобто, що автобус таки їде, не зрушуючи з місця. Колеса оберталися – дуже швидко, зовсім не «буксували», вони – «їхали», котилися, ковзали асфальтовим покриттям, як звичайно таке і відбувається. Але шлях - маю на увазі термін із фізики - дорівнював нулю...

«Інтурист» не збавляв швидкості, а точка його «фіксації» у просторі не мінялася, саме тому, думаю, він почав ніби злітати трохи (не більше, чим сантиметрів на 10-20 одриваючись од тверді дорожньої) і знов опускався на асфальт – злітав і приземлявся… плавно – гарно навіть, легко і «без потрясінь»… це дуже зацікавило і я спостерігала ті здіймання, утупившись у чудасію, щоб же не подумати «потім», що здалося чи показалося…

Врешті зауважила, що після кожного приземлення автобус злітає вище і вище, – «енергія накопичується», пояснила собі, чи Хтось мені коротко пояснив моїм же внутрішнім голосом. Треба щось робити – там люди … Про себе – чогось і не згадалося…

А «Ікарус» уже почав здійматися над смугою занадто – десь і до півметра у висоту, зависав не надовго і плавно, як парасолька з кульбабовою насіниною, линув назад, до асфальтової смуги, легко її торкався, щоб знову злетіти – як повітряна кулька… При тому напружено вібрував, бринів – уже й металевої дзвінкості звук той нечутний сягав (думаю, то був не стільки звук, скільки стан, і я зчитувала чи відчувала, сприймала стан той якимось дивним новим способом).

Саме собою пригадалося начеб, що енергія «зупиненого руху» дуже швидко наростає – подібно, як прибуває сильним током вода – і невидима дамба, що виникла невідь звідки, має межу «терпіння», тривкості. Тому варто б уже і поворушитися, доки ВСЕ чекає… було очевидно, що треба мені «щось робити», але я не знала, якого чину од мене ждуть. «Що робити?» – спитала врешті себе. І відповіді не прозвучало. Відповідь сталася. Сама собою.

М`язи, ніби отримавши ізвідкись чітку команду, всі разом напружилися, і тіло, отримавши невидимий, та відчутний, щоправда м`який і делікатний, але достатньо сильний поштовх у груди, зробило широкий «стрибок» назад. Просто відлетіло, було відкинуте – «саме собою».

У ту ж таки мить автобус пролетів кулею мимо, ніби ним вистрелили, і так близько од мене, що, здавалося, черкнув боком об кінчик мого носа… Поділ плаття, коси – усе, що могло «літати», здійнялося поривом повітря-потоку… Якусь пів-мить було ще так само тихо. Але наступної пів-миті «увімкнувся» звичний міський «озвук» – шелестіло листя у скверику, вовтузилися пташки, шуміли люди і шини автомобілів по асфальту… Все доокруж як ніби включилося – зарухалося, ожило, «заговорило».

Я продовжувала стояти «на дорозі», бо не знала, що слід чинити. І тут із автівок, водії яких усю ту дорожню пригоду спостерігали (зовнішню її сторону, звичайно: як дівчина вискочила перед «Ікарусом» і як тої ж секунди встигла відстрибнути назад, чудом не опинившись на тому світі) – то водії, вернувшись до тями раніше мене – з усіх сторін дороги… одне слово – закричали і засварилися…

Я не розчула, якими саме словами, але здогадалася, що в основному лайливими, бо про те свідчили тембри і тони їхніх відпущено-як-тятива сердитих голосів. Я злякалася хорового їхнього крику, кинулася, щоб утекти, вперед – по тій же таки «зебрі» і на той все ще заборонний сигнал світлофора…

Але «Інтурист» «мій» уже проминув, і разом з ним проминула ТА мить моя, а цієї вже, наступної – миті, сюжет мався зовсім іншим, із цілковито благополучним завершенням.

…Давно колись мама моя розказала була мені, що людина, яка навіть усе своє життя зневажала Господа, не вірила в Нього, навіть сварила Його, але – в останню свою мить, умираючи, встигне до Господа «схлипнути», хоч би таким найкоротший зітханням, як от «…о, Господи…» – то Господь наш люблячий таку людину СПАСЕ… Тоді, в дитинстві моєму, я одразу повірила мамі – і «віра моя порятувала мене». Я мамі завжди вірила, бо вона була щирою і правдивою в усьому, а діти це дуже добре відчувають – правдивість і щирість дорослих своїх… Тепер я називаю маму мою – моїм Сократом – і це не жарт.

Друга історія, яка потвердила істинність маминих слів про чудодійну Силу найкоротшої із можливих молитов «…о, Господи…», сталася зі мною…

НА ОЗЕРІ

...Невдовзі спробую переповісти і її…)))

27.02.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647537
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 28.02.2016

Окса555

Можна

Можна радіти світанку,
Можна радіти дощу.
Можна завести коханку
Й збрехати:"Не відпущу".

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647115
дата надходження 26.02.2016
дата закладки 26.02.2016

Олег Шкуропацкий

Римляне

Где вы, древние римляне,
без вас как-то всё неправильно:
криворукие линии,
кособокие правила.

Законы не работают,
не фурычит конституция,
заглохла наша юриспруденция
в буйных зарослях коррупции.

Где вы, древние римляне,
цезари, августы, сципионы,
которых слава всемирная сцапала.
Ждут вас хохлы
вместе с кацапами.

Ходят Восточною Европою
славяне с мохнатою лапою.
Их медведи не трогают,
шапки-ушанки над ними каркают.

Ох, уж эти (прости, Господи)
национальные особенности,
первобытные отличия:
тусклые пресноводные волосы,
слипшиеся личности.

Где же вы, древние римляне?
почему, до сих пор, не приходите?
Вы стоите за длинными ливнями
за гудкам пароходными.

И до вас никак не докричаться,
заложило уши вашей республике.
Ожидаем вас
мы на мысе Акций:
всем хочется счастья,
побольше выгодных акций,
а не дырку от бублика.

Приходите со своей правдой,
со своим кодексом, латинским правом;
"все перед законом равны" -
укорените и в нас подобную веру;
постройте свою Верону,
постройте свою Равенну.

Вытащите нас из этой трясины,
из мутной воды постоянных потрясений,
уколите нас в широкие вены,
чтоб достигли быстрее Берлина и Вены.

Вся надежда на детей Ромула,
укажите нам успешную формулу,
решите за нас квадратное уравнение
только без Сталина
без неизвестного Ленина.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627619
дата надходження 10.12.2015
дата закладки 26.02.2016

ВАЛЕНТИНАV

Любов

Любов – буремная ріка,
Котра не має меж, кордонів.
Існує цілії віка,
Та не існує в ній законів.

Любов – то просто почуття,
Котрі словами невимовні,
Щемні, шпаркі, до забуття.
Стосунки щирі, безумовні.

Кохання слів не промовляють,
Коли бракує почуттів…
З любов*ю в очі зазирають,
В очах, Душі, і сум і спів…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639338
дата надходження 28.01.2016
дата закладки 26.02.2016

Наталка Полтавко

Любовь…словно дикий йети…

Солнце светит нам в окошко,
Посидим мы на дорожку.
Назови меня ты кошкой
И за ушком почеши немножко…

Понесёт нас жизнь в неведомые дали…
Ты не говори: «Чего мы не видали ?!»
Не растолкует нам словарь у Даля,
Где те грёзы, о которых мы мечтали…

Буду с ветром в поле колосистом
Я носится на коне рысистом,
Опьянённая дождём искристым…
Начертаю своё счастье на странице чистой…

Ты росою свежей мне явишься на рассвете,
Такой родной и незнакомый, словно дикий йети…
Мы друг для друга созданы на этом свете…
…Спустя десятилетия я вспомню строки эти…

2012 год; 2016 год
Наталка Полтавко

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641493
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 25.02.2016

Наталка Полтавко

Метелики посеред ночі…

Нічні метелики, як хуртовина.
З них кожен,- мов невиспана людина...
Тополі пух накриє, як перина...
Ми- невідома місяцева половина.

...Так зорепадно сяють очі!
Хай добре спиться серед ночі...

5 червня 2011 року (ніч)
Наталка Полтавко

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642444
дата надходження 09.02.2016
дата закладки 25.02.2016

Наталка Полтавко

Быть может, утолит твои печали… (Под ливня звучное стаккато. )

Без обид и сожалений
Я буду вспоминать твои черты…
В круговороте сновидений
В который раз приснишься ты…

Я вспомню тихий зимний вечер,
Когда стучала в душу мне весна…
За окнами дышал холодный ветер,
Но было нам тепло…без сна…

И если будет в жизни туго,
И колесо Фортуна остановит,
Ты обратись ко мне…как к другу…
Ведь забывать друзей не стоит…

Твоя судьба отыщется когда-то,
И ты поймёшь: Семья - вот то, что свято!..
…Но вспомни мимолётом, не предвзято,
Если дожди тоски покажутся вдали,
Под ливня звучное стаккато,
Что может утолить твои печали…Натали…
…Быть может, утолит твои печали…
…Натали…

10 февраля 2012 года
Наталка Полтавко

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642481
дата надходження 09.02.2016
дата закладки 25.02.2016

Petru44e

Вначале было слово

Вначале было слово, ну а было ли оно?
Вы все так в Бога верите, но камнем идете на дно.
Не верите в любовь, при этом живя и любя,
Но очень сильно в Бога верите, не видя его, не зная себя.

Он будто видел все, об этом нам твердят,
И будто в Райском саду все, живут и не грешат.
И будто после смерти придет его росплата.
И будто выступает он на небесах в роли адвоката.

И книги о богах написаны, как пособия по жизни,
И вер так много стало на Земле, так все капризны.
Выбирай ты все что хочешь, что тебе по нраву,
Но Бог один! И кто решать все за него давал вам право?

Кто видел то, что он сказал о тех законах, нормах бытия?
Кто видел то, что он говорил, что можно что нельзя?
Не сможете вы дать на все вопросы мои правильные ответы
Зачем тогда вы учите людей, как жить на свете?

Не вам решать, как жизнь свою мне провести,
Я уважаю например врачей, они помогут мою жизнь спасти.
Еще я уважаю воспитателей и учителей,
Ведь с их помощью, я стал воспитание и смелее.

Где Бог находится, когда везде идет война?
Там люди умираю, их не поднять со дна.
Иль расскажи про Бога больному ребенку!
Тебя не услышат, уйди ты в сторонку.

Спасибо всем, кто помогал мне выбрать жизненную дорогу,
Я благодарен близким и родным, но не церкви, и не Богу...
Возможно многие меня за эти слова осудят,
Но только близкие и родные будут со мною, а остальные забудут.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643952
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 25.02.2016

Кайгородова 2

Фарбований лис

[i](по одноіменній казці Івана Франка)[/i]

Коли звірі говорили й були вільні на землі
Жив у лісі лис Микита у прихованій норі.

Як його вже не ловили, не труїли мужики –
Марно все – він враз обійде їх таємні закутки.

В темні ночі лис Микита більш по селам промишляв –
Там десь гуску здибав ситу, там з ягнятка шкірку зняв.

Хитрий був лисяка – злодій, ще й потому хизував –
По селі гуляти годі, і до міста почвалав.

Ну й гармидер в тому місті – свині квичуть, клекіт, гам,
Баби в гарному намисті, люди, коні, в кошах хлам!

Лис, позбувшись трохи страху – він нахабним зроду був,
Вдаючи з себе собаку, на торговицю чкурнув.

«От так пес!», - міркують люди, а Микита тому й рад:
Звісне діло – курку зцупить, отоді їм буде «мат»!

Але що це за страхіття – мислиш сяк, а вийде так –
Майже в першім підворітті лис наткнувся на собак!
січень 2014р.(З моєї попередньої сторінки)

А собаки не здурити – враз занюхали: то звір!
Та не був би він Микита – діжу з фарбою узрів!

Фарба синя, на олії, лис пірнув й сидить, тремтить…
Собацюри аж спітніли: щез, мов привид в єдну мить!

Пси прості, хоч і завзяті – фарба тхне, де ж дівся лис?!
Стали тихі, мов телята та й по будках розбрелись.

Добре, діжа хоч неповна – не втопивсь лис в ту блакить,
Носа висунув, мов човник, зачаївся, не скулить…

Лиш радіє – врятувався! Фарба душить – хоч живий!
Ледве сутінок діждався, через тин – та й був такий!

Фарба сохне…спить Микита, наче цар – в чужій норі…
Виліз вдосвіта, мов в свиті – синій, жорсткій кожурі!

Спершу сам себе злякався – шерсть, неначе колючки,
Сині лапи, мов ковальця, замість вух якісь гачки!

В ту хвилину нагодився Вовчик – братик, лисів друг,
На те чудо подивився – ледь не випустив свій дух!

Як завиє, мов з облоги, та й у ліс – казати всім!
Хитрий лис міркує: - добре! Можна виграти й на цім!

І піднявши хвіст угору – величезний, мов товкач,
Лис відправивсь важно й гордо на майдан, де звір збиравсь.

Позбігались з лісу звірі, й завеликі, й мілкота,
Стали осторонь - тремтіли, ладні дати драпака.

Переляк – велике діло! Синє й дивне, мов в вінку,
Одоробло те сиділо на ведмедевім пеньку…

Лис і мовить їм ласкаво: діти, я звір Остромисл,
І мене не для забави з неба відрядили вниз!

Із небесної блакиті сам Святий мене зліпив:
- Стань царем в звірячім світі! (щоб порядки в вас навів)…

Щоби суд був справедливим, спокій завжди в лісі був,
Більші менших щоб не їли, кожен кривду щоб забув!

Навіть пташки – й ті злетілись, бо й до них той слух дійшов
Про нечуванеє діло – цар із глини в ліс прийшов!

Новина ця звірям мила – от добродій, Соломон!
Мов у Бога за дверима проживемо з тим царьом!

Ну а лису те й потрібно – все несуть йому самі,
Качки й кури, навіть свині, ще й телята в казані!

Звісно – з’їсти сам не може, тож поділиться із ким –
Щось міністрам кине в ложу, хто ж услужить – їсть із ним!

Жити, може, краще стало всім при новому царі? –
Ні! Такого не бувало, все як в давній – давнині!

Хто зловив той мав що їсти, не зловив – голодним спи
Той, хто втік – жиє на світі , а не встиг – знайшли стрільці.

Але все ж з царем – не самі! Він могутній, з неба зліз!
На перині спить, принаймні, справедливий Остромисл!

Тож Микиті добре жити – фарбу пильно стереже,
В дощ не ходить, щоб не змити, об чагарник не скубе.

Ось настали роковини, всі зібрались на концерт
Спершу добре попоїли - пісні були на десерт.

Хор лісний почав співати - в'яне око, дуби гнуть,
Вовче соло на тім святі, басом ведмеді ревуть.

Молоді лисички в строї тонким тенором зайшлись…
Але що це? Всі затихли… дзявкотить їх цар, мов лис!

Всім міністрам й слугам царським мов полуда спала враз –
Та це ж лис у синій красці, Ще й обвів, як дурнів, нас!

Ах брехуне, ошуканце! Ось і мудрість, ось і суд!
Звірі кинулись на бранця, мало на шматки не рвуть…

Отаке – то сталось, діти в лісі, де Микита жив,
Хто фальшивцеві повірив – той за діло й получив.

Головне, щоб не з,явився цей лисяка серед нас –
Звіра по ділам пізнати можна завжди. В добрий час!
01. 2014р (З моєї сторінки "Кайгородова")

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646558
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 25.02.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.02.2016

traven`

Не український я поет!

Не український я поет!
Це серцем чітко відчуваю
І мій, придуманий куплет,
Не лине, як із водограю…

Напевно, не моя вина,
Що в час духовного розливу,
Моя юнача, молода душа
Попала під сусідню зливу.

Вона також була безмежна,
Із кришталевих, ніжних слів,
І наркотична і залежна,
Я пив талант її творців…

Не жаль мені за цю обнову,
Не знав тоді її ціни,
Не знав, що в рідну мою мову
Не доливається води!

Ну, що ж, така, напевно, доля,
Такий у мене часу збіг,
Щоб славилась народу воля
На різних мовах і для всіх!

Не український я поет,
Але умовно і технічно!
У серці та душі букет
Для України і навічно!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197186
дата надходження 22.06.2010
дата закладки 23.02.2016

traven`

Праздник оккупанта

«Привет, сержант! Привет!
Ты пьешь? И я немного наливаю.
Нет, мы не найдем с тобой один ответ.
Не ты, не я его не знаем.

Как мы с тобою, вдруг, тут оказались,
В окопах разных: на прицел?
Наверно, все правители зажрались!
Но, мне приятно: ты, я, цел…

Да, брось ты пропаганду гнуть, не надо!
Ведь я же не тебя виню!
И пусть нам будет вечная отрада,
От Бога вечное: прощу, люблю…"

23 февраля 2016 года

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646325
дата надходження 23.02.2016
дата закладки 23.02.2016

Тріумф

Господь і Природа.

[b]Господь і Природа.[/b]

[b]Нам Господь створив природу:
Сонце, місяць, трави, воду,
І дерева й співи пташки,
Мед бджолиний і комашки;

Фрукти, овочі чудесні –
Вітаміни там небесні
Для здоров'я і для сили,
Щоб у радості прожили.

Засадив усе квітками
З чудернацькими листками,
Ліс, суничками засіяв:
Все для щастя – чудасія.

А на небі дав заграву
Всім на радість, на забаву,
Щоби роси заіскрились,
Діамантами відкрились.

То є дар людському роду.
Рід – звеличує природу.
Що ж ви, люди, схаменіться,
І до Господа верніться!

Чи ви чорні, жовті, білі –
Всі однаково ж бо милі.
Всіх однаково Він любить.
Непослушних лиш – погубить.

Бо до того розпустились,
Що самі вже освятились.
І шукають собі Рода.
Богом стала їм Природа[/b]

Галина Яхневич.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645309
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 22.02.2016

Серафима Пант

ГІДНІСТЬ

Автоматних черг свистом
звисло
небо над Європейским містом
тісно
на долонях слів волі
болю
завдали не свої паролі
долі
та воскресли в цій страті
клятій
почуття що були розп'яті
втраті
не зарадить днів плинність
пильність
відродилась у душах цінність
ГІДНІСТЬ

ЛЮДСЬКА ГІДНІСТЬ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645818
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 21.02.2016

Крилата (Любов Пікас)

РІДНА МОВА

Бог влив мені цю мову – українську,
Із кров'ю, молоком і словом мами мами,
Щоб наповняла, мов молитва храми,
Мій дух, лилась, як пісня Херувимська.

Казав її ростити, наче квітку,
Теплом душі щоденно напувати,
Щоб сяяла, мов золоті дукати,
В дні бурі й тиші, в час зими і влітку.

Ця мова, подарована Всевишнім,
Тектиме в мені, мов по руслі річка,
Горітиме, немов різдвяна свічка,
Цвістиме, як в саду у квітні вишня..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645779
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 21.02.2016

Кайгородова 2

Коли життя здавалось пеклом

Коли життя мені здавалось пеклом
Тим, що не має меж і каяття,
Мене знайомі відвели до церкви,
Щоб якось навернути до буття.

То церква не моя, не православна –
Євангелістів збори, їх душа…
Та я в плачу, неначе Ярославна,
З неясним розумом за ними тінню йшла…

Людей багато… з проповіддю пастир…
Мене зустріли радо, мов свою,
Почесне місце дали сестри й браття –
Неначе я не в церкві, а в Раю…

Слова лунали голосно і чітко –
Про серце материнське та тепло,
І я не зчулась – відступило лихо,
Від серця відступило, відлягло…

Багато часу сплинуло відтоді,
У церкві тій я більше не була –
В свою ходжу. І свічки при нагоді
Становлю Богу. Ось такі діла…

Нехай мене пробачить наш Єдиний,
Преславний Боже, Трійця Пресвята,
За те, що у біді до Нього лину,
Та забуваю гірко у свята…

Кайгородова

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645520
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 21.02.2016

Тріумф

Від Бога осторога.

Чи вірить Богу хто чи ні,
Те – кожного проблема.
Сказати правду, а чи ні,
Для когось є дилема.

Все щось тримає на гачку –
Застряла правда в роті,
І йде на згоду він таку,
Що суд за неї потім.

За місце, гонор і калач,
Для поцілунка руку –
Прийде розкаяння і плач:
Та пізно буде. – «В муку!»

Весь світ обдурений мовчить,
Неправді б’є поклони.
Шалено час уже біжить,
А в пекло – ешелони.

Покайтесь, люди, хоч в цю мить!
Верніться всі до Бога!
Бо зло й неправда вся - згорить! –
Від Бога осторога.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644721
дата надходження 17.02.2016
дата закладки 17.02.2016

Олаф Халді

Душа

Я тонкий отзвук сущности огня.
Луча застывшая усталость,
Во мне веков прошедших слабость -
Слеза зори воскреснувшего дня,

Я только то, что вы могли понять.
Я флейта кличущая стадо,
По мне звенит дождем прохлада,
Во мне всем вашим горестям печать.

Я радость непочтенная никем.
Цвет розы на кресте распятой,
Я междустрочные слова поэм.
и гро́зы пахнущие мятой.

Я страдника измученность руки.
Боль мраморных улыбок статуй
Я никому не нужные стихи,
Я смех пьянящей грустью сжатый.

Я отсвет чистой сущности огня.
Я звук симфонии забытой,
Слезой зори воскреснувшего дня
Я зов двери́ во тьму открытой.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573891
дата надходження 12.04.2015
дата закладки 17.02.2016

TatyanaMir

Ищите Истину

Поиски счастья на неудачу обречены
Потому, что ищем всего лишь мгновение.
А счастье приходит от Истины,
Только в ней мы найдём спасение.

Пытаемся скрыться от Истины-
Закрываем от Солнца глаза.
Но Истина – вопрос лишь времени,
А время – быстрая река.

Пытаемся сбежать от Правды,
Предпочитая собственную фальшь,
Нарушаем извечные законы природы,
Но неминуем в конце реванш.

Ищите Вечное, ищите Истину,
Счастье – побочный продукт.
Истина подобна цветущему дереву,
А счастье – от цветов аромат.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501967
дата надходження 29.05.2014
дата закладки 17.02.2016

TatyanaMir

Молитва Пречистій Діві Марії

Про що Тебе молити? Про що Тебе просити?
Ти, Богоматір, знаєш все Сама.
Це тільки Ти, Пречиста, можеш зрозуміти,
Якою лютою бува́ в душі зима.
Ти та, яка у яслах Сина сповивала,
На ру́ки прийняла розп’ятого з хреста,
Безмежне горе й радість світлу знала
І Бога славили за все Твої вуста.
Ти рід людський, Пречиста, всиновила,
Над кожним грішником лила святу сльозу,
Літати над безоднею учила
І пити благодаті Божої росу.
Ти жінка, Богородице! Ти мати!
Ти чистою залишишся завжди.
Ти о́брана нужденних захищати
Від голоду, прокази і стріли.
Тебе, Всемилостива, буду я молити
До істини направити дітей,
Батькам - до старості глибокої дожити,
Для друзів - мудрості від пагубних страстей.
Для мене ж - дай знамення, як в любові
Відкритися для кожного, і в тлін
Гріховні скинувши тяжкі окови,
Лишатися біля Твоїх святих колін.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629592
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 17.02.2016

TatyanaMir

Разум и Душа

Только Душа дорогу к счастью знает,
Но Разум, он Души не замечает.
Готов ломиться он в чужую дверь,
Не исчисляя на пути своём потерь.
Как часто Разум говорит: "Так надо!",
Хотя Душа тому совсем не рада.
От битв бессмысленных она устала,
Спокойствие и силу потеряла.
Претит Душе мыслительная болтовня,
Все эти жалкие потуги, беготня.
Однако Воля Разуму предписывает роль борца
И он готов сражаться до конца.
О, Разум! Не бунтуй напрасно,
Не горячись и не кричи так громогласно.
Остановись, прислушайся в тиши
К голосу негромкому своей Души.
Подумай крепко, не спеша,
Ведь жизнь твоя не так уж хороша.
Не зря закрыта пред тобою дверь,
Ты лучше выбору Души своей поверь.
Но Разум правым себя мнит.
Он знай своё настойчиво твердит:
-Ты мне тут воду не мути,
Не существует в жизни лёгкого пути!
Пути борьбы диктует Разум непреклонно.
Пути свои Душа найдёт легко, непринуждённо.
-Умерь свой пыл, надменный Разум, и реши:
Если последуешь ты голосу Души,
То со стола не будешь подбирать ты крохи,
Не будешь знать и горя, суматохи.
И в праздник превратится жизнь твоя.
Неужто не влечёт тебя мечта моя?
И Разум согласился, шляпу сняв,
Веские доводы Души своей приняв.
Развёл руками:
-Ты во всём права.
Мудростью наполнены твои слова.
Душа от радости захлопала в ладоши,
Избавившись от этой тяжкой ноши.
Вот это истинный полёт,
Когда Душа твоя поёт!
С довольным видом Разум потирает руки,
И нет ни раздражения, ни скуки.

-------------------

К чему лежит душа и вы себя спросите,
Только ответьте честно, не юлите.
Вы только сердца слушайте веленье,
И пусть пребудет с вами вдохновенье.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629400
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 17.02.2016

лютікі

Бог дарує красу неземну

У полях колосяться жита.
Жайвір в небі співає пісні,
І на землю,мов золото сипле
Сонце промені ясні свої.

Поміж жита волошки розквітли
Сині-сині,як небеса,
І привітно так вітер колише
Золоті колоски у полях.

Все навколо таке чарівне.
Заманюють квіти з росою,
Я люблю це життя непросте,
І милуюсь його красою.

У полях колосяться жита.
БОГ дарує красу неземну,
Щоб уміли красиве-цінити,
Й берегти ту любов-чарівну.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643260
дата надходження 12.02.2016
дата закладки 12.02.2016

Артишук Марія

есть на свете справедливость

Есть на свете справедливость!
Должна восторжествовать.
Такая уже Божья милость,
Что должен плакать и страдать.

Жить ты должен научиться,
Научить должна и жизнь.
Успеха хочешь ты добиться-
За веру крепче ты держись.

Иметь ты должен своё мненье,
Не бояться говорить.
Отстаивать и точку зренья.
Не важно,как придётся жить!

Разные,конечно,люди
Есть на жизненном пути:
Злые,добрые-мы не судьи.
Злых сумей ты обойти.

А если уж не получилось
И со злом столкнулся ты,
Терпел муки,что не снилось,
Жизнь,как чёрные цветы...

Но ты не мсти. И не подумай!
Все муки должен ты пройти.
Злорадствовать совсем не вздумай.
Злу от кары не уйти.

А ты после станешь сильным,
Твердым,вылитым,как сталь.
И в сотни раз тебе обильным
Вернётся счастье-прочь печаль!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643310
дата надходження 12.02.2016
дата закладки 12.02.2016

Haluna2

О, мати Божа…

О, мати Божа, Діво пресвята!
Які страждання ти переносила,
коли розлючена жидівськая юрба
вела на страту Йсуса, твого сина?

О,мати Божа,Діво пресвята!
Які стаждання ти переносила,
коли стояла вже біля хреста,
на нім - розп'яте тіло твого сина?

Страждання ці великії, глибокі,
і рани не загоються повік,
допоки на Землі ще є жорстокість,
допоки чинять люди всякий гріх.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643048
дата надходження 11.02.2016
дата закладки 12.02.2016

ВАЛЕНТИНАV

Судить людей, - не хорошо

Судить людей, - не хорошо,
Чревато для здоровья.
Ведь каждый в эту Жизнь пришел,
Чтобы свой долг исполнить…

И всем дано Судьбу вершить,
Слагая варианты…
И ошибаться и грешить…
Мы в Жизни дебютанты.

И в каждом есть добро и зло.
У нас творец единый.
Всем право выбора дано,
Но, путь – неоспоримый.

Кому в припрыжку путь пройти,
Кому – то на коленях,
Другому лишь ползком ползти,
К началу искупленья…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638868
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 04.02.2016

ВАЛЕНТИНАV

Колись і сонце не зійде

Невпинно час в минуле плине,
Роки гаптує в небуття…
Немов би клином журавлиним,
Крилом весни, злетить Життя…

Нічого вічним не буває,
Колись і сонце не зійде…
Лише що у Душі палає –
Незгасним променем буде.

Життя дарує що потрібно,
Хватило б хисту взяти все.
Не поспішаючи надмірно,
Все що квапливо, згубним є…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641207
дата надходження 04.02.2016
дата закладки 04.02.2016

Окса555

Усім нам потім

Усім нам потім одна буде дорога,
Яка веде від Бога чи до Бога.
І щоб здаватися добрими,
Даємо милостині,
Бажаємо щирого сповідання,
І, начебто, вже розуміємо
Своє покарання,
Але так не хочеться
Робити покаяння,
Бо в серці на сусідку маємо
Добре проклинання.
Отак живемо, водночас доживаємо,
Встаємо з зорею,
В хаті порядкуємо,
А того порядку ніде й не видно -
Усім чогось тісно, скрутно й огидно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641164
дата надходження 04.02.2016
дата закладки 04.02.2016

coccinelle

У нас з вами різні життя

У всіх у нас різні життя,
Та ліпше на те не зважати
Так легше, простіше, й приємніше
інашим щодень докоряти.

Спішити додому, до плити,
Й щомісяць рахувати витрати,
Чекати двох тижнів на рік,
Щоб тоді , в кращому випадку,
гайнути на Карпати.

Збирати гроші на ЕйчТіСі,
Або вибивати їх з тата.
Щоночі лягати до півночі,
На навчання не забивати.

В усьому навколо шукати грошей,
Лишаючи час на дозвілля.
Виходити заміж, чекати дітей,
Не дбаючи про довкілля.

Ламати голову як здобути зв'язки,
Як хитріше у світі прожити,
Здаючи за гроші не скляні пляшки,
А друзів і вміння любити.

Заплющити очі та гнити в авто,
Про себе рахуючи статки,
Стидатись своєї квартири й того,
Що в тебе немає коханки.

Повісити мрії в вбиральні на гак,
І ноги об них витирати.
Жити напевно можна і так,
Так навіть легше вмирати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372549
дата надходження 22.10.2012
дата закладки 02.02.2016

coccinelle

Далеко від мене

У пам'яті досі дзвенить прощальний аккорд,
І дилема -
Я прагну тебе обійнять,
та ти так далеко від мене.

Плекаю у думках жалі,
Соу соррі складаю у схеми,
Бажаю тобі повісти,
Та ти недосяжний для мене..

У мріях ховаюсь щодня,
Страхаючись в дійсність вернути,
Натрапити хочу на шлях,
Що може тебе повернути.

Планую побачення час,
Храню почуття сокровенне,
Та ти не оціниш зусиль,
Твій вибір - далеко від мене.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531939
дата надходження 23.10.2014
дата закладки 02.02.2016

Людмила Васильєва (Лєгостаєва)

Дещо про любов

Мені кажуть : любов стає звичкою,
Якщо в шлюбі багато років…
Ох знавці ж! Чи стояли із свічкою
Ті філософи та диваки ?

Що їм знати про справжню історію
Двох сердець, що з’єднались в одно,
В кого шлюб не якась бутафорія,
Спільний шлях, спільно зняте кіно.

Із роками любов все міцнішає,
Наче добре ігристе вино,
І ховається пристрасть під тишею,
Раптом вибухне, й ляже на дно…

Боротьба до останнього подиху
За коханих триває, кипить…
Вистачає й запалу і пороху,
І солодша за мед кожна мить..

Вже позаду сварки або ревнощі
Вже втомились від зайвих пригод,
Вже лишили дрібні неприємності,
Вдвох долаємо гори турбот.

Тож не бійтеся шлюбу, закохані,
Не тьмяніє з роками любов,
То байки для нещирих й сполоханих,
Хто живе в світі певних умов.

Кожен сам йде шукаючи істину,
І цей пошук дає відкриття:
Що любов може бути барвистою
Доки спрага в нас є до життя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533632
дата надходження 31.10.2014
дата закладки 02.02.2016

Людмила Васильєва (Лєгостаєва)

Сотворите одну религию

Сотворите одну религию,
(Я готова ее принять),
Что людей не ведет к погибели,
И научит объединять.

Назовите ее Вселенскою,
Разработайте текст молитв,
Как стихи, чтоб звучали ,детские
Чтоб в них был и размер и ритм.

Чтоб хотелось ее исповедовать,
Чтоб она словно свет лилась,
Чтоб ей люди стремились следовать,
Признавая лишь Божью власть.

Чтоб там были столпами- истины
Без двояких подпольных тем,
Ну а тех, кто слепы, воинственны
Изолировать насовсем.

Напишите законы- правила,
Изучив тонны мудрых книг,
Чтоб их каждая власть не правила,
Запретите подделку их!

Неужели мы - люди разума
Неспособны нести добро
Оттого, что лишь с виду разные
А по сути - одно ребро.

Может быть убрав богоборчество,
Станем френдами , как в сетях?
Вот модель идеального общества,
Не построенного на костях!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640545
дата надходження 02.02.2016
дата закладки 02.02.2016

С. Мошенський

шабат

Пам’яті розтріляних 900 шполянських евреїв у Дарівському лісі 18 липня 1942 року

Шабат розпочався ще в п’ятницю з вечора – зразу ж, як сонечко зайшло. Свято прийшло у всі єврейські сім’ї, в кожний будинок. Мама запалила суботні свічки і читала молитву:
«боахем лешалом малахей ашалом
Малахей ельон малхей
Амлахим акадош барух ху.»
Потім, коли всі сіли до столу, тато говорив кідуш – благословення над бокалом вина:
«приходьте з миром, ангели миру,
Посланці всевишнього, царя царів
святого, благословен він.»
Та їсти поки що ніхто не починав, потрібно було промовити благословення над хлібом. Це зробив дідусь.
Хліб в цей день повинен бути особливим – плетена золотиста хала. Але сьогодні і ось вже цілий рік нацисти морять їх голодом, загнавши в гетто, не випускають на інші вулиці, не те що в центр Шполи. Тому їстимуть сухарі від паляниці, що тиждень назад передала Ганна Сергіївна – колишня моя вчителька української мови.
А вранці 18 липня 1942 року ми святкували останню суботу. Нас повезли всіх… я думав, що до синагоги, де рабин читав би Тору, а грав би всім на скрипці. Тому взяв її з собою. Та нас, погрузивши на грузовики, вивезли до глибокого кар’єру, що на кінці Дарівського лісу.
Есесовець, підійшовши до мене приказав заграти щось своє. Я не розумів, що з мене вимагають, що коїться навколо. Поліцаї бігали коло натовпу моїх родичів, забираючи їхні нехитрі пожитки. Вивели першу шеренку на край урвища. Роздягнуті, перелякані, вони дивилися на смерть.
- Грай! - крикнув мені нацист і наставив на мене пістолет.
І полилася мелодія еврейської пісні 740 несмілими нотами, а ззаду її стали вторити удари наче в бубон, постріли карателів у мій народ:
у тьотю Соню, що була кращою мадісткою на весь квартал, у дядю Абрама, що тримав аптеку ще при царі, у маленьку Цилю, що могла стати оперною співачкою, коли б виросла.
«Милая тетя Соня мы Вам прощенья просим, за то, что мы обижались Вы на нас. На празник приглашаем, в семь сорок проводжаем. Чтоб не испортили праздник Нам для вас».
Від кожного пострілу здригалося моє тіло, зжималося серце від стаху. Сльози капали на струни, рахуючи кожну безневинну душу, що відлітала в небеса: один, два, десять, сто…
І тут вивели нашого рабина, маму, сестру, тата, дідуся на розстріл…я перестав грати. Рабин , дивлячись на мене, посміхнувся і почав співати:
«хава нагіла, хава нагіла, хава нагіла вее нісмеха…я як заворожений підхопив мелодію: «пробудіться, пробудіться браття!
Радійте браття з радісним серцем.»
Раділа мама в останнє дивлячись на мене:
- Вы посмотрите на моего маленького Мойшу, - чисто Паганини, шоб он был здоров!
І всі, хто залишився ще стояти заципенівшими від страху, якось преобразилися. Посміхаючись стали пританцьовуючи просуватися самі до ями назустріч смерті. А мелодія ніби виривалася із моїх грудей, бриніла смичком по струнах долі мого багатострадального народу. Ось він, Богом вибраний, але людьми принижений еврейський народ йде за моєю мелодією, як за Мойсеем до світла радості, наближення до Бога. Сьогоднішній Шабат – як найвище досягнення душі, призначене для того, щоб звільнити людину і його свідомість для високого, духовного, віддати час для родини, полюбивши ближнього свого, як самого себе - перетворилося на криваву бойню, знищення цілого народу.
Нацист, що вважав себе зверх расою, полубогом - зараз безжально вбивав жінок і дітей, чекаючи їх благання про помилування. Він ніяк не міг збагнути, за що їх Бог обрав улюбленими дітьми? Цих вбогих, смиренних ягнят. І це його ще більше дратувало…
Шістсот, сімсот, вісімсот… а скрипка грала, і люди вмирали без страху, з посмішкою на вустах…дев’ятсот…
В повітрі стояв неприємний запах крові і нагрітого металу, що визивав нудоту. Фашист витирав окровавлені руки і дивився, як «вища раса» нишпорили по вузликах, ділили награбоване.
І зрозумів кат, що народ, в якого є своя мова, культура, віра - нездоланний.
І вистрелив у скрипку…
27 січня день пам'яті жертвам холокосту для всіх народів світу.
Ніхто не повинен бути забутий, ніщо не повинно бути забуто.
Сергій Мошенський.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639486
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 29.01.2016

Єгорова Олена Михайлівна

Від Андрія - Миколая…

День Андрія Першозванного,-
Свято гарне релігійне
Принесе буття бажаного,
Зветься що чудове мрійне!

Перш за все – здоров’я вічного
Людству, злагоди та миру,
Тільки доброго та зичного
Всім життя без хмар та виру!

Світу ясного довічного
У квартирі кожній, хаті
З передвір’ям новорічного
У різдвяністі - багатім!

Справжністю всього, майбутністю
При піднесеному дусі,-
Відійде геть все, що з мутністю,-
Стане – у належнім русі!

Перехідний шлях у святості
Від Андрія – Миколая,-
Повний вільної крилатості
В Україні,- з щастя края!

Ланцюжок з вінцем святковості
Поведе у Водохрестя,
Під покровом сил казковості
З благодатним перехрестям!
13.12.2015р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629335
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 29.01.2016

Єгорова Олена Михайлівна

Шлях до небес

Всі життя чотири броди
На небесні ставлять сходи,-
У дитинстві – зір до Бога
З прощенням, по допомогу

Молоді літа зелені,
Почуття, де ті шалені,
З зверненням в палке щодення,-
Вгору, – для благословення

Руки тягнуть туди знову,
Силу бачучи чудову,
Що дає життю наснагу
І тамує справжню спрагу…

Чим подальше років води,
Тим все вище на ті сходи
У безхмарне те небесне,
Де душевне,- не тілесне!

Коли сповнені роботи
Та безмежної турботи
За всі здобуткові битви,-
Шлемо небу теж молитви

А чим більше доля хлище,-
Піднімаємося вище,
Тож останній – особливий
Брід, де без зупинки зливи

Звіти гарні підсумкові
Про земні роки чудові
Зі словами сповідання,
Суду Божого чекання

Так кінчається драбина
Та для всіх одна-єдина,
Що веде у безкінечність
На святу небесну млечність…
29.01.2016р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639484
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 29.01.2016

Патара

Цікаво, а що там далі?. .

Цікаво, а що там далі?..
Заглянути нам кортить.
Чи шторм жде у дев'ять балів,
Чи щастя казкова мить?..
Все начебто пишуть Вище,
(Хотілося б без проблем),
Та вітер у вухах свище
І в серці тривожний щем.
Безхмарне життя буває —
Живеш собі та живеш
У затишній хаті скраю
І не покидаєш меж...
А іншому спокій сниться,
Як Долі раптовий дар.
Тримає в руці синицю,
Журавлик бо серед хмар.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639463
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 29.01.2016

Svitlana_Belyakova

ПРЕДДИСЛОВИЕ К МОЕЙ КНИГЕ" В ПОДАРОК ЖЕНЩИНЕ И С ВЕРОЙ В БОГА".

…
Читайте мои стихи, они душу лечат.
На себе проверяю каждый вечер.
Иногда слезу роняю,
иногда рву душу,
но потом легче,
как после зимней стужи.
Омывает слеза сердце изнутри,
тропу жизненную дальше тори.
Лучше пусть слеза души роняет негатив,
чтоб в сердце оставался один позитив.

-----------------------------------------
Я, Белякова Светлана Николаевна, по – специальности - экономист.
Жизнь сложилась так, что впервые я написала стихи в 1965 году.
В них проявилась моя любовь к Украинской Природе.
Жизнь шла своим чередом, и только в 2009 году мне посчастливилось
принять участие в Международных конкурсах - «Золотое перо России»,
«Русское слово» и имени А.П.Чехова. Вышла публикация в Альманахе "Поэт года 2012".
Это послужило стимулом к написанию книги – сборника стихов , под
названием «В подарок женщине и с верой в Бога».
В сборник войдёт 500 из написанных 1500 на русском и украинском языках,
а также детская тематика. С пожеланиями , женщине: «глаза полные сирени»,
мужчине: «чтоб по жизни его мог поставить на колени, только букет сирени».
И, обеим: «чтоб от жизни красоты золото сердца плавило лавой застывающей слезы».
Накопленный жизненный опыт, пережитое мною, выплеснулось с глубины души и легло в строки душевной наготой, которые, уважаемый читатель, хочу донести до Вас. Это будет моя первая книга, поэтому её содержание я выношу на Божий Суд и Людской, каждому Вашему пожеланию, совету в мой адрес , буду очень признательна.
Жизнь нам подкидывает испытания, ратуя на сверхожидания.
Радует, что сейчас потянулись возрождать духовность , я сама тому пример,
бывший парторг. Хочется, чтоб она возрождалась от сердца, ценя в жизни привкус перца.
Верьте, будет много успеха и много счастья, не для того живём на Земле, чтоб достались «на орехи» одни несчастья.
Подымаю в стихах тему любви и человеческого участия.
Ведь правду говорят – не проси денег, а проси работу,
Не проси любви, а проси заботы.
К сожалению, жизнь прожила, а спина осталась не защищена.
Когда слепнут сердца глаза, значит друг другу уже нечего сказать.
Раньше, я горько ошибалась, любить себя мне эгоизмом казалось.
Мы, живём в эпоху перемен, интересную, на стыке тысячелетий.
Не каждому так повезло.
Живём в 2-х эпохах, как в 2-х разных жизнях, где свобода является смыслом нашей жизни.
Я, силу, энергию отдаю, но в творчестве, как в коконе, тепла и счастья жду.
Не хочу извиняться у жизни за своё существование, а хочу превратить его в осуществление потаённых мечтаний и моих желаний.
С выражения своих мыслей , чувств и начинается настоящая жизнь.
Судьба оставляет гравировку каждому свою, как в племени, только в виде его личного Имени.
Вместе с телесными глазами прозревает и душа – символ нашей стойкости.
Судьба дала мне бесценный подарок – творчества глоток и от меня зависит не превратится ли он в огарок.
Хочу перемен и не боюсь признаваться, надеюсь по Вере моей воздастся.
Не хочу быть флюгером по-жизни, а хочу иметь свой характер – оттиск Жизни.
Сжав кулачки на счастье, добиваться Мира и участия, не беру на себя смелость судить о деяниях Бога, со своего Вселенски малого порога.
Ведь, никто из нас, как он, не даст дитя своего кровного на поталу народную.
Потому, прошу, Господи, прощения за себя и за весь род людской с сердечной болью и тоской.
Жизнь наша, как река, одних уносит, других очищает или косит.
Я, в каждом прожитом дне, не ищу выгоды и корысти, а простой человеческой жизни.
Ведь, редкая отметка Бога – служить Мостом радуги для своего народа.
Мы, не перестаём удивляться Миру, как ребёнок впервые увидавший снег.
Знаки Судьбы даются тем, у кого работает каждая клеточка и его ГЕН.
Становимся старше, как настоянное вино, имеем свой накопленный опыт.
Хочу внести свой умственный вклад в дело развития нашего общества прогрессивного, чтоб была моя жизнь достойная и активная.
Энтузиазм сродни, когда Бог внутри.
Обогащение окружающей среды путём накопленных знаний,
вот Капитал, который нам не плохо б оставить.
Входим в Новый Цикл Бытия, сильны земные энергии Человека,
как между силами добра и зла, борьба за право быть Ангелом или
Антиподом ему, решать не только Богу, но и Человеку самому.
Книга Жизни нашей – тайна, сама нам не откроется,
никто о ней правду не узнает, но учёт её сбудется.
Неудачи цементируют почву под ногами, чтоб не ушли из жизни не выполнив своей Программы.
Набирайте обороты, реализовывайтесь, выходите на новый уровень Бытия,
вытаптывайте почву под ногами, ищите свою нишу, она не за горами.
Миссию можно выполнить свою и в последний Миг жизни.
Мы в жизни многое сможем, если Бог нам поможет.
Блюдёт Вечность Земной Космический Порядок, не допустит Земли упадок.
Вселенная поддержит всегда, если Цель Жизни ясна и чиста.
Сейчас, только душой ослепший, равнодушно смотрит на жизнь.
Ведь «никто не увидал на колени упавшего и слёзы смешавшего с каплями крови, стекающего из плоти Сына пригвождённого».
Даже атеист, не останется в стороне, сиротливо взирая, на Праздник Любви Священной Всевышним взывая.
Грешные наши Души, как мальки на суше.
У нас много наставников в жизни случается, только Отец Един – Он Богом называется.
В Сознании Бога, мы самые любимые «мобильные» Дети Господа, с ним постоянно на связи, хотя в быту по уши завязли.
Во мне тоже вечная борьба между свободой и психологией «галерного раба».
Человечество на Восходе солнца благодарит Бога, преклонив на Утренней колени, за его непревзойдённую благодать , хочет щедрость Его впитать.
Я, тоже, прошу Бога, дать Шанс моей судьбоносной программе, зазвучать
в моей Жизненной Гамме.
Может от жизни и изрядно устала, но расслабиться не даю себе право,
Свою Стезю прокладываю сама, путь тернист, но я в жизни не артист, а её участник со своей Чашей Страдания, чувствую себя частицей Мироздания.
Мои душевные труды не видны, зарыты глубоко, а на поверхности распахнутое в Мир сердечное окно.
Миссия моя в силе – множить Любовь в окружающем Мире.
Чтоб фейерверк моей жизни не погас, учусь слышать Его Божий Глас.
Не топите свою честь в чистой воде бриллиантов, нам нужно для своих детей стать настоящим гарантом.
Нашу бы энергию, да в мирных целях, залог процветания страны зрел бы в ней.
Только стоя на Земле босыми ногами, мы чувствуем почву под ногами.
Спиной чувствуем не доброе, но поступаем бесповоротно мы, глубоко мыслим, правильно рассуждаем , а делаем даже себе вопреки, будто боли не знаем.
Глупые, в себе сглаз, порчу ищем, да за жизнь душа так натерпелась, что была б материальна, так уж загорелась.
Только любовью к себе и ближним найдём ключ к разумной жизни.
Упаси Господи потерять любовь, веру и истину на пути своём жизненном.
Нам бы не считать мгновенья жизни на вес золота, нам бы не пытаться от них убежать.
Если в человеке духовная сила высока, на него не действуют Жизни облака.
Когда перестанем Жизни бояться, она начнёт нам улыбаться.
Энергия Творчества – Бог внутренний, Творец и только Он знает,
зачем нам сей Ларец открывает.
Не только мы ищем Бога, но и он ищет нас, проверяет наш жизненный запас.
Господи, заповеди твои помним годами, но прости, кроим их под себя сами,
Не Пастух виноват, а стадо.
Человек Юн Душой, его Жизнь, как Первая Любовь, как Чудо!
Любой из Вас, как и я, неповторимо индивидуален и выбор его истинного Пути реален.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635158
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 29.01.2016

Svitlana_Belyakova

В церкви звонят колокола…

В церкви звонят колокола,
сам Господь зовёт нас в гости.
Чтоб в несчастьи не унывали,
а в счастье не превозносились.
Счастье зарождается в нежных, детских сердцах.
Ветер перемен врывается в нашу жизнь,
как в открытое окошко, пронизывая её до самого дна.
В детстве живём без печали,
как в ясный, солнечный день, залитый золотыми лучами,
а дальше, по-жизни, будто всё случилось не с нами.
Наступила жизни осень, тучи свинцом нависли,
как вечерняя проседь, невесело, хмуро и угрюмо.
Невозможно, чтобы жизнь, стоящая стольких слёз,
безславно закончилась, как моросящий дождь.
Как, при последних лучах солнца,
стихает ветер, светлеет небо,
так и лучик света осветит мою смущенную душу,
вытаскивая счастье наружу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636929
дата надходження 19.01.2016
дата закладки 29.01.2016

Svitlana_Belyakova

Живу в эпоху перемен…

Живу в эпоху перемен,
когда Земли ускоряется бег.
В поисках глобальных изменений страна.
Человек пребывает в тоске без душевного покоя,
ищет на Планете место, где нет боли,
где супротив, царит чистота помыслов и мир –
Царство Природы.
Даже самая далекая во Вселенной звезда
лучами света наши души согревает.
Человечество на Восходе Солнца благодарит Бога,
преклонив на Утренней колени
за Его непревзойденную благодать,
хочет щедрость Его впитать

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639239
дата надходження 28.01.2016
дата закладки 28.01.2016

Arthur Savchuk

Ти людина

Ти людина
і унікальна
чиста, вільна,
геніальна.

Ти людина
та особистість
і ти не клон,
не раб,
не плинність.

Ти будь собою
будь одним,
а ролей ти не грай
один.

Ти усміхнись
та не зважай,
бо ти живий:
цінуй це, знай.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638188
дата надходження 24.01.2016
дата закладки 24.01.2016

Костянгин Гай

МОЛИТВА ФРАНСУА ВІН

МОЛИТВА ФРАНСУА ВІН’ЙОНА
Слова і музика Булата Окуджави
переклав українською Костянтин Гай

Кружляє земля в лоні Божому
Допоки існує світ
Дай, Господи Боже, для кожного
У чому нуждається він.
Розумному дай більше розуму,
Боягузу – швидких конЕй
Щасливому дай трохи грошей.
А потім згадай і мене

Кружляє земля за орбітою…
Попрошу – во Ім’я Отця:
Дай, Господи, владному – владою,
Натішитися по вінця…
А щирому міряй по щирому –
Сторицею все поверне,
Покаяння Каїну з вірою.
А потім згадай і мене

Я знаю усе бо Ти можеш.
Я вірую в мудрість Твою,
Як вірить полеглий воїн –
Що він оживе у раю.
По вірі воздай убогому,
І злого за зло не суди.
Дай миру запеклому ворогу,
Із миром його відпусти.

Я Господи, знаю все збудеться
Хай святиться Ім’я Твоє.
Допоки земля іще крутиться
Дивуючи світ – що жиє.
Молитву підношу до Неба:
Допоки життя це мине,
Для кожного дай – скільки треба.
А потім згадай і мене.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636364
дата надходження 16.01.2016
дата закладки 22.01.2016

Іванюк Ірина

В обійсті тім , далеко від весни …

Над світом стала біла заметіль ,
лягло на плечі сизокрилим птахом
холодне небо, сіра сонцетінь
розсипалась на друзки одним змахом.

Стелився безмір в сяйві ліхтарів
до ніг поодиноких перехожих,
і на скульптури дивно-крижані
дерева парку стали наче схожі.

Стою тепер вже посеред зими,
зі срібла ковані важкі паркани,
в обійсті тім, далеко від весни,
розквітли льодові свічки каштанів.

18.01.2016р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637224
дата надходження 20.01.2016
дата закладки 21.01.2016

Юлія Нова

Моє кохання - вище неба!

Уже пройшло не малу часу,
Як я не бачила тебе,
Вогонь надії не погасне
І вже ніколи не мине.

І це, що сталося зі мною
Словами я не передам,
Я на край світу за тобою,
Для тебе я життя віддам.

Я так сумую за тобою,
За твоїм поглядом яскравим,
Ти уві сні завжди зі мною
Але цього мені вже мало.

Я хочу відчувати подих твій,
Твої думки, твоє мовчання,
Я хочу, щоб навіки ти був мій,
І не було у нас прощання.

Куди мені сховатися від тебе?
Куди втікти не знаю я...
Моє кохання - вище неба,
Якого ще не бачила земля!

18.03.2008 р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634713
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 18.01.2016

Юлія Нова

Ангел мій небесний!

Тебе послали небеса,
Ти ангел мій небесний!
Ти врятував мені життя,
Відкрив ти світ чудесний.

І показав мені добро,
Яке приносить радість,
Із серця каменем злягло
Підступність, підлість, заздрість.

Я так сумую за тобою,
Але, що я вже вдію?
Ти не забрав мене з собою,
Вселив в мене надію.

Та я побачу ще тебе,
Хоч буду далі жити,
У мене сила волі є,
Ти дав мені - любити...

27.04.2008 р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636435
дата надходження 17.01.2016
дата закладки 18.01.2016

Юлія Нова

Земля прекрасна!

Земля прекрасна, вона - чудо!
Її любити вічно буду,
Вона дивує з кожним днем,
Любов до неї не мине.

Вона мене так надихає,
Коли співуче сонце сяє,
І коли вітер в гаю грає,
Прекраснішого вже не має!

Коли я чую шепіт трав,
Коли вода униз стікає
І коли місяць сонце вкрав,
Це надзвичайно, це вражає!

Я відчуваю подих твій,
Я відчуваю, це - життя!
Коли цей камінь занімів,
Навіки, наче небуття.

Ти - назавжди моя домівка,
Засиплю я тебе любов'ю,
Та на душі моїй так гірко,
Що більшість нехтують тобою.

19.05.2008 р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636700
дата надходження 18.01.2016
дата закладки 18.01.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.01.2016

РОМАН СОБОЛЄВ (В СТРИГУН)

ЖИТТЯ

Втікає час...Підступно й тихо.
Тіка від нас, зробивши лихо.
Мов дим, що в'ється через піч,
Тіка невпинно, день і ніч.
Тіка, невидимий і злий,
Тікає злодій кочовий.
Він вічно обкрадає нас,
Цей невловимий, хитрий час.
Нема від нього вороття,
Бо краде він у нас ЖИТТЯ!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600132
дата надходження 16.08.2015
дата закладки 12.01.2016

РОМАН СОБОЛЄВ (В СТРИГУН)

Українська мова

Ти маєш безліч слів,
Буденних і святкових,
Ти мелодійна, чиста і свята,
Казкова ти, проста і загадкова,
В тобі веселка, поле і жита.
В тобі стрімких річок
Нестримний гомін,
І запах трав духмяних навесні,
Про літнє надвечіря теплий спомин,
І птахів щебетання увісні.
Достатньо сотні слів
Звичайних і всіляких,
Які в собі мелодію несуть,
Вони не потребують нотних знаків,
Уста самі мелодію сплетуть.
О рідна мово! Ти благословенна!..
На тебе, незахищену, молюсь,
Ти наче кров, що оживляє вени,
Тебе навіки втратити боюсь.

Оживай, розцвітай, рідна мово,
По землі, мов барвінок, стелись,
Хай твоє незамулене слово
Задзвенить між людей, як колись...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619213
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 12.01.2016

РОМАН СОБОЛЄВ (В СТРИГУН)

класичний вірш

Є різні вибрики, і стилі,
Верлібр, хайку, окситан,
Косі́́ і рівні, і похилі,
Є круглі, мов жіночий стан.
Вони, звичайно, нас дивують,
Захоплюють на певний час,
І слух вони, бува, милують,
І, тимчасово, ваблять нас,
Та завжди буде душу гріти,
Мов світ закоханих, не гірш,
Мов польові, духмяні квіти,
Римований, класичний вірш...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635185
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 12.01.2016

DVI

ФАРИСЕЇ

Рідненька!
.
Ти , напевно, щаслива, що не бачиш і не чуєш, що з нами витворяють нелюди.
.
Біблія говорить: «Вся влада від Бога.» Я часто задумуюсь,невже Бог хоче , щоб люди животіли, а купка живодерів знущалась над мільйонами людей.
.
Але це реалії нашого життя . Вони забувають, що теж смертні, і тому живуть на землі у іншому вимірі. Але можна обманути людей - Бога не обманеш. За все прийдеться відповісти.
.
З часів Христових були фарисеї,
Й вони розп’яли, мучивши Христа,
Пройшли віки, але й привички цеї
Не збулись люди з нашого буття.
.
У очі дивиться з усмішкою твої ,
В голівці, у думках, тебе облає
І в цей момент, в тяжкий для тебе час
Болотом тебе щиро обливає.
.
І Бога не боїться зовсім фрукт оцей,
Йому здається: «Буду жити вічно.»
Тепер серед таких же, як і він, людей
Свою фігуру виставля публічно .
.
Обмиє кості кожного у трудний час,
Від себе докладе якусь новину,
Як може жити оцей нелюд серед нас?
Хто народив погану цю людину?
.
Що доброго зробив у своєму житті,
Щоб перед Богом міг віч - на - віч стати
І у своїй духовній дикій пустоті
Псують життя подонки - супостати.
.
Але й настане все ж розплати час,
Коли за зло прийдеться відповісти,
Й той гнів народу в пам’яті не згас,
Про все згадають наші активісти.
.
Твій Володя

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625390
дата надходження 01.12.2015
дата закладки 12.01.2016

DVI

СПОВІДЬ

Рідненька!
.
Наступило Різдво Хрестове. Я всі свята провів наодинці в глибокому смутку. Не хотів нікуди йти, і щоб мене ніхто не тривожив. Спілкувався зі своїми поетами в Інтернеті, в Клубі поезіі. Писав вірші. Їздив до Тебе. По телефону вислуховував нотації. Слухав Наші любимі пісні і прийшов до висновку: в моєму віці лишаються тільки вірні друзі. Згадую слова В.Висоцького, якого ми дуже любили «Если друг оказался вдруг, он не друг и не враг, а так…» Але я розумію, у кожного зараз дуже багато своїх проблем. Ми колись гарно проводили святкові дні. Ти була в мене дуже красива. З цього приводу я написав вірш.
.
Багато друзів твердять все мені:
Лиши у спокої свою дружину.
Вона померла, і її нема,
Й дивись вперед, в ідучу днину.
.
Пиши веселе щось, і про любов,
Та про війну, що йде у цю годину,
А ти вірші все пишеш знов і знов,
Не даш на тому світі їй спочину.
.
Пройшло чотири роки вже - як день,
Ти для життя найди собі людину,
Життя продовжуй, і в свята лишень
Провідуй ту любов свою єдину.
.
Не можу зрозуміти я зовсім,
Як можна стерти з пам’яті хвилини,
Прожиті у любові, і при тім
Не відчувати вдячність їй щоднини.
.
А я стою, як прикордонний стовп,
І захищаю всі свої кордони.
Я у страху, що тисне мене натовп,
І нищать кожен день мене гормони.
.
Із думкою лягаю я завжди:
Чи не завищив я своєї планки?
І смутку… Чи розтопляться льоди,
Чи будуть ще у мене милі ранки.
.
Тепер задумуюсь, як дальше жить,
Представившись на сповідь перед Богом,
Не знаючи, коли наступить мить,
А знаю я:… Вона вже за порогом.
.
Твій Володя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635126
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 12.01.2016

Сергій Кріпак*

Коли у людини вiд Бога душа…або хто, є що.

Коли у людини вiд Бога душа…
Вона не може просто мовчати,
Смачно їсти і добре спати.
Коли колоссям радіють жнива,
А духом трав пашать долини,
Вона не може, щоб не радіти.
Вона не зможе лежать й сумувати,
Вичікувать, бідкатись, або гуляти!

Груди сповнені в неї туги,
В тім, щоби встигнути все до пори.
Щоби зібрати рясне колосся,
Пшениць, вівсів, житів та проса,
За гречку й картоплю іще не забути
І овочеві - моркви та капустИ.
Сіно, солома на все треба руки,
Щоби упорати все і не проснути.
Щоб віддавала корівка нам потім,
Теплим парним за труди та хлопотИ.

Старанно всюди іде та робота,
Йдуть трактори, хліби стигнуть в покосах.
Скрізь сумотоха, лиш сонце зійде,
Все те кипить вирує й гуде.
Співом пташиним дзвенять десь косарки,
З туманом на Захід ідуть молотарки.
Трохи вже поспіль комбайни повзуть,
Гарно навколо як в праці живуть.

Праці своїй люди пісні співають,
Трохи сміються ну й трішечки лають.
Кожен так свого в собі прославляє…
Якщо щось не так, хтось забариться вдома,
Хтось не довіз, не докрутить, не здумав,
Бо більш в роботі, молитві і думах.
Радість у серці від того жива,
Коли ж бо в людини від Бога душа!..

Коли у людини є душа…
Вона не може увесь час співати,
Смачно їсти і добре спати.
Коли хтось плаче, або у горі...
І сльози чиїсь обмивають долоні,
Коли хтось кричить від потуги та болю,
Хтось десь благає і зве в допомогу.

Не може радіти і тОді вона,
Як поруч пониклі лани і поля.
Коли родять вони, не хліба і пшеницю,
А низьку й високу бур’яну стіницю.
Коли не квітують льони та жита,
Гречка, овес і ячмінь, чи ріпак...
Коли байдикують в селі і на полі,
Коли лиш співають гуляють і п’ють,
Сіно, солому і ту не зберуть.
Яка ж та корівка які ж ті надої,
А їхні теляти, як тіні у полі.

Кипить лиш робота у чорта в руках…
Хліборобські долоні він змазує так,
Щоб миттю забули де ключ, а де гак.
Щоби не знали ні кіс, а ні вил,
Знали стакан лиш та хитрий уділ.
Та вИмогу плати за те, що зробили,
За те, що полям і землі наробили.
Від свого нахабства одних лише ран,
Де добре кущиться пирій та бур’ян.

А від брехні ще й пихатства і ліні,
І в тракторах і в комбайнах й машині.
“Все тільки добре” на цвяхах й дротах,
Де не де зварці, а “змазки” як жар.
Сухе як в пустелі, трясе наче віз,
До поля ж не треба, щоб він нас довіз.
Бо ж там бур’яни, ні хто ж краще не дав,
Від того ще більший в руках в тих пожар.
Забрати украсти, а той з когось здерти,
Брехнею своєю за “працю” роздерти.

Бо в дома голодні, холодні та ждуть,
Що ж роздобуде й принесе татусь.
Що ж принесе він від свої роботи?
Вже слово сказали поля та хлопОти.
Ні хто за таке в світі грошей не платить,
А за брехню пану. й своє заплатить.
Сторицею те, що на ній проросло,
Бери, забери й багатій, щоб звело.
Й тебе й твою душу і твОїх дітОк,
За те, що брехливий у тебе ротОк,
За те, що пожадливі є в тебе руки,
За те, що ліниві у тебе поуки.
За те, що дар Божий лиш тринька для себе,
За те, що не робиш для Нього від себе,
Як дяку, старанно роботу свою,
З душею не дбаєш за землю свою.

Не віддаєш своє вміння в роботі,
За те, що в користі живеш та в вигОді,
За те, що так платиш Батькам за турботи.
Неньці своїй – благославній Вкраїні,
І Батьку від кого в нас луки та ниви.
Від кого в нас б’є, "те" джЕрело життя!
Лиш з верху мазнеш, щоб вигода була...

Що сієш в житті, те й пожати примусять,
Якщо відбрехаєшся тут - там не спустять!..
Там зв’яжеться все, все те що було,
Там правда є правда, а твоє - “хамло”.
Там в істині все, і старання, і сльози,
І дітям твоїм там готуються вози.
За вчинки ж твої лицемірна душа,
І істинно все, їм віддасться сповна.

Тихо та м’яко пливе те життя,
Наче й співають, та в серці туга.
Бо не радіють вже Сонцю поля,
Розбиті та ржаві плуги й трактора.
Навперекіс без коліс молотарки,
І як не будь "поліпили" комбайни.
Все це не робить, лиш ладом сопе,
Довкола ж весілля піснями гуде.
Добре сміються, а ще краще лають,
Кожен так свого в собі прославляє.

Хтось не довіз, не докрутить, не здумав,
Що за проблема, адже скрізь розруха.
Але у серці від того туга,
Колиж - бо в людини, від Бога душа…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176342
дата надходження 09.03.2010
дата закладки 08.01.2016

Юхниця Євген

Игрушкой старой к ёлке пахнущей

За-тридцать станешь осторожней...
Hа снисходительность, на смех,
Смягчавшие нескромность, грех,
Рассчитывать, пожалуй, сложно.

Такие выводы - окно
В иную, возрастную эру.
Лишь утешенье о карьере
Кровь охладит, когда темно.

P.S.
А после - что ...что не забыли,
Что нас - цитируют, как бы́ли
Что вынут, радостно ...престраннейших,
Игрушкой старой - к ёлке пахнущей!

1998-08.01.2016гг.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634223
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 08.01.2016

Світлоокий

Весь світ стоїть на місці-я іду

Життя невтомно шлях нам прокладає
І виклик доля кидає не раз
Та не кожен виклик цей приймає
Та саме він важливий є для нас

Я ніби йду-а цілий світ стоїть
Я вдаль дивлюсь-немов осліплий я
Назад дивлюсь-за мною час біжить
і лиш любов голосить щось здалля

Чи інший я?здається ніби ні
Такі ж і очі,руки ті ж самі
Я знаю-серцем інший став
Немає в ньому місця для брехні

А я іду-все далі у перед
Незнаючи і сам куди іти
Так хочеться як птах піти на взлет
І там я доберуся до мети

Скажіть чому?і скільки йти мені
Якби хоч поруч був хтось-та немає
Лиш бачу гнів на вогнянім коні
Мене все більше ззаду підганняє

Та я здолаю все-було б для кого
На даний час кохання я знайшов
І я триматимусь кохання того
Куди б у світ далекий я б не йшов

Я жити хочу,Бо для кого є
Й не раз у очі бачив я біду
Та щастя я знайшов своє
Весь світ стоїть на місці-я іду.......

Йосип Лозяк

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633959
дата надходження 07.01.2016
дата закладки 08.01.2016

Світлоокий

Возрадуйся же роде християнський

Душа радіє християнська нині
Бо вже приходять свята на поріг
Вже наш Спаситель у Своїй яскині
Визволя нас від гріха усіх

Вітаєм Чудотворця Миколая
Бо Він вже йде ,в дорозі Він до нас
Зійшли здоров'я ,радості благаєм
Щоб радість на душі була весь час

Колядки,сніг,вертепом ходять радо
Бо славу Богові підносять всі
Бо Господь Пастир-ми всі його стадо
Чи то дорослі люди чи малі

І настрій вже святковий став такий
Здається ніби знову народився
Передаю усім привіт палкий
Різдвяний дух в мені вже оселився

Й життя почалось з чистого листа
Бо я знайшов для кого варто жити
І чаша що колись була пуста
Наповнилась...добро буде творити

Весь християнський роде звеселись
І ще раз щиро Богу помолімся
Бог тут,Він з нами -придивись
Тож перед Ним ногами приклонімся

Попросимо у Господа усі
Щоб благо дарував всім навкруги
І щоб молитви наші всі ось ці
Нас визволяли завжди від туги.......

Нехай збуваються всі мрії
Все прекрасне множиться на два
І щоб справдились покладжені надії
Усім,усім веселого РІЗДВА!!!!!!

ВЕСЕЛИХ СВЯТ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633812
дата надходження 06.01.2016
дата закладки 08.01.2016

ацеа

Прийшла пора, Спасителю, зійти

Прийшла пора, Спасителю, зійти
Тобі з небес на цю лукаву Землю,
Бо фарисеїв знову, хоч гати
Донесхочу глибоководні греблі.
З’явись між нас без знаків і предтеч,
Прискор годину помсти і розплати,
Бо знову Каїн взяв у руки меч,
Й стоїть, як тать, за спиною у брата.
Прийди в юдоль печальну, в світ людей,
Він вже хреста Голгофського не гідний,
І подивись на Юдиних дітей,
Що кров святих вимінюють на срібло.
Згаси вогонь спаплюжених зірок!!!
Не рятувати час прийшов – карати,
І втретє – НІ – Апостол і Пророк
Зі слів твоїх вже не напишуть правди.
Зітри все в порох! Наскрізь в Землю цю
Врослось гріха нев’януче коріння,
І сатани титановий ланцюг
Скував свідомість кожного створіння.
Зійди, Христе, в палаючім огні,
Хай трубний глас архангельський лунає,
І перед тим, хто душу сатані
Віддав – закрий блакитне Царство Раю.

Замкни небес чертоги осяйні!
Не можна вбивцям, юдам й фарисеям
Сквернити храм обителі Твоєї!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634190
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 08.01.2016

ацеа

…И сбудутся речения пророков:

Он нёс свой крест, покорный воле Бога,
впивались в тело терни и бурьяны,
за то, что ношу ты донёс к Голгофе,
благословенен будь, киринеянин…

Рыдал народ. Бросали алчно жребий,
деля одежды, воины Пилата,
Синай держал вершиной купол неба.
скорбила Мать святая у распятья.

-- Спаси Себя, коль еси Божьим Сыном,
кто бил Тебя? Угадывай, пророчь же,
Царь Иудеи, Иерусалима!!!
…А Он шептал: «Прости, прости им, Отче…»

Распятый Бог…Голодные вороны,
почуяв кровь, уже сбивались в стаи.
Настала тьма. Блудница Вавилона
покрылась мглой от края и до края.

…И сбудутся речения пророков:
во имя тех, кто нёс Христу мученья,
во имя тех, кто был возлюблен Богом –
рожденье, крест, распятье, воскресенье!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606307
дата надходження 13.09.2015
дата закладки 08.01.2016

ацеа

Хай Бог простить мене

Хай Бог простить мене, не зве хулою
Те, що Його порівнюю з тобою,
Христос дав приклад святістю Своєю,
Й ти не згрішив ні словом, ні душею.

Хай Бог простить мене, хай не осудить
За те, що я й тобі молитись буду,
Піду на хрест за тебе, і за Нього,
Бо маю двох батьків – тебе і Бога…

Хай Бог простить мене, що я частіше
Кажу : «Люблю» тобі, хоч ти земніший,
Не відрікаюсь я, не відреклася,
Бог – моє Вічне Сонце, ти – погаснеш…
2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634191
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 08.01.2016

Ганна Верес (Демиденко)

У чому є життя людського суть

Коли літа вже південь перетнули
Й на захід крила впевнено несуть,
Так хочеться, щоб люди всі збагнули,
У чому є життя людського суть.

І хоч складне це, й справді, запитання,
Та досвід знов послужить, як завжди, –
Найвище для людини є завдання –
Планету для нащадків зберегти.

Зникає й легковажність кольорова,
Й знання – коріння й крону як зростить,
І зрозумієш: щастя – не в короні,
А втім, які збудовані мости

Між небом і священною землею,
Від серця к серцю друзів і дітей,
І те, якою є народ сім’єю,
І як для тебе сонечко цвіте!
12.12.2013.

Ганна Верес.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630270
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 08.01.2016

Юлія Холод

Я ведь женщина…

Я ведь женщина...
От шторма
Прячусь за мужским плечом,
Я внимательно-покорна
(Если кто не отвлечет)...

В битвы не гожусь и гонки
(Мне там страшно умирать).
На моих запястьях тонких
Вальсы можно наиграть.

Вылечить могу от боли,
Прислонив к (большой) груди,
И в ее магнитном поле
Скрутятся в спираль пути...

Я - мадонна! Примадонна!
Скромности самой тайник!
И в моей улыбке сонной
Ну почти что божий лик...

И обидеть может горько
Каждый трепетную лань...

Но своею шпилькой тонкой
Я проткну ему гортань!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633867
дата надходження 06.01.2016
дата закладки 06.01.2016

Олеся Жито

Із раю птахи не втікають

Невже ви гадаєте люди,
що з раю птахи повтікали?
Що ці вільні створіння
поганої долі шукали?
Невже ви не бачите люди,
що пекло навколо, не рай ваш..
Що птахи розумні створіння
тому й усі повтікали..
Не може малесенька пташка
повстати проти людини,
проте люди то можуть
повстати хоч кожної днини.
А що заважає тим людям? -
В примарному раї,
мов привид,
снується людина й не бачить,
що землю усю розорили
і райські плоди всі покрали...
Під маревом люди ходять,
мов зомбі безмозклі й дикі,
поманять їх пальцем зверху,
й вони за ним тихо підуть.
Так чому ж птахи повтікали? -
Ось маєте повну картину,
вирішуйте самі далі,
куди і вам відлетіти.....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625537
дата надходження 02.12.2015
дата закладки 06.01.2016

Олеся Жито

я німа

Холодна, одинока ніч мина,
В душі вовки завили давні,
І сльози на очах..
Не висиха,
Не висихає серце,
Все обливає кровью,
Голками штрика, -
є, а навіщо?
Навіщо небу зорі? -
Чи ж небу хмар не вистача?..
Три роки отруїли душу,
Труїли тіло, розум і...
Нема, нема нічого,
тільки зорі, небо,
й холодна одинока ніч німа..
Дрімає ніч,
Усе дріма,
Не сплю лиш я..
Чого не сплю? -
Бо я німа,
Немає в мене
Себе, тебе і...
нікого..
Вже нема..
Холодна, одинока ніч мина...́

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621733
дата надходження 17.11.2015
дата закладки 06.01.2016

Лобов

Ликуй Земля!

Ликуй Земля! Христос родился!
Ликуй и славь Творца!
Сам Бог в Младенце нам открылся,
Исполнил Слово до конца.

Христос родился во Вселенной,
Чтоб всякий смог спасенным стать.
Пришел, и снова стал презренным,
И Он желал весь мир объять.

Любовь пришла из мироздаия,
Явилась Жизнь! Явился Свет!
Пришла избавить от страданий,
Спасти всех от грядущих бед.

Вновь Солнце засияло во Вселенной,
Зажглась Вселенская Заря,
Пришла Любовь. Любовь нетленна,
Господня Мудрость, Божие Я.

Скажи, сердечный друг мой, милый:
Часто ль болит душа твоя?
Как часто, друг, твой дух унылый?
К Христу тебя зову, с любовью, я.

Грехи свои к ногам Христа
Скорей бросай без сожаления.
И жизнь из чистого листа
Начни, мой друг, без промедления.

Прости, мой друг, за мой вопрос,
Быть может не совсем приятный:
Родился ли в тебе Христос?
Коль скажешь: "Да!", - Ликуй! Ты благодатный!

Пускай Христос растет в тебе,
А вместе с Ним и ты.
Тогда Господь в твоей судьбе
Исполнит все мечты.

Будь же, Земля, благословенна!
От края и до края!
Живи ты вечно во Вселенной!
Не умирай, родная!

Ликуй Земля и славь Творца!
Святого Духа, Сына и Отца!

Любовь Павлюченко

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633845
дата надходження 06.01.2016
дата закладки 06.01.2016

ullad1

Український Ґарик 101

[i]По мотивам І. Губермана[/i]

Із ночі в день десятки літ буття
чомусь ніяк загадка не зникає --
п'ємО за образ ми російського життя,
де образ є, але життя немає.

[i]Оригінал[/i]

Живя в загадочной отчизне
из ночи в день десятки лет,
мы пьем за русский образ жизни,
где образ есть, а жизни нет.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633799
дата надходження 06.01.2016
дата закладки 06.01.2016

Олеся Жито

Отруйна брехня

Просякло брехнею все тіло твоє,
Без цієї отрути не можеш.
Ти брешеш усім,
Насамперед собі,
що небо зелене, не синє..
Зміїной отрутой
Брехня проника
по жилам у м'язи і мозок,
ти в мареві ходиш
і як овоч живеш -
нікого й нічого не любиш..
Якби ж зрозумів,
що не люблять тебе,
ніхто окрім мене,
ти чуєш?!
Нікому не требя твоєї брехні,
й мене твоя душить отрута...
Як можна було?..
Ну скажи мені..
Як?!!!
Продатись спокусі із іншой? -
Мабуть не любив,
мабуть в цьому вся річ,
Бо люблячи терплять,
не душать...
Не носять образу у вуха чужі,
на осуд людину не ставлять.
Бо люблячі люблять,
Прощають й мовчать,
А тобі такого не треба...
(незакінчене)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633848
дата надходження 06.01.2016
дата закладки 06.01.2016

Valery

Пробежала кошка

Пробежала кошка, кошка, кошка,
Подняла свой длинный черный хвост;
Мы с тобой поссорились немножко,
Но виновна в том совсем не кошка,
А рецепт любви довольно прост:

Ведь мы с тобой - одна семья,
Взгляни, родная, на меня;
Давай в сердцах поселим солнышко,
Солнышко, солнышко,
Ни в чем друг друга не виня.
(2 раза)

Налетела тучка, тучка, тучка,
Словно без звонка незванный гость,
Но порой достаточно цветочка -
Споры отгремели, ссоре - точка,
Вздохами зарниц утихла злость.

Ушла за тучами гроза,
Платочком вытерта слеза,
И вот уже искрятся нежностью,
Нежностью, нежностью
Твои влюбленные глаза.
(2 раза)

13.08.2015 г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599470
дата надходження 13.08.2015
дата закладки 06.01.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.01.2016

Тріумф

Благовістя!

Уже відкриті двері раю,
А на дверях Ісус стоїть.
Усім Він руку простягає:
«Почуйте, люди, і прийдіть!

Візьміть, усі спасіння даром!
Бо вам його Я вже купив!
Закриють двері незабаром,
За вас Я кров Свою пролив!

Мені не треба зборів пишних,
Процесій, золота, столів
І зви́чаїв нових і лишніх,
Глибоке море людських слів.

Покайтесь і прийдіть до Мене,
Я дам життя і нову путь,
Усе нове, благословенне –
Усі одержать, як прийдуть!»

Галина Яхневич.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633698
дата надходження 05.01.2016
дата закладки 05.01.2016

Antonina Vinnitskaya

Молитва

Я запалю тихенько свічку
Й, про себе, Богу помолюсь.
Тихенько посиджу в запІчку,
І повторю чого боюсь.

Подякую, що живу в світі,
Що прокидаюсь і сміюсь,
Улітку - радуюся житу,
Узимку - віхоли боюсь.

Подякую за маму й тата,
За їх здоров’я помолюсь,
Нехай в житті в них буде свято,
Я так люблю й за них боюсь.

Молюсь за те, що в світі маю
Вірних сестер-лебідочок.
Вони підтримають, прощАють.
Це мого серця – шматочок!

Подякую за чоловіка,
Бо він – коханий й вірний друг.
Любитиму його до віку,
Застережу від всіх недуг.

Подякую за те, що маю,
ПрощЕння попрошу за все.
Думками рідних обіймаю,
Господь від злого всіх спасе!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620920
дата надходження 14.11.2015
дата закладки 05.01.2016

Вікторія Фединишин

Розумний розум розмовляє прозою

Розумний розум розмовляє прозою,
На пам'ять декламує теореми.
І я побуду трішечки серйозною,
А то для всіх завжди була проблемною.

І то недобре, й це недоладу.
І так негарно, й так не до вподоби.
А я усім сьогодні доведу,
Що можу бути милою і доброю.

Я буду працювать на користь людям.
Я зможу, я всього научуся.
І обіцяю: ви це не забудете.
Невідомо хто ще буде більше мучитись!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633388
дата надходження 04.01.2016
дата закладки 04.01.2016

simona

Катарсис

Дождик безжалостно режет на дольки
Серых дорожек асфальтовый корж.
В парке промокшем скучаю. Ну сколько
Ждать мне еще... Ты теперь не придешь.

Между сиреней, поникших и мокрых
Жмутся на ветках, застыв, воробьи
Лужи лежат, как разбитые стекла.
Тучами морщатся мысли мои.

Жизнь представлялась волшебным сонетом
Сладкою песней слагалась любовь...
Все ограничилось краткой заметкой
В ленте событий из тысячи слов...

150515

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582003
дата надходження 18.05.2015
дата закладки 03.01.2016

Это_я_Алечка

Господи Всемогущий!

Господи Всемогущий! Ты же все с неба видишь!
Или закрыли тучи, или дано так свыше?
Зло и порок на воле крутят беды шарманку
Купленный правый Смольный выпустил шарлатанку...
Жесть!
Что витает в грозах перед девятым валом?
Ложь!
Повсеместно правит над сатанинским балом.
Что это, Боже правый, грешников отпевают?
Поп сквернословит:"Слава!" словно вбивает сваи...
Дикий хазар лютует - чует своих по крови
Неба застывший студень сдвинул седые брови...
Господи Всемогущий! Не оставляй в неволе,
Не оставляй зовущих в грязной хазарской штольне!
В силе Твоей и власти, если на то есть воля,
Предотвратить напасти вымышленных героев.
Слава, Тебе, вовеки, чтобы там не случилось,
Рвутся на волю реки в недрах Твоих чистилищ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482200
дата надходження 27.02.2014
дата закладки 03.01.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.01.2016

Яргункин

Девочка детства.

Осеняя ночь листом на асфальте
Пишет узоры свои втихаря,
Девочка детства в ситцевом платье
Танцует танец у алтаря.

Я смотрел её танец
Видел каждый изгиб её рук
даже видел тот яркий румянец,
В улыбке некрашеных губ.

Увы, её в жизни не будет,
Прошел я уж детства венец,
Лишь тешен перекрестком я судеб,
И прикосновеньем не зримых сердец.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621042
дата надходження 14.11.2015
дата закладки 03.01.2016

Яргункин

На день памяти поэта.

Утро 25-го года
«Англетер» в крови,
Закатилось солнце свободы
Не стало великой любви.

Кровью начертаны строки,
Прощание с другом ты ли писал?
Судьба отмеряла сроки
Незабвенный тебе хулиган.

Сбежались унюхав шакалы
Закат лиры твоей,
Облегченно вздохнули вассалы
Задув пламень свечей.

Но стих никогда не утихнет,
Песня прольется в века,
«И ветер охапками листьев
Будет плеваться всегда».

27.12.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633247
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 03.01.2016

Сергій Ранковий

Что такое одиночество?

Что такое одиночество?
Среди многих быть собой,
Быть собой, когда не хочется, когда вроде стал иной,
Когда с многими знакомишься, все стараясь их понять,
Быть учтивым и доходчивым, но себя не придавать.
Одиночество, как отчество, от него не убежишь,
Разве только среди прочего про него ты промолчишь,
Только вряд ли ночь бессонная будет так к тебе добра,
Не залезть к тебе в подкожное, где запряталась душа.
Одиночество - пророчество, точно знаешь быть ему,
Даже если очень хочется отыскать любовь свою,
Даже если повстречаешься, не спеши сказать прощай,
Одиночество влюбленности - высший уровень, вкушай...
Одиноким быть, как правило, не по вкусу никому,
И, по этому, так хочется посвятить всю жизнь свою
То ли близким, то ли вроде бы, а, по сути, мы одни
В этом мире одиночества от рождения до тьмы.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633282
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 03.01.2016

Ниро Вульф

Русские буквы

[youtube]https://youtu.be/onBqntWZ6do[/youtube]

На надгробии пыльном русские буквы,
а в Париж не приедет никто из родных,
уезжали, бежали, без денег, без славы,
из родной, но чужою ставшей страны.

Сколько там их, таких бесфамильных,
поросли имена их густою травой,
не предателей, просто слуг государевых,
остальных расстреляет красный конвой.

И в Париже останутся маленькой тенью,
как вошедший под сердце холодный стилет,
упокоятся с миром Сержи, Мишели,
той России герои, которой уж нет.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633262
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 03.01.2016

J.D.

Брехун

Ми із різних світів, ми із різного часу,
Наша зустріч була, наче сніг навесні.
Ясне сонце зійшло та й одразу погасло,
Десь за обрієм впало й розчинилось, мов в сні.

Нам не бути разом! — знов і знов собі ка́жу,
Ні ілюзій, ні марив та жодних надій!
Але серденько любить, йому не накажеш,
І нічого не вдієш, хоч як тут не дій!

І усього себе враз за барки вхоплю я,
Чистим розумом все навкруги обійму.
Але серденько знов за тобою сумує,
Ну і як маю я пояснити йому?!

Я забуду тебе, я твердий, наче криця!
І мене не зламати печалі й журбі.
Ні на мить не піддамся сердечним дурницям,
Але знову і знову я брешу собі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633096
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 03.01.2016

Наталі Калиновська

Всё начинается с любви…

Всё начинается с любви…

Всё начинается с любви:
Скажи «люблю» и визави!
А не со слёз воды, дождя,
А просто с белого листа.

Всё начинается с любви:
Ты с ней разлуку оживи!
И шквал сомнений, будто град,
Посмотришь – будешь только рад.

Всё начинается с любви:
С гнезда птенцов, звёзд синевы...
С весны в душе, как месяц май,
Когда такси – это трамвай!

Всё начинается с любви:
Закатом солнца удиви!
Где нежность слов, объятья, ласки,
Всё, что не терпит так огласки...

Всё начинается с любви:
Весны порыв возобнови,
Когда ручьи уносят слёзы,
И погружаешься ты в грёзы…

Всё начинается с любви:
С дитя прижатого к груди,
С рассвета с любящим тебя –
Когда забудешь ты себя!

Всё начинается с любви:
Её порыв благослови!
В душе все струны изорви –
Всё начинается с любви!

09. 08. 2015 г. Львов автор Наталия Калиновская

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631707
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 01.01.2016

Наталі Калиновська

Так хочется единственною быть…

Так хочется единственною быть...

Так хочется единственною быть,
А не одной из тех, кого бросали…
И чтобы, не робея полюбить,
Войдя…или вползая, но в ворота рая…

Как очутиться там, как заслужить…
Садов божественное умиротворенье?
Всего лишь сердца вдохновеньем напоить,
Любое – даже мимолётное мгновенье…

29. 12. 2015 г. Львов автор Наталия Калиновская

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632433
дата надходження 30.12.2015
дата закладки 01.01.2016

Наталі Калиновська

Что есть поэт?

Что есть поэт?

Поэт – он кто таков?
И как то очень подозрительно всё воспевать готов?
Так что это такое ремесло или уменье?
Писать о всех и обо всём в своём стремлении?

Поэт – он может славу имени дать, как у богини!
А может опорочить чьё- то просто имя…
Поэт – он ведь всегда, как белая ворона,
И даже может быть немножко беспардонным!

Но, если нежно Вам сыграет он на лире,
Так, чтобы в искушеньи неги Вы застыли!
Тогда поэт – любовник и Орфей…
Ведь в деле он амурном – корифей!

Как о любви слагает ладно строки!
Что даже, как сама невинность, выглядят пороки,
Что хочется так полюбить, как пишет он,
Но это может стать большим трудом!

Поэт, ты – нежный песенник и милый друг!
Ну, что милее, краше строк твоих вокруг?
Возможно музыка, которой равных нет подруг?
Нет, есть ещё любовь, а это – тот же круг!

Пиши нам о любви, об осени, о лете…
Пусть чувствами пылают все твои куплеты!
И Муза нежная является во сне,
Чтобы поэт нам смог поведать бытие!

11. 08. 2015 г. Львов автор Наталия Калиновская

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632793
дата надходження 01.01.2016
дата закладки 01.01.2016

Сергей Дунев

Дай бог такому сбыться

[i]Друзья!
Поздравляю вас с наступающим 2016 годом!
Пусть жизнь радует вас и вдохновляет, несмотря на все негоразды.
Полноты и неповторимости каждого мгновения,
осуществления задуманного и намеченного.
Успехов во всех делах и начинаниях, расширения творческих горизонтов
и достижения новых вершин.
Множества прекрасных творений и неизбывной радости творчества.
Здоровья, крепости духа, задора и жизнерадостности.
Будьте счастливы!

С теплом,
Сергей Дунев[/i]
________________________________

[b]1. Желание[/b]

«Загадали б,
Да что тут загадывать, если, –
Говорят зачастую, –
Всё предельно известно».
Ну а я,
Хоть уже подхожу к рубежу,
Всё ж таки загадаю.
А что – не скажу!

[b]2. Предновогоднее[/b]

Как встретишь год…
Дай бог такому сбыться.
Загадывать не стану наперёд.
Двенадцать без пяти.
Пора за стол садиться.
Готово всё:
И ручка,
И блокнот.

__________________________

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632496
дата надходження 30.12.2015
дата закладки 30.12.2015

Antropos

Нет, не будет русская жена.

Из враждебной северной страны
Девушка приехала на праздник
В город, где и не было войны
Где боксёр Кличко градоначальник.
Там парнишка крепкий и смешной
Увидал её и вмиг влюбился
В их дворе и не было такой
В двух сердцах отсчёт остановился.
Припев.
Почему влюблённых разлучили
От вопросов кругом голова
Так его родители решили
Нет, не будет русская жена.
Но отец и мать прогнали вспять
Робкую, безумную надежду
Бракам с москалями не бывать
И дружить не будем так как прежде.
Позабудь, сынок, её, найдём
Мы тебе красивую дивчину
Но сначала защитишь свой дом
Из Донбасса выгонишь вражину.
Припев.
Почему влюблённых разлучили
От вопросов кругом голова
Так его родители решили
Нет, не будет русская жена.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632487
дата надходження 30.12.2015
дата закладки 30.12.2015

Виктор Кириллов

Исконно русский пейзаж

Стоят берёзы белой стайкой
И грусть светлеет на душе.
Вот изумрудная лужайка
Манит на ложе в мираже…

Слышна далёкая кукушка,
Опять обманет, недодаст.
Вот деревенская простушка,
Что спокон веку не предаст.

И тонкий трепет балалайки
Чарует сердце… Путь домой.
На лавке бабушки – всезнайки
Своей смущают прямотой.

Гляжу на милую деревню
И «малой родиной» горжусь.
Не панибратски, задушевно
Хочу обнять святую Русь.

Август 2014г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515281
дата надходження 03.08.2014
дата закладки 29.12.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.12.2015

I.Teрен

ВИБРИКИ САМО-ЦЕНЗУРИ

Коли робити що – нема,
то пишеться. Само собою,
що і поезія сама,
манера стилю і письма
готує ліру у герої.

І видається на гора
і вінегрет, а то і силос.
І – видаватися пора!
А видає ота діра,
в якій поети опинились.

Із головою видає…
Але – [i]у небі сяють зорі.[/i]
Ми є поети апріорі,
і це споко́ю не дає.
Обороняємо своє
і на посту, а у дозорі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631176
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 24.12.2015

ВАЛЕНТИНАV

Истина - не может заблуждаться.

Каждому подвластно сомневаться -
Нужно ль все на свете всем прощать?
Истина - не может заблуждаться.
Иисус учил, - врагов не презирать…
Божественная мудрость – вне закона.
Освобождающая сила от злобы.
И Мироточит божия икона, -
Дабы унять, величие Судьбы…
Я за врагов своих поставлю свечку.
Пусть Бог пошлет и мир и благодать.
А выстрел – предреченный на осечку: –
Желаемо другим – зловеще ожидать…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630036
дата надходження 20.12.2015
дата закладки 24.12.2015

ВАЛЕНТИНАV

Счастье чувство, или вещь?

Счастье чувство, или вещь?
Многие не знают.
Мнений, - множество, ни счесть,
Кто как понимает…

Только истина, совсем –
Не во блеске злата.
Счастье – все прощать и всем.
Не отвергнуть брата...

Счастье – это простота,
Искренность, душевность,
Не таить обид и зла,
Почитая верность.

Хочешь быть счастливым – будь,
К счастью путь не сложный.
Про улыбку не забудь,
И успех возможный…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631160
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 24.12.2015

SELENA

ЖИЗНЬ — БОГОВ ИГРА

вечер — турок
звездный сумрак
степь и стих
пламя на двоих
дымка от костра
сердцеструнная игра
небо — бирюза
глаза
глаза
глаза…
хранящие в дорогах
зовущие к порогу
зной.
ветер.
пыль.
шум шагов. ковыль.
солнце.
небо.
росы.
жребий эхо бросил
в томные туманы
лето…
степь…
осанна…
перекрестки…
взлёты и туннели…
жасмин… метели… менестрели…
море…
парусник…
мольбы…
грозы, грёзы, зов судьбы
радугой с утра —
Жизнь — богов игра!

1992г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538193
дата надходження 20.11.2014
дата закладки 22.12.2015

Ганна Верес (Демиденко)

Весняна пісня

Над полтавською землею
плинуть журавлі,
І нема рідніш від неї
птахам і мені.
Над полтавською землею
журавлине «кру»,
Над гайком, напівзеленим,
сонце мітить круг.
Над полтавським рідним краєм
шириться весна,
А в напівзеленім гаї
пісня голосна.
Ожили шляхи-дороги,
виспалась земля,
Зачорніли перелоги,
сіяти велять.
Синя крапля впала з неба,
проліском зійшла,
Зажовтіли гіллям верби,
розцвіла душа.
Над полтавською землею
журавлиний клин,
І літа мої до мене
поряд них плили. 31.03.2015.

Ганна Верес.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628708
дата надходження 14.12.2015
дата закладки 20.12.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.12.2015

Катя_Буданова

На душу відповідь душею

Знаєш, я така старенька
Іду собі по тій дорозі
Як завжди, від недавно – до давно
Спинилась, так болять у мене нозі
Колись було здоров`я. Де ж воно?

І знову йду… Зника десь за садами,
Світанок світ снігами притрусив.
Іду туди, де бачать не очима
Де видно зорі, поміж злості гір.

А ти все ждеш, хоч знаєш, що даремно
Душа ж горить, і сум не погасив.
Моя онучко, моя друга доцю,
В душі залишусь, ти лише впусти!

Мені від тебе слів не треба, чесно
Дай лише сили на мить побачити тебе.
Твій образ не дає зійти в могилу,
Хоч погляд твій пронизує мене.

Я знаю, що мені ти скажеш,
Проте, повір, це все дарма
Моя душа залишиться з тобою,
А не під владою гнітущого ярма.

Ти кажеш, що земля не родить
А спробуй ще раз, раптом пощастить.
Тебе за ніс омана мізків водить,
А ти прислухайся до серця і душі.

Моя душа – лише мале насіння,
Яке весною знову пророста.
Куди іду я? - запитаєш внучко,
Іду туди, куди тобі ще не пора.

Для мене це все непотрібне:
І космос, і комп`ютер, нуклеїн.
Мені б вернутися на хвилі миті,
Туди де сад, слова, довірливі казки

Тобі, моя хороша, складно мабуть
Коли твою країну рвуть на всі шматки,
Прошу тебе, благаю навіть
Дай відсіч їм, скажи що вмієш ти.

Я пам`ятаю, ти мене просила,
Хоч озирнутися в ту сторону де ти.
Побути ще зі мною трішки, так хотіла
Проте, моє серденько, я мусила піти.

Мене боліло все: від серця до кісток,
Коли минала рідні я пороги.
Шкода, що всі ці барви сорочок
Не дали мені більш кращої дороги.

Я бачила, як плакала тоді,
Коли тобі сказали, що я вмерла.
Брехня, з тобою назавжди,
Хоч і дивлюся за тобою з неба.

Тоді іще була солодкая весна
А зараз хуртовина люта віє.
Дарма, що вже мене нема,
Твоя надія мене зверху гріє.

Я бачу віриш ти, що я
Ось так прийду і витру твої сльози.
Що ще повернеться рожевая весна,
І з пам`яті зітруться всі морози.

Але шкода, що не дано мені
Ось так прийти, і сісти на край ліжка,
Щоб ти, моє кохане дитинча,
Забула, що таке та чорна стрічка.

Проте, я все ж на небі поруч з Богом,
Тут вся твоя підтримка і сім`я.
І звершенням твоїм я поділилась
З всіма чиї зібрались тут життя.

Не лий за мною сліз даремно, я благаю,
Не повернуся все одно із забуття
Але запам`ятай, моя маленька внучко
Я разом з Богом бережу твоє життя.

Я бачу, йде чиясь бабуся
Не зна ніхто її ім`я,
А ти все у вікно – не злися,
Бо то ж чиясь, але нажаль не я.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627428
дата надходження 09.12.2015
дата закладки 09.12.2015

Tom d`Cat

Души

[i]

(навеяно Тибетской Книгой Мёртвых)

[/i]
[b][color="#0000ff"]Как болело,
Как потело...
Но, едва покинув тело,
Мчатся ду́ши
Мыться в ду́ше,
Чтобы пыль земную смыть,
Неба ангелами слыть.
Мнится им: средь облаков
Нет ловцов на дураков.

Ветер Кармы шепчет в спину:
"Вы успеете в кабину!
Есть для душ горящий тур
В свете новых конъюнктур!
Что из смерти делать драму?"
И, поддавшись на рекламу,
Скопом ду́ши мчат к звезде,
Чтоб очнуться вновь в... узде.

Киснет банный бес со смеха:
Каждый день нова́ потеха!
Давши дуба, поостынь
И желания отринь...
Круг рождений и смертей -
Порождение страстей.
Страсти ты свои забудь -
И открыт в Нирвану путь.

Проще нет. Но недотрога,
Вертикальная Дорога,
Ждёт века́, пока оди́н
Станет чувствам господин...
[/color][/b]

[img]http://www.ritminme.ru/images/a_d.gif[/img]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555964
дата надходження 30.01.2015
дата закладки 09.12.2015

Ігор Козак

До річниці Майдану

Дві річниці по Майдану
ти скажи мені Господь
чи знайшли ми справедливість
як минуло днів сімсот.

Ми знайшли у собі мужність
поборотися за край,
бо лише людськії руки
на Землі сотворять рай.

Двадцять перше,плаче небо
весь засмучений Майдан,
я прошу не плач ,не треба
ти, Сергію Нігоян!

Вже два роки в серці рана -
розграбований Донбас,
вже два роки росіяни
насміхаються із нас.

Шлейфи крові і дубини
не зламали наш нарід,
бо ми прагнемо свободи
козаків - незламний рід.

23.11.2015р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625168
дата надходження 30.11.2015
дата закладки 09.12.2015

Ігор Козак

ЛИСТ ІВАНУ ФРАНКУ

Дорогий,Іван Франко!
Ти наш вихователь,
напишу тобі листа
правди не сховати.

Напишу про Україну,
про її страждання.
Напишу про всенародне -
миру сподівання.

Напишу тобі про Київ
і про Буковину.
Двадцять п'ять років тому
створили країну.

Та тоді ми ще не знали
хочеш вільно жити,
свою кров'ю незалежність
треба заслужити.

І пролилася торік
кров ця на Майдані,
хоч і болісно казати
та правдиві дані.

І порвалися у душах
нашії кайдани,
ось для чого все було
нації Майдани.

А тепер здобудемо
волю ми на сході,
змушені оборонятись
колись "брат" на розі.

Вибач,що не ліберально
як у твого вчення,
я пишу,щоб ти знав правду
нації - натхнення.

Ці останнії слова
листа завершаю,
на твою поштову скриньку
вірша відсилаю.

5.12.2015р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627431
дата надходження 09.12.2015
дата закладки 09.12.2015

Валентина Володина

ПРИЗЫВ К ЧЕЛОВЕЧЕСТВУ! (2)

ШАР ЗЕМНОЙ

Ты думаешь Земля большая?
Нет, это просто Жизни ком.
Бог Землю нашу создавая,
Решил, что строит Людям Дом.

Для Жизни всё Он Сотворил:
Вот пища, воздух и вода.
"В Любви живите!" - говорил.
Просил Свой Дом беречь всегда.

Ещё Он Создал Красоту!
Природу всю - Лицо Земли:
Весной Земля моя в цвету,
Зимой снега ковром легли.

Господь хотел, чтоб мы Любили
Друг друга, Землю и Творца.
А люди Заповедь забыли,
Не видно злости их конца.

Опомнитесь! Сердца откройте!
И возлюбите всё вокруг!
Создателю вы Славу пойте,
Почувствуете Радость вдруг!

Ты Шар Земной возьми в ладошки,
Его дыханием согрей.
Ведь в Мироздании Он - крошка,
И ты спаси Его скорей!

1997 год

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626101
дата надходження 04.12.2015
дата закладки 07.12.2015

Валентина Володина

ПРИЗЫВ К ЧЕЛОВЕЧЕСТВУ! (3)

ПОКАЯНИЕ - Пока-Я-ни-Е*

...нечестивый уловлен делами рук своих.
Псалом 9:17
Научу беззаконных путям Твоим и нечестивые
к Тебе обратятся.
Псалом 50:15

Скоро будешь держать ответ:
Был Творцом на Земле или нет?
Что соделал ты для Планеты?
Ведь звала Она:"Где ты, где ты?
Посмотри, Я - ЖИВАЯ, Я - МАТЬ!"
Ты не слышал, хотел только брать...
Ты сосал Материнскую грудь -
Добывал, разрушал... Не забудь!
Есть Вселенский Закон Воздаяния -
Ты ответишь за жизни деяния.
Оглянись: как ты жил? Что творил?
Думал что и что говорил?
Человек! Перед Богом покайся!
Пока время есть, изменяйся!
Стань Творцом на Земле-Планете!
Люди! Ведь мы - Божьи Дети!

*-осознание Единства Бытия!

"В этом мире никто не независим. Всё, что существует,
зависит от причин и условий".
Будда
"Учение Будды - это один неутомимый призыв к осознанию
Единства и Красоты великого Творчества Беспредельного
Бытия".
Е.И.Рерих, "Основы Буддизма"

"Всё есть отзвук, отражение и реакция".

Сатья Саи Баба

2001 год

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626880
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 07.12.2015

Ганна Верес (Демиденко)

Поет

Завжди в поета неспокійна вдача –
І необхідно, і важливо це,
Щоб ворогу країни дати здачу –
Гостреньким словом кинути в лице.
Нектар землі він п’є чутливим серцем,
Цілющим трунком повниться душа,
І зазвучить поезія, мов скерцо,
І Муза вже його не залиша.

Він колисає словом світ, людину,
Лікує душі, засіва добром,
Міцніла щоб держава і родина,
Бо слово є неспинне джерело.
Поет також є Вічності дитина,
Та більше Богом прав йому дано!..
4.07 . 2015.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626920
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 07.12.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626379
дата надходження 05.12.2015
дата закладки 05.12.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.12.2015

Анастасія Замура

К небу

Папочка, дай мне тебя обнять, хоть взглядом.
Попросить совета, принять его, как святость.
Я же чувствую всегда, ты где-то рядом.
Ангел, который превращает слёзы мои в радость.

Очертания лица твои мне, кажутся, знакомы,
Потому что в зеркале их вижу ежедневно.
Сейчас понятно только: по-другому ты не смог бы.
А ранее желала, чтоб мы вместе были, гневно!

Стоит мне взглянуть на небо, вижу свет твоей улыбки.
Сердце тяжестью наполнит, руки от холода млеют.
Я не самая лучшая дочь, и это моя роковая ошибка.
Но ты лучший отец, твоё солнце всегда душу греет.

Почему люблю дождь?! Ответ прост…
Благодаря ему ты коснутся способен родного плеча.
Ты устал уже, наверное, от молитв моих и просьб.
Папочка, просто дай хоть взглядом, обнять тебя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626377
дата надходження 05.12.2015
дата закладки 05.12.2015

Наталі Калиновська

«Поети для епох…»

«Ще не було епохи для поетів,
але були поети для епох»
Л. Костенко
«Поети для епох…»

Вже описали відчайдушно всі поети:
Складні епохи і складні часи.
І не було епох – для нас поетів,
Але на світ народжуємось ми!

Несемо людям промінь щастя і надії
У будь-які скрутні, лихі часи,
Аналізуємо життя, і побут, і події,
А розуміють нас не всі і не завжди.

Із глибини душі ми вириваємо іскристі почуття
З любов’ю до землі, до матері, до сина!
Вони вирують , бо це сенс всього життя,
Що залишає паростки свої на цій бурхливій ниві.

Ми просимо: пізнайте світ душі багатогранний,
Себе у цьому світі ви знайдіть!
Тому, що час буття – відрізок невблаганний,
І треба його з гідністю пройти!

Поети пишуть навіть про поетів,
Щоби крилаті рифми їх були живі,
Щоб пам’ятали їх дзвінкі куплети,
Які б могли коханням зацвісти!

19.03.2015. м.Львів, автор Наталія Калиновська

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625131
дата надходження 30.11.2015
дата закладки 02.12.2015

Наталі Калиновська

Загублена душа

Загублена душа

Яка біда, коли живе в людині заздрість,
Коли душа її мертва і зла!
Коли в емоціях її кидає в крайність,
Коли святі вже не торкаються її чола.

Коли розтрачено у марному бутті:
Добро, тепло, повага й ніжність!
Коли благий порив холодної душі,
Заснув, завмер в німому забутті…

Коли під сумнівом чесноти і любов, і вірність,
І бал іі життя вже править сила-темрява,
Яка загнала душу у гуманності в немилість,
До доброчинності не має сил зробити крок вона!

Боріться з темним і жорстоким помислом
Іскристою душею, щирим серцем, тілом!
Боріться янгола святим крилом!
Боріться доброчинністю і гуманізма ділом,
Боріться – і освячення прийде з душі теплом!

30. 04. 2015 м. Львів автор Наталія Калиновська

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625586
дата надходження 02.12.2015
дата закладки 02.12.2015

Альбіна Кузів

Моя Любове! Ось твій п'єдестал…

Моя Любове! Ось твій п'єдестал,
Твоя стани́ця ба́жаного щастя.
Я аж тепер, готова до причастя,
Прийшла на твій освячений причал.

Веди мене, покірну, по стежках,
По диких хвилях сво́го океану.
Коли я босоніж на плесо стану,
Не дай згубити душу в міражах.

А дай мені провалля перейти
По невагомих путівних канатах.
Моя Любове! Де на пробу взяти
Твоїх святих обітниць чистоти?

А як до тебе тяжко було йти!
Який тернистий шлях, залитий болем,
Як я долала скелі і окови,
Щоб крізь асфальт травою прорости.

Прийми мене на свої небеса,
Умий обличчя чистою росою.
Я, крізь роки, освячена журбою,
До твого трону зцілення прийшла.

04.06.2015 р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585393
дата надходження 04.06.2015
дата закладки 01.12.2015

Альбіна Кузів

Стільки трунку в словах…

Стільки болю крізь пальці… Ніколи такого ще пійла
Не пила, не вживала, іще не тримала в зубах.
Стільки трунку в словах… І неначе немає вже діла,
Це минуле – поховане, буцімто спалене в прах.

Кожне слово – кинджалом колючим прямісінько в серце,
Мов наточений ніж, розриває судини і плоть.
Добре кажуть, минуле – забуте. Забудьте, уперті!
Не копайтесь у пам’яті, там не знайдете щедрот.

Не знайдете нічого, крім болю, крім спраглої туги,
Крім оплаканих днів і таки не досягнутих мрій.
Наша пам'ять ніколи, одначе, не була нам другом,
І, на жаль, крім науки, нічого не знайдемо в ній.

Добре кажуть, ніколи не треба дивитись у “Вчора”,
Бо поховані миті зруйнують щасливе “Тепер”,
Бо всі спогади надто не терплять у собі повтору.
Час – це вічний, бездушний і часто німий людожер.

28.11.2015 р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625305
дата надходження 01.12.2015
дата закладки 01.12.2015

Леся Геник

Навчися говорити до очей…

***
Навчися говорити до очей,
не плямкаючи цвіллю за плечима,
і витахне нелюбості причина -
шукати перекручених речей.
Шукати недомовок і обмовок...
Бо в очі, що навпроти, як зирнеш,
то взриш, направду, що твої всі "не" -
це лиш поріг, а не високий сволок...

(30.11.15)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625291
дата надходження 01.12.2015
дата закладки 01.12.2015

Лина Лу

В НЕСОВЕРШЕННОМ…

В несовершенном - совершенство,
В иллюзиях - реальный мир,
А лицемерие порфир -
Лишь дымка, видимость главенства..

В несовершенном - замиранье,
И умиления черты,
Возвышенность не суеты,
Апофеоз переживанья...

В несовершенном - бесконечность,
Прекрасного иной аспект,
Открытий сокровенных спектр
И возрожденья быстротечность..

В несовершенном - совершенство...
Стремление дарить и быть,
А расцветая, полюбить,
Взгляд изменяя на блаженство...
01.12.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625246
дата надходження 01.12.2015
дата закладки 01.12.2015

Ніколь Авілчаду

Мовчить душа, холоне розум…

Мовчить душа, холоне розум,
Смуток, горе – ідуть разом!
Не радію - промінчику від сонця…,
Хоч світить він, щоранку у віконце,

Цвітуть сади, зелені трави…,
У досвіта – духмяні кави,
Пташки щебечуть, прохолода,
А на душі – «страшна негода»!

Знов обстріляли, кров пролита…,
Зруйноване життя і не прожите…,
Лиха, нестерпна людська доля!
Де ж «заблукала» наша воля?
1.05.2015р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579001
дата надходження 05.05.2015
дата закладки 30.11.2015

zang

аленіяк

Стерня терня зерня черня.
Ось моя майстерня.
Вишень кишень лишень липень
Висень видень вадень водень
Кисень лисень личень кличень
Ключень глючень учень мучень
Маки маски і підказки
Тесла весла Тесли несли
Круки руки басавруки
Лошата лопата ропата рогата
Потята! Ротата картоплекопачка
Вигортає горня і кубло землерийки:
Так і я вивертаю з вашого тата
Все нутро для домашньої вузькоколійки.
То чорти несуть на вилах
Неспокійні душі. –
Я плюю на їхню працю з високої груші.
Брати мої! Все суще має суть.
Як хочете, – а ниткою цією
Потрібно подолати словесну каламуть
І вийти на якусь просту ідею.

( див. "прикріплений файл"! )

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622945
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 30.11.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.11.2015

Микола Серпень

Імперія зла

Чомусь так виходить
у нас по віках,
Скрізь зла хороводить
шалена ріка,
Та холодом свище
над всім, що було,
З історії хлище
вселенськеє зло!

Імперські потуги
за раттю де рать,
Ні брата, ні друга,
собі все забрать!
І слова бояться,
їм правда не мила,
Лиш той має рацію,
хто за кормилом!

Бо інше - то збочення
кволої мрійності,
Лиш їхнє торочення
«відповідає дійсності»!
Їх дісність придумана
не в головах,
Імперськім щоб туменам
сіяти страх!

Зі страху що виросте,
те у них родить,
Людей лише нищити
- всі їх винаходи.
Тому проти світу
завжди налаштовані,
Ростить і творити
не пристосовані!

Та Бог би вже з ними,
а нам то як буть?
У праведні днини
торити б свій путь,
Та холод збігає
на дно десь в душі,
Що як не старайся,
все те їм душить!

Де правда донині,
чому так бариться?
І по Україні,
чом смутку все виться?
Та можем вже бачити,
яке б нам було,
Із Карлом Дванадцятим,
інше «ярмо»!

Нема більш ярма,
як їх дурість стара,
В ній діла катма,
то в безодню нора!
Ми з бідами сходимось
там віч на віч,
Чим ближче до «сходу»,
тим більш протиріч!

22.11.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624771
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015

Михаил Брук

ПАМЯТИ ПИКИРУЮЩЕГО БОМБАРДИРОВЩИКА.

Каждое событие в настоящем рождается из прошлого и является отцом будущего.

Вольтер (Мари Франсуа Аруэ).

Короткая память – одна из форм глупости. Потому, как жизнь, с момента ее возникновения есть непрерывное перетекание причин в следствия. А неожиданность – результат той самой забывчивости, коей и отличается банальность умственных способностей.
И вот ТРАГЕДИЯ! «Выстрел в спину», если кому больше нравится. И, как следствие, гибель летчика. Посмертную славу стяжал и морской пехотинец, вылетевший спасать злосчастный экипаж…
А если бы он погиб в иных обстоятельствах? Кто-нибудь узнал, о герое? Или командование сообщило о еще одном случае суицида. Война дело нервное. Не для слабаков.
М-да, не для слабаков из военных ведомств, не желающих признавать собственные промахи, и неврастеника главнокомандующего. Хотя война, начатая им, - главная виновница гибели людей.
Вопрос «Как турки могли?» - нерелевантен. В стране, так или иначе участвующей в сирийской заварушке, нервы тоже на пределе. И, кем бы ни был президент, Эрдоган, ему вряд ли понравится все то, что творят бомбардировщики, присланные с края света, в помощь противнику, Асаду.
Люди гибнут из-за дурацких амбиций и высокой politic посредственного правителя, не желающего сходить с страниц журнала Forbes. А ведь еще недавно по его приказу были засекречены военные потери в мирное время. И с могильных крестов срывали имена павших в степях Украины.
Теперь же, долой тайны! Нашлись виноватые! Истерика!
Каждый желает выслужится и заработать на чужой крови.
«Головорезы!» - кричат из МИДа. Будто забыв, что на войне все причастны к убийствам.
РОССЕЛЬХОЗНАДЗОР, или как его там, запрещают турецкие продукты. Не уразумев, что бросаться куриными ножками и овощами в ответ на ракетный обстрел смешно.
Главный туроператор перекрывает продажу путевок на турецкие курорты. Негоже тратить кровные доллары на вражеские гостиницы и кебабы.
Депутаты и сенаторы вопят о новом Нюрнбергском процессе и военном ответе Турции.
ПАНИКА!

На что же надеялись стратеги с Арбатской и Старой площадей, посылая войска за тридевять земель? На короткую память у остального мира. Новыми «подвигами» прикрыть авантюру с Крымом и Донбассом?
Увы, не удалось. Не прошло и двух недель после начала безумного пируэта из Лугадонии в Сирию погибло более 200 невинных российских граждан в Синае, плюс «суицид» военнослужащего Костенко. И теперь скандал со смертельным исходом…

Остается только повторить слова Вольтера, приведенные в эпиграфе:
«Каждое событие в настоящем рождается из прошлого и является отцом будущего».

А что ждать от такого папаши? Поживем увидим.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624573
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 28.11.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.11.2015

Реаліст

Коли закінчиться війна…

Коли закінчиться війна
Напишу тобі вірша.
Як сонце вийде із полону,
Весна буде не та, а інша.
Підсніжники розквітнуть
На полі бою схиливши вітки.
В вухах буде не шелест трав,
Будуть пусті ревіння вітру.
Земля стане болотом
Там, де грались діти,
А ночі подарують не зірки,
Лиш сльози материнські.
Десь там їхні діти...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618309
дата надходження 04.11.2015
дата закладки 27.11.2015

Реаліст

Залиті кавою очі…

Залиті кавою очі,
Реальність забита в куток.
Всю справжність наших емоцій
Ховаєм під своє крило.
Час ми втрачаєм щомиті,
Майбутнє в секунду живем.
Краса колись піде, а розум...
А розум із нами піде.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619444
дата надходження 08.11.2015
дата закладки 27.11.2015

Крилата (Любов Пікас)

Так чомусь бажається

Із Парижем навести контакти
Так чомусь бажається, кортить.
Ну, і що, що там були теракти?
Це мене ніскільки не страшить.

Що кому написано у генах,
Те і буде - не втекти в кущі.
Нас не стане на землі, а Сена
Буде колихатись у душі.

Бийте дзвони – радісно і р’яно.
Хай життям наповниться Париж.
Я приїду, в Нотр-Дам загляну,
Назбираю з вулиць дивовиж.

Піднімусь на Ейфелеву вежу.
Вірю, не торкне її ІДІЛ.
Загашу підреберну пожежу
Тисячею витоптаних кіл.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624318
дата надходження 27.11.2015
дата закладки 27.11.2015

кацмазонка

Ограниченность ума.

Не знаю я в чём жизни смысл.
И всё понять пыталась
в огромном мире бытия
зачем я подвизалась?

Лишь для того,чтоб пить и есть?
Растить себе подобных?
Смотреть на звёзды и луну,
летать в мирах бездонных?

В поту трудиться,в скорби есть.
Умом не принимая
расклад отпущенных годов,
что жизнью называют.

Переживать,болеть,страдать
и поминутно умирать,
старея с каждым годом.
Потом уйти так и не поняв,
как это жить свободным?

От суеты и пустоты,
от злобы и корысти.
Поднявшись в небо над землёй
где проще всё и чище.

Так хочется словам поверить
Того Кто в теле был как я.
Что царство наше над землёю
где нет обмана,боли,зла.

Но ограниченность ума
всегда со мною рядом.
В огромном мире бытия
я ничего не знаю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623911
дата надходження 25.11.2015
дата закладки 25.11.2015

Близнюк Алла

Осінній ангел

У тепло-золотавій заметілі,
між задумів людських і молитов,
облич – простих або зарозумілих –
ішли Осінній ангел і Любов.

Змарнілий ангел вів за руку білу
святу Любов – прекрасну і сліпу,
і світлу мрію боязко леліяв:
цілунками зігріти руку ту.

Куди брела – й сама не розуміла:
у пам’ять? в забуття? а чи в Едем?
а синіми незрячими очима
впізнати в стрічних марила себе.

[i]Ілюстрація: Анна Олійник[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622065
дата надходження 18.11.2015
дата закладки 23.11.2015

Близнюк Алла

В Гетсиманії

[i]Прийшли вони на місце,
що зветься Гетсиманія,
і Він сказав своїм учням...[/i]

У чорну ніч, мальовану по білім,
ішли у напрямку гори безмовні тіні,
де долею покручені оливи
підтримують гілляччям глевку темінь,
що землю кволу так стиска нудьгою,
аж їй, старій, несила ворухнутись,
а якби вміла говорити – ані слова б.
...І мовив учням, стомленим ходою:
“Не спіть. Моліться. А від сну оков
звільніть себе! Залиштеся зі мною...
ох, тяжко як...” – і тихо відійшов.
Й шептав. І шепіт той охриплий
морозив шкіру передсмертним схлипом
давно, здавалося, відмерлим травам:
“Мій Отче! Визволь. Одведи. Позбави
від чаші злої божевілля й болю...
Помилуй... якщо хочеш... чуєш?! Отче...
А ті, з ким крихти хліба розділяв я,
кому Тебе в мені пізнати дано –
їх не прошу забрати, лиш благаю:
в цім світі від лукавого позбави!”
Спускалася сама скорбота в білім
в підніжжя, до подвижників любимих,
а ті – поснули... Залишили!.. Свідки –
старі оливи і гора схолола,
що їй печуть на тім’ї облисілім
печаті сліз Його з кривавим потом...
А онде ніби пні забовваніли...
аж ні – не пні, то гурт якогось люду
і серед нього – тиха тінь Іуди...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622079
дата надходження 18.11.2015
дата закладки 23.11.2015

Крилата (Любов Пікас)

Періодично…

Періодично вона жене його із свого серця. І тоді їй здається, що цілком зможе жити так, як жила до того часу, поки її енергетичні потоки не заплутилася у його. Вона обов’язково знаходить собі у той час якесь заняття - щось для душі. На її обличчі сяє усмішка, із уст сипляться жарти. Давні друзі чи приятелі, зустрівши її випадково у місті, підозріло дивляться на неї і не впізнають. Вони розумітють, що щось відбувається у її житті, щось дивне, можливо, й магічне. І вони не помиляються. Але в такому стані вона перебуває недовго. Через якийсь час знаходиться причина або й безпричинно вона починає тужити за ним, відчувати гостру залежність, її серце розгоряється, мов дрова від запаленої скалки. Воно горить щораз більшим і більшим полум’ям. І тоді вона витягає із шухляди його фотографію і довго глядить на неї. Просить його дати відповіді на свої запитання. Але він мовчить. Дивитися своїми злегка примруженими очима і мовчить. І тоді вона кладе ту фотографію назад у шухляду, але іноді (що буває не так і рідко) притискає її до грудей – так міцно-міцно, як притискають дитя, котре плаче, бо впало і забило ніжку, і їй здається, що вона чує, як б’ється його серце, як пахне його шкіра, як пульсує жилка на його шиї.
Вона переливає у його душу тепло, що вибігає з неї, мов молоко, котре закипає на плиті, щоб він відчув його… цілунком ранішнього сонця.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623264
дата надходження 23.11.2015
дата закладки 23.11.2015

Георгій Грищенко

Качка

Качка кряче гучно,
Її встрелять влучно,
Аби помовчала,
То би ще літала.

Критикуєш владу,
Втратиш там посаду,
Там працюєш тихо,
Оминає лихо.

Лаєш працедавця,
Вижене поганця,
Будеш безробітним,
Гоноровим й бідним.

В нас такі закони,
Скрізь мисливські зони,
Гучно крикнув проти,
Виженуть з роботи.

Проклинаєш долю,
Мучишся від болю,
Дякуй їй скоренько,
Житимеш смачненько.

І не лай дружину
За якусь провину
Й будеш довго жити,
Її й світ любити.

Як ти качка, друже,
То не крякай дуже,
Краще помовчати,
Аби працювати.

А як ти мисливець,
Багатій щасливець,
Не стріляй у качку,
Не пори гарячку.
23.11.15.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623312
дата надходження 23.11.2015
дата закладки 23.11.2015

Серафима Пант

Світ з'їхав з глузду

Світ з’їхав з глузду,
З колії зійшов
Глобально, доклітинно, внутрівенно.
На площі віри
Страчено любов -
Голгофа людства, підлості арена.
Світ з’їхав з глузду,
Вийшов з берегів:
Гуманність у жорстокості лимані.
Хто заморозив
Чи заворожив
Любов до ближніх, єдності старання?
Світ з’їхав з глузду –
Божевілля час.
СпокОю мародерство: розікрали
Будинки миру,
Сповнені прикрас.
Утративши, цінуєм те, що мали.
Світ з’їхав з глузду...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621462
дата надходження 16.11.2015
дата закладки 23.11.2015

Nota|Bene

Ты не знаешь, что такое одиночество…

Ты не знаешь, что такое одиночество
По причине тех, кем горячо любим,
Когда ты лишь дождавшись полночи,
Можешь чувствам волю дать своим.

Ты не знаешь глубину молчания,
Остроту невысказанных слов.
Ты не чувствовала боль отчаяния
Рядом с теми, кому ты должна любовь.

Ты не чувствовала одиночества,
Не смотря на то, что рядом те,
Кто имя дал тебе и отчество,
Кто обещал не покидать в беде.

Ты не знаешь, каково быть неузнанной,
Неуслышанной самыми близкими.
Не знаешь, каково быть узницей,
Загнанной болью в угол без выхода.

Ты не знаешь, каково молчание,
И вопрос без ответа оставленный,
И люди не замечающие
Ни тебя, ни твой голос подавленный.

Ты не знаешь, каково быть оставленной
Без минуты тепла и внимания.
Твоя жизнь не была отравлена
Отчуждением, непониманием.

Ты не знаешь, как пустота поглощает,
Как она отравляет твой разум,
Как чувства она убивает,
Как жестока она и заразна.

Ты не знаешь, каково быть в отчаянии,
Без поддержки любящих глаз.
Наедине со своим молчанием
Ты могла бы остаться хоть раз?

Ты не знаешь, каково быть одной,
Когда жить тебе просто не хочется,
Когда не в силах ты с тишиной,
С молчанием других бороться.

Ты не чувствовала одиночества
Рядом с теми, кому дорога.
Ты не чувствовала одиночества
В своей жизни, поверь, никогда!
(7.12.2013г.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621891
дата надходження 17.11.2015
дата закладки 22.11.2015

Серафима Пант

Не шукай ти, душа моя, істину

Не шукай ти, душа моя, істину,
Не торуй собі болісний шлях:
Ця стежина є надто тернистою –
Голоплеча, до болю де страх?
Обморозиш байдужістю рученьки,
Личко біле закоптить брехня,
Буде спрага пізнань тебе мучити,
Крізь туман побредеш навмання.
Будеш стукати в двері зачинені :
«Голодранка!»- з-за муру назвуть.
Від добра ти прийшла в світ цей імені –
На добро часто зверхньо плюють.
Залишайся в теплі повсякденності –
Час приспить неприборкані сни.
Ступінь звички, повторений в ен-ності,
Заблокує тремтіння струни.
Не шукай ти, душа моя, істину…,
Та не я твій, а ти – голос мій.
За тобою іду, променистою –
Тільки плечі у тернах прикрий.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623144
дата надходження 22.11.2015
дата закладки 22.11.2015

Шостацька Людмила

ПРОРОК ВСІХ НАРОДІВ

Великий Тарасе, тобі уже - двісті,

А ми ще невільні, ми, ніби, раби.

Схиляєм чоло у поклоні синівськім

І шану, поете, складаєм тобі.

Пророк всіх народів, Кобзарю могутній,

Маяк у безмежному морі життя,

Наш батьку Тарасе, народ волелюбний

Долає до волі тернистий свій шлях.

Черпаємо мудрість в бездонній криниці

У твоїх трудах серед всіх одкровень,

Майдани Свободи до тебе в молитві

Благають про волі омріяний день.

Очима народу прозріння глибоке

І бунт проти рабства у кожнім з рядків,

Твоє це безсмертне: «борітесь – поборете»

Вписало тебе у безсмертя віків.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622775
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 21.11.2015

Шостацька Людмила

НАРОД І ПАРТІЯ - ЄДИНІ?

Народ і партія – єдині?..
Скажіть, коли таке було?
Не пам’ятаю. І донині –
Навіщо партіям народ?

Хіба один раз на п’ять років
Народу голос зазвучить,
А ти, народе, мав би розум:
Не дав його до рук дурних.

Яка там гречка і олія?
Які там гривні, торба цукру?
Ти на наступні покоління
Міняєш долю дітям, внукам.

Ти хочеш кращого життя,
Що сам зробив для України?
Немає в тебе каяття:
Стоїш, схилившись на колінах.

За торбу гречки не вокреснеш,
Ти вже давно цю кашу з’їв,
А до руля привів нечесних,
Обрав твій голос ворогів.

По Україні «пливе кача»…
Не день, не два, а кожен день...
Як можна душу продавати
Під звуки траурних пісень?!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622777
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 21.11.2015

davud

ОСЯЯНИЙ РІЗДВОМ

ОСЯЯНИЙ РІЗДВОМ

У новий рік заходити я буду,
Осяйний в часі гордий із Різдвом.
До Бога підійти я не забуду,
Щоб віру освятити під хрестом.

Снагу здоров’я я візьму в дорогу,
Відкрию душу усмішку свою.
Зайду до храму, поклонюся Богу,
Неначе ангел з думою стою.

З його Різдвом здолаю перешкоди,
На новий рік скресає почуття.
На радощах своїх під небозводом,
Відчую благовісне відчуття.

Зоря Різдва у злоті промениться,
У зорній тиші шепчеться душа.
З любов’ю благо в неї золотиться.
На новий рік зірниця поспіша.

В обіймах радужних ожили чари,
Прекрасні барви вогники надій.
Звучала музика, гримлять фанфари.
Я йду у рік - щасливий і святий!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547493
дата надходження 30.12.2014
дата закладки 21.11.2015

davud

КОЛЯДА НА ЩАСТЯ

КОЛЯДА НА ЩАСТЯ

Зірка в небі засіяла,
Всіх колядників зібрала.
Засвітилася світлиця,
На вечірню колядницю.

Пильно дивиться господар,
Всіх дарунків він володар.
Двері навстіж відкриває,
Коляду у дім пускає.

Хай вона у хаті ллється,
Колядою гріє серце.
Хай господаря чарує,
Щастя з радістю дарує.

Колядниця гарна ходе,
Господиню в шатах воде.
Злотом сяйним посипає,
Словом Божим величає.

Коляд, коляд колядниця,
В небесах сія зірниця.
Коляду бере під варту,
Для Різдвяного театру.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549464
дата надходження 07.01.2015
дата закладки 21.11.2015

davud

ЛЮБОВ ЯК БОГ

ЛЮБОВ ЯК БОГ

Любов сама покликала весну,
Куди було подітися її.
Вона хотіла днину неземну,
З якою має радощі свої.

Над нею сяє сонечка обруч,
На право квіти, поле по заді.
Травиця в росах, ген по ліву руч.
Навпроти синє плесо на воді.

Луги зелені, верби в самоті.
Шепочуть маки голосом добра.
Від них стежини тягнуться круті,
А збоку вгору матінка гора.

Любов як бог - володіє ними,
На благо їм, з весною поспіша.
Вона в красі з квітами земними,
Цвітінь природі серце і душа.

Ох, недарма любов на видноті,
Кружляє в вальсі білої весни.
Як та лебідка горда на воді,
Не знає страму, зради і вини.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554188
дата надходження 24.01.2015
дата закладки 21.11.2015

davud

УСЕ ПО НОВОМУ

УСЕ ПО НОВОМУ

Устає краса першого проміння,
Кругом світає світу широта.
Його пора по іншому відмінна,
Бере свій простір, путь нову верста.

Проносить світло повз доми до хати,
Сяйне строкате в силі всеблагій.
Малює лоно почина складати,
Під спів пісень, новий малюнок свій.

Проснулись очі. після ночі сині,
Свіженькі сльози линуть без кінця.
Нові думки по іншому відмінні,
Чуттям своїм наповнили серця.

Ранкове сонце вгору йде помалу,
Від нього нові квіточки встають.
Шепочуть трави до роси припали,
Подрузі тиші спати не дають.

Ведінь нова з прикрасами надходить
Прозора світла змішана в красі
Відтак вона примушує доводить,
Що з нею знову змиряться усі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588887
дата надходження 21.06.2015
дата закладки 21.11.2015

davud

МІСЦЕ ВІРИ, СОРОМУ І ЗЛА

МІСЦЕ ВІРИ, СОРОМУ І ЗЛА

Місце віри, сорому і зла,
Відкриває виборча дільниця.
В руки чистий бюлетень дала,
Записала прізвища і лиця.

Хто щасливу галочку веде,
Хто хреста налякано малює.
Хто свого владику не найде,
Хто одрікшись, проти голосує.

Місце віри сорому і зла,
Полюбила виборча дільниця.
Свій вердикт любові тій дала.
Віра злу повинна підкориться.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615700
дата надходження 24.10.2015
дата закладки 21.11.2015

davud

МІЙ АНГЕЛ - МУЖНІЙ ВОЇН

МІЙ АНГЕЛ - МУЖНІЙ ВОЇН

Мій ангел - хрестоносець божества,
На крилах святості літає.
Духовний світ свідомого єства,
Як є - по Божому ладнає.

Так цілий день, до пізньої пори,
Заради мудрої утіхи.
Я з ним у долі, знизу і згори,
Гріховні скинувши доспіхи.

Мій ангел-повелитель доброти,
Як є - Верховна Воля Божа.
Моя надія, віра висоти.
Свята думок моїх горожа.

Краса творіння власного єства,
Усяких почестей достоїн.
Сукупність течій, слава торжества,
Мій ангел в небі - Мужній Воїн .

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622765
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 21.11.2015

Віктор Остроух

ПРАПОРУ УКРАЇНИ (Віктор Остроух, Микола Романюк)

Є стяг у світі найдорожчий,
Що здавна в серці майорить,
Що барвами милує очі,
Що змушує нас далі жить.

Символізує він свободу,
Колосся й неба чистоту,
І правду вільного народу,
Його величність, доброту.

Повірте, іншого не треба,
Ми з ним долали біди, зміни.
Святий для мене і для тебе,
Наш рідний прапор України.

23. 08. 2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601623
дата надходження 23.08.2015
дата закладки 21.11.2015

Андрій К

Як пояснити маленькій дитині…

Як пояснити маленькій дитині,
що таке любов?
З малих літ її привити
з батьківських розмов.
Як словами розказати,
що таке родина?
Обійми з любов’ю в серці
дружину і сина.
Як знайти слова відверті
й про дім розказати?
Покажи йому, як треба
його будувати.
Як хлоп’яті пояснити,
що це – Україна?
А скажи, що це все разом -
дім, любов, родина.

Андрій К.
19.11.2015 року
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=25434

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622243
дата надходження 19.11.2015
дата закладки 21.11.2015

Андрій К

Мураха

Після рутини будніх днів,
З прогулянкою йшов до річки.
І як прийшов, куди хотів,
Присів на зелені травички.
Дивлюсь вперед – біжить ріка,
Синіє небо над лугами.
А думка геть кудись втіка
Далеко тайними шляхами.
На повні груди удихнув
Повітря лугового, ліг у трави.
А руки в боки розмахнув
І зразу ж перенісся в світ уяви.
Замріяно дивлюся в небеса.
Аж раптом по руці повзе комаха,
Мала істота та в ній своя краса,
Житель довкілля – це лісова мураха.
Спустив я руку до землі і бачу, як
Малий мураха біжить по соломині.
І без всілякого прохання і подяк
Несе він нішу на своїй маленькій спині.
І хоч та ніша в сто раз більша є за нього,
Він не зупиниться ніколи ні на мить,
Бо це обов’язок – він головніший є усього,
Часу немає хоч би десь перепочить.
А як дістанеться до себе він додому,
Там вихвалятимуть усі його ім’я.
Забуде зразу про страшну до болю втому,
Бо над усе в житті для нього є сім’я.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622725
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 21.11.2015

Андрій К

Сила слова

Посеред величної рівнини,
На схилах дужого Дніпра,
Розкинулось ще з сивої давнини
Поселення турботи і добра.
Поселення поваги до людини,
Де кожен знає всі свої права.
Де кожен неповторний і єдиний,
Де правда й сила слова ще жива.
Де словом ще можливо попросити,
Подякувати словом за усе.
А з справжнім словом
можна вік прожити,
Воно людей від бід усіх спасе.
Тут словом можна хворих лікувати,
Знедолених вернути дожиття.
Із гарним словом радість віщувати,
А з грізним – закликать до каяття.
Тут словом можна вежі будувати,
І словом засівати всі поля.
Ніхто не буде словом тут благати,
Бо вільна й незалежна ця земля.
І жителі цього містечка знають,
Що дух і силу їм дають слова.
Вони слова піснями прославляють,
Бо мова їхня – мова вікова.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622726
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 21.11.2015

Шостацька Людмила

У ПРИРОДІ ПАНУЄ ХИЖАК

У природі панує хижак,

Тут вага має значення й сила,

У людей мало б бути не так -

Вищим розумом їх наділили.

Цілий комплекс людських почуттів,

Не властивих нікому у Всесвіті,

Все ж народжує людство катів,

Хижим звірам подібних в агресії.

До багатства жага і до влади

Засліпила їх розум людський,

Все забули: ким бути би мали,

Про призначення Їх на Землі.

У природі панує хижак,

Верх беруть ненаситні інстинкти,

Дуже страшно, коли в людей так,

Хто вподобився хижій тварині.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622002
дата надходження 18.11.2015
дата закладки 18.11.2015

Микола Холодов

Яблука златі 25 (Молитва. Продовження. Початок у попередніх публікаціях)

Господи, Боже, прости, не карай!
За кожну провину, будь ласка,
пробач мені.
Убозтва й багатства мені не давай,
Годуй мене хлібом
ДЛЯ МЕНЕ ПРИЗНАЧЕНИМ.

Щоб не наївся я хліба до многа
Й не переситилась ним моя плоть,
Та й не відрікся від Тебе я, Бога,
І не спитав би я: "Хто є Господь?"

Чи ж бо, збіднівши,
не став би щоб красти я.
(Не потребуй цього, плоте моя!)
Гріх цей на душу
не став би щоб класти я,
Грубо зневаживши Боже ім*я.

Дивись Приповісті 30:8,9

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621216
дата надходження 15.11.2015
дата закладки 18.11.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.11.2015

Єлена Дорофієвська

Голос серця

Я - твоє серце. Відчуй моє биття
Я хочу жить без смерті сотні років!
Лиш до народження немає вороття,
До вічності - шляхи в мільйони кроків.

У мене вистачить прекрасних почуттів
Для всіх зірок небесних і земних.
Я до загибелі любов в собі нестиму,
Як обереш посеред них єдину

Впізнать єдину я допоможу -
В її очах буяє теплий вітер,
Гойдає сині васильки в цвіту -
Твого кохання найщиріші квіти.

Ти не зважай на помилки свої -
Без них життя пройти, на жаль, не може
У час скрутний мій голос бережи,
Бо тільки голос серця допоможе

Прислухайся, мій бій - твоє життя
Я буду жить без смерті сотні років!
Хай до народження й немає вороття,
Попереду - твій шлях у безліч кроків

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619864
дата надходження 10.11.2015
дата закладки 16.11.2015

Єлена Дорофієвська

Декілька слів про душу

До смерті - вічність, сотні тисяч років
Ніколи я насправді не помру!
Зроби до страти кілька тихих кроків -
І я, як пісня, знову оживу

Я буду жити в кожнім ніжнім слові
У першій літері тріпотного "люблю"
Я буду жити у священнім болі,
В твоїх думках про вранішню зорю

Здобуду волю десь за небокраєм
Безмежжя щиро сказаних "кохаю"...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620931
дата надходження 14.11.2015
дата закладки 16.11.2015

Плискас Нина

Ще незродився месія…

Ще незродився,месія́
Що повторив би Вавилон
І непохитну Вежу.
Змінив би колір крові у віках
Не відбілив всі руки закриваві.
Мовчати лезам гельйотин,
камінню не кричати у катовнях....
Та час історій ще, не зніс
Джерельний виток до Євфрату.
****************************
Як запах крові́, збирає
хижаства істот.
Так розум затьмаринь
інстинктом тваринним.
В безмеж"ї включився азарт,
І з"їдені плоті із плоті.
**********************
Зомбованність свідомості,
під прикриттям фінансової злиденності,
втрачає рівновагу єдності крові.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496689
дата надходження 04.05.2014
дата закладки 16.11.2015

Плискас Нина

Я просто жінка…

Я просто жінка грішна і земна
Я не богиня і не королева
Не схожа я на Марилен
Не тінь я навіть статуї Венери.

Я просто жінка, грішна і земна
Бува безаборонно вільна,
Бува суєтна,як бджола,
Бува до незабутності чарівна.

Я просто жінка грішна і земна
Повторюю гріхи від Єви...
Не знаю,чи я хочу бути,як Свята
Люблю і весь секрет у тому.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434538
дата надходження 30.06.2013
дата закладки 16.11.2015

Світлана Моренець

НІ, Я – НЕ ФАТАЛІСТ! ТА ВСЕ Ж…

***
Живем з надією на щастя ми...
Вселенські ж Сили у своїх анналах*
нотують ігри шахами-людьми...
із Ними ж запланованим фіналом...

***
Нам Небо пише долі... не пером...
Ми – неспроможні їх цілком змінити.
Та вірою, любов'ю і добром
якусь із стежок можна відмолити...

*аннали (лат.) – літописи

16.11.2015 р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621486
дата надходження 16.11.2015
дата закладки 16.11.2015

Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Слава Богу за все…

На перехресті чотирьох доріг
Зупинюсь і замислюсь над прожитим,
Ніхто в житті й подумати не міг,
Що виявиться шлях таким тернистим.

Хоча кохання брало теж в полон,
Хвилини щастя дарувала доля,
Та смутку і розчарувань більше було,
У таку мить зверталася до Бога.

Його просила,щоби допоміг,
Мої молитви щирі чув Всевишній,
Вселяв надію і завжди беріг
Від кроків необдуманих,поспішних.

Хвороба відступала,коли я
Наперекір їй прагнула творити,
Любить людей і душу звеселять
Гарною піснею та повноцінно жити.

Нині у мене вірні друзі є
І справа,у якій себе знаходжу.
Усім їм слово вдячності моє,
Щоденна,від душі осанна Богу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620951
дата надходження 14.11.2015
дата закладки 16.11.2015

росава

М О - В І З М И ( 645- 656)

Циферблат...І тут-блат!

Зі скарги :"Позичив у Сірка очі й досі не віддав".

У "зірок" так : скандал-сімейний,розголос-світовий.

Домашнє завдання :знайти площу любовного трикутника.

Почати день з усмішки-не складно.Але попробуйте бути з нею цілий день!

Деколи вершина для одного, лише підніжжя-для іншого.

Хто винен, що крім моди, кухня, робота,теж жіночого роду?

Доля-це те, на що можна списати свої і чужі невдачі.

Навчання-не тільки світло, а й газ, гуртожиток,заліки...

А які ж живучі ці пережитки!

Головна другорядна роль.

Забувся: звернувся до дружини з офіційною нотою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621179
дата надходження 15.11.2015
дата закладки 15.11.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.11.2015

Юрий СЛАЩЕВ

Опричники Ада!

...и как, мне прожить с этой болью!?
Молчать, подчинившись безволью.
Убийц, не настигнут проклятья -
они теперь Сирии "братья".
Амбиции греют тиранов,
в младенце застывшею раной,
спит совесть Башара Асада,
спят в "раше" опричники Ада!

Юрий СЛАЩЁВ© 05.11.2015

Фото Mira Miroslava: Сирия. После бомбежки. Если бы такое произошло в США, то вся пресса выла бы до посинения. Но это мусульманские дети!!! Пусть весь мир видится что творится.
Не оставайтесь равнодушными.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618566
дата надходження 05.11.2015
дата закладки 15.11.2015

Юрий СЛАЩЕВ

Молю…

Все буде добре, хай тобі щастить,
молю, від Бога блискавка сяйнула.
Не покидає вдача ні на мить -
буде накраще, ніж було минуле…
Можливість долі надає простір,
Бог причастив бажання до роботи.
Оцьому шляху треба пильний Зір,
та й, не цурайся батьківський турботи.
Твоє зусилля прагне відкриття,
знайти себе, дотепна хай спокуса.
Молю, благаю кращого життя -
то ти ж мій син за вірою Ісуса.

Юрій СЛАЩОВ© 14.11.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621129
дата надходження 15.11.2015
дата закладки 15.11.2015

палома

КАПЛИЦЯ

Затиснена між мурами тісними,
Стоїть каплиця в два віконця --
Із вулиці не видні сірі стіни
І хрест святий не бачить сонця...
Вхід у дзвіницю стережуть дроти...

Нові будови...Люди знову
Не бережуть віків хрести.
Такі пейзажі смутку повні.
Хтось у майбутнє принести
Цинічно прагне бездуховність...
Забуті падають хрести.

2016
(с) Валентина Гуменюк

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621128
дата надходження 15.11.2015
дата закладки 15.11.2015

Леся Геник

***Його усмішка не пасує…

***
Його усмішка не пасує цьому місту.
Бо вона - занадто американська,
а місто - занадто галицьке...
І кожний стовп,
котрий надривно двигає
награну радість,
заробляє собі горб на старі літа.
А місто?
Містові до того байдуже.
Бо воно за свій вік
бачило і не таке
фальшивство...
Гудуть дроти,
Чмихають вихлопні...
Відкашлюється тролейбус...
А вітер бавиться собі
осіннім листям
і...
американськими посмішками,
що так не пасують
цьому,
занадто галицькому,
місту...

(5.11.15)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621165
дата надходження 15.11.2015
дата закладки 15.11.2015

Патара

До того часу буде бій запеклий

Ніколи б не було ніде війни,
Коли б історію гортали ми завзято.
Наприклад: кличуть сина воювати,
А владні вдома на печі сини.
Колись як дакський цар ішов "на ви",
Вів свого сина на високу скелю,
А не ховав під ковдрою в оселі,
Щоб не упав і волос з голови.
Внизу стояли воїни стіною,
Списи тримали гостряками вверх,
Від кількості списів аж світ померк,
Було тих воїв наче бджіл у рою.
І цар кидав дитя на ці списи,
Бо йшли чужі сини із ним до бою...
Чому ж, коли кров ллється в нас рікою,
Усе не так, усе в нас навскоси?..
Чому сини, так званих слуг народу,
Сидять у Радах, за кордоном теж
І лицемірству влади нема меж,
Коли дають посмертно нагороди?..
Допоки свого сина їм шкода,
Чужого ж легко посилати в пекло,
До того часу буде бій запеклий
І кров тектиме в море, як вода...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621168
дата надходження 15.11.2015
дата закладки 15.11.2015

Каминский ДА

Женщинам Клуба от мужчин

Радость и боль, в жизни юдоль –
Вы, наши милые женщины.
Песни поём, Вами живём,
Милые наши Вы женщины.

Счастье и свет, мудрый совет –
Вы, наши милые женщины.
Утро, весна, свежесть, роса –
Милые наши Вы женщины.

Лада и лад, ангела взгляд –
Вы, наши милые женщины.
Взгляд озорной, взгляд неземной –
Милые наши Вы женщины.

Бездна и край, небо и рай –
Вы, наши милые женщины.
Гордая стать, серне под стать –
Милые наши Вы женщины.

Славим восход, славим зарю,
Вас, наши милые женщины.
Славим стократ, славить Вас рады,
Милые наши Вы женщины.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564581
дата надходження 06.03.2015
дата закладки 15.11.2015

Nota|Bene

Я в жизни многое теряла

[i]Я в жизни многое теряла:
Булавки, шпильки и носки,
Но я ничто так не искала,
Как ощущение любви.

Ее здесь нет, я знаю точно.
Она не рядом, не со мной.
Она ушла глубокой ночью
Лишь тень оставив за собой.

И хочется мне всей душой
Любви одной, а ее нет…
Теперь она стала мечтой,
А самым ценным – ее след.

Она потеряна меж строчек,
И в каждой рифме ее след.
Ищу ее желанный лучик,
И жажду ее теплый свет.

А где любовь? Она устала
От этой вечной суеты.
И грубость ей противна стала,
И слишком много пустоты…

И растворившись в кружке чая,
Любовь покинула меня,
Чтобы о ней одной мечтая,
Я обрела саму себя.

И я ищу без остановки
Любви своей последний след…
Но если спросишь, где любовь же?
Получишь мой немой ответ…

Любви здесь нет!
(04.2013г.)
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620770
дата надходження 13.11.2015
дата закладки 14.11.2015

Nota|Bene

Я счастлива

Я счастлива,
Назло своим врагам,
Назло всем тем, кем не любима,
Назло всем бурям и ветрам,
Которые толкают в спину.

Я счастлива,
И в этом нет сомненья!
Пусть без друзей, пускай одна…
Я счастлива! Мое спасенье
Лишь полночь, звезды и луна.

Я счастлива.
Я рада солнца свету,
Я рада звездам, небу и земле.
Я рада и зиме, и осени, и лету,
Ну, а весна всегда в душе моей.

Я счастлива.
И в том мое спасенье
От бесполезных слов, от боли и обид,
От неудач и невезенья,
От тех, кто мной не дорожит.

Я счастлива,
Назло своим врагам,
Назло всем тем, кем не любима.
Я счастлива! Скажу я вам,
И в этом моя сила!
(4.05.2013г.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620906
дата надходження 14.11.2015
дата закладки 14.11.2015

Гарде

Стихи самаритянина

Поздравьте имярека на краю –
над пропастью – у самого обрыва –
за гиблое отсутствие в строю!
Поздравьте, ибо ваша перспектива
не столь мрачна, чтоб линия судьбы
оборвалась внезапным приземленьем:
под солнышком лоснятся наши лбы,
увитые спокойствием оленьим.

Того, кто не придёт на пироги,
не наследит подошвами в прихожей,
укроют одеялами пурги
и – явственно – забвения рогожей –
крещенские, узнавшие в чертах
погибшего – соратника и друга:
он мир встречал с прохладою в очах,
в душе его витийствовала вьюга…

Теперь покой. Забвенье под рукой…
Пересекаем рыночную площадь:
нам снова человеческой рекой
впадать в зигзаги улиц и наощупь
помягче в бакалеях выбирать
хлеба себе, хиреть, не принимая
снегов во мгле воинственную рать,
и – во главе их – мертвого Мамая.

Зачем тогда приходят мертвецы
во снах ко мне? – нет сказочней кошмара:
начала в нём походят на концы,
что сам горазд падение Икара
я повторить, чтоб в эти не смотреть
глазницы (что у Босха – непреложны!) –
то жадно мозг рассматривает смерть
со всех сторон, которые возможны.

«Спит женщина с ребёнком на руках.
Ребёнок спит. Снега блестят повсюду.
Сколь крепок сон. Сколь снежно на венках.
Спят воины. Спят, славившие Будду.
Что сон? Что Явь? Иллюзия милей.
Ввожу в безмолвье собственную тень я.
На кладбище погибших кораблей
блуждают флибустьеры-привиденья.

Вот – ты, вчера любившая зарю,
а нынче затерявшаяся в склепе,
тебе я не цепочку подарю,
но брошенные якорные цепи:
ты больше не похожа на… прости…
К кому я обратился, а? Вот чушь-то:
тому, что рассыпается в горсти
внимание заботливое чуждо.

Как скоро мы увидимся? Тропа
ничем не озаряется во мраке.
Понятно здесь, насколько смерть слепа.
Кто ж пред тобой? Цари или бродяги?
Кто пред тобой, настолько нынче наг,
что предложить горазд ему газету?
Вергилий? Или Квинт Гораций Флакк?
Кто разрешил проникнуть в область эту?»

Рассвет в окне. Врываются лучи
в удобренные спящими лачуги.
Вновь из-под кранов первые ключи
бегут, звуча, как звонкие пичуги.
Сосед с утра зовет на пироги.
Христом жильцам зачем-то раздает их…
Но – нет! – кричу: по-прежнему мозги
меня влекут взглянуть на Царство Мёртвых.

Я знаю, там находится ответ
на все – давно – возникшие вопросы:
что манит нас отвергнуть яркий свет;
зачем в дыму последней папиросы
над пропастью решился имярек
найти себе убежище во мраке,
и ринулся к забвению, а не к
простому вольнодумству на бумаге?

Оттуда не приходит телеграмм,
записок с объяснениями, писем.
От истин, постигающихся там,
мы здесь, определенно, не зависим.
Возможно всё. Весна не за горой!
Тут можно жить, пусть даже и безбожно,
и нужно жить, пусть кажется порой,
что это невозможно. Невозможно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620902
дата надходження 14.11.2015
дата закладки 14.11.2015

Діана Саламага

Чорні шрами

Куди пішов і з ким мене лишив
Саму-одну у докорах сумління,
Ні слова не промовивши? Спасіння
мені не буде. Так ти поспішив..

Ми попрощались тільки на словах
І ти відплив без вороття в незнане,
Рубцями в серці гострі чорні шрами
І краплі жалю й болю на очах.

Давно пішов.. Не вернешся ніколи..
А я не усвідомлюю ще й досі.
Час не лікує. І на кожнім кроці
Із попелу відроджуються болі..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620114
дата надходження 11.11.2015
дата закладки 11.11.2015

Діана Саламага

Я так втомилася. .

Я так втомилася від сірих нудних буднів,
Невдалих планів, ігор та брехні.
Втомилася чекати на майбутнє
І жити, як у тихім млявім сні.

Втомилася від одіозних масок,
Що прикривають фальш та лицемірство
Від нездійсненних, неправдивих казок,
Що засівають душу марновірством.

Десь втрачено оптимістичну частку
І згасли мрії, що були давно
Не зможу вже забути злу поразку
І грати в чорно-білому кіно..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620117
дата надходження 11.11.2015
дата закладки 11.11.2015

Північна

Погляньте просто в ці дитячі очі…

Погляньте просто в ці дитячі очі…
Ці очі знають точно, що таке війна…
Вони давно вже розучились плакать -
Забрала сльози всі одна страшна біда!

Цей погляд сповнений печалі,
В нім біль і смуток, страху глибина,
У нім вагу усю свою втрачають,
Усі високі, мудрі й пафосні слова!

В цім погляді нема докори,
Там лиш одне питання: Як й за що?
Чим очі ці так гірко завинили?
Чому покарані так люто й зло?

Чому померло в них дитинство?
Чому у них така печаль й журба?
Ви лиш погляньте в ці дитячі очі
Ці очі бачили і знаю, що таке війна…
29.09.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614294
дата надходження 18.10.2015
дата закладки 11.11.2015

Північна

Свіча моя у церкві… ні, не плакала – ридала!

Свіча моя у церкві… ні, не плакала – ридала!
За миті лічені вся воском швидко заплила…
О, Боже, чим так страшно завинила?
У чому саме вина грішна душенька моя?

Скажи хоч ти мені, о, Боже,
Що я не так у світі цім роблю?
Чи роблю те, чого робить не можна,
Чи я не так як слід у світі цім живу?

Чому скажи мені, держитель неба,
Завжди втрачаю тих, кого люблю?
Що зрозуміть мені й засвоїть треба,
Щоб жити вільно і спокійно в цім краю?

Що маю ще побачити й відчути?
Ще скільки раз повинна серце своє вбить,
Щоб муки ці закінчились нарешті,
І щоб змогла я просто мирно жить!

Чому ти кидаєш мене у прірву?
Чому вогонь і біль мене постійно рвуть?
Що довести повинна цьому світу,
У чому ще знайти я маю суть?

Багато запитань - у відповідь мовчання…
І догорає у сльозах своїх моя свіча…
Я знов терплю, я знов іду остання…
О, Боже, чим так страшно завинила я?!
11.10.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620077
дата надходження 11.11.2015
дата закладки 11.11.2015

Віталій Назарук

ПОГЛЯД ВІРУЮЧОГО

Як моє серце вирвуть із грудей,
Я і тоді залишусь в Україні…
В. Назарук

Не вмру ніколи, як живуть слова,
Бо я із словом воювати можу,
Нам би в житті розумна булава,
Що нашим долям жити допоможе!

Щоб відрубати всі кінці ураз,
Щоб меншим братом не були ніколи.
Щоб булава була дороговказ,
Сіяли пишно наші видноколи!

В сузір’ї десь, з батьками за столом,
Ми мову українську возносили.
Щоб не з Кирилом, нам чужим попом,
Примножили своїй країні сили…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620091
дата надходження 11.11.2015
дата закладки 11.11.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.11.2015

Альона Теплова

Я не из тех девушек

Я не из тех девушек, что любят смотреть сериалы. Я не та, которой можно позвонить в три часа утра и позвать к себе, потому что тебе скучно и одиноко. Мне нельзя сказать: «Закрой дверь и побудь со мной, пока идет этот фильм». Я не буду сидеть и смотреть 35 серий подряд и есть пиццу. Нет.
Я та девушка, которая согласится на безумное приключение с тобой... на заднем дворе. Посади меня на качели и расскажи о своей жизни, родном городе, лучших друзьях из университета. Давай прогуляемся по кварталу. Будем кидать камни в пруд. Или запрыгнем в машину и поедем на детскую площадку, будем кататься с горки. Давай просто включим музыку и поедем.
Ты расскажешь мне о том, что делает тебя счастливым. Например, о том, как ты выиграл местные соревнования или как научил своего младшего брата ловить рыбу. Давай разведем костер. Поиграем в карты, составим список того, о чем мечтаем.
Я хочу совместных приключений, чтобы было о чем вспоминать. Мне бы хотелось, чтобы мы смотрели альбомы с нашими фотографиями. Я бы сидела у тебя на коленях, твоя рука на моем бедре, а другая указывает на нашу фотографию, где мы на выступе Большого каньона. Широкая улыбка, как у ребенка, озаряет мое лицо.
Мне не нужны твои деньги. Мне просто нужно твое время. Я не против объятий на диване и фильма, но я не хочу, чтобы это было нашей рутиной. Не хочу, чтобы телевизор перекрывал звук твоего голоса.
Иногда я буду довольствоваться тем, что просто лежу рядом с тобой. Не произнося ни слова. Просто чувствуя биение наших сердец, позволяя себе размышлять о будущих датах, воспоминаниях и приключениях. Мне не всегда нужен экстрим. Порой вечерами мне просто хочется быть рядом с тобой в кругу друзей, смеяться и пить пиво.
Я хочу знать о тех незначительных вещах, которые делают тебя тобой. О чем ты больше всего сожалеешь, о твоей аллергии на одуванчики, о том, что твое любимое время года — это осень, или о том, как ты сломал палец, катаясь на велосипеде твоего лучшего друга в пушистых тапочках.
Я хочу, чтобы ты ставил передо мной сложные задачи. Менял мои взгляды на политику и религию. Научил меня менять спущенную шину, говорить «привет» на 6 разных языках или вести мяч, как в футболе.
Мне бы хотелось провести свою жизнь с тобой в приключениях. Вырезать наши инициалы на коре дерева и скалах. Покупать открытки на каждой заправке и отправлять их себе же. Пробовать пиво в разных странах и коллекционировать песок с каждого пляжа, по которому мы гуляли.
Каждую ночь я хочу ложиться в кровать уставшей. Каждое утро просыпаться обновленной. Я хочу следовать за мечтами вместе с тобой. Я хочу быть причиной, по которой ты чувствуешь себя молодым. Причиной, по которой ты любишь жизнь. Я хочу быть больше чем просто девушка, с которой ты частенько смотрел телек.
Не пойми меня неправильно. Я буду смотреть с тобой фильмы, прижимаясь к твоей груди, а рядом будет стоять карамельный попкорн. Я сооружу укрепления в зале, облачусь в удобную мешковатую одежду, и у нас будет марафон сериала «Во все тяжкие» с кучей вкусной и вредной всячины. Это тоже сделает меня счастливой. Но это не так увлекательно, как мы с тобой. То, что на экране телевизора, не так классно, как лучшие воспоминания и моменты из нашей жизни.
Автор: Marisa Donnelly

© AdMe.ru

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619941
дата надходження 10.11.2015
дата закладки 10.11.2015

Каминский ДА

Вера, Надежда, Любовь (посвящается одноимённым членам клуба)

Вот снова у нас именины,
Кипит и волнуется кровь.
Ах, этот наряд, пелерина,
Ах, Вера, Надежда, Любовь.

Ваш взгляд так пьянит и голубит,
Надежда поит, и крылит!
И верим, надеемся, любим
И чувство внутри пепелит.

Как часто тот взгляд для другого,
Пустую надежду топлю.
И счастье спешит стороною. И что же?
Я верю, надеюсь, люблю!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610338
дата надходження 30.09.2015
дата закладки 10.11.2015

Крилата (Любов Пікас)

То є життя

То є життя. У ньому різні менти –
То світло довкруж, то кромішня мла.
Тут головне, щоб вісь в тобі була -
Міцна на бич і на аплодисменти.

То є життя. Все треба перейти.
Тут головне не влізти в трясовину,
Не обірвати з Небом пуповину,
А обірвавши, знов її знайти.

То є життя. У кожного - свій шлях.
Та краще буть для ближнього – Мойсеєм.
Для хворого – сціляючим єлеєм,
Ніж діркою на шхунах-кораблях.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619932
дата надходження 10.11.2015
дата закладки 10.11.2015

Наташа Марос

НЕВЕЧНЫ…

На то и жизнь, чтобы она кончалась,
Волнами расплескалась в берега.
И не понять порою, где причалы,
А где все тяжки, брошены в бега...

Попутный ветер не всегда нам в спину,
Да и не всем открылась целина.
Не ведает никто, где половина,
Где осень жизни, где её весна...

Порою жутко станет до озноба,
Как будто остановятся часы...
И страшно так, что мы с тобою оба
Невечны, как старинные весы...

- - -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619916
дата надходження 10.11.2015
дата закладки 10.11.2015

Лина Лу

НЕ ОБВИНЯЙ

Не обвиняй, что над собой не властна,
Минует все и снегом занесет,
О наших днях, несказанно-прекрасных,
Воспоминаньям крылья распахнет.

Не обвиняй, смеюсь,чтобы не плакать,
Хоть говорят, что все, как с яблонь дым.
Все лучшее в душе, безмолвным знаком
Останется...процесс необратим.

Не обвиняй...ведь я не обвиняю,
Хоть в кои веки, пазлы не сошлись,
И может не сойдутся, только знаем
Все исчезает и любовь,и жизнь...
08.11.2015.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619541
дата надходження 09.11.2015
дата закладки 09.11.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.11.2015

Алла Баранкевич

НЕ СУМУЙТЕ, ЩО З"ЯВИЛАСЬ СИВИНА.

СУМУЮТЬ ЧАСТО ЛЮДИ, ЩО СИВИНА З"ЯВИЛАСЯ
І СТАРІСТЬ ТЕПЕР В ГОСТІ ДО НИХ НАПРОСИЛАСЯ.
РОКИ ВАШІ ЛЕТЯТЬ І ВАМ ЇХ УЖЕ НЕ СПИНИТИ.
ІЗ СИВИНОЮ ВАМ ПРИЙДЕТЬСЯ ТЕПЕР ЖИТИ.

НЕ СУМУЙТЕ, ЩО НА СКРОНЯХ ВЖЕ З"ЯВИЛАСЬ СИВИНА.
НЕ ПРИНОСИТЬ ХВИЛЮВАННЯ НЕХАЙ ЗОВСІМ ВАМ ВОНА.
ЧИМ БІЛЬШЕ РОКІВ ПРОЖИЛИ, ТИМ БАГАТШОЮ СТАЄТЕ.
БАГАТО ПРИКЛАДУ З ЖИТТЯ СВОЇМ ДІТЯМ ВІДДАЄТЕ.

НЕ ПОТРІБНО СУМУВАТИ, ПОТРІБНО СМІЯТИСЬ.
І СВОЄЮ СИВИНОЮ ТРЕБА ВИХВАЛЯТИСЬ...
ВОЛОССЯ СИВЕ ВСІХ ЛЮДЕЙ ЛИШЕ ПРИКРАШАЄ....
ЧАРІВНОСТІ І РОЗУМУ - ВОНО ЛИШ ДОБАВЛЯЄ.
АВТОР: АЛЛА БАРАНКЕВИЧ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600316
дата надходження 17.08.2015
дата закладки 09.11.2015

Алла Баранкевич

ДЛЯ ВСІХ ОДНА КОХАНКА ( Гумор)

Вже Ігор хвилюється - раз,
Віктор хвилюється - два,
Нестор хвилюється - три,
Чи в Насті на УЗІ вагітність знайшли?...........

Найбільше хвилювань в коханки є від цьго всього,
Найважливіші запитання : - Що робити? - Це від кого?
А може це від чоловіка? - ще є таке запитання...
І на це у неї є надія ще тепер остання....

Щоб не було запитань - треба не грішити,
А лише свого чоловіка кохати й любити.

Автор: Алла Баранкевич

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619521
дата надходження 09.11.2015
дата закладки 09.11.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.11.2015

ullad1

Український Ґарик 47

[i]По мотивам І. Губермана[/i]

Дивний вік вдалині забринить,
коли збліднуть думок наших перли,
коли вранці ніщо не болить
буде значить, що ми вже померли.

[i]Оригінал[/i]

Дивный возраст маячит вдали -
когда выцветет все, о чем думали,
когда утром ничто не болит
будет значить, что мы уже умерли.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606120
дата надходження 12.09.2015
дата закладки 09.11.2015

ullad1

У Бога лёгкая рука

У Бога лёгкая рука,
И, может, мы начнём сначала.
Я в ожидании звонка --
Ты мимоходом обещала.

А сколько ждать? – Неделю, год,
Или побольше нужно – вечность?
Жизнь в ожидании пройдёт...
Лишь на словах твоя сердечность?

Пообещать (для связки слов) и вмиг забыть?!
Да... ради Бога!
Мне впору смерти попросить.
Нет! Подожду ещё немного.

Ещё немного подождал,
Гадал: позво'нишь – не позво'нишь,
Тринадцать строчек срифмовал...
Заметил Бог: «Зачем ты гонишь?

Возьми бокал, налей вина.
Тебе земное ведь не чуждо?
А позвони'т тебе она,
Когда уже не будет нужно».

У Бога -- лёгкая рука...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619529
дата надходження 09.11.2015
дата закладки 09.11.2015

Юлія Мосс

Поетично залежна принцеса

Боже, як вона мене дістала - пише і читає,
чи не щодня, свої вірші.
Мені говорять: "Так буває".
Для неї ці вірші - весь світ.

О, Боже, Боже, вона не спить ночами!
Чорнило з рук, мабуть, на мить не відпуска,
Я хочу, до маківки, засипати її зірками,
Щоб хоть на хвильку, голова її була пуста.

Люблю безмежно я цю божевільну,
Нехай з віршами й з тонною книжо́к.
Я читатиму вірші її повільно,
Намагаючись створити ланцюжок.

Цим ланцюжком зв'яжу я оті крила,
Які давали їй натхнення, щоб творити.
Візьму в полон свій, щоб вона створила
Такі умови, щоб змогли ми разом жити.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618444
дата надходження 04.11.2015
дата закладки 08.11.2015

Юлія Мосс

Чистосердечное признание

[i]Осень сожгла мои письма, не дав им дожить до зимы.
Я чувствую между нами есть искра, почувствуй её и ты.
Писала, не жалея чернила, ждала у окна, с надеждой
Что жизнь мне тебя подарила, чтобы не прятать руки в одежду.

Я горю, я вся покраснела, тлеет тихо в камине газета,
В ней написано, что этим летом, не встречать нам с тобою рассветы.
Я шагаю по городу смело, по тем улицам, гле было лето,
Где гуляли с тобой все то время. Это время уже не вернуть.

Нам все равно на чужие запреты, мне лишь только важно знать где ты.
Я приеду, примчусь, я сумею - будет все так, как этим летом.
Будем вместе с тобой наслаждаться, тем моментом пока мы вместе,
Не могу я уже дождаться, когда станет всё так, как в любимой песне.

Город завис на секунду, тлеет день в закате над речкой,
По заброшенным улицам вечером, пронеслась наша любовь по встречной.
Я боялась ,что не увижу, не встречу или - не замечу,
И если вдруг спросишь меня о любви, я ничего тебе не отвечу.[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616893
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 08.11.2015

Мар’я Гафінець

Писака.

[i][color="#002fff"]За мотивом поезії С.Сокольника "Пером по паперу"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591159[/color] [/i]

Сьогодні в шані те, що гріє тільце:
строкатий одяг, "в тему" блиск, гламур...
Ведуть літопис завжди́ лиш "умільці",
які "мастити" вміють "під пурпу́р"*!

"Талант в ціні!" - запевнять вищі з вищих,
прийдеш: і там - підріжуть, підстрижуть!
Перелік слів дадуть! (...щоби без лишніх...)
Й: "Пиши! (...в цей бланк...)" - одразу ж вознесуть.

Я ж вам не "Пись", щоб під примхливу дудку
вдягати шати на бліденький лист,
втискатись в ролі, згвалтувавши думку,
з пера зчесавши весь той щирий хист!

Хай йдуть по-моді, б"ються за всі лаври -
не розфарбую за зразком їм світ!
....Любовно виведу сіреньку правду
у благородний, серцем взятий біт....

* пурпур - благородний колір верхнього одягу правителів

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592752
дата надходження 10.07.2015
дата закладки 08.11.2015

Юна Леді

«Дівчинка з характером, з залізною рукою»

До вашої уваги, загублений вірш....пройшло немало часу, але я зовсім трішки змінилась.

Можливо, я холодною здаюся,
Можливо і черствою, й без душі.
Коли всі інші плачуть, я сміюся
Хоча, насправді гірко і мені.

Буваю я байдужою до всього,
До сонця, неба і свого життя.
Буваю я частенько трішки злою,
На себе злою, і на почуття.

Мене вважають сильною, твердою,
Вбачають феміністку у мені.
«Дівчинка з характером, з залізною рукою»
Насправді ще дитина у душі.

Ти думаєш, що ти ніщо для мене,
Що наплювати на тебе, і на всіх.
Гадаєш я й не згадую про тебе,
Насправді ж ти є мій солодкий гріх.

Я не показую цього нікому,
Сама собі, я в цьому зізнаюсь.
Легше віддатися комусь чужому,
Тобі ж відкритися до смерті я боюсь.

Боюся, що ти просто розсмієшся,
Що не повіриш у мої слова,
Що ти підеш і вже не повернешся.
Тож краще першою розвернусь й піду я.

Я знаю, що не раз ще пожалію,
Що повернутись я захочу потім.
Та бути щирою з тобою, я не вмію,
І ця слабкість загубить мене згодом.

2012 рік.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619327
дата надходження 08.11.2015
дата закладки 08.11.2015

Аліна Закорко

Навіть чорний кіт мене обходить стороною…

Кожен день одне і те ж
Все набридло, остогидло дуже,
І ті чорні плями на душі
Не дають мені повірити у чудо.
Вся надія відійшла на задній план,
Лиш ілюзії і міражі зі мною,
Все життя моє - якийсь буденний хлам
Навіть чорний кіт мене обходить стороною...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619073
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 08.11.2015

Аліна Закорко

Мені не потрібен статус Бога

Мені не потрібен статус Бога.
Мені б тебе,плейлист і чашку чаю,
І я не буду ображатися на осінь,
Що все життя в собі я десь блукаю.
Життя моє - то сіра просинь
Й кусючі будні нібито в тумані,
І музика - моя єдина допомога
Наносить шви на серце із акордів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619337
дата надходження 08.11.2015
дата закладки 08.11.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.11.2015

Илья Вардиев

А старости не будет никогда

А старости не будет никогда,
Как не стареет небо.
Мечта бывает только молода.
Все остальное – небыль.

Седое время вряд ли перечтет
Мои цветные мысли.
А глупая материя не в счет –
Помеха этой жизни.

Обычная, летящая мечта –
И в этом вся награда.
А тело ей, конечно не чета –
Пузырь от лимонада.

У каждого свое всегда болит –
Так в этом все и дело.
Не нужно только делать умный вид,
Что это только тело.

Да разве могут эти две руки
Куда то дотянуться?
Бывают молодые старики
И нудный чай из блюдца.

Подарок от небесного творца,
Не тела путь короткий,
А радужные мысли без конца.
Забудьте про обертки.

Кто хочет, тот и может, неспроста –
Задумайтесь об этом!
Бывает ли без яркого хвоста
Летящая комета?

Не может без вопроса быть ответ
И очень мне сдается.
Нерукотворный этот белый свет,
Нерукотворно Солнце.

А старости не будет никогда,
Как не стареет небо.
Мечта бывает только молода.
Все остальное – небыль.

8 ноября 2015г. (источник: [url="http://chtoikak.vsego.net/filosofskaya-lirika/798-a-starosti-ne-budet-nikogda"]личный сайт автора [/url])

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619298
дата надходження 08.11.2015
дата закладки 08.11.2015

Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Про добро і зло

Добро і зло зустрілися якось
У лісі на галявині зеленій,
Зло в посмішці єхидній розлилось:
"О!Скільки підлості вже на рахунку в мене".

Й давай перераховувати ті
Всі пакості,які воно робило:
І гори обіцяло золоті,
Натомість бруду виливало зливу.

Когось доводило до сліз та до плачу
І тішилося цим,стоячи збоку.
Добро сказало:"Краще помовчу,
Нікуди не полізу я високо".

Й пішло собі,чекав на нього той,
У кого побувало зло раніше.
І поспішало вже туди добро,
Щоб сльози витерти і бідного утішить.

І не хвалилося воно,що ось,мовляв
Допомагаю я усім нужденним.
За безкорисливість та чуйність прославляв
Його хтось інший й дякував щоденно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619302
дата надходження 08.11.2015
дата закладки 08.11.2015

Фея Світла

Єдина мова

З колиски всміхнене дитя,
Мов сонечко до нас сія...
І засвітились на лиці
Усмішки милі й чарівні.
Та як же знає те маля,
Що усміхатись треба нам?
Яка веселка пролягла
Між нами й сонячним дитям?
Не знає мови ще й буття,
Глядить на тебе, та - сія!
І тягне ручки, мов: " Візьми!
До себе ніжно пригорни!"
Єдина мова ця - земна,
В людині з роду від Творця.
Відома всім і головна:
УСМІШКА доброго лиця.

24.02.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618722
дата надходження 05.11.2015
дата закладки 06.11.2015

seroglazka

Із серії «Страшне перо не в гусака»

Мої очі повні сміху.
Із якої дивини?
Речові смішать огріхи --
У глупоти є такі.

Що, дісталось на горіхи?
Бач, учитись не хотів --
Клоунада нам на втіху,
А тобі журба від слів.

Стережися, бо сатира
Б*є, не крестячи перо.
Із обличчя зробить рило,
Всім на сміх, станеш ослом.

Так прославить, не відмиєш.
Будеш йолопом повік.
Чим зарадиш і що вдієш?
Від таких ніхто не втік.

Кинь писання. Не твоє це.
Не сором свої літа.
Не турбуй робоче серце -
Знайдеш інше заняття.
7.10. 2015 р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613533
дата надходження 15.10.2015
дата закладки 06.11.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.11.2015

Лю

Доля

Я гірко плакала одного разу уночі,
Та раптом Доля обняла̒ мене за плечі,
Злякалась я, але вона тихесенько мені
Із ніжністю прошепотіла: " Досить… "

Все охололо й лячно стало навкруги,
Та Доля страх із смутком мій забрала,
Всі сльози витерла, що по щоці текли,
Та любляче до себе пригорнула.

Тремтячим голосом багато нарікань
Я без зупинки Долі стала дорікати,
Вона все слухала без зайвих зазіхань,
А потім все ж таки почала говорити.

На небі місяць круглий майорів,
А у дворі був сильний дощ та вітер,
«Ти в теплій хаті» - каже Доля це мені,
«А хтось блукає і нема що з’їсти»

Годинник стукав й котик муркотів,
Та й донечка сопе поодиноко,
«Спокійно так» - сказала Доля це мені,
А десь за вікнами іде війна жорстока.

Я в соромі свій погляд відвела,
Бо марні сльози до землі пролила,
«Не нарікай, все буде краще сподівань,
Всьому свій час» - сказала Доля і притихла.

Я марно плакала одного разу уночі,
Та моя Доля плач гіркий почула,
Дала терпіння в руки та любов мені,
А потім я як те маля заснула.

Лю…
4.11.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618445
дата надходження 04.11.2015
дата закладки 04.11.2015

Я от А до Я...

о, Боже, вот хочу Тебя спросить…

О,Боже,вот хочу Тебя спросить:
Как в жизни нужно поступить?
Остаться,выполняя долг,и не уйти,
Но жить при этом без любви?!

Иль сбросить с ног своих оковы,
Которые так тяжелы как вольным лошадям подковы?
И жить лишь по любви, как в таборе цыгане,
Ведь,как известно,не удержать их на аркане?!

И главное как научиться,чтобы уходя,
Могли друг другу открыто мы смотреть в глаза?
И даже причиняя от разлуки боль,
На рану не насыпать горкой соль?!

А если все же суждено споткнуться,
И в табор свой,однажды,но вернуться...
Чтоб совесть как слеза была чиста,
И лишь для правды открытые уста?!

И научи найти слова нас для прощенья,
Чтоб сердце дрогнуло и лишь в одно мгновение,
Мы осознали,что смогли простить,
Чтоб в этой жизни еще больше полюбить!
24.11.12г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618394
дата надходження 04.11.2015
дата закладки 04.11.2015

cergey7mat

Марш zомби. .

1.
Строй идиотов на марше,
Ровно чеканит свой шаг.
Людям немного постарше,
Сталин на стяге вожак.

Если не хочешь быть пылью,
Под сапогом дурака.
Быть огорошенным плетью,
И получить тумака.

Влейся в ряды дурачины,
Встройся, шагай как простак,
Хором ори без причины,
Рабской эпохи росток.

Путин восхвалит за тупость,
Смирность возносит на стяг.
Правит вселенной не глупость,
Правит верховный мастак.

Он заливает не слабо,
Бисером сыплет в слезах.
Мессидж рассчитан на стадо,
И пелену на глазах.

2.
Марши здесь правят парадом,
Марш заменяет еду.
Маршем мы следуем радо,
Не замечая беду.

Наши деды воевали,
Наш император герой.
Всех несогласных в подвалы,
Ропот рабов геморрой.

Войны спасают Россию,
Путин её поводырь.
Царь рассуждает красиво,
Ложь разбавляя водой.

Право смиренным вассалам,
Выбор заменит указ.
Власть толерантность взбесила;
Лезь гуманист в "автозак".

Просто решает все сила,
Свора уже на войне.
Тупость в толпу вселилась,
Глупость умножив вдвойне.

3.
Трудно быть русским позором,
Верить в свободу людей.
Гнутся под пристальным взором,
Праведных верой идей.

Знай что кровавые руки,
Бодро хоронят славян.
А бестолковые внуки,
В памяти крутят "Беслан".

Выхода нет из могилы,
Марш превращается в туш.
Русь на вождей молилась,
Голосом скверных святош.

Братоубийство как милость.
В храме безропотном скорбь.
Смерчей божественной силой,
Люд загоняется в гроб.

Путин ославлен веками,
Мудрость сто раз повторит:
"Руzzкая вера как камень,
Чёрный могильный гранит."
Сергей Мат

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618441
дата надходження 04.11.2015
дата закладки 04.11.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.11.2015

Серая Шэра

Никки

Ты знаешь, Никки, здесь уже не то...
Не так дышать, не так болеть простудой,
Укутываясь в тонкое пальто.
Не так мечтать, не так громить посуду.

Здесь всё в снегу до пятых этажей,
А значит Бог меня опять услышал.
И, кажется, я остаюсь ничьей...
Ведь голоса всё тише... тише... тише...

Здесь не осталось, Никки, ничего -
Лишь желтые огни среди проспекта.
Считаешь их - от ста до одного,
Пока дотлеет в пальцах сигарета.

И так идешь, как-будто наугад,
И набираешь по привычке номер:

- Алло, привет!
- ...
- Ты, что совсем не рад?:( , -

Вдруг вспоминая, что давно всё over.

Да-да! Теперь здесь всё уже не так!
Мне вечерами страшно, грустно, тошно.
И все слова - один большой пустяк.
Я здесь как-будто ложно, понарошку...

Мне этот город давит на виски.
Рвет нервы, будто тоненькие нитки.

Так хочется хотя бы лишь на миг
К истоптанной бульварной серой плитке,

Прижаться, словно к теплому плечу.
Поцеловать снежинки на прощанье.

...И вновь к тебе...
...я скоро прилечу...

Ты только жди, мой сероглазый Каин.

12.01.10

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165846
дата надходження 12.01.2010
дата закладки 04.11.2015

Олександр Доброгорський

Живым и мертвым

Не воскресает здесь никто
Уж более двух тисяч лет,
И идолопоклонников не стало меньше.
Так в чем же дело?

Из глаз долой! Из сердца вон!
К распятью все! К ногам Христа!
Я буду там и ненавистью ненависть поправлю,
Любовью за любовь воздам.

Благослови Господь усопших телом
И душой рожденных мертвыми
Утешь за преждевременную старость,
Моя усталость не от утех мирских
Досталась вам в награду.

И скорби вам не будет вдоволь,
Беспечной праздности не вижу я конца,
Кромолы шьют не видно края.
Наверное, весь мир сошел с ума,
И я частица полуумного безумья.
Ты смертью смерть поправь,
А я свидетельствовать буду.

Пока есть день и ночь, и истина нетленна,
И виден свет в окне надежды -
В час добрый, в добрый путь,
Благослови! Господь, как прежде!

09.12.2008

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614825
дата надходження 21.10.2015
дата закладки 02.11.2015

Олександр Доброгорський

Після стількох років війни

Після стількох років війни
Хочеш спочити..., але нема коли,
Треба йти поміж люди сповідувать Слово,
Збирайся в дорогу...

І от іду... й прокльони ллють,
У спину плюють й позаочі говорять...
І ноша твоя важка,
Під дишло б’ють чорнороті...

Ударом палиці в лице збивають з ніг,
І я навпомацки шукаю тих,
Кого не зрікся ще...

Не оминай мене тяжкая доля,
З тобою повінчали нас,
З тобою йти до Бога,
А в нього - одне й те саме...

Боже..., прости їм за гріхи,
Що скоїли вони в нікчемності своїй...

Холодний піт по скроням стікає вниз,
Наповнюючи сіль землі до урожаю,
Гризу землю зголоднілими зубами,
Витираючи солоний сік сльозами аж до хрипоти...

2014

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617773
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015

БГІ

НЕ СВЯТОМУ ПЕТРУ

Вчить історія та люди
Нічому не вчаться,
Наступають на ті ж граблі,
Спішать наживаться.

З розумом, в багатстві жив,
Захотів ще й слави,
То ж народ йому вручив
Булаву держави.

Працюй, звитяж і твори
Аби прославляли,
З нас три шкіри не дери
Щоб не проклинали.

Собі й дітям на ганьбу
Не закручуй гайки -
Доля вже несе труну
Й червону китайку.

То ж подумай і згадай
Слава чим кується,
Хай відроджується край
Й краще всім живеться.

Терпіння мало про запас,
Схаменися, є ще час!
31.10. 2015р.
*Фото з Інтернет

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617602
дата надходження 01.11.2015
дата закладки 01.11.2015

archic

Октябрь

И было печально увидеть однажды
Непрошенной осени новый эскиз.
Цветы умирали на окнах от жажды,
Как листья, летящие с тополя вниз.

Молчание неба испуганно крало
Последнее солнце дрожащей рукой.
Казалась природа седой и усталой.
Цветение красок-в обмен на покой.

Но каждая капля дождя, как слезою,
Была обновлением,взмахом крыла.
Ночь прятала взгляды за шторой льняною,
Свеча, догорая, куда-то плыла,

Под тяжестью воска, у нового храма
Сердец восстановленных и дорогих,
Не ведая боли, забывший о шрамах,
Октябрь писал на пергаменте стих…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285868
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 01.11.2015

Іра Сон

Камешек

Егор ненавидел октябрь. Не за холод и сырость, не за тоску, которая неизменно приходила вместе с дождями и туманами. За то, что подарил ему счастье, а потом цинично и безжалостно отобрал. С приближением октября Егор слетал с катушек: бросал работу, пьянствовал, влезал в драки и попадал на деньги. Он делал всё, чтобы стереть этот месяц из памяти, будто его никогда не существовало, но боль возвращалась снова и снова, вот уже третий год.

Танька… Она была удивительной: будто наполненная светом, щедро делилась им с окружающим миром, расплёскивая лучи во все стороны. И мир отвечал взаимностью. Многие считали её странной, и было отчего: она обнималась с деревьями, о чём-то шепталась с птицами, букашками и даже неживыми предметами. В её руках годами не работавшие часы начинали тикать, поникшие цветы оживали, а одичавшие дворовые кошки воевали за тепло её ладоней.

В то мрачное октябрьское утро Танька ловила машину, опаздывая на встречу, и «поймала» его. А Егор, едва встретившись с ней взглядом, понял, что «попал». Доставив девушку к месту назначения, он извёлся от нетерпения, но дождался её, а потом повёз к себе домой. Насовсем. Потому что уже не представлял жизни без неё. Позже Танька шутила, что специально пропустила в тот день автобус, чтобы встретить Егора. Парень делал вид, что не верит.

Октябрь наполнил их сердца весенним трепетом и летним солнцем. Влюблённых мало беспокоила быстрота развития отношений. Всё было как надо, как и должно было быть, так зачем терять драгоценные минуты счастья? Поначалу Егор ещё заглядывался на девчонок, но как-то незаметно интерес к другим пропал, и всё его внимание захватила она – странная и удивительная, иногда смешная, иногда пугающая.

Пугающая – потому что её невозможно было обмануть. Она будто знала всё наперёд. А ещё дарила друзьям камешки – небольшие кристаллы горного хрусталя. Волшебные, как она шутила. Все смеялись, но никому и в голову не приходило их выбрасывать, наоборот, носили, как талисманы.

Однажды и Егору был вручен такой камешек. «Я дарю тебе свою любовь» - услышал парень. Приближалась годовщина их встречи, и Егора удивила преждевременность подарка. Виновато глядя в глаза, Танька сказала, что уезжает в срочную командировку, отвертеться не удалось, поэтому праздновать им придётся порознь. «Если успею всё за день, вернусь ночью» – пообещала она, на что Егор возмутился: «Не вздумай ехать в ночь! Вернёшься утром, ничего страшного. Отпразднуем потом».

«Потом» не наступило. «Проклятый перекрёсток, - сказал инспектор, - там постоянно все бьются». Егору было плевать на каких-то «всех», ведь Таньки, его Таньки, не стало! Она всё-таки рванула в ночь, и проклятый перекрёсток, сговорившись с проклятым октябрём, отправил машину в кювет. Почему пошёл дождь, почему именно в эту ночь? Ответить Егору никто не мог.

Проклятый октябрь! Подлый, двуличный, притворяющийся теплым и солнечным хладнокровный убийца!

Егор не знал, как пережил тот день. И ночь. И ещё несколько дней и ночей. Он рычал, расшвыривая всё вокруг, крушил мебель, посуду, горшки с цветами… Потом рыдал до изнеможения, заливался водкой до бесчувствия, но едва приходил в себя, всё повторялось. Похорон он почти не помнил.

Прошло три года, но боль не проходила. Она возвращалась каждую осень, разрывая его на куски. Силы были на исходе, Егор не мог больше находиться в этом доме, в этом городе, в этой Вселенной. Хотелось мчаться куда глаза глядят, всё равно куда. И может, ему тоже «повезёт» с перекрёстком…

Дом был давно продан, вещи упакованы, в последний раз Егор прошёл по пустым комнатам, хранившим память о Ней. В углу что-то блеснуло. Парень поднял маленький кристалл горного хрусталя. Странно, почему он не нашёл его раньше?

Егор сжал в кулаке последний подарок любимой. Камень вдруг стал тёплым. Показалось? Нет, камень пульсировал, от него расходились тёплые волны. Он будто обнимал, обволакивал обалдевшего парня, который медленно сходил с ума. «Я дарю тебе свою любовь» - почудился ему голос Таньки.

Таньки, которая обнималась с деревьями, о чём-то шепталась с птицами, букашками и неживыми предметами.

Которая знала всё наперёд.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617450
дата надходження 31.10.2015
дата закладки 31.10.2015

Леся Геник

Ідеш на прю

Ідеш на прю...
Система непорушно
Стоїть на відгодованих слонах.
Паює лоти щирий сатана,
В кишені запихаючи подушне.

І зуби щирить на твоє лице,
Коли мигнеш йому перед очима...
А порожнеча повниться пустими
Надіями, забутими Творцем.

Пощо лишати воленьку рабам?
Пощо просити не грішити грішних?
Лиш серед ночі плачуться невтішні,
Лиш на світанні будиться ганьба...

Та хто їх бачить? Чує хто, крім них
Самих, самотніх у своїй недузі...
І тільки спалах на десятім крузі
Впече, можливо, вугликом вини...

Ідеш на прю...
Намарне кожний раз...
Слони жиріють, і сповна жиріє
Система непорушна.
Протидія
Поразкою виплачує аванс...

(23.10.15)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616011
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 31.10.2015

Володимир Бабієнко

О, Боже, мій милий!

О, Боже, мій милий!
Скажи, бо не знаю.
За що мені му́ки?
За що я караюсь?

Молю́ся весь час я,
Поклони б’ю в храмі,
Хвалю, Тебе, Боже,
Й люблю до нестями.

І ідолів в со́бі
Зовсі́м не тримаю,
І заздрощів, злості,
Обра́зи не маю.

Жалію тварину,
Шаную рослину.
Завжди пригощаю
Убогу людину.

І в горі людині
Завжди співчуваю,
А біль України
Як свій відчуваю.

Цей біль моє серце
На часточки крає.
Скажи мені, Боже,
Чому так караєш?

Надай мені, Боже,
Могутньої сили,
Щоб я зміг народ свій
Зробити щасливим.

Щоб вранці дитятко,
Встаючи, сміялось,
Щоб бігало в лузі
І мін не боялось.

Щоб татко вернувся
Живим і здоровим,
Й життя наше стало
Чудовим, чудовим!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586531
дата надходження 10.06.2015
дата закладки 31.10.2015

Іра Сон

Кощеям, феям, принцам и коням

Спасибо всем моим учителям -
Кощеям, феям, принцам и коням
За пряники и жёсткие кнуты,
За то, что научили жечь мосты.

Спасибо вам, случайные и нет,
За знания, подаренные мне,
За каждый, сердцем прожитый, урок
И каждый перешагнутый порог.

За трезвый взгляд и юношеский пыл,
Кареты, тыквы, розы и шипы,
Огонь ночей и пепел чёрных дней...
За каждую возможность стать сильней.

За правду и немножечко вранья,
За веру и неверие в меня,
За самый трудный, выигранный бой.
За то, что научили быть собой!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599925
дата надходження 15.08.2015
дата закладки 31.10.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.10.2015

Наталія Ярема

СТО ЛІТ НАЗАД

Сто літ назад,
Сто місяців,
Сто днів,
Додай усе
Давно усе минуло…
Тоді ще падолист трусив дощем,
І осінь втомлено в рукав собі зітхнула…
Збирав букети листя вітруган,
Ганяв по парку кольорову гаму…
І що було до того всього нам?
Ми відчиняли свого щастя браму…
Нам пахла осінь медом і вином,
Горіхами, корицею і димом,
І марив вечір найсолодшим сном,
І ми складали недолугі рими…
Потоптаною стежкою ішли,
Вона у світ цікаво повертала…
Для нас тоді найкращі дні були!
Під зиму нам тоді весна настала!
Сто літ назад,
Сто місяців,
Сто днів…
Додай усе…
Давно усе минуло…
Все як тоді – багряний світлий Львів
І осінь втомлено в рукав собі зітхнула…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617457
дата надходження 31.10.2015
дата закладки 31.10.2015

Елена*

И кому какое дело, но

Вершины дерев треплет ветер.
Качается взгляд в такт движениям.
Свиваются мысленно петли
В рогожку из преодоления

Замученных смыслом решений
Проблем, изначально надуманных.
И вынужденных отношений
С таким же до визга зачумленным.

Зачем родилась человеком?
Хочу быть листочком берёзовым.
Дрожат напряжением веки.
Сияет меж радуга слёзная.

Порывисто плещутся ветки.
Играет в них солнце весеннее.
Не спрятать осенние метки
Пред жизнью, охочей до мнения.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616483
дата надходження 27.10.2015
дата закладки 27.10.2015

Райка

Сегодня встретила щенка

Сегодня встретила щенка с такими теплыми глазами,
Он на тебя похож слегка, он заблудился между нами.

В его глазах застыла боль, тоска, просящее начало;
Как жалок вид!Уйти изволь, тебе котлеты было мало?

Когда-то был веселым ты и прыгал резво на лужайке,
И помнят вешние кусты как весело шалил, зазнайка...

Но вот пришла ночей пора, хозяйки нет и жалкий ужин;
Тебя забыла детвора, ты никому теперь не нужен...

Прости, щенок, идти пора... Дай лапу мне ты на прощанье!
Я гладила тебя вчера. Ты верный пес, так до свиданья!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615994
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 25.10.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.10.2015

Світлана Моренець

СОРОМ УКРАЇНИ

Як в Содомі – блудно і огидно!
Просвітку – не чутно і не видно...
Мати Божа! Що ж це насувається?
Все сміття до влади пробивається!
Не достойні саги а чи повісті,
а таке... без честі і без совісті,
мов безликі маски, непроявлені
чи брудними справами знеславлені,
невідомо як і звідки взялися...
Де ж розумні й чесні подівалися?
Тупомордя нагле неприкрито
рветься до всевладного корита,
а на лобі вже тавро накладене:
"ПОСПІШАЮ ВКРАСТИ НЕДОКРАДЕНЕ"...

В чварах Україна задихається,
а народ... На що він сподівається,
масово продаючись за сотню?..
Топчемось по нашій світлій СОТНІ
й тисячах загиблих і поранених
(через тих же темних, одурманених)!
Оповиті обіцянок хмарою,
досі залишаємось отарою.
Ніби й болю напились по вінця ми,
та не стали досі українцями,
якщо знову банду собі виберем...
Сором України – наші вибори!

21.10.2015 р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614856
дата надходження 21.10.2015
дата закладки 21.10.2015

Олександр Мачула

Заповіт Петра Шипила*

Як на світі востаннє зітхну
і душею у вирій полину –
ви мені у соснову труну
покладіть чебрецю і калину.

Може інші світи – то казки,
потойбічне життя – таємниця.
Ви мені покладіть колоски –
хай проб‘ється до сонця пшениця!

Як зберуся у путь до рідні,
де немає ні шляху, ні броду.
Одягніть вишиванку мені,
аби знали, якого я роду.

Наді мною не гірко тужіть,
бо пізнав я любові і щастя.
Краще тиху молитву скажіть,
бо молився в житті я не часто.

А як Мати-земля забере,
то, наливши гіркої по вінця,
молодим пригадайте мене
і, як слід, пом‘яніть українця!

* * *
А внучата мої дорогі**
заспівають мені колискові…
[i]Я полину в далекі сніги,
побреду у поля колоскові.
[/i]
Юльця віршик оцей прочита,
Рома – тихо ромашки положить…
[i]Я піду у високі жита,
де душа моя долю ворожить.
[/i]
А найменший Артемка, внучок,
дасть послідній салют з самопала.
[i]Я зберу їм в букет зірочок,
щоб зоря їм життя осявала.
[/i]
[i]Буду вічно на вас споглядати…
Сльози давлять, але я не плачу.
І все тяжче і тяжче писати –
[/i]так закінчиться доля козача.

2007 р., с. Троїцьке, Січеславщина,
[i]листопад 2015, Миколаїв

* Заповіт Петра Євменовича Шипила включено мною до своєї збірки на виконання обіцянки, даної мною його дружині Олександрі Василівні влітку 2014 р. Цей твір фактично став рушійною силою для включення до збірки розділу „Зворотній зв‘язок“, як і самої його назви, що само по собі є символічним.
** Другу частину заповіту склали робочі занотовки його автора, які він не встиг закінчити самостійно. Курсивом позначено написані мною слова чи уривки, які могли б увійти до остаточного авторського тексту твору.
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612614
дата надходження 11.10.2015
дата закладки 19.10.2015

Тріумф

БУДЬТЕ НА СТОРОЖІ.

Дядько Федір сіяв нині
Кукурудзу у долині:

Кидав три, а де чотири,
Щоби добре посходили.

Недалечко - охорона,
Походжала там ворона.

« Кар та кар» - усе гукала,
Все сімейство закликала:

- Всі мерщій беріть лопати,
Приготуйтеся копати!

І як Федір піде їсти,
Тоді зможете всі сісти!

Ну а доти – серед гілля!
Замовчіть – не на весіллі!-

Так ворони пильнували
Й кукурудзу всю покрали.

Бог посіяв вам насіння
На добро і на спасіння.

Отже, дітки мої любі,
Щоб не мали часом згуби,

Бо ворожі діти злії,
Причаїлись, як ті змії.

То ж пильнуйте щохвилини,
Не прогавте ні зернини!

Серцем слухайте всі Бога -
Він життя нам і дорога.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614527
дата надходження 19.10.2015
дата закладки 19.10.2015

галина букініч

Хочешь, встану женою Лота

Телефон от меня хорОнится
Разнесу эту адскую выдумку
Я хочу до тебя дотронуться
Или хотя бы видеть
Телефон мой притих, напуганный
Истощен, как лимон выжатый
Еле слышным шепотом друга:
"Надо тебе выждать"
Выждать? Нету проще работы
Ждать? Это я хорошо умею
Хочешь, встану женою Лота
И окаменею
Буду стоять монументом надежды
Вечною жрицею ожидания
И оживить меня не сумеешь ты
Даже своим дыханием

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614456
дата надходження 19.10.2015
дата закладки 19.10.2015

Іванюк Ірина

Під аркою вітрів старого Бога …

Плачу... Дощем осіннім в тиші голосіння,
під аркою вітрів старого Бога...
В краплині кожній дзвін-пересторога...
Куди ти йдеш?! - Оманливі видіння!...

Бачу... Опалим листом сплутало стежини...
Свій шлях пильнуй, дивись вперед обачно...
Кріпись тоді, коли на серці лячно -
на заході встає блідий Лукавий...

Маєм... Від Бога те, що з місця рушить гори...
Лише збери плоди зернят гірчиці...
Вода жива ТИ Є в ЙОГО криниці.
Пролий її на світ цей - буде море!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612113
дата надходження 09.10.2015
дата закладки 19.10.2015

Galina Udovychenko

Любов без гречки

Я любов до Вітчизни не міряю гречкою,
Ні купюрами тими,що маю в руці.
Не захоплююсь зроду «святими овечками»,
Що грабують народ і живуть,як у сні.

Я любов до землі відчуваю клітинами
Свого серця,що б’ється у мене в грудях.
Милуватися можу я днями й годинами,
Як злітає у небо натруджений птах.

Як до сонечка горнуться трави і квіти,
Прокидається вмита росою земля.
Як тріпоче листочок на вранішнім вітрі,
І пливуть-колосяться пшеничні поля.

Як говорять із вітром величнії гори,
Й солов’ї розсипають по лісу кришталь,
Як шумує і злиться запінене море,
І зірки кличуть нас у незвідану даль

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613221
дата надходження 14.10.2015
дата закладки 14.10.2015

Olesia Bellamy

Я люблю третю ранку на Землі

Я люблю третю ранку на Землі,
Хоч взимку темно, але влітку ні.
Лиш вітер томно свище у гіллі,
Шумить всім листям, наче пише він пісні.

А вулиці цнотливо стали чисті
Від бруду, від людей і їх думок.
Все місто, наче одягло намисто,
То світ ліхтариків горить з висот.

Не має галасу, настала миролюбна тиша.
Земля розслабилась не декілька годин.
Вона все мріяла, що скоро стане ліпша
Та все розвіється за мить твоїх хвилин.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608396
дата надходження 21.09.2015
дата закладки 14.10.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.10.2015

Траяна

Жнива

А ви: "Жива?"
А вин жнива.
А до? Вода.
А діб? Біда

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606597
дата надходження 14.09.2015
дата закладки 13.10.2015

Траяна

Тріада

Чому саме тріада? Мабуть кожна людина відчуває магію цього числа тому, що й сама має в собі принаймні три істоти,які спричиняють неспокій і прагнення постійних змін. Одна з них це дитина що прагне див і нестримно мріє, творячи красу. Друга-обиватель,що зайнятий потребами тіла. А третя - філософ, який може бути циніком, стоїком чи ліриком. Так і твориться розтроєна цілісність, що і є життям.
Кожен шукає спілкування як незвіданої рівноваги, гармонії і доповнення, а не завжди знайде навіть розуміння. Лише надія тримає людей.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613068
дата надходження 13.10.2015
дата закладки 13.10.2015

ДарРодДин

Классиков тоже надо ранжировать и Циолковский первый

«Пускай справедливейший нас судит и исправляет, умнейший и знающий – учит,
добрейший – трогает сердце, уча милосердию и уступчивости, сильнейшие
защищают … способные к технологии пусть улучшают и облегчают … жизнь.
Поэтому община должна отобрать субъектов с такими свойствами.»
(Циолковский)
http://fanread.ru/book/6232721/

БезСмысленность, случайностность современного общественного устройства ведёт к
тем социальным несуразицам, нелепостям, которые невольно приводят к конфликтам.
Социологию (Огюста Конта) так и не поняли, не говоря о ПанСофии (Яна Коменского),
и тем не менее вводится (мною) АристоЛогия: времени на перебор разностей – уже нет.
Требуется выбирать Лучших и Лучшее и, ориентируясь именно на них, стараться Жить
изо всех ЧЕЛОВЕЧЕСКИХ Сил, а не только – Ума, Сердца и присущих всему Живому.
Утрата сугубо-Человеческой Природы в нас, Людской СамоТождественности, является
причиной тех не просто Бед, а Катастроф, что грозят гибелью нынешнему Человечеству.

10.10.22 г Аристианской Эры
(2015 г Христианской эры)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613088
дата надходження 13.10.2015
дата закладки 13.10.2015

Настена

***

Твоим именем я назову
Небо, звезды и луну,
Яркость солнца, и травы
Стебли сочные пуды.

Чистоту бескрайних грез,
Силу ветра, яркость гроз,
Тишину в лесах глухих,
И мечты – слова немых.

Заплету я небосвод,
И пойдет весна в народ,
В чистоту полей земных,
И зеленых глаз твоих.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613007
дата надходження 13.10.2015
дата закладки 13.10.2015

Микитчин

Істина життя)

Не тікай так швидко, трішки почекай,
зупинись на мить - я зрозуміла
швидкоплинна дія твоя, час
і важливий кожен день для нас.

Адже творимо себе ми кожну хвильку
і долаємо вершини пізнання
тож спіши поки не пізно ще пізнати
справжню істину твого життя.

Істина у кожного своя:
в когось в погляді, усмішці, щирім слові,
хай би як там не було,
але життя гідно пронеси у кожнім слові***

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612394
дата надходження 10.10.2015
дата закладки 10.10.2015

Ліна Ланська

ЧИ ЛЮБОВ?

Допоки чахне день, шукаю твої очі,
Бо в кожнім шелесті вчуваються слова
Що кидав, як зерно і сіяв їх щоночі.
Давно вже проросло...навіть пройшли жнива.

Допоки чахне день, згрібаю в руки попіл -
Від тих твоїх троянд червоних пелюстки
Зотліли та й лежать...отож бо маю клопіт,
Щодня дивитися, терзаючи рядки.

Допоки чахне день,в душі шкребеться тихо,
Залізло щось туди і тужно скімлить знов.
Чи радощів луна, чи безпричинне лихо,
Чи клята, Боже!..
без взаємності,
любов?..
Вересень 2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607777
дата надходження 19.09.2015
дата закладки 09.10.2015

Рошенко

Як брешуть красиво міністри при влад

Як брешуть красиво міністри при владі
Про замах на їхнє життя*,
Живі ви потрібні сьогодні громаді –
Не треба іти в небуття!

За вашу бездарність вас кара чекає
І суд вже над вами стоїть,
Вам лютої смерті ніхто не бажає –
До вироку, прошу, живіть.

Це ви безсоромно солдат обкрадали
Штовхаючи їх у котли,
Це ви, поки зміни нам всім обіцяли,
Поцупили все, що змогли.

Це ви мир ганебний у Раду штовхали,
Як вам наказали в кремлі,
Це ви Україну сусіду здавали,
Це ви Крим без бою здали!

*Замах на авакова, а потім на яценюка

21.09.15р. Нірошенко

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612214
дата надходження 09.10.2015
дата закладки 09.10.2015

Ілея

ХРАМ ЛЮБОВІ

Стежка стрімка...буяння трав...
Польові квіти...та перлин роса...
Ні дзвонів тут...ні куполів...
Ні розписів чудних...ні фресок золотих..
Тут Сонця-бог витає...і добра...

Тиша..дзвонаря нема...
Пташок...мелодія дзвінка...
Як віднайти...хто заблукав?
Кого світи в оману завели?
Кого сердечна рана...обпіка?

Нема вогнів...лиш кілька світлячків...
Віра вмира...померкли...тисячі надій...
Та ти...не стій...любов жива!
Ближче підійди...спіши...
У Храм Любові...марево із мрій!

То Джерела...шумить вода...
Тут все...до чого прагнула душа...
Усі скарби ...відкриються тобі...
Ти...припади...і спрагло...пий!
Пізно...долає втома...сила покида...

Любов- у широкому розумінні,людина тільки тоді буде щаслива,коли буде доброю і світлою і з любов"ю буде відноситись до всього сущого ...Все,що навколо нас,створене з любові,а нам треба плекати це почуття у своєму серці і використовувати для добрих справ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600337
дата надходження 17.08.2015
дата закладки 09.10.2015

Ілея

НАЙВИЩА ЦІЛЬ…

Коли збагнув
Ти істину буття...
Та зайвий раз іі з життям звіряєш...
І Божа благодать з Небес зійшла
Вінчаючи роки блукань...і світла пізнання...

Найвища ціль...
Подарувать життя,
Звільняючи від болю...від страждання...
Убити в кожному...раба...
Тоді вже влитись в Украіни майбуття...

Найвища ціль...
Не слава... й визнання,
А те горіння,що в тобі палає...
Коли у інших ти його переливаєш...
Й зростає коло однодумців по духу і знаннях!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606598
дата надходження 14.09.2015
дата закладки 09.10.2015

Бабич Андрей

Косметичка

КАК ТРУДНО ЖЕНЩИНУ
ПРЕКРАСНУЮ НАЙТИ,
ПОД МАСКОЙ ТЕНЕЙ,ПУДРЫ И
ПОМАД,
ЧЬИ ВОЛОСЫ ОКРАШЕНЫ В
"ЭКСТРИМ",
ЧТО ЭТИМ ПОКАЗАТЬ ОНИ
ХОТЯТ?
ЗАЧЕМ КОГДА ЕСТЕСТВЕННО
МИЛЫ
ОНИ КОСМЕТИКОЙ КРАСУ
СВОЮ СКРЫВАЮТ?
ЗАЧЕМ ОНИ В САЛОНАХ
КРАСОТЫ,
В СОЛЯРИЯХ ШЁЛК КОЖИ
ОБЖИГАЮТ?
НЕУЖ-ТО ТАК ЗОМБИРУЮТ
ЛЮДЕЙ,
ЖУРНАЛЫ С ВОНЬЮ
ТИПОГРАФСКОЙ КРАСКИ,
ЧТО ЖЕНЩИНЫ ГОТОВЫ
КАЖДЫЙ ДЕНЬ
СКРЫВАТЬ КОСМЕТИКОЙ СВОИ
ЖИВЫЕ ГЛАЗКИ?
...А КАК ОНИ ПРЕКРАСНЫ
ПОУТРАМ,
КОГДА ЕЩЁ СЛОЙ ГРИМА НЕ
НАЛОЖЕН,
ЧТО ХОЧЕТСЯ ПРИПАСТЬ К ЕЁ
НОГАМ
И ОЩУТИТЬ ЖИВОЙ ВКУС ГУБ
И ЗАПАХ КОЖИ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612166
дата надходження 09.10.2015
дата закладки 09.10.2015

Георгій Грищенко

Людство

Сьогодні людство як завжди
В кривавих війнах між собою,
В полоні злоби й сліпоти
Хизується цією грою.

І що кому не говори,
Вбиваючи людей мільйони,
Всі переможні прапори
Освячують війни закони.

Все так було і нині так,
Бо людство самий злий звірюка,
Розумний, сильний і слабак
Без нового щоразу дрюка.

Даремно Бог навчав не вбий,
Вбиває хоч і в Бога вірить,
Невже на завше люд такий,
Цей світ ніяк ще не розділить.
05.10.15.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611567
дата надходження 06.10.2015
дата закладки 06.10.2015

Лілія Батюк-Нечипоренко

Помирюся зі світом

Сил немає радіти... Натраплю співзвучний вірш -
Полиновим суцвіттям запахнуть його рядки.
Я люблю бути свідком примирень. Але скоріш,
Я люблю бути свідком тепла від Його руки.

Це минеться із віком? Я, певно, іще дитя:
Щоб зростати й мудрішати, кризи шукаю кут.
А годинник тіктакає так, ніби дні - летять.
Тільки так чи не так – я звільнюся від давніх пут:

Помирюся зі світом: він вірить тепер мені,
Помирюся з собою: повірю у себе теж.
Рахувати не буду загублені в скруті дні:
Мо вони моя знахідка? Скільки у мене меж?

Скільки б їх не було, я люблю у житті – життя,
У веселощах - сміх, у коханні люблю любов,
А у людях людей, про яких головне знаття,
Що усі срібняки їх не змусять до підлих змов.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611599
дата надходження 06.10.2015
дата закладки 06.10.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.10.2015

Ліна Ланська

ЛОЗА

[img]http://crosti.ru/patterns/00/04/8d/bea62d09d6/preview.jpg[/img]

І нехай сміються боги.
Неминуче облишмо - грішна.
Десь на флейті зіграє Крішна,
Осяйнувши все навкруги.

І нехай розлючений Тор
Разом з Локі планують помсту,
Не спіши, щоб у воду - з мосту,
Не тобі химер виє хор.

І нехай в душі - каземат,
А на сонці лиш сірі плями,
Не закрий за собою брами,
Якщо сам собі - суд і кат.

І нехай чомусь не вона
На твоє ступила обійстя,
Не з ромашок вінки - із листя,
Виноградна лоза - для вина.

І нехай, достигне колись, -
Сонцю солодко у полоні.
Свої сльози збирай в долоні,
Вона вип"є їх, поділись.

28 вересня 2015.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609983
дата надходження 28.09.2015
дата закладки 05.10.2015

Льорд

По мотузці

Ми йдемо по мотузці,
Між двома хмарочосами
Ми йдемо легко,
Неначе йдемо по дорозі.

Тендітна тонка лінія йде
Між добром і злом
Горизонт перед нами
Схожий на риму мрії.

До сонця,
Швидка птаха бере нас з собою,
Відносить наші бажання
Від курних вулиць великого міста.

До світла,
Подалі від тіней,
Крок за кроком йде
Молода і смілива душа.

Вітер сильний,
Не лишає часу,
Стежить за нашою дорогою.

Ми йдемо
Між добром і злом,
Впевнено і обережно
Йдемо далі.

До сонця, до світла
Подалі від тіней ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605291
дата надходження 08.09.2015
дата закладки 20.09.2015

героїня на героїні

Осінні ноти суму

Осінній вечір, холодні сходи
Та й на душі негожі вже думки
І я ступав знов в життя поволі
І крок важкий, важкі сліди.
І знов пуста квартира, пусті всі люди
Засмучені, й готові в бій і ти
У думці кожного " я хочу волі"
І далі жити у своїм житті

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606963
дата надходження 15.09.2015
дата закладки 15.09.2015

Вікторія Кучерова

Мой Гóсподи! Спаси́ и сохрани́…

Мой Гóсподи! Спаси́ и сохрани́
Всех тех, комý дожи́ть остáлось
На свéте э́ти счи́танные дни, —
Секýнд и чи́сел и мгновéний мáлость.

Им в шёпот вéтреный над зéленью травы́
Ужá не вслýшаться и и́м не наслади́ться:
От бóли к óсени, в разóрванность листвы́,
Несётся их изрáненная пти́ца…

Они́ — ничьи́. Они́ – Твои́, Госпóдь!
Им догорéть в ночи́ ещё остáлось —
Секýнд и чи́сел счи́танные дни.
Спаси́ и сохрани́!
Дарýй такýю мáлость!

[i]© Віктóрія Кýчерова, м. Рíвне[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606970
дата надходження 15.09.2015
дата закладки 15.09.2015

Лепесток

Ми рідну землю топим мов «Титанік».

То може годі старцем на майданах
Молити тих, хто душу продає?
Ми рідну землю топим мов «Титанік»,
Від наших битв щось краще не стає.

Допомогти Ви хочете країні?
Гайда всі разом в шахту, на завод.
Ви Батьківщину кинули в руїни,
За Вас заплатить загнаний народ.

Нас, мабуть, зараз виручить Андропов,-
«Той хто не робить – прибирає плац».
І ті розмови нащо про свободу?
Коли країні вже прийшов «Абзац».

Коли в сім”ї немає хліба дітям
А батько копить гроші на «авто»,
То та сім’’я не має права жити.
Ви, можновладці, думали про «то»..

Як просто все і як усе банально,-
Щоб стать багатим – треба зароблять.
А все просте, як завжди геніальне,
Щоб не вбивати – треба не стрілять.

Хто по закону має захищати
Кордони наші, села і міста,
Зарплату треба просто відробляти.
Можливо ця задача не проста.

Як мама, я не хочу віддавати,
Свою опору, сина на війну,
Але, щоб землю в Україні захищати,
Я гріх любові в серці розіллю.

А хто посміє руйнувать кордони,
А хто посміє дуло наставлять –
Розплавим можновладців ми корони
І зробим кулі, - в ворога стрілять.

Але найкраще, коли все затихне,
Не будуть литись сльози через край,
Закружить в танці яблуневим віхрем
Любов з весною, пробудивши рай.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522371
дата надходження 09.09.2014
дата закладки 15.09.2015

Лепесток

Подводим жизни жирную черту

Пусть Вам приснится облако ромашек
И нежность рук и трепетность ресниц.
Приснится смех веселый ребятишек
В потоке брызг...и вихрь счасливых лиц.

И вы поймете - это ваше детство
Пришло напомнить - что такое жизнь.
Наш бег унять ведь нет другого средства...
Но сон кричит, - Уймись! Остановись!

Ждем новый день, забыв уже вчерашний,
Спешим, бежим в потоке новых дней
И каждый раз, похуже рукопашной -
Я завтра догоню, сегодня не успел.

Уходят дни и время безутешно
Кромсает душу, сердце и судьбу.
Лишь в старости, да и во сне , неспешно
Подводим жизни жирную черту.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603270
дата надходження 31.08.2015
дата закладки 15.09.2015

LubovShemet

Лицемеры

Лицемеры живут среди нас,
Ради выгоды вылижут место,
Если что-то им надо от вас,
То их методы всеми известны.
Ах, как сладко они говорят,
В своей лести себя превосходят,
Только в сладость подмешанный яд
И не все его сразу находят…
Как приятно узнать о себе,
Что ты умный, красивый, успешный,
И что держится все на тебе,
Ты как ангел святой и безгрешный,
За спиной у тебя шепотком
Просычат, что ты лодырь, зануда,
А еще назовут дураком,
И опустят до пьянства и блуда…
Если есть средь друзей и коллег
Вот такие слащавые люди,
Отогнать от себя их не грех,
И от этого хуже не будет.
Нет ли рядом таких подлецов,
Посмотрите свое окруженье,
И гоните подальше льстецов,
Без прощенья и без сожаленья.

* *

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598469
дата надходження 08.08.2015
дата закладки 13.09.2015

sofjadamenko

Чому в тебе очi сумнi?

Чому в тебе очi сумнi?
I в день?
I в ночи?
і в полуднi?
Чому в тебе очi порожня земля?
i посміхаєшся сумно?
Що за печаль тебе обійма залізними ланцюгами?
Серце твоє - пітьма.
Сіра.Безжальна.Чорна?
Чому в тебе очі сумні?
По середах і неділях?
Чому в тебе очі сумні?навіть коли посміхаєшся щиро?
Очі твої кавова трясина.
Де ти пізнав печаль?
Бідна моя дитино.
Що за підступна тінь причаїлася у зінницях?
Очі твої сумні,вкриті брунатною крицею.
Очі твої вода з глиною у криниці.
Очі твої сумні,все не збагну чому, я?
Оксамитом блищать в напівтьмі до якої я прикута......

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606331
дата надходження 13.09.2015
дата закладки 13.09.2015

Holger Dolmetscher

Я - переводчик магии стиха…

Я переводчик магии стиха,
его идей и перевоплощений.
Строка звонка, порою и глуха;
она ждет трансформаций и решений.

Отдачи ждет и автора душа,
отдачу может дать мысль перевода;
в закрытых файлах образы лежат,
и переводчиком главенствует свобода.

Но это заблуждение и блеф,
обман интерпретации опасен:
в поэте переводчик - просто лев,
и, он угрюм, силен, но и ужасен.

Но передать чужую жизнь нельзя,
попытки эти часто невозможны...
Порою перевод идет скользя,
сползая с мысли истинной и сложной.

Борьба за метр, борьба за икт и ритм,
естественно за рифму, содержание
и форму. Перевод порой гоним
иль близок очень к авторскому знанию.

Но чувству ли подвластен перевод?
Лингвокультура, нации законы...
Поэзия - ты, вера и оплот!
Поэзия - ты, мира перезвоны!

Я - переводчик. Песенность стиха
пою строкой душою утвержденной.
Строка звонка иль образно глуха...
Но я дарую путь ей, - быть рожденной!

26.02.2015

Олег Дакаленко

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605737
дата надходження 10.09.2015
дата закладки 10.09.2015

Софія Флис

Вільна. Горда. Незалежна.

-Ти вільна? –Вільна… -Горда? –Горда… -Незалежна?
І тут затнулася вона на одну мить…
Чомусь тривога огорта її безмежна,
Чомусь раптово в грудях гірко щось щемить…

Вона не хоче більше так гадать про себе,
Здаватись сильною, що зможе все сама,
Вона так хоче відпустити в синє небо
Тепер ненависні й фатальні ті слова…

Здається пізно…Вже нічого не змінити,
Не повернути їй, що втрачене було…
Вона ж ще вірить: час можливо зупинити
У той момент, коли для неї все цвіло…

Вона так хоче знову бути з ним невільна,
Забути гордість хоч на швидкоплинну мить,
І незалежність хай зника кудись повільно,
Без цих речей у світі й так прекрасно жить…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605758
дата надходження 10.09.2015
дата закладки 10.09.2015

ananas_tia

Надзвичайний дотик душі

Ти любиш,коли тебе обіймають.
Це типу приємно і мило.
Та потім це все забувають.
А тому,що було це не щиро.

Ох,знав би ти справжні обійми
Парфуми із смаком добра.
Іі чисті очі із блиском
І запах нового життя.

Справжні обійми не миттєві,як більшість.
Вони не згасають обернувшись у бік.
Справжні обійми завжди чуттєвість.
Що перебуває між вами повік.

Це не дотик на секунду чи дві.
І далеко не сумна безнадійність.
Це надзвичайний дотик душі.
Та їх приголомшлива здібність.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604746
дата надходження 06.09.2015
дата закладки 06.09.2015

Валентина Мала

Я обручена віршами

***

Я обручена* віршАми навіки,
Це віддушина моя,може...ліки...
Це спасіння від сильної спраги,
Це живильна вода,сила магів.
Це словесний фонтан,колорит.
Я не тільки твоя,я-піїт!!!

*Обручена- від слова "обруч,обручка".В даному контексті я вирішила використати слово "обручена", бо поезія для моєї душі як спортивний тренажер,накинутий зверху,який допомагає бути завжди у формі...Я ЦЕ мала на увазі, а не "заручини".СЛОВО "Обруч" і на російській мові,і на українській ЗВУЧИТЬ ОДНАКОВО!ДієПрикметник "обручена" утворила від іменника "обруч".

27.07.2013 р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567649
дата надходження 18.03.2015
дата закладки 06.09.2015

Роман Селіверстов

Одвічна дилема

Любов до життя спричиняє одвічну дилему:
Ми хочемо жити, та прагнемо щиро і вперто
На небо, туди, де, як кажуть, ворота Едему.
Не хочем збагнути, що треба спочатку померти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433205
дата надходження 23.06.2013
дата закладки 06.09.2015

Роман Селіверстов

С. Есенин. "Не в моего ты Бога верила…" (Переклад на українську мову)

У Бога ти не мого вірила,
Росіє, мати ти моя!
Ти як чаклунка далі міряла,
І був як пасинок твій я.
Забув боєць відвагу смілую,
пророк охляв і йде всліпу.
О, дай холодну руку білую,
Щоб стати на одну тропу.
Підемо ми, царівно сплячая,
Безжурна віра де одна.
Де сяє радістю гарячою
Неопалима купина.
Розправ широко грудь могутнюю,
Не бійся ти пророчих снів.
Стань матір'ю мені напутньою
Під час мого падіння днів.

[url="http://feb-web.ru/feb/esenin/texts/e74/e74-124-.htm"][b]Текст оригіналу[/b][/url]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604762
дата надходження 06.09.2015
дата закладки 06.09.2015

Північна

«Memento mori!»

«Memento mori!»
Ти про смерть не забувай!
Я домовину бачила в однім костьолі
Палала свічка, чорний гроб стояв…
А що в труні?
Напевно що нічого…
Ніхто ж війни та горя не чекав…

Але страшний той образ, та картина
І досі в пам’яті моїй стоїть!
Бо всіяна уже гробами Україна,
Про смерть нагадує нам схід постійно - кожну мить!

Там кожен день гуляє смерть з косою,
Там обривається щодень чиєсь життя…
Стою я перед чорною труною
І враження таке, що це для всіх вона одна!

Скорбота, плач, жахіття, горе,
Палають житла, трупи і земля…
Умилися вже місяць з сонцем кров’ю,
Розплавленим свинцем отруєна жива вода…

Страшні картини зараз там на сході,
Не можна горе те у повній мірі навіть уявить…
«Memento mori!» Ха!«Memento mori!» -
Так кожен ранок ворон чорний прокричить!

А тут спокій… Свічки горять, святі ікони,
Ні звуку зайвого та й шорохів нема…
Молитва лиш твоя і лихо б’є у скроні:
«Memento mori!» - в нас іде війна!

Але за стінами костьолу, там життя буяє!
Там сміх, там радість, там немов весна!
А горе поряд! Тут в труні страшній дрімає
«Memento mori!»… ось і всі слова…
14.10.2014

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581706
дата надходження 17.05.2015
дата закладки 05.09.2015

Північна

Не може бути смерть красива й героїчна!

Не може бути смерть красива й героїчна!
Вона гидка, бридка, огидна і дурна…
Війна, повірте, ну зовсім не романтична,
Вона зі смертю в парі знищує нові життя!

Немає там снаровки та відваги,
Там виживає той, кому банально повезло,
Кого снаряди й кулі дивом не дістали,
Тому і вижив він «усім смертям на зло»!

Там кров і бруд, там кулі, гул, гармати,
Там крик, там мат, там горе і біда,
Там злість до ворогів, там чесність і відвага,
Але немає там найголовнішого – буття!

На полі бою смерть володарка і господиня,
Вона за мить складає трупи вправно у снопи,
Там замість річки кров жива тече в долину…
Повірте, смерть жахлива й люта на війні!
08.08.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604476
дата надходження 05.09.2015
дата закладки 05.09.2015

Лепесток

Дай силы

Луч солнца словно зайчик скачет
И отражается в окне,
Горит душа и сердце плачет,
А я шучу в ответ судьбе.
Как трудно знать что убегает
Минут тончайшее руно
И лучик солнца отражает
Беспечных лет твое тепло.
Не оборви,- прошу я время,
Серебряную жизни нить
И сохрани той жизни бремя,
Ведь без любви так трудно жить.
О Господи! Продли наш час,
Надежду и здоровье дай.
Мой муж беспомощен сейчас,
Прошу тебя, не забирай!
Дай силы нам беду прожить,
Дай силы нам беду отбить,
Дай сил по прежнему любить
И дай нам, БОГ, здоровым быть!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492661
дата надходження 15.04.2014
дата закладки 05.09.2015

Лепесток

Я табя не любила, наверное…

Я табя не любила, наверное,
Просто жизнь заплетала косу.
Я по жизни прошла своей – верною
И по-прежнему, крест свой несу.

Я тебя не любила, наверное,
Просто ждала домой до утра,
Согревала в пути я беседою
И мечтали вдвоем у костра.

Я тебя не любила, наверное,
Но болела душа за тебя.
И женой была видно я «скверною»,
Не смогла уберечь нелюбя.

Я тебя не любила, наверное,
Дом построили, сад не один,
Воспитали детей мы примерными,
И дожыли уже до седин.

Я тебя не любила, наверное,
Но когда ты болел - не спала,
Согревала теплом своим, нежностью,
Что могла, все тебе отдала.

Я тебя не любила, наверное,
Только жить без тебя б не смогла,
Словно яблоко круглое, спелое,
Ароматом твоим я была.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531686
дата надходження 22.10.2014
дата закладки 05.09.2015

Лепесток

Любви обильнее не знаю

Любви обильнее не знаю
И не представлю даже я,
Чем к женщине , что называю-
"Ее величество Земля"

Столь безграничные просторы,
Ее озера и моря
И в белоснежных шапках горы,
Загадка - женщина моя!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603649
дата надходження 02.09.2015
дата закладки 05.09.2015

Darine Dragomanova

То, что мы лечим - не лечится

То, что мы лечим - не лечится.
Оно - в ночных разговорах.
Но если долго помучится,
То обрисуется повод.

В глубинах глаз отражения,
Не миражи, не мечтания.
И больше нет уважения,
Есть только парочка тайн.

На право - лево рассказанных,
И даже первому встречному.
Прости, что так безнаказанно
Я продаю наше вечное.

Еще вчера так желанное,
У всех богов вымолимое.
Теперь оно просто данное,
Коль быть хотелось любимою.

То, что мы лечим - не лечится.
Как не кричи - не забудется.
Уж лучше б просто мерещились
Эти осенние улицы.

Эта листва припылённая,
И голос автоответчика.
Свободой ожесточённые...
То, что мы лечим - не лечится.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567551
дата надходження 18.03.2015
дата закладки 31.08.2015

Darine Dragomanova

Коли тобі не відчинили двері раю

Коли змінити вже нічого не можливо,
Коли твій янгол вже не чує молитви,
Тобі позичить незнайомець крила,
А друг у спину встромить два ножі.

Коли душа твоя вже майже є завмерла,
Коли мовчиш собі сама німе "пробач",
Вдихни - побач, що ти ще не померла,
Ніхто не помирає від невдач.

Коли здаєтся, що вже нікуди тікати,
Коли привів твій шлях тернистий до стіни,
Ти зрозумій, це може щастя, а не втрата,
Це може Бог у влучний час тебе спинив.

Коли цей плач твою уяву заглушає,
Коли одна блукаєш поміж темних тіл,
Коли тобі не відчинили двері раю -
Постукай ще раз, стукай доки маєш сил!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577061
дата надходження 25.04.2015
дата закладки 30.08.2015

Darine Dragomanova

Прошлоe всегда звучит заманчиво

[i]Прошлоe всегда звучит заманчиво,
И ты всегда ведома им в кураж.
Ведешься как ребенок на обманчивость
И веришь ты в свой собственный мираж.
Ты ищешь оправдания отчаянно,
Но ими твою веру не сломить.
Твой выход как всегда не будет найденным
И ты вновь заречешься не любить.
Твой город предает тебя дорогами,
Которые ведут к одним мостам.
Твоя душа изранена ожогами -
Ты снова молишься своим чертям.
Ты молишься и прибегаешь к прошлому,
Оно в тебе, оно с тобой. Увы...
Забыть - осталось непозна́нной роскошью,
Воспоминания - души стальные швы.[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603086
дата надходження 30.08.2015
дата закладки 30.08.2015

Надія Таршин

Тим, у кого хребет у поклоні…

У кого був хребет у поклоні
Той і нині залізо кує
І спітнілі від страху долоні
Ворогам учорашнім сує.

Може приймуть до лав своїх знову,
Бо даремно марнується час…
У зрадливу вслухаюся мову,
І до болю жалію всіх нас.

Хто в сніги умерзав на Майдані
І від кулі у вічність полинув,
І героєм поліг в полі брані,
Але землю не зрадив, не кинув.

І сьогодні не завжди і ситий
А з позицій своїх ні на крок.
Щодоби, щогодини, щомиті,
Відчуває ворожий курок.

Тим, у кого хребет у поклоні,
Не завадило б запам’ятати,
Що усе бачать очі Господні,
За усе перед ним звітувати.

23. 08.2015р. Надія Таршин

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603034
дата надходження 30.08.2015
дата закладки 30.08.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.08.2015

Абд-ру-шин

32) . ПРИШЕЛЕЦ.

Мрак вновь объял Землю. Торжествуя, окутал он человечество, преградив ему Путь в Царство Первозданной Духовности, отринул от него Свет Божий. Служившее Ему Земным Сосудом Тело, истерзанное и кровоточащее, повисло на Кресте - жертва отступничества тех, кому Он хотел принести Святой Мир и Счастье.

На Вершине Всего Творения, в лучащейся Близости к Богу высится - как Храм Света - Замок Грааль. В нем воцарилась великая печаль по погрязшим в бездне человеческим душам; в зазнайстве своем они враждебно отгородились от Истины, преступно допустив бичевание Сына Божьего исполненным ненависти Мраком. Проклятие, порожденное такими деяниями людскими, тяжким бременем легло на все человечество, ввергнув его в еще большую ограниченность понятий.

С Высот Хрустального Замка серьезно и недоуменно взирал на кошмар свершения отрок... Грядущий Сын Человеческий. К этому времени уже началось многотрудное Его обучение, на которое ушли тысячелетия; ибо надежно оснащенным предстояло Ему снизойти в ту юдоль, где велением людским правил Мрак.

И тут плеча витающего в грезах коснулась Нежная Женская Рука. Царица Женственности стояла подле Него; с исполненной Любви печалью Она сказала:

"Дай свершению воздействовать на Тебя, Милый Сын. Таково поле битвы, через которое Тебе предстоит пройти в Час Исполнения; ибо по ходатайству Замученного Спасителя определил Бог Отец, чтобы до Суда Ты еще раз обратился со Словом Его к отступникам, дабы спасти тех, кто еще хочет внять Ему!"

Молча поник Отрок головой и побрел с Искренней Молитвой о ниспослании Ему Силы, ибо отзвук Великой Божественной Любви мощно вздымался в Нем!

Чрез все Сферы быстро прокатилась Весть о еще одном, последнем Даровании господней Милости; и многие души молили Господа о позволении споспешествовать Великому Деянию Спасения всех, еще стремящихся отыскать Путь к Богу. Любовь Бога Отца допустила те души, которые нуждались в поддержке для Восхождения. В радости благодарения толпы тех, кому дана была эта Божеская Милость, ликуя, приносили ему клятву в верности во исполнение предоставленной им возможности послужить Ему.

Так возникли Те Призванные, Которые позднее, с наступлением на Земле Часа Исполнения, должны были поступить в распоряжение Посланца Божьего. С тщанием готовили их для этой задачи. В назначенный час воплотились они на земле, дабы быть наготове внять Зову, как только Он достигнет их; вслушиваться в этот Зов и было первым исполнением их долга.

Между тем Завет замученного Сына Божьего, Его Живое Слово, использовалось на Земле лишь в эгоистических целях. Человечество совершенно не понимало Истинных Принципов Христовых. Напротив, люди так свыклись с ложным, чисто земным угодничеством, что в конце концов отвергли все иное, как идущее не от Бога; и ныне отвергают все и противятся всему, что не являет желанной им отвратительной расслабленности, не носит угодного им, столь же нездорового характера рабского культа человечества.

Все, что не зиждется на признании верховенства человечества, просто признается ложным, не относящимся к Слову Божьему. В действительности за этим скрывается не что иное, как трусливое опасение того, что уже давно ощущаемая неполноценность ложного строения будет обнаружена.

Вот что сотворили из Святого Завета Сына Божьего! Исходя из подобных низменных посылок, распространяли Его Ясное Слово в чисто человеческом толковании. В стремлении присвоить себе хотя бы толику земной власти вербовали приверженцев, потакая человеческим слабостям; в этой земной власти и состояла всегда их конечная цель. Вскоре, однако, носители этих извращенных "Принципов Христовых" своей зверской жестокостью показали, насколько далеки они от истинного Их понимания, и как оно чуждо их сути.

Непрерывно поступали все новые и более убедительные доказательства того, что именно выдающие себя за носителей Принципов Христовых и являются Их злейшими врагами, непростительно бессовестными наихудшими осквернителями Истинного Принципа Христова. Вся последовавшая за Земным Бытием Христа История - в особенности после возникновения церквей - запечатлела эти факты как бы в нетленных, высеченных в камне письменах столь ясно, что их невозможно ни оспорить, ни фальсифицировать. Клеймом заведомого лицемерия отмечена долгая история индивидуального и массового уничтожения, во имя чего преступно призывалось Имя Господне; и в настоящее время во многих местах продолжают действовать подобным же образом, в измененной, правда, соответствующей современности форме.

Так с приближением времени Земного Воплощения Сына Человеческого Мрак - благодаря покорности всех человеческих духов - становился все чернее.

Радостное оживление Стихий было провозвестником Его Земного Рождения. Исполненные Любви Ангелы препроводили Его на эту Землю. Сотворенные Предвечно обнесли прочной стеной Его и Его земное Детство. Солнечной предстояло стать Его Земной Юности. Как приветствие Бога Отца созерцал он вечерами сияние Кометы над Собой, Которую он считал одним из естественных элементов Звездной Системы до тех пор, пока повязка, которую предстояло Ему носить в горьких Своих земных испытаниях, не легла на Его глаза.

Странным почудилось Ему тогда все вокруг; только Высокую Неутолимую Тоску чувствовала Его Душа; усилившись, Тоска Эта переросла в неустанные беспокойные искания. Ее невозможно было утолить ничем земным.

С эфирно-вещественной повязкой на глазах пребывал Он отныне во вражеском стане, противостоя Мраку на поле битвы, где все Мрачное смогло укрепиться тверже Его Самого. И поэтому в порядке вещей было то, что попытки Его предпринять что-либо не встречали нигде никакого отклика; не добивался он успеха; напротив - лишь враждебнее становилось шипение Мрака.

Пока не настало Время Исполнения Его Миссии, мог все усиливаться Мрак, причиняя Ему земной вред там, где Он вершил что-либо земное; ибо все земное уже по природе своей должно было враждебно противостоять Посланцу Божьему; ибо, несмотря на мнимые поиски Истины, за которыми постоянно таится лишь самомнение в своих многообразных формах, все нынешние устремления человечества противны Истинной Воле Господней. Мрак легко находил повсюду покорных себе тварей, дабы задержать Посланца Света и нанести ему чувствительный и болезненный ущерб.

Так время Его Земного Испытания стало дорогой страданий.

Подобно тому, как Духовное с большой, как бы магнетической силой притягивает и удерживает все Сущностное, эфирно-вещественное и грубо-вещественное, точно так же - или даже в более сильной степени - Исходящее из Сверхдуховного во Вторичном Творении должно воздействовать на все низшее. Это естественное свершение и не может быть иным. Действие этой силы, однако, лишь подобно действию силы притяжения. Согласно общеизвестному определению, взаимно притягиваться способно лишь родственное.

Здесь речь идет, однако, о наличествующей власти более сильного в ее чисто объективном, благороднейшем смысле! Не в человечески-земном смысле; ибо Закон Этот в грубо-вещественности, как и все прочее, огрублен в своем воздействии людским вмешательством. Естественное воздействие этой господствующей силы в ее внешнем проявлении подобно магнитному притяжению, удержанию, собиранию, скреплению.

И люди, хоть они зачастую и противились, демонстрируя враждебность, в соответствии с Этим Законом ощущали магнетическую притягательность Этого сокрытого покровами Более Сильного Пришельца с Высот. Плотные покровы, бывшие на Нем, не могли полностью помешать проникновению Этой чуждой на Земле Силы; в то время как Она, в свою очередь, также еще могла свободно излучаться и проявлять Ту Неодолимую Мощь, Которая присуща Ей после падения наложенных на Нее покровов в час Исполнения.

Так возникли противоречия в ощущениях людских. Уже Сама Суть Пришельца будила в них при встрече с Ним разнообразные надежды, которые вследствие их образа мысли воплощались, к сожалению, лишь в земные желания, которые они питали в себе и множили.

Пришелец вообще не мог, однако, обратить внимание на подобные желания, ибо Час Его еще не настал. Поэтому многие, сами себя введя в заблуждение, зачастую ощущали себя в высшей мере разочарованными, а то и странным образом обманутыми; они никогда не думали о том, что в действительности не осуществились лишь их собственные эгоистические ожидания; и в разочаровании своем, возмущаясь этим, они возлагали ответственность на Пришельца. Но Он не звал их, а напротив - они устремлялись и прилеплялись к Нему согласно этому не известному им Закону, часто становясь для Него тяжкой ношей, которую он влачил чрез те земные годы, что были отпущены Ему для Испытания.

Земные люди ощущали в Нем Нечто Таинственное, Неведомое, что они не могли объяснить, чуяли Скрытую Мощь, которой не понимали, и в незнании своем, естественно, подозревали в конце концов лишь силу внушения, гипноз, магию - каждый в меру своего незнания - в то время как ничего подобного не было и в помине. Вначале они были расположены к Нему; но зачастую эта симпатия, сознание Его чужеродной притягательности, перерождалась в ненависть; она находила себе выход в яростном - в моральном смысле - побивании каменьями и попытках облить грязью того, от Кого они слишком рано ждали слишком многого.

Никто не давал себе труда справедливо оценить самого себя. Такая самооценка показала бы, что Живущий Сам по Себе другими идеалами и иными воззрениями Пришелец, Которого использовали примазавшиеся к Нему, Сам никого не использовал, как это пытались убедить себя и других примазавшиеся, ожесточенно нападавшие на него, ибо рушились их надежды обрести спокойную жизнь. Подобно Иуде, платили они за дружелюбие слепой ненавистью и безумной неприязнью, не считая это чем-то особенным.

Но Пришелец на Землю должен был терпеливо сносить все это. Это было лишь вполне естественным следствием Его Бытия, пока человечество пребывало в заблуждении. И уже из этого сумел распознать Он, Чьей Природе всегда были совершенно чужды дурные деяния и помышления, на что по своей сути способно земное человечество. Такое испытание в то же время придало Ему необходимую закалку, которая постепенно превратилась в защитный панцирь на его непрестанной готовности прийти на помощь. Так разверзлась пропасть между Ним и человечеством... в результате душевных ран, разобщивших его с людьми, исцелить которые могло только полное изменение человечества. Эти нанесенные ему душевные раны образовали теперь ту пропасть, навести мост через которую способен был лишь тот человек, который всецело следует Путем Божественных Законов. Лишь Этот Путь и может сослужить мостом. Идущий иным путем погибнет в пропасти; ибо нет иного способа перейти через нее. Остановившиеся же перед ней будут уничтожены.

В точно назначенный час перед окончанием этих тяжких испытаний, состоялась его встреча с Той соратницей, Которая как Часть Его Самого должна была вместе с Ним странствовать сквозь земное бытие, чтобы согласно Господнему Предназначению стать Его Содеятельницей в Исполнении Великой Задачи. Она, Сама Пришелица на Земле, по собственному побуждению своему радостно последовала Божьему Велению, чтобы благодарственно возвыситься в Нем.

Затем настало время для Призванных, Что некогда поклялись вечно служить Господу! Просьба их была исполнена со всей тщательностью. Своевременно воплотились они на Земле. Под Верным Водительством оснащены они были всем, что могло понадобиться им в земной жизни для выполнения поставленных задач. Все было поднесено им как дар и притом так, что они и не могли воспринять это иначе как дар, залог данного ими некогда обещания.

Точно и вовремя установили они контакт с Посланцем, вначале с Его Словом, а затем и с Ним Лично... но многие из них, хотя и предчувствовали Зов, ощущая в душе Нечто Необычное, тем не менее за время своего земного бытия позволили так опутать себя чисто земному, а иной раз и мрачному, что были не в силах побороть себя для исполнения Истинной Службы, для Которой им и было позволено воплотиться в Это Великое Время.

Некоторым недостало силы исполнить Миссию, тем более, что мешали им земные прегрешения. Были, к сожалению, и такие, которые, хотя и вступили на Предназначенный им Путь, но с самого начала искали для себя в первую очередь земной выгоды. Даже среди серьезно желавших было много таких, которые считали, что Тот, Которому они должны были служить, обязан расчистить им Путь, а не наоборот.

Лишь единицы оказались действительно созревшими для исполнения своей задачи. В Час Исполнения они были наделены десятикратной силой; поэтому недостатка в Призванных более не ощущалось; в верности своей они стали способны свершить даже больше того, чем можно было ожидать от прежней толпы.

С грустью взирал Пришелец на Земле на зияющие провалы в толпе Призванных. Это было одним из тягчайших Его испытаний! Сколь много он ни познал, сколь тяжко ни пострадал из-за людей Сам... перед этим последним фактом застыл Он недоуменно, ибо не находил никакого оправдания отступничеству. Он считал, что Призванный, Которого во исполнение его собственной просьбы специально готовили к воплощению на Земле, не способен ни на что иное, как на исполнение в радостной верности своей задачи. Для чего же тогда пребывал он на Земле! Для чего так храним он был вплоть до Часа, когда понадобится Посланцу! Все было даровано ему ради необходимого его служения.

Поэтому случилось, что когда Пришелец встретился с первым из Призванных, он во всем доверился ему. Он видел в Призванных только друзей, вообще неспособных мыслить, чувствовать и поступать иначе, как в духе самой Неколебимой Верности. Разве это не было Высочайшим, Самым Ценным, что могло только выпасть на долю человека. Он не мог и подумать, что Призванный способен стать нечистым за это время ожидания. Он не мог Себе даже представить, что человек, отмеченный Такой Милостью в состоянии кощунственно упустить и расточить Истинную Цель своего земного бытия. Они, с укоренившимися в них прегрешениями, казались Ему лишь крайне нуждающимися в помощи... Тем больший ужас обуял его, когда Ему довелось испытать, что человеческий дух ненадежен и даже в таких исключительных обстоятельствах, являя себя недостойным Высочайшей милости, и под вернейшим духовным водительством.

Пораженный, внезапно увидел Он пред Собой человечество в несказанном его ничтожестве и порочности. Оно стало Ему отвратительно.

Все сильнее отягощали страдания Землю. Все яснее обнаруживалась беспочвенность ложных построений всех былых человеческих свершений. Очевиднее стали свидетельства их бессилия. С распространением запутанности все постепенно становилось шатким; все - кроме самоуверенности человека в его способности все познать.

Именно эта самоуверенность расцвела пышнее, чем когда-либо, что было, впрочем, естественно, ибо Мраку постоянно требуется почва для насаждения ограниченности. Рост ограниченности должен вызвать и буйный расцвет самоуверенности.

Честолюбие приобрело маниакальный судорожно-лихорадочный характер. Чем меньше мог дать человек, чем сильнее был вопль об Избавлении его испуганной души, слишком хорошо предчувствовавшей падение, тем упорнее искал человек, ведомый ложной потребностью внешней земной мишуры, людских отличий и признания. А если в часы раздумий люди подчас и сомневались в конце концов в себе самих, то с еще большей страстью стремились они хотя бы прослыть знатоками. Любой ценой!

Все стремглав устремлялось в пропасть. Каждый - по роду своему - в устрашающем сознании грядущей катастрофы пытался в последний момент оглушить себя, предоставляя всему идти своим путем. Он закрывал себе глаза перед лицом грозящей ответственности.

"Мудрецы", однако, предвозвещали время Пришествия сильного помощника в беде. Большинству из них, тем не менее, хотелось, чтобы таким помощником признали его самого или - от пущей скромности - хотя бы кого-либо из его окружения.

"Верующие" молили Бога помочь им выбраться из хаоса. Выяснилось, однако, что эти земные людишки в ожидании исполнения своей, обращенной к Богу просьбы внутренне пытались ставить Богу условия; они желали получить такого помощника, который соответствовал бы их воззрениям. Так далеко заходят плоды земной ограниченности. Люди смеют полагать, что Посланец Божий нуждается в украшениях из земной мишуры! Ожидают, что Он должен применяться к их ограниченным земным взглядам, чтобы быть в результате признанным, добившись таким образом их веры и доверия. Какое неслыханное высокомерие, какое самомнение кроется уже в самом этом факте! В час Исполнения Самомнение будет безжалостно раздроблено вместе со всеми теми, кто предавался подобному безумию.

Тогда воззвал Господь к Своему слуге, что как Пришелец брел по Земле, чтобы тот заговорил, передав Послание всем Его жаждущим.

И вот, знание "мудрецов" оказалось ложным, молитвы верующих не подлинными; ибо они не вняли Гласу, раздавшемуся из Истины, Который поэтому мог быть услышанным только там, где в человеке еще оставалась Капля Истины, не сведенная на нет земной греховностью, властью рассудка и теми, чье предназначение сбить дух человеческий с Праведного Пути, сломив его.

Этот Глас мог найти отзвук только там, где просьба исходила от истинно смиренной, искренней души.

Зов раздался. Куда он не долетал. Он - везде вызывал беспокойство и раскол. Но туда, где Его серьезно ждали - Он принес Мир и Блаженство.

Мрак забеспокоился, зашевелился и стал еще тяжелее и чернее, плотнее окутав Землю. Яростно шипя, вздымался он, извергая повсюду ненависть на ряды тех, кто хотел последовать Зову. Еще теснее смыкал он кольцо вокруг Призванных, которым из-за отступничества своего предстояло погрузится во Мрак, которому они по доброй воле протянули некогда руку. Их былая клятва духовно привязывала их к Посланцу, притягивая к нему в близящийся Час Исполнения, в то время, как прегрешения их препятствовали этому, отбрасывая их от Него, ибо Единение со Светом было для них теперь невозможно.

Из этого не могло возникнуть ничего иного, кроме моста к ненависти, всей полноты ненависти Мрака ко Всему Светлому. Так сделали они еще более горьким Страстной Путь Посланца Света на Голгофу. Громадное большинство человечества слишком охотно примкнуло к ним, чтобы сделать Путь Этот еще горше; особенно те, кто воображал себя уже знающим Путь к Свету и вступившим на Него - как некогда книжники и фарисеи.

Так создалось положение, когда еще раз было доказано, что и в наши дни человечество содеяло бы то же самое, что свершено было им некогда по отношению к Сыну Божьему. Но на сей раз в современной форме - символическое распятие посредством попытки морального убийства, что Господними Законами наказуется не менее сурово, чем убийство телесное.

Это было Исполнением после последней легкомысленно упущенной возможности снискать Милость. Предатели, клеветники и лжесвидетели вышли из среды Призванных. Все множилось число пресмыкающихся из Мрака, осмелившихся приблизиться к Нему в ощущении своей полной безнаказанности. Пришелец на Землю умолкал перед грязью в Исполнении Своей Миссии, как это и было Ему предуказано; и Сын Божий поступил некогда точно так же перед орущей толпой, которая хотела, чтобы Его пригвоздили к Кресту, как преступника.

Но когда нарушившие верность отступники в слепой своей ненависти уже мнили, что вот-вот одержат победу, ибо Мрак полагал Деяние Света уничтоженным, так как надеялся на полное ошельмование Его Носителя в земном плане - Бог явил на сей раз Всемогущую Свою Волю! И тогда... пали ниц, задрожав насмешники... Но слишком поздно!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602619
дата надходження 28.08.2015
дата закладки 28.08.2015

Вячеслав Рындин

Страсть…

[i][b]…за буреломом – бурелом
Девятый вал – на Марсе…
…а что ж у нас? Жара – притом
Нет дождика – в пристрастьях
Желтеют листья – на ветвях
Кора трещит – в растеньях
Листает код секундный маг
И злится – в намереньях
Отбросить лиственный халат,
Улечься на постелях
И видеть сон страстей в летах
Живого обновленья![/b]
[/i]
28. 08. 15

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602608
дата надходження 28.08.2015
дата закладки 28.08.2015

Сосик Орловський

Цей дивний, новий світ

Терпсіхора танцює в стрип - барі.
Аполлон на кефарі рубає шансон.
Марс з Діонісом живуть тепер в парі.
Зевс депресує через осінній сезон.

[i]Суспільство швидко змінює декорації та пріорітетний ландшафт; в процесі побудови нових комунікацій багато особистостей змушені одягати маски, підлаштовуючись під нав'язані невігласами "нові ритми всесвіту", не в змозі повно реалізувати свій потенціал.
Всім, кого заєбав цей Діснейленд - ми разом![/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602185
дата надходження 26.08.2015
дата закладки 26.08.2015

kanan

День незалежності

Останій раз торкавсь цієї теми на двацятиріччя незалежності:

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276736

Сьогодні я вітаю вас, брати.
Брати і сестри, хай ми ще не квити
З отим звірюкою несамовитим,
Та дайте час, досягнемо мети,
Бо ми, нарешті, взялися самі
Щось будувати і пропонувати
Без професіоналів та кумів,
І без набридлої, брудної вати.
Хай міцно учепились паразити
Бо знають, відірвешся – і хана.
Є доказ – Україні жити.
І доказ – навіть ця війна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601695
дата надходження 24.08.2015
дата закладки 26.08.2015

Ираида

Ни Ада и ни Рая

И нет во мне ни Ада и ни Рая.
И нет Души, а только лишь мозги.
Мудрёная субстанция такая,
И темнота - не видно там ни зги.

Сосуды, мышцы, кости, сухожилья,
Кишки, желудок, ливер, потроха...
Не рвусь я в небо, расправляя крылья,
И нет на мне ни нимба, ни греха.

Меня создал не бог, не чёрт, а мама,
Страдая в муках, утром, родила.
Хоть жизнь моя была не мёд, а драма,
Я на неё в обиде не была.

Талдычат все вокруг меня: уверуй!
Грядёт конец, расплата за грехи!
Религию считаю я аферой
И посылаю "божьих" в... лопухи.

Не верю, никогда я не поверю,
Что правит нами бог, а не судьба.
Я разумом свои поступки мерю...
Я - человек, не божая раба!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601261
дата надходження 21.08.2015
дата закладки 21.08.2015

геометрія

Літні перегони

Пахне літо медовими травами,
Пшеничними диво - отавами,
Рвуться соняхи в вись, у блакить,
Не можливо все це не любить.
А ген, очерет, а за ним синій став,
Чарівний і чистий неначе кришталь.
І манить очима чарівними чистими
І прохолодою, й вологими листями.
Любуюся полем дзвінким калоритним,
Метеликом лину за літом блакитним,
І бавлюся літом, теплом, перегонами,
Його диво - дарами такими казковими.
І літом, і чарами я переповнена,
Та думка тривожить мене усвівдомлена,
І стукає серце, стискається болем,
Що час розлучатись і з літом, і з полем.
Моє літо - літечко, блакитнооке,
І поле чарівне, безмежне, широке,
Як жайвір казковим злітає у вись,
А я прошу: "Літо, моє зупинись!"
Вклоняюся низько, і літу, і полю.
Я вдячна, що є все у моїй долі.
І теплеє літо, і радужне поле
Я не забуду ніколи, ніколи...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600710
дата надходження 19.08.2015
дата закладки 19.08.2015

Марсианин

ДЕНЬ ШАХТЕРА.

ДЕНЬ ШАХТЕРА.

Друг, помнишь ли День Шахтера,
Что праздновал весь Донбасс?
Когда терриконов горы,
Казалось, пускались в пляс!

На лицах сияла радость –
Все словно семья одна!
Его забывать не надо
И в тяжкие времена!

Немало бед испытали,
А что еще ждет впереди…
Сердца стали крепче стали –
Карателям не пройти!

Пусть ныне, воскресным утром,
Иной ожидает труд:
Тряситесь от страха, укры –
Шахтеры в атаку идут!

Мы праздник отметим скоро.
Победа близка! А сейчас
В атаку идут шахтеры,
Чтоб отстоять Донбасс!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600645
дата надходження 19.08.2015
дата закладки 19.08.2015

Martsin Slavo

ПАТРІОТИЗМ

ПАТРІОТИЗМ

Патріотизм… Багато в цьому слові:
Любов палка до рідної країни,
До друзів, до людей твоєї крові,
І до землі твоєї Батьківщини.

Тут пращурів скорботні поховання,
Тут корені, – без них життя немає.
На чужину не зміниш без вагання,
А це хай бур’янами заростає.

Патріотизм – коли Вітчизну любиш,
Шануєш звичаї і рідну мову.
Як треба, то й життя своє погубиш
За щастя жити в ній, за нашу волю.

Гуртуймося ж докупи, патріоти,
Та правдою й добром засіймо поле!
Прийде пора – це поле щастя вродить,
Нащадкам усміхнеться краща доля.

11.03.2011 р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589011
дата надходження 22.06.2015
дата закладки 19.08.2015

Martsin Slavo

ВЕЧІРНЯ МОЛИТВА

До Тебе, Господи, з глибин душі взиваю,
Моє моління вислухай, прошу,
Нагальну просьбу вислухай мою,

До Тебе, Господи, із вірою схиляюсь,
Мої прохання вислухай,молю,
Прислухайся до голосу мого, благаю,
Коли свою молитву прокажу.
Моє моління вислухай, прошу

Нехай моя молитва щира піднесеться
Немов святе кадило в Твій Чертог,
А рук піднесення моїх – вечірня жертва.
Моє моління вислухай, мій Бог.

08.08.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598398
дата надходження 08.08.2015
дата закладки 19.08.2015

Микола Серпень

Наше время

Вновь пошли под глазами круги,
Наступили вражды времена,
И друзья теперь стали враги,
И струной натянулась страна.

Всё растеряно, да распродано,
Замешательства сквозь печать,
Кровожадная ваша родина
Наши души пришла отнимать.

И над этим ужасным временем
Беспросветно и безответственно,
Всей ли низости поклонением,
Белобрысая глупость отмечена?

Криво сказано, нагло склеено,
Время высветит, не зачтет,
Нами вместе то, что лелеяно,
Вместе скомкали ни во что.

Пропаганда бушует неистово:
Обесценилось, оборвалось,
И, что раньше казалось истиной,
Всё прострелено вдруг насквозь.

И смогли повестись на вымыслы,
И легко поддались на домыслы,
Не судилось нам мусор вымести,
Разобраться во всём по совести.

Хоть мы ваше никак не трогали,
И несчастий мы вам не желали,
Но взметнулась на нашей дороге
Скудность ваша бешеным валом.

Захлебнетесь в своей ли злости,
Или глупостью вы подавитесь,
В этом мире мы все лишь гости,
Вы незваными в нем останетесь.

3. 08 .2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599797
дата надходження 15.08.2015
дата закладки 15.08.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.08.2015

Крилата (Любов Пікас)

Як важко

Як важко з почуттям отим ховатись,
Яке давно пустило корінь в вени,
На крок зустрічний твій не сподіватись –
Не вимитий у думаннях, шалений.

Як важко жить тобою і без тебе,
Рожевим мріям мостити могилу
І знать, що корінь не народить стебел,
Не здійме човен зложені вітрила.

Як важко це… дивитись на світлину,
Вбирать твій промінь і назад вертати,
Ковтати смак ванілі і полину,
Сонет родити, потім обривати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599696
дата надходження 14.08.2015
дата закладки 15.08.2015

ПВО

Вже новий світ нам стукає в вікно.

Простяг над світом руки скупердяй,
Якого всі вважають філантропом,
Хоч він, насправді – злодій і глитай,
Бо всі держави обложив оброком.

Всі уряди – запроданці його,
Підкуплені, бо дуже люблять гроші.
Сини Іуди, всі – до одного,
Мерзотники і виродки хороші.

Коли ж порядний з’явиться між них,
Затопчуть, вб’ють чи заженуть у злидні -
Щоб їм не заважав у справах злих
Та не розкрив всі їх діла огидні.

Тому й народи тяжко так живуть:
Працюють, мруть, хворіють, голодують –
Бо ж їм із рабства вийти не дають,
А все нові кайдани продукують.

Нові хвороби, ціни на житло,
Постійні кризи, беззаконня, війни –
Все це майструє те скупе мурло,
Щоб знищувати людство безнадійно.

Воно ж того не знає, що Господь
Для всіх людей все має у достатку:
Лиш треба скупердяйство побороть
І визнати народам правду-матку.

І от дивіться: тяжко вам чи ні
Позбавитись від того скупердяйства?
А ще від лицемірства та брехні,
Від фальшу та пустого краснобайства.

Усе це має кожен із людей -
Потрібно тільки пильно придивитись,
Розгледіти змію біля грудей,
Що звикла смачно так під серцем грітись.

Тож киньте вже гадюку у вогонь,
Та з жабою рішуче розпрощайтесь,
Бо досить лити воду із долонь
На млин того скупця. Гей, не вагайтесь!

Бо новий світ вже стукає в вікно –
От-от, либонь, повибиває шибки:
Господь почав вже чистити гумно,
А плугатар ріллю вже рве на скибки!

Спішіть скоріш, лукаві бо часи:
Не встигнете отямитись – вже й ранок!
І в світлі світанкової краси
Епоха ПРАВДИ зійде на ваш ґанок.
14.08.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599698
дата надходження 14.08.2015
дата закладки 14.08.2015

Леонид Жмурко

Я не сужу других…

Я не сужу других... им Бог судья,
В себе самом бы как-то разобраться.
Сидят в кругу подруги и друзья,
Лишь им решать... кому уйти-остаться.

Седеет волос, истекает век,
Теряем мы, и нас теряют... тоже.
Вдруг исчезает в жизни человек..
Добавив нам рубцы, морщин на коже.

Нас забывают лучшие друзья,
Причин так много... или без причины,
…опомнимся, уже вернуть нельзя,
Из нежных рук... безвременной кончины.

Я дорожу, как прежде дорожил,
Всем сонмом их – моих друзей, и ... бывших,
За них молюсь, чтоб каждый долго жил,
Как и за тех... безвременно забывших.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599689
дата надходження 14.08.2015
дата закладки 14.08.2015

Синсела

Чарівне слово

Мабуть, я ще не все сказав,
щоб вогник в серці розбудити,
щоб він бажанням запалав,
вернутись, жити і любити.

Перегорну всі словники
старенькі і товстенні нові,
і заховаю у рядки
не сказане ніким ще слово.

Знайдеш, довіришся йому
і не покинеш вже ніколи.
Я знову радо обійму
і промовлю: «Спасибі, доле»!

2015 р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598455
дата надходження 08.08.2015
дата закладки 14.08.2015

Олена Бобрик

Танатофобія

Кожна могила – це вже історія,
Епохи, століття чи років.
Згадана чи забута меланхолія,
Щось на зразок не бачених богів.
Землею поглинуті думки всі,
Втрачені діти, батьки, кохані.
Написані фарбою на плиті
Дати життя – подиху останні…
Що в смерті такого?
Її пережить не можливо,
Що в смерті страшного?
Від неї втікають квапливо.
Та навіть найшвидші атлети,
Найхитріші у світі уми,
Найбагатші: хто має білети,
Від неї втекти не змогли…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597607
дата надходження 03.08.2015
дата закладки 10.08.2015

Синсела

Любов і слово

Ні! Щастя не сиплеться нам із кишень,
неначе достаток із рогу…
Іще одна ніч, може ще один день
і видихне люд: «Перемога»!

Героїв обнімуть кохані жінки.
З трофеїв, хіба-що лиш рани…
На мармур спасенні опустять вінки -
загиблий вояка був славний.

Пом’януть бійця, а безстрашний танкіст
сховає непрошені сльози…
На площах, війною поранених міст,
і стяги, і хори, і мімози.

Цей день святкуватимуть небо й земля.
Без мізків вершителі воєн!
І мирні машини помчать у поля,
і біля станка стане воїн.

І я у чеканні знайомий перон
сто раз переміряю знову.
Розлука, самотність - усе, наче сон…
З’єднають любов нас і слово.

2015 р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598535
дата надходження 09.08.2015
дата закладки 10.08.2015

Синсела

Дитятко Боже

Любити можна цілий світ:
машину, місто, небо синє,
та скільки б не прожив ти літ,
кохай її одну-єдину,
ту що послав тобі Отець
із неба, літом чи зимою -
вона для тебе, як взірець
богинь, омріяних тобою.

Кохання вище ніж любов -
взаємні мрії і бажання.
Амур-бешкетник проколов
два серця стрілами єднання
і все, чим жив і що любив,
з тих пір, уже не так важливе.
Кохання - диво з усіх див.
Закохані завжди щасливі.

Кохання - паросток зерна!
Закоханим і трави ложе…
«Любов» - це все-таки ВОНА,
«Кохання» - це ДИТЯТКО Боже!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598796
дата надходження 10.08.2015
дата закладки 10.08.2015

stawitscky

Руйнація храму

Краса, і тільки трішечки краси –
Душі нічого більше не потрібно…

Л. Костенко

Мій неповторний і прекрасний світ,
Іскристий ранок, скупаний у росах…
Як важко бути чесним візаві,
Коли душа роздягнута і боса!

Коли навколо – колючки і бруд,
І знаєш, що цього не оминути.
Шукаєм храм, в якому не плюють,
Де Божа благодать замість отрути.

Поезія – мій храм і оберіг,
Моя наснага й прихисток надії –
Уже й тебе заполоняє гріх
Із присмаком конюшен від Авгія.

Чи нестачає вміння і чуття,
Чи заблудились душі на пропажу,
Але потуги цих горе-нетяг,
Як неприглядні шати епатажу.

Де смороду густого пустодзвін,
Злослів’я й мат – найвживаніші тропи,
Де Дух не піднімався із колін,
Або ще й не родився із утроби.

Нові – волають – віяння й часи!
Кажу – це ми розмінюємось дрібно!
Краса – і лише трішечки краси –
Душі нічого більше не потрібно!

Я знову із сумлінням не в ладу.
З безвиході аж збунтувались чакри:
Чи освятити храми наших душ,
А чи шукати нового Геракла?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597903
дата надходження 05.08.2015
дата закладки 05.08.2015

ПВО

Хворе суспільство.

Хворе суспільство вбиває людей –
Жадібно знищує душу і тіло
Ницістю планів злочинних ідей,
Хтивістю зиску ганебного діла.

Кількістю цифр оцінили життя,
По прейскуранту – і вартість здоров’я.
Доля людини – дешевша сміття,
Збочений світ упивається кров’ю.

В жертву невинних приносять богам
Власного успіху та процвітання.
Зраджують дружбу за гріш ворогам
Для задоволення плоті бажання.

Хто полікує хвороби твої,
Жадібний, хтивий, підступний народе?
Хто приготує цілющі лої –
Ліки до виразок від нематоди,

Що проточила сумління твоє,
Наскрізь дірками, немов картоплину?..
...Кожен, хто щиро свій гріх визнає,
Душу рятує свою від загину.
10.06.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586578
дата надходження 10.06.2015
дата закладки 04.08.2015

Райка

Мова моя

Слово, моя ти єдиная зброє,
Ми не повинні загинуть обоє.
Леся Українка

Мова моя - єдиная зброя,
Мова моя, мов добірний кришталь,
Нас ти завжди зовеш за собою,-
В всесвіт, де словом карбується сталь.
Мова моя солов*їная - криця,
Поштовх і подих, і серця журба.
Ти народу почесная жрице,
Наше ти сонце і наша броня.

Загнана й бита в ріднім ти краї,
Ой, нелюбима в прийдешніх панів,
Та в народа душі ти розмаєм,
Кожною смужкою на рукаві:
Барви чорного на білім фоні,
Квіти червоні, як поклик душі,
Мудрість народу в кожному слові,
Століттями ткана на полотні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592614
дата надходження 09.07.2015
дата закладки 04.08.2015

Райка

Вопросы Евы

Создал Бог как часть ребра Адама,
Глиной райской прилепил,
И покинул, но глядел упрямо,
Как я там, иль хватит сил...
Не сказал мне, что тут вьются змеи,
Что и яблок есть нельзя,
Что иным достичь красот ливреи,
А другим - не та стезя.
Как же быть, мой светлый славный Боже,
Ведь Адамов - пруд пруди?
Как найти, что на меня похожий,
С сердцем стоящим в груди?
Чье ребро, ты так умно ваявший,
Бросил в кущи умирать?
Где Адам мой, человек узнавший?
Как мне яблоко отдать?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593836
дата надходження 15.07.2015
дата закладки 04.08.2015

Райка

Я не та

Я не та, что нужна тебе, милый,
Я не та, я не та, я- не та!
Но любовь, что с неистовой силой
Пронеслась, как шальная мечта,
Исковеркала, смяла, согнула,
Душу вытрясла в этот туман,
В безысходность куда-то шагнула
И нарушила жизненный план.
Да не жалко ни планов, ни весей,
Я шагнула бы в пропасть, к тебе,
Потеряв, как покой, равновесье,
К ней навстречу, к счастливой судьбе;
Да не та я, мой милый, не та я,
Что так сильно, так жадно хотел...
Пусть и пламя горит, не сгорая,
Но у жизни есть каждой предел...
За пределом холодные звезды,
Что усыпали Млечный тот путь.
Там есть дом и дорога,..но все же
Нет судьбы, поглощающей суть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597779
дата надходження 04.08.2015
дата закладки 04.08.2015

majra

Яке це щастя !. .

А я думками лину знов до тебе,
Яке це щастя – знати, що ти є!
Моє ти сонце!.. І блакитне небо!..
Вітання з літом сонячне моє!..

Життя тепер яскраве і квітуче,
Я бачу знову кольорові сни!..
Зима і осінь – все скороминуче,
Бо ми з тобою хочемо весни!

Сьогодні я кохана!.. І кохаю!..
Про це розкаже пісня солов’я.
Нехай цвіте калиною у гаї
Моя любов до тебе! І твоя!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594153
дата надходження 16.07.2015
дата закладки 03.08.2015

majra

Такий цей світ…

І знов сумні мої вірші...
Хоча моя усмішка - сяє!..
Про те, що робиться в душі,
Ніхто ніколи не пізнає...

Бо, і навіщо знать комусь,
Мої тривоги і печалі...
Привітно людям усміхнусь,
І буду прямувати далі...

Такий цей світ... таке життя...
В нім все заплутано і хибно...
Мої ж таємні почуття
Нікому знати не потрібно...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596443
дата надходження 28.07.2015
дата закладки 03.08.2015

majra

Майже жарт (2) ГРАБЛІ…

В ту саму річку двічі не ввійдеш,
Вода тече... і дні твої спливають...
Але чомусь граблі завжди знайдеш,
Чи то вони самі тебе шукають?..

Наступиш так, що іскри із очей!..
І боляче... і соромно... і гірко!..
І думаєш у темряві ночей,
Що, може, то - твоя єдина зірка?..

Здається - передбачено усе!
Вже навчений ти досвідом й роками...
Та, дідько знов тебе туди несе,
Де все довкола втикано граблями!...

Бо скільки й світу, сонця і землі,
Та до цих про ніхто про те не знає,
Хто розкладає хитро ті граблі,
Що кожен раз на них хтось наступає!...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597579
дата надходження 03.08.2015
дата закладки 03.08.2015

Олена Бондар (Бондаренко)

Молитва

Не прошу я нічого, і нічого не хочу,
Тільки б спати спокійно в тиші літньої ночі.
Тільки б більше не чути, що убили солдата,
І сльозами стікає горем знищена мати.

Я нічого не хочу, тільки в Бога прохаю:
Хай додому синочків всіх живими вертає,
Хай не кров’ю – росою заіскриться калина,
Хай щасливою буде кожна добра людина.

Не прошу я багато, тільки миру у світі,
Щоб навчились ми знову світлу сонця радіти.
Отче наш, на колінах шлю молитву до Тебе
Захисти й сохрани нас...
нас, дітей Твого Неба!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597586
дата надходження 03.08.2015
дата закладки 03.08.2015

Ірина Гнатюк

Коли | Якого ще раю?. .

Коли вимикали останні лампи
І місто горіло спекою й літом
Божилися бути разо́м назавжди
Куди б не текти й не летіти
Коли розчинялись як цукор в склянці
В зелених очах навпроти
Молитись очам тим на ні́ч і вранці
Ніколи не були проти
Коли залишались в порожніх кімнатах
Розбиті розрізані мов хлібини
Торкалися мрії в залізних латах
Ловили губами хвилини
Коли проводжали останній потяг
Липневий ранок перевернувши
Коли витискали промоклий одяг
Коли витискали душі
Коли заколисані тишиною
В холодній стелі шукали неба
Їх все одно залишалось двоє
Якого ще раю треба?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595506
дата надходження 23.07.2015
дата закладки 03.08.2015

Ірина Гнатюк

дещо більше, ніж люди

Нас двоє
І в цьому наскрі́зь нелогічному світі
Ми зможемо стати більшим, ніж просто люди
А всі слова заплутані в вухах і вітрі
Пробачим
Відпустим
Погубимо і забудем
Ти навіть не уявляєш, якими ми будем…
Писатимем вранці записки і списки справ
Я все вже придумала вранці
Коли ти ще спав
Коли затуляла шторами перші промені
Дивилась на тебе і думала «боже, за що мені?
За що ти мені його дав?
Люди виносять з вогню немовлят
Роздають пожертви
А ти їм не даєш ні мільйонної долі такого блаженства»

І в цьому місті, яке досипає останні сни
Серед цього хаосу
Серед цієї війни
Є дещо більше, ніж люди
Є вічність
Є щастя
Є Ми

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597566
дата надходження 03.08.2015
дата закладки 03.08.2015

Галина Глина

Даніла й Кіріла - два геї.

"Вася и Петя - два гея" (вільний художній переклад)
(Паша Броский)

Даніла й Кіріла - два геї
Й кохання у них аж до сліз,
У ліжку у них еПОПеї,
Під ковдрою лагідний твіст...

І люди вони такі добрі,
Ти спробуй таких ще знайди,
І мужні вони і хоробрі,
Завжди в них гладенькі зади!

Десь двадцять їм років можливо!
Любов наче чиста сльоза,
Життя у них склалось щасливо,
Як казка, неначе краса.

Дівча будь-яке би хотіло,
Кохання таке як у них,
Щоб пестилось лагідно тіло,
Повітря на видих і вдих.

Данілу й Кірілу ж плювати,
В Даніла й Кіріла любов!
Себе вони люблять кохати
Свою поганяти лиш кров...

Дівчатка, прекрасні дівчата,
Тарас є, Богдани й Андрії?
Вони цікавіші хлопчата,
Для них подаруйте всі мрії?

Хоч крапельку станьте добріші,
Турботу і ласку віддайте,
І світ стане менш голубіший,
Себе ви на краще міняйте.

Та мабуть, це дуже є важко,
Змінити себе в ліпший бік,
Стєрвозність забути це тяжко,
Щоб став тим ким був чоловік.

*джерело оригіналу - Паша Броский "Вася и Петя - два гея"
http://vkontakte.ru/public_broskii?z=video-24487105_160936795%2Fd55b90087ba867062e
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262586

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282009
дата надходження 22.09.2011
дата закладки 02.08.2015

Тріумф

Зараза.

Зараза.
Буває зараза, що видно одразу.
А інша – ховається, та прикривається,
Другом і братом тобі прикидається.
А як більше не може, то гребе, що гоже,
Ще й бреше, й кусає, й брехню величає.
Але зараза заразою – стала одразою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595989
дата надходження 26.07.2015
дата закладки 02.08.2015

Тріумф

Мир болен.

Мир болен.

Мир болен, не нужен знаток,
Обман обыденный, привычен.
И слов бессмысленных поток
Без запятых и без кавычек,

Чтоб не любить, что есть Любовь,
Чтоб Истина сравнялась с ложью.
А ложь – богата, всех сортов:
Не нужен Путь. По бездорожью

Ходить всем нравится тепер,
Блудить красивыми словами,
И ту, единственную Дверь
Закрыть с улыбкой перед нами.

И, выступая с болтовнёй,
Писать надуманные строки,
Не думая о чём, порой.
Но муть взойдёт, как выйдут сроки.

Люби себя, детей и жизнь,
И не разбрасывай словами.
Они взойдут, и будут жить,
Судьбою станут и делами.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597390
дата надходження 02.08.2015
дата закладки 02.08.2015

Аліна Олександрівна

Життя - одне й єдина роль у ньому - це Людина

Ми так боїмося бути нав'язливими,що здаємось байдужими,
і кохання прагнемо щирого,не віддаючи ні каплі взамін.
Ми нестерпні до того, хто нами до болю простуджений,
хто встає і вставатиме із побитих нами ж колін.

Пропонуємо любов уже далеко не першого сорту,
ми представники купівлі-продажу на ринку почуттів.
В кохання граємо, як в спорт, на тенісному корті,
змагаючись, хто більше назбирає виграшних м'ячів.

В страху за правду - упевнено говоримо солодку брехню,
із медом, цукром чи джемом не так вже й важливо.
На сніданок, обід і вечерю завше смачненьке меню,
байдуже післясмАк - головне, щоб звучало красиво.

Чужі полиці заповнюємо обіцянками захмарними,
зі швидкістю вітру випускаємо з вуст легковажні слова.
Всі наші ролі є насправді такими мізернО-бездарними,
стару маску скидаємо - на черзі знову нова.

Отак і живемо - в театрі невмілих акторів й невдалих сцен,
сміємось крізь зуби, сльозами загладжуємо провину.
А життя - то ж не сукупність театральних чи спортивних арен,
життя - одне й єдина роль у ньому - це Людина.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595336
дата надходження 22.07.2015
дата закладки 23.07.2015

Іванюк Ірина

Мій голубе над водами Йордану

Христителю ! ...
Мій голубе над водами Йордану ...
Сам Майстер вирізьбив твоє шляхетне тіло ...
Рельєфи мужності і сили в нім - Осанна
життю ... Ти ж цноту волею прийняв так твердо й щиро ...

Іродіада в хтивості безчесна ...
упитися хотіла чистотою ...
Мій Боже ! ... Відведи біду рукою ...
Дай сил розвіяти підступність господині ...
(Перед невинним серцем тіні зла ... безсилі !...)

Мій голубе у мужності достойний ...
Блаженство вірності принад хмільних сильніше ...
Ти за коштовність заплатив цю ... головою ...
... Не відібрали скарб ! ...
.................................
А ти - живих ... живіший !

22.07.2015р.

Йоан Христитель проповідував Боже слово за часів Ірода Антипи . Ірод прогнав свою дружину і жив нечесно з своєю братовою Іродіадою . Йоан мав мужність сказати царю , що не личить мати собі жінку свого брата , за що накликав на себе ненависть Іродіади .Вона підмовила дочку Саломею , щоб у винагороду собі ( за танець , яким вона догодила Іродові ... ) та попросила у царя голову Йоана Христителя на полумиску .Таким чином Предтеча був ув'язнений , а потім страчений . Голову Йоана цариця наказала поховати окремо від тіла ... За переказами , Йоан Христитель був незайманим ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595340
дата надходження 22.07.2015
дата закладки 23.07.2015

Іванюк Ірина

Криваво-чорнеє намисто України

Твоє криваво-чорнеє намисто
розсипали черешні, Україно!
І де перлини впали, покотились,-
стоять тепер обпечені могили...

Там, де упали ягоди-коралі,-
забрали з дому батька-нені сина...
А як же вийшли знов його зустріти -
безмовно стріла тільки домовина!

Обвуглились в палючім вирі сонця
і запеклися кров'ю в венах поля...
Ті ягоди - їх кров. А смерть - як доля...
............................................ для Них.
А нації - життя! Майбутнє! Воля!

2015р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591959
дата надходження 06.07.2015
дата закладки 13.07.2015

Тріумф

Вічне Слово.

Вічне Слово.

Серце моє завмирає,
Як чую, Господь, Твоє Слово.
Одного Тебе кохаю,
За Тобою іти готова.

Ти – Слово, що плоттю стало,
Моїм вічним життям, спасінням,
Мене із праху підняло –
Вклоняюся з благоговінням.

Ти – моя мудрість і сила.
Наповняєш мене Собою.
Твоєму серцю я мила
І стала Тобі дорогою,

Бо заплатив Своїм Сином
За мене Господь на Голгофі,
Стала з Ісусом єдино –
Сказав Він про мене у Слові.

Дякую щиро, Ісусе, -
Зцілив моє серце і рани.
До Тебе, Боже, молюся –
Ти вартий великої шани.

Славу Твою не вміщає
Земля і безкінечний Всесвіт,
Зорі про неї віщають:
Бог Живий – Вічний, Безсмертний!

Буду звіщати усюди,
Що Слово Живе промовляє:
«Прийдіть до Ісуса, люди,
Бо тільки Один Він спасає!»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593469
дата надходження 13.07.2015
дата закладки 13.07.2015

мирослава

Повiтря повне шурхотом молитв-

Повiтря повне шурхотом молитв-
я всi перешептала до iкони.
Карай мене,мiй Господи, законно,
як воїна,який боїться битв,
караєш Ти презирством з вуcт людських-
i вiн, нещасний, не виходить з дому,
бо вибрести з душевного содому
вже не пiд силу по стежках вузьких.
Я знаю: бiль мiй i Тобi болить.
Суди мене, хоч грiшну, хоч безвинну.
Та, може, тiнь сумної Магдалини
мене утiшить ув останню мить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206107
дата надходження 15.08.2010
дата закладки 13.07.2015

мирослава

Старозавітнє

Про щo тобі сказав Еклезіаст,
Що ти знайшов свій час посумувати?
На стінах міст—зелені знаки «раст»,
Їх єрихонським трубам не здолати.

Нема нічого, що б вже не було.
Душа стомилась від повторень смерті.
Ми—непримітні, наче темне тло
На полотні художника потертім.

Блукаємо в пустелі, мов раби,
не виноград, не хліб—каміння сієм,
та в переддень грядущої доби
іще жива легенда про Месію.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206240
дата надходження 16.08.2010
дата закладки 13.07.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.07.2015

zhmerinchanka

Молитва экзорциста.

Изыди сатана-бог смерти и греха.
Я Именем Того,Кого ты распинал
и душу из Него когтями вырывал
я изгоняю вон из дома моего.
Сын воскресил здесь мёртвых
твоих нет никого.

Изыди сатана-бог клеветы и зла.
Змей древний и дракон,враг света и добра.
Я Именем Того,Кого ты искушал
и царства мира все Кому ты предлагал.
Я изгоняю вон из сердца своего.
Простила грех Любовь-нет в сердце твоего.

Изыди сатана-мой дух освобождён.
Когда я был в толпе,а Сын был пригвождён.
Глаза Его меня нашли в толпе людской.
Уйди с дороги,ангел зла.
Ведь я давно не твой.

Изыди сатана-лукавый лицемер.
Заманишь в сеть греха,
потом закроешь дверь.
Не выпустишь того,кто слепо тебе верил.
На семь замков закроешь окна,двери.

Но все твои запоры вдруг упадут мгновенно
когда воскресший Агнец придёт судить творенье.
И ангел Откровенья всё в книге написал.
Низвержен в бездну древний змей
по имени Сатан.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590199
дата надходження 27.06.2015
дата закладки 10.07.2015

Наталий Онегин

"Человек"

А ты хоть вглядись в отраженье своё
Увидишь ли там человека?
Возможно вокруг лицемерье, враньё,
В душе ты никто - лишь калека.

Ты знаешь зачем существуешь/живёшь,
Какое твоё назначенье?
И веры давно уж не знаешь, не ймёшь,
Но верю в твоё я спасенье.

Ведь гордо, однако, звучит "человек"
И тут не оспоришь, не нужно,
А вот заслужить сие званье вовек
Так трудно, непросто, натужно.

Ведь званье не просто даётся тебе
Для галочки иль для отчёта
И нужно не раз покопаться в себе,
Размерить все точки полёта.

А ценности жизни хоть знаешь? Спрошу...
И смысл, зачем ты родился?
Слова :"Кто другой, раз не я совершу!"
Пусты, чтобы ними гордился.

Зачем перекладывать всё на других,
Коль сам награждён от природы,
А всё отговорки...И знаешь - ты псих!
Зачем тебе солнца восходы...

Ведь так просто быть человечным! Поди,
Никто и не будет смеяться.
Зато осветится твой путь впереди,
Лишь нужно немного стараться.

Коль не обойдёшь инвалида опять,
Опять! Иль не делал ты скажешь?
Коль будешь берёзку водой поливать
И если другим не расскажешь.

Ведь эти дела не для чести, хвалы.
Душевного лишь для покоя,
Зачем тебе кости от чьей-то молвы,
Мешающей до новостроя?

И если задумался ты и поник,
Секрет тебе тоже открою.
"А я человек?"- вот вопросик возник,
И трудно ответить порою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590907
дата надходження 30.06.2015
дата закладки 09.07.2015

Юрij Бyжaнuн

Гумор. Таке ся стало :-)

Діставав тобі зірку з неба -
Найяскравішу, найгарнішу...
Та відпала така потреба -
ти дістала мене раніше. :-)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592675
дата надходження 09.07.2015
дата закладки 09.07.2015

Гонорова пані

А про кохання…

А про кохання не кричать... шепочуть.
Слова ці з вуст - немов кульбаби пух...
Що зігрівають ніжним дотиком, лоскочуть...
Це - серця пісня, а не просто звук...
Так...про кохання не кричать - співають.
Лише удвох...і обійнявшись...У дуеті.
І від чужого погляду ховають
Слова і музику улюблених куплетів.

Валентина Масалига (Uroda)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522605
дата надходження 10.09.2014
дата закладки 08.07.2015

Евгений ВЕРМУТ

Засыпает совесть… (из гениального)

Засыпает совесть,
Совесть засыпает...
Дайте ей подушку-
Пусть подольше спит!
Я не обижаюсь-
Пусть поотдыхает,
Даже если ночью
Громко захрапит.

07.05.2014г.

***Наконец-то про совесть вспомнил... :)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497582
дата надходження 08.05.2014
дата закладки 08.07.2015

Евгений ВЕРМУТ

Боль поэта не боль от родов…

Боль поэта не боль от родов,
Родовая боль – это к счастью.
Но поэт может ждать и годы,
Не проходит боль в одночасье.
Полюбите поэта, люди.
Разве вас любить не искусство?
Кто еще беззаветно будет
Разрисовывать ваши чувства?
Кто еще столько сил затратит,
Чтоб незримое стало зримым?
Может жизнь положить он, кстати,
За одни, лишь, глаза любимой.
Чтоб раскрыть доброту природы,
Что бы утро вдохнуть всей грудью…

Боль поэта не боль от родов.
Полюбите поэта люди.

07.07.2015г. База одного СУ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592401
дата надходження 08.07.2015
дата закладки 08.07.2015

Martsin Slavo

Микола Надєждін Святая віро!

* * *

Святая віро! Ти не раз
Людей спасала в лютім горі,
І тільки твій небесний глас
Земних вагань розвіє морок.

Для всіх народів, всіх віків,
Для будь-якого покоління
Гримить твій глас гучніш громів,
Що буде, буде воскресіння!

І заборона всім смертям!
Із надр погибелі – спасіння,
І світло з мороку, й життя,
Із бездни тлінної – нетління!

23.08.2010 р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580384
дата надходження 11.05.2015
дата закладки 04.07.2015

ptaha

Про відмінність однакових справ (міфи - дітям)

Йшов Микита повз газони і знічев’я рвав квітки.
Перехожий-незнайомець зауваження зробив.
Спантеличений хлопчина вдома батьку розказав
Про пригоду, що лучилась, і такеє запитав:
- Пам’ятаєш, вчора, тату, ми букет ходили рвати
У садок до тітки Ніни, бо ж у мами іменини.
Квітам так вона зраділа, нас з тобою похвалила.
Чом мене той чоловік насварив? Я раків пік…
- Розумієш, синку, справи начебто були ті самі,
У меті лише різниця, а іще, мій сину, в місці.
Ростять квіти на газонах, щоб цвіли вони для всіх.
Ти ж зірвав їх незаконно. Тож таке робить не слід.
Мамі квіти ми збирали – в тітки дозволу дістали.
- Чи давно таке ведеться?
- Та як світ стоїть, здається…

[i]Сокіл Род сидів на Дубі та глибоку думу думав.
Врешті два яйця він зніс – чорне й біле. А із них
Лебеді два уродились, ледь до смерті не побились.
Род ту бійку зупинив, поруч стати їм велів.
Обернулися птахи на двох велетів тоді.
З’їли яблук молодильних, щоб безсмертним бути й сильним.
Сокіл Род таке прорік: «Разом будете повік!
Білий буде Білобогом, Світу Білому володар.
Чорний житиме в Пітьмі, Чорнобогом буде в ній.
Ви Добро і Зло у парі, Правда й Кривда у житті.
Будете лиш разом знані у майбутньому людьми,
Бо інакше не навчити їх у цьому світі жити».[/i]

- Тож, перш справу починати, що й для чого треба знати,
Передбачить результат.
- Добре, тату: буде так!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591661
дата надходження 04.07.2015
дата закладки 04.07.2015

Валерія Азовська

Інна - готична принцесса або як я пізнала Ісуса

Інна — шатенка
Мене звати Інна. Мені 19, я студентка. В моїй групі є дівчина, котру теж звуть Інна. Позаочі одногрупники називали нас Інна — шатенка (мене) та Інна — лисичка (її) через рудий колір волосся. Інна, як і я, була готессою, але її готика відрізнялася від моєї: Інна носила довжелезні сукні стилі Середньовіччя білого кольору, а я — чорного; моїм взуттям були чорні берці, її — туфлі (чи чоботи) білого кольору на підборах з загостреними носками. Я також носила рюкзаки з різними групами, слухала Black — metall, мала темний мейкап з чорними тінями, нігтями та губами, Інна — ні. Однак, і це не головне! Важливо те, що я носила анк, а моя одногрупниця - натільний хрестик! Вона католичка! Я — закінчена атеїстка! Як же я ненавиділа її! Невже ці тупоголові не розуміють, що того, кому вони вірять, просто не існує???!!! Божевільні!!! Світ виник внаслідок вибуху, а людина походить від мавпи, це наукою доведено! До того ж, якщо Бог є, чому моя мама померла від раку, а тато почав пити й теж помер? Чому Він не спас їх від смерті? Я одна в цьому світі! Я нікому не потрібна! Мене часто ображають ті, хто не поділяє моєї субкультури... До бійки не доходило, але ж ... образи, приниження... Ех... А Інна?! Ходить завжди така усміхнена! Як можна сміятися, коли іншим погано?! Її, як і мене, теж багато — хто ненавидить, а вона, як дурна, всім всміхається, каже, що любить їх... Як можна бути таким наївним?! Як я ненавиджу її посмішку! Як я ненавиджу її хрест!!! Як я ненавиджу всі їхні хрести, ікони, свічки!!! Мене вивертає, коли я бачу ці атрибути! Сьогодні ця християнка віталася зі мною, запитала, як у мене справи.

- Здоров, - грубо відповіла я — нормально.

Я не мала бажання розмовляти з нею, тож одразу побігла від неї мерщій. Я взагалі не хочу розмовляти з цією людиною!

Інна — лисичка
Того дня був чудовий дощ... Хоча... назвати чудовим його не варт. Мені здавалося, що це плакав сам Ісус. Він ніби хотів про щось попередити мене... Про щось неприємне... Що саме, я намагалась розгадати. Я сіла і вдивлялася у вікно: вулиці були дощовиті, але від того не менш красиві. Я думала про Інну — шатенку. Вона — бідна людина. Вона не знає, що таке любов, тому й поводиться так. А все тому, що вона не вірить в Бога. В нас з Інною є багато спільного: нас в групі не люблять, ми любимо готику, ім′я врешті решт. ) Відмінність полягає лише в тому, що вона не вірить в існування вищих сил, а я вірю в Бога! Але в нас є дещо спільне, про що Іннуся не знає. Я теж була сиротою. Тата я взагалі не знала, а мама померла, коли мені було років 12. Перед смерттю вона сказала мені: “Доцю, ти ніколи не втрачай віри в Бога! Люби Його! Бо Він — наш Батько! Я ніколи не покину тебе і завжди споглядатиму за тобою з неба, охоронятиму тебе.” Ще з дитинства мама розповідала мені, що Бог існує. Ми разом з нею читали Біблію. Спочатку дитячу, потім — дорослу. Я завжди знала, що люди, котрі втратили віру — втратили сенс життя, в них немає стимулу , мети тощо. Раптом я побачила жахливу картину: кілька дорослих чоловіків — расистів били кого б ви думали? Інну! Я миттю вибігла з хати.

Інна — шатенка
Довго я терпіла біль, удари ногами... Я вже нічого не могла вдіяти!.. Помираю... Вони пішли п′ять хвилин тому, аж раптом:

Господь любить тебе — почулося мені
Що??? - крикнула я у відповідь
Ще більше ніж ти ненавидиш Його.

Я підняла голову і побачила... Інну.

Вставай — промовила дівчина й подала мені руку.

Не знаю чому, але я підкорилась їй, взявши її руку. Інна запросила мене до дому.

Гаразд — знову погоджуюся я.

Вже зайшовши до кімнати, Інна наказала мені помитися у ванній, я була вся в крові. І ось ми вже тихо чаюємо. Знаю, що обидві хочемо порушити цю мовчанку й почати розмову про сокровенне — світогляд, - але не наважуємося. Першою починаю я:

Скажи, — кажу спокійно — от ти віриш в Бога, а чому тоді Він допустив, щоб мене побили, якщо Він є?
Він неодноразово з′являвся людям в часи Старого Заповіту, котрі повірили в існування Його, але не полишили своїх лихих справ. Тому Господь хоче. Аби ми знали про Його існування завдяки вірі.
Тоді чому Він забрав у мене маму й тата? Вони померли обоє — майже зі сльозами на очах сказала я.

І тут Інна сказала те, що відібрало в мене мову, про що я ніколи не думала, що, однак, було правдою

Твоїх батьків забрав диявол — каже одногрупниця.
Як?
Це він увірвався до вашої родини. Ви були невіруючими, тож вхід для нього був вільний. Це він таке наробив. А ти тепер взагалі даєш йому панувати в своєму житті, не вірячи в Бога, тощо. Розумієш, Господь сотворив Всесвіт, природу, щоб було життя на Землі, а вбивати — це справа сатани.

В мене відібрало мову. Я думала: “Справді. Чому всі говорять про Бога, а ніхто не думає про вчинки ворога Його? Коли проблеми, всі нарікають на Бога, а насправді проблеми — це справа рук сатани.”

З того часу я потрохи позбавлялася речей, котрі носила ще до недавна, замінюючи їх іншими речами.
Трохи згодом ми разом з Інною ходили в костел. Там в мене з′явилися друзі. Яких раніше в мене не було. Я бачила інвалідів, сліпих, німих, які при цьому, ставилися з любов′ю до оточуючих. Думаю, ось де сила! А не в злості! Я навчилася хреститися відкритою долонею, двома пальцями, а головне — ВПУСТИЛА ІСУСА ДО СВОГО СЕРЦЯ!!! ОСЬ ТАК Я ПІЗНАЛА ІСУСА!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508176
дата надходження 29.06.2014
дата закладки 03.07.2015

Анна Вітерець

Если бы кто-то спас меня

В нашей стране звезды чересчур далеко,
Не то, что в вашей, где их можно достать рукой.
И млечный путь тут, не как пролитое молоко,
А как жуткое вязкое болото.

Вот если бы кто-то
Спас меня. Увез на одном из тысячи облаков
В вашу страну, где не нужно бояться снов,
Где каждый второй не является идиотом.
Где мир окружен теплом большим и заботой,
Я бы тогда никогда не вернулась домой...

Но наша страна окутана вечной зимой,
И я все еще здесь. Никуда мне отсюда не деться.
Я буду тянуться к звездам своей рукой,
Надеяться, верить, мечтами своими греться.
И может, однажды, ты прилетишь за мной...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574346
дата надходження 14.04.2015
дата закладки 03.07.2015

E. Insomnia

За тоненьким екраном

А там, за тоненьким екраном,
Мільйони й мільйони галактик,
Там Всесвіт загоює рани,
А ми – лиш малесенький клаптик
На чорній космічній сорочці
Десь поміж комет і сузір’їв,
Ми – вишиті сонцем листочки,
Орнаменти, квіти і звірі.

Зірвуться водночас ракети,
Як атоми в склянці з водою,
Й блукатимуть, наче аскети,
У часі під звуки гобою.

Розплющаться очі. Зіниці
Раптово розширять кордони…
А там десь космічні синиці
Цвірінькають свої закони.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591229
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 02.07.2015

Едельвейс137

ВПАНІШНЯ МОЛИТВА

Не покидай мене, мій Бог,
Хай у Тобі душа спочине
У цих земних суєтних днях;
Твоя хай милість не покине,
Бо тільки у Тобі
Я знов живу.
Немов, проснувшись з сну тяжкого,
Свого життя я не люблю,
Коли немає Сина Твого.
Себе в житті не визнаю,
Коли не чую слова Твого,
Бо що тоді слова мої
Без Духу Істини живого?
Вкладаєш працю Ти Свою
І Дух за руку мене водить,
І я у вірі так стою –
Маслина ягоди вже родить.
Та розходилися вітри
Маслину в гніві гнуть додолу;
Мене від них Ти захисти,
Сховай за мури Свого дому.
Надійний сховок від вітрів
І прихисток - у Твому домі;
Прошу, щоб Ти мене прикрив,
Бо Ти будуєш не з соломи.
Твоя споруда устоїть,
Вітрам її не поламати;
У круговерті всіх століть
Нікому не вдалось здолати.
Не покидай мене, Ісус,
Дай сили в бурях устояти;
Я нині до Тебе молюсь
І завтра буду так стояти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586327
дата надходження 09.06.2015
дата закладки 30.06.2015

Міла Перлина

Вірш ДУША, Оповідання-роздум: ЩО Ж ТАКЕ ЩАСТЯ?

Душа – це вулик,
У котрий бджоли
Приносять
Золото краси,
Будуючи з нього
Дух людський.
Душа – це
Вулик Золотий!

*** ***

[b]ЩО Ж ТАКЕ "ЩАСТЯ"?[/b]
[i] ЩАСТЯ – це пташка в руці.
Тримаєш міцно,
Але не встигнеш подивитися,
Як Птаха Щастя стане маревом у блакитній далечині.[/i]
Щастя – п’ять літер, але скільки в цьому слові закрито душ людських, кожна з яких має свою надію, мрію…
Що це? Поговоримо про його фізіологію, пізнаємо поближче, побачимо обличчя цього емоційного стану. Ви скажете: « Але ж щастя в кожного своє, яке ховається в підсвідомості, тому не осуджуйте нікого й ніколи. Спитаймо в пересічного громадянина про те, що для нього відчуття глибокого вдоволення та безмежної радості».
Вулиця великого міста... Скільки тут веселих та сумних облич! Кожне обличчя – це таємниця, яка має свій собор – душу.
Підходимо до дівчини років двадцяти та запитуємо:
– Що для Вас значить «щастя»?
– Це свобода.
– У чому виявляється «свобода»?
– Для мене – це мати багато грошей, а також отримати від життя те, що хочу. Гроші роблять свободу вибору.
– Більше нічого? Вас цікавлять тільки свої особисті інтереси. А сім’я? – запитливо глянули у вічі дівчині.
– А мені більше нічого не потрібно. Мені індиферентно. Головне, щоб мені було комфортно, -- знизивши плечима, пішла далі.
Обурюємося. «Невже гармонію душі людини можна купити за гроші?» – запитуєте в мене. Мовчу.
Назустріч нам іде чоловік із веселим та відкритим обличчям:
– А що для Вас «щастя»?
– Життя, кохання, сама людина. Я хочу жити заради когось, творити життя. Варто пам’ятати, що не осуджуй іншого, але намагайся змінити самого себе. Тоді все буде гаразд!
– А гроші для щастя потрібні?
– Треба тільки для того, щоб людина не вмерла голодною смертю. Інколи людина багата грошима, а бідна – душею. Мені не треба багато грошей, бо гроші не ведуть до гармонії буття, щастя не стає більше від їх кількості, – молодий чоловік щиро усміхається.
Тротуаром назустріч повільно наближався дідусь у капелюсі.
– Даруйте за настирливість, але нам цікаво знати, що для Вас «щастя».
Дідусь пильно подивився на нас. Відчули, що це питання зацікавило його.
– Воно в нашому серці, душі! Споконвіку люди шукають його, а знайти не можуть, бо не знають: яке воно на смак! Приходить тоді, коли за ним не бігаєш. Думаю, що варто полюбити себе та свого ближнього, а там, повірте, щастя Ваше не за горами...
– Любити себе – це егоїзм?
– Любити в собі людину, а тоді любити свого ближнього. Не пізнавши себе, ти не зможеш зрозуміти іншого, ти не зможеш прощати образи. Пізнаючи себе, відкриваємо себе для людей. Словом, варто любити життя, радіти йому, відкрити себе для людей. Щастя – це радість, любов, душевний спокій! Не бійтеся цього, бо ми створені Богом. Кожний із нас складається з чеснот і недоліків, за які треба любити свого ближнього й себе. Намагаюся керуватися в житті такими принципами: Допомогу хто шукає – допоможи, образив кого – шукай примирення, образив хто – прости. Радійте не тільки за себе, але й за інших. Загляньте у свою душу! Скільки ж там цікавого. Людина щаслива тоді, коли вона в пошуках нових обріїв, а також має сміливість змінити себе і звички… – Він усміхнувся та пішов далі.
З доброзичливою усмішкою підійшли до молодої жінки з немовлям.
– Що для Вас «щастя»? – запитала в неї.
Вона пильно подивилася на мене. Запала коротка пауза, а потім відповіла:
– У народі кажуть: "Хто горя не бачив, той і щастя не знає", а у житті – щастя і горе завжди поруч, вічний поєдинок добра і зла. Бажаю, щоб панував мир, щоб мої діти не бачили війни. Блакитне небо над головою, сонце… Щоб мати дочекалася сина, а над ними небо синє… Ось це справжнє щастя! А що ще? А Ви про що мрієте? – запитала вона в мене.

– Мрію про те ж саме. Варто молитися, щоб ніколи не було війни, щоб наші діти жили в мирі та злагоді. На світі найщасливіша людина та, яка любить життя, дарує радість іншим, живе для інших. А може, воно в тому, щоб не панувала заздрість у серці, щоб не ятрила душу недосягнута мета… Крім того, для мене – це доброта людей, яка наповнює нас сонячним світлом, бо інколи не вистачає розуміння між нами. Щастя – навчитися радіти життю в наших дітей... Воно завжди приходить до тих, хто його не шукає. Це саме життя. Згадую завжди слова Преподобного Амвросія: " Жити не тужити, нікого не засуджувати, нікому не докучати і всім моє шанування".
Щастя… Воно завжди поруч із нами, проте ми зводимо свій погляд до небес, де літають, ширяють мрії про нього. Як зрозуміти, що саме нам потрібно, тому варто звернутися до Бога, щоб він дав те, що потрібно, а не те, що хочемо. Подякуймо Богові за все!
А що для Вас означає слово «щастя»?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588255
дата надходження 18.06.2015
дата закладки 27.06.2015

Олександра Кійко

Я знайду тебе в наступному житті…

Я знайду тебе в наступному житті,
Наші погляди торкнуться неодмінно.
Ти й без пам'яті пропливши в небутті,
Все одно згадаєш теплий день осінній.

Я знайду тебе в наступному житті,
Будь людиною я, вітром чи водою...
Я знайду тебе, хай ким не був би ти...
І залишуся... назавжди... лиш з тобою...

(березень, 2015)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589132
дата надходження 22.06.2015
дата закладки 22.06.2015

Марфа муф

Підійми людино очі

Підійми людино очі,
Подивися ти на світ.
Він безмежний та прозорий,
Він веселий, чарівний.
Окрім тебе є ще люди,
Є життя, і щастя є!
Розпізнай повітря чисте,
Роздивись прекрасний світ.
Скільки в ньому є проміння
Ти лиш пильно придивись.
Зайченя біжить по полю,
Бусел моститься в гнізді,
Кожен мріє про ту долю,
Щоб знайти рай на Землі.
Підійми людино очі,
Подивися ти на світ.
Ти й природа - це єдине
Разом ви незламний щит.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513063
дата надходження 23.07.2014
дата закладки 22.06.2015

Епископ Іов

ПСАЛЬМА 1 (I)

Блажéн той, хто не послýхав
порáди лиходíїв,
той, хто на шлях гріхá не став,
не сів сéред глузíїв.

Натóмість Гóспода Закóн
волíє він сповня́ти,
і день і ніч про цей Закóн
він бýде міркувáти.

Таки́й мов дéрево ростé,
що вдóсталь води́ мáє:
у свою́ пóру плід дає́
і ли́стя не скидáє.

Усé він рóбить до пуття́,
не так, як лиходíї:
полóву вчи́нків їх земни́х
по вíтру Бог розвíє.

Не воскрéснуть лиходíї
із Бóгом світ суди́ти, ―
ні, не бýдуть перестýпці
між прáвими сидíти!

Бо путь прáвих Госпóдь знáє,
вони́ і Він ― єди́не,
а путь ли́ха і непрáвди
на вíки вíчні зги́не.

© Епископ Іов (Коновалюк В.Д.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589081
дата надходження 22.06.2015
дата закладки 22.06.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.06.2015

Іванюк Ірина

Безмежності віків передісторія ….

Твій час минав і змінював міста ,
колишнє руйнував безжально ,
лиш тільки те , що сховано в серцях ,
було , немов Грааль недоторканним .

Змивав з піску всі креслення твої ,
накочував прибоєм невмолимо ,
і тільки те , що пам'ять берегла ,
як істина було несокрушимим .

Твоє єство , ... тим , хто є ти , хто я -
найвища суть світобудови ...
І лиш у повноті своїй ... душа твоя ....
в безмежності віків ... передісторія .

20.06.2015р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588867
дата надходження 21.06.2015
дата закладки 21.06.2015

Іванюк Ірина

Гетсиманська битва . ( Ви чуєте ? Доносить вітер начебто слова…. )

Ви чуєте ?...
Доносить вітер начебто слова ...
Мов висмикнув з нічної тиші .
Все голосніші їхні знаменА ,
вони молитва перед сходом битви .

Слова то рвались ,
то злітали знов ,
тремтіли ,
падали ,
вмирали...
То возносились до основ,
нестерпно в піт кривавий впали.

Дві тисячі вже літ
проходим повз ,
все стороною , поруч ,
але мимо ...
Печать байдужості
застигла над чолом ,
усі так прагнем
та не бачим дива .

А , може , думали ,
що вже як був Він Бог ,
то не боліли ці ( іще майбутні ) рани ,
не роздирали душу зрада й страх ,
від того , що чекало далі ?...

Якби ж ви знали , що ввіб'ють
цвяхИ вам завтра в ноги , руки ,
що безневинно розіпнуть
на звалищі безчестя-муки ...

Втекли б ?

Втекли б !!!
Здолав би страх ,
і не знесли б видінь страждання ,
а Він ...
О ні ! Він - не такий !

І ось ... вже перші промені світання ...

Душа спокійна ...
Переміг !
Змія не вприснула отрути .
- Хай Твоя воля , Отче мій !
Я в світ прийшов ,- щоб світу бути .

27.12.2014р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546966
дата надходження 28.12.2014
дата закладки 21.06.2015

Лина Лу

ПОШУКИ

Укрившись пилом поколінь,
Збиваючи до крові ноги,
Не вибираючи дороги,
Блукаємо серед сумлінь.

Живеш,
чи думаєш, що так,
Замкнувши дім,
закривши очі, -
Шукаєш записи пророчі,
Як хліба крихітку жебрак...

Могутній бог, лихий шакал?
Некрополь день і ніч вартує,
Померлих поглядом чатує,
Анубіса лихий оскал...

Та он,
розірваний навпіл,
Старий та витертий папірус,
Неначе поглумився вірус,
Уперто пише...
суходіл...

Ділив на шмаття легіон, -
Чи то вода шуміла Нілу,
Чи жадібний та знахабнілий
Богів величний пантеон?

Шукаємо старі рядки.
Наскальні мовчазні химери,
Ховають таємниці ери,
Мовчать усміхнені зірки.

Та мало нам - думки, як вітер,
Було колись?Ні,це не гра...
Спалив міста в Сахару Ра,
Чи інший хто?..
котра із літер

Розкриє суть німого Сфінкса?
До піраміди навмання,
Ходив можливо, мав звання,
Анубіс...Цербер?..
води Стіксу...

Чи якийсь інший водоспад,
Ховаючи сповиті душі,
Серед гробниць -
нестерпно суші,
Вже називатися Дуат...
15.06.2015.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588021
дата надходження 17.06.2015
дата закладки 17.06.2015

Валентина Мала

ДУши поэтов

У поэтов осенние души,
Осень убрана в златый наряд,
Очень нравится души их слушать,
Мысли их как листочки парят...

То зелёный листок,то багряный,
То нальётся чуть-чуть желтизной,
И поэт - то весёлый,то рьяный...
То окутал его сильный зной...

Ветер осени ,дождик и слякоть,
Смоют призрак вчерашнего дня,
И поэты умеют поплакать...
Или в рифмочках сесть на коня...

Листопад навевает мечтанья,
И волшебно шуршанье листвы.
Как читать интересно страданья,
И интриги пиитской братвы...

У поэтов осенние души,
Осень убрана в златый наряд,
Очень нравится души их слушать,
Мысли их как листочки парят...
13.08.2014г.,07.00

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587733
дата надходження 16.06.2015
дата закладки 16.06.2015

La_Ra

Альфа_Бета_Гамма

Біблійське антиеволюційне створення людини, кричущо некомпетентне з наукової точки зору, але має певні паралелі із нашим підсвідомим світом. Так само як древні українські казки із перетвореннями, мандруванням світами абсолютно нереальні, але інтуїтивно зрозумілі. Мова легенд має сприйматися символічно, ніколи буквально, як і Біблія, звичайно.
Якщо сприймати «Бога» як творця, то я би його нарекла «великим програмістом». Ця ідея не нова, але забавно подивитися через її призму на створення світу. Перше прошу звернути увагу на те, що спочатку має бути створений бог. Він є невід*ємним невидимим початком, той якому належить перше «Слово», (ох недруковане воно мабуть було, раз в писанні не згадується). Безсумнівно бог є альфа-, найпробнішою версією. Бо, по-перше, баги, (де моє вічне щастя!!!), по-друге, не публічна персона (ніхто бога не бачив, крім розробників та обраних).
Людина як така створена по образу та вигляду божому, тож на сцену виходить пробний Адам. Як і в кожній бета-версії, чоловік може мати певні баги, публічно відкритий для тестування, при чому останнє як правило безоплатне, може бути використаний для тестів на сумісність з іншими програмами. Але, головне, тестування проводиться на страх та ризик користувача, немає ніякої гарантії на користування чоловіком. Тобто, розробник повністю звільнений від відповідальності…. Але принаймні чоловік може зробити щасливим хоч когось. Як правило, себе.
Ну і накінецьто пре-реліз або пререброліз. Остаточне тестування перед виходом з Едему на світ Apple-тест. Як і всі жінки Єва запала на прекрасний ледь надкушений плід, і продала за нього своє вічне райське існування. Взагалі дивна тяга до пізнання або надмірна цікавість притаманна для жіночого роду навіть незважаючи на відсутність мозкової речовини в кістках ребра. Після вигнання ж на неї чекала вічна паханина на користувачів, співжиття з неідеальними бетами, які спалювали занадто гарні гама-версії заради альфи і вічне чекання на вже ідеальний Реліз.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577115
дата надходження 26.04.2015
дата закладки 11.06.2015

La_Ra

Теорія відносності

Залиш своє життя
у спокої.
Одна лиш тінь осяде попелом на стіну.

Залиш малюнки-візерунки, залиш всі маски-обладунки,
сплавляй приятелів на Марс.
Пливи теплом в воді згортаючись
і пухом в вітрі розгортаючись.
Якщо є крайня конфронтація,
Та має рацію конформація,
І ти невільний радикал,
То все одно не має значення
тлумачення.
Формальна логіка речей
лише заллє ситуативно в формалін
питання виникле на зламі.

Тому залиш усе, торкайся
поглядом, лови
сітківкою
фотонів ткану далечінь.

Амінь, Ейнштейн, амінь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586708
дата надходження 11.06.2015
дата закладки 11.06.2015

Ірина Васильківська

Сповідь серця

Де відшукати слова таїну,
Аби ти знав, як я тебе кохаю?
Поему серця – пісню весняну –
Для тебе я давно уже складаю.
Зберу із книг добірні зерна слів
І висію квітучими рядками,
Щоб вимовити зливу почуттів,
Яка лише ряснішає з роками.
Шукатиму слова у глибині
Морів поезії та прози океану.
І десь, аж на самісінькому дні,
Для вірша перли сонячні дістану.
А може, взяти пензель чарівний
І щастя спалах ним намалювати,
Аби відчув ти дотик вогняний,
Якого у словах не передати?
Ні! Налаштую зоряну струну!
Як не знайду і там жадану риму,
Я таємницю серця мовчазну
Прошепочу закохано очима.

© Ірина Васильківська

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553419
дата надходження 21.01.2015
дата закладки 09.06.2015

Ірина Васильківська

Нема снаги зі світом воювати

Нема снаги зі світом воювати
У нескінченній битві «Хто кого?»
У покидька також є людська мати?
А чи вовчиця вивела його?

Садова квітка – ніжна і тендітна.
Вона загине без тепла й води.
Ну а бур’ян і на піску заквітне:
Йому дарма і град, і холоди.

Зростить Людину – не усім по силі
(Чи всяк уміє серця не щадить?)
І розкошують покидьки, мов зілля.
Як важко поміж ними людям жить!

© Ірина Васильківська

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575073
дата надходження 17.04.2015
дата закладки 09.06.2015

Ніколь Авілчаду

Как мало мы знаем о нашей Вселенной!

Как мало мы знаем о нашей Вселенной!
И сколько прошло уже поколений?
Насилие, войны, грабеж, беспредел…,
Неужто такой человека – удел!?

На Землю приходят – уроды, дебилы,
Рождаются гении, науки Светила!
И люди-загадки, как вопрос иль упрек?!
Зачем такой дар – нам невдомек?!

Вольф Мессинг – загадка планеты,
В бедной семье – гениальные дети!
Он видел сквозь время, не мог изменить,
Время, события – законов Земных…,

Феномен Его не изучен людьми…,
Жил скромно и честно - без суеты…,
Считал Он свой Дар – наградой от Бога?
Или проклятием… людского рода?
6.04.2015г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585529
дата надходження 05.06.2015
дата закладки 06.06.2015

Patyanya

Напівпорожня/ напівповна чаша

На світі не буває правди чи брехні.
Лише дві сторони - чужа та наша.
І скільки не шукали б істини в вині
у кожного своя напівпорожня/напівповна чаша.

І скільки не було з історії книжок,
і скільки не писали б нам поети -
є біле й чорне що міняється завжди,
або збувається за рідкісні монети.

Є день і ніч,
Є світло і пітьма,
Є зрада та кохання...
Та лиш поняття ці не діляться на два,
де перше є, там буде і останнє.

І в кожному із нас сидить
це інь і ян.
Щоб бути кращим треба зігрішити.
І всередині вічна боротьба
яка оковує і заважає вільно жити.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585275
дата надходження 04.06.2015
дата закладки 04.06.2015

Мар’я Гафінець

"Неправильна" мова.

Насвари́ли мене за вимову:
"Фу, як це у вас по-сільському,
діалектами сипле розмова -
підбирайте, будь ласка, слова!"

Що поробиш, в нас тут по-простому
і не місце лише діловому,
бо не вмістиш у "правильну" мову
як живуть поруч з нами слова:

як малюк мій струмочком джеркоче,
жебонить і лепече про все;
як сусідка триндить і стрекоче
про важливе, цікаве, нове;

як із друзями ми теревеним
і бесідуєм в колі колег;
із подружками мило гутарим
і глаголимо мудрістю тег;

не напише словник найповніший
як витьохкує серце в коханні;
як трелює своїй наймилішій
і туркоче, й карбує зізнання;

і як цідить, видушує злість,
як цокоче, гугнявить, рече;
чи як мимрить непроханий гість....

..та ж не втиснеш в "розмову" це все!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576253
дата надходження 22.04.2015
дата закладки 04.06.2015

Martsin Slavo

О МОЁМ ТВОРЧЕСТВЕ

О МОЁМ ТВОРЧЕСТВЕ

Мне хочется, чтоб знали все,
Что я пишу стихи,
Что вдруг попала музе в сеть
Её мирских стихий.

Мне кажется, что стих хорош,
Хоть не красна строка,
Не пышнословен он и прост, –
Любовь в нем и тоска.

В стихе улыбка и слеза,
Восторг, сомненья тень,
Снег, солнце, росы и гроза,
Ночь, вечер, утро, день.

Хочу, чтоб нравились они
Знакомым и друзьям,
И чтобы всем были нужны,
Как на сердце бальзам.

Зачем же я пишу о том,
О чем должна молчать?
Вдруг не прочтет стихи никто –
Им мира не видать.

Пускай меня простят стихи
За пачканье бумаг
И изложение стихий,
Что душу бороздят.

Бумага пусть простит меня,
Исписанная мной,
Что мысль свою стремлюсь ронять
На белизне такой.

Надеюсь, что средь слов простых
Окажется зерно,
Средь афоризмов золотых
Вдруг прорастет оно.

25.01.1999 г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584625
дата надходження 31.05.2015
дата закладки 31.05.2015

Федір Трох

Отчизну славім

Отчизну славім! Ще не вмерла:
Є в полі й небі кольори,
Пісні не всі переспівали,
Кобзар ще дивиться згори...

Ми патріоти! Поки є дібрави,
Горілка, сало й пампушки.
Жили, живем і будем жити,
Хоть натерпілись за віки...

Страждань багато! Від моголів,
Князів, царів й секретарів.
Косили війни та голодомори,
В Чорнобилі полин згорів...

Прокинься ненько! Дотерпілась,
Нічого майже не лишилось...
Прибрати треба те лайно,
Що зараз зверху опинилось.

Надіймося! На славу й волю,
Багатство й розум щоб зійшлись.
Трудімося! То краща доля
Нащадкам буде тут колись.
20/11/ 2008

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584010
дата надходження 28.05.2015
дата закладки 28.05.2015

Зоя Журавка

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ

Герої не вмирають,
А десь за хмарами живуть,
До нас летять з небес снігами,
Весною зливами впадуть.
Герої не вмирають,
Проллються в матерів слізьми.
І в коси сріблом уплітають
Свій біль і муку назавжди.

Герої не вмирають,
Ми зустрічаєм їх у снах.
Вони за нами теж сумують,
Ми їх оспівуєм в піснях.
Герої не вмирають,
Це наша пам'ять, наша суть.
Своє життя, що обірвалось,
У наших віршах доживуть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569138
дата надходження 24.03.2015
дата закладки 28.05.2015

Валентина Мала

Прекрасное начало воспевай!

Прекрасное начало воспевай!
Валентина Малая

Прекрасное начало воспевай!
И делать это всё не уставай!
А Муза над поэтами мудрует!
Творит с тобой,пиит, И ...
в лоб целует!!!

Затем сей дар в награду тебе даден,
Чтоб ты нести энергию Добра был ладен!
А посему,ПРЕКРАСНОЕ НАЧАЛО ВОСПЕВАЙ!!
И ДЕЛАТЬ ЭТО НИКОГДА НЕ УСТАВАЙ!!!

© Copyright: 2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583829
дата надходження 27.05.2015
дата закладки 27.05.2015

Наталя Хаммоуда

БІЛЬШ ЗА ЖИТТЯ

Одна лиш мить і я погасну,
Неначе іскра догорю,
Пульсує кров і так невчасно
Шепчу слова -ЛЮБЛЮ, ЛЮБЛЮ!

Одна лиш ніч для нас з тобою,
Один лиш подих,єдність душ,
А потім розпач...і до болю ,
Я так вже вуст твоїх боюсь.

Я знаю,що була я жартом,
Лиш однією з багатьох,
Якщо мене згадаєш раптом,
Собі ти душу не тривож.

Лихі слова ,немов каміння,
На мене сипляться з гори,
Вже догара моє проміння,
Ще мить,і зовсім догорить.

Один лиш крок,і все.Вже крила
мене у вічність понесуть,
Більш за життя ТЕБЕ любила,
Ти пам”ятай...ти не забудь...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441806
дата надходження 06.08.2013
дата закладки 20.05.2015

Володимир Туленко

«Пускай до Истины идти уже немного»

«Пускай до Истины идти уже немного»

Я раньше не писал совсем сонеты,
О жизни лишь, или на злобу дня.
И вот и я вошел в число поэтов,
Запомнит пусть история меня.

Пускай напишут нам о том, как жили,
Как клич «Вперед!» нас вдохновлял на путь.
Пускай и трудную с тобой мы жизнь прожили,
И не могли в дороге отдохнуть.

Меняет направление дорога,
Которую сложить успел из строк.
Мне хочется войти в число поэтов.

Пускай до Истины идти уже немного,
Смогу осилить. Вот такой итог,
Поскольку свыше мне даровано все это!

*****

«Четыре платья»

Олег Барва

В извечном танце кружится планета,
меняя платья в непременный срок.
Но вдруг – поэтов дар – венок сонетов
примерит. Нежная ажурность строк

на стан прольётся. В новое одета,
к Творцу похвастать поспешит в чертог:
– Отец, ликуй! В прекрасную Одетту
преобразилась я! – Родитель строг:

– Гармония творит не новизною:
всего-то ею рождены семь нот,
но бесконечны их взаимосвязи.

Всего четыре платья, но весною,
в ладонях растирая, хлебороб
почувствует Тебя в комочке грязи.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582363
дата надходження 19.05.2015
дата закладки 20.05.2015

Наталя Костенко

Фраза єдина усе погубила

Фраза єдина усе погубила,
Знову по вітру на схилах лечу.
Все зрозуміла, сама трішки винна,
Думала більше не відпущу.

Літери гірше ножа убивають,
Ніби мотузка круг шиї слова.
Знов на колінах, ну з ким не буває,
Знаю тепер, що була не права.

Все вже розпалось, потрібно забути
І все подалі прогнати кудись.
Зараз же бачу, що так мало бути,
Та сльози річками чомусь розлелись.

Мрії розпались, куди все поділось
Я ж бо не знаю, упали на дно.
Я намагалася пазл той зібрати,
Деталі якого згубила давно.

Більше не буду, тебе я забуду,
Бо ти сама більша з усіх параной.
Більше тебе не шукатиму всюди,
Бо ти для мене насправді не той.

Може, колись посміхнуся я щиро,
Може колись я зутріну того,
Хто увірветься в життя немов диво,
Серця не пошкодує свого.

Фраза єдина мене врятувала,
Очі відкрили пекучі рядки.
Все зрозуміло, хоча й не чекала,
Що декілька слів змінять геть всі думки.

Стала собою, я більше не плачу,
Я знову сильна, хоч знову сама.
Знаю, для вас це нічого не значить,
Та відчуваю, що знову жива.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582114
дата надходження 18.05.2015
дата закладки 18.05.2015

simona

ЖИЗНЬ

Мы приходим из долины снов,
Чуждые обид и колебаний.
Политые радугой цветов,
Сдобренные россыпью желаний.

По тропинкам ласковых словес,
Под дождями сладких обещаний,
В звездной непогрешности небес
Шествуем от встречи до прощанья.

Но, достигнув побережья грез
И коснувшись вод реки забвенья,
Бросив взгляд на прошлое без слез,
Просим у оставшихся прощенья.

30.11.08

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117862
дата надходження 24.02.2009
дата закладки 18.05.2015

simona

Два начала

Осознанье бытия.
По другому - ты и я.
Два начала - день и ночь,
Продолженье - сын и дочь.
Завершенье - дед и бабка.
Ощущенья - горько - сладко.
Перекресток - тьма и свет.
Неизбежность - лента лет.
Перемена - плачь и смех.
Жизнь такая, как у всех.

08.04.09

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=125452
дата надходження 09.04.2009
дата закладки 18.05.2015

Оптимістка

Ссора

Вот и всё. Ты во всём виноват!
Только ты! Тебе нет оправданий!
Не бросай на меня удивлённый свой взгляд,
Не понять мужику моих женских страданий.

Упрекаешь, что встала не с той я ноги?
Ах, тебе не понять, за что наезжаю?!
Боже мой, дай мне сил, помоги!
Да за что же мне выпала доля такая?

Ты предатель! Садист! Просто зверя кусок!
Посмотри, как жена твоя мается.
По всему дому твой грязный носок
Со вчерашнего вечера, видишь, валяется?

Я устала с тобой воевать,
От скандалов вот этих уж тошно мне,
И осталось одно лишь сказать:
-Обними, пожалей, я же очень хорошая.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580234
дата надходження 10.05.2015
дата закладки 17.05.2015

Злата Біневич

Вона

Вона - любов,

історія прадавня,

як полум’я гаряча,

бурхлива, як життя.

Вона - одна,

давно уже не плаче,

п’янка і грішна фея,

і чиста, мов дитя.

Вона - твоє усе,

усе, на що чекаєш,

твоє усе, для чого

на світі ти живеш.

Але вона - це й те,

чого ти ще не маєш,

і те, чого ніколи

ти вже не досягнеш.

Вона - любов,

приваблива, як мрія,

сумна, немовби осінь,

що погаса в зимі.

Вона - це біль,

і розпач, і надія,

твої солодкі ночі

й безмежно довгі дні.

Вона - як смерть.

Вона - як воскресіння.

Вона - свята молитва

на твоїх вустах.

Вона - богиня,

віра, поклоніння...

І все твоя життя

горить в її очах.

Вона іде

нікуди і нізвідки.

В руках своїх нікому

нічого не несе.

Її душа -

як в польової квітки.

Їй сонце та свобода

дорожчі над усе.

Вона!Вона!Вона....

(Мій старенький дитячий віршик)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580091
дата надходження 09.05.2015
дата закладки 09.05.2015

Исаак

Специально для Юрия Бужанина и иже с ним

ИЗ ИНТЕРНЕТА

Игорь Пешнин,
Челябинск
Должен признаться, что меня достали антисемиты.
Нет, вы не подумайте. Достали - в хорошем смысле слова. Сам-то я русский. А они - хрен поймёшь, кто. Ноют и ноют. Похоже, у них не национальность, а порода. И, главное, по мне убиваются - какой я разнесчастный, да как меня, бедного, злыдни-евреи веками жутко гнобят, строют мне всяческие козни. А я типа ни ухом, ни рылом, ну, в смысле - не чешусь. Нет, не лично, конечно, гнобят, а как представителя русского народа. Страсти рассказывают - аж мороз по коже! Прямо жуть! Темно - и немцы! Хотя немцы в сравнении с
евреями, судя по словам антисемитов, - просто ангелы и лучшие друзья нашего народа! Причём, мы с ними всю дорогу воевали, а с евреями - ни разу, но в этом-то и заключается их высшее коварство! То есть русский народ - он же исполин, богатырь, великий и могучий, гей, славяне! э-гей, ухнем! Раззудись, плечо! - любого в бараний рог - и всё такое. *** **А вот с евреями неувязочка получается почему-то. Аж обидно! Прямо не народ эти евреи, а какой-то Змей Горыныч о трёх головах. Его и так, и сяк, и эдак, а он - ни в какую! Гнобит и всё тут, хоть ты тресни! И решил я с этим делом, наконец, разобраться. Забегая вперёд, должен признать, что антисемиты правы стопудово: с этими евреями лучше не связываться! Ну их к лешему, себе
дороже.
Судите сами. *Трое из них дважды Герои Советского Союза, 144 Героя Советского Союза, 12 полных кавалеров ордена Славы и т.д.* Причём, многие наши известные ГСС на поверку тоже, оказывается, евреи. Например, знаменитый партизан Дмитрий Николаевич Медведев. Или Петр Сергеевич Приходько, или лётчик Пётр Данилович Просветов и многие другие. И если бы не определённые обстоятельства, которые станут понятны ниже, то Героев
Советского Союза среди них было бы гораздо больше. ** **Сталинисты, например, утверждают, что евреи разрушали СССР. Типа подтачивали, как бобры. Я решил выяснить и этот вопрос. Точно! Так оно и было. Антисемиты и тут оказались правы. Подтачивали! Да ещё как! Опять же - судите сами. ** **В первые месяцы войны немцы оккупировали многие наши промышленные районы с военными заводами и стратегическими запасами. Нужно было спасать
оставшееся, вывозить на Восток оборудование, специалистов, архивы и там заново создавать военную промышленность. Ведь воевать было нечем. ** **Кому поручить, кто в состоянии организовать в условиях хаоса отступления такое гигантское дело? Одного такого человека Сталин знал, но этого человека, бывшего наркома вооружений Ванникова по его же, Сталина, указанию вот уже месяц в подвалах Лубянки пытками заставляли признаться в том, что он немецкий шпион. 20-го июля 1941 года этого измученного заключенного *прямо
из тюрьмы привезли в кремлевский кабинет вождя*. ** **После короткого разговора создание на востоке страны в кратчайшие сроки обновленной военной промышленности Сталин возложил на еврея *Бориса Львовича Ванникова*.
****Прежде всего, надо было найти те кадры, которые "решают все". А
их, талантливых руководителей и специалистов, осталось совсем немного после непрерывных репрессий 30-х годов. ** **Профессор И.Коган в журнале "Алеф" писал: "То, что сделала небольшая группа евреев в суровую зиму 1941-1942 годов на Урале, в Сибири и на Волге, было чудом, которое спасло Советский Союз от гибели". Этих людей разыскал и объединил Б.Л.Ванников. **
**Проектирование и возведение зданий цехов колоссального военно-промышленного комплекса в течение 6-8 месяцев сумели организовать вместе с наркомом строительства *Семеном
Захаровичем Гинзбургом* его помощники *Вениамин Дымшиц* и *Абрам Завенягин.
*Замнаркома танковой* промышленности *Исаак Моисеевич Зальцман* в Челябинском "танкограде", а затем на заводах Нижнего Тагила и "Уралмаша" организовал производство тяжелых и средних танков, лучших тогда в мире, и к концу 1942 года довел их выпуск до 100 машин в сутки. В ходе войны его заводы построили больше танков, чем вся Германия вместе с ее союзниками.
Зальцман как-то сказал Молотову: *"Мы дадим танки, только вы не
вмешивайтесь!".* ** **Профессор Коган пишет: "Эту фразу ему, конечно, после войны припомнили, но до этого Зальцман делал то, что хотел, и то, что было нужно. Если бы он и другие ждали указаний из Центра, война была бы проиграна".** ***
Генерал-майор* *Хаим Рубинчик*, став директором судостроительного завода "Красное Сормово" на Волге, сумел превратить его в танковый и до конца войны выпустить *10 000 танков Т-34*. Немецкий генерал-лейтенант Шнейдер писал: "... танк Т-34 показал нашим привыкшим к победам танкистам свое превосходство в вооружении, броне и маневренности".**
**Для организации массового производства самолетов много сделали *зам. наркома авиационной промышленности Соломон Сандлер* и *директора заводов* *Александр Белянский* (*завод No.19, изготавливавший штурмовик ИЛ-2*),
*Матвей Шенкман* (*завод No.16, делавший истребители Ла-5 и Ла-7*),
*Израиль Левин* (*авиазавод в Саратове*) и др. ** **
Вообще список *евреев-директоров*, возглавлявших в годы войны оборонные заводы, огромен. Так, *артиллерийскими заводами*руководили:
*Лев Гонор* (*завод "Баррикада"*), *Борис Фраткин* (*завод им.
Калинина*),*Яков Шифрин
* (*завод им. Ворошилова*), *Абрам Быховский* (*завод в Мотовилихе*) и др. *
* **В 1942 году *нарком боеприпасов* *Борис Львович Ванников* стал Героем социалистического труда. В список награжденных под номером 27 его вписал сам Сталин. ****
О вкладе *евреев-конструкторов* в создание новых видов
оружия писалось не очень много.

В 30-х годах была репрессирована группа Лангемака, работавшая над
созданием ракетного оружия.

Их идеи развили и воплотили в реальные *"Катюши"* сотрудники ЦАГИ *Шварц, Гвай, Гонтмахер, Левин и Шор*.
Все они получили Сталинские премии в 1941 и 1943 годах.

Дважды Герой соцтруда, пятикратный лауреат Сталинской премии конструктор Нудельман* - создатель знаменитой авиационной пушки Н-37. Ею вооружались самолеты Лавочкина и Яковлева, по две Н-37 устанавливались и на штурмовике ИЛ-2.
Самолеты, вооруженные этой пушкой, немецкие летчики называли "летающими Фердинандами" и избегали встреч с ними в воздухе. ** ***Знаменитое оружие Победы, определившее исход многих сражений*, - *самоходная артиллерийская
установка СУ-122* - была сконструирована под руководством *Льва Израилевича Горлицкого*. Его самоходки (на базе танка Т-34) участвовали в прорыве блокады Ленинграда, дошли до Берлина. За СУ-122 последовал выпуск более мощной СУ-152. *Лев Израилевич был дважды удостоен Сталинской премии. *(*В настоящее время 94-летний Горлицкий - член нашей ветеранской организации на
Гатчинской, 22*). ** **
Немалую помощь пехоте оказывал и *160 мм миномет*,
сконструированный *Исааком Теверовским*.

Среди создателей лучших танков Второй мировой войны имя *главного конструктора челябинского "танкограда"Жозефа Яковлевича Котина *- зам.наркома обороны, генерал-полковника. В ходе войны под его руководством были разработаны все модификации тяжелых танков ИС и КВ. ** **Немало еврейских
имен и среди *советских авиаконструкторов*.

Девять тысяч высотных истребителей МиГ громили врага в ходе войны, в том числе и первые советские реактивные самолеты.

Один из создателей МиГов *Михаил Иосифович Гуревич* - выдающийся авиаконструктор, Герой соцтруда, лауреат Ленинской и Сталинских премий. А *конструктором самых скоростных истребителей Второй мировой войны Ла-5, Ла-7 **и **Ла-9*был *Семен Моисеевич Лавочкин.* Из 54 тысяч истребителей, произведенных во время войны, 22 тысячи носили индекс "Ла". На них летали многие советские
асы, в том числе и трижды герои *Покрышкин и Кожедуб*. Иван Кожедуб, сбивший 62 немецких самолета, подходя на аэродроме к своему Ла-7, вытягивался, как по команде "смирно" и отдавал самолету честь. В своих воспоминаниях он писал: "Есть человек, которому я обязан не только своей славой, но и самой жизнью. Это конструктор Семен Лавочкин, создавший великий истребитель Ла-7. На этом самолете я не боялся вступать в бой с любым количеством немецких машин. Он, казалось, сам понимал, что нужно делать, куда лететь, в кого стрелять. А уж спасал он меня в самых
безнадежных ситуациях". **
**Первым заместителем Лавочкина был *Михаил Леонтьевич Миль* - еврей, ставший впоследствии *генеральным конструктором многих советских вертолетов*. *Из конструкторского бюро Лавочкина *- и
*Семен Арьевич Косберг*. *С 1958 года он работал у Королева, создавал двигатели для ракет 3-й ступени*.
Хорошо известен возглас Гагарина: "Поехали!", когда заработала первая
ступень. Но мало известен его крик восторга на 30-й секунде полета:
"Косберг сработал!", когда корабль вышел на орбиту. Уже на земле, увидев в толпе встречающих Косберга, Гагарин подошел и обнял его. Герой соцтруда, лауреат Ленинской премии Семен Арьевич Косберг погиб в 1965 году в автокатастрофе. ** **Ближайшими сотрудниками Лавочкина были также талантливые конструкторы* *Свердлов, Тайц, Фельснер, Хейфец*. Кстати, *заместителями Туполева* были *Кербер и Френкель*; *замами Яковлева* - *Донской, Закс и Зонштайн*; *замом Петлякова* - *Изаксон.* ** **Уже к началу 1944 года
советская армия превосходила гитлеровскую качеством всех видов вооружения, а количеством - в 1,5-2 раза. ****Война закончилась в мае, а в июне 45-го американские ученые успешно испытали атомную бомбу. У большинства этих ученых от рук нацистов в Европе погибли все близкие. Они делали бомбу не для Японии. Они надеялись, что атомный взрыв над Берлином станет апофеозом справедливого возмездия. Советская армия опередила их. ** **В конце 1945
года *Ванников* получил новое правительственное задание: *организовать производство и испытание атомной бомбы. *** **В 1949 году в кремлевском кабинете Сталина обсуждался список представленных к наградам за создание
атомной бомбы. Первым в нем значился Берия. Сталин, подумав, сказал:
"Лаврентия Павловича мы наградим грамотой! *А вот товарищ Ванников, я полагаю, достоин Золотой Звезды". Наступила пауза. Кто-то осторожно заметил, что Ванников уже Герой Социалистического Труда, а в положении записано... "Положение писали люди, - перебил Сталин. - Они и исправят это положение"*. Генерал-полковник *Б.Л.Ванников* получил вторую Золотую Звезду под No.1. А в 1954 году за создание водородной бомбы он был удостоен третьей
Золотой Звезды и тоже под No.1. ** **

А как евреи подтачивали-то, поняли? Не поняли? В этом и было их злодейское коварство. А я понял. Они специально столько наизобретали - да разве могла экономика СССР осилить такое
количество?! Вот то-то и оно! **** Когда я это понял, то решил помочь антисемитам. Они носятся как с писаной торбой со списками евреев-злодеев с большевистских времён. Вот я им и добавил ещё имён. Надеюсь, оценят по достоинству.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580069
дата надходження 09.05.2015
дата закладки 09.05.2015

Ірина Сонячна

Людська любов

Немов сльоза душа тремтить,
І біль, туманом очі обіймає.
І знову та тужлива мить,
Що на устах моїх,безжурно грає.

Ніщо на світі так не гріє,
Як та любов що лиш твоя.
Ніхто на світі, так не мріє
Як я,лиш я.

Доторкнись,
відчуй,
не відступай,
друже посміхнись
і не жалкуй.
Любов ти не ламай

Нехай засяє, сонцем полуденним,
Ота любов,що мірить моє серце.
Не буде час таким буденним,
Як відіб*ється промінь у люстерці.

Тоді, я знову підіймусь,
І стану сильною, навіки,
Тобі лукавий, усміхнусь.,
І увійду в блажені ріки.

Ні страх,ні біль вже не лякають.
Мені бракує, ще багато літ.
Усі лиш зла, скарбницю знають.
Не я так кажу,так живе весь світ!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562791
дата надходження 27.02.2015
дата закладки 07.05.2015

Володимир Туленко

Иван Франко "ГИМН"

Иван Франко

"ГИМН"

Вместо пролога

Жив извечный революционер –
Дух, что тело в бой уводит,
В бой за счастье и свободу, -
Жив сей дух в нас и теперь.
Ни попов святейших пытки,
Ни тюремный царский быт наш,
Ни с оружием войска,
И ни пушек злая сталь,
Ни шпионов ремесло
Смирить его не помогло.

Не умер он! Еще живет,
Хоть и давным-давно родился,
Сейчас лишь самоутвердился
И силы за собой ведет.
Он продвигается, крепчает,
В движеньи силы набирает,
И словом сильным, как трубой
Зовет он миллионы в бой-
А миллионы в марше радо
В бои идут, и им в награду
Глас духа слышен отовсюду:
В домишках у простого люда,
В простеньких хатках мужиков,
И у ремесленных станков.
А в тех местах, где он раздастся,
Исчезнут беды и несчастья,
И вот родится у народа
Потребность добывать свободу!
Пусть сыновьям, коль не себе
Свободу, счастье в той борьбе.

Жив извечный революционер –
Дух, наука, мысль и воля.
Не предать во чистом поле
И нам не уступить теперь.
Ведь развалилась зла машина,
И прокатилась, как лавина
Нигде не отыскать той силы,
Чтобы её остановила,
Чтоб затушить она смогла,
Дни к нам идущего добра!

Іван Франко

ГІМН

Замість пролога
Вічний революцйонер —
Дух, що тіло рве до бою,
Рве за поступ, щастя й волю, —
Він живе, він ще не вмер.
Ні попівськiї тортури,
Ні тюремні царські мури,
Ані війська муштровані,
Ні гармати лаштовані,
Ні шпіонське ремесло
В гріб його ще не звело.
Він не вмер, він ще живе!
Хоч від тисяч літ родився,
Та аж вчора розповився
І о власній силі йде.
І простується, міцніє,
І спішить туди, де дніє;
Словом сильним, мов трубою,
Міліони зве з собою, —
Міліони радо йдуть,
Бо се голос духа чуть.
Голос духа чути скрізь:
По курних хатах мужицьких,
По верстатах ремісницьких,
По місцях недолі й сліз.
І де тільки він роздасться,
Щезнуть сльози, сум нещастя,
Сила родиться й завзяття
Не ридать, а добувати,
Хоч синам, як не собі,
Кращу долю в боротьбі.
Вічний революцйонер —
Дух, наука, думка, воля —
Не уступить пітьмі поля,
Не дасть спутатись тепер.
Розвалилась зла руїна,
Покотилася лавина,
І де в світі тая сила,
Щоб в бігу її спинила,
Щоб згасила, мов огень,
Розвидняющийся день?
1880

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576395
дата надходження 22.04.2015
дата закладки 07.05.2015

Андрій Хрущ

Ти звернись до Бога…

Як прийде до тебе нежданно тривога,
І буде докучати тобі,
То звернись тоді щиро до Бога
Він радо допоможе тобі.

Відкрий Йому серце,
Що коїться в тебе в душі розкажи,
Про біль свій і про переживання,
І долі доброї ти в Господа проси.

Він добрий і люблячий Батько,
Який огортає любов'ю дітей своїх,
Завжди усім допомагає,
Хто до Нього про поміч взиває.

Людські тривоги і недуги
Він розвіяти може за мить,
Але ти ж пам'ятай друже,
Що звертатись до Бога потрібно не лише тоді,
Коли щось в тебе болить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579078
дата надходження 05.05.2015
дата закладки 05.05.2015

Юрко Коваль-Самбірський

ПАН БОГ

До Пана Бога,до мети
Дійти-б хоча-би кволим кроком.
І я іду,іду на Ти,
Тяжкі і довгі мої роки.

І крила зламані несу,-
Колись мене шалені нЕсли...
І,як би не Христос Ісус,
Здолав би душу дужий безлад.

Та Брат до Батька доведе.
Коли ж впаду--нестиме ніжно.
І може смерть в останній день
Мойого серця не засніжить...

2.5.15.(сб.).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578645
дата надходження 03.05.2015
дата закладки 04.05.2015

Юлія Кириленко

Бессмысленное (в честь майских праздников)

В уго́льной башне задыхалась всё принцесса,
Туда-сюда швыряя нож лито́й,
Ждала героя с телом Ахиллеса,
А дождалась с одной его пятой.

«То, что дают – хватай ты безоглядно», -
Ей чьи-то мудрые припомнились слова.
И у героя с лопнувшею пяткой
Вдруг оказалась Зевса голова.

А если здесь вы смысла не сыскали,
И не увидели житейскую мораль…
Так посмотрите на своём мангале –
Там есть такая же до точности деталь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578784
дата надходження 04.05.2015
дата закладки 04.05.2015

Yurko Okhapkin

граблі

Чому в житті доводиться завжди
не те робити, йти - та не туди?
І дивно - не примушують насильно,
це коїться доволі добровільно.
Щось зважити, над чимсь поміркувати,
потилицю почухати й прийняти
те рішення, щоб потім жалкувати.
Ні, не дамо граблям спокійно спати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578363
дата надходження 02.05.2015
дата закладки 02.05.2015

denyk

Чечетов (акровірш)

Ч.................................,
Е..................... .
Ч............................
Е..........................-
Т.............".................."
О........................,
В.........................!

PS О покойниках или хорошо или как у меня....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563783
дата надходження 02.03.2015
дата закладки 02.05.2015

Martsin Slavo

РОЗМОВА З БОГОМ (притча)

Людина до небес шептала:
– Поговори зі мною, Боже! –
І трави лугові співали,
Але вона не чула того.

Тоді людина закричала:
– О Господи, скажи хоч слово! –
Громами небо загурчало,
Сяйнула блискавка додолу.

Людина того не почула,
Лиш озирнулася навколо,
Й до Бога з просьбою звернулась:
– Дозволь Тебе побачить, Боже!

Яскраво засіяли зорі, –
Не бачила людина того
І закричала в небо знову:
– Видіння бачить хочу Твого!

І народилося весною
Нове життя, але людина
Не вдовольнилася красою,
Ридала в відчаї невпинно.

– Хоч доторкнись до мене, Боже,
Що поруч Ти, мені дай знати, –
І Бог спустився після цього,
Почав людину цю торкати.

Не бачила вона й не чула,
Втонувши у своїм зневір’ї,
З плеча метелика змахнула
І швидко геть пішла з подвір’я.

11.03.2012 р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578367
дата надходження 02.05.2015
дата закладки 02.05.2015

Ніла Волкова

Как дальше жить?

Сегодня я проснулась от того,
Что стало пусто, холодно и тихо…
Со мною, видно, ночевало Лихо,
А я и не заметила его!

Оно украло счастье быть с тобой,
Замерзли листья яблоньки зеленой…
И как мне жить с душой опустошенной,
Где одиноко поселилась боль?

Утратив краски, утро занялось.
Огромный мир мне стал неинтересен!
Умолкли звуки всех стихов и песен.
Как дальше жить? Все мучает вопрос…

2014

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534687
дата надходження 04.11.2014
дата закладки 02.05.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.05.2015

Юраша

Сенс життя

Я люблю жити!
Це так цікаво і натхненно,
хоч, часом тяжко і буремно...
Є щастя й горе, радість і біда -
життя іде і все мина...
Хтось скаже, -
це так нудно і буденно...
А я подумала:
для когось гривня - це сміття.
Для іншого - шалена радість -
і сяючи, подивиться дитя,
в тих оченятах бринить вдячність.
Для когось доторки руки -
звичайна справа.
А хтось і рук не має,
та поглядом торкаючись,
до неба підіймає.
Для когось слово - це порожній звук.
А інший посмішкою мовчазною
весь світ перевертає.
Все пізнається в порівнянні.
І вибір кожен має...
Для когось сенс життя
в досягненні мети.
Для мене ж, - як до неї йти.
Ти уяви - досяг, дійшов -
це все - кінець, її ти маєш.
Та обернись, поглянь,
що після себе залишаєш...
Чи хтось згадав твоє їм'я?
Чи хтось любов твою пізнав?
Чи так ішов, що навкруги
нікого ти не помічав?
Все пізнається в порівнянні...
І вибір ти, як кожен з нас,
теж мав...ще досі маєш.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576791
дата надходження 24.04.2015
дата закладки 24.04.2015

Jeanne/Жанна/

Что ты вознесся - где же видно?

Что ты вознесся, где же видно?
Кругом лишь тьма – не благодать.
Не отзываешься – обидно:
Тебе же к нам - рукой подать.

И даже я в тебя поверю –
Не ублажай, но докажи,
Что дал мышление не зверю,
А управление – не лжи.

И что молитвы «филаретов»
Не есть связующим звеном…
Ты утверди мне, боже, это
И напои своим вином.

И вера облаком тумана
Не будет мне давить виски.
Желанием пускай лишь станет,
Но мы останемся близки.

Пусть и рабом… Я не восстану,
В тебе одном увидев свет.
Никто ни в ризах, ни в сутанах
Не разъяснит мне твой ответ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575746
дата надходження 20.04.2015
дата закладки 21.04.2015

Ицхак Скородинский

Нам подарували мить

А чи знаєте Ви, мій допитливий читачу, що астрономи планети Земля, змовившись з сильними світу цього, дарують нам в році, що йде, мить, яка становить, за їх канцелярітськими поняттями, одну секунду. Щось там у Всесвіті накопичувалося і накопичувалося потихесеньку, і ось....
Рік, той, що йде, продовжується. На час, який ми всі відлічуємо, – раз і.
А я пропоную нічого такого не рахувати, а після того, як проб'ють київські дзвони, зробити один глибокий вдих в 2008-му, а видихнути вже наступного року.
Тим більше, що все це, мабуть, вперше за довгий час об'єднає всіх нас, всі шість із гаком мільярдів. І як випливає зі статистики великих обчислень, хтось разом з нами в цю ж саму мить вдихне, а видихнути вже не встигне. Переміститься в світ інший.
Але й сумувати годі, тому що ще більша кількість тих, що тільки-тільки вислизнули з материнського лона і тієї ж самої миті, отримавши ляпанець по попці, вдихне уперше і разом з нами повітря рідної планети, і їх пісні понесуться над Дніпром в нескінченність, поздоровляючи нас усіх.
З Новим Роком!
Дихайте, дорогі мої, дихайте.
Разом.
Львів і Донецьк.
Київ і Москва.
Беер-Шева і Харкове мій рідний.
З тим, що буде, Вас!
Чим би це не було.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108859
дата надходження 22.12.2008
дата закладки 18.04.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.04.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.04.2015

Янош Бусел

Ніхто…

[i][b] [color="#c91616"]Тиша… Ніч… Вона…[/color][/b][/i]

[i][b][color="#2626eb"]Хтось колись був
щасли́віший,
ніж я,
Пірнаючи
у очі
неземні,-
І подих
зупиняється
в мені,
І губи шепчуть
дороге
Ім’я…

Ніхто!..[/color][/b][/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574283
дата надходження 14.04.2015
дата закладки 16.04.2015

Emigrant

Я ТЕБЕ НАВІЧНО ЛЮБЛЮ

Як сонце землі тепло віддає
Я душу тобі віддаю!
Ти просто знай що я в тебе є,
І я що тебе навічно люблю!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541268
дата надходження 04.12.2014
дата закладки 16.04.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.04.2015

Свята

Груз 200

«..Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.»
. - Т.Г.Шевченко.

[b]«Кацапам. Без любові..»[/b]

Обкурені,
обдурені,
Обколоті ….
Зашорені..
І злобою наповнені..

Прийшли на Русь кацапські банди
Як предки їх, колись давно
Та не судилось панувати
Не вояки. Просте гівно

Кацапське сміття:
Від Магадана до Москви.
Чого забули в Україні?
Шукали слави? Смерть знайшли!

А десь заплаче «мать старушка»
«пузирь раздавят пацани»
За ту - «нєвєдаму звєрушку»
Що здохла в «пламені вайни»

І не згадає їх двуглавий,
Що хижо всівся на Кремлі.
Про тих зомбованих «іванів»
Що здохли,
На цій невизнаній війні

А що ж народ?
Той самий -
Що від « Маскви до самих до акраїн»?
- Він молиться на карлика-царя!
Та мріє - чоботи забльовані «памить в Індійском Акєанє»!
Насрать в Парижі на бульварі ,
І на «Біг Бені» начертать -
І слово «Х*Й» і слово - «….Мать»

Кацап-то злодій від природи
[b]Фашизм- той самий "руSSкій Міръ"[/b]
Кацапи,
Бог не з вами!
Ви при царях були рабами,
І зараз - бидло для Москви

[b]©С.Коваленко
Київ ,Русь-Україна
2015 рік від Р.Х.
04 лютого[/b]
[b]Р.S.
«Вбиті,полонені, зниклі безвісті - солдати та найманці РФ в російсько-українській війні»
Сайт – www.gruz200.net[/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557102
дата надходження 04.02.2015
дата закладки 16.04.2015

Виктор Кириллов

А всё-таки они существуют!

«Есть многое в природе, друг Горацио,
Что и не снилось нашим мудрецам».
(У.Шекспир)

«Пришельцы» или люди (?) из других миров уже давно живут рядом с нами. Есть один интересный способ увидеть ИХ собственными глазами. Когда-то этот метод показали в одном научно-популярном фильме, но информация прошла не замеченной наукой, да и «узкой» общественностью тоже. Наука вообще в такие вещи не верит, экспериментов, соответственно, не проводит.
Для осуществления задуманного вам необходимо немного терпения и желательно хорошую погоду, потому что надо производить фотофиксацию. После этого найти (что в любом крупном городе не проблема) большую просторную улицу, где много проходящих людей и установить специальную аппаратуру.

Маленькое пояснение: «пришельцы» - это существа, обладающие несравненно более высоким уровнем знаний и владеющие недоступными, пока, нам технологиями. Чтобы не отличаться от окружающего биологического вида, т.е. от нас с вами, они просто создают, так называемый, оптический обман, именуемый в нашей фэнтэзийной литературе, таким термином, как «морок». И мы их воспринимаем, как «обычных» людей, таких же по внешнему виду, как и мы с вами.

Но, есть одно «но» между нами и ними. Это особенности белковой структуры и, что самое главное, мы – теплокровные, а они – холоднокровные. Хотя слово «холоднокровные» не совсем применимо к «ним». У них совсем не «кровь», а другая по своему составу биосубстанция. Как уже давно установлено уфологами, инопланетная раса, «контролирующая» Землю – рептилоиды. Вот на этом и построен метод их ловли т.е фотофиксации.
Специальная аппаратура это – обыкновенная кино (или цифровая) камера и аппаратура для съёмки в инфракрасных лучах. Съёмку надо производить одновременно с двух камер в одном направлении и довольно продолжительное время – час, два, лучше часа три-четыре.

После чего спокойно расположиться где-нибудь в «затышной» студии, можно на дому, и вывести одновременно на два монитора, расположенные рядом, видеоряд с двух камер. Сюжеты должны идти синхронно. И вот тут-то начинается самое интересное. Главное – чёткая концентрация внимания на двух мониторах одновременно, что сложно для неподготовленного человека, но при некоторой сноровке – вполне возможно.

Если поток людей на улице был существенный и погода хорошая, то внимательный наблюдатель, при качественной съёмке, заметит, что число «людей» на одном мониторе и на втором несколько отличается. То есть, на видеоматериале, снятом на обычную камеру, количество людей больше, чем снято их же на камеру для фиксации инфракрасного излучения.

Комментарии, как говорится, излишни.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389139
дата надходження 01.01.2013
дата закладки 16.04.2015

Бриндіков Юрій

ТОЛКОВАНИЕ ЛЮБВИ

О любви на свете много споров
И бытует мнений миллион,
Но сказать по правде, существует
Лишь один, один любви закон.

Размышлял я долго, часто думал,
Для себя любовь определял,
Но с тобой одною, лишь с тобою
Понял, наконец, я и узнал,

Что любовь совсем не увлеченье,
Не привычка и не просто фарс,
Что любовь – возвышенное чувство
И дается в жизни только раз.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567095
дата надходження 16.03.2015
дата закладки 16.04.2015

Julia Kushnir

Не мовчи!

Якщо тобі болить - скажи!...
Мені, можливо, теж не легше.
Не ховай очі, не мовчи!
Повір, мені болить не менше...

Якщо ще любиш, то борись!
Бо якщо справжнє - того варте.
Коли любов пройшла - облиш!
Хай буде "фініш" вже на старті.

Ти віриш в долю?... Я, можливо...
Вона ж у мене не спитала!
Тихенько лиш прошепотіла.
Це той, на кого ти чекала.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574138
дата надходження 13.04.2015
дата закладки 13.04.2015

I.Teрен

ФІНІТА ЛЯ КОМЕДІЯ?

Попразникуємо, чи що?
Укусимо від Пасхи!
На свято, обране ніщо,
уже знімає маски.

Недремні наші вороги
у кожній іпостасі
нав’язують свої борги
біологічній масі.

Сусіди любі і брати
укоротили гривню.
Куди ще уряду іти,
якщо найлегше з висоти
душити середину.

Найнебезпечніший – куркуль,
що має сало й свиту.
Сосо мільйони стриг під нуль,
а Яця – під макітру.

Хабар субсидії в меню
урівнює громаду.
А люмпену давай різню
і пахана у владу.

Дає й бере одна рука,
вирівнюючи межі.
Окацапілого совка
бояться як пожежі.

І сунеться лиха біда
на долю українця.
А олігархії орда
нічого не боїться.

І запихає у АТО
революціонера.
І за ніщо прийде ніхто
у прези і прем’єри,

аби утримати Союз,
як іноді буває,
коли черговий боягуз
кишені вивертає.

Для чого нині Колима?
Знімай штани і свиту
і не страшна тоді юрма.
Як не свобода, то сума
веде її по світу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573739
дата надходження 11.04.2015
дата закладки 12.04.2015

ptaha

Благодатний вогонь

Господи! Вогню пошли, вогню!
Гартувати ним непевну глину…
А чи, може, час настав людину
Знов покласти на гончарний круг?

Господи! Вогню пошли, вогню!
Хай запалить в наших душах свічку,
Хай жене з них темряву правічну,
Зла й зневіри нищачи стерню…

Господи! Вогню пошли, вогню!
Не того що трави спопеляє –
Чистого, надію що вселяє:
Цьогоріч зустрінемо весну…

Господи! Зійшов Святий вогонь!
Ти не втратив у людину віри,
Чашу наповняючи без міри
Щедрістю із бАтьківських долонь…

Тож у серці пагоном рости
Мудрій, всепрощаючій любові
І гілки засушено-тернові
Прикрашати цвітом доброти…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573686
дата надходження 11.04.2015
дата закладки 11.04.2015

Markusvill

Пасхальное

Напомни, если я забуду
как разбудить однажды будду,
как гнев на милость променять,
добром космическим сиять
не заблудиться в мире старом
среди тщеславных пьедесталов
среди капканов и болот
найти тот путь, тот свет, тот брод
сложив в забвения мешки
все беды, страсти, и грешки

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573732
дата надходження 11.04.2015
дата закладки 11.04.2015

Джаннет Даклін

Коли Спасителя до страти повели

Коли Спасителя до страти повели,-
Був звичний день.Земля не впала в прірву.
Господь не мовив:"Сонце зараз зірву!.."
А ми...Нічого вдіять не змогли?..

Коли Спасителя до страти...Із хреста
Йому у душу зашкалки впинались.
Кровинками на серденьку спинялись...
А чиясь там душа була пуста...

Він сина свого кинув?!Так колись
Здається нам,коли душа ридає.
Коли від болю помочі не має...
Коли горлає:
-Господи!Озвись!

Та він до свого серця пригортав
Сиріточку,дитинку і каліку...
Господь...Не знаю зовсім твого віку...
А ти мене любив...І обнімав....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573148
дата надходження 09.04.2015
дата закладки 10.04.2015

Джаннет Даклін

И смотрит на нас Бог

Да ложь,что заедает быт.
Да ложь это,поверь.
Вот зонтик утром был забыт,
Лечу даже сквозь дверь.
Чтоб ноги ты не промочил.
Чтобы дождинки все,
Которые ты так любил,
Остались на зонте.
Да ложь это про быт ,вот так.
Твое пальто висит.
Ты у меня такой чудак.
Родной.Лишь мой...Стоит
Поднос и кофе.Это ты
Мне поутру варил.
И сорванные все цветы
К постели подносил,
Когда еще спала.Потом
Мне ноги целовал.
Лишь там,где ты сейчас-мой дом.
Все,как ты обещал.
Ты мне варил борщи и суп,
Ты руки целовал.
Как был же глуп,как был тот глуп,
Кто быт свой променял
На остальное.Ерунда,
Счастливей быта нет.
Какое счастье-быть всегда
С тобою.Ты мой свет.
Ты моя жизнь и моя грусть.
Ты радость и мечта.
И ночью я к тебе прижмусь.
Ты мой...А я твоя...
Вот башмаки,а вот пиджак,
Все снова разбросал.
Ты дорогущий мой чудак.
О,если бы ты знал:
Какое счастье собирать
Носки твои опять.
И борщ тебе варить.И знать,
Что ноги целовать
Ты будешь утром.А сейчас
Пеку для нас пирог.
Ведь это жизнь только для нас.
И смотрит на нас Бог.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522828
дата надходження 11.09.2014
дата закладки 10.04.2015

Тріумф

Заповіт з Господом.

[b]Хрещення – заповіт з Господом![/b]

Дії Святих Апостолів 2:37-39. «Що ж ми маємо робити, мужі-браття?» А Петро до них сказав: «Покайтеся, і нехай же охреститься кожен із вас у Ім’я Ісуса Христа, на відпущення ваших гріхів, – і дара Духа Святого ви приймете! Бо для вас ця обітниця, і для ваших дітей, і для всіх, що «далеко знаходяться, кого б тільки покликав Господь, Бог наш»….Рятуйтесь від цього лукавого роду!»
Рим.6:5 «Бо коли ми з’єдналися подобою смерті Його (хрещенням з повним зануренням у воду), то з’єднаємось подобою воскресення…, щоб не бути нам більше рабами гріху».
Пропишись, нарешті, на постійно…

Вода виблискує, іскриться,
І серце солодко щемить.
Крок, ще крок і ось водиця…
Від мене ворог хай біжить!

Тепер твоя, Господь, назавше!
Тобі, гріх, місця не даю!
Ісуса Господа, пізнавши,
В Його вже істині стою.

Я серце віддаю Ісусу –
Царю моєму назавжди!
Любити Господа клянуся,
І бути вірною завжди.

З Тобою, Боже, я вмираю,
На віки вічні для гріха!
Й з Тобою разом воскресаю
Новим творінням в небесах.

Дух Святий, Твій в дар приймаю
І з Ним одно уже стаю.
Отця Небесного вітаю,
Що Він прийняв дочку Свою.

Тепер я з Богом в заповіті –
Від Нього роджена згори!
Що може бути краще в світі –
Приймати Господа дари?!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573524
дата надходження 10.04.2015
дата закладки 10.04.2015

Ніна Третяк

Монолог старого бурчуна

Від тюрми та від суми
не відхрестимося ми.
Захотіли – затоптали,
(аргументи підшукали).
Як кайданки одягали,
(то закони спрацювали).
Кажуть, що закон, як дишло:
Як повернеш, так і вийшло.
Кажуть, що невинні люди
гинуть за п’ятак усюди.
Тим неписані закони,
хто накрав собі мільйони.
Відкупитись – не проблема
(маєш гривні і зелені),
А тепер за євро ліпше,
євро люблять у нас більше,
Радо прийме нас Європа:
за свого чи за холопа?

2010р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572591
дата надходження 07.04.2015
дата закладки 07.04.2015

KsenaStarK

не сказані думки залишились несказані

Останнім часом натхнення грає зі мною у гру "Спіймай мене, якщо зможеш!". Ви спитаєте чому я такої думки? Та хоча б тому що написати щось варте, щось хоч трохи талановите, для мене важко. Що сталося з тією дівчиною, яка писала і писала вірші кожного дня? Я їх удосконалювала, дописувала, викреслювала і переписувала цілі рядки або і весь твір! А тепер... А що тепер? Тепер написання хоч чогось це викроювання хоч би 15-ти хвилин у день (і це ще дуже добре якщо у день!) і написання хоч би кількох рядочків. Після написання стає легше, спокійніше та вільніше. Ніби залишаєш на листку паперу той багаж, який тягнув униз, все нижче, і нижче, і нижче...
Проза ніколи не була моїм товаришем. Ми пересікалися, але не було якоїсь взаємності...Просто писала тому що писалося.. Тому що римовані рядки не хотіли співпрацювати і відсиджувалися "на лаві запасних"...

Не судіть строго написане вище... Просто крик душі, яка не може зараз висловитися.. Для чого я це пишу я сама не знаю, якщо бути чесним. Завтра можливо я це видалю, але сьогодні мені потрібен ти, Читачу, як друг.. як порадник.. як слухач...́

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567230
дата надходження 17.03.2015
дата закладки 07.04.2015

sergey

В сердце необитаемый остров_стена плача

Стена плача

Привет... Закройте глаза...

И...

Представьте мир, в котором солнце не светит.
В котором ветер поднимает облака депрессий.
И смешивает с серым пеплом.
А потом бросает в лица детям.
Мир, в котором никто уже в людей не верит. Даже звери.
Мир, который не взлетит на небо, ведь крыльям оторвали перья.

И в котором, вот, такова действительность,
Что в моде предавать любовь и забывать родителей.
Горы эгоизма, самолюбия вершины - в прериях их видно.
И носили "гелио" бы имя, оправданно бы были гелиоцентричны.

Вы ждете конца света?... У нас уже апокалипсис.
Дорога в голове к успеху.... А пока лишь вниз.
В душе льды тревог еще не растаяли просто:
Как в мире жить, если в сердце необитаемый остров?
Дни за днем пролетают, бесконечных пятниц круговерть.
Их настолько много, что я уже Пятница. Только Крузо нет.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571936
дата надходження 04.04.2015
дата закладки 04.04.2015

Evgenij_Kedrov

Пляж нудистский - наша слабость

Пляж нудистский - наша слабость,
Отдых люб давно такой,
Наполняет души радость
В распеченный летний зной…
Телу голому раздолье,
Нет, не в моде здесь текстиль,
Тут душе людской приволье,
Натуризм – моднейший стиль!
Здесь слияние с Природой,
Обнаженный вольный ход,
Вслед стремящийся за модой,
Находя душе приют…
Отдаются неге летней,
Раздеваясь до гола,
Становясь тем непрекрытней,
(Все в чем мама родила)
Люди счастие вкушают,
Стыд оставив в городах,
Ни забот, ни бед не знают,
Позабыв о всех делах,
Отпуская предрассудки,
Вольную дают телам,
Игры, смех, веселье, шутки…
И игривый «тарарам»…
Веселы, раскрепощёны,
Ловят все вселенной кайф
В месте небом освященном,
Прозапас вбирая драйв…
Сброшены одежды, маски,
Лица в радости светлы,
Штукатурки нет и краски,
Все ухожены, чисты…
Женщины, следя за модой,
Освежают киски в «ноль»,
Балуя нагой породой,
Демонстрируя всю соль
Красоты и женской сути,
Что открыта для всех глаз…
Попы, кисы, перси-груди
Вводят всех мужчин в экстаз…
По неписаным законам
Мельком лучше лишь взглянуть,
Ибо будет дурным тоном
В местах сладостных тонуть,
Своим взглядом упиваясь,
Сверля нежные места,
И нечайно возбуждаясь,
Пляжа этика проста…
Равнодушье напускное,
Умиленный пряча взгляд,
В эту все игру играют,
Наблюдая женпарад…
Людям правила известны,
Красота открыта всем,
Сверлить взглядом не уместно,
В остальном здесь нет проблем…
Сами женщины охочи
Своим телом соблазнять,
Сна лишить, покоя ночью
Все стремятся удивлять…
Делая интим – прически,
Фантазируют с душой,
Щеголяя в секси-лоске,
Делают тату порой…
В губы нежные вдевают,
Кольца – пирсинг золотой,
Пупок им же украшают,
(Боди-арт почти отстой)
В моде искреннее тело,
Чтоб его все напоказ,
В том преуспевая смело,
Зажигают девы джаз…
Вторят зрелые им дамы,
Искушая «нехотя»,
Не имут они тут сраму,
Свою сладость не таят…
Вчера чопорная леди,
(Что ты, к ней не подойдешь)
Слад местами всеми светит
(Пляж нудистский – он не в счет)
Есть душе где развернуться,
Воля вольная телам,
В то мечтая окунуться,
Забыть стыд свой всякий, срам
Дамы, леди приезжают,
Чтоб душой оттаять всей,
И нагими загорают,
Нет им ничего милей!
Они едут за свободой,
За успехом у мужчин,
Нагишом дружить с природой…
Тысячи на то причин…

13.06.2013г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571992
дата надходження 04.04.2015
дата закладки 04.04.2015

ПВО

Карлик-вампир

Озло́бленный ка́рлик зарылся в чула́не,
И зло́бные за́мыслы строит на мир,
Чтоб в ха́ос и мрак погрузились все страны,
А вся́ их культу́ра – чтоб смы́лась в сортир.

Он жаждет в крови́ утопить всю Россию,
Как э́то уже́ город Кры́мск ощутил.
А пьяная Русь в нём признала Мессию –
Совсем алкоголь ей мозги ослепил.

Невинными жертвами кормит плебе́ев
И барскою плетью стегает рабов.
Но преданно ли́жут подо́швы злодею,
Не мы́сля себя без позорных оков!

Вампир-недоме́рок всех ра́ком поставил:
Кавказ и Сибирь, и весь Дальний Восток.
Двуглавый мутант жадно крылья расправил,
Но вот Украи́ну сломать он не смог.

Восстал украинский народ против гнома,
Не да́л ухвати́ться за ше́ю Майдан.
Не смог покори́ть нас хозяин Газпрома –
Разрушился прочь лилипу́тинский план.

Бесну́ется демон и жаждует кро́ви:
Немцов, Новодво́рская, Скрябин Кузьма,
Дево́тченко Лё́́ха был парень здоровый –
Их не́т больше с нами – одна только тьма.

Вставай же, Россия, проснись от похмелья!
В погибель тебя этот клоун ведёт.
Во мрак преисподних глубин подземелья,
Где вечный огонь и позо́р тебя ждёт.

Опо́мнись, покайся в делах беззаконных,
Избавься от жалкого рабства глупцу́!
Свободы вдохни фимиам благово́нный,
Вернись, дочь блудли́вая, в лоно Отцу!

3.03.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570548
дата надходження 30.03.2015
дата закладки 04.04.2015

ПВО

Поважний банкір Христа

[u][color="#ff0000"]прохання до осіб з вразливою релігійною самооцінкою: утриматись від прочитання даного твору.[/color][/u]

Найбільший диявол – то́й,
Хто цьо́має Бога в гу́би,
Демонстративно – герой,
А в се́рці – спо́внений згу́би.

Хто їсть із руки Христа,
А сам вже раху́є срібло.
І хай не брешуть вуста -
Це все, що йому потрібно.

Персона він не проста –
«Служи́тель Самого Бога!
Поважний банкір Христа»,
І погляд у нього стро́гий.

Він знає гроша́м ціну,
Не ра́дить нести витра́ти,
І здатен на річ страшну:
Людину за них прода́ти!

І зараз є скрізь такі -
Так само «із Богом дру́жать».
Їх руки також хапкі -
Даре́мно, що в це́рквах служать.

Їх сло́во – як го́стрий ніж:
До са́мого серця жа́лить
І в душах чинить грабі́ж
Без сорому, і без жа́лю.

Людина для них – ніщо́! –
Товар, нічого не ва́ртий.
Не сріблом, а будь за що́! –
Готові прове́сти ба́ртер.

Для них головне – їх чи́н
Та вла́да, яку він ма́є,
І будь ти – хоч Божий Си́н –
До тебе ла́ски немає!

Вони травму́ють ове́ць,
Законом ти́снуть на совість,
На щирості тих сердець
Складають зра́дницьку по́вість.

Вони́ служать не Христу,
Хоч І́м’я Його й вжива́ють –
В церква́х вони – на посту́:
Дия́волу догоджа́ють.
3.04.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571848
дата надходження 04.04.2015
дата закладки 04.04.2015

Юрій Фочук

ПРОПОВІДЬ ІСТИНИ.

На центральній площі міста обласного,
Де буває дзюрчить у фонтанах вода,
Товпився народ біля клена старого
І мелодія звідти лунала сумна.

Стара та мелодія, людом забута
Тепер, мов від сну, підіймала народ.
Доля якого в кайдани закута,
А кляп недовіри закрив усім рот.

Півколом стояли люди похмурі,
А в центрі, Боже, Кобзар з гробу встав.
Сліпий дідусь грав на бандурі,
І про бувальщину співав.

Про Січ козацьку, Запорізьку,
Про славу прадідів-синів.
Хто землю нашу українську
Беріг від лютих ворогів.

Сивий, старенький, до землі похилився.
Та як бив він по струнах, мов сили черпав.
Боже, недавно, наче він мені снився
Разом із конем із могили вставав.

Поклав біля ніг дід свого капелюха,
І мудрі слова до людей промовляє.
Тільки чому його мало хто слуха?
Люди, дідусь цей правдоньку знає.

«Даруйте, - говорить, -що серця ваші точу.
Гірка правда про рід наш потрібна всім нам.
А йти в дім перестарілих, повірте, не хочу.
Чую серденьком, добро зроблю вам.»

Як сказав: «Україно! Хто твою знищив славу?!»
То впала із ока гіркая сльоза.
Бо згадав більшовицьку тотальну облаву,
Штики Муравйова…Кривава гроза…

Уся Україна вогнем запалала.
Хто посмів суверенну державу топтать?
Мільйони синів земля наша прийняла.
Так силі нечистій прийшла «благодать».

Повсюди диявол поклав свою ногу,
Знищував храми святі на землі.
Люди перестали молитися Богу,
Злочини коять дорослі й малі.

Та чую – тріпоче рідне знамено,
Немов повернулись роки молоді.
Один колір прапору посланий небом,
А другий нам дали хліба золоті.

Це значить –ясніє затьмарений розум,
Народ повертає до віри Христа.
І несе із собою вірша або прозу,
Проповідь істини завжди свята.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571510
дата надходження 02.04.2015
дата закладки 03.04.2015

Олександр Обрій

ЯБЛУКО РОЗБРАТУ

Мир - тятива, що від тертя
порвалася знов. Чим склеїти?
Приборкати чим вогонь,
що шматує полотна?
Держави уперто кістьми торохтять,
мов різностатеві скелети,
яким не сказали:
їх секс неможливий без плоті.

Держави. Кістки - їх народ.
Їм мало в кістках тріщин! -
Наказують отвори
шашіллю
куль
вирізати!
Тим часом як свіжі старійшини
мочать в сортирах
торішніх, -
бійцями обприскують поле,
мов з пульверизатора!

Дешеве сміття смертей.
Життя перетерли в жорнах
голодні
голоблі
глобальноі
геополітики!
А душі, - наівні метелики, -
летять на слова пережовані.
Липнуть до цукру брехні
безхребетні поліпи...

Війна за гучні ідеали...
Війна за примарну символіку...
Якби хоч лягти
без мук
до солдатозвалища!
Якби хоч війна давала
відчути, що ти -
син волі!
Господар своєі землі,
а не "цап-відбувайло"?!

"Мир - тятива." - Аксіома, закон
в пащі амбіцій і скнарості.
Визріло вкотре в чиїйсь голові
яблуко
вічного
розбрату!
Народ є заручником, "язиком"
давньоі пастки, сценарію.
В тисячолітньому стугоні війн
б'ються
нові
біороботи...

© Кучеренко Олександр

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571503
дата надходження 02.04.2015
дата закладки 02.04.2015

Старець Коснятин

СЛОВО ПРО МОВУ

СЛОВО ПРО МОВУ

Я на струни, як на нитку, нанижу до слова слово.
Встань із попелу, як фенікс, українська моя мово.
Встань із попелу, не щезни, знайди силу, підведися.
Життя колосом воскресши, відродися, відродися.
Відродися, моя мово.

Де та пісня колискова, що я чув іще маленьким?
Хай звучить у серці знову пісні спів моєї неньки:
“Люлі-люлі, люлі, сину, виростай, рости здоровий.
Як покинеш дім родинний, не забудь своєї мови.

Пам’ятай, в житті дороги, коли станеш вибирати,
Хто з цурався свого роду – не проститься тому зрада.
Хто з цурався свого роду, стережись, ударить в спину.
Ні на йоту, як чужому, не йми віри йому сину.

А заслаб в житті-дорозі, оглянись до України.
Як ковток води в пустелі рідне слово. Й на чужині.
Ти відчуєш, як віллється до твоєї крові сила.
То та сила, що в маленстві молоком тебе ростила –
Рідне слово, рідна мова.

Я на струни, як на нитку…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570616
дата надходження 30.03.2015
дата закладки 30.03.2015

makss

Счастье

У нас будет свое собственное счастье.
Дом уютный. И большой-большой!
И огромная лохматая собака,
В шерсть которой можно с головой!
Вечерами будем у камина
Зиму коротать в обнимку мы,
Обо всем болтая без запинок,
Молча иногда, как будто бы
Мы вдвоем одни на всей планете
И слова нам вовсе не нужны…
По утрам за завтраком газеты,
Тосты свежие, яичница, блины…
Поцелуи под дождем…Когда погода
Не пускает из дому – гулять !
Ты – мой муж, ты навсегда мне отдан
Кем-то свыше. Это не печать
В паспорте, это шестое чувство,
Ощущение, что там, где ты – мой дом.
Я с тобою каждый день учусь и
Понимаю, что хочу вдвоем
Пережить с тобою все на свете,
Быть твоим ребром, хранить очаг…
А потом появится и третий,
Кто-то маленький, скрепив сильней наш брак.
Пикники, поездки, смех, веселье,
Слезы радости. Люблю тебя! Люблю.
Рецепт прост. И никакого зелья:
Лишь с любимым стоит к алтарю.
С тем, который постоянно в мыслях,
С тем, кто стал неотделимой частью,
С тем, кто как-то скажет, поразмыслив:
«У нас будет свое собственное счастье…»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570374
дата надходження 29.03.2015
дата закладки 29.03.2015

Маруся Савка

"Душа"

Моя душа на межі смерті...
Бо холод тіло міцно обійняв..
Й мої слова здались тобі відверті...
Але у відповідь ти просто промовчав..

Коли чекала я тебе мій друже...
Тебе небуло....ти не поспішав...
Усе якесь старе, таке байдуже...
І чорний морок душу всю пройняв..

За цей період люди помінялись..
Дивлюсь на світ тепер уже відкрито..
В душі ще рани ті не загоялись...
Боюся знов нізким не говорити..

Що було те пройшло...його давно немає...
Я віддалась у руки долі...
Живу назло всім тим хто зневажає...
Але думки мої ще зовсім кволі...

Я думаю із часом це минеться...
І душу все ж комусь зможу відкрити...
Живуть лиш найдорощі у моєму серці...
Які допомагають біди пережити...

(Із Щоденника)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569720
дата надходження 27.03.2015
дата закладки 28.03.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.03.2015

Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Хрестик

Хтось носить хрестик,
Бо це ж нині модно,
І ходить до церкви,
Вважа - благородно.

Та в серці у нього
Бога немає.
Завжди ,,за пазуху
Камінь ховає".

Хрестик для іншого ж
Це - невід"ємно,
Як сонце, повітря
Чи хліб наш щоденний.

І не важливо
Чи вдома, чи в храмі,
Читає молитви,
Співає псалми.

З Господом він
Свої вчинки звіряє,
У Нього щоденно
Поради питає.

Служить Йому
І душею, і тілом,
Не словом порожнім,
А праведним ділом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569948
дата надходження 28.03.2015
дата закладки 28.03.2015

Владимир Зозуля

И будет Пасха.

И верю… и не верю в этот день я…
И тяжкий крест бездомности несу…
Но лишь одно под небом вне сомненья –
Уже Христова Пасха на носу…
Уже нам красят в праздник серость буден…
Уже вовсю торгуют там и тут…
Ингредиенты чуда купят люди
И куличи медовые спекут.
Потом в своих церквах толпиться станут...
Толкаться в бок… распределять места…
И суетливо подпевать осанну,
Не понимая слова и креста…
В урочный час всплеснет звонница в церкви
И вознесется к небу кроткий Спас…
Архиерей в священной касте первый,
Его кусочки грешникам раздаст…
И возликует добрый христиАнин
(опять на дармовщинку спас живот)
Но не благоговеть пред Богом станет,
А разговеться за столом пойдет…
…и снова чудо не смогу принять я…
Умом своим, не зная – почему?..
Но понимая сердцем… – без распятия
Не получить причастия к Нему…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569817
дата надходження 27.03.2015
дата закладки 27.03.2015

Malyshka

Душевная Чистота.

Человеку надо мало.
Жизнь хорошую прожить.
Иногда, вздохнув устало,
Свою честность подтвердить.

Ведь порой бывает туго
В этой жизни непростой,
Очень часто, спасая друга
Сам летишь вниз головой.

В этой жизни все бывает-
Радость, счастье и беда,
Нас, на все это хватает,
Твердость духа есть всегда.

Сложно видеть человека
С очень мелочной душой
Так и хочется сказать:
В этой жизни-ты изгой.

Чтоб стоять на пьедестале
Нужно честным быть всегда,
Чтоб все люди понимали
Чем полна твоя душа.

Выходя на ваш сайт,я многому научилась.Выходила очень поздно и редко т.к. дома нет компьютера, а с рабочего нет возможности особо пообщаться.Ваш сайт был маленькой отдушиной. Но сейчас и эту радость отняли. На работе меня сократили.Хочу попрощаться со всеми почитателями вашего сайта и пожелать всем крепкого здоровья,хороших творческих успехов и дай Бог всем огромного счастья. Особая благодарность работникам сайта. Всего вам доброго.

С уважением Колесник Т.В. 27.03.2015г,

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569837
дата надходження 27.03.2015
дата закладки 27.03.2015

Тріумф

Блуд.

Свято Перуна.
Великий біль у серці і сором за народ український перед Богом Всевишнім я пережила, коли подивилась освячення дерев’яного стовпа – кумира бога Перуна, перед яким кланялись українці і називали стовпа спасителем. Який сором! А ймення Яхве, Всевишнього Бога обливали брудом на своєму сайті, божка називали Творцем. Сором нам, Українці! Не боріться з Богом Всевишнім, бо пропадемо, як руді миші, у вогні озера вогняного з усіма богами і божками, як загинули єгиптяни, тримаючи своїх богів за пазухою – впали разом і не встали! Їх покрила хвиля. З іменем якого Бога ти, Україно, відправляла дітей на війну? В ім’я Перуна, Молоха чи Коло, чи Велеса-бика, чи Тертуліанового бога ти благала, а Того, Одного-Єдиного, який спасає і рятує, дає життя і дихання усім, хто ходить під небом, ганьбила. Твої боги повертали тобі трупи твоїх дітей і калік. Біймося ображати, так Того, Хто все і у всьому, сховаймося під покровом Вседержителя,
Віддаймо серця Господу Ісусу, щоб не пропасти, а бути з Ним у вічності. Хто може обвинуватити Його в чомусь? Він нічого не робить таємно! У Слові Своєму, у Біблії попереджує всіх: вийди і відділись від усього , що не Його, бо лиш у Нього спасіння, мир і любов. Людина сама робить вибір, а вину складає на Господа, і, нещасна, не знає, що слово то – насіння. І родить воно в 30 - 40 – 100 разів більше і тепер, і до третього, і четвертого роду в прийдешніх поколіннях. Написано, що проклятий той, хто зневажає Творця, – це третя заповідь. Не жалієте теперішнє, блудите з богами, накликаєте біду на Україну. Чому я це пишу? Бо болить мене серце за Україну і за українців, за їх сьогоднішнє і майбутнє, бо це майбутнє наших дітей і онуків.
Хто може поборотись з Господом Богом і перемогти?

Блуд.

Нова з’явилась Єзавель,
І правду Божу обплювала,
Співала Молоху пісень,
І через вогнище стрибала.

Слуга диявола – і блуд
Так щедро знову сіє!
Осліп. Кидає Бога люд –
Облизує стовпа, радіє.

Збезчестили Ісуса Кров,
В шаленім танці потоптали.
Ім’я Господнє і любов
Смердючим брудом поливали.

А що ти скажеш, як прийдеш,
Народе мій, на Божий суд?
Що ж ти на захист принесеш?
Чим оправдаєш блуд?

Невже?

Рідна матінко, Єдина,
Сум побирає.
Та невже ж моя Вкраїна
Над вогнем стрибає,
Закликає громовиці,
Ідолів шанує
І у прибраній світлиці
Бовванів цілує.

2013р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567123
дата надходження 16.03.2015
дата закладки 16.03.2015

Марсианин

З ЩОДЕННИКА БАНДЕРЛОГА. МРІЇ ПРО ЄС.

МРІЇ ПРО ЄС.

Мавпа не второпа –
Що таке воно?
Ми йдемо в Європу
Або не йдемо?

Мавпячих фантазій
Полум*я горить,
Навіть підорасів
Згодні полюбить.

Мавпи до ЄСу
Схильні назавжди,
Бо хотять прогресу.
А тепер куди?

Люди дорогії,
Що ж ми в самоті?
Не руйнуйте мрії
Мавпячих надій!

І ось в нашому мавпятнику чутка пройшла - їде до нас делегація з Європейської ассоціації зоопарків і аквариумів. Наш зоопарк до неї давно проситься. Усі бігають, в клітинах порядок наводять, підфарбовують, тварин миють, зачіски покрасивше роблять... А ми, мавпи до зустрічі плаката малюємо.
Намалювали. Директор заходить з секретаркою, дивиться.

Хай знає кожний делегат -
В Європу нас веде тропа!
Є гасло в мавп і мавпенят:
"Европа, ж...па і УПА!"

- Ні, - каже директор. - Ви цю "ж...пу" краще уберіть!
- Чого?
- Ну, якось дуже по-мавпячому... Хоча? Точно! Це, скажемо, наші мавпи так за права сексменшин виступають! В Європі це привітається.
- А якщо не сподобається?- питає секретарка.
- А ти перед ними афедроном покрути! Кому така не сподобається? Ось і мавпи тільки про неї думають. І, скажімо, так легше буде перейти до неофіційної частини.
- А якщо і так не вийде?
- Ну, тоді, скажемо: "Чого ви хочете, леді і джентльмени? Мавпи ж! По-мавпячому і виступають, що з них візьмеш?"
- А УПА нащо?
Тут вже ми, мавпи, не стерпіли, галас підняли:
- Коли свідомі патріоти до нас завітають, за УПА банани дають! Учора один завітав - аж три штуки! За кожну букву! Ми і про Бандеру вміємо...
- Про Бандеру не треба! - каже директор. - Європейці не зрозуміють. Залиште його для свідомої публики. Гм-м... Для економії расходів на їжу для тварин. А європейцям ми скажемо, що УПА - це Українська Паркова Ассоціація! Ось так!
На тому і вирішили. Ждемо.
Слава бананам!

***

Спить зоопарк, в Київі спить Майдан.
Лиш мавпи не сплять,
На сторожі стоять,
Тримають в руці банан.

Станемо всі, досить для нас ганьби!
Будемо жити,
Міцно дружити.
Ранок почнем в боротьбі!

Мавпа стрибай! І боротьбу починай!
Щоб без відказу
Бути в EAZу*
Свого доб"ємось і край!

-------------------------------
* EAZ - Європейська асоціація зоопарків.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566280
дата надходження 13.03.2015
дата закладки 13.03.2015

Сокольник

С праздником Восьмого Марта!

Ах, девчонки, милые девчонки,
В чьих сердцах безумствует весна,
В длинных и в коротеньких юбчонках,
Или даже вовсе БЕЗ (в штанах))) )...

Вы, девчонки, украшенье мира!
Вы его статичность и прогресс!
Я пленен, как музыкою лиры,
Дивными стихами поэтесс...

Ваша страсть немалого нам стоит...)
Вам пожар тушить хватает сил...)
Ваши руки лошадь остановят
(Хоть об этом я и не просил...))) )

В вас огонь любовного азарта
Я еще сильнее разожгу...
Как мужчина, в день Восьмого марта
Лишь одно скажу- ХОЧУ!!! МОГУ!!!

© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115030800578

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565017
дата надходження 08.03.2015
дата закладки 08.03.2015

Марамі

Адамовой крови

Не родились врагами
Но затерялась истина
Люди - решают сами
Жизни воруя выстрелом

Небо нам дарит выбор
Вы же как стадо зомби
Выключи телевизор
Мы же Адамовой крови

Не родились врагами
Люди бывают злые
Порваны оригами
Стоптаны в клочья письма

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556520
дата надходження 02.02.2015
дата закладки 04.03.2015

Кеті Джонс

Академія смерті…

А я дивлюся і бачу новий світ
Чужий, холодний і роздягнений
Я не бачу як птахи летіли,
Я не чую звуків природи,
Все для мене стало чужим…
Темінь тягне на дно…
Я не хочу туди…
Я збудувала новий світ!
Я розложила все по порядку
Він сильний красивий багатий
Цей світ для мене не став порятунком
Він з кожним днем убивав мене
Я створила, академію смерті
І вона убиває мене
Я кахикаю, плачу й вмираю…
Моя душа котиться в низ…
Скоро вона перейде лінію…
І буде жити всього три дні…
Ні, моє тіло буде існувати далі.
Але душі не буде.
Не запитуйте чому!
Це безглуздо!
Ви і самі знаєте чому.
Правду говорять одна значить на віки!
А я не хочу сім'ї яка користь з неї?
Ти більше ніколи так не кажи!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564234
дата надходження 04.03.2015
дата закладки 04.03.2015

Бриндіков Юрій

ЖИЗНЬ ДАЕТСЯ ТОЛЬКО РАЗ

Жизнь дается только раз,
Чтоб любить с усладой,
Без фальшивых, резких фраз
Путь пройти нам надо.
Жизнь прекрасна, но быстра
И стараться нужно
У семейного костра
Поютиться дружно.
Жизнь бежит, да без устану,
Дней тепло ловлю,
Повторять я не устану:
«Я тебя люблю!»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563655
дата надходження 02.03.2015
дата закладки 02.03.2015

Alex Hele

Видение Апокалипсиса

Свинцом усталость наливает веки
Сами собой закроются глаза
Приятен сон, порой, для человека -
Вершить в забытьи может чудеса
И в небесах парить ему по силе
Любой из нас не раз во сне летал...
Но эта ночь безжалостно открыла
Каким быть может общий наш финал...
Тьма подземелья... Впереди мерцает
Далёкий, странно-бледный, тусклый свет
И кажется что он вот-вот растает
А у меня ведь даже свечки нет...
Иду к нему... Дышать всё тяжелее
Морально давит этот липкий мрак
Но впереди становится светлее
Хоть непонятно что же за маяк...
Ну вот пришёл... И замерло дыханье
Ведь на столе, вращался предо мной
В голубовато-призрачном сияньи,
Теплясь надежды светом, шар земной
Такой прекрасной, хрупкой, безмятежно
Светилась в темноте тихо дремля
Укрыта покрывалом тонким, нежным
Из лёгких облаков наша Земля...
Так захотелось взять её в объятья
И ей сказать... но я словно охрип
Рука сама ложится на распятье -
Во тьме раздался голос будто скрип:
"А ты уверен, что имеешь право
Касаться к ней и как ей быть решать?
Ведь зачастую, вы, желая славы
Её стремитесь только разрушать!"
Душа застыла в ужаса каноне
Ведь после этих слов сгустилась мгла
Фигура в плотном, чёрном балахоне
Сидела во главе с Землёй стола...
"Что будет дальше, знать вы все хотите
Гляди же! Я тебе всё покажу
И что порою сделать норовите
Наглядно и доступно изложу."
Сверкнули пальцы острые как бритвы
Кипят моря, горит земная твердь
И остается лишь шептать молитвы
В руках планету держит сама Смерть
Безжалостный огонь всех пожирает
И в ядерном аду спасенья нет...
Кошмарное виденье, гаснет, тает
Открыв глаза я вижу вновь рассвет!
И еле слышен голос в отдаленьи:
"Наступит час и я возьму свое
Но ради жизни новых поколений
Вы постарайтесь сохранить её..."

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563654
дата надходження 02.03.2015
дата закладки 02.03.2015

PashaMorozov

Полет Пингвина

Однажды маленький, но злобненький Пингвин
Решил, что в стае самый умный он один.
Сужденье спорное, но в постановке властной
Было поддержано почти единогласно.
С колен вас подниму я до небес
Кричал Пингвин, в него вселился бес.
Мы птицы вольные, летать всех научу,
До Африки, как пить дать, долечу.
Ему, конечно, робко возражали,
Но тут же по пингвиньим мордам получали.
Ну а у Непингвинов, между прочим,
Обеспокоенность росла, и даже очень.
Пингвин не унимался: Мне плевать.
Где захотим, там будем и летать.
Я всех пернатых в стаю соберу –
Пингвинов, Страусов, Енотов, Кенгуру.
И вот разбег, прыжок, взмах крыльев, опа-опа…
Болела долго после приземленья попа.
Пингвин всем доказал, что он не птица,
За ним пойдя, могла вся стая так убиться.
Рожденным плавать крылья лишь помеха,
Себе позор, ну а другим потеха.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556510
дата надходження 02.02.2015
дата закладки 02.03.2015

PashaMorozov

Не можу!

Я вже не можу, більше вже не можу
Із полум’я стрибати до вогню,
Читати всю оту дурню ворожу
І слухати постійну маячню.

Ти скажеш: Не читай, немов не вмієш,
А телевізор зовсім не дивись!
Але ж не страус я, ти ж розумієш,
Щоб заховати голову кудись.

Залишив я у червні рідне місто,
Тепер тягаюся по різним по містам,
Живу так само в Україні звісно,
А подумки я назавжди є там.

Там залишилося багато друзів,
Знайомих і студентів, їх батьків.
Усі вони тепер живуть в напрузі.
А ще там є багато стариків.

Там різні є: є навіть патріоти,
Є вороги, а є і диваки.
Хоч переважно все ж не ідіоти,
Трапляється, що зовсім навпаки.

Отримав я дзвінок, таке буває:
Розумна дівчина, вже кандидат наук.
«Нам Україна газ перекриває», –
Кричить, – «А ми без газу як без рук».

А ще до нас доправлять військо НАТО!
Це жах: вони, як тільки-но зайдуть,
Без сумніву, підпалять мою хату,
Усіх зґвалтують, потім ще уб’ють.

Хотів відповісти: А де ж та мрія
Про те, що, нібито, Луганськ – це Русь?
Де ж довбана «турботлива» Росія?
Там газу стільки, що казать боюсь.

Де ж ті зарплати майже втричі більше?
Де пенсії, що мусила платить
Росія «рідна»? Жити стало гірше?
Погано все, і голова болить?

А бородаті дядьки не дратують?
Чеченців зграї, росіян рої?
Крадуть автівки і людей катують:
Це ж ваші ополченці, не мої.

Яка ж отрута розум твій згубила?
Як вивести тебе із забуття?
На «референдум» ти ж сама ходила?
Це ж ти воліла «кращого» життя?

Не відповів, лише всміхнувся сумно,
Залишивши мобілку на столі.
Вступати в суперечку нерозумно
З тим, хто живе примарно уві сні.

Навчаючи, не міг я сподіватись,
Що вийде все, як я хочу, проте
Навчити думати і сумніватись
Було завжди для мене головне.

Не зміг, не впорався, чи-то втомився?
Як наслідок в країні йде війна?
Невже це я так прикро помилився?
То я поганий вчитель? Не вона?

Але у мене інші є студенти
З великим серцем і душой палкі.
Тут мова зовсім йде не про проценти,
А про у вихованні помилки.

Я можу припустити в цьому вірші
Гіпотетично, тільки без образ:
Що може й Путін був би зовсім інший,
Якби з учителем усе було гаразд.

На нас чекають, знаю, роки славні,
Ще будуть у житті яскраві дні!
Війна скінчиться як завжди у травні …
Помилок не робіть, учителі!

Павло Морозов 19 лютого 2015 р. Луганськ – Запоріжжя

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561056
дата надходження 20.02.2015
дата закладки 02.03.2015

PashaMorozov

Кремлевский гной

Ложь для многих уж стала позицией,
Но кроваво сочащийся гной
Не прикрыть ни кордоном полиции,
Ни высокой кремлевской стеной.

Он уже перетек за поребрики,
Он уже набирает размах,
Ну а мы подбираем всё реплики,
Пряча дулю в последних штанах.

Развели нас кремлевские карлики
И танцуют на трупах опять.
Им народ содержать во свинарнике
Не учиться и не привыкать.

Вот такая теперь ситуация:
Гной струится, ликует народ.
Тут давно уж нужна ампутация,
А иначе – летальный исход.

Павло Морозов 1 березня 2015 року Луганськ – Запоріжжя

…из стен Кремля сочится гной, … которым хотят замазать всех нас! (с) В. Гафт

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563542
дата надходження 01.03.2015
дата закладки 02.03.2015

Віталій Поплавський

СОБАЧА ВІРНІСТЬ

Він бив його зі злістю, до бестями
Веслом по тілу. У крижаній воді
А пес дивився зблідлими очами
У п’яні очі цій нинішній біді.

Кров цибеніла із грудей собачих -
Хотів втекти від вбивці за будь-що,
Та сили витікали з ран гарячих
Й волало серце: -Та це мені за що?

Отямсь! – Кричали знов собачі очі.
Й покірно так дивились на човна
Так віддано, так болісно, пророче
Благав почути – у чім його вина?.

А вбивця бив по тілу бідолагу…
Сміявсь безжально вслід чужій біді
За мить одну згубивши рівновагу
Вже душогубець бовтався у воді.

Крутився там безпомічно убивця
І одяг мокрий вже кожну мить тяжів,
Скувала тіло льодяна цариця
І сил не було дістатись берегів.

Та враз неначе хтось підставив руки
А хвиля вітру вдарила в обличчя……
Це пес, долаючи кроваві муки,
До берега тягнув свого убивцю.

Ось берег, наче вирвавшись з кайданів
Життя знов запалало кольорами….
А пес біля жорстокого тирана
Ліг, всі свої зализуючи рани.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563579
дата надходження 01.03.2015
дата закладки 02.03.2015

Віталій Поплавський

Я СЛАВИ ВИЩЕ ГОСПОДА НЕ ЗНАЮ

Твердять мені зануди й лицеміри,
Що не кричу я «Слава Україні»-
А значить це мені немає віри
І не люблю своєї я країни.

Кричать мені надівши вишиванку,
Тримаючи ще камінь на душі,
На вигляд всі в любові до останку,
Насправді лише збирають бариші.

Люблю її без крику та потуг
За те, що рідна, де люблячи живу,
А псевдолюбів бравих і хапуг
Надіюсь щиро - таки переживу.

Я не кричу всім «Слава Україні»
Бо слава різна - і добра і дурна
Надіюсь лиш на Божого я сина,
Щоб позабути слово зле «війна».

Скажу щоденно краще «Слава Богу»,
За те, що вантажа двохсотого нема,
Щоб не витала у домах тривога,
І кров'ю біла не багрилася зима.

Хай пісня над полями гучно лине,
Щоб мирно жили всі у ріднім краю,
Бо я насправді просто УКРАЇНЕЦЬ
І слави вище Господа не знаю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563587
дата надходження 02.03.2015
дата закладки 02.03.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.02.2015

Грамматика

Из пластилина

Б*ольше тысячи стихов…
Е*жедневно – перлы.
З*нать, поэт ещё каков!
Г*рамотный, наверно?
Р*ифма в слоге вроде есть.
А* вот дальше – глина.
М*ожет, вылеплен не здесь
О*н – [b]ИЗ пластилина[/b]?
Т*ычет пальцем [b]ИЗ чего[/b]?
Н*а Какие кнопки?
О*н-то, может, ничего…
С*тихоплёт [b]ИЗ[/b] пробки.

[u]Ть*ма зато – ВОСТОРГОВ!!![/u] )))))

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557624

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557719
дата надходження 06.02.2015
дата закладки 25.02.2015

sensey

ВІРШ ПРО КОХАННЯ

Люблю тебе я до нестями й більше.
Люблю тобі писати прозу й вірші.
Люблю в твоїх словах чарівну пісню,
Яка наповнює мене життям.

Люблю в твоїх очах я спалах сонця,
І в них дивлюся наче у віконце,
Де небо синє й житнєє колосся
Наповнюють натхненним почуттям.

Люблю твої обійми незабутні,
Які своєю ніжністю могутні
І пестять незбагненно сірі будні
Та впасти не дають у забуття.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562155
дата надходження 24.02.2015
дата закладки 25.02.2015

Юлия Щипец

Ти нова жертва…

Ти нова жертва змін цього світу.
Пісня лунає у небо до зірок.
Я не можу забути вишневого цвіту.
Я хочу доторкнутися до твоїх думок.

Твої вуста відмовили, вони кричали.
А я дивилася у далину чарівних мрій.
Я тебе не чула, не хотіла... Та від нині
Мене не злякає лютий сивий змій.

Я стала на дорогу впевнено та сміло.
У путь нелегку та невідану піду одна.
Літнє сонце у очі чорні мені світило.
Та силует розтанув на горизонті дня.

13.07.2014.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561844
дата надходження 23.02.2015
дата закладки 25.02.2015

палома

СЛОВО

Бог людині дав дуже багато –
І творить, і можливість пізнань,
Спілкуватися словом, як в Бога,
Щоб читати, набратися знань.

І раніш було Слово від всього,
Поміж люди прийшло із небес –
Бог принизив Себе Самого,
Щоб найменший із грішних воскрес.

Бог – Отець наш, надія єдина,
Слово Боже - безмежна Любов.
Життя вічне – життям Свого Сина,
Врятував людей з грішних оков.

Вже минуло дві тисячі років,
Як Господь вказав праведну путь.
І збулося вказання пророків,
І пізнав світ ту істинну суть.

Путь з Христом всіх провадить до раю,
В правді тільки ступати по ній.
Я дорогу лиш цю вибираю,
Життя вічного мрій і надій.

Слово людське теж сповнене сили,
І життя в собі й смертне несе –
Воскресити та вбити ним сміло.
Думай добре, ніж мовити все.

Думай добре, щоб в гріх не упасти
І не ввести сусіда свого.
Бо, що вилетить – назад не вкласти,
Добре слово – творитель всього.

Як захоплять підступності думи,
Ти подалі гони їх тоді.
Лиш молитва позбавить і суму,
Й слово мудре здарує тобі.

Ми подібні в усьому до Бога,
До небес – і думки і слова,
Бог життя нам дарує для того,
Щоб кріп дух і Любов в нім жива.

березень 2012
(с) Валентина Гуменюк

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562110
дата надходження 24.02.2015
дата закладки 24.02.2015

Анна Крисальна

от чего в душе поселилось столько грусти?

от чего в душе поселилось столько грусти?
будто Творец задумал меня искусно
одарить блаженнейшим чувством
средь масc именуемым безумством
добрый доктор, излечить меня не спеши
мир психа банально прекрасен
хоть с виду пациент несчастен
на самом деле он ликует
и презирает ваш здравый ум
меня судьба в чело целует
и вечным мучеником коронует

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561660
дата надходження 22.02.2015
дата закладки 22.02.2015

Ніна Третяк

ЛЮБИТИ

Ти увірвався вітром в день високий.
Підняв до неба на могучих крилах –
І я забула , як зоветься спокій –
В незвідане з тобою полетіла:
Торкнутись неба чистої блакиті,
В промінні сонця серцем просвітліти,
Не втратити дорогоцінні миті
Найвищого в житті чуття – любити!
Любити так, як літо любить осінь,
Себе віддаючи їй по краплині,
Як ранок любить променисті роси,
Даруючи сповна їх спраглій днині.
Любити так, як ще ніхто й ніколи –
Світліючи, світаючи щомиті…
Як сонце любить неосяжні доли…
Любити так, щоби любов’ю жити.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559479
дата надходження 13.02.2015
дата закладки 13.02.2015

denyk

Русскому солдату отказавшемуся бомбить мирных жителей…

Спасибо брат, что не нажал курок,
Что совесть для тебя превыше славы.
Что не повелся на агит листок
И тридцать сребреников ржавых

Не ржавчина на них- людская кровь,
И слезы сирот , матерей скорбящих
Спасибо брат, ты сделал все что мог
Рискуя жизнью, прошлым, настоящим.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559469
дата надходження 13.02.2015
дата закладки 13.02.2015

Міша Стан

Наплевать на все

Наплевать на все

Наплевать на все девчонок много
Не одна на свете только ты
Скатертью котись твоя дорога
И все твои понты

Ты подумаешь что я тебя ревную
Нет и мысли не было такой
Если я нашел себе другую
Так значит дай же мне покой

Она мне нравится хотя и строга-строга
Строга но не очень
Не такая как ты недотрога
Которая сама не знает чего хочет

Хорошо что я его не знаю
Кто новый твой boy-friend
Я прекрасно понимаю
Что он ботанического клуба президент

Быть может ето просто ложь
А может и вправду красивый он
Или ты мне просто врешь
Что он тебе подарил роз миллион

До отправки самолета осталось пару минут
Я едва сдерживаюсь от истерики
Как ты бросаешь меня тут
С ним улетаешь в Америку

Вот на борт поднялись пассажиры все
Взлетная полоса и небеса
Самолет поднял свои шасси
А внизу там на земли я остался сам

Я часто о тебе вспоминаю
Я часто по телефону с тобой говорю
Но ты и без слов понимаешь
Как сильно тебя я люблю

Автор: Стан Михаил, с. Угля, 4 октября 2008 г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559473
дата надходження 13.02.2015
дата закладки 13.02.2015

Сідий

Я ПОТОМОК РОДОВЫХ КНЯЗЕЙ.

Я нынче выделяюсь среди прочих,
Что радует знакомых и друзей.
Вокруг меня потомки из рабочих,
А я – потомок родовых князей.

«Вчерась» мне справку дали из «архива»,
Что я наследник голубых кровей.
И место родины - Хазарасп или Хива*,
Прапрадед раньше воровал коней.

И может предки из хивинских ханов,
Иль кто другой, кто высоко летал.
Путём интриг, разбоев и обманов,
Состряпали начальный капитал.

А при деньгах, и в то, и в наше время,
Даже нечестно собранных порой.
Ты – посвящался в княжеское племя
И средь имущих, признанный герой.

Так поклоняясь предкам, как иконе
В их беспорочность веру не лелей.
Хотя порой и «тати», что в «законе»
Порядочней бывают королей.

Когда ты стар и жизнь уже на склоне,
Гордись, что князь и все же не жалей.
Теперь не жалуют наследника в короне
И прочих олигархов – королей.

Доволен будь, что называют «паном».
И жалуйся проказнице – судьбе,
Что предок, из нажитого обманом,
Не смог оставить толику тебе.

Я нынче выделяюсь среди прочих,
Что радует знакомых и друзей.
Ведь я не просто – парень из рабочих,
А я потомок княжеских кровей.

*-Хазарасп, Хива – города запада Хорезмской области Узбекистана, рядом с пустыней Кызыл-Кум.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406703
дата надходження 06.03.2013
дата закладки 11.02.2015

ptaha

У саду істини (Диптих)

І
Зростає Істина в саду Знання
У чагарях, порослих кропивою.
До неї не потрапиш навмання –
За сім печатей, скроплених росою

Трудів всенощних… Досвіду сивин
Вона лише на мить одну проблисне
Видінням дивним, явленим з глибин
Святого неба, що пропахло виссю…

Лише на мить… всміхнеться – і нема…
І знову по параболах між листя
Шукати інтеграл по пухирях
Загублених кропивологарифмів…

ІІ
Брижаться пінно розчесані гравієхвилі*,
Над океаном нависла химерна тінь…
Швидко тигриця крізь бурю застиглу плине,
П’ять тигренят долають морську твердінь

І розчиняються легко в тумані захмарнім…
Море самотнє прогіркло без їхніх лап…
Серце здригнулось – і змучено-зболена пам’ять
Раптом звелася камінням на сітці мап,

Мохом укрила їх, мовби то шкіра тигряча,
І заспокоїло штилем чуття свої…
Сонце лилося з-за хмари нещадно-гаряче –
Й стали німими від спеки ті острови…

Схожі на дерева гілку, зімкнулись дороги,
Іскорку правди ховаючи у глибині,
Тихо спинились, закуті в бар’єропороги,
Волі монаха скорившись. На видноті

Всі чотирнадцять застигли, приборкавши силу,
Тільки один заховався за обрій чуттів:
Істина поруч – шукайте навколо сміливо
Камінь п’ятнадцятий – світло прозріння в житті.

*Рьоандзі – буддистский храм у Кіото, популярність якого підтримується виключно завдяки саду каміння у дзен-буддистському стилі. Це один з найдивовижніших та найвидатніших філософських садів.
Сад являє собою невеличкий за розмірами прямокутний майданчик – 30*10м, засипаний білим гравієм. На майданчику розташовано 15 каменів, які об'єднані в 5 груп. Навколо кожної групи як обрамлення посаджено зелений мох. Гравій розчесаний тонкими борозенками, які асоціюються з м'якими брижами води. З трьох боків сад обнесено невисоким глиняним парканчиком.
Що ж уособлює собою каміння в саду? Дехто вважає, що це 5 гірських верховин, які зводяться до неба крізь хмари. Дехто – що це 5 островів у безмежному океані. Комусь здається, що це тигриця зі своїми дитинчатами перепливає бурхливе море. Асоціативний ряд безкінечний. Але в цьому саду є багато інших загадок. Одна з них полягає в тому, що з якої б точки веранди глядач не споглядав сад, він завжди бачитиме тільки14 каменів. Щоразу якийсь камінь буде зникати з поля зору. Можливо, в такий спосіб, дзен-буддистський монах Соамі, автор саду, прагнув показати людям безмежність світу, велич Космосу, Будди, натякаючи, що в світі багато непізнаного.
Ще одна загадка саду полягає в його гіпнотичному впливі на людину. Споглядання каміння дає можливість зосередитися, досягти стану спокою й заглибитися в себе, адже цей сад був створений майстром для медитацій.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558691
дата надходження 10.02.2015
дата закладки 10.02.2015

Віктор Банар

Сине Божий!

Ще є у нас якісь там шанси... Може...
Але ж, без Тебе розум наш - чужий!
Рятуй Різдвом Своїм, о Сине Божий,
Загрузлий в протиріччях рід людський!

Який тисячоліття із тобою,
Та, не збагнув Законів до пуття...
І вирви з рук його холодну зброю,
Що ставить крапки в повістях життя.

Даруй наснаги в мирі вічнім жити,
Бо, на межі усі ми, на межі...
І, Христе, дай у руки людям квіти,
Бо квіти завжди кращі за ножі!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549576
дата надходження 07.01.2015
дата закладки 09.02.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.02.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.02.2015

Тріумф

Один Ісус - Спаситель!

[b]Один Ісус Спаситель!

Ісус. Один Ісус Спаситель!
Спасіння в іншому нема!
Усього світу Викупитель,
Бо Кров Свята – лише одна!

І Він за тебе, Україно,
Пролив її, щоб жила ти,
І кличе нас: «Прийди, дитино,
Іди до світла з темноти.

Лише зі Мною будь єдина,
На Слові Божому – завжди,
Бо ти Моя, Моя дитина.
Туди де гріх і зло, не йди!

Не йди туди, де з медом слово,
Де правди чистої нема,
Де помста вилитись готова,
А правда скована – німа!

Я поведу тебе за руку
І підніму тебе з колін!
Забудеш біль свій, гірку муку.
Я йду вже! Чуєш, дзвонить дзвін!»́

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557995
дата надходження 07.02.2015
дата закладки 07.02.2015

Тріумф

З нами Бог!

З НАМИ БОГ![img][/img]

Господь, Ти – Бог, іншого нема,
Крім Тебе – нема Бога!
Господи, без Тебе душить тьма
І з тернями дорога.

Правдою кропіть нам, небеса,
А хмари – істиною.
Господи, Ти твориш чудеса,
Єдиний Ти, Істинний!

Ти сказав нам, дорогий, Господь:
«Поклич Мене – врятую!»
Ти спасеш і зцілиш Свій народ –
Хай знають всі і чують!

Перед Тобою, Святий наш Бог,
Вклякає Україна!
Господи, звільни від всіх тривог
І возроди з руїни!

Боже, дай нам сили у борні!
І вирви в змії жало,
Поруйнуй всі наміри її
І, - щоб її не стало!

Господи, хай будуть вороги
Наші, як пил у вихрі,
І як з’їдені псом пироги,
Як солома на вітрі!

Як вогонь спалює темний ліс
І обпалює гори,
Пожени їх бурею навіч,
Вихром Твоїм на сором!

Хай сповнить їх переполох!
На лице дай безчестя,
Щоб знали, що з нами Живий Бог –
Бог совісті і честі!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557993
дата надходження 07.02.2015
дата закладки 07.02.2015

Любомир Гардецький

ДУША

ДУША

Душа… Така цікава її сутність
Але без неї ми - уже не ми
Важлива нам усе ж душі
присутність
Бо без душі як жити між
людьми?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557940
дата надходження 07.02.2015
дата закладки 07.02.2015

Юрій Бондар

Истинный страх …

Умереть – не страшно.Страшно жить во мраке,
Быть никчёмной тварью, в грешной суете.
Подставляться пешкой, каждой милой даме,
Забывать о чести, и не жить вообще.

Люди меркантильны. Гонятся за властью.
И для них, как подвиг,гнусность совершить.
Непреложно ищут, мировую славу
Но при этом сложно, душу сохранить.

Можете не слушать, искренних советов
И не верить в честность, непритворных дел
Но поймёте всё же, сыщите ответы,
А пока создали, мёртвый беспредел.

Бойтесь не ошибок, а своих бездействий,
Вас они лишают, радости побед
Не ищите сущность, в столь жестокой мести
Ей затмить не сложно, самый яркий свет.

Не ищите счастье, в деньгах и машинах
Может с ними легче, но не в этом суть.
Не живите с целью; ,,Дом, или квартира".
Жизнь – вещей дороже.Это вечный путь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557925
дата надходження 07.02.2015
дата закладки 07.02.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.01.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.01.2015

Руденко Олекса

Про турботу кремля до України в 32-33р. р.

У знищені голодом села
Переселенців* ввезли…
Чому селян убивали? –
Мовчали вожді у Кремлі.

З росії ішли ешелони
У Харків, Одесу, Донбас!
Чи кликали голодом вбиті
Нахабних кацапів до нас?!

Схилилися вишні та груші,
І соловейко затих…
Кати розпинали країну,
Вбивали старих та малих.

Чи зможуть забути нащадки
Турботу катів із кремля?
Щоб тисячі років падлюки
Палала під вами земля!

*тільки за 1932-33 роки з росії ешелонами ввезли мільйон двісті тисяч російських
переселенців у повністю знищені голодом села та невеликі міста України. Сьогодні
правнуки тих переселенців покликали в наш дім російську армію, яка знову безкарно вбиває українських громадян.

16.01.2015р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553193
дата надходження 20.01.2015
дата закладки 20.01.2015

plomin

А з нами Батько наш усюди

Рокам ведучи чинно лік,
Йшов по дорозі Чоловік…
Аж раптом поруч ненароком
Вловив чиїсь обачні кроки!

А оглянувсь сюди – туди –
Лиш на піску Його сліди.
Вгорі птахи виводять соло –
І ні душі тобі навколо.

То ж , не на жарт він здивувався :
-А Хто за мною тихо крався?
-Либонь , це Я – Отець Твій , Бог,
Гарант від злих пересторог!

-Ото ж , за Тебе завжди дбав,
Щоб не спіткнувся Ти ,не впав;
Коли важкий долаєш шлях,
Щоб мав Ти хліб насущний й дах…

-А сумнівалися ще люди
Чи ж з нами Батько наш усюди?
Тримає Путнік далі путь -
Вже й проглядалась мандрів Суть…

Та зачепився – й полетів:
Проте не впав – лише присів,
А далі встав, , махнув рукою
Й подався стежкою крутою…

Минають дні , поля толоки –
Та щось не чути поруч кроків :
-О ,Боже мій , невже я згину ?
Невже дітей своїх покинув?

-Мій неслухняний юний Сину,
Я вас ніколи не покину!
Ти ж притомився – і спіткнувся,
А Я , рятуючи , зігнувся,

-Підставив руки і уміло
Впіймав твоє обм*якле тіло;
А щоб знайшов Ти справжню Суть,
Важку здолаєм разом путь.

-Тебе несу Я , отже прошу -
Це не важка для Батька ноша!

Піднявши руки , Чоловік
До сонця голосно прорік:
-Не сумніваються хай люди ,
Чи ж з нами Батько наш усюди!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547630
дата надходження 30.12.2014
дата закладки 20.01.2015

Крилата (Любов Пікас)

Єднаймося, люди!

Єднаймося, люди, на рівні сердець,
Віддаймо себе Батьківщині.
Лиш той перемогу здобуде гравець,
Хто честь не ховає до скрині,

Хто на п’єдестал не возносить брехню,
Не сіє ненависті жито,
Хто мужньо стоїть поміж куль і вогню,
У кому дух волі не вбито.

Єднаймося в зиму. І прийде весна.
Плоди боротьби ми пожнемо.
Одна у нас мати, країна одна.
Її для дітей збережемо.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552932
дата надходження 19.01.2015
дата закладки 19.01.2015

Immortal

дзерка́ла, що не відображають

1.

Віднесе нас з тобою подалі від зустрічних смуг –
й перекинеться діжка із морем,
та замість води
будуть сльози,
та замість сліз –
буде вогник крові

2.

Літаки не полетять у напрямку десятого виміру
Вони не потраплять арканом на статую навіть
Четвертого,
Пам’ять поляже величним списком відмерлих
вітрів
на наше обличчя, на наші серця,
що сховаються за сповіддю пересічного
жителя вулкану,
який ніколи не існував
географічно

3.

у ту, останню мить спокою,
відірветься трафарет кісток
й руки зламає плювками
невдячного слова,
ми пови́ною сходимось
у вісь неможливих координат
ми пови́ною дрібнимось
на найменші точки відбуття
одне від одного.

4.

і якщо не чути усієї важливості
цього суперечливого почуття свободи
і якщо не бути жодним чином королем нагоди
і якщо не вирізняти сміху серед плачу
то навіщо чути, то навіщо бачити
обличчя, що нагадує
метаморфозу божевільних страчувань

5.

за тобою прийдуть, і за мною
сумніви, які розріжуть шкіру
і витягнуть звідти паперовий звіт
птах знесе послання
відтявши кукуру́дзянику
голову:
відповідальність – нагадує зіпсуте молоко
совість – це обтяжливий дарунок
від бога»
і защо відборювати собі увесь світ?
защо?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552672
дата надходження 18.01.2015
дата закладки 18.01.2015

tarastm95

Війна в Україні

Гинуть на війні кращі ,відважні,сміливі,
Гинуть за волю України,
Гинуть на славу Батьківщині,
Гинуть за мир для нас нині.

Під хвилею вогню ,поляг вже не один,
Навіщо ,Боже, так нас покарав?
Погиб чийсь син,йому лиш дев'ятнадцять,
Життя він зовсім непізнав.

Донецьк,Луганськ,чого проганати не зумієш?
Москалів,що посягнули, на чужі землі.
Він вбє,культуру,мову,невже не розумієш?
Не дасть, достойну старість ,твоїй нені.

Земля там плаче,просить вже спокою!
А ті кати і слухати не хочуть,
Їм із Кремля наказ іде :"До бою",
Вбивають що совїх братів,того не розуміють.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552687
дата надходження 18.01.2015
дата закладки 18.01.2015

sanator

Ефект паралельних світів…

(моїй київській подрузі)

Молюся за наших, за Надю - до сліз,
Хоч плакати сильним не личить.
А київська подруга - знову в круїз
І щастя мені, бідній, зичить.

У мене - незмінна належність сім’ї,
За справи суспільні беруся.
А подруга з френдом - у теплі краї,
Лишаючи сина бабусі.

Я словом, як пострілом, цілю в катів,
Бо в бій дітлахи не пускають.
А подруги рейс на Балі відлетів,
А, може, вже сів у Дубаї.

Чи я їй суддя? І тягар, і політ
У кожного свій, неповторний.
Мені за державу образа болить,
Її ж і заморська пригорне.

Вона настраждалася теж у житті…
Аби не міраж - та оаза.
Та тільки ефект паралельних світів
При згадці про неї щоразу...

17.01.2015
Валентина Попелюшка

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552569
дата надходження 18.01.2015
дата закладки 18.01.2015

Дика

Акростих

Завязали ноги словом, равнодушием,
А спросить о чём мечтаешь, не смогли.
Пряник дали, а кнутом словно оружием,
Рисовали на спине твоей углы.
Едким запахом питаться одурманило.
Ты хотел бы поменять чужие правила?

Ждать рассвет на полупальцах от безумия,
Есть поверье, что безумцы всех умней.
Снять напротив человеку тень угрюмую,
Тихо плащ, накинув от сквозных дождей.
Очень чистые бывают твои помыслы,
Когда силою не сдавливают волосы.

Дикая Е.А. 2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552094
дата надходження 16.01.2015
дата закладки 16.01.2015

fire_maroder

Хліб і сіль

Хліб і сіль вже на порох розміняні.
Червоніє земля попід траками.
А пожнете ви те, що посіяли,
як казарми замінять бараками.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536880
дата надходження 14.11.2014
дата закладки 16.01.2015

Nesvidoma

На небеса

Піднімусь в небеса, на твоє прохання,
опущу очі, розправлю крила,
замість криків захвату почуєш мовчання,
та я тут дійсно, по-правді, щаслива.

Зустріну Бога і скажу:"Спасибі"
за рідні очі, руки і слова,
за те, що засинаю у своїй садибі,
а снами лину в твої небеса.

Подякую за світло сонця і тепло,
за зорі, хмари, місяця дорогу,
зі рідну матір, її душевне джерело,
за те, що серце лине до її порогу.

Спитаю в Бога чому ця війна,
Піски і Щастя, Слов*янськ, Волноваха,
на кому лежатиме за все це вина,
і чому там кожна людина - просто комаха?

Я знаю, відповість на всі питання,
Господь, Він справедливий, скаже,
Він не терпітиме від мене зітхань,
А лиш відповіді на все покаже.

І тут прокинуся зі свого сну,
з небес повернуся на землю,
я руки в щирій молитві складу,
щоб стало світло усім, кому темно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552099
дата надходження 16.01.2015
дата закладки 16.01.2015

Олеся Шевчук

З нами Бог

Боже будь ласка зглянься над нами,
Нехай Твоя ласка нас збереже
Вирве народ Твій з проклятої ями ,
А ворог пізнає страждання уже.
Вмости в наші душі свободу і віру
Несила терпіти свавілля й облуд,
Допоки Ти з нами - ми всякого звіра
Здолаємо й кинемо разом під суд.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483280
дата надходження 03.03.2014
дата закладки 16.01.2015

Стр@нник

Плоды познанья

Все началось из ниоткуда,
Уходит тоже в никуда?
Мы ждем, когда случится чудо,
Чтоб этот мир понять тогда?

Но нет чудес, закон Движенья
Мы познаём из века в век,
Наш мир - всего лишь отраженье
Того, что вкусит человек.

Пока от знания вкушаем,
Плодов любви мы не найдём;
И каждый цикл завершая,
Нагими снова в мир войдём…

И только духа пробужденье
Познает истину творенья,
Закон любви, что правит им,
Даст свыше новое рожденье…

Вадим Странник

http://vadimstrannik.ucoz.ru/

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550975
дата надходження 12.01.2015
дата закладки 12.01.2015

Любов Вакуленко

Немає в Бога рук

Різдвяні свята теплі і веселі,
Змітає вітер сніг пухкий з дахів,
Всі радісно несуть в свої оселі
Дарунки для маленьких дітлахів.

І жвавий гамір чується повсюди,
І в магазинах всього більше аніж досить.
А в переході обминають люди
Мале хлоп"я, що милостиню просить.

Пальто тоненьке і навряд чи гріє,
Від холоду здригається дитина,
В очах старечий смуток, безнадія,
Що хтось зупиниться і грошей йому кине.

Ось чоловік побачив, зупинився,
Він, як і всі тут, просто перехожий.
На цій дитині поглядом спинився:
- За що страждає це дитя, о, Боже?!

Невже ти неспроможний щось зробити –
Він думкою до Господа звертався –
Адже і він, і всі ми – твої діти!
І Бог почув, й до нього так озвався:

А я таки зробив щось, щоб ти знав,
Адже до нього я ТЕБЕ послав!

***
Немає в Бога рук, крім наших власних,
Щоб допомогу людям надавати вчасно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550999
дата надходження 12.01.2015
дата закладки 12.01.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.01.2015

Юрij Бyжaнuн

Можете мене убити за цього вірша, але такі мої переконання…

Макети зорельотів із хрестами,
Немов ті башти з острова Саракш,
На капищах отруйними грибами
Вросли і щез сакральний простір наш.

Дажбог тисячоліття у екзилі,
У вотчині - щоп'яний місяць спів.
Зомбуючий бенкет Руїни сили...
Чужий родивсь і Наше все убив.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545289
дата надходження 21.12.2014
дата закладки 07.01.2015

Юрij Бyжaнuн

Моя інтеграція

Я мрію приєднатись до Брунею!
Бо вірю, що не правлять там гебреї
І не крокують там парадом геї.

Нема попів зажерливо-нахабних
І цар у звірів там - не наша Жаба...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549522
дата надходження 07.01.2015
дата закладки 07.01.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.01.2015

abba

Храм

Не радують око руїни,
З фундаменту зводиться храм.
Чи вистачить глузду й терпіння
І грішним, і праведним нам.
Будуєм за планом – до сонця,
До рівня, де воля й блакить,
А досвід ще той, вавилонський,
Хвилює і в грудях болить.
Чи в цій доленосній роботі
Знайдемо потрібні слова?
Чи в нашій сло’вянській породі
Творити добро і дива?
Було ж: колом сонячним хати,
Трипільці (європ ще й нема),
Могли і зліпити, й зорати,
Змережити світ в писанках.
Дніпровими кручами сходив
Найкращий із учнів Христа.
Святії софіївські сходи
Не човгала підла нога.
Будується храм із цеглинок
Любові, що має нетлінь,
І золотом бань – справедливість
Вершитиме труд поколінь.
Цвістимуть в садках наших вишні
Вкраїнським квітневим сніжком.
Так хочеться, щоби Всевишній
В цей храм, як і в інші, ввійшов.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547752
дата надходження 31.12.2014
дата закладки 06.01.2015

Наталія Ярема

ХРИСТОС СЯ РОЖДАЄ!!!

Вифлеємська світла зірка
Принесла новину:
«Народила Матір Божа
Небесного сина»
І радіють ангелята,
Пастушки співають.
Три царі ідуть зі Сходу,
Ісуса вітають!
І зникають на Землі
Горе і негода.
Світло сяє у імлі,
У всіх сім’ях згода!
Боже милий, поможи
Дітям-українцям!
Мир на Землю ниспошли!
Розуму чужинцям
Дай хоч трішки,
Щоб з війною
До нас не ходили,
Щоби в мирі геть пішли
І по правді жили!
Щоб раділи матері,
Сестри і дружини.
Щоб вернулись вояки
Додому живими!
Щоб розквітла Україна
Й тебе прославляла!
Щоби в кожній людській хаті
Нова радість стала!
Подивіться, любі мої!
Вже зірочка сяє!
І по славній Україні
Коляда лунає!
В кожнім домі,
в кожнім серці
Христос ся рождає!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549349
дата надходження 06.01.2015
дата закладки 06.01.2015

Катерина Болдиревська

Я закохалась

Я закохалась, так, я закохалась!
Так щиро й ніжно, як у перший раз,
Так сильно в грудях моє серце вибивалось,
Тому, що марила тобою повсякчас...

Моя душа, мов білий птах злетіла,
І разом із собою, серце забрала́.
Пробач ти за любов мою, я не хотіла,
Залишусь тільки спогадом для тебе я!
02.01.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548178
дата надходження 02.01.2015
дата закладки 06.01.2015

Льорд

Погляд

Можливо, погляд цей - останній.
Можливо, стрінемось колись.
Німі застигли запитання.
А серцю боляче - вернись!

Ні, ти не вернешся ніколи.
Це вже навіки пити біль.
Ця неминучість йде спроквола
Й на рану сипле їдку сіль.

Не буде погляд цей останнім.
Ми таки стрінемось колись.
А зараз - вечір цей прощальний
Над нами зорями схиливсь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369074
дата надходження 06.10.2012
дата закладки 04.01.2015

Льорд

Вони падають

Слова - сніжинки. Вони падають. У цю мить над Львовом випадає 12674523 сніжинки. І в кожній голові тих, хто спить зараз в Центральній лікарні, стільки ж фраз. По всьому місту, в комп'ютерах, на подушках, на диванах, в телефонах, на книжкових полицях, треба всім - цілі міріади фраз, вони прокльовуються, слова шикуються у рядки, які коли-небудь комусь доведеться сказати. Адже хтось повинен їх випустити. Хтось повинен взяти це на себе. А я не винен. Пардон.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548786
дата надходження 04.01.2015
дата закладки 04.01.2015

nakonechnikus

Чому

Скажіть мені, шановні люди,
Чому болить душа моя?
Чому у ваших очах всюди
Знайти не можу світла я?

Скажіть чому мені так треба
Бесплямним вірити словам?
Мені набридла вільність неба!
О, як мені самотньо там!

Чому не можна заспівати
І неосміяним піти?
О, я хотів, хотів би знати,
Моя любов, де ходиш ти!

Скажіть мені, шановні люди,
Чому не вірю в мрії я?
Чому мені згризає груди
Гріха отруєна змія?

Чому не вірю я в надії,
Чому боюся я людей,
Чому піднять не хочу вії,
Відкривши зоряність очей?

Чому вловити я не можу
Швидку, як птах, щасливу мить?
І знать не можу волю божу
Чому, скажіть мені, скажіть!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522715
дата надходження 11.09.2014
дата закладки 04.01.2015

Шандор Модар

Моя Галактика

И вновь гляжу я в форточку чумазую,
Пуская дым в нано-галактику,
Где планеты строятся фазами
В форме снежинок Антарктики.

А в комнате дурно уж дышится,
Пахнет дымящейся пленницей.
И так тишина четко слышится,
Что тут ничего не изменится.

Украшу ухмылкой язвительной
Ту самую нано-галактику,
Такую прекрасно-пленительную
С её снегами Антарктики.

И бархатом ночь проносится,
Шалью для мокрых асфальтов,
Напротив моей переносицы,
Сделав незримое сальто.

А я ваш герой того времени,
Я гость из тридцатой планеты.
Избавлен от тяжкого бремени –
Ношу лишь в руках сигареты.

А я независимый зритель,
На правила сверху плеватель,
Тридцатой планеты я житель,
И пусть говорят, что предатель.

А я вместо слез и депрессии
Буду открыто смеяться,
С нотками горькой экспрессии
В лавине насмешек купаться.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548732
дата надходження 04.01.2015
дата закладки 04.01.2015

Антоніна Грицаюк

Життєвий хрест

Геть не під силу був тягар,
Та він його волік,
Від Бога був у нього дар,
Сильної волі чоловік.

Не раз над прірвою стояв,
Та Бог був поруч з ним,
Ноги збивав та шлях долав,
На заздрість ворогам усім.

http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/936-zhittevij-khrest.html

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548710
дата надходження 04.01.2015
дата закладки 04.01.2015

Ростислав Нємцев

Маленький кінець світу/ Petite fin du monde - Hector de Saint-Denys Garneau (Квебек, Канада)

Ах! Ах!
Вмер
птах

Птахи
голуби
Наші долоні

Що з ними стало сьогодні
що себе впізнати не годні

Колись їх бачили
в ясній висі зустрічались
у небі ширяли
з радістю спілкувались
себе пізнавали
з такою легкістю

Що з ними зараз
чотири долоні без пісні
вони мертві
і спорожнілі

Я скуштував кінця світу
твоє обличчя руїною стало
бо затихли чотири голуби
бо вмерли чотири долоні
Опали
одна біля одної вряд

І питаєм себе
В скорботі
що за смерть таємнича
яка таємнича робота
у смерті
яким шляхом таємним у нашій тіні
куди наш погляд не в змозі сягти
Смерть
з”їла пташині життя
впіймала пісню й політ перервала
чотирьох голубів

що лежать перед нами
без променя душ
і без тріпотіння сердець.
-------------------------------------------------------------
Oh! Oh!
Les oiseaux
morts
Les oiseaux
les colombes
nos mains

Qu’est-ce qu’elles ont eu
qu’elles ne se reconnaissent plus

On les a vues autrefois
Se rencontrer dans la pleine clarté
se balancer dans le ciel
se côtoyer avec tant de plaisir
et se connaître
dans une telle douceur

Qu’est-ce qu’elles ont maintenant
quatre mains sans plus un chant
que voici mortes
désertées

J’ai goûté à la fin du monde
et ton visage a paru périr
devant ce silence de quatre colombes
devant la mort de ces quatre mains
Tombées
en rang côte à côte

Et l’on se demande
À ce deuil
quelle mort secrète
quel travail secret de la mort
par quelle voie intime dans notre ombre
où nos regards n’ont pas voulu descendre
La mort
a mangé la vie aux oiseaux
a chassé le chant et rompu le vol
à quatre colombes
alignées sous nos yeux

de sorte qu’elles sont maintenant
sans palpitation
et sans rayonnement de l’âme.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547713
дата надходження 31.12.2014
дата закладки 04.01.2015

Назар Гузій

Не здається, навіть, що це свято…

Уже накритий стіл... шампанське на столі...
Рік старий нас покидає...
Хтось святкує, хтось в окопі... на війні...
Хтось радіє, ну а хтось зітхає...

Не здається, навіть, що це свято,
Коли в країні точиться війна...
Одні святкують, інші боряться завзято ,
За Україну, аби та жила...

Я побажаю, вам, в Новому році ...
Аби закінчилась ота війна,
Яка вбиває, лиш, на кожнім кроці,
Ще, зовсім, юнаків... з собою забира...

Нехай зустріне матір - сина,
А до дружини, щоб коханий повернувсь...
Лише живі усі, не в домовині...
З війни всі неушкоджені прийшли...

Нехай, війна тим проклята буде...
І не повернеться й у прах,
Та не маєм права ми забути...
Тих, що борються за нас. ..

Тож, бажаю миру у Новому році,
Здоров'я, злагоди, добра,
Аби це було у вас на кожнім кроці...
Дякую Вам воїни добра!

Автор: Назар Гузій 31.12.2014 р. (с)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547965
дата надходження 01.01.2015
дата закладки 01.01.2015

Олександр Букатюк

Шизофеєрверкшизм

Зафеєрверкшилась ніч новорічна!
Хвилину мовчання осквернено
феєрверщиків п’яним реготом!
Куди ти дивишся, думко публічна?!
Веселіться поки не знаєте зубів скреготу!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547922
дата надходження 01.01.2015
дата закладки 01.01.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.12.2014

Михайло Гайовий

Без Бога життя коротке…

Чому життя таке коротке..
Не раз питаю сам себе!
Закінчиться і згасне зірка
І забира з собою все

Казалось би: "та що такого
Мені лише пятнадцять літ!"
І ти не цінував нічого
Життя - це довго, а не мить

Хоч люди старші все казали:
"Життя коротке ось побач"
Та дуже скоро перестали,
Вже чути похоронний плач...

Ось тридцять вже тобі минає,
А ти марнуєш весь свій час
А смерть ще трохи почекає,
Ій зараз ніби не до нас...

Ти думаєш... Та зовсім скоро,
Й до тебе твій кінець прийде,
І смерть не буде думать довго
Життя твоє собі візьме...

От і батьків уже не стало,
Поради нікому давать
Життя здається стало мало
Тоді немає часу спать

Тоді й думки сумні приходять
Життя прошло, нема мети
Та вихід є, мета знайдеться
Звернись скоріш до Бога ти!

А з Богом це не кілька років
Це вічність, безкінечність днів
Це не один, не кілька строків
Це вічність з ангелами й з Ним.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547567
дата надходження 30.12.2014
дата закладки 30.12.2014

Олексій Благослов

Вся слава Богу

Вся слава Богу

Не нам, не нам, Твоїм рабам
Належить слава і хваління,
Усе Тобі, Господь, віддам,
Христу і слава й поклоніння.

Усе я на вівтар кладу,
Прийми, як пахощі приємні:
Служіння, душу і сім'ю,
Все явне і все потаємне.

Цю жертву освяти вогнем,
Нехай горить і не згасає.
Лиш для Христа ми тут живем
І славу лиш Йому складаєм.
07.03.2006

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547512
дата надходження 30.12.2014
дата закладки 30.12.2014

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.12.2014

Анно Доміні

Чи я Твоєю, Господи, була?

Чи я Твоєю, Господи, була?
Занадто, певне, я мирське любила;
Я і душі очистить не змогла,
А тільки іще більш занапастила.

А Ти прийняв мене усе одно,
І витер сльози, втішив, обігрівши,
Надію дав і сонце у вікно –
Бо я вмирала, навіть ще не живши…

2012-2014

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546385
дата надходження 25.12.2014
дата закладки 26.12.2014

Анно Доміні

Ні, я не та…

Ні, я не та, з якою зміг би ти
Прожить життя, щасливим буть завжди.
Я не змогла б в дискусії вступати,
Я лиш змогла б усе життя чекати.
Я не змогла б піти наперекір,
А лиш мовчала й слухала б, повір.
Я не змогла б тобі створити раю –
Бо надто сильно я тебе кохаю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362624
дата надходження 07.09.2012
дата закладки 26.12.2014

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.12.2014

М.Я.

"Час"

А все біжить, летить кудись, кружляє.
Лишає тільки спогади для нас.
Та все закінчує і все розпочинає –
Великий лікар з дивним ім’ям – Час!

Він зашаровує і вносить коректури,
Він проектує й завжди не встига…
У ньому все : майбутнє і минуле…
Він ніби є, а ніби і нема.

Ми тут лиш гості, щохвилинно змінні,
Хоч нам здається, що ідуть віки.
Як пізнаємо час – стаємо зрілі,
А доки не пізнаєм – сліпаки.

Ми тільки ляльки, ми – маріонетки,
Лиш в декотрих є сила нитку рвать.
Та ми живем життя , а не чернетку !
Про це ніяк не можна забувать!

Міняймо старти, здобуваймо перемоги,
Кохаймось, бо живемо тільки раз.
Й запам’ятаймо головну вимогу:
Нам не властиво повертати час!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522254
дата надходження 08.09.2014
дата закладки 22.12.2014

ptaha

Життя в іншому вимірі

Він був наївним. Сміх його летів,
Немов дзвіночки зоряного срібла.
Та як у подорожах тіло загубив,
Так і блукає тінь його блакитна.

Він спокою в свободі не відчув:
Троянда вчахла з туги від розлуки,
І Лис приручений чомусь
його
забув
(Мисливцям, кажуть, він попався в руки)…

Принц серед люду друзів не знайшов:
В них пересохла у душі криниця,
І жадібність їм замінила кров,
І чваньковитість покривила лиця…

Десь там Сент-Екс блукає у світах –
Яскрава зірка з крилами дитини,
Але про це не знає Принців птах,
Тому й долає Всесвіт в самотИні.

Він оминає стоптані стежки –
Людей планета більш його не вабить…
Блакитна тінь, прозора, наче сни,
І, зболена до крові, мудра пам'ять…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545068
дата надходження 20.12.2014
дата закладки 20.12.2014

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.12.2014

lyole4ka

Я ветренная. Даже слишком…

Я ветренная. Даже слишком.
И очень часто влюблена.
Да это с виду я малышка,
На самом деле - ураган.
Эмоций - ветер, просто буря...
Пускай слегка душа болит.
Ты не смотри! Моя фигура
Вполне подходит для любви.
Ты загляни мне лучше в сердце,
Запомни-ка простой пароль:
"Лишь для того, чтоб быть нам вместе,
Мне подари свою любовь."
Не пожалеешь, уверяю!
Счастливым сделаю тебя.
Ах да, конечно, понимаю -
Боишься пламени огня...
Сама прошла через все это
И знаю как душа болит.
Я не забуду - прошлым летом
Как умирала от любви...
Как перестала жить мечтами,
Забыла всех, ушла в себя...
Но боль развеялась ветрами.
Я вновь живу! Я вновь жива!
Я обретаю в жизни смысл,
Учусь по-новому любить.
Коль у тебя такая мысль,
С тобой нам вместе по пути...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544258
дата надходження 16.12.2014
дата закладки 16.12.2014

Iva Frank

Я дуже боюся того моменту. . .

Я дуже боюся того моменту,
коли не потрібна стану в житті.
тоді я красиво й без аргументу
піду у чудовий світ без краси.
Ніхто не згадає. Ніхто не вшанує.
І пам*ятник з бронзи не ставлять мені.
редактор вірші мої перефразує
і я з своїм болем на самоті.
2012р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543730
дата надходження 14.12.2014
дата закладки 14.12.2014

Лина Лу

ХОТЬ ПАРУ СТРОЧЕК…

Хоть пару строчек, хоть два слова… не молчи…
Не пропадай… и не наказывай забвеньем…
Непонимание… обида – палачи,
Для сердца, снова утонувшего в сомненьях…

Волнуюсь, зная, за окном уже зима…
И ты, наверное, сейчас опять … простужен…
Из рук все валится, а в мыслях – кутерьма…
Хоть пару строк…всего... хоть слово… ты мне нужен…

А телефону, как и прежде, невдомек,
Мелодиею долгожданной отозваться…
Ведь, любопытство же, конечно, не порок…
Поэтому тебе возможно и признаться…

От беспокойства просто кругом голова…
Спокойно так, преодолев чужие мили…
Давно уснул…и на постель упав едва,
Забыл…черкни хоть пару слов!.. мы говорили…

Хоть пару строчек, хоть два слова… не молчи…
09.12.2014.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542586
дата надходження 09.12.2014
дата закладки 09.12.2014

ГАЛИНА ПОЛИЩУК (ЯРМУЛЬСКАЯ)

ДУША

Как мало надо для души,
Молитв святых и таинств.
Вот все богатства для души,
Что в жизни не хватает.
Зачем богач живет на свете?
Коль добрых дел не сотворил.
Зачем тебе богатства эти?
Когда молитвы не творил.
Богач, богач, когда умрешь ты,
С собою все не заберешь.
Оставишь ты свои богатства,
С грешной душой своей уйдешь.
А ты не думаешь, что роскошь,
Дает Господь Всевышний нам.
Дает богатства, отнимает,
Господь, всем душу нам спасает.
Так сколько надо для души?
Богач, богач, безумный ты!
Пока не поздно, спасай душу!
Покайся, грешный - нищий ты.
Духовно нищая душа, ищет покаяния.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490905
дата надходження 07.04.2014
дата закладки 09.12.2014

ГАЛИНА ПОЛИЩУК (ЯРМУЛЬСКАЯ)

ЗА КНЯЗЯ ВЛАДИМИРА

В церковь я зайду
И куплю свечу,
Тихо помолюсь
Я свечу зажгу.
Господи, прости,
Тихо прошепчу.
В колокол большой
Бьет звонарь монах,
Колокольный звон
Душу лечит нам.
Господи, помилуй,
Господи, прости,
За грехи прадедов,
За грехи мои.
Киевская Русь
На вечные века,
Праведники есть
Молятся о нас.
Бьют в колокола
Все монастыри,
Молятся о нас
Все монахини.
Молится народ:
Боже, помоги!
Господи, помилуй,
Господи, прости,
За грехи родителей,
За грехи мои.
Русь не победить:
Русь еще жива -
Православию
Не будет конца.
Я зажгу свечу,
Тихо помолюсь,
За князя Владимира,
За святую Русь.
В Киевской Руси
Бьют в колокола,
Господи, помилуй,
Господи, прости.
За грехи людей всех,
За грехи мои.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514064
дата надходження 28.07.2014
дата закладки 09.12.2014

Гуцол Оксана

Дзеркало

Колись давно вона прочитала, що є люди дзеркала, почуття яких повністю відбивають почуття оточуючих. Прочитала, вбила собі в голову, але дзеркалом не стала, хоча й намагалась всім довести протилежне.
Вона вперто доводила, що коли він пішов він забрав з собою її почуття до нього. Бо хіба можна кохати того, хто не кохає тебе? Хіба дзеркала показують те, чого нема? І лише вночі ковтаючи сльози, вона усвідомлювала, що її теорії з дзеркалом, до біса неправдива. Але з першим промінням світанку, вона витирала будь-які сліди почуттів і починала доводити всім та загалом і собі, що все навпаки. Його немає, він не кохає її, вона – його.
А до зустрічі з ним теорія з дзеркалом була досить правдивою. Їй ніхто не подобався, вона не будувала тупих ілюзій, лише коли якийсь хлоп починав доводити їй, що вона йому небайдужа, у її душі починало щось ворушитись, прокидатись, там зароджувались почуття. Закінчувала стосунки з хлопцями вона, коли переставала відчувати щось до нього і ніколи не боялась розбити серце йому, бо була впевнена, що він теж охолов до неї.
Тепер вона більше не дзеркало. А, швидше, жалюгідне скло, яке пропускає через себе все світло і всі почуття…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541552
дата надходження 05.12.2014
дата закладки 05.12.2014

Марко Кайдаш

Лист до коханої… (С. Єсенін) переклад з російської.

С. Єсенін – 1924 р.
(переклад з російської)

Ви пам’ятаєте?..
Минулим небагаті,
Ви не повірили і ранній тій весні…
Рішуче ви ходили по кімнаті
І наче кидали слова
В лице мені.

Сказали ви,
Що справ вам не зріктися,
Що вас вже знудило
Моє дурне життя,
Що вже прийшла пора
Й потреба розійтися,
А моя доля –
Далі, в небуття…

Моя кохана,
Ні, ви не любили.
Ви не відчули,
Що у найважчі дні
Я був, як кінь
Знесилений і в милі
Із вершником сміливим
На спині.

Не знали ви,
Що полум’я і дим
Понівечили
Наш звичайний побут,
А я страждав,
Міркуючи над тим –
Хто принесе нам
Спокій і добробут?..

Лице-в-лице
Обличчя не збагнеш.
Все на великому
Лиш з відстані побачиш.
І човен під час бурі
Не спасеш.
Слізьми кипінню моря
Не зарадиш.

Земля – то корабель
І до стерна
Схопилися охочі керувати.
Новітню славу грізного човна
Розпочали
У бурях гартувати.

Хто серед нас
На палубі життя
Не падав, не блював,
Не лаявся щосили…
Їх мало серед нашого буття,
Кому триматись
В бурях
Пощастило.

Отож і я,
Крізь жах і глум,
Свідомо втративши вагання,
Зійшов у корабельний трюм –
Не бачити
Людське блювання.

Той трюм –
Кабак російський,
І в хмелю
Я міг усе на світі забувати.
Міг всі печалі, розпач
Без жалю
З життям своїм
Водночас поховати.

Моя кохана,
Я замучив вас.
Невміло ви
Ховали сум в очах,
Безмежно карих,
А я навмисне кожен раз
Себе розтринькував
У чварах…

Та ви не знали –
Полум’я і дим
Понівечили
Для нас звичний побут.
А я страждав,
Міркуючи над тим –
Хто принесе нам
Спокій і добробут?..

Тепер літа минули.
Я давно
І почуваюся,
І мислю по-новому.
І теж кажу у свято за вином:
– Хвала і слава стерновому…

Сьогодні не здолав я ніжні почуття,
Згадав ваш сум, несамовиту втому…
Тож поспіх мій несе вам каяття
І дивні зміни у мені самому...

Моя кохана,
Я ще не помер
І не пропав серед вогню і згарищ.
Я в ріднім краї відтепер
Щонайщиріший співтовариш.

Я іншим став
І відчасу
Всі ваші болі можу зрозуміти…
Хоч до Ла-Маншу стяги понесу
Свободи й Праці,
Як весняні квіти.

Мені пробачте…
Знаю, ви – не та…
Живете ви з розумним чоловіком
І вас гнітить найменша суєта,
А я для вас –
Пропав уже навіки.

Ну що ж, живіть
За покликом зорі,
Що осяває дім ваш
Світлий і пісенний.
Я пам’ятаю вас,
Дарую вам привіт,
Знайомий ваш –
Сергій Єсенін.

Грудень 2000 року м.Житомир.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541544
дата надходження 05.12.2014
дата закладки 05.12.2014

OlgaSydoruk

Пусть для него не будет места

Пусть жизнь спешит,но только мимо не проходит и будет мне мила та суета из самых из сует...
Пусть все волнует и тревожит,..и даже больно очень будет,..
Но только безразличие подальше держится...и даже близко не подходит...
Пусть для него не будет места никогда и в захудалом переулочке души...
И не обнимет никогда,..не заморозит душу...и от него не убежать,..
И даже не взлететь,не отогреться и вовек...
Пусть встретится на жизненном пути и грех - и от него когда нибудь ты вымолишь,.. отмоешь душу...
Попросишь на коленях ты у Господа..."Прости...За все,..за всех!"..
Прощения в безразличии и не проси ,..и не надейся, не найти...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541506
дата надходження 04.12.2014
дата закладки 05.12.2014

Alia

Доки в серці є Бог

Якщо дихати стало важко, якщо ноги болять, а серце кровить,
Підніми руки лиш до Бога, помолись, Він благословить,
І якщо ти стоїш над прірвою і чекаєш останню краплину,
Ти згадай, як Він ніс свій хрест,проживи з ним кожну хвилину.

Пам'ятай, доки в серці є Бог, а навколо хоч декілька друзів,
Доки батько і мати чекають тебе, ти не будь із тих боягузів.
Ти донька свого Батька, ти сильна зовні й в душі,
Ти знайдеш в собі сили, щоб знайти світло в глуші.

І якщо ти подумаєш знову про те, що стомилася дуже,
Пам'ятай, це життя, тут калюжа в якій є ще інша калюжа.
Не втікай від життєвих проблем, і не бійся скровавлених ніг,
Наш Отець за нас віддати життя своє навіть зміг.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532890
дата надходження 27.10.2014
дата закладки 01.12.2014

Калиновий

ІСУС

І впала темрява розгнівана на землю.
І ніч була приємницею дня.
То не надворі,то у душах-темно.
О, хто б з очей тоді завісу зняв?
І Він прийшов, щоб сповістити Волю,
Проголосити Слово назавжди,
Щоб освятити грішників любов’ю
Від кари врятувати, від біди,
І день прийшов, і день той був-останній,
Хоч не востаннє тесані хрести.
І кров його розпалювала рани.
А Він просив:"Не відають, .. Прости!"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540145
дата надходження 29.11.2014
дата закладки 29.11.2014

LaraS

Лист до святого Миколая.

До святого Миколая
Пишуть листа діти.
Про кінець війни благають,
Щоб життю радіти.
Ми не хочемо зефіру,
Плиток шоколаду,
Тільки дай нам тверду віру -
Все прийде до ладу.
То найкраще буде свято
З запахом медовим,
Як повернеться наш тато
Живим і здоровим.
Дуже мрієм як підкине
Вверх над головою
Й до грудей тісно пригорне
Сильною рукою.
Буде свято всій родині -
Дорослим і дітям.
Миколая ждуть щоднини
Українські діти.

Про сімейну традицію

В радянські часи наша родина забула як відзначати День святого Миколая. Чи то із-за режиму, чи із-за статків, подарунки ніколи під подушку дітям не купували. Почула я про такий звичай аж у 33 роки, коли мій син Богдан навчався в першому класі. На перерві від учителів щось почула, але зрозуміла що до чого вже від Богданчика. В той день я раніше за нього прийшла додому. Пораюсь на кухні… аж тут чую одні двері гупнули, другі, треті… Це Богданчик біг до свого ліжка. Швидко. Навіть не роззувшись. І давай перекидати подушки. Розчарований, ображений із слізьми на очах почав приговорювати: «Так не чесно! Зовсім не чесно! Он, Віталік на двійки вчиться, вчительку не слухає, ганяє, б’ється, то йому святий Миколай під подушку пістолет поклав. А мені якусь прищепку. Хіба я в тебе не слухняний?!»
Дякувати Богу, що в мене вже були покупки заготовлені на новорічне свято і, що я швидко знайшла вихід із цієї ситуації. Я сказала, що, знаючи як він любить цукерки, сховала, щоб він гарно поїв, а після обіду планувала віддати. Полегшало на душі моїй дитині. Оченята вмить висохли від сліз і засяяли радістю. Почав метушитися, побіг до бабусі розповідати про подарунки від святого Миколая для нього і для його друзів - однокласників. Розмірковував як то добре бути слухняним і чемним.
Так народилася ще одна наша сімейна традиція. Кожного року у день святого Микола знаходять діти подарунки не тільки під подушкою, а й в шкарпетках, взутті, кишенях…. І обов’язково шоколадки під кришку фортепіано. Коли Богдан навчався в 11 класі бідні шоколадки пролежали аж до новорічних свят. Визволила їх сестричка коли приїхала і захотілось її зіграти улюблену мелодію.
Діти давно вже виросли і зрозуміли хто виконує роль Святого. Але 19 грудня рано-вранці, за звичкою, рука автоматично тягнеться під подушку, бо знає, що там обов’язково щось знайде.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536190
дата надходження 11.11.2014
дата закладки 29.11.2014

Alia

На лінії душевного вогню…

За півроку багато втекло води і часу,
Я стомилась уже рахувати дні.
Я від травня і досі не маю спасу,
Хоч на дворі дощі крижані.

За півроку два місяці щастя,
Що лилося з очей твоїх.
Знаєш, спогади втопить не вдасться
І любити тебе - мій гріх...

За півроку Бог дарував терпіння,
Колір чорний став рятівним,
Моє серце здобуло вміння -
Жити тихо, як ти навчив.

За півроку знов із тобою,
Ми зустрілися поглядом дня.
Ти подумав, що я нівроку,
Що любов моя лиш брехня.

Я байдужістю тебе терзала,
Хоч насправді, то маска була.
Почуття ж у собі зав'язала,
Бо я хочу тобі лиш добра.

За півроку на відстані милі
Малювала я твій портрет.
У душі моїй як в могилі,
Сиро, темно і тет-а-тет.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540184
дата надходження 29.11.2014
дата закладки 29.11.2014

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.11.2014

nadegda

ТВОРЧІСТЬ /моя думка/

Надежда Мартынова /Данчак/

Т В О Р Ч І С Т Ь /моя думка/

Поезія
Це пісня душі,
Яка виривається,
З глибини її.
Натхненно захоплює.
Всю душу охоплює.

Душа
Це тонка матерія,
На рівні “флюїдів”,
Яка перепони немає,
Летить туди,
Куди бажає.

Думка
Це концентрація вібрації душі,
Та відображення її ,
Піднесенням, розпачем.
Радості та хвилюванням.
Щастям та милуванням.

Емоції
Спонтанний прояв,
Реакція викиду енергії,
Хорошої чи поганої,
Залежить від стану,
Та настрою душі.

Настрій
Комбінація,
Думки, емоції,
Проявленні на лиці,
У вираженні, у русі,
У міміці.

Всі ці критерії, категорії,
Настрій ,емоції, сплетіння,
Думки, душі горіння,
Викладаються,
В поетичне створіння.

Поетичним віршем -
Де напруга почуттів,
Солодкість,
Гіркота образів.
Політ душі за обрії,
Щастя, радість творіння.
Божественного горіння.

© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №111042102680

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539933
дата надходження 28.11.2014
дата закладки 29.11.2014

oskar

МЕСІЯ!

Різдво!Різдво!Різдвяна ніч!
Весела,радісна, багата,
Різдвяна зірка засіяла,
Різдво святе всім зустрічати.

Колядки,гомін,спів і сміх,
В Різдвяну ніч несуть до хати,
Колядники та дітлахи,
Ідуть Месію прославляти.

Різдво!Різдво! Різдвяна ніч!
Всі прославляють тут Месію,
І я молюся,як усі,
Живу я ,вірю і надіюсь.

І я надіюсь в ніч оцю,
Молюсь і прошу я Месію,
Здоров*я,щастя я прошу,
Я щиро молюсь,в Бога вірю.

Я вірю в щастя і добро,
Я вірю в Бога й мрію,
Здоров*я дасть мені й усім,
Бо він на те- Месія!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540175
дата надходження 29.11.2014
дата закладки 29.11.2014

Георгий Данко

Я Вас предупреждал !

[b][i]І з прасивин зоріє на руїну
Геть зраджений найперший Бог наш — Род, —
Сльоза пече: лишилось в Україні
Три слова: «Ще не вмерла...» і народ.

Микола Малахута, Луганський поет [/i][/b]

[b][color="#ff0048"][i]Любовь. Закаты и рассветы.
Счастливый смех. Ковер из роз ???
Поймите, бомбы и ракеты
Не стоят капли детских слез !!! [/i][/color][/b]

[b][color="#0000ff"]Куда заветные пропали слитки:
Любви услада и страстей накал?!..
Комфортно тихо жить в своей улитке?...*
Пересидим?! - Я Вас предупреждал!

Когда пришло лихих годин ненастье
И сатана на крови правит бал,
Стал каждый не при чем и безучастно
Творится зло... - Я Вас предупреждал!

"Да чтоб ты жил в эпоху потрясений" -
Фольклор китайский снова модным стал,
И нет от злобы никому спасенья...
Мы - в пропасти... Я Вас предупреждал!

Военных смут накоплено немало...
И каждый раз, когда в душе обвал,
Мы просим Бога, экстрасенсов, маму:
"Спасите нас!"... - Я Вас предупреждал!

Зажму эмоции в кулак потуже,
Обидных слов неудержимый шквал...
Покайтесь, люди, нам КОНЕЦ не нужен -
За ним - НИЧТО! - Я Вас предупреждал!

Земля у нас одна на всех планета -
Других планет никто не обещал.
Остановитесь, как ни трудно это,-
Исчезнете! - ... - Я Вас предупреждал!

в своей улитке* http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246464 [/color][/b]

19.11.2014

[b]P.S.
В начало темы:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399979

В начале 2013 года я уже писал на эту тему басню-предупреждение "Лошадкам".
Я Вас предупреждал!
К сожалению, безрезультатно. [color="#ff0000"][/color][/b]

Фото автора

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538121
дата надходження 19.11.2014
дата закладки 27.11.2014

Dema

Судьба, удача, обман

Среди базарной суеты,
Среди крикливой гаммы, шумной .
Судьбу испытываешь ты,
Под рёв толпы, полуразумной.

Судьба, судьба, опять обманешь,
И ставка бита уж не раз.
Своим сиянием приманишь,
Приманишь и… уйдёшь в отказ.

Тебя, никто не заставляет.
Азарт и вера в чудеса,
Удача, вновь, слегка поманит,
Да и разденет…неспеша.

А ведь красивая чертовка,
Глаза огонь и строен стан.
Да вот, ухаживать без толку,
Её улыбка, лишь обман.

Её обманчива ухмылка,
Одарит разум, как хмельком.
И недошедшая посылка,
Вздохнув, сбежала мотыльком.

Судьба, удача, вера в счастье
У игрока один девиз.
Ведь будет день, уйдет ненастье
И в руки рухнет счастья приз.

Ты веришь, в призраки надежды,
Когда, вот так, да ни за что…
Одарят нищего одеждой,
Сошьют туманное пальто.

Карман наполнят звоном злата,
Накормят… запахом… еды.
Мягка удача, стелет ватой.
Смеётся призрак красоты.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535037
дата надходження 06.11.2014
дата закладки 24.11.2014

Dema

Одиночество

-Но мы же знаем, что этот остров необитаем!
-Что совсем необитаем, да?
-То есть абсолютно.

к/ф «Красная шапочка."

Там проживают грусть и разлука
Нет там ни страсти только лишь мука.
Мука потеряных странных сердец
Там надевают терновый венец.

Бродим, песком приглушая шаги,
Волны не шепчут…кричат «Помоги»
Мы одиноки и очень устали,
Ветра лишь стон и пески… прошуршали.

Здесь одиночество свило приют,
Здесь не одарят, здесь лишь продают.
Берег пустынен, коралловый риф
Здесь, в одиночестве, берег затих.

Мы одиноки в коробках бетонных
Стены, как будто, в колодцах бездонных.
Мечется эхо, стирая слова
В тенях от стен, пожелтела трава.

Странные улицы, там проживаем,
Этот наш остров…необитаем.
Часто зовем, на призыв… нет ответа
Люди без тени, люди без света.

Бродим,… потеряно, тихо шаги
Только потёмки. лишь сумрак в ночИ
Души, которые даже не знают,
Что этот остров необитаем.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535969
дата надходження 10.11.2014
дата закладки 24.11.2014

Софі Філос

Ніжність

Яка є правда в ніжності?
У щирій доброті?
У неосяжній милості?
В сердечнім віддані?
А у бажанні близькості
Душевного тепла.
У любій безкорисності,
У прагненні добра!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538764
дата надходження 22.11.2014
дата закладки 22.11.2014

Nikolasson

Священики благословляють АК

Священики благословляють АК святою водою і кров'ю воїнів,
весняне повітря роздирає стаккато ближнього бою. Гноєм
встигла заповнитись рана на тілі землі, і завдання - її загоїти
ліками з пороху, крові і сліз. Чорний квітень припиняє бути весною.

Ейнхерії натягують бронежилети і берці і п'ють кров жертовних тварин,
слейпніри БТРів із дизельним серцем несуться, цитадель блокпосту горить,
оскверняючи небо, душі святить, на радість Мардуку, Марсу і Одіну.
Мулли благословляють АК і гранати, читаючи молитви до сходу.

Розпечене сонце скалить залізні зуби і готується їсти мертвих,
на однострої темному кров губиться, але вона вже жертвенна...
Пил, змішавшись із потом солдатів, створює големів за образом ворога,
раввини благословляють АК у темних кутках при тьмяному світлі менор.

Сівши на східці обабіч Небесного Трону, полеглі руни видряпують.

Бог досилає ривком у патронник патрон і скасовує шосту заповідь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495522
дата надходження 28.04.2014
дата закладки 22.11.2014

Валентина_Валетина

Размышления

1ч. Думы о соседе
Страною правит шизофреник,
И по земле ползет рашизм,
Эх, Рассея взять бы веник,
Подмести да строить жизнь.
Льют на головы сограждан
Отупляющий дурман:
Что в России жизнь как праздник,
Только все это обман.
Вон в провинциях унынье,
Пьянство, грязь и нищета,
Зарастают мхом, полынью
Опустевшие места.
Только армия жирует-
Шизофренику верна,
Пристрелит и мать родную,
Если сходная цена.
Да, в Москве и шик, порядок,
Как в былые времена.
Что поделаешь – ведь рядом
Царя-батюшки стена!
Словоблудная столица,
Одобрямс всё, на «ура»!
Нынче впору прослезиться
И запеть «… храни царя».

2ч. Помыслы и дела «идеального соседа»
Мы с соседом верно дружим,
Договор нам не указ,
Танком землю отутюжим:
Вот ваш сыр, а вот вам газ.
Не желают жить в дерьме
И поют не нашу,
Значит быть хохлам в войне,
Мы заварим кашу.
Красной кровушкой зальем,
Полстраны отхватим.
Свой порядок наведем-
Силушки нам хватит.

Все границы на замок-
Никаких Европий!
Мыслям стоп! Закрой роток!
А с экрана опий…
Что нужнее для народа-
Путин сам решает.
Демократия, свобода –
Это всё мешает.
Церковь, армия, тиран
Держат в шорах стадо.
Одурманенный болван-
Это то, что надо!
Резюме
Вот такой сосед- «мессия»,
Славянин и «брат»!
Хороша страна Россия!
Только черт ей рад.
3ч. Майже епілог
Ну а нам пані, панове,
Досить сльози лити,
На колінах знову й знову
Бога все молити.
Піднімаймося до бою,
Бо слабких не люблять.
Зрада, чвари та разброї
Нас постійно гублять.
Наші пращури величні:
Арії та скіфи
Закарбовані навічно
В генах – це не міфи.
Так єднаймося під гаслом
Гідності і волі,
І з Тараса словом красним
Розбудуєм долю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538765
дата надходження 22.11.2014
дата закладки 22.11.2014

Валентина_Валетина

Не сказка - быль

Прощай, немытая Россия,
Страна рабов, страна господ…
М. Лермонтов

Да, может собственных Платонов
И быстрых разумом Невтонов
Российская земля рождать…
М. Ломоносов

Не сказка - быль

Прощай унылая Россия,
Убога духом и слаба умом.
О, скольких ты на царство возносила,
Поддерживая трон своим горбом.
Бухало, мат – подумаешь, беда!?
Агрессия и злоба – атрибуты
Российских граждан. Эти путы
И завели Россию в никуда.
А злобный карлик умножает страх
И сеет ненависть ко всяким инородцам.
Уверен он: в стране найдется
Дебильный Миша, льстец Кобзон
Плечо подставить под российский трон,
Чтоб не качался…
А люди? Люди – прах.
«Святоша» Ваня одобрямс войну,
Благославит он даже сатану
Во имя благ, чтоб сытно есть и пить.
А грех? Грех - не мешок, его же не носить.
Помолимся, (ведь это не впервой),
Покаемся – и с плеч долой.
Хороший принцип подленькой души:
Греши и кайся, кайся и греши.
Никита? Честь? Ну, это атавизмы.
Куда важнее сладость нашей жизни.
Папаша докой в этом был,
Со всеми самодержцами дружил,
И был в чинах, и сыт, и пьян.
А совесть что же? Иллюзия, туман,
Её не положить в карман.
А вовремя сказать и к месту услужить:
И можно сладко жить.

А где же прогрессивная элита,
Способная вести и звать?
Да их по пальцам можно сосчитать.
У остальных головушка забита
По самый верх брехнею и цинизмом.
А вирус лже-патриотизма
Гуляет в венах.
И смешно, и страшно.
Карлуша палочкой взмахнет,
А стадо со всех ног вперед.
Психоз толпы? Ага! Сорвало башню.

Резюме

Не может «быстрых разумом Невтонов
Российская земля рождать».
Увы, не может – усыхает лоно.
А от рабов – рабов и ожидать!

Послесловие

Зачем на мир брюзжать и злиться?
«Не лучше ль на себя, кума, оборотиться»!
(Мне эта фраза с басенки милей).
И попытаться прокормиться
С бескрайних и запущенных полей.
Виновник ваших вечных бед –
Совсем не ближний ваш сосед –
Вы сами.
Негоже « зеркалу пенять», негоже,
Когда в прыщах и язвах рожа.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538766
дата надходження 22.11.2014
дата закладки 22.11.2014

Viennese Coffee

Добропорядний громадянин

У нього було амплуа добропорядного громадянина, ночами читав біблію сатанинську, удень посміхався всім мило, тримав поставу і зберігав обличчя.
Він прокидався раненько, хотів усім прислужитися за скромну винагороду, яка залежала від розміру доходу, йому не важливо було, яка це робота.
Він робив усе за, що йому тільки платили, він би й матір рідну убив за трьох кімнатну квартиру, десь у глибокій провінції гірського селища.
Люди бачили у ньому месію, спасіння від усіх бід, нещасть і трагедій, а він просто любив суміші трав і зеленю набиті кишені.
Він уміло це все поєднував, був цілителем, як казали, від Бога. За вечерею він їй сповідував усі свої прокрутки і хитрі схеми.
Насміхався над тими, за чий рахунок жив, казав, що вони всі ідіоти і невдахи, бо їх так легко обкрутити навколо пальця.
Йому не важливо було чи то бідна пенсіонерка, валютна проститутка, жінка бізнесмена чи бізнесвумен, він пишався тим, що обдере любу, як липку, бо вони всі дури.
Він продавав розових слонів, ефірні олії і воду з-під крана, як ліки від раку, безпліддя, серцевих недуг і радіаційних уражень. Його самого дивувало, як це їх допомагало.
Виганяв демонів із їхніх осель, казав, що їх чоловіки не мають коханок, брав плату подвійну, а то і потрійну: від чоловіка, дружини й коханки.
На його гачок потрапляли й статні чоловіки, ті ж бізнесмени, звичайні заробітчани, а то й депутати. З ними він вів справи інакше, кидав їх по повній на бабки.
Він був у захваті від того, як легко вони віддають йому гроші. Він відчував себе кращим за них, бо міг змусити зробити їх будь-що.
Обхожував їхніх дочок, байка, що неповнолітніх. Поки батько був в сусідній кімнаті він лікував їх від нервових розладів і психічної нестабільності.
На перший погляд він був успішним, таким видавався, але насправді він був маленьким слабким і хворобливим дитям, якого недолюбили в дитинстві.
Його теж можна зрозуміти, батько помер рано, з матір’ю не ладнав, сестра тягнула із нього гроші, а він все до копійки віддавав, лишень би його, хоч на йоту любили.
Він звик, що за все треба платити, що все продається і все купується. Він просто звик так жити. Але жаль, коли страждають невинні люди, які платять своїм життям за його спокути.
Йому не жаль нікого, його сумління не чисте, він не вміє любити, продає себе, і купує таких, як він. Все, що ми можемо для нього зробити - його пожаліти, плюнути і кинути монетку услід.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538740
дата надходження 22.11.2014
дата закладки 22.11.2014

VIRUYU

До БАЙДУЖИХ українців

Як легко й просто знищити Себе у Собі ,
Замкнувшись із спокусами без міри.
Незчуєшся,як запанує пустота у тобі
І темінь перекреслить Символ Віри
Будеш блукати в темряві один під Сонцем,
Не помічаючи ні Променів, ні Світла,
А Холод проникатиме все глибше
У кожен закуток душі, що лиш тобі помітний
Тобою опанує Срах, Байдужість, Відчай, Недовіра...,
А може й Лють до всіх, хто мовить навіть слово
Ти сили віднайди, щоби здолати цього звіра
І морок відійде ОБОВ'ЯЗКОВО!
Зірви кайдани, що обплутали твій розум й погляд,
Впусти Добро у Серце й залиши там Жити.
Ти закопай минуле й не дай навіть на людський розгляд... -
ТОБІ ЦІНИ НЕ БУДЕ, ЯКЩО ЗМОЖЕШ ЦЕ ЗРОБИТИ!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536545
дата надходження 13.11.2014
дата закладки 22.11.2014

VIRUYU

Усі ми люди з іменем

Усі ми люди з іменем, що дали
батьки, зкріпивши Таїнством святим,
Одні - імення щиро прославляли
В той час, як другі - зганьбили своє.

То хто ж ці нелюди???
з якої зграї???
Де їхня віра, совість, щось святе???,
що зранку йдуть у Божий храм молитись -
пізніше ж каже : "Вбити!!!", й не моргне.

Невже їм не співали колискових ?,
і ласкою не гріли їх серця?,
Невже в своїх молитвах їхня матір
Бажала їм ганебного кінця???

Невже їх із великою любов'ю
Не прикладала мати до грудей???,
чи в материнськім лоні годувались кров"ю???,
щоб мати ненависть таку до всіх людей???

Невже не вчили з Богом розмовляти???,
щоби пізнати цінності життя?,
а чи відомо їм, як сповідатись?,
і що настане день, де Бог - СУДДЯ???

Як вибачити це?,
де сил набрати,
щоб приглушити ненависть і злість...
Куди подіти їх?,
де заховати?...
У Всесвіті я не знаходжу місць!!! М.Дребіт

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537430
дата надходження 17.11.2014
дата закладки 22.11.2014

ks

Конец тирана

Я пал сражён мечом невежественной твари,
И алой кровью оросил траву.
Ещё вчера меня как бога прославляли,
Сегодня – я убит за клевету!

Восстание! Народ изгнал тирана!
За что ж так грубо осудили мою власть?
В моих реформах не найти изъяна!
Я их писал с заботою о вас!

«Налог большой! Он непосилен даже!
А войны принесли нам столько бед!
У нас бытует голод и проказа
За что нас мучал? Дай такой ответ!

А адский труд еще до всхода солнца
И правосудие, что вешает детей.
Все в мире княжеско, и лес, и пруд, болотце
А нам – обязанность кормить трутней властей,

Своим же потом, кровью крестианской
На своих плечах рай вам воздвигать!
Всё кончено! Повержено дворянство!
Под вашим сапогом не будем уж стонать!

Сторицею откликнется за сотни лет страдания,
За миллионы умерших от ваших рук людей
За сотни обездоленных, в отбросах жить оставленных…
Гори же синим пламенем величье королей!»

И все кричали мне проклятья и ругательства.
Тупая чернь! Вонючий, грязный скот!
Что сознают в делах то государственных?!
Я – свет – король! Они же – МОЙ народ!

И этот сброд меня казнил?!
Навозный жук проткнул меня мечом,
Последний вздох… Мне не хватило сил…
Я умер, но остался королём!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361917
дата надходження 04.09.2012
дата закладки 20.11.2014

ks

Пускай взорвется этот грешный мир!

Пускай взорвется этот грешный мир!
Без громких слез и сожалений,
Пусть канет в лету, больше нету сил
Ходить по поприщам сражений!
Кому он нужен? Горсточке «блатных»,
Что что чашу жизни пьют взахлёб, допьяна?
Им – может быть, а нам – всем остальным,
Чьё существо – одна большая рана?
Нет смысла в нём! Нажмите ж на курок!
Прошейте сердце холодом метала,
Остановите дьявольский поток
Чёрного яда в жилах великана.
Он был красив и телом и душой,
Но там завелся червь и нет противоядия,
И девственность сменилась нуждой
Содомских утешений и страданья.
Проще всего – взорвать его к чертям,
Жестокость – жить влача существованье,
Жестокость – изменить своим мечтам,
А смерть – спасенье, а не наказанье.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344106
дата надходження 15.06.2012
дата закладки 20.11.2014

БегиБей

Святой

Исходя из поступков святой.
Но о жутких грехах мечтаю.
День за днем, прикрываясь мечтой,
Становлюсь ближе к аду чем к раю.
Ну какой толк с моей доброты?
Может сделал кого счастливее?
Это лишь перед Богом панты!
Это подлой души диарея!

А другим все равно, хоть бы что!
\"Так должно быть\" меня утешают.
Я теперь не пойму, кто есть кто?!
Все ли счастье \"добром\" покупают?!
Может все, ну а может и нет.
Без причин зародилась тревога.
Дайте мне объективный ответ,
Кем я был бы не зная про Бога?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262618
дата надходження 31.05.2011
дата закладки 20.11.2014

Лина Лу

МОЛЮСЬ

День и ночь о тебе молюсь
Ты помни…
« Сбереги, защити, спаси…»
Не дождем – слезами прольюсь
В ладони…
Я - Ему: «Беду…унеси…»

Я молюсь, замерев в толпе,
Вдруг услышит…
Бросит под ноги – горсть листвы…
Достучаться бы, мне успеть,
Рвет крышу…
Ветра стон…мокрые…кусты…

«Ты ведь слышишь и можешь все,
Я верю…
У меня взяв, отдай ему…»
Резко скрипнула карусель…
И в сквере…
Взгляд с надеждою подниму…
19.10.2014.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531045
дата надходження 19.10.2014
дата закладки 08.11.2014

Лина Лу

БРАТ И СЕСТРА

Ущербность и глупость, вы – брат и сестра…
Несчастья тандем и рабы поневоле…
Не внемлют призывам любви и добра…
Живут под эгидой… доставленной…боли…

Ущербности глупость не может простить,
Зависимость рабскую, вырваться хочет…
Да только долги не так просто скостить…
Брат глупости новые беды пророчит…

Ущербность и глупость живучи, как зло,
Но, в белый наряд продолжают рядиться…
Что делать, когда лишь добру повезло,
Под небом сегодня ДОБРОМ уродиться?..
05.11.2024.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535049
дата надходження 06.11.2014
дата закладки 06.11.2014

савко

Х. . ЙЛОВІН

Х…ЙЛОВІН, Х…ЙЛОВІН...
Цілий рік чекаєм свята.
Х…ЙЛОВІН,Х…ЙЛОВІН...
В нетерплячці кожна хата.

Орки,привиди,вампіри,
Запрягайте коні в фіри.
І гайда народ лякати,
Про інфаркти натякати.

Тато – зомбі, мама - відьма,
Образи беруть з життя,
Повикочували більма -
Страшно, аж тремтить земля.

Діду роги причепили,
Бабі - гострі пазурі.
Двері навстіж відчинили
І товчуться на дворі.

А навколо вурдалаки,
Кикімори лісові…
Лиця наче биті ср….ки,
Наче справжні москалі.

Перевертні волохаті
Лементують як дурні,
Фреді Крюгери картаті,
Франкештейни й упирі.

Збожеволіла країна,
Добре, хай так зараз є.
Але нащо нам чуже то,
Коли маємо своє.

Леся, наша Українка,
Коцюбинський теж те знали
Українську, рідну нечисть
Всю у творах описали.

Мавку краще б зобразили,
Потерчат, лісовика,
Перелесника вчудили,
І бісицю, і чура…

Українська нечисть краща
За весь імпортний кагал.
В основному вся карпатська
То для мене – ідеал.

Х…йловін, Х…йловін…
Нумо кожного шугати.
Х…ЙЛОВІН,Х…ЙЛОВІН…
Треба НАШЕ шанувати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534775
дата надходження 04.11.2014
дата закладки 06.11.2014

Rassvet Moy

яд

Вкусить жаркое с кровью,
Бесцветной без телец
Под соусом и болью
(Убит ведь жеребец)…
Запить вином пахучим
Настойка на слезах
Себя назвать могучим,
(Убийцей «за глаза»)

Отравленные споры
Плесень – не грибок
На сыворотке правды
(условен ее бок)
Животные инстинкты
Здесь каждый, - дикий зверь
Чтобы дойти до смерти, -
ТАМ выход, но не дверь

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530449
дата надходження 17.10.2014
дата закладки 06.11.2014

Евгений Белов

Душа

Коснулись сердца моего потери.
Не передать, как больно ноет за грудиной.
Как будто в светлое закрылись двери.
Душа замерзла, став холодной льдиной.

Покрылось тучами пунцовыми все небо,
И в мертвой тишине нет даже молний.
Я в сумраке пространств небесных не был,
Но страх пред неизбежностью запомнил.

И к небу устремив свой взгляд усталый,
Стою, сложив в молитве скорбной руки.
Неужто муки нам даны, о, Боже правый,
Чтоб все доступны были жизни звуки?

Зачем накапливать ненужные богатства?
Душа оставит, возносясь, их, сбросив тело.
Прочней Небесного нет в жизни этой братства.
Кто слышал, как она от счастья пела?

Душа, как Храм, - любви безудержной обитель,
Заложена в ней суть добра и веры.
Но каждый думает: "Я в жизни повелитель."
Чревато повеление без меры.

Прошу, Господь, открой нам грешным души,
Чтобы упасть перед тобою на колени.
Блаженные слова вложи всем в уши,
Чтоб на лице сомненья не было ни тени.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535077
дата надходження 06.11.2014
дата закладки 06.11.2014

Леся Утриско

ЗРАДА!

Як страшно бачити,що на твоїй землі,
Іде війна , ідуть бої,
Стріляють "Гради",танки ,автомати,
Там гинуть люди,молоді солдати!

Донбас..! Донбас..!
Ось цього ти хотів,щоб у вогні горів,
Кричав "Рассєя"- ти ричав як звір,
Горів,як в пеклі - пеклі зради і брехні,
У "смолянім котлі"!

Гориш..! За зраду Україні!
Ти народився в ній - у її лоні,
В її любові - тепер напився її крові,
Матусі свої-рідної Землі!

Твоя сестра Галичина,яку ти проклинав,
Фашисткою, убивцею ти називав,
Тебе рятує ,визволяє!
Синів своїх на смерть за тебе посилає!

Опамятався??? Та ще ні!
Бо дальше ти живеш в брехні,
Відкрий ти очі ,схаменись!
До бою стань і захистись!

Борись ,як славні Галичани!
Сини Бандери,отого Степана!
Якого визнаєш тепер,
Так знай живий він, не помер,
Наснаги, сили всім нам додає!
Його мета у нас живе!

Мета про вільну Україну!
Державу сильну і єдину!
Ми зборемо оте ярмо!
Дорогу ми до волі кладемо!

Уже розірвані кайдани!
Повалені ворожі брами!
Народ Вкраїни хай живе!
І його Слава й Воля не умре!!!

УЛВІР. 23.08.2014

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535046
дата надходження 06.11.2014
дата закладки 06.11.2014

Чудо)

Відповідь

Не жаль мені, що я тебе кохаю,
Та в нас дороги різко розійшлись,
Ні, не кажи, що зійдуться колись!
Не зійдуться, мій друже, я те знаю.
Моє кохання - то для тебе згуба:
Ти наче дуб високий та міцний,
Я ж наче плющ похилий та смутний, -
Плюща обійми гублять силу дуба.
Та без притулку плющ зелений в'яне,
Я не зав'яну, я знайду руїну,
Я одягну обдерті, вбогі стіни,
Зелений плющ оздобою їм стане.
В країну смутку вітерець прилине
І принесе мені луну розмови
Від мого дуба любого з діброви, -
І спогад любих літ повік не згине.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533762
дата надходження 31.10.2014
дата закладки 06.11.2014

Чудо)

Наше життя…

Ти в ері грошей, влади і багатства
Канатом жадоби зв'язавшись по руках
Ідеш крізь біль, утративши найкраще
Інфляцію душі не зупинить ніяк

Ти в бартер обміняв вже совість
І чесність, вторгувавши зло
На шлях стагнації закодувавши розум
Шукаєш щось без марки ГМО

Ти вліз в найкраще, що було в природі
Порушив ідеальний її стан
За це отримав карні дивіденти
І бачиш щось приємне тільки в снах

Ти входиш в ринок, створюєш доходи
Вкладаєш десь у "тінь", у депозит
Всьому свою ціну ти знаєш бездоганно
Та прийде час віддати твій кредит

Ти став на шлях пекельний і жорсткий
Життя для тебе - тільки класна гра
Санація тобі не допоможе
Ти вже банкрот, душа твоя пуста

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534411
дата надходження 03.11.2014
дата закладки 06.11.2014

Чудо)

Письмо

Здравствуй, дорогой центр внимания!
С тех пор, как я увидела тебя, на плоскость моего сердца спустился перпендикуляр любви. Я не нахожу подходящего радиуса для описания окружности чувств, волнующих мою душу. Милый мой, клянусь тебе под углом 45°, что буду верна тебе до плюс бесконечности.
Моя любов сильнее водорода и крепче серной кислоты.
Как только я увидела тебя, вся моя потенциальная энергия превратилась в кинетическую, и я решила применить силу в 10 ньютон, чтобы познакомится с тобою… Но ты почему-то не обращаешь внимание на ускорение моего движения… Милый мой! Покорись закону всемирного притяжения.
Любовь моя пропорциональная квадрату катетов твоего внимания. Клянусь тебе теоремой Пифагора, что буду верной тебе до конца извлечения корня квадратного из моего сердца.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532754
дата надходження 27.10.2014
дата закладки 06.11.2014

Юлія Холод

Жизнь

Жизнь - еще та стратегия,
Время стучит подковами.
Рушатся стены ветхие,
Строятся стены новые

На площадях-распутиях,
На пепелищах нежности...
Жизнь - еще та прелюдия
К зрелости.
Или к вечности.

В поисках вдохновения,
В ползанье вверх по лестницам,
Жизнь - без конца в движении,
И оттого - не клеится.

Сядешь так между буднями,
Тронешь перила в трещинах.
Если была прелюдия,
Где же экстаз обещанный?

Брезжат в окне за ветками
Те же мечты картонные...
Грели нас стены ветхие,
Нужно ли строить новые?

Нужно, калечась стеклами,
Рыться в душевных залежах?..
Жизнь - если пальцы теплые
Могут коснуться к клавишам...

Жизнь - если людям верится,
Если стихами-песнями
Есть для кого посеяться,
Ради кого воскреснуть нам...

Если не стынут простыни.
Пахнут нектаром волосы,
А по предплечью в просини
Жалюзи чертят полосы...

Если луна колышется
Над тишиной блаженною..
Жизнь - если просто дышится,
Так бесконечно дышится
В такт,
В унисон
С Вселенною.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534943
дата надходження 05.11.2014
дата закладки 05.11.2014

Іра Сон

Мурка

Им не до неё… Собрали в спешке
Ценности и минимум вещей.
Дышит гарью город опустевший –
Город, превратившийся в мишень.

Смерть пришла сюда не понарошку -
Смерть заносит огненную плеть...
Взрывы, кровь… Кого волнует кошка?
Тут самим бы как-то уцелеть.

Поезд переполнен до отказа.
Слёзы. Стоны. Ненависть и злость.
(Танками по судьбам прёт зараза -
Мерзкая война. Но им – «свезло»)

Вдруг метнулась тощая фигурка
И застыла свечкой у окна:
«Мама, папа! Там осталась Мурка!
Мамочка, она совсем одна!»

Горе умножается стократно.
Мать отводит влажные глаза:
«Мы вернёмся, солнышко, обратно»…
(Правду не решается сказать)

***
Снится малышу седая кошка,
С ней ему тепло и так легко…
А в сыром подвале, под бомбёжкой,
Мурке снится дом. И молоко.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521307
дата надходження 04.09.2014
дата закладки 03.11.2014

Іра Сон

«Свеча горела…»

Вы были чувственно милы и так галантны…
Вы шевелюрою трясли так элегантно…
Держа подмышкой «Шардоне» и «Раффаэлло»,
Являлись Вы на мой порог, едва темнело.
Впиваясь взглядом в декольте, шептали страстно:
«О мон шери, схожу с ума, вы так прекрасны!»
Вы декламировали пафосно и смело:
«Свеча горела на столе, свеча горела»
И распускали шаловливые ручонки.
И я почти уже мурлыкала котёнком,
Вздыхая томно на вечернее светило.
Но от просроченных конфет живот скрутило.
Рванувшись резко в туалет, я обомлела:
В руках остался Ваш парик. Такое дело…
Но не парик, не плешь и даже не конфеты
Для расставанья стали главным аргументом:
Стихи - не Ваши, а Бориса Пастернака…
Идите нафиг, мон шери.
Идите нафиг.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441701
дата надходження 05.08.2013
дата закладки 03.11.2014

Іра Сон

Королева мертва!

Королева мертва! Королеву сегодня казнили.
Ловкий взмах топором завершил торопливый процесс.
Овдовевший король, улыбаясь нечищеной гнилью,
Поспешил на банкет. Там проводится кастинг принцесс.

Подберёт, не спеша, поуслужливей да поглупее –
Чтобы только для ласк открывала пленительный рот.
И ещё на главу станет больше в его эпопее:
Августейший наш друг – поразительно синебород.

Вся дворцовая знать раболепно склонила колени –
Что поделать – монарх! Хочет – милует, хочет – казнит.
Улыбайся и лги. Аплодируй. Внимай поприлежней.
Лишь бы шкуру сберечь. Ну а совесть потом извинит…

Обыватель молчит. Обыватель плевал на интриги.
Ну казнили, и что? Да сама виновата небось.
Хлеб и зрелища есть. И к чему истеричные крики?
У толпы не в цене сострадание. Так повелось.

Мрачный шут избивает впустую ворота конюшни:
«Венценосный упырь! Не нужна – отпустил бы ко мне!
Я любил бы её! Я любил… только был ей не нужен…»

…Он вернётся на бал, пряча тонкий стилет в рукаве…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534395
дата надходження 03.11.2014
дата закладки 03.11.2014

О.В.Рожко

"ПОКАЙСЯ КОЖЕН, ЩОБ СПАСТИСЯ…"

Покайся кожен, щоб спастися,
іди у Храм, на сповідь йди,
і Бог спасе- ти лиш молися
та з вірою живи завжди.

Нас сотворив без нас Всевишній,
та не спасе він нас без нас,
хто не покаявсь- буде лишній
у Царстві Божім де є Спас.

Сам про своє подбай спасіння,
Ісуса в серце ти впусти,
є кожен з нас його творіння,
лиш з ним щасливим будеш ти.

03.11.2014р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534418
дата надходження 03.11.2014
дата закладки 03.11.2014

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.10.2014

Леонид Жмурко

Здравствуй, Бог

(рифмованная проза)

Здравствуй, Бог, ты наверное знаешь… всё, что буду сейчас я тебе говорить,
Потерпи, никому я не дорог, так случилось, что некому душу открыть.
Так устал… нет не жалоба — просто усталость. Не до слёз… но чтоб в миг умереть,
Пустоцветно протлел… вызывая упрёки и жалость, а хотелось… так ярко гореть.
Ах, как сладко мечталось — дерзновенно и дерзко… От мечтаний остались — зола, да рубцы,
Проступая порой… полосою кроваво-багровой, там где была душа… ах, как врали льстецы...
Ах, как пелось мне, Господи! Как же мне пелось — зал вставал, и летели на сцену цветы.
Не о том я, прости мне гордыню… просто рядом присядь… здесь, на краешке у пустоты.
Все мы всуе мирской… о Тебе забываем, вспоминая в лишеньях… хлебнувши беды через край,
Не молю о своём я спасеньи, о прощеньи молю, и ещё… обо мне, иногда вспоминай.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532336
дата надходження 25.10.2014
дата закладки 29.10.2014

Леонид Жмурко

Бог весть, откуда бабочка в избе

Бог весть, откуда бабочка в избе,
Взялась. Сидит, расправив крыльев складки.
А за окном, как должно в декабре -
Забелоснежены дерев заплатки.

Оглушена, обманута теплом,
Она на волю рвётся, в белоснежность.
Не ведая о том, что за стеклом,
Лишь белый снег, а не цветенья нежность.

Она, роняя жёлтую пыльцу,
В неистовом упрямстве в окна бьётся.
Надеясь, что её я отпущу...
Что щёлочка желанная найдётся...

Вот так и я, той бабочке сродни,
Смотрю в окно с несбыточной надеждой,
Что обману все горести свои,
И выпорхну, укутавшись одеждой,

Туда, за стены. Волю обрету,
На зависть ей - капустнице пленённой.
Но знаю я, в душе своей, что вру -
Мне не бывать такой же окрылённой.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533324
дата надходження 29.10.2014
дата закладки 29.10.2014

Пилип Сліпий

А в що же віриш ти?

А в що же вірю я?Скажу тобі!
Я вірю в чесність кожної людини.
А ти лиш віриш в це сміття,
Що лиють всім на їхні спини.

А в що же віриш ти?Скажи мені!
Чи віриш ти в хороші вчинки?
Я вірю у довіру без брехні,
А хтось будує з неї вже будинки.

А в що же вірим ми усі?
Пусті сварки за різні думки,
Будь толерантним,особливо до душі
І не тягни куди не треба руки.

Пройдуть роки і змінимось самі
І зрозуміємо усі одне.
Що всі сварки були пусті,
Проте,минуле ми вже не вернемо.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532421
дата надходження 25.10.2014
дата закладки 25.10.2014

Лідо

Cумерки

И cнова вечерние сумерки.
Над морем кровавое зарево.
А мы думали, что умерли.
Нет, мы просто временно замерли.
Все мелькает вокруг словно тень,
Все куда-то стремится.
Завтра снова придет новый день,
Снова что-то случится.
Ты прости, я была неправа,
Извини, виновата.
Этим вечером даже трава
Так похожа на вату.
Ты к своей ее ране прижми,
Может кровь остановит.
А вокруг тишина, мы одни.
На черте, где огонь переходит в море.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502267
дата надходження 30.05.2014
дата закладки 25.10.2014

Лідо

Сон Путіна

Жахливий сон бачить Вовчик-"братан".
Біля Кремля величезний Майдан.
І на Московській на рідній землі.
Червоно-чорні страшні прапори.

Та що бідолашному Вові робити?
Такої ганьби йому не пережити.
Він бачить Імперії попіл й руїну.
Ой, як він ненавидить цю Україну!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487438
дата надходження 22.03.2014
дата закладки 25.10.2014

кацмазонка

Кайдани смерті.

Зніми,Господь,кайдани смерті з мене.
Кайдани муки,болю і буття.
Візьми мене,Господь,до Себе в небо,
бо Ти-життя і в Тобі майбуття.

Цей світ мені таким чужим зробився,
для тіла всі живем,не для душі.
І падають із неба роси-сльози неба,
та для людей вони такі чужі.

Забули коли очі підіймали
і сумно нам коли ідуть дощі.
Забули коли зорі рахували
і скільки їх летить до нас вночі.

Забули,що таке любити і бажати
здоров"я,щастя,радості в житті.
І перестали "добрий день"казати,
бо ми не зичим вам його в душі.

Змагаємся в брехні,хто краще збреше,
хто більше вкрав-заможніше живе.
І так не хочимо нічого пам"ятати
для чого совість нам і що в кінці буде.

Зніми,Господь,кайдани смерті з мене,
прийми душі моєї каяття.
Щоб я змогла підняти свої очі
побачити Тебе-моє життя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531471
дата надходження 21.10.2014
дата закладки 23.10.2014

Поправка Юлія

Я ходила небом босоніж

Я ходила небом босоніж,
Розчавила луну золоту,
Вкрала зір собі у долоні,
Вбила мрію свою ще руду.
Скуштувала смородину стелі,
В неї краю нема і кінця.
Розлила по стіні акварелі,
Їй яскраве усе до лиця.
Впала в подушку рідну так
глухо,
Затонула в морях теплих
ковдр.
Сон шептав мені тихо на вухо
Потаємних дверей у ніч код.
Я б пірнула у неї навіки,
Обійняв би за плечі хоч
затишок,
Щоби синь темна впала у віки,
А я б спала життя свого
залишок.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530081
дата надходження 15.10.2014
дата закладки 22.10.2014

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.10.2014

Dema

Молитва за Украiну

Не чути дзвонів на церквах,
Мовчать солодкоголосі співи.
В серцях просіявсь гнів, не страх
Я українець і молюсь за Україну.

Чому чужинець знов до нас прийшов
І не степняк, не гун, а рідний брате,
Що він шукає, розбрат лиш знайшов
Хіба в гостини ходять з автоматом?

А я молюсь,
Моя Вітчизна, храм небесний
Прошу, о Боже, просвіти, молю,
Нехай весь розбрат скресне.

Що нам ділить?
Сади та луки, а може,
Шепіт джерела
Та зелень лісового листя.

Моя країна, велич у серцях
Людей, що так тебе кохали.
Любов пробуджує не страх,
Ми на коліна з роду не вставали.

Не чути дзвонів на церквах,
Мовчать солодкоголосі співи.
В серцях просіявсь гнів, не страх
Я українець і молюсь за Україну.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531407
дата надходження 21.10.2014
дата закладки 21.10.2014

Lena Greys

Гейша

Дбайливо покриває поцілунком,
Зникає з першим подихом наранок,
Кохає, наче це є подарунком,
Граційна, ніби це останній танок...
І ніжно огортає, наче мати,
Шепоче колискових про кохання,
Ніхто не дасть ніколи ТАК багато,
Як подаровано тобі нею востаннє...
Віршів складає безліч дуже вміло,
А сукні її завжди бездоганні,
І нереально ідеальне тіло,
як чуєш ти слова її востаннє...
Від доторків злітаєш в піднебесся,
назавжди позабувши про погане,
Корицею пропахлося волосся,
Мабуть, цей аромат тобі востаннє...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529680
дата надходження 13.10.2014
дата закладки 20.10.2014

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.10.2014

Надія Сергіянська

Із різнобарвних смужок

[i]Сьогодні Вал уперто-небайдужий
До відчаю молочного туману,
До листя, котре вітер р'яно кружить
В танку безсилля, докору, обману.

Сьогодні Вал уперто небайдужий.
Як завше я, але йому не треба
Плести рядно із різнобарвних смужок
І вірити, що має колір небо[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531157
дата надходження 20.10.2014
дата закладки 20.10.2014

Лина Лу

ГОСПОДИ, ЧТО ЖЕ…

Господи, что же мы пьем?
Боже, а чем мы дышим?
Горьким полынным дождем…
Дымом… и слов не слышим…

Господи, грохот такой…
Боже, звенит… так страшно…
Летней пугаешь грозой -
Зиму... морозы - пашней?

Господи, снова ручьи…
Боже, красного цвета…
Облаком на небо чьи?
Души… но нет ответа…

Господи, грех отпусти…
Боже, пасть на колени?..
Путь укажи, нам, прости…
Грешен – без сожалений…

Господи, что же мы пьем?
Боже, ужель отраву?
Горечи примесь, с враньем…
Смерть... кому-то – забава...
18.10.2014.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530816
дата надходження 18.10.2014
дата закладки 18.10.2014

zazemlena

Зорі з неба попадали

Зорі з неба попадали
Листочками клена.
Сни, осяяні мріями,
Знов вернулись до мене.
Небо синє втопилося
В розніжених водах.
Літо бабине збилося
У клубочки. Природа,
Ніби пісня доспівана...
Це останні акорди...
Душа - поле засіяне,-
Знов окрилена й горда...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530583
дата надходження 17.10.2014
дата закладки 17.10.2014

ОксМаксКорабель

Вовк

Ніколи вовк не буде псом. Така порода.
Бо воля вольная мені - це нагорода.
Мене не можна у вольєр. Стріляй у груди.
Готовий я прийняти смерть. Служить не буду.
Мій ліс, моя земля. А ти - з капканом.
Хіба ти знаєш, як кровить від нього рана.
Я лапу перегриз, гляди. У пастку втрапив,
А потім мстив тобі завжди, хоч був без лапи.
Ну, що стоїш, твоя взяла. Лиш добре цілься,
Ти, знаєш, нам з тобою вдвох, не буде місця.
Родився вільним на землі. А ти - заброда.
Ніколи вовк не буде псом. Така порода...
Оксана Максимишин-Корабель
17 жовтня 2014 р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530584
дата надходження 17.10.2014
дата закладки 17.10.2014

Наталія Рай**

МОЯ ЗЕМЛЯ

Барвiнковий рiдний край,
Прекрасна моя земля.
Жити тут—це справжнiй рай,
Луки, трави і поля.

Люблю я тут усе навкруг,
Бо природа-це мій друг.
Люблю я сонце, люблю я хмари
Оце усе— це твої дарИ.
Тебе, моя Україно,
Тебе, моя Батькiвщино,
Тебе сьогоднi я величаю,
I у вiршах прославляю.
Будеш вiчно жити ти мiж нами,
Разом з доньками своїми й синами.
Люблю тебе, моя земля,
Бо ти у мене лиш одна.
Люблю я мiсяць, люблю я зорi,
Люблю весь свiт на твоїй долонi.
Любов моя— безмежна
I їй немає краю.
Ти, Україно, вишиванка мережна,
Яку до серця притуляю.
Слався, рiдний краю мiй,
Моїй душi такий дорогий.
Безмежна радiсть хай буде моя
Вiд того, що родилась тут i живу,
Гори, рiки, трави люблю.
Бо де така ще є країна,
Щоб дерева так родили,
Щоб дiвчата так любили,
Дiти радiсть приносили?
Та тiльки наша Україна
Така багата i преславна.
Лише наша Батькiвщина
Славилася здавна.
Скiльки мук подолала вона,
Пила чашi гiркого вина.
Топтали її, зневажали,
Плювали на неї, камiнням кидали.
Казали: “Не знаємо назви такой-Україна,
Такої на картi нема“.
Та наша держава вiльною стала,
Всiм свою силу й мужнiсть показала.
Моя Україна-найкраща у свiтi
Вона для мене, як сонце свiтить.
Люблю я тебе, земле моя,
Священним хай буде твоє iм’я.
Вiльна наша держава…
Слава тобi, Україно,навiки слава!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530349
дата надходження 16.10.2014
дата закладки 16.10.2014

Алина Гай

Письмо ликующему люмпену

Конечно, вы правы! Правы!
Вас просто не слышал Киев.
А то, что в тренде расправы -
Так это порядки такие.

У вас там нынче порядок -
Нет пьяниц и наркоманов.
А нас ожидает упадок
И пыль в пустоте карманов.

Но будет вам ликованье:
Нам - как там? - "Время покажет".
Сыграем на раздеванье -
В восторге голые даже.

У вас нынче этих много,
Которые фигой машут,
И над фотографией Бога
Языческий танец пляшут.

Вы правы - куда нам спорить? -
Не смотрим мы телевизор,
Здесь каждый второй упорот,
Нам в ад - бессрочные визы.

Мы правда со всем согласны.
Махните на нас рукою.
Довольно уж злобных гласных.
Оставьте вы нас в покое.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530326
дата надходження 16.10.2014
дата закладки 16.10.2014

Віктор Ох

Бут, чи не Бут — ось питання

Валентин Бут
[b]«Павло Михнович Бут, Лицар Зрадженої Волі» [/b]
Київ – 2014

------------------------------

З самого Львова прийшла мені по пошті бандероль від одного з авторів Клубу Поезії Валентина Бута. Пан Валентин під час проведення цьогоріч у рамках ХХІ Форуму видавців у Львові презентував свою книжку «Павло Михнович Бут, Лицар Зрадженої Волі», присвячену пам’яті свого пращура – славетного воїна, мудрого політика, який був чи не першим, хто спробував боротися за українську державність.
Сам пан Валентин непересічна особистість, про яку можна роман писати.
І про нього вже пишуть. Ось, наприклад:
http://www.umoloda.kiev.ua/regions/51/171/0/71592/
Він чи не єдиний, хто осмілюється плавати на власній яхті під українським прапором:
https://www.youtube.com/watch?v=dwy-ZhBzkG0#t=846

Валентин Бут – звичайний вчитель (скоріше, незвичайний) із с. Міжводного Чорноморського району в Криму. Він майстер слова і його гостра публіцистика - то сравжня зброя в боротьбі з противниками українського.
Він - нащадок давнього козацького роду і тому давно вже задумав книжку про свого славного предка. Колись пан Валентин сказав мені про це в електронному листі, і я мав таємну надію колись ту його книжку прочитати. І що ж! Мрії збуваються!
Та особливої пікантності, майже детективної інтриги, моєму читанню книги надала присутність пов’язаного з нею певного елементу змагальності.
Справа в тому, що збираючи матеріал для книжки Валентин Вікторович натрапив на «наукову працю» досить плідного кандидата наук, який вважає однією з причин повстання в Україні 1637 року - боротьбу за владу між старшиною, усобиці всередині козацтва, зводячи все до кар’єризму козацького отамана Павла Бута.
Я знайшов той опус, і прочитав перед тим як визначитись – хто справжній патріот України, хто ретельніше вивчає джерела, аналізує і осмислює фактаж, якщо й реконструює недостаючі ланки історичного ланцюга, то згідно про- , а не анти-української логіки, хто, зрештою, переможе в цьому змаганні – Бут, чи не Бут.
Ось посилання на ту статтю:
http://nndiuvi.org.ua/images/book/29.pdf
Пропоную всім порівняти рівень переконливості обох авторів – кандидата історичних наук і простого вчителя (навіть не історії).
Одне скажу, що книжка «Павло Михнович Бут, Лицар Зрадженої Волі» не суха і нудно-наукоподібна. Прикрашають її фотоілюстрації, репродукції, факсимільні уривки текстів першоджерел. Герой книги – діяч української історії, що змагається за свободу своєї країни. Описано перебіг конфліктів, військових дій, перемог і поразок, надій та зрад.
Наявна інтелектуальна чіткість і ясність в означенні предмету дослідження. Читається книга легко, спонукає до роздумів не лише про минуле, а й про наш нинішній стан. А проте, прочитайте і переконаєтесь самі.
--------------
Нижче не переказуватиму в деталях зміст книги, а лише висловлю деякі думки-тези, що з’являлись в процесі читання .
Перш за все вкотре дивувався – нічого під сонцем не змінюється. Історія рухається по колу. (І ще не відомо чи на підйом чи скочується вниз). Тоді (в далекому 17-му столітті) і всі роки потому (і тепер теж) існувала патова ситуація в векторних уподобаннях політичного істеблішменту. Вирішальної більшості у визначенні напрямку розвитку країни немає. Один парламент змінює інший, а суть залишається. Україна завжди балансує на лезі ножа.
В пошуках союзника в боротьбі за свою незалежність і тоді ми метались в трикутнику Росія-Туреччина-Польща, і теж саме відбувається зараз – блукання серед трьох сосен Росія-Євросоюз-США.
Щоб вийти з глухого кута, хочеш не хочеш, доводиться укладати союзи між партіями(країнами)-суперницями.
У нас бували періоди україно-польських, україно-російських, україно-мусульманських примирень, але покищо не було україно-українських порозумінь.
А чи треба, взагалі, розглядати давні історичні події через призму національно-державницької самоідентифікації?
А чому б, власне, і ні! Чому беруться на кпини будь-які прояви утвердження і захисту власної державної і духовної самобутності. Пропонуються пошуки будь-яких поведінкових мотивів, лише не патріотичних, не національно-визвольних.
Сучасна світова історична наука відмовилася від філософсько-історичного трактування минулого і зосередилась на його розумінні, як «прояву феноменів культурних епох». Висміюються роботи (книги), де йдеться про прагнення незалежності українського народу завжди упродовж своєї історії, або де історія України – це шлях боротьби.
Чомусь стало модним заперечувати безперервність розвитку українського народу, української ідентичності. Неодноразово стикався з намаганням сучасних авторів в історичному контексті уникати «наївно-патріотичного, національного», «самостійного буття народу» під лозунгом «боротьби з шароварищиною у всіх її проявах».
Будь-який національний поступ чомусь має висміюватись, піддаватись якщо не недовір’ю, то мазохістській самоіронії.
Це символічно, що книжка вийшла саме зараз, коли, як загострення хронічної хвороби, продовжується війна за незалежність, і ніякий скептик не засумнівається в потребі протистояння охопленню пропагандою зневаги до України та її історії.
Кожен літературний текст тим вартісніший, чим більше шарів, вимірів в собі містить. В книжці Валентина Бута «Павло Михнович Бут, Лицар Зрадженої Волі» я також відчув декілька пластів. Є тут:
1. Історичний фактаж з майже детективними інтригами, розгадуванням загадок.
2. Зміщення чи розставлення правильних акцентів в інтерпритації фактів, реконструкція подій і їх мотивів. Спроба задуматись над тим чи така вже ми «несподівана нація», якою нас вважають на Заході.
3. Аналіз ролі особистості, авторитетів в історіїї нації і ролі особливостей епохи.
4. Мотивація автора – не лише дослідити якусь локальну історію – історію свого роду, а й емоційністю, глибоким вивченням матеріалу перемогти науковця-опонента. Автор проти тенденції применшувати рівень розвитку українців, як нації і їх історичної легітимності.
І я в цьому його підтримую. Тож на питання винесене в заголовок, відповідаю:
Бут!
----------------
12.10.14
На фото Валентин Бут
[img]https://scontent-b-fra.xx.fbcdn.net/hphotos-xpf1/t31.0-8/10575436_556797641116377_5756280729244329751_o.jpg[/img]

P.S.
Я отримав відгук пана Валентина на цю свою рефлексію:
Вельмишановний пане Вікторе!
Щиро дякую Вам за Ваш, як завжди змістовний, вдумливий аналіз цього разу моєї книжечки.Якби писав її зараз, то проминув би того недовченого, не згадував би його потуги. Книжка від того, я впевнений, лише виграла б. Але - що зроблено, то зроблено. Тоді мені те пекло. Насправді маємо стільки замовчуваного в нашій історії, що тут би працювати й працювати. Якось влітку, ще коли мав безперебійний доступ до Мережі, віднайшов аудиокнигу Історія Русів, у перекладі Івана Драча. Авторство її приписують Кониському, але те під великим питанням. Я ж про те, що слухаючи сторінки нашої історії змальовані там,часом жахаєшся тої ясно вираженої впродовж століть тенденції нищення нашою старшиною всього патріотичного, самостійного на догоду дрібних особистих інтересів. Історія з Мазепою найпоказовіша.
Ми так давно й віддано плазували перед Москвою, що те стало частиною сутності наших еліт, не кажучи про те, що сама Москва звикла сприймати те, як даність. А як можна сприймати вола, коли він хоч часом і мукає, а проте ж безвідмовно тягне. Приклад не дуже вдалий, бо добрий господар ставиться до свого вола краще, ніж Москва до нас. Чого ж дивуватися, теперішній реакції Москви?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529526
дата надходження 13.10.2014
дата закладки 13.10.2014

Мирослава Стульківська

Я ВДЯЧНА ТОБІ, БОЖЕ ЗА СІМЮ

Я дякую Тобі, мій Боже милий,
За Твій великий і безцінний дар:
За діточок, якими я щаслива,
І за любов, що гріє з поміж хмар.

Одна, мов сонце, - щира і привітна.
А друга – спокій, тиха й чарівна,
А наймолодша – мов промінчик світла,
Який любов"ю світиться сповна.

Я дякую Тобі за них, мій Боже!
Ти кожній дав "ізюминку" свою.
Такі хороші, і такі не схожі -
Своїх дівчаток над усе люблю!

Я вдячна Тобі, Боже, за сім"ю!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493261
дата надходження 17.04.2014
дата закладки 02.10.2014

Олександр Крутій

Римський Колізей

Вже чути плач наляканих дітей
Останній подих, серця стук останній.
Реве несамовито римський Колізей
Лише йому цей стогін притаманний.

Вбиває тіло хижий, лютий звір
Але не душу сповнену любові.
Сміливим будь, люби, надійся, вір
Не бійся плям запеченої крові.

Ось перші краплі впали на пісок
Кривавий слід і ти немов в тумані
Вже дуже скоро одягнеш вінок
Котрий приймають лише християни.

А натовп шаленів, кричав, бісився
Немов би кров твою і справді пив.
А ти смиренно Господу молився
І як Христос своїх катів простив.

Дивись в обличчя смерті прямо в очі
Минає все, образи, біль, печаль.
Вже згасло сонце, дні як темні ночі.
Немов би небо затягла вуаль.

Там на арені кров тече червона
Де лев голодний тіло твоє їв.
Та марно все, ти в небесах, ти вдома
Вже свій вінець на голову одів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422111
дата надходження 01.05.2013
дата закладки 02.10.2014

Олександр Крутій

А там вверху

Скрипя зубами молча, неспеша
Я, выжидая, вслушиваюсь в вечность.
Ах, до чего же вечность хороша
И как глупа нелепая беспечность.

И как глупа бессмысленная жизнь
И люди, как осколки, под ногами.
А там вверху синеющая высь
Раскинулась у них над головами.

А там вверху, где нет мирских сует
И время навсегда остановилось.
Там мир иной, там радужный рассвет
Моя душа рвалась туда, стремилась.

Она стенает, давит груз земной.
И безысходность не дает покоя.
Так нелегко угнаться за мечтой
Сквозь густоту греховного застоя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511974
дата надходження 17.07.2014
дата закладки 02.10.2014

Bratan

Что для нас такое жизнь?

Что для нас такое жизнь?
Яркие моменты белых полос?
Или те самые моменты ,когда мы чувствуем себя уверенно и независимо?
А ведь нет, нам же легче смотреть на все плоско
И размышлять о том как все паршиво
А лучше вспомни, и начни творить яркие моменты
Моменты счастья и любви
Задумываясь о тех богатствах это имеешь
И не думай о тех которых некогда не получить
Смотри на все оптимально, но притягивай добро
Живи не оглядно, смотри уверенно вперед!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527252
дата надходження 01.10.2014
дата закладки 02.10.2014

Martsin Slavo

КОХАННЯ

Кохання – це прекрасне почуття,
Безхмарне, світле, незрівнянне, щире.
В нім смуток є і радощі життя,
Воно нам душі зігріває мило.

Незримо проникає у серця,
А потім непомітно десь зникає,
Спустошуючи душу до кінця,
Глибокі рани в серці залишає.

Так хочеться нам відчувать його
І розуміть, що ми не одинокі,
В холоднім світі віднайти тепло,
Близьке щось, рідне і… високе.

Кохання, наче срібний звук струмка
Прозорості і чистоти кришталю…
Так лине думка в просторі швидка,
Наповнена словами: „Я тебе кохаю!”

29.09.2011 р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527292
дата надходження 02.10.2014
дата закладки 02.10.2014

Антоніна Грицаюк

Жалюгідна війна

З глузду з’їхали – це так,
Вийшли геть з довіри,
Гине лиш один бідняк,
Пси, мов одуріли.

Скаженіють – чують кров,
Мало, все їм мало,
Не один вже смерть знайшов,
Глузду бракувало.

Куди сунеш, розкажи?
Чого тобі треба?
Проклянуть люди сліди,
Дорога до неба.

Тому, хто на свій землі,
А ви чужоземці,
Згиньте кляті москалі,
Зійде сонце вранці.

Не для вас, ви сучі діти,
Кров чию ви ллєте?
Нам би жити і радіти,
Та ви не даєте.

Схаменіться, годі вже!
У вас є також мати,
Яка віри і не йме,
Звідкіль то чекати?

Плаче небо, плаче мати,
Немає кордонів,
Кров не гоже проливати,
Досить вже прокльонів.

http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/817-zhalyugidna-vijna.html

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527195
дата надходження 01.10.2014
дата закладки 01.10.2014

Ник.С.Пичугин

Молитва

[i]Из переписки с друзьями
[/i]
Чего хочу я? Чего я хочу для своей страны, для своего народа? Честной власти? Нет. Не хочу. Честная власть беспощадна к себе – и в равной мере беспощадна к другим. Самой честной властью в истории были большевики. Нарком, на минуточку, продовольствия Цюрупа потерял сознание от голода прямо на заседании Совнаркома. Мы не можем соответствовать этой честности, и это прямой путь к террору и тирании.
Я хочу ответственной власти. Власти, которая выполняет обещание, держит слово и отвечает за его нарушение. Власть, которая вообще отвечает, а не бормочет себе в столешницу: «Згідно чинного законодавства». Вероятно, Вы согласны, что оно бы неплохо. Не торопитесь соглашаться. Объясню на примере. В новоодесском автопарке – давно проданном и перепроданном – стоит бюст Григорию Зизде. Не за то, что он руководил АТП четверть века, и не за то, что он был «крепким хозяином», хотя это правда. И даже не за то, что он держал слово и отвечал за нарушенные обещания, хотя и это правда. А за то, что он – что называется и как о нем говорится: «Жил сам и давал жить людям». Конечно, никто не назовет его «честным». Конечно, правил он предприятием авторитарно, железной рукой, ни о какой такой «демократии» речь и не шла, «а с нашим народом и нельзя по-другому», разводить демократию – значит провалить дело. Таких людей, как Зизда на Украине мало, можно сказать, единицы, и их близко не подпускают к власти, а ведь оно бы неплохо; как говорят, «чтобы у страны был хозяин». Политика – это искусство возможного, и если дойдет до дела, мы с Вами дружно (не правда ли?) крикнем: «Хотим батьку Лукашенка!» Но ведь это совсем не то, к чему мы стремимся всей душой, не правда ли?
Чего же я по-настоящему, всей душой хочу для своей страны? «Правового, открытого гражданского общества в условиях практической демократии». Такова на сегодняшний день формула бесклассового общества – взамен той карикатуры, которую соорудили в воображении обывателя дорвавшиеся до власти сынки сельских люмпенов. Вот только до этого светлого будущего так же далеко, как до того. Не может быть никакой демократии без правового государства (и путчи 2014 и 2004 – яркое тому свидетельство). Не может быть гражданского общества без открытости, эта формула неразрывна. И ни то, ни другое, ни третье, ни четвертое никаким указом, никакой конституцией, никаким законом не введешь. Здесь я вычеркиваю собственное определение и предлагаю Вам самостоятельно охарактеризовать людей, которые требуют «демократии!» для сегодняшней Украины – при нашем, например, уровне правосознания. Процесс [i]построения [/i](sic!) цивилизованного общества состоит в параллельной, поддерживающей одна другую эволюции – правового общества, демократии, общественных, идеологических и информационных структур. Поскольку все они зависят друг от друга, должен быть источник, который двигает процесс; нужна абсолютная ценность. Мы все время держим в уме этот афоризм, пришло время его применить: «Каждый народ достоин той власти, которую имеет». На сегодняшний день мы достойны того коммунизма, который грядет: военного. Если хотим другого – давайте будем достойны.
Я желаю своему народу достойной власти.
…Приехали бандеровцы в Новую Одессу и под гимн Украины торжественно на митинге демонтировали (он бронзовый, не разобьешь) памятник Ленину. Когда установят, как обещали, бюст Чорноволу (не Бандере, до этого не дошло), это будет достойная память о состоявшемся швондер-шоу, о том оскорблении, которое нам нанесли. Памятник унижению новоодесситов. Но пока пьедестал пуст, пока пусты пьедесталы по всей Украине, надо успеть водрузить там памятники Поэту – за одну только фразу, за эти две строчки:
[i] Достойно, главное – достойно
любые встретить времена.
[/i] …Когда всеиндийская акция ненасильственного несотрудничества охватила всю страну, когда экономическая, административная, политическая жизнь, связь, коммуникации вплоть до транспортного сообщения были практически парализованы, когда колонизаторы уже были морально готовы паковать чемоданы, Мохандас Ганди объявил о прекращении акции неповиновения. И объявил причину: демонстранты побили штрейкбрехеров. Один раз, самый первый, и только побили. Индийский Национальный Конгресс добивался независимости Индии, Джавахарлал Неру стремился к власти, но методы того и другого определил Махатма Ганди: ненасилие и несотрудничество в их неразрывной связи, которая называется «достоинство».
В неразрывной связи! Пока обыватель будет выполнять преступные приказы, страна беременна насилием. Я анализировал сценарии дальнейшего развития событий в Украине. Ни в одном из них украинцы не принимают решений. Мы доказали свою неспособность к [i]самостоятельности [/i](см. в словаре украинский перевод). Причем доказали все – и верхи, и низы; и правящие классы, и трудящиеся; и угнетатели, и угнетенные. Наша национальная Жаба с одной стороны и наша национальная Крайняя Хата – с другой, и «маємо що маємо».
И только теперь, Лиля, я готов назвать свое единственное желание, сказать, чего я прошу у того единственного бога, в которого верю, у народа: достоинства.
Все остальное – детали.
Ник.С.

[b]20 марта 2014
[/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527162
дата надходження 01.10.2014
дата закладки 01.10.2014

the last moment

Время

Мы говорим, что времени много,
и у нас вся жизнь впереди.
Что без любви не будет нам плохо,
теряя, остаёмся одни.

Мы думаем время, залечит раны,
и сердце снова сможет любить.
Мы не думаем что завтра,
завтра может просто не наступить.

Мы через гордость и боль,
бросаем любимых во мрак.
С надеждой увидеть вновь,
но там уже только прах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526051
дата надходження 26.09.2014
дата закладки 26.09.2014

Олександр Шевченко

Похорон богів

У священних гаях під дубів віковічними кронами,
Між блакиттю небес і безмежжям полів золотих
Жив великий народ за своїми старими законами
І молився тим самим богам, що й батьки і діди.

Та правителі їх поріднились з незваними го́стями,
Що прине́сли чуже божество із чужої землі,
І упали священні дуби під сокирами гострими,
Залишилися сиротами і старі, і малі.

Несміливі скорились, бо просто вже звикли скорятися
А захланні купилися пряником, чи калачем,
Ну, а тих, хто не вмів лицемірити і притворятися,
Навернули до нового бога вогнем і мечем.

Відтоді той народ звідусіль на шматки роздирається,
І висить над його головою прокляття біди,
Бо, хто плюне в криницю свою, потім гірко розкається,
По сусідах пішовши просити напитись води.

Відмахнулися ми по-дитячому і нерозважливо,
Сиві хвилі століть нас товчуть до чужих берегів,
Може, все через те, що колись легковажно й зневажливо
Відвернулися ми від прадавніх батьківських богів.

А забуті боги не пропали безслідно, не згинули,
Хоч все нових богів нам несе невблаганний наш час,
Невідомо тепер, чи це ми їх байдуже покинули,
Чи, скоріше всього́, це вони відвернулись від нас.

8.12.1996

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523634
дата надходження 15.09.2014
дата закладки 25.09.2014

Ївженко Р. О.

Молитва

Любови, Господи, Любови,
Исцели мне сердце, дай любви,
Уколов яростных и крови
Полно оно, скорбит.

Не броси, Господи, не броси,
Возьми к себе, прижми,
И мелким дождиком истомы,
Омой его, оно болит.

Радости, о Господи, и счастья
Делимо что лишь на двоих.
Окутай, упеленай в ненастье,
Спаси меня и сохрани.

Пройдись, Господь, со мною рядом,
Не надо лик, а лишь плече
Подставь его в ненастном мраке,
И больше ничего, больше ничего.

02:27. 16.07.2011 г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525742
дата надходження 25.09.2014
дата закладки 25.09.2014

LIRA

УВАГА!!! НА САЙТІ - КРАДІЙКА!!!!!!!!!!!!!!!!!!Пропоную робити репост у всіх соцмережах в яких ми є

Дана інформація оприлюднена на сайті Фейсбук творчою спільнотою «Об»єднані словом»
https://www.facebook.com/groups/307712002706107/525816504228988/?notif_t=group_comment_reply
У серпні 2014 р. у франківському видавництві "Фоліант" вийшла поетична збірка під назвою "Гербарій спогадів" авторства Данути Сем'янів, відомої на Клубі Поезії під псевдонімом – Вразлива.
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=10844
Наклад - 300 примірників, витримано усі вимоги до подібних видань...
Знехтувалось тільки одне - понад 80 відсотків творів, що увійшли до збірки, не належать заявленому автору!
До Вашого відома нижче подаємо всі дані цієї книжки і відповідно до сторінок збірки та розміщених там поезій - справжніх авторів та посилання, за якими в мережі інтернет можна знайти ці твори.Адже, так гадаємо, справжні автори мають право знати про вихід у світ їхніх віршів під чужим іменем.
Сем’янів Данута. Гербарій спогадів (вірші) / Данута Сем’янів. – Івано-Франківськ: «Фоліант», 2014. – 144с.
ББК 84(4укр)6-5
УДК 82-1(477)с30
ISBN 978-966-2988-69-7
Перелік справжніх авторів поетичних творів, використаних у книжці, та інтернетпосилань:
ст. 5 «Я залишу лиш спогади» - справжній автор Кропівна Валеріяhttp://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469094
ст. 6 «Уже не треба» - справжній автор Ірина Лівобережнаhttp://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469058
ст. 7 «Чомусь болить…» - справжній автор Lana P.http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488000
ст. 8 «Не озиратися» - справжній автор Ірина Лівобережнаhttp://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471004
10 «На долоні…» - справжній автор Lana P.http://www.poetryclub.com.ua/getpoems.php?id=14601&pg=3
11 «Нам!» - справжній автор Надія Голінейhttp://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475386
12 «Ще піднімусь» - справжній автор Віталій Назарукhttp://www.poetryclub.com.ua/printpoem.php?id=301681
13 «Вишня» - справжній автор Алёна Загребельнаяhttp://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488240
14 «на межі десь…» - справжній автор Ксенія Фушторhttp://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473292
15 «Роки не треба рахувати» - справжній автор Мирослав Вересюкhttp://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339828
16 «Учитися жити» - справжній автор Інна Гаврилюк (Innessanew)http://mail.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342285
19 «Падаю» - справжній автор Ірисhttp://mail.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269825
20 «Не плутайте» - справжній автор Костя Небокрайwww.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233619
22 «Вічні цінності» - справжній автор kalushhttp://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253252
24 «За плечима мами» - справжній автор Михайло Плосковітовhttp://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251186
25 «В саду моєму слива надломилась» - справжній автор Оксана Чадаєва www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=59585
26 «Родинні відносини» - справжній автор A№gel#Smerty#http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255268
27 «Життя не кваплю» - справжній автор Іван Котигорошкоwww.poetryclub.com.ua/getfav.php?id=13823
28 «Натягну тятиву» - справжній автор Тамара Шкіндерhttp://www.poetryclub.com.ua/getpoems.php?id=7673&pg=2
33 «Кому пишу» - справжній автор Леся Shmigelskahttp://www.poetryclub.com.ua/printpoem.php?id=458175;http://www.poetryclub.com.ua/printpoem.php?id=431931
34 «Як пишуться вірші» - справжній автор Ольга Медуницяhttp://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280101
35 «Ти не хвались» - справжній автор Леся Shmigelskahttp://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419984
36 «Таке життя» - справжній автор Яна Сілецька-Васильєваhttp://gorod.dp.ua/tema/moloda_muza13/?pageid=1868
38 «До Бога» - справжній автор Галина Недашківська (НеГа)http://www.virsh.com.ua/poems/8245;http://www.poetryclub.com.ua/printpoem.php?id=329200
39 «Читайте вірші» - справжній автор Віталій Назарукhttp://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265449
40 «При забутих воротах до Раю» - справжній автор Маріанна Алетеяhttp://maysterni.com/publication.php?id=94133
ст. 40 «…При забутих воротах до раю…» - справжній автор ТРАЯНАhttp://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442286
ст. 42 «Згадати все» – справжній автор ЛИЯ***http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400083
ст. 43 «Як дивно, що згадую» – справжній автор ПРОСТО ТЕТЯНОЧКА http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493392
ст. 44 «Тебе не повернути» - справжній автор ТАЇСІЯ ШАШИЛКІНА/Хата http://www.chitalnya.ru/work/281324/
ст. 45 «Розбите боліти не може» - справжній автор НАТАЛІЯ МАЗУРhttp://www.ukrcenter.com/Література/Мазур-Наталя/79040/Розбите-боліти-не-може
ст. 46 «Коли не хочеш» - справжній автор PALLADAhttp://www.poetryclub.com.ua/getpoems.php?id=12907
ст. 56 «Єдиний день» - справжній автор ЛЮДМИЛА МАРТИНЕНКОhttp://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339153
ст. 61 «Не впасти» - справжній автор ТЕТЯНА ЛУКІВСЬКАhttp://www.poetryclub.com.ua/printpoem.php?id=308786
ст. 65 «Пустий вагон» - справжній автор ТЕТЯНА ЧЕРВОНЮКhttp://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356256
ст. 65 «На «Ви» - справжній автор ВЕСНЯНА ОСІНЬhttp://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334643,
ст. 66 «То біло, то чорно» – справжній автор NEVERhttp://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248588
ст. 67 «Яке їхало...» - справжній автор Ярослав Ткачівськийwww.google.com.ua/search?num=100&q=Таке+здибало%2C+яке+їхало+-+винна+гордість+і+впертість+обох...+ніжні+душі+розшарпує+віхола+Почуттів...+Чи+помирить+нас+Бог%3F%3F&oq=Таке+здибало%2C+яке+їхало+-+винна+гордість+і+впертість+обох...+ніжні+душі+розшарпує+віхола+Почуттів...+Чи+помирить+нас+Бог%3F%3F&gs_l=serp.3...47702.88793.0.89197.66.58.1.0.0.0.187.3938.31j10.41.0....0...1c.1.53.serp..63.3.314.Tomkw1-gcL4
ст. 72 «Заспівай» - справжній автор PETRO MAKITRAhttp://www.poetryclub.com.ua/getpoems.php?id=13608
ст. 75 «Немов» - справжній автор ІВАНЮК ІРИНАhttp://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494105
ст. 77 «Заблукала ніч» – справжній автор РАДЧЕНКОhttp://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184316
ст. 78 «Осінній дощ» – справжній автор LITERAhttp://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253194
ст.80 «Осінь» – справжній автор SAKHO (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374646 )
ст. 82 «Безсоння» - справжній автор Любов Ігнатова (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382576)
ст.87 «Бабине літо» - справжній автор Оля Радченко (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281859)
ст.91 «Осенняя мелодия» - справжній автор Інна Серьогіна (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274972)
ст 93 «Я не буду другой» - справжній автор Елена Пархомчук (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229515)
ст 93 «Ветка сирени» - справжній автор Нелли Геката (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263143)
ст 94 «Печаль-тоска» - справжній автор Міс Блюз (Алла Войцеховська) (http://www.stihi.ru/2013/02/03/10173); (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249314)
ст.95 «Подарки жизни» - справжній автор Надежда М. (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274953)
ст. 96 «Время лечит» - справжній автор Тачикома (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=27952
ст.97 «Любовь придет» - справжній автор Алиса Айзерман (http://www.stihi.ru/2009/02/27/6820)
ст.98 «Юлагодарю судьбу» - справжній автор Жолкевич К. (www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261509)
ст.99 «Кокетство» - справжній автор Мила Машнова (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269969)
ст.100 «Не повернуть» - справжній автор Hazel (Єфім Хазанов) (http://www.novozybkov.ru/art/poetry/1601)
ст. 101 «Мне одиноко» - справжній автор Catocala Lacrymosa (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=25754
ст.102 «Желаю Вам» - справжній автор Мазур Наталя (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248905)
ст.103 «Не могу с тобой, ни без тебя» - справжній автор Просто Тетяночка (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259889)
ст 104 «Сестре» - справжній автор Эмилия Бояршинова 1928 -1978рр. (http://aphorisms.su/stihi/stihi_sestre_2.html) (http://writers.aonb.ru/map/kotlas/boyar.htm)
ст.105 «Потом» - справжній автор Татьяна Носова (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=77282)
ст.105 «Тоска» - справжній автор Natallia (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299309)
ст.106 «Ее душа кричит» - справжній автор Віктор Нагорний (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=25153
ст.107 «По нулям…» - справжній автор Любовь Козырь (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435394)
ст.108 «Не плюйте в любящую душу» - справжній автор Наташа Сашина (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=44557
ст. 109 «В жолтом свете больничних окон» - справжній автор Enola (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448352)
ст 111 «Молитесь о заблудших» - справжній автор Друг Одеса (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308239)
ст 112 «Промолчать» - справжній автор ilovahttp://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207750
ст.113 «Осень… Снова осень» - справжній автор A.Kar-Tehttp://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362143
ст.115 «То, что не достать» - справжній автор В.Меренковhttp://mail.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=115601
ст.117 «Давно не виделись» - справжній автор Пираньяhttp://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234962
ст. 118 «Я буду читать твой голос» - справжній автор Віда Вансельhttp://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358483
ст.119 «Ничем не новая весна» - справжній автор Vahttp://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405872
ст. 120 «Журавлиним ключом» - справжній автор Ирина Горбаньhttp://www.poetryclub.com.ua/printpoem.php?id=483491
ст.121 «Старий фотоальбом» - справжній автор Ника Нейлингhttp://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=49884
ст. 134 «Яблуня для сина»(пісня) - справжній автор Тетяна Лавинюкова http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493375
ст. 136 «Розмова з сином»(пісня) - справжній автор Тетяна Лавинюкова http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484772
Оргкомітет МПК "Об*єднані словом"

Читать полностью: http://h.ua/story/408811/#ixzz3EJJ8BqBT

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525777
дата надходження 25.09.2014
дата закладки 25.09.2014

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.09.2014

Віктор Шупер

Х'юстон, у нас проблеми

Х'юстон, у нас проблеми... тобто у мене проблеми.
Не знаю навіщо я пишу цей пост... може, просто тому, що не бачу сенсу щось приховувати?

Суть моєї проблеми: я занадто серйозно ставлюся до життя і до всього, що з ним зв'язано. Знаю, багато вважають, що якщо ти серйозно ставишся до життя, то ти ще дитина. Але хіба це так? Діти - ті, хто заводять стосунки із іншими від нічого робити. Діти - ті, хто не можуть відмовити дівчатам, які, вибачайте, лізуть до їх ширінки. Діти - ті, хто каже "я тебе кохаю" кожній дівчині чи хлопцю. Йдеш по вулиці і все, що бачиш - награність і несправжність. Може в цьому вся суть сучасності - одягати маски, забувати власні обличчя? Перетворюватися у акторів, вростати у героїв, ставати ними? Казати "кохаю" так само легко, як і казати "привіт"? От як це назвати? Як би ви це назвали?

Наша сучасність - це суміш дитячого садочка і дурдому. Щоб вижити у ньому, ти маєш бути або дитиною, або просто несповна розуму.

5 вересня 2014 року [23:15]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521854
дата надходження 06.09.2014
дата закладки 06.09.2014

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.09.2014

podyh

Крещение матушки Руси

Тысяча с лишним лет назад
Князь Владимир сам решил
Без согласия народа
Русь великую крестил.
Для исследования темы
Князь собрал своих гонцов
И не тратя лишних слов
Дал задание гонцам побывать
И здесь и там.
Долго ли они ходили
В том история молчит
И в итоге путешествий
Князь издал святой вердикт:
«Рассмотрев все варианты,
Изучив немало тем,
Мы внедряем христианство,
Утвердив на всё пространство,
Я признаться не боюсь –
Это Киевская Русь».
И от Волги до Карпат
Христианству каждый рад.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521543
дата надходження 05.09.2014
дата закладки 05.09.2014

Отмашка

Не дано человеку все пути Бога знать

"Не дано человеку все пути Бога знать.
Лишь дано ему верить, чтоб пути сокращать.

Лишь дано ему знать, что вернется назад,
где ЛЮБОВЬ его встретит и пошлет другим взгляд:
полный веры, надежды и любви, и отрады.
Кто уловит тот взгляд, тот без меры здесь рад.

Не дано человеку все пути Бога знать.
По которым пытается всех к себе Он призвать."-

"Не дано?
И не надо."-

"Только всем знать вам нужно,
что спасти сыновей мы пытается дружно.
Не губить, а спасательный круг людям дать.
Но упрямы они. Не хотят помощь брать.

Все удары судьбы к наказанью относят
и проклятия шлют, и о помощи просят...

Как же дать вам понять, что удар - не со зла.
Вы очнитесь от мрака. Просыпайтесь от сна.

Посмотрите вперед, оглянитесь назад...
Вспоминайте Того, кто безмерно вам рад.
Кто пытается вам сверху, рядом помочь -
любит всех сыновей, любит павшую дочь."

из рубрики "Письма Неба"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=144870
дата надходження 11.09.2009
дата закладки 05.09.2014

ОЛЬГА ШНУРЕНКО

Різні люди

Бувають люди, наче кораблі,
А інші – паперові човники.
Одні – зірками світять уві млі,
А інші – ледь помітні вогники.

Є ще такі, немов гіркий полин,
А інші – смакота медова,
Одні тебе потрощать, наче млин,
А інші – ніби шаль шовкова.

Звичайно – люди різні і несхожі:
Одні – як ніч, і морок у душі,
А інші – ніби сонце-день погожий,
Відкриті в душу вікна-вітражі…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516683
дата надходження 10.08.2014
дата закладки 05.09.2014

Траяна

Мантра

Не завжди життя – феєрверк, поема.
Хто то може це не на жарт – насправді?
Заростають всі атрибути теми,
Медитує ніч, мантра – дощ у травні.

Хтось складав слова – бісер у гердані
Хтось метеликів шпилить в мертві квіти,
Віднайти б на мить в чому поталанить
Забувають дні вже дорослі діти.

Пролетів верлібр. Зачепив струною.
Шепотом вітрів спалахнув тумани,
Марно із віків голоси луною.
То хіба листи, мрії відблиск тьмяний.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496300
дата надходження 02.05.2014
дата закладки 02.09.2014

Батьківна

Молімось Богу!!!

Нема надії ні на кого
Лишень на Господа одного,
Бо наша ця Верховна "зРада"
Нічим народу не порада.

Дітей там наших убивають,
А депутати нам співають:
Про санкції, цукерки й газ -
Ніби війна ця не у нас!

Якби там були їхні діти,
То не могли б вони сидіти
В костюмах білих, як на свято
Закони творячи завзято.

Від тих законів толку мало,
В душі спокійніше не стало
Чекать нізвідки на підмогу
Благаю всіх, молімось Богу!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519047
дата надходження 23.08.2014
дата закладки 23.08.2014

Серафима Пант

Люди в футлярах

Люди поховались у футляри,
І оздоблюють коробочки свої,
В натовпі вони лише примари,
Їм самотності співають солов’ї.

Ми по колу бігаємо вперто,
Думаючи, що це рух вперед.
До дірок уже наш шлях протертий.
Кажем «масло», а жуємо «спред».

Бог крізь день із ватрою проходить,
В пошуках людського на землі.
Йде вже довго, але не знаходить
Тих, що світлом стануть у імлі.

Люди поховались у футляри,
В чорноту закутали серця.
Дай нам, Боже, грішним окуляри,
Бачити: ідемо до кінця.

Вичерпано всі давно ресурси
Людяності. Залишився біль.
І, здається, що мета одна в нас –
Самознищення - і б'ємо в ціль.

Ми імперії будуємо наземні,
Забуваємо, що за межею меж
За гріхи чекатимие розплата,
І падіння «вавилонських веж».

Ми живемо в спогадах і мріях,
Для «тепер» – тримаємо футляр,
Бо «тепер» відтворюється в діях,
Де життя і спокій – на вівтар!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519037
дата надходження 23.08.2014
дата закладки 23.08.2014

МАЙДАН

МЕССА

Всевидящее Око
проспало Райский сад.
Идёт беда с востока,
как сотни раз назад.

Взбесившиеся бесы
на Сад ордою прут,
пока мы служим мессы,
вершится Божий суд.

Душа героев вечна,
в бою, что отлетит,
пройдя парадом Млечным,
Земля опять родИт.

Иные канут в Лету...
И как сказал Пророк -
зас-равшие Планету,
уйдут в помойный сток.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518486
дата надходження 20.08.2014
дата закладки 20.08.2014

Исаак

Есть – меня упрекают, что был я гулящим…

Есть – меня упрекают, что был я гулящим,
что «развратную» юность свою я воспел,
что по жизни прошёлся я ненастоящим,
и скулить мне о прошлом достался удел.

Отвечать этим шавкам, конечно, не буду!
Ну, зачем мне их злобную зависть корить?
Отдавался я радостно страсти – не блуду!
И об этом не стыдно в стихах говорить.

И при этом жену я любил бесконечно,
и «люблю!» говорил только ей я одной.
Мы, подранки войны, знали: жизнь быстротечна!
Сколько их, не любивших, сожрато войной!
Сколько их, не изведавших девичьей ласки,
на российской земле перебито в боях!
Не спасали солдат ни молитвы, ни каски,
и ни патриотизм в комиссарских словах.

Кто остался в живых и подросшие дети,
мы боялись, что жизнь может вдруг прекратиться,
и старались все радости выпить на свете,
за недолюбивших любовью напиться.

Жизнь проживший, я это грехом не считаю,
упрекающих нас благодушно простил.
Книгу жизни своей благодарно листая,
поместить, как умею, стараюсь я в стих.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518099
дата надходження 18.08.2014
дата закладки 20.08.2014

Юля Гармаш

Луч

И вновь одна, и рядом пусто.
В гниющей липкой пустоте
Возносят всё мое искусство
Благочестивые «не те»…

Не от того ли я свободна,
Не от того ль я так больна,
Что повитухи мне да сводни
Диктуют эти письмена?

Как режут шею пекторали,
Как пот случайных плеч вонюч,
Какие боги наказали,
В глухой пещере спрятав луч?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515967
дата надходження 06.08.2014
дата закладки 19.08.2014

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Біль сьогодення…

Україно моя, ти гориш у вогні
І болить моє серце за тебе.
За свободу твою гинуть кращі сини,
Чорним димом закрилося небо.

Розруйнований Схід, плачуть діти малі,
Пригортаються тихо до мами.
Пропадає дитинство дітей у війні.
Смерть - убога блукає полями...

Чи могла Україно повірити ти,
Що сестра по щоці тебе вдарить.
Забере рідний Крим для розваги собі,
Зброю в бік тобі страшну направить...

І летять з відусюд кулі наче джмелі,
Забирають життя у народу.
Посилаючи звістки у сім'ї сумні,
Та не зломлять вони твого роду...

Не залишить народ Батьківщину в біді,
Бо живуть у ній мужнії люди.
І не схибить ніхто у жахливій війні
Знову мир запанує усюди...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518076
дата надходження 18.08.2014
дата закладки 18.08.2014

Світлана Александрова

До Тараса Шевченка

Цей вірш був написаний до Дня святкування 200-річчя народження Т. Г. Шевченка.

Дивись, Тарасе, Україна піднялась!
Ми знов повстали проти злого панства!
Та боротьба із кров'ю нам далась,
Але ми не повернемось до рабства.

Дивись, Тарасе, майоріють прапори,
Ридає мати на могилі сина,
Та землю рве из люттю на шматки
Сусідня братняя слав'янская країна.

Дивись, Тарасе, все як ти писав:
Повстав народ, кайдани поскидати,
І наче з твого віршу образ встав:
Повстане син і поруч буде мати.

Дві тисячи чотирнадцятий рік,
Святкує ювілей твій вся країна,
Вшановує Шевченка Кривий Ріг
Із прапором “ Єдина україна”!

7.03.2014.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518037
дата надходження 18.08.2014
дата закладки 18.08.2014

Samkovitch

Бажання віри

Як страшно! Як цікаво, але страшно
Заглянути в майбутнє своє власне.
Навіщо це для мене, нащо?..
Живи собі сьогоднішнім прекрасно.

Але ж у всі часи, мабуть всі люди
Хотіли б знати, що із ними буде
І я́к би вони цього не скривали,
Думки завжди в майбутнє залітали.

Чим викликано це, не раз я думав,
Ми ж не боги, змирилися б без туги.
У кожного майбутнє чорні діри
І гріє душу лиш одне - бажання віри.

Чого нам всім украй невистачає,
Що лише з'явиться, то зразу пропадає,
Чого ніколи не бува надміру?
Купити, вкрасти неможливо тільки ВІРУ.

Хоч надто ми слабкі й нікчемні люди,
Гріхами землю гадимо повсюди -
Відкиньмо всіх великих і малих кумирів,
Нехай майбутнє буде нам по нашій вірі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443310
дата надходження 14.08.2013
дата закладки 16.08.2014

Nikolay Voronov

Куда ведет нас всех война?

Совсем недавно мы с тобою воевали, 40
Совсем недавно вел в атаку нас комбат.
Сегодня ж мы с тобою биться перестали.
Наш дом в земле, где лишь одни кресты стоят.

А где-то бой ведут остатки батальона,
И мы ничем уже не сможем им помочь.
Но едут на войну бойцы ОМОНА.
Солдаты. Чей-то сын и чья-то дочь.

Нас молодых война с собой забрала.
Мы стали жертвой глупости вождей.
Небесной сотни, видно, было мало.
Войне всегда есть чем занять умы людей.

И вот уже забыли про дороги
И о коррупции не часто нам кричат,
Не обивают в мэриях пороги...
Боятся: вдруг свет, воду отключат…

Кровавой бойнею восток страны охвачен,
А в Киеве проводят фестиваль:
Чей двор красивей бутафорией украшен.
Здесь нет войны. Донбасса им не жаль.

Уж посчитали: там пенсионеры
Одни живут, чего же их жалеть?
И принимают там крутые меры.
Там средь людей с косою ходит смерть.

Но будет Божий суд, и все марионетки,
Что смерть на Украину принесли, 40
Получат и сережки, и конфетки…
Прогонит их народ с родной земли.

И, вот, тогда почувствует свободу,
Во власть мудрец придет, не олигарх.
Не будут лезть, не зная брода, в воду.
За совесть будут править, не за страх.

Не скоро эти времена настанут.
Во власти нынче только богачи.
А нас упрямый призрак мира манит…
Успеть бы к раю подобрать ключи.

13.07. 2014 г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516483
дата надходження 09.08.2014
дата закладки 09.08.2014

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.08.2014

БГІ

ДЕРЖАВНЕ ЗЛО

М і н і а т ю р а
В Україні три основні види державного зла(криміналізації):

1.Н е р і в н і с т ь громадян перед Законом - Президент,

депутати, прокурори і судді мають узаконену недоторканість.

2.Т о т а л ь н а к о р у п ц і я і безконтрольність державних

чиновників - відсутній закон про постійне декларування

всіма державними чиновниками доходів і витрат.

3.З л и т т я бізнесу і влади - у владу всіх рівнів призначаються

бізнесмени, які апріорі не можуть не сприяти своєму бізнесу.

Усунути це зло може лише Президент України своїм

Указом «Про встановлення рівності громадян України перед

Законом та рівних правил гри для українського бізнесу».

Поки що ні з боку Порошенка - в Україні, ні з боку Кличка -

в Києві ніяких намагань в цьому напрямку. Навпаки, їх апарати

заповнюються крупними бізнесменами. Як кажуть, за що

боролись.

Верховна Рада на це теж ніколи не піде. Єдина надія на

обрану євроінтеграцію та майбутній тиск з боку органів ЄС.

17.07. 2014р., Київ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511962
дата надходження 17.07.2014
дата закладки 17.07.2014

леся квіт

Відлітає душа

Відлітає душа із полону,
Покидаючи тіло грішне,
Повертає до рідного дому,
Смуток ,біль залишає рідним.
Смерть нахабна господарює,
Її царство земне,не більше..
Кого милує,з ким воює
І не змінить ніхто її рішень.
Плач стискає петлею горло,
Та рука не здригне у смерті ,
За собою лишає горе ,
Полювання її відверті.
Та летить душа в надії,
Що не згине вона в митарствах:
- Помолися за мене родино,
Щоб дійшла я до Божого Царства.
11.07.2014р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510806
дата надходження 12.07.2014
дата закладки 12.07.2014

Латышка

Порой сомневаюсь в наличии бога

порой сомневаюсь в наличии бога
порой заставляю себя помечтать
прошу, уходи с моего порога
мне нечего больше тебе рассказать

и раз уж ошиблась в твоей я натуре
не спорю, возможно я очень глупа
ты можешь простить погрешности дуре
осталась лишь я, а вокруг духота

нет я не виню тебя в том, что ты умер
душою ты умер лишь для меня
и да, я согласна, мой тезис безумен
я громко горюю тебя хороня

закрытые души - такое возможно
и лживые фразы - лишь так мы живем
а правды все нет и все мы безбожны
а правда в слезах застывает огнем

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510823
дата надходження 12.07.2014
дата закладки 12.07.2014

Sereniti_Flawia

Різдво

Колись у місті Віфлеємі
Богородиця свята
Сина народила.
Народила та й сповила.

Десь-то бачать пастухи
Зірка засіяла.
А то радість, а то радість
Світові стала.

Десь-то бачать мудреці
Зірка засіяла.
А то радість, а то радість
Світові стала.

І пішли вони тоді
Та й до Віфлеєма
Дари дарувати
Посланцю від Неба.

2001 р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360638
дата надходження 29.08.2012
дата закладки 08.07.2014

Левчишин Віктор

ЗАКОНИ БУТТЯ 34 - 35

29.07.1992
[b]Закон 34[/b]

[u][i]Вступ[/i][/u]
Цей Закон є необов'язковий для усіх людей, але обов'язковий для Посвячених (Ініціанованих).

[i]Преамбула
Кожен раз, коли людина починає якусь нову справу, то вона обов'язково питає саму себе про те, як піде і чи взагалі піде у неї ця справа. Такий звичай йде споконвіку. Іншими словами, кожна людина, володіє в тій чи іншій мірі Даром передбачення. Але, як правило, це передбачення замикається тільки на цю людину і тому вона вважає, що це не передбачення, а щось інше. В той же час можна уявити, що мільйони отаких маленьких грудочок-людей випромінюють навколо себе певні ритміки/вібрації, які усі геть є одномоментними та одноунікальними. Якщо у певних таких збудниках відбувається зівпадіння з більшою-меншою точністю, то тоді відбувається резонанс і ті люди, що потрапляють в нього, отримують чи не отримують ними передбачене в масиві.
Але від таких людей, що не відаючи навіть цього, утворюють певну, навіть якщо і тимчасову, але певну єдність, як від каменя, що кинули у стоячу воду, йдуть кола. І ці кола завжди йдуть доти, доки не зустрінуться з іншими колами від іншого угрупування людей. Тоді може відбутися наступне зівпадіння і буде наступний резонанс, вже більш вищого гатунку, але цей процес піде далі, і далі, і далі.
Це є вельми специфічний солітон.
Та серед людей завжди були, є та будуть, не залежно від ступені розвитку Людства, люди, які самі вже є такими збудниками того, що люди називають передбаченням.
Треба знати: це тільки здатність до вібраційного викиду, а не сам викид![/i]

[b]ЗАКОН
Здатність Хомо Сапієнс сапієнс до вібраційного викиду передбачення замірюється шкалою від 0 до 1,0, якщо це враховувати через безрозмірний коефіцієнт, а у абсолютному вимірі це утворює 12 рівнів.[/b]

За станом на зараз у Людини існує 3 класи здатності передбачувати, а саме:
1-й клас в межах (К = 0-0,5 х 0-6 рівень); це є повсякденна практика пересічних людей;
2-й клас в межах (К = 0-0,5 х 6-12 рівень); це практика різноманітних езотериків;
3-й клас в межах (К = 0,5-1,0 х 6-12 рівень); це практика різноманітних видатних езотериків, в тому числі і Кодувальників подій.

[u][i]Слідство 1[/i][/u]
Не знання цього Закону не знімає, як завжди, відповідальність за дії сенситива, навіть якщо його дії неусвідомлені.

[u][i]Слідство 2[/i][/u]
Майбутнє потенційно формується всіма і окремими людьми. І головними формувальниками майбутнього є не ті люди, що входять в історію, а, як правило, не відомі Історії дійсні формувальники Майбуття.

[u][i]Слідство 3[/i][/u]
Цей Закон діє тільки у тісному взаємозв'язку із Законом 35.

[b]РЕМАРКА із 2014 року [/b]
Людство не усвідомлює чи, принаймні, Людська Наука в усій її красі не усвідомлює, що всі перебіги подій на Землі в межах Людських Цивілізацій фактично формуються трьома головними солітонами в їх перехрещені, а саме:
- діями, які описані в цьому Законі;
- постійним коригуванням Програми Розвитку Людства на рівні особистостей під час сну, коли особливо яскраво відбувається дія цього Закону;
- так званим Законом натовпу, коли популяція того чи іншого розміру починає вести себе як єдиний організм.
В Історії Людства можна по пальцям перерахувати випадки, коли такий Вузол солітону Несвідомого працював на Добро, але ситуацій, коли це працювало на Зло, безліч. Із новітньої історії можна привести єдинодушність німців під час Гітлеризму, аналогічна єдність поплічників Культурної революції в Китаї чи поплічників Пол Пота, єдинодушність росіян в Путинській Росії.

[b]Закон 35[/b]

[i]Преамбула
Кожний, хто хоча би один раз мав справу з будь-яким незвичним явищем, знає, що це явище завжди має вираз, притаманний тільки сприйняттю його цією людиною.
Це пояснюєть по різному, але головне: пояснюють нібито відсутністю Загальної корекції Вищих Сил.
Часто можна чути здивування тим, що будь-яка людина, яка стала на Шлях Підключення та Розкриття завжди має одного чи декілька , але своїх Вчителів. Пояснюють це по різному, але головне в цьому от що: кожна людина унікальна і тільки в цьому її найголовніша місія при Реальному житті.
Але кожна людина, хоче вона того чи ні, сприймає навколишнє Довкілля не тільки своїми реальними рецепторами, а й Тонкими. Це сприймання завжди вписується у певний Закон, який регулює як сам факт, так і сам процес цього сприймання.[/i]

[b]ЗАКОН
Довкілля сприймається Хомо Сапієнс сапієнс, а також більшістю представників Реальних Світів, через здатність реалізовувати свою переробку Довкілля за допомогою своїх психоформ.[/b]

Усі люди по цій ознаці вписуються у три великих класи:
1 клас = ті, що передбачають події;
2 клас = ті, що формують події;
3 клас = ті, що можуть виконувати перше та друге.

Кожний клас описується формулою, яка тут опущена, але загальне значення класів визначається в межах безрозмірного коефіцієнту таким чином:
1-й клас = К = 0-0,095;
2-й клас = К = 0,095-0,95;
3-й клас = К = 0,95-1,00.
*******

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509665
дата надходження 06.07.2014
дата закладки 06.07.2014

Полякова Ника

"…И Бог воздаст…"

...И Бог воздаст,
дела земные взвесив.
Мой пьедестал -
помост на лобном месте.
Берет озноб
от глаз смотрящих в прорезь.
...А возле ног
потрескивает хворост.

Счастливый лот -
не о таком мечтала -
из тех свобод,
что я отвоевала.
...И лижет боль
ступни,
все выше пламя.
Бог - есть Любовь!
Я не расстанусь с вами.

Ликует сброд
шуту корону вверив.
...А сказ живет
об Орлеанской деве.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238783
дата надходження 04.02.2011
дата закладки 06.07.2014

Юліанка Бойчук

ЦЕНИТЕ ЖИЗНЬ.

Не ищите виноватых. Перестаньте проклинать сепаратистов или Порошенко.

Перестаньте разжигать вражду. Остановитесь. Прямо сейчас.

Перестаньте мыслить категориями МЫ, ОНИ, ВЫ.

Каждый из нас. Из вас. Из них. Личность. Она не ограничивается территориальными рамками, политическими и даже религиозными.

Знаете, ещё в школе я читала рассказ Володимира Вінніченка "Між двох сил". Читала и плакала. Хотя и не представляла, что в моей жизни может случиться что-то похожее. Теперь мне больно слушать пророссийски настроенных людей не менее, чем проукраински. Мне больно слушать фанатиков. Мне больно от этого потока вранья, который льётся со всех сторон. И я не занимала и не стану занимать ни одну из сторон этого конфликта. Я хочу, чтоб Украина оставалась единой. Но не ценой стольких жизней.

Пока все рассуждают кто прав, кто виноват погибают люди. Люди лишаются всего. Кто подумает о них? Чужое горе - оно ведь чужое, правда? Несмотря на то, что все кричат о высоких идеях.

Эта война не разучила меня любить людей. Всех. Независимо от их позиции. Но люди, которые не берут в руки оружие... Низкий вам поклон и благодарность. Не важно, что для вас страшнее - убивать или быть убитым.

http://www.youtube.com/watch?v=BiNf8N41mLo

http://www.youtube.com/watch?v=nM4z4dUk0ks

ЗЫ:Это не для того, чтобы ещё больше возненавидить украинскую армию или ополченцев. (мнения на этот счёт разнятся, но Меня там не было. Я не доверяю ни тем, ни другим СМИ)

Это для того, чтобы хоть кто-то понял, что война - это не блокбастер, который вы смотрите по телевизору и выбираете за кого болеть. Не надо ждать, пока этот ужас придёт в каждый дом на Украине.

Перестаньте ненавидеть друг друга. Будьте людьми. Цените жизнь.

Мой Бог не призывал убивать людей. Наверное большинство людей просто верят в другого Бога.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509179
дата надходження 04.07.2014
дата закладки 04.07.2014

Sereniti_Flawia

Господу: поборемось!

Ми іще поборемось з Тобою!
Ми з Тобою досягнем добра!
Тільки прошу, йди поруч зі мною...
Знаєш, адже я не впораюсь сама.

Ми іще поборемось з Тобою!
В мене ж досі є іскра Твоя...
Я щодня готуюся до бою.
Я - Твій воїн світла і добра.

Ми ж іще поборемось з Тобою?
Я давно сама обрала собі шлях.
Я боротимусь! Боротимусь до скону!
Я - Твій воїн і Твоя раба.

Ми іще поборемось з Тобою!
"Борітеся - поборете" - казав Тарас.
Вічна битва - справді моя доля...
Ми іще поборемось! За нас.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361948
дата надходження 04.09.2012
дата закладки 03.07.2014

Damdrush_all

Зі мною Бог!

ЗІ МНОЮ БОГ!

Зі мною Бог, батьки та діти,
Родини рідної тепло;
Дарує радість церква, квіти,
Сусіди , річка та село.

Роки минають, як хвилини
Життя продовжує свій біг,
Приходить час тої години,
Коли життя у твоїх ніг.

Любов – найкращий подарунок
З усіх, що Бог послав людям,
Від смутку й туги порятунок
І подих радісний гаям.

Вклоняюсь в ноги, прошу Бога –
Прости мене і сохрани,
Іду сміливо у дорогу,
Де колосяться вже лани.

Вирує чарами природа
Дарує нам весняний світ,
Де не земна буяє врода –
Любов, надія і політ!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507970
дата надходження 28.06.2014
дата закладки 28.06.2014

Людмила Дзвонок

Від Бога йдуть поради

Час невблаганний поміж нас,
Та є часи розради:
Частіш молитви чути глас -
Від Бога йдуть поради!

Тому молюсь я кожен день,
Упавши на коліна,
І Дух Святий мене веде
В присутність Бога-Сина...

Що бачу я? - Святе Лице
В молитві просить: «Отче!..»
Він замовля за нас слівце,
Бо щастя людям хоче!

І посилає Янголів
На поміч в сьогоденні…
Молюсь до Бога – Він велів
В молитві буть щоденній!

Час невблаганний поміж нас,
Та є часи розради:
Частіш молитви чути глас -
Від Бога йдуть поради!
29.04.2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421767
дата надходження 29.04.2013
дата закладки 27.06.2014

Серафима Пант

Слова

Немає сенсу у хвалебних віршах,
Словах без змісту, кинутих у тишу.
Зізнань в коханні краще не робити,
До смерті не збираючись любити.

Слова, як дощ: легкі, чи справжня злива,
Від них людина плаче, чи щаслива.
Хтось різко їх на вітер викидає,
А інший від кидків таких страждає.

Ми тими є - що робим і говорим.
Сумління наше теж буває хворим.
Без роздумів словами злими сієм,
А що зробили - пізно розумієм.

Немає правди у брехні лукавій –
Не помічник вона у жодній справі.
Той, хто життя присвячує обману –
Заблудиться в трьох соснах без туману.

У слові сила! Хто цього не знає,
До дії й протидії спонукає,
Стирає вади і долає тугу,
В хвилину скрути допоможе другу.

Наука в слові, мудрість віковічна,
Говір сільський і вулична столична
Манера в слові, хто і звідки родом,-
У слові все! Живе воно з народом.

Слово, як пісня, чи дзвенить пилою.
Слова легкі, чи ношею важкою
Стають вони для того, хто їх чує.
Вбиває слово і воно ж лікує.

Тремтяче ехо, а чи стінобитне,
Брудне чи світле, дике, колоритне...
Забарвлення своє слова приймають
Від вуст, які у світ їх відпускають.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507695
дата надходження 27.06.2014
дата закладки 27.06.2014

Аксінія

Он меня своей музой назвал

Словно струны гитары
Он коснулся души разоренной моей,
И уснувшего сердца удары,
Заставляя всё биться сильней.

Пробудив во мне пламя поэзии,
Он меня своей музой назвал
Подарив мне это созвездие,
Он меня навек повенчал.

Повенчал с волшебными рифмами,
Многогранностью речи родной.
Исцеляющими душу ритмами,
Что приводят к кипению кровь.

И теперь в опьянении дурманящем,
Как в бреду погружаюсь я в сон.
А слова моих струн пылающих
Бьются с сердцем моим в унисон.
Баклан К.Ю. 24.10.2013 ©

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506046
дата надходження 19.06.2014
дата закладки 20.06.2014

Віктор Остроух

Навколо скільки божої краси…

Навколо скільки божої краси,
Навколо скільки спогадів, обманів.
Якщо мене ти любиш, то люби,
Але кохання це завжди омана.

Якщо ти бачиш світ в усій красі,
Якщо ти відчуваєш Бога ласку,
То ти свята людина на землі,
А значить, що життя твоє - це казка.

19. 04. 2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506211
дата надходження 20.06.2014
дата закладки 20.06.2014

Сідий

ЧЕЛОВЕК - ЧЕЛОВЕКУ

Нас учили от веку
Повторяя стократ:
-Человек – человеку,
Друг, товарищ и брат.

Нет страны, нашей, краше
Чем могучий Союз.
Называли нас (рашен)
Всем доступен был «вуз»

Нас не только учили,
Верой крепла душа.
Нас бесплатно лечили,
Не беря ни гроша.

Молодежи – дорога,
Платным был бюллетень.
Не терзала тревога,
Нас за завтрашний день.

Зло сурово каралось.
Знали мы, шли куда.
А теперь оказалось,
Нас вели не туда!?
СИКалин

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400176
дата надходження 11.02.2013
дата закладки 12.06.2014

Виталий Голов

Ответ антисемиту

Это ответ на стих Яна Шанли
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504471

Читаю стих антисемита…
Прищурил глазки Ян Шанли
Душа в стихах его раскрыта
И ценится лишь на рубли.

От Магомета до Христоса
Не видит Ян Ш. дальше носа!
Где связь Израиль и Донбасс?
Их Родина, поди, Кавказ?

Абхазию Кремлю продали…
Из Гагры учит убивать…
Мы знаем где, в кого стрелять!
Мы против янычар восстали!

Уйдут пешком или в гробах…
Пришельцев ждёт в Донбассе крах!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504553
дата надходження 11.06.2014
дата закладки 12.06.2014

Виталий Голов

Славянск

От взрывов - облако испуга
И страх туманный всё густел…
Слышна в квартале чья-то ругань…
У дома ярко «форд» горел.

Взлетела красная ракета.
Заря, немного до рассвета..
Разговорился пулемёт
И жизнь кому-то оборвёт.

В домах не видно светлых окон.
Из миномёта в блок – посты…
Свистит снаряд из темноты.
Хрустят осколки битых стёкол.

Вот шелестит от ветра клён.
В тревогу город погружён.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504325
дата надходження 10.06.2014
дата закладки 12.06.2014

Марко Шерк

Мрії - це…

Мрії - це коли
бажане
розбивається
об реальне;

Коли хочеш
робити справжнє,
а, натомість,
робиш нагальне.

Мрії - коли
в думках
носиш те,
що не можеш в руках...

Мрії - це те,
на що
зважуєшся
швидше у снах...

Мрія,
по-суті, -
форма невдоволеності буттям;

Це замінник
потрібним,
бракуючим почуттям.

Я
себе
не люблю
коли я мрію!

Я
воліла б
не мріяти,
але... так не вмію...

22 травня ' 2014 | 19:45

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504676
дата надходження 12.06.2014
дата закладки 12.06.2014

Ян Шанли

Умом Россию не понять.

***
Умом Россию не понять.
И понимать ее не нужно,
Когда она тебе и мать
И яблоневый сад и нужник.
Ты главное, на чердаке
Сарая или института
Порядок слов в своей строке
Нечаянно не перепутай.
А то затмит свобода слов
Свободу совести и чести
Возьмет тогда тебя немцов
С владимиром гусинским вместе
Научат по ветру легко
Плевать в родимые пенаты
На хлеб парное молоко
И на церква твои и хаты
Или внедриться в альбион
Руки движением, где просто
Чек выписать на миллион
Своим захватчикам норд оста
И приказав зажечь камин
Смотреть в широкий телевизор
И тель-авива гражданин
И среднего звена провизор
А в этом столько чистоты
Демократической и неги,
Когда славян растут кресты
И мусульманской крови реки,
Когда две веры не поймут
Что их свели в бою кровавом
В себе несущие талмуд
И относящиеся к правым.
Но людям зверя вопреки
И нашей и прошедшей эры
Отец спустил меня с руки
Быть помощью российским верам.
Вложил в уста мне речь славян
Зато глаза скосил и сузил,
Что бы Заветы и Коран
Могли сойтись на мне в союзе
И не было теснее уз-
Хоть у метро хоть у колодца
Меня окликни Иисус -
И Он во мне к вам отзовется

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504083
дата надходження 09.06.2014
дата закладки 09.06.2014

Ніна Багата

Циніки

Ми різні. Ми – холерики, сангвініки.
Ми також меланхоліки, флегматики.
Так ділимось. Але ця систематика
З якогось дива обминула циніків.
Несправедливо! Можуть і образитись,
Здається, їх порода – найврожайніша.
У них отруйність погляду – вражаюча,
Лінивий голос може тільки мазати.
Чи дьогтем, чи багном – для них однаково.
Кого й за що? Це теж не має значення.
Якби був привід. Хоч на зерня макове.
Напакостять в душі і… до побачення.
Зневага, злість, як змії переплутані.
Ворушаться безсонно в душах циніків.
Там павутина, пил та вічні сутінки…
Відкрити б вікна та пройтися віником!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504148
дата надходження 09.06.2014
дата закладки 09.06.2014

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.06.2014

mereine

О, брат мой русский

Пришел тот час, когда героем стал цареубийца…
Прошел тот час, когда народу было чем гордиться…
О, брат мой русский! Встань и оглянись вокруг.
Разве не видишь ты Кремля порочный круг?

Я у него - «бандеровец проклятый»
Что убить тебя желает сверх всего.
И злодей лютует, тихо им нанятый,
Только б убедить вас во словах его.

О, брат мой русский! Я тебе не враг.
И ты мне не был никогда врагом.
Народ несчастный, загнанный в овраг,
И убежденный: «Хорошо живём!»

Встань со мной, мой брат. И посмотри,
Что враг наш – псих, в Кремле сидящий.
Посмотри, не бойся и узри,
И поймешь – Кощей, над златом бдящий –

И есть ваш Царь. И, правда, утешенья нет.
Я знаю, сложно сбросить рабства цепь,
Что насаждалась и давила сотни лет,
Ещё и со словами - «В Бога верь!»

Не может быть Он в рабстве, страхе и нужде,
Или в слезах разорванной мечты.
А лишь в душе, подобно утренней звезде,
Живет. И ждет, пока проснешься ты!

Вставай, Россия! Знаю, враг силен,
Умён. Умеет выжидать свой взлёт.
Но пусть промарширует миллион
В его дворец. И быстро враг падёт.

Мы сбросим с его проклятых небес,
Что создала его шизопатия.
И упадет он, словно павший бес,
Востанет вмиг свободная Россия.

Скипетр ядерный растворен в кислоте,
Злодеев шайка выгнана из Думы.
Тирании тьма, упав, горит в огне,
Котрый сожжет печальные все думы.

О, брат мой русский. Страх преодолей,
Восстань. И лишь одно не забывай –
Ту силу духа, что боится Змей,
И то, что ты – свободный, а не раб!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503281
дата надходження 04.06.2014
дата закладки 05.06.2014

OlgaSydoruk

Исповедь рифмоплета

И чтобы я не делала, мне рифма прет всегда и постоянно...
Как батарейка для меня она - подзаряжает, силы придает.
И мозг не ленится, извилины шевелятся, слова все вспоминают.
И для руки занятье есть - записывает все исправно.
И сколько будет это продолжаться дней?
А может будет их не счесть?
Но что же, поживем - увидим, не вечна та внезапная лавина слов...
Сама себе желаю: если по душе процесс - тогда дерзать!
Мир может что то путное, разумное и от меня узнать.
А если вдруг из под пера проскочит ерунда,
Вы не судите строго.Я в писанине новичок, а сочинительство очередное мое хобби..
Так много раз я зарекалась, что не буду сочинять.
На это тоже ведь уходит время...
Признаюсь: мне больше доставляет удовольствия самой читать...
Не слышу шелеста страниц давно - прогресс шагнул на шаг вперед...
И книгу электронную я с наслаждением листаю...
Любимых моих авторов так много, их не счесть!
И чтобы все их книги прочитать, мне одной жизни будет мало!

Часы мои идут, завода хватит их еще на половину...
И ровно, милый сердцу ритм отстукивает метроном...
Желания с возможностями тоже в такте, совпадают..
И утешаю я себя, что все успею, время еще есть...
И пусть желание просто жить не пропадает,
Уверенно звучит мой метроном...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502190
дата надходження 30.05.2014
дата закладки 02.06.2014

Ниро Вульф

Сладкий грех

Незнакомкой в дверь постучалась,
незатейливо, втайне, любовь
Розой алой сердца коснулась
страстных чувств кружевная новь

И не нужно ни слов, ни намека,
Я сама тебя в плен вовлеку,
а шелка покрывал без упрека
нас зовут покориться греху.

Этот грех называют сладким,
он любовью подарен двоим.
Разделили его мы украдкой,
и в огне своей страсти горим.

Губ кораллы и бархат- кожа -
нас уносит в любовный наркоз.
На подушках любовного ложа
аромат твоих пенных волос.

Упорхнут с фонарей мотыльки.
Облачившись в одежды наспех…
на прощанье - касанье руки,
да простится нам сладкий грех.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501933
дата надходження 29.05.2014
дата закладки 29.05.2014

Патара

На "Сладкий грех" Ниро Вульф

Сладкий грех...
Сердце бьётся чаще,
То знобит,
то бросает в жар...
Правды горькой
гораздо слаще,
Но... чужое добро -
не дар.
Вскружит голову
жаркой страстью,
Всё по силам им
после "сна" ,
А потом вдруг...
Плати!!! (как здрасте).
За грехи...
высока цена.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501947
дата надходження 29.05.2014
дата закладки 29.05.2014

Кайгородова

Фарбований лис

[i](по одноіменній казці Івана Франка)

Коли звірі говорили й були вільні на землі
Жив у лісі лис Микита у прихованій норі.

Як його вже не ловили, не труїли мужики –
Марно все – він враз обійде їх таємні закутки.

В темні ночі лис Микита більш по селам промишляв –
Там десь гуску здибав ситу, там з ягнятка шкірку зняв.

Хитрий був лисяка – злодій, ще й потому хизував –
По селі гуляти годі, і до міста почвалав.

Ну й гармидер в тому місті – свині квичуть, клекіт, гам,
Баби в гарному намисті, люди, коні, в кошах хлам!

Лис, позбувшись трохи страху – він нахабним зроду був,
Вдаючи з себе собаку, на торговицю чкурнув.

«От так пес!», - міркують люди, а Микита тому й рад:
Звісне діло – курку зцупить, отоді їм буде «мат»!

Але що це за страхіття – мислиш сяк, а вийде так –
Майже в першім підворітті лис наткнувся на собак!

А собаки не здурити – враз занюхали: то звір!
Та не був би він Микита – діжу з фарбою узрів!

Фарба синя, на олії, лис пірнув й сидить, тремтить…
Собацюри аж спітніли: щез, мов привид в єдну мить!

Пси прості, хоч і завзяті – фарба тхне, де ж дівся лис?!
Стали тихі, мов телята та й по будках розбрелись.

Добре, діжа хоч неповна – не втопивсь лис в ту блакить,
Носа висунув, мов човник, зачаївся, не скулить…

Лиш радіє – врятувався! Фарба душить – хоч живий!
Ледве сутінок діждався, через тин – та й був такий!

Фарба сохне…спить Микита, наче цар – в чужій норі…
Виліз вдосвіта, мов в свиті – синій, жорсткій кожурі!

Спершу сам себе злякався – шерсть, неначе колючки,
Сині лапи, мов ковальця, замість вух якісь гачки!

В ту хвилину нагодився Вовчик – братик, лисів друг,
На те чудо подивився – ледь не випустив свій дух!

Як завиє, мов з облоги, та й у ліс – казати всім!
Хитрий лис міркує: - добре! Можна виграти й на цім!

І піднявши хвіст угору – величезний, мов товкач,
Лис відправивсь важно й гордо на майдан, де звір збиравсь.

Позбігались з лісу звірі, й завеликі, й мілкота,
Стали осторонь - тремтіли, ладні дати драпака.

Переляк – велике діло! Синє й дивне, мов в вінку,
Одоробло те сиділо на ведмедевім пеньку…

Лис і мовить їм ласкаво: діти, я звір Остромисл,
І мене не для забави з неба відрядили вниз!

Із небесної блакиті сам Святий мене зліпив:
- Стань царем в звірячім світі! (щоб порядки в вас навів)…

Щоби суд був справедливим, спокій завжди в лісі був,
Більші менших щоб не їли, кожен кривду щоб забув!

Навіть пташки – й ті злетілись, бо й до них той слух дійшов
Про нечуванеє діло – цар із глини в ліс прийшов!

Новина ця звірям мила – от добродій, Соломон!
Мов у Бога за дверима проживемо з тим царьом!

Ну а лису те й потрібно – все несуть йому самі,
Качки й кури, навіть свині, ще й телята в казані!

Звісно – з’їсти сам не може, тож поділиться із ким –
Щось міністрам кине в ложу, хто ж услужить – їсть із ним!

Жити, може, краще стало всім при новому царі? –
Ні! Такого не бувало, все як в давній – давнині!

Хто зловив той мав що їсти, не зловив – голодним спи
Той, хто втік – жиє на світі , а не встиг – знайшли стрільці.

Але все ж з царем – не самі! Він могутній, з неба зліз!
На перині спить, принаймні, справедливий Остромисл!

Тож Микиті добре жити – фарбу пильно стереже,
В дощ не ходить, щоб не змити, об чагарник не скубе.

Ось настали роковини, всі зібрались на концерт
Спершу добре попоїли - пісні були на десерт.

Хор лісний почав співати - в'яне око, дуби гнуть,
Вовче соло на тім святі, басом ведмеді ревуть.

Молоді лисички в строї тонким тенором зайшлись…
Але що це? Всі затихли… дзявкотить їх цар, мов лис!

Всім міністрам й слугам царським мов полуда спала враз –
Та це ж лис у синій красці, Ще й обвів, як дурнів, нас!

Ах брехуне, ошуканце! Ось і мудрість, ось і суд!
Звірі кинулись на бранця, мало на шматки не рвуть…

Отаке – то сталось, діти в лісі, де Микита жив,
Хто фальшивцеві повірив – той за діло й получив.

Головне, щоб не з,явився цей лисяка серед нас –
Звіра по ділам пізнати можна завжди. В добрий час! [/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474124
дата надходження 21.01.2014
дата закладки 28.05.2014

Кайгородова

Прости их, Отче, ибо не ведают, что творят…

Как теперь искупить,
Отмолить страшный грех,
И в какой бить тревожный набат?
Ведь деянья свои
не отмоет вовек
Наш великий наглеющий «брат»!

Спит Народ его тяжким,
Удушливым сном:
Ложь – дурман, словно воду, он пил…
Как же будет страшно
Пробужденье его…
Ниспошли ему, Господи, сил!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501813
дата надходження 28.05.2014
дата закладки 28.05.2014

Ведомая любовью

Десятословие - вторая заповедь

Объявив вседозволенность нормою,
Преступив чрез законы Создателя,
Представляем мы Истину чёрною,
Обеляя лжецов и предателей,
Может кадр двадцать пятый в сознании,-
Ложь, представив святой во спасение,
Сделал в наших умах основание -
Ненавидеть Господне творение?

Эту ненависть внутриутробную -
Из сердец извергаем агрессией
Мы на всех, кто для нас — «неудобные» -
Ни страной, ни родством, ни профессией.
И при этом виновною делаем -
Жертву наших амбиций уродливых,
Сатанинскую ложь, назвав белою,
Под девизом невинно — заботливых.

Возгордившись пред Давшим дыхание,
Поступая по собственным мнениям,
Подвергаем проклятьям — страданиям
Мы четыре своих поколения,
Им внушая мышленье безбожности -
Лицемерия, подлости, хитрости...
Неужель, отречемся возможности -
Путь открыть для детей - Божьей милости?

Ведь судить будет Праведный каждого,
По закону: «за грех — смерть возмездие»,
От Суда того - Божьего — страшного
Не спасёт "суррогат благочестия",
Есть ещё для нас шанс на спасение-
На Голгофу прийти в покаянии,
Где Сын Божий дарует прощение,
Чтоб не стала нам смерть — воздаянием.

Благочестие - истинное, искреннее поклонение Богу

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486139
дата надходження 16.03.2014
дата закладки 28.05.2014

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.05.2014

Світлана Моренець

ТАЄМНА МОЛИТВА

Коли поблякне сяйво кольорів,
то не зітри, мій Боже, всю палітру,
і пломінь серця та душі порив
не заморозь на лід, залиш хоч іскру.

Якщо затихне музика в мені,
пісні веселі й переможні марші –
погоджусь на мінорні, на сумні,
на pianissimo, лише без фальші.

Як стане пам'ять, наче письмена,
затерті, бо вікам програли битву,
не дай забути рідні імена,
обличчя дорогі... й Тобі молитву.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500551
дата надходження 22.05.2014
дата закладки 24.05.2014

Світлана Моренець

ПОЛІТИЧНІ КАТРЕНИ

***
Яка ж ти недолуга, нова владо!
Бездія... безпорадність... – сміх і гріх!
Занадто все безглуздо й недоладно,
щоб не вбачать злий намір в діях цих...

***
Таємну гру кількох верховних кланів
прикрили гаслами вимог, ідей.
Сам чорт є ідеолог їхніх планів,
бо плата за цю гру – життя людей.

***
Театр абсурду чи страшне кіно?
Щодень – провали, ворогам на сміх.
В країні недоу́мків живемо???
Свої – з гелікоптерів... – по своїх?!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500916
дата надходження 24.05.2014
дата закладки 24.05.2014

Паснак Марія

Кохання зрілих – це кохання

Ти подзвонив мені вночі,
Сказав слова, що з серця рвались,
Я чула їх колись. Та ці
Я дуже довго зачекалась.

Коли ти юний, все не так,
Здається , вперше і востаннє,
Кохання юних – це вітряк,
Кохання зрілих – це кохання.

Мине безсонна ніч і я
Дзвінка твого лиш дочекаюсь,
Твоє «алло», привіт здаля,
Я ж відповім: « Я теж кохаю».

* * *

Щастя моє карооке
З блиском лукавим в очах,
Стрівся мені ненароком –
І перетнувся наш шлях.

Тут, у великому місці,
Де шум заводів і гам,
Разом знайшли своє місце,
Щоб відпочити серцям.

І у шаленому танці
Двох одиноких сердець
Ми прокидаємось вранці
Найщасливіші з людей.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487053
дата надходження 20.03.2014
дата закладки 22.05.2014

Серафима Пант

Планета любові

Чим так вабить зоряне небо,
Де ховає свої таємниці ?
Може, більше знати й не треба,
Загадок є бездонні криниці.

Мудрість часу усе налаштує :
Щось відкриє, а щось заховає.
Знає той, хто бачить і чує.
Вірить той, хто не бачить, а знає.

Там далеко, над зоряним небом,
Над безкрайнього космосу ніччю
Залишив Бог куточок для себе,
Що крізь морок горить любов-свіччю.

За туманністю сліз і спокути,
Каяття шлях пройшовши смиренно,
Можна бачити, вірити, чути.
На планеті Любові все певно.

Чим так вабить зоряне небо
І пронизує серце красою ?
Вірю я, хоч крізь морок не бачу
В ту планету, що зветься Любов'ю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499447
дата надходження 16.05.2014
дата закладки 19.05.2014

Георгий Данко

БОЖЕ ! Это твой мир?!

Музыкальная иллюстрация для создания настроения:

Alan Parsons Project - "Old and Wise" (Старый и мудрый)

https://www.youtube.com/watch?v=-4HI1_LTWIk

[i]Помни 10 заповедей![/i]

В нас заложены навеки
Подлость, ложь и срам…
Как мы мерзки, человеки,
Как убог наш храм!

По подобию намерян
Образ-дубликат?…
Но внутри гнездятся скверна,
Зависть и разврат.

И в сермяжном* нашем мире,
Где никто ничей,
Страждущий отыщет мирру**
Гм,…
у палачей!

Не воруй мечты-идеи,
Так бери. Дарю!
Будь бесстрашней и наглее
В гонке к Алтарю.

По сценарию Иуды
Жизнь кропи свою…
Жди Божественную ссуду
И чертог в Раю.

Внемли истине всемирной
Своры палачей.
Выбрось образа кумиров
И согрей бичей.

Истребив в себе кумира,
Разори свой кров.
Лже-незыблемостью мира
Сгинь во тьме веков!

В нас заложены навеки
Подлость, ложь и срам…
Как мы мерзки, человеки,
Как убог наш храм!

Эпилог

[color="#ff0000"][b]"Сожги то, чему поклонялся, поклоняйся тому, что сжигал". [/b][/color]

Примечания

Сермяжный мир* —означает простую и неприукрашенную,
но глубокую истину мира.

[quote][i]— Сермяжная? — задумчиво повторил Бендер.
Она же посконная, домотканная и кондовая? [/i]
(И. Ильф, Е. Петров. Золотой телёнок)[/quote]

[quote]Мирра** — камедистая смола, получаемая от африканских
и аравийских деревьев, обладает приятным запахом и остропряным вкусом.
В древности ценилась как благовонное курительное вещество.
Утверждается, что её аромат вселяет оптимизм и снимает
эмоциональное напряжение.
[/quote]

(Интернет. Википедия.)

Иллюстрация из Интернета

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498933
дата надходження 14.05.2014
дата закладки 17.05.2014

Серафима Пант

Глобалізація

Так багато змінилося в світі:
Безліч вражень подій і речей.
Усе важче нашій планеті,
Її топчуть мільярди людей.

Всі біжать,поспішаючи дуже,
Забувають дивитись на те,
Як на сонці грає калюжа,
Як улітку липа цвіте.

Заклопотаний ти, пішоходе,
Наздогнати не можеш себе.
Сонце знову з-за обрію сходить,
Небо знову таке голубе.

Безліч часу втрачаємо марно,
Ми живемо у світі реклам.
І забули,в дитинстві як гарно
Дати волю босим ногам.

Ми живемо в собі і собою,
Ми встигаємо встигнути все.
І з безликою міста юрбою
Нас все далі від себе несе.

Нас чарують нові аромати,
Нас дивують сучасні міста.
Ми шукаємо та не знаходим,
Хоча відповідь зовсім проста.

Заспокійливе, втома, безсоння.
Шум моторів й мовчання сердець.
І не знає душа відпочинку
У полоні сталевих кілець.

У металі й бетоні закута
І засліплена блиском дзеркал.
Перестала бачити й чути.
Замість посмішки в моді оскал.

Зупиніться хоч раз. Очі в небо.
Подивіться, як сяє блакить.
Дайте вашій душі відпочити,
Бо життя—лиш у вічності мить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498198
дата надходження 11.05.2014
дата закладки 17.05.2014

Серафима Пант

Лицемірам присвячується

Навіщо дуримо себе:
червоне - це не голубе.
У віччі дивимось приємно,
а в серці холодно і темно.
* * *
Крізь посмішку оскал
помітити важко.
Будяк - це зовсім
не ніжна ромашка.
Обгортка блискуча,
всередині бруд.
Нещирий і підлий
пішов нині люд.
Боюсь повернутись
до когось спиною,
Хто щойно сміявся—
б"є в спину ногою.
Й якщо у болоті
стоїш на колінах
Й руки не подасть тобі
жодна людина -
Радіти спіши
і не смій сумувати,
З лицеміра по-іншому
маски не зняти.
Та хто у багнюку
піде за тобою,
Ніколи не вдарить
у спину ногою.
Живе злість у світі,
турботу палючи.
І щоб захистиись,
стаєш сам колючий.
Та там, де такі будяки
процвітають,
Ромашки із часом
і зовсім зникають.
Не пхайте того,
хто попереду, в спину.
Любіть і шануйте
кожну людину.
Й коли ви самі
попадете в багннюку,
Уважно дивіться,
Хто подасть свою руку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498595
дата надходження 12.05.2014
дата закладки 17.05.2014

Ніла Волкова

Екстрасенс

Реклама, реклама, неначе зараза,
Від неї сховатись не можна ніде.
Якісь екстрасенси, цілителька Аза,
Кохання поверне, біду відведе.

I порчу знiмає iз цілого роду,
Найтяжчу хворобу лiкує за мить.
I як не дурили пронози народу,
Він знову до Ази юрбою біжить.

Ой, люди довiрливi! Душі прекрасні,
Чи зніме з вас порчу отой екстрасенс?
А зніме він ваші останні прикраси,
Ще й бідні кишені у вас потрясе!

2010

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498581
дата надходження 12.05.2014
дата закладки 15.05.2014

Ніла Волкова

Всесвіт і людина

У Всесвіті без меж
Людина, як пилинка,
У безмірі часу
Життя – єдина мить!
Та милосердно все ж,
Дарована сторінка
Свою вписати суть
В літописи століть.

Не кожному із нас
Дається хист і слава,
Але під силу всім
Душею світ зігріть.
Без розкоші й прикрас
Хай промайне яскраво
В безмежності віків
Життя коротка мить!

2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499067
дата надходження 15.05.2014
дата закладки 15.05.2014

Сумний Кіт

МИР ЗАРАДИ ВІЙНИ

МИР ЗАРАДИ ВІЙНИ

Не хочу про війну, давайте вже про мир
бо він такий хиткий і недосяжний,
він наче човен, що пливе у вир
немов злочинець на суді присяжних.

його так просто не побачиш ти
хоча усі про нього лишень мріють
вбивають один одного брати
заради нього у полях кістки біліють

за що воюємо? - Звичайно що за мир
ось повбиваємо усих і буде спокій
дає наказ - в атаку! Командир
і куля снайпера здаля влучає в око.

не можуть люди жити в тишині
їм подавай гармати грізний постріл
своїх дітей ростити для війни
щоб урочисто поховати їхні кості.

з обох сторін заплачуть матері
батьки ж зарядять відомщенну зброю
поля пшениці щедро полили
синів своїх знедоленою кров*ю

- ми хочем жити, ж бо* не живемо
свистать нагору, чи до чорта в пекло
давайте один одного вб*ємо
бо ми за мир воюємо запекло.

ми сотню років в мирі прожили
і зараз тільки взнали що ми різні
бо то мовляв рузня, а то хахли
зійшлися насмерть у двобої грізнім.

за обрій відлітають журавлі
то в рай летять солдатів чисті душі
померли ж бо для миру на землі
і задля тих, хто цей же мир порушив.

ось двоє із біноклями стоять
малюють лише стрілочки на мапі
чи мо за цих не варто воювать?!
згадайте всі - що ми з одної хати...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498861
дата надходження 14.05.2014
дата закладки 14.05.2014

Патара

Волшебная сила искуства.

В век шальных скоростей и бездушия,
В век, когда всё решают деньгами,
То и дело, грозят оружием,
Мы черствеем, как будто бы, сами.
Но ещё есть, наверное, что-то,
Что не даст умереть нашим чувствам.
Старый фильм, чёрно-белое фото...
Впрямь — ВОЛШЕБНАЯ сила искуства.

[youtube]http://youtu.be/Q7SI7N22k_A[/youtube]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497865
дата надходження 09.05.2014
дата закладки 09.05.2014

Владимир Зозуля

Непраздничное

Белый свет пока что милый.
И жива душа пока.
И еще остались силы.
И еще бежит строка.
И еще тревожит чувство.
И еще туманит взор.
И еще влекут искусства.
И еще полнит задор.
И еще остались страсти.
И еще зовет труба.
И еще… гляди-ка здрасте
Раскатилася губа…
Да, бравурны, что-то мысли
Стали на бумагу лезть.
А во рту, чего - то… кИслит.
И… горчинки привкус есть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497868
дата надходження 09.05.2014
дата закладки 09.05.2014

Abba Васнеценко

Хто ми є?

Хто ми є – ті, що звикли вважати
Своєю цю землю,
Посивілий цей простір від ковила?

Хто ми є, хто живуть у країні
Терпіння та зради,
Та спалюють серце любов`ю до тла?

До Дніпра, до ланів, до могутньої кручі,
До курганів степних, біло-пінних морів…
Хто ми є, для тамгової злобної тучі*,
Тих, хто править Вітчизною – володарів?

Тихі наймити сірі та біобагнюка?
Звір, що можна жбурляти за обрій доби?!
Чи голодні, терплячі до кожної муки,
Догоджальники панству - смиренні раби?!

Хто ми є, що повинні всміхатись на ницість,
На приниження гідності в рідній землі,
Спонукати братерства спаплюжену світлість,
Освітити дорогу у повній пітьмі?!

Невже, справді немає для всіх українців
Змоги вибору справжніх - своїх ватажків?
Тих, хто зміг би набити свавіллю по пиці,
Та не дати побити між нами горшків.
**************************************

Не ятрить мої рани – не деріть України!
Що вам з того малого шматочка землі?
Я ніколи земельки своїй не покину,
Не полину в чужину на пошук імли.

Я не хочу, щоб краще, я хочу – як треба!
Щоб у кожній оселі всього до країв,
Щоб лелеки кружляли в високому небі,
Щоб Донбас процвітав та шляхетствував Львів…

Хочу так, щоб наука сприяла господі,
Щоб були ми найкращі усюди з усіх!
Щоб жінки найгарніші вдягались по моді,
Щоб не лайки лунали, а радісний сміх!

Невже це забагато для нашого краю?
Що вам з того, що нас обирає Господь?
Залишить нас у спокої, друзі, благаю!
Заберіть олігархів зажерливий рот.

* тамга - знак, монетний штемпель (з тюрк.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492686
дата надходження 15.04.2014
дата закладки 09.05.2014

Abba Васнеценко

Зачем-то врут и разжигают страсти

Зачем-то врут и разжигают страсти –
Раскалывают долями народ,
Пророчат войны, беды и напасти,
Перевирают жизнь наоборот.
Обгаживают в нечистотах верных,
Предателей возносят до небес,
Провозглашают всенародно скверну,
Со всех экранов лжет коварный бес -
Бесцеремонно входит вглубь сознаний
Наивно обездоленных глупцов,
Оторванных от истинности знаний,
Завещанных в пророчествах отцов.

Война была, а значит и Победа,
И только так бывает – два в одном!
[b]Спасибо, дорогие наши деды,
Что мы сегодня на земле живём![/b]
Простите нас, убогих и незрелых –
Не сохранили, не могли понять
Цены Победы в частностях и в целом:
Страну про...спали – время отвечать
Детьми своими вогнанными в пекло
Изнаночной идейностью щедрот
Обманщиков, жирующих на бедах,
Втоптавших сотни в поминальный свод..............

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497780
дата надходження 09.05.2014
дата закладки 09.05.2014

jamp

Мы братья все.

Мы братья все, одна семья,
Хоть отрицаете вы это,
Нас родила одна Земля,
Одна Земля, одна планета.

И есть у нас один Отец,
Всевышний Бог - судьбы творец.

Он испытания нам дал,
А мы безумием гонимы,
Безверия воздвигли вал,
И с сатаною побратимы.

Очиститись прошу скорей,
От желчи, злобы и гордыни,
Довольно запертых дверей,
И горечи степной полыни.

У нас у всех один лишь враг,
Терорризирует планету,
Давайте мы поборем страх,
Душою обратимся к свету.

Ведь чистым помогает Бог,
Змей не достанет птицу в небе,
Ведь столько лет он нас берег,
Он не отказывал нам в хлебе.

Нам нужно выдавить гнойник,
На теле матушки-земли,
Души своей открыть тайник,
И сатану прогоним мы.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497305
дата надходження 07.05.2014
дата закладки 07.05.2014

Natalka_V

Дитинство

Це було, як під стіл ще пішки ми ходили,
Коли високими здавалися стільці,
Коли ми просто безтурботно жили,
Коли цукерки викликали радість на лиці.

Коли взували мамині підбори,
Що були для нас трохи завеликі,
Коли уперше ми пішли до школи
І вчилися зав’язувати черевики.

Коли ще вірили в діда Мороза,
А потім тата в ньому впізнавали.
Коли від каші манної вертіли носа,
Та потім їли, бо нас матері вмовляли.

Тоді, коли питали, чому небо синє,
Тоді, коли боялись темної кімнати,
Коли про нас казали: «Ще дитина»,
А ми все вирости хотіли так завзято.

І от вже став дорослим кожен з нас,
Закінчилось для нас дитяче свято.
Лише не знали ми тоді, як підганяли час,
Що будем завжди за дитинством сумувати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497184
дата надходження 06.05.2014
дата закладки 07.05.2014

Крилата (Любов Пікас)

ВОСКРЕСІННЯ

Христос Воскрес! Христос воскрес!
Радіймо, веселімось, люди!
Женімо хмари із небес,
Пускаймо сонце в свої груди!

Господь страждав і нам казав
За гріх спокуту заплатити.
На третій день із гробу встав.
І нас бажає воскресити.

Довірмо Богові життя.
Пустімо в скелю душ проміння
Любові, миру, каяття.
І прийде світле воскресіння.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493784
дата надходження 20.04.2014
дата закладки 01.05.2014

Леся Геник

Сьогодні у Неба німіють уста

***
Сьогодні у Неба німіють уста,
Захмарився овид журбою.
Не видно дороги, де квітнуть літа,
Видніє лиш та, що з бідою.

У сиві тумани запнулася даль,
Немов одинока черниця,
На чотках вишіптує дощ і печаль
Відрада її журнолиця.

Плететься наосліп у лету світів,
Туди, де ніхто не чекає.
Свобідних не люблять у сему житті,
Невольних у той не пускають...

Тож як догодити в несонячну мить
Богам, що востали із мертвих?
На віях у долі безсилля бринить,
Бо знову судилася жертва.

Бо вкотре волочить дорога ота,
Що коле терново бідою!
Незрушно німують Небесні уста
І хмариться овид журбою...
(30.04.14)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495939
дата надходження 30.04.2014
дата закладки 30.04.2014

Людмила Васильєва (Лєгостаєва)

Про дві мови. .

[i][color="#273eb0"]О як же дійти мені згоди між вами?
Російська - то мова і тата, і мами,
Але українська – то мова бабусі,
Відлуння пісень, що забути боюсь я,

Душа тій землі, що мене колисала,
То сон мій ранковий, в якім я літала!
І як же мені дійти згоди між вами:
Дві мови? Але ж не буває дві мами.

Тому я вклонюся двом мовам низенько,
Та виберу ту, що підкаже серденько,
Та виберу ту, що уходить корінням
У світ пра-пра-пра, де мої покоління..

Із вічності погляди пращурів древніх -
Їх мови цуратись, то дуже не чемно.
Російську я теж забувати не стану,
Бо це мова тата, бо це мова мами..

В житті обома користуюсь я вільно,
Комусь заважає цей факт дуже сильно?
Я б радо іще інші мови вивчала:
То часу забракло..То розуму мало..

Тому всім кажу, не дивуйтесь, панове,
Що чуєте скрізь дві споріднених мови.
Чи треба зрікатись назавжди якоїсь?
А може обидві – вивчати на совість?

Щоб ті жаргонізми - не різали вуха,
Щоб суржик – за двері й замкнути наглухо,
Щоб нас іноземці не мали за дурнів,
Слідкуйте, щоб ви розмовляли культурно.[/color]
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416160
дата надходження 06.04.2013
дата закладки 25.04.2014

Людмила Васильєва (Лєгостаєва)

Письмо России

Ох, Россия, моя Россия,
Что ж ты в дом наш вползаешь силой,
Разве мало ты голосила
По убитым своим сынам?
Образ взяв на себя Мессии,
Ты ведешь себя некрасиво,
Никакие союзы насильно
Не навяжешь ,Россия, нам.

Чем ты бредишь опять, Россия?
Руки падают от бессилья,
Говоришь, что мол сами просили,
И что звали тебя: «Приди!»
Хочешь ты опалить нам крылья,
Только тщетны твои усилья,
Хоть в глаза наши сыплешь пылью,
Пыль осядет. Пройдут дожди.

Ты из душ наших вьешь веревку,
Ты на шею – аркан нам ловко,
Не откажешь тебе в сноровке,
Ты такой отродясь была.
Мы кричим, только мало толку,
Ты хватаешь опять винтовку,
Ну стреляй!, что ж ты медлишь столько?
Продолжай до конца путь Зла.

Только знай - не бывать Злу вечным,
Только знай - мы расправим плечи,
О каком тогда братстве речь-то?
Ты разрушила все сама..
Был бы облик твой человечным,
Мы б во здравие ставили свечи
Тем, кого провожаем в вечность…
Ты ж ,Россия, сошла с ума…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494833
дата надходження 25.04.2014
дата закладки 25.04.2014

Крилата (Любов Пікас)

Я бачу Бога

Я бачу Бога на землі щоднини:
В ранковій млі, у квітці польовій.
Я бачу Бога в усмішці дитини,
В промінні сонця, у зорі ясній.
Завжди зі мною – надворі й у хаті,
В думках, в роботі, навіть уві сні.
З ним я – мов осінь на плоди, багата.
Без нього – наче тіло без душі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413503
дата надходження 28.03.2013
дата закладки 22.04.2014

Віктор Погуляй

Хто ти Є?!

Прийшла пора згадати, хто ти Є?
Якого роду, племені якого,
І що ти хочеш, щоб було твоє:
Чи атеїзм, а чи все ж віра в Бога?!

Той, хто згадав про свій козацький рід,
Багатий, а чи бідний – не важливо,
Як «Отче наш» читає «Заповіт»,
Стає до заздрощів і брехень не вразливим.

А вислів давній « Моя хата з краю…»
Як тільки скаже, зразу ж і додасть:
«Тому і ворога я першим зустрічаю
І не дивлюсь на ранг, чи іпостась..»

А хто не зміг заглянути у себе,
У свою душу, бо її продав,
За тих, нещасних, закажу молебень,
Як Бог велів, щоб я усіх прощав…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494280
дата надходження 22.04.2014
дата закладки 22.04.2014

Променистий менестрель

Після Христова біль

Не з хутора, дивлюсь на Землю з неба –
На племена, що точать ще ножі
Один на одного – оце потреба?
На клапті землю, ззовні сторожі…

Та кожен про Любов, лиш свій молебень…
За пазухою ж камінь, та чим більш!
Таке сказання про життя, далебі –
Двох тисяч літ… після Христова біль…

Де ж білий голуб, білосніжний лебідь?
Де ж любість наша в сотворіння мить?
Кому це на Землі іще болить?

Не з хутора, дивлюсь на Землю з неба.
Що більш таких. Критичних мас нема.
Та буде!
Індиго діти прийдуть до керма!

03.05.2010р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494222
дата надходження 22.04.2014
дата закладки 22.04.2014

Lika.H

Пасха 2014 ( майже СМС)

Зеленіють чоловічки в полі біля хати
Замість писанок у кошик покладу гранати
Як ковбасонька, звернулась стрічка кулемету
Ось таки на Україні весняні прикмети…
Але вірю, що Великдень нас веде до миру!
Запануємо ми, браття! Слава Україні!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493435
дата надходження 18.04.2014
дата закладки 22.04.2014

Оксана Квитка

На спинах Майдану ви влізли до Ради

На спинах Майдану ви влізли до Ради,
не в змозі Країні ви дати пораду,
не в змозі її захистить перед люттю,
скрізь пекло нещасть ви втікаєте ртуттю.

Ви голови наші, ви наша надія,
відвідала вас найскоріш амнезія?
Ви що обіцяли народу і Богу?
А ви без вагання - Донбас у облогу.

А може продали? За скільки? Багато?
Навіщо ростили вас мамо і тато.
Скажіть перед людом: нам тільки би жерти!
А хлопці з Майдану стояли до смерті...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494224
дата надходження 22.04.2014
дата закладки 22.04.2014

Оксана Квитка

А наши семьи, понимаешь, частью русские

А наши семьи, понимаешь, частью русские,
но ты пошел войной на собственную нацию.
Мы не губерния Орловская-Калужская,
и на Майдане уж готовится кастрация.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493333
дата надходження 18.04.2014
дата закладки 22.04.2014

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.04.2014

lionet

Христос помер спасаючи землян

* * *
Христос помер спасаючи землян
Від вічної погибелі у пеклі;
Хоча це вже відомо всій планеті,
Та досі ще вбивають християн…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492757
дата надходження 15.04.2014
дата закладки 21.04.2014

anna zakohana

Не полный классификатор мужчин

[b]Альфонс[/b]
Ранним утром, в первых числах марта,
Он стучит, молотит, что-то там в стене.
А она от радости все пляшет,
И завидует его жене.
Просто, скоро праздник женский,
И надеется альфонс,
что ему не только завтрак,
но и ужин будет как анонс...

[b]Пацан-мужик[/b]
Ему немного не хватает к тридцати,
Он все еще радушен и в рассвете сил.
Твердо он еще не знает как ему, куда идти,
Он всегда готов помочь любому, кто б его не попросил.
Он не мужчина, и уже и не пацан,
Он на распутье, - кто он? Он не знает сам.

[b]Вечный студент[/b]
Играет музика в душе,
Хоть сединой попахивает в волосах.
Горит огонь костров, и на рыбалке,
Он все еще мечтает о русалке.
Он помнит первую любовь,
И песни под гитару сочиняет вновь и вновь.

[b]Мамин сын[/b]
Классически причесан, стеснителен,умен,
Он скромничает и немного мнителен.
В деньгах стеснен.
Готов помочь, но только без маминого совета,
Не жди согласного ответа.

,,,

Классификацию такую можно продолжать,-
Мужчины, вы не устаете удивлять!

,,,

Ну, а тебя, мой родной,
Люблю за то, что ты, один единственный такой.
И по критериям я не оцениваю,
Люблю за разное в тебе,-
таких не отдают и не разменивают!

© (Анна Діденко. - 2014 р.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485721
дата надходження 14.03.2014
дата закладки 14.04.2014

Евгений Капустин

Никому не желаю зла! - полный текст

Полная версия стихотворения «Никому не желаю зла!»,
на основе которого Александр Сотник написал одноимённую песню.
_____________________________________________

Никому не желаю зла!
Дай-то Бог, чтобы так – всю жизнь!
Чтобы в сердце любовь цвела,
Чтоб молитву из дней сложить!

Дай-то Бог находить покой
Не в пустых бесконечных снах,
А в делах, что текут рекой,
Словно каждое – крыльев взмах!

Никому не желаю зла.
Дай-то Бог, чтобы так – всю жизнь!
Чтобы дружба меня вела,
Чтобы было чем дорожить.

В жизни часто не нам решать;
И судьба нас бросает в шторм, –
Могут руку друзья подать
И разжечь для меня костёр!

Крылья ангелов – облака,
Те, что ветер с небес унёс.
Каждый дождь на земле – строка;
Родники так чисты от слёз…

Ждут берёзы в краю родном,
Ждёт родник из живой воды.
Там друзья, там мой милый дом,
И из детства мои следы.

В небе ангел откроет дверь –
И немного светлее нам!
Много будет ещё потерь,
Но поверим святым словам!

Никому не желаю зла.
Дай-то Бог, чтобы так – всю жизнь!
Чтобы радость в душе жила,
Чтобы с каждым суметь дружить!

Дай-то Бог только мне успеть
Прикоснуться к сердцам других,
Неоплаканных всех отпеть,
И чужих – словно дорогих!

Никому не желаю зла.
Дай-то Бог, чтобы так – всю жизнь!
Чтобы ангельских два крыла
Наши души могли укрыть.

Чтоб небесный святой закон
Мы не заперли на замок,
Чтобы слёзы святых икон
Завсегда искупить я мог!

Повернётся ли время вспять?..
Впереди лишь бесценный миг:
Как себя, всех душой принять,
Видеть в каждом святыни лик!

Бесполезно делить в миру,
Ведь на Небе всем хватит мест!
И не важно, когда умру,
Лишь успеть бы поднять свой крест!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458091
дата надходження 02.11.2013
дата закладки 12.04.2014

Евгений Капустин

Ораниенбаумский плацдарм

БЕРЕГ МУЖЕСТВЕННЫХ
Река Воронка, Керново. 6 сентября 1941 г.

. «Переход реки фашистам категорически запрещен!» –
. плакат над позициями Красной армии
. на правом берегу Воронки

Путь свинца и огня выбирал Третий Рейх,
В напряженьи немыслимых сил;
Одолев сто дорог, перейдя сотни рек,
В этой речке мечты утопил.

А река – не река, по колено воды,
Пересечь её можно за миг;
Только здесь развернулись на запад следы
Только здесь захлебнулся блицкриг.

И какой-то шутник здесь повесил плакат:
«Для фашистов проход запрещён!»
Ведь простой неизвестный советский солдат
Знал, что дом его будет спасён.

КРОНШТАДТСКИЙ ДЕСАНТ
Петергоф. 5 октября 1941 г.

. «Живые, пойте о нас!» –
. записка погибшего десантника,
. найденная в Нижнем парке Петергофа

Лишь погасли лучи заката –
Мы отправились из Кронштадта
В ночь на пятое октября.
Надвигается катастрофа,
Но на пристани Петергофа
Мы пришли не зря!
Мы пришли не зря!

Нас пятьсот моряков-балтийцев,
Здесь армадой стоят убийцы;
Принимаем неравный бой.
Скажет немец потом порою:
«Есть на русской земле герои!
Россию закроют собой!
Россию закроют собой!»

С детства помнится… всё так странно:
В Нижнем Парке – цветы, фонтаны,
Монплезир и дворец Марли…
Выбить, выдавить оккупанта –
Это главная цель десанта!
Но сегодня мы не смогли…
Но сегодня мы не смогли…

Для фашистов был день счастливым:
Мы отрезаны от залива,
Мы остались совсем одни!
Где патроны и где гранаты?
Кто поможет нам из Кронштадта?
Светят дальние огни…
Светят дальние огни…

Мы дерёмся вторые сутки!
Остаётся нам две минутки, –
В рукопашный пойдём сейчас!
Знаем точно, что не прорвёмся;
Умираем, но не сдаёмся!
Живые, пойте о нас!
Живые, пойте о нас!

МАЛАЯ ЗЕМЛЯ
1941 – 1943 гг.

Бывало на день по четыре сухаря,
Слабели мы, в глазах от голода темнело;
Но заставляли обессилевшее тело
Идти в атаку, лишь затеплится заря.

Без сна и отдыха окопная зима
Морозной пылью укрывала наши лица,
Но ради жизни, ради Северной Столицы
Мы шли туда, где боль и ужас, страх и тьма.

За всех замученных детей и стариков,
За города, дотла сожжённые фашистом,
Ползли вперёд под лунным светом серебристым –
И враг навеки замолкал среди снегов.

В разведке все как на подбор – богатыри.
Здесь каждый – гений, хитрый лис и мастер спорта.
Отдай приказ – они притащат даже чёрта!
Но лишь в глаза им после боя не смотри…

ПРИМОРСКИЙ ПЛАЦДАРМ
1943 – 1944 гг.

Перехитрили мы фашиста,
Он пять дивизий проморгал!
Ведь мы сработали так чисто –
Враг ничего и не узнал.

Так, соблюдая директиву,
Из Ленинграда на плацдарм
Переправлялись по заливу
Войска, и с ними – командарм.

Всё провернули очень ловко, –
Переправлялись по ночам.
Была надёжной маскировка,
Во всём – вниманье к мелочам.

И, чтобы скрыть все наши планы,
Дезинформацию вели –
Подальше, там, на правом фланге
Всё показали, что могли:

Скопленья техники фанерной
И шум моторов, и огни –
Старались сделать достоверно,
Чтобы поверили они!

Войска дышали полной грудью,
Волненье радостное скрыв –
Ведь залпом тысяч орудий
Начнётся скоро наш прорыв!

ЯНВАРСКИЙ ГРОМ
Гора Колокольня – Гостилицы. 14 января 1944 г.

I

Наблюдательные пункты.
Высота «сто пять и три».
И минуты, и секунды
Мы считаем до зари…

Тишина. Серьёзны лица.
Ночь. Морозно. Враг молчит.
Для занятия позиций
Темнота – надёжный щит.

Уж стрелковые отряды –
На нейтральной полосе,
Незаметные для взгляда –
Окопались, значит, все.

II

Началась артподготовка!
Время – девять тридцать пять.
Целый час без остановки
Нам стрелять, стрелять, стрелять!

Развороченные дзоты,
Люди, техника, дома,
Укрепления пехоты –
Всё теперь укрыла тьма!

III

Вот войска Второй Ударной
Поднялись, за взводом взвод!
По приказу командарма
Смело двинулись вперёд!

Направление атаки –
На опорный пункт врага,
Через рвы, и буераки,
И глубокие снега.

Облака застыли низко,
Авиация молчит.
Меньше риска, больше риска –
Но сегодня страх забыт!

Дымом застланные дали…
Сердце рвётся из груди…
Танки грузные отстали,
А пехота впереди!

Мы сейчас неудержимы!
Опрокинут будет враг!
Мы сильны, неустрашимы!
Фронт един – стальной кулак!

IV

Враг очнулся и повсюду
Начал яростный обстрел.
Сам Федюнинский лишь чудом
В это утро уцелел!

Хоть противник огрызался,
Но терялся, отступал;
И геройство, и коварство –
Всё сегодня показал.

Уж врагов осталось мало.
Прикрывая их отход,
Из надёжного подвала
Бьёт тяжёлый пулемёт.

Пушка ухнула знакомо.
Точный выстрел! Грянул взрыв –
И обрушил стену дома,
Пулемёт похоронив.

Отступающие немцы
Заминировали храм;
Но сапёры чуют сердцем,
Где подлянку дарят нам!

В этот день смогли очистить
Мы поселок от врагов.
Отодвинулись фашисты
Дальше под ночной покров.

V

Над Гостилицами вечер…
Скоро землю ждёт покой!
Да, война не бесконечна.
Дальше двигается бой:

За свободу Ленинграда
Битва новая идёт,
Там, где снятия блокады
Ждёт не сдавшийся народ!

ПОДВИГ КОМАНДИРА ТАНКОВОЙ РОТЫ А.И. СПИРИНА
Дятлицы. 16 января 1944 г.

В ночи светло. Горят дома,
И мины рвутся рядом.
Идёт горячая зима.
Ложатся вблизь снаряды.

Но и у страха есть предел,
И есть сердца стальные!
В деревню первый танк влетел;
Отстали остальные.

Возникли «Тигры»: три… пять… шесть…
Откуда лезут, гады?
Восьмой… Да сколько же их есть?!
Попал теперь в засаду!

Освобождая Ленинград,
Победу приближая,
Не отступать! Нельзя назад!
Эх, голова шальная…

Один фашист уже горит!
Ещё прицелься, ну же!
Но окружают. Борт открыт.
И бой всё кружит, кружит…

Снаряд в броню. Удар. Огонь.
И сразу тихо стало…
Уже не чувствует ладонь
Горячего металла…

Очнулся. Выбрался на снег –
Один из экипажа…
Один советский человек.
Один! Ну что тут скажешь?

Наутро был посёлок взят.
Нашли и танк подбитый.
Вот воин. Рядом автомат,
С рукой как будто слитый…

Вот русский воин на снегу –
И шестьдесят фашистов!
Лежит, не сдавшийся врагу,
Укрытый снегом чистым…

* * *
9 мая 1945 г.

Да будет свята эта тишина
И светлые безоблачные дали
В тот ясный день, которого так ждали,
В тот день, когда закончилась война!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492089
дата надходження 12.04.2014
дата закладки 12.04.2014

Мирослава Стульківська

ВИРІШУЙ…

Вирішуй, чим заповнити життя,
Що головне, а що не так важливе.
Понад усе - твій дім, твоя сім"я,
Коли це є, то ти уже щасливий.
Робота? Для душі лиш обери,
Кар"єра? Це вже як кому вдається.
Немає щастя більшого, коли
Життя у буднях в свято обернеться.
Усе, що можеш, рідним віддавай:
Тепло і ласку, час, що не вернути…
Увагу на дрібниці не звертай.
Бо речі, одяг – це усе набуте.
Цінуй в житті усе, що дороге,
Відкинь все зайве - ігри і забави.
Для друга час ти все-таки знайди,
Щоб випити разом по чашці кави…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491633
дата надходження 10.04.2014
дата закладки 12.04.2014

Мирослава Стульківська

ХРЕСТ

У кожного своя в житті дорога,
У всiх свої малесенькі хрести…
Ми часто нарікаємо на Бога:
Життя рікою важко нам плисти.

З жалю закрило сонце свої очі,
Зітхнуло важко небо голубе…
А теплий вітерець усе шепоче:
За що, Любове, розп"яли Тебе?

Від сліз дощу вже потемніло небо,
Усе застигло - мовчанка німа...
Узявши Хрест - за мене і за тебе,
Любов воскресла і Вона - жива.

У кожного своя в житті дорога,
У всіх свої малесенькі хрести…
Чому ж ми нарікаємо на Бога?
Не хочемо свій хрест малий нести?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491857
дата надходження 11.04.2014
дата закладки 12.04.2014

Мирослава Стульківська

МОЛИТВА

Благаю я Тебе, о Боже мій:
В любові збережи моїх дітей.
Дай розрізнити правду від брехні,
Де «так» сказати, де сказати «ні»;

Відкрий серця Ти їхні до людей;
Щоб не спіткнулись на дорозі тій,
Яка веде до правди і добра;
Щоб їх завжди Рука Твоя вела;

А у тривозі, в стані самоти
Завжди вони змогли себе знайти.
Їх під Твою опіку віддаю.
Понад усе на світі їх люблю.

Благаю я Тебе, о Боже мій,
У світі захисти моїх дітей!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492080
дата надходження 12.04.2014
дата закладки 12.04.2014

горлиця

Яничар!

Далеко підлости не треба нам шукати,
Вона засіла у зрадників в Криму,
Присяга «воїна» Вкраїну захищати-
Спалив свій паспорт , нащо вона йому!

Були Совєти , Україна, знов Росія,
Свою він душу яничарську чорту дав,
Всміхається! Щасливий! В нього, бач,надія,
Що не задушить тепер його удав!

У нього совісти із роду не бувало,
Крутився завжди де пахла ковбаса ,
А честь і слава, попри вуха пролітала,
Тобі «браток» не пахнуть небеса!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489164
дата надходження 30.03.2014
дата закладки 12.04.2014

AnaiRam

Тишина…

"...Тихо іду у світ незбагненний,
Нишком крадусь у світ мрій тишину.
Знову і знову в цей світ потаємний,
Вертаюсь,живу там і знову іду!"
©

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491964
дата надходження 12.04.2014
дата закладки 12.04.2014

Nikolasson

Літопис Творення

Світ творився віки,
Пил років опадав—
Так з’являлась грязюка епох.
Світ творився віки,
Серед воїнських лав,
Що зігнав кровожерливий бог.

Світ творився віки,
Перші грози лили,
Напуваючи перші моря.
Світ творився віки,
Між кривавої мли,
Де полотна знамен майорять.

Світ творився віки,
Від вогню у землі
Розгорявся вогонь у серцях.
Світ творився віки,
Де старі королі
В землю сіль засівали і прах.

Світ творився віки,
Подих юних богів
Породив божевілля вітрів.
Світ творився віки,
Там, де воїн молив
Про життя, доки замок горів.

Світ творився віки:
Заревіла земля,
Піднімаючи гори з глибин.
Світ творився віки,
Доки вої не сплять,
Страх свій топлячи ріками вин.

Світ творився віки,
Його молот кував
В чорнім полум’ї дикім, хоча...
Світ творився віки,
Серед воїнських лав,
Закривавленим
лезом
меча.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491183
дата надходження 08.04.2014
дата закладки 08.04.2014

Катерина Шульга

ВОСКРЕСІННЯ

Ох, як довго мучилась любов!
Як нестерпно серце їй боліло:
Зупинялася й холола в жилах кров,
Потім закипала і бурлила…

І здавалось, жить їй ще лиш мить,
Завтрашнього сонця вже не бачить…
Залишалося у Бога попросить
Відпустить гріхи, та чи пробачить?..

А Творець чекати й не схотів
Лепету бентежного, сумного.
Зрозуміти все зумів без зайвих слів
І сказав: «Ще поживи, небого!

Звідай тайни місячних дібров.
Порадій життю, як сонцю квітка.
Заспокойся й усвідом: це ж ти - ЛЮБОВ!
Не чекай чудес уже нізвідки".

Росами, що спіють на медах,
Вся земля аж міниться, іскриться -
Піднімаючи все вище неба дах,
Вість вітає сонячна Жар-Птиця!

Теплий і цілющий дощ пішов -
Так всміхнулась новині хмарина...
За всі муки, що знесла в житті любов,
ВОСКРЕСІННЯ їй - не домовина!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423570
дата надходження 08.05.2013
дата закладки 07.04.2014

Леся Shmigelska

ЗА ШЕВЧЕНКОМ

Великий світе, краю ясноокий,
Моя Вкраїно, блуднице гірка
За що, невинна, ревні твої кроки
Руйнує вщент безжалісна рука
Немов на рингу… Боже мій, допоки
Чекатимуть іще на твій нокаут
Лихі Пилати?.. Доки ще нести
Твоїм синам важкі оті хрести?

Моя причинна пісне Кобзарева,
Мій світку чистий ранньої зорі.
Хіба гілки твого святого древа,
Твій родовід оті лжекоролі,
Що пахнуть кров’ю?! .. Білі смуги мрева
Холодним днем прямують по землі,
Мов діти грішні, що клянуть і молять
Життя безпутне.. В чиїсь хаті: «І сила і воля».

…Гаптує доля хрестиком дороги
Червоно-чорним щедро поміж тим…
Скажи, чому на вік забуті Богом –
Одну причину з тисячі причин.
Тарасе, батьку, зглянься на убогих
Рабом безмовним ти, хоч, не мовчи!
Хай забере з душі одвічну втому
Твоє: «Молітесь Богові одному…»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480774
дата надходження 20.02.2014
дата закладки 07.04.2014

I.Teрен

ПУТЛЕРСЬКІЙ СОТНІ

[i]« Схаменіться! будьте люди,
Бо лихо вам буде…»[/i]
Тарас Шевченко
Ви, і зниклі й звиклі на екрані,
генії радянської імли,
корифеї знані і незнані,
як же ви свою обітовану
так безжально зрадити могли?

Не дивують світові ґаранти,
що умили руки, а ні тля,
що чекає гранти і відкати,
розв’язавши руки у Кремля.

На ходу монтуються спектаклі
режисури США і росіян.
За UA уболіває Чаплін,
хоче Крим одеський Д’Артаньян.

Шизонуті жовтої палати
в Русь єдину вирішили йти.
Хазануті і задорноваті
надривають сміхом животи.

Резидент, Матроскін і Бєcруков,
Бабкіни і ряжені баби,
Лёва, Михалков і Говорухін...
Хто там ще?
Ой, не почує Сухов,
Якіних екранної доби.

Ще не всі розп’яттям спокусились?
Чи сигнал путящий не дійшов?
Точно знаю – з нами залишились
і Шукшин, і Гоголь – із могили,
і Єсенін, і майор Жеглов.

Діячі зіпнулись на котурни,
тицяють перо у каламар.
Кон’юнктуру ситої культури
охмуряє сірий кардинал.

Шльопають доноси маркітанти.
Завиває стоголосий хор.
Завоює й анексує Ялту
для еліти карла-чорномор.

Схаменіться, вихрести руїни,
бо запізно буде в небесах
«глаголя́ти», – слава Україні –
перед віче сотні на часах.

Як же заживе гоноровита,
недоокультурена орда
із високим іменем – еліта.

Це і є той нерозлийвода?
Ой, мала на московіта свита.
Ой велика чується біда.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486347
дата надходження 17.03.2014
дата закладки 07.04.2014

zazemlena

Блага вість

Блага вість
Сонцем душу зігріє -
Спаде радість
Очищена, світла.
Блага вість...
Тим, хто втримати вміє
Віру в серці,
Щоб з кожним днем квітла.
Хай окрилить вона
У зневірі,
І засвітить
Небесних зір квіти.
Як в пожежах,
Згорять будні сірі...
Блага вість,Украно...
Хай світить...

З святом!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491021
дата надходження 07.04.2014
дата закладки 07.04.2014

Livera

Вклонялися, поклони били Служителям усіх церков

Вклонялися, поклони били
Служителям усіх церков,
І на Афон гуртом ходили
Благословення там просили,
І їм дали, благословили!

Благословили на грабунок,
Благословили на війну
Проти людей, проти країни
проти свободи батьківщини!

Чи знали ті святі отці,
котрі гаспидів вихваляли,
Що то перевертні кати
Які народ свій грабували
Та на УкрАїну плювали?

На все є суд і Божа кара
Та не втямки ще до сих пір,
Як руки не повідсихали,
Що на Євангеліє клали
Присягу людям даючи?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484606
дата надходження 09.03.2014
дата закладки 06.04.2014

Патара

Фармакология в действии.

Блондинка перепутала таблетки...
И всё бы ничего, почтенные друзья.
Фигуру жалко и беременеть нельзя,
А ей отсыпала успокоительных соседка.

По дому буйных деток ураган
Визжит и носится под бабушкины вздохи,
А маме всё по жизни стало... по-фиг,
Таблеток в доме полный чемодан.

2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325875
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 02.04.2014