Рассветная пора нетороплива,
вжимается бессонница в висок,
и бесполезна иглотерапия
черкнувшего дождя наискосок
проём оконный, чёрные деревья,
соседнюю высотку, фонари...
Рассвет застыл на грани недоверья...
Не тороплю я робкий миг зари,
когда все краски кажутся фальшивы,
когда звучит как флейта водосток,
а светотень –
прекрасным танцем Шивы
вплетается в сиреневый восток...
Весь этот миг, как полотно Гогена,
в котором всё канонам – поперёк,
летит на свет,
вдруг вырвавшись из плена,
как отогретый солнцем мотылёк.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738199
дата надходження 17.06.2017
дата закладки 17.06.2017
Ховаю в жменьку мрію обігріту,
В промінні сонця ніжиться рука...
Чи не мені натрусиш того цвіту,
Моя весняна повене п'янка?
І на душі так стане росянисто,
Так завесніє радість у думках!..
Розсипле ранок перлами намисто,
Заструменіє сонце по гілках.
І розгойдає яблуні ще сонні
Грайливий вітер подихом гірським,
Шовковий день на білім підвіконні
Розсипле мрій достиглі колоски.
Знайомі кроки скрипнуть за дверима,
У груди вдарить лІтепло хмільне
І хтось привітний з карими очима
Мене до серця свого пригорне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316016
дата надходження 22.02.2012
дата закладки 17.03.2017
Ця трава, скуйовджена, прим’ята,
Цих кульбаб молочні ліхтарі –
Пух летить, як вищипана вата,
Невагомо плаває вгорі.
Завмираю: слухаю, як п’яти
Доторкають стебла молоді…
І мені так солодко лежати,
Як човну легкому на воді!
День такий привітний і погожий,
Мов Великдень в будень цей забрів!
Крила рук, розкидані на ложі
У лляних овалах рукавів…
І соро́чки вишитої ромби –
Голубі на білому, і сни,
В голові розсипані, немовби
Золотаві промені весни!..
І така травнева чиста тиша
Срібнодзвонить співами пташок!
І трава скуйовджена колише
Мого тіла теплий сповито́к…
І на шкірі – ніжний подих неба,
Лоскітливо-трепетний, живий,
Мов кульбаб насіялось зі стебел
У мої овальні рукави…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665712
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 25.02.2017
Бережіть свої очі від поглядів злих,
Ці чарівні маленькі віконця,
Цілий світ загубився в глибинах у них -
Незвичайні маленькі два сонця.
Не важливо з яких вони є кольорів,
Чи листочка, чи кольору квітки,
Чи світанків ясних, чи сумних вечорів -
Ці чарівно-безцінні блискітки.
Бережіть свої очі від поглядів злих,
А самі випромінюйте щастя,
Хай живе в них довіку цей вогник святих
І краплинка святого причастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711568
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 11.01.2017
З небесного святого вівтаря
Володар Часу, перевівши подих,
здмухне останній лист календаря,
новий зафіксувавши кругообіг.
Моя ти Земле, доме любий мій,
безмежно щедра голуба планета!
Прекрасна ти в цю ніч в серпанку мрій,
заквітчана вогнями, мов комета.
Світись красою, і жаданий мир,
хай обійме тебе і кожну душу!
Ця ніч – святковий планетарний пир
від Кордильєрів і до Гіндокушу.
Хоч в когось – літо, а у нас – зима,
та зваблює повсюди казка свята,
і келихом ігристого вина
всіх найдорожчих будемо вітати:
дітей, батьків і друзів всіх-усіх,
близьку й далеку дорогу родину,
бажаючи здоров'я, щастя, втіх
душевних і тілесних... і щоднини.
Ще тост наш – за здоров'я земляків,
та й іноземців, вірних нам по духу, –
за тих стійких незламних вояків,
що зупинили ворога й розруху.
Хай мир прийде для всіх захисників,
до кожного з армійських батальйонів!
Щоб ви живими вийшли із боїв,
за вас, рідненькі, моляться мільйони.
І пом'янемо воїнів добра,
що назавжди у Небо відлетіли...
У кожнім серці вдячність і жура –
за нас вони поклали душу й тіло...
Ну і, нарешті, – друзі по перу,
щасливі полонені Музи й слова:
таланти-аксакали і гуру,
що вже впіймали почесті і славу,
й ті, що смакують творення процес,
хоч зали їм і не аплодували,
кого обрали в Спілку чи Конгрес
і ті, що вперше фрази зримували –
хай нас єднає новорічний стіл,
мої ви сивочолі, юнолиці,
із-за кордону, із далеких сіл
чи з древньої прекрасної столиці.
Єднаймося! У цей тривожний час
долаймо перешкоди крок за кроком,
і хай Господь благословляє нас.
Вітаю, милі друзі, з Новим роком!
Бажаю МИРУ, щастя і добра,
здоров'я і любові, що від Бога,
і творчого натхненного пера,
й Пегаса легкокрилого прудкого,
і рима щоб співала і текла
як музика, як пісня солов'їна...
...Всім шлю від серця часточку тепла.
Хай буде з вами Бог і Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709504
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 31.12.2016
З небесного святого вівтаря
Володар Часу, перевівши подих,
здмухне останній лист календаря,
новий зафіксувавши кругообіг.
Моя ти Земле, доме любий мій,
безмежно щедра голуба планета!
Прекрасна ти в цю ніч в серпанку мрій,
заквітчана вогнями, мов комета.
Світись красою, і жаданий мир,
хай обійме тебе і кожну душу!
Ця ніч – святковий планетарний пир
від Кордильєрів і до Гіндокушу.
Хоч в когось – літо, а у нас – зима,
та зваблює повсюди казка свята,
і келихом ігристого вина
всіх найдорожчих будемо вітати:
дітей, батьків і друзів всіх-усіх,
близьку й далеку дорогу родину,
бажаючи здоров'я, щастя, втіх
душевних і тілесних... і щоднини.
Ще тост наш – за здоров'я земляків,
та й іноземців, вірних нам по духу, –
за тих стійких незламних вояків,
що зупинили ворога й розруху.
Хай мир прийде для всіх захисників,
до кожного з армійських батальйонів!
Щоб ви живими вийшли із боїв,
за вас, рідненькі, моляться мільйони.
І пом'янемо воїнів добра,
що назавжди у Небо відлетіли...
У кожнім серці вдячність і жура –
за нас вони поклали душу й тіло...
Ну і, нарешті, – друзі по перу,
щасливі полонені Музи й слова:
таланти-аксакали і гуру,
що вже впіймали почесті і славу,
й ті, що смакують творення процес,
хоч зали їм і не аплодували,
кого обрали в Спілку чи Конгрес
і ті, що вперше фрази зримували –
хай нас єднає новорічний стіл,
мої ви сивочолі, юнолиці,
із-за кордону, із далеких сіл
чи з древньої прекрасної столиці.
Єднаймося! У цей тривожний час
долаймо перешкоди крок за кроком,
і хай Господь благословляє нас.
Вітаю, милі друзі, з Новим роком!
Бажаю МИРУ, щастя і добра,
здоров'я і любові, що від Бога,
і творчого натхненного пера,
й Пегаса легкокрилого прудкого,
і рима щоб співала і текла
як музика, як пісня солов'їна...
...Всім шлю від серця часточку тепла.
Хай буде з вами Бог і Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709504
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 31.12.2016
Слова - Микола Годунок
музика, запис, виконання - Микола Шевченко
Спрагу юну зросили дощем
1
Весною пахли ніжно губи…
У ноги падала роса.
Тебе до серця приголубив…
На землю впали... небеса.
Приспів:
О, незвіданні сили небесні…
Запалили навіщо цей щем?
Білі Ангели Ви безтілесні…
Спрагу юну зросили дощем.
2
Коханням марив поцілунок…
Дурман розлився у грудях.
У вени лив солодкий трунок…
Злітав у небо наче птах.
Приспів:
О, незвіданні сили небесні…
Запалили навіщо цей щем?
Білі Ангели Ви безтілесні…
Спрагу юну зросили дощем.
3
Пощо розмови нам і люди…
Тремтіла звабливо рука.
Гаряча падала у груди…
Як сповідь святості й гріха.
Неначе все переплелося…
Завмерли джмелики в гаю.
Чи ми в раю чи нам здалося…
Чи в небесах десь на краю?
4
Затихла святість і гріховність…
Понесла нас кудись в світи.
Несли здаровану жертовність…
Де ми були лиш… - Я і Ти!
Приспів:
О, незвіданні сили небесні…
Запалили навіщо цей щем?
Білі Ангели Ви безтілесні…
Спрагу юну зросили дощем.
Приспів:
О, незвіданні сили небесні…
Запалили навіщо цей щем?
Білі Ангели Ви безтілесні…) 2 рази
Спрагу юну зросили дощем. ) 2 рази
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687656
дата надходження 04.09.2016
дата закладки 07.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.08.2016
Роздвоєний хвостик, тонесенькі крила,
Красуня маленька до нас прилетіла,
Красиво літає, ще й як симпатично
Всі трюки виконує акробатичні.
Поближче горнеться вона до людини,
В гніздечку, мов чаша, - у хлів, до хатини.
Великими зграями сядуть на дроті,
Коли вже пора в тренувальні польоти.
Летить перелітниця в теплі краї,
Залишивши рідні сади і гаї,
Рятує людей від нестерпних комах,
Сама полюбляє поїсти невдах.
Самотність не терпить маленька пташина,
Де ластівка є, там – велика родина.
З землі Богом створена мила пташина
І є перед ним в неї добра “провина“.
Гвіздочки з розп’яття украла вона,
Була б у Ісуса ще рана одна.
Гніздечко не можна її руйнувати,
Якщо поселилась вона біля хати.
Нехай зазвучить її пісня барвиста
З мінливих тонів, що завершені свистом,
Щороку у неї – новенька хатинка,
З болотяних кульок будує пташинка.
Із міста бувають пташки і з села,
Особи поважні, такі ось - дива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683212
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 13.08.2016
Роздвоєний хвостик, тонесенькі крила,
Красуня маленька до нас прилетіла,
Красиво літає, ще й як симпатично
Всі трюки виконує акробатичні.
Поближче горнеться вона до людини,
В гніздечку, мов чаша, - у хлів, до хатини.
Великими зграями сядуть на дроті,
Коли вже пора в тренувальні польоти.
Летить перелітниця в теплі краї,
Залишивши рідні сади і гаї,
Рятує людей від нестерпних комах,
Сама полюбляє поїсти невдах.
Самотність не терпить маленька пташина,
Де ластівка є, там – велика родина.
З землі Богом створена мила пташина
І є перед ним в неї добра “провина“.
Гвіздочки з розп’яття украла вона,
Була б у Ісуса ще рана одна.
Гніздечко не можна її руйнувати,
Якщо поселилась вона біля хати.
Нехай зазвучить її пісня барвиста
З мінливих тонів, що завершені свистом,
Щороку у неї – новенька хатинка,
З болотяних кульок будує пташинка.
Із міста бувають пташки і з села,
Особи поважні, такі ось - дива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683212
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 13.08.2016
Музика Віктора Охріменка
Ця пісня - не нова, але досі не виконувалась.
Щойно помістив у "Пісні про рідне та близьке".
(Це співаник наших одноклубників).
Мабуть трішки тут приберемо умовну метушливість,
проробимо заключний куплет, додамо інструментів, барвів,
і - в люди! Даруємо аранжувальникам і виконавцям.
Бажаючим надішлемо ноти.
До себе нічка-чарівниця приманила.
У теплі луки срібну стрічку заплела.
На плесі зоряне намисто променилось.
Купальське вогнище у споминах пала.
Я і ти в нічку на Купайла.
Ти і я – рученька в руці.
Над вогнем радісно стрибали.
Миті нам не забути ці.
Чи то соромлячись, ховавсь за хмари місяць.
Чи навмання їх табунцями підганяв.
Я говорив: «Пливи, русалочко, не бійся.
Адже сьогодні нас Перун охороня!»
Я і ти в нічку на Купайла.
Ти і я – рученька в руці.
Ти моя зіронька кохана.
Чари нам не забути ці.
Ми не змогли усіх пісень переспівати.
Зате для нас чарівна квітка зацвіла.
Купальська ватра буде душі зігрівати.
Сварожич-вітер нашу пісню заспівав.
Я і ти в нічку на Купайла.
Ти і я – рученька в руці.
Ти моя ладонька кохана.
Слізонька сяє на щоці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676400
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 29.07.2016
На плаху - тіло...
До Бога - душу...
Про все,що було
Сказати мушу...
Шляхами долі блукає всесвіт...
У нім - мій парус і - перевесло...
Солоний піт,солона слина...
І - радість моя(одна-єдина)!
Твої слова,осяйні очі!
І - насолода(грішної)ночі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679575
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 23.07.2016
***
Малюю світлий день.... і без прикрас
В нім щастя додаватиму краплини,
І запрошу знов кожного із вас
На ці ,світліші у житті, світлини....
І щиро намалюю доброту,
Щоб кожного в промінні цім зігріти,
І мрію заповітну , й висоту,
Щоб ви могли до неї долетити!
І зовсім щедро ще додам сюди
Я оберемки українських квітів!
Веселку радощів, хмаринку із журби,
І маки памˊяті,щоб в світі цьому жити!
Якщо Ви посміхнулись в обˊєктив,
З цієї миті знов зоріють очі...
Ну ,все,знімаю! Птах он полетів! –
Все буде добре. Це я знаю точно.
Малюю світлий день і без прикрас
В нім щастя додаватиму краплини,
І запрошу знов кожного із вас
На ці ,світліші у житті, світлини....
19.07.16 © Тетяна Прозорова
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678919
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 19.07.2016
Десь подих осені війнув
І день коротший незамітно,
Липневий сон теплом дихнув,
Святвовий день приносить світло.
Петро з Павлом прийшли до нас,
Зміцнити, щоб, святую віру,
Та дух міцний щоб не погас,
Серця свої несім в офіру.
Ф офіру Богу і тобі, наш світе-
У тобі живемо,
Душею ближнього любім,
І буде нам усе прощЕно.
Вітання шлю, щоб тільки радість
Серця наповнила усіх,
Відкиньмо біль, забудьмо заздрість,
Нехай усюди ллється сміх.
Хай сльози будуть лиш від щастя,
Петрам, Павлам лиш многих літ,
Хай обминають їх нещастя,
І цвітом Божим квітне світ.
Заплітаймо квіт в віночки,
Щоб весь світ побачив:
Будьмо вірні, будьмо щирі,
Щоб Господь пробачив.
Свято нині відсвяткуймо,
Й інше не забудьмо,
Одним словом всіх вітаю-
Будьмо, будьмо, будьмо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677574
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 12.07.2016
ты меня....
не спутаешь... ни с кем...
ни глаза...
ни руки...
почернела белая сирень...
от тоски...
в разлуке
ты моя религия любви...
чётки...
и скрижали...
плавные движения твои...
музыку рождали...
танец страсти...
волшебство творя...
нежность излучая.
вдруг...
ты прикоснулась... до меня...
тайны.. изучая...
как мальчишка.....
будто... в первый раз...
переп0лнен страстью...
твоё соло....
мой безумный джаз...
приближают к счастью...
в нашей сказке...
только о любви...
тает мир реала...
шорох звуков...
плавит наше... в... Мы...
дарит жизнь...
с начала...
разогнал дождь джаза баловство...
площадь опустела
а во мне...
бушует колдовство...
твоих глаз...
и тела...
спит в ладошках...
нежности дурман...
времени не властно...
осень...
рвётся в душу...
сквозь туман...
но пока...
напрасно.
*****Дарія Типчук - Навіяно - ТЫ МЕНЯ НЕ СПУТАЕШЬ НИ С КЕМ….
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727732
*****Петро Кожум'яка - навіяне Хуго і Дарії Типчук - ТЫ МЕНЯ НЕ СПУТАЕШЬ НИ С КЕМ….
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727980
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677583
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 12.07.2016
Знов завесниться ...
Не журись ,хоч стомились
Знов вітрила твої ,
Що так швидко й невпинно
Пролітають роки .
Життя ,мов та барвиста книга ,
Читати нам її й читать ,
А ще далеко так до криги - ці 2 рядки повторюються ще 3 рази
У наші перші 50 .
Посміхнімся лелекам ,
Вже вони ,десь вночі,
Нам у зорянім небі
Щастя зичуть ключі.
А ми з тобою так багаті
На діточок і онучат ,
А ще так хочеться кохати - ці 2 рядки повторюються ще 3 рази
У наші перші 50 .
В серці знов завесниться ,
А в очах ніжний блиск ,
І народжена пісня
Зрине пташкою ввись !
Життя не можна зупинити
І повернутися назад ,
Та ще багато так зробити - ці 2 рядки повторюються ще 3 рази
Нам в наші перші 50 .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652754
дата надходження 19.03.2016
дата закладки 10.07.2016
[color="#081238"]Україно моя, неозора,
Рідна земле, стражденна й свята.
Я люблю твої доли і гори
Синьоокі волошки в житах!
І степи ті херсонські, безкраї.
І Поліські багаті ліси.
І Карпатський той край смерековий
В розмаїтті своєї краси.
І Дніпра сивочолого хвилі,
Що гойдають зірки уночі.
І Печерських тих пагорбів схили,
Що святиню несуть на плечі.
Ту калину червону у лузі,
Що заквітчана в грона стоїть.
Вона символом є України
Не одну уже сотню століть.
А той спів навесні солов"їний,
Як же можна його не любить?..
Я тобою живу, Україно,
Моє серце за тебе болить!
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674552
дата надходження 26.06.2016
дата закладки 07.07.2016
1Коли сонце сідає за обрії сонні,
Сходить місяць на небі, за ним і зірки;
Біля серця згорнувши дві теплі долоні,
Небесам довіряю свої я думки.
2Шепчу тихо вустами молитву до Сина,
Що навчили ще бабця мене за життя,
І прошу відпустити щоденні провини,
Усі вольні й невольні мойого буття.
3Божий дух відганяє підступну гієну
Й розчищає стежину від бруду-сміття;
Янгол тихо сідає на праве рамено –
Охороною служить у час каяття.
приспів:
Догорає свіча – мають болі змаліти.
Відступає тривога і вся суєта.
Мироточить душа, бо любов’ю зігріта,
Й огорта мене сон під покровом Христа.
Аранжування і запис В. Сірий
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672237
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 14.06.2016
Стрічало літечко осінь,
Молилось її красі
І вересню ноги босі
Купало в святій росі.
Метелики ще літали,
Слід сонечка – на воді,
Вони чомусь не сідали,
Хоч їм очерет радів.
І дивно верба тремтіла –
Сама була не своя,
Мов виплакатись хотіла –
Обставини не велять.
Тут річечка із журбою
Повінчана бігла в даль.
Стогнав солдат під вербою,
Той звук понесла вода.
А вечір коли розправив
Плечища свої вгорі,
На коренях, на корявих
Бійця він тоді стеріг.
Лиш ніч привела до нього
Людей двох, немолодих,
Що перев’язали ногу,
Напитись дали води.
Й зрадів Донець недвозначно,
Бо ж люди були людьми;
Й вербі вже тепер не лячно:
В тих душах нема зими.
19.12.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670165
дата надходження 04.06.2016
дата закладки 04.06.2016
Нехай летять літа, спинять не треба.
Вони, як журавлі, самі полинуть в небо.
Та навесні птахів завжди чекають дома.
Літам назад - дорога невідома!
Не повертаються! не повертаються літа.
Та є в них весни, й осінь золота.
Нехай летять літа.. Не зупиняйте!
З подякою у світ їх відпускайте.
Ясніє у них неба синя просинь.
Сипнула срібла вже зима у коси.
Нехай летять літа... Не зупиняйте.
Ділами добрими їх прикрашайте!
Не повертаються! не повертаються літа.
Та є в них весни, й осінь золота.
Нехай летять літа.. Не зупиняйте!
З подякою у світ їх відпускайте.
Людське життя... Воно, як пісня світла.
У ньому сміх дзвінкий і яблуня розквітла.
І усмішка щира, що серце нам гріє.
Буває тут зимно, і віхола віє!
Не повертаються! не повертаються літа.
Та є в них весни, й осінь золота.
Нехай летять літа.. Не зупиняйте!
З подякою у світ їх відпускайте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669656
дата надходження 01.06.2016
дата закладки 02.06.2016
Який духмяний повіває вітер!
Він зранку встиг зробити безліч справ:
всім квіточкам ранкові сльози витер,
з тополі пуху жменями нарвав,
дмухнув – береза коси розпустила,
злахматив кетяги бузковому кущу,
ще й просушив птахам намоклі крила
від грозового раннього дощу.
Прогнав неквапно грозові хмарини –
і глянула усміхнена блакить,
роздмухав маку дикого жарини,
аж полум'ям червоним сад горить...
Цей мак навіяв спогади крилаті...
Їх підхопив пустунчик-вітерець
й поніс привіт далекій рідній хаті,
прямісінько в дитинство навпростець.
Й так захотілось серцю мимоволі,
щоб він приніс з щасливої пори
той запах квітів, що збирала в полі,
і що матуся сіяла в дворі!
Під вечір повернувся мовчки, тихо,
лиш крадькома десь листям шарудів,
минаючи мене, як мишка – лихо...
Та винувато враз прошепотів,
що не приніс ТИХ запахів квіткових –
дитинство не повториш, як кіно,
розтанув слід від мрій моїх казкових,
а мамин мак відцвів давним-давно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669590
дата надходження 01.06.2016
дата закладки 01.06.2016
Проснувся вмитий росами світанок
під спів колоратурний солов'я.
Легка, як вітер, я лечу на ґанок,
бо при мені – лише душа моя,
яку не встигли загнуздати плани –
тягар обов'язків дрімає ще –
спішу в мій сад, красу спивать доп'яну,
аж поки подих перехопить щем.
Дерева, квіти... – в нас своя розмова
на рівні духа потаємних струн.
Я розумію їх без звуку слова,
як відьма – таємничість древніх рун.
Шепочуть в росах мерехтливих трави,
що янгол слізки тут вночі згубив,
що в нетрях вже підрісшої отави
кипить життя – театр комедій, див.
Про болі проскрипів старезний берест,
поскаржився на остеохондроз,
у затінку поблід низенький верес –
без сонця в нього авітаміноз.
Тюрбан султанський одягли піони
і похилили голови від дум,
стрункі, нап'яливши по три корони,
іриси – ці не відають про сум.
У когось – спрага, хтось над кимось висне,
комусь тут мокро, хтось від сонця вмлів...
Безмежне розмаїття – барвам тісно
в цім царстві незрівнянних кольорів.
Мій любий сад, – сімейства, види, клани –
найперше хоббі, мій пріоритет.
Вони мені диктують мої плани,
задаючи шалений ритм і темп.
Поохаю, жаліючись на втому,
що осідлали всі мене... А втім –
немає від природи краще дому,
коли живеш в гармонії із ним.
28.05. 2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668982
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016
Якось малий хлопчик знайшов на дні річки сяючий камінець.
Він не знав його ціни, то й повісив на шию свого улюбленця-ягняти.
Ювелір побачив цей камінець і зразу зрозумів, що це діамант. Він
купив його у хлопчика за десять рупій. Коли він радів, що задарма
купив такий цінний діамант, той розколовся на тисячу шматочків!
І невидимий голос сказав йому: "Я міг пробачити хлопчика за те,
що поводився зі мною, як із сріблястим камінчиком, бо він не знав
моєї ціни. А ти знав мені ціну! І коли ти купив мене за такі гроші,
я не зміг винести такої образи, і моє серце розкололося..."
Річка-Життя дарує нам Діаманти Духовності! Хтось бавиться з нею,
як мале хлоп"я, а хтось мріє дешево купити. А деякі люди знають, що
Вона Бесцінна і постійно намагаються, щоб Діамант їхньої Духовності
засяяв різними барвами Терпіння, Добра, Любові та Милосердя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659736
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 15.04.2016
В чиновника хвилина вільна є,
Він тепле крісло покида своє,
Водій вже до коханки його мчить.
Ось і під'ізд. Табличка там висить:
"Ліфт на ремонті". Все в очах пливе -
Коханка на двадцятому живе...
На п'ятий поверх швидко він злетів,
На шостому на сходинки присів,
На восьмому вже валідол дістав,
І вже аж на десятому сказав:
- О, Господи, отак не повезло.
Хоч би іі удома не було!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659713
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 15.04.2016
Шумить рясний квітневий дощ,
теплу ворота відчиняє,
змиває сірі будні з площ,
закляклу зелень підіймає.
Проснулась, струшує земля
від холоду заціпеніння,
несміло трави розстеля,
неквапно будячи цвітіння.
Художник-квітень тут і там
малює ніжні акварелі:
вже бризнув зеленню лісам,
віночки одягнув морелі,
то нареченої фату
в садах примі́ряв абрикосам,
плакучим вербам у ставку
прополоскав зелені коси.
Розсипав котики в гіллі –
пухнасті, зараз замуркочуть!
Пташині зграї, журавлі
гніздяться, цвірінчать, клопочуть.
Фіалки у садах п'янять,
нарциси – прямо під віконцем,
тюльпанів келихи дзвенять,
вітаючи тепло і сонце...
Природа – благодатний дім,
безмежні покриви квіткові!
... А десь – війна, розриви, дим,
земля вся в ранах й людській крові.
Там в душах – страх і зло... зима...
І це – в моїй Вкраїні-неньці!
Для пташки місця там нема,
вони також – переселенці...
.
Людино! Може зайва – ти?
Для благ творе́нна Небесами,
ти злом отруюєш світи...
Що коїться, брато́ве, з нами?!
04.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659115
дата надходження 12.04.2016
дата закладки 12.04.2016
[img]http://savepic.org/582073.gif[/img]
Ти стань вітром моїм легкокрилим,
Обійми, пригорни, приголуб,
Щоб зазнати повік не могли ми
У чеканні нестерпних розлук.
Стань промінчиком сонця яскравим,
Мою душу теплом обігрій.
Хай вона розімліє й засяє
У сплетінні негаснучих мрій.
Ти краплинкою стань дощовою,
Що в зерняті життям пророста,
А я йтиму назустріч Весною
І Любові підставлю вуста.
Яблуневим розквітнемо цвітом,
Бо коханням наділить нас Бог.
І нев'януче лагідне літо
Поєднає навіки обох.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643770
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 10.04.2016
Дай, Боже, сили нам пройти урок,
який, вважаєш, мусимо прожити.
Дай розуму, зробити вірний крок,
щоб болем своїх ближніх не згубити.
Дай мужності в біді прийняти те,
що не спроможні ми самі змінити,
хай паростком смирення проросте,
щоб серце із утратами змирити.
Прости нас, Отче! Сильно не карай
за ті гріхи, що встигли натворити,
а мудрості, Великий Боже, дай
фатальних помилок не допустити.
Благослови нас в час випробувань
і осявай нам праведні дороги.
З Тобою зло здолаєм без вагань –
без Бога не буває перемоги!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493391
дата надходження 18.04.2014
дата закладки 12.03.2016
Волшебные стихи
Я подарю тебе волшебные стихи,
Наполненные светом и любовью,
Любовью к женщине, прощающей грехи,
Не верящей молве и пустословию.
О, Женщина! Какое колдовство,
В тебе заложено природой, изначально,
В нем вдохновение Творца и мастерство,
Но почему порой ты так печальна?
Какая тайна кроется в глазах,
В загадочной улыбке Монны Лизы,
Печать молчания на ее устах,
И женские, невинные капризы.
Осталось неразгаданным в веках,
Творение Мастера, святая тайна,
Святая женщина с улыбкой на устах,
Глядит на нас загадочно, печально.
И не спроста через пространства и века,
Стремимся мы к разгадкам Мироздания,
Зовет нас женщина к себе издалека,
И зажигает в нас огонь желания.
Из глубины веков, из тьмы времен,
Истоков Жизни и Любви начала,
Волнует сердце, будоражит сон,
Божественное женское начало.
Я подарю тебе волшебную Любовь,
И лунный свет и звезды Мироздания,
Надежда пусть к тебе вернется вновь,
И сердце пусть наполнится желанием.
Желанием любви и сладких грез,
И исполнения несбыточных мечтаний,
Пускай в глазах твоих не будет слез,
А только сладость воспоминаний.
Я подарю тебе волшебные стихи,
Наполненные светом и любовью,
Любовью к женщине, прощающей грехи,
Не верящей лукавству и злословию.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643248
дата надходження 12.02.2016
дата закладки 12.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.02.2016
В житті є зле́ти і паді́ння,
Це сутність нашого буття.
Падіння,то задля́ спасі́ння,
А зле́ти для подяки за життя.
Хто до висот іде шляхом тернистим,
Той знає ці́ну й скоро не впаде,
А хто злетів без поту,
Мов зимове сонце бли́снув.
То бо́лісним призе́млення буде.
Прості ці істини, але глибокі змістом:
Завжди при зле́ті землю відчувай,
Лиш в Ангелів незла́мні крила,звісно,
А за свої, подяку́ Господу віддай!
06.02.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641745
дата надходження 06.02.2016
дата закладки 07.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.11.2015
Котиком пухнастим в хату входить сон,
І чарує нічка щось біля вікон...
Моя пісня тиха трішечки сумна,
Хай тобі насниться казка чарівна!
У гілках калини вітер засина,
І сумує в небі зіронька одна...
Місяць приголубить, не сумуй, не плач,
Хто тебе образив, ти його пробач.
- Я тебе, рідненька, ніжно обійму,
Ну, чому сумуєш, розкажи, чому?
- Вітер не приходив, не співав пісні,
Колихав калину у червонім сні,
У гілках між листям тепер міцно спить,
А моє серденько плаче і болить...
А мені, одненькій, наче в сні страшнім,
Догорать тихенько у небі нічнім...
- Зіронько вечірня, не сумуй, не плач,
Відпусти той вітер і за все пробач!
Зірко моя ясна, серденько моє,
Треба відпустити, коли не твоє!
Зорі-намистинки, місяць, як ліхтар,
Жовтим оком світить в небі поміж хмар.
Сон до нас приходить лагідний вночі,
В росах загубились всі жалі й плачі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613499
дата надходження 15.10.2015
дата закладки 01.11.2015
*
Пора понять, познавши драму
Сегодняшних сумбурных дней:
Не так важна дорога к Храму,
Как тот, кто движется по ней.
* *
У каждого с рождения свой крест –
Отмерил Бог и путь, и ношу.
Кому-то чин и кресло – Эверест,
Кому-то океан – с калошу.
* * *
Не стройною колонною – вразброд –
Любой идёт по собственной дороге.
У каждого и топь своя, и брод,
И камень свой – споткнулся чтоб – под ноги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617651
дата надходження 01.11.2015
дата закладки 01.11.2015
За те що ми прокинулися вранці,і на столі є хліба буханець,треба подякувати,ми життя обранці,облюбували долі острівець! Що птахів чуємо всі голоси співочі,за світло,за роботу,телефон,що ноги,руки є,відкриті очі,ви помоліться і зробіть поклон! Говоримо,міркуємо,сміємось,кохаємо і ніжимось в траві,один до одного давайте пригорнемось,подякуємо Богу що живі!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616830
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 30.10.2015
Часто мені сниться, журавель, криниця
І стежина вся у споришах,
Татова усмішка і роса, як криця,
Наче вся стежина у сльозах.
Сивочолий тато і біленька хата,
Пасіка в квітучому садку,
І рядно на тині, курничок у гратах,
І лавчина в тихім холодку.
І батьківські руки, чорні від роботи,
Що за руку вивела в життя…
І грабові дрова, що прийшлось колоти,
І у полі сіяні жита.
Руки я цілую, працьовиті руки,
Вони гріють навіть уві сні,
Та роки минули і уже розлука,
Тата часто згадує мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616840
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 29.10.2015
(МАТЕРИНСЬКЕ…)
Мої діти, як важко
Проводжати літа,
Завжди згадую казку,
Як була молода.
Як горбатіла в полі,
Як збивала росу,
Під вінець, як ставала,
Розплітали косу.
Виглядаю вас, діти,
Бо лишилась сама,
Але змушена жити,
Не прийшла ще пора…
Калатає ще серце,
Кров штурмує виски,
В голові звучить скерцо,
Хоч ламає кістки.
Виглядаю вас, діти,
Серце болем пече,
В самоті важко жити,
Враз німіє слівце.
Приїжджайте до мами,
Бо невпинні літа,
Важче жити з роками,
Діти! Мама не та…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616841
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 29.10.2015
В хату й душу ген смерть загляда.
Вже біда досягає кипіння.
Знову путінська суне орда,
випробовує зброю й терпіння.
Цей новітній гібридний фашизм,
ця прадавня москальська зараза.
Деградує, шаліє рашизм –
агонічна у нього вже фаза!
Розходився кремлівський кайло,
безупинно чимдуж смерті сіє.
Зупинити над прірвою зло
має світ – загнуздати Росію.
Кремль імперський на світ накида
хижі інформаційні тенета.
Вже всесвітньою стала біда,
в небезпеці вся наша планета.
Нині цивілізований світ
на межі.
Чи й спасатися пізно?
Та невже ж закодовані всі?!
Кнопка ядерна міститься – в біса!
Психопат-параноїк, ізгой
світову шантажує спільноту.
І ніщо не спиняє його –
а ні смерті, ні санкції й ноти.
Придністров’я, Чечня, Крим, Донбас.
Вже у Сирію куций приперся.
Швидше б Господу Путлєр попавсь,
карлик-нелюд, імперський наперсник
Як же всім досадив «Руській мір»!
Ще в диму будуть чадіти внуки.
Суть Кремля білий світ зрозумів.
Це його хиже дітище – «Буки»…
Понад світом – імперії тінь,
вся Росія – в тумані-омані.
І керує нещадно відтіль –
феесбешник – диявол гуманний.
Збитий ним – малазійський літак
і еліта понищена Польщі…
Лиш розсудить Всевишній відтак,
хоч і йди до Кирила на прощу.
Не додасть піп московський ума,
бо і він – такий самий агресор.
Як же плаче й по ньому тюрма!
І святим він повік не воскресне.
А молитвою й зброєю нас
не поставити вже на коліна.
І розплати прийшов уже час –
воскресає народ України!
Звісно ж Путіну люд не простить,
не відверне він їхню увагу.
Божу пильність тиран не приспить –
при житті йому світить Гаага.
Проімперська сталева дуга
ледь не всю огинає Європу.
Запирає моря бандюган –
прогресує імперська хвороба.
І групуються стада заблуд,
тьма зомбованих головорізів.
Території мітять чимдуж –
сіру зону контролю Росії.
Знову звір замасковує грим –
вартовий світового порядку.
Чи не став уже ядерним Крим?
Адже цілять рашисти в десятку.
А риторика мінських угод –
мертва.
Ворогу марно стелитись.
У Європи – води повен рот.
НАТО – довго не варто телитись!
Ескалація знову гряде.
Умовляти загарбників – марне.
Світ у прірву диявол веде.
Чи зупинимо зло планетарне?!
Чи впаде божа кара на Кремль,
на імперську зомбовану расу.
Врешті раших фашистів попрем,
й перетвориться в прах плем’я враже.
Прийде час – порадіємо ми,
бо скінчиться ця «путлєріада».
Може, вийде й Росія з пітьми,
і черлена залишиться правда!
Українці, у світ понесіть
світлу пам’ять гіркущої правди.
Хай завжди буде мир, хліб і сіль,
та ніколи – чужинської влади!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616157
дата надходження 26.10.2015
дата закладки 26.10.2015
Є ЛЮДИ
Є люди – небо.
Є люди – плити.
Є люди – світло.
Є люди – тьма.
Одних зустрінеш,
То хочеш жити.
А інші глянуть –
Тебе нема.
Є люди – м'ята,
А є кропива.
Є люди – море,
Є - каламуть.
Одні дарують
До лету крила.
А інші крила
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542046
дата надходження 07.12.2014
дата закладки 07.12.2014
Осінь жовтява несе павутину в повітрі,
Кидає листя, як роси кидає туман,
Хмари стоять, їх із неба ще вітер не витер,
Ліс сюртука поміняв на охровий каптан.
Вже на землі потемніла стерня їжакова,
Зелень пшенична покрила свіженькі поля,
Причарувала довкілля окраса кленова,
Казкою осені тихо про щось промовля.
Вже попід хатою сплівсь у віночок барвінок,
Чисті городи, що клаптями прагнуть до сну,
Тепле повітря змінилось на димний відтінок,
Сиві тумани будують осінню стіну.
Пахне повітря у лісі тепер опеньково
І маслючки золотисті зібрались в рядок,
Пізно на небо приходить зоря світанкова,
Бабине літо, що робить уже другий крок.
Хлинуть осінні дощі із суцільної хмари
І на розмоклому грунті нова колія,
Вітри з дощем нанесуть по деревах удари
І причепуриться в лист золотистий земля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523600
дата надходження 15.09.2014
дата закладки 15.09.2014
Вечір тихесенький
віє легесенько,
всілися сни на гіллі,
тихо сплять пташечки,
киці, комашечки,
люленьки, люлі–люлі́...
Спи, мій малесенький,
спи, мій ріднесенький,
очки скоріш закривай,
солодко спатимеш –
дужим зростатимеш,
спи, моє щастя, бай, бай...
Спить ясне сонечко,
ген за віконечком
нічка махає крильми –
місяць роздмухала,
щоб не розхлюпала
темрява лагідні сни...
А над голівкою,
сяючи зіркою,
янгол витає в імлі,
страх відганятиме,
сон навіватиме –
люлі, мій любий, люлі́...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523513
дата надходження 14.09.2014
дата закладки 15.09.2014
www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401182
Змучені рученьки, стомлені ніженьки
Годі турботи нести!
Час і поспати - вже котиться ніченька.
Спи, моя любонько, спи!
Тож закривай свої яснії віченька,
Я колихатиму сни,
Буде колискою темная ніченька.
Спи, моє серденько, спи!
Сам я всю ніч буревійну не спатиму,
Щоб не проспати весни,
Крила надій твоїх снами плекатиму.
Спи, моя зоренько, спи!
Буду всю нічку твій сон споглядати я,
Ти ж цю зухвалість прости.
Ранню зорю з нетерпінням я ждатиму.
Спи, моя ладонько, спи!
Буду з лиця твого пити водиченьку,
Та не порушу краси,
Свідком любові хай буде лиш ніченька.
Спи, моя доленько, спи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400585
дата надходження 13.02.2013
дата закладки 15.09.2014
Обычно появляешься под вечер,..и ждешь, когда,скучая,..вдруг присяду на качели...
И раскатаешь сам ее,.. с три короба навеешь,..чтоб только улетела куда нибудь с тобой...
С моими волосами ты шалишь,играешь,..как у ромашки лепестки перебираешь...
И пОд ноги от пожелтевшей вишни даришь мне листок...
Весь вечер вместе мы с тобой в слова милейшие играем...
И вспоминаешь все на свете,..только не восток...
Ласкаешь ты теплом своим мне плечи и целуешь руки,..и свежестью цветочной не надышишься в лицо...
В порыве страсти, потоком жгучим шаль воздушную сдираешь,..и ввысь взметаешь ты ее,..и улетаешь вдруг!..
В степи ковыль седой к земле своей широкою ладонью ветер пригибает...
Он приласкает и причешет каждую травинку,..не пропустит не одну...
И в поле все ромашки с васильками сосчитает,..и маки все до боли зацелует,..и не забудет,.. погадает на войну...
С орлами вместе он взлетать не раз повыше к солнцу будет...Ведь он свободный,..волю не унять...
И где то далеко там,за рекою,на закате с громом ,молнией бесчинствовать на всю мощь будет...
А на рассвете снова он ко мне вернется,..чтобы в окно с дождем хлестать,..настойчиво стучать...
Как кавалер,он будет добиваться,..чтобы к себе впустила в дом легоньким сквознячком...
Чтоб разрешила выспаться и отогреться,..и сил набраться,отдохнуть,..опять пообниматься сладко с ним...
За это удовольствие расскажет обо всем...Как хорошо быть сильным и свободным в море,океане...
И в поле ,и в горах,..в лесу...Как там везде прелестно,..интересно...Везде он был ,..все видел сам!..
Он все истратил ветреные силы,..и хочет рассказать,какая в море синь и глубина...
А в бурю высотою в дом бывают волны,..в тех океанах нет ни края,ни конца...
И силы даже ветер покидают,..когда он вздумает за ночь их все перелететь...
Он на деревьях, что на берегу стоят,..немножко отдыхает,..В лесу глухом ему не страшно,..нет!..
Вот только запахи дурманят так,..что он плутАет...А горы...те вершины скал всегда зовут и манят...
Там сверху мир ,как на ладони,..и за труды нирвану высота всем без разбору дарит...Попробуй,..поднимись!..
А в поле горизонт далекий,..незнакомый,..он каждый раз бежит в ту неизвестность,в даль...
Там все цветет и к солнцу тянется,..рожь колосится...
Зерном налилась и поспела,..как та девица ждет,..когда пора наступит золотая для нее...
Он не расскажет только то,что видел на востоке...
От горя он забился в угол и тихонько плачет,подвывает и скулит...
Он весь, пропахший дымом и войной,..наверное,..умирает...
Не хочет,чтобы поседела... и вовсе побелела от рассказа одного...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516362
дата надходження 08.08.2014
дата закладки 08.08.2014
Ти моє житнє сонечко,
Хоч і в снігах тебе шукала.
Про літо мріяла я донечко,
Й зима тебе із літа дарувала.
Я попрошу у зимоньки,
Тобі здоров’я ,як міцні морози.
У літа візьму крилонька
Для долі,щоб летіла від загрози.
Вплету в твоє волосся
Я стрічки з шовку жовто - сині,
Щоб ти завжди любила
Свою рідненьку матір Україну.
3.05.14р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496543
дата надходження 03.05.2014
дата закладки 08.05.2014
Подними улыбкой и добротой с колен.Помоги подняться.Не жди благодарности.Просто сделай это.
Замечайте маленькие,приятные мелочи.Может,это Ангел подает знак?
Вас покинуло счастье?Да нет,я видела:оно купило билет и уехало путешествовать.Зато вернется к вам загоревшее,с такой огромной улыбкой!
Одна свеча способна зажжечь миллионы свеч.Один человек способен переубедить миллионы людей.
Объятия-самое дорогое и доступное лекарство от всех болезней.
Если мечта не дает тебе руку,то возьми ее на руки.Только не оставляй.
Изменишь мысли-изменишь мир.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495987
дата надходження 30.04.2014
дата закладки 30.04.2014
Я камінчик гострокутний,
Незручний, смішної форми,
Незалежний і розкутий,
Не обтесаний до норми.
Я камінчик, не цеглина!
В рівний ряд не укладаюсь.
Як не огортає глина,
Знов уперто витискаюсь.
Знаю: викинуть. «Ледащо!
Геть! Такого нам не треба!»
Хай жбурляють. Справжнє щастя –
Хоч на мить злетіти в небо!
Може, я уламок зірки?
Чи астральна надістота?
Змушений чужі одвірки
Підпирати – теж робота…
Чудернацький і химерний?
Унікальний! Гей, пасивні!
Де митець – не будівельник,
Хто оцінить ексклюзивність?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496017
дата надходження 30.04.2014
дата закладки 30.04.2014
Зла та немилостива доля
Не раз кидала наш народ в вогонь
Не раз хотіли відібрать свободу
Хліб виривали із людських долонь
В ярмо турецьке гнали яничари
Гнобили мову рідну москалі
За віру гинули від ляхів і татарів
Та не змогли зломать нас вороги
Народе мій прекрасний,будь багатим
Хай війни й біди обминуть твою сім\'ю
Рости дітей,хай буде щастя в хаті
Люби Вкраїну і радій життю
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496033
дата надходження 30.04.2014
дата закладки 30.04.2014
Вже давно сивина посріблила літа,
І біліють туманами скроні,
Недалекі часи, як орлом ще літав
І кохання горіло в безсонні.
Вже сповите гніздо і малі на крилі,
Онучата вбиваються в пір’я,
Не змовкають і нині оті солов’ї,
Що мене довели до весілля.
Ще горять в небесах незабутні зірки,
І ховається Місяць за хмари,
А ріка все біжить, тихо б’є в береги,
І цвітуть понад лісом стожари…
Засріблилась намистом весняна роса,
І побігли розсідлані коні,
Перший промінь… Туман… І ранкова краса,
Сяє так, наче німб на іконі.
А яке ж бо цікаве життя на землі,
Кожна мить, наче пролісок долі,
І щоденне тепло - чудні миті святі,
Як хліба на багатому полі.
Шанувати життя, берегти, як святе,
Хоч роки шлють нам звістку про себе,
Нехай наша земля, як і доля цвіте,
Сонцем світить усміхнене небо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494139
дата надходження 22.04.2014
дата закладки 22.04.2014
Не залишайте в старості батьків,
А ні за долари ,а ні за євро
Бо буде потім вічний Божий гнів,
Коли життя ми пройдемо даремно.
Як сива птаха, мати вигляда
Своє дитя з далекої дороги ,
І павутинням заросло гніздо,
І вже не мають сили бистрі ноги.
А батько наче дідух під вікном
Вдивляється у далечінь стежини,
І серце б’ється наче в клітці птах,
Чекаючи на дочку,чи на сина.
Дітей забрала в вирій суєта,
Про джерело у клопотах забули,
Та пізно буде вже коли згада,
Струмочки два в зимовім сні заснули.
Тоді у камінь згорнеться душа,
Слова не зможуть виправдать нікого,
Тож поки батько й мати ще живі,
Їх в самоті не кидайте на довго.
11.04.2014р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491908
дата надходження 12.04.2014
дата закладки 12.04.2014
Два сусіди мирно жили,
Сад, город – межа в межу.
Їли борщ, горілку пили –
По сто грам, для куражу.
Риболовля, полювання,
Разом на шашлик гайда!
Так до вечора ізрання –
Друзі не розлий вода!
Та сподобалась Івану
Жінка друга Василя –
Василина. Як дурману
Він обпився. «Ні, моя
Василина мусить бути!» –
Так собі постановив.
Дружбу вирішив забути,
План підступний розробив.
Поки Вася на роботі,
У сусідоньки Іван
«Зависає»: то на плоті,
То на кухні – як тарган,
Не позбудешся! Цілує,
Компліменти шепотить,
Перспективи їй малює,
Як у щасті будуть жить.
Василина геть здуріла,
Вірить Ваньчиним словам,
Ніби янгола уздріла!
Ох, і клятий той Іван!
Раз Васько прийшов з роботи,
А на ліжку – ліпший друг
«Пре» дружину! «Вася, что ты,
Мы ж соседи! Ну, без рук!
По согласью! Василина
Референдум провела
И ко мне со всей скотиной
Вместе с хатой отошла».
Хоч Василь наш не з лякливих,
Та сповідує закон,
Референдумів зрадливих
Він не знає лексикон.
Що робити? В псячій буді
Жити, поки «друг» Іван
З Василиною у блуді
Тертиме його диван?
Ванька ж не дає проходу:
«Обижаешься? А зря!
Я с тобой в огонь и в воду!
Мы же лучшие друзья!»
Взяв тоді Василь ломаку –
Вітром здуло «дружбана»!
Василину попід ср…ку
Вигнав. Вийшла їй мана,
Та запізно… Не потрібна
Вже Івану – без зусиль.
Попідтинню плаче, бідна…
Може, й зжалиться Василь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486913
дата надходження 20.03.2014
дата закладки 21.03.2014