Tina Volnikova: Вибране

Катерина Собова

Вередлива Лера

У    банкіра      доця  Лера
Вередлива  дуже  стала:
Не  такі  всі  кавалери  –
Всі    вони    її  дістали!

Гарик    -  цей    носив  букети,
Лера  в  крик:    -Який  ти  дикий!
Це  жахливо,  некультурно    -
Дамі    принести  гвоздики!

Жорику  мораль  читала:
-Ти    -    бухгалтер  в  мого  тата,
Може    б    я  тебе  кохала,
Якби  став  ти  депутатом.

А  Тарасу  заявила:
-З    водіями  я  не  знаюсь,
Не  спитавши  твого  чину,
Познайомилася…      Каюсь!

І    Гогену  докоряла:
-Ніс  у  тебе  геть  негарний,
Як  з  тобою  поруч  стану  –
Буде  виглядать  вульгарно!

Аспірантові    Гаврилу
В    грубій    формі    відказала:
-Подивись  на  своє  рило,
Он    тебе  свиня  впізнала!

Та  ви  з  нею  чимось  схожі,
Бо  при    будь-якій    погоді
Комплімент    сказать  не  може
І    з    грязюки    не  виходить.            

І    студенту  Тимофію
В    істериці    говорила:
-Про  таких  навіть  не  мрію,
Чим  ти  кращий  від  Гаврила?

Такий  злидень,    як  ти  смієш
Отак  близько  підійти?
Ти  відсталий,  бо  не  вмієш
Навіть  перейти  на    «ти».

Тимофій  не  розгубився
І    звернувся  так  до  Лери:
-Це  освідчення  від  мене
І    від  решти  кавалерів.

Не  з  великої  любові
Всі  ми  кажем    «Ох»    і  «Ах»,
Нам    потрібна  твоя  тачка  
На  литовських  номерах.  

І    шикарна  та  квартира,
Що  татусь  тобі  придбав,
І    гараж    біля  будинку
До  душі  усім  припав.

Хоч    і  ти  зробила  губи,
Як  у  Лободи  Світлани,
Збільшила    в  три  рази    груди
(Хочеш    всіх  ввести  в  оману)?

Ми  це  все  не  оцінили
(отакі    всі  барани),
І    плювати    ми  хотіли
І    на  тебе,  й  на  чини!

Всі  тобі  ми    хором    скажем:
-Не  така  ти,  Леро,  цяця,
Бо  без  таткового  банку
Ти    -    як  та  в    калюжі  паця,

Яку  будуть  обминати
Навіть    отакі  студенти,
Тут    -    ні    дати,  ані  взяти,
Ти  не  варта  ані  цента!

Через    місяць    татка  зняли,
Запроторили    за  грати,
Тепер  довго  Лера    буде
Кавалерів    виглядати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789231
дата надходження 27.04.2018
дата закладки 25.09.2018


Катерина Собова

Коханка

Анжеліка  розгубилась,
Погляда  в  кутку  на  нішу...
Чоловік  прийшов  з  роботи
Не  як  завжди,  а  раніше.

Він  щось  хоче  пояснити,
Виправдовується  зразу,
Анжеліка  догадалась  -
Щось  приховує,  зараза.

-  По  тобі  я,  милий,  бачу,
Хочеш  розіграти  драму?
Що  за  ніжності  телячі?
Говори  відверто  й  прямо!

-  Ну...  ти  ж  знаєш,  дорогенька,
Я  не  вчитель  і  не  ректор,
В  мене  фірма  чималенька,
Я  -  поважний  там  директор.

Відбуваю  всі  наради,
І  успішний,  всім  на  диво,
Делегації  стрічаю,
Дбаю  за  корпоративи.

Мусить  бути  шеф  розкутий,
Це  не  просто  забаганка,
Зараз  так  повинно  бути...
Словом  -  в  мене  є  коханка!

-  Господи,  яка  це  радість!
Що  ж  ти  не  сказав  раніше?
А  я  завжди  так  боялась...
-  Германе,  вилазь  із  ніші!

Відсвяткуємо  всі  разом,
Бо  це  все-таки  подія,
Вип'єм  дружно  за  коханку,
Хай  вона  десь  там  зрадіє!

Завести  амури  всякі
Молодий  не  завжди  зможе,
Мати  любку  в  твоїм  віці  -
Це  уже  на  подвиг  схоже!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804335
дата надходження 25.08.2018
дата закладки 25.09.2018


Сволочь

Железным людям

Оно,  ты  знаешь,  как  то  так  надоело  
Читать  стихи  писать  стихи  нету  толку.
Пора  зачистить  все  и  браться    за  дело.
Копыта  в  сторону  и  зубы  на  полку.  

И  разговаривай  давай  чаще    матом.
Они  поймут,  а  хуле,  люди  простые
А  если  чувствуешь    себя  виноватым  
То  это,  знаешь,  вообще  в  другом  стиле.  

Да  перестань,  чего  ты  выдумал  тоже.
Какое  плакать  -  все  идет  так,  как  надо.
Да  где  ты  видел  это  господи  боже...  
Какая    кровь?  Вино...    губная  помада.  

Ну,  я  не  знаю,  что  тебе  показалось...
Ты  лучше  на  ночь  выключай  телефон  то
Давай-ка  спишем  голоса  на  усталость.
Железным  людям  в  голосах  мало  понту.

Пора    заканчивать  -  котлеты  остыли.
Вот  тебе  факел  -  вот  немецкие  марши
И  перестань  стрелять  в  людей  холостыми.
Умойся.  Вытри  нос.  И    слушайся  старших.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398331
дата надходження 05.02.2013
дата закладки 30.11.2015


Сволочь

Был котом.

Иногда  он  приходит  ко  мне  домой,
Ни  звонка  ни  стука  -  ему  открыто
Как  обычно  приносит  коньяк  с  собой...
Раздраженный.  Потерянный.  Злой.  Небритый.

Мы  молчим  об  этом,  молчим  о  том
Говорить  не  надо  -  и  так  понятно.
Он  посмотрит  -  помнишь  я  был  котом?
-  я  хочу  обратно.

Я  налью  -  он  выпьет,  ему  нужней
Сигарету  одну  на  двоих  закурим
Он  посмотрит  -  давай,  братан,  не  болей,
мне  пора  в  натуре.  

У  него  как  обычно  -  одна  беда,
соль  да  дыры  в  трюме...
Он  приходит  ко  мне  -  а  еще  -  куда?
Я  -  который  умер.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393288
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 20.07.2015


Сволочь

Рядом - не рядом

Все  очень  хреново,  девочка,  так  хреново,
что  солнце  погасни  завтра  -  пусть,  ерунда.
Я  честно  пытался  быть  мелочным  и  пиковым,
да  только  не  выйдет,  видимо,  никогда.

Я  сразу  в  тебя  врастаю,  сплетаю  нервы
с  твоими  сосудами.  Слышишь,  вскипает  кровь?
И  ты  отвечаешь.  Первый.  Ты  помнишь.  Первый.
Теряешь  рассудок,  выходишь  из  берегов.

Мы  море  -  смываем  границы  и  рушим  скалы!
Мы  землетрясение,  Мы  идеальный  шторм!
Нам  мало  -  мы  бесконечность  -  и  снова  мало...  
Мы  -  Всё.  Ничего.  Не  важно.  Молчи.  
Потом
ты  надеваешь  кожу,  одежду,  маску,  
неуловимо  меняешься  и  опять  -
между  тобой  и  мной  -      голубые  каски
с  четким  приказом  -  вот  этого  -  не  пускать.

Снова  твой  город  и  снова  -  моя  дорога.
Рядом  -  не  рядом.  Чужие  -  плечом  к  плечу.
Я  улыбаюсь  глазами.  Ты  смотришь  строго.
И  ждешь  моих  писем.  Долго.  А  я  молчу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593086
дата надходження 11.07.2015
дата закладки 20.07.2015


Вадим Верц

Полслова

Мы  прошли  сквозь  друг  друга  однажды,
Не  сложив  на  двоих  и  полслова;
И  сейчас,  изнывая  от  жажды,
Ты  рисуешь  меня  молодого.

За  спиною  оставить  -  погибну,
Как  твои  предыдущие  боги.
Никому  ни  за  что  не  обидно,
И  никто  не  посмотрит  под  ноги.

Я  дышу  лишь  тобой,  по  привычке;
В  перерывах  курю,  забываюсь.
Догорает  зажженная  спичка  -
Это  целая  жизнь.  И  усталость.


Автор  картины  Brian  Hugh  Warner  (Marilyn  Manson)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592719
дата надходження 09.07.2015
дата закладки 16.07.2015


Valery Bor

Не умею слушать…

Не  умею  слушать.
Не  умею  думать.
Так  к  чему  мне  Уши?
Так  к  чему  мне  Нос?

Вот  бы  мне  покушать,
А  потом  подрюмать...
А  чужие  души
Пусть  врачит  Христос.

                                           2015г

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594097
дата надходження 16.07.2015
дата закладки 16.07.2015