(Люблю сміятися із себе, бо не образиться ніхто.)
Набридло за столом сидіти,
аж спину муляє стілець.
Натхнення – ні́де правду діти –
звелося просто нанівець.
Вмощуся зручно на дивані,
зарившись в купу подушок,
помедитую у нірвані
і віршів настрочу мішок.
Ось лиш помрію ще хвилину,
зберу докупи всі думки,
в солодкі спогади полину
й перенесу їх на листки.
Думки вже у вінок плелися,
барвисті, як весняний цвіт.
Струмочком строфи полилися,
яких чекає цілий світ –
неперевершені, чудові,
в них – мудрість, сяєво, краса
і глибина у кожнім слові,
емоцій перли, мов роса!
А рими всі – на заздрість Zangu*,
(тепер він Grover* чи Grovér?)
Та кожен би поет позаздрив,
бо я – світило відтепер!
І так натхненно їх читаю! –
... що аж проснулась...
– Ніц нема!
Про що писала – не згадаю...
Затерпла в ступорі, німа.
Дивлюсь отетеріло в стіни,
на стелю... В голові – зеро,
нема ні проблиску, ні тіні,
паралізоване перо.
От, сон! От, вражая личина,
як розіграв ілюзіон,
видаючи брехню невпинну
за дарувань атракціон!
Отямилась...
І, враз, несміло –
натуру маю я гнучку –
слова проклюнулись невміло,
потроху зріли та мужніли
і – цмок! – я в Музи на гачку.
*– Zang, Grover – псевдоніми одного критика
8.11.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759332
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 10.11.2017
А голова моя пуста
Который день,
Живу без черта и Христа,
Я, словно, тень,
Кругом людей круговорот,
Бушует жизнь,
Я в ожидании... вот-вот...,
Но ветра свист
В моем пустующем миру,
Где я одна,
Меня встречает поутру
Лишь тишина...
А жизни хочется такой,
Чтоб каждый миг
Лететь! Пылать! Вслед за звездой,
Срываясь в крик!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759211
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 08.11.2017
Слишком чувственные точки в недописанном письме…
В эротичном пухе мочки… На запястье,..на виске…
И во впадине яремной, и на пульсе (на бедре)… -
Поцелуи обжигают прикасанием, в темноте...
Эти бабочки роятся сокровенное открыть…
И, наверно, не боятся - меланхолии испить…
Я когда тобой болела,и когда звала в бреду,
То сказать одно хотела: что люблю, люблю, люблю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759225
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 08.11.2017
***
Єдиний вихід - здатися?
Нізащо!!!
Нехай минають Вас думки пропащі -
Закриють негаразди хижу пащу.
Якщо Ваш дух - рішучий, не ледащий,
Він носить із собою завжди пращу -
"НІЗАЩО!!!!!!!!"
***
Кап - перша краплина.
Кап - прямо на ніс.
Кап - світ зупинився.
Кап - наперекіс.
Кап - друга і п`ята.
Кап - сота якась.
Кап - під парасолю.
Кап!
Змокнути?
Зась!
***
Темніш найтемнішого темного -
Так мало у цьому приємного,
Та світлом світлішим ніж ясно
Здадуться маленькі гаразди.
***
Розпочинають - з початку.
Енергетична зарядка.
Тепло і світло - в достатку.
Природа й серце - у такт.
Життя - картина, де-юре.
Малює світ нас з натури.
Стирайте в сОбі похмуре!
Життя - прекрасне!
Це факт!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731949
дата надходження 05.05.2017
дата закладки 07.05.2017
йду зречений у мрії без кобзи і без ліри
стежиною в руїні, що в скаллі і кригка...
змальовується в часі від змори яви марень -
хтось наче під цимбали ужучив гопака,
а там онде вертляві на саксафоні грають,
музики баламутні оркестром духовим.
гроза ураз ударить в тамтами і літаври -
переполох і сполох і дощ спаде...затим
сніги зими, морози зійдуть і скрапотіють
в весняному цвітінні у сонці на льоту.
і розсвітом безмрійний в серпанку у зневір"ї
в жароту, в спеку літа стежиною ввійду.
в гаю в тіні вербовій присяду коло ставу -
про що шепоче легіт почути в напівсні.
занурюся у казку, в гармонію оманну,
невчасний в сьогочассі зречуся метушні.
сумної заспівають гріва мов хвилі водні
і квіти літа в сонці всміхаються мені.
а в небесах спокою човнами хмари білі
із вічності у вічність пливуть в височині -
їм байдуже-байдужо, що ще зима зимує
за вікнами, над ставом, в гаю і у степах.
але як перший вісник ширяє в сині неба
в сліпучий зливі сонця самотний чорний птах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718730
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 19.04.2017
[i]Так сталося, що жінка стала чи не найціннішим
скарбом безумного і суєтного сьогодення. Бо хто
ж як не вона може повернути йому риси розумності
та красу буття у всіх його проявах? Тут вже йшлося
про це у моїх віршах і творах моїх колег*. Звертаючись
до вічної теми сутності людського існування на Землі,
автор пропонує друзям і читачам сайту новий доробок
як "закваску" до нових диспутів на цій сторінці...
Доброго вечора та... плідної, щасливої ночі!
В супроводі невмирущої музики Щопена... [/i]
[youtube]https://youtu.be/3Exl_gGMzpE[/youtube]
[i][b][color="#a80395"]Вона – та,
що як треба коня на скаку угамує,
Вона в хату палаючу ввійде, як хата горить.
Вона – та,
що ніколи дарма у житті не сумує,
Коли розпачі рана її окупує на мить.
Вона – та,
що уміє і може у млості кричати,
Коли він у пещоті зірве невгамовний той крик,
Їй не треба
покої у злоті і білі палати –
Їй дорожчий його задовільно-впокорений рик.
Вона – та,
що народить як треба дітей – хоч і десять,
Лиш би він їх трудом своїм відданим прогодував…
Вона – та,
що квітчає у ряст його приспані весни,
Аби він повирішував тисячі рідкісних справ.
Вона – та,
що підніме йому до висот кундаліні**,
Аби він перестрибнув нараз двометровий паркан.
Й не закрадеться в нього
ні крапельки підлої ліні,
Як сплішити прийдеться любові підступний капкан.
Вона – та,
що узимку веселі хори хороводить,
Й ніпочому їм люті завії й морозна зима.
Вона піде
за ним, коли треба, в вогонь і у воду,
Коли іншого шляху в подружньої пари нема.
…Так і шествує
в світі той люд погамований парами,
Немов нитка і голка, що все надміцне протика.
Та чомусь одне
одного й долю нерідко ми сваримо…
Видно, суть у безбожного люду гріховна така.[/color]
[/b]
15.03.2017
_________
*http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722309
**Згідно з індуїстським вченням, латентна сила, що
покоїться в куприку людини, звернута в спіраль. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723670
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 17.03.2017
раньше снилось море...
и стихи...
а сегодня...
влажность губ...
и страсть...
вдруг твои...
желанные грехи...
жаром тела...
начал ощущать...
возвратилась сказка...
из вчера...
где я Маг...
учил тебя заклятьям...
обращал
движенья...
и слова...
в ключ к мечтам...
оргазмам...
и зачатьям...
превращал тебя... в виолончель...
пробуждая...
кнопочки...
и точки...
страстной львицей...
рвущую постель...
от Желанья...
в наивысшей...
строчке...
было всё давно... как никогда...
счастье прежитое в раю...
но во сне...
секретные слова...
надо мной...
вернули... власть свою...
запылало тело...
и душа...
закипели страсти...
твоя грудь..
колени...
твоё Даа!!!..
в запредельном счастьИ...
властный шёпот...
дикого огня
зазвучал...
повсюду...
Вы...
Люби...
Меня...
ВЫлюБИ...
Меня...
выЮБИменя!!!
выЮБИменявыЮБИменя
В.Ы.юби.М.Е.Н.Я.а.а.а......
..........................
И Я ВСЁ... ЗАБУДУ...
*****Петро Кожум'яка пародия на - ВЫлюБИ меняя… - Запой
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718086
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717667
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 20.02.2017
Скажи чому?
Чому тебе не знала,
Думок твоїх не відала ясних,
В яких свобода, гідність і держава –
Це нації опора й оберіг?
Скажи чому
Я мрій, крилатих, вільних,
Не бачила яскравих кольорів,
В які майбутнє нашої країни
Ти серцем щирим й діями сповив?
Скажи чому
Твій всесвіт неозорий
Лиш смерть страшна до мене донесла?
Мені так зле: твоя загибель – горе,
А я тобі ніким лише була.
Скажи чому
Така несправедливість –
Тобі б іти вперед до світлих мрій?
Та нам усім дорога ця відкрилась,
Коли між зір знайшов притулок свій.
Скажи чому?
Чому пішов до раю,
Лишивши тут ще стільки днів і справ?
Ти сутність слів: "Герої не вмирають!" –
В серцях людей вогнем безсмертним став.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719294
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 20.02.2017
нехай не чути подиху видінь
торкнись до мого серця пелюстками
магічних слів у зоні мерехтінь
яка тремтить навколо і над нами
самотній золотаво-срібний серп
що зветься молодик хоч літ доволі
застиг ні з місця ніби-то затерп
як жінка Лота у обіймах солі
упіймана хмаринкою печаль
невпевнено над місяцем зависне
повернеться до світу пектораль
і в сяйві щезне болісно- зловісне
видіння сіре - у перлисте знов
вбереться і зануриться у хвилі
торкнись мене коханої немов
магічно так навіть боги безсилі
коли душа розпочинає спів
на перехресті ламне ніч Геката
із знавіснілих і пророчих снів
тоді й серця відлунюють стакато
нехай не чути...
12.02.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718020
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017
Голливудская улыбка. Грамм помады.
Дерзкий шарм.
Так морозно, зябко, зыбко...
Под ногой - вертлявый шар,
ненадежное сцепление:
утро-лед-каблук-асфальт-
солнце-сцены-стены-тени...
Восемь двадцать. Маскарад.
Здрасьте-радавам-прощайте!
чтовы-чтовы! - все зер гуд)
Встречи-речи - super light и
не улыбка - Голливуд!
Четко, четко - как по четкам,
сквозь толпу чеканя шаг.
Жизнь-удача! Жизнь-чечетка!
(...да пошли вы,черти, к черту...)
смех, успех, тик-так, аорта,
ствол, патрон, конфетка, fuck
где тоски - огромной мыши-
в сердце глупая возня.
(Тише, мыши, кот на крыше)
Ну не вышло. Жаль,не вышло...
Нет тебя - и нет меня.
(...март - морозы - Мураками.
НАМ не сбыться. Никогда.
У весны под каблуками
замерзают города...)
Зря в башке под красной шапкой-
нервный импульс, бледный псих,
до предела жалкий... сладкий...
одинокий горький стих,
что плевать хотел, рыдая,
на зер гуд-успех-дела.
Я его и знать не знаю.
А он плачет...
плачет
пла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718065
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017
Не забудь, завтра ранок без кави - не ранок,
А без "Доброго дня!" мого - тільки журба.
У вітанні заплуталось тихе сопрано, -
Ніжних слів не зронила тремтяча губа.
Не зронивши бентежно, зітхання у подих,
Спаленіла, небаченим шквалом сум"ять.
Не спитала від щастя: "З якої нагоди?"
Відчуваючи лиш, як серця торохтять.
Відучора такого непевного, видно,
Не лишилося більше, дві тіні і все.
Світло вимкнем і сутінню спомин знесе,
Бо життя, як життя, і самотньому зимно.
Не забудь попрощавшись, - зачиняться двері
І загубляться десь непотрібні ключі.
Тиск волатиме мовчки із вен і артерій,
Біль пекучий марою зітхне уночі
І розіпне роз"ятрено, нас на папері, -
Хоч до скону мовчи, хоч до скону кричи...
11.02.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717586
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017
***пісенно***
Заметіль, заметіль
Розливається холодом світу.
І не видно довкіль,
В закамарках промерзлого сіті,
Тих слідів, що вели
До твого нещодавно порогу.
Часу плин... Часу плин...
І прохання злітає до Бога-
Віднайти, віднайти
Ті шляхи, запорошені снігом,
Донести, донести
До порогу спеленану ніжність,
Що неначе дитя
Буде бавитись, серцем зігріта...
Та нема вороття...
Тільки сніг... Тільки туга... І вітер...
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117020901870
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717475
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 11.02.2017
Бушует метель, всё собой застилает...
А ты ей не верь, она просто пугает.
Зима лишь снаружи, важней, что внутри -
Не будем мы в стужу сидеть взаперти.
Холодные щеки да жаркое сердце,
По венам потоки заправлены перцем!
Лютуешь, зима? А ты рвение брось,
Ведь знаешь сама - не возьмешь на авось.
Мы старой закалки, испытаны нервы.
К чему перепалки? Понятно, кто первый!
Но истинно мудрым и первым был пёс -
От снежной лахудры он лапы унёс.
А мы отморозили щеки и нос...
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717378
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 10.02.2017
Прерывается голос...Неожиданно - дрожь...
Заживающей ране не показывай нож...
Под хитонами правды неприкаянна - ложь...
Мою нежную тайну(без конца)не тревожь...
Ноют старые шрамы...Выносимая - боль...
Эта нежная тайна - из юдолей юдоль...
Не обмолвись(случайно)...До поры не тревожь:
Мою нежную тайну,моя сладкая дрожь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714022
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 10.02.2017
Експромт
Місяць - уповні...Яскраві -зірки...
Дивне мереживо слів (пік застуди).
Чи відшукаю тебе до весни?..
Подих(чомусь)перехоплює груди...
Тихо гукаю у мареві сну...
Зовсім не чуєш...Не чуєш,не чуєш...
Вже не блукаю - до тебе іду...
Може - відчуєш,відчуєш,відчуєш...
Мова чарівна,що співом луна,
Мо порятує стражденне серденько...
Знов колисаночка ллється сумна:
Щось про коточка -сивая ненька....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715865
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 10.02.2017
Ці рими із тих, що втікають крізь сито думок,
Де пальці твої пропікають не тіло, а глибше.
У плетиві днів під сузір'ям впольованих риб ще
Є для нас місце /і купіль в колисці зірок/.
Зухвалими тінями вірші торкаються пліч
Моїх. Твої вірші вростаються жаром під шкіру,
Де в літері кожній мене ти, як справжню офіру,
Приносиш у жертву собі. Наче пісню сторіч
Ти пишеш мене. Я клітинно вбираю перо
Чорнильним цілунком - дощенту згорають кордони
Між нами. Збудуємо стіни свого Вавилону -
І тиша розплавиться в слові й ввійде під ребро
Пустелею ніжності. Слухай її, не читай.
Вона розповість, як в душі розливається повінь
І кожна краплина води тобі стане за сповідь
Мою...
/Тільки серця, прошу, мій піїте, не край... /
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700165
дата надходження 12.11.2016
дата закладки 05.01.2017
***настроєве зимове***
Коли хурделиця жорстоко
Із підданих збирає дань,
Ми розмалюєм сірість року
У кольори своїх бажань.
Вогонь розпалимо каміну...
Переведеться нанівець
Зимовий смуток безпричинний,
Зігрітий полум"ям сердець,
Які запалено коханням,
Зійшовшим, ніби дар Богів,
У ці часи передостанні,
Що, наче море з берегів,
Води невпинним сьомим валом,
Мов кара, лине на поля...
Ще зупиняти цю навалу...
Та час ще маємо... То ля-
жемо в сплетінні тіл на килим,
Що пахне оберемком трав
Духм"яно-літніх... Бачиш, мила-
Це я в душі тобі зібрав,
Щоб ти в часи оці жорстокі
Творила лет весняних крил,
Я розмалюю сірість року
В свого бажання кольори.
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117010301438
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710100
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 03.01.2017
[i]Хто не їсть гіркого, той
не спробує й солодкого...
Українське прислів'я[/i]
[youtube]https://youtu.be/j7u09oUMEiQ[/youtube]
[i][color="#7205a1"][b]1.ФЕЄРІЯ ПІСЕНЬ[/b]
Рухи скуті, мов цементом,
В голові — шум-буревій.
[b]Оля Радченко
...в голові - церковні дзвони,
наче у недільний день.
Краще б танців перегони
та феєрія пісень...[/b]
[b]2. ПОЛИЙ[/b]
Жінкам даруйте завжди квіти,
без свят, у будні їх вітайте.
Та воду, особливо літом,
міняти все ж не забувайте…
[b] Richter
Вся наснага квітам – від води,
Полий – відвернеш жінку від біди...
[/b]
[b]3. АПОФЕОЗ[/b]
Знекровлена, впаду в анабіоз…
Метеликом ще випурхну нагору.
Люблю врочистий цей апофеоз.
[b]Оксана Дністран
Апофеозу твого мусимо чекати,
Аби в анабіоз довіку не впадати...
[/b]
4.[b] НЕУГАВНИЙ ВІТЕР[/b]
Був ніжним і несамовитим,
Мого то краю любий ВІТЕР,
Потік невичерпаних рим…
[b]Олена Жежук
Я б все в житті своєму витер,
Аби тримать тебе за прим –
Твого єства невгавний ВІТЕР,
Натхненник витончених рим…[/b]
[b]5. НЕ СІЙТЕ МОРОК[/b]
Моє життя не варте того, щоб його прожити.
Я спробував зробив усе що міг. Але я програв.
[b] Льорд
Не сійте поміж люди морок,
Життя і так сумне, нудне!
Хильніть вогню води за сорок –
І щастя прийде! Й не одне…
[/b]
[b]6. ЯКИМ ЖИТТЯМ[/b]
…ще небо не розсік лелечий клин на те,
що маєм "до"... і стане "після"...
[b]Світлана Моринець
Яким життям мирське ти тут прожив,
Такі й путі нащадкам проложив...
7. ДИВУЮТЬСЯ І ГОРОБЦІ
[/b]
Сьогодні зранку зійшло сонце,
і розцвіла моя земля.
Переливається... Іскриться!
І я дивуюсь цій красі.
І усміхається ромашка,
бо ж задивились горобці!
[b]Надія Башинська
Дивуються і горобці, і я:
Яка прекрасна наша свят-земля,
І хто її диявола зборов,
Як не отой дідів святий Покров…
8. НЕ КАЮСЬ
[/b]
Люблю я критику мою,
мої – само собою – вірші…
[b]Ігор Терен
Люблю твої я вірші кличні -
Подеколи й самокритичні...
Та більш своїми "умиляюсь"
І в графоманстві я не каюсь!
9. Я ВСЮ Б ПОЕЗІЮ
[/b]
Щирим перекладачам…
[b]Я всю б поезію у світі переклав,
Щоб "Кобзаря" народи світу прочитали,
Та зніс би із лиця вкраїнського анклав,
Де з матами в устах біснуються шакали!
10. ПРИТУПИЛОСЬ ПЕРО
[/b]
… добре, що Бог дає людині талант і вона може
свої почуття і відчуття змальовувати словами,
як художник красками…
[b]Богданочка
Щось поблякли мої фарби,
Притупилось пе́р-р-ро.
Якби ж мені такі барви,
Як ваша темпе́р-р-ра...
11. СОЛОДКО- ІНТИМНЕ[/b]
…майстерно, весняно-гламурно,
але не пафосно – на сторінках ФБ.
[b]Нея
Не шарійте мене, не шалійте
Й у червоне мене не біліть!
Краще пана того пожалійте,
Що в фейсбуці щодень майорить...
Бо не ту, видно, вибрав криницю,
Не ту воду за долю він мав,
Раз олівчиків сотню об крицю
Віршування даремно зламав...
12. БУВАЮТЬ ВПЕРТІ[/b]
Тож помилкам доводиться всміхатись…
[b]НАДЕЖДА М.
Та серед нас бувають люди вперті:
Помилкою не просто їх всміхнуть,
Й не каються пред Богом аж до смерті –
Пихато, в злі завершать свою путь!
13. НАБИЛЬ ЗАРУК[/b]
Адажіо... Глибокі роздуми...
[b]Кажуть – пише від розпук,
Аби збутись свербних мук,
Аби з хати, аби з рук!
Бо cпівець той – …![/b]
[/color]
[youtube]https://youtu.be/8lSuaZnY1aA[/youtube]
_______
*Дати і місце написання - див. мої коментарі
на вірші моїх реальних і потенційних друзів... [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708506
дата надходження 25.12.2016
дата закладки 26.12.2016
Стихотворение создано в соавторстве с поэтессой Натальей Цыгановой
Разливается красками вечности
Отгоревший огнем листопад
Наших встреч календарной беспечности...
И уже не воротишь назад
Это диво процесса познания,
Что на жизни разлито холсте
Примитивом картин Пиросмани. Я
Дорисовываю в темноте
Одиночество ветренно- зимнее,
Словно вдаль уходящий трамвай,
И подернута савана инеем
Память сердца... Но все же жива...
Неслучайных случайностей вестница
Не щедра на покой... значит, мы
Не могли в этой жизни не встретиться...
Взяв сердца друг у друга взаймы,
Мы совсем не учли- все, что временно-
На губах постоянством горчит.
И трамвай на холсте, неуверенно
Зазвенев в посеревшей ночи,
Растворится в предутреннем мареве
На последнем из тысяч колец
В листопаде, сгорающем в зареве
Двух рассыпанных в искры сердец...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116122300208
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707990
дата надходження 22.12.2016
дата закладки 23.12.2016
Ти не вмовляй його, нехай летить,
Як не судилось випасти дощем.
Забутим днем, розгубленим на мить,
Нехай летить, хоч і шматує щем.
Ти не вмовляй розірвану габу,
Святковий настрій втілити у бант.
Прокляттями недолю не турбуй
І каяттям не приворожуй Сант.
Ти не вмовляй, бо я і так твоя.
Хоч і безкрила, подумки, - у ніч
Душа моя - володарка уяв,
Справляє бал з тобою, віч-на-віч.
Ти не вмовляй, покличеш - полечу
До ніг твоїх, сніжинкою здаля.
Впаду й зітхне від захвату, земля -
Вона ж бо знає, - серцем заплачу.
Ти не вмовляй його, нехай летить,
Як не судилось випасти дощем.
Забутим днем, розгубленим на мить,
Нехай летить, хоч і шматує щем.
Ти не вмовляй, я почекаю ще...
Віками сни навіяні, - сховай.
В твоїм обійсті проросту кущем -
Удосвіт якось, тільки не вмовляй.
23.12.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708134
дата надходження 23.12.2016
дата закладки 23.12.2016
За білим-білим
контуром зими
танцює вітер невагоме танго…
Кружляє цвіт до хмар, до зір, а ми
підемо далі,
за екватор... манго
Зірвемо
у субтропіках, аби
наблизитись ще ближче до Едему.
В його садах спустошених знайти
загублену
чарівну діадему…
……………………………………………………….
Не ту,
яка немов пап”є-маше,
засліпить погляд лиш єдиний раз…
а ту…
… сколише вітер трави там…
лише
………………немає нас
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691126
дата надходження 27.09.2016
дата закладки 23.12.2016
Тобі дали паузу – слухай секунди… й чекай...
Вицокує стрілка півподихи, плавиться тиша.
Мовчи до останнього, доки блідий небокрай
Тримає цей світ й на терезах добра ще колише.
Для інших залиш надокучливий шумний вокзал,
Вагони із планами і павутини маршрутів.
Як часто в житті ми шукаємо свій ідеал –
Як рідко в речах ми доходимо са́мої суті!
Присядь десь подалі від центру бурхливих подій –
В такій метушні не знайти справжніх істин родзинок.
Міста, наче вулики. Люди у них – дикий рій.
Але то пусте. З тебе – дерево, син і будинок.
Крізь часу спіраль - у руці твоїй інша рука,
І в затишку стінами більше не давить кімната…
А ноша на двох – ні, не легша, та вже й не важка…
Лиш не поспішай – в метушні може з ніг збити натовп.
[i]/якось/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705022
дата надходження 06.12.2016
дата закладки 06.12.2016
Схоже, зима – календарна, справжнісінька, свіжа!
Плями чорнильні дерев на папері снігів…
Світ молодіє, немов перекинулась діжа ─
І розіллявся кефір уподовж берегів.
Щось неймовірне і світле витає в повітрі:
Мов у дитинстві, ти й досі ще віриш в дива,
Де звичайнісінький сніг – це пушинки на вітрі,
Що сповіщають наближені кроки Різдва.
Коло за колом мотає дистанцію часу
Ревний дзиґарок, поскрипує десь у кутку.
В серці плекаєш, немов новорічну прикрасу,
Мрію про свято, тендітну, яскраву, крихку.
Ще один рік – подарунок добродійки-долі,
Ще одна змога надихатись вволю теплом,
Де за столом у близькому родинному колі,
Мов до святинь, до людей припадаєш чолом.
Мовчки зсередини світишся, тішишся збоку,
Дякуєш Богу і просиш надалі того ж!..
Грудень – остання глава у нотатнику року,
Все, що найкраще, в наступний бери і примнож.
[img]https://detstvo.md/wp-content/uploads/2015/11/ssw.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704000
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 01.12.2016
А я безтурботно /по вітром розбитих калюжах/
Услід за тобою біжу, як по гострому краю.
Останній ліхтар під дощем хитро погляд примружив,
Та я і наосліп до тебе стежки пам'ятаю.
Мені б кілька кроків пройти й дотягнусь вже до тебе -
Тримай мою руку, кидай мені в груди повітря!
Я дихати хочу тобою, як ластівка – небом,
На сонце дивитися поглядом вільним, без фільтру...
Мені б за годину до півночі на циферблаті
Зірвати джек-пот й зупинити безжалісні стрілки,
Бо часу все менше у нас, і не хочу я знати,
Як тягнуться довго самотні німі понеділки,
Як холодно в спеку без тебе, і млосно під льодом,
Коли наших міст кілометри заплутаних вулиць
Сплітають з розлук павутину і топлять під воду
Вітрила моїх кораблів, що до тебе звернули.
Мені б зазирнути ще раз листопадові в очі
І зливою впасти, по краплі в тобі розчинитись.
Допоки нам місяць свої колискові шепоче,
Я в тебе хотіла б любові /без правил/ навчитись.
І доки для нас розфарбовує щастя афіші
У сонячні фарби /де ніжність цілунками сходить/,
Я стану для тебе такою, мов знав і раніше,
Бо я вже /по вінця/ твоя... ще відразу... відтоді...
[i]/колись-тепер/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703440
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 01.12.2016
[i] Навіяне… співом Мірей Матьє і Шарля Азнавура...
І, звичайно ж, "Есмеральдою"...
[youtube]https://youtu.be/ut7oYX1hRSA[/youtube]
[i][b][color="#025a6b"]Нема в житті речей украй негарних,
Як коней без вуздечки й без сідла…
Та вершники є вмілі й незугарні –
Природа їм дарів тих не дала.
Відтак і скачуть кінники на охляп –
Присішк*,
черко́т*,
зубе́л*,
принуки
без…
Губів нема, то нічим вже і в’йокнуть.
Пройти б їздцю гармонії лікбез!
Не всім дається верхове барокко,
Буває недосяжним їм конку́р…
Та кожному впадає те у око,
Що відізветься в серці
як L’Amour.
* * *
...Бо серце не буває вкрай нештепним,
Воно «L’Amour» співає навіть в тих,
Хто з виду некрасивий, недотепний,
Чий мозок у самотині затих…
І враз встає в жокея та умілість,
Що подолає виїздку й конку́р,
Коли йому, на добру Божу милість,
На долю з неба спуститься
L’Amour!
* * *
…І в ніжності ураз потоне хтивість,
Впаде до ніг неждана висота,
Та воля у їздця навік остигне –
Раба з мужчини робить красота![/color][/b]
29.11.2016
_________
* Присішки – стремена, черко́ти – шпори на чоботях,
зубе́ли – узда («Скарбослов». К.: Бібл. Українця. 2000)
[/i][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703695
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 29.11.2016
Три дня - морозило,снежило...Сугробам измеряли рост,
А на четвёртый - попустило и столбик в оттепель уполз...
В полёте таяли снежинки,развеяв запахи зимы.
У ноздреватой корки льдинки открылись жёлтые глазки...
Постыло - бремя расставаний...И - ожидания часы...
У пульса(времени желаний) - ритмичность трепета любви,
Где обожжённый поцелуем - в неосязаемой черте,..
А в громогласном аллилуйя есть я, и - он, и - вы, и - те!!!
До усыпальницы надежды не досчитаешься шагов...
Она(единственная)между...среди невидимых богов...
Не понимала это прежде - пылала жаждой зноя кровь...
Полупрозрачные одежды снимались не за дверью снов...
Сполна и я переплатила...За недосказанность - прости!..
Немного милости просила:оставить в прошлое следы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703477
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 28.11.2016
Падаю…
Падаю… падаю… па-до-лист…
Падаю в очі твої густини металу.
Падаю просто в серце. Палає міст
від полонин
до найвищих вершин Непалу.
Десь
поміж ребрами крихти твого тепла
ще зберігатиму я на межі застуди.
Засіб від кашлю - вермут і конопля.
Власне, здорова
( а що ж так пече у грудях?!)
Чуєш
(підшкірно) ще осінь мою п'янку.
Майже клітинно вдихаєш її, іскристу.
Чи покохаєш паморозь цю терпку,
як у долонях
не лишиться більше листу?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703286
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 27.11.2016
Мамо, погляньте, у шибку тріпоче пташина.
Це вже усьоме нам звістку недобру несе.
Тиждень як татка не стало...Я, нене, спочину...
Рідна, все добре. Ні, їсти не хочу. Не ссе
Звір мої соки. Та дивно було б... Де їм взятись?
Легший від вітру тепер я: лиш очі й живіт.
Сили немає із лавки на ноги піднятись.
Хоч би дійти (щоби знали: живий) до воріт...
Там, на дорозі, я певен, таких не злічити:
З крихтами хліба в холодних, мов скельця, очах.
Нащо Ви, нене, впустили у дім ворожбитів?
Чом вже півроку я бачу Вас тільки у снах?
Та не сьогодні... Матусю, яка Ви красива!
Світло у Ваших обіймах - де й дівся мій страх.
Рідна, пробачте, спустошена батьківська нива
Голодом... Нене, куди ж це відносить нас птах?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703183
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 27.11.2016
РАНОК
Дзеленчить, як будильник, трамвай,
Крає ніч від землі аж до неба…
Прокидайся, коханий, вставай!
День почався для мене й для тебе!
Хай там вітер і дощ за вікном,
Пізня осінь, кінець листопада –
Золотистим травневим вином
Грає кров, несказанному рада.
Вип’єм ранішню каву в бістро
І, пірнувши в щоденні турботи,
Ми розстанемось біля метро:
Я – на лекції, ти – до роботи.
Над конспектом, з пером у руці –
О кохання солодкий наркотик! –
Відчуватиму я на щоці
Поцілунку прощального дотик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703299
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 27.11.2016
Стримує подих годинник самотнім тік-так.
Зимно. Здається, веде мене стрілка на страту.
Я відчуваю, якою ж то буде на смак
Вічність без тебе, коли я сама собі катом,
Сонце без тебе, коли я сама собі - ніч…
Пусткою встеляться дні у холодні постелі,
Та не мої /аж прозорі/ сховаються пріч
Сни і підуть караваном в арктичні пустелі.
Небо без тебе, коли я сама собі - біль,
Наче люстерко, /крихке/ розлетиться на друзки.
І розіграють химери на біс водевіль,
Знімуть вінок й, наче мотанку, душу у хустку
Запеленають. Мовчи, не мовчи – з пастки крик
Вирветься нишком сполоханим загнаним звіром.
І не почує ніхто… /бо Ніхто уже звик:
В світі без тебе ядучої пустки – безміри…/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702840
дата надходження 25.11.2016
дата закладки 26.11.2016
Желание одно – залечь на дно,
Холодной белой глыбою – не таять.
Не возвращает терпкое вино
Весенних птиц умчавшуюся стаю…
Декабрьским днём не грезится апрель,
Взлететь – к земле придавленность мешает.
Лишь в тишине звонков твоих свирель
Из спячки, как из смерти, воскрешает.
***
Холодна біла брила в глибині
Неначе кокон замкнутий створила.
Завмерли, як замерзли, у мені
Весняні мрії, прагнення, пориви.
Пригніченість грудневих вечорів
Як павутина, смутком огортає.
Лише дзвінок твій – сопілкОвий спів
Життя моєму серцю повертає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703068
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 26.11.2016
Зблідла країна - порвали свободи артерії.
Скільки народу скормили голодній імперії?!
Світлі надії розчавлено підло, розтоптано,
Скільки невинних у землю холодну закопано?!
Щебету скільки і світла убито дитячого?!!!!!
Погляду - воля; раби ж бо потрібні незрячими.
Скільки волосся і розуму нені утратили
Власне дитятко узрівши в обіймах горбатої?!
Скільки у полі шукальців накрило заметами?!
Скільки в дорозі ставало голодної жертвами?!
Скільки?!!!
Завіщо?!!!
У чому провину угледіли?
Болем крізь долі - відлуння страшної трагедії.
Наче живі ще - та мертві: без права, щоб вижити.
Гасла режиму:
!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Завдання приховують:
"ЗНИЩИТИ!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703009
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 26.11.2016
[i]"...дивна дівчинка-лід
дивна дівчинка-слід
дивна дівчинка-час
їй так добре без вас"[/i]
[b] [i]Міха Невідомський[/i][/b]
Їй так добре, коли навкруги тільки тиша і тінь
На шпалерах від вогника лунко розбитих ілюзій.
Коли ручка й папір залишилися в неї за друзів,
Вона мовчки пішла, загортаючись в біль від падінь,
Одягаючи душу в бинти, тамувати печаль,
І вином самоти упиватись /до краю/ на людях…
Коли в спину ножем, то чому ж так болить в її грудях,
А під шкіру врізається часу гірка вертикаль?
Дивна дівчинка-ніч, у якій перетліла війна
За окраєць тепла і украдене світло надії.
Їй так добре, коли тільки тиша і тінь… і вона…
Коли туга в очах догорає сльозою на віях…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702183
дата надходження 22.11.2016
дата закладки 22.11.2016
Цей перехід несподіваний з осені в зиму,
Від кольорів та експресії у монохром...
Так прозаїчні думки переходять у риму,
А мимовільні симптоми у сталий синдром.
Ця несподівана втеча природи у сплячку ─
З розкоші і бароко́вості в мінімалізм...
Так перевтома душі переходить в болячку,
А самовтеча свідомості – ув ескапізм.
Так, заверши́вши із осінню свій поєдинок,
Дерево мудре відпустить останній листок.
Вміє змиритись природа, і ти вмій, людино,
Крик заглушити, нати́снувши впору «Caps Lock»…
Світло душі вберегти від буденної скверни,
Що іще треба, коли під ногами земля?
Поки живеш, не існує межі неповернень,
Ось тобі аркуш і спроба почати з нуля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701820
дата надходження 21.11.2016
дата закладки 22.11.2016
Вечір... Кава... Я мрію... Десерта доїв...
Ніч розвісила зорі у небі...
Місяць хмарку роздражнює сяйвом своїм-
Ох, воздасться йому по потребі...
По потребі... Чогось потребує душа...
(Тіло стерпить... Сьогодні- самотність)
Кришталево- очищений відзвук вірша
Проливається в серця безодню...
Хмарка здобич доїсти у небі спішить-
Повний місяць... Немов баракуда...
Сум зі смутком торкнули ті струни душі,
Без яких і натхнення не буде,
Без яких наче є ти, а наче нема...
Для яких особливі закони...
...Скільки часу розтринькав отак задарма,
Не почувши сріблястого дзвону...
Скільки слів, що вінком не сплелися, отак
Свого часу (не свого...) прогавив...
...Хмарка місяць, підступно- зрадливий хижак,
Мов десерт дожувала до кави.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116102200731
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695940
дата надходження 22.10.2016
дата закладки 23.10.2016
Как сладки
Поцелуи на губах…
Как уязвимы бабочки на коже…
И, просыпаясь, оставлять в лугах
Мир колдовства,
свехчувственный и сложный.
Вдруг исчезать,
Не в силах превозмочь
Волн умопомрачительных касаний.
И окунуться в первозданный дождь
На первобытном
уровне желаний.
И обрести
Волшебного коня
У черных врат, с волнистой алой гривой.
И оставаться частью бытия
Желанной,
до безумия счастливой…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695288
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 18.10.2016
Скінчилось кохання... Буває...
Чому ж-бо сумую?.. Пустіть!-
Я римами порозкидаю
Слова непотрібно-пусті.
Я зважую (ні, не зважаю...)
Цю важкість у серці. Пройшло...
В майбутнє своє від"їжджаю
З кохання всім бідам назло...
І спомин- мені допомога
(Доїдеш- за опис засядь!..)
...Містично обабіч дороги
Фантоми бігбордів висять,
І кличуть мерщій завітати
В секс-шопи нових почуттів
Коханням пограти... Та ґрати
Мене не пускають оті-
Картини під назвою "Спомин
Того, що уже відійшло"...
І оmen, майбутнього оmеn
Неначе минулого клон,
У дзеркалі заднього виду
Тебе намалює нову.
Оце загальмую і вийду...
Бо поки кохаю- живу.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116101705579
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695069
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 18.10.2016
***Вірш експериментаторський. Авторські знахідки. Трохи хуліганисте
Сріблястий місяць хмарку обійняв
Своїм серпом, і стиснув невблаганно,
Як ще ніхто... Лиш я тебе стискав
В своїх обіймах так, моя кохана!..
І я всю ніч жагу дівочу пив,
Нічний кажан, крилом торкнувши шию...
Я пив сьогодні, наче кров упир
Твоє кохання, о моя повіє!..
Скінченність входжень.... Може, й нескінчен-
Не з"єднання роз"єднань без упину-
Це так нечемно... Ах, який нечем-
Ний я господар, о моя рабине!
Ти віддаєшся вся. І весь небес-
Ний світ в очах на мить неначе меркне,
Як я в тобі... Пробач, не можу без
солодкого... Моя ти, блін, цукерка...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116101301089
*малюнок Надії Капінос до однієї з моїх книг
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694225
дата надходження 13.10.2016
дата закладки 18.10.2016
У кожного життя – своя Весна,
яка до зір на крилах підіймає,
і Осінь... Нам нагадує вона,
що в цім житті короткім все минає.
Між ними, мов казковий карнавал,
п'янить вином жарке, жагуче Літо –
кохання... Та, на жаль, не вічний бал,
за щастя доля вимагає мито.
І вже дарує гіркоту хвилин –
ваш милий задивився на молодшу,
хоч ви, неначе ягідки калин,
з морозу стали тільки більш солодші.
Радіймо осені своїй. І хоч
з холодним листопадним вуаяжем,
та ще далеко нам до потороч,
яким зима на душу снігом ляже.
Кохай, якщо в осінній часоплин
іще звучить дуетом ваша пісня,
і небо не розсік лелечий клин
на те, що мали "до"... і стане "після"...
18.10.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695205
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 18.10.2016
Між високих солодких трав,
У потоках вітрів барвистих
Сон натхнення душі шукав -
Дозрівання її намисто.
Під луною німих ночей,
Під рукописів днів золою
Б`є джерельно думок ключем -
Серцеповнення лиш з тобою.
Лиш з тобою солодкість трав,
Ти натхнення мого багрянець.
День відлунням ночей співа -
Ти обранець...
... душі обранець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695173
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 18.10.2016
Я никогда, наверно, не смогу
Уйти в тайгу и жить там, как отшельник,
Я дом хозяйский свято стерегу
И мне не жмёт мой старенький ошейник.
За миску супа, сахарную кость
Готов любого изорвать я в клочья.
Мне по зубам моя собачья злость,
Но кто бы знал, как одинок я ночью,
Когда луны прожектор, как в кино
Показывает будущего сцену,
Где ясно: всё давно предрешено
И мне уже подыскивают смену.
На птичьем рынке новеньких щенков -
Хоть пруд пруди: чепрачных, пегих, рыжих
И каждый быть единственным готов
Поближе жмутся и ладони лижут...
18.04.2013
http://soyuz-pisatelei.ru/forum/35-1462-120
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429890
дата надходження 06.06.2013
дата закладки 11.10.2016
Що не кажи, а вересень ближче й ближче,
Ночі вже холодніші – до дрижаків…
Вийдеш у двір – і протяг між ребер свище,
Тільки думки, мов оси, такі жалкі.
Ніби усе, як завше: із літа в осінь,
Зі спекоти́ у золотень і теплінь…
Верби, іще смарагдово-пишнокосі,
В пасмах мілкої річки полощуть тінь.
Шану віддавши світлому Маковію,
Висохлі квіти моляться горілиць…
Внутрішньовенно впорскує ностальгію
Вересня доброзичливий посланець.
Що не кажи, а Спас – то прощання з літом…
Ніжаться поміж яблуками грушки,
Гріють на сонці в кошиках розмаїтих
Жовті, налиті медом, тугі боки.
Поміж п’янких кадильниць аромить зілля –
Спілого серпня щедрі земні дари…
___________________________________
Осінь твоя почнеться важким похміллям,
Ну, а сьогодні – літо, краса, привілля!
Тож посміхайся світові і... твори́!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684511
дата надходження 18.08.2016
дата закладки 04.10.2016
Людино, краплино,
крихка і вразлива, цей світ –
така незбагненна й жорстока
подекуди штука!
Фортуна гукне
і зненацька промчить, як болід,
та це не поразка, повір,
а життєва наука.
Бо що вони варті –
облудні хисткі міражі?
Впіймаєш комету за хвіст,
а вона в тебе – жалом!
І заздрощі труться довкола,
мов чорні вужі,
а ти не вгамуєшся,
все тобі мало і мало.
І вкотре штурмуєш вершини,
скипаєш, гориш,
і дуриш себе, що десь там
заховалася мрія…
Спинися на хвильку якусь
і задумайся лиш:
пацьорка дощу мерехтить
на смарагдових віях
умитої небом землі,
а на гілці он тій
тріпоче листок малахітовий –
ніжний метелик…
А ген крізь розпатлані хмари,
як вовна, густі,
розхлюпався сонцем медовим
наповнений келих.
Хіба ж не у цій дивовижній
і звичній красі
ховається мить неповторна
й така незбагненна!?
І ти – перетинчастокрила
бджола в кулаці
цього макрокосму,
пульсуючий згусток у венах.
Нехай на планеті –
мільярди таких, як і ти:
дрібних, непомітних
в шаленому звичному русі…
Люби цю нестримну вібрацію
світу,
світи́ –
ти мусиш!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682184
дата надходження 06.08.2016
дата закладки 04.10.2016
***Вірш експериментаторський. Авторські знахідки
Ніч попереду ціла. Моя чарівна
Діво мила, іди до нічного вікна,
І розкривши його, наче душу свою,
Подивись, як пітьма серед ночі вою-
Є за право поглинути наші світи,
І відчуй, як долаю припони дійти
Я до тебе, спіткаюсь, блукаю в пітьмі...
Зірку з неба чекаю... Сигналом- ТИ МІЙ!
Обізветься айфон, мов промінням маяк.
Як же ти мене хочеш!.. А я тебе як!..
Сил нам дайте, Боги, пережити цю ніч
Поодинці!.. Та я вже сиджу на полич-
Ці вагону. Білет затискаю в руці...
Ці припони даруємо ночі оцій,
Крізь яку, мов метелик на світло лечу...
Світло наших надій... Я почув... Я почув...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116092800999
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691173
дата надходження 28.09.2016
дата закладки 04.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.10.2016
Не розгадуй цю тайну, що звіку ще осінню кличуть,
Ми повірили в неї, як вірять душі і богам.
Ми торкали вершин, а бувало, часами, і вище,
Між імли, велелюддя не гублячи віри й на грам.
Чи було це початком дороги у зріле і зриме,
Де зчорнілі дерева, як вдови, віджила листва?..
Там ,по замкнутім колі, самотня блукальниця йтиме,
Що сто бід переживши лишалася досі жива…
Недоспівана осінь… журбує і скрипка, і вітер,
Говоритиму тихо, щоб слухати їхні сліди.
Безіменний оракул сльозу напророчить – і витре…
Та й кому ти заплачеш у світі нечулім? Чудний!
Вслід розродиться ніч сивим ранком і тихим ячанням.
Не любили, любили… Невинні, тому й не звиню…
Ця глибінь не німа, бо уперше, усоте, востаннє –
Ми повірили в осінь, що днесь воскресала з огню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692310
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 04.10.2016
Кола розходяться
витончено… повільно…
Від середини - до берега, і тоді
котяться в трави… і далі, повз божевільню…
Я ж залишаюсь
в холодній, як лід, воді
Контуром синім
пастельних нічних туманів,
маревом срібним, обрієм без берегів…
Просто мішенню, де погляди ку-клус -кланів
спалять у темряві,
зрештою… знаєш, снів
Мало… так мало
на цій водяній поверхні,
де колонтитулом впоперек і поздовж
кола розходяться – ширше… терпкі, нестерпні!
Повз моє серце…
повз цю божевільню… повз…
…хвилю ловитимуть
жадібно лис і миша,
вовк, росомаха і ящірка в рік бика.
….знаєш, потІм, по всьому, наступить тиша.
котиться в трави
вогненні моя Ріка……………………………
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692452
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 04.10.2016
Збреши мені, що завтра буде ясно,
що сонце розласкавить сіре небо,
і стане серцю добре, любо-красно,
аж квіти забрунькуються проз ребра.
Збреши мені, що нині ще не осінь,
а літо, розпогоджене цвітінням,
і заплету ромашки у волосся
і душу закосичу просвітлінням.
Збреши мені про пору і погоду,
про колір листя, і жагу до цвіту,
бо щось колюче штрикає зі споду
мого зневоленого, вичахлого світу.
Збреши мені, не дивлячись на правду,
не дивлячись на яви гостру шпильку,
й повірю може, і знайду розраду
своїй журі гіркій бодай на хвильку...
3.10.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692192
дата надходження 03.10.2016
дата закладки 04.10.2016
Я философ. Фиксирую... Фото... Мольберт...
Осень сИрая, рад ли хоть кто-то тебе?..
Я твой облик храню
В жанре НЮ...
..........................................
Ты- ребенок, и ты ожидаешь
Интереснее жизнь во сто крат
Школьно-детской... Внезапно узнаешь
Эту первую горечь утрат...
Вскоре бабушка больше не спросит-
Что ты кушал? Как ножкам- тепло?
Это осень, ребеночек. Осень.
Все уходит. И детство ушло...
.................................................
Ты- певец неизменных желаний.
Лавра в мире не хватит покрыть
Монументов свершенных познаний
Эту прыть... Поубавилась прыть...
И ты смотришь в свинцовую просинь,
Как на лес всполошЕнный Макбет...
Это осень, неистовый... Осень
Пробирается в душу к тебе.
...............................................
Наши встречи, желанная... Встречи,
Чередою, как вечный парад...
Только лист опадает на плечи,
И тебе я, как прежде, не рад.
В ночь студеную песни уносит
Ветер... Мы их уже не споем...
Это осень, любимая... Осень
Постучала в окошко твое.
..........................................
Путь неблизкий сомкнулся в кольцо.
Осень истово дует в лицо,
И бросает к ногам листопад
Ветром... Осень, ну кто тебе рад?..
Сладок знания яд...
Может, все-таки- Я?..
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116092300616
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690291
дата надходження 23.09.2016
дата закладки 25.09.2016
Надто часто в серці порожнеча
виє лунко, наче блудний пес.
І настрашеність моя овеча
в шкіру - ніби сотня гострих лез.
Вивертають душу злі очиці,
що не мають істинного дна.
Я - звіриця в темному звіринці,
а дверей до виходу нема.
Навіть вікон у рожеву цятку...
Навіть пензля і пожухлих фарб...
Кожний слід веде чомусь у мряку,
де нема ні сповідей, ні правд.
Тільки тлінь і вичовгана ява
марноти на скверному столі,
тільки триба вічності лукава,
що давно відниділа в малім.
Я би рада визріти що інше,
думку в щось неприкре заплести...
Страшно, бо на серці все частіше
порожнеча виє, наче пси.
23.09.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690439
дата надходження 23.09.2016
дата закладки 25.09.2016
Дякую за натхнення
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690401
Обізвали колобка
Смайликом пузатим -
Він три дні не їв, не спав,
Не виходив з хати,
Не втішали Пампушки,
Не у радість Здоба,
Споглядав на Сухарів
Заздрісно, з-під лоба.
Закортіло у житті
Провести реформу -
Дбати тільки про красу
Та фізичну форму:
На дієту сів жорстку -
Їв одну вівсянку,
Став качати справно прес
Кожен день ізранку...
"Чари-бари-преси-бад", -
Колобок?.. Рогалик!
Ще разочок"преси-бад"-
В дзеркалі Сухарик!
Ручки виросли ураз,
І з'явились ніжки -
Не бруднить собі бочок -
Ходить гордо пішки.
На вітання калачів
Відвертає очі,
Знати більше пузачів
Колобок не хоче,
Чап-чалапає собі,
Не здійма пилюки -
Гордо зверхньо спогляда -
Він не рівня булки.
Чап-чалапає ліском -
Заєць нагодився:
За окраєць ухопив -
Сухарем наївся.
А якби лишився все ж
ГАРНИМ, круглолицим,
То котився б довго ще....
До зубів Лисиці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690609
дата надходження 24.09.2016
дата закладки 25.09.2016
От ми й зустрілись, Осене. Привіт!
Ти відкоркуєш пляшку із дощами?
Чи ти спочатку розфарбуєш світ,
Прикрасиш синє небо журавлями?
А можна і мені з тобою в ліс
Вплітать березам золото у коси,
Чи місяцю в туман сховати ніс,
Заколихати до весни покоси?
Я сумувала, Осене, повір,
Моїй душі тебе не вистачало,
Вона томилась, ніби дикий звір,
В якого клітка волечку забрала...
От ми й зустрілись... через стільки бід...
Минули квіти, вишні і суниці...
Я так чекала, Осене, привіт!
Додати в чай і меду, і кориці?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690379
дата надходження 23.09.2016
дата закладки 25.09.2016
Служили хлопці у десанті,
В Афгані доля їх звела.
Сергій родився в Салехарді,
Павло – з подільського села.
Ні з чим на світі не зрівняти
Братерства дружбу бойову –
Набої й хліб ділять солдати,
Наряди й службу стройову…
В однім з боїв, під Кандагаром
Сергій, поранений, упав –
Скосив душман його ударом,
Та Пашка друга врятував!
Закрив собою побратима –
За друга люту смерть прийняв!
Військова дружба – нерушима,
Так подолянин всім казав…
Летять роки, десятиліття,
Країни тої вже нема.
Та не скінчилось лихоліття –
Бо для русні є скрізь війна!
Пройшов Сергій Чечню, Молдову,
“Звільняв” Нагірний Карабах,
Спалив Осетію, бідову –
Немало крові на руках!
Та воїн завжди вірив свято
В усе, що Кремль йому казав!
Вождеві вірив він затято,
Що “рускій мір” скрізь захищав?!
І знов нова командировка…
Не може бути??? На Донбас???
Все правильно, в руках шифровка –
Наказ прямий, без викрутас!
Та руки раптом затремтіли,
З ким воювати, ми ж брати?
Й думки в минуле полетіли
І нерви стали мов дроти…
Згадався Пашка, Україна,
Десь там в подільському селі
Друг сиротою лишив сина,
Останній слід свій на землі…
Давно він був там й не згадати,
Це ж скільки пролетіло літ!
Чи ще жива старенька мати…
Чоло враз вкрив зрадливий піт.
Куди ж це ми? А як же Пашка?
Солдатська дружба навіки?
Та є наказ…Хоч страшно й важко,
Вперед! До бою, русаки!
І ось Донбас, і бій палає,
В прицілі укра голова
Вогонь! І постріл враз лунає,
І смерть летить вже із ствола!
Аж раптом ворог оглянувся
І глянув прямо у приціл,
І світ разом перевернувся –
І скам’янів враз русофіл…
Бо через оптику на нього
Дивився Пашка-побратим?!
Він друга бачив знов живого,
Таким, як був він, молодим!
Той самий погляд милий, мужній!
Такі ж усміхнені уста!
Знайомий облік, серцю дружній!
Натура щира і проста!...
Сергій рвонувся і над полем
Полинув дикий болю крик
Розлігся громом понад боєм
Його біди звірячий рик!
Та куля вже знайшла поживу….
Упав уражений солдат,
Бо на війні не місце диву
І смерть не випустить з лещат….
Десантник вилетів з окопу
Прибіг і бранця обійняв
З-за пазухи, наче з окропу
Жетон із прізвищем дістав!
Оглухло небо, потьмяніло –
Це був радянський медальйон!
Кого душа вже відлетіла
Давно в небесний батальйон…
Того, хто спас його від смерті,
Хто дарував йому життя,
Хоч мусив сам за це померти –
Пішов за дружбу в небуття!
А він віддячив смертю сина!
Хай буде проклята війна!
Хай буде проклята країна
Де люди – гірше за лайна!
Молю тебе, Всевишній, зглянься!
І каяття моє прийми!
Прости гріхи, яких набрався,
До себе грішника візьми!
Мов в забутті підняв солдата,
І навпростець пішов, крізь бій
Недовго кари йому ждати –
Розплата буде за розбій!
Ще крок і міна під ногами
Здійняла землю в небеса –
Господь прийняв обох, з гріхами
Червона вкрила все роса…
Жнива кістлява святкувала,
Збирала щедрий урожай.
Убивць до пекла посилала,
Героїв відправляла в Рай.
Лише Сергія душу грішну
Лишила поміж двох світів –
Щоб лила та сльозу невтішну
За дружбу, зраджену, братів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677045
дата надходження 09.07.2016
дата закладки 19.09.2016
[img]https://pp.vk.me/c633829/v633829407/5f7e8/dPk9-sojHr0.jpg[/img]
Трави мої покошені,
Зложені в оборіг.
Літо пішло до осені –
Стрілило, як в батіг.
Стежі мої не пройдені,
Щезніть і не боліть!..
Ябко терпке вигойдує
Вчахнута суховіть.
Ой, не печи ня, світе мій!..
Ой, не скубіть, вітри!..
Звід підіпру трембітами,
Щоби не впав згори.
Подих-полин затримую –
Ой, не розвійся, ні…
Простір вібрує дримбою,
Рвуться волокна-дні.
Сонце – макітра з баношем…
Легіню, мій – не мій?
Може, за обрій рано ще?
Де ж той спокусник-змій?
Знову торгує душами
(циган, як не крути!).
Ябко терпке надкушене –
Жаль, що вкусив не ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685843
дата надходження 26.08.2016
дата закладки 26.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.08.2016
Світ кругом збожеволів: жадоба,
насилля і страх.
Та зіниці розширені в паніці -
це ж безкінеччя:
Були владність, і рабство, і віри
зотлілої крах.
Були гордість і ницість, і слава, і
мертве безчестя.
В нічній темряві зорі згасали
німим одкровенням.
Ми не бачили. Сліпо кидались
у вир забуття.
Час висів над усім, споглядаючи
дивне смирення,
Коли відчай натхнення черпав
з чергового кінця.
Ніч безлико і тихо ступила
уже над містами,
В снах даруючи спокою мить,
хвильку тиші й добра.
Спіть собі, маргінали. Спіть мирно, спіть...
Бог вже із вами!
...Пульсом гаряче чорна землі
ота рана жива....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683545
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 14.08.2016
Стою один у зеркала слепого.
Что совершилось, повторится снова?..
Внезапной встречи купленность билета...
Ведь это было... Я запомнил это...
...Я увидал лицо в зеркальной раме,
И свет струился песней в Божьем храме...
Ты, подойдя, рукою дотянулась
Под шум дождя, в окно влетевший с улиц,
Лица к стеклу прижатого, как лика...
Ко мне рвалась сквозь ламповые блики,
Как птица, утомленная полетом,
Предостеречь пытаясь от чего-то...
...Но грань миров очерчена не нами,
Хоть с Навью Явь гуляет временами,
За руки парой взявшись, словно дети...
Как холодно... Как холодно на свете...
Спустился сокол, грешен, нераскаян,
Со скользких стекол в бездну увлекая,
И наш аншлюсс неведомая сила
В свои миры обратно разводила.
И мы расстались в ожиданьи встречи...
Реальный мир накинул я на плечи,
Обогреваясь бытом, бытом, бытом
В миру, где идеалы все разбиты.
Мы разошлись. И новой встречи ждали...
И нервы рвали... Как же мы устали...
Иду в отрыв... Меня не упрекните....
...А кто-то жив? Вы у живых спросите.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116081400969
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683570
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 14.08.2016
Мені не потрібно, повір, більше жодних пояснень.
Слова догоріли, у грудях клубочиться дим.
І все, що не трапилось до, тепер стало невчасним,
А світ, де немає тебе, божевільно пустим.
Тут тиснуть на мене потріскані стіни палати,
Розхлюпалось небо на землю /навмисно?/ дощем.
Я так красномовно навчилась до хрипу мовчати
У безвість, де плавиться воском задавнений щем
І скапує відчаєм. В серці - руїни. Не храми...
Відсутність тебе і в нікуди чітка магістраль.
Попереду ніч за кордоном віконної рами
І довга дорога до себе крізь страху вуаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679360
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 13.08.2016
[img]http://www.playcast.ru/uploads/2015/09/30/15270296.jpg[/img]
Ніби іще не осінь,
лиш надвечір’я літа…
Сонця достиглу диню,
скупану в молоці,
полудень колихає
на яблуневих вітах,
променя світлий по́ніж
блимає у руці.
Лускаються горіхи,
серпень вітає Спасом,
яблука зашарілись,
пахнуть густі меди.
Збовтана тепла купіль
піниться житнім квасом,
і дітлашня грайлива
лащиться до води.
Пружна мембрана поля,
жваво кручу педалі,
змійку тонку виводить
гума тугих коліс!
Вкотре кудись втікаю
від суєти реалій –
в гори, туди, де в небо
соснами вперся ліс.
В душу мені дихне він
хвойним своїм кадилом,
у рукави й за комір
щедро сипне голок!
Скаже: «Моя дитино,
де ж це тебе носило?».
За кільканадцять метрів
мій упізнає крок.
Ніби іще не осінь,
наче уже й не літо –
ледве між них відчутний
цей надтонкий рубіж…
Жарить в обличчя сонце
жовтим своїм софітом,
серце стікає світлом,
ніби встромили ніж…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682719
дата надходження 09.08.2016
дата закладки 09.08.2016
[img]http://www.look.com.ua/pic/201209/800x600/look.com.ua-12607.jpg[/img]
Скільки мені лишилося з тих часів –
Рідного й не забутнього – не злічити!
Пахощі хвойні темних густих лісів,
Тепле гніздо лелече, на грабі звите…
Вечір, що пахне м’ятою й чебрецем,
Стежка-хідни́к, що завше веде до хати,
Комин у космос цілиться олівцем…
На видноколі – сині кити́ Карпати
Ув океані неба, у піні хвиль
Мирно вляглись погріти вологі спинки.
Хата моя осіла, мов корабель,
Серед лілових повеней материнки.
Вікна мої розчахнуті в білий світ,
Скупаний у медах, у траві пахучій.
Кличе подвір’я скрипом старих воріт,
Світять шибки́ у душу, мов лід, блискучі.
Рідного дому скромність і простота,
Все тут близьке – бери і затягуй шрами!..
Двері привітно рипнули: «Ех, Ната́…»,
Знову домів* прибило мене вітрами.
Стільки приємних спогадів що не крок:
Місяць повис на дідовому горісі,
Тут по черешні дерлася до зірок,
Скільки мені було тоді – сім чи вісім?
Там, під покровом затінку, між дерев ,
Груша тримала гойдалку за мотузки:
Я підлітаю – й страх мене не бере,
П’ятами б’ю повітря, мов скло, на друзки!
Ген біля хати тато, міцний, як дуб,
Вхопить мене і хвацько уверх підкине!
Я верещу, сміюся, кричу «Впаду!»,
Хоч розумію, паніка без причини…
Руки у тата дужі, для нього я,
Мов невагома гілочка чи стеблина.
Мить – і вже кличуть в мандри густі поля,
Сонцем рудим всміхається літня днина.
Вже наслухаю шерехи у траві –
Коників і джмелів дивовижні соло.
Мов парасольки сонячні, деревій
Кошики цвіту порозправляв довкола.
Світ був тоді безмежним, і простота
Чи не найбільшим дивом була й дарами!
Мов крізь роки відлунює те «Ната́…»
Голосом мами…
[i]*Домів – прислівник, діалектне, вживається у значенні «додому».
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680390
дата надходження 27.07.2016
дата закладки 28.07.2016
с годами
слабеют
Табу и Запреты.
свободнее
дышится,
чувствуем
глубже
и даже
уходим
душою
в поэты
когда
ОЧЕНЬ ХОЧЕТСЯ
быть
ОЧЕНЬ нужным
когда
ОЧЕНЬ ХОЧЕТСЯ
чувствовать
Друга
и верить
ему
без крупинки
сомнений
и
проникая
по капле
друг в друга
испить
его жажду
и страсть
откровений
самой
насладиться
его
любопытством
когда постигает
он
Недра
Вселенной
и
вместе
в едином
мгновении
слиться
и вдруг раствориться
без мыслей
и
времени.
[b]Коли дуже хочеться…
автор вільного перекладу Наталія Калиновська
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668966[/b]
З роками
спливають…
Табу й Заборони
ми танемо ніжно
в бажання полоні…
і вільно
вдихаємо,
глибше бажаємо…
і навіть долаємо,
всі перепони…
душа,
немов птаха,
летить у поети…
коли знов мудрішати,
стануть потреби…
коли
дуже хочеться,
відчути друга…
і вірити так,
мов немає
вагань…
й
краплинами
знов, напуваючи,
друга
пізнати
жагу
й почуття
сподівань…
насолодитись
його
інтересом,
коли відкриває
він надра
всесвітні
і
разом
в миттєвості
пристрасті
злитись
і раптом…
розтанути
безтями…
і часу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677457
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 24.07.2016
я тебе подарил полевые цветы...
васильки незабудки ромашки и маки
нашей искренней дружбы и верной любви
для тебя у природы я взял эти знаки
нет вчера и нет завтра...
и прошлого нет....
их границы размыты....
в сосульках на солнце.....
я тебе из сегодня пою про рассвет...
поцелуями... к счастью... расширяя оконце
ты мечтала о небе одном на двоих
я его завернул в покрывало из тучек
и тебе поутру над подушкой раскрыл
с добрым утром Любимая....
Этот День...
... Лучший!!!
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
Я радуюсь что рядом ты и я
есть день и ночь....
и жизнь как приключенье...
нам дарит испытания судьба.....
разнообразя наши ощущенья.
и не стоит Шекспировский запрос....
Конечно Быть....
не Быть .... ещё успеем....
в твоих глазах.....ответ на мой вопрос....
имеет смысл.....
пока в любовь мы Верим.
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
гавань украшают корабли...
женщину... любовь
мужчину... нежность...
небо ... свет от утренней зари...
а свидание....
....фантазии безбрежность.
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
Меня сразил...
внезапно...
Бог Любви
он отомстил...
за всех
не до влюблённых...
пере домной
и днём и ночь ты...
а сердце....
как на углях раскалённых
и облака и солнце над тобой
всего лишь
жалкий штрих...
моей горящей страсти
весь мир раскрыт...
пока любовь со мной...
а без любви...
и в ясный день...
... ненастье.
++++++++++++++++++++++++++++++
Подпись к фото
Мы
Жизнь Свою...
Преобразим....
костюмы...
платья....
пудра....
грим....
[b]CherOkee - 4-РОМАНТИКА …тобі кохана (доВІЛЬНИЙ ПЕРЕКЛАД)
http://www.poetryclub.com.ua/dread.php?id=34571
0т - синхр0низм 4-РОМАНТИКА… тебе любимая
http://www.poetryclub.com.ua/dread.php?id=34569[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668175
дата надходження 25.05.2016
дата закладки 24.07.2016
Ах этот ветер
наглый хулиган
проник....
мне под одежду...
дразнит губы...
А я то знаю...
это всё обман!!!
зигзаг стихии...
завтра всё забудет...
И снова я...
остануся одна...
без страстного...
желанного... стремленья...
споить меня...
страстями ...
без вина...
и полюбить...
до..
ум0-
помрачЕнья.
.......................................
Не плачь дефчёнка
Я уже учусь...
как ветер быть...
дарить
свою беспечность...
Ласкать без спроса...
сказочную грудь...
И...
превращать...
мгновенья... эти...
в вечность
......................................................
Я был как ветер...
наглый хулиган...
срывал одежды...
жалил тебя в губы...
Мы оба знали...
это не роман...
зигзаг стихиии...
завтра всё забудем....
Сегодня я один...
и ты одна...
но в сердце тлеет...
тайное стремленье...
споить друг друга...
страстью...
без вина...
и насладить...
до ум0-
помрачЕнья...
Ты верь дефчёнка...
Я ещё вернусь....
как ветер...
подарю свою беспечность....
без спроса обнажая твою грудь...
Я повторю...
мгновений наших...
вечность.
***** *Svetlaya* - натхнення за мотивами
- НАГЛЫЙ ХУЛИГАН
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661019
*****наталія калина - вільний переклад
- НАГЛЫЙ ХУЛИГАН
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714033
***** *Кассіопея* - переклад
- НАГЛЫЙ ХУЛИГАН…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659884
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655249
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 23.07.2016
Я собираю прошлого следы,
где ты... меня,
спасала от ненастья,
а я дарил
весенние цветы,
и умирал...
в объятиях...
от счастья.
В далёком прошлом...
лучшая весна,
за окнами
не помнящий нас город,
моя Волшебница...
сегодня не одна...
и я уже...
не так бездумно молод.
В снах возвращаюсь
памятью к тебе,
в твоё тепло...
с безумными страстями...
к глазам,
с вселенской нежностью в себе,
...и...
нету расстоянья...
...между нами.
***** *Svetlaya* - переклад
- Я СОБИРАЮ ПРОШЛОГО СЛЕДЫ…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659885
*****Мирослава Жар - переклад
- Я СОБИРАЮ ПРОШЛОГО СЛЕДЫ…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660101
*****Лина Ланская - вільний переспів
- Я СОБИРАЮ ПРОШЛОГО СЛЕДЫ…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660279
*****Октябрина - переклад
- Я СОБИРАЮ ПРОШЛОГО СЛЕДЫ…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660462
*****0Т - п0дарун0к
- Я СОБИРАЮ ПРОШЛОГО СЛЕДЫ…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660454
*****наталія калина - переклад
- Я СОБИРАЮ ПРОШЛОГО СЛЕДЫ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713609
*****Петро Кожум'яка - пародія на переклад наталія калина
- Я СОБИРАЮ ПРОШЛОГО СЛЕДЫ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713770
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651488
дата надходження 14.03.2016
дата закладки 23.07.2016
Видихнув поглядом в очі густий туман.
Пальцями нишком від пліч і по формі ліній
Легко ковзнув аж до стегон… Я – нотний стан.
Нотами дотиків (грають не тільки білі)
Пишеш мелодію. Зцілюєш рваність ран.
Клавіші тягнуться стежкою вздовж колін.
Ти партитуру змішав з сигаретним димом,
Джином і блюзом… та, врешті, не ти один…
(Ми без хвилини знайомі лише годину.)
Але не зараз… Ще прийде наш час провин.
Локони кольору міді. Чіткий портрет.
Не розглядай надто довго – то шлях до згуби,
Просто люби. Тут. В цю мить. Затісний корсет
Сковує подих. Печуть передпліччя губи
Грішним тавром. І на шпальтах нічних газет
Ми в об’єктиві спокуси. За кадром світ.
Тут, мов лавина, обійми з відтінком зливи,
Хрипкість обірваних фраз, спека й знову лід.
Сукня до ніг і сорочка під колір сливи.
Ось, де ми є.. Тільки зараз.
...Твоя Ліліт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674820
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 23.07.2016
На плаху - тіло...
До Бога - душу...
Про все,що було
Сказати мушу...
Шляхами долі блукає всесвіт...
У нім - мій парус і - перевесло...
Солоний піт,солона слина...
І - радість моя(одна-єдина)!
Твої слова,осяйні очі!
І - насолода(грішної)ночі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679575
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 22.07.2016
Никогда не разлиться реке выше берега - в декабре...
И не сжечь никогда дотла - нарисованного моста...
Не течёт неживая вода никогда никуда(без перста)...
Не отмоет она до бела никогда и лица(подлеца)...
Никогда не пробиться ко мне через корочку льда(во тьме)...
Не увидеть душу нагой никогда (за золотой)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678778
дата надходження 18.07.2016
дата закладки 18.07.2016
Только ступень.
Задержка на ночлег.
И светотень. И всепрощенье Бога.
И бесконечно сладостный побег
В страну теней…
на свет единорога…
И это
Ощущенье пустоты!
И полноты! - почти одновременно.
Ступень. И превосходство простоты
Со мной случится,
знаю, непременно…
И эта
Ускользающая нить
От колыбели, и к подмосткам рая…
И не простив себя, весь мир простить.
И - обрести!
навек его теряя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678588
дата надходження 17.07.2016
дата закладки 17.07.2016
[youtube]https://youtu.be/pIt1BP1bB4s[/youtube]
[i][b][color="#084e80"]Мені дав Бог творити мемуари...
То – спогади мої… про се, про те.
Хоч не нажив збережень, авуарів,
Та в вічі сніговій уже мете…
Вже в шибу мокро барабанить осінь,
Зриває вітер одинокий лист…
Та серце жаско так благає, просить:
Хоч подумки у долю повернись!..
Було ж бо нам так затишно, зі Спасом:
Буяла пристрасть і бевзіла млость -
Котилось колесо рожевим часом,
Де долі тій крутитись довелось.
Була суєтність, та були й напої,
Від хмелю в щасті шаленіла п’янь…
Все ж не впилися милістю такою
Уярмлені жагою Інь і Янь.
Мені дав Бог свого дожити віку
Без хворості, нестатків і страждань,
Дісталося усе ж й такого квіту –
Не без сльози,
ганьби,
розчарувань…
Тож хочеться уже лазурі неба,
Міцного миру – зовні і в собі…
Почну я, певно, це робити з себе,
Заки́ не впав в розгнузданій гульбі.
…Мені дав Бог все те, чого й не вартий,
Йому ж я шлю од щирості любов,
В житті своєму ставлю я на карту
Життєвий звіт – сповідний часослов...
[/color][/b]
03.06.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670038
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 17.07.2016
[i]Умирає любов від утоми, а ховає її забуття.
[b]Жан Лабрюєр[/b]
[youtube]https://youtu.be/CceD7HzX8ks[/youtube]
[i][b][color="#7a0976"]Коли ти стрів той юний погляд кароокий
й потупив очі соромливо вниз,
а там – трава, а там – незнаний світ широкий…
Й неспалений вогнем притулок одинокий,
без котрого тобі не обійтись;
коли удруге погляд стрів на випускному,
і обгорнув крилом обох той білий вальс,
а серце билось, мов чмелений метроном. І...
несила відвести убік очей, до втоми,
й лоскітним вам примарився аванс;
коли її нема, а думка жаско млоїть,
і там, де серце, – вакуум, діра;
коли все інше вас уже не непокоїть.
й не мариться ганебне щось в житті укоїть,
та слово від одухи завмира;
коли до тебе хіть опівночі заскочить,
й майне, як тінь, уявна насолода,
(вона – мов сонця промінь серед ночі!)
й згадаються у білім вальсі чари-очі –
за пам’ять ту велика нагорода;
а ще – коли на ум не йде в часи негоди
ніч-ч-чого, лиш отой єдиний шанс,
а вам – про інше щось і думати вже годі,
нехай у світлу днину чи у непогоду –
згадався той
останній
білий
вальс;
коли в якісь тяжкі для вас обох хвилини
скотилась по щоці поли́нова сльоза,
а думка та, немов з глибини вод перлина,
до ваших світлих днів все
лине… лине… лине,
БУЛО КОХАННЯ!
Й не проросте на ньому д и к а д е р е з а!
_______
…Усім нам личило б таке Кохання –
Злетіло враз –
й до самого
заклання…[/color] [/b]
19.06.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673205
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 17.07.2016
Я пекло відчував з тобою поряд
Ти нищила мене у три ходи
У божевіллі викупався погляд
Кричуща спрага цілої орди
Тече по венах щось незрозуміле
Не в змозі стримати букет смаків
В ту мить зростає дещо очманіле
Та розриває шати тисяча вовків
Я знаю, що хвороба ця взаємна
Немає ліків, є лиш тільки хміль
І лікуватись двом нам не приємно
Для мене ти - найбажаніший біль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571989
дата надходження 04.04.2015
дата закладки 17.07.2016
ты меня....
не спутаешь... ни с кем...
ни глаза...
ни руки...
почернела белая сирень...
от тоски...
в разлуке
ты моя религия любви...
чётки...
и скрижали...
плавные движения твои...
музыку рождали...
танец страсти...
волшебство творя...
нежность излучая.
вдруг...
ты прикоснулась... до меня...
тайны.. изучая...
как мальчишка.....
будто... в первый раз...
переп0лнен страстью...
твоё соло....
мой безумный джаз...
приближают к счастью...
в нашей сказке...
только о любви...
тает мир реала...
шорох звуков...
плавит наше... в... Мы...
дарит жизнь...
с начала...
разогнал дождь джаза баловство...
площадь опустела
а во мне...
бушует колдовство...
твоих глаз...
и тела...
спит в ладошках...
нежности дурман...
времени не властно...
осень...
рвётся в душу...
сквозь туман...
но пока...
напрасно.
*****Дарія Типчук - Навіяно - ТЫ МЕНЯ НЕ СПУТАЕШЬ НИ С КЕМ….
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727732
*****Петро Кожум'яка - навіяне Хуго і Дарії Типчук - ТЫ МЕНЯ НЕ СПУТАЕШЬ НИ С КЕМ….
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727980
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677583
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 12.07.2016
Ніч ведично- купальська...
Вітер хвильку жене...
Як сьогодні ти палко
Обіймаєш мене!..
В річку сонно-казкову,
Мов у вир, затягну,
Бо сьогодні нам знову
Цю долать глибину!
Срібний місяць грайливо
Нам цілує сліди...
Роздягнись і сміливо
До води підійди!
Що сумуєш, кохана?
Уповільнила крок...
Стисла серце омана
Знов ревнивих думок?
Перемінливим галсом
Проплива впалий лист...
І не віриться часом-
Все скінчиться колись...
Ти не думай про осінь-
Її може й не буть.
Хай рікою відносить
Тих думок каламуть,
Тих химер переливи,
Мов картини Далі...
І коханок, можливо,
Не було взагалі.
У казковій безодні
Уповільнився час.
Ніч купальська сьогодні
НАМ присвячує НАС.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116070610153
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676531
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 07.07.2016
День жаркий в маках догорает,
Но догореть ему не срок -
Закатом небо отражает
Объятый пламенем цветок,
Томится вечер в чаше лета,
Волнует крыльями стрекоз...
Я бы с тобою - до рассвета,
А ты те маки - на покос.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673835
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 22.06.2016
Літо підкралося тихо - буяє земля,
Морок зелений пряде свої дивні полотна,
Тиша довкола, довкола зелена пітьма,
Сонна, лінива, мов кішка гладка безтурботна.
Млосний жасмин відкидає мереживну тінь,
Ледь прохолодну, м*яку, переплетену з співом
Райських пташок, що сховались в тумані цвітінь,
Своїм чарівним й нехитрим захоплені ділом.
Й сам перетворююсь в дикий заквітчаний сад:
Серце розірване лезами диво-піона,
Десь по хребту так повільно повзе виноград,
Небо закрили повіки - горіхова крона.
В купелі трав потопає зомліла душа,
Там, хоч хай трохи, від буднів цупких відпочине,
Доки не стліє зелена тендітна краса
І з журавлями у вирій ключем не полине.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672370
дата надходження 15.06.2016
дата закладки 15.06.2016
[img]http://anywalls.com/pic/201404/640x480/anywalls.com-75891.jpg[/img]
[i]Лесі Г.[/i]
Дівчино із волоссям, як жито вигріте,
Очі твої – глибини, пірнеш – і все!..
Стільки краси в тобі, що нараз не звидіти,
Хвиля підхопить тіло і понесе.
Але чому стриножене серце втомою,
Смуток захмарив світле твоє чоло?
Знаю, нелегко крапку зробити комою,
Шибку промерзлу вибавити теплом…
Знаю, життя – не мед, і не всім однаково
Вділить воно фортуни і талану…
Але скажи мені: ну, хіба не знаково
Те, що в собі плекаєш живу весну?
Те, що вона ще чиста й така неторкана,
Цвіт її пишний чо́біт не толочив.
Грає роса на сонці, бринить пацьорками!
Серце твоє, мов скринька, що повна див!
Світла твого не випити, чуєш, Янголе?
Сумнів тебе пригнічує, знай, дарма:
Там, де штукарство, світ обростає рангами,
Там, де талант – там місця борні нема.
Благо велике – бути комусь потрібною
В миті важливі, в радощах і в журбі.
Знаєш, найбільше важить лишатись вірною
Са́ме собі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668088
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 15.06.2016
После прочтения
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669358
Где-то мост догорал во тьме...
В белом бабочки к свету летели...
На короткой одной волне
О любви нескончаемо пели...
Где-то в полночь раздался звон -
Полнолуний разлились реки...
Где-то поезд пошёл под уклон...
Где-то встретились человеки...
Где-то маялась чья-то душа...
Не просилась уже на колени...
Не желанная пала звезда...
Не разбились бокалы без пены...
Где-то ночью крестила рука -
Колыбельку...и прятались тени...
Не одна обжигала слеза,
Пока боль вынималась из вены...
Ольга Сидорук.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669412
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 14.06.2016
Ти мене відпускати не хочеш
Із обіймів, хоч я догорів...
Наші ночі!.. розпусниці- ночі!..
Цей бажання одвічний порив...
...ніч хвилинами міряє кроки
До ведично-морфінових снів,
І дрімоти вороняче око
Вглиб душі заглядає мені.
Ось уже підхопила на крила,
Хоч свідомості промінь не згас...
Відбулося- не значить здійснилось...
Задоволення- ще не екстаз...
Голос пам"яті серце лоскоче
Мов босоніж ідеш по траві,
І, можливо, подивишся в очі
Тим, кого не побачиш повік,
А можливо, і тій, без якої
Вже не матиме сенсу життя...
Сон наповнює душу спокоєм.
Я його пригублю, мов пиття,
Що зціляє, відновлює сили
Для кохання тобі і мені...
Вже світає... Прокинулась, мила?
Що наснилось тобі уві сні?..
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116061101151
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671691
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 12.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.06.2016
Вот дерзость - в стойку, все долги - к барьеру!
Вновь память, в амнезии утонув,
К чертям пошлет былые полумеры,
Когда дыханье наше на кону.
Бросок! Еще один, затем десятый,
Страсть обоюдна - быть или не быть?
И кожа, разливая конденсаты,
От пламени пытается остыть.
Следы уколов и порезы нервов -
Решенье душ; что зло, а что добро?
Слияние вне времени, наверно,
Спирали неустанный оборот.
И распластав, вольет душе забвенье,
Весь разум понемногу растеряв.
Остановись, прекрасное мгновенье,
Вручив ключи от пряных райских врат.
11.06.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671611
дата надходження 11.06.2016
дата закладки 11.06.2016
Давно истончали и вера, и слово, и память,
Остатки белесых туманных видений ушли.
Какой-то страницы лукавая, хитрая замять
Окликнула, будто к присяге зовут короли.
Окликнула, вредная, дерзким неслыханным словом:
Вернись, отрываясь от суетных планов и дел,
Пока ты еще все же, Господом не титулован,
Запомни, расписан на небе земной твой удел.
Запомни и книгу на полку подальше упрятав, -
Обложка оторвана, не починить все равно;
Быть может,ты властью сегодня почти император,
И скипетр, и мантия Небу поверь, все равно.
И скипетр на время, и золото, и горностаи,
И юности сладкая дрожь обойдет стороной.
Ты просто ослеп, ненадолго отбившись от стаи,
Вневременных истин мосты истончали давно.
10.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671449
дата надходження 10.06.2016
дата закладки 11.06.2016
Відгородити ся.
Відгородитись.
Звести на цій межі ожинний тин,
Щоб я могла до тебе прихилитись,
Щоб самотою ти не цвів один.
Моя любов – мереживні півонії
Лякається чужих незграбних рук.
Хоч біла я – цвіти мені червоним.
Шовковий дотик, відгомін та звук
Лягають пелюстково на стежину.
Пелюстку кожну – буду берегти.
Моя межа прихована ожинна –
У сад оцей чужинки – не впусти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671194
дата надходження 09.06.2016
дата закладки 11.06.2016
Ти — жінка, даєш собі раду
У цьому житті так як можеш.
Загал підкидає поради,
Це вже на традицію схоже.
Чомусь переймається кожен
Де нині і з ким ночувала,
Чи милий тобі світ цей Божий,
Грошей в тебе досить чи мало?..
Ти їх ні про що не просила,
Тебе що у них не обходить,
Чому ж відбиватись несила
Від "чуйних" отих хороводів?
Ти — жінка і в тебе є право
Прожити життя так як хочеш.
Лиш гуща з горнятка з-під кави
Про дні твої знатиме й ночі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671462
дата надходження 10.06.2016
дата закладки 11.06.2016
Этот мрачный вокзал...
Объявление вороном с крыши...
Все тебе я сказал.
Но ведь я, как всегда, не услышан.
Что я слышу в укор?
Я неверен в разлуке. И значит
Оглашен приговор.
Но мужчина не может иначе.
Без возможности встреч
Он замену находит порою,
И возможность увлечь
Как котомку несет за спиною.
Тема Судного дня
Для любовно-дорожных романов.
Ты лишила меня
Строить счастья возможности планы...
Через мрачные сны
Унеси меня, поезд, подальше
От минувшей весны,
Безнадежно-бездарно пропавшей.
Я в вагоне пойму
Тайный смысл логотипа билета,
И сквозь зыбкую тьму
В это лето уеду. И в Лету...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116060600912
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670712
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 07.06.2016
Пух тополь сколихнула
Снів зими сивина...
Відлітає в минуле
За снодійним весна,
Щоб відпивши, забутись
В стилі вічного сну,
Та й себе позабути,
Відлетілу весну.
Бо завчасно не діють
Шоб спинити відліт
Мітки щастя- надії
На кохання розцвіт,
І з минулого лине,
Комом горло дере
Долі пух тополиний,
Що злітає з дерев.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116052300820
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667802
дата надходження 23.05.2016
дата закладки 23.05.2016
МОЯ ПОЕМА (фото)
ШЕВЧЕНКО І Я. Маленька сюрреалістична поема
Поема перемогла на конкурсі “І мене в сім”ї великій...” Спілки літераторів Славутич, перше місце, березень 2016 р.
Тюльпани Афгану... Мов кров... Дивина...
Весна в чужім краї... Я хворий... Весна...
Торкаючи ранню свою сивину
Я марю в пітьмі хворобливого сну...
.........................................................
Ось книжка, що мов дорогий експонат...
Не наша країна... Не наша війна...
Її в госпітальній книгарні узяв-
Шевченків "Кобзар"... Цілий день я читав...
Схилився над постіллю хтось уночі...
Невже санітар... Ні... хтось інший... Мовчить...
...Посвячених маса, як гинув Амін...
І... голос Тараса я чую в пітьмі-
- Що брате солдате? Нелегко тобі?
Народ, що затятий в своїй боротьбі
За землю, за волю, за віру свою,
Довіку ніхто не здолає в бою.
Невільні Імперії Воїни Ночі...
Ми в інші часи помандруємо, хочеш?
Дай, руку, солдате! Ми підемо нині
Туди, де димиться земля України,
Де буде Імперії "Чорний квадрат"
Також зазіхати на ласий цей шмат,
Як- ось зазіхає... Як- он зазіхав...
Як ти, у казахських степах я страждав,
І думка єдина... І мара єдина...
Чи знову побачу тебе, Україно?
Нещасна Вкраїна... Загони рабів
Вже скільки раз нищили волю тобі...
І зовнішні чари... І внутрішні чвари...
-То сядемо й чаю міцного заварим,
І будем зі смутком співати сумні
Ми ще Коліївщини давні пісні,
І в серці твоїм обірветься струна...
Сльозою проллється вже котра весна,
Бо десь покриває туман а чи дим
Священного краю покинутий Дім...
Бо десь-таки знову приховану Волю
Лукавий Микола пускає по колу...
-Бо досі немає вас там, Гайдамаки,
Де любу Вітчизну терзають собаки...
Отямся з відчАю! Бо- БУДЕМО ЖИТЬ!
Дай чаю! Та руки мені розв"яжи,
Що зв"язані в мене з одвічних часів,
Бо дуже ненависть шалена до псів,
Що тільки жирують, і крАдуть, і п"ють,
І землю, що РАЄМ я звав, продають...
Шо? Зв"язані руки у тебе й у мене?
Цей шал... Шаленіти... Шаленство... Шалене...
Шиплю... Чи то дихання в мене звело?..
Тарасе! Можливо тебе й не було
Отут, біля мене, в останній мій час...
Та жити шалено жадаю, Тарас!..
Бо я повернусь із печального краю
Додому. До неньки- Вкраїни. До Раю!
Щоб Дім цей потрохи хоч Раєм ставав...
........................................................
...Я вижив. Бо я тобі клятву давав.
29. 02. 2016. Містична ніч...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116030809783
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667321
дата надходження 21.05.2016
дата закладки 21.05.2016
Налий мені, милий, вина...
Не ніч, а якась дивина -
Осяяна зіркою вись,
Бо долі, мов руки, сплелись.
Скажи, я від чого хмільна..?
Невже від краплини вина,
Чи може від сірих очей,
Чи від солов"їних ночей..?
До серця мене пригортай,
Цілунком мене пригощай...
Не ніч, а якась дивина -
Налий мені, милий, вина...
(картинка з інету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666476
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 18.05.2016
І знову ніч... Вже котра ніч без тебе.
Змією смуток заповза в нічне вікно...
Тебе нема. І милосердне небо
Мене самотнім знову обдарує сном.
Насняться дні, безмежні, наче пам"ять...
Ми знов щасливо проживемо разом їх,
І жити снами, неодмінно снами
В часи розлуки то є втіха серед втіх.
Холодний морок затискає душу
В лещата відчаю, і холодно душі.
...я спокій сну, немов перлину з мушлі,
Дістав зі схованки й перелив у вірші,
Що Духом Снів казкового сюжету
Були записані у час, коли я сплю
І збереглись на ранок у планшеті.
Ти їх отримай... Як же я тебе люблю...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116051800911
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666677
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 18.05.2016
Ми сьогодні удвох
Вже не ті, що були легкокрилі.
Наших споминів блог
Дощовою завісою вкрило.
Розірвалась вона,
Мов завіса тендітна у Храмі,
І розриву стіна
Постає непохитно між нами.
Мелодрама дощів-
Наче постать Евтерпи лірична,
Від якої спочить
Часу вдосталь. Попереду- вічність.
Руку дай і пройди
По застиглій долоні прощання.
Дощ змиває сліди
Що лишило на спомин кохання...
У альтанці удвох,
Мов на острові у океані.
Екзальтація... Крок
До надії- можливо, останній,
І прощальні слова,
Наче щирість раптового блуду...
Дощ кохання змива.
Все скінчилось. Нічого не буде.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116051600814
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666201
дата надходження 16.05.2016
дата закладки 17.05.2016
Сидів Коряка-розкоряка,
На вулиці. Ні дощ, ні мряка,
Ні спека- все ніщо для нього.
Такий собі Великий Йога.
Сидів, коцюрбився у позі,
Мов наркоман у передозі,
Пив дощ із неба, дощ і їв,
(ще, може, ротом мух ловив)
Коротше, Гуру, хоч куди...
Ішла дівчИна до води
(хотіла, бачите, скупатись,
Бо у дівчат такий вже статус-
Як не купається- бруднуля)
-Іди до мене- враз почула-
Я- Гуру, я тебе навчу
Купатись в крапельках дощу,
Ловити мух у позі пави
І споглядать, що роблять гави.
Інакше, трясця твою мати,
Ніколи ти не будеш знати
Шляхів коротких до Нірвани.
За це співай мені осанну,
І сплачуй раз по раз данину-
З мух, що наловиш- половину.
Питає дівчина (вона
Хоч молода, та не дурна)-
Скажи мені, чи ти не дурень?
З чого ти взяв, Великий Гуру,
Що Гуру ти, а не ледащо,
Що під дощем купатись краще,
Аніж у річці чи у ванні,
Що шлях короткий до Нірвани
Відкриється лише тому,
Хто ротом добре ловить мух
І на землі вмостився рачки?..
.............................
Такі Корячки-розкорячки
Нерідко прагнуть вчити нас...
Подумайте. Бо- САМЕ ЧАС.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116050800959
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664578
дата надходження 08.05.2016
дата закладки 17.05.2016
Мальчик, который меня никогда не любил,
с бледным от ярости, но симпатичным лицом,
с темными звездами карих сияющих глаз...
Как же красиво взлетали твои кулаки!
Был в их движении - ветер! ...размах! ...волшебство!
Воля к победе! ...Извечная сила самца!
Жаль,что был прерван сей яркий отважный полет
жалкой преградой - моим беззащитным лицом
что напухая немедля... синея... садня -
нет,чтобы очень - но все ж отвлекало меня
от наблюдения,так озарившего мозг,
словно горящими титрами - темный экран:
именно так долгожданное сладкое "МУЖ" -
слово, ласкавшее губы вчерашних невест,
вдруг безвозвратно меняет значение, смысл,
курс... перспективу ...пропорции... планы... маршрут...
Время - на бремя, любовь - на опухшую бровь,
юркнув сквозь зубы созвучным трехбуквенным "Х..й."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665844
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 15.05.2016
Скажи, красуне, де твоя труна?
Коли ти спиш - хоч воду пий з обличчя,
Цей сон за склом тобі страшенно личить,
Як не дрімаєш – проклята, страшна.
Драконів клятва спокій берегла
Від вояків, закоханих по вуха
В твої вуста – занепад і розруху,-
Одним зі стражів спалена була.
Жадоби вершник, вміло вибрав час,
Цілунок взяв – прокинулась ти криком
Пізнавших смерть: пекельним, чорним, диким -
Красу змінили борозни гримас.
Вогненні очі в прагненні пожеж,
Кривавий слід від ніг лишаєш босих,
Слова твої – це сироти голосять,
Стигмати в долю втратами несеш.
Скажи, потворо, де стоїть труна?
Дзвін кришталю нехай тебе покличе,
Щоб знову сон землі безкрів’ям личив.
Твоїм світанком втішені сповна….
Засни, війна!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666042
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 15.05.2016
Тому, кого ти хочеш бачить,
Відчиниш двері уночі.
І світ німий, і ти незряча,
І ви, думки мої, мовчіть...
Хай солов"ї в саду не плачуть,
Вітри замовкнуть і дощі,
Але, коли захочеш бачить -
Відчиниш двері уночі...
І хоч сміється місяць повний,
Бо поховав усі ключі,
Якщо побачить хочеш знову -
Відчиниш двері уночі...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660600
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 13.05.2016
Я в усьому шукаю присутність твою:
У словах і мелодіях, тихому вітрі,
У химерах із хмар я тебе впізнаю,
Бо малюю тебе і в малюнок той вірю...
Відчуваю на дотик у краплях дощу,
Впізнаю у живильних іонах озону.
Я гукаю тебе, аби тільки почув...
Крізь глуху і холодну ту раму віконну
Я спокійно і тихо, мов кішка, пройду,
Заховавши у темряві зболену душу...
Світло включиш - я знову, мов тінь, пропаду
І ніколи щодення твого не порушу
У житті, що твоє... Де немає мого
Ні мовчання, ні крику, ні холоду-спеки...
Не змогла зрозуміти лише одного:
Ти так близько, ти - ось, а чому це далеко...
Не дістати рукою, лиш погляд ковзне.
Оглядаюся часто - а, може, помітиш...
Ні, не бачиш, не бачиш, не бачиш мене,
Мов навмисне обходиш, аби не зустріти...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665261
дата надходження 11.05.2016
дата закладки 13.05.2016
А у коварства за спиной не нож, -
Улыбки лесть и пантомим гримасы.
Не трогай, я прошу его, не трожь!
Раскрой глаза, не профили - анфасы
Закрыли вход прозрению, смеясь,
Лаская слух медовыми речами,
Хмельным вином упиться не боясь,
Пронзенные словесными мечами.
И все равно уже, коль от ворот...
За поворотом солнце закатилось,
Кровавым светом наполняя грот
И адским пламенем засуетилось, -
"Теплом" согреть замерзшую Луну.
Купель дымится страхом леденящим.
Раздели, и оставили одну:
Петля кружится бесом лебезящим.
Сочувствием истаяла свеча,
Чтоб осветить дорогу к эшафоту
И не увидеть близко палача,
Открывшего куда-нибудь ворота...
13.05
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665684
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 13.05.2016
Ты хотела...
продать своё тело...
не за деньги...
и не за Любовь
тело...
нежности...
страстно...
хотело
из волшебных..
несбывшихся снов
Ты
бесстыдство
блуднИц Амстердама...
из чужого
немого кино
в снах прожила...
до запахов...
явно
надпивая
хмельное вино
да конечно..
Ты так не смогла бы...
а быть может...
а вдруг повезёт...
вновь фантазия
душу изводит..
и уснуть
до утра
не даёт...
в круговерти приевшихся будней
среди мелких домашних забот...
послевкусие чувствуют груди...
мотыльки...
обжигают...
живот.
*****0Т - переклад - ТЫ… ХОТЕЛА… ПРОДАТЬ СВОЁ ТЕЛО…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665940
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661796
дата надходження 24.04.2016
дата закладки 12.05.2016
Поклич мене гуляти в тиху ніч,
Де солов'ї і місячна соната,
Де стерті грані різних протиріч,
Де вітерець грайливий і крилатий.
І я піду з тобою хоч на край
Усесвіту... а може, навіть, далі...
Веди мене, цілуй мене, кохай,
Вплітай мене до сяйва пекторалі!..
Поклич мене гуляти в тиху ніч,
Де окрім нас - лиш зорі і дорога,
Де ми з тобою будем віч-на-віч
З собою, з небом і, напевно, з Богом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665298
дата надходження 11.05.2016
дата закладки 11.05.2016
Не стой за спиною, я слышу,
Виниловый шорох пластинки
И старой иголки жужанье
Извне.
Долбит дождь по-прежнему, крышу,
Сосульки и робкие льдинки
Смывает, отдав на закланье
Весне.
Ползешь по руке, умирая
От страха дрожу или неги?
Тебя ненавижу и жажду
Огня.
Безумия грани стирая,
Прозренья немые побеги
Не раз уже, даже не дважды,
Кляня.
Не стой за спиною, я слышу
Виниловый шорох пластинки
И шепот осипший от дыма:
"Молю..."
Упавшие крылья все выше,
Касаясь коленей, ложбинки
Глазами, губами судима -
Люблю.
01.04.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656309
дата надходження 01.04.2016
дата закладки 10.05.2016
...Чи стане знов обвуглена трава
ПШЕНИЧНИМ полем, а не полем БОЮ?
Слова... Слова... Безпомічні слова...
Мурашко, ти залишилась жива
в долоні юнака, що в ці "жнива"
упав в траву в солдатськім однострої?
А скільки їх ще в землю упаде?
Гамселять війни у кривавий бубон.
Мечі... "Катюші" ..."Гради"... Чи зійде
мурашкове - нечутне і просте:
-Коли ви вже награєтеся, Люди?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664960
дата надходження 10.05.2016
дата закладки 10.05.2016
Сережка в вусі
Моїм... Що ти знаєш
Про трепет тіла від його руки!
Найменшим рухом
Вітру припадаєш
В мелодії грайливій до щоки.
Сережка літня
Бісерно-недбала...
Хіба ти вловиш перелив тих вуст,
Яких мені завжди
Так гостро-мало!
Волоссям рух - від тебе тінь на бюст.
Сережка-зваба
Акцентуєш погляд
На лініях, на вигинах плеча...
Скажи Йому:
За мною ж - око й догляд!
Ах, спека.. Млість.. Хай пильність не втрача.
Бо так буває
(Ти, Сережко, знаєш!)
Під сонцем раптом погляд, дотик... Вдих..
Незчуєшся -
Дрібненько вся здригаєш
На вітрі... Лиш собою вкривши гріх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665016
дата надходження 10.05.2016
дата закладки 10.05.2016
Десь у тиші лісів відцвітає весна,
Cмуток в"ялих конвалій, похований літом...
Гіркотою полину принишкла війна,
У дібровах містичним туманом сповита.
Промінь сонця світанком розпалює гніт.
Все завмерло... Лиш Мати в тривозі за Сина,
Бо в лещата сталеві затиснуто світ,
І стискається десь металева пружина,
Та, що зірветься вмить у незвіданий шлях,
Що, немов Архімедова точка опори,
Дочекалась нарешті свого важеля
Перекинути землю... Злітає угору
Щемна туга за тим, що змінилось усе...
Цей солодко-гіркий дивний смуток у грудях
За минулим, що в споминів ліг несесер,
Бо того, що було, вже довіку не буде.
Сонце зблиском трагічним кида смолоскип
На хати, хмарочоси, вігвами, дували,
І відходять у вічність про щастя думки,
У нікчемність безсило- зів"ялих конвалій.
Ніж свячений (як звуть Його?) патрає це
Догниваюче тіло пожухлого світу.
Сходить сонце, майбутнього прото-яйце,
І в одвічності відчай виписує літер*.
*проізний документ
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116050600763
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664167
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 06.05.2016
Вот и встретились. Ну...
Так бывает... Виват Интернету!..
Ты стихов белену
Завари, как напиток поэту.
Из желаний любых,
(кис кисе?), заряди батарею.
От унылой судьбы
"Быть как все" уходи поскорее.
Потаенный безнал
Обналичь, обойдя все заслоны.
Ты такая одна-
В беззаконьи- основа закона.
Эстакадою дней,
Опоясан экспрессии бантом,
Вдаль несется по ней
Твой экспресс, безнадежно-талантлив.
В душном гадоаду
Литератороавторитетов
Я тебя подожду
Среди тьмы, как посланницу света.
Выпьем творчества яд,
И заложим иные основы-
Я и ты. Ты и я.
Мы. Поэты. Волшебники слова.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116050300482
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663534
дата надходження 03.05.2016
дата закладки 03.05.2016
Наверное,ты не услышал...
Окликнула тихо тебя...
Летало эхо по крышам...
И выше - куда то туда...
А может - смотреть ты не хочешь
В зелёного цвета глаза?..
Понравились чёрные очи
И снежные города?..
Наверно,ты просто не помнишь...
Зачем меня ты забыл?..
А может ты больше не дышишь?..
Тебе не хватает сил?..
А я - тебя ожидаю...
Столбом стою у окна...
И перец,и соль укрываю
Платками на волосах...
А ты говорил,что чудная...
Всё в жизни - не просто так...
Когда я "Шанель" поменяла
На красные лютики,мак...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662760
дата надходження 28.04.2016
дата закладки 29.04.2016
І упала зоря Полин
Чорним болем на наші долі...
І міста неживі, схололі,
Не турбує вже часоплин...
У квітневий гопак садів
Увірвався уламок Сонця,
І зростив "дуже мирний" стронцій
Найпекельніший із грибів...
І весняна гірчить ваніль -
Бо не скоро ще в Лету кане
Ця на тілі планети рана
І цей чорний пекучий біль...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662338
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662428
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 28.04.2016
…І засурмив Третій Янгол, відкрилось небо,
Впала пекельним болем полин-зоря.
Люди, вогонь, могили, гроби сталеві…
Душі сталеві, безвість…десь ти і я...
«Ми» , всепропахлі ядом, безлуння, вітер,
Сиві безмовні хащі, столикий біс.
Тихо ішла недоля, отак, нізвідки…
Прип’ять… Вкраїна… Мати… сурма на біс…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662338
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 28.04.2016
Лампа у коридорі-
Мляво-безсонний світ...
Лампочці, як на горе,
Більше півсотні літ.
Більше півсотні... Бачиш,
Як у безсмертя грать
Довше усіх одначе
Нинішніх люстр і бра?
...Скільки людей у справах
Цей коридор пройшло-
Світло живило навіть
Трохи в душі тепло...
...Скільки дівчат до ванни
Йшли у костюмах ню-
Ніжились у бажанні
Світлом твого вогню...
...Здрастуй, Ремонтокаїн!
Зміни набув сюжет,
Бо відійшов хазяїн
Богу на сповідь вже.
Разом із ним поснули
Риси десятиліть.
Спомини про минуле-
Слідом за ними йдіть!
Євроремонту дійсність-
Правди не діть ніде.
Нащо кому надійність,
Без мішури ,,модерн,,?
Як із плафоном рвали
Лампу, проводку, гніт...
...Може, ти пам"ятала
Пальці оті міцні,
Бо молодий і стильний,
Мов прометей з небес,
Бережно та повільно
Вкручував він тебе,
І полилось прозоре,
Наче зоря в вікні,
В темряву коридорів
Світло майбутніх днів...
Замість розстрільних списків
В світлі нічнім тюрзак
Ритми життя записуй!..
Жити хотілося як...
Мрія дістати зорі
Шалом розпалить гніт.
Діти у коридорі...
Виведе світло в світ.
Тіні, немов би руни,
Склали орнамент стін.
Спомини вічно-юні...
Долі Останній Стіл...
...Вічність надійде кволо.
Нею усе живе.
Час замикає коло.
Світло завжди нове.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116042311532
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661607
дата надходження 24.04.2016
дата закладки 24.04.2016
13 Ніч. І бажання солодкі відчули весну.
13 Щойно десь квітка болотна позбулася сну.
13 Папороть сил набирає, бо поки нема.
13 Серце твоє відпускає прийдешня зима.
13 Ніч. На містичні узлісся летять солов"ї.
13 З неба спадають зірниці в долоні твої.
13 Час наближається Першотравневих Подій.
13 Відьмо! Лети і омийся в весняній воді.
13 Ніч. Голе тіло холодне торкає пітьма.
13 Ти насолоду свободи відчуєш сама.
13 Сили Пітьми набери- Вальпургієва Ніч
13 Сил чималих забирає... То Сили поклич.
13 Ніч. В піднебессі замріяний Місяць постав.
13 В озера плесі відбився Закоханий Став.
13 Тіла красою порадуєш Сили Нічні.
13 Будеш нічною принадою... Може, мені...
13 Ніч нам до зустрічі килим постелить із трав.
13 Виливом пестощів, пустощів буде ця гра,
13 В ній поєднаємо душі свої і тіла,
13 В ній Двоєднання порушимо Блага і Зла.
13 Ніч. Це не вітер, це спів твоїм серцем луна.
13 Вся опромінена світлом нічного вікна...
13 Пісню весни і надії співа Гамаюн...
13 ...Не розкривай до Подій таємницю свою!..
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116041700291
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661408
дата надходження 22.04.2016
дата закладки 22.04.2016
Коли я сходила з розуму
Поруч не було нікого
Єдиним безжальним козирем
Залишився шлях додому
А далі слова і колії
Бо надлишок слів і змісту
О́біруч – три магнолії
І два узбережжя міста
Бігла мостом розхитаним
Без поручнів та канатів
Здавалося врешті квити ми
Здалася щоб не мовчати
Навпроти лиш сміх і вітер
Магія та магнолія
Мені б лише десь зігріти
Ту жінку, котра божеволіє…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661122
дата надходження 21.04.2016
дата закладки 21.04.2016
Буденність знімаючи з одягом,
Змиваючи з тіла наліт,
Легеньким невидимим протягом
У ніч відлітає Ліліт...
Як птаха - ніким не впокорена,
Сягає до сяйва зірок.
Вона була іншою створена!
Вона ж бо - найперша з жінок!
Удень, заховавшись за маскою,
Сіреньким живе мишеням -
З каструлею, шваброю, праскою
Офіру несе трудодням...
Та тільки-но ніч зблисне зорями,
Вона починає політ -
Вогненна, п'янка, невпокорена,
Зваблива цариця Ліліт...
***
Ліліт, в єврейському фольклорі жіночий демон ночі. Вважалося, що вона насилає еротичні сновидіння. Згідно з повір'ям, Ліліт прагне навести псування на немовля і його матір або зовсім їх вбити, особливо в перший тиждень після пологів. У раввіністічній літературі слово «Ліліт» пов'язувалося етимологічно з єврейським словом «лайла» («ніч»). Проте ймовірніше, що це гебреїзована форма імені Ліліту, духу бурі Дворіччя .
За повір'ями, саме Ліліт була першою жінкою на Землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661102
дата надходження 21.04.2016
дата закладки 21.04.2016
Два роки війни.
Два роки пройшло… хай не тисячі гинуть,
Лише поодинці… і то не щодня…
Європі, як завжди, не до України,
Набридла їм ця політична возня!
Російські війська не на землях французських,
На землях Моравії спокій та тиш,
Нехай в тому ж Мінську ми слухаєм руських,
В окопах донбаських сидимо, як та миш…
Тим часом потрошку шукають можливість,
Аби прихилитись до кіл із Кремля…
Їх те не бентежить, що Путін брехливий,
До лампочки їм! – що це наша земля
Загарбана нашим північним сусідом,
Що ядерний смерч в недалекім Криму…
Що лихо впаде термоядерним снігом,
В мізки європейські не йде, будь кому!
А ще зупинити цю нечисть можливо,
Якщо усім світом постать заодно…
Та тільки… та тільки цей Захід спесивий
Поспішний у діях лише у кіно.
Донбаські окопи… роз’ятрені рани.
Призначені стати пухлиною зла.
Невже вони виростуть в нові кайдани,
Які із нас зроблять в довічно «хохла»?!
А як Україна?! А як оце серце,
Яке так оплакує кожне життя
Загублене там, полігонами смерті,
Полями боїв де портал в небуття?!
Не дай мені, Боже! – до цього дожити,
Коли Ти допустиш таке на мій край…
Два роки війни. Кілька тисяч убитих…
Садки у цвіту ніби тут уже рай.
вівторок, 19 квітня 2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660660
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 20.04.2016
Відімкнулась. Не буде
Від тебе дзвінка.
Ти- минуле. Розірвана
Нитка тонка,
Що тяглась через простір
До серця твого,
Та, що несла, мов постер,
Священний вогонь.
Розлітається вовну
З'їдаюча міль,
І стихає у серці
З гірчинкою біль,
Що між ребрами коле,
Мов кара небес-
Жах, що більше ніколи
Не чути тебе.
Він повернеться. Є
У минуле мости.
Звідти будуть ще довго
Надходить листи,
Мов пташки потойбічні,
Що в Вирій летять,
Мов думки про одвічне,
Що треба пізнать,
І з кінцями розірвані
Звести кінці,
І безтямно стискати
Айфон у руці
У бажанні почути
Знайоме "Алло"...
..."Абонент недоступний".
Минуле пішло.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116041700229
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660189
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016
Перейшли продуктивні дискусії
На розмову німого з глухим,
В риторичність питання приглушуєм
І пускаємо пафосний дим.
Монолог не звітує годиною,
Діалогу відведено час,
Що шепочуть, цікаво, за спиною,
Хоча істина світить анфас.
"Так, але..." - конструктивність у пошуці,
- Нащо нам ця надумана гра?
Не шукаємо відповідь в логіці:
- Нехай бавиться в це дітвора.
Все у полі паролі-полеміка,
Діалог - пережиток слабких,
Перегонів накрила істерика:
Зловить той, хто підкинути встиг.
Наусебіч розмашисто сіємо
Аксіоми своєї жаги,
І шкода, що глухі й не прозріємо,
Бо для нас наша істина - ми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659153
дата надходження 12.04.2016
дата закладки 12.04.2016
[i]Що тобі мій кальян?.. муляє очі?
Граюся просто так... Зі своїм життям.
[color="#0040ff"]Богданочка "Кальян"[/color][/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658475
Не дивись (не смій!) так осудно в очі.
Не зробив той крок - не наваживсь... Тож,
я сама собі вже владарка ночі!
Надіп"ю із мрій, правил скину товщ.
Знову буть ніхто
не посміє стражем
лиш тому, що мить
грався кришталем.
Пеленою дим
на повіки ляже,
мов вуаль, на біль
спогадом-жалем.
Про сп"янілий сон,
як дзвенів бокалом,
наповняв мене
поглядом- вином...
Як кружляли ми,
мов дурман, цим залом...
Я ж тобі була
затерпким зелом!
Пригубив лише.
Смаку ледь діткнувся.
Не гурман. О, ні!
Відлякав полин.
Не сягнув ти дна -
зніжено здригнувся....
Йди, шукай собі
меду і маслин!
Я ж кальян втягну,
зажмуривши очі,
тонкощі приправ,
присмаки в вині
віднайду... Сповна
насолоду ночі,
мов ефір легкий,
роздмухну... На дні.
Не дивись (не смій!) так осудно в очі.
Не зробив ти крок... Не завадь мені!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658888
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 12.04.2016
Воюватиму на боці африканських легіонерів,
Переходитиму моря, висушуватиму океани,
Щоб одного разу відкрилися двері
У імені сельву і тіла савану.
Безглуздо ховатись в карткові будинки,
Вавілонські вежі, пісочні замки...
Не варто у русі робити зупинку,
Від злих очей закривати фіранки.
Та я хочу сонця у кожному кроці!
Невже це так важко прийняти ближнім?!
Я прагну знати: дівчина хто ця,
Послана ким, і за що, і навіщо?
Губи у неї достиглі, мов вишня,
Манять мене за собою куди,
Розбурхані морем човнові борти
Кличуть мій пульс у яку Одіссею?
Що я скажу Посейдону й Тесею,
Як зупиню Мінотавра з мечем,
Знає лише синьоока Гюльфем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658939
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 12.04.2016
[b]П [/b]озаду вже наївне піднесення.
[b]У [/b]серці - ні болю, ні радості.
[b]С [/b]умно якось.
[b]Т [/b]ак, ніби серце вигоріло.
[b]К [/b]аміння лише зосталося.
[b]А [/b]де ж воно, моє кохання?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641073
дата надходження 04.02.2016
дата закладки 12.04.2016
(прочитавши вірш І.Б. «Соняхом цвісти»…)
На хвильку спинися, заглянь мені в очі, послухай:
як був я далеко від рук твоїх, вуст і очей –
холодну, міжзоряну там відчував порожнечу, –
і Всесвіт в руках моїх весь, коли ти у обіймах!
І знай ще: допоки ти поряд, так близько, що я
твій погляд, твій подих коханням своїм відчуваю –
в високих небес вже нічого просити не стану,
бо маю тебе, – а це більше всіх милостей неба;
Лише у Того попрошу, кого серце зве богом:
«Дай змогу, дай час, щоб зробити щасливою Жінку!»,
бо я вже щасливий – любов’ю, що в серце вселилась,
і тим, що мої полинові стежки зігріває.
Стою перед Жінкою-щастям і цим зізнаюся:
Я – долі боржник і тих днів, що звели нас під небом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659163
дата надходження 12.04.2016
дата закладки 12.04.2016
У домыслов длинные ноги -
Фантазии страсть неуемна:
Без мужа, бездетна, бездомна -
Несчастная женщина...Боги!
Направьте заблудшую срочно
На истинный путь, и немедля.
Упрям в пожеланиях, въедлив,
"Желатель" добра...не нарочно!
Не спит и не ест, благодетель,
Он знает, где надо и сколько,
Кому не ламбаду, а польку
Плясать, чтоб спасти добродетель.
Он знает, пришедший "мессия" 6
Подсказки хранятся в тетрадке,
По пунктам, в бессменном порядке,
Квитанции будто складские.
Распишет, разложит по полкам
И знает,когда и откуда
Беда вдруг нагрянет, а чуда
Не ждите, в стогу-то - иголка.
У домыслов нету печали.
Забыты чужие доспехи.
Укрыв беспредела успехи,
Уроками всех нас достали.
У домыслов длинные ноги -
Фантазии страсть неуемна.
Бесчестны, нахальны нескромно
Льют глупость... оббили пороги.
09.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658283
дата надходження 09.04.2016
дата закладки 10.04.2016
Голандського "драпу" прощальний привіт.
Набичився мапою муторний світ
"Забанити" долю твою на меті...
Квасоля без солі... -А що ти хотів?
-Що хочу? У ліжко з тобою, мала!
І я тебе прошу, щоб гарно дала,
Бо з прозою нудно, не "гріють" вірші,
Бо дуже паскудно мені на душі
Від сірої дійсності вкрадених днів,
Огидної плісняви віп- брехунів,
Що долю країни злили у відстій...
Ти гола? Кохання по вінця налий
До чаші, що пити ми будем удвох.
Америка... Раша... Та щоб він іздох,
Отой, що голандської "шмалі" косяк
Підсунув... Ми люльку палитимем, так?)))
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116040800959
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658038
дата надходження 08.04.2016
дата закладки 09.04.2016
Люби её так, как меня не смел,
Ворвись в её мир - как влюблённый ветер,
Что гонит по речке клубок из тел,
Весну пробуждая на всей планете,
Касаясь отчаянно, и легко,
Везде проникая, тревожа, гладя,
Нарушив молчание, и покой,
Её восхищённого слова ради!
Люби её! Если меня - не смог.
Пусть полною будет - её отдача.
Взаимности вешней - пошли вам Бог.
А я здесь - порадуюсь... и поплачу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657519
дата надходження 05.04.2016
дата закладки 05.04.2016
Мені не треба ваше, заберіть.
Своїх ідей удосталь, назбираю
По крихті, - підійти дам короваю
І пригощу, якщо не підгорить.
До кави - про печаль і вечори,
Повінчані зі смутком і плачами.
Укриті сірими холодними ночами
Десь за вікном принишкли явори.
Шматочок з сіллю, тільки не для сліз,
А просто гостроти додати дрібку.
От забажалось мерзлого в Петрівку, -
Сміється над рікою верболіз.
А коли в грудях раптом запече ,
З корицею й ваніллю на додачу,
Смакує? Та й мені...чого я плачу? -
Боюсь, голодна Муза утече.
04.04.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657203
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 04.04.2016
Містична зустріч
...В темній залі ізнов
Ми удвох.
Ти мій спомин ожилий.
І розбурхана кров,
Мов відгомін,
Буяє у жилах.
Часу плин, часу плин
Із годинника
Стрілок спливає.
Ми один на один.
Неймовірно...
Бо так не буває...
Прохолодна пітьма...
Поцілунку
Вологого відчай...
Все знайомо. Дарма
Ти своє
Прикриваєш обличчя.
На волосся бурштин
Діадемою
Світла стікає...
Відбулося. І ти
ТУ, ЯКОЇ НЕМАЄ,
Впускаєш.
Лона пряний шербет...*
Терпкий запах
Знайомого тіла...
Ти сьогодні в себе
ТУ, ЯКОЇ НЕМАЄ,
Впустила.
Крик совиний луна...
Образ ІНШОЇ
В мороці згинув...
Чи це- ТИ? Чи- ВОНА?
Хто ти зараз,
Людинобогине?
Зустріч, наче полин,
Знов абсентові
Марення збудить,
Що НІЗВІДКИ прийшли,
Що повернуться
Скоро ВНІКУДИ...
Прохолода пітьми,
Що життя
Випива наостанок...
Схлип прощання німий...
Зачекай!..
...Та зоріє світанок...
*шербет- стародавній східний напій
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116040400581
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657040
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 04.04.2016
Мамо, пробачте, що я запізнивсь
Перехреститись до кулі…
Б.Томенчук
***
Немає вже «після», лишилося «до»
Помежи «умерти й жити».
Мамо, я чую як впертий дощ
Ялозить холодні плити.
Мамо, я бачу сумні зірки
Ген-ген понад нашу хату…
А я не навчився усе-таки
Безжалісно убивати.
Прости, не вмолив осоружну смерть,
Оту, що пройшла під серцем…
Годинник спинився на сьому чверть…
Так легко востаннє…уперше…
Своє одкровення крізь ніч несу
В світи, де нема утоми.
Пробач мені, люба, за ту стезю,
Яка не веде додому…
© Л.Шмигельська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656954
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 03.04.2016
Подалі від людської суєти,
В гармонії з природою й собою,
Я зможу Шлях до Істини знайти,
Що душу проведе до супокою...
В обіймах лісу і шовкових трав,
Думками долучаючись до Світла,
Скидаю шкаралупу вічних справ,
Щоб знову рима віршами розквітла...
І оживаю! Ніби джерело,
Що навесні пробило панцир криги,
Стаю, неначе птаха, на крило,
Залишивши землі свої вериги...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656823
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 03.04.2016
Снова сменится год,
Об утратах былых не жалея,
И ненужность сметет
Прошлогодней листвы на аллеях.
Предначертанный путь
Время каждому жизни отмерит,
Не жалея ничуть
О бессмысленно- глупых потерях.
Унесут поезда
Вникуда наших дней бандероли.
Навсегда, навсегда
Будут нами доиграны роли.
"Навьих чар" соловьи
Нам подарят последнюю шалость,
Ведь подарков любви
Нам на долю немало досталось.
И в последний трамвай
Я к тебе, словно в душу, залезу.
Доиграй, доиграй
Нашей страсти прощальную пьесу!
Эту тему беречь
Нам дано, словно родины знамя.
Наших солнечных встреч
Будет пьеса доиграна нами.
Пусть людская молва
Пышит злом- ей спасибо за это,
И ложится трава
Нам ковром под тела до рассвета...
...Покатилась звезда
Листопадом ушедшего в Лету.
Никогда, никогда
Мы назад не получим билета...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116032801001
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655447
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 30.03.2016
В синьому мареві сонячний гасне ліхтар...
Ніч розправляє потроху воронячі крила...
Звістки від любої серця чекає радар...
Звістки немає весь день... Що ж-бо трапилось, мила?
Може, забувшись, блукаєш у соннім гаю,
Тішачись співом пташок, що вертаються з раю,
Вдома, мов смуток, лишивши "мобілку" свою,
І у легені весняне повітря вдихаєш?..
В темному небі, немов на написаний твір,
Смуток тривоги розлив з авторучки чорнило.
Віти дерев, мов антени, торкають ефір,
Ловлячи звістку від тебе... Що трапилось, мила?
День, що скінчився без тебе- скінчився, чи ні?
Як до мовчання одвічності важко звикати...
Щось відбулося. Чи трапилось. Ти подзвони.
Вечір. І ніч ще попереду. Буду чекати...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116032601262
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654629
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 26.03.2016
Вийди зранку в чисте поле,
Світу шир вдихни, мов волю-
В полі світ широкий!..
Всім дається по потребі.
Хай подивиться у небо
Погляд ясноокий.
І почуєш Голос Неба
-Обери свою дорогу,
Нею йди сміливо.
А як прийде в тім потреба,
Я прийду на допомогу-
Станеш невразливим.
Хай ніщо тебе не спинить.
Хай твою прикриє спину
Доля легкокрила,
І кубло оте зміїне,
Те, що знищує країну,
Настроми на вила.
У пера твого на вістрі
Хай заклякнуть і зависнуть
Ниці духом гади.
Ти корупцію, поете,
Виявляй у нетрях НЕТу-
Ось моя порада.
І в "реалі". "Недо-вірші"
Хто на смерть країні пише-
Нищи без упину,
Щоби ворог відав клятий,
Знавіснілий і пихатий,
Це- ТВОЯ КРАЇНА.
Згине той, хто духом нижчий.
Рудиментами не знищить
Те, що ти засієш.
І нехай часи лихії,
Та поезії стихія-
Це- ТВОЯ СТИХІЯ.
Тим, у кого в серці морок,
Хто країні лютий ворог-
Перейди дорогу.
Як загадано- так буде.
Хай тобі всі чесні люди
Йдуть на допомогу.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116032407791
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654189
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 26.03.2016
"Ты мой остров тепла"-
Так ОНА ЕМУ в НЕТе писала...
Было- ВСЕ. И была
Страсть перчинкой на кромке бокала.
Но писала- потом.
Дело прошлое. Сердце устало.
И осенним листом
Страсть на влажную землю упала.
"Ты мой остров тепла"-
Просто фраза. Отнюдь не свиданье.
Ведь любовь умерла-
Остров Мертвых застыл в ожиданьи.
Перевозит Харон
Труп любви через Стикс до рассвета...
...И последний патрон
Он истратил на выход из НЕТа.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116032301059
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653791
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 23.03.2016
Коли торкнеться, встань і увійди
У благодатний храм живого Слова.
Хай від зерна відсіється полова,
Липкий намул відступить від води.
Вся повнота блаженства від і до
У доторку невидимо легкому…
І всоте крапку переправ на кому,
Хай буде не останнім цей рядок.
Немов гончар, що глину вправно мне,
Гнучким словам надай тонкої форми.
Відчуй межу – де біле, а де чорне,
І витвір оживи святим огнем.
Коли ж дозріє слово молоде,
Немов вино, й попроситься на волю,
Вона пліч-о-пліч стане із тобою,
Стежками неземними поведе.
І прорече: «Довірся, я тобі –
Поезія, натхненниця і доля».
І хоч один – не воїн серед поля,
Та з нею не страшний ніякий бій.
Які б дороги ти не обирав,
Шукай у Слові мудрості й розради,
Не зрадь його й воно тебе не зрадить,
Хранителю скрипучого пера!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653362
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 22.03.2016
Коли торкнеться, встань і увійди
У благодатний храм живого Слова.
Хай від зерна відсіється полова,
Липкий намул відступить від води.
Вся повнота блаженства від і до
У доторку невидимо легкому…
І всоте крапку переправ на кому,
Хай буде не останнім цей рядок.
Немов гончар, що глину вправно мне,
Гнучким словам надай тонкої форми.
Відчуй межу – де біле, а де чорне,
І витвір оживи святим огнем.
Коли ж дозріє слово молоде,
Немов вино, й попроситься на волю,
Вона пліч-о-пліч стане із тобою,
Стежками неземними поведе.
І прорече: «Довірся, я тобі –
Поезія, натхненниця і доля».
І хоч один – не воїн серед поля,
Та з нею не страшний ніякий бій.
Які б дороги ти не обирав,
Шукай у Слові мудрості й розради,
Не зрадь його й воно тебе не зрадить,
Хранителю скрипучого пера!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653362
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 22.03.2016
Як нелегко прийдеться
Шляхом долі іти,
То приєднуйся серцем
До Одвічних Святинь.
В мандрівних піруетах
Крізь шляхи і роки
Ти до серця планшета
Завантажуй книжки,
Бо звірятимеш долю
По героїв ділах,
І побачиш навколо
Втаємничено, як
Вже твої розгорнули
Прапори перемог,
Як свистітимуть кулі
На розламах епох,
Таємниці відкриті
Неозорих небес,
І твоя Маргарита
Розшукає тебе.
Як єством відчуваєш
Що надходить пора,
Бо до прощі чекає
Вже Чернеча гора,
Де земля, наче мама,
Вбереже від біди,
До якої, прочанин,
Ти, нарешті прийди...
...Сонця силу сприймає
Виноградна лоза...
...Серце співом стікає,
На Шевченків "Кобзар...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116031701162
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652163
дата надходження 17.03.2016
дата закладки 22.03.2016
...Не парься,не ври,прогони муравьишек с кожи...
Не жди до рассвета,не падай... Уже? ...Вставай!
Не будь идиоткой - печальной и тонкокожей,
а главное - больше,пожалуйста, - не мечтай...
Мечту-отпусти.Хоть я знаю- так слаб и жалок
Под ребрами кто-то ноет,а ты- молчи:)
...растает зима и волнительно желтый шарик
ладонями с неба протянет к тебе - лучи...
И брызнет весна в твое сердце волшебным соком...
Пока же задача простая - идти вперед.
И ,знаешь,наверное, лучше уйти до срока-
уйти от Того,без кого тебе - одиноко,
и кто тебя больше -увы- ни фига не ждет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649283
дата надходження 06.03.2016
дата закладки 06.03.2016
Я коньяк умножила на виски,
а потом на "Мэри-мордой-в кровь".
Уходила молча - по-английски,
мука, что по паспорту -"Любовь"
драматично комкая платочек.
(Нервничал горячий пистолет).
Было мало слов, но много - точек.
Безнадежно близился рассвет.
И уже - увы - предельно ясно
умереть хотелось, не уснуть.
Был у той Любви поддельный паспорт
и не мной целованная грудь.
So... Когда Любовь хлебнула виски,
процедив "Пойду...Прости...Дела."
Я рассвет умножила на выстрел
и, под стол сползая, умерла.
А часок спустя, почистив зубы,
вымыв пол, бутылки, стол, паркет,
синие накрасив красным губы,
нацепив пальто-чулки-берет,
всем вокруг угодную беспечность,
провалилась в день, как в белый мел...
В жернова убогих человечьих
странных, никому не нужных дел.
И шагая бодро, улыбаясь,
сквозь толпу таких же мертвецов,
так напрасно - видимо - старалась
позабыть? Запомнить ли? Прощаясь
той предавшей
преданной
лицо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649281
дата надходження 06.03.2016
дата закладки 06.03.2016
БУДУ МІЛЬЙОНЕРОМ Дитяче
Я весь час один ходжу з ранку і до ночі,
Бо дружить зі мною щось у дворі не хочуть.
Не жадюга, не скупий- можете спитати!
Це у мене "мрія мрій"- мільйонером стати.
Та ніхто не скаже, як ним ото ставати...
Може, волю я свою стану тренувати?
Я морозиво не з"їм- краще хай розтане,
Та ділитися я ним ні за що не стану.
І не буду щось дарма я робить хороше.
Задарма- дурних нема! Є для цього гроші.
Дай цукерку, не жадій. Чи солодку вату.
Я, як виросту, тоді буду продавати.
От ми виростемо, вас- льотчиків, танкістів,
З ким учився- весь свій клас, навіть програмістів,
Як Рокфелер, я усіх запрошу на каву!
...І чому зі мною всім грати нецікаво?..
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116022900751
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647724
дата надходження 29.02.2016
дата закладки 29.02.2016
[img]https://pp.vk.me/c624317/v624317008/1cf0b/LiLMW4rjK-Y.jpg[/img]
Затріщали лютневі морози,
Снігу всипало – важко іти.
Злісний вітер навіяв погрози
І у душу мені гіркоти.
Та не стану коритися долі,
Крізь негоду до тебе піду.
Зачерпну повні пригорщі волі
І в кишені любов покладу.
Бо як згину я по́серед поля,
Як останній відважний солдат,
Ти знайдеш на тім місці тополю,
Ніби серця мого сурогат.
Та впізнаєш мене не відразу
(Очі часом підводять людей),
Але любляче серце ні разу
Не залишилось в тобі тверде.
Заіскрилися ніжності чари
І усмі́шка пливла, мов човни.
Та насправді вони так кричали:
Твої очі - краплинки весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560888
дата надходження 19.02.2015
дата закладки 29.02.2016
[img]https://pp.vk.me/c629202/v629202008/5897/Z4g37Fvcku4.jpg[/img]
Зупинилась на мить вся планета
Від безмовного болю сердець,
То затягує душу в тенета
Невгамовний та підлий ловець.
Ти хоч мрій, хоч наспівуй сонети
І загострюй тупий олівець
Все одно, мов проклята комета,
Це життя попливе нанівець.
Але втім не втішатиму зовсім
Добротою стосказаних слів,
Бо не стане теплішою осінь
Від щасливих нездійснених снів
І не стане твій ворог добріший,
Коли другом його ти назвеш.
Бо обійми такі то ще гірше,
Аніж сотні нестримних пожеж.
І не зміниться світ цей ніколи,
Хоч молитви щоденно звучать
Всіх розбитих, самотніх і кволих,
В кого в серці дрімуча печаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593242
дата надходження 12.07.2015
дата закладки 29.02.2016
Не полишив надію...Відчуждіння,
До чого сон?..я сам сюди прийшов,
Кому воно потрібне...моє вміння,
Шукати в злобі ніжність і любов?
Стежки позаростали? І що з того?
Коли мете, то теж нема шляху,
Хотів почати просто із малого,
Та сам себе загнав в не вірний кут.
Я все ж не птиця, щоб летіти в вирій,
Коли лиш підступа холодна ніч.
І що.. Молитись чи тягнутись до кумирів?
Когось чекати чи "пірнати в піч?"
Відліт душі, планується? Звичайно,
Тоді ж, як всім, як черга підійде,
А поки буде й днями й вечорами,
Картать себе сумління молоде...
Давно ми стали всіх думок - панами,
А на вітрині ми раби клича,
Ми не знайдемо правди за вітрами,
Вона лиш проти вітру постача.
Журба за тим, що можна було б ліпше,
Щось підібрати з тисячів "перлин"
Але, десь знають, ще не зможу більше,
Пробити стезю до нових вершин.
Аналіз ще не раз мені заниє,
І десь печаль згадаю як весну,
До досвіду завжди рівчак час риє,
За "дурну юність" часто не до сну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647464
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 28.02.2016
[img]https://pp.vk.me/c627718/v627718008/24125/rpAWPe1C8gQ.jpg[/img]
Юна, позитивна, щира і смішна,
Кучеряві коси, лагідна душа.
Очі волошкові, руки теплий май
Ти мене міцніше, мила, обіймай.
Бо прийдуть хвилини смутку і жалю,
Замість тисяч «лю́блю», лиш одне – «терплю».
Розлетиться щастя полино́м гірким
В пурпурове небо в золоті зірки.
І до того світла невідома даль,
Як же мені прикро, як же мені жаль:
Почуття розтали, як в стакані лід,
Залишивши холод і пекучий слід .
А була ж велична та любов для всіх:
Ставили за приклад (що гріха таїть).
А тепер на по́сміх, кури лиш клюють,
Ми не зрозуміли в чому щастя суть!
А воно не в то́бі, навіть не в мені,
Щастя - коли маєш радості земні.
Але ти для мене стала неземна,
От тому і доля каторга одна:
Лиш тебе любити і до скону днів
Про любов кричати тисячами слів.
А у час смирення, коли я помру,
Знаю не згадаєш ти печаль мою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626068
дата надходження 04.12.2015
дата закладки 27.02.2016
[img]https://pp.vk.me/c630717/v630717008/1421c/wTI1RB4egsc.jpg[/img]
Зима за вікном. Холод сковує руки.
Ні кроку ступити назад чи вперед
І не вберегтись від печалі розлуки,
Хай навіть любов загорнути у плед.
І не відігріти, і не розтопити
Їх душі сталеві, холодні, мов лід.
І не відшукати в таємних молитвах
Тієї любові згасаючий слід.
Пройшли почуття. Все розтало в тумані:
І очі, і руки й веснянки її.
Розсіялись ночі напрочуд духмяні
Окрилені співом в саду солов’їв.
Але все одно щось тримає на грані,
Бо щастя не ллється у них через край,
Не світяться очі, колись полум’яні,
І навіть не сниться омріяний рай.
Розірвані навпіл безжальним мовчанням,
Фальшиво кульгають обірвані дні.
І може, зібравши вже сили останні,
Всю правду відкриють собі в глибині:
Години пливуть. Розчиняється вічність.
А часу все менше у їхнім житті,
І може у тому банальна трагічність:
Безтямно кохають, але в самоті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645494
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 27.02.2016
А звезды падая, на ржавчине блестели,
Звал за собой твой раскаленный взгляд,
И не было уже пути назад
Из огненной, растерзанной постели.
Мы разве этого, любимый мой хотели,
Забыв о боли минувших потерь?
На все замки причудливые дверь
Закрыв и пусть беснуются метели...
А звезды падали, на ржавчине сверкая
И бликами играли зеркала.
У Вечности тебя отобрала
И линией - в ладонь, не разрывая,
Судьбой расчерченные нити перепутав.
Летели звезды, рассекая тьму,
За все мгновенья кланяюсь Ему -
Расписанную сказку... по минутам.
А звезды падая, на ржавчине блестели,
Звал за собой твой раскаленный взгляд,
И не было уже пути назад
Из огненной, растерзанной постели.
13.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643454
дата надходження 13.02.2016
дата закладки 27.02.2016
То, може, ти знаєш,
як вижити… як мені вижити?!
На сонних вокзалах… в німих лабіринтах снів.
Жита на полях такі стиглі! - та досі невижаті.
У мові, здається,
забракло потрібних слів.
Ти чуєш, як птАхи
кричать опівнічні невтішені…
Ти знаєш, як вітер голосить в порожніх містах.
Мої вишиванки на всіх перехрестях розвішані.
Без чверті - гроза…
ти послухай… поквапся… в листах
Ще теплиться запах
мигдально-сполошених літер…
Світів смерекових… гріховно-п”янких вечорів.
Щоб завтрашній дощ цю сторінку спустошив і витер.
Спалив, ніби свічку,
в підніжжях своїх вівтарів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645776
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 27.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.02.2016
Я сьогодні удосталь уп"юся вина
Із тобою у постілі... От дивина-
Ми поєднано-голі сприймаєм цей час
Наче коло. І в колі проходять крізь нас
Темні струмені струму. Вітри вітряні.
Думу з думкою думати важко мені
В час, коли ми у колі... -До мене іди!
Ми на волі доволі міцної води
Напилися нараз, поєднавши тіла...
-Не втомив? Все гаразд? Відпочинем? Дала
Ти планшета мені -Як ти пишеш вірші?
Покажи. І про мене хоч щось напиши...
Я пишу, мов у герці, як пахне весна,
Тільки в серці надірвана жила- струна
Душу тягне в "реалу" подразливі сни...
Ні, не хочу сьогодні весни... і війни...
-Що ми будем дивитись? Калігулу? Так...
-Щоб довчасно не впитись... Бо маємо смак...
-Чи Нерона? Впізнати себе не змогла
На арені? Бо ти там РАНІШЕ БУЛА.
Розумієш? Бо на ПОПЕРЕДНІЙ виставі
Розтерзали тебе. І тебе вже не стало.
І ти дивишся хтиво і трохи шалено
На бенкет хижих звірів на римській арені...
-А вгадаєш, питаю, приховану суть?
Так поети поетів, буває, жеруть.
А бува, й НЕПОЕТИ поетів... Піди
Краще он до клозету... та вип"єм... води...
А тоді поєднаємось знов у коханні,
І в тілеснім сплетінні поснем до світання...
І насниться Тичина чи то Модільяні...
Не сваріть без причини. Спочиньте. Ми- п"яні.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116022601138
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646963
дата надходження 26.02.2016
дата закладки 26.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.02.2016
ПОТЕРЯВШИЕСЯ МУЗЫ
На картину Сальвадора Дали «Женщина с головой из роз»
Стихотворение исполнено в соавторстве с поэтессами Гостьей и Ириной Левобережной
*********
ПЕРВЫЙ ГОЛОС
Не отвечай… вопросов больше нет…
С ресниц пушистых убегают тени…
Лишь лучезарный тающий рассвет
Легко ложится на мои колени…
Лучистый свет, осознанный сполна,
Вдруг растворится в темных топях ила.
Не отвечай… сегодня я – волна
На необъятной черной глади Нила…
Не отвечай… мечтаний глубина
Уснет в шелках струящегося платья…
Как сладок час! Я - скользкая волна,
Застывшая на миг в твоих объятьях…
Вопросов нет… как сладостно порой
Под этим звездным неподвижным зонтом
Осознавать пустынность городов
За бесконечно чистым горизонтом…
Не исчезай… испепелив мечту,
Воспламеняясь явственно и тайно,
Прости меня за эту высоту,
Я оказалась здесь совсем случайно…
*********
ГОЛОС ВТОРОЙ
Мне на лицо ложится хрупкость розы,
Твою любовь я примеряю вновь.
Но лёгкий шёлк струится, словно боль,
Окутывая безмятежность позы.
Вдруг застывая в складках на груди,
Твой взгляд то отрешён, то снова дерзок,
Одной рукой меня ты крепко держишь,
Другая – тёмной плетью позади…
Сомнение в расчерченных дорожках
От треснутой опоры – отведи,
Покачиваясь, вниз – не упади,
Держа собой Колосс на тонких ножках.
Переплетаясь у меня внутри,
Желаний наших токи не иссякнут.
Так бережно закрыв руками чакры,
Ты подсветил их – отблеском зари.
Так прочь гони сомненья. Мысли – прочь.
Я жду тебя, хотя тобою маюсь.
Одной рукой – ещё ныряю в ночь.
Второй – рассвета тёплого касаюсь.
За сон, что наяву – благодарю.
Забытая… цветущая… немая…
Тебя, тобой обвИтая, люблю,
И потому – над страхом – поднимаюсь.
*********
ЭХО
Склоните головы!.. Не знаю, как и быть...
Таки сомнительным я вижу это дело...
Чтоб жажду тела вашу ощутить
Желал бы все же я иметь хотя бы тело...
Плывут в безвестность полосатые пески
Как жизни путь. Взирая с укоризной
На две доски, топорщатся соски...
Отдайте тело! Подарю полжизни!!!
Любить желая, я желал бы все же быть,
Концом заката вхожий в бесконечность.
Жизнь- полосата. Время уходить.
Уходит тело по дороге в вечность.
***
Так, отрываясь от статичных поз,
Земные Музы - неземного просят,
Их хрупкость тел с головками из роз
Пески забвенья вечностью заносят...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116022300337
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646171
дата надходження 23.02.2016
дата закладки 23.02.2016
Дремлет офисных суток
Антракт. Тишина.
И сиеста... С минутой
Обеднего сна...
................................
...Догорает огонь.
Улетает зола
В неба томную вонь...
...Память мне помогла
Удержать на плаву
Этот странный сюжет...
...Я на остров плыву,
Где тебя уже нет...
...Он ужат и отмыт,
Этот взрослости мир,
Словно мысли,
Забитые в темный сортир,
И когда-то сольется
Вода в туалет,
Подтверждая, что НЕТ.
Ничего больше нет...
....................................
...Да, "вернемся к баранам"...
...Плыву я к тебе,
Будто вдаль утром ранним
Навстречу судьбе...
-Помнишь залитый светом
Песочек у скал?..
...Из окна кабинета
До детства рука
Протянулась... И снова
К тебе я плыву.
Это жизни основа...
-Тебя как зовут?
Валя? Таня? Аленка?
Надежда? Скажи,
И разливисто-звонко
Дружить предложи...
Ты откуда такая?
Ага, из Москвы.
Здесь семьей отдыхая,
Бываете вы...
Ну, а я киевлянин,
И это совсем
В дружбе нам не доставит
Недетских проблем...
...Эти важные тетки-
Гранд- офис- прокат,
Словно в бочке селедки
Лоснятся бока...
...Да... Ты вышла на берег,
В трусишках ХэБэ.
Я еще не умею
Сознаться тебе,
Что тобою любуюсь...
Наверно, люблю...
Я еще не целуюсь,
Но- на! Подарю
С уваженьем глубоким
Роскошный улов-
Банку сока (без сока,
Но с рыбой-иглой,
Что я выловил в море)
Подарок прими!
...Все изменится вскоре...
-Меня обними!..
...Резкий цокот от шпилек
Врывается в сон...
-Вот тебя бы пришпилить,
Да вымести вон!..
...Наши ноги босые...
Морская вода...
Украина... Россия...
Куда вы? Куда?..
Это иглами в сердце
Понятье- война...
Словно детство,
Ветра унесли времена...
........................................
Сон прошел. Неуклонным
Пробужденьем объят
Деловито- районный
Офис... Военкомат.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116021800523
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644800
дата надходження 18.02.2016
дата закладки 18.02.2016
Схиляюсь, Боже, до землі
Перед тобою за Вкраїну.
Бо рідна й дорога мені,
Для мене в світі цим - єдина.
Тут мама й тато, рідний дім,
Тут соловейко і калина.
Схиляюсь, Боже, до землі
Перед тобою за Вкраїну.
Схиляюсь, Боже, до землі
За сад в цвіту й стрункі тополі.
За легкий клекіт журавлів,
За стежку щастя в моїй долі.
Тут мама й тато, рідний дім,
Тут соловейко і калина.
Схиляюсь, Боже, до землі
Перед тобою за Вкраїну.
Схиляюсь, Боже, до землі,
Як житнє хилиться колосся.
За мальви й мамині пісні,
За все, що збудеться й збулося.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642595
дата надходження 09.02.2016
дата закладки 16.02.2016
Я скроен из недостатков,
Тревог и любви к тебе,
Быть может, утёнком гадким
Кажусь, в лебединой среде,
Невзрачным, заносчивым, глупым
И взбАлмошным, и смешным,
Пред кем-то предстал ублюдком,
А кем-то и был любим.
Да нет… Не любим – интересен,
Как интересен кристалл,
Что где-то в пробирке тесной
Алмазом, увы, не стал…
Причудливый, многогранный,
Да… Не играют лучи…
Посмотрят – камень, как камень,
Хоть грани и горячи…
А мне те чужие мнения
Давно уже ни к чему…
И, за сумЫ неимением,
Я б предпочёл тюрьму.
Наивен, упрям, непрактичен,
Танцую по остриЯм,
Возможно, и – нетактичен,
Так это ведь просто – Я!
Я знаю, со мной – несладко,
Не жизнь, марафонский бег…
Ведь скроен из недостатков,
Тревог и любви к тебе…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637145
дата надходження 20.01.2016
дата закладки 16.02.2016
Горьковатый табачный дым
Обжигает, пьянит и дурманит,
Серебристая змейка воды
Наполняет брезгливую* ванну.
А на улице – липкий снег,
Завтра снова махать лопатой,
Разрывая белесый мех,
Словно клочья сахарной ваты.
А потом – «грачевать», «бомбить»
В суете областного центра,
Жать на газ, на клаксон давить,
Развлекать разговором клиентов.
Перекрёстки, развилки, мосты…
Не успеть проскочить на жёлтый…
Переходы, окурки, цветы,
На руках воровские наколки…
Муравьёв двуногих житьё,
Тараканьи бега с препятствием…
И случайно встретить Её –
Необычную… Настоящую…
Штампов в клочья порвать листы:
Он – водитель, она – бухгалтер…
И смеяться до хрипоты,
Не сумев расстегнуть бюстгальтер.
Целоваться, обнявшись лежать.
Щекотаться под одеялом,
- Я люблю…- в темноте шептать,
В унисон соглашаться – Мало!
А потом? А потом – весна!
Мчаться вместе куда-то в машине.
- А куда мы, милый? – Не зна…
Мы – туда, куда хватит бензина!
Спотыкаясь в траве, бежать…
Кувыркаться в ромашковом поле,
Веки, волосы целовать
И… Опять хохотать до колик…
А зима синиц-снегирей
Кормит кашею бесполезною…
У обычных обойных ножей,
Как у скальпелей острые лезвия…
*вам никогда не казалось, что поверхность ванны, как будто бы пытается оттолкнуть воду?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634892
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 16.02.2016
Горьковатый табачный дым
Обжигает, пьянит и дурманит,
Серебристая змейка воды
Наполняет брезгливую* ванну.
А на улице – липкий снег,
Завтра снова махать лопатой,
Разрывая белесый мех,
Словно клочья сахарной ваты.
А потом – «грачевать», «бомбить»
В суете областного центра,
Жать на газ, на клаксон давить,
Развлекать разговором клиентов.
Перекрёстки, развилки, мосты…
Не успеть проскочить на жёлтый…
Переходы, окурки, цветы,
На руках воровские наколки…
Муравьёв двуногих житьё,
Тараканьи бега с препятствием…
И случайно встретить Её –
Необычную… Настоящую…
Штампов в клочья порвать листы:
Он – водитель, она – бухгалтер…
И смеяться до хрипоты,
Не сумев расстегнуть бюстгальтер.
Целоваться, обнявшись лежать.
Щекотаться под одеялом,
- Я люблю…- в темноте шептать,
В унисон соглашаться – Мало!
А потом? А потом – весна!
Мчаться вместе куда-то в машине.
- А куда мы, милый? – Не зна…
Мы – туда, куда хватит бензина!
Спотыкаясь в траве, бежать…
Кувыркаться в ромашковом поле,
Веки, волосы целовать
И… Опять хохотать до колик…
А зима синиц-снегирей
Кормит кашею бесполезною…
У обычных обойных ножей,
Как у скальпелей острые лезвия…
*вам никогда не казалось, что поверхность ванны, как будто бы пытается оттолкнуть воду?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634892
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 16.02.2016
[i]До Дня Стрітення Господнього…[/i]
[i][b][color="#11868c"]Дві горлиці – від Матері Марії…
Дві горлиці – пожертва за Xриcта*,
А в нас – канун Великого поста,
Гіркота втрат й Голгофа безнадії…
Дві горлиці – дарунок Симеону**,
Дві горлиці – пророцтво для людей…
А в нас торгівля Основним Законом,
І забуття… Ісусових ідей!
Та ми запалим лампу Аладдина –
Громична запалахкотить свіча***,
Й народиться щасливою людина!
У Лету кане сьогодення час…
Дві горлиці – як символ християнства,
Дві горлиці! В дзьобах у їхніх – мир
І вість Xриста до злагоди і братства –
Пижі стальні для «Градів» і мортир.
Свою ще відсвяткуємо Громицю –
Зустрінемо весну серед дібров,
Освятимо й утвердимо границі,
Де житимуть братерство і любов…
Дві горлиці – два миру голубочки;
Давно їх матері, як Бога, ждуть…
Коли з війни повернуться синочки
І Стрітенням очистять правді путь…[/color][/b]
15.02.2016
_________
* Пречиста Діва Марія на обряді очищення (40 днів після Різдва)
приносить у жертву дві горлиці, виконуючи припис існуючого Закону
** Симеон чекав зустрічі з Господом вже багато років.
Він міг повмерти лише тоді, як побачить Ісуса Христа
Перед смертю Симеон сповістив, що Немовля, яке йому
судилося побачити, вийде «на служіння спасінню людей».
*** Громичну свічу запалювали на Стрітення (Громицю) та
Заносили в оселю як оберіг від багатьох напастей:
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644090
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 16.02.2016
Я плакала крізь сон... Не пам'ятаю,
Чи снився ти...чи, може, навпаки -
Тебе шукала десь за небокраєм,
І не знайшла... І падали зірки...
Вогонь горів...але якийсь холодний...
І мерзла я крізь товщу сновидінь...
І дикий страх - незнаний, первородний -
Тягнув мене в якусь крилату тінь...
Я кликала тебе на допомогу -
І навіть камінь виронив сльозу ...
Та оминули всі твої дороги
Маленький світ і гори поблизу...
Я плакала вві сні ... І навіть після...
Тихцем ковтала сіль колишніх втрат...
Спав грудень за вікном... І тільки місяць
Збирав сльозини для своїх сонат...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631280
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 15.02.2016
Відкриваю тебе, наче книгу:
слово-образ-сторінка-рядок,
думка-погляд-твій настрій-твій крок....
На тоненьку ступаю я кригу
в світ твоїх невагомих зірок.
Поринаю, як в море безмежне, -
то штормить, то грайливо гойда.
Заколише пестливо вода....
Я пірну в твої сни обережно,
ти - неторкана мрій глибина.
Пізнаю я щоразу, мов вперше,
твою ніжність за усміхом вуст,
вдачу, силу, що видасть твій жест...
Утонувши в коханні, я вперто
з всіх тебе обираю божеств!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644176
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 15.02.2016
ж. Дніпро, березень 2016
Світ автотуристів- тебе і мене.
І ми поза містом. Скінчилось пальне.
До болю на це не зважаєш,
І плаття поволі знімаєш...
Наліво видніє заправка "Лукойл"...
...Як тіло біліє твоє молоком!..
Ти диво у цій іпостасі!..
Бензин зачекає на трасі...
А ми біля траси, дарма що удень,
Чи "джаги", чи "джасу" вогонь розведем)))
Гальмуєм край лісу шалено-
Мерщій притулися до мене!
У мріях я поглядом трішки би з"їв
Ці хтиво розведені ніжки твої...)))
Під запах парфумово-шинний
Цей "акт вандалізму" в машині...
Сидіння без діла чорніє... -Чорній!
Ось вигини тіла біліють на нім.
І світ, чорно-білий, мов траса,
Машини обмежила маса...
Цей "вилив" у небо... Пальне на межі...
Скінчили... То шмаття вдягнемо? Держи!...
І кави! Богемної кави!..-
"Лукойл" недаремно чекає...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116021500502
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644135
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 15.02.2016
ВАЛЕНТИНКИ
І
Троянди розквітнуть в садах навесні –
Для юних сердець незабутня картина…
Тобі, кого доля судила мені,
Цей лист надсилаю у день Валентина.
Чи буде щасливим моє почуття,
Напевне не знаю, надію плекаю,
Та буде світити мені все життя
Твій образ, що в серці закоханім маю.
ІІ
Хай сонце заходить і знову встає –
Не зможе час образ твій з пам’яті стерти…
На аркуші білому серце моє,
Виймай ти його обережно з конверта.
До тебе цей лист принесли голуби –
Небесні кур’єри у день Валентина.
Благаю тебе: мене вірно люби,
Хай щастя закоханих буде незмінне.
ІІІ
Згадавши легенду одну старовинну,
На аркуші серце своє намалюю…
Я прошу тебе, о святий Валентине,
Вручи його тій, кого щиро люблю я.
Я ймення своє підписати не смію,
Сама здогадайся, від кого послання.
Святий Валентине, дай серцю надію,
Що буде щасливим взаємне кохання.
IV
У день, коли про свято Святого Валентина
Нагадує дівчатам і хлопцям календар,
Я вірю: я у тебе кохана і єдина,
А серце, що кохає, - це найдорожчий дар.
Нехай цвіте кохання, як квітка, що не в’яне,
Тебе я не покину ні в щасті, ні в біді…
Хай завжди будуть разом «Володя» і «Мар’яна» -
Два імені, два серця, дві долі молоді
Фото: У Львові. Зустріч з підступним бронзовим Амуром.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643907
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 14.02.2016
Я хочу пити тебе
по краплі,
Впиватись з тіла твого,
мов з вази,
Удвох бажання ділити
навпіл,
Удвох примножувати
оргазми.
Я хочу їсти тебе
руками,
Здіймати тіло уверх
зі столу,
Із апетитом палким
ривками
В соку приймати до губ
смаколик.
Я просто хочу тебе
і крапка.
Слова всі інші тут будуть
зайві.
Іди до мене, казкова
мавка,
Тіла єднати в бурхливім
драйві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643846
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 14.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.02.2016
В мягкость тембра душой поверив,
В глубину этих глаз - нырну,
Жадных губ выпуская зверя
Пить озёрную глубину
Восхитительнейших мгновений...
Нежной лапою - вдоль спины
Опущусь я к холмам доверья,
Что лишь мною - покоренЫ.
С вожделеньем приняв вторженье,
Мой избранник, мой господин,
В нежно-чувственном притяженьи
Мы познаем экстаз вершин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643630
дата надходження 13.02.2016
дата закладки 13.02.2016
Десь на краю всіх днів,
за горизонтом снів,
на рубежі життя –
вічне невороття...
Я відлечу, мов птах,
в край, що наводить страх,
та залишу́, як цвіт,
мого кохання світ.
Почуй,
я листям шепочу твоє ім'я,
і голос мій – у пісні солов'я.
Відчуй
мій дотик ніжний краплями дощу...
Я біль до твого серця не впущу!
Все, що не так, – пробач.
Лиш не сумуй, не плач!
Доки живе твоя
пам'ять – з тобою я.
Боляче? Став свічу –
янголом прилечу,
захистом буду я,
лиш прошепчи ім'я...
Прийду
я навесні фіалками в саду
і в мандри в нашу юність поведу...
Впаду,
зорею пролетівши милий двір,
коли прийде серпневий падозір...
Не край
ти серця свого, як поли́шу світ,
поглянь: навкруг – кохання мого слід,
і знай,
тебе самого не залишу я,
бо навіть в квітах – посмішка моя...
любов моя...
12.02.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643447
дата надходження 13.02.2016
дата закладки 13.02.2016
[img]https://pp.vk.me/c543106/v543106326/11593/N6fsX-xzfjo.jpg[/img]
Небові – птах, душі – життєдайне слово,
Сонцю рудому – сонях, свободі – вдих.
Просто повір: в житті все невипадково,
Просто накресли істинну путь і йди.
Струнам – умілі пальці, деревам – квітень,
Спраглому серцю – поряд ритмічний такт.
Кожному з нас однаково сонце світить,
Те, що комусь там більше – це ще не факт.
Квітці – бджола, молитві – вуста правдиві,
Пісні – величний голос, раме́ну* – друг.
Знай, що бувають в кожного сильні зливи,
Та після них веселкою грає пруг.
Кожному щастю мати би з ким ділитись,
Кожній любові – славень, очам – красу.
Радість – вона простенька, неначе ситець,
Тільки б її розгледіти завчасу́.
[i]*Рамено (заст.) – плече.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639539
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 11.02.2016
[img]http://gif5gif.ucoz.ru/_ph/90/669054025.gif[/img]
[i]– Хто сотворив казкову цю красу?
У відповідь мені лунає тиша.
Віктор Охріменко: “У відповідь – мовчання.”[/i]
Серце рипить, мов узяте в лубки́* прохолоди,
Ніби мороз візерунки на ньому різьбить…
З неба вечірнього блимають світлодіоди
Прямо на за́склену річку і хвойні чуби.
Тінь розіллялась, мов кава холодна з горнятка,
На шерстяне і пухке укривало зими.
Світить очницями вікон загублена хатка –
Ген аж під лісом – і в кучері соснам димить.
Що я шукаю у цій глушині непритомній –
Чорній, розбавленій снігом вершково-густим?
І голова моя куриться в небо, мов комин,
Пара клубочиться з рота, молочна, як дим.
Хто тут господар – у цій кришталевій світлиці?
Скільки скарбів неземних – і ніхто не бере!..
У мельхіорі виблискують пишні ялиці,
В хутрі позують для місяця крони дерев.
Наче роздроблені вщент дорогі діаманти,
Вкрили блискучі лелітки зимовий масив!..
В руна овечі зодягнуті гори-гіганти
Вперлися гордо в небесний нічний об’єктив.
“Хто тут господар?” – волаю. У відповідь – по́кій…
Тільки підошви мої по снігу храбустять…
Люмінесцентними лампами в тиші глибокій
Світло проціджують зорі в земну благодать.
[i]*Лубки – лещата, шини.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639136
дата надходження 27.01.2016
дата закладки 11.02.2016
[img]https://cs7058.vk.me/c540105/v540105690/3d0a5/Oik8kjPZsc4.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c627928/v627928401/367dd/cq_cyvy5cyI.jpg[/img]
Коли крізь густу заметіль ти вертаєш додому –
У затишну й теплу оселю, де світло горить,
За битим порогом зі снігом обтрушуєш втому,
Приймаєш обіймів і слів благодатні дари…
І свіжістю дихаєш в рідні щасливі обличчя,
Сніжинками з одягу срібно ряхтиш навсібіч…
І щедрим столом зустрічає тебе добрий звичай,
І зашпори з пальців замерзлих втікають у ніч…
Рябіє в очах кольорами, вогнями і гріє
Цей прихисток світло-родинний одвічним теплом!
І поки за вікнами сипле, мете, біловіє,
Оселя тебе пригортає ворсистим крилом…
І зовсім не колеться, ніби улюблений светр,
Що вже залежався, зносився і трохи розм’як.
Вогонь у печі шурхотить, як пожовклі газети,
І кави гіркої лікує терпкий післясмак.
Отак і вертаєшся вкотре з дороги до хати,
Зима під ногами рипить, мов хрумкий пінопласт…
І добре, що можна всміхнутись комусь, обійняти,
І скинути все за порогом, як зайвий баласт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636498
дата надходження 17.01.2016
дата закладки 11.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.02.2016
Реве та стогне буревієм січня
Дніпро, що ніс крижину по воді...
За ним - Десна, а за Десною - вічність...
Там вічний спогад тих останніх днів...
Останніх днів січневого морозу,
Як тільки сповідь Божу прийняли...
На жаль, їх вбили... Серед снігу грози...
Всмоктала кров земля... Сліди імли...
Сліди імли, обсипані гармати...
Напризволяще кинуті зимі...
Ми сповідались Богу... Не плач, мати...
І ще колись всміхнуся я тобі...
Всміхнуся я тобі, коли розбудить
Весна ті душі з пилу сивих Крут...
Не загуби й ти пам'ять - ми теж люди...
Не загуби й ніколи не забудь...
29.01.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639676
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 09.02.2016
В холодном бушующем море
Стоит одиноко маяк.
Средь волн, угрожающих горем,
Надежду вселяет сквозь мрак.
Свечою один на просторе
Сквозь бездну, сквозь ужас и рок
Согреет… Как сердце второе!
Как воздуха новый глоток...
Не сломят его силы ада!
Сломить не дано и векам.
Он будет светить – сколько надо!
Зовя всех к родным берегам.
Сквозь штормы и бури, и ветер,
И в счастье, и в горе любом,
Где б не был любимый на свете,
Я буду его маяком.
09.02.2016 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642421
дата надходження 09.02.2016
дата закладки 09.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.02.2016
Стоїть в аптеці біля каси
Дідусь трухлявий, як пеньок,
Говорить голосно: "Продайте
Пігулки "Золотий коньок".
Я усміхнувсь позаду нього,
Подумав: "Дід – ще той козак!
Коня тримає золотого
В міцних порепаних руках".
Говорить ввічливо аптекар,
Що дорогий це препарат.
Дідусь у кулачок похекав:
"Ти не рахуй моїх витрат!
Я щойно пенсію отримав,
Купити маю ще вино –
Ми вдвох із бабов Катеринов
Замутим ввечері кіно".
Дідусь з аптеки йшов пристрибом,
Зраділий був, неначе кінь.
Я вслід йому сказав крізь шибу:
"Господь у поміч вам. Амінь".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642206
дата надходження 08.02.2016
дата закладки 08.02.2016
[i]Щось холодно стало... на сайті. Чи то сніг...
очі запорошив? Чи льоди... в серцях? Про
це тут... І не тільки...[/i]
[youtube]https://youtu.be/vKVqWCoIMLo[/youtube]
[i][b][color="#280da3"]Льоди,
льоди,
округ
льоди...
І в серці... І в природі:
там – не сиди,
туди – не йди…
Неcпокій –
в насолоді…
Та під льодами спить...
вода:
покоїться стиxія –
несе
неспокій
тим льодам,
Серця зашерxлі гріє...
І прийде час –
льоди спливуть,
Мов сил життя вигнанці:
Така вона, небесна суть, –
Живі
про-ту-бе-ран-ці…
Як запорука –
та з планет,
що світить спозаранку*,
Її супутник і корнет**...
трима підкову
в ранці!!!
В зими
ламка
льодова
креш –
впадеш...
нехай до строку!
Ти ж, Україно, не помреш –
У Всесвіт –
вірні –
кроки.[/color]
[/b]
23.01.2016
_________
*Йдеться про планету Сонячної системи –
Юпітер – загадку та берегиню нашого життя...
**Супутик Юпітра - Європа, відкритий Галілеєм,
містить багато води, яка замерзає, але під товщею
льоду хлюпоче. В ній, ймовірно, існує життя. Є думка,
що ця планета дала початок всьому живому на Землі.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637998
дата надходження 23.01.2016
дата закладки 07.02.2016
Сезон дощів
Спини в моїх очах,
Бо він ще й досі не знаходить цвіту,
Самотній птах… мій перелітний птах…
Коли в очах
моря усього світу…
Лише моря…
Туман дурман - трави
Сполошить душу без жалю і міри…
Пливуть мої дикунські острови
В термальних водах
повної зневіри…
Прийми такою…
Й зупини без слів,
Не відчиняй світів найвищу браму…
Бо вже змиває цей сезон дощів
Блаженні фрески
Сонячного храму…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641501
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 07.02.2016
Ти її - відпусти…
Бо ті зорі – такі небачені…
Бо світанки – незнані… дороги ведуть в пітьму…
Бо квитки в її бік ніким і ніде не проплачені…
Бо не втримаєш
сонце в долонях ніяк… а тому,
Ти - відпустиш її…
Бо така - спопелить до пороху…
Відречешся, відплачеш, відмолиш - усім світам!
Лише серце… пульсуюче серце, простягнеш Молоху,
Ніби древні ацтеки –
жорстоким своїм богам…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639640
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 07.02.2016
й чого тим спогадам ятрити душу
цілунками, які засипав час
в бігу своєму невсипущому
від нас?
стягнути рани йодом нових зустрічей
в перипетіях необачних мелодрам,
а дні біжать, а ночі стиха мучать так -
то тут, то там...
отак, присівши на секунду стомлено,
змітаєш пил із стрімкого крила -
кохання стерлося останніми "любовями"
у прах
і тільки бавитись тонким, ледь видним, спомином,
теплом, що тліє ще в серцях,
життя іде, спливає з перешкодами
в її очах...
лишитись у повітряному замку,
в країні опівнічних мрій,
та зорі пересіяні старанно
у ній,
тому й бредемо різними шляхами,
хтось - напролом асфальтовим шосе,
хто - путівцем над темними проваллями...
хоч час іде,
невпинно, невблаганно і гаряче́,
не залишаючи і миті на спочинок,
застигну, монументом я неначе,
в хвилину,
коли її уста торкались невловимо
до моїх губ, жадаючи обіймів...
вітри з минулого у душу скам'янілу
закинуть
картини й чорно-білі фото,
де рватись на шматки іще не мусив.
чому ж то так розчулено і довго
ці спогади розкраюють нам душі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641733
дата надходження 06.02.2016
дата закладки 07.02.2016
Не могла не подати цей вірш.
Його написав мій чоловік, Олександр Моренець
Важкий солдатський запах поту
проліз крізь тютюновий дим,
і сон змінився на скорботу,
і я відчув, що не один
в своїй кімнаті серед ночі...
І бачу – поруч хтось сидить...
І заглядає просто в очі,
І починає говорить:
«Мене нема... я вчора вбитий...
Та ось прийшов, бо хочу взнать:
чому одним – так легко жити,
а іншим – тяжко й помирать?»
А я мовчав, боявся слова,
лиш бачив сірий камуфляж...
І «камуфляж» промовив знову:
«Снаряд влетів до нас в бліндаж...
Накрило всіх, ніхто не вижив...
Ти чув колись, як "Град" реве?..
О 22-ій, після їжі,..
дививсь ти шоу по ТВ.
А ми, розірвані на шмаття,
вже залишали білий світ
із янголами в білих платтях...
А нам всього по 20 літ...
Ну що ж, не хочеш говорити...
Мабуть, не знаєш, що сказать...
Кого ж спитать – чом легко жити
й чому так тяжко помирать?..»
Автор – Олександр Моренець
07.02.2016 р.
Не можу переконати, що йому варто публікувати
вірші. А Ваша думка?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642029
дата надходження 07.02.2016
дата закладки 07.02.2016
Разлетелась с ладони зола,
Унесенная ветром разлуки,
А любовь догорела дотла,
Нам оставив лишь памяти муки,
Оставляя дрожание струн
Наших душ, на которых играли
Композиции лгунья и лгун...
Только струны уже замолчали.
Расставанья натянутый лук
Купидоновы стрелы уносит,
И обида ребенком в углу,
И прощенья никто не попросит.
Ветра ветренный экс-поцелуй
Подытожит конфликт интересов,
И уносит с ладони золу
Словно ноты доигранной пьесы.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116020601612
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641834
дата надходження 06.02.2016
дата закладки 07.02.2016
Я сьогодні не той...
Не закохують квіти духмяні...
Мов програвшись в лото,
Я замішую бурю в стакані...
Наче жменя монет,
На долівку кохання упало...
Ти ще любиш мене?
Пригадай, як раніше бувало-
Ці польоти в пітьму,
У виснажливо- зоряне небо...
То не можу чому
Вимагати любові від тебе?
О, My Love, підійди,
Ці монети збери, мов намисто.
Хто сказав, що ТУДИ
Не літають удруге навмисно?
Зорепадом бажань
Уп"ємося, мов квіти дощами!..
...Недовір"я кажан
Наче привид, літає за нами...
Бо любов- Божий Дар,
І страждання, І втома, І кара,
Мов живильна вода
Хай для нас залишається Даром.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116020100057
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641032
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 07.02.2016
Экспромт
Уходят в прошлое пророки!
(Мои пророки)...Навсегда...
Я забываю их уроки...
Не забываю их глаза...
В муслин коричный наряжаю
Охрипший(днями) голосок...
В гламурном сне себя теряю
На бесконечности дорог...
Глаза маслиновые меркнут...
Миндалевидный их разрез...
Мои пророки(возле церкви)
В погост вонзали третий крест!!!
Кнутом и пряником манили...
Душа кружила,но не шла...
Не всё,наверное,открыли:
Не рассказали до конца...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641931
дата надходження 07.02.2016
дата закладки 07.02.2016
Мои слова - не филигранны:
Из пелены тумана сна...
Мне не найти чернил обманных
В росинках,капельках дождя...
Мои слова - из междуречья...
Поток воздушный - в океан...
Картины света,пламя,свечка,
И... нулевой меридиан...
В моих словах - осанна жизни
И Аллилуйя (для любви)...
Мои слова - они капризны:
(Из снов тумана,где дожди)...
Мои слова - гонимы мыслью
На растерзание колесниц...
Мои слова - портреты кистью...
У незнакомцев - столько лиц...
Мои слова тогда нетленны,
Когда всегда они с тобой...
Добавят цвет один:(блаженный),
Палитру неба - голубой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641806
дата надходження 06.02.2016
дата закладки 07.02.2016
Дайте глоток свободы с молодостью испить!
Завтра денёк погожий,чтобы туда уплыть...
Молодости(корвету) - алые паруса!..
Время её -золотое!
Бремя её -мечта!
Молодость - вдохновенна, молодость -красота!..
Молодость - откровенна и на подъём легка!..
Молодость - минное поле!..
Молодость - высота!..
Молодость длится и более,
Если душа молода!..
Мне бы одну минуту,чтоб заглянуть туда...
Мне бы одну секунду,чтобы услышать "да"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641215
дата надходження 04.02.2016
дата закладки 07.02.2016
Сніг полями мете,
Замітаючи шлях у минуле,
В літом пещені дні,
Де нам килим стелила трава,
Де я, мов Прометей,
Розіп"ятий тобою... І снула
Ти лежиш на мені
Вся безсила... Жива?... Не жива?...
Річка хвилею б"є,
І розкиданий берегом одяг,
Мов непотріб, що ми
Поскидали в бажанні утіх.
Ніжне тіло твоє...
Цей взаємно-нестриманий потяг
Впасти в трави умить,
Що ніхто й опиратись не встиг...
Шалу- час! Шаленій!
Мов сорочка, мережений килим
Із в"юнку, блекоти-
Ми на ньому немов у раю...
І контрастом на ній
"Заморочка"- ці трусики білі,
Що мов "фєнєчку" ти
Накрутила на литку свою.
...Ми заходим удвох
У ведично-замріяну воду,
Змити втому... Пливе
Над водою розливистий сміх...
...Непогоди Молох
З Завірюхою співи заводить...
Снів відгомін живе.
Ми обоє живемо у них.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116011801135
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636649
дата надходження 18.01.2016
дата закладки 18.01.2016
Той же спомин... Еscape
У минуле... Як лист у конверті...
Там повітря таке-
Не надихатись... Мов перед смертю...
Там відлуння штормів
Доліта до алей опустілих
Неповторністю днів
Наших зустрічей, що відлетіли...
Там думки наші сплять,
І залишена в поспіх тривога,
Мов забуте маля,
Притулитись бажає до когось...
Там тремтливі тіла
У кохання багатті палали,
І згоріла зола,
Мов молитва, у небо злітала...
Там кінчається час...
І обійми твої на пероні,
Мов останнє прощай
З тихим схлипом під крекіт ворони...
...В потойбічні світи
До тебе простяглася дорога...
Я і ти... Я і ти...
Все скінчилось... Не буде нічого.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116011212372
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635345
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 12.01.2016
Сколько жизни теплится
В этих дивных очах,
Словно гордая птица
Там сыскала очаг.
Помню, видеть пришлось мне
Всю их прелесть и лоск
Летним вечером поздним
При молчании звёзд.
Тьма ночная покрыла
Надо мной небосвод,
А в очах твоих милых
Занимался восход.
Я стоял онемелый,
Еле сдерживал пыл,
Сладкий трепет по телу
Лёгким ветром проплыл.
Рук твоих с умиленьем
Лишь касаться я стал,
Сердца стук от волненья
Тишину оборвал.
Твои волосы нежно
Я ласкал чуть дыша,
В океане безбрежном
Утопала душа.
Ты дарила мне щедро
Уст пьянящую сласть
Под мелодию ветра,
Что по сердцу лилась.
**************
Те промчались мгновенья,
Все с собой унесли,
Будто листик осенний
Затерялся в пыли.
С грустью веки смыкаю,
Вновь и вновь каждый раз
Перед взором всплывает
Чистый блеск твоих глаз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620872
дата надходження 14.11.2015
дата закладки 12.01.2016
Ліхтарне світло в заметіль сліпу-
Немов маяк крізь крижані тумани
Розклав волосся надчутливих пут...
Я променів звіряюсь неостанно,
Йдучи туди, де зорепад тепла
Мене огорне, лиш відчиниш двері,
Де серцем відчуваєш, як на лад
Неспокій дум в душі твоїй навЕрне.
Одвічний хліб і склянка молока,
І затишок, мов у склепінні храму...
...І молодість блукає по роках,
Бо є цей шлях, що нас веде... До Мами...
p.s. З даним віршем вводжу в українську літературу зовсім непогане слово НЕОСТАННО, про що офіційно повідомляю)
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116011201423
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635145
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 12.01.2016
Неба серый тоннель
Божьей карой разверзнут во мгле...
.........................................
Не споет менестрель
Песнь Любви о Священной земле,
Чей несчастный удел-
В безвременьи века коротать.
Где талант не у дел,
А народу- скорбеть и роптать.
Ах, оставьте. Каков
Управитель- таков и народ.
Это мир дураков-
Хлеба... Зрелищ... Наполненный рот...
Кухня... Церковь... Постель
С накопленьем измен... Се ля ви...
Лучше спой, менестрель,
Песню Песен о Вечной Любви!
...........................................
Королева и трон-
Как изящны по форме рога...
У Эвиты Перрон-
Словно самый покорный слуга.
В одиночество впасть-
Смерть сурово сжимает лассо.
Нет Эвиты, и власть
Истекает водою в песок...
У дворца Мальмезон
Замедляется времени ход.
Страстный Наполеон
Жозефине в объятья падет.
Запылает Москва-
Нрав Империи жЕсток и крут.
Жозефина мертва,
И Еленою остров зовут...
Ах, Елена... Забыл-
Это имя реально... Она
Для Булгакова- быль...
Как реальны любви имена...
Это словно в раю-
Мир любви вдохновенье несет.
Гвиневеру свою
Прославляет в боях Ланселот...
.........................................
Ну а Мы, как же Мы
Из слияния эро-стихий,
Из разорванной тьмы
Извлекаем с тобою стихи?
Небо падает в ночь,
Где Эрато нам стелит постель.
Ты мне можешь помочь
Наносить на рисунок пастель,
Словно сладкую боль
В недрах тела собой изловив...
Мы напишем с тобой
Повесть светлую нашей любви...
Мы с тобою взойдем
Как на трон, на Голгофу. Взойдем.
Мы отстроим наш дом,
Так построенный плохо. Наш дом.
...........................................
А страна... Что страна?..
Бесноватый- беснуется пусть.
Правит бал Сатана,
Этот мир изучив наизусть.
Пусть Святая метель
Заметает изгнивший фасад!..
...........................................
Песню пой, менестрель,
Наполняя любовью сердца.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116010901548
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634454
дата надходження 09.01.2016
дата закладки 09.01.2016
Сердце острой иглою
О прошедшем кольнет.
Это было со мною.
Что мое- не уйдет...
Тайн сокрыты ответы-
Ведь неведомо, где
Нас кровавым рассветом
Встретит завтрашний день.
Сладок пороха запах...
Мир, развеян во прах...
Во фронтальных атаках?
В баррикадных боях?..
До исхода отложим
Эту тему из тем.
Мы из прошлого можем
Вынуть главный тотем.
Как нас звезды качали
В колыбели любви...
Мы ведь в самом начале-
Эту тему лови!
В винной спелости вишни
Сок познаний налИт.
Жаждой тела Всевышний
Нас с тобой одарит.
Как прозрачны весенне
Дни свиданий, когда
От разлук во спасенье
Подадут поезда
На вокзалы, где встречам
Предначертано быть.
Мы не станем перечить
Искушеньям судьбы.
Мир крепится любовью.
Все дороги ведут...
Мы оставим с тобою
Наше прошлое тут.
Этот выход из платий
В обнажения свет-
Словно встреча на пати
Тел небесных комет.
Ты усталость оспоришь
Нежной просьбой- "Еще"!
Локон с запахом моря
Упадет на плечо...
...Скроем вглубь за фасадом
Раритеты наград!..
Их достанут когда-то
На последний парад.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116010306600
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633199
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 03.01.2016
Экспромт
Это время - чужих богов...
Это время - чужой печали...
Эти стоны - из страшных снов...
До озноба(из белой стали)...
Эти звуки - убогих слов...
Этот ржавый срежет забрала...
Этот лязг мечей и оков...
Этот сон - без конца и сначала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632061
дата надходження 28.12.2015
дата закладки 29.12.2015
Срібний місяць в жазі до спокут
Похилився на віти безлисті.
Небо впало в калюжу бридку,
Розчинившись у твані багнистій.
Розчепірені віти осик
Спрагло тягнуться в морок примарний.
Час Закляття робити. Проси,
Відьмо, сили на Темнії Чари.
Ти пройшла крізь бажання вогонь
По життях, що, мов попіл, розвіяв
Час стражденно-простертих долонь,
До одвічно-жаданої мрії
Всім припонам напрочуд кохать.
Віддаватись уся до останку.
І- страждать... (бо жіночно- страждать)
Тіло хоче... Із ночі до ранку...
Час незмінний. Змінились- часи.
Що змінитися мало- змінила.
То проси. Неодмінно проси
На Туман Приворотної Сили,
Щоб в коханім кохання збудить.
Щоб відчув, скільки часу він згаяв,
І з коханкою іншою вмить
Зрозумів, як ТЕБЕ він бажає.
Ти суперниці вдієш назло
(Зло з добром- наче пані із паном...
Наче з холодом поряд тепло...)
Хай їй коси затягне туманом,
Щоб у дзеркалі схлип- переляк
Віддзеркалив, що врода зникає,
І навіки в туманних полях
Хай кохання її заблукає.
Їй, як тільки почне засинать,
Щось жахливо-прийдешнє насниться...
...І тремтять. Мов від жаху, тремтять
Руки- віти на змерзлій осиці...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115122811693
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632134
дата надходження 28.12.2015
дата закладки 29.12.2015
Милый дэвушька мой!
Я сэгодня нэмножька узбэк.
Прихады мнэ дамой.
Я любить тебя буду навэк.
И нэ надо никак
Гаварить пра любовь мине слов.
Я все знаю и так.
Для тибя пригатовлю пальов.
Я вазьму баран-бэ,
Лук с марковь, черный пэрец- ништяк!
И с любовью к тибе
Делать буду сначала зирвак,
А патом круглый рис
Заложу, как основу основ...
Ты сэгодня влюбись
Как в меня, в это блюдо богов!
Нежный девичий стан
На персидских белеет коврах.
Я сегодня султан.
Ты- наложница, я- падишах.
Ты мне шепчешь- Бери!..
И без устали брать я готов
От зари до зари...
Это чудо, конечно- пальов...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115122501257
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631258
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015
Стихотворение написано в соавторстве с поэтессой Ириной Левобережной
Зеркал полуразрушенный чертог.
Мы только здесь встречаемся отныне.
Миров потусторонних полубог.
Живущих мира я – полубогиня.
Скажи - зачем проведена черта
Меж тем, где не живу сейчас, чем грежу?
Твоя мне недоступна высота.
Ты не заденешь даже край одежды…
Мне не прижаться. Не коснуться лба,
Из губ нектар не пить, опять пьянея…
Желания единого раба,
От «невозможно» - снова цепенею…
Войди в меня. Пронзи насквозь. Возьми,
Законы, и преграды все разрушив.
Пускай меня не будет – меж людьми.
За миг с тобою – я отдам всю душу!..
...Пришел ответ. Ведь ОН не смог- смолчать.
Ответ ответов. Как крушенье мира
На этой встрече, где нельзя ВСТРЕЧАТЬ.
Где выход в явь- не выход из квартиры.
Он ПРОСТО БЫЛ. Лишен душевных мук,
И ранив тем, что сам давно был ранен-
Исхода нет. И лишь касанью рук
Дано осуществиться нам "на грани".
Пусть образ прежний разлетится в прах.
Твоя отрада- новой встречи радость.
Ты не ищи отрады- в зеркалах.
Они все лгут. В них нет ни капли правды.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115122201525
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630490
дата надходження 22.12.2015
дата закладки 22.12.2015
Глянь в глибини своєї душі.
Що у них твоє серце питає?
Квіти там, чи лише спориші?
Є ми там, чи таки вже немає?
Чи ще квітне, чи вже відцвіло
Те яскраве, що нам дарувало
Сонцесяйне натхнення тепло?..
...Мов вино молоде відіграло
В тих діжках яснозорих ночей,
Де в часи поєднались лихії,
Наче всупереч змісту речей,
Наші душі й тіла, мов стихії,
Що наповнили сенсом життя-
Цим казковим кохання бродінням...
Що ж ти бачиш? Нема вороття?
Стан душі має назву- Прозріння.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115122201250
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630489
дата надходження 22.12.2015
дата закладки 22.12.2015
Сердце на рисунке сгорает быстрее, чем кандалы. Akvarel'
Сердцем болею дольше,чем снегопад и зима...
Мне бы иголку(потоньше)...
Вену - чтобы видна...
Первый порез(на запястье)...
Дайте широкий жгут!..
Мне бы успеть(до причастия)небо перевернуть...
Сердце сгорает быстрее,чем на руках волдыри...
Боль на костре - сильнее...Если она от любви...
Время уносит пепел...Спрос на него велик...
Мой огонёк перельётся(искоркой) в сердолик...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630311
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 21.12.2015
Экспромт
Я приеду к тебе зимой...
Если в сердце не занято место...
По холодной стерне ледяной
Снег метёт(из пушистого теста)...
Этот сон - для меня одной...
Этот снег - залепляет веки...
И касается губ - водой...
Обещаниями -навеки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630335
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 21.12.2015
Было время - накинешь пальтишко,
Что заботливо мама пошила
И в сугробы..! Шалишь, как мартышка -
Снег в карманах домой приносила.
Помню галстук... А кончик изгрызен?
Ничего, алым цветом сияет
И стоишь ты при нём неподвижен
Там, где вечный огонь полыхает,
Полон радости, гордости, чести...
А ведь жили совсем небогато,
Но какие мы пели песни...
Кто бы думал, что брат на брата?
И когда же мы станем мудрее,
В чём наш дух растворился отважный ?
Хоть на миг уплыву, где светлее,
Смастерив вновь кораблик бумажный.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630000
дата надходження 20.12.2015
дата закладки 20.12.2015
ДВА ПЕГАСИ
Два Пегаси розправили крила,
Крешуть іскри з копит золотих,
Два Пегаси у небо злетіли,
Ввись несуть двох Поетів своїх.
Полетять до Смородини-річки -
На обох берегах спориші…
Два Пегаси нап'ються водички,
Два Поети напишуть вірші.
Двох Пегасів сплітаються гриви,
Двох Поетів злились голоси,
Так лунає дует їх красиво,
Що аж щемно від тої краси.
Потім знову у небо поринуть
На крилатих Пегасах своїх –
Мужній Сокол і ніжна Ірина –
Хай всміхаються зорі до них.
Два Поети – мої кращі друзі –
То удвох, а то нарізно спів,
Два Пегаси пасуться у лузі,
На одному із двох берегів.
Моїм дорогим друзям Ірині Лівобережній та Сокольнику присвячую - на день народження.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629941
дата надходження 19.12.2015
дата закладки 20.12.2015
Відчинені двері сердечні у лютий мороз…
Всі навстіж відкрию для чогось утеплені вікна…
Так холодно й сніжно … До протягів досі не звикла…
Пояснень забракло… Доречних слів анабіоз.
Замерзни, горіння! Гіпсуй же всі вигини, тінь!
Ця сірість твоя хай потрапить у вени наркозом -
Прямими прокинуться мрій моїх зоряні лози…
Відтінки асфальту скалюжать політ сновидінь…
СпокІйніше стане без гейзеру з центру душі…
Заковані в магму застиглу бажання титани…
Я спокоєм зовнішньо сплячого буду вулкану…
Сніжить щось сьогодні…Сьогодні на серці сніжить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629184
дата надходження 16.12.2015
дата закладки 17.12.2015
Добрих снів!.. Твою ж мать!
За стіною... "Замовити" банду,
Щоб довіку не чуть,
Як на скрипці лаба Шнеєрзон?!...
Де б це палицю взять-
Позбивав би голівки трояндам,
Що шипів не стрижуть!..
...Та неначе ж на них не сезон...
Віки злипаються- бай!
Плюнь, і скоріш засинай.
Та не нервуй... Це пусте...
Сонце зійде золоте...
І ти побачиш, як змінився світ...
І вже нема війни з десяток літ,
І нас турботливо питають депутати-
Ми не набридли? Може, вас обрати?
І ти у відповідь всміхаєшся мрійливо-
Та ну, я краще відпочину на Мальдівах.
Усе населення заможне та багате-
Грошей і так нема куди складати...
У двері стук...
-Тук-тук!..
-Не відмикається? Ну-ну...
Тобі, доречі, на війну.
Прокинувся, солдате?
Повістка з військомату!
-Та щоб ви... он...
Здорові всі були!
Останній сон
Доспати не дали...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115121101071
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627771
дата надходження 11.12.2015
дата закладки 12.12.2015
От картины И. Крамского "Незнакомка"
Эта девушка вовсе тобой не больна.
Эта девушка смотрит во все времена
Свысока... Чуть отбросив покров паланкина...
Из портшеза... Кареты... Вагона... Машины...
С интересом... Но вовсе она не больна.
Ты ее не зови... Выпей лучше вина!
Сразу истины голос услышишь в вине.
Просто- разность сословий... По чьей-то вине...
По вине... И- в вине... И цитируя Блока,
Увести б в кабинет этот вьющийся локон...
Этот взгляд... Это тело... К несчастию, нету
Ни кареты, ни денег... И нет кабинета.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115121111880
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627982
дата надходження 11.12.2015
дата закладки 12.12.2015
Загляни у темний монітор.
Він живий... Хоч вимкнутий не діє...
Зараз, мов дитя мале, зрадієш
Ти появі друзів... Чи- потвор...
А казав же, "лузер"- never more!..
Тут ніхто нікого не чекав.
"Наівняк" даремно увляє,
Що його насправді хтось чекає.
"Оберти" довір"ю трохи збав)))
Тут ніхто нікого не чекав.
Тут ніхто нікого не любив.
Всі оці "i love...", "amore", "liebe"-
Тема для... Та ти ж дорослий ніби...
Знаєш, як собаку піп убив?
Тут ніхто нікого не любив.
Тут ніхто нікого не прощав.
Всепрощення- вигадка для дурнів-
На сьогодні зовсім не "гламурне"...
Краще час розплати не прогав.
Тут ніхто нікого не прощав.
То навіщо ти сюди прийшов?
В віртуал розірваного неба,
Де облуда і п"янка потреба
Душу обпікати знов і знов
У надії віднайти любов?
...Не знайшов? То так тобі і треба!
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115120701409
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626761
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 12.12.2015
Бувають дні – важкі, німі і сірі,
Коли душа не видасть і рядка,
І стільки бруду затхлого в ефірі,
Що мимовільно тягнеться рука
Повимикати все і всіх до біса!..
І, застрибнувши у старий трамвай,
Пливти собі артеріями міста,
Сигнал зими ловити на wi-fi.
І думати, що все мине, що грудень
М’яким котом на лапах підповзе
І все оте роз’ятрене остудить…
Що в кучугури, як в легке безе,
Позагортає враз буденні драми,
Густим вапном забілить сіре тло…
І ти, мороз хапаючи вустами,
В повітря видихатимеш тепло…
І зупинившись десь, біля кав’ярні,
Заливши у гортань бразильську ніч,
Збереш у жмуток мрії всі примарні,
Новому дню поквапишся навстріч.
Відчуєш, як за кліткою грудною
Надія ворухнулася – жива!
Як тихо, невідчутною ходою,
Крадеться дух пресвітлого Різдва...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621368
дата надходження 15.11.2015
дата закладки 12.12.2015
[img]http://i.imgur.com/S32Th.jpg?6434[/img]
Те відчуття неймовірне, коли ти, як ніж
Теплий у грудку м’якого вершкового масла,
Входиш в ранковий, снігами розпатланий ліс,
Шерехом будиш принишкле між вітами птаство…
Бритвами крил розітнувши верхівки модрин,
Зграя криклива злітає і плавить світанок.
Проз лапи хвої, немов у шпаринки гардин,
Ранок просіює інею світлий серпанок.
Те відчуття неймовірне, коли ти стаєш –
Стержнем бурульки вбиваєшся в білу бавовну!..
Ніби стираєш невидимі лінії меж,
Хрускотом наче порушуєш тишу безмовну…
Подихом теплим, як факел, у небо димиш,
Свіжістю клітку грудну заливаєш до краю!..
А з рукава твого м’ятні цілунки зими
сиплються,
сиплються,
сиплються і…
завмирають…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625087
дата надходження 30.11.2015
дата закладки 12.12.2015
Серце обпечене полум"ям.
Спокою пошук облиш.
Стань до останньої сповіді-
Полум"ям в серці Париж.
Жаб"яча лапка- не каша?
Каша. А нині ще й наша...
Зброю олією вимасти,
Вирий бліндаж у кутку,
В кого котедж (чи хатинонька)
Краєм села у бузку.
...світ значно більший, ніж треба...
Світ вже надходить по тебе.
Часу удосталь ти матимеш
Злити вірші у гальюн.
В ньому ж-бо скоро й писатимеш
Ту писанину свою.
...вклади в афери Мавроді-
Стануть вони у пригоді?
"Совість" ти, вчавлена, нації
У ізоляціонізм,
Мрієш надійно сховатися
В "метаквітчастій" фігні?
...треба б відзначити, схоже,
Тих, хто читать її може...
Мильної опери серія...
Щастям уквітчаний край...
Тільки про Римську імперію
Й варварів не забувай.
...бо до Прогресу- стежки.
...а по узбіччях- кістки...
Баїньки. На ніч вдягаємо
Бронежилет від Кутюр.
Виживем- знову "злабаємо"
Метаквітчастий гламур...
...тих, хто такому навчили,
Варто б підняти на вила...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115111411072
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621084
дата надходження 14.11.2015
дата закладки 15.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.11.2015
А я – трава...
Я – хрест.
Я – світлий міф.
Ігор Павлюк
Я трава,
Що воскресла з-під снігу зими та байдужості.
Я – жива,
Хоча жити нелегко між вічних огнів.
Я всебіль,
Що зринає сльозою і в проСвіті губиться.
Я – хрести
На солдатських могилах одвічно сумні…
Я – легенда
Карпатська водою джерельною свячена.
Я – яса,
Між зорею і квіткою, корінь, що вріс.
Я – любов,
Що іде понад смертю і пісня не страчена…
Я – молитва…
Я – вірш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618264
дата надходження 04.11.2015
дата закладки 06.11.2015
Свято жінки асоціюється із новим роком, переоцінкою цінностей, переглядом пройденого і запланованого. Для мене, 8 березня - це не день квітів, презентів і відшліфованих компліментів, а день, коли кожна жінка має відповісти на запитання: "Чи почуваю я себе щасливою жінкою?" Якщо так - все чудово, якщо ж ні - то варто переосмислити всі "недо" і "пере", зробити висновки і змінити себе чи оточення, погляди чи думки. Саме так. Щось дарувати можна без нав'язаної суспільством нагоди. Жінкою потрібно відчувати себе не один раз в рік, а щодня. Це радше не свято, а точка відліку від того "я", яке є і того "я", до якого потрібно дійти. Незрозумілі думки приходять в голову після перегляду десятків/сотень фото дівчат із букетами в новинах друзів, опублікованих 8.03.щороку, мимовільно складається враження, що їм квіти дарують раз в рік. Я не засуджую людей, які вітають із цим святом і святкують, мені просто дуже хочеться, щоб кожна жінка почувалася впевненою і щасливою завжди, а не по конкретних датах в календарі. Я за квіти в душі, а не в вазі на столі. Я за визнання жінки, як ніжної особистості, яка наповнює життя чоловіка любов'ю, дбайливістю, спонтанністю, завдяки чоловікові дарує нові життя, яка має право бути сентиментальною, щоб було кому заспокоїти, має право бути нерішучою, щоб той, хто поруч міг захистити і прийняти рішення. Дякую чоловікам, жінки яких почуваються жіночними, привабливими і щасливими, чоловікам, які дарують тепло і радість без нагоди, без користі, а просто за те, що ми, жінки, того варті!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565031
дата надходження 08.03.2015
дата закладки 06.11.2015
Ты должна мне помочь-
Я не верю в любовь, не любя.
Мне нужна эта ночь...
Эта ночь мне подарит Тебя.
Высшим таинством нас
Вновь накроет, как будто плащом,
Словно все в первый раз,
Мы постигнем, познаем, поймем.
Мы пройдем по мосту,
Что миры наши соединит.
Будет новый статут,
И меж нами протянется нить,
Что связует миры,
Пролегая сквозь наши сердца...
Эту рану, надрыв,
Теребящую боль без конца
Должен я залечить.
И рецепт лишь один- это Ты.
Вновь учиться любить-
Как с уставом в чужой монастырь...
Ты монаший наряд,
Плавно сняв, оставляй позади.
В Сад Терзаний, в мой Сад
По ночному мосту приходи.
Я навстречу пройду
Сквозь ворота ночной пустоты.
В Тайну Таин войду,
Где цветут бергамота цветы,
И сквозь сладкую боль
Единение тел впереди...
И воскреснет любовь...
Ты нужна мне. Нужна. Приходи.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115110401276
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618249
дата надходження 04.11.2015
дата закладки 04.11.2015
Дякую за натхнення, Пташко!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617224
Чуєш, мелодія…
Легко вібрують звуки…
Стишене скерцо… і - біг зупиняє час…
Пластика тіл – апріорі, як пластика рухів…
Магія танцю і…
пауза раптом між нас…
Дикі стежки…
Тільки інших мені – не треба!…
Тільки півтакту – в найглибших кутках землі…
Тільки півкроку – крізь нас проростає небо!
Й - пауза…
я зупиняю свої кораблі…
Чуєш… тихіше…
Бо вже срібнокрилий ангел
Цілиться вправно в пустельні мої міражі…
В дюнах сердець - неймовірно багряне танго!
Й пауза…
ти завмираєш на дотик душі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618196
дата надходження 03.11.2015
дата закладки 03.11.2015
Я ощущаю, что живу,
Когда иду и улыбаюсь,
Когда несу свою мечту,
Хоть спотыкаюсь, ошибаюсь.
Я ощущаю, что живу,
Пусть на душе бывает больно,
За всех людей, за всю страну,
От слез, обид, хоть и невольных.
Я ощущаю, что живу,
Когда беру любимых руки,
Порой мне кажется - плыву
На волнах нежной сладкой муки.
Я ощущаю, что живу,
И обжигаясь чашкой чая,
Я ем, молюсь и всех люблю,
Погрешностей не замечая.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618038
дата надходження 03.11.2015
дата закладки 03.11.2015
Стомився день. Напився вдосталь сонця
і впав у тишу вечра п'янку.
Найперша зірка в склі мого віконця
тремтить, мов у магічному танку,
і тихою котячою ходою
заводить нічку, мирну, без страху́,
і слід свій вистилає, мов слюдою –
безмежжям зір Чумацького шляху.
У "вчора" йде щоденна мелодрама.
Крізь безгомінну зорепадну ніч
лечу думками до нічного храму.
Там запалили міріади свіч
безгрішні душі, що достойні Неба.
Притягуючи погляд, як магніт,
знак подають: в житті світити треба,
згоряючи, немов у свічці гніт.
Шукаю наших вояків зі Сходу,
із СОТНІ хлопців – воїнів добра,
що не вернулись до сімей з походу,
сказала Доля: "В Небо вам пора!"
Чи призвичаїлися до нового Дому?
І бачу в них, безстрашних у боях,
розгубленість, до шоку, сіру втому
і за ріднею смуток, біль і... страх.
І я... ховаю очі... Що сказати?!
Що в їх домівках радості – ні дня?
Без чоловічих рук старіють ха́ти,
зігнулася від горя сива мати,
сльозам вдовиним – вік не висихати,
сиріткам – батьківської ласки більш не знати –
на виживання кинута рідня...
Байдужість -- незборима наша вада,
що ранить душі вбивчо, як снаряд!
Зажерлива і знахабніла влада –
що їй до того, чий загинув брат,
татусь чи син чужий?! Їх чад немає
в окопах. В золотих "цяцьках",
"мажор" в Парижі, в Лондону гуляє... --
а принц англійський служить у військах!
Таке кощунство не знайдете в світі –
на го́рі наживатись, на війні!
На фронт здають бабусі по копійці –
"верхи" крадуть мільярди у тіні́.
Ми ж мовчимо. Знов "наша хата скраю,
нас не торкнулось... горе обійде
манюнє щастячко мойого раю..."
А як зачепить? Захист де знайдеш?
Ой, не мовчімо, браття! Не здаваймось!
Не на Майданах – час не той уже –
на кожнім місці спуску не даваймо,
бо зло вже анакондою повзе!
Щоб потім... там, на Небі, не зустріти
пекучий біль у воїна очах...
Нам Україну зберегти б зуміти,
й дух нації щоб знову не зачах.
Світліє небо, тихо тануть зорі.
Збираю в стіл заплаканий папір...
А нас із Неба, в вічному дозорі,
сканують очі правди... В них – докі́р...
Вересень, 2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615388
дата надходження 23.10.2015
дата закладки 02.11.2015
Ти вся гола. Вся моя. Мені
Обхопивши голову руками,
Ти палаєш, наче у вогні...
Наче світ, напередодні драми...
Ніжний дотик нижче живота...
І здригання, наче імпульс току...
Це- початок. А кінець- екстаз.
У Європі біженців потоки...
Тіла оксамитовий дурман...
Вигинаєш еротично спину...
А на сході спокою нема...
А міста сирійські у руїнах...
Дія in на зміну дії off...
Тіла шал. Чуттєво та волого...
Світ напередодні катастроф.
ВСЕ ще перетвориться в НІЧОГО.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115110201184
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617777
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015
Маленька, ходімо до парку,
Де осінь барвисто цвіте,
Де літо пішло, і не парко,
Де листя спада золоте,
Де ми, наче діти, веселі,
У мріях проводили час...
Що був, наче наша оселя,
Приймаючи лагідно нас.
Ходімо, мала! Погуляєм
Стежками, що вкриті дощем,
Торішніх надій назбираєм,
І в хату назад принесем,
Надій, мов загублені діти
Сидять що в пожовклій траві...
Ми ще, як раніше, любити
У змозі. І в серці живі
Ті сонячні дні, де гуляли,
Зігріті кохання теплом...
Гуляєм... І тепло нам стало,
Хоч літо давно відійшло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616193
дата надходження 26.10.2015
дата закладки 26.10.2015
-Як чарівно кохати!..
Так... -Найвищої миті
Сенс бажаєш пізнати?
То навчись- розлюбити.
.....................................
Навчись- розлюбити,
І з того почни
Науки життя
Свій перелік сумний.
Як солодко серцю
В горілці гіркій,
То випий відерце,
А далі помрій...
................................
Раніше жилося погано... І нині...
За що ж-бо нещастя таке Україні?
Щоб рабство ганебне
Забуть назавжди,
Мойсей сорок років
Євреїв водив
Кружними стежками пустелі...
Та справи у нас невеселі-
Блукаєм віки... Переслідує жах-
Як знищить пустелю у наших серцях?
Своє ж обираєм. Свідомо самі
Віками блукаємо в рабства пітьмі,
З часів від потопа...
Дай боже-
"Європа усім допоможе")))
............................................
Та це вже- глобально... Мов свинка,
Від сексу попискує жінка...
Та- зрада! Що маєш робити?
Любити?.. Забути?.. Убити?..
Не треба вбивати,
Нехай їй- живе.
Такого- багато,
І це- не нове.
Навчись- розлюбляти. Відчуєш
Новеньке, неначе смакуєш
Не хріну без солі-
Смачного торта.
Прихована воля
Твоя іще та-
Відставку коханій надати!..
Навчайся хутчій розлюбляти!
..................................................
А далі- розлюбиш і тих, хто тобі
Був другом, та в чомусь-то й шлях перебіг.
А далі -там далі багато)))-
Начальників і депутатів,
Та ще- вчителів, що нічому не вчать,
Душі лікарів, що призвикли брехать,
Ділків, генералів, доцентів,
Міністрів, панів, президентів-
Нехай їх чума покосила б!-
Всесвітня Анархії сила!..
.....................................
І от- через річку ти дивну пливеш.
І диво-життя починаєш нове.
Легкий- на терезах не зважиш.
І сам ти уже не завадиш
Тутешнього світу ні злу, ні добру
(як хочеш- з собою тебе заберу)...
Один. Ти прямуєш- до Бога.
Звільняйся мерщій -від усього!
.......................................
Як кохання вищить,
Бо в хвилину оцю
Я знімаю з душі
Непід"ємний ланцюг!..
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115102501130
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616049
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 26.10.2015
[b]Із циклу "Брюссельська капуста"[/b]
[i]...хоча Рейн від Брюсселя далекувато (3 год ходу на БMВ),
історія місць багато в чому схожа(перші останки неандертальця,
наприклад, було знайдено в Бельгії, а архієпіскопат тут довго
був кельнським), брюссельку німці полюбляють та р'яно її
вивчають в інституті овочівництва у Брауншвейгу...
Так що - єднаймося, брати слов'яни!..
[b][color="#74ad09"][color="#578c0d"]Стою на Рейні я… Де з глибини віків
Неандертальців* висліджені кроки…
Де Август**з Риму легіон і леді стрів,
Та дівчина здалась йому нівроку…***
Там імператор Костянтин панівний Рим
Mостом**** – не Тузла ж! – міцно об’єднавши
З Єропою, що не корилася під ним,
Ввійшов в історію, як цісар… І назавше.
Й могутній у часи ті грізні Ватікан
Язичникам простяг зі Cходу руку…
Найбільший в світі культовий “канкан”
Вознісся серед терніїв і бруку…****
І все це пам’ятає гордовитий Рейн –
Несе в таїнах очманілі води...
І тонуть в пам’яті і острівний Бахрейн,
І вікінгів ще не зотліла врода…
*
…І тут і там – на берегах Дніпра – мета
В людей одна: жінки й мужі здорові,
Та небо – не таке тут і вода не та…
І хвилі, і вітри тут не Дніпрові….
То ж хочу знати я, чим я тут завинив,
Яким життям своїм зобидив неньку,
Що тут ушир життя річок, морів і нив,
А дома все те – утле і… благеньке?..
Можливо, дома ми усі не так жили,
Мізерню – набули й багато – крали?..
Бодай країну нашу всю б не пропили!..
Історію. Сумління. І – моралі.
[/b]
20.10. 2015,
Кельн, ФРН
_______________
*Знахідка черепа у 1856 році в Рейнської провінції, недалеко від
Дюссельдорфа в Неандерской долині р. Дюссель, притоки Рейну
дала назву новому виду викопних людей – неандертальців;
**фортецю Оппидум Убіорум по суті було засновано Марком
Агріппа, полководцем імператора Августа у 38 р. н. е. після
переселення на лівий берег Рейну германського племені убіїв.
***у 50 році н.е. уродженка Агрипина Молодша (Юлія Августа
Агрипина), будучи дружиною імператора Клавдія, вмовила
останннеього надати місту статус «колонії», що отримала назву
«Colonia Claudia Ara Agrippinensium». Згодом місто в ужитку
стали називати Колонія або коротко Кельн.
****у 310 році за указом імператора Костянтина відкрився
перший (і єдиний аж до XIX століття) міст через Рейн.;
*****Кельнський римо-католицький собор (готика) – третій
за висотою в світі; внесений до списку об'єктів Всесвітньої
культурної спадщини. Будівництво храму велося в два прийоми
(1248-1437 та 1842-1880 рр). Після закінчення будівництва
157-метровий собор 4 роки був найвищою будівлею світу.
На свтлині автор з внуком Максимом на березі р. Рейн у Кельні [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614826
дата надходження 21.10.2015
дата закладки 22.10.2015
То,что случается однажды,то повторяется опять...
Когда "люблю" сказала дважды,ты сразу начал целовать...
Я уходила,возвращалась...Как осень,лето и зима...
С тобой в последний раз прощалась Душа моя...Не я,не я...
И чтобы я не делала,и где бы не была...
Со мною ты всегда-всегда...
Тобою лишь жила...
И, замедляя время ход,смотрела на часы...
Прости меня!..Прошу: "Прости!..Прости и отпусти!!!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614181
дата надходження 18.10.2015
дата закладки 19.10.2015
Ішла крізь ніч задивлена у небо,
Пекли лице розпечені зірки
І дивувала осінь не жовтневим
Напівтеплом розгублено-ривким.
…А десь в огні спокусливі едеми
На грані сліз, на відстані руки.
Кришився світ од леготу і грому,
Впереміш все – небесне і земне.
І три царі ішли з Єрусалиму,
До Світла йшли крізь пекло вогняне
Тоді не знавши, що Святого Сина
Іще не раз запроданець розпне…
...Ішла крізь ніч, молилася і меркла,
Втікала тінь судомно у світи..
Крізь тьмяний дим недогоріла церква,
Багряні ріки, нехристи, хрести…
Почерез біль, промокши і отерпши,
Ішла до волі з іменем святим.
©Л.Шмигельська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614042
дата надходження 17.10.2015
дата закладки 18.10.2015
[b]ПОКРОВА[/b]
Пора осіння. Шурхіт падолисту.
Покрови час... Ще у старі віки
Твою Покрову, Матінко Пречиста,
За щит собі обрали козаки.
Коли ставало військо їх до бою,
Над козаками був не тільки стяг:
Твій о́браз був у кожного з собою,
Що силу надавав їм для звитяг.
Як довелося їм в лиху годину
Зруйновану царем лишати Січ,
Ікону узяли Твою єдину,
Нічого більше не взяли опріч*.
На чужині, де вірять в Магометів,
У час південних зоряних ночей
Тобі молились потайки в наметі,
Лилися сльози із Твоїх очей...
Віки минули, та не згасла віра,
Покрови храм - для Тебе, наче рай.
Та знову йде орда чужинця-звіра
На благодатний український край.
Своїм святим могутнім Омофором
Подай козацьким дітям захист знов.
Хай начувається поганий ворог,
Хай йде додому, звідкіля прийшов...
© Т.Л. 14.10.2015
* Читайте поему Тараса Шевченка "Іржавець".
Цим віршем я вітаю всіх зі світлим святом Покрови Пресвятої Богородиці! Особливі мої вітання нашим славним воїнам - це їх свято - День захисників України!
На фото: Козацька церква Покрови Пресвятої Богородиці у Мамаєвій слободі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613238
дата надходження 14.10.2015
дата закладки 15.10.2015
[img]http://files1.adme.ru/files/news/part_78/788710/9851960-R3L8T8D-1000-9090901_21.jpg[/img]
Я і дерево. Стоїмо.
Труться ребрами електрички.
Затуляє дошкульний смог
Ледве видиму сітку мжички.
Склопакетом зашитий світ,
У якому ще пізнє літо…
Облітає покрови цвіт,
Мов розірваний динамітом...
Як обстрижена бахрома,
Прилипає до мокрих туфель…
Я ковтаю важкий туман,
Пережовую, наче трюфель,
І полинності післясмак
Так пече, мов осине жало.
Повернути б усе навспак,
Але часу критично мало.
І допоки ядучий смог,
Ніби скальпелем, ріже потяг –
Я і дерево… Стоїмо.
А між нами – вікно і протяг.
[img]http://cs624921.vk.me/v624921307/4681d/PV_xyHDNaII.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613369
дата надходження 14.10.2015
дата закладки 14.10.2015
В соавторстве с поэтессой Ульяной Задарма (Надеждой Капинос)
Кто влажных губ ее
Коснется на рассвете?..
И с кем она
Глотками будет пить
Минуты эти?...
Бокал вина
Прольется, словно
Время убегая,
Да на подол...
Тот, кто коснется-
Пей, не проливая!-
Твой час пришел!
Ты влажных губ ее
Коснешься на рассвете...
С тобой - ОНА...
И будет миг так
Сладостен и светел...
Тобой пьяна
Она напомнит
Дней забытых трепет...
А в них - ВЕСНА...
...и скажет Грусть
Мне очень тихо :
Детка,
Не ты...
... ОНА...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115101400881
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613185
дата надходження 14.10.2015
дата закладки 14.10.2015
...у мене було вільних дві години. З усіх розваг - українсько-англійський словник - 45 тисяч мовних одиниць з іншої планети...
Автовокзал у сутінках трохи нагадував велетенський скляний акваріум,а в ньому - повне відро риби. Різної... Живої,хижої...
...на словнику концентруватися не вдавалось - іншомовні слова були гарні,але порожні,як обгортки від цукерок.І невмолимо чужі.
Раз у раз голосом господнім над автостанцією лунало "...з 6-ї платформи відправляється... " або "...рейс номер такий-то відмінено... Прохання повернути придбані квитки..."
..на сусідній з моєю лавці сиділа бабусечка.З тих,у кого - "збій в системі","криша поїхала","не всі вдома"... Вона була у великій хустці- зеленій з квітами- і грубих чоловічих черевиках. Брудних і скособочених.
У неї були світлі голубі очі,якими вона дивилася кудись крізь молекули і атоми цього світу і розмовляла з видимим тільки їй співрозмовником - здається то був Янгол -так лагідно щось пояснювала,благально дивлячись крізь мене,стискаючи у вузлуватих руках край хустки.
... пасажири виходили і заходили
... голос господній лунав під стелею залу
... двоє за столиками їли холодні чебуреки,просякнуті пересмаженою олією
- прости-сохрани божечку мій ясний як то йти дорогою гріха а ковбаса
так пахне милом,господоньку ясний, врік-ся ми а-яаа...."
... occur (e/ke: )-траплятися.спадати на думку
... 17.23
... пасажири виходили і заходили...
... голос господній лунав під стелею залу...
... над порожніми столиками коло буфету гойдався липий запах пересмажених чебуреків
... - що ти дивишся на мене крила свої розправ,чубатенький,бо хижо хожу а-яа ніц ти не можеш господоньку ясний хіба дим оно не бачиш...
...intangible ( in/teandjebl )- невідчутний,невловимий
...17.29
...пасажири виходили і заходили
...голос господній лунав під стелею залу
...муха,яка невідомо звідкіля вилетіла - товста і "ділова"- пробіглась по столу,під"їдаючи крихти і масні сліди на білому пластику стільниці...
...біжу -м біжи -и-ишшшшш тьху-тьху -тьху вчепилися -м в крила білі
господоньку реп"яшків налипло та ж не одвертай лиця,поможи бо на карку зілля ми росте і болить аж пече господоньку
...intend (in/tend) - мати намір, мати на увазі
...17.41
..пасажири виходили і заходили... різні,похмурі,сірі,з валізами і без...
...голос господній - спотворений ледь динаміками - лунав під стелею залу
- муха гуляла шибою,по якій з другого боку стали повільно сповзати
змійками потьоки води - почався дощ
- ой кажу ж тобі почуй яка мені тут історія приключилась.бо каже вона що я народжу пса,а якого пса не каже - каже Господоньку мій що свічку треба в головах поставити...
...quis (kwiz) - жарт,містифікація...
...18.03
вибух пролунав несподівано
....потім.................................стало.....................................темно.............................. і.... тихо....................жжжжж....жжжжжжжжжжжжжжжжжж....
я сижу в щілині між пластиковою рамою вікна.Мені страшно.Здається - усі шість лапок цілі. Хоботок трішки судомить,бо вдарила об краєчок перевернутої склянки,коли раптом повітря струсонуло і підкинуло.
..треба почекати,доки всі заспокояться - жжжжганяють бігають туди-сюди...і вляжеться цей порохі дим... болять вусики..тільки не забути.де лежить шматок чебурека.. Пахне чимось таким... Новим...
Це оті пахнуть- захляпані, облиті червоним соком,мов тріснуті помідори... Метушня...
Тільки бабка - ота сидить незорушно на лавці і далі тримає за руку Білокрилого.
Обличчя її незмінно світле,а губи ворушаться,а Отой - Білокрилий - слухає уважно і посміхається...
... -господоньку мій чи то мені голова трісла йой-ми знову треба лице вмити -свяченою водою така дівочка і три хлопчика он лежать як тото крізь них уже галуззя росте господоньку мій аж до небця твого.... світ падає чи ж не бачиш?
жжжжж...
...jjjjjjjjjjj.....
18.46
..автовокзал
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612755
дата надходження 12.10.2015
дата закладки 12.10.2015
Идешь сквозь время, сны, кошмар разлуки,
В песках и льдах, забыв ориентир.
Утраченному под ноги, от скуки
Бросаешь кем-то опаленный, мир
Идешь, скиталец в облаках исчезнув,
Мгновения грозой перечеркнув,
Стенать и звать, конечно бесполезно,
Скользишь во времени, душой рискнув.
Как ветер в трубах, провод, ток струящий,
Невидим, но опаснее змеи.
Клинком и словом так легко разящий,
И что тут скажешь: судьи кто?.. и чьи?..
Идешь сквозь время, что тебе столетий
Забывчивость и вековая пыль?
Мишень...колчан и стрелы, в арбалете
Затем полет, затишья чумный штиль...
Сбиваешь ноги в кровь, меняешь лики,
Но любящему сердцу нипочем,
Пусть странник, или кто-нибудь...великий,
Не приходи, прошу тебя, с мечом...
18.08.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612539
дата надходження 11.10.2015
дата закладки 11.10.2015
[img]https://pp.vk.me/c624124/v624124180/486b2/vOg4i9ukmr8.jpg[/img]
Ранки стають холоднішими, навіть терпкими…
Жовтню-фотографу скверик позує в анфас.
Я добираю слова, як вибагливі рими,
І не знаходжу таких найпотрібніших фраз.
Труться думки, як обгортки, забуті в кишені:
Вхопиш у жменю – і порожньо… Шурхіт – і все.
Ні, то не я піддаюся упертій гордині,
Примха погоди мене підхопила й несе –
Наче листок, що відбився випа́дком од крони:
Б’ється в потоці повітря, бо падати – зась!..
То не мені так пасує крикливо-червоне,
Тільки для осені звична така іпостась.
Тільки вона, несподівана, горда й мінлива,
В літо вривається, наче в покинутий дім,
Поки душа так наївно очікує дива…
____________________________________
Ні, то не я та примхливиця вперта!.. А втім…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611693
дата надходження 06.10.2015
дата закладки 11.10.2015
Втікала лісами…
Живе смерекОве море
Котилось… гойдалось… штовхало мене туди…
А ті, що ішли слідами, курили “More”…
Збивали у хащах
ногами мої гриби…
У венах кипіла –
Не кров… вже не кров… а лімфа!
У темряву лісу вливалася без вагань...
Бо ті, що ішли слідами, сказали - німфа…
Багаття розклали
для чорних своїх заклань…
……бо зорі на травах
Занадто п”янкі… відверті!…
Бо ніч пов”язала на коси мої вуаль…
Вона ж - вигравала мені на звабливій флейті…
І тих, що ішли слідами…
чомусь……. не жаль…………..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612282
дата надходження 09.10.2015
дата закладки 10.10.2015
Дождь желанный прохладу принес,
Словно Божью великую милость.
Приутихшее таинство слез
На промокших ветвях затаилось.
Птичьи песни умолкли. В леса
Дождь осенний вступает по праву,
И блестит голубая роса
На скорбящих по осени травах.
И уже не окончатся без
Снегопадов осенние битвы,
И дожди, словно руки с небес
Нам навстречу простерты в молитве,
И на сникший седой небосвод
Мы взираем, надеждой согреты,
И приемлем осенний приход,
Сознавая, что кончилось лето.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115101001059
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612324
дата надходження 10.10.2015
дата закладки 10.10.2015
Хто ти для мене: витівка, інтрига?..
Чи може недописана поема?
З тобою я то полумʹя, то кригу –
У серці відчуваю.
І по венах –
Тече то лава, то холодна повінь.
Чаклунка ти із поглядом богині,
В якому гнів і живлення любові.
Нестерпно у кожнісінькій клітині
Болять і ніжать ритми твого серця.
І дотики, чуттєві до знемоги,
Із опіків, немов із гострих спецій…
Поразка ти моя чи перемога?
Хто я для тебе: вірш, роман?..
Мій статус –
Герой ліричний із твоїх поезій?
Чи знаєм ким насправді хочем стати
У тінях рим, у затінках фантазій?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611616
дата надходження 06.10.2015
дата закладки 06.10.2015
КУЛЬБАБКИ (Наталочці Данилюк)
Між весня́них окрас землі,
Серед ранніх, ще навіть в квітні,
Сяють сонечка ці малі -
Золоті, осяйні, привітні.
У травичці, куди не стань,
Ваблять око, куди не гляну,
Надихають ліричний стан
І поезію полум'яну.
З ними ніби й біди нема,
Настрій світлий, немає жа́лю...
Нік цей сонячний недарма
Узяла ти собі, Наталю!..
У магічність твоїх віршів
Лиш зануришся на хвилинку -
Знов кульбабки цвітуть в душі
Навесні, восени і взимку.
То ж натхнення твоєму перу,
Щоб без втоми служило Музі!
Є поезія - бути добру,
Хай кульбабки не в'януть в лузі...
03.10.2015
Експромт написаний в день презентації книжки "Океан, що навиворіт" в Літературній світлиці редакції газети "Галичина", Івано-Франківськ. Автор книжки - Наталочка Данилюк (kulbabka), художнє оформлення - Надія Капінос (уляна задарма).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611558
дата надходження 06.10.2015
дата закладки 06.10.2015
Ти змушуєш плакати равликів,
бо кожна рана твоя є смертельною,
обличчя в росах солоних кришталиків,
бо кожна радість твоя є останньою.
Живим метеликом-одноденкою
ще не зустрівшись із подихом осені,
стаєш в ділах сердечних проблемною
моєю думкою багатоголосою.
ти легковажна, пастельна, світла,
в намисті жовтого ластовиння
І кожна смужка із твого світу,
плете своє п'янке павутиння.
Моя любов не така вже й вічна,
але ж і ти не дійдеш до грудня..
З твоєю радістю,що трагічна,
з твоїми смертями до полудня.
Давай заварим терпкого чаю,
Давай цей тиждень зігрієм вперше,
Допоки я тебе ще не знаю,
допоки в тобі не тріснув стержень.
.......
До громовиць, і до першоснігу,
коли стечуть твої очі туш"ю,
смертельним буде відсутність сліду,
того хто взяв твою частку глузду.
Це все статично,це все,як завжди,
і твої смерті набудуть сенсу,
моя хороша,повір,направду
в людини зовсім маленьке серце.
Я не кажу,що мені байдуже,
я не брешу, кажучи що хочу,
Але я знаю ціну за "ДужЕ",
і те, як давлять морозні ночі.
...
Пішли зі мною,всього на тиждень,
7-ім днів і ти зрозумієш більше,
Колись ми будем в одному руслі,
я буду чорним,а ти ще гірше:
Остання радість, остання мрія,
останній промінь нових світил...
ти ще одна моя мертва надія,
щоб стати сірим, й на мить живим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589975
дата надходження 26.06.2015
дата закладки 01.10.2015
Ветка с еще не опавшим листом
Так обреченно дрожит под дождем...
Веточка, милая, полная силы,
Столько листочков весной породила,
Тонкий изыск изумрудного цвета...
С ними ждала приближения лета...
И не уйдет, как казалось, весна,
Вечною сказкою будет она...
Осень уносит опавшие листья...
Веточка, скоро ты с ним разлучишься...
Вновь в ожидании будешь одна
Мерзнуть во льду... Но наступит весна,
Листики новые зазеленеют,
Веточку-маму любовью согреют...
...только лишь ты, прошлогодний листочек,
Вырванный ветром у мамы сыночек,
Зимнею вьюгой простужен...
Веточке-маме не нужен...
Ты за нее до конца подержись...
Жесткая штука с названием ЖИЗНЬ...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115092100768
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608222
дата надходження 21.09.2015
дата закладки 29.09.2015
[img]http://cs625823.vk.me/v625823885/44208/6svuHCE2AsE.jpg[/img] [img]http://cs625823.vk.me/v625823885/44730/UmbC58Sr9Lg.jpg[/img]
Осінь і кава. Спітнілий квадратик вікна…
Мжичка січе монотонно, розміреним кроком…
Я ненароком наснилась тобі, ненароком –
Як у пекучі морози деревам весна.
Я просочилась крізь сито далеких розлук,
Мов оминула всі правила простору й часу...
Я борознила вітрильником пам’яті трасу,
Падали спогади друзками лунко на брук.
Осінь блукала з палітрою в тінях узбіч
І фарбувала кераміку яблук в червоне,
Рейками колій протяжно скрипіли вагони
І горизонтам далеким летіли навстріч.
Кава схолола. В заплаканій рамці вікна,
Наче на знімку, застигло розмите бароко…
Сон обірвався, мов тріснула мідна струна –
Я ненароком…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603922
дата надходження 03.09.2015
дата закладки 29.09.2015
Наснися мені,
Як не снилась ніколи раніше.
Бо лиш уві сні
Ти до мене приходиш із віршів:
Піснями зірок
І сонатами в місячні ночі.
Бо сон, мов місток
В серця лірики обрій жагучий.
І жодної з меж
Там немає і бути не може.
Перо, наче меч
У поезіях, віршах і в прозі.
Торкнися до снів
Поцілунком коханої музи.
Подібно весні
Розчиняй в мені збудження дози.
Повільно єство
Хай наповнять солодкі судоми…
Прийди у мій сон.
Увійди, як до себе додому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610078
дата надходження 29.09.2015
дата закладки 29.09.2015
Я заблудилась в городе теней.
Луна на тонкой ниточке висела...
А город был чужой. Я только с ней
По улице шагала... так несмело...
Кружили тени... и огни, огни...
То яркие, то еле различимы...
Но мне - пути не видно из-за них...
Неужто ты забыл меня, любимый?
Всё иллюзорно. Нет меня самой.
Одной - так жутко... Небосвод всё уже.
Куда идти - не знаем мы с луной,
А потому опять на месте кружим.
Я потерялась. Видела сама,
Луна, взлетев, запрыгала, как мячик
На ниточке. Вокруг сгустилась тьма.
Испуганный зайчонком сердце скачет,
Готовое прорваться - из груди,
Прыжок вселенский совершить с испуга!
Здесь нет меня. Найди меня! Найди...
Ведь мы уже не можем друг без друга.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609514
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 26.09.2015
Вечер на горы упал,
Вторя беспутью пути.
Я перейду перевал
Засветло. В ночь не пройти.
Этот скользящий карниз
В гору. И вниз не гляди.
Тему с названием ЖИЗНЬ
Ты осторожно веди.
Телом в изменчивый мир
Я перейду, как шальной.
Смело, как жертву вампир,
Выпью. Ты выпей со мной
Этот любовный шербет.
Рухнет туманов парча.
Я припадаю к тебе...
Как ты сейчас горяча!..
Струи прозрачной воды
Не охлаждают накал.
Сыпятся камни с гряды...
Ты глубока... Глубока...
Зова природы наказ
Соединяет тела...
Горы экстаза для нас
Создал Всевышний Аллах.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115092300635
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608700
дата надходження 23.09.2015
дата закладки 24.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.09.2015
Не розпинай, бо більше сил нема.
Розіпнута давно, хоча й пручаюсь.
Злетіти в небо без крила дарма,
А я, стежину топчучи до раю,
Пелюстки рву, духмяний чай щоби
Колись налить і знову пригощати
Омріяне, зустрівши між юрби,
Ущент руйнуючи незримі лати.
Дотла спаливши сивий небокрай,
Бо я-таки нестримна і гаряча,
З останнім подихом себе віддай,
Неначе вперше і востаннє наче...
Вересень 2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603844
дата надходження 03.09.2015
дата закладки 12.09.2015
Вдягаємо маски, міняємо ролі;
Керує життя, режисує сюжет.
Сьогодні радієш і сміху доволі;
Вже завтра в полоні мінорних тенет.
Примірюєм маски щомиті нові.
Поношений образ в минулому тоне.
Сезонні вітрила на кінчики вій,
На щоки наносять свої напівтони.
Життя наумисно або мимохіть
Примусить безвиході роль відіграти;
Скорботну вуаль, мов полатану сіть,
Натягне на плечі, і вкине за грати.
Прожити цю роль – непосильна напруга;
Життєву енергію всотує піт.
Покинути роль і з порочного круга
Нам вирватись – важче. Манить, як магніт.
Життя є театром. Костюми, завіси…
У кожного свій самобутній покрій.
Одну дістаємо, як іншу повісим -
Лиш скинемо маски на смертнім одрі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604235
дата надходження 04.09.2015
дата закладки 12.09.2015
Щось виблискує в ніч на воді у лататті...
Що то- місячний диск? Світ від свічки? Ні?
Ми з тобою прийшли у чаклунськім завзятті
З потаємних цих місць Чару пить. В ніч.
Роздягнись, і чутливістю срібного тіла
Напої мою хтивість, мов Чару налий до країв.
І від Чари
Відпий.
Чаро- дій!
А тоді...
Що ти бачиш у темній безодні води?
Йди
По слідах, що проклав по воді, як ходив
Див.
Так, це диво із див. Відірвись. Бо ще стогнеш...
Ти
Легка, мов пір"їна. Водою підЕш- не потонеш.
Гониш
Вітерцем по воді ти ці хвилі легкі....
Припади, мов прочанка, й торкнися моєї руки.
І сама проведи вздовж по тілу із верху- униз.
Місяць сріблом на тілі твоєму змалює Альгіз.
І Беркани ти руну вкладеш унизу живота.
І останній твій стогін бажання впаде, мов сльота,
На замшіле рядно берегів, на тумани, що в Хель
Нас в прадавнє стежками ведуть до таємних земель.
Легкість ВІдання Знань-
Глянь...
Ось Перунів Наказ-
Раз.
Ще й Одвічні Слова-
Два.
Що даю- то бери-
Три.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115090400207
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604049
дата надходження 04.09.2015
дата закладки 09.09.2015
Світанку зірниця повзе по стіні,
І я загубивсь у тривожному сні....
Порізом спроквола, мов гострий багнет,
Мій внутрішній голос питає мене-
Втікаєш із ночі, поете? Чому?
Хто світла не хоче- той любить пітьму...
Жевріє світання ранкового сюр...
Вперед без вагання! Вже свиснув Овлур...
Хай тіні забутих Богів в боротьбі
Ще раз наостан допоможуть тобі!..
Над степом сивіє ранковий туман...
Поете! Сідай! Розкладем дастархан.
Ось груші солодкі. Горілка. Чекай.
Зіграй на бандурі, козаче Мамай,
І ми заспіваєм прадавні пісні,
І сном а чи яв"ю насниться мені
Шевченкова постать, незламна, мов сталь,
З душею, крихкою, мов гірний кришталь,
І Леся... І Стус... На священних кістках
Так любить "піари" розводити кат,
Що теми поезії звів нанівець
В країні, якій не настане кінець,
Допоки бандура Мамая дзвенить...
Рука- на чоло... Я ж просив- не будить!..
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115090700306
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604841
дата надходження 07.09.2015
дата закладки 09.09.2015
Поглянь в озер сталеві плеса,
Як в відображення життя...
І крутяться млина колеса,
Що мелють зерна забуття,
З яких пече минулих таїн
Злодійка-пам"ять пиріжки,
І сльози, що з душі стікають,
Заповнять береги ріки,
Якою в шалі руйнування
Місток наведений знесло...
Я вірний нашому коханню,
Що вже в минуле відійшло...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115090900756
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605342
дата надходження 09.09.2015
дата закладки 09.09.2015
Дзеркала... Дзеркала... Дзеркала...
Вічний спомин, що канув в минуле...
Що ми бачимо в вас, дзеркала?
Мовчите? Чи, можливо- поснули?
Пробудіться! Проходжу крізь вас-
В міждзеркаллі нам зустріч вготована.
Я- з життя. Ти- зі смерті. Ми час,
Що спинився, у ВІЧНОСТІ- вловимо.
Ти холодна. Я теплий іще.
Це приємно обом. Це приємно...
Жар пустелі покрився дощем
Не даремно... Ой, ні... Не даремно...
Що це- Лімб*? Ми сюди надійшли
Як на страту... Останнє побачення...
Поцілунок гірчить, мов полин...
І все інше не матиме значення
В час без часу, в буття без буття...
В тлін без цвілі пожухлих лілей
Ти прийшла, і холодне тертя
Об щоку... Мов на рану єлей
Протіка з дорогої руки,
За життя що була зацілована...
Ще не час... Зупинись, допокИ
Дзеркалами нам зустріч дарована...
*Лімб- Чистилище
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115083100174
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603159
дата надходження 31.08.2015
дата закладки 03.09.2015
[img]http://s24.postimg.org/6opm0zuud/NQt_Se_Sw8t_Ao.jpg[/img]
Серпневі дощі відзвучали сонатою Баха,
У повені неба вчувається тужне “курли”…
І серце моє – перетинчастокрила комаха –
Засне до весни у янтарному згустку смоли.
Бадилля сухе шурхотить, мов лушпиння цибулі,
На одрі жертовному сонцю віддавши всю кров…
Скінчили свій лік і раптово замовкли зозулі,
Втопилось відлуння в гущавині темних дібров.
Тремтять і срібляться на стеблах тугі павутини –
Химерні ловці-амулети призахідних снів,
Упіймане листя гойдається пір’ям совиним
І серпень закурює люльку, усівшись на пні.
Світанки стають холоднішими в горах на градус,
Тонка горловина клепсидри висмоктує час,
На теплому фоні пастельно розмитого саду
Вже осінь у хутрі рудому позує в анфас.
В її теракотових пасмах сюркочуть цикади,
Горять самоцвітами палко живі кольори!..
Я з літом іще не прощаюся, чуєш, мій саде?
Хоча і завдячно приймаю осінні дари.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602321
дата надходження 26.08.2015
дата закладки 30.08.2015
А сни - такі
Спустошені й чужі,
Гніздилися, чомусь, в моїй постелі…
Вони, мабуть, дісталися межі…
Текли по стінах…
капали зі стелі…
А сни мої
Забили у набат…
Тримала ніч в холодних чорних лапах…
А сни – торкались губ моїх і п”ят…
Розсипались,
як перли у палатах…
Розсипались…
Дзеркальні вітражі
Розбилися… зів”яли гіацинти…
Де сни мої (пустельні міражі),
Вели мене
у хижі лабіринти…
Допоки – ніч…
Я знову - на краю…
(Це все ще я – терпка, жива, ласкава…)
Ти - не врятуєш... та скажи – “люблю”…
Допоки на столі –
холоне кава…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602720
дата надходження 28.08.2015
дата закладки 30.08.2015
[b][i]tth[/i][i][/i][/b]
[i] Чернігівщина… смт. Дігтярі… Груша,
під якою покоїться пуповина Олекси,
давно струхла. Натомість тут – кропива,
чортополох… Ото робота на косаря чекає!
“ Раззудись, плечо! Размахнись, рука! ”
Але коса, що під стріхою старої повітки,
тупа, давно не клепана… Що робити?..
[youtube]https://youtu.be/XU5Tn48hKDc[/youtube]
Добрі тому коса косит,
Што му мила їсти носит.
Не шкодит му горбок, яма,
Хоц і коса неклепа́на.
(З лемківської пісні)[/i]
[i][b][color="#40ad8c"]Перш ніж на Ко́су... замахнутись,
На палець пробуй – як вона:
Чи під рукою може гнутись,
Чи задзвенить, немов струна!
Коса не клепана – то скнара:
Сил купу забере… й не дасть
Відчути силу свою, власть…
Й ходитимеш немов примара
Весь день… В кістках гірка судома,
А в м’язах - суща ло-мо-тня…
Немов всі дома і не дома –
Ні ночі милої, ні дня!
Та при нагоді є… Мантачка –
Такий собі від бід… брусок...
То для Коси – міцна “заначка”:
Відточить п’ятку і носок!
Хто ту Мантачку в себе має,
Любу Косу відточить враз,
А хто не має, той… клепає…*
Чи то собі, чи – на показ?..[/color]
[/b]
27.08.2015
_______
*Не бита жінка – як коса не клепана. (Присл.)
І не тільки... (Прим. автора).[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602439
дата надходження 27.08.2015
дата закладки 29.08.2015
[i]Картина: Брахинский Артур «Стихия огня»
[/i]
Застигла тиша пОвагом пливе.
У спеку вітер гІлля не колише.
Розлуки сонце палить все живе,
А змушене мовчання – греблю рве,
Де ти мене безжалісно залишив.
Хоч вистачає неба навкруги,
Хмаринок тіні іноді цілують
Без слів твоїх – обпечені думки…
Обіймів любих аромат п’янкий
І губ дурман – душа моя малює…
Якщо в тобі мій поклик – не здригнеться,
Згорю одна, земні залишу мЕжі…
Нехай же голос твій з небес проллється,
Бо спалить сонце ту частину серця
Що лиш тобі, коханий мій, належить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601858
дата надходження 24.08.2015
дата закладки 26.08.2015
Так остро – зов цикады в тишине.
Ночные тени так подкрались близко,
Что темнота вокруг – ещё тесней
Под тОполя зловещим обелиском…
Малиновым мазком заката край
Тускнеет вдалеке, едва заметен…
Ты, как ночную бабочку, поймай
Меня в объятий ласковые сети…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602101
дата надходження 25.08.2015
дата закладки 26.08.2015
Смеркається, ягоди стигло-пянкі під вікном,
і небо тримають тендітні метеликів крила.
Цим гронам судилося стати прозорим вином,
шепочеш торкаючись стебел покручених, мила.
Той сум в тихім голосі, наче бринить волосінь,
в зелених очах причаїлися спалахи сині
та неба прозора – під обрій, до дна, глибочінь…
я тихо милуюсь, яка ж ти приваблива нині.
Гущавіють тіні, та дух зрілих яблук і груш,
торкаюся вуст і вони оп’яняють, як трунок.
Метеликів лет, а здалося – що наших двох душ,
коли дарувала, зі смаком ягід, поцілунок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599660
дата надходження 14.08.2015
дата закладки 24.08.2015
Предисловие.
Контрпоэзия. Тема исполнена с целью отступления от сложившихся канонов сайта, а также потому, что я совершенно искренне люблю и почитаю творчество поэтессы Ольги Ратинской, в чем выражаю ей мое глубочайшее почтение. Осознаю, что после данной публикации могу быть осужден поэтическим сообществом на семилетнее презрение без права публикации))) Однако, возможно и то, что в отдаленном грядущем сие произведение вполне может быть канонизировано, как один из лучших образцов поэзии начала 21 века))) Посему- не судите строго, да не судимы будете)))
Он.
Я пьян сегодня... Ты пьяна...
В отпад, шальная и... Святая...
В меня взгляни- отдам сполна!
Под ноги брошусь... Улетая.
А ты казни, хочешь убей,
И так израненое тело,
А хочешь выгони взашей!..
Черным черно... Нет... Бело-бело...
Она
А я и выгоню,постой..
Целуй сначала мою руку!!!
Я всё решаю здесь, ты мой?
В сию секунду станешь мукой!
Он
Казни, и я тебя казню.
Из ночи в ночь. ИзО дня на день.
И ты ко мне, как к трудодню,
Колхозной девою не лазай.
Смотри, другою заменю-
Любовь не выправить наукой.
Не то крестьянское меню
Пополнится варенОй сукой...
Она
Смеяться можно? Я смеюсь))
Кричать надумал, вставил буквы)
Меня другою? Я страшусь!
Включите кран!.. Не мыли рук вы?
А, ты надумал лезть на трон))
Абориген, бразилец, мачо!
Не приходи, не лезь в мой стон-
Не то узнаешь мою сдачу))
Он
Тебя я чувствую на нюх-
Влачусь, теряю, дурень, пень !
И раз попала ты в меню-
Мне эти щи хлебать не лень.
Она
Меня другою? Я смеюсь))
Из рта, смотрите, льётся пламя!
А я к другому обернусь))
Вы размечтались... С вами... с вами...
Он
Истинно, истинно. Стала такой-
Грохну тебя с наслаждением!
Больше никто не нарушит покой-
Праздничек, как День рождения...
Она
Другую тоже застрели...
В зерцале облик, видишь, меркнет...
Достать ли сможешь до звезды
На небе, вздумал портить нервы!
Он
О, нервы жалкие твои-
Ни дать, ни взять- пустое место.
Я вырву жало у змеи-
Пусть это будет сладкой местью!
Она
До бесконечности раздоры!!!
Ни год, ни два, шиплю шиплю...
Ты мне не муж, какие ссоры?
Ща каблучком как пришпилЮ!!!
Не вздумай даже... Я пилю......
Грубый какой, всё... Ночь... Заторы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601081
дата надходження 21.08.2015
дата закладки 21.08.2015
Він тримав твої руки в долонях
Таврував поцілунком зап’ястя
Ти відчула себе у полоні
Коли він напував тебе щастям?
Ти сп’яніла від слів найтепліших
Що лились у самісіньке серце
І злітала до неба і вище
Хай там що… Хай хоч сонце сміється
Виганяла мітлою з порогу
Чорну заздрість негарну, лупату
І молилась єдиному Богу
Щоб довіку тихенько кохати
13.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593514
дата надходження 13.07.2015
дата закладки 20.08.2015
[b][i]tth[/i][/b]
[i]Волинь... с. Веснянка. Погоже літо...
Озеро неподалік від Луцька...
Чайки над озером... І... мрії! Мрії
про майбутнє. Бо сьогодення сумне.
Та життя бере своє... Мрії...[/i]
[youtube]https://youtu.be/DPabSZMU7Zo[/youtube]
[i][b][color="#b700ff"]То не сонцева тінь в голубих небесах
В плесі озера вкіс відбивається…
То на бе́резі трав жадібка́ бірюза
Корінцями углиб розвивається…
То не чайка над озером в’ється, літа́,
Спрагло долю у вирі шукає…
То твої молоді та щасливі літа
Серед літ запізнілих блукають...
То не жайвір у небі відчайно співа,
Немов щастя нам щедро віщує…
То твої в позолоті, коштовні слова
В моїм серці... щоночі ночують.
...Кличе неба і трав нехибка бірюза,
Літо гладить фіранки в віконці…
То не сонцева тінь в голубих небесах…
То моє несподіване сонце.[/color][/b]
10.08. 2015, с. Озеро, Волинь[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599855
дата надходження 15.08.2015
дата закладки 20.08.2015
Рюкзачок за спину,
Кепку набекрень...
В суете не сгину,
Как вчерашний день.
Тропка от дороги
Прямо в лес ведёт...
Не ленитесь ноги,
Пусть душа поёт.
Ягода лесная,
Воздух, как вино...
Мать моя честная,
Мне не всё равно,
Что щебечет пташка
Там, где мох растет,
Малая букашка
По коре ползёт...
Мать моя честная,
Искололась в кровь!
Вот она какая
Ягоды любовь.
Там заноза колет,
Там колено рвёт,
Поясницу ломит,
А душа...поёт !
С горкою лукошко -
Нынче щедрый день.
Стелется дорожка,
Кепка набекрень !
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600920
дата надходження 20.08.2015
дата закладки 20.08.2015
Не докоряй мені, не сип прокльони!
Й не затуляй хустиною очей.
Його любила.... нащо заборона?!
Жага палких, як мить одна, ночей!
З"являвся в снах... Приходив, як господар.
Слабкий мій опір тільки спонукав.
Неволив погляд.. Дотик, як володар
моє єство мережив, світлом ткав.
Він баламутив! Розривав свідомість.
Одним цілунком рай пообіцяв!
А я - свій світ… беззбройно! В невагомість…
Нестримність мрії-яв подарував.
Не плач за мною! Гіркість сліз неволить.
Матусю, вільна! ..серця ж бо - нема..
Я честь згубила. Більше світ не зловить,
бо оберу кохання вже сама!
Не заплету косу я... Чинну мову
не поведу, а стану осторОнь.
В обіймах стріну зірку світанкову!
Зігріє сум чужий жаркий вогонь!
І хай тоді здригаються матрони..*
Хай дні і ночі мучить сумнів їх…
Не вразять ці безсилості прокльони:
пізнала рай - вже не збентежить сміх!
////////////////////////////////////////
[i]*в українському селі дівчина, що втратила честь поза шлюбом і одна виховує дитину розглядалась за мовчазною згодою громади, як потенційна коханка для чоловіків.. що викликало тиху злобу та неприязнь до неї у заміжніх жінок))[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600752
дата надходження 19.08.2015
дата закладки 20.08.2015
Стихотворение написано в соавторстве с поэтессой Ириной Левобережной
Ключи от Рая... Взяты на хранение
Как таинство апостолом Петром...
Как людям дар, как шанс на исправление...
Не помнил мир подобного Спасения-
Спасителя, пришедшего с Добром.
И был момент... Ключи от Рая выпали...
Случайно... Или нет... Из рук Петра...
И где упали- земли росы выпили,
Как слезы, что с раскаяньем рассыпали
Паломники в искании добра.
Так падали… Ключи от Рая падали
С лазурной, поднебесной высоты…
Из слёз потоков появлялись радуги,
Свеченье гроз распространялось нАдолго,
А по земле рассыпались цветы.
Трава любая стала там целебною,
Как дар святой от ангела крыла.
И девушка растения волшебные
Из алтаря земли с благою требою
В страданий мир спасеньем принесла.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115081900533
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600639
дата надходження 19.08.2015
дата закладки 19.08.2015
Осінній ліс попахкує димами,
В дубовій люльці куриться смола…
Я не прийшла поплакатись думками,
Я просвітліти серцем забрела.
На пні сухому всістися зручніше,
Припасти зором до пожежі крон
І слухати, як вітер світ колише,
Співає з потічками в унісон.
І вірити, що в цій красі безлюдній,
У глушині намолено-святій,
Такі дрібні й убогі наші будні –
Не варті миті тут, на самоті…
І до землі вклонитися деревам,
Бо ж я – Верба, а, отже, не чужа!..
І ця прозора річка кришталева –
Мого життя початок і межа.
І дупла ці – душі моєї рани,
І соки ці нуртують і в мені!
Спасибі вам, старі, як світ, Ґорґани,
Що сонця й на мої вділили дні!
Що з вами я незвідані висоти
Пізнала і вросла сюди навік,
Що вистачало срібла й позолоти
На мій земний благословенний вік!
І в час, коли травою, ніби швами,
Затягне пам’ять всі мої сліди,
Я знов сюди повернуся, щоб з вами
Цю світлу тишу вічно стерегти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600534
дата надходження 18.08.2015
дата закладки 18.08.2015
Экспромт для Артуры
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600134
Поэт печальной глубины...
Поэт печального эфира...
Совсем с другого мира ты...
Под облаками из зефира...
Поэт далёких дней судьбы...
Поэт почившего эмира...
И одалисок красоты...
Из немоты,смотрящей криво...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600470
дата надходження 18.08.2015
дата закладки 18.08.2015
Я прийду у цей дім.
На планету під назвою Осінь…
Так вертається з вирію спекою втомлений птах.
Та мовчатиме дім... і хвилину мовчання попросить.
Там жив сонячний принц
із трояндою й лисом в руках.
Я сандалі зніму…
Нехай ноги торкаються босі
(бо ні сонця, ні вітру, ні смутку в мені… ані сил…)
Чи впізнає мій дім (ця планета під назвою Осінь)
ту, яку він колись
необачно отак приручив?
І хто скаже тепер,
чи були оті зими і весни?!
(він так міцно тримав!.. та усе ж – відпустив до людей,
ту, яка так хотіла піти!.. і – пішла!). Крига скресне,
бо він просто стояв
і виймав моє серце з грудей.
Фіолетове небо
так низько! так близько!.. і синь ця
в мої очі лилась поміж крон виноградних гірлянд.
...я усюди шукала... немає ніякого принца...
А тим більш королів,
пацюків й балакучих троянд
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600340
дата надходження 17.08.2015
дата закладки 18.08.2015
Тікай від нього, біла янголице!
Тікай, не вибираючи доріг.
Хай небо допоможе блідолице
пройти повз ніч і проз колючу глицю,
а потім відпокутувати гріх
любові першої і першого падіння...
Бо він тобі не муж, а темний звір.
Із уст його вицівкує шипіння.
А ти вмираєш, янголице рідна,
ще до укусу...
Лютості без мір
не спинить сонячний, такий пречистий ранок...
Іди проз темінь у далеку путь.
І не дивись на біль, на кров гірку, на рани -
колись воно боліти перестане,
колись і з вікон маски опадуть.
А ти крило своє обережи від лапищ
його страшних, від пазурів і мсти.
Тікай, не озираючись на мапи
життя свого, на сходища і трапи,
з хрестом важким, що на плечі́ -
нести
тобі той хрест поможе Божа Мати...
(16.08.15)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600136
дата надходження 16.08.2015
дата закладки 17.08.2015
Всім серцем люблю Україну,
Її неозорі поля.
Колосся пшениці і жита,
Що вітер колише здаля.
Століттями кріпло коріння,
Вгорі розросталось гілля.
Розносило вітром насіння,
Козацького роду ім'я.
Всім серцем люблю Україну.
За неї боліє душа.
І мову її солов'їну
Вплітаю рядками вірша.
В журбі похилилися верби,
Тужливо співа соловей.
Ой, скільки пішло, щоб померти
За рідну країну дітей.
Квітують в садах чорнобривці,
Политі слізьми матерів.
Із совістю ми наодинці
Здолаємо сповідь без слів.
Всім серцем люблю Україну
І вірю, зціліє рілля.
Діждемо ту радісну днину,
Коли закінчиться війна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599514
дата надходження 13.08.2015
дата закладки 14.08.2015
Где же ты был до сих пор?
Время листая, как ноты
Новой эпохи отсчеты
Вынесут горечи сор.
Где же ты был?.. невзначай,
Взглядом коснулся украдкой
Вспыхнула, как в лихорадке,
Дверь открываю...встречай...
Где же ты был по весне?
Лето закончится вскоре,
Осень по-прежнему в ссоре
С августом, кажется мне...
Где же ты был? Я звала,
Ветру сложив заклинанья,
Листьев забыв увяданье,
Радость излив зеркалам.
Где же ты был? А теперь
Молча смотрю и не верю,
В прошлом и боль, и потери,
Здравствуй...захлопнула дверь...
13.08.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599575
дата надходження 14.08.2015
дата закладки 14.08.2015
Ні подиху, ні вітру, ані грому.
Був день жарким,як лава. Дім мовчав.
Ти так давно втекла із цього дому,
що дім тебе тепер не впізнавав.
Звикав.
Вдивлявся в Тебе знічено й тривожно
(...а втім,налив,як гостеві,вина...)
І шепотіли стіни заворожено:
- Невже ВОНА?
Невже - ОТА, що марила світами
вершинами, дорогами, людьми,
двобоями - як Дон Кіхот млинами -
якій такі тісненькі БУли - ми?
І плямкали старечими губами,
і дихали стречими грудьми
пригадуючи те "не повернуся!"
й з картону крила... До зірок-лети!
Лиш Батько із портрета посміхнувся:
- Нарешті - ТИ...
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599601
дата надходження 14.08.2015
дата закладки 14.08.2015
Ми зустрілися випадково -
Погляд душу наскрізь обпік!..
І застрягло у грудях слово,
Зупиняючи плину лік...
Скільки часу спливло відтоді!..
Скільки весен минуло, зим!..
Відспівало слізьми мелодій,
Відболіло грозою рим...
І ця зустріч - миттєвий спалах...
(Серце ж тьохнуло, як колись!..)
Та спокусу давно приспала,
Ти з покутою забаривсь...
Серце, тихо, мовчи, не треба
Ворушити старий вулкан;
Відпусти сум'яття у небо,
Не ступи у новий капкан!
Що горіло - давно погасло,
Що цвіло - поросло в бур'ян...
Де іржа, не сколотиш масла,
Якщо душу скорив обман!
Не тривож надаремне долю!
Йди собі, як колись... пішов...
Більш ніколи вже не дозволю
Розтоптати святу любов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599647
дата надходження 14.08.2015
дата закладки 14.08.2015
В очі! В очі дивись!
Як дивилась у перше побачення.
Знову погляди наші злились,
І все інше не матиме значення
Для тебе і мене.
Ти очей не відводь.
Не вдавися сльозами солоними.
Що відходить- скоріше відходь.
Ми помалу коханням холонемо...
Хай минуле- мине.
Де той присмак ночей,
Що пили, мов масандрівські вина?
Присмак зради в гортані пече.
Що ж мовчиш? Відчуваєш провину?
То скоріше винись.
Очі в очі! І пий
Напій смутку, можливо востаннє.
Ти осліпла. І я мов сліпий.
Сльози залишки змили кохання.
Ще не пізно. Спинись.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115081300972
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599404
дата надходження 13.08.2015
дата закладки 13.08.2015
Ще одна прониклива відеоробота проекту Сила слова
на мій вірш "Падаю в небо..."!
https://www.facebook.com/sylaslovaua?fref=nf&pnref=story
Людське життя, направду, занадто коротке задля дурниць
і достатньо довге для великих речей.
У смерті, як і в будь-чого, є кілька іпостасей. Одна з них –
це звільнення.
Звільнення від тіла, від проблем і турбот світу
земного. Проте сьогодні в цьому звільненні є ще один відтінок.
Це темна тінь війни, присмак попелу і крові. Сьогодні смерть –
це ще й смерть в ім’я звільнення. Звільнення тих, хто мимоволі
опинився в самому пеклі бойових дій і тих, хто не хоче туди потрапити. Звільнення своєї країни.
Герої не вмирають – їх кличуть тримати мирне
небо над нашими головами.
[i]Вірш: Наталя Данилюк
Читають: Лила Перегуда и Запрот Вокрыс, Євгеній Ковирзанов.
Наталия Владимирова, Olga Evlanova, Anastasiya Pankovetskaya,
Андрій Мартиненко.
Майстрували: сергій пишун, Marina Statkevich, Ptashka Kateryna,
Halanzha Dmytro[/i]
[youtube]https://youtu.be/ld2uypLVF1s[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596625
дата надходження 29.07.2015
дата закладки 07.08.2015
[img]http://cs628222.vk.me/v628222845/c331/SylcwVAjzHQ.jpg[/img]
Боже, як добре під вечір вертатись додому,
Гріти підошви об теплий м’який тротуар
І відчувати в ногах підсолоджену втому,
Ніби пробіглась зефірною м’якоттю хмар!
Дим з вихлопних, мов запалені липнем кальяни,
В пудрі пилюки мутніє дворів акварель,
Флюгерний півень у променях, наче льодяник, ─
Злизує хмара повільно тверду карамель.
Світло тебе відбиває у плазмі вітрини,
Поглядом ніжним комусь надсилаєш привіт,
І завмирає під скельцем невтомний годинник,
Поки бубнявіє в Музи кругленький живіт…
Знову народиться вірш по дорозі додому,
Стрілки, як завше, почнуть свій наступний пробіг…
Боже, як добре пройтись і забути про втому,
Гріючи серце і ноги в долонях доріг!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595911
дата надходження 25.07.2015
дата закладки 04.08.2015
[i]У родину Михайлишин з с. Липовиця на Рожнятівщині
прийшло непоправне горе. 14 липня 2015 року у зоні
проведення антитерористичної операції при виконанні
бойового завдання біля Станиці Луганської обірвалося
життя бійця 128-ої гірсько-піхотної бригади, старшого
лейтенанта Миколи Ярославовича Михайлишина.
Йому було лише 23...[/i]
Сини ідуть за обрії далекі,
Не залишають звісток і адрес,
Немов підбиті кулями лелеки,
Пливуть у сивій купелі небес.
Скривавлені і спалені у танках,
Розірвані у полі на шматки…
Чорніють на похованих останках
Хрести, немов обвуглені кістки.
За ними відголосять панахиду
Тужливі дзвони, дощ і матері…
Невже зі смертю програно кориду
І ґніт життя у свічці догорів?
І, кров’ю замережана, дорога
Поміж ниток лягла на полотно…
Як мало їм відведено земного
І як багато вічного дано!..
І, мов з корінням вирвані дерева,
Лишають по собі́ глибокий шрам.
Сини ідуть тримати наше небо,
Щоб дати шанс усім новим життям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596938
дата надходження 31.07.2015
дата закладки 04.08.2015
І навіщо цей дощ
У лагунах тропічної спеки?
І навіщо цей грім, із потужністю в сто децибел?
Звідки взявся цей шторм?.. чи згадаєш, готичні смереки-
Наш забутий притулок…
що ж сталося з нами тепер?
По коліна в воді
Ти стоїш, де розбитої шхуни
Розлетілись уламки... і хвиля гойдає стерно…
Перламутрові риби (вони ж – охоронці лагуни)
У магічному танго
мене опускають на дно…
Чи можливо зібрати
Розсипані перли руками?
Де мені кожен рух, кожен порух – це поступ углиб?!!
Під гарячим тропічним дощем ти приходиш до тями…
Я дивлюся у вічі
........німих..... фіолетових риб…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597804
дата надходження 04.08.2015
дата закладки 04.08.2015
Шурхотіла між нами навпомацки ніжність, як пазли,
Мов сканворди в журналі, що списаний майже до дір.
Ми зливалися в ній, наче скуті єдиним оргазмом,
Голосили натхненно, що й чути було поміж гір.
Ми її в ланцюгах не насмілились більше тримати,
І позбулись ганчірки, яка називається кляп.
Ніжність волю пізнавши, горланила нам: “Супостати!
Ці кайдани мої — ваш найбільш необдуманий ляп!
Відрікались від мене ви довго і часто даремно.
Чи не знали, що я найкоштовніший знаковий дар?
Та усе-таки зараз — у час коли тихо і темно –
Я проллю поміж вас полунично-цукровий нектар”.
На пролитім нектарі ми вдвох посковзнулись невчасно,
Розпластались і хруснули, наче з картопельки чіпс.
Потім ніжність вхопили за довгі причесані пасма,
Й відпустили, бо сковані нею обоє у гіпс...
Місце, звідки рими ростуть - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596964
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597576
дата надходження 03.08.2015
дата закладки 04.08.2015
[b][i] NNnn[/i][/b]
[i]В эту ночь я буду лампадой
В нежных твоих руках…
Не разбей, не дыши, не падай
На каменных ступенях…
…Я буду пылать иконней –
Не ты ли меня зажег?
[b] М. Волошин
Не тлій ти мені лампадно –
Іконно у серці палай!
Не я там, на сходах падав,
А ти там зі мною пила
Нектар запізнілих весен,
Отруту сумуючих зим...
О, як без сталевих весел
Пливти за маршрутом твоїм?
І як осягнути мозком
Нестримність твоїх орбіт,
Як зрозуміти – бозна –
Бурхливість твоїх планід,
Де люто ревуть буревії,
Й вирує стобальний шторм,
Тремтять діамантами вії
Від твоїх неосяжних норм!
І враз замовка моє серце
Від здобутків любові й втрат.
...Надривно виспівує скерцо
Під скрипіння до раю врат![/b]
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514995
дата надходження 02.08.2014
дата закладки 04.08.2015
[i]Все новое - это хорошо забытое старое...
Но любовь - вечна и всегда молода...
Не верите?.. Я тоже... не верил... Но![/i]
[youtube]https://youtu.be/MMZwk4PveIE[/youtube]
[i][b][color="#ff00d9"]Во все века любови сладость,
Как страсть к соитию – о стыд,
В мгновенье ока разбивалась
О горечь мелочных обид.
Придирки, брань, косые взгляды
И колкость лживых, грубых слов –
Что вам еще, злодеи, надо,
Чтоб сжечь невинную любовь?..
Что ж, наслаждайтеся злословьем,
Кичитесь жесткостью гримас!..
Они ваш образ – безусловно! –
И лик людской погубят в вас.
Слова обидные все рушат,
И злость любовь испепелит!..
О пепелище! Спрячь получше
Следы безумства и обид!
На диком месте, на опале
Взойдут цветы и травы вновь,
И как Исток – всему начало
Воспрянет Вечная Любовь![/color]
[/b]
7.08.2001,
Табачное (Крым)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595689
дата надходження 24.07.2015
дата закладки 04.08.2015
Ты далеко. Ты решаешь вопросы.
Душная ночь, словно дым папиросы...
Скучная ночь. Мне тебя не хватает.
В вазе с мороженым скука растает
Под коньячок. И ложиться-то рано...
...постная рожа гугнявит с экрана
Новости. Правды не видно ни зги.
Тупо жара расплавляет мозги...
Стелется дымом вопрос без ответа
В тему "дожить бы теперь до рассвета",
Словно забитая чем папироса...
Смех... И печаль... И ответ без вопроса...
Все возвратится -так верится в это-
В это чумнОе по цельсию лето,
Словно кипящие чаны в аду...
Вскроется рана. Ты жди. Я приду.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115072700455
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596115
дата надходження 27.07.2015
дата закладки 04.08.2015
Догорает костер на заре,
И у речки стреножены кони...
Эта ночь нам дана, чтоб гореть.
И сгореть. Для того, чтобы помнить,
Как блаженно искрилось вино
Звезд сияние отображая...
Как желания страсти озноб
Мною ты исцеляла, нагая...
Как слились двуедино в руках
Мы, куски преломленного хлеба...
Как вписался оргазма рассказ
В силуэт полунОчного неба...
Искры пишут в свинцовую синь
Нашей страсти испитую повесть.
В ночь упала роса на полынь,
Как слеза да на горькую горечь.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115080200575
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597248
дата надходження 02.08.2015
дата закладки 02.08.2015
Бал. Варшава, наполеонівський період, тільзитський мир...
Станьмо, панове!
Ставайте, панянки!
Станьте у пари,
Та нумо до танку!
Всі наші справи
Залишим сьогодні.
Як же постави
У вас благородні!
Пари... Ще пари...
Пройдемо по залі!
Поки бажання
Сховаєм подалі!
В вирізі плаття
Так дихають груди!..
-Поки танцюй!
-Я тебе не забуду!
Дами у платтях
Цвітуть, наче рожі,
І кавалери
З жоржинами схожі.
Воїни світла...
Митці і таланти...
Стильно спадають
З плечей аксельбанти.
Весело в залі.
Оркестр шаленіє.
Ночі кохання
У танці омрієм!
Сотні свічок
Залили залу світлом.
Дивляться очі
Ласкаво-привітно.
Сонце із Місяцем
В залі зійдеться,
Як з Імператором
Пані Валевська...
Десь шпигунам
В Петербурзі не спиться...
Десь на кордоні
Злий ворог чаїться...
-З ранком- на ложе!..
-Тебе я жадаю!..
Воском зі свічки
Час мирний спливає...
Може, з наказом
Нам завтра до бою.
Може, востаннє
Танцюєм з тобою...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115072500718
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595749
дата надходження 25.07.2015
дата закладки 01.08.2015
Парк вечірній. Мрійливий липень
Теплим вітром цілує липи...
Дивна пані із поглядом лані
На скамійці, мов на дивані...
Задивився... Спинивсь подалі...
(Камінець дістаю із сандалі...)
Мила пані,
Дозвольте спитати?
Я дивлюсь, Ви така одинока.
Я бажав би вас поцілувати...
(Щось нескромно... Впадає у око...)
-Як Вас звуть?
-Чи- не звуть?.. Ви самі
Обираєте з ким розмовляти?...
-Пані! Руку!
Ідем, мон амі!..
Я в дорозі Вас буду питати...
...про те, як політичний Вам вертеп?..
...про те, що на вечерю ви п"єте?..
...чи до вподоби Вам живопис НЮ?..-
Коротше, Вам "наботаю фігню",
Що каже кожен, хто бажає познайомиться...
І- фіфті-фіфті... Воля Божа... Мо"й "обломиться"...
О моветон!.. НАЙН! НІХТ! Я ТАК СТРАЖДАЛЬ!..
-скажіть, Ви часом не паризька етуаль?..
Отак... Немає часу...
Вже йдете...
Пусте...
НЕ ТЕ.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115072010095
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594962
дата надходження 21.07.2015
дата закладки 01.08.2015
Холодной тьмы зловещие сюжеты.
Сигнал о встрече принял борт ракеты.
И вызов связи словно плач иль стон.
И впереди- Плутон.
Его снега завьюжили равнины.
Вдали остались теплые купины
Ванн солнечных... Да Черт их побери-
Связь включена... Смотри...
И на экране монитора
Вовек не тающие горы-
А ведь мечтать увидеть их
Никто из жителей земных
Не мог от Сотворенья Мира...
(не сотвори себе Кумира
Из мрака космоса пришедшего,
И на земле тебя нашедшего
В посыле света монитора
На гОре...)
А на земле Бескидский перевал
Наемников отряд атаковал...
И ради нефти все Иран простили...
Заложников опять не отпустили...
И нерв земли пульсирует на связи.
И результат пока еще не ясен.
И отворилась бездна, звезд полна,
И звездам несть числа, и бездне- дна...
А между нами- километров сотни...
И трасс ночных мельканье полотна...
И встречным нет числа, и нету сна...
И в сердца синусоиде- весна...
И телефона вызов так тревожит-
Вдруг что-нибудь изменится, быть может...
Ты мой Плутон... И я к тебе лечу.
Я так с тобою встретиться хочу!
Холмов твоих дотронуться рукой
(я, право, потерял от них покой...)
Войти в твой мир... В тебя... Соединиться...
Что суждено- тому дано случиться...
Хочу познать в багровый час рассвета
Я таинство незыблемое это
Слиянья тел космических. Гляди!
Неведомо, что ждет нас впереди,
Но я лечу. Я долечу. И это-
Исполнится.
Я вылетел.
Ты жди.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115072000241
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594743
дата надходження 20.07.2015
дата закладки 01.08.2015
Впали краплі вогню,
Наче кара небесна із неба,
Просто на сухостій,
І траву поглинає вогонь...
Кластер нашого НЮ-
Споконвічної хіті потреба,
Цей аншлюс, твій і мій,
Опікаючих тіло долонь.
Присмак наших ночей-
Як кориця на сотах із медом,
Мов малиновий сік,
Що під сонцем бродити почав...
Я тобі казначей,
Що коханням заплатить як треба
За шаленство утіх,
У яких незбагненне вивчав.
Опритомній на мить!
Подивись- з неба падають зорі,
І вогонь їх летить
Просто в руки- лови їх, лови!..
Нам кохати й горіть
В лаві ночі сріблясто-прозорій...
Просто бути в цю мить
Оберемком сухої трави.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115071800435
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594388
дата надходження 18.07.2015
дата закладки 20.07.2015
Щербата гора викашлює дим
Крізь густу смерекову бороду…
Як добре прокинутися молодим
В обіймах ранкового холоду!
В поношених кедах ступити на мох,
Думками торкнутися вічності…
У цих володіннях безмежних ти – бог,
Який не бажає публічності.
Напнувши вітрило, палатку свою
Відпускаєш в зелені повені:
Щасливого плавання кораблю!
І трюми травою наповнені.
Як тільки нависне туман густий
Із люльки гори щербатої,
Тобі залишається тільки йти
І мох лоскотати п’ятами.
В наплічнику в тебе лиш попіл пожеж,
Бо світу скарби вже розтрачено…
Дорога триває, допоки ти йдеш,
А відстань? Не має вже значення.
І в час, коли обраний вірний шлях
Приведе до межі над прірвою,
Згадай, що тобі невідомий страх,
Допоки у серці віра є.
По хмарах іди, як Петро по воді,
Розвій свої сумніви повністю,
Бо вільним по-справжньому станеш тоді,
Коли відречешся умовностей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592797
дата надходження 10.07.2015
дата закладки 16.07.2015
Допоки ти спиш у м'якому сидінні маршрутки,
Вколисана кадрами літа в мутному вікні,
І сняться тобі у волоссі трави́ незабудки,
Чорничні кущі і гриби на трухлявому пні…
Гірські перевали, розгойдані трелями рі́чки,
Пташиним сопрано, дзюрчанням дрібного струмка,
Призахідне сонце – м’яке, наче полум’я свічки,
Духмяної хвої і диму гірчинка терпка…
Самотні човни на поверхні блискучого плеса,
Немов заговорені мантрою бога вітрів…
Допоки ти спиш і шиплять монотонно колеса,
Комусь ненаситна війна ставить мітку між брів…
І цілиться чітко, а потім – контрольний у скроню
(для більшої певності), жаль-бо не личить війні.
А ти, влаштувавши за мріями ласу погоню,
Так прагнеш себе вберегти від суєтності днів…
І серце вразливе сховати од відчаю й болю
За ширмою власних ілюзій і світу казок,
Немов боячись розбудити примхливицю-долю,
Зламати на дверях реалій іржавий замок…
Та що воно змінить? Війну не під силу збороти,
Фарбуючи дійсність обвуглену в лагідний тон…
Допоки ти спиш, десь у іншому світі – навпроти,
Є ті, що під кулями ревно пильнують твій сон…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593691
дата надходження 14.07.2015
дата закладки 16.07.2015
Мне бы руки ломать, мне бы волосы рвать
Только, что это даст?
Кто виновен? Конечно, же я...
Знаю, радугу в руки уже не поймать,
От ожогов на сердце,
остался лишь шрам бытия.
Да, конечно...виновна...
какая статья?
Даже думать нельзя,
как посмела?..а ты запрети!
Ты ведь знаешь заранее, кто я и чья,
По команде - уйди!..разлюблю...
По команде -уйди...
По команде, любить надоело - гляди,
Я ведь сильная,
выдержу знай, как всегда, улыбнусь.
И не лгу, только молча глотаю... дожди
Со щеки...умываюсь пока ,
а затем окунусь...
И останусь венком на воде...пережди...
14.07.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593783
дата надходження 15.07.2015
дата закладки 16.07.2015
В этом доме бессмысленно дверь запирать.
В этом доме давно уже нечего брать.
Эти окна... В них мрака зияющий храм.
Этот дом открывает глазницы ветрам.
Двери настежь, но дому не встретить гостей.
Никогда не услышать здесь смеха детей.
Скрипа стон, словно вой одичалых собак.
Этот дом навсегда погрузился во мрак.
На четыре от дома ведут стороны
Вдаль дороги. И эти дороги войны
Для себя так беспечно избрали жильцы.
И окончилась вечность. И в воду концы.
Круг замкнулся. Есть вход. Только выхода нет.
Мраку ночи безрадостно видеть рассвет.
И в несбывшемся сне уплывает во тьму
Этот дом, нежеланный уже никому.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115071201117
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593141
дата надходження 12.07.2015
дата закладки 14.07.2015
Генерали, скажіть, вам зіркові погони не муляють
Через СТІЛЬКИ смертей, через СТІЛЬКИ загублених душ?..
Хлопці ті, що лягли під ворожими кулями,
Не стають уночі біля вашого ліжка, довкруж?..
Вам покликання Доля дала - захищати цю землю,
А не пузо ростити за довгим дубовим столом.
Українська земля, за ці роки, від крові вже темна...
Ознайомтеся, вкотре, що вам записали в диплом.
Може сите життя надійшов уже час оплатити?..
Тепло тут вам було і комфортно, гріха не втаїш.
Хай війна не дала досидіти вам біля корита
Шанс з'явився зробити корисного хоч би на гріш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593053
дата надходження 11.07.2015
дата закладки 11.07.2015
Будь велетом між націй, мій народе,
Блакитно-жовтий стяг свій розгорни!
Стоять на варті миру і свободи
Твої відважні віддані сини.
Козацька кров нуртує в їхніх жилах
І сонцем сяє тризуб золотий.
Тебе веде могутня Божа сила,
Народе мій, здіймайся і світи!
[b]Пр-в:[/b]
Єдині ми від Заходу до Сходу,
Від сивого Дніпра і до Карпат.
Сія́й, країно вільного народу,
Мов діамант у ти́сячі карат!
Будь гідним предків, гордих і завзятих,
Твори щодень історію нову.
Хай ворог не посміє зазіхати
На гетьманську прадавню булаву.
Залишмо у минулому руїни,
Скажімо ворожнечам твердо “Ні!”.
Будуймо славне “завтра” для Вкраїни –
На благо наших дочок і синів!
[b]Пр-в:[/b]
Єдині ми від Заходу до Сходу,
Від сивого Дніпра і до Карпат.
Сія́й, країно вільного народу,
Мов діамант у ти́сячі карат!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591308
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 08.07.2015
Як зморена ніжністю любо
впаду насторожена в сон,
чекають все ж трепетно губи
готові у темряві, всюди
прийня́ти цілунку полон.
Так ввечері стомлена квітка
від пестощ спекотного дня
довірливо хилить голівку,
так чутко до сну горне гілку,
щоб Сонце відчути здаля.
І лиш зажевріє крайнебо,
відкриє назустріч свій цвіт,
всі пахощі вмиті від себе
п"янкі і солодкі до Тебе
відпустить замріяно вслід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592299
дата надходження 07.07.2015
дата закладки 08.07.2015
[i]Навіяне: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592354
Нехай слова ці скучні і бездарні,
Та як мені не написати їх... [/i]
[b][i]Василь Симоненко[/i][/b]
[youtube]https://youtu.be/cpuwBhLKFLc[/youtube]
[color="#0080ff"][b][i]Слова кохання… мають силу,[/i]
[i]Як будь-які гучні слова,
Чуттями кинуті красиво…[/color]
[color="#ff0000"]Від
них
шаліє
голова! [/color][/color]
[color="#0080ff"]А серце спить… Воно розумне.
Бо в ньому ка́рби Бога є.
Коли мовчить – воно щось дума,
На кшталт того, чи то – твоє…
Відтак не в слові вся причина –
В чуттях, що пишуть коди… щасть.
Перш ніж наважитись до чину,[/color]
[color="#ff0000"]Укміть,
чи
слово
серцю в масть![/b][/color][/color]
8.07.2015
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592354
дата надходження 08.07.2015
дата закладки 08.07.2015
Я заглянула лишь в глаза...
А в душу - не посмела...
Не было времени тогда...
А может...не хотела?..
Спешила(как всегда)туда,
Где страсти закипают...
И не нашла тех нужных слов,
Которых ожидают...
И не хватило пять минут...
Про них совсем забыла...
Навязчивой боялась слыть?..
Ума мне не хватило?..
Чтоб (не дай, бог),не наследить,..
Чтоб не сломать ей крылья?..
Чтобы пером не зацепить,..
Чтоб не казаться сильной?..
Кого же мне теперь винить?..
И что с моею делать?..
В какую сторону смотреть?..
Во что так рьяно верить?..
Душа была - душа из душ!..
Похожую - не встретить...
Я заглянула лишь в глаза...
Не было чёрных меток...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591799
дата надходження 05.07.2015
дата закладки 07.07.2015
Экспромт
Когда мы подожгли свечу,то мы с тобой не знали,
Что даже лёгкий ветерок с тем пламенем играет...
Что тень высокая от ней,..
Что иногда пугает...
А белый -белый мотылёк в нём заживо сгорает...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591814
дата надходження 05.07.2015
дата закладки 07.07.2015
Не прав,наверно,Соломон,
Что всё пройдёт,..и это...
Уходит и приходит боль...
Зимой,весной и летом...
Какая магия у слов,..какие привороты!..
Все мы - поклонники оков и чувств водоворотов!..
Река по камушкам течёт...
Куда - сама не знает...
Не стынет на порогах лёд,..
Страсть вены согревает!..
У речки жизни - глубина и омуты печали...
И не найдёте брод в любви ни рядышком,..ни далее...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592335
дата надходження 07.07.2015
дата закладки 07.07.2015
Звільнити тих,
Хто розпочав,
Та не зробив.
Тим більше- тих,
Хто й не почав,
А дух убив.
Калинмалинових віршів
Солодку патоку з душі
Зніміть, зніміть.
Пошитим в дурні (індпошив.
Хто не страждав, той і не жив)-
Не зрозуміть-
Уже ловець розкинув сіть.
Він має право так робить.
Бо зміна світу почалась.
Ще маєте. Проте вже зась-
Бо вже дзвенить
Дзвонар, повставши із колін.
І цей невідворотній дзвін
По вас... По вас...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115070701148
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592166
дата надходження 07.07.2015
дата закладки 07.07.2015
Эй, девчонка!
Сегодня Купальская Ночь.
Повод тонкий.
А ты искупаться непрочь?
Гаснет солнце,
Садясь в розоватую слизь.
Соберемся,
И ступим по лестнице вниз.
Этой ночи
Сегодня познаем дары!
Ты же хочешь
Вглядеться в иные миры?
Ты же хочешь
Со мной отыскать этот клад?
Этой ночью-
Со мною... Я этому рад.
Звезд сиянье
Лоснится в кофейной воде...
Навьи Тайны
Не ищем, они уже здесь.
Обнаженно
И с трепетом в воду войди,
Речке сонной
В бездонное дно погляди,
И со мной
Подари свое тело траве...
Мы с тобой-
Тела два, и души тоже две-
В летних снах
Расстилаем судьбы полотно...
На губах
Так горчит поцелуев вино...
И вдвоем мы
В единое льемся уже...
Наша емкость-
Готовый для сцены сюжет...
Но свершилось-
И вновь каждый сам по себе.
Сделай милость,
Я тайну доверю тебе?
Я ведь знаю
Места, где луна свысока
Освещает
Рожденье живого цветка...
Мы отыщем...
Для нас он сто кладов найдет,
Или тыщу
Напастей от нас отведет...
С этой силою
Нам никогда не пропасть...
Только милая!
Клад мой!.. Моя ты напасть!..
Не сорвем
Мы росток. Не за этим я шел.
Я свой клад,
Свой цветок этой ночью нашел...
И опять мы
Тела извергаем в экстаз...
Темных пятен
Глаза Духов смотрят на нас...
И поет
Гамаюн, нам вещая любовь...
Я ее...
Я мою... До утра... Вновь и вновь...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115070600880
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591950
дата надходження 06.07.2015
дата закладки 06.07.2015
Хай ти не мій, моїм не можеш бути,
І хай тебе прогнала із душі,
Та сутності твоєї атрибути
Ще заповзають в ребра, мов вужі.
Уже не тисне так, перехворіла,
Переборола млості і жалі.
Було, увись, було, долів летіла.
Тепер без крил – забрали журавлі.
Хай ти не мій. Радію пінній хвилі,
Що вгору зносить на собі тебе.
Скупаю небо в чебрецевиім милі –
Хай над тобою буде голубе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591669
дата надходження 04.07.2015
дата закладки 05.07.2015
У горах - дощі…
І мені - вже нічого не треба…
В часи буревію – у тебе нічого нема…
Ці ріки безмежні із серця відкритого неба…
Із тими дощами -
я вчилась вмирати сама…
Ці ріки безмежні…
І я – вже нічого не хочу!…
Коли огортає могутня шалена стіна…
За водами тими зникають заплакані очі…
Єдине бажання –
допити цю чашу до дна…
І я шаленію! Спиніться,
Мольфари і маги!
Не стримуйте зливу!.. не смійте!.. не треба!.. аби
Ми вже не лишались в полоні одвічної спраги…
Всесвітньої спраги –
безмежно покірні раби…
І ви, невпокорені…
Вперті… сполохані душі…
Ви справді гадаєте, легко торкнеться іржа
Небесних консолей?... хто сміє тут прагнути – суші?!.
Коли між землею і небом -
зникає межа…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589571
дата надходження 24.06.2015
дата закладки 04.07.2015
А що моя осінь –
Супроти твоєї весни?
Цих барв запізнілих усе ще вогняна палітра…
І хто я насправді? можливо, лиш пісня сосни,
Відкрита дощам божевільним…
і віддана – вітру…
І все ж - малювала…
Криваво – червона палітра
Зникала - із серця… вливалась у сяйво лісів…
Зривала свій одяг весняний мелодія світла…
То осінь – кричала в мені! –
на мільйон голосів…
А далі – тихіше…
Мінорно… скорися!.. засни…
І ніжність котилась іще невідомим маршрутом…
Бо що моя осінь – супроти твоєї весни?..
Безглуздість ілюзій…
І сині тумани… над Прутом…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590413
дата надходження 28.06.2015
дата закладки 04.07.2015
Тримай мене за руку - не пусти,
Бо я впаду під ноги людостаду...
Попереду у нас - місток хисткий,
Та спалені дороги - вже позаду...
Не відпусти... Не рви тоненьку нить -
Вона з клубочка діви - Аріадни...
Відчуй всім серцем цю тендітну мить :
Початок - це і просто, й дуже складно...
Тримай мене за руку - не пусти,
Не дай згубити відчуття надії...
Кидає осінь звОхрені листи,
Де я писала сни - дівочі мрії...
Не відпусти... Тримай мене міцніш -
Бо кожен крок - Русалоччина мука...
Та поцілунок зболений - п'янкіш,
А шепіт ніжний - наймиліші звуки...
Тримай мене за руку - не пусти!
Вона в твоїй долоні пташенятком
Потроху забува свої хрести
І починає вірити... спочатку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588451
дата надходження 19.06.2015
дата закладки 04.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.07.2015
Живуть ще? ...після щастя ось такого.....
Невже буває... Правда?! ....дивна річ....
Коли в руках твоїх півсвіту мого!
А розум.... все блукає поміж свіч,
так хитро кимсь запалених і..... швидко
якраз на відстань думки у пітьмі....
Щоб все за світло те чіплялась хитко...
Й надії знов тривожила...... марні́....
Один твій дотик..... й мрія стрепенеться!
Ледь чутний подих.... й, (віриш?) я - жива!
....І ніжність пестощ у мені озветься
відлунням вічних мук.... Любов... Жага....
Нервовий струм на пальцях - мною водить....
І волю всю збирає владно вмить!...
..."Піддайся!" ....серце так настирно юдить....
..."Болітиме...." щось совість жебонить....
Та все чомусь не слухаю... Навіщо?!
Така красива я у цих руках.....
І поки ще тримаєш, знаю - вічна!..
...................................................
....чи знає щось ручний про волю птах?!....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591523
дата надходження 03.07.2015
дата закладки 03.07.2015
Эфемерное время стекает со стрелок часов...
Затерявшись в июле, весенний поет соловей...
Подойди и открой свою дверь, отодвинув засов,
Тот засов, что закрыла, играя любовью моей.
Этот ночи огонь- воплощение грез наяву.
Уходя вникуда, никуда не уйдешь от себя.
Протяни мне ладонь!- я еще раз тебя позову...
Ты играешь любовью, но трудно прожить, не любя.
Эта летняя ночь, как солдатская жизнь, коротка.
В наступающем дне не останется места для нас.
Наш последний рассвет так похож на багровый закат...
Время временно, милая. Если сейчас- то сейчас.
И внезапно по телу как будто холодный озноб...
Треснет мутное зеркало, наши впуская черты.
Ты под влажные струи подставишь пылающий лоб,
И утонешь в росе истекающих слез наготы...
На ковре из фиалок ночных белизна наших тел,
Как на бархатном стенде старинный китайский фарфор...
Соловей поутих, как таинственный ночи предел,
Вход в весну затворив, и окончен любви разговор.
Ну а завтра- сегодня (уж утро пробили часы),
Через зыбкое "нет" преступив заповедный порог,
Сквозь штормящее море -обычный людской недосЫп-
Уплывем, как во сне, и исчезнем в развилках дорог.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115070300870
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591383
дата надходження 03.07.2015
дата закладки 03.07.2015
Кожна душа – то чийсь особистий острів,
Б’ються об нього зради, образи й лють.
Знаєш, бувають люди, як стріли, гострі:
Вразять тебе у серце і просто вб’ють!..
Що тобі хтось, далекий і невловимий?
Що вас єднає в морі мільйонів душ?
Просто живи, вплітаючи дні у рими –
Так, як раніше, зболеного не руш!
Буде тобі пекти і колоти груди,
Будуть жалі дурманити, мов абсент…
Знаєш, бувають справді огненні люди:
Іскру черкне́ш – і вигорить все ущент!
Попіл собі залишиш, вогнем налитий,
Буде тобі ятрити старі рубці…
Боже, хіба життя не навчає жити?
Вкотре з дороги сходжу на манівці.
Знову тривожу давні забуті рани,
Лихо мені показує свій оскал…
Знаєш, бувають люди, мов океани:
Кинь камінець – і збуриш дев’ятий вал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587606
дата надходження 15.06.2015
дата закладки 03.07.2015
[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/7/98/677/98677133_41326600x400.jpg[/img] [img]http://lh3.googleusercontent.com/-4TtOJsEd3gQ/VCgGq6vXESI/AAAAAAACUlE/CI9Opqs9UUk/w426-h639/70zSr.jpg[/img] [img]http://data3.whicdn.com/images/61639558/original.jpg[/img]
А знаєш, як здорово – бігти отак навпростець,
Ловити у пазуху срібло дзвінких зорепадів
І чути ритмічне відлуння щасливих сердець,
І знати: ніщо нам не стане тепер на заваді!..
А знаєш, як добре торкатись чиєїсь руки,
Немов ненароком, самісіньких кінчиків пальців…
А потім нащупати пульс на зап’ястку чіткий
І десь загубититись в обіймах нічних декорацій.
І впасти у трави, обкурені хмелем терпким,
Налиті молочним туманом липневої ночі…
Крутити на палець зі стебел тонкі завитки,
На мапі небесній тлумачити зорі пророчі.
І, тикнувши в небо, раптово зрадіти: ”Он я –
В сузір’ї Північної Риби, окрай Андромеди!..”.
І чути, як дихає знизу протяжно земля,
Як трави тяжіють у росах, мов змочені дреди…
Як тіло стає невагомим і пнеться увись,
Вростає у небо, пускає коріння, мов щепа…
Коли ж усміхнешся, тобі прокричати: “Дивись!” –
І в поруху вуст упіймати: “Щаслива дурепа…”.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591061
дата надходження 01.07.2015
дата закладки 03.07.2015
Як радіють баба й дід!
В хаті на столі обід,
І така вже втіха їм-
ОнучкИ приїхали!
От заходить ніч до хати.
Полягали діти спати.
Хтось їм спати не дає,
Об підлогу посуд б"є,
По підлозі тупотить,
Наче котик муркотить...
Та нема ж кота у хаті...
Хто ж цей темний, волохатий,
Невідомий лиходій?
Проженіть його мерщій!
Так не можна- каже дід.
Це опікує наш рід
Хатній добрий Домовик,
Непосіда, Жартівник.
Домовик наш волохатий-
Значить, є добробут в хаті.
Голий він у бідаків.
Він із сивини віків
В хаті лад оберігає,
Та грайливу вдачу має.
Ви, малі, його пробачте.
Це давно він вас не бачив.
От і скучив. Потріщить,
Та й приспиться на печі.
Колисанку ніч співає.
В шибку місяць зазирає.
В теплу хату кіт прибіг.
Сплять усі... І Домовик.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115062800701
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590288
дата надходження 28.06.2015
дата закладки 28.06.2015
Сірим осіннім дощем
Смуток торкнувся душі.
Мрії розірвані вщент.
Ти їх позбутись спіши.
Ніжність оголених пліч,
Наче бажання твоє...
З дзеркала вилетить ніч.
Північ годинник проб"є.
Так помирають вірші,
Що не лягли в записник.
Так холодіє в душі,
Наче зустрівся двійник.
Мов перелитий в бокал
Кавовий тік густини,
Ночі останньої шал
Спомин мені поверни.
Спомин про ночі вогню.
Ти пам"ятаєш, чи ні,
Нашого дивного НЮ
Той силует на стіні?
Тінню від крил кажана
Стрілка опівніч лягла.
Мороку щемна стіна...
Смуток торкнувся чола.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115062609542
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590075
дата надходження 26.06.2015
дата закладки 28.06.2015
Музика Віктора Охріменка
Вже стільки сходжено стежками
і бездоріжжями життя...
Як хвиль у морі, так між нами
любові, болю й каяття...
Пр:
Роки, мов птахи, пролітають,
до хмар зросла твоя верба...
На осінь літо повертає,
та серце обмина журба,
бо руку я твою тримаю
і поки разом ти і я.
Торкаєш ти моє волосся –
і шумовинням в серці кров...
Налитим, визрілим колоссям
хвилюється іще любов.
Пр:
Без тебе тягнуться години
і зміст життя втрачає нить...
Щомить до тебе серцем лину,
і голос трепетно бринить...
Ховаю в серці, як перлину,
любові кожну світлу мить...
25.06.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589746
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 25.06.2015
[img]http://data4.gallery.ru/albums/gallery/99772-65043-33754212-m750x740.jpg[/img] [img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00509839.jpg[/img] [img]http://mayasakura.ru/wp-content/uploads/2012/02/S_ekretyi-krasotyi.jpg[/img]
заговори…
мов літеплом, все тіло
своїм чуттєвим тембром
оповий…
як плід граната,
серце переспіло
і тріснуло,
в туманну ніч кровить…
збери у жмені
зе́рнята багряні,
на спомин
у шкатулку заховай.
Купальська ніч
гойдає роси п’яні,
пахтить у небо
стеблами трава.
цей дикий танець,
пристрасно-тваринний,
цей поєдинок
вітру і вогню!..
мов у свічках,
у ватрах полонини…
і розсікає темряви броню
огненний бог
своїм пекучим лезом,
із лона іскри
сиплються дрібні!..
не личить бути
в ніч таку тверезим,
тож пий мене по крапельці,
п’яній!..
заговори, зашепоти,
вколисуй!
коли ж ущухне хміль у голові,
майнемо вдвох
у храм густого лісу
шукати квітки-папороті
цвіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589774
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 25.06.2015
На пероні вірші
Б"ють у скроні, мов серця робота...
У циганки в руці
Гроші. Дав- на, візьми, не рахуй!
Важко щось на душі.
Стань, циганочко, люба, навпроти.
Нагадай, розкажи,
Що на серці і що на шляху.
Старовинні казки.
ВеселкОва сюжетна картина.
От багатство. Любов.
І чимало непрожитих літ...
Неба чиста блакить,
Наче слову підтвердженням, плине...
І вагон відійшов...
І ти дещо промовила вслід.
Я цього вже не чув,
Що мені навздогін ти казала.
Утікає цей світ
Повз вікно, мов наляканий звір...
Від вокзалу лечу
По життєвих шляхах до вокзалу...
І слова твої вслід-
Все здійсниться. Все буде. Лиш вір.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115062500025
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589641
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 25.06.2015
*****
С детства мама все меня поучала-.
Не водилась бы ты, дочь, с кем попало...
Как же в голову все это запало-
Чтобы с неба в руки счастье упало!..
припев
Коль прописано пропасть- пропадешь.
От судьбы ты никуда не уйдешь.
Что посеешь, говорят- то пожнешь.
Там, где правда, там порою и ложь.
*****
-Ой не выйду за кого я попало,
И семью я не создам с кем попало,
И получится все так, как сказала-
Лишь с кем надо, а не с тем, с кем попало!
припев
*****
Было прожито ни много, ни мало.
Жизнь, как горная река, протекала.
Рыбы много, только сети порвало.
И попалось только то, что попало.
припев
*****
Вышла замуж за кого я попало
(Хорошо еще, что это попало),
Ребятишек от него нарожала,
И тогда лишь поняла, ЧТО ПОПАЛА.
припев
*****
На работе за двоих я пахала-
"Кто-попало" лишь пило- выпивало...
Верить в сказки я совсем перестала,
И любовь куда-то быстро пропала.
припев
*****
Вот попала, девки я, так попала!
Хорошо еще совсем не пропала.
И в подушку ночью часто рыдала...
Горя много на земле- счастья мало.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115062400331
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589415
дата надходження 24.06.2015
дата закладки 25.06.2015
А знаєш, хай будинок буде твій –
Усе у ньому: книги, навіть діти.
А я піду. Моя «Кармен»-сюїта
Вже ледве дихає, відчувши ніж в спині́.
[i]Твоїм[/i] хай буде [i]наш[/i] фотоальбом -
Без мене зовсім (справа фотошопу) -
І можеш говорити про турботи,
Які на тебе, наче сніжний ком.
Перепиши літописи свої,
Мов Ярослав*, щоб бути бездоганним,
Не заплямованим минулого туманом,
В якім моїх не ли́шилось слідів…
_____________________________
*Мається на увазі Ярослав Мудрий, з іменем якого П.Загребельний пов'язує появу традиції літописання. За авторським задумом, у романі "Диво" Ярослав змушує літописця переписати хроніки, аби в них не було згадки про хибні кроки князя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589336
дата надходження 23.06.2015
дата закладки 23.06.2015
Найкоротшу ніч - подаруй мені!
Від злиття облич - тіні на стіні,
Силует грудей... З доторком долонь
Наче струм - іде у мені вогонь!
Від торкання тіл - все в тобі горить.
Вибуховий шал - поєднання мить!
Більше не цілуй, не сумуй, не клич...
Поділи навпі́л цю червневу ніч!
Не питай мене, чом любов зника́...
Найкоротша ніч - темна, і п"янка...
22.06.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588967
дата надходження 22.06.2015
дата закладки 22.06.2015
Її боліли відстані й міста
і дні, які тягнулися роками.
Думки втікали в"язнями із камер,
ховались у спустошених світах.
Кордони розбивалися. До дна
хтось пив її, облизуючи губи.
Мить щастя. Та яка цьому ціна
у світі між нащадками Іуди?
Керована інстинктами. Куди
ведуть її дороги мертвих вулиць?
Стирає дощ роз"ятрені сліди.
Ніч сонце до грудей Землі вже тулить.
І байдуже, що літо сліпить дні,
бо знищили надію, вбили віру,
в той час, як інші знов міняють шкіру -
святі, немов ікони на стіні....
А я б її знайшов, зігрів! Хоча б
за те, що в її грудях б"ється серце.
Ну і нехай в житті я просто раб,
мій голос в децибели й гігагерци
проллється і почує цілий світ.
Я відбудую свій священний храм!
На зло усім спотвореним богам
залишу на землі безсмертний слід...
Бо я не сам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588264
дата надходження 18.06.2015
дата закладки 21.06.2015
...любих подруг, нових знайомих, неповторних "об'єднаних словом" і всіх-всіх, до кого долетить ця іскорка!
******************************
Хай цвіте спілкування, іскринки в очах!
Потиск рук і сердець поцілунки!
Полікують всі будні і знищать весь страх!
.. У обіймах спали днів рахунки....
Не соромся: сьогодні - ось тут - у цю ж мить
без вагань будь щасливим! (Не гайся.)
Порожнеча холодна уже - он - тремтить:
не чекай - обіймай! І воздасться,
лиш даруй ти, даруй же невтомно, щодня
ніжну ласку, любов і прихильність!
(...як тепло роздаєш - ти в той час не слабка,
бо черпаєш свою цим всесильність!....)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588727
дата надходження 20.06.2015
дата закладки 21.06.2015
[color="#101fa6"](Милій Людмилочці завдячую натхненням )))))[u][/u][/color]
[color="#001aff"]http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583293[/color] ([u]Lu57 Я НЕ ЛЮБЛЮ[/u])
Руками впираюсь,
а очі кричать: "Забери!"
Солодкий полон....
Як же страшно!...й як хочеться...знову
продовжити муку....
Безплідну спинити розмову,
втекти! ... Ні, піддатись
й всю пристрасті випити здобу....
...Словами кидаюсь,
а серце благає: "Візьми..."
Душа загубилась,
стріпнувши востаннє крильми.
Хто ж бачить? Хто знає?!
Хто серце уперто веде
крізь терни й вагання,
бороздячи долю тривожно....
Уламки з надій, сподівань,
розпач "хочу" й "не можна"
збирає й, всміхнувшись,
по Вічності хтиво волочить,
карбуючи в часі,
до ніг той букет нам кладе...
Блаженство і муку
(тримайся) вготовано вже!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584428
дата надходження 30.05.2015
дата закладки 21.06.2015
Ветви, как руки, за окна хватают.
Звезды, как в проруби блики, мерцают.
Свет- он внутри? Или- вне? Рассмотри-
Едет автобус под номером ТРИ.
В очередь! В очередь! В двери пролезем
Меж недописанных прозопоэзий.
Лунной дорожкой асфальту не быть.
И не доехать. И не долюбить.
И на приборной доске виновато
Стертые цифры пятна циферблата
С боем отмерят минувшие дни.
Место водителя пусто- взгляни.
В тему "дожить бы теперь до рассвета"
В спешке кондуктор не продал билета.
-Платим, пустая твоя голова!-
Гривна- за вход. Но за выход-то два.
В тесном салоне маршрута ночного
Сын на руках у отца- тоже... Бога... ,
Место деля с кособокой старухой,
Держится поручней силою Духа...
Фарам в тумане не выследить- чтО там?
Там впереди, за ночным поворотом?
Медики? Ангелы? Грустный мотив...
Кто-то - доехал. И кто-то - в пути.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115060100334
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584699
дата надходження 01.06.2015
дата закладки 20.06.2015
Сезони прощання…
Цей стиглий п’янкий виноград…
Зникали і ті, що клялись цілувати до скону…
Був жовтень мій пізній… можливо, терпкий листопад…
І я поверталась
Додому із твого полону…
А завтра – вже вільна!…
Чому ж так у грудях - пекло?!
Боліло у скронях?... втікала… вернусь я не скоро…
І смак поцілунків…( це – літа примхливе тепло)…
І сонячний вітер –
лишились по той бік Босфору…
Котилися хвилі
Крізь серце… і далі – назад…
В мені розбивались… зникай же і ти, моя зоре!
-Не бійся, маленька… не треба… лише – листопад…
І хтось малював на снігу –
апельсинове море…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588068
дата надходження 17.06.2015
дата закладки 18.06.2015
Я у небі веселку спіймаю,
З неї кульки надую тобі,
Сім чудес дивовижних бажаю…
А за квітами зайчик побіг.
Перша кулька любов подарує,
Червоненька, мов ружа вона.
Помаранчева кулька … :) жартує,
Апельсиновий сік розлива.
Сонце з’їла жовтенькая куля,
Та не все, лиш маленький шматок…
Будь розумниця ти і красуня,
Сміливіше крокуй до зірок.
Пахне травами кулька зелена,
Соковита і ніжно-м’яка…
Дивовижна краса, незбагненна,
Хай всі грози у небі зляка.
Разом з кульками можна літати,
А з блакитною і поготів,
Можна хмарами хутко стрибати…
Он ведмідь в небокрай полетів.
Синя кулька волошки дарує,
Щоб віночок гарненький сплести.
Хай краса твоя всіх зачарує,
Тільки глянь у люстерко: Це ти!
…Фіолетова кулька лишилась,
Хай здійснить вона мрію твою…
Ти так ніжно до мами схилилась :) …
В Бога щастя обом вам молю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587294
дата надходження 14.06.2015
дата закладки 14.06.2015
В дурних дитячих казках все зовсім не так. Відьми – не зім’яті старі леді з ворожими поглядами, а чарівниці, які загоюють душевні рубці та виліковують від смертельних недугів. Вони не літають на мітлах, а ходять босими ногами по траві, харчуючись енергією світла та смакуючи холодну росу. Вони не живуть у лісі, не варять диво-борщі над іржавими котлами, не читають нудних і довгих заклять. Вони не отруюють красунь, не полюють на принців, не ночують на кладовищі. Китайські божки зліпили чародійок із серцевини Сонця, Да Вінчі малював відомих дів-фурій, а Будда і Шива кохали їх до нірвани. Хрест, осиковий кілок, свячена вода – всього лиш атрибути рольових ігор, а практики інквізиції – комікси, які розмальовують нудну сторінку історії. Вони такі дикі, тривожні й до біса вперті. Дивні створіння. Космічні. Болотні. Астральні. В їх очах цвітуть маки, барвінки та лілії, на руках розмальовані мапи життя інших людей, а душа – чиста, кристальна, п’янка…
Але, коли два ченці, які яро ненавиділи й відкрито зневажали жінок, написали книгу-абсурд, то почалася війна за виживання. Відьом палили, наче сірники на кухні: одна за одною горіли, іскрили, сичіли від болю. Ковен зникав із геометричною прогресією, сил меншало, а веретен нервів вже зіткав партію колючих гамівних сорочок. Їх вистежували, а вони ховались. Їх шукали, але не знаходили. Їх винищували, а вони повертались. Відьма живе у кожній жінці, і це зовсім не шизофренія, а полотно під портретом – та сама невидима сутність…
Агов, чого засумував, палач? Вогонь – це моя стихія, і я тут Верховна. Його поцілунки, наче груша медова – лише надкусиш, а солодко буде весь день. Думаєш, я розвіюсь із світанком й зникну від подиху вітру? Любий, відьми не горять, а лише перероджуються у сильніше зло…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573553
дата надходження 10.04.2015
дата закладки 12.06.2015
Это сон ли?
Не спящий во сне,
Я все помню... И чудится мне
Потаенное место для радостных встреч,
Где былое возможно навеки сберечь.
Это явь ли?
В строении сна
Ты реальна... Как наша весна,
Та, где мы преступили запретный порог,
Что растаяла в прошлом в разлуках дорог...
Я не знаю-
Ты здесь или нет.
Попадаю в затерянный след,
Что ведет в память прошлого наши сердца,
Что терзает, как раны от терна венца...
Но светает.
И порвана нить.
Обретает явь желание быть.
Попытаюсь запомнить свой сон наизусть,
И в потливой истоме навеки... проснусь.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115061100494
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586702
дата надходження 11.06.2015
дата закладки 11.06.2015
Еще вчера,
видений сумрак,
Смущал и мысли, и дела...
Еще вчера,
надежд ажуры,
В воображении плела.
Еще вчера, страдали руки,
Касаясь, но не находя...
Еще вчера, устав от муки,
Искала свет среди дождя.
Еще вчера...
сегодня впору,
Разбиться птицей на лету...
Еще вчера...
прощай...нескоро
Забвение изобрету...
10.06.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586581
дата надходження 10.06.2015
дата закладки 10.06.2015
Ніч... Дзвінкий перелив
У долоні стікає твої.
Мов би янгольський спів-
То в садочку дзвенять солов"ї...
А надвір, крізь вікно
Наче стежка зіркова лягла...
Отже, пройдемо знов
До крутих берегів джерела.
Випий склянку води,
Наче хтивість налий до країв!..
Підійди! Підійди!
І віддайся в обійми мої.
Тільки зараз. Тепер...
І тіла поєднались нараз...
Темні очі Химер
Хижо дивляться з ночі на нас...
Цю стежину пройдем
Ми сьогодні удвох у Раю...
Мов казковий Едем,
Ніч нам постіль дарує свою.
Розпались, шаленій
Під сопілковий спів солов"їв!
Ці казкові пісні-
Мов цілунки твої і мої...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115060900216
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586286
дата надходження 09.06.2015
дата закладки 09.06.2015
Я п'ю твій смак.
Гарячими вустами
нев'янучих
трояндових глибин
торкаюсь знов.
І знов кружляє нами
кохання дощ
сріблястих намистин.
Вдихну тебе.
І видихнуть не схочу.
Ти потечеш
по венах, наче кров -
шаленством
так закоханої ночі,
в якій нестримно
ніжиться любов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291075
дата надходження 06.11.2011
дата закладки 05.06.2015
- Мне, как Солнца, тебя не хватает!..
В белой дымке безжалостных вьюг
Не от холода я умираю…
Мой любимый единственный друг.
- Без тебя не милы мне рассветы…
И закаты не тронут души.
- Где найти на вопросы ответы?!
Что гремят… Но лишь сердцу слышны.
Взгляд в бессилии тянется в небо.
Кто-то ставит зарубки для ран.
- Я боль вытерплю! Пусть только… мне бы…
Встретить счастье… хоть миг будет дан!
Ясным днем пелена пред глазами…
- Ищу в прошлом тебя, милый друг!
Мы ошибок наделали сами,
Бросив в омуте пальчики рук.
04.06.2015 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585384
дата надходження 04.06.2015
дата закладки 05.06.2015
[i] 23 травня в переддень перепоховання праху Тараса
Григоровича Шевченка думалось про минуще і... вічне.
Бо вічна Йому пам'ять в українського народу, якому він
служив, будучи митцем, мислителем, пророком...
Вічне і пам'ять! Ми піщинки у сьому світі, елементарні
часточки цілого – Універсуму, космосу. Роздумам про
окреме і ціле присвячено цей вірш. Читання твору
супроводжується космічною музикою, виконуваною
на терменвоксі – оригінальному електроінструменті,
винайденому Львом Терменом у 1919 році. Читаючи,
слухайте... Враження неймовірне...[/i]
[youtube]https://youtu.be/1eaycUWoHzo[/youtube]
[i][color="#00bfff"][color="#6f00ff"]
Я смертю лиш живу… Та не таю –
Щасливий я в моїй нещасній долі;
А хто боїться смерті і неволі –
Ввійди в вогонь той, котрим я горю.
Микельанджело
[b]
Тече пісок, як вічність, поміж пальців –
пливуть хвилини нашого буття…
Ще на землі, а вже космічні п’яльці
волочать нас на край – до забуття.
Хоч нам принадно мить ту зупинити,
щоб побродити в звабах стромовин,
вбираючи красу… Та годі й снити –
безбожник ти чи вірний християнин!
Та все – так брижко, ламко… І відносить
життя по крихтах, мов драгва боліт,
безпечність днів. І знов приходить осінь
непогамовних й неповторних літ.
Мить осяйна... Ні з чим її не сплутать!
Чарівний світ – усе у ньому є…
Чи знайдемо відгадку його суті?..
Про все це тут колядництво моє.
Одно лиш знаєм: на землі ми – гости
вервечкою біжучих пражних днів…
Питання в тім, що впорав для погосту*,
яким вогнем…
для нього
ти згорів.
______
*Тут громада, спільнота.
[/color][/color][/b]
23.05. 2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583050
дата надходження 23.05.2015
дата закладки 05.06.2015
Иронический стих мне по нраву.
Вместе с ним составляем канву.
Он от смеха попадал в канаву…
Ну, а я до сих пор на плаву.
Ведь готовый стишок не расскажет.
Как мы с ним кувыркались в траве.
Пока масло на хлеб не намажешь,
Бутерброд не понравится мне.
Вариантов возникло не мало.
Шашлыки на шампурах вращай.
Ты добавь к ним кусочками сало.
И лучку не забудь, нанизай!
А ещё поперчи…чуток соли…
Кетчуп тоже сюда подойдёт…
И внезапно, по Божеской воле
На тебя просветленье найдёт…
Пусть мой стих по просторам летает…
Неустанно смеётся народ.
Моя радость предела не знает.
Расскажу вам смешной анекдот…
28 мая 2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584047
дата надходження 28.05.2015
дата закладки 29.05.2015
1
Промок до серця і до нитки.
Знов ллється пісня дощежнив.
То дощевир цей вірш вам виткав.
Дощелавина з небонив.
Промок до серця і до нитки.
Душевну спрагу втамував.
Цей вірш – немов дощу візитка
налита полум’ям в слова.
2
Я промок до кісток. Мов осінній листок
впав із дерева буднів у море
зливосонця живого, що наче місток
у небесні архангелів гори.
Я промок до кісток і промок до думок.
Мені манною дощ цей здається.
Він неначе останньої мрії ковток
віршеструнно торкається серця.
Поезія тУт: © ОЛЕКСАНДР БУКАТЮК
Франківськ — столиця "ПОЕТКВАРТАЛу"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583805
дата надходження 26.05.2015
дата закладки 28.05.2015
Запізніла весна ледь святкує свої карнавали:
у обіймах морозів завмерли деревця в саду,
первоцвіти сп'янілі свідомість втрачали чи в'яли,
цвіт черешні безплідно завмер, як в чаду.
Відгорає тюльпан, спраглий келих наповнивши сонцем,
відзоріли нарциси – пахучий рясний зорепад,
та милу́є блакить незабудок під самим віконцем
і тендітних конвалій п'янить – від Діор – аромат.
Феєрверками барв ще зуміє весна захопити,
розіллються вони із бутонів півоній, троянд.
Ну, а нині в саду – ніжна скромність... аж ні́де ступити –
заметіль фіалко́ва чи плетиво сніжних гірлянд.
Може ельфи злетілись в мій сад соловейка послухать,
і в усіх закутках всілась безліч білесеньких зграй?
Як співав соловей! Та затих, мов боявся сполохать
цю святу чистоту – білосніжний фіа́лковий рай.
Вчорашні світлини куточків мого саду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583861
дата надходження 27.05.2015
дата закладки 28.05.2015
Спробуй не впасти духом, коли несила
Стати собі опорою в час важкий…
Знаєш, простіше взяти і скласти крила,
Пилом припасти, наче старі книжки,
Десь на поличці долі, всіма забута,
Вирвана із корінням з-поміж своїх…
Спробуй закрити вуха й себе почути –
Десь ворухнеться ноткою чистий сміх...
Світлий, наївний, добрий, тому, і щирий,
Наче колись в дитинстві: тобі десь п’ять,
Може і трішки більше… Дощу пунктири
Б’ються землі у груди і мерехтять.
Плавиться світ у ртуті хмільної зливи
І шурхотять намоклі перуки крон…
Що тобі дощ? Ти зараз така щаслива!
Небо легке, мов росами вмитий льон…
Там, де дощить, там завше веселка сходить –
На горизонті барвами грає пруг!
Спробуй сюди приходити в мить негоди –
Гроз безпросвітних, бурі та завірюх…
Нащо шукати щастя в захмарній зоні?
Рано чи пізно втомишся, давши збій…
Так, як перлинка в мушельці безборонній –
Так цілий Всесвіт криється у тобі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583887
дата надходження 27.05.2015
дата закладки 27.05.2015
Примітка. Вірш виконаний у творчому дуеті з поетесою Іриною Лівобережною
Я в весняне поле вечорове
Вийду з оберемками із трав.
Духи поля, вийдіть на розмову
У тривкому світлі від заграв!
Я прийшла схвильована, відкрита,
З чистим серцем, з помислом одним:
Щоб зростало жито оксамитом,
Щоб дощі з веселкою над ним,
Щоби вчасно сонечко сіяло,
Щедрістю бриніла щоб земля -
Я до тебе, земле, припадала,
Мати, годувальниця моя!
Розпущу по вітру пишні коси,
Хороводний заведу танок
Серед подруг, доки ноги босі
Не впіймають ритму від зірок,
Доки ми не станемо промінням,
Що у кожній часточці бринить,
Стеблами, корінням, кожним зіллям,
Будем рівні Богові на мить!
Надіп’єм божественної прани,
Як пустеля - струменів дощу.
Я тоді знайду тебе, коханий,
В себе, наче в істину, впущу.
:::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::
Як нашіптує шелест трави
На закоханість став суничний...
Він для тебе, цей став- лови!
Ми сьогодні засієм вічність.
Наберемось сил від землі,
І босими по ній пройдЕмо,
У солодко- липкій імлі
Ми на землю тіла вкладемо,
І застогне казковий сич...
Гамаюн проспіває долю...
Ця весняно- чарівна ніч
Нам, мов килим, розстеле поле
На відлунні прадавніх площ,
Бо на них лежимо, здається...
І леліючий теплий дощ
Зорепадом на нас проллється.
І в двобої вогню й дощу
Ми у коло священне станем...
Ось і вітер нічний ущух,
Й зачаровано проростає
Із заплідненості уяв,
Наче діви коса, пшениця.
Він на землю, цей став, упав.
Хай майбутнє на ній родиться!
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115052500920
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583414
дата надходження 25.05.2015
дата закладки 26.05.2015
Приходит вечер в тёмно-сером...
И смотрит пристально в глаза...
Приносит запахи полыни...
От них кружится голова...
А мне бы ягодку малины...
Что на губах твоих была...
А мне бы мяты - кисло-сладкой...
А мне так плохо без тебя...
Мне бы один погожий вечер...
И только... горсточку любви...
И руки сильные на плечи...
И до рассвета - мы одни...
Мне бы услышать только слово...
Чудесней слово всех чудес...
Я буду ждать его хоть вечность...
Я буду слушать зов небес!..
Приходит вечер в тёмно-сером...
И прячется за облака...
Я в платье белом-белом-белом...
И светятся мои глаза...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583527
дата надходження 25.05.2015
дата закладки 26.05.2015
** ЗНАЙОМТЕСЯ: написано на подих двох сердець незнайомих: Ірина Лівобережна і Касьян Благоєв)
Ворожіння, від Неї:
*
«Як твоїм словам-журбі
Хочу вірити!
Тільки ти з моїх орбіт –
Не іди!
Зранена моя душа
Черствістю…
Зірковий напій з ковша
Черпає,
І стривожена із хмар –
Гомоном,
У містичнім сяйві чар
Човником
До небес пливе на клич,
До води…
Лиш твоє – з усіх облич!!.
– Не іди!...»
*** ** * ** ***
Заговори, з його голосу:
*
«не чаклуй, не привертай
заговорами,
а зустрінь мене, зустрінь
та й за горами,
де одні!.. у травах стиглих, -
як ми любимось!..
щастя знайдемо своє
та й загублене...
скільки втратами обом
хтось нам вистелив!
тож тепер не запізнись –
світ наш вистояв!
ми не впустимо з тобою
в світ цей іншого...
…
причаруй!..
чаруй собою!..
і тишею...»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581523
дата надходження 16.05.2015
дата закладки 21.05.2015
Я целую твою ладонь.
Ты прекрасен был. Как всегда.
Эту нежность в груди – затронь –
Вновь откликнется: «Да… Да! Да!!!»
Ты, уставший, уснёшь сейчас…
Льнёт душа... по твоим следам...
Как молитвою я – за нас:
«Никому его не отдам!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582035
дата надходження 18.05.2015
дата закладки 21.05.2015
Каким ужасным заклинаньем,
Прочитанным при лунном свете,
В бреду агонии?..в сознанье,
Меня клеймили на рассвете...
Когда уже исчезли тени,
Их ночь в забвенье уронила...
Вы целовали мне колени,
Я вас от боли заслонила...
Шептали странные признанья,
Одев лишь в лунные доспехи...
Испив из родника желанья,
Безумной близости утехи.
С каким ужасным заклинаньем,
Сгорая в пламени угара,
Вы мне, на пике ликованья.
Вручили лунную тиару?..
19.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582625
дата надходження 21.05.2015
дата закладки 21.05.2015
Томление - цветенье алых роз,
В порывах ветра их благоуханье,
Плывет в ночи... сильнее ожиданья -
Мгновенья встречи - эпилоги проз...
Томление - прелюдии анонс,
Дрожание, прерывистость дыханья.
Отчаянны "случайные" касанья,
Руки его... густых ее волос...
Томление... невысказан вопрос,
В пустых словах - бессвязность бормотанья.
Росою - пот, измучены желаньем -
Рабы любви, рабы извечных грёз...
16.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581634
дата надходження 16.05.2015
дата закладки 21.05.2015
Примітка. Вірш створений у співавторстві з поетесою Уляною Задарма
Облудами біле, облудами
Оплутане тіло, оплутане.
Неначе налякана горлиця
Тремтливо пручається- горнеться...
Воно восьмилапо-залапає-
Не лізь із казенною лапою!..
Як солодко гинути кволою!
Прижмуся до тебе я голою...
Як крівця сиропом стіка
З розбещених вуст... павука
Як солодко тану,як солодко,
Цукеркою... медом ...чи солодом...
І знаю я... марю я з трепетом-
Уже не дзижчать над котлетами...
Мене восьмилапо заплутає
Тенетами сЕрденько ...Путами...
Так спрагло цілуючи ...Милая,
Забудь що у тебе ці крила є...
Забудь про котлети з тефтельками...
І пальці липкі з карамельками...
Тому що настала хвилина
Кохання... Двобій... Павутина...
Ти пульс мій збентежений слухай!
Моя!... Найвродливіша... Муха...
А може, це тільки ввижається Вам,
Мадам?
І дихати Вам заважають тенета...
Корсету?
А може, бажання проникненням в тіло-
Грішило?
І стрази так сяють із-під ``балаклави``
Уяви...
...так ніжно вслухався в дзижчання останнього звук
Павук ...
І МУСІ поблідлій...німій ...бездиханній
В екстазі кохання,
Захоплено шепотів:
-Любив!....
І кров,як отруту,допив...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115052100657
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582601
дата надходження 21.05.2015
дата закладки 21.05.2015
Що скажемо, коли мине ця ніч?
Ми завтра знов живемо поокремо…
Хто слів не знає – той завжди мовчить,
А ми з тобою їх не підберемо.
Твого бажання лиш на два ковтки,
Знесилення, і час наблизив бранок.
На теплім тілі тільки слід руки,
У спогади про ніч ввірвався ранок.
Я хочу цього грішного життя,
Без совісті, без сумнівів та жалю.
Ця ніч моя, мій гріх без каяття,
І тим грішу лише, що не кохаю.
© Катя Львівська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582277
дата надходження 19.05.2015
дата закладки 20.05.2015
Панове, тут віолончель!
Піджак, парфум, букет, квиток...
Відро. Наплічник. Пес. Портфель.
Вчорашній сон. "Вхідний" дзвінок...
За безквитковий - леле! - штраф.
Раптовий дощ. Потоки. Скло.
В пів-вуха - зміст "Планети Мавп".
-Сусідко, ви куди?
- В село.
- Взяла "на пробу" кілограм.
- По чому?
- Ціни - хай їм грець!
- Телефонуй пізніше, мам.
Чужа рука. Мій гаманець.
Чужий каблук. Чиясь печаль.
Монетка згублена - в кутку.
Куплю баян... Продам рояль...
Анфас... Айфон... Цвірінь... Ку-ку...
- Яка-то нині "молодьож"!
- Ти стер паролі? Молодець!
- Хвилин за десять... Скрегіт. Дощ.
- Моліться! Світові кінець!
- Сховайте, пане, свій плавник!
І хвіст намоклий приберіть!
Халепа! Німб безслідно зник!
На нім он панцир Ваш лежить!
- Не треба клацать! О герой!
- Не пріть - зламаєте крило!
Дарма Ви жАло... Лихо! Ой!
Очного дна - розбите скло...
Зі стелі крапає смола.
Водій з лицем Едгара По
співа бельканто:
- Гей,мала-а-а
- Кінце-ева! Пе-е-екло.
- Ми - в депо.
...громадяночко,прокиньтесь! На лінії
контроль. За безквитковий проїзд - штраф.
Незакомпостований квиток - недійсний.
Ну що ж. Будемо виписувать квитанцію?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581487
дата надходження 16.05.2015
дата закладки 16.05.2015
І ти ввійшла – вечірній гість,
Жаданий гість минулих років,
І стіни слухатимуть вість
Із юності святих потоків;
Наллєм вина, заварим чай, –
А слів букет легкий, незримий
Нас понесе в травневий рай,
Де молоді ми і щасливі,
Де сперечались до зорі
Про сенс життя, любов і дружбу,
І так позаздрим тій порі, –
Собі, наївним, заздрить будем!
Знов доля подарує ніч…
І щемно серцю буде, мила,
Що ти зі мною, віч-на-віч,
Що близько так… що часу брили
Розтанули – як не було!
І не побачу я печатей,
Що вже лягли на це чоло!..
Бо ти – така ж, як на початку,
Коли ми стали на поріг
І доля шлях благословляла.
Рука в руці, – а дві зорі
Нам стільки щастя нагадали!
Ми все забудемо із втрат...
Що марно стільки років змили
У вічність швидкоплинні зливи
Із часу, мрій, надій… І так
Той юний щем вкрадеться знов
У нашу бесіду вечірню!
І грітиме розмову й кров
Хмільне вино. А над подвір’ям
Зашелестить молитву сад
Про радість зустрічей нежданих,
А ніч поверне нас назад,
І залікує в душах рани;
І свічі серед мрій нічних
Сховають двох і що між ними –
Не скажуть світові про них,
Освячуючи день незримий.
Ранковим лезом давніх мрій
Вогонь свічок цих загашу я.
Ще ніч… Ховає небо в ній
Чийогось серця «Алилуйя!»…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573834
дата надходження 12.04.2015
дата закладки 15.05.2015
Ні, таки я нап’юсь. Ой, напевно, що треба напитись.
Ось і липи в останнє своє одягли тротуар.
Вже віки без питань, без бажання когось там любити,
І от-от п’ятдесят перегорне мої календар.
Доле, дай і мені жебраком над розбитим коритом
Поканючить – хай солодко стане від слова губам.
Скільки, думав, хорошого мною у землю зарито,
А попробуй копни – тільки прісний і сіренький ямб.
Дай сльозою змочу я рядки під сальце і перцівку
Про недолю-злодійку, про "жизнь", про польоти вві сні,
Про жінок легковажних, про музу, ту вітряну дівку,
Про тягучу й липку, гірку правду в солодкій брехні.
«Ах, примара Олімпу, лаврові вінки, куца слава!» –
То напевне ж комусь так лоскочуть його рудимент.
Я, на жаль, не із тих. Чи на щастя. – І в долі-шалави
Серед втіх цих беру лише вічнозелений абсент.
І який буде слід, що нащадкам залишу потому,
Хто згадає і чим, добавляючи лайку чи мат,
І спіткнеться об лінь мою, пляшку, лукавство і втому,
І заходиться ревно сміття слів пустих прибирать?..
***
(вільні вправи. переспів, С.В.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577193
дата надходження 26.04.2015
дата закладки 15.05.2015
[i]Обніміться ж, брати мої,
Молю вас, благаю! ..
Тарас Шевченко
[/i]
[i][b][color="#ff0d00"]9-го Травня… Янтарна сльоза –
То біль, перемішаний з кров’ю…
А в небі – блакить і жахіть бірюза,
Земля ж наша зранена… “нов’ю”!
В неспішнім строю ветерани війни…
В майбутнє несуть свої рани,
Та їхньої в тому немає вини,
Що йдуть не разом… ветерани!
Бо інколи в оці шаліє той блиск,
Що ділить навпіл українців:
Ми йдемо парадом своїм, як колись, –
Ковпа́ківці і бандері́вці…
І буцім-то кожен хисти́в рідний край
Від – вищого штибу – фашистів:
Живи, українцю, увік – не вмирай!
І втілюй в життя свої хи́сти…
То монстри політики СССР
У бойні звели брат на брата!..
Оте нам явили вони і тепер,
Що кинули край наш за грати.
Єднаймося ж, браття!... Зглобіте ряди,
Щоб путінській встоять навалі!
Диктаторе! В себе город городи!
Царів ми давно вже прокля́ли…[/color][/b]
13,05.15[/i]
__________
*[i]Відомий рейд з’єднання С.А.Ковпака “від Путивля
до Карпат“ закінчився розгромом партизанського
руху в період ІІ-ї Світової. А з решток партизанського
загону були сформовані загони НКВС, які зупинили
національно-визвольний рух в Україні, започаткований
ОУН-УПА. Все ще загадковою залишається смерть
комісара з’єднання генерал-майора С.В.Руднєва.
[/i]
[b]На світлині: [/b][i]Роксолана Вірлан з синочком.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581030
дата надходження 14.05.2015
дата закладки 14.05.2015
Ніч впаде.
Небеса віддзеркалять зірниці
В плесах споминів-снів.
В таємницю одягнеться світ.
Час іде.
Відчуваю- ти мариш... Не спиться...
Нерви ночі мені
Надсилають від тебе привіт.
Підійди
До вікна, роздивись панораму
Таємничих лісів,
І озер, що леліють тепло.
Я і ти.
Це не простір. Кохання між нами
Зоресвітом надії
Долоні свої простягло.
Спокій пий,
Що панує вночі небесами,
І всім серцем відчуй,
Що навіки, навіки я твій.
Люба, спи.
Скоро сонце зійде над світами.
Не журись, не сумуй.
Прийде ранок відлунням надій.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115051400231
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581025
дата надходження 14.05.2015
дата закладки 14.05.2015
Хоть бывает хандра и усталость,
Черт рогами к стене не припрёт,
Даже если останется малость,
Даже если ногами вперед.
Того хуже - земля сотрясется,
С головою накроет беда...
Буду верить, что чуду икнется -
Вновь воскликну прекрасному "Да!"
"Пустозвон -кто-то скажет, -чудачка..."
Только ада знакомы круги,
Выпекала надежды заначка
Поминальные мне пироги.
И предательство было, и слёзы,
И летела судьба под откос,
И молила, чтоб летние грозы
Разметали меня на покос.
Ничего нет страшней нашей жизни,
Но и краше ее тоже нет.
И покуда есть время до тризны,
То хоть искру подкинь в божий свет.
Да, лелею мечту непростую -
Чтоб судьба полюбила в ответ,
Пусть чудачку, но все же живую,
А умру - да хоть псам на паштет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579317
дата надходження 06.05.2015
дата закладки 14.05.2015
Связал Господь святошу с бесом
Всей силою семейных уз.
И наблюдал он с интересом,
Как крепнет непростой союз.
Она была милее кошки,
Но иногда, в вечерний час,
Показывала страсти рожки,
Чтоб без огня он не угас.
Порой ему было не сладко,
Но он любил её до слёз...
И как-то, причесавшись гладко,
Узрел, что нимб к нему прирос.
Она смеялась - "Бес...подобный !
Но и люблю тебя таким..."
И он с годами стал не чёрным,
А, как положено - седым.
Господь был парою доволен,
Но не доволен видно тем,
Что в жизни мы семью доводим
До крайности её проблем.
Она бы в жизни стала клушей,
А он - пустился во грехи.
Никто из них не стал бы слушать
Мои наивные стихи.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580386
дата надходження 11.05.2015
дата закладки 14.05.2015
Не з капустою, не з м"ясом
Напекла я пироги...
Ще й зап"ю скаженим квасом -
Бережіться вороги!
Бережіться вороги,
Бо з горохом пироги !
Аби мала я рушницю...
Та чи зможу убивать ?
Краще задеру спідницю,
Тільки - З КОГО ПОЧИНАТЬ ?
Гей, народа вороги,
Їм з горохом пироги !
Їм сама та пригощаю,
Смакоти - з горою таз.
Як з"їмо усі, гадаю -
Прийде зоряний наш час -
Задихнуться вороги,
Бо з горохом пироги !
Задихнуться вороги -
Їжте, люди, пироги !
(фото з інету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580835
дата надходження 13.05.2015
дата закладки 14.05.2015
[i](всім мамам, бабусям, сестрам і донечкам
у це світле травневе свято - День Матері)[/i]
Бабцю, Ви сад перейшли
на світанні весни –
буйним розмаєм
віддячила щедра природа,
травень цей храм
доглядає, він – мудрий господар,
і на деревах розвішує
пряники-сни.
Мамо, Ви зранку в городець
насипали фарб –
квіти зійшли і лопочуть
крильми-пелюстками,
туляться ніжно
до рук оксамитових мами,
переливаються, мов
самоцвітовий скарб!
Сестро, ти променем вишила
білий рушник –
ніжне мереживо золотом
грає при світлі!
Тороків білі пір’їни
тремтять у повітрі…
Твій оберіг –
у сакральні світи провідник.
Доню, ти хлюпнула сонця
у шибку душі –
ніжна кульбабка
у ній ворухнулась зненацька…
Пирснула сміхом –
і блискіток рій чудернацький
темряву враз розігнав,
ніби світло-рушій!
Рідні мої, найдорожчі
у світі жінки!
Ви – обереги надійні,
відрада, і крила!
Скільки би дзигою
доля життя не крутила,
знаю, що поряд – опертя
міцне для руки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580173
дата надходження 10.05.2015
дата закладки 14.05.2015
[img]https://cs7058.vk.me/c540104/v540104866/1cc71/32INmMLqK88.jpg[/img] [img]http://3.bp.blogspot.com/-OiOsYHFE7_E/UTlY_6FA2NI/AAAAAAAAERY/zOzoiN947K0/s1600/4rL3fsLlLos.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c624821/v624821845/2db39/ReMTZVnTN2k.jpg[/img]
Дівчино з голосом, дивовижним, як музика,
Викидаючи блузку стару, не забудь
Залиши́ти собі перламутрові ґудзики –
Заховай у шкатулку, а там – будь-що-будь.
І якщо пощастить вже дістатися пристані,
Обійшовши підступний кораловий риф,
Ти тримай свої мрії від інших на відстані,
Втаємничуй думки в закодований шрифт…
Розтинай, мов кораблик, смарагдові повені
І не бійся раптово зірватися вниз!..
Хай легені, озоном по вінця наповнені,
Видихають у небо просолений бриз.
Вірю, зможеш! І, крила пожухлі розправивши,
До своєї мети долетиш, далебі,
Дівчино з голосом, як розладнані клавіші,
Знай, що космос, насправді –
не десь, а в тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580504
дата надходження 11.05.2015
дата закладки 14.05.2015
[i](Катерині Білокур)[/i]
Жінка малює квіти – чудна затія!..
Теплі мазки лоскочуть цупкий папір,
Сонце цілує скроні, тремтить на віях,
В дивній палітрі квітне строкатий двір.
Жінка – проста і скромна волошка в житі,
Скільки краси од світу цього у ній!..
Ловить душа натхненні чуттєві миті,
Вправно виводить світлом на полотні.
Як вона вміє – сумно, дитинно, чуйно,
Навіть наївно трішки, космічно аж!..
Квітнуть сади, поля і подвір’я буйно,
Дихає раєм кожен новий пейзаж!
Пензлик в її руках, мов легка пір’їна,
Вмочена в сік землі, в голубінь небес…
Жінка малює свято в раю на стінах,
Скільки простих і добрих у ній чудес!..
Зі́йдуть з полотен білих барвисті квіти
І приживуться в наших земних садах…
Жінко, в котрої сонце у грудях світить,
Квіти твої підперли небесний дах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580921
дата надходження 13.05.2015
дата закладки 14.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.05.2015
Прошу… мовчи…
Не витирай сліди.
Бо що ж тоді я залишу на згадку?
Ось, чуєш?.. трави десь біля води
( "нема кінця…
як, власне, і початку...")
Я все ще тут!..
У мареві вітрів.
Ці очі…ти їх знав уже раніше.
Така, якою вперше ти зустрів…
(мовчи… моя душа!
мовчи… тихіше).......
Потім хтось скаже
–" все!… нема її…
Тієї, що зустрів собі на лихо."
(послухай, як енергія землі
тримає нас...
ти ж чуєш?... тихо……тихо) …….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580522
дата надходження 11.05.2015
дата закладки 12.05.2015
Поговори зі мною,
як вогонь
сплітає пасма в синьому каміні…
Коли з моїх розпечених долонь
злітають…
по кутках сідають тіні…
Коли – напівбажання…
Напівсмак…
Змалюють напівкола… напівзвуки…
Коли ніхто… і звуть його – ніяк…
Той привид,
що узяв мене за руки.
Коли – напіввагання…
Напівсни
зникають у вечірньому безмежжі…
І,власне, так далеко до весни…
А до зими –
лиш крок необережний…
Коли у напівтемряві
зізнань
гойдає вітер дику незабудку…
І серце так палає від бажань…
Лише душа
шукає напівсмутку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577284
дата надходження 26.04.2015
дата закладки 12.05.2015
Подивись у холодні зіниці війни.
Що у них? Як побачиш- повік не забудеш.
Це безвиході сум, мов наліт сивини.
Це за рідними смуток, мов рана у грудях.
Це з товариша смертю відкритий секрет,
Що безсмертя скінчилось. Його вже не буде.
Шлях до Бога, позначений в зблисках ракет...
І стежина під ними... стежина в нікуди.
Що ти пишеш, коли ти цього не пізнав?
Не вдихав гнІйних ран той тампоновий смуток.
Ти в медроті в палатці сирій не лежав,
Усіма, навіть Богом самим позабутий.
Ні. Війна- це не вірш про веселе життя.
Хоч воно й не без того. І Чарз*... І горілка...
І наказ... За наказом ти втратиш життя.
Чи відкупишся іншим. Війна ж бо оскільки...
Це печаль. Бо не знаєш ти долю свою.
І не скоро вертатись на отчі пороги...
І з губи, що її закусив у бою,
Смак солоний стікає. Твій смак перемоги.
*хто був в Афгані (та й не тільки)- той знає.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115051100296
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580347
дата надходження 11.05.2015
дата закладки 11.05.2015
дивлюсь на тебе аж не бачу світу
а ти без плоті бо тебе нема
твоя душа – солоний запах квітів –
весни безмежний дивоокеан
лиш тут є ти в безумно-ніжних віршах
півтінню мрій відлунням сподівань
рядок шепоче: йди. уже тепліше
вже гаряче… та все це лиш слова
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580427
дата надходження 11.05.2015
дата закладки 11.05.2015
[img]https://pp.vk.me/c628721/v628721639/429/noy9VfWIODw.jpg[/img]
Ніколи знову, чуєте, ніколи!..
Хай буде травень, сонце і роса,
Бузкова повінь, ніжність матіоли,
Хмарин отари в мирних небесах…
Хай буде щебет вранішньо-пташиний,
А не зловісні постріли гармат,
Щасливий сміх маленької дитини,
Лиш не тривожний подзвін у набат…
Хай буде річки свіжість кришталева
Замість багряно-спечених струмків,
І буйноцвіттям дихають дерева,
Лише б не чаду видихи їдкі…
Лише б не вдів згорьовані обличчя,
Гірка розпука в маминих очах…
Нехай війна до зброї не покличе
Простого хлібороба-орача…
О, скільки їх пішло за виднокола!..
Чи є десь мірка втратам і жаля́м?
Ніколи знову, чуєте, ніколи!
А хто посміє - проклене Земля!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580000
дата надходження 09.05.2015
дата закладки 09.05.2015
Ты не поверишь, но я с тобой рядом…
Запахом… тенью, а может и взглядом…
Легким касанием чьей-то ладошки,
И обожанием тоже… немножко…
Ты не поверишь, я – крошкою хлеба…
Нет, не случайно… веление неба…
На уголке губ твоих притаилась
И наслаждаюсь, мне даже не снилось…
Ты не поверишь, дождями умытый,
День начинается, ночью забытый…
Теплой подушкою у изголовья…
«Доброе утро»… встречаю… любовью…
05.11. 2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535309
дата надходження 07.11.2014
дата закладки 09.05.2015
[img]http://muzmix.com/images/songs/80856/2.jpg[/img] [img]https://cs7058.vk.me/c540102/v540102906/5a637/WIDDvCydRpI.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c625823/v625823731/28078/z0gGP25U6Es.jpg[/img]
Травню, поклади мене на музику –
Ніжно-ніжно, нотками весни…
Вже бруньки, зав’язані у вузлики,
Вибухнули вицвітом* лляним.
День, як вулик, бджолами махровими
Аж гуде і хлюпає увись!
І гаї милуються обновами,
Травню мій бузковий, подивись!
Доторком розбурхай сонні клавіші,
Випусти крилатий нотний рій
І вербові струни найяскра́віші
Підіграють музиці твоїй…
Мій натхненний звабнику і злодію,
Це для нас весна полотна тче!
Поклади мій настрій на мелодію,
А долоню теплу на плече.
[i]*Вицвіт (діал.) – цвіт.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578484
дата надходження 02.05.2015
дата закладки 05.05.2015
Квітникарю, прошу́, загорніть мені жмуток весни
В шурхотливу газету! Візьму оберемок духмяний,
Пробіжусь під дощем аличево-шовково-хмільним
І нитками його позатягую давнішні рани.
Квітникарю, прошу́, загорніть мені кращий – он той…
Я сьогодні від щастя така неприборкано-п’яна,
Ніби взяла і виграла сонця обійми в лото!..
І дорога моя мерехтить, мов гладка порцеляна!
І сліди, мов уламки розбитих на друзки свічад,
Віддзеркалюють клаптики свіжо-бузкового неба!
Розтинаю повітря, а пульс торохтить невпопад,
І судини мої стугонять, мов напоєні стебла…
І душа – обважніле від цвіту живе деревце,
Що радіє отій життєдайній намоленій зливі!
Квітникарю, прошу́, загорніть мені щастя оце –
Не зада́рма, а так –
за усмі́шку,
за очі красиві!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576425
дата надходження 22.04.2015
дата закладки 05.05.2015
Життя пливе кудись, спішить, минає...
Але куди? У чому ж суть життя?
І як, скажіть, прожити кожен має,
Щоб не шкребло у серці каяття?..
Якби ж то можна кінострічку долі
Нам прокрутити хоч один разок -
І щось змінити! А тоді поволі
Корегувати кожен хибний крок...
На жаль, не можна... І тому в хаосі
Минають дні і ночі в забуття...
Здається, щойно літо... А вже осінь
Фарбує книгу кольором буття...
Спішімо жити! Бережімо душі,
Щоб ТАМ очей не зичити в Сірка!
Хай тут гріхи осиплються, як груші,
І змиє їх очищення ріка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576591
дата надходження 23.04.2015
дата закладки 05.05.2015
[i][b]tth[/b][/i][youtube]https://youtu.be/lm8KBjN5KvQ?list=PLT5ZUSr6gV9MSo491mweM9dg-4gIdlpty[/youtube]
[i][b][color="#ff0044"]Красивого ранку,
кохана моя –
Скажу я тобі це ще стуленим ротом…
…І вмиємось о́ба свіжісіньким потом,
що ти й не второпаєш –
дощ то чи я...
А потім торкнуся
щасливих повік...
А ще... вмиротворено-млосного серця...
А якщо й глибше, – кохана, не сердься:
торкатимусь так я,
напевне, повік…
А потім... торкнуся
Тебе своїм словом….
Повір мені… Точно… Я тут вже не збре́шу –
Слова моя дяка не каже, а креше!..
До того пеану мого
будь готова…
А після... впущу вже я
вранішнє сонце…
Й тебе, моя мила, – хоч цілому світу!
Бо він зачекався вже тво́го привіту…
Нехай уже сходить…
Кохана!
Не cон це![/color]
[/b]
1.05.15[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578296
дата надходження 01.05.2015
дата закладки 05.05.2015
[youtube]https://youtu.be/ekrsy5zUeBA[/youtube]
[i][b][color="#910000"]У пам’яті ще дні мого дитинства…
Коли все ще попереду було…
Та вже зустрів те неймовірне дійство,
Котрому дивувалось все село!
Було те диво дивне на Великдень…
Будив нас ранок і... церковний дзвін,
Мені здавався надто він великим,
Що не вміщався навіть в серці він…
Дідусь мій, перш ніж куштувати паску,
Так щиросердно і... за всіх моливсь.
А ми малі були… Й велику ласку
Хотіли б мати зараз – не колись.
Бо в нас іще були пусті кишені,
Як паска на святковому столі**,
Ми, малюки, наївні і невчені,
Відчули Божу ласку на чолі:
То сонечко ласкаве і привітне,
Що вигравало крізь вишневий цвіт,
Разом з весною і святами світло
Так щедро слало ласку на весь світ.
А зараз що?.. Як глянув у віконце
(Вікно зі спальні дивиться на схід),
Побачив я, немов в дитинстві, сонце,
Що починало по землі свій хід…
Та не раділо чомусь те світило
Й не дарувало посмішку воно…
Пред ним ми чимось, певно, завинили,
Затьмарили небесне в світ вікно!
То, може, я, а, може, й інші люди
Не так, як треба, в Бозі живемо?
І промені не ті у сонця будим?
Не ті цеглини в дім свій кладемо?
Та є ще час! О, люди добрі, каймось!
Є час – себе і вимір свій збагнуть…
А ні – життя свого ми відрікаймось,
Щоб ощадить планети вірну путь[/color].
[/b]
12.04. 2015
_________
*[color="#160091"][color="#000dff"]Пригадав ритуал, що існував у родині,
коли після "всенощної" освячену паску
їли лише після колективної молитви.
А потім виходили дивитися на сонце,
котре (нам здавалось, а може так і було),
переливалось усіма кольорами райдуги,
радіючи Великодню і Воскресінню Божому.
**Часто у паски, випеченої у домашній
печі утворювались пустоти, які бабуся
пояснювала (певно, жартома) тим, що
там “ночував Бог”. А... може так і було? [/color][/color][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573924
дата надходження 12.04.2015
дата закладки 04.05.2015
[i][b][color="#700707"]Красивості не пишуться,
А будь-що-будь – не хочу:
Хотілось би насититься –
Втопить в диви́нах очі;
Себе ж в вогні розплавити,
А серце – у коханні,
Охлялі дні розправити,
Немов бажання ранні…
А ніч сліпу, докучливу
Провчити… за нескромність,
Бо душу вкрай замучила
У піст ота скоромність.
Красивості не пишуться,
А будь-що-будь – не буду
Нехай жага потішиться,
Не потура́ти ж блуду!
Словесний блуд немислимий
Тим більш – його покута.
Хай зголоднію мислю я,
На те й словесна скрута!..[/color][/b]
18.04.2015
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575201
дата надходження 17.04.2015
дата закладки 04.05.2015
По моему оригинальному сюжету
Добрый по духу мальчишка как-то рыбачил в пруду,
И увидал вдруг лежащую на берегу черепаху
С треснувшим панцирем... Взял он ее на беду,
(мир эфемерен. Имейте, ребята, ввиду)
Панцирь ей забинтовав, излечил ее, снова к пруду
Выпустить вынес, да видно, судьба "дала маху".
Более взрослым ребятам, случайно увидевшим, как
Мальчик спасенную вынес к воде отпускать,
Вздумалось, что это он ее сам и избил. (так бывает,
Смысла "тайно добро твори" непосвященный не понимает)
Что ж. Времена одинаковы. Тема всегда проста.
Мальчик избит был жестоко. Один против всех- не воин.
А доброта... Да исчезла совсем доброта.
Око за око. И мир доброты не достоин.
Мальчик на кухне взял нож. И, пьянея от горьких обид,
К месту пошел, там, где был он избит. Долго ждал. И дождался
Встречи с обидчиком. Взрослость и в детях горит...
Бил сладострастно ножом. Даже нож сгоряча поламался...
Далее- тема простая... И месть- это месть. И своя
Ближе рубашка. И тело родное милее.
Род... И Семья... И напротив ведь- Род и Семья...
Тени погибших приходят к пруду по аллее...
Непонимание- это понятие сна.
Сна, что СНОМ РАЗУМА назван когда-то философом...
Вербы склонились к пруду. И касаются дна
Помыслы темные, кровью наполнившись досыта.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115050300800
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578559
дата надходження 03.05.2015
дата закладки 03.05.2015
Уйти во тьму…
К скалистым берегам…
Отдаться им легко… беспрекословно…
Стремиться к ним… и, очутившись там…
Понять… не скалы…
это просто – волны…
Безумной силой
Одарен блеснуть…
Что видишь ты, стоящий пред волною?
По – прежнему, один лишь только путь,
В пучины вод
влекущий за собою?...
Я подожду…
Пока ты сам уйдешь
С путей сомнений… идолопоклонства…
Когда-нибудь ты попадешь под дождь
Иного Неба
и другого Солнца…
Пускай расскажет
Этот странный дождь…
Что нет границ для наших изменений…
Когда – нибудь и ты перешагнешь
Предел троих
известных измерений…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578159
дата надходження 30.04.2015
дата закладки 30.04.2015
Экспромт
Ты розы больше не дари...
И не дари мне хризантемы...
У роз - колючие шипы...
А хризантемы - холодны...
Как королевы красоты...
Ты мне ромашек принеси...
Букетик белоснежных...
Ромашки в волосы вплети...
Веночком для невесты...
Колечко не забудь надеть на пальчик безымянный...
И я отвечу "да" тебе...
Целуя за ромашки...
В них тонкий -тонкий аромат...
В них нежности росточки...
Не буду больше обрывать,гадая,лепесточки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578077
дата надходження 30.04.2015
дата закладки 30.04.2015
Снова событие в нашей судьбе.
Снова себя подарю я тебе.
Сколько препятствий придется пройти
Нам на пути...
Звездный покров овивает балкон.
Снова мы вместе. И это не сон.
Сквозь эзотерики ночи предел
Я прилетел.
Здравствуй, любимая! Пусть впереди
Ждут нас разлуки косые дожди.
Руки подставь в этой ночи родник.
Сказочный миг
Мы не подарим лихим временам.
Нет. Я тебя никому не отдам.
Выпьем по капле напиток до дна
Нашего сна.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115043000893
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577999
дата надходження 30.04.2015
дата закладки 30.04.2015
Ти чуєш – там стріляють?
Справді, чуєш?
До болю в скронях,
Ніби сам убитий?
Тобі нестиму
Сонце на долонях.
Твій біль – відчую,
Щоби знов зцілити
Твій світ розбитий
У кривих дзеркалах,
Навмисне кимось
Гострими кутами
Націлених
У опівнічне небо.
У тих глибинах
Я сама вмирала…
Повільно
Гасла
В просторі
Без тебе…
Та поміж нами
Хтось
Червону пряжу
Розкидав.
Може, доля невблаганна?
Вона нас зв’яже.
Неодмінно зв’яже.
І я тобі світитиму,
Коханий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577951
дата надходження 29.04.2015
дата закладки 29.04.2015
Колись у прадавньо-радянські часи
(коли у містах не було ковбаси)
На політзайняттях у армії нашій
Дифузії тема була із найкращих.
(Ой, тему ж цю мудру любив замполіт!!!-
Як пердне один, а всім іншим смердить))) )
......... ......... ........ .........
Давно це було... Чи недавно... Хто зна?..
А ось- поетична "тусовка" одна...
Хто коми не ставить, хто крапки... Хтось пише
На мові з трьох слів (гірше, ніж в дикуна).
А хтось- "еротичне"... Одні матюки...
Мабуть, у свій час так навчили батьки...
А хто у еротиці тями не має-
Той просто так пише... ВіршІ-матюки)...
Як справи в поезії в хлопця сумні,
То критиком стане (критичні ж бо дні),
І з виглядом мудро-надутим таким
Про... "надлишок... (ой!)... дієслівних... той... рим"
Комусь-таки це беззмістовно-дурне
Чи інше якесь "садо-мазо"ввіткне
(Колись-бо це речення вченогугняве
Так вплинуло, бач, на хлоп"ячу уяву,
що тиждень він їсти не міг, і не спав.
Усе, мастурбуючи," тему" вивчав)
Чи інший... у зраді погрузлий по вуха,
Мов швець на машинці, строчить "заказуху".
А хтось на поезію часу не має.
Йому нецікаво. Він ПЕРЕКЛАДАЄ.
Як добре, що є автоперекладач-
(хоч свічкою Богу за INTEL віддяч!)
Загрузить, мов праля ганчір"ям машину-
Щось вийме. Обробить, і має світлину.
А інший, мов флюгер, уловлює вітер.
А доти- про квіти. Про квіти. Про квіти.
А є- ГУМОРИСТИ. На щастя, у НЕТі
Усі анекдоти, що є на планеті,
Вже виклали- он де є простір для сміху!-
Обрав. Обробив. Гумореско!- на вихід!
А от і вірші людожерницько- злі...
Пробачте, ви часом того... не тролі?..
А в іншого вірш- паранойя важка...
Нічого! Отримай свого "колобка"!..
........ ........ ........ ........
Та знаю і інших. Знайомий. Честь маю.
І їм (саме ЇМ) від душі побажаю-
........ ........ ......... ........
Як лірик у серці- лишайся собою.
Лишайся.
Не здайся спокусам. Принаймні, без бою.
Не здайся.
Не вір крокодилячим горе-сльозам.
Не вір.
Не вір епатажно-продажним статтям.
Не вір.
Лишайся собою в найтяжчі часи.
Нічого НЕ БІЙСЯ. НЕ ВІР. НЕ ПРОСИ.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115042900840
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577778
дата надходження 29.04.2015
дата закладки 29.04.2015
Я наконец-то понял одну вещь:
Что легче разговаривать с безбожным,
Чем с теми, кто цепляется, как клещ –
За ложь. Да так, что вырвать невозможно!
Таких упрямцев братьями зовут,
Поскольку вроде – тоже христиане.
И песни те же самые поют,
И правду ищут также не в Коране.
От Библии их трудно оторвать:
Они все там – глазами и устами,
Но Слово не желают принимать
Глухими и жестокими сердцами.
Идея-фикс зациклилась внутри,
И яд религиозный выделяет.
Попробуй о Христе заговори –
Цитатами, как камнем, забросает.
Так хочется сказать: «Закрой уста!
И уши растопырь свои пошире,
Отверзи своё сердце для Христа,
Пусть явится тобой Он в этом мире».
Он хочет не цитат твоих пустых,
И даже не хвалебных восклицаний -
А духа действие плодов живых,
Подобие Апостольских Деяний.
Лучше скажи пять слов умом своим,
Чем те цитаты, коих ты не смыслишь,
И делом помоги друзьям больным –
Тогда и говори, что Бога слышишь.
24.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577480
дата надходження 27.04.2015
дата закладки 28.04.2015
І знову вишні опадає цвіт…
Ти кликати – в весну – мене не хочеш…
Мій чорно-білий, мій буденний світ
Все хлюпає туманами – у очі…
З безмежної байдужості облич
Твоє – мені давно не виринає…
Коханий мій! Прошу – мене поклич
Туди, де сонце сили набирає.
Я не порушу у твоїм саду
Ні шелестом, ні поглядом, ні словом
Твою самотність… Леготом пройду,
Торкнусь чола метеликом казковим
Прозорим, як минулорічні сни.
Твого життя тепло вберу у душу …
І знов чекати буду – до весни.
Твого тепла не знати – не примушуй…
*****************
О, нет, я не нарушу твой покой!
В твоём саду я выпаду туманом.
Прозрачной, чистой, яркою росой
Лишь солнца луч меня коснётся, стану,
И на ладони – каплей упаду –
Слезы? Она – души твоей не тронет.
Опять вишнёвой вьюгою в саду
Мою любовь к ногам твоим уронит
Весна, не зазвучавшая судьбой.
Не разольётся песней соловьиной
Струна, не пробуждённая тобой.
Ты не позвал опять меня, любимый…
Зелёный май с сиренью опоздал?
Скворцы из дальних странствий не вернулись?
Мир черно-белый снова рисовал
Чужие лица в полумраке улиц,
В глазах их – равнодушия обман…
Но ты… Но ты… Позволь мне оглянуться!
Я – дотянусь – сквозь сумрачный туман
Хоть лепестком - души твоей коснуться…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577526
дата надходження 27.04.2015
дата закладки 28.04.2015
А з коханою ночі-
Наче пошук одвічних причин...
А в коханої очі,
Наче зорі, блищать уночі...
Неприборкана сила-
Пізнання еротичності шлях.
У коханої тіло,
Наче шовку сувій у руках...
Я з тобою бажаю
Пити хтивість основи основ...
А коли засинаю-
Уві сні ти з"являєшся знов...
Сон чи мара єднання...
Не буди! Я не виспався ще!..
У морфеї кохання
Ми спимо під родючим дощем...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115042600940
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577122
дата надходження 26.04.2015
дата закладки 26.04.2015
Слухай уважно, моя сіра туго,
Слухай, пиши - не повторюю вдруге!
Будеш мені ти дощем набридати -
Парасолю візьму, вийду із хати.
Радість в очах подарую калюжам -
Страшно тобі? А мені щось не дуже.
Настрій ходою собі підіймаю;
Свіже повітря... Тебе тут немає.
Раптом до мене примчишся з нудьгою -
Знаю, що з гостею роблять такою:
Музика - зброя найкраща від смутку,
Шквал децибел, і вас винесе хутко.
Якщо ж тобі, сіра, де дітись немає -
Заходь. Напою тебе липовим чаєм,
Вкладу на папір при свічках тихо спати,
Сама ж піду в мрії між зорі гуляти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569620
дата надходження 26.03.2015
дата закладки 25.04.2015
Прости мене, за невимовний щем,
Народжений із туги безголосся...
Його приборкать, ніби-то, вдалося,
Та душу знов, дошкульно так пече...
Прости мене, за той холодний дощ,
Який упав з моїх долонь на ганок.
У сірий день перетікає ранок,
Туманом піднімаючись із площ...
Прости мене, за втому та печаль,
Прості слова, не вишуканість, знаю...
Я мабуть, вірну ноту не вгадаю?
Тому скло не дзвенить, бо не кришталь.
Прости мене, що через прірву хрест,
Не перекинуть, хай і завеликий.
Нема у долі пам"яті та віку...
Та є... прозріння - кара від небес...
24.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576939
дата надходження 25.04.2015
дата закладки 25.04.2015
Якось тоскно надворі,
Хоч у двір зазирнула весна...
Ці картини суворі
Нам сюжетно малює війна...
І терниста стежина,
Пам"ять що у минуле веде,
Мов би слів плутанина
Радо-зрадо-забутих ідей,
Тих, що довго чекали,
Здобували, та що не збулись.
Тих, що знов відібрали,
Як не раз вже бувало колись.
І недолі дощами
Смутку краплі лягли на поля.
І в весняній печалі
Плаче проклята Богом земля.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115042411456
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576882
дата надходження 24.04.2015
дата закладки 25.04.2015
Поздний вечер.
Весенний закат догорел.
Вновь на плечи
Упал холод черного неба.
И предтечей
На завтра отложенных дел,
Нервы НЕТ
Раздражал, как скрипучая мебель...
Только вдруг,
В унисон раздраженной душе,
Телефон залилсЯ
Призывающим стоном,
Как вопрос,
Что ответом вернулся уже...
Словно плакал
За стенкой забытый ребенок...
Словно ветер
В раскрытую дверь, голос твой
Проникает в меня,
Заполняя сознанье собою...
Ты постой!
Ты прекрасно мгновенье! Постой!..*
Будь со мной!
И наполни мне душу покоем!..
Ты и я-
Мы сейчас в виртуале сетей
Обозначим все то,
Что свершится в реале.
От огня
Разговора нам станет теплей,
И усталость уйдет,
И отступят печали...
Время спит...
В доме ночь. Разговор позади.
Прожит день без тебя,
Ночь тобой обернется.
Приходи.
Хоть во сне, но ко мне приходи.
Или- нет....
Приезжай поскорей, мое солнце!..
*"остановись, мгновенье, ты прекрасно!"- Фауст. Гете.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115042300046
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576443
дата надходження 23.04.2015
дата закладки 23.04.2015
Я благаю, не пиши
Що кохаєш мене безмежно
Безсоромно до душі
Увійшла ти необережно
Дуже прошу, не кажи:
"Я нікому тебе не віддам!"
Бо тепер ті слова, мов ножі
Вирізають не серці шрам
Я благаю, відпусти
Хай про тебе думки схаменуться
Ненаписані листи
Не в моїх вже долонях здригнуться
Дуже прошу, не дзвони
Просто вір, що у мене все добре
Вже між нами не буде стіни
Не літатимуть мрії за обрій
Прикро. Зникло слово "ми"
Але може на те воля Божа
Свою душу відкрити зумів
Та тепер навкруги огорожа
06.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549336
дата надходження 06.01.2015
дата закладки 21.04.2015
Весна іде. Хоч холод вогкістю чіпляє
За комірці підмерзлих клерків у містах,
Вона неспішно диво-сили набуває
В сосново-терпких теплим диханням лісах.
Вона іде. Уже на пагорбах крізь глицю
Фіалок паростки пробили шлях у світ.
І розцвіли. І скоро все у нас здійсниться.
І що нам півторагодинний переліт,
Чи ніч під стук коліс ритмічним скерцо?..
І вир думок у напівсонній голові...
І по весняному ритмічно б"ється серце-
Ну от і зустріч. Ми з тобою візаві!..
І знов йдемо удвох незнаними шляхами...
І знов веселкою весняний грає дощик...
І диво з див- блискучий равлик під ногами
На світ веселки проплива по мокрій площі.
Та їх багато! До якоїсь з дивних таїн
Вони повз нас, мов зачаровані повзуть,
І нам здається, що її ми теж пізнаєм,
У барвах райдуги вловивши вищу суть...
За руки взявшись, нагуляємось, мов діти...
І тіл сплетіння у постілі- моветон-
Весняним подихом ми зможем відігріти!..
Ліричне марево... Весни тантричний сон...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115041810607
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575411
дата надходження 18.04.2015
дата закладки 19.04.2015
Прости... во мне сломалось что-то...
Как будто птица умерла...
Она лежит среди болота,
Поджав бессильных два крыла...
Над нею - небо - так безбрежно!
Под ней вода всё холодней...
И остывает в сердце нежность
Без ласки трепетной твоей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573694
дата надходження 11.04.2015
дата закладки 12.04.2015
[i] NNnn[/i]
[youtube]https://youtu.be/xviP-AinkgA[/youtube]
[b][i][color="#750202"]Ти питаєшся, скільки мені?
Не питай, бо я й сам не знаю.
Пробудись у моєму вогні,
Доторкнись до раю!
Станеш танути – тихо скажи:
Поведу у едем пещо́ти.
На краєчку тієї межі
Що робитимеш?.. що ти?
Від розбурхань твоїх у мені
Стане серце нараз слухняним,
Й колорит мій, неначе у сні,
І міцним, і духмяним…
Й злетимо ми розкрилено ввись
У нові – на кону – висоти:
Ти дозволь… допусти… й подивись,
Своїм серцем усотуй!
Чи спитаєшся, скільки мені,
Коли звідаєш раю? –
На баскому – не вечір! – коні
Чуття віку не мають…[/color][/i][/b]
[i]1.04.2015
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571321
дата надходження 02.04.2015
дата закладки 12.04.2015
В черно-мрачный проем окна
Темнозвездная ночь- змея
Ядом брызнула... И луна
Закачалась, сей яд пия...
Ночь змеею вползла в весну...
Не забыться ль в весеннем сне?
Или лучше порвать струну,
Что натужно звенит во мне,
Что бросала меня судьбой
В авантюры ночных дорог,
Что подругой брала с собой,
Что вещала порой, как Бог?
Завершения господин,
Призрак ночи прильнул ко мне.
В окружении- я один.
Я в кругу. Но я выйду вне.
Одиночество одному
Изольется хмельным вином.
Что ж так тянет в ночную тьму?
Одиночество- два в одном...
Это запах ночных дорог
Так тревогой томит в груди...
Вот порог. Шаг- и за порог!..
Уходящему- уходи.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115041101122
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573578
дата надходження 11.04.2015
дата закладки 11.04.2015
Ти ще не спиш?
Он місяць мимоволі
В твоє віконце щойно тишком заглядав,
А ти сидиш,
І плечі напівголі
Кімнатний морок тепло-ніжно обійняв...
А ти сидиш,
І п"єш вечірню каву,
І так спокійно і комфортно на душі...
Ти майже спиш,
Уся, окрім уяви,
І в скронях б"ються ненароджені вірші...
Вся не своя...
Себе не відчуваєш...
І раптом в серці стане трохи холодніш...
Ти, наче відьма,
Силу ночі маєш,
І сила зараз переллється в диво- в вірш...
Цей згубний хист
Надвоє розпинає
Холодним спОкоєм в бажань примарний жар,
І чистий лист-
Це все, чого бажає
Твій зоресяйний поетичний диво-дар...
І в ньому- все
Цей місяць, зорі, небо,
Моє кохання, що ти питимеш сповна,
І спалах цей-
Поезії потреба-
Це magnifique, о поетесо чарівна!..
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115041100161
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573564
дата надходження 11.04.2015
дата закладки 11.04.2015
Мене проклянуть – ти заплачеш…Заплачеш?...
А вулиці темні, похмурі, сірі…
Колись ти це літо за осінь пробачиш?...
Знайшовши мене - (ці рядки невмілі)
Торкнися дощу – він мій образ розмитий,
Лиш в очі мої не вдивляйся ночами –
Відкинутий я, темним саваном вкритий
Стігійської мли, що сміялась над нами.
Пройди через Стікс – його хвилі жорстокі,
І ти зрозумієш мене, наче Книгу –
Я звів Вавилон – його ве́жі високі,
І випив за це чашу Божого Гніву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558989
дата надходження 11.02.2015
дата закладки 03.04.2015
Світ повен прози, ненависті, зла.
Ніч грозова, ми так з тобою схожі!
І виїдає ревнощів імла
Мої блакитні, в колір грудня, очі.
Згинь мій безумний демон, - я не твій,
Замкни вогнем вуста свої пророчі,
Я залишусь в безодні цій лихій
Один, в цупких руках сліпої ночі.
Не розірвусь, не розділюсь навпіл,
Залиш мене, не твій, не свій, - чужий я…
Там, де велично витікає Ніл,
Ріка Євфрат веде до божевілля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558395
дата надходження 09.02.2015
дата закладки 03.04.2015
ПЕР-ШЕ КВІТ-НЯ!!!
В день цей, хлопці і дівчата,
Будьте пильні, всі – на чатах!
Всі сприймаймо обережно
Повідомлення в мережах,
Вісті з радіо, в газеті,
На ТV і в інтернеті!
1) Повідомлення усім:
О дев’ятій сорок сім
У повітря підстрибніть
І мерщій до нас дзвоніть:
Скільки ви секунд висіли
Всупереч тяжінню сили?
2) В Антарктиді залюбки
Жарголові черв’яки
Бурять головами лід –
Сумніватися не слід!
3) Влада штату Алабама
Заявляє чесно й прямо
Про закон, що число ПІ –
Це віднині рівно ТРИ!
4) Та найкраща новина:
У ВАС БІЛА ВСЯ СПИНА!
ПЕР-ШЕ КВІТ-НЯ
БРЕХ-НЯ НЕ-СУ-СВІТ-НЯ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571136
дата надходження 01.04.2015
дата закладки 01.04.2015
Віталій Назарук
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571041
Летять думки, як зграя птахів,
Бо кожна думка на крилі,
Думки святі і думи - страхи,
У вік, коли старі й малі...
------------------------------------------------------
Коли дощі ідуть безперестанку,
А вітер б"ється крилами в вікно,
Не сплять думки... Тривожні в лихоманку.
Хоч сон під вікнами тупцює вже давно.
Летять туди, де радо їх стрічають,
Де в ніч таку не спиться ще комусь.
І їх, немов птахів там приручають.
Я за політ щасливий їх молюсь
Далека, небезпечна ця дорога.
Та мрія вище хмар уже летить.
Але в душі ще теплиться тривога:
На цей раз, може, мрію зупинить?
Роки ідуть, а ми уже старієм.
І час життя не можемо спинить.
А, може, у долонях стиснуть мрії
І просто, і спокійно собі жить?
Думки приборкать, хоч вони крилаті...
А ви все летите, забули про тривоги.
Долаючи важкі залізні грати....
Щасливої, легкої вам дороги....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571102
дата надходження 01.04.2015
дата закладки 01.04.2015
Проста ль в мечтах, иль не проста..,
Мне чужды царские палаты.
Милее - таинство холста
Селянской выбеленной хаты.
В пейзаже солнечного дня
Прозрачен пруд в плакучих ивах,
Косматость трав, замшелость пня
И россыпь незабудок синих.
В ночи - поманит Млечный путь
В края, где зарождалось лето...
О, жизнь, не дай мечту спугнуть
С души уставшего поэта.
(картина с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567566
дата надходження 18.03.2015
дата закладки 01.04.2015
Лоскоче солодко лиш пісенька журлива...
Але журба не подруга весні...
Моя душа весною не співа сумні мотиви...
Хоча приємно притулятися до них...
Моя душа багато бачила і відчувала...
Спокусливе і довгеє життя...
Вона кохала і кохала...
Без нього світ не любий,..всеньке - маячня...
Моя душа - то дівчина вразлива...
У платтячку в червоні маки із голубеньким комірцем...
Вона закохана в життя,..вона - мрійлива...
Тому зелені очі в неї,..як трава ...
Моя душа,мабуть,щаслива,що маю час на посиденьки тет-а-тет...
На щирії слова лиш одізветься моя мила...
Ви,людоньки,не кидайте у неї камінцем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571132
дата надходження 01.04.2015
дата закладки 01.04.2015
Часом,
коли не пишуться вірші, –
з'являється ідея писати прозу.
Але проза не пишеться теж,
тому що бажання писати – відсутнє.
Воно обумовлене іншою потребою –
кричати.
Кричати, як поранений звір,
кричати на увесь світ,
щоб тебе нарешті почули.
Почули твій зранений крик,
до якого ти навіть вже звик, –
прийшли і добили,
та при цьому сказали:
як ми цю тварюку любили,
ми не хотіли, щоб він
відчував той нестерпний біль.
Брехуни! Брехуни звідусіль!
Адже ніхто з них й не гляне,
що дрібна, не смертельна там рана,
і крик не від болю лунає,
а від безсилля.
Та нехай все ж святиться насилля
в ім'я благородного вчинку,
скоріше іди до спочинку
і не кричи.
Тільки ти не кричи...
Якщо б ти не кричав,
то ніхто б і не знав,
і ножа не ввіпхав.
Не потрібен нікому твій крик,
не потрібен нікому твій біль,
а тобі не потрібен чийсь жаль.
Лиш грааль.
Той святий і священний грааль
у якому твій схований дар,
що тобі дарував колись Цар.
Не кричи,
бо у цім є твій шанс,
то не твій декаданс,
а лиш тих,
не спроможний хто слухати крик,
і заради блаженної тиші,
в пустоті той тебе заколише
і залишить
у вічній пітьмі.
Ти усьому й усім скажи: ні.
Коли прагнеш щосили кричати,
коли сили нема промовчати,
коли треба уникнути страти
і не пишеться проза –
пошукай у кишені –
там малесенький клаптик,
у якім твоя доза.
Розгорни,
на повнісінькі груди втягни
і не бійся, що буде ще гірше,
а пиши,
ти на клапті паперу пиши
нову дозу чи порцію віршів.
23.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570704
дата надходження 30.03.2015
дата закладки 31.03.2015
Ці болі давно вже фантомні,
А ниє щораз, як колись.
Жалі, мов собаки бездомні,
Провулками днів розбрелись…
І ти не приборкуєш крики,
Заламуєш руки худі…
Збери все докупи і викинь
На звалище мертвих надій!..
Чи варто дражнити минуле
І штрикати десь під ребром,
Коли, мов розлючений вулик,
Думок навіжених огром*?
Чи варто хапати мотузку,
Яка перепріла давно?
І щастя, розбите на друзки,
Летить у відкрите вікно…
[i]*Огром – громаддя або шум, гамір.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570864
дата надходження 31.03.2015
дата закладки 31.03.2015
Примечание. Поэма написана в соавторстве с поэтессой Ириной Левобережной.
В ней частично использованы прежние наработки, частично- новые, объединенные в теме. Авторы сознательно не указывают, кто из них является автором какой-либо части поэмы. Предоставляем право догадаться об этом уважаемому читателю.
***
САКРАЛЬНОЕ
Прийти к познанью, отряхнув былого прах,
Дано избраннику, что женщиной рожден...
...жива в нас память и о прочих временах,
О временах... когда и не было времен...
Где Лада с Марой - потаенная борьба -
Ведя беседу, мирно шли в руке рука,
Где Навью вскормлены всходящие хлеба,
А Явь их солнцем осеняла свысока...
Кто жил по Прави, был Сварогом посвящен
В грядущий век... Отобразившись в нем...
Мир изменился... Или (может )- изменен?..
К добру иль худу?.. Только познаЁм...
***
ИСТОРИЯ РОДА
По колосварге огненними рунами,
Всевышний Род явил нам Божий дар.
Там Белобог и Чернобог перунятся,
Сжимая мир, как камень Алатарь.
Всё видимо-невидимое, сУщее,
Во Сварге от Сварога рождено
И Морока – обратный лик несущего,
Как день и ночь. Без света – не темно.
Живём мы в Яви по законам Прави,
А Навь нам дарит забытьё, и сны,
И так – от Рода к Роду, по спирали,
Триглав Всемирья постигаем мы:
Творенье, Сохраненье, Разрушение,
И длится жизнь, покуда нить тонкА.
А после нас, по божьему велению,
Зовёт к себе Смородина-река.
Калинов мост*, что ариями пройдено,
Веленьем рода – ведами в сердцах.
Там испокон веков – река Смородина**,
Течёт, но без истока, и конца.
***
МОРОК
В темных плесах озер отразились огни...
Это мир зазеркалья. В него загляни,
И увидишь, как вспять время тихо плывет.
Все реально, как в жизни. Но наоборот.
В этом мире отрада для тех, кто мечтал
Возвратиться к истокам начала-начал,
И для падших, вперед не осиливших путь,
Кто мечтает в былое весь мир развернуть.
Этот мир на виду. Он реален. Почти.
Он таится в пруду, как написанный стих,
Что до лучших времен пропылится в столе.
Это МОРОК, следящий за всем на земле.
***
ВУРДАЛАКУ
Ты пришёл.
С переводом времени...
Тихий звон, будто хруст стекла...
Мягкой поступью вдруг из темени...
Погоди! Я тебя ждалА!
Под луной завыванья слушала,
Враз дыхание затаив...
Мы во снах прикасались душами...
Был во мне ты... Всегда моим.
Ты неистовой страстью дикою
И оскалом в лицо дышал.
Я по скалам - как кошка прыгаю
За тобой! Перейди на шаг!
Не прошу тебя о смирении!
Вырываюсь с своих орбит!
Одного мы с тобой роду-племени!
Пламя страсти во мне рычит,
Кровь вскипает, тобой разбужена!
Исходила я Явь, и Навь,
В твоей воле я, мой ты суженый!
Будь моим, или гнев направь -
Загони, растерзай, и выкини,
Что дерзнула сказать, любя!
Или буду Лупой при Ульфрике,
Или не жить мне уж - без тебя!
***
УПЫРИ
Да. Я таков. Мы таковы.
Мы пили вар Разрыв-травы.
Да. Мы на капище в ночи
Нарушим Правь-закон. Молчи!
Молчи и слушай этот зов.
Он проникает в нашу кровь,
И выпивает изнутри.
Мы - Темный Мир. Мы - УПЫРИ.
Но как же сладок миг, когда
В моих руках прошепчешь "да..."
Приди! Себя мне подари!
Все это - МНЕ! Мы - УПЫРИ!!!
***
У ОМУТА
А у омута легче дышится…
И шелкОва вокруг трава…
Где ты, Лель? Но давно не слышишь ты.
Эхо кануло в кружева
Этих струй, что сейчас тишайшие…
…Ты готова меня принять?
Ты, вода моя, стылым бархатом
От потери укрой меня…
Тело белое – зря горело ты,
Он в глаза мне сказал «прости»…
Боль сердечную бесконечную
Что крапивою жжёт в горсти,
Опущу я на дно песчаное,
Обрету наконец покой…
Ты в душе саднишь раной рваною,
Встречей мечешься роковой…
Но довольно. Шагаю… смело я
В руки… горькой своей… судьбе…
Ноги стройные… груди белые…
И последний мой вздох - тебе…
…Не бывает …былых возлюбленных…
…Не бывать …надо мной венца…
…Помолись… о душе… загубленной…
…Что… с тобой… была… до конца…
***
РУСАЛКА
Русалки белесые косы...
Она позабыла совсем
За что ее Лелюшко бросил,
За что?.. Или, может, - зачем?...
И НОВУЮ ЖИЗНЬ обретая,
Мир Мары, повернутый вспять,
Полюбит порою, нагая,
Парней и девчонок пугать,
В купальские ясные ночи
В извечном кругу временном...
Так что же ты, Лелюшко, хочешь?..
Вернуться? Но это- ПОТОМ...
Когда переступишь порог...
И примет тебя Чернобог...
И тенью мелькнешь у реки...
Ах, омуты!... Как глубоки...
***
БЕЗУТЕШНОСТЬ
У Смородины у реки
Не цветут цветы васильки…
Тут зловонье, огонь и смрад.
Не идти? Повернуть назад?
Потерял по пути свирель…
Я – мертвец почти, а не Лель…
Безутешно брожу весь день,
А за мною – от Нави тень…
А за мною – моя вина…
Боли тянется пелена…
Прошлой ночью – Недоли знак,
Там, где омут - всплыла она…
Мост Калинов… мой переход…
Там Морена за кривду ждёт…
Свет теряю… нет больше сил…
Ах, зачем я её сгубил?
***
НОЧЬ ЛЮБВИ В ПОЛЕ
Эта дивная ночь так тревожно-сладка...
Несозревшая рожь шелестит у виска...
Мы с тобою лежим да на грешной земле,
И любовь нам двоим дарят звезды во мгле...
Было таинство дня, и вечерний закат...
И безумство огня, словно пламенный ад...
Охладила порыв вездесущая мгла....
Ты коснулась меня... Словно в душу вошла...
Мы нагие лежим да на поле ржаном...
Я в тебе недвижим... И движим... А потом
За разрывом-травой потянулась рука,
И дрожит свет ночной, словно жилка виска…
***
НА ЗАКАТЕ
На закате за лунной дорожкою
Поплывём мы на край земли.
Так хочу я пушистою кошкою
Потереться о руки твои...
Эти сильные, в родинок крапинки
С еле вИдными нитями вен.
И губами янтарные капельки
Осторожно собрать с колен...
Этот остров - он наш, с осОкою.
Ты прошепчешь: "Ко мне иди..."
И мои пшеничные локоны
Защекочутся по груди...
Переливами смеха счастливого
Разольётся по телу дрожь!
И в безмолвную тишь осинника
На руках ты меня унесёшь!
Где трава высока измятая,
Поцелуи легки, как пух...
Твои волосы пахнут мятою,
И уже горячо от рук...
Только шепот: "Не оставляй меня..."
И счастливый твой смех в глазах...
Только выдохи, и касания
И черёмуха в волосах...
***
ГОДЫ СПУСТЯ
Я здесь одна.
Иного мира странница.
Река меж нами – ширь и глубина.
Виновница? Любовница? Избранница?
А между нами – пламя, и война.
Сквозь дым не вижу облика зовущего.
Сквозь слёзы я не вижу ничего…
Прошедшего, грядущего и сущего
Не надо. Жду его лишь одного.
Какое пламя жжёт тебя, мой сУженый?
Какие бури на чело легли?
Всегда с тобой мы прикасались дУшами…
Зачем мы эту нить не сберегли?
***
ПО ТУ СТОРОНУ МОСТА…
Не сберегли...
А может - не сберЕжено...
Не вышло вновь... Не впрок... Не в нас вина...
Причудливо вплетается в мереживо
И рвётся нить, что нам судьбой дана…
И где я пал - вовек тебе неведомо.
В пылу боев, в восстания огне,
И эта нить - не нить пути победного.
Не довела она тебя ко мне...
***
МАТЕРИНСКАЯ МОЛИТВА
Сыночек…
Я опять молилась пламенно…
Тебе я узелочек собралА.
Как передать? Чиновники все кАменны…
За всех молюсь опять, не помня зла.
О, как ты там? Не холодно? Не голодно?
Так редко удаётся позвонить…
Я жду вестей, но снова морят голодом
Бездействия. Сжигая жизни нить.
Опять стреляли. На колени падаю
Пред Богом, и неистово молюсь.
Сыночек, ты поспал чуток? Не раненый?
Моя любовь с тобою будет пусть!
***
ЗВОНОК ОТТУДА
Здравствуй, мама!..
...... ...... ...... ...... .....
В окопе холодном сидели...
А по небу крылатые девы летели...
Нет, не с пьяну, не с голоду...
Это - войнЫ
В небесах отражаются
Вещие сны...
Мы отходим... И многих из нас уже нет...
Этот свет, или тот... Двуединственный свет...
Молот Тора вручен... Он тяжел... Ничего...
Мы еще не постигли всей силы его...
Холод, холод... Пустое... Он лишь разогреет
Кровь потомков-наследников Гипербореев.
Мы дойдем. Мы вернемся. Мы - светоч во мгле.
Мы, как Боги, извечны на нашей земле.
....... ....... ....... .......
А последний мобильный звонок был таков -
"Здравствуй, мама! Я скоро вернусь! Я здоров..."
***
ЭПИЛОГ
Утомленных путников шаг
В даль грядущего поступь мерит.
И река протекает в веках.
И воздастся нам всем по Вере.
Из миров-веков волчья сыть
Зовом крови крепит породу...
Это Макошь сплетает нить -
Из былых в грядущие годы.
Стебельком полевой травы
Навь венчает нас светлой Явью...
Передали седые Волхвы
Православие - Православию.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115032801248
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569927
дата надходження 28.03.2015
дата закладки 29.03.2015
Тучи пО небу мчатся отарой овец...
Воспаленный закат догорит, как костер...
Ну скажи же, подруга, скажи, наконец,
Все, что высказать хочешь, и весь разговор.
Расскажи как бывает порой тяжела
Эта ноша сокрытой любви от других,
И с тебя я сниму тот обет, что дала-
Все печали со мной разделить на двоих.
Расскажи, как бывает постыла постель
С тем, с которым испила ты жизни вино.
Как со мной быть хотела хоть пару недель-
Да не все, что желается, жизнью дано...
Расскажи, как в окно зазовут соловьи
Твою женскую душу весенней порой...
Эти ночи огня- не твои, не твои...
Мы вдали друг от друга. И ставни закрой.
Догорает закат, как костер на лугу...
Вон слезинка скатилась в ладонь по щеке...
Ты же знаешь... Ты знаешь. Я все, что могу...
Правда, легче? И я ухожу налегке...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115032700817
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569670
дата надходження 27.03.2015
дата закладки 29.03.2015
***
А все одно... А все одно весна
Уже снує свої святочні шати!
Он вишня пуп'яниться коло хати,
Он проліски гарцюють край села…
І до весла надії прихилилось
Плече сумної матері, що жде
На Божу надспасенну світлу милість,
Котра з війни синочка приведе.
***
А син... А син... Пішов у заметілі
Рашистських куль, ядушної хули.
Пішов туди, де юди знавісніли
І танці опівнічні завели
У капищах божків непантеонних,
Над згарищами зраджених церков -
Там не являється людська любов,
Зате нелюдськості страшної тонни, тонни...
***
Та все одно... Та все одно весна
Уже крадеться навіть до окопів
І білу вість лишає десь навпроти -
Душі недужій два міцних крила.
А сонце лізе по драбині віщій –
Аж на гору, на чубок верховіть,
Де в дзьобику тримає мирну віть
Пташа, що зроджене було на попелищі…
***
Останній бал затіяв сатана.
Хоч карлик ще не йме гіркої правди,
Що каїнята виросли з бравади,
Заморського жадаючи вина.
І що просте отямилось одначе,
Бо є душа у ньому – Отча нить.
Завмерла у чеканні кожна мить,
І світ увесь притих якось неначе…
***
І мати жде… Допоки син щодень
Жене несвітлі тучі з небокраю.
А янголя молитвою пряде
Той оберіг, що віру пригортає...
Бо все ж весна! Усе таки весна!
Надія зодягнула білі шати...
Он вишня квітом пухне коло хати,
Он первоцвіт розлився край села...
(26.03.15)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569800
дата надходження 27.03.2015
дата закладки 28.03.2015
[i] Собі... коханому[/i]
[youtube]https://youtu.be/Sww2O7mlcNA[/youtube]
[i][color="#19078f"][b]В моєму лані вже обжинок,
зоря вечірня зайнялась…
Чи довго ще топтать стежину,
де квітне тихо буйний ряст?..
Чи вдасться ще любить, творити?
Чи принесе творіння “сласть”?
Чи Музині дорослі діти
доглянуть сад, де квітне ряст?
Чи стане пороху і хисту
тих діток викупать в росі
та в небо – світле, не імлисте –
послать нащадкам на засів?..
Всі о́бзиви у Божій волі:
він знає все: що… де… коли…
Та так хотілось, щоб у долі
не сталось прикрої імли…
Нехай та істина життєва
ще довго осяває путь…
А як кончина, то – миттєва,
щоб без турбот для всіх заснуть.
І все ж, найперше… що б хотілось –
життям попасти в трібну масть,
щоб і душа, і грішне тіло
дарма не толочили ряст![/b]
[/color]
27.03.2015
________
На світлині: з братом Василем
(ліворуч) на могилах батьків...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569673
дата надходження 27.03.2015
дата закладки 28.03.2015
[img]http://uzhgorod.in/var/plain_site/storage/images/media/paska_verhovina/9786/630534-1-rus-RU/9786_fit_content_width_watermark.jpg[/img] [img]http://www.ekomissionka.kiev.ua/content/2011/20111224/u39279/images/201112/f20111224102327-motanochki-2.jpg[/img] [img]http://picsfab.com/download/image/74570/640x480_krashenki-kulich-pasha.jpg[/img]
Бабця пече зави́ванці великодні,
Запах такий духмяний – на цілий двір!
Ніби спускається з неба Дух Господній,
Піч позіхає жевривом, як факір.
Бабця пече паски́ і солодкі ба́би,
Сипле родзинки в тісто, немов зірки…
Мліє гаряче диво, рум’янцем вабить,
Лиже вогонь засмаглі хрумкі боки.
Збоку росте найменша рум’яна паска –
Буде смачна потіха мені малій!…
Піч розпеклася, наче нагріта праска,
Пара, як біле мливо, повзе по склі.
Тихо сиджу, бо рипатися негоже,
Щоб не потало тісто, що підросло.
В кожному де́ку вродиться сонце Боже,
Кі́птем обтрусить в комині темне зло.
І Берегиня роду тонка, мов свічка,
Руки, від тіста білі, здійме увись…
Бабці давно немає і давня пічка
Вже не вагітна здобою, як колись…
Але у Страсний тиждень, за крок до свята,
Щось дивовижне коїться – вір-не-вір:
З пам’яті виринає старенька хата,
Мліє у пе́чі паска рожевувата –
Запах на цілий Всесвіт, не те, що двір!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569739
дата надходження 27.03.2015
дата закладки 28.03.2015
І знову сьогодні
Відмовились йти на папір…
Розлючені рими втікали від мене у сіни.
Одна, надто вперта, оскалилась, ніби вампір…
І я відступала,
руками тримаючи стіни…
Ці рими зухвалі
Мене заганяли у транс…
Вони реготались! (мені ж, власне, зовсім не смішно)
Бо я розуміла, нехай ілюзорний цей шанс,
Та раптом цю партію
виграють в мене успішно?
Трималась за стіни,
Стираючи пальці до дір.
Шептала цю мантру, благання… вже майже закляття.
Бо хочу - лиш ту!.. що оскалилась, ніби вампір,
Та личить безмежно!
до мого зеленого плаття
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569842
дата надходження 27.03.2015
дата закладки 28.03.2015
Люблю міста великі й метушливі,
Юрбу строкату в пазусі весни,
Обличчя світлі, мрійні і щасливі,
Зустрічний погляд, теплий і ясний!
Люблю гортати слайдами пейзажі,
Будівель древніх стіни кам’яні,
Де леви у дозорі, ніби стражі,
Суворо в очі дивляться мені.
Вони мовчать про давні таємниці
Розвіяних в історії віків.
Мій гордий леве, як тобі сидиться
На цій плиті холодній і слизькій?
Такий у тебе погляд норовливий,
Що і на мить не викаже жалю,
Не личать левам чуйності пориви…
Тому, і велич лев’ячу люблю!
І так відрадно зліва заховати
Чужого міста теплий аромат
І повезти, як спомин, у Карпати
Цю жменьку щастя, взяту напрокат.
І при нагоді вийняти зі скрині,
Пірнути з головою в теплі сни
І так пливти, відбившись у вітрині,
В юрбі строкатій… В пазусі весни!..
[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/c0f722e5326440affbe56285c826efd4[/img] [img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/4832b64fad3c003b840e1b5fe7457224[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569070
дата надходження 24.03.2015
дата закладки 26.03.2015
Квіти вмирають стоячи -
Мовчки... таємно... боляче...
Сиплять пелюстям -душами,
Сірість навкруг затрушують...
Завтра їх просто викинуть
(В зіткану безвість митями )...
...
Тільки з небес залатаних
В скрипко -дощах заплаканих
Їм зазвучить адажіо -
Щиро... розбито... наживо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569487
дата надходження 26.03.2015
дата закладки 26.03.2015
- НУ ЗДРАСТУЙ!
(не те, щоб - лист...
Не смуток, не ніч, не кава...
Не заєць, не хитрий лис...
Не пара. Не не-цікаво.
Не холодно. І не так
критично, щоб аж - не спати)
-ТУТ - ВЕЧІР!
(окличний знак...
Не впасти, бо й - не літати)
- НУ ЯК ТИ?
(не те, щоб не
моглося тебе забути)
- ПРИВІТ!
(не згуби мене,
повітря, що - не ковтнути)
- ВСЕ ДОБРЕ!
(не сум, не біль...
Лиш відстані, що - між нами,
пульсують у глибині
як Ти не мене - ЇЇ -
торкаєшся десь
губами)
P.S. Приходь.
Хоч - снами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569024
дата надходження 24.03.2015
дата закладки 24.03.2015
Давай розкажемо усім,
Що ми віднині вже не пара.
Нехай летить у кожен дім
Ця новина, немов примара.
Нехай радіють вороги,
Що дочекалися розлуки,
Танцюють хай на голові,
І потирають підло руки.
Збригнеться зморшка межи брів,
Яку так важко розрівняти,
І, що ти правильно зробив,
Тобі розкаже мудра мати.
І порадіє за синка
(За довгий вік - приємна звістка),
Під кожной хатой отака
Може валятися невістка.
Услід неспечена здригне,
Свої липкі розпушить вії,
І через місяць зазирне
У твої очі при надії.
І цеє свято ти відзнач,
Збири усю сусідську свиту,
І плач у чарку, щиро плач,
Мішай сльозами оковиту.
І вже тоді зрадію я,
Виглядуючи з-за паркана.
Нова жона, нова сімя,
Проте стара на серці рана.
Я посміхнуся мимохідь,
А ти помітиш ту усмІшку.
Крізь кригу літ і скло століть,
Ти будеш ладен бігти пішки
Туди, де закінчився світ,
У край новий, землю священну.
Ти побіжиш за мною вслід,
Забувши матір, наречену,
Нову обітницю, що дав,
Але, здається, ти не зважиш.
І ти збагнеш, кого кохав,
Проте нікому вже не скажеш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550063
дата надходження 09.01.2015
дата закладки 23.03.2015
Вітер холодом б"є
(а неначе ж минула зима),
В ніч несе монгольф"єр,
І у ньому летиш ти сама...
Ти фантазій політ
Наших зустрічей в серці сховай,
Наче пазурі кіт...
-Гей, прислужнице, кави подай!..
У нічному бістро
По дорозі, від дому за мить,
Уповільнила крок
Філіжанкою серце зігріть.
Он удома сім"я-
Чоловік... І дитина... Таке...
А душею- моя...
Що ж... Кохання твоє- нелегке...
І до зустрічі час,
Наче кавова гуща, на дні...
Та бувало, не раз
Ти себе дарувала мені...
Наче Божі Дари
Наша зустріч в годину важку...
-Приїжджай! Відігрій!..
-Гей, дівчИно! Подай коньяку!..
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115032300440
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568665
дата надходження 23.03.2015
дата закладки 23.03.2015
Так в Прадавнім Єгипті вважалось-
Як людина помре, то зосталось
Тіло, як ти подбаєш, щоб в нього
Знов Душа повернулась від Бога...
Ще й Божественна Іскра- Ка...
Невідома... Казкова... Яка
Втаємничено з Богом єднає...
У житті так нерідко буває-
Зводить доля людину з людиною...
Стане дівчина хлопцю дружиною-
Та немає іскрИ... Не палає...
Все минуло... Кохання немає...
Розійшлись на життєвій межі...
Іскру Божу в собі бережи.
А кохання прийде чарівне-
Іскри ваші єднайте в одне
Незгасиме багаття жаги...
Іскра- міст. Ви- ріки береги.
А кохання рікою пливе...
Триєднання. Одвічно живе.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115032100332
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568154
дата надходження 20.03.2015
дата закладки 21.03.2015
***
буденність обжи́лася масками
усмі́шками - псевдо - обіймами
хоч Бога усе ще не впіймано -
надія! - палкими любасками-
акторками сцени міфічної
над душами бра непросвітлені
а губи посохлі обвітрені
взивають до істини вічної-
насправді такої мізерної
насправді такої несправжньої
прогнулися янгольські важелі
од віри у світле безмежної
а світові ба́йдуже ба́йдуже
розгойдує маски безпоглядні
з вокзалів розчавлені потяги
відходять у рейси нерайдужні
(16.03.15)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568043
дата надходження 20.03.2015
дата закладки 20.03.2015
***
насправді... ми й насправді загубилися
відбилися від зграї маловірної
де храми постають як Божі вилиці
над вічно ненасиченими прірвами
насправді нас не кликано на вулицю
і середмістя нас не жде намарено
там всі свої там иншими не муляє
а ми не ті не ті ... не з тими кармами
ми знаємо ми молимося... тишею
на вервиці довколишньої милості
і роцвітає серце наше вишнею
і падають під ноги всохлі милиці
і манна витанцьовує над банями
і тане сніг на стежці ще не ходженій
ми - наче пташка одинока рання... ми
можливо до кінця ще й не народжені...
(17.03.15)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567325
дата надходження 17.03.2015
дата закладки 18.03.2015
На цей вірш шанованої мною поетеси Уляни Задарма. Без її відома, бо я зайшов на сайт, а вона вже, мабуть, спить...
********
...люлі,Зернятко,Киця Капризівна,
ніч над провулками темними ...сонними...
Що тут поробиш - душа як валіза -
порожня й бездонна...
...спи,Люленятко... за ніч -потеплішає...
десь океани дрімають-гойдаються...
Вибач - казКИ -не човнами...а мишами -
в шпарки ховаються...
...очі заплющуй,Горішку мудрований...
Коники - білі...на них - королевичі...
а на плащах - чи дракони з коронами...
леви чи...?
...баю,Зозулько... Допоки так солодко
в Cнах Золотих всі з війни - повертаються
й грають весільні муЗИки... не -МОроки...
...жаль - не збуваються...
....... ....... ....... .......
ЮНИМ МАМАМ ВІЙНИ
Дерева в мороці скоцюрблено-сердито
Згинають віти, наче просять- обігрій!..
Війну у край заніс чужий холодний вітер.
Нас носить світом, наче листя в буревій...
Готичне скло розбив війни кривавий молох...
Тобі тривожно... Наче пташка в комиші
Тріпоче крильцями- у грудях б"ється сполох...
Удвох їм тісно там... І серцю... І душі...
Мала дитинка так повільно засинає...
Ти- краща мама у безкраїні світів,
Та все ж тривога, що її ти відчуваєш,
Дитяче серце відчува і поготів...
Маленьку донечку заколисай, залюлій,
Її у ліжечку дрімотно обійми...
Співай про котика, як прилетіли гулі...
Ще зійде сонечко. Ще будем разом ми...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567008
дата надходження 16.03.2015
дата закладки 16.03.2015
У дороги костер догорает...
Дым весеннее небо коптит...
Словно ветка, росой истекая,
Увядающий день догорит...
Дай согрею озябшие руки
И смолистого чая налью,
Нашим встречам по краю разлуки
Посвященную песню спою
О любви, что на грани печали
Согревает вечерним огнем...
О дарах, что как звезды упали
Нам желаньем остаться вдвоем...
И о том, что костер догорает,
А дорога- разлучница ждет...
Выпьем, милая, сладкого чаю!..
Чаю я, что любовь не уйдет,
Что любовь не прощается с нами.
И в разлуке ласкает теплом
Божьей Искры сокрытое пламя,
Что в сердцах. И твоем, и моем.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115031500327
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566746
дата надходження 14.03.2015
дата закладки 14.03.2015
Була нічка - було тепло,..було видно - як удень...
Щедро сипав місяць світло із усіх своіх кишень...
Небо в спокої не спало,..чулись схлипи звідусіль...
Небо плакало сльозами,..себе краяло - навпіл...
Як дитинка прихилялось тілом своїм - до землі...
Шепотіло і здригалось,..щоб громи всі відійшли...
Щоби кара Божа нині з блискавицею - у бік...
Не кінець іще усьому,..є ще час на молитви...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566597
дата надходження 14.03.2015
дата закладки 14.03.2015
[youtube]https://youtu.be/kmqcee2lNow[/youtube]
[b][i]NNnn[/i][/b]
[i][b]Щасливе кохання – коштовна оздоба,
Та в кожної доля, мов сукня, своя:
В одно́го – до гроба, а в іншого – злоба,
Щасливими бути стараються о́ба:
Витримує все наша грішна земля!
Коли ж сонце встане – ніч темна розтане,
День Божий стрічаєш, бува, не один...
Радієш світанню – природи вітанню:
Спочинеш на мить від палкого кохання
Й наповнить по вінця тебе ендорфін.
Приспів:
Наркотик кохання –
Щасливе зітхання.
Цілунки таємні –
Немов дикий мед…
Палкі феромони
Дарунок Помони…
Кохання взаємне –
Душі й тіла злет!
Та так ще буває, що й третій витає
На крилах почвари, немов чорний птах!
В двобої фатальнім презможе вітальне,
І скуток для чорних в двобої – летальний:
Кохання не легко пове́тгнути в прах…
Побідний наркотик, відчутний на дотик,
Вгамує, мов лікар, нав’язливий біль...
Хоч з виду – як котик, та щедрий – як ско́тень**,
Всесильний, як правда, кохання наркотик
Галеру ворожу посадить на кіль.[/b]
13.03.2015
________
*Наркотик кохання — окситоцин (є в аптечці автора).
**Скотень - (слов.) багатій, від «скотниця» - казна.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566345
дата надходження 13.03.2015
дата закладки 14.03.2015
Безхатько-пес з вологими очима
На тротуарі ловить горобців,
Його зажура – майже невловима,
Як тінь від гілки у моїй руці.
Весняне сонце, мокре і сонливе,
Ще ледве гріє вулиці сирі,
А пес – такий безклопітно-щасливий!
Ця вулиця для нього – оберіг.
Тут все йому близьке і майже рідне:
І кущ отой, і лавка, і смітник,
І дерево безлисте непримітне,
І завше набундючений двірник.
Ніхто не знає, як живеться псові
На велелюдній вулиці брудній,
Та очі в нього сповнені любові,
Довірливі і трішечки сумні…
І може хтось десь віником огріє,
Чи жартома запустить камінцем,
А пес – благий, він злитися не вміє,
Десь біля плоту вляжеться тихцем.
Він радий, що позаду довгі зими
І тішиться омріяній весні –
Безхатько-пес з вологими очима,
Що так запам’яталися мені…
[youtube]https://youtu.be/06DJA1Z7mO8[/youtube]
[i]Неймовірна робота проекту Сила слова на вірш "Безхатько-пес"! [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564070
дата надходження 03.03.2015
дата закладки 13.03.2015
Моїм думкам сьогодні не до сну,
Війнула в душу свіжість березнева!
Ти знаєш, як чекали на весну
Оті сумні оголені дерева?
Як колихали подумки бруньки,
Немов у сповитку дрібну дитину
Гойдає мама й тулить до щоки,
Наспівуючи пісню лебедину?
Чи знаєш ти, як проліски малі
Вовтузилися нетерпляче в лоні
Заплідненої березнем землі,
Як розпускали крильця безборонні?
Як гнізда, спорожнілі восени,
Тепло тримали парам журавлиним,
Допоки ті плекали теплі сни,
Витаючи над берегом чужинним?
І як будили сонну комашню
Посланці сонця – промені ранкові,
Кору пробивши, як товсту броню,
Не стрілами, а дотиком любові?
Як лід ламали води навісні,
Пізнавши березневе розговіння?
Отак і я, довірившись весні,
Очікую між нами потепління…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566466
дата надходження 13.03.2015
дата закладки 13.03.2015
Сьогодні – рік, як я вже з вами,
шановні джентльмени й дами!
То ж купу вражень накопила!
В собі їх втримати – несила,
бо кожен день читаю ві́рші
талановиті... й трішки гірші,
зірко́ві – просто супер-клас!..
як й ті, що да́рма трачу час.
Бентежать часом, мимо волі,
писаки низькопробні й тролі,
та обійти їх, слава Богу,
і право нам дали, і змогу.
Зізна́юсь: я не б'юсь в екстазі
від вивертів в заумній фразі,
і не позаздрить моя Ліра
метафоричності... без міри,
де вірш – мов павичевий хвіст,
та в барвах геть згубився зміст.
Шаную рими, ритм, модерність,
яскраву образність, майстерність...
Та все це, вам зізнатись мушу,
не обпікає мою душу.
Але... о, як же я "кайфую",
коли глибокий смисл відчую!
Як обертом йде голова,
вловивши мудрості слова,
пророцтво чи афористичність,
неперевершену класичність!
Бальзам сердечний – ті вірші,
де до зірок – політ душі,
що жайвороночком співає
й тебе на крилах підіймає.
Хтось щирим гумором потішить,
хто тінь зажуреності лишить,
здивує в'їдливим сарказмом...
І перехопить горло спазмом
чужа біда, що битим скельцем,
поранить прямо в саме серце...
Безцінне це, коли в вірші
є частка автора душі...
І ба́йдуже, в якому стилі,
аби лиш на чуттєвій хвилі,
щоб до емоцій – ніжних... дужих –
не залишилося байдужих.
Тим, що за гранню пишуть... в трансі –
вклоняюсь низько в реверансі...
Прості вірші чи повні сили –
мене ви всі чомусь навчили,
бо щирих почуттів політ
в душі моїй залишив слід.
Хай буде участь в нашім Клубі
для вас усіх – солодка згуба!
Хай Музи не покинуть вас
і на Парнас несе Пегас
13.03.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566379
дата надходження 13.03.2015
дата закладки 13.03.2015
Передмова. Вірш народжений та виконаний у творчому дуеті з поетесою Уляною Задарма.
...Блідне смарагдова Тиша... Ховається Ніч
Попід предметами сонними... Синіми снами
Риби впливають у царство
Примарного краю... Заплющених віч...
Сплетених рук... І впокорених
Ніжних цунамі...
Де я знаходжу Себе у Тобі
І щоразу - втрачаю...
...знаю
Цих вуст золотих
Недопиті меди...
Перса немов
Заборонені небом
Плоди...
А між них
Стежка...
Стежка
До
Раю...
.......... ......... .........
Тиша сховалась у віти верби понад берегом сонним.
Дивиться з крони, із захватом щирим дитини,
Як мОго моря припливом солона вода прибуває...
Море моє вже чекає великої риби,
Тої, якої у пружності рівних немає,
Тої, що води мої переповнить ікрою.
Мушля прекрасна собою,
Та тілу моєму в ній тісно.
Може на згин, та я вийду із неї- бери!
По-над водою
Стежина із місяця світла
Тріпотна на дотик...
Лінія біла
Від підребер"я до лона
Вказує шлях...
Я не можу чекать...
Увійди...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115031101093
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565765
дата надходження 11.03.2015
дата закладки 11.03.2015
Люба Подруго, я за тобою сумую.
Руку дай. Скоро зустріч. Тебе проведу я
Через міст водорОзділу темних фантазій,
Що світи наші знов поєднають наразі...
Це місток, що створив зачарований Демон...
Це місток, що удвох ми з тобою пройдЕмо
По-над темними водами Стіксу нічного,
Де в лататті орнаментів схлипу німого
Впізнаватимеш Фрейї рунічного знаку,
І навколішки ставши, складеш ти подяку
Чоловічого тіла оголеним гронам,
Що тебе переповнять за покликом лона,
І цілунком торкнешся мого ти чола...
У воді віддзеркаляться наші тіла,
І моєю себе ти відчуєш рабою
З насолодою здатись на милість без бою...
Відчуття поєднання- у Вирій дорога...
Міст світів... Тут стрічавсь Білобог з Чорнобогом...
Тут Смородини-річки круті береги...
Доторкнусь... Увійду... Наберуся снаги
Від твого прохолодно-вологого тіла,
Що для інших святе, а для мЕне грішило...
То пусте. Он латаття вночі розцвіло...
Знай- до мЕне тебе ВЗАГАЛІ НЕ БУЛО.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115031000771
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565514
дата надходження 10.03.2015
дата закладки 10.03.2015
[img]http://www.samara-photo.ru/images/49cfcc35924bd.jpg[/img]
Розвесніло, ніжність березнева
Зранку розбудила сонний сад.
Пухови́м десантом на дерева
Приземлився справжній котопад.
Хутряні мішечки муркотливі
Животами гріють ріжки крон
І хвости розпушено-красиві
Підмітають хмари в унісон.
І вмокають мордочки ще сонні
Котики у спінену блакить,
Сонце, мов пластинка в патефоні,
Сліпить очі, грає й мерехтить.
Вже весна калюжі розпустила,
Розметала друзками свічад...
Підставляю руки, наче крила,
Під весняний теплий котопад.
Упіймати б, душу відігріти,
По шерстинках пальцями гребти!..
Та коти вчепилися за віти
І муркочуть ніжно з висоти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565221
дата надходження 08.03.2015
дата закладки 09.03.2015
Затихла вьюга. Тает снег.
К закату движется февраль.
Тепло коснется спящих век
ветвей озябших…Как алтарь,
всем было Солнышко зимой.
Весной согреет… Каждый ждет.
Из неба ласковым лучом
ныряет в сердце. Топит лед.
Взлетают чувства из глубин…
Ах, до чего же хороши
Сирень, акация, жасмин!
Заполнят уголки души…
Мечты лишаются оков…
Дурман их тянет к небесам.
В благоухании цветов
Мир улыбнется чудесам.
И я с надеждой жду тепло...
Хоть здесь не властвует запрет.
Пусть мой любимый далеко!
Хочу... чтоб тоже был согрет.
Возьмет в ладони ландыши…
Разбудит боль минувших дней.
С печалью, вдруг нагрянувшей,
Жалея… вспомнит обо мне.
08.03.2015 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565041
дата надходження 08.03.2015
дата закладки 08.03.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=zgvRHN-lFOw[/youtube]
Весняна чарівність милує нам взори;
А врода жіноча відроджує світ.
Вітаю, дівчата! Хай но́ві простори
Любові дарують завжди первоцвіт.
Хай сонце зігріє промінням яскравим,
Добром і любов'ю наповниться крок.
Нехай з ароматом ранкової кави
Торкається лагідність Ваших думо́к.
Усе - щоби посмішка була із Вами;
Усе - щоб любові промінчик зігрів.
Бабусі, кохані, сестрички і ма́ми -
Бажаю усім найщасли́віших днів!
Зі святом! Тепла і душевного шарму;
Хай падають в здійснення мрії зірки.
І все буде добре, і все буде гарно,
Здоров'я і щастя Вам, любі жінки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565050
дата надходження 08.03.2015
дата закладки 08.03.2015
Ах, девчонки, милые девчонки,
В чьих сердцах безумствует весна,
В длинных и в коротеньких юбчонках,
Или даже вовсе БЕЗ (в штанах))) )...
Вы, девчонки, украшенье мира!
Вы его статичность и прогресс!
Я пленен, как музыкою лиры,
Дивными стихами поэтесс...
Ваша страсть немалого нам стоит...)
Вам пожар тушить хватает сил...)
Ваши руки лошадь остановят
(Хоть об этом я и не просил...))) )
В вас огонь любовного азарта
Я еще сильнее разожгу...
Как мужчина, в день Восьмого марта
Лишь одно скажу- ХОЧУ!!! МОГУ!!!
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115030800578
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565017
дата надходження 08.03.2015
дата закладки 08.03.2015
Березень порюмсав і притих,
Дощиком урвався на півслові...
Знов у тренді проліски й коти,
Шарфики лимонні й бірюзові.
Парасольки теплих кольорів
І парфумів пахощі принадні:
З нотками лавандових вітрів,
Цитрусові й ніжно-шоколадні...
Знов у моді ритми каблучків
По розмитих теплих тротуарах,
А квітчасті плаття – й поготів!
І нічні прогулянки у парах...
І за склом осяяних вітрин:
Гіацинти, крокуси й тюльпани –
Вибухові свіжі кольори,
Що бентежать запахом весняним!
І акорди хриплої струни:
То різкі, то трішки полохливі...
Тільки ми не в тренді у весни,
Крапельку принишклі і журливі...
Тільки ми, розкидані в юрбі,
(Кожен зі своїми тарганами),
Затаїли кривду у собі
І ніяк не прийдемо до тями...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563733
дата надходження 02.03.2015
дата закладки 06.03.2015
[i](вірш старий, але "валентинковий") :)[/i]
*****
Трохи ніжності, спраги, кохання –
ніч напоєна запахом спецій.
Я порину у світ чаклування
стародавніх рецептів Venezia...
Тут краплиночку зваб і спокуси,
крихту сутінків запаху моря.
Ароматом мальвазії* мусим
окропити сторінки історії...
.......
У Венеції – День Валентина.
Наче квіти - фліртуючі пари.
Скрізь кохання - на фресках, картинах,
всюди – ніжної пристрасті чари!
У звабливих очах куртизанок
твій двозначний ловитиму погляд.
Підійду. Пропоную світанок
зустрічати в обіймах і поряд.
У пітьмі на Corte del Cavallo*
розрізняю вуста піввідкриті.
І, як згода - стискання долоні
в рукавичці, що золотом шита...
Ти у масці. Одвічна загадка.
Хто насправді ти - знатна сеньора?
Як вино, мене вип”єш спочатку?
Спопелиш? Чи захочеш покори?
В лабіринтах твоєї одежі
відшукав насолод діаманти.
У пурпурі, карміні і бежі
ми – кохання палкі дуелянти...
Поряд - крики нічні гондольєрів.
Між каналами - відблиски ночі.
Ти - спокусливо-горда Венера –
у полон знов здаватися хочеш...
Дзвін Сент-Марка* не будить уранці.
Ти вже зникла. Тебе вже немає.
Рукавичка... Nessuna speranza*!...
Чи побачу тебе?
Я не знаю...
.....
…у звабливих очах куртизанок
безнадійно шукаю твій погляд.
Ось Венецію скоро світанок
зафарбує у золото моря…
Запах пристрасті твій пам’ятаю...
Як забути цей голос contralto*?!
Ось проїздом в далекому краї,
завітав я в кав’ярню Rialto*.
Очі – ніби бездонні озерця.
Це не ти! Бо не вірю я в диво.
Погляд твій – наче лезом у серце!
Саме так, бо тобі це властиво.
Ти мене наче зовсім не бачиш,
бо рука – у руці кавалера.
Рукавичок на всіх не настарчиш,
правда ж, мила, зрадлива Венеро?!
Не влаштую сьогодні duello* –
це не те, що врятує кохання!
Та кохання й нема. Це - пустеля.
І Venezia в серці - востаннє…
2011 р.
_____________________________
*Мальвазія - сорт вина
*Corte del Cavallo - одна з центральних площ Венеції
*Сент-Марк - кафедральний собор Венеції
*Nessuna speranza (італ.) - нема надії
*contralto (італ.) – низький, «оксамитовий» жіночий голос
*Rialto – вулиця у Венеції
*duello (італ.) – дуель, поєдинок
[youtube]https://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=VSLZIXa6hEU[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559464
дата надходження 13.02.2015
дата закладки 06.03.2015
Трояндово-пишна,
духмяно-солодка,
намріяна ніжність
бажання терпкого...
Щоб пити її -
мабуть, ніч закоротка.
В ній пристрасть волога
цвіте веселково.
Вона квітне юно -
у дотиках ніжних,
в сплетінні обіймів
любовного шалу,
у золоті знань
про кохання некнижних
для двох, котрим
ночі цієї замало.
В пелюстках троянди
ховати цілунки...
Запестивши щедро,
щоб плакала щастям щоночі -
як ніби востаннє, як трунку,
любові напившись -
святого причастя…
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564654
дата надходження 06.03.2015
дата закладки 06.03.2015
***
Ми стоїмо на різних берегах
не істини святої, ні, - лиш правди...
У тебе жовч лисніє на губах,
а в мене глибше все вростають вади.
У тобі клени сходять і дуби!
В мені лиш верби, наскрізь - тільки верби...
Вгору летять нічийні голуби,
і лиш біда своя десь там, де ребра.
В твоїх руках мачете голосне -
надривно свище гостро-чорне лезо.
Січеш байдужно ІНШИХ і мене
так само раниш - жорстко й нетверезо.
І ширшає невидима ріка
на громіздкі, колючі кілометри!
Муляж суддівства у твоїх руках,
в мені ж безвиння, вічністю підперте...
(26.02.15)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564613
дата надходження 06.03.2015
дата закладки 06.03.2015
А мені сьогодні невесняно...
Сонце лізе, мов рудий павук,
По стіні, що хилиться безрадно
Над проваллям несусвітніх мук.
А мені сьогодні сиво-сиво...
Загортає сітка павутинь
Душу, спраглу янгольського дива,
У гірку, нерадісну полинь.
А мені сьогодні неспівочо...
Птаство не вернулося іще
З тих країв, де те́пло рають ночі
І вогнем пекельним не пече.
А мені сьогодні...
Сльози тихі
Котяться по личеньку весни -
Ще не обтрусилися від лиха
"Градами" зґвалтовані лани...
(2.03.15)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563653
дата надходження 02.03.2015
дата закладки 04.03.2015
Синій смуток очей твоїх,
Наче моря безмовні далі,
Захлинаються кораблі
У безпам*ятній пасторалі.
Розвіваються колажі
Над розбурханою водою.
Хмари скапують на межі
Нерозрадженою бідою.
Лиш вітрила незрима тінь
Визирає проз лютий сивий,
Де на тихому полотні
Вишивають надію зливи.
Де на тлі пережитих днів
Вибруньковуються світанки.
І на вичахлому вікні
Сходять перші нетемні ланки.
Ти згадай як цвітуть сади
Після млявої тиші ночі.
Смуток березнем розведи,
Світлом потемки неохочі.
І візьметься весна ачей
Фарбувати безмовні далі
Синьожурих твоїх очей
В колір віщої непечалі...
(27.02.15)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562897
дата надходження 27.02.2015
дата закладки 04.03.2015
[color="#d11414"] Надії Савченко[/color][/i]
[b][i]Яке небо у нас голубе
І поля золотисто-жовтаві!
Небо кличе в безодню тебе,
А земля – у обійми ласкаві…
Уподобала все ж ти його –
Де п’янка і безкрая стихія…
Підкорити орла одного́ –
Твоя давня і зболена мрія!
…І шугала, мов птаха, між хмар,
Та орла ти намарно шукала…
На землі лиш зустріла примар
На чолі з людожерним шакалом.
Хоч вже тілом знесилилась ти,
Та твій дух і любов не вмирають!
Бо ростуть смертоносні хрести –
Смертохристи шаліють у краї.
Вже у небі вартує тебе́
Той, хто так покохав твої коси
Й необачно сягнув до небес
Через темряву в ангельську просинь…
Там, в блакиті немає журби,
Святі ангели Сотні літають –
По велінню своєї судьби
Всіх героїв землі прославляють.[/i][/b]
1.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563628
дата надходження 02.03.2015
дата закладки 03.03.2015
Гусне, гусне в небі морок-
Перепустка з дня у ніч.
Пляшку в руки! Вибий корок!
Шана ночі наших стріч!
Вир шампанського... Напоєм
Розіллємо радість ми...
Пий, кохана! Та навзОєм!
За чарівний дар пітьми!..
Пий, оголене створіння
Найінтимніших бажань!
Пий за наші сновидіння
Зацілованих пізнань!
Крапель тік уздовж по тілу-
Наче ніжний дотик рук...
У безгрішності грішили
Ми, п"ючи солодких мук...
Аж до ранку пити мушу
Сонцесяйний лона смак...
Тіло в тіло... Душу в душу...
Пий, кохана! Тільки так!..
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115030211844
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563804
дата надходження 02.03.2015
дата закладки 02.03.2015
Один с опаской входит в воду.
Иной- ныряет с головой...
И мы- как раз ИНОЙ породы,
Мужской довольные судьбой.
.
Мы, осторожные с годами,
Утрат познавшие печаль,
Вдруг за бумажным оригами
Как сорванцы, стремимся вдаль.
И, с вдохновением поэтов,
Вино любви готовы пить,
И, как мальчишки, до рассвета
Девчонкам радости дарить...
Мы, поумневшие с годами,
Как в первый раз, готовы в бой.
И реет фатум оригами
Над непокорной головой,
Ее овеяв звездной пылью...
И Наши Дамы, без прикрас,
За это так немеркантильно,
Самозабвенно, любят нас.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115030200715
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563600
дата надходження 02.03.2015
дата закладки 02.03.2015
Весна зробила перший крок!
Такий несміливий… Тендітний.
Тепло ж… сягнуло до Зірок!
Зігріло душу всім самітнім…
Пелюстки пролісків рядком
Ламають ненависну кригу.
Весна їх поїть молоком -
Дзвенять струмки під білим снігом.
Хвилює спрага до життя…
Я чую шепіт… - Хто шепоче?
Весна роздарює плаття!
Бруньки ж… приміряти вже хочуть.
Серця нестримні на гілках
Відчули враз весняний подих…
Краса засяє на очах
Із малахіту… Всім на подив.
Несуть бажань своїх вінок
Птахи на крилах… Мчать додому!
Шумлять над плесом… Свій ставок!
Ріднесенький!.. Де й ділась втома.
Весна прийшла в мій рідний край!
- Стрічайте, люди! Щастя лине.
До неба музикою грай!
Моя розквітне Батьківщина…
01.03.2015 р.
Фото з інету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563571
дата надходження 01.03.2015
дата закладки 02.03.2015
«Людина творить долю своїми вчинками»
В руках у кожної людини
Штурвали долі.
Її ми творимо щоднини
І мимоволі,
Не споглядаючи на вчинки
Свої картаті,
Чекаєм неба без хмаринки,
Та годі ждати…
Коли кує коваль залізо
Не досить вправно,
Тоді воно не довговічне ,
Крихке і зламне.
Ми ковалі своєї долі,
Працюймо плідно,
Щоби радіти добрій волі,
Живімо гідно.
4.12.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563198
дата надходження 28.02.2015
дата закладки 28.02.2015
Кто-то вернулся... Кому-то в дорогу...
Все привыкают к войне понемногу.
Гречка не порох. И масло не пушки.
Словно явясь из былого, старушки
Сахар и спички, мыло и соль
Впрок закупают... Военная боль
Взглядов... Сурово-спокойные лица...
Неизбалованные заграницей,
Те, кто "прессован" не раз был властями,
Те, кто себя обеспечили сами,
В пику властям, что считали их "рванью,"
С давней привычкой своей к выживанью,
Сами себе и опора, и суд...
Те, кто сегодня Отчизну спасут.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115022600601
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562520
дата надходження 26.02.2015
дата закладки 26.02.2015
Після перегляду фільму "Ключ"реж.Т.Брасс.
Ти десь... поринула у інший світ,
Хоча так близько, навіть доторкнусь.
Ми поряд двадцять, найсолодших літ,
В очах твоїх , засліплений, втоплюсь.
Тремчу, від погляду того - у піт.
Лоскоче подих ружі аромат
Твого волосся, шкіри - цілий світ
Уявний?.. хай - реалій дублікат.
Поблажливо всміхнулась, - чар-вино...
Стрункої ніжки в сукні не знайти.
Душа моя спаплюжена давно,
Та й досі хочеться в твої світи.
Мої літа - це вирок назавжди,
Оскарженню не підлягає; щем
Шматує душу... Більше не ходи
І до ворожки, щоб напитись вщерть
Якогось зілля, що цвіте вночі,
І повертає молодість у мить.
Чи на коліна падай, чи кричи,
Та тільки вітер листям шелестить.
Вже сил немає, спалює жага,
Прошу у Бога: "Забери, не муч..."
ЇЇ байдужість - слід від батога.
Сховаю муки від очей... на ключ.
І "ненароком"загублю, - знайдеш
За день, чи два... в душі пеклО - писав,
Як жевріє, відчуєш і прийдеш,
Останній раз - "кохаю" не сказав.
26.02.2015.
26.02.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562646
дата надходження 26.02.2015
дата закладки 26.02.2015
Є час для відчаю і втрат,
Для неповернень-непробачень,
Коли життя твого трактат
Вже набуває інших значень…
Коли не хочеться плеча,
Яке тобі прихилить небо.
І чи з мечем, чи без меча –
А все одно змиритись треба.
І ти, чіпляючись за те,
Що вже по швах тріщить і рветься,
Збагнеш одвічне і просте:
Не можна приручити серце.
І, може, вперше без образ,
Не закусивши зуби злісно,
Повіриш, що приходить час,
Коли вже пізно… Надто пізно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562447
дата надходження 25.02.2015
дата закладки 25.02.2015
Тянется, тянется день.
Экзовселенская лень,
Как продолжение дня,
Тонко коснулась меня.
День отгорел и упал
В темный эротопортал...
Падшая, павши к ногам
Станешь моею... А там-
Тянется, тянется ночь...
Чем ты мне можешь помочь?
В небе плывут, посмотри
Черного цвета шары
Всех несвершенных надежд...
Всех недоснятых одежд...
Гаснет во мраке ночей
Крик нерожденных детей...
Как обреченно-грубы
Эти подарки судьбы...
Снова алеет восход...
Утро прожектором бьет...
Губы взасос... Улови
Привкус с горчинкой любви...
Экзовселенская лень...
Тянется, тянется день...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115022401090
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562036
дата надходження 24.02.2015
дата закладки 24.02.2015
Сонце рум'яним панкейком* пірнуло у пудинг
Талого снігу, сиропом густим потекло...
Схоже, весна повернулася, чуєте, люди?
Хлюпають ринви і маківку гладить тепло!..
Вікна всі навстіж, хай світло заповнить оселі,
Вивільнить сирість зимову з трухлявих дірок,
Перші турботи весняні, немов каруселі,
Стрімко завихрять і день пригальмує свій крок. .
Срібні калюжі лоскочуть намочені п'яти,
Сніг розвезло по асфальті, мов кашу, проте,
Хочеться йти і очима повільно спивати
Хма́рки вершкової лагідну пінку-латте.
Хочеться сонцю назустріч летіти на крилах
І виднокрай розтинати залізним конем...
Коси, пропахлі бруньками, весна розпустила
І поцілунком у скроню торкнула мене!
[i]*Панкейки ─ невеличкі пухкі млинці, политі сиропом.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561355
дата надходження 21.02.2015
дата закладки 23.02.2015
Боже, прости Своє грішне творіння,
Що до цих пір зволікав і мовчав,
Що каюсь лиш зараз. На своїх колінах
Я перед Тобою в сумлінні престав.
Жаль, що так довго серце мовчало,
Що часто звернутись до Тебе не міг,
Що сили для цього не вистачало,
І волею, і випадково був гріх.
Боже, звертаюсь в останніх надіях…
Каменем була моя душа.
Жаль, що губив Тебе в своїх затіях,
Коли Ти й на крок мене не лишав.
За свої гріхи прошу в Тебе прощення –
Сила Твоя здатна все подолать.
Я так помилявся в житті цім нікчемнім,
А Ти за все вмієш просто прощать.
Отче, ти в жертву віддав Свого Сина,
Щоб наші простити безумні гріхи.
Боже, прости – Твоя грішна людина
Тебе ж забуває, зустрівши страхи.
Вилікуй ницу, поранену душу,
Котрій не просто піти в Небеса.
Скільки ж я раз Закон Твій порушив,
Хоч і завчасно збагнув би це сам.
Каюсь Тобі в останній надії,
Каюсь в гріхах, ще поки є час.
Грішна душа в сумлінні ще тліє.
Жаль, що раніше не став на цей шлях.
15.11.12
(до дня Прощеної Неділі)
пробачте, кого образив!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561576
дата надходження 22.02.2015
дата закладки 22.02.2015
ВСІМ МАТЕРЯМ ВОЇНІВ, ЯКІ ЗАГИНУЛИ ЗА УКРАЇНУ –
НАШ ЗЕМНИЙ УКЛІН...
Було в жінки щастя. У рік той далекий,
дарунок від Бога несли їй лелеки –
так довго жадану єдину дитину,
мов сонечко яснеє, – крихітку-сина.
Своє янголятко любила, плекала,
мов квітку, ростила, всю душу вкладала...
Злетіли роки несподівано хутко –
зростила орла одинока голубка.
І сином своїм не натішиться мати!
Їй тільки б радіти, онуків чекати...
Війна!.. Враз пекельним вогнем налетіла
і "градами" душі людей обпалила.
На фронті синок. Від думок та від болю
сивіє матуся, та вірить у долю,
з дороги не зводить заплакані очі –
чекає синочка од ранку до ночі,
а ночі безсонні – в молитві до Бога:
"Візьми МОЮ душу – за сина живого"...
Чи Бог не почув?.. Не достукалась мати...
Надіється, жде його. Звідки їй знати,
що тіло схололо у полі далекім,
вже й Богові душу відне́сли лелеки...
Синочки все бачать з небесного раю
й радіють, що мами завжди їх чекають!
... Хай гріють ці душі на край-небосхилі
подяки і шани народної хвилі!
22.02.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561632
дата надходження 22.02.2015
дата закладки 22.02.2015
Из облаков пушистых,случайно перышек потерянных себе подушку на ночь набивала...
Из разноцветных снов обрывков ткала ночи гобелен...
И звездочками яркими...потухшими не украшала...
На нём куда то далеко летала...Луне беременной секреты, не стесняясь, приоткрыть...
В туманы цвета молока (не зная - что там впереди)...ты с головою окуналась...
В них не боялась утонуть...
Ты верила в счастливую звезду...
И в добрый мир вокруг...С закрытыми глазами...
Наивная!..Глаза пошире приоткрой!..Почувствуй кожей настоящий мир!..
Всё по другому видится, звучит при свете дня...С открытым сердцем и глазами...
А в сумерках иллюзий - тише звуки,приглушённее цвета...
И лучшим кажется,..чем есть на самом деле...
Как в романтичной сказке...Где ищут что то для себя...
Счастливчики находят,..с собой в душе уносят в мир настоящий...
Где на соседней улочке со счастьем прописаны и горе, и беда...
Ты сбереги те гобелены счастья,..ручной работы сердца,..она так ценится всегда...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560162
дата надходження 16.02.2015
дата закладки 19.02.2015
Якщо не я, то хто за Україну стане,
Якщо не я, то хто країну захистить,
Час вибрав нас з усіх, і ми це добре знали,
Судилось саме нам свободу боронить.
На змову не пішли з сумлінням і з собою,
Відмовки не знайшли, щоб на війні не буть,
Ми, як брати - єдині, за мир були горою,
І в цьому вищий сенс, найвища в цьому суть.
Якщо не я, то хто? – це чули наші діти,
Якщо не я, то хто? – пишалися батьки,
Якщо на цьому світі судилося нам жити,
То не дарма напевно, бо гідність - на віки!
Нам ворог не страшний, нас не злякала сила,
Ні тоді, ні тепер - непрохана прийшла,
Життя поклали ми, та Бог ще дасть нам крила,
Душа ще не втомилася – побачить нас Земля.
Якщо не я, то хто? – так долі ми сказали,
Якщо не я, то хто? – так мусили вчинить,
За Україну-неньку життя своє віддали -
В той лютий на Майдані,.. в Донбасі у цю мить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560879
дата надходження 19.02.2015
дата закладки 19.02.2015
Я не первым входил в Афган...
И на выводе также не был...
Мой недетский войны роман
Начат был под весенним небом...
И неспешно шел эшелон-
До Термеза десяток суток...
Был затерян в степи вагон,
Словно в узел судьбы запутан...
...и два года спустя тому
Возвращался к родному дому,
И с надеждой в ночную тьму
Я глядел сквозь окно вагона...
Все мечталось- пройдут года,
И исчезнут причины воен.
И стремилась душа туда,
Где в гармонии мир устроен...
Это жизнь, это целый пласт,
Тот, что помнится сладкой болью...
Безвременье, избравши нас,
Расплатилось за нас "по полной".
И сейчас, пароксизмом тьмы,
В ад войны войдя неизбежно,
Утеряли сегодня мы
Все, о чем так мечтали прежде.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115021500040
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559782
дата надходження 14.02.2015
дата закладки 14.02.2015
Ти вкусив оте яблуко?
То тепер – не жалкуй!
Не ховайся за яблуню,
А мене – поцілуй!
Що ти робиш, хоробрий мій?
Заховався під кущ?
Серце б’ється між ребрами!!!
Ось, візьми тобі плющ,
І прикрий все, що хочеться,
Та скоріше виходь!
Бо кохання полощеться
В серці, в грудях – вогонь!
І без пестощів нудиться
Біле тіло моє!
Спала скромність полудою,
Бо любов виграє!
Ти пізнаєш, коханий мій,
Насолоду гірку,
Що ціною нежданою,
У терновім вінку
На віки́ подаровано.
Це моє, і твоє.
Ми тепер – не керовані!
…Та виходь вже, як є! )))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559602
дата надходження 14.02.2015
дата закладки 14.02.2015
[b] [color="#eb2121"]П Р И С В Я Ч У Ю
всім закоханим[/color][/b]
[i] Принципи камашастри (взамоєвідношень між чоловічим
і жіночим чинниками – інь і янь) як одного із взірців до-
релігійної духовної культури хвилювали не одно покоління
людей... Чи не найголовнішим принципом камашастри є
взаємопроникнення, обмін між Інь і Янь у людей різної статі
як джерело прогресу, отримання задоволення від життя...
Сю "тендітну" тему автором нещодавно* було піднято
у вірші, що перекликається з думкою іншого автора, ключові
слова якого наведено нижче. Щоправда, є і інші погляди
на цю, здавалося б, добре зрозумілу проблему**.
Ризикуючи знову попасти під обстріл "важкої артилерії"
моїх опонентів, в цей святковий для даної теми день, подаю
новий варіант вірша, написаний уже у новому, 5-стопному ямбі.
Отдай мне капельку души,
Отдай! И ты не пожалеешь.
Лариса Пятакова[/i]
[youtube]http://youtu.be/XG17SHP5X_k?list=RDX2lDwhVuDGQ[/youtube]
[b][i][color="#a80707"]Віддай мені хоч крихітку тепла –
Я відігріюсь в нім… Нехай зомлію,
Та не згорю, як ніч моя, дотла…
Лиш засвічусь від іскорки надії.
Віддай свої гіркоти від журби:
У вирі почуттів я їх покраю
І в гріб навічно покладу! Аби
Був спокій і любов... Заради раю.
Віддай негоди і похмурі дні…
А ще панянку-ніжність у додачу –
Й прокинешся... немов в казковім сні:
Я всім життям своїм... тобі віддячу!
Віддай любов, та вірність не поруш!
Змурую у собі... гранітну пристань...
І вирощу... стокільканадцять руж,
В тобі ж відкрию... безугавну пристрасть.
...Та ряст топтати радше не спіши:
Піти у вічність – злим навкір – успієш...
Віддай... кришталі серця і душі!
Віддай!.. І ти не пожалієш…[/color]
[/b][/i]
[i]22.01. 2015
[/i]
_________
*http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552634
**http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552664
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559615
дата надходження 14.02.2015
дата закладки 14.02.2015
Опять гляжу – глаза в глаза –
В плену у красок маскарада.
Пускай твердят «по тормозам»!
Но мне тебя коснуться – надо.
Опять душою потянусь,
Пунцовой розою зардевшись.
В тебя безудержно влюблюсь
Наивной девочкой из детства…
Ты будешь принцем дум моих,
Надежд – цветными парусами,
Сама поверю я на миг,
Что в восхищении ты замер
С любовью глядя на меня.
И вот уж пляшем танец страсти!
Прикосновением огня
Объятье тел! В твоей я власти!
Тобой ведомая давно
В страну, где праздник наслаждений.
Где растекается вино
Волной пунцовой вожделений,
Где поцелуи – знак огня
В тебя-в меня перетеканья,
На высшей нежности звеня,
Порой безумствуя на грани!
За маской – не скрывай лица!
Сегодня праздник – Валентина!
Я – по велению творца
У ног раба, и господина,
Твержу опять – тебя люблю!
Я наяву о страсти грежу!
Люблю, сгораю, и молю –
Сегодня будь влюблённо-нежен…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559437
дата надходження 13.02.2015
дата закладки 13.02.2015
Ти не чекай мене, я не прийду,
Хоч десь давно проторені маршрути,
Останні краплі гіркої спокути,
Гарячими сльозами -
по льоду...
Я не збираюсь, навіть уночі,
Коли на серце, раптом,
гнітом - туга,
Зневіри бог та демонів наруга,
Давно мені залишили ключі.
Відкриті двері... ти чекаєш десь,
Спаливши в попіл ноти та бемолі,
Віск скрапує під полум"ям неволі,
Поки озЕрцем виллється увесь.
Я вже забула, як чекала мить,
Здавалось, заметіль -
цвіт яблуневий,
Січнева ніч, палка, ніби травнева,
Тріпоче серце, кров"ю стугонить...
Не хочу йти, сповита страхом знов...
І не прийду... не клич зболілу душу...
Я так далеко, та сказати мушу,
Кохання те - в темницю...
на засов...
Не виглядай, хоч хмари розійшлись,
Сріблястим лезом місячним зайшов.
Я не прийду, я тут
а ти - у схов?
Вже не твоя... твоя була колись.
11.02.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559450
дата надходження 13.02.2015
дата закладки 13.02.2015
Припудрились лискучі болота́,
Імлою затягнулась далеч синя,
Димар задер кошлатого хвоста
І лащиться об сиве хмаровиння.
Розчавлений холодний рафінад
Підхопить сі́вер* і жбурне під ноги,
Кадильниці засніжених лампад
Куря́ть уздовж порожньої дороги.
Вдихаю свіжі пахощі сосни —
Димлять ліси, розпатлані вітрами...
Здавалося б, рукою до весни
Подати — і забутись до нестями!..
Примарилось: не сніг, а пелюстки
Посипались згори мені на плечі!..
Та ще зима розв'язує мішки,
На волю випускаючи хуртечі...
Свистить її тонесенький батіг
Аж курява димиться по дорозі!..
І білий лев у гордій самоті
Дрімає на порепанім порозі.
*Сівер — холодний, пронизливий вітер
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558272
дата надходження 08.02.2015
дата закладки 13.02.2015
А сніг до взуття прилипає, мов жуйка,
Вкриває дорогу рядном
І серце моє — то повітряна кулька,
Яку ти наповнив теплом.
Тримаю її за мотузку думками,
Ще мить — відпущу, полетить!..
Так пахне ваніллю повітря між нами,
Аж гусне зефірно блакить.
За промені світлі, неначе за віжки,
Хапаємось міцно удвох,
Мов сонця налив із медової діжки
Нам добрий усміхнений Бог!
Іще не пора березнева, лиш лютий,
Та щастя зриває нам дах!..
Мій погляд замріяний, ніби прикутий
До блиску в коханих очах.
Минаємо натовпу тьму кольорову,
Маячимо в люстрах вітрин...
Тримай моє серце за нитку шовкову,
Тримай, бо втече догори!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558693
дата надходження 10.02.2015
дата закладки 13.02.2015
В напівтемряві тиша
Заховалась вві сні...
Місяць з неба колише
Світлотінь на стіні...
Наче щойно невпинно
Ти кохання пила,
І- неначе дитина
В дрімоті відійшла
У щасливі країни
Зачарованих снів,
У пелюсток тремтіння,
В тихий шелест лісів,
В шепіт синього моря,
У кохане ім"я...
Де не звідано горе...
Де лиш щастя... І я...
Спи, маленька, це щастя-
Наша зустріч в цей час...
І, як світоч незгасний,
Пломінь серця не згас.
І порою нічною
До рання, навпростець,
Лине тиша луною
Двох тріпотних сердець...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115021200865
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559046
дата надходження 12.02.2015
дата закладки 12.02.2015
Напиши мне из НЕТа привет.
Чем живешь, и о чем ты мечтаешь...
Не пиши, что одна, и скучаешь...
Правда лучше, чем ложь, или нет?..
Напиши, что на сердце легло,
Как в предчувствии радости вечер
Упадет звездной шалью на плечи...
Мне экран улыбнется светло
И напомнит объятий тепло,
Что когда-то с тобой утеряли...
И в сети виртуальной печали
Мне не будет уже тяжело...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115020900783
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558304
дата надходження 09.02.2015
дата закладки 09.02.2015
[i]Ta гей, зима! Ну де це ти блукала,
Чого це ти тепер несеш сніги?
Горлиця.[/i]
Агов, зимо́, невже прийшла до тями
І натрусила свіжого сніжку?
Під ранок спорожнілими полями
Хурделиця промчала на скаку́.
Збиває хтось розпорену перину ─
Мете довкіл, аж куриться земля,
Сховалась під пухо́ву скатертину
Волога наїжачена рілля.
Запізно ти взялась хазяйнувати,
Дарма пряде замети вправна рать!
Хоч в кожухи убралися Карпати,
Та вже струмки весняні жебонять.
Дивись, весна задихала у спину,
Хоч ти сліди ретельно замела,
Вона тебе, ображену дитину,
Голубить ніжним дотиком тепла.
То залоскоче проліском чуттєвим,
Хлюпне́ в обличчя ніжний аромат,
То голосом поважним королеви
Раптово оголосить шах і мат.
І струшує тонка чорнява вишня
Дарунок твій ─ намітку снігову...
Агов, красо погордлива і пишна,
Даремно закопилила губу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557494
дата надходження 05.02.2015
дата закладки 07.02.2015
Усе хотіла
Кинути й піти…
В світи далекі… суто веселкові…
Там чисті плеса… чисті!… але ти
Тримав мене…
і квіти барвінкові
Жбурляв до ніг…
І де ти їх збирав?!!
Долоні обпікали, як закляття…
Мій світ згоряв… О... як мій світ – згоряв!
Вже вічність
вишивала мені плаття…
А ти кричав
- “Не приміряй! Не - руш!!!”
Нависло небо синню кубометрів…
І я стою – на Роздоріжжі Душ…
А поміж нас –
Безглуздя кілометрів…
Безглуздя вчинків…
Дотиків… образ…
Згорнулось в саван… і лягло на плечі…
І в божевіллі хаотичних фраз –
Лише одна
– “Зостанься ще на вечір…”
Лише одна
– “Зостанься ще на грань…
Де біль стікає в кришталевий смуток…
На заполярну паморозь мовчань…
На безнадійну
зоряність стокруток…”
І ще сказав
– “Зостанься - на Вітри…
Які дощенту спопеляють душу…”
Та я – ішла… і ти сказав – “Гори!”
І я – горю!…
і я – згоріти………. мушу!…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556238
дата надходження 31.01.2015
дата закладки 07.02.2015
Лише шматочок…
Більшого – не треба…
Шматочок неба в полум’ї заграв…
За цей окрайчик неба… просто – Неба!…
Віддам тобі –
потрійну Силу Трав…
Я - дике плесо…
Може,ти - камінчик…
Круги від нього – все нові…й нові…
За цей маленький сонячний промінчик
Тобі віддам –
подвійну Сіль Землі…
Подвійну сіль…
Помножену на мрії…
Що розбрелись… розсипались - в ночах…
За цю маленьку іскорку надії -
Тобі! - мільйон Зірок…
в моїх очах…
Лише – мільйон…
Не маю інших статків!..
Та їх не змиєш… ніби туш з лиця…
Це неймовірна Магія Початків
Ти марно в ній –
шукатимеш……. Кінця…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555729
дата надходження 29.01.2015
дата закладки 07.02.2015
Завжди удвох,
Немовби Cонце й Вітер…
До мене пробивались крізь кущі…
Але ж - не можуть!!!
ДВА вогні горіти –
в ОДНІЙ душі…
Душа…що до обох
Була привітна…
Собі питань не ставила –“Чому?”
Один із них - штовхав мене до Світла…
Та був і той…
що закохав в Пітьму..
Лиш забажай!
Вагання – недоречні…
Світ – біля ніг! – шептав один мені…
Я вибираю Світло! Безперечно!!!
А може… ні???
Я вибираю…
Але - може… може?
Як перший – в колір… інший був – не в масть…
Вони разом в мою масонську ложу
Приносили вино
для двох причасть…
Коли один
Зникав з моїх доріг…
На серці інший – ставив свої тавра…
Чи маю право на останній гріх?
На власний простір
в лапах мінотавра?
Чи маю право?..
Та,можливо, ні!!!
Псалми Давида – де їх переспів?
Ці два титани борються в мені -
З початку світу…
чи споконвіків…
…Котились Сонце
Просто шкереберть…
З небес лилися крижані дощі…
Два Ангели
Війну ведуть на смерть -
В одній… душі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554537
дата надходження 25.01.2015
дата закладки 07.02.2015
Экспромт...
Жаль,..когда небеса ошибаются,..когда рушатся,..когда падают вниз.
И тогда на земле сокрушаются,..просят Господа пощадить остальных...
И грехи вспоминают забытые....Все равно ничего не вернуть...
В вечность всем и всегда все дороги открытые...Не вернуться оттуда назад...
И звучит колыбельная песенка...Траур с первых нот до конца...
Просит встать и не спать сном забывчивым женушка...
Слезы катятся в землю с лица...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556740
дата надходження 02.02.2015
дата закладки 07.02.2015
Когда устанет ангел сизокрылый от суеты мирских забот и на минутку сложит крылья...
Беда случится,..мимо не пройдет...
Тот рок судьбы - неумолимый...И каждый шаг неосторожный,..каждый вздох он стережет...
На самом главном перекрестке жизни: где две дороги - светлая одна,..другая тьма и мрак...
Исполни миссию свою ты до конца,бесценный ангел милый...
И сбереги любимых сердцу,..дорогих...
Померкнет свет в глазах,..и ни кусочка голубого неба им не увидеть без тебя...
Смерч смертный унесет с собой родную душу,..
А ветер разметает пепел,..не оставит и следа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557382
дата надходження 05.02.2015
дата закладки 07.02.2015
(від імені дітей)
Дорогий солдатику! Патріоте! Друже!
Ми Тобі, ріднесенький, дякуємо дуже
За незламну стійкість, мужність і відвагу,
За несхитну віру і тверду присягу!
Ти відважний воїн, Ти Герой народу,
Борешся за спокій, гідність і свободу!
Ти стоїш за правду, за Вкраїну-неньку,
За дітей, за внуків, за матір стареньку…
Знаю: було важко, але Ти тримався,
Із боїв кривавих знову піднімався!..
Вірю: переможеш, бо Господь з Тобою,
Він благословляє правдою святою!
Слово Кобзареве хай Твій дух гартує!
«Борітеся – поборете..!» - серденько карбує!
Хай почує москалота наші думи-«квіти»:
«Чия правда, чия кривда і чиї ми діти»!
Вже недовго, рідний, скоро перемога!
Чуєш? Пахне рутою-м'ятою дорога…
Кличе хлібом-сіллю, манить рідна хата…
Вигляда синочка посивіла мати…
Повертайся швидше! Повертайсь, солдате!
Всі Тебе чекають, Сину, Батьку, Брате!
Моляться за Тебе українські діти,
Щоб могли співати, вчитися, радіти!..
О Всевишній Отче і Пречиста Мати,
Хай живими вернуться всі наші солдати!
Щоб Вкраїна-мати знову вільна стала,
У добрі, здоров'ї й щасті процвітала!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556105
дата надходження 31.01.2015
дата закладки 06.02.2015
Я відчув, як зупинилось серце
і кудись поринула душа -
в музику незрівнянного скерцо,
океану мрій і побажань...
Водять хороводи сизокрилі
ранки-вечори і ночі-дні.
Може, знов зустріну очі милі,
зоряно-щасливі? чи сумні?...
...ті, якими ти одного разу
мимохіть поглянула в мій бік
лиш на мить.. і відвернулась зразу,
щоби не помітив чоловік.
У дочки-красуні - твої очі
і така ж усмішка чарівна.
А на щоках – ямочки дівочі.
Хай буде щасливою вона!
Ми уже не бачились роками.
Тисячі миттєвостей спливло
відтоді, як вітром з журавлями
назавжди кохання віднесло...
Та надія бачити ці очі
в серці тліє, поки буду жить.
Це – спокута.
Це - безжальні ночі.
Зранене кохання, що болить...
07.07.08
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304320
дата надходження 05.01.2012
дата закладки 05.02.2015
В обіймах гарячих
нестримного липня-коханця
ледь чутно і солодко
стогне схвильована ніч.
У колі одвічному жаги,
бажань, протиріч
ця пара до ранку
кружлятиме в ніжному танці.
А лінії їхні тремтливі -
в краплинах роси,
у музиці місячній трав,
невловимо сріблястих.
Почувши її, серед них
просто хочеться впасти
і палко згоріти
в багатті цієї краси!..
Ледь чутно і солодко
стогне схвильована ніч
від ніжних цілунків
невтомного липня-коханця.
Ще трохи – і стомлено-сонна,
десь зникне уранці,
забравши з собою
мереживо зоряних свіч...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349319
дата надходження 10.07.2012
дата закладки 05.02.2015
После прочитанного одноименного стихотворения А.Преварской.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556928
В свете слепых фонарей,
Бьются отчаянно мошки,
Крылья ломая и ножки,
Рвутся сгореть поскорей...
В свете слепых фонарей,
Звезды тускнеют и тают,
Яркий полет представляя -
Жажда восторга острей...
В свете слепых фонарей,
В бликах любое ненастье,
Кажется радужным счастье,
Смех переливчатый фей...
В свете слепых фонарей,
Руки твои в нетерпенье,
В сказку, любое мгновенье,
Вдруг превратят... чародей...
В свете слепых фонарей...
03.02.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556999
дата надходження 03.02.2015
дата закладки 04.02.2015
Предисловие. Согласно предложенной И. Левобережной теме "Эсмеральда" по роману Виктора Гюго "Собор парижской Богоматери"
О Нотр Дам собор!.. Ты спишь и видишь сны...
И в витражах отсвет тоскующей луны
Фигуры прошлого творит за тенью тень...
Иди, встречай их, Эсмеральда! Скоро день...
И вновь- Поэт, Монах, Горбун- они твои...
И ты- как смерти зов, как поцелуй змеи...
Ты не мертва... О нет и нет... Они с тобой
Еще станцуют лунный танец голубой...
И загорятся лунным светом витражи...
Ведь ты сама хотела этого, скажи?
Сводя с ума, самой в безумье уходить,
И винным током совращенья яд испить...
Блеснет рассвета луч в полночной тишине,
И ветра стон прошелестит на ухо мне-
Ты пред Собором, как пред Богом преклонись-
Не позабудь о НЕЙ... И тихо помолись...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115020200758
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556517
дата надходження 02.02.2015
дата закладки 03.02.2015
Темним лісом, сумними ярами,
Від Волхвів перенесена в Храми,
Посивіла від смутку і болю,
Заблукала укрАїнська доля...
У віках одкровення шукала...
Від нещастя ти щастя чекала...
Вся заспівана до безголосся...
Розмінявши на голод колосся...
Опинившись сестрою без брата,
У тотемі кривавім розбрАту,
Нездійсненна одвічності мрія...
Серед попелу- іскра надії...
Буревії дерева хитають...
Наче миті, віки пролітають...
Все блука сиротина у полі-
України омріяна доля...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115013112384
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556225
дата надходження 31.01.2015
дата закладки 03.02.2015
[i]На фото - Джина Лоллобриджида в роли Эсмеральды.[/i]
[img]http://cs5829.vk.me/u109017843/134860542/x_545b9886.jpg[/img]
Эсмеральда, живое пламя!
Покорительница сердец!
Красотой твоей в Нотр-Даме
Не прельстился бы лишь слепец.
Задеваешь ты страсти струны,
Жарким танцем к себе влечёшь.
И пленительным телом юным
Вызываешь в мужчинах дрожь.
Ах, зачем же ты так прекрасна?
Ах, зачем алый шёлк сверкал?
Вот священник в порыве страстном
Просто голову потерял!
В грешной страсти найдя причину
Бед своих, и твоих побед,
Квазимодо упал в кручину,
Жизнь свою посвятив тебе.
Двор Чудес, и поэт бродячий –
Все мужчины к тебе нежны.
Только думаешь ты иначе.
Только все они – не нужны…
Не достать нам руками неба.
И любимой тебе – не быть.
Есть невеста давно у Феба.
Он не будет тебя любить.
Он давно позабыл дикарку,
Ты о встрече с ним – не молись.
Не мечтай ты ночами жарко.
Эсмеральда, поберегись!
Но не знает любовь законов,
Разве можно ей приказать?
И ревнивый священник подло
Юность пыткам решил придать.
Посягнув на твою невинность,
Он едва не сошел с ума.
Эсмеральда, ты вновь молилась…
Страсть твоя – ведь твоя тюрьма!
«Коль не быть мне с моим любимым,
Лучше пусть уж меня казнят!!!»
Лишь горбун отыскал могилу,
После смерти тебя обняв…
************************
Дорогие мои клубовцы! Друзья! Подхватывайте тему! Согреем сердца - в нашу непростую, серую зиму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556500
дата надходження 01.02.2015
дата закладки 02.02.2015
Дотик пальців -
як бризки дощу.
Дотик вуст -
як проміння весняне.
Я тобі
все на світі прощу,
лиш вернися,
як ранок настане.
Повернись,
як верталась завжди,
цвітом будні
прикрасивши сірі.
Ти казала -
ідеш назавжди.
Але в це я
ніяк не повірю...
Я молитву свою
прошепчу,
я єством своїм
лину до тебе!
Лиш вернись -
як краплини дощу,
як проміння весняне,
що з неба...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295557
дата надходження 24.11.2011
дата закладки 30.01.2015
А хіба ти
не так хотіла?...
....
Спраглим пив
я вуста цілунком.
Доторкаючись
струн волосся,
грав мелодію
твого тіла.
.....
Стародавні кохання
знаки -
у мереживі
ліній шкіри.
Їх читав я тобі
на вушко...
....
Чом же щічки твої -
як маки?
.....
А хіба ти
не так хотіла -
запалати
в огні любові,
щоб у заздрості
цьому гріхові
наші ангели
скинули крила?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550444
дата надходження 10.01.2015
дата закладки 30.01.2015
Червоне і чорне.
Минулого року сорочку мені дарували.
Оту, вишиванку, в якій на світлині сиджу.
Двома кольорами сорочку мою вишивали
Бо тільки два кольори в долі нелегкій ношу.
Два кольори долі, два кольори смутку – печалі,
Червоний і чорний - безмежна любов та журба.
Це дружба та зради, які на шляху зустрічались,
Знання наукові та древня, як світ, ворожба…
Кохання та зрада, розлуки у часі безмежні
Та зустрічей нових короткий, мов крадений, час.
Не був я ніколи у долі своїй обережним
Тому маю чорного на кілька життів, про запас.
Червоне і чорне… Чи доля мене ще пригорне?
Чи, може відлучить від ласки життя назавжди?
Іду, поки можу, по непроторенній дорозі,
Чи сонце зустріну, чи прірву нової біди?
Червоне і чорне… стривожено думкою лину
Туди, де ракети летять на мирних людей.
Там ворог безжально винищує цвіт України,
Неначе рве серце із цих небайдужих грудей!
Червоне і чорне… Покорчені шмаття металу
Та кров не застигла, на цій обгорілій землі…
Не можна віддати країну свою на поталу,
Щоб гинули люди, калічили діти малі.
Я щиро шкодую, що зовсім не матиму змоги
До рук взяти зброю, на фронт добровільно піти,
Аби цим наблизить омріяну мить перемоги,
Яка в наші днини повинна, як ранок, прийти.
Червоне і чорне. Сорочка моя, вишиванко,
Тебе я надіну чи в радість свою, чи в журбі.
Тобі, моя земле, належу я весь – без останку,
Душею і серцем я відданий тільки тобі!
27.01.2015 6:23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555009
дата надходження 27.01.2015
дата закладки 28.01.2015
Не руслом высохшей реки,
Где струны жизни замолчали
И не назло, а вопреки
Врагам, годам, мирской печали
Стоять плотиной, наполнять
Добром и радостью течение
И ежедневно отмечать
Возвышенное настроение.
Да, всем невзгодам вопреки -
Душа, как горнами, взывает.
А я стою у той реки,
Гляжу - вот стерва,
высыхает.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555297
дата надходження 28.01.2015
дата закладки 28.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.01.2015
[b]Загиблим "кіборгам"[i][/i][/b]
Знаєш, мамо, думалось не плачуть
Мужні та хоробрі вояки.
І, здавалось, пережить невдачу
Можна буде волі завдяки.
Думалось, життя - це вже немало,
Що забрати можуть на війні...
Так здавалось, мамо...так здавалось.
Ранять ду́шу ці тривалі дні.
По шматках, по крихтах, по частинах,
Смертю тих, з ким щойно говорив.
З ким пліч-о-пліч і душа єдина,
Хто собою іншого прикрив.
І слова, можливо, з-за руїни -
Це слова із вже останніх фраз...
Там земля моєї України,
Так, рідненька, думаю в той час.
А опісля постріл... . Мить неначе,
Мить, що ранить душу навіки́...
Знаєш, мамо, думалось не плачуть
Мужні та хоробрі вояки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554777
дата надходження 26.01.2015
дата закладки 26.01.2015
ти знаєш, я часом молився за тебе,
щодня був молився, своєму лиш богу,
якого не знає ніхто, тільки небо
і я, що сам сплутав зірки та дороги...
просив сонце й місяць про тебе подбати,
якщо був далеко й не мав таких сил,
якщо тобі сумно й не поряд вже мати.
я сну та здорового ранку просив....
бажання загадував в ніч новорічну,
з тобою пов'язане, знову і знову,
бо, кажуть, що ця ніч на диво магічна,
і збудеться все, що у неї замовив.
(Сонцю)
24.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554278
дата надходження 24.01.2015
дата закладки 24.01.2015
Сьогодні ми відмічаємо п'яту річницю Всенародного Віче.
Диптих, що об'єднує 2 експромти, написані в різний час,
нагадає події п'ятирічної давнини.
ВІДЧАЙ (червень 2013 р.)
Закрила всі шпариночки душа
і безнадійно опустила штори.
Із вух вже до колін висить "лапша",
а очі просять темні щільні шори.
Сховатись! Щоб не бачити й не чуть
огидну вовтузню за гроші, владу
в "верхах", де лиш крадуть, інтриги тчуть.
Нема в нас Влади – то нема і ла́ду.
Що змінить тут поодинокий гнів,
коли забув народ, з якого роду
він коренем? Осліпнув, онімів...
Населення ще є – НЕМА НАРОДУ!
ВІЧЕ ( 1 грудня 2013 р.)
Бунтарський дух, зламавши відчай,
злетів за хмари, до небес!
ПОВСТАЛИ!!! Всенародне Віче
пульсує вихлюпом чудес
єднання, стриманої сили,
сплітаючи любов і гнів.
Став люд, як океанські хвилі,
за покалічених синів,
ще юних, світлих, безборонних!
З наказу влади, за протест
їх люто била охорона
й кидала в кліті під арешт...
З усіх куточків мого краю,
прорвавши "ментівський" заслін,
прийшли долати хижу зграю
ті, хто піднявся із колін.
Дитячий біль могутнім рухом
збудив таки козацький код!
Пишаюсь! Ти піднявся духом!
Ти – не населення! НАРОД!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540464
дата надходження 30.11.2014
дата закладки 23.01.2015
Люба подруго, дай мені руку!..
Щойно серця торкнулась печаль...
Це- відлуння всесвітнього смутку,
Що настав... І не піде... Нажаль...
Люба дівчино, сядь на коліна,
Обійми і цілунок прийми!..
Дощ по скронях січе безупинно,
Наче сльози цієї зими...
Ця зима омиває сльозами
Всіх загиблих в безглуздій війні,
Наче біль, наче спогади мами...
Дощ рясний- як нездійснений сніг...
Хай кохання нічого не змінить...
Хай воно не врятує цей світ...
В безнадії дозріє надія...
Літній спомин надІшле привіт...
То ж зігріймось коханням шаленим!..
Розчинімось в вогненних ночах!..
Не відводь же свій погляд від мене!..
Це- кохання зі смутком в очах...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115012301265
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553890
дата надходження 23.01.2015
дата закладки 23.01.2015
Моей внучке
Сопит простуженный твой носик...Во сне подрагивает пальчик...
А лучик солнца хочет разбудить,..он прыгает по персиковым щечкам,..
Как подросли реснички - проверяет каждый тихий час...
Твой ангелочек прикрывает одеялком ножку,..и поправляет незаметно белокурый завиток...
Моя ты, птичка,поспи еще немножко...Проснешься - я позову тебя под елочку,..и буду петь...
А ты станцуешь мне с десяток раз - пока не надоест,..и будешь улыбаться,..строить глазки,рожицы...
А за твою улыбку - многое отдам...
Вдыхать твой аромат молочного дыхания,и просто разговаривать с тобой - вот удовольствие из всех...
И радость даришь ты,..и наслаждение,.. покой - не твой удел...
Лепечешь ты без перестанку,..и на карачках покоряешь лестницу,как гору альпинист...
А попрошу - покажешь пальчиком козу - обманщицу,..слона,который воду льет из хобота...
Но жаль тебе лишь зайчика...И поцелуем нежность шлешь...
Какой ты будешь лет так через десять?..Хочу тебя увидеть в 25!..
Моя ты,милая,..поспи еще немножко,..во сне растут,..и окрыляют деток ангелы...
И поучают: как не падать,..как твердо на ногах стоять,..как правильно взлетать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553573
дата надходження 21.01.2015
дата закладки 22.01.2015
Дивись… це кінець…
І в минуле зачинені двері…
Ми - тільки руїни обабіч великих трас…
Ти все ще бажаєш відчути тепло Венери?
Отямся… поглянь…
на орбіту - виходить Марс…
Почуй… коли все ще
Вібруєш у ритмі сальси…
Це точка прозріння… насправді далеко не сон…
Не думай, що світом лунає мелодія вальсу…
Це Реквієм - плаче
із серцем твоїм в унісон!!!…
Відчуй… коли серце
Розбилось цієї миті…
Цей світ розколовся… тепер він – із двох частин…
І яблуні цвіт… і блакитні волошки в житі
Віднині на іншій…
на іншій!!! - із двох крижин…
Ці відчаю хвилі
Насправді таки - безмежні…
Прозрій… твоє плавання зовсім уже не фарс…
На хвилях Гольфстріму залишилось втрачене – “де ж ми?!!!...”
На ближній орбіті –
………………криваво - червоний Марс…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552319
дата надходження 17.01.2015
дата закладки 22.01.2015
Скажи мені… а ти шукав колись
Оту єдину… за яку ні цента
Ніхто… ніде… й нікому не платив…
Бо тільки в снах торкався її крил…
І вірив… вона квітне! –
стопроцентно!..
Скажи мені… чи зміг би ти отак
Свої коліна - до кісток і м”яса…
Зі скель зірвавшись на гірських хребтах…
Як в спину тобі
Кидатимуть лассо?…
Іти – “до” неї… чи насправді – “від”…
Цей вир світів в підніжжі Ніагари…
І мавки… мавки! – стережуть той цвіт
І сила та…
що зветься чари… ЧАРИ?!..
Твої підошви обпекла вона
Тим неймовірним і пекельним жаром?
Можливо… що ця квітка – вогняна!…
Як лава
із вершин Кіліманджаро…
Якщо шукав… чому ж тоді - нема?
Чим оправдати плавання Колумба?
Невже вона холодна й кам”яна…
Й така ж підступна,
як і Джомолунгма…
Яких - відтінків? Яких барв - вона?
Якими іще квітне кольорами?!..
Настільки ж нереальна й неземна,
Як сакура
на схилах Фудзіями?..
Якщо шукав, тоді скажи – яка?
Яка - вона? Яку за неї кару
Присудять нам?!. Скажи… що це – Ріка…
Безмежна помаранчева Ріка,
Що розлилАсь
в пісках Мадагаскару…
Чи ти відчув, на смак вона – яка?..
Востаннє обійнявши гострі скелі…
Тебе несла невидима Ріка? -
Париж… Стамбул…
Червоне море… Делі?!..
Вона десь – поруч… відчуваю це…
Від неї сяйво – неповторне!.. світле!
І що б нам Дарвін відповів на це?…
-Пардон!!!… здається…
……………………. папороть – НЕ квітне…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553266
дата надходження 20.01.2015
дата закладки 22.01.2015
Дощі зі снігом –
У моїх Карпатах…
Дощі зі снігом… а також – вітри…
Я на поляні розкладу багаття…
І з”явиться вогонь
на раз… два…три…
Дощі зі снігом –
На моє волосся…
Ти бачиш мій вогонь крізь заметіль…
Але ж – не віриш… думаєш – здалося?..
Лише – міраж?..
ці птахи – звідусіль
Тобі – назустріч…
Їх спинити мушу…
Вогонь і світло… далі – не пущу!..
Якщо не зможу – через свою душу
Я кожну чорну птаху –
…………….пропущу………………
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553581
дата надходження 21.01.2015
дата закладки 22.01.2015
[i]
[/i]
[b][i]
[color="#910202"]Віддай хоч крихітку тепла –
В теплі твоєму я зомлію
Та не згорю, як ніч, дотла
Від злету іскорки надії…
Віддай гіркоти від журби:
По вітру в полі їх розтру́шу
Своєю вірністю, аби
Був спокій і любов... Я мушу.
Віддай негоди всі свої
Й царівну-ніжність на додачу –
Я забаганки всі твої
Сповна сплачу… Й не треба здачі!
Віддай, немов сто тисяч руж,
Любов… і пристрасті гарячі,
Та вірність, прошу, не поруш!
За те сторицею віддячу…
І... ряст топтати не спіши –
Піти у вічність ще успієш...
Віддай... краплиночку душі –
Віддай... І ти не пожалієш.[/color][/i]
[/b]
[i]19.01. 2015
Кельн, ФРН
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552634
дата надходження 18.01.2015
дата закладки 22.01.2015
Речка, речка!... Снулая, больная...
Тонкий лед укутал, словно плед...
Ну скажи, о чем ты вспоминаешь,
Истекая в холода рассвет?
Слышен звон церковный- нежен, тонок,
С колоколен растревожив тишь...
Может быть, купания девчонок?..
Их в объятья нежно заключишь...
В полусне прохладного теченья
Затерялся времени разбег...
Зимних снов унылые виденья
Томно овивают твой ночлег...
Только раз на Празднике Крещенья,
Прорубивши в грезах полынью,
Ты свершишь, проснувшись, омовенье,
Чистоту души отдав твою
Тем, к тебе приникшим пилигримам,
Что к твоей душе припасть пришли...
Не сковать тепла суровым зимам,
Что идет от Веры и Любви.
© Copyright: Серго Сокольник, 2014
Свидетельство о публикации №114120311066
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552725
дата надходження 18.01.2015
дата закладки 21.01.2015
Вивчати тебе, як ревний нічний звіздар
Вивчає на мапі неба чудні сузір'я,
Ловити найменші імпульси на радар,
Торкатися мрій, як легіт легкого пір'я...
Вивчати тебе, а спільно ─ й себе в тобі,
Крізь призму душі твоєї уздріти власну,
І кожен запеклий в серці своєму бій
Навчитися обертати на мить прекрасну ─
На видих весни в погожу духмяну рань,
Де гнів ─ лиш палка корида ривкого вітру,
І кров ─ це не кров, а вибухла в день герань,
Малесенький штрих в чуттєву м'яку палітру...
Вивчати тебе по крапельці, мов дитя,
Що порух найменший вловлює вмить очима!..
І пульсу твого, і серця чітке биття
Вплітати в розмову з небом, у сни і рими...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553432
дата надходження 21.01.2015
дата закладки 21.01.2015
Сыро... Январь завершает разбег...
Дождь или снег- все равно...
Снежного мира разбитый ковчег
Пущен зимою на дно.
Этот "эрзац", заменитель зимы,
Уксус, убивший вино,
Встречей, к которой готовимся мы,
Нам воскресить суждено.
Тело твое- алебастр или шелк?-
Взгляд и касанье... Его
Тайных желаний таинственный ток
Снова коснется всего,
Вновь обнаженности теплой волна
Нас заколышет, звеня,
И пробужденья хмельная весна
Вспыхнет в горниле огня...
Сбросив одежды ненужный покров,
Жаждой желанья маня,
Части единого- страсть и любовь-
Свяжут тебя и меня...
В окна сочится продрогшая мгла,
Дождик слезой моросит...
Вновь наши души и наши тела
Встреча теплом воскресит...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115011800016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552490
дата надходження 17.01.2015
дата закладки 18.01.2015
Над країною ніч...
І співають вітри переспіви
Про козацтво, про Січ,
Про арійське надбання віків...
І зійшлись віч-на-вІч
Дві сестри, нерозлучнії діви-
Україна й Росія...
Наче хто на біду поробив...
По землі сивина
Холодів розлилась... Покриває,
Мов ряднини шматок,
України чоло золоте...
І гуляє війна
Ще колись сонцесяючим краєм,
І не скаже ніхто,
Чи ж надійде братерство святе...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115011511790
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551918
дата надходження 15.01.2015
дата закладки 16.01.2015
Ни о чем не жалею,не плачу - все равно не вернуть ничего...
Благодарна судьбе за удачу и за многое счастье,.. и горе мое...
И за музу прекрасную чью то...По ошибке,наверно, ко мне забрела...
Посидела сначала минутку...
Рассмотрела вокруг - показалось уютно,..до сих пор никуда не ушла...
И внезапно меня окрыляет...и не часто(спасибо)тревожит в ночи..
Но а если - то звезды считаю...
Звёзды те -ловят звук поцелуев с Земли...
Не ищу я слова по сусекам,..только те,что срываются с губ...
Только честно и все без обмана,..без не нужных эмоций своих...
Не нужны для безумных голов кирпичи,..хотя крепкое слово не лишне...
И разумное слово повергнет титанов,..ну а нежное - всех излечит...
Ни о чем не жалею,не плачу - все равно не вернуть ничего...
Тороплюсь за те горизонты - где судьба не обманет меня...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552002
дата надходження 16.01.2015
дата закладки 16.01.2015
Стікає багряними ріками
Згасаючий день з висоти...
Краса під твоїми повіками,
Лише привідкрий ─ і світи!
Спивай виднокола, окреслені
Довкі́л облямівкою хмар.
Хай крила, мов зи́ми розвеснені,
Обтрусять вечірній нагар.
Як мушлі, наповнені рокотом,
Вітри притуляй до щоки,
Вслухайся, як сунуться покотом
Посріблені хвилі ріки...
Як безгомінь, за́склена кригою,
Немов оживає, рипить...
І світ вибухає відлигою
На ранок у чисту блакить!
І мріється легко, і те́плиться
В тобі, мов у звитку гнізда,
Весняного цвіту метелиця ─
Як свіже вино, молода!
Як провесінь, чисту, оновлену,
Зачерпуй життя із ковша,
Бо світлом таємним наповнена,
Мов шопка різдвяна, душа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551768
дата надходження 15.01.2015
дата закладки 15.01.2015
[b]РІЗДВЯНИЙ СОНЕТ[/b] (гарний звуковий файл)
[i]Моїм дорогим друзям з щирим вітанням з Різдвяними святами, що тривають[/i]
Музика і аранжування Світлани Гричко
Співає тріо "Водограй" (Світлана Гричко, Володимир Литвиненко, Оксана Фернюк)
[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00549521.gif[/img]
Прислухайся! В повітрі ще бринить
Різдвяної святої ночі згадка
Про перший погляд Божого дитятка,
Про перший відлік двох тисячоліть.
Світ завмирає в урочисту мить,
До свого повертається початку.
І раптом першу чуємо колядку:
«Христос рождається! Христа славіть!»
Небесного хоралу вічну тему
Співають знову зорі Віфлеєму,
Їх віддзеркаллям мерехтять свічки…
І у вінку терновому своєму
Спаситель йде до нас через віки –
І вірою у світло ми живемо.
[youtube]https://youtu.be/IesL20jC6H0[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551579
дата надходження 14.01.2015
дата закладки 14.01.2015
Останній крок зробити та піти,
Куди?.. про це і думати не варто.
Десь зводить доля зоряні мости,
Чиясь, лишень уклін дарує старту.
Останній крок, завжди такий важкий.
Хоч ноги йдуть, біль в серці не вщухає.
Невидимі заховані стежки,
Тут у долонях, - хто їх прочитає?
Останній крок, безмежного "чому"?
За рогом - прірва, темна, нездоланна.
Всі відповіді впали у пітьму,
Не зцілені щемлять і досі рани.
Останній крок - дорога навмання,
Відкриє, чи заплутає ще більше?
Шукаючи прийдешнє пізнання,
На кінчику пера, про тебе - вірші...
14.01.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551477
дата надходження 14.01.2015
дата закладки 14.01.2015
Трішки засумував...
на чужині...
І по-
ли -
ло-
ся
...
[youtube]http://youtu.be/XG17SHP5X_k?list=RDX2lDwhVuDGQ[/youtube]
[b][i] [color="#9e0505"]Я кінчиком пальчика –
в пристрасті сонній,
за межами стулених
вій, в супокої –
дві лінії щастя
шукаю в долоні,
з притлумленим диханням
таїнство кою.
Тихесенько, трепетно
никну в зап’ясті
і ніжно, поволі,
поверх передпліччя
осиковим ли́стом
втикаюсь у щастя,
що в серденьку мріє,
де істина вічна...
І – сонми мурашок
по сонному тілу,
нечутний мій видих
завмер на хвилину…
Нові почуття,
немов птах, прилетіли
і в ямочках щічок
дві долі молили…
Я світлом займуся,
мов клен в читстім полі,
губ милих торкнуся
неспішно, поволі...
й шепну їй на вушко:
" Люблю тебе, сонну!"
Дві лінії щастя –
дві лінії долі.[/color][/b]
13.01.2015
Кельн,ФРН[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551110
дата надходження 13.01.2015
дата закладки 14.01.2015
Наше небо цвета незабудок
Вечер в чёрной туши растворил…
Ты сказал : «Писать тебе не буду…»
Будто светлячка рукой накрыл,
Что в траве густой, подобно чуду,
Огонёк любимой посылал.
Нет, не покажу, как стало худо.
Насмотрюсь в озера этих глаз,
Милых рук познаю боль, и нежность,
Снова с телом трепетным сольюсь…
Расставанья эту неизбежность
Я отброшу. Богу помолюсь,
Что сейчас тепло твоё вбираю…
Солнышко, не думай, что – потом…
Для тебя свеча моя сгорает
Маленьким, озябшим светлячком…
Знаю – ты оттуда не напишешь…
Там давно взорвали тишину.
Позови меня! Я зов услышу,
К ранам, и отчаянью, прильну
Сердцем верным. Успокою словом.
И во сне как прежде, обниму…
Ты любовь мою возьми в дорогу
Перед тем, как ехать на войну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551045
дата надходження 12.01.2015
дата закладки 12.01.2015
[b](слова, музыка. , исполнение - Татьяна Мирошниченко)
[/b]
1
Странник я на этой земле.
Ты - любви чистой родник.
Я - рисунок дождя на стекле,
Вечность-Ты, я-всего лишь миг.
Отблеск вечного света – взор,
Образ благости - Твоя суть.
В тесноте Ты даёшь простор,
В темноте освещаешь путь.
Пр:
Рукоплещут пусть реки, моря
И ликует, сияя заря.
Поют славу горы Ему,
Свет любви пусть рассеет тьму.
Веселятся пускай небеса,
Торжествуя, поёт вся земля.
Наполняя любовью сердца,
Славят имя Бога-Творца.
2
Утоляешь Ты жажду земли,
Одеваешь цветами луга.
Исчисляешь все наши дни.
День один пред тобою века.
Нам постичь никому не дано
Мира истину, тайны Его,
Невозможно постичь до конца
Всеобъемлющего Творца.
Пр:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549307
дата надходження 06.01.2015
дата закладки 10.01.2015
Словно встала незримо стена
Из огня между нами на тризне...
Ты НЕМНОГО была неверна
На балу этих радостей жизни.
Отчего не искрится вино?
Отчего звук оркестра пугает?
Это Я. Это МНОЙ РЕШЕНО.
Это жизнь из тебя истекает.
На искрящийся радостью бал
Смотришь мрачно-безрадостным взглядом...
Ты сейчас виртуальный бокал
Приняла со мной поданным ядом.
Ты напрасно считала, что я
Расположен к прощенью измены.
В чаре таинства подан уж яд,
И подействует он непременно.
Ты еще оболочкой жива,
Только тело с душой не в союзе.
И кружится с тоской голова
В молчаливом уходе иллюзий.
Это тлен. Он коснулся души
В предначертанном мной приговоре.
Все свершится в свой час. Не спеши.
Яд испит. Он подействует вскоре.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115011001873
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550452
дата надходження 10.01.2015
дата закладки 10.01.2015
[i]присвячується 80-ій річниці з дня народження великого українського поета Василя Симоненка (1935-1963)[/i]
[b] Люті кати поглумились над нами,
Скільки лягло нас у чорні гроби,
Та перемога - дивіться! - за нами:
Смерть - не кінець боротьби.[/b]
[i][b]В.Симоненко[/b], 23.10.1955[/i]
В якому б жить не довелося місті,
А в серці - України є портрет.
Василь помер у віці двадцять вісім,
Його ж любов до Неньки - не помре.
І громом й тишею* поет уміло
Не визнавав "радянський палімпсест"...
На залізничній станції у Смілі
Його побили за такий протест.
Життя коротше сторінок поеми;
Катам не зрозуміти про любов.
А знавіснілим виродкам системи
Не змити в жоднім поколінні кров!
Мовчіть, кати! Закінчиться потіха!
Достатньо було вашої вини!...
Як чути відгомін у небі стиха -
Це України вірнії сини.
* "Тиша і грім"(1962)-збірка поезій В.Симоненка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549883
дата надходження 08.01.2015
дата закладки 09.01.2015
Це не я твої поля топчу,
На дітей націлюю гармати,
І непотріб знавіснілий вчу
Хвацько так сусідів убивати.
І ховати за живі щити
Свою підлу, не солдатську душу,
Та шеврони здати у утиль,
Щоб «воєнну тайну» не порушить.
Знаю я – тебе жене наказ,
Тих, що угніздились під куранти.
А тепер подумай, хто із нас
Хунта і фашисти-окупанти.
Вірю – статут думать не велить.
На війні – набої, а не совість.
Та коли впадеш між ковили –
Пригадай це застережне слово.
Згине цар. Отямиться народ.
Мати коси рватиме з розпуки.
До могил загарбників-заброд
Стежки не топтатимуть онуки.
Бо й на них історія тавро
Пропече із ненависті й глуму…
І за що ти проливаєш кров
Хоч не можна – все-таки подумай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548750
дата надходження 04.01.2015
дата закладки 09.01.2015
[i] …і блукає у пошуках рим
не почуте «люблю».
[b]Оленка Зелена
[color="#ff0000"]
Шалений біг… Нестримні маси…
Коловорот чумних епох…
Й Орфей гостює час від часу
В гаремах душ, де – дремний бог…
У нього доля – мов би наша:
Нараз жирує, то худить…
Як калапеця – гарна каша,
Як неотесана блакить.
І ось вистукує епіграф,
Снують метафори… І враз –
Впадає Ліра із пюпітром
В несамовитий нот екстаз…
А той скрипковий ключ – наївний,
Немов скажений, ллє і ллє…
Небесну музику чарівну,
Що і не втямиш, де ти є…
Чи то в концертній світлій залі,
Де чари ті щасливлять мить,
Чи у чуттів земних вуалі,
Де темна ніч чарівність снить…
І в неземних гортанних звуках
Блукає чарівне “ЛЮБЛЮ”…
Шукає рим і з небом злуку!
Неначе плуг свою ріллю…
І вже вони усі у небі…
Душа вже зм’якла… Випав ключ…
Він їй тепер уже не треба –
Її пошарпану не муч!
Та ось зникає вже наснага…
Чуття метафор, твердість рим…
Пошліть Орфею мить розваги:
Нехай Неаполь чи то Рим…
…І ось Орфей вернувсь з відпустки
І знову взяв до рук штурвал…
Його ми просим часто-густо:
“О, дай дихнуть, спини свій шал!”
…Та рими враз вірші знаходять,
Бо Ліра знову тішить муз,
Немов поета – пишна врода
Неперевершених Марусь..[/color][/b]
08.01.2015
Кельн,ФРН
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549815
дата надходження 08.01.2015
дата закладки 09.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.01.2015
Цей день сніжить... То замерзають сльози,
Складається у перемети сум ...
Кому вони потрібні, ці морози?
Чому в їх скрипі відчуваю глум?
Не зрозуміло: пада сніг, чи зорі...
Ступаю по землі, чи вже лечу?
Лише бурульки -чисті і прозорі -
В них бачу і причастя, і свічу...
Мете, курИть, зриває хмари з неба,
Жбурляє в мене, опіка лице...
Чому у грудня виникла потреба
Сповити бірюзу важким свинцем?
Замерзлі пальці колючіють болем...
Та у душІ- на зиму холодніш ...
Жене вітрисько перекотиполем
Оцей колючий і схололий вірш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547639
дата надходження 30.12.2014
дата закладки 06.01.2015
[b]ЗОРЯ РІЗДВА[/b] (КОЛЯДКА)
То діялось в часи старі -
Ішли зі Сходу три царі.
І у засніжених полях
Зоря їм вказувала шлях.
Раділи Небо і Земля,
Що Діва сповила Маля,
І втілений в дитячу плоть
Лежав у яслах сам Господь.
До нього ранньої пори
Ішли царі, несли дари...
І сяяла Зоря Різдва,
Як Божа істина жива.
Христос ся рождає! Славімо його!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549392
дата надходження 06.01.2015
дата закладки 06.01.2015
Сутінки спустилися на плечі
Вифлеєму... Вже зійшла Зоря...
За законом іудеїв – вечір
ніс нову добу календаря.
Та Зоря занадто осявала,
здивування сіючи і страх...
Щось вона величне віщувала –
чи початок світовий... чи крах.
Хо́рів із небес не було чутно,
не виднілись янголи в пітьмі...
Він прийшов так тихо, непомітно –
Божий Син... біля овець... в хліві,
мов хотів сказати: "Люди, знайте!
Щастя – не в багатстві, не в царях.
Щоб БАГАТИМ бути – просто майте
Бога в своїх душах і серцях".
Таїна із таїн... Народився –
та про це іще не знав весь світ –
Спас Землі.
Щоб кожен обновився,
ніс Він в серці Новий Заповіт,
де любов святая – за основу...
То ж любімо, як учив нас Спас,
кожен день пригадуючи знову,
ради чого Він прийшов до нас...
06.01.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549293
дата надходження 06.01.2015
дата закладки 06.01.2015
Я - на війні! Із ким? З собою!
І полонених не беру!
У цім гроссмейстерськім двобої
Так чи інакше, я - помру...
У завойованій частині...
А в іншій- феніксом воскресну...
У слів збудованій вощині,
У диво- райдуг перевеслах.
У кожній росяній краплинці
Я віднайду свої утрати.
У шовком вишитій торбинці
Я буду мудрість зберігати.
Я напишу вірші найкращі
На глибах чорного граніту.
Святим вогнем здолаю хащі
Мого зруйнованого світу...
І відбудую. По цеглинці.
Збиваючи до крові руки.
І хай літають, як ординці,
Душевних мук голодні круки.
Я не злякаюсь більше болю-
Бо загартована в стражданнях,
Ціную людяність і волю,
Від хоті відрізню кохання!..
Навчуся жити, ніби м'ячик-
По мудрих фізики законах:
Чим дужче б'ють- тим вище скаче,
І у воді брудній не тоне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419074
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 06.01.2015
[img]https://pp.vk.me/c622927/v622927651/14790/6n8JHGvvWB8.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c622927/v622927651/1479e/h9yeWhcc-6k.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c622927/v622927651/14782/TMQuwSGb-ic.jpg[/img]
Ніч обростає снігом, мов деревій,
Знову на небі борошно труть крізь сито...
Снишся мені у пору рясних завій ─
В час, коли вітром шибку душі розбито.
Виють крізь неї протяги, як вовки,
Б'ються крильми замети, мов дикі гуси...
Ти говори зі мною, сотай думки,
В серці вгамуй цунамі і землетруси!..
Взявши за руку, в далеч мене веди ─
Десь у надхмарний простір, а може й вище!..
Не озирайся ─ сніг замете сліди,
Не прислухайся ─ вітер дротами свище...
Ліпить хуртеча в очі ─ ну, хай їй грець!
Комин коптить у небо, немов сигара,
Вітром розсіяний відгомін двох сердець
Ловлять з висот небесних земні радари.
Так мені легко в аурі світлій цій,
Проз хуртовину світить щаслива зірка!..
Просто приходь у пору рясних завій ─
В час, коли серце гупає до одвірка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548961
дата надходження 05.01.2015
дата закладки 06.01.2015
Дива́ таки трапляються, повір,
І засвіти лампадкою надію
У ніч, коли посріблений факір
Зірок огненних вивергне завію
В безодню неба, вижухлий велюр
Вмить спалахне гранатовим камінням
І в завитках розкішних шевелюр
Зимових крон розсипле мерехтіння.
Обтрусять сажу в комині вітри,
Як чорну пудру на обличчя ночі,
Різдвяний янгол спуститься згори,
Крильми́, мов хуртовина, залопоче...
І за собою мовчки поведе
Настрі́чу дню січневому новому,
І розіллє багряне каркаде
Світанок у мереживі тонкому
На вовну хмар, і перший промінець
Затягне облямівкою тонкою
В душі твоїй задавнений рубець,
Немов сам Бог торкнув тебе рукою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548508
дата надходження 03.01.2015
дата закладки 06.01.2015
А щеки рябые- рябые...
И кудри волос золотые,
Глаза - васильковое поле
Под утренней радугой доли.
Из солнцем залитого лета
Бежишь.., но теряешься где-то.
Тебя снова рыжим рисую,
Чтоб легче найти было всуе.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547034
дата надходження 28.12.2014
дата закладки 06.01.2015
Растворится в рассвете
Свет печальный свечи.
Примет утренний ветер
В руки солнца лучи,
И гонимым изгоем
Ночь отринет за круг,
И в истоме покоя
День, как ласковый друг,
Над землею построит
Царства светлого храм...
Обольщаться не стоит.
И постигнуть не нам
Отчего царство света
Вновь сменяется тьмой?
Отчего вслед за летом
Мир сжимает зимой?
Отчего быстрокрылых
Прерываем полет,
И людей, тебе милых
Предначертан уход?
Отчего непременно
Зло идет за добром?
Как пробиться сквозь стену
Любопытным умом?
В порицании строгом
Вера молвит одно:
Что замыслено Богом-
Нам познать не дано.
Воплощенный фантазм,
Тьмою созданный свет,
Человеческий разум
Ищет схему-ответ.
Все, как с женщиной, сложно.
Так бывало всегда.
Невозможно, но можно.
Если НЕТ- значит ДА.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115010601403
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549191
дата надходження 06.01.2015
дата закладки 06.01.2015
У гірському готелі
Не прагне гаснути багаття
В Гостинному каміні.
Вуглинки, як вечірні плаття,
Виблискують камінням.
Хоч хто на спалахи не гляне –
Той не відводить очі.
Як мріють вразливі гурмани,
Щоб не скінчались ночі...
Ліворуч, раптом, блисткограєм,
Немов, із вогняних каблучок.
Ти сходила у зал: "Вітаю",
З гірських кришталиків співучих
Свята привітна досконалість...
"Кому з нас диво усміхалось?", -
Подумалось чоловікам.
...Камін палав серцям, очам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548689
дата надходження 04.01.2015
дата закладки 04.01.2015
НЕ ЯК У КІНО
Лиха вітер зірвав нас, як листя з насиджених місць.
Писали: "КІНО" на бетонній стіні.
У "стрілялки", погратись, шукали на "гуглах" колись,
Опинилися враз на справжній війні?!
Тут життя, на "ютубі", відкрило нам нОве вікно,
Блокбастерів кадри, щодня - ще і ще...
На війні: справжня кров, справді смерть - не такі, як в кіно.
І лупАє броню, свинцевим дощем.
Лиха вітер зірвав нас, як листя з насиджених місць.
Кружляє у вирі нової війни.
Писали графіті, "стрілялками" грались, колись.
Ми такі ж, як були – подорОслішали.
Група крові - на рукаві.
Особистий мій номер - на рукаві.
Побажайте звитяги мені і нехай поталанить -
Не загинути тут на війні,
Не загинути тут на війні.
Побажайте звитяги. Побажайте звитяги...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548306
дата надходження 02.01.2015
дата закладки 03.01.2015
Зафеєрверкшилась ніч новорічна!
Хвилину мовчання осквернено
феєрверщиків п’яним реготом!
Куди ти дивишся, думко публічна?!
Веселіться поки не знаєте зубів скреготу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547922
дата надходження 01.01.2015
дата закладки 03.01.2015
Я так люблю зиму!..Но только настоящую - со снегом и морозом...
С метелью ночью и сугробом белым под порогом поутру...
И минус,чтоб держался,..и стройными рядами из сосулек...
Такую,..как Кинкейд нарисовал...и не одну!..
Где елка под окном с гирляндами дорожку освещает,..на темном небе белый свет луны...И серебристый на снегу...
И звездочки сверкают далеко так ярко -ярко,..и не упала ни одна...
И снеговик с оранжевой морковкой,..с метлой,с ведром и угольками глаз...
И слезы очень близко от такой картинки...и детством веет от нее...
Когда ты веришь в сказки и ночи колдовство...И ярче,чем дрова в камине,вспыхивает в детских душах страх...
И голос, нежный от певучей неги, легко так может успокоить нас...
Когда синички прилетали поутру, просили крошки хлеба,..кусочки сала -угощение на Рождество...
Детишки лакомство от черного кота оберегали,..ему не разрешали подсмотреть в окно...
И ждали вечер щедрый и богатый,..колядки пели,подпевали и тянули кто куда...
И было весело,и холодно,..но почему то так всегда тепло!..
Я зиму так люблю,..но только ту,что может заморозить...И ту,что согревает,как ничто...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548438
дата надходження 03.01.2015
дата закладки 03.01.2015
Она просила моря, волн и солнца.
Пошли в бассейн ночной, и я, не лоцман,
На мелкие места её тянул,
И там нырял поглубже, в глубину.
И волны-плески колотящим эхом
Усиливали ролик для коллеги.
Как сняли, ты ...решилась: «Поцелуй!»
И мокрые дрожащие волосики
Слились в букеты, в крем для губ и носиков,
Прям тут же, у трамплина, на полу.
03.01.15 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548354
дата надходження 03.01.2015
дата закладки 03.01.2015
"... в этот мир приходит твоя женщина.
Среди тысячи входящих в мир, есть та, которая пришла за тобой.
Она имеет множество лиц, но... "
Samar Obrin
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547379
Торуй стежки і зваблюй...
Та мине
Захоплень плин,
коли прийдешнє скаже,
Що досі ти страждать не вмієш…
майже…
Любити теж…
Хіба одну… мене?
Бажань жага… крізь
призму тисяч літ,
Ті вінця в край наповнила без міри,
Знов нагадаю:
"В образі зневіри...
Прийду спалити,
зачекай...
Ліліт.
Не відмахнись,
занурившись у хіть…
Ім"я омріяне давно забувши,
Бо звабний погляд лине,
натякнувши
«Розтанула…
тисячолітня мить…»
Борги потрібно віддавать сповна.
Душа на кон,
невже?..
а поклик плоті?
Знеможена, поглянь на ешафоті,
Сп`яніла від мого,
Ліліт…
вина.
Гукаєш
і знесилений,
впадеш,
Розхристаний,
коліна - вщент, до крові,
Давно розбивши мрії гонорові,
«Ти де, Ліліт?..» допоки
і живеш…
29.12.2014.
30.08.2015.(ред.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547551
дата надходження 30.12.2014
дата закладки 01.01.2015
Блеснуло солнце из-под чёрных туч,
А дождь всё лил с крутого поднебесья.
Ревел поток между высоких круч –
Я слушал вод рокочущую песню.
И громыхала жуткая гроза
Средь туч и солнца так непостижимо!
Змеёй бросалась молния в глаза,
И каждый раз была неповторимой.
А ветер выл и лаял, и рычал,
Как-будто обезумевший зверинец.
Валил деревья с корнем наповал,
Такой дарил он пакостный гостинец…
Но стихло всё: и ветер, и вода,
И затворились поднебесья своды.
Такой грозы не видел никогда -
То было сумасшествие природы…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537025
дата надходження 15.11.2014
дата закладки 01.01.2015
Необычная женщина
О тебе говорят.
Только вряд ли кто женится
На тебе из ребят.
Ты ничья, недоступная,
Но зато ты одна.
Для кого ты попутная?
Кому будешь верна?
И не быть мне любовником:
Для тебя я - табу.
Я колючим шиповником
В твоём мире живу.
Мне тобою заказано
Созерцать свою грусть.
Но мы ниточкой связаны -
За тебя я боюсь...
Ты совсем не такая,
Кем себя выдаёшь.
Ты иная...другая,
Приводящая в дрожь.
Необычная женщина -
Только не для меня!
Я гляжу вослед поезда,
Что увозит тебя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542158
дата надходження 07.12.2014
дата закладки 01.01.2015
Він – пробачатися, йому ж: «Більш - не дзвони».
Він - до симпатії, вона: «Ой, не сьогодні...»
У Новорічну ніч ...екранні тамади -
Посли вітаннь і губи, овочі сезонні.
...Кохана, мрію: так! врятує! , чи ...прийде́
Мо, щось напише, може думкою посріблить.
У Новорічну ніч ...надії – хтозна-де:
...Шукають нам заколисаємого зілля.
31.12.14 р.
(Експромтна колядка)
Де ти козонька- коза.
Зачекалися ліса,
Зачекались за столом -
Ти заходь до нас з добром!
Ось і сіно, і ячміння,
Кукурузка і насіння.
Шоколадка і напій,
Ой, ...останнє – не тобі.
В нас - і діти, мами, гості,
Цілу ніч і вечір – тости,
За козу наколядуймо.
Їстимем - за тебе, люба.
Бабця, дай салатику!
Й охоронцю-братику,
І сестрічці-волонтерці -
Ковть шампанського відерце,
Й скибку поросяченьки -
Гавчикам і мявчикам,
Мир - козі, і нам – кав,ярку.
Й добру новорічну чарку!
Зустрічаєм тебе – смачно!
Козонька, і ти будь вдячна.
Даш нам щастя й ковбаси -
І назвемо рік – Кози!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547719
дата надходження 31.12.2014
дата закладки 31.12.2014
Снежных вихрей круженье...
Ночь, как день, так светло...
Зимних грез наважденье...
Замело... Замело...
Эти зимние грезы-
Словно песни любви...
В белой шапке березы
Эротичный извив...
Небо сеет снегами
Радость новых надежд.
Вот они, под ногами,
В дреме сомкнутых вежд...
Наклонись, и подарок
Подними, подними!
Словно елочный шарик
Радость в сердце прими!
Эта зимняя вьюга-
До чего хороша!
Подойди же, подруга!
Поцелуй, чуть дыша!..
Это зимняя сказка...
Нас сегодня найдет
Вера, нежность и ласка...
Впереди- Новый год!..
© Copyright: Серго Сокольник, 2014
Свидетельство о публикации №114113011979
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547659
дата надходження 31.12.2014
дата закладки 31.12.2014
Погадай мне на счастье, цыганка...
Как мне счастья сейчас не хватает...
Так бывает- порой выпадает
Навсегда уходить спозаранку.
И уходишь. И ищешь зацепку
Для того, чтоб вернуться когда-то...
Но минован предел невозврата.
Только в память впивается цепко
Взгляд последний. Прости. И прощанье...
Что сбылось... И чего не познали...
Это- тонкое время печали...
Погадай мне, цыганка, на счастье...
© Copyright: Серго Сокольник, 2014
Свидетельство о публикации №114121211287
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547429
дата надходження 30.12.2014
дата закладки 30.12.2014
[img]http://jijour.com/wp-content/uploads/2011/12/pozdorovlennya-na-rizdvo.jpg[/img] [img]http://jijour.com/wp-content/uploads/2011/12/novorichni-pozdorovlennya.jpeg[/img] [img]http://jijour.com/wp-content/uploads/2011/12/virshi-vitannya-na-rizdvo.jpg[/img]
Гірські вітри збудили заметіль,
Крильми тріпоче лебідь білоперий!..
Сніжинно-візерунчасті химери
Злітаються роями звідусіль.
На блискітками вкритій білизні́
Слідів чужих присипані мережки...
За стріху зачепились, мов сережки
Бурульки кришталево-осяйні.
Так прибрано і чисто ─ все до свят:
І затишок, і щедрість, і турбота.
Припудрилась ялинка біля плота,
Чекає на різдвяний маскарад...
Коли строкаті вервиці вогнів
І дощику вплетуться в пишні віти,
І голосом карпатської трембіти
Святе Різдво озветься вдалині.
Важким був рік: і відчаю, і втрат
Йому не бракувало... Дай же, Боже,
Забрати у Новий усе хороше,
Що приведе з собою низка свят!
І запалити в кожному вікні
Зорю пресвітлу віри і надії!
Хай заметуть ці щедрі сніговії
Обпалені війною чорні дні...
Нехай новонароджене Дитя
Благословить кожнісіньку родину,
Чиї батьки й сини в тяжку годину
Стоять на варті миру і життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547488
дата надходження 30.12.2014
дата закладки 30.12.2014
…кажуть, що навіть легкий
ЗМАХ крил метелика
може спричинити тайфун
в іншій частині світу…
(теорія Хауса)
Я знала вас - тих…
Що сльозами вмивались від горя…
І віру збирали в останній немитий друшляк…
І тих… хто ніколи в житті не побачать вже моря…
Бо хліб свій купують
за вкинутий в шапку п”ятак…
А ще – музикантів…
Що звуки шукали, мов перли…
Світами лунала натягнута вами струна…
На серці моєму… лиш інколи тільки – на нервах…
Я – знала вас… ви лиш – не знали…
що я за одна…
Художників… тих,
Що небриті і дещо обдерті…
Мадонну усе малювали… та разом із тим
Об голову мою свої розбивали мольберти…
На дрова пускаючи
сотні найкращих картин…
Я знала ВАС - там,
Де любові зачинено крани…
Розгублені… сонячні… місячні діти Землі…
Як віддано й ніжно мої лікували ви рани…
Забувши про те,
що вони вже - занадто старі!...
Я справді до крові
Вже стерла ось тут свої лапки…
Поети… аскети… паломники… просто – митці…
Коли замість крапки ми ставили легко трикрапки…
Бо знали… що крапка потрібна –
в самому кінці…
І хто ви для мене?
І хто – я для вас в цім краЮ?
Мій час – вже спливає… Сузір”я моє – Скорпіона…
Що маю сказати?..
Що я вас - так спрагло … ЛЮБЛЮ?!!..
Жахливе цунамі –
………від помаху крил Махаона……..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543771
дата надходження 14.12.2014
дата закладки 30.12.2014
Я так живу…
Я не шукаю снів…
Вони мене самі завжди знаходять…
Із мого серця сотні почуттів
Летять у світ…
і за ногами ходять…
Втомившися…
Мандрують перевальцем…
За мною їм – дороги немалі…
Я можу їсти борщ і хліб із смальцем…
Але найбільше –
мені смак Землі!…
Ці дикі трави
З ароматом меду…
Вони для мене – як небесна манна..
Хто я?...ніхто…туманність Андромеди…
Яка світами
бродить невпізнанна…
Лише торкнись…
Зі своїх сновидінь…
Й прошиє струмом з голови до п’ят…
Вогонь і лід… а може…світло й тінь…
Бо я і є –
та зАгадка Карпат…
Не відпусти!…
Але… й не підходи!…
Черемошем між горами заграю…
Ось тут - межа… її - не перейди!…
За нею - я уже…
…………… не відпускаю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544324
дата надходження 16.12.2014
дата закладки 30.12.2014
Мне нравятся свидания зимой.
Ты можешь нарядиться как принцесса.
Так в сказке хочется побыть порой!
Внезапно принц появится из леса…
Об этом я любимому сказала.
Он пригласил меня на ледяной каток…
(Но на коньках я вовсе не стояла!)
Пообещала! Встретились мы в срок.
Мне стыдно было другу отказать…
Я волновалась, потеряв контроль…
Но вдруг тут стала музыка звучать…
Я оживилась, вспомнив свою роль…
Он бережно ухаживал за мной.
Коньки на мои ножки примерял.
Мне было так приятно, Боже мой!
Так нежно их никто не обнимал!
В обнимку он на лёд меня завлёк.
И ни на шаг меня не покидал.
Под музыку кружили мы вальсок…
Меня он бережно везде сопровождал…
Друзья! Не стоит унывать!
Когда впервые вышли на каток,
Позвольте нежно вас обнять…
Мужчине вы доверьтесь – он знаток!
06. 12. 2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541868
дата надходження 06.12.2014
дата закладки 30.12.2014
Я блукаю зимою у замерзлій пітьмі.
Поміж тисяч нас двоє. Серед всіх ми одні.
На Землі, над землею наче прірва без дна.
У яку я за нею. У якій ти одна.
Ми блудили цим світом, плутали без мети.
За цей час згасло світло. Засинаєш і ти.
Засинає кав’ярня у кутку на майдані –
Тепле світло вечірнє у застиглім тумані.
*На теренах забутого міста
Нам лунають транскрипції Ліста.
А у тиші зимового парку
Нам лунають фужери і чарки.
Але може не варте те коротке рев’ю.
З шиком Буонапарта я з фужера доп’ю.
Хай кружляють навколо ці замерзлі вогні.
Я п’янітиму соло. У нічній однині.
*На теренах забутого міста
Я збираю із неба намисто.
А у тиші порожнього бару
Позбуваюся нашого жару .
…
На теренах забутого міста
Нам лунали транскрипції Ліста.
А у тиші зимового парку
Ми не змерзли, а нам було парко.
Ю.П.
2007
https://youtu.be/kAhImsk7k7w
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546381
дата надходження 25.12.2014
дата закладки 26.12.2014
Зимове небо сяє Оріоном,
Конячками розбіглися хмаркИ,
І сни казкові кольоровим гроном
Нанизують на ниточку зірки...
Дрімає котик місячним клубочком,
У нього поміж лапок грайлик спить...
Груднева ніч морОзяним дзвіночком
Вже відміряє опівнічну мить...
Віддам тривогу вітру у долоні -
Нехай розвіє безвісти її...
Вже, майже, у дрімОти у полоні
Слова у вірші заплету свої..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546260
дата надходження 25.12.2014
дата закладки 25.12.2014
«І мене в сім’ї великій,
в сім’ї вольній, новій,
не забудьте пом’янути
незлим тихим словом»
Тарас Шевченко
Земля пропахла порохом і кров’ю,
свинцем, залізом, розпачем, слізьми,
але також – і вірою, й любов’ю,
надією на перемогу й мир,
молитвою, що зло усе поборе,
бо буде час відродження основ,
й окови скине з себе Чорне море.
Мадонни миру захистить покров.
І Україна – нація героїв,
які в серцях і в пам’яті живі,
криваві рани вічністю загоїть
в сім’ї великій, вольній, і новій.
Тебе згадають Кобзаря й Пророка
(звершиться все у віршах що писав)
і пом’януть… Не ступим більше й кроку
до лиха… Нас огорнуть небеса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546243
дата надходження 24.12.2014
дата закладки 25.12.2014
Повертайся живим
Ангели світлі за руки взялися
І телефонний звязок поєднав
Тих ,що любили найбільше на світі
Тих, хто надіявся, вірив, чекав.
Тату, чи скоро війна закінчиться?
Скоро уже? А коли? Розкажи...
Ти повертайся скоріше додому,
Мені обіцяєш?.. Себе бережи...
Приспів:
Повертайся живим, повертайся живим,
Ти - найкращий у світі татко.
Ти потрібен мені, повертайся скорій,
Я так хочу тебе обійняти.
Так, обіцяю я слухатись маму...
В школі? Все добре, відмінниця я...
Все, надобраніч, люблю і чекаю...
Запам'ятай - ти ж мені обіцяв...
Сльози солоні скупі чоловічі
Ангел крилом не помітно стирав,
Інший - стояв біля ліжечка доні,
Сни - зірочки під подушку ховав.
Приспів:
Повертайтесь усі, повертайтесь скорій,
Ви-найкращі сини України,
Бо в молитві за мир вже не стримують сліз
Ваші діти, батьки і дружини.
23.12.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545891
дата надходження 23.12.2014
дата закладки 23.12.2014
Росами – легко торкаюсь
Знайомої квітки…
Чистою краплею стану в її пелюстках…
Хто я?.. навіщо?!. і звідки я?.. звідки я?.. ЗВІДКИ?!!
Чорним чорнилом з”являюсь –
на білих листках?..
Хто я?.. межа,
Що вібрує між вірою й страхом?..
Там… де жалю не існує зовсім ні за чим…
Там… де самотністю дихає звільнений атом…
Там для любові –
немає ніяких причин…
Знаю… блукала в світах…
Де ні смутку... ні болю…
Навіть не знаючи значення слова сердечність…
Я розумію… ця зустріч мені – із тобою…
Поки ж я – мить… незбагненність…
лише – безкінечність…
Легко торкаюсь -
До болю знайомої квітки…
Всі ці Галактики - як же ж мені до лиця!..
Голос, що кличе мене - звідусіль… і нізвідки…
Я знову у колі…
Яке… без Початку…… й Кінця………
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545923
дата надходження 23.12.2014
дата закладки 23.12.2014
[img]http://www.stihi.ru/pics/2014/12/23/7866.jpg?1027[/img]
Очень теплый закат. Полный штиль. Ты читаешь стихи.
Серебром из-под волн поднималась луна полу-кругом,
Обнимала двоих нас лучом у бездонной реки...
Мы закрыли глаза. Наши пальцы ласкали друг друга.
Мы танцуем любовь. Мы врастаем душой в небеса,
Мы вдыхаем в себя невесомость и сдавленный воздух.
В такт вселенной дыши, говори губы-в-губы слова
И о чем-то молчи. Слушай вальс и смотри в глаза звездам.
Мы танцуем сквозь жизнь. В полу-мраке. Почти на износ,
Забывая порою замедлить шаги у обрыва...
Ты так жадно вдохнул целый мир моих светлых волос
И боялся уже отпустить из объятий пол-мира....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545882
дата надходження 23.12.2014
дата закладки 23.12.2014
Тобі дививсь услід,
а ти повільно йшла.
Хоч віддалялась, та
здавалась ближче всіх.
І мов у клітці птах –
у серці бився шал,
Як у півоберта
в мій бік струсила сніг...
Мій погляд із твоїм
тоді зустрілись враз
Й серед зими в душі
співали солов‘ї…
Скрипів мороз, немов
скрипалив сніжний джаз.
Як вітер навесні
був помах вій твоїх.
А грудень до грудей
своїх тебе горнув
І снігом замітав
усі твої сліди.
Тепло твоїх очей –
несло мені весну.
Тобі дивлюсь у слід.
І хочу… – там де ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545814
дата надходження 23.12.2014
дата закладки 23.12.2014
Коли калина вдруге зацвіте
І рясно вродить соковиті грона,
У своє серце я впущу тебе,
Покірна буду,тиха й безборонна...
І не спитаю з докором про те,
Де ти блукав,невтішний мій приблудо...
Коли калина вдруге зацвіте
І всі образи серце призабуде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285010
дата надходження 08.10.2011
дата закладки 23.12.2014
[img]http://visnik-press.com.ua/wp-content/uploads/2013/11/svichka-golodomor.gif[/img]
Моя тендітна свічечко, тремти,
Розсіюй чад скорботної печалі...
Рясніють перекошені хрести,
Як свідки мовчазні сумних реалій.
О, скільки їх за обрій відійшло,
Мов кануло у безпросвітній Леті...
Як упивалось ненаситне зло,
Смакуючи ядучий запах смерті!..
Вже не було із праху вороття,
Хати чужіли, мов порожні храми,
І спрагло так хотілось за життя
Хапатися промерзлими руками...
А що життя? – Украдене зерно,
Ним землю загноїли, мов тілами...
І не одне засвітиться вікно
В суботу скорбну тихими свічками.
Хіба буває в деспота межа
Жорсокості і підлого цинізму?
Як голосила зболена душа,
Бо ні́кому відспівувати тризну...
Моя тендітна свічечко, тремти...
За все усім воздасться по заслузі:
Одним судилось хлібом прорости,
А іншим – бур'яном гірким у лузі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538738
дата надходження 22.11.2014
дата закладки 23.12.2014
[img]http://miresteta.my1.ru/_si/0/90367718.jpg[/img]
Мої думки, оголені дерева,
Гілками присягають висоту
І паморозі стружка металева,
Здіймаючись, згасає на льоту.
А спогади – захекані хлопчиська ─
Вже вкотре повертають у Різдво,
Де світ дитинства, як ніколи, близько,
Де з вітром неприборканим удвох
Розхитуємо гойдалку скрипучу ─
Аж п’ятами торкаємося хмар!
На прутику різдвяну зірку кру́чу,
Усівшись на засніжений димар…
І пряники розвішую медові,
Стрічками почепивши за гілки.
Тут відлиски на шибці кольорові
Мені малює місяць від руки.
Вкладає бабця казку сизооку
В картатий вузлик: “Спи, дитино, спи…”
І серце розбігається з півкроку,
В сузір’їв позолочені снопи
Пірнає легко, тоне в мерехтінні,
Вбирає в себе зоряний пилок…
На стику часових космічних ліній
Відлунює кожнісінький мій крок…
Минуле там розсипалось, мов сонях,
Насінням перепріло в рукавах…
І тільки пам’ять гупає у скронях,
Вривається у сни мої безсонням,
Як посвіт із далекого Різдва.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544847
дата надходження 19.12.2014
дата закладки 22.12.2014
За любовь к Земле, да Идолам внушённым -
Бились, бьются, и пойдут - взрывать мосты.
Это очень-очень-очень упрощённо -
Думать, что слепые - кто-то, а не ты...
...Тут, с соседом, через стенку,
Словно - кот с собачей пенкой.
Разный взгляд - у гуся с волком
На подкормки без бинокля,
На любимую страну,
На шептанья: «Обниму!!!»
21.12.14г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545546
дата надходження 22.12.2014
дата закладки 22.12.2014
Живої мови спрага і жага –
то сила духу і в бою звитяга.
Вона мені як доля дорога,
душі моєї віра і наснага.
І серця голос нею гомонить.
Вона – спасіння від мовчання й тліну.
У вічність віршів обертає мить
і береже мов небо Україну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536091
дата надходження 10.11.2014
дата закладки 22.12.2014
Взяв я грудку землі зімлілої
вогнем обпеченої
кирзовим чоботом топтаної
потом і кров’ю й слізьми
пропахлої
І сказав так:
Я господар цієї землі
тож не ступить на неї більше ніколи
ворожа підошва!
Посаджу я на ній вишневий сад
і обов’язково – вербу і калину
щоб стали мені у головах
якщо за землю свою загину
бо краще впаду із простреленим серцем
аніж віддам комусь все це
А ще побудую на цій родючій землі
хату білу мов ангел
хай вона росте до небес
щоб тут на моїй землі –
зараз – Христос воскрес!
А потім знову візьмусь за працю
(бо лінощі – стрес!)
щоб не відрубали моїй землі голову
і не поклали на тацю
(за те що вона – предтеча раю)
Воістину воскрес!
Омине мою землю
атомний клятий прогрес
і ЧА ЕС
Тут не буде жодної зброї
крім СЛОВА
Шевченко розмовлятиме із Дніпром і степом
Мельничук – із Карпатами і росою
Стус писатиме листи мільйонам синів
і знову буде Тичина молодим (лише молодим!)
Франко і Стефаник посміхнуться нарешті
і Леся буде здоровою
Воскреснуть всі розстріляні
заморені голодом
убиті тюрмами і війнами
тут смерті не буде і чорної крови
а тільки – сльози щастя землі –
рОси
БАГАТО РОСИ
на квітах-очах
на вікнах і образах
а навіть на мальві сонця
…
А щоб ніхто землю мою не вкрав і не відібрав
я сховаю її у свою душу (в зіницю ока пера)
там їй буде тепло і затишно
без війни… бо
вже бачу як
КВІТНЕ МИР
завтра
© Олександр Букатюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541022
дата надходження 02.12.2014
дата закладки 22.12.2014
[i]Олександру Букатюку після презентації збірки "Мадонна Майдану"[/i]
[b]М[/b]олитва – це те, що гартує свідомість,
[b]А[/b] битва – це те, що гартує наш дух.
[b]Д[/b]опоки із цього плекаємо користь,
[b]О[/b]крилено буде всю міць від потуг.
[b]Н[/b]ам треба додати нови́х оборотів,
[b]Н[/b]ам треба молитись за волю, боротись,
[b]А[/b]ле й пам’ятати про них.
[b]М[/b]адонна тримала Майдан під покровом;
[b]А[/b]зарт справедливості вилився кров’ю,
[b]Й[/b]мовірно, і звук не зронив.
[b]Д[/b]озвольте леліяти віру нам щиру,
[b]А[/b] також пройти молитовний цей гарт!
[b]Н[/b]адія прийде́ із Мадонною миру
[b]У[/b] нове майбутнє без болю і втрат.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545456
дата надходження 21.12.2014
дата закладки 22.12.2014
Милая, пусть тебе будет тепло.
Ты не со мною. Порою ночною,
Тайн бытия прикоснувшись рукою,
Вспомни меня. И почувствуй тепло,
То, что тебе я пошлю скозь пространство...
Ты ощути... И взаимности тайну,
Объединившую души ментально,
В сердце прими... И мое постоянство...
Эту константу, которой живу,
Что помогла мне прожить этот вечер...
Да, без тебя... Но с надеждой на встречу,
Ту, что бывает порой наяву...
Свет фонарей в ореоле тумана...
Все состоится, коль скоро желаем.
И, засыпая, мы вновь вспоминаем
Встречу, уже предрешенную в планах.
© Copyright: Серго Сокольник, 2014
Свидетельство о публикации №114121100108
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545476
дата надходження 22.12.2014
дата закладки 22.12.2014
Ты спишь ещё?
Любимый мой, проснись!
Твоим теплом
И нежностью – согрета…
Как ночью
Губ моих опять коснись…
Волною сладкой
Отзовётся где-то
Внутри меня
Движение твоё…
От рук твоих
Я трепещу порою…
Вползающим
Скольжением змеи
Опять тебя
Бесстыдно я накрою…
Почувствовав касание груди
Проснёшься ты совсем…
Волною шала
Опять проникнешь
В таинство глубин,
И танец дикий
Мы начнём сначала!...
…Любимый, спишь?
Поспи ещё чуть-чуть.
Хочу, чтоб сон твой
Явью обернулся…
Но разве сердце можно обмануть?
Вставай, мой милый!
Знаю – ты проснулся!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544833
дата надходження 19.12.2014
дата закладки 21.12.2014
За дверью - голос, шелест, токи, громкость
Со мной порвавшей сон возлюбленной коллеги.
Моя сырая оглушительность-безмолвность,
Где от тебя – лекарство, яд, в какой аптеке?
К двери, обратно. От коричневых обоев
Во рту спекается наш красно-синий вкус.
В аорте брызг, нас в подземелье было - двое.
А на поверхности павлинной – ретро, блюз...
17.12.14 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544607
дата надходження 18.12.2014
дата закладки 19.12.2014
Ну почему?.. я даже думать не хочу…
Как мантру, твое имя повторяю…
Пронзив опять пространство, мысленно лечу,
Но позывные по пути теряю…
Я даже думать не хочу… ну, как ты там?..
А время…не сжимается…застыло…
Молиться?.. Но кому?.. Скажи, каким богам?..
И почему мне, кажется, все… было…
Что будет, думать не хочу... пройду их все…
Все семь, а может больше?.. крУги ада…
Пусть даже в собственной я захлебнусь слезе…
Я даже думать не хочу… оно мне надо?
Где ты теперь?.. Я даже думать не хочу,
С кем звезды до полуночи считаешь…
Одна в ночи, который раз… зажгу свечу…
И память – на засов: « Все!.. забываешь…»
Я даже думать...
18.12.2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544667
дата надходження 18.12.2014
дата закладки 18.12.2014
Ладонь твоя… зигзаги линий…
Остры углы…
Судьбы эскиз… А что же ныне?
Ножи… стволы…
Воинственный огонь…
Ладонь…
И замирая, ждем ответы –
Дано... прошло…
Ладонь…грядущого приметы…
Добро и зло…
Таинственный огонь…
Ладонь…
Метаний отблеск… взлет… паденье…
Богач… бедняк…
Ладонь… удач прикосновенье…
Не там… не так…
Отверженный огонь…
Погонь…
Ладонь… увидишь, что же – это,
Любовь иль грех?..
И чувствовать, но знать…запреты...
Её… утех…
А жертвенный огонь?..
Не тронь…
Ладонь…
17.12.2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544369
дата надходження 17.12.2014
дата закладки 17.12.2014
***
Ти не шепчеш мені: "Люблю..."-
І не треба - це точно я знаю,
Що у тобі - по вінця, до краю,
Коли плечі мої обіймаєш,
Коли руки до болю стискаєш,
Коли сердишся і пробачаєш,
Коли в попіл жагою згораєш,
Ти голосиш:
" Дорого до раю,
Я тебе понад Всесвіт
КОХАЮ!!!"
***
Справжність почуттів - не в словах,
І не в палких поцілунках -
Голос у безмовних устах,
В погляду щирих малюнках...
...і в повсякденних стосунках.
***
Не вір словам беззастережно, мила,
Про спалах світла в глибині очей,
Бо він говорить так, щоб зачепило.
Дурненька, ти трофей, лише трофей.
***
Каноном двох сердець
Співає пісню доля,
Із луком посланець
Тобою поневолив.
Не вийму я стріли -
Вона врослася в тіло:
Любові кольори,
Щоб все життя горіли.
***
Чи важливі слова для любові?
Важливі?
Якщо щирі - не має значення форма,
І не змінить стосунків жодна реформа,
Якщо вписані в формулу крові -
Важливі!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544519
дата надходження 17.12.2014
дата закладки 17.12.2014
Случилось, будто сон, уму непостижимый, –
И, видит Бог – не чепуху несу, –
Земную жизнь, пройдя до половины,
Я очутился в сумрачном лесу...
С невидимых болот я слышу серный смрад...
Чу, где-то дьявол во безумии хохочет
И с каждой ветки зрит ползучий гад;
Он – жизни враг, живому смерти хочет...
В силках у мрака бьется тишина,
Желанный солнца луч, бескровный, уж не греет..
Так светлая душа, судьбой обречена
Трепещет, чуть жива, в объятиях злодея...
Иду вперед несмело... Вижу – рысь,
А там – лиса мой путь перебежала...
Гиены вой пронзил глухую высь
И страх проник мне в грудь, как острие
Кинжала...
Р.S. ... О, милый Друг, слагая песнь свою
О Той, чья красота – сиянье Света –
Необходимо только жить в Раю-
Но мне ли петь?..
Моя уж песня спета...
19**г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544479
дата надходження 17.12.2014
дата закладки 17.12.2014
Я так окрилено, натхненно, кольорово,
Немов барвисті квіти у садах,
Плекаю рідне материнське слово,
Ношу його, як усміх, на вустах.
Вбираю солов’їні переливи
Народним серцем витканих пісень.
І мов коштовні сяючі перлини,
Їх по життю душа моя несе.
Занурившись у мудрість вічних творів,
Втрапляю у глибокий мови вир.
І падають у серце срібні зорі,
Як чую майстра пристрасний клавір.
Звучить в душі оця велична пісня,
Що я ношу, як усміх на вустах.
Стражденна й горда мово українська,
Тобі цвісти і жити у віках!
© Ірина Васильківська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543939
дата надходження 15.12.2014
дата закладки 17.12.2014
Вітчизно люба, нене Україно!
У хмарах грозових твоя весна.
Орлом двоглавим тишу солов’їну
Розкраяла неправедна війна.
Травневий вітер ніс добро й свободу
Десятки літ через кордон століть,
А нині тягне він біду зі Сходу.
І над садами чорний дим стоїть.
Чи ж знала ти, сумирна, миролюбна,
Що, як століття перетне рубіж,
Близький сусід цинічно і підступно
Тобі між плечі встромить підлий ніж?
Чатують круки здобич на узбіччі,
Смакуючи в думках застиглу плоть;
Дзюби зухвало ціляться у вічі.
Як хижу зграю цю перебороть?
Не буде ниций зайда плюндрувати
Твоєї долі руно золоте,
Бо неможливо при житті віддати
Те, що від лона матері святе.
Під синьо-жовтим прапором стіною
Постанемо за вільний подих твій,
І кату стане карою страшною
Останній наш, хай і смертельний, бій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543948
дата надходження 15.12.2014
дата закладки 17.12.2014
[b]Зоряна казка[/b]
[i]О .Т.[/i]
Красуня-ніч
на вечір задивилась,
Що у весняних сутінках згасав.
На захід сонце яблуком скотилось.
Обличчя сонне місяць показав.
Ніч вигравала зорями-очима,
Щасливим сяйвом сповнювала вись.
Один лиш порух ніжними плечима –
І дивні коси чорно розплелись!
В них – таїна…
Глибока…Незбагненна…
І ворожіння сила неземна!
А вечір збіг…За обрій…
І даремно
Його манила чарами вона.
До ранку блимав місяць,
брови звівши.
А зорі
потьмяніли
і стекли
сльозами
в трави,
в солов’їну тишу…
Чим-бо вони зарадити могли?
© Ірина Васильківська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542687
дата надходження 09.12.2014
дата закладки 17.12.2014
Розлінилась моя Муза:
Склала крила у комод
І, почухуючи пузо,
Все горта журнали мод...
Я ходжу довкола неї:
" Ну, давай вже, прокидайсь!
Вірші час писать про фею!... "
А вона мені: " Та зась!
Хочу я відпустку мати,
Щоб усе -як у людей!
А іще -солодку вату
(Для осмислення ідей... )
Хочу гору шоколаду,
А морозива -аж дві!
Хочу бачить водоспади,
Облетіть навкруг Землі..... "
" Ну то що ж", - кажу: "Лінуйся!
Оголошення я дам
І назавтра вже займуся
Виборами Музодам!... "
Стало у кімнаті тихо...
Тільки стрілки: "Цок " та "Цок "...
І бурмочучи: "От лихо... " -
Муза одяга вінок:
"Ну чого ти? Я ж готова!
Маю тисячу думок:
Про курорти, про обнови
І про розсипи зірок;
Про кохання і про каву,
Про людей і про котів...
А ще думка є цікава -
Написати про китів... "
.....
Вже давно завечоріло...
Хлипа дощиком зима...
Моя ж Музочка уміло
У світи яснІ зрина;
І приносить мені світло
У долонечках хутчіш,
Щоб не згасло, а розквітло
І новий з'явився вірш....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544229
дата надходження 16.12.2014
дата закладки 17.12.2014
... Когда-то в юности я уходил из дома
С мечтой – водить большие корабли...
Но в светлый час надежд и перелома
Меня лишь неудачи стерегли...
Я переделал тьму дурной работы,
Познал всю низость рабского труда...
И, кажется, живу я без охоты,
Влача свой век все дальше в никуда...
Но мудрость жизни я познал не скоро.
Дни закружили праздный хоровод
И, будто, за неспешным разговором,
Шёл незаметно вслед за годом год...
Я не сумел желанного добиться
И с юностью ушли мои мечты...
Наверное, я мог и не родится,
Но без меня была б счастливой ты?..
1980г.
Житомир
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544230
дата надходження 16.12.2014
дата закладки 17.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.12.2014
Ти хотіла, щоб ми у французькім
Поцілунку сплелись язиками....
Не вгодив я тобі із шампанським!(
Зранку сіль замість цукру до кави.((
Ти налила коньяк замість віскі
І чекала від мене інтиму...
Я прийшов і пішов по-англійськи -
В бар із друзями випити пива.)
Нині свічі й вино італійське...
Я ж романтик на рівні "шансону"))
Ну простий чоловік я - ФРАНКІВСЬКИЙ!!!
Нам приніс від куми - самогону!))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544070
дата надходження 15.12.2014
дата закладки 16.12.2014
Замерзлі, сковані у кризі,
До вікон тягнуться гілки.
Зима малює всі ескізи
Одним лиш помахом руки.
Вона всесильна, усе може.
Легеньким подихом своїм
Навколо все враз заморозить.
Сніжинок чуть легенький дзвін.
Посріблить голови ялинкам.
По пояс снігу намете.
По шапці кине всім будинкам.
І білим цвітом сад цвіте.
Вона панянка і чаклунка.
Тебе до мене приведе.
А іноді, оця пустунка,
Якщо захоче - украде...
Бо знає: ти боїшся снігу.
Дорога зовсім неблизька.
Ти будеш ще чекать відлигу.
Тоді ж дорога неслизька...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543969
дата надходження 15.12.2014
дата закладки 15.12.2014
В Париже май... Все в зелени, в цвету...
Разбитых улиц жутко-странные картины...
Реала лев пожрал романтиков мечту...
И вечность формы с содержанием едины...
У баррикады, развороченной в бою-
Всего-то камни, лом чугунно-медный-
За честь Коммуны голову свою
Сложил мужчина, видимо, не бедный.
Солдаты Тьера, подавившие мятеж,
С непониманием карманы "потрошили",
Взяв редингот, жилетку цвета беж,
Часы... Бумажник, полный денег, разделили...
Грязь мародерства средь военных бед
На лица их не наложила отпечатка,
Как маска смерти, оборвавшая сюжет
Романа, с кровью стекшего в брусчатку...
........... ............ ........... .........
Он, вне политики, романтик и поэт,
Гюго поклонник и шедевров Ламартина,
Идя по улице, вдруг уловил сюжет,
Ночного города изящную картину...
Он шел по улице, еще не знавшей гарь
Боев весны. Собою дорожил.
Он шел по улице... И газовый фонарь
В судьбы лицо сквозь платье девушки светил...
Оговорив типичной парой фраз
Всю ситуации изящную банальность,
Абсента зелень сквозь фонарный газ
Вдвоем в кафе под скрипку пили гениальность...
А после шли по шаткой мостовой
В объятья томные раскрытые отеля...
И воспаленно над склоненной головой
Светил ночник, рисуя тени на постели...
Нет, не впервые... Но поверьте, господа,
Порою быстро можно догадаться
Что не всегда... Да нет... Скорее- никогда
Вам не придется столь стремительно влюбляться...
Переплелись изящно ноги, как цветы...
И тел сплетенье, как вьюнок, овивший стебель...
И охлаждала эротичные мечты
Прохлада пола, столь же нужного, как мебель...
И лишь зарозовел рассвет в углу
Отсветом солнца сквозь проем оконной рамы,
Она сбежала, разбросавши на полу
Аргентум франков, презентованный, как даме...
........... ........... ........... ..........
Он не держал ее... И в утреннем свету,
Вдруг потеряв полученное даром,
Чтоб сохранить осуществленную мечту,
Ушел к судьбе... На баррикаду коммунаров.
© Copyright: Серго Сокольник, 2014
Свидетельство о публикации №114121500346
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543932
дата надходження 15.12.2014
дата закладки 15.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.12.2014
За вікном пірнає в темний вечір
краєвид Дніпрових берегів...
А в квартирі – так нестерпно! – з печі
паморочить запах пирогів...
Я тебе, коханий мій, чекаю
і вслухаюсь, як ключем черкнеш...
Вже по кроках за дверима знаю –
смуток чи тепло в душі несеш.
Ти візьмеш лице моє в долоні,
що з морозу й холоду пашать,
я цілую рідні сиві скроні...
Як роки до вирію спішать!
Вік наш тане, як церковні свічі...
Ми сто літ вже топчем спориші,
а ти досі – самий кращий в світі
серцем і високістю душі!
Ніжно обіймеш мене за плечі,
пригорнусь я, мов мале дитя...
Є в житті неоціне́нні речі...
найдорожчі... скарб твого життя.
10.12.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542911
дата надходження 10.12.2014
дата закладки 14.12.2014
Зимонька, піднявши крила,
розтрусила пір'я біле.
Біла ковдра вкрила поле,
луки ліс – усе довкола,
дні снігами сліплять очі,
і тріщать морозом ночі.
Розгулялась завірюха,
мерзнуть і носи, і вуха,
в шалі вкутані малята,
визирають лиш очата,
від захоплення палають,
радо зимоньку вітають.
Бо зима – це лижі, санки
і колядки, і гулянки,
ялинки в хатах чудові,
кульки різнокольорові,
Дід Мороз, а в його клунку
заповітні подарунки...
Свято в кожну йде оселю
і канікули веселі,
ігри, пустощі дотепні
і різдвянії вертепи...
Мов цариця осяйна
в гості вже прийшла зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542647
дата надходження 09.12.2014
дата закладки 14.12.2014
Мне нравится быть рядышком с тобой,..пить воду из твоей ладошки,..пустые разговоры под луной...
И обниматься,провожая солнце, утомленное к себе домой...
И замерзать глубокой осенью,зимой, ..чтобы потом от нежности твоей согреться...
Мне нравится и голос твой,и смех,..и озорной,как у мальчишки,..и взгляд так много говорящий...
И влажные твои со мной глаза,..и запах жизни твой,..таланта,..и ласковые, редкие слова,..
Когда бросаешь их в лицо,как будто с барского плеча,..стесняясь их, как будто...
И смелая рука,скользящая по телу,..морщинки в уголочках рта,..и ненасытность,..нежность без предела...
И даже наша та игра,где только ты мой властелин,..а я рабыня всех твоих желаний и прикосновений,..
И что при встрече мысли нас одни волнуют и тревожат...
Мне нравится мечтать,..тихонечко поплакать,..и не стесняться слез,когда ты их не видишь...
И провожая за порог,тебя перекрестить рукой дрожащей...
Молитву про себя прочесть,..поцеловать,..и лишний раз к тебе прижаться,..
Дотла не позволять себе сгореть от страсти...
Мне нравится прощать тот хмурый взгляд,что иногда из под ресниц твоих прорвется...
Мне нравится ,что между нами все по настоящему,..и не игра,..а жизнь...совсем не понарошку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541186
дата надходження 03.12.2014
дата закладки 14.12.2014
После прочтения
"Плани. Правила. Розміреність" автор: С.І.М.ка
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543080
Жизнь часто нарушает наши планы,а правила ее мы рушим сами,..
Размеренность тогда совсем на заднем плане...
И в фаворе лишь те,кто видит цель...
Те все спешат успеть,..схватить за бороду успех,..за хвост удачу...
Не дать ей ускользнуть и не попасть впросак,..и не смотреть на сдачу...
На старте не ударить в грязь лицом и не пропасть за просто так,..не потерять и совесть,и душу не продать...
Когда есть цель -спокойствия ни днем, ни ночью не видать...
На кон поставлена награда из наград - успех,...удача вовсе и не грех...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543550
дата надходження 13.12.2014
дата закладки 14.12.2014
а серце билось й калатало,
мов розривало груди й ребра.
я йшов по вулицях і зебрах,
яких було щоразу мало...
я сірий смертник міст твоїх і сіл,
твого району, неба та кварталу.
до тебе біг й ніразу не присів,
я йшов шляхами і полями,
повз тінь доріг й примарні ями,
повз цих святих і чортових послів.
хоч і насправді був давно сліпим
й не відрізняв коней від тих ослів.
ми тут, у стайні, вже давно не спим —
б'ємó щасливих днів підкови:
комусь по дві, нам — жодну знову...
я лиш твого собору пілігрим
і йду до храму твóго імені
крізь терни буйних літ і сивих зим.
з тобою ми чомусь розділені
пустелею часів, де плями
від сонця гріють до нестями.
ти світиш теж своїм теплом мені,
не даючи померти з холоду.
торкаючись крилом до тімені,
мене лишаєш твóго голоду.
ДТХ
13.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543582
дата надходження 13.12.2014
дата закладки 14.12.2014
Ми з тобою вночі, наче діти.
Наче діти, що хочуть зігрітись.
І тіла ми під ковдрою грієм,
І від себе самих шаленієм...
Хай на вулиці морок і холод...
Попід ковдрою тіл наших голих
Не розплести чарівне єднання...
Це тепло провокує кохання,
Що замріяно грається нами...
От свічки узяли з сірниками...
Хай кімнату таємно- мрійливо
Нам освітять вони мерехтливо...
Ти з-під ковдри хутенько зіскочиш,
І зтанцюєш мені серед ночі
У містичному світлі свічок
Свій оголено-ніжний танок...
А тоді я тебе, прохолодну,
З тіла присмаком трохи солоним,
Увізьму, наче серця надію,
І собою покривши, зігрію.
Хай негода вовчицею виє...
Хай вікно білим пилом засіє...
Нас зуміє кохання зігріти.
Ми щасливі удвох, наче діти...
© Copyright: Серго Сокольник, 2014
Свидетельство о публикации №114112810326
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542931
дата надходження 10.12.2014
дата закладки 13.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.12.2014
[img]http://cs623627.vk.me/v623627689/cabc/LT0-2ZDJJfc.jpg[/img] [img]http://cs7050.vk.me/c623321/v623321564/10e90/FEskYzU6Q90.jpg[/img] [img]http://cs7050.vk.me/c540103/v540103614/65af6/Zwzv4jm3g40.jpg[/img]
Вже й зима надбала хуртовин
І діброви міряють обнови.
Ніби угорі прорвало млин -
Небо сіє борошно зимове.
В білій пудрі змерзли ліхтарі,
Іній закосичив туям вії,
Паленіють пишні снігурі
Яблуками у густій завії.
У спітнілій рамочці вікна
Вгадую розмиті силуети,
І сліди згортає білизна,
Засипає, ніби трафарети.
Довгожданна радісна пора
З присмаком ванільно-мандаринним!
Золотить блискуча мішура
Колючки патлатої ялини,
Що притихла в нашому дворі
І мовчить в очікуванні дива...
Кучугура ген на димарі,
Мов сова сердито-полохлива,
Примостилась - і ні пари з вуст,
Лиш у пір'ї блимають очиська.
Під ногами чутно снігу хруст -
Вгадую, що ти вже зовсім близько...
Скрипнувши дверима, зазирнеш,
Обтрусивши комір од сніжинок!..
І розсиплеш радощі без меж
Пахощами свіжих мандаринок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543492
дата надходження 13.12.2014
дата закладки 13.12.2014
Шансшукальні ноги по снігах вологих
По крихкому льоду йшли шукать надію.
Їх кололи сумніви, шип, страхополохи,
Озивались греблі - хрустом, хухками – завії.
З височенних сосен гілля перемерзше,
Падало на голови скалкотонним брусом.
Подихи в морозища, сніжками, сердешні,
Укривали шлях позаду. Вже не повернутись.
Все погано - кожному. Кава, чай, горілки
Лікарем відпоюють нас, серцеголосих.
Я ж, ...намісто себе - інших згадую, зморілих,
Тих, хто йшов по лісі з нами, та замерз в дорозі.
13.12.14р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543428
дата надходження 13.12.2014
дата закладки 13.12.2014
Ми ВІДЧАЮ хвилі…
Самотності води глибокі…
Солоні цілунки - сьогодні нам так до снаги…
Несе нас Ріка… що Життям називали пророки…
Що бачим з тобою?...
лише – береги… БЕРЕГИ…
Ти кажеш мені –
Я любити тебе перестану…
Із раю – до пекла… із пекла – я знову в раЮ…
Син СОНЦЯ самого?... що з того?... я – дочка ТУМАНУ…
Але ж я тебе по – своЄму…
так ніжно люблю…
Ти кажеш – покайся!…
Світами прямує вже Молох…
І навіть ( так чітко) прощальний вчувається спів…
Не - бити на сполох...
А просто - щасливою бути!..
Я хочу з тобою…
хай навіть… між двох берегів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542178
дата надходження 07.12.2014
дата закладки 10.12.2014
В моїй руці твоя рука...
Твій погляд в мо́їм відіб'ється...
А шкіра ніжна і м'яка,
Теплом зігріта твого серця.
Течуть у почуттях струмки,
Що б'ють закоханістю в скроні.
І чую я бажань думки
В твоїй пульсуючій долоні.
Іскрить очей твоїх блакить;
Дозволь моїм вустам торкнутись
Щоки твоєї хоч на мить,
І просто, просто мрії збутись...
А ти завжди в моїх думках
Така закохано-мрійлива.
І хай лишень це все у снах,
Та сни мені дарують крила.
У них кохання не блука́,
Та і про сум у них не йдеться...
В моїй руці твоя рука...
Твій погляд в мо́їм відіб'ється.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542631
дата надходження 09.12.2014
дата закладки 10.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.12.2014
Под Новый год подарки ждет и маленький,и взрослый,здоровый и больной,счастливый и не очень,..
Домашний хитрый кот и голосистая дворняга,..тихоня домовой...
Скупым не слыл тот Дед Мороз ни в прошлый,позапрошлый год...
А в этот превзошел себя,..еще смекалку проявил...Подарки разложил под елочку с мешка и с облегчением вздохнул...
Он выбился совсем из сил...Их еле -еле дотащил,..тянул,на санках вез,..и где то нес наперевес...
А как он счастлив был,..когда увидел радость тысяч глаз,..что всем он угодил!..
Обрадовались детки шоколадкам,карамелькам,..сосульки сладкие,прозрачные -те вызвали восторг!..
Кристаллам звонкого речного льда со вкусом яблока ,клубники и малины,..и кофе со сгущенным молоком,..
За мандаринами в мешке не видно было дна!..
Для взрослых долго выбирал:чтоб смысл подарок нес,..и нужен был,приятен,..и радость целый год дарил,..
Чтоб нЕ был секонд -хенд из чьих то снов...
В мешке лежало счастье на самом - самом дне: таланты и успех,..удача и здоровье,..
И чудные мгновения,..средь них и вдохновение,..для каждого свое...
А для кота принес он мягенький пушок...
И корм любимый - с рыбкой вкусной(большой -большой мешок на целый длинный год)...
А для дворняги голосистой в подарок - поводок,на нем и адрес написал,..придумал имя сам...
И титул у нее теперь другой - хозяйский пес...И будет предан в благодарность он,..недаром косточку глодать,..
С детишками играть,.. не лаять сдуру и не выть,.. по делу гавкать,..охранять...
Подушечка пуховая(конечно из снежка)зефиром пахла нежно,..для малыша -домовичка...
Чтоб сладко ночью спал,не прятал ничего и ставней не стучал в окно,..и сказкой страшной не пугал...
И гребешочек костяной,чтоб волосы ему чесать,как струны пальцами перебирать и ублажать...
И барабанчик,..чтоб ритм весной держать дождю,..чтоб было слышно по ночам,
Как почки лопают у вишен и у слив в саду...
И не забыл и снег,и лед,..мороз,чтоб нос щипал...И про снежинок не забыл -им хороводы,вальсы приберег...
Какой же Новый год без них!..Без смеха,радости,игры!..
Нет места в этот праздник ни для грусти,..нет места для обиды, для тоски!..
Их забывают и прощают...Здоровья ,счастья всем желают!..
Родным и близким,и знакомым,..прохожим,..вовсе незнакомым...
И с чистого листа по новой жить все начинают!..Начну и я!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542555
дата надходження 09.12.2014
дата закладки 10.12.2014
Зимовий вечір... в світлі ліхтарів
Кружляє сніг - це невловиме диво...
На вогник випадково ти забрів,
І стало в хаті тепло і щасливо!...
Хай сутінки синіють за вікном,
І заметіль кружляє серед ночі!...
...Зігрілось серце, але не вином,
А тим вогнем, що сяють твої очі!...
Немов маленька, до плеча тулюсь...
Цей будній вечір - він для мене свято!..
...Та... ти пішов... я вслід тобі дивлюсь...
Сама зосталась знову... щоб чекати!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542445
дата надходження 09.12.2014
дата закладки 09.12.2014
Падають сніжинки,
Застеляють шлях.
Сяє в нас ялинка
В золотих вогнях.
Разом прикрашали
Залу залюбки.
Раді тата й мами,
Раді малюки!
В нас гостей багато
В цей прекрасний день!
Новорічне свято
В кожен дім іде!
************
Між лісами їдуть сани.
Привезти дарунків стос,
Святкувати разом з нами -
Поспішає Дід Мороз!
Не біжать – несуться коні,
Білий падає сніжок,
Гей, сніжиночки казкові,
Покажіть нам свій танок!
***********
Де була під лісом грядка
У дідУся край села,
Загубилося Зайчатко,
Там, де яблунька росла.
Замело все снігом білим
І дороги, й ліс, і сад,
І Зайчатко – розгубилось,
Не знайде шляхУ назад.
Там, за тином! Не людина!
Очі – чорні камінці,
Рот – вуглина, ніс – морквина,
Ще й лопата у руці!
Дивне біле кругле тіло,
Замість шапки – черевик!
Це Катрусі і Данила
Самий справжній Сніговик!
Намело замет під тином,
І Зайчатко залюбки
Похрумтіло ніс-морквину,
І до лісу – навпрошки!
**********
Я – хлопчина Новий Рік!
Я до вас іще не звик.
Та усім бажаю щиро
Щастя, радості і миру!
***********
Я Снігуронька весела!
В кожну я прийду оселю.
В хороводі танцювати,
Разом новий рік стрічати!
************
Я пухнасту шубку маю,
По деревах я стрибаю,
Я і шишки, і горішки
У дупло збираю нишком.
Та сьогодні гарне свято
Будем разом ми стрічати!
**********
Снігу випало багато,
Замело шляхи-дороги.
Та у нас сьогодні свято!
Всіх вітаєм з Новим роком!
Тут Сніжинки, і Зайчата,
І Снігурка, і Мальвіна!
Щастя хай у кожну хату
Завітає неодмінно!
Хай дари несе прекрасні
Кожен новий день родинам!
Хай під мирним небом ясним
Розквітає Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541712
дата надходження 05.12.2014
дата закладки 06.12.2014
Добре знати, що ти є поруч,
Хоч між нами безодня слів,
Що ковтали, мов хліб з кагором,
Під святий літургійний спів,
І схилялись в німім поклоні,
Не пускаючи слово ввись,
Затискали в тремкі долоні
Те, що бути могло колись.
Добре знати, що ти є поруч,
Хоч між нами пустеля снів,
Де блукатимемо до скону,
Збившись з ліку ночей і днів.
Найсильніші піщані бурі
Не лякатимуть двох роззяв,
Що з'єднаються в авантюрі,
Пробиваючи шлях у яв.
Добре знати, що ти є поруч,
Хоч між нами водойма мрій,
Що розмили увесь кошторис
В кам’яних берегах бездій,
Та хвилюють надалі попри
Їх ціну у один п’ятак…
Те, що поруч – це звісно добре,
Та шкода, що лише в думках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541604
дата надходження 05.12.2014
дата закладки 06.12.2014
Спить солоденько моя кохана,
І у ві сні
Їй сниться, як-но мені жадано
Співа пісні...
Ми біля річки, удвох, втомились...
Вечірній час...
Тендітно верби понахилились-
Милують нас.
От ми на березі нічному.
Пала вогонь.
І я лелію солодку втому
Твоїх долонь.
Я про кохання тобі співаю,
А ти мені...
І над темніючим небокраєм
Луна пісні...
Спи моя мила, моє кохання!
І я завжди
З тобою буду. Тобі достатньо
Сказать-прийди!
Хоч ми не разом, я йду до бою
Без вороття,
Пісні ще будем співать з тобою
По скін життя.
© Copyright: Серго Сокольник, 2014
Свидетельство о публикации №114112701258
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541694
дата надходження 05.12.2014
дата закладки 05.12.2014
Речка, речка!... Снулая, больная...
Тонкий лед укутал, словно плед...
Ну скажи, о чем ты вспоминаешь,
Истекая в холода рассвет?
Слышен звон церковный- нежен, тонок,
С колоколен растревожив тишь...
Может быть, купания девчонок?..
Их в объятья нежно заключишь...
В полусне прохладного теченья
Затерялся времени разбег...
Зимних снов унылые виденья
Томно овивают твой ночлег...
Только раз на Празднике Крещенья,
Прорубивши в грезах полынью,
Ты свершишь, проснувшись, омовенье,
Чистоту души отдав твою
Тем, к тебе приникшим пилигримам,
Что к твоей душе припасть пришли...
Не сковать тепла суровым зимам,
Что идет от Веры и Любви.
© Copyright: Серго Сокольник, 2014
Свидетельство о публикации №114120311066
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541241
дата надходження 03.12.2014
дата закладки 03.12.2014
Ця сірая днина із чистого жалю –
Зі щирого суму та сивого квіту…
Окреслені так вже народів скрижалі,
Що арії болі збирають по світу,
Що аріям треба сльозу проливати
Над попелом згарищ святої святині…
Якби ж було знати!.. Якби ж було знати,
Що цілу державу розтерзують нині!
Розтерзують душу, осміюють мову,
Зі скрині крадучи останню хлібину,
Ще й злодії в хату сповзаються знову,
Щоб ніж найгостріший вштрикнути у спину,
І клясти за слово, дароване небом,
Колиску рубати та рвати на шмаття…
Хіба оце правда? Хіба ж отак треба,
Коли за копійку вбиваються браття?..
Ох, сірий мій жалю! Ох, сивая днина!
У променях сонця – розпечена криця…
Не руште, сліпці, мою древню країну –
За душі окрадені Богу моліться!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498835
дата надходження 13.05.2014
дата закладки 03.12.2014
Знов свіча на вікні сколихнулась у ніч сумовито,
Знову подзвін віків душу Вкраїні крає навпіл:
«Де ж ви є, мої стоптані, вбиті й замучені діти?
Хоч на мить озовіться із сірих, забутих могил!»
Дощик стука у шибу – чи сльоза омиває дорогу,
Палахкоче свіча – і приходять до Неньки сини,
Бо несуть вони Їй увесь біль, усе горе-тривогу
Із забутих доріг, зі страшної без крові війни…
«Дайте вас обійму, мої спраглі, стражденні й голодні,
Сльози кривд обітру, ще молитву святую вам дам
Ту, що Бог вам давав, як дзвіниці скидали в безодні
Та палили ікони, звелівши мовчати церквам!»
А свіча на вікні палахкоче печально-печально:
«Не сумуйте, сини, і нікого в біді не виніть!
Навіть в горі цьому ви знаходьте для себе повчальне –
І гонителям всім ви молитву спасіння творіть:
Отче Наш, Ти одвіку живущий на небі,
Хай святиться Ім’я Твоє й Воля пребуде Твоя!
Нехай Царство Твоє до нас прийде у вічній потребі,
Нехай в Царстві Твоїм живе кожна Вкраїни сім’я!
Хліба в поті чола подаруй для нас, Боже, сьогодні
І прости нам гріха, як ми зможемо кривди простить,
Від спокус відведи – від цієї страшної безодні,
Від диявола, Отче, наші душі спасай кожну мить…»
Тож свіча на вікні палахкоче у темну годину,
Морок рве на шматки, розбиваючи всі забуття –
І святяться в могилах стражденники всі України,
І дарує Господь всім живущим молитву життя.
14 - 18.11.2008 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538773
дата надходження 22.11.2014
дата закладки 03.12.2014
Я пробачу собі тебе,
І тобі я себе пробачу,
Час лікує – усе мине,
Мої ліки – це моя вдача.
Не жалкую про сказане – ні,
Про несказане теж не жалкую.
Завжди чесність для чесних в ціні:
Чесно кривджу і чесно цілую.
Я сказала мовчанням усе,
Що сказати хотіла словами,
А життя човен долі несе,
І не будемо ми берегами
Однієї й тієї ж ріки.
За натхнення висловлюю вдячність,
Ну, а ці недвозначні рядки –
Це прощання, а не необачність!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540785
дата надходження 01.12.2014
дата закладки 02.12.2014
Приходила завжди
Некликаним відчаєм, ЗИМО…
Мене не питала про те… чи тебе я люблю…
Стелила мені білосніжну пухнасту перину…
На крайчику долі…
можливо – на самім краЮ…
Танок цей сріблястий
Кружляє… - Спинися - молю!…
Цілункам холодним твоїм я коритися мушу…
Тебе не любила… і зараз, мабуть, не люблю…
Лиш твої обійми –
до сказу - запали у душу!…
Я перші сніжинки
В холодних долонях - ловлю…
Хмаринки нависли… немов затуманені скельця…
І марно твердити про те… що тебе - не люблю…
Як стріли твої БІЛОСНІЖНІ –
дістали……… до СЕРЦЯ……..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540812
дата надходження 01.12.2014
дата закладки 02.12.2014
Ти вродлива. Цікава. Замріяна пані.
Ти обраниця долі. Щаслива в коханні...
Буде все. Забаганки бажай будь-якої.
Та є ТА, що прямує завжди за тобою.
Де не будеш- завжди оглядатися маєш.
Не питай же про те, на що права не маєш
Ти у долі. ЗійдЕшся в смертельнім двобої
Ти із тою, що ходить завжди за тобою.
Це- двійниця. У неї заплющені очі.
Та вона тебе бачить крізь темряву ночі.
Невдоволена всім, що ти маєш... Такої...
І сміється. І плаче вона над тобою.
Ти не житимеш так, як вдоволені люди.
І ніколи собою ти сита не будеш.
Ти угоди з собою в собі не знайдеш.
Ситість долею- фах недалеких людей.
Бо ВОНА, щоб ти стала як всі, не захоче.
І від себе втечеш ти у темряву ночі.
Це не втрата. Це- дар, незбагненний сповна,
Бо завжди за тобою слідкує ВОНА.
Тож такою як всі, поетесі не бути.
У банальність кайданів себе не закути.
Перед НЕЮ (тобою) зніму... капелюх...
Ти- відмінна. За це я тебе і люблю.
© Copyright: Серго Сокольник, 2014
Свидетельство о публикации №114112910849
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540738
дата надходження 01.12.2014
дата закладки 01.12.2014
Горянко-зимо́ з фіалками ув очах,
Твій погляд криштально-чистий і майже теплий...
У грудях твоїх тріпоче тендітний птах,
А вітер тонкі бурульки, мов коси, клепле.
В судинах бурлять нестримно прудкі струмки -
На дотик такі студені, що аж пекучі!..
Хоч голос твій, мов крижина крихка, тонкий,
Та крикнеш - і пруть лавини з гірської кручі!
А кинеш мрійливий погляд - і ніжний сніг
Здіймається вгору вальсом лелійно-білим...
І навіть січневе сонце тобі до ніг
Складає проміння гостре, неначе стріли.
Люблю споглядати магію у вікні
Під шепіт вогню у пічці, під шурхіт книги...
Так пахнуть фіалки-очі в ту мить мені,
Як свіжо-весняний подих у мить відлиги!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540105
дата надходження 28.11.2014
дата закладки 29.11.2014
Які ж вразливі ви, брати-поети!
Викохуєте теми і сюжети,
вишукуєте рими безупину,
лелієте їх, мов малу дитину.
Фантазія сягає по-над хмари,
вихоплюючи образів примари,
і вловлює таку метафоричність,
що фразою змалює цілу вічність.
Ваш світ – безмежний... крізь мале віконце...
Закохані в негоду, вітер, сонце,
примушуєте – коли є потреба –
грозу гриміти... в бірюзовім небі,
садочкам розквітати... в листопаді
і сипатись алмазам... в зорепаді.
Відкриті для кохання, смутку, віри,
вам – струмені дощу – то струни ліри
і стрази – не роса – блищать на листі,
і музика звучить у падолисті,
вогонь кохання серце спопеляє
чи Феніксом аж до зірок злітає!
Та... мовив хтось необережне слово...
Все!!! Рухнув світ!!! Ви воювать готові.
Непримиренно впретеся лобами
з своїми ж, із поетами-братами.
Що ж, слово – ваша звична зброя
і з нею ви завжди напоготові.
То ж чубитись за думку – це вже звичка,
і кожен так доводить щось своє,
що впору всім повісити табличку:
"НЕ РУШ!!! НАПРУГА 1000 вольт!!! УБ'Є!!!"
28.11.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539987
дата надходження 28.11.2014
дата закладки 28.11.2014
Ой, мої тумани, мої долі,
Вас ніколи з берега не гнав...
Віталій Назарук.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539787
--------------------------------
Я люблю дивитись на тумани,
Що пливуть хмарками по землі.
А навколо непроглядно - тьм"яно.
Ніби молоко скрізь розлили.
Крізь імлу тихенько плине річка.
Вітер з очеретом розмовля.
А струнка берізка, наче свічка,
Дівчину нагадує здаля.
Все в природі розкошує вранці,
Як освятять землю промінці..
А в туману зникнуть зовсім шанси:
Всю красу купати в молоці.
І побачу іншу я картинку:
Небо червоніє, ніби мак.
Вітер колихає павутинку,
Нас вона не втримає ніяк...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539860
дата надходження 27.11.2014
дата закладки 28.11.2014
Дякую Оленці Зеленій і Дімі Маріну за натхнення
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539573
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539499
І саме тоді,
Як твоя розтривожена птаха
Захоче злетіти у чисті такі небеса…
Покинувши втому… і легко звільнившись від страху…
Можливо… тоді…
коли їх неповторна краса
Відкриється їй…
І така неймовірна потреба…
Хай – гірше безодні!.. для неї воно – голубе!…
І раптом те небо… безкрає… замріяне небо,
Промовить до неї -
“Я, птахо… не знаю тебе…”
А ти ще летиш…
Хоч тримають невпевнено крила…
І сила тяжіння - нестерпна в цієї землі…
А ти – все летиш… бо ходити – давно розучилась…
Бо так необачно
– віддала свої кораблі!…
Ти мусиш летіти!..
Бо сплачено всі перельоти…
Квитки загубились у хаосі днів і років…
А також тому… що насправді твої зорельоти
Усі заржавіли
під впливом дощів і вітрів…
А ти все – летиш!..
Бо ти - мусиш… ти знаєш – так треба…
Хай гірше безодні… відтінки його – голубі!!!…
І тільки реальність висмикує з чистого неба…
Реальність у тім…
що воно……… не належить тобі……….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539671
дата надходження 26.11.2014
дата закладки 28.11.2014
Спасибо,жизнь,за все,что есть и было!..
Что испытала все в тебе и ничего не пропустила!..
За то,что ничего ты не жалела!..
За то,что после "тяжело" и "плохо","горько"... мне было "хорошо",а не"хреново" и с подвохом...
За то,что дети подросли и все заботы поредели...А принципы и компромиссы никуда не делись...
За грозы,штормы все спасибо ей,..и за воронки,..караулят...И благодарность небесам за то,что выплыть позволяют...
За то,что силы еще есть,..и вера никуда не делась...
Спасибо,что скупою не была на счастье,..дарила столько,..сколько мне хотелось,чтоб не был день ненастным...
В глазах не расплескала грусть с печалью,..надолго не сжимала сердце горе и страдание...
Осколки лишний раз не ранили и не терзали,..любовь и нежность его без перерыва,с упоением ласкали...
Спасибо и за радость ту,когда все дома ,.. и на месте...
Еще за смех ребенка,..за вдохновение,..спасибо за весну,за лето...
За осень без дождей...И за следы,что к дому,.. на снегу...
За дни твои - все дорогие сердцу моему я благодарна ...
И знаю вкус ее,..и не пресытилась еще,..и жизнь люблю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539686
дата надходження 26.11.2014
дата закладки 28.11.2014
[i]Окрім 33-го ще був і голодомор 47-го…
[b]Не зажмурюйте очі на дійсність.
Ви тоді ще, мабуть, й не жили,
а у нас мозолі від тих істин
ще печуть, немов краплі смоли.
Може, ви у болоті ховались,
коли ваші горіли хати́,
а чинянки* під клунею рвались,
й не було куди дітям втекти?..
Знали ви, як жаду́ ми плекали
про хлібці із муки жолудів,
як бруньки, мов цукати, зривали
із дерев рученята худі?
Може, чули, як діти у сте́рнях
видлубали з землі колоски,
а на них чатувала вже че́рва**,
щоб здобутки додати до скирт?
А чи знали, що двісті лиш грамів
важив в полі тяжкий трудодень,
як хотілося їсти ночами,
бо без хліба, бувало, – весь день?!
Може, вам, добрі люди, відомо,
що батьки не уникли тюрми
за мішок бур’яну для худоби,
щоб не пухнули з голоду ми?..
Чи чекали ви з тепетом вісті
із копалень брудних Воркути?
Як дитячі котилися слі́зки
на батькІв довгождані листи?..
Як цього ви в житті не пізнали,
й через душу оте не пройшло,
і серця, як вогонь, не палали,
ви не знаєте, що таке – ЗЛО…[/b]
25.11.2014
_________
*Бомби [/i]
**Об'їзчиками звали тих сторожів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539334
дата надходження 25.11.2014
дата закладки 26.11.2014
Они толпою в дверь и в душу заодно…
Не прошены, не званы и досадны…
И в памяти, как кадры старого кино,
Фрагменты фраз… настойчиво, надсадно…
Они толпою здесь и кругом голова,
Вопят, без устали, мой мир разрушив…
И кажется порой, что жив едва - едва,
И даже умереть уже… не струшу…
Они толпою в ночь, когда на сердце – мрак,
И в панцирь льдом закован, словно в латы…
Их вырвать хочется, как из земли сорняк…
В преддверии заслуженной расплаты…
Они толпою в сон, с ухмылкой… не проснусь…
В сетях опять у сладкого безумства…
Как путник страждущий, и я тот час упьюсь
Хмельной отравой, « низменные» чувства…
Они толпою в дверь…все так же норовят,
В прах превращая веру... идеалы
Мечом разят уже... и плахою грозят….
Сраженье проиграв, паду устало...
16.11.2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537247
дата надходження 16.11.2014
дата закладки 26.11.2014
Со стоном дыхание выпью,
Сознание просто – в клочья…
Украденное мгновение –
Здесь и сейчас…
Слезами я страхи вылью…
Вокруг – тени темной ночью,
Легчайшее дуновение –
Вздоха… огонь угас…
Со стоном… не отрываясь…
Желанием вновь охвачен…
И яркой вспышки сиянием
Ослеплены…
Неистово прикасаясь,
Реальности миг утрачен…
Сжигает огонь обладания,
Взрывом оглушены…
17.11.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539450
дата надходження 25.11.2014
дата закладки 26.11.2014
1.
Тут нелегко,
А там – ще важче.
Сніг на серці –
Нащо сніг, нащо?
Доля світу,
Доля країни –
Ми чекаєм
Світлої днини..
ПРИСПІВ
Настане ця мить – і все буде добре,
Мангуст вирве жало підступної кобри,
Ми скинем тягар брехливих оковів,
Пройшла пора змій – час змієловів.
Тримай – силу духу!
Подай – свою руку!
Шукай – не спиняйся!
Чекай – не здавайся!
Тримай – подай,
Шукай – чекай,
Печаль роздай,-
Буде добре!
Знай!
2.
Дощ змиває
Втрати і сльози,
Рани в серці
Роблять морози,
Холод вітру –
Втрата надії,
Нехай кожен
Сам зрозуміє:
ПРИСПІВ
3.
Правди промінь
Світлом проб’ється,
Ще нам, браття,
Доля всміхнеться,
Світ змінився,
Змінились люди,
Незабаром
Все добре буде!
ПРИСПІВ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538945
дата надходження 23.11.2014
дата закладки 23.11.2014
Чужі віршІ, як дизайнерський одяг,
Ми собі приміряєм на душу,
І сказати, по-правді, Вам мушу,
Цей не можу я приборкати потяг.
Спробувала – не виходить.
Сама крою – то вдало, то не дуже;
Смаки, думки, інших вподобання
Відчуваю. Всупереч ваганням,
Попри усе, я віршувати буду.
У думках ідея бродить.
Богданочка, ти права, звісно, права:
Як крила є - не літати важко -
Згине у душі пісенна пташка;
Блакить небес безмежністю цікава.
Сонце теж для чогось сходить.
Не стримати у грудях серця пісню,
СтИснувши в кулак яскраві мрії,
Хай в польоті творчості радіє
Мелодія, якій у серці тісно.
Творчі душі доля зводить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538992
дата надходження 23.11.2014
дата закладки 23.11.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.11.2014
Кафе... У темной стенки ты одна
За чашкой кофе... Бледная луна
Твою на стенке чертит светотень...
Твой тонкий профиль... Прожит... Прожит день,
В котором больше не было меня...
Ах, лучше б не испить такого дня
Тебе, по темной прихоти души
Сей акт разъединения свершив...
И ты одна... И быть тебе одной.
Иль нет... Вдвоем... В объятиях с луной...
И нет замены тонким нашим снам...
И вновь пришедшим нет замены нам.
Виновна ты. И нет твоей вине
Забвения ни в кофе, ни в вине.
Свершилось... Но свершенье впереди.
Боишься... одиночества?.. Иди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538367
дата надходження 20.11.2014
дата закладки 20.11.2014
Залюблена у музику дощів,
Закутана в сатинові тумани,
Напоєна медами почуттів
І відчаю гіркими полинами...
Розніжена у пахощах бузку,
Розсипана словами на папері-
Невже мене допустиш, отаку,
Відкривши серця зрадженого двері?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378105
дата надходження 16.11.2012
дата закладки 20.11.2014
Фортецю думок атакують мечі:
Домоклові роздуми тім'я торкають.
На десять замків, і у прірву ключі –
Я їх проклинаю – вони не зникають.
Загублено спокій життєвих рутин,
Кривавим потоком поглинуто сірість,
А вихід, як правило, тільки один ...
Не видно. У погляді лиш озвірілість.
Тваринні інкстинкти скеровують світ,
І міць інтелекту довбешкою стала:
Ми вийшли у простір космічних орбіт,
Та іскру уже не дістанем з кресала.
Вас кожен запевнить, що він – дипломат:
Думки викладає змістовно й логічно,
Та лише відчує, що доводам «мат» –
Тваринною суттю заллє істерично.
У царство хаосу пірнають думки –
Логічних бракує на все це пояснень;
Співала б про сяйво в очах залюбки,
Та, де тепер світло, мені вже не ясно.
Кохання вдихати п’янкий аромат
Я буду – по іншому жити не вмію,
Та от, написати любові «ВІВАТ!»
Не можу, допоки думок не розвію
Про мІзерність глузду великих ідей,
Про велич й помпезність мізерної суті.
Я віру втрачаю у людськість людей,
Бо світ у полоні тваринної люті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536494
дата надходження 12.11.2014
дата закладки 19.11.2014
Ты украдкой вытираешь слезы,
Сильные мужчины ведь не плачут,
Так трагично-напряженна поза,
И лицо свое в ладони прячешь…
Не стесняйся, воин, хочешь – плачь!
Ведь с тобой рыдает вся страна,
Лучших каждый день косит палач,
Среди них, боец, твои друзья…
Дома их, конечно, кто-то ждет,
Сердце разрывается на части,
Но никто родным их не вернет,
Все мы овдовели в одночасье…
Этот год не все мы пережили,
Год войны, потерь и мятежей,
Птицы черные настойчиво кружили,
И теряли верных мы друзей.
Да, сможем, выстоим, переживем,
Но так болит внутри на сердце,
С тобой, боец, по-бабски поревем,
И встанем рядом, чтобы мог ты опереться…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538038
дата надходження 19.11.2014
дата закладки 19.11.2014
[i]Інакомислі читають...
Закритими очима...[/i]
[i][b]О, поэтическое имя!
Весь пыл души ему дарю,
Его в стихах воссоздаю
И восхищаюсь только им я,
Других имен не признаю!
И всем нутром осознаю,
Что красота стиха не в рифме,
А в героине – диве Римме...
Стройна, пластична, будто лань, –
Природы щедрой изваянье.
Она судьбы счастливой дань,
Очей моих очарованье.
И для скульптур седого Рима,
Пожалуй, не было натуры,
Изящней, красочней фигуры
Неповторимой дивы Риммы.
И взгляд ее очей раскосых
С прищуром тонким и лукавым,
Ресницы – свежие покосы,
И волос – пахнущие травы,
И лепестки тюльпана – губы,
Не целовавшие помады,
И профиль носа, жемчуг-зубы
Под стать чертам богинь Эллады;
Лицо естественно, без грима...
Такая наша дива Римма!
А ножки, ножки! Что за чудо!..
О них рассказывать не буду:
Я не хотел бы тешить тех,
Кто ищет сладость в наготе.
Но лишь скажу вам по секрету,
Что ими сам я был пленен,
И, созерцая ножки эти,
Был страстью буйной опьянен...
Мне хочется подняться выше.
Но как пройти мимо пупка
Или волшебного цветка?..
Не оступиться б. Тихо, тише...
Там сказка дивная – огниво!
"Там чудеса, там леший бродит,
Русалка на ветвях сидит..."
И дивный месяц небосводу
Там злато-серебро дарит...
Но кто посмеет взять огниво
Легко, свободно, без прелюда,
Не жди, вандал! Не будет чуда!..
(Чтоб впрок пошел для вас прелюд,
Закончить надо этот труд!)
...Под одеянием нагрудным
Девичьи, жаждущие груди:
Как перст, торчащие соски –
Щедры Ваятеля мазки!
А шея!.. С матовым загаром,
Длинна!.. Ну, как у лебедей.
И говорят о ней недаром:
"Не видел я таких... людей!"
Но полно! Стих писать – нет мочи!
(Нужно ль кому такое чтиво?!)
Не лучше ль ждать блаженной ночи,
Чтоб поискать... в дупле... огниво?..[/b]
7.10.1988, Ялта[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537914
дата надходження 19.11.2014
дата закладки 19.11.2014
[i]Важкі часи настали...
Та інколи хочеться в ніч...
Щось із раннього Удайка...
Інакомислі.... заплющили очі...[/i]
[b][i]Сегодня ночью снова мне приснилась:
Ласкал я шею, груди, млостный стан;
Ты, помню я, несказанно смутилась,
Как будто все нежданно получилось,
Затем... сознанием ко мне ты... воротилась –
Твой поцелуй... застыл в моих устах...
И дверь открытую ты молча притворила...
Притворства не было... в речах моих!
Слова любви... там чудеса творили...
А сердце... так неистово... как в танце ...колотилось,
И кровь.... мечом ударила по жилам...
...Я видел благодать в глазах твоих!
Но первый отсвет утренней зари
Рассеял сладости ночных видений...
О ночь!... Прошу!.. Еще мне подари
Чарующую прелесть... сновидений!
Пока родник души питает добрый гений,
Пока звезда любви еще горит.[/i]
[/b]
[i]30.09.1987, Крым
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537913
дата надходження 19.11.2014
дата закладки 19.11.2014
Зала темного сдавленный шум...
У колонны Вы скромно стоите...
Можно, девушка, Вас приглашу?
Или Вы танцевать не хотите?..
Время чертит томительный след,
И у нас его с Вами так мало...
Сколько горя сейчас на земле...
Сколько горечи, сколько печали...
Мы забудем сегодня о них...
Ветер танцев, как листья закрУжит
Этот вечер... И ночь на двоих
Нас в желанной истоме подружит...
Этой ночи таинственный свет...
И соития сладкие муки...
И бессонно-влюбленный рассвет...
И объятья на грани разлуки...
Завтра нас разлучат поезда,
И в завьюженных поисках лета
Мы теплом понесем сквозь года
Нашу ночь танцевальную эту...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537618
дата надходження 17.11.2014
дата закладки 17.11.2014
Коли свій біль
Ти питимеш до дна…
А кращим другом стане
Пересічність…
Коли буденна сіра глибина
Триматиме…
Не вір в мою безгрішність…
Прошу – не вір!!!…
Бо я – земна!.. земна…
І як земна… тебе я покохала…
Насправді я -
Так близько до гріха…
Із нього – пила!…
Поряд з ним – стояла…
Коли тебе почує
Лиш луна…
І я твої усі обмию рани…
Не вір мені!..
Тому що я – ЗЕМНА!..
А у земних
– свої ще "таракани"…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537621
дата надходження 17.11.2014
дата закладки 17.11.2014
[b]ТРОЯНДИ КОХАННЯ[/b] (пісня на музику Миколи Шевченка)
[img]http://svadebniy.net/wp-content/uploads/2010/04/picrebuild.jpeg[/img]
слова - Тетяна Лавинюкова
музика - Микола Шевченко
виконує - Марина Романович
Про почуття мовчи, не говори,
Бувають зайвими слова.
Троянд розквітлих скажуть кольори
Про те, що в серці ожива.
Тут біла ніжність наших перших мрій
І загадковість кремових бутонів,
Рожеві квіти щастя і надій
І квіти пристрасті червоні.
Троянди кохання, троянди кохання...
На них я дивлюся, неначе востаннє.
А в серці цвіте, мов троянда чудова,
Надія на те, що зустрінемось знову.
Коли зі мною знов тебе нема
І огорнуть думки сумні,
Я на троянди гляну крадькома,
Що ти подарував мені.
Тут біла ніжність наших перших мрій
І загадковість кремових бутонів,
Рожеві квіти щастя і надій
І квіти пристрасті червоні.
Троянди кохання, троянди кохання...
На них я дивлюся, неначе востаннє.
А в серці цвіте, мов троянда чудова,
Надія на те, що зустрінемось знову.
Ми разом в наших мріях осяйних,
І наяву, не уві сні
Букет троянд тендітних, чарівних
Ти знову принесеш мені!
Тут біла ніжність наших перших мрій
І загадковість кремових бутонів,
Рожеві квіти щастя і надій
І квіти пристрасті червоні.
Троянди кохання, троянди кохання...
На них я дивлюся, неначе востаннє...
А в серці цвіте, мов троянда чудова,
Надія на те, що зустрінемось знову.
https://youtu.be/jHH1rr11yNM
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536517
дата надходження 12.11.2014
дата закладки 16.11.2014
[img]http://mailbox.gazetevatan.com/MailFoto/10_49_0426935_6.jpg[/img]
Зупинишся раптово на межі
І в шепоті дерев почуєш Бога...
Десь миготять шалені віражі,
А в тебе - рівна сонячна дорога.
І у твоїх з калюжами слідах
Відбилось небо, чисте і високе,
Хмарин лінива біла череда
Набилась вітру сивому за щоки.
Сочиться в душу музика легка,
Лелітками кружляють світлі ноти,
Чиясь ласкава впевнена рука
Тебе веде в небачені красо́ти.
Душа світліє, диханням своїм
Ти піднімаєш небо над землею.
Купає день в шафрановій імлі
Душі твоєї ніжну орхідею.
Отак, бува, застигнеш на межі,
Здмухнеш пилюку відчаю і втоми,
І світ зітре умовні рубежі,
І тіло стане майже невагомим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450746
дата надходження 24.09.2013
дата закладки 14.11.2014
У жінки завше місія одна -
Міцна сім'я і вогнище родинне.
Допоки в цьому Всесвіті людини,
У жінки вічна місія - "весна".
У ній Господь зав'язує життя,
Мов у землі родючій насінину,
І на життєву стелиться стежину
Її квітуче пишне вишиття.
І з-під її тендітної руки
Зринають ноти, пишуться полотна,
В печі́ хлібина вимліє добротна
І мудре слово ляже у рядки.
І все у неї завше до пуття:
Стрічає сяйвом затишна світлиця.
Допоки світ, як вулик, метушиться,
У жінки вічна місія - "життя"!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419118
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 14.11.2014
[img]http://cs7009.vk.me/c622716/v622716407/924b/zITekzL8UZI.jpg[/img]
[i]Слова - Наталя Данилюк
Музика - Микола Шевченко
Виконання - Марина Романович
[/i]
В подвір'ячко наше
підкрався пахучий спориш,
в городі пасуться
дощів неприборкані коні,
допоки ти, вітром
напоєний, солодко спиш
і сонце цілує крізь шибку
твої, ледь обвітрені, скроні.
У мене за хатою
море нескошених трав-
смарагдовий паводок
ген видноколо поглинув,
допоки під небом чужим
ти світами блукав
вітрам підставляючи,
сонцем обпалену спину.
У плесі моєму
розсипала звабниця-ніч
з подертої торби
дзвінкі зоряниці-дукати,
допоки летів ти
примарним надіям навстріч,
цей зоряний дощ
було нІкому в жмені збирати.
Допоки ти рвався
за межі своєї душі
і падав щоразу,
заледве торкнувшись до неба,
у серці моєму
такі поросли спориші-
як в тому подвір'ї,
що я занедбала без тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536496
дата надходження 12.11.2014
дата закладки 14.11.2014
[img]http://artrussian.com/images/media/186418.jpg[/img]
За кожною втратою
зріє прозріння,
але на початку - рубці.
Антонівки в мисці –
парфуми осінні
туманяться у молоці.
Терпінням гартуюсь,
а жовтень зі «стажем»
синдрому холодних дощів
тонким павутинням
вікно декупажить
і пише фрагменти віршів.
Лукаве тепло,
віражі сухозлітки,
сумує одцвілий ромен.
Та варто чекати
хорошої звістки…
а з яблук –
густу карамель.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530528
дата надходження 17.10.2014
дата закладки 14.11.2014
Відпалали сади смолоскипами,
Відхурделив легкий листограй,
І відлунює тихими схлипами
Обікрадений осінню гай.
До зими лиш півзойку, півподиху,
А надворі - квітнева теплінь!..
В листяній сухозлітці на сходинках
Забавляється сонячна тінь...
Розженеться руденькою кицею
І - шубовсть у шемріння сухе!
Підсолоджені ранки корицею,
Хоч повітря незвично терпке:
То гірчить ароматною кавою,
То димами з городів повзе...
Мов виделкою, віттю іржавою
Настромила хмаринне безе
Усамітнена вільха і мружиться
Від медових цілунків тепла!
Пересохла порепана вулиця
У янтарних тонах попливла.
Припаду, щоби сонця напитися,
Зачерпну, ніби пташка крильми,
Може трішки на серці розвидниться
І розвіється попіл зими.
Може, снігом густим припорошені,
Чорнокрилі примари війни
Між архівів минулої осені
Перетліють, а там - до весни
Зовсім близько, півзойку, півподиху
І півкроку лише одного́!..
О, як мало нам треба для подиву,
А шукаємо бозна-чого...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535764
дата надходження 09.11.2014
дата закладки 14.11.2014
Розбитими дорогами по внутрішніх світах
На тім же місці сотий раз натрапив знов на цвях.
Світились фари в темноті – яскраві лампочки.
Не бачив я, як пали з неба мої зірочки.
А хто ж ті цвяхи розкидав мені і всім на зло?
А, так, я сам оте кидав, а також бите скло.
Свій розпач гострим засипав, кидав ті колючки,
Щоб хтось також страждав, й не бачив, як падуть зірки.
«А чо їм в щасті тут літать, коли у смуті я?
Сюди колючку покладу, а там залишу цвях…
Нехай колеса всі проб’ють, та не візьмуть моє…»
А зірка з неба падає і з мене сі сміє.
Так ось, собі ж зіпсув’ши шлях, стирчу я між степів,
І розумію вже, й кажу: «Я того не хотів».
Вдивляюсь в небо – там вже хмари – ватні подушки.
Було ж, та скло я розсипав, як падали зірки.
Так от, дивіться в розпачі у гладь нічних небес,
А не кидайте колякі́в для чиїхось колес.
І, як би душу не длубли́ ті чорні черв’ячки,
Дивіться добре, бо впадуть і ваші зірочки.
10.11.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536729
дата надходження 13.11.2014
дата закладки 13.11.2014
Не вимикай, будь ласка, світло –
У темряві зникають мрії…
Поглянь, обличчя твоє зблідло,
Любов земна тебе не гріє?
Печаль вгризається у крила,
Густим багном стіка журба,
Реальність тисне, ніби брила…
І злиднів під столом юрба.
Мій милий янголе, навіщо
Босо́ніж ходиш по землі?
У смерті посмішка зловіща…
Ти йдеш за нею… хто звелів?
Ідеш в самісінькеє пекло,
Туди, де тліє майбуття…
Молити Бога ніби легко –
Це лиш слова і почуття?
Ти бачив смерть, побачиш знову,
Від Бога милості не ждеш,
Стоїш за нашу землю хвору,
За наш народ ти крила рвеш.
Не вимикай, будь ласка, світло,
Долоні в небо я здійму…
Тепер моє обличчя зблідло –
Невже не вимкнути війну?
03.11.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534467
дата надходження 03.11.2014
дата закладки 13.11.2014
...до мене учора в гості приходило Місто...
Ми з Містом вели химерну таку розмову:
-О Місто! Я рада... Сідай! Чи Тобі - не тісно?
Ось -Пляшка з туманами,тиші бісквітне тісто...
Давненько не чулися... Як Ти? Хворієш знову?
Все вулиці терпнуть? Все бліднуть ліхтарні кола?
В будівель стареньких -печалі фантомні болі?
Заклеїли око бігбордом,де сита морда?
Напхали у рани бляшанок від Кока-Коли?
Жартую... Не ображайся... скажи хоч слово...
Всміхнулося Місто,хильнуло манірно з пляшки
і пальчиком білим зібрало бісквіту крихти...
Вогні його вулиць підстрибували як пташки
і голос -трамвайний скрегіт -почав гриміти:
-ДОСТОЙНА РОБОТА В СТАБІЛЬНІЙ КОМПАНІЇ...
...ЛІДЕР НА РИНКУ МОРЕПРОДУКТІВ...
ЖАЛЮЗІ... АБОНЕМЕНТИ В БАНЮ...
...УТИЛІЗАЦІЯ ПОВНА БРУХТУ...
ПОЗИКА... ВИДАЧА... ПЕРШІ ВНЕСКИ...
...ІМПОРТ...КРЕДИТИ... МОСКІТНІ СІТКИ...
ЩЕБІНЬ... БРУКІВКА... ЗАдаРМА - ПЕСИКИ...
...РІЖЕМО ЦІНИ... ЛАТАЄМО ДІРКИ...
ПЕЧИВО В АСОРТИМЕНТІ " РИБКА"...
...АКЦІЯ ДВА ПЛЮС ОДИН... ОЛИВКИ...
ВАШ МАГАЗИН... ТРОТУАРНА ПЛИТКА...
...БЕЗАЛКОГОЛЬНИЙ НАПІЙ... ВІЗИТКИ...
ГРОШІ НА БУДЬ-ЯКІ МРІЇ... ПИВО...
...ДОНОР ЯЙЦЕКЛІТИН...БУДИНОК...
ФІРМА ШУКАЄ... АЛЬТЕРНАТИВА...
...ПРОДАЖ КВАРТИР... МАЙОНЕЗ... ОЛІЯ...
КАВА РОЗЧИННА...ПАПІР... СЕРВЕТКИ...
...ДОЙЧЕ ВОГ БАУ...ПІДЗЕМНИЙ ПАРКІНГ...
АКЦІЯ ДІЄ... БЕЗ ПЕРШИХ ВНЕСКІВ..
...ПОВНА СТРАХОВКА... НАСІННЯ ЗЛАКІВ...
ЧИСТКА ПЕЧІНКИ І ДИМОХОДІВ...
...ФІРМА РОЗШУКУЄ МАСАЖИСТА...
РЕСТАВРУВАННЯ ДУБОВИХ СХОДІВ...
...МИЮЧИЙ ЗАСІБ ДЛЯ МОЗКУ "ЧИСТО"...
ТЮНІНГ АВТО Й ЧЕРЕПНИХ КОРОБОК...
...GROUP... РЕЗЮМЕ... БЕЗ ШКІДЛИВИХ ЗВИЧОК...
ФОРУМ ЗНАВЦІВ НА ВЕРБЛЮДАХ ГОРБИКІВ...
...КЛУБ ДЛЯ ЛЮБИТЕЛІВ ПОЛУНИЧОК...
ШКОЛА ПРИ ЦЕРКВІ "СВЯТА ДИТИНА"...
...РОЗЛАД ЛІКУЮ... ЗНІМАЮ ВРОКИ...
...ЗНАЄШ...я ТРІшки поСПлю...хвилину...
ні... я не плачу... обличчя
мокре...
Тихенько скрипіло стареньке зелене крісло...
...у мене учора на кухні заснуло Місто...
і я цілу ніч тримала його за руку...
за темними шибами сині завмерли звуки...
комусь посміхалось у сні моє Місто хворе..
А я так хотіла почути
Далеке Море...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531636
дата надходження 22.10.2014
дата закладки 12.11.2014
С.
В тебе – порока – тени, отраженье
Глубин твоей непознанной души…
Сомнений бунт и умиротворенье,
Освоенных и брошенных вершин…
Огонь азарта не сжигает, греет…
От мыслей вседозволенных тепло…
«Веселый Роджер» незаметно реет,
Укрыться им немногим повезло…
На нитки нервы…разрезая клетку,
Чтоб вырваться, навек разбив засов…
Оставив черные, по ходу, метки,
Скулящие, на сотни голосов…
Срывая с кожей косности условность,
Туман, словами превращая в лед…
Давно любовью именуем пошлость,
И ждем потом, что нас она спасет?..
В тебе сплелись, запутавшись, мгновенья,
Соединить успев, надрыв души…
Чтоб вознестись ей, по обыкновенью,
Проститься с телом… ты уж не спеши…
В истерзанной, заплатами укрытой,
Невидимой, прозрачной, как хрусталь
Мелодией звенит давно забытой…
Сиянья бесконечная печаль…
11.11.2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536204
дата надходження 11.11.2014
дата закладки 11.11.2014
Как знакома мне эта походка,
И фуражка, что чуть набекрень.
Удивляет сегодня погодка.
Как душиста в расцвете сирень!
Засмотрелась я вслед, улыбнулась.
Ну зачем ты спешишь, и куда?
Моя юность к тебе прикоснулась,
Что ушла от меня навсегда...
Может, запах сирени душистой,
А не твой так знакомый мне взгляд,
Растревожил всё то, что так близко,
И далёко, как сто лет назад.
Вот теперь не могу разобраться,
Что ж так близок ты мне, только чем?
Жаль, ушло всё, не надо стучаться.
Не услышит, боюсь... И зачем?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536208
дата надходження 11.11.2014
дата закладки 11.11.2014
У тумани зодягнута осінь -
В спину дихає біла зима
І руде вириває волосся.
Листопада, неначе нема...
Йду, шматуючи сіру імлистість,
Що повінця у кожній з легень
І на осені мокрому листі
Послизаюсь і гублю зі жмень
Всі пунктири минувшого літа.
В смозі сивому видимість - "нуль,.."
Наче манна в повітрі розлита
З листопадово-мідних каструль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536146
дата надходження 11.11.2014
дата закладки 11.11.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.11.2014
После прочтения "У відчаї…" Нилы Волковой
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535263
Как хочется все чувства уберечь,..их вовсе не стеречь,..а быть уверенной,..и смелой...
И быть всегда желанной,..кроткой самой...
И быть красивой,..всегда счастливой,...улыбчивой и милой...
С тобой одним красноречивой...
И самой доброй,сладкой,нежной...Умелой,..и вовсе не ленивой...Одной единственной,..неповторимой...
И преданной,..и лишь в тебя влюбленной!..Тобою вдохновенной!..
Твоим горячим солнцем,..пьяным ветром...Загадочной,..но не с приветом...
Любимой в белый день и темной ночью!..Твоим котенком и зайчонком вечным...
И в твоем сердце королевой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535725
дата надходження 09.11.2014
дата закладки 09.11.2014
З роками, все відчутніше потреба
зануритися якнайглибше в себе,
пізнати суть, можливості, глибини,
очистити завали та мілини.
Чим далі, тим нагальніша потреба
безжально оголити перед Небом,
як на духу, без паранджі, вуалі,
всю душу – негаразди і печалі,
думки гріховні чи сумнівні вчинки
нестримної в своїх поривах жінки.
Маніакальним вже стає бажання
уберегти своїх дітей, кохання,
свій рідний край і дім, свою родину
і все живе – рослину і пташину –
від горя, воєн, мстивої розплати
чи – не карай так, Господи, – від втрати
усіх близьких по духу чи по кро́ві.
Куди ж подіну ту ріку любові,
яка переповняє мою душу?
Віддати світу встигнути я мушу,
всьому вділивши, від землі до неба...
І в цьому – найвагоміша потреба...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535686
дата надходження 09.11.2014
дата закладки 09.11.2014
[img]http://cs7009.vk.me/c540102/v540102248/28123/kS94X0GuDn4.jpg[/img] [img]http://cs7009.vk.me/c540102/v540102248/280de/yvtYhxm--yY.jpg[/img] [img]http://cs7009.vk.me/c540102/v540102248/280ce/H9T_gUb2Nl0.jpg[/img]
В листопадову пору
останнє осіннє тепло
струменіє глінтвейном
під замшею теплої шкіри
і тонкі промінці розтинають,
мов гострі рапіри,
полинялих дібров і садів
оксамитове тло.
В листопадову пору
так багнеться* серцю стрічань,
найніжніших обіймів
і щирої з кимось розмови,
смакувати ковтками легкими
вино пурпурове,
милуватись, як в небі
вечірньому квітне герань...
Прислухатись до шурхоту
листя у прілій траві,
коли вітер обтрусить на землю
кленову перуку,
і тримати когось так дитинно
за лагідну руку -
відчувати, як щастя бринить
у м'якім рукаві!
І як лоскотом ніжним
нестримно біжить по спині
хвиля теплого струму,
що легко поколює п'яти...
Загорнувшись у плед,
ні про що таємниче мовчати,
задивившись, як вечір
запалює перші вогні.
В листопадову пору
так солодко пахне любов
і терпкий післясмак ностальгії
так часто бентежить...
Заліковую смуток душі,
як набридливий нежить,
філіжанками кави
і дозами щирих розмов.
[i]*Багнеться - хочеться, бажається.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534739
дата надходження 04.11.2014
дата закладки 07.11.2014
«Зоря й листок не зводять з нас очей…»
(Р. М. Рільке)
Я вартовий. Стою
Між минулим і майбутнім
На хиткій межі буття,
На кордоні між «Я» та «реальність»,
Стискаючи в жмені пісок –
Все, що лишилося від країни «вчора»
(А там жили люди).
Я сію ці піщинки як зерна –
З кожної виросте країна
Наших химерних спогадів
(Бо це все, що у нас лишилося).
Кожна з цих країн пустеля:
Замість саду в кожній з них
Тіні хмар.
Замість квітів – каміння.
(А ви думали яблуні)
Ці дерева пізнання
Ще слід зростити
Поливаючи живою водою слів.
Цвіту рожевого ще слід дочекатися,
Щоб споглядати зі смутком,
Як вітер часу обриває пелюстки,
Лишаючи нам ніщо «сьогодні»,
Порожнечу в торбі «наше»,
Дірки в черевиках «треба»
(Не ті, що «офіра»),
І пилюку в сувої «шлях».
Люди країни Вчора!
Ви живете в долині моїх спогадів,
Серед хащів моєї свідомості.
Хто ж про вас згадувати буде
Якщо не я…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535166
дата надходження 06.11.2014
дата закладки 07.11.2014
Как кошке с мышкой всласть...А мне с тобой наскучило играть словами...
Все мышки на виду впервые,..и выстроились в стройный ряд...
И глазки строить тоже надоело,и делать умное лицо,..и слышать бред не мальчика в коротеньких штанах...
И не горит лицо от нетерпения,..не ускользает больше из под ног земля,с ушей лапша вдруг соскользнула...
И просветление само собой пришло...
Синица все же понадежней,чем журавль,что раньше осени слетел с гнезда не своего,..чужого...
Ровнее,..не споткнешься,..без бугров земля в саду и в огороде стала,..лужайку покосить пришла пора...
Так много красивее,..и спокойней,..лучше,..и без кудесника крота...
Ничего личного...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535206
дата надходження 06.11.2014
дата закладки 07.11.2014
Ти приходиш у сни, як гонець найтеплішого вітру ,
Доторкнувшись душі, викликаєш омріяний злет...
І тихенько, щоб місяць -мій друг- не побачив, я витру
Зі щоки росянисто-солоний осінній сонет...
У долоні збираю розрізнені пазлики -мрії:
Ще до ранку далеко, ще встигну зібрати тебе..
І цілуючи сон, з гіркотою розлук розумію:
То не очі твої, а всього лише зорі з небес...
Ти приходиш у сни, ніби музики звуки чуттєві,
Композитором ночі ти пишеш акорди світань...
Замовкають слова, непромовлені і несуттєві
Відображенням думки у бісері віршописАнь...
Проганяє тебе цей ненАвисний вбивця -будильник,
Я хапаюся серцем за крила сполоханих снів...
Радо день зустрічать -для незламних, щасливих і сильних..
Я щаслива сьогодні, бо ти все ж приснитись зумів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534617
дата надходження 04.11.2014
дата закладки 04.11.2014
Сквозь шторы- воспаленный свет...
Разлука скоро... Уж рассвет...
Еще моя... Лежишь в луче,
В меня вжимаясь на плече...
Руками тело мне обвив,
Ты ловишь утренний порыв
Моей любви... Но уж пора!..
Горит разлучница- заря,
И разлучат нас города
Надолго... Может, навсегда...
И нам в цепи разлук и встреч
Любви дыхание беречь...
И я один... И ты одна...
Так выпьем же сейчас до дна
Напиток с горечью любви!..
Рассвет... Разлука... Се ля ви...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534515
дата надходження 03.11.2014
дата закладки 03.11.2014
Вблизь коснувшись моей души
Он с улыбкою отвернулся.
Стол.Соженные письма-стихи...
Он ведь робко исчез,
Он ничуть не подлец!
Он наверное заблудился!
Свет погас,лишь фонарь не спит.
Облик твой на луне вместился.
Дом.Пробитое сердце.Стих.
Ты нелепо смолчал,
Ты так искренне лгал!
Ты с душою моей скрестился...
По паркету слышны шаги...
На душе из молитв компрессы.
Нож.Упавшие в дрожь стихи.
Мир чуть-чуть приболел,
Мир на осень подсел.
Нож отрезал тебя от пьесы.
По счетам не проплачен чек.
Бог по прежнему лечит судьбы...
Свет.Услышанный человек.
Бог так кстати зашел.
Бог с лекарством пришел,
Чтоб спасти мои вирши-просьбы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531576
дата надходження 21.10.2014
дата закладки 02.11.2014
[img]http://effectfree.ru/useruploads/results/2014/11/04/15/1e56fe8.jpg[/img]
Терпи, любове, біль тебе шліфує,
Відточує старанно кожну грань,
Ані зусиль, ні часу не шкодує
Для чергової порції страждань.
Гори, любове, бо тобі не вперше
Дражнити долю розпалом борінь!..
Один щабель, що на путі до звершень,
Стількох вартує злетів і падінь...
Одне маленьке скельце кольорове -
А розіллє веселку у пітьмі...
Борись, любове, ну ж, борись, любове,
Кричи, коли вуста твої німі!
Гартуй себе у полум'ї нещаднім,
Не вір у підлі підступи афер,
Лише тобі думки твої підвладні,
Лише тобі здолати цей бар'єр!
Провадь крізь бурю свій побитий човен
І будь комусь, як по́світ у вікні!
Терпи, любове, ох, терпи, любове,
Бо тільки справжнє вистоїть в борні.
І тільки вічне, мудре і терпляче,
Засіявшись, дозріє у врожай...
Терпи, любове, Бог тобі віддячить,
А від людей подяки не чекай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534263
дата надходження 02.11.2014
дата закладки 02.11.2014
Обнажённостью поздней осени
Нас под ноги, как листья, сбросило…
Грусть-тоска выпирает сучьями…
Лист в траве засыхает, скрюченный…
Легче пуха, и мягче пороха
По аллеям гоняет ворохи
Обессиленных, обезвоженных
Наших душ, на алтарь положенных…
Беспощадная, оголтелая,
Что же с нами, война, ты сделала?
Под спасительный куст ныряю…
Но… теряю друзей… теряю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534068
дата надходження 02.11.2014
дата закладки 02.11.2014
После прочтения Вечера, когда ты с ней… автор: Виталий Мамай
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532711
Вы оба вместе ,как подростки,.. ждете,не дождетесь встречи,..и счет идет часам ...
И нет милее,долгожданней ничего на свете,..когда известен день,и час,и место встречи...
От нетерпения и кошки на душе скребут не раз,..так хочется упасть в объятия,..и "здравствуй" тихо прошептать...
В Его руках ты умираешь,..и не один десяток раз ты снова воскресаешь...И до одной вершины жизни покоряешь...
Когда ты с ним ...неважно вовсе: день ли,.. вечер...Те сутки на двоих...они так быстротечны...
При расставаниях время взглядом замедляешь,..отчаявшись и стрелку часовую обрываешь...
Живешь и тешишься воспоминанием уже потом...И снова встречу ждешь,..мечтаешь...
Все по спирали повторяется опять...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532857
дата надходження 27.10.2014
дата закладки 01.11.2014
Ты враждовал
И наслаждался…
Не отрицай, мне ли, не знать…
Ты распинал
И упивался…
Величием своим опять…
Ты вырывал
И не споткнулся,
Незыблем слишком твой апломб…
Ты миновал,
Не оглянулся…
Все – пыль и прах у твоих стоп…
29.10.2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533473
дата надходження 30.10.2014
дата закладки 31.10.2014
Изгибом тонким лепестка
К тебе бы нынче прикоснуться
И с ароматами цветка
Тобою глубоко вдохнуться.
А нет, то лебедя крылом
Взметнуть.., от грусти оторваться.
В высоком небе голубом
Парить, тобою любоваться.
А если нет, то в листопад -
Резными листьями под ноги.
И пусть багряные шуршат,
Благословя твои дороги.
(фото с инета)
© Copyright: Ольга 3, 2014
Свидетельство о публикации №114112004273
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533643
дата надходження 31.10.2014
дата закладки 31.10.2014
Гріх тебе покинути і гріх - любить.
Хай підкажуть мудрі, що там чути?
І без тебе вже мені не жить,
І з тобою вже мені не бути.
Кине осінь картами в траву,
Як ворожка, гляне прямо в очі.
І боюсь сказать тобі "люблю",
Й "не люблю" вже говорить не хочу.
Стогне сумом на вітрах душа,
Стука до твого вікна, як гілка.
Я тобі - ні рідна, ні чужа,
Нам обом - ні солодко, ні гірко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533438
дата надходження 30.10.2014
дата закладки 30.10.2014
Я уходила… так невозмутимо…
Оставив на сьедение толпы
Твою любовь… печаль… и даже имя…
Что было мне так дорого… а ты
Не упрекал… не спрашивал…не запил…
Ты отпускал меня в театр теней…
Я оставляю миру вкус внезапный
Твоей любви… еще… возможно – ЕЙ…
Я ухожу… не смея… не желая…
Твое молчанье ранит слов больней…
Осколки мной потерянного рая –
Той… что меня сильнее… и умней…
Я убегала от любви отчаянно…
Решив спастись… хотя бы... до поры…
И вдруг – глаза твои… легко… нечаянно…
Себя Хозяйкой Каменной Горы
Я не хочу… я не желаю чувствовать…
Цветок мой – камень… вместо сока – кровь…
Какие ветры могут мне сопутствовать
Под парусом без имени – Любовь?..
Я уходила от борьбы в сторонку…
И мне… Хозяйке Каменной Горы…
Твои слова… с презрением… вдогонку
- Ведь есть Другие… Лучшие миры!...
Какие ж ветры могут мне сопутствовать…
Когда сегодня… оставляю – ей!
Желанье – Жить!… и Веровать… и – Чувствовать!…
Той… что меня сильнее….. и верней………..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533556
дата надходження 30.10.2014
дата закладки 30.10.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.10.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.10.2014
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qAMELapg6ZM[/youtube]
[i]на День народження моєї найкращої подруги Христини Скоп[/i]
I
Нам нові відкриваються дороги
В приховану і невідому даль.
Там пам'ятати варто застороги,
Які дала минулого скрижаль.
Чудовий День народження, мов свято.
Вітаю, люба подруго, тебе!
Примножується хай добро завзято,
І зігріває кавою латте.
Було би сумно як би друзями не стали б ми,
Та ми навчились бути у житті людьми.
Приспів:
Ось так колись для тебе другом ставши,
Ми пережили весь майданний сніг.
Бажаю я тобі сьогодні й за́вжди
Залишатися найкращою з усіх.
II
Немов з дощу, забарвиться веселка
Із радісно-життєвих почуттів.
Лиш ти складай старанно їх в пуде́лко,
Що зберігає щастя добрих днів.
Наповнюється хай життєве плесо
Гармонією з творчості ідей.
І зігріває кавою еспресо
Народження такий чудовий День!
Було би прикро як би друзями не стали б ми,
Та ми навчились бути у житті людьми.
Приспів.
Інтерлюдія.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533468
дата надходження 30.10.2014
дата закладки 30.10.2014
[b]ОСІННІЙ ПАСЬЯНС[/b]
Колоду з багряних тузів, королів золотих
Півколом під деревом Осінь в саду розклада.
І Вітер-пустун на хвилину принишк і затих:
Про що ворожити взялася чаклунка руда?
І раптом зірвався і листя розвіяв, розніс,
Жбурнув у ставок, навмання розтрусив по землі.
Ображена Осінь з досади не стримує сліз,
Обличчя ховає в серпанку - в туманній імлі.
От шибеник прикрий, ніяк не дає ворожить!
Та збудеться те, що призначено, - прийде Зима...
Он бабине Літо удаль по стежині біжить -
Ще раз оглянулось, востаннє всміхнулось - й нема.
Розплатиться Осінь за всі твої, Літо, борги
Червінцями з кленів, що в посаг собі береже,
Розплачеться Осінь за всі твої, Літо, гріхи
Сльозами дощів у спокуту за щастя чуже.
[i]Гарну картинку подарувала Наталочка-Kulbabka, щиро дякую їй[/i]!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529929
дата надходження 14.10.2014
дата закладки 28.10.2014
[b]СОНЕТ ЛИСТОПАДУ[/b]
Тоненькі "стружки" з жовтої фанери
Хао́с зчинили з шурхотом і стуком.
Не можуть з їхнім впоратися рухом
Зніяковілі міліціонери.
Сюрпризи надпримхливої погоди
Бентежать тих, кому дорога дальня, -
Частіше тиснуть водії на гальма,
Бажаючи уникнути пригоди.
Як інфернальні гості з потойбіччя
Летять нам жовті "карточки" в обличчя,
Тривожать струни арфи дощової,
Встеляють мокрим "золотом" узбіччя.
І оживають ноти золотої
Симфонії осіннього величчя.
[i]Дякую Наталочці- Kulbabka за картиночку.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532632
дата надходження 26.10.2014
дата закладки 28.10.2014
Ти відлетиш, почистиш крила,
Я засумую знову, мила,
Коли побачу пляшки дно,
Ти знов черкнеш крилом вікно.
І янголом посеред хати,
Мене ти будеш вартувати,
Вікно відкриєш для зірниць,
Щоб не робив я більш дурниць.
І ми разом, таке бувало,
Згадаємо, що щастя мало,
Удвох через вікно прозоре,
Ми будемо лічити зорі.
А, як заквітне черемшина,
Моя кохана і єдина,
Під запах, що дарує цвіт,
Зберемось двоє у політ.
Парити в небі для нас - доля,
Як ніжні квіти серед поля,
Спільний політ і без вагання,
Бо головне в житті - кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532861
дата надходження 27.10.2014
дата закладки 27.10.2014
За вікном сіра осінь.
В"ялий лист почорнів.
Як живеш? - гладить коси,
Бо нема більше слів.
Небо брови все хмурить.
Цілий день іде дощ.
І природа в покорі.
Вся промокла, як хлющ.
От би тільки промінчик,
Знову сили придасть.
Але дощ - це романтик,
А не просто напасть.
Чашка чаю гарячого...
Мрії десь понесуть.
Як втікти від болючого...
Та не в тім тепер суть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531862
дата надходження 23.10.2014
дата закладки 26.10.2014
В подвале дома одного,где скинут всякий хлам,в качалке-кресле старого страдает куколка Элизабет с фарфоровым лицом...
И локоны давно не чесаны,свисают до полА,..и пылью припорошена,от холода дрожит совсем нагА...
Беззвучно плачет брошенка и день и ночь,..погас и блеск в глазах,.. и поменяли они цвет...
Сквозняк хозяином гуляет по щелям,..поет по вечерам один и тот мотив сверчок...
Заботливый лишь паучок все паутинку тянет,вьет,.. в подарок шапочку и шаль на плечики,укрыть, он скоро скинет ей...
Забыта и покинута,..любимою была...И спать укладывали с колыбельной,на бочок,..и целовали алый ротик,белый лоб...
На ушко ей одной шептали девичий секрет так много лет...
Подруга куклы выросла сама,..вдруг позабыла для нее все нежные слова...
И появился тот,другой,..и обнимаются они всегда вечернею порой...
И все слова любви,прикосновения лишь для него...За что такое наказание для друга старого дано?...
И не поймет та кукла с человеческой душой: за что прогнали с сердца вон и с глаз долой?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532594
дата надходження 26.10.2014
дата закладки 26.10.2014
Даремно добиваєшся взаємності -
ЇЇ не буде!
І справа тут не в такті, чи нечемності -
В тому, що в грудях,
Бо серце не приручиш. Робиш боляче,
Навіть лякаєш,
Бездумно спокій у тривогу краючи -
Мене ж не знаєш.
Намріяні уявою сценарії -
Ми не актори.
В зустрічну підеш - то чекай аварії.
Гризуть докори:
Потрібно було зразу бити боляче -
Аби напевно.
Ти думаєш, що "діло того стоюче" -
Ні! Неприємно.
Знайди когось, хто у пориві грішному
Серце - у руки,
Моє завжди належатиме іншому,
Почуй ці звуки:
Моє серце б'ється для нього і в ньому.
Щиро бажаю знайти того, хто відлуння своєї душі чутиме в твоїй.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532380
дата надходження 25.10.2014
дата закладки 25.10.2014
Це інша осінь, мокра і понура,
Крізь сітку мряки глипає з-під брів...
Вже поріділи пишні шевелюри
У кленів молодих і яворів.
Обсипалось оздоблене убрання
І пліснява покрила теплу мідь,
Бринить в гаю мелодія прощання
Між голих неприкритих верховіть.
Це інша осінь - зраджена коханка,
Загорнута в пожухлий кашемір...
Минулася жовтнева лихоманка
І золото зотліло, мов папір.
Ах, золото!.. На вигрітій долоні
Тремтить листок - загублене крило...
Які ж оті дерева безборонні
У дні, скупі на сонячне тепло!..
У час, коли важкі кудлаті хмари
Торочаться на во́вняні нитки
І тріскають тендітні капіляри,
Знекровлюючи листя і гілки.
Це інша осінь - тріснута лампада,
Вже майже спорожніла, не жахтить
І проситься в обійми листопада,
Щоб душу відігріти хоч на мить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532293
дата надходження 24.10.2014
дата закладки 24.10.2014
Вже вкотре дощить…
Ну а далі… а далі - ще гірше...
Сніги білосніжні покриють багряні стежки.
Покину осінні,
зимові писатиму вірші.
Прощальну мелодію осені
я в дві руки
Зіграю для тебе…
Послухай, я все ще не п’яна,
хоч пляшка пуста на дві третіх, а, може, й на три.
Мереживо звуків
із серця мого фортеп”яно -
під музику ночі
ридають осінні вітри.
...заключний акорд.
Безнадійно чекаю " bravissimo! "
(ображене серце, солону печаль відпусти)
Із чистого forte зриваюся до pianissimo…
......чечітка зі смаком глінтвейну
...........ридають вітри
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532026
дата надходження 23.10.2014
дата закладки 24.10.2014
Я думала… що я уже на Дні…
Я думала… що просто неможливо
Упасти далі… й світло у вікні
Уже погасло… і тому, можливо…
Я зможу нову свічку засвітити…
Щоб зникла ніч… щоб темряву розбити…
Я думала, що Ангел за плече
Торкне мене… що болю не зосталось…
Та навіть він не в силі зупинити…
Я – не на дні… я падаю іще…
…… Лиш прірва піді мною…
……відкривалась…
-----------------------------------------------------
Я думала, что я уже на Дне…
Я думала,что дальше невозвожно
Уже упасть…Что свет в моем окне
Уже угас… И… может… осторожно
Зажечься сможет новая свеча...
Чтоб тьма ушла… и чтоб развеять Ночь…
Я думала… что Ангел у плеча
Остановит… что боли не осталось…
Но даже он не в силах мне помочь…
Я - не на дне… Сгораю… как свеча...
……. Лишь пропасть подо мною
………раздвигалась…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530890
дата надходження 18.10.2014
дата закладки 24.10.2014
Той, которая робко отошла за бордюр...
Что стоит одиноко, объявив "перекур"...
Что в прострации зыбкой чертит раною след,
Наблюдая с улыбкой обожанья предмет...
Ты сдалась эфемерно. Ты сдалась без борьбы.
В объясненьях, наверно, не стыкаются лбы
Прошлогоднего чуда, прошлогодних утех...
Побыл кто- тот не будет. Грех познанья- не грех.
Конь подкован. Копытом он стучит в тишине
В двери новые. Выход - память входа во сне.
Но ведь ты не забыта... И в былого портал
Память сердца открыта, как в небесный астрал.
Это было. И будет. В искривленьи времен.
И в скрещении судеб голос тонкий рожден-
Это счастье печали, нас ласкавшей во мгле...
Нет, не зря мы встречались в этот час на земле..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532003
дата надходження 23.10.2014
дата закладки 24.10.2014
Гостиницы запах родной...
Сегодня ты снова со мной...
Свиданий с горчинкою сахар...
Гостиниц таинственный запах...
И губы- в желании- в губы...
И страсти нескрытая грубость...
И терпкая сладость духов...
И ход обреченный часов...
И крепко сплетенные руки...
И нежная память в разлуке...
Кто не испытал, тот не знает,
Как время любовь ускоряет,
Как тает напиток в бокале,
Как тайны любви, что познали,
Клепсидрою меряя час,
Который остался у нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531817
дата надходження 23.10.2014
дата закладки 23.10.2014
Проводжало село -
Козака проводжала родина,
Пелюстками цвіла
Черемшина і білим калина.
Пролітали хрущі
І сміялося сонце на небі,
І боліло в душі,
І хмаринки пливли наче лебідь.
Не скрипіли хвіртки,
Біля кожної люди стояли
І кидали квітки,
І хрестом козака проводжали.
Соловейко співав…
І кричали сичі біля лісу,
А він мовчки лежав,
Наче хтось опустив в день завісу.
Проте пам'ять жива
І могила у квітах щоднини,
Виростає трава
І провідує завжди родина.
Про героїв мовчать,
Їх у серці кровинкою носять,
Научімось прощать
Молитовним святим стоголоссям…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531568
дата надходження 21.10.2014
дата закладки 21.10.2014
Ти не гупай словами до попелу.
У броньованім серці
Шпарину для мене залиш.
Накосили берізок ми зопалу,
Дикобрази-образи
Скалічили хатній спориш...
Ти не грюкай плечима до виразок.
У літописі долі
Лиши мені кілька рядків.
Намололи завзято ми вигадок.
ГордіЇ-буревії
Відтинали чуби вітряків...
Повертайся із хижого виміру.
І на змучених скронях
Цілунками ляже тавро.
Не шукай незумисностям наміру
На рулетці життя
Я довіку без тебе - ЗЕРО.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528960
дата надходження 10.10.2014
дата закладки 20.10.2014
Згадаю – бувало, в полях,
Як їздив в нічних поїздах,
В далеких чужих областях –
Як падала ніч-зоряниця, -
Прокинусь – й якийсь дивний жаль,
Лиш тільки погляну у даль
Крізь темної ночі вуаль,
Як вогник далеко іскриться.
Мов чиїсь то очі ясні,
Щось світиться там в далині…
Неначе, щось каже мені…
Й глибокі думки, як криниця.
Вглядаюсь у вічі вогням,
Й здається тим моїм думкам –
Можливо, вся істина там,
Де вогник далекий іскриться.
…Так само стоїть десь мій дім,
І світиться світло на нім…
Скажи, ніч, – загадка то в чім?
Та, ніч мовчазна, як черниця.
Ховає все очі сумні…
Щось знає вона про вогні,
Та, все ж, не розкаже мені,
Про що там той вогник іскриться.
В невпинному русі вагон…
Й зник вогник вже за горизонт.
Та, все ж, не вертається сон –
Щось коле у серце, мов шпиця.
В гарячу ніч, чи в холоди,
І навіть, якщо й назавжди,
Я все ще потраплю туди,
Де вогник далеко іскриться.
15.10.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530834
дата надходження 18.10.2014
дата закладки 19.10.2014
...Був Король.
І Королева-
в Короля також буЛА...
На тарілках кришталевих
рожевіла пастила...
На шпалерах БУли квіти,
А у вікнах - вітражі,
у аптечці - йод і бинтик,
в кухні - сріблені ножі...
У садку - грушКИ і персик,
на горищах - кажани,
в теплій буді -злющий песик,
на ногах - нові штани.
У фонтані - три амури,
у капусті - слимаки,
в зоопарку-сто лемурів,
у пантофлів - каблуки...
Рахувати не беруся
скільки там- куди- чого...
..Ще буЛИ колючі вуса
у Величності Його...
Як страждала Королева
знали Спальня і зірки...
Бо щодня мастила кремом
дві подряпані щоКИ...
Накладала фарби густо,
зверху трішечки рум"ян...
Та якось,наївшись мусу,
так сказала:
Любий пан,
поголіть,будь-ласка,вуса...
поголіть,нарешті,вуса...
ПОГОЛІТЬ КОЛЮЧІ ВУСА!!!
Ви із ними... як Тарган!
...Місяць обрієм котився,
"серенадила" струна...
Вмить Король перетворився
на рудого Таргана...
( Він у паспорт - не дивився,
закохався - одружився!
і не знав,що наречена-
рідна доця Чаклуна...)
...Королеву крутить,нудить,
побіліла,як стіна...
Бо в чаклунськім інституті
кепсько вчилася вона...
Пропускала семінари,
і конспектів -не вела...
Як наслать закляття- знала...
Ну а зняти - вже не зна...
Щось белькоче - знову й знову...
все даремно! І вона
У коробку сірникову
посадила Таргана...
...Королева у печалі,
все тепер- ні се,ні те...
І коробочку ховає
у глибокім декольте...
Продала кришталь,шпалери,
бинтик,сріблені ножі,
будку з песиком,гантелі,
вікна,потім - вітражі...
Пастилу,штани,пантофлі,
мило,грушок кілограм,
патефон,мішок картоплі-
щедро платить лікарям...
Оглядали-лікували
Тарганиська лікарі-
присідати заставляли,
нагинатись до землі...
Виміряли довгі вуса,
у очне дивились дно,
все намацували пульса,
пить не радили вино...
всі рефлекси без ускладнень,
а нітрати - на нулі...
на аналізи направлень
цілих вісім штук дали!
УЗД,флюрограФІя,
п"явки,курс кефірних ванн...
Та в діагнозі чорніє:
НЕ ЛІКУЄТЬСЯ.ТАРГАН.
Торбу ж золота-нівроку-
у лікарні узяЛИ,
з ТАРГАНОМ лише коробку
Королеві віддали...
...у полях блукають коні...
...пастухи пасуть корів...
Королева у короні,
у загальному вагоні
їде-їде світ-за-очі-
попішає проти ночі
по-по-потяг "Рахів - Львів"...
ва-ва-гон тру-тру-тру-трусить-
сльози капають у чай...
тут Дідок якийсь торкнувся
до Величності плеча...
Не журіться,Королево,
хоч задачка - нелегка...
За Корону кришталеву
дам чарівного Грибка...
З"ж грибок - підуть лісами
чари,як в пісок - вода...
З Королем твоїм Вусатим
буде Горе-не-Біда...
Зник Дідок( забрав корону)
той грибок красуня - ГАМ!
СТАЛА ГАРНА ТАРГАНИЧКА
всім на заздрість тарганам!!!
Я ж в той час тихенько спала
на полиці тридцять три (33 )...
Таргани зачули сало -
у наплічник заповзли...
МИ ТЕПЕР ЖИВЕМО РАЗОМ-
в нашій кухні - справжній рай...
Я в ночі складаю ВІрші,
про кохання... осінь... вишні...
і про вуса - куці й пишні...
Таргани ж під табуретом
п"ють солодкий чорний чай...
Де ж мораль цієї "басні"?
та нема моралі тут...
Королі,голіться вчасно!
Королеви,вчіться класно-
не соромте інститут...
І грибків,мабуть, не варто
нерозумно так ковтать,
щоби потім в третій ночі
отакі казки писать...
Надобраніч! Я вже -спать...
*це просто жарт ...+безсоння :)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528747
дата надходження 09.10.2014
дата закладки 18.10.2014
Ще недавно милувалась літом,
Мерехтінням зоряних ночей,
А сьогодні осінь непомітно
Обійняла літо за плече.
Сад меланхолійно-урочистий
У новій палітрі кольорів:
То зелений, то багрянолистий –
Ще яскравий, ще не потьмянів.
Павутинки бабиного літа
Срібну вигаптовують вуаль,
Затиха оркестр, лиш соло вітру
Виграє невидимий рояль.
Цілий рік дерева працювали,
Щоб віддати нам свої плоди,
Наливались, соку набирали…
Саде мій, не раз прийду сюди.
Я вклонюся кожній деревині,
Кожному листочку і траві,
Що були для мене ви гостинні,
Що давали силу ви мені.
Дякую тобі, мій вірний друже,
Прихистку моїх таємних мрій,
Ти мовчиш, та слово твоє – дуже,
Сповнене завзяття і надій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524071
дата надходження 17.09.2014
дата закладки 17.10.2014
***
Град матюків, дикі крики до слини,
спрагу, п'янюще, тамує з цебра*...
Так жалюгіддя, що зліплене з глини,
"розуму" вчить, сотворенну з ребра.
* – цебер (рос. - лохань), використовується нині
для напування худоби.
***
Цей народився, щоб "чистить" кишені,
красти "бабло", спати, "вмазати", "жерти",
в "зону ходити", "бо́тать по фені",
"трахати", ба́йдуже що... і... померти.
***
(СУЧАСНИЙ "РЫЦАРЬ ПЕЧАЛЬНОГО ОБРАЗА")
М'ятий, небритий, чади́ть сигарета,
жиром заплив – мов бурдюх накачали...
Пиво, диван, телевізор, газета... –
ось наш сучасний "лицар" печалі.
17. 10. 2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530593
дата надходження 17.10.2014
дата закладки 17.10.2014
Маленька, ходімо до парку,
Де осінь квітчасто цвіте,
Де літо пішло, і не парко,
Де листя спада золоте,
Де ми, наче діти, веселі,
У мріях проводили час...
Що був, наче наша оселя,
Приймаючи лагідно нас.
Ходімо, мала! Погуляєм
Стежками, що вкриті дощем,
Торішніх надій назбираєм,
І в хату назад принесем,
Надій, як загублені діти
Сидять що в пожовклій траві...
Ми ще, як раніше, любити
У змозі. І в серці живі
Ті сонячні дні, як гуляли,
Зігріті кохання теплом...
Гуляєм... І тепло нам стало,
Хоч літо давно відійшло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530668
дата надходження 17.10.2014
дата закладки 17.10.2014
Зберу у жменю зорі -намистинки
І нанижу на нитку своїх снів;
Мелодію заграють павутинки
На ноти композиторів -вітрів.
Я заспіваю тихо колискову
Про котика сіренького тобі,
Про лебедів, про дівчинку казкову
І про озера чисті голубі...
Дрімає місяць у пуховій хмарці,
І наш Руденький смачно позіха;
А сіра мишка у маленькій шпарці
Співа потішки сонним дітлахам...
...
Ступає на м'якеньких лапках нічка
І сипле срібні роси у траву...
Заплющуй, моя доню, свої вічка
І вслУхайся в мелодію живу....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530451
дата надходження 17.10.2014
дата закладки 17.10.2014
Не буди меня. Не будИ…
Когда сумрак ещё сереет…
Холод плетиво свил в груди,
И душа оттого – болеет…
Не касайся её глубИн.
Ты не знаешь, и знать не надо
Что давно ты уже – один.
Я ушла за цветами сада
В грёзы… СвИла гнездо из грёз,
И живу там, когда не мАюсь…
Ты мне даришь букеты роз,
Но шипов вновь не вынимаешь…
Оболочкой живу с тобой.
Ты прости, что не стали цЕлым…
Круг очерчено меловОй
Знать, судьбы непреклонным мелом.
Не буди меня. Я засну
До весны, если солнце брызнет.
Иль свободу себе вернУ.
Но не в этой. В грядущей жизни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530321
дата надходження 16.10.2014
дата закладки 16.10.2014
В моє село прийшла війна.
Стріляють дні і ночі.
Тікає мати, дід, сестра,
Народ весь! Світ за очі.
У кожен двір, поглянь – ревуть!
Завзяті хлібороби…
Усі своє серденько рвуть,
Бо стільки в них худоби!
Народ мій завжди жив в труді,
Був дуже працьовитий.
- Тварин подіти нам куди?!
Двори слізьми залиті…
Корови, кози і кролі,
Гусята, кури, свині…
То ж діти! Рідні та малі.
Тікати теж повинні.
Чи знайдеться якийсь бо двір,
Собаку де, чи кішку
Не пестили б? Любимий звір
Завжди зове усмішку.
Лякають постріли усіх -
Мучать, вищать та квокчуть.
Кричать безбожно… Шкода їх.
Вони спастись теж хочуть.
В машину ж не посадиш всіх,
Автобуси не ходять…
Немає сміху – тільки гріх,
За кожним горе бродить.
Розкрили люди всі замки,
Всі двері, всі ворота…
Тварини мчали залюбки!
Живих летить когорта.
Спішать разом – один потік,
Пил, піднятий до неба,
І кожен мріє - щоб утік!
Всім рятуватись треба.
Там рвуться бомби навкруги!
Шматують ніжне тіло…
Чи є спокійні береги?
Для всіх важливе діло.
Старий дідусь своїх тварин
Відвів у хащі лісу.
Шептав їм щось, сльозу ронив
Та слав війну до бісу.
Залишив там дітей своїх…
- Живіть! Рятуйтесь, рідні!
А сам бігом – бігом від них!
Слідом не йшли щоб… Бідні.
Розкрила очі дітвора
Й попленталась у хащі.
Немає в них тепер двора…
Життя – напризволяще.
Лише свиня, як кошеня,
Попленталась за батьком.
Хоч він утік – вона прийшла
Додому. Все в порядку!
Знайшла провулок, рідний дім.
- Я вдома! Не губилась!
Закрита хвіртка… Тихо. В тім,
вона не розгубилась!
Така розумниця свиня -
Вмить складує програму!
Паркан міцний, та не броня -
Під тином риє яму!
Щілина є, та ще мала…
Сусіди пожаліли:
- Яка ж гарненька ця свиня!..
Й ножа... в дитя... встромили.
Війна. Важкий для всіх цей час!
Не сиплять з неба груші…
Як зовнішність єднає нас!
Та зовсім різні душі.
29.06.2014 р.
Фото з інету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516606
дата надходження 09.08.2014
дата закладки 15.10.2014
Чатуєш на мене, моя сивоока хандро,
І пальці холодні, мов щупальця, тягнуться в душу...
Спиваючи сонце, так спрагло вустами ворушу,
А листя лягає у стоси, мов карти таро.
Ну, що наворожиш мені на прийдешню зиму́,
Які передбачиш прогнози, невдачі і втрати?
Цей погляд застиглий мене спонукає кричати,
Мов плівку, здирати руками загуслу пітьму!..
Не вірю тобі і твоїм захмелілим вітрам,
Усім падолистам, дощам і вологим туманам,
Ти просто міраж, ти фантазія хвора й омана,
Я серце своє на поталу тобі не віддам!
Я буду впиватись останнім осіннім теплом,
Ловити на кінчики вій теракотове сяйво,
Тулити до щік оксамитово-плюшеві айви,
Сміятись усім ностальгіям і смуткам на зло!
Полюєш на мене, чатуєш уперто, як звір,
Терплячість незламна твоя і жага ненаситна!..
Дарма сподіваєшся, чуєш? Сьогодні я спритна –
Стратегіям хитрим і підлим підставам навкі́р!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530142
дата надходження 15.10.2014
дата закладки 15.10.2014
Я шепочу постійно твоє ім’я́...
Це – молитва, це – медитація.
В твоїм імені магія є своя
І своя прихована грація.
В твоїм імені сила космічна є,
В твоїм імені – сяйво зоряне.
Твоїм іменем сонце щодня встає
І щодня сідає за го́рами.
Твоє і́м’я, як Віра, живе у мені
І, як ангел мій, оберігає.
З твоїм іменем легше в найтяжчі дні,
З ним ночами мандрую в астралі.
Найпрекрасніша, найзагадковішая
Та, хто носить божественнеє це ім’я́.
2006
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529374
дата надходження 12.10.2014
дата закладки 15.10.2014
Из милой юной недалёкости,
внимая мудрости речей,
его игривости и лёгкости,
в интимном таинстве свечей
с беспечностью полночной бабочки,
она, почувствовав ладонь,
спешит вкусить запретной сладости
всепоглощающий огонь.
Неопытность беспечной юности!
Зачем твой бег так тороплив?
Из мира сказки – к повседневности
спешишь ты, крылышки спалив.
Отвергнув, словно прокаженную,
другим он головы кружит...
Она, изменой обожженная,
из грёз ныряет в омут – ЖИЗНЬ...
15. 10.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530047
дата надходження 15.10.2014
дата закладки 15.10.2014
В осеннем парке дождь...
Аллеею идешь,
И туфелькою листья задеваешь...
Вдали от мрачных тем,
Счастливая совсем
Лишь оттого, что нежно вспоминаешь
Сияние в глазах,
И тела жар в руках
В тот час, когда мы встретились с тобою,
И этот сладкий час
Соединяет нас
В разлуке, нам начертанной судьбою.
Пусть- холодом в лицо
Сжимается кольцо
Ветров разлуки, у судьбы попросишь
Грядущего залог-
Венчальное кольцо,
Которое на пальчике ты носишь.
И нас не разлучат
Холодные ветра,
Они- как избавление от скуки.
Я знаю- ты верна...
Осенняя пора...
Тепло на сердце у меня в разлуке...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529998
дата надходження 15.10.2014
дата закладки 15.10.2014
Я не піду назавжди...
Лиш на час…
У шумі моря… у теплі вібрацій…
До тебе повертатимусь щораз
У нових циклах
Своїх інкарнацій…
Я повернусь
До тебе на поріг…
Нестерпним шумом весняного грому…
Чи лайнером…
Що стишує свій біг…
На смузі лиш твого аеродрому…
Я повернусь…
Лише мене впізнай…
Під тихий сум останнього причастя…
Чи в лабіринті Нездійсненних Мрій…
Які ми звикли
Називати – Щастя…
Я повернусь до тебе…
Золоті
Нитки вплету в слова…
А… може… срібні…
Не можуть розминутися Світи…
Які один одному
Так потрібні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529697
дата надходження 13.10.2014
дата закладки 15.10.2014
Ти запримітив -ластівок нема?!.
Тому-то небо сиротливо плаче...
А десь уже за обрієм зима
Шукає віщі сни осінніх значень...
А пам'ятаєш березневий гай
І пролісків блакитні оченята?..
Та крає жовтень стиглий коровай
Ножами -стрілками річного циферблата...
Он в павутині стомлений листок
Знервовано тріпоче в ритмі танго...
А, може, то -з минулого квиток....
А, може, пролетів над нами янгол...
Вже від морозів посолодшав глід,
І диха ранок снігом і грибами...
Дивись -но: листопад ховає слід
Залишений на стежці щойно нами...
Сузір'ям Ліри облітає клен...
Дуби гудуть на вітрі мідноброві....
А ми додому з лісу принесем
Цілунки жовтня з присмаком терновим......
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529979
дата надходження 14.10.2014
дата закладки 14.10.2014
Тіло дівоче в султанськім гаремі...
Пристрасті хоче- та іще тема...
Ззовні- заклякле. Ззовні- заперте...
В серці- нестримність. Полум"я в серці...
Вирватись в простір з брами фіранки...
Ніч обійняти з шалом коханки...
Більш не чекати "визов на килим"...
Час обирати єдності із милим...
Тільки- мов цегла легкість веранди,
Та покарання важкість- за зраду.
Зараз ти гола, та соболями
Ляже на плечі обов"язку камінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529733
дата надходження 14.10.2014
дата закладки 14.10.2014
Прилинь…
Коли ридатимуть дощем
Над перевалом ці осінні хмари…
Сховай мене
Під зоряним плащем
Під звуки веселкової гітари…
Вплетись
В моє волосся золоте…
Нестримано… розхристано… стосило…
Лісами хай летить волосся те…
Так неповторно…
Зоряно-красиво…
Прийди…
Коли накотяться з долин…
Оті звабливі… ті грибні тумани…
Я із твоїх складатиму перлин
Собі пов’язки
На відкриті рани…
Напийся
Помаранчевих долин…
Що досі ти не смів навіть торкатись…
Адже вітри з весняних полонин
Не можуть
В косах осені кохатись…
Вплетися
У скуйовджене гілля…
Щоб я кричала…
Щоб благала… Досить!!!...
Зривай……………
аж до останнього листка…………..
--------------------------------------------
30 жовтня Неповторна Осінь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529490
дата надходження 12.10.2014
дата закладки 12.10.2014
На асфальте, мелом расчерченном,
Средь воронок и стекол вдребезги.
Четко классы рукою очерчены
Да биток, от снарядов развинченных.
Поутру, среди дыма и гарища,
Продолжают играть в классики.
Мои маленькие товарищи,
Внуки, бывших моих одноклассников.
Им привычны сирены пожарные,
И укрытие там, за колонами.
Смотрят в сердце, взглядами жадными,
Смотрят в душу, глазами голодными.
Что Вы сделали, дяденьки взрослые.
Где Вы детство мое потеряли.
Только гильзы, у стенки, россыпью.
Да еще, на груди медали.
Вы награды себе напридумали,
Всё за ложь, залитую в уши.
Награждаетесь Вы, безумные,
Жить могли, но убиты… души.
Мы не верим Вам. Стали взрослыми.
Не такими, как Вы болтливыми.
На душе, не вёсны, лишь осени
Не смеемся. Нам не быть, счастливыми.
Ваша дурь и амбиции с пулями,
Растреляли в упор, с автомата.
На стене от мелка каракули
"А мы будем счастливы,…когда-то?"
На асфальте, мелом расчерченном,
Средь воронок и стекол вдребезги.
Четко классы рукою очерчены
Да биток,... от снарядов развинченных.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528546
дата надходження 08.10.2014
дата закладки 10.10.2014
А я убит, хоть не в Афгане
На Институтской, против баней
Церквей, покрытых позолотой…
Стрелок скажи: Откуда? Кто ты?
Раздался выстрел, краток миг
Упал на землю и… затих
Я не стрелял, рука дрожала,
Душа, приказ мне отдавала.
Там матерей стояли дети…
И в них стрелять Вы и не смейте
Но кто с душою расставался?
Раздался выстрел… я остался
Лежу, прижавшись, я к земле
Земля, прийми, иду к тебе
Обнял все небо голубое…
Луна грустишь? И я с тобою.
На холодеющей земле
Пока я здесь, и …я нигде
Зачем? Зачем же автоматы
Вам в руки отдали, ребята
Патрон в патронник, ты сдержись…
Один патрон и… чья-то жизнь
Я ухожу, вы берегите
И мое сердце… вы храните
А я убит, хоть не в Афгане
На Институтской, против баней
Церквей, покрытых позолотой
Стрелок скажи: Откуда? Кто ты?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528748
дата надходження 09.10.2014
дата закладки 10.10.2014
[i] Ріднюся, сестрюся з Тобою, огнистости Жрице,
у звичаї скіфів - бо глас давнини не ущух.
У венах мені хлюпочи, відігрійся...Чи ти це -
у oсінь облачена, Долe? Чи Oсені дух?
Роксолана Вірлан[/i]
Міднокоса мольфарко,
в руках твоїх сонце, як бубон,
по лискучій мембрані
вдаряєш долонею в такт
захмелілим вітрам...
Кароока спокуснице-згубо,
перед сяйвом твоїм
навіть кетяг калини побляк.
Відспівали жита,
поспліталися туго снопами
і добірним зерном
обважніли тугі колоски...
Ну, а ти, невгамовна,
дивуєш усіх кольорами
і лелітки роями
летять з-під легкої руки!
Заклинаєш дощі
і вишіптуєш ранки погожі,
гонихмарнице - та,
що приборкує норов стихій!
І в покорі дерева вклякають,
як вірні сторожі,
перед блиском огненним,
що грає рубіном з-під вій.
Як тебе не любити,
моя кароока чаклунко,
не купатись у барвах,
не пити янтарне вино?
Упиваюсь красою твоєю,
немов диво-трунком,
огортаюся теплим багрянцем,
неначе рядном!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528211
дата надходження 06.10.2014
дата закладки 10.10.2014
Засинає, засинає моя радість тихим сном,
І літає, і кружляє сильний вітер за вікном,
Раптом нічка прилетіла, тебе на крилах підхопила,
І понесла так далеко, десь в небесну височінь,
Де ангелики літають і так радісно усім,
Там де хмаринки кольорові, в золоті зірочки казкові…
Оченятка вже закриті, усміхаєшся мені,
Засинаєш, засинаєш і літаєш уві сні,
І ангелики літають біля тебе неземні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526986
дата надходження 30.09.2014
дата закладки 10.10.2014
І кожен з нас - як крапля в океані,
І в кожного - душа наглибині,
Куди пливе цей океан - ніхто не знає
І разом ми, а значить не одні...
І кожен хоче жити і любити,
І щастя відчувати кожну мить.
І бути вільним.... вільним - наче вітер,
І бачити схід сонця, коли світ ще спить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528906
дата надходження 09.10.2014
дата закладки 10.10.2014
Есть НЕКИЕ, которым путь закрыт
К любви, как состоянью, априори.
Их состоянье- кровь людскую пить,
Подпитываясь ненавистью горя.
Вы думаете- ненавись у них
Лишь к тем, кто выведен из их ментало-круга?
Да нет. Они вне мира. Мир вне них.
И ими выдуман мешок такой упругий,
Куда они засунут мира часть,
Которую "своею" посчитают.
А мира часть, что им пошла "не в масть,"
Возненавидят. Этим оправдают
Свою патологическую злость
Ко всем, загнав самих себя в изгои...
И мы, нормальные, для них как в горле кость...
Их- прочь... Давайте жизнь любить и строить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528940
дата надходження 09.10.2014
дата закладки 10.10.2014
Вновь молчит телефон,
Мол, для мебели он,
Раунд боя судьбе проиграл,
И пустая душа,
Ест нутро не спеша,
Подавая тревожный сигнал.
Я мечтами лечу,
А «в реале» ищу,
Но, уж кажется, выхода нет,
В уголке души цент
(от надежды процент) -
замаячит у выхода свет…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528775
дата надходження 09.10.2014
дата закладки 09.10.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.10.2014
[i]Т. Л.
Я навіщось обіруч тримаю дарма
Наше щастя, яке вже не з нами.
Тетяна Луківська[/i]
[youtube]http://youtu.be/i9VMH79PPwU[/youtube]
[i]…Той сумнів – хоч зрідка – приходить до нас:
Для чого живе́мо, кому ми потрібні?..
А в космосі зорі… й спливає наш час,
А ми до тих зір… Ой, як, люди, подібні…
Ось там десь далеко мигнула зоря…
А та – он, дивись! – ненароком упала…
То й люди, неначе той світ ліхтаря,
Блукають вночі на Івана Купали,
Шукаючи квітку… Єдину… Лиш ту,
Що їм принесе ще небачене щастя!
(Ой, що це я, людоньки, вам тут плету –
У вас забираю увагу і час я?)
А щастя те поряд – іди, доторкнись,
Розкривши навстріч свою теплу долоню!..
На щастя своє… як на Бога… молись…
Шукай своє щастя в собі, а не зовні…
Та в світі, що маєш, побільше залиш,
Собі ж не жадай, не бери забагато…
Подбай і про інших… Не подумки лиш…
І стане тепліше, світліше у хаті.
Душею своєю… і хлібом… ділись –
Від того лиш станеш багатшим…
А скрута нагряне – тобі те колись
Сторицею… вернеться… братом!
5.10.14
____________[/i]
*Навіяне прекрасним віршем Тані Луківської,
яка сьогодні відмічає свій День народження:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395371
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527857
дата надходження 05.10.2014
дата закладки 07.10.2014
Держи меня…не отпускай…
Я разговаривать с тобой больше не стану,
Звонить, писать…я тоже перестану...
Держи меня…и просто обнимай…
Я промолчу…
Держи меня…не отпускай…
Я буду требовать и угрожать расплатой…
Скажу, что не люблю, уйду куда-то…
Держи меня…все время повторяй:
«Не отпущу…»
Держи меня…не отпускай…
Исход не поправим, а результат плачевен…
Не верь… вот снова, выплеснула в гневе…
Держи меня и, вопреки, желай…
"Держи, кричу…
Люблю…хочу…
держи..."
07.10.2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528419
дата надходження 07.10.2014
дата закладки 07.10.2014
́Я кохаю тебе назавжди,до відчаю, до нестями
З усіма твоїми веснами, з усіма твоїми дощами.
Залишаю тобі серце і душі отой самий клаптик,
Де кохаю тебе я вічністю, крізь безліч твоїх галактик..
Я кохаю тебе мовчки, по-між сотні чужих мелодій,
Без надуманих дифірамбів. Без фіналу і без прелюдій.
З усіма твоїми сонцями, з красивими іменами,
Я кохаю тебе назавжди, до відчаю, до нестями...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527454
дата надходження 02.10.2014
дата закладки 07.10.2014
Дівчинко з очима кошеняти,
Погляд мій приваблювала ти…
Слова ще не знав тоді: «кохати».
Та не смів до тебе підійти…
Хвилювало що? - Хіба збагнути? –
І перед очима постає
Ротика усміхненого кутик,
У веснянках личенько твоє…
За екватором - життя годинник…
Та кохаю! Хоч і скроні – сніг…
Люба знай, що через ластовиння
Шлях до серця юнака проліг…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507304
дата надходження 25.06.2014
дата закладки 07.10.2014
Совсем некстати дождик льёт,
Стекаясь лужей у порога.
Тропою женщина идёт,-
Трудна ей скользкая дорога.
Сбегают струйки на глаза,
Косынку ветер развевает.
Руками чуткими она
Себя крест-накрест прикрывает.
А руки те,как пара крыл,
Как-будто сложенных в покое.
В них что-то тайное,такое,-
Их вид так явственно красив...
К изгибам платье прилегло,
Её взывающего стана,
Как-будто всё обнажено:
И грудь, и бёдра - всё в ней явно.
И зная, что-же с ней "стряслось" -
По сторонам глядит смущённо.
Стыдливой мыслью полилось:
"Меня все видят, обнажённой..."
...Вот и околица села,
И небо будто прояснилось.
Тропа закончилась.Она
К берёзе белой прислонилась.
Не бойся женщина! О, нет!
Ты прелесть Божьего творенья!
С тебя б художнику портрет,
Писать с бездонным вдохновеньем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525220
дата надходження 23.09.2014
дата закладки 07.10.2014
Я, как выжженная пустыня,
Ни желаний,ни слёз ни боли…
Где-то падает дождь, умывая траву…
И поникшим цветком, отныне,
Вопрошаю без слов: «Доколе?..»
Неужель не напьюсь и напрасно живу?..
Губы с трещинами от соли,
Превращаясь в кристаллы…жженьем,
Вытравляя на сердце по капле,клеймо…
Захлебнувшись тоской: «Доколе?..»
Так сурово Твое решенье…
Только память настойчиво – новым письмом…
Догорает свеча - неволя…
Капля воска – рекой застынет.
Ледяной крошкой вены наполнить стремясь,
Изваянием став: «Доколе?..»
Льёшь напитки горькой полыни...
Где хмельное вино, чтобы пить, не стыдясь?..
04.10.2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528215
дата надходження 06.10.2014
дата закладки 07.10.2014
Сколько фальши в наигранной улыбке
Сколько шуму вокруг одной особы
Сколько денег на блатные напитки
Меня просто тошнит от высшей пробы
Да, на картинке всё безупречно
И море секса в каждом движении
Но так не может длиться вечно
Доводишь людей до исступления
Толпы сопливых идиотов
Всё для тебя: что нельзя и что можно
И только я не иду на работу
Шагаю по улицам в босоножках
И я бы влюбился, но жить охота
Твои каблуки меня не прельщают
Мне так дорога любая свобода
Послушай, отвали, моя дорогая!
Отлично живёшь, никогда не скучая
Опустошая чужие карманы
Не хочу мартини, выпью чая
Не подходи, я в доску пьяный
Королева. Ночь
Розовый мир
Люцифера дочь
Пьяный пир
Постель не пуста
На алтаре - он
Крик самца
Тишина… и сон
03.09.2008
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527407
дата надходження 02.10.2014
дата закладки 07.10.2014
(диптих)
1.
Неба непрозора синя тінь.
Світить місяць – в хмарах пекторалі…
У непевнім мареві мигтінь
Ліхтарі цілуються зухвалі…
Темінь ночі душу обійма.
В лабіринтах гі́лля світло тчеться…
Вітер підкрадеться крадькома
Холодом, як вічністю, торкнеться…
У вітринах – привиди машин,
Звуки ночі рвуться магістраллю…
Музика посрібнених перлин
На дротах виблискує астрально…
Невідомий темний режисер
Сцену ночі затіня поволі…
В царстві напівті́ней та химер
Місяць – зачепився за тополю…
***************************
2.
Месяц в ореоле облаков
Медною копейкою – на блюде…
Музыкой непознанных миров
Ноты фонарей – в вечернем блюзе…
В призрачном мерцании витрин
Чьи-то души бликами играют…
Окна в обрамлении гардин
Света полутени пропускают…
Месяца клубочек меж ветвей
Струны задевает перебором…
Темень гасит звёзды всё смелей
Волей неземного дирижёра.
Из-под ног листочек подхватил
Ветер но́чи – странник-одиночка…
Чёрный тополь теменем закрыл
Яркую сверкающую точку…
6.10.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528275
дата надходження 06.10.2014
дата закладки 06.10.2014
Ти, насправді, - така беззахи́сна,
Хоч вдаєш - ніби люта левиця…
Хто в це вірить – нехай.
– Нема змісту
Розчаровувать...
Але критися
Не потрібно від мене...
Я знаю,
Що ти ніжна і лагідна, мила,
Що життєві незгоди терзають,
Як і всіх, тебе також...
Втомилась
Ти, тендітна, їм протистояти
І тому таку маску наділа...
Та даремно це – захищатиму
Від усіх негараздів довіку
Я тебе, найніжніше котятко.
Дням щасливим не знатимеш ліку,
На колінах складу тобі клятву: -
Від усього на світі лихого
Я собою тебе закриватиму...
Всі удари прийму я і Бога
Бути добрим до тебе благатиму...
День прийшов. Віддзеркалюють очі
Твою душу щасливу, кохана.
Що в подяку від тебе захочу? –
Лиш мої заціловувать рани…
2005
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526022
дата надходження 26.09.2014
дата закладки 06.10.2014
У цій частині світу сумно і надто лячно.
Небесні залізні птахи падають, ніби зірки.
За будь-яку ласку люди не надто і вдячні,
А іншого, менш сильного, зацьковують залюбки.
У цій країні козацтва пшениця не стигне.
Поля переорані орком й засіяні «градом».
І Бог на поміч ніяк до стражденних не встигне.
Тому молодецькі вуста захлинаються «ядом».
В цій частині країни сонце сходить завчасно
Від куряви та від вибухів, що вітер розносить.
А той, хто у всьому винен, коли він заплатить?..
І в цім незнанні Україна заходить у осінь…
22.08.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519397
дата надходження 25.08.2014
дата закладки 06.10.2014
Я хочу знати
якого кольору в тебе білизна,
Які книжки ти читаєш,
Яких філософів цитуєш,
І чи цитуєш взагалі.
Але, на щастя,
з тобою ніколи не пізно
рятуватись з болота,
чи навіть з петлі!
Усі казки світу,
всі міфи і байки про тебе.
Я мрію потиснути крила янголам,
Які тебе так пильно стережуть.
Я відчуваю тебе,
як земля відчуває небо,
Як термометр передчуває ртуть!
Як бачу, як земля обіймає небо,
Як сонце ловить сни
в рибальські сіті світла.
Я прагну бути завжди біля тебе
І хочу, щоб ти вічно квітла!
Бо ти насправді-розкішна,
Бо ти насправді моя.
І ти по суті-це тиша,
І ти,звичайно,це я.
А я без сумніву –ти.
Ми з тобою протилежні
несумісні,
але пов*язані мости.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528167
дата надходження 06.10.2014
дата закладки 06.10.2014
Рими бредуть підвіконням впертими віслюками...
Рими,як мухи сонні,сірі - неначе миші...
Я шепоЧУ:"шикуйтесь!"...Жестикулюю руками...
Я їм каЖУ:"Вже - ОСІНЬ!Тобто СЕЗОН- для- ВІршів!..."
Тільки уперті Рими падають з підвіконня,
ну а слідом за ними - Книжка,Вазон і Кава...
і догори ногами в тріснутому вазоні
мокрі белькочуть Рими:"Знаєш, а тут цікаво...
...дуже корисне місце - віником не дістати :):):)
Кажеш - сезон для ВІршів? Кажеш - Велика Цаца?
Може,покинеш Віник і просто- вкладешся спати?
Знаєш,вірШІВ про ОСІНЬ- рівно мільярд сто двадцять...
...Я витираю каву,я черепки змітаю...
Рими ж- лежать в куточку,дивляться меланхолійно,
як за вікном повільно жовті листки кружляють...
Солодко позіхають:" Плюнь... і прийми снодійне!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527767
дата надходження 04.10.2014
дата закладки 05.10.2014
...я Тобі - і вірю,і - не вірю...
...я у Тебе - вірую... І - ні...
Осінь рудолапим хижим звіром
причаїлась тихо у мені...
І поволі ПАзурі встромляє
в серце,як в гуМОвий теплий м"яч...
Хоч вуста шепочуть "Я кохаю!",
а мені все чується "Пробач..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527442
дата надходження 02.10.2014
дата закладки 05.10.2014
Он за прогнозом погоды следил так внимательно -
в щель за кроватью свалились волшебные сны...
Ангел - Хранитель вчера оказался предателем -
крылья сложил в чемодан и сказал "до весны..."
Медленно- медленно в небе созвездия таяли,
чем-то шуршал за кроватью сердитый Паук.
Был в чемодане билет в самолет до Австралии,
крем для загара и светлый нарядный сюртук.
Пляжи далекой,волшебной,горячей Австралии...
Стада акул ненасытных в прозрачной волне...
Вкусен турист - и босой,и обутый в сандалии -
Ангел -Хранитель,естественно, -очень в цене...
Я не в обиде - я просто скучаю немножечко,
слушая песни теперь бесконечной пурги...
Красненький Чертик размером с кофейную ложечку
тихо читает на ухо про лето стихи.
С Чертиком этим мы стали большие приятели -
он помогает охотиться за Пауком.
Врач обещал - я поправлюсь к весне обязательно
в комнате белой с квадратным,как небо,окном...
* вірш був опублікований під псевдо Ульяна Боброва (sorry,хто вже читав...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527446
дата надходження 02.10.2014
дата закладки 05.10.2014
(державною, як просив!)
Вже відлунало літо у дібровах…
Вже жовтень тче сорочку золоту…
Та зорі іще сяють вечорові.
І вІтри вербам в коси заплетуть
Оту єдину, трепетну зірницю,
Що ти, коханий, влітку дарував…
А осінь, диво-кликана жар-птиця,
Летить… летить листками поміж трав…
Поміж кущів кида розкішне пір’я…
Дощів перлини губить на льоту…
Прийди, любове, до мого подвір’я!
Я зірку ту у коси заплету!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527762
дата надходження 04.10.2014
дата закладки 05.10.2014
За дверью – нечто…неизведанно…
Там свет и тени, запахи, и пыль
Других миров…сознаньем преданных,
Где бурей чувства укрощают штиль…
Слышны шаги… скрипяще - томные
Движенья, старые, как этот свет…
Уединение укромное…
Познанье истин, зря прожитых лет…
Нирваны - рай и ад... преддверие,
Самообмана шелковая нить…
Отчаяния недоверие…
В таком простом желании – любить…
И смотрит дверь немым свидетелем,
Тепло их тел горячих, ощутив…
Начало и конец отметили,
В освобожденье плавится порыв…
…внезапным ветром дверь распахнута,
Сомнений муки, щупальцами страх…
Короткой сказкою обмануты…
Душа – в осколки… ключ – в дверях…
04.10.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527777
дата надходження 04.10.2014
дата закладки 04.10.2014
Заморожу тебе почуттями
Я суто античними…
Прохолодними… Cніжними…
Срібними…
…майже арктичними…
Зачарую тебе нестандартними…
Неординарними…
Над морями північними
Стану Вітрами
…полярними…
Намалюю я квіти
На вікнах твоїх
Візерунками…
Цілуватиму так… як ніхто…
…крижаними цілунками…
На Морозяній флейті
Для тебе
Мелодію гратиму…
Ти проситимеш сонця у неба…
… а я – реготатиму…
Цей танок Льодовий
Я станцюю тобі…
Ніби граючись…
Снігову Королеву полюбиш…
…ніскільки не каючись…
…Але ж твого тепла
Я ніколи не зможу напитися…
Бо для мене це – зникнути…
… щезнути…
… чи розтопитися…
Бо дороги мої – над снігами…
Прадавніми… вічними…
І якщо я й кохаюсь з Вітрами…
То тільки –
…..…Північними…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527449
дата надходження 02.10.2014
дата закладки 03.10.2014
Ізранку дощ вистукує мотиви
Пісень прадавніх на литаврах стріх ;
Наспівує мелодію тужливу
Про хмарозиму, про холодний сніг...
Вистукує -видзвонює краплинно ,
Мов бісер, ноти сипляться згори;
А у калюжі, ніби човник, плине
Шматок старої темної кори...
За пасажира- втрачена надія ,
Шукає берег Ілюзорних Мрій ...
А вітер стугонить, безжально віє ,
Спліта у коси вижухлий пирій...
А дощ іде ... Рахує метрономно
Сльотаві па минулого часУ;
І бубонить уїдливо -невтомно
До осені: "Вальсуй! Вальсуй! Вальсуй!.."
І щось в мені розхлипалось тихенько ,
Підспівує дощу на всі лади...
І вересень, води набравши в жменьку,
Змива твої розсипані сліди.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525317
дата надходження 23.09.2014
дата закладки 02.10.2014
Раділа тобі дитинно,
Вплітаючи сни у коси,
Злітаючи ввись нестримно...
...А в серце вкрадалась осінь...
Тихенько дощем сіріла
І листячком облітала:
Вона грала сум уміло,
Їй просто сльотИ - замало...
Вона огортала хмарно
Моєї душі світлину,
Ховаючи в незугарну
Заплаканих днів ряднину...
Та думалось: все минеться,
Ще вітер туман розвіє,
Весна ще воскресне в серці,
Тюльпанно зросте надія...
Забула я хід природи...
Зима замітає осінь;
Куйовдить сади негода,
Де пташка співала досі.
Наносить мороз на вікна
Сніжинчасті витинанки,
Гойдаючи непомітно
Печаль на моїх фіранках...
...Раділа тобі дитинно,
Вплітаючи сни у коси...
Напевно, я в чомусь винна,
Раз осінь в мені голосить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526077
дата надходження 26.09.2014
дата закладки 02.10.2014
Поважний жовтню, пане мій ласкавий,
Як личить вам оливковий наряд!
Ну, запросіть на філіжанку кави
Самотню пані біля ліхтаря...
Вона така розгублена і мила,
В руках потерті рукавички мне,
Тріпоче, мов метеликові крила,
На вітрі теракотове кашне.
Погомоніть про те, про се, мій пане,
Під шурхіт падолисту і газет,
Під брязкання металу й порцеляни
Послухайте розчулений кларнет.
Хай ваша пані теплими вустами
Пригубить кави терпкість запашну
І загориться іскорка між вами,
І затеплі́є погляд пані... Ну!..
Побудьте трішки звабником принадним,
Даруйте компліменти і вірші,
Хай подих тютюново-шоколадний
Здіймає ураган в її душі!..
Летять думок розірвані конверти...
Та хто там знає, може й неспроста
Чомусь вам личить стриманість уперта,
А вашій пані - скромна простота...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527235
дата надходження 01.10.2014
дата закладки 02.10.2014
Скамейка скрипнула слегка,
Просев под человеком,
А вдаль летели облака,
Так было век за веком.
Сменялись дни, но на ветру
Скамейка все стояла,
И на своем длинном веку,
Достаточно видала.
Стоит скамейка во дворе,
Притрушена листвой,
Служила верно детворе,
И бабушке седой.
Служила честно, как могла,
Всем подставляла спину,
Все человеку отдала…
И проросла жасмином…
В один прекрасный летний день
Скамейка поломалась,
Теперь на этом месте пень,
Вот все, что здесь осталось…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525791
дата надходження 25.09.2014
дата закладки 30.09.2014
Запиши обиду на песке,
Пусть волна сотрет ее с прибоем,
Жизнь и так висит на волоске,
Чтобы всю прожить с душевной болью...
Пусть она исчезнет, испарится,
Словно бы и не было ее,
Даже если снова повторится,
Снова запиши и смой волной...
Ну а счастье облачи в гранит,
Высеки из мрамора навеки!
И хоть иногда оно молчит,
Связано навечно с человеком!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526894
дата надходження 30.09.2014
дата закладки 30.09.2014
Моя ти мила, дівчинка маленька!..Твій погляд ловить мій,..тріпоче серденько тихенько...
І рученята завше тягнуться до мене,..як квіточки до сонця...
Яка ж ти солоденька!..Яка пахусінька,..гарненька!..Як ніжно сяють твоі очкі...Бешкетниця нівроку!..І така хитренька...
Від тебе я тікаю - ти марафон долаєш на колінках...Наздоганяєш - і регочеш без упинку...
За усмішку твою - занявкаю я котиком,баранчиком замекаю,..і песиком раптово стану...
І ролі різні до себе,як ті плаття приміряю...
І зіроньку тобі пообіцяла з неба...і побачиш,..що дістану!..Нічого неможливого в житті немає!..
Даруєш тільки щастя вдень,..воно з тобою засинає...
І поки не з"явилась ти - не знала,..що щастя кольорами грає!..Але таким малесеньким буває...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526313
дата надходження 27.09.2014
дата закладки 29.09.2014
[img]http://www.mobinations.com/mediacontent/image/osenniy-listik.gif[/img]
Розпогодилось! Сонячний спис протаранив діброву
І застряг у густій шевелюрі тополі. А день
Заплітає у вільхові кучері стрічку шовкову
З потічків говірких і веселих пташиних пісень.
Розпогодилось! Боже, ну, що іще треба для щастя?
Може крил невагомих для злету в небесну теплінь?
І нестримної віри в душі, що усе в тебе вдасться,
Що відступить тривоги і сумніву капосна тінь!
Що утрати минулі ти при́ймеш в душі, як належне,
Не зронивши за ними ні краплі гіркого жалю...
Глянь, як пізня троянда на клумбі удосвіта мерзне,
Та вона не розмінює теплу надію свою...
Її віра у ранок прийдешній росте безупинно,
І у сонце нове, що розсіє кристали роси...
Так і ти не здавайся і вір у прекрасне, людино,
І радарами серця лови неземні голоси!
Налаштовуй себе на красу, на любов і на диво,
Хай тебе не зламають підступні зневіра і страх...
Озирнися довкола: як сонячно, легко, красиво -
І у світлому храмі природи, і в тебе в думках!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526241
дата надходження 27.09.2014
дата закладки 28.09.2014
Крізь молочний туман,
мов віконну фіранку,
Промінь сонця заграв
на маленькому ґанку.
Ти мов миле дитя,
мов ще сонний світанок,
Ледь торкається губ
твоїх сонячний ранок.
Я боюся збудити
тебе калатанням,
Серце б’ється так сильно,
серце грає мурчанням,
Коло тебе цей стан
йому став вже звичайним.
Кицька гріється сонцем,
кружка парить від чаю,
А я гріюсь тобою,
ти мій ранок, я знаю.
Поцілую тебе,
вийду боса на ґанок,
Посміхнуся до неба
і солодким зітханням
Я зустріну обійми
твої позад себе.
Ти для мене був ранок,
а тепер - моє небо.
Маю поряд тебе,
чую в шию дихання,
Ти не перше кохання моє,
а останнє.
(21.09.2014)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526132
дата надходження 27.09.2014
дата закладки 27.09.2014
Чомусь холодні стали ночі.
Та ще ж в дорозі падолист.
Думки впускаю неохоче.
Чому осіння довга ніч?
Листки життя я знов гортаю.
Свої всі бачу помилки.
За них себе я все картаю.
Проходять в подумках роки.
Усе міняється навколо.
Не зупинити плину час.
Не так вже пахне матіола.
І вже нема з тобою нас.
Та раптом хтось думки порушив...
Це вітер стукнув у вікно.
А так мені стривожив душу,
Як добре вигране вино.
То не біда, що ти на іншу
Мене на гіршу проміняв.
Біда у тім, що вітер свище
І знов про тебе нагадав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525047
дата надходження 22.09.2014
дата закладки 26.09.2014
Ты – загадка… опять загадка
В уравнении меж людей…
Между нами – так ва́лко… ша́тко…
Но ты думаешь – не о НЕЙ…
Пусть она – на порядок ближе.
И на целый квадрат – сильней –
только маятник мой недви́жим,
так вниманье твоё – длинней…
Я и цифра-то некази́ста…
Неделима… НевеликА…
Перспектива пробраться в и́ксы –
Что кататься на облаках…
Скобки настежь мои открыты,
Множить что-то мне не досуг.
Но линейность твоих попыток
Равносильна решенью вслух!
Вектор твой на меня направлен,
И пространство моё тесне́й,
Против всех, мне знакомых, правил,
Эта формула всё верней!
Вроде помыслы - неизвестны,
Аргументов не видно дно…
Только всё это, если честно,
Чувствам пламенным – всё равно!
Я играю - смотри!!! – без правил!
Я слага́емые ищу!!!
Даже если ответ – нера́вен –
Приходи!!! Я тебя впущу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525801
дата надходження 25.09.2014
дата закладки 26.09.2014
-Сутінки бродять у темній кімнаті...
Ліжко - твій Човник... А ти в ньому - Юнга...
Чуєш,як Зірка співа зоренятам:
-Спатоньки... Спатоньки... Спатоньки... Спати...
-Я - НЕ ЗАСНУ... Бо прийшли ... ГуляГУнги!
-Ні...НЕ ЗАСНУ... Хоч злипаються очі...
П"ятки рожеві Маленької Юнги
бачиш - лоскочуть!...лоскочуть!...лоскочуть,
скачуть,плюються,гигочуть,регочуть
вперті,бешкетні,руді... ГуляГУнги!
-Хто ж вони,вперті оті ГуляГУнги?
( дуже бешкетні,руді і стрибучі! )
-Важко сказати... Вилазять із тумби,
тільки-но спати збирається Юнга...
Мабуть,чогось солоденького хочуть...
-Що ж нам робити? І як їх прогнати?
Завтра раненько прокинутись треба...
-Можу тобі по секрету сказати:
ці ГуляГУнги вкладаються спати,
тільки-но дати їм ЛОЖЕЧКУ МЕДУ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525320
дата надходження 23.09.2014
дата закладки 24.09.2014
Душной ночью проснувшись в поту, прошепчу-
Не прощу. Никогда не прощу. Отомщу.
Эта сладкая, сладкая, сладкая мысль
Бесконечна, как стон, улетающий ввысь...
Потерял... Я потерян... Себя не найти...
Предала- не встречайся же мне на пути.
Я прощать не умею. Прощенье- оно-
Это то, что не каждому в жизни дано.
Я потерян. Ковром душной ночи брожу.
Но размеренно вновь я себя нахожу.
Это лестницы путь, обозначенный вниз.
Я решил. И решенье мое- берегись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525419
дата надходження 23.09.2014
дата закладки 24.09.2014
Я гуляю по місту пішки
(бо видніше так, хто є хто).
А ти якось в мережі пишеш:
тебе возить нове авто,
й назагал все у тебе супер:
носиш тренди і п'єш коньяк.
Назагал щастя повна сумка...
На загал, а насправді як?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429352
дата надходження 04.06.2013
дата закладки 23.09.2014
Неба просинь дождём печалится…
До утра лихорадит грусть
Так, что впору уже отчаяться…
Я люблю тебя… и боюсь…
Прикоснусь под дождём нечаянно…
Искрой трепетною зажгусь!
А в глазах у тебя – прощание!
У меня в словах – ну и пусть…
Осень – ветреная разлучница
В серых лужах играет блюз
В ритме сердца моём – прислушайся!
Веткой тонкой к тебе тянусь…
Золотыми листами падая
На прощание – обернусь
В сером небе – следами радуги!
Я – люблю тебя! …и боюсь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525057
дата надходження 22.09.2014
дата закладки 22.09.2014
Осінь – чаклунка чарує простори,
Шепче із вітром слова замовлянь.
Позолотіли ліси,луки й гори,
Магія всюди,куди не поглянь.
І до зими все готує гостинці
З нею зустрітись не хочеться їй.
Всюди запалює нові світлиці,
Марить у снах хризантемових мрій.
Бабця – зима вже стомилась чекати,
Поки закінчаться чари її.
Змушує підкупом вітер дмухати,
Щоб не зосталося більше надій.
Серце у осені дивно – гаряче ,
Втоми немає, йому не до сну,
Все по дібровах гуляє і скаче,
Ніби не бачить свою сивину.
20.09.14р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524720
дата надходження 20.09.2014
дата закладки 21.09.2014
Плине лист по воді, мітка осені...
Що з тобою у неї ми просимо?
Щоб тумани осінні ставали...
Щоб людей на війні не вбивали...
Щоб побільше дитячого сміху...
Щоб країну обходило лихо...
Щоб вкривались поля сивиною...
Щоб нам щастя всміхалось з тобою...
Наче човник наш лист відпливає...
Та кохання осіннє буває
Як безмежність безхмарного неба...
Буде все. Тільки вірити треба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524570
дата надходження 20.09.2014
дата закладки 20.09.2014
Хлопчику мій, цей
самотній покинутий скверик
в пам'яті нашій, мов
Богом забутий Версаль...
У позолоті сусальній
дерева-химери
струшують мідну фольгу
на холодний асфальт.
Як же тут тихо,
неначе у ветхому склепі,
сонце вчепилось за гілку
рудим кошеням,
теплі пейзажі прокручую
слайдами сепій,
смолами рани затягує
хвойна броня.
Може тобі і не стане
причалом ця лавка,
серця чужого поманить
далекий маяк...
Тлінь уплітає деревам
у кучері мавка,
як заховатись від неї,
мій хлопчику, як?
Чим побороти в душі
гіркоту розставання,
як не розсипати крихти
тепла і надій
в час, коли осінь
розгубить сусальне убрання
в цьому забутому скверику,
хлопчику мій?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524528
дата надходження 19.09.2014
дата закладки 19.09.2014
Тихой летнею порою
Душу залил дождь.
- Попрощался ты со мною…
Злой судьбы платеж.
- Что случилось с нами, милый?!
Все забыть пора?..
В сердце ты воткнул мне иглы,
Бросив пару фраз...
- Быть с тобой и в зной, и в стужу -
Вечная мечта!..
Назывался б гордо – мужем…
В сон я заперта.
- Нет любви?! Сама б сбежала!
Никаких проблем.
Без тебя Вселенной мало!..
Да и незачем.
Плачет небо… Окна в каплях.
Нет дождю конца.
Я займусь примеркой платьиц,
Жаль, что без венца…
- Все обиды мы отбросим…
Знаю, изменял.
Скажешь позже мне: - Не бросил!
Счастье потерял.
29.05.2014 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524482
дата надходження 19.09.2014
дата закладки 19.09.2014
После прочтения …Как много помнят - наши руки ...автор: Helen Birets (Изюмка)
Когда ты брал меня за руки -ты каждый пальчик нежно целовал...
Не замечал царапинок и мелких ссадин...
В мороз и холод своим дыханием отогревал...
Когда прощаться мы с тобою будем - все скажут руки за меня...
Они всю нежность сердца выльют,..слова нам будут не нужны...
Они в тиски тебя обнимут,..не сможешь силой их разжать...
Но ослабеют,больно станет,.. не смогут долго так держать...
И задрожат той мелкой дрожью,..опустятся,как два крыла...
Ты помнить будешь эти руки,..их ласковее нет...
Ладошки - помнить поцелуев нежность,..как каждым пальчиком играл...
Ты будешь проклинать все дни разлуки,..жалеть,..что выскользнули вдруг...
И только мои руки третьим глазом станут...
Тебя из тысячи узнают и найдут!..
Без слов к себе опять заманят!..
Но в этот,тот последний раз,.. держи покрепче их,..не отпусти!..
Те руки помнят многое и могут,..и устают,как и у всех...
Для одного тебя они останутся всегда горячими и мягкими,..как пух!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524468
дата надходження 19.09.2014
дата закладки 19.09.2014
...ще календар нам літа не відміряв,
не одяГАли багряНИць дуБИ -
Пташиний люд збирається у вирій...
Передчуття осінньої журби...
Себе переконати я стараюсь -
не-скоро Осінь... Ще не-скоро,ні...
Та сниться травам їхня тиха старість...
Грибам - дощі... А Ти... А Ти - мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523826
дата надходження 16.09.2014
дата закладки 16.09.2014
Мила моя Рибонько, Рибко золота!
Між плавцями зіроньки, зблиски- як ліхтар!..
Не стомлю бажаннями- виконаю я
Всі твої бажаннячка, зоряна моя.
Я такий схвильований в дім несу тебе.
Як ти зачаровуєш... Наче Дар Небес...
Ти моя омріяна... Довго я хотів
Щоб була моєю ти... Я тебе купив
На Пташинім риночку. Ось у дім приніс.
Звеселя акваріум золотавий хвіст...
Я тобі лататтячка в воду настелю...
Плавай, мила Рибонько! Я тебе люблю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523729
дата надходження 16.09.2014
дата закладки 16.09.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.09.2014
Бабине літо сидить на строкатому пледі,
Здмухує бульбашки мильні в погожу блакить,
Хмари повзуть – вайлуваті кумедні ведмеді,
Річка косулею спритною в далеч біжить.
День підсолоджений гусне в липкій карамелі,
В пасмах трави розплескалось обіднє тепло,
Жваві пташки розсипають чаруючі трелі –
Мов розлітається друзками тріснуте скло!..
Десь у смарагдово-мідному плетиві пущі
Млин причаївся, як ветхий біблійний ковчег,
Проз його стіни трухляві, колись невсипущі,
Сонце груше́вим сиропом у шпарки тече.
В кучері річки нападало прілого листу,
Хвильки грайливі розхлюпали світлу печаль,
Клен молодий у чуприну яскраво-огнисту
Вплів, наче бантик, серпанку тендітну вуаль.
Бабине літо надбало тонких павутинок –
Між гілочками напнуло чудні макраме...
Світку мій милий, як легко на серці й дитинно!..
Вітер попутний у плечі окрилені дме...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523578
дата надходження 15.09.2014
дата закладки 15.09.2014
Себе питаю мимоволі
Хоч на душі давно дощить…
За віщо цей дарунок долі,
Сяйвом у темряві блищить?
Усі твої слова в долоні
Зберу…не вислизнуть із рук…
Щоби не впасти у безодню
Приречення, сердечних мук…
Складу у келих кришталевий,
Потім по краплі буду пить…
Цикути присмак мигдалевий
Уже передчуттям гірчить…
Та солодко туманить розум,
Втішаюсь…скоро вже мине…
Залишу невелику дозу
Для тебе, в пам`яті – мене…
15.09.2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523603
дата надходження 15.09.2014
дата закладки 15.09.2014
новий час - нові мантри
у світлі холодного сонця!
мати
на порозі чекає бійця,
а метелики тануть в огні!
до землі
прилягає колосся,
до ворожої правди землі!
по-новому лягають борозни
темні ниви розпушено
танками,
поросли переорані злаками
вороння!
нові мантри -
не завжди нове життя!
5.09.2014р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523571
дата надходження 15.09.2014
дата закладки 15.09.2014
Вечір тихесенький
віє легесенько,
всілися сни на гіллі,
тихо сплять пташечки,
киці, комашечки,
люленьки, люлі–люлі́...
Спи, мій малесенький,
спи, мій ріднесенький,
очки скоріш закривай,
солодко спатимеш –
дужим зростатимеш,
спи, моє щастя, бай, бай...
Спить ясне сонечко,
ген за віконечком
нічка махає крильми –
місяць роздмухала,
щоб не розхлюпала
темрява лагідні сни...
А над голівкою,
сяючи зіркою,
янгол витає в імлі,
страх відганятиме,
сон навіватиме –
люлі, мій любий, люлі́...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523513
дата надходження 14.09.2014
дата закладки 14.09.2014
Пойду я в сад и соберу осеннюю малину...Такая сладкая и спелая,..зовет и манит - значит время подошло...
И веточки не колются ее,..и крапива не жалит,..все прошло...
На летнюю внимания не обращала,..и взгляд не падал на нее,..и маленькой была,..и вкус не тот привычный...
Мечтала об осенней,..как тогда...
Блестят в малиновых кустах от солнца седые паутинки...
Их лето собирает,прячет,..задумало на память сохранить...
И только ветер их втихаря все по одной ворует и за собой несет за облака...
Мне кинул с барского плеча одну лишь серебринку,..еще для счастья нежный оторвал пушок...
Вплетать себе в косу не буду,..чужое не нужно подбирать...
Смахну с лица тот неожиданный подарок,.. и с Богом отпущу летать...
Пушок словила же сама на счастье,..его и не подумаю я прогонять...
Свои морщинки- паутинки до одной все берегу и знаю,.. и новым удивлюсь опять...
Секрет от них я давний помню...Я просто оглянусь назад и улыбнусь...
Открою солнцу для поцелуя нежного лицо...Мудрее времени нет ничего!..
Вернусь я в дом,сварю варенье из малины...Его я ностальгией назову...
И жадничать не буду,..всем кто попробовать захочет...зову всех в гости и вечерком под музыку Вивальди угощу...
И будет согревать и мучить лето,осень...Царапать паутинка и колоть пушок,..и удивлять и восхищать Вивальди...
То,что захочешь...Но разное,.. что было да прошло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523450
дата надходження 14.09.2014
дата закладки 14.09.2014
[b][i]Быть
в сем мире грешном,
ох, как сложно,
ибо боли
избежать нельзя:
больно,
что не любишь,
хоть и можно,
больно,
когда
любишь,
но
нельзя...[/i]
[/b]
________
Навіяне: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523047
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523064
дата надходження 12.09.2014
дата закладки 14.09.2014
Вертолётиком кленовым закружится,
Закружится день осенний, улетит.
Видно что-то позабыло летом сбыться,
Раз не только за окошком сентябрит.
Словно каплями дождя по листьям клёна,
Беспросветною печалью моросит...
Эх, душа моя, ты нынче не гулёна,
Загрустил в тебе чертёнок, не шалит.
А могла бы.., а могла бы разгуляться,
Разметав седые эти облака,
В лето сладкое, румяное ворваться,
Ухватить его за жаркие бока.
А могла бы.., а могла бы удивиться
Пылкой страсти и безудержной любви...
Только что-то позабыло летом сбыться
И теперь засентябрило.
Се ля ви...
(фото с инета)
© Copyright: Ольга 3, 2014
Свидетельство о публикации №114091602450
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522865
дата надходження 11.09.2014
дата закладки 14.09.2014
[img]http://grandwallpapers.net/photo/osennii-park-640x480.jpg[/img]
Стихли натруджені бджоли,
Вигорів буйний спориш,
Вересню мій мідночолий,
Як невблаганно мовчиш...
Мов розгойдали смереки
Неба вселенську печаль,
Міряють крила лелеки,
Кличе незвідана даль.
Сонце тримає гілками
Явір, що майже зачах,
Скелі лягли кістяками
В темних вологих лісах.
Пахнуть грибами і мохом
Теплі осінні вітри,
Серце моє ненароком
Впало кудись догори.
І загубилось в лелітках,
Мов у крупинках перги!..
Листя тонка сухозлітка
Вкрила пусті береги.
В сиву ріку по судинах
Збігли гірські потічки.
Я - невловима краплина
В ю́рмищі течій гірських...
Я в нерозпізнані крики
Тихі вплела́ молитви...
Вересню мій мідноликий,
Тріснуло сонце. Кровить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522976
дата надходження 12.09.2014
дата закладки 13.09.2014
Дівчино моя, іди до мене!
В напівтемній хаті нишкне хіть...
Ти тремтиш, тендітна і шалена,
Солодко п"ючи єднання мить...
Я в тобі... Гладенько і чуттєво
Випиваю всю тебе до дна.
Ми одні у хаті... Наче Єва,
В цілім світі ти моя одна...
Місяць хату міря крізь фіранку...
Таємниче сипле срібний пил...
Ми кохатись будем до світанку...
Тільки на зорі не стане сил,
І тоді в ранковій прохолоді
Ми, тілами сплетені, поснем...
В місячного світла насолоді,
Випещені зоряним дощем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522907
дата надходження 12.09.2014
дата закладки 12.09.2014
[i] Я до тебе, наче боягузка,
Притулюсь і вже не відпущу![/i]
[b] [i]Кульбабка
Нам побільше б милих боягузок!
Небо стало б менше грозовим...
Ми б негоду обернули в трусок
Й зажили б життям своїм... Земним!
А то, бачте, зайди-мухомори
Залили коралом поле й ліс.
Полонять і землю нашу й море…
В дýші грішні враз вселився біс.
Ще й ченці канони каламезять –
Чортове приймають за своє,
Алергічну провокують нежить…
Бог все ж антидоти подає!
Скоро вже на небо сонце звалить
І розіб'є хмари грозові!
Боягузки! Ми, мужчини, з вами –
Ви нас лиш настирно
по-
зо-
віть!
Ми розправим дані вами крила
Та й покажем шуї* нашу креп –
Від негод і громовиць прикриєм,
Бо ж змуруєм гаспидові склеп!
...нам побільше б милих боягузок!..[/i][/b]
11.09.2014
________
*Haвoлoч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522727
дата надходження 11.09.2014
дата закладки 11.09.2014
[img]http://s3.mydomashka.ru/10d82-wmarkmd/ez/3f5990a879368b25ae7ce7655941125d-h-717-100.gif[/img]
По острию ножа иду, по тонкому льду,
Холодный ветер под ноги швыряет листву.
Я чувства памятью укрою, с глаз уведу,
Воспоминаний миг, подобный волшебству –
Осень дождями плачет…
В котором может, явь, а может и миражи,
В словах безликих отзвуки далеких миров…
Что в имени твоем? Крутые чувств виражи
Горчат осенним дымом тлеющих костров –
Осень дождями плачет…
И паутиной серебра бабьего лета,
Она украсит золотой березы убор…
Так и осталась наша песня недопетой,
В обрывках фраз, случайный разговор –
Осень дождями плачет…
22.07.2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522384
дата надходження 09.09.2014
дата закладки 10.09.2014
Затягнуло з ночі органзою
Захололу вигаслу блакить,
Небо, розколисане грозою,
Мов оркестр, гучно торохтить.
Павутинки сріберних сузір'їв
Затулили хмари дощові,
Змахує верба вологі вії,
Діаманти губить у траві.
Золотаві яблука-лампадки
Нагинають віти до землі,
Струшує тополя мокрі прядки,
Аж від бризків будяться джмелі.
Ну, а ми, захекані, мов діти,
Під плащем куценьким біжимо
І ліхтар далекий тепло світить,
Вабить рій окрилених думок.
А калюжі коляться на друзки,
Розсікають сіточку дощу!..
Я до тебе, наче боягузка,
Притулюсь і вже не відпущу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522683
дата надходження 10.09.2014
дата закладки 10.09.2014
..ДЕсь там за нами - іще озирається Літо...
Сивих Кульбабок останні стоять мудреці...
Хто ти,Мій Дивний,що став мені - й смерком,і світлом?...
Сонячним Зблиском - у темній прадавній Ріці...
Сонячним маревом...Дивом
руки-у-
руці...
Танцем відлунь,що на темній воді - не впіймати,
не повторити,не втримати,не віднайти...
...Губ я не знала,що вміли б отак -цілувати...
...Рук я не знала,що вміли б отак - берегти...
...Ніжно крізь Ніч,
мов крізь воду
глибоку,
нести...
...ДЕсь там за нами - вже Осінь крадеться строкато
Тихне в траві цвіркуна пожовтіле стакато:
НЕ ВІДПУСТИ мене...
не відпусти...
мене
ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522521
дата надходження 10.09.2014
дата закладки 10.09.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.09.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.09.2014
Матусю! Нащо ти привчила
до втрати пульсу працювати?
Робота підтинає крила,
а втома не дає злітати.
А я ж пташиною родилась –
між волею й полоном краюсь...
Страждала... Та життя навчило –
на хвильку сфінксом завмираю...
і я уже не тут, не з вами,
душа вита́ в далеких сферах,
де в пазли грається словами,
їх вишиває на паперах.
Такі хвилини серце гріють,
нічого кращого немає...
Політ фантазії і мрії
над сущим душу підіймає.
9.09.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522341
дата надходження 09.09.2014
дата закладки 09.09.2014
«… Насувається тиша. Спати більше не здатний?
Вікно твоє ловить зорі на небосхилі.»
(Р. Рільке)
Він теж старий – цей блідий дивак,
Цей сивий сторож нічного неба –
Місяць ранньої осені.
Він теж нагороджений шрамами
І зморшками слова «бути»
Він теж такий же як ти –
Волоцюга без прихистку,
Буття він теж дивиться на людей
Як на шукачів неіснуючого
І листя клена бачить сторінками
Невідомої книги про сумну жінку,
І теж (як і ти) блукає високими травами
Поночі – коли птахи сплять
(Навіть сови, бо вони теж зневірились)
Може тому (бо чому ж і навіщо)
Ти так часто спілкуєшся
З цим божевільним світилом –
Другом всіх меланхоліків і диваків,
Поетів і божевільних.
Ти розповів йому таємницю таємниць.
Ти йому, а не він тобі.
Бо ви обидва старі –
Подивись у дзеркало –
Людино сивого місяця…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522017
дата надходження 07.09.2014
дата закладки 09.09.2014
Ты чувствуешь – дрожит моя рука?
Ты чувствуешь, и голос мой дрожит?
Помнишь, как обнимала нас река,
Запутавшись над пропастью во ржи…
Ты чувствуешь желание мое?
Ты чувствуешь, как ноет моя грудь?
Все так же птица за окном поет…
И до утра мне не дает уснуть…
Ты чувствуешь, стою я за спиной?
Ты чувствуешь, забыло сердце ритм?
Я далеко, но мысленно с тобой…
Ты по утрам всклокочен и не брит…
Ты чувствуешь, играет кто- то вальс?
Ты чувствуешь, он медленнее стал,
Когда губами слезы осушал...
Любовью над судьбою колдовал…
Ты чувствуешь, бегут стрелки часов?
Ты чувствуешь, на несколько минут,
В разное время наших поясов,
Мгновенья редкие нас стерегут?..
Ты чувствуешь…
18.08.2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518121
дата надходження 18.08.2014
дата закладки 08.09.2014
Называясь «твоею маленькой»,
Выбиваюсь порой из сил…
Поухаживал ты за яблонькой,
Да нечаянно надкусил…
И – напиться тобой надеявшись,
Припадала к твоим губам.
Щедро делится красна девица,
Сердце нежное – пополам…
Да по блюдечку красно яблочко,
Тело белое нежил ты…
Не летай к другим – пёстрой бабочкой!
Жду нагая я – темноты…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522274
дата надходження 08.09.2014
дата закладки 08.09.2014
Помолися за нас, о Пречистая Діво,
Помолися за душі заблудших рабів -
Хай Господь дасть наснаги продовжити діло,
Що Христос в час земний розпочати зумів.
Помолись, Найчесніша, за мир у країні -
Ми благаєм про спокій маленьких дітей.
Прийми шепіт молитви в думках наколінний,
Не покинь, тих що вірять в прощення, людей.
Допомоги твоєї і милості просим.
Перед Богом постанемо всі колись ми.
Свої думи до тебе в скорботі приносим -
Добрі помисли наші в долоні візьми.
Відігрій співчуттям, Найсмиренніша, Чесна,
Та у діях Господніх дітей засвітись,
І в холодному світі нехай не замерзне
Любов в серці до ближніх. За це помолись.
Попроси в Бога ласки, Турботлива мати,
До синів, чиї душі пішли до небес,
І щоб ті, що лишились, зуміли піднятись,
Аби в кожному серці Господь наш воскрес!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520236
дата надходження 29.08.2014
дата закладки 08.09.2014
Кажуть люди: живи
мо-
мен-
та-
ми,
Адже правди в житті нема…
І летять слова
комп-
лі-
мен-
та-
ми,
Править кривда в житті сама...
Я ж утямив нерушну істину:
Щоб не мати життя за мить,
Якщо треба – я й землю їстиму!
Жити в правді – це значить жить!
7.09. 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521505
дата надходження 04.09.2014
дата закладки 04.09.2014
Не пишется сегодня о любви,
Лишь смерть и кровь вокруг преобладают,
Пока не видно им конца и края,
Мы, нЕхотя, с войною визави.
Ты не любить приказываешь сердцу
И искренне надеешься, что всё ж,
Ему ту гавань тихую найдёшь,
Куда не ступят вражеские берцы.
А сердцу наплевать на твой приказ,
Оно уставам, к счастью, не подвластно
И хочет - спит, а хочет - бьётся страстно,
Чем удивляет нас в который раз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521476
дата надходження 04.09.2014
дата закладки 04.09.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.09.2014
Не дарував ні срібла…
Ані злата…
Лише приносив квітку із долин…
І називав її душевна м’ята…
Я ж добре знала…
Квітка та – полин…
І що ти знав
Про почуття земне?...
В своїй харизмі сяяв так іконно…
Яким вогнем
Ти спалював мене?...
Несамовито… пристрастно…
Драконно…
Зникав удень…
Вночі ти приходив…
Гарячих губ торкався бездоганно…
І кров мою по краплі
Спрагло пив…
Так неповторно… тонко…
Філігранно…
Я ж добре знаю…
Новий день прийде…
І знову зникнеш ти… з чиєїсь ласки…
В останній раз
Я бачила тебе…
В румунських горах…
Чи в лісах Аляски…
Не подолати
Цю безмежну вись…
Не перейти річок… які без броду…
Лиш повернись…
Або хоча приснись…
Драконом…
Що із острова Комодо…
Від чорних крил
Трава в степу прим’ята…
Де я збирала ягоди ожин…
Не називай її душевна м’ята…
Коли ти знаєш…
Що вона - полин…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521073
дата надходження 02.09.2014
дата закладки 04.09.2014
І не мариться вже, і не сниться
Солодкаво-серпнева імла...
Теракотова спритна лисиця
Павутинку хвостом замела.
І припудрились міддю дерева –
Хоч дивуйся обнові, не вір!..
Срібнодзвонить печаль кришталева
В пасмах річки прудкої між гір.
Ще бринять у квітках медоноси,
Допиваючи літній нектар,
Відшептали у полі покоси,
Буйні трави обстриг перукар.
І заплів золотаву пшеницю
У сухі шурхотливі снопи.
Де-не-де розілляв багряницю
Щедрий вересень. Чуєш, поспи,
Моя ду́ше натомлена, квола,
Відпусти ці тривоги й жалі!..
Даль осіння, немов захолола,
Пригинає печаль до землі.
І у сяйвом наповнену шпарку
Виє протяг, пече до кісток!..
На розписаний вижухлий аркуш
Опустився кленовий листок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521102
дата надходження 03.09.2014
дата закладки 04.09.2014
Тает, тает ночи тень.
Будет день,
И познание себя-
Не любя.
Не познаешь жар в крови
Без любви.
Не придут покоя сны
Без войны.
Чтобы жизни смысл познать-
Надо БЫТЬ.
И победы не видать
Без борьбы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520939
дата надходження 02.09.2014
дата закладки 02.09.2014
Дзвінок зненацька в тиші пролунав.
Та знаєш ти – він дорогий для мене...
І так невимушено-просто запитав:
«Яка сьогодні ти?»
-Та я… Зелена!
«Зелена? Може, з`їла щось не те?»-
І посмішку, й тепло збудив вогнене...
-Та ні, мій любий, то усе пусте!
Це плаття на мені оте, зелене!
-Ти пам`ятаєш, милий? Так, чи ні?
«Звичайно, люба, все я пам`ятаю…»-
Заграло сонце знов моє в мені!
Мій любий! За усе тебе кохаю!
Так, я зелена! Бо відкрито шлях
До мене тим, хто хоче йти зі мною!
Зелена, як розсада на полях,
Що сонця світло спрагло п`є весною!
Коли, буває, засумуєш ти,
Бринять в розмові невеселі ноти,
В мені є стільки сили, доброти,
І ніжності – зелена, до тошнОти…
Можливо, колір цей і набрида
Природі. Недарма фарбує осінь.
І недарма ізнов іде зима,
Все накриває білим та заносить…
Та глянь – трава вирує, як вода!
Зелений луг, які зелені листя клена!
І я до тебе лину – молода,
Красива, юна, і така зелена…
02.06.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467234
дата надходження 20.12.2013
дата закладки 30.08.2014
Складаю дань усьому…
Що було…
Що могло статись…
Та чомусь не сталось…
Безмежжя… простір… біль…
Усе пройшло…
Минуло все…
Лише тепло зосталось…
Складаю дань за те…
Що я була…
Крізь простір…час…
На поклик я летіла…
У небі просто зіркою була…
На маках в полі
Легко ворожила…
За безнадійність…
Втілену у час…
За смак води…
За неповторність муки…
Шляхи… дороги…
Не зібрати вас…
Не повторити…
Не згребти докупи…
Складаю дань за шрами
Ці від ран…
За той політ…
Що зупинила скеля…
Де кожен з нас –
Безмежний... Океан…
Де кожен з нас-
Непройдена... Пустеля…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519966
дата надходження 27.08.2014
дата закладки 28.08.2014
Давайте виживати назло нелегкій долі!
Давайте віршувати у дружнім нашім колі!
Ще буде мир та щастя. Ще буде спокій в домі.
Нам буде що сказати і друзям, і знайомим-
Що ми жили нелегко. Та ми жили із честю.
Країну рятували в ворожім перехресті.
Нерідко- не в достатку. Нерідко- без надії.
Та все було в порядку, бо нам світила Мрія.
Та Мрія, що пронесли її як поклик серця,
Що зігрівала душу, немов горілка з перцем,
Що, мов прекрасна пісня в небесну велич лине-
Єднання у любові до Неньки-України.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519983
дата надходження 28.08.2014
дата закладки 28.08.2014
[i]Вітання народилося після почутого Гімну України з елементами 17-ти мов[/i]
Вітаю, рідна серцю Україна!
Je vis toujours pour toi, pour toi uniques.
I wish no foes in territory inner,
Nessuno di essi saranno qui.
Sie halten die Hoffnung in deinem Herzen
Halkım mutlu yaşamak edelim
Tak więc będziemy trzymać w naszych sercach
Любоў і веру, што бацькі далі.
Ukraine, take my big congratulation!
Et dans la vie, je dis toujours Je t'aime.
І для мяне усіх ты даражэйшы,
Майбутнім моїм будучи й життям.
***(транскрипція на українській)***
Вітаю, рідна серцю Україна!
Жю віс тужу́р пур т’ва, пур т’ва унІк.
Ай віш но фе́ус ін те́рріторі Інне,
Несу́нно ді ессІ сарано кві.
Зі ха́лтен ді хофну́нг ін де́йнем хе́рцен
ХалкІм мутлу́ яшамак еделІм.
Так в’єнц бєджєме тшимаць в наших се́рцах
Любов і вєру, што бацькі далІ.
Юкреін, тейк май біг конґрад’юлейшен!
Е дон ла ві, жю діс тужу́р жю тем.
І для мянє усіх ти дараже́йши,
Майбутнім моїм будучи й життям.
***(переклад дослівний)***
Вітаю, рідна серцю Україна (укр)
Я живу завжди для тебе, для тебе неповторної (фр)
Я бажаю відсутності ворогів на нашій землі (англ)
Жоден з них не буде тут. (італ)
Зберігайте надію у своєму серці, (нім)
Нехай мій народ живе щасливо. (тур)
Тому ми будемо тримати в наших серцях (пол)
Любов і віру, що дали батьки. (біл)
Україно, прийми моє велике вітання! (англ)
І в житті я завжди скажу, що люблю тебе. (фр)
І для мене ти всіх дорожче, (біл)
Майбутнім моїм будучи й життям. (укр)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519350
дата надходження 24.08.2014
дата закладки 26.08.2014
[i][b]Я знов жорстоко кинутий в безодню
Мечем неправди й пристрастю наруг…
О, де ти, вірний і далекий друг?
Чому мовчиш, коли – у преісподню?
Коли – не плач, а безголосий крик;
Коли щомиті – підлості і зрада...
Коли до слова відбира язик?..
Чому мовчиш, коли зі мною… правда?
О, ця жорстока, ница німота́!
О, ця солодка покритка – свобода!
Чому ночами сниться пісня та́,
Якій наймення – щастям насолода?..
Рожевий сон і сотні тисяч мрев –
За всі тортури! – нагорода тиха…
… А там, за морем – безпорадний рев…
Мовчання… І – ґвалтованої втіхи…[/b]
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519542
дата надходження 25.08.2014
дата закладки 25.08.2014
Свято світле сьогодні надходить-
Свято радості, злуки, добра.
Незалежність- надія Народу.
Незалежність Народ обира.
Хай живе моя рідна Країна.
Хай цвіте моя люба земля.
Вік лелеки польоту не спинить
Крука тінь чи дзижчання джмеля.
Не звертайте на бісів уваги.
Тлін минулого- все відійде.
Нашим воїнам- сили, наснаги!
Перемозі не дітись ніде.
Хай розвіються ночі потвори!
До любові нам вистачить сил!
З Незалежністю, любі! В суворі
Ми святкуємо Свято часи...
То нічого. Ми все подолаєм.
І майбутнє- у наших руках.
Наша доля над сонячним краєм-
України омріяний шлях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519361
дата надходження 24.08.2014
дата закладки 25.08.2014
Я знаю… чекаєш на мене… розгублену…
Й просто покірну…
І все так скептично смієшся собі з висоти…
І вказуєш стежку мені…
Неозначено вірну…
Єдину ту стежку… якою я зможу іти…
А я так майстерно минала
Шляхи досконалі…
У відчаї руки здіймала у небо німе…
А ти ж дарував мені поле
Чарівних конвалій…
ВІТРИ всього світу лише обіймали мене…
Ішла лиш на запах твоїх
Неповторних конвалій…
Коли я зі стежки збивалася легко вночі…
Ти ж тільки сміявся:
- Існують шляхи досконалі…
На голову ж мою лилися потопу ДОЩІ…
Все куплено… знищено… втрачено…
Зіграно…програно…
Змиваю свій біль під твоїм запізнілим дощем…
З домівки моєї безжально
Мене було вигнано…
І дім мій горить безнадійно пекельним
ВОГНЕМ…
…Я знати не знала… яких кольорів
Твої очі…
Та сосни шуміли… поквапся… усе промине…
Я ж тільки шукала між хмарами
Знаки пророчі…
І вірила… мріяла… знала…
Ти ЗНАЙДЕШ мене!…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519001
дата надходження 22.08.2014
дата закладки 23.08.2014
Літо - в інвалідному візочку,
та усе ще проситься у бій.
Осінь свою вишиту сорочку
поміняла на солдатський стрій...
А війна - то клоуном,то клоном,
то кілком між ребер без жалю...
І цілунок - опіком солоним:
я тебе... Я ТАК ТЕБЕ ЛЮБЛЮ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518879
дата надходження 22.08.2014
дата закладки 22.08.2014
Смотри на мглу. Но мгла уж не в тебе.
Ты не слепец. Прозрел ты, Украинец.
Пройден предел. Ты ясен сам себе.
Ты осознал- ты в мире ПЛЮС, не МИНУС.
Смотри на эту мглу, и не прости
Продажных гадов, что делили Украину,
Тех подлецов, которые и ныне
Ее пытаются расторгнуть на куски.
Страна придет к единству, несмотря
На злобное шипение мерзавцев,
Сподобившихся ТЕМ ЕЩЕ продаться,
Деля страну с доходом для себя.
Им наплевать, что Родина в крови.
Они вовеки не любили Украину.
И яд предательства, подобно скисшим винам
В бессильной злобе рвет их совесть на куски.
Вся их идея- пляска на костях.
Из их деяний и восстали эти кости,
Когда врага приветив, словно гостя,
Они несли ему кровавый стяг.
Страна еще воскреснет для любви,
Пускай беснуется во тьме воронья стая,
Но тема единения святая
Еще придет. Лови ее, лови!
И новый Нюрнберг будет ожидать
Всех, кто в безумной ненависти к свету
Родил на свет братоубийство это-
Царя кровавого в края твои призвать.
А злобный враг, змеиное гнездо
В твоем за эти годы свивший теле,
Предстанет пред Божественныи Пределом,
Как жертвы всех, загубленных в АТО.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518579
дата надходження 21.08.2014
дата закладки 21.08.2014
Простромлено вишню
призахідним сонячним списом,
черлені листочки
кривавлять густим каркаде...
На лапах нечутно
підкрався допитливим лисом
сатиновий вечір
і згустки багряні краде.
Згортається кров
у вишневій пораненій кроні,
зализує лис теплу рану
м'яким язиком,
і пирскають краплі,
немов пелюстинки червоні,
у збанок небесний
зі свіжим парним молоком.
Розтрушує сажу
дрібну зореока арабка
і сипле монети-зірки
зі свого рукава,
вигойдують віти
медові ліхтарики-ябка
і дихає пряно
розпорена лезом трава.
В тонку паранжу
загорнулися сонні дерева,
у тиші вечірній
думками тривожусь про те,
що серце моє –
то простромлена крона вишнева,
що теплою кров'ю, немов
пелюстками, цвіте...
І добре мені...
І така моя рана приємна,
бо списом тонким
мене вразила світла любов!..
А ніч за вікном, ніби знахарка,
завше недремна,
пораненій вишні
нитками затягує шов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518533
дата надходження 20.08.2014
дата закладки 20.08.2014
[i][b]СТАТТЯ З КОНТАКТУ. ВИБАЧТЕ, ЗБЕРЕЖЕНО МОВУ ОРИГІНАЛУ.[/b][/i]
[b]Ці фантастичні українці. Варте того, щоб дочитати до кінця.[/b]
Пятница, первый час ночи. Круглосуточный супермаркет "Велика кишеня" на улице Академика Вернадского.
Вхожу и возле фруктов вижу нацгвардейца... Лицо обветренное, весь пыльный, крепкий запах мужского пота... Все было очевидно - человек вернулся из зоны АТО, и пытался не прийти домой с пустыми руками.
Тут зазвонил мой телефон. Пока я говорила, он посматривал на меня. Его глаза... У нас были такие глаза 18-20 февраля. В этих глазах был тот микс эмоций и переживаний, которые еще не мог осознать мозг человека, побывавшего в аду и не сломавшегося там.
- А вы домой вернулись? -спросила я.
- Ну, еще один квартал не вернулся. Зашел в магазин. А Вы- журналист?
- Да. У вас есть семья, ребенок?
- Да, жена Оля и дочка Вита, 4 года.
- Вас как зовут?
- Саша!
- К Вите точно с пустыми руками нельзя. Я хочу вам подарить эти персики, а вы купите все остальное, что она любит.
- Да, особо не разгуляешься. Денег на карточке пока нет. Вот только 40 гривен. Родина оценила...
И тут меня понесло! Откровенно говоря, мой мозг слетел с катушек... За плечами была тяжелая неделя фактически круглосуточной борьбы с государственной машиной, с ее враньем и попытками скрыть правду, волонтерство, розыск людей, успокаивание мам... И тут - конкретный Саша без денег...
- Родина - это не Минфин, Родина - это люди.... Вот смотрите...
Фрукты стоят близко к кассам. Ночью - один кассир. И там вечная очередь человек 10-12. В основном, мужчины, студенческие компашки... По залу еще народ парочками бродил... И я громко обратилась к очереди.
- Познакомьтесь, это- Саша. Он возвращается к дочке Вите домой из зоны АТО.
Начались аплодисменты... А потом люди пошли ему жать руки, хлопать по плечу. И главное, - начались предметные мужские вопросы... А не "ну, как там?"
- Ты пустой? Так, на тебе, Саня... Мужские портмоне открывались, и наши люди просто доставали купюры по 100 и 200 гривен. Александр сначала онемел, потом начал отказываться, краснея до ушей, упирался, говорил, что он - не побирушка.
- Ты не отказывайся, а бери и отвечай на вопросы.
- Ты там народ защищаешь или кого? -Народ. - Вот народ тебя и поддерживает.. - И в том же духе...
- Ты надолго?
- Пока на месяц.
- Вернешься туда?
- Да, главное, чтобы п*здуны и плесень не вернулась. Есть такие... Тут единство надо, а они сопли разводят... Пристрелил бы сук на месте.... Я накладывала персики, рядом девушка выбирала бананы, еще одна - сливы. Мы друг за другом пошли к опустевшей кассе. Я оплатила. В мой пакет с персиками, девушка предложила положить бананы и сливы. Оказалось, это девочки для Саши, а не для себя выбирали. Рядом взгромоздился второй пакет и громкий женский голос женщины лет 55.
-Так, мужики, обменяйтесь телефонами, и потом будете войну обсуждать. А вы, Саша, берите эти пакеты и бегом домой. А то тут овощи, мясо ... Жарко...
- Да,- раздался еще один женский голос... - и еще один полный пакет грохнул.- А у меня тут для вас йогурты, творог, сметана... Это все в холодильник надо побыстрей...
- А у нас торт - добавила еще одна девушка, окруженная компашкой, у меня за спиной, уже отходя от кассы.
- И мороженого 10 пачек... и сок, - еще одна девушка с подружкой уже у кассы...
- И сигареты с пивом... Хо-о-олодным! - ребята-студенты...
Воцарилась пауза. Растерянный Саша, выпучив глаза, на нас молча смотрел. А потом сказал: "Да, не надо!!! Вы чтоо-о-о-о?" Народ начал возмущаться...
- Так, я - на машине,- сказал мужчина.- Деньги бери. Сейчас я оплачу свое и отвезу тебя.
Когда мы все это погрузили в машину. Растерянный Саша, поблагодарив каждого, посмотрел на нас и выдал:
- Народ, ну, я от вас ох**ваю... Ты - реальная Родина.
*************************
[i]Я звичайно під "чижими" творами закриваю коменти. Та мені хтось сказав, що не варто. Не знаю як правильно. Нічого закривати не буду. Та якщо ви просто ПОЧИТАЄТЕ, буду вдячний. Мене ця розповідь розчулила[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518385
дата надходження 20.08.2014
дата закладки 20.08.2014
Тёплый
прибой
волной
Чайки - над домом...
Разные
мы с тобой.
Просто -
едва знакомы...
Взгляд,
как ожог
песка...
Мыслью - по телу...
Как
сказать тебе,
Как?
Что тебя
хотела?
Жаркая
дышит
ночь,
Я одна - на пляже...
Волны
уносят прочь
То, что ты -
не скажешь...
Капли
горят
на мне
От тоски
пьянящей...
Тонет
в твоём вине
Холодок
хрустящий....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518199
дата надходження 19.08.2014
дата закладки 19.08.2014
Ти просто будь… на відстані крила……
Коли із серця… до самих окраїн…
Горить моя приречена земля…
І кожен другий поміж нами… Каїн…
Лише торкнись мого плеча крилом…
Мій дивний Ангел… з неземної ери…
Коли війна… поміж добром і злом…
В душі моїй… і землю бетеери
Розрізали… розрили на куски…
Коли на площі вже чорніє плаха…
А із небес святої висоти…
На голови впаде нам мертва Птаха…
Ти просто будь… нічого не кажи…
Коли сестра мені уже зневіра…
І душі всього світу з висоти
Обнімуть землю… вкриту тавром звіра…
Коли пройдеться світом бурелом…
Й межі нема між вірою і страхом…
Ти промайни у мене за вікном…
Таким красивим чорно-білим птахом…
Цей незбагненний всесвіт за вікном…
Як же багряно він палає квіткою…
Лише торкнись обпеченим крилом…
Мій білий птах…
………………………із чорною відміткою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517904
дата надходження 17.08.2014
дата закладки 18.08.2014
[i]NNnn
[/i]
[b][i]Що я, бокал?.. Лише кришталь і спрага,
Пустий, холодний, одинокий звук.
Та повен я бажання... і наснаги
Відчути рай – вина закличний гук!
І ось тебе... повільно... поглинаю:
Так свято... з дзвоном... десь із висоти
Повни́ш мене... від денця... і до краю...
І вже ущерть... по самі вінця – Ти!
І вже в мені... ти граєш кольорами,
Тамуючи і спраглість, і жагу,
І вже немає святості між нами –
Помножуєш... бажання на снагу!
...Хай я – бокал! З тобою ж я – не спрага,
І не мінорний, одинокий звук –
Симфонія і здійснення, і прагнень,
І дотик... ніжних губ, ланіт і рук...
Чарівність я твою не розплескаю,
Аби, вакханко*, в герці шаленіть!
Я донесу її... до неземного раю,
Де нас з'єднає сластолюбна мить...
І буде там блаженство... і відрада:
І хміль вина... й бокалів блиск і звук...
Хай я – бокал, в тобі ж, вино, – вся влада,
Бо ти в мені... римуєш серця стук![/i][/b]
17.08.14
__________
*В грецькій міфології Вакх – Бог вина;
«вакханка» — жінка, нестримна у
проявах своєї пристрасті.
На світлині: Никанор Тютрюмов, "Отдых вакханки".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517928
дата надходження 17.08.2014
дата закладки 17.08.2014
В'ялить сонце скошені отави,
Яблучно-медово пахне Спас.
День такий криштально-золотавий —
Мерехтить, немов іконостас!
Ще тривожить плюскотом грайливим
Плесо невгамовна дітвора.
Достигають синьоокі сливи
В чепурних садочках і дворах.
Гусне медом полудень спекотний,
Шурхотять позліткою снопи,
Вже позаду липень безтурботний,
У полях виблискують серпи.
І кипить до вечора робота,
Виростають скирти у рулон.
Де-не-де торкнулась позолота
Кущиків смарагдових і крон.
Ще так ясно, тихо і прозоро,
Хоч і чутно осені ходу,
І пастельним лагідним декором
Узялися яблука в саду.
Ще душа в легкому мерехтінні
Гладить сонце кінчиками вій!..
Хоч і курить пахощі осінні
У садах медовий Маковій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517224
дата надходження 14.08.2014
дата закладки 14.08.2014
Серпень золото по світу розсипає,
Осені готуючи дари,
Літо бабине у коси заплітає
Біля ставу у плакучої верби.
Медом наливає груші й сливи,
Яблуні цілунком рум’янить.
Зігріває нас теплом зрадливим,
Ванни сонячні приймати поспішіть .
А лелеки ген крильми тріпочуть,
Клич природи і розлука не мине.
Відлітати з краю рідного не хочуть,
Та вітри колючі в осені уже.
Серпень в бриль солом’яний вдягнувся,
Жниварям зерно в токи склада,
В калинові чобітки він взувся,
І на мості осінь вигляда.
13.08.2014р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516969
дата надходження 13.08.2014
дата закладки 14.08.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.08.2014
Слова - Любов Ігнатова
Музика, запис, виконання - Микола Шевченко
Шепоче час...
Пилинки фраз.
Про сни, про нас,
про біль образ.
Про гордість літ,
про сонцецвіт,
мрій зореліт,
днів моноліт...
Нитки думок
змота в клубок ;
карбує крок -
все "цок" та "цок"...
Не зупинить
прийдешню мить.
Не прихилить
небес блакить...
Танцює час,
секундовальс.
Без космотрас
і без прикрас ;
на згинах вій,
де зір сувій.
Де буревій
в душі моiй!..
На грані снів,
під дощоспів.
Де жар вогнів
від почуттів...
Шепоче час
пилинки фраз.
Де лиш каркас
зостався з НАС...
23 квітня 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494432
дата надходження 23.04.2014
дата закладки 09.08.2014
МАРІЯ І ЄВА
Дикунка Єва, грішна наша мати,
Дитя, до вражень всіх нових несите.
Ну що нам від дівчиська вимагати –
Їй так хотілось яблучка вкусити!
Ну от і маєш вигнання з Едему,
Тепер лиш згадуй про розкоші раю,
Гаруй на полі бідному своєму
Та дітлахів годуй шмаркатих зграю!
А ти, Маріє, чиста та побожна,
Зростаєш в лоні совісті і віри,
З колиски знаєш «можна чи не можна»,
Готова до принесення офіри.
В душі вже сходять обраності зерна,
З дитинства сняться сни тобі пророчі.
І коли бачиш кущ колючий терну,
Враз сльози навертаються на очі.
Смак яблука і колючки тернини,
Дві матері – безжурна і скорботна.
Марія-Єва – дві в нас половини,
Жертовність і наївність безтурботна.
P.S. Дуже незвичайна ця мадонна, змальована Лукасом Кранахом (старшим). Вона схожа на Єву своїм рудим волоссям і сидить з немовлям під "Євиною" яблунею. Зображаючи Єву, цей художник бере схожий тип жінки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489578
дата надходження 01.04.2014
дата закладки 09.08.2014
в"язка ніч налипла до повік і
всі вікна відчинені навстіж,
я провів пальцем твоєю спиною і промовив так:
тобі не слід думати про завтра -
вип"ємо кохання сьогодні.
блукалець ночує то тут, то там - де його приймуть,
п"є воду чи вино - чим його пригостиш,
але на ранок він йде - чи на схід чи на північ -
куди покличе його самотність.
чому ти прагнеш від мене правди?
наблизившись до мети, звертай на манівці,
бо мета лише у нескінченності пошуку.
навіщо тобі моє справжнє обличчя?
лише вітер живе у кроні і навіть птахи
покидають свої гнізда, по зимі
вони не повернуться. хіба ж вони зрадники?
дівчата захищені, а хлопчики сміливі,
але в кінці все зазнає краху:
глечик розіб"ється, дерево зрубають,
осінні вечори перетікають у ніч, а річки
невпинно міліють і ми безпорадні.
пиймо ж кохання сьогодні, поки є час і
не побачивши денця відкладемо келих -
не кажи, що любов врятує нас,
не заводь цих відвертих розмов.
звичка до самотності перемагає кохання,
жадібність вбиває любов, вбиває,
правда завдає йому непоправних ран -
смерть же кладе йому край.
тому не проси в мене ані любові, ані правди.
ось тобі угода: є ми і спекотна
лінива розбещена ніч і нехай
більше нічого не буде між нами.
хіба тобі мало цього? ляж горілиць
напою тебе цикутою з полином
але тобі смакуватиме солодким.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516359
дата надходження 08.08.2014
дата закладки 08.08.2014
У природі зміни помічаю.
Тиша насторожує мене.
Літо, але лист уже злітає.
Значить, осінь все ж не промине.
У любові теж буває осінь,
Коли поцілунків смак забув.
А душа не знає уже млості.
І в собі ти осінь теж відчув.
Притаїлась осінь за віконцем.
Ти сумуєш за вчорашнім днем.
Лиш надія теплиться на донці:
Може, тимчасово й все пройде?
Тільки у природі все по колу:
Літо, осінь, потім йде зима.
Тільки у людини вже ніколи
Повороту з осені нема.
Старість не повернеться в дитинство.
В мами на руках не будеш спать.
Роки позбирай по намистинці.
І зумій до всього вже звикать..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516281
дата надходження 08.08.2014
дата закладки 08.08.2014
[b][i]Піски, бархани, дюни невсипущі:
То там, то тут – ганяють їх вітри…
Схоронять їх від вітрової гри
Лиш трави вперті, висохлі, колючі.
Та грають людством долі невгавущі
Попри жадань, гармонії попри:
Пісок сипучий юної пори
Лопатить вічність – сила невмируща!
І прийде мить, коли піщана падь
(Розтрушуй час, а чи ретельно гладь!)
Сховає й світлі, й темні дні у морок…
Й не спинять ні нектари, ні меди,
Мистецька гра акторів і акторок
Приречених побути і піти.[/i]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516378
дата надходження 08.08.2014
дата закладки 08.08.2014
[b] [i]NNnn
Не затишно, не затишно
В моєму курені,
Не затишно, не затишно
Від дум тяжких мені.
То вітряно, то морозно,
І не вщухає сніг.
В душі вечірні мороки
Кладуть свій сум до ніг.
А в серці пусто й гулко,
Хоч закричи: "Ау-у!".
І відгукнеться лунко:
"Ау-у!.. Ау-у!.. Ау-у!.."
Та ось з'вилась зіронька,
Вечірняя зоря
І засвітила віроньку
В душі моїй здаля.
За нею друга, третя,
Четверта, п'ята вряд...
І вже вирує в небі
Святковий зорепад.
А там, в небесній далі
Готують свій наряд
Синкліти* й стихіалі*
З невтілених монад.
І стало раптом затишно
В моєму курені
Чарівні струни в закутках
Заспівують пісні!..
Та зірка – оріяночка,
Що Ладою зовуть.
Вона неначе лялечка,
Вона і там, і тут.
І в серці, і в уяві
Сьогодні й на віки,
У княжеській поставі
І в помасі руки.
...О Боже! Дай нам жити!
Дай нам любить, творить!
Нехай у нас щомиті
Зоря-душа горить!
І хай зігріє пломінь
Усе навколо нас,
Хай життєдайний промінь
Засвітить в нас Парнас!
Хай плине час рікою!
Хай множаться діла!
Cпасибі, зірко мóя,
За те, що ти дала…
Дала натхнення й силу,
І Віру в дану мить,
Що світ навколо милий,
Що варто в світі жить.[/i]
[/b]
30.12.1995
_________
*Міріади невтілених душ – монад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516026
дата надходження 07.08.2014
дата закладки 07.08.2014
Сиджу на вершині вітряка,
До небес торкається рука.
Меле млин думок зерно в муку,
Мчу на каруселі-вітряку.
Мрій - до хмар, питань - густа трава,-
Обертом від цього голова.
І блакить й будденість унизу
Я у серці з трепетом несу.
Вільно там: вітри свободи дмуть,
Та питань одвічних бачиш суть...
Залишатися надовго? Ні!
Бо є світ миліший ще мені,
Де лелію майбуття своє,
Найдорожче, що у мене є.
По траві реальності іду,
З неї в себе я себе краду
В дивний світ вершини вітряків,
Де повітрям дихаю зі слів,
Де блукають табуни думок,
Що на серці знищують замок,
І пірнаю у глибини хмар,
Відчуваю щиро - маю дар.
Я поетів бачу між рядків -
Думаю: й мене хтось зрозумів,
Бо є ті, що у своїх думках,
Як і я живуть на вітряках...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515803
дата надходження 06.08.2014
дата закладки 07.08.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.08.2014
[img]http://www.ledi.lt/vartotoju-galerijos/1153_beach_girl_sea_summer_sun_favim_com_49347_large_jpg.jpg[/img]
Дівчинко, ти – океан, що навиворіт!
Тиша назовні і буря всередині.
Серце сльозами солоними вигорить,
Та все одно очі в небо підведені.
Што́рмами доля розгойдує дні твої,
Мов паперові тендітні кораблики,
Знову підставиш бліді щоки вітрові!..
Ми зі світами своїми, мов равлики:
В декого зовні будиночки-мушельки,
В декого – мікросвіти, мов галактики,
Гори такі, що нікому не зрушити!
Хтось в океані малесенькі клаптики
Облюбував, засадивши оазами,
З Богом говорить у тиші намоленій,
Хтось за гіркими словами-образами
Прагне сховати думки свої зболені.
Дівчинко, ти ─ океан, що навиворіт,
Равлик із мушлею-світом всередині.
Доля людини – у вічному виборі,
Поки приціли ще тільки наведені…
Поки немає межі неповернення,
Вільні думки у польоті високому,
Світла душа ще нічим не осквернена –
Ні гіркотою провини, ні докором…
Будь комусь мрією, доброю, чистою,
В хащах болотних водою прозорою!
Може, якщо не зламаєшся, вистоїш,
Станеш корабликом, станеш опорою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515125
дата надходження 02.08.2014
дата закладки 03.08.2014
Нет, никогда мне не изведать вкуса Ваших губ.
И Вам не утонуть в моих объятьях.
Но почему?.. Скажите, почему?!
Вы женщина - мечта, души моей проклятье.
Нет, никогда мне не изведать вкуса Ваших губ.
И Ваши локоны мне не накручивать на пальцы.
Вы посмотрели так... скажите, почему?..
Ведь не могло же это мне казаться.
Мне остаётся лишь смотреть исподтишка.
Вы далеки, Вы неприступны, горделивы.
А я... А я?.. действительно, кто я?!
Уродец? Падший ангел? Одержимый?
Нет, никогда мне не изведать вкуса Ваших губ.
И Ваши локоны не скручивать мне в кольца.
Но почему?.. Скажите, почему?!
Меж нами - пропасть.
МЕНІ НІКОЛИ…
Мені ніколи не пізнати смаку Ваших вуст
І Вам не впасти у мої обійми.
Чому? Чому?.. Чому?! Чомусь...
Душі терзання. Жінка - мрія.
Мені ніколи не пізнати смаку Ваших вуст
І Ваше не куйовдити волосся.
Ви так дивились... Все це наяву?
Чи, може, просто, так мені здалося?
Мені лишається дивитися на Вас здаля
. Ви недосяжна, Ви далека, горда...
А я... А я? А, в дійсності, хто я?
Гонимий янгол? Демон? Квазимодо?
Мені ніколи не пізнати смаку Ваших вуст
І Вам не впасти у мої обійми.
Чому? Чому?.. Чому?! Чомусь...
Між нами - прірва.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509842
дата надходження 07.07.2014
дата закладки 02.08.2014
Скоро сонечко гріть перестане...
Скоро з неба поллються дощі...
Скоро біль посивілої мами
Огорне, мов осінні плащі,
У безмежному сірому смутку
України сирітські лани...
Ми чекаємо миру здобутку,
Що від нас відійшов із весни...
Що поробиш... Будь милостив, Боже!
Нашій долі надії надай.
Не осінні дощі переможуть.
Перемога ще прийде в наш край.
Перемога, свята і одвічна.
Перемога добра на землі.
Тільки матері горе довічно
Запеклось на твоєму чолі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514975
дата надходження 02.08.2014
дата закладки 02.08.2014
Дихав день звичайною ходою,
Я ішла, не знаючи для кого,
Дихав день душею молодою,
Що чекала грішного й святого
Почуття, незнанного раніше –
І знайшла, коли тебе зустріла.
Став мій світ відтоді значно більшим,
А душа ніяковіла, мліла
Від стискань – мене стискав за руку,
Від бажань – дівочих потаємних.
Дарував той день солодку муку
Для всіх мрій закохано-надземних.
Є воно – що з погляду одного,
Все стає так зрозуміло, ясно:
Що жила ти по цей день для нього,
Що життя для когось – це прекрасно!
Я той день крізь роки пам’ятаю:
Коли вперше взяв мене за плечі,
Відчуття – сто років тебе знаю,
Хоч зустрілись вперше ми, доречі.
Милий мій, собою я пишаюсь:
Бачу те, що інші пропустили.
Крізь роки пронести постараюсь
Почуття - долонями зігріли
Ми його: коли тримав за руку,
Цілував мої в тремтінні пальці.
Я не знаю кращого дарунку,
Як душа і тіло - в спільнім танці:
Тихий вальс і рокове звучання -
Бо життя мелодії міняє,
Та усе, дароване коханням,
Лиш закоханий із вдячністю приймає.
Я приймаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514840
дата надходження 01.08.2014
дата закладки 01.08.2014
«Вищі чиновники сказали: «Ви, правителю,
любите журавлів, їм можна і наказати напасти
на племена ді.» Племена ді напали на князівство
і вбили князя І-гуна.»
(Си Ма Цянь «Історичні записки»)
Білі журавлі
Летять до своїх гнізд.
Вони не солдати.
Вони не вміють вбивати.
Вони вміють співати пісні
Лише.
Вони вміють окриляти поетів,
Вони вміють розказати людям
Таємницю таємниць –
Про сутність буття –
Красу.
Але вони не солдати
Вони не вміють вбивати.
Не дорікайте ніколи
Білим журавлям.
Краще поспівчувайте.
Бо їхню пісню нині
Ніхто не чує…
Ніхто не розуміє…
Ніхто…
Тому свою пісню
Співають вони віднині
За хмарами.
Співають високому синьому небу.
Тільки воно зрозуміє.
Тільки воно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512046
дата надходження 18.07.2014
дата закладки 01.08.2014
Я не люблю фатальних результатів,
Не втомлююсь ніколи від життя.
Я пори року не люблю ніякі,
Якщо пісень веселих в них нема.
Я не люблю холодного цинізму,
В захопленість не вірю, та іще
Коли в мої листи чужий хтось лізе,
Чи заглядає в них через плече.
Я не люблю коли наполовину,
Чи як розмову припиняє гул.
Я не люблю коли стріляють в спину,
Я також проти пострілів впритул.
Ненавиджу плітки по типу версій,
Як сумнів хробак точить, і хвалу,
Або коли увесь час проти шерсті,
Або коли залізом йдуть по склу.
Я впевненість не люблю надто ситу,
Вже краще, щоб відмовило гальмо!
Так прикро те, що слово ″честь″ з ужитку
Вже вийшло, зате ″наклеп″ увійшло.
Коли поламані я бачу крила,
Нема в мені жалю і не дарма -
Я не люблю насилу і безсило,
Розп'ятого шкода тільки Христа.
Себе не люблю, коли нерішучий,
Невинуватих прикро коли б'ють,
Я не люблю коли влізають в душу,
Тим паче, коли в неї наплюють.
Я не люблю арени і манежі,
На них мільйон збирають по рублю.
Попереду хай зміни йдуть безмежні,
Ніколи цього я не полюблю.
----------------------------------------------------------------
Я не люблю фатального исхода,
От жизни никогда не устаю.
Я не люблю любое время года,
Когда веселых песен не пою.
Я не люблю холодного цинизма,
В восторженность не верю, и еще -
Когда чужой мои читает письма,
Заглядывая мне через плечо.
Я не люблю, когда наполовину
Или когда прервали разговор.
Я не люблю, когда стреляют в спину,
Я также против выстрелов в упор.
Я ненавижу сплетни в виде версий,
Червей сомненья, почестей иглу,
Или - когда все время против шерсти,
Или - когда железом по стеклу.
Я не люблю уверенности сытой,
Уж лучше пусть откажут тормоза!
Досадно мне, что слово "честь" забыто,
И что в чести наветы за глаза.
Когда я вижу сломанные крылья -
Нет жалости во мне и неспроста.
Я не люблю насилье и бессилье,
Вот только жаль распятого Христа.
Я не люблю себя, когда я трушу,
Обидно мне, когда невинных бьют,
Я не люблю, когда мне лезут в душу,
Тем более, когда в нее плюют.
Я не люблю манежи и арены,
На них мильон меняют по рублю,
Пусть впереди большие перемены,
Я это никогда не полюблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472913
дата надходження 16.01.2014
дата закладки 31.07.2014
Оці вінки?..Кому вони потрібні?
Давитимуть вночі...Вони печуть...
Купіть сусідці хліба...Вони бідні...
Навіщо всі мені несуть?..Несуть...
Пробач,що не купив тобі будинок.
У мене є...Не цей...На небесах.
Ти чуєш дощ?Неначе з намистинок...
Ти чуєш дощ?..А той?..В наших лісах?..
Я так хотів тебе поцілувати.
Не так.Міцніше!..Більше...До завжди...
Я так хотів ще більше обійняти...
Моя хороша...Та іди вже...Йди...
Не плач.Не плач!Навіщо,мамко,плачеш?
Ось тут уже нічого не болить.
Що я пішов...Колись мене пробачиш?
Ти бачиш-Янголя маленьке спить?..
Не видно зовсім?А ось так?..Даремно...
За мене ти б і душу продала?!
Я знав,що ти так любиш...Знову темно...
А ти сидиш,матусенько,сама...
Живи!Живи!Для чого?..Не згадаєш?..
Не смій!Ти чуєш?!Я прийду вві сні!?.
Ти падаєш?!.Ти зовсім не літаєш?!!
Привіт...Прийшла...Ми тут...Ми тут усі...
Чому?Чому?..Я вицілую сльози...
Та тут нічого зовсім не болить...
Нема дощів...Тут рай...Які морози?..
І Янгол на моїй долоньці спить...
Впізнала?Знаю.Це мала дитина.
Хворіла.Рак.Сусідська.Так.Мала.
Та я пішов...На землю...Не спинила
Ні буря...Ні безглуздая війна...
Тепер уже побільшало роботи.
Комусь я на землі розкажу сон...
Для когось трохи випрошу дрімоти...
І зіронькою до його вікон...
Поспи.Поспи.Стомилась?Приголублю.
Ти тільки мою руку відпусти.
По іншому тут зовсім...Та я люблю,
Коли в раю долоньки від роси...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514508
дата надходження 30.07.2014
дата закладки 31.07.2014
Ми відходимо в бій. Бійцям. Омите кров"ю серця.
Ми відходимо- в бій. Назавжди. Нас нема.
Світ і нині живий, та шукати катма
Наші душі у нім. Ми- шматок. Ми- кубло.
Світ і нині живий. Та життя відішло.
Ми відходимо всі, як розтоплений лід-
В піднебесної синь... В височінь пірамід...
Як розчавлене ІНЬ в марі пошуку ЯНЬ-
В придорожних склепінь кавогерці зізнань...
Ми зустрінемось там... Де прогоркле кафе
Відригає в "реал" незапліднене "ФЕ".
Де столешниць пустих незапрудненість місць.
Ми присутні на них. Нас нема? Озирнись!
Ми- де жито скосили у жнива до стерні.
Де зустрітись несила вже з тобою мені.
Де залізнії лати вже не давлять душі.
Де загиблі солдати розуміють вірші
Що про них розіп"яв невідомий поет,
Що від них розпочав незворотній сюжет-
Ми, що втратилили юність, не побачимо день,
Що на скін нам дарує застарілих пісень...
Нас нема. І нам в спини чутен вий кровожер,
Що злодійськи-невпинно до стіни нас припер-
Що не в святості чорність наших ангельських крил,
Що убивчу мінорність шал страждання створив...
Зрозумійте, майбутні... Ми жили- як жили...
У пройдешнє закуті...В потойбіччі імли...
Та в серцях одізвалась футурована жаль
Як Вітизни здригалось тіло- Неба кришталь.
Нас не стало. Забудуть наших таїн політ...
І страждань, що із сумом відійшли нам услід.
Тільки- вірність Присязі. Тільки прИйдешній день
В потойбічній насназі вам від нас надійде.
То- забудьте. Нема нас для вас на землі.
То- чатуйте- вита лютий ворог в імлі.
Ми-були. Ми- творили завтра краще для вас.
Ми- одвічне ЯРИЛО. Ми- ваш завтрашній час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514356
дата надходження 30.07.2014
дата закладки 30.07.2014
Ты - чёрный лебедь сердца моего…
Вечерняя загадочная тайна…
Средь отраженных звёзд, по воле волн,
Ты с грацией скользишь необычайной…
Изгиб спины. Ленивый всплеск крыла.
Игривый взгляд, и томная небрежность…
Но я твоей возлюбленной была.
Я скрытую твою узнала нежность
И страсть – в твоих объятиях тепла,
И всю отдачу до конца, до края!
Да, я твоей, единственной была!
И на других – десятки – не сменяю!
Пусть сторонится робко молодняк :
«Какой-то очень тёмный, не похожий…»
Пусть сам ты ускользаешь от меня
При свете. Знаю – сердце болью гложет…
Едва вуалью опадает ночь,
Я в камышах от страсти замираю…
Опять – приду к тебе! Сомненья – прочь!
Опять с тобой – кружением по краю!
Мой милый, распахни свою тюрьму!
Не прячь тоску за взглядом опустелым!
Я прикасалась к сердцу твоему.
И знаю – ты внутри кристально-белый…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514333
дата надходження 29.07.2014
дата закладки 29.07.2014
Я потягну за ниточку дощу,
Пірну в весну минулу свіжим листям...
В забутий легіт пам'ять допущу,
Магічним змахом - прямо в закулісся.
Ти благодатним сонячним дощем
Як манною на спрагле листя падав,
І ніжних крапель незабутній щем
Душі тоді торкнувся - зорепадом...
В бутонах зріло квІту відчуття,
Ось-ось збиралась вибухнути - білим!
Була - твоя! - уся, без вороття!
Ти був для мене ніби світом цілим!
Володарем моїх і снів, і дум,
Ти дарував примари кольорові,
І, заколисана, під вітру шум,
Я забувала сутінки зимові...
Промінням сонця йшло твоє тепло.
Моя весна - злітала і кружляла!
...Минуло дивне сяйво. Відбуло.
Серпневий дощ тепер нас розділяє...
Зірвало вітром білосніжний квіт.
В минуле - вЕсни відійшли колишні...
Ти залишив на згадку - той політ.
Примарні мрії. І сережки - вишні.
************
За нить дождя незримо потяну.
И в прошлое - раскроются кулисы.
Где в светлую, безумную весну
Под дождь весенний -
подставляла листья!
А он - тревоги каплями смывал,
Поил надеждой, и будил бутоны.
Так нежен был
внезапный капель шквал!
И - солнце золотистою короной
Из туч - надежду посылало мне,
Что я вошла в весну!
Что я - любима!
Весна! Весна! Живи! Растаял снег!
Дари цветы влюблённым и любимым!
...За занавеской летнего дождя
Весны безумство отошло. Не слышно.
И белый цвет забрал ты, уходя.
Но - алым на ветвях -
серёжки-вишни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514203
дата надходження 29.07.2014
дата закладки 29.07.2014
лисохвості з то́нучого корабля,
втікаючи, подали пропозицію
і в останній момент вона
чорноротими чайками прийнята -
одноголосно, в першому ж читанні! -
лишити цих трьох в порту!
і швейцаром забуто у мить
про квитки, що тріпочуть під шурхіт кишень,
про розпатланий поспіх
на шаховій дошці таксиста...
вся команда, від штурмана й кока
до салаг із відром у руках,
тиче з палуби дулі,
ефективні відзнаки прощання...
перша злісно-отруйним плювком
освятила подальший їх шлях...
і здригнувся гидливо моряк -
сім вітрів його матері в гузно! -
бо від нього по правому борту
спрут, за якір чіпляючись боком,
у чорнильнім болоті сховав
стрілку компасу...
а судно́ уже стало на курс...
в небі очі сумні втопивши,
друга руки згребла у молитві -
блимнув в даль і заснув маяк...
добрий знак...
і принижені чайки від голоду
відтинають ванто́м пусті голови...
корабель у імлі ватерлінії...
суд пацючий у повному складі,
як творіння сліпого творця,
по воді, у сльозах умиваючись,
в руки третьої б'ється в прощенні...
божий суд й того ж бога молебень
біля ніг її сіллю розтрушується...
заплива за пунктир горизонту
й у невинності снів штормових
судно айсберг стріча поцілунком,
холодним...
у порту пахне морем і часом
з барів лине прокуреним басом,
як "Титанік" відплив,
залишивши лиш трьох пасажирів...
б'ється скло і тече п'яна кров,
а на березі, за́ руки взявшись,
ждуть нових відпливних кораблів
пані Втрачена Віра,
пані Вме́рла Надія
і мадам "все ще буде в порядку"
Любов...
29.06.2014р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508619
дата надходження 01.07.2014
дата закладки 29.07.2014
Вже не так, сьогодні вже не так -
Не болить від кулі в грудях рана.
Весь перебинтований, у швах -
Злу наперекір - живий, кохана.
Ще не час, сьогодні ще не час -
Не вмивай слізьми за мною землю.
Я був, є і буду поміж вас,
Я вогонь пройшов, вогонь я стерплю.
Хоч ще раз, сьогодні хоч ще раз
Подумки до тебе я прилину.
Пам'ятаю твій чіткий наказ -
Виконаю, зможу — не загину.
На війні — завжди як на війні -
Балансуєш на межі безодні.
Зріє сила в погляді німім -
Лиш не зараз, тільки не сьогодні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513306
дата надходження 24.07.2014
дата закладки 28.07.2014
Вы пришли с миром на эту планету.
Вы пришли с миссией сеять добро.
Вы не знали, что вы - воины света,
Что должны победить Сумрак и Зло.
Ваша жизнь растекается верой по венам.
Ваши дни наполняют правда и свет.
Вы готовите нас к большим переменам,
Ведя к цели сквозь едкий дым сигарет.
Вы сильнее атлантов – вы держите небо,
Жнете зависть и злобу, сея любовь.
Побеждаете зиму в знойное лето.
Вы за нас проливаете слезы и кровь…
27 июля 2014 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513939
дата надходження 27.07.2014
дата закладки 28.07.2014
Я не верю в людей. Люди подлы и слепы.
Люди злы откровенно, и сокрыто порой...
Ожиданье любви так порою нелепо,
Как лобзанья Иуды загробный покой...
Я не верю в добро. От добра столько горя
Тем, кого осчастливить возжелают порой...
Случай вертит судьбою в тоске ре-минора,
Подбивая случайный баланс роковой...
Я не верю в успех. По делам не воздастся
Рассыпающим бисер обожанья порой...
Со своими кумирами проще расстаться,
Чем за них углубляться в бессмысленный бой.
Но я верю- в тебя. Не добра и не зла ты.
Ты слепа в наслажденьи... Но и зряча порой...
Ты провал и успех... Неизведанный атом...
Искаженье сознанья... И все ж- будь со мной!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513974
дата надходження 28.07.2014
дата закладки 28.07.2014
Луна прикрыла тонкий стан,
Краснея от стыда за кедром,
Зато мой легкий сарафан
Кокетничал открыто с ветром.
Играя, он задрал подол,
Вмиг оголив мои колени.
И я, стесненно глядя в пол,
Запряталась ходчее в тени.
А ты с луною багровел,
И руку, вынув из кармана,
Ко лбу приставил и глядел
На дрожь шального сарафана.
В сим легком облаке одежд
Под вальс сиреневого цвета
Ты показался из невежд
Самым невежливым на свете.
Не предложил меня согреть
В объятьях под ночным покровом,
А в небесах горела медь,
И кто-то выковал подкову.
Сверкал в ночных лучах батист
Под переливом лунной сени,
А я дрожала будто лист
Дурманно-пахнущей сирени.
И ты неспешно подошел,
Окинув платье колким взором,
А звезды в небе ткали шелк
Туманно-золотым узором.
Резвился ветер, как чудак,
И уносился в дАли тленно,
А ты снял вязаный пиджак
И стал средь парка на колено.
Тотчас расплакалась сирень,
Нас лепестками осыпая,
И до сих пор я помню день
Того простуженного мая,
Как звезды ткали небеса,
Рассыпавшись по ночи дальней,
И кропотливая луна
Пекла подкову в наковальне.
Как ропотно журчал речей
По горным склонам баламутно,
Звон птичьих трелей и речей
Ни то на вечер иль под утро.
Как старый кедр набекрень
Здоровался зеленой гривой,
Я до сих пор тот помню день,
Как по-серьёзному игриво
Ты сделал очень смелый шаг
Навстречу мукам страстотерпца –
Мне теплый предложил пиджак,
А с ним в довесок – свое сердце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513281
дата надходження 24.07.2014
дата закладки 27.07.2014
а смерть - ластів'ячим хвостом
в передчасному щемі дощу -
літає так низько...
у відзеркаленні гарячих вітрин
манекени в розірваних лахах
надсилають в малі номери
пусті повідомлення...
на хвилях середніх частот
під градом металобрухтовим
нанизані на флагман війни
танцюють гарячі вітри...
...сподіватись не марно
у ритмі сепаратистського танго...
колесами злизані рейки...
важких ваговозів сум кидає іскрами...
у відлунні бетонних споруд
сновигає вже програний куш -
кроком руш!
крізь свист і розбиті шибки,
плювком із союз-патефону
диригентом розписано партії...
...відбивайте у кольорі "хакі"
ритми сепаратистського танго...
"за сльози не купиш набоїв,
за віру - питної води...
крокуйте, народи, крізь стогін
велінням сліпої руки..."
манекени в гарячих вітринах-
де так низько літає смерть!-
повідками короткими бавляться,
відбиваючи ламаний ритм...
сепаратистського танго...
25.07.2014р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513652
дата надходження 26.07.2014
дата закладки 27.07.2014
Соловейку ,любий птаху,хмари розжени
І своїм цілющим співом душу звесели .
Вчора сонце ще світило,грало навмання ,
А сьогодні засліпило небо вороння.
Рвуть шматочки мого тіла,в них жалю нема,
Та не хочу цьому вірить ,що згине Вона.
Ой, не згине Україна,не захлисне кров,
Буде знову веселитись шелестом дібров.
Соловейку,любий птаху,Господу співай,
Бо у світі найгарніший український край!
Скоро всі погинуть круки,мальви зацвітуть
І щасливо українці з Богом заживуть.
Тож співаймо з соловейком Богу молитви,
Щоби Він нас не покинув гинути в ярмі!
22.07.2014р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513539
дата надходження 25.07.2014
дата закладки 25.07.2014
Мамо, я падаю в небо – все вище і вище...
З лівого боку не серце, а чорна діра.
Там, піді мною, суцільне димить попелище,
Битва триває між силами зла і добра.
Голими п'ятами ковзаю плавно по хмарах,
Мов паперовий кораблик, що з бурі війни
Вирвала смерті раптова холодна примара...
Мамо, прошу, не шукайте чиєїсь вини.
Може й мене хтось покликав тримати це небо,
Стати на варті мільйонів невинних життів,
Поки чужинська орда розкрадає ганебно
Землі мої, наче зграя скажених вовків.
Так повелося: хтось мусить собою прикрити
В пастці скалічене миру тендітне пташа,
Важко злетіти увись, бо крило перебите,
Але ж яка в нього вільна живуча душа!
Скроплене кров'ю загиблих, воно стрепенеться,
Змиє високо і темінь густу розітне!..
У відголоску його невмирущого серця,
Мабуть, пульсує й малесенька частка мене...
Мамо, я падаю в небо – далеко-далеко,
Наша хатина, як цятка, ще мить – і нема...
Там, піді мною,– пекельна задушлива спека,
Попіл кружляє, немов серед літа зима...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513500
дата надходження 25.07.2014
дата закладки 25.07.2014
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513177
[i]По мотивам... ))))))[/i]
Я капелькой
Испуганно-дрожащею
В ладонь твою – с прибрежного куста…
В сиянии
Не называй пропащею!
Испей меня, пока ещё чиста!
Переливаясь
Искрами манящими,
И утолить – желаний не тая,
Я называюсь
Просто настоящею!
Возьми меня, пока ещё – твоя!
Глубин во мне -
С неистовою силою
Всех рек, и океанов всех прибой!
Не называй
Губительно-бессильною!
Познай меня, пока ещё – с тобой!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513250
дата надходження 24.07.2014
дата закладки 24.07.2014
Криваві жнива на моїй волелюбній землі,
Що стала, немовби розпечена лава на дотик...
Тут замість ракет агресивних прості журавлі
Із давніх-давен розтинали небесні висоти.
Тут ґрунт засівали не гільзами – чистим зерном,
Леліяли хліб, а не покручі Буків і Градів,
Тут завше стрічали смачним калачем і вином,
Бо здавна велось, як у всіх: чим багаті, тим раді.
Тут вчили синів не тримати в руках автомат,
Не битись за землі чужі, а свою боронити,
Щоб кирзовим чоботом жоден докучливий "брат"
Святині вкраїнські зухвало не смів очорнити.
Тут вчили любити і спадок батьків берегти,
Тут пісня й молитва кріпили в думках і у праці...
Допоки не вдерлись до рідної хати "брати" –
Загарбники вільних і духом нескорених націй!..
Криваві жнива – небувалий рясний урожай...
Втішайся набутком, кульгава беззуба потворо!..
Чи є у жадобі твоїй ненаситній межа,
Чи знайдеться світло, що здатне поглинути морок?
Ще визріє хліб у напоєній кров'ю землі,
На чорній золі проростуть чебреці й матіоли...
Та вбиті життя – заблукалі навік журавлі –
Із вічного вирію вже не повернуть ніколи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513225
дата надходження 24.07.2014
дата закладки 24.07.2014
Каплей ртути легла ты на чью-то ладонь...
Капля ртути... Ее удержать ты попробуй...
Ты в сверканьи ее ядовитом не тронь.
Но ронять погоди, поиграй с ней немного...
Так ярка... Так подвижна... Как отблеск луны
Отражен в этом взгляде, игриво- холодном...
Ты прохладой зовешь в эротичные сны,
Оставаясь при том отрешенно- свободной...
Капля ртути... Красой неживою своей
Ты играешь судьбою желанья живого...
Не стекай по ладони! Останься на ней!
Капля ртути... Ты ядом отравишь любого!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513177
дата надходження 24.07.2014
дата закладки 24.07.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.07.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.07.2014
Не відкидай моє Люблю так гордо…
Воно нічого навзамін не просить…
До ніг твоїх впаде німим акордом…
Розіб’ється об твоє тихе…. Досить…
Своїм чуттям не в змозі ради дати…
Ми діти сонця… і сакральних схем…
Ти чуєш…на межі вісімдесятих
Для нас так щемно грає BONEY–M…
Прости… як ненароком обпечу
Я твої дивні лінії долонь…
Пекельним вітром в дім твій прилечу…
І спопелю його… Бо я –ВОГОНЬ…
Прийми ту чашу… що подам напитись…
Із рук моїх… як все змете журба…
До ніг твоїх струмком гірським пролитись
Дозволь мені… тому… що я –ВОДА…
Коли не зможеш в мандрах зупинитись…
Покинеш дім свій… і своє ім’я
Забудеш… зможеш ти насолодитись
Плодами з гір моїх… бо я – ЗЕМЛЯ…
Лише не відкидай оте Люблю…
Чекаючи на день страшного суду…
……..Я сотні літ любитиму тебе……
…….десь на межі невинності і блуду……
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512938
дата надходження 22.07.2014
дата закладки 22.07.2014
Якось у дитинстві мій велосипед
Потрапив зі мною в страшне ДТП.
На швидкості десь кілометрів під десять
В годину збив бабцю, яку звали Леся.
Мабуть, таки сильним був велоудар -
Упала бабуся аж н[b]а[/b] тротуар.
На неї упав також зверху мій ровер,
І я був на бабцю упасти готовий.
Та милував Бог, я упав з нею поряд,
Почув як уста її злісно говорять:
"Абис ти, немите дитя сатани,
Наклав неодмінно собі у штани!"
Злякався, зізнаюсь, нечасто буває,
Коли тебе бабці отак проклинають.
Заскочив на ровера, “вибачте” крикнув,
Із місця пригоди утік швидше вітру...
Минули роки, де мій ровер не знаю,
Зате бабцю Лесю з тих пір споминаю.
Говорять кого бабця Леся прокл[b]я[/b]ла,
Того неминуче та доля спіткала.
А я вже втомився ховатись від долі,
То в хащах, то в гущах, то в нетрях, то в полі.
Та вирішив все ж нехай буде, що буде,
Можливо та доля мине чи забуде,
Не жити ж постійно мені у страху!
Та знов бабця Леся на моїм шляху
Зустрілась на цвинтарі, ще й проти ночі
І голосно крикнула, глянувши в очі:
"О, виросло, вмилось дитя сатани!"
Прокляття збулося. Наклав у штани…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509224
дата надходження 04.07.2014
дата закладки 22.07.2014
«…він кожний крок зітханням зважити жадає
і підбирає тиші імено…»
(Райнер Рільке)
Там – за хмарами – тиша.
Там – над хмарами – тільки небо.
Високе і синє.
Може тому воно так нагадує
Вічну дорогу у нескінченність.
Ви назавжди полетіли в небо –
Чисті й прекрасні люди.
Ви залишили нас тут –
На цій Землі божевільній
Серед істот,
Що ходять між нами, людьми,
Що так нас – людей нагадують,
Але, які не мають душі.
Які одним натисканням
Кнопки на залізній почварі
Знищують мрію
Радіти сонцю і людям.
Ви лишили нас тут –
На цій хворій Землі,
Заповідали сказати
Негідникам, що вони негідники.
Сказати вовкулакам,
Що вони вовкулаки.
Сказати, що не можна
Землю перетворювати в пекло.
Але не тільки…
Ви нас лишили домріяти
І дорадіти.
І сказати правду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512256
дата надходження 19.07.2014
дата закладки 19.07.2014
***
дурні стають у чергу за розумом,
мудрі несуть гроші архангелам -
і черги розтуть з чорного входу,
а ми стоїмо, регочучи,
по-під дорогою п'яними:
гроші пропито й розум пропито!
ми сміємось над ангелами!
ми лежимо під дорогою,
нам дурні із доброти душевної
мідяки останні кидають на чорні долоні -
на пляшку вже майже зібрано!
мене - розп'ято, його - розп'ято:
п'яні, бо дурні, мудрі, бо п'яні!
над нами паруються ангели...
10.06.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508149
дата надходження 29.06.2014
дата закладки 19.07.2014
чомусь з тобою ми лиш паралелі
без точки стику у однім житті...
у натовпі гудучих постових
твій змах руки лишився непоміченим...
легеньку сукенку в спекотному тремтінні
у боковому відзеркаленні на склі
жартівника Ерота срібні стріли
вкрадуть собі...
і далі знов - в неонових рекламах дні
маршруток різних, що розвозять по роботах...
...ти - чай зелений, суші й авокадо,
я - мертва кава у хлорованій воді...
... життя не скінчиться в бджолиному рою
від протягу у випадковому видінні -
я знов в строю...
лише завіс вечірні сиві тіні,
крізь млявий сон на стомленім вікні
розчаруванням дихають в фіранку
і до опівночі вишукують в мені...
... чому ж з тобою ми лиш паралелі
без точки стику в одній площині?
03.07.2014р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509225
дата надходження 04.07.2014
дата закладки 19.07.2014
Бурштиново -медовим абрикосом
Липневий день упав мені до ніг;
А десь далеко жовтоока осінь
Вплітає хризантеми в оберіг...
Збирають сонце працьовиті бджоли,
Наповнюють по вінця стільники;
І бачить сни незвично тиха школа
Про вересень, про учнів і книжки...
У прохолоді річки тане спека,
Малюючи небесні вітражі;
І походжає повагом лелека
По щойноскошеній ромашковій межі...
Цілують хмарки перші ластів'ята,*
Давно вже відзвеніли пшеницІ...
Моїм селом від хати і до хати
Блукає літо з дощиком в руці...
* як правило, ластівки мають два виводки за літо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511873
дата надходження 17.07.2014
дата закладки 18.07.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.07.2014
[i]І ти мені не ти... І я - не ліпша...
Скриплять слова оскомою "чужі".
[b]Оленка Зелена
Знайоме… Все... До цяточки... До болю*.
Пройшли разом, та – не одні світи.
Ніхто не винен. .. Не святі… Обоє:
І "я - не я" і "ти мені не ти!"
Та від журби – лише одна дорога,
Яка привести може врешті в рай…
Не заважай іти, моя пересторого!
Не край душі моєї! Тугу – край!
І хоч іти по ній бува нелегко:
Старі вериги знать дають своє,
Тяжкі ланці – о ти, моя лелеко, –
Впиваються у серденько твоє...
Хай ціль оця наразі й недосяжна,
Та не вертай з шляху на манівці:
Є Cонце – зірка, певно, вельми важна,
В її промінні плавляться ланці...
Можливо, й Місяць** у пригоді стане,
Покаже Сонцю** всю таємну суть...
І рай небесний на землі настане,
Щасливі пари квіти принесуть!...
…Й настане день, коли між ними діти,
Як солов'ята, будуть щебетать...
І прийде мить, що нікуди їм дітись:
Така судьба… Такий у неї тать…
18.07.2014[/b][/i]
_____________
*Навіяне: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509861
**Деталі тут: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506378
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512129
дата надходження 18.07.2014
дата закладки 18.07.2014
Они уходят... Некого винить.
Кому-то в жизни надо уходить...
В поход. Иль в горы. В море. В тишину...
Сейчас они уходят - на войну.
Тут ни к чему кричать, и причитать!
И говорит она - я буду ждать.
В мороз, и зной,
плевать, что дождь идёт!
Она - с тобой.
Она покорно ждёт.
Бегут минуты. Пробегут года.
Ей от себя
не деться никуда.
И будет день её
и пуст, и глух,
Все чувства просто
обратятся в слух.
Не пропустить - единый, тот, звонок!
О, пусть вернётся только! Видит Бог,
Им на веку написано - страдать...
Тех, кто ушёл - ведь кто-то
должен ждать!!!
И хоть в её квартире - тишина,
В душе, и в голове, идёт война.
И чувств фантом опять к нему летит :
Обнять. Спасать! Коснуться... Защитить...
Прикрыть собой, пред пулей встав стеной!
С врагом бороться, с голодом! С войной!!!
В отчаяньи, в неверьи - поддержать!
Так, как она - никто не может ждать!
Самоотдаче этой - поклонись.
Не надо слов. Пожалуйста, вернись!
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mxsiB7QFYJI[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511861
дата надходження 17.07.2014
дата закладки 17.07.2014
Людина хоче буть почута.
Навести розуму мости,
І слово, в панцир не закуте,
Хоч на останок донести...
Така на світі чудасія...
Бажання слухати нема-
Хоч будь Пророк ти, хоч Месія,
Що не кажи- усе дарма...
Ну що ж... Як слухати не хочуть-
Станцюєм бойовий гопак!..
Та це не зараз... Не до ночі...
То байку розповім, чи як?
....... ....... .......
Схопила Півня раз Лисиця.
Вже зібралась посмакувать,
Та якось теє... Не годиться
Без приводу життя лишать...
Вона йому- ти на світанку
Нікому спати не даєш!
А він- то я буджу щоранку,
Щоб щастя не проспали вже ж!
Йому Лисиця- ти, поганцю,
Перетоптав усіх сестер!..
А він- то щоб зносили яйця,
І з голоду ніхто не вмер!
В Лисиці нерви "на порозі"-
То що ж тепер мені робить,
Коли відмовками ти в змозі
Мене вечері полишить?
Що не скажу- на все ти маєш
Розумну відповідь давно.
От вуха я позатикаю,
І з"їм тебе усе одно!
....... ....... .......
Ото ж. Якщо лихої ночі
Тебе зберуться грабувать,
І слухати тебе не хочуть-
Слова навіщо витрачать?
Що слово, як воно не діє?
На бій бери ангажемент.
Не слово, а конкретність дії-
Найкращий буде аргумент.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511246
дата надходження 14.07.2014
дата закладки 14.07.2014
Щойно прочитала вірш Богданочки "Голоси".
Жбурляє доля нас неждано
з проспектів на терновий шлях...
О, як ми діємо спонтанно
на карколомних віражах!
Коли в душі від болю темно,
ображені на білий світ,
безцінне трощимо даремно,
про що жалкуємо повік,
забувши, що немає долі,
котрій не довелось платить
й по самі вінця випить болю
за дар Небес – щасливу мить.
Тож всі пере́житі страждання,
як нерва болісний розрив –
це наша плата за кохання,
якого було – на розлив.
Ні! Хоронить кохання рано,
дочасно ще із цим спішить,
це – не агонія, лиш рана,
поранена ще буде жить!
Чи убивають безнадійних?
Ні! Борються за їх життя.
Любов – вразлива, непостійна,
та ще вирують почуття.
Біль поступово відступає...
Прислухайся до себе знов,
що твоє серце обирає:
обра́зу горду – чи любов?
Що? Жить, випестуючи болі,
роздмухавши вогонь обра́з –
чи відпустити їх на волю,
відкинувши назавжди враз?..
Скажи: "Кохання обираю,
з блаженством неповторним раю,
з війною почуттів запеклих
і ревнощів стражданням пекла!
Йому в світах нема заміни!
Він – саме той, один-єдиний,
тебе самої половина,
загублена в прадавні дні,
як голочка у скирті сіна.
І навіть у щасливім сні
не снилося, що віднайдетесь,
разом до купочки зберетесь.
.
Любов не вмерла, лиш спіткнулась...
Іще болить, ще не забулось,
проте, за все подякуй долі –
ЛЮБОВІ НЕ БУВА БЕЗ БОЛЮ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510210
дата надходження 09.07.2014
дата закладки 09.07.2014
Мені ніколи не пізнати смаку Ваших вуст
І Вам не впасти у мої обійми.
Чому? Чому?.. Чому?! Чомусь...
Душі терзання. Жінка - мрія.
Мені ніколи не пізнати смаку Ваших вуст
І Ваше не куйовдити волосся.
Ви так дивились... Все це наяву?
Чи, може, просто, так мені здалося?
Мені лишається дивитися на Вас здаля.
Ви недосяжна, Ви далека, горда...
А я... А я? А, в дійсності, хто я?
Гонимий янгол? Демон? Квазимодо?
Мені ніколи не пізнати смаку Ваших вуст
І Вам не впасти у мої обійми.
Чому? Чому?.. Чому?! Чомусь...
Між нами - прірва.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509664
дата надходження 06.07.2014
дата закладки 06.07.2014
Давай загубимо кохання,
Неначе голку у снопі.
Від нього віє сум страждання.
Я все для тебе, все тобі!
А володію чим натомість? –
Депресією, болем, злом!
Наше кохання ніби помісь
Понадлюбові із лайн...м.
Опорожнілися резерви,
Ті що підживлювали кров.
На кожнім кроці – нерви, нерви…
Давай загубимо любов!
Давай загубимо стосунки,
Бо час турботи не несе.
Мені обридли поцілунки,
Мені обридло геть усе!
Я відпущу свій біль, відрáзу,
Того, що бýло, не вернеш.
І озиратимусь щоразу,
Коли із іншою пройдеш.
Ми станем друзі нелукаві,
Дзвонити будем раз на рік,
І позаздрю нóвій паві:
– Який же в неї чоловік!
А справді, то є клич самиці,
Квітки реакція на мох.
Ми можем бути поодинці,
Але ніколи вже удвох!
А ти, коліньми по підлозі
Стираючи вчорашній бруд,
Промовиш тихо: – Ми у змозі
Шалене щастя повернуть!
Спроможні знову огортати
Себе любов’ю в добрий час,
Нам варто лише зачекати.
Невже загубимо ми нас?
– Наша ілюзія минула,
І не спиняй мене: «Зажди!»
Я щось подібне уже чула.
Давай загубим! Назавжди…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507885
дата надходження 28.06.2014
дата закладки 05.07.2014
[youtube]http://youtu.be/6k0OsorKjAU[/youtube]
[b][i]Проснувся… Сонце… Спокій… І – Вона…
Така солодка... Недосяжна... Мила...
Нехай і так! Та на душі – весна…
Я вдячний їй... Вона все породила…
Доторкуюсь… її пухленьких уст
І гладжу в смак скуйовджене волосся…
А в голові думок приємний хруст –
Колише ніч у па́холка* коло́си…
А з попід брів тече зваблива млість
Очей стрімких... прудких... каро-зелених…
І вже здається, щастя твоє – гість –
На відстані руки… Густе... Шалене…
І лиш до тебе, недо**, дотягнусь,
Як ти вже тут... В мені... в уяві... в серці...
Я враз змахну роки, немов той гнус, –
І знову ми... у божевільнім герці.
...Та в двері – несподіваний дзвінок...
Солодкі свічі гаснуть... Враз... Реальність.
Життям невдало сплетений вінок:
Весна – у ро́здріб... І – мізерна малість.
[/i]
5.07.2014[/b]
_________
*Тут у значенні - парубок, хлопець.
**Неда (мовою фарсі) - голос, поклик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509400
дата надходження 05.07.2014
дата закладки 05.07.2014
Лелека в небі! І вірте, люди-
Усе здійсниться. Усе ще буде.
У пір"я вбився уже лелека.
Його не спинить ворожий клекіт.
Не налякає кубло зміїне.
Дивись спокійно! Злітай спокійно!
Польоту радість одвічно знає,
Він, вічно юний, у вись злітає.
Не гоже вічно в гнізді зростати-
Прямуй у небо! Учись літати!
Обрало щастя тебе одного.
Злітай у небо. Єднайся з Богом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509388
дата надходження 05.07.2014
дата закладки 05.07.2014
І поки мудрі дяді й тьоті
міркую, як нам воювать.
Мале дитя з лицем в скорботі...
До батька всі думки летять.
Щоб все згадати як він прийде.
Щоб все йому розповісти.
Куди і скільки раз поїдем...
Які прочитані казки.
-Матусю, мамочко, ще довго?..
Чому мовчиш ти, як німа?..
Та в відпові лише три слова,
вже більше БАТЬКА В НАС НЕМА...
-Це ж як матусю, та що сталось?..
Татусю, таточку, не йди!!!
Отак й дитинство обірвалось...
І думка в пропасть, в нікуди...
Таж поміркуймо всі дорослі,
як нам всім краще далі жить...
Якщо приходиться ДИТИНІ,
свойого БАТЬКА хоронить.
01 07 2014 рік
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508754
дата надходження 02.07.2014
дата закладки 03.07.2014
В роті завжди щось ховає,
Й дуже щоки надуває,
Схожий на безхвосту мишку,
Та пухнастіший він трішки.
(Хом’ячок)
Ну, й кумедні ці малята,
Ніколи їм постояти:
Буцяються головами
І брикаються ногами.
( Козенята)
Мов малесенькі клубочки
Позбирались біля квочки.
Жовтодзьобенькі малята.
Знають всі, що це...
(Курчата)
Пір’ячко в них кольорове,
В клітці дзеркальце є нове,
Ще й пластмасова є дужка –
На ній гойдається...
(Папужка)
Мов сховалась під тарілу,
І глибоку, а не мілку.
Її будинком називає,
Помаленьку походжає.
(Черепаха)
У Максима і Катрусі
Вдома є пухнасті друзі,
Що муркочуть, м’явкотять,
У клубочку тихо сплять.
(Котики)
У дворі він головний.
Має голос золотий.
Гребінь гордо піднімає.
« Ку-ку-ріку» всім співає.
( Півень)
Довговухі та пухнасті.
Їм морквиночка – за щастя,
І капуста, і пшеника,
І зеленая травичка.
( Кролики)
На даху у дяді Толі
Пташечки живуть чудові:
Білогруді, чорнохвості,
До нас в двір літають в гості.
Сядуть тихо і воркочуть,
Ніби щось сказати хочуть.
Одна мить – і вже злетіли,
Крильцями залопотіли.
( Голуби)
Чотирилапий друг у Толі,
Охоронцем є надворі.
Він чужого не пускає –
Гавкотіти починає.
(Собака)
У мене в кімнаті є друзів багато:
В водичці живуть під великим вікном.
Як кришку підняти – у них справжнє свято:
Це я у акваріум сиплю їм корм.
( Рибки)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508603
дата надходження 01.07.2014
дата закладки 02.07.2014
______________________________________________________________________
Эй, вы - обречённые! Моя любовь - это самое высокое, что могло с вами случиться...но вы оставили её без ответа, как и всё! к чему касаетесь...
Ваша вопросительная полу-согнутость - всегда выдаёт вас - вы! люди-знаки!
Назвать себя - "прямоходящим" и "разумным" - О! в этом столько юмора для внимательных ушей и глаз. И ваше желание соответствовать этому самозахвату понятий - это только революционный октябрь ваших отцов.
______________________________________________________________________
Себя - не понял…
Жду со стороны и думаю – поймут…
Бывает слишком день слезами пересолен,
Как море. Как вечерний суп.
Тогда голоден я. Как дикий кот молчу;
Хвостом виляю, выдавая нервность,
И с крыши вниз на мир людей гляжу
На их мудреную для зверя повседневность.
Бывает, сладок день.…Но слаще ночи
Не ел я ничего.
Я часто думаю тогда – к чему бы приурочить
Всю жизнь ... Куда меня влекло?
Да ладно… Проще был, но люди не тянулись.
Когда умолк – все так переглянулись,
Как будто я чужой.
Объятья развернул – а многие свернули сразу
И кто-то прошептал: «Не дай господь заразу…
Он – чумной…».
И с губ моих сорвалось: «Чёрт с тобой…».
С приподнятым хвостом я прыгнул в темень
И пропал.
Я помню, как читал на крыше дома, какой-то том…
Луна светила ярко.
А после мне приснился мутный сон,
Где плакала по мне большая палка.
Кругом антенны…. редко свет в окне…
И плачет – палка…. Вспомню – мне не по себе.
С тех пор, когда линчуют – плачу о себе, о палке
И конечно же о тех, кто спит на свалке…
Не помню – мать. Была ли? Мне казалось,
Что выкормлен для ужаса мышей,
Чтоб мышь – жила себе тихонько и боялась
Кусать фасолевых и гречневых людей.
Я помню знал кота - он так старался быть полезным:
Ловил мышей от ночи до утра,
Носил хозяину смотреть...
Вообще, был слишком честным.
Теперь, когда встречаю бедолагу -
Шучу: - "где потерял ты лапу?"
А он всегда: - "хозяин так решил -
с тремя удобней... Чтоб не наследил..."
Петляет больше жизнь, чем те дороги,
Которыми идём,
Когда перед тобою ноги
Снуют туда-сюда, под солнечным огнём.
Уж лучше крыши. Чёткая черта
И никаких людей.
Спасает высота
Или верней - количество смертей.
Люблю аттракцион. Там честно всё -
Плати - и получай,
А всё что "просто так" -
Дорога в рай.
Ещё скажу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177354
дата надходження 14.03.2010
дата закладки 01.07.2014
«Чуєте: дощ,
Де як у гай тільки
Через вулиці
Веселі зайчики…»
(Майк Йогансен)
Якби хто знав,
Як я люблю в суботу
Перетинати вулиці
Оці – з бруківкою,
Коли дощ – піснею,
А я з парасолькою
До землі паралельною,
До Космосу перпендикулярною.
Люблю блукати з томиком Евкліда,
Лишивши вдома свого кота Томика
Порожніми вулицями
(Бо дощ і всі сховалися)
Подумки чергову теорему розв’язуючи
(Бо я в Ірландії).*
Парасолька стає барабаном
Чи то литаврами
На яких дощ грає мелодію Всесвіту
(Бо він теж музИка,
Бо тут на острові всі скрипалі,
Навіть дощиська і віхоли).
А я такий чорно-білий**
У плащі-сутані з бородою білою
Йду вже століття
З вулиці «сьогодні» на вулицю «завтра»,
А люди помирають і народжуються,
Хворіють і видужують,
Плачуть і сміються,
А за склом вікон жінки,
Що колись були молодими і красивими,
Чоловіки, що колись вміли мріяти,
А я все йду і на це місто
Дивлюся. Навіщо?
Може для того щоб
Сказати людям:
«Вбийте війну у своїй душі!
Просто живіть!»
Примітки:
* - в Ірландії кожне життя людське – теорема. Її треба ще довести…
** - і не тільки зовні. Принаймні тоді.
Авторський переклад з ірландської (гельської).
Ще примітка: ах, люблю я старі пожовклі фотографії ХІХ століття, не тільки дощ…
Белфаст, 1973
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507714
дата надходження 27.06.2014
дата закладки 29.06.2014
Не вини її,мамо,
Ту смерть,що мене забрала.
Я в змаганні віддав своє серце за спокій твій.
Я би витер сльозу з твого личка...
Та смерть украла й цю утіху мою...
Зчорнивши найближчий бій...
Не зови мене,мамо!
Не сердься,що зник раптово!
Я б собі не простив свого "брата" загибель,ні.
Я би втішив тебе хоч однесеньким теплим словом...
Та не в змозі уже.
В надмогильній лежу броні.
Не кляни його,мамо!
Наш ворог за все заплатить!
Мій народ його совість утопить в безмежжі сліз...
Мамо!Мамо моя...
Не лякайсь,що повсюди втрати...
Вірю,що проросте поле гніву прощенням...
Скрізь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507525
дата надходження 26.06.2014
дата закладки 26.06.2014
Літо розкошує у садку моєму,
Пнеться все до сонця, боки підставля:
Яблука і груші, вишні пустотливі –
Все б їм загоряти, грітись без кінця.
Десь кує зозуля, десь сюркоче коник –
Зранку аж до ночі шум і метушня.
Нагідки, ромашки, чорнобривці, дзвоник…
Карнавал квітковий бачу я щодня.
Джмелик сів на сонях, наче на планету,
Назбирав пожитку і собі гайда.
Пролетіла бджілка, наче та ракета,
А метелик в танці демонструє ПА.
Комашня жужлива, радісна, щаслива
Хлюпається смішно в крапельках роси,
А жучки веселі гордо і щасливо
Тішаться на сонці з власної краси.
Пташки - щебеташки хмарки здоганяють
З вітерцем легеньким наперегонки,
Молоді лелеки крила розминають,
А веселка воду черпає з ріки.
Може взяти пензлик, або авторучку,
А чи може взяти фотоапарат,
Щоб зафіксувати цю красу беззвучно,
Щоб запам’ятати літа аромат.
Та не можу навіть я поворухнутись,
Я вросла очима у барвистий цвіт,
Подихом боюся літо сполохнути –
Збережу у серці цей чарівний світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507614
дата надходження 26.06.2014
дата закладки 26.06.2014
Комом в горле последний глоток..,
Выпит кофе вечерний до дна.
Глянь на гущу хотя бы разок,
Напророчь нам, седая Луна,
Не войну, не беду и не боль,
И не горькие слезы в ночи.
Лишь в рождении малую кровь
И во здравие танец свечи...
Что же медлишь, немая Луна,
Над кофейною гущей висишь ?
Видно, сила веками дана -
Об увиденном молча скорбишь.
А ведь знаешь - не раз и не два
Вновь прольется невинная кровь...
Будь ты проклята, эта война
И иная во веки веков.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507493
дата надходження 26.06.2014
дата закладки 26.06.2014
Не злізай, посидь ще на колінах,
Гола, вередлива і смішна!..
Ти чимало знаєшся на винах...
Ти тремтиш, сп"яніла від вина,
Від вина непізнаної хіті...
Від вина незбагнених бажань...
Ніжне тіло в ночі оксамиті
Все тремтить у палкості зізнань,
Тих зізнань, що ми колись пізнали
В перехрестях фабуло-світів...
Тих, що ми у них колись жадали
Зустрічі в віках булих життів...
На коліна ти вологим лоном
Пролила примарний сік бажань,
Наче маниш присмаком солоним
До здійснення ночі сподівань...
Мить- і ти легка, немов пір"їна
З ніг моїх, примарливо-стрімка,
Наче в трансі, солодко-невинно
Скочиш, наче кішечка гнучка,
А тоді удвох, немов єдине
Ми зіллємось в шалі пізнання...
Ми удвох з тобою любим вина...
Ми п"ємо незвідані знання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507432
дата надходження 25.06.2014
дата закладки 26.06.2014
Вітер дихає косовицею -
Чебрецем;
Небо свариться грозовицею,
Б'є дощем...
Десь між хмарами -місяць човником
Без весла;
Стане дуб моїм тихим змовником
Край села...
Втаємничу його про райдужне
І сумне,
Розповім йому , що небАйдуже -
І мине;
Шепотітиму, нерозказане -
Що в думках...
Вузлик пам'яті нерозв'язаний
У зірках...
Розпогодиться - знов захмариться,
Задощить...
В казані, ніби зілля, вариться
Громомить...
Креше сяєвом -блискавицями
Небокрай;
Розлетілися болі птицями -
Не збирай!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506396
дата надходження 21.06.2014
дата закладки 23.06.2014
В железной скорлупе... Все ближе, ближе, ближе!..
В иллюминатор красным глазом Марс блистал..
Какие тайны, мятежи, события увижу,
Рукою алчущей сквозь мрак тебя достав?
Сквозь ночи мглу, дрожащий холодом забвенья,
Тужуркой кожаной укутав свой озноб,
Влекомый силой притяженья- вдохновенья,
Тянусь рукой к тебе, земной озябший сноб,
В твоих согреться зыбко- призрачных долинах,
Познать хрустальный блеск твоих вершин,
Припасть к немым сакральным тайнам властелинов
Былых эпох, изведать мощь твоих машин...
Кружиться в вихре перманентных революций,
Пьянящий пить поток твоих кровавых вин,
Проверить прочность неземных твоих конструкций
Лечу... Во всей вселенной я один, совсем один...
И будет встреча... Кем-то выписан мне литер
Познаний таинства космической любви...
Меня ты темным ангелом увидишь, Аэлита!..
Встречай же падшего, и им одним живи...
Испить мне дай эзотерических познаний,
И в нежность женственности крови свежей влить
На пике жажды эротических желаний,
И дай Надежду революции вершить...
На торможенье!.. Дрожью мелкой бьет ракету,
Как от экстаза... Аэлита! За тобой
Я прилетел! Аз есмь! О, где ты? Где ты? Где ты?
Я приземлился!.. Где же ты, любовь?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506774
дата надходження 23.06.2014
дата закладки 23.06.2014
Раєм тихим була рідна,
Моя Україна,
Та утрутились чужинці ,
Зробили руїну.
В кожнім серці жива рана
Щодня кровоточить,
Як той кліщ у кров вчепився,
Ворог йти не хоче.
Зламав правду ,зламав силу,
Танком оре поле,
Та ніколи не зламає
Нам козацьку волю.
Сили в Бога попросимо,
Правду віднайдемо,
У єднанні й сильній волі
Знову рай вернемо.
Ще розквітне барвінково
Україна - мати,
Будуть діти в правді й мирі
Вік свій проживати.
22.06.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506742
дата надходження 22.06.2014
дата закладки 22.06.2014
Немало лет во сне я не летала,
А нынче воспарила до небес...
(Что мой удел не выше одеяла,
Внушал, похоже, хитро...мордый бес).
А как приятно утром приземлиться
На эту ветром смятую постель.
Открыть глаза и тихо удивиться,
Что в теле высоты остался хмель.
Летай, мой друг... Не можешь ? Неужели ?
Нам просто "помогают" забывать.
Коль не летал бы, со своей постели
Не уставал бы перышки снимать.
Далее следует...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509800
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506601
дата надходження 22.06.2014
дата закладки 22.06.2014
А що насправді в звуках цих… люблю…
Не розумію цього слова суті…
Так ніби я над прірвою стою…
Й збираю кульки ефемерні ртуті…
Так ніби вітром тополиний пух…
І почуттів накотиться лавина…
Один невірний рух… і на краю
Уже не я … а тільки половина…
Тому ніколи не скажу люблю…
Щоб не звучало це люблю банально…
Падіння мить… І серце я ловлю…
Вітрами пошматоване безжально…
Дощами… сонцем… росами впаду
На дні утопій… на краю Феміди…
Візьму за руку… й просто приведу
Тебе у ті сади Семіраміди…
Нехай вони відкриються тобі…
Оті долини африканських прерій…
І зникне сум… що жив в твоїх очах…
Розіллється на тисячі містерій…
Відчуєш прохолоду тих алей…
Моїх долонь вологу і сердечність…
І ту ледве вловиму паралель…
Яку ми називаєм безкінечність…
Бо скільки ще ходити треба нам
Стежками болю...відчаю... обману…
Як безнадійним двом мандрівникам…
Відкриється нам берег океану…
Облиш шляхи… якими ти пройшов…
Я проведу тебе по лезу скелі…
Насправді як основу із основ…
Ми віднайдемо воду у пустелі…
І не проси сказати те… люблю
Серед бетонів… пустоти… і бруду…
Щоби не прозвучало те люблю…
Як вирок всьому… ким була і буду….
Бо що насправді в звуках тих… люблю?…
Не поясниш ти цього слова суті…
Бо я насправді в ночі на краю…
Збираю кульки… ефемерні… ртуті…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505815
дата надходження 18.06.2014
дата закладки 18.06.2014
Вийшов з ДОМУ чоловік...
Вийшов з дому чоловік...
Вийшов з дому чоловік,
а на вулиці - ВІЙНА...
Він до пострілів не звик...
Він до вибухів не звик...
Він - до ПЕНЗЛЯ свого звик...
А на вулиці - ВІЙНА!!!
Здивувався чоловік...
Зажурився чоловік...
Розлютився чоловік...
-Ти для чого тут,ВІЙНА?
-Я гойдаю війненят...
-Я - годую війненят...
ІЗ ПІДСТРЕЛЕНИХ СОЛДАТ -
СТІЛЬКИ ХЛІБА І ВИНА!!!
-Хто ж тебе сюди привів?
-Хто ж тебе сюди - хотів?
-ХТО слізьМИ тебе впоїв,
що ти - чорна і хмільна?
-Ненаситність КОРОЛІВ...
Чорна Жадібність ЦАРІВ,
ще й - між здурених рабів-
вічна заздрості стіна...
Кинув пензля чоловік...
Кинув пензля чоловік ...
ЗЦІпив зуби чоловік...
Показав ВІЙНІ - кулак...
Засміялася ВІЙНА...
Засміялася ВІЙНА...
Доторкнулася ВІЙНА -
на чолі - кривавий знак...
Впав додолу чоловік...
Впав на землю чоловік...
і побачив чоловік:
в небі танув,наче дим,
так БЕЗЖАЛЬНО вбитий світ:
не - допечених хлібів...
не - народжених дітей...
не - доказаних віршів...
не - написаних картин...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505736
дата надходження 17.06.2014
дата закладки 17.06.2014
Покрокував повільно на листок
Заструганий під корінь Олівець.
Відміряний йому короткий строк,
Здавалося, списав він нанівець.
Даремно мав заточений графіт,
Намарно затискався між фаланг –
Хоч лінію життя уздовж листків
Провів, та непомічений був там.
Десь гумкою затерто його слід,
Десь вкрито кількома шарами фарб.
Для Пензля Олівець був наче гід,
А для Митця – немов сакральний скарб.
Наблизився сподіваний кінець –
Напруживсь Олівець, почувся тріск.
Повагу проявив йому Митець
Обрамивши дописаний ескіз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504606
дата надходження 11.06.2014
дата закладки 16.06.2014
Как изнеженный запах фиалки
или ягод малиновый вкус...
Так уста полюбившей славянки
Чуть коснулись обветренных уст.
Словно небо зарей загорелось
Там, где мак заалел у реки...
Так желанием тело зарделось
От мужской загрубелой руки.
Мир большой. Уезжаешь? Ну, что же...
Но тебе от любви не сбежать.
Лишь славянская женщина может
Так любить беззаветно и ждать.
Как изнеженный запах фиалки
Или ягод малиновый вкус...
Так уста полюбившей славянки
Чуть коснутся обветренных уст.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505515
дата надходження 16.06.2014
дата закладки 16.06.2014
Ще кохай мене! Ще кохай,
Поки небо покрили зорі!
Не віддай мене! Не віддай
На перчено- самотнє горе.
Поки час іще, поки час
Наш не вийшов- цілуй, кохана!..
Поміж нас уже, поміж нас
Причаїлась розлуки рана...
Забери мене, забери!..
Зацілуй, закохай до ранку!
До зорі кохай, до зорі,
До світання, як до останку.
Тож візьми мене, тож візьми,
Закохай у шаленстві ночі!..
Що в коханні не вічні ми-
Серце вірити все не хоче...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505442
дата надходження 16.06.2014
дата закладки 16.06.2014
Безмовний потік. І тут кожен за себе,
За обрієм тільки згоріла війна,
У душах так пусто, як в чистому небі,
Ішов тридцять третій. Кував імена.
Нацистський початок, дозволений світом,
Тут всі лиш чекають, щоб їх не чіпать.
Він фюрером став одним стомленим літом,
Європа мовчала. Він йшов наступать.
Тут біженці - люди. Забуті і зниклі,
Вони поховали минуле життя,
Світанки летять в безперервному циклі,
В ніякій країні нема укриття.
І знову все просто, є Мюнхенська змова,
Захоплення Польщі і «Дивна війна»,
І лиш оглянутись у мить ту довкола
Європа стоїть на колінах, німа.
Війна прогриміла на Схід так рішуче,
Та план Барбароса розсипався в прах,
Не золото духу усе, що блискуче,
Одна перемога в солдат на вустах.
Жахливі картини. Скалічені душі,
Одна невимовно велика ціна,
Лиш вижить. Та думка так змучено душить,
Мораль догоріла учора до тла.
Це згарище світу. У попелі війни,
Чиїсь непрожиті і стихлі життя,
Гарячі, з сльозами і сміхом обійми,
Сирітське, голублене болем дитя...
Ішов сорок п'ятий. Криваво і лячно,
Нацистська система зневірилась в мить,
Тепер можуть бути за долю нам вдячні,
Не знаючи навіть, солдату болить.
У пеклі століття кричали: «Не буде,
Ніколи не буде страшної війни!».
От тільки душа покидає знов груди,
Цієї, нового вже світу, весни.
І знову все просто: Європа мовчала,
Так стримано й чемно чекала вона,
Зостались самі. І лиш смерть повінчала,
Уже не одного обняла труна.
Серця на кінець-то вже хочуть покою,
Де постріл гримить, хочуть тиші усі,
До рідної неньки торкнутись рукою,
Країну побачить у світлій красі.
Ненавчене людство. Завжди комусь мало,
Хтось грає в тиранів, кує імена,
І думаю, Боже, а що з нами стало?
Усе вже з'явилось, а долі нема
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505238
дата надходження 14.06.2014
дата закладки 15.06.2014
...з минулого, вже
опублікованого...
[youtube]http://youtu.be/xImd4ZKRuZU[/youtube]
[b][i]
[color="#7a0676"]За всі гріхи перед тобою каюсь,
у Бога відпустити їх молю,
бо я без тебе не живу, а маюсь,
бо я тебе до одуру люблю.
Прости мені за ті роки і версти,
що так бездарно мимо пропливли
й посіяли слова – сухі і черстві –
і вчинки: то незграбні, то малі.
Прости за те, що був я неуважний
й за бігом пражнім
не відчув версти,
де до мети
було не більше сажня –
«Прости, романтик мій, мене, прости!»*
...За всі гріхи перед тобою каюсь,
у Бога відпустити їх молю,
бо я без тебе не живу, а маюсь,
бо я тебе до одуру люблю.
В цей день святий я наряджусь в обнову
й прийду у світ спокутувати гріх,
щоб відродить твоє кохання знову,
щоб розстелить... моє круг ніг твоїх.
...Ти, мов ікона у святому храмі,
очистиш душу. А вона – нас двох...
Мої гріхи – що тіні поміж нами,
і хай простить їх милостивий Бог.
[/color]
13.06.14[/i][/b]
______________
*Див.:http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410811
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505061
дата надходження 14.06.2014
дата закладки 14.06.2014
Я мрій твоїх на плавання
Приречення…
Доріг твоїх нескореність,
Незламність…
Світів миттєвих повне
Самозречення.
Провин твоїх відмолена
Безкарність…
Я сакур цвіт… і затінок акацій…
Снігів полярних вічна білизна…
Пристрасть і біль,
Що множаться на двадцять...
Скажи мені,
А хто ж тоді - вона?..
Дитя,
Що гірко плаче в підворотні.
Сліпучо-біла й чорна сторона…
Я світло й тінь,
Помножена на сотні…
Скажи мені,
Чому ж тоді… вона?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505088
дата надходження 14.06.2014
дата закладки 14.06.2014
Кажуть,що в житті необхідно зробити три речі,
Зростити дерево,дім збудувати,на світ породити дитя.
А я вам скажу ,що це все є тоді лиш доречним,
Коли на олтар ти поклав цим речам все життя.
Щоб дерево плід свій віддало,не штука садити,
Його поливати ще треба,живити,збирати плоди,
А дім збудувати,пів справи,потрібно в нім жити,
І в кожен куточок вселяти тепло і труди.
Початок новому життю на землі треба дати,
Один тільки кадр кінофільму «життя у 3 D» (три де),
Дитятко повинно в любові і ласці зростати ,
Щоб совість ніколи не мучила серце твоє.
Ну ось і «3 D» , не усе безтурботно і звично .
Життя сформувалось на трьох повноважних китах.
Щоб ці три шляхи були плідні із користю ввічність,
Вони потребують щоденної праці для нас.
13.06.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504902
дата надходження 13.06.2014
дата закладки 13.06.2014
Твоя рука лягла мені на плечі…
І позлітали зорі із орбіт…
Не розгуби… не відпусти цей вечір…
Не зупиняй нестримний цей Політ…
Бо лиш від себе не сплануєш втечу…
Коло тебе несе уже Ріка…
Коли так легко в цей відвертий вечір
Моїх плечей торкнулася рука…
Твоя рука заплуталась в волоссі…
І розлилися світом Кольори…
Так ніби маки в стиглому колоссі…
Так ніби зорі полились згори…
Кричали струни серця в Стоголоссі…
І зупинялись з півночі вітри…
Бо грань була небачено тонка…
Коли так ніжно у моє волосся
Вплелась твоя напружена рука…
Твоя рука лягла на мої груди…
І зупинилась вічності Ріка…
Все… що було… чого нема… й не буде…
Вогнем лилось до чистого Струмка…
Нас не спитають… не засудять люди…
Бо зупинилась вічності Ріка…
Коли так легко на гарячі груди
Хмільним вином лягла твоя Рука…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504468
дата надходження 11.06.2014
дата закладки 11.06.2014
Просто такие как мы не нужны в раю
Там и без нас, по-моему, хорошо
Все непременно счастливы... аж поют...
Можешь ответить - зачем ты сюда пришел?
Просто мы не умеем себя вести
Станем заглядывать ангелам между ног
Или (в раю нельзя же) начнем грустить
Или у бога спросим - ну, кто тут бог?
Нас непременно выгонят - вот те крест
Скажут - достали гады идите в ад!
Только в аду не примут - не хватит мест...
Там и похуже - в очереди стоят...
Так что давай - вздохнули, рука в руке...
Тут, в промежутке, пусто... зато - вдвоем.
Видишь - неважно где ты. А важно - с кем.
Лучше пошли отсюда. Искать свое.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422468
дата надходження 03.05.2013
дата закладки 11.06.2014
Теплой рекою под старыми ивами
Медленно медленно вниз по течению
Тенью деревьев, воды переливами
Я напишу тебе стихотворение
Первое слово по золоту золотом
Сзади по шее дрожащими строчками
Ритм в висках оглушительным молотом
Рифмы ― в глазах разноцветными точками.
Слово за словом ― плечами, ключицами
По позвоночнику между лопатками
Каждым изгибом, твоими границами
Шепотом нежным, касаньями сладкими.
Мягкими лапами, теплыми, сонными
Словно котенок играет проснувшийся...
Ты отвечаешь слезами и стонами...
Кажется стены от этого рушатся...
Счастье по небу дрожащими бликами.
Мир растворяется в хриплом дыхании.
Только волнами... пьянящими … дикими...
Рвется из нас золотое сияние...
04.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393209
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 11.06.2014
Никому не верь - и своим не надо
Про своих, как правило, знаешь - точно.
Если входишь в дверь - а тебе не рады,
Не ночуй - придут и удавят ночью.
Не пиши постскриптум, сказал - и точка.
Если не судьба - напиши другую.
Заметай следы. Уходи по кочкам.
И заткни все щели откуда дует.
Будь и там и тут, будь красив и страшен,
Не играй с собаками в кошки-мышки.
Если в гроб кладут и играют марши -
Шли их на хер - пой и танцуй на крышке!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390958
дата надходження 09.01.2013
дата закладки 11.06.2014
Был бы я бессердечный циник
Тело с черствеющей душою
Мерил бы выгодой поступки.
Спокойно проходил бы мимо горя.
Может быть терпел кого то рядом.
Чтобы скрывать что одинокий.
Был бы я мягким и наивным.
Верил всему что ни расскажут.
Все исполнял, что попросили.
И ждал бы — чего еще попросят.
Кто-то меня терпел бы рядом.
Куда же еще такого денешь.
Шли бы вы ели ваше мясо
Жадно заглядывая в глотки.
Тем увеличивая массу
И без того груженой лодки.
Все мы плывем по черной речке.
И в отраженьи видно кто я.
Медленно тающая свечка
В лодке над темною водою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363367
дата надходження 10.09.2012
дата закладки 11.06.2014
Мы с тобой внебрачные дети бога.
Только это очень большая тайна.
Нас таких осталось совсем немного.
Да и те остались считай случайно.
А у бога много детей законных.
Дети церкви. Дети его морали.
Но среди обрезанных и крещенных
Мы с тоски как правило вымирали.
Они знают - только то что им можно.
Они любят - только так как их учат.
Они нашу правду считают ложью.
Не проверив. Просто на всякий случай.
Они смутно чувствуют - мы - другие.
Но понять не могут что их тревожит.
А причины, знаешь, совсем простые.
Не они но мы на него похожи.
2007г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439219
дата надходження 24.07.2013
дата закладки 10.06.2014
«Перли розсипані.
Нажаль, розірвана нитка…»
(Райнер Рільке)
Наш світ зруйновано.
Намисто днів і слів розірвано.
У жмені перли істин.
Міста людської віри
У руїнах. Тліє прах надій.
Свою містерію безглузду правлять
Тиран і лицедій.
Наш сад порубано.
Священних манускриптів попелище.
І дим гірчить
У стійлах скотарів.
Світ нетривкий.
Вервечку часу й молитов
Розітнуто. Розпалась
На ноти пісня Всесвіту.
Молись. Епоха зла
Прийшла дочасно.
Над світом душ панує мла.
І про останні дні святі
Пророчить сивочолий старець –
Монах, скрипторій і скрипаль.
І я цю казку слухаю, нажаль…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504379
дата надходження 10.06.2014
дата закладки 10.06.2014
...со мною ожидая встречи,
наверно, где-то там вдали,
живешь забытый человечек,
как я, на краешке земли…
и как и я ища глазами,
не зная в чём твоя вина,
одна, пустыми вечерами
ты замираешь у окна...
...и где-то там, у неба края,
глотая водку и тоску,
я, ничего не ожидая,
свой взгляд с твоим пересеку
...и глядя в черное бездонье,
наверно, как и ты, в одну
я две дрожащие ладони,
молясь, с надеждою сомкну…
и может сквозь остывший пепел
и бесконечной ночи сплин
увидит кто-то в этом небе,
что ты одна... что я один...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503581
дата надходження 06.06.2014
дата закладки 10.06.2014
Коли замовкають вірші -
Впадає душа в летаргію,
І крила втрачають мрії,
І ночі стають темніші...
І попіл тих слів згорівших
Змивають дощів краплини...
Пече десь усерЕдині,
Коли замовкають вірші...
Коли замовкають вірші -
Від них залишаються шрами,
Думки стають ворогами,
І спади стають крутіші...
Вкриваються пилом ніші,
Де вчора іскрились рими;
Чуття вкриті шаром гриму,
Коли замовкають вірші...
Коли замовкають вірші -
Тьмяніє весь світ навколо,
Втрача аромат матіола,
І зорі стають блідіші...
Записую сни торішні...
Напевно, я завинила,
Згорнувши свої вітрила -
В мені замовкають вірші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504214
дата надходження 09.06.2014
дата закладки 10.06.2014
«Не втекти вже, дарма, від жорстоких цих днів…»
(Богдан-Ігор Антонич)
Наш цвіт обірвано. І пусткою наш сад стоїть.
Жорстокий садівник посеред марева століть
Чужий і зайда – мріє порубати наш вишневий сад,
На пустищі собі садити чорний виноград
І готувати трунок із його гірких плодів,
І ним втруїти світ – птахам забракло слів:
І не папугам – солов’ям наляканим для співу,
Замовкли й зажурились сірі птахи посивілі,
Коли з сокирою у наш чарівний край
Прилізли нелюди. Палає небокрай,
Дідівську шаблю й кріса дістає орач,
Знов, як в старі часи над селами лунає плач
Сиріт і вдів. На герць за волю встануть козаки
Ми сад захистимо. Сьогодні. Й на віки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496544
дата надходження 03.05.2014
дата закладки 10.06.2014
[b][i]Світло неба,
промінь сонця –
поклик ранку
з темноти –
стук невгавний
у віконце
Це не ти?
Хмарки-крила,
мов вітрила –
взяв кормило –
і лети!..
Благость враз
покрила тіло…
Це не ти?
В полі жито
колосилось:
як до осені дійти,
щоб нараз
не втрапить в силос.
Ні, не ти це!
Ні не ти!
А в лугах буяли трави:
мо', не стопчуть копити…
Вже крайнебо...
Тінь...
Заграва…
Ні, не ти це!
Ні,
не
ти![/i][/b]
[i]01.04.2010
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504104
дата надходження 09.06.2014
дата закладки 09.06.2014
[i]NN
Хто з нас не мріяв… про спільну подушку,
Про нерозлучність коханих сердець?..
Хоч не завжди потрапляє на мушку
Те, що шукає лукавий стрілець…
Спільна подушка – це хата читальня…
Гра в драмтеатрі і спів солов’я…
Бога напутливе, щире вітання:
Разом навіки – від А і до Я.
Спільна подушка – це біди і радість,
Все, що не стане, – ділиме на двох;
Спільна подушка – це труд, не парадність:
Твій, мила, видих, його, звісно, “вдох”.
Спільна подушка – це ваша родина,
Щасна, здорова, єдина сім’я…
Грізна нагряне, не дай Бог, година –
“Ми нерозлучні, кохана моя!”
З неї, злостивці, сміятись не можна:
По́стіль не вами, а Богом дана!
Хай її візьме достойниця кожна –
Й “спільність” по праву оцінить сама…
Спільна подушка – це приспана доля,
Рай неземний для коханих сердець,
В котрих нуртує свавільна сваволя –
Стати освідченими під вінець.
Спільно ж любіть її, – теплу й холодну, –
Майте таку, яку Бог вам дає…
Слів не кидайте пустих і голодних...
Тіштеся тим, що вона у вас є!
08.06.014[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503846
дата надходження 07.06.2014
дата закладки 09.06.2014
1.
У неї були холодні руки і тепле серце.Тепле серце і холодні руки.Що важливіше руки чи серце?Серце,певно,скажете ви...Ні,-відповім я. Ви просто не бачили її рук.ЇЇ пальці то втілені ноти.І сама вона суцільна музика-м*який шовк напівтонів і хитросплетінь мінорно-мажорних ноток у голосі.
Вона схожа на ріку-ніколи не знаєш,що вона змете наступного разу-нестримна повінь з холодним нордичним ім*ям,дивовижна дівчинка з присмаком північного вітру і темпераментом лівійських пустель.
Холодними в неї були тільки руки.Та й то часами,коли дуже хвилювалась.Поза тим вона була тепла,навіть гаряча,як і належить народженій під знаком лева дівчинці з душею квітки і серцем амазонки.Сніжанка(саме так її звали)була стихійною,владною,терпіти не могла заперечень-непередбачувана,непостійна і неспокійна,як і всі стихії цього світу.У ній було все:вогонь і лід,вітер і води,сонце і дощ.
Але вона лише на позір видавалась такою неприступною та непідкупною:нагадувала троянду шипами- прекрасну,але завжди готову до оборони.
Сніжка боялася світу,але разом з тим обожнювала його(маю на увазі пантеїстичну складову буття-вітер,дерева,трави,води,звірі.Все що створив Господь,окрім людини,звичайно).У цьому вона була вірною послідовицею Курта Кобейна(вічна йому пам*ять),який свого часу стверджував майже те саме.
Взагалі "Нірвану" вона могла слухати годинами і їй не набридало.Чого не скажеш про мене,який ріс на поезії Срібного віку і феномені так званого російського року-"Акваріум","Аліса","ДДТ","Кіно","Наутілус"та інші подібні бенди.
2.
Мені здається я розумію Сніжанчине гомофобство і ненависть до своїх ближніх і чоловіків зокрема.
З п*яти років без батька з матір*ю і вітчимом,який періодично бив обох-і матір і дівчинку.
Напевно саме тоді вона пообіцяла собі,що більше не дозволить нікому себе принизити чи завдати болю.Натомість вона методично завдає іншим болю сама,навряд чи то усвідомлюючи.
P/S Вона шаленіє від моєї нерішучості,безвідповідальності та невлаштованості в житті.
Сніжка сильна самодостатня дівчинка,а я для неї наочний доказ виродження всього роду чоловічого,його неспроможності нагодувати і захистити.Мовляв ,в житті і так купа проблем,а тут ще цей хлопчик,якого треба всьому вчити.Ну майже всьому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503931
дата надходження 08.06.2014
дата закладки 08.06.2014
Він так щемно співав. Я плакала.
Про солдат, на війні похованих…
Поле десь червоніє маками,
Десь бруківка горить, оголена…
Стогін чути, і пісня злинула
Над вітчизною, над країною…
Ти послухай слова полИнові…
Уклонися тим, що загинули…
А тоді дотягнись, достукайся
До сердець, що горять привітно!
Ми єдині в борні! Прислухайся!
Моя темінь… І твоЄ світло…
https://www.youtube.com/watch?v=fTvO8ghOv0s
Послухайте це ОБОВ"ЯЗКОВО! Це співає зболена українська душа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503563
дата надходження 06.06.2014
дата закладки 07.06.2014
Висит луна на тонкой нитке света,
Совсем одна, уставшая светить...
И пусть сейчас ты - не со мною где-то,
В душе моей ты продолжаешь жить
Таким, как помню... Искренне-открытым.
И боль твоих проблем ещё печёт.
Сродненье душ не может быть разбито,
Лишь тем, что ты решился сгоряча
Обрезать нить. Она, мой друг, из боли...
Всё тянется к тебе, дарУя свет...
А помнишь, как "шутить тогда изволил" :
"- Не отмечают люди сорок лет".
Как прав был ты! Тогда земная сила
Вулканами взрывала тишину,
И долго по волнах меня носило,
Бросало в омут, и влекло ко дну!
Судьбой прибило к берегу другому...
Но в час, когда душа в ночИ болит,
Ты выгляни в своё окно,
и вспомни -
Луна
на света
ниточке
висит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503550
дата надходження 06.06.2014
дата закладки 07.06.2014
Крі́зь бірюзові скельця
Сонце, неначе лайм.
Слухаю ритми серця,
Літо в мені онлайн.
Зві́льна* сотаю стежку
Через густі лани.
Вставивши свіжу флешку,
Червень гортає сни.
Хвилі, немов позлітка,
Весело шурхотять,
В радощів - безлімітка,
Сонцю кричу: "Дай п'ять!"
Тепла його долоня
Лине навстріч моїй!
Цідить сонливий сонях
Промені поміж вій.
Крізь бірюзові скельця -
Неба аквамарин,
Між децибелів серця
Вібротони́ судин.
Шепіт морської піни
В мушельках теплих вух,
Скелі, як бедуїни,
На трав'яний кожух
Сіли лічити хмари
Крізь золотий пилок.
Проблиски, мов динари,
Сиплються між гілок.
В турці парує кава,
Наче арабська ніч.
Сонце моє русяве,
Клич за собою, клич...
Літо моє, не сердься,
Вітер у голові!
Крізь бірюзові скельця
Фарби, немов живі!
[i]*Звільна - повільно.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503438
дата надходження 05.06.2014
дата закладки 05.06.2014
Візьми мене в танець на фоні вечірнього неба…
Візьми й закрути у легку… невагому спіраль…
І Бог нам не скаже… що танцю оцього не треба…
Якщо йому справді сьогодні нас трішечки жаль…
Візьми мене в танець… в який ти не брав ще нікого…
Хоч море штормить… І на дні вже лежать кораблі…
Розірвані лінії чітко сплетуться у коло…
Нестримне торнадо знесе нас до центру землі…
Візьми мене в танець… бо справді зімкнулося коло…
Візьми… бо годинник невпинно вимірює час…
Лиш тільки прошу… не кажи мені більше ніколи…
Що танець отой танцювали мільйони до нас…
Вже випито майже всю воду… і зіграно ролі…
І в нас на очах вже лягають на дно кораблі…
Візьми мене в танець на самому крайчику долі…
Якщо це можливо… на фоні такої… Землі…
Якщо це можливо…на фоні багряного неба…
Бурхливого моря… зчорнілого сонця… бо час…
І Бог нам не скаже… що танцю оцього не треба…
Тому що насправді сьогодні йому… не до нас…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502622
дата надходження 01.06.2014
дата закладки 01.06.2014
А що тобі до всіх моїх страждань…
Вони легкі… мов тополина вата…
Мов затінок під Деревом Блукань…
Мов орхідея… із пустелі взята…
Зірву той плід із Дерева Пізнань…
Такий п’янкий… немов солодка вата…
Бо ті листи із Озера Зітхань
Ніколи не знаходять адресата…
Пройдуся Містом Власних Помилок…
Усі дороги грозами обмиті…
І лабіринтом всіх земних стежок…
Я напишу життя свого Графіті…
На гребені таких високих хвиль
Мене несла Ріка Розчарувань…
І лиш нестерпно ідеальний штиль
Стояв чомусь на Озері Бажань…
Я напишу останнього листа…
Порву його… порозкидаю світом…
Немов політ з високого моста…
Коли Життя написано Графіті…
Бо що тобі насправді до страждань…
Вони легкі… немов торішня м’ята…
Зів’ялий плід на Дереві Признань…
Немов листи… які без адресата…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502261
дата надходження 30.05.2014
дата закладки 30.05.2014
Да пошло все к чертям!
Этот город чужой.
Это лампы вольфрам-
Солнца свет неживой.
Город детства ушел
Убываньем тепла...
Как фантомная боль,
Детства память ушла...
Этот город исчез,
Как скрипящий паркет
Довоенных домов-
Память прожитых лет.
Из "стекляшек" пустых
Мегатонных громад
Лица "зайдов" чужих,
Словно рыбы, глядят.
Холодами сквозит
С высоты эстакад...
Прожит жизни кульбит.
Цикл замкнулся. Назад
Вход закрыт на запор.
Это рана в судьбе-
В детства радостный двор
Не вернуться тебе.
Да гори все огнем!
Все равно, как уйти...
Сумрак ночи и днем
Сердце может нести...
Кончен бал. Ухожу
Мимо рыбовитрин
В мира нового жуть,
Безнадежно один...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502102
дата надходження 30.05.2014
дата закладки 30.05.2014
Хурделить пухом тополиним,
Лоскоче листя теплий сніг,
Немов сатинові перини
Настромлені на гострий ріг.
Така хурделиця січнева
На старті літа почалась,
Аж наіндичились дерева,
А гордий дуб, могутній князь,
Набравши пуху в сиві вуса,
Примружив очі - і як чхне!..
Верба полоще, як медуза,
Із вовни в'язане кашне.
І я дивуюсь, мов дитина,
Підвівши очі в голубінь,
Де тополина хуртовина -
Поміж янтарних мерехтінь
Тримає Всесвіт у полоні -
Така ангорова, така,
Мов лагідні твої долоні,
Мов оксамитова щока!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501823
дата надходження 28.05.2014
дата закладки 28.05.2014
Побудь со мной – в твоих объятьях таю –
И вознеси в заоблачность небес…
Там не была, но быть с тобой мечтаю,
И пусть парит наш невесомый вес.
Мы полетим туда, где наши звезды,
Где света неземного лучезарь…
Открой глаза, лучом размежив вежды,
На новый мир, на наш святой алтарь.
И если можешь, не порань, не трогай –
Не рушь во мне непознанной красы!
Воздвигни два хрустально чистых трона
И нас туда навечно вознеси…
А на алтарь воздай – что есть святое:
Любовь и нежность – нашей жизни новь…
И я приму, в амвоне тихо стоя,
Взамен отдам тебе свою любовь.
*Мій переклад мого ж вірша (для порівняння):
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501602#commlist1
[youtube]http://youtu.be/Er6LKGgiLTs[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501678
дата надходження 28.05.2014
дата закладки 28.05.2014
Майской розою и шиповником
Пахнет сладко весенний сад...
Не зову я тебя любовником.
Ты - любовь моя. Я стократ
Замираю от звуков голоса...
Наших тел обжигает плен...
Нежным жестом ерошу волосы,
Поцелуи даря взамен...
Зацелована и обласкана,
Прижимаюсь ещё сильней...
Яркий мир, озаряя красками,
Оживает в любви твоей!
Нет, тебя никогда не брошу я!
Этот домик, и этот сад,
Запорошенный, завороженный,
Мне весну возвратил назад...
Небо мне подарил, и радугу!
Маков пламенем на лугу
В душу ждущую влился на́долго!
Потерять тебя - не смогу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501501
дата надходження 27.05.2014
дата закладки 27.05.2014
Інколи, коли наляже туга, хочеться стати жінкою...
Бо в її слабкості закопана... ВЕЛИКА СИЛА ДУХУ.
І хочеться... відкопати її... щоб відчути щастя!
[b] Вам, жінки...
[i]Погладь мене – в твоїх обіймах тану
Й лечу у небо, де Христос воскрес…
Ще не була... Томитись перестану,
Коли – на зло лихим – торкнуся я небес.
Злітаємо туди, де ясні зорі,
Де осяйна, незвідана блакить…
Відкрий мені простори неозорі,
Щоб новий світ, нове життя збудить.
І якщо можеш, збережи ікону –
Краси в мені і цноти не поруш!
Збудуй у висі два високих трони
Для двох сердець, близьких і рідних душ.
І на вівтар віддай усе, що маєш:
Любов і ніжність – нині і навік.
Твою жертовність спраглістю пізнаю…
Ти – мій хороший, жданий чоловік.[/i][/b]
[youtube]http://youtu.be/Er6LKGgiLTs[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501602
дата надходження 27.05.2014
дата закладки 27.05.2014
Я так хочу сказати слова...
Ті слова, на які так чекаєш...
Тема ця аж ніяк не нова,
Та серденько твоє завмирає...
Почекай! Ось із духом зберусь-
Дух мені перехоплює- серце,
Наче молот, приведений в рух,
Об кувадло з надією б"ється...
То ж послухай. Тобі я скажу...
Серце стиснулось... Серце радіє...
Хвилювання бажання... Дрижу...
Зрозумієш... Я знаю... Надіюсь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501435
дата надходження 27.05.2014
дата закладки 27.05.2014
Заховалось маленьке дитятко,
І не може ніяк знайти татко.
Заховалось дитятко маленьке,
Ой, хитреньке, ой, хитреньке!
Шукав татко в кімнаті дитячій,
У вітальні і спальній тим паче.
Та дитятка він там не побачив,
Ох, невдача, ох, невдача!
Шукав татко дитятко на кухні,
Заглядав у тарілки і кухлі –
Посуд весь абсолютно порожній,
Ой, тривожно, ой тривожно!
Шукав татко дитятко усюди,
Бив на сполох: а що ж тепер буде?
І матуся уголос зітхала:
Ох, пропала, ох пропала!
І не бачив ні зайчик, ні слоник,
Ані лев, ані тигр, ані коник.
Вже й шукали маленьке дитятко
Всі звірятка, всі звірятка!
Нам на радість розвіялись чари –
Ми дитятко знайшли незабаром.
А ховалася таткова донька –
У долоньках, у долоньках!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472413
дата надходження 14.01.2014
дата закладки 27.05.2014
В стороні капусТЯних плантацій
на саМОму краєчку городу
познайомтесь! - жиЛА собі РАвлиця
неймовірна на вдачу і вроду!
І треба ж такому здійсниться!-
наснилися стиглі суниці -
самі у тім сні безтурботно
суниці стрибали до рота!
СТРИБАЛИ ДО РОТА.
ПРЯМЕНЬКО - ДО РОТА,
ТІЙ РАВЛИЦІ З ДИВНИМ
ІМ"ЯМ - РАВАлоТТА,
ЯКА МАНДРУВАТИ
ГОРОДОМ ЛЮБИЛА,
ЯКІЙ ВЖЕ ЗЕЛЕНА
КАПУСТА НАБРИДЛА!
А СНИЛИСЬ УПЕРТО
РУМ"ЯНІ СУНИЦІ
І ПАХЛИ...ТАК ПАХЛИ
В СОЛОДКОМУ СНІ ЦІМ!!!
Тож равлиця РаваЛОтта
гайнула у мандри в суботу
( буЛА дуже гарна погода! )
на КРАЙ СВІТУ,
точніш - ГОРОДУ...
ДОРОГА-ДАЛЕКА,
СУНИЦІ - НЕ БЛИЗЬКО...
МІЖ ГРЯДОК РЯДАМИ
СТОЯТЬ ЦИБУЛИСЬКА,
А ДАЛІ - ЛЕЖАТЬ
ГАРБУЗЯКИ ПИХАТІ,
СИЧАТЬ З коноПЕль
ПАВУКИ ВОЛОХАТІ...
І КВАКАЮТЬ ЖАБИ З БОЛОТА:
-НЕ ЙДИ! ПРОПАДЕШ,РАВАЛОТТО!
Та равлиця - марить суницями...
не може уже зупинитися!-
Мандрує п"ятнадцяту добу
на КРАЙ СВІТУ,
точніш - ГОРОДУ...
А СОНЦЕ КОЛЮЧЕ
ПАЛЮЧЕ ПАЛАЄ,
ВНОЧІ РАВАЛОТТУ
ДОЩЕМ ПОЛИВАЄ...
ПРОТЕРСЯ КРОСІВОК,
ПОРВАЛАСЬ КОЛГОТА...
ВЖЕ СИЛИ ОСТАННІ
ВТРАЧА РАВАЛОТТА!
...ШЕПОЧЕ,УПАВШИ: " НАСНІТЬСЯ,
МОЇ НЕДОСЯЖНІ СУНИЦІ..."
...була б моя казка печальною
( і навіть у чомусь - повчальною),
якби не наснилась КАПУСТА
Равлику РАВЛУ-АвГУсту
із країни СУНИЧНОЇ родом
на самому краєчку городу...
Йому снилась КАПУСТА зелена-
незнайома,смачнезна шалено!!!
Тож равлика РАВЛА-Августа
зманила у Мандри - КАПУСТА...
Він мандрує п"ятнадцяту добу
на край світу,
точніш - городу.
НАРЕШТІ У КАЗЦІ
ЩАСЛИВАЯ НОТА,
БО РАВЛИК АВгуСТ
ВРЯТУВАВ РАВАЛОТТУ-
ВІН МАВ У НАПЛІЧНИКУ
СТИГЛУ СУНИЦЮ,
КРОСІВКУ,КОЛГОТКУ,
у склянці ВОДИЦЮ...
( А ЩЕ - РОЗКАЖУ ВАМ
ОДНУ ТАЄМНИЦЮ-
АВгуСТ ЗАКОХАВСЯ
У ТУ МАНДРІВНИЦЮ!)
А завтра на грядках - застілля:
у Равликів буде - весілля!
Равлиця Равалотта - то вигадка ( "віртуальна"подружка) моєї донечки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501180
дата надходження 25.05.2014
дата закладки 25.05.2014
Синьоока моя Україно,
Батьківщини моєї розмай.
Обніми свого рідного сина,
Що летить в твій затьохканий гай.
Не моя була в томУ причина,
Завела мене доленька в даль.
Тож без тебе зростав сиротина,
Пожалій сиротину, не жаль.
Ген для хати п’янка черемшина,
Простягає гілки з майбуття.
Обнімає крилятками сина,
Наче пташка в гніздечку дитя.
Голубінь волошкового клину,
Вишиванкою гріє жита.
Біля річки пахучу ожину,
Заціловано п’ють небеса.
Зупинюся і також нап’юся,
Омочу свої спраглі вуста.
Накінець я собі признаюся,
Чужиною втомились літа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501048
дата надходження 24.05.2014
дата закладки 25.05.2014
Умея любоваться красотой
Разливов рек, закатом и восходом,
Любуйся уходящими на бой
Последними солдатами свободы.
Впитай в себя, любуясь красотой
В огнях тревожных, в зареве пожаров,
Суровых лиц поток волны морской,
Как сагу о парижских коммунарах.
Умейте любоваться красотой
Последнего форпоста баррикад,
Омытых кровью грешной и святой,
С которых больше нет пути назад.
Проникшись грохотом набатных барабанов,
Суровым обликом восставшего народа,
Огнем в глазах и боевой кровавой раной,
Любуйся заревом пришествия Свободы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474036
дата надходження 21.01.2014
дата закладки 23.05.2014
Похмуре небо над Майданом спить
І вітер холодом січе вночі на площі,
І знову серце зігріває мить
Коли Майдан розвіяв морок ночі,
Як революція, поставши, наче сон
Мела гнилої нечисті навалу,
Як серце України в унісон
З серцями патріотів пульсувало...
Коли ганьбою стомлені серця,
Повік оплутані чужинською чумою,
Нараз очистяться від скверни до кінця-
Прадавня Віра нас вестиме за собою.
О Віро Аріїв, до світла нас веди!
Прийми від нас і почести, і шану!
І знову Нації величної ходи
Чекатиме холодний брук Майдану.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466107
дата надходження 15.12.2013
дата закладки 23.05.2014
«…Вони гребли день і ніч
і допливли нарешті до острова,
де було безліч птахів…»
(Скела «Плавання Майл-Дуйна»)
Острів, де жили лише вільні птахи
На сліпих скелях сірої зневіри,
Де лише птахи кричали чи то молилися
Богу прозорого повітря,
Богу польоту й свободи,
Співали свій нескінченний псалом
На мові пташиної Біблії
Пророка сивокрилонебесного –
Чайки снів сумного ірландського моря.
І лише ми – хто ховав друзів
У глибині води, хто плив незбагненним
У пошуках острова мрії – лише ми
Зрозуміли, що це молитва
А не крик обтятої порожнечі.
І ці витерті епохами скелі –
Не громада німого каміння,
А храм предковічної віри
Давнішої, аніж клан Мак-Артур.*
І не птахи це, а душі монахів,
Що кинули нудний рай
І моляться за скорботну землю
Залишену там – за хвилями,
За нашу святу Ірландію…
Примітка:
* - у ірландців є така приказка: «Є три речі найдавніші у світі: диявол, оці пагорби і клан Мак-Артур.»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500676
дата надходження 23.05.2014
дата закладки 23.05.2014
Розплеска́лось небо поміж гір
Пригорщами ніжних незабудок.
Борознять колоною маршруток
Бджоли напарфумлений ефір.
Розсікають чисту голубінь,
Що настояв день на медуниці,
На солодких пахощах кориці,
На смолі янтарних мерехтінь.
На шовкових кісоньках верби
Вітерець музичить, мов на арфі.
Річка у меланжевому шарфі
Берегам розчісує чуби.
Мерехтять наскрізні гребінці
У яскравих сонячних софітах,
Світяться зелені очі літа
У краплині на моїй руці.
У гаю мелодію дзвінку
Цвірінчить, насвистує синиця
В діамантах росяних іскриться
Бедрик на вологому листку.
В купелі квіткових ворожінь,
Небом заколисана вершковим,
Споглядаю простір неозорий -
Незабудок чисту голубінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500527
дата надходження 22.05.2014
дата закладки 22.05.2014
Розправити подумки крила
І ними змахнувши здійнятись у сонячну вись;
Зібравши думки у чорнила -
На аркуш пролити й забутись між строфами десь.
Щоразу той аркуш, мов сито,
Мов навстіж відчинене вранці з кімнати вікно...
Так звично вже стало просити
У нього спасіння... Він аркуш, йому все одно.
Відкритий, безмежний той простір
Для пострілів дум і чорнильних моїх кровотеч.
І легко стає так і просто
Дивитись на все з потойбіччя написаних втеч.
Як небо безкрає той аркуш.
Питання - чи вистачить в крилах тих пер за життя?
Тут варто зробити ремарку:
В цім світі баланс є у всьому, було б відчуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500409
дата надходження 21.05.2014
дата закладки 21.05.2014
сріблястий сміх, та блискітки в очах,
і губи повні зваби неземної...
ця жінка вам з’являлася у снах…
але вона не може бути мною…
бо тіло… так відмінне від душі…
таке із віком вже – недосконале…
побите – на крутому віражі…
морози, грози, ненависть пізна́ле…
ще рветься, ще зліта моя душа,
у кам’яного тіла на припоні…
…та спогади вбивають без ножа,
і додається сивини на скронях…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499740
дата надходження 18.05.2014
дата закладки 19.05.2014
А час тече, неначе в горах
бурхлива течія ріки.
Ріка впадає в синє море.
А час? Куди впадаєш ти?
Де віднайти бездонні чаші,
космічну прірву чи зорю,
куди скидаєш долі наші?
Ні, певно в чорную діру
невідворотньо і безжально
крадеш життя, як підлий тать.
Жорстоко це, до сліз печально -
ні хвильки звідти не дістать.
Безмірно щедрий і бездушний,
приносиш щастя і любов,
та невблаганно, незворушно,
що дав, те відбираєш знов.
І нагороду, й Божу кару,
даєш кайдани і вінець,
і день ясний, й грозову хмару,
всьому початок і кінець,
під смертним вироком печатку,
що обірве чиєсь життя...
О час, ти без кінця й початку,
тому не маєш співчуття.
Вересень, 2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492746
дата надходження 15.04.2014
дата закладки 17.05.2014
Забери мене - в сині гори...
Укради - в золоте Літо...
Хай розгойдує світ - море...
Крізь каміння ростуть - квіти...
Вже - не-праведну,ще - не-грішну,
вже - не-вільну,ще - не-підвладну,
обмани мене - так ніжно!
...хай повірю на МИТЬ : правда
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497437
дата надходження 07.05.2014
дата закладки 16.05.2014
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499298
Відгук на вірш Олекси Удайко "Карусели"
Карусе́лило...
Свіжо так, зе́лено...
Заплітало дерева-гілки́...
Розсипалося, як знаме́ннями...
Виступа́ли на небі зірки...
Кличеш ти...
Та не чую кли́чу я...
Бо достоту я - не твоя...
Закосичена, запозичена,
Кимось зо́рана колія...
Ні човна,
Ні весла, ні райдуги,
Щоб з'єднати нам береги́...
Хміль розвіяний
Від замріяння...
Темні води лиш
Навкруги́...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499329
дата надходження 16.05.2014
дата закладки 16.05.2014
[img]http://cs7009.vk.me/c540102/v540102904/1c3be/ujEB08Rvetc.jpg[/img]
В оливкове світло крон
Аромить квітковий опій...
І сон мій - давно не сон,
Кульбаб посивілих попіл
Хурделить в небесний льон.
Меланжева шаль думок
Лягає на теплі плечі.
Скрипалить вертки́й струмок
І трав килимки овечі
Затягують кожен крок.
Розлито густий акрил -
На сонці ряхтить палітра!
А тіло не чує крил,
Бо крила у змові з вітром -
Чуттєвіші од вітрил!
В полоні бузкових рим
Спинитися б і стояти...
Де травень, мов пілігрим,
І втрати - давно не втрати,
Минулого сивий дим...
Зректися б усіх спокус
У цій непорушній тиші,
Де байковий мох-обрус
Холодну росу колише,
Де промінь, як мед, загус.
Де зранку хмільну весну
Купають світанки свіжі...
Нашіптую мантру сну
І вітер мій шепіт ріже,
Як скальпель тонку струну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498927
дата надходження 14.05.2014
дата закладки 14.05.2014
Він побачив те знамення ще давно,
Тоді коли скрізь і повсюди була ніч,
І вили голодні вовки у гірських ущелинах
Він йшов по їх сліду, але був одним з них
Він розумів їх мову, а вони розуміли його
Мовчазний погляд і сильне бажання крові
Яке він тамував кислим вишневим соком
Через бамбукову соломинку надломлену
На роздоріжжі уривчастою лінією життя
Із силою мурахи і величчю дикого вовка
Він стежкою вказував напрям росту траві
Розступались коріння дерев з його шляху
Землі й моря виходили з своїх берегів
Горіло і потопало усе під його ногами
Але він ішов не спиняючись ні на мить
Зачарований красою місячного сяйва
Яке полонило собою небесний простір
В обіймах його він розчинявся й тонув
І відчував себе вільним і наповненим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497109
дата надходження 06.05.2014
дата закладки 13.05.2014
Прийди…
У ті непізнані сади…
У ту незнану лісову долину…
Знайди…
Серед густої дикої трави…
Оту маленьку крапельку води…
На росах залишаючи сліди…
Спізнай…
Той присмак м”яти… і полИну…
Торкнись…
Зірок… що ти шукав колись…
Зірви…
Ту гілку дикої ожини…
Хай по воді розходяться круги…
Спустись…
На марсіанські ті глибини…
На самім дні тієї глибини…
Знайди…
Свої найкращі дві перлини…
Чекай…
Допоки на землі наступить рай…
А може… ні…
Ти матимеш нагоду…
Пройдися водами невипитих озер…
Хоч знаєш ти…
Що там немає броду…
По тих стежках… що скриті від людей…
Лиш досконалі лінії грудей…
Ті неймовірні лінії грудей…
Ти забери собі... у Насолоду…
Спитай…
Чи є насправді в того неба край?..
Візьми…
В передчутті нестерпної зими…
Пізнай…
Посеред пекла свій… єдиний рай…
Бо серед всіх отих життєвих згуб…
Із тих озер не випити всю воду…
І смак п’янких… таких чутливих губ…
Так просто… забери… у Нагороду…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497098
дата надходження 06.05.2014
дата закладки 06.05.2014
В бурном мира
Движении,
В суете,
В стоголосье,
Двое -
Миг притяжения!
Целовались
На площади.
Прикоснулись
Пожарищем.
Заметались
Напалмом.
Не мешай им!
Пристанищем
Эта площадь
Им стала!
Ну и что, что заметные?
Ну и что, что по кругу?
Эти двое
Рассветные
Рассмотрели
Друг друга…
И взлетели
Над буднями!
Нипочём им
Разлуки!
Это место придумано,
Чтоб любить им
Друг друга!
Отойди, любопытная!
Посмотри,
Будто пусто!
Не спугни первобытного,
Первородного
Чувства…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497070
дата надходження 05.05.2014
дата закладки 05.05.2014
Скрекоче сорока в зеленому лузі
На свіжу, цікаву, довільну тематику:
Кут Альфа женився на Гіпотенузі!
Точніше: женили батьки-математики…
Пустив комплімент,а точніш медіану.
Ото і усі межи ними відношення.
Щось Гіпотенуза,принцеса Діана,
Повніти почала, вже ходить в положенні…
Кут Альфа не відав, що справи амурні
Потребують рішень, стратегії, тактики.
Ну що комплімент? Лиш словечко безжурне.
Та іншої думки батьки-математики:
Ця Гіпотенуза-невістка багата!
Дарма, що від Тангенса в неї вже пузо є.
Кут Альфа жених трохи підстаркуватий…
Кут Альфа одружимо з Гіпотенузою!
В складній математиці
свіжі відношення
Нарешті владналися у часоплинності.
І далі вже діло дійшло до народження.
І визнав Кут Альфа дитину за Синуса.
В трикутнику все ж наробилося галасу:
Та що це за формула, в виняток випавши!?.
А я співчуваю насправді більш Тангенсу,
Що часто сумує за Синусом, випивши.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496486
дата надходження 03.05.2014
дата закладки 03.05.2014
В дитинстві моєму
на сволоку звили гніздо
пернаті пісні,
зозулясті казки і поеми...
Крізь пам'ятні нетрі
думками дотягуюсь до
минулих років,
де не тягнуть сучасні модеми.
Між мною і небом
відкрито духовний портал,
де Всесвіт виходить
за межі усіх моніторів,
увімкнений Богом,
легкий надчуттєвий сигнал
душа моя ловить
з верхівок незримих соборів.
Я тут ще мала
і навшпиньки не вийде ніяк
торкнутись до сонного
соняха кінчиком пальця...
Жахтить каганцями
у полі пшеничному мак,
що вишило літо
стібками тонкими на п'яльцях.
На вітах кошлатих
вигойдує велет-горіх
ранкових пташок
дивовижні пісні-перегуки,
рипить перестигло
старенький дубовий поріг,
сухим різнотрав'ям
пропахли бабусині руки.
І так мені любо
і затишно, мов у гнізді
малому пташаті:
злітаю і падаю вгору!
А крила у тата
і мами - такі молоді,
мені розвіконюють
теплу блакить неозору!
Тулюся думками
до споминів через роки,
що в рі́зьбленій скрині
пиля́ться укупі з казками...
Хурделять у вікна
тендітні легкі пелюстки,
біліють, як іній
на скронях у сивої мами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496236
дата надходження 01.05.2014
дата закладки 01.05.2014
Наче свічі - каштановий цвіт на Майдані для воїнів Сотні...
Гілля - руки немов, ну а листя, мов пальці зімкнуті в молитві.
То не вітру між віт шепотіння, а їх відголосся сьогодні.
Вічна пам"ять і слава тим воїнам світла, полеглим у битві.
Небо грозами плаче - то плачуть батьки у скорботі за дітьми.
То не роси, а осад печалі в чеканні прийдешнього світла.
Віра в серці іскриться, міць духу горить, нас виводячи з п́ітьми.
То не цвітом, а пір"ям крил Ангелів Сотні каштани розквітли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495832
дата надходження 29.04.2014
дата закладки 30.04.2014
Місяць уповні
тихо пливе над містом...
Знову сьогодні
не спиться, залишуся в кріслі...
І до світанку
у небо всю себе втисну...
Буду летіти,
в надії єдиній - воскресну...
Місяць уповні -
висвітив браму небесну...
Де я? Хто я? Ось,
серед зір, згубилася звісно...
Крила розправлю -
душа наповниться змістом...
Трішки пограюсь -
нани́жу зіркове намисто...
А на світанні,
знову прокинуся в кріслі...
Місяць упо́вні
тихо проплив над містом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455109
дата надходження 18.10.2013
дата закладки 30.04.2014
А счастье – есть. Его дороже
Лишь мир в преддверии войны…
Возьми его! Оно поможет,
Когда улыбки не видны.
Когда весна уже за гранью
Её цветущей красоты…
Когда не радостью, а бранью
На новости плюешься ты.
Возьми его! В твоей ладони
Оно как маленький оплот…
Но тронь его – от всех агоний
Огнём целительным спасёт.
Оно как страждущим причастье,
Глоток спасительной воды.
Носи в душе с собою счастье –
Осколок утренней звезды.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495781
дата надходження 29.04.2014
дата закладки 30.04.2014
Я приду.
И затихнет улица
С её множеством голосов!
Улыбнёшься ты?
Иль нахмуришься
Тонкой щёточкою усов...
Отвернёшься?
Иль вспыхнешь радостно?
Иль отбросишь свои дела?
Ну, заметь же меня, пожалуйста!
Я увидеть тебя - пришла.
Прикоснуться.
В глаза прекрасные
Хоть на миг один - заглянУть...
Засмеяться
Наивно-счастливо!
И к широкой груди прильнуть...
Ускользнуть
Невесомой дымкою...
Превратиться опять в ничто...
Лёгкой бабочкой-невидимкою
Отдохнуть присесть на плечо...
Не задеть
Глубоко и нАдолго...
Эфемерный оставить след.
Разве пользу приносит радуга?
Вот была она...
Больше нет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495015
дата надходження 26.04.2014
дата закладки 26.04.2014
Весняний день тюльпанами розцвів -
Така строкатість, аж бере за очі!
І сонячно-медові поторочі,
Мов дітвора, стрибають у траві.
Дурманять вишні цвітом запашним -
Така духмяна тепла завірюха!
Лінивий кіт нащурив гострі вуха
І наслухає порухи весни.
Руда бджола принишкла у траві
І, наковтавшись пахощів, шаманить.
Моріг бентежить ароматом пряним,
Лоскоче п'яти кінчиками вій.
Нап'яв павук тендітне макраме
Між гілочок у білосніжній піні.
Скупавшись у янтарному промінні,
Розніжився замріяний ромен.
Вигойдують росу, неначе ртуть,
Тюльпанові осяяні фужери,
Волами повлягалися кичери,
Хмаринну вовну клаптями скубуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494911
дата надходження 25.04.2014
дата закладки 25.04.2014
О ,любове моя, ти згубилась
Між роками роздорів і свар,
І пожовклим ,сухим листям вкрилась,
Дотліває останній наш жар!
Нам би іскру знайти в блискавиці,
Підпалить! Нехай знову горить!
В поцілунках, минуле присниться,
Ой, як хочеться біль заглушить.
Он весна! Кругом квітнуть розмаї,
Новий одяг вдягає пора,
Обнімімось! Хай серце згадає,
Що любов не буває стара!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494177
дата надходження 22.04.2014
дата закладки 24.04.2014
Моя ти люба зіронько,
Побудь іще зі мною.
Як боляче, невесело
Розстатися з тобою.
Моя солодка ягідко,
До серця прихилися.
Неначе теплим сонечком,
Любове, освітися...
Запещена, закохана,
Яка ж-бо ти прекрасна!
Розлукою сполохана,
Моя ти зоре ясна...
Розлука в серце виллється
Потоками гіркими,
Дощами смутку сірого.
Нам потім жити з ними.
Затримай час, коханочко,
Побудь іще хвилину.
Хто знає, що чека мене.
Чи буду жив, чи згину.
Лиш вітер все стогнатиме
У дальній стороні
Про те, що ти чекатимеш,
Наспівувать мені.
Не покидай, коханочко.
Не покидай. Дай слово
Мені ти бути вірною,
Що зустріч буде знову.
Тобою тільки житиму.
Ти будеш жити мною.
Ми друг для друга станемо
Живильною водою,
Що напує нас силою,
Наснаги дасть терпінню,
І буде зустріч зоряна,
Як Боже провидіння...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494498
дата надходження 23.04.2014
дата закладки 23.04.2014
Ти стоїш у метро за півметра.
Погляд твій- мов ікона жива...
Від здогадки стискається серце-
Може я тебе вже... купував?
Вже яке ми життя проживаєм?
Пам"ять серця, хоч час уже сплив...
Де ж я бачив тебе?.. На базарі,
Де колись я тебе там купив...
Дивний ринок прадавнього сходу...
Ти соромишся серед дівчат...
Покривало відтінює вроду...
То за скільки ж тебе вторгувать?
Ти стояла, оголеність тіла
Продавець зі знанням вихваляв...
І відчув я, як ти захотіла
Щоб тебе саме я вторгував.
Торгувались... Питав безсоромно,
Що з тобою можливо робить.
Не тебе. Продавця. Як невтомно
Ти хазяїна зможеш любить.
Твого лона торкався руками.
Шал по тілу... І пружність грудей
Відчував... Це не зовсім те саме,
Як тримав би я вільну тебе...
Хоч здригалась від сорому й хіті,
Та відмовити ти не могла
В відчутті доленосної миті.
Врешті-решт ти рабиня була.
Ціну збив. Розплатився. Так треба.
Це базар, тут багато рабинь.
І була ти на сьомому небі,
Як тебе я за руку повів
До своєї оселі, де мала
Ти мені підкоритись уся.
Ти чекала... Здригалась, бо знала-
Насолоді не буде кінця...
Відчиняються двері вагону...
Я з тобою свій погляд схрестив...
Я виходжу, відчувши навздОгін,
Як ти хочеш... аби я... купив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493691
дата надходження 20.04.2014
дата закладки 20.04.2014
ГРУДОЧКА ЦУКРУ
на денці стакана чаю
губить молекули,
міцно зціпивши зуби...
Скоро світанок рум"яний
з-за небокраю
вигулькне мляво...
та ГРУДОЧКИ - вже
не буде... :)
бо...
...їй ворожила ще вчора
старенька Ложка -
(карти лягали на гущу
кавову криво...)
ГРУДОЧКА ЦУКРУ - не вірила...
...хоч тривожно
вперше просила
позичити в Мухи крила...
Але...
В Мухи на серці
пра-давня образа тліла,
Муха жорстоко у відповідь
засміялась :
-МАбуть не варто
зичити рідні крила
тій,що ніколи
навіть лизнуть
не давалась!...
Що ж...
ГРУДОЧКА ЦУКРУ
залишилась мліти в банці,
вдягнута в білу свою
найсолодшу сукню...
(... Муха ж повисла на
зломаній шостій лапці,
бо зачепилась за стрічку
липку на кухні...)
втім...
Ніч була дивною...
Так солов"ї співали!...
Вітер весняний
дерева тримав
за руки...
І видавалися сяючі
білі цятки
в небі далекому
душами ГРУДОЧОК ЦУКРУ...
та...
ніч промайнула...
не вірилось,що -остання
ГРУДОЧЦІ ЦУКРУ,
що злякана і печальна,
спостерігала,як
неумита ПАННА
так незворотньо
вмикає електрочайник...
і...
ГРУДОЧКА ЦУКРУ-
в окропі стакана чаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490684
дата надходження 06.04.2014
дата закладки 13.04.2014
Мені болить ... О, як мені болить ...
У скроні стука і пече у серці ...
Пронизана голками кожна мить
Розрядом струму у мені озветься ...
Моя сльоза ... О,ця гірка сльоза -
Непрохана, небажана, нежданна ...
Із неï смутку пророста лоза -
Стрімка, витка і зовсім невблаганна ...
Моя душа ...Розтерзана душа ...
Кому потрібна ти в своïм натхненні?
Ти - наче наполохане пташа
У неба дощовому одкровенні ...
Куди піти? Куди мені піти,
Коли грозою шви тріщать у долі?
Чи є іще незаймані світи
У щастя неземному ореолі?
І часу плин. .. Нестерпний часоплин,
Замішаний на сумнівах колючих,
Гірчить, неначе вицвілий полин
В думках підступних, як в пісках сипучих ...
...На перехресті зламів і падінь
Розпутний камінь шлях мені не вкаже ...
Мене зреклась, напевно ,височінь ...
Куди тепер мені... безкровній, майже?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490974
дата надходження 07.04.2014
дата закладки 07.04.2014
Сліпуче сонце? На підмостках
Ви ролі граєте невпинно
На публіці. Все дуже просто.
Та ми- складніші. Ми- із тіні.
Це непогано. Не засліпить.
Кохання шал не виїсть очі.
Гірка образа не скалічить
Душі і тіла. Ми не хочем
Здобутком бути на загальній
Арені світла-примітиву...
І тіла твого аморальність
Відчути я жадаю хтиво,
Та не у світлі, що спаплюжить
зливання хіті, поз сюжети.
Не дай- но Боже нам одужать
Від цього. Все ж-бо ми поети
Не наносного примітиву,
Де все, неначе в протоколі,
Розписує кохання диво,
Як хрест тяжкий лихої долі.
А ми, тіла у тінь вдягнувши,
Від світла сонця нею вкриті,
Свою обрАнність осягнувши,
Досягнемо блаженства миті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490235
дата надходження 04.04.2014
дата закладки 04.04.2014
Летіла душа… Не спитавши ні в тата… ні в мами…
Летіла душа догори… понад Києвом вверх…
Летіла душа… від людей… до Небесної брами…
І що нам на світі без неї робити тепер?..
Летіла душа… не спитавши ні вітру… ні друзів…
Летіла душа над Майданом по лінії ввись…
Залишивши мрії свої… і ще квіти у лузі…
І те… що надією було для неї колись…
Летіла душа… не спитавши у свого кохання…
Летіла душа в небеса… які вище від хмар…
Спинися… душа… подивися на світ цей востаннє…
Бо скажуть про тебе… що ти була тільки – бунтар…
Бо скажуть про тебе… що жертви тієї – не треба…
Летіла душа… не спитавши у своїх батьків…
Ні в свого кохання… ні навіть у чистого неба…
Залишивши нам гіркоту непрожитих років…
Спинися… душа… ти нам звідти уже не напишеш…
Бо випита дощенту ранків холодна роса…
Бунтарна душа… а що ж нам ти на світі залишиш?..
-А вам - цілий світ… і відкриті… оці Небеса…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489272
дата надходження 31.03.2014
дата закладки 31.03.2014
З тобою у кафешці
Сиділи. Йти вже мали.
Втомився. Цілий вечір
на мене "нависала”...
Претензії “тулила”,
Що я такий-сякий.
Що не такий. І знову-
Що знову не такий...
І я вже сам не знаю,
Навіщо все це слухав.
Вже приміряв виделку,
"Лапшу" знімати з вуха...
Навіщо ти цю зустріч
Призначила мені,
Коли мене готова
В кошмарнім бачить сні?
Хотів вже розплатитись
І поскоріш піти,
Як раптом несподівано
Спитала сумно ти,
І дивно забриніла
У голосі любов-
Я завтра буду вільна...
Зустрінемося знов?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488309
дата надходження 26.03.2014
дата закладки 26.03.2014
На добраніч, мій любий синку!
На добраніч, моє дитя!
Синьоокі квіти барвінку
Над колискою вітер гойда.
Ну, а сон вже торкає за чубчик
І шепоче: "Ходімо у сни!"
Спи спокійно, маленький пустунчик,
У дитячій країні весни!
Хай насняться тобі кольорові
Мальовничі широкі лани,
Де казкові мости веселкові
Підіймаються з хвилі води!
А рожеві сполохані птахи
Різнобарвні розпустять хвости,
Разом з ними навчишся літати
І за мрією в казку іти.
А гривасті усміхнені коні
Тебе вмить приведуть до зірок,
Там, де місяць катає на поні
Тих рожевих казкових пташок.
Колискову мурчить тобі котик,
Спи спокійно, моє дитя!
Сонько Дрімко лоскоче тебе вже за носик,
На добраніч, моє карооке життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256639
дата надходження 29.04.2011
дата закладки 25.03.2014
На память попрошу тебя оставить
Свой образ, что в «Евангеле» лежит.
Нам жизни, к сожаленью, не исправить
И следующей вместе не прожить.
Я можно дань верну счастливой жизни –
Возьму из книги сушеный бутон,
И с трепетом я пронесу до тризны
Знакомый сердцу, милый баритон.
Ты напоследок оставляй и трубку
И свежий, мелкодрОбленый табак.
А помнишь, как в Венеции на шлюпке
Там лодочник прозвал тебя Казак.
Меня же величал Крылатой Музой
З-за ветхого мольберта твоего,
Нам в плаванье он был тогда обузой,
Сейчас же оставляй мне и его.
Я даже галстук заберу лиловый,
Который ты ни разу не одел.
Мне на душе, как камень стопудовый,
Лежит мой грех, мой сладостный удел.
Я заберу лампадку и твой гребень,
Наживку, на которую удил,
И по двору насобираю щебень
И землю, по которой ты ходил.
Ты мне оставить можешь еле зримый,
Потертый, сношенный, ненужный хлам.
Я все приму. Но лучше, мой любимый,
Прости меня и оставайся сам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485482
дата надходження 13.03.2014
дата закладки 25.03.2014
Я повис у невагомості її історій,
Серед сотень сторінок пропечених вже літер.
Та у тому космосі душевних алегорій
Часом бавиться зірками мій самотній вітер.
Хоч в сюжетах всіх її сухих трагікомедій
Протікало забагато океанів солі,
Все-таки, вона була ще та сталева леді,
Книга із обкладинкою надміцної волі.
ДТХ
24.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487890
дата надходження 24.03.2014
дата закладки 24.03.2014
«Ні, то була не пісня,
А за рахманним усміхом
Сама журба невтішна…»
(Федеріко Гарсія Лорка)
Країна, в яку прийшла війна
Має тепер землю не чорну, а сіру:
Кольору вічно теплого попелу,
Кольору волосся вдови,
Кольору очей сиріт.
Країна, в яку прийшла війна
Має тепер небо не синє, а чорне:
Кольору погляду втомлених людей,
Кольору плаття сумних жінок,
Що вже не чекають – нікого і нічого.
Навіть небо білого дня – не синє, а біле:
Вицвіле від горя дітей,
Що раптово стали дорослими,
Від суму спалених хат,
Від порожнечі, що волає
Душами, що летять в байдужий Космос:
«Все і нічого! Всі і ніхто!»
Країна, в яку прийшла війна:
Ти думав колись – це інша країна,
Ніколи не буде ця країна моя.
Але ти помилився. Це в твою країну
Прийшла війна…
Її принесли на брудних чоботах
Люди з сліпої країни,
Люди з іржавими душами,
Люди без облич…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487738
дата надходження 23.03.2014
дата закладки 23.03.2014
Бери усе!Без сліз і без жалю
Тобі віддам усе,що тільки маю.
Ні,не люблю,ти чуєш?Не люблю-
І в цій брехні,як в полум'ї згораю!..
Ні,не люблю!Чому ж моїм словам
Ти,мов навкірки,вперто так не віриш?
Бери,що хочеш-все тобі віддам:
Нічних зірниць осяяні сапфіри,
І срібні струни лагідних вітрів,
Гірських озер прозірчасті свічада,
Соснові храми велетнів-лісів,
Вогкий туман,що куриться,мов ладан...
Червоні маки в сонячних житах,
Небес ранкових волошкові хвилі,
Де так самотньо терпне білий птах,
Журливо манить за собою в ирій...
Тендітну зав'язь юної весни,
Вишневий сад,задумою сповитий...
Бери усе!Лиш серце поверни...
Бо як мені без серця далі жити?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285757
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 21.03.2014
Оружьем тайным обладая,
Иду в толпе и заражаю:
Не гриппом, корью или свинкой, –
Я инфицирую улыбкой!
Проблемы… Дождь… Не высыпаюсь…
Но я иду и улыбаюсь!
Без всякой видимой причины
Я излучаю эндорфины!
Вот кто-то крутит у виска:
«Бедняжка сбрендила слегка…»
Но не обидно мне нисколько, -
Их жаль – с иммунитетом стойким…
Но всё же, большинство прохожих,
Вначале хмуро-непогожих,
Поймав случайно кванты света,
Преображаются ответно!
И даже робкий лучик счастья -
Антибиотик от напастей!
Переливанье доброты!
И лучший крем для красоты!
Хоть жизнь подчас бывает трудной,
Не будь унылым и занудным,
Делиться теплотой спеши!
Улыбка – поцелуй души!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347343
дата надходження 30.06.2012
дата закладки 20.03.2014
Вони прийшли… І поламали скрипку…
Розкидали навколо по снігах…
Мелодія забулася так швидко…
Лише німим акордом дикий птах
Літав над нею… А німий той смичок
Отак собі дивився в небеса…
І від його шалених отих звичок
Нічого не зосталось… Лиш краса…
В його уяві малювала СКРИПКУ…
Яку він так невимушено брав…
І так шалено…тонко так… і швидко…
ЇЇ найтонших струн він діставав…
Як тонко грала скрипка та чарівна…
В його міцних… напружених руках…
І вільна… ніби місячна царівна…
Просила їй зіграти на зірках…
Мелодія ота на вищім рівні
Зливалася із подихом весни…
І проспівати вже забули півні…
В шеренгу поставали бур”яни…
Там десь над плесом заніміли липки…
І місяць покотився аж за став…
Коли той смичок в молодої скрипки…
Свою найвищу НОТУ діставав…
Вони прийшли… І поламали скрипку…
Розкидали… так просто… по снігах…
Нехай… беріть усе… усе до нитки…
І хай… німим акордом хижий ПТАХ…
Допоки Смичок… пам’ятає Скрипку…
То не замовкне МУЗИКА в Віках…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486150
дата надходження 16.03.2014
дата закладки 17.03.2014
"Тому, что в семействе трещина,
Всюду одна причина:
В жене пробудилась женщина,
В муже уснул мужчина."
Игорь Губерман
Всё как всегда, обыденно как будто.
Привычно. Не темно и не светло.
Но в то сквозное никакое утро
Из дома что-то важное ушло.
Ты вяло спросишь: «Что у нас на ужин?»
Я к холодильнику пошлю в ответ.
Уже на завтра заведён будильник.
Всё есть. И только НАС с тобою нет.
Не в том печаль, что ты забыл поздравить.
Не в том беда, что ты забыл обнять.
Обыденности ложью не исправить.
А равнодушья – сердцем не принять.
Ушел не свет, а предвкушенье счастья.
Сознание, что я тебе нужна.
Не стать бы просто интерьера частью.
Ты – прав. Формально – я твоя жена…
Формально, номинально, фигурально…
Но верю я, себе я предреку -
Ещё накроет май цветущей шалью
Весны/ мою любовную тоску.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485771
дата надходження 15.03.2014
дата закладки 15.03.2014
Послушай меня, славный русский солдат,
Послушай меня, украинца,
Спросить я хочу у тебя, ты ведь брат,
Хотя и пришел с боевого эсминца.
Ответь, зачем в гости пришел ты ко мне
Непрошеный и нежеланный,
Добра и цветов не принес мне, жене –
В руках пулемет окаянный.
Я знаю – прикажут и будешь стрелять
По женщинам, детям, по людям,
У граждан свободной страны жизнь отнять
Ты сможешь, неправедно судя.
Пойми, я не стану смотреть, трусить, ждать
И мигом я вскину винтовку,
За Родину-мать я пойду воевать -
Плевать на твою мне сноровку.
Одно не пойму - я готов умирать
За мать, за сынишку, за брата,
А ты свою жизнь за что хочешь отдать?
Что для тебя на земле НАШЕЙ свято?
Я если погибну в неравном бою
За волю, свободу Отчизны -
То в сотню небесную к братьям уйду,
Тем выполнив цель своей жизни.
Коль ты же погибнешь на НАШЕЙ земле,
То смерть твоя будет бесславной -
Тебя проклянут до седьмого колена
Потомки Украины славной.
Я дом защищал, и семью, и страну
И Бог наградит меня раем,
А ты же, захватчик, позорно погиб -
В аду душе вечно гореть - это знаем.
Прошу тебя, вспомни - ты не только солдат,
Наверно есть мать, и жена, и ребенок.
Зачем же ты хочешь нас завоевать,
Ведь мир очень хрупок и тонок.
Послушай меня, дивный русский солдат,
Послушай меня, украинца,
Чтоб в мире нам жить, и чтоб ты был мне брат -
Не надо на ЗЕМЛЮ СВОБОДЫ ступать с того боевого эсминца!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485315
дата надходження 12.03.2014
дата закладки 12.03.2014
Самый лучший,
Сейчас ты где?
Слышишь? Мне за тебя
Тревожно!
Хоть руками бить
По воде
Бесполезно,
больно
и сложно!
Я тебя
Уберечь хочу!
Я тебе
Посылаю нежность!
Заклинаю я
И хочу
Отступает пусть
Неизбежность!
Так улыбка твоя
Дорога,
Так покой твой
Хочу сберечь я!
Пусть не падает
Глаз врага
На твои
Уставшие плечи!
Белоснежным крылом
Пускай
Ангел
Стрелы все
Отметает!!!
Не тревожься ты.
Отдыхай.
Я душой тебя
Охраняю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484892
дата надходження 11.03.2014
дата закладки 11.03.2014
Шукайте жінку… В чім її ВИНА?...
Вина… як Ви сказали…
То у всьому…
У тім… що була зроблена з ребра…
Її вина в великому… й малому…
Шукайте жінку… В чім її вина?…
У тім… що Ви згубили неба краю…
І яблуко те їсти не збирались …
І Вас задарма вигнали із раю…
Шукайте жінку… В чім її вина?...
У тім… що опиратись Вам не сила?
Що навіть не збиралися Ви йти…
Та чарами вона приворожила…
Знайдіть її… Схопіть її… вдушіть…
Не слухайте… як буде там пищати…
Із поверху десятого спустіть…
Спустіть її… пихату і патлату…
Спаліть її … чи на кінець втопіть…
Щоб більше не приносила Вам горе…
Або ще краще… просто завезіть
На дикий острів… аж за Чорне море…
Шукайте жінку… В чім її ВИНА?...
Її вина – життя велика драма…
Мабуть … у тім… що розуму свого…
Як знають всі…
Не було у Адама…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484878
дата надходження 10.03.2014
дата закладки 10.03.2014
В.Д.
Це ти мене привів в цю тиху осінь:
В листках опалих ніжилось тепло,
Таким легким багрянцем зайнялося
Дзвінкого жовтня лагідне крило.
Це ти мене привів, моя любове,
Коли вмлівали в золоті сади,
Ясний світанок, ніжно-пурпуровий,
Торкав свічадо срібної води.
Пливли хмарин розніжені лебідки,
Легкий серпанок сіяли згори...
Ну, звідки ти приніс мені, ну звідки
Жовтневих днів барвисті кольори?
Іскристих рос коштовну діадему,
Гірських струмків осяяний кришталь?
На теплі барви нашого Едему
Впустило небо сонячну вуаль.
Купались душі в диво-мерехтінні
Навкір усім незгодам і журбі...
В цей світлий день, трояндово-осінній,
За все на світі дякую тобі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373663
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 09.03.2014
Така важка дорога до весни,
Терпка зима фарбована в багряне...
Чи згасне, врешті, полум'я війни
І чи світанок в ніч твою загляне,
Народе мій? Під вибухи й дими
Твоїх синів, загорнутих у стяги,
Запеленали янголи крильми.
Гірка ціна народної звитяги...
І прапори, умочені у кров,
Вітри холодні шарпають, мов круки.
Голосять дзвони храмів і церков,
У відчаї здіймає в небо руки
Твоя Вітчизна: Боже, зупини
Оті криваво-варварські розправи!..
Така важка дорога до весни,
Такий оскал голодний і лукавий
Страшного звіра!.. Скільки ще життів
Тобі поставлять на жертовні плити,
Щоб ти, потворо, пив і сатанів,
Розсмакувавши кров синів убитих?
Гряде твій час: у кузнях душ людських
Кують мечі від Заходу до Сходу
І не врятують ниці байстрюки
Тебе від помсти нашого народу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480942
дата надходження 21.02.2014
дата закладки 08.03.2014
До чого ж божевільна була ніч!
Мене так солодко і трепетно дразнила...
Згорівша в полум"ї твоїх цілунків злива,
Парою стала й мов роса торкнула пліч -
Імлистою жагою нас накрила.
Від лоскоту твоїх медових вуст,
Млів талим воском я і скрапував на постіль...
Тілами гріли ми і колихали простір...
Хильнувши пристрасть і затьмаривши свій глузд,
Пролили у судоми ночі постріл.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448146
дата надходження 09.09.2013
дата закладки 05.03.2014
Стомилась ти, ненечко, сивою стала,
Літа протікають, як води стрімкі.
Пора б відпочити... Та щойно світання -
Пірнаєш, як пташечка, в дні клопіткі...
"Не можу без діла, - говориш ти дітям, -
З дитинства із сонечком звикла вставать,
Росою вмиватись і знову радіти,
Що працею можу цей світ шанувать."
Ой, чаєчко-мамо, голубонько мила,
Щорік - на долонях нова борозна,
Бо скільки руками всього ти зробила,
Що дотик їх ніжний весь світ упізна!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482230
дата надходження 27.02.2014
дата закладки 04.03.2014
[img]https://pp.vk.me/c310218/v310218008/49ff/2U_UhTrbVPY.jpg[/img]
Тихим шепотом дібров проводжаю осінь,
Проводжаю журавлів і ти теж в дорозі.
Всі покинули мене, і душевний спокій.
За два кроки до зими став я одинокий.
І в самотності своїй, так як і в торішній,
Винен сам, бо зрозумів, що цінив щось інше
Надлишкова пустота поглинає вперше,
Може, й спогади візьме - знаю буде легше.
Прохолодою вітрів серце не остигне,
Та й зимові палачі будуть тут безсильні.
Не погасить мій вогонь і сибірський холод,
Тільки я боюся твій… твій холодний погляд.
Руки зціпивши в кулак, проводжав я осінь,
Та прощатись не хотів, бо і ти в дорозі…
Знаю - осінь вернеться, журавлі – мабуть,
Лиш не повертаються – в кого інша путь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458519
дата надходження 04.11.2013
дата закладки 04.03.2014
Милую девочку
Нежно целую,
Детскую песенку
На ночь спою ей.
Сказку, как мама
Я ей расскажу,
Спать на любовном
Ковре положу.
Холодно, холодно
Станет зимой-
Мною согреешья,
Ангел ты мой.
Холодно, холодно-
Сердце согрею
Нежною голою
спинкой твоею.
Пусть твоя молодость
Дышит весной.
Спи, моя радость,
Согретая мной.
Спи, моя сладкая,
Баиньки, баю,
В сладкой истоме
И я засыпаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468275
дата надходження 25.12.2013
дата закладки 03.03.2014
Я – ничья. Я одна. Как утерянный свёрток.
Как осенний листок, утонувший в пруду.
Я – ничья. Не твоя. Среди груды обёрток
Кем-то кинутым в пыль. Просто так. На ходу.
Я ничья и нигде. Никому и нисколько.
Никогда, незачем, навсегда и во всём.
Я кому-то нужна, но без повода только.
Только в праздной молве. На бегу. Ни о чём.
Быть ничьей, словно дождь. Быть ничьей, словно ветер.
Ускользать от других, утопая в тени.
Не смотря ни на что, оставаться на свете
И ничейной мелькнуть в чьей-то краткой любви.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483161
дата надходження 03.03.2014
дата закладки 03.03.2014
Пригорну до серця ніжну квітку.
Затремтять червоні пелюстки.
І в очах забігають лелітки,
Бо тепло торкнулося й руки.
Це окраса степу - мак червоний.
Серед квітів вогнищем горить.
А на вигляд шовковистий, скромний.
Тільки у руках чомусь тремтить.
Та чому краса оця так дика?
Чом боїться теплих моїх рук?
Через хвильку мак уже не диха.
В"яне...і втрача принаду луг.
З пелюстків закапали росинки.
Оживить водою? Та дарма...
Тільки залишилися жаринки...
Ось така історія сумна...
Неможливо диких приручити,
Бо не знають радості тепла.
Лиш для себе можуть вони жити.
І згорять в самотності дотла.
( натисніть на картинку...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483178
дата надходження 03.03.2014
дата закладки 03.03.2014
[i]Час пролітає крізь ночі,
Час пролітає крізь день,
Не забуду я мамині очі
І маминих гарних пісень.
Вітер шумить над полями,
Вітер шумить у гаю,
Не забуду я рідної мами,
До неї любов’ю горю.
Ріки течуть понад берег,
Ріки впадають в моря,
Та найдорожча для мене –
Рідна матуся моя.
Гори руйнуються з часом,
Гори,не вічні й вони,
Лиш би зі мною разом
Очі матусі були.
Плине життя, наче казка,
Плине життя, наче мить,
Тільки матусина ласка
В серці вогнем забринить.
Вже й надворі засніжило,
Бджоли сидять у теплі,
Лише матусенька вміло
Трудиться вдень і вночі.
Сніжинки на землю летять,
Кружляють у танці грайливо,
А мамині руки тремтять,
Коли пригортає дитину.
Сніг покриває дороги,
Сніг покриває стежини,
В серці матусі тривога,
Коли відпускає дитину.
2009 р.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482742
дата надходження 01.03.2014
дата закладки 01.03.2014
А я до тебе вільною була...
Будила ранок сміхом брязкотливим,
День починався з помаху крила,
А вечір- обіймався пустотливо.
А я була ще та паливода!
Не було цих зупинок біля туги
Та й сміх не викликав в мені потуги,
Виходив звільна.Чом ж тепер смутна?
До тебе незалежною жила
Й не піддавалась споминам мінливим...
Ще донедавна ти не був важливим
Підпунктом мого власного життя...
А я свободолюбною була...
Не відчувала рабської потреби
Почути шурхіт другого крила,
Щоб знов відчути запах й колір неба...
А після тебе болі завдала собі ж на сміх!
Вже й пір'я облетіло із крил густих
Згубилось,поріділо...
Все ж не знайшовши звиклого плеча...
А я до тебе вільною була...
Ти ж після мене вільним залишився...
Чом прохолодним в сні моїм з'явився
Пізнавши мене в цілому,до дна?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448700
дата надходження 12.09.2013
дата закладки 27.02.2014
Всі доріжки замітати взявся січень нині.
Як Новий рік зустрічали у своїй гостині?
Розкажіть, малята милі,
Новорічну казку.
Та послухайте і нашу
Січневу, будь ласка.
У далекім Срібнокраї
Краплі проживали.
З неба дощиком зливались,
Землю напували.
А коли зима холодна
Хурделила світом,
Наші Краплі замерзали
На сніжинки – квіти.
Та одного разу в гості
До друзів Краплинок,
Де й не взявся на помості -
Кап! Серед крижинок...
Капнув з хмарки Капітошка
Й весело, завзято,
Нумо, всіх Краплин вітати,
- З Новорічним святом!
Зазирнула Королева
На галас в господу,
- Хто порушує мерзлоту
Із вічного льоду?
Чому Крапля не замерзла?
Бунтаря на очі!
Спати, спати, наказую!
А хто тут не хоче?
Тож найбільш за все бажала
Королева льоду
Діамантом заморозить
Капітошки вроду.
- Кап, кап, кап!
Зовсім не треба!
Хто таке, де бачив!
Я Краплинка Сонця й Неба,
Шановна, пробачте!
Ви в зимовому палаці
В завірюху, в хугу
Перетворювали Краплі
У холодну стужу.
Витинали мереживом
Сріблясті сніжинки…
Хто розбудить царство льоду
Без води краплинки?
Я у кожній заспіваю
Й захлюпоче хвиля,
Все навколо оживає -
З води така сила!
Усміхнулась Королева:
- Малий Капітошко!
У крижинці, ти не знаєш?
Теж води є трішки,
А сніжинка ніжно тане
На теплій долоньці.
Й моє царство з снігу й криги
Розтане на сонці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391516
дата надходження 11.01.2013
дата закладки 25.02.2014
Когда нет слов... Не знаешь,что сказать друг-другу.
Молчи. Закрой глаза. Представь себе закат:
По небу тучи две катаются по кругу,
Подолом платьев (будто крыльями) шуршат.
Когда мечты вдруг забываются... бледнеют...
Когда сиренью пахнет воздух из окна.
Закрой глаза. Молчи... Пусть мысли опьянеют
От запаха цветов, от песен, от вина.
Когда нет слов... поверь ,- молчание ценнее.
Когда взлетают в небо ветры-журавли...
Лети же за мечтой, за птицами, смелее!
Лети туда, где тучи, словно - корабли.
Свидетельство о публикации №11105287698
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262183
дата надходження 28.05.2011
дата закладки 25.02.2014
Прокидайся від сну, Україно, відроди свою гідність святу,
В світі Божім будь завжди єдина, покажи всю народа красу.
Ти, як фенікс із попелу встала, розчесала чудову косу -
Васильковим вінком уквітчала золотаво-пшеничну главу.
Ти скорятись нікому не стала, гордовито підвелась з колін,
І на подвиг небесний послала сотню мужніх найкращих синів.
Їх із сумом і болем втрачала, шлях геройський вкривала слізьми,
Але світові Ти показала - в кого кращі на світі сини.
Ти змінилася враз, Україно, посивіла від горя й біди,
Та ніколи в біді не покинуть Тебе дочки Твої та сини,
За свободу свою заплатила невимовно велику ціну,
І тепер вже ніхто не посміє сплюндрувать честь і гідність Твою.
Ти тепер не така, Україно, як була ще учора й колись,
Бо козацького духу герої на Твій захист усі підвелись.
Піднеслась ти у світі до неба і розправила плечі свої,
Щоб отримати місце під сонцем на своїй, Богом даній землі.
Прокидайся від сну, Україно, сон був довгий, страшний і сумний,
Час збирати каміння, народе, ти вже вибрав єдиний шлях свій.
І тепер ще тісніше у лаву треба встати синам і дочкам,
Щоб прекрасну соборну державу передати майбутнім вікам!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481612
дата надходження 24.02.2014
дата закладки 24.02.2014
Колись я приїду до Києва з сином...
Колись... Як цвістимуть каштани...
Під небом пройдемось високим і синім,
Пройдемось ошатним Майданом...
Торкнуся, припавши на мить на коліно,
Гладкого, новенького бруку...
- Він все ще гарячий! Це так неймовірно!
Давай! Приклади свою руку...
- То сонце нагріло! - і в сина усмішці
Шукатиму трохи розради...
- Ні сину, не сонце... На цьому ось місці
Горіли колись барикади...
Людей, що піднялись на ці барикади,
Ніщо не могло подолати!
Ніякої сили не було у влади,
Лиш страх, брудні гроші і ґрати...
І люди боролись... І найсміливіші
Дивилися снайперу в дуло...
І лилася кров... Але найголовніше, -
Війни в Україні не було!
Ось там можна їх імена прочитати,
Я всіх називати не стану...
- А що там? Чому стільки квітів там, тату?
- Це стелла Героїв Майдану...
- Цікаво... Навіщо туди позносили
Ці шини від автомобілів?
- Це замість вінків... Це тепер ніби символ,
Це знаки, для всіх зрозумілі...
Мій син помовчить і спитає останнє:
(Мов вітром холодним подуло!)
- Я все розумію... Одне лиш питання:
Чому тебе з ними не було?...
23.02.14р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481334
дата надходження 23.02.2014
дата закладки 23.02.2014
Ти підняв на брата руку,
З легкістю натиснув на курок,
А в очах не було смутку,
Ніби Ворошиловський стрілок.
Куля ж волі не зламає,
Навіть смерть страшна не зможе це.
Все тому, що нас єднає
Доньки й сина зболене лице.
Серце дивно кровоточить -
Маки розцвітають на снігу,
А у мами плачуть очі
Через демократію таку.
І в січневі ці морози
Ллють дощі (на диво),мов з відра.
Не лякають! Бо в прогнозах
Мрія в нас залишилась одна.
Розцвіте моя країна,
Як весною щастя первоцвіт.
Я горджусь, що українець,
І кричу про це на цілий світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475789
дата надходження 29.01.2014
дата закладки 19.02.2014
Тяжка ця ноша. Кров і піт від неї.
Та різкою взамах: -Ану, неси!
Ревла юрба. Вищали фарисеї-
Якщо ти бог, хоч сам себе спаси!
За що вони мене так ненавидять?
Бо я відкрив їм, що живуть у злі.
Прости їх, Отче! Що творять – не видять
Незрячі твої діти на землі.
- Я посланий, щоб ви пізнали Бога.
Вручив мені Він Слово осяйне.
Багато добрих діл зробив від нього.
За котре з них караєте мене?
- Бо ти серед народу смуту сіяв.
І віру нашу древню смів хулить.
Казав, що ти Христос, що ти Месія…
Одна лиш смерть тебе угомонить!
Не відповів. Даремно бісер тицять.
А на плечах не хрест – пекучий біль.
Та враз відчув: чийсь жаль, неначе птиця
У серце б'ється. Десь отам, звідтіль!
Він серцем чув печаль ту незречиму,
Він бачив лиця чесні і смутні.
Он дівчинка з брунатними очима
Губами ворухнула: "Боже мій!"
Я все стерплю. Хай збудуться писання.
Вже світить вогник віри пломінкий!
...Палило сонце пагорби піщані.
В безсмертя йшов Син Божий, Син людський.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414409
дата надходження 31.03.2013
дата закладки 19.02.2014
Дурман-траву беру из рук твоих
И не боюсь – тебе я слепо верю…
Не друг, не брат, не муж и не жених,
Но постучал – и я открыла двери!
Ты чем меня, цикутой напоил?
Что голова кружится, как в тумане…
Словами, взглядом – чем ты опьянил?
Какие лепестки ложил на раны?
Какие чары в пальцах сильних рук
Так отозвались искрами по телу?
О нет, не прекращай тех сладких мук,
Где сердце билось и душа летела!
Пьяна, пьяна любовью до краёв,
И не хочу я уходить из рая…
Себя не помню. Всё вокруг – твоё!
Люблю… сгораю… таю… умираю…
25.05.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462249
дата надходження 23.11.2013
дата закладки 17.02.2014
Крокую я знову – гордою,
Ховаю в собі біду.
Величною
І холодною,
Нескореною іду.
Душа тобі вслід -
Не тягнеться.
Обірвані проводИ!
Не вИрулить.
І не станеться.
За мною ти
Не ходи!
Очима, як блискавицею
Спалю тебе -
До основ.
У серці, що стало крицею,
Нема тобі місця знов!
До іншого десь
Прихилиться
Та жінка,
Що біль несе.
Тобі ж мої сльози -
Виллються.
Розплата прийде
За все.
*************
Немає тобі прощення.
В своєму мілкому горі
Забув – мені ЖІНКА ймення!
А я – хворіла тобою.
А я – довіряла таїни.
Ділилася сокровенним.
А ти і не думав танути.
Ти різав – ножем по венах.
Ти на життя жалівся,
Лив без упину сльози.
Мужчиною народився?
І хочеш, щоб жінка – з вОзу?
Усе би тобі - маніжитися,
Не дивлячись на сезони!
Одному в житті – не вижити!
Згадай ти про Робінзона!
І він – в самотІ пронизливій
Шукав до людей стежинку!
...І як в тебе думка визріла
Образити душу ЖІНКИ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479968
дата надходження 17.02.2014
дата закладки 17.02.2014
У День закоханих одна.
Так було рік назад, і два.
Вогонь у серці вистиѓа,
Мов пічка.
Спливає час рікою з гір.
Стирає молодість до дір,
Згоряє в погляді сапфір,
Мов свічка.
Життя без бурі, та проте
Гнітить уже затишшя це.
Повз мене хвиля страсті йде.
Я острів.
Стою, пісок бере вода.
Змиваюсь я, літа - до дна.
Минає осінь, йде зима
У гості.
А серцю хочеться в весну,
Сховати першу сивину,
Оголосить рокам війну
І жити!
Злетіть на крилах до хмарин,
Ввібрать небес аквамарин
І сяйво сонця до клітин,
Любити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479499
дата надходження 14.02.2014
дата закладки 16.02.2014
Жінко- що ти є? Серденько моє,
Розкажи на запитання, що життя дає,
Хто ж ти- каламуть?... Чи рухлива ртуть?
Так же ж бажано пізнати всю жіночу суть...
Броунівський рух?.. Парфумерний дух?..
Мушля равлика підкаже- приклади до вух...
Це жіноче тіло без кінця грішило...
Все ж я знаюсь на цій справі-неодмінний нюх.
От цнотлива ця. Дивишся- вівця...
А приділиш їй увагу- затріпоче вся...
Річки беріжки- ніжки дві стрункі...
Камінь шалу у вологе- теми, ще й які...
Твій кохання шал- пара чи душа?
Ти створіння ентропії- хаосу межа.
У кохання ти наведеш мости,
І нараз щасливим шлюбом зможеш розвести...
Чи дитя, чи мати- як тебе пізнати?
Цю оголеність чутливу прикривають шати
Правди і брехні... Розкажи мені
Ти секрети ці жіночі... Ні? -Ідемо спати!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479768
дата надходження 16.02.2014
дата закладки 16.02.2014