Vita V-D: Вибране

Новоградець

Україна

Розписує  сонце  в  багрянець  картину  -
Злітаючий  лайнер,  причал,  кораблі.
Ти  трудишся,  зводиш  міста,  Україно,
І  соняшник  тягнеш  до  неба  з  землі.

Славутича  хвилі  і  вітер  здалека
Шевченкову  пісню  співають  тобі.
Твій  прапор  -  пшениця  і  небо  над  степом,
Звитяга  і  мужність  в  твоєму  гербі.

Колись  тут  на  кручі  полковник  козацький
За  сином  у  відчаї  одяг  роздер.
І  крик  твоїх  коней  під  шабельний  брязкіт
Відлунням  далеким  ми  чуєм  тепер.

В  степах  придніпровських,  у  центрі  Європи,
Ти  перша  стрічала,  спиняла  орду.
І  знову  на  сході  вогонь  і  окопи,
І  внуки  козацькі  відводять  біду.

Там  тане  у  битвах  надія  забродів,
Що  шлях  твій  накреслить  російський  багнет.
На  карті  планети,  між  вільних  народів,
Вже  час  вимальовує  твій  силует.

Ти  юна,  і  тільки  нарощуєш  сили,
Сусідка  стареньких,  заможних  країн.
Я  вірю  -  чужинців  в  столиці  осілих
Замінить  відважний  Тарасовий  син.

Підніметься  в  травні  на  полі  колосся,
Де  грудень  холодний  розсіював  сніг.
І  жито  комбайн  покладе  у  покоси,
Де  танк  крізь  окопи  прорватись  не  зміг.

Я  з  круч  твоїх  древніх  дивлюсь,  Україно,
Як  тіні  від  хмарок  біжать  по  землі.
А  сонце  малює  багрянцем  картину  -
Злітаючий  лайнер,  причал,  кораблі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831751
дата надходження 05.04.2019
дата закладки 10.05.2019


Олекса Удайко

Я НЕ ЛЮБЛЮ

           [i]Ти,  брате,  любиш  Русь,  
           Як  дім,  воли,  корови,  —  
           Я  ж  не  люблю  її  
           З  надмірної  любови.  
                                           [b]Іван  Франко[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/eYj8ciqAPcA[/youtube]
[i][b][color="#4e0480"]Я  не́  люблю,    коли  тьмяніє  ранок
від  хмар,  що  застеляють  виднокрай,
коли  світила  сонцеликий  пряник
не  радує  пташиний  водограй.
                           
Я  не́  люблю,  коли  бруднять  газони
і  топчуть  квіти,  листя  і  траву,
коли  нам  глобалісти  і  масони
указують,  як  жити  наяву…  

Я  не́  люблю,  коли  в  причілку  хати
не  кублиться  гучна  сім’я  лелек,
не  лю́блю,  як  кітчливі  та  пихаті  
ллють  марнослів’я    у  родинний  глек.

Я  не́  люблю  кружляння  круків  чорних
над  димарями  мирних,  рідних  хат…
Я  не  люблю  дурних  і  чудотворних,
хто  не  тримається  своїх  пенат!  

Я  не́  люблю,  як…  плачуть  з  горя  діти,
як  ллється  молода,    невинна  кров…
Хай  припаде  у  пеклі  тим  згоріти,
хто  посягнув  на  ближнього  покров!

Я  не́  люблю….  коли  клинком  –  у  душу,
коли    на  сміх  втрапляє    сивина…
Тоді  весь  гнів  я  виплеснути  мушу,
щоб  чашу  зла  не    випити  до  дна!

Я  не́  люблю!..  З  Великої  Любові!  
До  неньки-України  –  мій  уклін…
Не  полюблю  найпаче    Неньки  болю:
моя  Земля  –  
                                       мій  Бог,  
                                                                   мій  Рай,  
                                                                                               мій  Тлін!
[/b][/color]
27.05.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833765
дата надходження 27.04.2019
дата закладки 05.05.2019


Амадей

БАТЬКІВСЬКА ХАТА (авторська пісня)

Батьківська  хата,  вишня  під  вікном,
Криниця,  мальви,  яблунька  креслата,
Це  ж  скільки  літ  мене  тут  не  було?
Вже  скільки  літ  мене  чекає  мати.

Мене  позвала  в  мандри  чужина,
Пішов  топтать  неходжені  дороги,
А  дома  мама  виглядала  край  вікна,
Тамуючи  жалі  своі  й  тривоги.

Самотньо  вишня  квітла  щовесни,
І  яблунька  в  плодах  мене  чекала,
Приходили  вони  до  мене  в  сни,
А  спогади  серденько  виривали.

І  ось  стежина  рушником  лежить,
Де  жде  мене  моя  батьківська  хата,
Пошвидше  б  вже  ота  настала  мить,
Коли  мене  пригорне  рідна  мати.

До  вас  матусю  я  вернувся  знов,
До  вас  горнуся,  матінко  сивенька,
З  рук  материнських  п"ю  п"янку  любов,
Як  добре  коли  є  на  світі  ненька.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826610
дата надходження 23.02.2019
дата закладки 08.04.2019


Олекса Удайко

НА ДЕРЕВІ СТОЛІТЬ

[youtube]https://youtu.be/taJeh5xD514
[/youtube]

[i][b][color="#07717d"]Народжуйте    усе,  що  –    від  любові,
сирітства,  безпорадність  не  плодіть!
Нехай  вічнозеленість  як  основа
тримається  на  дереві  століть!

Лелійте  і  підживлюйте  коріння  –
без  кореня  рослини  не  ростуть….
Дістатись  неба  –  Боже  повеління,
до  благоденства  заповітна  путь!  

Досягне  ж  висоти  лиш  той  з  атлетів,  
хто  знає,  що  в  гори  буває  низ,
Бо  так  влаштована  Земля-планета  –
вселенської  містерії  каприз.

Дуальність  світу  –  то  закон  природи.
Цуратись  низу  легіню  не  слід…
Та  пам’ятати:  деревні  породи
ростуть  у  небо,  але  низу  від…
 
Тяжіють  і  андроїди  земельно  –
немов  є  все  потрібне  на  землі.  
Але  душа  співа,  хоч  акапельно,
у  віковічно-райдужній  імлі...

...В  усьому  є  своя  священна  правда
і  свій,  нутром  закладений,  резон:
хай  нітрогена*  голосна  бравада
уступить  смислу!..    
                                                     Цар  царів  –  
                                                                                               озон**!  [/color][/b]

4.04.2019
________
*Азот  -інертний  газ,  складова  атмосфери  Землі;
   в  перкладі  з  грецбкої  означає  (  [b]а[/b]-не;  [b]зот  [/b]-  життя)
 [b]  неживий.[/b]
**Трьохатомний  оксиген  (O3),  що  міститься  в  стратосфері
     і    захищає  Землю  від  космічних  та  УФ-променів,  відіграв
     важливу  роль  у  виникненні  і  збреженні  орзанічного  світу.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831691
дата надходження 04.04.2019
дата закладки 08.04.2019


Микола Серпень

Берегись страна!

Берегись  страна,  идет  мадуро,
Им  по  хохоту,  как  мается  народ;
Мир  они  давно  считают  дурой,
Всю  незрелость  перелезут  вброд.

Нам  они  казались  очищеньем  -
Лейкоциты  -  на  защите  нови;  
Половодье  их,  в  одно  мгновенье,
Обернётся  просто  раком  крови.

Вот  они  взлетели  без  стесненья
Под  хи-хи,  ха-ха  и  прочий  бред.
Ничего  святого,  нет  уменья,
Позади  потешный  горький  след!

Но  за  ними  треть  нас,  не  иначе,
И  теперь  от  них  силищей  прёт,
Достиженья  все  переиначат,
Чтоб  прикончить  нашу  волю  влёт!

И  устроят  пир  среди  развалин,
Да  соседа  пригласят  на  пир,
В  отблеске  чужой  и  подлой  стали,
Погубить  наш  украинский  мир.

4.04.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831763
дата надходження 05.04.2019
дата закладки 08.04.2019


Віталій Назарук

БАЖАЮ ВСІМ

О!  Як  я  прагну  стрінути  весну
Медунками  в  оголеному  лісі.
Збудити  сині  небеса  від  сну,
Щоб  в  них  «курли»  полинуло  у  висі.

Зануритись  у  зорану  ріллю,
У  пахощі  майбутнього  врожаю.
Погоди  лише  в  Господа  молю,
Наповнити  засіки  всім  бажаю.

Щоб  біло-біло  вишні  зацвіли,
Рожево  заспівали  абрикоси.
Щоб  швидше  в  цвіті  бджоли  загули,
В  траві  густій  всміхались  зранку  роси.

Щоб  вечором  лунало  «кум-кума»,
У  верб  від  вітру  заплітались  коси.
Весіль  усім!  Весна  ж  бо  не  дарма
І  солов’ї  в    гаях    хай  заголосять!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831953
дата надходження 07.04.2019
дата закладки 08.04.2019


Олекса Удайко

ПОЕЗІЯ – ЦЕ…

           [i]Певно,  стомились  від  сьогодення...
           Хочеться  гарної  музики,  поезії...
           І  просто...  "нічогонеробтва"  –
           подумалось  мені...  І  ось  –
           вкотре!  –  таймаут!            [/i]
[youtube]https://youtu.be/o89kEMsLFQs
[/youtube]
[i][b][color="#890f9c"]Віршуємо  й  не  думаєм  всерйоз,
чи  маємо  на  те  благословіння.
Чи  то,  бува,    не  хляка  чи  мороз,  
не  словоблуд...  напутнього  начиння?

Поезія  –  це  ліки  для  душі,
Від  болі  в  серці  екстрена  пігулка,
Поезія  –  не  епос  і  вірші,
По  фібрам  серця  трепітна  прогулька    

Поезія  дарує  кращі  з  прав  –
творить  канони,  пестити  моралі.
І  хто  із  нас  бентежно  не  збирав
римовані  на  ниточках  коралі!..

Поезія  –  від  Бога  щирий  гранд,
аванс  Творця  за  прояв  милосердя!
Поезія  –  змовкання  канонад,  
не  вбивство  доль  у  січі  душ  і  тверді…

Поезія  не  любить  звучних  слів,
вона  –  інтим,  квиління  душ  чаїних,
поезія  –  глас    ангельських  послів,
код  алгоритму  співів  солов’їних…

Поезія  –дарунок  Божих  ласк  
творителям,  у  кого  серце  щире,
поезія  –  шукання  Світлих  паск
і  меса  –  тим,  хто  відлітає  в  ірій.

Поезія  –  божественна  Любов
до  тих,  хто  щиро,  без  лукавства  любить…
Поети  тчуть  нагій  душі  покров,
І  їх  Господь  шанує  і  голубить.[/color]  [/b]
 
25.03.20199[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830480
дата надходження 25.03.2019
дата закладки 27.03.2019


Віталій Назарук

ПРИЙМІТЬ ВІТАННЯ!

                                       З  днем  поезії...
Вітаю  всіх  поетів  нині,
Не  тільки  в  нас  у  Україні.
Вітаю,  друзі,  від  душі,
Щоб  Вам  писалися  вірші.

Пишіть  завжди  на  рідній  мові,
Що  ви  вивчали  колись  в  школі…
Й  на  мовах  тих,  які  вас  гідні,
Що  ви  їх  вивчили,  як  рідну.

Не  забувайте  рідну  мову,
Вона  в  житті  для  Вас  основа,
Що  калинова,  що  співає,
Вона,  як  море  те    безкрає!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829864
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 21.03.2019


Олекса Удайко

ЗОРІ ЩАСТЯ

       [i]До  дня  поезії  
       та  Щастя...
       Казала  Настя:
       "як  удасться"...[/i]
                               [b]  Tth[/b]
[youtube]https://youtu.be/8S7F9P29ZGA[/youtube]
[i][b][color="#ba07bd"]Я  долю-ружу  посаджу  на  підвіконня
і  сонечко  в  кватирку  запрошу…  –
Нехай  несуть  її  до  зір  небесні  коні
наперекір
дощу…

Нехай  у  ній  бушує  неугавний  Гелій  –
і  сонячну  енергію  віддасть…
До  тебе  ж,  добрий-кароокий-щедрий  геній,
всім  духам  чорним  
зась!

Краплини  вічності  моєї  –  все  для  тебе:
тобі  ввіллю  свій  древній  архітип
і  зорепадом  уквітчаю  наше  небо  –
сип  зорі  щастя,
сип![/color][/b]

20.03.2019[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829842
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 21.03.2019


Олекса Удайко

ВІЙНА

[i]        Все  едины,  всё  едино,
       Мы  ль,  они  ли...  смерть  -  одна.
       И  работает  машина,
       И  жует,  жует  война...
                                             [b]Зина  Гиппиус[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/_A-f8idpJdU[/youtube]
[i][b][color="#de0437"]Джевелінги,  cтугни,  гради…
Людський  молох  з-під  копит…
Лиш  одна  –  з  косою  –  рада,
Лиш  лихий  тобою  сит.

І  кому  те  все  потрібне?..
Лиш  дияволу  вовік:
Золоте  гайне  і  срібне  –
Щезне  жінка  й  чоловік…

І  не  родяться  в  нас  діти,
Згасне  в  корені  рідня…
Нам  же  ніде  правди  діти:
Без  смертей,  утрат  –  ні  дня!

Нуртуватиме  природа,
І  шумітиме  трава…
Віншуватиме  ся  врода,
Але  мертва  –  не  жива.

Філософія    безплідна:
Чим  уславлена  вона  –
Поразко́ва,  безпобідна?..
Божевілля!  Мор!  Війна![/color][/b][/i]

17.01.2018
Kӧln,    BRD

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823394
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 03.02.2019


Олекса Удайко

БЕЗ ПРЕАМБУЛИ

         [i]"[color="#f04d0c"]Я  бачу  близьку  загибель  тієї  держави,  де  закон  
             не  має  сили  і  перебуває  під  чиєюсь  владою....        
           Там  же,  де  закон    –    владика  над  правителями,  
             а  вони  –  його  раби,  я  вбачаю  порятунок  держави  
             і  всіх  благ,  які  можуть  дарувати  нам  тільки  боги[/color]".
                                                                                                               [b]Платон[/b]
[youtube]https://youtu.be/0ZolbAzV_TY[/youtube]
[i][b][color="#14b2c7"][color="#087b8a"]В  стагнаціях  кровить  вся  Україна,
І  мається  печалями  народ…
Чи  ждав  хоч  хтось  такої  ось  руїни?
Чи  вартий  він  таких  ось  “нагород”?!

Та  все  ж  не  скаже  жоден  з  президентів,
Що  був  він  нікудишній  президент…
На  ску́зу*  ж,    мов,  –  «не  мали  прецедентів»
Лиш  має  право...  двієчник-студент.

Один  –  продав  за  безцінь  наше  «Бласко»
Й  створив  такий,  як  «маємо  ми»,  Крим,
Між  крапельок,  як  по  дорозі  ласка,
Шмигнув  в  кущі  безславно,  невреди́м…    

А  той  –  раз-президентський  строк  учився    
І  ва́йкав**  ще:  «що  строїть  –  підкажіть!»,
А  люд  чекав    рішучості  і  чину…
Натомість  –  торг:  з  сусідами  як  жить...

Бідак-бджоляр  –  мав  гендерні  проблеми    –
У  боротьбі  із  «леді  Ю»    застряг…  
Хоч  не  було  там  жодної  дилеми:
ЄеС-НАТО́  –  не  тонучий  «Варяг»!

Йому  Майдан  вручив  гетьма́н-клейноди
Й  важку  гетьма́нську  кормчу  булаву….
Та  вийшов,  певно,  скоро  в  нього  з  моди
Козацький  дух!  –    Ослабив  тятиву.  

Й  рецидивісту-зеку  на  поталу,  
Що  коїв  як  хозарський  резидент,
Віддав  казну,  і  військо…  Промотали...
Кому  такий  потрібен  президент?!

А  цей,  що  фе́йково  стрибнув  в  бульдозер,
Що  Україну  нищить  квапно  вщент?..
Брехні  й  прожектів  лиш  підносить  дози...
Десь  
                       забаривсь  
                                                               народний  
                                                                                                     президент!  
   
Та  чи  знайдеться  «свій»    в  країні  хлопець?!
Де  Голя,  Піночетенка  найнять?..

А  то  прийде  до  нас  заморський  OPEZ***,
А  з  ним  на  та́нку  (в  гості)  й    «…-она  мать»![/color]  
[/color][/b]
07.11.2018
_________
 *Оправдання.
   **Нарікав.
   ***Образ,  що  втілює  інтервента:  автор  ще
   пам’ятає  з  війни  німецького  коменданта  селища
   Дігтярів,  що  на  Чернігівщині,  під  цим  іменем.
   Загинув  від    партизанської  кулі  і  похоронений  
   ма  місцевому  ринку  під  вербою.  Пам’ятник,  звісно,
   відсутній…Печально,  та  повчально...
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813036
дата надходження 08.11.2018
дата закладки 17.11.2018


Олекса Удайко

СВЯТІ І СВЯТЕННИКИ

   [i]Без  слів.    Аналізуючи  пресу…
               
[b][color="#065c6b"]
               
Святе  письмо  –  Свята  і  віра…
Вона  до  Бога  нас  веде.
Та  позолочена  порфіра
Отців  лукавить  деінде…

Бувають  дні  і  роки  спитку:
Екзамен  той  здають  не  всі  –
Сумління  й  сором  не  у  вжитку...
Було  так  здавна  на  Русі.

"Отцям"  дорожча  «честь  мундира»,
Але  не  правдонька  свята.
Й  підкупність  там,  а  не  офіра  –
Вся  суть  гидливого  кота.

І  дишуть  душі  святотатством
В  святенників*  від  сатани,  
Як  в  церкву,  ряджену    у  штатське,    
Сують  єфрейторські  штани.  
 
Підмога    їм  –  колаборанти,
Що  заробляють  грішний  гріш.
Бо  не  Венери  й  не  Атланти  –
Вони….  котів  паскудних    гірш!  

І  преться  в  Рашку  Ані  Лорак,
З  собою  тягне  Лободу…
І  де  їм  знать,  що  той  вже  ворог,
Який  родинну    пне    ходу?

Такі  людці,  хоч  з  виду  гарні,  –
Laйно    «кремлевских  мудрецов»…

...А  втім,  наразі  в  буцигарнях
Мруть  свято  Балух  і  Сенцов...  [/color][/b]

1.09.2018
________
*Святенник  -    удавано-побожна,  
лицемірно-праведна  людина  
(СУМ,  т.8,  1970-1980)
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805309
дата надходження 03.09.2018
дата закладки 06.09.2018


Віталій Назарук

МИТЦІ

Ти,  незглибима  совісте  майстрів,
тобі  не  страшно  навігацій  Лети!
Тяжкий  був  час.  Тепер  кого  не  стрів,  —
усі  митці,  художники  й  поети.
Всі  генії.
На  вічні  терези
кладуть  шедеври  у  своїй  щедроті.
Той,  хто  пізнав  в  мистецтві  лиш  ази,
був  Мікеланджело  Буонарроті.
                                                                               ЛІНІ  КОСТЕНКО.

О,  як  не  просто  творяться  дива,
Хоч  інколи  від  нас  це  не  залежить...
Слова  летять,  чи  падають  слова,
Одні  з  них  гріють,  а  від  інших  -  нежить.

Митці  є  різні…  І  не  всі  вони,
Оцінюють  свої  труди  тверезо.
Вони  є  Моські,  але  й  є  Слони,
Своє  такі  не  ставлять  на  терези.

Інколи  речення  поета  на  віки
Прославить…  І  його  всі  пам’ятають,
Біжать  літа,  десятками  роки,
Окремі  творять,  але  їх  не  знають.

Із  геніїв  не  хвалиться  ніхто,
Вони  мовчать,  народ  їм  знає  ціну,
Їх  одиниці.  Приклад  -  «Мефісто»*,
Картину  іноземну  і  єдину…

Справжній  митець  не  думає  про  те,
Чи  варто  малювати,  чи  писати.
Для  нього  творчість,  для  душі  -  святе,
Він  цим  живе  і  має  поспішати…

                                       *На  54-й  церемонії  вручення  премії  «Оскар»  Американської  кіноакадемії  фільм  здобув  нагороду  як  Найкращий  фільм  іноземною  мовою  .

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797547
дата надходження 30.06.2018
дата закладки 02.07.2018


Олекса Удайко

НЕ ЩЕБЕЧИ, СОЛОВЕЙКУ

             [i]Весняна  рапсодія…[/i]
[youtube]https://youtu.be/DY2IAtzAeZM[/youtube]
[i][b][color="#055b99"][b]Не  щебечи,  Соловейку,
не  кукуй,  Зозулько  -
від  пісень  таких  і  «фейків»
мому  серцю  мулько.

Не  принесла  гарних  років
на  крилі  Зозуля,
не  вкладеться  в  жваві  строки
соловей  Беруля.

Та  собі  він  обіцянки
виконав  до  строку
і  наповнив  аж  до  цямрин
криницю,  нівроку.

Накувала  Зозуленька
надлишкових  років:
бджілки  носять  мед    у  вулик  –
в  фонд  нероб  –  оброки.

…І  сховають  свої  статки
не  лише  в  окрузі,
бо  ж  співатимуть  ті  пташки
у  заморськім  лузі.

Не  співайте  ж,  милі  пташки,
не  марудьте  душу!
Я  вердикт  свій  й  гідну  «таксу»
виносити  мушу…[/b][/color][/b]

01.05.2018[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789901
дата надходження 01.05.2018
дата закладки 02.05.2018


Олекса Удайко

О, МОВО ВРАЖА!

     [i]  Якось,  граючись  "кнопками-окціями"  на  своїй  сторінці,  я  випадково
       заблокував  одну  із  своїх  робіт,  та  так,  що  й  через  "google"  знайти
       не  зміг,хоча  анонс  на  неї  значиться  там.  Якби  то  була  звичайна  ро-
       бота,  то  закинув  би  затію  та  переключився  на  інші!  А  то  така,  що  
       не  втратила    своєї  актуальності  і  понині,  позаяк  багато  авторів  сайту
       все  більше  пишуть  іноземною,  ризикуючи  стати  "класиками"  російської  
       літератури  та  "бути  визволеними"  з    "бандерівського"  рабства  Месією.  
               Я  прошу  вибачення  у  тих,  хто  прокоментував  мою  роботу  раніше,  чиї
       коменти  я  видалив,  але  не  менше  прошу  тих,  хто  цю  роботу  не  читав,
       прокоментувати  її  (не  смайликами,  а  живим  словом),  бо  це  надасть
       мені  наснагу  і  натхнення  працювати  у  цьому  напрямку  і  далі...[/i]
[youtube]https://youtu.be/cv1JhQJcCGg[/youtube]
[b][i][color="#085680"]Ти  був  для  нас  всіх  великий  й  могутній,  –
Російський  радянський  всесильний  «язик»…
А  зараз  –  нікчемний!  Скажу  –  вже  на  кутні:
Тургенєвський  красень  кудись  таки  зник…
Що  чуємо  ми  на  стражденнім  Донбасі,
Що  прагне  нових  нездійсненних  угод?..*
«Калякати»  суржиком  лисі  і  ласі  –
Втрачають  обличчя  і  Васі,  і  Тасі…
А  мова  зникає,  то  щезне  й  народ!**

Та  що  то  за  мова  в  болоті  з’явилась?
Які  в  неї  корені?..  Хто  їх  заклав?..
Та  мова,  як  кажуть,  на  вивіз  і  винос:
У  мов  праслов’янських  –
                                                   чужинський  анклав.

В  болоті  ви  кумкали...  Шлюбні  хорали
Із  жабами,  мосхи***,  і  досі  б  вели,
Якби  той  «язик»  у  народів  не  вкрали****!
То  де  б  ви,  москіти,  сьогодні  були?..
Нічого  й  нікого  ви  ним  би  не  «взули»,
Бодай  не  шіпавий,  гнилий  монархізм!
То  ж  ним  ви  зігнали  рої  в  один  вулик,
Й  назвали  олжу  ту  бридку  –  комунізм…

…А  в  нас  була  «Правда»*****,  а  ще  були  віче,
Хоч  правили  людом  гетьмани  й  князі…
Для  чого  нам  мову  державну  калічить,
Для  чого  звертати  з  святої  стезі?..
Та  вам  наша  мова  постала  як  вража:
Беззубому  мерину  –  кріпкий  урюк…
І  «руськоязикі»  пустились  у  ражу,
Здоровому  глузду  сказали:  «Каюк!»
І  тут,  як  у  казочці,  трапилась  меря******…
І  ну  –  мериносів  своїx  визволять,
По  їxнім  «понятиям»…  «публику  меря»,
Під  огласи:  «бля..,  ПНХ,  …ёна  мать»!..

Покаятись,  вбивці,  могли  б  ви  раз  триста!
Наразі  ви  маєте  ще  один  шанс…
Та  ваша  й  вождів  канібалова  пристрасть
Утопить  в  крові  калинові  намиста
Чужиx  вам,  
                                     –  довіку  не  здійснениx,  
                                                                                                               –    щасть…[/color][/b]

5.02.2016
________
*Київський  письменник  Олександр  Горобець  ініціював  у  
Київраді  законопроект  про  визнання  російської  мови  [b]окупаційною.[/b]
Зокрема  він  сказав:  "Якщо  ти  не  можеш  брати  автомат  і  стати  
на  захист  своєї  Вітчизни  в  бою,  викинь  на  смітник  свій  «язык»,  
заговори  українською!*

http://www.uapost.us/news/u-kembrydzhi-zamistj-rosiysjkoyi-movy-bezkoshtovno-vyvchatymutj-ukrayinsjku/

**  У  Кембриджському  університеті  (Великобританія)  в  програмі  
додаткових  безкоштовних  курсів  російську  мову  замінили  україн-
ською

***Одна  із  назв  московитів  або  москалів…

****На  всі  30%  російська  мова  складається  із  українських  слів,  
а  ще  на  1/3  (завдяки  німцю-лігнвісту  Далю)  –  з  німецьких

*****Йдеться  про  «Руську  правду»  –  кодекс  законів,  впровад-
жений  Ярославом  Мудрим  у  Київській  Русі

******Одне  із  угро-фінських  племен,  що  лягло  в  основу  сучасної,  
але…  конаючої  Імперії  Зла  –  Росії

Версiя  для  друку
Обговорити  в  форумi
"Кримська  Свiтлиця"  >  #8  за  19.02.2016  >  Тема  "Резонанс"
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784377
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 30.03.2018


Олекса Удайко

О, МОВО ВРАЖА!

     [i]  Якось,  граючись  "кнопками-окціями"  на  своїй  сторінці,  я  випадково
       заблокував  одну  із  своїх  робіт,  та  так,  що  й  через  "google"  знайти
       не  зміг,хоча  анонс  на  неї  значиться  там.  Якби  то  була  звичайна  ро-
       бота,  то  закинув  би  затію  та  переключився  на  інші!  А  то  така,  що  
       не  втратила    своєї  актуальності  і  понині,  позаяк  багато  авторів  сайту
       все  більше  пишуть  іноземною,  ризикуючи  стати  "класиками"  російської  
       літератури  та  "бути  визволеними"  з    "бандерівського"  рабства  Месією.  
               Я  прошу  вибачення  у  тих,  хто  прокоментував  мою  роботу  раніше,  чиї
       коменти  я  видалив,  але  не  менше  прошу  тих,  хто  цю  роботу  не  читав,
       прокоментувати  її  (не  смайликами,  а  живим  словом),  бо  це  надасть
       мені  наснагу  і  натхнення  працювати  у  цьому  напрямку  і  далі...[/i]
[youtube]https://youtu.be/cv1JhQJcCGg[/youtube]
[b][i][color="#085680"]Ти  був  для  нас  всіх  великий  й  могутній,  –
Російський  радянський  всесильний  «язик»…
А  зараз  –  нікчемний!  Скажу  –  вже  на  кутні:
Тургенєвський  красень  кудись  таки  зник…
Що  чуємо  ми  на  стражденнім  Донбасі,
Що  прагне  нових  нездійсненних  угод?..*
«Калякати»  суржиком  лисі  і  ласі  –
Втрачають  обличчя  і  Васі,  і  Тасі…
А  мова  зникає,  то  щезне  й  народ!**

Та  що  то  за  мова  в  болоті  з’явилась?
Які  в  неї  корені?..  Хто  їх  заклав?..
Та  мова,  як  кажуть,  на  вивіз  і  винос:
У  мов  праслов’янських  –
                                                   чужинський  анклав.

В  болоті  ви  кумкали...  Шлюбні  хорали
Із  жабами,  мосхи***,  і  досі  б  вели,
Якби  той  «язик»  у  народів  не  вкрали****!
То  де  б  ви,  москіти,  сьогодні  були?..
Нічого  й  нікого  ви  ним  би  не  «взули»,
Бодай  не  шіпавий,  гнилий  монархізм!
То  ж  ним  ви  зігнали  рої  в  один  вулик,
Й  назвали  олжу  ту  бридку  –  комунізм…

…А  в  нас  була  «Правда»*****,  а  ще  були  віче,
Хоч  правили  людом  гетьмани  й  князі…
Для  чого  нам  мову  державну  калічить,
Для  чого  звертати  з  святої  стезі?..
Та  вам  наша  мова  постала  як  вража:
Беззубому  мерину  –  кріпкий  урюк…
І  «руськоязикі»  пустились  у  ражу,
Здоровому  глузду  сказали:  «Каюк!»
І  тут,  як  у  казочці,  трапилась  меря******…
І  ну  –  мериносів  своїx  визволять,
По  їxнім  «понятиям»…  «публику  меря»,
Під  огласи:  «бля..,  ПНХ,  …ёна  мать»!..

Покаятись,  вбивці,  могли  б  ви  раз  триста!
Наразі  ви  маєте  ще  один  шанс…
Та  ваша  й  вождів  канібалова  пристрасть
Утопить  в  крові  калинові  намиста
Чужиx  вам,  
                                     –  довіку  не  здійснениx,  
                                                                                                               –    щасть…[/color][/b]

5.02.2016
________
*Київський  письменник  Олександр  Горобець  ініціював  у  
Київраді  законопроект  про  визнання  російської  мови  [b]окупаційною.[/b]
Зокрема  він  сказав:  "Якщо  ти  не  можеш  брати  автомат  і  стати  
на  захист  своєї  Вітчизни  в  бою,  викинь  на  смітник  свій  «язык»,  
заговори  українською!*

http://www.uapost.us/news/u-kembrydzhi-zamistj-rosiysjkoyi-movy-bezkoshtovno-vyvchatymutj-ukrayinsjku/

**  У  Кембриджському  університеті  (Великобританія)  в  програмі  
додаткових  безкоштовних  курсів  російську  мову  замінили  україн-
ською

***Одна  із  назв  московитів  або  москалів…

****На  всі  30%  російська  мова  складається  із  українських  слів,  
а  ще  на  1/3  (завдяки  німцю-лігнвісту  Далю)  –  з  німецьких

*****Йдеться  про  «Руську  правду»  –  кодекс  законів,  впровад-
жений  Ярославом  Мудрим  у  Київській  Русі

******Одне  із  угро-фінських  племен,  що  лягло  в  основу  сучасної,  
але…  конаючої  Імперії  Зла  –  Росії

Версiя  для  друку
Обговорити  в  форумi
"Кримська  Свiтлиця"  >  #8  за  19.02.2016  >  Тема  "Резонанс"
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784377
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 30.03.2018


Олекса Удайко

ПОЕТОВІ І ГРАФОМАНОВІ**

           [i]Якось  так...  Про  себе.
           І  мені  подібних...
           Маю  думку  –  
           ділюсь.    

[b][color="#074275"]Ми  пишемо  вірші,  буває,  вміло  –  
Метафори,  і  фабула,  і  ритм…
Сльозу,  буває,  чавим  відболілу,  
Й  Пегаса  нею  поїмо  з  корит.

Та  від  тих  слів  –  ні  холодно,  ні  жарко:
Читач  куняє,    жде  свого  дзвінка,
Сумує  тоскно  Тріумфальна  арка,
І  Лувр  пустіє  –  доля  в  них  така.

Й  скучають  Ермітажеві  атланти,  
Закляк  в  граніті  грізний  Каменяр,
Не  мітять  час  Біг-Бенові  куранти,
Й  сховався  у  туман  Холодний  яр.

Пустеля  постить*    –    не  святая  пустинь,
Не  чути  правди  праведних  отців,
Й  пророків  світлих  в  нас  тепер  не  густо,
Лиш  гул  самозакоханих  "митців"…
   
Відтак  вірші  нічого  вже  й  не  варті…
Бо  не  тверді,  як  лісовий  горіх,  –    

Бо  ти  у  правди  не  стоїш  на  варті,
А  перед  нею  маєш  смертний  гріх.[/color][/b]

10.  03.2018[/i]
__________
*Тиражує,  в  сучасному  розумінні  слова.

Карикатура  "Графоман".  Руслан  Долженець.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783296
дата надходження 20.03.2018
дата закладки 21.03.2018


горлиця

ЛЮБЛЮ СЛОВА

Люблю  слова  написані  душею,
Нез  натяків,  без  ребусів  понять,
Щоб  кожне  слово  сказане  тобою,
Ставало  почином  полум'яних  багать.

Щоб  в  кожнім  слові  дозрівала  віра,
Щоб  мало  силу  знищити  брехню,
Коли  любов-  щоб  піснею  бреніла,
Хай  чую  слово  бажане-  люблю!  

Коли  ж  неправда,  хай  слова  чорніють,
Хай  гасне  сонце,  знак,  що  щось  не  так,
Слова  тоді  і  літом    крижаніють,
Бо  дотик  той  холодний  мов  слимак.

Нехай  промінням  слово  завжди  сяє,
І  вносить  в  душу  радість,  теплоту,
Хай  бурею  усе  лихе  змиває,
А  сіє  лиш  Господню  доброту!
   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779655
дата надходження 01.03.2018
дата закладки 04.03.2018


Олекса Удайко

НАВІЩО ТОЙ КІТ– ПАЯЦ

     [i]  Як  продовження  «котячої»  тематики,
       на  прохання  окремого  «літературного»
       бомонду,  примушу  свого  ЛГ  говорити.
       Рефлексами,  а  при  необхідності    
       й  співати  людським  
       голосом…  [/i]
[youtube]https://youtu.be/fhI19sy8jEU[/youtube]
[i][b][color="#29058a"]Як  вже  було  сказано  іншим  віршем*,
мій  Кіт  –    титулований,  вчений…
І  хоч  допоміг  він  при  пошуку  тем,
зі  мною  не  був  завше  
                                                                     чемним…

Така  вже,  напевне,  природа  в  Кота:
то  лежнем  лежить  –  куль  соломи,
то  злість  випадкову  на  вус  свій  мота,
немов  буревій  той  
                                                                   «Палома»**…  

Чудує  подеколи,  мов  скоморох,
працює  під  блазня,  паяца…  
Й  тоді  не  підходь  –  хоч  один  чи  удвох:
відкусить  язик,  а  то  й…  
                                                                     яйця!

Бува,  накидається  він  на  слова  –
знічев’я,  дарма...    Але  рясно...  
То,  певно,  у  Нього  болить  голова
і  рецидивує  па-яц-
                                                                     ність…  

Та  в  захист  від  нього  є  декілька  слів,
якщо  не  послуха  –    ломака.
Бо  розуму  в  Нього  –  на  кілька  ослів,
хоч  зовні  –  маленький...
                                                                     Макака.

Такі  ось  бувають  учені  коти  
підступні,  хоч  зовні  –  послушні…
І  ними  дивуються  в  псарні  хорти
і  всі  віслюки  у...  
                                                                     конюшні![/color][/b]

25.02.2018
_________
   *http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777175
**Ураган  ,  що  пронісся  в  Атлантичному  океані  і  над
         Островом  свободи  у  2008  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779227
дата надходження 26.02.2018
дата закладки 03.03.2018


Світлана Моренець

ЗБЕРЕЖІМО УКРАЇНУ!


Усе  –  від  Бога:  доля,  рідний  край,
батьки,  талант.  Любов  –  також  від  Бога.
А  ще  –  шляхів  безмежжя.  Обирай,
лиш  не  цурайся  рідного  порога.

З  народження  і  мова  є  своя  –
ознака  твого  роду  і  народу.
І  мамина  –  як  пісня  солов'я.
Багаті  ми  на  плідні  землі,  вроду.

Господній  дар  –  безцінне  і  святе,
великий  гріх  його  не  цінувати,
не  дякувати  з  шаною.  Проте
ми  здатні  зневажати,  забувати,

а  не  плекати  й  множити  дари.
Хоч  відмовлятись  маємо  ми  волю,
Бог  любить  вдячність,  бачить  [i]все[/i]  згори
і  по  заслузі  пише  дальшу  долю.

Вподібнившись  зацькованим  жлобам,
що  нехтують  своїм,  як  нижчевартим,
нестимеш  хрест,  присуджений  рабам,
не  здатним  ні  на  злети,  ні  на  старти.

Не  прилипай  до  збориська  заброд,
що  дім  наш  перетворюють  в  руїну.
До  Київських  князів  ми  –  вже  народ,
і  в  ньому  ще  не  вмер  козацький  код,
тож  збережімо  дітям  Україну!

                                                       1.02.2018  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774540
дата надходження 01.02.2018
дата закладки 01.02.2018


Олекса Удайко

ПОКОХАВ БЛОНДИНКУ (Балада-фантазія)

       [i]Тут  трохи  реальності  
       (зима  ж  така)  і  видумки:
       марці,  мавки,  вітровії  тощо...      
       Але  
       вже  
       як  
       є.[/i]
[youtube]https://youtu.be/nb5HWIavI_Y[/youtube]
[i][b][color="#002fff"]Покохав    блондинку…  
Вітре-вітровію,
розстібни  доху  їй,  
я  ж  бо  сам  не  вмію.
Розпусти  бретельки  –  десь  там  милі  перса…

А  блондинка  гарна.  Видно,  що  із  перцем!
Чарівну  блонпинку  торкать  не  посмів  він...
То  ж  просив  пройдисвіт  вітру-вітровія:

«Демонструй  мені  ти  всі  принади  тіла,
Розпитай  у  неї,  що  б  вона  хотіла!
Та  погладь  їй  сукню,  розчеши  їй  коси,
Ще  узнай  в  блондинки,  що  під  сподом  носить.
Я  десь  у  прихожій…  приховав  пакунок,
там  для  молодої  –  цінний  подарунок…
Ще  спитай  кохану,  чим  зігріти  душу,
знати  щоб  допевне,  що  казати  мушу.
Натякни,  як  зм’якне,  чи  запросить  в  хату,
щоб  в  зимову  хугу  переночувати…»

Все  зробив,  як  треба,  вітер-вітровійко  –
правду  про  блондинку  козаку  повідав:

«Краля  молода  ще…  дуж-же  вже  красива,
має  все  при  со́бі…  ще  й  велику  силу.
Зустрічі  з  коханим  пестує  в  надії,
та  тебе,  козаче,  ледве  чи  зігріє  –
в  неї  довгі  ноги  і  холодні  перса,
під  мереживами  –  скаменіле  серце».

Оповивши  зиму,  вітер  втік  у  весни,
щоб  вертіти  з  сонця  літу  перевесла.
«Певно,  ще  не  час  нам  в  хугу  взимку  пхатись,
З  чічками  із  льоду  не  пора  кохатись!»  

…так  подумав  марець*  й  повернув  додому,
щоб  не  остудити  серця    молодого.

Сніг  усохне  в  лісі  –  не  до  запита́ння  –
З  мавкою-весною  на  рушник  він  стане!
[/color][/b]  
27.12.2017,
Кельно,  ФРН      
________
*Березіль,  березень./i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768415
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 28.12.2017


Олекса Удайко

ЗИМОВА МЛЯВА

     [i]  Відлига  чи  запізнення  зими?..  
       Та  це  -  не  завада...  
     [b]  "[color="#0088ff"]Новорічному  теплослів'ю[/color]"[/b]
         Дисонанс...
[youtube]https://youtu.be/HiUkmghWoWo[/youtube]

[b][color="#074469"]Зимова  млява…  Не  тріщать  морози,
Не  кубляться  у  стужі  снігурі,
В  природі  щем,  в  душі  панує  проза  –
Зимових  
               мляв  невтішні  попурі…

Як  відгук  злих  минулих  лютих,
Що  калиново  впали  на  сніги,
Гуркоче  гнів,  співає  тоскно  лютня,  
Додаючи  
               статечності  снаги….

І  вже  в  очах  –  ті  сльози-ренегати,
Що  на  амвон  пожертви  принесуть…
Стихає  біль…  І  хочеться  подбати
Про  нашу  
               справжню,  вистраждану  суть.

Хай  в  кабінетах  жарко  –  не  Канари  ж!  –
 Й  надворі  тал  –  як  змучений  народ,
Сконають  дні  –  мов  здирники    і    скнари:
Весна  
               не  пошкодує  нагород...

«Зимова  млява»  зміниться  весною,
Заснуть  морози,  стишаться  сніги…
За  страдників  оступляться  горою
Ті  теплі  дні,  
               що  нам  –  не  вороги.

І  зникне  враз  гірка  неоднозначність  
З  зимової  природи  і  держав,  
Бо  навчена  статечність  і  обачність
Скують  
               кайданки  для  зимових  мляв![/color]
[/b]
17.12.2017
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766457
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 17.12.2017


Олекса Удайко

НОВОРІЧНЕ ТЕПЛОСЛІВ'Я. 4. ЛЬОДИ, ЛЬОДИ…

             [i]Серце  -  не  камінь:  
                         плавиться  й  лід,  
                                     як  за  словами  
                                                 квапишся  вслід!
                             ([b]О.Удайко  "Серце  -  не  камінь"[/b])
           
             Публікується  за  умовами  конкурсу
             [color="#053e66"]"  Новорічне  теплослів'я"...[/color][/i]


[youtube]https://youtu.be/vKVqWCoIMLo[/youtube]
[i][b][color="#280559"]Льоди,  
                             льоди,  
                                                   льоди,    
                                                                           льоди...
І  в  серці...  І  в  природі:  
там  –  не  сиди,  
туди  –  не    йди…
Неcпокій  –  
                               в  насолоді…  

Та  під  льодами  спить...  вода:  
покоїться  стиxія  –  
несе  неспокій  тим  льодам,
Серця  скрупілі  гріє...

І  прийде  час  –  льоди  спливуть,
Мов  сил  життя  вигнанці:
Така  вона,  небесна  суть,  –
Живі  про-ту-бе-ран-ці…

В  підмогу  нам  –  одна  з  планет,
що  світить  спозаранку*,
Її  супутник  і  корнет**...  
І  не  страшні  нам  пранці!!!

В  зими  
                       ламка  
                                               морозна  
                                                                               креш  –
впадеш...  під  знаком  строку!  
Ти  ж,  Україно,  не  помреш:
У  Всесвіт  –
                                     вірні  кроки.[/color]
[/b]
23.01.2016
_________
*Йдеться  про  планету  Сонячної  системи  –  
Юпітер  –  загадку  та  берегиню  нашого  життя...
**Супутик  Юпітра  -  Європа,  відкритий  Галілео
Галілеєм,  містить  багато  води,  яка  замерзає,  
але  під  товщею  льоду  хлюпоче.  В  ній,  ймовірно,
існує  життя.  Є  думка,  що  ця  планета  і  дала  
початок  всьому  живому  на  Землі.  Хто  не  вірить,
той  може  перевірити  в  прийдешніх  космічних  
подорожах...  А  може,  уві  сні?..
[/i]
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765652
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 16.12.2017


Олекса Удайко

ЗИМА-КОРОЛЕВА

                 [i]Тепло  чи  холодно,  але...  зверстано...
                 за  умовами  та  вимогами  
                 [color="#090569"][b]"Новорічного  
                 тепло-
                 слів'я"  [/b]
[/i][/color]
[youtube]https://youtu.be/hcOY84xL5-c[/youtube]
[i][b][color="#1d0452"]Рік  притомився  в  нестримно-диявольськім  та́нці  –
він,  наче  мавр,  все  живе  на  землі  переміг…
Осінь  віддала  всі  чари  і  сни  до  останку,
нив’я  
                 зоравши  –  солодких  плодів  переліг…  

Снігом  укутала  землю  зима-королева,    
ліс  потонув  у  дрімотно-теплесенький  рай...
В  небі  дзвенить  від  морозу  струна  металева  –
грайся,  
                 природо,  у  зиму!  І,  граючись,  грай!  

Фуги,  кантати,  симфонії  й  щебет  сопілки  –
щастя  мелодії  й  зроджене  ними  життя
сло́ва  із  барв,  що  назбирані  ревністю  пчілки,  –
вірша  
                 нового,    мов  матері  рідне  дитя…

Словом  поети  кмітливі  весну  повертають…
Ранок  рожевий  природу,  що  спить,  зустріча!..
Словом  своїм  я  майбутнє  натхненно  вітаю…  
Гасне  
                 у  променях  сонця  небесна  свіча…[/color][/b]

28.12.2016[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765922
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 16.12.2017


Олекса Удайко

В БІЛІ ОДЕЖІ УБРАЛАСЬ ПРИРОДА

         [i]В  зимовому  [b][color="#88048a"]"Теплослів'ї"[/color]  [/b]
         основне  -  одежа...
         Краще  -  біла...
[youtube]https://youtu.be/7fSj-Ptf7No
[/youtube]

[b][color="#43055c"]В  білі  одежі  убралась  природа,
В  ковдру  сріблясту  сховались  поля  –
Бісер  ошатний  в  зими  нині  в  моді,  
Свято  
                   стрічає  трудяга-земля…    

Рік,  що  минув,  свою  старість  в  кожуха  
Сором’язливо  навіки  сховав,
Та  не  горює,  бо  Господа  слуха  –
Білу
           одежу  Новому  придбав.

Вже  снігурі  у  крутих  вишиванках
З  ваз  горобинових  спогади  п’ють  …  
В  посвіт  планети  крокує  не  бранка  –
Чиста
           криштально  божественна  суть…

Білі  одежі  сповідують  люди,
Та  не  для  кожного  Бог  їx  дає  –
За  чорноту  лиходіїв  осудить:
Має  на
           стягнення  право  своє…  

Біла  пора  гряде  нашій  планеті  –
Землю  вітає  добряк  Водолій*!
Білі  одежі  лаштують  поети:
Чорне  –  
           в  хімчистку,  що  біле  –  білій!  [/color][/b]

16.12.2017

*Наступна  за  Рибами  (нині)  астрономічна  
   епоха  Землі  (з  період  біля  2300  років).[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766238
дата надходження 15.12.2017
дата закладки 16.12.2017


Олекса Удайко

ДОЛАННЯ

                                                             [b]  Tth[/b]
[youtube]https://youtu.be/8kQZHYbZkLs[/youtube]
[i][b][color="#0b9ed4"][color="#04435e"]Чому  ламка  так    між  роками  грань?
Чому  роки  метуть  –  як  той  осінній  вітер?  
Прокинешся  у  безпросвітну  рань,
А  ранок  -  
                 наче  півжиття  твойого  витер.  

І  котиться  воно  –  немов  ковил,
Немов  летке  у  полі  перекотиполе…  
Й  здається  –  вже  не  стане  більше  сил
Почати  знов  
                 життя,    окреслюючи  коло…

Та  й  там,  бува,    зустрінеться  туман,
Й  зітре  усе  старе,  як  олівцевий  порох,
Й  закрадеться  в  уяву,  мов  дурман,
Солодкий,  
                 наче  та  цукрова  пудра,  морок…

Й  захочеться  всотати  широчінь
І  глибину  утіхи  для  душі  і  тіла…
Нуртує  серце  і  клекоче  чин  –
Й  отримуєш  
               усе,  що  суть  твоя  хотіла.

Велике  щастя  –  здужати  себе  
І  вийти  на  свою  пряму  дорогу:
Нехай  сумління  й  стид  вас  не  шкребе:
Себе  долання  –  
               то  веління  Бога.[/color][/b]

05.12.2017.

[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764206
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 06.12.2017


Світлана Моренець

ТВОРЧІ КАЗУСИ (усмішка)

(Люблю  сміятися  із  себе,  бо  не  образиться  ніхто.)

Набридло  за  столом  сидіти,  
ще  й  спину  муляє  стілець.
Натхнення  –  ні́де  правду  діти  –
звелося  просто  нанівець.

Вмощуся  зручно  на  дивані,
зарившись  в  купу  подушок,
помедитую  у  нірвані
і  віршів  "настрочу"  мішок.

Ось  лиш  помрію  ще  хвилину,
зберу  докупи  всі  думки,
в  солодкі  спогади  полину
"відксеривши"  їх  на  листки.

І  мислі  у  вінок  плелися,
барвисті,  як  весняний  цвіт.
Струмочком  строфи  полилися,
яких  чекає  цілий  світ  –

неперевершені,  чудові,
не  вірші  –  сяєво,  краса!
Там  –  глибина  у  кожнім  слові,
емоцій  перли,  мов  роса.

А  рими  всі  –  на  заздрість  Zangu,
(тепер  він      Grover  чи  Grovér?)
Та  кожен    би  поет  позаздрив,  
бо  я  –  світило  відтепер!

І  так  натхненно  їх  читаю!..  –
що  аж  проснулась...
–  Ніц  нема!
Про  що  писала  –  не  згадаю...
Затерпла  в  ступорі...  німа.

Дивлюсь  отетеріло  в  стіни,
на  стелю...  В  голові  –  зеро,
нема  ні  проблиску,  ні  тіні.
Паралізоване  перо.

Ну,  сон!  От,  вражая  личина,
як  розіграв  ілюзіон,
видаючи  брехню  невпинну
за  дарувань  атракціон!

Отямлююсь...  
           І,  враз,  несміло  –
натуру  маю  я  гнучку  –
слова  проклюнулись  невміло,
потроху  зріли  та  мужніли
і  –  цмок!  –  я  в  Музи  на  гачку.

                                     8.11.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759332
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 09.11.2017


Світлана Моренець

ТВОРЧІ КАЗУСИ (усмішка)

(Люблю  сміятися  із  себе,  бо  не  образиться  ніхто.)

Набридло  за  столом  сидіти,  
ще  й  спину  муляє  стілець.
Натхнення  –  ні́де  правду  діти  –
звелося  просто  нанівець.

Вмощуся  зручно  на  дивані,
зарившись  в  купу  подушок,
помедитую  у  нірвані
і  віршів  "настрочу"  мішок.

Ось  лиш  помрію  ще  хвилину,
зберу  докупи  всі  думки,
в  солодкі  спогади  полину
"відксеривши"  їх  на  листки.

І  мислі  у  вінок  плелися,
барвисті,  як  весняний  цвіт.
Струмочком  строфи  полилися,
яких  чекає  цілий  світ  –

неперевершені,  чудові,
не  вірші  –  сяєво,  краса!
Там  –  глибина  у  кожнім  слові,
емоцій  перли,  мов  роса.

А  рими  всі  –  на  заздрість  Zangu,
(тепер  він      Grover  чи  Grovér?)
Та  кожен    би  поет  позаздрив,  
бо  я  –  світило  відтепер!

І  так  натхненно  їх  читаю!..  –
що  аж  проснулась...
–  Ніц  нема!
Про  що  писала  –  не  згадаю...
Затерпла  в  ступорі...  німа.

Дивлюсь  отетеріло  в  стіни,
на  стелю...  В  голові  –  зеро,
нема  ні  проблиску,  ні  тіні.
Паралізоване  перо.

Ну,  сон!  От,  вражая  личина,
як  розіграв  ілюзіон,
видаючи  брехню  невпинну
за  дарувань  атракціон!

Отямлююсь...  
           І,  враз,  несміло  –
натуру  маю  я  гнучку  –
слова  проклюнулись  невміло,
потроху  зріли  та  мужніли
і  –  цмок!  –  я  в  Музи  на  гачку.

                                     8.11.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759332
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 09.11.2017


Ol Udayko

ДВІ ЛІНІЇ ЩАСТЯ

         [i]Відчути  ті  дари  небесні  хочу:  
         Торкатись  щастя  ніжними  руками...
                                                                         [b]  Елена  Марс[/b]
[youtube]https://youtu.be/zotRnVeBVjA[/youtube]

[b][color="#4d0354"]Я    кінчиком    пальчика    –
в    пристрасті    сонній,        
за    межами    стулених
вій,    в    супокої    –
дві    лінії    щастя    
шукаю    в    долоні,
з    притлумленим    диханням    
таїнство    кою.    

Тихесенько,    трепетно    
никну    в    зап’ясті    
і    ніжно,        поволі,    
поверх        передпліччя    
осиковим    ли́стом        
втикаюсь    у    щастя,
що    в    серденьку    мріє,        
де    істина    вічна...    

І    –    сонми    мурашок    
по    стерплому    тілу,    
нечутний    мій    видих            
завмер    на    хвилину…
Нові    почуття,    
немов    птах,    прилетіли
і    в    ямочках    щічок    
дві    долі    молили…

Я    світлом    займуся,    
мов    клен  на  осонні,    
губ    милих    торкнуся    
неспішно,    поволі...
й    шепну    їй    на    вушко:
"    Люблю    тебе,    сонну!"
Дві    лінії    щастя    –    
дві    лінії    долі.[/color][/b]

13.01.2015[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756668
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 23.10.2017


Любов Ігнатова

Я хочу дощ…

Я  хочу  дощ...  І  плакати  під  ним...
Чомусь  так  важко  в  грудях...мабуть  втома...
Ще  видихають  хати  в  небо  дим,
Хоч  від  зими  давно  у  них  оскома.

Весна...  весна?  Невже  я  дожила?
Невже  мороз  сховався  у  барлозі?
Я  вірила,  я  мріяла,  змогла...
Ліси  синіють  в  пролісків  облозі.

А  я  дощу  так  прагну,  як  тебе...
Та  тільки  дощ  на  цілу  вічність  ближче.
Катую  свою  душу  і  себе...
А  може,  то  не  втома,  а  вітрище?

То  він  мені  вдихнути  не  дає  —
Збиває  подих  і  тривожить  душу,
І  розвіває  все  життя  моє...
А  край  дороги  зацвітає  груша...

А  там  і  перший  грім,  і  солов'ї,
І  келихи  тюльпанів,  як  граалі...
Ну  що  ж  на  груди  тисне  так  мої?..
Напевно,  то  сніжинки  нерозталі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739771
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 12.10.2017


Любов Ігнатова

Білий вірш

Дивлюсь,  як  плачуть  абрикоси
Пелюстям  білим,  наче  сніг,
Неначе  іній  білий  в  роси
Зірками  білими  приліг...

І  білі  хмари  метушаться  —
Жене  їх  вітру  білий  сон,
Дрімає  на  гілках  акацій
Весільний  завтрашній  вельон...

І  білий  терен  огортає
Мої  думки  у  гронах  днів...
І  лине  квітень  небокраєм,
Туманом  білим  посивів...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740550
дата надходження 04.07.2017
дата закладки 12.10.2017


Віталій Назарук

ВИСТОЄМО

Якби  ще  трішки,  війни  хай  пройдуть,
Ще  б  крапельку  -  сльозинку  не  солону…
Щоб  все  прозоро  -  зникла  каламуть,
Ішли  на  прощу  і  несли  ікони.

Щоб  так  по  Україні  на  віки,
Молились  у  церквах  під  мирні  дзвони.
Щоб  у  жінок  були  чоловіки
І  щоб  державні  на  замку  кордони.

Напевно  грішні  ми,  хоч  з  нами  Бог,
Чомусь  не  вистачає  того  –  трішки…
Настане  час,  ми  повернемо  борг,
До  храму  будемо  ходити    пішки.

Щоб  мир  настав,  бо  саме  в  ньому  суть
І  зародили  ниви    урожаєм…
Родилась  пісня  і  пропала  лють
І  засіяло  сонце  понад  краєм!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754676
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 11.10.2017


Ol Udayko

ГРА БЕЗ ПРАВИЛ

           [i]…якось,  гортаючи  сторінки  осені…[/i]

[i][b][color="#076891"]Свою  концепцію  Він  так  настирно  тиснув,
Гнучи  Закон  і  Волю  мас  через  коліно,
Що  глузд  здоровий  в  нього  геть,  здається,  тріснув:
Оскал  душі  й  емоцій  
                                   грали  білопінно…  

Та  рукоблудство  Князя  тьми  не  знало  меж  –
Буяли  формули  приватні    й  алогізми…
О,  ескулапе  душ,  за  тим  пильнуй  і  стеж,
Щоб  не  здолали  нас    
                                 синдроми  атавізмів!  

Проти  хвороб  є    безліч  засобів,  порад,
Й  простіша  з  них  є  РАДИкальна  терапія  –
Якщо  не  допоможе  голос  Віч  і  Рад,
Згодяться...  
                                       вівісекція  
                                                                                 і  ектомія…  [/color][/b]
7.10.2017
________
Вівісекція  і  ектомія  -  хірургічні  терміни,
майже  синоніми,  що  означають  видалення;  
але  перший  -  стосовно  теплокровних,  
а  другий  і  Homo  sapiens,  включно.

Фото  -    власного  виробництва,  здійсненого
на  Кельнському  карнавалі  у  лютому  2009  р.  [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754280
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 11.10.2017


Салтан Николай

Зима на півстоліття

[img]https://pp.userapi.com/c836125/v836125008/5186c/31RPzeZniw4.jpg[/img]
Так  хочеться  зими  на  півстоліття
Без  паузи  відлиги  і  тепла.
Нехай  мороз  тріщить,  немов  лахміття,
Що  догорає  в  полум’ї  дотла.

Нехай  тріщить  по  закуткам  й  щілинам,
Хай  вимерзне  вся  нечисть  і  сльота.
І,  може,  лиш  тоді  простить  провини
Земля  обітована  і  свята.

Хай  щезнуть  всі  запроданці  огидні,
Куми,  свати  і  всякий  їхній  збрід.
Хай  замете  усі  нажитки  видні
І  пропаде  ганебний  того  слід.

Хоча  і  рівність  вигадка  поетів,
Блукаючий  утопії  маяк,
Та  прірви  ті  глибокі  і  нестерпні.
І  як  тут  не  озлобитись,  ну  як?

Не  втримався.  І  в  ярості  всесильній,
Що  ніби  пес  зірвався  із  цепів,
Бунтарський  дух  оскаженілий,  синій,
Туманом  сів  від  моря  до  степів.

Вдихнули  всі  цей  присмак  "бути  вільним".
Але  чому  всі  стали  мов  кроти?
Такі  чутливі,  аж  до  божевілля.
Проте  не  бачать  справжньої  біди.

Немає  змін  від  псевдореволюцій,
Від  світлих  помаранчевих  ідей
І  обіцянок  всіх,  немов  пилюка.
(То  ширма  для  засліплення  людей).

І  знову  скажуть:  "Стадо  ідіотів!
Народ  цей,  певна  річ,  що  пропаде".
А  де  вожді  і  вірні  патріоти,
Які  б  вели  обвуглених  людей?

Вони  горіли  в  полум’ї  воєннім,
Пізнали  невідступний  страх  біди,
Тверділи  світлі  душі  їх  щоденно
В  ілюзії  людської  доброти.

Душилась  віра  в  натовпі  безлюднім,
Бо  всі  здавалось  статуї  німі.
Коли  кричало  тіло  повне  люті,
Весь  світ  ховався  знову  в  тишині.

Та  вихід  є  -  зима  на  півстоліття!
І  хай  вирує  вічна  мерзлота!
Бо,  може,  лиш  тоді  земля  зуміє
Почати  все  із  чистого  листа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740122
дата надходження 01.07.2017
дата закладки 11.10.2017


НАДЕЖДА М.

Роки стікають краплями в долоні. .

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=p2FGgaULi3M[/youtube]

Мелодія  дощу    у  сірій  млі.
Чомусь  думки  тоді  приходять  сірі.
Он  зграя  прокричала    -  журавлі!
Я  проводжаю  поглядом  у  вирій.

А  дощ  оцей    листає  сторінки,
Роки  стікають  краплями  в  долоні.
Чомусь  стають  вразливіші  думки,
Частіше  я  тепер  у  них  в  полоні.

Меланхолію  створюють  роки,
Та  як    не  впустиш  ти  її  у  душу.
Оце  роки!  Даються  нам  взнаки.
Та  так  не  хочеться,  впускати  мушу.

Осінній  вітер  трохи  освіжив,
І  інша  вже  мелодія  лунає,
Він  інші    почуття  вже  розбудив,
Але  про  це  один  лиш  вітер  знає.

Що  не  пуста  й  незвірена  душа,
І  почуття    не  втрачені  з  роками.
і  думка  ця,    мене  тепер  втіша,
Осінніми  вривається  ночами..


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754274
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 11.10.2017


Наталя Данилюк

Беззастережно впасти в осінь…

Беззастережно  впасти  в  осінь,
Сягнувши  охрового  дна,
Де  нитка  сонця  у  волоссі,
Немов  обірвана  струна,
Заплуталася  випадково…
І  спалахнути,  мов  свіча,
Відчути,  як  достигле  слово,
Терпке  й  солодке  водноча́с,
Із  горла  проситься  назовні,
Як  з  гілки  обважнілий  плід.
Набрати  світла  жмені  повні
І  щедро  хлюпнути  землі  –
На  глянець  трюфельних  каштанів,
На  теплі  вощені  листки,
На  трави  в  сивому  тумані…
І  начерка́ти  від  руки
Думок  намічені  маршрути,
Щоб  не  розсипати  в  юрбі.
І,  врешті,  з  видихом  відчути,
Що  космос  плавиться  в  тобі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754493
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 11.10.2017


Крилата

ВЧИСЬ І ТИ ТАК!

Не  кручусь  на  різні  боки,  
Як  виконую  уроки.
Телевізор  не  вмикаю,  
Їжу  в  рот  не  напихаю.
Відкидаю  всі  вагання  
І  беруся  завдання  –  
Ревно,  з  радістю,    відважно.
Як  читаю,  то  уважно,  
Щоб  усе  запам’ятати,
З  твору  щось  для  себе  взяти.
Математику  люблю  я,  
Добре  приклади  рахую.
Цифри  правильно  виводжу,
За  клітинку  не  виходжу
Й  за  поля  не  виїжджаю,  
Два  рядки  на  бал  лишаю.
Мову  знаю  теж  нівроку.
Із  письмом  нема  мороки.
Рідко  помилки  роблю  я.
Спину,  наче  стовбур  туя,
Я  тримаю  –  не  горблюся.
Словом,  добре,  друзі,  вчуся.
Кмічу  правила  я  слічно
І  пишу  каліграфічно.
Ще  й  малюю  та  складаю,  
І  ліплю,    і  витинаю,  
І  співаю.  Втомлю  тіло  –  
Вмить  роблю  зарядку  –    вміло.
Каже  вчитель:  «Молодчина»,  
Мама:  «Добра  в  нас  дитина».
А  мені  приємно  дуже.
Вчись  і  ти  так,  любий  друже!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754721
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 11.10.2017


Світлана Моренець

ДОНІ

В  заду́мі,  гортаю  сімейні  світлини
і  телепортуюсь  в  далекі  роки...
Ось  фото  –  найперше  –  моєї  дитини.
–  Привіт,  янголятко!  –  торкаюсь  руки,

а  там  –  світлий  Боже!  –  ті  пальчики  милі,
немов  у  Дюймовочки-крихти,  –  малі...
І  ніжість  щемливі  накочує  хвилі,
підхоплена  ними,  пливу,  як  в  імлі,

крізь  ночі  безсонні,  повз  пам'ятні  віхи:
ось  –  зубчик  найперший,  а  тут  –  перший  крок,
від  першого  слова  так  мліли  од  втіхи,
що  радість,  напевне,  сягала  зірок.

Згубилася  лялька  –  і  слізок  озерце,
обдерла  колінця  –  і  знов  полились
струмочком  окропу  на  мамине  серце...
Чи  буде  спокійним  воно,  хоч  колись?

Траплялися,  зрідка,  непослух,  пручання
і  таткова  кара  –  заслання  в  куток.
Та  це  вже  –  садочок  і  в  школі  навчання,
де  кожен  із  нас  свій  проходив  урок.

Росла  наша  доня,  а  з  нею  –  тривоги,
вже  час  самостійні  шукати  путі.
Рішуче  долола  затори  й  пороги,
тож  місце  достойне  знайшла  у  житті.

Ти  болі  й  хвороби  уміло  гамуєш.
З  жіночою  чуйністю  і  співчуттям,
поранені  душі  батькі́вські  лікуєш,
рятуючи  діточкам  їхнім  життя...

Кровиночко  рідна,  ти  нам  –  нагорода,
безцінний  прекрасний  дарунок  Небес.
Як  гілка  старого  козацького  роду,
ти  вистоїш  всюди  і  з  нами,..  і  без.

А  дехто  не  хоче  дітей.  І  без  риску
й  мороки  шукає  розваги  в  житті.
З  тобою  ж,  я  взнала  любов  материнську,
а  це  –  найсвятіше  з  людських  почуттів.

Що  просять  батьки  для  єдиної  доні?
Здоров'я,  кохання,  життя  без  проблем.
І  дякують  Богу  за  щастя  в  долоні,
аби  не  втекло  в  небеса  журавлем.

Ти  –  мама  і  жінка,  і  доня.  Людина.
Всі  люблять  тебе  не  лише  в  ювілей,
бо  грієш  теплом  своїм  щедро  щоднини.
Будь  Примою,  доню,  у  кожній  з  ролей!

                                 11.10.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754794
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 11.10.2017


@NN@

Історія одного кохання

Двоє...  Назустріч,
                       стежкою  в  горах,
Навіть  не  знають,
                       що  стрінуться  скоро.
Двоє  стежиною  йдуть.
                       Він,  мов  мара,
Спускається  долу.
                       Він,  а  вона,
Мов  пташина  на  волі
                       пісню  співає
Й  на  плай  за  ожиною,
                     в  гори  високо  йде.
Двоє  зустрілись,  очі  у  очі,
                   і  защеміло  серце  дівоче,
Печаль  перейнявши  чужу.
                   Вже  й  проминула,
Та  наче  б  то  путами
                   хтось  обіплутав  межу.
Стій!  Куди  йдеш?
                   Мов  у  воду  опущенний,
Що  за  біда,  
                     чом  несеш  її  змучено,
Вниз  до  людей,
                     а  не  го́ри,  до  Бога?
Що  в  ній  такого?
                     Двоє  присіли  
На  стежці,  під  кручею,
                     і  розповів  чоловік  
Той  засмучений  
                     правду  свого  життя.
Довго  чи  скоро
                     ті  двоє  гутарили,
Тільки  над  горами
                     громи  ударили,
Дощик  полив  ,  мов  з  відра.
                     Двоє  знялись
Й  полетіли  стежиною,
                     вгору,  все  вгору,
Де  плай  той  ожиновий,
                     там  де  крислаті
Смереки  й  ялини
                     в  кронах  колишуть  буття.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754559
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 10.10.2017


Ol Udayko

ЩО ТО ЗА ЖІНКА

         [i]  емоції,  інколи  творять  зло,  
           але...    [/i]
[youtube]https://youtu.be/I5Vjsa5dn2c[/youtube]
             
[i][b][color="#470696"]Що  то  за  жінка,  котра    не    кричить,
Коли  на  неї  сонечко  звалилось?!
Така  неждана  і  щаслива  мить,
Немов  удруге  
           в  світі  народилась.

Що  то  за  жінка?..    Милого  свого
Не  спонукає  інколи  кричати,
Щоб  серед  світу  грішного  сього  
З  нудьгою,  
           що  засіла,  враз  кінчати?

І  що  за  чоловік?..    Невидиму  красу,
Як  оксамит,  не  вміє  цінувати
І  ранішню  незбирану  росу
Лінується  
           до  скону  цілувати!

Що  то  за  ми,  що  посеред  зими
Не  можемо  тій  даності  радіти,
Що  в  вирі  справ  не  ляжемо  кістьми,
Щоб  жити  вволю  
             в  радості,  як  діти?

І  хай  весь  світ  іде  у  тар-та-ра-ри  –
Від  правди  нам  нема  куди  подітись!  –
Я  славитиму  той  нестямний  крик,
З  яким  нараз  
             народжуються  діти.[/color]
[/b]
10.10.2017
[/i]
[youtube]https://youtu.be/D47TuqBKth8[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754723
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 10.10.2017


Віталій Назарук

ТОБІ, УКРАЇНО!

Відродилась,  як  фенікс  і  стала  з  колін
Незалежна  моя  Україна.
Наша  мрія  здійснилась  і  тих  поколінь,
Що  в  Сибіру  знайшла  домовина.

Незалежна  тепер  Україна  моя,
Одягнула  свою  вишиванку.
Розцвіла  у  красі  моя  диво-земля,
Що  була  у  чужинців  за  бранку.

Україно  моя,  зичу  щастя  тобі,
Будь  щаслива,  красива  й  багата.
Щоб  не  було  ніколи  біди  у  судьбі,
Щоб  народ  мав  життя,  наче  свято.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747601
дата надходження 24.08.2017
дата закладки 24.08.2017


Ol Udayko

КУПЕЛІ МОЇ. Чстина 1.

           [i]    Свіжі  думки  з  давніх  світлин...
[/i]
[youtube]https://youtu.be/9R2XnpAddEM[/youtube]
                                                                     [b]  1.[/b]

[i][b][color="#076182"]Хоча  на  годиннику  "перша  година  ночі"  я  спробую  
відновити  втрачений  текст!  Отже,  про  утробний  період  
мого  розвитку  я  вже  десь  писав!  Пам'ятаю  про  нього  
мало!  Згадую  тільки,  що  там  було  тепло,  затишно,  та  
чомусь  темно!  А  на  світ  білий  з'явився  я  приблизно  о  
1-ій  годині  ночі!  І  відразу  стало  мені  ясно  і...  радісно!  
Хоча  чомусь  плакав...  Видно,  занадто  гірким  виявився  
мені  перший  ковток  повітря,  що  метнулося  в  кволенькі  
легені  разом  з  прохолодою  березневої  ночі!  Але  потім  
стало  помалу  теплішати...
       Наближався  день  святого  великомученика  Олексія!  
І  тому  назвали  мене  Олексієм!  Хоча  в  метриці  значиться  
два  імена  –  Алексей  і  Олексій:  перше  –  як  данина  мого  
невеселого  імперського  минулого,  друге  –  як  легкий,  але  
невідворотний  дарунок  не  дуже  світлого,  але  все  таки  
вільного    українського  майбутнього…
       Проте  дитинство  моє  видалося  суворим,  голодним  і  
холодним.  Якби  не  було  в  ранньому  дитинстві,  майже  
обрядової,  щоденної  купелі,  не  було  б,  напевно,  чого  і  
згадати  про  дитячий  період  мого  нелегкого,  не  цілком  
благополучного  життя!  Пам'ятаю,  я  лежу  в  теплій  воді,  
заправленій  настоєм  із  ромашки,  материнки  чи  чебрецю,  
загорнутий  не  то  у  баєву  не  то  в  полотняну  тряпчину...  
         А  переді  мною  ни-ч-ч-ч-чо-гісінько!  Тільки  очі…  Очі,  
повні  і  радощів  і  печалі  одночасно  –  очі  матері!  Що  вона  
думала  в  ті  священні  для  мене  хвилини?..  Чи  не  про  те,  
яке  важке  випробування  вибрала  вона  для  свого  немов-
ляти  –  випробування  тим  туманно-безпросвітним  життям,  
яке  нам  готувала  Доля!  Було  важко  усім!  Хоча  ми,  малі,  
і  не  усвідомлювали  і  не  замислювалися  над  тим,  чому  
іноді  мама  голосила  за  обідом,  приповідаючи:  "хлібця  
кусай,  сину,  один  раз,  а  юшку  черпай  ложкою  тричі".  
       Був  голодний  повоєнний  1947-й  рік!...  [/b]
[/i]
                                         [b]  2.[/b]

[i][b]Чомусь  неясно  я  тямую  світ,
Коли  ще  там  був,  за  його  порогом…
Держу  парі  й  даю  отим  одвіт,
Хто  вірить,  що  народжений  не  Богом.

Бо  Бог  той  був…  моя  єдина  ненька,
Котра  під  серцем  пестила  маля,
А  з  ним  ту  мрію  теплу,  хоч  маленьку,
Що  гріла  душу  в  собі  і  здаля…

Плекала  мрію,  що  колись  озвучу
Ту  ніжно-райдужну  її  любов,  –
Велику  дяку  долі  власній  всучу,
Хоругву  роду  знаного  немов.

Та  пам’ятаю  мами  лячні  очі,  
Націлені  в  ромашкову  купі́ль…
Боялась,  певно,  долю  злу  наврочить,
Що  в  душу  сину  проросте  кукіль…

Були  ті  очі  часом  й  безпорадні,
Коли  фашист  палив  підряд  хати.
Коли  живі  молились,  Богу  раді,
Що  в  них  самих  не  скоїлась  Катинь*.

Коли  малі  ми  в  болотах  ховались,
Від  «купелей»  гарячих  –  від  гармат…
Солдати  наші  й  німці  не  братались  –
Над  ними  панував  відвертий  мат…

Коли  малих  нас  болісно  душили
Хвороби,  голод,  бісова  зима…
Коли  останні  витягала  жили
Колгоспна  праця,  хоч  платні  нема.

…Чомусь  не  тривко  пам’ятаю  світ,
Коли  ще  там  був,  за  його  порогом…
Собі  ж  і  тим  даю  твердий  одвіт,
Хто  кле́птає:  «всі  купелі  від  Бога».[[/color]/b]  

01.07.2017
_________
*Тут  як  символ  масових  вбивств.

На  світлині  автор  (праворуч)  зі  старшим  братом[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740579
дата надходження 04.07.2017
дата закладки 12.07.2017


Ol Udayko

ЗІРОНЬКО МОЯ НЕБЕСНА

   [i]    ...трохи  фантастично  і...  ризиковано.
[youtube]https://youtu.be/g-uDi5cvgGU[/youtube]
[b][color="#07608c"]Напевно,  ти  мені  упала  з  неба,
Коли  кінчались  пристрасті  молінь…
То,  певно,  був  дарунок  бога  Феба*  
Як  знак  краси…  
                         на  протяг  поколінь.

Він  справдив  тим  свій  добрий,  мудрий  задум,
Щоб  у  мені  той  вогник  не  погас,
Який    небіжку-пустку  зробить  садом,
Аби  брикав  
                         по  ньому  мій  Пегас.

Отак  йдемо  ми  вік  з  тобою  поряд,
Долаючи  й  дощі,  і  заметіль,
Назустріч  нашим  дивовижам-зорям,
Черпаючи  наснагу  
                         ізвідтіль.

Допевне  —  ти  мені  упала  з  неба,
Така  потрібна,  мила  і  прудка,
Немов  Гераклові  –  богиня  Геба**…
Така  планида,  
                         доля  в  нас  така.
[/color][/b]

12.07.2017
____________
*Феб  (Φοϊβος)  —  одна  із  іпостасей  Аполлона  як  божества  
   Красоти  і  Світла.
**Геба  –  богиня  вічної  молодості,  дочка  Зевса  і  Гери,
дружина  Геракла.
[/i]

Copyright:  cвідоцтво  №117071201071  (2017)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741638
дата надходження 12.07.2017
дата закладки 12.07.2017


Віталій Назарук

ВРАНЦІ О ЧЕТВЕРТІЙ…

Крізь  стільки  літ  передалась  тривога,
Прокинувсь  о  четвертій  нині  зранку…
І  погляд    в  небо,  звернення  до  Бога,
Чи  вийде  небо  чистим  із  серпанку,

Не  буде  гулу,  свастики  на  небі,
Не  струсять  роси  бомби  і  снаряди,
Не  втратить  пару  в  очереті  лебідь,
Чи  смерть  не  гряне  в  формі  із  плеяди?

Не  спав.  Молився.  Ніч.  Летіли  зорі.
Неначе  тихо,  та  в  душі  неспокій.
Бо  в  нас  на  півдні,  де  Азовське  море,
Знов  йшли  бої  неждані  і  жорстокі.

Певно,  ось  ця  тривога,  розбудила,
Колись  москаль  нас  рахував  за  брата.
Ми  на  війні  фашистів  разом  били,
А    нині  б’є  він  нас  із  автомата.

Таки  війна  жорстока  йде  із  «братом»
І  недаремно  виникла  тривога.
Вже  від  рашиста  гине  наша  хата,
То  ж  не  лишайте  ворога  живого.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738794
дата надходження 22.06.2017
дата закладки 22.06.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.06.2017


Віталій Назарук

ВИ ХРЕСТИЛИ МЕНЕ

Ви  хрестили  услід  мене,  мамо,
Як  виходив  за  хвіртку  на  шлях
І  махали  ще  довго  руками,
Наче  крилами  стомлений    птах.

Я  ішов  у  життя  битим  шляхом,
Проводжало  у  мальвах  село.
І  дими  бовваніли  над  дахом  -
Це  ж  недавно,  здається,  було.

Пригадайте,  як  Ви  вечорами,
Біля  пасіки  в  тихім  кутку,
Научали  життя  мене,  мамо,
Як  здолати  бурхливу  ріку…

Я  й  донині  усе  пам’ятаю,
Як  буяв  у  підліскові  глід…
Смак  і  нині  гілкового  чаю
І  покритий  пилюкою  слід.

А  тепер,  часто  в  мене  буває,
З  нетерпінням  чекаю  вістей.
Коли  ж  зустрічі  час  відпливає,
Я  хрестом  проводжаю  дітей…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738066
дата надходження 16.06.2017
дата закладки 21.06.2017


горлиця

ВКРАДЕНЕ ЩАСТЯ

Я  тишу  п'ю  немов  святе  причастя,
Вона  змиває    бурі  життьові,
Які  сповнили  душу,  вкрали  щастя,
Принесли  дні  похмурі,  дощові!  

Купалось  сонце,  гойдалось  на  хвильках,
Вітрець  тихенький  промені  носив,
І  дарував  тепло  в  червоних    стрічках,
Чесав    волосся  ,  ніжно  шепотів.

-Ну  не  журись,не  плач    і  це  минеться!
Все  буде  добре,  трішки  відпочинь,
Ти  слухай  тишу,  щастя  озоветься,
Хапай  мерщій,  не  пропусти  горінь!
   


 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738441
дата надходження 19.06.2017
дата закладки 21.06.2017


Любов Ігнатова

Вербовий затишок

Наливсь  медами  місяць  —  роздобрів,
Ліниво  котиться  між  зорями  до  ранку.
Із  берега  за  зграйкою  човнів
Спостерігає  вітрова  коханка  —

Гнучка  верба,  схилившись  до  води,
Купає  в  прохолоді  довгі  коси...
А  я  приходжу,  зранена,  сюди,
Коли  у  душу  зазирає  осінь,

Коли  голосять  в  тузі  журавлі
І  дощ-в-мені  налагоджує  скрипку,
Щоб  виплакати  всі  свої  жалі
Вербі  і  вітру,  місяцю  і  рибкам.

Щоб  причаститись  співом  солов'їв,
Ввійти  у  чароспокій  вечоровий
І  віднайти  крилатість  своїх  снів,
Де  ти  і  я,  і  затишок  вербовий...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738541
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 21.06.2017


@NN@

За селом криниця…

За  селом  криниця  обміліла,
Журавель  похнюплений  стоїть.
Ну  яке  кому  до  того  діло?
В  час  розчарувань  і  лихоліть.

Ну  яка  кому  до  того  справа?
Коли  лихо  ходить  між  людей,
Що  колись  втамовувала  спрагу
Козакам,  що  зупиняли  тут  коней.
...........................................................

І  тополі  всохли,  мов  якісь  примари
Верховіттями  у  небо  пнуться,
А  легкі  біленькі  нави-  хмари
Зачепились  і  немов  кужіль  прядуться.
...................................................................

І  село,  скоріше    це  вже  хутір,
Бо  недавно  розбомбили  три  господи,
*Град*  ударив  в  клен  на  перепутті,
Й  споришами  заростає  шлях  до  броду.

Ще  гудуть  дроти  високовольтні,
Під  горою  в  хаті  світиться  віконце,
Там  ще  мешкають,    такі  самотні,
Що  не  зазира  в  обійстя  навіть  сонце.
.................................................................

А  колись  в  криниці  плюскотіла,
І  в  цеберку  сріблилась  вода...
Ну  скажіть,  яке  до  того  діло?
Коли  бродять  смерть  навкруг  й  біда.

За  селом  криниця...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738616
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 21.06.2017


НАДЕЖДА М.

Твої руки - мої крила…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=R70EFSQuSw8
[/youtube]

Твої  руки  -  мої  крила,  ти  -  мій  світ,  мої  вітрила.

Автор:  Лілія  Стащишин
--------------------------------------------------------
В  тобі  живе  чарівний  якийсь  світ,
А  руки  мають  ніжність  сокровенну.
Притягує  сердешний  дивоцвіт.
Лиця  прикраса  -  усмішка  блаженна.

Люблю,  коли  всміхаєшся  мені.
І  непомітно  втома  десь  зникає.
І  я  щаслива,  це-  найкращі  дні.
Та  серце  до  кохання  не  звикає.

Воно  і  в  будні,  як  маленьке  свято.
З  тобою  не  узнаю  серця  біль.
Невже  це  все,  з  якоїсь  казки  взято?
В  душі  моїй  ця  ніжна  заметіль.

Ти  -  тепле  сонце,  ніжне  вечорове.
Воно  не  спалить  у  спекотні  дні.
Хмільний  напій  солодкий  малиновий,
Що  до  смаку  завжди  душі  моїй.

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738693
дата надходження 21.06.2017
дата закладки 21.06.2017


горлиця

І ЗНОВУ СОН

 
І  знову  сон...  Розквітла  стара  вишня,
Та,  що  садили  з  мамою  удвох,
Ось  мама  з  хати  на  подвір`я  вийшла,
Мене  обняла,  слухали    пташок.

А  вітер  дув,  здував  білі  пірїнки,
Вкривали  плечі  мамі  і  мені,
А  ми  сміялись  ,  сонячні  сніжинки
Стулились    й  сіли  на  одній  межі.  

Чекали  літа!  Ось  доспіє  вишня,
Червоні  ягідкі  солодкі  ,чуть  гіркі,
Посушимо,  скінчилися  торішні,
Вродило  ж  їх...Ламалися  гілки!

І  якось  так  і  весело,  і  смутно,
Було  колись,    куди  ж  це  все  пішло?
У  сні  живу,  мені  цілком  не  нудно,
Тут  пахнуть  вишні,  мамине  тепло!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657268
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 18.04.2017


Наталя Данилюк

Благословенні, що діждали свята…

Благословенні,  що  діждали  свята,
Що  великодній  дзвін  розв’яже  піст!
Земна  Планета  –  писанка  строката,
Де  кожен  візерунок  має  зміст.

Де  лінії,  чіткі  і  символічні,
В  собі  ховають  автентичний  код.
І  безкінечник  –  це  насправді  Вічність,
А  сварґа  –  це  буття  коловорот.

І  Дерево  життя  –  зелений  явір  –
Сягає  незапам’ятних  ще  літ,
Де  у  людській  незайманій  уяві
Зароджувався  архаїчний  світ.

І  кожен  ромбик,  рисочка  чи  цятка  
Щось  має  споконвічне,  неземне  –
Основу  гармонійного  порядку:
Як  в  Сонячній  системі  рух  планет,

Як  рівень  кисню  в  нашій  атмосфері
Чи  досконала  формула  води.
Лиш  прочини  думок  уявні  двері    –
І  світ  тобі  відкриє  стільки  див!

Бо  все  живе  –  від  Божої  любові!
І  в  цій  орнамента́ції,  затям,
Ти  –  символ,  закодований  у  слові,
Ти  –  рисочка  на  Дереві  життя.

[img]http://i.piccy.info/i9/4bb8d0b666e321794a3193def4051d42/1462196118/103070/1024797/2_5_800.jpg[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728958
дата надходження 15.04.2017
дата закладки 18.04.2017


Наталя Данилюк

Благословенні, що діждали свята…

Благословенні,  що  діждали  свята,
Що  великодній  дзвін  розв’яже  піст!
Земна  Планета  –  писанка  строката,
Де  кожен  візерунок  має  зміст.

Де  лінії,  чіткі  і  символічні,
В  собі  ховають  автентичний  код.
І  безкінечник  –  це  насправді  Вічність,
А  сварґа  –  це  буття  коловорот.

І  Дерево  життя  –  зелений  явір  –
Сягає  незапам’ятних  ще  літ,
Де  у  людській  незайманій  уяві
Зароджувався  архаїчний  світ.

І  кожен  ромбик,  рисочка  чи  цятка  
Щось  має  споконвічне,  неземне  –
Основу  гармонійного  порядку:
Як  в  Сонячній  системі  рух  планет,

Як  рівень  кисню  в  нашій  атмосфері
Чи  досконала  формула  води.
Лиш  прочини  думок  уявні  двері    –
І  світ  тобі  відкриє  стільки  див!

Бо  все  живе  –  від  Божої  любові!
І  в  цій  орнамента́ції,  затям,
Ти  –  символ,  закодований  у  слові,
Ти  –  рисочка  на  Дереві  життя.

[img]http://i.piccy.info/i9/4bb8d0b666e321794a3193def4051d42/1462196118/103070/1024797/2_5_800.jpg[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728958
дата надходження 15.04.2017
дата закладки 18.04.2017


Світлана Моренець

У ВЕРБНУ НЕДІЛЮ

Ледь  земля  крижані  розриває  окови,
ще    дерева  –  в  полоні  зимового  сну,
верболозові  ж  котики  ніжні,  шовкові
і  вербові  гілки  вже  вітають  весну.

Замість  пальм,  що  не  вижили  б  в  люті  морози
(не  знайти  в  нашім  краї  із  неї  листа)
розквітає  верба,  переживши  загрози,
щоб  встелитись  під  ноги  Ісуса  Христа.

Свят-водиці  краплинки  піймавши  у  руки,
освятивши  святкові  вербові  гілки,
пригадаймо  Христа,  що  за  нас  йшов  на  муки,
найвеличніший  подвиг  вписавши  в  віки.

Тихо  в  домі  включу  благовістові  дзвони,
із  подякою  свічку  поставлю  на  ріг,
і  вербові  гілки  покладу  до  ікони,  –
а  в  думках  я  стелю  їх  до  Господа  ніг...

Зі  святом  вас  всіх,  панове!
Миру,  любові,  щастя  і  весни  в  серцях!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727856
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017


Світлана Моренець

ПАМ'ЯТЬ ГІР

Дніпрові  кручі  сплять  на  фоні  синяви,
величні  у  красі,  заглиблені  у  тайни.
Впродовж  тисячоліть  в  життя  вдивлялись  ви,
з  часів  далеких  Кия  і  Почайни.

А  я  дивлюсь  на  вас.  Засніжену  гору
цілує  промінець,  але  вона  дрімає,
як  введений  в  соматі*    велетень-гуру́,
що  знань  безцінний  скарб  в  собі  тримає.

А  скільки  ж  тут  подій  пробігло-пронеслось!
Як  хвиль  дніпрових  тих,  що  б'ються  об  підніжжя.
І  славу,  і  ганьбу  відчути  довелось,
вглядаючись,  як  ворог  топче  збіжжя  –

литовець,  німець,  лях  і  полчища  орди́  –
жорстоких  москалів  після  лихих  батиїв.
Горів  не  раз  наш  Град,  рубалися  сади,
та  з  попелу  вставав  величний  Київ.

Вбирали  в  себе  ви  пісенність  молитов,
набату  гул  і  благовіст  церковних  дзвонів,
отруйний  шепіт  "підкилимних"  зрад  і  змов,
і  "Слава  Україні!"  –  клич  мільйонів.

Історія  століть  вкарбована  у  вас,
і  бережете  ви  її  в  своїх  анналах.
З  допам'ятних  віків  святий  іконостас
героїв  наших  вписаний  в  кристалах.

Близьке  вже  майбуття  –  менш,  ніж  за  сотню  літ,
розвіявши  з  плечей  тяжке  оціпеніння,
розкажете  ви,  як  творився  Київ,  світ
від  пра-пра-пра-пра-...-пращурів  коріння.

Гора  –  не  просто  горб,  а  знань  сакральних  схов,
настане  час,  і  їх  розбудять,  як  соматі.
О,  скільки  б  таїн  люд  у  горах  віднайшов,
аби  навчився  пам'ять  їх  читати!

*  соматі  –  стан  людини,  коли  спеціальними  
медитаціями  досягається  вихід  душі  із  тіла,  яке  стає  
камене-нерухомим  і  може  бути  в  такому  стані  
як  завгодно  довго.
Повертають  до  життя    спец.  методами.
Такі  практики  відомі  в  індуїзмі  та  буддизмі.

                                     8.02.2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716989
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.04.2017


Світлана Моренець

ЛЕТЯТЬ ЖУРАВЛІ

Вже  клин  за  клином  линуть  журавлі,
спішать  із  чужини  до  свого  раю.
Несуть  тепло  на  зморенім  крилі,
весні  відкривши  шлях  до  ріднокраю.

І  серце  мре  розчулено,  коли
я  чую  сум  і  радість,  й  крик  любові
в  пташиному  журливому  "курли",
безмежно  глибші,  ніж  в  людському  слові.

В  негоду,  в  дощ  і  в  зоряній  імлі
веде  їх  клич.  В  нім  –  тайна  диво-сили.
А  ми,  "царі",  до  рідної  землі
цей  потяг...  в  метушні  життя  згубили.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727348
дата надходження 05.04.2017
дата закладки 08.04.2017


Віталій Назарук

ЛЕТЯТЬ ЛІТА

Летять,  летять,  летять  літа,
Що  мають  крила  журавлині.
За  обрій  сонце  відліта
У  хмарно  -  синій  одежині.

Мовчать  поля,  мовчать  ліси,
Спів  солов’я  безперестанку.
П’яніє  небо  від  краси,
Напившися  краси  серпанку.

Знайшли  веселики  гніздо
І  засміялося  болото…
Неначе  враз    все  ожило,
Знов  крила  прагнуть  до  польоту…

Синіє  небо  й  далина,
Жита  сміються  над  роками.
Лише  зрадлива  сивина
Вилазить  інколи  боками…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727741
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017


Наталя Данилюк

Все – просте

Крізь  плазму  мокрого  вікна
Свій  смуток  вилити  назовні
І  зрозуміти,  що  весна
На  завтра  сонця  жмені  повні
Тобі  усміхнено  хлюпне  –
І  день  новий  інакшим  здасться!
І  все  приземлене,  сумне
Переросте  у  хвилю  щастя,
Яка  накотить  звідусіль,
Тебе  накривши  з  головою…
І  той  полинний  давній  біль
Умить  затягнеться  травою,
А  там  –  кульбабові  луги
Заусміхаються  медово.
І,  вкотре  сповнена  снаги,
Ти  на  землі  почнешся  словом  –
Таким  натхненним  і  простим,
Бо  все  просте  –  першооснова:
Від  чистих  росяних  краплин,
Від  Бога,  що  постав  зі  Слова,
Від  зернятка,  що  проросло
З-під  ґрунту  пагоном  вологим,
Від  рівчака,  що  стрімголов
Біжить  по  травах  край  дороги  –
У  лоно  вічної  ріки,
З  малого  плину  –  у  велике.
Між  днів,  нестримних,  гомінких,
Життя  таке  багатолике!
Лише  будь  пильним  і  лови
У  цій  шаленій  круговерті
Цікавий  ракурс  і  новий
Мазок  на  білому  мольберті,
І  щось  у  звичному  таке  –
Просте  й  водночас  незбагненне,
Як  перше  сонце  боязке,
Як  скарб  любові  сокровенний.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727750
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017


НАДЕЖДА М.

Прийми серцем лишень. .

 


Новий  день  починається  з  тебе,
Із  усміхнених  рідних  очей,
Із  блакитного  чистого  неба,
Із  душевних,  ласкавих  речей.

Доторкнися  до  серця  словами,
Щоб  відчула:  прийшла  вже  весна.
Поцілуй  мене  медом  -  вустами,
Щоб  повірила:  в  тебе  одна.

Із  тендітної  гілочки  вишні,
Що  за  ніч  під  вікном  розцвіла,
Дивоцвіти  красуються  пишні...
Десь  вівсянка  свій  спів  завела.

Як  курчатка,  кульбабки  жовтенькі,
Розбрелися  в  траві-оксамит,
Ніби  сонечка,  теплі,  маленькі.
Неповторний  весни  дивоцвіт.

Серед  квітів  нарцис  гордовитий
Клаптик  сонечка  в  себе  ввібрав,
І  росою  із  неба  умитий,
Світить  ніжний  промінчик  заграв.

Все  навколо  цвіте,  оживає.
Ця  краса  почина  новий  день,
Що  гнітило,  душа  забуває...
Цю  красу  прийми,  милий,    лишень...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727801
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017


Олекса Удайко

ДІДО = ©©

                 [i]Миколі  Годунку  в  День  народження
                                   П  Р  И  С  В  Я  Ч  У  Є  Т  Ь  С  Я[/i]
[youtube]https://youtu.be/8vqs_CcE1eE[/youtube]
[i][b][color="#4f0866"]У  нашій  славній  Україні
Була  козаччини  доба…
Й  сьогодні  козаки  при  чині,
Бо  ще  на  часі  боротьба
Супроти  всякої  босоти,
Нехай  чужі  то  чи  свої…
Не  зайняли  ще  ті  висоти,
Що  нищать  вражі  кураї…

У  козаків  були  завжди  –
В  походах  переможних  знані  –
Сиводобродії  -діди,
Діди  у  почестях  і  шані…  
То  ж  запорожські  аксакали,
Щоб  не  понести  зайвих  втрат,
Знання  отаманам  давали:
Що,    де,    коли…  їм  треба  знать!

І  курінні  сприймали  слово  –
Мотали  сенс  собі  на  вус…    
Й  лилася  праведна  розмова,
Бо  мудре  слово  –  не  полова  …
Й  не  був  фатальним  змій  укус.  

Отож,  й  сьогодні  нам  дає
Свій  вкрай  потрібний  ґедзуно́к*  
(Хай  грубувато,  та  своє  –
Така  вже  вдача  в  нього  є!)
 Дідо́  Микола  Годуно́к![/b][/color]
_______
*Мистецтво,  досвід.

08.04.2017  
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727758
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017


Олекса Удайко

ДІДО = ©©

                 [i]Миколі  Годунку  в  День  народження
                                   П  Р  И  С  В  Я  Ч  У  Є  Т  Ь  С  Я[/i]
[youtube]https://youtu.be/8vqs_CcE1eE[/youtube]
[i][b][color="#4f0866"]У  нашій  славній  Україні
Була  козаччини  доба…
Й  сьогодні  козаки  при  чині,
Бо  ще  на  часі  боротьба
Супроти  всякої  босоти,
Нехай  чужі  то  чи  свої…
Не  зайняли  ще  ті  висоти,
Що  нищать  вражі  кураї…

У  козаків  були  завжди  –
В  походах  переможних  знані  –
Сиводобродії  -діди,
Діди  у  почестях  і  шані…  
То  ж  запорожські  аксакали,
Щоб  не  понести  зайвих  втрат,
Знання  отаманам  давали:
Що,    де,    коли…  їм  треба  знать!

І  курінні  сприймали  слово  –
Мотали  сенс  собі  на  вус…    
Й  лилася  праведна  розмова,
Бо  мудре  слово  –  не  полова  …
Й  не  був  фатальним  змій  укус.  

Отож,  й  сьогодні  нам  дає
Свій  вкрай  потрібний  ґедзуно́к*  
(Хай  грубувато,  та  своє  –
Така  вже  вдача  в  нього  є!)
 Дідо́  Микола  Годуно́к![/b][/color]
_______
*Мистецтво,  досвід.

08.04.2017  
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727758
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017


Любов Ігнатова

Я повернусь…

Я  повернусь,  не  плачте,  мамо!
Обов'язково  повернусь!
В  осіннім  небі  журавлями
Безсоння  Вашого  торкнусь.

В  зимовій  тиші  до  порогу
Снігами  спрагло  припаду,
Молитимусь  за  Вас  до  Бога,
Щоб  Він  відвів  від  Вас  біду.

Вернуся  гомоном  весняним,
Струмком  до  серця  потечу  —
Воно  боліти  перестане.
А  Ви...запалите  свічу...

Я  повернусь,  не  плачте,  мамо,
Віддайте  літечку  сльозу  —
Нехай  воно  понад  полями
Відсвітить  по  мені  грозу...

Я  повернусь...  Я  поруч  з  Вами,
Я  буду  жити  у  душі.
Я  —  попід  Вашими  ногами
Росою  вкриті  спориші,

Я  —сонця  промінь  на  світанні,
Кульбаби  сивина  в  траві,
Холодні  вранішні  тумани
І  трелі  рідних  солов'їв...

Я  повернусь.  Не  плачте,  мамо.
Торкнуся  вітром  верховіть,
Умию  ріднокрай  дощами...
А  Ви...  за  мене  доживіть...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697411
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 23.03.2017


Олекса Удайко

ОДНЕ ЖИТТЯ

       [i]      Про  сокровенне…[/i]
[youtube]https://youtu.be/YyS4hXDAlC8  [/youtube]

[i][b][color="#870b87"]Одне  життя…  Та  хочеться  прожити
Його,  неначе  –  сім,  а  не  одне,
Бо  як  тоді    бажання  помирити,
Які  –  одне  поперед  іншим  жне
Не  «трин-траву»,  а    вруну  ту,  пшеницю,
Що  так  щедротно  стелять  щастя  шлях,
Коли  кругом  –  прості  та  милі  лиця?..
Й  твого  кохання    зіронька  зійшла…  

Буває,  вдвох.  А  все  життя  –  у  роздріб…
І  по́гляди  –  навкіс,  не  в  паралель.
А  треба  б  –  щоб  разом  удвох  до  гробу,  
Одне  життя:  ти  ж  –  лада,  а  я  –  лель!  
І  процвітає  поміж  нас  безлюб’я,
Й  не  знаємо  –  для  чого  живемо…
А  треба  б  так,  як  вміють  це  голуб’я:
Лебедість  на  могилу  кладемо…

Виною,  певно,  є  недосконалість,
З  якою  ми  у  мирі  повсякчас…
А  треба  б  тут...  нам  потрудитись  малість:
Любов  не  терпить  ледаря  гримас!
Любити  –  значить  повсякчас  трудитись:
Навчився  сам  –  друго́му  передай!
Ми  на  Землі  для  того,  щоб  учитись…
І  щезне  зло,  й  розквітне  справжній  рай![/color][/b]

09.01.2017[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711104
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 20.03.2017


горлиця

МОЯ ТИ МОВО!

Моя  ти  мово!  Досі  не  в  пошані!
Сиріточка,  хоч  матінка  жива.
Женуть  тебе  в  краї  тобі  незнані,
Земля  своя  притулку  не  дала.  

Занедбана,  бо  ще  й  тепер  “не  в  моді”,
Розгул  чужинців-  це  авторитет!
А  ти,  загнАна  в  кут,  в  своїй  господі,
Чекаєш,  поки  скінчиться  бенкет.

Хоч  час-від  -часу  піднімаєш  голос,
Багато  ще  глухих  в  твоїм  краю,
Кому  потрібний  той  захланний-пафос,
Якими  так  хизуються,  гниють!

Бо  той  хто  рідну  мову  не  шанує,
І  матір  рідну,  боком  омина,
Того  Господь  ,чужою  не  почує,
Яка  б  вона  “шляхетна”  не  була!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720267
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 20.03.2017


горлиця

МАТУСЯ В СНАХ

 Ти  знов  приходила  у  сни
Матусю,  з  того  світу,
А  я  прохала,  поверни
Той  час,  що  до  відліту!

Лишись  зі  мною  хоч  на  день,
Нехай  відчую  ласку,
Послухаю  твоїх  пісень,
Розкажеш  диво-казку.

І  я  в  обіймах,  мов  дитя,
Вколисана  тобою,
Забуду  все  земне  тертя,
Спочину  в  супокою!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724034
дата надходження 17.03.2017
дата закладки 20.03.2017


Виктория - Р

Солодкі мрії

[b][i][color="#4400ff"]
Веснянок  хочу,  сонця,  відпочинку,
Помріяти  бодай  одну  хвилинку.
В  крилатих  мріях  заблукати  враз,
В  дитинстві  опинитись  водночас.

Дивитись  в  річку,  наче  у  люстерко,
Як  в  небі  -  кольорова  знов  веселка,
Як  пташечка  співає  в  верболозі,
Як  кіт  розлігся  на  вузькій  дорозі.

А  потім  перевести  погляд  в  сад  -  
На  справжній  яблуневий  снігопад,
Як  вітерець  з  суцвіттям  білосніжним
Кружляє  в  танці  дивовижно  ніжно.

Солодкі  мрії  пахнуть  нагідками,
А  я  -  мала,  біжу  напроти  мами...
Яке  то  диво!  Лиш  прикрила  очі,
І  навіть  відкривати  їх  не  хочу...
04  03  2017  р  
Вікторія  Р[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722532
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 19.03.2017


Олекса Удайко

МАЮ ДУМКУ

       [i]  З  приводу  недавніх  подій  навколо
         ЕСП  -  "Еволюції  Сайту  Поезії"

[b][color="#077280"]                                    Більш  як  півроку  тому  було  
запроваджено  дискусію  поетів  навколо  наче  б  
то  важливої  теми  щодо  Еволюції  Сайту  Поезії,  
розпочатої  за  ініціативи  організаторів  сайту  та  
окремих  поетів.  Ідея  непогана.  Дійсно  покращу-
вати  роботу  сайту  можна  і  треба.  В  цій  дискусії  
я  брав  участь,  намагаючись  внести  свою  лепту  
в  боротьбу  з  засиллям  антиукраїнських  елементів  
на  сайті.  Це  можна  було  б  зробити  і  досить  легко,  
якби  до  того  прагнули  пани-організатори  сайту!  
Та  хура  з  місця  не  рухалась.  Натомість  виявилось,  
що  сторінка  перетворилась  на  баталії  далеко  не  
літературного  характеру.  Причиною  таких  чварів  
могло  між  іншим  послужити  прагнення  організаторів  
затії  запровадити  серед  членів  сайту  дещо  подібне  
до  совкового  «соціалістичного  змагання».  Мета  
такого  заходу  принаймні  мені  не  зрозуміла.  Перш  за  
все  тому,  що  ними  (організаторами)  не  подаються  
критерії,  за  якими  малось  оцінювати  твори  аматорів.  
А  судді  -  хто?..  Адже  для  того,  щоб  оцінити  той  чи  
інший  поетичний  твір,  треба,  меншою  мірою,    знати  
елементи  поетики,  особливості  художнього  творчості  
тощо.  Хто  з  нас,  аматорів,  може  об’єктивно  оцінити  
такі  елементи,  як:  характер,  ідею,  сюжет,  композицію  
твору,  його  римо-ритміку  та  й  тип  жанру  (елегія,  поема,  
сонет  тощо)…  Багато  хто  з  нас  не  володіє  достатньо  
художніми  прийомами  вираження  фабули,  ідеї  та  сюжету  
твору.    Далеко  не  всі  ще  володіють  граматикою  та  
елементарними  правилами  написання  художніх  творів.  

             Між  тим  невеличка  групка  "товаришів"  сайту  
разом  з  його  натхненником  паном  Юхницею  наполегливо  
провадять  крамольну,  на  мій  погляд,  думку  про  проведенні  
так  званих  літературних  конкурсів.  Ці  намагання  нічого,  
окрім  пустого  потрясання  повітря,  побудови  авантюрних  
прожектів  та  сіяння  ворожнечі  між  членами  нашого  здорового
дружнього  колективу,  на  моє  глибоке  переконання,  не  несуть.  
Вистачить  уже  нам  конфліктів,  які  стаються  між  вельми  
«великоповажними»  поетами  у  процесі  очних  зустрічей  чи  
після  них.  Слабкості  загальної  культури  та  емоціональні  
сплески  необґрунтованих  амбіцій  призводить  до  того,  що  
«закадичні»  друзі  стають  ворогами  і  цілком  пристойні  твори  
"шанованих"  раніше  друзів  брутально  ігноруються.  Натомість  
розвивається  корпоративні,  далекі  від  доброзичливості,
творчого  зростання  та  взаємодопомоги    стосунки.  

             Особисто  мені  хотілось  би,  аби  пропоноване  нашою  
колегою  «голосування  списком»  було  відмінено,  а  список,    
в  який  чомусь  і  кимось  включено  і  моє  ім’я,  за  висловом  
одного  з  «достойників»  сайту    представника  «чорних  сил»,  
було  ліквідовано.  А    якась  дискусія  щодо  «чорної  каси»,  
не  підтвердженої  документально,  окремих  членів  сайту  
просто  обурлива!
             
             Давайте  займемось,  якщо  ми  люди,  більш  корисними,  
конкретними  справами.  Наприклад,  матеріально  та  фізично
допоможемо  обмеженому  у  своїх  можливостях  інваліду
Петру  Пашковському  (псевдонім  «довгий»),  видати  першу  
збірочку  його  прекрасних  віршів.  Для  цього  не  треба  творення  
якихось  кас  чи  рахунків  у  стилі  "а  ля  Стасюк".  Достатньо  дати
певні  доручення  окремим  активістам  в  організації  публікації  за
телефоном,  а  потім  особисто  і  прозоро  компенсувати  кошти,  
потрачені  на  виготовлення  даної  книжки.  

Важлива,  на  мою  думку,  також  публікація  на  сайті  віршів  наших  
друзів,  які  відійшли  у  вічність.  

             Та  ще  скільки  добрих  справ  можна  зробити  громадою  
розумних,  цілком  здорових  (духом  і  тілом)  людей!

Об’єднуймось,  шануймося!  

З  нами  Бог[/color]![/b]
 [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718823
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 14.03.2017


Крилата

ДОСИТЬ!

Болем  сльозина  скапує.
Душу  до  крові  драпає
Те,  що  орел  роздвоєний
Кров  точить  з  нашихз  воїнів.

І  вже  не  дні,  не  місяці,  
Роки  –  бинтами,  ранами.
В  небо  птахами  –  тисячі.
Сотні  –  в  добі    з  кайданами.

Хустки    чорніють    траурні.
Землі  гробами  давляться.
Владці  –  в  промови      бравурні,
В  ігри  смертельні    бавляться.

Досить!  Терпець  обірваний.
Сльози  у  жмут  зав’язані.
В  голосі  –  крик  надірваний.
Діять  ми  -  зобов’язані!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723033
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 14.03.2017


Віталій Назарук

НЕЗВИЧНІ ДИВА

Поділюсь  окрайцем  останнім
І  підставлю  плече  тій  людині,
Що  мені  в  житті  допоможе
Побороти    біду  в  Україні…

Нехай  плине  старечий  Дніпро,
Майорить  долі  стяг  жовто-синій,
В  позолоті  щоб  поле  було
На  моїй  дорогій  Україні.

Я  возношу  хвалу  трударям,
Поклоняюсь  забутій  могилі.
Хай  святиться  віками  земля
На  моїй  дорогій  Україні.

Слава  нації!  Смерть  ворогам!
Ці  слова  мають  знати  в  країні…
Бо    творяться  «незвичні  дива»
В  незалежній  моїй  Україні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723338
дата надходження 13.03.2017
дата закладки 14.03.2017


Любов Вишневецька

Вибач, мамо…

Вертоліт...  Остання  вже  надія...
Без  душі  цей  птах...  та  дасть  тепло...
Куля  в  тілі!  -  Ох,  ви  ж  лиходії!..
-  Горе,  мамо!..  Горе  обняло...

Я  не  міг,  ріднесенька,  інакше!..
Таким  юним...  зброю  в  руки  взяв...
Ти,  матуся,  знаю...  дуже  плачеш!..
Син  поїхав...  захистити  край!

Вертоліт...  І  лікар  -  Янгол...  Рана...
Зникне  лихо...  наче  чадний  дим...
-  Все  зі  мною  добре  буде,  мамо!
Повернусь!..  Чекай  мене  живим...

На  зорі  звертаєшся  до  вдачі...
Небо  скаже...  що  війні  -  кінець!..
Ти  мене  побачиш...  сонце  наче...
-  Так  зігрію...    я  твій  промінець!..

----------------------

Хлопець  знав...  для  неї...  самий-самий!..
Так  хотів...  щоб  чула  ті  слова...
Шепотів...  як  дуже  любить  маму...
Але  тіло...  кинула  душа.

-  Вибач,  мамо!...  Твій  синок  загинув...
Плямочка  кривава...  Розписи  атак...
Він  від  нас...  у  другий  світ  полинув...
Плаче  небо...  Горя  вірний  знак...  

Ми  помстимось  ворогам!...  На  згадку...
долі  їх  залишимо  в  вогні!
Пам`ятатимуть  усі  нащадки...
Кров  пролиту...  в  рідній  стороні.

                                                                                             22.07.2016  р.

Фото  з  інету.

                                 Прости,  мама…

Вертолет…  Последняя  надежда…
Птица  без  души…  несет  тепло…
Ранен  я!..  В  крови  моя  одежда…
-  Горе,  мама!..  Горе  к  нам  пришло…

Я  не  мог…  не  мог,  пойми,  иначе!
Добровольцем…  сразу  на  войну!..
Ты,  родная,  знаю...  горько  плачешь…
Сын  уехал…  защищать  страну!

Вертолет...  И  доктор  -  Ангел...  Рана...
Я  вернусь  домой…  Вернусь...  живой!..
-  Все  со  мной  в  порядке  будет,  мама!
Скоро  буду...  рядышком  с  тобой.

Подойдешь  к  окошку  ранним  утром...
Сердце  отогреть  зари  теплом...
Там  меня  увидишь...  солнце  будто...
-  Буду,  мама...  я  твоим  лучом!..

---------------------

Знал,  что  для  нее  он...  самый-самый!
Так  хотел...  услышала  чтоб  мать!..
Посылал  слова...  с  любовью  к  маме...
А  потом  вдруг...  перестал  дышать.

-  Мать,  прости!..    Не  сберегли  солдата…  
Нет  родимой...  Звездочки  твоей!..
Плачет  небо...  горькая  утрата!..
Полыхает  горе  на  войне...

Отомстим  за  парня!..  Без  сомнений!
Отомстим  врагу  за  боль...  вдвойне!
Будут  помнить  сотни  поколений...
Пролитую  кровь...  в  родной  стране.

                                                                                                     21.07.2016  г.

Фото  из  инета.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679319
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 09.03.2017


Олекса Удайко

HOMO FEMINIS

 [i]    Латинь.  Мова  релігії    і  науки.  Недарма    ж  Карл  Ліней
   запровадив  цю  мову  в  класифікацію  всього  живого  на
   Землі.  Вчений  найдосконаліше  творіння  природи  і  найвище  
   із  примат  ("сосунків")  нарік  як  [b]Homo  sapiens[/b],  що  означає  –  
   Людина  мудра.  Гострі  уми  якось,  жартома,  радянських  людей
   називали  [b]Homo  soveticus[/b].  В  розвиток  традиції  таких
   "жартівників",    європейців  я  іменую  як  Homo  civilicus,  північ-
   но-східних  сусідів  –  [b]Homo  debilicus  [/b](тут  переклад  зайвий),
   а      жіноцтво  наше,  вже  цілком  серйозно,  –  [b]Homo  femins[/b],  
   як  різновид  [b]Хомо[/b],  який,  за  Вайнінгером,  має  свої,  прита-
   манні  лише  жінці  риси.  На    відміну  від  нас,  хоч  і  мудрих,  але...            [/i]
       [youtube]https://youtu.be/VbvvmkYAdvE  [/youtube]
[i][b][color="#5e0470"]Ти  –  та,  
яку  нам  дав  Всевишній  Бог,
хоч  і  створив,  відомо,  для  Адама…
В  тобі  –
ключі  від  святості…  від  двох
                   чудес:  Едема  й  золота  Пріама.  

Ти  –  та,  
котрою  усміхнеться  день,
як  та  майне  раз  променем  крізь  ночі…
В  тобі  –  
скрипковий  ключ  для  од,  пісень.
Твої  слова  –  
                   бальзам  душі  –  пророчі.

Ти  –  та,  
в  котрій  є  символи  життя:
в  твоєму  лоні  –  цілі  покоління…
В  тобі  
               є  необорна  ярість  та,
               яка  леліє  лист,  стебло  й  коріння.

Ти  –  та...  
Як  талісман  для  перемог,
де  не  буває  відступів,  поразок…
Устами  жінки  промовляє  Бог.
В  тобі  –  
                   і  сон,  і  яв,  узяті  разом.

Та  ти  ще  та:  
не  стерпить  їй  відмов!
Твоя  жада́  –  що  Господу  молитва!
В  тобі  
                   життя  –  основа  всіх  основ,
                   весна  квітуча  й  життєдайне  літо...

Ти  –  та,  
в  руках  якої  тане  лід,
з  тобою  тепло  і  в  заклання  герці.
Бо  в  то́бі  
                   є  надійні  ліки:  від…  
                   пе-рер-вно-сті  –  
                   несеш  в  собі  безсмертя.  

Ти  –  та,  
з  котрою  не  бува  зими,
з  тобою  не  страшні  й  вали  льодові,  
Тобі,  
                   Любове,  молимося  ми  –
                   ті,  хто  себе  не  мислить  
                   без  Любові.[/color][/b]

8.03.2017

Рекомендую  cлухати  Шопена  -  гармонує  зі  сказаним[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722309
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 08.03.2017


Віталій Назарук

ЛЮБИМО ВАС

"Знаєш  у  чому  ***  жінки?  Проплакавши  годинами  в  подушку,  вона  знайде  в  собі  силу  висушити  сльози  ...  навести  красу,  і  вийде  зі  сліпучою  посмішкою,  ніби  вона  найщасливіша  у  світі,  навіть  якщо  наполовину  мертвa..."  
                                           Кузьма  Скрябін

Українська  жінко,  та  не  тільки,
Кажуть,  що  Ти  створена  з  ребра…
Певно,  ні!  Бо  можеш  ти  за  хвильку,
При  біді  позичити  добра.

Може  це  добро  останнє  в  тебе,
Та  ти  бачиш,  що  комусь  біда.
Можеш  навіть  прихилити  небо,
Коли  горе  в  когось  вигляда.

Жінці  варто  лише  посміхнутись,
Поділитись  поглядом  на  мить…
Може  все  в  душі  перевернутись
І  тоді  бажаєш  знову  жить…

Що  без  жінки  чоловіча  сила,
Чого  вартий  чоловік  без  Вас?
Жінка  є  для  того,  щоб  любила,
А  все  решту,  то  уже  від  нас.  

Найдорожчі  наші  і  найкращі,
Наречені,  мамці,  бабусі.
Ми  були  б  в  житті  без  Вас  пропащі,
Вас,  жінок,  ми  любимо  усі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722041
дата надходження 07.03.2017
дата закладки 08.03.2017


Віталій Назарук

ЛЮБИМО ВАС

"Знаєш  у  чому  ***  жінки?  Проплакавши  годинами  в  подушку,  вона  знайде  в  собі  силу  висушити  сльози  ...  навести  красу,  і  вийде  зі  сліпучою  посмішкою,  ніби  вона  найщасливіша  у  світі,  навіть  якщо  наполовину  мертвa..."  
                                           Кузьма  Скрябін

Українська  жінко,  та  не  тільки,
Кажуть,  що  Ти  створена  з  ребра…
Певно,  ні!  Бо  можеш  ти  за  хвильку,
При  біді  позичити  добра.

Може  це  добро  останнє  в  тебе,
Та  ти  бачиш,  що  комусь  біда.
Можеш  навіть  прихилити  небо,
Коли  горе  в  когось  вигляда.

Жінці  варто  лише  посміхнутись,
Поділитись  поглядом  на  мить…
Може  все  в  душі  перевернутись
І  тоді  бажаєш  знову  жить…

Що  без  жінки  чоловіча  сила,
Чого  вартий  чоловік  без  Вас?
Жінка  є  для  того,  щоб  любила,
А  все  решту,  то  уже  від  нас.  

Найдорожчі  наші  і  найкращі,
Наречені,  мамці,  бабусі.
Ми  були  б  в  житті  без  Вас  пропащі,
Вас,  жінок,  ми  любимо  усі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722041
дата надходження 07.03.2017
дата закладки 08.03.2017


Віталій Назарук

ЯКЩО ТВОЄ КОРІННЯ ТУТ

Якщо  ти  вріс  корінням  в  свою  землю,
Якщо  ти  українець  –  ним  і  будь.
Охороняй  здобуту  кров’ю  волю,
Якого  роду,  брате,  не  забудь.

Родився  у  Карпатах  –  будь  гуцулом,
А  на  Поліссі  –  будь  поліщуком.
Не  падай  на  коліна  перед    дулом,
Будь  українцем,  справжнім  козаком.

Носи  у  серці  тризуб  золотистий,
Знамено  синьо-жовте  у  душі,
Знай,    Україна  -  Матінка  Пречиста,
Багатство  в  волі,  а  не  у  гроші.

Будь  гідним  сином  рідного  народу,
Шануй  батьків  і  землю  бережи.
Могили  тих,  хто  нам  здобув  свободу,
Сам  доглядай  і  внукам  накажи.

Якщо  ти  вріс  корінням  в  свою  землю,
Якщо  ти  українець  –  ним  і  будь.
Охороняй  здобуту  кров’ю  волю,
Якого  роду,  брате,  не  забудь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722042
дата надходження 07.03.2017
дата закладки 07.03.2017


Олекса Удайко

КОЛОРИТИ МИРОТОЧНОЇ ЖІНКИ

             [i][b]В[/b]  алентин  –  по-грецьки  сила,
             [b]А[/b]  тланти  –  наші  мужики!
             [b]Л[/b]  еліяти  усе  ж  просили
             [b]Є[/b]  лейну  святість  нам  жінки.
             [b]Н[/b]  ам  же  без  святості  не  жити:
             [b]Т[/b]  ака  планида,  кров  така!
             [b]І  [/b]  святість  ту  несе  по  світу
             [b]Н[/b]  адійна  жінчина  рука…
             [b]А[/b]  нам,  мужчинам,  треба  знати  –
             [b]М[/b]  инать  не  слід  своєї  хати!  [/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/m_-sz5ZBNoc[/youtube]
[i][b][color="#ad11a3"]Рожевий  Ранок…  Доторк  сонцем  плоті,  
Глибокий  вдих  цнотливої  краси…
О  ранку!  Видих  молитов  і  млості,
Свій  колорит  у  дійство  запроси…

Вдихни  у  жінку  непотайну  силу,
Щоб  та  відчула  розкоші  пещот,
Які  б  вона  замала,  не  просила,
Які  б  були  –  любовний  приворот…

Нехай  квітують  манії-прилюди  
Благословенної  Всевишнім  гри  
Флюїдо-мироточної  остуди…
Та  все  гірке  й  солоне  прибери!

І  хай  в  жатті  не  приндяться  обжинки  –
В  Любові  вічній  не  бува  кінця…
Між  кольорів  –  найкращий  колір  жінки
Той,  що  веде  із  темні  до  вінця…

Шануймо  ж  те,  що  любомудрим  Богом
Дано  нам,  грішним,  прісно  й  на  віки...
Щоб  привселюдно  йти  –  не  перелогом,
Дорогу  ту  хай  вкажуть  маяки…

Вони  усі  в  небесному  велінні,
В  грайливім  плеску  чистої  води…  
Бо  в  нас  нема  дивнішого  створіння,
Як  жінки  мироточної  сліди!*[/color][/b]

______
*Тут  –  як  наслідок,  унаочнення.  

10.02.2017[/i]

Всяк,  кого  цікавлять  секрети  чоловічого  довголіття,
дослухайтесь  до  секретів  китайської  медицини  ТУТ:

[youtube]https://youtu.be/wxLNFK2hNL0[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717408
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 14.02.2017


Світлана Моренець

У НОВОРІЧНУ НІЧ

З  небесного  святого  вівтаря
Володар  Часу,  перевівши  подих,
здмухне  останній  лист  календаря,
новий  зафіксувавши  кругообіг.

Моя  ти  Земле,  доме  любий  мій,
безмежно  щедра  голуба  планета!
Прекрасна  ти  в  цю  ніч  в  серпанку  мрій,
заквітчана  вогнями,  мов  комета.
Світись  красою,  і  жаданий  мир,
хай  обійме  тебе  і  кожну  душу!
Ця  ніч  –  святковий  планетарний  пир
від  Кордильєрів  і  до  Гіндокушу.

Хоч  в  когось  –  літо,  а  у  нас  –  зима,
та  зваблює  повсюди    казка  свята,
і  келихом  ігристого  вина
всіх  найдорожчих  будемо  вітати:
дітей,  батьків  і  друзів  всіх-усіх,
близьку  й  далеку  дорогу  родину,
бажаючи  здоров'я,  щастя,  втіх
душевних  і  тілесних...  і  щоднини.

Ще  тост  наш  –  за  здоров'я  земляків,
та  й  іноземців,  вірних  нам  по  духу,  –
за  тих  стійких  незламних  вояків,
що  зупинили  ворога  й  розруху.
Хай  мир  прийде  для  всіх  захисників,
до  кожного  з  армійських  батальйонів!
Щоб  ви  живими  вийшли  із  боїв,
за  вас,  рідненькі,  моляться  мільйони.

І  пом'янемо  воїнів  добра,
що  назавжди  у  Небо  відлетіли...
У  кожнім  серці    вдячність  і  жура  –
за  нас  вони  поклали  душу  й  тіло...

Ну  і,  нарешті,  –  друзі  по  перу,
щасливі  полонені  Музи  й  слова:
таланти-аксакали  і  гуру,
що  вже  впіймали  почесті  і  славу,
й  ті,  що  смакують    творення  процес,
хоч  зали  їм  і  не  аплодували,
кого  обрали  в  Спілку  чи  Конгрес
і  ті,  що  вперше  фрази  зримували  –

хай  нас  єднає  новорічний  стіл,
мої  ви  сивочолі,  юнолиці,
із-за  кордону,  із  далеких  сіл
чи  з  древньої  прекрасної  столиці.
Єднаймося!  У  цей  тривожний  час
долаймо  перешкоди  крок  за  кроком,
і  хай  Господь  благословляє  нас.
Вітаю,  милі  друзі,  з  Новим  роком!

Бажаю  МИРУ,  щастя  і  добра,
здоров'я  і  любові,  що  від  Бога,
і  творчого  натхненного  пера,
й  Пегаса  легкокрилого  прудкого,
і  рима  щоб  співала  і  текла
як  музика,  як  пісня  солов'їна...

...Всім  шлю  від  серця  часточку  тепла.
Хай  буде  з  вами  Бог  і  Україна!

                                               

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709504
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 31.12.2016


Світлана Моренець

НА СВІТЛОДАРСЬКІЙ ДУЗІ

Знов  за  хмари,  в  небо  синє  –
журавлиний  клин...
Вкотре  –  "...  кача  по  Тисині"...
Вкотре  –  болю  плин...

Світлодарською  дугою
смерть  пройшла  (по  дань!),
залишивши  за  собою
океан  страждань.

Крові!  Крові!  Море  крові  –
вампірякам  пир...
І  кричать  сліди  багрові
від  убитих  тіл.

Бог  візьме  їх  всіх  до  Себе,
прийме  і  земля...
Світлі  душі  линуть  в  Небо  
через  гріх    кремля.

Шиють  в  лазаретах  рани,
в  муках  –  вояки...
Щось  не  те  твориться  з  нами,
любі  земляки:

ситі  виродки  пропащі
в  розкоші  живуть  –
найсвітліші  і  найкращі
в  Небо  йдуть...  і  йдуть...

                                     20.12.2016  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707620
дата надходження 20.12.2016
дата закладки 21.12.2016


Олекса Удайко

ЗЛЕТІЛО СЛОВО- ©©

       Буває  й  так:  скажеш,  невпопад...
       Шкодуєш...  Та  пізно...  Відлетіло...  

[i][b][color="#8508c4"]Злетіло  слово...  Й  раптом  сіло
На  гілці  вишні,  що  цвіте…
А  в  мозку  –  думка  посивіла,
Бо  в  думці  певно  щось  не  те.

Злетіло  слово,  й  не  догнати  –
Є  незворотнім  той  процес…
Коли  в  тобі  ума  палата  –
Лікуй  словесності  абсцес!

Щоб  думка  й  слово  були  разом,
В  тандемі,  в  злагоді  жили,
Ні  сили  не  шкодуй,  ні  часу  –
Розвідай  логіки  тили!

А  ще  в  процес  принаджуй  дію  –
У  трійці  суть  і  сила  є!
Хай  слово  йде  разом  із  ділом  –
І  не  марнуй  життя  своє!

Бо  кожен  з  нас  хотів  би  мати
Неперевершений  кінець…
Щоб  замість  себе  в  гріб  запхати
До  суєслів’я  свій  терпець.[/color]
[/b]
05.05.2016
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664210
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 09.11.2016


Олекса Удайко

СПОВІДНИЙ ЧАСОСЛОВ- ©©

 [youtube]https://youtu.be/pIt1BP1bB4s[/youtube]                                        
[i][b][color="#084e80"]Мені  дав  Бог  творити  мемуари...  
То  –  спогади  мої…  про  се,  про  те.
Хоч  не  нажив  збережень,  авуарів,
Та  в  вічі  сніговій  уже  мете…

Вже  в  шибу  мокро  барабанить  осінь,
Зриває  вітер  одинокий  лист…
Та  серце  жаско  так  благає,  просить:
Хоч  подумки  у  долю  повернись!..

Бо  там  було  і  затишно,  і  масно:
Буяла  пристрасть  і  бевзіла  млость  -  
Котилось  колесо  рожевим  часом,
Де  долі  тій  крутитись  довелось.

Була  суєтність,  та  були  й  напої,
Від  хмелю  в  щасті  шаленіла  п’янь…
Все  ж  не  впилися  милістю  такою
Уярмлені  жагою  Інь  і  Янь.

Мені  дав  Бог  свого  дожити    віку
Без  хворості,  нестатків  і  страждань,
Дісталося  усе  ж  й  такого  квіту  –                    
Не  без  сльоти,  
                                               ганьби,  
                                                                         розчарувань…

Тож  хочеться  уже  лазурі  неба,
Міцного  миру  –  зовні  і  в  собі…
Почну  я,  певно,  це  робити  з  себе,
Заки́  не  впав  в  розгнузданій  гульбі.
                                           
…Мені  дав  Бог  все  те,  чого  й  не  вартий,
Йому  ж  я  шлю  од  щирості  любов,  
В  житті  своєму  ставлю  я  на  карту
Життєвий  звіт  –  сповідний  часослов...  
                                                   [/color][/b]

03.06.2016[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670038
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 09.11.2016


С.Плекан

Прощена неділя

Духовного  прозріння  час  надходить  –  
Великий  Піст,  спасительна  пора.
Для  вічного  життя  він  нас  відродить
І  радістю  наповняться  серця.

Для  цього  покаяння  шлях  пройдемо,
Оцінимо,  що  зроблено  в  житті.
Побачимо  чіткіше  ми  проблеми,
Що  приховались  в  глибині  душі.

На  Прощеній  неділі  ми  збагнемо:
Що  завтра  покаянний  цінний  час.
Не  промарнуймо  ми  його  даремно,
За  вічність  боротьба  чекає  нас.

Взаємне  прощення  додасть  нам  сили,
Полегшивши  гріховний  наш  тягар,
Який  на  серці  десь  ми  утаїли
Від  різних  непорозумінь  та  чвар.

Наш  труд  духовний  укріпить  молитва,
Утримання  в  їді,  від  лишніх  слів.
У  піст  свідоміша  за  вічність  битва
З  оплакуванням  всіх  своїх  гріхів.

Нехай  цей  піст  даремно  не  проходить,
Потрудимось  духовно  в  нім  сповна.
Для  вічного  життя  він  нас  відродить,
Щоб  славити  Воскреслого  Христа!

16.02.2010р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244968
дата надходження 04.03.2011
дата закладки 13.03.2016


Сергій Ранковий

**** Прощена неділя ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "Прощена  неділя"  АВТОР:  irinag

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409565

******************************************

Настала  Прощена  неділя,  
Прощення  мушу  попросить!
Бо  це  є  Божа  настанова,
У  цей  день  прощення  робить!

Та  я  не  проти,  всіх  пробачив,
У  всіх  прощення  попросив,
І  у  молитві  я  до  Бога,
Лишень  одненьке  попросив.

Мій  Боже,  Ти  святе  спасіння,
Одне  лишень  Тебе  прошу,
Щоб  не  кінчалася  неділя,
Хай  вже  триває  до  скону...

Хай  люди  кожен  день  прощають,
А  не  чекають  раз  на  рік,
Бо  ж  ти,  мій  Боже,  закликаєш,-
Прощайте,  хай  би  цілий  вік...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421870
дата надходження 30.04.2013
дата закладки 13.03.2016


Віталій Назарук

РИДАЛА НІЧ ОСКОЛКАМИ ЗОРІ

Ридала  ніч  осколками  зорі,
А  Місяць  рахував  їх  наче  долі,
А  ми  під  грушею,    ще  школярі,
Були  удвох,  кохана,    із  тобою…

Вже  сад  відцвів  –  змінилося  життя,
Я  цілував    твої  гарячі  плечі,
Моя  єдина,  я  ж  тебе  кохав,
Хоч    я  мовчав,  бо  зайві  були  речі.

Та  й  і  тепер  цілунки  до  душі,
Гармонія  життєва  в  нас  єдина,
Б’ються  серця  в  осінній  тишині,
Бо  ти  моя  і  нині  половина.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605373
дата надходження 09.09.2015
дата закладки 12.09.2015


Олекса Удайко

КОПНЕМО ГЛИБШЕ ©©

               [i]До  подій  31  серпня  під  ВР…
[youtube]https://youtu.be/GODlHKTItg0[/youtube]
[b][color="#f01111"]Ми  судимо  по  результату
Той  неочікуваний  чин…
За  чином  тим  не  бачим  татя,
Що  є  одною  із  причин!  

Копнемо  глибше  –  зрозумієм,
Що  тать  той  злющий  –  в  нас  самих:
Ми  благодушність  всмак  лелієм…
Ще  й  недолугість  –  як  на  сміх…  

І  посилаємось  на  Бога,
Щоб  більш  нічого  не  робить…
А  треба  б  Князя  Тьми  земного
В  його  “сортірє”  утопить!
 
Увірували  –  власть  від  Нього,
Бо  Він,  твердять    нам,  всемогуч!  
Та  краще  б  нам  замісто  того
Прогнать…  і  сеней,  і  петруш!

І  всіх  колишніх  президентів,
Що  обдурили  нас  –    і  край  –  
Й    самі  пішли  у  резиденти
Ворожих  сил.  Тепер  карай…

Карай  їх,  Боже  наш,  за  зраду,
За  те,  що  баченому  злу
Служили…  Щоб  найкращу  раду
Віддати  ПееНХа-козлу  …  

Й  зробити  цапом-відбувайлом  –
Прокляття!  –  звісно  ж,  свій  народ…
Від  гір  Карпат  й  до  Криму  яйли
Без  векселів  і  нагород!..

…То  станьмо  ж,братці,  пред  люстерком
Та  все,  що  слід  йому  сказать,
Скажімо  –    щиро  і  відверто  –
Й  поставим    –
                                             НАМ    –
                                                                     оцінку…  
                                                                                                 «п’ять»![/color][/b]

1.09.2015
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603525
дата надходження 01.09.2015
дата закладки 03.09.2015


Віталій Назарук

Варіант гімну України (на конкурс)



                                                                     У        співавторстві        з        Любою    Ігнатовою.        

Слово        віри        у        грудях        звучить,
У        соборну        святу        Україну.
Хлібне        поле        і        неба        блакить        -
То        є        прапор        моєї        країни.

Іди        до        вершини,        мій        мудрий        народ
В        думках        будь        і        в        діях        єдиний.
Бо        ми        -        україці,        ми        прагнем        свобод,
Ми        вірні        своїй        Батьківщині.

                                                 ПРИСПІВ        :
Живи,        Україно,        квітуй        у        віках,
Палай        у        серцях,        наче        ватра!
У        світле        майбутнє        обрали        ми        шлях,
Сьогодні,        для        внуків,        на        завтра.
         

Об’єднайся,        народе,        в        кулак,
Від        Полісся        до        Чорного        моря,
Герб        країни        –        це        добрий        нам        знак,
Щоб        ніколи        не        знали        ми        горя.

У        кожного        в        серці        єдина        мета        -
Щаслива        і        вільна        держава!
Для        нас        ти        країно,        як        Матір        Свята,
Ми        горді        тобою        по        праву!

                                                 ПРИСПІВ        :
Живи,        Україно,        квітуй        у        віках,
Палай        у        серцях,        наче        ватра!
У        світле        майбутнє        обрали        ми        шлях,
Сьогодні,        для        внуків,        на        завтра.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592770
дата надходження 10.07.2015
дата закладки 11.07.2015


Любов Ігнатова

Наш век

В  соавторстве  с  Потусторонним.  


Наш  век  смеётся,  плачет  невпопад,

Играет  смело  в  "русскую  рулетку  ";

И,  созерцая  тусклый  звездопад,

Махровым  матом  мягко  стелет  клетку  ...

И  "секонд  -хенд  "  беря  на  абордаж,

По  весу  тряпок  раскупая  души,

Из  фильможизней  лепит  антураж

Лапше  "пророков  "  подставляя  уши  ...

Переосмыслив  формулу  любви,

Собрал  манатки  ...И,  кляня  дорогу,

Построив  мегаполис  на  крови,

Ногой  стучится  в  ожидальню  к  Богу

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592914
дата надходження 10.07.2015
дата закладки 11.07.2015


Олекса Удайко

КОЛИ СЛОВА І СЕРЦЮ В МАСТЬ

[i]Навіяне:  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592354
                               
                               Нехай  слова  ці  скучні  і  бездарні,
                               Та  як  мені  не  написати  їх...  [/i]
                                                                 
                                                                           [b][i]Василь  Симоненко[/i][/b]
[youtube]https://youtu.be/cpuwBhLKFLc[/youtube]

[color="#0080ff"][b][i]Слова  кохання…  мають  силу,[/i]
[i]Як  будь-які  гучні  слова,
Чуттями  кинуті  красиво…[/color]
[color="#ff0000"]Від  
             них  
                               шаліє  
голова!    [/color][/color]

[color="#0080ff"]А  серце  спить…  Воно  розумне.
Бо  в  ньому  ка́рби  Бога    є.
Коли  мовчить  –  воно  щось  дума,
На  кшталт  того,  чи  то  –  твоє…  

Відтак  не  в  слові  вся  причина  –
В  чуттях,  що  пишуть  коди…  щасть.
Перш  ніж  наважитись  до  чину,[/color]
[color="#ff0000"]Укміть,  
                                 чи  
                                                 слово    
серцю  в  масть![/b][/color][/color]

8.07.2015
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592354
дата надходження 08.07.2015
дата закладки 08.07.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.07.2015


Олекса Удайко

ДОБРОГО РАНКУ, КОХАНА

[i][b]tth[/b][/i][youtube]https://youtu.be/lm8KBjN5KvQ?list=PLT5ZUSr6gV9MSo491mweM9dg-4gIdlpty[/youtube]

[i][b][color="#ff0044"]Красивого  ранку,  
кохана  моя  –
Скажу  я  тобі  це  ще  стуленим  ротом…
…І  вмиємось  о́ба  свіжісіньким  потом,
що  ти  й  не  второпаєш  –
дощ  то  чи  я...

А  потім  торкнуся
щасливих  повік...
А  ще...  вмиротворено-млосного  серця...
А  якщо  й  глибше,  –  кохана,  не  сердься:  
торкатимусь  так  я,
напевне,    повік…

А  потім...  торкнуся
Тебе  своїм  словом….
Повір  мені…  Точно…  Я  тут  вже  не  збре́шу  –
Слова  моя  дяка  не  каже,  а  креше!..
До  того    пеану  мого
будь  готова…

А  після...  впущу  вже  я
вранішнє  сонце…
Й  тебе,  моя  мила,  –  хоч  цілому  світу!
Бо  він  зачекався  вже  тво́го  привіту…
Нехай  уже  сходить…

Кохана!  
Не  cон  це![/color]
[/b]
1.05.15[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578296
дата надходження 01.05.2015
дата закладки 03.05.2015


Олекса Удайко

ТИХИЙ ХУТІР

                                         [i]Куди  йдемо,  братове?..
                                         Благовіщення...[/i]

[b][i][color="#ff5900"]О,  як  обрид  скрипучий  галас  вулиць,
Свавілля  рейок  –  гільйоти́н  метро!..
До  тиші  з  болем  мрійно  я  приту́люсь:
Шукаю  спокій  і  сюжети  про

Сільську  ідилію,  де  солов’ї  і  жаби
Хорали  в  ніч  на  всі  лади  ведуть...
Там  заспівав  натхненно  з  ними  й  я  би,
Аби  той  спів  проклав  до  раю  путь…

Аби  в  гармонії  народжувались  діти,
Аби  лилася  солодкість  пісень…
Аби  було  де  душам  грішним  дітись,
Аби  був  мед  в  житті  –  і  ніч,  і  день!

Відтак  і  мрію…  щось  про  тихий  хутір,
Де  –  бджілки  лиш  та  вільні  козаки́…
Де  б  не  чували,  що  воно  є  “путін”,
Де  б  все  було  стеменно...  навпаки.

А  ще...  щоб  нас  турботливо  коза́чки
Чекали  з  поля  у  вечірній  млі…
Щоб  у  душі  росли  святі  заначки
Про  рід  людський,  квітучий  рай  Землі.

І  вірю  я,  що  там,  де  тихий  хутір,
Козачка  Та...  чекає  вже  й  мене…
Нехай  звучить  пророцтво  надто  круто,
Та  доля  та  поета  не  мине.

Бо  знаю  певно,  що  комусь  в  пригоді
Я  стану  ще,  хоча  уже  –  роки́…
Неда́рма  ж  бо  козацької  породи
Й  родився  в  плавнях  Удаю-ріки![/color][/b]

07.04.2015[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572552
дата надходження 07.04.2015
дата закладки 11.04.2015


Олекса Удайко

В МОЄМУ ЛАНІ ВЖЕ ОБЖИНОК

                       [i]  Собі...  коханому[/i]
[youtube]https://youtu.be/Sww2O7mlcNA[/youtube]

[b][i][color="#19078f"]В  моєму  лані  вже  обжинок,
Зоря  вечірня  зайнялась…
Чи  довго  ще  топтать  стежину,
Де  квітне  тихо  буйний  ряст?..

Чи  вдасться  ще  любить,  творити?
Чи  принесе  творіння  “сласть”?  
Чи  Музині  дорослі  діти
Доглянуть  сад,  де  квітне  ряст?

Чи  стане  пороху  і  хисту
Тих  діток  викупать  в  росі
Та  в  небо  –  світле,  не  імлисте  –
Послать  нащадкам  на  засів?..

Всі  о́бзиви  у  Божій  волі:
Він  знає  все:  що…  де…  коли…
Та  так  хотілось,  щоб  у  долі
Не  сталось  прикрої  імли…

Нехай  та  істина  життєва
Ще  довго  осяває  путь…
А  як  кончина,  то  –  миттєва,
Щоб  без  турбот  для  всіх  заснуть.

І  все  ж,  найперше…  що  б  хотілось  –
Життям  попасти  в  трібну  масть,
Щоб  і  душа,  і  грішне  тіло
Не  толочили  да́рма  ряст!
[/color]
27.03.2015
________
На  світлині:  з  братом  Василем  
(ліворуч)  на  могилах  батьків...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569673
дата надходження 27.03.2015
дата закладки 11.04.2015


Олекса Удайко

ДУША СПІВАЄ ЙОДЛЕМ

       [i]Інколи  буває…  такий  стан  душі  що…
       хочеться  музики…  високої,  незвичної…
       Такої,  яка  раптом…  приведе  вас  в  альпійські  луки
       Тіролі,  де  квітують  едельвейси…  де  чується  аромат
       цнотливої  природи  в  унісон  співу  баранчиків*  душі...  
[youtube]https://youtu.be/0s8ytJYC3no[/youtube]
[b][color="#751c1c"]У  світлу  рань  душа  співає  йодлем**
під  пригравання  шалу  віщих  снів,
Та  мить  стає  –  немов  хорти  голодні,
коли  змовкає  той  чарівний  спів…

Навколо  тебе  колорит  альпійський,
а  в  тілі  сонми  незвитяжних  сил:
під  стать  любі  рекорди  олімпійські…
немов  би  ось…  гектар  трави  скосив…  

І  музика  душі  в  далекій  висі
сягає  раптом  у  казковий  край,
де  жайвір  в  небі  непорушно  висне
і  прочиняє  двері...  в  сущий  рай…

Від  тих  шалених  духу  варіацій
спирає  подих…  лоскотлива  мить  –
душі  і  тілу  хочеться  вібрацій,
знов  народитись  хочеться…  І  –  жить!

Життя  і  є  та  музика  чарівна…
І  хто  ввібрав  її  у  свою  суть,
той  буде  цар,  а  як  вона  –  царівна:
вам  вічним  сном  ще  довго  не  заснуть.[/color]
[/b]
17.03.15
______
*Примула  (рос.).
**Спосіб  виконання  пісні,  поширений  в  Тіролі
       та  інших  провінціях  і  країнах  Західної  Європи.[/i]

[youtube][/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567258
дата надходження 17.03.2015
дата закладки 18.03.2015


Олекса Удайко

НОСТАЛЬГІЙНЕ ©©

                                         [i]  Ностальгії  совковій...
                                               [/i]
 
[b][i][color="#5800bd"]Мало  кануло  в  Лету  ще  часу,
Коли  дітьми  неначе  були,
Та  збудились  від  сну  біомаси,
І  в  нудьзі  постаріли  гримаси,
Потрухлявіли  зборів  столи…

...Де  ти,  наша  Наташа  Вітренко
І  при-МАР-ний,  як  вій,  писарчук*?
Виповзайте  на  сонце  скоренько,
У  Кремлі  вас  вітатимуть,  сук!  

А  де  ще́  отой  пастор  cовковий  –
Всім  відомий  “кумир”-губошльоп?..
Мо’,  збирає  на  пам’ятник  новий,
Щоб  об  нього  розбити  свій  лоб?

А  відомий  гонитель  історій  –
Горезвісний  поет…  і  мороз?
Проектує  новий  крематорій
Для  буремних  теорій  і  проз?

Ну,  а  той  “гречкосій”  –  Порновецький,
Що  махнув  назавжди  за  кордон?
Студіює  пісні  половецькі
Чи  шизоїдний  пестить  синдром?

Холуї,  що  мостирили  Хаму
До  штиблетів  заморські  шнурки  –  
Де  вони?..  Продали  ж  бо,  як  маму,
Україну  імперські  совки…  

…Ще  б  хотілось  згадати  немало
Українських  “героїв”  ганьби,
Що  вплітали  за  дві  щоки  сало,
Та  були  у  Кремля  як  раби…

То  ж,  як  класик  сказав,  те  ми  й  маєм
(та    не  чують  поденки  вини!),
Що  ніяк  не  йменується  раєм:
В  Україні  –  гієна  війни![/color][/i][/b]

[i]11.03.2015
_________
*Прес-секретар  і  закулісний  друг  очільниці  ПСПУ.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565746
дата надходження 11.03.2015
дата закладки 12.03.2015


Олекса Удайко

НА СМЕРТЬ БОРИСА НЕМЦОВА*

[b][color="#b80909"]Им  не  хватило  Новодворской…
За  ней  ушел  Борис  Немцов!
Убит!  Так  нагло,  по-воровски.
А  кто  за  ним?..  Спросите  псов!

Убит!..  Они  боятся  правды,
Как  сатана  чумной  –  креста!
Убит  коварно,  подло,  крадясь  –
Метода  борова  проста!

Диктатору  ты  неугоден  –  
Стоишь  за  правду  –  получай!
И  так  в  России  год  за  годом    –
Таков  у  банды  обыча́й!

На  черносотенцах  держалась
В  империи  любая  власть:
Крови́  невиданную  алость
Псари-подонки  хлещут  всласть!

Опричники  слылú  при  Грозном,
Охранка  –  блудника  Петра!
Екатерининские  розги...  
Сексоты  Нового  царя!

...Но  хватит  нам  лукавить  миру:
Придет,  Вол  Дырь,  и  твой  черед  –  
Диктаторы  Рассеи,  в  “ирий”!..  –  
Грядет  
                             возмездие,    
                                                                           урод!  [/color]
 [/b]
[i]28.02.2015
___________
*Опубліковано  на  СТИХИ.РУ  та  на  ФБ
   http://www.stihi.ru/2015/02/28/6927

©  Copyright:  Олекса  Удайко,  2015
Свидетельство  о  публикации  №115022806927  [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563199
дата надходження 28.02.2015
дата закладки 01.03.2015


Світлана Моренець

МАМИНА ПІСНЯ

Дитинство...  Ти  мені  дісталось
щасливим  лиш  в  надіях,  снах,
та  ще  –    у  пі́сні.  Я  купалась,
мов  рибка,  в  маминих  піснях.

Із  сонячним  промінням,  ранок
будила  чарівна  краса  –
матусине  мецо-сопрано
злітало  птахом  в  небеса.

Усі  довкола  завмирали,
коли  звучав  небесний  спів,
аж  до  мурашок  пробирали
той  тембр  і  магія  чуттів.

Безжальна  доля  злий  сценарій
вдові  писала  молодій...
Не  довелось  співати  арій,
(хоча  –  кому,  якщо  не  їй?!),

весь  біль  свій  в  пісню  виливала.
З  роками,  я  збагнула...  враз  –
вона  коханому  співала
увесь  свій  вік,  щодень  і  час...

Вже  я  –  мов  перезрілий  колос,
та  ясно  чую  дотепер
матусеньки  чарівний  голос,
що  ллється  із  небесних  сфер.

                   28.02.2015  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563124
дата надходження 28.02.2015
дата закладки 01.03.2015


Дід Миколай

Нехай в Орді загубиться їх слід

Моя  Вкраїно  матінко,  небога
Чого  так  довго  терпиш  і  мовчиш?
Втомився  вже  звертатися  до  Бога,
А  ти  моя  кохана  спиш  і  спиш…

В  очах  глуха  полуда  –  заволока,
Собачі  зграї  гавкають  скубуть.
Та  що  мене;  не  чуєш  і  Пророків,
Дніпрові  хвилі  плачуть  і  ревуть…

Допоки  ж  ти  мій  змучений  народе
В  куточку  будеш  плакати  й  мовчать.
Хіба  тобі  це  личить  мудрий  Роде...
У  себе  дома  цуциком  скавчать.

Кайдани  скинь;  не  сковують  хай  волю,
Розсиплеться  полуда  наче  лід.
Кусати  зайдам  досі  нашу  долю,
Нехай  в  Орді  загубиться  їх  слід..!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559648
дата надходження 14.02.2015
дата закладки 16.02.2015


Віталій Назарук

ЧИ МОЖНА ПОМІНЯТИ ДОЛЮ

А  чи  нам  можна  поміняти  долю,
Чи  замінить  життєві  сторінки,
Засіяти  зерном  життя  по  полю,
Перепинити    із  крові  струмки?

Чи  зможемо  радіти,  коли  спокій,
Спинити  одержиму  ворожбу,
Чи  зможе  в  небо  вознестися  сокіл,
Який  буває  завжди  на  льоту?

Чи  на  святій  землі  Дніпро  всміхнеться,
Чи  згасне  берегова  ворожба,
Чи  чайка  наддніпрова  усміхнеться,
Потоне  у  святім  Дніпрі  журба  ?

Мій  рідний  краю,  люба  Україно!
Твої  ми  діти  –  воїни  твої…
Тут  наша  доля  –  доля  солов’їна,
Родина  ми  на  цій  святій  землі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555916
дата надходження 30.01.2015
дата закладки 30.01.2015


Крилата

Ми мусим Матір захистити

Ми  можем  простір  слізьми  мити
І  сіять  гнів  серед  юрми.
Та  Матір  мусим  захистити.
Бо  хто  це  зробить,  як  не  ми?

Жуків    рашистських  й    колорадських
Зумієм  вивести  з  землі.
Нам  світ  плече  підставить  братське.
А    -  ні,  то  сам  піддасться    тлі.

Ми  -  люди  вільного  народу.
Звів  меч  над  нами?  Йди  у  прах.
Лиш  Богу  діємо  в  угоду.
Байдужість  вимели  і  страх.
23.01.14                                        

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554262
дата надходження 24.01.2015
дата закладки 24.01.2015


горлиця

Вітаю всіх зі святом Богоявлення!

 

Така  зима,  безсніжна,  сумно-чорна,
На  дротах  повсідались  горобці,
Насупивсь  день,  сердитий,  йому  можна,
Бо  небо  знов  предсказує    дощі.

А  день  святий!  Сьогодні  Бог  з`явився
В  трьох  іпостасях,  на  ріці    Йордань,
Коли  ввійшов    Ісус  ,  де  охрестився,
Чув  Отчий  голос,  і  Дух  Святий  літав.

Хрестив  Іван  людей,  й  не  сподівався,
Побачити  і  охрестить  Христа,
Почути  Бога,    громом  обізвався-
“  Це  син  улюблений!  Вподобав  його    я!

То  ж  веселімся!  Сніг  чи  дощ,  байдуже!
Вітаю  всіх  з  Водохрещами  дня,
Свята  водиця  хай  усім  поможе.
Обійстя  покропіть!  І  пийте  для  добра!  

З  Водохрещем  всіх,  мої  любі!  Будьте  здорові  і  благословенні  Господом!
Нехай  Господь  охороняє  нашу  Україну  ,  вас  та  ваші  родини!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552909
дата надходження 19.01.2015
дата закладки 19.01.2015


горлиця

З Різдвом Христовим!

З  Різдвом  Христовим  всіх    вітаю,
Багато  радості  бажаю,
Христос  родився  у  ясині,
І  буде  мир  по  всій  Вкраїні!  

Нехай  мине  лиха  година,
Щоб  була  вільна  Україна,
Щоб  прославлявся  рід  увесь
Христос  родився  для  нас  днесь!  

Несе  господар  сніп  у  хату,
Дванадцять  страв,ялинку  Святу,
Бо  Бог  Предвічний  народився,
Зорею  в  небі  засвітився!

Христос  рождається!  Славім  Його!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548994
дата надходження 05.01.2015
дата закладки 06.01.2015


Дід Миколай

З Новим роком мої українці

Україно  моя  неповторна,
Неспалимий  мій  лагідний  спів.
Твоя  мова  в  віках  непоборна,
Не  знайду  для  любові  їй  слів.

З  Новим  роком  моя  Україно
В  крилах  віру  несуть  чаклуни.
Ще  розквітнеш  могутня  й  єдина,
Захистять  тебе  внуки  й  сини.

Не  забули  солдати  в  окопах,
Скоро  прийдуть  чекайте  в  Горбах.
Засиділася  ваша  вже  жо.а,
Їздить  досі  на  наших  плечах.

Пора  брати  "правИло"  у  руки,
Поки  в  душах  вогонь  не  потух.
Очі    всохли  уже  від  розпуки,
Пора  браття  позбутися  мух.

Лише  красти  навчились  примати,
Нас  дістали  вже  ваші  байки.
В  нашій  хаті  пора  вже  забрати,
Те  що  наші  надбали  батьки.

Нехай  згинуть  іудо  -  ординці,
Хай  повіситься  жид  і  москаль.
З  Новим  роком  мої  українці,
Дома  ми  свого  щастя  коваль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547981
дата надходження 01.01.2015
дата закладки 03.01.2015


Віталій Назарук

РІЗДВЯНЕ

Де  небо  у  зорях,
Де  Місяць  у  хмарах,
Де  сріблом  засіяний  шлях,
Святкові  ялини
Зібрались  до  танцю,
Із  вітром,  що  дме  по  полях.

Біжать  сиві  коні
Легенькою  риссю,
Санки  залишають  сліди…
І  Місяць  з-за  хмари
На  шлях  поглядає,
Чекає  на  днях  коляди.

Вертепи  готують  
По  всій  Україні,
Колядки  вивчають  нові,
Морози  гаптують
Сніги  світло  сині
І  мерзнуть  круті  береги.  

Морози  тріщать,
А  сніги  пеленою,
Метуть,  засипаючи  путь,
А  діти  з  вертепом
Зібравшись  юрбою,
Різдво  в  кожну  хату  несуть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546498
дата надходження 26.12.2014
дата закладки 26.12.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.12.2014


Світлана Моренець

"СОНЦЕПОКЛОННИЦЯ"

Відкинула  всі  плани,  всі  намітки,
як  відьма,  зла  і  стомлююся  швидко,
бо  вичерпався  сонячний  заряд.
Коли  вже  на  нулі  всі  батарейки,
тут  не  поможуть  фітнес,  йога,  рейки  –
без  Сонця  скнію  "надцять"  днів  підряд!
Похмурі  дні  геть  висмоктали  сили...
О  Сонечко!  Я  жду  твого  "посилу",
всміхнувшись,  батарейки  заряди!
Хоч  ненадовго  виглянь  –  на  годинку  –
і  дзиґою  невтомно,  без  спочинку,
завершу  враз  всі  плани  і  труди.

Почула  Зіронька,  всміхається  годину,
бо  знає  –  гине  сонячна  людина...

13.12.2014  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543400
дата надходження 13.12.2014
дата закладки 14.12.2014


Олекса Удайко

КРАПЛІ СМОЛИ

         [i]Окрім  33-го  ще  був  і  голодомор  47-го…

[b]Не  зажмурюйте    очі  на  дійсність…
Ви  тоді  ще,  мабуть,  й  не  жили,
а  у  нас  мозолі  від  тих  істин
ще  печуть,  немов  краплі    смоли.

…Може,  ви  у  болоті  ховались,
коли  ваші  горіли  хати́,
а  чинянки*  під  клунею  рвались,
й  не  було  куди  дітям  втекти?..

Знали  ви,  як  жаду́  ми  плекали
про  хлібці  із  муки  жолудів,
як  бруньки,  мов  цукати,  зривали  
із  дерев…  рученята  худі?

Може,  чули,  як  діти  у  сте́рнях
видлубали  з  землі  колоски,
а  на  них  чатувала  вже  че́рва**,
щоб  здобутки  додати  до  скирт?

А  чи  знали,  що  двісті  лиш  грамів
важив  в  полі  тяжкий  трудодень,
й  як  хотілося  їсти  ночами,
Бо  без  хліба,  бувало,  –  весь  день?!

Може,  вам  ненароком  відомо,
що  сиділи  батьки  у  тюрмі
за  мішок  бур’яну  для  худоби,
щоб  не  пухнули  з  голоду  ми?..

Чи  чекали  ви  жадібно  вісті
із  копалень  нудних  Воркути
Й  як  гіркими  вмивалися  слі′зьми
від  батькІв  довгождані  листи?..  

Як  цього  ви  в  житті  не  пізнали,
Й  через  душу  воно  не  пройшло,
І  серця  тим  вогнем  не  палали  –
Ви  не  знаєте,  що  таке  –  ЗЛО…[/b]

25.11.2014
_________    
*Бомби  [/i]
**Об'їзчиками  звали  тих  сторожів.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539334
дата надходження 25.11.2014
дата закладки 27.11.2014


Олекса Удайко

ФАНТАСМАГОРИИ. 2. Римма

                   [i]Інакомислі  читають...  
                   Закритими  очима...[/i]

[i][b]О,  поэтическое  имя!
Весь  пыл  души  ему  дарю,
Его  в  стихах  воссоздаю
И  восхищаюсь  только  им  я,
Других  имен  не  признаю!
И  всем  нутром  осознаю,
Что  красота  стиха  не  в  рифме,
А  в  героине  –  диве  Римме...

Стройна,  пластична,  будто  лань,  –  
Природы  щедрой  изваянье.
Она  судьбы  счастливой  дань,
Очей  моих  очарованье.
И  для  скульптур  седого  Рима,
Пожалуй,  не  было  натуры,
Изящней,  красочней  фигуры
Неповторимой  дивы  Риммы.

И  взгляд  ее  очей  раскосых
С  прищуром  тонким  и  лукавым,
Ресницы  –  свежие  покосы,
И  волос  –  пахнущие  травы,
И  лепестки  тюльпана  –  губы,
Не  целовавшие  помады,
И  профиль  носа,  жемчуг-зубы
Под  стать  чертам  богинь  Эллады;
Лицо  естественно,  без  грима...
Такая  наша  дива  Римма!

А  ножки,  ножки!  Что  за  чудо!..
О  них  рассказывать  не  буду:
Я  не  хотел  бы  тешить  тех,
Кто  ищет  сладость  в  наготе.
Но  лишь  скажу  вам  по  секрету,
Что  ими  сам  я  был  пленен,
И,  созерцая  ножки  эти,
Был  страстью  буйной  опьянен...

Мне  хочется  подняться  выше.
Но  как  пройти  мимо  пупка
Или  волшебного  цветка?..
Не  оступиться  б.  Тихо,  тише...

Там  сказка  дивная  –  огниво!
"Там  чудеса,  там  леший  бродит,
Русалка  на  ветвях  сидит..."
И  дивный  месяц  небосводу
Там  злато-серебро  дарит...
Но  кто  посмеет  взять  огниво
Легко,  свободно,  без  прелюда,
Не  жди,  вандал!  Не  будет  чуда!..

(Чтоб  впрок  пошел  для  вас  прелюд,
Закончить  надо  этот  труд!)

...Под  одеянием  нагрудным
Девичьи,  жаждущие  груди:
Как  перст,  торчащие  соски  –  
Щедры  Ваятеля  мазки!
А  шея!..  С  матовым  загаром,
Длинна!..  Ну,  как  у  лебедей.
И  говорят  о  ней  недаром:
"Не  видел  я  таких...  людей!"

Но  полно!  Стих  писать  –  нет  мочи!
(Нужно  ль  кому  такое  чтиво?!)
Не  лучше  ль  ждать  блаженной  ночи,
Чтоб  поискать...  в  дупле...  огниво?..[/b]

7.10.1988,  Ялта[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537914
дата надходження 19.11.2014
дата закладки 20.11.2014


Крилата

ПРО ГОЛОДОМОР

Голодомор  –  страшне,  направду,  слово.
Що  означає?  Різновид  війни.
Вкраїна  знає….  Їй  вінок  терновий
Вдягли    й  розп’яли  -  винну    без  вини.

Зерно-поживу  вигребли  з  комори.
Лишили  білу  в  хаті  танцювать.
Писався  присуд  пострілом  «Аврори»:
-    Тому  лишатись,  а  тому  вмирать.

Хліб-сало  люблять  українці  мати,
Садок  ростить,  збирати  колоски.
Тому  й  закули  у  голодні  лати,
Під  серп  поклали    власницькі  думки.

Часи  заслань,  могил,    канібалізму.
Усе  це  дух  тиснуло  до  землі.
По  трупах  йшли  вперед    до  комунізму.
Та  Бог  поміг,    звернули  із  путі.

І  хай  в  коморах  пам’яті  лишився
Той  чорний  страх,  що  гідність  прогинав.
Наш  люд    піднявся,  в  дусі  відродився.
Ковток  свободи  силу  йому  дав.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538119
дата надходження 19.11.2014
дата закладки 20.11.2014


Крилата

ПОВЕРТАЙСЯ ЖИВИМ, СОЛДАТЕ!

Ця  війна  –  ні  впало,  ні  сіло.
Ти  покинув  мене,  коханий.
Заговорюю  твої  тіло.
Заціловую  твої  рани.

Без  молитви  ні  дня,  ні  ночі,
Без  сльози,  що  обличчя  палить.
Бачу  лагідні  твої  очі.
Чую  слово,  яке  дурманить.

Не  стомлюся  тебе  чекати.
Не  розучусь  тебе  любити.
Повертайся  живим,  солдате.
Нам  ще  долю  на  двох  стелити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537150
дата надходження 15.11.2014
дата закладки 16.11.2014


@NN@

Осінній дощ.

Дощу  краплина,  мов  туга  сльоза,
На  чистій  шибці  ожила  раптово.
Осінній  дощ,  не  весняна  гроза,
Що  серце  веселить  розлогим  громом.
Осінній  дощ  несе  в  собі  печаль,
Легку  душевну  тугу  -  все  минає...
Північний,  розтривожений  містраль,
До  ніг  сусальне  золото    жбурляє...
То  кида  в  очі  впереміж  з  дощем...
-  О,  їм  вдалась,  напару,  дивна  фуга.
А  в  серце  заповза  холодний  щем...
-  Осінній  дощ,  мов  підла  зрада  друга.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536953
дата надходження 14.11.2014
дата закладки 16.11.2014


Віталій Назарук

ПРОХАННЯ ДО ТАРАСА ГРИГОРОВИЧА

                                                                                                       «    Кохайтеся  ж,  чорнобриві,  
                                                                                                             Та  не  з  москалями,  
                                                                                                             Бо  москалі  —  чужі  люде,  
                                                                                                             Знущаються  вами.»
                                                                                                                           «КАТЕРИНА»
                                                                                                                                             Т.Г.Шевченко

Батьку  наш  далекоглядний,
Ще  в  роки  далекі,  
Ти  все  бачив  наперед,
Наш  край  і  лелеки…
Що  з  пробитими  крильми
Лягли  серед  степу,
Що  оплакані  людьми,
Через  ту  халепу,
Бо  ж  «сусіди  –  москалі»,
Сунуть  знов  ордою,
Не  дають  і  нині  нам
Трикляті  спокою.
«Урагани»  й  «гради»  їх
Вибили  пшеницю,
Зброю  атомну  у  Крим
Сунуть…Чи  ж  годиться?
А  Ти  ж  нас  застерігав,
Так  не  раз  бувало,
Хто  твої  слова  читав,
Розуму  хватало…
Не  вклонятись  «москалям»,
Не  просити  газу,
Через  той  смердючий  газ,  
Маємо  заразу.
Поки  ще  мовчить  народ,
А  «москаль»  все  лізе,
Закривають  знову  рот,
Брязкають  залізом…
Просимо:  скажи  ще  раз,
Щоб  піднявся  люде,
Може  прийде  і  наш  час,
«Москаля»  не  буде.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536375
дата надходження 12.11.2014
дата закладки 12.11.2014


Олекса Удайко

ВТОРОЕ РОЖДЕНЬЕ

                                         Щось  із  старої  мушлі...

[b][i]Я  бреду  по  озябшему  лесу,
Обветшалой  и  грустной  листве
И  любви  недопетую  песню
Пою  молча,  не  внемля  молве.

Вот  и  речка.  Два  берега  сонных...
Ты  на  том,  я  –  на  сем  берегу.
Там  вода  –  цвет  очей  твоих  томных,
В  своей  памяти  их  берегу.

И  два  берега  те  –  наши  судьбы  –  
Сплетены  рукотворным  мостом.
Им  в  горячем  объятьи  уснуть  бы
До  весны  воскрешающим  сном!

Впереди  еще  стужи  и  вьюги,
Лед  скует  воды  тайную  гладь,
И  зима  для  тоски,  для  подруги
Возведет  небывалую  гать.

И  уснут...  и  дубравы,  и  веси.
И  зима,  сон  творя  без  конца
И  вторя  колыбельную  песню,
Убаюкает  наши  сердца...

                                 *
...В  зимней  дреме  весны  пробужденье
Я  предвижу.  И  –    в  сердце  ношу
Любви  старой  второе  рожденье!..
Хоть  тебе  я  о  нем  не  скажу.[/i]
[/b]
31.10.1987


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536373
дата надходження 12.11.2014
дата закладки 12.11.2014


Світлана Моренець

ЛИСТОПАД У ЗООСАДІ (для дітей)

     Вірш  публікувався  раніше.  Озвучила,  внісши  невеликі  зміни.

Восени  у  листопаді
мерзнуть  мавпи  в  зоосаді,
носороги,  крокодили
і  жирафи,  і  горили,
і  папуги,  і  слони  –
бо  із  тропіків  вони.
І  канючать,  невеселі:
"Дайте  теплої  оселі!"

А  ведмедик  косолапий
ліг  в  барліг  і  смокче  лапу,
він  чекає  вже  весни
і  солодкі  бачить  сни.

Раді  холоду  оле́ні
і  пінгвіни,  і  тюлені,
і  песці  –  усі  пустують
і  нітрохи  не  сумують.
Всі  вони  страшенно  раді
холоду  у  листопаді
і  співають  жартома:
"Вау!  Спеки  вже  нема!
Друзі!  Скоро  вже  зима!"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536037
дата надходження 10.11.2014
дата закладки 10.11.2014


Віталій Назарук

НІЧ НА ДОНЕЧЧИНІ

Накрила  ніч  в  донеччині  село,
Накрила  «градом»  східного  сусіда
І  невідомо  скільки  полягло  …
Та  знали  всі  звідки  смертельні  біди.

Земля  стогнала,  смерті  плуг  орав,
А  москалям  прийдешнім  наплювати,
Шибки  дзвеніли,  комин  відлітав,
Строчили  навіжено  автомати.

Ішли  бої,  на  брата  сунув  брат,
А  у  кремлі  х…й.ло  ковтало  віски
І  по  наказу  сипав  знову  «град»,
Росли  хрести,  могили,  обеліски…

Війна  за  волю,  за  свої  права…
Ми  москалів  у  гості  не  просили,
Та  доки  не  збудуємо  рова,
Ми  віддамо  за  мир  багато  сили.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535328
дата надходження 07.11.2014
дата закладки 09.11.2014


Салтан Николай

Шматочок раю

[img]http://cs606923.vk.me/v606923008/6613/Kb-BC9Cxy1o.jpg[/img]
Волів  би  вітер  щастя  заплітати  
В  зелене  листя  ранньої  весни.
Отак  і  я  хотів  би  відчувати
Твої  обійми  теплі  з-за  спини.

Бо  ти  для  мене,  мов  шматочок  раю,
Серед  весни  лапатий  ніжний  сніг.
До  губ  твоїх  невільно  припадаю,
Що  аж  земля  пливе  з-під  моїх  ніг.

Пянію  я  від  ніжності  цілунків,
Та  тільки  тих,  що  память  береже  -
Ось  так  життя  позводило  рахунки,
Що  серце  досі  пробирає  щем.

Я  сподіваюсь  ти  колись  пробачиш
Мою  невчасну,  спізнену  любов.
І,  видно,  час  тепер  не  мій  товариш  -
Тебе  несе  від  мене  стрімголов.

І  не  знайти  відради  в  сьогоденні,
Що  так  невпинно  змушує  мене
Забути  все,  любов  свою  блаженну,
І  навіть  те,  що    небо  голубе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493138
дата надходження 17.04.2014
дата закладки 06.11.2014


Любов Ігнатова

Ти приходиш у сни…

Ти  приходиш  у  сни,  як  гонець  найтеплішого  вітру  ,
Доторкнувшись  душі,  викликаєш  омріяний  злет... 
І  тихенько,  щоб  місяць  -мій  друг-  не  побачив,  я  витру 
Зі  щоки  росянисто-солоний  осінній  сонет... 
       
У  долоні  збираю  розрізнені  пазлики  -мрії: 
Ще  до  ранку  далеко,  ще  встигну  зібрати  тебе.. 
І  цілуючи  сон,  з  гіркотою  розлук  розумію:
То  не  очі  твої,  а  всього  лише  зорі  з  небес... 
       
Ти  приходиш  у  сни,  ніби  музики  звуки  чуттєві, 
Композитором  ночі  ти  пишеш  акорди  світань...
Замовкають  слова,  непромовлені  і  несуттєві
Відображенням  думки  у  бісері  віршописАнь... 

Проганяє  тебе  цей  ненАвисний  вбивця  -будильник,  
Я  хапаюся  серцем  за  крила  сполоханих  снів...  
Радо  день  зустрічать  -для  незламних,  щасливих  і  сильних..  
Я  щаслива  сьогодні,  бо  ти  все  ж  приснитись  зумів...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534617
дата надходження 04.11.2014
дата закладки 04.11.2014


Олекса Удайко

ЛИСТОПАД-СЕПАРАТИСТ

                 [i]  В  перші  дні  незвичайного
                   листопада  хочеться  чогось
                   солоденького  або  веселого...
                   Щоб  сказати:  "Все  гаразд!"
[/i]
[b][i]Вже  з  неба  суне  листопад…
Наш  вередій,  чука́ло*  вад:    
Не  хце**  ні  літа,  ні  зими!
Він  –  хананóк***,  як  дехто  ми…

Скидає  з  себе  жовтий  лист  –  
Свій  камуфляж.    С-с-с-епаратист!
Пожухлий  клин  іде  під  косу  –  
Бере  кермо…  провладна  осінь!

Та  поміж  хмари  де-не-де
Яскраву  сукню  ще  пряде
Привітне  сонце  в  нагороду
За  толерантність  всій  природі,

Що  береже  від  скону  люд.
Він  терпить  утиск  звідусюд:
І  від  негод,  що  зносим  ми,
І  від  потомної  зими...

О,  незбагненний  ли-сто-пад!
Він  так  приходить…  не  у  лад!
Та  не  кажіть,  що  ми  не  раді
Цьому  дивнóму  листопаду…

Дасть  Бог,  хоч  він  відсепарує,  –
Нехай  та  роль  йому  пасує,  –
Від  чуйних  тих,  хто  вже  не  чує,
Хоч  неумисне,  та  не  всує.  

Отак  крокує  по  планеті,  –
Добро,  хоч  пішки,  не  в  ракеті,  –
Немов  коштовний  аметист,
Наш  листопад-сепаратист![/i][/b]

02.11.2014
___________
*Джерело.
**Хоче  (пол.)
**Баловень  (рус.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534201
дата надходження 02.11.2014
дата закладки 02.11.2014


Віталій Назарук

КРИЛА ПОЕЗІЇ

Як  Муза  поруч,  я  в  раю,
Бо  квітне  все  -  береться  сила…
Я  так  життя  тоді  люблю
І  доленька  моя  щаслива.

Живе  поезія  в  мені,
Що  новий  крок,  то  нові  рими,
Горю,  неначе  у  вогні,
Втікають  вдаль  холодні  зими.

У  квітах  сяє  білий  світ,
Надуті  в  кораблів  вітрила,
Лиш  ті  збираються  в  політ,
У  кого  є  могутні  крила…

Польоту  смак  відчув  давно,
З  роками  виростає  сила,
Поезіє  -  ти  той  вінок,
Що  мені  долю  замінила…

Коли  лечу  в  твоїх  думках,
Як  піднімаюся  до  хмари,
Тоді  син  неба,  а  не  птах,
А  світ  освячують  стожари.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534016
дата надходження 01.11.2014
дата закладки 02.11.2014


Володимир Шевчук

Щастя

Що  найбільше  багатство,  найвище  добро  у  житті,  
Ніж  зіниці  дітей,  у  майбутнє  вузенький  місточок?  
Що  є  більшим  од  дива  дитячої  радості,  і  
Коли  крихітні  пальчики  вас  відпускати  не  хочуть?..  

А  обійми  дитячі  –  це  впевненість:  все  ж  недарма!  
Милі  очка  зігріють  до  сліз,  це  віконця  едему.  
Коли  поруч  із  нами  дитячого  світу  нема  –  
Чи  тоді  ми  великі,  дорослі,  хіба  ми  ростемо?  

Сотворити  маленьке  життя  –  от  задача  яка;  
Не  придумало  небо  для  смертних  гарнішого  вчинку.  

…А  колись,  може  скоро,  народиться  й  в  мене  донька,  
Усміхаючись  мамі  і  сонцю,  маленька  людинка…  





12.06.2012  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343548
дата надходження 12.06.2012
дата закладки 01.11.2014


Володимир Шевчук

Не хочеться…



Не  хочеться  зриватися  із  ліжка,  
Як  непогода  за  вікном  гуде.  
Уже  і  сніг  з  дощем  уперемішку…  

А  в  тебе  очі  –  травень  і  едем!  
Зіниці  дивні  аромату  хвої,  
Троянди  білі,  м’ята  і  покій!..  
Чому  ж  так  важко  стрітися  з  тобою?  
Чому  без  тебе  дні  такі  гіркі?  
Ця  осінь  люта  лиш  тривогу  сіє,  
Печаль,  занепокоєння  і  біль…  
Напевне,  я  по-іншому  не  вмію,  
Аніж  тобі  творити  у  журбі.  

29.10.2014  р.  
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533295
дата надходження 29.10.2014
дата закладки 01.11.2014


Володимир Шевчук

Ніколи б не подумав…



Ніколи  б  не  подумав,  що  ця  осінь  
Мене  до  написання  спонукне.  
Жовтіє  листя…  Ні,  це  не  здалося…
Насправді,  це  пригнічує  мене.  

Пригнічує,  і  так,  що  не  заснути,  
Й  депресія  осіння  –  не  вина…  
Зі  сходу  болем  і  війною  чути.  
Болить  на  всю  країну  ця  війна.  

06.10.2014  р.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528185
дата надходження 06.10.2014
дата закладки 01.11.2014


Наталя Данилюк

Тобі…

В.Д.

Це  ти  мене  привів  в  цю  тиху  осінь:
В  листках  опалих  ніжилось  тепло,
Таким  легким  багрянцем  зайнялося
Дзвінкого  жовтня  лагідне  крило.

Це  ти  мене  привів,  моя  любове,
Коли  вмлівали  в  золоті  сади,
Ясний  світанок,  ніжно-пурпуровий,
Торкав  свічадо  срібної  води.

Пливли  хмарин  розніжені  лебідки,
Легкий  серпанок  сіяли  згори...
Ну,  звідки  ти  приніс  мені,  ну  звідки
Жовтневих  днів  барвисті  кольори?

Іскристих  рос  коштовну  діадему,
Гірських  струмків  осяяний  кришталь?
На  теплі  барви  нашого  Едему
Впустило  небо  сонячну  вуаль.

Купались    душі    в    диво-мерехтінні
Навкір    усім    незгодам    і    журбі...
В  цей  світлий  день,  трояндово-осінній,
За    все    на    світі    дякую    тобі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373663
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 01.11.2014


Наталя Данилюк

Осінній день у глечик димаря…

Осінній  день  у  глечик  димаря
Налив  густого  во́гкого  туману,
А  горобині  кетяги  горять,
На  паморозі  білу  порцеляну
Течуть  багряно  викислим  вином,
Немов  поранив  жовтня  хтось  у  груди...
І  жолуді  тріщать,  як  доміно,
Настукують  свої  чудні  етюди.
Осінні  мряки  виїли  парчу,
Із  листя  змили  золото  сусальне.
Ні  посвисту,  
ні  крику,  
ні  плачу  -
Лише  німе  спустошення  криштальне.
Лиш  я  і  сад  у  пасмах  димарів,
Що  злилися  із  молоком  туману,
І  яблук  мерехтливі  ліхтарі
Над  мокрими  штахетами  паркану...
І  перемерзла  вицвіла  блакить,
Що  сніг  плекає  у  своєму  лоні...
Кленове  листя  жмутками  летить  -
Легке  і  тепле,  як  твої  долоні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532877
дата надходження 27.10.2014
дата закладки 01.11.2014


Олекса Удайко

ВЕЛИЧНІШ ЗА ЛЮБОВ

       [i]Любовь  и  жизнь  -  одно!
                                               Николай  Гумилев[/i]

[b][i]  Зустрічать  піду,    де  ми  розстались,
Щоб  відчуть  кохання  щасну  мить.
Лиш  подумай:  що  іще  зосталось,
Чим  ще  можем  на  цім  світі  жить?

Дім  –  робота  –  діти  –  магазини:
Бісів  круг  і  суєта  суєт!..
А  ще  будуть...  осені  і  зими,
Ще  вони  напишуть  свій  сонет.

Лиш  кохання  вирве  нас  із  круга,
Лиш  воно  зігріє  душу  й  кров!
Що  миліш,  утішніше  за  друга?
Що  сильніш,  величніш  за  любов?!

...Зустрічать  піду,  де  ми  розстались,
Щоб  не  рвать  між  нами  срібну  нить...
Так  багато  в  нас  іще  зосталось,
Що  нам  варто  на  цім  світі  жить![/i][/b]

[i]26.09.  2014[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525924
дата надходження 26.09.2014
дата закладки 31.10.2014


Крилата

ВЖЕ НА ПІДХОДІ ЛИСТОПАД

Берези  холоду  здались.
Віддали  золото  з  розпуки.
Від  них  дуби  міцніші  й  буки,
Вони  лиш  трохи  роздяглись.

Трава  укрилась  морозцем.
Ще  навіть  колір  не  змінила,
Бо  фарби  в  сонця  не  купила  –  
Вона  з  порожнім  гаманцем.

Підкине  вітер  грошенят.
Трава  не  раз  його  приймала,
В  м’яку  постельку  укладала,
Неначе  кішка  кошенят.

Лиш  скаже,  дасть  на  фарбу  вмить
Усім,  до  кого  йшов  у  гості.
Свічками  запалає  простір,
Поки  зима  не  загасить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533686
дата надходження 31.10.2014
дата закладки 31.10.2014


Крилата

ПОЛУДНЕВА ОСІННЯ ПОРА

Так  заглядає  мило  сонце
З-поміж  оголених  беріз.
Проміння  кидає  в  віконце,
Садок  освітлює  і  ліс.

Забився  дзвоном  голос  пташки,
Із  хат  побігли  діточки.
Пернатим  уділили    кашки
Із  милосердної  руки.

В  шпарки  сховалась  павутина.
Бо  баба  літо  провела.
Ще  дише  холодом  долина.
Височина  в  танок  пішла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533690
дата надходження 31.10.2014
дата закладки 31.10.2014


Віталій Назарук

РОСІЯНАМ І НЕ ТІЛЬКИ В УКРАЇНІ

Розбита  дружба,    ну  а  де  ж    душа?
Холодний  ранок  не  співає  зрання,
Вже  змерзли  квіти,  що  у  споришах
І  снігурами  повниться  кохання.

Біжать  по  небу    хмари  і    мовчать,
Посходило  зимове  жито  в  жовтні,
Синиці  під  вікном,  вони  не  сплять,
Із  неба  дивляться  бійці  із  «сотні».

Народ  і  далі  сурмить  у  набат,  
«Гради»  ревуть,  на  сході  України
І  проводжають  у  останній  путь-
Батьків,  хто  брата  -  мати  сина.

Вантаж  «двохсотий»  через  москалів,
Вагонами  іде  по  всій  росії,
А  люд  російський  наче  онімів,
Він  зло  і  нині  сіє  по  Вкраїні…

Були  ж  ми  разом,  падали  під  танк,
В  крові  сади  і  нині  під  Смоленськом,
Та  вам  до  серця  кровососний  пан,
Що  в  нас  ху…лом  поміж  народу  зветься.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532615
дата надходження 26.10.2014
дата закладки 26.10.2014


Дід Миколай

Козацька Покрова.

Ворон  кряче  у  діброві,
На  порваних  струнах.
То  бандури  українські,
Досі  плачуть  в  трунах…

Гей  вставайте,  українці  ,
Геноцид  триває.
Борні  нашій  на  Покрову,
Сімдесят  минає…

Наче  й  маєм  незалежність,
Начеб  -  то  й  світає.
Та  не  видно  сонця  браття,
Бо    її  немає…

Тож  візьмем  голоблі  в  руки,
За  своїм  звичаєм.
Так  як  брали  наші  предки,
Хай  втікає  каїн…

Українці  мають  мати,
Знов  свого  Богдана,
Україна  українцям,
Нам,  Всевишнім  дана…  

Геть  паскуди    з  України,
Зайди  –  бусурмани.
Проросло  уже  насіння,
Є  в  нас  отамани…

Під  Покровою  коріння,
Виріс  ватажок.
Українець,  славний  лицар,  
Гетьман  Тягнибок  !

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370645
дата надходження 13.10.2012
дата закладки 14.10.2014


Олекса Удайко

ЛЮБОВИ СЛАДОСТЬ

                                                           [i]Всем,  кто  любил...[/i]

[b][i]Во  все  века  любови  сладость,
Как  страсть  к  соитию  –  о  стыд,
В  мгновенье  ока  разбивалась
О  горечь  мелочных  обид.

Придирки,  брань,  косые  взгляды
И  колкость  лживых,  грубых  слов  –
Что  вам  еще,  злодеи,  надо,
Чтоб  сжечь  невинную  любовь?..

Что  ж,  наслаждайтеся  злословьем,
Кичитесь  жесткостью  гримас!..
Они  ваш  образ  –  безусловно!  –
И  лик  людской  погубят  в  вас.

Слова  обидные  все  рушат,
И  злость  любовь  испепелит!..
О  пепелище!  Спрячь  получше
Следы  безумства  и  обид!

На  диком  камне,  на  опале
Взойдут  цветы  и  травы  вновь,
И  как  Исток  –  всему  начало  
Созреет  Вечная  Любовь![/i]
[/b]
7.08.2001,
Табачное  (Крым)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527484
дата надходження 03.10.2014
дата закладки 03.10.2014


Дід Миколай

Хахлам і прочим

Не  козаки  ви,  голопузі
Ви  гречкосії  в  личаках.
Які  ви  в  правді  мені  друзі,
Коли  вона  вам  в  дикий  жах.

Зніміть  нещаснії  окови,
Кайдани  ржаві  на  руках.
Душа  так  проситься  обнови
І  язва  просить  у  рубцях...

Навчітесь  правду  не  боятись,
Порвіть  хахла  гнилого  в  прах.
Пора  вкраїнцям  шануватись
Щоб  дать  чужинцям  по  зубах.

Не  маєм  права  віддавати  
Щоб  поважали  в  небесах
Вкраїну  треба  захищати…
Бо  геть  змаліємо  в  очах!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527464
дата надходження 02.10.2014
дата закладки 03.10.2014


Олекса Удайко

ПРОШЕД ВОДУ АКИ СУШУ

[youtube]http://youtu.be/hAPvxxY1m4k[/youtube]

     [i]Я  ненавижу  ваших  мертвых.  Всех  сразу.  Даже  молодых.
     Я  ненавижу  ваши  слезы.  И  ваших  матерей  седых.
     Я  проклинаю  вас  навеки  за  ваши  подлые  дела,
     За  то,что  Родина  когда-то  у  нас  одна  на  всех  была!
     Вы  не  славяне,  вы  -  холопы!  Зверьё,  отъявленная  мразь!
     Под  польской  плетью  "незалежность"  у  вас,  как  видно,  завелась.
     Она  зудит  у  вас  под  кожей,  зовёт  в  неведомую  даль,
     Туда,  куда  вас  вел  Бандера,  и  вся  эсэсовская  шваль.
     О,  вы  -  панове,"западенцы"!  И  вам  претит  наш  русский  дух.
     О,  как  немецкие  словечки  ласкают  вам  ваш  нежный  слух!
     Хотите  жрать  и  улыбаться,  убийцы  женщин  и  детей?!
     Хотите,  гады,  размножаться,  плодя  породистых  чертей?!
     Коричневой  чумы  отродье,  вам  от  суда  не  убежать,
     Вам  в  Новороссии  придется  в  могилах  общих  полежать!
     Я  ненавижу  даже  мертвых!  Я  ненавижу  вас,  живых,
     И  ваших  жен.  И  ваших  братьев.  И  ваших  матерей  седых.

                                                                                                         Алеся  Пономарева[/i]

                                                                         *  *  *
       Такий,  з  призволення  сказати,  твір  було  опубліковано  вчора
на  титульній  сторінці  нашого  клубу.    Для  чого  –  відомо  лише
організаторам  сайту!  В  кожному  разі  хотілось  сказати  свою  
думку-відповідь.  Звичайно,  мовою  оригіналу.

                                                                       [b]  *  *  *  [/b]
[i][b]Мне  жаль  Вас,  милая  Алеся!  Вы  –  жертва  Путина  письма,
Что  на  Донбассе  куралесит…  Как  кот,  напакостил  весьма!
Но  Вы,  младая  поэтеса,  ужель  не  можете  читать,
Чтоб  донести  градàм  и  весям,  что  есть  добро  и  кто  есть  тать.

Историю,  что  Вас  постарше,  понять,  видать,  Вам  не  дано,
Но  кто  и  чем  поля  нам  пашет,  увидьте,  выглянув  в  окно!
Кто  звал  вас,  танки,  смерчи,  грады?  И  чьи  войска  воюют  здесь,
Рассказывать  уж  Вам  не  надо!  Воочью  убедитесь  днесь…

Прошед  воду́    и  яко  сушу,  и  три  жестокие  войны,
Народ  не  хочет  больше  слушать  об  искуплении  вины!
Вина,  как  видно,  уж  не  наша…  Ваш  “милостивый”  государь
И  необузданная  раша  свершили  в  спину  нам  удар.

Вы  –  чудь,  моксель  иль  угро-меря,  а  мы  –  майдановский  народ.
Нас  по  достоинствам  уж  мерят,  а  вами  правит  ваш  урод!
И  видно  –  вас  снедает  зависть,  что  вы  не  можете  нести
Славян  и  руссов  гордо  знамя.  Вам  бы  волков  в  тайге  пасти!

Вам  дела  нет  до  наших  братьев,  гарячих  материнских  слез…
Не  лучше  ль  вам  домой  убраться,  забрав  -  на  память  -  трупный  воз.
Не  то,  мы  сами  грузом  двести  отправим  вас  восвояси́…
Глотайте  путинские  “Вести”...  Из  Украины  ж  –  гой  еси!
[/b]
30.09.14[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526789
дата надходження 29.09.2014
дата закладки 01.10.2014


Дід Миколай

Небесний екіпаж

                       Савур  -  могила.

           Памяті  танкістів  героїв:
           Миколи  Степанчука.
           РаФіка  Невинуватого
           та    Івана  Приходька  .

Гриміли  пушки  й  Урагани,
Горіла  й  плавилась  броня.
Від  крові  харкали  кургани,
А  танк  стояв  немов  стіна.

На  нього  падали  снаряди,
Свистіли  міни  навкруги.
Впритул  розстрілювали  Гради.
Й  давило  небо  від  ваги.

Та  раптом  скінчились  патрони,
І  ось    дивися,  дивина…
Плював  на  тактику  й  закони,
Рвонув  безстрашний,  як  стіна.

Гриміло:  «Слава  Україні»!
Аж  в  Підмосков’ї  загуло…
Звучало  в  пісні  солов’їній:
«  За  Україну  помремо»!

Ординець  з  ляку  розбігався...
В  штани  наклали  сцикуни.
Наш  прапор  гнівно  розвівався,
Втікали  зайди  –  дикуни…

     Р.с.

Тіло  й  душу  ми  положим
І  зіп’ємо  чашу.
Нашу  славоньку  примножим,
Зіб’єм  пиху  вражу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526222
дата надходження 27.09.2014
дата закладки 29.09.2014


Віталій Назарук

СХАМЕНІТЬСЯ, МОСКАЛІ

А  ми  не  знали,  що  є  нафта,  газ,
Збирали  собі    дрова  про  запас,
Які    у  лісі  завжди  в  нас  були,
Хліб  чудодійний    у  печах  пекли…

Варили  файний  чудернацький  суп,
Де  було  треба    сало  й  трішки  круп,
А    юшка  була  завжди  запашна,
Родиною    з’їдалася    до  дна.

Ти  не  «даруй»  нам,  «брате»  більше  газ,
У  нас  є  все  -  є      трохи    про  запас,  
Ми  українці  і  у    тому  річ,
Що  ми  йдемо  у  день,  а  не  у  ніч.

Тепер  вже  нам  «брати»  -  не  ті  брати,
Бо  наші  діти  у  степах  лягли,
Щоб  жало  відвалилось  у  змії,
Прошу  вас  відступіться,  москалі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526141
дата надходження 27.09.2014
дата закладки 29.09.2014


Олекса Удайко

НЕ ВОСКРЕШАЙ

             [i]Не  пробуждай  воспоминаний
             Минувших  дней,  минувших  дней,
             Не  возродишь  былых  желаний
             В  душе  моей,  в  душе  моей.
                                                                     Ф.Тютчев[/i]

[b][i]Прервав  чреду  святых  мечтаний,
Не  воскрешай  минувших  дней,
Не  пробуждай  былых  желаний
В  душе  измученной  моей!

И  не  являй  мне  сновиденья,
Где  жизнь  –  одна  лишь  благодать,
Огромным  счастьем  упоенье.
От  грез  ночных  –  ни  взять,  ни  дать!

Сердец  былое  излученье
Сожгло  связующую  нить,
Пришло  досадное  прозренье:
Минувшего  –  не  возвратить!

Нет,  не  вернуть  того,  что  было,
Не  начать  пройденный  раз  путь:
Что  в  воду  пало,  то  уплыло  –  
Реки  теченье  не  вернуть!

И  лунный  свет  воспоминаний
Не  озарит  рассудок  мой.
Не  пробуждай  былых  желаний,
Душе  уставшей  дай  покой!
[/b]
07.08.1987[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526498
дата надходження 28.09.2014
дата закладки 29.09.2014


Олекса Удайко

ЙШОВ ПОЕТ*

 
                                                             [i]    В.О.[/i]

[b][i]Йшов  поет  –  принижений  і  голий,
Йшов  туди,  де  світлих  днів  нема,
Де  –  пітьма,  пустеля,  хвища,  холод,
Де  –  щодень…  і  круглий  рік  –  зима.

Йшов,  додолу  кинувши  похмуро
Прагнення,  і  думи,  і  слова…
Погляд  падав  до  землі  понуро,
Де  –  пожухле  листя…  й  трин-трава.

Йшов  і  думав  щось  він  про  лопату:
«Трапиться,  можливо,  на  путі,
Щоб  поглибше  долю  закопати,
Що  до  згину  мучила  в  житті?»

Та  нараз    зустрілась  інша  «Доля»  ,
Й  залунав  її  звитяжний  «клич»,
Що  збудив  його  і  мертве  поле…
А  у  лісі  –    «пугу-пугу»  –  сич  …

Що  «пугикав»  сич  у  ту  годину,
Що  пророчив  птаха  віщий  лет?..  
Та  в  душі  –  така  буянь  лавина,
Що  птахів  не  слухався  поет.

Обізнав  Судьбу  свою:  руками
Ухопив  її  спасенну  длань
Й  тішився  не  днями,  а  роками  –  
Хай  то  вечір,  чи  то  світла  рань.

Підвелись  і  прагнення,  і  думи,
І  знайшлись  піднесені  слова,
Погляд  сліп**  –  опрічний  і
                                               бездумний.
Зеленіло  листя…  Й  –  трин-трава-а-а!!!

Й  полились  у  світ  веселі  ноти,
Зашуміло  прядиво  пісень,
Ожили  і  книги,  і  блокноти  –  
Спаленів  ясою  новий  день.

Доля  ж  розпізнала  щире  серце,
Щедру  вдачу,  котрі  мав  поет,
Та  й  крутила  ним,  немов  люстерцем,
Вправленим  у  злато  і  грезет.

І  казали  люди:  «Знай,  поете,
Доля  з  поля  –  то  недоля.  Зась!  
Не  твори  балади  і  сонети  –
«Граються  тобою  –  ними  грайсь!»***

Та  для  нього  Доля  –  найдорожче…
Хоч  знайшов  він  те,  чого  нема:
Доля  та  –  мов  полиск  на  дорозі,  
Марево,  що  створює  сама.

…Йшов  поет  і  думав  про  лопату…

[/b][/i]
06.08.07
________
*О.  Удайко.  На  відстані:  поезії,  пісні.    К.:
ЗАТ  «Віпол»,  2007.    94  с.
**Сліпи  -  очі  (Б.  Грінченко).
***Вираз  із  вірша  І.Козаченка.

Подяка:  НАДЕЖДЕ  М.  за  картинку.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523955
дата надходження 17.09.2014
дата закладки 18.09.2014


Олекса Удайко

МИЛІ БОЯГУЗКИ ©©

       [i]  Я  до  тебе,  наче  боягузка,
         Притулюсь  і  вже  не  відпущу![/i]
                                     [b]  [i]Кульбабка

Нам  побільше  б  милих  боягузок!
Небо  стало  б  менше  грозовим...
Ми  б  негоду  обернули  в  трусок
Й  зажили  б  життям  своїм...  Земним!

А  то,  бачте,  зайди-мухомори
Залили  коралом  поле  й  ліс.
Полонять  і  землю  нашу  й  море…
В  дýші  грішні  враз  вселився  біс.

Ще  й  ченці  канони  каламезять  –
Чортове  приймають  за  своє,
Алергічну  провокують  нежить…
Бог  все  ж  антидоти  подає!

Скоро  вже  на  небо  сонце  звалить  
І  розіб'є  хмари  грозові!
Боягузки!  Ми,  мужчини,  з  вами  –
Ви  нас  лиш  настирно  
                                                       по-
                                                                 зо-
                                                                           віть!

Ми  розправим  дані  вами  крила
Та  й  покажем  шуї*  нашу  креп  –
Від  негод  і  громовиць  прикриєм,
Бо  ж  змуруєм  гаспидові  склеп!
 
...нам  побільше  б  милих  боягузок!..[/i][/b]

11.09.2014

________
*Haвoлoч.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522727
дата надходження 11.09.2014
дата закладки 11.09.2014


Олекса Удайко

ЖИТИ В ПРАВДІ

Кажуть  люди:  живи  
   мо-  
                 мен-
                                   та-
                                                 ми,
Адже  правди  в  житті  нема…
І  летять  слова  
   комп-
                     лі-
                                 мен-
                                                 та-
                                                             ми,
Править  кривда  в  житті  сама...

Я  ж  утямив  нерушну  істину:
Щоб  не  мати  життя  за  мить,
Якщо  треба  –  я  й  землю  їстиму!
Жити  в  правді  –  це  значить  жить!

7.09.  2014  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521505
дата надходження 04.09.2014
дата закладки 05.09.2014


Олекса Удайко

ЛЮБОВ - ТО ВІЧНІСТЬ

Боюсь,  о  люди,  ярої  любові.
Вона  –  що  пломінь!  Може  спопелить.
Вона  у  серці,  в  помислах,  у  слові.
Вона  –  як  вічність,  а  не  просто  -  мить!

Але,  як  ніч,  що  тягнеться  до  світла,
Щоб  в  сонячному  промені  згоріть,
Іду  туди  урочисто  і  світло...
Любов  –  то  вічність,  а  не  просто  –  мить!

21.08.2003

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521508
дата надходження 04.09.2014
дата закладки 04.09.2014


Дід Миколай

Моя душа.

Моя  душа  у  небі  птаха,
Як  Боривітер  на  крилі.
То  Еверест  то  гірка  плаха,
Ласкавий  промінь  у  пітьмі.

Моя  незвідана  бродяга,
Мої  невилиті  жалі.
Свята  заложниця  у  блага,
Розпята  радість  у  гіллі.

Мій  дикий  розпач  і  відвага,
Рубці  в  долонях  й  мозолі.
У  полі  дикім  чиста  сага,
Морщин  здобуток  на  чолі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519768
дата надходження 26.08.2014
дата закладки 27.08.2014


Олекса Удайко

КОМИЗ ЖИТТЯ

       [i]Стихли  сурми,  тихо  день  спада
       З  небосхилу,  наче  лист  вербовий,
       Де  ти  є  –  єдина  жінка  та  –  
       З  життєдайним  вогнищем  Любові?*[/i]
                                           
                                                       [b][i]

Три  жінки  у  житті  є,
Яким  вклоняюсь  знов:
То  Віра  і  Надія,
А  ще  –  моя  Любов…  

Та  часто  так  буває  –
В  душі  –  немов  зима:
Самотність  серце  крає,
Бо  там  когось  нема!

Хоч  вже  кона  Надія,
Розтане  десь  Любов,
Візьму  я  в  серце  Віру  –
Кохатиму  я  знов!

Ні  ночі    без  кохання,
Ні  дня  баз  каяття!
Від  рання  до  смеркання...
Такий  комиз  життя![/i][/b]

27.08.2014
_________
*Слова  автора:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406539

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519775
дата надходження 27.08.2014
дата закладки 27.08.2014


Олекса Удайко

В БЕЗОДНІ

[i][b]Я  знов    жорстоко  кинутий  в  безодню
Мечем  неправди  й  пристрастю  наруг…  
О,  де  ти,  вірний  і  далекий  друг?
Чому  мовчиш,  коли  –  у  преісподню?

Коли  –  не  плач,  а  безголосий  крик;
Коли    щомиті  –  підлості  і  зрада...
Коли  до  слова  відбира  язик?..
Чому  мовчиш,  коли    зі  мною…  правда?

О,  ця  жорстока,  ница  німота́!
О,  ця  солодка  покритка  –  свобода!
Чому  ночами  сниться  пісня  та́,
Якій  наймення  –  щастям  насолода?..

Рожевий  сон  і  сотні  тисяч  мрев  –  
За  всі  тортури!  –  нагорода  тиха…

…  А  там,  за  морем  –  безпорадний  рев…
Мовчання…    І  –  ґвалтованої  втіхи…[/b]
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519542
дата надходження 25.08.2014
дата закладки 26.08.2014


Наталя Данилюк

Будь мені, вересню, другом…

Хлюпнула  осінь  багрянцю
В  літній  притишений  сад.
Клич  мене,  серпню,  до  танцю
В  цей  вогняний  маскарад!

Пишні  оливкові  крони
Вкрив  золотавий  пилок,
Листя,  неначе  дублони,
Жевріє  поміж  гілок.

Зранку  молочні  тумани
Пряжить  вологий  ефір,
Лускають  стиглі  каштани,
Гепають  на  кашемір.

Яблук  медові  плафони
Сіють  лелітки  дрібні...
Скирти  вляглись,  мов  бізони,
На  обгорілій  стерні.

Поле  поголене  гладко,
Серпень  щетину  зібрав...
Хто  ти,  руденьке  хлоп'ятко
В  купелі  пряних  отав?

Первісток  осені?  Промінь,
Вкраплений    в  пізні  листи?
Серце  в  раптовій  судомі
Скапує  медом  густим.

Сонце  мольфарить  над  лугом,
Крильця  лоскоче  джмелю...
Будь  мені,  вересню,  другом
Й  тим,  кого  щиро  люблю...

Тим,  хто  не  тішився  цвітом
В  буйному  морі  весни,
Всім,  недолюбленим  літом,
Вколеним  жалом  війни...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519453
дата надходження 25.08.2014
дата закладки 25.08.2014


Віталій Назарук

ВІЛЬНИЙ НАРОД

Переорані  землі  в  степах…
Ні,  не  плугом,  а  «градами»  зорані,
Там  біжить  понівечений  шлях,
А  дерева  хтось  висмикав  з  коренем.

Тут  сіяли  пшеничні  поля,
Кавуни  дозрівали  нівроку,
Тут  багато  родила  земля
І  орли  пролітали  високо.

Сталось  лихо.  Північний  сусід,
Що  в  брати  набивається  вічно,
Залишив  переораний  слід,
Світ  обманює  нині  цинічно.

Та  не  можна  здолати  народ,
Який  прагне  здобути  свободу,
Бо  ніхто  не  закриє  нам  рот,
Ми  здобудемо  волю  народу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519331
дата надходження 24.08.2014
дата закладки 25.08.2014


Наталя Данилюк

Ще крок…

Ще  крок  до  перемоги,  мій  народе,
Один  лиш  крок,  але  який  важкий!..
Нема  шляхів  широких  до  свободи,
Лише  тернисті  і  вузькі  стежки.

Ще  подих  до  омріяного  волі!..
А  поки  задихаються  в  димах
Твої  калини,  верби  і  тополі,
Твої  багряні  маки  у  житах...

А  поки  кров'ю  скроплена  землиця
Щодень  палає  в  лютому  вогні
І  роздирає  грізна  блискавиця
Блакить  небес.  І  гинуть  у  борні

Твої  сини  за  правду  незбориму,
Бо  голос  крові  праведний  не  вщух!
Під  обстрілами  в  гіркотинні  диму
Гартується  незламний  їхній  дух.

Ще  крок  до  перемоги,  ще  лиш  подих,
Одне  зусилля  –  хай  і  надважке  –
До  справжньої  свободи,  мій  народе,
Бо  згине  зло  лукаве  й  нетривке!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519313
дата надходження 24.08.2014
дата закладки 25.08.2014


Олекса Удайко

ЗІ СВЯТОМ, ДРУЗІ

[b][i]Сьогодні,  друзі,  знову  свято…
Й  парад  військовий,  як  колись…
Хоч  Сходом  ратують  хлоп’ята,
Калини  соки  пролились…

На  стяг  Вкраїни  кров  пролита  –
В  жаркому  варимось  котлі!
Та  купину  не  опалити  –
Не  віддамо  і  п’ядь  землі!

У  цю  лиху  для  нас  годину
Всім  побажаємо  добра!
Ми  скоро  проженем  скотину,
Що  породила  чорна  гра!

Тож,  співвітчизники,  зі  Святом!
Хоч  свято  те  цей  раз  в  імлі…
Та    “буде  син  і  буде  мати,
І  будуть  люде  на  землі”![/i]
[/b]
24.08.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519256
дата надходження 24.08.2014
дата закладки 24.08.2014


Олекса Удайко

СУМНІВИ

[b][i]Сумніви,  сумніви,  сумніви,  сумніви...
Чом  ви  лінчуєте  сон
та  поміж  нами  –  украй  нерозумними  –  
чужості  сієте  клон?

Може,  тому    що  ніяк  не  нагріємо
місця  свого  у  житті,
тóму,  що  нам  зі  святими  і  грішними
випало  в  човні  пливти?

Може,  тому  що  рабів  нерішучими
робить  нужденне  життя?
Чи,  мо',  тому  що  з  успішними  учнями
бореться  нице  сміття?

...Сумніви,  сумніви,  сумніви,  сумніви
крають  кохані  серця...
Сумніви  злії,  не  будьте  безумними  –  
душі  жадають  вінця!

Сумніви  наші  вже  стали  нестерпними  –  
в  серці  невимовний  біль.
Плинуть  роки  неспокійними  серпнями,
плаче  омріяна  ціль.

21.08.2014[/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518582
дата надходження 21.08.2014
дата закладки 21.08.2014


Віталій Назарук

ОДНОКЛАСНИКИ

Літа  пролетіли,  прямують  у  вирій,
Все  менше  і  менше  –  рідіє  наш  клин…
Та  я,  як  і  ви,  мої  друзі,  щасливий,
Хоч  часто  у  меді  був  гіркий  полин.

Красуні  дівчата  і  хлопці  чубаті,
Тепер  сивина  нам  на  скроні  лягла,
Та  ми  і  донині  душею  багаті,
А  дружба  –  це  вічне,  тут  зайві  слова.

Пр.  Однокласники  мої,  однокласники,
Коли  поруч,  то  ми  молоді,
Свого  класу  й  донині  ми  власники,
Пригадаймо  роки  золоті.

Пр.  Не  старіє  душа  –  вічна  молодість…
Ми  наляжемо  ще  на  крило,
Наша  дружба,  як  озеро  гордості,
Споконвічне  життя  джерело.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518204
дата надходження 19.08.2014
дата закладки 19.08.2014


Олекса Удайко

В ТОБІ, ВИНО, ВСЯ ВЛАДА

                                                                   [i]NNnn
[/i]
[b][i]Що  я,  бокал?..  Лише  кришталь  і  спрага,
Пустий,  холодний,  одинокий  звук.
Та  повен  я  бажання...  і  наснаги
Відчути  рай  –  вина  закличний  гук!

І  ось  тебе...  повільно...    поглинаю:
Так  свято...  з  дзвоном...  десь  із  висоти
Повни́ш  мене...  від  денця...  і  до  краю...
І  вже  ущерть...  по  самі  вінця  –  Ти!  

І  вже  в  мені...  ти  граєш  кольорами,
Тамуючи  і  спраглість,  і  жагу,
І  вже  немає  святості  між  нами  –  
Помножуєш...  бажання  на  снагу!

...Хай  я  –  бокал!  З  тобою  ж  я  –  не  спрага,
І  не  мінорний,  одинокий  звук  –  
Симфонія  і  здійснення,  і  прагнень,
І  дотик...  ніжних  губ,  ланіт  і  рук...

Чарівність  я  твою  не  розплескаю,
Аби,  вакханко*,  в  герці  шаленіть!
Я  донесу  її...  до  неземного  раю,
Де  нас  з'єднає  сластолюбна  мить...

І  буде  там  блаженство...  і  відрада:
І  хміль  вина...  й  бокалів  блиск  і  звук...
Хай  я  –  бокал,  в  тобі  ж,  вино,  –  вся  влада,
Бо  ти  в  мені...  римуєш  серця  стук![/i][/b]

17.08.14
__________
*В  грецькій  міфології  Вакх  –  Бог  вина;
«вакханка»  —  жінка,  нестримна  у  
 проявах  своєї  пристрасті.  

На  світлині:  Никанор  Тютрюмов,  "Отдых  вакханки".  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517928
дата надходження 17.08.2014
дата закладки 19.08.2014


Олекса Удайко

І літо знов цвіло у росах

[b][i]Вона  прийшла  –  
близька...  жадана...
Неначе  доля,
Богом  дана...
І...  
цілий  день
аж  до  смеркання
пісні,  як  сон,    
обом  вилися,
мов  жайвір  у
блакитній  висі…
І...
сонце  так
привітно  гріло,
й  приливом  сил
буяло  тіло...
Душа  росла,
немов  на  дріжджах.
Була  ж  раніш
гірка,  несвіжа,
неначе  пліснява  
в  кутку...
Хто  міг  терпіть
її  таку?!

...Були  мотиви  –  
«Долі  клич»*!  
Та  іншої
ти  їй  не  зич!..
І...  
хвиля  так
тіла  «ласкала»,
І...  
«Думи»  знов
нові  плекала.
І...
молоді  –  не  «вечорові»**  –  
від  спілкування...
від    любові...
Любові  вічної,
Як  світ...
І...  
сонце  –  знов!  –  
посеред  віт...
І...  
літо  знов
цвіло  у  росах,
по  камінцях  
ходило  босе.
І...  
любим  був  
невгавний  шторм,
для  чайок  –  з  рук  –  
жаданий  корм...
І...  
знову  гув
небесний  дзвін...    
Куди  подівся
обсіч  він?..
Невже  літав  
десь  за  моря
відчути  гук  
Календаря?..

Цвіте  земля,
шумлять  моря…
Для  них:  що  день,
що  ніч  –  зоря!
Й...  
вируює  хіть  
вже  безліч  днів...
Та  в  світі  ви
нараз  одні...

Нехай  людей
любов  єдна,
І...  
пийте  чашу
всю!  До  дна!
...Десятки,  ти-
сячі  кохань
пошли  їм,  Боже,
В  тиху  рань!

І..
хай  у  небі
жайвір  в'ється...
А  серце  в  грудях
клично  б'ється...  [/i][/b]
______
*)\"Долі  клич\"  (2005);  **)\"Думи  вечорові\"  
(в  роботі)  –  збірки  віршів  автора.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517436
дата надходження 15.08.2014
дата закладки 16.08.2014


Олекса Удайко

Ніжні паростки любові

[b][i]Знов  лютуєш,  люба?..  І  чого...
Так  кумедно  надуваєш    губи?
Чом  не  чуєш  серця  ти  мого?
То  ж  нараз    зведеш  його  до  згуби...

Злість  твоя,  незрозуміла  лють
Спалять  ніжні  паростки  любові...
Ангели  у  небі  сльози  ллють
І  дивуються-дивуються  тобою.

Я  тебе  кохаю  до  нестям!
Ту  любов  не  вбити  вже  брехнею.
Я  довів  це  всім  своїм  життям,
Ти  ж  завжди  ховалася  за  нею.

І  нехай  зрадіє  дивина,
Як  умить  розстануся  з  тобою,  –
Не  моя  –  твоя  у  тім  вина,
Що  любов  вінчається  з  журбою...[/i]
[/b]
07.07.07

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517162
дата надходження 14.08.2014
дата закладки 14.08.2014


Крилата

НЕВЖЕ?

Стоїть  ніби  день  –  а  суцільна  пітьма.
Так  хочеться  свята.  А  свята  нема.  
Щоденно  двохсоті  приходять  в  гробах,
Снаряди  осколки  лишають  в  тілах.

Сусід  нас  лякає.  В  чім  наша  вина?
Ми  просто  хотіли  звільнитись  з  ярма,
Здійснити  свій  власний  у  краще  політ.
А  він  перекраяти  вирішив  світ.

Суцільне  безум’я,  суцільний  психоз.
У  пекло  кромішнє  влаштовано  крос.
Чи  план  того  вартий,  що  пишуть  в  Кремлі,  
Щоб  стерлося  людство  з  обличчя  землі?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516803
дата надходження 10.08.2014
дата закладки 10.08.2014


НАДЕЖДА М.

Тільки у людини повороту з осені нема…

У  природі  зміни  помічаю.
Тиша  насторожує  мене.
Літо,  але  лист  уже  злітає.
Значить,  осінь  все  ж  не  промине.
У  любові  теж  буває  осінь,
Коли    поцілунків  смак  забув.
А  душа  не  знає  уже  млості.
І  в  собі  ти  осінь  теж  відчув.
Притаїлась  осінь  за  віконцем.
Ти  сумуєш  за  вчорашнім  днем.
Лиш  надія  теплиться  на  донці:
Може,  тимчасово  й  все  пройде?
Тільки  у  природі  все  по  колу:
Літо,  осінь,  потім    йде  зима.  
Тільки  у  людини  вже  ніколи
Повороту  з  осені  нема.
Старість  не  повернеться  в  дитинство.
В  мами  на  руках  не  будеш  спать.
Роки  позбирай  по  намистинці.
І  зумій  до  всього  вже  звикать..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516281
дата надходження 08.08.2014
дата закладки 09.08.2014


Василь Царинюк

Якби я знав…

Якби  я  знав,  як  треба  жити,
Тоді  б  я  жив  собі,-  "як  знав";
Де  що  казати...  Що  -  робити...
І  всіх  би  "на  увазі"  мав.
Ходив  би  фраєром  пихатим
Без  краплі  совісті  в  очах;
Не  вмів  би  плакати,  прощати,
Не  вІдав,  що  то  -  Божий  страх?
Не  мав  би  комплексів  "нікчемних"...
Зате,  багато  б  грОшей  мав!
"Що  таке  скромність,  чуйність,  чемність?-
Не  чув.  Не  бачив.  Не  жував..."
Одна  проблема:  що  купити?
Ще  що,  до  того,  що  купив?...

Якби  я  знав,  як  треба  жити,-
Мабуть,  тоді  б  я  і  не  жив.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369545
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 09.08.2014


Віталій Назарук

ХЛОПЕЦЬ У МУНДИРІ

Біленька  хатина,  двері  світло  сірі,
Повернувсь  додома  хлопець  у  мундирі,
Подививсь  на  маму  і  сльоза  злетіла,
За  короткий  термін  мама  посивіла.

Заламала  руки  -  обняла  синочка,
За  цей  час  для  нього  вишила  сорочку,
Тато  пакнув  люльку,  підійшов  до  сина,
Кольором  червоним  сяє  сорочина.  

Накриває  мати  нову  скатертину,
Як  я  тобі  рада,  мій  рідненький,  сину…
Добре,  що  не  звістка,  добре,  що  не  втрата,
Що  живого  стріли  із  війни  солдата.

А  на  тому  боці,  розмістили  «гради»,
Родичі  з  Росії  б’ють  по  наших  –  гади…
Може  з-за  кордону  брат  стріляє  в  брата,
Його  теж  чекає  у  Росії  мати.

Ти  прийшов  додому,  повернувся  сину,
Доля  така  в  тебе  берегти  Вкраїну…
Бо  «брати»  шматують  на  куски  державу,
Ти  за  честь  воюєш,  за  наш  мир  і  славу!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515479
дата надходження 04.08.2014
дата закладки 06.08.2014


Дід Миколай

Схаменися назад оглянися.


Щоб  в  дорозі  не  заздрить  чужому,
зупини  своє  я  на  межі.  
Не  бажай  зла  ніколи  й  нікому,
остуди  його  в  терпкій  душі.

Ще  спіткнешся  бува,  зупинися
не  порань  молодого  стебла,
оглянися,  назад  повернися
щоб  черпнути  води  з  джерела.

Бо  тоді  коли  трапиться  жити
і  так  схочеться  внуків  любить.
Може  доля  прийти  розчавити,
прямо  дома  в  порозі  зганьбить.

Де  б  не  був  ти,  дістане  розплата
в  світі  цьому,  як  вічність  стара.
Вона  завше  приходить,  до  хати
в  ясні  дні,  наче  вночі  Мара.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515061
дата надходження 02.08.2014
дата закладки 04.08.2014


Олекса Удайко

ЛЕВИЦЯ І ТИГР*

Напровесні  у  темному  лісочку
Родилось  жваве,  миле  тигриня…
Вже  радить  мати  первенцю-синочку:
Сміливо  йди  у  ліс,  не  навмання!
І  він  пішов,  бо  полюбляв  свободу,
Радів  життю,  як  рідко  хто  з  тварин.
Пішов  у  світ  він  темряві  супроти,
В  палкий  вогонь  не  раз  стрибав!..  Один.
Та  в  лігві  шерсть  його  не  так  блищала,
Й  були  налоги**  зовсім  не  такі,
Як  в  табуні,  де  маслаки  тріщали
Й  літали  окровавлені  шматки…

…Ішли  роки́.  Заїла  тигра  скука  –      
Буяла  в  ньому  вдача  молода…
В  нестерпних  для  свого  сумління  муках
Тигр  обернувсь  в  грайливого  кота.
Все  рідше  він  являв  тигро́ву  вдачу,
Коли  стрибав  наві́дліг  в  багаття́.
З’явилися  вже  рисочки  котячі  –  
Гладенька  шерсть,  мурко́тливе  життя.
Та  жвавий  кіт  все  ж  мав  нутро  тигряче,
І,  будучи  частенько  в  звірів  у  гостях,
Тлумив  свою  енергію  гарячу  ,
Щоб  не  тусати  кішок  і  котят.

…Якось  забрів  він  у  одну  оселю,
Й  угледів  враз  левицю  чарівну
І  здибився…  підстрибнув  аж  до  стелі,
Збудивши  і  левицю    віді  сну…
Нараз  левиця  стала  тигру  мила,
Бо  мала  в  со́бі  здатність  повернуть
Не  лиш  снагу,  але  й  тигро́ву  силу  –
Забуту  вкрай  усю  тигро́ву    суть.
І  враз  проснулись  ніжності    звірячі  –
Така  левиця  в  лісі  лиш  одна…
Хоч  з’єднані  родиною    Котячих,    
Та  кревність  душ  Всевишнім  їм  дана!
Він  знов  відчув  себе  величним  тигром  –
Котяча  шкіра  тигру  замала!  
Не  треба  слів,  тут  зайві  і  субтитри:  
Котячий  в  тигра  скінчився  колаж!
Він  знов  став  молодим  і  спритним,  
Життю  радів,  немов  мале  дитя…
Левиці  він  не  став  нічого  крити  –
Усе  –  як  є:  любов  і  каяття!
Як  не  кажіть,  та  варто  пошукати
Унади**  тигра  в  хатнього  кота…
Знайдіть  –  і,  ну-мо,  чом  не  поважати:
Добріша  за  людей  тварина  та.
                                           ------
Якщо  в  житті,  дай  Бог,  і  ви,  левиця,
Зустріли  тигра,  що  бував  котом,
Згадайте  –  ким  вам  довелось  родиться?
І  чи  не  станете  ви  тим  гордиться,
Що  ваші  душі  з'єднані...  містком?..
                   
22.05.2014                      
________
*Почуто  з  уст  В.  Ісакіу  та  оброблено  автором.
**Звички  (повадки  -  рос.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500460
дата надходження 22.05.2014
дата закладки 31.07.2014


горлиця

Останній бій

Вже  рвався  день  з  тугих  обіймів    ночі  ,
Скидав  зі  себе  заспану  вуаль, 
Загравою  горіли  вперто    очі 
І  зорями  вдивлялися  у  даль. 

Хвилево  стихли    звуки    канонади, 
Хоч    за  горою  десь  лилася    кров, 
А  лицарі  по  цей  бік  барикади 
Пили  життя,  вдягали  волі  зов. 

Навколо  них  лежали  побратими 
І  багряніла  стоптана  трава. 
Спокійно  спіть.  Словами  золотими 
Записані  ваші  святі  діла. 

Своєю  кров’ю  здобували  волю, 
Ви  не  вмирущі.  Правда  не  вмира!
Воскресне  слава  в  нашій  Україні, 
Вас  не  забуде  батьківська  земля. 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514251
дата надходження 29.07.2014
дата закладки 30.07.2014


Світлана Моренець

Чому пишу?


В  стражданнях,  болях  чи  в  журбі,
сльозами  серце  вмити  мушу
і  висповідатись  собі...
віршами...  щоб  очистить  душу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514254
дата надходження 29.07.2014
дата закладки 30.07.2014


Крилата

Сьогодні мої крила…

Сьогодні  мої    крила  приземлились.  
Душа  –  суцільне  бите  череп’я.  
І  очі  в  інший  світ    мені  відкрились,
Де  чорне  й  біле,  а  між  ними  я.

Дивлюсь  на  місто.  Що  йому  до  мене?
І  літо  ніби  тепле,  не  зима.
І  небо  синє,  і  трава  зелена,  
І  люди  ходять.  А  мене  нема…

На  лаві  сіла.  Тіло  придавили
Байдужості  і  зверхності  коші.
Лиш  сонце  мені  милість  учинило  –    
Теплом    пройшлось  по  ранах  у  душі

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514289
дата надходження 29.07.2014
дата закладки 30.07.2014


НАДЕЖДА М.

Чому дощі нагадують про тебе?


----
Коли  дощам  нема  кінця  і  краю,
І  місяць  сумно  дивиться  в  вікно,
У  час  такий  про  тебе  я  згадаю.
І  все  перед  очима,  як  кіно.
Чому  дощі  нагадують  про  тебе?
І  пам"ять    тих  часів    знов  ожива..
Та  сумніви  беруть:  нащо  це  треба?
Але  любов    живе  -  перемага.!
Дощі  змивають,  що  було,  повільно,
Та  миті  дорогі  іще  живуть.
І  в  спогадах  з"являються  невільно,
І  тихо  по  житті  моїм  пливуть..
Пройшли  роки...  Не  згадую  розлуку.
Та  гіркота,  а  серце  ще  болить...
Так  хочеться  відчуть  твої  ласкаві  руки.
Слабенький  вогник  в  серці  ще  горить.
Жіноча  гордість...  Як  було  простити?
Чому  ж    тепер  відшукую  слова...
Якими  хочу  так  тебе  просити:
Не  забувай  любов...Вона  іще  жива...
Дощ  відшумів...Крадеться  тихо  ранок.
Дощем  до  блиску  вимите  вікно..
Мої  думки  сховалися  в  серпанок,
Та  незабаром  прийдуть  всеодно...










адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512842
дата надходження 22.07.2014
дата закладки 24.07.2014


Дід Миколай

Ще поспівайте Аллілуя…

В  чужинськім  мареві  полуди,
Гадюки  й  ворона  гібрид.
Чужинське  воїнство  від  юди
З  печери  вилізло  на  світ.

Балділи  Гетьмани  в  дуеті.
Углиб  Майдану  спів  несло.
Сьогодні  їх  на  парапеті
В  захмарья  чуть  не  понесло.

Ще  б  пак.  Їх  виборці  іуди,
Що  «без  політики»  живуть.  
Принесли  «шапку»  їм  на  блюді,
Тепер  на  нас  вони  плюють.

Зіграли  в  зло  пітьми  сполуки,
Коли  над  Площами  гуло.
Тепер  втирають  тихо  руки,
Укравши  в  заводі  весло.

Нема  вкраїнців  в  тому  стаді.
Жидівське  зомбі  -  помело.
В  пітьмі  зплодились  біснуваті,
Тому  зарази  й  прибуло.

Не  можу  більше  я  мовчати,
Давно  печалі  душу  рвуть.
В  нас,  не  збудуєте  Пархати.
Ще  є  вкраїнці.  Не  дадуть!

                       Сором  обливає  серце,  коли  українські    і  Мер  співають  в  унісон  аллілуя  разом  із  збіговиськом  заблуд,  які  ніколи  не  брали  і  не  візьмуть  в  руки  зброю  щоб  захистити  рідний  край.  Зате  ця  нечисть  проголосувала  саме  так  ,  як  їм  "аполітичним"  була  дана  вказівка.  Ось  чиї  в  нас  жидопрезиденти  і  юдомери.  Гідність  маю!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512969
дата надходження 23.07.2014
дата закладки 24.07.2014


Наталя Данилюк

Криваві жнива

Криваві  жнива  на  моїй  волелюбній  землі,
Що  стала,  немовби  розпечена  лава  на  дотик...
Тут  замість  ракет  агресивних  прості  журавлі
Із  давніх-давен  розтинали  небесні  висоти.

Тут  ґрунт  засівали  не  гільзами  –  чистим  зерном,
Леліяли  хліб,  а  не  покручі  Буків  і  Градів,
Тут  завше  стрічали  смачним  калачем  і  вином,
Бо  здавна  велось,  як  у  всіх:  чим  багаті,  тим  раді.

Тут  вчили  синів  не  тримати  в  руках  автомат,
Не  битись  за  землі  чужі,  а  свою  боронити,
Щоб  кирзовим  чоботом  жоден  докучливий  "брат"
Святині  вкраїнські  зухвало  не  смів  очорнити.

Тут  вчили  любити  і  спадок  батьків  берегти,
Тут  пісня  й  молитва  кріпили  в  думках  і  у  праці...
Допоки  не  вдерлись  до  рідної  хати  "брати"  –
Загарбники  вільних  і  духом  нескорених  націй!..

Криваві  жнива  –  небувалий  рясний  урожай...
Втішайся  набутком,  кульгава  беззуба  потворо!..
Чи  є  у  жадобі  твоїй  ненаситній  межа,
Чи  знайдеться  світло,  що  здатне  поглинути  морок?

Ще  визріє  хліб  у  напоєній  кров'ю  землі,
На  чорній  золі  проростуть  чебреці  й  матіоли...
Та  вбиті  життя  –  заблукалі  навік  журавлі  –
Із  вічного  вирію  вже  не  повернуть  ніколи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513225
дата надходження 24.07.2014
дата закладки 24.07.2014


Крилата

Я так люблю тебе, моя країно!

Я  так  люблю  тебе,  моя  країно!
Люблю  у  дощ,  у  спеку  і  в  мороз.
Впаду  перед  Всевишнім    на  коліна,
Щоб  тільки  втішний    дав  тобі  прогноз.

Люблю  тебе  обдерту  і  розкішну,
Бо  ти  мені  свій  прихисток  дала.
Люблю,  коли  у  радості  й  невтішна,
Коли    не  в  силі  піднести  крила.

Я  успіхам  твоїм  завжди  радію,
Що  йдуть  до  нас  з  глибоких  поколінь.
Між  чорних  скибин  смутку  радість  сію.    
Ношу  надію    серед  потрясінь.

Ти  вирвешся  із  лап  вогню  і  горя,
Здобудеш  славу  й  воленьку  святу.
Заблискотять  на  синім  жовті  зорі,
Доріжку  місяць  виллє  золоту.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512948
дата надходження 22.07.2014
дата закладки 24.07.2014


Дід Миколай

На троні Моквинів щеня.

Над  церквою  грішник  лукавий,
на  троні  ординське  щеня.
Орел  двоголовий  кривавий
нутро  їхнє  підла  брехня.

Чого  тобі  племя  цапине,
чого  тобі  ,  гнидо  крива.
Не  каєшся  жидомордвине,  
копаєш  могилу  в  жнива.

Не  знищиш  козацькую  славу
бо  слава  правдива  жива.
Відслужить  вам  вічну  відправу
не  Русь  ти  паршивок,  Моква.

Ми  завше  жили  з  вами  різно
тож  скінчиться  «русска  весна».
Розплата  ж  приходить  залізно,  
горбатого  править  труна.

Ніщо  не  зникає  без  сліду
не  тіштесь  примурки  дарма.
Відправлять  й  без  нас  панахиду,
зустріне  вас  вічність  німа.

Й  не  будемо  плакати  слізно,
не  справити  нам  дикуна.
Майбуть  вже  вам  каятись  пізно
бо  батьком  у  вас  Сатана!  

Чого  тобі  горенько  пізнє,
з  обори  облізле  теля.  
Мо  хватить  хворіти  рашизмом,
Допоки  ще  терпить    земля.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511444
дата надходження 15.07.2014
дата закладки 15.07.2014


Віталій Назарук

СВІТЯЗЬКІ ПЛЯЖІ

Дубові  гаї  і  сосна  в  міжболотті,
Ожина  вплелася  в  туман,
І  темні  осики,  неначе  розп’яті,
Вдягнули  зелений  жупан.

Біжать  наче  хвилі  льонові  тумани,
Що  вітер  уранці  жене…
Де  Світязькі  пляжі  дрібненько  -  піщані,
Навік  полонили  мене…

Між  білих  берізок  Поліського  краю,
Зустрів  я  берізку  свою,
Волинська  земля  -  це  частиночка  раю,
Яку  усім  серцем  люблю…

Послухайте  пісню  –  це  мавки  співають,
Їм  вторять  в  гаях  солов’ї,
Тут  зорі  вечірні  у  простір  злітають,
В  найкращому  небі  землі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507378
дата надходження 25.06.2014
дата закладки 26.06.2014


Крилата

ЦВІТУТЬ ТРОЯНДИ…


Цвітуть    троянди  пишно  біля  хати.
Вдягнули  луки  вишиті  сорочки.
А  десь,  лице  закривши,  плаче  мати,
Дружина,  ненароджені  синочки.

Але  цього  солдату  не  почути.
Пішло  життя  із  молодого  тіла.
Лишивши  вбивці  гіркоту  покути,
Його  душа  до  Бога  відлетіла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505406
дата надходження 15.06.2014
дата закладки 17.06.2014


Олекса Удайко

ДУМИ ВЕЧОРОВІ

[i][b]Вечір...  Ні  хмаринки
На  вечірнім  прузі...
Тихо  дуб  дрімає
На  спочилім  лузі.
А  як  сонце  зайде
За  межу  планети  –
Заведуть  про  вічність
Дум  нічні  кларнети.

               Приспів:

               Думи  вечорові,
               Думи  –  і  ні  слова,
               Думи  від  кохання,
               Думи  від  любові
               До  Вкраїни-неньки,
               До  святої  мови...
               Не  дають  заснути
               Думи  вечорові.

Думи  про  минуле,
Про  все  пережите,
Як  –  насупріч  долі  –
З  болем,  але  жити.
Вечір...  Вже  хмаринки  
На  вечірнім  прузі...
Ніч  гойдає  думи
На  небеснім  крузі.[/b]
[/i]
_____________
На  світлині  -  Лада  Лузіна,  письменниця,
журналіст,    яка  в  інтернеті  анонсувала
ненароком  вірш  "Спасибі  тобі,  Ладо"  та
псевдонім  автора  (Олекса  Удайко)...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505602
дата надходження 17.06.2014
дата закладки 17.06.2014


Віталій Назарук

ВІТЕР З ПІВНОЧІ ПРИНОСИТЬ ХОЛОД

Північний  вітер  знову  огортає
І  холодок  вривається  у  душу.
І  що  на  нас  чекає,  я  не  знаю…
Та  холод  з  півночі  я  пережити  мушу.

Зігрітись  хочу  на  своїй  землиці,
Вдихнути  теплого  повітря,  що  із  Криму.
І  подивитись  на  щасливі  лиця,
Які  не  дуже  поважають  зиму.

Настане  час,  і  напрям  вітер  змінить,
Тепло  із  заходу  дощами  нас  оросить.
Земля  рясним  врожаєм  не  обділить
І    стиглі  ляжуть  на  стерню  покоси.

І  нам    страшний  не  буде  тоді  голод,
Ми  хліб  свій  маємо    і  сала  у  достатку.
Гуртуймося,    щоб  не  настиг  нас  холод,
І  в  Україні  буде  все  тоді  в  порядку!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505499
дата надходження 16.06.2014
дата закладки 16.06.2014


Руденко Олекса

Люблю всім серцем Україну

Люблю  всім  серцем  Україну,
У  мирний  чи  військовий  час,
Життя,  нажаль,  за  Батьківщину
Віддати  можу  тільки    раз!

Свята  земля  князів  великих,
А  потім  славних  козаків,  
З  часів  середньовічних,  диких
Зростала  поміж    ворогів!

Тут  наших  пращурів  могили,
Пробиті    шоломи  князів,
Вітрила    “чайок”*    в  морі    білі,
Журливі  пісні  козаків!

Тут    Святослав**  спочив  сміливий    
Ордою  вбитий  за  дари,  
Тут  Володимир    справедливий
Народ  хрестив  свій  у  Дніпрі.

Тут  захищали  від  навали
Полки,  а  потім  –  курені,  
Тут    зрадників  на  кіл  саджали  –
Не  заробляйте  на  війні!

Тут  українська    –    наша  слава!
За  нею  знов  до  нас  прийшли!
До  бою  кличе    всіх    держава
За  щастя  рідної  землі!

*чайка  –  легкий  козацький  човен
**Святослав  –  київський  князь,  син  Ігоря  та  Ольги,  батько  Володимира,  дід  Ярослава  Мудрого.    У  964–968  роках  приєднав  до  Київської  Русі  в’ятичів,  завоював  Болгарське  царство  на  Камі,  розгромив  міцну  Хозарську  державу,  підкорив  багато  народностей  Північного  Кавказу,  Приазов’я,  Подоння.  З  968  року  князь  почав  боротьбу  з  Болгарією.  Загинув  Святослав  у  972  році  біля  Дніпрових  порогів,  повертаючись  із  другого  болгарського  походу,  у  битві  з  печенігами  на  острові  Хортиця.  

15.06.2014р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505549
дата надходження 16.06.2014
дата закладки 16.06.2014


Віталій Назарук

Є РІЗНІ ВІРШІ У МЕНЕ

Не  пам’ятаю  віршів  всіх,
Не  пам’ятаю  слів,  що  плачуть
І  навіть  тих,  які  щось  значать,
Чи  тих,  що  викликають  гріх.

Бо  кожен  вірш  -  краплини    кров,
Що  має  протекти  по  жилах
І  я  тоді  лише  щасливий,
Коли  вшановую  любов.

А  в  мене  вірші  є  такі,
Яких  позбутися  не  можу,
Із  них  будую  огорожу,
Із  слів  високих  і  стрімких…

Щоб  кожен  вірш  летів  увись
І  серце  билося  у  ритмі,
Щоби  слова  були  у  битві,
Щоб  слово  й  мова  піднялись!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505379
дата надходження 15.06.2014
дата закладки 16.06.2014


Олекса Удайко

СПОВІДЬ

[youtube]http://youtu.be/xImd4ZKRuZU[/youtube]
[b][i]                                        

За  всі  гріхи  перед  тобою  каюсь,
У  Бога  відпустити  їх  молю,
Бо  я  без  тебе  не  живу,  а  маюсь,
Бо  я  тебе  до  одуру  люблю.

Прости  мені  за  ті  роки  і  версти,
Що  так  бездарно  мимо  пропливли
Й  посіяли  слова  –  сухі  і  черстві  –  
І  вчинки  –    то  незграбні,  то  малі.
 
Прости  за  те,  що  був  я  неуважний
Й  за  бігом  пражнім
Не  відчув  версти,
Де  до  мети  
Було  не  більше  сажня  –  
«Прости,  романтик  мій,  мене,  прости!»*

...За  всі  гріхи  перед  тобою  каюсь,
У  Бога  відпустити  їх  молю,
Бо  я  без  тебе  не  живу,  а  маюсь,
Бо  я  тебе  до  одуру  люблю.

В  цей  день  святий    я  наряджусь  в  обнову
Й  прийду    у  світ  спокутувати  гріх,
Щоб  відродить  твоє  кохання  знову,
Щоб  постелить    моє  до  твоїх  ніг…  

Ти,  мов  ікона  у  святому  храмі,
Очистиш  душу.  А  вона  –  нас  двох...
Мої  гріхи  –  що  тіні  поміж  нами,  
І  хай  простить  їх  милостивий  Бог.

13.06.14[/i][/b]
______________
*Див.:http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410811

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505061
дата надходження 14.06.2014
дата закладки 16.06.2014


НАДЕЖДА М.

Ты окунись хоть раз в безумье…

Злой  человек  вредит  другим  
Без  всякой   корысти  себе.
Он  никогда  не  был  любим.
Он  не  в  притензии  к  судьбе.

Он  злом  питается,  живет.
Но  отражается  в  нем  боль.
Но  он  однажды  все  поймет.
В  чем  здесь  причина,в  чем  здесь  соль.

Ошибка  здесь  всего  одна:
Сумей  кого-то  полюбить.
И  ты  не  будешь  делать  зла.
Любовью  сможешь  покорить.

К  тебе  потянутся  с  любовью,
И  ты  научишься  страдать.
Любовь  бывает  часто  болью.
Но  сможешь  ты  её  прощать...

Но  время  мало  на  раздумья.
Спеши...  Легко  здесь  опоздать.
Ты  окунись  хоть  раз  в  безумье,
С  улыбкой  будешь  вспоминать...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503885
дата надходження 08.06.2014
дата закладки 08.06.2014


Олекса Удайко

СПІЛЬНА ПОДУШКА

                                                                                   [i]NN

Хто  з  нас  не  мріяв…  про  спільну  подушку,
Про  нерозлучність  коханих  сердець?..
Хоч  не  завжди  потрапляє  на  мушку
Те,  що  шукає  лукавий  стрілець…    

Спільна  подушка  –  це  хата  читальня…
Гра  в  драмтеатрі  і  спів  солов’я…
Бога  напутливе,  щире  вітання:
Разом  навіки  –  від  А  і  до  Я.

Спільна  подушка  –  це  біди  і  радість,
Все,  що  не  стане,  –  ділиме    на  двох;  
Спільна  подушка  –  це  труд,  не  парадність:
Твій,  мила,  видих,  його,  звісно,  “вдох”.  

Спільна  подушка  –  це  ваша  родина,
Щасна,  здорова,  єдина  сім’я…
Грізна  нагряне,  не  дай  Бог,  година  –
“Ми  нерозлучні,  кохана  моя!”

З  неї,  злостивці,  сміятись  не  можна:
По́стіль  не  вами,  а  Богом  дана!
Хай  її  візьме  достойниця  кожна  –  
Й    “спільність”  по  праву  оцінить  сама…    

Спільна  подушка    –    це  приспана  доля,
Рай  неземний  для  коханих  сердець,
В  котрих  нуртує  свавільна  сваволя  –
Стати  освідченими  під  вінець.

Спільно  ж  любіть  її,  –  теплу  й  холодну,  –
Майте  таку,  яку  Бог  вам  дає…
Слів  не  кидайте  пустих  і  голодних...
Тіштеся  тим,    що  вона  у  вас  є!  

08.06.014[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503846
дата надходження 07.06.2014
дата закладки 08.06.2014


Віталій Назарук

КОЛИ ЖИТТЯ СВЯТО

Закохавсь  не  в  красу,  а  у  серце  твоє,
Що,  як  пташка  летіло  на  волю,
Ми  удвох  здобували  єдине  -  своє
І  тепер  на  двох  ділимо  долю.

Коли  поруч  з  моєю  літає  душа,
Що  готова  підтримати  завжди,
Коли  в  парі  єдиній  у  світ  вируша,
Де  вони  добиваються  правди…

То  тоді  відчуваємо  щастя  в  житті
І  зозуля  кує  літ  багато,
Ми  ніколи  не  зійдемо  з  цього  путі,
Бо  життя  для  нас  завжди  –  це  свято…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503894
дата надходження 08.06.2014
дата закладки 08.06.2014


Крилата

ДЕ ЩЕ У СВІТІ Є ОТАК?

Пташки  співають.  Так  співають!
У  душу  хмелем  звук  іде.
Калини  кущ  у  зелен-гаю
Під  пазуху    той  спів  кладе.

Розкрились  на  шипшині  квіти.
Віддались  сонцю  без  пручань.
А  в  горах  трембітає  літо,
Танцює  тонконога  лань.

Тремтить  волошка  в  хвилях  жита,
Палахкотить  червоний  мак.
Блищить  трава,  росою  вмита.
Де  ще  у  світі  є  отак?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503732
дата надходження 07.06.2014
дата закладки 08.06.2014


Віталій Назарук

А ЗОРІ СЯЮТЬ

Роки  переплелися  у  літа,
Вже  сонце  до  спочину  шлях  шукає,
Проте  душа  жива  і  точно  знає,
Що    є  вона  і,  що  вона  жива…

Беруть  за  комір  пройдені  роки,
Питають  часто  про  життя  прожите,
Чи  на  полях  родило  густо  жито,
Чи  не  спинили    біг  старі  струмки…

І  думка  думку,  наче  дзвони  б’є,
Літа  черешнею  солодко  пахнуть,
А  зорі  в  небі  сяють,  а  не  чахнуть
І  кожна  зірка  блиском  виграє…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503597
дата надходження 06.06.2014
дата закладки 08.06.2014


НАДЕЖДА М.

Лиш той поет, хто має силу слова…

Лиш  той  поет,  хто  має  силу  слова.
Талант,   який   не  тліє,  а  горить.
Слова  душевні  в  нього  за  основу.
Від  них  у  інших  серце  затремтить.

В  віршах  його  знайдуть  душі  підтримку,
Якщо  вона  вразлива  і  болить.
Намалювати  слід  таку  йому  картинку,
Коли  надії  вже  нема,  щоб  запалить.

Коли  сльоза  бринітиме  над  словом,
То  значить  ти  достукавсь  до  сердець.
І  твій  талант  благословенний  Богом.
І  скажуть  всі:  народний  ти  співець...

Віддай  талант  і  душу,  якщо  маєш
Для  тих,  кому  ти  вирішив  служить!
Я  впевнена:  слова  ти  відшукаєш,
Які  в  важкі  часи  підкажуть,  як  прожить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490632
дата надходження 06.04.2014
дата закладки 02.06.2014


НАДЕЖДА М.

Не думаю, що сонцю буде зрада…

В  похмурий  день  ми  згадуєм  про  сонце.
Душа  терпляча  так  чека  тепла.
Бредуть  отарами  хмарки  на  горизонті,
А  річку  обійма  холодна  мла.

Ось  знову  тихо  дощик  накрапає
і  шарудить  між  листям  у  саду.
І  день  сумний  легесенько  зітхає.
Та  я  чомусь,  всміхаючись,  іду.

Холодний  дощ,  та  я  йому  так  рада.
Приємне  просвітління  в  голові.
Не  думаю,  що  сонцю  буде  зрада,
Коли  всміхаюсь,  дощику,  тобі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502735
дата надходження 02.06.2014
дата закладки 02.06.2014


Світлана Моренець

ЗРУСИФІКОВАНИМ УКРАЇНЦЯМ

На  одному  з  телеканалів  вразила  фраза  жителя  Сходу,  чому  він  ратує  за  приєднання  до  Росії  :"Да  чтоб  мои  дети  разговаривали  на  этой  "ихней  мове"!  Никогда!.."    А  дідусі  і  бабусі  у  нього,  як  з'ясувалося,  –  українці...

Пробачте,  за  різку  розмову,
Я  захищати  честь  берусь:
Не  ображайте  мою  мову,  
Як  нижчевартісну  якусь!
Це  мова  цілого  народу  –
Нащадків  Київських  князів,  –
Що  дух  козацький,  силу,  вроду
Проніс  крізь  темряву  віків.
У  вас  –  позичена,  нерідна,
Моя  ж  –  врожде́на  і  жива,                              
Співуча,  мила,  своєрідна,
Пошану  в  світі  нажила.
Співала  нею  моя  ненька
І  дід,  і  прадід,  і  пра-пра...
Увесь  мій  рід,  що  вже  давненько
Живе  на  берегах  Дніпра.
Пережила  навали,  війни,
Все  чужорідне,  наносне,
Нещирі  "братскіє"  обійми
І  нас,  дасть  Бог,  переживе!
Я  різні  мови  поважаю,
Але  люблю  лише  її,
Котру  хутенько  "забывают"
Манкурти  й  ниці  холуї.
Мою  ріднесеньку  шаную,  
Я  нею  думаю,  творю,
У  ній  матусин  голос  чую,
Я  нею  з  Богом  говорю!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499919
дата надходження 19.05.2014
дата закладки 19.05.2014


Світлана Моренець

РЯТІВНИЙ КУТОЧОК

***
Чималий  шмат  свого  життя
в  моменти  болю,  каяття,
вагань  чи  вибору  путі,
живу  у  п'ятому  куті.

Лиш    той  куточок  пізнає́
мене  таку,  яка  я  є.


***
Сховавшись  в  п'ятому  куточку,
творю  свій  власний  добрий  світ...
В  нім  завжди  є  відправна  точка,
що  надихає  на  політ  –
мов  перевтілене  створіння,
реальне  в  нереальнім  сні...
Це  –  сфера  тво́рення.  Творі́ння
народжується  тільки  в  ній.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499093
дата надходження 15.05.2014
дата закладки 15.05.2014


Любов Ігнатова

Сонний вірш

Місяць  скрутився  на  небі  клубочком,
Прядиво  снів  розтрусивши  додолу  ;
Ми  (з  муркотливим  сіреньким  коточком)
В  цій  колисковій  співаємо  соло  ...

Зіроньки  мружать  свої  оченята,
Хмароперини  збиваючи  стиха  ;
Казка  навшпинечках  ходить  по  хаті,
Крилами  з  ліжка  зганяючи  лихо...

Десь,  за  віконцем,  верба  солов'ïна
Вітер  колише  в  тендітних  листочках  ;
Цокають  мірно  на  заспаних  стінах
Дами  -хвилини  в  своїх  чобіточках  ...

Тіні  мережать  підлогу  кімнати
У  незвичайну  якусь  таємницю  ;
Вечір  у  кошик  вкладається  спати,  
Лиш  павучок  плете  щастя  на  спицях  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498642
дата надходження 13.05.2014
дата закладки 14.05.2014


Світлана Моренець

РОЗМОВА З МАМОЮ (уривки)


Відлетіла  у  вічність  матуся...
Ми  –  ще  тут,  грішимо  на  землі.
Часто  з  тугою  в  небо  дивлюся,
свою  неньку  шукаю  в  імлі.
Десь,  в  світах  неосяжних,  незнаних,
що,  можливо,  –  на  відстань  руки,
оселили  тебе  серед  званих
на  безмежні  роки  чи  віки.
Сподіваюсь,  ти  Богом  обрана,
світлих  янголів  бачиш  навкруг,
вже  забула  проблеми  і  рани...
Мабуть,  кожен,  хто  є  там,  –  твій  друг,
бо  й  в  житті  ти  не  лаялась,  ненько,
доброти  вистачало  на  всіх,
мала  щире  і  щедре  серденько
і  жила,  оминаючи  гріх...

Хочу  голос  твій  рідний  почути
і,  в  обіймах  натруджених  рук,
безтурботним  дитятком  побути
без  дорослих  проблем  та  бе  мук.
Неможливо...  І  люто  хапає
біль  за  серце.  Пече...  –  аж  до  сліз!
Так  матусеньки  не  вистачає,
її  ласки,  турботливих  слів!..

Дай  нам,  мамцю,  про  себе  щось  знати,
хоч  у  снах  розкажи,  як  там  є...
Знаю,  будеш  терпляче  чекати
нерозумне  дитятко  своє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498321
дата надходження 11.05.2014
дата закладки 12.05.2014


Дід Миколай

Матінко - Матусю…

Лечу  додому  наче  птаха,
До  свого  рідного  гнізда.
Лелека  Мамин  нетіпаха,
З  гніздечка  з  сумом  вигляда.

Біжить  стежинонька  до  хати,
До  мого  рідного  села.
Прийшла  бурлаку  виглядати,
Бо  ж  рідна  Матінка  сліпа.

В  скорботі  виплакала  очі,
В  чеканні  виїли  жалі.
Які  ж  були  ті  довгі  ночі,
Коли  впряглись  на  чолі.

Один  я  в  неї  залишився,
Встрічай  Матусю  блукача.
В  дорозі  я  не  загубився,
Стрічай  Матусенько  курча.

Матусю  Матінко  рідненька,
Прошу  голубонько  не  плач.
Моя  ти  горличко  сивенька,
Своєму  синові  пробач.  

Впаду  в  затруджені  долоні,
Всім  серцем  ніжно  притулю.
Їй  витру  слізоньки  солоні,
І  в  Бога  сили  помолю.

Не  плач  Матусенько,  всміхнися,
Нехай  пригорнеться  пташа.
В  коліна  синку  притулися,
Нехай  зігріється  душа.

Я  вже  додому  повернувся,
Несу  розраду  на  крилі.
Щоб  ти  не  плакала  Матусю,
Печаль  віднесли  журавлі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498225
дата надходження 11.05.2014
дата закладки 12.05.2014


Крилата

Віршик про матусю

Мама  діток  родить.
Мама  діткам  годить.
Ніч  недосипає,  
На  руках  гойдає.
Як  маля  в  тривозі,
Гладить  руці,  нозі,
Цьомками  вкриває,
Небо  прихиляє.
Ангелів  і  Бога
Просить  про  підмогу,
Щоб  завжди  чували,  
Зла  не  підпускали
Хижі  чорні  бризки  -  
Лиш  любові  блиски.
Як  маля  зростає,  
Жить  його  навчає
Між  людьми  у  світі.
Мов  бджола  у  цвіті,  
Так  весь  день  в  турботі  –  
В  думах,    у  роботі.
В  навчанні  поможе,  
Приготує  ложе.
Хоч  вже  сил  не  має,
Казку  почитає,
Зранку  в  божій    ласці
На  город  подасться,
Огірки  посіє.
Це  вона  уміє!
Виполе  травичку.
Заплете  косичку.
Зварить  суп  чи  борщик.
Цвіт  посадить  в  горщик.
В  шафі  і  комоді
Поскладає  одяг.
З  ніжністю  святою,
З  радістю,  любов'ю
Їжу  приготує,
Діток  нагодує
Мама-трудівниця,  
Справжня  чарівниця.
І  за  це  рідненьку
Маму  дорогеньку
Щиро  і  завзято
Привітають  з  святом
В  день  чудовий  світлий
Діти  її,  квіти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498120
дата надходження 10.05.2014
дата закладки 12.05.2014


Світлана Моренець

ВЖЕ ЙДЕ ВІЙНА…

Вже  йде  війна...  а  ми  ще  сумніваємось,
надіючись,  що  лихо  обійде.
Орда  вже  в  нашім  краї  –  ми  ж  вагаємось,
мо',  не  дійдуть...  розсмокчеться...  пройде...

Під  "звйоздами"  акули  прораховують,
як  захопити:  нишком  чи  в  бою?
Підступно  вже  на  шмаття  розчленовують
мій  мирний  край,  Вкраїноньку  мою.

А  ми  бездіємо...  Навздогінці  приймаємо
спізнілі  рішення,  чим  світ  веселимо́.
Хапаєм  ворогів...  і  відпускаємо,
і  в  розшук,  відпустивши,  даємо́

Підпалюють,  зривають  –  ми  чекаємо...
Якого  хріна?  Просто  не  збагну!
Благально  на  Європу  поглядаємо
чи  пригрозить  їм  пальчиком:  "Ну-ну!"

Таємна  гра...  Щось  незбагненне  коїться,
і,  поки  йдуть  солдатики  на  смерть,
в  мутній  воді  велика  риба  ловиться  –
ТРОН  на  кону!!!  А  світ  –  хоч  шкереберть!..

Терплячі  ми...  Все  ніби  ґави  ловимо...
допоки  не  рване    козацький  ґен!
Тоді  своїх  негідників  розчавимо
і  Рашу  в  своє  лігво  заженем!


         25.04.2014  р.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498043
дата надходження 10.05.2014
дата закладки 12.05.2014


Олекса Удайко

Холодна весна 14-го

Давно  не  було  в  нас  такої  весни,
Щоб  сонце  так  довго  блукало…
Щоб  змії  шукали  чиєїсь  вини…
Щоб  яструби  в  небі  літали.
Щоб  серед  посівів  пшениці  кукіль
Надовго,  мов  рак,  вкорінився…  
Щоб  хмарилось  небо  у  нас  із  відтіль,
Де  ранок,  як  марево,  снився…

…Холодна  весна!  Що  й  душі  не  зігріть…
А  як  вже  хотілося  літа!
Та  звіра  масна,  ненажерлива  хіть
Шукає  нового  корита…
Вдавилися  б  ласі  до  лю́дських  кісток  –
Кровавії  людино-жери!!!
Хисткий  до  неправди,  злодії,  місток:
Диктаторів  кінчиться  ера!

І  прийде  весна  у  арійські  краї…
Навіки  вже  згине,  холодна!
Ми  вирвемо  з  поля  осот,  кураї,
Звоюєм  шляхи  наші  водні.
А  вам  на  могилі  поставимо  хрест.
Побудьте  хоч  там  християни!
Навіки  здолаємо  доль  перехрест,    
Навік  розкуємо  кайдани…

О7.05.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497365
дата надходження 07.05.2014
дата закладки 07.05.2014


Гонорова пані

Бандерівка

Що  ж  це  діється  у  світі,  мамцю  моя  мила?!
Вже  сама  бажання  маю  взяти  в  руки  вила!
Від  "бандер"  нас  рятувати?  Що,  землі  вам  мало?
Окупанти,  щоб  вас  в  пеклі  чорти  рятували!
Хто  бандерівець  ти  знаєш,  невіглас,  вражина?
Хто  Вкраїну  свою  любить!Від  батька  до  сина!
Першим  признаком  "  бандери"  -  вишита  сорочка.
Підпадає  у  родині  -  бабця,  мати  й  дочка...  
А  якщо  ще  заспіває  гімн  наш  патріот,
То  в  "  братів"  наших  на  сході  -  піни  повен  рот!
Донедавна  розмовляла  російською  теж...
Я  гадала  -  знати  мови,  тоді  світ  без  меж!
А  тепер  мовчу,  й  до  себе  я  сама  сміюся.
Хотів  Утін  зробить  краще?!  "Языка"  боюся!
Я  в  центральній  Україні  живу,  й  моя  мати.
Що,  як  там,  в  кремлі,  почують,  й  прийдуть  "рятувати"?!
Вчора  син  прийшов  зі  школи,  й  шепоче    дитина:
"Там  береза  сік  вже  точить."(  Щоб  не  вчув,  вражина!)
Бо  боюся,  як  почує,  прийде  з  автоматом...
Русская  береза?  !(  Мої  слова  -  матом...  )
Якщо  я  не  так  сказала...  каюся.  Звиняйте.
Та...  весна  прийшла!  В  садочку  КАЛИНУ  саджайте!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494626
дата надходження 24.04.2014
дата закладки 06.05.2014


Любов Ігнатова

Читай мене книгою без ілюстрацій …

Читай  мене  книгою  без  ілюстрацій  -
Відчуй  десь,  на  рівні  сердечних  вібрацій  ;
Зіграй  на  всіх  струнах  душі  й  мого  тіла  -
Щоб  я  на  край  світу  з  тобою  летіла  ...

Укрий  мене  словом,  загорненим  в  сонце,
Влети  білим  птахом  до  мене  в  віконце  ;
Цілуй  мене  вітром  шаленим  без  тями  -
Я  стану  для  тебе  у  небо  щаблями  ...

Тримай  у  міцних  чоловічих  долонях,
Люби  павутинку  сивин,  що  на  скронях  ;
Зігрій  у  обіймах,  міцніших  за  скелі  -
Я  стану  джерельцем  для  тебе  в  пустелі  ...

Я  зможу....я  буду  ...і  вір,  що  зумію  ....
Розраджу,  підтримаю,  знов  дам  надію  ...
Зі  шля'ху  твого  я  зверну  кожну  гору  -
Якщо  ти  зі  мною  завжди  будеш  поруч  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460242
дата надходження 13.11.2013
дата закладки 06.05.2014


Крилата

МОЛІМОСЬ, ЛЮДИ!

Молімось,  люди,  до  Бога  щиро.
Єднаймось  в  дусі  в  нелегкий  час.
Розвіймо  злобу,  просімо  миру.
Гординя  може  згубити    нас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496633
дата надходження 03.05.2014
дата закладки 05.05.2014


Микола Серпень

Что видим мы в своей истории?

Что  видим  мы  в  своей  истории  ?
Один  лишь  только  День  Победы!
Как  много  мы  всего  испортили,
Лишь  нам  по  силам  наши  беды.

И  заплатили  цену  сдельную,
Всласть  осушая  рока  чашу,    
Не  только  ротами  растрельными,
Что  б  не  щадить  чужих  и  наших.

За  что,  скажите,  воевали?
За  что  годами  лихолетье?
Что,  может,  жить  богаче  стали
Под  тираническим  портретом?

Не  мы  ль  судьбу  зовем  злодейкой,
Жизнь,  разбавляя  лихо  зельем?
Возьмись  за  дело,  порадей-ка!
Или  работать  не  умеем?

Любовь,  меняя  на  забаву,
Забаву  в  дрязги  превращая,
Надёжную  имеем  славу,
Когда  отечество  спасаем.

Зачем  такое  нам  отечество,
Что  ни  за  что  не  отвечает?
Зачем  себе    мы  бесконечно
На  шею  садим  негодяев?!

Лишь  для  того,  чтоб  наши  беды
По  нас  же  густо  и  размазывать,
Да  про  великие  победы
Потом  без  устали  рассказывать.

Что  ж  пейте,  лейте,  веселитесь,
Раз  большего  вы  не  достойны!
И  лишь,  когда  опохмелитесь,
Не  удивляйтесь  новым  войнам.    

30.06  2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495135
дата надходження 26.04.2014
дата закладки 27.04.2014


Світлана Моренець

ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ

Усі  ми  маєм  різні  долі,
характери  і  почуття,
тривоги,  радощі  і  болі  –
свої  сценарії  життя.
І  кожен  на́різно  долає
відпущений  нам  Небом  шлях,
страждає,  плаче  і  кохає,
у  кожного  –  свій  щастя  птах.
Неодинаковий  початок,
різним  буде  і  кінець,
і  мрії,  досвід  та  достаток,
і  хрест,  і  терни,  і  вінець.

Та  всі  одного  просять  в  Бога,
відчувши  подих  небуття:
коли  обірветься  дорога  –
щоб  не  прирік  на  забуття.
Щоб  нас  ще  довго  пам'ятали
і  спомин  той  всіх  грів  теплом.
Щоб  і  Звідтіль  ми  огортали
коханих    пам'ятним  добром.

                   12  лютого  2007  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495176
дата надходження 26.04.2014
дата закладки 27.04.2014


Віталій Назарук

ЧЕРЕЗ РОКИ

Через  роки,  через  літа,
Життя  стікає  річкою…
Як  рута  радують  жита,
Неначе  коси  стрічкою.
Щодень  міняє  одяг  свій
І  хмари  в  різнім  кольорі,
Вклонімося  землі  святій,
Яка  давно  розорана…
Допоки  шлях  угору  йде,
Шумлять  гаї  розхристані,
Дорога  в  невідоме  зве,
Яке  лежить  на  відстані...
І  ми  живемо  на  віку,
І  радуємось  доленьці,
І  не  зійдемо  із  шляху,
Минаючи  околиці.
Через  роки,  через  літа,
Життя  стікає  річкою,
Хлібами  радують  жита,
А  доля  часто  звичкою…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495195
дата надходження 27.04.2014
дата закладки 27.04.2014


Олекса Удайко

ЛЕТУЧИЙ ГОЛЛАНДЕЦЬ = ©©

                                               [i]Своїй  доньці  Марині  
                                               до  Дня  Народження[/i]

[b][i]Хто  з  нас  не  мріяв…  бігати  по  хвилях,
Коли  не  чуєш  тіла  і  ваги?
Поперед  ніг  морські  конають  милі,
Що  додає  і  сили,  і  снаги!

І  враз  в  уяві  виплива  "голландець",
Що  вмить  долає  відстані  і  час!..

...І  ось  уже  наш  шкіпер-гендерландець  
Вітає  щиро  і  привітно  нас.

Човнів  немало…  Вибрали  «Долорес»  –
Згадалась  невпокорена  Іспань…
Надулось  небо,  починалась  "морось",
Та  в  трюмі  в  нас  –  провінція  Шампань.

І  ні  на  що  вереди  непогоди:
В  кампанії*  і  затишок,  і  гам…
А  в  закутках  –  і  шкіперські  клейноди**,
І  «Ельзе  Океана»***  тарарам…

…  А  ранком  знов  в  дорогу  невідому  –  
Вже  синьо-жовтий  прапор  на  кормі!
Немов  ми  не  в  Голландії,  а  вдома  –
Все  ‘дно  ми  –  на  свободі,  не  в  тюрмі!

Як  не  хотілось  звати  дім  тюрмою,
Та  мій  сусід  готує  всім  ганьбу!…

...Вітають  стяг  проїжджі  над  кормою,
Картають  слів  російську  "голитьбу»!

І  мчить  в  майбутнє  гордо  наш  «голландець»,
В  Європу  прапор    прокладає  путь!..
О,  речники  російської  «бала́нди»,
Вам  мрії  наші  й  цілі  –  не  збагнуть!

Бо  ми  живем  не  на  одній  планеті,
Не  однако́ву  вибрали  судьбу:
Ви  віртуальний  світ  у  інтернеті,
А  ми  реальність  –  мир  і…  боротьбу!

Й  закмітьте  ви,  прогресу  відморозки:
Наш  рух  у  Всесвіт  вже  не  зупинить!
А  ваших  куцих,  недорослих  мо́зків  
Туди  не  пустять  зроду!..  Ні  на  мить!
[/i][/b]

26-28.04.2014,  Leeuwarden  –  Kӧln
___________
*Кают-кампанія  –  частина  човна,  в  якій  
збирається  команда  для  спілкування.
**Ботфорти  та  традиційна  люлька  шкіпера.
***Відомий  вокально-інструментальний  гурт
       "Океан  Ельзе".

На  світлині  зліва  направо:  внук  Максим,  донька
         Марина  і  автор  цих  рядків  на  човні  "Dolores",
         пришвартованому  на  каналі    неподалік    від  
         центру  міста  Leeuwarden  (Нідерланди).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495205
дата надходження 27.04.2014
дата закладки 27.04.2014


Світлана Моренець

ДЗЕРКАЛО (жарт)


Люстерко  –  загадкове  диво,
в  нім  потайна,  магічна  сила
лякає  часто  протиріччям:
це  я  дивлюсь,  чи  з  потойбіччя?

Колись  тендітна  гарна  краля
вдивлялась  в  мене  з  задзеркалля,
іскрилась,  мов  фонтан,  кокетка,
вся  з  себе  –  ягідка,  конфетка.

У  часі  краля  розчинилась,
натомість  дама  поселилась  –
привітна,  посміхалась  мило,
ми  досить  мирно  з  нею  жили.

Тепер  я  в  люстро  не  дивлюся...
А  раптом  визирне  бабуся?
Я  усміхнусь  до  того  лику  –
вона  ж  єхидно  зморщить  пику.

Старіє  люстро!  Тра  змінити
й  всіх  задзеркальців  відселити,
щоб  не  вдивлятися  до  скону
в  якусь  страхітливу  Ґорґону.

                                         Травень,  2013  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494958
дата надходження 25.04.2014
дата закладки 25.04.2014


Олекса Удайко

МИРАЖИ*

http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00479919.mp3
[youtube]http://youtu.be/FveVuOuogjM[/youtube]
[b][i]Проснулся…  Утро…  Солнечным  лучом
В  окне  моем  ты  вдруг  затрепетала…
И  как  мне  не  пустить  такую  в  дом,
Оставив  страсть  и…  совесть  у  портала?!

И  вот  –    весна  на  жаждущих  губах!
И  птицею  враспах  раскрыты    руки…
Не  устоять  мне  на  своих  ногах,
Не  вынести  греховно-страстной  муки!

…Мираж-туман    окутал  все    кругом,
Стекая  по  груди  лавиной  капель…
И  птица-феникс    бьет  своим  крылом,
Срывая  стыд,  бросая  робость  на́  пол!..

Сползая  вниз,  уносится  стремглав
Незыблемость  табу,  условий,  правил…  
Мираж…    переписал  уж  много  глав,      
Все  главное,    что    выше,    обезглавив.

...Подумаешь:  зачем  нам  миражи,
Зачем    они  играют  с  нами  в  прятки?
Поймал  мираж  –  возьми  и  накажи,
И  не  давай...  Эроту  крупной  взятки![/i]
[/b]
[i]19.04.2014  
[/i]

_____________________
*Гарно  в  ансамблі  з  музикою  (звуковий  або  відео)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493742
дата надходження 20.04.2014
дата закладки 25.04.2014


Шон Маклех

Вогник

                                                                                       «…Дивись,
     Не  легковажить  у  променях  світла  трава.
     В  дорогу!...»
                                                     (Р.  М.  Рільке)

Шлях  
Через  гущавину  зневіри,
Через  очеретяні  болота  втоми,
Через  теренові  колючі  хащі  марноти,
Через  ліс  власного  недосконалого  «я»
До
Вогника  
Маленького  такого  
Спалаху  в  темряві  –  вогника  істини.
Блукаєш  біля  селища,
Де  всі  жителі  збожеволіли
Бо  наїлися  мухоморів  брехні,
Бо  забули  як  то  воно  –  думати,  
Бо  забули,  що  вони  люди,
А  не  двоногі  опудала,
Не  споживачі  чорної  браги,
Не  мішки  для  непотребу.
Шлях.
Візьми  в  свою  торбу
Черствий  окраєць  філософа,
Горнятко  для  води  неповернення.
Тобі  йти  ще  довго…  
Дуже  довго…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494750
дата надходження 24.04.2014
дата закладки 25.04.2014


Світлана Моренець

КАЗОЧКА

Ще  з  часів  прадавніх
так  вже  повелося,
що  не  може  Нічка
стрітися  із  Сонцем.
Вічність,  ніби  діти,
в  схованки  гуляють
і  одне  за  одним
стиха  підглядають.
Лиш  за  обрій  Сонце
промені  сховає,
як  йому  на  п'яти
Нічка  наступає.
В  мить  приспить  чаклунка
ліс,  поля  і  гори,
і  розсипле  з  клунка
діаманти-зорі,
ще  й  запалить  в  небі
місяця  ліхтарик,
на  людей  навіє
сну  міцного  чари.
владарює  Нічка
не  одну  годину,
доки  підкрадеться
час  нової  днини.
Перед  новим  ранком,
стрівшись  із  світанком,
обгорнеться  Нічка
димчастим  серпанком,
заховає  зорі
під  полу  тужурки
і  гайне  за  обрій
далі  гратись  в  жмурки.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=58oMb-Sq2QU[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494705
дата надходження 24.04.2014
дата закладки 24.04.2014


Віталій Назарук

ЗЕМНЕ ЖИТТЯ

Вже  давно  сивина  посріблила  літа,
І  біліють  туманами  скроні,
Недалекі  часи,  як  орлом  ще  літав
І  кохання  горіло  в  безсонні.
Вже  сповите  гніздо  і  малі  на  крилі,
І  внучата  вбиваються  в  пір’я,
Не  змовкають  і  нині  оті  солов’ї,
Що  мене  довели  до  весілля.

Ще  горять  в  небесах  незабутні  зірки,
І  ховається  Місяць  за  хмари,
А  ріка  все  біжить,  тихо  б’є  в  береги,
І  цвітуть  понад  лісом  стожари…
Засріблилась  намистом  весняна  роса,
І  побігли  розсідлані  коні,
Перший  промінь…  Туман…  І  ранкова  краса,
Сяє  так,  наче  німб  на  іконі.

А  яке  ж  бо  цікаве  життя  на  землі,
Кожна  мить,  наче  пролісок  долі,
І  щоденне  життя  -  чудні  миті  святі,
Як  хліба  на  багатому  полі.
Шанувати  життя,  берегти,  як  святе,
Хоч  роки  шлють  нам    звістку  про  себе,
Нехай  наша  земля,  як  і  доля  цвіте,
Сонцем  світить  усміхнене  небо.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494139
дата надходження 22.04.2014
дата закладки 22.04.2014


Віталій Назарук

НАША БАТЬКІВЩИНА

Нищили  віками,  били-убивали,
У  ярмо  турецьке  з  України  гнали…
Табори  німецькі,  магаданські  тюрми,
Сталінські  закони,  соловецькі  сурми.
Не  убили  долю,  не  зламали  волю,
Із  колін  ти  встала  -  зародила  полем.
Моя  земле  люба,  горда  ти  синами,
Україно  мила,  ти  завжди  із  нами.

Наша  рідна  земле,  у  цвіту  калини,
Ми  тобою  горді…  Слава  Україні!
Досить  перед  кимось  нам  згинати  спину,
Маємо  ми  завжди  берегти  країну.  
Щоб  ніколи  більше  ми  не  воювали,
Працювали  плідно  і  пісень  співали,
Вороги  хай  знають  –  ти  у  нас  єдина,
Станемо  стіною  ми  за  Батьківщину...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494124
дата надходження 22.04.2014
дата закладки 22.04.2014


Крилата

АЛЕ ІЗ СЕРЦЕМ ЩОСЬ УЖЕ НЕ ТЕ

Мені  здається,  вся  біда,  що  є,
Не  з  нами,  не  тепер,  не  в  Україні.
Бо,  як  і  вчора,  сонечко  встає,
Промінням    лиже    довгі  сірі    тіні,
Співає  пташка  в  туєвім  гіллі,
Дитя  дарує  посмішку  іскристу,
Народжується  день  в  густій  імлі.
Немов  метелик  з  лялечки  у  листі.
Але  із  серцем  щось  уже  не  те,  
Не  та  душа,  в  ній  радість  загубилась.
Весна.  А  в  серці  осінь  сум  плете.
Була  любов...  Куди  вона  поділась?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493868
дата надходження 21.04.2014
дата закладки 22.04.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.04.2014


Світлана Моренець

АБИ МОГЛИ МИ ВИБИРАТИ ДОЛЮ…


Аби  могли  ми  вибирати  долю  -
чи  хто  обрав  би  ту,  що  є,  -  свою?
Щоб  вдруге  нам  дали  пожити  вволю  -
прожив  би  хто  безгрішно,  як  в  раю?
Без  заздрощів,  образ,  без  намагання
утнути  хоч  один  манюнький  гріх?
Без  сварок,  без  брехні  та  без  бажання
спихнути  дідьку  недругів  своїх?
Без  сподівання  на  чужі  поразки,
без  осуду  чужих  провин,  гріхів?
Зуміли  б  ми  без  лицемірства  маски
радіти  щастю  друзів-ворогів?
Боюсь,  що  ні!  Бог  мудро  все  провидить,
тому  життя  і  долю  раз  дає,
за  що  Його,  буває,  ненавидять.
А  Він  же  любить  нас  таких,  як  є!...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488581
дата надходження 27.03.2014
дата закладки 15.04.2014


Олекса Удайко

Ну, що, панове, знову Крути?

[b][i]Ну,  що,  панове,  знову  Крути?
Знов  ті  ж...  знайомі  нам  граблі?
І  знову  «брат»?..*  На  цей  раз  Путін...
І  п'ядь  шматована  землі.  

Невже  закінчилась  держава?
Невже  нас  проковтне  Адольф?
Чому  ж  зіваємо  ми,  гави,
Поки  псарі  гуляють  в  гольф?!

А  ви,  іуди-підписанти,  
Що  Україну  роздягли?..
Ви  лише  чортові  гаранти  –
Йому  ви  совість  продали!

А  ще  гаранти  –  президенти!
Чим  ви  займались  20  літ?
Чекали  нових  прецедентів?..
Чечня,  Абхазія  чи…  світ?

Ви  мріяли,  що  обійдеться,
Що  не  полізе  "старший  брат"?
А  він  –  ножа  в  зболіле  серце,
Бо  так  звелів  Вкраїни  кат!

Тепер  з  бідою  наодинці...
Що  ваші  санкції  йому:
Свої  діла  німі  ординці
Вершать  собі…  й  не  по  уму!

Та  не  надійтесь,  європейці
Й  заморська  товстосумна  шваль,
Що  вас  минуть  «епікурейці»**,
Що  вас  їм  раптом  стане  жаль...

Дістануть  геть  за  океаном:
Що  для  ракет  той  океан!
...  О  де  ти,  булава  Богдана?
О  де  звитяжності  майдан?

Та  є  заначка  ще  у  Бога  –  
Збунтує  й  ваш  російський  дух!
І  буде  спільна  перемога:
«Кащей  безсмертний»  спустить  дух!

І  завесніє  вся  планета!
Вся  –  без  тиранів  і  царів...
Нам  пригодиться  ще  ракета  –
Відправим  в  космос  вас,  звірів!

А  ми  засієм  наше  поле
Любов’ю,  ладом  і  добром…
О,  ти  вкраїнська  наша  доле,
Копаєш  вглиб  міцним  копром!..[/i]
[/b]
8.04.2014
___________
*Йдеться  про  полковника  Мурав’йова,      який  
повів  багатотисячну  армію  на  Київ  у  1918  році,
коли  вирішувалась  доля  УНР  –  праобразу  
нинішньої  української  держави.  
**Епікур  –  однин  із  основоположників  «стоїчної»  
філософії  древньої  Еллади,  сучасник  Діогена.  
Саме  він  стверджував,  що  людина  може  бути  
щаслива  на  дибі.  Страждаючи  смертельним  
недугом,  подбав  про  дітей    померлого  раніше  
його  учня  Метродора  і  забезбечив  їх  у  своєму  
заповіті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491174
дата надходження 08.04.2014
дата закладки 10.04.2014


Крилата

ДОПОКИ…

Допоки  буде  день  сходити,
А  хмара  сіяти    росу,
Вартує  в  цьому  світі  жити,
Вплітати  радість  у  косу.

Допоки  зорі  вечорові
У  блисках  митимуть  дахи,
Давати  варто  шанс  любові,
На  хмарах  мчатися  верхи.

Допоки  землю  миє  небо.
Дарує  веселковий  цвіт,
Іти  назустріч  мрії  треба
І  гріти  посмішкою  світ.

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490241
дата надходження 04.04.2014
дата закладки 05.04.2014


Віталій Назарук

ЖИВУ БО ЖИВУ

Я  по  житті  звичайний  чоловік,
Стараюсь  не  образити  нікого,
Просто  живу  -  і  вже  до  цього  звик,
Обрав  свою  назначену  дорогу.

Я  -  не  святий,  у  мене  є  гріхи,
Я  п’ю  горілку,  їм  часник  і  сало,
Та  до  біди  ніколи  не  глухий
І  виручав  з  біди  людей  чимало…

Ніколи  на  коліна  не  ставав,
Не  кланявся  ніколи  в  пояс  пану,
Бо  так  прожити  тато  наказав,
Лиш  перед  Богом  на  коліна  стану.

Так  сина  вчу  і  внуків  дорогих,
Щоб  рід  свій  берегли  і  честь  ізмалу,
Молитвою  звертаюсь  до  святих
І  внуками  пишаюся  по  праву.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490410
дата надходження 05.04.2014
дата закладки 05.04.2014


горлиця

Неґатив не для нас!

 

Неґатив  ,  це    винищувач    росту    життя,
Він  вбиває  найменші    пориви,
Бережім  ,немов  скарб,  позитивні    чуття,
Зупинім  його  в  зародку  зливи!  

Прислухаймось  до  правди,  вбиваймо  брехню,
І  не  лиймо  до  жару  оливи,
Розгориться  вогонь  і  підніме  борню,
Щоб  спинити,  потратимо    сили.

А  нам  сила  потрібна,  бо  ще  молода  ,
Наша  рідна  Вкраїнська  Держава_
Розпростовує  крила,  на  старті  вона,
Нехай  лине      в  світи  її  слава!  


 


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490397
дата надходження 05.04.2014
дата закладки 05.04.2014


Олекса Удайко

В НАС РУКИ Є…

           
                             
                 [i]    В  нас  руки  є,  які  із  автоматом,  
                     Тепер  вже  незалежні  від  кремля.[/i]
                                                             [b]  Віталій  Назарук
[/b]
[b][i]В  нас  руки  є,  які  –  із  автоматом...
Й  не  тіш  себе,  що  раптом  промахнусь:
Ціну́  високу  заплатила  мати,
Щоб  я  від  неї  підло  відвернувсь!

І  буду  «славу  й  волю»*  пильнувати,
Що  нам  навіки  звоював  Майдан!
Шкодую,  що  мені    лихого  "брата"
Так  необачно  вибрав  мій  Богдан.

Та  ще  не  вечір!..  Нові  колорити
Для  нас    розквітнуть!    Бо  туди  підем,
Де  не  прийдеться  вже  окопи  рити,
Де  в  радості  буятиме  Едем!

В  нас  руки  є,  та  хочу  в  них  тримати
Не  автомат  –  усміхнене  маля...
І  буде  син  і  буде  щасна  мати  –  
Тарас**    з  небес    пророче  промовля![/i][/b]

5.03.2014
________
*Гімн    України  вже  знає  напам’ять    кожен  українець!
**Відомі  пророчі  слова    Тараса  Шевченка:
                                                       …Умруть  
             Ще  незачатиє  царята...  
             І  на  оновленій  землі  
             Врага  не  буде,  супостата,  
             А  буде  син  і  буде  мати,  
             І  будуть  люде  на  землі.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490429
дата надходження 05.04.2014
дата закладки 05.04.2014


Віталій Назарук

СУМ ЗА КАЗКОЮ

Дитинства  мого  вже  пробігли  роки,
Його  пам’ятаю,  як  казку,
Вклоняюся  Вам,  дорогенькі    батьки,
За  Ваше  тепло  і  за  ласку.

За  те,  що  з  дитинства  навчали  мене,  
Любити  життя  й  Україну,
Хай  щастя  Господь  Вам  пошле  неземне,
Що  Ви  так  зростили  дитину.

Татусю  і  мамцю,  в  небеснім  краю,
Невідомі  далі  вас  стріли,
За  Вашу  любов  щодня  Бога  молю,
Щоб  Ви  там  жили  і  раділи.

Бо  казку  уже  не  вернути  мені,
Роки  пролетіли  дитячі,
А  Вас,  дорогі,  бачу  тільки  у  сні,
За  Вашою  казкою  плачу…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489786
дата надходження 02.04.2014
дата закладки 04.04.2014


Крилата

ВИЧИСТІМО СЕРЦЕ ВІД ОБЛУДИ

Не  шукаймо  зла  поза  собою  -  
В  ближчому  чи  дальшому  довкіллі.
А  борімось  з  власною  злоб́ою,
Що  росте  вулканом  на  безвіллі.

Поки    зла  пускатимем  лавини,  
Нетерпимість  гладити  по  личку,
Вигорим  до  тла  із  середини,  
Без  вогню  з  чужої  запальнички.

Обнімімось,  всім  ім’я  нам  –  люди.
Кожному  дав  Бог  нетлінну  душу.
Вичистімо  серце  від  облуди.
Мир  зростімо,  мов  садову    ружу.

Ружа  –  троянда  (галицька  говірка)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489715
дата надходження 01.04.2014
дата закладки 04.04.2014


Любов Ігнатова

Розбився годинник …

Розбився  годинник  ...А  може,  то  час
Розсипав  свої  коліщата?
Тепер  на  долоні  у  кожного  з  нас
Уламки  життя  кострубаті  ...

Пружиниться  думка  квітневим  дощем  ...
Замерзла  промокла  Ерато•  ...
Минуле  для  нас  -  оповите  плющем  ...
Серця  ввійшли  в  темп  модерато  ••...

Згубились  ключі,  непотрібні  тепер.
Всі  звуки  -  неначе  крізь  вату  ...
Зродивши  в  душі  міріади  химер,
Все  грається  ніч  циферблатом  ...


•Ерато  -  муза  любовноï  поезії
••Модерато  -  спокійний,  помірний  темп  в  музиці  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490020
дата надходження 03.04.2014
дата закладки 04.04.2014


Дід Миколай

Герою Слава!

Ти  жив,  як  міг,  тож  воїном  загинув,
Поклавши  першим  голову  в  бою.
Твій  голос  в  вічність  соколом  поринув,
Десь  Боривітрем  шепче  у  гаю.

Армянський  син  моєї  України.
Життя  заради  неї  ти  поклав.
Ідеш  до  Бога  рано  від  родини,
Господь  найкращих  завше  забирав.

І    квітів,  мраморні  бруствери
В  вуаль  прощальну  груди  одягли.
Небесні  слуги  Ангели  –  трансфери,
Героя  в  Рай  небесний  підняли.

Від  хвиль  Дніпрових  пінилась  терраса.
Могуть    у    хвилі    з    Неба    подали.
Твої  слова  пророчі  від  Тараса,
Во  славу  нашу  світом  понесли!


           В  пам'ять
Сергія  Нігояна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489073
дата надходження 30.03.2014
дата закладки 30.03.2014


Віталій Назарук

Молюся своїй землі

На  колінах  стою  і  молитва  луна:
Боже,  любий,  спаси  Україну!
Бо  тепер  в  ній    життя,  як  гітарна  струна,
Розірветься  у  кожну  хвилину.

Збережи  і  засій  в  Україні  добро,
Дай  пожити,  хоч  трохи  народу,
Хай  сусід  заховає  придумане  зло
І  віддасть  Україні  свободу.

Сяє  в  душах  любов,  вже  розтали  сніги,
Пломеніє  вона  в  кожнім  серці,
Не  діліть  ви  у  річки  її  береги,
Бо  цей  поділ  страшніший  від  смерті!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488917
дата надходження 29.03.2014
дата закладки 30.03.2014


Сергій Ранковий

**** Если завтра война ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "Як  почнеться  війна"  АВТОР:  Опівнічниця

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483718

************************************************

Если  завтра  война,  и  поднимут  меня  по  тревоге,
Пулю  в  сердце  всадив,  убеждая,  что  враг  впереди.
Лучше  б  мне  не  родиться,  неузнанным  быть  на  дороге
Твоей  светлой  и  чистой,  как  синее  небо,  любви.

Если  завтра  война!  Замирает  от  страха  в  тревоге
Мое  сердце  не  зная,  что  ждет  нас  с  тобой  впереди.
Сто  проклятых  чертей!  Спотыкаясь  на  ровной  дороге,
Проклинаю  вождей  от  рожденья  не  знавших  любви.

Если  завтра  война,  отупею  в  безумной  тревоге,
Словно  мать  предо  мной  на  коленях  стоит  впереди...
Не  ступлю  я  и  шагу  по  этой  кровавой  дороге,
Душу  Богу  отдам  и  твоей  безграничной  любви...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483868
дата надходження 06.03.2014
дата закладки 28.03.2014


Наталя Данилюк

У хуртовинах пудряться гаї…

У  хуртовинах  пудряться  гаї,
Стрункі  тополі  в  білому,  як  пави!
Снігів  рясні  сполохані  рої
Влягаються  на  вітах  кучерявих.
Дрібна  поземка  стелиться,  як  дим,
Вкриває  землю  рунною  габою,
Під  ореолом  місячно-блідим
Сріблиться  крига  світлою  фольгою.
Старий  ліхтар,  закутавшись  у  шаль,
Ховає  в  охрі  сльози  кришталеві.
З  тонких  бурульок  диво-пектораль
Мороз  кує  зимовій  королеві.
Дрімають  вишні  в  тихому  дворі,
Гортають  сни  в  казковому  полоні,
Чаклунка-ніч  сидить  на  димарі
І  пудру  снігу  здмухує  з  долоні.
Дрібних  сніжинок  сивий  молочай
Сріблить  чуприну  стомленому  саду.
А  на  столі  парує  теплий  чай,
На  блюдці  тануть  крихти  шоколаду.
Вогонь  із  печі  світло  процідив
Крізь  темне  скло  в  зимових  акварелях.

В  передчутті  різдвяних  добрих  див
Блищить  і  пахне  затишна  оселя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466646
дата надходження 17.12.2013
дата закладки 28.03.2014


горлиця

Віють східні вітри


Віють  східні    вітри,  в  небі    хмари  чорніють,
Хоч  і    ллються  дощі,  не  страшні  вже  вони,
Запанує    весна,  вже  підсніжки  біліють,
Попри  всі  холода,  сонце  світить    весні.

Ось  всміхнуться  тюльпани,  нарцизи  розквітнуть,
І  купатиме  віти  зелена  верба,
Скоро  Вербна  Неділя,  й  знов  Ісуса  пригорнуть,
 Розіпне    знов  за  тиждень  зрадлива    юрба.  

 Так  і    в  нашім      житті,  люблять  бунт  піднімати,
Не  пишатись  весною,  віднову    клястИ,
Та  Воскрес  же  Христос!  Марно  зло  величати.
 Оживай  Україно!    В  обнові    цвіти!  



 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488499
дата надходження 27.03.2014
дата закладки 27.03.2014


Тетяна Яровицина

Вовчатам про людей

–  Лягайте,  малі,  і  послухайте  казку.  –
вовчиця  казала  стара.  –
Живуть  на  землі  вівчарі  й  свинопаси,
та  мало  між  ними  добра.

Вони,  як  і  мú  всі,  гуртуються  в  зграї,
обравши  собі  ватажка.
Та  лáду  в  спільноті  частенько  немає:
така  у  них  доля  тяжка!

Належних  законів  істоти  не  мають,
слугуємо  прикладом  –  ми!
І  звичаї  вовчі  вони  переймають,
хіба  тільки  звуться  –  «людьми».

І  п’ють  для  відваги  палаючу  воду  –
так  мудрий  мій  батько  казав.
І,  певно,  що  людство  «царями  природи»
хтось,  добре  хильнувши,  назвав!

Хоробрій  вовчиці  це  смішно  казати,
та  кожен  з  них...  сало  хова!
І  вдень,  і  вночі  замикаються  хати
від  власних  сусідів,  бувa...

А  ще  у  них  є  –  папірці  й  залізяки.
Здається,  «грошима»  їх  звуть.
А  щоб  не  забрали  вночі  вовкулаки,
то  їх  під  матраси  кладуть.

Кмітливі  давно  вже  до  міст  повтікали
від  праці  тяжкої  й  вовків,
оселі  одвічні  свої  полишали
на  вірних  братів-пацюків.

...І  чути,  як  тужить  земля,  бо  у  місті
пригрілися  в  норах  квартир
недужі  тіла  у  «татý»  і  намисті...
Це,  діти,  –  природний  відбір!

І  хай  себе  кличуть  «царями  природи»
оті,  що  бояться  зими,
і  хай  з  ковбасою  їдять  бутерброди,
бо  м’ясо  –  повúїли  ми!

Зустрінете  в  лісі  –  залиште  живими:
вони  ж  нам  годують  овець!
.....................................
Вовчата  поснули.  І  матінка  з  ними.
І  казці  –  чи  байці?  –  кінець.

Журнал  "Дніпро",  2009

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488084
дата надходження 25.03.2014
дата закладки 25.03.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.03.2014


Віталій Назарук

ЧОЛОВІЧА БРОНЯ

Сонечко  моє,  моя  єдина,
Ластівка,  конвалія  моя,
Я  до  тебе,  наче  птаха  лину,
Ти  -  моя  сіяюча  зоря…

Ти  -  моя  берізка  соковита,
Твої  руки,  наче  два  крила,
Мріями  моїми  оповита,
Що  медами  у  душі  лягла.

Ти  -  моя  сніжинка  білолиця,
Ягідка  духмяна  лісова,
Ти  найкраща  в  світі  молодиця,
Ти  моя  мудрюща  голова…

Ти  -  найкраща,  певно,  в  світі  мати,
Бабця  для  внучаток,  наче  дар,
Ти  живеш  для  того,  щоб  кохати,
Всю  себе  поклала  на  вівтар.

Як,  скажіть,  я  маю  не  любити,
Як  такій  не  кланятись  щодня,
Для  такої  жінки  варто  жити,
Бо  вона  для  мужа,  як  броня.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487791
дата надходження 24.03.2014
дата закладки 24.03.2014


Олекса Удайко

Ума пейзажі – не кришталі серця

[b][/b][b][i]В  повітрі  –  марева,  химери  й  міражі…
В  степу  блищать  заклично  два  озерця  –
Творіння  людства  в  Бога  на  межі  –  
Пейзажі  душ,  а  ще...  пейзажі  серця.  

Тут  ковиляє  тріснутий  паркан,
А  там  –  занедбане  судьбою    коло…
А  поміж  них  –  вмонтований  капкан
На  мужність  нашу  та  розкуту  волю.

А  ще...  дерева  гострі,  мов  ножі,
Що  уп'ялись  в  болючий  розтин  неба  –
В  сад  Гетсіманський,  де  святі  мужі:
Їм  на  землі  нічого  вже  не  треба...

Любові  і  загину  на  межі  –
Гарматні  жерла  і  прицільні  скельця...  
То  вже  не  марева,  не  міражі:
Ума  пейзажі  –  не  кришталі  серця!

23.03.2014[/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487561
дата надходження 22.03.2014
дата закладки 23.03.2014


Олекса Удайко

Ваша великорусская мечта

                               Шановні  друзі,  колеги!  Передруковуючи  цю  статтю
                               Олексія    Заводюка  на  нашому  сайті,  боюся,  що  вона  
                               матиме  неоднозначну  оцінку  читачів.  Але  я  свідомий  
                               того,  що  вона  необхідна    для  розуміння  процесів,які  
                               відбуваються  зараз  між  двома  братськими  народами!  
                               В  знанні  сила  і  ключ  до  пошуку  вірного  вирішення  
                               проблем,  що  виникли  тимчасово  на  відтинку  історії,  
                               свідками  і  дієвими  особами  якої  нам  випало  бути!  
                               Один  філософ,  здається,  сказав:  "Геніальність  -  
                               це  надзвичайне  почуття  відповідальності  за  в  все  те,  
                               що  нас  оточує!"  

                             ...Будемо  ж  геніальними,  друзі!    

[b][i]«Ваша  великорусская  мечта  –  сидя  по  горло  в  дерьме,  
затащить  туда  всех  остальных.  Это  и  есть  Русизм.»  
                                                                                                     Шамиль  Басаев[/i]  [/b]

Удивительно,  как  малограмотный  горец  
точно  определил  сущность  русского  народа.  
Мне  понадобилось  20  лет,  чтобы  понять  
смысл  этих  слов  чеченского  воина.  

Этот  пост  будет  очень  злым.  По  военному  
злым.  Я  скажу  все,  что  уже  накипело  и  
льется  через  край.  Слишком  долго  мы,  
украинцы,  молчали.  Старались  не  обидеть  
наших  русских  братьев.Но  больше  молчать  
не  могу.  Война  развязывает  язык  получше  водки.  

Я  знаю,  что  найдутся  люди,  которые  найдут,
что  сказать  в  оправдание  русскому  народу.  
Обязательно  найдутся  те,  кто  осудит  этот  
текст.  С  готовностью  выслушаю  и  тех  и  других,  
если  будет  что  слушать.  

Я  не  буду  обижать  весь  народ,  потому  что  
это  не  правильно.  Я  разделяю  русских  людей
на  русских  и  кацапов.  Русский  –  это  брат  
украинца.  Кацап  –  это  существо  омерзительное,  
несущее  в  наш  мир  только  злобу  и  ненависть.  

Главное  отличительная  особенность  кацапа  –
невежество.  От  невежества  все  беды  кацапа:  
пьянство,  воровство,  нищета  и  т.д.  

Чтобы  посчитать  количество  кацапов  на  
территории  России,  нужно  сложить  рейтинги  
Путина,  Жириновского  и  Зюганова.  

                                           ***  
Сегодняшний  шабаш  в  Кремле  –  пикник  
бандитов  на  Титанике.  Толпа  кацапов,  
которая  беснуется  не  понимая,  что  ее  
ведут  на  убой.  Сопли  взрослых  мужиков  
про  День  победы  и  благодарности  великому  
Путину.  

Да,  они  считают  это  убожество  великим.  
Потому  что  сами  кацапы  настолько  убогие,  
что  для  них  Путин  –  это  Величина.  
Практически  полубожество.  

А  какие  рыла  были  сегодня  в  Кремле.  
Торжество,  наглость,  упоение  безнаказанностью.
Не  было  на  этих  рылах  ни  стыда,  ни  совести,  
ни  разума.  Бандитская  малина.  Дележ  добычи  
рэкетирами.  Выступление  Путина.  Проследите  
за  его  логической  цепочкой:  

Меня  обидели  американцы,  но  ответить  им  я  
не  могу,  потому  что  я  слабак  против  них.  
Поэтому  я  дождался  пока  заболеет  мой  
ближайший  родственник  и  назло  американцам,  
я  вонзил  ему  нож  в  спину.  А  когда  меня  за  этот  
поступок  весь  мир  назвал  конченным,  я  объяснил  
им  что  зарезал  брата  для  того,  чтобы  его  не  
зарезал  кто-нибудь  другой.  

Бесноватая  толпа  многократно  аплодировала  
этому  стоя.  Так  же  как  она  в  свое  время  
аплодировала  Сталину.  Только  тогда  вместо
украинцев  были  троцкисты,  зиновьевцы  и  
другие  невиновные.  

Россия  не  победила  фашизм  в  45-м.  Она  его  
усыновила.  Мальчик  вырос  и  мир  ужаснулся.  
Только  в  отличии  от  Гитлера  у  мальчика  есть  
ядерная  бомба.  Сегодня  за  кулисами  Кремля  
стоял  дьявол  и  аплодировал.  Его  ученики  
сделали  хорошую  работу.  

Проклятая  страна,  убогие  люди.  Безнадежно  
всё.  Проходят  столетия  и  ничего  не  меняется.  
Тот  же  народ,  те  же  грабли,  то  же  убожество.  

Убогие  люди,  повторяют  мантру  о  величии  
России.  Их  не  надо  проклинать,  потому  что  
там  нечего  проклинать.  Это  пустые  места.  
70  лет  они  празднуют  победу  над  фашистами!  
Уже  все  фрицы  сдохли,  а  рабы  все  празднуют.  
Потому  что  праздновать  им  больше  нечего.  

За  70  лет  ни  одной  победы,  ни  одного  достижения,  
одна  показуха.  Гагарин  тоже  не  в  счет.  Какое  они  
к  нему  имеют  отношение?  Никакого.  Нация  бездарей,  
которое  кроме  пьянства  и  разбоя  больше  ничего  не  
умеет  делать.  

Найдутся  те,  кто  возразит  мне  и  скажет,  что  в  
России  было  много  достойных  людей.  Согласен.  
Бог,  в  отличии  от  меня  добр  и  посылает  в  Россию  
хороших  людей,  чтобы  хоть  немного  просветлить  
варваров.  Я  результата  не  вижу,  но  Богу  виднее.  

Жалкий  народец.  Завистливый.            С  черной,  
мстительной  душонкой.  Агрессия  от  бессилия  и  
понимания  того,  что  хуже  других.  Намного  хуже.  
А  так  хочется  превосходства.  И  как  это  
превосходство  получить,  если  делать  ничего
не  умеешь.  Если  только  бухаешь  и  воруешь.  
Если  похвастаться  можно  только  победами  
к  которым  ты  не  имеешь  никакого  отношения.  
Если  побежденные  спасали  тебя,  победителя,  
гуманитарной  помощью  и  кредитами,  чтобы  
ты  не  сдох  с  голода.  

А  теперь  кацапы,  как  ничтожнейшие  создания,  
платят  черной  неблагодарностью  за  все  хорошие  
дела,  что  сделали  им  немцы  и  американцы  
в  начале  90-х.  Не  будь  западной  помощи,  не  было  
бы  уже  давно  России.  А  теперь  у  них  появились  
деньги  и  можно  как  свинья:  и  сам  за  стол  и  
ноги  на  стол.  Немецкие  солдаты  называли  их  
свиньями,  значит  немецкие  солдаты  были  умнее
 нас  и  гораздо  быстрее  докопались  до  истины.  
Пока  мы  верили  в  пропаганду  про  братские  народы,  
солдаты  вермахта  правильно  расставили  акценты  
про  людей  и  свиней.  

А  кацапам  так  хочется  блистать.  Хочется  утирать  
носы  конкурентам.  И  мечется  медведь  в  поисках  
подвигов.  Напасть  на  Китай  страшно,  на  США  еще  
страшнее.  Но  нашли.  Напали  на  Грузию.  
Превосходство  1:30.  Герои  бля.  Ты  что.  
Суворов  обрыгался  от  счастья  на  том  свете.  
Какая  блистательная  победа.  Медали,  шампанское.  
Полный  кремль  уродов.  

И  как  воюют?  Подло.  Без  погон.  Вранье  и  коварство.  
Ничтожный  народец.  Ничтожнейший.  Дождались,  
когда  сосед  ослаб.  Когда  весь  украинский  народ  
воевал  с  криминальной  хунтой,  разве  названным  
братьям  они  помогали?  Нет.  Они  помогали  врагам  
украинцев.  Деньгами,  патронами  и  гранатами.  А  
когда  украинцы  победили,  ударили  в  спину.  И  
снова  празднование.  Мрази!  

Соперничать  с  американцами  у  них  не  получается.  
В  Америке  есть  Тайсон,  но  в  пару  к  нему  американцы  
могут  поставить  Билла  Гейтса.  Кого  в  пару  к  Валуеву  
выставит  Россия?  Кого?  Перельмана?  Ну  так  он  еврей.  
И  они  русские  знать  о  нем  ничего  не  знали  пока  
загнивающая  гейропа  не  сообщила  этим  бухарям,  
какой  самородок  у  них  есть.  Да  и  Валуев  по  сравнению  
с  Тайсоном  –  просто  мешок  с  говном.  

Отсюда  вся  эта  бесконечная  показуха.  Олимпиады,  
Сколково,  дворцы,  олигархи,  новые  русские.  Чтобы  
показать,  мы  мол  не  хуже  других.  Но  все  же  знают,  
что  хуже.  Оттого  и  злоба  в  их  чёрных  душонках.  

Ежегодно  европейцы  устраивают  автосалоны,  на  
которых  хвастаются  друг  перед  другом  новыми  
достижениями  автопрома.  И  только  кацапни  там  
нет,  потому  что  нет  никаких  достижений.  И  никогда  
не  будет.  Потому  и  ненависть  к  Европе,  с  одной  
стороны,  и  мечты  о  хорошем  немецком  или  
французском  авто  -  с  другой.  

Они  называют  тупыми  американцев.  Они  на  полном  
серьезе  считают  себя  конкурентами  Америки.  Сидят
за  компьютерами,  работающими  на  американской  ОС,  
подключены  к  сети  Интернет,  которая  придумана  
американцами  и  называют  их  пиндосами!  А  по  
телевизору  грозят  им  ядерной  войной.  Не  грозятся  
конкурировать  с  IBM  или  Apple,  нет,  бомбу  грозятся  
кинуть.  Если  кто  забыл,  то  бомбу  им  подарили  тоже  
американцы.  

Кацапы,  если  американцы,  которые  столько  дали  
миру  -  тупые  пиндосы,  тогда  я  вас  с  этих  пор  считаю  
обезьянами.  Если  сравнить  американцев  и  вас,  то  
польза  человечеству  абсолютно  не  сопоставима.  
А  не  нравится  Америка  –  откажитесь  от  американских  
технологий  или  закройте  свои  вонючие  хлебальники.  

По  кацапскому  телевизору  идет  реклама  Газпрома.  
Не  товаров  и  услуг,  сделанных  в  великой  империи,  
а  Газпрома.  Мы  на  первом  месте  в  мире  по  добыче  
газа.  Бог  ты  мой,  какое  великое  достижение.  
Пробили  дырку  и  качают  газ.  Это  обезьяна  сможет  
сделать.  А  если  учесть,  что  половина  Газпрома  
принадлежит  иностранцам,  то  вопрос  еще,  кто  ту  
дырку  сверлил  в  земле.  Если  вы  там  и  были,  то  
бригадир  точно  был  немец.  

И  украинцам  каждая  кацапская  срань  в  лицо  тыкает.  
Ты  же  мол  хохол,  газ  у  меня  покупаешь.  Смотри  мне,  
не  будешь  Пушкина  любить,  я  тебе  газ  продавать  не  
будут.  Мигом  закрою  вентиль.  

Вы  где-нибудь  видели,  чтобы  продавец  так  разгова-
ривал  с  покупателем?  Это  быдлячество  в  чистом  виде.  
Но  так  думают  в  России  практически  все,  за  исключением  
процентов  10  нормального  населения,  которое  каким-то  
чудом  еще  сбереглось  в  этом  мрачном  государстве.  

А  как  хочется  соперничать  с  Америкой?  Хочется,  очень  
хочется.  Да,  но  в  чем?  В  войне?  Американцы  кроме  войн  
дали  миру  интернет,  мобильную  связь,  компьютеры,  
технологии.  Они  много  чего  дали  этому  миру.  Что  дали  
миру  кацапы?  Только  войны  и  водку.  Больше  ничего.  

Потому  и  живет  кацап  от  войны  к  войне.  Потому  что  
заниматься  ему  больше  нечем.  Не  умеет  он  строить.  
Умеет  только  бухать,  воровать  и  убивать.  И  еще  
изворотливо  врать.  

А  посмотрите  какая  реакция  на  введенные  санкций.  
И  власть,  и  народ,  два  сапога  пара.  В  унисон  один  
мотив.  Да,  это  мы  украли,  да  это  мы  нарушили  все  
законы  и  договора,  но  мы  кацапы  и  нам  на  всех  вас  
насрать.  Они  даже  не  стесняются  своей  подлости.  
Они  гордятся  этой  подлостью.  Бравируют  ей.  
Смотрите  на  нас,  вы  не  можете  быть  такими  мудаками,  
а  мы  можем.  Потому  что  мы  русские.  Какие  вы  русские?  
Вы  кацапы.  Вам  до  русских  как  до  солнца.  

Умные  люди  просят  одуматься.  Предупреждают  о  
скорой  расплате  за  содеянное.  Но  ничего  не  помогает.  
В  безшабашном  угаре  пребывают  кацапы,  крым  с  нами  
и  все.  Будем  без  трусов,  но  с  крымом.  Это  очень  
похоже  на  поведение  пьяницы,  который  знает,  что  
завтра  утром  придет  расплата,  но  выпить  хочется,  
и  он  плюет  на  завтра.  Он  гуляет  сегодня.  И  гуляет  
так,  что  у  самого  морда  побитая,  да  у  соседей  
имущество  не  целое.  

И  потому  тянет  кацапов  со  всех  частей  света  назад.
В  кацапский  мир.  Потому  что  живя  в  Украине,  Крыму  
или  Латвии  надо  что-то  делать,  чем-то  полезным  
заниматься.  Но  что  может  делать  кацап?  Ничего.  
Построить  достойные  курорты  он  не  может.  Найти  
и  применить  себя  в  новой  стране,  тоже  не  может.  
Выучить  язык  страны,  в  которой  живет  –  не  может.  
Оттого  и  начинается  везде  одна  волынка.Его  унижают,
принижают,  не  дают  по-русски  говорить.  Хотя  дай  
ему  говорить  по-русски,  он  кроме  матов  и  бекания-
мекания  ничего  умного  и  не  скажет.  

И  понеслась  знакомая  песня  кацапа.  Сам  не  живу  
и  другим  не  даю.  Казалось  бы,  решить  вопрос  просто.  
Собирайся  и  едь  к  березкам  своим.  Но  он  же  кацап  
хитрый.  Он  понимает,  что  носится  с  ним  как  с  дитятей  
малой  будут  только  в  Европе,  которую  он  так  ненавидит.  
Будут  права  его  соблюдать  и  здоровьем  его  интересоваться.  
А  в  России  если  он  только  заикнется  про  свои  права,  
местные  мусора  отмудохают  его  так,  что  мама  родная  
не  узнает.  Потому  ноет  наш  ванюшка  про  родину,  но  
сидит  и  никуда  не  уезжает.  Кацапье  –  очень  хитрое.  

Любимая  мантра  против  Украины  -  перекроем  газ.  
Потому  что  больше  предложить  Украине  нечего.  
Когда  и  газ  уже  не  помог  –  пустили  в  ход  танки.  
Истерика.  Кацапы  -  это  психи  насильники.  Не  
получив  от  женщины  ответной  симпатии  угрожают  
ножом  и  как  животные  насилуют  ее.  Потому  что  
убогие,  а  женщины  убогих  не  любят.  Потому  что  
любить  там  нечего.  

А  перекрыв  газ  куда  вы  его  денете?  В  трубу  назад  
засунете  или  тайгу  будете  обогревать  им?  Это  же  
не  бензин  его  в  канистру  не  нальешь.  Почеши  голову  
свою  дурную,  подумай,  что  ты  говоришь.  

Но  когда  кацап  думал  головой?  Вместо  него  думает  
начальство,  его  дело  работать  на  плантации,  пить  
водку  (чтобы  меньше  думал),  воевать  с  соседями,  
чтобы  кремлевским  хозяевам  было  чем  хвастаться  
перед  иностранными  послами  и  умирать  пораньше,  
чтобы  барина  своего  не  печалить  своим  немощным  
видом  и  необходимостью  платить  пенсию.  

Газ  русским  дал  дьявол,  чтобы  окончательно  отравить  
их  гордыней  и  спесью.  У  арабов  тоже  есть  нефть,  но  
посмотрите,  как  они  себя  ведут  благородно.  Вы  когда-
нибудь  видели,  чтобы  арабы  вели  себя  как  стадо  гопников?  
Посмотрите  на  них.  Их  тысячи  в  наших  городах  и  
университетах.  И  посмотрите  на  русскую  молодежь  
за  границей.  Пьянь,  наркоманы,  отбросы  общества  и  
бесконечная  спесь.  За  исключением  тех,  кто  сбежал  
из  России  от  подобного  мракобесия.  

Откуда  у  вас  ребята  эта  спесь?  Что  такого  вы  
сделали  для  этого  мира?  Просверлили  трубу  и  
выкачали  нефть?  Ограбили  свою  страну.  Довели  
убогий  народ  до  полного  скотства?  Откуда  у  вас  
эта  спесь?  Мы  империя.  В  чем  вы  империя?  
В  идиотизме?  

Иметь  столько  всего.  Потенциально  самая  
богатая  страна  мира,  а  фактически  одна  из  
самых  бедных.  Чудовищная  детская  смертность  
и  олимпиада  в  тропиках  за  50  миллиардов,  а  
потом  как  контрольный  выстрел  в  голову  еще  
100  миллиардов  на  войну  в  Крыму.  Кому  вы  
завоевываете  эти  земли  если  вас  самих  
почти  не  осталось?  

А  украинцы  все  удивляются,  как  так  может  
быть?  Мы  говорим  им  правду,  а  они  верят  не  
нам,  а  мразям  из  банды  Януковича  и  путинским  
пропагандонам.  А  нас  даже  слушать  не  хотят.  
Да  потому  дорогие  украинцы,  что  душонка  у  
них  черная.  Черная  и  хитрая.  Не  хочет  кацап  
видеть  свободного  украинца,  не  может  он  
видеть  богатого  украинца,  не  в  силах  он  даже  
представить,  что  украинец  смелее  и  благороднее  
чем  он.  Невыносима  кацапам  даже  мысль  о  том,  
что  украинцы  без  нефти  и  газа,  и  без  Путина  
уделали  их  по  всем  статьям.  Не  смогут  они  \
этого  принять  никогда.  

И  дело  не  в  телевидении,  которое  якобы  их  
бедных  зомбирует.  Дело  в  том,  что  они  ищут  
доказательства  того,  что  украинцы  ничтожества,  
а  Путин  и  Киселев  просто  дают  им  то,  что  они  ищут.  
Иваны,  вы  хотите  найти  подтверждение,  что  украинцы  
твари,  а  вы  молодцы?  Получите.  Они  хотят  именно  
такого  телевидения,  путинского.  Не  будут  они  
смотреть  нормальное  телевидение,  которое  не  
мочит  хохлов  и  америкосов.  Кому  понравится  
смотреть  как  другие  радуются  жизни,  пока  ты  
сидишь  в  куче  дерьма.  

Вот  и  ответ  вам  на  вопрос,  почему  кацапа  
нельзя  переубедить  в  том,  что  украинцы  
нормальные  люди,  а  на  Майдане  не  было  
фашистов.  Когда  кацап  это  слышит,  он  
не  хочет  этому  верить.  Он  готов  поверить  
хоть  черту,  только  бы  не  признавать,  что  
украинцы  как  нация  стоит  на  несколько  
ступеней  выше,  чем  спесивые  кацапы,  
не  знающие  ни  истории,  ни  родства  своего.  
Да  к  тому  же  рабы  безропотные,  веками  
подставляющие  послушно  спины  под  плети.  
Это  не  украинцы,  которые  за  свободу  умирать  
готовы,  кацап  готов  умирать  только  за  хозяина,  
за  себя  лично  никогда.  

И  выдумывают  они  ложь  про  украинских  
проституток  в  Москве.  Только  забывают  
они  добавить,  что  проститутки  эти  в  основном  
генетический  мусор,  доставшийся  нам  от  
немытой  россии.  Посмотрите  откуда  они  
едут  и  на  каком  языке  говорят.  Донбасс  
и  русско-советский  восток.  Так  что  не  
обольщайтесь  кацапье,  едут  к  вам  не  
украинки,  а  биомасса,  доставшаяся  нам  
после  оккупации  от  вас.  

Но  Путин  каков  молодец.  Как  он  тонко  
уловил,  что  нужно  этим  убогим  доходягам.
Он  точно  уловил,  что  если  он  этим  
лузерам  даст  иллюзию  величия,  они  будут
целовать  его  в  жопу.  И  посмотрите,  так  
и  есть.  Чтобы  он  ни  делал,  они  прощают  
ему  все.  

15  лет  он  у  власти.  За  15  лет  немцы,  корейцы,  
японцы  сделали  реформы,  создали  государства  
с  судами  и  правоохранительными  органами,  
запустили  свое  производство,  дали  миру  хорошие  
товары  и  новые  технологии.  А  что  сделал  Путин  за  
15  лет?  Ничего.  Сидел  на  газовой  трубе  и  ни  хрена  
ни  делал.  Только  рассказывал  про  великую  россию,  
которая  встает  с  колен.  15  лет  вставала  и  кроме  
оккупации  Грузии  и  Крыма  ни  хрена  больше  не  смогла.  

Но  они  об  этом  даже  не  думают.  Никто  даже  не  
спрашивает  у  Путина,  а  где  деньги?  Почему  канадец  
получает  от  правительства  ренту  за  нефть,  а  русский  
получает  только  патриотическую  лапшу  на  уши?  Может  
по  мнению  Путина  русским  не  нужны  деньги.  Может  
Путин  думает,  что  они  все  равно  эти  деньги  пропьют?  

Удав  и  бандерлоги.  Мой  респект  тому,  кто  это  подметил.  
В  десятку.  Путин  –  жалкая  личность,  мстительное  и  
мелкое  ничтожество.  Но  какой  великолепный  манипулятор.  
Как  здорово  он  их  всех  имеет.  Ребята,  это  искусство.  
Большое  искусство.  В  течении  15  лет  грабить  150  
миллионов  людей,  а  они  тебя  считают  великим  и  
готовы  на  руках  носить.  

Я  пониманию  почему  американцы  не  хотели  свергать  
Путина.  Он  им  до  чертиков  надоел.  Они  могут  
свергнуть  его  за  год,  а  может  и  меньше.  Но…  
У  них  не  было  нового  пастуха  для  России?  Уйдет  
Путин,  а  кто  придет  ему  на  смену?  

И  Путин  понимает,  что  он  нужен.  Нужен  всему  миру
 для  того,  чтобы  как  факир  усмирять  этот  буйный  и  
злой  народ.  Народ,  который  готов  убивать  и  резать  
не  жалея  ни  себя  ни  врага.  Убивать  ни  за  что,  
просто  так.  Потому  что  ничего  больше  делать  не  
может  и  оттого  злой  на  весь  белый  свет.  

Нет,  это  не  Гитлер,  который  бился  в  истеричном  
припадке.  Этот  актер  классом  повыше.  Красивейший  
развод.  Я  начинаю  верить  в  то,  что  Путин  продал  
свою  душу  дьяволу.  Бог  не  награждает  такими  
«талантами».  Такие  таланты  дарит  только  Дьявол.  

Но  похоже,  что  в  этот  раз  Путин  доигрался.  Реальный  
руководитель  России  уже  принял  решение  и  процесс
пошел.  

Править  Путину  осталось  недолго  и  следующим  
русским  царем  будет  Ходорковский,  который  уже  
застыл  на  низком  старте  и  терпеливо  ждет  своего
часа.  

©  март  2014  Алексей  Заводюк

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487383
дата надходження 22.03.2014
дата закладки 23.03.2014


Любов Ігнатова

Ти знай …

Ти  знай,  що  я  молитимусь  за  тебе  
На  всіх  шляхах  прийдешньоï  весни,
Чи  посмішкою  сяятиме  небо,
А  чи  проллється  дощиком  рясним  ...

Де  б  ти  не  був,  відчуй,  що  я  -  з  тобою,
Душа  ...вона  ж  не  знає  перепон...
Я  обійму  тебе  плакучою  вербою,
З  птахами  заспіваю  в  унісон  ...

Відчуй  мій  подих  в  прохолоді  ранку,
Мої  слова  -  у  шепотінні  трав  ...
Я-  виткана  тумановим  серпанком
Найвища  нота  місячних  октав  ...

Ти  просто  знай,  що  не  самотній  в  світі,
Що  в  тебе  є  таємний  оберіг  ...
А  я...для  тебе  буду  просто  жити,
Вплітать  молитви  до  твоïх  доріг  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485697
дата надходження 14.03.2014
дата закладки 14.03.2014


Дмитро Юнак

СТРАШИСЬ, ТИРАНЕ, ВЖЕ ПРОВІСНИК СЯЄ!


На  выходе  из  бухты,  прямо  по  фарватеру,  он  затопил  аж  пять  судов,  чтобы  навсегда  закрыть  в  бухте  наш  флот,  навеки  лишить  Украину    Черного  моря.
                 Врешь,  карлик!  В  этом  море  плавали  еще  казацкие  «Чайки»  до  того,  как  Петр  1  вывел  свои  суда.  А  мы  тем  более,  под  мирными  флагами,  сотнями  прекрасных  морских  лайнеров      будем    бороздить  завещанные  нам  предками  морские  дали.  И  нас  всегда  будут  встречать  с  радостью  дружественные  соседи,  в  том  числе  и  россияне.  Но  ты  до  этого  не  доживешь:  тебя  сметут,  как  и  нашего  тирана,  твои  же  соотечественники  за  сотворенное  тобой  зло.  Не    захотел  жить  в  мире,  и  мне  тебя  нисколько    не  жаль.    
         
На  рейді  затопив  аж  п’ять  судів!
Невже  Господь  твій  рід  не  покарає?
Бо  Україну  зрадити  посмів…
Уже  весь  світ  про  підлість  твою  знає!

Тебе  небесна  кара  не  мине,
Лиш  тільки  МИР  фанфарами  заграє.
За  кров  невиних  МАТИ  прокляне!
Страшись,  тиране,  вже  провісник  сяє!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485699
дата надходження 14.03.2014
дата закладки 14.03.2014


МАЙДАН

ЗЕЛЁНЫЙ ЧЕЛОВЕЧИК

ПОСЛЕ  ЗАЯВЫ  ВОВЫ  О  "ЗЕЛЁНЫХ  ЧЕЛОВЕЧКАХ",
ОН  СТАЛ  НЕПОДСУДЕН...


От  корабликов  и  пушек,
у  него  течёт  слюна...
Ну  не  может  без  войнушек
дядя  Вова  -  сатана!

То  ли  ростом  он  обижен,
то  ли  мамой  обранён?
Замечаем  как  на  лыжах
по  асфальту  едет  он...

От  зелёных  человечков,
отказался  на  корню,
и  с  собой  привносит  вечно
ахинею  и  херню.

Доказал  как  Протоколы
мировые,  не  указ!
Скажем  дружно:  "Дядя  Вова,
ну  оставь  в  покое  нас!!!"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484154
дата надходження 07.03.2014
дата закладки 08.03.2014


Олекса Удайко

Іде весна…

[b][i]Іде  весна…  Крокує  містом  марець…
У  вибалки    тумани  щедро  ллє,
Та  Лютень…  цей    костуруватий  старець
Себе  забути  вперто  не  дає…

Нагадує  …  Про    холод…  про  відлигу…
Про  кетяги  калини  на  снігу…
Про  спотикання  прикре  часу  плину…
Про    те,  як  ми  леліяли  снагу.

Та  пролісок    пробився  крізь    темнину,
Крізь  гнилі  нашарованої  пласт!
Несе  весну  в  кожнісіньку  родину,
Як  не  міцний  в  серцях  гіркоти  наст…

Усе  забудеться:  і  благодатні  днини,
І  та  тривожна  серпанкова  рань…
Та  не  забудуть  істинні  мужчини
Нанесених  Вкраїні-неньці  ран!
 
І  вже  ніколи,  певно,  не  забути:

Як  ми  ледь-ледь  
                                                                 не  втратили  вагу…
Той    вогняний  і...
                                                               неповторний...    
                                                                                                                         Лютень.
І    кетяги  калини...  
                                                                         на  снігу.

25.02.2014[/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481775
дата надходження 25.02.2014
дата закладки 26.02.2014


Дід Миколай

Не підем браття ми з Майдану.

І  хто  сказав,  політики  не  треба,
Це  хто  сказав,  потрібно  розійтись.
Ні  нам  говорить,  Сотня  з  неба,  
Щоби  щурі,  старі  не  завелись.

Бо  до  кінця,  не  виконані  плани,
Там  на  Печерах,  повна  каламуть.
Отож  не  підем,  доти  ми  з  Майдану,
Допоки  ці,  підмурки  не  впадуть.
                         
Аби  онуки,  ранок  зустрічали,
Пора  змію,  зажучити  в  кулак.                                                
Гнилі  почистим,  душі  і  завали,
Щоби  скінчити,  друзі  кавардак.

Не  буде  там,  облуди  і  дурману,
Не  буде  там,  принижень  і  проклять.
Очистим  хату,  світлу  від  обману,
Й  настане  спокій,  мир  і  благодать.

Тож  хто  сказав,  політики  не  треба,
Нам  хто  сказав  з  Майдану  розійтись.
Ми  зробим  все,  бо  виникла  потреба,
Аби  старі,  щурі  перевелись!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481741
дата надходження 25.02.2014
дата закладки 25.02.2014


Олекса Удайко

ПЛИНЕ КАЧА*



[i]  Гей,  пливе  кача  по  Тисині.                                    
 …cам  не  знаю,  де  погину.  
       (лемківьска  народна  пісня)                  
[/i]

[youtube]https://youtu.be/-Z1BSIiF5jc[/youtube]

[b][color="#db0404"]«Плине  кача  по  Тисині…»
   
Плине  човен  по  Тисині,
А  у  човні  очі  сині…
Очі  сині,  та  закриті…
Навспіл  кулею  пробиті.

«Плине  кача  по  Тисині…»

Плине  човен  по  Майдану
До  високого  кургану…
Там  знайшли  собі  спочинок
Сині  оченьки  хлопчини…  

«Плине  кача  по  Тисині…»

У  високому  кургані
Вибрав  постіль  непогану…
Та  немає  в  ній  дівчини,
Лиш  закриті  очі  сині…

«Плине  кача  по  Тисині…»

Плинуть  труни  по  Вкраїні
А  у  трунах  очі  сині…
Очі  сині,  та  закриті,  
Навспіл  круками  побиті.  

«Плине  кача  по  Тисині…»[/color]
[/b]
[i]22.02.2014[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481146
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 23.02.2014


Олекса Удайко

ЙДУ Я ДО МАЙДАНУ

[i][/i][b][/b][b][i]Йду  я  до  Майдану  –  назустріч  зорі…
Там  Вкраїни  серце,  там  богатирі…
Там  куються  долі!..  В  них  найвища  суть  –  
Прокладають  хлопці  у  Європу  путь…
Жарко  на  Грушевській:*  вогнемовний  герць
ЗаБулатив  сталі  небайдужих  серць!
Та  ворожі  дула  пробують  на  зуб
Леговані  се́рця  і  козацький  чуб.

         П  р  и  с  п  і  в:
                   
         Йду  я  до  Майдану…  Стрічка  майорить…
         Стрічка  синьо-жовта  –  кольорова  мить!
         А  в  душі  –  трембіти:  наш  співочий  край!
         Вже  гряде  побіда!  Грай,  трембіто,  грай!  

«Згинуть  воріженьки»  –  як  роса,  як  сон  –  
Втілять  нашу  мрію  вої  без  погон!..
На́рід  український  факел  запалив,
Не  згасить  вже  світла  і  мільярдом  злив!
Понесуть  народи  світло  у  майбуть  
Й  виберуть  для  долі  праведную  путь  –  
Скинуть  всіх  тиранів  раз  і  на  віки́!

…І  сплетуть  майданам  ла́врові  вінки!
               
         П  р  и  с  п  і  в:

         Йду  я  до  Майдану…  Стрічка  майорить…
         Стрічка  синьо-жовта  –  кольорова  мить!
         А  в  душі  –  трембіти:  наш  співочий  край!
         Вже  гряде  побіда!  Грай,  трембіто,  грай!  [/b][/i]
_____________
*Мова  йде  про  відомі  події  на  вул.  Грушевського  (у  Києві).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478501
дата надходження 10.02.2014
дата закладки 22.02.2014


Svetok

Слава Україні !

Слава  Україні!
                                       Як  пече  у  грудях,
Як  болить  дивитись  в  очі  ворогам.
Постріли  лунають  "Беркута"  по  людях...
Вірно  підкоряються  зеківським  "богам".


Слава  всім  героям!  Слава  "екстремістам"!
Що  стоять  за  нашу  волю  і  життя.
Збунтувалось  кожне  українське  місто
Через  невгамовне  кровопролиття.

Слава  нашій  нації!  
                                                   Богом  все  проститься...
Та  стискає  в  грудях  від  страшних  картин  -
Як  сльоза  стікає  по  кривавих  лицях
Сильних  і  відважних,  стомлених  мужчин...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480711
дата надходження 20.02.2014
дата закладки 20.02.2014


Олекса Удайко

Чорна ніч на Майдані ©©©

                           Просинаюсь  з  думою  про  Тебе,
                           Бо  вночі  примарилось  мені:
                           Українське  прихиляю  небо,
                           Щоб  згоріть  в  його  Святім  вогні…
                                                 
                                                               Олекса  Удайко        



Чому́сь  примарились  мені  мої  студентські  ро́ки…
Коли  Гірни́к  Олекса*  тілом  факел  засвітив…
Коли  я  до  Тараса  міряв  несміливі  кроки,**
І  в  «Україні»  Стуса  виступ  душу  запалив***…

А  ще  у  пам’яті  моїй  та  Шелестова  книжка,****
Яка  відкрила  очі  багатьом  із  нас,
Яку  ми  в  закутках  читали  й  милувались  нишком:
Який  то  був  історії  славетний  час!

…  Пройшли  десятки  років…    В  нас  багато  що  змінилось
З’явились  діти,  внуки…  Скроні  інеєм  взялись…
І  тілом  вже  не  ті…    Але,  на  щедру  Божу  милість,  –
Дух  молодецький,  й  думи  про  Вітчизну  –    як  колись!

І  ось  спішу  урочисто  до  Нового  Майдану,  
Який  я  сам  інтуїтивно  передрік,*****
Щоб  захисти  рідну  мову,    землю  богодану,  
Від  злодіїв,  злостивців  хижих,  недорік!

І  перший,  хто  зустрівсь  мені,  був  молодий  хлопчина,
Закутаний  у    жовто-синій  стяг  поверх  рамен,
Як  символ    молодої    духом  неньки-України  –
Такий  собі  вкраїнський  політичний  супермен!  

Й  по-батьківськи  я  обійняв  його  худенькі  плечі…
Та  щось  сказати  втішне  я  йому  уже  не  міг…
Давили  сльози…  Й  не  було  уже  ні  слів,  ні  речень  –
Всі  сумніви  щодо  Вкраїни  хлопець  переміг!  

…А  згодом  я  пізнав  хлопчину  на  телеекрані,
Коли      ОМОН    в  товпу    жбурнув  кийковий  шквал…
Втамовуючи  біль  від  кровотечі  й  рани,
Він  прагнув  зупинить  ОМОНу  лютий  шал.

І  тут  мене    оздобною  словесністю  прорвало  –
Я  кляв  ОМОН  жорстокий  вздовж  і  впоперек!  
Та  межи  слів  подумав  я:  тут  слів,  мабуть,  замало  –  
Гарант  будує  "храм"  на  крові!  Він  не  ім’ярек!

30.11.2013

____________
*Український  дисидент,  політв'язень,  Герой  України  (2007)  22  січня  1978  р.,  у  60-ту  річницю  проголошення  самостійності  України  Центральною  Радою  (21  січня  1918)  вчинив  самоспалення  біля    могили  Тараса  Шевченка  в  Каневі  на  знак  протесту  проти  насильницької  русифікації  України.
**Пам'ятник  Тарасу  Шевченку  у  сквері  на  Володимирській  вул.  у  Києві.  "В  радянські  часи  23  травня,  в  тени  перепоховання  поета,  єбиралась  прогресивна  громаськість  Києва,  що  було  під  неусипним  оком  органів  КДБ.
***4  вересня  1965  року  виступив  разом  з  Іваном  Дзюбою  та  Вячеславом  Чорноволом  у  кінотеатрі  «Україна»  в  Києві  на  прем'єрі  фільму  Параджанова  «Тіні  забутих  предків’’.
****Йдеться  про  книгу  П.Ю.  Шелеста,  колишнього  Першого  секретаря  КПУ      "Україно  наша  Радянська",  в  якій  правдиво  зображено  деякі  сторінки  історії  України,  що  харктеризувало  автора,  за  доносом  Начальника  КДБ  УРСР  генерала  Федорчука,  як  українського  націоналіста.  
*****На  моїй  сторінці  (  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441518),  де,  зокрема,  є  такі  слова:
                                               
                                                 Вже  осінь  йде  і  нас  веде
                                                 У  вир  народного  повстання  –
                                                 Хай  буцигарня  пропаде!
                                                 Є  ще  надія!  Та    –  остання…

А  ще  (:  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394204):  
                                               
                                                 Ще  будуть  в  нас  нові  майдани,
                                                 Які  до  влади  приведуть
                                                 Сумління,  мужність,  Богом  дані.
                                                 Вони  покличуть  в  нову  путь!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463432
дата надходження 01.12.2013
дата закладки 20.02.2014


Олекса Удайко

СИНИ ВІТЧИЗНИ ©©©

             Щоб  жить  —  ні  в  кого  права  не  питаюсь.  
             Щоб  жить  —  я  всі  кайдани  розірву.  
             Я  стверджуюсь,  я  утверждаюсь,  
             бо  я  живу.  
                                                                   Павло  Тичина

Споконвіків  народ  наш  український
Боровсь  за  правду,  проти  ворогів...
Проти  татар,  усіх  морок  чужинських,
Бо  вдома  бути  газдою  хотів.

Історія!..  А  зараз  -  сьогодення,  
Між  ветхим  і  новим  чітка  канва!
Ми  маємо  на  те  благословення,  
Щоб  втілити  в  життя  нові  слова.

Коли  в  душі  багаття  пломеніє,
А  жар  для  нього  щедро  Богом  дан,
Нехай  вона,  нескорена,  не  скніє  -  
Виходьте,  браття,  сміло  на  Майдан!  

На  ньому  б'ється  Серце  України,
Народжуються  нації  сини!
Їм  небайдужа  доля  Батьківщини,
За  неї  кров'ю  присягли  вони!...

Ми  не  допустимо  свавілля  влади
І  не  дамо  пролити  більше  кров!
Сини  Вітчизни!  "Градів"  канонади  
Звучать  не  будуть  в  Україні  знов!

7.12.2013      

   

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464388
дата надходження 06.12.2013
дата закладки 20.02.2014


Олекса Удайко

НА МАЙДАН ІДУ – НЕМОВ НА СВЯТО ©©©

На  Майдан  ходжу  –  як  на  роботу,
Фах    мені  цей  до  душі  припав:
Маю  тут  про  майбуття  турботу,
Хоч  багато  злободенних  справ…

На    Майдан  іду  –  немов  на  свято.
Там  душею  в  небо  я  злечу!
Злагоди  і  миру  там  солдати  –  
В  яриві  хоругв  і  кумачу.
 
На    Майдан  несу  свою  надію  
Яв  творити  із    безумних    снів,
Бо  давно  про  кращу  долю  мрію
Моїх  внуків,  дочок  і  синів!  

На  Майдані  серце  моє  мліє,
Коли  бачу  сльози  на  очах:
В  кожному  рішучість  пломеніє  –  
Дух  звитяги  в  людях  не  зачах!

На  Майдані  вчуся  право  жити,  
Й  за  дітей  смиренно    я    молюсь.
В  мо́лоді    свободи  вже  не  вбити  –  
В  молодих  я  гідності  учусь!

Наш    Майдан  –  це  університети,
Щирості  ,  сумління  –  джерело!
Ще  прославлять    у  віках  поети
Наш  Майдан!..    Що  упокорив  зло!

17.12.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466486
дата надходження 16.12.2013
дата закладки 20.02.2014


Віталій Назарук

Прошу тебе, синочку, не стріляй

Синочку  мій,  ти  в  тата  не  стріляй,
Бо  від  сьогодні  тато  на  Майдані,
Сусід  Степан,  Михайло  Водограй,
Тобі  везуть  смачненьке  в  чемодані.

Якщо  побачиш  тата  –  підійди,
Негоже  сину  не  признати  тата,
Бо  ще  колись,  татусеві  сліди,
Згадаєш  ти,  як  стрелиш  з  автомата.

Чудово  знаю,  в  тебе  є  наказ,
Та  хто  ж  здобуде  для  народу  волю,
Знов  дурять  нас,  таке  було  не  раз,
А  ми  і  далі  скручені  від  болю.

Прошу  тебе,  синочку,  не  стріляй!
І  попроси,  щоб  не  стріляли  друзі,
З  добром  ти  своє  серце  відкривай,
Ти  подзвони  і  слово  дай  матусі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474858
дата надходження 25.01.2014
дата закладки 11.02.2014


Дід Миколай

Як цвіт стоять онуки і сини.

Нова  Вкраїна  з  вічності  постала,
Без  жидо  -  урків,  вихідців  з  орди.
Зозулька  долю  нову  накувала,
Зі  сліз,  терпіння,  слави  і  журби.

Як  довго  долю  тую  ти  чекала,
І  як  тобі  чекалось  без  вітрил?
Без  крил,  безкровна  в  обріях  літала,
Коли  ховався  в  смутках  небосхил.

В  дорогах  дальніх  тратила  ти  сили,
Зчорнілі  в  горі  лишила  сліди.
Й  високі  в  полі  сипані  могили,
Та  вперто  йшла,  незламна  до  мети.

В  огнях  уже  заквітчані  Майдани,
Як  цвіт  стоять  онуки  і  сини.
Розтали  хмари,    -  сіяні  тумани,
Й  над  ними  небо  синє,  як  льони.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476357
дата надходження 01.02.2014
дата закладки 01.02.2014


Olya Savchuk

Не мій вірш, але я його збережу назавжди

Мы  с  тобою  ещё  поворкуем…
Будем  в  старости  мы  вспоминать,
Как  друг  друга  безумно  ревнуем…
Как  учились  вдвоём  пеленать

То,  с  любовью,  рождённое  Чудо,
Что  уже  нарожает  своих…
Я,  любимый,  и  в  старости  буду
Согреваться  в  ладонях  твоих…

Вот  представь:  Мы  седые-седые…
Кресла  два  и  малиновый  чай…
Внуки  взрослые  стали  такие…
Где-то  молодость  шепчет  «Прощай»,

А  на  сердце  у  нас,  как  в  семнадцать,
И  любовь,  и  душа  на  двоих…
Мой  родной,  можешь  не  сомневаться,
Я  прочту  для  тебя  этот  стих…

Ты  в  ответ  улыбнёшься,  конечно,
И  не  вспомнишь…  Лет  сорок  назад
Я  уже  прочитала  поспешно
Этот  стих…  И  хранила  как  клад…

Сделав  ставку  на  чувства  земные
И  поверив  в  любовь  навсегда…
Знаю,  будем  когда-то  седые,
Но  несчастны  вдвоём  –  никогда!!!

И  семью  на  земле  создавая,
Бог  нам  Ангела  шлёт  с  высоты…
Ведь  семья  –  это  горсточка  рая,
В  ней  рождаются  жизни  цветы…

Это  всё  осознаем  попозже…
Ты  –  судьба,  без  сомненья,  моя…
Для  меня  всей  вселенной  дороже
Наш  шедевр  под  названьем  «СЕМЬЯ»…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475358
дата надходження 27.01.2014
дата закладки 27.01.2014


Олекса Удайко

ЙОГО ОСТАННЯ ЮШКА НА МАЙДАНІ ©©©

                                                                     
                 Тисячі  львів’ян  і  жителів  області  прощаються  
                 з  Юрієм  Вербицьким,  якого  невідомі  21  січня
                 викрали  з  Олександрівської  лікарні  у  Києві…  
                 катували...  та  кинули  в  лісі  вмирати  на  морозі...
                                           (З  хронічки  останніх  подій…)

[b][i][b]Чи  знаєте  як  смачно  пахне  юшка
Після  гучних  літаврів  «бочкарів»*,
Що  виграю́ть,  узяті  вже  на  мушку
Таємних  і  продажних  снайпері́в?..

Ту  юшку  нам  готують  серцем,    щиро
Дівчата  наші,  сестри,  матері́…
Й  стоять  за  юшкою  у  черзі  мирно
Солдати  наші  славні  –  бочкарі!  

Горить  Майдан,  палають  жахно  шини,
Й  вогонь  буремний  –  в  молодих  серцях!
Ковтають  юшку  істинні  мужчини  –
В  них  дух  звитяги  й  правди  не  зачах!

…Й  стояв  Юрко  в  тій  черзі…  Та  востаннє!
Вона  –  з  косою  –  вибрала  його…
Знайшов  він  смерть  свою  не  на  Майдані  –
В  катівні  зека    –  чорта  самого́!

Та  Він  не  став  пред  ними  на  коліна,
В  негідників  пощади  не  просив!
«Іще  не  вмерла»  й  перед  смертю  лине…

...Вмирав  за  правду  –  України  син...[/b]
[/i][/b]
27.01.2014
________
*Шумові  ефекти  на  бочках  -  у  піку  урядовим
   шумовим  гранатам,  начиненим  сльозогінним  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475264
дата надходження 27.01.2014
дата закладки 27.01.2014