Піду у Карпати, де синії гори,
Там голос трембіти часто лунає.
Зайду далеко в густий ліс смерековий,
Який порохолодою зустрічає.
Там шумлять бистрі стрімкі потоки,
Наче тиху ніжну пісню співають.
І сонце купає промінці у воді ,
Що густі крони дерев пробивають...
Нап'юся холодної води з долоні,
Вона на сонці як алмаз іскриться.
Посиджу в цьому казковому полоні,
Який неначе в гарному сні сниться.
Душею відчую силу природи,
Що з глибинних надр Землі до мене йде.
Тут побачу я найчарівнішу казку,
Коли навкруги, немов, усе оживе...
Візьму крапчасте сонечко в руку,
Яке в густій траві завжди бринить.
І підніму палець високо вгору,
Нехай в далечінь собі летить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793842
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 31.05.2018
Сірка осяяло вірші писати.
То кидавсь смачно кістку вихваляти
Або побачить зламаний паркан,
Чи що в Полкана протікає кран
І ну чихвостити все ямбом та хореєм –
Йому завжди не до душі було такеє.
От раз Сірко таку надумав штуку:
А що як здати віршики до друку?
Так і зробив, вірші надрукували,
Та вороги, як завжди, не дрімали,
Сірка вже рахували гонорар,
Щоб з ним собі побігти на базар.
То три коти - округи мафіозі, -
Сірка все чатували при дорозі.
Шипіли білий, чорний і рудий:
Як ти посмів, негіднику такий,
В газеті віршики надрукувати?
Про це ще будеш, сірий, жалкувати.
Обміркували очі не змика:
Зведемо дружньо наклеп на Сірка.
В поезіях, де талану немає -
Сміттєвий бак непотріб той чекає.
Той пасквіль до редакції послали,
Вчорашній номер ви, мабуть, читали?
Отож, Сірко, мотай собі на вуса
Вчила не раз тебе твоя матуся.
Чи всі вірші слід друкувати?
Так, щоб недоліки здолати!
Або пиши, складай в торбину.
Вирішуй сам, мій любий сину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793511
дата надходження 28.05.2018
дата закладки 31.05.2018
Дівчинка нас привітала,
В студії світліше стало.
Всі присутні ще не знали -
Фея увійшла до зали.
Звати дівчинку Лариса.
І художниця, й актриса,
Своєрідна, неповторна,
Позитив до себе горне.
"Найдоросліша" з усіх -
Це не викликає сміх.
Їй п’ять років, але зважте,
Зможе хто за неї краще
Нас усіх розвеселити,
Допоможе зрозуміти
Найгарніший чий малюнок,
В праці - іншим порятунок.
В усьому бачення своє,
У діжці мед не зіпсує.
І розумна, і гарненька,
Не нудьгує, веселенька.
Її таке доросле "Так!"
Для тих, хто розмовляє знак, -
"Шкрябать досить, ви не миші",
Малювати краще в тиші.
Мабуть ми буденно жили
Та раптово зрозуміли:
Світ прекрасний і чарівний, -
Поруч з нами "кіндер" дивний!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793743
дата надходження 30.05.2018
дата закладки 31.05.2018
Гармонія і велич, світ краси,
Вогонь і попіл, злети і падіння,
Полон бажань - усе даруєш ти,
Небесний янгол і земне створіння!
Дарунок долі, самий дивний сон,
Дивитись у твої, кохана, очі,
Як сходиш ти на зоряний свій трон,
Володарка мого ти дня і ночі.
І на межі тисячоліть, мій світ,
Всі почуття не обійняти в слові…
Бажаючи щасливих, Боже, літ,
Ввійдемо ми у світлий Храм Любові!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793852
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 31.05.2018
Учить вас жить?
Да ни за что на свете.
Хотя в душе мы все, как раньше, дети,
А шишки набивать свои придётся.
А кто не верит – после улыбнётся
И согласится с доводом моим –
Так много глупостей зачем-то мы творим,
Стараемся понравиться прохожим,
Что выскользнуть готовы мы из кожи.
И молимся придуманным богам…
А стоит ли ?
А кто за ними, там
Указывает нам на прегрешенья?
Дыханье даже сбилось от волненья…
Не проще ли в себе найти ответы?
И разгадать и тайны, и секреты,
Которые своя душа хранит –
Поскольку в ней огонь любви горит…
5.05.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790423
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 06.05.2018
О, женщина, ты совершенство,
Природой в дар тебе дано,
Рожать дитя, и не одно
Ты стимул в жизни для мужчин,
Не нужно им других причин,
Чтобы в полет всегда стремится,
И чести, славы им добиться,
Так грациозна, так красива,
По жизни, ты идешь как диво,
Блаженство , радость излучая,
Всегда уверенно шагая,
Желаешь сделать мир добрей,
Создать уют и воспитать детей…
2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787257
дата надходження 13.04.2018
дата закладки 14.04.2018
В весенний, ласковый денек,
Слова для женщин, с песен взяты,
Мужчинам, даже невдомек,
Насколько, женщины богаты,
Богаты женскою судьбой,
Быть мамой, бабушкой, сестрой,
Хранить очаг в семье своей,
Душой заботиться о ней,
Красивы, ласковы, умелы,
Их совершенству, нет предела,
Мужчин вокруг зачаровали,
Свои улыбки, всем раздали…
Март 2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787258
дата надходження 13.04.2018
дата закладки 14.04.2018
Між каменів сліпих, посеред стін убогих,-
загублені, розгублені,- мовчать:
слова живі - блаженні рани Бога...
Забуті!... Серця вічна благодать.
Покинуті... У суєті вмирущій,-
прокльони під ребро упхали спис!
Отак живем,- розумні-нетямущі,-
і ЩО там хрест? І ТОЙ, що там повис?...
О Магдалено! Рай відкрити серцем вміла,
але не там, за межами планет...
Той рай був у тобі́! І був зі слів та діла,
які тягар хреста здіймали догори...
.................................................
Між каменів сліпих сліпіші тільки люди,-
нашіптують, злословлять на біду...
Шукають чудеса. Та от чудес не буде!
Немає дива там, мурують де стіну...
Слова - любов! Тотожність... Аксіома.
Знак влади, тетрапод, найбільше поміж див...
Хоча печуть до крові збиті ноги,-
лиш сіючи любов - збереться щедрість жнив.
21.01.2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772674
дата надходження 22.01.2018
дата закладки 09.04.2018
Мчить життя, як потяг-експрес.
Маршрут — від матері до Бога.
Чим далі — швидше біжить час,
Бо ж мощена йому дорога.
Дивлюсь вперед — видніє край…
Тут всім довкіл верхує Вічність.
Десь притулився отой рай…
Та Бог усіх туди не кличе.
На мить оглянуся назад —
Чи рай у нас, чи, може, пекло?..
Он повний випробувань склад,
Й запросто так ніщо не щезло:
Нудьгує скрута, виє біль,
Дрібні лепечуть негаразди.
Ніщо в складах не точить міль
Й хвороби не беруть заразні.
Ми ж ковалі свого життя!
Тож відсічімо довгі шлейфи
Й ідімо легко в майбуття...
Та не під силу знятись з дрейфу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786175
дата надходження 05.04.2018
дата закладки 05.04.2018
Ми звикли йти одним шляхом,
Хоча в житті їх забагато.
Перешкоди зустрічають за вікном,
Є захистом батьківська хата.
Поспішаємо і не встигаємо,
Наперед неможливо все знати.
Добру та любові посміхаємось,
Є розрадою батьківська хата.
Не святі, буває помеляємось,
Вчасно вчимось їх виправляти.
Від непорозуміння душею знемагаємо,
Є підтримкою батьківська хата.
Снують тривоги, ріжуть заплакані очі,
Бажаємо на краще сподіватись.
Нівечать здоров'я недоспані ночі,
Надію вселяє батьківська хата.
Різних проблем в житті забагато,
Вихід із них повинні знайти.
Сниться ночами батьківсьа хата,
Поспішайте до неї, доки живі батьки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786179
дата надходження 05.04.2018
дата закладки 05.04.2018
Как больно пить из этой чаши
страданий и грехов людских.
Тот вечер в Гефсиманском саде
спокоен был и очень тих.
Луна взошла.Деревьев тени
бежали словно в попыхах.
Стучало сердце,ощущая,
как за спиной крадётся Мрак.
Уж он Того не пожалеет.
Разрушить царство Кто пришёл.
Его-того кто сброшен с неба.
Вобрав в себя Вселенной зло.
Как больно пить из этой чаши
страданий и грехов людских.
И завтра рано на рассвете
Он отдан будет в руки их.
В те руки кто благословляет
и учит истине народ.
И Тору в храме кто читает.
Тот ныне Сына предаёт.
Луна взошла.Сад Гефсиманский.
Он Сам идёт на эшафот.
Как больно-душу вынимают.
Пот на челе.Кровавый пот.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785321
дата надходження 31.03.2018
дата закладки 01.04.2018
В селе опасно очень стало
Пошёл в подвал, "пиши пропало".
Арбуз попробуешь из бочки,
Капусты квашеной, грибочков,
Огурчиков хрустящих малость,
Томатов что на дне осталось
В дубовом маленком бочёнке
И всё - труба твоей печёнке!
А если ты не веган, друже
То ваше дело ещё хуже
Окорока, колбасы, сало
Кочёности, а их не мало
В момент угробят вас ребята
И хрен из погреба обратно
Вернёшься, это вам не город,
Чем поменять жильё не повод?
А в мегаполисах - больницы,
И куча всяческих полиций
Спасут, помогут оклематься
И погребов там нету , братцы!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785049
дата надходження 29.03.2018
дата закладки 30.03.2018
[i]Кричала тиша мовою німою,
Самотні тіні в темряві губились,
У натовпі густої порожнечі,
Лиш мрії нездійсненні залишились.
В незграбному танку чужих думок,
Від твого імені губилися склади,
Скрутився світ увесь в заплутаний клубок,
З душею вогнища і вдачею води.
Ніхто не знав де виходу знайти,
У миті вічність хтось скоріш шукав.
За брамою безглуздя й суєти,
Бог довго й тихо всіх оберігав.
Не всі пройшли свій віковий маршрут,
Не всі посміли на коліна стати,
Щоб у тенетах непролазних пут,
Покаятись й спасіння попрохати.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785117
дата надходження 30.03.2018
дата закладки 30.03.2018
[i]настроєве...
...без претензій на вірш)[/i]
Морозний вечір. Малює грудень. Ані душі.
І білим пензлем на вікнах кадри, як вітражі.
По тілу – льодом. Під шкіру – смутком /твої слова/…
«Що буде далі?» - тріпоче птаха /іще жива/.
Мовчали вголос. Тепла шукали – і не знайшли.
Та ледь відчутно незримий янгол торкав крильми.
Усе минеться. Любов і туга. Печаль і сміх.
Розкрило небо свої обійми – і випав сніг…
/06.12.2016/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705348
дата надходження 08.12.2016
дата закладки 27.03.2018
[b][i]Кулінарні обговорення з Тарасом Комаринським (продовжуючи тему...)
[/i][/b]
Пельмень смачний – коли свининка свіжа….
То фарш у роті - тане, наче, мед,
А коли він з копит, хвоста і рила,
То не врятує навіть парамед…
Коли придбаєш кілограм у магазині,
Де собівартість, не вміщається в ціні.
Як ви – не знаю, ну а я б таким пельменям,
На 100% відповіла – «НІ».
Ще й зараз піст – то зуби на полицю,
Хай спочивають ще до Пасхи тижнів три
А я писатиму усяку небилицю,-
Її не знищиш, хоч гризи, кусай, чи три…
Їстимемо картоплю у мундирі,
Й капуста - хай за вухами лящить,
Якщо не можна зараз їсти м’яса, -
То, мабуть, можна гарячіше пить…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783245
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783470
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 27.03.2018
У моноліті мелодійних звуків,
Котрі надію втілюють в життя,
В мелодіях, мотивах і рингтонах
Не можна розібратись до пуття.
Який в них вік? Яка духовна цінність?
Який в них задум і яка мета?
Не встиг запам’ятать акорди три, три слова
І вже ніде не чуть цього хіта.
Із хаосу думок із моря звуків,
Із різних стилів зіткана канва.
В яку, посіявши, пусте насіння,
Триденний хіт, лиш, надають жнива.
Там дуже рідко, наче іскру Божу,
Натхнення й талану дарунок.
Приносять в світ щось рідкісне, чудесне,
Яке оцінюється, як «вищий ґатунок».
Цей шлягер до вподоби всім і всюди,
Він, ніби вихор в душі увірвався,
Народжувались й помирали люди,
А шлягер в пам’яті народній залишався.
Кілька століть народ співає залюбки
І «Цвіте терен» і про «Два дубки»
Щоразу ці пісні прищеплюють всім моду
Любов до пісні й до свого народу.
Коли солдати йшли у бій,
Назустріч ворогу, чи танку.
Співали подумки і вголос,
Або «Катюшу» чи «Смуглянку».
А коли час прийде кохати
Згадаєш знов пісню забуту,
Яка б, покликала шукати,
Увечері «Червону руту».
Під шлягери гойдалася колиска,
Зростали, розумнішали, мужніли,
Своїх дітей на ноги піднімали,
Сріблились скроні і вуста марніли.
Та пройде час оновить покоління
Розвине далі технології космічні…
Але в нових витках життєвих буднів,
Всі розуміють – шлягери не вічні.
Існують твори перевірені віками
Безкраї, всюдисущі, гармонічні,
Як фуги Баха, й Моцарта сонати
Завжди сучасні, модні, хоч класичні.
Це - геніальність втілена в полотнах,
Це - точність мрій акордами пролита,
Це велич духу і безмежна воля,
Душа до вічності й краси відкрита.
Шедевр – це ніби золота перлина
Котра сіяє серед куп сміття,
І обраним лиш пророковано створити,
Шедевр єдиний за своє життя.
2008 рік
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783293
дата надходження 20.03.2018
дата закладки 25.03.2018
Моя душа живе на волі,
Моя душа живе у віршах.
У кронах листя тополі,
Співучим жайворонком в піснях.
Моя душа живе у полі,
Золотих пшеничних колосках.
У запашних свіжоспечених,
Доволі насичених хлібах.
Живе у переливах літа
В проблиску ранкової пори.
І мелодією зігріта,
Вмивається водою з гори.
І моя душа сонцем сяє,
Музикою в серцях лунає.
Вона живе в квітучих травах,
Теплої і літньої пори.
У медункових вишнях, в ясних
Плодах виноградної лози.
Вона впивається коханням,
Світлої, розквітлої весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663021
дата надходження 30.04.2016
дата закладки 25.03.2018
Так давно, світить місяченько,
Ти чомусь, живеш далеченько,
У надії, мріяв, що кохаєш,
Все до вікон, знов виглядаєш.
А надворі вже заметілі,
І покривала всюди білі,
У срібнім сяйві ця дорога,
Я дійду, радо до порога.
Не мої, вже уста медові,
Й чарівні, очі волошкові,
Зим мелодія, зазвучала,
Бачив друга, ти цілувала.
Диво- казка, враз закінчилась,
Нині й хуга, не веселилась,
Поник звук, музики любові,
Загубив, ранки світанкові.
27.02.2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784253
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 25.03.2018
Безмежна сила Інтернету
впіймала в сіті всю планету:
всі "гуглять" чи сидять в You Tube,
а ми – у Поетичнім Клубі,
бо нас заніс на цей Парнас
крилатий (чи кривий) Пегас.
Несхожі тут пани і пані:
монументальні, многогранні –
це автори́ поем епічних
чи історичних, чи міфічних...
Хтось тут кує амбітні плани,
у інших – філософська суть,
у третіх вірші – трепет лані,
довершені до філіграні...
як є і ті, що "муть" несуть.
Є сіячі фольклорних зерен,
а хтось – колючий, наче терен,
сатира в них – гостріш ножа.
Буває в'їдлива іржа,
що українське все паплюжить,
викупує в брудних калюжах.
Тут і запроданці, і "тролі",
у них конкретні платні ролі –
ганьбити злісно патріотів,
ліпить їм марку ідіотів.
Є моралісти, фантазери
і обструктисти-флібустьєри,
прозорі й мутнокольорові...
дотепні, мудрі, гонорові,
нудні та прісні, феєричні,
розсудливі чи істеричні,
є незворушні, наче дуб...
а разом – ПОЕТИЧНИЙ КЛУБ.
Всі згуртувались, згрупувались,
по інтересах об'єднались,
то ж зрідка лиш якась пташина
загляне до чужого тину.
Серед "своїх" – любов, обійми...
за мить – вже суперечки, війни...
все, як в пригодницькім кіно...
але ж... комфортно все одно.
Та як би, часом, ми не злились,
забувши статус й смак манер,
і довго після бруду мились,
бо вилив друг на нас цебер,
та будьмо, друзі, толерантні:
пошлем уклін наш елегантний,
подяку щиру і визна́ння
(і скажемо це без вагання!),
Тим, Хто відкрив цей сайт для Клубу,
Хто дарував солодку згубу –
на сайті вірші розміщати
й себе, коханого, читати,
приймати схвальні "одобрямси" –
безмірні в щедрості аванси.
У всіх нас – спільні інтереси,
і Клуб для нас – як другий дім...
Ото ж, поети й поетеси,
шануймося у домі цім!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542149
дата надходження 07.12.2014
дата закладки 21.03.2018
Падає вечір вуаллю туманів,
Місто у синьому, блики на скло,
Ніч легковажна замріяна пані,
Знов нагадала про те, що було.
Стомлене місто заснуло до рання,
В нього напрочуд розміряний ритм,
Я ж наче тінь мандрівного кохання,
Йду на схід сонця між суєтних рим.
Кава гірчить, бо солодкого мало,
Встигнути треба сказати про все,
Те, що у світі тримало й тримає,
Човником долі на обрій несе.
Без перешкод, за керманича – вітер,
Без перебільшень і зайвих вагань,
Кажуть, на обрії в розпалі літо,
Квіти і трави, куди не поглянь.
Сни кольорові -- раптові світлини,
Спогади-мрії збентежать мене,
Вип’ю неспокій нічний до краплини,
Ніч полохлива, зі світлом мине…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782457
дата надходження 15.03.2018
дата закладки 16.03.2018
Якась та боротьба нерівна й безкінечна:
Між світом добрим і між світом зла?
І чи та рівність хоч колись була́?
Й чи є в житті хоч щось безпечним?
Лиш в світ прийшла людина, а її, невинну,
Вже стережуть нестерпні болячки́
Й нанизують, терплячих, на гачки...
Борись! Ти на землі - Людина!
А ти, щоб вижити, до рук вже тягнеш зброю:
Спочатку - прутик, потім - і за сталь.
Хтось перемогу жде, а хтось - печаль...
Не оглянувсь - і впала Троя.
Хтось на кістках звів дім, а чи на трясови́ні...
Хтось виростив на торфови́ні сад -
У кого з них удома буде лад?
Даваймо відповідь вже нині!
Чого добро себе зазневажало, люди?
Чого у наших душах раб засів?
Чи Бог у світ цей кожного привів,
Щоб він у землю вліз по груди?
Та вилізай, нарешті, з тої ями злої,
Роби хоч щось, док за́живо не згнив,
Господь у небі свічку запалив,
Пусти його в свої покої.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779658
дата надходження 01.03.2018
дата закладки 02.03.2018
Найди меня в следующей жизни
Тогда, когда вдвоем с ноля
Где все твои/мои капризы
Где муж тебе, ты мне жена
Где мы бы встретились в местах
Где были, но не встречались
Где теплый дождь на ласковых щеках
В моих мечтах мы там остались...
Найди меня, когда остынешь
Когда поймешь, что не права
А я останусь в Украине
Лишь для тебя... Лишь для тебя...
И пусть остынут злые слухи
Что в спину воздухом пинок
Мне помогают крепнуть духом
Не чувствуя в спине клинок
Найди меня, я буду ждать
Когда ты станешь чуть мудрее
Чтобы любовь вот так продать
Цены святое не имеет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779789
дата надходження 02.03.2018
дата закладки 02.03.2018
Припустимо, що я уже поет.
Як можу я сказати людям милим,
Що школа, коледж, університет –
Це добре. Вчитись треба до могили.
Знайти такі слова, скласти сюжет,
На мові молоді, щоб зрозуміли:
Що гроші – засіб, не приарітет.
Цінність у навиках, у знаннях – сила.
«Помруть розумні і помруть дурні» -
У неуцтва серйозні аргументи.
Як вибити на камені мені:
«Тупість при розумі – то гірше смерті».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779268
дата надходження 27.02.2018
дата закладки 28.02.2018
Мені потрібно було ціле життя,щоб зрозуміти,що зовсім не потрібно
розуміти все на світі."
Рене Коті.
Я часто думала как можно воскресить
то,что уже давно землёю стало?
Читая Библию,пыталась я узнать
куда душа уходит умирая?
На Суд на Божий смогут как прийти
те люди,что давно лежат в могилах?
От них ведь не осталось и следа.
Где души их? В каких мирах незримых?
И я как Иов с Богом говорю.
Вопросы неустанно задаю.
Готов на них всегда ответ один-
до сотворенья мира где ты был?
А может знаешь путь к жилищу света?
Входил ли ты в хранилища снегов?
Выводишь ли созвездия на небо?
О,если знаешь твой ответ каков?
Кто может из живущих тайны знать?
Вложил кто мудрость в сердце и в твой разум?
Не всё полезно человеку знать.
За это даже ангел был наказан.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779326
дата надходження 27.02.2018
дата закладки 28.02.2018
(Мед сестрі Сабіні Галицькій)
Ой летіла пташечка, земля задрожала,
Поламали крильця їй, а за, що й не знала,
Та й така ж гарнесенька… Та, ще й молоденька,
Не побачить дитятко, матуся рідненька.
Скажіть хто, посмів зламать, життя їй підкосить,
А снаряди, все летять..Ні, не можна простить,
Кров`ю скроплений, весь сніг, нічка заніміла,
Друзі падали до ніг, матінка зомліла.
Пізнать волю, не встигла, все інших спасала,
Серед поля, там, впала, земля застогнала,
Її очі, світлесенькі, такий ніжний погляд,
Холоднесенькі щічки і ангели поряд.
Ой, ми втратили пташку, на серці дивний щем,
Небеса заплакали, сніг з солоним дощем,
Полетіла душенька, в небо молоденька,
Буде жити у серцях, зіронька ясненька.
28.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779440
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 28.02.2018
Впаде роса на квіти срібна
Під першим променем ласкавим,
Твоя любов мені потрібна,
Як чашка вранішньої кави.
Як надвечірня свіжість зливи –
Землі сухої порятунок,
Твої обійми, що зігріють,
І сил додасть твій поцілунок.
Зберу всі наші дні у жмені,
Їх мало так і так багато,
І бунтівні вони, й смиренні,
У них здобутки є і втрати.
Дві нероздільні наші долі,
Та мабуть все ж на двох єдина,
Все що було, що буде далі,
Любов завжди для нас незмінна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779016
дата надходження 25.02.2018
дата закладки 26.02.2018
Ще будуть сніги і морози
І осінь заплаче дощем,
Ще будуть веснянії грози
І літо побачимо ще.
Ще будем любити й кохати
І плакать від горя слізьми,
Ще будем на щастя чекати,
Не будемо тільки дітьми.
Не буде сварити нас мати,
Не будем до школи ходить,
Не будем канікул чекати,
Не будемо двійок носить.
В житті ще не раз пригадаєм
Дитинства чудовії дні,
Щоночі як небом літаєм
І бачим матусю в вікні.
Не будемо лазить на вишні,
Не будемо груші трусить,
Зеленії яблука лишні
У пазусі друзям носить.
Ніколи не будем як діти
Безпечно у світі цім жить,
Ніколи вже нам не радіти,
Що будем щось нове учить.
Тепер в нас сніги і морози
І осінь тужлива з дощем,
Життєві поразки і грози
І згадка дитинства є ще.
11.03.01
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778886
дата надходження 25.02.2018
дата закладки 26.02.2018
Ніколи ти, синочку, не помреш.
В моєму серці завжди будеш жити.
Букет з троянд мені несеш,
І це найкращі в світі квіти.
У снах моїх ти кожну ніч
Своє життя розповідаєш.
Вже море виплаканих сліз…
Зійде зоря - ти в небо відлітаєш.
Тебе немає, то лиш сон,
І біль у серці не стихає.
Щодень молюсь біля ікон,
А свічка тихо догорає.
Автор Зоя Журавка(іванова).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779028
дата надходження 25.02.2018
дата закладки 26.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.02.2018
Охоплює радість до самих глибин,
Що повністю вільний я громадянин,
Й нарешті вже вийшов на пенсію я,
Зі мною радіє щаслива сім`я.
Тепер я поїду в далекі краї,
Побачу все в світі на очі свої,
Чи й справді Америка гангстерський рай,
Де діє закон всіх грабуй і вбивай.
Чи справді в Китаї всю живність їдять,
По чім продається парижськая бл.дь,
І взнаю нарешті де правда живе,
Де легше до рук наших щастя пливе.
Чи є десь у світі країна така,
Де горе від кожного геть утіка,
Завжди де квітує зелена весна
І шлях до любові людина там зна.
Чи зможу поїхать в далекі краї
На гроші маленькі пенсійні свої,
Чи прийдеться й далі страждаючи жить,
На рідних теренах поїсти просить.
04.03.01
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778717
дата надходження 24.02.2018
дата закладки 25.02.2018
Літаю я, чи повзаю, чи йду.
На потяги сідаю чи йду пішки.
Чи роблю щось у власному садУ,
Чи в Попелюшки крАду всі горішки.
Чи мию посуд, витираю пил.
Чи на роботу просто я збираюсь.
Сама зрізаю пір'я власних крил,
І зі слізьми від болю посміхаюсь.
Чи спатоньки лягаю, чи встаю,
Чи пишу щось, чи роблю все як треба.
Зрізаю квіти в власному раю.
Ніхто мене не любить так як небо...
Як зорі... Де злечу я коли небудь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775406
дата надходження 06.02.2018
дата закладки 25.02.2018
Сніг заснув і весни одягались,
Хтось їм шив з підсніжників сукні.
Зорі знов на небі обнімались,
Вітер спав сьогодні у вікні.
Все життя - прекрасна Бога книга,
Усі дні - даруночки з небес.
Хай розтане вся на серці крига,
Хай життя складається з чудес.
Хай листи доходять без адрес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778705
дата надходження 23.02.2018
дата закладки 25.02.2018
Крізь стіни чула тиху увертюру,
Немов хтось грав її мені.
Від звуків ожила стара гравюра,
Стрибали ноти весняні.
І танули сніги замшілі, сірі,
І в грудях - промінці з теплом -
Зароджувалась непомітно віра
Прозоро-чиста, ніби скло.
Він, мабуть, поруч - серце чуло кроки.
Дзвінок у двері - щастя звук.
Не рахуватимем ми більше років,
Сплетемо ніжність душ і рук.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778365
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 22.02.2018
1.
Четвертий рік боронимо Майдан,
Бо є й такі, що каламутять воду…
А в пам’яті той людський Океан,
Що вболівав за неньчину свободу .
Кайдани знявши, що вдягли вожді
На нашу незалежну Україну,
Відкинувши нам символи чужі,
Нарешті стали ми одним єдиним.
Четвертий рік болить, не відпуска
Зима пекельна в чорних клубах диму.
І … хлопчика розтиснута рука,
Він впав на Інститутській в злу годину.
А холод пробирає до кісток,
Стискають груди розпачу лещата...
Дивіться, вбивці, в очі діточок,
Яким не обійняти маму й тата.
Якби бруківка вміла говорить,
Вона б волала до сих пір від болю,
Бо стала тим жертовником за мить -
Кров молода скропила нашу волю.
І зараз тих, хто лає наш Майдан
І хто Небесну Сотню зневажає,
Відправити б навічно в Магадан
До тих «братів», що наче хижа зграя.
Чотири роки чорні матері
Своїх синів із пекла виглядають,
А в той же час нам ситі «упирі»
З ніг наголову все перекидають.
Та пройде час і Брутів, і Іуд,
Зжере вогонь усе, що так цінують…
Липких, країно, позбавляйся пут,
Бо павуки ще по кутках полюють.
2.
Четвертий рік жахаємось новин
І живемо неначе б на вулкані,
У пам’яті – та сотня домовин,
Що пропливла під «Качу» на Майдані.
Від сліз і горя чорним став Майдан,
І вся країна одяглась в жалобу,
Та ще своїх не зализала ран,
А Зло прийшло із Півдня і зі Сходу.
Взяло в облогу села і міста,
І насміялось з бідної вдовиці.
Так час Героїв на землі настав,
Їх тисячі проти Людиновбивці.
Тій ненажері мало все крові,
Він пазурів із жертви не виймає,
Четвертий рік… А ми іще живі,
В нас велич духа пращурів зростає.
Не сподівайтесь, наші вороги,
Ми з наших рук не випустимо зброю.
Герої кличуть нас під корогви
До боротьби та визвольного бою.
3.
Ми сьогодні із сином йдемо на Майдан,
Хоч погода на дворі й лютиться.
Я його не просив, він так вирішив Сам
Вшанувати скорботну річницю.
Я маленькі ручиці візьму у свої,
Міцно стисну, щоб не загубився,
Знов йому розповім про Майдан і бої
В рік отой, коли він народився.
Я йому покажу фото хлопців й дівчат,
Для яких час на місці лишився,
Я із ним запалю кілька нових лампад
В центрі найєвропейського міста.
У світлин їх ми знімемо шапки з голів,
Бо того потребує нам серце.
І мовчання замінить ту тисячу слів,
Що зі сцени з політиків ллється.
Знаю сплинуть роки, і мій виросте син,
І побачить він різні країни,
І сюди, на Майдан, він вже прийде один,
Або вдвох, взявши за руку сина.
Вже лишаться в історії наші часи,
Й ті, що тут здобували Свободу ,
На сторожі її , вірю, стане мій син,
Мій – із самого серця народу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778175
дата надходження 20.02.2018
дата закладки 22.02.2018
З миттєвостей кохання
Складається життя,
Мiж ними бiль страждання
I розпач каяття,
Що буднi л`ють дощами
На полум`я бажань,
I розлучають з нами
Коханих для страждань.
Ми каємось, страждаєм,
Що буднi проти нас,
Та доленьку благаєм
Вогонь щоби не згас,
Миттєвостi кохання
Тривали щоб роки,
I не було б страждання
Вiд нинi й на вiки.
Наш вiк такий короткий,
Змигне, як порух вiй,
Повитрачаймо ж роки
Продовжить рiд щоб свiй.
25.12.2000
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778189
дата надходження 21.02.2018
дата закладки 22.02.2018
Я піду стежкою, до річки під місточок,
Помрію любая, що знов стріну тебе,
А вода чистая, під самий горбочок,
Сріблом виблискує, весь час манить мене.
Підійду вкотре, так думки летять, як дні,
Я нарву квіті, тут згадаю погляд твій,
Ой, якби ж, знала ти, як холодно мені,
Розчарування та без тебе нема мрій.
Ромашки любая, як світлі віченьки,
З якими я, прожив все буденне життя,
Ми так любилися, жадані ніченьки,
Тепер лиш спогад і немає майбуття.
Залишу смуток, тут, з думками утоплю,
А вода бистра та й кудись весь час біжить,
Другу не хочу, я тебе одну люблю,
Скажи кохана, то ж далі, як мені жить?
Наш соловей, десь зник, давно з лісу не чуть,
Який був час, даний, хто знав для нас обох,
Щоби щасливі. Я не зміг очей зімкнуть,
Тому й прийшов, нам нічка освітила путь.
21.01.2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778228
дата надходження 21.02.2018
дата закладки 22.02.2018
Чи нам багато треба
Окрiм землi та неба
Щоб в бiлiм свiтi жити,
Кохати i любити.
А ми гребем пiд себе
Що треба i не треба,
Беремося за зброю,
Вдаємось до розбою.
Неначе заберемо
З собою все як вмремо,
Й платить за зло не будем,
Бо ми створiння мудре.
Та свiт за нас мудрiший,
За зло не сплатить iнший,
А нам й нащадкам нашим
Платить прийдеться завше.
Злодiйство мусить згинуть
I свiт людей покинуть,
Добродiй буде жити,
Кохати i любити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778352
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 22.02.2018
Щастя — це не гарна доля чи везіння.
Щастя — стан душі, живуть в якому ті,
Що подарував їм Бог благословіння
Не про власну користь дбати у житті.
Щастя не буває в серці, де є хтивість —
По брудному серцю щастя не тече.
Щастя — невід'ємна чистоти властивість.
Щастя не є плодом зовнішніх речей.
Нескінченну зливу, вічну повідь щастя
Відчувати може кожний з-поміж нас,
На вівтар Вітчизни й Бога хто покласти
Здатен розум, сили, здібності і час.
Із циклу віршів 2011 року "Злива щастя" www.PetroRuh.com/2011.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738057
дата надходження 16.06.2017
дата закладки 19.02.2018
Що таке незалежна країна?
Це земля незалежних людей.
Хто така незалежна людина?
Та, що вільна завжди хоч би де.
Воля — здатність до щастя й любові
Безвідносно до зверхніх умов,
Тобто воля — коли всі умови
Викликають лиш щастя й любов.
Хай це свято нас кличе до цього
Незалежного стану, який
Виникає з любові до Бога
Слугуванню Йому завдяки.
Хай до цього чудового стану
Віра в Бога всіх нас приведе.
І держава тоді наша стане
Краєм вільних, щасливих людей.
[i]Із циклу віршів 2011 року "Злива щастя" www.PetroRuh.com/2011.html[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747734
дата надходження 25.08.2017
дата закладки 19.02.2018
Ой, там в полі три тополі, біля них калина
Така струнка, ще й гарненька, як мила дівчина
Вся в весільному наряді, немов наречена
А біля неї тополя, то її хрещена.
2 останні строчки 2 рази
Ой, там в полі вітер віє, пелюстки зриває
Геть розплакалась калина його не кохає
Похилились до землиці квіточки волошки
Умовляли всі, ще й маки, почекай, ще трошки.
2 останні строчки 2 рази
Вона зовсім молоденька, не руш її коси
Хай іще її раненько, вмиють чисті роси
Нехай квіточки осяє сонечко яскраво
Та й її теплом зігріє, ніжно і ласкаво.
2 останні строчки 2 рази
Летів вітер, хтів зламати молоду калину
При дорозі тополенька, впала на стежину
Не віддам, не жди за тебе, хоч й сама загину
Вона ж мені, як дитина, ховала сльозину
2 останні строчки 2 рази
Тікав вітер, тополенька, всміхнулась калині
Дякували всі хрещеній й квіти при долині.
При тополі пташечки, гніздечка мостили
Та й дзвінкоголосим співом, вже всіх звеселили.
2 останні строчки 2 рази
16.07.2015р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777869
дата надходження 19.02.2018
дата закладки 19.02.2018
Троянди – це квіти кохання,
Із ними, приймаю вітання,
Кохаю…. давно зрозуміла,
Радію, що щастя зустріла.
Цей вечір, він наш таємничий,
Життя, ціль де ти найдорожчий,
І погляд ніжний, квіти пахкі,
Уже, рідні, дорогі мені.
Розніс, вітер сумніви усі.
Дріма,нічка в золотій рясі,
Троянди… запах – чудодійство
Кохання. Це майже чаклунство.
Вірш до картини
10.09.2017р
Т
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777152
дата надходження 15.02.2018
дата закладки 16.02.2018
Ой доленько, доле, чому не смієшся,
Чому, із гіркотою, чи так здається,
У полі квіточка, будяки радіють,
Всміхались лукаво, про кохання мріють.
Вона ж журилася, шукала поради,
Та ні, не за себе, діточок заради,
Як відпустити їх, в отой світ незнаний?
Щоб зберегти змогли, сховать цвіт родинний.
Страшенний ворог, хоче усіх здолати,
Та ніжна квітка, щоб не змогла плекати.
Своїх діточок. Та щоби на чужИну,
Вони відлітали, вітер дув у спину.
Грошву, мали заробить, весь час по наймах,
По чужих стежинах, безвісних долинах.
Сльози губить квітка, ген - ген полетіли,
Далеко зонтики, волі захотіли.
06.02.2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776185
дата надходження 10.02.2018
дата закладки 11.02.2018
Зламала крила зшивала крила,
А потім в гості до зір ходила.
Летіти важко, я ще боюся.
Та я тихенько... Бо я... Молюся...
Зламала крила. Мені ламали.
І найрідніші все проганяли.
Мені б молитись. Та я ревіла.
Життя ж... Дурепа... Не розуміла.
Це так буває. Не раз так буде.
Що найрідніший тебе забуде.
А що ж робити? Я вірю в диво.
В сльозах... Сльозинках...Та прещаслива.
А ще до щастя надворі злива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776264
дата надходження 10.02.2018
дата закладки 11.02.2018
Літаю я, чи повзаю, чи йду.
На потяги сідаю чи йду пішки.
Чи роблю щось у власному садУ,
Чи в Попелюшки крАду всі горішки.
Чи мию посуд, витираю пил.
Чи на роботу просто я збираюсь.
Сама зрізаю пір'я власних крил,
І зі слізьми від болю посміхаюсь.
Чи спатоньки лягаю, чи встаю,
Чи пишу щось, чи роблю все як треба.
Зрізаю квіти в власному раю.
Ніхто мене не любить так як небо...
Як зорі... Де злечу я коли небудь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775406
дата надходження 06.02.2018
дата закладки 11.02.2018
Покрила ніч садки, ліси, подвір'я,
Й натомлено пішов у вічність день.
А в небі зорі помережили сузір'я
Близьких і дорогих мені людей.
Горять зірки в яскравих серенадах.
Бездушні та тримаються разом.
Так само й ми, проте є в нас принади:
Душа, фантазії, надія і любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774378
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 31.01.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.01.2018
Не заслоняйте дзеркала своєї совісті,
Фіранками із чорної вуалі,
Бо розум відійде у невагомість,
Подумайте ,яке життя без нього далі .
Як поклик совісті нас перестане кликати,
То темрява свою відкриє пащу,
Забуті Богом станемо навіки ми,
Душа вже не врятується нізащо.
Коли ще совість наша не задрімана,
І в летаргічний сон іще не впала ,
Свій розум на сторожу покладемо їй,
Щоби душа у пеклі не палала.
17.07.2014р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512020
дата надходження 17.07.2014
дата закладки 23.01.2018
Людина кожна Всесвіту зірниця,
Та сила світла Богом порівно дана.
І тільки волею людською в ній іскриться
Добро, любов й душевна чистота.
Нестерпний жаль, коли це світло гасне,
Коли черствіють душі і серця,
І замість зір у Всесвіті погаслі
Каміння душ, які не мерехтять.
Людина кожна Всесвіту зірниця.
Душі світильник треба берегти,
Коли смоли доллємо у світлицю,
То світло вмре, залишиться лиш дим.
Людина кожна Всесвіту зірниця
І доки душу ми годуємо добром,
Незгасне сонце і Отця правиця
Нас зігріватиме своїм теплом.
20.01.18р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772778
дата надходження 22.01.2018
дата закладки 23.01.2018
[img]http://mykola.at.ua/_ph/5/738134438.jpg[/img]
[b]«Нитки із сміху ткались у години»[/b]
Вона була весела і грайлива
Нитки із сміху ткались у години
І не було ніжнішої дитини
А все життя – в очікуванні дива
Навколо неї – сонячно і світло
Веселий сміх, віночки із пісень
Уранці зустрічала літній день
Наввипередки бігаючи з вітром
Метеликів ловила, а впіймавши
Їх гладила, як котиків із замши
На вушко щось нашіптуючи ніжно
Казки розповідала їм неспішно
А потім відкриваючи долоні
Всіх відпускала – не життя в полоні
Співала щось листочку у садочку
Вітала кожну квітку з новим днем
Палала в гніві праведним вогнем
За квіти зірвані жаліючись струмочку
А він щось заспокійливо дзюрчав
Щоб заспокоїти розгніване дівча…
................................................
Вона була, і є, і буде…
І головне – щоб не зламати
Не вбити ніжність у дівчати
Як убивати вміють люди
© Микола Карпець (М.К.)
*06.01.18* ID: №584893
[url="http://mykola.at.ua/publ/lirika_kokhannja/nitki_iz_smikhu_tkalis_u_godini/2-1-0-141"]©Авторська поезія М.В.Карпець[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769977
дата надходження 06.01.2018
дата закладки 08.01.2018
[img]http://mykola.at.ua/_ph/5/2/96540627.gif[/img]
[b]«Про кохання пишу на снігу»[/b]
Про кохання пишу на снігу
Кожне слово – смарагд на вагу
Кожна фраза – то чистий алмаз
І душа щось співає під джаз
І кружляють сніжинки й вона
А на серці кохання й весна)
Про кохання пишу на снігу
Не утримати в серці жагу
Хоч палаю, але не згорю
Бо зустрів із тобою зорю
Проводжав я тебе від ріки
Рахували ми разом зірки
І коли вже зібрався піти
Залишайся – промовила ти…
А вже вранці пишу на снігу
Що у щастя я знову в боргу
Із свого ти читаєш вікна
Це десерт, до нічного вина…
Як десерт до того, що було…
Подаруєш цілунок крізь скло
© Микола Карпець (М.К.)
*28.12.2017* ID: №769169
[url="http://mykola.at.ua/publ/lirika_kokhannja/pro_kokhannja_pishu_na_snigu/2-1-0-138"]©Сайт авторської поезії М.В.Карпець[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769169
дата надходження 01.01.2018
дата закладки 03.01.2018
А я завжди ходила по межі,
На гострі терни боса наступала...
І люди відвертались, мов чужі,
Та я ніколи віру не втрачала!
Світила теплу свічечку вночі,
Душею з Богом тихо говорила.
Від свого раю я знайшла ключі,
І кущ калини в ньому посадила.
Цвіте моя калина навесні,
І солов"ї так солодко співають!
Це доля усміхається мені,
Як Ангели на свято прилітають!
Я по секрету кожному скажу,
Хто щастя у житті знайти бажає -
В своєму серці рай свій бережу,
Бо іншого на цій землі немає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769350
дата надходження 03.01.2018
дата закладки 03.01.2018
Любіте мову,наче пишний сад,
як зерно всіяне у полі
натхненно-хлібний аромат
звучить пісенно в кожнім слові
Багатство мови - голубінь небес
струмка гірського голосне дзюрчання
нехай же знає наш нарід увесь
її співочо-ніжне поєднання.
Бо Україна - це гостинний край
промінням сонця лагідно стрічає.
Своєї мови все ж ,не забувай,
бо разом з нею нація вмирає.
Ми вільні духом справжні козаки
віки боролись за свою свободу,
щоб вільно нам висловлювать думки
і буть синами гідного народу
Не треба будувать високих стін
я хочу щоб упали всякі мури.
Думки шепочуть:"солов'їнний спів -
частина європейської культури!"
2.09.2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748850
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 27.12.2017
[i]Сповідь Ангелу[/i]
О Янголе, за плечі обійми
я дякую тобі за рік прожитий
за те,що чув всі щирі молитви
і просьби щирі,що зумів здійснити.
Що мудрості у чашу доливав
давав терпіння у скрутні хвилини
на мудрий шлях ти завжди направляв,
коли кусали докори сумління.
За миті радості я дякую тобі,
за теплоту ранкової усмішки
по правді кажучи, були й печалі дні
розплата то,за вчинки мої грішні.
Я дякую за мир над головой,
за добрий ранок і за вечір ситий,
за щирих друзів поруч із собой,
що вміють сум і радість розділити.
О Янголе,за плечі обійми
я дякую тобі за рік прожитий
відсій все лихо грішне на Землі
добру дозволь із нами залишитись.
27.12.2017 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768296
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 27.12.2017
Спасибі Боже,за любов земну
за тепле й ніжне сонячне проміння
За те,що я у радості живу
за вільну думку, не летить каміння.
Спасибі за межу добра і зла
без цих понять у світі не прожити
Не виправдовую найпершого гріха
нам дано грішну землю - Рай створити.
Спасибі Бог,за янгола з небес,
що крилами за плечі обіймає
У горі й радості разом із ним живеш
на добру путь він завжди надихає.
Спасибі,Боже,за квітучий край
у задумі зажурену калину
Народові, Ти, мудрість посилай
робити краще нашу Україну.
Спасибі за випробування всі,
спасибі за магічну силу слова
О Боже,я вклоняюся Тобі
з подякою за рими знову й знову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757284
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 27.12.2017
Давайте разом станем кращі
І без пихи, що егом ллє
Най все лихе піде у хащі
Я знаю, що лихе мине
Навіщо нищити до днища
Своє по роду і правам
Коли в снігу на попелищі
Ми самі палимо наш храм?
Тримати маємо єдине
Що нас об'єднує і вже
Не буде сварок у родині
Побачите - лихе мене
Нікому більше ми не треба
Окрім як тут одне одним
І лише ми тут за потреби
У змозі будувати "Рим"
І Крим у змозі повернути
Відстояти весь НАШ Донбас
А вороги дійдуть до суті
Їм, просто, треба довший час
Ми разом - сила, вражий страх
Натхненням нам служив віками
В козацьких відданих серцях
Лунає ехо між серцями
Не падати і вже ні за що
Не йти війною проти брата
Буває сила навіть в пращі
Якщо своє не продавати
І як залишимось собою
Народом, а не скопом тих
Хто може лиш ліпити з гною
Лишимось предків гідними своїх
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765900
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 14.12.2017
[color="#002fff"]/ [i]Відомий поет Стародавньої Греції Еврипід говорив, що [b]в світі багато дивних див, та найдивніше з них - людина.[/b] Унікальне творіння природи, суспільства і самої себе - ось що таке людина - найдивніше з дивних див -з її неповторністю, з багатоманітними біологічними рисами[/i]./
[/color]
***
[color="#9500ff"][i][b]т а к и й с о б і ж а р т :))
СУТЬ свою щодня вивчаю,де вона –так і не знаю!
Ви мені допоможіть,суть мою та й віднайдіть!
Чи у мізках,у руках,в голові чи у ногах?
В серці,нирках чи печінці,у очах ачи на спинці?
Я дивлюсь на своє тіло,Де ж та суть?-я так хотіла
Себе вивчити,пізнати,із середини узнати…
Чи вона росте зі мною,із красивою такою?
Чи духовний має зріст?Ачи є у неї піст?
Ачи може є мораль,як у вихованих краль?
Чи поновлюється часто,чи відноситься до касти?
Чи цікавиться усім?Чи бажає щастя всім?
Чи щоденно прогресує,ачи не говорить всує?
Чи годує інтелект?Презентує свій проект?
Чи в гармонії зі світом?Чи у неї є орбіта?
Чи усміхнена й весела?Дбає про свою оселю?
Любить свято й феєрверки?Шоколаднії цукерки?
Чи творить чи витворяє??Де вона?-поки не знаю!
Ачи любить суть співати,всім дарунки дарувати?
Веселковий має хист? Виступає мов артист?
Любить мріяти,читати,лірику й казки писати?
Суть- це може –центр тяжіння,рема-логос-говоріння?
Мій характер,темперамент ?Домінуючий регламент?
Когнітивнії процеси дами з норовом принцеси?
Міжклітинне Н2О?Дітороднеє …того?
Може це якісь Царини,що у діях дуже видні?
Може це чуття сердечні?Хвилювання безкінечні?
Галактичні інтереси?Чи обміннії процеси?
Європейське виховання?Віршів зраночку читання?
Чи любов ,надія,віра, чи близьким своїм довіра?
Чи зарядка –стадіон,чи порад аж мілліон?
Може-ближнім допомога?Чи завжди вперед дорога?
Може це і інь,і янь?,думок різних колисань ?
Може- рішення проблем,чи синиця з журавлем?
Може то стремління світлі,чи бажання перелітні?
Може мрія про майбутнє ачи про добробут путній?
Може то- сімейне щастя чи від волечки причастя?
Що ж то є,скажи,сім*я?!-Суть- напевно –уся Я!!![/b][/i][/color]
[color="#0400ff"][i][b]А,ЯКЩО трішки СЕРЙОЗніше,ТО….[/b]
... Людина в її конкретному прояві є оригінальна і неповторна істота. Індивід означає окреме існування людського, [b]поєднує природне, біологічне, психологічне і соціальне[/b], тобто відтворює в одній особі всі людські якості.
[b]Суть людини в тому[/b], що людина - істота розумна, людина - істота, яка має самосвідомість, людина - істота моральна і вільна та ін. Поняття людини, насамперед, охоплює загальнородові риси, що відрізняють людину від інших живих істот.
Поняття людини в такому визначенні стосується не якоїсь конкретної людини, а людини як представника роду людського.
[b]Основними ознаками людини [/b]є якісні характеристики людини, які виділяють її з тваринного світу, є і її біологічна структура, а також загальні прояви соціальної суті: свідомість, мова, здібність до праці і творчості.
У центрі філософських концепцій - особа в усій різноманітності її духовного життя. [b]Особа розуміється[/b] філософами не як мала частина соціального цілого (держави, роду, соціальної групи), а [b]як всесвіт-універсум, мікрокосм.[/b]
Важливо, що особа не просто маленька копія величезного понадчуттєвого світу, а й абсолютна цінність світу. Поняття особи у філософів має концептуальний зміст: усі їхні роздуми починаються і закінчуються поняттям людина, вважається, що кожна людина є особистість, що основа її духовного буття і призначення людини полягає саме у можливості відкриття у собі особистості шляхом безкінечного самоутвердження.
[b] Суть людини полягає[/b] не в загальному і родовому, а в індивідуальному. Особа має свій неповторний образ. Індивідуальне буття людини є первісним, визначальним. Зовнішня реалізація всього індивідуального і неповторного, що має людина, складає зміст творчості.
[b]Творчість - найважливіша характеристика людини як особистості.[/b]
[b]Свобода[/b] безпосередньо зв'язана з суттю людини: основна якість духа особистості. Особа, насамперед, за духовною природою є істота вільна і творча. Свобода є позитивною, творчою потужністю, що нічим не обумовлюється і не обґрунтовується, - це потужність духу творити не з природного світу, а із самого себе. Свобода є самоочевидною і не потребує зайвих філософських обґрунтувань і доказів./філософія про сутність людини/
[b]У просторіччі синонімами слова "суть" часто є слова[/b] «сутність», «ідея», «призначення», «функція».
[b]В логіці сутність[/b] — це невід'ємне якість, без якого предмет неможливо мислити. Сутність предмета виражається в його визначенні.
Сутність виявляється відповіддю на питання: «Що є суще?», Який слід відрізняти від питання про бутті: «[b]Є[/b] Чи?» («[b]Існує[/b] Чи?»).
У сучасній філософії термін сутність зустрічається рідко.
Існує ,звичайно, інша сторона думки про Людину ,враховуючи,[b]що[/b] вона витворяє на планеті Земля, та це вже інша тема...:)))
14.11.2017р.
[/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760320
дата надходження 14.11.2017
дата закладки 11.12.2017
Цікаво як змінився білий світ…
Диковино щасливо бути в шлюбі,
Ростити в дітях справжній первоцвіт,
А не гацати у нічному клубі.
Диковино одразу не плигати
У ліжко з невідомим чоловіком
І лиш з одним єдиним засинати
Від дати шлюбу до скінчення віку.
Диковино не пити алкоголю
І не курити пачками цигарки,
Любити світ і цінувати волю
З дитям радіти, дивлячись на хмарки.
Диковино щось прагнути змінити,
Кохати землю рідную до болю.
Диковино продовжувати жити
Не скаржачись на свою злую долю.
Цікаво як змінився білий світ!..
Диковино і гірко одночасно.
Коли суспільство наче пустоцвіт
Й норми моралі то вже не сучасно…
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко ©
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759561
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 06.12.2017
Осінній дощ виконує стакато,
Холодні краплі в стилі ля-мінор.
Під музику закінчується свято,
Зриває вітер золотий декор.
А я ще танго не дотанцювала,
Припали ноти - листям до землі.
У пристрасті спіткнулась...та не впала,
Лиш павутинка суму на чолі...
Осінній дощ печалі заколише,
Навіє сон і спокій принесе.
На чистовик минуле перепише,
Переконає - це іще не все...
Час роздумів, поезії і прози,
Ліричних дум і музики без слів.
Душа приймає ці метаморфози,
Найбільше диво із природніх див!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753894
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 13.11.2017
* * *
Вселенской всей неразберихе
Предпочитаю хаос тихий
Листвы, дрожащей на ветру.
В безлюдном парке поутру,
В тишайшие часы рассвета,
Под мерное качанье веток,
Присев на мокрую скамью,
Припомнить можно жизнь свою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736048
дата надходження 01.06.2017
дата закладки 08.11.2017
* * *
Есть обычной жизни ход
И судьбы теченье.
Тут не каждый разберёт
Суть предназначенья:
Для чего в сей мир его
Привнесли однажды,
Наделили для чего
Неизбывной жаждой
Познавать и открывать
Знаки и значенья,
А не просто созерцать
Вечное движенье.
Вносит всяк посильный вклад
Всею жизнью бренной
В созданный не им уклад
На Земле нетленной.
Каждый свой оставит след,
Хаял жизнь ли, славил…
И других, похоже, нет
В этом мире правил.
______________________________
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721525
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 08.11.2017
Заблукали у бажаннях,
У можливостях своїх,
У даремних намаганнях
Досягти висот поріг.
Хочемо життя нового,,
Але звичне не дає,
Тож й не маємо нічого,
Що у інших уже є.
Кажемо у нас свобода,
Вибирай свій шлях життя,
Поки є іще нагода
Й не пірнув у небуття.
Не дивись як інші плачуть
За минулим і старим,
Бо осліпли і не бачуть,
Шлях що світить молодим.
Уперед, вперед панове,
В новім світі краще жить,
Зустрічайте усе нове,
А старе хай не сичить.
06.11.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759128
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 08.11.2017
[color="#ff0000"][i][b]Чи можливо(?) потреба дізнатись…
Хто насправді «Я» є у Житті?
Чи не сором у тому зізнатись?
Я відверто питала в Душі.
Час недовгий прийшлося чекати,
бо Життя – то люстерко Душі…
Головне у Житті – не жадати,
а потребу відчути в собі…
Не запитую нині у інших:
Який сенс у людському бутті?
Твердо знаю, - немає в нім грішних!
Є помилки лише у Житті…
Намагатися завжди, - до болю,
(біль – то Бога святая Любов.)
Бути чесним у всім зі собою…
І упавши… підводитись знов…
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744048
дата надходження 30.07.2017
дата закладки 21.10.2017
Дар тиші в відданій родині
Важливіше за все і всіх
Родині, у якій людині
Відомий самий щирий сміх
Без інших "лівих" непотрібних
Без гри у почуття чуже
Не може нам хтось стати рідним
Поки такими ми не є
Чужі тіла, а чи кар'єра
Примхливі кроки не туди
Повинні стати до кар'єру
І кулю мати у виски
Якщо не дорожиш своїм
Своє чужим пізніше стане
Якщо не жертвуєш, то дим
Дімити скоро перестане
Вогнем пекучим і не ставши
В обмані святості нема
Ти свою роль не відігравши
На гру потратиш і життя
Не в силі вибрати одне
Ми вибираєм те, що маєм
Радій, ти вибрала чуже
Нехай чуже і стане Раєм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746813
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 12.10.2017
Мне говорят, что я не та.
Не той бы быть была я рада,
И в этом я не виновата,
Что изменилася черта.
Мне говорят, не делай так,
А делай то, что ждут и примут.
И этим всю меня отнимут,
И мне не быть собой никак.
Но желанья так двояки,
И для решенья нужен шаг,
Если пониманье -мрак,
То я гляжу из полумрака.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754909
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 12.10.2017
Життя то наче шлях,
Яким ідемо ми
Й багато всяких благ
Бажаємо знайти.
Де блага є всі ті
Ніхто не знає з нас
Й місця оті святі
Шукаємо весь час.
В столиці та містах
І в селах люди є,
В яких поїхав дах,
Вважають все моє.
Звичайно все не так,
В природі все й для всіх,
Тож вибирай на смак
Потрібне для утіх.
Потреба це майно
А також і грошва,
Як взяв не все одно,
Є ж в тебе голова.
Працюй як весь народ,
Щоб жити добре міг,
Долай поріг незгод
Й кинь примусу батіг.
Хай буде так завжди,
Бо чесний наш народ
Й врятує від біди
Себе й свій край свобод.
10.10.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754924
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 12.10.2017
Стомлені очі, і лагідний погляд у небо,
Завжди чекає додому своїх ластів'ят.
Діти усі розлетілися по-світу далеко,
Може забули дорогу додому, назад.
Мати чекає, руки схиливши в молитві,
Молиться Богу, щоденно за своїх дітей.
А діти далеко, і рідко навідують матір,
І забувають стежину до рідних дверей.
Мамо пробач, що так рано я стала доросла,
І полетіла далеко, покинувши рідне гніздо.
Рвалась в доросле життя безоглядно,
Що на стежині додому терня зросло.
Була мала, і не раз тобі краялось серце,
Бо коли плакала я то боліло тебе,
Руки твої завжди теплі, і пахнули хлібом,
Я і не думала, що все так скоро мине...
Мамо пробач ! За всі сльози твої мимоволі,
Впилась сповна,ти в житті гіркоту полину.
Маю свободу, та ніби і досі в неволі,
Лиш молитви помогли піднестись в висоту.
Мамо пробач! За усі ті недоспані ночі,
Як над колискою ти нам співала пісні.
Стомлені руки твої колихали щоночі,
Ти найдорожча людина на цілій землі.....
Мамо пробач! За весь біль що тобі я завдала,
За сивину, що з роками у коси вплела.
І за красу, що усю для дітей ти віддала,
Щастя і долю для нас рушником простягла.
Не забувайте батьків, поки є ще живими,
Поки стежина додому ще не заросла.
Ба найтепліше на світі в батьківському домі,
Бо найдорожча батьківська любов, буде вічно жива......
P.S. Цінуйте і любіть тих, хто вам дав життя,
Хто ночей не спав, щоб ви були здорові.
Бо є на світі ті хто вірить у дива,
А так і не відчув батьківської любові....
НАДІЯ КИШЕНЯ 18.09.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689530
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 13.09.2017
Народній мудрості-віки.І правду вона знає.
Роки мов клином журавлі.ЇЇ не забувають.
Чужого в руки не бери.Не зазіхай на нього.
Не оберешся бо біди.Не буде вже спокою.
Бо разом із чужим візьмеш всі біди і тривоги.
Тримай що маєш у руках.І не звертай з дороги.
Тікай від гніву,бо вогонь той випалить всю душу.
Ти серце вільним залишай.Хай гнів тебе не душить.
Хай совість чистою буде.Бо це найбільший скарб.
Усе в житті,усе мине.І старість добрий знак.
Коли ти з правдою дружив.І ворог був брехні.
Коли нікого не судив.Мав розум в голові.
І не бажай нікому зла.Бо злішим сам стаєш.
Не смійся з бідного.Бо долю не змінеш.Не втечеш.
Родився голим і підеш ти з цього світу голим.
З собою в руки що візьмеш? Нічого.Тільки долю.
Маленьким будь серед поважних і гордих ти людей.
Знай своє місце в цьому світі.Не будь рабом ідей.
Май свою думку і ніколи не бігай за гуртом.
До Бога лиш твоя дорога.І дякуй,як знайшов.
І старість поважай,ти сам старим будеш.
Бо смерть з народження у собі,у тілі ти несеш.
Сиріт і вдів не ображай.Допомагай і захищай.
Багатства,слави не бажай.Загублять
і не пустять в рай.
Народній мудрості-віки.І правду вона знає.
Не кожен зможе жити так,як нас вона навчає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750397
дата надходження 13.09.2017
дата закладки 13.09.2017
Ти така дивна, як Осінь,
Ніжна, м"яка, золота!
Сяє пшеничне волосся,
І калинові уста!
Очі лавандово-сині,
Квіти в них чи небеса?
Посмішка - сонце осіннє,
В ній - загадкова краса!
Серце не кожен побачить,
В ньому - любов й доброта!
...Тільки дощами заплаче,
Дівчина-Осінь свята...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750221
дата надходження 11.09.2017
дата закладки 13.09.2017
Почни свiй день в розмовi з Богом,
З Душею тихо побалакай.
Вiдвертим, щирим монологом,
За все, що маєш - Всесвiт дякуй.
За мудрi сни - пiдказки ночi
I пильне Янгола крило.
За те, що знав i знати хочеш
I за Любовi джерело.
Хай радiсть душу огортає
I слово Боже грiє слух,
А день прийдешнiй научає
I укрiпляє Силу й Дух!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750402
дата надходження 13.09.2017
дата закладки 13.09.2017
“ Не рубайте берізку! “, – кричала Душа
У дворі, де вмирала вже пам’ять.
І дали їй нещасній услід відкоша
Ці з сокирою видно не тямлять...
Як за хмари хазяйка пішла назавжди
Враз хатина сиріткою стала,
Свою жалісну довго співали дрозди,
А берізка журу колихала.
Вже не пахнуть смачненькі її пиріжки,
З квітника – лиш одна хризантема,
Тільки спогади часом, як ті їжачки
І берізка – на місці Едема.
Покалічили стан і розірвана сукня,
Б’є на сполох крильми непочута душа.
“ Йди до лісу – рубай”, – накричала на трутня,
А сама розчинилась в холодних дощах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741792
дата надходження 13.07.2017
дата закладки 13.07.2017
Милосердний Господи прости
Нам гріхи всі вільні та не вільні,
Захисник у нас один, це Ти,
Хоча й ми розумні та мобільні.
Напав ворог й геть не хоче йти,
Мріє нас усіх зробить рабами,
Скрізь убивства залиша сліди,
Не знущається нехай над нами.
Зараз в нас своя держава є,
Хочемо пожити на свободі,
Та агресор завше гне своє,
Незалежними нам бути годі.
Бо не вміє ця ординська рать
Тихо, мирно жити поряд з нами,
Звикла всіх сусідів підкорять
Й посміхаючись нас зве братами.
Милосердний Боже поможи
Відстояти неньку Україну,
Ворогам сердито накажи,
Геть ідіть й тут не робіть руїну.
06.07.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741084
дата надходження 08.07.2017
дата закладки 08.07.2017
Я свічку ввечері сьогодні запалю.
…Долоньки сині, складені на грудях
Навіки… А я так за них молюсь!
То ж тільки душі, то ж уже не люди.
Давили сутінки в німі шибки,
Тулилось лихо по кутках, стогнало,
А в хаті… Там з дитячої руки
Останню крихту хліба відбирали.
Та не прочитано закляття забуття.
В своїй молитві кожного згадаю
Із тих, хто за життя не знав Життя,
Чиє посмертя не назвати раєм.
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739338
дата надходження 25.06.2017
дата закладки 29.06.2017
Молюсь за дітей, за батьків, за родину,
Щоб навіть во́лос не упав дарма.
За Україну – вільну і єдину –
Ріднішого ж нічого в нас нема.
Отче наш, прабатьку, що єси на небесах,
На цій землі хай буде воля лиш Твоя.
Хай доню батько носить на руках,
І в сина Мати буде лиш своя.
Хай буде на землі й на небі царство Боже,
Нехай не буде серед нас ані царів, ані рабів,
Бо хто із рабства вийти допоможе,
Бо що без Бога сам зробить зумів?
Молюся за людей: знайомих і не дуже,
Молюсь за друзів і за ворогів,
Молюся за слабких і за байдужих,
Хто з рабства йшов, та вийти не зумів.
Із рабства смутку, суєти, обману
До світла йти нам треба крізь пітьму.
На цім путі, можливо, і розтану,
Як сніг у квітні…Все, як є, прийму.
Впаду зернятком під родючу грудку
І полечу у вирій з журавлем.
Може й мене в молитві не забуде
Моя рідня, піднявши в небо очі за ключем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739357
дата надходження 25.06.2017
дата закладки 26.06.2017
Скажите мне, в каком ещё народе,
Живёт из поколенья в поколенье
Привычкою, не свойственной природе,
Пред мёртвыми богами преклонение?
Создав бездумно идолов холодных,
Бросаем в жертву каменным богам
Живых младенцев, стариков голодных,
И сами падаем с мольбою к их ногам.
Но что с него возьмёшь? ОН - неживой;
Ему неведомы ни боль, ни состраданье.
Он брать привык, а славой дармовой
Пресытился, как жертвенною данью.
Тот самый бог-- соратник изуверов,
Что не был за глаза приговоренным
И, как Христос не пострадал за веру -
Он оказался попросту мертворождённым.
А я люблю живых, рождённых в муке,
Свет излучающих, тепло дающих,
И музыкой звучащей в каждом звуке,
С лицом сияющим, душой поющей.
Мои три бога вечны, как природа,
Они - Надежда, Вера и Любовь.
И сквозь столетья, времена и годы
К ним обращаюсь вновь и вновь:
- Я вас прошу, молю, увещеваю,
Не дайте каменным рукам безмозглых туш,
Рождённую крылатой человечью стаю
Преобразить в уродливое царство мёртвых душ!
1995г
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738402
дата надходження 19.06.2017
дата закладки 20.06.2017
Ростуть онуки, сивіють діти,
Ідуть у вічність старі батьки.
Міцне коріння, широкі віти
І призабуті життя рядки.
Неначе жорна нас мелють роки,
Та б’ється серце, то ж треба жить…
Лице покрили рови глибокі,
А день і далі кудись біжить…
Хай вам смакує черства хлібина,
Живіть щасливо, щоб без зими.
Шануйте, друзі, свою родину
І залишайтесь завжди людьми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738535
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 20.06.2017
[color="#ff0000"][i][b]Який приємний в тебе голос,
І так пасує до Душі…
Мов почуттям налитий колос,
Шепоче про Любов мені…
Які ж чудові в тебе очі…
Я так безмірно їх люблю,
Мій полонили смак жіночий,
Тим синім блиском кришталю.
А от уста твої… медові,
Смакують м*ятою мені…
Цілунки пристрасті зливові -
П*янкі… не стримано рясні…
Легку ходу твою і брови,
І все, що є в тобі люблю,
І сміх, і глузд завжди здоровий,
Позви край світу – я піду… [/b][/i][/color]
19.06.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738416
дата надходження 19.06.2017
дата закладки 20.06.2017
[i][b]Вже не мало пісень є про маму,
Та душевних, сердечних віршів…
А я пишу про свОю, про саму
Най дорощу в моєму Житті…
* * *
Чимало рОків я без тебе,
моя матусю дорога…
хай прийме Бог Душі молебінь,
та в серці мОїм ти жива…
В тривожних снах біжу до тебе,
Щоб пригорнутись до Душі…
Сердечні всі мої потреби,
зарадять усмішки твої…
Я відчуваю тебе поряд,
твою присутність у собі…
Щемкий до болю, рідний погляд.
Твій посміх у моїй журбі…
Отак завжди в Житті буває,
в чімсь звинувачуєш батьків…
а потім серце відчуває,
свою вину впродовж років…
Жаль, тому болю не зарадять
ніякі ліки у Житті…
09.06.2017
[/b]
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737167
дата надходження 09.06.2017
дата закладки 12.06.2017
Боже! Україну збережи. Господи! Помилуй нас.
Так сьогодні хотілося просити, молити, благати. Так, у молитвах, ми просимо Всевишнього кожен день, в далекій чужині, про той клапоть землі у вселенній, що чекає своїх ластівок до рідного гнізда, до рідної батьківської оселі- Україну. Ластівок, що оселилися та звили гніздечка по всім світі. Чому так? У чім провина? Століттями шукаємо відповіді, та творимо історію, історію... свою і нічию іншу. А вона, історія, як болюча, так і радісна. Українська світова діаспора- цвіт, розум, талант.
Мадридське сонце зігрівало один із чудових недільних днів, де чекала несподіванка, організована Лілею Ткачук. Це дитя подарувало велике свято- українці Мадриду зустрічали у прекрасному залі театру" Nuevo Apolo" український танцювальний ансамбль " Громовиця" з Чікаго(США) під керівництвом Роксани Дика- Пилипчак та скрипаля, Заслуженого артиста України, українського "Паганіні"- Василя Попадюка, що проживає в Торонто (Канада).
Ансамбль заснований у 1980 році. Колектив об'єднує танцюристів- аматорів, які є представниками різних хвиль еміграції українців до Америки. Двічі колектив побував в Україні та виступав на сценах театрів Європи. Колектив не тільки зберігає український традиційний танець але намагається надати йому нової сучасної інтерпретації.
Василь Попадюк- роджений у сім'ї музикантів. Український "Паганіні" навчався у музичній школі імені Миколи Лисенка в Києві, Київська консерваторія імені П. Чайковського. Засновник власного гурту"Papa Duke" успішно концертує країнами Європи, Америки, Канади та Великої Британії. У березні 2016 року нагороджений в Україні почесним званням "Людина року".
Зал театру, заповнений, як українцями, так і іспанцями прийняв у свої обійми близько тисячі глядачів. Більшість тих, українських ластівок- емігрантів на теренах Мадриду, котрі прийшли побачити та почути те рідне, те так близьке серцю за десятки літ- українські танці, від Привітального до Буковинської польки, від Модерного Аркану до Гопака. А між ними виливалася музика, плакала скрипка в руках скрипаля. Гріла та до сліз бентежила душу, душу в чужині. Чому не там, чому не дома, чому не в Україні? Чому?
Не журися скрипалю, бо я буду журитись,
Віднеси мене в далі, дай доволі напитись,
Тої пісні сумної, тої скрипки п'янкої,
Хай смичком доторкнеться мої долі гіркої.
А я слухати буду, вип'ю ранки з тобою,
Віднеси в Україну, поділися журбою.
Дай же крила пташині, полечу на простори,
Де моя яворина, де високії гори.
Де калина в віночку, соловейко співає:
То моя Україна, там мій Край, що чекає.
Не журися скрипалю, бо я буду журитись,
Віднеси мене в далі, дай доволі напитись,
Дай на повнії груди рути- мяти вдихнути,
Грай скрипалю веселу, аби смуток забути.
У чужині заграй ми, звесели мою душу,
Бо чужина не рідна, та у ній бути мушу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737380
дата надходження 12.06.2017
дата закладки 12.06.2017
Гей – гей, друже! Подивися!
Добрий ранок! Усміхнися!
Я проснувся разом з сонцем
Подивись й ти у віконце.
Хвостик вліво, хвостик вправо
Ясне сонечко яскраво
Веселиться по травичці
Я скачу, знову позвичці.
З ним росою, я умився
Ой напевно, забарився
Працювати поспішаю
Шкідників швидко шукаю.
Всі кажуть, гарненький хлопчик
Та, це ж - я, малий горобчик!
16.05 2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737410
дата надходження 12.06.2017
дата закладки 12.06.2017
Молодий хлопчина кучерявий
В тихім парку на бандурі грав,
Пальці вправно так перебирали
Її струни.Легко вальс звучав.
То народна пісня легкокрила,
Наче птах зринала в небо враз,
То сумна мелодія бриніла,
Що аж плакала-ридала і душа.
І переглядались перехожі -
Бандурист, ще й юний - дивина,
Інструмент цей зазвичай дівочий,
Рук жіночих слухає струна.
Хтось згадав легенду ту колишню,
Що її іще з дитинства знав,
Про старого діда-бандуриста,
Що чудово так наосліп грав.
А юнак той не звертав уваги
На людей, які зібрались тут,
Руки його грали-вигравали
І ставав сильнішим серця стук.
-Він сліпий, - майнула думка раптом
В однієї з молодих дівчат.
І бурхливі оплески лунали
Тій бандурі й серцю хлопця в такт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737123
дата надходження 09.06.2017
дата закладки 12.06.2017
ВИВЧАЄМО АЛФАВІТ
Акула з моря виринала.
Андрій в човні із татом плив.
Аліна книжечку читала.
Антон минтайчика зловив.
Баранчик пасся біля річки.
За ним Бориско приглядав.
Боровика знайшла Марічка.
В червоний борщ грибок попав.
Василь, Іван та Василина
Нарвали мамі васильків.
Їх тато Влад возив цеглини,
Щоби звести корові хлів.
Горобчик весело співає.
Гарненько нині попоїв.
Галина кульку надуває –
Гаврилко, братик, захотів.
Данило миє помідори,
Дарина в’ється під дощем.
Денис іде до тітки Дори,
Дорога стелиться вужем.
Ельвіра любить споживати
Горіхи, яблука і мед.
Елізабет летить у Штати.
В Естонію поїде Ед.
Єнот Єгора розважає.
Євген чита про місто Львів.
Єхидна лісом походжає,
Мурах шукає у траві.
Жирафа має довгу шию.
Дістане листя із гілок.
В Житомирі живе Надія.
Жує із сиром пиріжок.
Зелений сад плодами вкрився.
Заліз Зиновій на горіх.
Трусив щосили, не лінився.
Плоди Зоряна клала в міх.
Ич, який цей хлопець Гнат!
Скаче він, як акробат.
Бігає, кружляє,
Икавки не має.
Іринка мила в кухні посуд.
Татусь Іван поїв коня.
Вплела іриси мама в косу.
Син Ігор все на плівку зняв.
Йоржа зловив у річці Йосип.
Велика в нього голова.
Багато голок риба носить.
Це її зброя бойова.
Каміла любить карамельки,
Крилатий лев присів на пень.
У Києві живе Омелько,
Книжки читає кожен день.
Лариса вчиться в першім класі.
Для неї смажить Лесь омлет.
Квитки купує Люба в касі,
Піде сьогодні на балет.
У мами Міли іменини.
Пече Маринка їй пиріг
Максим нарвав в саду малини.
Татусь з букетиком прибіг.
Несе Назар нарциси неньці.
Співає пісеньку невлад.
У Ніни гривниики в кишеньці.
Матусі купить шоколад.
Оленка їде до Одеси.
Путівку татко їй придбав.
Лина зловив Оксані Лесик.
Скрутився Орест, як удав.
Петрусь живе у Павлограді.
Петрушку, перець, помідор
Хлопчина споживає радо.
Літає, наче метеор.
Ромасик любить равіолі.
А Рома – борщик і грибки.
В театрі грає різні ролі
Їх мама Рита залюбки.
Сів Стас у свій вагон-карету –
Скрипаль, до Києва гайне.
Він участь в конкурсі візьме там.
Старанно гратиме сонет.
Тарас дивився телевізор,
Мультфільм про тигра і кроля.
Дід Тимофій кував залізо –
Нові підкови для коня.
У школі радісно малятам.
У ній свій кожен має клас.
Уляна любить малювати,
Казки розказувать – Улас.
Фаїна любить гори Кримські,
Пінистість моря, хвилі щасть,
Крим – острів, файний материнський.
Його нікому не віддасть.
Ховрах украв зерно із міха,
За щоку впхав – бігцем на луг.
Холодний день – це не поміха,
Коли хороший поряд друг.
Цапок вдягнув сорочу білу.
Краватку чорну почепив.
Нарвав квіток – корзину цілу.
До кізки Цілі поспішив.
Черешні виросли в садочку.
Червоні, чорні – смакота!
Впадуть – збирає дзьобом квочка,
Кричить, наївшись: «Куд-куда!»
Шалений вітер дме у горах.
Шумить стривожена ріка.
Пташки спинили спів у хорах,
Сховались в туєвих гілках.
Щасливий той, хто любить Небо,
Хто щирість носить день при дні,
Для кого усмішка – потреба,
Як хліб насущний на столі.
Мчить кінь, на ньому вершник вмілий,
Сміливий, звуть його Кузьма.
Кидає сіль в салатик Міла,
Де перець, м'яс, куркума.
Юрко налив Юлясі чаю.
Пиріг з черешнею подав.
Та мовила: «Ти спец! Вітаю!»
Юрасик «дякую» сказав.
Яринка з Яриком дружили.
Улітку пасли череду.
Теплом наповнювали жили.
Збирали ягоди в саду.
Апостроф є, це треба знати,
В словах в’юнкий, в'язати, п’є,
Дем’ян, п ’ятірка, м’ята, п’яти.
Він навпіл слово розіб’є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737313
дата надходження 11.06.2017
дата закладки 12.06.2017
Великий Световид, веди меня к истокам,
хочу гореть звездой, божественным огнем.
Неси меня река стремительным потоком,
туда, где наш творец, где настоящий дом.
Очисти томный взгляд, наполни душу светом,
пусть воцарит любовь в безжизненных глазах,
дай крылья полететь, дай стать свободным ветром,
пусть радостью небес наполнится слеза.
Молитву, сквозь миры, почувствует создатель,
твой правнук из глубин пришел к твоим вратам.
Принес с собой мечты о райской благодати,
позволь ему присесть за стол к родным богам.
Он одолел свой страх, перенасыщен болью,
он много раз стоял на жизненном краю.
Его терзала тьма, покрыты веки солью,
но дух непобедим, непобедим в бою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735960
дата надходження 01.06.2017
дата закладки 02.06.2017
Співала скрипка… Сумував рояль…
Камін нашіптував жаринкам...
Мороз надворі, мов нічний коваль,
Чеканив радощі сніжинкам.
Кружляла пара в щільному танку,
На стінах розгойдались тіні…
Закарбувати б мить таку п’янку!
Казковий вечір… Срібний іній... 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736094
дата надходження 02.06.2017
дата закладки 02.06.2017
[i]
[color="#ff0000"][b]Пишу вірша своїй свекрусі,
Не рідній, названій матусі.
Здоров*я, серцем всім бажаю,
Та з Днем Народження вітаю.
Бажаю посмішок, рідненька,
Моя найкраща в світі ненька.
Давно не маю рідну свОю,
Але не стала сиротою.
Не мало добрих слів існує,
Але найкращих, все ж бракує,
Прийміть Душевнеє вітання,
Сердечне, щиреє признання.
За вашу ласку, доброту,
Я Вас, мов рідную люблю.
Цілую, ніжно обіймаю,
Та довгих, довгих літ бажаю.
Журби хай серденько не знає,
Я сина Вашого кохаю.
Любов*ю вірною, палкою,
І приголублю й заспокою.
Хай Бог Вас рідну береже,
А ми Вас любимо дуууу-же!
У Світі спокою й в Душі,
Хай тішать мирнії дощі…
[/b]
[/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734251
дата надходження 20.05.2017
дата закладки 21.05.2017
— Я хочу запросити Вас на танець,
Коли одужаю, лишу візок, —
Приємну дівчину залив рум’янець.
О, скільки враз з’явилося думок!..
Чарівний красень, в інваліднім кріслі,
Так мило в сині очі зазирав.
Котилися додолу сльози стислі,
Бо вперше у житті так покохав.
Гойдали хвилі думи і бажання,
Від них кружляла з небом голова.
Коханим випали важкі страждання...
Любов у вірі все ж перемогла! 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734339
дата надходження 21.05.2017
дата закладки 21.05.2017
Не забирай чиєсь життя
Ні у людини, ні у звірів.
Богом дано серцебиття
І розум, щоб ти думав й вірив.
Якщо ти геній, ним і будь,
Як роботяга, будь ним далі…
Бо тільки в серці твому суть,
А добре серце в ідеалі.
Не пнись ніколи у верхи,
Цінуй той хліб, що заробляєш.
Пройди відміряні шляхи,
Із тим дружи, що довіряєш.
Як був «розп’ятий на хресті»,
Все зло забудь - добро покликай,
Запам’ятай, що у житті
По вчинках судять чоловіка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734354
дата надходження 21.05.2017
дата закладки 21.05.2017
(дитячий)
Що для тебе, хлопче, Україна?
Руки мами, батьківські коліна.
Це земля прародичів чудова,
Де тепло сердець і рідна мова.
Дзвони храму у неділі й свята,
Босі ноги у траві, де м’ята,
Сад, улітку плодом густо вкритий,
Ліс-чаклун, хмарками оповитий.
Це карпатські буки і смереки,
Рій бджолиний і гніздо лелеки.
Золотом налитий в полі колос,
Соловейка в надвечір’я голос,
Що облюбував собі калину,
Біла хата, мальви біля тину.
Це сорочка, вишита нитками
В кольорах веселкової гами.
Літописець-дуб і плющ повзучий,
Чорне море і Дніпро ревучий,
Що, неначе сич, в негоду виє,
Місто Лева і столиця Київ.
Одноземці, що швидкі до праці,
Дух упівців і холодноярців,
Посівів любові сходи пишні,
Край, мені дарований Всевишнім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733734
дата надходження 16.05.2017
дата закладки 17.05.2017
Хмари кучеряві сонце увібрали,
Обрій хмурився - збирався в небі дощ,
Сірі сутінки у вікна зазирали,
Вітер замітав піском поверхню площ…
Жевріла надія, дощ мине подвір’я,
Хмари понесуть його у далечінь,
Ніч запалить в небесах рясні сузір’я,
Принесе нам звуки тихих шепотінь…
І блукатимуть до ранку світлотіні
таємничих, нерозгаданих примар,
вогники живі в сліпому мерехтінні -
свічки запалив у церкві паламар…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733750
дата надходження 16.05.2017
дата закладки 17.05.2017
У тому світі, де цвітуть бузки,
Де солов’їно, пінно-черемхово,
Там, де сова співає колискових,
Я поселила мрії і думки.
Гублюся в зачарованих лісах
І проростаю із глибин хвощами,
Перебираю потай до безтями
Усі слова, що ти колись казав.
У тому світі, де живуть дива,
Де світанково, чисто і джерельно,
Малюю на хмаринах акварелі.
І кожна з них по-своєму - жива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731823
дата надходження 04.05.2017
дата закладки 04.05.2017
"Зорко лише серце. Самого головного очима не побачиш"
Антуана де Сента-Екзюпері "Маленький принц"
Слова, як їх довкола є багато,
І різні в них бувають кольори.
Картин у світі є достатньо,
Та часто фальшиві бувають вони.
Тому слова - це тільки лиш слова,
Любимо ми поглядом, душею.
Не йди на звуки, а на відчуття,
Щоб не розминутися із нею.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730681
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 27.04.2017
Той сон – він не забудеться до скону:
в Марії Діви – сльози по щоці,
й, хитнувшись, долу падає ікона,
де плаче Мати, з Сином на руці.
І шок скував як спрут все тіло. Серце,
завмерши, знов зірвалося навскач.
Біда! Страшний удар віщує сон цей:
ікона плаче – ой лихий то знак!
Страхи вгризалися у спину. Що робити?
Я – звір у клітці, з відчуттям біди.
Спасати! Треба їхати! Дзвонити!
Та лиш... кого? Від чого? І куди?
Рука... – коханий тихо гладить плечі:
"Що, сон поганий? Розкажи воді*".
Та демон пекла вже прорвався з печі
і в смертоносній поспішав ході,
й палив. Обпік вогнем смертельним жертви,
які собою захищали світ.
Ще тисячі прирік у муках вмерти,
і землю, й води умертвив навік.
Полин – гірка зоря твоя, Вкраїно!
На зони розділив тебе Господь:
на півдні – Криму доленька чаїна,
на сході – "зона", прозвана АТО,
на півночі – Чорнобильська руїна...
Якщо головотяпство (а не фатум!)
скерує хибно розпаду ходи,
на атоми вже НАС розщепить атом.
Чорнобиль – наш довічний знак біди.
Та все ж народ мій сильний буде жити,
хоч історичний потяг наш скрипить!
Вчимося краю віддано служити,
а владу – із законами дружити,
не даймо ворогу свободу задушити,
щоб не хазяйнували московити –
і усміхнеться нам щаслива мить.
* народне повір'я: щоб поганий сон не збувся,
треба, помолившись, розповісти його воді,
попросивши її змити з вас загрозу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730618
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 27.04.2017
У ВЕДМЕДЯ ІМЕНИНИ
Спік пиріг ведмідь з малини.
Чай запарив із калини.
Вбрав сорочку і штанята.
Вимив блюдечка, горнята.
Чом? Бо нинішньої днини
У ведмедя іменини.
Вовк прийде, їжак, лисиця,
Білка, риська, дика киця.
Принесуть Мишку гостинці –
Хто в торбинці, хто в хустинці.
Що? Вовчок шматочок паски,
Їжачок – кільце ковбаски.
Лиска – смальцю повну діжку.
Білка – гриб і два горішки.
Буде смакість і від киці –
Сік торішній із чорниці.
А-а-а.., забула, ще надує
Зо п’ять кульок, подарує
Імениннику при свідках
Риська – подруга й сусідка.
Всіх ведмідь прийме гостинно,
Нагодує добре, чинно.
Напоїть медовим квасом.
Заспіває пісню басом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730678
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 27.04.2017
[i] Музика – це жінка…
[b] Ріхард Ваґнер *[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/xXEctB2oTRE[/youtube]
[i][b][color="#035766"]«Шерше ля фам» - сказав би нам француз.
І з ним навряд чи варто сперечатись:
Від катаклізмів і сімейних уз
У Неї – тайни. І до них – печаті.
Погоді бути – ключ трима Вона,
Прогніваєш – січнева завірюха:
До серця прислухається весна –
Вона у ньому Божу ласку слуха.
Від Неї ми залежимо відтак,
Бо ж недарма наймення їй жіноче…
Й не можемо ми жити вже онак:
Вона творить із нами все, що хоче!
І кажуть, що в весни багато примх,
Що сьогоріч – не бути урожаю…
Ми при весні, як в музиці! Ми при…
Вона ж творить усе, що забажає!
Й сказав би Ваґнер: «Музика – весна»…
Комусь – весна, комусь – примхлива осінь:
В житті буває музика сумна,
Хоч музики весни ми в Неї просим.
Либонь, не заслужили ми кантат,
Не варті ми й одарених симфоній:
Довкола душ витає атентат
Й сумбур
пустих,
безкарних
какофоній.[/color][/b]
23.04.2017
________
*Відомий не лише гарною музикою,
але й ніжним ставленням до жінок.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730527
дата надходження 25.04.2017
дата закладки 26.04.2017
Земле моя барвінкова, ночі фіалкових сліз,
Барви любові малюють тиші і миру ескіз...
Ні, це не сон, це направду,- біль зі свічею погас,
Хлопці-герої у Бога молять про спокою час...
В косу дівочу тугую радість вплелася і біль.
Тихо у жилах пульсує ранку рожевого хміль,
Земле моя барвінкова, білотюлпанових снів,
Кровцею скроплена щедро соколів ясних - синів.
Земле, напоєна квітнем, білих цвітінь кашемір.
Лине молитва над світом, ген, досягаючи зір,-
Миру, любові для сина, радості роду- донці,-
Плисти без меж і без краю, в повені, миру ріці
Земле моя світанкова веснами рани зціли,
Віру в твоє воскресіння цвітом весни віднови.
Земле моя барвінкова, ночі фіалкових сліз,
Барви любові малюють тиші і миру ескіз
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730470
дата надходження 25.04.2017
дата закладки 25.04.2017
В куточку на стільчику згорблена постать,
Ти й не відразу помітиш її,
То в хаті старенькій бабусенька Мотря,
Вдова посивіла героя війни.
Відважно боровся за волю країни,
Загарбників гнав із своєї землі,
За неї в смертельнім бою і загинув,
Залишив дружину й синочка своїх.
Вона працювала щоденно в колгоспі,
Зароблені нею були трудодні,
Жилося сутужно та Зірку Героя
Не заміняла жінка за хліб.
Син підростав і пішов працювати,
Якось виживала і Мотря сама.
Нікого не було до неї з сільради,
Онуки приходили допомагать.
Отак і жила собі тихо, спокійно,
З сусідами ладила, добра ж була.
А коли син захворів і помер він,
То і бабусенька з горя злягла.
І доглядали онуки стареньку:
То дров нарубають,води принесуть,
А коли та відійшла потихеньку,
З начальства сільського ніхто не прийшов.
Похоронили її біля сина,
Сусіди були, правнучата, рідня,
Священник святою водою могилу
Кропив, добре слово сказав.
І дивувалися всі односельці,
Що посадовці часу не знайшли
Героя вдову щоб востаннє провести,
Їхня байдужість вернеться колись
І боляче вдарить по них бумерангом,
Відчують "увагу" таку на собі.
Писав же поет дагестанський Гамзатов,
Що шанувати треба усіх.
І пропонував написать на могилі:
"Не був він хоробрим і мужнім не був,
Але не забудь же йому поклонитись,
Найперше Людиною він колись був".
Сюжет взято з реальних подій.
Я сама була на тому похороні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730416
дата надходження 25.04.2017
дата закладки 25.04.2017
Я пи́шу ві́рші. В них я сповідаюсь.
О, яка щира все ж буває сповідь!
Я завмираю...Мислю...Каюсь...
Вже повна чаша. Злива. Повінь.
Я пи́шу ві́рші. Крига скресла. Скресла?
О, таки діставсь й до мене криголам.
Вже ранок і душа воскресла -
Я розіп'яти вже її не дам.
Я пи́шу ві́рші. Як я сподіваюсь,
Що хтось колись пробачить й зрозуміє.
Я навпростець іду. Я...каюсь...
І кожен кається, як вміє.
Я пи́шу ві́рші. Б'юсь у груди. Лину...
До тих небес, де спочиває Мати.
Мудрішаю із часу плином.
Люблю...Що маю ще сказати?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730160
дата надходження 23.04.2017
дата закладки 25.04.2017
Іде жебрак. Ба ні, не йде - чвала́є.
Хтось зрідка кине йому гріш.
Вже й долю злу жебрак не лає,
Хоча й встромила в спину ніж.
За що ж ти, доле рідна, так зненацька
Вбиваєш?.. Сказано ж: не вбий!
Ще є душа, хоча й жебрацька
І Бог живе ще й досі в ній.
Хто ж твій суддя, сліпа безжальна доле?
Хто кинув в скриньку тобі гріш?
"Жебрак" усякий в серце коле,
Хоч ти від них нічим не гірш.
Ти же́браєш у них на кусень хліба,
Бо голод вже тебе добув.
Тобі для щастя мало треба,
Бо й слова "щастя" ти не чув.
Ще не жебрак, хто просить хліба-солі
І голод - не найважчий гріх.
Ти ситий, друже, та без волі,
Загни́лий, то вже не горіх.
А тим, що бісяться від жиру
Направду, люди, невтямки,
Що їм бракує в серці миру
Й вони - найбільші жебраки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730369
дата надходження 24.04.2017
дата закладки 25.04.2017
Життя… летять роки, не поспішайте,
Благаю, пташкою не відлітайте,
Не хочу, нині, щоб догнала старість,
Хто знає, кажуть, яка з нею радість.
Природи цвіт, та краса, що навесні,
І жайвір, плинуть задушевні пісні,
На світі хочеться все розпізнати,
Всякчас втішатись,швидко ідростати.
Красуня квітка, із землі п`є воду,
Прекрасну має, бездоганну вроду,
Всього добУла і пишаєшся ти,
Весняно мрієш, когось покохати.
Клосок в полі, достиг, радо збираєш,
Дітей, як зернят на долоні маєш,
А хтось пізнав, яке то щастя мати,
Від бід зумів під крилом присховати.
Було щоб тепло, світло і любилось,
Младе сердечко, щоби чітко билось,
А час летить, сватів ждеш на порозі,
Пізніш оглянешся по тій дорозі.
Роки пробігли, у косах сивина,
Минули швидко і це не дивина,
Онукам радий, зростом доганяють,
Навіщо стрімко, літа поспішають?
Природа квітне, хутко відцвітає,
Мине найкраще, вдалич відлітає,
У танці сяйвом мерехтить світанок,
Стрічаю радо, тож вийшла на ганок.
Я дуже прОшу, не поспішай старість,
Почуй мене і не забирай радість.
20.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730414
дата надходження 25.04.2017
дата закладки 25.04.2017
Ночами вишивала йому мама сорочку,
Наче в долю синівську підбирала нитки.
Комірця прикрасили два дзвінки на шнурочку,
Щоб в коханні синівськім вони свідки були.
Як дубок молоденький виріс син у матусі,
Плечі мав богатирські, трудові мозолі.
Коли тата не стало, ходив часто при плузі,
Повторяв все, як тато, працював на землі.
У суботу під вечір, він постукав у двері,
Хоч такого із сином у житті не було.
Із дівчатком тендітним із гостинцем в папері,
З цим дівчам чорнооким він пройшов крізь село.
Вони двоє стидались і ховались від люду,
Хоч про пару красиву знало кожне в селі.
-Ми прийшли до Вас мамо, хай Вам донечка буде,
Защебечуть у хаті онучата малі.
Розгубилась старенька… Обняла сина й доню.
Накінець дочекалась мати щастя свого.
До грудей пригортали діток теплі долоні,
Полихав в її серці лише ніжний вогонь.
І дістала із скрині вишиванку для сина,
А невісточці в руки подала рушника,
На якого поклала ще й тернову хустину.
Зрозуміла, що в сина, певно, доля така.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730293
дата надходження 24.04.2017
дата закладки 25.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.04.2017
Небесной сотне нет обозначенья, –
В канонах церкви нет таких святых.
Мы сами, всенародным уваженьем,
Бессмертный подвиг освятили их.
История узнала, кто был правым, –
В борьбе с врагами истина одна.
Стучала сердцем на майдане правда,
Пролилась кровью праведной она.
Герои Украины! Вы поднялись
К вершинам славы мужеством своим.
За нашу волю до конца сражались,
За нашу долю спет бессмертный гимн.
Клянемся – не забудем ваши лица,
Клянемся – не забудем имена,
Клянемся – ваших подвигов страница
Навеки в нашу память внесена!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721374
дата надходження 03.03.2017
дата закладки 13.04.2017
Как хочется, порой, в обыкновенном
Найти свое бессмертие души,
Считать себя крупицею Вселенной,
При этом безграничностью расти.
Расти и в собственных глазах, и мнений,
Живущих не поблизости людей,
Почить на лаврах многих поколений,
Величием не собственных идей.
Так хочется, что забывая правду
И зеркала, висящие вокруг,
Мы объявляем ложь и всю неправду
Единой истиной не брезгующих рук.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726787
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 13.04.2017
Немає в буйній суміші життя
Пісенного сліпого кобзаря,
Та й кобза вже співа не так як та,
Що правдою лягла в його слова.
Про долю України на землі,
Про волю, що повинні ми знайти,
Про славу, що козацькою була,
Про хліб, що на долоні трударя.
Вже двісті років золоті слова
Провиною турбують нам серця,
I стільки ж невгамована душа
Тараса над неспокоєм Дніпра.
Але!
Я вірую, що хвилями Дніпра
Нам нова Україна заспіва
Пісні свободи, щастя і добра,
Здійсненним заповітом Кобзаря!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722323
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 13.04.2017
Из сказочно-небесных завершений
Явилась ТЫ, и вся земная новь
К ногам упала красотой решений
Простым определением – ЛЮБОВЬ.
И сразу стало всё предельно ясно,
Зачем цветы и воздух, и вода,
Зачем на белом свете так прекрасно
Всё, без чего нет жизни НИКОГДА.
О, ЖЕНЩИНА! Ты естество Богини,
Мизинчик на ноге и нежность рта,
Изящество походки, стройность линий,
Земная – неземная КРАСОТА.
Ты-жизнь, дающая рождённым плодом,
Ты-преклоненья яркая звезда,
Судьба мужская, признанная Богом,
Безгрешная и грешная всегда.
Благословенна будь, Небес Созданье,
Молитвенное чудо Высоты,
ТЫ – ЖЕНЩИНА, ЖЕНА. ТЫ – обожанье,
Святое украшение земли!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722118
дата надходження 07.03.2017
дата закладки 13.04.2017
Добре знаю життя ціну,
Знаю по долі брата.
Зупиніть на сході війну,
Не забирайте тата.
Освоює друг чужину,
Бо в нас йде війна проклята,
Зупиніть на сході війну,
Лиш не забирайте брата.
Досить гіркоти полину,
Хай не літає шуліка…
Зупиніть на сході війну,
Жінці верніть чоловіка..
Святих і у Бога прошу,
На війні наша дитина.
Зупиніть на сході війну,
Верніть нам додому сина.
Віддали велику ціну,
Їх свідки – могили в полі.
Зупиніть на сході війну,
Мирної прагнемо долі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726783
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 02.04.2017
І
У книзі, де пожовклі сторінки,
У книзі про початок цього світу,
Замислимось, читаючи рядки,
І навчимось по справжньому любити.
Любити так, як любить Бог-Отець
Свої створіння, не лише людину.
Зібрати на землі в одну родину
Їх прагнув наполегливо Митець.
Шість діб старанно Всесвіт будував,
Задля життя єдиної системи.
Щоб кожен своє місце в ній зайняв
Випробував складні закони, схеми.
Що діялось і як все склалось в світі
Старого і Нового Заповітів?
ІІ
Старого і Нового Заповітів
З єднались книги в Біблію одну,
Щоб донести нам всі важливі миті.
Дав Бог Адаму Єву чарівну.
О Єво, Єво! Перша в світі жінка!
Хіба тебе Творець не покохав
Іще до того, як Адаму дав?
І це найпотаємніша сторінка!
Хіба не вклав з великою любов'ю
В твій образ , Єво, світу всю красу?
Чи не у тебе вклав міцне здоров’я
Щоб ти планету населила всю?
Та після Єви в книзі на віки
Розмиті ваші постаті жінки.
ІІІ
Розмиті ваші постаті , жінки –
Доньки Адама, ви ж були у світі?
Не райський сад навколо – навпаки –
Пустеля: ні дерев тобі, ні квітів!
З гріхопадінням зачинився Рай
І Єву винуватицей зробили,
А чи боротись їй зі злом по силі?
Ти, чоловіче, в змія запитай!
Та плакав Бог, як Батько і творець,
За дітьми, що від нього віддалились,
Які були роботі всій вінець!
Чому ж, чому ж не оцінили милість?
Адам і Єва і їх перші діти
Немов туманом давнини укриті.
IV
Немов туманом давнини укриті
Людей найперших на землі сліди,
Потопом руйнівним дощенту змиті,
Заховані під товщею води.
Страждав Господь, свою наславши кару
На світ, який з любов'ю будував.
Та бач, помилка. Недорахував.
З усіх істот лишилося по парі.
О жінко Ноя,Єви пра-донька!
Історія ім'я твоє не впише
У Книгу Книг , чи ти була жорстка
Чи навпаки – любила спокій, тишу?
Від тебе вже пішли у цім житті
Спокусниці, рабині і святі.
V
Спокусниці, рабині і святі.
Господь не з вами заключив угоду,
Але без вас було б, як не крути
Життя пісним, без свят, без нагороди.
Купляли вас, міняли на овець,
А ви терпляче ставились до того,
І лиш вночі зверталися до Бога,
Щоб тим стражданням вже прийшов кінець
Безплідні Сара, Лія і Рахіль,
Щоб рід ваш на землі не перервався
Своїх рабинь поклали у постіль
Чоловікам. Чи хтось з них відмовлявся?
Жінки, що не корилися природі,
Лукавий якнайбільше вам нашкодив.
VI
Лукавий якнайбільше вам нашкодив,
Жінки біблійні, змієм в душу вліз
Щоб вами спокусити всі народи,
І шкереберть світ покотився вниз.
З’явилися гетери і блудниці,
Наложниці, спокусниці царів,
Закон жінкам коритися велів
І не тримати в голові дурниці.
Єдина ціль – народження синів,
Безплідна жінка – то сім'ї прокляття,
Зверталися до магів – чаклунів,
Вимолювали бажане зачаття.
Природна хитрість їм була в нагоді
Та Божий дар жіночності та вроди.
VII
Та Божий дар жіночності та вроди
У тебе звідки, юна Суламіфь?
Завжди царі купляли насолоду,
Та Соломон вчинити так не зміг.
Він як юнак у тебе закохався,
Хоч мав гарем із кількасот жінок.
З тобою він піднісся до зірок
І в місячному сяйві обвінчався.
Лиш донька виноградаря і цар..
Нектар солодкий – піснь пісень послухай
Таке кохання незрівнянний дар,
Відкрий же душу, і вуста, і вуха.
Твій образ, що оспівують святі,
Став провідним для істини в житті.
VIII
Став провідним для істини в житті
До світла потяг, тобто до свободи,
Хтось прагне Бога справжнього знайти,
Аби переписати з ним угоди.
Хтось в каятті даремно гає час,
Бо сам з собою вже давно не щирий,
А хтось піддався нападам зневіри,
І в тих очах надії вогник згас.
В що віриш ти, знервовано людинко?
У те, що вік короткий ти живеш?
Що ні машин, прикрас або будинків
З собою до могил не забереш?
А поки ти занурилась в думки,
Здіймались в небо дві легкі руки.
IX
Здіймались в небо дві легкі руки,
Мов дві змії над світом чаклували…
Ти танцювала, рухи всі прудкі,
Юдіфь вдовиця ворога втішала.
Услід тобі неслись плітки, плітки,
Мов ця вдовиця гірша ніж блудниця,
Та коливалась в такт танку спідниця,
І оголяла стегна і литки.
Все ближче, ближче ворог Олоферн,
Вже розпалились хіть його й жадоба.
Ще мить, Юдіфь, і цей олігофрен
Зарізаним впаде мов та худоба.
Жіночій спосіб ворога здолати –
Молитися чи просто танцювати.
X
Молитися чи просто танцювати
Доньок навчали у літах жінки:
Від молитов спасіння можна мати,
За танець – догодять чоловіки.
Донька Іродіади - Соломія
Найкраще цю науку сприйняла
Що робиш ти, спокуснице мала?
Твоїм танком хтось робить чорні дії.
Навіщо, Соломіє, тобі дар
Для дівчини жахливий і кривавий?
Та виконав її бажання цар :
На блюді голова – в промінні слави!
З тих пір, як Соломія йшла в танки
Вмить замовкали всі чоловіки.
X I
Вмить замовкали всі чоловіки,
Як чули слово Вчителя – Месії,
Він все старозавітне навпаки
Відкинув, передрік нові події.
Він і без слів читав серця людей,
Його прихід означила комета –
Син столяра – Ісус із Назарета-
Вчиняє ж так, немов не іудей.
Лікує у суботу, п'є вино,
Блудницю захищає і вдовицю…
Він каже, що із нами був давно,
Що світ новітній вірі підкориться.
Від цих новин німіли всі Пілати,
І війни зупинялись розпочаті.
X I I
І війни зупинялись розпочаті,
Коли за справу бралися жінки,
Вони молились – чула Божа Мати,
І діставались ворогу вінки.
Вона, Марія, всім дала надію,
Що син її не просто так прийшов,
Що він приніс нам у серця любов,
І згине зло, яке лукавий сіє.
Славетно Діво, в Небесах радій,
Ти на землі була взірцем святої,
Заступнице жіночих наших мрій,
Бо не рахуєш, скільки хто накоїв.
Та на жінок, як і тоді, і нині
Чому ж цей світ поклав свої провини?
X I I I
Чому ж цей світ поклав свої провини
На дочок Єви, праонук Юдіфь?
Ми людства навіть більша половина
Чи на знаннях про це секретний гриф?
Чому віками нас в страху тримали,
Чи ми не рівня вам, чоловіки?
Та хто вас надихав усі роки,
Що б ви свій рід і землю захищали?
Самі питання , їм нема кінця:
Віки жінки були немов ізгої?
Ви кажете, це рішення Творця?
Брехня, це ваша вигадка , ковбої!
Ця змова чоловіча є й понині:
Тягар гріхів – лиш на жіночі спини!
X IV
Тягар гріхів – лиш на жіночі спини…
Хіба ми безсловесні віслюки?
Чому це чоловіче діло – війни,
Жіноче ж хата, діти, рушники?
Звичайно, що жилось вам так привільно,
Хотіли мали декілька жінок,
Роти нам закривали на замок,
І навіть били і брали насильно.
Мов женоненависники писали
Старий, а потім Новий заповіт,
Законом це із легкістю назвали,
Але Закон – любов на цілий світ!
Бог не хотів, щоб плакали жінки
У книзі, де пожовклі сторінки.
X V
У книзі, де пожовклі сторінки,
Старого і Нового Заповітів
Розмиті ваші постаті жінки.
Немов туманом давнини укриті.
Спокусниці, рабині і святі.
Лукавий якнайбільше вам нашкодив,
Та Божий дар жіночності та вроди
Став провідним для істини в житті.
Здіймались в небо дві легкі руки,
Молитися чи просто танцювати
Вмить замовкали всі чоловіки,
І війни зупинялись розпочаті
Чому ж цей світ поклав свої провини
Тягар гріхів – лиш на жіночі спини?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726822
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 02.04.2017
А я хочу, что счастливы все были.
И восхищались миром каждый час.
Чтоб слезы лишь от радости сверкали,
И мамы не старели на глазах.
Чтоб люди на Земле не голодали,
Вода чтоб чистою была.
Оружие в руках чтоб не держали,
Ведь будет мир! Зачем нам здесь война?
Хочу, чтоб звонкий смех детишек
С дворов и улиц доносился ввысь…
Родители не оставляли чтоб малышек
Любили крепко, защищали их.
Ещё хочу, чтоб люди долго жили
Как минимум 120 лет сиять могли.
И дети чтобы не болели.
Чтоб всех котят на улице спасли.
Хочу, чтоб если кто полюбит
То только чтоб взаимно. Навсегда.
Чтоб долго не тужили, не скучали,
И постоянно чтоб возили поезда.
Животные пусть будут нам друзьями.
Чтоб окружающая нас среда была чиста.
Чтоб сестры братьев уважали
И чтоб не предавали их друзья.
Я так хочу, чтоб счастливы все были
И восхищались миром каждый час.
Чтоб Бога все благодарили.
Ценили жизнь, чуть больше, чем сейчас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724237
дата надходження 18.03.2017
дата закладки 02.04.2017
Не закривайте очі на обман,
Інакше не почуєте ви правди.
Не допускайте, щоб заводили в туман,
Бо не почуєте від інших ви поради.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726845
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 02.04.2017
За честь читати мудрого Ірландця
Й всі мудрості столітнього Пророка,
Його роботи в мене у обранцях,
Хоч думка може надто заглибока.
У нього я беру життя уроки
І древо пізнання душі плекаю,
Я чую як епохи роблять кроки
В сади словесні сонячного раю.
Розмотую клубки його думок,
Блукаю по смарагдових просторах,
Між скал шукаю істини красот,
Ходу століть гортаю в його творах.
У ньому України так багато,
Любові в ньому є на цілий світ
І кожна зустріч з ним - велике свято,
Нестримний хід, величний часоліт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726751
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 02.04.2017
[i]Ой, у лузі червона калина похилилася,
чогось наша славна Україна зажурилася.
(Степан Чарнецький, Григорій Трух)[/i]
Відомо всім іще споконвіків –
багато у природі шкідників.
Жучки, дротянка, гусінь, різна тля
рослинам і деревам дошкуля.
Країна наша, ніби та калина,
росте і віттям в синє небо лине.
Та цвіт її з плодами залюбки
їдять останнім часом шкідники.
Гризуть кору, бруньки, гілки і листя,
руде, зелене, ніжно-золотисте.
Буравлять, точать, свердлять, аж тріщить,
ні спека не завада, ні дощі…
Від ненажерливих численних шкідників,
поник калини гордий лик, змарнів.
Все менше й менше цвіту щовесни
і урожай вже не такий рясний.
Десяток третій добігає років,
п‘ють шкідники уже останні соки.
Чи ж мало бачили історії уроків,
ведуть до чого тих „реформ“ їх кроки?
Схилилися ще вчора буйні віти,
все тяжче тій калиноньці на світі.
Але мовчить сердега і не охне…
Як далі піде так – красуня всохне!
Щоб не пішла калина на хрести,
війну зі шкідниками слід вести,
бо як ту нечисть знищити не вдасться –
калину нашу рідну не спасти!
03.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117020305651
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716187
дата надходження 04.02.2017
дата закладки 31.03.2017
Говорят, от детства
Всем не отвертеться.
Говорят, счастливей, в жизни нет поры.
Это кто придумал?
Верно, очень умный.
Только вы спросите о том у детворы!
Детство – не отрада.
С самого детсада
Без присмотра взрослых шагу не ступи.
Вечные запреты:
То нельзя и это!
Лишь по их команде ешь, гуляй и спи.
А пошел ты в школу,
Понимаешь скоро,
Что тянуть уроки – доля нелегка.
Всем опять обязан,
Слушаешь приказы:
Исполняй прилежно долг ученика!
Стать скорее б взрослым,
Никаких вопросов,
Вот тогда смогу я делать что хочу.
Выбирай что надо!
За компьютер сяду
Или руль машины вдоволь покручу.
И никто мне даже
Слово «нет» не скажет,
Не заставит делать то, что не люблю.
Будет счастье полным,
Все мечты исполню –
Наконец собаку я себе куплю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725280
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 31.03.2017
Говорит сегодня Света,
Растревожив целый класс.
- Стала бабушка поэтом,
Вот дела в семье у нас!
Ни гулять, ни спать не хочет:
Настроенья вовсе нет!
Пишет днем и пишет ночью,
Пишет даже и в обед.
Отошла от распорядка.-
На обед одни блины!
Исписала три тетрадки
Самой толстой толщины!
Для нее я как обуза –
Ни попеть, ни поиграть.
Говорит, что тетя Муза
К ней является с утра.
Только это всё рассказы,
Я ждала когда придет,
Но не видела ни разу
Посторонних этих тёть!
Папа с мамой на работе
И до вечера их нет.
Вот бы бабушке та тётя
Помогла сварить обед!
- Так! – сказал Сергеев Дима,
Старший в классе он у нас.
- Ведь давно уже хотим мы
К вам придти, наш целый класс!
Познакомиться с поэтом.
Я живых и не видал.
Знаю только по портретам
И по книжкам, что читал.
Ожидай, после уроков,
Все ребята к вам придут!
Мы уже решили строго
По звонку собраться тут!
И еще – добавил Дима,
- Надо бабушке сказать,
Пусть стихов не пишет длинных,
Их же будут задавать!
Длинный стих учить нет мочи!
Наша просьба и совет,
Пишет пусть, но покороче,
Если бабушка поэт!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725967
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 31.03.2017
Влюблена я в полей ароматы
И в волшебное пение птиц.
Я душою - безумно богата,
Оттого, что не знаю границ,
В выражении чувств неподдельных,
От которых трепещет душа.
Влюблена в этот мир акварельный,
Только жаль, что минуты спешат...
Закричать во весь голос бы в небо,
Чтобы кто-то услышал меня:
"Пусть я буду сыта только хлебом,
Только б видеть течение дня!..
И пьянеть от полей ароматов,
От волшебного пения птиц..."
...Пусть грешно я живу, а не свято,
Но в любви не бывает границ..."
22 август 2012 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725569
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 27.03.2017
Закрой свой рот, прими обет молчания
И будь такой как все - вороной чёрною.
И даже если "нет" кричит сознание,
Не мысли вслух, старайся быть покорною.
Не любит вороньё иного мнения.
Не нужно быть отчаянной и смелою.
Устроит вороньё тебе гонение:
Останешься навек вороной белою!..
Припишут, без суда тебе и следствия,
Предательство божков "правдивых", верные.
Не лучшие конечно же последствия,
Но ты ведь - не последняя, не первая!
Так пусть клюют тебя вороны чёрные,
Не видя, что и ты - того же племени,
Коль ты не захотела быть придворною
Божков, несущих тьму и разрушение!
И будь собой, коль с чем-то несогласная!
Наплюй на все обеты и попрания!
Шаги твои, быть может, - не напрасные,
Коль столько в воронье негодования?..
Рассудит время всех... Оно по полочкам
Разложит всё с предельно-чёткой ясностью,
А жизнь твоя итак - под гору - с горочки...
Тебе ли привыкать к таким "опасностям"?..
24. 12. 2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725770
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 27.03.2017
Черемха молода сніжно-біла ,
Красується як у фаті
І ніжним ароматом чарує
Навкруги дерева усі.
Дуб кучерявий в неї влюбився.
Цей дуб молодий, ще пеньок,
Він жінку і дітей малих має,
Та шукає ще коханок.
Обласкала черемшина дуба,
Зелень його общипала.
Ясен посеред поля зустріла
І його уже покохала .
Ясен кучерявий закохався,
Ясен молодий не пеньок.
Хоч жінку і діток малих має,
Та шукає ще коханок.
Черемха його палко кохала,
Машину, хату забрала.
Та й клена знайшла собі старого,
І заміж вийшла за нього.
Клен, цей дряглий гриб, влюбився,
Він уже трухлявий пеньок.
Від сім*ї дурень цей відказався.
Шукає собі коханок..
Ой, черемхо, квітуча черемхо,
Красуєшся в білій фаті.
Пахнеш для усіх ти ароматно,
Та ягоди твої терпкі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725593
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 27.03.2017
[color="#ff0000"][i][b]У святу неділю зранку,
Сонце вдосвіта встає,
Та вдягнувши вишиванку,
До сердець людських іде…
Подивись у синє небо,
Погляд в морі тім втопи…
Та відчуй безгрішний щебет,
Від святих небес цноти…
Відпусти на волю поспіх –
Насолоджуйся ЖИТТЯМ…
Завітає в Долю успіх,
Забуяти в ній житам…
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725623
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 27.03.2017
Так жаль, що мої твори Вам не до душі...
Я ж так старалась, їх боготворила,
Думки так ніжно заплітала у вірші,
З любов’ю гаптувала їхні крила.
Так жаль, що ясний день перетворився в ніч,
І одинокий сич кричить гіркаво...
Самотність тихо-тихо доторкнулась пліч,
І місяченько дивиться лукаво.
Ще більший жаль, що музою не стала я,
Бо не зуміла Вас, як слід, кохати.
Залишу сум у зниклій пісні солов’я,
Більш не дозволю гірко Вам страждати... 14.07.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725765
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 27.03.2017
От сальдо-бульдо оборотов
В разгар бухгалтерских отчетов
Из зазеркалья /шкафа? леса?/
Вдруг явятся ко мне:
Принцесса,
Кассирша парка каруселей,
Зав.склад кондитерских изделий,
Начальник секции игрушек
И дрессировщица зверушек,
Прославленная фигуристка
И всенародная артистка,
Врач, повар, прима-балерина
И королева в кринолинах,
Отважная парашютистка
И паровоза машинистка,
Учительница младших классов,
Художница с палитрой красок,
Цветочница и стюардесса,
Классическая поэтесса…
Обступят все вокруг стола
И скажут: «ТЫ НАС ПРЕДАЛА!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669385
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 11.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.03.2017
(за мотивами)
із циклу "Бунініана"
Вирує повінню ріка,
Шумить і глухо, і протяжно,
Пташина зграя гомінка
кричить і весело й поважно…
Туманом куряться горби,
Повітря сонечком зігріте,
Жовтіють «котики» верби,
Напоєні теплом і світлом…
Калюжі мріють під вікном,
Люстерками блищать на сонці,
Яскравим сонячним теплом
день зазирає у віконця…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722798
дата надходження 11.03.2017
дата закладки 11.03.2017
Цвіла білим пухом тополя,
Як вітер торкав її стан.
Купалась в безмежжі край поля,
Здавалось, життя — океан.
Вслухалась до кожного звуку,
Що вітер на вушко шептав.
Кохання ввірвалось без стуку
У вигляді сонцезаграв.
Не знала, що вітер жорстоко
Обскубає листя в душі,
І буде вона одиноко
Вкривати німі спориші.
Ошукана вітром тополя
Самотньо стоїть у журбі.
Якби ж то була її воля
Відраду знайти у собі. 12/04/16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722775
дата надходження 11.03.2017
дата закладки 11.03.2017
Ой, Тарасе, батьку рідний,
Кобзарю Великий!
Знову течуть в Україні
Кривавії ріки.
Вражий москаль зазіхає
Та й на наші землі,
І стріляє й убиває
У містах і селах.
Як же його зупинити,
Порадь хоч ти, тату,
Доки він буде душити
Нашу волю клятий,
Називатись "братом старшим",
Керувать як жити?
І подумати нам страшно,
Що може вчинити.
А Твоє правдиве Слово
Його ще лякає,
Українські книги знову
Він забороняє.
Та живе воно й лунає
На весь світ, Тарасе,
Кривду й зло перемагає.
Україну нашу,
Наче матінку рідненьку
Шанує, боронить,
У любові зізнається
Твоє, батьку Слово.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722621
дата надходження 10.03.2017
дата закладки 11.03.2017
Прости, мій Боже, кожен гріх,
Прости мене і разом... всіх,
Прости за муки та образи,
За біль, за сльози, за урази.
Не варті милості, ні слави,
Лиш варті кари та навали,
За зло та гнів, пекучу злобу,
Що привели, Тебе, до гробу.
Ми просимо, та дальше йдемо
І кожен день в словах кладемо
Той хрест на ременА Тобі...
Й добра ми хочемо собі?
У вчинках, у ділах негожих
Себе не бачим... перехожих,
Не каємось, а просим в Тебе,
Для кожного схилити небо.
Твої закони нам негожі,
Бо правлять світом брудні гроші,
Святе забуте- ми лукаві,
В гріхах тяжких, на переправі.
На Твоїй, Боже, переправі-
Де вмерти, або жити в славі.
Не варті прощення, ні ласки,
За злобні та огидні маски.
Та все ж благаємо- Прости!
До віри й правди наверни,
Аби ж у сконі не зотліти,
Тебе благають Твої діти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720342
дата надходження 26.02.2017
дата закладки 26.02.2017
Добридень, Лесю! Я прийшла до тебе!
У світ пісень і віршів - крізь роки!
Сьогодні сонцем усміхнулось небо,
На берегах Волинської ріки.
І на душі так радісно-весняно!
Повітря тут прозоро-голубе!
Це - древній Луцьк! - стоїть величний замок,
Могутній ясен пам"ята тебе!
Собор, бруківка, височить дзвіниця,
Будиночки, збудовані давно...
У цьому домі - Лесина світлиця,
Віконниці і Лесине вікно!..
Здається, зараз поруч засміється,
Волинська Фея, Мавка Лісова!..
Я промовляю тихо - Здрастуй, Лесю!
І вірю - ти почуєш ці слова!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720211
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 26.02.2017
Ваш комплимент меня обезоружил.
Я жажду вновь писать для Вас стихи.
Такой формат общения нам нужен.
Порой слова - любимые духи.
В стихах Вам приоткрою свои чувства.
И поделюсь заветною мечтой.
Введу в свой мир изящного искусства.
Умоемся небесной чистотой.
И каждый звук Божественного слова
Волнует нас подобно визави.
Мы понимаем нежность с полуслова.
Язык поэзии - триумф любви.
25. 02. 2017.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720186
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 26.02.2017
Здавалось: прийде весна -
Сестра тій жаданній волі,
Поклали свої імена
Сини на святім престолі.
З вкраїнською групою крові
У жилах - пульсом свобода,
Майданами йшли до волі -
Мільйонам була нагода.
Мабуть і в убивць була
Така ж сама група крові,
Від злочинів - вже смола,
Немає довіри псові...
В нас вибору, брате, нема!
Нам далі – дорога до волі!
Скінчиться колись зима -
Написано нам на долі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718774
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 26.02.2017
Без мови немає народу,
Немає без кореня саду.
Чому запускаємо в моду
Чужу й віддаємо їй владу?
Вона в нас стріляє і гнобить,
І каже, що ми низькосортні,
Хіба ж ми настільки убогі,
Щоб це їй терпіти сьогодні?
А наша - квітуча і щира,
Це – мова Карпат і Дніпра,
Це – мова любові і миру,
І віри святої й добра.
Хто квітку плекає цю зроду
І живить коріння її,
Той матиме й волю, й свободу
На рідній прадавній землі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719486
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 26.02.2017
Распрощалась уж с любовью,-
Всё же в праздник к изголовью-
Мысленно на склоне лет
Тот кладу всех чувств букет…
Душу всю теплом он греет,
Молодость мою лелеет,
Ясность дарит из-за туч,
Будто теплый с блеском луч…
В сердце ведь неугасимо
Чувство, что теперь незримо
С пламенем тем небольшим
В глубине моей души…
Встретил кто его в дороге,-
Беды прочь отвёл, тревоги,
Жизненный украсил кров –
Окрылением – любовь!!!
05.02.2017г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716846
дата надходження 07.02.2017
дата закладки 08.02.2017
Сини мої здійняли крила
І полетіли в світ літати.
Я завжди поруч, як вітрила,
Аби ніколи вам не впасти.
Я пам'ятаю перші кроки,
Як бігла слідом:"Не впади".
Коли життя давало вам уроки,
Я підставляля плечі, як завжди.
Бува коли така на серці туга,
І на щоці непрохана сльоза.
Тоді молюсь:"Пошли кохання, друга,
Нехай життєва омина гроза".
А інколи образи ятрять душу.
Усе бува...летять кудись роки.
Та пам'ятайте, вас найбільше люблять,
Чекають, вірять лиш батьки.
Хай не впадуть сніги на скроні,
Хай сил життя не забере.
Щоб ви були завжди в полоні
Родинних вуз. Хай мати Божа збереже.
У вас тече одна кровинка,
Одна домівка і батьки.
Щоб ви ніколи не забули,
Ви найрідніші! Ви брати!
Зерно любові сіяла у душу,
Роки сріблясто упліталися в чоло.
Цей світ, колись таки лишити мушу,
А ви родинне бережіть тепло.
Тоді колись...злітаючи за хмари,
Від гіркоти розлуки збережу.
Рядками вірша будем розмовляти
Колись...коли піду вже за межу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715743
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 02.02.2017
[color="#ff0000"][i][b]На Вкраїні – є повір*я:
Де лелека в*є гніздо,-
Там, сердечнеє довір*я,
Щастя, щиреє добро…
Бо лелека, як і люди,
Раз кохає у Житті…
Хай наукою тим буде,
Сумнів має хто у тім…
Серце вірнеє лелеки,
Не лише своїй родині,
Бо летить з країв далеееких,
Несе щастя Батьківщині…
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715867
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 02.02.2017
Життя, життя… Воно як хвилі
Тече так швидко в забуття.
Ув’язнена душа у тілі
Не знає спокою й буття.
Немов в кайданах наше серце
Не може зупинити час.
Життя з цим часом обірветься,
І думка ця лякає нас.
Напрочуд дивним є бажання
Прожити вічно на Землі,
Та вщент розбиті сподівання
Тримають нас в жахливій тьмі.
Збагнувши те, що ти не вічний,
Що час спливає на очах,
Ти відчуваєш страх панічний,
Який в душі застряг мов цвях.
В минуле дивишся журливо
У пошуках того життя.
Все повернути неможливо…
Таке вже прикре почуття.
Картають сумніви ворожі,
Що вік прожили ми не так.
І серце теж у насторожі,
Що втратили ми долі знак.
Натомість, щоб боятись смерті –
Життям потрібно твердо йти,
Добро розпалювати в серці,
Інакше щастя не знайти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464224
дата надходження 05.12.2013
дата закладки 30.01.2017
Як тільки порожнеча підступає,
Відкриє непривітно свого рота -
Негайно я в букет думки збираю,
Ховаю до любимого блокнота.
В веселці розчинились кольори -
Палітри невеселого сюжета,
Я сонцем наповняю вечори,
Іду шляхом невтомного поета.
Мов зорі я збираю десь слова
І відділяю зерна від полови.
Не сіяла, та ось уже – жнива
І паросток життя - у кожнім слові.
Не знаю я: як дякувать тобі,
Мій світе, за диктант такий чудовий
І за реальні мрії голубі,
Що день минув не з прози, а віршовий?
І може й я частенько обманусь,
Десь полечу далеко за орбіту
І казочку придумаю якусь -
Щоб вистоять жахи всі дурисвіту.
Не знаю: за які такі дива
Ти дав мені найвищу нагороду?
Спочатку в Бога теж були слова,
Служити СЛОВУ дам довічну згоду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714049
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 24.01.2017
Что человеку дороже всего на свете -
семья, родители и дети,
не заменить любви отеческой ничем,
ради нее пожертвуешь ты всем.
Работа, деньги и проблемы - суета,
ведь радость будет лишь тогда,
когда родные люди рядом есть,
тогда и счастья твоего не счесть.
******
Время так неумолимо быстротечно,
нас не жалеет и с годами всё трудней,
так хочется, чтоб жили папы-мамы вечно,
оберегая и любя своих детей.
Ведь их любовь, она всегда святая,
без корысти, без выгоды всегда,
они нам дарят на земле кусочек рая,
которого на небе и не будет никогда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704856
дата надходження 05.12.2016
дата закладки 22.01.2017
[b]Знаешь мама, а со мной никто не дружит,
Ни Володька с Юркой, ни Сергей!
Они бегают в сандаликах по лужам,
Ну, а мне кричат, дурак, еврей!
Что, я им плохого мама сделал,
Почему в них злость ко мне скажи!?
То сынок, у русских видно в генах,
Нету к Богу ведь у них любви!
Ты учись сынок, играй на скрипке,
И молись, за души их молись!
Бог нас любит, может по молитве,
Господь спасёт, ребятам этим жизнь!
А друзья, придут, увидишь вскоре,
Настоящие и верные друзья!
С тобой будут в радости и в горе,
Бог усмотрит, не вини, себя![i][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704324
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 22.01.2017
Свої гріхи зроблю -всі до одного
І на Землі цій розплачу́сь
По милості Великого й Святого.
Залишу тіло -в Небо повернусь.
Все понесу своє:й ганьбу і славу
Свою лише ,а не чиюсь,
І в місті сонця Господа прославлю-
Йому всім серцем поклонюсь.
Скажу:"Лиш Ти достоєн слави!
Лиш Ти шляхом мене провів,
Ні в радості ,ні в горі не зоставив...
ТВОЇМ трудом я в городі Твоїм!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711001
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 16.01.2017
Дзвін різдвяний небо крає
Ангел звістку шле до нас,
Все радіє і співає ,
Народився нині Спас.
На небесному престолі
Хори Ангельські святі
Провіщають щасну долю,
Що з’явилась на землі.
Бог в людину воплотився,
Щоб з гріха людей спасти
І Дитятком народився,
Щоб відроджувались ми.
Тож засвітим в своїх душах
Вифлеємськую зорю,
Щоб нас Ірод не подужав,
Землю полюбім свою.
Сина Божого благаймо,
Хай дасть сили в боротьбі,
Щоб не було в нашім краї
Вже ні крові, ні журби.
Щоб Вкраїна відродилась
І не мала ворогів.
Разом, браття помолімось,
Сина Божого просім.
Дзвін різдвяний небо крає
Вже прийшло до нас Різдво,
Україна величає
Спаса Господа Свого.
05.01.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710733
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 08.01.2017
Колискова мамина, як сонечко,
Колискова мамина, як мрієчка.
Заглядає казка до віконечка –
Засинає мамина надієчка.
Діток мама тішить - не натішиться,
У любистку з м’ятою викупує,
Хай дитятко у любові ніжиться,
Хай добро, як воду, не розхлюпує.
Приспів:
З колискової слово зав’яжеться,
Від порогу – дороги в світи,
Материнська тривога не вляжеться,
Буде слідом по світу іти.
Все в житті має зміст свій і значення –
Поцінуйте духовну красу –
Попросіть у матусі пробачення
За сивини і тиху сльозу…
Відсміялись зимоньки і літечка,
Колискова пісня відмолилася,
Відлетіли із гніздечка діточки,
Та святе добро не загубилося!
В світі мало світла і казковості,
То ж, в життєвім човні будуть веслами:
Мамина наука жить по-совісті,
Мамина наука бути чесними.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709886
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 03.01.2017
[i]Я пам'ятаю, то була зима,
Морозу відблиски іскрились на вікні.
І моє серце міцно обійма
Твої душевні вогники на дні.
Вони, неначе скупчення зірок,
Мені вночі освітлювали шлях...
Від тебе, аж мурахи до кісток,
Від Космосу глибинного в очах...
І я на атоми розкинуся, тримай!
На триліон дрібних частинок у руках,
Мов Сонце з горизонту не зникай,
Вбивай мене, рятуй хоч на словах.
Між нами – гравітація сердець.
Між нами – вибух емоційний до небес.
Між нами, де початок – там кінець,
Бо ти і я – це складові "земних" чудес.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709905
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 03.01.2017
А дні ідуть дощами, росами -
Майбутнє загортають в небуття.
Ми щось чекаємо, щось просимо
Йдем навпрошки чи то покосами,
Скирдуємо своє життя:
У ранній час — багато мріємо,
У зрілий день — пора клопот:
Для урожаю поле сіємо,
Щасливі дні чергуєм сірими,
А час спливає з от до от.
Надвечір стомлені турботами,
Бажання трішки відпочить,
Дрібними зайняті роботами…
Аж вічний сон сумними нотами
Підводить риску в одну мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709260
дата надходження 30.12.2016
дата закладки 30.12.2016
Земля засяяла вогнями,
Хоч трішки свята пустим в дім,
Що рік прожили разом з вами
Подяку Господу складім.
Складім подяку тим, що нині
Стоять за наше майбуття,
Згадаєм у молитві щирій,
Тих, хто пожертвував життям.
Гучні застілля й карнавали
В цей день, коли іде війна,
Не додадуть нам честі й слави,
Бо юність гине задарма.
Яку ще кару треба Божу,
Щоб люди мали співчуття?
Цинізм, байдужість нині множать
За крок до прірви від життя.
Хай Новий рік дає прозріння
Всім, хто забув ціну життя,
Бо заговорить ще каміння,
Назад не буде вороття.
Не щастя в чому рік зустрінеш,
А щастя в тім, що доживеш,
І як свої ти вчинки сієш,
Так в Новім році і пожнеш.
29.12.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709217
дата надходження 29.12.2016
дата закладки 30.12.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Efue6E54HK8
[/youtube]
который день не спится, милый
я вспоминаю тот сюжет
когда вдвоём расправив крылья
и звёзды были нам как плед
цвел барбарис, я улыбалась
ты страстен был и также нежн
и вся вселенная смеялась
роняя розовый и беж
а тучи пахли как ромашки
и горечь дождь не ощущал
срывал лишь ноты тёплый ветер
и беспрестанно флиртовал
звучали громко барабаны
и легкой бабочкой кружа
забыла я о всём не свете
идя по лезвию ножа
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708519
дата надходження 25.12.2016
дата закладки 26.12.2016
Відтінків чорного – у болю не злічити,
І ям від вибухів, і спалену стерню.
Життя – розбиті, всупереч молитвам.
То за гріхи ми вносимо платню?
Відтінки чорного – в зіницях вдів і сиріт,
У ненароджених, чи втрачених дітей,
Вони серця пронизують навиліт,
Як символ невблаганності смертей.
ЛД
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692969
дата надходження 07.10.2016
дата закладки 26.12.2016
Минув той час, коли кохали Муз,
Коли любов натхнення дарувала,
Тепер емоцій інших вже чимало,
Які є більш привабливі комусь.
Під вікнами не чутно серенад,
Нікому солов’ї вже не потрібні,
То що робити бідакам у квітні?
Вже у сачки не ловлять зорепад.
Пройшли часи омріяних висот,
Де не усе куплялося за гроші.
Листів у дім не носять листоноші,
Затерся блиск від істинних чеснот.
Ніхто не жде романсових звитяг,
Чи од від божевільних трубадурів.
Ми живемо поміж незримих мурів,
Від інших умліваємо розваг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707886
дата надходження 22.12.2016
дата закладки 26.12.2016
Ти - ворог мій, і всі прокляття в силі,
Хоч знаю, що вони від сатани.
Та танцювати на твоїй могилі
Не зможу, коли збудуться вони.
Ти - ворог мій. Коли підеш до Бога
Співать не зможу радісних пісень.
Твоїй душі потрібна допомога -
Я в церкві свічку запалю в цей день.
А смерть, дивись, все ходить за тобою.
Спійма - притисне до своїх грудей.
І прийде час, не затулю собою
Від гніву Божого і осуду людей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708568
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 26.12.2016
Волшебность звуков наполняет мир.
Колосьев шёпот,васильков дыхание.
И шорох ветра за твоей спиной
спешащего к кому-то на свидание.
Жужжанье пчёл,цветов уснувших сон.
Стрекоз застывших у реки томление.
И бабочек круженье над цветком.
Под вечер на лугах цикад волнение.
А пенье птиц.Октава за октавой.
И дивный хор звучит в лесной тиши.
Рожденье солнца празднует природа.
На сцене её лучшие певцы.
Как эхо дальний гром.И звуки замирают.
Порывы ветра прячутся в лесах.
А шум дождя всё ближе и реальней.
Нож молний режет тучи в небесах.
А осень наполняет мир покоем.
Какой то грустно-жёлтой тишиной.
Волшебность звуков тише и спокойней.
Как шорох листьев в парке золотом.
Зимой все звуки льдинками застынут.
Снежинками на землю упадут.
Мороз на стёклах ноты нарисует.
Метели песни с ветром запоют.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708445
дата надходження 25.12.2016
дата закладки 26.12.2016
В полоні марнослів’я задихаюсь,
і гасну, ніби полум’я свічі,
я винна - нетерпляча, щиро каюсь,
молюся до ікони уночі…
Дай сили всі незгоди пережити,
і бути толерантною в словах,
без винятку, усіх людей любити,
себе тримати міцно у руках…
Це вже не перше каяття публічне,
не знаю, ти пробачиш, а чи ні,
вже вкотре запитання риторичні
звучать, як рій бджолиний, в голові…
Коли ж нарешті стану я спокійна,
холоднокровна й тиха, як вода?
Сьогодні пісня ця - меланхолійна,
І серце, як надірвана струна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706637
дата надходження 15.12.2016
дата закладки 15.12.2016
Чому я люблю рідну мову?
Багато в світі мов чудових,
І кожна мова – власне світ.
Та українська з ранніх літ
І у чарівній колисковій,
І у батьківськім щирім слові,
І віршем славним Кобзаря
Веде мене від букваря
До знань великих у майбутнє.
Від пращурів моїх могутніх
До мене мудрість донесе.
Люблю її понад усе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704153
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 02.12.2016
Когда Вам очень, очень плохо,
И мЫслей осаждают блохи,
Вы помолитесь за других.
За тех, кто от войны страдают,
Ребят, что кровью истекают,
Кому сейчас гораздо хуже,
Остался кто без сына, мужа.
Вы помолитесь за своих.
За всех детей осиротевших
И тех, в подвалы не успевших...
За тех, кто ждал и не дождался,
Кто без любимого остался.
Вы помолитесь за родных.
За всех, оставшихся без крова,
Чтоб землю возвратили снова.
За тех, кто в стороне затменья,
Чтоб снизошло на них прозренье.
Вы помолитесь за чужих.
Тогда отступит ваша тяжесть,
И робко постучится радость.
Вы помолитесь за других...
КОЛИ ВАМ ТЯЖКО...
Коли вам тяжко дуже, друже,
Поранена душа і тужить,
Молитеся за інших ви.
За тих, хто від війни страждають,
За хлопців, кров'ю що спливають.
Хто втратив сина, доньку, брата,
Тим гірше зараз набагато.
Молитеся за рідних ви.
Дітей, що сиротами стали –
Батьки не встигли у підвали.
Тих, хто чекав, не дочекався,
Любити марно сподівався.
Молитеся за близьких ви.
Хто залишився без домівки,
Співали де колись гаївки.
За тих, що втратили коріння,
щоб їх осяяло прозріння.
Творіть ви щирі молитвИ.
Тоді відступить ваша тяжкість,
Постукає тихенько радість.
Молитеся за інших ви...
18.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699334
дата надходження 08.11.2016
дата закладки 30.11.2016
Шопена играл на рояле
Мальчишка в кроссовках и джинсах.
Напористо пальцы порхали.
Неужто учился у Листа?..
Затянуто небо. И дождик
Слезу приготовил к концерту.
Ракушка эстрадная зонтик
Раскрыла в тайм-аут оркестру.
Концерт этот первый Шопена
Не раз приходилось мне слышать:
Арпеджио нежное... Пена
Бурлящего моря здесь дышит!
«Мальчишка!», - я скепсиса полон, -
«Ему б рок-н-ролл – не Шопена.
Гонял бы в кроссовках футбол он.
Его освистала бы Вена».
Но вот инструменты затихли.
И в палочке мир дирижера –
Флюиды на кончике мысли.
Во фраке мальчишка. Умора...
Взмах палочки – токи поплыли,
Аккордом рождается чудо.
О дождике люди забыли.
И мысли из музыки мудро
Сначала ломают лед сердца
И топят огнем беспощадно.
И вот открывается дверца,
И слышится шепот прощанья...
А он все играл, позабывши
Толпу и оркестр, дирижера.
Безбашенный милый мальчишка –
И космоса мало простора.
Душою взлетал, увлекая
Меня прямо в небо к Шопену,
На струнах сердечных играя,
Минуя и Землю, и Вену...
В первом концерте, как считается, предугадано прощание Шопена с родиной и с семьей после Варшавского восстания.
Фортепианная виртуозность Ференца Листа часто сопоставляется с виртуозностью Паганини в игре на скрипке.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703698
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 30.11.2016
Гірчить вино осіннє
Із присмаком життя
І пам’яттю на стінах
У рамочці – літа.
Ми побіліли трохи,
В літах уже хатина
І б’ють в набат епохи,
В нас є ще та жарина...
Дитинство з-за фіранки
Мигнуло світлим оком,
До самого світанку -
Ця зустріч ненароком.
Гірчить вино з графина,
Мов пам’яті бальзам,
Із м’ятою калина
Лікують рани нам.
За нами пильно стежать
Світлини із стіни,
А ми, як і належить,
На пульсі - у струни.
Листаємо події,
Де радість, а де щем,
Враз плачемо й радієм
Від різнобарв’я тем.
Утер сльозу світанок,
Пора йти у світи,
По чарці – на останок.
Обнялись, мов брати.
...Наболене у часі,
В режимі каяття,
З валізою по трасі
Пішло вперед життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703681
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 30.11.2016
Не називаю більше раєм
життя своє, що догорає…
Якби ж тоді про все це знала,
То світ за очі б я втікала!
Мені казали: «Доню, вчись,
і будеш лікарем колись».
До них я мило усміхалась,
наперекір усім навчалась
чужинським мовам. За кордоном
хотіла жити по закону!
Але й тоді найбільше зло
в країні цій завжди жило -
зв’язки і гроші на хабар,
хто був багатий, той і прав!
Свого диплому не цуралась,
в Карпатський край тоді зібралась
засіяти розумне й вічне -
манили гори й ліс магічно.
Не тільки діток я навчала,
разом про рідний край співали,
у надвечір’ї все село
до клубу на гулянку йшло.
А як же смачно на весілля
газдині готували зілля,
смаколики та різні страви,
а під кінець були забави.
Та згодом все не так пішло,
і я залишила село.
Знов повернулась до родини,
у рідний дім, де кущ калини,
як наречена, білим цвітом
мене зустрів він так привітно!
А потім, нібито в кіно,
злітала вверх, за тим на дно,
та вчасно я зійшла зі сцени,
і народилися катрени…
Я стала вільна від роботи,
і мріяла про зорельоти,
хотіла мандрувати світом,
та мрія стала пустоцвітом.
Чимало горя і жалю
зазнала й досі ще терплю,
але найбільшу мрію маю -
назвати знов країну раєм,
щоб закінчилася війна -
терпіння лопнула струна…
За що народу така кара -
страждаємо від «яничара»,
і за які такі гріхи
вмирають дочки і сини?
Чи дочекаюся чи ні,
щоби настав кінець війні?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702124
дата надходження 22.11.2016
дата закладки 22.11.2016
Надворі – мряка і сльота,
погода – просто пречудова,
коли в квартирі – теплота,
а в серці – радість світанкова.
Від клопотів звільнивши час
й тривожні відігнавши мислі,
ми сагу дивимось... про нас,
вмостившись вдвох в тісному кріслі.
Перетин двох біополів,
коли мене ти приголубиш,
не потребує зайвих слів,
щоб знати, а чи досі любиш...
На флешках – тисяча світлин,
життя найяскравіші грані,
і ми часу́ гортаєм плин,
його відбиток на екрані.
Пропустимо гірке й сумне,
що аж за вінця пролилося.
Згадаємо просте, земне
любові світле відголосся.
Цей нескінченний листопад
подій приємних... і бентежних,
родинних свят, яскравих дат
і подорожей в світ безмежний,
де стільки радості хвилин
й смішних (фотографа недогляд)...
А гріє серце та з світлин,
де на мені твій ніжний погляд...
Життя... – воно не райський сад –
сплело гіркі й щасливі дати,
де – море див і бід, і знад...
Не варто в нім шукати вад,
а дороге все цінувати.
22.11.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702178
дата надходження 22.11.2016
дата закладки 22.11.2016
ЗАГИНУЛО В БОЮ ДИТЯ
(До річниці Революції Гідності)
Узяв снагу - герой іде,
З диханням диму і бензину.
Іще дитя - а бій веде,
За рідну матінку Вкраїну.
І хто ж то був - отой герой,
Що змінював земну орбіту
Чи знаєш ти, хто хлопець той?
Що ангелом летить по світу.
Так тож був він! як блиск зорі,
Горять вогні на барикаді.
Це наш герой - на тій горі,
Що звіром вбитий із засади.
Густий туман в бою дитя,
Хвилину на устах дитини.
Жила усмішка ще життям,
За рідну матінку Вкраїну.
Іван Давиденко (Давид Українець)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701963
дата надходження 21.11.2016
дата закладки 21.11.2016
Моим ровесникам посвящается.
Мы в прошлом все.И в будущем нас нет.
Другие книги с вами мы читали.
Работали почти без выходных.
О яблонях на Марсе так мечтали.
Жизнь в прошлом вся.И будущего нет.
Другие нравы и мораль другая.
Мы как улитки в домиках своих.
Вот так живём.Живём не выползая.
Мы сами виноваты.Захотели
свободы от кого и от чего?
Не знали,что закружат нас метели.
В итоге получили-ничего.
Жизнь человека ценность потеряла.
Не нужен ведь никто и никому.
Страну разграбили,разворовали.
Стремление сердец лишь к одному.
Разбогатеть.А где же идеалы?
Растоптаны.Поруганы.В грязи.
Ведь на слезах и крови поколений
как и на Марсе не цветут сады.
Мы в прошлом все.И в будущем нас нет.
Билеты все обратно возвратили.
Ведь не вписались в заданный сюжет.
Мы сами виноваты.Разрешили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701902
дата надходження 21.11.2016
дата закладки 21.11.2016
Усі ми божевільні
Довірливі наївні
Раби порад похмільних
Святих отців недільних
Усі ми божевільні
І погляди дебільні
Муштрують інстаграми
Мобільні наркомани
Усі ми божевільні
Військові та цивільні
Через війну й газету
Потворимо планету
Усі ми божевільні
Бо внески добровільні
На справи благодійні
У руки ненадійні
Усі ми божевільні
Філософи свавільні
Вчимо як треба жити
Не маючи освіти
Усі ми божевільні
Бо лабухи весільні
Співають краще тих
Відомих і крутих
Усі ми божевільні
Бо можновладці вільні
Плекаючи обман
Не спинять дерибан
Усі ми божевільні
Бо модні й прогресивні
Винишпоримо стенди
Ходячі секондхенди
Усі ми божевільні
І хтиві і фригідні
Змінили зміст кохання
На шкурницьке злягання
Народжені у стресах
Не в наших інтересах
Прожити в адекваті
Не гоже це в «палаті»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701352
дата надходження 18.11.2016
дата закладки 19.11.2016
Всім небайдужим людям присвячується
З неймовірною тривогою за своє майбутнє і небувалою вірою в світлі часи, ввійшли ми в двадцять перше століття. Однак кінця світу чомусь не настало, як і тих світлих часів. Чого очікувати далі і на що сподіватись? На блакитне небо над головою і забруднене повітря, яке на диво ще не обкладене податками – це все, що залишилось у вільного духом народу. День за днем вмирає часточка незалежності, крок за кроком хилимо голови від рутинного виснажливого тягарю, вчинок за вчинком лупають наші особистості, як скалу Великому Каменяреві.
Все це продумано, шматок за шматком, кусень за куснем, краєць за крайцем, частують нас порціями пропорційно і систематично, зашорують очі, які щойно побачили світло, і яке ще їм не надокучило, дурманять свідомість хмільними та азартними забавами, суцільними спробами обмежити право вибору і прагнення до вільної думки. Відверті і не хитрі задуми, от тільки чиї?
Прекрасна країна, чудова квітуча й родюча земля, щедра дарами своїх садів, багата на врожаї золотавих полів, доброзичлива відданістю свого народу, розкішна, барвиста, неозора, найкраща. Так, так дійсно колись було і сподіваюсь, що так буде вподальшому.
Ясніє промінь у моєму серці,
Зникає сум і розпач у моїй душі,
Стаю на захист вірно своїй неньці
Така ж рясна вона щороку на весні.
Така невинна, чиста і прозора
Щораз квітуча й вічно молода.
І землі не засіяні з полова,
І іншої такої більш нема.
Вона одна – куди ведуть усі дороги
Вона одна – де сили збракне ворогам
Най подолають всі земні пороги
Та царювать на Україні їм не дам.
Вона своєю волею багата,
А незалежністю чомусь іще крихка,
Своєю незбагненністю крилата,
Глибоко мисляча і мудрістю проста...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539087
дата надходження 24.11.2014
дата закладки 19.11.2016
Де взяти тему, щоб вірші писати?
Де взяти настрій, як його нема?..
Життя, напевно, може підказати,
Бо це найкраща школа - недарма...
Розповісти якісь свої секрети,
Коли і як складаються вірші?..
Мабуть, приходять у цей світ поети
Із сонцем в серці, з полум"ям в душі!
А як щасливим бути?.. - я не знаю,
Рецепту однозначного нема...
Його б я всім на світі роздавала,
Та спершу б - скористалася сама...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699803
дата надходження 10.11.2016
дата закладки 10.11.2016
[i][b]Мені наснилася бабуся,
Її нестримана хода…
Що в рідні очі їй дивлюся,
Було це, хвилькою, шкода.
В її очах сльоза тремтіла,
Тож так схвильована була,
Сказати щось мені хотіла,
Але за часом не змогла…
Я плечі рідні обіймала,
Тримала рученьки старі,
До себе жити закликала,
Шкода було мені її…
Була короткою та зустріч,
Та задоволена Душа…
Помандрувавши у потойбіч,
В руках дитинства побула…
[/b][color="#ff0000"][/color][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690520
дата надходження 24.09.2016
дата закладки 09.11.2016
Люблю людей не схожих ні на кого,
Які шаленістю відлякують усіх.
Таких, що зустрічати можуть скоса,
А потім не відходять і на мить.
Люблю таких, що думками не в світі,
А в фантастичній казці проживають вік.
Вони такі як ми, інакше просто мислять,
Та не підходять в звичний наш потік.
Люблю в житті людей, що шаленіють.
Вони емоцій не соромляться своїх,
Таких людей не часто вже зустрінеш,
Для всіх- це просто дикарі!
Люблю коли людина йде щаслива,
І посмішку свою дарує всім!
Та думка в перехожих: "Недотепа!
Мабуть обкурений, чи просто псих!"
Люблю як люди кажуть свою думку,
Яку не перероблював народ.
Ту думку,що пройшла і щастя й муку,
Лиш ту, яка прийшла з його душі!
А взагалі, люблю людей безмежно!
І навіть копії цікаве щось несуть.
Приймайте всіх до свого серця!
Ми рідні всі, у цьому є вся суть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699418
дата надходження 08.11.2016
дата закладки 09.11.2016
[i]"Якби ви знали, паничі,
де люди плачуть живучи..."
Т. Шевченко[/i]
Вам чутно стогін, "паничі"? –
Старенькі плачуть живучи,
що їх ведете до кончини,
шукаючи нові причини,
щоб здерти ще, хоч копійчину,
на себе – вражую личину.
Десятки маючи палаців,
ви до чужої гривні ласі,
тож звикли, всівшись "на горі",
в три шкури дерти хабарі.
Ні, не зворушить цих "панів"
і біль солдатських матерів,
що день і ніч, і щохвилини
тривожаться за свого сина,
і на колінах молять Бога
вернуть до отчого порога,
хоч би й каліку, та живого
синочка милого свойого...
Та що вам, нелюди, до того...
Вам невідоме, "паничі",
вдовине горе. Плачучи́,
їй в безнадії виживати.
На мужа – ні́чого чекати,
вже не побачаться вони,
"панове", з вашої вини,
бо він уже давно зітлів
у Іловайському котлі,
який бездарні генерали
від ліні й тупості програли.
Чи за злочинне "незнання"
комусь понизили звання?!
Щоб захистити свій кагал,
ви не створили трибунал,
бо вже потрапили б, убогі,
у пекло, не́чисті на роги.
І ви не чули, "паничі",
як плачуть діточки вночі?
Вам навіть ліньки уявити,
як в бідності без батька жити.
До Бога моляться сирітки,
щоб чудо сталося, і зрідка,
якщо не явно, то у сні,
їх цілували татусі.
Та більше не пригорне тато,
не захистить від супостата,
зроще́нного в своїй землі.
(І як же їх нечиста сила
на цій святій землі зростила?!)
В біді свій край татусь не кинув,
в бою, в Дебальцевім, загинув
за дім, за неньку-Україну
й за тебе, вражий, підлий сину,
за вас, вгодованих і ситих,
бундючних і гоноровитих!
Він добровольцем був, за що
звання "учасника АТО", –
я не кажу вже про медалі –
ви й посвідку йому не дали,
щоб кровію политі гроші
забрати на свої розко́ші.
Сів за Дебальцевський кошмар
якийсь бездарний генерал?!
Невже не ясно вам, "пани",
що ви – в тенетах сатани?
... Проте, які із вас пани?..
Тож, казнокради і злодії,
хабарники і лиходії, –
всі знайте: люди проклинають
хапуг, що совісті не мають.
Порив ненависті знайде
й на ваші голови впаде.
В раю ви пекло розвели,
свій край до прірви довели,
награбувавши тут мільйони,
їх заховали за кордони...
В народу, хоч тривкий терпець,
та, як урветься, вам – кінець!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699158
дата надходження 07.11.2016
дата закладки 08.11.2016
У погоди – одні чудеса
на порозі пори дощової.
І на плетиві урни живої,
мов у маках, яріє коса.
Осіняють її небеса
у молитві за душі героїв.
Буйний жовтень малює й собі
обереги багряного літа
і осінньої мли оксамити,
утираючи сльози вербі.
І берези стоять у журбі,
опустивши опалені віти.
Затуманені роси рясні
умивають своєю сльозою
самоцвіти трави лугової.
А яса укорочує дні
і лишає надії одні
у чеканні тривоги нічної.
Осипаються ризи краси.
І марніє опалове диво
на узорі очей бірюзи.
І дописує вітер курсивом, –
[i]у шаленій атаці грози
ще гряде очищаюча злива.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697545
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 31.10.2016
Во мне хватает яда междометий,
Мелодий гнева, злости резких рифм.
Во мне еще есть множество соцветий
Нежней, чем шелк фиалок полевых.
Как в зеркале, в нас отразятся время,
Порыв, любовь, обида или ложь…
Сомненье в нас своё посеет семя
И прорастет …
Ты лучше не тревожь
Моей души ослабленные струны -
Касаясь их, впитаешь горький яд.
Лишившись благосклонности Фортуны,
Приобретешь такой безумный взгляд,
Что убоишься даже отраженья.
Забудешь имя, город и себя…
А я учусь,
Учусь теперь смиренью,
В одежды правды тихо облачась…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697497
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 31.10.2016
Любімо неньку-Україну!
Вона ж у нас одна - єдина!
Блакитне небо, синє море,
Пшениці лан, степи просторі,
І цвіт калини біля хати,
В вікні дітей чекає мати,
ОбрУс святковий на столі,
І запах хліба із печі.
А мова наша солов'їна ...
Приємна й легка, мов пір'їна.
Краса дівоча пречудова,
І мужність козаків відома.
Вкраїнська пісня гомінка,
Мов спів гірського джерела.
Чарівний наш Карпатський край,
Дніпра стрімкого водограй.
І вишитий рушник в дорогу,
Що береже від всього злого.
На сонці сяють здалека
Священних храмів купола.
І люд вкраїнський особливий,
Привітний, працьовитий, щирий.
Багатий нарід на таланти:
Митці, поети, музиканти...
А діти наші - як квіто́чки,
Вкраїни донечки й синочки.
О Боже! Дай землі цій миру!
Складаєм ми молитву щиру.
Під небом синім, небом Божим,
Хай кожен день буде погожим!
© Зоряна Кіндратишин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696536
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 25.10.2016
[i][b][color="#000dff"]Без права на будь яку помилку вижити,
В тумані осінньому істину віднайти
Хто поможе?
Пробачити вміти кривдникам, дальше йти,
По силі...нехай тернистий шлях до мети,
Дай , нам Боже.
А дрібний дощик плаче, плаче, плаче,
Тому, що осінь вже, давно не літо.
Усе, що побудоване з пробачень
Міцнішає і буде жити, жити...
Прив"язані ми до обов"язку - віримо,
Якщо є шляхи до розв"язку - вміємо,
Відшукаєм.
Наплачеться осінь, сонечко вигляне.
Я тихо прошепочу:"віриш, усе мине".
Ми ж це знаєм.
А поки дощик плаче, плаче, плаче,
В молитві ми звертаємось до Бога.
Святі ж міста збудовані з пробачень.
Там тільки Ангели...і ні одного злого.[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695102
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 18.10.2016
Є завжди безвихідь, є шлях до нікуди.
Всі граються в щастя, в кохання, у сльози.
Але ми не Янголи. Ми всього лиш люди.
Приймаєм причастя,чекаєм морози.
Вдягаємось ранком, і поспіхом каву.
Знімаєм високі підбори. Незручно.
І молимо :
-Боже, розглянь мою справу!?
Самою душею. Тихенько. Беззвучно.
І хочеться вкотре дощем розчинитись!
І хочеться вітром зірватись у поле!
А треба... Подякувати... Помолитись...
Бо ж я вже на світі! Бо пишу вже долю!
Нащо мені вітром! Дощем! Я людина!
Бог дав мені вибір, Бог дав мені душу...
Я найщасливіша у цю ось хвилину!
І Вас всіх щасливими бути я змушу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695054
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 18.10.2016
Среди толпы и суеты остановилась.
Толкают в спину и в бока.Скажи на милость.
.Что ты застыла и стоишь? Идти мешаешь.
Ну надо же и не спешишь и не толкаешь.
Средь шума,гама и машин остановилась.
Я не подвластна уже им.Я всё ж решилась
среди потока лиц людских остановиться.
Они как волны за бортом всё будут биться.
Среди тревог,забот,беды остановилась.
Где им искать мои следы? И это милость.
Остановиться на ходу.В водовороте
не закружиться,утонув,как все в болоте.
Ненужных дел,ненужных слов,обид и распрей.
И пусть толкают и кричат-живёшь как в сказке.
О чём ты думаешь? Плыви как все в потоке
ненужных дел,ненужных слов в водовороте.
А я стою.И надо мною солнце светит.
И ночью лунный свет в окне.А кто заметит?
Цветы улыбками покой мне сердца дарят.
Они не люди.Всё поймут и не обманут.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694982
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 18.10.2016
Я не забуду цю гірку сльозу,
Що мати хлопця із АТО зронила.
Біда зігнула, мов тонку лозу,
Війна скажена перебила крила.
“Червоний хрест”. Вцілів лише один...
І хоч вже вдома – він ще на війні,
Він ще іде дорогою із мін.
Вона лиха гіркі рахує дні.
Він ще на тому полі з мертвих тіл,
Він ще шукає в кого б’ється серце...
Над ним схилився чорний небосхил -
Зомліле, збожеволіле люстерце.
Я бачу матір, наче чорну тінь.
З очей вже не сльоза, а – ціла річка.
Зів’яла бідна від отих молінь,
За цими дітьми плакала ця свічка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694947
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 18.10.2016
(Компіляція поеми)
[i] « Привиддя лихі мені душу гнітили,
Повстати ж не мала я сили.»[/i]
Леся Українка
Я уві сні літаю ще, буває,
а наяву ілюзією раю
являється поезія моя.
А іноді, вечірньою зорею,
не оминає келії моєї
пульсуюча поема житія.
І
Побачу небо, маяки у морі
і пристані, і гавані …на дні,
і неозорі про́стори ясні,
а де-не-де ледь жевріючі зорі
у сивій і глибокій далині.
А іноді привидиться мені,
що чую репетицію салюту,
якою не відлунює майбутнє…
Або узрію плями у вікні
і виповзає тугою забуте,
і …просинаюсь на своїй війні,
де войовниче, сите і безпутне
ще полірує зорі п'ятикутні...
І думи навіваються сумні,
що Україна знову у вогні,
а наші душі на біду і горе
ошпарює інформаційне море,
«Аврора» маячіє у бою,
агресія, анексія, блокада
і недолуга корупційна влада,
що зневажає націю свою.
З одного боку діє Божа сила,
а з іншого - парафія Кирила
собі шукає місце у раю.
То агітує, то іде ходою,
то апелює до Русі святої
іноязике юрмище «рідні»,
манкурти генерації нової,
злодії і нувориші хатні.
І наче люди, а немов отари
ідуть за баранами до кошари,
яку не допалив Наполеон.
А – жаль! Бо мали б іншого сусіду,
свої права і Орликів закон
або Мазепу, а не людоїда,
і Конотоп, а не Бородіно
дивилися б у іншому кіно…
………………………………
Історія! А як же правди мало!
Історію ми кров’ю написали
і не один долали рубікон…
І знову – та ж руїна і навала…
……………………………..
Іще[i] самі себе не звоювали[/i],
та знову, – [i]що? Готові у полон?[/i]
……………………………
І напухає онко-сіра зона,
а паразити п'ятої колони,
чекають інвазію кацапні.
І вчора ще вони голосували,
аби на сцені [i]карлики скакали[i][/i][/i]
або тузи «еліти» нев'їзні.
Московії усе іде до пари –
мерзотники, іуди, яничари,
любителі гучної маячні.
……………………………..
[i]Усе тече, але не все минає.[/i]
Рептилія щелепи роззявляє,
шматує і заковтує чуже...
Нема управи на діяння змія,
хоча нечиста сила розуміє,
що Україну небо береже
і анулює націю Батия,
яка уперто лізе на рожен.
А я усе дивуюся, – [i]невже
і їй не вистачає тої суші,
води у морі, випалених зон?[/i]
Ви чуєте? [i]Рятуйте ваші душі! –[/i]
лунає у сузір'ї Оріон.
ІІ
Та ми й самі дивуємо планету
і маємо уже [i]свої дуети[/i],
воюємо, аби на небо йти,
уміємо у світі суєти
писати і поеми, і сонети,
і досягати ...вищої мети.
Але нема путі із темноти.
А, може, не майори, а поети
у синьому сузір'ї Андромеди
освоюють сіяючі світи?
І може, як підемо за тумани
у чорну пломеніючу діру,
і нас конвоюватимуть слов'яни –
євреї, українці і цигани
не у раю, а в Бабинім яру?
І небеса, до болю незнайомі
у пам'яті ґенези ожили.
Яка краса у мареві імли!
І як ходити у ярмі земному,
і як не добиватися додому
з цієї каламуті й кабали?
...............................................
Пітьма і сяйво. Куля і свобода.
Релігія і опіум народу.
Душа і пекло. Рай і сатана.
Висока Ліра і її фанфари.
Імперія і неминуча кара,
«Today» Росії і її [i]весна[/i]...
Минуле ударяє у литаври,
і кожен відчуває ці удари,
де матюками гупає війна.
А там уже – руїни і окопи,
той самий осучаснений дует:
яса і воля, урки і укропи,
Росія і Америка-Європа,
орда і Україна – тет-а-тет.
........................................
І вояжує місія до [b]Крим[/b]у.
Очолює її авторитет
таємної імперії калиму.
Володарює мафія незрима,
гієна ночі – [b]крим[/b]іналітет.
І тут уже ніякої надії
на ум і совість партії злодіїв.
На караул! І, Боже, нас боронь
од місії скаженого месії.
Але не гасне сірка і вогонь.
І п'ятикутні пазурі Росії
диявол випускає із долонь.
ІІІ
Такі ось – когнітивні дисонанси.
У небі зорі, а на Раші – шанси
повірити у шоу й чудеса,
а в Україні пауза й …гроза.
Від мирної угоди по Донбасу
одному – сльози, іншому – роса.
Ви чуєте? Це плач Ієремії
до нашої заступниці Марії,
аби допомагали небеса.
А у людей на це немає часу.
І падає з очей самого Спаса
гаряча і гірка Його сльоза.
А у людей немає ще науки,
як ідолу укоротити руки.
А може мало муки на землі?
А, може, мало ще тієї кари,
якої заслуговує отара
парафії ізгоя у кремлі?
…………………………...
[i]Нема управи на діяння змія…[/i]
...........................................
Але триває ера Водолія.
Очима ночі сяючі зірки
на зміну бойової веремії
запалюють у небі маяки.
І жевріє надією майбутнє,
і падає уже Ієрихон,
і з віщою трубою в унісон
лунає заповітне і могутнє.
Розвіюється летаргійний сон.
І поки розвидняється над нами,
поїдемо чумацькими шляхами
вивозити огуду протиріч
малими і великими возами.
Віч-на-віч засіяє із облич
жива надія, поки Божа сила
запалює у небесах світила
і землю укриває мати-ніч.
Її вітрило напинає крила
і їй на зміну вранішня зоря
нагадує отаману Ярилу,
що настає його ясна пора.
[i]І блі́дий місяць[/i] падає за гаєм,
а ясночолий ранок починає.
Є маяки – минає маячня.
Ярило зорі поганяє плаєм
і напуває білого коня,
і розганяє чорне вороння...
І поки ера миру не настала,
єднає у досвітні ареали
сузір'я ночі – ореоли дня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693597
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 11.10.2016
Мудрість і розум - не просто слова,
Що линуть невпинно гірськими потоками...
Мудрість у вчинках завжди ожива,
Ходить в мовчанні нечутними кроками...
Мудрість не буде сміятись в лице,
Розум не гляне повз тебе угору...
Кожний плекає своє деревце -
Погляд на вічність, свою точку зору.
Бійтеся правди, мудрі мужі -
Розум не візьмеш на небо з собою.
Кращі із квітів ростуть на межі,
Істина завжди вмира у двобої.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693776
дата надходження 11.10.2016
дата закладки 11.10.2016
Ты – женщина душой и сердцем милая
С той нежностью в девичьей чистоте…
Так часто от забот мирских унылая,
Скрываешь лик усталый в высоте…
Ты – королева с троном и короною,
Ты – Ангел, что имеет два крыла!
Волшебница с судьбой земной бессонная,
Что солнечной энергией слыла
В том куполе, от своего рождения
Пройдя опасности всех взрывов и стрельбы,
Где стрессы жизненные, наваждения,
Спасая жизнь молитвами мольбы…
Ты есть богиня с легкостью,- небесная,
Прославленная красотой в веках,
С загадочностью, таинством прелестная,
Что на земле парит, как в облаках…
Ты, будто роза страстная и лилия,
В сплетении том злата с серебром…
В делах твоих – цветущая идиллия
С лучом душевным, трепетным добром…
Ты – слабая, а, кажется, - всесильная,
Мир заслоняешь от ненастья бед,
С глубоким смыслом, жизненно обильная,-
В надежде, вере суть твоих побед!
Жена и мать с той негасимой силою,
Огнем любви и очагом тепла…
Голубкой называют белокрылою
За то, что в помыслах, делах – светла!
Ты дочь земли с той необъятной кроною,
Где родословностью гордится весь народ!
Вмиг зримо гасишь пламя напряженное,
Шагая стойко и уверенно вперед!
Богиня, Ангел, Королева, Женщина!
Весь свет земной, небесный тебе рад,
В нем радужностью с радостью увенчана,
В заслуженности званий и наград!
26.09.2016г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690873
дата надходження 26.09.2016
дата закладки 27.09.2016
Намисто червоне калині
Вітер-пустун розірвав,
Посипались ягоди стиглі,
Згубилися десь поміж трав.
Птахів же вона попросила,
Зібрати щоб допомогли.
Носили в дзьобах легкокрилі
Ті намистинки малі.
На срібну тонку павутину,
Що бабине літо дало,
Швидесенько їх начепили,
І сяє намистечко знов.
А вдячна калинонька-мати
Всміхнулась пернатим згори.
То ж буде їм чим смакувати,
Коли вкриють землю сніги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686372
дата надходження 29.08.2016
дата закладки 29.08.2016
Журавлі, журавлі,
Сумним криком курли
Прощай шлете землі,
Де родились й зросли.
Як у вирій летить
В небі ключ журавлів,
Кожен раз вже звучить
Цей сумний їхній спів.
Чую крик – до весни
Батьківщино прощай,
Ми як дочки й сини,
Повернемось, чекай.
Як зима утече
І розквітне як сад
Й річка знов потече
Ми вернемось назад.
Буде вдосталь вже жаб,
Ловить будемо їх,
Щоб ніхто не заслаб
І літати ще зміг
Заведем журавлят,
Навчимо їх літать
Краще всіх пташенят
І курли як кричать.
Батьківщино чекай
Ми не кинем тебе,
Журавлиний цей край
В нашім серці живе.
Чи почулось мені?
Чи так справді було?
Взнаю я по весні
Як настане тепло.
28.08.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686382
дата надходження 29.08.2016
дата закладки 29.08.2016
Шумлять тополі та бузок
розкинув тяжко віти
посеред міста: колись тут
кричали радо діти.
Заходить сонце, засина
і шелестить тривожно
Безлюдна Прип’ять – жити тут
давно уже не можна.
Шепоче дуб: «Я знаю все
Біда лягла на плечі,
я пам’ятаю, було це
в квітневий теплий вечір:
Спочатку вибух, далі – шум,
Пожежники, машини.
А люди сплять та й не почули
про смерть в квітневій днині»
І потекли з усіх усюд
машини як по венах,
і вчені винесли присуд -
не жить на хворих землях!
Помовкли села, та завжди
я пам’ятати буду
людей, що врятували світ
ніколи не забуду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430966
дата надходження 12.06.2013
дата закладки 26.08.2016
Вот летят от нас вдаль журавли
И на крыльях несут холода.
Громким эхом в пространстве земли
Раздаются с небес голоса.
И с какой-то тревожной тоской
Вслед я птицам летящим смотрю
И легонько прикрывшись рукой
Вижу место пустое в строю.
Вы с собою возьмите меня,
В неизвестность я с вами лечу,
На закате прошедшего дня
Я заполнить то место хочу.
И в тумане осеннего дня
В стае я полечу журавлей,
Окликая тревожно тебя
Над широкою гладью полей.
Меня приняли в ключ журавли.
Догоняют нас вслед холода.
Пролетая над гладью земли
Я прощаюсь с тобой навсегда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685870
дата надходження 26.08.2016
дата закладки 26.08.2016
Зі світлин у музеї – очі
Молодих і в роках бійців,
Котрі дні під вогнем і ночі,
Хоч війни не були спеці.
Очі, щирі, малі й великі…
Придивляюсь зо п’ять хвилин…
Обмірковую: скільки ж лиха!
Душу повнить печаль-полин…
Речі тут вояків, портрети:
Той – безвусий, а той – уже –
Тут – художники і поети,
Інженери, таксисти ще.
І студенти, і програмісти,
Режисери і вчителі…
Скільки ж доль ці світлини містять!
У задумі – старі й малі,
Що прийшли сюди теж відчути,
Чим герої оці жили,
І здавалося, пульс їх чути:
Пульс людини, чи пульс… війни?
Мовкне тиша, бо теж в скорботі:
На портретах же – кращий цвіт
(Не відклали війну на потім,
Рятували і нас, і світ).
Чоловік, що стояв праворуч,
Неуміло сльозу змахнув:
«Ми були у бою з ним поруч…
Як так трапилось, не збагну…»
Пахнуть свіжі бійців портрети,
Мов шикуються у ряди…
Тут – художники і поети,
Йшли грудьми нас загородить…
20.01.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685890
дата надходження 26.08.2016
дата закладки 26.08.2016
А край лісу біленька хатина стоїть,
Похилилась, давно в ній ніхто не живе,
Вікна дивляться смутком у білий світ,
В димарі лише вітер в дуду виграє.
Пам"ятає цей двір дітвори щирий сміх
Та господарів рук роботящих тепло,
І пахучого сіна маленький стіжок
Ніби кликав до себе струнких диких кіз.
А собака Тарзан тих косуль не чіпав,
Хоч породи мисливської справді був він,
Весело і привітно хвостом їм махав
І вітав, наче давніх друзів своїх.
Пережила ця хата всього на віку,
А тепер рідко жде вже до себе гостей.
Це життя вготувало їй долю таку,
Як іще багатьом сільським хатам тепер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685679
дата надходження 25.08.2016
дата закладки 26.08.2016
[i]Що було, те було і його не вернуть,
Якщо душу продати і все поготів
Як би ти не хотів, відлік часу не став
Не вернути нічого, про що ти мовчав.
Не вернути твого пустослів'я, та й грець
І у цьому напевно чиясь є вина...
Все мина, між братами холодна війна,
Та за щастя стоїть найдорожча ціна.
Помолись за майбутнє, за те, що тепер.
Не картай ні за що себе тільки.
Скільки хочеш чекай, заборони нема.
Помолись за героїв, чиї імена,
Не помруть в наших душах ніскільки.
Що було, те було, всіх кого обіймав,
Повернути, напевно, не можна.
Неспроможна людина вернути й любов
Яка буде від неї іти знов і знов...
Неспроможна, на жаль, неспроможна.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684459
дата надходження 18.08.2016
дата закладки 19.08.2016
******************
Буває часом: тихо споглядаєш,
Вбираючи очима неповторність, -
Нечувана мелодія впадає
Підземною рікою у свідомість...
Ізвідки та мелодія небесна?
Струмує, ллється, ніжиться, лоскоче,
Стискає душу трепетом чудесним
Чи ніжністю тендітною тріпоче...
То котиться повільно так - анданте,
А то вібрує пристрасним алегро...
Незримий віртуальний диригенте,
Ти прихиляєш музикою небо.
Початок - та мелодія чудова,
Ті ритми, що живуть і б'ються в грудях...
А згодом вже - явИться звідкись Слово
І йде собі тихенько поміж люди...
Із ним жила - із ним я і воскресну...
Високопарно? Що ж, нехай так буде.
За цю миттєвість творчості чудесну
Я вдячна Долі... Хто мене осудить?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684546
дата надходження 19.08.2016
дата закладки 19.08.2016
Оберіг із Незалежності і миру,
Куємо для своєї Батьківщини.
Ми працею прославимо країну,
Для нащадків збережем - ЄДИНУ!
З повагою, до кожної людини,
Будуємо сучасне УКРАЇНИ!
Вільно стяг, жовтоблакитний ріє,
Збуваються українців-заповітні мрії!
Справедливість, злагода і братство,
Для суспільства - головне багатство!
Конституція-гарант життя й свободи,
Гідності й добробуту народу!
Вірш-гімн
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684205
дата надходження 17.08.2016
дата закладки 17.08.2016
Щит
Полечу я у думках,
та не мовлю слово,
у мовчанні, на стежках,
намалюю коло.
У якому зацвіту,
в кольорах яскраво
і стрічками заплету,
все, що так цікаве.
Будь-де стежкою піду,
у невиднім колі,
за собою поведу,
те, що є без болю.
Не проходить у мій світ,
те, що не зі мною,
не відчує серце бід,
бо межа горою.
Як чіткий душі кордон,
що являє коло,
що тяглося, як затон,
як осяйне соло.
За горами щирих меж,
є душі долина,
де серця є рідних теж,
як одна родина.
Ізольовано живу,
бо межую кругом,
де моє все в наяву,
бачиться, як смуги.
Тих звичайних кольорів,
що прийдуть щоденно,
у вогні, що все горів,
лиш мені буденно.
Спіцин Євгеній 16.08.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684155
дата надходження 17.08.2016
дата закладки 17.08.2016
Заради грОшей все зруйнуєм
І все, що є, ми продамо,
Таке суспільство ми будуєм,
Де гроші розуму більмо.
Красу Карпат – ліси рубаєм
Й на дрова їх вже продаєм,
А в банки єврики складаєм
Із владаю це на взаєм.
В лісах Полісся шурфи, ями,
Шукаємо ми там бурштин,
Безлісся лишиться за нами,
Один пісок і скрізь полин.
Руйнуємо старі будинки,
Хоч їх держава береже,
Ніхто не відповів за вчинки,
Не сів за грати нині вже.
Гуляє кримінал в державі,
Грабує і вбиває тих,
Кого захоче і в забаві
Себе вважає за крутих.
Подивишся на здобування
Грошви для доброго життя
Й не бачиш влади намагання
Змінити врешті це буття.
04.08.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681924
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 05.08.2016
Когда я буду жаловаться Богу
На неудачи и на фатум злой,
Зажги мне свет и укажи дорогу,
Чтоб я пошла смиренно за тобой.
Чтоб отыскала среди тьмы кромешной
Я правду жизни, скрытую во мгле,
Позволь мне быть хотя бы миг беспечной
И ни о чем на свете не жалеть.
Убереги от тяжкого бездолья,
Не дай мне сбиться с верного пути,
Даруй мне силы побороться с болью
И испытанья с легкостью пройти.
К тебе я обращаюсь еженощно,
Шепчу в молитве тихие слова.
Твой лик невидим, но я знаю точно,
Что шорох листьев - это взмах крыла.
Что прикрываешь ты меня собою
В бескрайнем море жизненных сует,
Оберегая ласковой рукою
От всех несчастий, горестей и бед.
Когда я буду жаловаться Богу
На неудачи и на фатум злой,
Утешь меня и отними тревогу,
Чтоб в крыльях нежных я нашла покой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613163
дата надходження 14.10.2015
дата закладки 05.08.2016
Вы хотели бы просто парить в облаках
И услышать как ветер свистит за спиной?
Или утром проснуться с звездой на руках,
Ощущая как бриз накрывает волной?
Вы хотели сбежать в предосенний рассвет,
За собою мечты и надежды маня?
Вы желали раскрасить всю жизнь в яркий цвет?
Так давайте, рисуйте, добавьте огня!
Нарисуйте планету без лжи и без зла,
Благодатное лето и водную гладь.
Нарисуйте себе два широких крыла,
Чтобы мир необъятный покрепче обнять!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681869
дата надходження 04.08.2016
дата закладки 05.08.2016
Де знайти парфумера такого,
щоби зміг він в парфумі зібрати
запах трав,розімлілих під сонцем
і насичених літом гарячим?
Я б, що схоче, за нього віддала -
за ті запахи літні бентежні,
щоб як серце порве мені осінь, -
тим парфумом його лікувала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681853
дата надходження 04.08.2016
дата закладки 05.08.2016
Це що за війна в нас
без права стріляти,
Освячена Мінським миром?
Ми тут не для того,
аби прогулятись, –
Бороним країну милу.
АТО – не війна
(у історію пишем,
Мовляв, терористів ловим).
Тоді, як Росія
в нас «градами» дише,
«Війна» загубилось слово.
І лінії фронту
війна ця не має
(А кращі ж із нас там гинуть),
«Брати» за мішень нас,
«беззбройних», тримають…
Не тир це – ми – Україна.
1.08.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681729
дата надходження 04.08.2016
дата закладки 05.08.2016
Будила в школу діток своїх мати,
У полі вітер розганяв туман.
Цвіркун лягав в стодолі спочивати,
Вдягнувши з трав на себе сарафан.
Дядьки сільські корів на пашу гнали,
Порхали навстріч ластівки з дротів.
До річки босі буслики чвалали,
В яру на плоті котик муркотів.
А вдалині вже сонечко горіло,
В яру глибокім ніжилась верба.
Золотосяйво ген запаленіло.
Осінній ранок падав у жнива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681519
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 04.08.2016
Приспів:
Другий рік, як ступив ти синок за поріг,
Розпочав війну ворог проклятий.
Повертайся мій синку скоріше з доріг,
Юду люту ми мусим здолати.
1
Смерч війни у степах шаленів,
Був запалений миршавим катом.
Ненажерливий звір запалив,
Що колись називався нам братом.
Приспів:
2
Бережи себе синку… вернись,
Я так хочу тебе обійняти.
Пригорну я тебе, як колись…
Як втомилась тебе виглядати.
Приспів:
3
Правда буде за нами… - Вона
не потерпить чужинської зради.
Вип’є ворог свій келих до дна,
В прах розсиплється він від пожади.
Приспів:
4
Україна не згине в вогні,
Як не згинула пам'ять Аратти.
Заспівають в гаю солов'ї…
Віє затишком з рідної хати.
Приспів:
5
Завесніють волошки в літах,
Ратаї будуть ниву орати.
Слава буде гриміти в віках,
Будуть внуки любити й кохати.
Приспів:
6
Знаю лад наведеш ти синок,
Стихнуть Смерчі , Піони - гармати.
Як колись заглянеш до бджілок…
Нам не довго лишилось страждати.
Приспів:
7
Розговіє Вкраїна в медах…
Відійдуть криві числа і дати.
І хоча твоя мама в літах.
Вірить синку і буде чекати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677665
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 13.07.2016
Білі кульки красуні гортензії
Зачекались фонтанів дощів,
Горді мальви...у цих – вже претензії,
Пересохли з самих корінців.
Ще коронами тягнуться лілії,
Перегрілись на сонці й вони,
Пелюстки, як метелик летіли,
І благали про краплю води.
Ще ромашки вдивлялися в небо
І питали у маків прогнози,
У дощі – невимовна потреба,
Чули маки: на днях будуть грози.
Чорнобривці самі вже охочі
Свої брівки помити в дощі,
Соловейко також дощу хоче,
Цю розмову підслухав в кущі.
Раптом дощик набіг несподівано,
Закрутився в самотньому вальсі,
Квіти всі, мов дівчата – замріяно.
Дуже гарно цей дощ цілувався.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675852
дата надходження 03.07.2016
дата закладки 13.07.2016
Природа – істинно талант.
Вона – поет і музикант,
Вона – художник –пейзажист,
Вона-співак і танцюрист,
І режисер вона й актор,
Вона – соліст і цілий хор,
Вона і храм, вона й учитель,
Красот усіх земна обитель,
Калейдоскоп найбільших див,
Нам грішним Бог це все створив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676388
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 13.07.2016
Як погано буть старим,
Немічним і хворим,
Не цікавий ти ні чим,
Нульовий тож кворум.
Не питає нас ніхто
Як ми поживаєм,
Чи ми їздимо ліфтом,
Сходи як долаєм.
Яка пенсія у нас,
А чи вистачає
Купить м’яса в місяць раз
Й ліки, що ковтаєм?
Ми не думали, що так
В старості буває,
Мала пенсія = бідняк,
Й смерть вже заглядає.
Гидко стати бідняком
У поважнім віці
Та іще одинаком
У квартирній клітці.
12.07.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677732
дата надходження 13.07.2016
дата закладки 13.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.07.2016
Розірвала зоряне намисто,
Погубила з душ усі ключі.
Я хотіла в місто, де дитинство
Спить у Янголятка на плечі.
Я купила фарби, аркуш, зорі.
Намалюю світ, де війн нема.
Я змолю усім щасливі долі,
Впишу в щастя ваші імена.
Я просила Боженьку,щоб війни
Як рукою стерлися з землі.
Я роздам усім свої обійми.
І щоб хліб на кожному столі.
Я малюю щастя, небо, кульки.
Я малюю мир для нас усіх.
Я складу в гарнюсінькі пакунки.
А ще зверху... Я досиплю сміх!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677485
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 12.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.07.2016
Меня забыли все, а может я забыла
Кому-то пожелать всех благ, когда чихнул.
А может я тогда монетку обронила
На перекрестке дней, а ветер не вернул.
А может это сон, от летней жажды грустный,
Пытается меня опять заколдовать?
Я приложу ко лбу холодный лист капустный,
Чтобы хандру свою хоть как-то, но унять…
И, может быть усну, дыша теперь спокойно.
И, может улыбнусь наивности обид.
Заметно лучше мне и голове не больно,
Да и душа моя, похоже, не болит…
Наверное, всё дождь, принесший запах дыма
Осеннего костра, которому не срок…
Еще так рано нам любить огонь камина –
На улице июль, но осень между строк…
Какой-то странный день, или мои капризы –
Погода мне сейчас расплакалась дождем.
Я, думаю, сентябрь уже оформил визу,
Но пусть он не спешит – мы с летом подождем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676694
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 08.07.2016
Віддзеркалює небо високе у синьому морі,
Кучеряві хмарки, ніби чайки махають крильми,
Та лукаво-лукаво підморгують яснії зорі,
Рибками золотими здаються, напевне вони.
Місяченько, немов диво-човен із срібним весельцем,
Котрий хвилі легенько гойдають то вгору, то вниз.
Грає-піниться море і дихає свіжістю небо,
То цариці-природи чудовий черговий каприз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676181
дата надходження 05.07.2016
дата закладки 06.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.07.2016
Вітер волося твоє розвіває,
З тобою я у вальсі пливу.
Музика ніжно танець нам грає,
Тебе по залу легко веду.
І ми разом у вальсі пливем.
У чудовому танці кружляєм,
То поміж пар обережно пройдем,
І пари старанно оминаєм.
А музика весело нам грає,
Мелодія скрипки ніжно звучить.
Коли людина щиро кохає,
Яка ж то є щаслива оця мить.
Ця мить була така щаслива,
І в танці ти зі мною пливла
Та долі спільної ми не мали,
Бо по світу вона нас розвела.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676025
дата надходження 04.07.2016
дата закладки 04.07.2016
Василь загинув, - Лицар України!
А їх так мало лишилось вже…
Пливуть з війни чужої в домовині,
Проклятий ворог голови стриже.
Бандити всі і досі ще на волі…
При владі скрізь ординська юдорать.
А на війні солдати босі й голі…
По тюрмах скрізь Атошники сидять.
Там на війні відстрілюють героїв,
Прийшли до хати найманці чужі.
Та вже ростуть в дібровах чорноброві,
На б.дло скоро виймемо ножі.
Чого скажіть вам треба в нас прокляті,
Вам скільки треба виродки глухі?
Не довго вам лишилось щебетати
Тому, що ваші Боги нам чужі.
Ординські с.ки вкрали у нас Бога,
Байстрюк ваш охрестив нас у крові.
Та віра йде від нашого Даждьбога,
ЇЇ несуть на крилах журавлі.
А вас ми суче виплоддє – дістанем,
Смерть не простять вам хлопці із АТО.
За все петлю чужинці вам одягнем
Без кулі з вас, не лишиться ніхто!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675433
дата надходження 01.07.2016
дата закладки 02.07.2016
ПЕСНЯ: «С Душою …»
Музыка: ?????
Слова: Владимир Туленко
(1)
Души моей роман написан и в завершении эпилог:
"Душа моя была актрисой... Я ей суфлировал как мог".
С Душою мы Добро творили, грешили вместе мы порой,
Вот так мы с ней душевно жили. И вот уходим на покой.
Припев:
Какое право эта малость, быть праведником, не греша,
Самим собою оставаясь, чтоб пела гордая Душа.
Чтобы в витринах отражался живородящий свет Души,
Чтоб первый встречный не старался с Душой продаться за гроши!
Чтобы в витринах отражался живородящий свет Души,
Чтоб первый встречный не старался с Душой продаться за гроши!
(2)
Уйти не так, поверьте, сложно, здесь есть один нюанс такой,
Что вечно быть живым не можем, что нужем нам с Душой покой.
С Душою мы Добро творили, Грешили вместе мы порой,
Вот так мы с ней душевно жили. И вот уходим на покой.
Припев:
Какое право эта малость, быть праведником, не греша,
Самим собою оставаясь, чтоб пела гордая Душа.
Чтобы в витринах отражался живородящий свет Души,
Чтоб первый встречный не старался с Душой продаться за гроши!
Чтобы в витринах отражался живородящий свет Души,
Чтоб первый встречный не старался с Душой продаться за гроши!
(3)
Пускай немного нам осталось, поёт со мной Душа моя!
Не всё успели, но старались, постигли сущность бытия.
С Душою мы Добро творили, Грешили вместе мы порой,
Вот так мы с ней душевно жили. И вот уходим на покой.
Припев:
Какое право эта малость, быть праведником, не греша,
Самим собою оставаясь, чтоб пела гордая Душа.
Чтобы в витринах отражался живородящий свет Души,
Чтоб первый встречный не старался с Душой продаться за гроши!
Чтобы в витринах отражался живородящий свет Души,
Чтоб первый встречный не старался с Душой продаться за гроши!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675550
дата надходження 01.07.2016
дата закладки 02.07.2016
ПЕСНЯ: «В моей квартире холостяцкой»
Музыка: ?????
Слова: Владимир Туленко
(1)
Живу один, по-холостяцки, и, что хочу, то и творю!
Блестящие девицам цацки принципиально не дарю.
Когда угодно убираю… (точней мету лишь иногда),
Но никогда не унываю! Поскольку горе – не беда!
Припев:
В моей квартире холостяцкой
Всё протекает по-дурацки,
Конечно принц я! Но не датский,
Что звался Гамлетом в кино.
Но должен всем вам я признаться,
Не перестану удивляться
Своей квартире холостяцкой
Где многое разрешено!
(2)
Живу один, по-холостяцки, но принимаю я гостей,
И нам приходится тягаться в вопросах всяческих затей.
Земную ось вращаем редко, не курим вовсе фимиам…
А любим пиво и креветки, когда стартуем со ста грамм!
Припев:
В моей квартире холостяцкой
Всё протекает по-дурацки,
Конечно принц я! Но не датский,
Что звался Гамлетом в кино.
Но должен всем вам я признаться,
Не перестану удивляться
Своей квартире холостяцкой
Где многое разрешено!
(3)
Живу один, по-холостяцки, порою хочется завыть!
Могу немного повстречаться в девицей, но не полюбить.
Поскольку нет на свете краше свободы, я вам доложу!
По-этому все эти годы один по жизни я брожу.
Припев:
В моей квартире холостяцкой
Всё протекает по-дурацки,
Конечно принц я! Но не датский,
Что звался Гамлетом в кино.
Но должен всем вам я признаться,
Не перестану удивляться
Своей квартире холостяцкой
Где многое разрешено!
Но должен всем вам я признаться,
Не перестану удивляться
Своей квартире холостяцкой
Что опостылела давно!
Такое, так сказать, «кино»!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675567
дата надходження 01.07.2016
дата закладки 02.07.2016
На мелкой тающей водичке,
На мокром, не в пюре, песке,
Скользящей с ветром перекличкой,
Жизнь - на скимбо́рдном* лоскутке -
Нам ...золотистою лисичкой
Кружилась бризом на «катке».
30.06.16 г. ( «На океанских пляжах, на бескрайних...» )
*Скимбординг (от англ. skimboard — «скользящая доска») — вид спорта, типа сёрфинга, представляющий собой катание на мелкой воде и по мокрому песку и являющийся разновидностью фансёрфинга. Доска, используемая для катания, называется скимборд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675452
дата надходження 01.07.2016
дата закладки 01.07.2016
І плакав дощ. І рюмсав сніг.
Яка малесенька розбіжність!
Тулилось сонечко до ніг,
І десь вмирала тихо ніжність.
Ти засинав. Ні слів, ні сліз.
Тихе розлучення. Як спомин.
Лиш місяць у віконце вліз,
А потім впав в старенький комин.
Кипіло сонце як в печі,
Молились десь погаслі зорі.
Я засинала на плечі
Самотності в сирій коморі.
А ти... Вже й вчора не згадав,
Що був мені ціленьким світом.
Старенький вітер торгував
Улітку піввишневим цвітом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675392
дата надходження 30.06.2016
дата закладки 01.07.2016
Серед людей живе мораль,
Поважна, найпишніша з краль.
Шикарна, гордовита панна
У кращі товариства звана.
Все сперечається з коханням,
Одні поради та повчання.
Куди йому не слід ходити
Та хто кого би мав любити.
Із пристрастю дружить не варто
Бо плутає та часто карти.
Що треба бути обережним,
Сором'язливим, не безмежним.
Чи докір, чи то настанова
Мовчить кохання ні півслова.
Бо розуміє та панянка
Своїх же постулатів бранка.
Життя йому на захист стало,
Таке прискіпливій сказало:
Кохання справжне то - сакральне
І не буває аморальне.
А ще мораль, як не крути
Вночі воно нас зігріває, а не ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672270
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 23.06.2016
Зачервонілось сонечко під вечір,
Вплело у небо коси золоті.
Взяв місяць зоряний мішок на плечі
І сипав зорі по смарагдовій траві.
Я йшла на зустріч місяцю - провидцю ,
Шукала щастя в зоряній траві,
Лиш соловей моїм був очевидцем,
Співаючи про доленьку пісні.
А місяць ворожив зірками з неба,
І ніч в обіймах день занапастила.
Моя душа далеко так від тебе,
Не знаю, чом так легко відпустила?...
18.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673927
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 23.06.2016
Вже гомін літа згас, осіння тиша
Лиш неба синь та золото гаїв,
Завмерло все та навіть не колише
Пройдисвіт-вітер на ставу човнів.
На південь знов вертаються лелеки,
Як і завжди, збираючись у клин.
Курличуть та летять вони далеко,
Нагадуючи нам про часу плин.
В холодних ранках тішаться тумани,
Важкими росами вмиваються поля,
Додолу падає черговий лист багряний,
Цією ковдрою вкривається земля.
Плетуть своє мереживо на гіллі
Маленькі павуки-трудівники.
Це осінь йде - пора весільна
Та стелять молодятам рушники.
В дрімоту поринає ліс старечий,
Зітхають перед сном лани
Та зорями бентежить тихий вечір,
Торкаючись душевної струни.
Вже гомін літа згас, осіння тиша...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673387
дата надходження 20.06.2016
дата закладки 21.06.2016
Летять роки в шаленому потоці
Бурхливих вод прийдешнього життя,
Розраду я знаходжу у пророцтві,
У мріях про щасливе майбуття.
І знов несе човен моєї долі
Широким руслом бистрої ріки,
Напитись з неї я вже встиг доволі
Й самотнім став із легкої руки.
А час летить так швидко й невблаганно
За течією плине човен мій
До берега приб'є та душу ранить
Оманами холодними надій.
Не можу більше цього розуміти,
Згоріти треба та восреснуть знов,
Щоб омертвілу душу оживити
Та щоб до серця прищепить любов.
Осінній дощ змиває барви літа,
Холодний вітер рве листок верби.
Я хочу бути знову обігрітим
Без смутку, без печалі, без журби.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673393
дата надходження 20.06.2016
дата закладки 21.06.2016
Плаче Україна гіркими сльозами
В стогоні здригнеться від болючих ран
Знов стоять рядами труни із синами
В небі ворон кряче...
Став він Україні, наче рідний брат...
"Що ж ти моя доню, так гірко ридаєш?"
Господь запитає в матінки- землі
А вона до нього, руки простягає...
"Як же не ридати, Батечку, мені!
Хіба ти не бачиш, що зі мною роблять?
Хіба ти не бачиш чого досягли?
Б'ють,катують,ріжуть,на кусочки рублять!
На моїх теренах блудні шайтани...
Чужі ноги стежки батьківські стоптали
Танками розриті пшеничні поля
Чорною марою мене осідлали
І тепер волають, що це їх земля.
Від гармат та " градів" я тепер здригаюсь.
Глухну від снарядів й вибухів гранат
Хмарою з вогнями по ночах лякають.
Без перерви кулі в голові свестять.
Зруйнували села, міста розбомбили
Мене у руїну звели нанівець.
Все що я кохала, все що так леліла
Більше не вернути, цьому вже кінець...
"Штучним" краєм вони мене називають.
І що я не справжня, голосять у світ.
А в моєму серці рани не зникають
І болять невпинно вже багато літ...
Ця війна проклята, залишає шрами
Котрі не згояться, котрим не зійти...
Лоно моє повне мертвими синами
Що не з свої волі змушені піти...
А ще скільки тілець, моїх діток бідних
Прогнили з травою у чорній ріллі
Що тепер пшениця під небом погідним
Принесе народу, в крові врожаї...
Втоплена я Боже, у крові до краю...
Вмилася сльозами матерів й вдовиць...
Діточки- сирітки, татусів ховають
Що рядами в трунах лежать горілиць...
Дай же Рідний сили, щоб ті страти знести
Подаруй надію й віру в майбуття...
Щоб могли ми гідно все це перенести
Злагоди і миру дай нам для життя...
Я до тебе Тату, рученьки складаю
І в молитві прошу, поможи мені!
Хай же дітки мої, більше не вмирають!
Хай же спокій буде, на моїй землі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576413
дата надходження 22.04.2015
дата закладки 21.06.2016
Спектакль окончен, уезжает цирк...
И зрители все расползлись по норам,
На сцену входит ночи, первый блик
Что станет для кого-то приговором...
По улице пройдусь одна, увы...
Где осень в парке листьями играет...
Так надоело жить в том мире лжи
Где цирка в жизни нам вполне хватает...
Вдруг в пустоте услышу слабый плач
Как будто крик бездомного котёнка
Я побегу на звук, а тьма-палач
Едва позволит разглядеть ребёнка...
Между домов в углу...совсем один
Малыш залился горькими слезами
Уехал цирк, а про него забыл
Малютку-клоуна из добрыми глазами...
Размылась краска на лице у крошки
Испуган тьмою ночи, пустотой...
Замерзли ручки, посинели ножки
Малыш дрожал всем телом и душой...
Во мне как будто что-то оборвалось
Не понимала чувств сейчас своих
А в голове одно лишь прозвучало
И резало ножом в висках моих...
"Да что вы люди, вовсе озверели!!!
К чему ваши деяния ведут?
Та даже твари все, последние на свете
Своих детей в обиду не дадут!"
Сниму пальто и малыша укрою
Возьму на руки, слёзы оботру
"Не плачь дитя! - его я успокою -
Теперь ты мой, тебя я заберу!"
А он меня ручонками обхватит
Прижмется, как родной к моей груди
И в волосах моих глазенки спрячет
"Возьми меня с собой, прошу возьми!"
***
Подрос малыш, улыбкою сияет
Весёлый мальчуган, проказник мой...
Теперь меня сестренкой называет...
Мой грустный клоун, добрый и родной...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583511
дата надходження 25.05.2015
дата закладки 21.06.2016
Пахучим медом пахне все узлісся.
То липи ранком літнім розцвіли.
Суцвіття мов бурштинові намиста
ще з вечора приміряли вони.
Стоять красуні липи.Позирають.
Що скаже сонце про намиста їх?
Бо вітер розчесав їм довгі коси.
І на гілках втомившись,спати ліг.
Туман ранковий від краси такої
аж онімів і завстидавшись втік.
В ярах сховавсь до вечора,щоб знову
під ранок обнімати все і всіх.
Мов молоком поїти квіти,трави.
Всю землю,щоб родила цю красу.
Щоб не засохли ріки і дерева.
Одягне липи в вранішню росу.
Духмяним медом пахне все узлісся.
В суцвіттях бджоли голосно гудуть.
В проміннях сонця сяють диво-квіти.
Нехай у снах зимових оживуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673284
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 21.06.2016
Позади весь апрель,
Черный май,
Да и лета уже три недели…
В голове – будто шмель,-
В стонах край,
Где АТОвские с градом метели…
Как гляди,- за окном-
Страшный сон,
Льют дожди, явно плачет погода…
В пелене – серым,- гном
Красит лон
Дождевой, чтобы стала природа…
Положу в дивный ларь
С раны соль,-
Ведь в душе и на сердце тревога…
Подойду под алтарь
Снять всю боль,
Чтобы солнечной стала дорога
Бросив якорь на мель,-
Каждый день
От зари до темна муки в битвах…
Растворив акварель,-
Сброшу тень,
Скрашу святостью бытность в молитвах…
Пролетят десять дней
Стаей птиц
И окончится в страхе разлука,
Как очистит елей
Горечь с лиц
С возвращением радостным внука!!!
20.06.2016г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673398
дата надходження 20.06.2016
дата закладки 21.06.2016
Жоржини, чарівні жоржини,
Біля хати ростуть у дівчини.
Біля хати ростуть розквітають,
Яскравим вогнем полихають.
А дівчина жоржини кохає,
Квіти щодень поливає.
В красивий букет їх збере,
Подарує, як милий прийде.
Жоржини, чарівні жоржини,
Подаруйте ви щастя дівчині.
Подаруйте любов та кохання,
Заберіть ви дівоче страждання.
Жоржини нічку не спали,
Пелюстків вони не стуляли.
Серед квітів своїх питали,
Коханого дівчині шукали.
Жоржини, чарівні жоржини,
Біля хати ростуть у дівчини.
Буйно цвітуть розквітають,
Бо двоє їх тепер доглядають.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673430
дата надходження 20.06.2016
дата закладки 21.06.2016
Стояла осінь в злоті, затуманена,
Коли душа у жінки раптом зранена
Була листом-трикутником. То – звістка…
Вона тепер – вдова, і мама, і невістка.
Мовчала вічність, лиш дивилась злякано
На молоду вдову, що гірко плакала,
Тряслися в частих судорогах плечі,
А біля неї – двійня, ще зовсім малеча.
В руках – трикутник, роковий і… мокрий,
Здалось на мить, що все навкруг замовкло,
Лиш плач її і крик дрібних маляток,
Що на ногах своїх навчились ледь стояти.
Той крик і плач – страшна то долі пісня:
Трикутник всіх життя ділив на «до» і «після.»
І осінь, затуманена, теж плакала…
Й мовчала вічність, лиш дивилась злякано…
19.10.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673451
дата надходження 20.06.2016
дата закладки 21.06.2016
Аромить літо ягодами й квітами,
П’янить мене медовим цвітом липовим,
Шалена спека, в голові кульбітами
думки сумні із присмаком полиновим…
Трава дурманить в лузі алергенами,
Дзюрчать струмки, від спеки втомлені,
Поля і луки вкриті гобеленами,
Танцюють у повітрі сонця промені…
І неймовірна тиша заколисує,
На горизонті - дивовижне марево,
Літак у небі віражі виписує,
Зникає, ніби привид, знов за хмарами…
Спекотне літо мучить нас задухою,
Пилюкою і мухами злостивими,
І знищує рясний врожай посухою,
Рятує згодом все дощем і зливами…
Люблю я літо, а чи ні – не так важливо,
Тому що ця смачна пора - це справжнє Диво!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673572
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 21.06.2016
По бесполезности, в практическом разрезе,
Ну что той пользы у проекта-нерва : «Дача».
...Не по-соседски грядки всхожи? -– грусть, и плачи...
А поливания, часами, в том же месте?..
...Зато – да! дышится!.. под хохот лягушачий...
...Привёз подругу, пока – дома все родители,
Так пять соседей о ...просапываньях щавля -
Спросить успели, пока шли с ней в будку-жи́тельку,
Троим - пришлось ответить:
-– Это просто Галя.
И убирать глаза от цветоводных зрителей...
Открыл окно (спросила девушка) Пусть дышит.
А я - постукиваю, чтоб, не дай Бог – мыши...
12.06.16 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672163
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 15.06.2016
Якось спитав синок у батька,
Щоб про війну той розказав,
Бо ж батько був герой союзу-
Він у афгані воював.
Та батько не хотів казати,
В думках собі усе згадав:
"Навіщо це тобі дитино"-
Тихенько синові сказав.
Згадав своїх він побратимів
Тих ,що вернулись і що ні.
І попросив він щиро Бога,
Щоби не бути більш війні.
Та не так сталось , як гадалось
Сусід наш Бога не питав,
Він нашу неньку Україну
Розпаювати забажав.
Він з "призиденськими братками"
Нас на майдані постріляв,
Але народ наш не злякався-
Народ ще більш тоді повстав.
Лишилась там "НЕБЕСНА СОТНЯ"
Вкраїни вірних вояків,
Але в серцях всіх українців,
Жива до поки всіх віків.
Тоді "зелених чоловічків"
Він в Крим навалою напхав,
І ніби ,що він не причетний
Пів-острів Крим анексував.
Після, під дулом автоматів,
Він референдум там провів
І більше навідь ста відсотків,
Зібрав "правдивих" голосів.
Але сусіду й цього мало,
Що йому з Криму без води,
Йому б іще Донбасу крішку
Звільнить з "бандерівськой орди"
Та бач відкритою війною
Він побоявсь на нас іти.
Найняв він наших "патріотів"
Й вони йому допомогли.
Допомогли відкрити бійню,
На Українській на землі,
А він їм зброю доставляє-
"Гуманітарні вантажі"
Там не живуть ,але існують
І хлібороби й шахтарі,
Вже переставши сподіватись,
Снаряда ждучи у дворі.
Там гинуть з двох сторін солдати,
А дома плачуть матері,
Ви подивіться правді в очі-
"Сусіди наші дорогі"
Нехай , там найманці за гроші,
Вбивають сміючись людей,
Та ,ви, я думаю ,теж люди
Тож пожалійте тих дітей.
Отак сидівши на блокпості
Старий афганець міркував,
А біля нього йго синочок
Вже про війну більш не питав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597686
дата надходження 04.08.2015
дата закладки 15.06.2016
Дві доньки в старенької мами Марії –
Найстарша Надія, молодшенька – Віра
Із ними пов’язані всі її мрії,
За них просить Бога, щоденно, без міри.
Вона їх зростила у правді й любові
На рідній землі, на шевченковім слові,
А час плине швидко, тісна стала хата:
Щасливої долі бажала їм мати.
І вийшли у люди з гніздечка Марії
Сестрички , що звалися Віра й Надія,
У Віри думки – архітектором стати!
А Надя обрала - у небі літати!
Такі дві несхожі життя половинки,
Але щирі серцем, але українки!
Одна любить небо,польоти щоденні
А інша міста проектує натхненно.
І як би війна в Україні не сталась,
Усе у дівчат якнайкраще би склалось,
Їх мама Марія спокійно би спала,
І серце старенької так не стискало б.
А так другий рік як Надія в полоні,
Від цього в середині подих холоне,
Не ворог відкрито зійшовся в двобої,
А викрали , як закінчились набої.
Підступно доправили бранку в Росію,
Невже сподівались зламати Надію?
Невже їх історія ще не навчила,
Що в наших жінок дух козацький і сила?
А Віра -сестра і старенька Марія,
Весь світ до цієй привернули події:
Що стала сусідня країна бандитом,
В заручниках там – українськії діти,
Що звір двоголовий катує їх тіло,
А вільності дух їм зламати – не сила.
Дивися весь світ, чуєш голос Надії?
Не судді у мантіях там, а повії…
Погляньте на цю українську родину,
Це символ нескореності України,
Три голоси Віри, Надії , Марії
То вирок усій «прокремлівській» Росії!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650372
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 15.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.06.2016
Віршована розповідь
В лісі листя шелестить,
Трава трохи шарудить
Між дерев виднілось личко
Нині дівчинка йшла швидко.
У червоних черевичках
Та на зріст, дуже маленька
А сама, як та суничка
Ясні очі, вся гарненька.
Всі птахи з переполоху
Розлетілися потроху
Спускалась, поспіхом з гори
Все ближче до галявини.
По ній яскраво-червоні
Є полуниці й суниці
Квітучим килимом лежать
Радіє, очі веселять.
У кошик ягоди, клала
Якусь пісеньку співала
Здалось зовсім не пристала
Та додому поспішала.
Літнє сонце веселило
Прямо в очі їй світило
Квіти, по дорозі рвала
Ніжно, букет пригортала
Тішилась літечку і йшла
Повсюди гарно, яка краса!
Несе кошик, квіти в руках
Як то добре! Щастя в очах!
15.06.2016р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672380
дата надходження 15.06.2016
дата закладки 15.06.2016
Я кожен день з молитви починаю,
І Богу щиро дякую за те,
Що день прийдешній ще раз зустрічаю,
Та знову бачу сонце золоте!
Лечу додому! - Здрастуй, рідний краю!
Стежки дитинства, верби, спориші!..
Щаслива я - любов єдину маю,
Яка довіку житиме в душі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672124
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 15.06.2016
«Шаверма» («В таверне …»)
Музыка: Иван Кучин
Слова: Владимир Туленко
Исполняет Кучин, а Кучин…
[youtube]https://youtu.be/nr_RYDgPelw[/youtube]
[youtube]https://youtu.be/C2KIwvAoSeE[/youtube]
КА-РА-ОКЕ
[youtube]https://youtu.be/u49A67nr4TU[/youtube]
[youtube]https://youtu.be/tDfBCO7wcbY[/youtube]
С кусочком вкусной и прожареной шавермы,
Которую спопобился ты съесть,
Ты попадеш, братан, к лепиле первым,
Но шанс в живих остаться малый есть!
И будет плакать о парнишке мама,
Коль не успеют вовремя спасти.
Придёт домой сухая телеграмма,
Что парень успокоился в пути!
ПРИПЕВ:
На шаверме тихо лазит муха,
Ведь у мух с шавермою любовь!
Будет потребителям непруха,
Попадут он в больничку вновь!
На шаверме тихо лазит муха,
Ведь у мух с шавермою любовь!
Будет потребителям непруха,
Попадут он в больничку вновь!
Не надо есть того, чего не знаешь,
Не суй фигню себе, братишка, в рот.
Ведь отравления разные бывают,
И вымирает коренной народ!
По-чёрному нас отравляют стервы,
У нас уже не та, что раньше кровь…
Виновна в этом также и шаверма,
И наша жрать голимая любовь!
ПРИПЕВ:
На шаверме тихо лазит муха,
Ведь у мух с шавермою любовь!
Будет потребителям непруха,
Попадут он в больничку вновь!
ПРИПЕВ:
На шаверме тихо лазит муха,
Ведь у мух с шавермою любовь!
Будет потребителям непруха,
Попадут он в больничку вновь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671201
дата надходження 09.06.2016
дата закладки 10.06.2016
Холодний дощ упав із хмар,
в туман сумних,нічних примар,
розтікся по дорозі,
земля в облозі,
весна, зігріти ще не в змозі,
усе заснуло,ліс,вода і небеса,
а на траві з дощу роса - краса,
і де-не-де лиш чути співи,
пітьма мріє,
зірок посіви,вітер сіє,
в озері блищать вогні,
розчинить в синій глибині,
там небо свої ясні очі,
нема краси такої на землі,
лиш та, що йде по слідах ночі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626734
дата надходження 06.12.2015
дата закладки 06.06.2016
«Стихи писать у нас немалый грех!»
Стихи писать у нас немалый грех!
За них «такое всякое» бывает,
Что ранее полученный успех,
На эшафот порою отправляет!
Нам не дано порой предугадать,
Чем наше слово может отозваться…
Идти с повинной? Или убежать?
Бороться ли? Иль ото всех скрываться?
Бываю часто весел и открыт,
Что делает меня незащищённым.
Я не поэт, акын или пиит,
Не обладаю слогом нежно-томным.
Порой не преднамеренно грешу,
О святости на время забывая.
Порой стихи красивые пишу,
Секретов написания не зная…
Пишу о том, что искренне ценю,
О том пишу, в чём нечто понимаю.
Но для потомков знать свою цену
Я не хочу! Точнее – не желаю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670526
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 06.06.2016
Так хочется обычной
Неземной любви…
Не обескровленной рутиной, скукой, бытом…
Еще бы мне окно держать открытым,
Чтоб видеть небо рядом
И огни…
Еще бы мне за руки да по крышам
Бежать –
Там босиком не горячо…
И слышать, как чуть учащенно дышим,
И чувствовать любимое плечо…
И чтобы как друзья – все с полуслова…
И чтобы рифмы к нам через одну…
И чтобы восхищаться снова, снова…
И чтобы вместе слушать тишину…
Не так уж много мне для счастья надо –
Будь просто рядом...
Так же, как всегда…
…И снова мы любуемся закатом...
…И снова с неба падает звезда…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670510
дата надходження 05.06.2016
дата закладки 06.06.2016
Сиджу на гойдалці, гойдаюсь,
І собі пісню заспіваю,
А поряд пташечка щебече,
Аж завмирає, моє серце.
Коли я чую щасливий спів,
Не відчуваю своїх років,
Немов верта у дитячий світ,
Не хочу знать, скільки мені літ.
Вітрець тихенький, ледь гойдає,
Та сиві коси звеселяє,
Квітуча клумба, літає погляд,
Чомусь згадала, тебе поряд.
Букет великий, квітів приніс,
Я саме гойдалася тоді,
Щасливі миті відчувала,
Давно тебе, любий, кохала.
Прийшлось багато пережити,
Сімейні чвари, свята, діти,
Та ми зуміли, все це пройти,
Щоби кохання нам зберегти.
І все, як зараз, пам`ятаю,
У спогад знову поринаю,
На серці добре, відчуваю,
Хоч сиві коси й давно маю,
Я все життя, тебе кохаю.
06.06.2016р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670539
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 06.06.2016
Якщо кохати – тільки раз,
Бо навряд чи двічі то кохання.
Серед сотень тисяч фраз,
Дізнаєшся, що найцінніше – це мовчання.
Серед хвилин, годин і днів,
Ти помічати будеш старість:
«Коли я мамо так підріс?
І де моя дитяча радість?»
Та все ж ми друже молоді,
Бо з нами наші мрії, плани.
А головне, що ми живі,
А отже загояться всі наші рани.
І раз у світі ми вмираємо,
Кохаємо у ньому тільки раз.
Все інше просто граємо,
Все інше просто так.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670481
дата надходження 05.06.2016
дата закладки 06.06.2016
Здраствуй, батьку!
Не мовчи - хочу я поговорити:
Розкажи, направ, навчи -
Ми не байстрюки, а твої діти.
Тату, де воно не так:
Вчив одне ... А що насправді ...
Подивись — який бардак!
Де сховатись глузду, правді?
Хто живе твоїм Законом -
Ледве-ледве тягне ноги,
Від народження до скону,
А жалітися до кого?
Справедливість на тім світі?
Тут корися та молись?
Ти писав те в Заповіті?
Чи думки переплелись?
--------------------------------------
Бог:
Що почути хочеш, сину?
Місце в церкві — не моє,
Як дивитись на свитину -
Тіла зір не дістає.
Як дивитись на папери -
Чи побачиш в них думки?
Справжня суть, а не манери,
Заховалась між рядки.
Із розмови викинь слово -
Вся розмова шкереберть.
Найвідвертіша промова
Має правди тільки чверть.
Я б у тому Заповіті
Написав би кілька слів,
А без них, по всьому світі,
Роблять із людей рабів.
Кілька дописів від Гада -
Все учення — навпаки:
Замість СЛАВА пишуть ЗРАДА,
Замість квітів — колючки.
Подивись на мою долю:
Скажеш правду — йди на хрест.
Я учив: цінуйте ВОЛЮ!
За те вбили, щоб воскрес?
Слово ПРАВДА заплювали
В «справедливому суді» -
От за що мене розп'яли!
Інше — вила по воді.
Не змінив я цього світу,
Та брехати не учив ...
Тож, пробачте мене діти,
Те Писання — марнослів!
-----------------------------------
Я:
Отче, як нам далі жити?
Ген брехня навкруг квітує -
Що з оцим лайном робити?
Воно труїть, люд не чує ...
Очманілі, хворі мізки,
Пекла сморід, трупний чад,
Щоб рабами ... ще з колиски ...
Родить війни і розбрат!
-------------------------------------
Бог:
Я не вчив людей, як їсти
Ні гнилого, ні лайна,
Научати треба плисти,
Чи як справити човна.
А куди пливти і править -
Я того не говорив!
Досить дурно церкву славить -
Лиш брехня в словах попів!
Дам ЗАВІТ тобі я справжній -
Десять найдорожчих слів:
ПРАВДА, ВОЛЯ, ЧЕСТЬ і МУЖНІСТЬ,
СОВІСТЬ, ДУХ, ДУША і ГНІВ.
Ти у серці їх носи,
Не марнуй, цінуй ЖИТТЯ!
Нема кращої краси -
Шлях спасіння й майбуття!
-------------------------------------
Я:
Це і все? Цього достатньо?
Ні загроз, ні застережень?
-------------------------------------
Бог:
Пам'ятай: за все є плАтня!
Нагадаю ряд обмежень!
Без обмежень, люд — тварини!
Без обмежень, влада — зло!
Не давай більш десятини,
Щоб ту владу не несло!
Влада має місце знати
І обмеження числа,
Мусиш те контролювати,
Щоб робила й не гребла!
Люди мають СЛОВО мати,
І накази видавать!
Влада — то не батько й мати,
Якщо приндиться — мінять!
Знов захоче панувати -
Не забудьте моїх слів:
Геть тоді скотину з хати!
Гнів народу — Божий гнів!
------------------------------------
Я:
А яке останнє слово,
Ти мені ще не сказав?
Мабуть, те, не випадково -
Наостанок притримав…
------------------------------------
Бог:
Воно перше — не останнє!
Без обмовок знов і знов
Оте слово є КОХАННЯ -
Гріє й світить всіх ЛЮБОВ.
Не продажна, не сліпа,
Не без тями чи оков -
Вільна, сильна і свята,
Животворна лиш ЛЮБОВ.
Гнів, як криця, гнів, як зброя,
Щоб вбивати ворогів,
А всі рани - вона гоїть,
Бо немає дужчих слів.
Дякую, тобі, мій сину -
Зняв із серця мого камінь -
За «науку» ту провину…
Розкажи всім! Добре?
АМІНЬ!
----------------------------
Чи то можна так із Богом у душі погомоніти?
Чи лиш тільки «за порогом», чи дорослі ми, чи діти?
Чи почути, що він радить? Чи ушняпитись в книжки?
Він дає лише поради: чи блукать, чи навпрошки...
Десять слів запам'ятайте — хто не хоче — вам у хлів!
Десять слів. На тім — звиняйте. Десять слів!
Лиш десять слів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670553
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 06.06.2016
[i]
[color="#002fff"][b]Мов строката синя стрічка,
Мальовничих берегів,
В*еться по Вкраїні річка,
Поміж красенів лугів.
То оспіваний Тарасом,
Величавий дід Дніпро,
Що буває гнівний часом,
Але брід його - добро.
Річка кожна, мов людина,
Має вдачу теж свою,
Норов – як і Батьківщина!
Несе воду їй святу…
[/b]
[/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670566
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 06.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.06.2016
Біля ставу, берізки коси розпустили,
Між собою, листочки тихо шепотіли,
Став, ще трішки, спочивав, сонце підіймалось
Вітерець, ледь повівав, земля просиналась.
А по боки та й осоки, став обіймали,
Із очеретом, разом сон охороняли,
Вже проміння, сонячне лягло по водиці
І злітаються птахи, п’ють воду й синиці.
Пробудилося, дно ставка і пішли круги,
Заплескали, жваво рибки по- під береги,
Прилетіли кулики, тішились у воді,
Заховалися, у зіллі деркач й журавлі.
Качки галас підняли та й швидко пірнали,
Добували, харчі вміло, крильця купали,
Балухаті, хитрі жаби, позавмирали,
Тож птахи у воді, вже загрозою стали.
У ставочку, життя, майже зовсім проснулось,
До берізок, ніжно сонечко посміхнулось,
Блищить листя, цілують сонячні промінці,
Все довкола, раділо ранку, літній красі.
О3.06.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669970
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 03.06.2016
Повертаюся я, повертаюсь до рідної хати,
Де життя, мов черешні, давно у весні відцвіло,
Не зустріне мене на порозі ні батько, ні мати,
І, можливо уже не згадає родинне село.
Я по стежці пройдусь, спориші ще цвітуть біля тину,
Стара липа мовчить, а мій ясен стоїть у думках.
Я шаную село, як шаную батьківську могилу,
Звідси кроком колись починав необдуманий шлях.
Де б на світі не був, повертаюсь до рідної хати,
Тут матуся і тато за руку водили мене.
Хоч роки, як клини, научились удаль відлітати,
До порогу тепер мене вітер постійно жене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669961
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 03.06.2016
Не раз її шмагала Доля по щоках,
Ламала, мордувала що є сили,
Не співпадала кількість з якістю в роках,
Скажіть мені, невже це справедливо?
Чому сумує радість у полоні днів,
Чому сміється смуток саркастично,
А замість ніжності у неї в серці біль,
І настрій вже давно песимістичний?
Та час від часу літнє сонце із-за хмар
Для неї світить в небі променисто,
Тоді зникає із душі важкий тягар,
І очі усміхаються іскристо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669964
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 03.06.2016
Втомилось, спить ранкове море,
Сріблясті хвильки де – не – де.
За обрій в вдалі неозорі,
Всевишній дольками кладе.
На серці легко так і тепло…
Десь там на рейді кораблі.
Неначе привиди далекі,
Зеніт сторожать угорі.
Казкову даль за горизонти,
Несе на крилах вітерець.
І раптом вивільги з акордом…
Оркестр ушпарив із небес.
У груди дихає блаженство,
Несе мелодію у вись.
Чарівні дивні передзвони,
Над морем бризом пронеслись.
Довкруж мелодії й контрасти,
Малює пензлем круговид.
Злетіти хочеться й упасти,
По краплях спити чудо – мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669924
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 03.06.2016
Дырявые перчатки,
И сам немножко шаткий.
Потертый дипломат,
Зубов в улыбке ряд.
С салфеточкой с кармана,
Пил кофе из стакана.
С оторванной манжетой,
Зато из сигаретой.
Один у черной шляпе,
Как голубь на канапе.
В руках его газета,
Вся жизнь понтом согрета.
Со шляпы клок висит…
Зато он одессит!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669916
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 03.06.2016
[youtube]https://youtu.be/2sYxlOHHWEE [/youtube]
[b]«Музикальні фонтани»[/b]
[color="#030ae6"][b][i]
Гра світла – музики – води
В повітрі крапельки-сліди
Сріблясті кульки – мовби ртуть
Мереживо з краплин плетуть
У такт мелодій – там і тут
У танці здійснюють маршрут
Від скла поверхні і увись
Краплинки в танці всі сплелись
І понеслись кудись удаль
З мерехкотінням, мов кришталь
Розквітла райдуга на мить
Ну а вода дзюрчить, шумить
Казкове дійство для очей
Для вечорів і для ночей
Коли настало вже тепло
То літо так до нас прийшло
Микола Карпець (М.К.)
*02.06.16* ID: № 669887
[/i][/b] [/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669887
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 03.06.2016
Пароплави туди не рушають,
Ані потяги, ні літаки.
Там немає гарячого чаю –
Там є спогади тільки й думки.
Там останні слова ще лунають:
Я люблю тебе, мамо, люблю.
Там за руку тебе я тримаю…
Ти летиш… я лишаюсь… стою…
Ти для мене тепер синє небо,
Тепле сонце і сяйво зірок.
Все навколо говорить про тебе:
І фіранки… і блиск тарілок…
Ти далеко, а може, ще й далі,
Пароплави туди не пливуть…
Одягнути б сукенку й сандалі
І в дитинство на хвильку пірнуть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669835
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 03.06.2016
Там, де річка бігла-вигиналась,
Лебедина пара там купалась,
І біліли крила й довгі шиї…
Лебідь мав лебідку… за дружину.
Та, мов грім з ясного вдарив неба,
Новина: ізник коханий лебідь…
Голову лебідка опустила,
Пару відшукати всіх просила.
Плакала вона – губила сльози:
Жити ж як їй, скоро вже й морози?
І мовчали води, срібно-сині,
Що нема… живого птаха-сина…
Плавала лебідка й голосила,
Сили жити в Господа просила,
В небеса знялася й там… тужила,
Адже нічия вона дружина…
Склала раптом птаха крила, білі,
Сльози із очей уже не бігли,
Каменем упала… в чисту воду,
Долю поховала й пишну вроду.
Там, де річка бігла-вигиналась,
Пара лебедина… не купалась…
В пам’яті води – щасливі очі
І сліди кохання тут щоночі.
В даль, у сиву, бігла річка синя,
Шепотіла про кохання сильне…
У бентезі берег і водиця…
Так кохає тільки лебедиця...
21.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669866
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 03.06.2016
Пестив вечір зорі в високості…
Місяць – срібним човником вгорі –
Плив він до закоханих у гості,
Ледь вершин торкався яворів.
Засміялись зорі, вечорові,
Брату свому – місяцю вгорі,
Срібну одягли йому корону,
Щастя щоб закоханим беріг.
Ті ж пили те щастя, ніжне, чисте,
Те єдине, що одне на двох…
В тиші, вечоровій, урочистій,
Місяць поглядав на них обох.
27.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669868
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 03.06.2016
Ранком сонечко проснулось,
Мені ніжно посміхнулось,
О, краса! Рада світанку,
Одяглась у вишиванку,
Весь у квітах мій садочок,
Я сплела, собі віночок,
Відзначаємо у цей день,
Свято захисту всіх дітей!
Будем разом святкувати,
Та й пісень , гарних співати,
На нашій, планеті діти,
Щоби мир, у дружбі жити.
Дорогі милі малятка,
Любі хлопчики й дівчатка,
І дорослі, на всій землі,
Скажем >НІ< , рашистській війні.
Хочу з святом привітати,
Та здоров`я побажати!
Нехай квітне Україна!
Завжди сильна і єдина!
Щоб забули слово війна,
Колосились щедрі поля!
Дружелюбна Батьківщина,
Відродилася, раділа!
Й дзвінко пташечка співала,
Україну прославляла!
30.05.2016р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669357
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 31.05.2016
Євдощук Олексій Олександрович
( 10.04. 1985р.н - 17.05.2016р.)
м.Житомир
Сержант, військовослужбовець 4-ї роти 2-го батальйону
95-ї окремої аеромобільної бригади.
Хай буде проклята війна!
Відповідатимуть сповна
Всі ті, хто вбивства розпочав
І не одне життя забрав
У наших юних ще дітей.
Таких не знати б нам вістей.
Лунає гірко: «Плине кача»..
Ти чуєш, як ридає-плаче
Матуся рідна над труною,
Бо вбитий син її війною,
Назавжди вирваний з сім’ї.
Болить усім біда її.
Бійцеві шану щоб віддати,
Спішать всі на коліна стати
О, розступіться,небеса!
Душа бійця тут воскреса.
Виходьте, Ангели, стрічати,
В небесне військо записати
Героя, що в бою поліг,
Уміло гідність він зберіг,
Не осоромивши родину,
Віддав життя за Україну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666902
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 19.05.2016
На "потім" відкладаю знов і знов
Усі свої найважливіші справи.
Надію, віру, мрію і любов!..
Бо я ж не маю часу на забави...
У небо глянуть ніколи! - авжеж!
Спішу, біжу, дивлюся лиш під ноги.
... А ви, мабуть, себе впізнали теж?
Стоїть одне питання - а для чого?
Увесь цей поспіх - суєта суєт!..
А чи не час сьогодні зупинитись?
...Як добре, що існує інтернет,
Де роздумами можна поділитись,
І вийти в сад - на молоду траву,
Вдихнути аромат весняних квітів!
Сказати вголос - Боже! я живу!
І дякую тобі за все на світі!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666827
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 19.05.2016
Когда терпеть уже нет сил
И веру в лучшее забрали,
Чем успокоиться в печали,
Храни огонь, чтоб не остыл.
Огонь души - к стремленью пыл,
Как светоч дерзкого познанья,
Мы не боялись испытанья
И в клочья рвали прочность жил.
Обмякли мышцы наших рук,
Теперь комфортно на коленях,
Не мыслим жизнь свою без мук
От безысходности иль лени.
Не разберешь: где враг, где друг -
Вновь обреченный сердца стук.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664189
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 06.05.2016
[b]«Затоки талії - осині і очі... бірюзово-сині»[/b]
[color="#0930de"][b][i]Весна п’янить, душа вібрує
І вже на розум вдягши збрую)
На місці всидіти несила
Я мчусь туди, де моя мила
Де моя люба і кохана
Сама найкраща – бездоганна!
Сама ніжніша і пестлива
То промінь сонця, а то злива
То вітерець – то ураган
А то, безкрайній океан
Де шторм і штиль і хлюпіт хвилі
І золотий пісок – на милі
Затоки талії – осині
І очі… бірюзово-сині
Де скелі, рифи і каміння
Знайти фарватер – це уміння
Приборкати цей океан
І ви щасливий капітан
© Микола Карпець (М.К.)
*05.05.16* ID: № 664090
[/i] [/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664090
дата надходження 05.05.2016
дата закладки 06.05.2016
Воскрес Христос! Христос Воскрес,
Віщає знАмено небес!
Квітує радістю Земля,
Ісуса славлячи ім’я !
Радіють люди на Землі
Паски готують запашні,
Во славу вічного Христа.
Шанують світлеє ім’я!
Ісус приходив нас навчити:
Прощати, вірити, любити.
Шануймо, люди, заповіт!
Щоб війн не відав білий світ…
Хай буде спокій на Землі,
Свята вода, хліб на столі…
Дитячий сміх, пісні лунають,
Сліз матері нехай не знають…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663177
дата надходження 01.05.2016
дата закладки 01.05.2016
Сокира над мовою нашою знов,
Щоби обрубати їй крила.
Хіба для держави не є це позор,
Що школи, театри закрили?
На мову сокиру ізнов занесли,
Що й так вже зросійщена стала.
Якої держави це роблять сини?
Й коли мові воля настане?
І стогне вкраїнська земля без пісень,
Глибоких, народних, красивих,
А пісня і мова – для нації все –
Черпає із них вона сили.
Не може країна та сильною буть,
Де люди і землі страждають, –
Її звідусіль зацькують, заскубуть,
Історія теж не прощає!
9.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663031
дата надходження 30.04.2016
дата закладки 01.05.2016
Згубила доля ключі від щастя,
І ходить одурманена по світу,
Зберу я в кошик своє нещастя
Та посаджу в саду ,як квіти.
Розквітнуть сльози,як ніжні айстри,
Як гладіолус , біль розквітне.
А ті слова,що серце вкрали,
З троянд червоних доріжку зіткнуть .
Хай ходить доля , ключі шукає,
Мені до неї вже байдуже.
Зросту з нещастя квітковим раєм,
І не зотлію в зимову стужу.
11.08.2014р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516970
дата надходження 13.08.2014
дата закладки 20.04.2016
*****
Коли в житті ти воротар
Й голи не пропускаєш,
То рівноваги цінний дар
У собі здобуваєш.
*****
Думки безкрилі ,як осінній лист,
Падуть на землю тихо,непомітно.
Крилаті думи долітають ввись,
Їх чує навіть сонце у зеніті.
*****
Коли людина догорає на землі
Її душа до витоків вертає.
І зупиняючись на своїм рубежі,
За мить життя прожите споглядає.
*****
Холодне серце ,гірше мертвяка,
Йому у світі дуже важко жити.
І вдача в нього зовсім не легка,
Любов, даремно в ньому запалити.
28.09.2014р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526544
дата надходження 28.09.2014
дата закладки 20.04.2016
Немає більшої любові
За материнську – ту любов,
Яка віддасть до краплі крові
Життя своє – за рідну кров.
Вона прийде на допомогу,
Пораду мудру дасть завжди,
Помолиться за рідних Богу,
Щоб не було в житті біди.
Вона ночами не доспить,
Ніяк не втомиться чекати,
Її душа за всіх болить,
Тому що вона – рідна мати.
Життя її, як та вода,
Що б’є ключем, джерельним, чистим.
Шкода, що не завжди, шкода…
Життя підвладне власним числам.
Перед тобою я схиляюсь,
Тобі вся шана і хвала,
Тобою, мамо, я пишаюсь,
Щоб ти жила, жила, жила!
Хай Бог тебе благословляє.
Здоров’я хай тобі дає,
Нехай в руках своїх тримає
І береже життя твоє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659639
дата надходження 14.04.2016
дата закладки 15.04.2016
Людину кожну треба розуміти.
Знайти причину створення страждань.
У різної біди своя причина,
І це потрібно правильно сприймать.
Постав себе на місце той людини,
Яка пережива в житті тяжкі хвилини.
Можливо, ти б ще гірше учинив.
Судити не тобі. Не ти це допустив.
Прийми таких людей, які вони вже є.
Такими їх створив великий світ.
Ми є причиною думок та дій таких
Ми є людьми, які керують цим.
І не задумуючись про своє майбутнє,
Не знаючи, що наготовило життя,
Ми завжди зневажаємо, ганьбим і судим,
Знедолених людей, покинутих життям...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636187
дата надходження 16.01.2016
дата закладки 15.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.04.2016
Засвоюємо праведний урок,
єднаємось, окрилюючись гідно.
І ще на крок, і знову ще на крок,
щоб квітнула й міцніла Україна.
Не час виляти, ми обрали путь –
єдину Неньку берегти нам треба.
Завжди в усьому лиш собою будь,
тоді усім нам допоможе небо.
Тебе сатрапи мстиві травлять злом –
із пащ смердючих
чорна заздрість свище.
А ти над прірвою
змахни крилом –
не переймайся –
підіймайся вище!
Зневірився? Повір мерщій собі.
Терпець урвався? Май переконання.
І прийде перемога в боротьбі.
Найліпша сила, звісно ж – у єднанні.
Плекаймо ж волю, щоб сягти мети!..
Чи ж діждемося праведної влади?
О Господи, дай сили далі йти
й черленії щити святої правди!
"БУТИ СОБОЮ" - Видавництво "ІнтерПарк" - Лубни , 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658786
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 12.04.2016
Люба Матінко-Україно,
найдорожча, як дитина.
Найяскравіша, як зірка.
Найсяюча, як сузір’я.
Зеленим килимом покрита,
весняним цвітом оповита,
блакитним небом заколисана,
гірською водою напоєна,
вінком багряним заквітчана.
Узимку, хурделицею заметена,
по весні, співом пташиним укрита.
Улітку – степами,жнивами.
По осені - різнокольоровими барвами.
Краса в тобі таємнича та неосяжна,
віками назбирана й поважна.
В любові твоїй купаються діти,
майбутнє для них, це твій заповіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657865
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 11.04.2016
Пишу я сумніви широкими мазками,
Без рішень і готових аксіом,
Без висновків із жирними крапками,
Лише життя--буденності надлом.
Ковтає дні безжальний час. Воронка
Висмоктує по краплі почуття,
Ми костенієм в прийнятих законах,
Не розумієм світ свій до пуття.
Усе по колу: кава, ранок, місто,
І добре, що не гірше, а хоч так,
Зв'язок втрачаєм з тими, хто так близько,
Нам кожна догма світить як маяк.
А я пишу вірші свої сумнівні,
Хоч надірвати коло лютих догм,
Далеко ми із ними не на рівні,
Слабенький хрип. Мені ж здавалось -- гонг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651889
дата надходження 15.03.2016
дата закладки 11.04.2016
Найперша зелень, ще прозора,
Несміло впала на гілки,
Вже абрикос розквітне скоро,
Ось-ось розлущаться бруньки.
Він під вікном стоїть розлогий,
На сонці крону вигріва,
Величний, навіть трохи строгий,
На дивні здатен він дива!
На чарування біло-пінне,
На пелюсткову ворожбу,
Мій світ його цвітіння змінить,
Розвіє вітрами журбу.
Вона злетить, як пух пелюсток,
А я писатиму пісні,
Наперекір пасткам і пусткам,
На втіху сонячній весні.
Мій абрикос одягне шати,
Зелені, з крапельками сонць,
І буде літо. Буде свято,
В його тіньочку край віконць
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658711
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 11.04.2016
Любимый, папа, мой родной!
Как же тебя мне не хватает…
Вновь память жгучею слезой,
Мне о тебе напоминает…
Разлука длится так давно,
Но сердце больно замирает…
Лишь вспомню рук твоих тепло,
Миг детской сказки оживает…
Как мир мне кажется жесток,
Так беспощадно поступает,
Ломает жизненный росток…
Людей любимых забирает…
Мне жаль себя, своих детей,
Их та же участь ожидает…
Ведь до последних Жизни дней –
Утраты боль – не утихает…
10.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658718
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 11.04.2016
Зацвів рясно у полі уже первоцвіт,
Сонячним кольором поля покриває.
І про ранньої теплої весни прихід,
Нам він весело про це сповіщає.
Що земля уже прогрілась добре,
І настав час в полі сіяти та орати.
Байдикувати тепер, то для нас гріх.
Весняний день- буде рік годувати.
Потрібно сапки та лопати погострити,
Чоботи та спецодяг старий відшукати.
Рукавиці надіти. І гайда працювати.
Та св'ято завтра. Будем відпочивати...
Бо на Благовіщення, кожний це знає,
Земля і усе живе на ній відпочиває.
Навіть птахи, що на деревах живуть,
У це найбільше св'ято гнізда не в'ють.
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657700
дата надходження 06.04.2016
дата закладки 07.04.2016
Я здесь за вас любимые мои
Стоял, стою и буду биться снова,
Хоть тяжкие бои все впереди,
Я выживу, даю вам своё слово.
И что бы ни случилось, я вернусь,
Война ведь, ну как здесь без ранений и контузий.
Я ваш защитник – этим я горжусь,
Я патриот, не строящий иллюзий.
Я с побратимами здесь на передовой,
Бомбёжки, рукопашка, всё бывало.
Войну все называют здесь войной,
А мирных дней нам так недоставало.
Мы ни бетон, ни сталь, ни материал,
Мы люди плоть от плоти, кровь от крови.
В тылу поймёт нас вряд ли генерал
И не почувствует обид наших и боли.
Я вам пишу любимые мои,
Я буду воевать за вас достойно.
Врага не пустим вглубь родной земли.
Живите мои милые спокойно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605273
дата надходження 08.09.2015
дата закладки 04.04.2016
ВИШИВАНКА
Вишиванка, вишиванка, вишиванка!
Це не просто нині модна забаганка!
Наша радість в ній і ревні сльози
У спекотне літо і морози…
Прикрашає ця сорочка нас віками,
Виграє барвистими нитками…
Надихає на свята й розваги,
В дні суворі – додає відваги!
Вишиванка, вишиванка, вишиванка!
Це не просто нині модна забаганка!
Наша радість в ній і ревні сльози
У спекотне літо і морози…
20. 02.2016 м. Львів автор Наталія Калиновська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645662
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 04.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.03.2016
Коварный враг - безмерный страх -
жизнь безрассудно искажает...
Свечу заженную в сердцах -
горенья - заживо лишает...
Смертельный страх - коварный враг,
Надежду, Веру истребляет...
Велит свершить бездумный шаг...
Любовь, от страха умирает...
Безумный враг - коварный страх,
рассудка корыстью лишает...
Мечты испепеляет в прах...
Бесстрашный - страх - опровергает...
30.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655810
дата надходження 30.03.2016
дата закладки 31.03.2016
Вони народились вдруге
Під смерті рясним дощем,
Утратив із них хтось друга,
Здобувши лиш біль і щем.
Холодні, змучені, в бруді,
Три поверхи хвилювань,
Та жить вони, жити будуть,
І ноги є, й голова!
А це також перемога
Над долею, як-не-як,
Над військом тисячоногим,
Керованим із Кремля.
Фонтанами сиплять очі:
Не іскорки вже – вогні,
Скінчились безсонні ночі
В Дебальцевському котлі.
Вони народились вдруге,
А це – дивовижна мить,
В ній щастя сплелось і туга,
Й висока ціна за мир!
20.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655819
дата надходження 30.03.2016
дата закладки 31.03.2016
Срібними засяяли вогнями
Мерехтливі зіроньки Стожар.
І котра додолу з них упала -
Значить згасло вже чиєсь життя.
Вигадка чи правда це - не знаю,
Але у народі кажуть так.
Чула розповідь я від бабусі й мами
Про такий незвичний зорепад.
Хай не падають зірки, а світять ясно,
Правильний комусь вказують шлях,
Кожен з нас "купається" у щасті,
Довго хай горить життя свіча.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655847
дата надходження 30.03.2016
дата закладки 31.03.2016
Вільний вітер білим світом лине,
дужі крила легко простира.
У глибінь віків течуть хвилини –
там сріблиться мудрість престара.
Народилось життєдайне Слово –
визріла велична таїна,
стукає у серце знову й знову:
Світ – безмежний, Істина – одна.
Зріють вірші зернами свободи.
Щедра нива златом налилась.
Диво-колос неземної вроди
благородним голосом озвавсь:
"Схаменіться, люди! Ще не пізно.
Помиріться! Світ благає вас".
Лине із небес прадавня пісня –
Істина воістину жива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655907
дата надходження 30.03.2016
дата закладки 31.03.2016
Здіймуся, я вітром, як сич закричу.
Востаннє поставлю у церкві свічу.
Де дика покора і віра сліпа…
Твій син у подобі... не вірив хіба?
Для чого ти Боже життя здарував
Аби , я нещасний в цім світі страждав?
Чому сотворив у подобі своїй,
Щоби я ремигав в худобі німій?
Юдеї твої , наче в річці п’явки…
Лукаві в овечій облуді Вовки.
Неначе чума лежить світ у іржі,
Куди не поглянеш скрізь їх «вітражі».
Та скільки ж він правити буде Урод,
Тобою облизаний юдо - народ?
Чужий мені боже ти... в тілі набряк,
Ти татко кривавий у злих зарізяк.
Пробач ти Мій Боже, що я не теля.
Я вільний , як пір’я в крилі журавля.
Як би ж ти не дав то хіба б я літав?
Побачив удосталь… високо злітав!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655979
дата надходження 31.03.2016
дата закладки 31.03.2016
Ти благородна, доброчинна й чесна,
прекрасна й романтична, як весна.
В очах замріяних - блакить небесна,
немов вино, ігриста і хмільна…
Як повноводна річка, емоційна,
відверта, експресивна й гомінка.
Ти жінка - еротична й ейфорійна,
як літнє сонце, світла й пломінка…
Ти, одночасно, і свята, і грішна,
вразлива, і чуттєва. А слова,
як візерунки вичурні, у віршах,
Поезія - яскрава і жива…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656017
дата надходження 31.03.2016
дата закладки 31.03.2016
Біленький пролісок весінній –
Зимовий подих, по весні.
Хмаринок кришталевих іній,
Тендітні квіточки рясні…
Зірки біляві, холодові –
Мов із зимового крила,
Примітні, лагідні, чудові,
Первісні дотики тепла.
Весінній пролісок – казковий,
Провісник раннього тепла.
Медовий, лісовий, святковий,
Знак сподівання та добра…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656018
дата надходження 31.03.2016
дата закладки 31.03.2016
Ми так стомились від війни,
Що навіть серце вже не в змозі битись,
Черговоі чекаєм новини,
Немає сил, ні плакати, ні злитись.
Один на одного, і в дайджести новин,
Ми поглядами дивимось скляними,
Нема ні золотих, ні інших середин,
Чи Бог, чи люди, щось зробіть вже з тими,
Хто так зухвало грається життям,
Безкарно розкидає біль і горе,
Усе змішалось: і ломбард, і храм,
Навіть повітря, яким дишем, хворе.
Немає часу зупиняти зло,
Уже й хвилини міряні життями,
Світ надломився, як сухе стебло,
Не обійтись вже більше співчуттями.
Ми між собою сваримось з дрібниць,
Аби про головне не говорити,
Сміються вороги, вже не ховають лиць,
Нам треба сили, щоб це пережити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653686
дата надходження 22.03.2016
дата закладки 28.03.2016
Народжує Світ лихо.
Свята проходять тихо…
Єднаймось, любі браття,
Підтримаймо багаття —
Різдвяний Дух у хаті,
Щоб ми були багаті
На добрі, мудрі дії.
Щоб з вірою, в надії,
До Бога йшли в моліннях
Для Вічного Спасіння… 7/01/16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634394
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 28.03.2016
Душа бува, як сонячна жар-птиця,
Багата на коштовності скарбниця.
Жбурляє жар пекучої цикути —
Ті доторки ні стерти, ні забути… 24/07/15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614068
дата надходження 17.10.2015
дата закладки 28.03.2016
Просинається Україна,
Довго, бідна, виходить з сна,
Вже зболіли її коліна,
Й знов її підвела весна
Чотирнадцятого, важкого
Року, що запалив Майдан.
Світ не знав у житті такого,
Президент щоб країну здав.
Унікальна земля і люди
Із прадавніх іще часів
Волю в кожному серці будять,
Починаючи ще з Русі.
І коли в нас так звані «браття»
Крим забрали, зайшли в Донбас,
Запалили війни багаття –
То прийшов історичний час:
Або воля, або сваволя –
Саме це стоїть на кону.
Хай слабі ще і надто кволі,
Та продажну зметем шпану.
Зберемо переможне жниво –
Духу вистачить і бажань.
Україна буде щаслива,
Бо так прагне цього душа!
22.01.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655030
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 28.03.2016
Схаменітеся виродки кляті
Й запишіте собі на лобі...
Наведемо ми лад в своїй Хаті
Та без вас вже, ординці лихі.
Риють землю озлоблені Гради,
Лугом - степом снаряди ревуть.
Виють міни і рвуться гранати
То ординці гостинці несуть.
Засіває нам вдячністю Раша.
Ще не все «здарувала»… спішить.
Така вдача у неї собача
Хоч шматочок би ще відкусить.
На курганах копає могилу
На батьківських могилах святих.
Палаша в нашу спину встромила
Об’явилася… мов «рятівник».
Ні кацапе, нам рано вмирати,
Повернуться солдати з війни.
Не збирається Матір вмирати,
Твої мрії розтануть, як сни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654517
дата надходження 25.03.2016
дата закладки 26.03.2016
За скоєне тобою
Ти сам відповідай,
Не ризикуй собою,
Когось не підставляй.
Бо врешті взнають люди
Це скоїв саме ти,
За зневажають всюди,
Зазнаєш самоти.
Самотньому погано
У цьому світі жить,
Зігнешся дуже рано
У розпачі щомить.
Бо ти боїшся дуже
Відповідальності,
Не можна жить так друже
Без сили мужності.
Навчись відповідати
За все, що робиш ти,
Й всі будуть поважати
За мужності сліди.
21.03.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653523
дата надходження 22.03.2016
дата закладки 22.03.2016
[b]«Останні падали сніжинки»[/b]
[color="#070fe6"][b][i]
Зійшлись зима з весною в танці
Останні падали сніжинки
І замітали ті стежинки
Якими сонце ходить вранці
Грайливий, теплий вітерець
Торкнеться до сніжинки стану
І крига в серденьку розтане
Весна і майстер і творець
І так кружляючи у парі
Вони полинуть до струмка
Його мелодія дзвінка
Розбудить гори і ріка
Вже переповнена, стрімка
Від снігу з скверів й тротуарів
Несе вологу у поля
Де зачекалась вже рілля
Де перший тягнеться росток
До неба, сонечка проміння
І прогрівається коріння
Явити світу щоб листок
…………………………..
© Микола Карпець (М.К.)
*21.03.16* ID: № 653345
[/i] [/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653345
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 22.03.2016
Поезія – це вихор почуттів,
Це злива мислеформ і сплеск емоцій,
Волошки й маки між сухих житів,
Первистоцвіт у березневім соці.
Поезія – мелодія душі,
Це вітру подих і шаленство бурі.
Притулок для спочинку і рушій.
Снаги ріка для тих, хто у зажурі.
Поезія – це Космосу рука.
Це серця ватра й попелище болю.
Вона бува медвяна і п’янка,
І з перцем також – в ній всього уволю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653393
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 22.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.03.2016
З Днем Поезії щиро вітаю!
Рівнодення, поети, - для ВАС!
В день магічний Пегас прилітає,
І несе на священний Парнас!
Там вам Муза на лірі зіграє,
Й подарує найкращі вірші!
Хай натхнення вас не полишає,
І весна квітне вічно - в душі!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653475
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 22.03.2016
Весняне сонечко пригріло
І вийшли ріки з берегів,
Завирували-зашуміли
Свою мелодію без слів.
Мотив схопила жвава пташка
І зацвірінькала слова,
Почула пісеньку комашка
І до травинки піднесла.
Збудились трави, квіти, віти
Під серцем спраглої землі.
Ключ журавлів приніс привіти
На срібнім сонячнім крилі.
Переспівається все згодом,
Світ потішаючи ясний,
Зросте, розквітне, стане плодом
І знову йтиме до весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653479
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 22.03.2016
(за мотивами, вірш "Дим", Ф.І. Тютчев)
Колись, могутній і такий прекрасний,
Тут зеленів, шумів чарівний гай,
Не просто ліс, а мальовнича казка,
Для світлих привидів чудовий рай…
Світили промені, тремтіли тіні,
Не замовкав пташиний гам і спів,
І бігли олені швидкі в тремтінні,
А навздогін волав мисливський ріг…
На перехрестях зустрічав нас вітер,
Чекала Мавка в хащі лісовій,
Огорнута яскравим малахітом,
Сміялись сонцем очі із-під вій…
Яка краса, яка чарівність мила,
Для почуттів розкішний, світлий бал!
Хоча ввижалась потойбічна сила,
Таким казковим був той карнавал!
І ось ми йдемо знов до цього лісу,
Щоб пригадати ті щасливі дні,
Але ж де він? Хто опустив завісу
Від неба аж до самої землі?
Це якісь чари, чи страшне видіння?
Чи вірити своїм очам? Де ми?
Невже це сон - нескорена стихія,
Безжалісний вогонь і чорний дим?
Ще де-не-де, навкруг галявини
Не зовсім знищені, потворні пні -
Танцюють на сучках обпалених,
Тріщать зловісно голубі вогні…
Це тільки сон! Ось вітерець повіє,
І привид диму зникне назавжди,
Розкішно знову ліс зазеленіє,
І наші заблукають там сліди…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653514
дата надходження 22.03.2016
дата закладки 22.03.2016
Ми перестали вірити в слова,
Що нам говорять із любов’ю.
На звук повертається голова,
Коли вони, окроплені вже кров’ю.
Ми перестали ждати тих,
Хто пішов і не вернувся.
Й не молимось вже до святих,
Щоб він хоч раз же відгукнувся.
Ми перестали усміхатись людям,
І цим дарити їм тепло.
Не довіряєм навіть друзям,
Хоча причини для цього не було.
Ми перестали пам’ятати,
Помилки минулих поколінь.
Приречені їх повторяти,
Не піднімаючись з колін.
Ми перестали вірити у диво,
І сірі кожні дні.
Для тебе нічого не можливо,
Якщо в очах горять вогні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574662
дата надходження 15.04.2015
дата закладки 20.03.2016
Біля Соледару – озеро солене,
Де, чим глибше, тим водичка гарячіша.
А у Стьопи – не життя, ...балик копчений -
Йо́йна жінка славословить тільки інших.
...І він слухає, бува, біля кіосків,
Що у нього руки - "справді золоті".
І підтримує, очима, поголо́ски -
Про мужицькі перемоги молоді.
19.03.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652712
дата надходження 19.03.2016
дата закладки 20.03.2016
Я хочу віршем і насолодитись,
і на солоне капнути сльозу,
і чистої мелодії напитись
у піднебесній таємничій висі,
що падає туманами в росу.
А наяву – одні дитячі ясла
із гонором юрби і пацана.
Напевне і у космосі війна,
де у імлі гарує сатана,
аби і небо сонячне погасло.
Вдоволена сугестія мари,
що все у неї дригом догори.
Аби насолодитися собою,
зачерпує оскомину пітьми,
і потайки гидуючи людьми,
впивається червоною ропою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597460
дата надходження 03.08.2015
дата закладки 20.03.2016
Потрібно жити. Хоч болить, болить
Земне і суще, і не відпускає…
І як цей біль нестерпний пережить,
Якому вже нема кінця і краю?
Як не втонути в морі безнадій
І плоть свою очистити від скверни?
Відплив кораблик нездійсненних мрій
І вже додому більше не поверне.
Не повернути матері синів,
Як їй тепер на білім світі жити?
Найкращий цвіт весняний облетів
І зажурились зсиротілі віти.
Той цвіт рясний не визріє добром,
Не дасть плоди духовні, неповторні,
Не обігріє словом і теплом,
Руками і вустами не пригорне…
Болить і вже не вистачає слів –
І скільки вже пектися і боліти,
Невже цей світ змілів і так змалів,
Що руйнарів не може зупинити?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652701
дата надходження 19.03.2016
дата закладки 20.03.2016
Веселка падає в ручай,
Вже пише в зошит нові ноти.
Співа в долині водограй,
Акорди вийняв із дрімоти.
Ясніє промінь у горі…
Кричать вгорі ключі лелечі.
Зелений килим для землі,
Спадає подолом на плечі.
Вдихнувши подих із долонь,
Весна вдягнула вишиванку.
І що їй той зими вогонь,
Що вже втікає… на світанку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652852
дата надходження 19.03.2016
дата закладки 20.03.2016
Посидь зі мною. Сонце йде до сну
І білі хмари світяться червоно.
Ми так колись дивились на весну,
Тепер наш вечір б’є осіннім дзвоном..
Люблю тримати руку у руці,
Вдихати запах яблук, що дозріли.
Хоча сховалися за обрій промінці,
Тут ми неначе вчора воркотіли.
Щастя знайшли колись у цім саду,
Як яблуні купалися у цвіті.
Замість весни, я в осінь поведу,
Де яблука достигли соковиті.
Посидь зі мною. Сонце йде до сну,
Давай зігрію подихом долоні.
Я розповім про сад і про весну,
А сад простягне яблука червоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652914
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 20.03.2016
Вставай,народе мій, за Україну
Ворожа зграя суне із Кремля.
Захистимо знедолену країну,
Вона свята, вона твоя земля.
Бери до рук гвинтівку,автомата,
За неньку станьмо,як одна стіна,
Щоб боронити край від супостата,
Життя чи смерть - поставлена ціна.
Перемогти у цім бою нам треба
Підступного пихатого царька,
Піднімем жовто-синій стяг до неба,
Несімо, хай не змориться рука.
Вставай на бій за землю і за волю,
За цвіт калини в маминім саду,
За спів весною жайворонка в полі,
За всю твою нескорену рідню.
Вставай на бій святий,країно мила,
Бо мабуть вже сказився білий світ
Своїм синам розправ скоріше крила,
З війною йдена нас фашист- сусід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493570
дата надходження 19.04.2014
дата закладки 20.03.2016
Я знаю, буде боляче до сліз,
Та цей рубіж теж треба перейти,
Залікувати рани на душі,
Спаливши за собою всі мости.
Як швидко без жалю спливає час,
Вже наше літо зникло назавжди,
Життя лишилось сіре, без прикрас,
Ще бачу на піску твої сліди.
Такий звичайний для життя сюжет,
Сліди твої мені не зберегти,
Напише осінь в сквері твій портрет,
На горобині краплями роси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652932
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 20.03.2016
Оскудеть и огрубеть не дай нам,
Покажи не бездну в нас, а высь,
Женщины – украденная тайна,
Под ребро Адамово вернись.
Твой бесценный дар в себя приемлем,
Да воскреснет Бог, а не кумир.
Ведь не силой мы спасаем землю,
Женственность спасает этот мир.
Принимая жертвенную участь,
Отдавая долг свой, каждый раз
Женщина, блаженствуя и мучась,
Бесконечно возрождает нас.
И пустые сплетни отметая,
Я скажу, а ты не прекословь –
В женственности женщина – святая
И в любви безгрешна, как любовь.
Потому, желая озаренья,
Возжигая образу свечу,
Бестелесного прикосновенья
Я от этой женщины хочу.
Я молюсь, слепой художник, всуе,
И прошу прозренья светлый миг,
Словом на холсте души рисуя
Женщины обожествленный лик.
В бесконечной очереди крайний,
Всё равно храню в себе мечту, –
Прикоснуться к этой светлой тайне,
Преступить запретную черту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590583
дата надходження 29.06.2015
дата закладки 19.03.2016
Чудо ожившей березы…
Прикосновенье весны…
Тихо, но ясноголосо
Белые звуки слышны.
Светлое чудо проснулось
В воздухе, в почве, в крови,
Веток березы коснулось,
И приказало – живи…
Этому зову внимая,
Ведь не услышать нельзя,
Ветки и ствол обнимаю
Снова и снова прося
Бога, березу и чудо –
Пусть возвратится назад
То, что ушло почему-то,
То, что угасло в глазах…
Чувствами полнюсь до края…
Сердце стучит на износ…
Пьяно губами ласкаю,
Горькие почки берёз…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652682
дата надходження 19.03.2016
дата закладки 19.03.2016
Часто внутренний конфликт
У меня с собою…
Выношу Души вердикт –
Сердцу нет покоя…
Ум сознательно твердит:
Будь сама собою,
Разум - слушать не велит,
Нету мне покою…
То злоба во мне кипит –
Теребит виною,
Стресс за стрессом норовит
Управлять Судьбою…
Негативность всю свою –
Отпущу на волю,
Душу, сердце отворю,
Жить – любя изволю.
Жизнь на месте не стоит,
Справлюсь я с собою!
Лучше пусть кипит, бурлит,
Не хочу покоя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652332
дата надходження 17.03.2016
дата закладки 19.03.2016
Весна ще не скупалася в калюжах,
Тихесенько дрімала у бруньках,
А ті ще не зелені, зате пружні,
Ще горобці «танцюють гопака».
Морози часто в воду заглядають,
Змагається льодок ще за життя.
Шибки холодні росами ридають,
Бо мають весняні передчуття,
Що скоро брунька випустить на волю
Листочок перший, квіточку в тепло,
І горобці теж славитимуть долю:
«Нарешті наше плем’я зажило!»
І намалюють клин лелеки в небі,
Оповістять про себе рідний край:
«Ніде немає кращого від тебе,» –
Колишуть голоси їх небокрай.
23.01.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651975
дата надходження 16.03.2016
дата закладки 17.03.2016
Замкнулся круг, - не понимаю
Прощенья тонкую вину,
Выходит – если я прощаю –
На свои плечи грех беру?
И так твердит уже пол мира:
Пусть Бог простит, я промолчу.
И в прах – учения кумира:
Мой грех лишь в том, что не прощу…
Но где же истинна святая?
Ответ услышать так желаю!
Вопрос мой – гром сред ясна мая.
Ответьте, Люди, умоляю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652044
дата надходження 16.03.2016
дата закладки 17.03.2016
Хіба це так складно збагнути,
Що треба ростити любов,
Зі Всесвіту світло тягнути,
Пітьму вимітати з основ?
Хіба це так важко – любити,
Налити тепло до ковша
І тому без жалю вділити,
У кого крижина-душа?
Хіба це так важко, питаю,
Лихе із дороги змітать
І сонце носити над краєм,
І небо плечима тримать?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652061
дата надходження 16.03.2016
дата закладки 17.03.2016
"Образа - це хворий стан душі.
Душа повинна вміти прощати -
інакше бути не може!
Ну, як на Білім світі можна жити,
коли образа смокче душу і гризе?"
Мінорно скиглив вітер за вікном,
І крилами тривожно бився в шибки,
Пила цикорій на ніч, як вино,
Під мелодійні звуки скрипки…
Сумні думки, сум’яття почуттів,
На небі Зірка, як святе знамення,
Звільняюся від тяжкості гріхів,
І на вустах - слова прощення…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651582
дата надходження 14.03.2016
дата закладки 15.03.2016
Змінити світ людині не під силу,
Адже завдання дуже не просте,
Бо ж мало народить дочку чи сина –
Важливо, як і де дитя зросте.
Щоб світ змінить, життя одного мало,
І навіть кільканадцять поколінь
У людях рис негідних не зламали:
Брехливість, заздрість, підлість, зло і лінь.
Вони, мов фенікси, щоразу воскресали,
Немов боялись, світ щоб не збіднів,
Й не зникли в нас царі і їх васали,
І зло з добром у вічній є борні.
7.09.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651663
дата надходження 15.03.2016
дата закладки 15.03.2016
В бурхливому життєвім океані
Ми недосвідчені і різні є плавці:
Той – набиває золотом кармани,
Той – мозолі рахує на руці.
І все ж фінал – один для всіх – єдиний –
Земля. Саме вона для нас усіх – одна.
Не втратити б в житті звання людини –
Воно для нас, як зірка провідна:
І норми поведінки нам диктує,
Надію й мрію кожному лиша.
Земля для нас ще довго хай квітує,
Врятує світ цей праведна душа.
7.09.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651655
дата надходження 15.03.2016
дата закладки 15.03.2016
В доме светло и мирно.
Белая скатерть , стол.
-Я уже , мама ,не школьник,
к тебе пришел на поклон.
Налей ,как и прежде , чаю,
сядь рядом ,не суетись.
Поведай мне свои боли,
щекою ко мне прижмись.
Как долго я к тебе ехал,
как долго я к тебе шел;
Как вкусно ты пахнешь домом,
Так просто ,уютно в нем.
Ты весело что-то расскажешь,
откинув седую косу,
и в детство билет подаришь…
-Дай я тебя обниму…,
Спасибо ,что дома не грустно,
за наш обед на столе,
за свет ,тобою зажженный,
что ты подарила мне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648195
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 14.03.2016
Простіть мене!.. і я вас всіх прощу!
Прощенний той, хто від душі прощає...
Від себе всі образи відпущу,
Хай лиш Надія шлях мій осяває!
Це так непросто! - скажете мені,
Звичайно, що нелегко... я це знаю...
А ви повірте Сонцю і Весні!
І хай Любов вам серце зігріває!
Розтане зло, як льодяна гора,
А Віра в краще - світ цей очищає!
Я вам бажаю Миру і Добра!
Простіть мене!.. і я вас всіх прощаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651320
дата надходження 13.03.2016
дата закладки 14.03.2016
Скликає Мати доньок і синів.
«Реве та стогне Дніпр…», –
гучить священно.
Щоранку владно линуть позивні:
Апостол Правди зве – Тарас Шевченко.
Завітне місце. Думи запеклись...
Зіходжу важко на Чернечу кручу.
На Україні – гірше, ніж колись.
Вже бідолашну довели до ручки.
Єдиний Боже, захисти цей край!
Пошли нащадків – благородних, дужих!
Хоч не судився на землі цій рай,
та щоб ніколи не було байдужих.
Ми є Народ. Але куди йдемо?
В державу нашу кріпне спільна віра?
Над прірвою в покорі стоїмо…
Пора. Від слів – до праведного діла.
На ярмарок ідуть, ідуть роки…
Одна в нас Мати, нам тут разом жити.
Добродії, погідні земляки,
не помиліться кому як служити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650061
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 09.03.2016
[i] Воїнам АТО п р и с п я ч у є т ь с я
[youtube]https://youtu.be/rlhpi-WllkQ[/youtube]
[b][color="#950ec2"]Любов, настояна на часі, –
Терпіння чин, кришталь розлук.
Любов, настояна на часі, –
Від невгамовності розпук…
Любов, настояна на часі,
Працює ввік – рілля чи брук!
У переважній своїй масі
Живе – допоки серця стук!
Та як негода обсіч гряне,
І дім – трапляється – в огні,
Така любов – яса багряна –
Постане воєм у борні…
Така любов не вміє ждати,
Коли в негоді рідний край, –
На прю ідуть її солдати.
Вона звелить: перемагай!
В такій любові навіть вмерти
Буває, віриться, не жаль –
Не та печаль, не тії жертви
Злітають жалем в чорну шаль!..
...Любов, настояна на часі!
Щоб неймовірності творить,
Наречено їй бути в часі –
Тоді мине і смертна мить…[/color][/b]
09.03.2016
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650146
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 09.03.2016
Цей день повний смутку, ганьби і образи,
В ці дні був убитий… останній наш князь.
Вставайте Тернопіль,Чернігів, Черкаси,
Пора змити кров’ю приниження грязь.
На кручі Дніпрові зійди Святославе,
Надія вмирає, наш князю зійди!
Проснись Україно і ти златоглаве,
І славу і волю свою возроди.
Для чого нам ще одна жертва Христова,
Надія вмирає , доньку не втрачай.
Вставай Україно… від Криму до Львова,
Щоб зовсім не висох живильний ручай.
Вбієнних чужинцями всіх пригадаєм,
Поетів знищенних в Тарасові дні.
За все ми вас гади, іуди спитаєм.
Уже заспівали… на кручах півні…!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650174
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 09.03.2016
Бежал "князек" златого унитаза,
Кипел в дыму и пламени Майдан...
Их прессовали и травили газом,
И кровь струилась из открытых ран.
Так верилось:Свобода, Правда будет:
Устал от чинодралия народ...
Но не дремал тот Герострат-иуда:
К иудам сон спокойный не идет.
Вы помните: не мы вошли в Россию -
Россия в нас вошла, как в сердце нож,
И крымские пейзажи золотые
Вдруг стали заграницею - и что ж?
И раскололся рай земли медовой,
Хоть вряд ли раем землю назовешь,
Но в той стране был мир и все мы были дома,
Все в Украине - это ведь не ложь.
Иуде захотелось и Донбасса -
Его "шестерки" закричали: - Есть!
И заметались огненные трассы -
Не счесть развалин и смертей не счесть.
И как отцам давно, в сороковые,
- В Днепре немало утекло воды -
Нам землю защищать свою впервые
Пришлось телами от большой беды.
А если б мы ее не защищали,
То стали бы изгоями навек,
Нас дети бы свои не уважали:
Что без Отчизны - бренный человек?
Растет Китай, и нежится Европа,
С колен восстали Польша и Литва...
Никто не лижет "царственную" ...опу,
Не ждет объедков с "братского" стола.
Нам уважать себя не лишним будет:
Политиков-торговцев - в оборот!
Була Вкраїна, є і завжди буде -
І буде син, і мати, і народ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604350
дата надходження 05.09.2015
дата закладки 09.03.2016
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка...
Народна пісня-щедрівка
Прилетіла ластівочка, стала щебетати:
- Вийди, пане-господарю, рік Новий у хаті...
Вийшла з дому господиня,
ой бліда, сумная:
- Плачуть діточки дрібнії,
тата виглядають...
Пан господар - у турботі,
на кривавій на роботі:
Україну визволяє -
хай Господь допомагає...
Прилетіла ластівочка,
стала щебетати:
- Україно, ненько рідна,
рік Новий у хаті!
Покружляла над Донбасом:
там горіли села...
Руйновища та цвинтарі -
сумно, невесело...
Поля чорні поорані,
але не плугами -
Снарядами розпороті,
злими ворогами...
Та не житом засіяні -
осколками, смертю...
Заплатила ж Україна
кривавую жертву.
Щоб Європа процвітала,
могла мирно спати,
Мають сини українські
знову щитом стати.
Бери ж, пане господарю,
зброю в дужі руки
Та завдай "братам"-іудам
гіркої науки!
Прилетіла ластівочка,
стала щебетати:
- Встань, народе український,
рік Новий у хаті!
Щоб від Сяну і до Дону
БУЛА УКРАЇНА,
Возз'єднайся, мій народе,
у міцну родину.
Жени своїх перевертнів
й злодюг-плутократів
Постань врешті господарем
у власній у хаті.
Є Господня Правда в світі -
закони могутні:
Пропав гітлер, пропав сталін -
пропаде і путлер...
І засяє понад Світом
зоря промениста,
Знов засяде за столами
родина врочисто,
І Господнє світло Правди
озарить народи...
З НОВИМ РОКОМ, УКРАЇНО,
МИРУ І СВОБОДИ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632299
дата надходження 29.12.2015
дата закладки 09.03.2016
Жінка- одне лиш слово,
Весняна ранкова роса.
Жінка- молитви промова,
Божественна світу краса.
Жінка і сила, і воля
Та берегиня життя.
Жінка- це радість і доля
І всесвіт, і майбуття.
Жінка- подруга та мати,
Розрада, порада, тепло.
Жінка- святиня хати,
Тепло та живе джерело.
Жінко! Ти- вічності свято,
Хай небо впаде до ніг!
Весь рід бережеш завзято
А це незвичайний збіг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649956
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 08.03.2016
Хіба є мати, що бажала б зла
Тому, кому життя дала, - дитині?
Якою б доля в неї не була,
На ній тримається родина.
І хоч живем у непростий ми час,
Ніхто не дав нам права забувати
Про тих, хто народив і піклувавсь про нас, -
Свята і добра жінка – мати.
Манкуртам важко жить на цій землі:
Вони чужі тут, бідні й одинокі,
Бо материн забули заповіт –
Нести любов у світ широкий.
Якби прислухавсь світ до матерів,
Наскільки б став мудрішим, досконалим.
Він в людських душах доброту б зберіг,
І люди б зовсім не вмирали.
Пра, - пра, прадід і пра, - пра, -праонук
Жили би всі великою сімєю,
Не знали б довгих і тяжких розлук,
Вважали б землю матір’ю своєю.
О, мати-жінка й матінка-земля, -
Дві матері, яких не розділити,
Ви є початок і носій життя,
Яке ніколи не спинити!
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649857
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 08.03.2016
В глазах твоих растерянность от встречи
и где-то в уголках дрожит слеза.
Мой друг,мы так с тобою постарели.
Молчим и смотрим.Говорят сердца.
Ты для меня такой же как и раньше.
Морщинки только на чело легли.
Ты помнишь как капель сбегала с крыши?
Ты не забыл далёкой той весны.
Мы за руки идём с тобой как прежде.
Прохожие смеются-чудаки.
Они не знают как мы ждали встречи.
Уставших две от времени души.
Пусть наша встреча станет нам наградой
за то,что детство в душах сберегли.
Подснежники хранят воспоминания,
капели звон далёкой той весны.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649928
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 08.03.2016
Пам'яті жертв голодомору...
Плаче свічка на моїм вікні...
Мовчки котить сльози своїм тілом...
І гарячим воском у мені -
Пам'яті жарина розпашіла...
Вогник віддзеркалився у склі...
Моторошно...холодно...і страшно...
Ніби десь там, у нічній імлі
Очі світять смерті сіромашні...
І хрести...хрести...кругом хрести...
Де-не-де ще бродять люди-тіні...
Вже немає сили віднести
Дитятко, заснуле в домовині...
... Щось болить і плаче у мені...
Вогник ріже серце, ніби бритва -
Плаче свічка на моїм вікні,
Встромлена в пшеницю, як в молитву...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624671
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 08.03.2016
Спинилась ніч... Куди їй поспішати?
Їй добре й тут, у стомленій душі...
Сама собі - фортечні мури й ґрати...
Сама собі - сумА і бариші...
З чортополоху й перекотиполя,
З дощів морОсних, вичавлених з хмар,
Змостила лігво в павутинні болю,
Покликала сторожових примар...
Спинилась ніч... Не цокає годинник...
Півні мовчать - не проженуть мару...
І стогне вітром, плаче безупинно,
Ховаючи обличчя у чадру...
Душа мовчить... Вже ні жива, ні мертва...
Застигла у граніті чорна мить...
Спинилась ніч... Собі і кат, і жертва...
Спинилась ніч... Їй нікуди спішить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629472
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 08.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.03.2016
Наконец я решилась, скажу,
Шелухою рассвет не укроешь.
Я намедни, склонясь к витражу - -
Забытья, умоляла... покоя.
Я уже все решила давно,
Сколько ниточке тонкой не виться,
Все смешалось и небо, и дно,
Только птицею память кружится.
Ты улыбок хотел без забот,
Понимания без укоризны.
Среди шторма, невидимый плот
И взаимности вечной, до тризны.
Ты хотел...слезы мне ни к чему,
Там за дверью их больше,чем нужно.
Чародейкою? Маску сниму,
Уходи и останься ей мужем.
На двух стульях хотел усидеть,
Только сломаны ножка и спинка.
Дверь закрой, еще можно успеть,
И к восьмому - с цветами косынка.
Ты хотел, а хотела она?
Да и мне выбирать не пристало.
Мир не только наш двор из окна,
Мне Вселенной и то будет мало.
07.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649580
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 07.03.2016
Давно вже люди істину відкрили,
Що є один обов’язок святий
Тих шанувати, хто надійні крила
Дав нам, аби летіти у світи .
Пр-в:
Не забувай матусі колискову
І тата погляд, добрий і ясний,
Шануй життя неписані закони,
Що літечко іде після весни.
Життя людське – не тільки світла днина –
Безсонна ніч це, злива й ураган.
Не забувай, що ти батьків дитина,
Це зрозуміти й іншим помагай!
Пр-р.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649335
дата надходження 06.03.2016
дата закладки 07.03.2016
Проміння цитринове лащиться в шибку
М’якенькими лапами й кличе в садок.
У затінку сніг під ногою ще ри́пнув,
А поруч весна і до неї лиш крок.
Всміхаються заспані проліски сині,
Тендітні, малесенькі, любі квітки́.
Тепло і життя у шпаринки всі лине
Крізь цеглу будинків. Віконце відкрий!
Матусю рідненька, тримай мій дарунок,
Візьми синє небо і велич вітрів.
П’янить хай безмежність захмарна, мов трунок,
Бо ж татів цілунок вже серце зігрів.
Тримай ще ліси і підсніжники білі,
Незаймані гори і хмарку-зефір.
Під сонцем печаль хай у попіл зітліє.
Ти люба й кохана! Назавжди! Повір!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648851
дата надходження 04.03.2016
дата закладки 05.03.2016
[u]Саме такою була заява Надії Савченко на суді 3.03.2016р. (нашої льотчиці, яку викрали на українській території і перевезли в Росію, звинувативши її у вбивстві двох російських журналістів).
[/u]
Я в Україну повернусь
Живою – мертвою – не знаю,
Свою я маю Древню Русь
І волі радість я пізнаю.
Я в Україну повернусь –
Й нікому дух мій не зламати,
Як не хотілося б комусь
Всадить навік мене за грати.
Я в Україну повернусь ,
Бо там моя земля святая,
Вини не маю, поклянусь
Самому Богу, як спитає.
Я в Україну повернусь,
А слово вмію я тримати,
До всього світу я звернусь,
Бо недарма мене так звати:
Всяк без надії – не борець,
Хоч волі й хоче для народу…
Системі ж путінській - кінець,
А це для всіх нас нагорода!
Я В УКРАЇНУ ПОВЕРНУСЬ!!!
5.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649066
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 05.03.2016
Бувають люди незвичайні,
І не веселі й не печальні,
Та до них тягнеться Душа,
Бо відчуває міх добра.
Все поруч з ними яскравіше,
Тому й помітно – найцінніше.
Міняє день похмурий колір,
Коли людина світла поряд…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648702
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 04.03.2016
Народе російський, ти справді великий,
Та велич твоя не у духові є,
Сліпий і глухий до чужого ти лиха,
А влада від цього твоя виграє.
Російський народе, розкрий свої очі,
Невже ти не чуєш, як стогне Донбас?
Це Путін із свитою коять там злочин:
І танки, і «гради» везуть проти нас.
Народе російський, негоже в кайданах
Схід сонця і захід щодня зустрічать…
Свої ми зняли і в вогні на Майдані
Спалили, та Путін війну розпочав…
Російський народе, це він твої гроші
На смерть витрачає сірійців і нас,
Невже й після цього тобі він хороший?
Прозрінню твоєму коли прийде час?
Народе російський, стань справді великим!
Чи хочеш ти жити в імперії зла?
Змети кегебістів-злочинців цю кліку
І велич свободи і правди пізнай!
19.01.2016.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636996
дата надходження 19.01.2016
дата закладки 03.03.2016
Пахли роси в траві
Мокрим сивим густим туманом,
Ледь білів деревій,
Конюшина між ним дрімала.
І нечутно плила
Річка поміж очеретами,
Спокій теж берегла:
В роси тишу ту загортала.
Відчайдухи-вітри
Лінувались розправить крила,
Тільки небо згори
Парасолькою все накрило,
Та верба край води
Задивлялась на роси, квіти…
Раптом тишу збудив
Дятел, що заховався в вітах.
Й задзвеніла верба,
Й роси враз заясніли в травах,
Вітерець застрибав,
Бо для себе знайшов забаву,
Й піднялись небеса –
Ранні птахи пісні заводять.
Ця ранкова краса
До душі і мені, і водам.
11.03.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631859
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 03.03.2016
Я не верю в тот грех первородный.
Нас стремятся всегда обмануть.
Человек в мир приходит свободным.
Бог-Любовь вот и вся Жизни суть.
А священники тащат по церквям,
По ларькам, свечам, образам.
Распинают всех, кто был первым,
Кто сказал, что Бог создал все сам.
Значит, плоть наша есть и от Бога,
А Любовь – есть Бессмертье души.
Вот боятся чего демагоги.
Вот за что нас готовы душить.
А политики кормят смотрящих,
Тех, обманутых раньше уже.
Кормит нас телевизора ящик
Сказкой про грех на душе:
Не убий – так страна вся воюет.
Не кради – так, кто б нам говорил.
Сатана бы сам веру чужую
На Любовь всем в Аду заменил.
29.09.2015 Дмитрий Дробин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648577
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 03.03.2016
Пусть былое уходит вместе с лицами тех,
Кто иконою сделал незамоленный грех,
Кто живя среди блеска незаконных щедрот,
Свой не прячет усмешкой исковерканный рот.
Вместо дел - обещанья, вместо правды - вранье,
Кто виновен - тем званья, правит пир воронье.
Через боль и страданья видим солнца закат,
Тень могил безымянных у разрушенных хат.
Вздохи здесь не уместны, крики здесь ни к чему.
От жирующих тесно. Дайте волю уму:
Если кучка имущих в рабстве держит народ,
Значит наше презренье не достигло высот.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647250
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 27.02.2016
Прости мені, сЕрденько любе, прости,
Що спокою довго не знало…
Таке то Життя є у світі складне,
Тому стільки й болю зазнало.
Злітали у вирій пташиний літа,
Дорогу до неба вивчали…
Вкривалася інеєм руса коса,
Про біль, згадки пам*ять втрачали.
Прости мені, серденько любе, прости,
Не плач по минулім ночами,
На волю провини Душі відпусти,
Разом з проливними дощами…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644929
дата надходження 18.02.2016
дата закладки 19.02.2016
Карбують думки злі слова,
Що в серці застрягають…
Образи, мов жорстка зима,
Довіку болем крають…
Хоч сто пудів зроби добра,
Віддай в додачу Душу –
Не догодивши – все дарма,
Труситимуть, мов грушу…
То ж, від добра – добра не ждуть, -
Так кажуть мудрі люди…
Як не старайся, у тім суть –
Не як потрібно буде…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644944
дата надходження 18.02.2016
дата закладки 19.02.2016
Кімнату сонцем заливає ранок...
Летить сумною піснею з двора
матусі оксамитове сопрано,
збудивши... Рано... спить вся дітвора.
Нашвидкоруч заплівши туго коси,
морквинку з грядки вирвавши, спішу,
біжу босоніж, збивши срібні роси
із килима густого споришу.
Ховаюся від матінки, мов заєць, –
у мене море невідкладних справ!
Витягую з-за пазухи окраєць –
не розкришити б хлібчик серед трав,
бо це – для рибок. Он вже ціла зграйка
ганяє крихти, мов хлоп'ята м'яч...
Між горобцями цвірінчлива сварка,
війна за хліб, як агресивний «квач»...
Малий бичок стрибає біля тину,
йому вламала теж маленький шмат,
за що дістала штурхана у спину,
ще й до стіни припер, маленький кат...
Вишукує щось песик в своїх сховах...
ллю молочко котам біля дверей...
он півень кукурікає на дровах,
танцюючи фламенко для курей...
До моїх крихт вже котяться курчатка...
Гукнув поштар, і з торби з-за плечей
дає листа... із сургуча печатка...
Ех, прочитати б!.. та не вмію ще...
Матуся в двір пташиною влетіла
у світлім платті... Я завмерла, бо
вона така красива, стрункотіла!
Найкраща в світі! Правда! От... – їй-бо!
Розмови тихі за столом щоденні,
де на стільцях оббивку час протер...
Тоді було все звичне і буденне,
та невимовно дороге тепер...
8.02.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642237
дата надходження 08.02.2016
дата закладки 09.02.2016
Хотелось мне в стихах поставить точку.
А на рисунок нанести последний штрих…
Но вдруг друзья мне катят с пивом бочку.
А к пиву прилагается морской балык.
Но раз у нас пошла такая «пьянка»,
То давай режь, дружок, последний огурец!
Ещё в загашнике у нас буханка…
И это значит - есть баран среди овец…
Мы посидим с тобой, мой друг, напАру!
Нам есть что выпить, мы найдём, чем закусить…
А кошки заскребут - возьмём гитару!
И пусть она не даст нам загрустить!
08. 02.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642274
дата надходження 08.02.2016
дата закладки 09.02.2016
"Цель творчества - самоотдача,
А не шумиха, не успех.
Позорно ничего не знача,
Быть притчей на устах у всех"
Борис Пастернак
Не варта мідної копійки
сумнівна слава графомана,
Наркотик - відгуки й оцінки,
Дешевий популізм - омана…
Насправді творчість – це натхнення
Артиста, і поета й мудреця,
Відверте й щире одкровення,
А не словесний галас без кінця…
Поету не властиве чванство,
Для нього вірші, як вітрило,
Щоб врешті решт шановне панство
Його шедеври оцінило…
В його житті є паузи й пробіли,
І вірші грають різні ролі,
Мов візерунок чорно-білий,
Він вишиває людські долі…
І зникнувши у невідомість,
Де абсолютна тиша й спокій,
Сюжет малює підсвідомість
Реалістичний, без утопій…
Прийшли на зміну зовсім інші,
Сюрреалісти й модерністи,
Неординарні пишуть вірші
Талановиті нігілісти…
Немає нам за що гнівити марно Бога -
У кожного є вибір і своя дорога…
(За мотивами твору Б. Пастернака)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642295
дата надходження 08.02.2016
дата закладки 09.02.2016
Осознанность – пламя Души,
Сила Духовного Света,
Чувство в сознанье, что Ты –
Собственной Жизни Планета.
В важности дел не помеха,
Стержень внутри ощущать.
Осознанность – крылья успеха,
Шанс от всех бед избежать.
Осознанность – чувство простое –
Себя каждый миг ощущать: -
И что управляло тобою –
Сам будешь им управлять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642080
дата надходження 07.02.2016
дата закладки 08.02.2016
Дізналася про термін
«Донбасса сыновья»,
Й думки ураз отерпли:
А хто тоді є я,
Коли я із Полтави?
Її лише дочка?
Будь-хто нас так задавить,
І нікуди тікать.
А з Києва? Лиш Кия
В коліні -еннім син?
Зі Львова, Коломиї?
Хто він тоді, єси?
Ну, а коли з Одеси,
Чи раптом із Ромен –
Зазначать раптом в пресі:
«Громадянин N.N.»
В Криму, в Донбасі, Львові –
Народ ми є один,
Повторююсь я знову:
Складаємось з родин.
Усі ми українці –
Нащадки козаків,
Далеких турбаївців.
Одні в світі такі!!!
1.07.2015
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640879
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 03.02.2016
У каждой из снежинок свой узор.
Кто им на небе их рисует мелом?
И падают не каплями дождя,
а нежным полотном летят на землю.
Как белой птицы пух невидимый,волшебный
летит с небес и кружевом упал
на зимний голый лес,на чёрные дороги.
Неровности и кочки все сравняв.
Сугробы как дворцы-метелей изваянья.
Над речками мосты невиданной красы.
Деревья и кусты в пушистых все нарядах.
Морозы стерегут их до весны.
Внимательно следят,чтоб ветры не раздели.
Чтоб шубы,шапки им метель не сорвала.
Чтоб не замёрзли корни,ветви на деревьях.
Чтоб души и зверушек зима не забрала.
Снежинки как пушинки серебряного цвета.
В жемчужных ожерельях заборы и дома.
Узоры и рисунки зима рисует мелом.
Цветы на стёклах окон замёрзли как она.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640644
дата надходження 02.02.2016
дата закладки 03.02.2016
Вже весна в повітрі забриніла,
Сонце усміхається в вікні!
Як ніколи - серцем захотіла
Опинитись в рідній стороні!..
Проліски! - весняні очі сині,
У сльозах... чи в крапельках роси!
Зачекались, там - на Україні!..
Серед березневої краси!
А душа незримі крила має!
І до краю рідного летить!
Україно! мій найкращий раю!
Як тебе сьогодні не любить!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640765
дата надходження 02.02.2016
дата закладки 03.02.2016
Жінкам роки не можна рахувати,
Душею вони завжди молоді,
Їм компліменти треба розсипати,
Неначе зорі в небі голубім.
І берегти, леліяти, мов квіти,
Коханням огортати їх серця.
На крилах щастя зможете летіти
Разом із ними ви усе життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640858
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 03.02.2016
Ні, я не буду прощення просити,
Приниження в собі давно убив.
І не дозволю тим себе зганьбити,
Що я ні сном ні духом не зробив.
Тож не ставай в ображеного позу
Моя любове, прошу розберись.
Щоб не було, як в хату із морозу,
Ти на моє плече, прошу тебе зіпрись.
Нехай ідуть к чортені пересуди,
Подалі геть холєри хай ідуть.
Пощо нам тії говори й огуди...
Вони повір в нас щастя не вкрадуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639093
дата надходження 27.01.2016
дата закладки 28.01.2016
Имеет сердце – Жизни ритм,
Символизирует – ЛЮБОВЬ,
Душевным чувствам в такт стучит…
Печаль – сгущает его кровь.
Извольте радость ощутить –
Исчезнет давящая боль,
Велит недугам отступить –
Здоровью, главную дав роль.
Бывает сердце «ЗОЛОТОЕ»
Мы слышим в Жизни, иной раз,
Бывает доброе, больное…
Какое же, оно у Вас?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639130
дата надходження 27.01.2016
дата закладки 28.01.2016
До зір високих я не рвусь
До зір високих я не рвусь
Живу собі, як Бог дає
Можливо, я і помилюсь-
життя дається лиш одне
Не хочу в бруді я заснути:
Пустих надій,німих бажань
Всю цінність світу не відчути.
Серед буденності змагань.
Йдучи дорогою обману
Я світлом правди хочу йти .
Можливо й прикладом не стану,
але свій шлях хочу знайти
Нехай мене за це осудять,
що я не є така як всі
Камнями слів поранять груди.
Ударять гнівом по –щоці
Я не зламаюся від вітру
Осудження моїх думок
Я далі буду йти як світло
ще більш відважним буде крок
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638640
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 27.01.2016
Мне нужен дрессированный дракон,
Чтоб непременно голубого цвета.
Не думайте, что не критично это –
Для наших приключений небо – фон.
Мы с ним сольёмся или растворимся,
Поднявшись даже выше облаков,
К обители фантазии и снов,
И сами к этой сказке приобщимся…
И пусть внизу холодная метель,
Или гроза и гром в начале мая –
Над облаками розы расцветают,
И соловей свою заводит трель…
Возможно, этот рай придуман мной.
И утром он растает будто льдинка.
Но где-то есть заветная тропинка,
И мы в него вернемся,
Но с тобой…
11.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634981
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 27.01.2016
Осенние феи прекрасно умеют
Размешивать краски для спелой листвы…
А может не спелой, а может не зрелой,
А той, что баюкает чьи-то мечты
И каждое утро осеннее чудо
Нам дарит покорно дружочек сентябрь
С горчинкой- грустинкой меняет картинку
И путает осень в роскошных сетях
Качается осень, халатик набросив,
На этих качелях…
Пыльцой золотой
Засыплет осины и травам седины
…А зелень вернется попозже…
Весной…
Осенние феи скучать не умеют
Прилежно учились они волшебству
И так любят осень, что с легкостью носят
Медовые краски, даря божеству
Картины природы в любую погоду…
Ни с чем не сравнится багряный этюд…
И осень прекрасна как яркая сказка
И я не устану твердить ей
- ЛЮБЛЮ !
8.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605226
дата надходження 08.09.2015
дата закладки 27.01.2016
Бывают неудачи, неприятности...
Не навсегда такая полоса.
Скажу, с огромной долей вероятности,
Что по весне приходят чудеса!
И чтоб ускорить это пробуждение,
Грунтуем холст и будем рисовать.
Цветное солнце, бабочек кружение,
Оттаявшей реки стальную гладь.
Расцветший луг с цветами ароматными.
Себя, на этом тихом берегу,
Под облаками белыми, лохматыми…
Рисуем счастье!
Хочешь?
Помогу!
26.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638964
дата надходження 27.01.2016
дата закладки 27.01.2016
Не заходь сьогодні в сни.
Я не заходила.
І нікого не вини,
Що не розлюбила.
Не читай мої думки,
Вітер із долоні
Не годуй, бо лиш роки
Фарбували скроні.
Бач, на хвиленьку приліг
Вітер у куточку?
Повалився, бо не зміг
Спати на візочку.
Зорі з неба не зривай,
Бо вони загальні.
Не шукай в гаєчку рай,
Там вітри печальні.
Набрехала і пішла,
Думала, що спиниш.
Душу свою роздягла.
Ти й одіж не спалиш.
Прочекала тисяч літ
На містку із віри.
Збудувала дім, а пліт
Доплели нам звірі.
Так і Мавкою живу
В лісі, при дорозі.
Пишу пісню дощову,
Стою на порозі.
Виглядаю, що зайдеш,
Філіжанку щастя
Вип'єш зранку... Припадеш
Ніби до причастя.
Беру інколи мітлу,
Щоб злітати в місто.
Мавці і старім ослу
Тісно. Ліплю тісто
І кладу у нього мак,
Не тому, щоб спати.
А пройде якийсь жебрак -
Зможу запитати:
-Чи ви бачили осла,
Що його шукаю?
-Я з сусіднього села,
Осла випасаю.
Тай привів мені у двір
Малу худобину.
Але ж ти... Не зовсім звір...
На одну хвилину
Закриваю очі. Стій!
Мо', я чарівниця?
Говорили... От і дій.
Я ж дурна ослиця...
І стоїть собі жебрак,
Нагороду просить.
А я сію дрібний мак,
І вітер відносить
Одне зернятко туди,
Де широке поле.
Де ще є твої сліди...
Доле моя!..Доле!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627028
дата надходження 08.12.2015
дата закладки 27.01.2016
І вийду в ніч із тишею кричати,
Я й зорі сиві.І нам нами Бог.
І справжня така мить-найбільше свято!
Хвилина кожна видана у борг.
А ми борги й собі не віддавали!
Марнуєм миті. Що там мить!.. Життя...
Якби ми Богу біль не завдавали...
Якби.. І ти... І ми... Вони... І я...
Я вийду в ніч із Богом говорити.
Я у його долонях, у руках.
Якби б нам один одного любити...
В ділах... В житті... І навіть у думках...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635073
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 27.01.2016
Судить людей, - не хорошо,
Чревато для здоровья.
Ведь каждый в эту Жизнь пришел,
Чтобы свой долг исполнить…
И всем дано Судьбу вершить,
Слагая варианты…
И ошибаться и грешить…
Мы в Жизни дебютанты.
И в каждом есть добро и зло.
У нас творец единый.
Всем право выбора дано,
Но, путь – неоспоримый.
Кому в припрыжку путь пройти,
Кому – то на коленях,
Другому лишь ползком ползти,
К началу искупленья…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638868
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 27.01.2016
Зло – подобно рваной ране,
Притаившейся в груди.
Срок опасности – на грани –
Человечество! Пойми!
Зло свирепое возможно,
Исцелить Простым Добром.
Впрямь – лечение не сложно,
Осознав – нуждаясь в нем…
Время Жизни не теряя –
Зло – намеренно лечить.
Лишь Любовью исцеляя –
Злость из сердца истребить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638424
дата надходження 25.01.2016
дата закладки 25.01.2016
Быть хорошим человеком –
Может каждый на Земле,
Велика ли сложность эта –
Ближний скажет о тебе.
Незатейливо и просто,
Человеком добрым слыть,
Не судить о грешных остро,
На их месте суметь быть…
Замечаешь в другом хитрость –
Сам сумел бы так схитрить…
Осуждая негативность –
Самого себя клеймить…
Кабы Люди перестали
Злой поклажей быть –
Рай Земной бы предвкушали,
Утешаясь Жить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627894
дата надходження 11.12.2015
дата закладки 21.01.2016
Хочу быть предельно честной
Пред собою и людьми,
Душой легкою, небесной,
Возрожденной из Любви.
Просьбу я ко всем имею –
Относиться так ко мне,
Как бы сами Вы хотели
Отношения к себе.
Пусть незримая реальность
Обретет свои черты,
Ведь вся Жизни гениальность –
На основе простоты…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630915
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 21.01.2016
Прощение – благо святое,
Уметь нужно сердцем прощать.
Осознанно, чистой Душою,
Ошибки других принимать…
Обидчик по сути – спаситель,
Явился, чтоб нас вразумить…
Земной, совершенный учитель,
Ему нужно благо дарить.
Сейчас возмущен, мой читатель,
И бредом мой стих назовет.
Лишь истины кто почитатель –
Поддержит меня и поймет…
Лууле Виилма нас учит,
Истину Жизни принять…
Здоровым кто в Жизни быть хочет –
Любить, понимать и прощать…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631157
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 21.01.2016
Без исключений, в Жизни каждый,
Имеет к счастью, ключик свой.
Взгляд изменив, на день вчерашний -
Приобрести, в Душе покой…
Освободив, свой ум от знаний –
Простую истину принять:
Избавить Душу, от страданий –
Языком стрессов обладать.
Важнее мнимых интересов –
Понять любой Судьбы каприз…
На языке Душевных стрессов,
Ведет беседу, Сама Жизнь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631871
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 21.01.2016
Гипертония – болезнь века,
Проблемный времени процесс.
Страданьям тела человека –
Неутешителен прогресс.
Но, есть рецепт от злой болезни,
И не в таблетках эта суть,
Чтобы симптомы все исчезли –
Иначе на себя взглянуть…
Забыть обиды и придирки,
Уравновешенность ценить,
Невозмутимым быть, Не фыркать,
И настоящим только Жить…
http://otkudabolezni.dowlatow.ru/povyishennoe-krovyanoe-davlenie-gipertoniya/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637085
дата надходження 19.01.2016
дата закладки 21.01.2016
Купаються в пилюці горобці,
Мабуть на дощ,бо десь щось загриміло,
По небу хмари, мов сліпі гінці
Бредуть за вітром, якось так,не сміло.
На полі покалічені тіла,
Червона кров від спеки почорніла.
Тут, у степу, утіху смерть знайшла,
Щоб десь в селі дружина овдовіла.
Свистять фугаси, снайпер б'є з гори,
На мушку взявши ще чийогось сина,
Смердючий чад розлігся навкруги,
Пошкоджена горить бронемашина.
Весь степ горить, втікає все живе
Від диму,від жорстокої людини.
Страшений гул від вибухів росте,
Зникає там, де від хатин руїни.
В степу війна.Іде жорстокий бій,
Не стало й сліду враз від батареї.
Та сниться ще дружині молодій,
Коханий повертається до неї.
А в небі вже кружляють журавлі,
То мабуть душі в вирій відлітають.
Сльозою дощ полинув до землі,
Краплини кров з облич бійців змивають.
Колись і ця закінчиться війна.
Про бій оцей хіба хтось пригадає,
Та виросла в степу важка стіна,
І вже її ніхто не поламає.
© Copyright: Виктор Гала, 2015
Свидетельство о публикации №115092703681
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609755
дата надходження 27.09.2015
дата закладки 21.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.01.2016
Сиджу на березі, милуюсь
Красою рідної землі,
Разом із річкою хвилююсь,
Із вітром бавлюся в пісні.
Верба полощить злегка віти,
Немов з водою розмовля,
Метелик пестить ніжно квіти,
Шумлять врожаями поля,
Пастух череду поганяє,
Жене до чистої води,
А там рибалка не дрімає-
Його карась умить збудив.
Сиджу на березі і мрію,
Бо навкруги моя земля
І щиро тішусь та радію,
Це ж Українонька моя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591332
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 21.01.2016
Та біль їдюча і глибока,
То ниє стиха, то пече.
Я мов билинка одинока,
Що сильне втратила плече.
Та ні, не втратила, не мала
І лиш в іллюзії жила,
І все надіялась, чекала,
Мов пташка дика без крила.
Пусті слова, гидкі образи,
Лилась брехня рясним дощем.
Екс-рідний став сьогодні блазень
І серце полоснув мечем.
Така слизька, підступна зрада
Розбила мрію. мою знов.
Та десь в душі я навіть рада,
Що ти такуж як сам знайшов.
І хоч прощаю, не забуду,
На вас чекає суд небес.
Я ж все одно щаслива буду,
Бо в мені дух новий воскрес!
Дух до жаданої свободи,
Надія на нове життя
І віра у душевну вроду
І у любов, як сенс буття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592380
дата надходження 08.07.2015
дата закладки 21.01.2016
Уползая, думала змея,
Вся дрожа от гнева и досады:
"Как пригреться дёрнул чёрт меня
На груди у редкостного гада?!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387422
дата надходження 24.12.2012
дата закладки 21.01.2016
[youtube]https://youtu.be/wZIaj0FDIuI[/youtube]
Увидел картинку – навеяло))
[b]«Жру капусту я как заяц»[/b]
[color="#0d00ff"][b][i]
Вот котячья жизнь собачья
Жру капусту я, как заяц
Мне, хозяин мой, мерзавец
Уготовил эту роль
Будто я не кот, а кроль
Как последний длинноухий
Я грызу качан капусты
Чтоб им всем там было пусто
И как мне, свело им брюхо
А причина вся лишь в том
Что родился я котом
Что на улице весна
И котяре не до сна
А причина-то, проста
Взгляд прикован до хвоста
До пушистого, соседка
Крутит им, как та кокетка
Вот хозяин мне - диету
Чтоб забыл я кошку эту
Рацион настолько мал
Затащить на сеновал
Не смогу свою милёнку
И подобно я телёнку
Жру капусту целый день
Вот такая братцы хрень))
© Микола Карпець (М.К.)
*12.01.16* ID: № 635343
[/i][/b] [/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635343
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 14.01.2016
Ой, чому ти поле заросло травою,
Заросло тому я, бо полите кров’ю,
Кров’ю побратимів, воїнів народу,
Ворогами вбитих за свою свободу.
Снайпери та міни, розривні снаряди
Вбили цих героїв терористи гади.
Та до них з косою прийде смерть жахлива
Й візьме із собою ця кістлява й сива.
Вороги загинуть разом з бур’янами
Я же разом з житом житиму віками,
Поле шепотіло це під свист снарядів,
Не боялось більше терористів гадів.
12.01.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635408
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 14.01.2016
Мій раю земний, Україно!
Тебе не розлюбить - ніхто!...
...І знову хлопчина загинув
В війні, що зоветься АТО...
Такий молоденький дубочок
Від смерчу вогненного впав...
Не мав ні синів він... ні дочок,
Ще й дівчину не цілував!..
Героєм він став - мужній воїн!
А матері - світ почорнів...
Тепер їй довіку з війною
У серці - без сліз і без слів...
Приснився - заходить до хати...
- Пробач, люба мамо мені!..
Я так не хотів помирати,
Короткі були мої дні...
Хотілось весни дочекатись,
Побачить - як літо цвіте!..
Радіти, любити, сміятись!...
Та... випало зовсім не те...
Побачити б, як над полями
У вирій летять журавлі!..
...А жити так хочеться, мамо!..
Не в пам"яті... а на землі!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625934
дата надходження 03.12.2015
дата закладки 14.01.2016
Все буде добре! - що не говори!
Життя до нас завжди благоволіє!..
І, навіть, якщо спалені мости,
Маленький човник привезе надію!..
Зима холодна має безліч чар -
Це іній, сніг, льодо́ві візерунки!..
Та, врешті, сонце вийде із-за хмар,
І принесе весна свої дарунки!
Все буде добре! ти мені повір!
Я, як ніколи, всім добра бажаю!..
Поглянь у небо - поміж дивних зір,
Твоя зоря лише для тебе сяє!
Заплач! зрадій! привітно усміхнись!..
... Для щастя людям небагато треба!
І за здоров"я ближніх помолись,
Твої слова завжди почує небо!
Все буде добре! - тихо повтори,
Душею й серцем з Богом говори!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635609
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 14.01.2016
Я вірш хотів би написати,
Щоб в не було стандартних слів.
Я вірш хотів би написати,
Щоб серце теплом він зігрів.
Щоб не був сухий, та холодний,
Щоб ніби душу людську мав.
Хто прочитав би його уважно
Хоч хвилинку радості зазнав.
Згадав про перше своє кохання,
Юначе захоплення, страждання,
Гіркоту розлуки, розставання.
Велику радість зустрічі знов...
Я вірш хотів би написати,
Щоб мелодією скрипки звучав.
Такий вірш для Вас написав би,
Щоб пелюстками троянд кружляв.
Якби від Бога талант такий мав,
Гарний вірш для Вас би написав,
Щоб до вірності лебединої,
Завжди він усіх нас закликав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622388
дата надходження 19.11.2015
дата закладки 12.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.01.2016
[i]Ми з тобою, неначе дві ноти,
Затягнулись в медових словах.
Твої пальці музичні на дотик
Залишають сліди на стежках.
...На стежках мого ніжного тіла.
Насолода заводить свободу.
І як сильно б мені не кортіло,
Я словесну нелитиму воду.
Ти мелодія дивна, що зводить
Всі старання мої нанівець.
А життя полосами проходить
Від розбитих до рідних сердець.
Від тебе до мене не години.
Не осіннй ранковий туман
Нас запутав у цій павутині,
Що можливо назвати "роман".
Твоя музика вітром несеться,
Закружляє в повітрі і знов...
Кожна нотка в мені розіб'ється
І з'єднається з часом в любов.[/i]
[u]Нерви – Его имя[/u]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624307
дата надходження 27.11.2015
дата закладки 10.01.2016
Вы помните, у Пастернака:
«Февраль. Достать чернил и плакать…»?
Я с этим в корне не согласна –
Хандра для психики опасна,
И на «вселенскую» печаль,
Поверьте, тратить время жаль!
Конечно, можно и поплакать,
(Полезно от солей и шлаков),
Но не надолго, не всерьез,
А после благодатных слез –
Повыше нос! Улыбку – шире!
Не все так плохо в этом мире!
И за зимой наступит лето,
И ночь темна – перед рассветом!
А классик зря так написал.
Борис, ты все-таки не прав!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310580
дата надходження 01.02.2012
дата закладки 10.01.2016
Воздушный замок сотворю из миража
и пусть живёт в том замке красота,
можно в него войти и отдохнуть,
и дальше продолжать по жизни путь.
В любое время года вырастут цветы,
сверкают розы дивной красоты,
блистают водоёмы и журчат ручьи,
присядь здесь на скамью и отдохни.
Отдохни, душа, здесь от забот,
отдохну-ка тоже и живёт
здесь также часть моей души,
созданы клумбы дивной красоты.
Бегает много милых малышей
и спят с игрушкой без затей,
котики и собачки поиграют тут,
кушают также и уснут.
Красивых девушек здесь много,
любуйся, но лучше не трогать,
о чувствах признания звучат,
а лучшие покажут, объяснят.
В том замке можно погрустить,
думать, молиться и забыть
тревоги, и печали навсегда,
если покоя ищешь, о душа...
Картина из интернета.
6.12.2016.
Продолжение: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634160
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633947
дата надходження 06.01.2016
дата закладки 08.01.2016
Вже вимальовує мороз узори
І під ногами чутно снігу скрип
Вже колядою веселять небесні хори
І іній на деревах мов прилип
Так весело й чудесно все звучить
І річка що під ледом розмовляє
І вітер як завжди кудись спішить
З хурделицею хоровод гуляє
Як чутно й видно всю оцю красу
Вона усюди-в небі світлоокім
Я цю красу тобі лиш принесу
І ти потонеш у обрії глибокім
Сніжинки як кульбаби розлітались
Лиш стиха носика залоскотавши знов
Вони ще тут,вони ще не прощались
Несуть усім,ту крижану любов
Не гоже друзі зараз сумувати
Бо йде пора коли потрібен сміх
Пора та буде жарко зігрівати
Й бажання посміхнутись буде в всіх
Вже близиться Різдво Христове
Вже ангели з небес почнуть злітати
У Малюка Господнього готове
Усе що тільки можна побажати
Прийду,,,вклонуся до яскині
І тільки я одне попрошу знов
Щоб мир був завжди і від нині
Щоб в світі цілому цвіла любов,,,,,,,
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633593
дата надходження 05.01.2016
дата закладки 08.01.2016
Летять роки неначе навіжені,
Спиніть їх, люди, вже не ті часи!
І не гризіться між собою, як скажені,
Носіть у серці крапельку краси.
Діди й батьки ридають у могилах,
Спостерігаючи, яке у нас життя.
Та щось змінити в них немає сили,
На цьому і засноване буття.
Шануймо мить. Ростуть в нас діти й внуки,
А ми все рвемося і рвемося кудись…
Та ще прийде нежданий час розлуки,
Той не вмирає, хто не народивсь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633633
дата надходження 05.01.2016
дата закладки 06.01.2016
Что вам сказать, когда в немом остатке
Вся жизнь моя, как будто и не жил?
Я только внешне выгляжу в порядке -
Душа состарилась от ежедневной лжи.
Одевши маску, ничего не надо -
Так проще день дарованный прожить -
Когда тебе сама судьба не рада,
Зачем пытаться в жизни кем-то быть?
И все бы ничего, да мысли гложат:
Путь от купели до могилы не велик,
Всем уготовано в сырой земле нам ложе,
Дай, Боже, искрой вспыхнуть хоть на миг.
Звездою яркой озарить вокруг пространство:
Не только крест могильный, но и след,
Что исчезает, словно призрак, с постоянством
На невозделанной земле прошедших лет.
Скупа реальность трезвостью событий:
Жизнь, как в тумане, где нет взлетной полосы,
Она закончится - ждет вечная обитель,
Положит каждый свою душу на весы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633576
дата надходження 05.01.2016
дата закладки 06.01.2016
В сиянии луны,в ажурном платье
царица-ночь задумчиво идёт.
В руке своей букет чернильно-синих
фиалок нежных бережно несёт.
Как ты прекрасна-восхищённо шепчет
ей ветер.Ловелас и озорник.
Бесшумно ночь проходит,слов не слыша.
Обижен ветер-к боли не привык.
Подруги-звёзды в ярко-жёлтых платьях
плетут венки созвездий до утра.
И с месяцем всю ночь играют в прятки.
С рассветом убегают-спать пора.
Деревьев тени-призраки ночные
как очертанья душ ушедших вдаль.
Прохожих запоздалых удивленье-
боялись темноты,а очень жаль.
Ведь ночь она по-своему прекрасна.
В сиянье лунном травы и цветы.
И кажется,что сказки оживают,
где главные герои-ночь и ты.
Волшебность звуков,аромат жасмина.
Дыханье ветра и сиянье звёзд.
Вся хрупкость мира в темноте сокрыта
как оправдание несбыточности грёз.
В сиянии луны,в ажурном платье
царица-ночь задумчиво идёт.
В руке своей букет чернильно-синих
фиалок нежных бережно несёт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633700
дата надходження 05.01.2016
дата закладки 06.01.2016
Прикроешь паутиной тлен,
Но даже горстью серебра
Не сшить истлевший гобелен
Без малой толики добра.
Умоешь грязною водой
Вчера блестящее, стекло -
Разводов бешеный конвой
Уныло хмур, ползет излом
Тропы, скользящим шагом вниз...
Вовек осадку не взлететь,
А неустойчивый карниз
Не выдержит стальную клеть.
И даже в пламени свечи
Не сыщется хрусталь слезы,
Сжигая падаль, не взыщи,
Раскат карающей грозы
Не проклинай, немой укор
Не небесам, а мраку душ...
Испорчен слаженный узор -
Оторван кем-то сладкий куш.
Прикроешь плесенью углы,
И расползется тут и там.
В аду давно кипят котлы,
Порок все там же - по углам...
31.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632624
дата надходження 31.12.2015
дата закладки 31.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.12.2015
А чудеса на свете есть,
но их никто не замечает.
Дождинка падает с небес,
луч солнца в прятки с ней играет.
Кусты сирени за окном
одеты в сарафаны детства.
Срывает ветер-озорник
цветов соцветья.
А чудеса на свете есть.
Бутон раскрылся розы красной
и шмель жужжит,спешит он к ней,
к такой далёкой и прекрасной.
И незабудки ночью спят.
К ним с неба звёзды говорят
и открывают им секрет,
что голубого неба цвет
в подарок ангелы им дали
когда на землю прилетали
с далёких призрачных планет.
А чудеса на свете есть.
Среди травинок и цветов
красы невиданной ковёр
кто это так соткал
из тонких паутинок?
И ожерельем из росы
украсил дивные ковры.
И что за сказочный дворец
из веточек,земли,коры
построил мастер муравей
в лесу среди кустов листвы.
А над водой реки застыли
стрекоз прозрачных эскадрильи.
На солнце перламутра крылья
цветною радугой горят.
В лесу ты попадаешь в царство
волшебных ягод и грибов.
Под елью в скользких,мокрых шляпках
маслята выросли гурьбой.
И разноцветье сыроежек
кружится в танце средь травы.
Лукаво смотрит мухомор
одетый в красный свой убор.
К нему не подходи.
Строение,узор цветка
и ягод спелых ожерелье.
И разноцветье мотылька
и листьев жёлтых вальс-круженье.
Пушистость снега на земле,
снежинок ангельские крылья,
узор мороза на окне-
всё это разновидность жизни.
Чудес на свете много есть-
не сосчитать,не перечесть.
Их нужно только разглядеть.
И ты узнаешь и поймёшь,
что в чудной сказке ты живёшь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594643
дата надходження 19.07.2015
дата закладки 30.12.2015
Вночі упали зорі на дерева,
засяяли мов перли на зорі.
Чарівна ніч.Різдвяна.Аж до неба
високо линуть пісні-колядки.
Співають діти-десь в краю далекім
нема де снігу,де одні піски.
Одної ночі Божий Син родився
і мати загорнула в пелюшки.
Земля раділа,бо до неї в гості
спустилося з небес святе дитя.
Співали в небі ангели,а зірка
засяяла мов в віра в майбуття.
Змінився світ тоді в одну хвилину.
Добро перемагало сили зла.
Марія з Йосипом упали на коліна,
за дар безцінний славили Творця.
В хліву ягнята тихо,мирно спали.
Маленький хлопчик на руках заснув.
В яких краях його душа літала?
Де до народження він був? Забув.
Нове життя...І тіло,що стискало
з усіх боків.Життя перемагало.
І серце,що весь біль землі ввібрало.
Таке маленьке-гріх людей забрало.
Вночі упали зорі на дерева.
Засяяли мов перли на зорі.
Чарівна ніч.Різдвяна.Аж до неба
високо линуть пісні-колядки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632317
дата надходження 29.12.2015
дата закладки 30.12.2015
Басейн і дві труби у ньому…
Згадав контрольну я і сьомий клас –
В одну вода біжить і чомусь,
З другої витікає в той же час.
Рішали всі, коли ж дощенту
Басейн наповнить все ж таки вода,
А в мене думка була вперта:
«Чому вода даремно пропада?
Невірно цю задачу склали,
Помилку, мабуть, хтось тут допустив,
Бо ж воду щоб дарма не витрачали,
Невже трубу ніхто не перекрив?
Коли добро до нас приходить,
Хіба його ми будем відпускать
І, доки той басейн вода наповнить,
Задачі недолугі тут рішать?»
І замість рішення тії задачі,
Отак у зошиті усе і написав.
Учитель погляд мій «відзначив»,
І двійку у щоденнику я мав.
Збагнув тепер, життя пізнавши,
Коли в снігу мої прийдешні дні,
Була умова вірна у задачі,
Та двійку вже не виправить мені…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632135
дата надходження 28.12.2015
дата закладки 29.12.2015
Завари мені чаю. Міцного, зеленого чаю,
З ароматом цілющих, Карпатами зрощених трав,
Вони бачили ночі, де місяць зорю пеленає,
Вони міряли простір, в який ще ніхто не ступав.
Завари мені чаю з терпким ароматом жасмину,
Білі паростки вдоста всотали гірської води,
Вони грілися вогнищем, що починалося з хмизу,
Гомоніли із вітром, що поруч із ними ходив.
Завари мені чаю з духмяно-перцевої м’яти,
Що ввібрала у себе палючого сонця жагу.
Можна також до смаку сушених суничок додати,
А як хочеш – ромашки, чи навіть пучок чебрецю.
І нехай за вікном тихо інеєм стелять морози,
І зима–завірюха навколо усе замела.
Я з тобою, й мене не лякають холодні прогнози.
Завари мені чаю: з любові і свого тепла.
15.12.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632147
дата надходження 28.12.2015
дата закладки 29.12.2015
Ещё недавно дни тянулись,
Хотелось - Вот бы поскорей,
Бесправную минуя юность,
Стать независимым, взрослей.
Спешил удрать от опекунства,
Забот родных, учителей...
Казалось натуральным свинством,
Что контролируют детей.
Дождался! На руках Свобода!
Никто тебя не учит жить,
Сбылась мечта у идиота,
Вот, время бы остановить!
Ан, нет! Как будто подменили,
Летит, что к финишу болид,
В котором тормоз открутили,
А за рулём балбес сидит...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629746
дата надходження 19.12.2015
дата закладки 27.12.2015
Всегда мы чем то недовольны! -
Страной, правительством, судьбой,
Ценой, соседом, нашей сборной,
Супругом, тёщей, иль женой...
Часами можем обсуждать
"Пороки" ближних на "скамейке"
И с возмущеньем смаковать.
Нюансы ссор в чужой семейке...
Нет лучше темы для бесед,
Чем критика поступков ближних.
Кипит страстями интернет
О негораздах нашей жизни...
Все поголовно знают как
Спасти "заблудшие" народы,
Как превратить в Эдем бардак
Без ущемления свободы...
Коль к процветанию есть путь,
И он любому с детства ясен,
Есть предложение рискнуть,
Шагнув туда, где мир прекрасен.
Идти не шумною толпой,
Всё время пробки создавая,
А только с чистою душой.
Я лучше спутника не знаю...
И если мы поодиночке
В итоге к цели добредём,
То, скоро, уж поверьте, точно
Там всех "до кучи" соберём...
Идущий если заплутает -
На то путеводитель есть.
Вдруг кто-то оного не знает,
Напомню - это ваша честь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631269
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 27.12.2015
Приснился день весь в голубом сиянии.
Такие дни бывают лишь зимой.
Когда деревья все как изваяния
покрыты инеем.Как в пледе кружевном.
Иголочки мороза так хрупки,
а льдинки отражают цвет небес.
И вся земля в голубоватой дымке.
Закутанный в снега уснувший лес.
Приснился день в оранжевом сиянии
и дождь из жёлтых листьев слёзы льёт.
И купола из меди на деревьях
как золото разбросанных монет.
Рябины гроздья отражают солнце.
Осенний день короткий-хватит сил,
тепла у солнца отогреть замёрзших
и землю как огромный апельсин.
Приснился день весь в розовом сиянии.
Такие дни бывают лишь весной.
И розовый фламинго ищет в речке
упавший с неба ночью метеор.
Цветут сады все в розовом тумане
и в белопенном чистом молоке.
И кажется "весенней гулкой ранью"
несётся жизнь на розовом коне.
Приснился день весь в изумрудном свете.
Искрится зелень листьев под росой.
И все цвета в букет собрало лето.
Цветы,трава смеются под луной.
И розовость рассвета на востоке,
и желтизна пшеницы на полях.
И белизна ромашек,пурпур розы,
ирисов синева в твоих глазах.
Пусть снятся дни.Они счастливей ночи.
Хотя и ночь таинственно-черна.
И поднимают к небу свои очи цветы,
где светит полная луна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629847
дата надходження 19.12.2015
дата закладки 20.12.2015