Дикий мед на губах
від пройдешніх доріг;
піт солоний пройма,
зріє думи горіх...
Чи знайшов, що шукав
в потойбічності літ?
Відгукнувся, хто звав?
Чи ж розгаданий Світ?
Що знайшов, вже моє
і майбутнім бринить,
хоч в торбині стає
усе менше земних
сьогоденних грошей,
сьогоденних причин.
В Серці жде Прометей.
Небо кличе: „ Мій син! ”
13.08.05р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890254
дата надходження 30.09.2020
дата закладки 30.09.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.12.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.10.2018
Мене давно у снах твоїх нема,
химерний, сіроперий птеродактиль.
"Вихор" Гостя
О, неба птах
Шерх крил твоїх
широкоперий Педро,
чи птеродактиль
із чужих часів –
яке твоє
в чуттєвих днях є кредо?
Чого в моє
ти серце залетів?
Чому пишу
так довго в зір цих дальність,
в чужі світи
щоночі я лечу...
Нема там пошт
й душі маршрути марні?
Що запалив –
не потушу свічу...
Як догорить –
другу в останню мить
від неї я
запалюю знов іншу.
О, неба птах,
землі тебе винить?
Німа любов
говорить в моїх віршах...
16.09.2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806856
дата надходження 16.09.2018
дата закладки 17.09.2018
тримай цю мантру в холодці півкуль_
палітра неба – срібло з перламутром_
всі рими варті множення на нуль,
не гріє вже ночей колюче хутро_
і місяць фосфорний твій сон не стереже_
перекопай мовчанням скирти слів_
переламай навроченого вектор
ти – фенікс, що здійнявся й спопелів,
піщаних замків впертий архітектор,
злий доглядач зарюмсаних богів...
тримай цю мантру_ вийде з берегів
твій космос внутрішній, що забродив від тиші,
в саду раз пораз падають в траву
налиті кров’ю літа п’яні вишні,
шпигун з ікони хитро гне брову
і розрізає напнуту надмірно
останнього вагання тятиву...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804643
дата надходження 28.08.2018
дата закладки 28.08.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.08.2018
Полсотни лет прошло… немалый срок…
Всё изменилось… всё вокруг другое…
А парус в море так же одинок,
И внешне неустойчив под волною.
И непонятно сразу – Что и Как,
Но что-то просит чувства и движенья, –
[i]И белый парус – как вселенский знак,
Как вечный символ жизни продолженья…
[/i]...
О, внешнее, легка твоя черта,
Ты то, что и рука, и время рушат,
Но… нерушимо то, чья полнота
И чувственность затрагивают душу.
Твои ветра стирают внешний след,
Земное время, ты не бог вселенной,
А эта глубина, как лунный свет,
Всеневозвратна и всенеизменна.
Не истинна, быть может, но чиста,
А потому необходима людям.
Да-да, ты слышишь, время, никогда
Той глубины у чувства не убудет.
И это вечно… вечно, будто жизнь,
И ни к чему тоскливость хронологий…
…
[i]Гляжу на море – вдаль, на небо – ввысь,
И вижу белый парус одинокий.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795856
дата надходження 16.06.2018
дата закладки 16.06.2018
В неї очі блакитні і в пам'яті - сто казок.
Вона любить (заочно) моря і далекі пляжі.
В неї пальці тонкі. А вуста - пелюстКИ відважні.
Та закони трагічного жанру такі поважні,
що в гарнесенькім черепі сто наскрізних дірок.
В нього очі, мов ночі. А прадід його - вулкан.
В його снах напинають вітрила вітри північні.
Йому б стати колись піонером шляхів космічних...
Коло ніг її кинув якір. Пропав! Не пан...
Ні туди, ні сюди. Вже ніхто не рахує ран.
Зотлівають мости і поволі вростають в кригу
там, де він і вона. І порожній примара-храм
виглядає згори
мов квадратик
боксерського рингу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791947
дата надходження 16.05.2018
дата закладки 17.05.2018
Залежані будні, мов речі з прадавніх шаф,
Придушують подих на фоні мозаїки міста.
На розі мовчання приховано стільки вже змісту,
Що гусне повітря. Бетонних тенет ландшафт
В'їдається в риси обличчя, поставу, тінь:
Чим далі, тим більше в мені перехресть і провулків,
Частіше стріляють байдужістю в спину /впритул/. І в
Кожному пострілі, мов Великодній дзвін.
А втім, все, як завше: встаю і проходжу повз
Будинки й слова, що ніяк не вкладаються в строфи.
Ми досі піщинки на тілі пустелі епохи,
Рознесені в просторі й в часі міцних оков.
Тому /не зап'ястя/ і давить. Тому й нема
Тут світла від бань позолочених душ і соборів.
На вулицях міста, де я - елемент у декорі,
Купається в сонці холодних сердець пітьма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791636
дата надходження 14.05.2018
дата закладки 15.05.2018
сочився день прокислим молоком
в акваріум порожньої кімнати,
мінлива хмарність_ вектор вітряком_
ланцюг свободи_ кришталеві грати…
досліджуй неба мертвого красу,
чи гра була звитяг жертовних варта_
так чавить з каменю холодного росу
завчасно мічена, сумлінням бита карта…
розворуши снів віщих мілину,
ліниво грай позбуті сенсу ролі,
насилу рви напружену струну,
ламай слова / ключі / свічки / паролі…
такі як ти за слюдяним вікном,
невпинно змінюють тіней координати,
мінлива хмарність_ вектор вітряком_
акваріум порожньої кімнати…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791357
дата надходження 12.05.2018
дата закладки 12.05.2018
У лабіринтах плетива життя,
Де кожна фальш штормить їдким капризом
/Десь поміж ребер/, згадуєш ім'я -
І звичний біль посилює репризу.
Ти знов стоїш - зруйнована стіна, -
Крізь призму снів - відверта і цинічна -
З останніх сил, і ділиш постіль на
Прийдешній час з самотністю. Панічно
Боїшся слів, тому мовчиш на вдих,
На видих - губиш всю себе між криком
Німим. Бо більше у тобі від тих,
Кого лікує тиша вовчим ликом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787924
дата надходження 18.04.2018
дата закладки 18.04.2018
Бездоріжжя тривог - між бетонними мурами сповідь,
Хаотичність думок, непокірність сердечних вітрил.
Наче танець дощу, ця сльоза, що нагадує скло, від
Повік до душі залишає рубець. Із чорнил
Полинових озер замовляю собі білу тугу.
Із люстерка навпроти вдивляється пильно вина.
Я ж сама над собою вчинила найбільшу наругу:
Потягнувшись до неба, сягнула до самого дна.
Все навзнак й, мов платівка, по колу... За мить до свободи
На зап'ястях вервечки ілюзій, згорнувшись в сувій,
Розсипаються .. А над землею - важкі темні води.
Наді мною - вода, і до берега - жодних надій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784642
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 27.03.2018
Зима предпочтительна.
Время ни быть, ни казаться.
Я просто в гостях.
Я сезонно полна пустоты.
Прольётся роман сквозь бездумно разжатые пальцы.
Немного простить и немного обидой простыть.
В скрипичном ключе в проводах поселившейся птицей
остаться - и взгляд отогреть на холодном окне.
И кто-то споёт о сезонно не чётких границах
пустующих снов - в переполненной мной тишине...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778245
дата надходження 21.02.2018
дата закладки 21.02.2018
У пошуку тебе я сто доріг
Пройшов, але мене знайшла сама ти.
Я спершу слова мовити не міг...
У тім бажанні обіймати, мати,
Захоплення у горлі схлип застиг,
І тіло у руках твоє тримати
По праву зміг, неначе оберіг...
Як волі до кохання не зламати!..
Утілена закохана душа
Рвалась у небо, до Богів поближче...
...тепер усе не варте і гроша.
Як над полями лютий вітер свище!
Тебе в руках тримати не мені,
Увірувану у відсутність віри.
Розплатою поріз на полотні-
Кохання, відлітаюче у вирій.
© Copyright: Серго Сокольник, 2018
Свидетельство о публикации №118011901279
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777447
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 17.02.2018
Скажи, ти хочеш, аби я мовчав,
Аби не снив, не плакав, не просив?
Не плачу, то щось вітер нашептав,
І сльози – не найкращий наратив.
Мовчатиму… А що із моїх слів,
А що з прохань? Хльостке чергове – «ні»,
Впізнаване між тисяч голосів,
Монеткою влягається на дні.
Мовчатиму… Адже колись мовчав,
Мовчатиму, згадаю статус, вік,
Хто ж я такий, аби тебе повчав?
Не друг… Не брат… Не сват… Не чоловік…
Ти знаєш, люба, я тобі брехав,
Бо я – не геній і не напівбог,
Я – вічних суперечностей анклав,
Який хотів з тобою бути, вдвох.
Я – щось дрібне, якийсь тканини шмат,
Який в святковий не ляга костюм,
Не чоловік, не друг, не сват, не брат,
Я – не успішний і не товстосум,
Я – з тих «ніхто», яких не звуть ніяк,
Яких булО та, певне, що й будЕ,
Й достойніші не чули слова «так»,
Лише чіткі «ніколи» і «ніде».
Ми, може, ще й почуємось колись,
Ти скажеш: «Глянь-но, любий, - то наш сад,
А то – альтанка, грає падолист…»
Я переб’ю: «… Зручніше – листопад.
Так, ваше, ваше, а мені – чиєсь,
Моє – таке… скарлючене й худе
І ледве дише. То Христос воскрес,
А я – помер… В «ніколи» і «ніде».
Ми, може, ще й обІймемось якОсь,
Але… впереджені, але уже не ті,
Ще, може б, нам побути довелось,
Побути вдвох, але… - на самоті.
Ще, може, буде пристрасно і вглиб,
Ще, може, буде швидше й долілиць,
Та то вже, мила, зовсім інший штиб,
Без блиску тільки наших зоряниць.
Залишу, може, часточку себе
В твоїм нутрі. Який убогий дар
Та крапля сім’я… По душі шкребе?
Не до вподоби? Кинеш на вівтар.
А далі що? Тобі – альтанка й сад,
Нарциси, вишня, персиковий цвіт.
А я? А в мене, люба, листопад,
То ваш, не мій отой квітчастий світ.
Скажи, ти хочеш, аби я мовчав?
Щоб видер серце, відірвав язик?
Не бійся… То щось вітер нашептав,
А я пропав… Я розчинився… Зник…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766846
дата надходження 19.12.2017
дата закладки 19.12.2017
Спаде з її плеча прозорий шарф,
стече повільно долі, долі, долі...
А спраглі риби на твоїх устах
почнуть молитись лагідно любові.
Коли ковзне розтремлена рука
на стан її, і стане, мов метелик,
в її очах розбурхана ріка
волошками усі світи застелить.
І попливе прозорий шарф кудись
туди у ніч, де зорі, наче сливи.
А ти впадеш у неохопну вись
із нею на руках - такий щасливий...
20.10.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759860
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 11.11.2017
[b][i]Ви вірите? Сумую кожний час...
І поміж зацілованих магнолій,
Трамвайчиком старим із схудлих колій,-
Я так спішу нестримано до ВАС .
Надавши шанс надії, як життю ,
Стоптавши об бруківку свої кеди,
Сердечний легіт вкутавши у светри,
Я Вас усе ж між вуличок знайду.
Де заховавсь, за виступами кнайп,
Мій львівський захід сонячно-рожевий,
Що так голосить: де ви?.. де ви?.. де ви?..
Самотня леді із очима Альп.[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756562
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 22.10.2017
Так воно сталось. Мій човен заповнює мул.
Те, що навиліт - мені вже навряд чи змінити.
В час, де канвою - густі траекторії куль,
цінність - утричі - то дихати... Бачити... Жити...
Тільки уперто без дозволу, сорому, квот,
вірить-не-вірить в твою випадкову суміжність -
мовчки вмикає в навушниках famous raincoat
й ріже по венах - моя Неприкаяна Ніжність
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756429
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 21.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.10.2017
Як безнадія холодом думок
Нагадує про часу швидкоплинність...
І твій, і мій нездійснений дзвінок
Вечірнім дзвоном над полями лине
Крізь перепони сірої доби.
Бо за вікном тумани, ніби взимку...
На підвіконні зерня голуби
Клюють, лише подай... Тупі тваринки...
Торкнулась скроні таїна знання,
Що літо не повернеться ніколи,
І до вподоби мудрість вороння
Що за наїдки не зречеться волі.
А душу зігріва містичність плес.
Їх обігріє сніговим покровом.
І я би міг... Та не судилось без
Твого тепла... Щоб ти була здорова...
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117100406230
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753667
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 04.10.2017
...Ні, то не зрад закружляли воронячі зграї,
раптом змістивши планети таємної вісь...
Просто, мій любий, на світі усе одцвітає.
Все одцвітає, мій дивний, на світі колись...
Квіти шалені стають сухоцвітами...Снами.
Падають в землю в порожнім пожовклім саду...
Просто це осінь поволі стає поміж нами,
Підуть дощі. І з дощами я також - піду
доки ще серпень не стяв своїм серпиком серце,
доки пелюстки гойдають дзвінку висоту!
Вчасно прощатись - гірке, але мудре мистецтво...
Хай я, мій світлий, без болю в тобі одцвіту...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745996
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 16.08.2017
Я боюсь Ваших чар. Марю ними щодень до нестями.
Ви нещадно звабливий спокою мого динаміт.
Навіть сонце не може позбутися жодної плями,
Посивілим Ромео уже не дивується світ.
До банальності жаль. До нестерпності гірко і гірко.
Палахтить-пропікає до згарку солодкий вогонь.
Геть усі застороги, вагання, образи і мірки –
Ваша влада всесильна, володарко серця мого.
Я не можу Вас бачить. Не бачити теж понад силу.
Де є мантра така, щоб ущент спопелить приворот.
Я по долі по Вашій майну непомітним курсивом
І Ікаром впаду з недосяжно-жаданих висот.
Загоряться людці в сардонічно-глузливій утісі.
Хтось співчутно зітхне – остаточно пропав чоловік…
Найпевніший із шансів – спокусі оцій підкориться,
Щоби втратить її, як і юність втрачають – навік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744482
дата надходження 02.08.2017
дата закладки 05.08.2017
Втікай у дику усмішку смородини,
У райдугу дзвінку із комашиних крил,
Колись ти був всього цього володарем,
Допоки атому душі ніхто не розчепив.
Втікай, втікай до точки сингулярності,
Коли у враженні уміщувалось все,
Бо далі маківка пізнання розсипається
У розмаїття фактів неживе.
У плямі світла ти - це аномалія,
Не змінена прицілом глядача,
З нашарування соціальної безпам`яті
Виймаєш ти себе - бадьорий злет меча.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744181
дата надходження 31.07.2017
дата закладки 31.07.2017
[i]
Вновь холода
Коснулись незаметно…
Пусть я еще храню твое тепло…
Пойми… я – остров… он живет – планетно…
Он исчезает….
Как пробъет ZERO …[/i]
[i][b]/Гостя "Меня уводят…Волки…"/[/b][/i]
Довкола стіни… знову стіни і… вода
Лоскоче лезом крижаним мене за п’яти.
Це як над прірвою на пальчиках хода,
Коли на “Zero” ставлять стрілки циферблатів…
З’їдає “нуль” кордони… падають міста…
Розлито масло під колесами трамваю…
Не Маргарита я... і точно не свята,
Та чую… як вовки збираються у зграю.
І я – до них /коли позбавлена крила/
Крізь пекло тіней /де згоріла моя птаха/.
Там є жива вода… із лона джерела,
Куди ступали тільки лапи сіромахи…
І кличе воля до вогненних берегів
Моє нутро… Вода збудила в мені звіра…
Я чую вовка... десь на зламі двох світів…
І він чекає на мою земну офіру…
Там в павутині недоторканих шляхів
Знайду його… за диким відблиском в зіницях…
Довкола стіни – просто забавка богів.
Я вже у зграї.../перероджена вовчиця/!
[i]/сто років тому)))/[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558513
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743528
дата надходження 26.07.2017
дата закладки 27.07.2017
Вже нікуди бігти, і ніч напуває дощем
Пустелю в мені. / Градом сипле назустріч незмінно./
Вірші - не вірші. А слова - не слова: поле мінне,
Де я по крупиці втрачаю себе ще і ще.
Добратись до крапки, а далі - босоніж по склу
За межі рядків, бо невчасно сплатила рахунки
За обраний шлях... /і безсоння в його поцілунках.../
Немов би ця вічність ніколи не зійде в золу.
Торкнутися сонця - спалити вчорашній листок.
І зрадити римам зумисно - віддатися прозі.
А потім так довго вслухатися, як по підлозі
Ледь чутно /мов стогін/ скрипітиме біль помилок.
Невдала утеча. І досі в руці олівець.
А я напишу... /Відрікалась? Можливо... Пізніше.../
Врізається криком, як лезом, обвуглена тиша,
Ота, що не другом, а зводить усе нанівець.
І нікуди бігти. Біжу за дощем навздогін.
Вода по мені, як по грифу його тонкі пальці.
Мені би в ті руки! Акордом прогнати печаль цю,
Допоки зі мною у кожному подиху - він.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739930
дата надходження 30.06.2017
дата закладки 30.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.06.2017
Фиолетовый всплеск свежевыжатой ночи
переплавит стакан с утонувшей мечтой
до виска ненавистно-любимых и прочих -
на стеклянный Брестоль.
Очумевшая высь будет чёрным давиться,
зажигая по памяти чью-то звезду,
упуская с ресницы на чью-то возницу
то ли дар, то ли мзду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735635
дата надходження 30.05.2017
дата закладки 30.05.2017
[i]Написав би тобі...Але ж ти не читаєш листи,
Не заглянеш ні разу у нетрі поштової скриньки.
Я для тебе красиві слова намагаюсь знайти,
А на аркуш лягають лиш плями чорнильної синьки.
/Олександр Яворський/
[/i]
Написала б тобі... Та пустим залишився б конверт.
Зміг би ти прочитати листа, у якому без літер
Біле поле незаймано-чисте і тільки на чверть
Того аркуша тінь поцілунків, журбою сповитих?
Як зібрати свої почуття й одягнути в слова?
Скільки раз намагалася, стільки ж терпіла поразки:
Рвалась думка з півоберту, наче тонка тятива
Під невмілими пальцями - я поставала без маски.
І сміялася правда у вічі мені, як дощем
У натягнутих струнах бриніла печаль безголоса:
"Що ж ти, мила, до нього крізь темінь - і ще, й знову ще?
В полі трави, що були за постіль, зібрали в покоси."
Що про мене? Вмістилася б сповідь в хвилину, проте
В нас немає і тої, тому у чорнильному морі
Я шукаю слова, та тобі не напишу про те,
Як хворіє есе в мені /наше/ між тисяч історій...
З вдячністю автору за хвилю натхнення: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727161
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727466
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 06.04.2017
А я все частіше з ходи переходжу на біг.
Позаду автівки підсвічують фарами відстань,
В якій не шукаю вже величі праведних істин,
Бо все, чого спрагло бажала, дозріло в тобі.
До тебе - крізь шум магістральних вечірніх доріг,
Думками /навиліт/, із силою шквального вітру,
Щоб не запізнитися... /доки безжально не витер
Імен наших Бог зі скрижалів.../ Чи справді б він зміг
Позбутися нас і по різних крутих берегах
Розвести, без жодного шансу бодай випадково
Торкнутись руки, мов захмарного простору птах,
І голосу пити в буденних звичайних розмовах?
І так мимохідь поза мурами вічних границь
До тебе прийти, як сніги переходять у повінь,
Й, немов би земля навесні голосних блискавиць,
Чекати на перше причастя своєї любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725844
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 28.03.2017
[i][b]"
Розплети мене всю,
Мов червоне м”яке покривало.
Крок за кроком іди. Обірви у мені всі штрихи."[/b][/i]
[b] [i] Гостя[/i][/b]
Ти проший мене всю
Білим спомином недопечалі.
По зів`ялій траві вітер гонить вчорашні сліди
І твої, і мої, щоб сховати від світу найдалі
Несміливу любов, що ятритиме пам`ять завжди.
І допоки ми віримо в те, що себе обдурили,
Переправу змінили й в нікуди наосліп втекли,
Забувай мене, чуєш?.../ щоденно...щоночі...щосили.../
Як і я забуваю в холодних обіймах імли.
Бо прийде знову завтра, в якому нас більше немає, -
Розсміється /підступно/ в обличчя сльотавим дощем.
Пам`ятай мене /зможеш?/ найбільшу із втрачених таєн,
Ту, що вирвала з серця /по собі/ мільйони поем....
/04/03/2017/
[i]
З вдячністю Наталочці за мить натхнення)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723090
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 12.03.2017
На світ спада нічна імла,
Немов покрови...
Тебе до мене привела
Дорога знову
Одпити темряви вина-
Сумного зілля,
Що нас посвячує до дна
В гірке похмілля...
Над попелищем сивий дим...
І знають люди-
Чого домігся, не завжди
З тобою буде...
То наливай кохання жбан-
Останній спомин!..
Нехай майбутнього туман
Серця наповнить
І приховається в серцях
Тепло минуле.
...бажання Мавками в лісах
Нічних заснули,
І ми заснемо назавжди,
Торішнім цвітом
Там, звідки скільки не іди,
Не в змозі вийти
За межі потаєнних кіл,
Що креслить доля,
Повз класи пізнавальних шкіл
Сумні юдолі,
В яких бажання залягли
В тісні пенали,
В яких колись і ми були,
І все пізнали,
З яких ми рано відійшли
У неминуче,
У ті тумани , що колись
і нас розлучать...
Та ми БУЛИ... -ЯК МИ БУЛИ!..-
Шепочуть губи...
То до останньої налий
Сумної згуби.
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117030101170
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720952
дата надходження 01.03.2017
дата закладки 01.03.2017
Распущенно-небрежно орхидея
открыла губы – жажда и нужда
в дрожаньи жала, в розоватой шеи
изгибе.
Приторность и жар
И выпивая залпом чьи-то жилы,
она вздохнет: разбавлено вино
иссякло слишком быстро.
Губы – лживы
кровавы и красивы –
заодно
со смертью.
Пресыщение и роскошь.
Раскосые глаза в пыльце – влекут.
Она завянет, но пока всё можно –
гореть и не считать пустых минут
безбожно –
выбирает орхидея.
И ярче нет ее распутных томных глаз.
Чуть влажный шелк ее нежнейшей шеи
пульсирует.
И входит жизнь в экстаз
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=69626
дата надходження 18.04.2008
дата закладки 10.02.2017
…Ваш взгляд не отвечал – ни "да", ни "нет"…
Но сердце билось громче и быстрей…
Уже мне не казался странным свет
Неоновых витрин и фонарей.
В нём стала ночь такой, что просто – ах! –
Искрился бело-голубым кристалл –
И снег, кружась, черемухово пах,
И ландышево-нежно опадал.
И мне казалось: именно для нас –
Для рук… для губ… и Ваших и моих –
Кружится белоснежный зимний вальс,
Тот самый - белый танец для двоих…
… Вы шли одна… немного впереди –
О, этот белый танец наших зим! –
Как глупо я стеснялся подойти…
Как долго не решался пригласить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717354
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 10.02.2017
Любовь отрицает предел в человеке,
Душа отвергает забвенье могил;
Не слушайте слов о прощаньи навеки,
Прошу Вас, не верьте, что я всё забыл.
В той точке – отсчета – конце и начале,
На пересечении света и тьмы,
Меж смертью и жизнью, у бездны печали,
Где замкнуто сердце и губы нем’ы,
Когда ожидания миг бесконечен
И память, застынув, не движется вспять,
Пусть тщетно, пускай не надеясь на встречу,
Я буду Вас помнить…
Я буду Вас ждать…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714952
дата надходження 28.01.2017
дата закладки 28.01.2017
...хай буду це не я - спроба перекладу
О хлопчику смішний,озброєний так юно
примарними словами "Назавжди" і "Моя"...
...нескорена встає Любовна Джомолунгма...
І Хлопчик прагне звершень...
Так відчайдушно...Вперше...
І як Йому сказати? - Хай буду це не Я.
...бо Ви - дзвінка струна... А я - вже відлунала.
Чи ж варто дисонансом рубати світ?..Тому
"...плесните колдовства в хрустальный мрак бокала..."
й миніть.
Не зазирнувши в мою порожню тьму.
Он юн, как пять утра...) И шепотом горячим
"Моя!... Моя навеки! " смешно вооружен.
И вот встает Гора, где на вершине - Встречи
он робко... жарко... жадно... ( впервые в жизни!) ждет.
И как ему ответить -"...пусть НЕ ПРОИЗОЙДЕТ..."?
Он звонкая струна. Моя же - отзвучала.
Достаточно оркестров, грохочущих не в лад...
Я - песенки конец. А он - ее начало.
- "...плесните колдовства в хрустальный мрак бокала..."
и, уходя, закройте сей опустевший ад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714304
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 25.01.2017
Если яшмой украсить мрамора нежный плен.
Тайну вызнать у птицы. Жизнь заключить в дыханье.
Дверь мечты отворить, держась невесомых стен -
Нет не в грёзах, увидеть можно её глазами…
Только петлями душат вёрсты, узлы границ.
И когда полиняют силы, перстом воздетым
Легче отзвука, нить последняя сможет лишь
Веры слабое семя сильным наполнить светом.
Странно слышать тебя не видя. С тобой идти
Странно, чувствуя жизнь в пространстве ином, кругами.
Ветер море целует. Во́лны закат зажгли,
По́лнит воздух надежда встретить тебя глазами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713608
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 23.01.2017
[i]Три автори, три бачення, три відгуки на картини майстра.
Написано в співавторстві з поетами Гостя та Серго Сокольник[/i]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=80P9LJU8GWU[/youtube]
Що то за спогад? Тепла, м’яка напівтінь,
Хвиля бентежна. Нерозшифроване хоку.
Хто ти, химеро з найтонших моїх сновидінь?
Сплав первородних бажань десь на відстані кроку?
Ця ідеальна константа хороших манер
В переплетінні із реготом дикого лісу.
Хочеш відчути рельєфи пустельних печер,
Запах вітрів у суцвіттях п’янкого анісу?
Де на гарячих пісках розгубились сліди,
Відгомін арфи по всьому периметру раю.
В глибах базальту застигло: «Благаю, не йди!»
В жерлі вулкану палає: «Зникай! бо згоряю…»
На пустирищах всамітнена зграя ворон.
На пустирищах ні оплесків вже, ані слави.
Бо вже давно відпустив перевізник Харон
Майстра, що нас відшукав і у вічність розплавив.
************
А ліс – підсвічує сліди,
Що кинув ти – в пісках палати…
Там листя зЕлено: «Не йди!»
Там спека – опіком розплати.
В глибинах карстових печер
Очей озерця – дотлівають…
Скажи, чому з усіх химер
В мені найгірші оживають?
Там арфи музика тонка
У водах Нілу спогад топить…
Як шкіра білого бика,
Що звабив ніжністю Європу,
Блищить вгорі Чумацький шлях…
Я тих коралів – не збираю…
ЦвітУ – ромашками в полях,
Вогненним маком – догораю…
Мені услід: «Куди ти? Де?...»
Слова, приглушені пісками
Пустельний демон відведе
У тріщини з солончаками
Губ, що забули пристрасть змін,
Що пересохли без торкання…
Пустеля. Смерть. Вона і Він.
Шматочки пазлів від кохання.
******
Орфей? Чи гли-
няний Колос?
В бажанні кволім
В заміс піску
Перелилось
Тремтіння болю,
Ці нервів Стру-
ни, що Далі
"розмалюлюрив",
І пеклотрі-
щини землі,
Мов кракелюри,
Пройдуть спі-
Ралями Бруно
Крізь наші душі.
Ми кров, немов
П’янке вино,
Зберемо в мушлю,
З якої так
Необере-
жно мали вийти,
Щоб долі під
Акорд баре
Отруту випить.
***
Про МУЛЬТИК:
Работа над фильмом [b]Destino[/b] началась в 1945 году с творческого сотрудничества между американским мультипликатором Уолтом Диснеем и испанским художником Сальвадором Дали.
Раскадровку к Destino («Судьба» — на итальянском, испанском и португальском) рисовали в течение восьми месяцев (в конце 1945 — начале 1946) художник Джон Хенч (из студии Диснея) и Сальвадор Дали, однако проект был закрыт Диснеем из-за финансовых проблем, связанных со Второй мировой войной. Хенч предоставил Диснею 18-секундный анимационный тест в надежде снова вызвать у Диснея интерес к проекту, но Destino всё же посчитали невыгодным и отложили на неопределённый срок.
В 1999 племянник Диснея Рой Эдвард Дисней, который работал в то время над «Фантазией 2000», решил вернуть к жизни забытый проект. Для этого решили задействовать небольшой филиал Диснея в Париже. Продюсером мультфильма стал Бейкер Бладуорт, а режиссёром — французский мультипликатор Доминик Монфэри, впервые выступивший в этом качестве. Воспользовавшись помощью самого Хенча, а также дневниками супруги Дали — Галы Дали, группа из двадцати пяти аниматоров «расшифровала» замысловатые рисунки Дали и Хенча и воплотила проект в жизнь.
Результатом является мультфильм, сотворённый в технике традиционной (рисованной) анимации с использованием компьютерной графики.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713644
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 22.01.2017
Я все більше мовчу…
Знаєш, тиша моя значно більша неволі в кайданах.
Красномовна
І так безнадійно вглядається в вікна розбитих світів.
Там дощів – досхочу!
Пам’ять з аркушів літніх майструє складні орігамі,
Безумовно
Вважаючи кращими ліками час. А для нас – й поготів.
Я б змогла кілька фраз,
/Навіть цілу виставу/ банально про те, як сумую.
Тільки тиша…
Ця тиша мене прихистила, як рвалися сильні вітри.
І тому в сотий раз
Я «пробач» і «кохаю» з тобою, як завше, римую.
Заколишу
Мовчанням вітри – тільки потім зі мною без слів говори…
[i]/колись/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712765
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 17.01.2017
Осязаемый воздух расходится рябью,
и увязнув на лицах, стекает слезой.
И туман застилает следы тех, кто рядом.
И уводит болотный огонь за собой.
Ищем призраков мы, от тоски обезумев,
на Купала венок по реке отпустив.
И цветы небывалые снова рисуем,
только пахнут несчастьями эти цветы.
Плачут ландыши - их топчут люди в погоне
за далекой мечтой, не заметив росы,
что стекает как кровь прямо богу в ладони,
и ложится проклятьем на божьи весы
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=80710
дата надходження 23.06.2008
дата закладки 16.01.2017
В’яне пуп’янок - віє холодом - гасне світло,
ходить Морок-причепа, цвіт неповторний топче .
Сохне поле ромашкове нині (вчора квітло),
сум-убивця руйнує ніжне, п’янке, жіноче.
Змиє повінь бурхлива згадок брудні потоки -
знову птаство ліричне зацвірінчить кантати.
Будеш в’янути, Квітко… Будеш! Затям - допоки
не навчишся образи з легкістю пробачати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711734
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 13.01.2017
Сияет Вифлеемская звезда
На небосводе - нитью путеводной.
Дух Рождества вступает в города
Небрежною походкой новомодной...
Не святостью, а сытостью объят
Народ возносит к небу песнопенья.
Не слышит он, что Ангелы - молчат,
Что у Небес кончается терпенье,
Что, жертвою положен на алтарь,
Путь праведный свою предвидит тризну...
В нас гаснет веры газовый фонарь,
В даль уносясь, как призрак коммунизма.
О, где же ты, Мессия - навсегда,
Тот, что спасёт погубленную веру!?
Но надо мной - лишь месяц, да звезда...
И вдруг ты шепчешь: "Это же Венера..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710451
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 06.01.2017
З півслова тебе зрозумів і відчув із півподиху,
Піддався дурману, який пригубив із очей.
Віддався я кожному ніжному рук твоїх дотику,
Змішав їх із кров’ю... З них кожен у мені тече...
Наповнена мною гойдаєш нас у напівмороці.
Півтіні, мов маски зриває жага з наших лиць.
Чуттєво так треться і ковзає й солодко колеться...
І ніч, мов шаманка, танцює кругами зіниць.
Безодня пульсує... І небо моє вже судомиться.
Ось-ось зорепадом засяє єство від єства.
Вже скоро розчинить обох нас у радості втома ця.
...Палатимуть довго ще стопи, долоні й вуста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709322
дата надходження 30.12.2016
дата закладки 30.12.2016
А ти хотів
Її застерегти.
Чи вберегти…та, зрештою, мовчав...
/Гостя/
Ти - не мовчи,
бо що то за життя
коли мовчання креслить хрест і кола?
Я ждатиму, ти вір мені…Прощай?
У зустрічі немає слів «ніколи»…
Ти - не мовчи,
промов хоча би:« Жду...»
Місток з кришталю золотаво-синій…
Я по містку у нинішнє пройду,
і напишу на бильцях: Ми - невинні.
Межа з межею.
Ритми аритмій...
Між римами і небом - тільки душі…
Твоя була.
Але ж ти був не мій.
З химерами летіти завжди мусиш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708589
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 26.12.2016
"
… сколише вітер трави там…
лише
………………немає нас "
Гостя " Немає... нас "
Напитися б любові досхочу
з долонь твоїх, оманливо-гарячих.
Ти знаєш я.. ще уві сні лечу
в примарний світ... закохано-незрячих!
Не вірю ще, що наше майбуття
зачерствіє, як хліб під голим небом.
Немає у колишнє вороття,
але... невже... кохання більш не треба?
Куди ж ступить, коли ти повсякчас
Бур"ян під ноги сієш, а не квіти?
А може... вже давно немає нас?
То серце де мені тепер подіти?
23.12.16.
P.S. Дякую Вам за натхнення, Наталочко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708147
дата надходження 23.12.2016
дата закладки 23.12.2016
Не замінити, не зарадити нічим,
Любов гойдається в прозорім гробі,
Там інша казка, інший принц,
А я журюся досі ще по тобі.
Шкодую вперто досі я за тим
Майбутнім, у якому вже не бути,
Це виник в часопросторі розрив,
І з мого Всесвіту до твого не сягнути.
Він так мені й залишиться чужим
І забороненим для моїх зорельотів,
Я серед сонць своїх залишився ні з чим,
Так не збагнувши найважливішого: хто ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707751
дата надходження 21.12.2016
дата закладки 21.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.12.2016
Ось наче й все, ні розпачу, ні муки,
За все я дякую, все добре, недарма,
Зимове небо стерло цятки круків,
Нема ненависті й любові теж нема.
Усе гаразд, і жити можна далі,
Хоч трішки збоїть серця механізм,
І гасне на столі мій пам'яті гербарій,
Мов жовтий реквієм загубленій весні.
Самотньо, холодно, ледь сумно і байдуже,
Хоч стане сил мені, щоб йти і затемна,
На вулиці моїй бракує зір в калюжах,
Прийде ще свято, але не Вона.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706727
дата надходження 15.12.2016
дата закладки 15.12.2016
Ідуть дощі з вівторка на четвер
/Безжальні скрипалі/ по мою душу.
У круговерті буднів все щось мушу.
А зрештою нікому. Не тепер.
Це дивна сила магії води:
В мені неначе проростають зерна!
І, може, не в манерах то модерну -
Ось так любити /просто/ без мети?
Та я люблю Вас. Зупинився час.
Згубились стрілки в колі циферблату.
І злегка має смак солонуватий
Це таїнство незвіданих причасть.
Вітри гортають смутку календар,
І кожна нова дата – то розлука.
І, Боже мій, яка ж то серцю мука
Пізнати нам із хмелем цей нектар!
А в тім жалю немає – лиш дощі
Ідуть собі, як зодчі, поміж нами.
Є тільки ми, розділені містами,
І доторк цей до рідної душі…
[i]/якось/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706101
дата надходження 12.12.2016
дата закладки 12.12.2016
А ти у мені, наче тисячі /й більше/ нот,
Постійно розігруєш фуги, сонати, гами,
Розгойдуєш маятник, чиниш переворот,
Та поруч, насправді, немає тебе ні грама.
Далекий. Чужий. І непізнаний. Врешті - мій...
А ти мені Пісня пісень, непроглядна тиша,
Усмішка зненацька, раптово - сльозою з вій,
Хоч інша з тобою і ти нею дишеш, дишеш...
А ти відпустив би, як небо вчорашній сніг,
З полону. А ти би тримав мене все сильніше,
Чекав перехрестям на кожній з стрімких доріг,
Лягав би на аркуш /нехай навіть білим віршем/.
Жага невтоленна. Спокуса. Покута. Я
Прикута до тебе і вільна з тобою. Вільна...
Плекаю любов, наче жінка своє маля.
Ношу між грудей /наче хрестик/ її - натільно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704413
дата надходження 03.12.2016
дата закладки 05.12.2016
Вона надривно плакала…
Як жовтень,
з птахами відлітаючи у небо,
фарбуючи усе – в червоно-жовте…
Неначе – все…
запізно…
і – не треба…
І позики в життя – було замало,
аби запити все – чого не було…
…а я – стояла мовчки…
Я – чекала…
...коли ж вона доріже, блін, цибулю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701008
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 17.11.2016
* * *
А пам’ять б’ється рибою об лід…
Не вперше серце закриває ставні…
Він був ще вчора, впевнений і ставний,
Ножем мисливським різав житній хліб.
Лишився на столі глибокий слід.
За річкою на місяць виє вовк.
Мабуть, голодний… Тихо душить морок.
Зачерствів хліб. Мені давно за сорок.
Ніж затупився. Голос музи змовк.
Та пестить шкіру прохолодний шовк…
Він повернувся ранком дощовим!
З обвітреним лицем, у вовчій шапці.
Пожбуривши в куток домашні капці,
Знов крає хліб ножем своїм кривим
Мій небезпечний, дикий серафим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688125
дата надходження 12.09.2016
дата закладки 16.11.2016
Ці рими із тих, що втікають крізь сито думок,
Де пальці твої пропікають не тіло, а глибше.
У плетиві днів під сузір'ям впольованих риб ще
Є для нас місце /і купіль в колисці зірок/.
Зухвалими тінями вірші торкаються пліч
Моїх. Твої вірші вростаються жаром під шкіру,
Де в літері кожній мене ти, як справжню офіру,
Приносиш у жертву собі. Наче пісню сторіч
Ти пишеш мене. Я клітинно вбираю перо
Чорнильним цілунком - дощенту згорають кордони
Між нами. Збудуємо стіни свого Вавилону -
І тиша розплавиться в слові й ввійде під ребро
Пустелею ніжності. Слухай її, не читай.
Вона розповість, як в душі розливається повінь
І кожна краплина води тобі стане за сповідь
Мою...
/Тільки серця, прошу, мій піїте, не край... /
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700165
дата надходження 12.11.2016
дата закладки 13.11.2016
На стихотворение Гости
"Іди снігами..."
Прощайте –
на полосе я взлётной,
Там всё осталось.
Нет, не вернусь...
Лишь ветер
и мысли мимолётно –
Ночь шепчет тихо:
"Забудь вину..."
О мир сей,
ты обнимаешь Вечность,
Ты так таинствен
и величав.
Всё было.
Нам изменила верность.
Свеча сгорела
былых начал...
08.11.2016г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699404
дата надходження 08.11.2016
дата закладки 08.11.2016
Урешті-решт
усе колись минає.
Стабільності немає -
навпаки:
мої роки
збираються у зграї
і відлітають.
Помахом руки
прощаюся із ними -
і СВІТАЮ:
нові епохи,
звичаї,
тіла
(минулого імла –
густа і темна)...
Через віки
у мене ти БУЛА,
жила у серці –
знаю це напевно -
лишилися два зоряні крила,
котрі донині зберігаю ревно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267653
дата надходження 29.06.2011
дата закладки 01.11.2016
Прости мені, Язичнице.
Прости,
що ясен
облітає -
золотий
і стигне кава.
Усе частіше
хочеться іти
туди, де гір
зажурені Світи
і трави.
Де голоси
підхоплює луна,
дуби правічні –
неземна стіна:
сторожа Божа.
Ярило кожен день
долає тьму –
ти знаєш?
То скажи мені,
чому –
тривожно?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362227
дата надходження 05.09.2012
дата закладки 01.11.2016
Злий вітер лютує.
Це осінь багряно-барвиста
Данину із листя виплачує літу...
Почуйте наш клич!
Ніхто нас не чує.
Ми листя. Ми зірване листя.
І вітер недолі нас носить по світу.
Ми вже відійшли.
На дереві гарно
Висіти, вчепившись у віти,
Та нам не судилось у спокої жити,
Бо стовбур гнилий.
Триматися марно.
І нам на багаттях горіти.
Ми ляжем, собою встеляючи плити
Загиблих надій.
Що ж, дерево-мати,
Ти підеш також на багаття,
Та й нікому буде вже цим перейматись.
І тільки колись,
Неначе відплата
За наше тобою прокляття,
Дитина, можливо, підійме погратись
Загублений лист...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116102501030
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696724
дата надходження 25.10.2016
дата закладки 26.10.2016
[i]просто дощ за вікном) [/i]
Я скучила. Крапка. Все просто. Ні менше. Ні більше.
Промокли до нитки, без тебе написані, вірші.
І я, мов наївне дівчисько, /наосліп/ повсюди [b][/b]
Шукаю тебе, а натомість - чужі мені люди.
Натомість дощі зазирають в оголені вікна
Моєї кімнати /душі/. Та найгірше: я звикла
До холоду, й мовчки плетусь під дощі манівцями -
У них розчиняюсь, неначе мене олівцями
Пунктиром поклали на аркуш. Ні менше. Ні більше.
У мене без тебе в печалі народжені вірші.
Я скучила. Крапка. Все просто. Чужі мені люди.
І влучно /навиліт/, прострілені тишею, груди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696378
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 24.10.2016
Скінчилось кохання... Буває...
Чому ж-бо сумую?.. Пустіть!-
Я римами порозкидаю
Слова непотрібно-пусті.
Я зважую (ні, не зважаю...)
Цю важкість у серці. Пройшло...
В майбутнє своє від"їжджаю
З кохання всім бідам назло...
І спомин- мені допомога
(Доїдеш- за опис засядь!..)
...Містично обабіч дороги
Фантоми бігбордів висять,
І кличуть мерщій завітати
В секс-шопи нових почуттів
Коханням пограти... Та ґрати
Мене не пускають оті-
Картини під назвою "Спомин
Того, що уже відійшло"...
І оmen, майбутнього оmеn
Неначе минулого клон,
У дзеркалі заднього виду
Тебе намалює нову.
Оце загальмую і вийду...
Бо поки кохаю- живу.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116101705579
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695069
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 18.10.2016
А я рахую осені прикмети:
гіркі горіхи, Огріхи, гріхи,
слова, вітри, плащі, дощі, дахи,
і яблука - мов крихітні планети,
і мокрий - день, і кашель - що сухий.
Достиглих груш жовтіючі церковці,
що на базарах - вроздріб і гуртом.
І дядько, що кудись біжить з торТОМ,
вірніше - з ТОРтом - у самій футболці
в шалений дощ. І сонячний фантом
що виглядає злякано і блідо,
бо літу - край, каюк, кранти, that's all...
І надпис під пологовим:
" My soul!
Я ДЯКУЮ ТОБІ ЗА СИНА, ЛІДО!!!
а трохи нижче "МОЖНА НА ФУТБОЛ?"
І листя, що кружляє, лине, плине,
спалахує, мов лисячі хвости,
від холоду зіщулені мости,
трамваї і трамваїв жовті спини...
І тут би щось трагічне - про "НЕ ТИ..."
про "...я давно забути Вас повинна..."
Та в серці - тихо. ПОрожньо.
І синьо.
Прости.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694081
дата надходження 13.10.2016
дата закладки 13.10.2016
Глотком вобрав печаль седых небес
Листва горит, терновник зреет.
Любовь смеясь во тьму уносит бес,
Виновных нет – душа немеет.
И пред рассветом в окнах сырость. Свет
Глумясь блестит, покой изводит,
И на тебе судьбы лежит запрет,
Виновных нет, мечта уходит.
Не твой ли замер вздох, стеной молчит
Глуша глотком рассветный ливень?
И взгляд укором на стекле разлит,
Что я один во всем повинен?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692492
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 05.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.10.2016
И нет судьбы – все высохли ручьи.
Даль мысли в пламя кутает дождливо,
И вечны мы, и смертны, здесь – ничьи -
Не твой. Не ты. И как-то торопливо,
Разбросаны под небом, сожжены
И связаны заветом нерушимым
Святейших уз, которые видны
Пред Горних духов взором недвижимым.
И невозможно разорвать покров -
Так непреложно за спиной набатом
Следы эпиталам и звук шагов,
А надо мной, узором жизнь, проклятым,
Все виснет, все запутывает сны,
Насмешливо глядит истошным взглядом
И говорит, наполненная ядом:
Да, нет судьбы – исписаны листы
Бессмысленно. Все высохли ручьи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690372
дата надходження 23.09.2016
дата закладки 23.09.2016
Вона прийшла до мене уві сні, –
богиня в фартуху з тропічних квітів –
щоб я ловив їй диких неофітів
і їй одній присвячував пісні.
[i]тепер, коли й жонглюють, то словами,
тепер і спів – читання з папірця, –
та все про дам, за гріш, та для реклами –
о світ, о час. о, гумові серця!
чому ви не зі скла, не з порцеляни,
не з воску, зрештою? а в тебе – кам'яне.[/i]
я хочу їй сказати: "полум'яне",
та враз згадаю: пекло крижане!
вона мене покине й прокляне, –
й замерзне сонце, й знов зима настане
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689348
дата надходження 17.09.2016
дата закладки 18.09.2016
Останки серпневі дотліють між айстрових китиць,
Кориця засмаги обсиплеться з теплих колін…
Безпечна природо, не встигнеш у літі прижитись,
Як вдарить по ньому на обрії сонячний дзвін!..
Уламки небесного люстра впадуть на дерева,
До берега жилаві руки заломить ріка…
І вийде руда й мовчазна із молочного мрева,
І мідну печать покладе на долоню листка.
Сирими мохами війне зі старої криниці,
Об камінь вологий ударить іржавий ланцюг…
І при́йдуть на слід її теплий багряні лисиці,
Гірчинка терпкої смоли залоскоче їм нюх.
І криком розбудять діброви сполохані сови,
Крильми з павутинок обтрусять пацьорки роси.
Посходяться верби, сумні, нерозважливі вдови,
Над саваном літа заплачуть на всі голоси.
І стане руда й мовчазна, і заступить півнеба,
Покотяться згарди у трави сухі й забряжчать…
І змириться мудра природа, і скаже: «Так треба»,
І прийме на серце впокорене мідну печать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688575
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 15.09.2016
Минули морози. Літо. Вона розквітла.
Ця ніч наливає спокою аж по вінця.
Я знаю, що в темряві тій, що Вона боїться,
є хтось, хто веде за руку Її до світла.
Є хтось, кому всі секрети - тепер так звично
(Від цього пульсує болем ,чомусь, у скроні).
У холод хтось зігріває Її долоні.
У спеку - цілує вітром Її обличчя.
В очах в Неї досі сховані океани,
але в них все менше солі, все менше льоду.
Я знаю: якщо пірнути якось в ту воду,
вона залікує всі найстрашніші рани.
Коли Вона йде - я чую удари серця.
Цей звук облітає навіть найвищі гори,
так, наче це Хтось із неба до нас говорить...
Чи, може, мені одному це все здається ?!
Хто бачив Її - не зможе зірвати пута.
Так важко впинявся сон і в моїй постелі ,
бо образ Її малювався на стінах і стелі.
Таких, як Вона, забувають ...
Таких, як Вона, забувають ...
Таких, як Вона, забувають ...
й не можуть забути...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688105
дата надходження 12.09.2016
дата закладки 12.09.2016
Слышишь ли ты, как я беру тебя за руку?
Может, и к лучшему, что не успела уйти…
Долго ты спал, просыпайся же, ладо, нейтральные
воды окончены. Славный Харон возвратил
к берегу лодку. Смотри – распускаются заново –
пусть бы и к осени – ландыши. Ладо, дыши!
Чувствуй – я крепко беру тебя, заново, - за руку –
пусть бы и рядом не я. Продолжается Жизнь.
По серебру растекается гуща кофейная.
Я не гадаю. Я вижу: не время – уйти.
Может, и к лучшему, что для меня не потеряны
искры безумных и радостных глаз твоих.
Как же – уйти?! Если смотришь – всё так же немыслимо,
не ожидая предательства из-под полы.
Слышишь – держу тебя за руку! Вот она – истина
необратимой и неумолимой любви…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207728
дата надходження 25.08.2010
дата закладки 05.09.2016
Я говорила с тобой так долго –
горло не выдержало.
Господи, если ты еще помнишь,
кто Ты – всё – выслушай…
И не души – ты ведь знаешь, без голоса
даже продолжу
свой монолог, до тебя сквозь погосты
выкричу, Боже,
эту молитву – не сможешь закрыться
всеми церквами.
С курса сбиваются черные птицы –
это рыдаю
я – чтобы слышал и чтобы заметил
там, на постели
стылой, стерильной становится белым
теплое тело.
Белым становится – слишком до срока,
надо вернуть бы…
Я говорю с тобой долго и много –
с этой минуты
стану еще голосистей, как скальпель –
небо разрежу,
чтобы увидел: в убогой палате –
звонок и грешен –
воска податливей – ну же – потрогай! –
спит человечек.
Если ты мнишь себя знающим Богом –
глянь-ка – отмечен
вечностью. Только споткнулся нелепо,
лег и забылся.
Надо бы память вернуть, чтобы в небе
черные птицы
не затмевали твоих откровений,
ласковый Боже.
Надо бы, чтобы пустилась по венам
жизнь и подкожно
время текло, и ходил по планете
твердо – до срока.
Я докричалась. Плевать, что ответом
выжжено горло…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207729
дата надходження 25.08.2010
дата закладки 04.09.2016
Скотилося сонце за обрій,
Неначе у прірву.
Серпневі вчорашні світанки розтанули в мить.
Зійшов хтось чужий і недобрий,
Чекаючи зриву.
Нервового зриву мого, та нехай, - відгримить.
Скотилося теплим і ніжним,
Малим та пухнастим
Клубочком мостилось грайливо, як те кошеня.
Бажали невпевнені й грішні
Ми крихту украсти
Осяйного дива, збирали його навмання.
Скотилося сумом і глумом,
Бо див не буває.
Факіри і маги давно поділили бюджет.
У снах залишаючись струмом,
Який розриває
Химери і тіні, неначе одну із газет.
Скотилося в літо, а осінь
У щедрій господі
Готує обіди, хмільним пригощає вином.
Всміхаючись, тихо голосить, -
Пече щось на споді
Душі та невтомно зростає озимим зерном.
30.08.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687376
дата надходження 03.09.2016
дата закладки 03.09.2016
Двійники в дзеркалах
Нашій пам"яті сплачують мито...
...вже не склеїти скла
Тих бокалів, дощенту розбитих,
Із яких ми пили
Наш напій, що удвох готували
В найщасливішу мить...
...на підлозі розбиті бокали
Будуть різати нам
З болем ноги, скривавлено-босі,
І роз"ятрений шрам
Буде кров"ю стікати у осінь,
Що підступно прийшла
В наші душі і ось розлучила...
...двійники в дзеркалах
Нам і досі всміхаються мило...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116083100641
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686726
дата надходження 31.08.2016
дата закладки 31.08.2016
Сверкал горизонт, до рассвета грозою полный,
большие дубы обнажив до нутра осин.
А мы не смотрели.
А мы - создавали войны
от первого снега до вызревших в кровь рябин.
И новое утро рядили в густую вечность,
чтоб совести тощей не видеть его глаза.
Спустя сотни вер - положиться хотя б на вечер,
на свечи да на рукотворные образа.
По недругу злоба - картечью по юным душам,
чьи прячутся страхи в родительскую ладонь.
...и мчатся на поиски мира в жару и стужу
созревшие жизни для вечно голодных войн...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686724
дата надходження 31.08.2016
дата закладки 31.08.2016
Безгрішна діво, дай торкнутись вуст,
Заглянути у безкінечне плесо
Твоїх очей; загострене вже лезо,
Приречено меча підняв Прокруст.
Безгрішна діво - викликом оаз,
Серед бедламу лиха і розпусти,
Зігрій на мить і повінню відпустить
У лід заклякле серце від образ.
Безгрішна діво, сяючий вітраж
Зібрав все світло і проллється в душу.
Щоб стати ангелом для тебе, мушу
Повірити, - ти більше не міраж.
Безгрішна діво, ти - із див - дива,
А я біжу по місячній стежині,
Збираю твої сльози по перлині,
Разки намиста доля намива.
Безгрішна діво, так бажає Бог,
Тобі до ніг упасти і завмерти,
Всі лихоліття з пам"яті зітерти,
Чекаєш, знаю.Твій Єдинорог.
30.08.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686755
дата надходження 31.08.2016
дата закладки 31.08.2016
По мотивах віршів: "Дарма.
Вакханалія смутку. Вбиваючи звіра"
Автора Гостя:
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=20259
Іще роса не висохла надворі,
Іще стрілець не випустив стрілу,
Іще веселка не у всім коло́рі –
За горизонт іще колись майну...
Не спить клепсидра. І готичні драми
Розвіяв світ цей в сонячних вітрах...
Малюють фантазійні білі хмари,
Що став на дибки кінь, його віраж...
Ти був мій друг, тепер ти ворог, чи?
Ти звеш в нікуди – вже нема нічого,
Лиш голе поле, не трава – мечі
І де тут програш? Де тут перемога?
24.08.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685699
дата надходження 25.08.2016
дата закладки 25.08.2016
***
[b]Улянці Задарма та Богданочці, чудовим жінкам, матерям, дружинам і прекрасним поетесам.[/b]
***
Дві зірочки, дві мрії, дві ріки
Одна руда, як вугіль чорна інша
Як дві Франківська Бистриці-ріки
Хвилюються, даруючи нам вірші
[b]Улянці Задарма[/b]
***
Підвладні їй і равлики, й дракони,
Казки, вірші ліричні - все від Бога.
Віват, Надюшо! Дайте їй корону!
Святкуй, Принцесо, першу перемогу!
***
[b]ЛІНІ ЛАНСЬКІЙ[/b]
Вона одна така. Ніяких збігів!
В її віршіх - кохання владний сміх.
Ще заспіва колись старий Чернігів
Нові пісні зі слів твоїх.
***
[b]ПРО ЕЛЮ (Дорофеевську)[/b]
В нашу подорож незбагнену
Доля щедро дала Єлену,
Що приїхала швидкоплинно,
Щебетала нам безупинно,
Обіймала, вкривала леготом,
Оберегом була і реготом,
Наша Ліра та наша Муза,
Наше сонечко, шар із лузи,
Щебетушка та веселушка!
Ти – найкраща моя подружка!
***
[b]МАР’ЯНЦІ ТИСЯК[/b]
Вона іде – і сонце сяє.
Горянці рівної нема.
Хоч гордо голову тримає,
Вона як сонечко сама.
Навіщо нам чужі та інші?
Як чисті води рік гірських
Із вуст її стікають вірші
А в них – кохання кожен штрих.
***
[b]ГОСТІ[/b]
***
Тепла усмІшка. Тільки в очах давно
Трошечки суму. Крапля його - на денці.
Грація кішки. Віршів п’янить вино,
І розливає хміль полум"яний в серці.
Мавко манлива, чистий землі смарагд,
Щедрість її людей, мелодійність пісні!
Будь же щаслива, хай обійде жура,
Доля всякчас дарує сюрпризи різні!
[b]Тетяні Лавинюковій[/b]
***
Аж домашнім теплом повіяло,
Здобним тістом від пирогів,
Щедрих рук розкидала віяло,
Не шкодуючи теплих слів.
З містом мрії усіх знайомила,
Годувала та берегла.
Освітила дорогу променем,
Серця часточку віддала.
***
Від усіх подружок-гостей Івано-Франківська тобі, Таню, велика дяка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685658
дата надходження 25.08.2016
дата закладки 25.08.2016
Подружжю Баницьких.
Сіре з білим, виднокіл дзеркально, -
Горнуться сріблясті серпантини,
Палко обійнявши полонини,
Губляться у просторі прощально.[img]http://static.tonkosti.ru/images/5/59/%D0%94%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B3%D0%B0_%D0%A2%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%84%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%88,_%D0%A2%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%8F.jpg[/img]
Сіре з білим, шелестом за вітром,
Неба край - мереживо фестонно.
Смерековий ліс грайливо-сонно,
Спалахом хизується над світом.
[img]http://www.rakhivnews.in.ua/uploads/posts/2016-07/1467369390_rahiv-city.jpg[/img]
Сіре з білим, бронза в оксамиті,
Кинуті коралі; від зневіри
Плачуть скрипки, скаржаться клавіри
Безнадійно голосній трембіті:
"Сіре з білим - чорним відгриміло,
Вогняні мечі нагнали страху,
Кинувши горянку ту на плаху,
Розколовши навпіл її тіло.[img]https://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/e/e0/%D0%91%D0%BB%D0%B8%D1%81%D0%BA%D0%B0%D0%B2%D0%BA%D0%B0_%D1%96_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%BE.JPG[/img]
Сіре з білим...з нелюбом вінчали,
Вишкребли зсередини всю душу.
Стогне хрест, закоханий у ружу,
Колючки кохання заквітчали."
Сіре з білим - коло біля броду.
Кладку водоспаду - на поталу.
Думу молитовно-досконалу
Про спаплюжену навіки вроду.
Сіре з білим, вже давно не з вами,
Голосні засмучені трембіти.
Віддались в мелодіях сивіти
Медвяному явору у найми.[img]http://ua.igotoworld.com/frontend/webcontent/websites/1/images/events/41174_800x600_1.jpg[/img]
23.08
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685396
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 23.08.2016
Стою один у зеркала слепого.
Что совершилось, повторится снова?..
Внезапной встречи купленность билета...
Ведь это было... Я запомнил это...
...Я увидал лицо в зеркальной раме,
И свет струился песней в Божьем храме...
Ты, подойдя, рукою дотянулась
Под шум дождя, в окно влетевший с улиц,
Лица к стеклу прижатого, как лика...
Ко мне рвалась сквозь ламповые блики,
Как птица, утомленная полетом,
Предостеречь пытаясь от чего-то...
...Но грань миров очерчена не нами,
Хоть с Навью Явь гуляет временами,
За руки парой взявшись, словно дети...
Как холодно... Как холодно на свете...
Спустился сокол, грешен, нераскаян,
Со скользких стекол в бездну увлекая,
И наш аншлюсс неведомая сила
В свои миры обратно разводила.
И мы расстались в ожиданьи встречи...
Реальный мир накинул я на плечи,
Обогреваясь бытом, бытом, бытом
В миру, где идеалы все разбиты.
Мы разошлись. И новой встречи ждали...
И нервы рвали... Как же мы устали...
Иду в отрыв... Меня не упрекните....
...А кто-то жив? Вы у живых спросите.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116081400969
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683570
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 15.08.2016
Вона пішла...Та ні, не в забуття -
В далекий світ зеленої ельфійки,
Рятуючись від жала злої плітки,
Собою закриваючи дитя.
Пішла туди, де синій зорепад
На землю сипле залишками мрії,
На друзки розбиваючи надію,
Що все іще повернеться назад...
Спливає час, і в круговерті днів
Тепер уже нікому не дізнатись,
Наскільки правий той, хто винуватий
В відділенні реальності від снів.
***
...Однак, що неможливо досягти
У досі звичнім просторі і часі,
Колись ти зробиш в новій іпостасі,
А ми усі відчуємо: це ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681346
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 04.08.2016
Переходиш на крик,
А потім на північ і південь.
Краєш на четверо сонця палаючий диск.
Переходиш на "Ти"
По периметру Риму і Відня
Кроками краєш на двоє блакитний батист.
Переспівуєш сингл
І малюєш акорди на пальцях
Білим по білому дотиком зимних долонь.
Пересипав у сни
Чорно-білі етюди коханців.
Чорно-білі дороги надовго взяли у полон.
Перевершуєш. Ти
повертаєшся тихим і ніжним.
Шрами на білому тілі твої і мої.
Слова у воді
розчинились... Німі і безгрішні
ми розійшлися, мов кола на зимній воді….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681159
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 01.08.2016
Теплий вітер куйовдить зелену чуприну дерев
І горять голубі оченята волошок у житі,
Громовиця далека оголює спалахом нерв,
Б'ється піснею в грудях, що ти є найкращою в світі...
Ти звідкіль узялась? Із яких невідомих світів?
Я тебе так боюся злякати, що й дихать не смію...
Ти із іншого виміру? Казки? Замріяних снів?
Легкокрилий метелик... далека, як зірка, як мрія...
Я б до тебе, у небо, чи в казку, крізь страх протиріч
Разом з дощиком хмаркою, птахом, чи вітром полинув...
Затихала гроза, десь далеко, розкотисто, в ніч,
І п`янке надвечір`я із запахом терпким полину...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680635
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 28.07.2016
"... на околицях Саммерленду..."
"Крізь них", автор Гостя
Я играю в ничто
С этим миром нелепой сказки
И страницы мелькают
В безумном немом кино
И летят в высоту
Бумерангом с колодцев грусти
Лета шопоты здесь
Слух ласкает прообраз снов
Не зови ты меня
Здесь осталось ничто средь окон
А дороги не видно
В барханах зыбучих дум
Шар воздушный летит
И неведом закон пространства
Удивительный сон
Эта жизнь – взгляда фентези
Ах игра в пустоту
Представляющая как нечто
Шумный бисер дождинок
Баюканье перспектив
Улететь в никуда
За семь лун в семидворья бездну
Ты и здесь я и там
Связь невидимых стен полна
28.07.2016г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680541
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 28.07.2016
Обпектися об власне пекло. Зачинитись на всі замки.
І до себе – немов до Мекки. Й т и.
Бо від спогадів тепло й терпко. Краде тишу совина ніч.
− Що ти бачиш у тім люстерку? − Н и ч.
Поміж кроків моїх і криків загубились усі слова.
Світ сьогоднішній завеликий в а м.
І вовтузяться по куточках не приручені ним вітри.
− Хто приречений вити, вовче? − Т и.
А як місяць сьогодні згасне, німуватиму, як колись.
Як не зможеш прийти причастям – с н и с ь.
Я молитимусь довго нині, бо в небесному колесі
всі однаково вільні й винні. В с і.
… і на відстані очі в очі ми незрячі і ми німі.
Я твоя, і ти досі, вовче, м і й.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585207
дата надходження 03.06.2015
дата закладки 25.07.2016
Мені не потрібно, повір, більше жодних пояснень.
Слова догоріли, у грудях клубочиться дим.
І все, що не трапилось до, тепер стало невчасним,
А світ, де немає тебе, божевільно пустим.
Тут тиснуть на мене потріскані стіни палати,
Розхлюпалось небо на землю /навмисно?/ дощем.
Я так красномовно навчилась до хрипу мовчати
У безвість, де плавиться воском задавнений щем
І скапує відчаєм. В серці - руїни. Не храми...
Відсутність тебе і в нікуди чітка магістраль.
Попереду ніч за кордоном віконної рами
І довга дорога до себе крізь страху вуаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679360
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 21.07.2016
Власть Мефистофеля давно сошла на "нет"…
Все ожиданья фаустов напрасны…
А это значит – не воскликнуть мне:
"Остановись, мгновенье, Ты прекрасно!"…
…
Но, что тогда так долго я искал,
Скупой рукой истратив жизнь до смерти?..
Строку в тетрад и ляпас на мольберте?..
А молния от сердца до виска?
За долгие года земной тиши
Всего лишь миг на чувственность порыва…
На вспышку света от Большого Взрыва –
Из темной сингулярности души…
О, Ты, – неведомый и щедрый Господин,
Творящий Бог – Поэзия Вселенной,
Даруй Свой Миг, лишь только миг один,
Но Миг… Непревзойденный! Вдохновенный!
Короткий миг… его не удержать,
Земной судьбы – изорванною сетью,
Миг Вечности… когда взлетит душа,
Как будто жизнь, отпущенная смертью.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677989
дата надходження 14.07.2016
дата закладки 14.07.2016
[b]64* крилата; до в. «Моралізоване»[/b]
«є межі всьому, лиш добро у любові – безкрає»
«не думай, що здобудеш світ: панами
ставали й інші, та лише до меж.
роздай добро, яке нажив «трудами»,
бо десь когось колись ти скривдив теж:
коли збирав - не вкрав чуже, сирітське? –
роздай! - бо ставить час на долі мітку».
…
А добра настанова ця, на всі часи годиться,
як честь і совість – до лиця: не псуй води з криниці…
[b]65* гостя; до в. «Крик»[/b]
«оголеним нервом торкаєшся днів… словом – серця»
... не доторкнись до них байдужим поглядом,
ти, що ловитимеш цей крик у тиші подиху:
не плоті рани ці, о ні! не рук чи тіла, –
душі, що прагла щастя, лиш
його хотіла!
…
Як звучить голос тої, що [i]гостею[/i]
в світ збайдужілий з’явилась!
Ти прислухайся: хтось для тебе
долі в неба вимолює милість…
[b]66* Сергей Дунев; до в. «Судьба чередует дары и удары»[/b]
«наливает чашу дней судьба. – только смерти непреклонная ходьба…»
привычный ход вещей: года... мечтанья... тризна.
за трапезою дней скажу (без укоризны):
да, дух неприхотлив в желаньях плоти нашей:
есть соль и хлеб; налив, жизнь осушает чашу
из дней, любви, надежд, даров, пинков, соломки...
и каплет соль из вежд слезой на хлеба ломтик…
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677443
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 11.07.2016
...так швидко тане на губах
цукерка ягідного літа...
Втрачають глузд і спокій - квіти,
вдягнувши сукні оксамитові
в залитих сяєвом садах
де Сонце - бог, лакей і пан,
зрадливий жадібний коханець
цілує губ вологий глянець
І цій... І тій... І тут... І там...
І - божеволіють вуста!
І зріють ревнощі і вишні...
Де чути "твій!" і " не залиш мене..."
Коханки ,втім, стають "колишніми",
забуті легко... Та... І та...
Бо помережить осінь мить
одквітлим спогадом про літо -
замерзнуть босо сухоцвітами
в обіймах вічноі зими...
А поки... Сонце золоте
гультяєм котиться по небу...
Мені б не думати - про тебе.
Мені б - не відати про те.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676509
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 06.07.2016
І примружився настрій під сонця звабливим оком,
не побачивши чітко – з якої ноги ти встав.
На розплавленім липні залишило серце кроки,
оминаючи голод на й досі чужі міста,
на скасовану зливу без згоди з тобою з ночі,
на обірваний сон…
Підсихала на небі гжель.
Ти прокинувся, любий… і зорі закрили очі…
Чорно–білу опівніч я саме тепер – не хочу…
З добрим ранком, коханий…
Завжди твоя…
Акварель…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676086
дата надходження 04.07.2016
дата закладки 05.07.2016
Берег моря... Закат...
Совершенно один,
Как "Челюскин", зажатый
Громадами льдин,
В эроманию тел
Я гляжу, как маньяк,
Где маячит пробел-
Твоей майки маяк,
Что не даст кораблю
В бурю сбиться с пути,
Где любовь ты мою
Обещала спасти.
Только жаль, на "Челюскин"
Не "тянет" мой челн,
Увлекаемый бурей
Эротики волн,
И в пучину страстей
Увлекает волна...
Связь разорвана...
Майка твоя не видна.
Я купаться пойду,
Озираясь вокруг,
Но, вернувшись обратно,
Почувствую вдруг,
Что прожить без тебя
Все равно не смогу...
Как ребенок... Один...
На морском берегу...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116070300734
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675779
дата надходження 03.07.2016
дата закладки 03.07.2016
Мій малесенький білий і сонячний "Port Lligat",
де рибальських човнів ще блукають солоні душі.
Де кімнати здаються за безцінь... З усіх принад
Не Wi-Fi, казино, ресторани, несправжні сУші,
А блаженна самотність. І голос - у кожній мушлі.
І примарні фрегати. Далеко... Далеко... Над...
Що над ними не владні ні спомин, ні біль, ні час,
ні піски золоті, ні примхливе зелене море.
Обивателі цідять із пластика теплий квас
і фіксують на гаджети літа палкий анфас.
І уперто лунає стареньке терпке Amore...
Не про нас.
Втім... У тому напевно і є золотий резон -
позбуватись Піщаних Замків в жаркий сезон,
там, де відчай у губи цілує безкрайнє море...
І містечко, забуте богами - примара, сон -
безнадійно - вже вічність - чекає
на Сальвадора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674805
дата надходження 27.06.2016
дата закладки 30.06.2016
Мне тебя не хватает, до боли в закрытых глазах,
И бороздками слёз прорывается горечь наружу,
Как святая слеза на забытых давно образах...
Но ни словом, ни звуком молчанье твоё - не нарушу.
Нет, ты можешь, конечно, о многом со мной говорить,
Но пустые слова забивают сознанье, как ватой.
Я сквозь морок иду. А могла б - над землёю парить.
Только в том, что люблю до сих пор, разве я виновата?
Разве в том, что настал, виноват этот летний рассвет?
Это птиц щебетанье - кому и когда помешало?
Ты беспечно уходишь, лечу я голубкой вослед,
Прижимаюсь сильней, натыкаясь на острые жала
Безразличия. Этой фальшивой струны.
Тех изысканных пут, что взрастили, вскормили мы сами.
Мы друг другу давно ничего, ничего не должны,
А могли б говорить бесконечно и нежно - сердцами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675255
дата надходження 30.06.2016
дата закладки 30.06.2016
Видишь, горы плывут… Вдалеке – звук шаманского бубна.
Земля отпускает, дорога – спиралью да ввысь…
Пусть она в лепестках, но сокрыты шипы. Это ль трудно –
По ним босиком, как по радуге светлой, пройтись?
Вдалеке, за грозой – колыбельных атлантов напевы,
И явь размывает стогласием птичьих рулад…
Так связались пути, словно корни вселенского древа.
Теперь, как и прежде, ступай в темноту наугад…
Эта ночь – навсегда, сны – от ставших лесами друидов…
Застынет волною, но без отражения гладь
Леты-матери, мир в глубине остается невидим.
И бубен - набатом, на счастье, беду ли – как знать…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675170
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 29.06.2016
На ранок до мене сонце так ніжно тулиться
і я відчуваю на собі хвилясті промені.
Хай заздрить мені там за вікнами сіра вулиця -
думки мої всі аж по зав'язку світлом сповнені
Це світло стікає в очі по скронях і вилицях.
На серці у мене давно так сніги не танули.
Якби я вмів плакати, точно би сльози лилися
і серед кімнати розквітнули б свіжі пагони.
І було б усе навколо пахучо й зелено,
так добре і свіжо, мов навесні після повені.
Я радий , що тут і зараз нам бути велено.
Я радий , що відчуваю ці світлі промені
І знову між нами час, мов дугою, вигнутий.
І знов достигає цвіт на тендітних китицях.
Найменше за все я б хотів цю кімнату покинути,
але не знаходжу причини, щоб залишитися.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672334
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 14.06.2016
коли прокидаються тіні забутих утрат,
і сонце свій хід повертає до пекла ... в долоні...
стискається серце від болю в обіймах лещат
гіркої покути. ми здали свої бастіони
за безцінь. так, наче ніколи нікому ніхто
нічого не винен - звичайна стилістика ночі.
де-юре, мов птахи. де-факто, розбите авто.
і луснула тиша - у спину беззвучно регоче.
чого тобі? колами знову ідеш по мені,
немов по воді, доки світ мій не схопиться криком.
нікому ніхто... то чому ж так гойдає в човні,
відколи цей спомин про нас у минуле покликав?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671877
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 13.06.2016
Ти мене відпускати не хочеш
Із обіймів, хоч я догорів...
Наші ночі!.. розпусниці- ночі!..
Цей бажання одвічний порив...
...ніч хвилинами міряє кроки
До ведично-морфінових снів,
І дрімоти вороняче око
Вглиб душі заглядає мені.
Ось уже підхопила на крила,
Хоч свідомості промінь не згас...
Відбулося- не значить здійснилось...
Задоволення- ще не екстаз...
Голос пам"яті серце лоскоче
Мов босоніж ідеш по траві,
І, можливо, подивишся в очі
Тим, кого не побачиш повік,
А можливо, і тій, без якої
Вже не матиме сенсу життя...
Сон наповнює душу спокоєм.
Я його пригублю, мов пиття,
Що зціляє, відновлює сили
Для кохання тобі і мені...
Вже світає... Прокинулась, мила?
Що наснилось тобі уві сні?..
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116061101151
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671691
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 12.06.2016
Ні не втома, байдужість банальна
Одягається в ношені джинси.
Вкотре тане свіча поминальна, -
У сльозах розпливаються риси.
Краєвиди зникають помалу,
Гірко плаче засмучене селфі.
Хто тебе віддає на поталу,
Найгарнішу, з небачених ельфів?
Він обернеться і пожалкує,
Що торкнутись боїться і досі.
Страх по краплі без тебе смакує,
В снах цілуючи пальчики босі
Не твої...Тихим шелестом ранку
Завітає під ковдру, а завтра
Віднайде неутішену бранку.
Квітне папороть, - душ ваших ватра.
11.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671646
дата надходження 11.06.2016
дата закладки 11.06.2016
За картиною Р.Гонсалвеса (версія 2; версія 1 - "Мушля")
[img]http://vev.ru/uploads/images/00/01/65/2011/09/21/9.jpg[/img]
Прочинено всесвіт наро́зхрист - в чотири вікна.
Розлито по мушлях холодні запінені хвилі,
Солоно-солодкі, п'янкіші за келих вина,
В них тоне твій острів - непізнана п'ята стихія.
У сітці стежинок наживкою серце пливе,
А шосте чуття спанієлем несеться по мапі.
Це море - як небо. На сьомому бачу тебе -
Легеньку хмаринку у сонних обіймах канапи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671621
дата надходження 11.06.2016
дата закладки 11.06.2016
Відгородити ся.
Відгородитись.
Звести на цій межі ожинний тин,
Щоб я могла до тебе прихилитись,
Щоб самотою ти не цвів один.
Моя любов – мереживні півонії
Лякається чужих незграбних рук.
Хоч біла я – цвіти мені червоним.
Шовковий дотик, відгомін та звук
Лягають пелюстково на стежину.
Пелюстку кожну – буду берегти.
Моя межа прихована ожинна –
У сад оцей чужинки – не впусти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671194
дата надходження 09.06.2016
дата закладки 09.06.2016
Ви їдете… порепані вуста,
Що без цілунків відлітають шматтям…
Так на стернищах скошених отав
Лежить туман – холодним сірим платтям,
Що душу вихолоджує – до дна…
Ви їдете… На вас там хтось чекає…
Бринить гудками синя далина,
За потягом – душа моя рушає,
Покинута, ховається в куток,
Ще мить, незримо – коло вас побути…
Моє ім’я не впишеться в квиток -
Відкинуте, зневірене, забуте…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670703
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 07.06.2016
Розрахунок тепер, допоки маємо.
Нам ділили на двох - одною мірою.
Здичавіло слова розбіглись зграями
в розсипну... врізнобіч від точки «вірую».
Розрахунок тепер, допоки вітряно...
відшкодований шанс кидати докори:
ще кохання тому – висіло випраним
в прогнозованім дні знаме́но спокою.
Розрахунок тепер, щоб було соромно
за останню… за ту, що покотилася…
…від якої вустам нестерпно солоно,
що помилку тому – ми помилилися…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670535
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 06.06.2016
*зміни ритму.код*
Є добрі пОдруги... Та є доволі злі...
Оті- НЕ ТІ, питомі надрами землі...
.....................................
Ти присядь на ослін,
І послухай, як гупає хвіртка-
Це у спокій душі
Заповзає пітьма НЕДОБРА.
У прихованім злі
Зачинити не в змозі кватирку,
Ти душею спіши
До посвячених СИЛИ ЗІБРАТЬ.
До недобрих. До них.
Тих, жіночі що звідали муки,
Тих, на зморшках чиїх
Недобра втаємничений хід.
Ти до них простягни
Як на месі, до прОщення, руки,
І отримай від них
Допомоги таємної світ.
......................................
Чорний птах сів на дах.
Білий птах знищив страх.
Синій птах- зцілив біль.
Птах червоний- тобі.
Не дивися назад.
Це- таємний квадрат.
Перехрестя стежин.
Лютий ворогу згин.
......................................
День настав. Світлий день.
Час співати пісень,
Бо розвіяла все
ТА, ЩО СИЛУ НЕСЕ.
......................................
Коли на тебе наповза пітьма,
Не спокушайся міражем оман,
І вір своїй зорі, немов Макбет,
Бо та, НЕДОБРА, виручить тебе.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116060401066
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670308
дата надходження 05.06.2016
дата закладки 05.06.2016
[b]52* В. Туленко; до в. «Нас депутати… об’єднали»[/b]
«хто хотел быть обманутым – тот и был обманутым» (А. С-н)
Ви ж двадцять п’ять років, панове, оте і робили,
щоб вас ці «обранці-заср…нці» як бевзів дурили!
З вас всякий ліпив «хату-з-краю» – для себе і совісті,
то чим же тепер не влаштовують вас ці горили*?
…
«Хату-з-краю» кожен тут збудував? поставив тин? –
хто хотів та хто бажав – той і став обманутим.
-----
* так у Чехії назвали депутатів-крадіїв – учасників
корупційних злочинних скандалів. в Україні вони теж на цю назву
заслуговують. і навіть більше…
[b]53* Ірина Л.; до в. «По клавишам мечты»[/b]
«но не бывает в жизни земной
все на века и окончательно»
Не верится, что в женщине не вспыхнет
фонтан большой любви за трезвой мыслью!
Сударыня, так воздадим же высью
и чувств, и помыслов, желаний!
Пусть не дрыхнет
и Муза(!) сердце, и рука судьбы!
…
Пусть щедро, надолго одарят взаимной любовью,
И ангел-хранитель парит над твоим изголовьем!
___
Вот таким отозвались зимние нотки твоего вердикта: не бывает ничего
«на века и окончательно»: после студеных дней зимы должно прийти
теплу и нежности марта. И да будет так!
[b]54* гостя, до в. «Ридай…»[/b]
«народить струна цю мелодію щастя й одна –
та в ноті одній не спроможна звучати струна!»
Лягають скерцо ноти – долі Руни...
А час стрімкий, як і кохання повінь –
не думай так: «На завтра – щастя спомин!» –
сьогодні будь і грай, на двох цих струнах!
…
А музика серця твого попід небом лунала.
Дано їй крило – та крила для польоту все ж мало.
Нехай ти у долі – мелодія клавіш фатальних,
в тобі – нота щастя чиясь і цих звуків вербальних!
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668607
дата надходження 27.05.2016
дата закладки 27.05.2016
Знову чекаю,у трубці бринить шелест гравію.
Котиться приспане ніччю, сріблясте авто.
Може спитати:"Чому я без тебе дичавію?"
Може й наважусь, ось келих міцного порто.
Ніколи - зайнято; руки заламані відчаєм ,
Тільки тремтяче шукає контакт манікюр.
Ти зазвичай, порахуєш дзвінки, я за звичаєм,
Навіть крізь сльози, вберусь у зелений гіпюр.
Хай шелестить, наче листя, уява і спомином
Стануть дві ноти і кави духмяної смак.
Спалимо душі безжально, що вирвуться комином,
Безум і спрага: Вогненна і дикий Відьмак.
21.05.3016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667445
дата надходження 21.05.2016
дата закладки 26.05.2016
Трамваї порозвозили блондинок,
відсаксофонив вечір саксофон.
Чудова ніч... Мене на поєдинок
не викличе ні вірш, ні лист, ні сон,
ні вчасно "відфутболений" ромео,
ні звично відкоркована печаль.
Травненва ніч. Порожнє місто левове.
Не я... Не ти... Не ми... Не тут...
А жаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668415
дата надходження 26.05.2016
дата закладки 26.05.2016
Мій розбитий світанок збирала в мозаїку кава.
Пересмажена... чесно, як міг, рятував кардамон.
Я тікала від тебе з відкритим поламаним правом
на остачу життя… що, можливо, і є еталон.
Я тікала, рятуючи те, що від мене лишилось.
Без мобільного, спогадів, серця, надії і крил.
Мій жаданий світанок прийшов під свободи вітрилом…
під рожево–блакитним…
все так, як колись я хотіла…
…і помер…
у мені…
десь ліворуч…
під тонами брил…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666039
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 15.05.2016
Нет.
Нет... я не хочу тебя держать.
Ты ветер - переменчив, неустойчив.
А мне - на крыше флюгером стоять.
Ловить твои порывы между прочим.
Пока ты есть.
Но скоро полный штиль
меня накроет с океанских милей.
А подо мною только острый шпиль.
Я удержусь на нём.
Возможно.
Или…
Согнуло небо радугу дугой.
По горизонту - океан безбрежный.
А флюгер, с ветром сломанной душой,
стоит в застывшем воздухе, как прежде.
Когда настанет время улетать -
сорви с небес свинцовые одежды.
Нет.
Нет... я не хочу тебя держать.
Мне просто нужно удержать надежду…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665426
дата надходження 12.05.2016
дата закладки 13.05.2016
СТИХИ: Олаф Халди.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662891
[img]http://cs618121.vk.me/v618121308/1ca09/dTcWOIqhZ_E.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665095
дата надходження 10.05.2016
дата закладки 10.05.2016
Паралельних світів невтолима печаль.
Навіть Всесвіт не може розраять…
Ви зізнайтесь мені, як тепер величать,
Як до Вас озиватись – не знаю.
Нас із Вами єднає вже тисяча літ
Чи знайомства, чи дружби. Скажіте
Що такого змінилось на грішній землі,
Окрім, певно, черговості літер.
Алфавіт – таки дуже приваблива річ,
Як на клавішах можна зіграти,
Легко літеру знять, що на самій горі,
А найнижчу – на гребінь підняти.
І сягнути таких неймовірних висот,
Із яких давні друзі – мурахи.
Може, це лиш фантом. Та відвертий бойкот
Моє серце підводить до плахи.
І ми знаєм – не буде прохань і молитв.
Не осиплеться листя зелене.
Та чомусь защеміло, і досі болить,
Як Ваш погляд ковзнув мимо мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662414
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 08.05.2016
Листая в памяти...
И тот же дом, и та же дверь, и шутки
Вчерашним кофе снова отдают.
Глаза твои пусты, а прибаутки
Давно гнездо в моей душе не вьют.
Не трожь, положь...знай место изначально.
Вот угол с паутинной пылью - плен,
Так жалобно молчит и так печально,
Сжимая в точку истинности тлен.
Тот сон, и те же тридцать нас венчали
Предательством фальшивых нот, клавир -
Елей вранья в тени опочивален
Имперский стиль бездушия - ампир.
Ветшает кресло с тусклой позолотой,
Пастельным садом стынет обюссон.
Его конечный срок на нить намотан...
Истлела нить, как самый страшный сон.
И тот же дом, и та же дверь, и тени
Проснуться грезам больше не дают.
Забытый сад увял от сожалений,
Часы на полстолетья отстают.
21.04
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661138
дата надходження 21.04.2016
дата закладки 23.04.2016
Поклич мене, стомилася, сто…ми…
І ще сто нас лишилося в минулім.
Повітряні мости, намиста, кулі
І ми, ще діти, летимо саньми!..
Минулося… немає нас, нема…
Лише стежки, верстальниці убогі –
Верстають милі, думання, тривоги.
Як змах крила – надії, мрії змах…
Забулося… Різдво, Великдень, Спас…
Зі свята – в будень, із весни – у літо.
Поміж говіння, зливи, першоцвіту –
Немає нас…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660248
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016
Як ти пестиш мої пелюстки,
безжальна панно!...
Вже вуста,мов гарячі згустки,
повзуть униз...
Ти - із тих орхідей,що лишають
незгойні рани,
а на персах солодких -
перлини раптових сліз...
І фортеці мої ти так легко
здолаєш -знаю...
Твої пальчики білі торкнуться
самого дна,
а стебло язика-раптом стане
ключем від раю,
де мене на світанку чекає-
стрибок з вікна
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660118
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016
Автор стихов:
Velibor
[img]http://4.bp.blogspot.com/-Rrk8LfedAPo/UcqKMzEQQ7I/AAAAAAAAANg/nfO9st5gKK8/s320/03.jpg[/img]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570735
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570738
Прошу не судить слишком строго.Стихи сложные,это не текст песни.
Все мои работы представленные здесь,как песни,изначально создавались как стихи.
Автор дал разрешение их спеть.[img]http://www.playcast.ru/uploads/2015/01/13/11582434.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659986
дата надходження 16.04.2016
дата закладки 16.04.2016
Пальцям покірні гудзики на сорочці.
Я відмикаю вустами твої вуста.
Тіла мого планета - гаряча точка,
де карамель поцілунків, як ніч густа...
Ти мене згубиш, як тільки торкнешся-знаю.
Ти ж порятуєш - ця казка, як світ, проста.
Тож...
Я розщіпаю гудзики на сорочці
і - так безстрашно - вустами твої вуста...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659940
дата надходження 16.04.2016
дата закладки 16.04.2016
...будь спокоен и светел, Господи.
Как-то поздно меня спасать.
Ты такую придумал пропасть мне,
что мне вечность в нее сползать
упираясь то лбом, то пятками,
грустью, содранной до кости...
И "уйти" рифмовать - несладко так -
с неуклюжейшими "Прости..."
Ты ж, кормя своих райских курочек,
глянув мельком с небес в просвет,
молви :- Надо же... В этой дурочке
был какой-то намек на Свет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658739
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 11.04.2016
Не хвилюйся за мене. Все буде, як має бути.
Скине хустку біленьку сад, що леліяв бджолу,
Плід зав’яжеться з цвіту, я зможу оте забути,
Що в мені народилось, пробившись крізь сіру млу.
Не хвилюйся за мене, я крилець складать не стану.
Пильнуватиму їх, щоб злітати ввись до небес,
До яскравого сонця, якого колись дістанусь,
Що спалить усі болі, пороги і сум увесь.
Не хвилюйся за мене. Живи, як вогонь в жарині.
Все, що маєш по собі лишити, спіши лишить.
Будеш в серці моєму, неначе мазки в картині
Сальвадора Далі. Хоч все змити доля велить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658644
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 10.04.2016
Не хвилюйся за мене - я просто виплакую зиму,
Це дощами виходить із рани пекучої сіль.
Я ще трішки поплачу - і сонце у грудях нестиму,
Заспіваю веснянку, щоб став у танок березіль...
Ще хвилинку, будь ласка...я хочу побути слабкою,
Пригорнутись до неба і душу у нім віднайти...
І я знову зречуся престолу у Храмі Покою...
І я знов відбудую попалені вкотре мости...
Це весна, розумієш, - весна всі сніги розтопила,
Журавлями лоскоче ще сонний і зморений світ...
Щось свербить на спині - то мої прорізаються крила...
Щось тривожить мене... Мабуть, просто вже час у політ...
Не хвилюйся за мене - я сни непобачені плачу.
Ще хвилинку, будь ласка, - я знову себе віднайду...
Розумієш, весна - це час прощі, спокут і пробачень...
Дай хвилинку мені у моїм Гетсиманськім саду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657814
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 07.04.2016
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585329
СТИХИ ПРЕДСТАВЛЕНЫ ПОВТОРНО,ДОБАВЛЕН ФАЙЛ.
[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00585329.jpg[/img]
Осиротелая...мысли бессмысленны,
Взором поникшая, ивой плакучею
Что ж ты рыдаешь во тьме, невезучая?
Косы распущены, дань неминучая,
Мнимому - радость случайно отыскана.
Осиротелая...травы не скошены,
Ночи короткие, демоны стаями.
Лунные сны за рифлеными ставнями,
Что еще скажется, скрытое тайное?
Мнимому - под ноги гостем непрошеным.
Осиротелая...дымкой взлетевшая,
Тихо взывавшая, гневом растерзана,
Глас вопиющего -стоном задержанным,
Струны надорваны, болью повержены,
Мнимому - чаша с вином... опустевшая.
04.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657339
дата надходження 05.04.2016
дата закладки 05.04.2016
...прошу вибачення у авторів, які професійно займаються перекладами.
В моєму випадку це - не переклад... Навіть не переспів:).. передзвін і
відлуння - щось таке.
Колись.................
Дороге,як пам\'ять:)
To A False Friend (Thomas Hood )
Our hands have met, but not our hearts;
Our hands will never meet again.
Friends, if we have ever been,
Friends we cannot now remain:
I only know I loved you once,
I only know I loved in vain;
Our hands have met, but not our hearts;
Our hands will never meet again!
Наші руки зустрілись, серця розминулись в дорозі.
І ніколи уже не зігріти долоні долоню.
Ми не зможемо жити на світі під іменем \"друзі\" -
наша зірка повільно в печальному небі холоне...
Не потрібні душі цих фальшивих чуттів діаманти.
Тільки плаче душа, їх несправжність забути не в змозі...
Я любив Вас колись... Та любив безнадійно і марно.
Бо долоні зустрілись. Серця ж - розминулись в дорозі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657385
дата надходження 05.04.2016
дата закладки 05.04.2016
Містична зустріч
...В темній залі ізнов
Ми удвох.
Ти мій спомин ожилий.
І розбурхана кров,
Мов відгомін,
Буяє у жилах.
Часу плин, часу плин
Із годинника
Стрілок спливає.
Ми один на один.
Неймовірно...
Бо так не буває...
Прохолодна пітьма...
Поцілунку
Вологого відчай...
Все знайомо. Дарма
Ти своє
Прикриваєш обличчя.
На волосся бурштин
Діадемою
Світла стікає...
Відбулося. І ти
ТУ, ЯКОЇ НЕМАЄ,
Впускаєш.
Лона пряний шербет...*
Терпкий запах
Знайомого тіла...
Ти сьогодні в себе
ТУ, ЯКОЇ НЕМАЄ,
Впустила.
Крик совиний луна...
Образ ІНШОЇ
В мороці згинув...
Чи це- ТИ? Чи- ВОНА?
Хто ти зараз,
Людинобогине?
Зустріч, наче полин,
Знов абсентові
Марення збудить,
Що НІЗВІДКИ прийшли,
Що повернуться
Скоро ВНІКУДИ...
Прохолода пітьми,
Що життя
Випива наостанок...
Схлип прощання німий...
Зачекай!..
...Та зоріє світанок...
*шербет- стародавній східний напій
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116040400581
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657040
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 04.04.2016
Пересчитав ступеньки по одной,
Я поднимаюсь в башню, замирая
И взглядом осторожно собирая,
Приманиваю тени за спиной.
На бархатном ковре - колючки роз,
А теплый ветер ластится словами,
Хотя порою заметет снегами,
Когда явит отчаянье угроз.
Ступаю робко, свечи не найдя,
А вы смеясь, обманете немедля.
Горчит от дыма вкус, как плесень, въедлив,
Зола в камине - хлябь после дождя.
Мне на колени? Я молюсь, приди...
Но кровью обагрив ладони тоже
Шипы не вынуть мне из нежной кожи,
А за окном - кислотные дожди.
Ночь расчленят на вспышки до утра,
Назвав грозой бесчестные утехи.
Лохмотьями душе чинить прорехи, -
Огонь угас, лишь пепел от костра.
02.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656638
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 02.04.2016
Я искала тебя. Проплывали вагоны, и лица…
В тёмном небе ночном рисовали узор фонари
Из деревьев ветвей… До разлуки – хотелось напиться
Жаркой страсти вина, чтоб потом не уснуть до зари…
Бесконечно хмелеть от объятий, от нежных касаний,
Проникать под одежду… Да нет же – снимать и срывать,
И дрожать в нетерпеньи, почти умирая – на грани,
В поцелуе сливаться, всецело тебе отдавать
То, что жаждет тебя так давно, так тобою томимо…
Я искала тебя. Но ушедший состав – не вернуть.
То письмо прочитав, ты поверил наветам, любимый…
Только в сердце моё почему-то забыл заглянуть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656268
дата надходження 01.04.2016
дата закладки 01.04.2016
Малюю шрами в пошуках межі
І п'яна вже холодними віршами.
Гаряча кава... Сонні міражі...
І ясні зорі журними ночами...
Безболісно утратити покров,
Щоб жадібно вчепитися за вістря...
Легка усмішка вразить серце знов,
а потім стане зовсім непомітна.
Терпкий світанок... Чорні кораблі
відкинуть якір. Нові сподівання
вже без надії. На блакитнім тлі
злетить останнє сонячне прощання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653872
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 23.03.2016
...в ТоБІ моя печаль... Мій сон, мій сум...
мій найніжніший біль... Що - не минути.
...а я ...а я - одна з тоненьких струн,
під пальцями умілими. Нехай...
...і рада б утекти - не перейти
палаючих мостів... і - не забути...
Кружляє білий цвіт ...кружляє сніг...
і засипає - Вигаданий Рай...
а я не можу мовити
-Прощай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652678
дата надходження 19.03.2016
дата закладки 19.03.2016
Стихи были представлены ранее.Добавлен файл.
Я вижу Храм.Целуясь с облаками,
Коснулся легкой поступью огня,
Из тьмы поднявшись, золотом маня
Стоял над Бездной, ввысь уйдя руками
Колонн прекрасных, мраморность являя.
Мечту во злате пеплом поглотив,
Как мавзолей, Твердыня во плоти,
Столетьями величье исчисляя.
Я замираю, трепетною дланью
Собрать пытаюсь воедино свет.
Семь свеч - ключи, загадочного след -
Откроют дверь Великому Познанью.
Из Преисподней вырваться мечтая
И за грозою отыскав Лазурь,
Взлетел Мой Храм, среди житейских бурь
Воображеньем косность укрощая.
02.03.2016
Raffaello Ossola:" вне пространства и времени..."[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00648439.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652007
дата надходження 16.03.2016
дата закладки 16.03.2016
Страждущий следом, без устали,
Жаждет испить, не насытится.
Алчет порока кропильница -
Предубеждения хрустнули.
Грациям трем поклонение:
Трепетно-скользкой испариной,
Вновь разливается зарево
Вечного соединения.
Нежность, цепями не скована,
В рабстве галер сладострастия,
Ждет вдохновенно причастия,
Дьявольским сном очарована.
Пламенем выжжет сознание
Обожествление Мнимого.
В свитке, веками хранимого -
Истин влекомое знание.
06.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651467
дата надходження 14.03.2016
дата закладки 16.03.2016
Тулиться ніч простирадлом чоренним до шиб,
Зорі над містом заснулим горять смолоскипами.
Ти - характерник? (тихцем зазирнула углиб,
в нетрі очей, де спокусливі вогники нипають).
Вечір нас двох на сеанс зорепаду привів...
Музика! чуєш? - і щастя закутує ритмами.
Вільний, як степ, а близький мені, начебто Львів -
(галицький герб на козацькій душі твоїй витканий?)
Як же без голосу мужнього? як же це - без?
Ніжність і спокій, натхнення шалене п'ю квартами.
Сили землі! О незвідані сили небес!
А чи направду такої крилатості варта я?
Ти - характерник! властитель нескорених веж!
...Ранок хмаринами вкрив соромливо- багряними...
Завтра укотре на крилах мене занесеш
В кола сакральні та в обшири понад курганами?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650560
дата надходження 10.03.2016
дата закладки 12.03.2016
Я коньяк умножила на виски,
а потом на "Мэри-мордой-в кровь".
Уходила молча - по-английски,
мука, что по паспорту -"Любовь"
драматично комкая платочек.
(Нервничал горячий пистолет).
Было мало слов, но много - точек.
Безнадежно близился рассвет.
И уже - увы - предельно ясно
умереть хотелось, не уснуть.
Был у той Любви поддельный паспорт
и не мной целованная грудь.
So... Когда Любовь хлебнула виски,
процедив "Пойду...Прости...Дела."
Я рассвет умножила на выстрел
и, под стол сползая, умерла.
А часок спустя, почистив зубы,
вымыв пол, бутылки, стол, паркет,
синие накрасив красным губы,
нацепив пальто-чулки-берет,
всем вокруг угодную беспечность,
провалилась в день, как в белый мел...
В жернова убогих человечьих
странных, никому не нужных дел.
И шагая бодро, улыбаясь,
сквозь толпу таких же мертвецов,
так напрасно - видимо - старалась
позабыть? Запомнить ли? Прощаясь
той предавшей
преданной
лицо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649281
дата надходження 06.03.2016
дата закладки 06.03.2016
Дракони ввижаються в небі, позбавленім тиші.
Це просто омана крізь вічка мого бліндажа?
По клятій війні може набіло нас перепишуть,
таких неповторних
повторні сніги, як олжа.
І патос, і епос, і ерос – як три мушкетери,
як три іпостасі на іконостасі, як три
освячених слова освідчень
з флакона мольфара.
Примов мене ними, замов мене, заговори!
Тоді все одно чи насправді драконові крила
сьогодні у фокусі в калейдоскопах зіниць.
Ми ще покохаєм,
бо не покохати – несила,
бо тулиться промінь у звужені вічка бійниць.
13.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648200
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 01.03.2016
Я сьогодні удосталь уп"юся вина
Із тобою у постілі... От дивина-
Ми поєднано-голі сприймаєм цей час
Наче коло. І в колі проходять крізь нас
Темні струмені струму. Вітри вітряні.
Думу з думкою думати важко мені
В час, коли ми у колі... -До мене іди!
Ми на волі доволі міцної води
Напилися нараз, поєднавши тіла...
-Не втомив? Все гаразд? Відпочинем? Дала
Ти планшета мені -Як ти пишеш вірші?
Покажи. І про мене хоч щось напиши...
Я пишу, мов у герці, як пахне весна,
Тільки в серці надірвана жила- струна
Душу тягне в "реалу" подразливі сни...
Ні, не хочу сьогодні весни... і війни...
-Що ми будем дивитись? Калігулу? Так...
-Щоб довчасно не впитись... Бо маємо смак...
-Чи Нерона? Впізнати себе не змогла
На арені? Бо ти там РАНІШЕ БУЛА.
Розумієш? Бо на ПОПЕРЕДНІЙ виставі
Розтерзали тебе. І тебе вже не стало.
І ти дивишся хтиво і трохи шалено
На бенкет хижих звірів на римській арені...
-А вгадаєш, питаю, приховану суть?
Так поети поетів, буває, жеруть.
А бува, й НЕПОЕТИ поетів... Піди
Краще он до клозету... та вип"єм... води...
А тоді поєднаємось знов у коханні,
І в тілеснім сплетінні поснем до світання...
І насниться Тичина чи то Модільяні...
Не сваріть без причини. Спочиньте. Ми- п"яні.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116022601138
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646963
дата надходження 26.02.2016
дата закладки 26.02.2016
І ось з бронзи скульптури Смутку, що триває віками, він створив статую Радості, як існує лиш мить.
Оскар Уайльд
ми ще юні, та вже заглядали у дзеркало смерті,
шлях пізнання - ланцюг безперервних утрат,
і все щастя - хода по тонкім крижанім парапеті,
що холодний, як в ніч перед судом, Оливна гора
там далеко внизу піки-шпилі зруйнуваних храмів,
там далеко вгорі голки зір випинаються з тьми,
а дзвіниця крізь сон кличе, стогне, ридає за нами,
і біг серця збива той погрозливий ритм зими
пустоокі химери розрізнюють наші маршрути,
в своїх кігтях рвучи аріаднину нитку надій,
мандрівець-провідник легко тут перекинеться в Брута,
і сміється над всім божевільний дзвонар-лиходій
і тоді, лиш тоді, коли болю проступлять стигмати,
випадково нас двох зіштовхне провидіння рука,
і хоч разом удвох вдвічі важче по краю ступати,
від падіння врятує нас тільки ця близькість тремка
навіть хай лиш на мить, тільки черкнути губи губами,
а опісля віки кровоточить на гострім шипі,
тільки справжності мить, невимірна тривалість кохання
й ми наповну вдихнем на жахливій ось цій висоті
лиш на цій висоті можна вдвічі сильніш покохати,
всепроникне чуття лиш над прірвою наших страхів,
і окинувши світ із найвищих щаблів анахати,
наповнити життя тисячами безсмертних життів
Анахата - серцева чакра, джерело любові до людей, турботи про них, прояву співчуття.
6.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641822
дата надходження 06.02.2016
дата закладки 06.02.2016
І ти пішов, дощило забуттям.
Розірвані у розпачі конверти
Злетівши, впали - хочеться померти,
Але загризло знову каяття.
Холодних слів розкришена печаль
Припорошила скло - душі забрало,
Невидиме прозоре, як же мало
В душі дзвенів малиново кришталь.
Цілує край кривавий слід вина.
До вуст несу жертовності химери -
Гірський кришталь, не штучні полімери,
А їхня нота не дістане дна.
І ти пішов...я пам"яті мости
Листами спаленими притрусила
Як марево утримати несила,
Так спрагу упокорити...прости...
06.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641771
дата надходження 06.02.2016
дата закладки 06.02.2016
Ведусь, як вурдулак. Чи навіть гірше.
Перун метає блискавки-екстаз.
Пронизуючи душу, ваші вірші
І воскрешають й спалюють щораз.
А я до них заспрагло припадаю –
Прочанин до святого джерела…
І чітко бачу: то світлини раю,
То казани, рогатих і бедлам.
То Всесвіт Землю, як дитя, колише,
То в квітку закохалася бджола…
І магія нестримна ваших віршів –
Пругка опора для мого крила.
На віражах прозріння і покути,
На терезах тремких добра і зла
Не в силі ваших строф я оминути.
Я вип’ю їх. Запоєм.
Вурдулак.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640844
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 03.02.2016
[color="#065769"][color="#03758f"][/color][/color]
Т[i]анок цей сріблястий Кружляє… -
Спинися - молю!…
Цілункам холодним твоїм
я коритися мушу…
[b] Гостя
[youtube]http://youtu.be/Y3AcQryxWgk[/youtube]
[color="#755c5c"][color="#660e99"]Сріблястість, мов ранок,
стрічає земля…
Спинися,
молю я,
стихіє!
А то – захлинуся в конвульсіях я
від того,
що в серці
жеврі́є.
Сріблястість
довкола...
Усе холодить
і віти квітчає у бісер,
гаптує пухнасту постіль
не на мить,
мурує палаци у лісі.
Мете і
хурделить
холодна зима,
чуття ж мої кутає в ніжність –
й мене на цім світі вже, певно, нема:
неволить,
в полон бере
сніжність.
Холоне в душі моїй поділ клітин,
звело вже від холоду зуби…
Бреду у бархани, спираюсь на тин –
зима вже
доводить
до згуби…
…Та що за халепа?
Пірнаю в буття!
І чим холодніше, тим глибше.
Ще буде й у мене різдвяна кутя,
надіюсь,
не тільки,
не лише!
О, де вже той холод?..
Лиш поклику гук:
пірнаю
срібляно...
під ковдру.
...І в лісі десь
тріснув
знеможений сук,
і впав затрухля́вілий стовбур...
…А високо в небі, як завше, веснить
І сріблом
сріблить
срібні душі...
О, Боже, спини
оту срібність
на мить,
Весну ж бо ми любимо дуже![/color][/color]
[/b]
12.12. 2014
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640106
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 31.01.2016
Ельдорадо Вашої душі,
Щедра сув’язь вроди і таланту…
Як пізнати потаємну мантру,
Щоби навіть мислю не згрішить
А, торкнувшись зваби джерела,
Освятитися у горніх водах,
І, затамувавши з дива подих,
У розмаї квітів і тепла
Дякувати зближенню орбіт,
І возвести у безцінний мармур
Магію стерильно-чистих аур
На безкрайні гони наших літ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635909
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 19.01.2016
Звук, возникнув, теряется дымкой в межрядии клавиш,
В пустоте тишины наступившей всё больше ценИм…
Что-то в жизни своей ты вот также теряешь… теряешь…
То, что было твоё… или только казалось твоим…
У тебя остается все меньше… и меньше… и меньше…
Меньше чувств, меньше слов, меньше следствий и меньше причин.
( У мужчины всё меньше и меньше надежды… и женщин,
А у женщины меньше любви… и всё больше мужчин…)
Что-то в жизни твоей понемногу уходит… уходит…
Между дней, как меж пальцев уходит… и не удержать…
Поселяется в окнах соседнего дома напротив,
Чтобы юностью чьей-то там снова любить и дышать.
А с тобой его встречи теперь так случайны… так редки…
Так легко снисходительны… а порой, бесполезно нежны…
Как девичья улыбка соседки по лестничной клетке…
Как чужое «люблю» красной краской на сердце стены.
………….
Этот договор с жизнью подписан тобой, не читая.
Он был на руки выдан судьбы экземпляром одним.
И теперь ты зачем-то его запоздало листаешь,
Будто ищешь последней надежды с пометкою – прим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630064
дата надходження 20.12.2015
дата закладки 20.12.2015
Горобці влаштували аншлаг за вікном: (грає Ліста,
вимузичує вправно в кімнаті русяве дівча)-
[i]...ти живеш у мені,
мов у стінах захмарного міста,
ти гориш у мені,
як жива, непогасна свіча...[/i]
А схвильоване серце підспівує (ноти тут зайві)
неймовірне "кохаю!!!" для Нього - у сотню октав-
[i]..ти знайдеш
мої очі (твої вже)- в небесному сяйві,
ти відчуєш мене
у шовковому дотику трав...[/i]
У гірського мольфара навчилась Вона вигравати
Білих лілій піано і форте бордових гвоздик -
[i]... ти - моря у мені,
нездоланно високі Карпати...[/i]
(І насправді це ТИ найвправніший для Неї з музи́к!)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626936
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 07.12.2015
Шукаю спасіння в тобі, як в молитві чи тиші,
Звикаю до срібла на скронях і вірю у мить.
Пером журавлиним вклонюся зорі щонайвищій.
Твій біль, що під серцем, хай нині в мені відболить.
І сонця відбитки в долонях, у погляді – небо,
Тобі подарую, як мрію, бажання-бажань.
Не вгадуй нічого, я просто повинна, так треба.
Наш світ на порозі хуртечі, а далі – межа.
А далі незнане, а дальше рови та облоги,
Розхитані зорі, тумани по вінця, огні…
Як вляжеться пломінь, зотлілий в сльозі до знемоги,
Щоб ти лише поруч, як небо високе в мені.
© Л.Шмигельська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626450
дата надходження 05.12.2015
дата закладки 05.12.2015
Не переймайся відстанню… не треба.
Все так відносно… просто… в кілометрах.
Роками розфарбовано півнеба.
І знову одягаю теплі светри.
Як добре знаю я затертий колір
твоїх доріг містами…
і жінками…
як ти вітрилом піднімаєш комір…
Все саме так. Я знаю.
Все – так само…
А відстань переллялася у прірву.
Десь там, десь в ній є я…
без «ми»…
окремо
від сумніву… від радості… від гніву…
…не переймайся відстанню…
…не треба…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624831
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015
Стоять міста. І ніч. І я . І ти.
І ти в мені. Спалахуєш. Війна.
Зіткнулись два роз"ятрені світи.
Розбиті і роздерті. А ціна?!
Все "якось так". Загублені. Куди?
Нізащо не відпустимо керма.
По моїх венах кров"ю - поїзди.
Кінцева станція - твій світ. Моя тюрма.
А потім - біль і небо поміж грат.
І так свого чекатиму кінця.
У мене в грудях б"ється власний кат,
що не впізнає рідного лиця.
У ньому залишилась тільки лють.
Назавжди переплутались сліди.
Чужі сліди кудись тебе ведуть
Чужі міста. І ніч. І я. І ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623284
дата надходження 23.11.2015
дата закладки 23.11.2015
Попытка перевода стихотворения "Бо хто ми… насправді?"
Автор: ГОСТЯ.
В знак восхищения ее творчеством.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622681
Приснишься ли мне,
Сквозной в моем сердце холод,
Кладу опустошенный мост на границу миров.
Где каждый твой вздох - лишь Плутона извечный голод.
И все-таки снись мне,
Ведь ты же присниться готов...
А кто мы, правда,
В сиянье розовом нимба?
В брутальных руках - невесомый цветок орхидей,
Паломники Мекки...осколки острые Лимба?
Всего лишь пилоты,
Твоей же Планеты людей.
22.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623082
дата надходження 22.11.2015
дата закладки 22.11.2015
Написать тебе лично, а адреса – не указывать.
В перекрёстке сезонов так много снегов
раскрашенных
занесли переходы подошвами…
и рассказами
о судьбе чёрно–белой, под пиковым небом
башенным
о жизнЕ…
Бытиём покрывая планету в красное
ненарочно, случайно…
подряд и на вдох…
и осенью,
опослЯ подметая пороги своими пасмами.
Подметя – собирать/ся
по урнам…
по дням…
по праздникам.
Может, снег не упавший расстелит
планиду улицы,
фонарям строя глазки снежинками
бело–новыми…
Написать тебе лично…
…тогда, когда будет жмурится
солнцем радость щемяще…
колюче…
зимой знакомою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622443
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 20.11.2015
[i]Вітання тобі, сонце. Хай щира усмішка буде з тобою завжи. Будь щасливою!
[/i]
Тепла усмІшка.
Тільки в очах давно
Трошечки суму. Крапля його - на денці.
Грація кішки.
Віршів п’янить вино,
І розливає хміль полум"яний в серці.
Мавко манлива,
Чистий землі смарагд,
Щедрість її людей, мелодійність пісні!
Будь же щаслива,
Хай обійде жура,
Доля всякчас дарує сюрпризи різні!
Люба Наташо,
Хай пропаде печаль,
Очі прекрасні світяться хай коханням!
Сонечко наше,
Бачиш? Світліє даль,
Щиро звучать тобі звідусіль – вітання!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619315
Ось, люба Гостя, усі-усі, хто хотів тебе привітати! Усміхайся, сонечко!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620299
дата надходження 11.11.2015
дата закладки 12.11.2015
у гробницях води не шукай мене,
у запилених склепах зірок,
бо я дихання лиш невидиме,
що цілує твій кожен крок,
казка досі ніким не проказана,
тінь вугляна на шкурі печер,
в пролітанні між місяць-фазами -
лоскіт сизих совиних пер,
лик проявлений поміж листями,
з попелиша рудих пожеж
простягаю гілки з намистами,
горобинні персти з-за меж,
я лиш сяєво ледвезаймане,
поза ніччю і перед днем,
мене майже немає вже,
але в тобі я все ще є.
11.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620312
дата надходження 11.11.2015
дата закладки 11.11.2015
***
Проз тінь безсилля -
вістрям золотим.
І мус мовчати,
бо інакше - страта.
Притримуєш напівзотлілі врата,
А я вже не збанована за тим!
А я вже відгоріла,
тільки луг
Лишився десь у венах почорнілих.
Осіннє сонце ластиться невміло,
Як пес бродячий, до нічийних рук.
Шкода його,
та вето протиріч
Сьогодні ще не введене у дію.
І я тобі перечити не смію,
Стікаю долі з непритомних пліч.
Стікаю на підлогу,
крапля-друга...
І стіни розступаються вгору.
Лиши мені сей простір на пору,
Коли все тіло сковує недуга.
Коли свідомість печена тавром,
А відступити вже немає права...
Проз тінь безсилля бестія лукава
Втикає у плече їдке перо...
(2.11.15)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617856
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015
Разлетается осень на красное-желтое, ветром...
Огорчение следом, как будто чужие шаги,
Ниспослал Он извне, моих мыслей не метр - километры,
Только тропы затеряны... Вечность, не видно ни зги.
Посмотри на ладонь, снова пальцы разбиты до крови,
Ведь железный канат удержать никому не дано.
Может лучшая участь потом, может...час-то неровен?
Об ушедшем когда-нибудь, снимем смешное кино.
И смеяться до слез не за рюмкой дешевых... портвейна?
Иль полынной настойки, иль водки паленой, как гарь...
Упиваясь водой из ручья, словно легким рейнвейном
Навсегда позабыв, что такое последний сухарь.
И не нужно опять рисовать монохромные дали,
Даже тьма завтра будет с улыбкой скользить в тишине.
Мы забудем о боли, о призраках и о печали,
Разжигая костры из любви, поклоняясь Луне.
31.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617430
дата надходження 31.10.2015
дата закладки 31.10.2015
[i]Паралелі облич -
як відлуння у плесі свічад...
Чи знайомі з тобою ми,
дівчино, чимось засмучена?
Відчуваю про що
сині очі тужливо мовчать...
Нам обом, певно, долю примхливу
доне́схочу вручено..
Не тримай на душі,
моя подруго,каменя зла...
Так буває:
без суду!
без слідства!
без права!
без вибору!
Блекотою печалі дорога
твоя поросла.
Ти дбайливо бур"ян
(аби сонце побачити)
вибери.
Паралелі сердець у люстерку -
знайомі світи,
Що поєднані в ціле
думками,
надіями,
згадками.
Я така ще така наївна,
сліпа ще така, як і ти.
Вірю: прикрі кінці́
врешті стануть
новими початками.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613966
дата надходження 17.10.2015
дата закладки 19.10.2015
немов би висока вода всіх оплаканих днів
наринула осінь – гербарієм віршів опалих
я чув про цю повінь з легенд і підглянутих снів
здіймалася вже віковим неприкаяним жалом
неначе бинти розмотались алеї ведуть
із повени в повінь алеї перони вокзали
і мох на камінні на північ і може біду
із повени в повінь це доля невдах і зухвалих
хтось спогади палить як листя – клубочиться дим
так дражниться осінь яка ще ніколи нікого
забутися прагну десь поміж непроханих рим
бо як повелося до рими ведуть всі дороги
та погляд спиняє мене за пів кроку від зим
де постать жіноча прослала нічліг за пів кроку
чи ранком [i]згадаю усе[/i] як знамення крізь дим:
і нас і хитливий ковчег і цю воду високу
11.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613576
дата надходження 15.10.2015
дата закладки 16.10.2015
Отзвучат - все слова.
Отзвенят - все гитарные струны.
И погибнет любовь,
Что успела родиться - едва.
Я - прощаюсь с тобой.
Ты уходишь. С пронзительно-юной.
Ты уходишь.
Качается вслед луговая трава.
Вы так смотритесь с ней -
Два - прозрачного мира - скитальца.
Я пытаюсь позвать.
Но уже не могу... не могу...
Мой немеет язык.
Леденеют замёрзшие пальцы...
Я остаться хочу
Навсегда
На проклятом лугу.
Ты уходишь.
Надежда пропала.
Рыдаю напрасно.
Через пару шагов
Ты меня даже вспомнишь - с трудом.
Погружаюсь в покров,
У вселенского горя во власти,
Застывая
Холодным кристаллом
В столбе соляном.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612637
дата надходження 11.10.2015
дата закладки 11.10.2015
В соавторстве с Ириной Левобережной
ГРАФИНЯ:
Не упрекайте, что пишу нечасто…
Мне горло душит светской жизни нить.
Вчера в окно настырный дождь стучался…
А Вы – меня успели позабыть?
Вчера, когда я с графом танцевала,
(Как он спесив! Напыщенный павлин!) –
Я Ваши поцелуи вспоминала
Безумные…
Бросайте этот сплин!
Вас не излечит от хандры – охота
На рябчиков!
Красоток новых – тьма!
Вытягивайте тело из болота!
(Ах, это тело… Я сойду с ума!)
АНРИ:
Графиня!
Я Вам говорил,
Лаская Ваше тело,
Как куропатку подстрелил-
Стреляю я умело-
Но Вы, в любовном шале,
Видать, не услыхали.
Графиня, Выпейте вина.
Вы все одна, совсем одна...
Но мне стрелять охота,
(а с Вами не охота)
Все тянет на болото...
Сыскать для Вас заботу
Я Графа попрошу.
Откланяться спешу.
АКТРИСА:
Анри, красавчик!
Здесь сезон – в разгаре!
Под крики: «Браво!»
И корзины роз!
Приедь, молю!
Ночами в будуаре
С тобой исполним
Уйму новых поз…
АНРИ:
Весь мир - театр,
И люди в нем актеры...
С постели я чуть нА пол не упал,
Коль в позе «надцать»
С Вами, как на горе,
Корнеля пьесу
Сладострастно изучал!
Сезон охоты-
Ну какая ж это пьеса?
И в Ваших пьесах
Нет мне больше интересу.
МОДИСТКА:
Анри, вы бука!
Не играйте в прятки!
Я шью Графине новый туалет,
От ваших ласк страдая недостатка!
Вернитесь весь!
От шляпы – до штиблет!
А лучше – обнаженною натурой…
Страдаю… Видеть очень вас хочу.
Мы с вашей потрясающей фигурой
Завалимся…
Нет, лучше промолчу!
АНРИ:
Ах, милая, я б завалился с Вами
На сена стог на берегу пруда,
Да опасаюсь,
Что при встрече с комарами
От Ваших прелестей
Не будет и следа.
Пошить просил я
Сетку на все тело -
Да все Вам некогда,
Коль скоро Вы со мной.
Вот с накомарником -
Совсем иное дело...
Я весь в укусах.
Не могу. Лежу больной.
ГОРНИЧНАЯ:
Мой Господин!
Беснуется Графиня.
У ей мигрень…
Ну, как нам не понять?
Пора бы «загнуздать» её гордыню…
(И с вами тоже сможем «поскакать»)
АНРИ:
Здравствуй, детка.
Скакать - я непрочь...
Мне охота.
Гарцевали б
С тобою всю ночь.
Но - охота...
Кроме прочего,
В утках здесь нет
Недостатка.
А какие в именьи моём
«Куропатки»!…
Все прекрасны,
Свежи и резвы,
Круглолицы.
Передай –
Не приеду, увы
Я в столицу.
На графиню в любовном угаре
Есть управа - разгневанный барин.
Ну, всё.
Я лишь отвлёкся на минутку.
Спешу.
Друзья, собаки,
Ружья,
Утки.
ПИСЬМО АНРИ НЕКОЙ КНЯЖНЕ...
Ах, мадам! Я без Вас не могу...
Я О НАС никому НИ ГУГУ...
Как тогда- с Вами мы- на лугу...
Да у речки... Да позже- в стогу...
Я намедни приеду в столицу...
Я намерен не медля жениться...
Вы отныне мое достояние!
p.s.
Не растратьте свое состояние..
.
ЗАПИСКА АНРИ
Друзья! Я лезу в этот брак...
Дарю вам ружья и собак.
Я состоянье получу,
И все долги вам заплачу.
Но заплачу- в последний раз.
Я больше не увижу вас.
Сейчас такая мода-
Сражаться за Свободу.
Все жертвую в ударе я
Движенью Карбонариев.
Еще- на попеченье вам
Своих я оставляю дам.
Но вы об этом- тихо!
Не поминайте лихом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611328
дата надходження 05.10.2015
дата закладки 05.10.2015
Я чекав на Вас вчора, моя помаранчева госте!
Забарилися десь Ви! Що? Літо сховало ключі?
Ви нам жовтої фарби побільше з собою приносьте
І ховайте подалі холодні колючі дощі.
Відпускайте у вирій птахів стоголосе козацтво,
Із ланів урожай перелийте достатком на стіл...
Перейдімо на "ти"?..Перепрошую за панібратство,
Хочу я всю роботу з тобою ділити навпіл!
Може, ми розфарбуємо разом все листя у жовте?
Ти художник ще той, я про тебе від літечка чув...
А калині намисто мені малювати дозвольте!
...Ми ж на "ти"!.. Пробачай, мила осене, я вже й забув.
Ти мене познайом із дрібними дощами грибними,
Що приносять у душу холодний прихований біль...
Заспіваємо пісню разом з журавлями сумними,
Хай в мені закипить їх щемливо-засмучений хміль...
Знаєш, подруго осене, як я чекаю на тебе!
Ще з дитинства мені ти писала охристі листи,
А сьогодні, я бачу, з`явилась нагальна потреба
Познайомитись ближче — і бути з тобою на "ти".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611175
дата надходження 04.10.2015
дата закладки 05.10.2015
Над полем, над полем, над болем вібрує небо,
вібрує під небом зерном золотим - земля...
Ти знаєш, самотність - вона проника між ребер -
малює дорогу - й дорога веде в поля
такі золоЧЕні, аж їм ні кінця, ні краю!
А ти поміж ними - Творця недолугий клон.
І все що лишається - випустити цю зграю
крізь отвір у серці - цю зграю гірких ворон,
які вже чекають на постріл. Пора. Ворони.
Ше подих. Ше помах. Ще пензля один мазок...
Ти знаєш, самотність - це те, що невиліковно.
Ти знаєш, самотність - це те,що невиліковно.
Ти знаєш, самотність - це те,що невиліковно.
(Вінсент посміхнувся. Вінсент натиснув гачок.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610379
дата надходження 30.09.2015
дата закладки 30.09.2015
Знову осінь мене ламає, неначе хмиз.
Сіре небо вбивають знову скажені хмари.
Сонце тьмяно так світить - в нього розбиті фари.
Я лиш крапля дощу, та з дощами прямую вниз.
В цьому фільмі про осінь надто багато титр -
Я навчився читати і найдрібнішим шрифтом.
Я бездарно пишу. (Трясця!) знову візьму і витру.
...Люди в масках - дешеві люди. Дешевий спирт.
Починаю з початку ...Сотні байдужих рис,
заколисані вітром мертві безликі тіні
пролітають ті самі дороги без долі зміни.
А я крапля дощу. Тож я досі лечу униз.
Мій політ, наче вічність, справді - єдина мить.
Вітер скоро візьме у танець півмертве листя.
Це життя, наче сон, і мені тут так мало місця.
І мене колись вкриє пилом забутих полиць,
де у віршах німих воюватиму знов за мир,
відкриватиму правду для світу давно нехитру...
...Я бездарно пишу. (Трясця!) знову візьму і витру.
...Люди в масках. Огидна осінь. Дешевий спирт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610328
дата надходження 30.09.2015
дата закладки 30.09.2015
Было слово в начале… "и Слово то было Бог…"
Было там же в начале… молчание небытия…
Было слово короткой дорогой из двух дорог.
А молчание длинной дорогой… и нем был я.
Было мне тяжело тяготение двух планид.
Их единство и разность… и боль этих двух начал.
Ведь одно исконИ побуждало меня – говори!!!
А другое извечно хотело, чтоб я молчал…
Вновь земная дорога… тупик… и движение вспять.
Я – наследник… я перворожденный… и я – изгой.
Я стал жертвою слова… позволил себя распять…
Нет, не стал… испугался… безмолвствовал… я – другой…
Просто жил… просто брел кривизною прямых дорог.
В бессловесности лжи… в ее черном густом дыму.
Заблудился… отчаялся… оголодал… продрог…
И устал от молчанья… но что мне сказать Ему?..
Где то светлое слово молитвы моей земной?
Где он, мной не построенный, тот поднебесный храм,
Где душою и телом сольешься из двух в одно,
А излившись уже не разделишь напополам?..
Ненавижу себя… для Него не живу, любя…
Закрываю себе… и к Нему не ищу пути…
Что за глупое Мужество – в жертву отдать себя?..
Что за странная Женственность – жертву в себе нести?..
…………………
Он спросил меня… – что молчишь?.. Что ты ждешь, Адам?..
Почему ты в себе не отделишь от света тьму?..
В Его слове извечно-промолвленном… что мне там?..
В моем слове не вечном... не сказаном… что Ему?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610156
дата надходження 29.09.2015
дата закладки 29.09.2015
Набридливі будні... не сота, а тисячна серія...
Замерзла душа... Але звідки чекати відлиг?
Любов, наче дикий бізон, заблукала у прерії,
Була я не в силі спинити її. Ти не встиг.
Невже замете прикра ху́га серця падолистами,
Забудеться солод ночей і окрилення днів?
Коли наше щастя помчало лісами багнистими,
Його зупинити не сміла. І ти не зумів.
Клекоче, вирує, стирає надію нурто́вище...
Руйнуються мрії, палають у пеклі мости!
З тобою нестерпно, але і без тебе не можу ще...
Я все пам'ятаю... "Чи вийдеш?" і "Гірко!" А ти?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609489
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 26.09.2015
Прийня́ти… хоч інколи не зрозуміти:
сузір’я шикуються поміж веснянок;
дорослі (без винятку) всі, наче діти;
кохання, як сніг, тане без обіцянок;
розпечені погляди – чоловік/жінка –
цукерко–квітковий розподіл на рими
гортають (хто – за, а хто – проти) так стрімко,
що першість навряд чи хтось зможе отримать…
…Закохуй у себе її…
в безліч ранків…
в постійну на каву і квіти потребу…
в повітря…
в торкання…
у суму доданків:
одне спільне сонце – в однім спільнім небі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608055
дата надходження 20.09.2015
дата закладки 20.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.09.2015
На відстані серця, на віддалі слів і мовчань,
Де ні молитов, ні прокльонів - одне лише небо.
Химерна до болю громами розхристана грань
Й незаймані літом полівки некошених стебел.
Така моя осінь, дощами зачата в душі,
Уривками фраз щось мінорне нашіптує вітер.
Проста і без гриму, їй все оте зайве. А втім
Прийти у цей світ безборонною треба вміти.
©Л.Шмигельська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604727
дата надходження 06.09.2015
дата закладки 06.09.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=bnM0A_xWaTY[/youtube]
Спини мене отямся і отям...
Ліна Костенко.
----------------------------------------
Сезон дощів почався несподівано.
Від спеки очманіла вже земля.
А блискавка, що не на жарт розгнівана,
У хмари раз по разу поціля.
Сезон дощів - пекельна серцю мУка.
Як зупинить потік думок - надій?
А грім їм вторить грізним своїм звуком:
Усе пройде... надіятись не смій.
Думки мої заплутаються в сіті.
Не знатиму спокою у житті.
Час без жалю...і буде все розбито.
Прошу вас зупиніться, золоті.
Спини мене, мій голуб сизокрилий.
Не дай мені торкнутися межі.
І не дозволь упасти вже безсилій
На вицвівших полянах міражів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604623
дата надходження 06.09.2015
дата закладки 06.09.2015
В наплічник – нічого,
крім досвіду крапель і віри
у Бога, у краще майбутнє, в людей, у дива.
Ти чуєш, душе, дивні звуки чи арфи, чи ліри?
Самотній перон. І мій потяг рушає… руша…
по коліях в небо…
Експресом – без зайвих пробачень
і без спотикань, коли слово, знімівши, хрипить…
і без обіцянок, мов завчених віршів, побачень, -
усе відпустивши назавжди, летить… і летить…
у Вирій, напевне…
(не видно в тумані нічого…)
Що ж, вип'ємо крапель, прогіркло-солоних на смак
(під час хитавиці морська допікає хвороба).
Зупинка остання – за поясом болю і втрат.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603950
дата надходження 03.09.2015
дата закладки 03.09.2015
Ночь рассыпала звёзды-крошки…
Красным глазом моргает Марс.
Разбегайтесь, коты и кошки!
На охоту выходит Барс!
Как безлунная ночь он чёрен,
Мягок с виду, почти что слаб.
Но прищур этих глазок-зёрен
Выдаёт его хищный нрав.
Горделивость его осанки
О свободе его кричит.
И найдётся ль такая самка,
Что разделит с ним кров и быт?
Будет с ней он предельно нежен…
Как в последний, как в первый раз.
Но в повадках – почти небрежен.
Он – охотник. Он – хищный Барс.
…Может, он целый день зевает,
И живёт в холостой «дыре»…
Он – идёт. Его шерсть – «играет».
И я – верю его игре.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603229
дата надходження 31.08.2015
дата закладки 31.08.2015
Зазирнути бажаннями глибоко–глибоко в очі.
Чи то просто, собі навпаки, прозаїчно піти.
Це – єдине постійно–невпевнене надто жіноче…
неодмінно–мінливе…незмінно–хитке… як світи…
Обійняти собою…торкатись цілунком із рими.
Чи, сховавшись за віями, двері в собі зачинить.
Помирати під поглядом…
довгим…
гарячим…
нестримним
тимчасово–залатану спалахом вічність…
чи мить…
Затулити від себе весь всесвіт твоїми плечима.
Чи раптово, під туш*, по підлозі – ключів лейтмотив.
…Саме час замінити в собі цю невпевненість чимось.
Саме час.
Саме так.
Тільки... - жодної з альтернатив…
* - ТУШ. Невелика музична п’єса, що виконується як урочисте привітання під час вшанування, вручення нагород і т. ін.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602532
дата надходження 27.08.2015
дата закладки 27.08.2015
Ні подиху, ні вітру, ані грому.
Був день жарким,як лава. Дім мовчав.
Ти так давно втекла із цього дому,
що дім тебе тепер не впізнавав.
Звикав.
Вдивлявся в Тебе знічено й тривожно
(...а втім,налив,як гостеві,вина...)
І шепотіли стіни заворожено:
- Невже ВОНА?
Невже - ОТА, що марила світами
вершинами, дорогами, людьми,
двобоями - як Дон Кіхот млинами -
якій такі тісненькі БУли - ми?
І плямкали старечими губами,
і дихали стречими грудьми
пригадуючи те "не повернуся!"
й з картону крила... До зірок-лети!
Лиш Батько із портрета посміхнувся:
- Нарешті - ТИ...
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599601
дата надходження 14.08.2015
дата закладки 14.08.2015
Она еще не знает, кто есть кто?
У призраков ни имени, ни дома.
Построит цирк, по типу Шапито,
Там точно повстречается знакомый.
Она еще не знает, у игры
Есть правила, которые нарушив
Придется, проиграв, мести дворы,
Чтоб чище стали и сердца, и души.
Она еще не знает, злобы свор
Не удержать, коль в руки не дается.
Интрига пишет глупости узор,
Кто прочитает, только рассмеется.
Она еще не знает, жалость - блеф,
Короткий миг, уныло состраданье.
Сочувствие... презрение и... гнев
И восхищенья вскоре, увяданье.
10.08.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599462
дата надходження 13.08.2015
дата закладки 13.08.2015
Ви знаєте... ми ж створені для щастя!
Чому ж до нього знов такі сліпі...
З невірою любов приймаєм... Бранці
зручно́ї звички, страху. ...В пустоті
минають повз заповнені до краю
всі дні, що називаємо "Життям".
...Воно ж зіщулившися у безбарв"ї
чекає чемно на бунтарське "Я",
котре зуміє, відхиливши досвід,
забувши вміння, блиск стандартів й раз
зануриться в знадливий
вільний
простір...
(собі в утіху - не
в догоду
мас!)
Яке віддасться щирості пориву!
Не буде битись лобом об стіну,
а просто впустить мить
СВОЮ
красиву!
І про-жи-ве ДО ДНА
ЇЇ
ОДНУ!
..................................................
Скоряти світ готові ми настирно...
до ран.. до болю.. до гірких утрат...
Забувши Всесвіт, що у нас незримо,
незмінно Є! ..без клятв, вимог і зрад!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599140
дата надходження 12.08.2015
дата закладки 12.08.2015
Хвилинами поруч з тобою снують перехожі,
одягнуті в серпень… і в спеку… і вище колін…
Малесенька сукня в горошок пробігла… так схожа
на ту… з зовсім іншого дивного часу…
Коли
рішуче–сміливо дивився в пісочне майбутнє…
Коли задихався від зим… від питань… від краси…
І білий горошок на диво сидів самобутньо
на плечах її порцелянових…
Та навскоси
летіло з дощами усе ваше спільно–можливе…
Своє…
І тому не потрібне тобі…
Серед днів
щось зовсім інакше здавалося першоважливим
і без будь–якого відношення до почуттів…
…В своїй недосяжності схоже, мабуть, на веселку –
прожите роками, загублене поміж епох
велике минуле, одягнене в сукню маленьку
з тоненького сірого ситцю у білий горох…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599061
дата надходження 11.08.2015
дата закладки 11.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.08.2015
Потяги-станції-рейки - у крадене літо.
В щастя печальне. Тривалістю - сорок годин.
В сонця - підозра на осінь. І танець святого Вітта
в мокрих дерев... А на груші медовій син
цями на тілі - жовті сліди падіння.
Грушопадіння... Дощопадіння... Грім...
Пахнуть вокзали розлуками - так осінньо.
Синьо - печаллю. І грушами ще окрім.
Гріхопадіння.
Крадене літо.
Грушу солодку їм...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597293
дата надходження 02.08.2015
дата закладки 02.08.2015
По діброві вітер виє,
Гуляє по полю,
Край дороги гне тополю
До самого долу.
Т.Шевченко
Сміялась у спину
Беззвучно ворожка стара,
А потім ще довго питала у когось: «Навіщо?»
…Мені ж та доріжка у поле аж ноги пекла
Й у вухах кричала, мов ворон, сполохана тиша.
А зілля ковтнула –
І місяць по колу пішов:
«Танцюй, безталанна, ти зіркою будеш моєю».
...А мати тим часом шукала на хусточки шовк
І лаяла доньку: «Дивися, багатий – їй нелюб!»
Удруге… і втретє…
І щось обізвалось в мені
Чи вітром, чи піснею віття, що рвало сорочку…
…Ворожка хрестилась: край шляху тополя шумить –
Висока (до неба!)… «Пробач мені гріх такий, дочко…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596212
дата надходження 27.07.2015
дата закладки 27.07.2015
Надкушене яблуко часу завчасно залишило гілку.
І промінь вечірній стомився. Й лишився невипитим день.
А листя кружляло пір'їнами золота, падало й нишкло,
Лишаючи, замість мелодій казкових, лиш шурхіт пісень.
А Єва все йшла у не знані й не вІдомі серцеві далі,
Не кличучи слідом у безвість, та знаючи: треба долать
Дистанцій до весен душі сотні сот кілометрів печалі,
Щоб мати можливість Адаму "кохаю!" безцінне сказать.
І тінь самоти на жіноче плече не лягала печаттю –
У далеч світили янтарно дерев золоті ліхтарі.
В Едемськім саду догоряло прощальне осіннє багаття.
А весни чекали закоханих тут, на зеленій Землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542563
дата надходження 09.12.2014
дата закладки 26.07.2015
Ніжний дощ – посивілий колишній коханець -
тихо й сторожко вулиці пестить навскіс,
склав громи – як злидар в кимось згублений ранець,
й вибачаючись,м’яко торкається кіс.
Слізний погляд кладе на будівлі й городи,
на мої теплі груди й забуте лице.
...Так,він – дощ, і ходить в чоловічій подобі -
для померлих – табу,і я знаю про це.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595334
дата надходження 22.07.2015
дата закладки 22.07.2015
Туманом біля ніг
клубочиться жура...
Самотність розганяється словами!
Із сотень всіх доріг
шукає ту, де я
затято відбиваюся віршами.
Із тисяч всіх світів
затиснутих в мені
украплює сльозами той - для тебе...
На стику всіх вітрів
тепло несла тобі....
Холодний простір знову вибрав неба...
Чекатиму ось тут:
на гребені дощів!
На гострій висоті твого бажання!...
...Як втома від натуг
торкнеться відкриттів -
спочинь у затишку мого мовчання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594683
дата надходження 19.07.2015
дата закладки 19.07.2015
Я у влюблённых фонарей,
Забыв про старые обиды,
Сижу с подружкою своей,
Не делай вид, что нас не видишь!
Мой восхитительный Палач,
Мой Трубадур полузабытый,
Не понимаешь ты, хоть плач,
Что улыбаюсь я для виду.
Не надо музыки, Трубач,
Сказитель, не готовь историй!
Запрячь кинжал под чёрный плащ,
Ночных Владелец территорий.
Забрезжат сумерки в саду…
Ты зачехлишь свою гитару.
Допью я пиво – и уйду.
Готовь кулёк – под стеклотару.
[i](ШУТКА)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594541
дата надходження 18.07.2015
дата закладки 18.07.2015
Впали краплі вогню,
Наче кара небесна із неба,
Просто на сухостій,
І траву поглинає вогонь...
Кластер нашого НЮ-
Споконвічної хіті потреба,
Цей аншлюс, твій і мій,
Опікаючих тіло долонь.
Присмак наших ночей-
Як кориця на сотах із медом,
Мов малиновий сік,
Що під сонцем бродити почав...
Я тобі казначей,
Що коханням заплатить як треба
За шаленство утіх,
У яких незбагненне вивчав.
Опритомній на мить!
Подивись- з неба падають зорі,
І вогонь їх летить
Просто в руки- лови їх, лови!..
Нам кохати й горіть
В лаві ночі сріблясто-прозорій...
Просто бути в цю мить
Оберемком сухої трави.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115071800435
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594388
дата надходження 18.07.2015
дата закладки 18.07.2015
Стихи были выставлены ранее.
На Ваш суд представляю песню.
[img]http://www.meteoprog.ua/thumbnails/newsweather/cropr_681x280/big_31665.jpg[/img]
Я застываю холодом зимнего лета,
Снегом на листьях зелени изумрудной,
Плачет прощальный колокол... безрассудный
Гомон умолкнет, памятью тихо воспетый.
Я застываю прошлым безудержным "здравствуй".
Видишь сгорели, не зажженные свечи...
Талой водой умоюсь, будто бы легче,
Кто она?..что разделила, сладостным "властвуй..."
Я застываю каплей кристаллов хрустальных,
Чтобы сверкая, боли не дать пролиться.
Осени маем не стать, не возвратиться,
И ни к чему сожалений звон поминальный...
22.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593204
дата надходження 12.07.2015
дата закладки 12.07.2015
О, не журися за тіло...
Леся Українка
Прокинулась рано. Зима ще збирала валізи.
Та соки… ті соки уже нуртували в мені…
На кінчиках пальців сіреньким пухнастим сюрпризом
Чомусь примостились погрітись комочки-бруньки…
Прокинулась рано. Вкривали ще землю тумани…
А голос… той голос… та чий він?.. так сумно бринить…
Здається, хтось грає… так солодко тануть октави…
Але відчуваю, що серденько… крає… мені…
Прокинулась рано. А сонце ще заспане й кволе…
І перше проміння… всю пам’ять рентгеном… до дна…
То правда, виходить… звичайний… я ж думала: доля…
А очі холодні кололи…То хто ж я?.. верба?!..
Прокинулась рано. Дочасно. Ломило все тіло,
Узяте корою – а я ж… я прозора… як тінь…
Гей, люди!.. чекайте! Я вам подарую… сопілку!..
Заграйте, благаю, на серці… щоб по вітру… хміль…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592263
дата надходження 07.07.2015
дата закладки 07.07.2015
Погаси меня беспочвенным молчанием.
Всё так просто... как таблица умножения:
Я хочу тебя запомнить, как мерцание
В восхитительно-нечаянном затмении;
Как июнь нарочно осень озадачит в том,
Что ему и дела не было к прогнозам... и
Он бежал прохладой по асфальту н́ачисто...
А по спальне перекатывался грозами...
Как с вином тебя пила до безсознания...
В поцелуях как читал ладошки... всё-таки
Пощади... останься лишь воспоминанием...
...фреской храма из моей застывшей готики...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591869
дата надходження 05.07.2015
дата закладки 05.07.2015
Эфемерное время стекает со стрелок часов...
Затерявшись в июле, весенний поет соловей...
Подойди и открой свою дверь, отодвинув засов,
Тот засов, что закрыла, играя любовью моей.
Этот ночи огонь- воплощение грез наяву.
Уходя вникуда, никуда не уйдешь от себя.
Протяни мне ладонь!- я еще раз тебя позову...
Ты играешь любовью, но трудно прожить, не любя.
Эта летняя ночь, как солдатская жизнь, коротка.
В наступающем дне не останется места для нас.
Наш последний рассвет так похож на багровый закат...
Время временно, милая. Если сейчас- то сейчас.
И внезапно по телу как будто холодный озноб...
Треснет мутное зеркало, наши впуская черты.
Ты под влажные струи подставишь пылающий лоб,
И утонешь в росе истекающих слез наготы...
На ковре из фиалок ночных белизна наших тел,
Как на бархатном стенде старинный китайский фарфор...
Соловей поутих, как таинственный ночи предел,
Вход в весну затворив, и окончен любви разговор.
Ну а завтра- сегодня (уж утро пробили часы),
Через зыбкое "нет" преступив заповедный порог,
Сквозь штормящее море -обычный людской недосЫп-
Уплывем, как во сне, и исчезнем в развилках дорог.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115070300870
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591383
дата надходження 03.07.2015
дата закладки 03.07.2015
Її боліли відстані й міста
і дні, які тягнулися роками.
Думки втікали в"язнями із камер,
ховались у спустошених світах.
Кордони розбивалися. До дна
хтось пив її, облизуючи губи.
Мить щастя. Та яка цьому ціна
у світі між нащадками Іуди?
Керована інстинктами. Куди
ведуть її дороги мертвих вулиць?
Стирає дощ роз"ятрені сліди.
Ніч сонце до грудей Землі вже тулить.
І байдуже, що літо сліпить дні,
бо знищили надію, вбили віру,
в той час, як інші знов міняють шкіру -
святі, немов ікони на стіні....
А я б її знайшов, зігрів! Хоча б
за те, що в її грудях б"ється серце.
Ну і нехай в житті я просто раб,
мій голос в децибели й гігагерци
проллється і почує цілий світ.
Я відбудую свій священний храм!
На зло усім спотвореним богам
залишу на землі безсмертний слід...
Бо я не сам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588264
дата надходження 18.06.2015
дата закладки 01.07.2015
Коли тумани бродять на світанку
В долинах, що розкинулись між гір,
Долає шлях красива Галичанка
Із мрійних снів – в буденний, звичний двір.
В її незмінній полотняній тайстрі
Є яблука і місяця ріжок.
Ночами їй нашіптує Чугайстер
Легенди втаємничених казок
Та вірші - феєричні, незрівняні,
Що душу читача беруть в полон,
Але Чаклунка віддає Роману
Палкого серця заповітний трон.
Та Гостя з втаємниченого лісу
Мене водила в смерековий рай.
Над водоспадом підняла завісу,
Весь Прикарпатський показала край.
Ми в хитавиці підвісного мосту
Серцями і руками - заплелись.
Тож – дякую, Наталю, люба Госте,
Що доля разом нас звела колись,
Таких несхожих зовсім – поєднала,
Ромашку з маком – у вінок вплела,
Спасибі, мила, і тобі, й Роману
За дивоквіт – любові та тепла!!!
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-HQi-laykws[/youtube]
Ось на такому підвісному місточку, стояли, узявшись за руки. Хіба таке забудеш?
Красно дякую, Наташо, тобі і Роману за таку незабутню подорож у Яремчу, за екскурсію і за тепло!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590294
дата надходження 28.06.2015
дата закладки 28.06.2015
Що ж...
Ось атрибути Літа Моєї Печалі:
ніч за вікном. І кружка з холодним чаєм.
Повна відсутність "вхідних". Острови. І липи.
Здрастуй. Ну здрастуй, Печалі Моєї Літо.
Де
кількість трикрапок росте аномально швидко.
Втім, як і кількість словес - мабуть зайвих. Чітко -
лінія вуст, вже торкнутись яких - не сміти.
Здрастуй. Ну здрастуй, Печалі Моєї Літо.
Бо...
Це незворотньо - закінчення Всіх Історій.
Тихо в мій сон на прощання вповзає - море...
Море цілує - і сіль вже з цих вуст не змити.
Здрастуй. Ну здрастуй, Печалі Моєї Літо
( Тихо сказати " не йди "
і затим -
відпустити )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589881
дата надходження 26.06.2015
дата закладки 26.06.2015
[img]http://data4.gallery.ru/albums/gallery/99772-65043-33754212-m750x740.jpg[/img] [img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00509839.jpg[/img] [img]http://mayasakura.ru/wp-content/uploads/2012/02/S_ekretyi-krasotyi.jpg[/img]
заговори…
мов літеплом, все тіло
своїм чуттєвим тембром
оповий…
як плід граната,
серце переспіло
і тріснуло,
в туманну ніч кровить…
збери у жмені
зе́рнята багряні,
на спомин
у шкатулку заховай.
Купальська ніч
гойдає роси п’яні,
пахтить у небо
стеблами трава.
цей дикий танець,
пристрасно-тваринний,
цей поєдинок
вітру і вогню!..
мов у свічках,
у ватрах полонини…
і розсікає темряви броню
огненний бог
своїм пекучим лезом,
із лона іскри
сиплються дрібні!..
не личить бути
в ніч таку тверезим,
тож пий мене по крапельці,
п’яній!..
заговори, зашепоти,
вколисуй!
коли ж ущухне хміль у голові,
майнемо вдвох
у храм густого лісу
шукати квітки-папороті
цвіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589774
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 25.06.2015
[i][b]МІСТУ ІВАНО-ФРАНКІВСЬК,
його неповторним площам і вулицям,
його дружній спільноті «Об'єднані словом»,
що 20червня святкувала свій 3-річний ювілей[/b][/i]
Зустрічав дощем, проводжав – дощем
У двох Би́стриць-річок лоні…
Та тримають нас водограї тем,
У твоєму, Франківськ, полоні!
Ти відкрив мені всю красу облич,
Дружніх усмішок, слів привітних.
Повернусь сюди – тільки знов поклич!
У спільноту-гурток – світлий!
Осередок щастя – Галичина –
У тобі, у мені озветься!
Хлюпа за вікном, та бринить весна
У вірша́х, і у кожнім серці!
Іменинний торт, та на серці – щем,
Лиш надія на зустріч – но́ву!
Зустрічав – дощем, проводжав – дощем,
Тож поклич нас усіх – знову!!!
****************
ПОЕТИЧНА ЧАША
Ця чаша - переповнена теплом
Поезії. Як сяєвом - перлина.
Одна родина дружня - за столом.
Ця - душами поєднана - родина.
І усмішки довкіл - з усіх облич,
Бажання теплі, та слова пророчі!
Спілкуємося в колі, віч-на-віч,
І сяють-променять щасливі очі!
Нехай натхнення хвиля - вирина,
Примножуються віра, та чесноти,
В поетів душах - не згаса весна
В цій дружній, теплій, сонячній спільноті!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589623
дата надходження 24.06.2015
дата закладки 24.06.2015
[b]Знаю я… но разве это бремя
То, что осень поздняя вокруг?
Я – листок… а ветер - это время,
Я – листок… парящий на ветру...
Знаю я… что смерть моя природа,
Но пока лечу ещё живу.
Да… я скоро упаду на воду,
Или тихо лягу на траву.
Может быть, меня зароют в землю,
А быть может, я сгорю в огне.
Знаю я… и все-таки приемлю.
Знаю… и почти не страшно мне.
Ну, и что?.. Ведь будет в небе птица,
Небо будет у нее в глазах.
И свиданье чье-то состоится,
С вечным опозданьем в полчаса.
Всё не реже будет и не чаще.
Может быть, новей… но… так, как есть.
Нет, не тяжко бремя уходящих,
Если, знаешь - что - оставил здесь.
Может быть, не всё на свете тленно?
И пускай придется умереть,
Знаю… остается во вселенной,
Что-то - то - над чем не властна смерть...
...
Непонятно я сказал?.. Неважно.
Мне не все понятно самому.
Хочется, чтоб умирать не страшно
Было в этом мире, никому.
Знаю я, что смерть меня не спросит.
Ну, а если спросит, не совру…
...[/b]
[b][i]Осень?.. Что ж, пусть это будет осень...
Хочется… чтоб было поутру...[/i]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589609
дата надходження 24.06.2015
дата закладки 24.06.2015
[color="#101fa6"](Милій Людмилочці завдячую натхненням )))))[u][/u][/color]
[color="#001aff"]http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583293[/color] ([u]Lu57 Я НЕ ЛЮБЛЮ[/u])
Руками впираюсь,
а очі кричать: "Забери!"
Солодкий полон....
Як же страшно!...й як хочеться...знову
продовжити муку....
Безплідну спинити розмову,
втекти! ... Ні, піддатись
й всю пристрасті випити здобу....
...Словами кидаюсь,
а серце благає: "Візьми..."
Душа загубилась,
стріпнувши востаннє крильми.
Хто ж бачить? Хто знає?!
Хто серце уперто веде
крізь терни й вагання,
бороздячи долю тривожно....
Уламки з надій, сподівань,
розпач "хочу" й "не можна"
збирає й, всміхнувшись,
по Вічності хтиво волочить,
карбуючи в часі,
до ніг той букет нам кладе...
Блаженство і муку
(тримайся) вготовано вже!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584428
дата надходження 30.05.2015
дата закладки 30.05.2015
Не вижу, не знаю, где осень уронит печаль?
Еще не допета июльская жаркая сага...
Еще на губах сладким, вкуса ликера - миндаль,
Не вижу, не знаю, что скажут ладони зигзаги...
Еще в полночь жаждой, струится желание...прочь,
Сомнения, страхи и темные жуткие тени.
Меня призовешь не сейчас, - еще лунная дочь,
Подарит мечту, уповая падет на колени...
Где осень уронит, дождями грибными зальет?
И скажется грустным, вчера еще острое слово...
Но время все так же, готовит ковер-самолет,
И круг очерченный все так же, все те же оковы...
Не вижу, не знаю.. да только тебя удивлю,
Ведь я обещала, но скользские очень ступени...
Еще не сказала, хотя повторяла, молю...
Сжигая дотла преступления всех поколений...
21.05.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583063
дата надходження 23.05.2015
дата закладки 23.05.2015
Благословенна Дева света ясноликая,
Нагой ступившая в ночную сладость тьмы,
Не возбоясь пройти меж тайнами великими,
Собой губившими светлейшие умы.
Благословенна заколдованным сознанием
Пройти по тонкой кромке звука верхних нот,
Возъединясь со мною телом и желанием,
Звезде внимая, что ночную песнь поет.
Благословенна стоя ты у края пропасти,
В нее влекомая схизматами души,
И испытав паденье сладостною робостью,
И в упоительном экстазе согрешив.
И аз воздам. И чувств томление изведано.
И пред очами Нимф воздушный хоровод.
И Дева света в обнаженьи тела бледного
Благословенная в объятиях уснет.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115051610047
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581682
дата надходження 16.05.2015
дата закладки 16.05.2015
Осягнути цей погляд, напевне, не дано нікому.
В нім зачаєна зваба й таїна мільйонів предтеч.
Я розбився на друзки , але – ані титли, ні коми,
Лиш оскома пізнання, як хвиля цунамі, росте.
Я сахаюсь полону – нащо заспіль пожмакані ночі,
Де на мене чатують страждання новітніх Голгоф.
Але погляд цей дивний мене вже доконче зурочив.
І отут не поможуть змуровані прихистки строф.
Я прошу Вас, прошу – погасіть буйноніжне проміння
Вам же порух один зачарованих вій і повік.
І, можливо тоді, і наступить моє воскресіння.
А до того, повірте, навіки пропав чоловік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580376
дата надходження 11.05.2015
дата закладки 11.05.2015
Ну що ж ти завмер, мій Збентежений Сонячний Зайцю?
Біжи - не спиняйся! - крізь цю запізнілу весну.
Так ніжно торкається губ бірюзовими пальцями
некошене небо, мене позбавляючи сну.
І з розуму зводить кульбаб, наближаючи літо.
Відчинених вікон медові тремтять вітражі.
І падають зорі - у чашку із надписом "Lipton".
Й даремно з екранів чужі виглядають ЧУЖІ.
І місто не місто - зелене розгойдане море,
де сонце спікає бруківки гарячі коржі.
А світ - такий справжній, неначе народжений вчора...
Лиш ми - міражі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578254
дата надходження 01.05.2015
дата закладки 01.05.2015
Шукаю забуття у літній ночі,
У хвилях неба...
В зоряних вітрів
Благаю помочі...
Мовчать високі зодчі -
Мабуть, так високо моїх не чутно слів.
А тут безмір'я фальші та облуди!
А тут безмежжя підступу і зла!
О, хто такі ці тіні вперті?
Хто ці люди,
Котрі випалюють усю мене до тла?!
І хто Боги ці - безголосі пави?
На хвилях неба темні катери...
Шукаю забуття...
Вгорі, на переправі,
Мовчать, як завжди, зодчі, зорі і вітри...
(10.06.14)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504558
дата надходження 11.06.2014
дата закладки 26.04.2015
Вітре, передай привіт квітневий
Тій, котра приборкує вогонь,
У котрої клени, наче леви,
П’ють росу з оливкових долонь…
Передай трембіти клич ранковий
Зо самого серця гір Карпат
Тій, котра оздоблює підкови
Каменями в тисячі карат…
Тій, котра жене хмарин отари
По небесних луках голубих,
Ловить на невидимі радари
Космосу найменший видих-вдих…
У котрої Всесвіт за дверима –
Говір лісу, древній, гомінкий!..
Тій, котра вплітає зорі в рими,
Промені і зливи у рядки…
Вітре, передай весни цілунки
І квітневі пригорщі тепла
Тій, котра у мідні обладунки
Сонця власне серце одягла…
Передай роси дрібне намисто,
Згусток неба – чистий, мов топаз!
Хай їй буде світло і врочисто
На душі у цей квітневий час…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575714
дата надходження 20.04.2015
дата закладки 20.04.2015
Шляхами долі – що змінилось?
Що відлунало, віджилось?
У душу здалека дивилась…
Тепер… єднання розплелось.
У небі райдуга зависла,
Та не торкається води.
А тихе плесо вже не чисте.
Там ряски бурої сліди.
Вряди-годи латаття біле,
Неначе янгола крило…
Озерце дике вже не миле,
Сумують човен, і весло.
В негоду, і в погоду я́сну
Вже інший берег заклика.
Там течія збиває ряску,
Верба схиляється гінка,
Ховаючи прим’яті трави.
Шепоче в косах вітерець…
І Мавки чути сміх ласкавий
Крізь стук поєднаних сердець…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573167
дата надходження 09.04.2015
дата закладки 09.04.2015
Женщина с зелёными глазами…
Не суди, коль есть её вина!
Нынче, как в былые времена
Нам твердят - мы не безгрешны сами…
Тень непониманья между вами
Может, смыслом истинным полна…
Сгоряча – не проливай вина.
Не ругай поспешными словами!
Дай сойти на нет постыдной брани!
Выдержи – молчания обет.
И откроет сущности секрет
Женщина с зелёными глазами.
Может, ты единственный избранник,
Ненадёжный, но привычный свет.
Ты прости её! Дороже нет
Истины, что мы познали сами…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572061
дата надходження 05.04.2015
дата закладки 05.04.2015
А за вікном замерзла, темна ніч
Дощем холодним стука у вікно...
Ти не моя, а я не твій, така от річ,
Така життєва драма, не кіно...
Пробач мені за всі мої слова,
На серці що було - те й говорив.
Доки любов ще трішечки жива,
То я її у вирій відпустив.
Нехай летить в чужі краї, тепліші,
Комусь другому пише там вірші?...
У серці, наче зими найлютіші,
Померли весни, крига на душі...
Мені залиш безмежну пустку сніжну,
Піднесено-холодну далечінь.
Тебе весняно-теплу, милу й ніжну
Я відпускаю з сніжних володінь.
Іздалеку тобою милуватись,
А більшого мені, мабуть, не треба...
Я обіцяю вже не наближатись
До краю прірви чи до краю ... неба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570820
дата надходження 31.03.2015
дата закладки 31.03.2015
[i]Предисловие. Поэма написана в соавторстве с поэтом Сергеем Сокольником. Давно задуманная, и вот исполненная.
В ней частично использованы прежние наработки, частично - новые, объединенные в теме. Авторы сознательно не указывают, кто из них является автором какой-либо части поэмы. Предоставляем право догадаться об этом уважаемому читателю.
[/i]
***
САКРАЛЬНОЕ
Прийти к познанью, отряхнув былого прах,
Дано избраннику, что женщиной рожден...
...жива в нас память и о прочих временах,
О временах... когда и не было времен...
Где Лада с Марой - потаенная борьба -
Ведя беседу, мирно шли в руке рука,
Где Навью вскормлены всходящие хлеба,
А Явь их солнцем осеняла свысока...
Кто жил по Прави, был Сварогом посвящен
В грядущий век... Отобразившись в нем...
Мир изменился... Или (может) - изменен?...
К добру иль худу?.. Только познаЁм...
***
ИСТОРИЯ РОДА
По колосварге огненними рунами,
Всевышний Род явил нам Божий дар.
Там Белобог и Чернобог перунятся,
Сжимая мир, как камень Алатарь.
Всё видимо-невидимое, сУщее,
Во Сварге от Сварога рождено
И Мо́рока – обратный лик несущего,
Как день и ночь. Без света – не темно.
Живём мы в Яви по законам Прави,
А Навь нам дарит забытьё, и сны,
И так – от Рода к Роду, по спирали,
Триглав Всемирья постигаем мы:
Творенье, Сохраненье, Разрушение,
И длится жизнь, покуда нить тонкА.
А после нас, по божьему велению,
Зовёт к себе Смородина-река.
Калинов мост, что ариями пройдено,
Веленьем рода – ведами в сердцах.
Там испокон веков – река Смородина,
Течёт, но без истока, и конца.
***
МО́РОК
В темных плесах озер отразились огни...
Это мир зазеркалья. В него загляни,
И увидишь, как вспять время тихо плывет.
Все реально, как в жизни. Но наоборот.
В этом мире отрада для тех, кто мечтал
Возвратиться к истокам начала-начал,
И для падших, вперед не осиливших путь,
Кто мечтает в былое весь мир развернуть.
Этот мир на виду. Он реален. Почти.
Он таится в пруду, как написанный стих,
Что до лучших времен пропылится в столе.
Это МО́РОК, следящий за всем на земле.
***
ВУРДАЛАКУ
Ты пришёл.
С переводом времени...
Тихий звон, будто хруст стекла...
Мягкой поступью вдруг из темени...
Погоди! Я тебя ждалА!
Под луной завыванья слушала,
Враз дыхание затаив...
Мы во снах прикасались душами...
Был во мне ты... Всегда моим.
Ты неистовой страстью дикою
И оскалом в лицо дышал.
Я по скалам - как кошка прыгаю
За тобой! Перейди на шаг!
Не прошу тебя о смирении!
Вырываюсь с своих орбит!
Одного мы с тобой роду-племени!
Пламя страсти во мне рычит,
Кровь вскипает, тобой разбужена!
Исходила я Явь, и Навь,
В твоей воле я, мой ты суженый!
Будь моим, или гнев направь -
Загони, растерзай, безумствуя,
Что дерзнула сказать, любя!
Или буду Лупой при Ульфрике,
Или не жить мне уж - без тебя!
***
УПЫРИ
Да. Я таков. Мы таковы.
Мы пили вар Разрыв-травы.
Да. Мы на капище в ночи
Нарушим Правь-закон. Молчи!
Молчи и слушай этот зов.
Он проникает в нашу кровь,
И выпивает изнутри.
Мы - Темный Мир. Мы - УПЫРИ.
Но как же сладок миг, когда
В моих руках прошепчешь "да..."
Приди! Себя мне подари!
Все это - МНЕ! Мы - УПЫРИ!!!
***
У ОМУТА
А у омута легче дышится…
И шелкОва вокруг трава…
Где ты, Лель? Но давно не слышишь ты.
Эхо кануло в кружева
Этих струй, что сейчас тишайшие…
…Ты готова меня принять?
Ты, вода моя, стылым бархатом
От потери укрой меня…
Тело белое – зря горело ты,
Он в глаза мне сказал «прости»…
Боль сердечную бесконечную
Что крапивою жжёт в горсти,
Опущу я на дно песчаное,
Обрету наконец покой…
Ты в душе саднишь раной рваною,
Встречей мечешься роковой…
Но довольно. Шагаю… смело я
В руки… горькой своей… судьбе…
Ноги стройные… груди белые…
И последний мой вздох - тебе…
…Не бывает …былых возлюбленных…
…Не бывать …надо мной венца…
…Помолись… о душе… загубленной…
…Что… с тобой… была… до конца…
***
РУСАЛКА
Русалки белесые косы...
Она позабыла совсем
За что ее Лелюшко бросил,
За что?.. Или, может, - зачем?...
И НОВУЮ ЖИЗНЬ обретая,
Мир Мары, повернутый вспять,
Полюбит порою, нагая,
Парней и девчонок пугать,
В купальские ясные ночи
В извечном кругу временном...
Так что же ты, Лелюшко, хочешь?..
Вернуться? Но это- ПОТОМ...
Когда переступишь порог...
И примет тебя Чернобог...
И тенью мелькнешь у реки...
Ах, омуты!... Как глубоки...
***
БЕЗУТЕШНОСТЬ
У Смородины у реки
Не цветут цветы васильки…
Тут зловонье, огонь и смрад.
Не идти? Повернуть назад?
Потерял по пути свирель…
Я – мертвец почти, а не Лель…
Безутешно брожу весь день,
А за мною – от Нави тень…
А за мною – моя вина…
Боли тянется пелена…
Прошлой ночью – Недоли знак,
Там, где омут - всплыла она…
Мост Калинов… мой переход…
Там Морена за кривду ждёт…
Свет теряю… нет больше сил…
Ах, зачем я её сгубил?
***
НОЧЬ ЛЮБВИ В ПОЛЕ
Эта дивная ночь так тревожно-сладка...
Несозревшая рожь шелестит у виска...
Мы с тобою лежим да на грешной земле,
И любовь нам двоим дарят звезды во мгле...
Было таинство дня, и вечерний закат...
И безумство огня, словно пламенный ад...
Охладила порыв вездесущая мгла....
Ты коснулась меня... Словно в душу вошла...
Мы нагие лежим да на поле ржаном...
Я в тебе недвижим... И движим... А потом
За разрывом-травой потянулась рука,
И дрожит свет ночной, словно жилка виска…
***
НА ЗАКАТЕ
На закате за лунной дорожкою
Поплывём мы на край земли.
Так хочу я пушистою кошкою
Потереться о руки твои...
Эти сильные, в родинок крапинки
С еле вИдными нитями вен.
И губами янтарные капельки
Осторожно собрать с колен...
Этот остров - он наш, с осОкою.
Ты прошепчешь: "Ко мне иди..."
И мои пшеничные локоны
Защекочутся по груди...
Переливами смеха счастливого
Разольётся по телу дрожь!
И в безмолвную тишь осинника
На руках ты меня унесёшь!
Где трава высока измятая,
Поцелуи легки, как пух...
Твои волосы пахнут мятою,
И уже горячо от рук...
Только шепот: "Не оставляй меня..."
И счастливый твой смех в глазах...
Только выдохи, и касания
И черёмуха в волосах...
***
ГОДЫ СПУСТЯ
Я здесь одна.
Иного мира странница.
Река меж нами – ширь и глубина.
Виновница? Любовница? Избранница?
А между нами – пламя, и война.
Сквозь дым не вижу облика зовущего.
Сквозь слёзы я не вижу ничего…
Прошедшего, грядущего и сущего
Не надо. Жду его лишь одного.
Какое пламя жжёт тебя, мой сУженый?
Какие бури на чело легли?
Всегда с тобой мы прикасались дУшами…
Зачем мы эту нить не сберегли?
***
ПО ТУ СТОРОНУ МОСТА…
Не сберегли...
А может - не сберЕжено...
Не вышло вновь... Не впрок... Не в нас вина...
Причудливо вплетается в мереживо
И рвётся нить, что нам судьбой дана…
И где я пал - вовек тебе неведомо.
В пылу боев, в восстания огне,
И эта нить - не нить пути победного.
Не довела она тебя ко мне...
***
МАТЕРИНСКАЯ МОЛИТВА
Сыночек…
Я опять молилась пламенно…
Тебе я узелочек собралА.
Как передать? Чиновники все кАменны…
За всех молюсь опять, не помня зла.
О, как ты там? Не холодно? Не голодно?
Так редко удаётся позвонить…
Я жду вестей, но снова морят голодом
Бездействия. Сжигая жизни нить.
Опять стреляли. На колени падаю
Пред Богом, и неистово молюсь.
Сыночек, ты поспал чуток? Не раненый?
Моя любовь с тобою будет пусть!
***
ЗВОНОК ОТТУДА
Здравствуй, мама!..
...... ...... ...... ...... .....
В окопе холодном сидели...
А по небу крылатые девы летели...
Нет, не с пьяну, не с голоду...
Это - войнЫ
В небесах отражаются
Вещие сны...
Мы отходим... И многих из нас уже нет...
Этот свет, или тот... Двуединственный свет...
Молот тора вручен... Он тяжел... Ничего...
Мы еще не постигли всей силы его...
Холод, холод... Пустое... Он лишь разогреет
Кровь потомков-наследников Гипербореев.
Мы дойдем. Мы вернемся. Мы - светоч во мгле.
Мы, как Боги, извечны на нашей земле.
....... ....... ....... .......
А последний мобильный звонок был таков -
"Здравствуй, мама! Я скоро вернусь! Я здоров..."
***
ЭПИЛОГ
Утомленных путников шаг
В даль грядущего поступь мерит.
И река протекает в веках.
И воздастся нам всем по Вере.
Из миров-веков волчья сыть
Зовом крови крепит породу...
Это Макошь сплетает нить -
Из былых в грядущие годы.
Стебельком полевой травы
Навь венчает нас светлой Явью...
Передали седые Волхвы
Православие - Православию.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569981
дата надходження 28.03.2015
дата закладки 28.03.2015
… и ходили слепые во тьме, да по черным дорогам.
Спотыкались, толкались, срывались в глубокий кювет.
Оставались лежать, и оставшихся было так много…
Не-за-пом-нив-ших-ся… без каких-то особых примет.
Но другие всё шли. Они шли в никуда с ниоткуда.
От рожденья слепые таких же детишек вели.
Кто то им рассказал о прозрении – искорке чуда.
Кто то им указал на затерянный отблеск вдали…
… Я был тоже из тех, кто путей Твоих не исповедал.
Кто во тьме той не видел, ни света, ни правды Твоей.
Чья душа двухсторонняя, будто земная монета:
Где с одной стороны отчеканено слово – "Убей".
Я ведь тоже из тех, кто не слышал ни зова, ни гласа,
И кого не вела путеводная в небе звезда.
Я не шел по земле, я земными путями скитался,
И так долго и трудно его в этой тьме обретал,
Тот затерянный отблеск, ту самую искорку света.
Обретал тяжело, в неудачах, в потерях, в скорбИ,
Чтоб с другой стороны этой жизни – разменной монеты -
Отчеканить прозрения светлое слово – "Люби".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567767
дата надходження 19.03.2015
дата закладки 19.03.2015
То не вона була...і не для тебе...
Але у шалі пристрасті, забув,
Що інша поряд...і вона - від неба.
Та у пітьмі не роздививсь - суккуб...
То не вона була... згадай помалу,
Коли палало в серці почуття,
Невже хотів віддати на поталу,
Свого, хоч крихту, чи її... життя?
То не вона була, бо не зігріє -
Холодні руки не несуть тепла.
Вона здалась рожевою, як мрія...
Вона здалась...та зовсім не була...
18.03.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567589
дата надходження 18.03.2015
дата закладки 18.03.2015
Однажды ты вспомнишь, -
« он верил проталинам льда,
Безмолвно ступал, терпеливо тоски прикасаясь,
Он шел за мной следом – земля, воздух, пламя, вода,
Высо́ты и бездна – мираж,- говорил улыбаясь.
Но это все было давно. Оборот колеса.
Насмешливый Та́нат - и снова он в теле убогом,
Враждебных планет не звучат в унисон голоса -
Мы стражи и пленники чуждых друг другу острогов.»
Я знаю, ты вспомнишь, во что я так верил тогда, -
Дождливые замки, взыванья, молитвы и гаты,
Аскезы и бдение жизни - чудная страда,
И запах всегда в волосах то сандала, то мяты.
Ты вспомнишь, быть может, о чем были песни мои,
О чем исступленно взывал я на всех перекрестках,
Зачем колдовать уходил, от темна до зори,
Продрогший, промёрзший, но верный до нервного блеска.
Я верю ты вспомнишь, я верю, научишься ждать,
Как берега ждут корабли одичалые в море…
………………………………………………………………………..
Но Та́нат насмешлив - за телом души не узнать.
Ищи перекресток – я там, заклинающий горе..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566462
дата надходження 13.03.2015
дата закладки 13.03.2015
Не знав, що можна закохатись у вірші́ -
Чужі, але, як дивно, наче вже свої,
Бо так лягають до душі,
Що аж пече!.. І замовкають солов`ї,
Зникає світ, немає поряд вже нікого,
Лише слова і почуття...
Я в них тонув, п`янів , як від вина хмільного...
Я проживав, я випивав чуже життя
По краплі суму, радості і горя...
Я розчинився, зник, про все забув...
У хвилях почуттів, що глибше моря,
Я серед рим купався!.. Я втонув...
Чи можна закохатись у вірш́і?
Ні, не свої, чужі.
Чужі?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565860
дата надходження 11.03.2015
дата закладки 11.03.2015
Как много я могла бы рассказать!
Но на устах - молчания обеты.
Лишь памяти доступно в топь нырять,
Где я храню на дне Его секреты...
Я прикасаюсь ласково к плечу,
А он в ответ: "Ты мне запала в душу..."
Но - Шшшш!!! - об этом тоже я молчу,
Чтобы любимый голос снова слушать...
Чтоб этот диалог - глаза в глаза -
Не вытекал из речки постоянства...
Когда душою хочется сказать
Слова любви сквозь время и пространство.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564879
дата надходження 07.03.2015
дата закладки 07.03.2015
Милая! Имя твое призываю несмело
С темных глубин затаенных миров и созвездий.
В доме твоем уже, верно, листва пожелтела -
Не устояв под напором октябрьских лезвий.
Стужит ветрами декабрь одинокую птицу,
В окнах витиеватая песня искрится….
Милая! Спутаны, верно, тобою страницы –
Снова прочтешь сколько глупых терзаний случится.
Тянутся долго часы предрассветного дыма…
Окна открою – засветиться холодом келья…
Милая! Сколько столетий ты мною любима?
Милая! Сколько я стражду веков от похмелья?
Скоро. Пришпорена лошадь рассветной разлуки -
Дай в колыбельную сонь кораблей наглядеться.
Милая! Вот умолкают последние звуки.
Милая! Холодно. Келья. Куда сердцу деться?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564515
дата надходження 05.03.2015
дата закладки 05.03.2015
Після прочитаного...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564202
Розчарування - теж шляхи...
Поразки - перемог ознаки.
Снігами вкриті береги,
Ще літо не дається взнаки.
Не всім дано, шукати тут,
Чарівних безкінечних марень...
Не всім дано, протиотрут
Знайти для душ, і без лікарень...
Розчарування, теж мости,
У світ чужий та невідомий.
Поламані дивись,хрести,
Димар розбитий, замість дому...
Не всім дано, творить дива.
Хтось, приміряючи роль Бога,
Зі світу ближнього зжива,
Хоч, начебто, ні до порогу...
Розчарування... завтра ти
Забудеш прикрощі, помалу...
Якщо хоч краплю доброти
Вбереш...образи - на поталу...
05.03.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564437
дата надходження 05.03.2015
дата закладки 05.03.2015
Теплий сонячний дотик лоскоче ізранку ковдру,
невагомо дрижить на кінчиках довгих вій.
Смачно пахне зеленим чаєм з лимоном. Здобою.
І згортає нічні кошмари в тугий сувій.
Ще за мить до світанку теплом наливає груди,
щоб розтали з пробудженням тіні озимих снів,
і важкі сторінки монохромної книги застуди
потонули в морях невідправлених вічно листів.
Він витягує з мене на світло бездонні діжі,
переповнені вщент жагою нового життя.
Намагався збудить заколисану, приспану ніжність,
що принишкла давно за прискореним серцебиттям.
Той промінчик, мов хвиля, накрив з головою. Важко
Прокидатись, спливати водою, як талий сніг,
Заблукала замріяна, човен мій збився з шляху.
Він поріс полином і давно не веде на поріг.
Ще тримаюсь за нього, хоч ріже яскраве світло
хоч обпалює погляд ранкове проміння змін.
Не забути ім’я. Задихаюсь його повітрям…
Теплим сонячним дотиком до пересохлих літер
вкотре знову пишу на полотнах безмежних стін.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560585
дата надходження 18.02.2015
дата закладки 18.02.2015
На стенке пляшут тени человечков
И больше никакой забавы нет…
И хочется задуть
дурную свечку,
Но почему-то отключили свет…
Такой он -
ноября
последний вечер.
В нём одиноко,
зябко
и темно.
И бросив что-то теплое на плечи,
Я вслушиваюсь в ветер за окном…
А в нём всё то,
чего совсем
не просишь,
Во что не веришь и
о чем молчишь,
Сквозь толщу чувств,
сквозь черноту полотнищ,
идет к тебе
на огонёк свечи...
И понимаешь,
как всё в мире спорно,
Когда ожив,
коснувшись ветра губ,
Рыдает
нежным голосом валторны
кусок трубы
в подтаявшем снегу…
Когда слышны
виолончель и скрипка
В переплетении электропроводов,
И кажутся
случайною ошибкой
Фальшивость нот…
расстроенность ладов…
Когда печали ноты
в сердце глу'хи…
И жалобой осеннею полны'.
И старый контрабас,
в душевной фуге,
Берет аккорд потери и вины...
А ты молчишь…
Молчишь, молчишь
и смотришь…
И снова…
Смотришь, смотришь
и…
молчишь…
Сквозь толщу чувств…
сквозь черноту полотнищ
Ты убегаешь
от себя
по сводам крыш…
Твой грустный взгляд
опять тебя уносит,
За горизонты городских огней…
Ты ускользаешь…
в темноту и в осень…
Оставив
только силуэт в окне…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558350
дата надходження 09.02.2015
дата закладки 09.02.2015
[b]Спасибо Оленці Зеленій и Гості за космическое настроение и вдохновение[/b]
Тебе мой свет – лишь вспышка невзначай…
На карте звезд немых источник мой невидим,
И не слышны сигналы SOS, что космос поглотил.
На всех волнах звучит одно: «Прощай…»,
И притяженья для меня слабеют нити,
Я поднимусь без крыльев и коснусь рукой светил.
Я – в нестабильности сходящихся орбит,
В одной из многих неизученных вселенных,
Законы времени, пространства там не те.
Ты полетишь за мной, хоть твой корабль разбит,
Пусть даже все координаты переменны
В магнитном поле, межпланетной пустоте…
Проложен курс, и прямо – горизонт событий*,
Но даже свет, попавшись в черный круг,
Из неизвестности не выйдет снова.
И для тебя крепчают притяженья нити…
А я – лишь шум в эфире, странный звук,
Я – только свет
взорвавшейся
[i]сверхновой…[/i]
__________________
* [i]Край черной дыры.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554007
дата надходження 23.01.2015
дата закладки 24.01.2015
Поглянь, це - Зима...
В неї місяця срібне око.
І Сонце - не Сонце. І сон цей,на жаль,- не сон.
Печально бреде вже дві тисячі-надцять років
вздовж лінії моря Овідій, який - Назон
де вітер чужинський здіймає буремні хвилі...
Схололі амури - пожива для хижих риб.
Назоне, забудь, що колись ти бував щасливим.
Прозрій: це - зима. І - самотності сірий хліб.
Втопи свою пам"ять, що вперто танцює - ладна-
на вулицях міста, де твій золотився чуб.
І пісні твоєї - впокорена і підвладна-
світилася сонцем смарагдова, виноградна
п"янка намистина між теплих жаданих губ
на вулицях міста, яке не минає жодна
дорога... Триклята пам"ять... Солодкий дим...
Повір, це -Зима. Ти ж - забутий примхливим богом
(щасливі богам наступають - авжеж - на ноги)
і шлях твій, Назоне, віднині куди завгодно:
у відчай. У вічність.
та більше ніколи -
в Рим...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543871
дата надходження 15.12.2014
дата закладки 15.12.2014
— Отдáл тебя в руки безумства,
Заставил поверить в злой рок,
Учил вероломству, кощунству,
Сломал красоту твоих строк.
Взрастил в тебе жажду бунтарства,
Себя приказал позабыть,
Примерить дал маску коварства,
Позволил безбожья испить…
— Ты мне подарил свои крылья,
Рукой от огня защитил,
Осы́пал все сны звездной пылью,
Небесность души сохранил.
Сбежав от земного несчастья,
Быть рядом – награда и честь,
Ведь я же люблю тебя, Мастер,
С тобой я свободна, я – есть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543573
дата надходження 13.12.2014
дата закладки 13.12.2014
Речка, речка!... Снулая, больная...
Тонкий лед укутал, словно плед...
Ну скажи, о чем ты вспоминаешь,
Истекая в холода рассвет?
Слышен звон церковный- нежен, тонок,
С колоколен растревожив тишь...
Может быть, купания девчонок?..
Их в объятья нежно заключишь...
В полусне прохладного теченья
Затерялся времени разбег...
Зимних снов унылые виденья
Томно овивают твой ночлег...
Только раз на Празднике Крещенья,
Прорубивши в грезах полынью,
Ты свершишь, проснувшись, омовенье,
Чистоту души отдав твою
Тем, к тебе приникшим пилигримам,
Что к твоей душе припасть пришли...
Не сковать тепла суровым зимам,
Что идет от Веры и Любви.
© Copyright: Серго Сокольник, 2014
Свидетельство о публикации №114120311066
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541241
дата надходження 03.12.2014
дата закладки 03.12.2014
Реальність у тім, що це небо не створене нами.
Задарма до нього ніколи не візьмеш квиток.
І жодних кредитів ... всіх грошей планети не стане,
щоб з нього зробити єдиний маленький ковток.
А ти, моя пташко, давно цю зламала систему.
Тобі не відомі кордони і вигуки "НІ".
Ти пишеш свою, невідому нікому поему
На Богом забутій великій незламній стіні.
Ти досі летиш, хоч шалено замучила спрага -
Не можна в самому кінці обірвати політ.
Ти досі летиш попри біль. Твоя честь і відвага
Давно подолали закони, що вигадав світ.
Ти досі летиш і мені тебе не наздогнати -
Мов тіло моє обіймає колючий дріт.
Навколо війна. А навколо стріляють гармати.
Планети потроху скотились з прогнилих орбіт.
Лети! Ти ще можеш! Врятуй свої змучені крила!
Хай небо ніколи не буде належати нам,
Я буду за тебе молитись, хоч ти не просила,
Нещадним твоїм і навіки забутим богам.
Дякую за натхнення творам наступних поетів:
Dima Maryn http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539499
Оленка Зелена http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539573
Гостя http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539671
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539931
дата надходження 28.11.2014
дата закладки 03.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.11.2014
Н.Баницькій
У розпачі, шукаючи весну,
Ходила по заметах уночі…
Велику душу в схованку тісну
Запхнула,наказавши їй: «Мовчи…»
Душа зібгалась тихо у кутку,
Зронила сльози серце розтопить…
Співала пісню болісно - гірку…
Весну гукала…ту, яка ще спить…
Вона збирала квіти у букет,
І дивувалась… квіти крижані…
Від вітру їх ховала у намет..
Водою розливалися на дні…
У розпачі занурилась в сніги,
Щоб втамувати той нестерпний біль…
Десь високо сміялися боги,
Ще й кидали грайливо заметіль…
Шукала знову… розгрібала сніг…
Ось-ось…знайде…весну серед імли…
Небо упало... килимом до ніг…
То на узбіччі проліски... цвіли…
23.11.2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538990
дата надходження 23.11.2014
дата закладки 23.11.2014
І прийде Ніч.
І я скажу їй дуже просто:
-Здрастуй, Ніч.
-Ти вчасно, Ніч,
бо за столом уже зібрались
Тиша й Самота.
З усіх картин,
з усіх прозрінь-проваль-доріг-
сердець-облич
я, мабуть, та,
що більше всіх тебе чекала.
Саме та.
Тому...Даруй
мені розсипаний пісок
хвилин, зірок!
Хай пропливуть
в моїй уяві вкотре білі
кораблі...
На них - юрба
смішних ілюзій свій завер-
шує танок...
Цим морякам
вже не дістатися
землі.
Не квапся, Ніч.
Нехай чорти мої і ангели
поснуть.
А ти - побудь...
Прошу - мені нічого лиш
не говори.
А на зорі,
як ліхтарів бліді обличчя
одцвітуть,
в далекий край
мене з собою
забери.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538274
дата надходження 20.11.2014
дата закладки 20.11.2014
з назви цього вiрша, з'явився мiй :
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537621
Не вiр менi, не вiр, не вiр, не вiр,
я сам себе не знаю достеменно,
душа неначе дикий, хижий звiр,
в очах якого нездоланно темно.
Коли приходжу зi своїх дорiг,
я не спроможний, сам себе збагнути:
чому вертаюся на твiй порiг,
коли хотiв його навiк забути.
О, що ти бачиш в темрявi зiниць,
що зiр назустрiч - нiжно променiє,
невже той смуток, (як з глибин криниць -
вогонь зiрок), що ледве пломенiє?
Що iз грудей… до тебе долуна,
коли до них обличчям припадаєш,
скажи менi, моя любов земна,
що ти про мене, бiльш за мене знаєш?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537651
дата надходження 18.11.2014
дата закладки 18.11.2014
Не присягайтесь нізащо, Наталю
Що в Вас немає "блату" в задзеркаллі,
і що перо у Вас - не від жар-птиці,
зізнайтеся, ховатись не годиться:
Що всі стихії з Вами - у союзі,
що з Музою ви - щонайкращі друзі,
що всі на світі маги й ворожбити
за честь велику мають Вам служити,
що Вашого натхнення щедре свято
запалюють Евтерпа і Ерато.
Інакше звідки ця принада Слова,
що полонити нас завжди готова?!
Вся заспіль поетклубівська родина
до Вас сьогодні прагне на гостину.
І ми прибудем - Ви лише покличте!
А поки - щастя і здоров’я зичим,
А поки - привітання всі на сайті
від щирих шанувальників приймайте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535555
дата надходження 08.11.2014
дата закладки 08.11.2014
Краплинами дощу на роздоріжжі
Ніколи хай твоя сльоза не стане…
Щаслива будь в коханні та заміжжі,
Кохай нестримно, палко…будь кохана…
Впаде щастя до ніг, – не відвертайся,
Бо іншим разом, доля може, й омине,
І друзів в ці хвилини не цурайся,
Яке уже те щастя, не було б гучне…
Господь, щоб милував , біди – в багатті
Злітають іскрами, рожеві сняться сни…
І Божої,звичайно благодаті
Під синьооким чистим небом без війни..
08.11.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535564
дата надходження 08.11.2014
дата закладки 08.11.2014
...Десь на Сьомому Небі
Господь запивав валер"янку...
Сонце мовчки скотилося в темряву,
сльози - у чай...
Хтось - давився омаром,
Хтось - криком в підбитому танку...
Хтось тихенько співав "Алілуя",
а Хтось відчайдушно - "Стріляй!"
Хтось так солодко хляпав
медами... Хтось кров"ю вмивався...
Хтось ефектно жбурляв
срібняками новітніх Голгоф...
І Господь уві сні шепотів: "...я - награвся!
....награвся..."
і нервово намацував кнопку
із надписом "Off"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532340
дата надходження 25.10.2014
дата закладки 25.10.2014
Они вдвоём, обнявшись, у воды…
О, не спугни их трепетную нежность!
Любовь, гутарят, только молодым
Даёт такую лёгкую небрежность
Вот так не прячась, пылко раздавать
Друг другу взгляды искренне, по кругу!
И до утра по улицам гулять
Едва касаясь душами друг друга…
Их ветви ивы гладят над рекой…
Им неба синь особо нынче светит…
Ну, что ж ты, милый, озорной такой!
Ну, что же мы дурачимся, как дети?
Зачем схватил, зачем несёшь к воде?
Ой, ой, гляди, сейчас замочишь ноги!
Ну где степенность, и рассудок где?
Ну, что ты! Не хочу я в недотроги!
Не щекочи! Ну, поскорей пусти!
Ну да, сейчас! К ногам пусть платье липнет!
Твоя, твоя, обрызгала, прости…
Целуй скорей, пока никто не видит!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523689
дата надходження 15.09.2014
дата закладки 16.09.2014
..ДЕсь там за нами - іще озирається Літо...
Сивих Кульбабок останні стоять мудреці...
Хто ти,Мій Дивний,що став мені - й смерком,і світлом?...
Сонячним Зблиском - у темній прадавній Ріці...
Сонячним маревом...Дивом
руки-у-
руці...
Танцем відлунь,що на темній воді - не впіймати,
не повторити,не втримати,не віднайти...
...Губ я не знала,що вміли б отак -цілувати...
...Рук я не знала,що вміли б отак - берегти...
...Ніжно крізь Ніч,
мов крізь воду
глибоку,
нести...
...ДЕсь там за нами - вже Осінь крадеться строкато
Тихне в траві цвіркуна пожовтіле стакато:
НЕ ВІДПУСТИ мене...
не відпусти...
мене
ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522521
дата надходження 10.09.2014
дата закладки 10.09.2014
Відпусти цього Птаха - тобі його не приручити,
хоч впіймала за лапку і - пестиш сріблясте крило.
Ти це знаєш сама і на картах дарма ворожити...
Він не з тих. Він - не той, що зуміє ПРИРУЧЕНИМ жити,
і кого зможе втримати шибки буденної скло.
Відпусти і - пробач. Таким сняться відчинені вікна,
за якими вібрують шторми і гойдається вись...
Він - із тих, хто до теплої клітки ніколи не звикне.
Відпусти. Хоч і сонце за ним - як за обрієм - зникне!
ТИ ж - повір - САМЕ ТА, до якої - верНЕться... Колись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519118
дата надходження 23.08.2014
дата закладки 23.08.2014
[b][i]NNnn[/i][/b]
[i]Бо знаю я, у те я твердо вірю:
Як ми земний звікуємо свій вік,
Полину я в ясне сузір’я Ліри,
А ти помчиш у протилежний бік.[/i]
[b][i]Дмитро Паламарчук
Згоріло... Все.... Вже сум бентежить груди.
І серце ячить... І клекоче біль...
«Тебе нема, і, певно, вже не буде» –
Луна жорстока правда із відтіль,
Де квітне спокій, тиша кришталева...
Там ми земний завершуємо біг:
Свій шлях закінчу я в сузір'ї Лева,
А ти помчиш у Овеновий бік.
І саме там, в космічному осонні, –
Не в віковічно-цвинтарній імлі, –
Знайду тебе живу... святу... іконну,
Яку кохав і пестив на землі.[/i][/b]
[i]25.09.08 - 25.07.14[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513463
дата надходження 25.07.2014
дата закладки 25.07.2014
Бывают ночи.... Ну что там ночи, сойдет предутренний мерзлый срок, когда усталость упорство точит, скользя угрями по-между строк прочтенной книги, шурша листами. Флер мрака легок и невесом.
Кто был бумагой, но скоро станет еще одним, кто придет в твой сон?
Таких как ты — беспокойный морок грозит однажды пожрать до дна. Немых предчувствий незримый ворох войдет в твой дом, пока ты одна, и не обманешь, и не изгонишь, как зимний мусор ко всем чертям. Что мнилось раньше себе бездомным, потом войдет в тебя — по частям.
Проснешься в час молодой да ранний, и будешь, мучаясь, вспоминать, как зажимала сквозную рану и отчего вся твоя спина в поту холодном, как стылый иней, и кровь набатом стучит в висках, ладонь по сетке неявных линий полна безумия и песка. Кого успела спасти от боли, сквозь сон, как пони по кругу мчась? И отчего на кровавом поле твоя осталась живая часть...
Что может быть, а чего не может — тебе причинность не есть закон. Там кто-то плачет во тьме в прихожей, и этот кто-то тебе знаком. И хочешь сжалиться над страдальцем, сквозь груз довлеющей тишины. Тянись, попробуй. Но встретят пальцы сквознячный холод и гладь стены.
Мрак приглашает тебя на танец. Приходят сны.
Ты перестанешь бояться быстро, убитой раз или даже пол-.
Когда шальной неприцельный выстрел не сможет в твердый впечатать пол, когда научишься подниматься, хоть кругом кружится голова. Когда в любую из ближних раций харкнешь кровавым «Пока жива». И в круге, залитом алым глянцем, среди безумной пустой пальбы — ты перестанешь тогда бояться, когда поймешь, что должна здесь быть. Хотя, казалось бы, не по чину — не доросла до великих дел. Но всему в мире своя причина. Закон причинности — не предел.
Проснешься в час полуночной грезы — ища пробоины старых ран. Тогда научишься быть серьезной, когда вчитаешься в прейскурант — почем, когда посреди дороги, вдруг след назад в пять секунд простыл. Та сторона ожидает многих. Тебя, и прочих таких как ты.
Миров бесчисленна вереница — иди. Живи. Выбирай любой. Но вновь, сойдя со своей страницы ты отправляешься на убой, в тот мир холодный и тугоплавкий. И нет бы петь в заливных лугах...
Но лишь тогда справедлива ставка, когда ты ставишь не наугад.
Но если там в тебя кто-то верит, хотя к сраженью не обязал...
Та сторона открывает двери.
Тебе лишь нужно закрыть глаза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511828
дата надходження 17.07.2014
дата закладки 17.07.2014
[i]Ляля Рубан.
Член гуртка «Пегасик» в період початку 60-х рр.
Поет. Автор поетичних збірок «Біла вишня», «Незраджена любов», «Сонце опівночі».[/i]
[b]Ляля Даниловна Рубан
Солнце в полночь
: Стихотворения / Ляля Рубан
103 с. 16 см
Киев Молодь 1982
1982[/b]
[i]Мама показала стару сторінку журналу "Радянська жінка". Шукав таку поетесу в інеті. І знайшов лише декілька віршів... Це було 1 рік тому... Сьогодні немає жодної згадки про людину, окрім отого видання СОЛНЦЕ В ПОЛНОЧЬ... Наче людини і не було...[/i]
[b]ЗНАЙОМТЕСЯ!!!
[/b]
*****
Прокинулась - довкіль пустеля дика, і небеса в палаючім вогні,
А наді мною із закритим ликом сяйлива постать в білому вбранні.
- Чого мовчиш? - запитує у мене, у серці давній запаливши біль.
- Я – Доля, Невідома, Незбагненна. Але сьогодні я служу тобі.
Чого бажаєш? Забуття чи дива? Для тебе все, не гаючись, зроблю!
І я відповіла: “ Нехай щасливим буде той кого я так люблю! “
- Цей той, хто серцем грав твоїм лукаво й, награвшись, навіть спогади жене?
- О ні, неправда! Він в усьому правий, і навіть в тому, що забув мене.
- Навіщо це? І ти забудь про нього, новим коханням розжени пітьму.
- Я знаю, що важка його дорога, як можеш дати щастя - дай йому!
- Ах, ти вважаєш, ніби він і досі ще не зазнав життя ясних принад?!
- Як щастя у житті його збулося, нехай воно помножиться стократ!
- А ревність?! Може, у чуттях шалених він припадає до чужих колін!
- Яке це має значення для мене! Вже тим щаслива, що щасливий він...
Все не згасала в небесах пожежа, крізь покривало лик судьби сіяв.
- Проси для себе! Я тобі належу. Збагни, у нього Доля є своя!
Я задихалась полум’ям хапливим і вже сама ледь чула, як молю:
- Я щастя хочу! І тому щасливим хай буде той, кого я так люблю!..
*****
Кожній людині потрібен дім.
Якщо не дім – то хоча б кімната,
Хоча б чотири стіни і німб
Вікна, та отвір дверей крилатий!
Бо жодна людина важкі почуття
Від зору сторонніх сховать не вміє.
Життя – це радість, робота, мрія.
Але ж і відчай – це теж життя!
Якщо існує насправді гріх,
Який спокутувать ми повинні,
То це – лише на очах у всіх
Страждання змученої людини.
Я впевнена в тому, що перший дім
Людина поставила лиш для того,
Щоб чорного настрою чорний дим
Не простягнувся далі порога.
Чуєте, серце нещасне знов
Плаче і стогне, і нудить світом!
Відчай – інтимніший за любов.
Дайте можливість його пережити!
*****
Шукаю слово – те, єдине,
Без котрого не проживу,
Питаю сонце, сніг, траву
І душу мучу щохвилини.
За суть його віддам життя.
О щастя, голуба омано!..
І тільки літери не в’януть, –
Серцебиття – словобуття!
На всіх вогнях себе палю,
Пірнаю в найтемнішу воду,
Бо слово,
котре я люблю, –
Це слово рідного народу.
*****
Сумісність душ –
це не сумісність форм,
Не єдність мрій,
не цілковита згода,
Сумісність душ –
це океанський шторм
І відчуття безмежної свободи!
Це біль –
високий, як гора Ельбрус,
Це радість –
молода, як перший промінь!
А я тебе образити боюсь
І все голублю посивілі скроні,
І промовляю завчені слова,
Мов на відвертість
вже не маю права…
Чому мене примушують лукавить
Тобою завойовані права?!
Допоможи в ці хвилі вечорові
Із серця позривати
мотлох штор!
У нас була лише сумісність крові,
Ми – донори…
Душі ж потрібен шторм!
*****
У весняні вечірні години
Гарно мріять мені про майбутнє.
Вийдеш в поле, душа України –
Наче пісня, повік незабутня.
І якась доброта незвичайна
З тої пісні вливається в груди,
Й відкривається вперше, як тайна, –
Лиш у щасті щаслИвіють люди.
Я дивлюсь то на зорі сріблясті,
То на рідне засіяне поле…
Ностальгія – це туга за щастям,
Тим, яке не минає ніколи…
*****
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511399
дата надходження 14.07.2014
дата закладки 14.07.2014
[i]Подрузі Наташі[/i]
Холодне пиво і розмови теплі.
Що треба ще, щоб дружба - відбулась?
Душа була затиснута, затерпла,
А тут - у благодаті розцвіла!
Та зустріч у кафе біля вокзалу.
Батьки і діти. Дружній колектив.
Колись у путь окремо вирушали.
Та разом поєдналися світи!
Ім усміхнулась доля на Говерлі.
Майдан своєю міццю поєднав.
Дві долі. На межі добра і смерті.
Він і Вона. Між душами струна.
Вітаю - з молодятами - подружку!
Бажаю щастя їм - в щасливу путь!
За молоду сім"ю підняли кружку.
Хай діти в щасті, радості живуть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509821
дата надходження 07.07.2014
дата закладки 07.07.2014
КАЗКА ПРО ЦАРІВНУ І ЛИЦАРЯ
Кінчається червень, і літо вже дихає спекою,
І хиляться трави під лезом безжальним коси.
Єдина та зустріч здається такою далекою,
Немов відбувалась в забуті прадавні часи.
Пригадую, як у темниці жилось мені, бранці,
Давали розраду лиш рідні далекі вітри.
У світлім шоломі, у латах прилинув ти вранці,
Мечем розрубав мої пута і двері відкрив.
Вже сонце палало, та довго услід я дивилася,
Долонею очі прикривши й стираючи піт,
Де фата-морганою сива завіса курилася,
Де постать зникала і цокіт губився копит.
А потім пішла я на захід, на смугу червону,
Стелились під ноги полин і суха ковила.
Я вільна була, але серце хотіло полону,
Хотілось полону обіймів твоїх і тепла.
На мить доля щастя дала, та надію забрала:
Ніхто не вгадає, судилась ще зустріч чи ні...
Пригадую погляд ясний з-під ясного забрала,
Та знаю, що треба іти, треба жити мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508232
дата надходження 29.06.2014
дата закладки 29.06.2014
(по мотивам романа А.Н. Толстого)
*[b]АЭ -[/b] видимый в последний раз, [b]ЛИТА -[/b] свет звезды...
Прочла у наших поэтов... и Аэлита прошла через меня... как по судьбе... У каждого... она - своя...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506765
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506774
Он прилетел. Сбылось проклятье неба!
И вещих снов предание – сбылось!
Огромный. Омут глаз, в блестинках гнева,
И сила плеч, и серебро волос…
О, что влечёт к нему? Я с дрожью странной
Иду покорно на алтарь судьбы…
Учитель! Чем закрыть на сердце рану?!
Молчишь… Мы все обычаев рабы…
Познанием, в спокойствии холодном
Наш род на Марсе жил спокон веков…
Сын Неба отобрал мою свободу…
И рухнул мир – пристанище основ!
«Землянин! Лось… А что зовёшь ты счастьем?
Чем стОит в этом мире дорожить?»
«Ах, странная и хрупкая чужачка…
Послушай… Счастье – это жажда жить!»
«Жить… Для богатства? Или просветленья?
Что цените превыше вы всего?»
«Есть чувство на Земле… Сердец стремленье…
Любовью к женщине зовём его…»
«Ох, чужестранец… Я не знаю чувства…
Секрет его хочу я разгадать…
Тебе я знаний дам… Ты безыскусно
Любви земной, хоть каплю, можешь дать?»
Не то заплакала, а может засмеялась…
И с головы стряхнула капюшон,
Отбросив ткань. И тело засияло, окутав,
Будто праздничный неон,
Едва заметным светом… Синий ветер
Волос её фигурку охватил…
Её коснулся ОН… И жестом этим
В чужинке страсть земную разбудил…
Взыграла кровь, как будто от разбега!
Земля и небо – всё смешалось вдруг!
Сиянье глаз, и нагота, и нега,
Познанье тела, нежность, и испуг,
Высь совершенства! Пустота паденья!
И смех искристый, омут тихих слёз,
Дрожанье, шёпот, счастье совпаденья
На крыльях вечности двоих унёс!
«Ты снился мне… Я от тебя погибну…
Я знаю… Моя жизнь предрешена….
Я видела – у вас прекрасны ливни…
Нас ждёт погибель, вечность, и война…
Но всё – потом… За миг ещё с тобою
Могу я годы вечности отдать…
Меня ты вспомнишь… Скоро…
Над Невою… Под небом синим…
Под унылым ливнем…
Ты где, Любимый?
Эхо будет звать…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506887
дата надходження 23.06.2014
дата закладки 23.06.2014
В железной скорлупе... Все ближе, ближе, ближе!..
В иллюминатор красным глазом Марс блистал..
Какие тайны, мятежи, события увижу,
Рукою алчущей сквозь мрак тебя достав?
Сквозь ночи мглу, дрожащий холодом забвенья,
Тужуркой кожаной укутав свой озноб,
Влекомый силой притяженья- вдохновенья,
Тянусь рукой к тебе, земной озябший сноб,
В твоих согреться зыбко- призрачных долинах,
Познать хрустальный блеск твоих вершин,
Припасть к немым сакральным тайнам властелинов
Былых эпох, изведать мощь твоих машин...
Кружиться в вихре перманентных революций,
Пьянящий пить поток твоих кровавых вин,
Проверить прочность неземных твоих конструкций
Лечу... Во всей вселенной я один, совсем один...
И будет встреча... Кем-то выписан мне литер
Познаний таинства космической любви...
Меня ты темным ангелом увидишь, Аэлита!..
Встречай же падшего, и им одним живи...
Испить мне дай эзотерических познаний,
И в нежность женственности крови свежей влить
На пике жажды эротических желаний,
И дай Надежду революции вершить...
На торможенье!.. Дрожью мелкой бьет ракету,
Как от экстаза... Аэлита! За тобой
Я прилетел! Аз есмь! О, где ты? Где ты? Где ты?
Я приземлился!.. Где же ты, любовь?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506774
дата надходження 23.06.2014
дата закладки 23.06.2014
...намалюй мені Літо
на мокрих сторінках ВІкон,
не прощайся зі мною -
а просто іди крізь дощі...
Хай на диких стежках
і на трасах найширших світу
буде Янгол з тобою
і - світло чиєїсь душі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505123
дата надходження 14.06.2014
дата закладки 14.06.2014
Ми залишились віч-на-віч з тобою в кімнаті.
Час зупинився, як погляди наші схрестились...
Тільки ті стрІлки зрадливі, що на циферблаті
нашій миттєвій утопії все ж не скорились.
Ніжна грайливість і п'янкість шампанського
вени наповнила водоспадом гарячої крові.
Нам забагнулось шаленого танцю циганського...
Пристрасть - супутниця давня і вірна любові.
Руки до рук... вуста доторкнулись до уст...
Хто у цей вечір мелодію нам виграває?
Прислухайся, любий, ти чуєш цей хруст?..
Ламається скромність... і нас накриває
бурхливий потік нестримно-гарячої лави...
Ми скОрені нею... Ми чуємо музику нашу
з єства... міняються звуки, тонИ і октави...
І пристрасть урешті по вінця наповнює чашу...
Бачать цей танець лиш стіни високі німі...
Зараз цей світ тільки наш... бАйдуже все.
В ритмі жагучого танцю сплелися одні...
Нас лава нестримна потоком в Едем занесе...
Руки до рук... вуста в поцілунку палкому...
Місячне сяйво ніжно пливе по кімнаті...
Ми змовчимо... Не зізнаємося нікому...
Зупиніться ті стрілки, що на циферблаті...
25.05.14.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501240
дата надходження 25.05.2014
дата закладки 26.05.2014
Я знаю: завтра крiзь мене почне проростати трава.
Та це мене не бентежить, скорiше -тiшить.
Закотилася згаслим сонцем перестигла моя голова,
а очi - як жаль!не побачить нiхто! - за небо тепер голубiшi.
Ще тремтять в переможця руки - не на користь мою двобiй.
Ось - мiй Ворог. В долонях - меч,що рубав умiло.
Переможного маршу звуки надi мною кружляють,мов рiй.
Та крiзь мене ростуть - вже ростуть! - неймовiрно зеленi стрiли...
Я травою, травi, трава... Я стебельцем гнучким - крiзь ребра...
Я - до сонця, до синiх зiр, крiзь холоднi морози згуб.
Переможцю, колись i ти упадеш - вже не чуючи неба.
Я травою - цiлунком нiжним - доторкнуся, прощаючи, губ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471662
дата надходження 11.01.2014
дата закладки 05.05.2014
Читаючи жіночі вірши,
Дивуєшся - наскількі інші
Світосприймання і думки
В них випромінюють жінки.
В них почуття такі глибокі,
Що відчувається неспокій
За кожну неповторну мить.
І усвідомлюєш раптово
Що вже давно знайоме слово
У них по іншому звучить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489106
дата надходження 30.03.2014
дата закладки 30.03.2014
Мы не знакомы. Я не помню
Ни цвета глаз, ни вкуса губ.
Стриптиз передо мной исполнив,
Ни платьев цвет, ни мягкость шуб
Мне не почувствовать, не видеть
Прохладной тела белизны...
Мне Вас изменой не обидеть
В несмелом трепете весны.
Я не познаю, как несмело,
Остатки гордости храня,
Мне подарив нагое тело,
Вы вся, надевшись на меня
В любовном сладостном дурмане,
Себя пронзив стрелой любви,
Мне отдадитесь. Сам я ранен
Мечтой... Не ранен. Се ля ви...
Из непреложенных усилий,
Фантазий, не осуществив
Своих желаний, Вы незримы,
Как домик карточный сложив,
Своим мечтаньям потакая.
Мы не знакомы. Я поник.
Порыв желаний истекает,
Как влагу поглотил родник.
Вы не приложите усилий
Ко встрече. Но порой ночной,
Явившись в звезд небесной сини,
Во снах Вы будете со мной,
Пройдя прохладой темных комнат...
И я готов Вам обещать-
Я Вас не помня буду помнить...
Не зная буду познавать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485803
дата надходження 15.03.2014
дата закладки 15.03.2014
Ты тот, кто взял и отпустил... кто оступился на пути
К моей звенящей чистоте и черноте запястных ран...
Твои иллюзии – пусты. Ты их пустынность мне прости...
Одежда сохнет на кусте. Ты переплыл мой океан...
Мой океан тебя не звал, не прогонял и не жалел,
Но ты любил его за то, что у него нет дна и слуг...
Ты брал его девятый вал своим запасом антител
К моей печали непростой, но разбивался в прах и пух.
И вновь лечил свои пески от надвигающихся скал,
От приближающихся птиц и отдаляющихся шхун.
Ты был всецело уязвим, но всюду новое искал,
Чтобы привыкнув, обнулить богатый баллами тайфун...
И ты привык... и стал един с самим собой, и в вихре вод
Ты оставался невредим, переходя стихию вброд...
Ты брал меня и пил мой свет, как Индра – солнечный нектар,
До дна... впечатывая след в его пески, как в тротуар...
И что теперь живёт во мне, вскормившей Бога? Власть и страх
Не опустить её в цене, не сократить её размах,
Не оболгать её основ, не ограничить широты...
Кто я теперь, твоя любовь? И что отныне видишь ты?
– Я вижу небо над собой... всё то же небо... – повторишь... –
Всё те же скалы и прибой, и глубины бездонной тишь,
И переменчивость светил, и постоянство древних скал...
Когда тебя я полюбил, я ничего не потерял...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484077
дата надходження 07.03.2014
дата закладки 07.03.2014
Диво-цвіт я знайду, і тебе зворожу, зачарую,
Літнім медом спою, і солодким нектаром присплю…
В темнім лісі принади свої покажу, і дивá подарую,
Ніжно-пінним волоссям весь світ від очей затулю!
Будуть сови кричати у хащах протяжно, надривно,
Будуть очі, і губи, і руки, і тіло – твоє! – забери!
Ми кохатимемось до нестями – так палко, так дивно!
І лиш місяць нам буде світити промінням згори….
Ти забудеш усе – своє ймення, і дім, і родину,
Будеш тільки хотіти, тремтіти, кохати мене!
І жага та багаттям вночі розгориться невпинно,
Ти забудеш усіх! Будеш бачити тільки мене!
… Так не буде… Багаття згашу. Закопаю чар-зілля.
А тебе приведу до людей. У цей світ поверну.
Ти не хочеш мене… І не буде, не буде весілля…
Буде присмак гіркий на губах від твого полину́…
***************
Я найду тот цветок и тебя ворожбой заколдую,
Летним мёдом спою, сладким снАдобьем тихо присплю...
Тёмной ночью тебе все соблазны свои покажу я,
Нежной пеной волос целый мир от тебя заслоню!
Будут совы кричать в тёмной чаще протяжно, надрывно,
Будут руки, и губы, и тело, и очи - твои - забери!
До безумства ты будешь любить меня, пылко и дивно!
Лишь луна будет видеть во взглядах той страсти костры!
Ты забудешь, кто ты, своё имя, и дом, своих близких,
Будешь только хотеть, и дрожать, и любить лишь меня!
И желание то разгорится от похотей низких
До наивысших вершин! И прощайте - и кров, и родня!
...Так не будет. Костёр погашу. Закопаю чар-зелье.
А тебя приведу я назад. В этот мир, в ту весну...
Ты не любишь меня... Я проснусь, я очнусь от похмелья.
И полынью-травой свой сердечный огонь затушу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434984
дата надходження 02.07.2013
дата закладки 06.03.2014
Як хиляться верби у темряві ночі над яром,
І вітер студений їх пестить, розчісує коси,
То вдовж огорожі по цвинтарю бродить примара-
Дівчина струнка, молода, з посивілим волоссям...
Це місце страшне... Не підійде ніхто, не спитає-
Чого ж-бо не спиться спокійно тобі в домовині?
Лиш стовбур у дерева стогне, як вітер хитає
його... -Розкажи, ким була і ким стала ти нині?...
І дівчина з тугою стовбур холодний обійме...
І груди оголені ніжно торкне огорожа...
Пройде між могилами, квітку лежачу підійме,
І в сиве волосся вплете, мов живу, жухлу рожу...
Одна лиш ти, вербонько, знаєш про їхнє кохання,
Як хлопця кохала, як в шалі кохання зливалась
З коханцем, як втомлено з ночі до рання
Кохання пила, як жертовно йому віддавалась...
Як зрадив її, як покинув, кохання напившись,
Волосся розкішне руде вже руками не тішив...
Спокійне кохання знайшов, від нестями втомившись.
Вона ж як шалена була, то й зосталась... Залишив
У пам"яті серця здригання чутливого тіла,
І смак на губах, що усюди його цілувала...
Забути політ відчуттів не змогла. Не зуміла.
Вона не стерпіла. І руки на себе наклала...
І як понесли у скорботну останню дорогу
У білому платті, красиву таку, одиноку,
Лиш верби вклонились над нею, мов молячи Бога
Простити її і прийняти в безодню високу...
І бачили верби, як колір рудого волосся
Неначе болотний туман оповив сивиною,
І коси верби наче пестили дівчини коси,
Допоки її не покрило землею важкою...
Та тільки-но ніч в повнолуння усе оповине,
І світло нічне над землею розкидає шати,
Вона покидає у смутку свою домовину,
І до огорожі виходить когось виглядати...
Кого? Може хлопця? Та ні. Він забутий. Забутий
У спокої світу сьогО упокоївся свОго.
Давно ланцюгом ефімерного шлюбу прикутий.
Він їй нецікавий. Вона виглядає- нового.
Когось, хто запестить, розчеше розпатлані коси,
І в його руках вони колір шалений відновлять,
Мрійливо хто гляне, як пристрасно гола і боса
торкнеться його, і ні в чому йому не відмовить...
То мрії дівочі, овіяні вітром бажання.
Було все колись. Все здійснилося... І не збулося...
Скінчилось життя. Та безсмертне дівоче кохання.
І верби скорботно розчісують сиве волосся...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483372
дата надходження 04.03.2014
дата закладки 04.03.2014
Как в бокале искрится вино-
Как алеющий отблеск заката...
И скажу я тебе лишь одно-
Я мечтал тебя встретить когда-то.
В те года, что исчезли вдали,
Что запутались в летней траве,
И сегодня туманом легли
Седины на моей голове.
Встреча в жизни всегда только раз.
Это жизни суровая сводня.
Пусть- сейчас. Даже лучше- сейчас.
Я познаю тебя сегодня
Как, наверное, раньше не смог,
Не имея памяти ран.
Встречи таинство- это Бог
Дал нам шанс. Этот праздник дан
Нам за то, что помнит душа
О задуманном предначертании.
Ток вина... Поцелуй, чуть дыша-
Путь любви- это путь познания...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482435
дата надходження 28.02.2014
дата закладки 28.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.02.2014
В эпоху, когда рушатся миры,
И мера жизни слишком коротка,
И на пороге чУмные пиры,
Минута встречи- как же ты сладка!..
И ожиданье встречи сквозь тебя
Пройдет, как "дней связующая нить",
И из последних сил крепишь себя
Желанием единственным- дожить.
Дожить, чтоб из протянутой руки
Испить любви короткой звездопада.
Мы наших тел сплетенные венки
Наденем друг на друга, как награду
За все, за все, что испытали мы
Идя дорогою тернистой к этой цели.
Она, как свет среди кромешной тьмы-
Для этого мы только уцелели.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481505
дата надходження 24.02.2014
дата закладки 24.02.2014
Когда эти строчки пришли мне в голову, ничей образ не маячил перед глазами. Они писались никому или кому-то, в будущем.
И вот много лет спустя мне встретилась девушка, к которой удивительно подошли эти слова. Только я её увидел и сразу понял - это было написано ей. И ничего, что на момент написания стиха, ей было ещё только годика три-четыре. :) Кажется мне, что именно её такую, сегодняшнюю взрослую уже, увидел я тогда в своём воображении.
Зовут ненаглядную - Мари. Встретить Маричку можно в городе, где каким-то немыслимым образом собралась вся женская краса славянского мира - встретить её можно во Львове.
[i]Я не хочу Вас потерять
И пусть я Вас еще не знаю
Но если только повстречаю
То не смогу Вас не узнать
Я не хочу Вас потерять
Безумно полюбив однажды
И что для Вас это не важно
Из равнодушных глаз понять
Я не хочу Вас потерять
Лишь потому что встречу поздно
Мне будет просто невозможно
Жить
если Вас вдруг потерять[/i]
Anna † Demonia перевела на польский здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176796
Anven перевёл на украинский язык здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219512
Виктор Ох смастерил музыку на этот стих здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263848
пародия на стихотворение автора boroda171 здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153895
фотография опубликована с разрешения
её http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=8933
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153876
дата надходження 06.11.2009
дата закладки 03.02.2014
Розірвані ночі іржавіють там, під ногами.
А над головою день розсипає свій сніг.
Ось тільки хотілося б зовсім не тими ходити шляхами.
Хотілося б клаптики ночі забрати з під ніг.
Так завжди буває, всі дні нам даються навіки.
Бо вдень живе розум, а серце в цей час тільки спить.
Бо день це для серця спочинок, відрада і ліки.
Так завжди буває - нам ночі даються на мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470758
дата надходження 07.01.2014
дата закладки 08.01.2014
130
Всю жизнь горят мосты за мною,
Хотя я их не поджигал, –
Ведь я ни с кем не воевал,
Питая отвращенье к бою.
Хотя я часто отступал,
Воюя лишь с самим собою
И с уготованной судьбою,
Но тыл огню не предавал.
Как будто бы само собою
Ставало место пустотою,
Где мост к прошедшему стоял…
И я путь новый начинал.
Видать, то делалось рукою
Всеуправителя судьбою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470519
дата надходження 05.01.2014
дата закладки 05.01.2014