"Кров"ю вранішній схід палав..."
"Кров рікою..."- ці теми вірша...
Володимир- не Святослав.
І війна зовсім нині інша.
Валять Ідолів у Дніпро...
Чи- Богів, без яких учора
Не гадалося жити...Про
Це написано гори... Горе.
Ти почуй, як кричать Волхви
Закривавленими ротами-
ЩО ПОРОБИТЕ З НАМИ ВИ-
ТЕ ПОРОБЛЕНО БУДЕ З ВАМИ!!!
Ти поглянь на отих скотів...
Он на ТОГО, хоча б... - Потворо!
Що, ти Богу служить хотів???
ТОБІ ВИДАЛИ КИЙ УЧОРА
З правом бити усіх, хто не
Відречеться, а досі вірить.
Ти тоді ще б убив мене.
Ще до крові Майдану. Вирій-
Це не Рай. І туди тобі
Шлях закрито. Також, до речі,
І до Раю. Туди жлобів
Не пускають Петро й Предтеча.
Православ"я... Одна сім"я-
Віра Вірних і Рідна Віра.
...і текла Дніпром кров моя...
- Що ж ви робите?.. Миру! Миру!..
Самознищення... Тільки- ні.
Ти кар"єру на цьому робиш.
...ми загинемо на війні
Із самими собою. Проза ж...
© Copyright: Серго Сокольник, 2019
Свидетельство о публикации №119041009609
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832301
дата надходження 10.04.2019
дата закладки 28.04.2019
Як твориться? Пишеться як?-
Змалюю в маленькій світлині.
Тому, хто не жив у країні-
Не варто й читати... Однак...
От кастинги, конкурси, як
Бабла відслюнявлена мрія.
Чи той... "Босоноге хлоп"я"
Нездаре, та спритне, пригріють.
Як схочуть колись почитати
Маститий поето-потік-
Нервовий розІв"ється тік
Й жага неодмінна блювати.
А сморід так випаром валить,
Що навіть не скрикнеш- "агов"!..
І півень зозуленьку хвалить,
За те, що та хвалить його.
Навіщо робить відкриття
У школі, де вбили науку?
В повії простягнуту руку
Вкладати свої почуття?
Навіщо писати вірші
Для тих, хто лиш дурість цінує?-
До того, хто совість плюндрує,
Не дійде. Пиши- не пиши.
Навіщо?.. Бо юне життя
Мов паросток, вітер колише.
Ще вІрші прекрасні напише,
І зробить свої відкриття
Майбутня доросла дитина
Зі смутком ясним, мов зоря,
До серця якої долине
Шевченків наспів "Кобзаря".
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115042500973
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576914
дата надходження 25.04.2015
дата закладки 25.04.2015
Якось тоскно надворі,
Хоч у двір зазирнула весна...
Ці картини суворі
Нам сюжетно малює війна...
І терниста стежина,
Пам"ять що у минуле веде,
Мов би слів плутанина
Радо-зрадо-забутих ідей,
Тих, що довго чекали,
Здобували, та що не збулись.
Тих, що знов відібрали,
Як не раз вже бувало колись.
І недолі дощами
Смутку краплі лягли на поля.
І в весняній печалі
Плаче проклята Богом земля.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115042411456
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576882
дата надходження 24.04.2015
дата закладки 25.04.2015
Десь знов вождям співається "осанна"...
Десь "валять" ціни нафтою з Ірану...
А ти ідеш проспектом трохи п"яна,
І не введе тебе цей світ в оману...
Контакт астральний розірвався з небом
(чи пити все ж, можливо, менше треба?)
І ти, замріяна, ідеш вечірнім містом...
Твоїй душі у тілі надто тісно...
Рука нетвердо номер набирає
(знов телефон на землю випадає...)
До біса! Неслухняною рукою
З"єднай світи! Поговори зі мною,
І розкажи про сонячні канцони,
Що ллються в серце храму передзвоном,
Відлунням невідомого процесу,
Того, що з тебе робить поетесу...
Бо ти- відмінна. Ти- єдина в світі.
Лиш ти та я. Та ще- весняний вітер,
Що пилом часу душі овіває...
І знов кохання змісту набуває.
Так! Ми його наповним вищим змістом!..
І ллється світлом звечоріле місто...
Ти п"єш розмову, наче трунок з чаші...
Бо скоро зустріч має бути наша.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115040310708
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571777
дата надходження 03.04.2015
дата закладки 22.04.2015
В залитій сонцем, замережаній долині
Над плесом кришталевого ставка
Стоїть вербиця в малахітовій свитині
Часом зажурна, часом гомінка.
Дрімає мавка пишнокоса, зріють роси,
Ажурним сяйвом ополіскує туман,
В гіллі загрався вітер стоголосий,
Збирає місяченько срібняки в казан.
Ранкове прядиво спускається на воду,
Промінчик-першачок спива нектар.
Вербиченька милується на вроду,
Й жене світанок геть нічних примар.
18.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568878
дата надходження 23.03.2015
дата закладки 01.04.2015
Наполним бокалы, поэты,
И выпьем, за то, чего нет!..
Бумагу марать до рассвета,
Иль пальцем долбить интернет,
Над рифмой занудной "шаманя"...
Над образов прелых гнильем...
И тает душа графомана
Над сайта мечтой- "колобком",
Который вам радостно врУчат
(а может быть даже вручАт)
За сладкое "Бесамемучо"
Про розы, любовь и девчат,
О коих, безмерно страдая,
Слагаем ночами "виршИ"...
А правда у сказки простая-
Не пишется- И НЕ ПИШИ.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115032100765
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568168
дата надходження 21.03.2015
дата закладки 21.03.2015
Над поэзией тьма.
Форма дышит, а смысл безнадежно убит.
В наших душах зима,
И метель в летний зной, и тепла дефицит.
Погляди- не стошнит-
Вот заказ на метафор пустой звездопад,
Или лживо польстит
Рваных строчек тупой графоманский наряд.
Ну и что тут сказать?
Заскорузлые мысли в пустых головах.
Ну и что написать?
Кто застойную воду лакает во рвах,
Тот не встанет с колен.
Это сон. "...на заре ты ее не буди..."
Разлагающий тлен
Черной плесенью лег у нее на груди.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115031211645
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566203
дата надходження 12.03.2015
дата закладки 12.03.2015
В очі глянь,
У яких неприхований сум.
Глянь у цей
Квазівсесвіт тривожного смутку...
Роздивись
В мерехтінні роз"ятрених дум
Хвилювання
За тебе. Такого здобутку
Надала
ЦьОму диво- обличчю війна.
Ця печаль
Причаїлась як привид розлуки...
Ти пила,
Як і я, шал кохання сповна,
Як і я,
Зазнавала солодкої муки...
Так і є.
Ти розумниця, люба моя.
І твоє
Це тобі підказало кохання.
Час проб"є,
І не вдержить долоня твоя.
Тож доп"єм
Нашу зустріч, можливо, останню...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115030501072
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564337
дата надходження 05.03.2015
дата закладки 12.03.2015
Напиши мне из НЕТа привет.
Чем живешь, и о чем ты мечтаешь...
Не пиши, что одна, и скучаешь...
Правда лучше, чем ложь, или нет?..
Напиши, что на сердце легло,
Как в предчувствии радости вечер
Упадет звездной шалью на плечи...
Мне экран улыбнется светло
И напомнит объятий тепло,
Что когда-то с тобой утеряли...
И в сети виртуальной печали
Мне не будет уже тяжело...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115020900783
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558304
дата надходження 09.02.2015
дата закладки 20.02.2015
Неба черную слизь луч рассвета рассек.
Обагренная высь истекает в песок.
Это ангелов трубы исторгают свой глас.
Это сжатые губы стонут песню о нас.
Это демоны ныне исполняют зарок-
Разорвать Украину за свободы глоток.
Напряженью разрыва есть предел и ответ
Разпрямленной пружины. И в огне брода нет.
Это наше былое разлетелось во прах.
Это время героев и мерзавцев в слезах.
И в прицел панорамы сквозь бредовые сны
Виден жутко-кровавый лик гражданской войны.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503509
дата надходження 06.06.2014
дата закладки 07.06.2014
Тебе шукала я в забутих снах,
І так боялась не впізнати рідні очі,
Лебідкою злітала в простір ночі
Та образ твій губився на вітрах...
Зливалася на землю я дощем,
Барвінками стелилася у полі,
І плакали тумани сивочолі
До дна спиваючи душі моєї щем...
Я розривала заспані світи,
Лягала піснею над тихою рікою,
До неба доторкалася рукою...
І розуміла...там....далеко ти....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495360
дата надходження 27.04.2014
дата закладки 27.04.2014
Скрививши огидну гримасу,
я власну печiнку жую
i жовчi розжовану масу
випльовую в душу мою.
Багато, багато так треба
менi, щоб до сутi дiйти;
на кант перевернуте небо
сьогоднi зi мною “на ти”.
Не випити вилите трiло,
не вирвати тiла з душi –
зогнило, зотлiло, згорiло
на вiтрi в чужині чужій.
Створено 25.02. 1989 року, м. Тула (Архангельське)
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с. - С. 26
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493217
дата надходження 17.04.2014
дата закладки 19.04.2014
Вчорашній день відгірк гадками,
на завтра Місяць вже зійшов, –
і я між власними рядками
злиденну тінь чиюсь знайшов.
Розкраяна півлихом наспіх
вона всміхалася мені,
а в дверях, видивлених навстіж,
кривлялись звуки голосні.
Це їх я не уклав у верси
і місце тіні залишив,
щоб не топтать яремні верстви,
яких і досі дощ не змив.
Створено 2. 06. 2003 року, м. Львів
Опубліковано:
1. На зламі дня. Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с. - С. 38 - 39;
2. Антологія Бойківського краю. Дрогобич: «Коло», 2007. 724 с. – С. 437.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493252
дата надходження 17.04.2014
дата закладки 19.04.2014
Мы- сладкая боль. Мы- отпеты.
Ты- рана. Я- огненный шрам.
И кто покусится на это-
Пошел он к собачьим чертям.
Ты- замужем. Я- не свободен...
Возможно... А может, и нет...
Бывают загадки природы,
Бывает под кожей скелет.
Свобода движения- это...
Взгляни- таракан на стене.
Прихлопнешь- он есть, или нету?
Нет. Лучше уж- муха в вине...
В таинственный мир отношений
Не всем приглашенными быть.
Сокрытый полет ощущений
Творить... И его- полюбить...
Стандартный поток осуждений
Услышан. Но я вас прошу-
Оставьте! Я в мир наслаждений
Лишь избранную приглашу.
Мы в круге, чертой отделенном
От мира, в котором умолк
Зов крови, никем не спасенный.
Мы в круге. Ты- ведьма. Я- волк.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491753
дата надходження 11.04.2014
дата закладки 12.04.2014
Розтятий простір галактичної поеми...
Поміж рядків заледенілі крихти днів.
Із ясних зір заплетені скупі катрени.
Мереживно спливають з товщі снів.
У міжпланетних вигинах словесних
Готичним локоном розрізана печаль.
Мовчить душа у кандалах тілесних,
Злотою ниттю вигаптовує вуаль...
Космічне чтиво вкраплене у миті
Злітає переспівом сплячих рун.
Туманним пилом звуки сонця вкриті.
Торкається поема серця струн....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491854
дата надходження 11.04.2014
дата закладки 12.04.2014
Встал рассвет в терновом венце.
И, вдыхая весеннюю вонь,
Я, с гримасой на мрачном лице,
Собираю осколки в ладонь.
Этот мир разлетелся во прах.
И осколками ноги босые
Мы изрежем, блуждая в мирах,
Где ютятся дожди косые,
Нас очистив от скверны былой,
Напитав живительной влагой...
И былого истлевшее зло
Упокоится в темных оврагах.
Только ты люби в этот час!
Только телом меня согрей!
Это время выбрало нас,
И несет... Так целуй скорей!..
Холод мира поправ, стоим,
И в объятиях согреваем
Мы друг друга. И время с ним,
Словно кровь, в песок истекает.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486859
дата надходження 19.03.2014
дата закладки 19.03.2014
Мы не знакомы. Я не помню
Ни цвета глаз, ни вкуса губ.
Стриптиз передо мной исполнив,
Ни платьев цвет, ни мягкость шуб
Мне не почувствовать, не видеть
Прохладной тела белизны...
Мне Вас изменой не обидеть
В несмелом трепете весны.
Я не познаю, как несмело,
Остатки гордости храня,
Мне подарив нагое тело,
Вы вся, надевшись на меня
В любовном сладостном дурмане,
Себя пронзив стрелой любви,
Мне отдадитесь. Сам я ранен
Мечтой... Не ранен. Се ля ви...
Из непреложенных усилий,
Фантазий, не осуществив
Своих желаний, Вы незримы,
Как домик карточный сложив,
Своим мечтаньям потакая.
Мы не знакомы. Я поник.
Порыв желаний истекает,
Как влагу поглотил родник.
Вы не приложите усилий
Ко встрече. Но порой ночной,
Явившись в звезд небесной сини,
Во снах Вы будете со мной,
Пройдя прохладой темных комнат...
И я готов Вам обещать-
Я Вас не помня буду помнить...
Не зная буду познавать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485803
дата надходження 15.03.2014
дата закладки 19.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.01.2014
Я до щастя не маю хисту
То занадто поважна річ
Для тендітної мазохістки
З пересипаних сном узбіч.
Я до щастя не маю вдачі,
То занадто складна мета,
Як кохання за фібоначчі
Від байдужості вироста.
Той характер важкий як плюмбум,
І який тут, до біса, хист,
Як на кожній строкатій клумбі
Я знаходжу собі нарцис.
Хоч дрібненький блідий бутончик,
Хоч довершений елемент,
Та отразу потрібно конче
Закохатися в нього вщент.
Щоб терпіти його свавілля,
Щоб пірнати разом у сни,
І розбещене рокабілі
У панчохах утяти з ним
По розпечених злістю площах,
По безжально жорстких цвяхах,
Я біжу, розгубив галоші,
Тільки кров по слідах стіка.
Я до щастя не маю хисту,
То кебета цілком чужа,
От і мучиться промениста
І цнотлива моя душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469167
дата надходження 29.12.2013
дата закладки 29.12.2013
В буквальном смысле – первооткрыватель,
певец простых людских сердечных тайн,
дитя Вселенной, пламенный мечтатель,
Везувий он и Тихий океан.
В нём всё сплелось и слилось воедино.
Его душа, как «чёрная дыра»,
вбирает мир, чтоб в строчках зримо
создать его, когда придёт пора,
когда в потоке слов в минуту вдохновенья
он всё отдаст, что в сердце накопил.
И станет чистый лист стихотвореньем,
где новый мир по-новому зажил.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469144
дата надходження 29.12.2013
дата закладки 29.12.2013
Неприятно паскудное слово «партнёр»,
не «единственный» и не «любимый».
Это тот, с кем не строить семейный шатёр,
это тот, кто вполне заменимый.
Поиграли в любовь, не нагрев и постель,
а потом разошлись восвояси.
Запах дезодоранта убил запах тел и
тщедушность бесчувственной связи.
Налицо пустота, одинокость души –
с ней страшна будет близкая старость,
когда дикие мысли в квартирной тиши
будут грызть за такое, что сталось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469146
дата надходження 29.12.2013
дата закладки 29.12.2013
Як іграшка, забута на вікні
старого посірілого гуртожитка,
самотньо зустрічаю нові дні,
падіння розмежовуючи сходженням.
Банальну каву з присмаком брехні
наллю цинічно першій же бажаючій.
Вони такі наївні і смішні
обманюються знов і знов, не каючись.
Усі їх сльози і прокльони їх
колись я головою вниз спокутую.
Кохав одну, перелюбив усіх.
Не був легендою, то став хоч культовим.
А після всього, знаєте, мені
зізнання ваші видались облудою.
Приходьте завтра, - в кухні на вікні
вас іграшкою знов чекати буду я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192863
дата надходження 31.05.2010
дата закладки 28.12.2013
[b]До[/b]тик її болем віддає у спині.
[b]Ре[/b]квієм зливається з весільними піснями.
[b]Мі[/b]сто спантеличено ховає очі сині.
[b]Фа[/b]туму демаркаційна лінія між нами.
[b]Соль[/b]ні виступи спокусливо гукають.
[b]Ля[/b]паси овацій бродять поверхами.
[b]Сі[/b]м із десяти порушив і не каюсь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190123
дата надходження 17.05.2010
дата закладки 28.12.2013
Хочу безмолвья…
И пусть я буду плохим поэтом,
Спокойно спящим, жующим сою
И будни пробующим на соль.
Я точно знаю:
Шедевры пишутся не от света,
Они пропитаны сердца кровью,
Они бессилье, безумье, боль.
Хочу быть просто…
А не пророчащей в исступленье,
Грызущей скалы, точащей грубо
Ножи для собственной же ботвы.
И ночью синей,
Когда в камине трещат поленья,
Хочу впиваться в родные губы,
А не упиться и в рифму выть.
Стихи, как духи…
Приходят алым дурным приливом,
И разрывают тоской вселенской,
И ставят пятками на карниз…
А я устала…
А я хочу просто быть счастливой,
Банально, приторно и по-женски,
Глагольной рифмой штампуя жизнь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468993
дата надходження 28.12.2013
дата закладки 28.12.2013
Здесь качели летят, как три года назад,
И журчит многомесячный ток в проводах.
Я гляжу, и немыслимо страшно глазам,
На свой нынешний дом, что когда-то продал.
Меня сбило машиной второй мировой,
В воротник мне вцепился распиленный граб,
И сирена внезапной вдовою ревет,
Эcкадрилиям западным подыграв.
Не пиши телеграмм, не трезвонь в городской –
Я сниму эту трубку столетья спустя!
Ты – еще не нагаданный мой гороскоп,
Только пули короткие в трубке свистят.
Я оставлю тебе свою горстку страниц,
Где споткнулся о время, зарытое в снег.
Я сказал ему вежливо: «Посторонись!»,
И оно подчинилось мне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468211
дата надходження 24.12.2013
дата закладки 24.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.12.2013
Ти там, де небо засіває землю срібними зірками,
там, де вітер співає колискові низьким баритоном,
ти там, де сонце плекає волошки проміння-руками,
ти там, де щедра земля береже все живе своїм лоном,
де цілющі джерела гоять застиглі від часу рани,
ти там, де теплі дощі змивають весь попіл фальші й брехні,
там наліво - оазис, а направо - прекрасна Гавана,
ти там, де дива не тільки вгорі, а й на глибокому дні.
Ти там, де на сніданки сонце, суниці і спогад серпневих ночей,
ти там, де на ланч ізюм, подих неба та перші кроки малечі,
я там, де в дзеркалах ховаються тіні-сліди твоїх карих очей,
я там, де моя мрія схожа на те, де ти, це так, просто до речі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449755
дата надходження 17.09.2013
дата закладки 23.12.2013
Я на мить дозволила собі подумати, що можу закохатися в тебе...хоча тверезо і чітко усвідомлюю, що в таких, як ти не закохуються через дві банальні причини...ти не любиш і ти ніколи не будеш моїм. Складається враження, що ти щиро уявив собі, наче в мене черга відданих залицяльників, які щодня розписані на неймовірні побачення за графіком...а насправді, я надто сентиментальна і вірна, як би це старомодно не виглядало для чужих байдужих очей. Наша передостання зустріч залишила багато сумнівних спогадів, які я то ховала, то витягала із скриньки "Пережито і пройдено. Не одноразово". Як би я хотіла вірити кожному твоєму слову, розслабитись морально і почати нарешті вірити, не відволікаючись ні на секунду на гнітючі сумніви, проте ти, як безвиграшна лотерея, грай - не грай, а результат один - беззаперечне фіаско. Мені не соромно, що я наївна і щира, бо якщо почати соромитися щирості і цілковитої відданості своїм почуттям, то що тоді? Вдаваність і невиносиме почуття нереалізованої внутрішньої сили? Просто прийшов момент, коли захотілося поділитися з тобою ніжністю, яка переливається в мені за край, прийшов момент, коли мені гірко, але я не злюся. Ти не викликаєш в мене злості, ти, як завжди, викликаєш тремтіння під колінками. В таких, як ти, не закохуються, таких як ти, уявляють іншими. В думках все можливо і ця можливість на певний час зближує нас, хоч ти і поруч з іншою/ими. Я гримнула дверцятами твого авто, хотілося б гримнути дверцятами, за якими живуть мої почуття. Я холерик, ти сангвінік. Я нервуюсь, ти любиш життя. З часом сніги заметуть дорогу до мене, з часом дощі змиють знаки долі. В тебе є чудо, ти мусиш його берегти. З невитраченою ніжністю...тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458799
дата надходження 06.11.2013
дата закладки 23.12.2013
Таких, як ти - не перевіряють, а не довіряють зразу і не надають цьому великого значення.
Таких, як ти - не чекають, а дають можливість самим зробити перший несподіваний крок.
Таких, як ти - не цілують першими, щоб не дати можливості відчути прив'язаність.
Таким, як ти - розповідають історії уламками, щоб енний раз переконатись, що мозаїка таки буде складена завдяки наявності інтелекту.
Таким, як ти - не показують емоції сповна, щоб залишити простір для здогадок.
Про таких, як ти - не говорять підвищеним тоном, про таких, як ти - загадково посміхаються.
Таким, як ти - не дарують подарунків, оскільки увага - єдиний неоподаткований стабільний подарунок, який стоїть вище всіх установлених похвал.
В таких, як ти - не закохуються, таких, як ти - уявляють іншими...
Oxana, thnx for inspiration, everything's gonna be ok.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467854
дата надходження 23.12.2013
дата закладки 23.12.2013
Она читала его, как книгу,
почти запоем, дыша загадкой:
кто он такой и зачем к интриге
свои ремарки даёт украдкой...
Она читала и восхищалась,
во сне дописывала страницы
и, со-причастная, растворялась
по предложению, по крупице...
Ему же... льстило её внимание...
Ведь только им... так никто не жил...
И грели душу её признания...
А ей казалось... что он любил...
Она бы даже... могла вписАться...
Главою в книгу, но к сожаленью...
Финал дочитан - пора признаться...
Что для него - она стала тенью...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412731
дата надходження 26.03.2013
дата закладки 22.12.2013
МАЙДАНИТИ - "качати права", протестувати, як правило проти свавілля влади чи її певних рішень.("Василь третій тиждень майданить"; "майданив майданив тай домайданився").
РУСЛАНИТИ - самовіддано проявляти громадянську позицію в дії ("він би русланив та духу не вистачало").
МАЙДАНКУВАТИ, МАЙДИКУВАТИ - протестувати в робочий час і не тільки. ("Грицю їсти не давай, лише б майданкувати").
МАЙДАНІЗМ, МАЙДИЗМ, - подорожі з метою протестів, чи на місця протестів. ("Фірма "С" давно працює в сфері майданізму").
ЗАМАЙДАНИТИ - дати знати органам влади про свою громадську позицію. ("Терпів, терпів тай замайданив").
ВІДМАЙДАНИТИ - завершити МАЙДАНКУВАННЯ. ("Цього разу ми вдало відмайданили").
МАЙДАНКО - неповнолітній протестувальник.
МАЙДАНЧУК - фанат МАЙДАНКУВАННЯ. ("чи вийде з мене політик не знаю, а ось майданчуком зможу").
МАЙДАНІТ - метал з якого виготовлятимуть ордени і медалі героям майдану.
МАЙДАНУ́ТИЙ - особа, що неадекватно, чи вороже реагує на протести людей проти свавілля влади. ("майданутим, яких звезли у Маріїнський парк, роздали транспоранти "Янукович - наш президент" і по 250 грн. добових")
БЕРКУТІННЯ - бездумне виконання вказівок керівництва працівником правоохоронного органу. ("У підрозділі відчувався дух беркутіння").
БЕРКУТИЗМ - крайня степінь вислужування владі з застосуванням насильства та проявами жорстокості. ("Сержанта Азаровика І.І. засудили за статтею "Беркутизм" до 3 років позбавлення волі")
БЕРКУТИТИСЯ - проявляти крайню степінь вислужування владі. ("Почуття власної гідності не заважало Степану беркутитися")
ЗБЕРКУТИТИСЯ - втратити гальма, здоровий глузд у БЕРКУТІННІ. ("Служив, служив, а з часом і зовсім зберкутився ")
БАРИКАДИТИ - утверджувати свою позицію. ("Хоч і не складно говорив, та барикадити умів", "не одного з друзів барикадить")
АЗАРИТИ - продовжувати служити, чи працювати, в умовах катастрофічних результатів роботи, чи служби, переважно за-для своєї вигоди. ("Він би і до Піцового дня азарив, та шеф не витримав")
ЯНУКОВЩИНА - період правління Януковича, перетворення органів держави на типову злочинну організацію.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467779
дата надходження 22.12.2013
дата закладки 22.12.2013
Со временем черствеют даже чувства
И рушатся опоры всех основ…
По теме живописного искусства
Позвольте вякнуть пару скромных слов:
Подобно наркотическим искусам,
Оно нас поднимает к небесам,
Но филигрань художественным вкусам,
Наш мозг себе оттачивает сам…
Однако не хватает сил и нервов
И не сдержаться, как тут ни крепись,
Мне большинство теперешних «шедевров»,
Пардон, напоминает мёртвопи́сь…
Противно-примитивные картины,
Исполненные за один присест,
В меня шибают дозой креатина
И порождают внутренний протест…
Паскудность тем и скудность композиций,
До слёз невыразительный сюжет,
Лиц неодушевлённые глазницы,
Зато какой заоблачный бюджет…
Не возбуждает чувственных фантазий
Гламурно-импотентный вернисаж,
Плодами живописных безобразий
Загажен нынче не один пассаж…
Быть может, есть прекрасные нюансы
В безо́бразности современных форм,
Но мне постичь все эти перфо-ма́нсы
Не помогает даже хлороформ…
декабрь 13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467677
дата надходження 22.12.2013
дата закладки 22.12.2013
Дайте ножницы. Я вас вырежу!
Аккуратно, но навсегда!
Да, из сердца дурного, или же
Не вторгайтесь вообще туда!
На совсем. Со своими лунами.
Я весь в кратерах после вас.
И не жгите чертами юными
Без того опалённых глаз.
Как беда — сразу все рассказчики
Вспоминают, к кому идти.
Дай вам миг — вы меня растащите
На сочувствие, жалость и
Разбредётесь по вашим пристаням
Рассекая морскую дрожь.
Вместе мы и в цунами выстоим,
Но скажите мне, отчего ж
Вечно кажется, что некстати я?
И дыхание затаив,
От объятия до объятия,
Ожиданием только жив.
В благодарность не будьте нежными
И к рукам не тяните рук.
Вы ведь кормите так надеждами,
Что я больше, чем просто друг.
А я верю до безоглядности,
И сомнение не грызёт.
Мне не нужно незаурядности,
Будьте рядом со мной. И всё.
У обрыва я. Шансов не́т почти.
Ветру дунуть — и вниз мой путь.
И ни выступа, и ни веточки -
Зацепиться за что-нибудь.
Но заложник своей же робости,
Всё отдам, об одном прошу:
Оставляя меня у пропасти,
Мой не трогайте парашют.
Где бесстрашие? гордость то́же где?
К чёрту! Ро́зданы твердь и стать.
Дайте ножницы, если можете
Вообще мне хоть что-то дать!
© Copyright: Илья Махов, 2013
Свидетельство о публикации №113121808967
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466883
дата надходження 18.12.2013
дата закладки 22.12.2013
Я через тебе не пишу вірші,
Верни натхнення, риму, музу, віру,
Віддай думки, що, мов спросоння, щирі
Блукають часто в одвірках душі.
Я через тебе проклинаю ніч
І не лечу до зір, закривши очі,
Бо йду до тебе. Мов античний зодчий,
Будую зиккурат з твоїх облич.
Я через тебе - мовби і не я,
Загублена в пустелях одкровення,
Ти мов оаза. Наче навіжена,
Біжу до тебе - джерела життя.
Я через тебе не пишу вірші,
Я через тебе загубила спокій,
Ти - мій один гірко-солодкий докір,
Що п'є і п'є поезію з душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420409
дата надходження 23.04.2013
дата закладки 22.12.2013
зима, сніг, вечір і знову дим,
шепоче вітер - мені за ним.
шепоче небо мені туди,
де я побачив про тебе сни.
зима, сніг, вечір і знову сам,
згодую душу бездомним псам.
шепоче небо мені туди,
де я забуду про тебе сни.
закриті двері відкритий вхід,
мені на захід тобі на схід.
відкриті руки забудь про муки,
життя це шахи - тепер твій хід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462848
дата надходження 27.11.2013
дата закладки 22.12.2013
Отблеск свечи, отраженный в окне,
Мечется серая тень по стене...
В душу змеей заползает тоска-
Ты от меня далека... Далека...
В памяти ярче опять и сильней
Солнце тобой очарованных дней.
Неба разлуки холодный оскал...
Что я сказал... И чего не сказал...
В пропасть забвения годы летят,
Рвется струна- кому рай, кому ад...
Вспомню я, в бездну сходя с высоты
Рай, что на миг подарила мне ты.
Пламя в ночную тоску истечет.
Ветер развеет и прочь унесет
Пепел бессмысленно прожитых дней...
Боже! Когда же мы будем умней?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467625
дата надходження 22.12.2013
дата закладки 22.12.2013
[i]Прикован целью, я не сумею,
я не посмею, я не уйду.[/i]
Резина в душах под дождь осенний
не промокает у вас в аду.
Надежно сшит ваш сердечный клапан -
чуть тронешь кнопку - давай пищать.
А может, люди, давно не надо
себя так яростно защищать?
Купите виллу, уедьте в горы,
не знайте чисел, грубите львам;
откройте крылья свои и поры,
латайте дыры, напейтесь в хлам.
Приятней нужным быть, чем богатым -
живите светом, питайтесь тьмой.
Прикиньтесь девочкой из палаты,
что ищет силы в себе самой,
чтоб выжить, ибо расстроить близких
своей кончиной никак нельзя.
Чтоб в вашей деке крутились диски,
в которых ваши глаза слезят,
Вы мельтешите и лбами бьетесь:
кричать, так громко, стрелять - не я.
Как отпечатки, как черный оттиск,
нужна и мысль, черт возьми, своя.
А то вдруг ваш ультрасильный клапан
так аккуратно, у кромки рта,
разрежет патологоанатом
а там обычная пустота.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465240
дата надходження 10.12.2013
дата закладки 20.12.2013
Если в твоем саду расцветают вишни,
В день когда осень дарит свободу мгле,
Значит ты знаешь, как быть исконно лишним,
Несвоевременным праздником на земле.
Так вот и я здесь, черная среди белых,
Гусь среди куриц, грифель среди чернил.
Я же из тех непокорных, беспечных, смелых,
Тех, что все ждут, чтоб кто-то их приручил.
И весь этот мир, чуть более откровенный
Чем твои губы, ну и твои стихи,
Вдруг разделился на вечностных и мгновенных
Прошлых и будущих, слышащих и глухих,
Тех, кто в ненужности каяться и уходят,
Тех кто навеки верен своей борьбе.
Если ты вдруг не слышишь моих мелодий
Значит они, очевидно, не о тебе.
Мы - тобеж, женщины, глупые сестры Кая -
Полутона предранешней тишины.
И мы тихонечко, кажется, вымираем
Если мы вдруг становимся не нужны.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464562
дата надходження 07.12.2013
дата закладки 20.12.2013
Спасибо,что меня терпишь такую,
Когда я босиком по всем снегам
Брожу,брожу...Люби меня любую,
Я все тебе,я все тебе отдам.
Спасибо,что целуешь меня ночью,
Что я ребенок,найденный тобой.
Когда душа разорвана мной в клочья-
Ее укроешь ты своей душой.
Спасибо,что молился всегда Богу.
Что варишь кофе,пишешь мне стихи.
Мы выбрали с тобой одну дорогу,
И рук не разомкнуть,не расплести.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467180
дата надходження 19.12.2013
дата закладки 20.12.2013
Доверия – рваные клочья.
На чувства наложено вето.
И плачет, доверившись
ночи
Ранимое сердце поэта.
И в полночь,
как ласточки в осень
Призывы летят без ответа
И разум советует бросить,
Но сердце не просит
Совета.
И режут, как бритвой
Вопросы,
А ночь далека от рассвета.
И разум задумавшись...
Спросит,
Но сердце... не знает
ответов…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467051
дата надходження 19.12.2013
дата закладки 19.12.2013
нам не хватает других
|проблем|
нас не хватает другим
|нечасто|
ими любимы вполне
|несчастны|
ибо являемся им
|никем|
чувство внутри оседает
|сном|
сны навсегда остаются
с|нами
мы заменяем любовь
|стихами|
тысячей слов вместо двух
|в родном|
поздно сердца перестанут
|ныть|
рано|й| состарятся все
|запчасти|
если любить
|и не попрощаться|
смерть расставаний уходит
|в сны|
*фоновая композиция –
Chelsea Wolfe «House of Metal»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443884
дата надходження 17.08.2013
дата закладки 19.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.12.2013
Палю журнали. Фото - екстра-клас:
такі звабливі вигини і пози
мов одночасно премія й аванс-
і обсипає жаром, то морозом
неначе й справді вдало согрішив.
І раптом внучок:"Почитай, дідусю!"
...Хоча журнали - екзотичний шик,
вони таки ущент згоріти мусять...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467039
дата надходження 19.12.2013
дата закладки 19.12.2013
-Буквально понимают только мат...
-Мы продаёмся, но как сувениры…
-Уж если на майдане, то вождём…
-Поднялись вы с колен на пьедесталы…
-Проснулись снова, а вокруг мираж…
-Политик он, а издали не скажешь…
-Всё утомительней молчать под фонограмму…
-Мы вовремя навеки попрощались…
-Где кнопка в этом роботе гламура…
-За баррикадами не видно перспективы...
-Манерами толпу не остановишь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467027
дата надходження 19.12.2013
дата закладки 19.12.2013
На два типа все стихи
Разделяю все же.
Например, большинство-
Бла, бла, бла, бла... ежик.
Но читаешь порой
И нечто непохожее-
Бла, бла, бла... Бла, бла, бла...
Может, и не ежик...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466645
дата надходження 17.12.2013
дата закладки 19.12.2013
Коли ішов з Москви орел Наполеон,
Крилом поламаним своїх орлят прикривши
І зграя чорних, як земля, ворон
Вчепилась в пі"ря, ноги підло гризли миші,
Він твердо йшов поміж своїх дітей,
Солдатів, так, вони ж йому що рідні діти,
Звитягу пригорнувши до грудей,
хоч знав, що знов у небо не злетіти...
Коли в вузькій тіснині Фермопіл
Цар Леонід, з ним триста спартіатів
Шалені орди персів-азіатів,
Шакалів зграю, дику зграю злих хортів,
Не допустив до батьківських могил,
Хоч знав, що доведеться тут вмирати,
Всі бачили-він лев, а вої-левенята...
Звитяга, честь- це не пусті слова,
Ви прапор підняли, за вами йдуть, на вас надія наша.
Загине воїн- честь його жива.
Скажіть же, Лідери, то де ж звитяга ваша?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466980
дата надходження 19.12.2013
дата закладки 19.12.2013
Ти не пишеш вірші, чому?
Ти ховаєш свій біль у собі,
Наче скарб нескінченних мук,
Наче полум’я, що у тобі.
Зачаїлась мов дикий звір,
Полохлива рівнинна пташка,
Ти прищурюєш мовчки зір,
Недовіра - твоя вже маска.
Не рахуєш свої роки,
Не шукаєш в житті відради,
Лиш надія живе в тобі,
Лиш одне ти прохання маєш.
Щоб любові терновий вінок,
Не колов твоє зранене серце,
Ту любов щоб ділить на двох,
До останку, до самої смерті.
Анонімно зайдеш на сайт,
У чеканні, що хтось напише,
І самотньо скуштуєш чай,
В прочитанні останніх віршів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462802
дата надходження 27.11.2013
дата закладки 18.12.2013
трепещите, враги распада,
пустоты моего ума!
ну чего же вам, буквы, надо,
ну чего вам всем надо, а?
я живу себе, червоточен,
бесполезен, но что уж там:
все стихи до последних точек
прикормились к моим ногам,
и питаются, как пиявки,
"напиши меня напиши".
каждый стих о своей неявке
непременненько доложил.
я зануда, я тетя ванга,
чемодан со словесным дном.
был бы выше, хотя бы рангом -
приказал не являться днем.
но теперь на моей салфетке
раскорякой вблизи саке
выползает стишочек меткий
на паскуднейшем языке.
выползает, а ты смеешься
громкой паузой пустоты.
просто знай, если он завелся
значит в этом виновна ты.
этот мир без тебя немыслим.
// здесь смущает дрожанье рук
смысл в отряде ресниц написан
что ты смотришь на роты букв?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466930
дата надходження 18.12.2013
дата закладки 18.12.2013
Ти знаєш як народжуються перли...
Спочатку біль,
нестримний біль
в усьому тілі.
І ось в ці миті,
слі́зно-наболілі,
зароджується диво.
Поступово, сповита
шаром перламутру,
що виплакало серце,
Мала піщинка,
сіра й недолуга,
Під тиском часу
й перемогою над болем,
Все більш нагадує
білесеньку перлинку -
Палку сльозу
страждань дорогоцінних...
......... ................. .................................
Отак й душа,
скорботою й терпінням,
Під гнітом часу,
перероджується дивно
У скарб,
який ціни не має на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459950
дата надходження 11.11.2013
дата закладки 18.12.2013
Когда-то ждал я
писемь с нетерпеньем,
мне снились ночью
серые глаза.
А ранним утром
в светлом изумленьи
я жадно слушал
птичьи голоса.
Румяная Луна
казалась мне невестой,
а облако-
фатою в синеве;
с восходом солнца
в чистом поднебесье
я видел слезы
в утренней листве.
О,юность,юность,
быль ты или сказка,
иль хвост кометы
в звездной вышине?
Такая чудная
была завязка.
Развязка оказалась
не вполне...
Теперь не жду я
больше почтальона
и вечером Луна
не для меня,
лишь сердце вдруг
заноет,как больное,
когда коснется
прежнего огня...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446144
дата надходження 29.08.2013
дата закладки 18.12.2013
Искры сыпались в небо,
Звезды падали в реку...
Протянули мы руки-
Человек к человеку.
Суеверный мужчина,
Неземная средь женщин.
Назови же причину
Мне любить тебя меньше?
Мы не связаны бытом,
В нас глубокое чувство,
Пить любовный напиток
Мы постигли искусство.
От измены напасти
Нам обоим не скрыться,
Но костер нашей страсти
Лишь сильней разгорится.
Руки, взятые в руки...
Губ гарячих касанье...
Эти сладкие муки-
Наше тайное знанье...
Моя тонкая леди,
Мой изыск среди женщин,
Нет причины на свете
Мне любить тебя меньше.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466332
дата надходження 16.12.2013
дата закладки 18.12.2013
Я себе не верна,
Да и ты пошел на
сторону.
Тем и осуждены –
Люди – звери, а мы –
вороны.
Может черные? Нет.
Может белые? Да.
Каркаем –
Скоро выключат свет,
Блеф, обман, ерунда –
всякое.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466708
дата надходження 17.12.2013
дата закладки 17.12.2013
Нередко в приступе тоски
Черновики бросаем в пламя,
Задумки были велики,
Но не назвать слова стихами.
И сквозь заслонку и слезу
Глядим, как пали жертвой строки,
И вновь сомнения грызут,
Зовут к блокноту, как к истоку.
Ну, даже если и плохи,
Затею зря в огне сгубили,
Ведь, если пишутся стихи,
Сильней и шире наши крылья.
Мы снова ставим на "зеро",
И тем, и чувств на век наш хватит,
Как из души, с крыла перо
Мы выхватим. И счет оплатим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466494
дата надходження 16.12.2013
дата закладки 16.12.2013
В шаловливой судьбе иногда парадоксы бывают:
Равнодушен к тебе тот, кто нравится и вдохновляет.
От других же течет изобилие чувств и вниманья,
Хоть тебе нипочем их улыбки, стихи и признанья.
Отвергаешь цветы, комплименты, объятья, интимы, -
И на крыльях мечты вновь летишь к идеалам любимым.
Но объект вдохновенья к тебе не горит восхищеньем, -
У него, к сожаленью, вокруг сердца свое окруженье.
Истязаешь себя. Леденеют возникшие чувства.
Угасаешь, любя, в одиночестве с болью и грустью.
Меркнут свечи души, равнодушием чьим-то гасимы.
Почему, мне скажи, мы не теми, не теми любимы?..
© Copyright: Ирина Визняк, 2013
Свидетельство о публикации №113121700830
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466535
дата надходження 16.12.2013
дата закладки 16.12.2013
Не знаю навіщо живу і для чого,
Яке я призначення маю від Бога.
Так,знаю,що зовсім нічого не знаю-
Живу просто,дихаю, кисень ковтаю,
Вдивляюсь здивовано в кожний свій день.
Ось дерево гарне ще вчора росло.
Йому років триста,напевне,було.
Ще вчора,ще вчора- сьогодні лиш пень...
Такі дивовижнії метаморфози:
То спека,то зливи,то знову морози,
То мир, то війна, то життя,як болото,
То зло, то любов до абсурду...
Хто вірить в Христа,а хто в Будду,
А хтось тільки в срібло та злото.
Хіба це можливо, хіба це хтось може
Із смертних твоїх осягнути,
Мій Боже,
Ну як безкінечність,наприклад, збагнути
Усесвіту Твого,немов аксіому,
Й не з'їхати з глузду при цьому?
Аж мозок ,буває, кипить від зусиль,
Та не вистачає ні звивин, ні сил.
Так, знаю,що зовсім не знаю нічого.
Ось знову рушаю в далеку дорогу,
Хоч спротив живе ледь не в кожній клітині
Та, ніби на зло, щось пострілює в спині
І ноги болять, і бажання кат-ма,
Та все-таки йду,хоч в душі і зима.
Ніхто і ніде не чекає на мене-
Кому я потрібний такий ледь не лисий?..
Хоч світ і широкий,як небо ясне-
Що з того, як чоботи тиснуть...
Обходять мене на возах чумаки-
Веселі,бо близько до дому,
У зблисках шабельних летять козаки-
Веселі,бо близько до бою.
То шляхта,то кримські татари,
То з ятаганами яничари,
То з барабанним боєм москалі-
Усі по веселій стражденній землі.
"Все йде, все минає",летить безкінечно.
В той вихор попасти завжди небезпечно-
Усе в дивовижному темпі та русі-
Гуде аж то в правім, то в лівому вусі.
Та, правда, ніхто мене не помічає.
Це,навіть образливо й смішно буває,
Хоч я і без шапки іду невидимки,
Та й зовсім іду без ніякої шапки-
Повз мене, крізь мене летять, мов загадки,
Кіннота, птахи і вітри без зупинки...
І гадки не мають,ніякої гадки,
Що ось я стовбичу у них на шляху
Й нервово кусаю травинку суху.
Іду собі далі й бувають хвилини,
Коли постають зовсім інші картини-
Без блискоту зброї, без скачок галопом-
Немов розвидняється в калейдоскопі.
Тоді-
"Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають,ідучи дівчата,
Сім'я вечеря біля хати..."
І любо так,любо,неначе в раю.
І я Україну свою впізнаю.
І крапка. Спинився, мов кінь, на скаку.
Кому це потрібно в негоду таку?
Недобрі у голову лізуть думки:
Для кого ти пишеш нікчемні рядки?
Хто буде читати твою писанину?
У кожного інші турботи щоднини,
Проблеми,проблемки на всякі смаки
Обсіли, немов колорадські жуки.
Як грошики людські віддали Москві-
Образа живе не в одній голові
Старцями ж пустили в світи без гроша,
Зарізали прямо людей без ножа.
У бізнес подалися навіть поети
І модними стали рекламні проспекти.
Пішло,як по Марксу: за гроші- товар,
Продасть свій товар- буде мати "навар".
І ось уже дивишся - став мільйонером,
А в школі,як всі, був колись піонером,
Марксизм-ленінізм вчив роками у ВУЗі
І був комуністом в Радянськім Союзі...
Все,поки що досить,хоч це й не фінал,
Та,мабуть, пора влаштувати привал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431669
дата надходження 15.06.2013
дата закладки 16.12.2013
Ну, друже, садись, и давай-ка поговорим.
Ты видишь, прикрылось небо лиловой рванью,
А зори, и месяц, и горнее царство над ним,
Котел, над которым клубится рассветный дым,
Все ждет, затаив дыханье.
А город, что не влезает в твой куцый слог,
Таращит свои фонари сквозь сентябрьскую вьюгу,
И воют в тумане маршрутки, как рыбари,
На лодках в грозу окликающие друг друга.
Нет, этот город ты описать бы не смог.
А здесь, под мостом, возле мелких коричневых вод,
Где битый кирпич раздвигают больные ростки,
Зарыт тот, кто пробовал тонкий октябрьский лед,
Где ведьма-луна отражается наоборот.
Не вспомнить его мне будет сейчас не с руки.
А сколько таких оголившихся черепов,
Вгрызаются в землю под бурой корой асфальта,
Где в реки подземные капает вязкая кровь,
А тонкие корни бетонных домов
Теряются в преисподней под толщей базальта.
И вот ты пришел и хочешь поговорить,
О том, как немытая ночь держит город внутри.
И мне рассказать, что с каждым рассветом горит
Одна из несбывшихся судеб а после – смотри,
Ложатся тела их в кладбищенские пустыри.
Ты хочешь спросить (и голос твой – ясный нож),
Зачем вырастают могилы из-под земли,
Весной, когда стает снег, и сквозь вешний цвет
По лужам плывут безымянных лиц корабли.
И после того, как воздух согреют слова,
Ты будешь молчать, и слушать, качаясь в такт,
Насмешливым песням невидимых облачных птах,
Пока твоя тяжелеющая голова
Не соскользнет на балку, как на кровать.
И будет хотеться верить, что видел сон,
Когда ты очнешься одетый, спиной к двери,
И красное утро, собакою возле окон
Оближет глаза, и прогонит все мысли о том,
К кому приходил ты ночью поговорить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430436
дата надходження 09.06.2013
дата закладки 16.12.2013
Світанкує початок зими,
Верховіттям тріщить сонцехід.
Ніжно-білі юги килими
Розмережив куріпок набрід.
Діамантовий безкрай степів,
Порохном осліпляє зірок.
З будякових що дише стовпів,
Як вітрисько посилює крок.
Лазурова акації тінь,
Горностаєм леститься в снігу.
Морозонька розхристаний кінь,
Кригооко коси́ть на бігу.
Калиновий ятриться рубін,
В незбагненно-чарівній журі.
На його припорошений дзвін,
З покаянням летять снігурі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466476
дата надходження 16.12.2013
дата закладки 16.12.2013
"Верхи не могут,низы не хотят..."
(В.Ленин. "маевка революционного
пролетариата")
Верхи не можуть?
Дайте їм "віагру"!
Не стимулює?
Дайте їм майдан!
Дістала вже
ця політична брага...
Що знов - "Війна палацам,
мир хатам"?
Низи не хочуть -
вже не те лібідо...
Навіщо натравили
зграї беркутят?
І від лібідо
не лишилось й сліду...
Чи хтось чекав
на інший результат?
Не витрачайте
грошей на "тітушок" -
Ще може пригодитися
"общак"...
В острозі
не їдять
японські суші.
Там наплюють
на ваш гурманський смак.
Верхи не можуть,
а низи не хочуть...
І що робити?
Вихід лиш один -
Розлучення
і прізвище дівоче -
І буде все о'кей
і "шики дим".
Покайтеся,
якщо на це спроможні.
З гординею
не ввійдете у храм.
Народу глас -
воістину глас божий!
Почуйте
кожного -
й воздасться вам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466468
дата надходження 16.12.2013
дата закладки 16.12.2013