Цілуй мене сьогодні як на біс
Всю ніч, допоки зорі є над нами,
Я витру із очей сліди від сліз
Й заповню все твоїми іменами.
Я з пам'яті зітру чужі слова,
Хай буде в ній лише твій тихий голос.
Нехай життя поділить все на два:
Я знаю, у мені живе твій космос,
В тобі - бездонний синій океан.
І вкотре я втрачаю рівновагу,
Цілуючи сліди болючих ран,
Тамуючи містами дану спрагу.
Я знову затулю руками день,
Ховаючи півсвіту у долоні,
Та ранок із моїх тікає жмень,
Цілуючи вуста мої солоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729320
дата надходження 18.04.2017
дата закладки 18.04.2017
І кожної ночі я знову розбита,
І відстань завжди у мені виграє,
Рутина тобою - канвою оббита,
Тільки тебе все одно не стає.
А я б обміняла усе за можливість,
За шанс торкнутися твоїх долонь,
От тільки у відстані дивна властивість -
Лишатися болем все ж десь біля скронь.
І я все частіше пишу тобі вірші
(нас завжди, напевне, єднали слова)
І з розуму сходжу від мертвої тиші,
Що ділить мене з середини на два.
Але в мене в серці ще стільки є світла,
Ще стільки є променів, даних тобою,
Любов, що у лютому тихо розквітла,
Для мене лишилась святою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728087
дата надходження 09.04.2017
дата закладки 11.04.2017
У мене мільйони причин, щоб піти,
Тисячі справ і сотні колючих "треба",
Де ти і де я - це геть різні світи,
У яких нічого, крім спільного неба.
Тобі й мені сміються різні люди,
Пускають бісики чи відвертають очі,
От тільки зорі, знаєш, вони всюди,
Яскраво світять тим, хто цього хоче.
У мене мільйони причин, щоб піти,
Та я завжди знаходжу більше,
Аби у місті, де зАвжди є ти,
Сонце світило куди ясніше.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727855
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 09.04.2017
В твоїх обіймах байдуже на всі новини,
На сніг, на дощ, на злісні хуртовини,
У них, мабуть, народжується сонце,
Лишаючись назавжди в мене у долоньці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727582
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017
Ніхто мені ще віршів не писав.
Ніхто ще не присвячував до нині.
Душі своєї тайної святині
Ніхто ще у рядках не виливав.
Ніхто ще не присвячував до нині
П’янких молитв в римованих рядках.
Ніхто ще не підносив у руках
Душі своєї тайної святині.
П’янких молитв в римованих рядках,
Призначених для двох сердець дуета…
Любов хмільну сп’янілого поета
Ніхто ще не підносив у руках.
Призначених для двох сердець дуета
Ніхто мені ще віршів не писав,
Ніхто ще у рядках не виливав
Любов хмільну сп’янілого поета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399373
дата надходження 08.02.2013
дата закладки 18.01.2016
Під почуттів весняних патронатом
Я, доль чужих патологоанатом,
Копаюсь у питаннях провідних,
Що людством споконвіку керували,
Що ними стіни світу мурували,
Й тепер усе тримається на них.
Вельмишановні леді й джентльмени!
Увага ваша звернена до мене
Й блищать в пустих очницях зірочки.
Яка ж у вас красива оболонка!
Але, на жаль, пусті ви, як коробка
Й ведете беззмістовні балачки.
В сплетіннях цих полемік лицемірних
І ваших, паньство, поглядах манірних
Мені вчувались брéхні зàвжди, скрізь.
Й лукава думка промайнула тінню,
Під березня сніжною заметіллю –
Я вас навчилась бачити наскрìзь!
15. 03. 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409359
дата надходження 15.03.2013
дата закладки 18.01.2016
Я не ненавиджу твоє iм'я,
Не думаю як нам бути разом,
Не розбираю нас обох на фрази,
Просто я - не я.
Попри брехню усiх моïх афiш,
Не вiр, що не кохаю тебе досi -
Стоïш ти пiдло в серцi на порозi.
Вже йди скорiш!
Не лякає мене снiг чи мороз,
Серед до болю чужих перехожих,
Боюсь на тебе зустрiти схожих
I не пройти повз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633874
дата надходження 06.01.2016
дата закладки 06.01.2016
Він каже, я не хочу щоб ти за мене хвилювалася
У нас все спокійно, в нас Мінський мир
Я добре їм , одягаю каску
а вчора на ніч читав Жадана
сторінки книги пахнуть тобою
і я на мить опинився дома
і стало так тепло й затишно
ти не хвилюйся
ідуть дощі
кудись на Захід
в них босі ноги
а наші берці пропахли мохом,багном, болотом
тут повний місяць
і виють пси,
але щоразу, коли ти пишеш — стає тепліше.
Стає світліше
ти не хвилюйся
над нами небо
таке безкрає й сліпучо сіре
я вчора бачив, як ключ лелек, певно останній,
летів у вирій.
Читав Лазуткіна, слухав BRUTTO
і знову бачив тебе уві сні
тож не хвилюйся
вдягайся тепло й телефонуй
мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623687
дата надходження 24.11.2015
дата закладки 24.11.2015
Над полем, над полем, над болем вібрує небо,
вібрує під небом зерном золотим - земля...
Ти знаєш, самотність - вона проника між ребер -
малює дорогу - й дорога веде в поля
такі золоЧЕні, аж їм ні кінця, ні краю!
А ти поміж ними - Творця недолугий клон.
І все що лишається - випустити цю зграю
крізь отвір у серці - цю зграю гірких ворон,
які вже чекають на постріл. Пора. Ворони.
Ше подих. Ше помах. Ще пензля один мазок...
Ти знаєш, самотність - це те, що невиліковно.
Ти знаєш, самотність - це те,що невиліковно.
Ти знаєш, самотність - це те,що невиліковно.
(Вінсент посміхнувся. Вінсент натиснув гачок.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610379
дата надходження 30.09.2015
дата закладки 30.10.2015
Стерти з пам'яті всі теорії,
Загубитись у морі відчаю,
Ці вірші - лиш симптоми хворої
Яка стати хотіла іншою.
Ці вірші - лиш симптоми осені,
Що вбиває всю мужність почерком.
Лише мрії мої нескорені,
Та здадуться із першим дотиком.
Ці вірші - лише сповідь грішниці,
Що шукає не там майбутнього,
Яка мріє втекти від дійсності
Й пише вірші - нічого путнього.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616511
дата надходження 27.10.2015
дата закладки 27.10.2015
Вкладаючи душу у кожен життєвий штрих,
Шукаючи совість під хрускіт дурних банкнот,
Грати чужий реквієм і, не знаючи нот,
Палити всі спогади, щоб не втопитись в них.
Промінявши всю гордість на холод чужих долонь,
Шукаючи щастя, чекаючи дива на дні,
Тонути у правді, повіривши власній брехні,
Летіти на світло, мов метелики на вогонь.
Розбиваючи мрії об скелі чужих берегів,
Роздираючи небо на сотні нових імен,
Проклинаючи кожен, давно вже проклятий, день
Зрозуміти що вже згорів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614188
дата надходження 18.10.2015
дата закладки 18.10.2015
Ти любив мене підіймати, і носити мене на руках,
Теплу кофту свою віддавати, признаватись у почуттях.
І за руку зі мною ходити, утішати коли було зле.
В тишині лише вдвох посидіти.
Ну а я любила тебе!
Ти любив жартувати з мене, поспівати зі мною пісні,
Моє серце ти, як скажений, завойовував, мов на війні.
Ти любив шепотіти на вушко, щось ласкаве або смішне.
Називати мене «Моя грушко».
Ну а я любила тебе!
Ти любив мене обіймати й так стояти години дві,
І в уста мене цілувати за приємне було тобі.
Говорив, що я бездоганна і я тихо мліла, але
Ти пішов як ота омана,
А я все ще люблю тебе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607919
дата надходження 19.09.2015
дата закладки 03.10.2015
Без 20 півініч. Час спиняє кроки.
Журливо плаче осінь мені в шибку.
Мені за трохи стукне 20 років
і де вони? Так, пролетіли. Швидко...
Без 20 сумно. В темряві серця,
Їх звуки не збагнуть, не зрозуміти...
А всесвіт котиться невпинно до кінця,
Ти думаєш, щось можна тут змінити?
Відкрити вікна. Заварити кави.
Впустити осінь в дім. Впустити в душу.
Побути з нею щирим і ласкавим.
Це допоможе всесвіт тобі зрушить?
Так, допоможе! Осінь ллє дощем.
Прокляття - не далеко до застуди..
Але в тобі ж живе надія ще,
вдихни цю осінь! так, на повні груди!
Без 20 злива... Пролітають миті,
слова, думки,дощі, серця і... Осінь...
Усе пройде, усе мінливе в світі..
Живи.! бо на годиннику без 20, досі..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605866
дата надходження 11.09.2015
дата закладки 13.09.2015
Так не хотілося б війни!
А дихає вона у вічі
брутально, виключно цинічно
імперським жалом віковічним
без усвідомлення вини.
Волає Совість: «Ні – війні!»
Та вчасно слушний привід визрів.
Здійнявся маніфестом вислів:
«велику мову душать, пісню,
«родноязычные» – в біді!»
А їх на всі світи розгонила
імперія, але промовила
диявольським законом всім,
що захищатиме їх знову,
а ще російську бідну мову
по кулі по Земній усій.
І є на це законодавство,
що прийняте заздалегідь,
що провокує тільки хіть,
відверте і бундючне чванство,
імперське зрощувать державство.
А там… хай хоч земля горить!
Таке воно христопродавство!!
Хуцпізм кремлівський майорить!!!
І маса громадян чи підданих,
немов об’їлись блекоти –
інформаційної хуцпи,
стають у лави упосліджених:
свідомі кроки до вини!
Ми всі зґвалтовані, принижені!!
Одурені авторитарним іміджем!!
………………………………………..
Так не хотілося б війни!!!
2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606150
дата надходження 12.09.2015
дата закладки 12.09.2015
Я і ти в полоні у доріг:
Ти до сонця, я в обійми вітру.
Я тебе зі спогадів не витру,
Хочу, щоб і ти мене зберіг.
Та не більше, аніж просто спогад,
Щоб зігріти серце восени.
Може я прийду до тебе в сни,
Наяву ж розходяться дороги...
В нас дороги глибоко в крові -
Біла смуга або рейки-шпали...
Мандри ми назавжди покохали,
Їм не зрадим, доки ми живі.
Наші долі тут пересіклись,
Щоб сиділи на піску у тиші,
Щоби знову я писала вірші,
Щоб навіки в серці залишивсь
Тільки спогад і нічого більше.
26.06.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594440
дата надходження 18.07.2015
дата закладки 18.07.2015
Збреши, що життя прекрасне,
Що ми жити будемо вічно,
Що блиск у очах не згасне
І що завжди усе логічно.
Збреши, що світ – клоунада,
Що герої зовсім не вмирають…
І плювати, що це не правда
І що першими їх убивають!
Збреши, що існує щастя,
Що люди живуть не сміттям,
І що ті, хто ховає зап’ястя
Не прощались уже із життям.
Збреши, що є справедливість
І що гроші – це тільки папір,
Що ще буде інша можливість…
Збреши. І сам хоч повір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591672
дата надходження 04.07.2015
дата закладки 04.07.2015
Дощити не може щодня,
Тож досить кричати прокльони.
Навіть, якщо ти одна,
Таких ще у світі мільйони.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591673
дата надходження 04.07.2015
дата закладки 04.07.2015
Ти придбаєш квиток у минуле, і все, – ми квити.
Буде квітень, і сльози вийдуть із берегів.
Я здалася так легко, що далі і нічим крити.
Бо ж любов – нікудишня плата тобі за гнів.
Серце решетом, та до обіймів не треба решти.
Впаде решка – і біль залишить в очах печать.
І на цім роздоріжжі свій шлях тоді обереш ти –
увійти, як у річку, вдруге в мою печаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584965
дата надходження 02.06.2015
дата закладки 03.07.2015
Обпектися об власне пекло. Зачинитись на всі замки.
І до себе – немов до Мекки. Й т и.
Бо від спогадів тепло й терпко. Краде тишу совина ніч.
− Що ти бачиш у тім люстерку? − Н и ч.
Поміж кроків моїх і криків загубились усі слова.
Світ сьогоднішній завеликий в а м.
І вовтузяться по куточках не приручені ним вітри.
− Хто приречений вити, вовче? − Т и.
А як місяць сьогодні згасне, німуватиму, як колись.
Як не зможеш прийти причастям – с н и с ь.
Я молитимусь довго нині, бо в небесному колесі
всі однаково вільні й винні. В с і.
… і на відстані очі в очі ми незрячі і ми німі.
Я твоя, і ти досі, вовче, м і й.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585207
дата надходження 03.06.2015
дата закладки 03.07.2015
Та хіба ж ми пили?..
Не вино! - розливалось по венах…
Не вино - спопеляло… і легко торкалася п”ят
Оксамитова хвиля… то листя п’янило зелене...
То наповнилась чаша
магічна на схилах Карпат…
Бо – не діти Парижу,
Не статуї сірі Уельсу…
На узбіччях доріг,що вестимуть (як правило) – в Рим…
Нам зриватись зі скель на стежках до квіток едельвейсу
Стало так необхідно,
де кожен із нас – пілігрим…
Та хіба ж ми пили,
Коли пити ще зовсім не вміли?
Ми розгублені – в осінь… ми – зниклі між весен і зим…
Що насправді могли?.. безборонні… зухвало – несмілі…
Ми, прикуті хрестами
до цвяхів своїх полонин…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589845
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 26.06.2015
Що ж...
Ось атрибути Літа Моєї Печалі:
ніч за вікном. І кружка з холодним чаєм.
Повна відсутність "вхідних". Острови. І липи.
Здрастуй. Ну здрастуй, Печалі Моєї Літо.
Де
кількість трикрапок росте аномально швидко.
Втім, як і кількість словес - мабуть зайвих. Чітко -
лінія вуст, вже торкнутись яких - не сміти.
Здрастуй. Ну здрастуй, Печалі Моєї Літо.
Бо...
Це незворотньо - закінчення Всіх Історій.
Тихо в мій сон на прощання вповзає - море...
Море цілує - і сіль вже з цих вуст не змити.
Здрастуй. Ну здрастуй, Печалі Моєї Літо
( Тихо сказати " не йди "
і затим -
відпустити )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589881
дата надходження 26.06.2015
дата закладки 26.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.06.2015
Ні, не треба тут зайве думати.
Ніч сьогодні, на диво, тиха.
Хтось так близько, а значить, - вдома ти.
Д и х а й.
Вікна вгледіли щось за темінню.
Я тримаю тебе, не бійся.
Засинайте на плечах, демони
й біси.
Ми з тобою прийшли останніми
продавати за безцінь душі.
Та любити відтоді стали ми
дужче.
Блякне місяць, і сипле зорями.
Нам не буде надовго світла.
Ми з тобою прийшли прозорими
звідтам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586038
дата надходження 07.06.2015
дата закладки 21.06.2015
На сталевих октавах смеркання
Розростався Евклідовий простір
І на кожній стотисячній грані
Помирали палітри останні.
Тільки вітер губився в волоссі.
Тіні вулиць, небачених досі
З ліхтарів задощілих проспектів
Витинали думок дикоросля.
Та цю тишу на друзки збив постріл -
Плюс один в клубі мертвих поетів.
16 квітня 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493658
дата надходження 19.04.2014
дата закладки 19.06.2015
Ти знаєш, годі! На сьогодні досить
терзань, вагань, і суму, і дощу....
Вплітає вітер легкокрило в коси
польоту смак, і волі.... Я впущу!
Хай крапне в серце подих невагомий
перлиною цілющою: "Живу!"
...Усмішкою зітру років цих втому!
Образи, гнів - розвію, розмету!
Не треба більше слів про те, як буде...
Майбутнє - там.... А день мій близько - тут!
Мій світ - в мені! І що ті пересуди?!....
.... Душа літає.... Не пристане бруд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587132
дата надходження 13.06.2015
дата закладки 14.06.2015
Не вір тому - хто в очі не погляне,
Відвівши їх лиш обертом повік.
Слова красиві, як троянди в'януть,
А погляд залишається навік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573663
дата надходження 11.04.2015
дата закладки 16.05.2015
Хай сонце хмари отінили,
Як прибережжя очерет,
Ти випусти з-під корка сили –
Іди вперед.
Хай мряка над тобою висне,
У серці згірк любові мед.
Ти відпусти оте, що тисне -
Іди вперед.
Коли журба і біль сплелися
І вихолов надії плед,
До Бога щиро помолися –
Іди вперед.
Як ворог петлю накидає,
Згадай, хто ти - атлант-атлет!
Хай в тобі сили страх не має –
Іди вперед.
І як життя б тебе не било,
Як не згинало би хребет,
Умий лице із крові й пилу –
Іди вперед.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579408
дата надходження 06.05.2015
дата закладки 15.05.2015
цинічно
навічно
без префіксів.
спокійно
дивитись в потилицю
і вже не ходи до провидиці -
бо знов обіцяють
метелиці.
льоди
перейди -
все скресатиме.
холодний
хтось, з вулиці, росяний
в кімнаті, неприбраній, досвіта
схід сонця
ще не починатиме.
вікно
як вино
відкоркується
відкриються вії
мов китиці
вмить світло
із поверху кинеться
і ранок
почнеться
на вулицях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548617
дата надходження 04.01.2015
дата закладки 13.05.2015
травень хребти
під ганчір'я зелене сховав
вже вечоріє занадто поволі -
до сказу
між перемовин вітрів
затихають слова -
далі говориш
вголос себе звинувачуєш -
втрачена начисто -
де б не була, перед ким
місто пролізло під шкіру,
немов ненароджене,
тихо живеш тепер
з чимось всередині,
молишся,
щоб воно стало
твоїм
01.05.15, Коломия
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578343
дата надходження 01.05.2015
дата закладки 13.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.05.2015
В уго́льной башне задыхалась всё принцесса,
Туда-сюда швыряя нож лито́й,
Ждала героя с телом Ахиллеса,
А дождалась с одной его пятой.
«То, что дают – хватай ты безоглядно», -
Ей чьи-то мудрые припомнились слова.
И у героя с лопнувшею пяткой
Вдруг оказалась Зевса голова.
А если здесь вы смысла не сыскали,
И не увидели житейскую мораль…
Так посмотрите на своём мангале –
Там есть такая же до точности деталь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578784
дата надходження 04.05.2015
дата закладки 04.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.05.2015
Що нам цілунки…
Дотики… слова?
Забудеш завтра ти моє обличчя…
Пробач,що я в життя твоє ввійшла,
Як входить в дім
мара із потойбіччя…
Вінок сплітаю
Із карпатських трав…
Сміються очі волошково – сині…
Промовиш ти – “Я так тебе чекав…
Скажи, чому?! –
не залишаєш тіні…”
-“Так тіні ж – тут…
Вони – кругом!”.. і я
Лежу у травах… ніг не відчуваю…
Мене питаєш –“ Як твоє ім”я?!”
І я відповідаю –
“ Я - не знаю!!!..”
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575916
дата надходження 20.04.2015
дата закладки 21.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.03.2015
Є час для відчаю і втрат,
Для неповернень-непробачень,
Коли життя твого трактат
Вже набуває інших значень…
Коли не хочеться плеча,
Яке тобі прихилить небо.
І чи з мечем, чи без меча –
А все одно змиритись треба.
І ти, чіпляючись за те,
Що вже по швах тріщить і рветься,
Збагнеш одвічне і просте:
Не можна приручити серце.
І, може, вперше без образ,
Не закусивши зуби злісно,
Повіриш, що приходить час,
Коли вже пізно… Надто пізно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562447
дата надходження 25.02.2015
дата закладки 27.02.2015
Уже, мабуть, час вмирати
Але ще хочеться дихати
трошечки.
Люди — найздібніші примати,
Їх треба кормити
з ложечки.
По краплі кидати істину
Разом з рафінадом
до чаю.
Люди собі здаються нечистими
Тому збиваються в стадо
і полюють зграями.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560517
дата надходження 18.02.2015
дата закладки 18.02.2015
Ніхто не знав,
Як було тобі глибоко, лячно і темно,
Коли всміхалися губи, а сльози стояли в очах.
Ти дивний сплав
Протилежних за знаком летких енергій.
І ти мовчала, коли твого серця голос кричав.
Бентежний злет
І таке несподівано стрі́мке падіння,
У коловерті життя щирий подив - твій вірний друг.
Впритул багнет -
А ти все ще віриш своїм видінням,
Живеш під дією несуміних з життям напруг.
А він втікав -
Так зручніше - й віднині уже не сором
У цім зізнатись і не пускати у очі дим.
Ніхто не знав:
Тво́ї ангели тихо плакали хором,
Бо ти питала: навіщо так довго, якщо не з ним?
Ніхто не знав,
Що тебе вбиває найбільша зрада,
І що у грудях твоїх замість серця пекуча діра.
Не видно зла,
Бо підступність ховалась за маску правди.
Та, навіть знаючи це, ти уперто не бачила зла.
05.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557530
дата надходження 05.02.2015
дата закладки 05.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.12.2014
думки розхристані, забилися в куток
і в сотий раз бажання все забути
іду на дно, і радості ковток
перетворився на ковток отрути
думки просочені отрутою віків
мордуються та тягнуть - коні в милі
цікаво, скільки заслужу вінків
на свіжій, не затоптаній могилі
шукаю порятунку, пятий кут
зустрів байдужо, холодно, спокійно,
мій мозок змучений не зрадить? Чи як Брут
пройдеться лезом, щоб уже надійно
заснути...,щоб нові світи
зустріти, знову з думкою про Тебе
я знаю, дві дороги не пройти,
я ж вибрав ту, що не веде до неба
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542338
дата надходження 08.12.2014
дата закладки 08.12.2014
А на вершинах гір стоять сніги…
Повір… вони не топляться ніколи…
Прошу… мовчи… ні слова не кажи…
Слова – обман… піски пустель… міраж…
Літак… що на останній йде віраж…
Там невагомість… не болить… не коле…
А на вершинах гір – лише вітри…
І знаєш ти… там не знайти ожини…
Я за собою не палю мости…
Вони самі летять із висоти
У ті долини… де цвітуть жоржини…
Бо знаю я… і знаєш… мабуть ти…
Що ми з тобою – різні дві вершини…
І хай простить нас ангел Темноти
За той політ… де сплелися світи…
Де медом пахнуть ягоди шипшини…
За безнадійно зниклі десь вітри…
І ще очей твоїх нестерпну впертість…
За неповторний смак тієї миті…
Китайських рік нестриману відвертість…
Рівняння ті… де невідомих три…
І розв”язки… якісь несамовиті…
За бездоганно спалені мости…
За мить оту… над прірвою… у житі…
Нехай простить нас ангел Темноти…
Бо на вершинах гір лише… сніги…
Вершини ними цілий рік покриті…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500246
дата надходження 20.05.2014
дата закладки 06.12.2014
У високих полях кукурудзяних
Обопільно підписана хартія:
"Ми ніколи не будемо друзями,
Заважатиме завжди симпатія".
Ми окремо снуватимем стеблами
Від весни аж до пізньої осені,
Захлинаючись болем під ребрами,
Почуттями, що кимось поношені.
Ми під сонцем стоятимем порізно,
Ми від вітру ховатимем нахили,
Зарубцюємось мріями, совісно
Потаємне стиснувши під пахвами.
Ми вб'ємо неіснуючі спогади,
Обрубавши у пам'яті ґнотики.
У холодному просторі погляди
Зігріватимуть нас, та не дотики.
Ми сторонні уста цілуватимем,
Закриваючи очі у відчаї,
Проведемо життя біснуватими
Із чужими навіки обвінчані.
Ми стикнемся не раз із капканами,
Що наставлять нам наші ілюзії.
Не судилося бути коханими,
То й ніколи не будемо друзями.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540703
дата надходження 01.12.2014
дата закладки 04.12.2014
Дякую Оленці Зеленій за натхнення
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541156
І навіть якщо неможливо –
Усе повторити…
Ми з повним маразмом вертаємось знову туди…
Там – СПЕКА, як в жнИва… нестерпно хотілося пити…
Та в кранах ( в околицях раю) –
немає води…
Там - СОНЯЧНІ ТІНІ…
Там – зайчики все ще веселі…
Хоч висохли ріки… І хвилі – немов зі слюди…
Там краплі цілющі - для мене стікали зі стелі…
І хто заборонить мені
(удесяте!..) - туди?...
Там – зникли криниці…
І нІкому було копати…
Там грань…(чи існує?)….яка – поміж злом і добром...
І ангел (раптово)… чи зміг б мені воду подати?...
Невиспаний Ангел –
із білим… та чорним крилом…
І навіть якщо…
Там немає ні краплі води…
Там руки твої - не чинитимуть жодного спротиву…
І я – повертаюсь… на чисті оті береги…
Невмілий злочинець –
на місце колишнього злочину…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541199
дата надходження 03.12.2014
дата закладки 03.12.2014
Дякую Оленці Зеленій і Дімі Маріну за натхнення
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539573
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539499
І саме тоді,
Як твоя розтривожена птаха
Захоче злетіти у чисті такі небеса…
Покинувши втому… і легко звільнившись від страху…
Можливо… тоді…
коли їх неповторна краса
Відкриється їй…
І така неймовірна потреба…
Хай – гірше безодні!.. для неї воно – голубе!…
І раптом те небо… безкрає… замріяне небо,
Промовить до неї -
“Я, птахо… не знаю тебе…”
А ти ще летиш…
Хоч тримають невпевнено крила…
І сила тяжіння - нестерпна в цієї землі…
А ти – все летиш… бо ходити – давно розучилась…
Бо так необачно
– віддала свої кораблі!…
Ти мусиш летіти!..
Бо сплачено всі перельоти…
Квитки загубились у хаосі днів і років…
А також тому… що насправді твої зорельоти
Усі заржавіли
під впливом дощів і вітрів…
А ти все – летиш!..
Бо ти - мусиш… ти знаєш – так треба…
Хай гірше безодні… відтінки його – голубі!!!…
І тільки реальність висмикує з чистого неба…
Реальність у тім…
що воно……… не належить тобі……….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539671
дата надходження 26.11.2014
дата закладки 26.11.2014
Здається, що життя - підводний човен.
Якщо ви в ньому, утікати марно.
Броню душі проб'є - водою повен.
Не випливеш туди, де сухо й гарно.
Це стан такий - депресія, - я знаю:
Вода у трюмі роз'їда метали,
ЇЇ я швидко слізьми випускаю.
Корозія, щоб серця не дістала.
Так я скидаю розпачу баласти,
Прощаюся із думки темнотою.
В найглибший жолоб смуток слід покласти -
І виграти в війні себе з собою.
Хто плакати соромиться, не вміє -
Боксерську прикупити варто грушу.
Біль забере, проблеми зрозуміє,
Як виб'єте із неї усю душу.
Рубайте дрова, віз тягніть угору,
Якщо не шкода, посуд розбивайте,
Кричіть в стіну,- не буде вам докору.
Лише на близьких злості не зганяйте!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509546
дата надходження 06.07.2014
дата закладки 06.07.2014
Ти знаєш чому ти сильний -
Ти просто ВІРИШ в кохання,
Ти йдеш до мети без вагання,
Ти – щирий, відкритий і вільний.
Вдихаєш на повні груди,
Лице підставляєш вітру,
Тримаєш в руках палітру
Й фарбуєш буденні споруди.
Цей світ такий темно-сірий
І навіть місцями чорний…
Та все ж він такий неповторний,
Коли в нім хоч трішки ВІРИ!
Життя твоє ще на світанку.
Ти ж чуєш? Співають півні.
Усі молоді – наївні,
Коли ще стоять на ґанку.
А далі – широка дорога,
А далі – не все тобі вдасться.
Та в цьому – найбільше щастя
Й солодка на смак перемога.
У тебе любов між ребер
І злоби в душі немає.
Таких, як ти, світ не ламає.
Ти просто ВІРИШ У СЕБЕ.
02.07.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508931
дата надходження 03.07.2014
дата закладки 03.07.2014
Ми так відчайдушно хотіли змінити цей світ...
Щоразу підводились, втому свою проганяли,
Ми просто робили своє, не заради медалей...
Робили своє ми заради майбутніх століть.
Ми так відчайдушно хотіли змінити цей світ...
І правду гірку ми несли крізь залізні лещата,
На щепки розносили всі надокучливі ґрати...
Невпинно боролись, допоки лишались живі.
Ми так відчайдушно хотіли змінити це світ...
Підніжки і зради болючі без крику терпіли,
Щоразу тримались, втрачаючи зброю і крила...
Стояли до смерті за сонце й калиновий цвіт.
Ми так відчайдушно хотіли змінити цей світ...
Щоразу знаходили вірну єдину дорогу,
Свого добивались, обходячи всі застороги...
На друзки трощили у душі вкарбований лід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507960
дата надходження 28.06.2014
дата закладки 28.06.2014
Ти брав її… як вміє тільки вітер…
Шалено… дико…
Помахом із крил…
Ще інколи ти дарував їй квіти…
Що я б назвала квітами могил…
Ти брав її… приречено і сніжно…
На перехрестях збочених шляхів…
А іноді…так вишукано ніжно…
Та тільки так… як сам того хотів…
Кохав її… як може тільки сонце…
Піском палючим золотих пустель…
Як Ангел… стукав ти в її віконце…
І Демоном… скидав її із скель…
Палив її ти ультрафіолетом…
Підносив в небо… під самі зірки…
Здавалось вже… перед останнім злетом…
Так легко відпускав ти дві руки…
Любив її… як землю люблять грози…
Коли навколо проливні дощі…
Ти відпускав її в оті морози…
Самотню… босу… навіть уночі…
Любив її… як квіти люблять роси…
Коли пустелі замете зима…
Коли вона стоїть простоволоса…
І вже шляхів для відступу нема…
І ось вона – сама уже як вітер…
Як дощ… і сніг… і навіть буревій…
Малює всі найкращі в світі квіти…
У бій іде без всяких прапорів…
Але чи ти збиратимеш ті квіти…
Коли вона вже неповторна хмара?...
У тих степах… де свище тільки вітер…
І де вона… лише твоя… Сахара…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507190
дата надходження 25.06.2014
дата закладки 25.06.2014
Не судилося - не збулося ...( Любов Ігнатова)
Не збулося, мабуть… судилося
Десь минути тебе на межі.
В квітах поле до ніг хилилося,
А ми все залишались чужі.
Не збулося, таки судилося
У півкварти зібрати сльозу.
А чи небом твоїм дивилася,
Тож не вчула в захмар*ї грозу.
Не збулося, затим, судилося
Засніжити назавжди сліди.
Я назовсім в тобі згубилася,
Мабуть, доля отак, в нікуди…
Не збулося, чому ж судилося
В паралелях шукати мости?
А кохання, на жаль, втомилося
Поміж часом долати версти.
Не збулося… і не судилося
Обопільно дорогу пройти.
У роках надвечір'я вмостилося,
А ми так і не стали на «ти».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477819
дата надходження 07.02.2014
дата закладки 14.06.2014
А.П.
Ми пили коньяк, тамуючи кожна своє.
Вже ніч поміж нами вмостилася без макіяжу.
Ти знаєш про мене усе, і все мені скажеш,
І дощ за дверима вчорашній день розіб є.
Ось так по краплинці із мене виходить печаль.
Та відстань весь час розриває твій голос у скайпі.
Що разу чекаєш на щось... і воно того варте,
Ми знову далеко, ми знову далеко...на жаль.
24.02.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481677
дата надходження 24.02.2014
дата закладки 13.06.2014
Дивитись, як руйнуються світи:
Усе на друзки, стрімко, до основи.
Не мовити на захист навіть слова,
Безсило споглядати, та не йти...
І втратити опору із-під ніг
Лише на мить, але й цього доволі.
Удари серця стомлені і кволі,
Та жодних докорів за те, що не зберіг.
Життя все розставляє по місцях:
У нього свій прихований порядок.
Дає печаль, за тим: дає відраду.
А ми по суті тут лише в гостях.
Дивитись, як руйнуються світи -
В минулому віджите залишати.
Попереду ще всього так багато,
Та поруч крокуватимеш не ти...
04.06.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503272
дата надходження 04.06.2014
дата закладки 12.06.2014
Що мені з твого тритомника,
Якщо ти без третього розміру?
Нутро відчайдухи-паломника
Не вразить без сукні із розрізом.
І що ця твоя натуральність,
Коли носиш штучне хутро?
Бо що ж це за міс "геніальність",
Що їздить щодня у метро?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504257
дата надходження 10.06.2014
дата закладки 10.06.2014
Ампутированные части тела могут болеть, можно ощущать щекотку или судорогу в ноге, которой уже нет. Точно так и она почувствовала себя без него — ощущала его там, где его уже не было.
Г. Г. Маркес «Любовь во время чумы»
Мені болить твоя відсутність.
Ні час, ні відстань не лікують.
Без тебе почалось майбутнє,
Душа ж в минулих днях заснула.
Болять сліди від поцілунків,
Яких мені не встиг віддати.
Печуть розірвані стосунки,
Але ж любов – не розірвати?
Мені болять всі сни без тебе
І звички, що мені залишив.
Болить одне над нами небо,
Болить твоя відсутність в тиші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498713
дата надходження 13.05.2014
дата закладки 07.06.2014
Яка різниця тепер хто з нас правий?
Забирай мене - і ходімо.
Не міняй коней на переправі:
Я й з тобою достатньо вільна.
І чи не байдуже хто що скаже?
Ти то не слухай, будь трохи вище.
Понад усе цінуй те, що наше.
І щедру ниву не нищ в попелище.
Я обирала тебе не за очі,
Не за усмі́шку й широкі плечі.
І не тому, що сама так хочу,
І не від хижої порожнечі.
Тож не катуй моє серце димом:
Воно вже знає який ти справжній.
Тому сьогодні: просто ходімо.
А завтра саме за себе все скаже.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502458
дата надходження 31.05.2014
дата закладки 31.05.2014
Ламай мені ребра від сильних обіймів!
Губися в волоссі, цілуючи скроні!
Втопися в очах моїх тихих, покірних!
Знайди в собі сили зіплести долоні!
Шукай мою волю далеко у серці!
Вбивай не співзвучні холодні мотиви!
Нужбо! Додай у погляд свій перцю!
Не бійся, рви на руках усі жили!
І пристрасний оклий твоєї персони
Так ніжно стискає мене у руках...
Даремно казати нам щось про закони.
Бо ми ж то не тут, а у себе в думках...
|N.W|
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500367
дата надходження 21.05.2014
дата закладки 21.05.2014
Те, про що я мовчу,
Поступово втрачає надію
Станцювати словами в рядках, щоб відкритися світові.
То болить до плачу,
То так тепло у грудях мліє.
В нього шепіт терпкий, і на дотик воно оксамитове.
Воно сяє в очах,
Або в посмішці лагідно губиться,
І мій настрій залежний від нього буває так часто.
Може хтось помічав,
Що коли я крокую по вулиці -
То я майже лечу, без найменшого страху упасти.
Неймовірне й чудне,
Та водночас важке і безжалісне
Те, про що я мовчу, так ніколи й не буде сказане.
Може, з часом мине,
Та тепер спалахнуло б з радістю,
Щоб злетіти із вуст кількома полохливими фразами.
Те, про що я мовчу,
Назавжди у мені й залишиться,
Стережу, бережу... Віддаю йому серце смиренно:
Там гуляй до схочу,
Щоб не сталося часом лишенька,
Ти позбавлене слів назавжди, навіки, нескінченно...
15.05.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499213
дата надходження 15.05.2014
дата закладки 16.05.2014
Він не любив її - вона не заслужила.
І тільки другом - більше ні на крок.
вона одним на світі дорожила,
Тож була поряд. Завжди буди вдвох.
Розрада словом, і підтримка втішна,
Не розділяв чужу й свою біду.
Вже не свята. Та певно і не грішна.
На захід сонця прийде, як у гру.
Він не любив її, бо друзів не кохають,
Вона його зовсІм не полонила...
Та десь далеко, біля неба краю,
Його чекає, мовби половина...
Лиш обійняти - і зникають сльози.
Бо він - як ліки. Він - її душа.
Він десь далеко. Вісті не приносять.
Вона чекає, ніби на ножах.
Казав : не жди. Будуй же власну долю,
Вона для тебе перша над усім.
Ну а вона вже ладна збожеволіть...
Нехай і другом. Аби разом з ним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498518
дата надходження 12.05.2014
дата закладки 13.05.2014
Ти знаєш: напевне я вкрай жахлива людина.
В мені егоїзму як в небі ясному зірок.
Я наполягаю на тім, що я не половина,
Я - ціле. І я в цьому певна до мозку кісток.
І, мабуть, зі мною нестерпно на довго залишитись,
Бо все хочу бачити тільки завершено цілим.
Бо саме таким досконалим був задум Всевишнього,
Та ми на вершині утриматися не зуміли.
Ти знаєш: напевне я часто буваю диктатором,
І хочу, щоб пил моїх слів всі приймали за істину.
Я геть не мирюся з брехнею й болючими втратами,
Та гарно ладнаю з такими ж, як я, егоїстами.
Тож вибач. Кому я крім себе самої потрібна?
Собі ж я потрібна, без сумнівів, тільки такою.
Ти кажеш, що я тобі стала уже майже рідна.
Та ось я яка. Що ти скажеш тепер? Ти зі мною?
13.05.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498755
дата надходження 13.05.2014
дата закладки 13.05.2014
Я так люблю тебе...Назло усім Богам...
Назло усім смердючим пересудам...
Одною стежкою іти нашим ногам,
Одним всміхатись зашаріло людям.
Я так люблю тебе за ту німу відвертість,
За кожне слово, те, що не сказав...
А що сказав - то слів твоїх упертість
Торкнеться серця. Там їх і зостав.
Я так тремчу давно від погляду німого,
Ним світ чужий ніколи не побачиш.
Складне зробив ураз усе з простого,
Та запевняю - ти багато значиш..
Не вір у сльози, у кохання пил,
Не вір, бо ти подумаєш - проходить...
Я промовчу...Ніхто так не любив,
Як я тебе. Бо так любить не в моді...
Твій подих лагідний моїх торкнеться вуст,
Я в свою чергу відповім тим самим.
Найкращий в світі...За тобою мчусь
Допоки серця моїх ритмів стане...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497876
дата надходження 09.05.2014
дата закладки 09.05.2014
Милий Боже, прости. Я слабка і напружена.
І немає прощення, кипить котлован.
Мені знову явилась та чортова дюжина,
І незламний характер. І долі вулкан.
Де ти, Господи? Знову мене ти залишив...
Чи ще дивишся пильно із вершин самоти?
Я ніколи, ніколи не стану вже іншою.
Я б воліла у світ уже інший піти...
І озвався Господь, підібравши мереживо,
Темних сліз таїну витер променем з хмар.
Та й промовив, стурбовано, але довершено:
"Ти, дитино, не плач. Повернеться Ікар.
Він літає далеко, йому муляють крила,
Він упевнений в тому, що ти - не його.
Але дам тобі слово, що будеш щаслива.
Він повернеться, чуєш. І ти знаєш - чого..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497880
дата надходження 09.05.2014
дата закладки 09.05.2014
Якщо ти відчуєш нестримну потребу
Свої почуття донести́,
Коли вже немає більш сили у тебе,
То все виливай у листи.
Пиши, як колись, на цупкому папері
Про те, що є тут і тепер.
Пиши, зачинивши всі вікна і двері,
І ніжно вклади у конверт.
А потім дістань, допиши ще постскриптум
Про те, як ти любиш без меж,
Й щоб я пам'ятала частіш руки мити,
Бо ти із долонь моїх п'єш…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495410
дата надходження 28.04.2014
дата закладки 29.04.2014
За край. А де той край? Де межі Світу?
Де межі сил моїх, твоїх, чи ще когось?
Легені обпіка п'янке повітря,
І щастя у моїй долоні: ось!
Облиш давати назви всім і всьому,
Стрибай у прірву теплих відчуттів.
Скидай хутчіш з плечей буденну втому,
Радій життю, як ще ніколи не умів.
Вивчай на звук, на смак, або на дотик,
Лови очима кожну мить буття.
Зламай свій страх: це він зростив супротив,
Хай вільно зазвучить серцебиття.
І не ховай і не глуши емоцій:
Для чистих серцем є неписаним закон.
За край( а він новий на кожнім кроці)
Як хочеш - сам, а хочеш і разом.
28.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495500
дата надходження 28.04.2014
дата закладки 29.04.2014
До біса дружбу! І будь, що буде.
Мені з тобою – так, як ні з ким.
І хай нас знову засудять люди,
Я лиш благаю: побудь таким.
Побудь собою, таким, як завжди,
І знаєш, досі я в тебе є.
У запитаннях немає правди,
Тож не питай. Просто будь, і все.
Мені з тобою досяжне небо.
Згадай, як разом - за горизонт…
Я відчуваю в тобі потребу.
Їм не збагнути таких висот.
Я розчинюся в тобі поволі,
В твоїх долонях палає світ.
Хай нам з тобою немає долі,
Та нам судився оцей політ.
Тому не бійся момент ловити,
Бо ця реальність хитка, як дим.
Не маю права тебе любити,
Але з тобою – так, як ні з ким.
25.04.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495003
дата надходження 26.04.2014
дата закладки 26.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.04.2014
Забери від гріха подалі,
Заховай аж за сотні верст,
Відведи від журби й печалі:
Непідйомний мені цей хрест.
Не пусти у думки його тіні,
Заспокой мого серця дзвін,
Що зривається на тремтіння,
Лиш від згадки, що десь є він.
Боже правий, я геть безсила!
Розкажи в чому задум Твій?
Я ніколи ще так не любила,
Я ще так не боялась мрій...
13.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492298
дата надходження 13.04.2014
дата закладки 15.04.2014
А знаєш, я ніякий не митець...
-Будьласка, з коньяком амерікано!
І не торкнусь я словом до сердець...
- А знаєте, у вас доволі гарно!...
Не напишу картин і слави не здобуду...
- Так, я присяду там біля вікна...
Помру - забудуть, не згадають люди.
- Я перепрошую, тут цукру лиш одна...
Не хочу визнання і слави - теж.
-Так, ще дві цукру... Ви пробачте - звичка...
Я хочу лиш одну любить без меж...
- І ще морозиво тій дамі в рукавичках...
А я б хотів кохання навіки,
яке переживе вірші Шекспіра...
Й моїх нестерпних віршів помилки,
І пам*ять Елвіса, і всіх його кумирів.
- Тримайте, ось, і решти вже не треба,
купіть на них своїй коханій квіти!
А я б долонями хотів торкнутись неба
і хоч хвилинку б я хотів пожити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490961
дата надходження 07.04.2014
дата закладки 07.04.2014
Розверзлись небеса… покотились громи…
І здавалося… небо на землю оту упаде…
Я люблю тебе дощ… після довгої злої зими…
Я люблю тебе, дощ… як ніколи… ніхто… і ніде…
Я нап’юся дощем… десь мій біль... і жалі відлетіли…
І здавалось… земля із-під ніг назавжди відійде…
І не було спасіння мені ані вправо… ні вліво…
Я нап’юсь тебе дощ… як ніколи… ніхто… і ніде…
Та стояли ліси… непідкупні в своїх постулатах…
І… здавалося… небо на голови нам упаде…
Так кохати дощі вміють тільки смереки в Карпатах…
Але більше – ніхто… і ніколи… й нізащо… й ніде…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489074
дата надходження 30.03.2014
дата закладки 30.03.2014
Він приходить до неї, коли йому дуже погано,
В пух і пір*я розбитий, нестерпно самотній та п*яний.
Обіцянками знову і знову їй плани руйнує
І цілує так ніжно, цілує цілує й цілує...
А вона все забула на світі, хоч пальцем до скроні,
Тільки очі, вуста й огрубілі гарячі долоні,
Тільки гола, солоно-гірка, але все ж, насолода
І кохання шаленого буйні безжалісні води.
Але зранку, тверезий, він тихо, без сумнівів піде,
А вона буде сльози пекучі ковтать до обіду,
Відображенню буде казати дурепа-дурепа,
Розуміти, що це не кохання, а справжня халепа.
Та не схоче нічого міняти у замкнутім колі,
Бо давноно вже змирилася з тим, що така її доля...
Він постукає в двері, вона неодмінно відчине
І уся, як завжди, безперечно у нього полине.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487857
дата надходження 24.03.2014
дата закладки 25.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.01.2014
А ти пиши, до стертих рук пиши,
Допоки не завершиться чорнило,
Свої ванільні трепетні вірші,
Як і куди тебе життя носило...
Пиши! Я чув - писати нині модно,
"Поетів" розвелось, немов сміття...
Про роботів пиши, про що завгодно,
Пиши, допоки є в тобі життя!
У терабайтах всіх нікчемних рим,
Знайдуть тебе прихильники й фанати.
Сідай зручніше і нанось вже грим,
бо "Слава, о, поете" всі почали гукати.
Не сперечайся, нині ти - митець,
володар слів і істини святої.
Ти повелитель душ, умів, сердець,
та схаменись, всі граються тобою!
У віршах кажуть всі, що їм душа болить,
це просто модно, це така епоха...
Тебе й мене забудуть вже за мить,
Пиши! і я пишу! це сумно трохи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472798
дата надходження 15.01.2014
дата закладки 23.01.2014
Неможливо усім дарувати взаємне кохання і щастя,
І у грі під ім’ям «кохання» не буває аж трьох гравців.
Та можливо на ті самі граблі ступити і знову впасти,
Покалічивши душу, наставивши нових рубців.
Все пройде. Час завжди заліковує навіть найтяжчі рани.
Ти іще такий молодий. Геть усі негативні думки!
Ти для когось ще станеш найкращим, єдиним, коханим,
Хоч у тебе на пошуки щастя можуть піти роки.
Ти вважаєш мене черствим, безсердечним стер**м,
І я знаю: так навіть краще, щоб швидше мене забув.
Ти, будь ласка, і далі пиши свої поетичні шедеври
Про кохання й життя, сенс якого ти ще не збагнув.
Я ніколи не мала наміру розбивати невинні серця,
Я завжди зазнавала болю, докорів свого сумління.
Та з тобою відчула, що потрібно усе довести до кінця,
Щоб ти вільним від мене став і отримав нарешті спасіння.
Не потрібно мені писати, в гості теж я тебе не запрошую,
Ми ніколи не вип’ємо 70 чашок чаю, як ти хотів.
Я могла стати другом, могла залишитись хорошою,
Але так ти ніколи не вбив би своїх почуттів…
16-17.01.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473272
дата надходження 17.01.2014
дата закладки 17.01.2014
Красуні-зорі відбивались у баюрі,
північний вітер доносив зізнання,
і знову мертвий спокій після бурі
настав, як після сліз пора прощання.
Забуті спогади ожили на світли́нах,
і хоча на скронях легка́ сивина́,
душа зосталась в квітах і перлинах,
а в очах таїться все ж та глибина.
Малинового чаю кілька філіжанок
і начебто нічого не змінилось,
бо сонце загляда з-поміж фіранок
і добре серце б'ється, як і билось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469964
дата надходження 03.01.2014
дата закладки 11.01.2014
[i]Тобі було далеко не п'ятнадцять...
Ти півжиття,напевно,вже прожив,
Та скільки весен ще тобі стрічати,
А скільки раз ти осінь відпустив...
Ти вкотре розгортати став ту книгу,
Котра в пилюці вже забула про життя,
Хтось розкрутив безжальну долі дзигу,
А хтось забув ввімкнути відчуття.
Годинник вже вицокує хвилини,
І день за днем минає без причин.
Хоч і немає біля тебе ні людини,
То ще ніхто не скаже:"Ти один".
Коли мине в житті негоди струмінь,
І серце зрозуміє:"Хочу жить",
Ти натягни беззвучні сильні струни-
Від їх мовчання світ нехай тремтить.
Ти усе думав:"Де ті кільканадцять?
Я ж тільки...тільки-но почав любить..."
Тобі було далеко не п'ятнадцять,
Ти півжиття лише устиг прожить...[i][/i][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471111
дата надходження 08.01.2014
дата закладки 09.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.01.2014
Якщо колись мене розлюбиш ти,
Забудеш всі слова, що шепотів ночами,
Зруйнуєш всі збудовані мости....
тоді моя душа піде світами.
піде й шукатиме твою любов,
твій голос ніжний, твої рідні очі.
І буде повертатись знов і знов
у наші спільні божевілля ночі.
Вона чекатиме тебе завжди
на перехресті де колись зустріла,
де не чекала ще вона біди,
де просто вірити тобі хотіла.
якщо колись мене розлюбиш ти
моя душа забуде слово спокій
немов сліпа вона піде в світи
і так блудитиме сто тисяч років.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215000
дата надходження 08.10.2010
дата закладки 02.01.2014
My train arrives at twenty five to seven.
I have no time to think I’m wrong or right.
I deem we were a couple made in heaven
‘cause nothing matters while you’re by my side.
My heart will keep all memories. Don’t worry.
It's time to cross the past and start the new,
It's time to change my life, rewrite my story.
I'll live, I'll breath, I'll smile without you.
Look at the sky! The sun is going down.
I can remember who I was before.
I know I’ll cry but I must leave this town.
I hope I’ll never see you anymore.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351883
дата надходження 21.07.2012
дата закладки 01.01.2014
You’ll never get back to the start,
Your life is moving to the end.
Shut up and listen to your heart!
I’m here, you can hold my hand.
I’m here anytime for you
To show a right way when you’re wrong,
To change mistaken points of view.
I’m here and my love is strong.
Life isn’t easy, time is short.
Keep smiling! I am by your side,
I’m here for you to support.
Together we’ll win any fight!
Once someone said: “The hope dies last”
And I compare these words with gold.
Don't look back on your wasted past!
Together we can change the world!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352108
дата надходження 22.07.2012
дата закладки 01.01.2014
Її , маленьку, доля обманула:
Вона не встигла звідси утекти.
Назад в життя дорога повернула...
А де ж свій світ тепер їй віднайти?
Мережана колись біленька сукня
Тепер несла лиш пам'ять про війну.
А вітри плачуть в унісон попутні,
Вбирають з вуст її усю вину!
Оця земля, що попелом під небом
Розкинулась на розсуди віків,
Була завжди їй в серці гордим гербом...
За ним лиш сум свій реквієм завів.
Принцеса волі у своїй недолі -
Вона іще дитина…та не та!
В її сльозах уже немає солі,
І сліз нема – німа лиш гіркота.
Величні предки вже не допоможуть...
Вона сама, і кінь лиш вороний
У день тяжкий і в ніченьку погожу,
Хоч йдуть роки, та завжди молодий!
ШляхОм її колись була лиш влада,
І вірний суд творити – все могла!
І що ж тепер? Ці бідні рученята
Шукають долю, що давно пішла…
Навічно полягли палаци горді,
І степ лишень – єдина рідна кров.
Вона ж, вклонившись материній вроді,
Іде з конем в минуле...знов і знов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389788
дата надходження 04.01.2013
дата закладки 29.12.2013
Зітреш мої відбитки на листівці -
строкатий почерк все вже розповів.
Така розлука вицвіте за тиждень,
якби ж за тиждень. Кажуть, у тобі
змінились очі, рухи тіла, й голос
нашіптує... Ми порізно удвох.
Ці кляті дні коротшають і рідшають,
ці кляті межі стискують і тріскають.
За що тепер триматися обом?
За зграєю перелітних , затримавшись,
секундою у ритмі часогри... Верни мені
спадаючі оперення. Я їх чорнилом
воскрешу. Верни.
І хай на смужках поділу доріг - ще досі мій -
стоїш тепер незримо.
Люблю тебе за те, що відпустив,
коли терпець вривався бути сильним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456696
дата надходження 26.10.2013
дата закладки 29.12.2013
Небо нависло над нами
Сірим холодним шатром.
Вмило все місто дощами,
Вбило останнє тепло.
Сірість росте у буденність,
Хмари ховають зірки.
Осінь приносить непевність,
Та осені-лиш сторінки..
В ковдри закутані люди
Щиро чекають зими.
Колись-то вона таки буде!
Кодись-таки збудуться сни!..
Хочеться мабуть все ж свята,
Вогників і мандарин..
Пухнастих сніжинок..Як вата..
Щоб ніхто не лишився один.
Та втомившись від вічного бігу,
Плутаєм знову слова:
Люди чекають не снігу-
Людям потрібні дива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464532
дата надходження 06.12.2013
дата закладки 17.12.2013
Брат, давай нап’ємося в хлам!..
Хоч цього, певно, буде мало,
Просто знаєш, все так дістало…
Брат, давай, ну хоча б по сто грам!...
Брат, дивись – за вікном сніги…
А у серці давно вже зима…
І бажання напитись нема…
Брат, давай хоч покурим з туги!..
Брат!.. Не куриш? Пробач, забув…
А у мене цигарка в зубах,
Я прокурений весь… Це жах…
Брат, є щастя! Про нього я чув…
Брат!.. Далеко ти так, я сумую…
А довкола зникають люди…
«рідні» з серця ідуть в нікуди…
Брат, давай по сто грам, хоч чаю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464349
дата надходження 06.12.2013
дата закладки 15.12.2013
Коли приходить сум в твоє вікно
Все навкруги затьмарено темніє.
І музика сумна ця, як назло
В останній прозі ,радощів німіє.
Твої уста, заклякли у незмозі,
Відчувши погляд свій,холодний і німий
Прочуєш шелест листя у волоссі
Такий пекучий й справді не земний.
Ці відчуття з-земними не рівняти
Вони з безодні виплили, святі
Лише тому дано у вись пірнати,
Хто чесний крок веде в житті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465192
дата надходження 10.12.2013
дата закладки 10.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.12.2013
Моя душа сьогодні померла.
Ніколи не встане з могили вона
Залишилось тіло, розтріпані нерви,
Та душу навіки закрила труна.
Труна та важкая. Молю, щоб підняли.
Але то потрібно , аби покохали.
Коханням прекрасним , що горе жене.
Мене полюбили. Простого мене.
Її я люблю,ще й хочу взаємності:
Кохання, щастя, і нашої єдності
Сам знаю - цього не відчую ніколи
Та серце то просить: дуже вже коле
Це все мені треба. Правда, багато?
І хочу мовчати й водночас волати!
Натомість пишу дилетантські вірші
Це все, що горить в моїй мертвій душі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434557
дата надходження 30.06.2013
дата закладки 22.11.2013
L
Те, що між нами, підкорило гравітацію...
O
Я ще не знаю: це на завжди чи на все життя.
V
Нестворений роман вже має анотацію...
E
Сторінка. Розділ перший "З раю не існує вороття". ♥...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456910
дата надходження 27.10.2013
дата закладки 20.11.2013
Постаріло село, постаріло,
Не співає сучасне село,
Заніміло, чомусь, заніміло,
Мов на рельси під поїзд лягло.
Не ридає, бо висохли сльози,
Не кляне і не просить спасти,
На лугах перламутрові роси,
Як колись до схід сонця зросли.
Дідусі і бабуні лишились,
Покидають орлята село,
Виглядати в селі потомилось,
А яке ж бо веселе було…
І теребить бабуня хустинку,
Що привезли онуки в село,
Витирає сльозу - намистинку,
Бо для неї ОТЕ – відбуло.
Колись в полі на ланці трудилась
І лилися пісні поза гай,
А в неділю у церкві молилась,
І здавалось життя, наче рай…
Постаріло село, постаріло,
Зрідка в полі хтось кіньми оре,
Воно тихо, як вечір згасає
І колись непомітно помре…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461274
дата надходження 18.11.2013
дата закладки 18.11.2013