уляна задарма: Вибране

Єлена Дорофієвська

MISE-EN-SCÈNE

Выходит  ночь  из  торфяных  болот.
В  соседском  винограде  гнёзда  вьёт
воде  вода,  и  оправляет  перья
птенец  луны  –  глазаст  и  желторот.
Качаясь,  белый  тополиный  плот
к  порогу  то  прибьётся,  то  нырнёт
в  открытый  свет,  позолочённый  дверью.
 
Дом  делит  мир  на  тёмный  и  на  твой,
на  неодушевлённый  и  живой.  
Сказать  иначе  –    твой  и  настоящий.    
Ты  в  равной  мере  близок  к  мошкаре,
в  пределах  света  суетно  звенящей,  
и  к  паукам,  беззвучно  ткущим  смерть…  –
здесь  чутко  дышится
и  липа  липы  слаще.
 
Лишь  речь  тебя  изводит,  как  земля,
проговорённая  и  вдоль,  и  вглубь;  и  снова,
на  свет  секунду,  тьму  на  век  деля,
но  дольше  имени  во  времени  не  длясь,
одно  значительное  вымолчится  слово.
И,  ощущая  ночь  как  наготу,
расслышав  ободрённый  сердца  стук,
шагнёшь  в  волнующую  бесконечность  лета…
 
Но  –  дом  твой  полон.  Ужин,  разогретый
в  который  раз,  оставлен  на  плите.
Стоишь,  незряч,  в  кромешной  пустоте  
у  входа  в  дом,  и  смотришь  в  пустоту,  
себя  собою  оградив  от  света.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880786
дата надходження 25.06.2020
дата закладки 26.06.2020

Стяг

Симфонія від цвіркуна

Стих  вітер.  В  гості  входить  вечір.
Сідає  поруч  і  мовчить.
Цвіркун  –  мелодії  предтеча,
Лаштує  скрипку.  Через  мить,
Густа  симфонія  поллється
(нас  тільки  двоє  слухачів)
 Лиш  сонний  Всесвіт  усміхнеться,
На  цвіркуновому  плечі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880286
дата надходження 20.06.2020
дата закладки 20.06.2020

Світлана Ткаченко

Паморока

кругом  вирує  паморока-мла,
на  тлі  екранів  посивіли  вікна,
на  світ  дивитись  крізь  новинні  ікла,
мов  крізь  кімнату  скривлених  дзеркал

ніхто  нікого  чути  не  спішить,
собаки  брешуть  –  каравани  ходять,
в  народу  з  паперової  свободи
папір  обухів  тішить  і  шуршить

напнувши  мітри,  куклі  і  чалми,
їдять  паски  як  праведники  з  раю,
яриться  свято,  й  поле  догорає,
і  вже  не  вперше  пир  під  час  чуми

тече  усе,  крім  спалених  лісів,
крім  присмерків  душі,  дощу  із  неба  –
і  многогрішний  час  тебе́  без  те́бе,
і  вірші  ненаписані  у  стіл
(17.04.2020)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872427
дата надходження 17.04.2020
дата закладки 20.04.2020

Єлена Дорофієвська

У хаті синьо…

У  хаті  синьо.  
Носиться  тепло  
з  кутка  в  куток,  як  дід  виходить  в  сіни.
А  у  дворі  вирує  вітер  сильний,
пилюку  вибиває  з  кволих  тіней,
і  соняха  розхитує  стебло.
У  соняха  зелена  голова  –  
ще  не  зацвів.  
А  от  у  діда  –  сива.
І  просяться  якісь  такі  слова…  
Та  дід  не  знайде  й  видихне  –  овва…
І,  вже  гучніше,  вголос  –  буде  злива.
І  знов  мовчить,  бо  не  знаходить  слів.
Він  ще  цвіте  –  він  сорок  років  цвів
таким  сріблясто-тоскним,  сніжно-білим...
І  світ  здається  діду  зрозумілим
і  надприродним,  як  церковний  спів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872551
дата надходження 18.04.2020
дата закладки 19.04.2020

Света Андроник-Шимановская

Застрели

Застрели  же  меня  предпоследним  патроном,  осень,  
возле  входа  в  метро,  у  подъезда,  в  автомобиле.  
От  его  хрипотцы  на  планетах  сместились  оси,  
океаны  по  пояс  Вселенную  затопили.  

Развеваются  прахом  останки  щербатых  листьев,  
Бело-лунное  солнце  вычерпывает  лимиты.  
Застрели  же,  не  мешкай,  иначе  она  продлится  -  
эта  серая  жизнь,  в  коей  воду  мы  носим  ситом…  

Без  него  я  невольно  слепну,  мой  мир  не  светел  -  
два  бельма,  словно  линзы  намазаны  кашей  манной.  
С  ним  познали  мы  радость  такую  -  как  будто  дети  
неожиданно  деньги  нашли  в  потайных  карманах…  

Лето  било  волной  нам  в  спины,  ломало  ребра,  
Мы  в  минуты  срастались  счастливцами  воедино.  
И  рассвет  был  горчично-пряным,  и  Бог  был  добрым,  
А  теперь  я  брожу  разорванной  половиной…  

Город  стал  черным  вороном  –  пасмурен,  зол  и  скучен,  
Новостройки  в  нём  недостройками  умирают.  
Застрели  предпоследним,  последний  оставь  на  случай,  
если  он,  точно  так  же,  ослепший  стоит  у  края…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776318
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 05.04.2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.04.2020

yaguarondi

Помилка

Я  помилилась.  
Милий  мій,  помилуй.
Помилка  -  милке  слово,  
Ніби  мились
І  милились,  
Милуючись,  
З  тобою.
Пахтливе  мило  
Малевом  на  тілі,
Та  раптом  мила  
Малювання  біле
Малесеньке  
Потрапило  у  очі.

Помалу  сльози  неба  мальви  змили,
Ми  більше  не  літаємо.  
Немилі.
Тепер  ми  лід.  
І  поміж  слів  –  обмилків,
Молись,  чи  не  молись,  
Між  нами  –  милі,
Серцям  так  мілко…
Хочу,  чи  не  хочу  -
Малюнки  вибачень  мої  спізнілі
Не  виправлять  помилку.



картина    корейської  художниці  CHRISTIAN  ASUH

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652043
дата надходження 16.03.2016
дата закладки 03.04.2020

yaguarondi

Сніг, мій по сонцю й повітрю сусід

Сніг,  мій  по  сонцю  й  повітрю  сусід,  
Землю  сховав  від  війни...  
Бе́зуме  білий,  хіба  ж  так  рятують  світ?

Сніг,  мій    дружочок  єдиний,  
Виказав  землю  війні  -
Почервонів  
Після  снаряду  виття.

Падає,  падає  сніг
Прямо  у  сон  
Хлопцеві  після  життя

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768253
дата надходження 26.12.2017
дата закладки 03.04.2020

Іра Сон

Королева мертва!

Королева  мертва!  Королеву  сегодня  казнили.
Ловкий  взмах  топором  завершил  торопливый  процесс.
Овдовевший  король,  улыбаясь  нечищеной  гнилью,
Поспешил  на  банкет.  Там  проводится  кастинг  принцесс.

Подберёт,  не  спеша,  поуслужливей  да  поглупее  –  
Чтобы  только  для  ласк  открывала  пленительный  рот.
И  ещё  на  главу  станет  больше  в  его  эпопее:
Августейший  наш  друг  –  поразительно  синебород.

Вся  дворцовая  знать  раболепно  склонила  колени  –
Что  поделать  –  монарх!  Хочет  –  милует,  хочет  –  казнит.
Улыбайся  и  лги.  Аплодируй.  Внимай  поприлежней.
Лишь  бы  шкуру  сберечь.  Ну  а  совесть  потом  извинит…

Обыватель  молчит.  Обыватель  плевал  на  интриги.
Ну  казнили,  и  что?  Да  сама  виновата  небось.
Хлеб  и  зрелища  есть.  И  к  чему  истеричные  крики?
У  толпы  не  в  цене  сострадание.  Так  повелось.

Мрачный  шут  избивает  впустую  ворота  конюшни:
«Венценосный  упырь!  Не  нужна  –  отпустил  бы  ко  мне!
Я  любил  бы  её!  Я  любил…  только  был  ей  не  нужен…»

…Он  вернётся  на  бал,  пряча  тонкий  стилет  в  рукаве…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534395
дата надходження 03.11.2014
дата закладки 01.12.2019

Єлена Дорофієвська

Говорить Фома. Борис Слуцький. Переклад

Сьогодні  я  ані  в  що  не  вірю
Очам  –  не  вірю
Не  вірю  вухам.
Торкнуся  –  і  тоді,  мабуть,  повірю,
Якшо  на  дотик  –  все  без  обману.
 
На  згадку  спадають  насуплені  німці,
Безрадісні  бранці  45-го  року,
Що  стояли  –  руки  по  швах  –  на  дізнанні.
Я  питаю  –  вони  відповідають.  
 
-  Ви  вірите  Гітлеру?  –  Ні,  не  вірю.
-  Ви  вірите  Герингу?  –  Ні,  не  вірю.
-  Ви  вірите  Геббельсу?  –  О,  пропаганда!
 -  А  мені  ви  вірите?  –  Хвилина  мовчання.
-  Пане  комісаре,  я  вам  не  вірю.
Все  пропаганда.  Весь  світ  –  пропаганда.
 
Якби  ж  то  раптово  зробився  дитиною,    
Знову  навчався  в  молодшій  школі,
Й  мені  би  сказали  таке  от:
Волга  впадає  у  море  Каспійське!
Я  би,  звичайно,  повірив.  А  все  ж  би
Знайшов  би  оту  вищезгадану  Волку,
Спустився  б  униз  течією  до  моря,
Водою  його  каламутною  вмився,
І  тільки  тоді  би,  ймовірно,  повірив.
 
Коней  годують  вівсом  та  сіном!
Лжа!  Узимку  33-го  року
Я  жив  на  худющій,  як  жердь,  Україні.
Коням  давали  спочатку  солому,
А  потім  –  худі  солом’яні  стріхи,
Потім  їх  гнали  на  звалище  в  Харків.
І  особисто  їх  бачив  тоді  я
Суворих,  серйозних,  сливе  поважних
Гнідих,  каракових  і  буланих,
Що  мовчки,  неспішно  по  звалці  ходили.
Вони  ходили,  пізніш  стояли,
А  згодом  падали  й  довго  лежали,
Бо  не  ураз  умирали  коні…
Ні!  Неправда!  Лжа,  пропаганда.
Все  –  пропаганда.  Весь  світ  –  пропаганда.  
 
Переклала  з  російської  мови  Єля  Дорофієвська
___
Борис  Слуцкий
 
ГОВОРИТ  ФОМА
 
Сегодня  я  ничему  не  верю:
Глазам  -  не  верю.
Ушам  -  не  верю.
Пощупаю  -  тогда,  пожалуй,  поверю,
Если  на  ощупь  -  все  без  обмана.
 
Мне  вспоминаются  хмурые  немцы,
Печальные  пленные  45-го  года,
Стоявшие  -  руки  по  швам  -  на  допросе.
Я  спрашиваю  -  они  отвечают.
 
-  Вы  верите  Гитлеру?  -  Нет,  не  верю.
-  Вы  верите  Герингу?  -  Нет,  не  верю.
-  Вы  верите  Геббельсу?  -  О,  пропаганда!
-  А  мне  вы  верите?  -  Минута  молчанья.
-  Господин  комиссар,  я  вам  не  верю.
Все  пропаганда.  Весь  мир  -  пропаганда.
 
Если  бы  я  превратился  в  ребенка,
Снова  учился  в  начальной  школе,
И  мне  бы  сказали  такое:
Волга  впадает  в  Каспийское  море!
Я  бы,  конечно,  поверил.  Но  прежде
Нашел  бы  эту  самую  Волку,
Спустился  бы  вниз  по  течению  к  морю,
Умылся  его  водой  мутноватой
И  только  тогда  бы,  пожалуй,  поверил.
 
Лошади  едят  овес  и  сено!
Ложь!  Зимой  33-го  года
Я  жил  на  тощей,  как  жердь,  Украине.
Лошади  ели  сначала  солому,
Потому  -  худые  соломенные  крыши,
Потом  их  гнали  в  Харьков  на  свалку.
Я  лично  видел  своими  глазами
Суровых,  серьезных,  почти  что  важных
Гнедых,  караковых  и  буланых,
Молча,  неспешно  бродивших  по  свалке.
Они  ходили,  потом  стояли,
А  после  падали  и  долго  лежали,
Умирали  лошади  не  сразу...
Лошади  едят  овес  и  сено!
Нет!  Неверно!  Ложь,  пропаганда.
Все  -  пропаганда.  Весь  мир  -  пропаганда.
(с)Борис  Слуцкий

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854999
дата надходження 17.11.2019
дата закладки 19.11.2019

Єлена Дорофієвська

Пором

Бува,  назріває  мить  -
навколо  земля  горить,
а  потім  з-під  ніг  зникає,  і  всьому  край.
Вітер  скляною  брилою  скочується  згори,
місяць  монети  срібні  кидає  в  явори  –
спалюй  сірник  останній  та  йди  збирай.
І  замість  живого  серця  під  светром    —  дим,
і  тільки  вуста  розтулиш  —  гримить  гроза.
Зграями  і  загравами  холоди
носяться,  навіжені,  як  спогади  —
хто  б  їх  навіки  стримав  або  зв’язав…
Попіл  кружляє,  на  пристані  сум  стоїть.
Човником  більше  не  править  старий  Харон:
між  берегами  радості  і  страхіть,
навпіл  тебе  розриваючи  мимохіть,
крихітний  Фройд  зупиняє  хиткий  пором.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854772
дата надходження 15.11.2019
дата закладки 19.11.2019

Єлена Дорофієвська

Вересневе

"Нехай  тебе  більш  не  тривожать  слова  оці",  —
тримає  шматок  вересневого  золота  у  руці:
липове  серце,  розділене  смужкою  навпіл  —
лінія  долі  на  жовтогарячій  мапі  —
протяг  ганяв  його,  наче  метелика,  по  канапі,  
купав  у  ранковім  сонячнім  молоці.

Ви  все  ж  відбулися,    вдяглись,  підняли  гордовито  голови  й  комірці,  
мовляв,  ми  з  отих,  хто  не  входить  в  одну  і  ту  ж  річку  двічі,
ми  ті,  в  кого  розпач  ніколи  не  з'явиться  на  обличчі,  
знавці  перехресть  та    експерти  з  підвищення  цін
на  власну  жагу,    на  байдужість  як  спокою  запоруку,
тож,  друже,  врочисто  вітаймо  свободу  свою  й  розлуку,  
нехай  же  тебе  не  тривожать  слова  оці.

Ось  так  вона  мовчки  тримає  його  за  руку.  
Він  теж  не  говорить,  аби  не  змінитися  на  лиці.


#Єлена_Дорофієвська

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848742
дата надходження 19.09.2019
дата закладки 19.09.2019

ptaha

І саван туманів спаде…

І  саван  туманів  спаде.
І  замружиться  світ  -  
і  сонце  воскресле  розтопить  зимові  голгофи.

І  десь  біля  входу  в  Едем
за  добу  до  весни
окотяться  верби  вдесяте  (а  може,  усоте).

І  лоскотно  буде  душі,
і  сп'яніло  -  вустам:
із  келиха  неба  шампан  березнево  проллється...

...Стоятиме  день  на  межі,
загорнувшись  в  туман.
І  нитиме  в  нього  подряпина  трохи  під  серцем.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785742
дата надходження 02.04.2018
дата закладки 29.07.2019

Єлена Дорофієвська

Огонь

Девочка  спит,  поджигая  во  сне  постель.
Этот  огонь  –  одно  из  её  проклятий.
Бабушка  померла  лет  тому  как  семь,
но  вот  вернулась,  стоит  у  её  кровати
и  говорит:  «Я  напрасно  не  сеяла  огоньки,
искру  метну  случайно,  да  дождь  затушит.
Каждый  костёр,  слетевший  с  твоей  руки,
может  пустить  по  дыму  чужие  души».  
 
...Девочку  будит  мать,  мол,  снова  и  не  моргнешь,
будто  стеклянная  –  что  в  голове?  Лишь  звуки...
Девочка  слышит  и  думает  –  что  за  ложь!
В  горле  шумит  океан,    шепелявит  рожь...
Девочка  щелкает  пальцами,  вскинув  руки  –
с  пальцев  слетают  крохотные  огни...
Бабушка  шепчет  –  не  злись,  затаись,  опомнись!
В  детских  глазах  неестественный  блеск  возник    –
девочке  нравится  искр  золотая  морось...
 
Врач  говорит  –  повернись,  покажи,  смотри;
этика  не  позволит  сказать  на  ребёнка  "овощ".
Мама  платком  вытирает  дочурке  слюнные  пузыри,  
бабушка  шепчет:  «Сдерживайся,  не  гори,
не  выдавай  –    я  пришла  на  помощь!»
 
...Девочка  будто  прислушивается,  что  внутри,
и  терпит,  украдкой  лелея  своих  чудовищ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843048
дата надходження 25.07.2019
дата закладки 26.07.2019

Єлена Дорофієвська

Пауки

Мальчик  боится  папы  и  пауков.
Страхи  его  щетинисты,  восьмилапы,
У  них  сладковатый  вкус,  алкогольный  запах
И  льгота  на  поглощение  слабаков.  
Тщетно  пытался  вскарабкаться,  но  не  смог:  
Хата  саманная  глубже  песчаной  ямы.
Похожей  на  камышовый  болотный  смог
Плетут  паутину  холодные  руки  мамы:
Всё  связано  –  кров  и  кожа;  слабейший  звук
На  них  оставляет  трещины  и  щербины.
…Мама  выходит  в  полночь  доить  козу,
Пряча  в  переднике  золото  и  рубины,
Рыбий  хребет  и  прядку  седых  волос
с  затылка  отца,  и  тонкий  старинный  серпик…  –
Мальчик  её  с  рождения  безголос,
Мальчик  её  ничуть  не  боится  смерти.
...В  экране  шипит  и  щебечет,  –  не  к  ночи  будь
вдруг  упомянут,  –  светский  трепливый  демон.
Воздух  заходит  рывками  в  отцову  грудь  –  
Папа  уже  не  смекает  ни  кто,  ни  где  он,  
И  прочно  врастает  в  кресло  под  хохот  мух.
У  мальчика  за  спиной  восьмилапый  стоит  хранитель.

…Мама  приходит  под  утро,  едва  переводит  дух,
Подмигивает  иконам  –  никому,  мол,  не  говорите.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842888
дата надходження 23.07.2019
дата закладки 24.07.2019

Єлена Дорофієвська

Серебристые ласточки

Память  как  глубина  марианской  впадины,  
но  все  измерения,    графики,    планы      украдены,  
и  потому  расстояний  не  существует    —  они  бесполезны,  
как  горка  тупых  да  изломанных  ржавых  лезвий  -  
ни  пройтись    по  ним,    ни  зажать  в  руке...
Может,    неплохо,    что  глубина  эта    делает  нас  никем...
Но  ты  вспоминаешь  теперь  какие-то  глупости,  в  общем  —
как  долог  был  день,  а  вечер  за  ним  —  обесточен,  
и  безупречное  ожидание  связи,    
и  липкие  связки
голосовые,    и  неумение  говорить...
Хочется  говорить  о  девочке  в  свете    лёгком,  
прислушаться  к  сердцу,    осевшем  на  левом  лёгком,
 молчать  о  прекрасном,  собаку  жалеть  чужую...
И  думать  о  поцелуях.  Ждать,  чёрт  возьми,  поцелуя.  
Возможно,    что  память  —  это  тяжёлые  ливни  и  городское  утро  на  тёмном  камне,
но  мы  не  узнаем  и  в  письма  бесследно    канем  —
в  прощальную  их  глубину,    не  взойдя  на  очерченный  будущим  эверест...  
Да,    в  мире  для  двух  безумцев  хватило  бы  славных    мест.  
 
...память  уставших  и  ставших  друг  другу  никем  
взрезают  морщин  серебристые  ласточки  на  щеке.
©Елена  Дорофиевская

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842376
дата надходження 18.07.2019
дата закладки 19.07.2019

Катка

Хрестики й хрести

***

Щойно  хтось  цю  тишу  прогарчить,
ти  побачиш:  тут  навколо  стіни.
Ти  й  не  звір,  то  що  між  нами  спільне?  
Дихай  це  повітря,  що  гірчить.

Простору  розламані  замки,  
відстані  на  витягнуту  руку,
будь  мені  чи  голубом,  чи  круком.
Я  тепер  не  плачу,  бо  за  ким?

Краще  вже  осліпнути  й  брести
світ  за  очі,  наче  невидимка.  
Хто  тобі  що  винен,  Катеринко?
Тут  навколо  хрестики  й  хрести.


***

Де  навколо  хрестики  й  хрести,  
тіні  залишаються  по  суті
входити  у  себе,  мов  у  сутінь,
щоб  себе  попереду  нести.

Хто  за  мною?  Люди  чи  птахи?
Два  крила,  а  наче  -  два  обличчя.
Ця  гроза  звучатиме,  як  притча,
просто  називай  все  навпаки.

Кілька  слів  -  і  стихне  вся  вода.
Ось  мій  шлях  -  ці  кола,  кола,  кола...
Так  іще  не  плакала  ікона.
Так  ще  не  дивилася  вона.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841036
дата надходження 06.07.2019
дата закладки 14.07.2019

Ярослав К.

Красуня із виразними очима

[youtube]https://youtu.be/BnKoZM_9Hqc[/youtube]


Сидиш  цілодобово  без  спочину,
Не  бачиш  навіть  небо  голубе.
Красуне  із  виразними  очима,
Ну  як  тебе  занесло  в  АТеБе?

Ти  зовні  -  топмодельная  дівчИна,
На  сцену,  на  обкладинку  тебе!
А  тут  лише  звичайна  продавчиня
В  набитому  народом  АТеБе.

Чия  була  вказівка  та  злочинна,
Заслання,  наче  сталінський  Сибір...
Красуне  із  виразними  очима,
Милуєш  покупців  своїх  ти  зір.

Не  виняток  і  я  з  тієї  маси,
Тому  в  найдовшу  чергу  я  стаю
Завжди  до  однієї  тільки  каси,
Аби  зловити  усмішку  твою.

На  стрічку  як  почну  товари  класти,
І  з  ними  разом  рухатись  в  твій  бік,
Ти  поглядом  мені  лікуєш  настрій  -
Очима,  ніби  сканером:  "пік-пік".

На  все  у  світі  є  своя  причина,
І  ти  невипадково  саме  тут.
Звичайна  АТеБешна  продавчиня,
Твій  погляд  надиха  місцевий  люд.

Та  впевнений,  у  тебе  є  мужчина,
З  роботою  тебе  він  додовбе.
Ех,  пані  із  виразними  очима,
Без  тебе  запустіє  АТеБе...


Фото  з  інтернету

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836689
дата надходження 27.05.2019
дата закладки 29.06.2019

Апрельский

жертва

У  сорванных  цветов  дыханье  чище,
чем  у  растущих  на  стеблях  обвислых:
так  пахнет  дождь  над  свежим  пепелищем  -
стихиею,  наполненною  смыслом.

У  сорванных  цветов  понятней  жесты  -
у  них  уже  нет  времени  лукавить:
стоят,  как  неизбежного  невесты,
и  отказаться  от  него  не  вправе.

У  сорванных  цветов  уже  нет  шанса,
как  есть  у  нас  с  тобой,  -  начать  сначала...
И  вянут  лепестков  протуберанцы
и  опадают  на  паласы  в  залах.

У  сорванных  цветов  прозренья  тоньше:
так  проникают  в  суть,  не  вскрыв  конверта,
так  постигают  -  путь  земной  окончен,
так  умирают  с  верою  в  бессмертье.

Их  голоса  молчанье  не  нарушат,  
и  по  спиралям  восходящей  боли
их  маленькие  праведные  души
уносятся  в  мир  белых  колоколен.

2002

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247818
дата надходження 18.03.2011
дата закладки 24.06.2019

Виктория Роше

***

Как  утомились  бедные  слова
Везти  стереотипные  признанья
Из  пункта  А  в  пункт  Б.
         И  если  я  когда-нибудь  тебе
Решу  признаться  –  в  чем  еще  не  знаю  –  
Слова  передо  мной,  как  сыновья,  
         Тогда  построются  -  я  их  благословлю
На  путь  к  тебе,  в  пункт  Б,  в  бескомпромисье,
И  каждому  особенный  дам  дар:
           Разжечь  костер  и  потушить  пожар,  
Дурманить  чувством,  отрезвляя  смыслом,
Кричать  «не  верю»  и  шептать  «люблю».

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314111
дата надходження 15.02.2012
дата закладки 27.02.2019

Еkатерина

Прелестный котёнок.

Хищная  челюсть,  приплюснутый  лоб,  кисти  ушей,  глаз  топазовый,  злобный,
шьётся,  сутулится,  как  уголовник…
-  Это  не  зек,  потерявший  кайло,  и  не  банкрот  некредитоспособный:  
этот  прелестник  -  тигр  желтозубый,  ввезенный  к  нам  за  бабки  безумные
из  Куала-Лумпур.

Семеро  камер  наводят  прицел,  четверо  пикчеров  -  чёрных-и-белых  -  поднаторевших  марать  акварели,
запечатлели  его  в  образце:  будут  открытки.  
В  столь  прибыльном  деле  аж  двадцать  восемь  радеют  писак:  тигр  словно  йоркшир  описан.  
И  всякой  даме  милашкой,  едящим  овсянку,  сей  симпатяга  сдаётся  
…и,  кстати!  около  доков,  рекламки  висят:  полноростовые  фото  отличные  делают  там,
облегчая  прилично
расчёты  наличными…

Тигр  из  Британской  Малайи  (Бобо)  перед  едой  моцион  одиноко  делает  в  клетке:  спортивной  ходьбою
взад  и  вперёд!  …волоча  за  собой  смрад  экскрементов  кошачьих;
жестокости  -  не  различает,  чужд  эстетизму…
Вот  говорят,  отобедала  киса  парою-тройкою  лиц…  Дуализм!
Впрочем,  конечно  же,  глянув  сквозь  призму  либерализма  на  каннибализм…
Знаете,  я  вам  скажу  –  это  лишнее!
Вовсе  нельзя  столь  уверенным  быть    
в  подобном  цинизме!

Вольный  перевод  из  Базиля  Бантинга.  Оригинал:  http://www.poetryfoundation.org/poetrymagazine/poem/8754

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530065
дата надходження 15.10.2014
дата закладки 05.12.2018

Еkатерина

Інші люди / Other People

Я  аж  ніколи  не  була  як  той  герой,
Ти  ж  нас  помножила  на  нуль,  пустивши  із  зірок…

Між  нас  була  любов,  аж  милувався  Бог,  й  байдужі  для  обох
інші  люди…
Зміняла  дар  небес  на  інший  інтерес,  -  ну,  щоб  їбли  тебе
інші  люди…

І  де  пісні,  жаркий  танцпол  до  закриття?
Випадком  знесене  усе,  без  вороття.

Між  нас  була  любов,  аж  милувався  Бог,  й  байдужі  для  обох
інші  люди…
Зміняла  дар  небес  на  інший  інтерес,  -  ну,  щоб  їбли  тебе
інші  люди…

Ок,  мила,  це  твоє  тіло,  лягай  під  кого  схотілось,  до  сліз  їм  не  буде  діла  -
іншим  людям.
Ок,  мила,  це  тільки  тіло,  кохай,  коли  закортіло,  підуть  вони  збайдужіло,
інші  люди…

не  треба,  не  виправдовуйсь
не  треба,  не  виправдовуйсь
я  вдячна  за  дні  чудові…

Переклад.  Оригінал:  
https://www.youtube.com/watch?v=Lv8VKCz3Cdg

I  never  tried  to  be  a  hero
You  took  us  from  the  stars  to  zero
We  had  a  love  devout  without  a  shred  of  doubt
We  never  worried  'bout  other  people
You  broke  the  spell  and  wanted  something  else
Well,  go  ***  yourself  with  other  people
Other  people
No  more  song,  no  more  dance,  no  dance  floor
We  left  it  all  to  chance,  no  encore
We  had  a  love  devout  without  a  shred  of  doubt
We  never  worried  'bout  other  people
You  broke  the  spell  and  wanted  something  else
Well,  go  ***  yourself  with  other  people
Oh,  baby  it's  just  your  body
Go,  lay  it  on  everybody
They  won't  be  there  when  you're  sorry
Other  people
Oh,  baby  it's  just  your  body
Will  it  know  that  you  love  somebody
Who  won't  be  there  when  you're  sorry?
Other  people
Thank  you  baby,  thank  you  babe
Darling  don't  explain,  don't  explain
Thank  you  baby,  thank  you  babe
Darling  don't  explain,  don't  explain
We  had  a  love  devout  without  a  shred  of  doubt
We  never  worried  'bout  other  people
You  broke  the  spell  and  wanted  something  else
Well,  now  go  ***  yourself  with  other  people
Oh,  baby  it's  just  your  body
Go,  lay  it  on  everybody
They  won't  be  there  when  you're  sorry
Other  people
Oh,  baby  it's  just  your  body
Will  it  know  that  you  love  somebody
Who  won't  be  there  when  you're  sorry?
Other  people
Other  people
Other  people...


other  people  lp,  другие  люди  песня

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802878
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 21.08.2018

Теоретик

Основи поетики. Газель

[b]Газель[/b]  —  це  ліричний  вірш,  складений  не  менш  як  з  3-х  і  не  більше  ніж  з  12-ти  бейтів  (двовіршів),  пов’язаних  наскрізною  моноримою  кожного  другого  рядка  (крім  першого  бейта  з  парним  римуванням)  за  схемою  метричної  основи  аруза:  аа,  ба,  ва,  га...  

Завершені  за  думкою  строфи  не  пов’язані  між  собою  фабулою,  їх  об’єднує  спільний  мотив.  У  кінцевому  бейті  автор  неодмінно  називає  своє  ім’я  (літературний  псевдонім).  

Основний  зміст  газелі  —  любов,  туга  закоханого,  подеколи  філософські  медитації,  перейняті  вченням  суфізму  та  анакреотичними  настроями,  втіленими  в  алегоріях.  Ця  форма  як  відгалуження  касиди  виникла  у  VII  ст.  в  арабській  та  перській  поезії,  невдовзі  поширилася  в  тюркомовних  літературах,  вплинувши  на  індійську  та  уйгурську.  

Ось,  наприклад,  вірш  Абу  Абдаллаха  Джафара  Рудакі  (з  перської  переклав  В.  Мисик)

Коли  повіє  з  Бухари,  із  дорогого  краю,-
Жасмину,  мускусу,  троянд  я  пахощі  вдихаю.

Усім  жінкам,  чоловікам,  що  той  вітрець  почують,
Здається,  що  доходить  він  з  Хотана,  із  Китаю.

Ні,  вітерець  такий  легкий  не  долетить  з  Хотана,
Він  од  тієї  завітав,  що  я  давно  кохаю.

Моя  туркене  промітнá,  і  твій  халат  в  розлуці
Мені  сорочкою  приснивсь,  легким  убранням  маю.  

Я  вечорами  все  дивлюсь  туди,  де  шлях  на  Йємен,
Бо  там  є  зірочка  Сухайль,  Сухайль,  що  я  шукаю.  

Моя  ти  зіронько,  мені  здаєшся  ти  святою,
I  я  святе  твоє  ім'я  від  натовпу  ховаю.  

Та  тільки  мову  розпочну  -  і  сам  собі  на  диво
Твоє  наймення  дороге  найпершим  називаю.


Європейський  читач  вперше  познайомився  з  газеллю  в  латиномовній  інтерпретації  Т.Гайда  (1767).  Першим  до  газелі  в  Європі  звернувся  Й.-В.Гете,  котрий  написав  свій  “Західно-східний  диван”.

Газелі  зустрічаються  і  в  доробку  українських  поетів,  а  саме  у  віршах  І.Франка,  В.Поліщука,  Д.Павличка  та  ін.  У  творчості  А.Казки  ця  віршована  форма  зазнала  певної  зміни.  Зокрема,  не  вживається  [b]сфрагіда[/b]  (згадка  автором  свого  імені  чи  прізвища  у  віршовому  творі),  а  після  монорими  застосовано  рефрен:

Хлоп’ятком  бігав  я  в  садку  —  то  був  лиш  сон!
Ласкало  сонце  у  щоку  —  то  був  лиш  сон!

І  сад  здававсь  старий,  густий,  і  так  було
В  нім  любо  гратись  в  холодку  —  то  був  лиш  сон!

І  батько,  й  ненька,  і  брати,  і  сестри  —  де  воно?
Все  щезло,  мов  луна  в  гайку,  —  то  був  лиш  сон!

Й  знов:  монастир,  вечерень  сум  й  тужливий  дзвін,
Тра  канонаршить  хлопчаку  —  то  був  лиш  сон!

А  далі  вже  зашумував  Красою  Всесвіт  —  пить
Кохання  келих  юнаку  —  то  був  лиш  сон!

Чарівний  сон  —  а  я  повірив,  що  в  журбі,
В  самотині  шептать  в  кутку  —  то  був  лиш  сон!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788271
дата надходження 20.04.2018
дата закладки 20.04.2018

Марічка9

***

І  тільки  сльози  тихо  на  папері
Про  біль  розкажуть,  змучений  в  мені.
Колись  підеш  і  не  закриєш  двері,
Згубивши  слід  в  осінній  далині.
А  я  зостанусь  вдумливо  чекати,
Що  ти  повернеш  витрачені  дні.  
Хвилини  мчать,  як  черга  автомата,
І  дуже  влучно  цілять  по  мені...  

Ведіть  нас,  сни,  загублених  додому,
Сповільнюй,  небо,  спогад-зорепад...
На  нім  видніє  вибіліла  втома
Всього,  що  не  вертається  назад.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772817
дата надходження 22.01.2018
дата закладки 18.04.2018

Теоретик

Основи поетики. Моновірш

Моновірш  (грец.  μονόστίχοζ  —  одновірші,  від  μόνοζ  —  один  і  στίχοζ  —  рядок,  вірш)  —  вірш  з  одного  рядка,  написаний  легко  впізнаним  віршованим  розміром.  Сприймається  як  вірш  тільки  на  фоні  розвиненої  поетичної  традиції  даного  розміру  або  в  контексті  поетичної  книги.

[b]Ознаки  жанру[/b]

Постійною  ознакою  моновіршу  є  ритм.  «Однострока»  створюється  звуковими,  синтаксичними  або  метричними,  повторами.  

Моновірш  належить  до  таких  форм,  які  мають  назву  «удетерон»  (грец.  «ні  те,  ні  інше»).  
Деякі  віршознавці,  наприклад,  І.  Качуровський  уважають,  що  моновіршем  є  не  лише  окремі  твори,  але  й  такі  форми,  які  завдяки  своїй  ритміко-синтаксичній  та  змістовній  завершеності  набувають  статус  окремого  художнього  цілого  і  можуть  вилучитися  із  контексту  твору  як  самостійні  одиниці.
 
Це  підтверджується  й  тим,  що  безліч  віршованих  висловів  І.  Котляревського,  О.  Грибоєдова  та  й  навіть  народних  байкарів  стали  «крилатими».
І  це  не  кажучи  про  сентенції,  гіоми,  які  за  характером  ладні  слугувати  епіграфом,  ремінісценцією,  пародією,  перифразом  і  навіть  усним  побутуванням  у  народному  середовищі.  
Та  в  цих  випадках  подібні  вислови  набувають  значення  моновірша,  але  змінюють  авторську  настанову.

Проблемним  є  строфічний  характер  моновірша.  Переважна  більшість  дослідників  не  відносить  моновірш  до  строфічних  форм.  Віршознавці  (Т.  Наварро  Томас,  І.  Качуровський)  підкреслюють,  що  моновірш  лише  відіграє  роль  міністрофи  в  прислів'ях,  заголовках,  епіграфах  тощо.

Моновірш  присутній  як  у  фольклорних,  так  і  в  літературних  жанрах.  До  першого  належить  загадка,  прислів'я,  приказка.  До  другого  —  афоризм,  гасло,  слоган,  реклама,  враховуючи  вигуки  вуличних  торговців,  а  також  написи  на  будівлях,  брамах,  візках.  До  форми  О.  Квятковський  залічує  й  народні  «страждання»,  себто  невеликі  пісеньки-приспівки,  що  складаються  з  двох  рядків  переважно  по  8  складів.  До  форми  моновірша  відносять  епітафії  та  епіталами.

[b]Моновірш  як  жанр  у  сучасній  літературі[/b]

В  сучасній  авангардній  поезії  моновірші  зустрічаються  з  такими  жанровими  назвами,  як  «Роман  в  один  рядок».  «Роман  у  народному  дусі»  (В.  Марков).

Гнучкість  змістовної  форми  моновірша  проглядається  і  в  його  стильових  можливостях.  Діапазон  мовленнєвого  забарвлення  коливається  від  високої  патетики  до  постмодерністського  «чорного  гумору».  

Крім  того,  форма  характеризується  здатністю  до  різного  роду  експериментальних  навантажень,  що  зумовлює  зростаючий  інтерес  до  нього,  насамперед,  з  боку  авангардистських  поетів  (В.  Каменський,  Д.  Бурлюк,  В.  Ерль,  Б.  Констриктор).

Джерела:
1)  http://litmisto.org.ua/?p=17154
2)https://uk.wikipedia.org/wiki/Моновірш

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786256
дата надходження 06.04.2018
дата закладки 06.04.2018

Еkатерина

Кто роет землю надо мной?

-  Кто  роет  холм  могильный  мой?
Сажаешь  руту,  муж?
-  О  нет!  С  богатою  вдовой  
вчера  обвенчан,  милый  твой
сказал:  "Не  больно  неживой,  -
ей  верность  ни  к  чему".

-  Но  кто  же  роет  надо  мной?
Дражайшая  родня?
-  Ах,  нет!  Так  ими  решено:
"К  чему  цветы?  Зачем  венок?
Как  ни  лелей  могилку,  но
у  смерти  не  отнять".

-  Но  кто-то  роет…  Кто  же  там?
Соперница  моя?
-  Да  нет…  когда  тебя  в  цветах
несли  к  кладбищенским  вратам,
она  простила,  скучен  стал
ей  сон  небытия.

-  Так  кто  же  холмик  мой  разрыл?
Кто  ты?  Не  узнаю…
-  Твой  пес,  родная  госпожа,  
сюда  я  снова  прибежал,
Твой  сон  нарушив,  как  мне  жаль!
Я  здесь  нашел  приют…

-  Ты!  Роешь,  устремясь  ко  мне!
Должна  бы  я  понять!
Забыть,  чьё  сердце  всех  верней!
Вот  так  узнаешь  в  смертном  сне,  -
людишки  в  чувства  глубине
собаке  не  ровня.

-  Хозяйка,  землю  я  разрыл,
чтоб  кость  упрятать  впрок
здесь  до  голодной  до  поры,  -
неблизок  путь  от  конуры.
Что  Вы  под  холмиком  сырым,
мне  вовсе  невдомёк.


Перевод  из  Томаса  Харди.  Оригинал:  https://www.youtube.com/watch?v=6J8YXjTwPVE

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763416
дата надходження 01.12.2017
дата закладки 14.12.2017

Теоретик

Основи поетики. Лімерик

[b]Лі́мерик[/b]  [i](англ.  limerick)[/i]  —  жанр  гумористичної  поезії,  джерелом  якої  є  фольклор;  імпровізована  застільна  пісня,  нісенітниця,  завершувана  приспівом  «Чи  приїдеш  ти  в  Лімерик?»,  названий  за  ірландським  містом  Лімерик.  За  іншою  версією,  твори  цього  жанру  поширили  ветерани  ірландських  бригад,  які  перебували  у  складі  французької  армії  (1691—1771).
Поняття  з’явилося  у  словниках  приблизно  в  1876,  хоча  вживалося  значно  раніше,  було  зафіксоване  у  збірниках  «Історія  шістнадцяти  дивовижних  бабусь»  (1820),  «Випадки  із  життя  та  пригоди  п’ятнадцяти  джентльменів»  (1822).  Його  використовував  англійський  (за  походженням  ірландець)  художник  і  поет  Е.  Лір  (збірка  «Книга  нісенітниць»,  1846),  який  дещо  змінив  традиційну  віршову  форму,  назвав  її  нонсенсом.  Йдеться  про  жартівливі  епіграми  на  будь-яку  тему,  яким  властиві  комічно-гротескні  деталі,  каламбури,  парономазії.  Тут  одивнення  відбувається  на  основі  словесної  гри  із  застосуванням  нетипової  орфографії.  
Складається  з  п’яти  версів  (рядків)  із  римою  [b]aabba[/b],  із  тристопним  анапестом  у  першому,  другому,  п’ятому  версах,  із  двостопним  —  у  третьому  та  четвертому.  Однак  система  римування  може  бути  порушена,  як  і  кількість  стоп  у  віршовому  рядку,  бо  вирішальне  значення  надається  розкутій  інтонаційно-синтаксичній  структурі.  Е.  Лір  об’єднав  третій  та  четвертий  верси  в  один  із  внутрішньою  римою:
Грав  дудар  на  дуду  без  угаву  
Зирк  —  аж  змій  йому  лізе  в  халяву!  
Та  він  грав-вигравав,  
Поки  драла  змій  дав  —  
Від  музики,  що  грав  без  угаву  
(переклад  О  Мокровольського)  
Зверталися  до  форми  лімерика  також  А.  Теннісон,  А.  Суінберн,  Дж.  Р.  Кіплінг,  Р.  Л.  Стівенсон,  Марк  Твен,  Ю.  Тувім,  С.  Баранчик,  А.  Качан,  Юрко  Позаяк  та  ін.
Жив-був  хлопець  в  далекому  Фастові,
він  записував  файні  подкасти,
та  упертий  народ
не  купує  айпод,
і  не  слухає  Фастів  подкасти.
(А.  Качан)
Роальд  Дал  у  дитячій  повісті  «Матильда»  про  геніальну  дівчинку  також  вдається  до  жанру  лімерика.  Героїня  повісті  Матильда  у  перший  же  день  навчання  в  школі  експромтом  складає  свій  лімерик  про  вчительку:
Ми  всі  задаємо  щоденні
питання  про  вчительку  Дженні:
«Чому  це  в  неї
лице  мов  у  феї,
казкове?»  Дива  незбагненні!
(Переклад  Віктора  Морозова)

Джерело:  Літературознавча  енциклопедія:  У  двох  томах.  Т.1  /  Авт.-уклад.  Ю.  І.  Ковалів.  —  К  :  ВЦ  «Академія»,  2007.  —  С.  557  (Енциклопедія  ерудита)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765780
дата надходження 13.12.2017
дата закладки 13.12.2017

Теоретик

Основи поетики. Двоскладові стопи

Хорей  (трохей)  —  двоскладова  стопа  з  наголосом  на  першому  складі  
—  V.

Вловиш  нас  сьогодні  десять,  —  V  /  —  V  /  —  V  /  —  V
Завтра  двадцять  знов  настане  —  V  /  —  V  /  —  V  /  —  V
(Леся  Українка)

Тут  наголоси  падають  на  непарні  склади  1,  3,  5,7.  Розмір  вірша  —  чотири  стопний  хорей.
В  українській  поезії  найчастіше  використовуються  двостопові,  тристопові,  чотиристопові,  п'ятистопові  хореї.  Вірші  з  більшою  кількістю  хореїв  зустрічаються  рідко.  Приклад  шестистопового  хорея:
  Розмір  вірша  —  шестистоповий  хорей.  У  всіх  рядках  вірша  є  пірихії.  У  другому  і  четвертому  рядках  —  неповна  стопа.  Якщо  вона  складається  з  наголошеного  складу,  то  враховується  в  розмір.  Таке  закінчення  називається  каталептичним  або  усіченим.  Якщо  закінчення  рядка  збігається  з  закінченням  стопи,  то  воно  називається  акалептйчним  (неусіченим).  Перший  і  третій  рядок  —  шестистоповий  хорей  з  акалептйчним  закінченням.  Ямб  —  двоскладова  стопа  з  наголосом  на  другому  складі  V  —.
  Наголоси  падають  на  другі  склади.  Вірш  написаний  чотиристоповим  ямбом.  У  третьому  і  четвертому  рядках  третя  стопа  —  пірихій.  У  першому  і  третьому  рядках  є  по  одному  ненаголошеному  складу.  Він  називається  наростанням  (наростком,  нарощенням).  Така  неповна  стопа  в  розмір  не  враховується.
В  українському  віршуванні  зустрічаються  двостопові,  тристопові,  чотиристопові,  п'ятистопові,  шестистопові  ямби.  Рідше  —  семистопові  і  восьмистопові.
Трапляються  випадки,  коли  в  рядку  з'являються  зайві  (понадсхемні)  наголоси.  Двоскладова  стопа  з  двома  наголосами  називається  спондеем.
  У  першому  і  третьому  рядках  перші  стопи  мають  по  два  наголошені  склади.  Ця  стопа  називається  спондеем.
Анакруза  (грец.  anakrusis  —  відштовхування,  хід  назад).  Це  ненаголошені  один  чи  два  склади  на  початку  віршового  рядка  перед  першим  ритмічним  наголосом.  У  силабо-тонічних  віршах  односкладову  анакрузу  дають  перший  ямб  чи  амфібрахій,  двоскладову  —  анапест.  Хорей  і  дактиль  не  дають  анакрузи,  бо  починаються  з  наголошеного  складу.  Приклад  анакрузи:
  Анакруза  —  у  перших  двох  рядках  5-стопового  хорею.
Постійна  анакруза,  витворюючи  "живий"  склад  на  початку  віршів,  здатна  перетворити  одну  стопу  на  іншу.  Приклад:  амфібрахій  у  другому  рядку  перейшов  у  анапест:
 
Джерело:  http://pidruchniki.com/18800413/literatura/vidi_rimuvannya

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762771
дата надходження 28.11.2017
дата закладки 28.11.2017

Теоретик

Основи поетики. Верлібр

У  перекладі  з  французької  vers  libre  —  вільний  вірш.  Це  вірш,  побудований  на  відносно  однотипній  синтаксичній  організації  рядків,  на  ритмі  синтагм  (змістових  частин  речення).  Рядки  цього  вірша  мають  різну  довжину,  не  діляться  на  стопи.  У  рядках  —  різна  кількість  наголосів,  їх  розташування  —  довільне.
Верлібр  не  визнає  рим,  внаслідок  чого  зникає  поділ  на  строфи.  Щодо  римування,  то  тут  можливі  три  випадки:
1)  рима  відсутня;
2)  рима  обов'язкова;
3)  рима  в'яже  окремі  вірші,  інші  —  неримовані.
У  європейській  писемній  літературі  верлібр  з'явився  у  середньовічній  літературній  поезії.  Джерела  верлібру  —  у  фольклорі.  Початок  українського  писемного  верлібру  —  у  "Слові  о  полку  Ігоревім".  Його  ритм  базується  на  синтаксичних  повторах.  Такі  повтори  —  стала  особливість  верлібру.  Плач  Ярославни,  звертання  буй-тура  Всеволода  до  Ігоря  написані  верлібром.  Верлібри  писали  Леся  Українка,  І.  Франко,  до  верлібру  зверталися  поети  XX  ст.,  зокрема  В.  Еллан,  П.  Тичина,  М.  Йогансен,  В.  Мисик,  В.  Поліщук,  представники  нью-йоркської  групи  —  Б.  Рубчак,  Б.  Бойчук,  Е.  Андієвська,  В.  Вовк,  Ю.  Тарнавський.  Він  залишається  популярним  і  в  сучасній  поезії.
Є  два  типи  верлібру:
1)  французький,  який  зберігає  деякі  ознаки  інших  систем  (перехідна  форма);
2)  німецький,  який  цілком  пориває  з  іншими  системами.  Перехідна  форма  (французька):

А  тим  часом
Ті  самі  жорстокі  і  шорсткі
Самовіддані  руки
Несли  звідусюди
Каміння,  залізо,  цеглу,
Будували,  робили,творили
Свій  високий  і  просторий
Сонцем  пронизаний  Дім.
(М.  Рильський)

У  цитованому  вірші  є  такі  ознаки  верлібру:  немає  рим,  строф,  але  відчуваються  трискладові  стопи,  у  більшості  рядків  —  амфібрахій,  в  окремих  —  анапест,  у  передостанньому  —  дактиль.
Німецький  верлібр:

Сьогодні  Кидаю
Іскру  повстання  Для  всіх.
Поети,  на  вас  дивиться  всесвіт!
Забудьте  про  минуле...
(М.  Семенко)

Джерело:  http://pidruchniki.com/18800413/literatura/vidi_rimuvannya

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762768
дата надходження 28.11.2017
дата закладки 28.11.2017

Теоретик

Основи поетики. Типи віршування

Можливе  віршування  на  дактилічній,  амфібрахічній  основі.  Силабо-тонічні  вірші  можуть  бути  римованими  і  неримованими  (білими).
Павзник  (паузник)
Його  назва  походить  від  лат.  pausa,  грец.  pausis  —  припинення.  Це  перерва  у  мовному  потоці,  що  виконує  роль  словоподілу  і  заради  експресивної  виразності  відмежовує  одну  фразу  від  іншої.  Павзник  —  вірш,  у  якому  в  певній  закономірності  поєднуються  різні  стопи.  У  російському  літературознавстві  його  називають  дольником.
 
У  рядках  два  дактилі  і  два  хореї.  Фольклорне  віршування
Виділяють  три  типи  фольклорного  віршування:  пісенне,  речитативне,  говірне.
Речитативний  вірш
Його  назва  походить  від  лат.  recitare,  італ.  recitativo  —  читати  вголос,  виголошувати.  Це  наспівна  декларація,  яка  характеризується  емоційно  забарвленою  інтонацією,  посиленням  або  зниженням  логічних  та  ритмічних  наголосів,  застосуванням  стилістичних  фігур.
Цей  тип  народного  вірша  використовується  в  українських  думах,  російських  билинах,  історичних  піснях,  баладах,  голосіннях,  духовних  віршах  фольклорного  характеру  та  пародіях  на  них.  Текст  народних  дум  ділиться  на  періоди.  У  кожному  з  них  висловлюється  певна  думка.  У  періоді  може  бути  від  двох  до  20-ти  рядків.  У  рядках  —  різна  кількість  складів,  рядки  об'єднуються  римуванням.  Головні  наголоси  і  їх  кількість  у  рядку  визначає  мелодія.  Коли  мелодія  повільна,  наголосів  менше,  якщо  швидка  —  більше.  Якщо  у  рядку  не  вистачає  складу,  то  сусідній  склад  співається  протяжніше.  Коли  є  зайві  склади  —  коротше.  Повторюючись,  музичні  періоди  надають  строфі  ритмічної  цільності.  Римування  рядків  —  дієслівне,  часто  охоплює  цілий  період.  Виконавець  думи  іноді  вносить  щось  нове  і  в  текст,  і  в  музику.
Думи  мають  традиційну  композицію:  заспів,  розгортання  сюжету  з  частими  ліричними  відступами  і  кінцівку  (славословія):

Ой  полем,  полем  Килиїмським  (9  складів)
То  шляхом  битим  Гордйнським  (8  -"-)
Ой  там  гуляв  козак  Голота  (9  -"-)
Не  боїться  ні  огня,  ні  меча,  ні  третього  болота.  (17  -"-)
Правда,  на  козакові  шати  дорогії  (13  -  "-)
Три  семирязі  лихії:  (8  -"-)
Одна  недобра,  друга  негожа,  (10  -"-)
А  третя  й  на  хлів  незгожа  (8  -"-)
("Дума  про  козака  Голоту  ")

Рівноскладові  рядки  і  пісенна  мелодія  підкорені  ритмічній  вимові.  У  цій  думі  немає  дієслівних  рим.
Билина  —  виконувалась  речитативом,  як  і  українська  дума.  Рядки  билини  вимовлялися  за  приблизно  рівну  кількість  часу.  Билинні  вірші  неримовані,  побудовані  на  тонічній  основі.  Рядки  мають  різну  кількість  складів  —  від  9  до  13,  ритм  оснований  здебільшого  на  трьох,  рідше  двох  наголосах  у  рядку.

Как  издалеча  было,  из  чиста  поля,
Из-под  белые  березки  кудревастыи.

Райошник  —  давня  форма  тонічного  речитативного  вірша.  Рядки  райошника  нерівні,  мають  парне  римування,  здебільшого  дієслівне.  Райошник  називають  фразовиком  або  римованою  прозою.  Форма  райошника  використовувалася  в  інтермедіях,  комічних  сценках.  Наприклад,  репліка  чорта  з  інтермедії  "Баба,  дід  і  чорт":

Один  день,  бабко,  і  ти,  діду,  милії,
Вижу,  же  є-сьтс  веселії  і  барзо  подпилії.
Музики  питаєши?  Я  грач  чудзоземски,
І  волочай  потішний,  а  жартун  вшеленски;
Як  заграю  —  не  кождій  в  танцу  весело  скачет,
А  інший  з  танечников  і  ревне  заплачет.
Я  такий  музикант  єстем:  як  скоро  заграю,
То  тим,  що  танцуют,  пекло  отвирают.

Говірний  вірш
Говірний  вірш,  на  відміну  від  речитативного  і  пісенного,  опирається  на  словесний  ритм,  який  не  має  музичного  оформлення.  За  ознаками  це  тонічний  вірш,  але  досить  часто  без  сталої  кількості  наголосів  у  рядках.  Його  ритм  посилює  рима.
В  загальнослов'янську  епоху  говірний  вірш,  як  і  речитативний  та  пісенний,  був  силабічним.
Говірний  вірш  вживається  в  прислів'ях,  замовляннях,  примовляннях,  заклинаннях,  у  дитячому  фольклорі  (забавлянках,  лічилках,  примовках,  скоромовках,  прозивалках,  звуконаслідуваннях),  ліро-драматичних  та  ліро-епічних  творах.
Говірний  вірш  передає  живе  мовлення  з  його  відтінками.  Довгі  і  короткі  речення  можуть  чергуватися  без  будь-якої  системи.  Характерна  ознака  говірного  вірша  —  перенесення.  Витримана  строфіка  і  римування  для  нього  не  обов'язкові.  У  деяких  творах  трапляються  розмовні  лексичні  елементи,  еліпс  (еліпсис):

—  Горілки!  Меду!  Де  отаман?
Громада?  Соцький?  Препогане,
Мерзенне,  мерзле  парубоцтво,
Ходіте  биться!  Чи  бороться,
Бо  я  борець!  —
Не  на  неділю,
Не  дві,  не  три  і  не  чотири!
(Т.  Шевченко)  Тонічна  система  віршування

Це  система  квалітативного  віршування  (грец.  tonos  —  натяк,  напруження,  systema  —  утвореня).  Принципи  тонічного  віршування  сформувалися  у  народній  творчості.  Тонічна  система  базується  на  ритмі  наголосів,  наголос  є  ритмічною  одиницею.  Різновидами  тонічного  віршування  є  народно-акцентний,  літературний  акцентний  і  декламаційно-тонічний  вірш.
Народно-акцентний  вірш.  Це  нерівноскладовий  вірш.  Основні  його  ознаки:
1)  ритм  вірша  визначається  силою  вимови  наголошених  складів;
2)  кожен  рядок  становить  закінчену  синтагму;
3)  рядки  римуються,  рима  підсилює  ритміку  вірша:

Ой  у  святу  неділеньку
Та  рано-пораненьку
То  не  сива  зозуля  кувала,
Не  дробна  птиця  щебетала,
А  не  в  борі  сосна  шуміла,
Як  та  бідна  вдова
Та  в  своєму  домові  гомоніла.

Елементи  акцентної  тонічності  є  в  приказках,  прислів'ях,  загадках.  Наприклад:  "Козацькому  роду  нема  переводу".  Літературний  акцентний  вірш"  У  його  основі:
1)  однакова  кількість  наголосів  у  рядку;
2)  рядки  римуються;
3)  стоп  немає.
Такі  вірші  писали  Шевченко,  Франко,  Пушкін,  Некрасов.
У  неділеньку  та  ранесенько,
Ще  сонечко  не  зіходило,
А  я,  молоденька,
На  шлях,  на  дорогу
Невесёлая  виходила.
(Т.  Шевченко)
Тут  у  кожному  рядку  два  наголошених  склади..Кількість  ненаголошених  до  уваги  не  береться.  Склад  не  відіграє  такої  ролі,  як  у  силабо-тонічному  вірші.  Основна  роль  належить  наголосам.  Залежно  від  кількості  наголосів  у  рядку  розрізняють  2-наголошені,  3-наголошені,  4-наголошені  (більше  наголосів  у  рядку  трапляється  рідко).

Джерело:  http://pidruchniki.com/18800413/literatura/vidi_rimuvannya

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762081
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 24.11.2017

Теоретик

Основи поетики. Пісенний вірш

[b]Пісенний  вірш[/b]

Віршування  з'явилось  на  основі  народних  пісень,  їх  складали  віршами.  Ці  вірші  особливі,  бо  пісні  співають.  Окремі  склади,  які  при  співі  вимовляються  протяжно,  акцентовано,  мають  головний  наголос.  Інші  вимовляються  з  меншим  притиском  або  коротше,  вони  ненаголошені.  Тому  головний  ритмічний  наголос  у  пісенному  тексті  не  завжди  збігається  з  граматичним,  навіть  у  одному  слові  наголоси  можуть  стояти  на  різних  складах:

Ой  сусідко,  сусідко,  сусідко
Позич  мені  решітко,  решітко,  решітко.

Те  слово,  яке  співається  коротше,  втрачає  наголос  і  приєднується  до  того,  що  має  головний  наголос,  утворюючи  складне  слово:

А  мій  милий  умер,  умер,  Та  й  в  коморі  дуду  запер.

У  цитованому  вірші  складними  словами  є  слова  "аміймилий",  "умерумер",  "тайвкоморі",  "дудузапер".  Це  ритмічні  групи,  чергуючись,  вони  створюють  ритм.
Розмір  народного  вірша  визначається  кількістю  наголосів  і  складів  у  рядку.  Поширеними  є  двонаголошені  восьмискладники  (шумки).  У  них  дві  ритмічні  групи  по  чотири  склади  (4+4):

Ідуть  турки  //  на  три  шнурки

Двонаголошені  десятискладники  (дві  ритмічні  групи  по  п'ять  складів  (5+5):

Ой,  там  у  полі,  //  близько  дороги.

Цей  розмір  використовується  у  колядках  і  щедрівках.  Двонаголошені  дванадцятискладники  (6+6):

Ой,  горе  тій  чайці,  //ой  горе  небозі.  Три  наголошений  14-складник  називають  коломийкою  (4  +  4  +  6):

Коломийка,  /  коломийка,  //  хоч  вона  дрібонька,  Вона  мила,  /  вона  люба,  //вона  солоденька.
Куплет  коломийки  може  складатися  або  з  двох  чотирнадцятискладових  рядків,  або  з  чотирьох,  де  в  першому  рядку,  поділеному  цезурою  надвоє,  —  8  складів  (4+4),  а  в  другому  —  6  (повторюються  двічі)  (4+4)+6.  
Наприклад:

Заграй  мені,  Іваночку,  (4+4)  Я  буду  співати,  (6)  Щоби  легше  дівчинонці  (4+4)  Моїй  танцювати.  (6)

Коломийковий  розмір  давно  увійшов  в  українську  поезію.  Його  використовували  І.  Котляревський,  Л.  Боровиковський,  В.  Забіла,  М.  Петренко,  М.  Шашкевич,  І.  Вагилевич,  Я.  Головацький,  Т.  Шевченко.  Цим  розміром  Т.  Шевченко  написав  "Заповіт".

Джерело:  http://pidruchniki.com/18800413/literatura/vidi_rimuvannya

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761679
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 22.11.2017

гостя

Щастя…

Плавно  ідеш  під  воду…
Щораз    -  углиб.
Пальцями  в  небо,  десь  поміж  дахи  залатані.
Вірші  падають  з  яблуні…  чуєш  схлип?
І  не  зважай,
     що  очі  її  заплакані.

Першого  танцю,  
снігу  крихкого  сплін.
“Що  тобі,  сонце,  кави  з  корицею?  чаю  ще?”
…щастя  проходить  легко  крізь  товщу  стін
…щастя  знімає  скальпи,  
   не  вибачаючись

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758741
дата надходження 04.11.2017
дата закладки 04.11.2017

Еkатерина

Сонет

Заслаб  я,  певно:  серце  у  імлі,
марудить  все,  і  бесіди,  і  люди,
алмази  царські  маряться  усюди,
кривавий  вільний  ятагана  зліт.
Мені  здається,  (то  не  є  брехня),
що  пращур  мій  –  мурзак  розкосоокий  -
жорстокий  гунн…  мене,  крізь  древні  роки,
зараза  люті  й  шалу  виповня.
Мовчу,  млоїться,  відхилились  стіни,
безмежжя  промигнуло  в  клаптях  піни,
призахідний  вогонь  залляв  граніти,
он  місто  із  блакитними  шатрами,
квітує  сад  жасминний  біля  брами,  -
там  був  двобій…  овва!  мене  ж  забито.

Переклад  з  Гумільова,  вільний.  Оригінал:  https://gumilev.ru/verses/480/
Я  слышу  оригинал  монологом  неотлетевшей  души.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755865
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 18.10.2017

Еkатерина

Потеря

[b]Безвольная  жестокость  нищеты  заставит  отказаться  от  ребёнка:  гребёночка,  игрушек  лоскуты,  ненужные  коляска  и  шубёнка,  -  ты  уплываешь  на  чужих  руках  и  смотришь  странно,  не  поймя,  не  веря,  что  предан  мной,  что  это  -  на  века,  что  зверем  жизнь  оскалилась.
Потеря,  мне  не  приникнуть  к  твоему  лицу!
Подвешенная  за  сердце  на  крючья,  оброненному  в  спешке  леденцу  молюсь  я  о  твоём  благополучьи.[/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754878
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 12.10.2017

Сіроманка

Ірина Вовк. «СВЯТА МОКРИНА ОСІНЬ ПРИНОСИТЬ» (обрядовий календар осінніх свят)

[b]ПЕТРА  І  ПАВЛА  (12  липня  за  н.  ст.)
[/b]
"Святий  Петро  за  плугом  ходить,
Святий  Павло  волоньки  водить,
А  сам  Господь-Бог  пшеничку  сіє,
А  святий  Ілля  заволочує".

До  свята  Петра  й  Павла  готувалися  колись  в  Україні  як  до  початку  жнив,  звідси  і  пішло  народне  повір'я,  що  справа  святих  «побратимів»  -  жито  зажинати.  Білили  хати,  оздоблювали  рушниками  стіни,  вбирали  подвір'я.
Ранком,  звичайно,  всі  йшли  до  церкви.  Дівчата  вбирали  свої  голови  вінками.
Вертаючи  з  церкви,  люди  розговлялися  мандриками.  Мандрики  -  це  плесканки,  печені  з  пшеничного  тіста,  яєць  і  сиру,  або  всілякою  начинкою.  Сама  назва  походить  ніби  від  того,  що  мандруючи  світом,  Петро  з  Павлом  живилися  «мандриками»,  наповняючи  їх  «чим  Бог  послав».
У  цей  день  зозуля  перестає  кувати.  Селяни  кажуть,  що  вона  мандриками  подавилася,  бо  ж  украла  у  святого  Петра  одну  мандрику  та  й  за  це  її  Бог  скарав.

Мандруючи,  Бог  з  Петром  людей  парують:
«...  ідуть  вони  в  жнива  -  сонце  пече  їх,  а  жито  стоїть,  як  стіна.  Те  жито  дівка  жне  так,  що  й  голови  не  піднімить.
-Боже,  поможи  тобі,  дівко!
Підняла  голову,  подякувала  -  та  й  далі  жне.  Пішли  вони  на  другу  ниву,  а  там  під  копою  в  холодку  дівка  спить,  аж  хропе.  Подивилися  на  неї  -  та  й  далі...  На  стежці  стоїть  одпряжений,  а  під  возом  спить  парубок  -  нап'яв  собі  холодок  з  ковдри  та  й  спить.
Хотів  святий  ціпком  оперізати,  а  Бог  каже:
-Не  займай,  Петре,  ходім!
...  Зайшли  в  пшеницю  -  як  ліс  пшениця  стоїть:  парубок  жне  її,  пече  його  сонце,  а  він,  знай,  жне.
-Боже,  поможи  тобі,  хлопче!
Підняв  голову,  подякував  —  та  й  далі  жне.  Петро  й  каже  до  Бога:
-Спаруй,  Боже,  цього  парубка  та  оту  дівчину,  що  жито  жне.  І  тих  ледацюг  спаруй...
А  Бог  на  теє:
-Старий  ти,  Петре.  Не  тямиш,  що  кажеш.  Як  тих  ледацюг  спарувати,  то  вони  й  з  голоду  помруть.
Так  воно  буває  в  світі:  як  чоловік  роботяга,  то  жінка  ледащо;  а  як  жінка  моторна,  то  чоловік  вайло».
(За  Олексою  Воропаєм  «Звичаї  нашого  народу»)

[b]МОКРИНИ  (1  серпня  за  н.  ст.)[/b]

«Свята  Мокрина  осінь  приносить!»
Останній  день  літа:  яка  погода  на  Мокрини,  така  й  буде  осінь.

«Як  на  Мокрини  дощ  -  то  оріхи  вимокають,
а  як  сухо  -  то  бджоли  повилітають».

[b]ПРОРОКА  ІЛЛІ  (2  серпня  за  н.  ст.)[/b]

За  народною  міфологією  Ілля  є  наступником  громовержця  Перуна:
«Грім  гримить,  то  Ілля  по  небесному  мосту  в  огненній  колісниці  йде»
«До  Іллі  хмари  ходять  за  вітром,  а  після  Іллі  -  проти  вітру».

Народна  легенда  роз'яснює:  коли  біси  повстали  проти  Бога,  то  Бог  наказав  Іллі  прогнати  нечисть.  З  того  часу  ганяється  Ілля  за  бісами  і  пускає  в  них  огненні  стріли-громи  і  блискавки.
А  між  тим  пророк  Ілля  засіває  озимину:
-  Сій,  Ілля,  озимий  засів!

«Ходить  Ілля  на  Василя,
Носить  нугу  житяную,
Куди  махне  -  житом  пахне...»

...  І  збирає  ярину,  аби  випекли  з  неї  хліб  насущний:
«На  Іллі  новий  хліб  на  столі!»


[b]ПАЛІЯ  -  «ПАЛИКОПИ»  (9  серпня  за  н.  ст.)[/b]

«...Вже  наш  Палій  за  копою  сів!»

У  цей  день  селяни  моляться  святому  Пантелеймону  і  перед  його  образом  свічку  ставлять.  Існує  повір'я,  що  хто  не  шанує  Палія,  тому  він  «копи  палить».  
Так  і  пристало  до  святого  прізвисько  «Паликопи».


[b]МАКОВЕЯ  –  І  «СПАСА  НА  ВОДІ»  (14  серпня  за  н.  ст.)
[/b]
У  старі  часи  сходилися  в  цей  день  хрещені  до  річки  -  святити  воду.  Хворі  на  пропасницю  купалися  в  річці,  бо  на  Маковея  -  вода  цілюща.
Пізніше,  святити  воду  несли  до  церкви,  а  при  воді  квіти  ще  й  мак.  Весною  мак  розсівали  на  городі,  а  сухі  квіти  на  Благовіщення  дівчата  вплітали  у  коси,  щоб  «волосся  з  голови  не  випадало».
На  Маковея  ласували  «шуліками»:  пекли  коржі,  ламали  на  дрібні  шматочки  в  макітру  і  заливали  медовою  ситою  та  розтертим  маком.
«Маковея»  за  те,  що  зцілює  водою  називають  «Мокрим  Спасом».  У  народі  знають,  що  «Маковей»  -  знахар,  зцілює  не  тільки  водою,  а  й  маком-відюком»:  дівки-чарівниці  освятять  «відюк»,  обсиплють  ним  хату,  -  і  всі  вроки  та  хитрощі  відьми  пропадуть  безслідно.

«Мокрий  Спас  -  маку  й  меду  припас.
Маковій  від  злих  духів  спас!»

[b]ІІ  СПАСА  -  «ЯБЛУНЕВОГО»  (19  серпня  за  н.  ст.)
[/b]
У  день  Преображення  Господнього,  або  Спаса,  до  церкви  несуть  яблука,  груші,  мед  і  обжинкові  вінки,  а  ще  жмут  колосся,  що  імітує  «Цапову  бороду».  Хрещений  люд  позичив  її  у  міфічної  тварини,  що  живе  на  ниві  і  ховається  в  Дідуху,  а  натомість  наділив  нею  достойного  Спаса.
Тому  на  запитання:
-  Ой  чия  ж  то  борода
чорним  шовком  увита,
сріблом-золотом  улита?  -
правовірні  відповідали:

-Дідухова...  обжинкова,
а  окраса  —
то  від  Спаса!

У  давнину  до  Спаса  не  ласували  садовиною,  бо  то  -  гріх,  чекали  на  свято,  два  тижні  постили...
Вернувши  з  церкви,  родина,  звичайно,  врочисто  сідала  за  стіл  і  розговлялася:  споживали  яблука  з  медом  і  запивали  виноградним  або  яблуневим  вином  -  «щоб  садовина  родила».
На  Спаса  родина,  зібрана  за  святковим  столом,  згадувала  померлих:  так  ось  чому  у  Спаса  окраса  із  «чорного  шовку»  бо  це  «страсний»  Спас!  За  народною  міфологією  -  це  останній  перед  Різдвом  вихід  померлих  на  світ  -  на  Страсний  Четвер,  на  Зелені  Свята  і  на  Спаса.
«Страсного»  Спаса  за  його  піклування  про  садовину  називали  «яблучним».  З  часу,  коли  обтрусять  яблука  з  садів,  чекали  перших  приморозків:
«Страсний  Спас  -  яблука  освятив».
Від  Спаса  починали  копати  бараболю:  розкладали  вогнище,  пекли  картоплю  і  гріли  руки  -  «щоб  не  мерзли  зимою».  
Кажуть  у  нас:  «Прийшов  другий  Спас,
держи  вже  й  рукавиці  про  запас,
починай  копати  бараболю,
а  яблука  й  грушки  ласуй  вволю!»


[b]І  «ПЕРША  ПРЕЧИСТА»  (28  серпня  за  н.  ст.)
[/b]
«Перша  Пречиста»  -  свято  Успіння  Пресвятої  Богородиці.  На  «Першу  Пречисту»  дівчата  визбирають  «за  Спасом»  садовину:

«Пречиста  по  груші  ходила,
Пречиста  мішок  загубила,
А  Спас  йшов  -мішок  знайшов».
-  Спасику,  батьку,  
Віддай  мій  мішочок,
Не  буду  ходити  у  твій  садочок.

Лище  досівають  «за  Іллею»  озимину,  а  після  свята  звільняються  від  роботи  на  полі.  Господарі,  що  мають  відданиць  і  парубків,  готуються  до  весілля:
-  Прийшла  Перша  Пречиста  -  стає  дівка  речиста!  

…«Перша  Пречиста  жито  посіває...».

[b]ІІІ  «КОНОПЛЯНИЙ  або  ПОЛОТНЯНИЙ  або  ГОРІХОВИЙ»  СПАС  
(29  серпня  за  н.ст.)[/b]

«Третього  Спаса»  в  українській  народній  традиції  святкують  на  честь  ікони  «Нерукотворного  образу  Христа-Спаса»,  або  як  в  народі  кажуть  «Спаса  на  полотні».
На  «Третього  Спаса»  справляли  обряд  «Обжинкового  весілля»  -  завершували  обжинки,  несли  додому  обжинкового  Дідуха,  пекли  короваї  з  нового  врожаю,  сіяли  озимину  та  збирали  горіхи.  

«Конопляний»  Спас  -  хліба  припас.
Ткати  полотно  благословив.  
Гриби,  ягоди,  зіллячко  освятив,  
То  свято  Богородиці  і  всіх  див.

[b]«ГОЛОВОСІКА»  (11  вересня  за  н.  ст.)
[/b]
Свято  Всічення  Голови  святого  Пророка  Предтечі  й  Хрестителя  Господнього  Івана,  або,  кажуть  у  народі,  Головосіка.
У  цей  день  не  варять  борщу  і  це  єдиний  раз  протягом  цілого  року,  -  коли  гріх  їсти  борщ.  Віруючі  люди  на  «Головосіку»  не  беруть  у  руки  ніж,  навіть  хліб  ламають  руками.  Ані  рубають  сокирою,  ані  пиляють  пилою...


[b]«СЕМЕНА»  -  (14  вересня  за  н.  ст.)[/b]

Свято  Преподобного  Симеона  Стовпника  і  матері  його  Марфи  -  в  народі  «Семена».
Від  «Семена»  стара  Україна  прилаштовувала  у  хатах  свої  верстати  і  починала  ткати  полотно.  Бралися  до  роботи  усі  майстри:  столярі,  стельмахи,  бондарі...
В  ніч  проти  «Семена»  засвічував  древній  Київ  свічки  і  святкував  «Весілля  Свічки».  В  таку  ніч  збирали  останній  цвіт  зі  святоянівського  зілля.  

[b]«ДРУГА  ПРЕЧИСТА»  (21  вересня  за  н.  ст.)[/b]

Свято  Різдва  Пресвятої  Богородиці.  З  ним  пов'язані  усі  жіночі  надії  -  день  Рожениць,  коли  жінки,  в  яких  немає  дітей,  справляють  обід  і  годують  бідних  «щоб  молилися  Богородиці  за  її  діти».
В  цей  час  на  Україні,  звичайно,  йдуть  дощі,  а  тому  й  кажуть:

«Друга  Пречиста  дощем  поливає!»


[b]«ЗДВИЖЕННЯ»  (27  вересня  за  н.  ст.)[/b]

Свято  Воздвиження  Чесного  і  Животворного  Хреста  Господнього...
...  Наступають  холодні  дні  і  птахи  відлітають  до  вирію.  Вирій,  за  народною  уявою,  -  це  тепла  країна,  де  ніколи  не  буває  зими  і  де  живуть  тільки  птиці  і  гади:  птиці  в  долинах,  гади  -  на  горбах.
Першою  до  вирію  летить  зозуля,  бо  вона  є  ключницею:  «У  неї  золотий  ключ  від  тієї  країни».

«На  Здвиження  земля  движеться  ближче  до  зими».


[b]«СВЯТА  ПОКРОВА»  (14  жовтня  за  н.  ст.)
[/b]
Покровителька  Запорізької  Січі  -  Покрова  Пресвятої  Богородиці.  
Існує  переказ,  що  після  зруйнування  Січі,  козаки,  що  пішли  за  Дунай,  взяли  з  собою  і  образ  Запорозької  Покрови:  

«...  а  срібло-золото  на  три  части  паювали:
...  на  святую  Січовую  Покрову  давали  -
щоб  за  їх,  встаючи  і  лягаючи,
Милосердного  Бога  благали».

У  народі  Покрова  -  покровителька  відданиць,  а  тому  дівки  до  неї  молилися:
«Свята  Мати-Покровонько,  
покрий  мені  головоньку,
щоб  я  була  жіночкою,
щоб  жилось  мені  з  лихвою
та  із  муженьком  любеньким
і  з  дитятком  малесеньким...».

Господарі  примічали  погоду:  якщо  на  Покрову  вітер  віяв  з  півночі  -  на  холодну  зиму  і  великі  сніги,  а  як  з  півдня  -  на  теплу  й  сльотливу.  


[b]«ДМИТРА»  (8  листопада  за  н.  ст.)
[/b]
«У  святого  Дмитра  труба  із  срібла...
А  як  затрубив  ще  й  святий  Дмитро,
Тай  покрив  зимков  усі  гори  біло»...

З  уваги  на  недалекі  пилипівчані  запусти  сезон  сватання  завершується:  незасватані  дівки  вважають  рік  втраченим  і  з  цього  приводу  у  народі  жартують:  «До  Дмитра  -  дівка  хитра,  а  по  Дмитрі,  хоч  комин  витри».  На  що  кмітливі  лукавиці  відповідають:  
«До  Дмитра  була  м  хитра,  а  по  Дмитрищі  -  я  ще  хитріша!»

«А  Дмитро  зиму  у  гості  просить»!.

[b]«ТРЕТЯ  ПРЕЧИСТА»  -  ВВЕДЕННЯ  (4  грудня  за  н.ст.)  
[/b]
«Третя  Пречиста  йде  –  зиму  за  руку  веде».
Третя  Пречиста  розпочинає  народний  календар  Зими,  отож  про  неї  восени  згадувати  ще  рано,  проте  пам’ятати  треба,  адже  без  неї  перелік  Спасів  і  Пречистих  українського  народного  календаря  був  би  неповним.


***
Святий  [b]ПЕТРО  [/b]за  плугом  ходить
Святий[b]  ПАВЛО[/b]  волоньки  водить,
А  сам  Господь-Бог  пшеничку  сіє,
А  святий  [b]ІЛЛЯ  [/b]заволочує...
Сій,  Ілля,  озимий  засів!
(Бо  вже  [b]ПАЛІЙ[/b]  за  копою  засів).

[b]МОКРИЙ[/b]  Спас  -  маку  й  меду  припас,  
[b]МАКОВІЙ  [/b]-  від  злих  духів  спас.
[b]СТРАСНИЙ[/b]  Спас  -  яблука  освятив.

Прийшов  [b]ДРУГИЙ[/b]  Спас  –
держи  вже  й  рукавиці  про  запас,
починай  копати  бараболю,
а  яблучка  й  грушки  ласуй  вволю.

А  за  [b]ДРУГИМ[/b]  Спасом  —
та  й[b]  ПЕРША[/b]  Пречиста...  
Перша  Пречиста  -  дівка  речиста!

[b]ПРЕЧИСТА[/b]  по  груші  ходила,  
мішок  загубила,
а  [b]СПАС[/b]  ішов  –
мішок  знайшов):
-Спасику,  батьку,  
віддай  мій  мішочок,
не  буду  ходити  у  твій  садочок.

[b]КОНОПЛЯНИЙ[/b]  Спас  -  хліба  припас.
Ткати  полотно  благословив.  
Гриби,  ягоди,  зіллячко  освятив  –
То  свято  Богородиці  і  всіх  див:

[b]ПЕРША  Пречиста[/b]  жито  досіває,
[b]ДРУГА  Пречиста[/b]  дощем  поливає,
[b]ТРЕТЯ  Пречиста  [/b]снігом  покриває...

*  *  *  
       А  наш  [b]ВОЛОХ  [/b]сіно  косить...
...  а  [b]МОКРИНА[/b]  осінь  приносить...
...  а  [b]ДМИТРО  [/b]зиму  у  гості  просить...


[b]Старожитній  обряд  Обжинкового  «весілля»  відродила  і  рядила  -
Спасів  та  Пречистих  згадала,  їм  молитви  складала  -  
Ірина  Вовк
[/b]
[i]За  виданням:  Ірина  Вовк.[b]"За  нашим  звичаєм  Бога  величаєм:  Осінь"[/b].  -  Львів:  Сполом,  2015.

[i]*Обрядовий  календар  осінніх  свят  складений  за  Олексою  Воропаєм
[b]«Звичаї  нашого  народу»[/b].У  2  томах.  -  Мюнхен,1949.
[/i]

[b]"Пречисті  в  українському  народному  календарі"[/b]  -  радіо  "Воскресіння"
http://www.rr.lviv.ua/podcasts/prechysti-v-ukrajinskomu-narodnomu-kalendari/

[b]"Спаси  в  українському  народному  календарі"[/b]  -  радіо  "Воскресіння"
http://www.rr.lviv.ua/podcasts/spasy-v-ukrajinskomu-narodnomu-kalendari/

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746763
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 19.08.2017

Сіроманка

Ірина Вовк. «СВЯТА МОКРИНА ОСІНЬ ПРИНОСИТЬ» (обрядовий календар осінніх свят)

[b]ПЕТРА  І  ПАВЛА  (12  липня  за  н.  ст.)
[/b]
"Святий  Петро  за  плугом  ходить,
Святий  Павло  волоньки  водить,
А  сам  Господь-Бог  пшеничку  сіє,
А  святий  Ілля  заволочує".

До  свята  Петра  й  Павла  готувалися  колись  в  Україні  як  до  початку  жнив,  звідси  і  пішло  народне  повір'я,  що  справа  святих  «побратимів»  -  жито  зажинати.  Білили  хати,  оздоблювали  рушниками  стіни,  вбирали  подвір'я.
Ранком,  звичайно,  всі  йшли  до  церкви.  Дівчата  вбирали  свої  голови  вінками.
Вертаючи  з  церкви,  люди  розговлялися  мандриками.  Мандрики  -  це  плесканки,  печені  з  пшеничного  тіста,  яєць  і  сиру,  або  всілякою  начинкою.  Сама  назва  походить  ніби  від  того,  що  мандруючи  світом,  Петро  з  Павлом  живилися  «мандриками»,  наповняючи  їх  «чим  Бог  послав».
У  цей  день  зозуля  перестає  кувати.  Селяни  кажуть,  що  вона  мандриками  подавилася,  бо  ж  украла  у  святого  Петра  одну  мандрику  та  й  за  це  її  Бог  скарав.

Мандруючи,  Бог  з  Петром  людей  парують:
«...  ідуть  вони  в  жнива  -  сонце  пече  їх,  а  жито  стоїть,  як  стіна.  Те  жито  дівка  жне  так,  що  й  голови  не  піднімить.
-Боже,  поможи  тобі,  дівко!
Підняла  голову,  подякувала  -  та  й  далі  жне.  Пішли  вони  на  другу  ниву,  а  там  під  копою  в  холодку  дівка  спить,  аж  хропе.  Подивилися  на  неї  -  та  й  далі...  На  стежці  стоїть  одпряжений,  а  під  возом  спить  парубок  -  нап'яв  собі  холодок  з  ковдри  та  й  спить.
Хотів  святий  ціпком  оперізати,  а  Бог  каже:
-Не  займай,  Петре,  ходім!
...  Зайшли  в  пшеницю  -  як  ліс  пшениця  стоїть:  парубок  жне  її,  пече  його  сонце,  а  він,  знай,  жне.
-Боже,  поможи  тобі,  хлопче!
Підняв  голову,  подякував  —  та  й  далі  жне.  Петро  й  каже  до  Бога:
-Спаруй,  Боже,  цього  парубка  та  оту  дівчину,  що  жито  жне.  І  тих  ледацюг  спаруй...
А  Бог  на  теє:
-Старий  ти,  Петре.  Не  тямиш,  що  кажеш.  Як  тих  ледацюг  спарувати,  то  вони  й  з  голоду  помруть.
Так  воно  буває  в  світі:  як  чоловік  роботяга,  то  жінка  ледащо;  а  як  жінка  моторна,  то  чоловік  вайло».
(За  Олексою  Воропаєм  «Звичаї  нашого  народу»)

[b]МОКРИНИ  (1  серпня  за  н.  ст.)[/b]

«Свята  Мокрина  осінь  приносить!»
Останній  день  літа:  яка  погода  на  Мокрини,  така  й  буде  осінь.

«Як  на  Мокрини  дощ  -  то  оріхи  вимокають,
а  як  сухо  -  то  бджоли  повилітають».

[b]ПРОРОКА  ІЛЛІ  (2  серпня  за  н.  ст.)[/b]

За  народною  міфологією  Ілля  є  наступником  громовержця  Перуна:
«Грім  гримить,  то  Ілля  по  небесному  мосту  в  огненній  колісниці  йде»
«До  Іллі  хмари  ходять  за  вітром,  а  після  Іллі  -  проти  вітру».

Народна  легенда  роз'яснює:  коли  біси  повстали  проти  Бога,  то  Бог  наказав  Іллі  прогнати  нечисть.  З  того  часу  ганяється  Ілля  за  бісами  і  пускає  в  них  огненні  стріли-громи  і  блискавки.
А  між  тим  пророк  Ілля  засіває  озимину:
-  Сій,  Ілля,  озимий  засів!

«Ходить  Ілля  на  Василя,
Носить  нугу  житяную,
Куди  махне  -  житом  пахне...»

...  І  збирає  ярину,  аби  випекли  з  неї  хліб  насущний:
«На  Іллі  новий  хліб  на  столі!»


[b]ПАЛІЯ  -  «ПАЛИКОПИ»  (9  серпня  за  н.  ст.)[/b]

«...Вже  наш  Палій  за  копою  сів!»

У  цей  день  селяни  моляться  святому  Пантелеймону  і  перед  його  образом  свічку  ставлять.  Існує  повір'я,  що  хто  не  шанує  Палія,  тому  він  «копи  палить».  
Так  і  пристало  до  святого  прізвисько  «Паликопи».


[b]МАКОВЕЯ  –  І  «СПАСА  НА  ВОДІ»  (14  серпня  за  н.  ст.)
[/b]
У  старі  часи  сходилися  в  цей  день  хрещені  до  річки  -  святити  воду.  Хворі  на  пропасницю  купалися  в  річці,  бо  на  Маковея  -  вода  цілюща.
Пізніше,  святити  воду  несли  до  церкви,  а  при  воді  квіти  ще  й  мак.  Весною  мак  розсівали  на  городі,  а  сухі  квіти  на  Благовіщення  дівчата  вплітали  у  коси,  щоб  «волосся  з  голови  не  випадало».
На  Маковея  ласували  «шуліками»:  пекли  коржі,  ламали  на  дрібні  шматочки  в  макітру  і  заливали  медовою  ситою  та  розтертим  маком.
«Маковея»  за  те,  що  зцілює  водою  називають  «Мокрим  Спасом».  У  народі  знають,  що  «Маковей»  -  знахар,  зцілює  не  тільки  водою,  а  й  маком-відюком»:  дівки-чарівниці  освятять  «відюк»,  обсиплють  ним  хату,  -  і  всі  вроки  та  хитрощі  відьми  пропадуть  безслідно.

«Мокрий  Спас  -  маку  й  меду  припас.
Маковій  від  злих  духів  спас!»

[b]ІІ  СПАСА  -  «ЯБЛУНЕВОГО»  (19  серпня  за  н.  ст.)
[/b]
У  день  Преображення  Господнього,  або  Спаса,  до  церкви  несуть  яблука,  груші,  мед  і  обжинкові  вінки,  а  ще  жмут  колосся,  що  імітує  «Цапову  бороду».  Хрещений  люд  позичив  її  у  міфічної  тварини,  що  живе  на  ниві  і  ховається  в  Дідуху,  а  натомість  наділив  нею  достойного  Спаса.
Тому  на  запитання:
-  Ой  чия  ж  то  борода
чорним  шовком  увита,
сріблом-золотом  улита?  -
правовірні  відповідали:

-Дідухова...  обжинкова,
а  окраса  —
то  від  Спаса!

У  давнину  до  Спаса  не  ласували  садовиною,  бо  то  -  гріх,  чекали  на  свято,  два  тижні  постили...
Вернувши  з  церкви,  родина,  звичайно,  врочисто  сідала  за  стіл  і  розговлялася:  споживали  яблука  з  медом  і  запивали  виноградним  або  яблуневим  вином  -  «щоб  садовина  родила».
На  Спаса  родина,  зібрана  за  святковим  столом,  згадувала  померлих:  так  ось  чому  у  Спаса  окраса  із  «чорного  шовку»  бо  це  «страсний»  Спас!  За  народною  міфологією  -  це  останній  перед  Різдвом  вихід  померлих  на  світ  -  на  Страсний  Четвер,  на  Зелені  Свята  і  на  Спаса.
«Страсного»  Спаса  за  його  піклування  про  садовину  називали  «яблучним».  З  часу,  коли  обтрусять  яблука  з  садів,  чекали  перших  приморозків:
«Страсний  Спас  -  яблука  освятив».
Від  Спаса  починали  копати  бараболю:  розкладали  вогнище,  пекли  картоплю  і  гріли  руки  -  «щоб  не  мерзли  зимою».  
Кажуть  у  нас:  «Прийшов  другий  Спас,
держи  вже  й  рукавиці  про  запас,
починай  копати  бараболю,
а  яблука  й  грушки  ласуй  вволю!»


[b]І  «ПЕРША  ПРЕЧИСТА»  (28  серпня  за  н.  ст.)
[/b]
«Перша  Пречиста»  -  свято  Успіння  Пресвятої  Богородиці.  На  «Першу  Пречисту»  дівчата  визбирають  «за  Спасом»  садовину:

«Пречиста  по  груші  ходила,
Пречиста  мішок  загубила,
А  Спас  йшов  -мішок  знайшов».
-  Спасику,  батьку,  
Віддай  мій  мішочок,
Не  буду  ходити  у  твій  садочок.

Лище  досівають  «за  Іллею»  озимину,  а  після  свята  звільняються  від  роботи  на  полі.  Господарі,  що  мають  відданиць  і  парубків,  готуються  до  весілля:
-  Прийшла  Перша  Пречиста  -  стає  дівка  речиста!  

…«Перша  Пречиста  жито  посіває...».

[b]ІІІ  «КОНОПЛЯНИЙ  або  ПОЛОТНЯНИЙ  або  ГОРІХОВИЙ»  СПАС  
(29  серпня  за  н.ст.)[/b]

«Третього  Спаса»  в  українській  народній  традиції  святкують  на  честь  ікони  «Нерукотворного  образу  Христа-Спаса»,  або  як  в  народі  кажуть  «Спаса  на  полотні».
На  «Третього  Спаса»  справляли  обряд  «Обжинкового  весілля»  -  завершували  обжинки,  несли  додому  обжинкового  Дідуха,  пекли  короваї  з  нового  врожаю,  сіяли  озимину  та  збирали  горіхи.  

«Конопляний»  Спас  -  хліба  припас.
Ткати  полотно  благословив.  
Гриби,  ягоди,  зіллячко  освятив,  
То  свято  Богородиці  і  всіх  див.

[b]«ГОЛОВОСІКА»  (11  вересня  за  н.  ст.)
[/b]
Свято  Всічення  Голови  святого  Пророка  Предтечі  й  Хрестителя  Господнього  Івана,  або,  кажуть  у  народі,  Головосіка.
У  цей  день  не  варять  борщу  і  це  єдиний  раз  протягом  цілого  року,  -  коли  гріх  їсти  борщ.  Віруючі  люди  на  «Головосіку»  не  беруть  у  руки  ніж,  навіть  хліб  ламають  руками.  Ані  рубають  сокирою,  ані  пиляють  пилою...


[b]«СЕМЕНА»  -  (14  вересня  за  н.  ст.)[/b]

Свято  Преподобного  Симеона  Стовпника  і  матері  його  Марфи  -  в  народі  «Семена».
Від  «Семена»  стара  Україна  прилаштовувала  у  хатах  свої  верстати  і  починала  ткати  полотно.  Бралися  до  роботи  усі  майстри:  столярі,  стельмахи,  бондарі...
В  ніч  проти  «Семена»  засвічував  древній  Київ  свічки  і  святкував  «Весілля  Свічки».  В  таку  ніч  збирали  останній  цвіт  зі  святоянівського  зілля.  

[b]«ДРУГА  ПРЕЧИСТА»  (21  вересня  за  н.  ст.)[/b]

Свято  Різдва  Пресвятої  Богородиці.  З  ним  пов'язані  усі  жіночі  надії  -  день  Рожениць,  коли  жінки,  в  яких  немає  дітей,  справляють  обід  і  годують  бідних  «щоб  молилися  Богородиці  за  її  діти».
В  цей  час  на  Україні,  звичайно,  йдуть  дощі,  а  тому  й  кажуть:

«Друга  Пречиста  дощем  поливає!»


[b]«ЗДВИЖЕННЯ»  (27  вересня  за  н.  ст.)[/b]

Свято  Воздвиження  Чесного  і  Животворного  Хреста  Господнього...
...  Наступають  холодні  дні  і  птахи  відлітають  до  вирію.  Вирій,  за  народною  уявою,  -  це  тепла  країна,  де  ніколи  не  буває  зими  і  де  живуть  тільки  птиці  і  гади:  птиці  в  долинах,  гади  -  на  горбах.
Першою  до  вирію  летить  зозуля,  бо  вона  є  ключницею:  «У  неї  золотий  ключ  від  тієї  країни».

«На  Здвиження  земля  движеться  ближче  до  зими».


[b]«СВЯТА  ПОКРОВА»  (14  жовтня  за  н.  ст.)
[/b]
Покровителька  Запорізької  Січі  -  Покрова  Пресвятої  Богородиці.  
Існує  переказ,  що  після  зруйнування  Січі,  козаки,  що  пішли  за  Дунай,  взяли  з  собою  і  образ  Запорозької  Покрови:  

«...  а  срібло-золото  на  три  части  паювали:
...  на  святую  Січовую  Покрову  давали  -
щоб  за  їх,  встаючи  і  лягаючи,
Милосердного  Бога  благали».

У  народі  Покрова  -  покровителька  відданиць,  а  тому  дівки  до  неї  молилися:
«Свята  Мати-Покровонько,  
покрий  мені  головоньку,
щоб  я  була  жіночкою,
щоб  жилось  мені  з  лихвою
та  із  муженьком  любеньким
і  з  дитятком  малесеньким...».

Господарі  примічали  погоду:  якщо  на  Покрову  вітер  віяв  з  півночі  -  на  холодну  зиму  і  великі  сніги,  а  як  з  півдня  -  на  теплу  й  сльотливу.  


[b]«ДМИТРА»  (8  листопада  за  н.  ст.)
[/b]
«У  святого  Дмитра  труба  із  срібла...
А  як  затрубив  ще  й  святий  Дмитро,
Тай  покрив  зимков  усі  гори  біло»...

З  уваги  на  недалекі  пилипівчані  запусти  сезон  сватання  завершується:  незасватані  дівки  вважають  рік  втраченим  і  з  цього  приводу  у  народі  жартують:  «До  Дмитра  -  дівка  хитра,  а  по  Дмитрі,  хоч  комин  витри».  На  що  кмітливі  лукавиці  відповідають:  
«До  Дмитра  була  м  хитра,  а  по  Дмитрищі  -  я  ще  хитріша!»

«А  Дмитро  зиму  у  гості  просить»!.

[b]«ТРЕТЯ  ПРЕЧИСТА»  -  ВВЕДЕННЯ  (4  грудня  за  н.ст.)  
[/b]
«Третя  Пречиста  йде  –  зиму  за  руку  веде».
Третя  Пречиста  розпочинає  народний  календар  Зими,  отож  про  неї  восени  згадувати  ще  рано,  проте  пам’ятати  треба,  адже  без  неї  перелік  Спасів  і  Пречистих  українського  народного  календаря  був  би  неповним.


***
Святий  [b]ПЕТРО  [/b]за  плугом  ходить
Святий[b]  ПАВЛО[/b]  волоньки  водить,
А  сам  Господь-Бог  пшеничку  сіє,
А  святий  [b]ІЛЛЯ  [/b]заволочує...
Сій,  Ілля,  озимий  засів!
(Бо  вже  [b]ПАЛІЙ[/b]  за  копою  засів).

[b]МОКРИЙ[/b]  Спас  -  маку  й  меду  припас,  
[b]МАКОВІЙ  [/b]-  від  злих  духів  спас.
[b]СТРАСНИЙ[/b]  Спас  -  яблука  освятив.

Прийшов  [b]ДРУГИЙ[/b]  Спас  –
держи  вже  й  рукавиці  про  запас,
починай  копати  бараболю,
а  яблучка  й  грушки  ласуй  вволю.

А  за  [b]ДРУГИМ[/b]  Спасом  —
та  й[b]  ПЕРША[/b]  Пречиста...  
Перша  Пречиста  -  дівка  речиста!

[b]ПРЕЧИСТА[/b]  по  груші  ходила,  
мішок  загубила,
а  [b]СПАС[/b]  ішов  –
мішок  знайшов):
-Спасику,  батьку,  
віддай  мій  мішочок,
не  буду  ходити  у  твій  садочок.

[b]КОНОПЛЯНИЙ[/b]  Спас  -  хліба  припас.
Ткати  полотно  благословив.  
Гриби,  ягоди,  зіллячко  освятив  –
То  свято  Богородиці  і  всіх  див:

[b]ПЕРША  Пречиста[/b]  жито  досіває,
[b]ДРУГА  Пречиста[/b]  дощем  поливає,
[b]ТРЕТЯ  Пречиста  [/b]снігом  покриває...

*  *  *  
       А  наш  [b]ВОЛОХ  [/b]сіно  косить...
...  а  [b]МОКРИНА[/b]  осінь  приносить...
...  а  [b]ДМИТРО  [/b]зиму  у  гості  просить...


[b]Старожитній  обряд  Обжинкового  «весілля»  відродила  і  рядила  -
Спасів  та  Пречистих  згадала,  їм  молитви  складала  -  
Ірина  Вовк
[/b]
[i]За  виданням:  Ірина  Вовк.[b]"За  нашим  звичаєм  Бога  величаєм:  Осінь"[/b].  -  Львів:  Сполом,  2015.

[i]*Обрядовий  календар  осінніх  свят  складений  за  Олексою  Воропаєм
[b]«Звичаї  нашого  народу»[/b].У  2  томах.  -  Мюнхен,1949.
[/i]

[b]"Пречисті  в  українському  народному  календарі"[/b]  -  радіо  "Воскресіння"
http://www.rr.lviv.ua/podcasts/prechysti-v-ukrajinskomu-narodnomu-kalendari/

[b]"Спаси  в  українському  народному  календарі"[/b]  -  радіо  "Воскресіння"
http://www.rr.lviv.ua/podcasts/spasy-v-ukrajinskomu-narodnomu-kalendari/

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746763
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 19.08.2017

Теоретик

Основи поетики. Силабічна система віршування

       У  силабічній  системі  віршування  ритмічною  одиницею  є  склад.  Ця  система  прийшла  на  зміну  античному  (метричному)  віршуванню.  М.  Ґаспаров  вважає,  що  силабіка  виникла  до  метричної  системи.  В  основу  системи  покладена  рівна  кількість  складів  у  рядках  (грец.  syllabe  —  склад).  Найчастіше  було  13,  рідше  —  11  складів.  Силабічна  система  основана  на  чергуванні  рівноскладових  рядків.  У  силабічному  вірші  була  цезура,  рима,  два  постійні  наголоси  —  перед  цезурою  і  в  кінці  рядка  на  передостанньому  складі.  Два  постійні  наголоси,  цезура  і  рима  утворювали  стійкий  ритм.  Римування  в  силабічних  віршах  здебільшого  паралельне,  переважає  жіноча  рима,  строфи  зазвичай  дворядкові.  У  багатьох  творах  тексти  не  діляться  на  строфи.  Силабічне  віршування  притаманне  поезії,  яка  базується  на  мові  з  постійним  наголосом.  Постійний  наголос  характерний  для  французької,  польської,  чеської,  турецької,  сербської,  вірменської  та  ін.  мов.  У  французькій  мові  наголос  на  останньому,  у  польській  —  на  передостанньому  складах,  у  чеській  та  угорській  —  на  першому.
       Силабічна  система  набула  популярності  у  Франції,  Італії,  Англії  в  XI—XII  ст.  Вона  використана  у  "Пісні  про  Роланда",  творах  провансальських  трубадурів,  ірландських  сагах,  в  іспанській  та  португальській  поезії.  У  XVI  ст.  з'явилась  у  Польщі.  Наприкінці  XVI  ст.  силабічні  вірші  писав  український  поет  Г.  Смотрицький  ("Хроніка  Андрія  Римші",  1581  р.).  Приклад:  силабічного  вірша  Г.  Смотрнцького:
Лихоимца  нищий  //  всегда  проклинают,
И  смерти  его  свои  //  ближний  желают,
Аще  впадет  в  некое  //  прегрешение
Сей  злословен  приемлет  //  от  всех  хуление.
       У  цьому  вірші  в  кожному  рядку  13  складів,  цезура  після  7  складу,  суміжне  римування.  13-складові  вірші  були  поширеними  у  французькій,  польській,  згодом  і  в  українській  поезії  XVII—XVIII  ст.  Силабічне  віршування  знає  і  12,  11,  10,  8,  7,  6,  5,  4,  3  складові  вірші.  Г.  Сковорода  писав  14-складові  вірші  з  наголосом  не  на  передостанньому,  а  на  останньому  складі:
Оставь,  о  дух  мой  вскоре!  //все  земляные  места!
Взойди,  дух  мой  на  горы,  //  где  правда  живёт  свята.
       Силабічне  віршування  було  неприродним  для  української  і  російської  мов,  наголоси  яких  рухомі.  В  Україні  ця  система  віршування  затрималася,  бо  процес  ритмізації  українського  вірша  був  сильнішим,  ніж  у  Росії.          По-друге,  український  силабічний  вірш  зв'язаний  з  народними  піснями,  зокрема  коломийками,  рядки  яких  найчастіше  були  рівноскладовими.  До  речі,  "Пісня  про  Стефана-вогводу"  з  чеської  граматики  Яна  Благослава  є  силабічною.  Силабічні  вірші  зустрічалися  в  українській  поезії  В  XIX  ст.
Ось  13-складовий  силабічний  вірш  М.  Шашкевича:
Сонце  ясне  померкло,  світ  пітьма  насіла.
Вшир  і  вздовж  довкола  сум  ся  розлягає,
Чагарами  густими  тьма  вовків  завила.
Над  тином  опустілим  галок  гамор  грає.
         Силабічні  вірші  писали  Т.  Шевченко.,  П.  Куліш,  Ю.  Федькович,  І.  Франко,  Леся  Українка,  Б.  Лепкий,  П.  Филипович.  У  силабічних  віршах  Т.  Шевченка  спостерігаємо  чергування  12  і  11-складових  рядків.
Не  винесли  в  море,  не  розмили  в  полі?  12
Не  питали  б  люди  —  що  в  мене  болить?  11
Не  питані  б,  за  що  проклинаю  долю,  12
Чого  нужу  світом?  "Нічого  робить...  "  1
       Під  впливом  народної  поезії  відбувається  процес  тонізації  силабічного  вірша,  який  згодом  поступився  новому  силабо-тонічному.  Спроби  відновити  силабічний  вірш  у  повоєнний  період  належать  І.  Качуровському  і  Вірі  Вовк.

Джерело:  http://pidruchniki.com/18800413/literatura/vidi_rimuvannya

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746026
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 14.08.2017

Теоретик

Основи поетики. Цезура та клаузула.

 
       Віршована  мова  багата  на  різні  паузи,  що  підсилюють  ритм  і  увиразнюють  зміст.  Крім  міжслівних  та  логічних  (на  розділових  знаках  і  між  синтагмами),  властивих  і  прозовій  мові,  тут  є  ще  прикінцеві  (паузи  між  рядками),  емоційні  (зупинки  для  підкреслення  якогось  слова  при  виразному  читанні)  та  цезура.
       Цезура  (лат.  caesura  —  розтин,  розріз,  поділ)  —  пауза  в  середині  рядка,  що  поділяє  його  на  дві  частини  (піввірші).  Цезура  має  ритмотворче  значення  —  вона  підсилює,  підкреслює  ритм  і  смислове  —  виділяє  найважливіші  слова,  увиразнює  висловлену  думку.  За  своєю  тривалістю  цезура  трохи  коротша  за  міжрядкову  паузу.
       Найчастіше  цезура  з’являється  в  багатостопних  рядках.  Вона  може  бути  постійною,  якщо  стоїть  у  всіх  рядках  на  одному  й  тому  ж  місці;  рухомою,  якщо  вона  є  в  кожному  рядку,  але  в  різних  місцях;  періодичною,  якщо  ритмічно  з’являється  через  рядок  або  два.
       Клаузула  (лат.  clausula  —  закінчення)  —  заключна  частина  віршового  рядка,  починаючи  з  останнього  наголошеного  складу.  Співзвучні  клаузули  утворюють  риму.  
       Залежно  від  місця  наголосу  розрізняють  клаузули  (як  і  рими):
—  окситонні  (чоловічі)  —  з  наголосом  на  останньому  складі.  Кінець  рядка  звучить  твердо,  уривчасто.
Наприклад:
Лине  кроків  дзвíн  —  перегуки  мíн»
(Володимир  Сосюра);
—  парокситонні  (жіночі)  —  з  наголосом  на  передостанньому  складі.  Кінець  рядка  звучить  м’якше,  тепліше.
Наприклад:
Женою-трудівницею  на  полі  —
із  піснею  про  волю  у  неволі.
(Максим  Рильський);
—  дактилічні  —  з  наголосом  на  третьому  від  кінця  складі.  Кінець  рядка  звучить  плавно,  лагідно,  іноді  тужливо.
Наприклад:
Рученьки  терпнуть,  злипаються  вíченьки...
З  раннього  ранку  до  пізньої  нíченьки
(Павло  Грабовський);
—  гіпердактилічні  —  з  наголосом  на  четвертому  від  кінця  складі.  Така  рима  часто  сприймає  додатковий  наголос  на  останньому  складі  і  тому  звучить  ,  як  чоловіча.
Наприклад:
Як  була  я  молодою  преподÙбницею,  —
повісила  фартушину  над  вікÙнницею.
(Тарас  Шевченко).
       Звісно,  якоїсь  певної  інтонації  рими  (і  клаузули)  створити  самостійно  не  можуть  —  вони  лише  увиразнюють,  посилюють  основну  авторську  інтонацію.
       Джерело:  http://ukrart.lviv.ua/rumu2.php  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742783
дата надходження 20.07.2017
дата закладки 20.07.2017

Наталя Данилюк

Доторк

І  торкнеться  до  мене  уперше  земний  чоловік,
У  якого  в  очах  мерехтить  перламутрова  хвоя,
І  притулить  долоню  свою  до  тремтливих  повік,
І  від  доторку  сего  забудуся,  де  я  і  хто  я…

І  трава  оживе  під  ногами,  волога  й  густа,
І  в  аркані  зійдуться  над  нами  старі  осокори.
«Я  не  згуба  тобі,  чоловіче,  я  древня  вода,
Що  з  правіку  тече  й  напуває  смарагдові  гори».

І  торкнеться  до  мене  удруге  і  скаже:  «Бери,
Ці  реліктові  храми  тобі  залишаю  у  спадок…».
І  сплетуться  між  нами  всі  запахи  і  кольори,
І  солоною  цівкою  піт  побіжить  між  лопаток.

І  гірським  полонинам  забракне  п’янкої  роси,
Щоби  спрагу  мою  втамувати  й  вогонь  загасити…
І  зіллються  між  нами  вібрації  і  голоси,
І  почнуть  мироточити  пальців  його  сталактити.

І  торкнеться  до  мене  утретє  земний  чоловік,
І  промовить:  «Ти  згуба  для  мене,  ти  лік  мені,  жінко,
Бо  коли  я  торкаюсь  пелюстя  тремтливих  повік,
Твої  очі  стікають  в  долоні  небесним  барвінком…».

І  в  гортані  його  застрягають  солодкі  слова,
Перестиглими  сливами  тріскають,  скапують  в  душу…
«Я  трава,  чоловіче,  я  дика  шовкова  трава,
На  фісташкових  віях  росу  передсвітню  ворушу».

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739407
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 26.06.2017

Наталя Данилюк

Доторк

І  торкнеться  до  мене  уперше  земний  чоловік,
У  якого  в  очах  мерехтить  перламутрова  хвоя,
І  притулить  долоню  свою  до  тремтливих  повік,
І  від  доторку  сего  забудуся,  де  я  і  хто  я…

І  трава  оживе  під  ногами,  волога  й  густа,
І  в  аркані  зійдуться  над  нами  старі  осокори.
«Я  не  згуба  тобі,  чоловіче,  я  древня  вода,
Що  з  правіку  тече  й  напуває  смарагдові  гори».

І  торкнеться  до  мене  удруге  і  скаже:  «Бери,
Ці  реліктові  храми  тобі  залишаю  у  спадок…».
І  сплетуться  між  нами  всі  запахи  і  кольори,
І  солоною  цівкою  піт  побіжить  між  лопаток.

І  гірським  полонинам  забракне  п’янкої  роси,
Щоби  спрагу  мою  втамувати  й  вогонь  загасити…
І  зіллються  між  нами  вібрації  і  голоси,
І  почнуть  мироточити  пальців  його  сталактити.

І  торкнеться  до  мене  утретє  земний  чоловік,
І  промовить:  «Ти  згуба  для  мене,  ти  лік  мені,  жінко,
Бо  коли  я  торкаюсь  пелюстя  тремтливих  повік,
Твої  очі  стікають  в  долоні  небесним  барвінком…».

І  в  гортані  його  застрягають  солодкі  слова,
Перестиглими  сливами  тріскають,  скапують  в  душу…
«Я  трава,  чоловіче,  я  дика  шовкова  трава,
На  фісташкових  віях  росу  передсвітню  ворушу».

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739407
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 26.06.2017

ivanpetryshyn

КИТАЙСьКА КЛАСИЧНА ПОЕЗІЯ

[b]усім  китайським  поетам-перекладачам[i][/i][/b]


[b]КИТАЙСьКА  КЛАСИЧНА  ПОЕЗІЯ


МЕН  ХАОРЕН  "Від`їзд  з  Ванґ  Вея"

тихо  та  довго  тут  я  чекав,  
день-  за  днем.  тепер-  повертатись.
йду,  тепер,  щоб  знайти  духм`яне  зілля,  
та  сумую,  бо  покидаю  старих  друзів.
хто,  у  дорозі,  мені  допоможе?
я  розумію:  у  житті  друзів  -  обмаль.
мушу  любити  самотність,  
і,  знову,  замкнути  браму  свого  старого  дому.[/b]

переклад  з  англійської-  Івана  Петришина

___________
http://www.chinese-poems.com/meng.html

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736096
дата надходження 02.06.2017
дата закладки 02.06.2017

Елена Марс

Осталась между нами недосказанность

Осталась  между  нами  недосказанность  -  
Таинственным  невидимым  свеченьем.  
Храню  в  душе  к  вам  тёплую  привязанность
И  помнить  буду  вас...  с  благодареньем.  

Минуты,  пусть  недолгого  общения,  
Дарили  мне  надежду  и  блаженство.  
Любила  вас,  желая...  без  смущения.  
Тянулась  к  вам  -  как  к  Богу,    к  совершенству.  

Для  вас  была  готова  я  на  многое,  
На  самые  прекрасные  безумства.  
Но  жизнь,  как  оказалось,  слишком  строгая.  
Не  к  месту  видно  были  эти  чувства.  

Не  к  месту  (так  бывает),  не  ко  времени.  
Пожертвовать  пришлось  своей  любовью.  
Судьбой  забыть  о  чувствах  было  велено,  
Уйти  из  вашей  жизни...  добровольно.  

Ушла,  но  не  забыла...  Тут  бессильна  я.  
Ведь  сердцу,  как  известно,  не  прикажешь.  
С  мечтами  распрощалась,  как  и  с  крыльями,  
И  вновь  взлететь,  наверно,  не  отважусь.  

Осталась  между  нами  недосказанность  -  
Финалом  в  незаконченном  романе.  
Хранит  душа  к  вам  нежную  привязанность
И,  видимо,  любить  не  перестанет.  

7  мая  2013  г.  
Было  написано  как  романс.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736093
дата надходження 02.06.2017
дата закладки 02.06.2017

Олена Вишневська

…така твоя…

                                                   [i][b]а  я  втішатиму.
                                                 Аби  ж!
                                                 Якщо  навколо  люди,  люди…[/b]
                                                           Ігор  Рубцов  "Спроба"[/i]



Не  хочу  слів.  Не  буде  сліз:
Тримають  під  прицілом  люди.
Ранковий  пломінь  день  розбудить
І,  наче  хліб  черствий,  у  грудях
Застрягне  ніч  і  біль,  і  злість

На  себе.  Думати  облиш,  
Що  дотик  твій  послабить  пута,  
Для  мене  він  п’янка  отрута:
В  твоїх  руках  я  оживу,  та
Потім  стану  тінню.  Лиш

В  таксі  -  ні  музика  доріг,  
Ні  мантра  «Стане  легше»,  звісно,  
Не  стишить  пульс,  бо  серцю  тісно
Без  тебе…  Душить,  душить  місто
В  своїй  байдужості!  Ти  б  зміг

Мене  утішити.  Як  ніж,  
Ця  вирва  замкнутого  кола:
Я  –  в  ньому,  ти,  мов  пес,  –  довкола…
І  відстань  в  кілометрах  колій…
І  я  –  така  твоя!  Аби  ж…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735991
дата надходження 01.06.2017
дата закладки 01.06.2017

Akimova

Джаз-банд на Карловом мосту

[i](моя  Дина  Рубина)[/i]

Я  осенью  нынешней  в  Праге,
Вкушая  дожди  и  туман,
На  Праги  размокшей  бумаге
Твой  первый  читаю  роман.
.......

Чего  же  боялся  ты,  Кафка?
Спокойный  вполне  человек.
Накинута  страха  удавка
На  весь  просвещённейший  век?

Всё  с  виду  достаточно  мило  -
Учеба,  работа,  друзья.
Но  что-то  тревожное  мимо
Скользит,  задевая  тебя.

Судачили  пражские  клуши
И  даже  хихикали  вслед  -
Мол,  слишком  уж  острые  уши
И  тощий,  как  жердь,  силуэт.

И  чем-то  всегда  озабочен,
И  вечно  закутан  в  пальто...
А  вдруг  это  ты  напророчил
Всё  то,  что  случилось  потом?

Покуда  Европа-старушка
Плясала  на  венских  балах,  -
Железная  сыпалась  стружка,
Внушая  панический  страх.

С  лихвою  сбылись  небылицы
Из    не  напечатанных  книг.
Твой  род  к  небесам  будто  птицы
Взлетел.    Из  печей.    Напрямик.

Откуда  предвиденье,  Кафка?  -
Твой  гений?  Болезнь?  Глубина?
Как  вышло,  что  эта  удавка
Тебе  и  была  лишь  видна?

Но  ты  сомневаться  не  волен
В  прогнозах  своих  докторов...

Милена  в  письме:  "...Мир  весь  болен.
Один  только  Франц  и  здоров..."

.....
Ну  всё,  мне  пора.    Уезжаю.
Но  в  Прагу  еще  я  вернусь.
Джаз-банд  на  мосту  мне  играет
На  память  задумчивый  блюз...


Ноябрь  2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699951
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 25.05.2017

Akimova

Город

Отъехал  автобус.
Сменился  пейзаж.
О,  как  же  недолго  твой  город  был  наш...
И  вот  опустел.
Но  заметишь  ли  ты,
Как  города  то́тчас  поникли  черты?

Как  улицы  стали  длинней  и  скучней,
И  птицы  слетели  со  всех  площадей,
Осыпались  краски  кричащих  витрин,
И  ты  в  этом  городе  житель  один.

А  я  обживаю  поля  за  окном...
И  надо  бы  думать  о  чем-то  другом  -
О  хлебе  насущном  и  срочных  делах.
Пытаться  держать  себя  в  слабых  руках.

Но  город  дождём  размывает  мой  путь,
С  отчаянной  силой  надеясь  вернуть.
Включает  камней  потаённый  магнит,
Тоской  колокольной  вдогонку  звонит,
Взрывает  стекляшки  в  цветном  витраже...

Твой  город  меня  не  отпустит  уже.
Завяжутся  в  узел  дороги,  мосты.
Твой  город  меня  не  отпустит.
А  ты?


Март  2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725515
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 25.05.2017

Akimova

Высокая вода венецианцев

(Моя  Дина  Рубина)


Ну  что  ж,    надумав  по́  миру    скитаться,
Я  выплыла  в  лагуне  синих  вод.
Высокая  вода  венецианцев  -
Не  больше  чем  дословный  перевод.

На  Аква  Альта  чешуя  пятниста,
И  в  номере  огромная  кровать.
В  гондолах  ошалевшие  туристы,
А  я  сюда  вернулась  умирать.

Зачем,  зачем  меня  вело  упрямо
На  блеск  и  радость  площади  твоей,
На  труб  печных    старинные  фанфары,
Неверный  свет  лиловых  фонарей.

Твой  колокольный  звон  завис  на  шпилях,
И  зыбкая  упала  пелена…
И  молодой  портье  с  улыбкой  Тиля*,
И  слишком  откровенная  луна.

Я  думала,      во  мне  иссякло  лето.
Но  –  тонкий  профиль!  Но  –  густая  бровь!
Венеция,  спасибо  и  за  эту
Последнюю  прощальную  любовь.

Твоим  каналам  дань  отдам  и  дожам,
И  тайным  знакам  на  сырой  стене.
Я  грешница,    но,    милосердный  Боже,
Немножко  позаботься  обо  мне!

Заворожила  и    легла  устало
Коротким  счастьем  мне  на  плечи,  но
И  фонари,    и  шпили,    и  каналы  –
Всё  это,  как  и  я  –  обречено

На  дно  лагуны  пасть,  шагнув  с  причала,
Навеки  смертью  побратав    сердца.
До  самого  последнего  начала,
От  самого  последнего  конца.
…………

О,  как  же  мне  под  этой  маской  жарко!
Венеция,  я  заберу  с  собой
Слетевших  голубей  Святого  Марка,
Залитого  поднявшейся  водой…


Октябрь  2016

*  -  Тиль  Уленшпигель      «…то  же  узкое  подвижное  лицо  с  густыми  бровями,  те  же  «уленшпигельские»  складки  в  углах  насмешливого  рта  …»  (Д.Рубина)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696025
дата надходження 22.10.2016
дата закладки 25.05.2017

Akimova

Этот май бесконечный

Этот  май  бесконечный  -
Как  страж  на  пороге  у  лета.
Распылённый    дотла
На  осколки    цветного    стекла.
Эта  странная  помесь      -
Слияние    мрака    и  света.
Эта  долгая  повесть
О  поисках    в  жизни  тепла.

И  дубовая  роща  
Еще  до  конца  не  одета.
И  сползают  лучи  по  стволам,
Как  чулки  по  ноге.
Наша  песенка  спета.
Нас,  кажется,  предало  лето,
И  смеётся,  и  дразнится
В  близком  как  сон  далеке.

Я  по  зелени  этой  брожу  –  
Ну  куда  уж  влюблённей?
И  куда  ж  зеленее  еще  
Этим  травам  буять?
Одуванчиков  стая  слетела  
С  открытых  ладоней.
Не  догнать.
Не  начать.
Не  закончить.
И  не  избежать…


Май    2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734976
дата надходження 25.05.2017
дата закладки 25.05.2017

гостя

Досить…

Ця  відстань  
завелика,  але  ти
давно  навчилась  поглинати  простір.
Чекала,  як  палатимуть    мости,
криваво  
   і  захоплююче…  гостро

Болітимуть  
незгладжені  кути,
пектимуть…  у  кістках  осяде  стронцій…
Ти  ще  не  знала,  всі  дороги  –  в  Рим!
Вони  усі
   ведуть  до  Риму,  сонце…

Вони  усі…
На  берегах  ріки
збирає  данину  всевладна  Осінь…
Цю  відстань  тільки  відьми  й  літаки
здолати  можуть…  
   досить!..  серце…  Досить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733437
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 25.05.2017

Виктория Роше

Дочери из "Маленьких стихов"

II

Я  бодрствую,  а  ты  во  власти  сна.
На  трикотажной  розовой  пижаме
Прикреплен  бантик.  И  его  краями
Твоя  щека  слегка  раздражена.  
Я  ленту  двигаю  и  думаю  о  том,  
Что  ничего  нежней  нет  этой  кожи,  
Которая  в  одно  мгновенье  может
Быть  исцарапанною  шелковым  бантом.


IV

Такая  нежность  есть  в  твоих  руках,
Когда  они,  как  лепестки  жасмина,
Ложатся  мне  на  шею  и  плечо.
Ты  так  мала,  что  до  сих  пор  еще
Мое  письмо  к  тебе  не  слишком  длинно,
Но  так  прекрасна  -  что  в  стихах  оно...



VIII

Я  знаю:  ты  всю  ночь  растила  себе  ресницы.
Гладкие  черные  полосы  стригла  на  нежные  волосы.  
Проснулись.  У  всех  у  нас  лица  как  лица,  
А  ты,  мастерица,  глаза  себе  сделала  взрослыми.


XIII

Сколько  лет  тебе?  -  Одно  лето.
Сколько  зим  тебе?  -  Ни  одной.  
Я  недавно  родилась  в  семье  поэта,  
Чтоб  поэт  записывал  за  мной.  


Все  мои  агушки-потягушки
Он  усердно  превращает  в  стих.  
Мне  поэт  показывал  игрушки,  
Я  внимательно  таращилась  на  них.  


У  лягушки  кожаные  лапки,  
Мне  понравился  их  пёстренький  узор.  
А  поэт  писал  в  своей  тетрадке
Что-то  про  "невыразимый  взор".

XVI

Ты  на  моих  руках,  но  между  нами  есть
Преграда  в  виде  книги,  что  прочесть
Мне  хочется  быстрее.  Я  листы
Верчу  одной  рукой,  покуда  ты
(Мне  верить  хочется)  надумываешь  спать.
Я  забываюсь  на  примерно  пять
Исполненных  поэзией  страниц,
А  после  думаю  увидеть  пух  ресниц
Опущенных,  открытый  в  дрёме  рот,
Но  ты  глаза  таращишь  в  переплет…
Вот  так  с  тобой,  мой  маленький  зверёк,  
Прочли  Набокова  мы  –  вдоль  и  поперёк.


XVI

Уснула  рядом.  Я  тебя  как  хлеб,  
Отставив  далеко,  несу  к  кроватке,  
Кладу  в  нее,  как  в  печь,  чтоб  в  ней
Ты  подрумянилась  еще.  Но  сладкий
Твой  запах  так  манит,  что  я  разок
Прикладываюсь  к  мускусной  головке
И  отрываясь,  вижу  твой  глазок.  
(Когда  бы  говорил,  сказать  бы  смог,  
Что  пекарь  я  пусть  нежный,  но  неловкий.  )


XXIX

Сон  глубже  проникает  –  так,  
Что  отпускаешь  вдруг  
Тугую  соску  изо  рта,  
Как  свечечку  из  рук.


XXXIV

Почти  стоишь,  Венера  в  ползунках,  
И  наряжаешься  по  пасмурной  погоде.  
Ты  -  тайна  маленькая  о  семи  замках,  
О  капюшоне  и  о  сладкой  морде.


XLIV
Отселяю  доченьку  в  комнату  свою.  
Плачу,  будто  доченьку  замуж  отдаю.
Прячу  ее  кофточки,  шортики  в  комод.  
День  придет  -  и  доченька  от  меня  уйдет.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194950
дата надходження 10.06.2010
дата закладки 19.05.2017

Еkатерина

До доньки

Заснула  поруч.  Калачем  тебе                      
в  простягнутих  руках  несу  до  ліжка,  
умощую,  неначе  в  піч,  щоб  трішки
пахущий  підрум’янився  хлібець;
           …та,  духовитим  зваблена  теплом,
             до  тім'я  мускусного  прикладусь  побіжно
             й  побачу,  відхиляючись,  
             притьмом
             розкрите  очко,  що  проказує  немов,
             що  пекар  з  мене  незугарний,  хоч  і  ніжний.


Переклад  твору  пані  Вікторії  Роше.  
Оригінал:  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194950,  XVI

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734000
дата надходження 18.05.2017
дата закладки 19.05.2017

Виктория Роше

Я жду вишневого ребенка своего…

Я  жду  вишневого  ребенка  своего.  
Мой  первый  был  клубничный,  ну  а  этот
Так  просит  вишни,  что  унять  его
И  обьяснить,  что  вишня  зреет  летом  –  
Немыслимо.  И  вот  консервный  нож,
Меняя  плоскость  желтого  метала,
Волшебный  круг  вишневого  портала
Мне  открывает.  И  наверно  дно
Там  все  же  есть,  но  размышлять  о  дне
В  момент  такой  мне  видится  излишним.  
Себе  сама  кажусь  я  этой  вишней,  
А  мой  ребенок  –  косточкой  во  мне,  
Которая  ,  придет  ее  черед,  
Покинет  плен,  дождавшись  с  миром  встречи  –  
И  прорастет,  и  тоже  даст  свой  плод.  
И  будет  Сад  Фруктовый  –  бесконечен.

                                                                                                 (2009)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192462
дата надходження 29.05.2010
дата закладки 18.05.2017

Ірина Вихрущ

Твоє море солене від сліз

Твоє  море  солене  від  сліз,  
Хоча,  звісно,  прекрасне.  Я  у  ньому  
Тонутиму  сьогодні  о  пів  на  п’яту.  
Ти  прийди  на  берег  подивитись  на  цю  
Драму,  а  ще  викури  за  мене  
Цигарку  міцну  на  причалі.  

Я  –  маяк,  що  стояв-стояв  та  врешті  
Не  встояв.  Трохи  пізно  іду  на  дно  
У  твоєму  морі  –  нині  штиль.  Це  ж  
Насправді  так  треба:  вистояти  
Усі  шторми  –  і  упасти  в  темінь,  
Коли  море  уже  збайдужіло?  

Я  чекаю  тебе  сьогодні  о  пів  на  п’яту.  
Подивись,  як  тону  і  знічев’я  стени  плечима.  
Пригадай  мене  востаннє,  здійми  пам'ять  
вітрами.  Нехай  гордий  колись  маяк  
ще  раз  в  хвилях  постане.  Коли  падатиму  –  
дивися  на  мене.  Благаю.  

2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727516
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 08.04.2017

Ірина Вихрущ

Все, що у мене зосталось…

Все,  що  у  мене  зосталось  –  
Його  вірші.  Ніде  не  залишені  
Більше  ніким  не  бачені.  
І  я  зберігаю  їх  мовчки,  завжди.  
А  ще,  крадькома,  коли  кепсько  –  
Перечитую.  
 
Їм,  наче  дитині,  пообіцяли  прийти:  
Забрати  із  дитсадка,  а  проте  –  
Забули.  Я  –  вічна  їх  стражниця,  
Я  –  їх  головний  персонаж,  я  –  
Їхня  єдина  сцена,  а  з  тим  –  
І  могила.  
 
Поет,  що  так  сильно  любив,-  
Сипав  віршами.  Із  кишень  
Дірявих  –  нові  та  нові  слова.  
Вони  заповняли  паузи,  незручні  
Моменти,  ставали  діалогами,  
Пам’яттю,  врешті  –  мною.  
 
30.10.  2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726905
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 02.04.2017

Ірина Вихрущ

Ми всі зачинались у поїздах

Ми  всі  зачинались  у  поїздах.
 Спочатку  вистоювали  у  небесних  чергах  -
 Купували  маму.  Верхня  бокова  біля  туалету
 Була  гуляща,  та  все  ж  комусь  перепадала.
 На  ній  головним  було  вижити.  І  народитись
 У  термін,  зазначений  у  білеті.

 Із  потягів  залізних  бездушних  тіл
 Ми  виходили  на  світ:  малі,  крикливі
 І  плакали  від  різкої  свіжості  в  легенях,
 Від  кольоровості  світу,  від  бряжчання  у  вухах.

 Ми  любили  народжуватись  із  поїздів  влітку.
 Тоді,  виштовхуючись  назовні  із  залізної  утроби,
 Ми  загортались  у  махровий  рушник  неба.
 І  було  тепло.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401334
дата надходження 15.02.2013
дата закладки 17.03.2017

гостя

Кокон…

Розплети  мене  всю,  
Мов  червоне  м”яке  покривало.
Крок  за  кроком  іди.  Обірви  у  мені  всі  штрихи.
Імпульсивність  п”янку,  цю  гарячу  пульсуючу  лаву,
Відпусти  навсібіч!
     (якщо  хочеш,  між  два  береги…)

Ну,  а  потім  збери
Білі  нитки  найтонших  волокон
В  лабіринти  бажань…  в  безнадійно-розпачливі  сни…
І  комаху  безкрилу  вклади  у  мереживний  кокон
До  якоїсь  мари
     (що  на  мові  землян  -  до  весни)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721638
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 11.03.2017

Алексей Мелешев

Бы

         Жизнь  без  спросу,  без  умысла    на’чата,
         Бог  неласковый,
         родина-мачеха
         обо  мне  теперь  как  о
         нестo’ящем,
         С  удивленьем:  гляди-ка,  живой  еще!  

В  жизнь  войти  бы  парнишкой    безбашенным
С  мамой-шлюхой
и  пьяным  папашею,
Без  долгов  перед  ними
и  прочего,
Вроде  благословения  отчего...

         Жизнь  проста  для    холодного,  вольного  -  
         Не  подарит  любимая
         боль  ему,
         Лучше  просто  сердечки
         вычерчивать
         На    окошке,  к  дыханью    доверчивом...
 
Хорошо    дураком  быть,  наверное.
Обо  всем  представленье
неверное
Составлять.  И  утешиться
 верою,
Слепо-глухо-немою  и    серою.

         Ну,  а  мне  о  несбыточном  грезится:
         Вот  была  бы  до  облака
         лестница,
         В  пуховик  завернулся  б
         Небесный  я
         И  поплыл,  полусонный,  над  бездною
Я  в  свое  параллельное  прошлое,
Не  в  плохое,  пускай,  
не  в  хорошее,
А  иное,  что  станет  
опорою,
И  не  надобно  помнить  которое.  

2014-2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664340
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 06.02.2017

Леся Геник

Не снігом

Замітає  не  снігом  -  розпукою,
замерзають  не  ноги  -  сліди.
За  небілою,  злою  розрухою
не  пісків  уже  не  віднайти.

Ані  цегли  чи  моцного  каменю,
ані  ще  не  зогнилих  дерев.
Все  понищено  злісно,  розвалено.
Над  проваллями  піниться  рев.

А  в  колисках,  підвішених  долею
на  старенькі  крихкі  сволоки,
діти  плачуть,  зосталися  голими
на  розливах  чужої  ріки.

Та  немає  кому  подивитися
чи  прикласти  хоча  б  до  грудей.
З  вишиванок  обірвано  китиці,
щось  важливе  обдерто  з  людей.

І  хтось  буде  винити  хурделицю,
хтось  пожежу,  а  хтось  промовчить.
Чорна  капа  над  вічністю  стелиться.
В  чорну  прірву  щось  вічне  летить.

1.02.17  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716124
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 04.02.2017

Сволочь

Символ веры

Ни  о  чем  не  молился  я  так  пронзительно,
надрываясь  сутками  напролет...
Бог  конечно  слышит,  и  он  спаситель  но  -
я  оставил    надежду,  что  Он  поймет.

То  ли  сломлен  происками  Нечистого,
то  ли  слишком  предан  другим  делам,    
но  молюсь  я  так  горячо  и  истово  -  
что  в  конце  концов  своего  создам.

И  пускай    недоношенного  и  лишнего,  
не  способного  мертвого  оживить...  
Это  будет  стыд  и  позор    Всевышнего  -  
одинокий  беспомощный  бог  любви.

Это  бог  не  монахов  и  не  священников,  
и  не  тех,  кого  греет  родной  очаг  -  
это  бог  отчаявшихся  отшельников
с  непосильной  ношею  на  плечах.

Это  бог  не  преда́вших  после  предательства,
не  умеющих  злиться    и  жечь  мосты...  
Это  бог  последовательного  доказательства
что  никто  не  будет  любить  как  ты

Ничего  не  слышащих  и  не  знающих  
до  конца  цепляющихся  за  жизнь,
до  последнего  выдоха  повторяющих  
Символ  веры:  Почувствуй.  Пойми.  Вернись

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715689
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 01.02.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.02.2017

Максим Тарасівський

Пучіні, "Зоряні війни" та вічне кохання

…Речі,  що  видаються  нам  сталими,  визнаними,  звичними,  не  одразу  набули  такого  статусу.  Землю  довго  вважали  пласкою  (дехто  й  досі  вважає).  Сонце,  гадали,  обертається  довкола  Землі  (важко  не  вірити  власним  очам,  але  декому  загрожувала  смерть  за  доведення  зворотного).  Подібні  речі  трапляються  і  в  музичному  світі,  і  митцям  доводиться  наполягати  на  своєму,  сперечатися,  навіть  боротися,  аж  доки  час  і  успіх  не  розставлять  усі  крапки  над  «ї»  та  іншими  важливими  літерами.

1731  року  французький  письменник  Прево  видав  роман  «Манон  Леско».  Це  love  story  з  динамічним  сюжетом  і  трагічним,  зрозуміло,  фіналом.  Все  відбувається  у  Франції.  Дівчину-красуню  Манон  батьки  у  супроводі  її  рідного  брата  відправляють  в  монастир.  Дорогою  туди  вона  зустрічає  хлопця  на  ім’я  Де  Гріє,  в  якого  безтямно  закохується.  Водночас  пристрасть  до  дівчини  спалахує  в  якомусь  заможному  дідугані  –  і  старий  розпусник  вирішує  викрасти  Манон,  але  доля  над  ним  посміялася:  Манон  тікає  в  екіпажі,  винайнятому  дідом,  з  Де  Гріє.  Однак  доля  –  тітка  примхлива:  коханці  зазнають  такої  скрути,  потрапляють  в  такі  злидні,  що  Манон  не  витримує  та  піддається  тиску  брата:  вона  стає  утриманкою  того  самого  хтивого  старого.  Та  коханий  знаходить  Манон,  а  старий  знаходить  їх  обох:  він  кличе  солдатів,  Манон  заарештовують  під  зловтішні  волання  діда:  «Королеву  за  волею  грошей  миттєво  виставити  можна  розпусницею  та  шахрайкою».

Манон  засуджують  до  заслання  в  американські  колонії.  Де  Гріє  намагається  влаштувати  їй  втечу  –  план  провалюється.  Тоді  він  вмовляє  капітана  судна  з  арештантами  взяти  його  на  борт,  і  разом  з  Манон  вирушає  в  дику  американську  пустелю.  Однак  доля  й  надалі  випробує  пару:  син  керівника  колонії  намагається  зґвалтувати  Манон,  Де  Гріє  вбиває  зловмисника,  і  коханці  тікають  у  дичавину  –  голодні,  спраглі,  вони  йдуть  пустелею,  доки  Манон  не  падає  без  сил.  Вона  вмирає  на  руках  коханого,  її  останні  слова:  «Провину  мою  спокутує  час,  ніхто  не  згадає  моїх  злочинів,  а  кохання  моє  житиме  вічно».

Трапилося  так,  що  за  мотивами  книги  Прево  було  створено  аж  три  опери:  Обер  написав  свою  1856  року,  Масне  –  1884-го,  а  Джакомо  Пучіні  взявся  за  власну  версію  1890-го  та  працював  над  нею  три  роки.  Видавець  Пуччіні  заперечував:  мовляв,  вже  є  опера  про  Манон  від  Масне  (про  Обера  ані  композитор,  ані  видавець,  кажуть,  не  чули).  Та  Пучіні  наполіг:  «Масне  розповів  цю  історію  як  француз,  з  пудрою  та  солодкими  мелодійками,  а  я  розкажу  як  італієць:  з  відчайдушною  пристрастю!»

І  таки  написав,  і  таки  ствердився  у  власній  думці  та  очах  публіки:  «Манон  Леско»  -  третя  опера  Пучіні  та  його  перший  гучний  успіх,  і  загалом  –  дорога  для  нього  річ:  як  він  сам  казав,  «Манон  –  моє  перше  кохання».

Ось  такий  був  шлях  до  прем’єри,  що  відбулася  саме  цього  дня,  1  лютого,  але  124  роки  тому  –  у  1893  році,  в  Туріні.

Згодом  опера  завоювала  любов  публіки  всього  світу,  виконувалася  на  всіх  престижних  сценах,  а  в  постановках  1907  року  в  Метрополітен-опера  в  Нью-Йорку  партію  Де  Гріє  виконав  сам  Енріко  Карузо.

Мимоволі  чи  ні,  але  дещо  з  "Манон  Леско"  прослухав  чи  не  увесь  світ:  тема  блокбастеру  всіх  часів  і  народів  "Зоряні  війні"  разюче  "нагадує"  інтермеццо  цієї  опери,  відрізняючись  на  якісь  там  1-2  ноти:

[youtube]https://youtu.be/PqZITVPIq2w[/youtube]

Загалом  Пучіні  донині  тримає  позицію  в  трійці  композиторів,  чиї  опери  найчастіше  виконуються,  поступаючись  тільки  земляку  Верді  та  Моцарту.  «Манон  Леско»  і  нині  ставлять  в  театрах  світу,  хоча  й  не  так  часто,  як  інші  творі  Пучіні:  так,  в  сезоні  2015/2016  вона  пролунала  сценами  світу  367  разів  Для  порівняння:  найчастіше  виконувана  опера  –  «Травіата»  Верді  -  потрапляла  на  сцену  4190  разів,  найзапитаніша  опера  Пучіні  «Богема»  -  3131.  До  речі,  прем’єра  «Богеми»  також  відбулася  1  лютого,  але  1896  року.

Згадаємо,  що  "Манон"  –  перше  кохання  композитора,  а  кохання,  яка  казала  Манон,  житиме  вічно.  Послухаємо  й  собі  арію  Donna  Non  Vidi  Mai  у  виконання  самого  Лучано  Павароті.  На  одному  з  виступів  Павароті,  де  була  присутня  принцеса  Діана,  співак  звернувся  до  публіки  зі  словами:  «Я  буду  співати  арію  італійською,  англійською  це  значить  наступне:  «Я  ніколи  не  зустрічав  жінки,  подібній  оцій»,  і  з  вашого  дозволу  я  присвячую  цю  арію  принцесі  Діані»  

[youtube]https://youtu.be/TJgrHQGjvzc[/youtube]

01/02/2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715650
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 01.02.2017

Максим Тарасівський

Лимерики животного происхождения

У  бразильца  речного  каймана
Не  украсть  портмоне  из  кармана:
Он  таится  на  дне,
Да  и  нет  портмоне
И  кармана  на  теле  каймана.

Африканка  ленивица  львица
Не  спеша  догнала  бы  ленивца,
Без  труда!  -  но  на  практике
Он  не  водится  в  Африке,
Как  бы  быстро  ни  бегала  львица.

Слон  размером  едва  ли  не  равен  с  луной,
Но  и  слон  поступается  кобре  тропой,
Потому  что  она
Почти  невидна,
Но  плюется  в  глаза  совсем  не  слюной.

Австралийка  малютка  коала
Не  встречает  нигде  каракала,
Да  и  сам  каракал
Не  встречает  коал  -
Нет  коалы  в  меню  каракала.

Грозный  лев  уступил  бабуину
Буйволятину,  даже  слонину  -
Стадный  зверь  бабуин
Не  приходит  один,
Где  один  -  стаду  быть  бабуинну.

Черепах  был  ценителем  панциря,
В  гости  рака  зазвал  он  из  Франции,
Но  убит  Черепах:
Ослепительно  наг,
Новый  друг  заявился  без  панциря!

У  жирафы  в  далекой  Танзании
Непростое  довольно  задание:
Головой  из  обла́к
Дотянуться  до  благ
Щедрой  почвы  далекой  Танзании!

2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712713
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 17.01.2017

Ірина Лівобережна

Я блукаю в своїх світах

Я  блукаю  в  своїх  світах…
В  тім  твоєї  нема  вини,
Що  душа  -  як  підбитий  птах.
Поверни  мене,  поверни!

Крил  загублених  мерехтінь
Снігом  падає  з  темноти…
На  обличчя  лягає  тінь,
Та  торкаєшся  вуст  –  не  ти.

Мляво  блимають  ліхтарі,
Тче  тенета  свої  пітьма,
Пада  попелом  від  зорі
На  долоні  мої  зима.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705341
дата надходження 08.12.2016
дата закладки 08.12.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.11.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.11.2016

Максим Тарасівський

тишина

потемнела,  не  спит,  вслушиваясь,  река,
тишина  над  водой  нынче  звенит:  по-ком,  по-ком...
тишина  -    это  колокол  без  языка,
а  язык  -  это  пленный  с  развязанным  языком

наблюдает  река,  сдерживая  слова:
не  плывут  ли  хлебы,  ну,  может,  хотя  бы  один?
хлеб  -  всему,  утверждается,  он  голова,
голова  -  это  пища  любимая  гильотин

будет  день,  будет  пища;  отлично,  река,
испокону  известно,  что  требуют  их  вдвоем;
посмотри,  снова  взяли,  ведут  языка,
тишина  над  водою,  наверно,  звенит  по  нем

он  идет,  ко  всему  равнодушный  извне,
словно  по  хер  ему  возможный  в  затылок  затык,
ну,  а  мы  остаемся  с  рекой  в  тишине,
тишина  -  это  лучший  их  всех  возможных  язык

2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700485
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 14.11.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.11.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.11.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.11.2016

Олена Вишневська

Твоя назавжди… невідома…

Чи  відомо  тобі,  як  вона  розбирає  на  звуки  
Твого  імені  пісню  й  щоденно  вкладає  у  постіль  
Біля  себе,  допоки  глузлива  самотність  сторука  
В  дверях  дому  чатує  /немов  особистий  апостол/?  
 
Їй  не  сняться  моря,  але  серце  штормить  океаном,  
І  болить  нездійсненне,  повінчане  небом  з  «ніколи».  
Часом  пусто  у  грудях,  неначе  вона  з  порцеляни:  
Посковзнеться,  впаде  –  розлетиться  на  друзки  довкола.  
 
Що  ти  знаєш  про  неї?  Дощі  й  меланхолія  ночі?...  
До  свободи  лиш  крок:  почуття  замовчати  до  крику.  
А  у  неї  до  тебе,  мов  зайди,  вірші-поторочі!  
А  у  неї  без  тебе  світанки  порожні  й  безликі…  
 
І  коли  заповзає  у  ліжко  змією  безсоння  
Та  вростає  під  шкіру  скрипуча,  мов  протяги,  втома,  
Вона  міцно  стискає  в  своїх  скрижанілих  долонях  
Твого  імені  звуки.  
/Твоя  назавжди…  невідома…/  


                                                                                                         [i]колись  -  13.11.2015[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698507
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 04.11.2016

Лія***

В моєму місті вкотре блюз дощу…

В  моєму  місті  вкотре  блюз  дощу...
Думки  про  Вас  під  осінь  бурштинову
В  танку  вже  накружлявшись  досхочу,  
Рояться  спрагло  та  бентежать  знову...
Заплющу  очі:    лише  Ви  та  Львів...
Зворушливість  сплітається  у  лоні,
Знов  відкоркую  пам"яті  архів
Й  зігрію  лист  останній  у  долонях...
В  моєму  місті  вкотре  блюз  дощу...
Та  щемний  сум  я  осені  пробачу,
Лиш  тільки  б  знати  те,  про  що  молю:
Мій  Янголе,  чи  знову  Вас  побачу...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697279
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 29.10.2016

Олександр Яворський

Знаєш, а я тебе ні…

Чи  пам’ятаєш  ти
Той  день,  коли  мене
Стріла  в  кафе  навесні?
Диму  клуби  були,
Пили  сухе  саке.
Знаєш,  а  я  тебе  ні…

Чи  пам’ятаєш  ти
Врізаний  "А+Б"
Напис  у  лісі  на  пні?
Мало  в  ставках  води,
Літо  було  жарке.
Знаєш,  а  я  тебе  ні…

Чи  пам’ятаєш  ти
Осінь,  що  вздовж  алей
Йшла  на  багрянім  коні?
Падали  нам  листки
З  сотень  гілок  дерев.
Знаєш,  а  я  тебе  ні…

Чи  пам’ятаєш  ти,
Як  в  горах  сніг  мете,
Руки  мої  крижані?
Наші  удвох  сліди,
Де  не  було  людей.
Знаєш,  а  я  тебе  ні…

Ніколи  не  забував.
Ніколи  краще  б  не  знав.
Ніколи  б  не  зустрічав.
Ніколи  б  так  не  кохав.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696464
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 24.10.2016

Серго Сокольник

Без тебя. Памяти Светланы

Догорающий  вечер.  Вдали
Грань  небес  и  земли  покрывает
Эфемерностью  кисти  Дали
Свет  луны...  Я  тебя  вспоминаю...

Свет  луны...  Ирреальности  свет
В  отражении  влаги  туманной
Как  извечное  ДА  или  НЕТ...
Света...  Светлое  имя-  Светлана...

Здравствуй,  милая!  Грустно  тебе?
Обжилась?..  Или,  может-  хреново?
Что  ты  кушаешь  ТАМ  на  обед?
Все  же  коливо  схожее...  С  пловом...

Без  тебя  опустела  земля...
Ты  во  снах  появляешься  редко.
Я  опять  начинаю  с  нуля.
Все  с  нуля...  Нулевая  отметка.

Ветерок-  словно  тело  твое
Ощущением  бархата  кожи
Прикоснется...  А  помнишь,  живьем
Мы  ловили  сердечные  дрожи?..

Как  стелили  нам  ночи  ковры,
На  лугу  у  реки  до  рассвета?..
Этот  пройденный  Крым...  Или  Рим...
Это  гугл*  нашей  памяти,  Света...

Да,  еще...  Чем  могу  удивить?
Что  заехал  сегодня  подарок
Я  ребенку  чужому  купить
В  магазин  канцелярских  товаров?..

Он  не  мой...  И  она  не  моя...  
Это  песня,  что  так  и  не  спелась.
Ты  прости,  что  я  к  вечеру  пьян.
Это-  так...  Чтобы  сердце  согрелось.

*прим.  ГУГЛ-и  поисковик  и  число  10  в  сотой  степени


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116101100883  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693714
дата надходження 11.10.2016
дата закладки 11.10.2016

гостя

Вакханалія смутку…

Не  буде,  як  було…
Чуєш,  місяць  сьогодні  тече…
Місяць  знову  у  повні  лягає  на  соняхи  й  рутку.
Бо  розгойдує  човен.  І  осінь  занадто  пече…
Як  ця  осінь  пече!  -
     золота  вакханалія  смутку…

Не  буде,  як  було…
Не  сколихнуться  трави  ніде,
Не  обізветься  птах…  режисери  готичної  драми
Нас  покинули…  тут  -  нас  ніколи  ніхто  не  знайде.
Пригуби  мою  віру,
     і  мить  зупини  між  світами…

Бо  ще  тиша  така!..  
Бо  клепсидра  висмоктує  час
На  чужі  полюси,  бо  фужер  матіолою  повен…
Бо  ніколи  ніхто…  і  вирішує  повня  за  нас…
………і  розгойдує  човен…………………………..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683921
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 17.08.2016

Злата Герасимова

тиша

тиша.
ти  спиш,
але  де  ти  ночуєш  сьогодні?
розкуйовджене  ліжко.  ці  правила  надто  тісні.

ми  ще
близькі,
але  небо  вмиває  долоні
і  розтинає  нас  навпіл  фіранкою  білих  снів

де  ти?
і  хто
вимикатиме  заспане  світло?
це  -  алергія.  і  спрага.  це  вже  данина  тобі

вечір.
(прийшло)
відчиняють  канал  сусідній
медіатори-птахи  ковзають  струни  стовпів

правда,
ти  спиш.
але  де  ночуватимеш  завтра?
в  цих  заплаканих  стінах  зворушений  захлип  затерп

молоко  світанкове  від  ніжності  сонця  рідне,
а  всередині  ріже  вчорашнє
мовчання  серп

просто  ска-
жи:

ми  з  тобою  чужі
чи  рідні?

ми  з  тобою  чужі  
чи  рідні?

ми  з  тобою..?

[мінор  твоїх  тиш]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681132
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 01.08.2016

Помаранчева дівчинка

та, що обожнює його плечі

і  не  допоможе  тут  жодна  зі  східних  практик
і  не  допоможуть  друзі,  книжки  й  медитації
я  не  є  завойовник  його  неземних  галактик
і  не  об'єкт  його  гравітації

та  ще  хочеться  тих  обіймів  -  дужче,  міцніше
бо  ж  якщо  треба  про  щось  кричати  -  кричиш  гучніше
в  моїх  буднях  тепер  тільки  чорна,  брудна  німота
я  б  хотіла  йому  бути  "тою",  та  я  не  "та"

і  життя  не  життя  а  звичайна  людська  повсякденність
все  що  маю  це  спогади,  але  і  їх  скінченність
а  у  нього  жінки,  розваги  а  потім  втечі
та  як  бонус  ще  я,  що  обожнює  його  плечі

і  можливий  був  вихід,  просто  він  його  не  шукав
він  завжди  когось  прагнув,  спустошував  і  тікав
і  не  треба  йому  всіх  цих  рим  непотрібних  і  слів
бо  він  не  читає  моїх  віршів

Помаранчева  дівчинка

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519911
дата надходження 27.08.2014
дата закладки 29.07.2016

Ірина Лівобережна

Мої вірші, що не увійшли на конкурс

[i]Я  надсилала  мої  вірші  на  конкурс,  що  проводився  в  рамках  фестивалю  «Мовою  серця».  З  незрозумілих  мені  причин  мене  навіть  ПОЗА  КОНКУРСОМ  виступити  -  не  запросили[/i]

[b][u]  номінація:  АВТОРСЬКА  ЛЮБОВНО-ЕРОТИЧНА  ПОЕЗІЯ[/u][/b]

І  ТИША…
І  тиша.  У  цілім  світі  лишилося  двоє  нас…
В  кімнаті,  як  на  орбіті,  завмер  у  чеканні  час.
Бо  руки  твої  –  притулок,  а  губи  –  жаданий  мак,
Я  жадібно  п'ю  цілунок,  здіймаються  груди  в  такт,
Бажання  моє  безкрає  на  хвилі  чуттєвих  нот,
Мелодія  враз  злітає,  здіймаючи  до  висот!...

Назустріч  тобі  розкрита,  о  небо  моє  хмільне!
Два  тіла  несамовито  зливаються  тут  -  в  одне,
Вирує  солодка  зваба,  не  чую  ні  губ,  ні  рук,
Неначе  зірвало  дамбу  у  морі  солодких  мук,
Прилинуло  що  є  сили,  чуттєві  містки  знайшло,
Собою  заполонило,  бар'єри  у  вир  знесло.

НА  ІВАНА  КУПАЛА
Диво-цвіт  я  знайду,  і  тебе  зворожу,  зачарую,
Літнім  медом  спою,  і  солодким  нектаром  присплю…
В  темнім  лісі  принади  свої  покажу,  і  дивá  подарую,
Ніжно-пінним  волоссям  весь  світ  від  очей  затулю!

Будуть  сови  кричати  у  хащах  протяжно,  надривно,
Будуть  очі,  і  губи,  і  руки,  і  тіло  –  твоє!  –  забери!
Ми  кохатимемось  до  нестями  –  так  палко,  так  дивно!
І  лиш  місяць  нам  буде  світити  промінням  згори….

Ти  забудеш  усе  –  своє  Ім`я,  і  дім,  і  родину,
Будеш  тільки  хотіти,  тремтіти,  кохати  мене!
І  жага  та  багаттям  вночі  розгориться  невпинно,
Ти  забудеш  усіх!  Будеш  бачити  тільки  мене!

…  Так  не  буде…  Багаття  згашу.  Закопаю  чар-зілля.
А  тебе  приведу  до  людей.  У  цей  світ  поверну.
Ти  не  хочеш  мене…  І  не  буде,  не  буде  весілля…
Буде  присмак  гіркий  на  губах  від  твого  полину́…


СЕРЦЯ  ДВОХ
В  самотності  -  тебе  я  не  залишу.
В  край  відчаю,  журби  -  не  відпущу.
Давай  пірнемо  в  вечорову  тишу,
Або  на  ґанку  -  в  музику  дощу,

Що  небо  сіре  поєднала  з  морем,
Чи  в  лісі  зазвучала,  -  все  одно.
Коли  до  себе  ти  мене  пригорнеш,
І  тіла  жар  твого,  немов  вино,

В  моїй  клітині  кожній  розіллється  -
Не  зможуть  хмар  похмурих  табуни
Згасити  шал  закоханого  серця,
Тремтіння  переможної  струни.

ПОБАЧЕННЯ
Як  перли  диво-чистої  роси,
Твої  торкання  квітнуть  полум’яно...
У  шал  своїх  обіймів  -  запроси!!!
На  зустріч,  що  омріяна,  коханий!

Пірну  в  волосся...  лагідно  чола
І  вуст  твоїх  я  спрагло  доторкнуся...
Цілуй,  цілуй!  Без  тебе  -  не  була!
Твоя  -  у  кожнім  подиху,  і  ру́сі!

Вогонь  по  тілу  -  від  твоїх  долонь.
Від  поцілунків  тих,  що  пестять  тіло…
В  душі  -  вогонь!  У  серденьку  -  вогонь!
І  я  уже  всесильна,  і  стокрила!!!

Злітаю  в  небо!  Віддаюсь  тобі,
Цілую  п’янко,  шаленію  знову!
Твої  осяйні  очі  голубі
Без  слів  -  
     коханням  
                 струменять  казково!

Та  час  -  спливає.  Вже  тобі  пора...
Гірчать  хвилини  щастя  полинáми...
Та  теплий  пломінь  в  серці  -  не  згора!
Не  обертайся!  Зорі  -  поміж  нами...
*************
[b][u]номінація:  АВТОРСЬКА  ПОЕЗІЯ  ПРО  КОХАННЯ[/u][/b]

ЗИМОВА  ЛЕБІДКА
Чому  лебідка  на  замерзлім  плесі  
У  крижаному  царстві,  і  одна?
Надію  має,  що  весна  воскресне?
Чи  манить  безнадія-глибина?  

О,  де  ж  її  коханий  –  білий  лебідь?
Чому  немає  поряд  білих  крил?
…Моя  душа  летітиме  до  тебе
Хоч  ти  усі  дороги  перекрив!

Спалив  мости,  і  зруйнував  пороми,
Хотів,  щоб  я  заснула  в  забутті…
…Далеко  ти.  Я  лиш  з  тобою  –  вдома.
І  ти  –  не  будеш  ти  на  самоті!

Я  буду  теплим  подихом  зимою,
В  осінню  мряку  золотом  затчу
Твої  сліди.  А  ранньою  весною
Лебідкою  на  плесо  прилечу.

ВЕСНЯНИЙ  САД
Весна  в  очах  заграла  переливами
І  квіткою  розквітла  у  душі!
Я  знов  легка,  як  марево  над  сливами,
Коли  у  сад  злітаються  хрущі…

Так  пахне  все  звабли́во,  любо,  солодко,
Так  на  деревах  пелюстки  тремтять,
Як  крильця  бабок,  витканих  із  золота,  
Що  в  синє  небо  піснею  летять!

Отак  би  йти  -  куди  іще  не  знаю,
Збирати  цвіт  отой,  легкий,  мов  дим…
Забути  все  лихе.  Торкнутись  раю.
І  сад  назвати  іменем  твоїм...


ТОБІ,  НЕЖДАНИЙ.  Диптих
1  **************
П`янкість  літнього  саду,
Яблук  дух  захмелілий...
Наші  весни  -  позаду,
Та  ти  тим  мені  милий,
Що,  мов  соком  налите,
Стигле,  зріле  бажання,
Пристрасть  теплого  літа  -
Наше  пізнє  кохання...

Ароматом  дурманить,
Манить  світлом  рожевим,
І  загоює  рани,  
Викликає  пожежу,
У  душі  і  у  серці
Б`ється  птаха  мрійлива...
Кружить,  ніжиться,  в`ється!
І  така  я  щаслива!
2  **************
Без  доріг  і  стежинок
Я  піду  за  тобою...
Лугом,  полем,  травою,
Там,  де  квіти  по  пояс.

Різнотрав`ям  безмежним,
Полином,  лободою
Огортай  обережно  -
Мої  рани  загоюй...

Будуть  ніжні  торкання,
Не  цілуй,  не  примушуй!
Як  розбудиш  кохання  -
То  віддам  тобі  душу...
**************

ГАСНЕ  СВІТЛО
Гасне  світло  на  обрії  неба.
Десь  у  кронах  грай-вітер  затих.
Не  тривож  мою  душу,  не  треба!
Дай  побути  в  обіймах  твоїх...

Не  торкайся  словами,  як  криця,
Про  буденні  діла  промовчи.
Те,  що  може  тобі  -  дрібниці,
То  для  мене  глибин  ключі,

Що  з  забутого  дна,  таємно,
З-під  намулу  байдужих  фраз,
Повертають  на  рідну  землю
Двох  несхожих,  далеких    -  нас.

Я  із  трепету,  із  мовчання,
Коли  мову  ведуть  тілá,
Знов  намрію  собі  кохання,
Так,  як  я  лиш  колись  могла...

Загорнуся  у  тебе,  як  в  долю,
Ще  хвилину  вберу  тепло...
...Відступають  примари  болю...

Добре,  годі.  І  сонце  зайшло...


КОХАННЯ  НА  БАРИКАДАХ
Перекроївши      невблаганний  час,
До  скелі  притуливши  хвилі  моря,
Безлика  доля  поєднала  нас.
З  якого  дива?  Чи  з  якого  горя?

Де  чорний  попіл  на  сивини  ліг,
Де  полум’яно  очі  виїдало,
І  кров  червона  окропила  сніг  –
Не  там  нам  доля  зустріч  дарувала…

Не  ті  були  поєднані  світи,
Твій  –  щоб  майбутнє  наше  відстояти,
А  мій  –  кущем  калини  прорости
На  згарищі.      Берізкою  на  ґратах…

Троянди  квітом  -  холод  барикад
І  споришем  –  стежки́  твої  стелити…
Підтримувати  світло  у  лампад.
Щити  та  каски  вірою  зміцнити.

Тобі  –  вперед!      У  мене  крик  –  не  йди!
Ти  –  серцем  там,  я  ангелом  –  з  тобою.
Коли  ж  із  ніжністю  вертаєш  ти
Тобі  здаюся  віддано,  без  бою…

…Навіщо  доля  кужіль  заплела?
Зіткнула  тут  такі  світи  незбо́рні?...

Щоб  я  об  скелю  битися  могла?
Чи  скеля  щоб  схилялася      до  моря?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680283
дата надходження 26.07.2016
дата закладки 27.07.2016

Виктория Роше

* (взгляд назад…)

]А    время    будто    обратило    взгляд    назад.    
И    медленно    пошло    обратным    ходом.
Взлетела    в    воздух    мертвая    оса,    
Из    моря    в    реку    повернулись    воды.

Цветок    бумажный    развернуся    в    лист
И    тает    стих    на    нем    бесповоротно
Недолго    ждать    пока    он    станет    чист.
И    в  склепе  успокоится    блокнотном.

Уйдут    под    землю    острия    травы.    
Дождь    кончится    под    барабаны    грома.    
Мы  снова  говорим    друг    другу    “Вы”,    
А    скоро    будем    вовсе    незнакомы.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193163
дата надходження 01.06.2010
дата закладки 26.07.2016

Еkатерина

Смерть Семирамиды. Eventail

Дивной  Семирамиды
глаз  раскосый  закрытый,
помертвевший  давно;
                         спит  её  опахало:
                         пух,  колеблется  вяло,
                         ярко,  раскалено,
словно  грудь  попугая,
как  июльского  рая
золочёные  дни,
                         оперенье  в  манере
                         бледных  трав  эфемерных,  -  
                         помавающий  бриз;
реют  перья  сквозь  сумрак,  -
ад  зелёный,  несущий
сладкозвучье  плодов,  
                       виноград  словно  вспышки
                       изумрудных  ледышек
                       в  полнолунности  льдов,
сливы  ярки,  как  бусы
среди  трав,  а  арбузы  -
холодны  как  бокал
                       груды  их,  круглолобых,
                       золотятся  бок  о  бок
                       громоздясь  на  лотках;
жар  плюмажем  взвивают
шикари-попугаи:
раскалён  и  белес,
                       рты  смыкает  нубийцам,
                       жжёт  лукавые  лица,
                       глаз  сурмлёных  разрез…
аравийцы-пассаты,
опахалом  подъяты:
посмотри,  словно  смерть,
                       бледность  лики  покрыла,
                       реет  монстр  однокрылый...
                       Стужа!  Падает  снег!

Вольный  перевод  из  Эдит  Луизы  Ситвелл.  Оригинал:

Lovely  Semiramis
Closes  her  slanting  eyes:
Dead  is  she  long  ago,
From  her  fan  sliding  slow

Parrot-bright  fire's  feathers
Gilded  as  June  weathers,
Plumes  like  the  greenest  grass
Twinkle  down;  as  they  pass

Through  the  green  glooms  in  Hell,
Fruits  with  a  tuneful  smell  -
Grapes  like  an  emerald  rain
Where  the  full  moon  has  lain,

Greengages  bright  as  grass,
Melons  as  cold  as  glass
Piled  on  each  gilded  booth
Feel  their  cheeks  growing  smooth;
Apes  in  plumed  head-dresses
Whence  the  bright  heat  hisses,
Nubian  faces  sly,
Pursing  mouth,  slanting  eye,
Feel  the  Arabian
Winds  floating  from  that  fan:
See  how  each  gilded  face
Paler  grows,  nods  apace:
'Oh,  the  fan's  blowing
Cold  winds....  It  is  snowing!'

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658688
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 24.07.2016

Катка

С о н ц е

Сонце,  зійди  в  мені  лагідним  теплим  світлом.
я  заблукала,  а  значить  –  зовусь  пітьма.
Той,  хто  мене  не  хотів,  –  той  пішов,  ти  свідок.
Той,  хто  ніколи  не  бачив  мене,  –  піймав.

Сонце,  зрости  в  мені  тихим-претихим  словом,
ніжність  моя  ще  не  вийшла  із  берегів.
Там,  де  нікого  немає,  –  нам  буде  сховок.  
Поворожи  мені,  сонце,  на  ворогів,

бо  як  обірветься  тиша,  це  стане  зайвим.
Виболи,  випали,  випечи  –  всю  мене.

Сонце,  зійди  в  мені  лагідним  теплим  сяйвом.
І  хай  у  світі  минає  все,  а  ми  не…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664461
дата надходження 07.05.2016
дата закладки 22.07.2016

Валя Савелюк

БОТАНИ

у  річці
пере  хтось  перину,
пухку,  наче  піна
на  молоці
у  золотій  дійниці…

білу  перину
туго  набиту  пухом
вербовим  і  тополиним

білу-білу,
із  невловимо  ліловим  одливом  –
будемо  скоро  спати
солодко  і  щасливо…

сонця
ясно-червоне  півколо
проз  на-горбку-жито,  синьо-зелене  –
і  коли  тільки  встигло?..  
уже
на  лікоть  майже
вище  за  мене

ні,
планету
спалять  не  поети,
а  психопати,
різнокаліберні

…наївні  ж  і  безпомічні,  
як  діти  –
піїти
себе  не  здатні  захищати
від  егоїстів-психопатів,
куди  їм  до  планети?  

заплачуть  над  руїнами  і  годі  –
тоді
для  чого  нам  і  справді
здались  ботаніки-поети?

рожево-слиняві  метелики,
дрібних  красот  крихкі  апологети  –
безпомічні  ботаніки-поети…

переорати  б  їх  і  заскородити,
хай  сіються  армадами  і  сходять
армагеддонні  рупори-гармати!..

та  
Правду  не  треба  доводити,
Правду  в  собі  треба  мати

…зоря  зійде,
і  Правда  себе  доведе

а  поки  –
пере  хтось  перину
у  блакитній  безкраїй  ріці,
пухку,  наче  піну
на  теплому  молоці
у  золотій  дійниці

білу,  із  невловимо  ліловим  одливом  –
каже,  що  скоро  будемо  спати,  
солодко  і  щасливо

25.05.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673999
дата надходження 23.06.2016
дата закладки 18.07.2016

Еkатерина

Гостини у Сільфіда Страхітного

Ти,  сину,  скоро  звідаєш  причину,
З  якої  жук
Надкрилки  спижеві  нещільно  так  стуляє,
Чом  пальчик  твій  йому  не  дошкуляє,
Чом  кручену  гвинтом  шкоринку  з-під  ножу
Не  хоче  їсти,
Не  йде  нікуди  і  нічого  не  боїться…

А  поки  я  тобі  отак  скажу:
Поснідав  добре  він  і  досі  не  голодний.  
А  що  заціпенів…  так  те  жукам  природно,
То  виструнчив  його  Верховний  Жук,
Узвавши  гратись  за  неходжену  межу...

Вільний    переклад    твору    пані    Вікторії    Роше.    Оригінал:


Придет    момент    и    ты,    малыш,    узнаешь
Причину    по    которой    мертвый    жук
Не    ест    спирально    снятую    со    фрукта    кожуру
И    почему    ему    ты    не    мешаешь.
А    до    тех    пор    тебе    я    предложу
Иную    версию:    жук,    просто,    не    голодный.
И    что    согласно    логике    природной
Его    позвал    играть    Верховный    Жук.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655233
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 14.07.2016

Еkатерина

Blue canary. Грустный кенар. Итальянский вариант

Грустный  кенар  в  душистых  ветках,  -
любви  стенанья  несутся  с  ветром.
Грустный  кенар,  он  ждёт  ответа,
гнездо  остыло,  подруга  где-то…

Все  цветы  в  моём  садике  милом,
опечалясь,  лица  склонили,
и  внимают  молчаливо
песне  нежной  и  тоскливой.
                             Из  сосновых  ветвей  говорливых,
                             где  когда-то  гнёздышко  свили,
                             вслед  вечернему  светилу
                             всё  звучит  призыв  унылый.

Грустный  кенар  вверяет  ветру
своей  печали  мотив  заветный.
Грустный  кенар,  любовник  верный,
Я  твой  товарищ  в  тоске  безмерной.

Грустный,  грустный  кенар!
Фьють-фьють-фьють,
Стихает  эхо…

Уносит  ветер  вдаль  твой  зов:
Фьють-фьють,
…одна  утеха.

2009  г.

Оригинальное    исполнение    (пятидесятые    годы):  
http://www.youtube.com/watch?v=97Huj2QXmSM&feature=PlayList&p=BB6705D2DF94F75A&index=14

Перевод  с  итальянских  подстрочников.  Благодарю  господина  Александра  Гольцова  за  скурпулёзно  собранную  прекрасную  информацию,  которая  отчасти  способствовала  появлению  данной  работы.
Оригинал  текста  и  подстрочник  А.  Гольцова:    http://bluecanary1.narod.ru/  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513616
дата надходження 26.07.2014
дата закладки 13.07.2016

Еkатерина

Намрiялося взимку. Reve pour l hiver

Ми  зійдемо  взимі  до  ладного  вагону
в  перваншевих  шовках.
І  лацно  буде  нам  у  затишку  бонбоннім
любитись  в  подушках.

Закриєш  очка  ти,  -  дивитесь  не  бажаєш,
як  за  шитвом  портьєр
вискалюється  ніч,  шугає  темінь  жадна,
блука  потворна  чернь.

Аж  ось  відчуєш  ти,  що  лоскотно  щоці:
як  порский  павучок,  що  біга  навманці,
цілунок  мій  на  шиї  любій...

Голівку  схилиш  і  мені  звелиш:  "Шукай!"
і  візьмемось  неспішно  ськати  павучка,
що  аж  занадто  мандри  любить…


Переклад  з  підрядника  твору  Артюра  Рембо.  Оригінал:

L'hiver,  nous  irons  dans  un  petit  wagon  rose
Avec  des  coussins  bleus.
Nous  serons  bien.  Un  nid  de  baisers  fous  repose
Dans  chaque  coin  moelleux.

Tu  fermeras  l'oeil,  pour  ne  point  voir,  par  la  glace,
Grimacer  les  ombres  des  soirs,
Ces  monstruosites  hargneuses,  populace
De  demons  noirs  et  de  loups  noirs.

Puis  tu  te  sentiras  la  joue  egratignee...
Un  petit  baiser,  comme  une  folle  araignee,
Te  courra  par  le  cou...

Et  tu  me  diras:  "Cherche!"  en  inclinant  la  tete,
Et  nous  prendrons  du  temps  ;  trouver  cette  bete
Qui  voyage  beaucoup...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512538
дата надходження 20.07.2014
дата закладки 11.07.2016

Серго Сокольник

Воєнне

Полем  стелеться  дим...
Догоряють  опалені  квіти...
Para  bellum.  Іди
По  дорозі  воєнного  літа.

Пил  доріг  припаде,
Наче  висохла  кров,  на  минуле.
Біль  розлуки  пройде,
Мов  бажання,  що  ніби  поснули.

Смак  полину  гіркий,
І  не  гоїть  запалені  рани
Ця  земля,  на  якій
Визріватимуть  чорні  тюльпани,

Що  в  краї  полетять
Материнського  сповнені  плачу.
І  не  треба  питать-
Вже  Тисиною  плаває  кача.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116071000829  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677124
дата надходження 10.07.2016
дата закладки 10.07.2016

Еkатерина

Памятi загиблих у концентрацiйних таборах

"…  у  таборах  смерті  побіля  крематоріїв…  примушували  грати
струнні  квартети,  поки  відбувався  цей  жах.
І  люди,  на  кого  цей  жах  також  чекав,  мусили  грати.
Вони  грали  класичну  музику,  поки  їх  братів  вбивали  і  спалювали…"
Леонард  Коуен

Триптих  "Dance  Me  To  The  End  Of  Love"

Зойк  непередаваний  ізнов  тебе  збудив,
тупіт  босоногий  та  біди  речитатив,  -
жерло  вп'ять  роззяплене,  чекає  на  покорм,
б'є  вогнем  пекельний  горн.

Чуєш,  Иєрохем  знов  до  скрипки  заходивсь  -
посміхнися  ж,  мила,  і  в  останню  путь  зберись!
Музика  вступа  урочно,  гейби  в  нас  ралець.
Я  запрошую.  ТанЕць!

Хай  собі  клопочуться.  Огнь.  Звідси  не  втечеш.
Дай,  зірву  вереття,  оголю  твоє  плече.
Ніц  нема  безпечніше,  як  в  смерті  під  крилом…
Танець!
En  tournant!  Aplomb!

Випростай  пожаду,  най  нам  вільно  долюбить!
Персів  твоїх  мармур  у  танку  палахкотить,  -
кінь  востаннє  здибився,  як  обеліск  красі…
Танець  у  чаду…  в  ясі!

Вище  ногу,  дівчинко!  Байдуже,  най  глядять.
Хіть  поганська  їхняя  та  й  мертвий  їхній  згляд!
Ангелиний  лик  твій  сяє,  як  гора  Сінай.
Танец!  Ідемо  за  край!

Поведи  від  хори  та  й  до  ярі  Маріам.
Осяйни  воріття  в  крематорій…  Чи  пак  –  в  храм!
Поміж  дроту  тіло  оксамитне  пошматуй,
до  кінця  життя  -  танцюй!

Ні,  вона  не  плаче,  моя  люба,  а  горить,
та  віола  тьмарена,  остання  наша  скрипка…
Зойк  її  вбиває  душу  ще  й  збиває  ритм.
Танець!  Чорт  її  бери!

Хочеш,  я  гукну,  щоби  змінили  скрипаля?
Не  тряси  так  стегнами,  -  стривожиш  немовля!
Дай  листком  оливковим  торкнусь  відрадних  уст…
Танець,  танець,  мій  котусь!

От  уже  й  розгорнуто  звій  нашого  життя,  -
доньку  ненароджену  знесем  у  воріття.
Не  минула  чаша  ця,  то  пий,  не  проливай.
Отче!  Прочиняй  нам  Рай!

Ти  боїшся,  крихітко?  Іди  на  рамено,  -
злоті  твої  кудрі  чадом  смрадним  скопчено…
Яхве  позір  гнівний    у  огні  ослонить  нас.
Ну  ж,  ходімо!  Водночас!

Вільні  асоціації  за  твором  Леонарда  Коуена  "Dance  Me  To  The  End  Of  Love"

Для    тих,    хто  не  бачив,  -  посилання:  
http://www.youtube.com/watch?v=7pA5UhNaYw0

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505504
дата надходження 16.06.2014
дата закладки 09.07.2016

Еkатерина

Зимняя грёза. Reve pour l hiver

...А  на  зиму  войдём  мы  в  розовый  вагончик
в  подушках  голубых.
Здесь  хорошо  вдвоём,  здесь  каждый  уголочек
зовёт  тебя  любить.
 
Ты  в  чёрное  окно  взглянуть  не  пожелаешь:
там  пляски  упырей,
там  демоны  и  чернь,  там  темнота  ночная,
зажмурся  поскорей!

Но  что  щекочет  шёлк  прелестного  виска?
Как  ошалелый  бег  бродяги-паучка,
мой  поцелуй  скользнул  по  коже…

Не  раскрывая  глаз,  ты  мне  шепнешь:  "Найди!"
Я  стану  тварь  ловить,  но  разбитной  бандит
уж  за  корсажем…  ну,  на  что  это  похоже?

2010г.

Оригинал,  Артюр  Рембо:

L'hiver,  nous  irons  dans  un  petit  wagon  rose
Avec  des  coussins  bleus.
Nous  serons  bien.  Un  nid  de  baisers  fous  repose
Dans  chaque  coin  moelleux.

Tu  fermeras  l'oeil,  pour  ne  point  voir,  par  la  glace,
Grimacer  les  ombres  des  soirs,
Ces  monstruosites  hargneuses,  populace
De  demons  noirs  et  de  loups  noirs.

Puis  tu  te  sentiras  la  joue  egratignee...
Un  petit  baiser,  comme  une  folle  araignee,
Te  courra  par  le  cou...

Et  tu  me  diras:  "Cherche!"  en  inclinant  la  tete,
Et  nous  prendrons  du  temps  ;  trouver  cette  bete
Qui  voyage  beaucoup...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515925
дата надходження 06.08.2014
дата закладки 06.07.2016

Еkатерина

Считалочка. Детская. Английская. Дивная.

В  полночный  полдень  как  то  раз
два  мертвых  малыша
к  спине  -  спина  и  к  глазу  -  глаз
сошлись  и,  всё  круша,

тузить  друг  друга  принялись!
Стрелять,  достав  мечи!
Как  вдруг,  откуда  ни  возьмись,
услышав,  подскочил

к  ним  тугоухий  полисмен!
И  ссору  сорванцов
унял,  …прикончив  насовсем                  
обоих  мертвецов.

Перевод  с  английского.  Оригинал:

One  bright  day  in  the  middle  of  the  night
Two  dead    boys  got  up    to  fight.
Back  to  back  they  faced  each  other,
Drew  their  swords  and  shot  each  other.
A    deaf    policeman    heard    the    noise
And  came  and  killed  those  two  dead  boys.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522772
дата надходження 11.09.2014
дата закладки 06.07.2016

Еkатерина

Мимоидущие мужчины Les hommes qui passent

Эти  мужчины,  мам,
вдаль  отступая  -  шлют  мне  на  память
виды  Багамов,  мам…
Очередной  роман:
снова  актёры  и  музыканты,
комедианты,  мам…

Эти  мужчины,  мам,
мило  болтая,  мне  предлагают
номер  с  террасой,  мам…
Чувственности  волна,
схлынув  играя,  вновь  обнажает
чувств  мелководье,  мам.      

                     Как  я  хочу  украсть
                     хоть  одного  из  них,  ушедших,
                     мама!  На  год,  на  час!
                     Но,  в  их  сердца  стучась,
                     вижу  лишь  деньги  всякий  раз.

Эти  мужчины,  мам…
Ночи  их  -  словно  дальние  звёзды.
Ими  сжигаема,
сквозь  ледяной  обман
слышу  сердца  детей  нелюбимых,
льнущих  к  моим  ногам.

Эти  мужчины,  мам,
с  нежной  улыбкой,  неотличимой
от  болевых  гримас,
жизнь  сотрясая,  мам,
прочь  улетают.  Я  возвращаюсь
снова  к  моим  мечтам.

                   Нравится  мне  украсть
                   хоть  одного  из  них,  ненадолго,  -
                   на  год,  на  час!
                   Но  между  нами  вновь
                   лишь  только  деньги.  Не  любовь.

2009  г.

Перевод  стихотворения  Ф.  Бернхейм
Патриция  Касс  с  этой  песней:  клип,  оигинал  текста,  один  из  подстрочников  и  минусовка:    http://www.france-chanson.com/?p=99  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513619
дата надходження 26.07.2014
дата закладки 04.07.2016

Еkатерина

Подхвати этот вальс. Take This Waltz. Вариант 1

В  Вене  –  десять  прекраснейших  женщин.
Смерть,  что  льнёт  порыдать  на  плече.
Зал,  шеренгою  окон  глазеющий.
Бук  –  погост  голубей-мохначей.
Здесь  у  утра  отнято  мгновенье,
И  застыло  в  Серебряной  Зале…
Ай  –  ай-ай-ай…
Этот  вальс,  этот  вальс
Ты  без  трепета  примешь  едва  ли.

Ты  желанна,  желанна,  желанна:
на  скамье,  где  оставлен  журнал,
в  лоне  чувственном  лилий  дурманящих,
средь  бесстрастных  пассажей  и  зал...
В  простынях,  где  и  месяц  взмокает,
и  во  вскриках,  шуршащих  песками…
Ай  –  ай-ай-ай…
Этот  вальс,  этот  вальс…
Стан  надломленный  стисни  руками.

Тот  вальс,  тот  вальс,  тот  вальс,  тот  вальс,
запах  бренди  и  смерти  шлейф
бьются  о  верхний  бьеф...

В  Вене  –  зал  судьбоносный  концертный
в  нём  уста  твои  ценит  толпа;
Бар,  где  юношей  мукой  предсмертною
истерзал  синий  блюз-звездопад…
Вот  и  слёз  свежесрезанных  нанизь
твой  портрет  увивает  по  краю…
Ай  –  ай-ай-ай….
Этот  вальс,  этот  вальс…
Подхвати,  он  давно  умирает…

На  чердак,  где  играли  детьми  мы,
я  тебя  для  любви  приведу:
в  нежность  полудня  неизъяснимую,
у  мадьярских  лантерн  на  виду.
Из  печали  оков  восвояси
отпускаешь  ты  агнцев  и  лилий...
Ай  –  ай-ай-ай….
Этот  вальс,  этот  вальс…
"Я  тебя  не  забуду,  мой  милый..."

Тот  вальс,  тот  вальс,  тот  вальс,  тот  вальс,
запах  бренди  и  смерти  шлейф
бьются  о  верхний  бьеф…

Мы  с  тобой  в  нашей  Вене  станцуем
с  плавной  грацией  древней  реки.
Гиацинтовый,  неописуемый,  -
профиль  твой  на  плече.  Мотыльки
губ  моих  в  росном  ладане  бёдер.
В  тлен  альбомов  зарыта  душа  -
средь  гербариев  фото.  У  горла  я
крест  сорву  и,  всей  грудью  дыша,
брошу  скрипку  в  потоки  осанны!
Вознеси  на  крылах  херувима!
Дай  любви!  Дай  любви!
Этот  вальс,  этот  вальс…
Подхвати  его,  твой  он,  любимая!

2009  г.

Перевод  песни  Леонарда  Коуэна,  вариант  1.

Сама  песня:
http://www.youtube.com/watch?v=2sZzJAxfD-4&feature=PlayList&p=9A8A6027477639F7
Silberkammer  -  http://www.hofburg-wien.at

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513092
дата надходження 23.07.2014
дата закладки 04.07.2016

Еkатерина

Ти - причарована! I put a spell on you

Сяючій  пам'яті  Джеласи  Хоукинса  (Screamin'  Jay  Hawkins)  присвячено
                               До  роковин  того  дня,  коли  ми  Тебе  втратили  (12.02.2000)...
...

Знай,  я  закляв  тебе!
Тепер  ти  –  мо́я.
Витівки  тво́ї  задовго  я  зносив!  Цить  уже!  Досить!

Ти  причарована!

Слухай,  я  не  брешу,
Я  не  з  брехливих.
Та  й  не  з  терплячих,  гей,  кокетухо,  –  тобі  я  віддячив!  

Ти  причарована!

Досить  я  вже  чекав,
Досить  ламатись,
Вже  мені  мізки  годі  крутити,  тепер  ми  квити!

Ти  причарована!

Ти  причарована!
Тепер  ти  мо́я!
Швидше  влягайся,  як  собі  хочеш!  Мене  не  зморочиш!

Я  кохаю  й  край!
Нагально  кохаю!
Кохаю  знагла!
Я  кохаю  й  край!

Ти  ще  не  вклалася?!
Мені  однаково,
Чи  мене  хочеш!  Бо  я  -  твій  назавжди,  твій  уже  зараз!

Моя  цнотливая!
Для  тебе  ж  краще!
Кінчай  дурити,  мала  капризухо,  давай  любити!

Ти  причарована!


Послухати  оригінал  (хто  не  знайомий  -  дуже  припрошую,  кайф!):    http://www.youtube.com/watch?v=PwXai-sgM-s&feature=related

або

http://www.youtube.com/watch?v=7kGPhpvqtOc&feature=related

Оригінал:
I  put  a  spell  on  you
’cause  you’re  mine

You  better  stop  the  things  you  do
I  ain’t  lyin’
No  I  ain’t  lyin’

You  know  I  can’t  stand  it
You’re  runnin’  around
You  know  better  daddy
I  can’t  stand  it  cause  you  put  me  down

I  put  a  spell  on  you
Because  you’re  mine
You’re  mine

I  love  ya
I  love  you
I  love  you
I  love  you  anyhow
And  I  don’t  care
If  you  don’t  want  me
I’m  yours  right  now

You  hear  me
I  put  a  spell  on  you
Because  you’re  mine

 Фото  с  сайту:  dreamchimney.com  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513811
дата надходження 27.07.2014
дата закладки 04.07.2016

Еkатерина

Los Peces. Риби.

Старовинна  різдвяна  пісенька.  

Косу  чесала  Пречиста
за  занавісами  шитими,  -
пестив  гребінчик  сріблистий
кучері  кольору  жита.

Дивися  як  впилися
у  річці  окунці!
Родився!  Біг  родився!
П'є  риба  у  ріці!
Дудлить  і  дудлить,  
п'є,  благословля,
величить  на  всю  губу
чудове  немовля!

Що  там  на  обрії  мріє?
Хто  там  простує  дорогою?
Йде  босонога  Марія
обруч  із  дитятком-  Богом.

...(приспів)

Сяє  троянда  рум'на
межи  лілейними  персами,  -
дар,  що  приностить  коханій
Йосип,  божественний  тесля.

...(приспів)

Діва  попрала  пелюшки,  
у  розмарині  повішала,  
птаха  щебече  на  вушко
у  розмариннім  затишші...

...(приспів)

2011  р.

Переклад  варіанту  тексту  пісні  у  виконанні  Lhasa  De  Sela  (вічна  їй  пам'ять),  розмір  відповідний  до  виконання.
https://www.youtube.com/watch?v=SrAmQWvM2w4

Оригінал:

La  virgen  se  está  peinando
Entre  cortina  y  cortina
Los  cabellos  son  de  oro
Y  los  peines  de  plata  fina

Pero  mira  como  beben
Los  peces  en  el  río
Pero  mira  como  beben
Por  ver  a  dió  nacío
Beben  y  beben
Y  vuelven  a  beber
Los  peces  en  el  agua
Por  ver  a  dió  nacer

La  virgen  va  caminando
Y  va  caminando  solita
Y  no  lleva  pa’  compañía
Que  el  niño  de  su  manita

Pero  mira...  

La  virgen  lleva  una  rosa
En  su  divina  pechera
Que  se  la  dio  San  José
Antes  que  el  niño  naciera

Pero  mira...

La  virgen  lava  pañales
Y  los  tiende  en  el  romero
Los  pajarillos  cantando
Y  el  romero  floreciendo

Pero  mira...

https://www.youtube.com/watch?v=qSackiD2OKU
https://www.youtube.com/watch?v=L6_nZapQyps
https://www.youtube.com/watch?v=nxuINCgBMrs

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524823
дата надходження 21.09.2014
дата закладки 04.07.2016

Олена Вишневська

де-факто

коли  прокидаються  тіні  забутих  утрат,
і    сонце  свій  хід  повертає  до  пекла  ...  в  долоні...
стискається  серце  від  болю  в  обіймах  лещат
гіркої  покути.  ми  здали  свої  бастіони

за  безцінь.  так,  наче  ніколи  нікому  ніхто
нічого  не  винен  -  звичайна  стилістика  ночі.
де-юре,  мов  птахи.  де-факто,  розбите  авто.
і  луснула    тиша  -  у  спину  беззвучно    регоче.  

чого  тобі?  колами  знову  ідеш  по  мені,
немов  по  воді,  доки  світ  мій  не  схопиться  криком.
нікому  ніхто...  то  чому  ж  так  гойдає  в  човні,
відколи  цей  спомин  про  нас  у  минуле  покликав?  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671877
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 28.06.2016

Суботнє сонце

Кладовище колишніх коханок

Я  сьогодні  була  там  -  на  кладовищі  твоїх  колишніх  коханок.  Саме  тут  я  маю  зустріти  останній  день,  який  ми  проведемо  разом.  

Я  вже  знаю,  що  ти  приготував  місце  для  мене  -  бачу  по  очах.  Я  ще  не  набридла  тобі,  але  вже  почала  втрачати  аромат.  Що  буде  далі  –  ти  й  сам  знаєш...  Після  аромату  я  втрачу  яскравість  фарб  і  принадність  голосу.  Моє  тіло  все  ще  буде  прекрасним,  але  не  новим.  От  тоді  ти  і  відведеш  мене  на  це  місце...

Я  бачила  ці  могили  –  вони  надзвичайні,  бо  ти  нікого  не  ховаєш  у  землю.  Це  кладовище  схоже  на  дивовижний  парк  скульптур.  Ти  вкриваєш  колишню  коханку  воском,  робиш  з  неї  ляльку  і  навіть  іноді  навідуєшся  з  квітами  та  цукерками.  Тоді  вона  оживає  на  декілька  годин,  починає  світитися  в  надії,  що  ти  забереш  її  звідси,  але...  Але  ти  залишаєш  минуле  у  минулому.  І  йдеш.

Я  бачила  свіжі  поховання  –  ці  жінки  ще  не  зовсім  отямились  від  того,  яким  чином  опинилися  тут.  Вони  ще  трохи  світяться,  їх  очі  ще  не  потьмяніли  –  їм  не  хочеться  вірити,  що  вони  опинилися  серед  колишніх.  І,  водночас,  вони  намагаються  вирахувати  загальну  кількість  своїх  нових  сусідок,  кожна  з  яких  свого  часу  вірила  в  те,  що  вона  –  єдина.  Чи  хоча  б  у  те,  що  найкраща.  Дарма.

Бачила  навіть  двох  дівчат,  які  стояли  поряд.    Наче  вони  й  не  були  знайомі  за  життя,  але  ти  чомусь  поховав  їх  разом,  навіть  примусив  триматися  за  руки...

Бачила  могилу  мудрої  жінки.  В  неї  просте  красиве  обличчя,  а  очі...  очі  сповнені  любові  до  тебе  –  любові,  близької  до  материнської.  Такої,  що  приймає,  розуміє  і  не  докоряє...

Бачила  скульптури  літньої  жінки  і  юної  дівчини.  Вони  стоять  навпроти.  Ти  зробив  так  навмисне  -  для  того,  щоб  нагадати,  як  вони  заздрили  одна  одній  за  життя.  Старша  страждала,  що  не  може  привабили  тебе  тілом  так,  як  юна,  а  мала  заздрила  старшій  через  те,  що  не  може  зацікавити  тебе  певним  досвідом...

Я  бачила  страшні  воскові  скульптури  –  це  жінки,  які  ревнували  тебе,  влаштовуючи  армагеддон...  Ти  вщент  розбив  їх  життя,  аби  вони  не  зруйнували  твоє.  Вони  так  і  застигли  під  шаром  воску  –  зі  злими  очима  та  уїдливими  посмішками..

Я  бачила  заміжніх  жінок.  Їх  видавав  розгублений  погляд  –  вони  нарешті  зрозуміли  усю  драму  свого  вчинку...  Мабуть,  з  ними  було  не  найцікавіше,  але  найбезпечніше  за  їх  життя.

Я  бачила  багато.  А  тому,  мабуть,  достатньо.

«Саме  тому  мене  не  буде  серед  них!»  -  сказала  я  тобі  та....  завмерла  навіки  на  зеленому  пагорбі  –  рівнем  вище  за  інших.  

З  погордим  обличчям  та  величною  поставою.

На  кладовищі  твоїх  колишніх  коханок....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667686
дата надходження 22.05.2016
дата закладки 27.06.2016

Сокольник

Уеду…

Этот  мрачный  вокзал...
Объявление  вороном  с  крыши...
Все  тебе  я  сказал.
Но  ведь  я,  как  всегда,  не  услышан.

Что  я  слышу  в  укор?
Я  неверен  в  разлуке.  И  значит
Оглашен  приговор.
Но  мужчина  не  может  иначе.

Без  возможности  встреч
Он  замену  находит  порою,
И  возможность  увлечь
Как  котомку  несет  за  спиною.

Тема  Судного  дня
Для  любовно-дорожных  романов.
Ты  лишила  меня
Строить  счастья  возможности  планы...

Через  мрачные  сны
Унеси  меня,  поезд,  подальше
От  минувшей  весны,
Безнадежно-бездарно  пропавшей.

Я  в  вагоне  пойму
Тайный  смысл  логотипа  билета,
И  сквозь  зыбкую  тьму
В  это  лето  уеду.  И  в  Лету...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116060600912  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670712
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 12.06.2016

Ірина Лівобережна

Ви їдете…

Ви  їдете…  порепані  вуста,
Що  без  цілунків  відлітають  шматтям…
Так  на  стернищах  скошених  отав
Лежить  туман  –  холодним  сірим  платтям,
Що  душу  вихолоджує  –  до  дна…
Ви  їдете…  На  вас  там  хтось  чекає…
Бринить  гудками  синя  далина,
За  потягом  –  душа  моя  рушає,
Покинута,  ховається  в  куток,
Ще  мить,  незримо  –  коло  вас  побути…

Моє  ім’я  не  впишеться  в  квиток  -
Відкинуте,  зневірене,  забуте…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670703
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 09.06.2016

Марічка9

Риторичне

Я  б  хотіла  тебе  обняти,
і  не  можу  віддати  більше.
Розпадаються  дні  на  дати,
а  давно  це  уже  не  тішить.

Бо  не  можу  ніяк  сказати,
що  насправді  найбільше  мучить.
Десь  між  тими  речама  ґрати
поставали  такі  гнітючі.

Ми  живемо.  І  це  вже  добре.
Та  непри́йняте  -  гіркне  досі.
Твоє  серце  -  таке  ж  хоробре.
Й  перший  сніг  у  моїм  волоссі.

Все  не  вмію  оте  прийняти,
не  навчилась  валити  стіни.
Тихо  пам'ять  в  моїй  кімнаті
Перетворює  нас  на  тіней...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586707
дата надходження 11.06.2015
дата закладки 01.06.2016

Марамі

Хочу стати птахом

Хочу  стати  птахом  щоб  безупину  битись  в  твоє  вікно
До  судом  і  втрати  свідомості,  впасти  на  подорожники
Нудить  від  фальшивих  монологів  Мені  все  одно
Коли  зводить  кістки  від  бажання  і  млості
 

Закрити  в  банку  проміння  сонця  вчорашнього
Що  бачило  нас  обох,  небезпечно  близько  поруч
Шкодую  що  підійти  так  і  не  наважались
Обійняти  крила  твої  чорні  і  ліворуч

Бог  покарає  купідона  за  нашу  зустріч
За  мою  сірість  у  твоїх  зітханнях
Та  як  же  хочеться  на  ранок  снами  збутись
Хоч  раз  торкнутися  тебе,  Коханий

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667892
дата надходження 23.05.2016
дата закладки 24.05.2016

Ольга Кричинська

Це я

А  всього  імен  його  було  сорок  і  жодне  з  них  не  було  справжнім,  бо  справжнього  не  знав  ніхто,  навіть  він  сам.
                                                                                   Ю.  Андрухович  "Перверзія"


Не  дивуйся,  це  я  -  проїжджала  потрібну  зупинку,
Розмовляла  вві  сні.  Забувала  забрати  решту.
Несвідомо  і  легко  робила  погані  вчинки,
Дозволяла  чекати.  І  цілувала  перша.

Позичала  останні.  Лице  підставляла  вітру,
Одягала  вчорашнє,  молилася  тричі  на  день.  
(у  моєму  конспекті  є  дивні  сполучення  літер,
мабуть  це  анаграми  твоїх  сорока  імен).

Тільки  шкода,  що  ти  став  заручником  клятого  поділу
Між  моїми  словами  і  серцем,  яке  не  почути...
Не  дивуйся,  це  я,  посипаючи  голову  попелом,
Промовляю:  любила.  І  жодного  слова  спокути.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212453
дата надходження 23.09.2010
дата закладки 04.05.2016

Наташа Гаджи

Ирония

Ирония  дружбы  -  ты  хочешь  меня,  как  и  я  тебя.  
послав  всё  к  чертям,  
шепнуть  "Ну  иди  ко  мне",  жарко  сплетая  объятия,  
таясь  по  углам.  
Ирония  мысли:  решимся  на  меньше,  чем  снилось  нам,  
исполнив  канон,  
что  все  должны  быть  благодарны  отпущенным  милостям,  
не  лезть  на  рожон.  
Хотя  я  по-прежнему  буду  тебя  провоцировать,  
мой  бог  или  бес  
заставит  меня  настроенья  и  знаки  сканировать:  
не  смей  дальше  в  лес!  
Ирония  нравственной  силы,  в  подкорку  впечатанной,  
инертна  вполне.  
И  дико  мне  быть  увлекаемой  мощностью  атомной...  
Иди  же  ко  мне.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663730
дата надходження 04.05.2016
дата закладки 04.05.2016

Света Андроник-Шимановская

АВОСЬКИ

Я  только  проснулась  в  недавние  двадцать  восемь,  без  принца,  без  ведьм,  в  хрустальном  своем  гробу,
с  остатками  снеди  мышиной  среди  авосек,  в  которых  за  жизнь  все  накидано  наобум.
Какой-то  дневник,  недобитый  кусок  диплома,  огрызки  от  книжек,  стишковый  ненужный  пресс,
под  пробами  ниже  -  мой  компас,  что  вечно  сломан,  который  завел  непринцессу  в  дремучий  лес.

Одна  из  авосек  висит  на  фалангах  лета,  давно  как  бескожего,  сгнившего  до  костей,  -
завязки,  похоже,  от  свадебного  корсета,  подобны  потёртой  упряжке  для  лошадей.
И  тонкое  лезвие,  чуть  полоснувши  сетку,  блестит  острым  боком,  напомнивши  узкий  мост,
где  кто-то  жестоко  перила  сравнил  с  рулеткой,  и  в  спину  с  нечистым  подталкивал  на  погост.

В  тот  день  непогодой  на  лодке  рыбак  нездешний,  лещей  и  амуров  выуживал  под  мостом,
роняя  окурок,  с  моста,  да  в  рыбачьи  клешни,  -  и  снова  авоська…  Но  в  общем  я  не  о  том.
Не  стала  поэтом,  актрисою,  дипломатом,  но  вкусно  варила  борщи  я  в  своем  гробу,
авоськи  носила,  порою  ругаясь  матом,  стирая  блестящие  капли  на  светлом  лбу.

Надкушенных  яблок,  зеркал,  тех,  что  врут  безбожно,  засвеченных  пленок,  утерянных  паспортов,  -
такого  в  плетёнках,  что  можно  всю  жизнь  итожить,  под  дрожь  перезвонов  хрустальных  чужих  гробов…
А  сколько  в  пещерах  с  трухою  висит  авосек?  Не  тяжесть  сутулит,  -  а  явность  их,  черт  возьми.
Зачем  я  проснулась  в  цветущие  двадцать  восемь?  Мне  б  снова  уснуть  до  семидесяти  семи…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663694
дата надходження 03.05.2016
дата закладки 03.05.2016

Наташа Гаджи

***

Моё  я  -  ночь,  дорога,  музыка,
и  стихи,  и  тоска  о  прошлом.
Наши  "Я"  без  такой  обузы  -  как?
Но  цена  слишком  сложным  грош  нам.
И,  по  мере  того,  как  разлуку  для,
жизнь  смиряет  нас  до  предела,
я  сильнее  и  чище  люблю  тебя.
И  не  знаю,  что  с  этим  делать.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662593
дата надходження 28.04.2016
дата закладки 02.05.2016

Майя Грозова

як тільки розквітне бузок

як  уповільнити  швидкість  колооберту  серця  довкола  твого  зап'ястя,
коли  не  допомагають  вже  ані  келих  червоного  напівсолодкого  натще,  ані  вранішня  йога?..
із  заходом  сонця  проступають  на  білих  шпалерах  тіні,  немов  гематоми,
густішає  дим,  осідає  вільними  радикалами  в  бронхах..
і  не  пишеться  мені,  і  не  спиться  -  день  вчорашній  не  випускає  з  обіймів  сьогодні,
на  межі  між  балконом  та  прірвою  водоспадом  шумлять  зачесані  вітром  яблуні,
і  здається  мені,  ніби  крізь  хвилі  темряви,  я  чую  гортанний,  як  від  струни  контрабасу,  голос,
що,  немов  корабель  посеред  шторму,  то  виринає,  то  знову  тоне:
"Алло,  Аллочко.."
як  повертається  злодій  на  місце  злочину,  я  повернусь  за  тобою,  як  тільки  розквітне  бузок,
як  тільки  нестерпна  травнева  задуха  корсетом  затисне  ребра,
бо  ж  мовчати  про  тебе  відкрито  -  це  те  саме,  що  грати  в  російську  рулетку,
з  кожним  віршем  крутити  барабан  револьвера,
гладячи  вказівним  курок.
чи  знаєш  ти,  коли  майже  нічого  не  їсти  і  спати  по  три  години,  немовби  Микола  Тесла,
відчуваєш  себе  без  алкоголю  напівп'яною  та  напівбожевільною?
певно,  коли  мільярди  років  тому  вибухав  Всесвіт,
Бог  був  голодним  та  сонним,  та  над  усе  це  -
закоханим..

я  б  говорила  з  тобою  так,  як  і  зараз,  смакуючи  кожне  слово  пошепки,
мішаючи  сіль  із  тушшю,  помаду  -  з  цілунками,
але  місто  надійно  сховало  тебе,  немовби  жебрак  єдину  монету  під  підкладку  старого  жакета.
як  же  я  ревную
тебе  до  нього..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663004
дата надходження 30.04.2016
дата закладки 30.04.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.04.2016

Катка

question

Коли  тінь  твою  сонце  випече,
і  загасне  останній  дотик,
це  не  правда,  що  треба  вибачень,
я  іще  пам`ятаю,  хто  ти.

Ким  завгодно,  лише  не  квитами
(є  слова,  що  усе  загоять).
То  нічого,  що  ти  невидимий,
я  ж  тепер  не  згадаю,  хто  я.

Залікуй  мої  сни  обіймами,
перейди  всі  мої  кордони.
Це  не  пастка.  Ніхто  не  впійманий.

Тільки  хто  ми,  коханий,  хто  ми?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659776
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 18.04.2016

Мар’я Гафінець

Червона мольфа.

[u]Заспів[/u]
Понад  морями  летів  крук  в  ніч.
Крилом  знов  темінь  чорнив  той  ворон.
Спішив  він.  Вітром  із  своїх  пліч
Скидав  нестримність  холодним  водам.
Ревіли  хвилі!  Об  скелі  бриз
могутньо  ляскав  завійним  скриком.
Шугала  буря  з  розгону  вниз!
Сніп  грому  блискав  Перуна  ликом.

Осяйним  шлях  був  той  віщуну.
Спішив  птах!  Світ  уступав  йому.

[u]Червоний  маг[/u]
Тремтячі  вії...  Вуста  заціпив.
Смертельна  блідість...  Обличчя  -  маска.
Таки  поцілив!  Той  час  поцілив...
Того,  що  смерті  зривав  пов"язки.
Того,  що  вічність  не  раз  тривожив,  
проводив  струми  землі  крізь  себе....
Знайшов  він  мольфу  колись  пророчу.
"Червоним"  магом  ступив  від  неба.

Тепер  спочинку  б...  Легке  здригання.
Ще  пульс  у  скронях...  Ще  біль..  Зітхання.

Ключем  таланти  шукав  уміло
Примівок  вічних,  як  сонця  світло.
На  захист  ладив  гвіздочком  срібним...
Сердець  багатих  відкрив,  ох,  скільки!
Та  заприсяжив  життя  все  духам.
А  дух  вдихає  же  там,  де  схоче  -
Живої  сили  зібрав  лиш  рухом.
Життя  мольфара...  Тонка  торочка....

Воскова  свічка.  Тінь  на  повіках.
Вже  з  Наву  ворон  чека  в  осиках.

[u]Художниця[/u]
Нестримність  рухів.  Вогнем  волосся.
Тоненька  постать,  в  очах  же  -  сила.
Вся  ладна,  наче  сама  жіночність.
Земля  гір  вірно  її  зростила.
Легкого  пензля  затійним  рухом
В  свої  полотна  ловила  світ.
Свободолюбним  вбирала  птахом
Красу  довкола:  що  дотик  -  цвіт.

Горіла  сонцем  митець  цей  вільний.
Червоним  мольфи  узор  натільний.

В  слідах  лелетів  джерел  тих  вічних  
Шукала  вперто.  Ескізів,  ліній...
В  камінні  темних  хребтів  гір  грізних.
Вуглинка  в  пальцях  -  владарка  тіней.
Знайшла.  Спинилась...  Застигла  німо:
Вода,  що  пити  і  не  зіп"ється...
А  в  ній  щось  блиском  -  прикраса  мідна!
Вдягнула...  Прямо  з  гірського  серця.

Лягла  на  груди,  де  мольфи  штрихи...
Вітав  крук  мага  нового  скриком.

[u]Відлуння[/u]
Понад  морями  летів  птах  в  ніч.  
Крилом  знов  темінь  чорнив  той  ворон.
Неспішно  вітром  трусив  із  пліч
Свій  спокій  хмурим  бездонним  водам.
Над  гладдю  мирно  тремтіли  хвилі.
Таїлась  буря  в  глибинах...  Враз
Зоря  упала,  спаливши  милі,
І  розчинився  в  туманах  Час.

Осяйним  шлях  був  той  віщуну.
Летів  крук...  Світ  уступав  йому.
...............................................
-червона  магія  -  її  ритуали  допомагають  талановитим  людям;
-сліди  лелетів  -  сліди  велетнів  (прадавніх  жителів  Карпат)  -  заглибини  на  скелях,  де  ніколи  не  пересихає  вода)))

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660026
дата надходження 16.04.2016
дата закладки 18.04.2016

I.Teрен

ВЕСНЯНА БУХГАЛТЕРІЯ

Іде  весна  у  маєві  журби
і  у  буянні[i]  розового  безу.[/i]
Перукарем  у  довгої  доби
рудавий  ліс  вичісує  чуби
у  дуба,  і  косиці  –  у  берези.

Борги  у  ночі  забирає  день
і  видає  добі  її  аванси
за  блюзи  ненаписані,  і  станси,
і  арії,  і  оргії:  пісень,
пташиного  балету  і  романсу.

У  лузі  чути  соло  солов'я,
басолі  деркача  і  бугая,
і  акафісти  білої  ворони.

І  се  усе  дарується  мені,
бо  я  умію  бачити  сумні
фіалки  і  веселі  анемони.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660025
дата надходження 16.04.2016
дата закладки 17.04.2016

NikitTa

Мені сьогодні сумно…

                                                               Білі  мавпи  серед  світу  тьми
                                                                                                     (Лі  Чень  Дао)      

Чи  доводилось  Вам  чути,
Що  на  осінньому  березі
Водяться  білі  мавпи?
Про  це  розповів  
Один  Мандрівник,
Що  плив    у  човнику  дерев'яному
Серед  хвиль  ріки  Жовтої
До  берегів  весняних  квітів.
Та  зустріли  його  білі  мавпи
На  осінньому  березі:
Галасливі,нестримні,непосидючі.
Вистрибували  з  темряви
І  своєю  присутністю
Зменшували  чорноту  ночей
І  днів,які  теж  стали  темрявою,
Бо  піднялася  курява
Злоби,брехні,ненависті
Під  саме  Небо
І  закрила  Сонце
Любові,гармонії,рівноваги.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655503
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 17.04.2016

Максим Тарасівський

Про трамвай

Ходил  трамвай  привычною  дорогой,
Стучал,  искрил  и  двери  открывал,
Возил  народ,  старея  понемногу
На  линии  Вокзал-Базар-Вокзал

И  в  день,  такой  обычный,  как  простуда,
Судьба,  решив  явиться  как-нибудь,
Достала  новый  жребий  из  сосуда
И  обронила  на  трамвайный  путь.

Всего  лишь  взгляд  -  но  там,  на  остановке
Трамвай  встречала  близкая  душа,
Как  будто  на  дорожной  серой  бровке
Свеча  горела  ровно,  не  спеша

Трамвай  звонком  приветствовал  несмело
Кого  и  сам  не  знал,  но  этот  взгляд!  -
Заметил  лишь  фигурку  в  платье  белом,
Ведь  он  с  годами  стал  подслеповат

И  шел  трамвай  с  дрожанием  и  звоном
И  ощущал,  как  новый  пассажир
В  одном  из  двух  потрепанных  вагонов
Незримо  опрокидывает  мир

Теперь  спешил  к  заветной  остановке,
Как  галки,  восклицали  стыки  рельс,
И  небо  в  необычной  тонировке
Его  сопровождало  в  каждый  рейс

И  всякий  раз  он  ей  звонил  несмело,
И  счастливо  в  свой  корпус  приглашал
Ту,  что  увидеть  душу  в  нем  сумела  -
Ведь  даже  у  трамвая  есть  душа!

Но  день  иной  настал:  текли  минуты,
Ее  все  не  было,  и  целый  год
Трамвай  без  толку  ездил  по  маршруту,
Возил  народ,  да  только  все  не  тот

И,  наконец,  сбежал  и,  неприкаян,
Искал  ее,  надеялся:  а  вдруг...
Не  вдруг  его  в  депо  к  пустым  трамваям  
Увлек  арканом  поворотный  круг

Но  как  ни  бился  утром  старший  мастер,
Специалист  по  прозвищу  Левша,
Не  приняла  ремонты  и  запчасти
Сгоревшая  трамвайная  душа.

2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624050
дата надходження 26.11.2015
дата закладки 17.04.2016

yaguarondi

Вітраж

Знов  квітень  
Мені  в  душу  
Засилає  
Чорнобиля  
Скажених  
Диких  коней,
Що  Прип’ять  
Безприпинно  
Припинає
Мені  у  серці  
На  щемкім  припоні.

Кілочком  в  серці
Синь  стоїть  
Бездонна,  
Що  я  завжди  
У  пам’яті  держу,
Німий  докір  
Чорнобильської  зони  -
Ті  окуляри-груди  з  вітражу:
Летить,  
Летить  
Чорнобильська  
Мадонна  





(мозаїка  з  річкового  вокзалу  м.  Прип'ять)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658072
дата надходження 08.04.2016
дата закладки 12.04.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.04.2016

Любов Ігнатова

Тримай

Візьми  мене  до  рук  своїх  -  
Не  відпускай!..  
Допоки  вітер,  поки  сніг  
Мете  за  край,  
Допоки  вишні  сплять  в  саду  
І  сонце  снять,  
Не  відпускай,  бо  я  впаду  
У  жар  багать...  

Тримай  мене  за  крила  снів,  
За  сяйво  рим,  
За  сіру  тугу  журавлів,  
За  сльози  ринв.  
Тримай  міцніше  -  не  пусти  
Моїх  долонь,  
Бо  лиже  язиком  мости  
Страху  вогонь...  

Ти  знаєш,  не  боюсь  падінь  -  
Боюся  втрат...  
Дзвенить  тривожно  височінь,  
Немов  набат,  
Бо  Звір  Страшний  на  волі  знов,  
Що  душі  п'є...  
І  ставить  на  зеро  любов  
Старий  Круп'є...  

Тримай  мене  -    не  відпусти  
В  буремний  час  -  
Хисткі  руйнуються  світи  
Довкола  нас.
Холоне  сонце  у  бруньках  -  
Мете  зима.
І  тільки  ниточка  тонка  
Мене  трима...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658794
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 11.04.2016

Майя Грозова

легше зректися бога

певно,  легше  зректися  бога,  аніж  зректися  тебе.
і  тиша,  дедалі  більше  схожа  на  коло,  яким  ходять  ув'язнені  та  заручені,  бере  мене  ув  обійми.
коли  ніжність  твоя  випадкова,  немов  забутий  кимось  у  ванній  кімнаті  включений  кран,
значить,  ця  "хтось"  до  ниточки  пограбована..
смієшся  навідліг  -  так  з  усієї  сили  вдаряє  боксер,  розбиваючи  кісточки  пальців  до  крові,
і  від  цієї  усмішки  я  почуваю  себе  практично  оголеною,  наскрізь  прозорою,
так,  що  видно  усі  мої  татуювання,  шрами  та  пірсинги,
але  найгірше  у  цьому  не  те,  що  тобі  і  де  юре,  й  де  факто  усе  дозволено,
а  те,  що  я  сама  це  дозволила..
серджусь  на  власне  тіло,  що  й  воно  мене  зраджує,  але  одразу  же  пробачаю,
бо  ж  ти  із  тих,  поруч  з  якими  треба  наново  вчитися  говорити,  ходити  та  -  дихати,
якщо  в  цьому  житті  я  так  і  не  стану  для  тебе  ближчою  аніж..
то  в  наступному  я  воліла  би  бути  твоєю  дитиною.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658253
дата надходження 09.04.2016
дата закладки 11.04.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.04.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.04.2016

Майя Грозова

ілюзія падучої зірки

скільки  можна  пестити  себе  ілюзією  падучої  зірки?
дощ  накрапав  у  склянку  донесхочу  води,  щоб  пити  і  не  напитися.
я  тримаюся  міцно  за  тебе  поглядом  із  надією  усе-таки  будь-якою  ціною
втриматися..
і  до  біса  мораль  та  етику.
мої  двадцять  три  роки  не  навчили  мене  геть  нічому,  окрім  римування  і  як  після  безсонної  ночі  здаватись  бадьорою.
якби  ми  помінялись  ролями  -  я  була  би  мужчиною,  а  ти  -  жінкою,
ти  неодмінно  би  був  згвалтованим..
знов  прикриваєшся,  немов  металевим  щитом,  за  однією  зі  своїх  найнадійніших  посмішок.
так  посміхаються  лише  діти  -  усім  обличчям,  відверто,  до  болю  у  м'язах,  що  зводить  вилиці.
я  ненавиджу  тебе.  пристрасно,  дико,  безтямно  ненавиджу.
хто  надав  тобі  таке  виключне  право  із  мене  сміятися?
не  торкайся  мене  ані  кінчиком  нігтя,  ані  щетиною,  ані  видихом.
і  пішов  би  ти  разом  зі  своїми  клятвами  гіпократа  та  моїми  комплексами  електри.
але  знай  -  якби  я  була  чоловіком,  а  ти  -  жінкою,
я  б  цілувала  тебе  до  втрати
свідомості..
і  начхати  мені  на  усіх  фройдів  та  юнгів  разом  узятих,
мій  діагноз  один-єдиний  без  психоаналізу  зрозумілий  -  до  божевілля  закохана,
бо  цікаво,
як  би  пояснили  джонсон  та  мастерс,
що  від  одного  голосу
можна  оргазмувати?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657287
дата надходження 05.04.2016
дата закладки 05.04.2016

Валя Савелюк

СИНИЧКА

учора  нарешті  ми
доторкнулися  
одне-одного  -  пальцями…  

…старі  вселюдські  гріхи  –
 на  одкритій  чесно  долоні  
спокутували  горіхи,
загодя
дбайливо  налущені…

звабні-смачні,  
смажені…
запашні

…  тоненькими  
лапками-пальчиками,    
ніби  теплими
шовковими  ниточка́ми,    
обснувала  на  мить  синичка  
непорушного  мо́го  –
середу́льшого  
пальця  на  лівій  руці  –
учепилася,  як  на  гілці:
шматок  ядерця  
із  долоні  взяла
і  –
пурхнула-полетіла…

поміж  соснами  –
невагомо-тіла…

благословилася  
взаємна  довіра  
теплим  взаємо-дотиком,
і  –  
по  серцю  
ніжним  вербовим  котиком…

17.02.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644743
дата надходження 17.02.2016
дата закладки 30.03.2016

Михайло Гончар

Класифікація поетів

                                             (По  версії  А.  Шопенґауера*)

Це  придумав  не  я,
                                             як  то  кажуть,"слабо".
Це  все    ґер  Шопенґауер  втяв,
                                                                  от,  їй-бо!
Я  лише  у  думки  його  рими  заклав.
Плагіату  ніякого  тут,
                                                     Боже  збав.
Всіх  поетів,які  тільки  є
                                                           апріорі
Він  упевнено  вносить
                                                         до  трьох  категорій:**
                       1.МЕТЕОРИ
Поет-метеор  нічогенький  поет,
Та  здатен  лише  на  тріскучий  ефект.
Промчить  швидкоплинно
                                                                     і  де  він?  Знайди!
Немає  -  зникає  кудись  назавжди.
                           2.КОМЕТИ,  ПЛАНЕТИ
А  це  більш  вагомі  космічні  об'єкти  -
У  них  є  орбіти  й  тонкі  інтелекти,
Чи  краще  сказати  -  достойне  IQ,
Й  блищать  яскравіше  зірок  на  смерку.

Блищать  яскравіше,бо  блище  останніх,
Тому  їх  і  плутають  часто  профани.
Та  й  світло  то  зовсім  не  їхнє,  адже,
Немов  дзеркала,  відбивають  чуже.

Діяльність  їх  тягнеться  декілька  років
І  сфера  їх  дії  не  надто  широка  -  
Супутники  їхні  обмежують  коло,
Сучасники  тобто,  в  магнітному  полі.

Та,  врешті,  свої  залишають  місця,
Їх  інші  займають  і  так  без  кінця.
                             3.ЗІРКИ
І  тільки  вони  непорушні  й  постійні,
Такі  недосяжні  -  зірки  є  зірки!
Горять  власним  світлом  незмінно,надійно  -
Дивуйся,милуйся,хоч  цілі  віки.

Не  змінюють  вигляду  свого  ніколи.
Міняй,не  міняй  точку  зору  і  час  -
Однаково  сяють  з  Господньої  волі,
Тому  що  відсутній  у  них  паралакс.***

Вони  не  належать  системі(чи  нації),
Лишень  всьому  світу  -  така  ситуація.

Проблема  одна  є  -  потрібні  роки,
Щоб  світло,яке  посилають  зірки,
Здолавши  космічний  без  меж  океан,
Дісталось  Землі,  ну  а  отже  й  землян.
                                         ***                ***
От  і  всі  вагові  категорії,
Чи  то  пак  -  поетичний  розклад.
Хтось  може  спростує  такі  алегорії?
Артур  Шопенґауер  був  би  лиш  рад.

       *А.Шопенґауер  -  німецький  філософ
                     (22.2.1788  -  21.9.1860)

**  "Афоризмы  и  максимы"  (о  критике,суждении,одобрении  и  славе)

       ***паралакс  (з  грец.  -  зміна)  -  явне  зміщення,або  різниця  орієнтації
об'єкта,що  розглядається  з  двох  різних  позицій...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655579
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 30.03.2016

Серго Сокольник

Депрессивно- оптимистическое

Снова  сменится  год,
Об  утратах  былых  не  жалея,  
И  ненужность  сметет
Прошлогодней  листвы  на  аллеях.

Предначертанный  путь
Время  каждому  жизни  отмерит,
Не  жалея  ничуть
О  бессмысленно-  глупых  потерях.

Унесут  поезда
Вникуда  наших  дней  бандероли.
Навсегда,  навсегда
Будут  нами  доиграны  роли.

"Навьих  чар"  соловьи
Нам  подарят  последнюю  шалость,
Ведь  подарков  любви
Нам  на  долю  немало  досталось.

И  в  последний  трамвай
Я  к  тебе,  словно  в  душу,  залезу.
Доиграй,  доиграй
Нашей  страсти  прощальную  пьесу!

Эту  тему  беречь
Нам  дано,  словно  родины  знамя.
Наших  солнечных  встреч
Будет  пьеса  доиграна  нами.

Пусть  людская  молва
Пышит  злом-  ей  спасибо  за  это,
И  ложится  трава
Нам  ковром  под  тела  до  рассвета...

...Покатилась  звезда
Листопадом  ушедшего  в  Лету.
Никогда,  никогда
Мы  назад  не  получим  билета...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116032801001  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655447
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 29.03.2016

гостя

Найперший… гріх…

І  я…  і  ти…
І  тополиний  цвіт…
І  невагомі  китиці  акацій…
Найглибший  смуток…  мій  найперший  гріх…
Найтонший  біль  мій...
     граціє  із  грацій…

Хай  буде  все,
Як  того  хочеш  ти…
Як  хочеш  ти…  і  що  не  мало  статись…
Найвищий  жаль  мій…  ангел  самоти…
Найлегший  сніг  -  
   на  золото  акацій….

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653437
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 23.03.2016

Flexis

Коллекционер.

Я  рядом.  Я  холодною  рукой  прогуливаюсь  между  позвонками.  Я  -  твой  навек  разрушенный  покой,  твоя  коса,  а  ты  -  совсем  не  камень.  Пускай  судьба  сжимается  в  одну  тропинку  от  еды  до  унитаза.  Раскаиваться?  Чувствовать  вину?  Но  я  не  предавал  тебя  ни  разу....Моя  любовь  на  блюдечке,  держи.  Тебе  плевать.  Я  всё  же  год  от  года  исправно  обещаю  миражи,  но  слышу  от  тебя  одно  -  сво-бо-ду.  Пою  навзрыд  -  глаза  твои  сухи,  мои  -  полны  нехоженых  парижей.  Я  видел,  как  рождаются  стихи.  И  знал,  как  задыхаются  они  же.  Прости  меня,  прости  меня,  прости...За  то,  что  я  простил  тебя  когда-то.  За  то,  что  жизнь  твоя  в  моей  горсти  -  и  ничего  иного  мне  не  надо.  
Всего  лишь  жизнь.  Но  ты  с  недавних  пор  такой  тоской  осела  между  нами,  да  и  тоска  расстреляна  в  упор  остывшими  осенними  деньками.  Любить  тебя?  Уж  лучше  бы  я  слёг  с  какой-нибудь  смертельною  болезнью  -  у  этой  жизни  должен  быть  итог  мрачнее,  беспробудней,  бесполезней.  По  лестнице  спускается  к  тебе  привычный  ужин.  Всё  уже  не  ново  -  моя  любовь  прикована  к  трубе,  а  я  к  любви  пожизненно  прикован.  Заплачешь?  Не  устану  повторять,  что  всё  могло  бы  выйти  по-другому:  могли  бы  разделять  с  тобой  кровать,  могли  бы  завести  с  тобой  знакомых.  Дешевле  слов  моих  твоя  слеза  -  мы  не  под  стать  изысканным  полотнам.  
И  был  октябрь.  Я  что-то  нарезал.  И  пес  мой  не  улегся  спать  голодным.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588244
дата надходження 18.06.2015
дата закладки 21.03.2016

Максим Тарасівський

Александр Кабанов. Hard Talk

...пройдет  некоторое  время,  пыль  и  пена  осядут,  и  о  большинстве  текущих  и  протекающих  ньюсмейкеров  будут  говорить  так:  "Кто?  Кто-кто?  Не  знаю...  А,  это  современник  Кабанова!  -  Так  бы  сразу  и  сказали."

http://pl.com.ua/lyudi-hard-talk-poet-aleksandr-kabanov/  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652917
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 20.03.2016

Catocala Lacrymosa

Горничная

Смотрю  на  пол.  В  нем  трещины,  как  змеи,
Что  расползлись  улыбкой  на  лице.
Гостей  не  жду  и  принимать  не  смею:
Я  -  горничная  в  собственном  дворце.

Лишь  чистоте  и  тьме  оставшись  верной,
От  Дон  Кихотов  прячу  в  дом  пути,
Ведь  тот,  кто  с  замком  путает  таверну,
В  таверну  замок  быстро  превратит.

В  иных  дворцах  -  то  праздник,  то  пирушка,
В  моем  -  блестит  нетронутый  хрусталь.
Горгульям  чищу  когти,  стенам  -  уши,
И  совесть,  словно  первый  снег,  чиста.

Дворец  мой  -  склеп.  Пузырь  терпенья  лопнул,
Настолько,  что  не  изгнан,  а  убит,
Жених  последний  в  доме  Пенелопы...
Решен  вопрос  "to  be  or  not  to  be".

И  лишь  в  саду  еще  жив  тот,  чье  сердце
Ко  мне  пробило  путь  сквозь  мглу  широт,  
Не  гость,  что  возомнил  себя  владельцем,
А  в  кои-то  века  -  наоборот...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525815
дата надходження 25.09.2014
дата закладки 20.03.2016

Catocala Lacrymosa

Избавление от

Если  долго  и  нудно  смотреть  в  окно  -  
На  тебя  в  обед  упадет  карниз...
Если  не  искать  "избавленья  от",
Можно  не  увидеть  и  "выход  из".

Если  жить  "вчера"  не  наступит  то,
Что  зовем  "сегодня"  и  "навсегда"...
Здесь  труба  архангела  -  лишь  свисток
К  старту  стометровки,  что  сквозь  года  

Марафоном  мотает  километраж,
И  расстегнутой  молнией  рвет  асфальт.
Мы  сидим  свой  жизненный  срок  и  стаж,
Закрываем  двери,  открыв  гештальт.

Мы  танцуем  самбу  на  прахе  тех,
Кто  погиб,  чтоб  мы  выжили  хоть  на  час,
Мы  живем  для  горестей  и  утех,
Для  того,  что    вновь  убивает  нас.

Мы  целуем  руки,  что  кормят,  и
Бьем  под  дых  любимых  своим  "плевать",
Мы  желаем  вечность  укоротить,
Но  не  может  время  ни  в  срок,
ни  вспять...

...а  когда  ложимся  на  стол  врача,
Словно  на  банкетный  огромный  стол,
Он  нас  режем  скальпелем,  хохоча,
Словно  торт  с  наклейкой  "Диагноз  -  сдох".

И,  под    анодинией,  в  потолок
Глядя  черным  мамонтом  из  мерзлот,
Ты  поймешь,  что  вышел  твой  стаж  и  срок,
И  пришел  черед
                           избавленья  от...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542788
дата надходження 10.12.2014
дата закладки 20.03.2016

Catocala Lacrymosa

Darwin s finches

Обыденность  утра.  Замерзшие  окна  маршруток.
По  небу  скитаются  сгустками  стаи  ворон.
Со  мной  перепутали  девушку.  Крикнули  "тьфу  ты",
И  дальше  пошли,  заправляя  в  штаны  небосклон.

Прожить  этот  день  -  что  взойти  на  иную  вершинку,
Пока  ты  чуть  дальше,  чем  значит  твое  "далеко",
И  жгут  мне  лицо  по  дороге  к  асфальту  снежинки
Как  тысяча  клювиков  галапагосских  вьюрков.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547301
дата надходження 29.12.2014
дата закладки 20.03.2016

Catocala Lacrymosa

Brick City Love Song

Не  гори  огонь,  не  теки  вода,  не  вставай  Луна,  не  свети  рассвет...

Словно  пыль,  ветром  схвачены  города  и  несутся  вдоль  моих  прошлых  лет.  Вот  один  -  как  камень,  он  вечно  сер,  не  растет  трава,  не  цветут  сады,  словно  кокон  разбитых  надежд  и  вер,  воплощенный  памятник  Пустоты.  В  нем  живут  враги,  в  нем  живут  друзья,  но  и  те,  и  те  -  лишь  рельеф  и  фон.  Из  него  не  выберешься.  Нельзя.  Выключай  компьютер  и  телефон.

Вот  другой  -  вода,  берега,  уют,  свет  и  радость,  и  яркость  цветастых  клумб.  Здесь  не  ходят  -  здесь  бегают  и  поют,  и  рисуют  пальцами  по  стеклу.  Только  дома  плачут,  что  муж  ушел,  что  корова  сдохла,  что  болен  сын.  В  водном  городе,  кажется,  хорошо.  Только  осень  глупая  моросит.

А  еще  есть  город,  где  все  -  огонь,  где  горят  витрины,  дома,  мосты.  Он  съедает  разум  твой  -  только  тронь!  -  показав  сияние  с  высоты.  Да,  в  нем  можно  бежать,  летать,  забегать  на  крыши,  касаться  звезд.  Только  падать  больно  -  опять,  опять,  ведь  огонь  коварен,  хотя  и  прост.

Город  воздуха  не  был  увиден  мной,  он  пришел  во  сне  и  ушел  в  рассвет.  Он  похож  на  небо  и  тучи,  но  это  город  тех,  кого  в  мире  нет.  Там  не  ждут  с  войны,  не  дают  взаймы,  не  теряют  близких,  не  близких,  всех.  Там  поймут,  хотя  не  кричишь  "Пойми!",  ведь  ты  в  самой  верной  своей  стезе.
Там  ветра  вокруг,  как  живые,  но  там  никто  не  бросил  на  ветер  слов.  Этот  город  выткан  из  ясных  снов.  Этот  город  вечен,  спокоен.
Мертв.

Не  гори  огонь,  не  теки  вода,  рассыпайся  камень,  и  ветру  -  ша.  У  меня  печаль,  у  меня  беда,  у  меня  по  швам  расползлась  душа.  И  куски  теперь,  как  колода  карт,  но  не  дам-тузов  -  городов  больных.  И  у  входа  к  каждому  плачет  бард,  и  поэт  читает  печальный  стих.  
Я  стою  у  трассы  и  палец  вверх,  на  попутках  легче  бежать  в  закат.  Я  ищу  здесь  город  без  перемен,  а  меня  затягивает  назад,  в  треугольник  Бермудский  из  городов,  где  четвертый  -  как  траурная  плита.  

Обернись  вода,  мутно-серым  льдом  и  залей  проклятые  города.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590856
дата надходження 30.06.2015
дата закладки 20.03.2016

Максим Тарасівський

В сухом остатке

В  сухом  остатке  мокрый  снег,
В  заветной  книге  нет  завета,
И  днем  случается  ночлег,
И  белый  свет  другого  цвета,

И  рак  свистит  не  на  горе,
Горе  не  свидеться  с  пророком,
И  ростовщик  при  топоре
Студента  любит  ненароком,

И  все  не  так,  все  "черт  возьми!",
Кругом  бугрят  негладки  взятки  -
Берут  деньгами  и  костьми
За  мокрый  снег  в  сухом  остатке,

За  четверги  -  скупы  на  дождь,
За  пятниц  -  восемь  на  неделе,
За  неподкованную  вошь
И  дух  больной  в  здоровом  теле...

Но  ежегодный  Рубикон
Достиг  -  и  снова  без  оглядки
Поставишь  все  на  тот  же  кон,
Где  мокрый  снег  в  сухом  остатке!

2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652482
дата надходження 18.03.2016
дата закладки 18.03.2016

Catocala Lacrymosa

My last breath

У  потерянных  дней  есть  единственный  образ  -  тоска,
Обесцененных  чувств  отражение  в  пренебреженьи.
У  стрелы,  что,  застряв  меж  ветрами  напротив  виска,
Проржавел  наконечник  -  который-то  год  без  движенья.

Посиди  просто  рядом.  Ни  губ  не  касайся,  ни  рук:
Эта  кожа  пропитана  ядом  отравленных  судеб.
Если  час  наш  пробьет,  хочу,  чтобы  рядом  был  друг,
А  не  тот,  кто,  обняв,  шепчет  на  ухо:  "Шла  бы  отсюда"

Я  не  ведьма  теперь,  безразличны  мне  крест  и  костер,
И  боюсь  лишь  копья,  что  щиты  пробивает  игриво...
Ты  не  рыцарь  уже,  а  последний  в  ряду  пикинер,
Только  пика  -  вернее  меча  в  предпоследнем  порыве.

А  когда  надоем  -  позабудь  "не  убий".  Ведь  судьба
Начертала  мне  следовать,  музыкой  сказывать  строки...

...только  в  миг  мой  последний  прижмись  с  онемевшим  губам
И  последний  мой  выдох  сохрани  в  переполненных  легких.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555833
дата надходження 30.01.2015
дата закладки 17.03.2016

Catocala Lacrymosa

Ветренная комната

Когда  рассохшиеся  рамы  уже  не  есть  среди  причин
Того,  что  в  комнате  ветрами  блуждает  ночь  и  вздох  "молчи",
Приходит  полувесноосень  и  сеет  то,  что  не  пожнешь...

Себе  шепчу  я  "успокойся"  и  пью  за  мелочность  и  ложь  -
Они  на  самом  деле  правы  в  водовороте  серых  дней,
Когда  рассохшиеся  рамы  -  единое,  что  видно  мне.

Ты  мне,  конечно,  не  поможешь.  Ты  мне  не  рад,  ты  рад  ветрам...
Я  красным  бисером  по  коже    вновь  вышиваю  дыры  ран.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569861
дата надходження 27.03.2015
дата закладки 17.03.2016

Catocala Lacrymosa

Огоньки

Мы  чем-то  похожи:  
                         мы  -  сноп  огоньков  ярко-желтых
На  фоне  холодного  черного  бархата  неба.
И  плазма  огня  протекает  по  нашей  аорте,
Даря  сотни  бликов  строениям  города-склепа.

Мы  чем-то  похожи,
                             ведь  гибнем  в  минуты  рассвета,
Но  смерть  презираем,  как  выдумку  набожных  зомби.
А  нас  заклеймили  придурком  и  бабой  с  приветом,
Что,  в  общем-то,  тоже  забавное,  знаете,  комбо.

Мы  чем-то  похожи.
                           Вливаемся  в  путь,  тот,  что  Млечен,
Я  -  искрой  костра,  ты  же  звездною  россыпью  ясной...

Под  взглядом  горячим  моим  ты  вливаешься  в  вечность.
Под  взглядом  твоим  ледяным  я  взлетаю  и  гасну.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606168
дата надходження 12.09.2015
дата закладки 17.03.2016

Catocala Lacrymosa

Просто

Это  просто.  Петарда  -  как  ядерный  взрыв,
Вдох  -  как  легочный  спазм.  Жизнь  -  как  чудо.

Я  сползаю  по  стенам  облезшей  норы  
Повторяя,  что  больше  не  буду
Забиваться  в  расщелины,  поры,  углы,
Растворяться,  пропитывать  воздух
Смесью  пыли,  отчаяния  и  золы.

Это  просто.  Все,  мать  твою,  просто.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618347
дата надходження 04.11.2015
дата закладки 17.03.2016

Майя Грозова

кіндзмараулі

на  що  списати  регулярні  порушення  сну  -  чи  на  пісні  меладзе  та  челентано,  чи  на  терпкий  присмак  кіндзмараулі,
чи  на  темність  волосся  на  твоїх  передпліччях  із  пилинкою  поміж?
моє  серце  не  спить  -  воно  ніби  трьохциліндровий  двигун,  тропічний  бджолиний  вулик
вийшло  із-під  контролю..
вперше  не  хочу  ділитись  ні  з  ким  ані  гіркотою  імені,  ані  фрагментами  пам'яті,
бо  ревную  навіть  до  запанок  на  манжетах.  за  те,  що  вони  значно  ближчі  до  твого  тіла.
коли  залишається  якихось  чотири-п'ять  сантиметрів  після  окресленої  поміж  нами  пунктиром  лінії,
мені  видається,  що  я,  ніби  комета,  долатиму  їх  тисячу
світлових  років..
якщо  обирати  з  двох  лез  -  залежить  від  того,  задля  життя  чи  на  смерть.
(але  все,  що  дотичне  до  мене,  рано  чи  пізно  в'яне-ламається-кришиться-розбивається,  ніби  мені  пороблено.)
розкрилюєш  наді  мною  руки  з  напнутими,  ніби  струни,  м'язами,
гордовитий  самотній  яструбе,
і  я  почуваю  себе  голубкою,  що  за  мить
стиснуть  пазурі..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652193
дата надходження 17.03.2016
дата закладки 17.03.2016

Наталя Данилюк

Є ранки…

Є  ранки  сирі  і  похмурі,  коли  не  бадьо́рить
Ні  кава  міцна,  ні  улюблений  аудіотрек…
У  небо  вершково-чорнильне  впираються  гори
Щетиною  строгих  ялин  і  колючих  смерек.

Є  ранки  важкі,  коли  ліньки  піднятися  з  ліжка,
Розшторити  вікна,  всміхнутись  плаксивій  весні.
І  сніг  у  дворі  –  кокаїнова  біла  доріжка,
Розтерта  вітрами  за  ніч  по  бруківці  брудній.

Є  ранки,  коли  замовкають  примхливиці-музи:
Ні  пари  із  вуст,  на  обличчі  –  обірваний  крик…
І  жалять  нещадно  слова,  мов  отруйні  медузи,
Та  аркуш  усе  перетерпить  і  справиться.  Звик.

Є  люди  важкі,  мов  пухлина,  коли  жодних  шансів,
Коли  залишається  скальпель  –  ні  страху,  ні  сліз…
І  хочеться  здуру,  сп’янівши  в  глибокому  трансі,
Зробити  із  лівого  боку  маленький  надріз.

І  все  оте  жовчне  й  токсичне,  що  тисне  у  грудях,
Крізь  рану  звільнити,  самій  –  загубитись  в  юрбі…
І  вкотре  повірити:  може,  проблема  не  в  людях,
А  просто  –  в  тобі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652130
дата надходження 16.03.2016
дата закладки 17.03.2016

Майя Грозова

право на розстріл

отак  і  піду  від  тебе:  позакладавши  в  кишені  руки,  з  цілковито  прямою  спиною,  так,  ніби  влучили  між  лопаток.
(що  не  посмішка  -  ляск  батога,  що  вгризається  п'явкою  в  одну  із  серцевих  артерій,
що  не  слово  -  то  докір  моєму  мовчанню  і  майже  вирок,
вирок  із  підписом  "розстріляти"..)
і  нащо  мені  колекція  родимок  на  твоєму  тілі,  нитки  павутиння  в  трикутнику  ока?
не  навчена  прямо  відповідати  на  запитання,  завжди  вишиваю  крапчасто.
притулити  б  до  берега  твого  плеча  свій  паперовий  човник,
але  в  мене  все  дуже  погано  із  керуванням  авто,  тим  більше  таким  ненадійним  транспортом,
як  я  сама..
торкайся  моїх  ключиць,  поки  ідуть  хвилини  до  зворотнього  відліку.
гірко.  так  гірко,  що  немає  сил  суперечити  твоїм  пальцям,  що  намацують  блискавку..
коли  покохати  -  означає  не  вагаючись  здатися,
то  я  вже  достатньо  слухняна,
аби  не  вкусити  у  відповідь..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651550
дата надходження 14.03.2016
дата закладки 15.03.2016

Шон Маклех

Довершено: Місто Сумної Конячки

                               «Донна  смерть  шкандибає
                                   Повз  верби  похилі
                                   З  юрбою  ілюзій  -  
                                   Престарілих  попутниць.»
                                                   (Федеріко  Гарсія  Лорка)

У  цьому  місті
Так  багато  щурів
І  так  мало  людей,
І  всі  так  зазирають  затято  
(І  щурі  і  люди)
У  віконечка  сірих  будинків,
Що  виходять  виключно
В  парк  атракціонів,
Де  все  поламано
Крім  однієї  машинки
Чи  то  каруселі
Чи  то  круговерті
Чи  то  просто  безумства:
Там  лише  одна  конячка
На  якій  катається  лисий  карлик,
А  ще  купа  щурів
Бігають  і  попискують,
Сподіваючись,  що  той  карлик,
Якого  всі  називають  Крабом
Кине  щось  їм  із  недоїдків.
А  всім  нетутешнім,
Точніше  не  тамтешнім
Сумно  так  на  то  все  дивитися,
Навіть  не  сумно,  а  огидно,
Особливо  коли  той  карлик
Заради  розваги
Когось  із  людей  вбиває,
Чи  бавиться  у  війну  -  
В  єдину  гру  йому  знайому,
А  сумна  конячка  ірже
Все  ту  саму  нісенітницю,
А  карлик  все  міряє  
Трикутну  шапочку,
Думає,  що  він  корсиканець,
А  люди  все  шкодують,
Що  божевільня  давно  зачинена,
І  в  парку  атракціонів  ліхтарів  замало  -  
Всі  зламані.
І  тьма  все  гусне
Надвечір.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650672
дата надходження 11.03.2016
дата закладки 11.03.2016

Серго Сокольник

ШЕВЧЕНКО І Я. Маленька сюрреалістична поема

Поема  перемогла  на  конкурсі  “І  мене  в  сім”ї  великій...”  Спілки  літераторів  Славутич,  перше  місце,  березень  2016  р.

Тюльпани  Афгану...  Мов  кров...  Дивина...
Весна  в  чужім  краї...  Я  хворий...  Весна...  
Торкаючи  ранню  свою  сивину
Я  марю  в  пітьмі  хворобливого  сну...  
.........................................................
Ось  книжка,  що  мов  дорогий  експонат...
Не  наша  країна...  Не  наша  війна...
Її  в  госпітальній  книгарні  узяв-
Шевченків  "Кобзар"...  Цілий  день  я  читав...
Схилився  над  постіллю  хтось  уночі...
Невже  санітар...  Ні...  хтось  інший...  Мовчить...
...Посвячених  маса,    як  гинув  Амін...
І...  голос  Тараса  я  чую  в  пітьмі-
-  Що  брате  солдате?  Нелегко  тобі?
Народ,  що  затятий  в  своїй  боротьбі
За  землю,  за  волю,  за  віру  свою,
Довіку  ніхто  не  здолає  в  бою.
Невільні  Імперії  Воїни  Ночі...
Ми  в  інші  часи  помандруємо,    хочеш?
Дай,  руку,  солдате!  Ми  підемо  нині
Туди,  де  димиться  земля  України,
Де  буде  Імперії  "Чорний  квадрат"
Також  зазіхати  на  ласий  цей  шмат,
Як-  ось  зазіхає...  Як-  он  зазіхав...
Як  ти,  у  казахських  степах  я  страждав,
І  думка  єдина...  І  мара  єдина...
Чи  знову  побачу  тебе,  Україно?
Нещасна  Вкраїна...  Загони  рабів
Вже  скільки  раз    нищили    волю  тобі...
І  зовнішні  чари...  І  внутрішні  чвари...
-То  сядемо  й  чаю  міцного  заварим,
І  будем  зі  смутком  співати  сумні
Ми  ще  Коліївщини  давні  пісні,
І  в  серці  твоїм  обірветься  струна...
Сльозою  проллється  вже  котра  весна,
Бо  десь  покриває  туман  а  чи  дим
Священного  краю  покинутий  Дім...
Бо  десь-таки  знову  приховану  Волю
Лукавий  Микола  пускає  по  колу...
-Бо  досі  немає  вас  там,  Гайдамаки,
Де  любу  Вітчизну  терзають  собаки...
Отямся  з  відчАю!  Бо-  БУДЕМО  ЖИТЬ!
Дай  чаю!  Та  руки  мені  розв"яжи,
Що  зв"язані  в  мене  з  одвічних  часів,
Бо  дуже  ненависть  шалена  до  псів,
Що  тільки  жирують,  і  крАдуть,  і  п"ють,
І  землю,  що  РАЄМ  я  звав,  продають...
Шо?  Зв"язані  руки  у  тебе  й  у  мене?
Цей  шал...  Шаленіти...  Шаленство...  Шалене...
Шиплю...  Чи  то  дихання  в  мене  звело?..
Тарасе!  Можливо  тебе  й  не  було
Отут,  біля  мене,  в  останній  мій  час...
Та  жити  шалено  жадаю,  Тарас!..
Бо  я  повернусь  із  печального  краю
Додому.  До  неньки-  Вкраїни.  До  Раю!
Щоб  Дім  цей  потрохи  хоч  Раєм  ставав...
........................................................
...Я  вижив.  Бо  я  тобі  клятву  давав.

29.  02.  2016.  Ніч...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116030809783  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650013
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 10.03.2016

Помаранчева

любов*ю

бачиш  я  близько  роблю  насічки  і  зрізи  
чортове  колесо  крутиться  колом  грізно  
чоловікам  насправді  не  треба  багато  різного  
просто  з  різними  

порцелянові  збили  серця  і  сидять  приречено  
бережуть  у  собі  своїх  спогадів  зсохлі  китиці  
пишеш  богу  записки  тільки  з  одного  речення  
забери  оцих  

що  вколисують  сум  свій  у  коси  повільно  вплітаються  
лишаються  болем  у  грудях  грибком  заразою  
кашлем  глибоким  сльозами  і  горем  лишаються  
а  от  щоб  любов*ю  -  ні  разу

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635300
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 06.03.2016

Валя Савелюк

ПОЧАТОК

на  узбіччі  трамвайного  полотна  
засвідчує  радо  клен
кожному  
перехожому,
що  прийшла  весна…

вес-на

новину́
довгождану,  
по́при  глиби́ни  сну,
підхопили  охоче  верби,  
що  доокруж  озерця    
оддалік  трамвайного  полотна,  
і  ожили́  вербові  серця́  –
вес-на!

поспішно  красуні  юні
накинули  ша́ти  крізні́,
прозірчасто-зеленаві
димчасто-невловимі  –
святкові  і  весняні:

не  шати  навіть  –  аури  ніби,
не  відомі  оку  звичайному  
ореоли-німби…

…янголята  малі  
у  кле́новій  кроні
розчісують  верхні  гілки
і  лускають  оболонки  –
золотаво-коричневі  бубляшки*
випускають  ясно-зелені  хре́ндзелі**  –
цнотливі  непоказні  
ніжні
клено́ві  квітки…

уже  розрізняє  клен,  як  ізда́леку  
спішать  до  нього  рої:
ближчає  гул,  наростає…
щасливий,  поки  не  знає  –
то  не  бджоли  гудуть  і  джмелі,
а  світанкові  
перші  трамваї

вес-на:

на  узбіччі  трамвайного  полотна  
бурштиново-стиха  світиться  клен  –
як  полив`яний  жбан,
любові  і  меду  по-вен…

05.03.2016

*бублях  (мн.бубляхи)  –  бутон,  пуп`янок  (пуп`янок  -  на  Поділлі  –  малий,  дрібний  ще  поки  -  бублях[)

ще  Бубляхи,  -хів,  м.  -    Сѣмянные  плоды  картофеля.  -  Н.  Вол.  у.  (Словарь  української  мови  /  Упор.  з  дод.  влас.  матеріалу  Б.  Грінченко  :  в  4-х  т.  —  К.  :  Вид-во  Академії  наук  Української  РСР,  1958.  
Том  1,  ст.  104.)

**хрендзелі  –  на  Поділлі  -  бахрома,  торочки  (крупні,  на  скатерці  чи  опинальній  хустці;  можливо,  запозичення    з  польської…)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649126
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 06.03.2016

Лавинюкова Тетяна

СОНЕТ за темою

[u]СОНЕТ  за  темою  "прийми  снодійне"[/u]

Як  віслюки  уперті,  рими  йдуть,
Як  сонні  мухи,  наче  сірі  миші…
Я  вишикую  їх,  відправлю  в  путь  –  
Вже  осінь  –  акурат,  сезон  для  віршів.

О  рими!  З  підвіконня  впали  враз,
За  ними  фоліант,  вазон  і  кава!
Ну  що  ж,  тепер  в  калюжі,  без  образ,
Валяйтеся,  якщо  вам  це  цікаво.  

Я  мокрі  рими  віником  зміту,  
Писати  вірш  про  «осінь  золоту»
Не  буду  –  бо  таких  вже  більш  мільярда,

Хоч  саме  це  я  мала  за  мету,
Але  переконалася  –  не  варто!
Снодійне  вип’ю  ліпше,  в  сон  впаду.  


[u]ВІРШ,  який  став  джерелом  натхнення  для  СОНЕТА
[/u]

прийми  снодійне

Рими  бредуть  підвіконням  впертими  віслюками...
Рими,як  мухи  сонні,сірі  -  неначе  миші...
Я  шепоЧУ:"шикуйтесь!"...Жестикулюю  руками...
Я  їм  каЖУ:"Вже  -  ОСІНЬ!Тобто  СЕЗОН-  для-  ВІршів!..."  

Тільки  уперті  Рими  падають  з  підвіконня,
ну  а  слідом  за  ними  -  Книжка,Вазон  і  Кава...
і  догори  ногами  в  тріснутому  вазоні
мокрі  белькочуть  Рими:"Знаєш,  а  тут  цікаво...

...дуже  корисне  місце  -  віником  не  дістати  :):):)
Кажеш  -  сезон  для  ВІршів?  Кажеш  -  Велика  Цаца?
Може,покинеш  Віник  і  просто-  вкладешся  спати?
Знаєш,вірШІВ  про  ОСІНЬ-  рівно  мільярд  сто  двадцять...

...Я  витираю  каву,я  черепки  змітаю...
Рими  ж-  лежать  в  куточку,дивляться  меланхолійно,
як  за  вікном  повільно  жовті  листки  кружляють...
Солодко  позіхають:"  Плюнь...  і  прийми  снодійне!"


ID:  527767
Рубрика:  Вірші,  Лірика
дата  надходження:  04.10.2014  18:12:48
©  дата  внесення  змiн:  05.10.2014  12:52:32
автор:  уляна  задарма

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649046
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 05.03.2016

гостя

Сі… до… ре…

   
 
                                     (…лише  одна  октава  
                                       і  трохи  вище)

А  ти  мені  –      
аж  до  рамен  вода…
По  плечі  –  біль…  чи  по  коліна  море.
Кипить  в  долонях,  плавиться  слюда.
Тече  слюда…
   Палає  скрипка…  до…ре…

Мі…фа…  
Й  усі  забудем  імена
із  тих  часів,  в  яких  іще  Ассоль  я...
Де  ми  –  одна  напружена  струна
до  точки  неповернення…  
   фа…  соль…  ля…

Сі…  до…
Й  проллється  чаша  через  край.
У  першу  повню  нас  поглинуть  гори.
Як  вмієш  грати,  до  схід  сонця    грай!
мольфарська  скрипко…
     плачеш?!...  плач!...  сі…  до…ре…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648727
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 04.03.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.02.2016

Валя Савелюк

БІЛА ПАНТЕРА

геть  посіріла
пантера  біла
під  мокрим  снігом

просвітом  тане
в  марлі  туману  
на  лісовій  дорозі

тільки  видніють  
кігтики  білі
на  верболозі

24.02.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646659
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 25.02.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.02.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.02.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.02.2016

Помаранчева дівчинка

мій Будда

Пустота  не  потребує  людського  воску.
Пустота  не  топиться  як  дешева  свічка.
Все  що  болить  позбираю  на  таріль  плоску  -
Мій  Будда  казав:  "біль  -  всього  лише  звичка

Коли  тобі  пусто  -  здається  що  ниє  без  міри,
Коли  тобі  байдуже  спрагу  втамовуй  зливою,
Мені  посміхайся,  любонько,  до  зневіри..."  -

Мій  Будда  хотів  пам'ятати  мене  щасливою.

Той  що  повинен  зцілювати  і  направляти
Закрився  від  світу  щоб  молитов  не  чути.
Наварює  чаю  з  барвінку,  ромашки  та  м'яти  -  

А  я  не  хочу  без  нього  бути.

Помаранчева  дівчинка

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521261
дата надходження 03.09.2014
дата закладки 20.02.2016

Шон Маклех

Мовчи, Доріане, мовчи…

                 «Один  одного  кличемо  з  тьми,
                     І  кожне  слово,  наче  ліс,
                     В  якому  блукаємо  ми.»
                                                               (Райнер  М.  Рільке)

Серед  тьми  я  кличу  людей:
Відповідає  тиха  сновида  луна  -  
Тільки  вона  незрима  й  сумна
І  все.  Вітер-варяг  Борей
Щось  проспіває.  Колись.  До  дна
Випитий  келих  сутінок  зла.
Алеями  йде  Доріан  Грей.
І  все.  І  край.  І  людей  нема.
І  кожне  слово  почуте  -  ліс,
Хащі,  терен  і  дзьоб  орла.
Стільки  часу  кличемо  з  тьми:
Кличемо  й  кличемо  -  все  дарма.
Якийсь  дивак  загубив  слова  -  
Збираємо  в  кошик  речей.
Над  вратами  напис:  «Все  марнота»
А  ми  все  блукаємо,
А  ми  все  шукаємо,
Собі  серце  краємо,
А  ми  все  збираємо,
Слова,  слова,  слова...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645259
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 20.02.2016

Сокольник

Мить неповернення

Як  же  ж  хочемо,  хочемо,  хочемо
Щоб  початком  здавався  кінець,
Щоб  сльотою  небесною  змочений,
Промінь  сонця  весняного  скрес,

Щоб  серця,  що  вже  попелом  вкрилися,
Знов  зігрілись  кохання  теплом...
І,  зажурені,  щоб  не  журилися...
І  щоб  стало  усе,  як  було...

Хоч  би  раз  іще  ніжками  босими-
Чи  по  лезу,  чи-то  по  стерні...
Щоб  у  небі  свинцевому  осені
Спів  весняних  птахів  задзвенів!..

Світ  пост-фактум  народжених  роздумів-
Де  ми  ІНШІ?  Де  СПРАВЖНІ?  Хто  зна?..
Тільки  "мить  неповернення"  пройдено.
Та  й  куди  повертатися  нам?..


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116021912824  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645314
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 20.02.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.02.2016

Серго Сокольник

Офисный сон. Сюр. Маленькая поэма

Дремлет  офисных  суток
Антракт.  Тишина.
И  сиеста...  С  минутой  
Обеднего  сна...
................................
...Догорает  огонь.
Улетает  зола
В  неба  томную    вонь...
...Память  мне  помогла
Удержать  на  плаву  
Этот  странный  сюжет...
...Я  на  остров  плыву,
Где  тебя  уже  нет...
...Он  ужат  и  отмыт,
Этот  взрослости  мир,
Словно  мысли,  
Забитые  в  темный  сортир,
И  когда-то  сольется  
Вода  в  туалет,
Подтверждая,  что  НЕТ.  
Ничего  больше  нет...
....................................
...Да,  "вернемся  к  баранам"...
...Плыву  я  к  тебе,
Будто  вдаль  утром  ранним  
Навстречу  судьбе...
-Помнишь  залитый  светом
Песочек  у  скал?..
...Из  окна  кабинета
До  детства  рука
Протянулась...  И  снова
К  тебе  я  плыву.
Это  жизни  основа...
-Тебя  как  зовут?
Валя?  Таня?  Аленка?
Надежда?  Скажи,
И  разливисто-звонко  
Дружить  предложи...
Ты  откуда  такая?
Ага,  из  Москвы.
Здесь  семьей  отдыхая,
Бываете  вы...
Ну,  а  я  киевлянин,
И  это  совсем
В  дружбе  нам  не  доставит
Недетских  проблем...
...Эти  важные  тетки-
Гранд-  офис-  прокат,
Словно  в  бочке  селедки
Лоснятся  бока...
...Да...  Ты  вышла  на  берег,
В  трусишках  ХэБэ.
Я  еще  не  умею
Сознаться  тебе,
Что  тобою  любуюсь...  
Наверно,  люблю...
Я  еще  не  целуюсь,
Но-  на!  Подарю
С  уваженьем  глубоким
Роскошный  улов-
Банку  сока  (без  сока,
Но  с  рыбой-иглой,
Что  я  выловил  в  море)
Подарок  прими!
...Все  изменится  вскоре...
-Меня  обними!..
...Резкий  цокот  от  шпилек
Врывается  в  сон...
-Вот  тебя  бы  пришпилить,
Да  вымести  вон!..
...Наши  ноги  босые...
Морская  вода...
Украина...  Россия...
Куда  вы?  Куда?..
Это  иглами  в  сердце
Понятье-  война...
Словно  детство,
Ветра  унесли  времена...
........................................
Сон  прошел.  Неуклонным
Пробужденьем  объят
Деловито-  районный
Офис...  Военкомат.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116021800523  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644800
дата надходження 18.02.2016
дата закладки 18.02.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.02.2016

Ірина Лівобережна

Предчувствие любви

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3fsbxYQ96Lw[/youtube]
Ты  только  –  успей!
Успей  –  вопреки  всему
Сказать  слова,  что  так  отчаянно  жду  я.
В  ночи  моей
Всходили  звёзды  -  будить  луну,
Как  ты  будил  –  забытое  –  поцелуем…
Не  оставляй.
Над  буднями  -  подними,
Иль  позови  –  в  объятьях  твоих  укрыться.
Идя  за  край,
С  собою  меня  –  возьми.
Мне  без  тебя  –  не  пишется,  и  не  спится…
Успей,  молю!
Узоры  плетёт  зима,
Твои  –  на  душе  –  следы  заметает  снежность,
Но  я  –  люблю,
Не  знаю  за  что  сама,
Объятий,  и  слов  родных  твоих  –  нежность…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643417
дата надходження 13.02.2016
дата закладки 13.02.2016

Максим Тарасівський

Стоїть тихенько, дивиться у вічі…

Стоїть  тихенько,  дивиться  у  вічі,
Губу  кусає,  нітиться,  немов
Незручно  їй  за  невимовний  відчай
Або  за  несповідану  любов,

Або  за  інше  -  те,  що  несвідомо
Принишкло  десь,  чекаючи  дощів,
Легке,  крихке,  тендітне,  мов  солома,
Чи  пух  тополь  у  заростях  кущів,

Чи  цвіт  бузків,  якого  вже  не  стало,
Чи  явір  той,  корінням  у  воді,
Чи  все  оте,  що  поміж  нас  зникало
До  того  ще,  як  поміж  нас  зійти...

2014  p.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501762
дата надходження 28.05.2014
дата закладки 07.02.2016

Любомир Винник

І ось…

зі  мною  за  тебе  побились  усі  мої  ангели
безжально  рубали  ножами  по  клітці  із  ребер
а  звідти  на  волю  вмить  вирвався  лютий  Цербер
і  ось  вже  без  крил  мої  ангели  -  крила  зламані
і  ось  я  без  тебе

01.01.2016
©  Dreamer

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639814
дата надходження 30.01.2016
дата закладки 30.01.2016

Серго Сокольник

БУДИНОК. Маленька поема

На  узбіччі  стоїть
Років  сто,  а  можливо  і  більше,
Цей  будинок  сумний,
Хоч  з  вікна  проливається  сміх...

Зупинися  на  мить.
Придивись  до  фасаду  пильніше.
Жаху  тінь  віджени-
Він  по  черзі  ковтає  усіх.
.............................
В  будинку  життя  вирувало,
Хоч  деколи  все  ж  виривала
Якась  нерозгадана  сила
Від  дому  когось  до  могили...

Колись-  канотьє  і  рейтузи,
По  моді  підібрані  шузи...
Візник  з  бородою  суворий,
Бо  хтось  від"їжджає  до  моря...

Он  похорон  перший...  Загине
Чиясь  від  хвороби  дитина...
Дитині  з  квартири  навпроти
Цікаво...  Усміхнений  ротик...

Хто  знав-  бо  уявлення  ж  куце-
Який  він-  вогонь  революцій?
Вночі  на  арешт  чатували...
Усіх,  врешті-решт,  розстріляли...
............................
-Ось  ордер.  Заселитесь  на...
...По  World"у  гуляє  війна.
Як  пахне  згоріла  трава!...
Вже  друга  війна...  Світова...

І  ті,  що  вже  наче  й  жили,
Один  за  одним  відійшли...
Хтось  згинув  в  нерівних  боях...
Розстріляний  хто  у  ярах...
.........................
...Коли  по  відгомоні  воєн
Вони  оселились  обоє,
У  сонці  кохання  зігріті,
У  них  народилися  діти...

Як  зелень  у  травні  буяє...
Згадаю.  От  зараз  згадаю-
Дитинство,  що  впало  додолу...
-Щось  серце  болить...  -Корвалолу!..

...Під  "йожик"  несиве  волосся,
І  ноги  в  сандалях,  мов  босі,
В  калюжах  розплескують  сонце...
І  мама...  І  квіти  в  віконці...

І  дівчинка  поряд  знайома...
Далеко,  далеко  від  дому
В  майбутнє  прямує  дорога...
В  далекі  краї  від  порогу...
..........................
В  країнах  чужинських  блукав,
І  зміст  наодинці  шукав
З  собою  самим,  наче  з  Богом,
До  чого  найкраща  дорога.

І  відповідь  вічнознайома-
Найкраща  дорога-  додому.
І,  дивлячись  в  зоряне  небо,
Я  прагнув,  будинок,  до  тебе.
..............................
...І  я  повернувся.  І  наче
Усе,  як  було.  Та  одначе
Якась  невловима  тривога
Запала,  мов  вістка  від  Бога...

І  тих,  хто  терпляче  чекає,
Немає...  Немає...  Немає...
Немов  пароплави  за  обрій
Відходять...  Відходять...  Шлях  добрий!..

Мов  мрії  малої  дитини
Змахнули  крилом  лебединим...
Країна,  що  курсу  не  має,
Немов  корабель  потопає...

...Та  знову  сміється  дитина...
...І  люди  нові  у  будинок
В"їжджають,  купивши  квартири.
До  раю...  Чи  може-  у  вирій?...
................................
Важко  ухає  сич.
Ніч  без  просвіту  встала  навколо.
Все  повториться  знов.
Що  загадане,  те  не  мине.

Не  змінились  часи.
Не  змінилась  майбутнього  доля.
Хто  б  сюди  не  зайшов-
Він  надалі  усіх  проковтне.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116012000744  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637146
дата надходження 20.01.2016
дата закладки 20.01.2016

Сокольник

Чорне Місто

Це-  гальюн  (а  світлина-  клозет  типу  "water")
З  вічним  кредо  комун  на  кістках  танцювати...
...Понад  Стіксом  висять    чорнорукі  мости,
Наче  лап  розіп"ятих  павукохрести.

Вий  моторний-  сови  завмираючий  клич...
Місто  Чорне  сюди  спорожняється  в  ніч...
Шин  згоріла  зола  пролітає  крізь  комин...
...Світле  місто...  Безладно  спливаючий  спомин...

...Там,  у  Сонячнім,  радості  долі  чекав.
Там  стежками  дитинства  на  волі  блукав...
Там  я  сонце  в  долоні  дитячі  ловив...
Та  не  втримав,  одначе.  Усе  розгубив,

І  проміння  його  вже  не  те  у  долонях.
Мікс  із  змін-  що  з  того?  Сльози  з  кров"ю  солоні
Цінувати  без  змісту  навчилися  ми...
...Череп  Чорного  Міста  зіяє  з  пітьми,

І  з  палаючих  жовтопекельних  зіниць  
Вилітають  вагони  його  колісниць,
Мов  би  душі,  що  вирвались  з  пекла  на  простір...
І  з  двома  берегами  межуючий  острів,

Наче  прихисток  тим,  хто  душею  живе,
Мов  актор,  що  у  роль  увійшов,  та  пливе,
Хоч,  буває,  веслом  хоче  вдарить  Харона.
Місто  Чорне...  ОСТАННІЙ  РУБІЖ  ОБОРОНИ.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116011601556  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636150
дата надходження 16.01.2016
дата закладки 17.01.2016

Серго Сокольник

Морок. Романс

 Композитор  О.  Рожак
 Виконує  Ю.  Гадзецький

 В    темных    плесах    озер    отразились    огни...
 Это    мир    зазеркалья.    В    него    загляни,
 И    увидишь    как    вспять    время    тихо    плывет.
 Все    реально,    как    в    жизни.    Но    наоборот.

 В    этом    мире    отрада    для    тех,    кто    мечтал
 Возвратиться    к    истокам    начало-начал,
 И    для    падших,    вперед    не    осиливших    путь,
 Кто    мечтает    в    былое    весь    мир    развернуть.

 Этот    мир    на    виду.    Он    реален.    Почти.
 Он    таится    в    пруду,    как    написанный    стих,
 Что    до    лучших    времен    пропылится    в    столе.
 Это    МОРОК,    следящий    за    всем    на    земле.    

Примечание.    Морок    в    арийской    (древнеславянской)    мифологии-    личное    имя    Божества


©    Copyright:    Серго    Сокольник,    2015
 Свидетельство    о    публикации    №115031911593

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621406
дата надходження 16.11.2015
дата закладки 13.01.2016

Серго Сокольник

…а пока…

Сердце  острой  иглою
О  прошедшем  кольнет.
Это  было  со  мною.  
Что  мое-  не  уйдет...

Тайн  сокрыты  ответы-
Ведь  неведомо,  где
Нас  кровавым  рассветом
Встретит  завтрашний  день.

Сладок  пороха  запах...
Мир,  развеян  во  прах...
Во  фронтальных  атаках?
В  баррикадных  боях?..

До  исхода  отложим
Эту  тему  из  тем.
Мы  из  прошлого  можем
Вынуть  главный  тотем.

Как  нас  звезды  качали
В  колыбели  любви...
Мы  ведь  в  самом  начале-
Эту  тему  лови!

В  винной  спелости  вишни
Сок  познаний  налИт.
Жаждой  тела  Всевышний
Нас  с  тобой  одарит.

Как  прозрачны  весенне
Дни  свиданий,  когда
От  разлук  во  спасенье
Подадут    поезда

На  вокзалы,  где  встречам
Предначертано  быть.
Мы  не  станем  перечить
Искушеньям  судьбы.

Мир  крепится  любовью.
Все  дороги  ведут...
Мы  оставим  с  тобою
Наше  прошлое  тут.

Этот  выход  из  платий
В  обнажения  свет-
Словно  встреча  на  пати
Тел  небесных  комет.

Ты  усталость  оспоришь
Нежной  просьбой-  "Еще"!
Локон  с  запахом  моря
Упадет  на  плечо...  

...Скроем  вглубь  за  фасадом  
Раритеты  наград!..
Их  достанут  когда-то
На  последний  парад.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116010306600  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633199
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 12.01.2016

Агидель

Ее зовут - Печаль

Коснусь  небрежно,
Словно  невзначай…
Причалы  грез  и  страсти  пресловутой…
Она  –  мой  дом…ее  зовут  –  Печаль…
Я  не  войду  в  чертог  ее  обутой…

Моих  миров
Изменчивая  шаль-
Миров  скитаний,  праздности  и  лени…
Приподниму  воздушную  вуаль…
Сниму  одежды…  преклоню  колени…

Чиста!  Свободна!
Отчего  ж  так  жаль?
Любовь…  Желанье…  Вера…  что  же  –  с  ними?!
Мой  странный  дом  –  воздушная  Печаль…
(…ты  окликался  лишь  на  это  имя…)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632836
дата надходження 01.01.2016
дата закладки 02.01.2016

Сокольник

Білки. Весела пісня

Весела  пісня,  створена  у  співавторстві  з  поетесою  Надією  Капінос  (Уляною  Задарма)

Давно  вже  впали  й  жолудь,  і  каштан...
Жуки  залізли  в  землю...  Гриб  сховався...
Щоб  від  похмілля  свій  поліпшить  стан,
З  горіхами  до  парку  я  зібрався.
Бо  як  не  я,  то  хто,  скажіть?...  То  хто?
Зима  ж  у  парку!  Білкам  не  до  сміху!
Нехай  псують  фасон  мого  пальто
Кишені,  натрамбовані  горіхом!..

ПРИСПІВ

Ой  білки,  білки,  білки-  
(півкроку  від  горілки)
Зубасті,  пазурасті,
Здивовано-  мордасті,
Ще  й  ціннохутряні-
Навіщо  ж  ви  мені???


...Дивлюся-  лізе  більченя  руде,
Неначе  б-то  рознюхуючи,  де
Горіхи  ті,  що  я  заборгував...
За  ним  вже  інше...  Мало  я  не  впав
Додолу  бяше  помолитись  ніц...
Бо  серце  щось  відчуло-  стережись!!!
Вже  третя...  П"ята...  страшно  вже  мені,
Бо  на  годівлю  я  не  брав  рушниць...

Дарма  не  брав...  Чому  не  брав?..  Не  бра...
Бо  вже  в  пальті  прогризена  діра!
...і  сорок  штук  шалених  білченят
Гризуть  кросівки  -  аж  до  голих  п"ят...
А  найтовстіша  білка!  -  йой  бігмЕ!
Жує  штани  і  ніжно  каже  "мє-е-е-е!!!..."
і  голосом  Андріївни  -  двірнички-
Скрегоче:  -Не  горіхи-полунички!

Ось  найтовстіша  білка  каже-  КАР-Р-Р!!!
(Можливо  пережити  цей  кошмар???)
Дивлюсь...  І  назавжди  втрачаю  спокій-
Немов  “Птахи”  у  тріллері  Хічкока...
І  лупають  на  викоті  білкИ  
Моїх  очей...  Архангели  стрімкі
В  халатах  білих  на  мене  плигають,
І  гамівну  сорочку  надягають...

Лежу  немов  в  гробниці  фараон.
Все  наче  добре,  ноги  змерзли  тільки.
А  я  кажу-  Зима  важкий  сезон,
Про  це  вам  скаже  усіляка  білка.
...Всю  зиму  я  пролежав  у  палатах.
Прийшла  по  мене  жінка-  забирати.
Пообіцяв-  не  питиму  горілки!..
...Ой!  У  дружини  у  кишені  білка!!!...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
Свидетельство  о  публикации  №115123100620  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632605
дата надходження 31.12.2015
дата закладки 31.12.2015

Серго Сокольник

Зеркал полуразрушенный чертог…

Стихотворение  написано  в  соавторстве  с  поэтессой  Ириной  Левобережной

Зеркал  полуразрушенный  чертог.
Мы  только  здесь  встречаемся  отныне.
Миров  потусторонних  полубог.
Живущих  мира  я  –  полубогиня.
Скажи  -  зачем  проведена  черта
Меж  тем,  где  не  живу  сейчас,  чем  грежу?
Твоя  мне  недоступна  высота.
Ты  не  заденешь  даже  край  одежды…
Мне  не  прижаться.  Не  коснуться  лба,
Из  губ  нектар  не  пить,  опять  пьянея…
Желания  единого  раба,
От  «невозможно»  -  снова  цепенею…
Войди  в  меня.  Пронзи  насквозь.  Возьми,
Законы,  и  преграды  все  разрушив.
Пускай  меня  не  будет  –  меж  людьми.
За  миг  с  тобою  –  я  отдам  всю  душу!..
...Пришел  ответ.  Ведь  ОН  не  смог-  смолчать.
Ответ  ответов.  Как  крушенье  мира
На  этой  встрече,  где  нельзя  ВСТРЕЧАТЬ.
Где  выход  в  явь-  не  выход  из  квартиры.
Он  ПРОСТО  БЫЛ.  Лишен  душевных  мук,
И  ранив  тем,  что  сам  давно  был  ранен-
Исхода  нет.  И  лишь  касанью  рук
Дано  осуществиться  нам  "на  грани".
Пусть  образ  прежний  разлетится  в  прах.
Твоя  отрада-  новой  встречи  радость.
Ты  не  ищи  отрады-  в  зеркалах.
Они  все  лгут.  В  них  нет  ни  капли  правды.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
Свидетельство  о  публикации  №115122201525  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630490
дата надходження 22.12.2015
дата закладки 22.12.2015

Бойчук Роман

ЗНАЄШ… (музика та виконання - Володимира СІРОГО)

[i][b]Слова  -  Романа  Бойчука  
Музика  -  Володимира  Сірого
Виконує  -  Володимир  Сірий[/b][/i]

І.
За  мить  
до  весни
я  спинився  й  побачив  –
твої  там
розквітлі  
сліди.
Вони,
наче  сни.
Ну  а  це,  мила,  значить,  –
що  різні  
є  наші  
світи.

Намарне  я  прагнув  зробитися  вітром
Із  теплих  південних  країв;
Впиватись  нектарами  ніжного  цвіту,
Який  не  належить  мені!

Приспів:
Знаєш,
Сніжні  мої  заметілі  –
Вкрили  кригою  наші  тіні.
Доки
спав  я  в  зимовому  сні,
себе  розчинила  ти  в  теплій  весні.

ІІ.
І  все
навкруги
стало  раптом  інакшим…
З  тобою
ми  знову  
на  «Ви».
Несе
нас  ріка
у  своє,  а  не  наше,
життя,  де
немає
зими.

Бажання  свої  записав  на  папері
У  пісні  на  крилах  вітрів!
Схрестились  орбітами  дві  паралелі
З  таких  наших  різних  світів.

Приспів:
Знаєш,
Сніжні  мої  заметілі  –
Вкрили  кригою  наші  тіні.
Доки
спав  я  в  зимовому  сні,
себе  розчинила  ти  в  теплій  весні.

Приспів:
Знаєш,
Сніжні  мої  заметілі  –
Вкрили  кригою  наші  тіні.
Доки
спав  я  в  зимовому  сні,
себе  розчинила  ти  в  теплій  весні.

Знаєш,
Сніжні  мої  заметілі  –
Вкрили  кригою  наші  тіні.
Доки
спав  я  в  зимовому  сні,
себе  розчинила  ти  в  теплій  весні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629624
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 19.12.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.12.2015

Валя Савелюк

НОША

                                                       [i]якщо  довго  вдивляєшся  у  безодню,
                                                       то  і  безодня  починає  вдивлятися  в  тебе
                                                                                                                                     (за  Ф.Ніцше)[/i]

давні  печалі,  жалі́  старі,
як  усохлі  дерева  на  цвинтарі:
гілки-стирчаки  пообсіли  ворони
суворі,
набундючено-відсторонені,  
наче  погруддя  вмуровані  

як  шашіль,
печалі  ку́льтові  наші  –
розточують  
сухостої  душі

дрібні  личинки-провини  –
точать  до  серцеви́ни…

…у  безтурботному  лузі,
у  горбочку-крото́вині,  
заховала  жменю  розбитих  ілюзій,
напровесні  
посадила  кущик  холодної  м`яти  –
на  горбочку-кротовині  –
і  тобі,  й  мені
при  нагоді  щоб  за́тишно  споминати…

пташка  яка  
випадково  крилом  торкне,
м`ята  спомином  свіжим  війне:
перед  осінніми  вічними  зливами  –
були  ж  ми  
сонячними  і  щасливими…  

…куди  вдивляється  пильно  душа  –
така  її  ноша…

18.12.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629563
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 18.12.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.12.2015

Ірина Лівобережна

В ожидании снега

Я  живу  ожиданием  снега.
Не  того,  что  согреет  поля,
И  нырнуть  в  него  можно  с  разбега,
В  ярких  искрах,  ласкающих  взгляд,
От  сереющих  улиц  –  забыться…
Нет,  пусть  крУжится  над  головой,
Оседая  каймой  на  ресницах,
Укрывая  периной  живой…

Воздух  –  каждой  снежинкою  дышит.
На  перчатках  пушинок  дары.
Я  лечу.  Поднимаюсь  всё  выше,
В  дивной  музыке  странной  игры…
Я  легка,  я  почти  невесома…
Только  снег,  и  зима…  Я  лечу!
Вновь  метелью  кружу  возле  дома,
Потому  что  домой  –  не  хочу…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627837
дата надходження 11.12.2015
дата закладки 11.12.2015

Андре Ільєн*

мій м … .

не  рухайте  мій  монастир
я  сам  спалю  в  нім  всі  ікони
намолені  вже  аж  до  дір  
і  не  потрібні  нікому
вогнем  від  свічок  спопелю
колись  святкові  хоругви
і  гімни  співали  кому
й  молились  в  безлику  безодню
на  згарищі  тім  посиджу
надихаюсь  ладану  й  миро
тебе  я  безмежно  люблю
кохаю  нестримано  й  щиро

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626516
дата надходження 06.12.2015
дата закладки 06.12.2015

Надя Чернослив

л.

Сильной  быть  я  сумею.  Потом
Слабой  стать  не  получится.  Может
Претворившись  домашним  котом,
Ты  тепло  в  моём  сердце  умножишь.
Можжевельника  ветка  грустит
В  безымянном  надбитом  стакане.
…я  могу  незаметно  расти
И  зализывать  старые  раны…
Пусть  твоя  не  болит  голова,
Не  дрожат  твои  смуглые  пальцы.
Я  себя  наказала  сама,
Нет  причин  на  судьбу  обижаться.
В  этой  комнате  горько  дышать,
А  во  мне  сквозняки…  мало  света…
Разукрась  этот  маленький  шар
Неоткрытой  доныне  планеты.

Позови  меня,  тихое  лето,
Подари  мне  зелёную  шаль

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268037
дата надходження 01.07.2011
дата закладки 04.12.2015

Серго Сокольник

Притча про Правду. До сну

 Що,  не  спиться?  А  наче  ж  великі  такі...
 Розказати  вам  притчі  якісь  чи  байки?
 .................................................
 Кожній  хаті-  по  Правді  (а  Правда  ж-  Свята...)
 Тільки  Світ  у  Той  Світ  шкереберть  відліта
 Від  отруєних  слів,  мов  отруйних  комах,
 Що  розсілись  по  рИмах...  (чи  то  по  римАх?)))

 Від...  Та  далі  змовчу.  Бо  перелік  робить-
 Це  як  вірш,  що  писавсь,  аби  всім  догодить.
 Наче  й  розмір...  І  рими...  Й  метафори  є...
 Тільки  от-  нецікавий.  Пусте.  Нічиє...

 Ти  хоч  правду  колись  відрізняв  від  брехні?
 Чи  тобі  нецікаво?  Сказати  чи  ні?
 Правда  поряд  з  Брехнею  інакша.  Вона
 НЕ  ЯВЛЯЄТЬСЯ  НЕЮ.  Така  дивина...
 ..................................................
 Не  утнули?  Ну  що  ж...  Розкажу  ще  одну...
 З  нею  ввечері  краще  відходить  до  сну...
 ..................................................
 Пломеніє  від  свічки  вогонь  вдалині...
 Три  метелики  в  мороці  якось  нічнім
 Правду  всю  про  вогонь  забажали  пізнать,
 І  гайда  по  спіралі  навколо  кружлять!..

 Перший  мовив-  вогонь...  Він  сліпить...  Я  осліп!
 Другий  каже-  либонь,  він  пече!  Дайте  лід!
 Ну  а  третій  нічого  їм  не  відповів-
 Він  влетів  у  вогонь  і  миттєво  згорів.

 І  хотів  би  сказати,  та  вже  не  сказав,
 Бо  всю  правду  про  сутність  вогню  він  пізнав.
 Правди  хочеш-  за  прикладом  третього  дій.
 (не  до  ночі-  подалі  від  неї  радій...)
 ..................................................
 Щось  злипаються  очі...
 Все.  Спокійної  ночі!..


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
 Свидетельство  о  публикации  №115120301048

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625708
дата надходження 03.12.2015
дата закладки 03.12.2015

Шон Маклех

Довершено: Місто Мжички

                                                                 «У  чорнім  плащі,  в  чорній  шалі,
                                                                     Думає,  що  світ  маленький,
                                                                     А  серцю  нема  краю.»
                                                                                                             (Федеріко  Ґарсія  Лорка)

Кавові  такі  вірші:
Наче  збираєш  яблука
І  думаєш:  Небо,
Наче  солодкавий  грушевий  м’якуш
У  видолинку  тарелі,
Краплями  -  і  думаєш:  вигадка,
Вулиці  кав’ярень  -  ароматні,
Вулиці  пабів  -  веселі,
Вулиці  пивниць  -  віскі.
І  все  прозоре,  як  Небо
Над  Океаном,
Чи  то  над  черевиками,
Що  лишив  на  вершині  гори  
Мандрівник,
Вдягнений  у  свиту,
Шиту  з  подертих  мішків,
Де  хотіли  берегти  борошно
(Оберіг),
Але  не  змогли.
А  може  Сонце?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625198
дата надходження 01.12.2015
дата закладки 02.12.2015

Сокольник

Мираж

 Поля  засыпают  снега
 Колючими  звездами  света...
 Бредет  по  полям  наугад
 Мираж  отошедшего  лета,

 В  котором  ты  тайной  была...
 В  котором  надеждой  осталась...
 Иллюзией  нежной  тепла...
 Мечтою,  что  не  состоялась...

 Суровые  вьюги  идут,
 Мечты  покрывая  ознобом,
 И  я  по  колени  бреду,
 Увязнув  в  утраты  сугробах.

 Казалось,  что  счастье-  навек...
 Мираж  оказался  обманом.
 И  падает,  падает  снег,
 Бинтуя  душевную  рану.  


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
 Свидетельство  о  публикации  №115120101281

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625204
дата надходження 01.12.2015
дата закладки 01.12.2015

Marika

Принцу

мій  Принц,  правда  в  тому  —  за  хмарами  зір  не  видно
забуті,  загублені,  зболені  небеса
задивлені  в  клоччя  димом
незМінно-дивно
траншеями  вирв  зарясніли  твої  поля.

мій  Принц,  правда  в  тому,  що  квіти  вмирають  з  часом
зов'ялі  в  червоних  Градах  і  пелюстках
їх  душі  цвітуть  фугасом
смиренно-жасним
в  уламках  розбитих  ребер  та  у  серцях.

Мій  Принц,  безнадійно  стали  ми  враз  дорослі
так  дивно-кумедно-гірко  цей  фарс  життя
у  речі  пустих  статистик  —
доречні  числа
безглуздям  безликі  смерті  на  папірцях.

Мій  Принц,  тут  так  страшно,  та,  зрештою,  це  минеться
і  в  мене  у  грудях  зламані  колоски
в  тривозі  безмовних  терцій
терпких  інерцій
За  вічність  сприйму  я  смерть,  як  колись  і  ти.

мій  Принц,  спопелілим  сонцем,  багрянцем  стежки
пишу  я  на  клаптях  сталі  останній  лист
Сьогодні  зачеплюсь  лапою
за  розтяжку...

Мій  Принце,
пусте,  забудьмо.


З  любов'ю,  Лис.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622979
дата надходження 22.11.2015
дата закладки 23.11.2015

Махов Илья

БАТИСКАФ

И  не  где-то  на  рокерском  open-air'е
мы  нашлись,  а  на  стыке  таких  эпох,
когда  всё  на  свете  поставлено  на  конвейеры:
сплетни,  слёзы,  искусство,  бог,
где  из  каждого  -  эхом,  как  из  колодца
"Вот  душа  моя!  Здесь!"
и  ту  
расчехли  в  порыве  -  она  свернётся,
как  белок  сворачивается  в  спирту.
Поздравляю,  мой  друг,  нам  теперь  вдвоём  всё:
над  такими  язвить,  но,  того  глядишь,  -
имена  людей,  над  которыми  мы  смеёмся,
завтра  будут  светить  с  городских  афиш.
Только  это  неважно.  Дешёвый  подкуп.
А  бесценно:  идти  лишь  плечом  к  плечу,
твёрдо  зная,  что  стоит  тебе  в  охотку
вдруг  запеть,  как  я  сразу  же  подхвачу.
Остальное  же  -  игры  времени  и  пространства;
можно  жить  и  дальше,  главного  не  сказав,
если  кружатся  мысли  в  акульем  танце,
плавниками  посверкивая  в  глазах.
Ты  ведь  знаешь,  мой  друг,  что  по  крайней  мере
лишь  за  этот  блеск  я  могу  быть  ещё  любим,
что  стихи  -  это  выброшенные  на  берег
острохвостые  твари  с  моих  глубин
в  пене  черных  ночей  и  бессонниц,  вслед  за
всеми  зашедшими  в  воду  по  рукава,
не  нашедшими  смысла  в  меня  вглядеться
чуть  поглубже,
но  в  чёртовы  двадцать  два
по-ребячески  верится  мне,  однако,
до  смолканья  прибоев  в  моих  висках,
что  когда-нибудь  толщу  немого  мрака
вспорет  синим  лучом  твой  приднившийся
батискаф.

©  Copyright:  Илья  Махов,  2015
Свидетельство  о  публикации  №115111900283

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622182
дата надходження 18.11.2015
дата закладки 19.11.2015

Серго Сокольник

Мы расстались

Горы  с  плеч.  Мы  расстались  с  тобою.
Так  устроена  жизнь.  Позади
Радость  встреч  на  вокзале,  и  ноет
Память  сердца  тоскою  в  груди...

Боль  разлуки  осенние  ливни
Смоют  в  будней    устроенный  лад,
Но  без  муки  прошедшей  счастливей
Наша  жизнь  никогда  не  была  б...

Без  зашторенных  тайны  покровом
Наших  нежных  свиданий  и  встреч...
Дай  же  слово,  прощальное  слово
В  сердце  таинство  встречи  беречь.

Это  НАШЕ  дано  лишь  немногим.
И  ведут,  исповедуя  грусть,
Вдаль  дороги,  дороги,  дороги...
Я  вернусь...  Непременно  вернусь.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
Свидетельство  о  публикации  №115111512351

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621370
дата надходження 15.11.2015
дата закладки 15.11.2015

Ольга Кричинська

Випадковий попутник

Тим,  кого  я  ніколи  не  знатиму.

Вибач,  дитино,  я  тобі  справді  ніхто,  
Просто  здається,  ти  зможеш  це  перетерпіти.
Сповідь  за  часом  -  один  із  тунелів  метро,
Але  в  кінці  нас  чекатиме  все,  окрім  світла.
 
Той  мій  молодший...чула  би  ти  його  сміх.
(він  мені  в    тиші  ввижається  мов  потороча).  
Я  надивитись  на  нього  так  і  не  встиг.  
Кліпнув  очима  -  і  в  мене  не  стало  синочка.  

Старший  тримається,  старший  -  то  сіль  землі.
Він    її  гризтиме,  та  не  віддасть  і  клаптика.  
І  повернеться,  напевно,  як  я  -  старим,  
Матиме  ордена,  але  не  матиме  братика.

Ще  промине  кілька  місяців,  може  -  роки,  
Бог  змилосердиться,  я  обійматиму  сина...

Встигни,  дитино,  виживи    і  народи.
Тільки  НІЗАЩО,  НІКОЛИ  не  кліпай  очима.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620359
дата надходження 12.11.2015
дата закладки 12.11.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.11.2015

Катка

Невидиме

Але  речі  прості,  і  нічого  тут  не  вигадуй.
Місто  спить,  а  у  місті  –  ні  міфів  тобі,  ні  мафії.
Він  приходив  як  лицар,  а  йшов  неодмінно  гадом
(і  сонети  тоді  зазвучали,  як  епітафії).

Що  не  день  –  як  не  день,  а  суцільне  глибоке  днище.
Не  стираються  лиця,  хай  як  не  старайся  вбити  їх.
Я  лечу,  я  лечу,  я  лечу  усе  нижче  й  нижче,
і  мене  помічають  і  видимі,  і  невидимі.

А  любов  –  не  любов,  а  остання  у  світі  пристань.
Я  лічу  половинки,  збираю  докупи  зламане,
відділяю  зерно  від  полови  і  гублю  числа,
коли  він  
не  шукав,
не  тримав,
не  чекав.  
Не  знав  мене.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620049
дата надходження 10.11.2015
дата закладки 11.11.2015

Ольга Кричинська

Його старі туфлі

Лють  моя  ніжна,  суть  її  -  невичерпна.
Ти  -  моє  тіло,  єдине  з  його  продовжень.
Я  розв'язала  вузлики  ще  у  серпні.    

І  підбиваю  підсумки,    ти  ж  -    підошви.
 
Все  наше  горе  -  з  часом  таки  дрібнішає,  
Всі  наші  наміри  -  вже  сміховинні    вигадки.
Ми  були  найжорстокішими  і  безгрішними.

Боже,  благослови  цих  блаженних  виродків.  
 
Їм  небагато  й  треба  -  позбутись        милості,
Скинути  ніжність  і  ні  за  що  не  боротися.  
Та  відвернися,  якщо  вони  не  осміляться.

Тіло  продовжить  тіло  і  стане  лотосом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620087
дата надходження 11.11.2015
дата закладки 11.11.2015

Ксенислава Крапка

Я не снюся тобі… (із літнього)

Проглядає  печаль  межи  тріщин  в  розбитім  люстерку,
Просто  більше  ніяк,  я  печалюсь  хіба  межи  тріщин.
Ти  наснився  мені,  так  буває.  А  надто  у  спеку.
Я  не  снюся  тобі.  Бо  навіщо?

Діамантиться  сміх,  розгортається  грім  у  просторах,
І  виспівує  вітер  під  зорями  раннього  Верді,
Ти  наснився  мені,  так  буває.  А  надто  у  горах,
Я  не  снюся  тобі.  З  милосердя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278775
дата надходження 05.09.2011
дата закладки 08.11.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.11.2015

Ірина Лівобережна

Холодает…

Лишь  только  ветра  шум  и  крик  ворон.
Да  изморозь  на  листьях  пожелтелых...
И  пасмурный  рассвет.  Со  всех  сторон
Всё  золотое  здесь  прошито  -  белым.

Дыханья  пар  куда-то  унесён.
Вновь  треплет  ветер  рваные  кулисы.
Здесь  нет  тебя.  Лишь  осень.  Крик  ворон.
Моя  печаль.  Да  изморозь  на  листьях.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618968
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 07.11.2015

Ірина Лівобережна

Туманний ранок

Жовтий  лист  постукав  у  вікно.
Заблукав  в  ранковому  тумані...
Вітер,  розриваючи  панно
Білосніжне,  в  диво-казку  манить,

Відкриває  клени  –  навмання,
Чи  вербу  зажурену  в  печалі.
На  барвисте  осені  вбрання
Наче  хтось  накинув  білі  шалі…

Я  в  примарний  ранок  увійду.
Губляться  там  кроки  і  хвилини…
Не  знайти  в  чарівному  саду
Приворотних  ягід  горобини.

Лиш  вологий  кетяг  бузини
Виткнеться  -  дарунком  із  туману.
Чи  примарна  постать  -  з  глибини
Приспаних  бажань  -  введе  в  оману.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618691
дата надходження 05.11.2015
дата закладки 06.11.2015

Леся Kürbis

Отруйне дерево. Вільям Блейк. Переклад

Я  на  друга  зуб  гострив  –  
Щира  сповідь  вбила  гнів.
Ворог  шлях  мій  перетнув  –  
Я  образи  не  забув.

Найряснішим  із  дощів
Сльози  й  страх  на  неї  лив;
Грів,  мов  сонце,  стан  гнучкий
Мій  облудний  усміх  їй.

На  черговий  сонця  схід
На  гілках  засяяв  плід  –  
І  побачив  супостат,
Але  знав,  що  мій  то  сад.

Ніч  накрила  світ  земний.
Враг  у  двір  крадеться  мій.
Ранком  йду  –  жадана  мить!  –  
Бездиханний  він  лежить.


Оригінал:

A  Poison  Tree  by  William  Blake  

I  was  angry  with  my  friend;
I  told  my  wrath,  my  wrath  did  end.
I  was  angry  with  my  foe:
I  told  it  not,  my  wrath  did  grow.

And  I  watered  it  in  fears,
Night  and  morning  with  my  tears:
And  I  sunned  it  with  smiles,
And  with  soft  deceitful  wiles.

And  it  grew  both  day  and  night,
Till  it  bore  an  apple  bright.
And  my  foe  beheld  it  shine,
And  he  knew  that  it  was  mine.

And  into  my  garden  stole.
When  the  night  had  veiled  the  pole;
In  the  morning  glad  I  see,
My  foe  outstretched  beneath  the  tree.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618349
дата надходження 04.11.2015
дата закладки 05.11.2015

Мила Позняковская

Да не все ли равно тебе, как я снимаю стресс…

Да  не  все  ли  равно  тебе,  как  я  снимаю  стресс,
Если  нет  от  меня  ни  звонков  и  ни  смс,
Ни  навязчивых  писем,  ни  типа  “случайных”  встреч?
Да,  я  пью  и  танцую,  и  рук  не  снимаю  с  плеч,
А  с  ушей  -  эти  тонны  некачественной  лапши,
Чтоб  потом  растворяться  за  стеклами  их  машин…

Я  -  дурак.  Я  не  вышла  вовремя  из  игры.  
А  теперь  мне  одной  не  заполнить  своей  дыры,
Не  собрать  воедино  разбросанные  куски.
Я  тебя  забываю...  Держи  за  меня  кулаки.

Мила  Позняковская

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617431
дата надходження 31.10.2015
дата закладки 01.11.2015

Tshway

Стану дворником

Стану  дворником.
Буду  рассуждать  о  бренности,
сметая  пожелтевшие
опавшие
мертвые
верлибры.

 А  ты  будешь  пить  кофе
и  смотреть  на  меня
из  окна  поэмы.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617093
дата надходження 30.10.2015
дата закладки 30.10.2015

Поет Чехов

Я больше не знаю

Я  больше  не    знаю  невинных  ошибок,  прости.
Тот  коготь  железный,  что  в  палец  мой  врос  до  кости,
вновь  требует  жертвы,  священною  жаждой  томим.
И  зрители  ждут  представлений,    где  царствует  мим.

Здесь  барствуют  воля  утробы,    растления    дух,
вчерашняя  злоба,  здесь  ждут,  не  считая  до  двух.
Здесь  падали  запах  природен,  и  здесь  кислород
Скорей  убивает,  чем  действует  наоборот.

Горячие  головы  здешних  вершителей  дум
напичканы  плотно  нулями  стократно  умноженных  сумм.
К  нулям  прилипает  извечная  грязь  потолков
и  взгляды,  косящих  в    парадных  подъездах  волков.

А  память  играет  какой-то  наивный  припев,
К  нему  привязался  я  так,  и  пожить  не  успев.
Уже  усыпая,  я  слышу  заливистый  смех,
Глаза  прикрываю.  Люблю  и  целую  вас  всех.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477622
дата надходження 06.02.2014
дата закладки 27.10.2015

Лія***

Она читала его, как книгу…

Она  читала  его,  как  книгу,  
почти  запоем,  дыша  загадкой:  
кто  он  такой  и  зачем  к  интриге  
свои  ремарки  даёт  украдкой...  

Она  читала  и  восхищалась,  
во  сне  дописывала  страницы  
и,  со-причастная,  растворялась
по  предложению,  по  крупице...  

Ему  же...  льстило  её  внимание...
Ведь  только  им...  так  никто  не  жил...
И  грели  душу  её  признания...
А  ей  казалось...  что  он  любил...

Она  бы  даже...  могла  вписАться...
Главою  в  книгу,  но  к  сожаленью...
Финал  дочитан  -  пора  признаться...
Что  для  него  -  она  стала  тенью...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412731
дата надходження 26.03.2013
дата закладки 26.10.2015

Мила Позняковская

Что не ты, то есть твое отсутствие…

Что  не  ты,  то  есть  твое  отсутствие...
А  твои  прощальные  слова  -  
Словно  изощренное  напутствие
Никому  себя  не  открывать...

Но  и  тот,  кому  открою  двери  я,
Не  растопит  вечной  мерзлоты.
Все,  что  без  тебя  -  все  лицемерие,
Где  бессилен  каждый,  кто  не  ты.

Соберись  вокруг  все  человечество,
Буду  одинокою  в  толпе.
Все,  что  без  тебя  -  все  одиночество.
Что  не  ты,  то  память  о  тебе.  

Мила  Позняковская

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616154
дата надходження 26.10.2015
дата закладки 26.10.2015

Лавинюкова Тетяна

КВАРТИРА НА ВИНАЙМ (переспів за Леєю Гольдберг)

В  ізрїльській  дитячій  літературі  письменниця,  перекладачка,  науковець  Лея  Гольдберг(1911  –  1970)    посідає  приблизно  таке  ж  місце,  як  Самуїл  Маршак  (1887    –  1964)  –    у  радянській  та  пострадянській.  Тим  більш  знаковим  є  збіг  ідей.  Маршак  створив  драматургічні  версії  фольклорних  сюжетів  «Теремка»  та  «Кициного  дому»,  а  Лея  Гольдберг  написала  вірш  «Квартира  на  винайм»  (1948),  який  став  класикою  дитячої  лвтератули  на  івриті.  Це,  мабуть,  найбільш  відомий  твір  Леї  Гольдберг.  Він  перекладений  на  багато  мов.  На  російську  мову  переклади  робили  Юлія  Вінер,  Володимир  Лазаріс,  Раїса  Чорна.  Про  переклади  або  переспіви  на  українську  я  не  чула.  
Свій  переспів  «Квартири  на  винайм»  я  зробила  для  київських  дитячих  драмгуртків.  Дітки  хочуть  грати  п'єси  українською.


[b]КВАРТИРА  НА  ВИНАЙМ[/b]    (переспів  за  Леєю  Гольдберг)

В  зеленій  долині  гайок  шелестить  –
Будиночок  там,  мов  картинка,  стоїть.
Червоні  у  нього  і  двері,  і  дах…
А  хто  ж  там  живе  у  п’яти  поверхах?
Ну  що  там  за  мешканці    в  кожній  квартирі?
Постукаймо  в  двері:  там  пташки  чи  звірі?

- На  першому  поверсі  гарні  дверцята!
Стук-стук!  …  Але  довго  щось  йдуть  відчиняти…
- Заходьте!  Я  –  Курочка,  трошки  лінива,
Весь  день  я  у  ліжку  лежу  –  і  щаслива…
Як  встану,  то  зразу  болить  голова,  
А  в  ліжку  я  мрію  про  різні  дива.

На  другому  поверсі  стукати  зайве,
Розчинені  двері:  хто  схоче,  той  за́йде.
- Привіт!  Я  –  Зозуля,  недавно  з  ліску!
Я  так  поспішаю  у  гості!  Ку-ку!
Дітей  до  сусідів  мерщій  відвела…
Привіт!  Мені  ніколи…  Все    –  я  пішла!

От  третій  вже  поверх  –  на  дверях  таблиця,
Так  гарно-прегарно  написано  «КИЦЯ».
- О  так,  це  про  мене,  це  я  -  чорна  киця,
Я  дуже  люблю  у  люстерко  дивиться.
Яка  в  мене  шубка,  які  в  мене  очі  -  
Милуюся  вдень,  а  також  серед  ночі.

Нарешті  уже  на  четвертому  ми…
Щось  дуже  хрумтить  і  тріщить  за  дверми.
- Заходьте,  я  –  Білка!  Гризу  я  горішки.
Скуштуйте  горішків,  затримайтесь  трішки.
Горішків  у  мене  повнісінька  скриня  –  
Така  я  хазяйка,  така  господиня!

На  п’ятому  поверсі  мишка  жила,
Але  нещодавно  у  мандри  пішла.
Сказала,  до  родичів,  -    вже  не  вернеться,
Тому  ця  квартира  в    оренду  здається.

Звірята  самі  оголошення  склали,
В  місцеву  газету  листа  написали,
Щоб  всі  прочитали  від  слова  до  слова:
«Здається  в  оренду  квартира  чудова!».

Дорогами,  стежками  всі  поспішали,
Бо  гарну  квартиру  найняти  бажали.

Найпершою  мешканці  стріли  мураху.
Вона  дім  оглянула  з  ганку  до  даху.
У  вільну  квартиру  її  провели,
Усе  показали,  привітні  були.
А  потім  промовили:    «Бачиш  сама,
Що  кращих,  ніж  наша  квартира,  нема.  
Щоб  жити    з  тобою  у  злагоді  й  мирі,
Скажи  нам  про  все,  що  ти  бачиш  в  квартирі».
- Як  тобі  кімнати,  подобаються?  
–  Подобаються.  
–  А  кухня  подобається?  
–  Подобається.  
–  А  коридор  подобається?  
–  Подобається.  
–  Тоді  сідай,  поговоримо!  
–  Не  сяду.  
–  Чому?  
–  Сусіди  мені  не  подобаються.  

Ну,  як  це,  щоб  курочка  поряд    жила?
Лінива,  аж  жиром  уся  запливла!
Лежить  вона  вдень  і  вночі  не  встає  –
Невже  все  життя  так  пролежить  своє?
Тю  –  на  неї!

Образилась  курочка,  а  мураха  пішла  собі.

Мураха  пішла    –  йде  кролиця  вухата.
Плиг,  сходами,  плиг!  –  от  і  поверх  вже  п’ятий!
Квартиру  показують  мешканці  їй:
-  Тобі  буде  зручно  в  оселі  такій!
Щоб  жити    з  тобою  у  злагоді  й  мирі,
Скажи  нам  про  все,  що  ти  бачиш  в  квартирі:
-  Як  тобі  кімнати,  подобаються?  
–  Подобаються.  
–  А  кухня  подобається?  
–  Подобається.  
–  А  коридор  подобається?  
–  Подобається.  
–  Тоді  сідай,  поговоримо!  
–  Не  сяду.  
–  Чому?  
–  Сусіди  мені  не  подобаються.
 
Ну  як  це,  щоб  поряд  зозуля  жила,
Яка  по  сусідах  дітей  роздала?
Я  багатодітна  матуся  солідна,
Сусідки  такої  мені  не  потрібно!
Тю  –  на  неї!

Образилася  зозуля,  а  кролиця  пішла  собі.

Кролиця  пішла  –  тут  з’явилася  свинка.  
Вмить  пильно  оглянула  того  будинка.  
До  п’ятого  поверху  йде  діловито:  
«А  тут  не  занадто  підлога  помита?».  
Та  мешканці  квапляться  все  показати,  
Докладно  про  враження  свинку  спитати:  
-  Як  тобі  кімнати,  подобаються?  
–  Подобаються.  
–  А  кухня  подобається?  
–  Подобається.  
–  А  коридор  подобається?  
–  Подобається.  
–  Тоді  сідай,  поговоримо!  
–  Не  сяду.  
–  Чому?  
–  Сусіди  мені  не  подобаються.

Найгірша  прикмета  завжди  –  чорна  кішка,
Не  хочу  сусідку  таку  анітрішки!
Тю  –  на  неї!

Обурились  мешканці  дуже  на  неї:
«Йди  геть!  Ми  не  хочемо  жити  з  свинею!».

Свиня  утекла  –  соловей  прилетів  -    
Всі  знають:  він  кращий  співак  між  птахів.  
Квартиру  оглянув  –  і  вікна,  і  стіни;  
Чи  місця  тут  вистачить  для  піаніно?  
Та  й  мешканці  хочуть  усе  показати,  
Докладно  про  все  солов’я  розпитати:  
 
-  Як  тобі  кімнати,  подобаються?  
–  Подобаються.  
–  А  кухня  подобається?  
–  Подобається.  
–  А  коридор  подобається?  
–  Подобається.  
–  Тоді  сідай,  поговоримо!  
–  Не  сяду.  
–  Чому?  
–  Сусіди  мені  не  подобаються!  

 Ви  знаєте,  я  професійний  співак,  
Миритися  з  шумом  не  можу  ніяк!  
А  білка  горіхи  гризе  цілі  дні  -    
Їх  хрускіт    завадить  співати  мені!  
Тю  –  на  неї!

Образилася  білка,  
А  соловей  полетів  собі.

Нема  солов’я  –  та  голубка  летить  -  
Будиночок  зверху  оглянула  вмить.  
В  квартиру  влетіла  вона  крізь  віконце:  
Цікаво,  чи  видно  із  вікон  схід  сонця?  
Та  й  мешканці  хочуть  усе  показати,  
Докладно  голубку  про  все  розпитати:  
 
-  Як  тобі  подобається  кімната?  
-  Гарна,  але  тіснувата.  
–  А  кухня  тобі  до  вподоби  така?  
–  Здається  мені,  що  вона  завузька!  
–  А  тут,  в  коридорі  тобі  приємно?  
–  Та  що  ж  тут  приємного,  коли  тут  темно!  
–  Ну,  що  ж,  не  сподобалось,  що  тут  робити?
 Не  хочеш  тут  жити…
–  Я  хочу  тут  жити!  
–  Чому?  
–  Сусіди  мені  подобаються:  

Курочка  –  розумничка,  
Зозулька  –  танцюлька,  
Кицюня  –  гарнюня,  
Білка  –  горішком  торохтілка.  

Я  вже  полюбила  вас  всіх!  От  чому  
Квартиру  таку  я  негайно  найму!
Голубка  поважно  розправила  крила  –
І  на  новосілля  усіх  запросила.

Квартири  всі  знову    заселені  в  домі,  
Усі  між  собою  близькі  і  знайомі.

В  зеленій  долині  гайок  шелестить  –
Будиночок  там,  мов  картинка,  стоїть.
Відомо  про  дім  цей  далеко  навкруг,  
Що  кожний  сусід  там  сусідові  друг!
На  кожному  поверсі,  в  кожній  квартирі
Живуть  там  сусіди  у  злагоді  й  мирі!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615715
дата надходження 24.10.2015
дата закладки 26.10.2015

Сокольник

Ночной вызов

Электронными  нервами-  вызов  в  ночи,
Словно  выпь  полуночным  ребенком  кричит,
И  в  эфирный  полет  устремилась  душа,
И  оплата  за  встречу-  два  медных  гроша...

Это  наш  виртуал,  что  в  реал  перейдет
В  срок  сроков...  А  пока  в  виртуальный  полет
Улетает  душа...  И  во  мраке  ночном
В  полуночных  огнях  города  под  крылом...

Только  вот-  связи  нервы  разорваны  вдруг,
И  на  новый  душа  устремляется  круг,
Где  в  побеге  к  тебе  страх  таится  во  мгле,
Где  давно  мы  отпеты  для  всех  на  земле.

Что  там-  тайная  база  подводных  пловцов?..
Или  сладкая  хаза  отпетых  воров?..
Иль  в  трясину  заманит  предательский  гид?..
Крылья  сломаны-  что  ж...  Если  можешь-  беги!..

И  срывая  одежду  к  тебе  я  бегу
Сквозь  березы,  что  скоро  увязнут  в  снегу,
Сквозь  вечерние  сини,  что  меркнут  во  тьме,
Сквозь  разорванность  линий,  что  вязнут  в  уме,

В  это  счастье,  где  двое  сольются  в  одно,
Меж  сдирающих  мясо  спиралей  Бруно,  
И  навстречу  "алло"  переливом  звенит-
Связь  налажена-  "Здравствуй!  Устал?..  Отдохни..."


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
Свидетельство  о  публикации  №115102008943  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614767
дата надходження 20.10.2015
дата закладки 24.10.2015

Серго Сокольник

БІмба! От воно яке, кохання нелегке. Маленька поема 16+

Так  добре  все...  Немає  щастю  меж...
До  кави  ранок...  Чи...  до  ранку  кава...
Ти  сон  його  цнотливо  бережеш...
Така  ласкава...  кава...  НЕЦІКАВО?
......................................
Ця  хиткість  невблаганна...
Де  ДОБРЕ-  там  ПОГАНО!!!
І  уві  сні  ти  напівспиш,
Так...  Упівока...  І  не  диш-
Бо  зрада  тихо  підійде...
Бо  шлях  до  ревнощів  веде...
Не  відкриття  Америки-
Від  шалу  до  істерики
Згорів  місток  на  попіл...
...-Тримай  ляща  по  попі,
Моя  коханко  чарівна,
Моя  омріяна  весна,
Бо  наші  ночі-  то  не  сон...
Тіла  зіллються  в  унісон,
Як  я  тебе,  коханко,
Терзатиму  до  ранку,
І  гратимусь  суворо  я,
Немов  "Содом  з  Гоморою"
(так  дід  один  мені  казав,
усіх  він  тонкощів  не  знав,
І  думав  так  довіку-
Це  жінка  з  чоловіком))),
Бо  цього  прагне  тіло,
Бо  ти  сама  схотіла-
Ночей,  наповнених  вогню,
І  фотографій  в  стилі  НЮ,
І  хрестного  розп"яття,
І  страти  на  багатті
(чи-  через  вогнище  стрибків...
Купальська  ніч...  Ти  залюбки,
Милуючись  собою,  
Насолодишся  мною)
Бо  ми-  єдине.  Ми-  такі.
Ми-  хулігани.  Ми-  ділки.
І  в  нас  горить  вогонь  небес.
І  ти  уже  не  зможеш  без
Цього  усього  жити...
А  зрада  сторожити
Нас  буде  в  темних  закутках,
І  ревнощі...  Тримай  в  руках
Характер  свій!..  Бо  далі...
Ну  все!..  Скидай  сандалі
І  плаття  на  підлогу!..
Вся  гола  й  босонога
Іди  до  мене  в  ночі  шал...
І  хай  здригається  душа
Всередині  лілеї-
Дістану  і  до  неї!..
...................................
А  десь  напівсонна  хазяйка  ворушиться  біля  плити...
І  труться  об  ноги  у  капцях  огрядні  домашні  коти...
І,  наче  до  кави  канапка,  чалапає  твій  чоловік,
Гладенько-ніякий,  мов...  Крапка.  Цього  не  позбутись  повік.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
Свидетельство  о  публикации  №115102200595  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615099
дата надходження 22.10.2015
дата закладки 23.10.2015

Мирослав Гончарук_Хомин

Яблука на вогні / Любові Вам на ніч

І  літо,  наче  яблука  на  вогні,
Випечені  до  тяги,  млявості,  теплості,
Без  жодної  краплини  у  тілі,
Без  жодного  спогаду  про  минуле  –
Лише  вяжуча  липкість,
Лише  переповнена  терпкість.
Так  і  вкусити  б  –  пектиме  губи,
Поранить  щоки,  випалить
Піднебіння,
Тільки  емалі  холодна  скутість,
Говориш  з  полумям  –  говори
З  тінями.
Хочеться  мякості  звуку,  міцності  тіла,
Сипучого  вниз  алкоголю
Горлом,
Дрібниці  лишаються  після  терпіння,
Смерть  як  один  із  варіантів  снодійного,
То  ж  любові  Вам  на  ніч
І  спокою,
Спокою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614056
дата надходження 17.10.2015
дата закладки 18.10.2015

Владимир Зозуля

Нино

Когда-то  там…  давным-давно,
(Куда  года  ушли)
Меня  ждала  моя  Нино,
У  краешка  земли.
Там  не  было  холодных  зим
(во  сне…  иль  наяву?..)
И  зрел  на  ветке  апельсин,
Не  падая  в  траву.
Под  жарким  солнцем  виноград,
Стелясь,  дождя  просил,
Но  я  был  пьяно  солнцу  рад,
И  полон  светлых  сил.
Вся  эта  чудная  страна
(утерянная  мной)
Была  божественно  полна
Любовью  и  весной.
И  я,  срывая  цвет  с  чинар,
И  поднеся  к  лицу,
Вдыхая,  сладкий  пил  нектар,
И  рассыпал  пыльцу.
Горячая  бродила  кровь,
Как  красное  вино,
И  по  ночам  свою  любовь
Дарила  мне  Нино.
Та  жизнь  была  чудесным  сном,
Волшебным,  неземным.
Смеялась  юная  Нино…
И  я  был  молодым…
Я  почему-то  вижу  сад…
Не  знаю,  почему?..
Всё  было  много  лет  назад…
Так  много  лет  тому…
На  перекрестке  трех  дорог*
Всё…  всё  предрешено…
Сегодня  знает  только  Бог,
Где  ты  теперь,  Нино.
Пусть  будут  там  тепло  и  свет…
…
…А  у  меня,  Нино,  
Устало  винограда  ветвь
Провисла  под  окном…
Ее  не  вызревшая  гронь  –
Печали  кислой  бред,
А  лист,  как  желтая  ладонь,
Простертая  в  мольбе.
Но,  как  надежда,  как  призыв,
Как  плач  моей  души,
Живая  капелька  росы
На  листике  дрожит…


*прошлое,  настоящее,  будущее.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613704
дата надходження 16.10.2015
дата закладки 17.10.2015

Серго Сокольник

Отак. І не інак. Маленька поема

Як  з  гір  осінній  вітер  лине...
Холодний  час  навстав.
Та  Ахріман  вказав,  поета  врятував-
Він  дарував  мені  рабиню,
Аби  не  сумував.  
І  я  не  сумував...  Це  й  як  не  сумував)))
.........................................  
Ні...  Ми  не  сумували...
Ці  ночі,  повні  шалу...
Оголеність  рабині...
Все  мало...  Мало...  Мало...
..........................................
Та  далі.
А  далі  повернути  рабиню  наказав...
Щоб  не  відволікався.  А  щоб  вірші  писав.
То  ж  я  засумував...  Писати  перестав...
І  все  просив,  благав,  аби  мені  віддав
Ті  ночі,  повнії  вогню...
Поєднання  дурман...
Привчив  до  вишуків  меню
Спокусник  Ахріман...
...........................................
Приводить  знов...  Всю  покровом  укриту...
-Ну  що  ж...  Бери,  як  хочеш,  бітте-дрітте!..
Зриваю  ті  покрови...
-щоб  ви  були  здорові!
Стара  і  висхла  баба...  
Ще  й  шкіриться,  мов  жаба...
З  останніх  сил  волаю  я-
Віддай  мою!  Це-  не  моя!!!
А  він-  поете,  йди  сюди!
Дивись,  у  ній  було  води
Цілісіньке  відерце.
Що?  Тіпається  серце?
Я  з  неї  воду  відкачав,
Аби  ти  хоч  би  щось  пізнав.
Не  дівчину,  ні  вроду-
Кохав  ти,  хлопче,  ВОДУ!!!
То  ти,  поете,  ЦЕ  любив?
На  що  талан  свій  загубив?
......................................
Душа  моя  розбита...
Розбита  на  друзкИ...
Тепер  водою  мити  
І  руки  і  чашкИ-
Це  ж  начебто  кохання
Розтопче  нагло  шуз...
......................................
Проте-  я  знов  пишу...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
Свидетельство  о  публикации  №115101300793  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612980
дата надходження 13.10.2015
дата закладки 13.10.2015

Катка

Хлопчик

                                                   
                                                 Декому  краще  вдаються  приголосні,  декому  голосні.
                                                                                                                                         
                                                                                                                                                                 Сергій  Жадан



Декому  краще  вдаються  суцільні  вигуки.
В  мене  всередині  порожньо,  значить  –  німо.
Ти  залишаєшся  десь  за  межею  вигадки,
хлопчик  із  дивним  ім’ям  і  фальшивим  німбом.

Сльози  мої  витікають  –  ніяк  не  витечуть
(отже,  в  мені  забагато  дурного  щему).
Дай  мені  трішечки  ніжності,  я  не  витрачу.
Хлопчику,  я  обіцяю,  що  буду  чемна.

Голос  тремкий  перейде  мені  душу  викриком.
Погляд  вужем  проповзе  по  мені  на  берег.
Хлопчику,  ким  би  не  був  ти,  тебе  не  викрито
(я  бережу  твою  честь,  твої  сни  й  папери).

Кров  моя  гусне,  і  гаснуть  на  шкірі  дотики.
Пальці  твої  невагомі  і  теплі  губи.
Хлопчику,  що  мені  з  того,  щоб  знати,  хто  такий
той,  що  сьогодні  (нарешті!)  мене  погубить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612881
дата надходження 12.10.2015
дата закладки 12.10.2015

oath

всем, что после меня осталось

Почему  мы  расстались?  конечно  же,  "почему".
Чтобы  я  из  тебя  как  паук  не  тянула  соки,
Чтоб  однажды    с  утра  зашнуровывая  кроссовки  
Не  ушла  от  тебя  на  какую-нибудь  войну,

Не  захлопнула  двери,оставив  внутри  ключи,
Расписание  пар  и    карманы...  зачем  карманы
Человеку,  который  всю  жизнь  сам  себя  учил:
не  таскаться  ни  с  чем  по  утрам  и  не  строить  планы...

Чтобы  ты  меня  помнил  несломанной  и  живой,
А  не  в  тысячный  раз  перечиненной  идиотом,
Чтобы  я  уходя  понимала,  что  будет  кто-то...
Есть  такие  -  привыкшие  всех  заменять  собой...

Почему  мы  расстались?  Я  больше  тебя  не  ем.
Я  не  ем,  черт  возьми,  то  что  мной  насквозь  пропиталось!
Ведь  однажды,  когда  я  растаю,  ты  станешь  всем,
Вдруг  окажешься  всем...что  после  меня  осталось...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171658
дата надходження 13.02.2010
дата закладки 12.10.2015

oath

прорезь

у  нее  совершенно  не  было  губ,  только  прорезь  на  месте  рта.
и  когда  она  говорила,  хотелось  выйти
я  сидела  и  думала,  Господи,  совесть  будь  у  тебя  чиста,
ты  б,  с  лица  ее,  рукавом  эту  пропасть  вытер.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387990
дата надходження 26.12.2012
дата закладки 12.10.2015

oath

мне бы слово, чтоб за него зацепился слух

мне  бы  слово,  чтоб  за  него    зацепился  слух,
чтоб  ребенок  в  тебе  зажал  в  кулаке  испуг
и  ответил  мне  правду,  а  взрослый  в  тебе  молчал

...деревянная  лодка  стукнулась  о  причал,
деревянная  лодка  с  мальчиком  на  носу,
и  у  мальчика  пляшут  локоны  навесу,
и  на  коже  солнце  плещется  и  горит.
он  хохочет,  да  только  правды  не  говорит...

счастье  щурится,  усмехается  в  стороне,
что  мне  делать  с  тобой,  не  пойманным  на  вранье?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391260
дата надходження 10.01.2013
дата закладки 12.10.2015

Ірина Лівобережна

Ты уходишь

Отзвучат  -  все  слова.
Отзвенят  -  все  гитарные  струны.
И  погибнет  любовь,  
Что  успела  родиться  -  едва.
Я  -  прощаюсь  с  тобой.
Ты  уходишь.  С  пронзительно-юной.
Ты  уходишь.  
Качается  вслед  луговая  трава.
Вы  так  смотритесь  с  ней  -
Два  -  прозрачного  мира  -  скитальца.
Я  пытаюсь  позвать.
Но  уже  не  могу...  не  могу...
Мой  немеет  язык.  
Леденеют  замёрзшие  пальцы...
Я  остаться  хочу
Навсегда  
На  проклятом  лугу.
Ты  уходишь.
Надежда  пропала.
Рыдаю  напрасно.
Через  пару  шагов  
Ты  меня  даже  вспомнишь  -  с  трудом.
Погружаюсь  в  покров,
У  вселенского  горя  во  власти,
Застывая  
Холодным  кристаллом
В  столбе  соляном.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612637
дата надходження 11.10.2015
дата закладки 11.10.2015

oath

то ли я молодец, то ли лучше себе не врать

то  ли  я  молодец,  то  ли  лучше  себе  не  врать,
повернуться  спиной  и  спокойно  стелить  кровать.
мне,  в  конечном  итоге,  положено  есть  и  спать,

я  послушный  товарищ:  давлюсь,  но  блюду  режим.

у  корыта  рассыпали  золотом  шелуху,
несговорчивым  рыбам  дорога  одна  -  в  уху.
правда-правдой.  а,  видишь,  заврались  как  на  духу.

не  сложилось  с    желаньями...что  уж,  хоть  поедим


так  и  тянется.  землю  раскачивают  слоны,
мы  сидим  за  столом  оглушающей  ширины
и  поносим  порядок  сложившийся,  заглаза.

так  а  кто  был  за?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327534
дата надходження 03.04.2012
дата закладки 11.10.2015

oath

Вся моя гордость

Вся  моя  гордость  перед  тобой  лежит.  
Вся  моя  гордость    -  огромным,  огромным  комом,
Я  поверяла  тайны  чужим  знакомым,
Тайны  мои  сбегали  в  их  память  жить

Вот  оно  откровение  дурачка  –  
Певчая  птичка.  Песнь  из  груди  да  льется!
В    черной  воде  теряется  дно  колодца,
 В  полном  стакане  теряется  страх  глотка.

Пейте  со  мной!  Чужие  слова  не  жмут,
 Жмут  башмаки,  жмут    люди,  болезни,  страхи
……………………………………………………………………………………..

Гордость  моя  уютно  мостит  на  плахе
Голову:  спросишь  -    все  тебе  расскажу…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305627
дата надходження 10.01.2012
дата закладки 11.10.2015

oath

раньше

раньше  меня  любили  другие  люди,
я  никогда  их,  впрочем,  не  выбирала,
зная,  что  выбор  -  это  ничтожно  мало
в  выданной  мне  системе  координат.

раньше,  когда  меня  удивляло  горе,
мне  объясняли.  что  же  оно  такое,
мне  проводили  по  голове  рукою
и  открывали,  кто  в  нем  не  виноват.

после,  все  незаметно  меняло  смысл...
мир  на  плечах  качается  коромыслом,
я  осторожно,  как  бы  чего  не  вышло,  
делаю  шаг,  в  надежде  не  расплескать.

но  никакие  силы  не  сдержат  воду
с  этакими  шагами  в  границах  ведер,

тем,  кого  я  люблю  или  что  то  вроде,
мне  ничего  не  следует  объяснять.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428005
дата надходження 29.05.2013
дата закладки 11.10.2015

oath

самолет

новостей  не  бывает  много.  белым-бело,
кто  не  спрятался  дома  -  город  не  виноват.
самолет,  приземляясь,  падает  на  крыло,
и  его  никому  не  хочется  узнавать.

все  стоят,  головами  к  югу.  а  он  лежит,
в  две  минуты  обузой  ставший,  пустым  ведром.
что  ты  сделаешь,  ты  узнаешь  меня,  скажи?
если  я  не  сумею  справиться  как  и  он

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411862
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 11.10.2015

Серго Сокольник

Благость осенняя

Дождь  желанный  прохладу  принес,
Словно  Божью  великую  милость.
Приутихшее  таинство  слез
На  промокших  ветвях  затаилось.

Птичьи  песни  умолкли.  В  леса
Дождь  осенний  вступает  по  праву,
И  блестит  голубая  роса
На  скорбящих  по  осени    травах.

И  уже  не  окончатся  без
Снегопадов  осенние  битвы,
И    дожди,  словно  руки  с  небес
Нам  навстречу  простерты  в  молитве,

И  на  сникший  седой  небосвод
Мы  взираем,  надеждой  согреты,
И  приемлем  осенний  приход,
Сознавая,  что  кончилось  лето.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
Свидетельство  о  публикации  №115101001059  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612324
дата надходження 10.10.2015
дата закладки 10.10.2015

Катка

дерева

Ця  історія  не  стане  запереченням.
Листопаду  буде  солодко  і  сумно.
Хто  із  нас  зробився  іншому  предтечею,
і  що  мало  залишитися  у  сумі?

Розділи  надвоє  відчай  і  відчуження,
полони  мою  погану  половину.
Я  твій  теплий  сміх  ненавидіти  здужаю,
коли  серце  із  грудей  візьму  і  вийму.

Хай  слова  в  мені  танцюють  довго  колами.
Я  зберу  докупи  правильні  –  і  баста.

А  дерева  за  вікном  здаються  кволими.
І  мені  так  само.  Тільки  б  не  упасти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612011
дата надходження 08.10.2015
дата закладки 08.10.2015

Микола Шевченко

Місто (пісня на вірш автора з ніком (уляна задарма) !!!)

Слова  -  уляна  задарма  (Надія  Капінос)
Музика,  запис,  виконання  (від  чоловічого  імені)-  Микола  Шевченко

                                     МІСТО
...До  мене  учора  в  гості  приходило  Місто...
Ми  з  Містом  вели  химерну  таку  розмову:
-О  Місто!  Я  радий...  Сідай!  Чи  Тобі  -  не  тісно?
Ось  -Пляшка  з  туманами,  тиші  бісквітне  тісто...
Давненько  не  чулися...  Як  Ти?  Хворієш  знову?
           Все  вулиці  терпнуть?  Все  бліднуть  ліхтарні  кола?
В  будівель  стареньких  -печалі  фантомні  болі?
Заклеїли  око  бігбордом,де  сита  морда?
Напхали  у  рани  бляшанок  від  Кока-Коли?
Жартую...  Не  ображайся...  скажи  хоч  слово...
           Всміхнулося  Місто,хильнуло  манірно  з  пляшки
і  пальчиком  білим  зібрало  бісквіту  крихти...
Вогні  його  вулиць  підстрибували  як  пташки
і  голос  -трамвайний  скрегіт  -почав  гриміти:
       -ДОСТОЙНА  РОБОТА  В  СТАБІЛЬНІЙ  КОМПАНІЇ...
...ЛІДЕР  НА  РИНКУ  МОРЕПРОДУКТІВ...
ЖАЛЮЗІ...  АБОНЕМЕНТИ  В  БАНЮ...
...УТИЛІЗАЦІЯ  ПОВНА  БРУХТУ...
 ПОЗИКА...  ВИДАЧА...  ПЕРШІ  ВНЕСКИ...
...ІМПОРТ...КРЕДИТИ...  МОСКІТНІ  СІТКИ...
ЩЕБІНЬ...  БРУКІВКА...  ЗАдаРМА  -  ПЕСИКИ...
...РІЖЕМО  ЦІНИ...  ЛАТАЄМО  ДІРКИ...
ПЕЧИВО  В  АСОРТИМЕНТІ  "  РИБКА"...
...АКЦІЯ  ДВА  ПЛЮС  ОДИН...  ОЛИВКИ...
ВАШ  МАГАЗИН...  ТРОТУАРНА  ПЛИТКА...
...БЕЗАЛКОГОЛЬНИЙ  НАПІЙ...  ВІЗИТКИ...
ГРОШІ  НА  БУДЬ-ЯКІ  МРІЇ...  ПИВО...
...ДОНОР  ЯЙЦЕКЛІТИН...БУДИНОК...
ФІРМА  ШУКАЄ...  АЛЬТЕРНАТИВА...
...ПРОДАЖ  КВАРТИР...  МАЙОНЕЗ...  ОЛІЯ...
КАВА  РОЗЧИННА...ПАПІР...  СЕРВЕТКИ...
...ДОЙЧЕ  ВОГ  БАУ...ПІДЗЕМНИЙ  ПАРКІНГ...
АКЦІЯ  ДІЄ...  БЕЗ  ПЕРШИХ  ВНЕСКІВ..
...ПОВНА  СТРАХОВКА...  НАСІННЯ  ЗЛАКІВ...
ЧИСТКА  ПЕЧІНКИ  І  ДИМОХОДІВ...
...ФІРМА  РОЗШУКУЄ  МАСАЖИСТА...
РЕСТАВРУВАННЯ  ДУБОВИХ  СХОДІВ...
...МИЮЧИЙ  ЗАСІБ  ДЛЯ  МОЗКУ  "ЧИСТО"...
ТЮНІНГ  АВТО  Й  ЧЕРЕПНИХ  КОРОБОК...
...GROUP...  РЕЗЮМЕ...  БЕЗ  ШКІДЛИВИХ  ЗВИЧОК...
ФОРУМ  ЗНАВЦІВ  НА  ВЕРБЛЮДАХ  ГОРБИКІВ...
...КЛУБ  ДЛЯ  ЛЮБИТЕЛІВ  ПОЛУНИЧОК...
ШКОЛА  ПРИ  ЦЕРКВІ  "СВЯТА  ДИТИНА"...
...РОЗЛАД  ЛІКУЮ...  ЗНІМАЮ  ВРОКИ...
...ЗНАЄШ...я  ТРІшки  поСПлю...хвилину...
ні...  я  не  плачу...  обличчя  
мокре...
Тихенько  скрипіло  стареньке  зелене  крісло...
...у  мене  учора  на  кухні  заснуло  Місто...
і  я  цілу  ніч  тримав  його  за  руку...
за  темними  шибами  сині  завмерли  звуки...

комусь  посміхалось  у  сні  моє  Місто  хворе..

А  я  так  хотів  почути
Далеке  Море...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611882
дата надходження 07.10.2015
дата закладки 07.10.2015

Серго Сокольник

Питання

От  скажи-  може  плюнути  на?..
Бо  розсипано  бісер  для  кого?..  Ну?
Це  ж  стіна...
І  замовкне  в  безодні  луна
Непотрібно-почутого  стогону.  
Ти  ж-бо  на-
солодитися  тілом  моїм
Сотню  раз
Мала  час.
То  чи  варто  у  долі
Просити
Стонадцятий  раз?
Та  й  не  бісер
Це  зовсім  скотився  з  долоні.
Це  скінчилось  кохання,
І  сльози  солоні
Покотились  по  стежці  життя-  
В  забуття...
...вимітаєм  сміття?..


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
Свидетельство  о  публикации  №115100500821  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611326
дата надходження 05.10.2015
дата закладки 05.10.2015

Ірина Лівобережна

Осіння мелодія

А  осінь  
Вже  холодними  крильми
На  нашу  долю  хмару  насуває...
Та  досі
Ідемо  у  парі  ми.
Мелодію  кохання  серце  грає.

Від  того,
Що  ти  вірний  лиш  мені.
Що  щастя  в  душах  сяйвом  розлилося.
Таке,  що  не  намрієш  уві  сні.
Що  ми  з  тобою  -
Разом  йдем  у  осінь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611393
дата надходження 05.10.2015
дата закладки 05.10.2015

Валя Савелюк

ОЗИМЕ ЖИТО

...перед  тим,  як  назовсім  піти  –
хотіла  б  я,  
востаннє  узріти,
побачи-ти,
як  на  осінній  ріллі,
на  пахучій  вологій  пухкій  землі  –
сходить  озиме  жито…

узріти,
як  оті  найпершенькі  сходи-ростки,
кармінно-багрянцеві  голочки́,
наївні  і  ніжні,  
запурпу́ряться    
на  вологому  чорному  тлі
у  церковно-сусальному  
світанковому  світлі  –
услід  і  на  прощання  мені

осіння  рілля  –
символ  Завершення,
Кінця  остаточного  і  Забуття…
водночас  осіння  рілля  –
символ  Початку,  зародження  
молодого  
оновленого  Життя…

…от  би  мені  –
на  краєчку  межі-грані,
на  лінії  незвороття,  
озирнутися  увостаннє
і  узріти,
як  голочками  
порфі́роро́дними
сходить  озиме  жито,
і  осміхнутися  стиха:  ЖИТТЯ…

03.10.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611079
дата надходження 03.10.2015
дата закладки 04.10.2015

Мила Позняковская

20 000 секунд

Двадцать  тысяч  секунд  в  ночи  с  пятницы  на  субботу…
Когда  в  каждой  секунде  -  два  шанса  на  твой  звонок.
Гол  забит,  плюс  очко  -  я  опять  поздравляю  тебя,  игрок,
Ты  ведь  профи  в  жестоких  играх  в  одни  ворота…

Двадцать  тысяч  секунд  -  с  половины  первого  до  шести...
Когда  вдруг  sms  от  life  -  и  волна  по  телу…
Я  хватаю  мобильный,  меня  продолжает  тепло  трясти  
Две  секунды.  А  потом  -  всё  померкло.  Вымерзло.  Опустело…

Но  борьба  продолжается  -  тут  хоть  кричи,  хоть  вой...  
Триста  тридцать  минут  -  словно  триста  тридцать  спартанцев.
До  последнего  шанса  они  принимают  бой.
Боже  мой,  неужели  каждый  из  них  -  слепой?
Ведь  у  них  априори  не  было  этих  шансов...

Двадцать  тысяч  гипотез,  с  кем  ты  сейчас  и  где...
Всё  кричит  во  мне  -  как  тут  выдержат  перепонки?!
Что  ж  ты  делаешь,  мальчик?!  Мы  ведь  хотели  с  тобой  детей!..

...Двадцать  тысяч  секунд  -  словно  двадцать  тысяч  смертей.  
Может  быть,  в  этот  раз  я  пришлю  тебе  похоронку...

Мила  Позняковская

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610967
дата надходження 03.10.2015
дата закладки 03.10.2015

Валя Савелюк

НАЗАВЖДИ

чайки  сідають  на  воду  –
чайки  злітають  з  води…
залишаються  на  поверхні
прощальні  сліди  –  
концентричні  кола:
от  і  розсталися  назавжди,
щоб  не  зійтися  ніколи…

красиво  гойднуться  
зоставлені  кола
і  згаснуть  у  плоті  води…  
ані  слідів,
ані  жалю́    чи  спогадів:

назавжди…

і  безтурботний  плюскіт  води,
і  чайки  в  небі,  розкрилені  до  свободи

02.10.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610760
дата надходження 02.10.2015
дата закладки 02.10.2015

Любомир Винник

Мертвий вірш

Де  на  землю  без  страху  падають  дикі  тіні,
де  ламають  вітри  нещадно  мости  й  кордони,
я  римую  рядки  і  словами  будую  стіни.
І  на  стінах  карбую  світу  нові  закони.

Де  стихають  моря  і  торує  хтось  знов  їх  води,
де  вивчають  на  пам'ять  Біблії  і  Корани,
я  готовий  від  злості  нищити  всі  народи,
що  не  вміють  читати  суті  поміж  рядками.

Ми  всі  ладні  проклясти  Богом  нам  дані  ролі,
боїмося  відкрити  очі,  долати  хвилі,
наче  стадо,  в  жорстоких  лапах  чужої  долі.
"Заслужили"  -  кимось  написано  в  нас  на  рилі.

І  поети  зі  страхом  знову  ламають  пера,
продаються  заради  слави  в  суспільне  рабство.
Я  чекаю  коли  настане  нарешті  ера,
в  якій  правда  буде  найбільшим  в  житті  багатством.

Та  набридло.  Я  вибухаю  на  всі  планети.
І  руйную  усе  навколо  одним  ударом.
Так,  бувають  в  житті,  напевно,  такі  моменти.
Це  на  мене,  мабуть,  вже  сходить  небесна  кара.

Де  на  землю  без  страху  падають  дикі  тіні,
наші  душі  давно  постали  страшними  жертвами.
Я  римую  рядки.  І  словами  будую  стіни.
І  народжуються  мої  вірші,  та  знову

мертвими.