Думав про тебе сьогодні:
Яка ти коли смієшся?
Сяєш напевно,як ліхтарики
На львівських вулицях опівночі,
Неприступна,
Як брами луцького замку
Часів Дмитра-Любарта
І гостра на язик,
Як спис у руці царського скіфа.
Яка ти коли засинаєш?
Певно усміхнена і чиста серцем,
Моделюєш варіанти майбутнього
З туманів ранкових марев,
Щоб день був таким,
Яким ти його намріяла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628850
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 15.12.2015
Було у нас… Весна була і літо,
Вже сріблом осінь дивиться здаля,
Бродили молодими ми по житі,
Якби ж почати все оце з нуля…
Риють роки тепер нові траншеї,
Сивіють скроні, скоро вже зима
І роблять виставку портретні галереї,
Живемо тут ми , доки не сурма…
А як заграє - час тоді збиратись,
Дорога дальня в нас одна для всіх,
Важливо жити, мріяти, кохати,
Хоч жити вічно можна – це не гріх…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625486
дата надходження 02.12.2015
дата закладки 02.12.2015
Я римую тебе у розширених моїх зіницях,
коли подих зриває всі межі твоєї інтимності.
Я вдихаю тебе і твій запах мені буде снитися,
твої очі і губи, і шкіра у колір невинності.
Я торкаюсь тебе - і мурашки твоєю шкірою.
Я їм заздрю і їх з тобою надмірній близькості .
Я не вірю тобі - я у тебе безмежно вірую!
Ми так високо вдвох , а довкола, чомусь, так низько всі.
Кожен день закипає в мені, а у тобі - топиться.
Я також там на дні буду, певне, колись захований.
Але поки по небу сонце так спрагло котиться,
не боятимусь вибухів бурь твоїх, злив і повеней.
Бо далеко десь там, вже на станціях наших потягів
ти в мені, я в тобі загубились надовго подумки.
Нас не знайде ніхто поки відблиски наших поглядів
так шалено і палко цілують небесні родимки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620012
дата надходження 10.11.2015
дата закладки 11.11.2015
Несказані слова немов темниці
Неявлені слова неначе яма
Нездійснений порив -пусті очниці
Відсутність мосту поміж полюсами
Несказані слова немов оскверна
Затишений обман тягар провини
Несказані слова болять напевно
Шумлять виною недопиті вина
* Натхненне віршем Альбінки Смолянської http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576406
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577377
дата надходження 27.04.2015
дата закладки 28.04.2015
Я згадую тебе, коли дощі
цілують землю збуджену й гарячу.
Коли віршами від знемоги плачу...
От тільки чого варті ці вірші?
Я згадую тебе, коли слова
не створюють ні виразів , ні речень.
Коли щодня продумую план втечі.
Десь глибоко в собі тебе сховав...
І ти не йдеш нікуди з цих думок...
Мене тримаєш. Сковуєш навіки.
Ти - найогидніші на світі ліки!
Тобою я пропах... прожив... промок...
Мене вбиваєш. Кров - на білий сніг...
А я так хочу просто жити далі.
Крутити що є сил свої педалі...
Але щораз паду тобі до ніг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559975
дата надходження 15.02.2015
дата закладки 16.02.2015
«Що ж, коли так, візьму торбинку снів,
Послаб вузли і насолоду відчуй у мріях.»
(Вільям Батлер Єтс)
Я свою торбу снів
(латану-перелатану)
Несу за спиною старечою,
Блукаючи дорогами Ірландії,
Які так сплетені-переплетені,
А ведуть все одно нікуди –
Точніше в Ніщо
Кожна
(А ми думали до Тари!)
Але блукаючи
Вже сто років оцими
Кам’яними дорогами
(Прямуючи зовсім не в Дублін*,
І навіть не в Балє Ахе Клях**)
На кожному перехресті дарую
Сон зі своєї торбини латаної
Дітлахам з очима синіми
(Наче небо над озером Лох н-Ехах)
З чупринами рудими
(Наче світанок над торфовищем)
Дивіться мої сни кольорові,
Мрійте як я колись
Про квіти і вітрильники,
Пло млини і водоспади,
Про королів благородних
І сиву минувшину,
Про дерево одкровень –
Ясен на горі Уснех,
Про пісню, яку співає дощ
Старому жебраку-волоцюзі...
Примітки:
* - насправді всі кам’янисті дороги ведуть в Дублін (мало не сказав «до Дубліна» - це було б смішно...)
** - скажу вам по секрету: я по оцій кам’янистій дорозі (яку проклали зовсім не каменярі і навіть не масони) все життя йду з Дубліна до Балє Ахе Клях. Але так і не дійшов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559352
дата надходження 13.02.2015
дата закладки 13.02.2015
ПАМ’ЯТІ АНДРІЯ КУЗЬМЕНКА…
У кожного поета почерк свій,
Розкиданий дрібненько, чи компактний…
Та головне, що вірш завжди живий,
Тепло несе і не дає зачахнуть…
Як б’ють громи, ридаючи слізьми
І прапори спустила Україна,
Ми віддаємо почесті Кузьмі,
Якого так любила Україна.
Прощай наш, брате і прости за те,
Що ми не завжди слухались – мовчали…
А ти боровся піснею, віршем,
Які народу здобували славу.
Ти у серцях, ти вічний наш герой,
Батьки сумують, діти і дружина…
Біля ікони молиться народ
І плаче за тобою Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557387
дата надходження 05.02.2015
дата закладки 05.02.2015
А хіба ти
не так хотіла?...
....
Спраглим пив
я вуста цілунком.
Доторкаючись
струн волосся,
грав мелодію
твого тіла.
.....
Стародавні кохання
знаки -
у мереживі
ліній шкіри.
Їх читав я тобі
на вушко...
....
Чом же щічки твої -
як маки?
.....
А хіба ти
не так хотіла -
запалати
в огні любові,
щоб у заздрості
цьому гріхові
наші ангели
скинули крила?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550444
дата надходження 10.01.2015
дата закладки 10.01.2015
Крізь сум зими мене дістало все:
нещирість почуттів, фальшиві лиця.
Мене кудись в незнаний світ несе,
в місця такі, що вам і не присниться.
Сніги покрили землю до весни.
Моя душа гаряча досі й гола.
Холоне кров. Та вашої вини
немає тут. Лише фальшиві кола
я досі не пробіг і не пройшов,
хоч збив до крові у дорозі п"яти.
Зашив всі рани. Ось останній шов.
Останнє коло залишилося ...
Дев"яте...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550375
дата надходження 10.01.2015
дата закладки 10.01.2015
Ще ніколи в житті так не було насправді тепло,
Хоч довкола мороз наливав ще вина за край.
Я не знаю напевно чи в світі існує пекло,
Але в твоїх обіймах знайшов я свій тихий рай.
А думки по тобі, мов по тілу, і голі й босі.
Я не вірив колись, що у світі буває так.
Я простий перехожий, звичайний собі дивак.
Мої пальці на мить заблукали в твоїм волоссі
Я осліп у цю ніч. Онімів. Та яка різниця?
Я навпомацки ніжно ловив твого серця стук.
Мов по лезу ножа, - я торкався плечей і рук.
І тепер твоє тіло навіки моя в"язниця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548494
дата надходження 03.01.2015
дата закладки 05.01.2015
Чи ти мене покличеш
з висоти?...
Століття йти - але
твоїх висот мені
не досягти.
Давно вже я спалив
свої мости..
А ти?!...
....
У снах живуть
колись намріяні світи,
де ми удвох
так гарно перейшли
на «ти»....
.....
Пробач.
Це спогад-птах
у зграї наших днів –
щасливий спів
ще чистих,
незабруднених струмків...
Не треба слів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545903
дата надходження 23.12.2014
дата закладки 27.12.2014
Ніжно у храмі далекому
Свічі зорять перед Буддою,
І у легкій цій півсутіні
Божа Присутність вчувається.
Не лиш у церковній помпезності,
А й в тихім азалії шелесті,
І в шепоті вітру між соснами –
Твій Голос вчуваю я, Господи.
2013-ІІІ-25
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543072
дата надходження 11.12.2014
дата закладки 11.12.2014
Проходжу повз тебе... і час завмирає на місці.
Стираються грані буття, як в німому кіно...
Мене поглинає комфортне улюблене крісло
в тенета м'які під прикрашеним в іній вікном.
Підступна зима розмальовує ранками шибки,
хоч ще не пора обморожувать долі - не час.
Ще грають в душі одинокі потомлені скрипки,
витягують з мене налякане світом дівча.
...і я заспокоююсь, просто прикривши повіки,
пірнаю у мрії-думки, мов у скельця калюж.
Вже чую, як крапає дощ зі старенької стріхи
і поруч десь ти...пульсуєш у скроні чимдуж.
Я чую , як стукає серце у грудях - ожи́ло,
як воском стікають миттєвості в чорну діру,
згадалося, що...нелюбить тебе більше божилась
й здирала із себе любов, як пожухлу кору.
Згадалося все, навіть те, що малює уява
й чого не було- просто пальці німіли з бажань,
коли біля тебе ні жи́ва, ні мертва стояла
й горіла свічею...огарком на лезі ножа.
Проходжу повз тебе...сповільнюють відлік секунди
і вічністю крапають гучно в безмежність твою.
Лікуюсь від тебе, моя нездоланна застудо!
І знов біля тебе ні жи́ва , ні мертва стою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538235
дата надходження 20.11.2014
дата закладки 09.12.2014
Жар-птиця прилітала по ночах…
Манила пір’ям, сяйвом золотистим,
А я стояв, дивився і мовчав,
Бо бачив птаха із чудовим блиском..
Лягав у ліжко, скручувавсь – ридав,
А птиця десь у полі щебетала,
Її від мене наче хтось ховав,
На птицю цю не мав тоді я права.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542490
дата надходження 09.12.2014
дата закладки 09.12.2014
Тулитись теплими думками
До захололих щік твоїх...
Вслухатись в те, як під ногами
Рипить, мов цукор, білий сніг...
Як десь хрумтить скоринка льоду
Під гострим лезом ковзанів!
Вдихати теплу насолоду
Терпкої кави у вікні.
Ловити цитрусові нотки,
А поміж ними - хвойний бриз:
Зимовий мікс, не то солодкий,
Не то з кислинкою сюрприз.
І упиваючись, п'яніти
Чи то від сяйва ліхтарів,
Що заливають, мов софіти,
Слідів мережку у дворі...
Чи то від іскорок гарячих
Твоїх усміхнених зіниць!..
І пресувати сніг у м'ячик
Теплом ворсистих рукавиць.
І затуляти що є сили
Тендітне щастя від завій,
Що, мов метелик тонкокрилий,
Бринить у тебе в рукаві!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539130
дата надходження 24.11.2014
дата закладки 01.12.2014
Та хай хоч осінь в гості не зайде,
Хай навіть дощ образиться на мене.
Твоє кохання-то є щось святе,
Я б пішки через всесвіт йшла до тебе.
Я би з тобою час весь провела
В одній кімнаті,де лиш ти і тиша.
Твій подих відчувати,Янголя...
Та я тебе нізащо не залишу...
Нікого більше.Тільки ти і я.
Торкатись до душі твоєї,тіла.
Я би життя за тебе віддала.
Це все,про що я мріяти посміла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527811
дата надходження 04.10.2014
дата закладки 21.10.2014
«І, вийшовши звідти,
Він прийшов до своєї батьківщини,
А з Ним ішли учні Його.»
(Євангеліє від Св. Марка. 6.1)
Жовтим мурахою повзе день,
Осінь звучить нотами ірландських пісень,
Сонце блискучим ґудзиком на платті дня,
Хмара самотня на полі неба – біле ягня.
Дім, що не звик до тиші – нині жебрак:
Просить людей, господарів – пустка, однак.
Господар минуле кроками міряє до гори Круахан,
Чи то життя, чи спалений вівсяний лан.
Знак: сивиною ірландською старий друїд.
Земля моя: теплих спогадів осінній мід.
Тепер і я монахом-відлюдником тобі услід –
Моя Вітчизна – Ерінн колисана – прадавній міт…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530852
дата надходження 18.10.2014
дата закладки 19.10.2014
Думки у римах, ніби замальовки
Мого життя і світосприйняття...
В них-заповітні мрії й почуття...
Замислившись, читаю заголовки....
Про що мої римовані рядки?
Чому від них так смутком часто віє?
Така ж бо доля, сповнена надії....
І так,напевно, склалися зірки....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530174
дата надходження 15.10.2014
дата закладки 17.10.2014
Заховаю цю осінь в тобі!
І на плечі впаду ніжно листям.
Цілуватиму сонцем сліди,
коли ти десь гулятимеш містом.
Я закутавшись зранку в туман
зацілую вікно твоє ніжно.
Цілуватиму гаряче стан
твого тіла солодкого звісно.
Я зітру твої сльзи з-під вій
На лиці намалюю усмішку
прошепочу на вушко: "Я твій..."
Розтечусь простирадлом по ліжку...
Попри межі усіх заборон,
Заплітатимусь вітром у коси.
...Я покину безслідно твій сон...
Поки знов не настане осінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529749
дата надходження 14.10.2014
дата закладки 14.10.2014
Щоб відчути твою усмішку, достатньо погляду у вікно.
Вона зігріває мене і зі мною одразу півсвіту.
Мене більш не вбиває голод і більш не п"янить вино.
Я не бачив тебе , але я був тобою зігрітим.
Не раз твої очі сміялись до мене із чистого неба.
Я забував, що надворі літо, зима чи осінь.
Я біг за тобою крізь сни, немов під ефектом плацебо,
дуже хворий тобою, сп"янілий від тебе, босий.
А потім я танув, як сніг, ледь торкнувшись твого волосся.
Проливався на землю гарячим, як ти, дощем.
Я боявся, щоб тільки не сон! Щоб насправді, а не здалося!
Помирав ! Оживав! І хотів це відчути ще !
Колись знову снігом опущусь на твої безжальні вії.
І нехай я себе, як завжди, заведу в оману.
На твоїх очах знову будуть шматочки моєї мрії...
Тільки мить.... А потім я знов розтану...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528105
дата надходження 06.10.2014
дата закладки 06.10.2014
Всі як один - одинокі степні вовки,
Кожного дня будуючі стіни навколо себе.
А ти вір мені попри усе!
Попри утомлений світ,
Що колись безрозсудно довірився небу.
Поки ділять його
На чудовиськ і милих красунь,
Поки тільки уражений Бог
Залишається поза злом,
Не торкайся жодної
Із душевних болючих струн,
Щемно граючих знов.
І реальність, насправді, така,
Що лише любов
Не шукає й не має зиску від болю війни.
Тож ти...
Просто так
Обійми мене.
Й попри все, люби.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526247
дата надходження 27.09.2014
дата закладки 28.09.2014
Розкидав роси сивиною ранок
І зацвіла рубінами трава,
Знов опустів шумливий полустанок,
І зникло все - і сльози, і слова.
Лише в повітрі хмаркою літають,
Несказані тобі думки мої,
А десь поміж дерев у нашім гаї,
Співають пісню зранку солов’ї.
Життя на двох, яке далося, люба
І я, як ти коханням нашим жив,
Пройшли роки я вже лишився чуба,
Проте тебе усе життя любив.
Прийде весна і знову спозаранку,
Кохання наше зійде на полях,
Я одягну новеньку вишиванку
І птахою злечу у небесах.
Моя любов знов прилетить до тебе,
Розтопить сніг від болю і жалю,
Голубку я зустріну в чистім небі,
Бо я люблю! О! Як тебе люблю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521391
дата надходження 04.09.2014
дата закладки 04.09.2014
Я напишу собі новий сюжет…
Містичний сад… де не живе кохання…
Де вже падінням стане кожен Злет…
І кожна зустріч там буде - Остання…
У тім саду дощі ідуть рясні…
Але ніколи не буває страху…
Бо гарно так співатиме пісні
У мене на плечі та чорна Птаха…
Мене накриють проливні дощі…
Та серце не болітиме Потворне…
Бо чого ще боятися мені…
Як стало рідним все сумне і Чорне…
І всього вдосталь буде в тім Саду…
У світі… де нема чого втрачати…
Я в ті долини серце покладу…
У тім саду не вміють лиш кохати…
Цинізмом ми покриємся… мов джемом…
Байдужості там спіють повні грона…
І буде він моїм новим Едемом…
Лиш на любов – табу і Заборона…
Так бережно зриваю я ті грона…
Чому ж я почуваюсь так злочинно?..
Чому ж тоді палає… мов ікона…
Чому ж отак нестримано… неспинно…
У світі… де Любов поза законом…
Тебе люблю… так чисто… так полинно?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491897
дата надходження 11.04.2014
дата закладки 03.09.2014
Ми удвох, а навколо – планета німа
Тихий сум жовтим листям шепоче.
Поряд ми. Тільки ти наче зовсім сама
Невідривно лиш дивишся в очі.
Я ці очі десь бачив. Чи то уві сні,
Чи у зустрічі давній, забутій.
Та, здається, ти вже зустрічалась мені
На минулім життєвім розпутті.
Десь аж звідти ці дотики пальців твоїх
І твоє, - безсловесне моління…
Чи мені пригорнути до грудей своїх
Це – з розчахнутим серцем, - створіння,
А чи може, це тільки солодкий дурман,
Давні мрії про зоряні ночі?..
Ще ятрить свіжим болем минулий обман.
Болить серце… Та тільки, - ці очі!..
Як не вірити їм? В них – он, скільки тепла,
Скільки ніжності – море без краю!
Наче виріб із ніжного, тонкого скла,
Я в обійми тебе пригортаю.
Пригорнулась… завмерла… Немов пташеня.
Тільки серце сполохано б’ється…
Мабуть, саме отак найрідніша рідня
Нам від Бога у долю дається.
Ми ідемо разом по бруківці нічній,
В тиші вулиць відлунюють кроки.
І під куполом неба, в самій вишині,
Світить Місяць із вежі високої.
Проведу я тебе через весь лабіринт
Старих вулиць, до сплячого дому.
І тебе, як було у сувої століть,
Не віддам, не залишу нікому!
28 серпня 2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520965
дата надходження 02.09.2014
дата закладки 03.09.2014
Наші ангели... ніжно закохані...
І коли ми на різних кінцях,
Розсіваємо мрії сполохані...
Вони тишком стрічаються в снах...
І в обіймах теплих голубляться...
Пестять ніжно долю крильми...
До світання кохаються... любляться...
Наші ангели... душі... не МИ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382355
дата надходження 04.12.2012
дата закладки 15.08.2014
Якби ти знала,як мені тебе не вистачає,
Якби ти тільки знала,справді як…
Оскоми снів в горнятку з теплим чаєм,
У світі чомусь завжди все не так!
Якби ти знала,як мені тебе не вистачає,
Я –неба вицвілого синь…
До краю завжди ближче,ніж до Раю,
І попіл всіх моїх хотінь:
На жаль залишився десь там:
На склі твоїх потрісканих зіниць,
Де був зруйнований наш храм,
Вогнем пекучим спільних криць!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516278
дата надходження 08.08.2014
дата закладки 14.08.2014
Слова у тебе дефіцитні,
як золото на золотих копальнях.
Скупі,аж надто вже лімітні,
А моє серце молот-наковальня!
А моє серце як варязький меч,
Душа моя -залізні обладунки…
Я-карстові печери твоїх втеч,
І свіжих шрамів дивні візерунки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516485
дата надходження 09.08.2014
дата закладки 14.08.2014
Будь мені ліжком -травою прим*ятою,
Будь мені сонцем,рибою,м*ятою!
Стань мені водами,хвилями синіми…
Ніжними нотами-крилами сильними.
Будь мені небом,будь мені хлібом,
Будь мені світлом і будь мені криком…
Зорями будь і пташиними зграями,
Голосом сонця-піснями наскальними:
На стінах будинків і шкурах печер,
Ім*я твоє в серці так сильно пече!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517169
дата надходження 14.08.2014
дата закладки 14.08.2014
[i] Тані Криленко в день Народження[/i]
[b][i]Сонети хай в душі твоїй звучать,
Пісні твої розбризкують куплети...
Тебе хай славлять клубники-поети,
Журби мотиви в віршах хай мовчать!
І хай ще много-много щасних літ
Співучий жайвір в твоїм небі в'ється,
А юне серце радістю займеться
За осяйний і неповторий світ.
…Іще я, імениннице, бажаю
(Коли я тебе тайно споглядаю).
Залишитись красивою, як є,
На радість всіх нас, клубників-поетів.
Бо радується серденько й моє,
І хочеться писать тобі сонети…
10.08.14[/i]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516644
дата надходження 10.08.2014
дата закладки 10.08.2014
Застигла хмарка в благодаті,
Втулилась неба, як маля.
В долині соняхи цибаті,
Наділи звечора бриля.
Сьогодні Тані рівно тридцять,
Час рівнодення, як в Христа.
Чудово творить молодиця.
Дав Бог мелодію в вуста.
Як вітерець цілує гами,
В дібровах ноти вистеля.
Довкружжя дихає думками,
Віршами смуток розбавля.
Тривоги хай її минають,
Пливуть на крилах журавля.
Хай зорі музу прихиляють,
Смичком таланту скрипаля.
Тані кириленко
До дня народження.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516777
дата надходження 10.08.2014
дата закладки 10.08.2014
ХАЙ Я ТРЕТІЙ!
Потроху літа час спливає.
Вже й середина відійшла.
А я по світу не літаю,
Бо вже не маю два крила!
В житті моїм така напруга,
Що й вихід не знаходжу я:
Є серцю дорога подруга,
Та ця подруга не моя!
Можливо, я навіки «третій»,
Можливо, краще б не любив!
Та ким би дорожив до смерті,
Ким би я дихав, ким би жив?!
Вона одна на білім світі,
Про кого думи всі мої.
Для неї мої весни в цвіті,
Для неї плачуть солов’ї.
У кожнім моїм щирім слові,
У кожнім рухові душі,
Звучить мелодія любові,
Для неї всі мої вірші.
Очей проміння, смутком стерті,
Ще звіддаля, однак, ловлю…
І хай я третій! Хай я третій!
Хоч в безнадії, та люблю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511708
дата надходження 16.07.2014
дата закладки 29.07.2014
Падають, падають, падають зорі у простір,
Хмари зібрались летіти далеко в клини…
Крик долинає із темних небес, наче постріл…
І залягає до серця, як дзвін з далини…
Місяць цвіте перламутровим блиском у небі,
Замилувалися зорі в Чумацькім шляху,
Хмари пливуть, наче в чистому озері лебідь,
Бо не буває ніколи й нікому страху!
Кожна стежина щоранку оплакує долю,
Де спориші одягаються в роси щодня,
Теплі вітри тихо зранку хитають тополю,
Та кожен день я сідлаю нового коня!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513685
дата надходження 26.07.2014
дата закладки 28.07.2014
«Коли надвечір’ям
Спускаєшся з гір у долину…»
(Лі Бо)
Я так хотів у чорній темноті
Не смолоскип і навіть не ліхтар –
Маленьку запалити свічку.
Я так хотів у дикій самоті
Живого голосу – тихенького – як дар,
У цю глуху і без’язику нічку.
Мій сум літає волохатим кажаном
Поміж дерев, поміж сліпих модрин,
Поміж вологих кволих ясенів,
Мій сум замовк, як осені погром.
Там наче вата глухота і німота ялин,
Там баговиння непробудних снів.
Та я іду – без костура і без поводиря,
Іду туди, де ходять навмання,
Туди, де гордий крук не донесе кісток,
Де навіть жабка – друг, а їжачок – пророк,
Де замість хліба на обід печаль,
Де сіль - на рану, де себе не жаль…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418273
дата надходження 14.04.2013
дата закладки 02.07.2014
«У селище,
Де пахне рибою, прийшов
З літнього лісу.»
(Йоса Бусон)
Я двері відчинив дощавій пісні літа,
Пустив червневу зливу на поріг
У хату сутінок, що міфами зігріта,
У хату-келію. Молитвами доріг
Причини й наслідки зібрав в долоню Час.
Його мірилом був старий годинник
Отой зозулястий, отой, що будить нас.
Та в сірих буднях, у сансарах плинних
Не зупинився він – пішов назад.
З потворного «сьогодні», де газети й миші
Він нас завів у предковічний лад:
Епоху справжнього, де в космічній тиші
Плоди і бронзу, молоко і мед,
Приносили в офіру Сонцю і воді,
Де право жити здобувалось в боротьбі,
Де зілля дарувало силу і політ,
Де слово – таїнство, де непідробний світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436023
дата надходження 08.07.2013
дата закладки 02.07.2014
Одягнута
у місячне проміння.
Як зняти це мереживо
із тебе?
Загублені у пристрасті
нетлінній,
ми знову разом
падаємо в небо.
У всесвіті
стабільності так мало!..
Добавлю трошки
наших я означень
і правил,
що по літерах зібрали
в польотах ми під час
нічних побачень.
Нам почуттів
солодку теорему
до крапочок довести
дуже треба.
Кохання - як константа
в цій системі.
Навколо неї все
кружляє в небі.
Так в хмарах добре,
мабуть, двом лелекам,
як нам з тобою
на одній орбіті.
Долаєм кілометри
(чи парсеки),
теплом константи
вічної зігріті.
В польотах наших
чи потрібна мова?..
В твоїх обіймах,
вибач, забуваю,
як на землі
зовуть тебе, любове.
А, може, ти - Констанція?...
...не знаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302262
дата надходження 25.12.2011
дата закладки 30.06.2014
Ти цілувалась з вітром на світанні.
Ховались ви обидва серед жита.
І пристрасно так, нібито востаннє,
він плечі обіймав твої відкрито.
Ось бачу гру його з твоїм волоссям,
але чомусь нітрохи не ревную.
Спокусник вміє заплітати коси?
Я в нього цю науку опаную.
І щоб він не казав тобі на вушко,
чи заглядав в блискучі оченята,
чи кликав за коханку чи подружку –
не матиме цей звабник-вітер свята.
Бо підхоплю любов свою на руки,
щоб десь у житі зникнути до ночі.
Послухай, мила – серце вже не стука.
Воно тремтить...
Бо знов кохання хоче...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315653
дата надходження 21.02.2012
дата закладки 30.06.2014
До наших ніг,
неначе кошеня,
що прагне ласки,
пригорнулось літо.
І вже його
несміло-тихе «няв»
в долонях заховав
осінній вітер.
Він рве із рук
нечитані листи,
що нам сумні
дерева-листоноші
роками вже не можуть
донести.
В них наші вірші!..
… теплі і хороші…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450025
дата надходження 19.09.2013
дата закладки 28.06.2014
У золото осінь ревнива
вдягається знову і знову -
бо хоче від мене чуттєву для себе присвяту.
Та як розповісти їй, що означає – кохати,
а дотиком більше сказати, ніж іноді словом?
А ти знову рада,
що в мене не пишуться вірші,
і я не загублений в римах – простих чи дотепних -
щовечора. Тепло і ніжно закутаний в тебе,
забув я про муз. Але зараз, натхнений не гірше –
творю натюрморти
із ніжності, пестощів, ласки.
Бо твій надихає малюнок схвильованих ліній.
Я вже відчуваю – в цей вечір задумано-синій
ти, люба, мене вже не випустиш
з нашої казки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454529
дата надходження 15.10.2013
дата закладки 28.06.2014
(як експромт в продовження вірша автора Kio http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504896)
*****
Ти мене не забудь,
у печалі розвіявшись вітром.
Ти мене не покинь
у пустелі, під пилом сумлінь.
Повертайся щоночі до мене.
А сльози я витру,
щоб мій погляд світлішав для тебе
скрізь марево днів.
Повертайся до мене
у чарівній красі небокраю,
через дотики рук,
через сум або радість життя.
Повертайся таким,
як тебе ще, можливо, не знаю.
Я чекаю тебе,
як найбільше своє відкриття!..
Повернись будь-яким –
може, втомленим. Або безсилим.
Я укрию тебе
від холодних дорожніх вітрів.
Будь-коли, будь-яким –
ти для мене залишишся милим.
Лиш би ти, мій єдиний,
вернутись до мене зумів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507238
дата надходження 25.06.2014
дата закладки 28.06.2014
«Чуєте: дощ,
Де як у гай тільки
Через вулиці
Веселі зайчики…»
(Майк Йогансен)
Якби хто знав,
Як я люблю в суботу
Перетинати вулиці
Оці – з бруківкою,
Коли дощ – піснею,
А я з парасолькою
До землі паралельною,
До Космосу перпендикулярною.
Люблю блукати з томиком Евкліда,
Лишивши вдома свого кота Томика
Порожніми вулицями
(Бо дощ і всі сховалися)
Подумки чергову теорему розв’язуючи
(Бо я в Ірландії).*
Парасолька стає барабаном
Чи то литаврами
На яких дощ грає мелодію Всесвіту
(Бо він теж музИка,
Бо тут на острові всі скрипалі,
Навіть дощиська і віхоли).
А я такий чорно-білий**
У плащі-сутані з бородою білою
Йду вже століття
З вулиці «сьогодні» на вулицю «завтра»,
А люди помирають і народжуються,
Хворіють і видужують,
Плачуть і сміються,
А за склом вікон жінки,
Що колись були молодими і красивими,
Чоловіки, що колись вміли мріяти,
А я все йду і на це місто
Дивлюся. Навіщо?
Може для того щоб
Сказати людям:
«Вбийте війну у своїй душі!
Просто живіть!»
Примітки:
* - в Ірландії кожне життя людське – теорема. Її треба ще довести…
** - і не тільки зовні. Принаймні тоді.
Авторський переклад з ірландської (гельської).
Ще примітка: ах, люблю я старі пожовклі фотографії ХІХ століття, не тільки дощ…
Белфаст, 1973
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507714
дата надходження 27.06.2014
дата закладки 27.06.2014
Десь читав подібний вірш, не пам'ятаю де... хай це буде інтерпритацією
Коли вітри цілують твої коси,
Коли усе , що є втрачає суть,
Ти не тікай від мене гола й боса!
Ти просто будь зі мною... просто будь!
Коли в душі розлючені морози
І моє серце огортає лють,
Коли вірші вплітаються у прозу
Ти просто будь зі мною ... просто будь!
Коли давно нема чого втрачати,
у чашку замість чаю лиють ртуть,
Коли я на війну одягну лати,
ти просто будь зі мною... просто будь!
Коли закінчиться останнє літо,
З дерев листки назавжди опадуть,
Не дай мені самому догоріти!
Ти просто будь зі мною... просто будь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505925
дата надходження 18.06.2014
дата закладки 18.06.2014
...з минулого, вже
опублікованого...
[youtube]http://youtu.be/xImd4ZKRuZU[/youtube]
[b][i]
[color="#7a0676"]За всі гріхи перед тобою каюсь,
у Бога відпустити їх молю,
бо я без тебе не живу, а маюсь,
бо я тебе до одуру люблю.
Прости мені за ті роки і версти,
що так бездарно мимо пропливли
й посіяли слова – сухі і черстві –
і вчинки: то незграбні, то малі.
Прости за те, що був я неуважний
й за бігом пражнім
не відчув версти,
де до мети
було не більше сажня –
«Прости, романтик мій, мене, прости!»*
...За всі гріхи перед тобою каюсь,
у Бога відпустити їх молю,
бо я без тебе не живу, а маюсь,
бо я тебе до одуру люблю.
В цей день святий я наряджусь в обнову
й прийду у світ спокутувати гріх,
щоб відродить твоє кохання знову,
щоб розстелить... моє круг ніг твоїх.
...Ти, мов ікона у святому храмі,
очистиш душу. А вона – нас двох...
Мої гріхи – що тіні поміж нами,
і хай простить їх милостивий Бог.
[/color]
13.06.14[/i][/b]
______________
*Див.:http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410811
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505061
дата надходження 14.06.2014
дата закладки 14.06.2014
Коли я думаю про тебе,
Хоч ти в цей час в чужім краю,
Мені нічого більш не треба:
Я вже з тобою, у раю.
Цією думкою живу,
На ній плету свою надію,
Плекаю казку не нову,
Душею й серцем молодію.
І враз стає так любо-любо,
Духмяний лине аромат,
Скоряються висоти, люба, –
Казбек, Ельбрус і Арарат!
8.01.1991,
Кисловодськ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505059
дата надходження 14.06.2014
дата закладки 14.06.2014
«Перли розсипані.
Нажаль, розірвана нитка…»
(Райнер Рільке)
Наш світ зруйновано.
Намисто днів і слів розірвано.
У жмені перли істин.
Міста людської віри
У руїнах. Тліє прах надій.
Свою містерію безглузду правлять
Тиран і лицедій.
Наш сад порубано.
Священних манускриптів попелище.
І дим гірчить
У стійлах скотарів.
Світ нетривкий.
Вервечку часу й молитов
Розітнуто. Розпалась
На ноти пісня Всесвіту.
Молись. Епоха зла
Прийшла дочасно.
Над світом душ панує мла.
І про останні дні святі
Пророчить сивочолий старець –
Монах, скрипторій і скрипаль.
І я цю казку слухаю, нажаль…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504379
дата надходження 10.06.2014
дата закладки 10.06.2014
Я тиші жду, коли б розтанув хор
і запитання в намірі б зостались,
і значення без звуку і без форм
за межі берегів переливались.
Нехай розумні, завчені слова
сипнуть урозтіч конями баскими,
і буде тиша, тиша світова,
де спроба мови—марна й непростима.
Полеміка по рейках відгримить,
і пауза наповниться світами.
Можливо, нам зустрітись пощастить
у мовчазних провулках між словами?
Вікторія Торон
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503831
дата надходження 07.06.2014
дата закладки 09.06.2014
[b][i]Світло неба,
промінь сонця –
поклик ранку
з темноти –
стук невгавний
у віконце
Це не ти?
Хмарки-крила,
мов вітрила –
взяв кормило –
і лети!..
Благость враз
покрила тіло…
Це не ти?
В полі жито
колосилось:
як до осені дійти,
щоб нараз
не втрапить в силос.
Ні, не ти це!
Ні не ти!
А в лугах буяли трави:
мо', не стопчуть копити…
Вже крайнебо...
Тінь...
Заграва…
Ні, не ти це!
Ні,
не
ти![/i][/b]
[i]01.04.2010
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504104
дата надходження 09.06.2014
дата закладки 09.06.2014
«Я був очеретом – лежав у коней під копитами,
Я став людиною – вітру зятям ворогом…»
(Вільям Батлер Єтс)
Селище гірких суниць
Справляє свято одновухого вовка.
Половина дороги до неба
Сховалась у торбу гори
Колючих кущів терену –
Дерев клаповухих зайців.
Кожний святий мріяв
(Якщо не човном плисти) –
Топтати траву байдужості
Нескінченним кроками неспокою
Подорожі до неіснуючого –
Омріяного, як мріють про
Захмарне і світле – як оці самі
Квіти суниці, що не стануть
Гіркими ягодами світу,
Які мусимо їсти жменями,
Бо не вистигли інші,
Які мусимо ковтати
Примовляючи: «Так треба!»
Бо в самому селищі все прогіркло
І молоко корів з сумними очима,
І недопечений хліб чадної печі,
І масна юшка сліпих господинь,
І зелені яблука проклятого саду.
Я минаю це неохайне селище:
Босими ногами торую шлях*
У темний ліс глухоти (не тиші),
Повз луки де не співають птахи**
(Бо жайвори без слухача німіють),
Мимо висохлої криниці***
З якої вдови вичерпали всю живу воду
І навіть жаби не заглядають
У її темне нутро.
Я мандрівник. Моя доля – минати…
Примітки:
А оті суниці (що на світлині) я зірвав саме там.
* - якщо шлях проклали воли, то не торуйте його – просто йдіть. Особливо якщо цей шлях Чумацький…
** - я вже бував неодноразово на луках, де не співають ніякі птахи – тільки метелики шурхотять там своїми крилами. Коли вітер мовчить… Але якщо не мовчить…
*** - Айвазовський ніколи таких криниць не малював.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503783
дата надходження 07.06.2014
дата закладки 09.06.2014
[img]http://cs619926.vk.me/v619926008/504f/Ov03fiiZvas.jpg[/img]
Я напевно помру від міської нудьги,
Від бетонного ґрунту повсюди.
Душу крають мені чорно-білі сніги,
А повітря міське стисло груди.
Проміняв я дерева на сірий пейзаж
Із балкону семиповерхівки,
Кожен ранок вдивляюсь - картина все таж,
А звикати не хочу, ніскільки.
Не літають у місті на жаль журавлі,
Лиш надмірно набиті маршрутки.
Ностальгійно малюю на мокрому склі
Із дитинства свого візерунки:
Ніби сняться мені серцю милі луги,
Старі липи в нічному покрові,
Білі-білі сади майоріли, цвіли -
Я там вперше зізнався в любові.
Ну а місто моє невблаганно пливе
У безодню людського провалля.
Тільки хто вбереже зубожілих людей,
Якщо більшість набита мовчанням?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501133
дата надходження 25.05.2014
дата закладки 06.06.2014
[i] [b]Ірині
Не варто красуні в роках зізнаватись...
Хай буде хоч скільки! Бо то все пусте.
Найкраще було б... їй ще раз закохатись,
Створити оазу посеред пустель.
І в серці леліяти віру й надію -
Пів-віку для жінки - це лише антракт!
Вистава триває... Продюсера мрія –
Новий підписати із нею контракт!
Життя, як відомо, всього лише ліла** –
Майстерно поставлена Богова гра!
А ми в ній актори! Беріться за діло –
Заучуйте ролі, ханжі й доктора!
[/b]
31.05.2014[/i]
________
*Навіяне віршем, опублікованим щойно «ИРЕНОЮ»:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502286
**За індуїстською теософією – гра Бога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502298
дата надходження 31.05.2014
дата закладки 01.06.2014
Моя країна вийшла з берегів.
По келихах коктейлями розлилась.
Стала напоєм сотень "королів",
які, п'яніючи, у ній ледь не втопились.
В моїй країні не цвіте закон,
його склювала воронів злих зграя.
Якщо "король" ти, "принц" або "барон",
тоді тобі обмежень в ній немає.
Моя країна - не гора сміття!!!
Але для "королів" немає значень
те, що за королівські їх життя
Вона уже півроку кров'ю плаче.
МОЯ КРАЇНА - ЦЕ МОЯ СІМ'Я.
Поперек горла стала ворогам.
Її ні за що в світі не продам!
Вона була і буде лиш МОЯ !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502462
дата надходження 31.05.2014
дата закладки 01.06.2014
Постійний біль не тіла, а душі…
І зупинити не знаходжу змоги,
Бо щохвилини бідкують тривоги,
Чи сонце на дворі, чи йдуть дощі.
А біль пече, рвуть спазми все навпіл,
Душа кричить, проте ніхто не чує,
Неначе в прірву все життя летів,
Хоч в голові звучало – «Алілуя».
Лише молитва, віра у життя,
Дарує змогу втамувати болі,
Зникає біль, як вітер в чистім полі,
Блаженства наступає відчуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502520
дата надходження 01.06.2014
дата закладки 01.06.2014
Жагучі вуста, пекуче "прощай",
Вологих очей діалог.
Єдиний момент, що в уяві постав, -
Ми завжди з тобою удвох.
Ніколи "привіт". Момент розставань.
Сумління, сльозливий кришталь.
Від кожного з наших сумісних повстань
Лишилася лиш тонка грань.
Миттєвість ота, між "тепер" і "було",
Щемить, наче ти назавжди...
Мов птахою, тільки з одним крилом,
"Побачимось" наше летить...
І чутно душевних крикливих судом
Відлуння у серці гучно.
Не так вже й болить відстань наших долонь,
В порівнянні з мертвим "до зустрічі"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502603
дата надходження 01.06.2014
дата закладки 01.06.2014
Гіркою дихає печаллю,
Цей буднями стомлений вік,
Жагою автокефалій,
І прагненням чистих рік!
Переповнена болем свідомість,
Надламані злістю серця…
Немає любові натомість,
Є пляшка на скрині мерця!
А я хочу бути живим:
Безсмертним,як плоть небес…
Я втомився ковтати дим,
І бути самотнім,як перст!
Послухай,мене хороша,
Бо більше нікому то сказати…
Я знаю: я та ще ноша,
Але не можу я більше мовчати:
Затопи мою душу ніжністю,
Розпечатай мені уста…
Підкори мою злобу покірністю,
Щоб з тобою дожив до ста!
Затопи мою душу ніжністю,
І зламай усі коди і грати…
Уярми моє серце вірністю,
І дозволь себе відчувати!
•Автокефалія — тут вжито у значенні автономний,самоврядний,незалежний,
•походить(від грец. αυτός — сам та κεφαλή — голова) - це статус помісної церкви, як частини Вселенської Православної Церкви.
Автокефальна Православна Церква — це помісна Православна Церква (до юрисдикції якої належить певна територія, на якій не повинні діяти інші помісні Церкви). Як і автономна Церква, вона є незалежною і самостійною в управлінні частиною Вселенської Православної Церкви.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502186
дата надходження 30.05.2014
дата закладки 30.05.2014
Тобі і трьом твоїм ангелам я буду писати листи,
Хоча я не розумію чому саме три, а не дев*ятсот двадцять вісім....
Тобі і трьом твоїм ангелам я лагодитиму мости,
Бо більше просто нікому у цьому кам*яному віці!
Ти добра-зараз це на жаль вже рідкість,
Ти-світла,таких взагалі не лишилось,
Напевно це велика Господня милість,
Що у тобі зійшлись стилет і стилос,
Що у тобі зійшлись любов і сталь,
І велич неба і його печаль,
І ніжність і сміття земних амбіцій,
Як зрештою у кожній сильній жінці.
Тобі і твоїм ангелам я буду писати листи,
Хоча не знаю досі чому їх має бути три:
Напевно Господу так легше,
Прикривати своїх найперших!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500544
дата надходження 22.05.2014
дата закладки 22.05.2014
Привіт! Ти як там? Пам'ятаєш й досі
як ми зустрілись... вальс у центрі міста?
А нашу надто ранню пізню осінь?
Я також не забув про тебе, звісно.
Ти з тої миті зовсім не змінилась.
Та ні, ще красивішою ти стала.
У мене інша? ні, не появилась.
Мені було тебе безмежно мало...
Питаєш як я? Начебто нормально.
Навчання. Скоро сесія і заліки.
Знайшла роботу? Як це й не банально,
та твої очі знову як ліхтарики...
Ти закохалася? Я радий! Справді радий!
Інакше й не могло насправді бути.
У тебе вади? хах... та звідки в тебе вади?
Я їх не встиг нажаль чомусь відчути...
Спішиш? тебе чекають? що ж бувай!
Ти час від часу перечитуй мої вірші...
Дзвони якось! пиши! не забувай!
А я тебе чекатиму всю вічність...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500389
дата надходження 21.05.2014
дата закладки 22.05.2014
Зачепило знову,
не дає заснути.
Згадую розмову,
як так можна бути?
Музика, я знаю -
в ній сьогодні ти.
Я дійду до краю,
але ти світи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465309
дата надходження 10.12.2013
дата закладки 20.05.2014
Читати на вулицях Ліну Костенко,
Кидати вірші перехожим в лиця…
Я став єдиним гідним претендентом,
На престоли всіх твоїх амбіцій!
Застигнувши в тінейджерському віці,
Шукаю марно у житті тривку опору…
Єдина мрія в серці ще теплиться,
Потрапити колись з тобою в гори!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499599
дата надходження 17.05.2014
дата закладки 19.05.2014
Вбивай мене! Ти ж знаєш, я не вартий
з'явитися на світ здоровим сином.
Ще пляшку пива! Ще одну цигарку,
надіючись, що все ж настане диво!
Вбивай мене! Ти ж знаєш, що не місце
мені на цьому світі. Не для мене
пташки співають, в небі сонце світить
і вітер у гаю хитає клени.
Вбивай мене! Життя моє - дрібниця!
Мене ніколи на землі не буде,
і сон мені ніколи не присниться,
і серце не вдарятиметься в груди.
Вбивай мене! Он подивися прямо:
пари з візочками гуляють в парку...
Вбивай мене! Чому ти плачеш, мамо?
Ще пляшку пива! Ще одну цигарку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499573
дата надходження 17.05.2014
дата закладки 19.05.2014
[img]http://cs606923.vk.me/v606923008/6613/Kb-BC9Cxy1o.jpg[/img]
Волів би вітер щастя заплітати
В зелене листя ранньої весни.
Отак і я хотів би відчувати
Твої обійми теплі з-за спини.
Бо ти для мене, мов шматочок раю,
Серед весни лапатий ніжний сніг.
До губ твоїх невільно припадаю,
Що аж земля пливе з-під моїх ніг.
Пянію я від ніжності цілунків,
Та тільки тих, що память береже -
Ось так життя позводило рахунки,
Що серце досі пробирає щем.
Я сподіваюсь ти колись пробачиш
Мою невчасну, спізнену любов.
І, видно, час тепер не мій товариш -
Тебе несе від мене стрімголов.
І не знайти відради в сьогоденні,
Що так невпинно змушує мене
Забути все, любов свою блаженну,
І навіть те, що небо голубе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493138
дата надходження 17.04.2014
дата закладки 16.05.2014
«Ти по́няв?» – сантехнік понуро моргнув
У бік ожило́го сортиру:
Утричі підняв за роботу ціну́,
Неначе на газ чи квартиру…
«Ти по́няв...» – промовив старий санітар
Й підставив кишеню… «для чаю»
Та скільки ж платні тої в нього?.. Кошмар!
Цьому я, мабуть, вибачаю…
«Ти по́няв...» – так нагло бубнить бюрократ
І лізе в кишеню клієнту…
А той заробляє, мо’, й менше в стократ –
Чиновник не впустить моменту!
Але як хірург вимага кілька «штук»,
Хоч знає, що вмре вже бабуся,
Я «по́няв»: моєму народу… каюк!
Піду і натхненно… нап'юся...
15.05.2014
___________
*О, цей суржик! Якби ж тільки на язиці – в душі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499299
дата надходження 16.05.2014
дата закладки 16.05.2014
А дощ іде – весняний дощ,
Що піднімає перші трави,
Полоще дощ бруківку площ,
Веселки творить величаві…
Лиш вітерець не спить ніяк,
Хмаринки сірі вдаль втікають…
А клаптик неба, наче знак,
Що дощ на хвилю вимикає…
Пройдуть розхристані дощі,
Засяють зорі, засміються…
І хмари, наче кораблі,
На небі з обрієм зіллються…
А вранці трави всі в росі,
Бо дощ добавив перламутру,
Сіяють вранці у красі.
Немов вдягли зелене хутро.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499293
дата надходження 16.05.2014
дата закладки 16.05.2014
У тобі є усе, що хочу:
Різнобарвно: і чорно, й біло.
Такі мудрі спокійні очі,
Таке сильне і пружне тіло.
Такі зважені "можна" й "треба",
Руки ніжні, безумні... Ти,
Мов прописаний Богом з неба
За рецептом... Від самоти.
Я впускаю тебе у болі,
У наближене до смертей,
Ти ламаєш мої паролі,
Як волосся скубеш густе,
В'яжеш вузликом на зап'ясті,
Язиком притиснеш щоку...
Ми коти однієї масті -
Ті, що повзають на боку.
Поцілунком закривши рота,
Точно знаєш, куди ведеш...
Я не хочу питати: Хто ти?...
Відчуваю, що мій!..
Авжеж!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480186
дата надходження 17.02.2014
дата закладки 15.05.2014
На твоїх всесильних руках
Під твоїх всемогутнім тілом
Я спроможна лише на "Ааааааах..."
Доки геть іще не зомліла...
Підставляючи губи в "чмок"
Так покусана... Ледь тримаюсь.
Ти так щедро нарвав зірок,
Що я в жменях все небо маю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432011
дата надходження 17.06.2013
дата закладки 15.05.2014
Навчи, історіє:
як слід
Нам уникать дурних повторень.
Схопивши підозрілий плід,
Чому б не глянути у корінь?
Данайський дар –страшніш отрут.
В непевний час застрягне в горлі.
–І що це знами має буть?!
Ми знов питаємось у долі.
Данайський дар –майбутній клопіт.
Хоч манить нас солодкий плід,
За ним важкий ворожий чобіт
Лиша на нашій долі слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498946
дата надходження 14.05.2014
дата закладки 14.05.2014
Уже набридла вся ця метушня.
Усі спішать кудись, у всіх свої турботи.
у всіх на першім місці власне "я" ...
немає діла їм до іншої істоти ...
Всюди брехня ... тільки брехня і зрада. ...
І серед всього цього ти - маленька миша.
Не відчуваєш ти тепла в чужих порадах...
І зігріває лиш холодна тиша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461083
дата надходження 17.11.2013
дата закладки 14.05.2014
Ховаєшся від мене за броню,
Своїх "але"," не хочу" " і не можу"...
А я так само-я ж хіба виню,
Тебе мою розкішну й неворожу?
Тебе-мою хорошу,рідну,близьку,
У цьому світі завжди було слизько,
У цьому світі завжди було важко,
Моя маленька,дивовижна пташко!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498900
дата надходження 14.05.2014
дата закладки 14.05.2014
Обіймай...
Коли рветься душа на частини,
Коли обрій зникає,день заливає ніч…
Юлія Фінковська
Обіймаю…
Коли рветься душа на частини,
Коли обрій пітьмою стирає ніч.
Черпаю із моря зірок намистини,
А сонце я п *ю із зіниць твоїх віч!
На лініях твоїх вже завчених долонь…
Омріяний і вимолений спокій.
Ти -мій шалений,внутрішній вогонь,
Люблю я ноти твоїх кроків.
Прости мене за все,моя кохана:
За сльози,за розірвані вітрила…
За муки,за відкриті мною рани,
І за безжалісно спалені крила!
Обіймаю….
Коли рветься душа на частини,
Коли обрій пітьмою ковтає ніч.
Прости мене за доньку і за сина,
Яких я не бачив на дні твоїх віч!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490950
дата надходження 07.04.2014
дата закладки 13.05.2014
На зрошене вранішнє небо
Нашию проміння цілунків ;
Той день, що почався із тебе -
Найкращий з усіх подарунків !
Розкавилось наше світання,
Від дотику рук стрепенулось ...
-Мій милий, єдиний, коханий ...-
Із кожним ковтком відгукнулось ...
Ми - крила одноï пташини,
Ми - блискавка з громом у парі,
Одної веселки частини,
Романс на циганській гітарі ...
Розкинутий ранок співає,
Торкається вікон рукою...
І кращоï миті немає,
Як миті удвох із тобою ...
Коли ж бо проміння сіяє
І кавою пахне у ліжку,
Рум’яниться личко й співає,
Душа вишиває маніжку.
Кохана, з тобою у парі,
Ми будемо в щасті горіти,
Твої намагнічені чари,
Довіку нам мають світити…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498701
дата надходження 13.05.2014
дата закладки 13.05.2014
Стоять імена рядками,
В записках за упокій…
За кожним із них є храми,
Розтоптаних світом мрій!
За кожним із них-пустоти,
Розірваних навпіл доль…
Залишені душами гроти,
Забарвлених болем неволь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492630
дата надходження 15.04.2014
дата закладки 12.05.2014
Вокзал і поїзди. нічний перон.
Напевне не побачимося більше...
Але ти знай, що я навіть крізь сон
Читатиму на пам'ять твої вірші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497813
дата надходження 09.05.2014
дата закладки 09.05.2014
Між нами відстань в кілька теплих слів...
Справа не в кілометрах чи годинах,
просто на небі хтось так захотів,
щоби ніколи разом не були ми..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497804
дата надходження 09.05.2014
дата закладки 09.05.2014
Густий туман спустився до землі,
Немов цунамі хлинув понад лугом,
Де сірі коні наче кораблі,
Пасуться без вудилищ і попруги…
Туман біжить, у проблисках кущі,
Омолодились новим свіжим листям,
Їх обліпили весняні хрущі,
Неначе повбирали у намисто.
А вітер більше набирає сил,
Штормить туман, затанцювали трави,
Закрите небо від усіх світил
І навіть солов’ї позамовкали…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497324
дата надходження 07.05.2014
дата закладки 07.05.2014
Ми знов з тобою стрілись уві сні…
невипадково: ти і я зустрітись мали.
Надворі літо, і дощі рясні,
і з того сум,
що не раз́ом ми засинали…
Бо в тому сні і ніжність, і печаль,
і д́оторки руки до неземних матерій.
і обпіка вогонь, якого нам не жаль,
і кров, пульсуючи,
вистрибує з артерій.
Твого волосся чорний водоспад,
твоїх очей криштально чисті води...
Із цього сну нема шляху назад,
нема протиотрут
від насолоди.
Немає слів щоб передати почуття,
немає сил прокинутись завчасно.
Можливо, сон – це ще одне життя?
Якщо це так, тоді
воно – прекрасне!
Ми знов з тобою стрілись уві сні…
невипадково: ти і я зустрітись мали.
Навколо літо, і дощі рясні…
Одна печаль –
не р́азом засинали!..
23.06.2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497249
дата надходження 06.05.2014
дата закладки 06.05.2014
Коли понад річкою вигляне сонечко,
Верби підуть у танок,
Час! Прокидайся! Пора, моє доленько,
Випити кави ковток.
Тиха мелодія вальсу Бетховена,
Буде у хаті луна,
Кава із цукром і трішки присолена,
Щастя добавить сповна.
Тиха мелодія, кава із ласкою,
Справу зробили свою,
Я здивувати хотів тебе казкою,
Знову ми двоє в раю.
Сонце над річкою ввись піднімається,
Ласку дарує свою,
Перше проміннячко нам посміхається,
Я тебе, рідна, люблю!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496886
дата надходження 05.05.2014
дата закладки 06.05.2014
Соколи над вежею,
Над вхідною баштою,
Крилами уловлюють
Вітровий потік…
А життя мереживом,
Мою долю радує,
Піснею висловлює
Мого віку лік…
Пронесуться соколи,
Хмарочки розсіються,
Заспівають Любарта
Стіни, як душа.
І паркові лавочки
Сонечком зігріються,
Піде щастя обертом,
В цвіті спориша…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496887
дата надходження 05.05.2014
дата закладки 06.05.2014
Свіжоспечений хліб мама клала на стіл,
На обличчі сіяла усмішка,
А по хаті цей запах не йшов, а летів,
Виринав, мов зачинена пташка.
Пензель з пір’я в руках і солодка вода,
Намастила хлібину гарячу,
Засіяла хлібина, немов золота,
Хліб солодку ввібрав собі вдачу.
І чистенький рушник накривав буханець,
Щоб хлібина звикала до хати,
З таким хлібом дівчата ішли під вінець,
А синів проводжали в солдати.
Святий хліб на столі і багата рідня,
Бо без хліба бідніє родина,
Коли хліб в хаті є, то міцніє сім’я
І багата цвіте Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497120
дата надходження 06.05.2014
дата закладки 06.05.2014
А мені досить, що сонце світить,
що день приходить на зміну ночі,
я навіть можу дощу радіти,
який мені щось крізь сон шепоче.
А мені досить, що пахнуть квіти
і, що сміються у небі зорі,
і відчувати легенький вітер
посеред спеки. І досить волі.
Мені не треба чужого щастя,
а для свого маю все і більше.
Я можу дихати, відчувати,
бачити сни і писати вірші.
Мені не треба фальшивого сміху
Багатства, влади мені не треба!
Мені приносить достатню втіху
над головою шматочок неба.
5 травня 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497030
дата надходження 05.05.2014
дата закладки 05.05.2014
А небо чисте з маревом вгорі,
Червоний схід сховав червоне сонце
І допікають зранку комарі,
Вітер не дихає в відчинене віконце.
Трава в росі, вона спокійно спить,
Води краплини чисті, наче криця,
І прийде мить – єдина дивна мить,
При сході сонця зразу заіскриться…
Дві горлиці злетіли до гнізда,
В густому гіллі темної ялини
І чути звуки сонного дрозда,
Що виглянув з-за гілки, як з-за спини…
Виходить сонце і ясніє день,
Побігли кольорами ранні роси,
Корів вигонять, чути «дзень-дзелень»,
Це ранок щастя і його нам досить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494986
дата надходження 26.04.2014
дата закладки 28.04.2014
Вже давно сивина посріблила літа,
І біліють туманами скроні,
Недалекі часи, як орлом ще літав
І кохання горіло в безсонні.
Вже сповите гніздо і малі на крилі,
Онучата вбиваються в пір’я,
Не змовкають і нині оті солов’ї,
Що мене довели до весілля.
Ще горять в небесах незабутні зірки,
І ховається Місяць за хмари,
А ріка все біжить, тихо б’є в береги,
І цвітуть понад лісом стожари…
Засріблилась намистом весняна роса,
І побігли розсідлані коні,
Перший промінь… Туман… І ранкова краса,
Сяє так, наче німб на іконі.
А яке ж бо цікаве життя на землі,
Кожна мить, наче пролісок долі,
І щоденне тепло - чудні миті святі,
Як хліба на багатому полі.
Шанувати життя, берегти, як святе,
Хоч роки шлють нам звістку про себе,
Нехай наша земля, як і доля цвіте,
Сонцем світить усміхнене небо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494139
дата надходження 22.04.2014
дата закладки 22.04.2014
Як ти живеш із ним,
Моя
Нерозділена радість,
Він любить тебе
Хоча б в половину
Мого?
Обіймає тебе,
Говорить з тобою
Про старість,
Укриває тебе
Уночі,
Цілує тебе в
Чоло?
Чи він справді
З тих вже
Дорослих
Чоловіків,
З яким тобі
Впевненно,
Крихітко,
З яким тобі
Терпко?
Ти міняєш
Йому бинти
Після його
Прагматичних
Боїв,
Відмолюєш всі
Гріхи,
Навідуючись
До церкви.
Це, дивно,
По правді так,
Жити минулим,
Шукати його
На дні,
Обриваючи
Час,
Наливати по
Вінця
Тиші,
Боятись повернення
Як солдати
На передовій,
І кохати,
Як тільки кохають
Колишні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483100
дата надходження 02.03.2014
дата закладки 16.04.2014
Намалював навколо себе
три кола з чистого вогню.
Як шепіт зір в осіннім небі
нечутний захист розіллю.
Вже стіни не страшні темниці,
не наляка драконів рев.
Заглянувши тобі в зіниці,
назавжди в пам`яті завмер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491387
дата надходження 09.04.2014
дата закладки 16.04.2014
Знайди мене між сотень тисяч мрій,
поміж зірок і хмар в твоєму небі,
на кінчиках твоїх чарівних вій!
Знайди мене, як завжди, при потребі!
Знайди мене в озерах своїх снів,
у темряві дозволь собі відчути
без поглядів без дотиків без слів!
Не дай мені в безодні потонути.
Знайди мене - я твій ліхтарик у пітьмі,
десь там за океанами очей своїх,
в плакучій осені, в знесиленій зимі,
не помічаючи як швидко день пробіг.
Знайди мене поміж чужих світів,
в сірому натовпі або в юрбі,
у світанкових співах солов'їв!
Тільки знайди... знайди мене в собі...
Dreamer ©
23.01.14-26.01.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475073
дата надходження 26.01.2014
дата закладки 16.04.2014
[i]Він тобі розповість про всі, що на небі, зорі...
І, напевне, якусь назве таки твоїм ім'ям.
Він тобою живе, безнадійно тобою хворий-
це і так зрозуміло без різних кардіограм.
Колись про його кохання, напевне, знімуть кіно.
В розділах математики назвуть на честь вашу теми.
В житті одне правило і діє лише воно -
ти - аксіома для нього, інші ж усі - теореми.
Нехай хтось живе на цім світі за принципом Паулі,
він тебе ні на мить не залишить навіть в найважчу пору...
Він собою заповнить життя твого всі орбіталі,
всі свої електрони віддавши тобі, наче фтору...
він зламає систему, піде проти правил й закону.
Нічого відносного в світі для нього немає.
Він плював на Енштейна і звісно ж начхав на Ньютона.
Любов без кордонів, а він тебе справді кохає![/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475314
дата надходження 27.01.2014
дата закладки 16.04.2014
[i]Не знаючи запитань , ти відповідей не знайдеш....
Від цього власна сутність просто стає огидною
Варто тільки відкрити очі, просто вийти зза меж...
І побачиш - вона насправді є очевидною...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475660
дата надходження 29.01.2014
дата закладки 16.04.2014
[i]Світить сонце у твОє вікно
чи періщуть безжально дощі,
тільки знай : мені НЕ все одно,
що ховається в тебе в душі!!![/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475736
дата надходження 29.01.2014
дата закладки 16.04.2014
Переповнене небо душами
на шматки розриває зсередини
через те, що прості люди змушені
виступати в бою проти "ДЕМОНІВ" ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482495
дата надходження 28.02.2014
дата закладки 16.04.2014
Поки ти спиш я зазирну у твої сни -
мої мені давно вже не цікаві.
Я стану першим променем весни -
Все розфарбую в кольори яскраві.
Зітру з твоїх очей гірку сльозу,
що розривала на шматочки моє серце.
Я на коні тебе своєму відвезу
туди, де все без фальші, все відверте...
В світ без обмежень, де нема біди,
де знищені стереотипи всі і рамки,
де все твоє від нині й на завжди,
де сонце землю поцілує на світанку.
Де завжди свіже і безхмарне небо,
де вітер ніжно умивається в росі...
...Я міцно пригорну тебе до себе,
і ти прокинешся від поцілунку на на щоці.
25 березня 2014
Dreamer ©
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488121
дата надходження 25.03.2014
дата закладки 15.04.2014
А в дружбі не буває порівнянь.
Немає друзів КРАЩИХ або гірших.
Лиш СПРАВЖНІЙ друг за тебе без вагань
може віддати все і навіть більше.
В очах у ДРУГА не буває фальші.
І заздрості у серці теж не буде.
І байдуже молодший він чи старший,
та він тебе ніколи не осудить.
А дружбу не вимірюють словами.
Слова - ілюзія, що створена із пилу.
Лиш дружба не розвіється з роками,
бо справжня дружба це велика сила.
У дружбі не буває порівнянь.
Це кожен з нас повинен добре знати
Бо друг - це той, за кого без вагань
ти теж готовий все, що є віддати.
Dreamer
14.04-15.04.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492715
дата надходження 15.04.2014
дата закладки 15.04.2014
[b][i]Сама собі упасти я не дам…
Нехай крило пошкоджене вітрами –
Я приземлюсь до джерела і там
Живу водицю прикладу до рани…
І хай, можливо, вже не полечу…
Та будуть сни, а в снах також літають!
Й нехай романтизую я «чуть-чуть»,
Та ті, хто в чудо вірять, виживають!
І вірю я, що я́кось по весні
Внизу на ґанку заскриплять поруччя…
Це ти, крилатий, принесеш мені
Аж два крила...
Новісінькі...
І зру́чні!
13.04.2014[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492275
дата надходження 13.04.2014
дата закладки 13.04.2014
[b] ПТН ПНХ[/b]
Змучені нервоньки, стомлена психонька -
Спи, наш Путюнчик, поспи!
Вже для імперії котиться ніченька.
Спи, імператор, поспи!
Тож закривай свої наглії віченька,
Ми колисатимем сни,
Буде колискою темная ніченька.
Спи, наш Путюнчик, поспи!
Також народ твій цю нічку не спатиме,
Щоб не проспати весни,
Крила надій своїх снами плекатиме...
І чатуватиме сни!
Сни про кончину твого імператорства…
Ти ж цю "зухвалість" прости:
Рано чи пізно впаде трон диктаторства –
Діждешся Божої мсти!
Будемо пити ми чисту водиченьку –
Й сліду не буде ропи!
...Судному чину посвідчить лиш ніченька.
Спи вічним сном, Вова! Cпи!
01.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482851
дата надходження 01.03.2014
дата закладки 02.03.2014
Схаменіться, прошу, схаменіться!
Ви ж утворите новий Дніпро,
Що із крові, а це не годиться,
Чи ви робите людям на зло.
Гинуть люди, сини наші й доньки,
Ви ж своїх заховали давно,
І набили добряче скарбоньки*,
Вам достатньо, напевно, всього.
А народ хоче тільки свободи,
Бо давно не було волі в нас,
Наша жінка дітей ще народить,
І прийде благодатний наш час.
Схаменіться, прошу, схаменіться!
Не наймайте вояків чужих,
У Дніпровій воді освятіться,
Щоб позбавитись думок лихих.
Схаменіться, прошу, схаменіться!
Не стріляйте, бо світ залишу!
Краще Богу разом помоліться,
На колінах вас, діти, прошу!
*Капшук, скарбничка, скарбонька - виріб із шкіри, де зберігають гроші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480461
дата надходження 19.02.2014
дата закладки 19.02.2014
[b][i][i]Немає слів, щоб вилити відразу
Свій гнів!.. На дру́зки серце розрива!
Не те, щоб глум, не те, щоби образа –
Залиті кров’ю бруки і трава!
І це – у нас?!.. У нашому столітті?!
У наш космічний 21-й вік?!!!
Як ти посмів?! У тебе кров – по лікті!..
Ти – вовк тамбовський, а не чоловік?!
…Нам би усім тихесенько… в Європу,
Додому йти, де світ – квітучий сад…
А ти, плебей, лизнув сатрапу *** –
Й підносиш свій, немов повія, зад!!!
Помі́сть того́, щоб слугувать народу,
Що жне хліба́ від Сяну і по Дон,
Пігмеям з «неділимої» в угоду
Кривавий влаштував Армагедон!
Не тіш себе – суворої розплати
Тобі не обминуть, не обійти!..
Ти кинув нас в горнило супостата!
Грядуть і гнів… і праведні суди![/i][/i]
19.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480464
дата надходження 19.02.2014
дата закладки 19.02.2014
Маленькі руки брали сухаря,
А оченята відблиском раділи,
Шматочок долі, що дала земля,
Малій дитині додавали сили.
Ростили хліб, бо голодно було,
Шуміло жито, наче хвилі в морі
І щедре поле колосом цвіло,
Щоб золотим зерном лягти в коморі.
А потім млин і сіялась мука,
Розчина в діжці, що п’янила хату,
І чиста в тісті мамина рука,
Робили з дня для нас велике свято.
І буханці лягали на столі,
«Шишки»* із боку – смакота від Бога,
Чекали завжди діточки малі,
Із ними вибігали на дорогу.
Ділилися, бо свято у сім’ї,
А взавтра в когось буде хліб із печі,
Голодні діти, матінки землі,
Хліб смакували у літа малечі.
І ось тепер із сухарем в руці,
В беззубий рот збираючи по крихті,
Пригадую я руки у муці,
І свіжий хліб у «шишках» золотистий.
«Шишки»* - нарості на буханці хліба, що дуже любила малеча
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480025
дата надходження 17.02.2014
дата закладки 17.02.2014
Ну хто сказав, що я тобі
Не той?
Ну хто сказав, що ти мені
Не треба?
У грі в терпіння - кожен
З нас герой,
Однак чому нам так
Замало неба?
Ну хто сказав, що я тобі
Чужий?
Ну хто сказав, що ти мені
В супротив?
Холодний сніг, зимовий дощ,
Перон нічний -
Це музика, життя
Графітні ноти.
Ну хто сказав, що нам
Не буть разом?
Ну хто сказав, що надто
Різні люди?
Усе, що відчувається –
Любов,
А інше все –
Це беззмістовні букви.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479864
дата надходження 16.02.2014
дата закладки 16.02.2014
[b][i]
Козаки
не стають
на коліна:
Не зламати
Вкраїнський
народ!
Ті наруги
над честю
людини -
гострий кетмень
на полі
чеснот!
Не шалійте,
людці,
азіати!
Неминучий
вже видно
к і н е ц ь!
Козаки
уже чільному
кату
змайстрували
т е р н о в и й
вінець!
1.02.2014[/i]
[i][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476336
дата надходження 01.02.2014
дата закладки 01.02.2014
На тілі хрест, а що в душі?
Там пустота, шугає вітер,
Душі загорнуті в плащі,
Ідею ж ще ніхто не витер..
Розбили правду на друзки,
Забрали все, окрім ідеї,
І в’ють із нервів мотузки,
З нас «москалі» і «іудеї».
Схилили голови давно
І проживаємо в покорі,
Люд мовчазний заліг на дно,
На нас цькують звірські потвори…
А де ж народ? Мовчить чому?
Не покусають пси народу,
Ми ліквідуємо чуму,
Нам воля буде в нагороду.
В нас забирають все святе,
Історію крадуть і мову,
Та Україна ще цвіте
І віру береже Христову.
Ми горді споконвік були,
Завжди уміли воювати,
Хоч нажили собі горби,
При такій мізерній зарплаті.
Прокинутись пора від сну,
І поборотись за ідею,
Щоб вільним стрінути весну,
Хай буде нам Господь суддею.
Пора піднятися з колін,
Вдягнути гарну вишиванку,
Бо час настав – це час для змін,
Щоб прокидались вільні зранку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474853
дата надходження 25.01.2014
дата закладки 27.01.2014
Синочку мій, ти в тата не стріляй,
Бо від сьогодні тато на Майдані,
Сусід Степан, Михайло Водограй,
Тобі везуть смачненьке в чемодані.
Якщо побачиш тата – підійди,
Негоже сину не признати тата,
Бо ще колись, татусеві сліди,
Згадаєш ти, як стрелиш з автомата.
Чудово знаю, в тебе є наказ,
Та хто ж здобуде для народу волю,
Знов дурять нас, таке було не раз,
А ми і далі скручені від болю.
Прошу тебе, синочку, не стріляй!
І попроси, щоб не стріляли друзі,
З добром ти своє серце відкривай,
Ти подзвони і слово дай матусі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474858
дата надходження 25.01.2014
дата закладки 27.01.2014
І звідки у людей звіряча злість,
Жадоба, що вже ллється через вінця?
Один одного вже очима їсть,
В думках вони народжують злочинця.
Один за правду і за свій народ,
Його, повірте, можна оправдати,
В країні робить він переворот,
Бо прагне сам в країні панувати.
Господарем в державі весь народ,
Йому на вірність присягали сили,
Коли в країні йде переворот,
Хай бережуть народ, щоби його не били...
А звідки «беркут»? Може це наш «брат»,
Його напевно не родила мати,
Якщо чужі, то хай ідуть назад,
Не гоже їм із братом воювати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475378
дата надходження 27.01.2014
дата закладки 27.01.2014
Тисячі львів’ян і жителів області прощаються
з Юрієм Вербицьким, якого невідомі 21 січня
викрали з Олександрівської лікарні у Києві…
катували... та кинули в лісі вмирати на морозі...
(З хронічки останніх подій…)
[b][i][b]Чи знаєте як смачно пахне юшка
Після гучних літаврів «бочкарів»*,
Що виграю́ть, узяті вже на мушку
Таємних і продажних снайпері́в?..
Ту юшку нам готують серцем, щиро
Дівчата наші, сестри, матері́…
Й стоять за юшкою у черзі мирно
Солдати наші славні – бочкарі!
Горить Майдан, палають жахно шини,
Й вогонь буремний – в молодих серцях!
Ковтають юшку істинні мужчини –
В них дух звитяги й правди не зачах!
…Й стояв Юрко в тій черзі… Та востаннє!
Вона – з косою – вибрала його…
Знайшов він смерть свою не на Майдані –
В катівні зека – чорта самого́!
Та Він не став пред ними на коліна,
В негідників пощади не просив!
«Іще не вмерла» й перед смертю лине…
...Вмирав за правду – України син...[/b]
[/i][/b]
27.01.2014
________
*Шумові ефекти на бочках - у піку урядовим
шумовим гранатам, начиненим сльозогінним
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475264
дата надходження 27.01.2014
дата закладки 27.01.2014
Потребую обіймів. Гарячих. Негайно... Скоріш!
Замерзає душа - вже стомилася бути самотньою.
Посміхаються люди з великих яскравих афіш-
А самі повмирали не першими сотнями.
Потребую тепла. І побільше. До стону в очах.
Як давно я не чула мелодій чарівних.
Потонути б назавжди в приємних і рідних плечах -
Назавжди у теплі. І в коханні на рівних.
Потребую тебе. На віки і до скону любить.
Обіцяла, що я більше так не кричатиму.
Не кохати - то гріх. Не кохати - то значить не жить.
Тому годі - тепер вже щосили кохатиму!.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474108
дата надходження 21.01.2014
дата закладки 22.01.2014
Закую себе на сто тисяч замків!
Не достукатись і не почути.
Обирай собі найзручніший з боків -
У моїй відчайдішній покуті.
Закую себе в заметілі й морози до сліз.
Так нарешті звільнюсь від кохання.
І загину десь там, серед тисяч забутих валіз
У зітханні.
Закую себе. Та від чого? Від чого, скажи!
Кому душу віддати у руки?
Бо ніхто не почує моє "Поможи".
І ніхто не пізнає ці муки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474198
дата надходження 22.01.2014
дата закладки 22.01.2014
У кожного своя Голгофа
І шлях до неї не простий,
Одним Голгофа – катастрофа,
Для інших трон і він пустий…
Іде людина на Голгофу
І кожна має ціль свою…
Хтось піднімається потроху…
Інший піднявсь і вже в раю…
Та лише люди з чистим серцем,
Що не шкодують і життя,
В яких на ранах сіль із перцем,
Яким не страшне розп’яття…
Ці на Голгофу піднялися,
Щоб себе в жертву принести,
Своєї віри не зреклися,
Ці бережуть свої хрести.
Щоб на землі жилося людям,
Віддати можуть і життя,
Їх не жаліють і не судять,
Їм не потрібні співчуття.
Для них Голгофа – це надія,
Життєвий зміст по всім шляху,
Хто путь пройшов, той розуміє
І душу не віддасть гріху…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473286
дата надходження 18.01.2014
дата закладки 20.01.2014
Ми поглядом зустрілися на мить
І зникли хмари, засіяло сонце,
Нас обняла обох небес блакить,
Кохання засвітило крізь віконце.
Бо ми удвох і з нами білий світ,
Кохання нас накрило з головою,
Розтанув сніг і зник із серця лід,
Запахло у повітрі знов весною.
Один лиш погляд і таке в душі,
Неначе ми удвох не розлучались,
Єдине поле, поле без межі,
Де випадково долі пострічались.
Ти йшла кудись і я кудись спішив,
Та певно так судилося двом долям,
В єдину мить Господь за нас рішив
І виділив на двох єдине поле.
Вогонь отой, що в серці запалав,
Ті іскорки, що із душі взялися,
Нас розбудили кожного, хто спав,
І долі дві у щасті обнялися.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472888
дата надходження 16.01.2014
дата закладки 16.01.2014
Чи варто починати все з нуля?
Коли вже на віку бувало різне…
Хоч визначений курс, як корабля,
Та часом розпочати все не пізно.
Коли стає травмована душа,
А серце вже безсиле щось зробити,
Ось тут якраз і є ота межа,
Ти маєш жити, ну, або не жити.
Напевно краще, розпочни з нуля
І проживи по новому щасливо,
Щоб довго ще вертілася земля,
Якщо з нуля, то дуже це важливо.
Враховуючи досвід, що набув,
Якщо болить, чи дуже дошкуля,
Те, що було, відкинь і все забудь,
І розпочни з початку, із нуля…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471005
дата надходження 08.01.2014
дата закладки 13.01.2014
http://www.poemas-del-alma.com/mario-benedetti-tiempo-sin-tiempo.htm - оригінал
Точний час, я потребую тебе,
що інші залишають залишеним
через те, що їм цього вистачає чи вони не знають,
що з тим робити
час
в білому
в червоному
в зеленому
в темно-коричневому
мені не важливий колір
наївний час,
який я не можу відкрити
і закрити,
як двері
час для того, щоб подивитися на дерево при світлі,
щоб ходити на краю під час відпочинку,
щоб подумати про те, що сьогодні вже зима,
щоб вмерти трохи
і відродитись негайно
і щоб усвідомитись
і щоб потурати комусь
точний час є необхідність для
балачок годинами про життя
і для того, щоб вияснити, чому я сумний
і щоб звикнути до свого старого скелета
час для того, щоб сховатися
у співі півня
і щоб нову з'явитися
у радісному іржанні
і щоб бути днем
і щоб бути вечером
час без стриманості і без годинника
краще б точно сказати
чи бути потрібним
скажете, що роблю помилку
час без часу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444661
дата надходження 22.08.2013
дата закладки 04.01.2014
http://www.poemas-del-alma.com/corazon-coraza.htm - оригінал
тому що ти в мене є і тебе нема
тому що думаю про тебе
тому що ніч з розплющеними очима
тому що ніч минає і я кажу "любов"
тому що ти прийшла, щоб забрати свій образ
і ти найкраща з усіх своїх образів
тому що ти красива від ступнів до душі
тому що ти є прекрасна від душі до мене
тому що ти приховуєш себе солодко за гордістю
маленька і солодка
оболонка серця
тому що ти моя
тому що ти не моя
тому що дивлюся на тебе і помираю
і найгірше, що помираю
якщо не дивлюся на тебе, любов
якщо не дивлюсь на тебе
тому що ти завжди є де завгодно
тому ти що ти існуєш, де я хочу
тому що твій рот є кров'ю
і ти замерзаєш
я вимушений любити тебе, любов
я повинен тебе любити
хоча ця рана є вдвічі болісною
хоча тебе шукаю і не знаходжу
і хоча
ніч проходить і ти в мене є
і нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448701
дата надходження 12.09.2013
дата закладки 03.01.2014
Здоровий глузд.
Нарешті, серце є.
Невже замало,
Щоби буть людиною?
Голодомор. Вороння виграє.
Квітучий край –
Зчорнілою руїною.
Говорять – Сталін.
Вурдулак з Кремля.
Гвалтують неньку
Москалі-приспішники.
Він що –
Петра-сусіда намовляв
Зернини макової
В хаті не залишити?
Він що-
Квасолю в жмені рахував,
Чи під подушкою
Дитяти хворого?
Холуйська ницість-
Першоріддя зла,
Лихий сусід –
Немає гірше ворога.
І так завжди:
Вожді на небесах
Укази пишуть
Для повіту енського.
А чорні всі,
А підлі всі діла –
Від завзяття
Улесливо – лакейського.
Похвалять може.
Може – чин дадуть.
Нагайку в руки
І коня вогнистого.
Його поріддя
Люди прокленуть.
Оті – померлі,
І оті, що вистоять.
Потупить зір –
Часи були не ті
В одвіті Сталін,
Ми маленькі люди.
Народе мій
Ти будеш в хомуті,
Доки сусіди
Отакими будуть!
Один з другим
На відстані ножа.
Найбільша радість –
Коли лихо в ближнього.
Є глузд і совість.
Врешті – є межа.
Рятунок наш
У милості Всевишнього.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468366
дата надходження 25.12.2013
дата закладки 25.12.2013
Когда пещерный человек станцует самбу
Когда компьютер проиграет в шахматы себе
Когда актёр разрушит разделяющую рампу
И кабинетный генерал пойдёт в атаку при стрельбе
Когда мужИ послушают невинного подростка
Когда "наркомы","алкаши",бомжи
И сумасшедшие поднимутся с колен
Тогда в душе разрушится печально-гробовая доска
И люди будут медитировать вокруг пылающих полен...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467956
дата надходження 23.12.2013
дата закладки 23.12.2013
Маленькі спалахи великих сердець,
Що провокують вибухи...
Амур, мій янгол кохання-стрілець,
Збирає мої видихи.
Віддам тобі більше, ніж маю сама:
Хай стане кохання із Всесвіт розміром!
На подив усім, хто мене зламав,
Я буду в змозі...
Любити тебе.
Любитиму так, як вмію сама, -
У школі цього не навчали.
Немає надійніше твого плеча,
Цілунків- грабунків печалі...
Любитиму більше за серця стук,
На заздрість усім спустошеним.
Немає теплішого дотику рук
За твій, мій хороший...
Любитиму більше, ніж здатна душа,
На подив усім зневіреним.
Нехай мій розум мене полиша,
Йому не зрівнятись із крилами...
Маленькі спалахи великих сердець,
що провокують вибухи...
Амур, мій янгол кохання-стрілець,
Збирає мої видихи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461731
дата надходження 20.11.2013
дата закладки 20.12.2013
Вона була тихіше води і нижче трави,
Але пристраснішою за найгарячіше танго...
Коло неї диявол, манячи, увесь час ходив,
А ночами вона молила Бога прокинутись зранку.
Вона бачила надто багато і чула надлюдськи гостро,
Та у повну силу, боса, топтала істини....
Вона іноді у душі була справжнім монстром,
Але іноді, щоб хтось інший вижив, могла не їсти.
Вона була найбездоганнішою недосконалістю,
Будувала з повітря замки - уламки мрій...
І якщо ти побачиш її у цій реальності -
Прошепчи, що любиш, усупереч їй самій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467270
дата надходження 20.12.2013
дата закладки 20.12.2013
Хороший… Терплячий, сонце…
Я знаю, що я – не мед…
Ти просто присунься ближче,
Закутайся в теплий плед,
І випий смачного чаю
З цукерками
Хочеш мою?
Твої жалі закачаю
тривоги твої присплю,
Мрійливо заглЯну в очі,
Засну на твоєму плечі…
А хочеш? Я знаю, хочеш…
Хороший… Проси, не мовчи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464369
дата надходження 06.12.2013
дата закладки 20.12.2013
Відгук на вірш Н.С.
Відчути. Зрозуміти. Заспокоїти.
Саму себе в душі перекроїти.
Зібрати клапті чорні і спалити.
Багаття загасити. Знову жити.
Бо він - людина з іншого життя,
Але тепер для мене найрідніший.
В минуле вже немає вороття.
І я, і він тепер навіки – інші.
Від погляду благального не встояти.
Назустріч крок невидимий зробити.
Душа жива. Готова заспокоїти.
Відчути. Пригорнути. Зрозуміти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415586
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 20.12.2013
Дзвінок зненацька в тиші пролунав.
Та знаєш ти – він дорогий для мене...
І так невимушено-просто запитав:
«Яка сьогодні ти?»
-Та я… Зелена!
«Зелена? Може, з`їла щось не те?»-
І посмішку, й тепло збудив вогнене...
-Та ні, мій любий, то усе пусте!
Це плаття на мені оте, зелене!
-Ти пам`ятаєш, милий? Так, чи ні?
«Звичайно, люба, все я пам`ятаю…»-
Заграло сонце знов моє в мені!
Мій любий! За усе тебе кохаю!
Так, я зелена! Бо відкрито шлях
До мене тим, хто хоче йти зі мною!
Зелена, як розсада на полях,
Що сонця світло спрагло п`є весною!
Коли, буває, засумуєш ти,
Бринять в розмові невеселі ноти,
В мені є стільки сили, доброти,
І ніжності – зелена, до тошнОти…
Можливо, колір цей і набрида
Природі. Недарма фарбує осінь.
І недарма ізнов іде зима,
Все накриває білим та заносить…
Та глянь – трава вирує, як вода!
Зелений луг, які зелені листя клена!
І я до тебе лину – молода,
Красива, юна, і така зелена…
02.06.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467234
дата надходження 20.12.2013
дата закладки 20.12.2013
Я закоханий в тебе давно,
В твої очі, що наче озерця,
Ти - моє непочате вино,
Ти мені так припала до серця.
Ще ні разу не пив з твоїх губ,
Хоч весна про кохання співала,
Я не знаю, чи я тобі люб,
Проте поглядом ти щось сказала.
Ще співають грудневі сніги,
Та на серці весна розцвітає,
Ми з тобою, як два береги,
А між нами ріка протікає.
Хто збудує чарівний місток,
Поєднає кохання в єдине,
Щоб ми випили щастя ковток
І розквітло життя лебедине.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466582
дата надходження 17.12.2013
дата закладки 17.12.2013
Шматочок хмарки з під небес,
Я протягну тобі в долонях,
Ти ще не бачила чудес,
Коли спішить життя на конях.
Коли попереду шляхи,
Що відкривають горизонти,
Як фарс підкутої блохи,
Росою сяють діаманти.
Бо хмарки – часточки дощу,
Де руки зразу помокріють,
Я все в житті тобі прощу,
Бо я про тебе завжди мрію.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463471
дата надходження 01.12.2013
дата закладки 10.12.2013
В собі шукаю невідоме,
Чи просто те, чого нема…
Незвідане, чи не знайоме,
Що віє снігом – там зима.
Хурделить знову, завірюха,
Зриває дим і гонить вниз,
Перебирав, себе не слухав,
Це привело мене до сліз.
Прийдеться вивчити напевно,
Чи розшукати те в душі,
Що так беріг у серці ревно
І, що давно не ворушив.
Коли відвіє хуртовина,
Прийде медункова весна,
Знов розцвіте в душі калина,
І забринить п’янка струна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465156
дата надходження 10.12.2013
дата закладки 10.12.2013
А може вранці встати з іншої ноги,
і звичну чашку кави замінити чаєм.
Переосмислити життєві всі ходи.
Давай цю гру по-іншому зіграєм.
А може зовсім крихітну дрібницю
наповнити високим, світлим змістом.
Комусь відкрити серця таємницю.
Старатися не бути егоїстом.
А може більше людям довіряти.
Навчитись посміхатися,як сумно.
Близьким своїм ні в чім не відмовляти.
І серцем чути тишу,коли шумно.
А може справді варто крок змінити,
і цілий світ від цього стане іншим.
Буденний плин свого життя спинити -
зробити сонячне проміння яскравішим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459761
дата надходження 10.11.2013
дата закладки 18.11.2013
Люблю я пити зранку каву,
Висить у хаті аромат…
І ти, сідаючи на лаву,
Дві чашки кави п’єш підряд.
На іншій вулиці чи в місті,
Тебе не знаючи в лице,
В думках лечу у небо чисте,
Для тебе стати промінцем.
Бо ми удвох на цій планеті,
Немов споріднені серця,
Нам не потрібен зайвий третій,
Бо двом ступати до вінця.
Та як знайти тебе, любове,
В який краях ти каву п’єш?
На нас чекає чисте поле,
Як в ньому ти мене знайдеш.
Ми не знайомі і далекі,
Дві крапельки на цій землі,
Приємний клекіт нам лелеки,
Та йдемо спати ми одні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460423
дата надходження 14.11.2013
дата закладки 15.11.2013
Як чорне й біле -
Так добро і зло
Оспівані щодня
І незалежні…
Одні сіяють,
Інші, як більмо,
Одні воюють,
Інші, наче лежні…
Одні живуть,
А інші мовчазні,
Не рвуться уперед
На переправу.
Лиш хліб жують,
Ховають щастя в склеп,
Життя тримають
Просто на забаву.
Ніколи і ніде,
Не влітку уночі,
Чи осінню при зорях
В чистім небі,
Холодна хмара
Душу не візьме
І не одягне,
Коли їй не треба..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460715
дата надходження 15.11.2013
дата закладки 15.11.2013
Ти сонця променем лягаєш на вуста
І вітру подихом так ніжно обіймаєш.
Знов крізь виткі дороги і сумні міста
Весняним ароматом серце наповняєш.
Ти краплями дощу вмиваєш мої очі
І листям восени нашіптуєш слова,
А я крізь тихі дні й самотньо-сірі ночі
Так віддано несу кохання почуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416850
дата надходження 08.04.2013
дата закладки 12.11.2013
Все вперше і цікаве, і страшне,
Якщо це поцілунок - то блаженство,
Єдина мить і у полон візьме
І нагадає золоте дитинство.
А перший страх, чи перший переляк,
Коли на раз стають великі очі,
Кудись дівається з - під ніг свята земля
І світ не той, неначе хтось наврочив.
В житті не помиляється лиш той,
Який нічого не привик робити,
Такий буває на словах герой
І може лише просто говорити.
Немає на святій землі людей,
Які б не оступилися в житті,
А, якщо є – ці люди без ідей,
Вони, напевно, і без почуттів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458645
дата надходження 05.11.2013
дата закладки 05.11.2013
Кожне слово твоє, ловить слух,
Кожну ноту чарівного співу,
Навіть вітер надворі ущух,
Налякався мовчазного гніву.
А слова, як струмкова вода,
Ллються ніжно, хлюпочуть об берег,
Наче пава іде молода,
Чи то квіти покрили дерева.
Як приємно мовчати удвох,
Коли крила ростуть в поцілунку…
І співають гаї – тьох та тьох,
Захмелівши від ніжного трунку.
Тільки ти, як тоді, мовчазна,
Лиш цілуєш неначе у душу,
Забриніла любові струна,
Берегти цю струну я ще мушу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457682
дата надходження 31.10.2013
дата закладки 01.11.2013
Не кричу: « Прийдіть на допомогу!»
І не проклинаю білий світ…
Бо давно обрав свою дорогу,
Йду і я, як йшов мій древній рід.
Я пишаюсь тим, що українець
І возносить гордість до небес…
Що Господь подарував гостинець,
Що нарешті мій народ воскрес.
Ставлю свічку, як буваю в храмі,
Кланяюсь народу і землі,
Пам’яті родини – тата й мами,
До могили йду, як є в селі.
Якби я радів, щоб ближчим часом,
Мій народ позбувся власних пут,
Збудував широку щастя трасу,
Вибравши обдуманий маршрут.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457050
дата надходження 28.10.2013
дата закладки 01.11.2013
І ти його впустила в дім,
Ключа легенько повернула,
Він довгий час не був твоїм,
Та серцем ти його відчула.
Він добре знав про норов твій,
Вивчав тебе немов молитву,
Та й він був наче неземний,
Готовий був іти на битву.
Про різні квіти знав усе…
І, що конвалії ти любиш,
Він зірве їх і принесе
І ти, при ньому, їх пригубиш.
А потім впустиш його в сад,
Який ти називаєш раєм…
І двох тоді під зорепад,
Його пригостиш вперше чаєм.
Коли ж побачиш у очах,
Що з ним іти можна до згуби,
Неначе на вістрі меча,
Зіллються в поцілунку губи.
І піде кругом голова,
І очі вдивляться у очі,
І будуть зайвими слова,
В коханні пройдуть ваші ночі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455458
дата надходження 20.10.2013
дата закладки 21.10.2013
Не буду плакати, просити теж не буду,
А кожну мить, як треба проживу…
Нехай мене побачать різним люди,
Що я завжди лишаюсь на плаву.
Не викину з душі ніколи волю
І не забуду хрещення своє,
Народу я бажаю гарну долю,
Коли в народу серце в грудях б’є…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455297
дата надходження 19.10.2013
дата закладки 21.10.2013
Я твій портрет на пляжі малював,
Не аквареллю і не маслом вроду,
На мокрому піску портрет писав
І час від часу, лив на нього воду.
Шумів прибій і хвилі промовля,
Творили шурхіт, як чудове скерцо,
В руках пісок, мов гралось немовля,
Портрет писав з любов’ю через серце.
А ти дивилась вдаль, де кораблі,
Втікали від причалу і зникали…
І твій портрет, найкращий на землі,
Набігли хвилі і умить забрали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454898
дата надходження 17.10.2013
дата закладки 17.10.2013
Осінь, маленьке бешкетне дівча,
Вітром гасає в безгоміні саду.
Перли медові брост́ей винограду,
Збившись, намистом звисають з плеча.
Гойдалку вправно зладнавши в гіллі
Із павутинної вдячності літу,
Радісно зблискує в сяйві розсвіту.
Хмар розриваючи сірі кулі.
Сміх оксамитовий в неба ясу,
Спурхує дзвінко з дахів голубами.
Сиплеться в ліс і рясніє грибами,
Що на кашкетах леліють росу.
В сонячну фарбу, долоньки малі
Шко́да умочить. В ту ж мить п’ятірнею,
Клена листочок впаде на алею…
Мила пустунка, розтане в імлі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454846
дата надходження 16.10.2013
дата закладки 16.10.2013
Іду лугами крізь високі трави
По пояс мокрий в ранішній росі.
Через горби, низини та канави
Крізь болота, дрімучіі ліси.
Іду туди, де сонце вечорами
Нещадно палить сині небеса.
Рожевий колір тої панорами
Мене так вабить. О яка краса!
Земля та небо стогне, дребежить
Тремтить у мене під ногами.
Яка чудова, дивовижна мить
Відкрив Господь небесні брами.
Я вже не йду, біжу, за небокрай
Туди, де сонце гасне за горбами.
У ті ворота, за котрими рай
Виблискує небесними дарами.
© Олександр Крутій
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443885
дата надходження 17.08.2013
дата закладки 15.10.2013
У тому краї, де рожевий ранок
Спинається на ноги, як дитя.
Де над лугами стелиться серпанок
Та діамантами виблискує роса.
Червоні маки і волошки сині
Дозрілі позолочені лани.
В гаю пісні лунають солов'їні
І липи на подвір'ях запашні.
Там у садах липневим пахне медом
Хрущі шевченківські гудуть.
Летять лелеки українським небом
Та соняхи за хатою цвітуть.
Там все таке моєму серцю миле
Ось ці лани та липи у дворі.
Таке все рідне, дороге, красиве
Там українське сонце угорі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452724
дата надходження 05.10.2013
дата закладки 15.10.2013
Горобина має вишиванку,
В кольорах червоно – золотих,
Перший промінь - сонця спозаранку,
Китиці червоні освятив…
В Україні ягоди єдині…
Всі в ожині, у ясній росі…
Щастя у калині й горобині,
Що квітують в осені усі.
Я тепер прошу осінні трави,
Що мені нагадують роки,
Нам не здобувати більше слави
І у шлях невідомий лягти.
А туман змиває листя й гілля,
Наречена йде вже до вінця,
До весни готується весілля,
Перед нами ж осінь золота...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454266
дата надходження 13.10.2013
дата закладки 14.10.2013
Туман. Який стоїть туман…
Напевно хмара заховала осінь,
Неначе непрочитаний роман,
Кохання до собору ніби просить.
У сиву плахту зібрано життя,
Ясніє десять метрів жовта липа,
Осінь прискорює мені серцебиття,
Коли кохання із туману глипа…
Туман клубком по вулиці пливе,
Будинки у вогнях вже переспіли,
Живе кохання, так воно живе…
Тумани від кохання захмеліли.
Вже піднімається угору сивина,
Земля радіє теплому світанку,
На дворі осінь, а в душі весна,
Такі думки туман навіяв зранку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454407
дата надходження 14.10.2013
дата закладки 14.10.2013
Чи ж я скажу все те, про що хотіла?
Чи вітром змиє в темну каламуть?
Чи ворон підібравши чорні крила,
Розсипле того слова справжню суть?
Чи я слабка, що все шептати маю?
За осокори лепет зачеплю.
Нехай чекає того дня. Не знаю
Чи зможу вже сказати, що люблю...
Чи розгорну всі хмари в піднебессі,
Щоб чисте стало, наче полотно.
І викладу, нанизаними в серці,
Разками намистинок. Чи ж давно
В руках їх розсипала, наче зорі
І розливала із долонь тепло.
Ловила крапельки дощу прозорі,
Вмивала слово , чистим ,щоб було...
Носилась мовчки я із сокровенним,
Вимощувала в серці його час.
Весною надихала ... І щоденно
Ставала мрія довшою до Вас..
А почуття вже розпирало груди,
Весняна повінь розлила думки...
Моє кохання. Що тепер з ним буде?
Освідчуйтеся першими, жінки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323030
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 12.10.2013
Усміхнена поволі йду сама,
Хоч і печаль в очах і навіть в серці.
Усім же все одно моє життя,
У всіх воно своє лише до смерті.
Хтось потемки поволі сльози ллє,
Хтось рве на голові усе волосся,
Комусь покою смуток не дає,
А я іду і вірю лиш в хороше.
Надія як останній той листок,
Що втримався на дереві осіннім.
І білої лілеї пелюсток
Дарує віру, віру і надію.
Коли кохання в побут увійшло
Воно осяює усе навколо
І гріє всіх оте тепло,
І ти уже дует, не просто соло
Багато хто не хоче розуміть
Що без надії не живемо зовсім
Що і без віри, то порожній світ,
А без кохання й ми усі порожні.
25.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453956
дата надходження 11.10.2013
дата закладки 11.10.2013
Сльозяться очі, на душі "сума",
О, як мені тебе не вистачає!
Хурделить доля і стоїть зима,
Любов ножами моє серце крає.
Тобі ж чомусь, без мене все одно,
Неначе птаха заховалась в клітку,
Тебе не можна витягти в кіно,
Закрили в хаті, начебто сирітку.
А пригадай, як ми ходили двох
По різнотрав’ї босими ногами…
Збирали у букет чортополох
І по ночах стояли біля брами.
Тепер один, немов у ті часи,
Коли моє кохання розцвітало,
Я так радів і Господа просив,
Щоби воно, як Сонце засіяло.
У тусклих фарбах ще летить життя,
Надія є, що ще воно засяє,
Можливо, ще вернуться почуття,
Новим вогнем кохання запалає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453465
дата надходження 09.10.2013
дата закладки 09.10.2013
Мій Господи молюся я Тобі,
Що ім’я записав моє у книгу,
Що шлях життєвий визначив мені,
А з татових грудей розплавив кригу.
Молюся, Отче, за гріхи батьків,
За грішні вчинки славної родини,
Молюсь за друзів тих, яких зустрів,
За честь і славу неньки України.
Молитись буду перед вівтарем,
Щоб щастя нам приносило причастя,
Щоб світ сіяв і зник сердечний щем,
Щоб у житті завжди родило щастя.
Я на колінах попрошу Тебе,
Згуртуй народ і дай йому краплину
Простого щастя і життя тепер,
Щоб ми любили рідну Україну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452781
дата надходження 05.10.2013
дата закладки 06.10.2013
Я руку протягну, не як жебрак,
Голодним не проситиму хлібину,
Комусь подам я руку просто так,
Тим, де відчую серцем я людину.
Окрім руки підставлю і плече,
І упряж одягну, як є потреба,
Хай вчинок мій нікого не пече,
Як необхідно, прихилю і небо…
Допоки сила у руках ще є,
Життю радію, маю вірних друзів,
Хоча у кожного давно життя своє,
Теплом ділюся з ними по заслузі.
А ще радію друзям, як добро,
Ділити горе теж я научився,
Напевно по житті мені везло,
Бо в певний час і саме там родився.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451755
дата надходження 30.09.2013
дата закладки 02.10.2013
Ми йдемо по жовтавому листі
І вдихаєм життя аромат,
Ловим подих осінньої миті:
В ній триумф непридуманих свят.
Раю в небі
Мені вже не треба –
Подумки я давно уже там:
Усім серцем сягнув я до Тебе,
Щирість духу Тобі я віддам.
Неосяжність щасливої миті
Бережуть нам пожовклі листи...
Випадковості вже пережиті,
Неминучість ще треба пройти.
30.10.2001
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451729
дата надходження 29.09.2013
дата закладки 02.10.2013
Слова - Віталій Назарук
Музика, виконання, запис - Микола Шевченко
1
Розірву сердечні струни,
Щоб ти піснею відчула,
Мого серця спів далекий
І мелодію нову.
І засяють в тебе очі,
Наче зорі серед ночі,
І нам долю напророчать,
На життя одну…
Приспів:
Рветься серце, моя доле,
У широке чисте поле,
на просторії стодоли,
У кохання вир.
Квітнуть знов волошки сині,
Стигнуть грона горобинні,
І радіють люди нині,
І радіє зір…
2
Місяць вийшов із-за хмари,
Зорі всі зігнав в кошару,
Під мою стару гітару,
Пісня зазвучить…
Обніму тебе за плечі,
Щоб позбутись холоднечі,
Тихим голосом лелечим,
Стрінемо цю мить.
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450903
дата надходження 25.09.2013
дата закладки 25.09.2013
Твій вересень також пропах корицею
І пряженим гарячим молоком?
А райдуга барвистою жар-птицею
Тобі крило розверла над ставком?
А ранки в тебе трішечки з гірчинкою -
З робустою і пряним тютюном?
Каштани із рум'яною скоринкою
І в тебе смажить сонце за вікном?
А дощ тобі наспівує романтику
Далеких одіссеїв-кораблів?
І з вітром на мереживному бантику
Гойдаєшся над куполом землі?
Торкаєшся до хмар ногами босими,
Де течії повітряно-легкі?
А в тебе теж такі бувають осені -
Щасливі, божевільні і п'янкі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449619
дата надходження 17.09.2013
дата закладки 24.09.2013
Боже, дякую Тобі за сніг,
Що лежить і виблискує всюди.
І за зорі, що в небі зберіг,
Бо милуються ними люди.
Боже, дякую Тобі за траву,
Життям пахне вона і зелена.
Я і небо блакитне люблю,
Ти створив все прекрасне для мене.
Боже, дякую за день і за ніч,
І за дощ, що ллється із хмар,
Зустрічалась із ним віч-на-віч,
Розуміючи, це- Твій дар.
Боже, дякую за сонце Тобі,
Що весь світ теплом зігріває,
І за річку, і місяць ясний,
Він вночі дивовижно сяє.
За такі неповторні квіти,
Ми є схожі на них наяву.
І милуючись красою світу,
Боже, дякую Тобі, що живу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450410
дата надходження 23.09.2013
дата закладки 23.09.2013
Утікає у темні куточки
Безпорадна моя самота,
Коли звістка надходить від дочки,
Або син телефоном віта.
І здається – життя ще триває
І розпачливий сум пропада,
Вся природа радіє й співає,
А навколо одна доброта.
Що хвороби старечі минули,
Що ти дітям потрібний завжди,
Що тебе не усі ще забули,
Є у гості ходити куди.
Та у темнім кутку зачаїлась
Безпорадна гірка самота,
Мого розпачу ще не наїлась,
Все чекає і слини ковта.
18.09.05.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450429
дата надходження 23.09.2013
дата закладки 23.09.2013
Через ліси, степи, через долини
Несе ріка свої бурхливі води.
Там фауна і флора. Там глибини.
Там чинить суд владика Бог-природа.
Не зводьте, люди, на воді загати
І не диктуйте річці свій закон!
Що здатні ви природі-неньці дати
Окрім страждань, негод і перепон?!
Нехай тече ріка в своєму руслі,
Хай ллє нестримні води в океан!
Бо велич і краса у тому русі,
І Вічності нездоланій пеан.
Немов ріка, хай струменить життя!
Не бороніть йому – не каламутьте воду!
У бистрих рік немає вороття:
Кінець один – і в днину, й непогоду –
Як океан, одвічне Небуття*.
___________
*За індуїзмом – Абсолютне Буття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412006
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 20.09.2013
А рваний вітер лазив по шибках,
То затихав, а то черпав десь силу,
Листя зривав, робив це залюбки,
Гонив за хату, мов давав їм крила.
Злітав до хмар, а потім падав вниз,
Гонив дими, що з коминів сивіли…
І золото зривав з деревних риз,
Хоч біля них втрачав бувало сили.
Летіли хмари й птахи із гнізда,
Налякані стихією п’янкою…
І зеленіла в полі борозна,
А вітер не давав землі спокою.
Холодна осінь сіла на поріг,
Дощі, дощі вже перемили долі
І наче із відра посипав сніг,
І побіліли враз дерева голі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450210
дата надходження 20.09.2013
дата закладки 20.09.2013
Тумани вкрили берег у росі,
Сховалась ряска між очеретами,
Забрало Сонце промені усі,
Покрилось небо ясними зірками.
В дуплі старої верби порохно,
Світило тьмяно, мов казкове сяйво
І тінь хиталась, як маленький гном,
І ця краса була для нас, як "тайна".
Дурманили покошені луги,
Під кумкіт прохолодного туману,
Що прокладав над річкою стежки
І гоїв травам не зажиті рани.
А каченята, наче залюбки,
Під берегом мальками ласували,
За карасем ганяли щупаки,
Лиш зорі у воді відпочивали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449780
дата надходження 18.09.2013
дата закладки 18.09.2013
Коли на мене часом навіює сум,
Жовтий, як стіни будинку для людей особливо хворих,
І глибокий, як музика з партитур
Синіх мелодій Пінк Флойда в дисперсії справді чорних...
Телефоную до неї, яку я зустрів восени
Мокру від крапель дощу і постійних душевних баталій,
Вона трохи старша - у неї трьохрічний син,
І чоловік, який скиглив, а потім покинув, пославши їх двох подалі....
Вона залишилась сама у двадцятиметровому світі,
Із малим шепелявим згортком щастя материнських обійм,
А потім з'явився я - їй було соромно, бо в тому весняному квітні,
Закохалася вдруге в дитя, яке до того знало лиш дотик повій...
Я ніколи не говоритиму при ній про любов,
Забираю її сина із дитсадка і біжу на вечірні пари,
Але якщо у світі, справді існує щастя, яке пришвидшує кров,
То хай би воно жило у її звичці будити мене теплим запахом кави....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435885
дата надходження 07.07.2013
дата закладки 17.09.2013
Бо даремно боятись миті,
Ціна поділки в часу інша,
Ми живемо тугі й закриті,
І це напевно найгірше...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449582
дата надходження 17.09.2013
дата закладки 17.09.2013
Червоно сонце освітило схід,
Зірвався вітер і проснулись хмари,
Холодна сирість, наче перший лід,
Торкнулась струн осінньої гітари.
Кленовий лист у всій своїй красі,
Затріпотів і полетів додолу,
А ліс у золоті позбувся голосів,
І зашумів, якось осінньо - хворо…
Туманний ранок - дихає город,
Дерева вимальовують пейзажі,
Приносить осінь купу нагород,
Що новий день, то нові персонажі.
Ще «літо бабине» нам принесе тепло
І полетить біленька павутина…
Знов потемніє золоте село
І змінять фарби осені картину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449581
дата надходження 17.09.2013
дата закладки 17.09.2013
Мені вже набридло, мені допекло,
Що «мати» на вулиці часто лунають.
Раніше був стид і цього не було,
Тепер навіть пісню із «матом» співають.
А як же культура, де ділась вона…
Де мова, в якій не було місця «мату».
З екранів ми чуємо «пік» це слова,
Неначе це «пік» хтось вставляє по блату.
Народні артисти, актори кіно,
У їхній розмові ми «пік» не раз чуєм.
І «мат» за столом, як хороше вино,
Неначе його за столом нам бракує…
Вернімо культуру, хай линуть пісні,
А сміття із мови нам варто забрати.
Вживаймо слова дорогі, чарівні,
Щоб жити без «мата», радіти й кохати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286531
дата надходження 16.10.2011
дата закладки 16.09.2013
Мати слабкість кохати не тих,
Мати силу відчути інакше,
Не шукаючи стежок простих,
Бути жінкою – кара чи вдача?
Мати владу почати війну,
Мати мудрість її зупинити,
Мати мужність сказати «люблю»
Не лише чоловіку, ба – світу!
Вірне серце спокуту несе
За доступність твою й непорочність.
Не кажіть, що краса світ спасе,
Не краса нас спасе, а жіночність!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406422
дата надходження 05.03.2013
дата закладки 16.09.2013
Майже допита. Уже охолола.
Кава стоїть на столі край вікна.
Я – королева. Але без престолу.
Я – не погана. Але не Вона.
Майже добита моральним стражданням.
Біль, як і кава, допитий зрання.
Разом з тобою. Але без кохання.
Я – не кохана. Кохана – не я.
Я не із тих, хто втече від проблеми.
Знову до чашки тулю я вуста.
Я все ще прима. Без фанів і сцени.
Я – ще не гірша. Я просто не та.
Знаєш, на каву я схожою стала.
Осад на дні у душі не чіпай.
Я – не жахлива. Я просто як кава.
Хто ж тобі винен, що ти любиш чай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351867
дата надходження 21.07.2012
дата закладки 16.09.2013
Берегине вогню, берегине рідні,
Берегине народного слова…
Тобі низький уклін за душевні пісні,
Живи довго і будь нам здорова.
Поки ти на землі, рід укупі завжди,
Бо летить, вчувши крик берегині,
Нас додому ведуть твої, мамо, сліди,
Чисте небо, безхмарне і синє.
Ти поклич в любий час, злетимося ураз,
Бо родина - це те найдорожче,
Що в собі ти несеш і даєш водночас,
Ми ж до тебе йдемо, як на прощу.
Щира дяка тобі, що даруєш тепло,
Бережеш, як зіницю родину
І допоки ти є - є родинне гніздо,
То до тебе на крилах ми линем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449367
дата надходження 16.09.2013
дата закладки 16.09.2013
Похмурий день...Осінній листопад...
В зажурі ліс із вітром розмовляє...
Скінчилось літо...Зграї вдаль летять...
Осінній лист,мов птах,між віт кружляє...
Пожухлий килим з листя землю вкрив...
Він ще недавно радував красою...
Це дощ осінній ясні барви змив...
Лишивши спогади. мов казку,нам з тобою...
Промінчик сонця блиснув із-за хмар...
Осяяв ліс і,привітавшись чемно,
Тепло приніс,як довгожданний дар...
Бо вже зима в дорозі десь, напевно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448987
дата надходження 14.09.2013
дата закладки 14.09.2013
Навіяне віршем Ліни Костенко «Страшні слова, коли вони мовчать»
Я слів боюсь невизначених, скритих,
Які залізли в душу і завмерли.
Вони лякають, з ними важко жити,
Бо ті, що линуть – вони, ніби перли.
Ті, що мовчать, вони не зрозумілі,
Хоча й принишкли, можуть ще світити.
А можуть рани роз’ятрить на тілі,
Можуть вознести, але й можуть вбити.
Тож краще говоріть, нехай слова летять,
Бо кожне слово сказане – печать.
Слова – вірші, це Божа благодать,
І бійтеся тих слів, які мовчать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267418
дата надходження 28.06.2011
дата закладки 14.09.2013
Не зможеш мене ти забути,
Я – юність і ніжність твоя,
Хоч цього не можна збагнути,–
Носитимеш в серці ім’я.
Забути не зможеш мій погляд
За вихором днів і ночей…
Я тінню блукатиму поряд,
Тобі буду дружнім плечем.
Я ласкою теплого вітру
І ніжністю сонця весни
Зігрію тебе, стану Світом,
Приходити буду у сни.
Забути й тебе я не в силах!
Зі мною хай буде завжди
У буднях сумних і тужливих
Повсюди твій голос дзвінкий.
Ридання душі і зітхання
Ніч слухає, зорі горять…
Та пам’ятей наших вінчання
Нам свічі німії здійснять.
29.09.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448813
дата надходження 13.09.2013
дата закладки 13.09.2013
Зірвалася зірка у простір - летить одиноко,
Свій шлях залишила у синьому небі на мить,
А скільки ж до неї? Не знаю… Вона так високо…
І лет цей не зможе, повірте, ніхто зупинить .
Якщо кожна зірка горить і з душею згасає,
А ті, що горять - як люди, що ще на плаву…
Дивлюсь я на небо і зірку єдину шукаю,
Бо тільки при зірці на білому світі живу.
Щоб зорі у небі злітали лише коли треба,
Щоб віку добавив Господь молоденькій зорі…
І щоб ми дивилися завжди на зоряне небо,
І душі у нас залишались завжди молоді.
Щасливого лету, зоря! Ти свій слід угорі залишила…
Напевно, щасливо своє прожила тут життя…
Бо швидко погасла, напевно, кудись ти спішила,
Чи може летіла у простір - родити там нове життя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448787
дата надходження 13.09.2013
дата закладки 13.09.2013
ПОЧИНАЙ СПОЧАТКУ…
Це так воно.
Хоч ти,
хоч я,
хоч хто…
Снується думка кольоровим чадом.
Купи собі великий молоток
І перебий у домі всі свічада!
Не стій напроти власного життя.
Розбий і втішся.
Стільки б того й горя.
Нехай блакитні скалки миготять.
Вони ніколи вже не заговорять!
Ось бачиш - рама.
Чорна і німа.
Химерна, мов диявольська печатка.
Ні спогадів, ні свідків вже нема.
Нема нічого.
Починай спочатку
Усе.
Спочатку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448691
дата надходження 12.09.2013
дата закладки 12.09.2013
Ти знаєш, я чомусь не вмію жити
Як заплановано сучасними людьми.
Так хочеться просте добро творити,
А не коритися й по течії пливти.
У кожного тепер пріоритети,
Всі прагнуть розкоші й кар’єрної краси.
Ми вправно в’яжемо гнучкі тенета,
У них же в’язнемо з благаннями: «Пусти!»
З малих навчаємось любити грішне,
Згубивши правду і повагу простоти,
І ось тобі квиток в життя потішне,
Ти справді втратив віру назавжди.
Та варто деколи спинитись,
Зміни буденність на гармонію в душі.
Рутина квітне, може все змінитись,
Не будь пристосуванцем!
Не будь же ворогом собі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349110
дата надходження 09.07.2012
дата закладки 12.09.2013
Слова - Кириленко Тетяна (Isetta)
муз., виконання - Шевченко Микола (Николя-бабА)
Коли ти дивишся у синь хмільного неба,
Коли по ночі в нім рахуєш зорі,
Згадай, не тільки ти, а через тебе,
Життя свої змальовує узори.
Коли тобі в душі від чогось тепло,
Або тебе щось змушує радіти,
Ти пам'ятай: не ти, а через тебе
Життя сприймає все, що є в цім світі.
І кожен рух, і кожен дотик - трепет,
І кожен подих - просто щастя бути.
Бо то не ти, а просто через тебе
Життя бажає саме це відчути.
Коли ідеш - то будь у кожнім кроці.
Коли ти любиш - дай тебе любити.
І мрій своїх не відкладай на потім,
А просто дай життю тебе прожити...
Внизу - посилання на сторінку чудової авторки Isetta
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=19672
11.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448539
дата надходження 11.09.2013
дата закладки 12.09.2013