Кутова: Вибране

ЮХИМ

не

немічність,  немемічність,  немімімічність

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627338
дата надходження 09.12.2015
дата закладки 27.12.2015


Шон Маклех

Довершено: Місто Вітру

                                                     «З  сієї  то  весі,  з  сих  то  вулиць
                                                         виводить  сліпця  небесний  вчитель.
                                                         Повернемось  же  і  ми  з  ним
                                                         в  дім  наш.»
                                                                                                 (Григорій  Сковорода)

Я  жив  у  місті,
Яке  збудував  вітер.
Нагромадив  кам’яниці-прихистки  
Для  людей-номадів,
Що  звикли  ховатись  під  землю
І  накривати  голову  очеретом.
Тепер  камінь  вітру-масона  -  
Каменяра  вільного.
Він  гуляє  вулицями
Разом  з  кудлатими  псами  -  
Чорними  розенкрейцерами,
Волохатими  Фаустами.
Ратуша  й  храми,  дзвіниці  й  пивниці
Збудовані  з  дикого  каменя  -  
Такого  дикого,  що  навіть  пікти
Здаються  поруч  з  ним  джентльменами
Чи  то  просто  есквайрами,  чи  то  лендлордами
Епохи  цнотливої  Вікторіанської
(Civitas  erit  victoria  in  aeterna!)
Я  жив  у  місті,
Де  вітер  був  лорд-мером
І  вуличним  музикантом,
Награючи  свої  безнадійні  мелодії
Катеринкою  межичасся,
Я  жив  в  столиці
Короля  без  імені  і  титулів
І  навіть  без  тіні.
Місто  вічного  холоду,
(Не  Единбург  Семи  Вітрів  -  ні)
Де  будинки  не  затишок,
А  лише  фортеці
Вождів
Гордих  крижанооких  кланів.
А  під  ногами  планета,
А  під  планетою  порожнеча
Нескінченна  і  темна,
Як  комірчини  у  місті,
Яке  будував  вітер.
Я  жив  у  місті.
Я  жив.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623477
дата надходження 24.11.2015
дата закладки 25.11.2015


ЮХИМ

злива

той  вітер  здійнявся,  затих  і  розтанув  між  душ,
а  злива  пройшла,  але  нова  уже  неминуча.
аговкнеться  жадібність  і  ненаситність  їбуча,
бо  ваш  сатана  -  то  нікчемний  знезублений  вуж.

покотяться  хвилі  до  нас,  бо  ми  ближче  до  сонця,
і  змиє  прокляття,  як  бачив  колись  уже  Ной.
мовчанка  розтопиться  свічкою  серед  емоцій,
і  в  темряві  згубиться  привидом  антигерой.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568922
дата надходження 23.03.2015
дата закладки 07.05.2015