Не сотвори собі кумира,
Розчарування може вбити.
Ми — наче ті мішені в тирі
Для пострілів життєвих митей.
Вбиває віра нас у диво,
Котре ми вигадали просто.
А після... йде все косо-криво
З кінцем сумним — "опів на шосту".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004627
дата надходження 01.02.2024
дата закладки 03.02.2024
Не надивилась...
Ще би півхвилини...
Вивчала б кожну рисочку лиця,
Слова б збирала, наче намистини,
Гердан латала б ними від творця.
Слова ж звучали співом лебединим...
А що слова? Коли жага в очах!
Тамую спрагу голосом любимим -
Найбільше щастя у простих речах...
Спирає подих ніжності лавина,
Найбільше щастя в теплоті долонь...
Не надивилась...
Ще би півхвилини...
Губами, щоб торкнутись твоїх скронь...
07.12.2019р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857244
дата надходження 08.12.2019
дата закладки 30.12.2019
У погляді - бузкове аніме,
сюжети, драми і нерівні "батли"
весна згорить у драйві і мине,
а ти не зможеш вчасно упіймати
медові соти в небі з молока
у крихітну, як крапелька піалу.
Одну фіалку вихопить рука
і збереже після грози і шалу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834355
дата надходження 03.05.2019
дата закладки 11.08.2019
І най би нам
натрапити на зливу,
і повінню
наповнити вуста.
В саду із яблук
білого наливу
у ніч, коли
Рапунцелі коса
розплетена
спадатиме на п'яти
гойдатимуться живо
стремена.
і най би нам забути
і не знати
адреси ,
телефони,
імена.
Минеться
з часом збурена стихія
і блискавка
затягнеться як шрам.
Коли від сліз
для тебе я змалію...
Сміятися!
Сміятися
пора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842782
дата надходження 23.07.2019
дата закладки 11.08.2019
Ти така міжгалактична
Із тюльпанами в руках,
Таємнича і містична,
Миєш ноги у річках.
Ти - незвідана планета
У безмежних небесах,
Так яскраво, мов комета,
Впала з неба на мій шлях.
Ти прийшла на мою сушу
Крізь століття і роки,
Відчуваю твою душу,
Що на відстані руки.
Вийшов на твою орбіту,
Та чи бачиш ти мене
В лабіринтах цього світу,
Де усе таке земне?
Ти пробач, що я турбую
І хвилюю спокій твій,
Що в думках своїх цілую
Кінчики пухнастих вій.
Може, ти це відчуваєш
Серед ночі, уві сні...
Може, в небо споглядаєш,
Що зоріє у вікні.
Я торкнусь його рукою,
Піду по слідах очей,
Притулюся із росою
До оголених плечей.
І проллюся, наче злива,
Морем стану у тобі,
І вже буде не важливо
Бачиш ти мене чи ні.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844726
дата надходження 11.08.2019
дата закладки 11.08.2019
Кохати Вас - тонути в неба далі,
Вдихати вітряну морозну сніжність,
І воскрешати пелюстки зів"ялі,
Лиш подихом народжувати ніжність...
Кохати Вас у зорях велеможних
Та місяцем біля вікОн блукати,
Щоб зорепадом почуттів тотожних
Розсипатись... й цілунками збирати...
Кохати Вас до зубожіння рими,
а часом шедеврального потоку,
Днем малювати сни і жити ними,
До спалаху лишивши десь півкроку...
Кохати... Вашу близькість відчувати -
Для мене це, як таїнство причастя...
І в серці Ваше Ім"я карбувати...
Кохати Вас... яке безмежне ЩАСТЯ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790968
дата надходження 09.05.2018
дата закладки 30.01.2019
Перші вранішні колії часто потовчені гострим,
Іскри стику відновлюють ржаве і ставлять на ноги.
І ніщо так не тішить, ніщо так не злить і не возить,
Як дитяча від спогадів й зріла від болю дорога.
Кожен хмарний світанок пробудить бетонні могили,
Потім плач за вологою будить зі сну мерців в'ялих,
Та ніколи, ніколи не буде жалю - будуть сили,
А бетон стане паростком, хай навіть трохи недбалим -
Дощ змиває гріхи.
Мої ноги ще досі не в русі,
Серце - в спокої,
Вуха - не заткані,
Очі - сонливі.
Сни збивають мій розклад, його добивають французи,
Але потяг мене повертає помалу в свій вимір.
На перонах зупинки були часто більшим, ніж вічність,
І здавалось, що ті ляльководи вбивали терпіння.
Навіть чверті годин вже добою виднілись.
Чи більше.
Але спека і досі стоїть, хоч і дощ є, і вітер.
І двірці пролітали повз потяг, мов крихітні замки,
Спогад давніх поїздок ятрився ще раною свіжою,
Металеві дракони продовжили рух на вигнання -
Але часто казав я: "Свій шлях подолав знов. Я вижив."
21.06.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673779
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 18.01.2017
Цілую повіки,
вустами розчісую вії...
Пірнаю в жагу зіниць –
кофеїновий рай.
А венами – ріки
вулкану, вітри-буревії...
Зринаю, лечу!.. Міцніш
ув обіймах тримай.
Нанизую персні –
безодні гарячі глибини.
Рахую їх зойками
чайок неба твого.
У ніжності персів
горнуся вустами дитини...
Так мало мені твоїх
над собою знемог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711692
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 15.01.2017
Цілую повіки,
вустами розчісую вії...
Пірнаю в жагу зіниць –
кофеїновий рай.
А венами – ріки
вулкану, вітри-буревії...
Зринаю, лечу!.. Міцніш
ув обіймах тримай.
Нанизую персні –
безодні гарячі глибини.
Рахую їх зойками
чайок неба твого.
У ніжності персів
горнуся вустами дитини...
Так мало мені твоїх
над собою знемог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711692
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 15.01.2017
Присядь на хвильку. Подивись на небо,
Заплющуй очі і дивись ще раз...
Щось уявляєш? Не кажи про себе,
А лиш дивись... Не треба зайвих фраз...
От думаю, немов мала дитина:
Цукрова вата в хмарах досі є?
І тут - ба-бах! А я ковтаю слину
І кажу: "Вати з цукром ти будеш?"
І знову думка... Як є білі хмари,
То з них тумани падають униз?
І тут - ба-бах! Мелодія гітари
Бринить. Десь. Там. Навколо озирнись...
А коли чорні хмари опадають,
Вони насправді терті і смішні?
А блискавка - то лоскоти. Звикаю...
І плач від сміху в вигляді дощів...
Усі ми із води повиринали,
І зорі проглядали у пітьмі.
Коли над нами вибухають хмари,
Бажання знов загадуємо ми...
13.04.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659266
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 05.05.2016
Ну що тобі сказати, Осінь?
Так димом душу забрала в полон...
Я не повернуся до тебе зовсім,
Хоч серце іноді болить ще знов.
Переболіло стільки на долонях,
В очах не видно тому болю дна,
Я заховала все у чисте небо в зорях,
А на дворі уже давно весна...
Я завмираю на своїй дорозі,
Не йду нікуди, мовчки постою,
До літа не дотягну, вже не взмозі,
Хіба ще ти мене чекаєш на краю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661945
дата надходження 25.04.2016
дата закладки 25.04.2016
"Стихи нужны мне, как доказательство: жива ли я еще? Так узник перестукивается со своим соседом...
Я в себя стучу, как в стену..."
Из черновой тетради Марины Цветаевой
***
Жива ли я еще? Жива.
Твоим дыханием согрета,
ищу забытые слова
на чуть поблекших кружевах,
едва не пересекших лета
границу зыбкую. В печаль
играю , словно ветер в карты.
Еще не сброшена вуаль
пришедшего на помощь "завтра".
Жива ль? да кажется жива...
Пусть перестала на запястьях
писать (ненужные?) слова
с едва забытой верой в счастье
и в бесконечность бытия.
Рисую строки на песке и
жду, что пришедшая волна
сотрет их. Кажется немею
от дрожи воздуха, что миг
умеет перекрасить в вечность.
И впитывая бесконечность
звучания его, едва
касаюсь неба. На востоке
дышу на солнце и опять
пишу и вновь стираю строки,
листая старую тетрадь...
жива ли я еще?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579431
дата надходження 07.05.2015
дата закладки 21.04.2016
Нас не нужно учить - мы нечаянно вышли из прошлого
и закрыты пути. Мы остались без права назад.
Расскажи - что нас ждет и соври хоть немного хорошего.
А искать бесполезно кто в этом во всем виноват.
Нас ровняли с землей. Нас утюжили адскими градами.
Не пиши нам о вере - она затерялась в степях.
На курок нажимая, подумай хоть каплю - а надо ли?
Вспомни о поседевших до срока чужих матерях.
Загляни в детских глаз голубую озерность бездонную,
прочитай дикий страх и отказ эту глупость понять.
Расскажи - что нас ждет. Замети пятна крови поземкою
перед тем как нам выпадет землю свою напоследок обнять..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553414
дата надходження 21.01.2015
дата закладки 21.04.2016
Отмоли меня. День мой вымерян
и раздЕлен напополам.
Проливается март по линиям
предапрельным. Слепым словам
вторит песенность птичье-стайная.
В перекресточных жерновах
перемолоты встреч случайности
в пыль и прах.
Отмоли меня неколеночно.
В полнолунности тишины
напиши на небес расстеленность
ноты-сны...
от-мо-ли меня......
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657088
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 21.04.2016
Триває піст.Суворий і Великий.
Дотримується хтось його, хтось - ні.
Згадуються слова митрополита
Сабодана Володимира мені.
Земляк відомий мій і дуже мудрий
Навчав усіх поводитися так:
Не тільки тіло очищати, але й душу
Повинен кожен з нас.І повсякчас.
Коли запитували в нього ще й про їжу,
Вживати можна що у піст, а що - то гріх,
Відповідав:"Ви один одного не їжте,
Найправильніше буде це.Амінь."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659013
дата надходження 12.04.2016
дата закладки 21.04.2016
[b]Добре, що люди, які нас оточуть - такі різні. Їхні життя багаті на величні та мізерні історії - безмежний простір для натхнення.
[/b]
Поза межами
Цього вечора вона сиділа біля вікна. Холодна темрява мляво тягнула кроки, кульгавила покрученими стопами, повільно линув час.
Не залишилось почуттів – ані чорних, ані білих. Байдужим до всього було небо: зірки, заховавшись за ним, плакали, змішуючи сльози з вихором сніжинок.
Була поза межею – у тому дивному стані людської безсердечності, що відкриває світ лише для спостережень, не для висновків. Почувалася великою таємницею, не давала волі крикам, які лилися із втомленого хворобою серця.
З’являлося передчуття, що знає майбутнє. Але так хотілося впевнитися, чи воно взагалі – буде?
Чим підтвердити свої пророцтва?
Чи краще назавжди переконати себе у їх безглузді?
Та й хто б їй повірив?!..
І летіли повз очі рядки, і шепотіли захоплено сутінки, гортаючи сторінки її улюбленої книги...
Було пізно, було темно, хотілося скоріше ночі, щоб відпочити від самої себе. Але ж так повільно линув час...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624131
дата надходження 26.11.2015
дата закладки 28.03.2016
Ти знаєш, а ми з тобою схожі,
Хоч в погляді твоєму завжди осінь.
І не таять ту частку почуттів лиш очі.
Не губляться вони в просторах млості.
А я, чомусь, майже завжди прозора.
Немов той привид, рухаюсь крізь стіни,
Налякана заплутаним узором
Тієї слабкості, що любить лиш руїни.
Ми схожі все ж з тобою – я вагаюсь,
Чи варто повністю вдихнути смак повітря.
Що я ненавиджу? Напевно, таку жалість,
Котра не залишає іншим рівних.
Ледве зійдуться половинки, сила треба,
Щоб розігнать пихату злість ну просто зараз.
І хай пустинею проліг той шлях до тебе,
Я вірю – десь чекатиме оазис.
Як я іди, просто веди з собою,
Не забувай тримати міцно мою руку.
Стискай, не бійся, сильно, хоч до болю.
Та не роби цього із серцем. Не у жмутку.
Ми схожі… Так з тобою схожі ми. Це правда.
Та ти мовчиш про це, я – теж ні слова.
Наважусь – розповім тобі все завтра.
Відлунням тихим видихне наша розмова…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619167
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 12.03.2016
Цілунками вій,
зливами снив
переплелись із гілками думок
подихи раю.
Фортеця,
в якій ти мене зачинив,
вмуровані флейти чарівні між стінами має.
Вітер західний –
флейти чарують
липко
повітрям тополь,
гіркосолодом перволисту.
Східний - плачуть:
майже
щодня
убиті
ще кілька флейтистів…
01.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635116
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 05.03.2016
[img]http://www.day.kiev.ua/sites/default/files/main/articles/25032014/10kartina.jpg[/img]
Я воскова свічка,
яку Ти тримаєш в руках.
Пробач мені, Господи:
Тану, неначе сніжинка,
Але не світити не можу:
Я вічний маяк
У гавані ніжності
З іменем Єви,
Я – жінка.
Я чиста сльозинка,
Прозора, неначе роса,
Яка на щоці залишає
Вологу стежинку.
Я крапля веселки,
Коли відступає гроза.
Я росяне сонце –
Усміхнена Єва,
Я – жінка.
Я вірне крило.
Я до пари. Я сильна й легка:
За помислом Божим,
Верба із корінням двожильним,
Якій ополіскує коси кохання ріка.
Я – свічка крилата у росах.
Я – Єва.
Я – жінка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649180
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 05.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.12.2015
Запах моря
Море пахне вереснем
а вересень – тобою
Хтось біжить від осені
а я живу з рудою
Море пахне спокоєм
а спокій – передчассям
Хтось біжить від суєти
а я вернувся вчасно
Море пахне вічністю
а вічність – розставанням
Хтось біжить від пристрасті
Я покінчив з ваганням
Морем пахнуть спогади
теплі та солоні
Хвилі ніжно пестять світ
як твої долоні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631092
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 24.12.2015
ви знову в мені - мої тихі посірені миші
складаєте оди розпусних могильних прощань
невтомно і вміло гризете усю мою тишу
щоб випити вкотре весь трунок із моїх чекань
всі ваші орбіти - примари, утопії світу
історії блазнів і їхні химери зі снів
вони ваші в'язні, скульптури застиглого міста
ламають канони у світлі незрячих богів
ви знову мов тіні, що лізуть в прочинені вікна
паломники світу, догматики нових ідей
пророки й творці, не засушуйте втомлені квіти
хай ті знов проростуть
у силі
свої́х
надлюдей
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630568
дата надходження 22.12.2015
дата закладки 22.12.2015
Накрохмалена постать у сірому
розмальовує наші анексії
ти-мене,я-тебе
створюєм нові лінії
пишемо нову концепцію
стигми заплутаних слів
розбурюють ще одну осінь
фалангами пальців
хтось перецвів
на стику фальшивих відносин
і ти вже без маски
а я вже без масті
залишилось дивна завіса
ну що? йдемо́ до розв'язки?
без епілогу, на щастя
знову ця постать у сірому
безжально стирає свідчення
бережи себе
не затискайся стінами
не розбавляйся відчаєм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447556
дата надходження 06.09.2013
дата закладки 23.11.2015
Мовчу - мовчатиме й осіння ніч...
Не рознесе таїн кармічний вітер,
Він тільки що сліди від протиріч
З очей турботливо і ніжно витер.
Вслухаюся до вітряних пісень,
Натхненність ледь вуста мені колише.
Зібралась ніч народжувати день,
А я мовчу... Я в цілковитій тиші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363764
дата надходження 12.09.2012
дата закладки 11.07.2015
Її боліли відстані й міста
і дні, які тягнулися роками.
Думки втікали в"язнями із камер,
ховались у спустошених світах.
Кордони розбивалися. До дна
хтось пив її, облизуючи губи.
Мить щастя. Та яка цьому ціна
у світі між нащадками Іуди?
Керована інстинктами. Куди
ведуть її дороги мертвих вулиць?
Стирає дощ роз"ятрені сліди.
Ніч сонце до грудей Землі вже тулить.
І байдуже, що літо сліпить дні,
бо знищили надію, вбили віру,
в той час, як інші знов міняють шкіру -
святі, немов ікони на стіні....
А я б її знайшов, зігрів! Хоча б
за те, що в її грудях б"ється серце.
Ну і нехай в житті я просто раб,
мій голос в децибели й гігагерци
проллється і почує цілий світ.
Я відбудую свій священний храм!
На зло усім спотвореним богам
залишу на землі безсмертний слід...
Бо я не сам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588264
дата надходження 18.06.2015
дата закладки 11.07.2015
Десь на межі,
де прокидається світанок,
Де зависають сни краплинами роси...
Коли на видноколі
ще застиг серпанок,
Земля в передчутті наближення грози -
Малює ранок пряно
ароматом кава,
Прим"ята постіль ніжно пестить
твої сни...
Вдихаю спогади...
Гаряча серця лава
Несе мене у мрії...
там де я і ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514324
дата надходження 29.07.2014
дата закладки 04.08.2014
Две чашки кофе...
И французский ностальжи...
да плед...
последним временем, я что-то замерзаю...
Подружка-осень...
ты о Нём мне расскажи...
О том, о ком - табу...
но в ком я растворяюсь...
Ты золотом листвы...
позволь к нему коснуться...
И хоть на миг дождем...
в объятия к Нему...
От запаха волос...
от счастья захлебнуться...
Нельзя...
позволь... хотя бы...
На прощанье...
обниму...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449703
дата надходження 17.09.2013
дата закладки 01.07.2014
Отак завмерти
На плечі твоїм…
Не думати.
Тепло твоє вбирати.
І повернеться –
Яблунь білий дим.
І нас повік
Уже не роз’єднати…
***************
Вот так
В твоих объятьях
Замереть.
Вдыхать
Твой запах.
Позабыть
Про зиму.
И в прошлое
На белый дым
Смотреть
От яблонь тех.
Тех дней
Неповторимых…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471216
дата надходження 09.01.2014
дата закладки 09.01.2014
Ти, кохана, мене почекай.
Ніч простелить духмяну доріжку
під твої трохи втомлені ніжки
і розсипле зірки в небокрай.
Тільки трохи мене підожди.
Я закрию вечірні ворота,
відпускаючи день і роботу,
як, бувало, напевно, завжди…
Ти мене, золота, виглядай.
Як стрімка круговерть водограю,
наче птах, що летить понад гаєм,
я до тебе примчу - так і знай.
Не ховай ти від мене сльозу -
як росу від ранкового сонця,
як промінчик у ніжній долоньці,
як пташина дітей у грозу...
Я тобі розкажу про весну,
заквітчаю волосся зірками.
Зацілую до болю, нестями
я тебе, нагороду нічну...
29.05.09р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303606
дата надходження 01.01.2012
дата закладки 12.12.2013