Мамо, не плач, я повернусь весною
( присвячую матерям загиблих героїв)
Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.
Голубко, не плач. Так судилося, ненько,
Що слово бабуню вже не буде твоїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.
Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.
Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я любив. I любив Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.
Оксана Максимишин-Корабель
12 лютого 2014р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479241
дата надходження 13.02.2014
дата закладки 29.07.2016
А горизонт маняще бесконечен,
Полно дорог, тропинок и вершин…
Но на любой из них согреться нечем,
Когда в душе и в жизни ты один.
Пусть легче путь, когда ничто не держит,
Ты сам себе хозяин, компас, нить…
Но твой успех – лишь эхо, шум и скрежет,
Когда его ни с кем не разделить.
Решать тебе. Судьба укажет в чеке
Итог всего. Но знай, спешащий ввысь:
Лишь отражаясь чувством в человеке,
Ты обретаешь значимость и смысл.
© Любовь Козырь, 2016
_______________________
Фото - © Саша Хоменко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672183
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 16.06.2016
Гойда весну на китицях бузок
Під ніжну солов'їну колискову.
Попід шатром із шовку і зірок
Вітри згубили місячну підкову.
Старий горіх іще смакує сни
Про зиму, про сніги і холоднечу,
Та у бруньках ефірних і ясних
Леліє твердобоку вже малечу.
Десь "ойка" сичик серед ясенів.
Під вербами, в ставку, регочуть жаби :
Напевно, розсмішити їх зумів
Блискучоперий селезень-незграба.
Муркоче кіт, куйовдить спориші
Обабіч стежки до моєї хати...
Так хороше і легко на душі,
Що хочеться й собі замуркотати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667405
дата надходження 21.05.2016
дата закладки 11.06.2016
Солодкий травень. Соло солов'я.
Солом'яного кольору перини
пливуть собі по небу... Жаль - не я
над цим бузком, трамваєм, містом лину...
Де пахне вечір спокоєм і сном.
В пісках пісочниць - голі купідони.
І курять крізь відчинене вікно
неголені сусідські аполлони
подейкуючи мляво про футбол,
війну,"бабів", повістки, ціни, пиво...
На лавочках сідничок юних Лол
торкають однокласники цнотливо.
І світ такий одвічний - до прозрінь,
де гасне вечір - синьо... Синьо... Синьо...
Де женщіни з обличчями богинь
медитативно лускають насіння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667986
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 27.05.2016
Слова твої пахнуть лавандою -
Як спокій...як місяць...як ніч,
Де я між сузір'їв розгадую
Тайнопис твоїх протиріч...
Думки твої пахнуть поли'ново-
Як вітер спекотного дня,
Де кисло - солодко - ожиново
Нам сонячні струни бринять...
Мовчання твоє пахне холодом -
Як сни-візерунки на склі...
Сміється Мороз в сиву бороду
І сипле снігів кришталі...
І пахнуть цілунки цукатами...
Гіпотез кружляють рої :
Якими п'янять ароматами
Мене теплі очі твої?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663727
дата надходження 04.05.2016
дата закладки 14.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.04.2016
Ну що ж, Джульєто, життя - вже проза.
Тушкуй котлети. Суши мімози.
Чекати досить Коня і Принца.
Знімай пуанти. Тобі за тридцять.
Звикай, Джульєто, до перших тріщин
в ранковім люстрі - нестерпно віщім.
Нестерпно чеснім. Чужім - нестерпно...
Де мерзнуть ноги. Чи - крила терпнуть?
І терпне спогад - вуста гарячі...
Солодкі. Вперше. П"янкі. Незрячі.
Ванільний опік. Кордони стерто.
Пульсують крила.
Горять котлети.
І п"є тихенько коньяк - Джульєта...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655451
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 29.03.2016
Як дійдеш до межі за якою лише невідомість,
І втрачаєш контроль між реальністю, мріями й сном,
Що підкаже тобі твоє серце, твоя підсвідомість?
Заховатись, чи зникнути - наче туман за вікном?
Коли втрати боїшся — її підсвідомо чекаєш!
І той страх то, мабуть, що початок... Початок кінця?..
Із цим жити ще важче, як все розумієш і знаєш,
А позбутися страху не можеш...Де вихід з кільця?
Я дійшов до межі за якою немає законів,
За якою ховається вибір, а він не простий,
І думки не встигають за розумом — загнані коні...
І ніхто не розкаже мені де той вихід знайти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621160
дата надходження 15.11.2015
дата закладки 05.01.2016
Друзі зникають повільно і тихо,
В пам`яті й серці лишають сліди,
І не побачиш, коли прийде лихо,
Враз не відчуєш тієї біди...
Мовчки, без слів і без наміру злого,
Просто минулим стають назавжди...
Мить — і за спиною більше нікого,
І вже запізно сказати: "Не йди!"
Друзі зникають... Це завжди так гірко!
Без варіантів: іти чи не йти...
Спалахом скотиться із неба зірка,
Скальпелем навпіл розділить світи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631085
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 01.01.2016
Розлінилась моя Муза:
Склала крила у комод
І, почухуючи пузо,
Все горта журнали мод...
Я ходжу довкола неї:
" Ну, давай вже, прокидайсь!
Вірші час писать про фею!... "
А вона мені: " Та зась!
Хочу я відпустку мати,
Щоб усе -як у людей!
А іще -солодку вату
(Для осмислення ідей... )
Хочу гору шоколаду,
А морозива -аж дві!
Хочу бачить водоспади,
Облетіть навкруг Землі..... "
" Ну то що ж", - кажу: "Лінуйся!
Оголошення я дам
І назавтра вже займуся
Виборами Музодам!... "
Стало у кімнаті тихо...
Тільки стрілки: "Цок " та "Цок "...
І бурмочучи: "От лихо... " -
Муза одяга вінок:
"Ну чого ти? Я ж готова!
Маю тисячу думок:
Про курорти, про обнови
І про розсипи зірок;
Про кохання і про каву,
Про людей і про котів...
А ще думка є цікава -
Написати про китів... "
.....
Вже давно завечоріло...
Хлипа дощиком зима...
Моя ж Музочка уміло
У світи яснІ зрина;
І приносить мені світло
У долонечках хутчіш,
Щоб не згасло, а розквітло
І новий з'явився вірш....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544229
дата надходження 16.12.2014
дата закладки 22.11.2015
Це вже весна... Розумієте, люди, - ВЕСНА!!!
Та, що нарощує в душах троянди і крила;
Та, що торкає солодким бажанням у снах;
Та, що фарбує в червоне безбарвні вітрила...
Гей! Це ж -ВЕСНА!!! Розумієте -все оживе!
Знову співатиме птаство, літатимуть бджоли...
Значить, ми всі починаємо коло нове...
Значить, у нас заборонене слово "НІКОЛИ! "
Чуєш: ВЕСНА!!! Значить, час відкривати себе!
Душу провітрити, щоб не було в ній застою...
Клин журавлів розірвав синю тишу небес...
Руку -но дай -полетімо за ними з тобою!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565876
дата надходження 11.03.2015
дата закладки 22.11.2015
Я - просто подих вітру на губах...
І більш нічого... Чуєш : більш нічого...
Моє життя - Чумацький Зорешлях :
Удень його нема - є тільки спогад...
Я - просто павутинка під дощем :
Промокла, та все та ж - дзвінкоголоса...
Отруйним упивається плющем
У зранену ментальність хижа осінь...
Я - просто птаха, вигнана з небес...
За що - не знаю - відібрали крила...
Мій світовимір...він кудись пощез...
Чи я його собі сама наснила?..
Я-крихітна росинка на листку :
Безслідно зникну, як пригріє сонце...
Лиш Всесвіт на Калиновім Містку
Тримає мою душу на долоньці ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589750
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 19.11.2015
Ніхто, окрім рідних його не згадає...
Людей-бо багато (звичайних людей)...
І тільки зоря упаде з небокраю,
Із вдихом останнім змертвілих грудей...
Мовчатиме завтра ранкова газета,
В новинах - ні слова (не зірка, либонь)...
Лиш мати старенька в усіх силуетах
Вбачатиме сина крізь призму безсонь...
... Розквітла у маках солдатська могила
Краплинками крові в осінній журі...
І хусточка чорна, мов янгола крила,
Тріпоче від вітру на сивім чолі...
... Зима замітає стежину до хати,
Де згасло в печі її серце - вогонь...
І супиться хмарами небо кошлате,
Узявши свічу до змарнілих долонь....
Дякую за натхнення :
www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621292
Автор Крилата
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621589
дата надходження 16.11.2015
дата закладки 19.11.2015
Небо залите оловом...
Хмар поминальне коливо *
Вітер несе розхристаний
В далеч опалолистяну...
День розговівся мОросом...
Півнячим рветься голосом
Вранішня тиша ватяна,
Зночі дощами латана...
Сніда пташА калиною...
Замість плаща - рядниною
Плечі покриті Осені,
Сіротуманноросяні;
Всі черевички зношено -
В зиму шкребе калошами,
Хлюпа тихцем калюжами
Стомлена і застуджена...
* Ко'ливо - поминальна обрядова страва,
готується із поламаного печива, залитого узваром
чи солодкою водою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621971
дата надходження 18.11.2015
дата закладки 19.11.2015
Ну от, стоїш винувато знову,
Немов тобі відібрало мову.
Було б достатньо простого слова,
Та десь застрягло.
І опускаються руки долі.
Чи не судилося, чи не доля?
Чи почуття безхребетно кволі,
Яких я прагну?
Мовчу і я - ні свята, ні грішна,
А скрізь - відлуння твоїх колишніх.
Якби не сумно, було би смішно..
А так - не дуже.
Бо я слабка, я не воїн Спарти,
Підступна доля тасує карти.
Відповідай же, чого я варта?
Рятуй, мій друже!
[b]© Любов Козир, 2015[/b]
__________________________
Фото - © Евгенія Литовченко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619637
дата надходження 09.11.2015
дата закладки 09.11.2015
Ось мурашки зі стежинки
Тягнуть довгий патичок,
Бо будують всі хатинку
Для дорослих й діточок.
Черешки зібрали з листя,
Із ялини голочки –
Облаштовують обійстя
І натхненно, й залюбки.
Скрізь у них кипить робота,
Помагають всі усім,
В діях злагода й турбота –
Величезний буде дім!
Буде затишок і простір,
Кожен матиме куток,
Оселитись зможуть гості,
Закружляти свій танок.
Всі залучені до справи,
Свою ношу кожен взяв.
Я дивлюся, як мурашник
Поміж трав новий постав,
Як святкує новосілля
Мурашиний увесь рід,
І міркую, що зусилля
Гуртувати й людям слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616635
дата надходження 28.10.2015
дата закладки 30.10.2015
Благенький Вірш давився рафінадом
і не зважав на карієсний зуб.
Вчорашній слід бузкової помади
відтворював на шиї контур губ
якоїсь переперченої Музи,
забутої на клітці сходовій...
Невдало імітуючи Карузо
Благенький Вірш співав мені:Раді-і-ій!
я тут, Мала! Мене ж бо на Парнасі
упізнає й цінує кожен пес!
Я не якийсь Грицько або Тарасій,
я - Дактиль Амфібрахій Анапест!
І бовтав рими злякані у склянці,
що намагались вилізти й втекти.
Був аркуш в комі, стіл - у екзальтації...
В нічному парку нявкали коти.
Дуби скидали жолуді у лісі,
Благенький Вірш ридав, сміявся, пив...
Як раптом о четвертій сорок вісім
хтось впевнено у двері подзвонив.
І Пані у заквітчанім картузі
сказала строго з-під фальшивих вій:
- Зламався ліфт... Собача ніч! Я - Муза.
Ти все... того? Римуєш? В тебе - мій?
І упіймавши Дактиля за крила
( хоч той пручався, борсався й шипів )
благально на порозі попросила:
-Ти СПИ вночі... Здоров"я, знаєш, сила!
Ну не складай ні ВІршів, ні вірШІВ!
Займався день. Трамвай дзеленькав звично.
Злітали в небо срібні літаки.
І сипалися - так не поетично -
в майбутній борщ натерті буряки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616143
дата надходження 26.10.2015
дата закладки 27.10.2015
Осень в столице пропахла табачным дымом.
Глядя в толпу, ощущаешь, как ноет сердце:
То ли от холода хочется быть любимым,
То ли инстинкты советуют срочно греться.
Осень печальна… Сплошные зонты и пледы,
Мокрые ноги и время менять резину…
Осень – пора меланхолий, любые беды
Кажутся вдруг тяжелее наполовину.
Осень… Быстрее расходится чай и кофе,
Раньше темнеет, людей подгоняя к дому.
Осень сравнима с межличностной катастрофой,
Если друзей не найдётся в кругу знакомых.
Осень надолго… Мужайся, держись, не кисни,
Трудные дни не спеши запивать текилой….
Осенью ты ощущаешь конечность жизни
И начинаешь ценить её с новой силой.
© Любовь Козырь, 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611990
дата надходження 08.10.2015
дата закладки 08.10.2015
В африканській річці жили
Два великих крокодили,
Біля берега бродили
І зубами клац-клац-клац.
Пильно вдвох спостерігали,
Антилопок виглядали,
Антилопок залякали:
«Поз’їдаємо ми вас».
Антилопи хочуть пити
Воду з річки. Що робити?
Небезпечні два бандити
Крокодили живуть там.
Проти дужих крокодилів
Антилопоньки безсилі.
Раптом бачать за півмилі
Йде до них Гіпопотам.
«Друже наш Гіпопотаме,
Може статись лихо з нами!
З величезними зубами
Крокодили у воді
З’їсти нас чекають змоги.
Ми ж загинем без вологи!
Просим в тебе допомоги,
Щоб зарадити біді».
Каже Гіпо: «Гарантую
Я усіх вас порятую,
Тільки ноги ось роззую
Й крокодилів прожену».
Та, мабуть, не знав він броду
І потрапив у пригоду,
Весь занурився під воду
Й очевидно потонув.
Розійшлись водою кола,
Тихо стало враз довкола,
В порятунок віра квола
Угасала в антилоп.
А голодні крокодили
Апетити розпалили,
Швидко зуби нагострили
Й мілководдям топ-топ-топ.
У воді почувся хлюпіт,
Вслід за ним нестримний тупіт,
Гуркотіло, наче в ступі
Камінці тра-та-та-там.
Крокодили – два невдахи –
Стрімголов втекли від жаху –
Так злякав їх одним махом
І прогнав Гіпопотам.
Антилопи йдуть до річки –
Звеселіли їхні личка –
І Гіпопотаму в щічки
Поцілунки з вітром шлють.
А два злодія на хвилі
Опинились за півмилі,
І великі в крокодилів
Сльози із очей течуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607192
дата надходження 16.09.2015
дата закладки 17.09.2015
Ступає тихо, як вправний злодій, погожий вечір,
Зірки у неба умілим рухом краде в кишені,
А місяць хвацько надувсь, мов м'ячик, і світить ґречно –
Мовляв дивися, які узори на гобелені.
Зоря-крутійка впаде донизу (услід лиш спалах),
І таємниче наза́вжди зникне у гіллі вишні,
Щоб поміж листя, неначе вічність, заколисало
П'янкими снами про сокровенне нічне затишшя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597382
дата надходження 02.08.2015
дата закладки 02.08.2015
Сьогодні вночі мене розбудило тихе зітхання... Очі ще не встигли розплющитися, а мій напівсонний мозок уже малював мені монстрів одного страшнішого за іншого... Потім, таки прокинувшись зовсім, я подумала, що якщо це і страшко якесь, то нещасне, бо зітхає дуже вже сумно...
Обережно відкривши очі, я роздивилася навколо... Хм...нікого... І тут знову почулося зітхання.. . Зовсім поруч... Раптом, на долоні у місячного променя, який майже щоночі приходив мене цілувати надобраніч, я побачила звичайного нічного метелика... Подумки записавши себе на прийом до психіатра, я пошепки (щоб не злякати тендітне створіння) запитала :
-У Вас щось трапилося?
І уявіть мій подив, коли (знову зітхнувши), метелик відповів (його голос був схожий на шепіт квіткових пелюсток) :
- Я сьогодні почув надзвичайно сумну історію...
У кімнаті запанувала тиша.... Навіть годинник затамував подих, щоб почути метеликову оповідку (а що вона буде не сумнівався навіть скептичний павук Вася, який жив за бильцем мого ліжка і уперто відновлював свою павутину, після того, як я щоранку її прибирала)... Ми не помилилися.
- Я сьогодні був на ближньому полі - там живе мій брат (а сам я тутешній)... Ну...ми інколи літаємо один до одного на гостину... Так от... (сумне зітхання перервало розповідь) Прилітаю я, значить, до брата, а він... плаче... (знову зітхання...) Я вперше бачив , щоб він плакав...
Тепер уже притих вітер за відчиненим вікном (я завжди підозрювала, що він не просто так гойдається на гілці абрикоси....) Метелик, ще раз зітхнувши, вів далі :
- Знаєте, що він мені розповів? - і не чекаючи моєї відповіді, продовжив : Що вчора втратив кохану...
У світлі місяця я побачила, як щось блискуче (схоже на пилинки у сонячному промені) розлетілося довкола.... "Сльози метелика!" - майнуло у моїй голові... А вголос запитала :
- Метелики уміють кохати? (краще б я прикусила язика...)
Мій нічний гість махнув крильцями і злетів....
- Вибачте! - голосно сказала я: поверніться, будь ласка!...
Метелик зробив коло кімнатою і знов сів поруч мене... Кілька миттєвостей ми просто дивилися один на одного...
- Вибачте - вже шепотіла я: Я не хотіла Вас образити. Просто це все так дивно... Я розмовляю з метеликом про кохання... Та дивно, що я взагалі розмовляю з метеликом!
Мій співрозмовник підійшов до мене ближче :
- Добре, я розумію, що Вам не віриться... Скажи я своїм, що розмовляв з людиною - мені теж не повірять... Та я зараз не про те... Розумієте, коли мій брат утратив кохану, я зрозумів, що все у цім світі тримається на тоненькій павутинці, тоншій, ніж у Василька... І тому вирішив сказати своїй коханій, що люблю її. Більше за життя люблю!...
- То скажіть! - прохопилося у мене...
-Так я і говорю... - метелик перелетів на мою руку : я Вас уже давно кохаю... Щоночі я залітаю у відчинене вікно, щоб доторкнутися до Вашої щоки поцілунком...
- А я думала, що то місячний промінь....
-Щоночі я шепотів Вам казкові сни...
-А я вважала, що то вітер бавиться....
- Щоночі я залишав відбиток свого крила на Вашому телефоні..
-А я щоранку протирала екран і не могла зрозуміти, де він міг забруднитися...
Ми замовкли... У кімнату знову вповзла тиша... Вітрові стало нудно і він жбурнув абрикосиною у підвіконня. Цей звук стрепенув нас і ми знову почали розмову.
- Дякую Вам - прошепотіла я, підносячи метелика до свого обличчя : дякую за Ваше кохання! Воно відкрило мені двері у інший вимір...
- Ви впевнені? - пильно дивлячись у мої очі, запитав метелик.
-ТАК! Я ще ніколи і ні в чому не була так впевнена!
Метелик злетів наді мною і затріпотів крильцями. На мене посипався якийсь золотавий пилок і я відчула дивну легкість у тілі.... Руки самі собою змахнули і...я злетіла.... Маленьким нічним метеликом випорхнула у відчинене вікно, розкуйовдила кучері вітру, востаннє озирнулася на порожню кімнату, в якій спочивав холодний місячний промінь, а павучок гойдав тишу на павутинці і...
Я стала щасливою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594553
дата надходження 19.07.2015
дата закладки 22.07.2015
Захворіло Сонечко -
Ліки п'є ;
І хова в долонечки
Личенько своє...
Вкрилася периною
Неба вись,
І блука хмариною
Дощик - он, дивись!
Заберу малесеньке
З-під дощу,
Дам рушник м'якесенький,
Чаєм пригощу;
Запрошу я Сонечко
До душі,
Дам йому в долонечки
Казку і віршІ ...
Завтра розпогодяться
Небеса -
Бо з любові рОдяться
Справжні Чудеса!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595142
дата надходження 21.07.2015
дата закладки 22.07.2015
Якийсь не літній липень цей... Здається :
Ось-ось затужать в небі журавлі,
І перші ноти листопадних терцій
Долонями торкнуться до землі...
Шепоче дощ вже котрий день сюїту,
Наносячи на шибку вітражі ;
І розбивають гострокриллям вітер
У піднебессі ватянім стрижі...
Покоси пахнуть холодом туманів,
Босоніж ходить ранок по стерні ;
З упертістю затятих кавоманів,
Спивають ночі по краплині дні...
Якийсь не літній липень цей... Одначе
У тихому мінорі дощоднів
Він - той, єдиний, хто зі мною плаче
На перехресті зоряних шляхів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593370
дата надходження 13.07.2015
дата закладки 18.07.2015
Сни сповзають із пліч, простирадла ховають сумління.
Загорни оцю ніч і ще довго десь поруч тримай.
Я чекала тебе, як єдиного свого спасіння,
Та згорає усе. І на черзі вже мій небокрай.
Ти розкажеш мені, як всміхається сонне світання,
Як минають всі дні і безболісно нишкнуть вітри.
А між нами - вірші. Тільки трішечки рим і питання.
Всі питання про вічне в моїй порожнечі зітри.
Сни сповзають із пліч. Прокидається сплетене щастя.
Залишайся на відстані доторку тихих доріг.
Кожна зустріч з тобою - неначебто віри причастя.
Сповідайся собі. Головне - аби ти це зберіг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427789
дата надходження 28.05.2013
дата закладки 23.04.2015
-Продається весна на ниточці!
Ось купіть собі, люба жіночко!
У квітчастій блакитній свиточці
І легесенька, як пір'їночка...
Лиш погляньте: повітрянокульково
Рветься в небо, немов неприв'язана!
Тільки вітер ще коле бурульково...
Тільки казка її нерозказана...
Я б купила... Та ,майже, розтрачено
Все, що мала душа замріяна:
І сльозинки з-під вій освячені,
І дитинство , любов'ю сіяне...
Тільки гудзик в чотири дірочки
У кишені лежить самітником
І маленька яскрава зірочка,
Що дощем подарована -лІтником...
-Ну, беріть! Не вагайтесь! Дешево!
Ні грошЕй не потрібно, ні золота!
Тільки снів осяйне мереживо...
Тільки іскри з-під долі -молота...
-Тільки сни, щоб весну окрилити?!
Тільки іскри, щоб дать їй волечку?!
...І за мить, разом з чеком вибитим,
Я веснянку тримала -сонечко...
…
І змахнула веснянка крилами...
Пересіяла хмари ситечком...
...І лягла на папір чорнилами
Перерізана мною ниточка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570532
дата надходження 30.03.2015
дата закладки 30.03.2015
Корній Веснянкович весняно
мугикав пісню за столом.
Стіл удавав фортепіано.
У м"ятнім чаї танув ром.
Глафіра Бруньківна завзято
до вух тулила капелюх.
І вчила радісно літати,
вино із глека попивати
п"ять молоденьких сонних мух...
Антін Фіалкович зухвало
тиснув на гудзичок дзвінка
дверей помешкання, де спала
Орися Сонцівна Струнка.
А у мені брекет із льодом
ніяк розтанути не міг.
І сипав всупереч погодам
зі стелі білий-білий сніг,
як хтось даремно і невміло
зламати пробував замок...
Я білі двері відчинила,
пістоль картонний ухопила
і...
Натиснула на гачок!
Корній Веснянкович, прощайте!
Глафіра Бруньківна, простіть!
Антін Фіалкович, втікайте -
Струнку Орисю прихопіть
фортепіано, стіл і крила,
поглохлих мух і глек вина...
Коли в мені розтане брила-
мабуть
тоді
прийде Весна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569928
дата надходження 28.03.2015
дата закладки 29.03.2015
Де ти, де, моя Західе?
Скільки болей в твоїй душі?
Я колись тебе залишив
Й не знаходжу тепер ніде.
Наша пристань реве дощем,
Наші чайки кричать. Щемить.
Я тебе відпустив на мить,
Та лише, щоб зустріти іще.
Сонце полум'ям сипле в жар,
Сумно вітер торкає кларнет...
Ти впурхнула з моїх тенет
І лишила пекучий жаль.
Наша пристрасть іще тече...
Б'ються хвилі. Тримається міст.
Я сумний, бродячий артист,
Що шукає твоє плече.
Скільки очі уміщують сліз?
Що за сила мене веде?
Моє серце, моя Західе,
Я благаю тебе, вернись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570072
дата надходження 28.03.2015
дата закладки 29.03.2015
Квіти вмирають стоячи -
Мовчки... таємно... боляче...
Сиплять пелюстям -душами,
Сірість навкруг затрушують...
Завтра їх просто викинуть
(В зіткану безвість митями )...
...
Тільки з небес залатаних
В скрипко -дощах заплаканих
Їм зазвучить адажіо -
Щиро... розбито... наживо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569487
дата надходження 26.03.2015
дата закладки 26.03.2015
на твір:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567938
автор Наталія Циганова.
Не спали мене, небо...
Ні, не птаха, не зірка я...
І святіший хто -небудь -
То перлина і є твоя...
Та дозволь хоча б краєм,
Хоч по хмарах пройти мені...
Просто я догораю
У холоднім чужім вогні...
Не карай мене, небо,
За зухвалість мою таку...
Ні, без прав я на тебе...
Та щастить же і жебраку...
Так подай мені милість...
Не на довго... хоча б на мить...
І болюча безкрилість
У обійми твої злетить...
А тоді -хоч у прірву...
Хоч у темінь болотних вод...
Обіцяю, я вирву
Із душі твій секретний код...
Не ховай мене ,небо ,
Не цурайся колючих сліз...
Дай торкнутись до тебе...
А тоді... можна впасти вниз...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568009
дата надходження 20.03.2015
дата закладки 21.03.2015
Не вірю, що мусиш йти.
Ідеш, бо насправді хочеш
Залишити в серці знак,
На грудях глибокий шрам.
Ти кажеш мені: “Прости,
Весну ув очах пророчих”.
В душі завірюха. Як
Повірити тим устам?
Мости охопив вогонь,
Десь квітне лютнева вишня,
Леліє у скронях ніч
Ілюзію “я і ти”.
Чом брала мене в полон
Моя осяйна колишня? -
Торкаюсь холодних пліч
Граційної пустоти.
Та звісно не в тому річ,
Що Сонце зійшло між нами,
І гасить мою любов
Ледь тліючий каганець.
На лінії віч-на-ві́ч
Ходила моїми снами...
Чому тобі слід було
Покласти цьому кінець?
Джерело натхнення: Оленка Зелена "У скронях пульсує ніч"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564381
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564439
дата надходження 05.03.2015
дата закладки 16.03.2015
Зі щирою вдячністю, повагою і любов'ю до Оленки Зеленої, яка надихнула і дозволила використати назву її чудового віршу:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564381
У скронях пульсує ніч...
Годинник ковтає тишу...
І плетиво протиріч
Сумління гризе, як миша...
Який розділовий знак
Поставлять нулі дисплею?
Цілую в уста (про всяк )
Улюблену орхідею...
За штучним світилом -бра
Ховається згусток темний...
І гусне нічна пора
Як млосний шербет гаремний...
Від приторності чекань
Тремтіння душі і тіла...
Чи вартий ти хвилювань?
Чи то я тебе зустріла?
Знов опік? Чи вітер змін?
Болітиме? Чи загоїть?
Торкаюсь холодних стін
У пошуках супокою...
А в скронях пульсує ніч -
Безжальна, глуха, байдужа...
І зорі -мільярди свіч -
Не гаснуть чомусь в калюжах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564619
дата надходження 06.03.2015
дата закладки 11.03.2015
Концентрацiя цукру в "любовних сиропах" стае небезпечною:
позлипалися кнопки i дротики клавiатур...
Монiтори стiкають густими медами приречено,
Надто часто вчуваються ноти фальшивих пiсень
i запах фальшивих купюр...
Я КАТКОМ СВОЇМ "РУЛЮ"
I ЛЮБЛЮ,ЛЮБЛЮ,ЛЮБЛЮ!
В МЕНЕ "ЧУВСТВА" НАДЗВИЧАЙНI
( ХТО НЕ ВIРИТЬ - ЗАДАВЛЮ!)
ТАК ЛЮБОВ СВОЮ КОХАЮ,
АЖ САЧКОМ ЇЇ ЛОВЛЮ!
ЯК ПIЙМАЮ - В РОТ ЗАПХАЮ
I В БЕЗПАМ"ЯТСТВI ЖУЮ!
НЯМ-НЯМ-НЯМ I ХРЮ-ХРЮ-ХРЮ
ЦЬОМ-ЦЬОМ-ЦЬОМ I I LOVE YOU!
KISS YOU!
MISS YOU!
ЧПОК TO YOU!
ОСЬ ЯКI МОI МОМЕНТИ !
ЧУЛИ ВСI? АПЛОДИСМЕНТИ?!!
...Я нiкому не заздрю,моя заздрicть -чортяка приручена.
Я не бог,не суддя,та не маю вагань i на мить,
що ВЕЛИКА ВЗАЕМНА ЛЮБОВ - то ТИША-НА-ДВОХ не-ОЗВУЧЕНА,
вона просто тримае за руку
i навряд чи у натовпi площ- iстерично кричить..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465416
дата надходження 11.12.2013
дата закладки 13.12.2014
Я уже не лечу - падаю...
Порятуй мене - не впіймай!
Бо під сонцем - чужим, краденим -
де КазКИ не стають правдами,
і не пахнуть вуста ладаном,
знаю: пеклом згорить - рай...
Бо печалі згірчать римами
пересічними, як гріхи...
Застрибають слова мімами,
там, де мрії стають мінами,
не-можливості - невмолимими
і тісненькими - береги...
І хоч ти мені - сон сонячний
І хоч ти - мій землі край -
Не впіймай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535253
дата надходження 07.11.2014
дата закладки 13.12.2014
...до мене учора в гості приходило Місто...
Ми з Містом вели химерну таку розмову:
-О Місто! Я рада... Сідай! Чи Тобі - не тісно?
Ось -Пляшка з туманами,тиші бісквітне тісто...
Давненько не чулися... Як Ти? Хворієш знову?
Все вулиці терпнуть? Все бліднуть ліхтарні кола?
В будівель стареньких -печалі фантомні болі?
Заклеїли око бігбордом,де сита морда?
Напхали у рани бляшанок від Кока-Коли?
Жартую... Не ображайся... скажи хоч слово...
Всміхнулося Місто,хильнуло манірно з пляшки
і пальчиком білим зібрало бісквіту крихти...
Вогні його вулиць підстрибували як пташки
і голос -трамвайний скрегіт -почав гриміти:
-ДОСТОЙНА РОБОТА В СТАБІЛЬНІЙ КОМПАНІЇ...
...ЛІДЕР НА РИНКУ МОРЕПРОДУКТІВ...
ЖАЛЮЗІ... АБОНЕМЕНТИ В БАНЮ...
...УТИЛІЗАЦІЯ ПОВНА БРУХТУ...
ПОЗИКА... ВИДАЧА... ПЕРШІ ВНЕСКИ...
...ІМПОРТ...КРЕДИТИ... МОСКІТНІ СІТКИ...
ЩЕБІНЬ... БРУКІВКА... ЗАдаРМА - ПЕСИКИ...
...РІЖЕМО ЦІНИ... ЛАТАЄМО ДІРКИ...
ПЕЧИВО В АСОРТИМЕНТІ " РИБКА"...
...АКЦІЯ ДВА ПЛЮС ОДИН... ОЛИВКИ...
ВАШ МАГАЗИН... ТРОТУАРНА ПЛИТКА...
...БЕЗАЛКОГОЛЬНИЙ НАПІЙ... ВІЗИТКИ...
ГРОШІ НА БУДЬ-ЯКІ МРІЇ... ПИВО...
...ДОНОР ЯЙЦЕКЛІТИН...БУДИНОК...
ФІРМА ШУКАЄ... АЛЬТЕРНАТИВА...
...ПРОДАЖ КВАРТИР... МАЙОНЕЗ... ОЛІЯ...
КАВА РОЗЧИННА...ПАПІР... СЕРВЕТКИ...
...ДОЙЧЕ ВОГ БАУ...ПІДЗЕМНИЙ ПАРКІНГ...
АКЦІЯ ДІЄ... БЕЗ ПЕРШИХ ВНЕСКІВ..
...ПОВНА СТРАХОВКА... НАСІННЯ ЗЛАКІВ...
ЧИСТКА ПЕЧІНКИ І ДИМОХОДІВ...
...ФІРМА РОЗШУКУЄ МАСАЖИСТА...
РЕСТАВРУВАННЯ ДУБОВИХ СХОДІВ...
...МИЮЧИЙ ЗАСІБ ДЛЯ МОЗКУ "ЧИСТО"...
ТЮНІНГ АВТО Й ЧЕРЕПНИХ КОРОБОК...
...GROUP... РЕЗЮМЕ... БЕЗ ШКІДЛИВИХ ЗВИЧОК...
ФОРУМ ЗНАВЦІВ НА ВЕРБЛЮДАХ ГОРБИКІВ...
...КЛУБ ДЛЯ ЛЮБИТЕЛІВ ПОЛУНИЧОК...
ШКОЛА ПРИ ЦЕРКВІ "СВЯТА ДИТИНА"...
...РОЗЛАД ЛІКУЮ... ЗНІМАЮ ВРОКИ...
...ЗНАЄШ...я ТРІшки поСПлю...хвилину...
ні... я не плачу... обличчя
мокре...
Тихенько скрипіло стареньке зелене крісло...
...у мене учора на кухні заснуло Місто...
і я цілу ніч тримала його за руку...
за темними шибами сині завмерли звуки...
комусь посміхалось у сні моє Місто хворе..
А я так хотіла почути
Далеке Море...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531636
дата надходження 22.10.2014
дата закладки 13.12.2014
Хочеш - вір,а чи -не вір -
в небі плаває зефір!
Симпатичний,полуничний
в небі плаває -зефір!
Він -рожевий...Він - бузковий...
Він -медово-сметанкОвий...
Він - сливовий...Він -зелений...
Він всміхається до мене!!!
...Мушу мовити відверто
дуже чемно,дуже стисло:
їсти лиш зефір уперто
не корисно.Не Корисно!!!
...напишу,напевно,скаргу
на ту фабрику - хмарину:
це,нарешті, непорядно -
так дражнить малу дитину!
...Ви не бачили драбину?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459314
дата надходження 08.11.2013
дата закладки 09.12.2014
..ДЕсь там за нами - іще озирається Літо...
Сивих Кульбабок останні стоять мудреці...
Хто ти,Мій Дивний,що став мені - й смерком,і світлом?...
Сонячним Зблиском - у темній прадавній Ріці...
Сонячним маревом...Дивом
руки-у-
руці...
Танцем відлунь,що на темній воді - не впіймати,
не повторити,не втримати,не віднайти...
...Губ я не знала,що вміли б отак -цілувати...
...Рук я не знала,що вміли б отак - берегти...
...Ніжно крізь Ніч,
мов крізь воду
глибоку,
нести...
...ДЕсь там за нами - вже Осінь крадеться строкато
Тихне в траві цвіркуна пожовтіле стакато:
НЕ ВІДПУСТИ мене...
не відпусти...
мене
ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522521
дата надходження 10.09.2014
дата закладки 07.12.2014
Рими бредуть підвіконням впертими віслюками...
Рими,як мухи сонні,сірі - неначе миші...
Я шепоЧУ:"шикуйтесь!"...Жестикулюю руками...
Я їм каЖУ:"Вже - ОСІНЬ!Тобто СЕЗОН- для- ВІршів!..."
Тільки уперті Рими падають з підвіконня,
ну а слідом за ними - Книжка,Вазон і Кава...
і догори ногами в тріснутому вазоні
мокрі белькочуть Рими:"Знаєш, а тут цікаво...
...дуже корисне місце - віником не дістати :):):)
Кажеш - сезон для ВІршів? Кажеш - Велика Цаца?
Може,покинеш Віник і просто- вкладешся спати?
Знаєш,вірШІВ про ОСІНЬ- рівно мільярд сто двадцять...
...Я витираю каву,я черепки змітаю...
Рими ж- лежать в куточку,дивляться меланхолійно,
як за вікном повільно жовті листки кружляють...
Солодко позіхають:" Плюнь... і прийми снодійне!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527767
дата надходження 04.10.2014
дата закладки 07.12.2014
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522752
...Пливу понад прірвою
пір"ячком... пухом пташиним...
Покосами пахне, п"янить
перестиглий полин...
Печальна пора понад полем
поораним плине...
Прозрінь Позолота Пожухла,
Подінься...Покинь!
Залиш... засвітися, Забута
загублена Зірка ...
Знайду - заховаю...
Замерзлим зайчам - збережу...
Зиму- залюЛЯю... заспЛЮ...
Загойдаю ...засТЕЛЮ
замети засніжені...
...Знаю - знайду і...
згубЛЮ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522777
дата надходження 11.09.2014
дата закладки 07.12.2014
...Був Король.
І Королева-
в Короля також буЛА...
На тарілках кришталевих
рожевіла пастила...
На шпалерах БУли квіти,
А у вікнах - вітражі,
у аптечці - йод і бинтик,
в кухні - сріблені ножі...
У садку - грушКИ і персик,
на горищах - кажани,
в теплій буді -злющий песик,
на ногах - нові штани.
У фонтані - три амури,
у капусті - слимаки,
в зоопарку-сто лемурів,
у пантофлів - каблуки...
Рахувати не беруся
скільки там- куди- чого...
..Ще буЛИ колючі вуса
у Величності Його...
Як страждала Королева
знали Спальня і зірки...
Бо щодня мастила кремом
дві подряпані щоКИ...
Накладала фарби густо,
зверху трішечки рум"ян...
Та якось,наївшись мусу,
так сказала:
Любий пан,
поголіть,будь-ласка,вуса...
поголіть,нарешті,вуса...
ПОГОЛІТЬ КОЛЮЧІ ВУСА!!!
Ви із ними... як Тарган!
...Місяць обрієм котився,
"серенадила" струна...
Вмить Король перетворився
на рудого Таргана...
( Він у паспорт - не дивився,
закохався - одружився!
і не знав,що наречена-
рідна доця Чаклуна...)
...Королеву крутить,нудить,
побіліла,як стіна...
Бо в чаклунськім інституті
кепсько вчилася вона...
Пропускала семінари,
і конспектів -не вела...
Як наслать закляття- знала...
Ну а зняти - вже не зна...
Щось белькоче - знову й знову...
все даремно! І вона
У коробку сірникову
посадила Таргана...
...Королева у печалі,
все тепер- ні се,ні те...
І коробочку ховає
у глибокім декольте...
Продала кришталь,шпалери,
бинтик,сріблені ножі,
будку з песиком,гантелі,
вікна,потім - вітражі...
Пастилу,штани,пантофлі,
мило,грушок кілограм,
патефон,мішок картоплі-
щедро платить лікарям...
Оглядали-лікували
Тарганиська лікарі-
присідати заставляли,
нагинатись до землі...
Виміряли довгі вуса,
у очне дивились дно,
все намацували пульса,
пить не радили вино...
всі рефлекси без ускладнень,
а нітрати - на нулі...
на аналізи направлень
цілих вісім штук дали!
УЗД,флюрограФІя,
п"явки,курс кефірних ванн...
Та в діагнозі чорніє:
НЕ ЛІКУЄТЬСЯ.ТАРГАН.
Торбу ж золота-нівроку-
у лікарні узяЛИ,
з ТАРГАНОМ лише коробку
Королеві віддали...
...у полях блукають коні...
...пастухи пасуть корів...
Королева у короні,
у загальному вагоні
їде-їде світ-за-очі-
попішає проти ночі
по-по-потяг "Рахів - Львів"...
ва-ва-гон тру-тру-тру-трусить-
сльози капають у чай...
тут Дідок якийсь торкнувся
до Величності плеча...
Не журіться,Королево,
хоч задачка - нелегка...
За Корону кришталеву
дам чарівного Грибка...
З"ж грибок - підуть лісами
чари,як в пісок - вода...
З Королем твоїм Вусатим
буде Горе-не-Біда...
Зник Дідок( забрав корону)
той грибок красуня - ГАМ!
СТАЛА ГАРНА ТАРГАНИЧКА
всім на заздрість тарганам!!!
Я ж в той час тихенько спала
на полиці тридцять три (33 )...
Таргани зачули сало -
у наплічник заповзли...
МИ ТЕПЕР ЖИВЕМО РАЗОМ-
в нашій кухні - справжній рай...
Я в ночі складаю ВІрші,
про кохання... осінь... вишні...
і про вуса - куці й пишні...
Таргани ж під табуретом
п"ють солодкий чорний чай...
Де ж мораль цієї "басні"?
та нема моралі тут...
Королі,голіться вчасно!
Королеви,вчіться класно-
не соромте інститут...
І грибків,мабуть, не варто
нерозумно так ковтать,
щоби потім в третій ночі
отакі казки писать...
Надобраніч! Я вже -спать...
*це просто жарт ...+безсоння :)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528747
дата надходження 09.10.2014
дата закладки 07.12.2014
У високих полях кукурудзяних
Обопільно підписана хартія:
"Ми ніколи не будемо друзями,
Заважатиме завжди симпатія".
Ми окремо снуватимем стеблами
Від весни аж до пізньої осені,
Захлинаючись болем під ребрами,
Почуттями, що кимось поношені.
Ми під сонцем стоятимем порізно,
Ми від вітру ховатимем нахили,
Зарубцюємось мріями, совісно
Потаємне стиснувши під пахвами.
Ми вб'ємо неіснуючі спогади,
Обрубавши у пам'яті ґнотики.
У холодному просторі погляди
Зігріватимуть нас, та не дотики.
Ми сторонні уста цілуватимем,
Закриваючи очі у відчаї,
Проведемо життя біснуватими
Із чужими навіки обвінчані.
Ми стикнемся не раз із капканами,
Що наставлять нам наші ілюзії.
Не судилося бути коханими,
То й ніколи не будемо друзями.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540703
дата надходження 01.12.2014
дата закладки 04.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.11.2014
Ти приходиш у сни, як гонець найтеплішого вітру ,
Доторкнувшись душі, викликаєш омріяний злет...
І тихенько, щоб місяць -мій друг- не побачив, я витру
Зі щоки росянисто-солоний осінній сонет...
У долоні збираю розрізнені пазлики -мрії:
Ще до ранку далеко, ще встигну зібрати тебе..
І цілуючи сон, з гіркотою розлук розумію:
То не очі твої, а всього лише зорі з небес...
Ти приходиш у сни, ніби музики звуки чуттєві,
Композитором ночі ти пишеш акорди світань...
Замовкають слова, непромовлені і несуттєві
Відображенням думки у бісері віршописАнь...
Проганяє тебе цей ненАвисний вбивця -будильник,
Я хапаюся серцем за крила сполоханих снів...
Радо день зустрічать -для незламних, щасливих і сильних..
Я щаслива сьогодні, бо ти все ж приснитись зумів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534617
дата надходження 04.11.2014
дата закладки 04.11.2014
Майже допита. Уже охолола.
Кава стоїть на столі край вікна.
Я – королева. Але без престолу.
Я – не погана. Але не Вона.
Майже добита моральним стражданням.
Біль, як і кава, допитий зрання.
Разом з тобою. Але без кохання.
Я – не кохана. Кохана – не я.
Я не із тих, хто втече від проблеми.
Знову до чашки тулю я вуста.
Я все ще прима. Без фанів і сцени.
Я – ще не гірша. Я просто не та.
Знаєш, на каву я схожою стала.
Осад на дні у душі не чіпай.
Я – не жахлива. Я просто як кава.
Хто ж тобі винен, що ти любиш чай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351867
дата надходження 21.07.2012
дата закладки 25.10.2014
я в шибку стукала тобі, ти бачив?
серпанком ніч спустилася над призьбою...
легесенько, нечутно і обачно
тобі з туману янголів вирізьблює
тобі пряде накидку з дивовиж,
а я присяду біля ліжка поруч
і цілу ніч, поки ти міцно спиш,
світанок вишиватиму власноруч
щоб він тобі пах вишнями і м'ятою,
щоб наливався золотом Ярила...
а поки ніч, цілую в губи я тебе...
а ти про це не мав і гадки, милий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272660
дата надходження 29.07.2011
дата закладки 24.10.2014
і не минає, і не минає, і вже, напевно, не мине...
/Л. Костенко/
усе минає. крапля точить камінь...
чи ж сльози виточать в душі граніт?
тримаю щастя обома руками,
дзвенить натужно... скільки ще дзвеніть?
минає... вислизає з пальців хвилею,
чіпляйся хоч губами, хоч зубами!
поети очі вічністю замилюють,
їй мить - краплина у бездоннім дзбані.
минає... Боже, слово ріже слух!
і капають рядки з отих порізів.
безжальні, дайте здогадку малу
чи синій птах ще синій чи вже сизий?
нехай так буде. тьмяно. тлінно. смертно.
у швидкоплиннім та скороминущім...
не наворожиш на кавовій гущі
чуття, що й час не зміг на порох стерти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273532
дата надходження 04.08.2011
дата закладки 24.10.2014
Ти запримітив -ластівок нема?!.
Тому-то небо сиротливо плаче...
А десь уже за обрієм зима
Шукає віщі сни осінніх значень...
А пам'ятаєш березневий гай
І пролісків блакитні оченята?..
Та крає жовтень стиглий коровай
Ножами -стрілками річного циферблата...
Он в павутині стомлений листок
Знервовано тріпоче в ритмі танго...
А, може, то -з минулого квиток....
А, може, пролетів над нами янгол...
Вже від морозів посолодшав глід,
І диха ранок снігом і грибами...
Дивись -но: листопад ховає слід
Залишений на стежці щойно нами...
Сузір'ям Ліри облітає клен...
Дуби гудуть на вітрі мідноброві....
А ми додому з лісу принесем
Цілунки жовтня з присмаком терновим......
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529979
дата надходження 14.10.2014
дата закладки 17.10.2014
Ізранку дощ вистукує мотиви
Пісень прадавніх на литаврах стріх ;
Наспівує мелодію тужливу
Про хмарозиму, про холодний сніг...
Вистукує -видзвонює краплинно ,
Мов бісер, ноти сипляться згори;
А у калюжі, ніби човник, плине
Шматок старої темної кори...
За пасажира- втрачена надія ,
Шукає берег Ілюзорних Мрій ...
А вітер стугонить, безжально віє ,
Спліта у коси вижухлий пирій...
А дощ іде ... Рахує метрономно
Сльотаві па минулого часУ;
І бубонить уїдливо -невтомно
До осені: "Вальсуй! Вальсуй! Вальсуй!.."
І щось в мені розхлипалось тихенько ,
Підспівує дощу на всі лади...
І вересень, води набравши в жменьку,
Змива твої розсипані сліди.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525317
дата надходження 23.09.2014
дата закладки 24.09.2014
[img]http://www.stihi.ru/pics/2014/05/18/8773.jpg[/img][img]http://prikolnye-smeshnye.ru/ris/statusy/41.jpeg[/img]
Ми заручилися в грудні на барикадах,
Юні, залюблені в націю, одне в одного.
Втомлені, розпашілі від снігу холодного,
Гімни і гасла змішалися нам в серенадах.
Ми одружились у січні на тій ж площі,
Там, де свобода вінчалася з колючим дротом.
Там, де хрестили націю кров’ю і потом,
Ми на весіллі були, як на багатолюдній прощі.
А коли біль мені нікуди було подіти,
На безіменному – суміш із крові та вати.
Ти шепотів мені: «Нам іще трошки терпіти…
Нам іще, дівчинко, наших дітей цілувати!».
Ми пережили морози, бруківку і рани,
Купили дім, їли сирники, грали в лото.
…Того болючого ранку прокинулась рано,
Пахло весною. Тебе забирали в АТО.
Тепер життя обернулось на вічну пустку,
Проліски перші сховались у щедрі жнива.
Чи ж новий день подарує жалобну хустку,
Чи доторкнеться краєчком твого рукава?
І коли біль мені нікуди знову подіти,
Тихо молюся за тих, хто пішов у солдати.
Я дуже вірю, що нам іще трошки терпіти…
Нам іще, рідний мій, наших дітей цілувати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520895
дата надходження 01.09.2014
дата закладки 01.09.2014
Сьогодні зранку вперше хтось
пішов до школи,
А хтось укотре зішкрібав
з броні осколок.
Для когось радісний дзвінок
пророчив свято,
А хтось країну йшов свою
обороняти.
Сьогодні вперше хтось сідав
за чисті парти,
А хтось укотре розглядав
військові карти.
Для когось безтурботність днів
ховали тюлі,
А хтось вганяв у ворогів
свинцеві кулі.
Сьогодні вбрались дітлахи
у вишиванки,
А десь укотре вояки
підбили танки.
Для когось перші вчителі,
немов предтечі.
А хтось із кров'ю на чолі,
бо без аптечки.
Сьогодні шумних школярів
навчали тиші,
А хтось без сну укотре, хоч
війна колише.
Для когось вплетені в косу
стрічки і банти,
А хтось вночі проводив бій
із окупантом.
Сьогодні вкотре хтось отам,
щоб тут уперше.
А тут уперше завдяки
отим, що вкотре.
І ті, і ті хай досягнуть
високих звершень,
Щоб з української землі
зник весь непотріб.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520828
дата надходження 01.09.2014
дата закладки 01.09.2014
Розкажи мені, мила, скільки потрібно праці,
Аби він розбив(в друзки!) твій натруджений панцир?
На подушці троянди, кава міцна на таці.
Кожний доторк немовби пульс сердечний намацує.
Розкажи мені, люба, кому варто дістатися?
Елегантна постава. Голод. Парфуми. Грація.
Ось кіно тобі. Ось ресторани. А хочеш, танці?
Дика пристрасть, шалена ніжність - акціо, акціо!
Розкажи мені, сонце, що врешті-решт зостанеться?
Так старатися, будувати по крихтам панцир...
Бути гордою і холодною намагатися...
Щоби якось сердечний пульс
Не
Намацати?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517690
дата надходження 16.08.2014
дата закладки 26.08.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.08.2014
Ти прочитана книга. Цитую на кожному кроці
Привокзальну спустошеність вічно чужої душі.
Вириваюся всоте із виру застиглих емоцій,
Тільки ношу у серці нагострені твої ножі.
Переплавнену ніжність і дику хронічність історій
Зберігаю в шухлядах і зрідка впускаю у світ.
Ми обрали найгіршу з можливих усіх траекторій,
І не бути нам разом, хіба через тисячі літ.
Ти напам'ять завчений. Не треба тут жодних повторень.
Те, що так закарбоване, через роки не мине.
Ти у серці без змін і без будь-яких вже перетворень.
Все звучиш у мені. Знаєш, ти, мабуть, - щось неземне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421351
дата надходження 27.04.2013
дата закладки 14.08.2014
З ним було тепло, трепетно, міжпланетно.
Легко змогла б ти вічно його терпіти.
Попри оце зарано зів'яле літо,
Він був водночас всім і нічим конкретно.
Поки тримайся міцно. Твої маршрути
Ще не написані. Краще купи чорнила,
Ким би ти не жила, аби пережила.
Іноді треба просто це перебути.
Можеш втрачати далі свою опору,
Різати знов повітря шаленим криком.
Ти таки любиш безглуздо і майже дико.
Вкотре виводь його ненадійним хлором.
Скоро усе мине, як завжди минало.
Ти його бачиш в кожній розмитій тіні,
На стелі і стінах в кожній із кривих ліній,
Але тобі його так пекельно мало.
Раджу: вдихай частіше - і стане легше,
Чула, що світ - це театр, а ми - актори?
Просто якщо забути, то без повторень.
Просто аби забути. Хіба ж це вперше?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444695
дата надходження 22.08.2013
дата закладки 13.08.2014
Між нами тепер шляхи:
Асфальтом, бетоном, смолою.
Час до благань глухий
Кожного обеззброює.
Знову пече зелень очей,
Як цигарковий дим.
Замість прощань прошу прощень,
Замість вина - води.
Гріхопадіння в обійми твої,
Як з головоюю в прірву...
Я розставляю крапки над "ї"
Вперто, незґрабно, щиро.
Ти вириваєш в долі своє,
Маєш на пальцях струм,
Тому відразу тепло стає
Скрипці бракує струн.
Вальс просочився крізь кольори
Бачиш: блимає ніч.
Для неймовірних зможеш творить
Хоч на одній струні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337140
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 02.08.2014
Мені без тебе вірші не пишуться -
вогник згас...
Зорі у небі, мов квіти на вишивці...
Мій Пегас
десь заблукав на веселці між смугами
кольорів
або шукав собі іншую-другую
та й зустрів.
Їй тепер рими приносить у глечику,
стука ритм
срібним копитцем... Від мене далеченько
пілігрим.
Може тут справа не в конях із крилами,
як в гусей?
Де взятись віршам без любого-милого?
От і все.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272160
дата надходження 26.07.2011
дата закладки 29.07.2014
Якщо завтра не зійде сонце
І настане довічна темінь,
Буде простір пекельно чорним,
Наче в пащах космічних дір –
Все одно я прийду до тебе
У грозу, в ураган, крізь терні,
Щоб тримати тебе за руку –
Ти чекай лиш, надійся, вір!
Якщо завтра не зайде сонце
І настане одвічне світло,
Яке зробить яскравим світ твій,
Мов прожектор на стежці в рай –
Все одно я прийду до тебе
Без страху́, що мене засліпить,
Щоб водити тебе за руку –
Ти надійся лиш, вір, чекай!
Якщо завтра не прийде завтра
І настане сьогодні вічне –
Ні на мить не впадай у відчай
Та не хмур на чолі брову.
Все одно я прийду до тебе –
Обіймемося міцно-міцно,
Посплітаємо наші руки
Швидше аж на одну добу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511543
дата надходження 15.07.2014
дата закладки 17.07.2014
Тримаю тебе на відстані - надто різні ми.
Різниця між нами іскриться, наче істина.
Людина не може не пити, а ще не їсти,
Відсутність любові ж і воду морську зробить прісною.
Якщо перелюбиш, повітря й саме - тиснява,
Якщо недолюбиш, то сам вмить стаєш киснем,
В душі звуки грому зловісного,
А серце у відповідь піснею.
Як ліс задихається в місті,
Так ти і я - надто різні ми.
Різниця між нами іскриться, наче істина...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511138
дата надходження 13.07.2014
дата закладки 15.07.2014
Не ятри собі душу, дівчинко, не ятри,
Не фарбуй аквареллю світанки у колір смутку.
Спомини - пластилін: відриваєш маленьку грудку
І ліпи що завгодно, допоки свіча горить...
І нехай тобі буде щемливо, гірко й нетлінно,
Медитуй на вогонь і на ніч, на тишу в'язку...
В супермаркеті долі немає лишень пластиліну,
Аби щастя зліпити на зорянім мотузку.
Ставлю крапочку. Небо грає всіма відтінками:
Бірюзово-рожеве, і синє, і фіолет...
В ритмі серця невтомно зухвалий годиннник тікає
І усе було б добре, але... багато але.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270607
дата надходження 17.07.2011
дата закладки 27.06.2014
У волошці Сонко -Дрімко
Постелив собі перинку,
Із пелюсточки квасолі
Пошив собі білу льолю,
І простинку із дзвіночка,
Ковдрочку -з листка дубочка,
Із кульбабових пушинок -
М'якісіньку подушинку...
Потім взяв торбинку снів
І пішов до дітлахів.
Не присів усеньку нічку,
Стоптав свої черевички,
Бо розносив сни казкові -
Теплі, ніжні, серпанкОві;
Кожному синочку й доні
Розіклав їх у долоні...
Сонце зблиснуло за гаєм -
Він додому поспішає,
Щоб у ліжку із волошки
Відпочити вдень хоч трошки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506963
дата надходження 23.06.2014
дата закладки 26.06.2014
Коли замовкають вірші -
Впадає душа в летаргію,
І крила втрачають мрії,
І ночі стають темніші...
І попіл тих слів згорівших
Змивають дощів краплини...
Пече десь усерЕдині,
Коли замовкають вірші...
Коли замовкають вірші -
Від них залишаються шрами,
Думки стають ворогами,
І спади стають крутіші...
Вкриваються пилом ніші,
Де вчора іскрились рими;
Чуття вкриті шаром гриму,
Коли замовкають вірші...
Коли замовкають вірші -
Тьмяніє весь світ навколо,
Втрача аромат матіола,
І зорі стають блідіші...
Записую сни торішні...
Напевно, я завинила,
Згорнувши свої вітрила -
В мені замовкають вірші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504214
дата надходження 09.06.2014
дата закладки 11.06.2014
Ты для меня даже больше, чем просто друг,
Я для тебя - собеседник… Какой пустяк!
Как же мы часто не видим людей вокруг,
Сердце и душу захлопнув, да будет так!
Вот он, такой ощутимый предел мечты:
Нежный, простой, синеглазый, как в поле лён.
Небу угодно, чтоб мне повстречался ты…
Люди так часто не видят, кто в них влюблён.
Ты для меня – безответный огонь в груди,
Я для тебя – лишь подруга в смешном пальто.
Вдруг позову… Умоляю - не приходи!!!
Ты – целый мир. Только я для тебя - никто.
© Copyright: Любовь Козырь, 2014
_______________________
Фото - © Марат Сафин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502428
дата надходження 31.05.2014
дата закладки 04.06.2014
В Павука на іменинах
Вся зібралася родина :
Син Павло, невістка Пава,
Дід Петро, кума Купава,
А ще тітонька Павлина,
Павуковая дружина,
Сваха, баба Повитиця,
Онучата (як годиться),
Кум Павлиній, сват Павлій,
Брат двоюрідний - Повзій ...
Пригощали всіх на славу :
Із комАшок перші страви,
І салати комарині,
І ковбаси стрекозині,
Купа з гусені ватрушок,
І компот із сухомушок...
А пиріг із саранчею
Був прикрашений свічею ...
Танцювала вся родина,
Аж тремтіла павутина!
Розійшлися десь під ранок,
Як упав роси серпанок.
І радів старий Павук,
Що немає в нього вух -
Бо якби смикнув ïх кожний,
На слона він став би схожий ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497345
дата надходження 07.05.2014
дата закладки 08.05.2014
И, ступив на порог ногой,
Ты о прошлом не сожалей,
Ведь во фразе «Побудь со мной»
Нет ни капли от «Будь моей».
© Любовь Козырь, 2014
__________________________
Фотограф - © Petrova JuliaN
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497203
дата надходження 06.05.2014
дата закладки 06.05.2014
Сердце разбилось, как будто об пол хрусталь,
Время, увы, никогда не вернётся вспять…
Тот, в ком сегодня тоска твоя и печаль,
Счастьем был раньше… И этого не отнять.
© Любовь Козырь, 2014
________________________
Фото - © Елена Грищенко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497202
дата надходження 06.05.2014
дата закладки 06.05.2014
Боже, дай мені неповторності, непотворності і зухвалості,
щоб усе, що у серці твориться в сині літери виливалося,
Щоб хотілось жити і прагнути і для вічного не халтурити
Мудрий, дай мені тої спраглости і бажання валити мури,
Щоб доріжки тільки червоними, щоб весняні миті тюльпанами,
Щоб увечері ніжно-сонною, а уранці палко коханою,
Дай відваги, щоб власним примхам надавати більшу вагу
Дай натхнення хоча б скоринку, не спинитися на бігУ
Про майбутнє зайве не відати, щоб замріяність не віддати,
Не тривожити серце бідами, не садити щирість за грати,
Загравати й не заграватися мати міру, знати межу...
Боже, дай мені трішки радості і не слухай, що я кажу =)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320029
дата надходження 08.03.2012
дата закладки 05.05.2014
Над площами,над вулицями,мурами,
над левами i гнiздами ворон
летiв Трамвай з весняними амурами,
котами й в них закоханими Мурами,
що весело махали партитурами,
спiваючи з Весною в унiсон...
Та музика над площами i парками
звучала,наче диво - з висоти...
Трамвай - летiв...Амури -нiжно нявкали...
Ой нi! - спiвали: сонячно! фiалково!
Закохано...Замрiяно...Заплакано...
Небесно так! ( А нявкали - коти...)
Над вулицями,площами,вокзалами,
над натовпом стурбованих Панiв,
що каву п"ють щоранку динозаврово,
увiнчанi проблемами,як лаврами,
чиї гроМИ сенсацiй б"ють литаврово,
Трамвайчик iз амурами летiв...
Пани i ПАнi збайдуЖІло клiпали-
(Навiщо їм лiтаючий фантом? )
-Коти?..Амури божевільнi з квiтами?!!
Трамвай - у небi??? Ви давно...у лiкаря?
й стурбовано даЛИ адресу клiнiки,
де завтра - iз 9-ї прийом...:)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485770
дата надходження 15.03.2014
дата закладки 01.04.2014
[img]http://25.media.tumblr.com/e2d2b260be1bfeb5512321832fae3dfa/tumblr_mkpby3qnua1r0duubo4_500.jpg[/img]
[img]http://i46.mindmix.ru/59/68/186859/41/3764241/x_fbe1830d.jpeg[/img]
Вуста її змочені згустками еритроцитів,
Спрагло горять печією густого шарлату.
Якщо вона не давала тобі на ніч кредитів,
То це лише через недостатньо хорошу плату.
Бо, зрештою, байдуже їй, хто торкається її пліч,
Вивчає, як карту, манірно цілує в ручку.
Вона ж бо вінчалась по вісім разів за ніч,
І стільки ж скидала світанками з пальця обручку.
Вуста її змочені згустками еритроцитів
І очі такі гостро-трикутні, немов Бермуди.
Вона зазирає в зіниці своїх паразитів,
А звідти волають від спраги горбаті верблюди.
Цукроване «хочу» рецидивує хронічним «мушу»,
Бажання зігрітись – це, як п’ята в Ахілла.
Божилась не довіряти адамоподібним душу,
Тому захопилась кредитуванням тіла.
Щоправда, хто знає, що дівчина з сущого дна,
Яка допускає в свій храм за домовлену плату.
До смерті боїться лишатися зовсім одна,
І тих кровотеч помадно-губного шарлату...
Шарлат - насичений червоний колір
P.S. Хороші мої, ремарка не в тему вірша: хто з вас має акаунт у твітері? Зареєструвалася нещодавно, хочеться-от почитати рідних і творчих. :)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487699
дата надходження 23.03.2014
дата закладки 23.03.2014
Ти знай, що я молитимусь за тебе
На всіх шляхах прийдешньоï весни,
Чи посмішкою сяятиме небо,
А чи проллється дощиком рясним ...
Де б ти не був, відчуй, що я - з тобою,
Душа ...вона ж не знає перепон...
Я обійму тебе плакучою вербою,
З птахами заспіваю в унісон ...
Відчуй мій подих в прохолоді ранку,
Мої слова - у шепотінні трав ...
Я- виткана тумановим серпанком
Найвища нота місячних октав ...
Ти просто знай, що не самотній в світі,
Що в тебе є таємний оберіг ...
А я...для тебе буду просто жити,
Вплітать молитви до твоïх доріг ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485697
дата надходження 14.03.2014
дата закладки 16.03.2014
кожна добра поетка мусить мати власного янгола,
час від часу робити дурниці, аби той не був без роботи
і сухою з води граційно вилазячи всоте
посміхатись і червоніти: невже це я була?
кожна добра поетка мусить палити.
цигарки, мости чи листи - то не так суттєво.
шкодувати опісля, ридати: янголи, де ви???
прилаштовувати на гордість бетонні плити.
кожна добра поетка мусить... писати!
хоча б іноді, так, для підтримки іміджу =)
аби янгол собі не думав: чого я тут сиджу,
їй же добре, в житті приватнім теплі пасати...
кожна добра (самі здогадайтесь хто) мусить мати мрію далеку,
бо як мрія близька, то не буде віршІв і прогресу.
...помирати від стресу, вдавати принцесу, втікати від пресу...
от... а кожен поганий янгол мусить мати власну поетку!
05.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268746
дата надходження 05.07.2011
дата закладки 27.02.2014
Ти можеш скільки завгодно змінювати колір волосся,
Фарбувати червоним губи, впиватися бренді-колою...
Він хоче для тебе зробитися щастям, що не збулося,
Він твоє "назавжди" перекреслює на "ніколи".
Ти дзвониш йому уперше, вдвадцяте, всоте,
Пишеш довгі листи, ночами ридаєш ридма.
Дівчинко, хто ж отак здобува висоти?
З вічним твоїм ниттям, переламом ритму,
З тихим твоїм "Будь ласка, ментоловий "Кент" ",
(Та є вісімнадцять, диви, які очі змучені!...)
І ти б збайдужіла, та як можливо таке,
Коли невідомо, там тепло без тебе йому чи ні?
І ти б перестала, коли б він сказав "перестань",
А як тут мовчати, коли він і сам мовчить?!
Тому ти цілуєш відстань, ледь привідкривши вуста
І тихо питаєш у Бога: "Там тепло йому, чи..."
/ілюстрація: Іринка Лісова (фотограф Julia Voloska) /
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355448
дата надходження 05.08.2012
дата закладки 27.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.02.2014
Коли торкаюся очима твого стану,
І коли бачу у своїх міцних обіймах,
Тоді в шпарину з-поміж штор вповзає ранок
Повільно.
Коли на кухні мимохіть ловлю твій запах,
І ти по венах розтікаєшся неначе, -
Спинити паводок цей може тільки кава
Гаряча.
Коли на вулиці людей дуже багато,
Я обнадійливо вдивляюсь в очі кожні,
Але без тебе, навіть велелюдний натовп -
Порожній.
Коли удома більш нікого, окрім кішки,
То не врятує навіть по суботах покер,
Та й для одного уночі двоспальне ліжко
Широке.
Коли закінчилася наша спільна стежка,
Здавалось воля розпрямилася підпільна,
Та звітувало моє серце, що усе ж я
Невільник.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477100
дата надходження 04.02.2014
дата закладки 05.02.2014
Сонцеокий день розправив крила
В гороб'ячій гамі до-мажор ;
Розігнавши хмарові вітрила,
П'є зима із березнем кагор.
Сніговий кожух зняли дороги,
Одягнувши сіре пальтечко ;
Відіспавши сни до епілогу,
Пагінці зелені - ïжачком ...
У змаганнях пролісків і неба
Важко зрозуміти, хто синіш ...
І зростає впевнено потреба
У душі посіять весновірш ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477034
дата надходження 04.02.2014
дата закладки 05.02.2014
Зі мною щось коїться – не розумію,
Собі навіть нишком зізнатись не смію
У тім, що дивацьку виношую мрію
Про амнезію…
Я хочу забути, які були кволі
Всі ті, що мовчали на прояв сваволі,
Але нарікали тихцем мимоволі
На підступи долі…
Я хочу забути про тих з ким не ладив,
Усіх, хто підступно мене колись зрадив,
Кого проти шерсті постійно я гладив
І гадив…
Я хочу забути чужі нарікання,
Та програні чесно нечесні змагання,
Даремні і часто безглузді бажання
Й злигання…
Я хочу забути всі метаморфози,
Почуті й озвучені мною погрози,
Про куплені, та не даровані рози
І сльози…
Я хочу забути душевні розмови,
Отримані без аргументів відмови,
Про вдачу, що мала прийти від підкови
І про окови…
Я хочу забути лихі свої вчинки,
Щоб з чаші своєї не пить ні краплинки,
Та по забутому зробить без заминки
Поминки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476169
дата надходження 31.01.2014
дата закладки 02.02.2014
Якщо б про людей говорили в прогнозах погоди,
То мова йшла б про мінливу хмарність і вітряність.
Можливо, про сонце, але лише вряди-годи.
Коли надворі людяно - раджу вам грітися.
А люди - сукупність найдивовижніших змін.
Та худне до невагомості(чи непритомності)...
І тут найчастіше причина відома - він.
Хто скаже, що треба не їсти лиш злості і гордості?
Той ходить довкола такий, наче він -павлін.
І тяжко, ой тяжко, знайти собі гідну паву.
І думає, що він в світі, їй-Богу, один...
Мовчіть, не кажіть бідоласі, що є і ми з вами!
Та вибралась з грязі в князі(упустимо як).
І ставши тепер княжною, купається в златі.
Багатство - це добре, ой добре, так!
Але ось біда - нема в голові чого взяти.
Той хоче усього й одразу без зайвих зусиль...
Й такі все отримують, рухів багато не треба.
А інші, аби надягти свою пару крил,
Насправді, мусять спуститись з безхмарного неба...
Якщо б про людей говорили в прогнозах погоди,
То мова йшла б про мінливу хмарність і вітряність.
Можливо, про сонце, але лише вряди-годи.
Коли надворі людяно - раджу вам грітися...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476476
дата надходження 01.02.2014
дата закладки 02.02.2014
Вона була ангелом, він – звичайнісіньким смертним.
Вона була світлом, а він – темним часом доби.
Вона була святом, а він – повсякденням потертим.
Вона була вдачею, він – осередком біди.
Та зустріч між ними була, наче атомний вибух,
Який породив емоційно насичений сплеск.
Вони такі різні, єдині в той час, як вдих-видих:
Одна неймовірна, а другий … Типовий гротеск.
Вона дарувала підтримку йому і турботу.
Зумів завдяки їй життя він пізнати на смак.
Вона до крутого його підвела повороту,
Немов вказівний на шляху доленосному знак.
Вона віддавала себе по краплині, по крихті,
А він поглинав її світло, не чуючи плач.
Вона розчинялася в темряві… Він кусав лікті,
Наповнений світлом яскравим шептав їй «Пробач».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471521
дата надходження 10.01.2014
дата закладки 11.01.2014
В небосині сонцем'ячик
Заховався під плащем -
По дорозі босо скаче
День посрібленим дощем.
Все довкола калюжіє,
Заструмковано дзвенить ...
Та грайливим вітровієм
Плащик знятий був за мить.
Розкрилатилась веселка
На підкладці у плаща,
Задивилась у люстерка
На листочках у куща.
Горобці струсили пір'я
Від небесноï води,
Позлітались на подвір'я -
По калюжах побродить.
В бризках радощів малята
Обирають : хто з них "квач "?..
А стара поважна хата
Ловить в вікна сонцем'яч ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468513
дата надходження 26.12.2013
дата закладки 26.12.2013
Я б'юся за тебе, а може, і справді, не варто?
А може, хай доля сама розкладе по місцях?
Набридла любов, що нагадує партію в карти,
Де кожен блефує, ховаючи в посмішках страх.
Я б'юся за тебе, а може, і справді, не треба?
Навіщо війна, що примножує сльози і біль?
Я ладна була цілий світ проміняти на тебе...
Та звідки дізнатись, чи вартий ти жертв і зусиль?...
29.01.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168739
дата надходження 29.01.2010
дата закладки 25.12.2013
Ну хто сказав, що стіл - письмовий?!
Понакидали папірців ...
Я ж говорю вам : стіл КОТОВИЙ!!!
Тож прибирайте олівці!
Який твердий мені матрацик
Поклали серед володінь...
Ой! Розірвали!..Ой! Ще й клаца! ..
А ...ноутбук ...ех, гризти лінь ...
А, може, лапкою ...легенько :
Ну ненавмисно ...вибачай? ..
О ні! Я краще посиденьки
Влаштую на кнопках ...Вмикай!
Диви : утупивсь в казна що те,
І розмовля з собою сам ...
Ей! Чуєш? Хоче ïсти котик!!!
...Ану тебе до пащі псам! ..
Посплю ... Так : голову на штуку,
ОбІймем лапами дроти ,
А хвіст куди? Ага - під руку!
Ну совість май - тут сплять коти!!!
А це що? Миша??? Тьху, зараза!!!
Вже штучну ïжу завели ...
А в пам'яті моïй відразу
Вся живність, що колись ловив ...
Ой! Ой! Зачухалось! ..Ну вибач! ..
Подумаєш - якийсь "деліт "...
Я хочу ïсти! Чуєш? Рибу!
І зачекає нехай світ!!!
Ура-а-а! Таки свого добився!
Ну ...це не риба ...та нехай! ...
Наïвся! Треба тепер вмиться ...
Я тут, скраєчку, не спихай ...
Тепер вмощусь отут зручніше,
Примружу очі ...Ти сиди!!!
Я вже наïвсь! Але пізніше
Мені захочеться води ....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468113
дата надходження 24.12.2013
дата закладки 24.12.2013
Розривати себе на шматочки у грудні -
Якось так нелогічно і зовсім незвично.
Прокидатися повністю десь пополудні.
Замикати у собі себе герметично.
Зберігати всі мрії в закритих конвертах.
І наклеїти марку - усе естетично.
Осінь перетворила мене в інтроверта.
Зиму ж я відчуваю не так драматично.
Наступати на ті ж самі граблі утретє -
Виглядає знайомо і, мабуть, епічно.
Хоч ми всі живемО на тій самій планеті,
Наші Всесвіти різні (хоча б генетично).
У навушниках знову торішні акорди -
Я цю зиму сприймаю лише фонетично.
Вже пора залишати невдалі кросворди.
Зовні тихо. Всередині все хаотично.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465874
дата надходження 13.12.2013
дата закладки 14.12.2013
Заколючились зорі грудневі,
Згостроносився місяця лик,
І мости на річках кришталеві
Лиже вітру холодний язик .
Одягнувши плащі -невидимки,
Морозці, як майстри -ковалі,
Все кують філігранно сніжинки -
Срібнодзвонні прикраси землі.
Хтось умілий пряде диво -тишу,
Уплітаючи наші сліди,
Там , де спомини сонячні вишень
Сповивають зимові сади ...
Де-не-де хмаровідьми на мітлах
Сонні тіні кладУть до кишень ...
В позолоті віконного світла
Ніч крокує у завтрішній день ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464997
дата надходження 09.12.2013
дата закладки 09.12.2013
"Є тридцять способiв складати вiршi, а тридцять перший - ваш. Якщо,
звичайно, не розминулися з музами..."
Г. С. Сковорода
Є тридцять способів складання віршів,
А тридцять перший - той, яким напишеш ти.
І хоч там що, вони нічим не гірші
Від творів Ліни, Тараса, Сковороди.
І хоч ти думаєш: "Мені до них далеко!",
А так, як ти, ніхто ще в світі не писав.
Приборкувати риму й ритм нелегко,
Але ж поезія - це тисячі октав!
Бо кожен вірш - це світ, в якому воля.
Це простір для польоту й висоти.
І поки муза є, пиши. Пиши доволі,
Бо так, як ти, напишеш тільки ти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428226
дата надходження 30.05.2013
дата закладки 06.12.2013
Реальність та мрії - перетин множин.
Помножити радість на кількість новин.
Відняти проблеми. Відкинути біль.
І перед собою побачити ціль.
Підносити всі почуття до квадрату.
Звести до нуля гірку оту втрату.
Вже досить шукати думок інтеграли -
Ми не логарифми й не факторіали!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320742
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 06.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.11.2013
Тиша...
Пейзажі-бо пишні
Маляр на небі вже пише,
Пензлем у фарби осінні
Мітить майстерна рука.
Ріже
Лиш вітер ту тишу,
Грудям повітря, мов їжу,
Щедро дарує і клином
Гонить у далі крука.
Хмари
Мов коні-примари
Клаптями бруду у парі,
Швидко захоплюють небо,
Вітер нарощує свист.
Браві
Вечірні заграви
З хмарами б'ються за право
День проводжати, далебі,
Кров'ю забарвлюють вись.
Гордо
Дивлюся на орди,
Клапті химерні і морди,
Що витанцьовують румбу
В лоні могутніх стихій.
Очі
Приклеїв хтось скотчем
Вмить до небесного клоччя,
Крихітним наче Колумбом
Був я у центрі подій...
Злива
Здавалася дивом,
Впала волога на ниву,
Мов кульмінація дня,
Я серед степу щасливий,
Дощ і стерня...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462356
дата надходження 25.11.2013
дата закладки 26.11.2013
Перерізаним навпіл місяцем
Ніч осіння із неба звіситься,
Сни запалить -гірлянди зоряні,
Розкуйовдить думки нескорені ...
Запряже у карету спомини -
Накатається до оскомини ;
На папері розляжеться римами,
Підкує новий день хвилинами ;
Осідлає вітри нестримніï -
І роздмуха вогні інтимніï ...
І відкриє листи загублені,
Прошепоче ïх неголубленим. ;
Переплаче із серцем зболеним,
І надію дасть обездоленим ...
Затанцює ногами босими ...
І впаде на світанні росами ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461224
дата надходження 18.11.2013
дата закладки 18.11.2013
Кожна жінка -то справжня чаклунка;
Так ведеться із віку у вік:
Бо в таку ж бо малесеньку сумку
Стільки впхати б не зміг чоловік!!!
...Я оце нещодавно у свято
Ридикюль привела до ладу,
Щоб можливо було відшукати
Те, що в нього,про всяк,покладу...
Чоловіка б ви бачили очі,
Коли я почала діставать
Гаманець,дві хустинки дівочі,
Два пакета,цукерок із п*ять;
Ручку, стержень,червону помаду,
Олівець косметичний і лак,
Плитку пористого шоколаду,
Люстро, гребінь, ліхтарик, "Тік-так";
Ще рожеву помаду,серветки,
Записник, пару дисків (компакт),
Щітка (одяг щоб чистить), таблетки,
І якийсь телефонний контакт...
А ще -ножиці,пилочку,флешку,
Візитівки, листівку, п*ятак...
О! Це -донці купила сережки,
А це- жуйка (лимонна на смак)...
Знов помада (блискуча ,сунична),
Пудра ,пластир, заколка, брелок,
Книжка...ну...для жінок...еротична...
Так...парфуми,намисто, шнурок....
І ще купа потрібних дрібничок...
Як вмістились? Не знаю й сама...
Тільки знаю,що сумок подібних
У жіноцтва планети ще тьма!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456210
дата надходження 23.10.2013
дата закладки 23.10.2013
Я не плачу -то сльозиться осінь
У моïй обвітреній душі,
То дощі блукають поміж сосон,
І прядуть туман із комишів...
То росою в хміль скотилось небо,
Втершись рушниками із вітрів ;
То з трояндових колючих стебел
Облітає пелюстково гнів ...
Розумієш ...ти ïï образив,
Вклавши в мою посмішку печаль ...
На вікні з порожнім серцем ваза
Вже забула хризантемний жаль ...
Я не плачу ...лиш кусаю губи
У смерканні занімілих слів ...
Ти -моя терпка осіння згуба,
А був принцем із дівочих снів ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454972
дата надходження 17.10.2013
дата закладки 22.10.2013
Скалками тисяч фраз
Серед розбитих ваз,
Серед осколків мрій,
Краплями сліз із вій-
Осінь ділила нас
Серед своїх прикрас,
Серед багаття снів,
Серед калин-вогнів...
Осінь ділила нас
Серед хмарин-гримас,
Серед фіранок -днів,
Серед напівтонів;
Скальпелем по серцях,
В душу- пекучий цвях...
КИдала нам до ніг
Сніжний колючий сміх...
Різала без жалю
Гіркістю мигдалю,
Памороззю в траві,
Думкою в голові...
Осінь ділила нас
Сотнями тисяч трас...
...Болем горять мости
Там ,де МИ мінус ТИ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455471
дата надходження 20.10.2013
дата закладки 22.10.2013
[img]http://4.bp.blogspot.com/-GY0jNafJ1mU/UMew4mqah4I/AAAAAAAANCI/MwPHnK9Ah6w/s400/20829216997918847_wPtGoMXJ_b.jpg[/img]
Перемовчати осінь – як налитися живокостом,
Як розлитися яблучним соком по жилах міст.
Перевірити жовтнем спокій, як віру – постом,
І в гарячих горнятах відкрити сакральний зміст.
Переслухати сни – як завчити класичні твори,
Бо ж їх треба, як ліки, приймати по ложці в день.
Що не мить – то нещастя в кредит від самої Пандори,
Треба жадібно їсти надію із теплих жмень.
Пити осінь повільно, і листя за шерстю гладити,
Вилізати із пуголовка, відкидати минулі хвости.
Жовтень з розпачу мимоволі став листопадити,
І листопадати.
Падати.
Па-да-ти.
Ти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454854
дата надходження 16.10.2013
дата закладки 22.10.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.10.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.10.2013
А давай гайнемо вдвох у осінь,
Там, де небо шите журавлями,
Де гуляють ще тумани босі
Над зеленоврунними полями.
З павутинок бабиного літа
Ми сплетемо пестощі шовкОві,
І співать нам буде тільки вітер
Зоряно -барвисті колискові ...
Ми спіймаєм дві пухові хмарки
І застелим лісові стежини ...
Райдуги над нами, ніби арки,
Ïх квітчають сонячні жоржини ...
Ти і я ...За руки, ніби діти,
Віднайшлись у всесвіті гармоній,
Бо ще вмієм в унісон радіти
Під звучання дощових симфоній ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453781
дата надходження 10.10.2013
дата закладки 11.10.2013
Осінь із мітлою йде по місту,
Трусить позолоту листяну,
Шурхіт шкарубкого падолисту
Спокоєм алеї огорнув.
Вітер і дерева, мов актори,
Тишу рвуть у вальсі знов на біс,
Дощик увертюрою в мінорі
Сльози ллє на голови беріз.
Сірий стяг небесного брезенту
У мутному дзеркалі калюж
Знов старенькі крутить кіноленти,
Що рясніють сценами жалю.
Та жалі поглине юне небо,
Постривай-но, осінь-режисер:
Сірість-бо не вічна і, далебі,
Березень блакиті принесе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452553
дата надходження 04.10.2013
дата закладки 04.10.2013
Слова мені залишились і все,
Нічого окрім слів - скупа розрада...
Кривим розмитим почерком есе
Виводить дощ по сірих автострадах.
Під парасольку туляться вітри,
Січуть в обличчя краплі, ніби струни.
Зітри мене із пам'яті, зітри,
Як вічність на табличці древні руни...
Як захмеліла впевнена весна
Останній сніг роздмухує у полі.
Густої зливи сива пелена
Сповила шовком пальці захололі.
Похмуре небо ру́ном затяглось,
Надуло щоки зморені старечі.
Слова мені залишились - хоч щось,
Хоч проблиски в холодній порожнечі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452196
дата надходження 02.10.2013
дата закладки 02.10.2013
В кишенях руки, а душа - у хмарах,
Сягає погляд ген за небокрай.
Вже хазяйнує осені примара,
Фарбує в жовте за́тишний мій рай.
Шиплять вужами довгі автотраси,
А в лісі - тиша. Марево густе
Чудні зефірні скорчило гримаси,
Густій ліщині віхолу пряде.
Пора глінтвейну, пледів і туманів,
Із давнім другом щирих балачок,
Щоб каганцями яблука рум'яні
Пашіли в дим полинних цигарок...
Щоб ностальгія блюзових мелодій
Гойдала струн тягучу карамель...
Ця невмируща класика ще в моді,
Як і парфум під маркою Chanel.
Як фотозвіт чуттєвих меланхолій,
Сирого моху пахощі терпкі...
Ховаю руки, трішки захололі,
У рукавички замшеві тонкі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451794
дата надходження 30.09.2013
дата закладки 30.09.2013
На вірш "Глядя в даль "...автор OHRA
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450171
Там, де ріка загорнена у тишу,
Де тихі хвилі стомлені печаллю,
Художник посивілий вміло пише
Промінням сонця світлі пасторалі ...
Вдивляючись у небо і у воду,
Цілуючи вітрам легкі долоні,
Наносить пензлем на полотна вроду,
Тієї, що заквітчана осонням ...
...
І мліє осінь від штрихів умілих ;
Ревнує, звісно, та боготворить,
Того, хто віднайде у днях дозрілих
Одну єдину, але справжню мить ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451345
дата надходження 28.09.2013
дата закладки 30.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.09.2013
За порогом твоєї вічності
Ще існують римовані сни ...
Еталоном подій пересічності
Стали перші струмки весни ...
За кордонами рук і дотиків,
Виявляється, є життя ...
І у стилі новОï готики
Знов застигло дощів лиття ...
Десь, у вимірах підсвідомості ,
Не знайшлись у рівняннях ми ...
Переживши осінні повісті,
Сонце котиться до зими ...
За реальністю вулиць сплутаних
Світло вікон -пустель міраж ...
І, димами кострищ окутаний,
Визріва виноднів купаж ...
За очей твоïх світло -сірістю -
Веселковість квіткових літ ...
Помережені неймовірністю
Крила просяться у політ ...
В лабіринтах часУ і споминів,
В захаращенні мух -думок,
Із твоïх дивосвітніх променів
Я готова зробити крок! ..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447809
дата надходження 07.09.2013
дата закладки 07.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.09.2013
Поза межами доступу…Де ти?
Десь на грані небес і землі.
І мовчать оніміло планети,
І вітрильно мовчать кораблі.
Доторкається тиша рукою…
Залишає на віях блакить.
А мені би –десь поряд з тобою,
На секунду, на вічність, на мить.
Догорають зірки, як лампадки,
Розмивають чекання бліде.
Ніч у ніжність вкладає закладки
Поза межами доступу…Де?
Із бокалу терпіння ковтаю,
Як гарячий нектар, як наркотик
Поза межами. Ще відчуваю…
Серце…Дихання…Голос..І дотик
Гаснуть зорі і губляться цифри,
Замовкають зловісно планети.
Ще ж не фініш! Чому ж тоді –титри?..
Поза…межами…доступу…Де ти?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338199
дата надходження 18.05.2012
дата закладки 05.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.08.2013
Я ненавиджу ігри у тишу ...
Ніби важко промовити слово,
Ніби зникла у всесвіті мова,
Ніби звуки на смак полинОві ...
Я ненавиджу ігри у тишу ...
Я боюся цих днів занімілих ...
Вони мають розгнівані очі,
Ними правлять якісь поторочі,
Ті, що жалами душу лоскочуть ...
Я боюся цих днів занімілих ...
Мені боляче битись об стіну ...
Та прозора міцна перешкода
Розбиває на друзки свободу,
Ніби нитка в руках ляльковода ...
Мені боляче битись об стіну ...
А чи ти не боïшся загратись? ..
Бо я можу відвикнуть від тебе,
І полинути легко у небо,
Як пушинки кульбабок зі стебел ...
А чи ти не боïшся загратись? ..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444069
дата надходження 18.08.2013
дата закладки 18.08.2013
Поміж нами дороги болю-
Сотні жадібних кілометрів.
І ніяк нас не зв'яже доля
У орнамент один на светрі...
Поміж нами дощі у прозі
І римованих днів сегменти...
Ми знаходим спасіння в дозі
Віртуальних експериментів...
Поміж нами якась умовність-
Міліони секундних звитків...
І друкованих слів безмовність-
То єдина незрима нитка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434855
дата надходження 02.07.2013
дата закладки 02.07.2013
Привіт мій друже, як життя?
Куди ти зник, невже не скучив?
Тобі пишу прості слова,
Бо спомин серце моє змучив.
Ти не мовчи, скажи хоч щось, -
Як жив, як мріяв, як любив?
Скажи мені про літній дощ
В якому шлях свій загубив?
_____________________________
Привіт друзяко, все гаразд!
Так, маю справи... Звісно скучив.
Твої слова - жива вода...
І моє серце спомин змучив.
Живу як всі, життям простим,
В труді, в любові, у пізнанні,
Що є в душі, чи став таким,
Яким Господь закликав стати.
Що роблю зараз? Пізнаю.
Шукаю ВІРУ, ту що справжня,
Шукаю довго... Чи знайду?
Без неї все на світі марне...
Читав вірші твої. Без слів.
Ти як завжди чудово пишеш.
І полотно буденних днів,
Тоненьким пензликом розпишеш.
Ти не змінилась. Наче, ні.
Все таж постава, рима, слово.
Чи може так здалось мені,
А ти змінилася раптово?
Ну що, мій друже, от і все.
Що маю ще тобі сказати?
Час має плин, життя іде,
І я повинен крок ступати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431749
дата надходження 16.06.2013
дата закладки 24.06.2013
Він до тебе ішов і ніс квіти в руках,
Промовляючи завчену ще вчора промову.
Від хвилювання надмірного збивався в словах –
Починав все спочатку знову і знову.
Він зізнатись хотів у своїх почуттях,
Припавши коліном на вологий асфальт,
Та коли вже до тебе був пройдений шлях
Його голос із басу перетворився на альт.
Ти стояла із іншим, той тебе обіймав
Та цілував твої ніжні руки,
Холодний дощ як на зло накрапав
А біль стискав серце його від розпуки.
І падав дощ, а він на лавці сидів,
Змиваючи біль дощовою водою.
І падав дощ, а він просто хотів,
Забути про те, що знайомий з тобою.
І падав дощ, не жаліючи слів –
Маленьких краплин німої розради.
І падав дощ, загасаючи гнів,
Наче вогонь, що розгорівся від зради.
Травневий вечір вже ліг на плечі
Він пізно додому вертався сьогодні,
Гнітило душу відчуття порожнечі,
В кишенях грілися руки холодні.
В той день випадково тебе знов зустрів,
Ти промовила: «вибач за те, що так сталось».
Він жодного слова сказать не зумів,
Хоча серце в грудях швидко закалаталось.
Лише на прощання тебе обійняв,
Не здіймаючи очі з-під прикритих повік,
Холодний дощ як на зло накрапав
І вас побачив вже твій чоловік.
І падав дощ, а він на лавці сидів,
Змиваючи біль дощовою водою.
І падав дощ, а він просто хотів,
Забути про те, що знайомий з тобою.
І падав дощ, не жаліючи слів –
Маленьких краплин німої розради.
І падав дощ, загасаючи гнів,
Наче вогонь, що розгорівся від зради.
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426150
дата надходження 20.05.2013
дата закладки 24.06.2013
посилання на вірш "На розпутті двох доріг" Яни Сілецької-Васильєвої -
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406689
У зажурених кутках
Стін
Спочиватиме нічний
Жах
Відгорілих почуттів
Тлін
І стосунків нетривких
Крах
Лікуватиме мій біль
Сон
Помагатиме йому
Час
Серце змінить на мінор
Тон
Уллюсь в сірість мовчазних
Мас
Не лунатиме вночі
Крик
Адже в хмарах міцно спить
Бог
Не змирився я та все ж
Звик
Що не бути більше нам
Вдвох.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407796
дата надходження 10.03.2013
дата закладки 24.06.2013
...якщо у моря є дно,
то воно
і в неба бути повинно:
світ первопричинно
симетрично
влаштовано…
все - одно...
сили творчості - сили руйнації:
боротись немає рації –
різниця у мотивації
сумна картина:
світ розхристаний свій,
якого ще не покинув,
на очах зазнає деградації –
логічної раціо-налізації…
22.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426527
дата надходження 22.05.2013
дата закладки 24.06.2013
Напевно,так навчитись в світі жить,
Щоби крізь сльози-усмішка найкраща.
Коли втомився Янгол і лежить-
То не будить те Янголя нізащо.
І ще йому в житті допомогти,
Злітать на небо,вичесати хмари.
Потупцювать на них,щоби змогли
Дощі розлити крапель отих чари.
Зловити сім метеликів і їм
На вушко нашептать свої бажання.
Любити всіх на світі.Розповім
Вас про своє найбільшеє прохання.
Любіть Ви ні за що,тільки любіть.
Людей,життя,морозиво,малюнки.
Свою любовь на світ весь поділіть,
Загляньте через вічність за лаштунки...
Не дай нікому Боже тих наук,
Щоби когось лиш смерть чиясь навчила
Любити.Доторкнутися хоч рук,
Не дай,щоби тоді заполонила
Всю душу,розуміння на віки...
І неможливість мить хоч повернути.
Любіть.Бо лиш залишаться думки...
Бо є сьогодні...І не повернути
І за мільйон вчорашнього нам дня.
Що буде завтра?Бог один лиш знає...
Любіть сьогодні.Мить.Людей.Життя.
Хто молиться за Вас...І Вас чекає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428881
дата надходження 02.06.2013
дата закладки 02.06.2013
. Знаешь, в каждом человеке есть свой секрет..
. Artegor
***
Людина – загадка. Людина – таємниця…
Ми бачимо пакунок, але нам
Не взнать ніколи що людині сниться,
Що коїться в душі у неї… там….
Людина – всесвіт, і ніхто не знає,
Що в неї твориться у закутках душі…
Можливо гніву там вулкан палає…
Можливо ніжність…. Може там вірші?..
Людина – вічність, неповторний сміх…
Ми розумієм все, що відбувається?!..
Відвертий світ: відкриті всі для всіх…
Та щось і за відвертістю ховається…
Ми неповторні, більш таких не буде,
Бо кожен з нас – прекрасна вільна птиця…
Але в одному схожі усі люди :
З нас кожен – загадка, з нас кожен – таємниця…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409690
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 20.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.05.2013