Не дай мені, Боже…
Кривої дороги
З тяжкою сумою…
Скалічені ноги
Побитих війною!
Не дай мені, Боже,
Гординю носити:
Не бачити схожих,
Людей не любити;
Позичити… лихо,
Пізнати… провину,
На цвинтарі тихо
Ховати дитину.
Не дай мені, Боже,
Невірну дружину,
Бо ревність, ворожа –
Зживе в домовину;
Щоб людям… позаздрив!
Щоб руки… украли,
Злодійства ховали,
Ще гірш… убивали.
Не дай мені, Боже,
Коханку від друга,
Бо серцю не скажеш,
Щой мила - подруга!
Щоб серце не знало –
Кохати повію…
Бо знищу, вразливо,
І Віру, й Надію!
Не дай мені, Боже,
Продать Батьківщину,
Щоб військо вороже
Топтало країну.
Нехай Україні,
Прошу тебе мило,
Мов гарній дівчині:
Довіку щастило.
Я жив…як хотілось,
І бачив – півсвіту,
Роками вертілось
Безхмарнеє літо.
Не дай мені, Боже,
Невірному сину,
На смертному ложе -
Печальну годину!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795380
дата надходження 12.06.2018
дата закладки 16.06.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.05.2019
[i]Ти, брате, любиш Русь,
Як дім, воли, корови, —
Я ж не люблю її
З надмірної любови.
[b]Іван Франко[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/eYj8ciqAPcA[/youtube]
[i][b][color="#4e0480"]Я не́ люблю, коли тьмяніє ранок
від хмар, що застеляють виднокрай,
коли світила сонцеликий пряник
не радує пташиний водограй.
Я не́ люблю, коли бруднять газони
і топчуть квіти, листя і траву,
коли нам глобалісти і масони
указують, як жити наяву…
Я не́ люблю, коли в причілку хати
не кублиться гучна сім’я лелек,
не до вподоби кітч, пуста пихатість,
що марнослів'ям повнять родинний глек.
Я не́ люблю кружляння круків чорних
над димарями мирних, рідних хат…
Я не люблю пісних і "чудотворних",
хто не тримається своїх пенат!
Я не́ люблю, як… плачуть з горя діти,
як ллється молода, невинна кров…
Нехай в огні належить тим згоріти,
хто посягнув на ближнього покров!
Я не́ люблю, коли обцасом* – в душу,
коли на сміх береться сивина...
Відтак весь гнів я виплеснути мушу,
не втримавши обурення сповна!
Я не́ люблю!.. Та з почуттям любовї
за неньку-Україну помолюсь!
Бо не люблю її найпаче болю,
її страждань і болю
н е
л ю б л ю !
[/b][/color]
27.05.2019
_________
*каблук, підбір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833765
дата надходження 27.04.2019
дата закладки 09.05.2019
Скажи, куди іти, куди втікати?
Хаос життя затягує, мов смерч.
Ми просто душ чиїхось дублікати
Тих, що раніше зважились до втеч.
Ми просто бранці власної зневіри,
Такі собі мерці, нехай живі...
І поки весни стелять саван білий,
Осінній сплін дзвенить на тятиві.
Ми добровільно йдем на ешафоти,
Нема страху, здались за мідяки,
Забули, що гріх Каїна навпроти
І, що живем не ДЛЯ, а ЗАВДЯКИ.
І часто так, рятуючи тілесне,
В рідкий азот занурюєм думки.
Та крига з душ все рівно колись скресне,
Хай не сьогодні, хай минуть віки.
В один кінець квиток, і все по тому,
Що буде далі - неважлива суть.
Живі мерці по колу золотому
В хаос життя вростаючи, ідуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834591
дата надходження 05.05.2019
дата закладки 07.05.2019
[i] Всі свята і пам'ятні дати вже
позаду. То ж зануримось...
в сьогодення. Хай і гіркувате,
але – наше...[/i]
[youtube]https://youtu.be/7d8EH2Ozlss[/youtube]
[i][b][color="#6322a8"]Прогрес технічний має ту заваду,
Що знань надлишок плішить нам мізки,
тож "перечепа" спереду і ззаду
Смакує тим, хто грає “в піддавки”.
Не так би жаль, аби ота хвороба
Вражала не слонів, а пішаків…
А то, буває, вдарить виконроба,
Орудника будови – й поготів.
І валиться споруда потихеньку,
З підмурка починаючи, щораз,
Коли ужиток thymo-poro-shenko’s**
Впаде на долю...
Вже – не до прикрас!
Нехай би так, коли тебе самого
Деменція наспіє… А як гурт?..
Тупий, недієздатний... І з порога
Те безрозсудство
кинеться у спурт?!
***
…Здається, що синдромом слабоум’я
Уражені багато хто з дівчат…
І хлопців, що бентежно пруться в кум’я
Гравцям, у котрих в іграх “жирний чат”:
Везунчикам “спаде” відповідати
За суми, що засвічені в анфас!
…А ми згадаємо ще... й дні і дати,
Як одуру не крикнули “атас”…[/color]
[/b]
10.03.2019
_________
*(Dementia, лат.) – стійке падіння
пізнавальної здатності, що призводить
до зниження критичності, послаблення
емоцій та відчуттів.
**термін, що містить три частини слова [b]Thymus [/b](лат.) –
вилочкова залоза, як орган захисту організму від патогенів,
завдяки Т-лімфощитам та утворюваним ними 3-м пептидам,
з іншого боку, вид глухої кропиви [b]Thymus kosteleckyanus[/b],
що не жалить, але вміло «замовлює» біль (вибір за вами);
[b]Poro-[/b] частина біологічного терміну,що означає
пухлина (гіперплазія, калус);
[b]shenko [/b]–суфікс, що рівною мірою стосується обох
термінів, співзвучний з російським "[b]раша[/b]",
правда, у пестливій формі "рашtymrf". закінчення [b]-s[/b] j
ознає множину, а також родовий відмінок іменника.[/i]
[
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828604
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 20.03.2019
Довговолоса юність… Як давно,
Ми зачіски бітлів копіювали.
На Фантомаса бігали в кіно
І кльошами дорогу замітали.
Пройшли роки… На Фантомаса ми
Подібні стали, лисі, голомозі.
Немов в мішку торохкотять кістки,
Скриплять, як ніби, колесо на возі.
А ще, з нас кажуть, сиплеться пісок.
Можливо збоку, так і виглядає.
Але душа ще рветься до зірок,
Ще досі там десь, в юності блукає.
01.03.2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827381
дата надходження 02.03.2019
дата закладки 02.03.2019
(сонет)
Як мучиш ти мене мовчанням...
А очі, -- боже мій! -- які...
Вони наповнені благанням
Відчути дотики руки...
Мене п'янить твоє бажання!
Воно, мов течія ріки,
Що зносить зливою містки,
З грудей вихоплює визнання...
Забути твій чарівний погляд?!
А що ж тоді життям звемо?
Коли тебе немає поряд,
Якщо не бачимось давно,
В душі одне – про тебе спогад.
Ти — в світ єдинеє вікно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767168
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 24.02.2019
Тебе, країно, радий привітати,
Єднання - то подія із подій!
Хай буде це для нас велике свято
Як приклад. Не лише на рівні мрій.
Бо зараз нам так конче необхідна
Соборність у кордонах і серцях,
Відчути - ми однакові, ми рідні
В той час, коли в країну вбито цвях.
Єднаймося від Заходу до Сходу,
Вже досить розділяти далі нас.
Ми діти є великого народу,
Почуйте всі, кримчани і Донбас!
Забудьмо про відмінності у мові,
Релігії, історії, т.д.
Наблизимо скоріше день святковий,
Й на землю нашу мир нехай прийде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822298
дата надходження 22.01.2019
дата закладки 26.01.2019
...[iРецензентам..
трохи езотерики та...
ірреальності... [/i]
[youtube]https://youtu.be/DpD40iY9pVk[/youtube]
[b][color="#5f0882"][i]Буває –
ми викреслюєм
з життя свою людину,
забувши,
що і нас…
в свій час…
враз…
викреслить життя…
Запалюймо
сердець живу і благосну лучину,
що не веде до
руйнівного гніву
й забуття….
Ми ігноруємо –
буває –
іншу думку й долю,
що розійшлася з нашою
в концепції життя…
Та не швидкуйте…
убирати недозріле поле,
щоб не зірвать своє –
хай запізніле – каяття.
То ж бережімо…
кимось в серці
нам
нагріте місце:
коли в своєму –
із краплин злоби –
замерзне лід,
й остудить обсіч нас ота
незаперечність істин,
воно було б як скит,
що не замів
блукальця слід...[/i]
[/color][/b]
28,10.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811712
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 17.11.2018
[i]Нашій...
Рідненькій!... [/i]
[youtube]https://youtu.be/83KEdARQFYY[/youtube]
[i][b][color="#7807ad"]Вкраїнська мова – не лише для кухні,
Вона – у серці… і глибинах знань
О, скільки ворогів її оглухло!
О,скільки в душах мук, розчарувань!
Вона усотана дитям від мами
Разом з грудним, цілющим молоком…
Вона – як материнське оригамі:
Її з душі не виб’єш… й молотком!
Вкраїнська і санскрит – немов близнята –
Родились враз… І не в багні боліт…
З вершечків вітровію зняті,
Щоб в майбуття втокмити свій політ!
Санскрит як закарваш* для індуїзму
Втонув у фіміамній млі церков,
Вкраїнська ж – войовнича, як залізна –
Звільнялась від кайданок і оков!
Козацький дух підтримувався мовно
Із уст Нечая і Залізняка,
Як ворогів – «братів» своїх некрових –
Із Рошу** гнали... Мова ось така!
За неї йшли в атаку бандері́вці,
Вмирали Йвани в Другу світову…
В історії, на траунійій доріжці
Тлумила біль й вощила тятиву!
Не вмерла мова в карцерах “гестапо”,
Як помирав за неї гордий Стус.
Борців за правду гнали по етапу –
Та зради мові не було спокус…
В часи нові за матернім*** інстинктом
Ділили нас на рідних і чужих,
Щоб досягти покори в “сиротинці”,
У душах мас плекали мовний “жмих”. .
Та не вдалося їм… Уже й не вдасться
Із мовних чвар влаштовувать жнива!
Всім нечестивцям, котрі прагнуть власті:
“Та мова є!
Відроджена!
Жива!”
Й державна вже – далеко не на кухні,
Вона – в прицілі лінгвістичних знань.
О, скільки ворогів рідненької потухло!
О, скільки гріховин!
І –
покаянь!.. [/color]
[/b]
9.11.2018
_________
*Обшлаг, чохол, кобура.
**Русь в окремих джерелах часів Середньовіччя.
***Тут в значенні "матерня", рідна мова.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813263
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 09.11.2018
Земля Чернігівська – колиска України…
Несу в долонях їй свою любов.
Це край верби, барвінку і калини.
За нього сотні раз лилася кров.
Палили нас і різали, й топтали
Монголи, дикі половці й Литва.
Козацька знать уперше тут повстала,
Хоч поплатилась за свої слова.
Полуботок, Мазепа, Скоропадський –
Козацьких днів і слава, і печаль –
Гетьманом кожен був із них і батьком…
Хіба можливо їх не величать!
Не одного гетьмана у холодний
Сибір заслали, щоби залякать.
Ті ж, муки приміряючи Господні,
Присягу не зганьбили козака.
Батурин спалено, а з ним – козацькі душі…
Здавалося, сам Бог ридав згори.
Чи можна, це згадавши, буть байдужим,
Пробачить смерть жінок і дітвори?
Пройшли віки… Їх не зібрати в жмені…
Підставив небу плечі чорний жертвам хрест.
Тисячооко дивиться на мене
Й на схід показує його уявний перст:
Поглянь, мовляв, яка краса навколо,
Зайди в козацьку церкву, помолись
За тих, котрі не вернуться ніколи,
За тих, кого замучили колись…
Довкола річка. Голубіють хвилі…
Тоді були червоними вони.
Це в них зарізані тоді знайшли могили
Діди, жінки і діти без вини.
І знову ллється наша кров на сході
(Москва на цей раз косить наш Донбас)…
Вона є катом для мого народу
Та всіх уже не знищити їй нас!
4.08.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802289
дата надходження 07.08.2018
дата закладки 08.08.2018
Медленно ходили по аллеям парка -
Женщина с мужчиной (юные душой)…
Было не прохладно, было и не жарко…
Липа осыпалась жёлтою пыльцой…
Повстречали те же лавочки с сердцами:
С малыми, большими и одной стрелой…
Так же карусели, ржавыми цепями,
В небо поднимали радость с детворой…
Но не узнавали - старую площадку:
Для танцулек-ретро и кафе-бистро…
Много изменилось… Если по порядку,
То не хватит пальцев перечислить всё…
Время беспощадно...Время незаметно
Убегало в завтра вечной бороздой,
Оставляя в парке,парочку приметных -
Под руку, идущих, с юною душой…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796215
дата надходження 19.06.2018
дата закладки 19.06.2018
Святая Катерина, пошли мне семьянина!
Посланцев предыдущих прошу принять назад!
Святая Катерина, ты спросишь: в чём причина?
Отвечу нормативно: не подошёл формат!
Получка-Пиво-Пабы,
то Бабки-Баня-Бабы,
то Тапки-Телек-«Танки»…
А счастье, Катя, ГДЕ?!
За эти выбраковки не пожалей награды:
Дом, Дерево и Дети – пошли формат 3D!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712709
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 12.06.2018
Нам не маки в зелених полях червоніли,
Коли з димом тумани пливли.
Нам в лісах розпускались конвалії білі,
Біля наших землянок цвіли.
Ти від міст і палаючих сіл, Україно,
Нас покликала в гори Карпат.
У твою безнадійну, найгіршу годину
Я був твій, український солдат.
Ми топтали в походах конвалії білі
І вогнем їх палив кулемет,
А в затишшя стояв з них, між стін закоптілих,
У відстріляній гільзі букет.
Вони поряд росли з бойовими стежками
І як світлий супутник війни,
Вслід за димом розвіяним знову за нами
Своїм цвітом біліли вони.
В лісовій глушині, в Україні повсталій,
Час тривожний набатом дзвенів,
І лягали прощально дзвіночки конвалій
На могили батьків і синів.
Вже збігає мій час... І від наших землянок
Тільки ямки зарослі знайдуть.
А в травневих лісах, на тих самих полянах,
Білі квіти так само цвітуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790991
дата надходження 09.05.2018
дата закладки 13.05.2018
*********************
Павлу Тичині присвячую
Ішов за "плугом" - Долю-шлях верстав
Так сонцеквітно, так глибинно-пружно,
Гучав серед сонетів та октав,
А замовкав так болісно-натужно...
З ним гомоніла українська ніч,
А липа шепотіла про кохання...
Він - молодий: всі думи чорні - пріч:
Вібрує арфи золоте гучання.
Знов перед ним "акордились" світи,
Знов Всесвіт плив музичною рікою,
А в самім серці, Україно, - ти,
Твій гомін золотий понад горою.
Метала стріли горобина тьма,
І всі шляхи кривавились - Вітчизна...
Він був, Тичина, - чи чужа сурма,
Коли змія ужалила залізна?
Ти є, Тичино, - батько твій - Орфей,
Знов арфи забриніли сонцеструнні.
Той голос України - апогей -
Вчуваю у пісень твоїх відлунні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743144
дата надходження 23.07.2017
дата закладки 24.04.2018
Так хочется услышать Ваше ..."Да"
Счастливыми увидеть Ваши глазки,
Отдать всего себя, любовь и ласки,
И оказаться рядом, ...навсегда.
Так хочется душою Вас согреть,
Душа чтоб Ваша радугой светилась,
Чтоб голова от счастья закружилась,
Чтобы как в юности хотелось сердцу петь.
Чтобы слились в единый стук сердец,
Чтоб пыл и страсть, как в юности ночами,
Чтобы всё то, о чём мы так мечтали,
Реальной жизнью стало наконец.
Я знаю, не вернуть назад года,
Как не вернуть седую зиму в осень,
Как много иногда в Судьбы мы просим,
Я лишь одно прошу,...услышать Ваше..."Да".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784579
дата надходження 26.03.2018
дата закладки 12.04.2018
Укотре відшампанили свята -
Втекли від буднів, наче від прокази...
А що війна?.. Вона ж собі десь там!..
Це нюні розпускають віршомази...
Ждемо із неба доленосних змін...
Плекаємо "мамони" на диванах...
Гарненько обсмаковуємо ЗМІ -
І сниться нам земля обітована...
І так із року в рік: цяцьки-слова...
Вже ситі обіцянками по вінця!
Не буде змін, допоки булава
Гарцює тільки в пляшці українця.
Та поки ще кується булава,
А кожна друга хата-вата скраю,
Шукаймо порятунку у Словах
І правдою торуймо шлях до раю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775338
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 24.03.2018
[i]Якось так... Про себе.
І мені подібних...
Маю думку –
ділюсь.
[b][color="#074275"]Ми пишемо вірші, буває, вміло –
і рими, і метафори, і ритм…
Сльозу, буває, чавим відболілу,
й Пегаса нею по́їмо з корит.
Та від тих слів – ні холодно, ні жарко:
читач куняє, жде свого дзвінка,
сумує тоскно Тріумфальна арка,
і Лувр пустіє – доля в них така.
Скучають Ермітажеві атланти,
закляк в граніті грізний Каменяр,
не мітять час Біг-Бенові куранти,
й закутався в туман Холодний яр.
Пустеля постить* – не святая пустинь...
Конає правда в праведних отців –
своїх пророків в нас тепер не густо,
лиш гам самозакоханих "митців"…
Відтак вірші нічого вже й не варті…
І не тверді, як лісовий горіх,
Не стоїмо ж бо в правдоньки на варті,
а чинимо пред нею смертний гріх.[/color][/b]
10. 03.2018[/i]
__________
*Тиражує, в сучасному розумінні слова.
Карикатура "Графоман". Руслан Долженець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783296
дата надходження 20.03.2018
дата закладки 22.03.2018
[i]Якось так... Про себе.
І мені подібних...
Маю думку –
ділюсь.
[b][color="#074275"]Ми пишемо вірші, буває, вміло –
і рими, і метафори, і ритм…
Сльозу, буває, чавим відболілу,
й Пегаса нею по́їмо з корит.
Та від тих слів – ні холодно, ні жарко:
читач куняє, жде свого дзвінка,
сумує тоскно Тріумфальна арка,
і Лувр пустіє – доля в них така.
Скучають Ермітажеві атланти,
закляк в граніті грізний Каменяр,
не мітять час Біг-Бенові куранти,
й закутався в туман Холодний яр.
Пустеля постить* – не святая пустинь...
Конає правда в праведних отців –
своїх пророків в нас тепер не густо,
лиш гам самозакоханих "митців"…
Відтак вірші нічого вже й не варті…
І не тверді, як лісовий горіх,
Не стоїмо ж бо в правдоньки на варті,
а чинимо пред нею смертний гріх.[/color][/b]
10. 03.2018[/i]
__________
*Тиражує, в сучасному розумінні слова.
Карикатура "Графоман". Руслан Долженець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783296
дата надходження 20.03.2018
дата закладки 22.03.2018
Душа поета – мов сопілка ніжна.
Вона бринить мінорно і мажорно.
Емоцій хвилі закипають штормом.
Душа – ранима й безневинно грішна.
То – музика – мотиви сонця й грому –
злітає вільно птахою кохання.
Хоч завжди йде на неї полювання,
але вона вертається додому.
До серця, – доки б’ється, не померкне.
І – в небо, як поезія – між люди.
Поета на цім світі вже й не буде, –
як і душа, поезія безсмертна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632443
дата надходження 30.12.2015
дата закладки 21.03.2018
Он приехал.
Ему – восемнадцать.
Отворяйся, Москва-Петроград!
Молодой, оголтелый, рязанский,
Гениальный.
И сам чёрт не брат.
Будут вам расстегаи с икрою!
Будет вам и скандал, и аврал.
Говорил:
– Я все двери открою!
И открыл, и ни в чём не соврал.
Целовался, кутил, задирался.
Думал – смех, получилось – капкан.
На судьбы колесо намотался
Словно шарф Айседоры Дункан.
Дар поэта не вытравить водкой.
Дар поэта не передарить.
Слишком рьяной и слишком короткой
Оказалась рязанская прыть.
Слишком часто и много – о смерти.
Слишком мало в конце – о любви.
Закружишься в земной круговерти,
А потом – не жалей, не зови…
И судили его, и рядили.
От восторга взрывался партер.
Сам повесился? Или убили? –
Скоро век, как молчит «Англетер»…
.............
Гой ты, Русь моя! – Синь да берёзки,
Гладь озёр, луговая трава!
Если б только не плети да розги,
Пустословье и злая молва…
[i]
Январь 2018[/i]
------------------------------
На фото - картина Дмитрия Локтионова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772328
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 14.03.2018
Старий ірландський божевільний сад
Коріннями вростає в порожнечу,
Глухим дольменом нависає над
Минулим та майбутнім, і малечу
Журливо кличе на грушкИ і виноград.
Ти не втомився? Відпочинь хоча б,
Послухай вітру стогін, осені журбу,
Торкнись долонею холодного каміння
Ти знав лише поразки й боротьбу,
Чув моря шум і чайок голосіння,
Тепер спочинь – ще встигнеш випити води,
Піти болотами нечутною ходою,
Розтанути у гіркоті нічної мли,
Лягти під вересом чи під вербою молодою,
Землею стати чи пірнути в глибину
Старого пагорбу, де тихо сплять
Прозорі привиди синів Богині Дану
Чекаючи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366551
дата надходження 25.09.2012
дата закладки 03.03.2018
Пролетело твое зеро..,
Не тебе удача банкует ?
Эх.., Ноябрь, проиграл добро -
Ветер лист золотой пакует.
И когда последний сорвёт,
Поминай.., поминай, как звали...
Потечёт серых дней отсчет
Вереницей тоски-печали.
Дождь который день моросит...
Жизнь унылая, ёлки-палки!
Но рулетка жизни кружит...
Господа, делайте ставки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758511
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 27.11.2017
Ніколи наш народ не жив без війн,
І кожен раз від них він був у шоці…
Вони зустрілись тут – вона і він, –
Де чатувала смерть на кожнім кроці.
Вона і він, неначе два крила
Одної долі, котра поєднала
Її, що медсестрою тут була,
Й його у час, коли весна буяла.
І свідчив про кохання блиск очей,
Не поміщалось серце в теплих грудях.
І вже нема важливіших речей,
Ніж почуття… Й святішого не буде…
Диктує їм задимлена весна
Свої військові і людські закони:
Садів тут незвичайна білизна
І смерть, що ворог слав з-за териконів.
Та почуття сильніше від війни,
Тож під ногами в них рушник весільний,
Все переможуть з гідністю вони,
Під силу їм і Путінська Росія.
5.05.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744675
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 26.08.2017
Ніколи наш народ не жив без війн,
І кожен раз від них він був у шоці…
Вони зустрілись тут – вона і він, –
Де чатувала смерть на кожнім кроці.
Вона і він, неначе два крила
Одної долі, котра поєднала
Її, що медсестрою тут була,
Й його у час, коли весна буяла.
І свідчив про кохання блиск очей,
Не поміщалось серце в теплих грудях.
І вже нема важливіших речей,
Ніж почуття… Й святішого не буде…
Диктує їм задимлена весна
Свої військові і людські закони:
Садів тут незвичайна білизна
І смерть, що ворог слав з-за териконів.
Та почуття сильніше від війни,
Тож під ногами в них рушник весільний,
Все переможуть з гідністю вони,
Під силу їм і Путінська Росія.
5.05.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744675
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 07.08.2017
Ти кохав її...до і після,
Поцілунком вітрів, засніженим,
Заколисана стиглою піснею,
Тихим подихом- світлим, мереженим.
Шепотів запашними травами,
Одиноким шаленим порухом,
У зомлілих руках... загравами,
Буйним цвітом, у світі- мороком.
Ти її цілував навіжено,
До і після- кудлатими гривами
Білих коней в степах, розхристаних,
Літом бабиним- квітами хриплими.
Ти любив її... до і після-
Диким цвітом, барвистою осінню,
Одбриніли акорди піснею,
Заколисані в мареві з просінню.
Ти кохав її... до і після...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744249
дата надходження 31.07.2017
дата закладки 01.08.2017
Так тонко слово
Вигострив ...мечем...
І стрілами з епох,що відбули,
Серця вціляєш,
Що тобою... зацвіли...
А,я - струна,
Лиш ...сонячна струна...
Від подиху твого...озвуся...
Золотим випаду дощем,
До тебе по краплині...підіймуся...
На зламі переходів
І століть
Любитиму...і світло буду лить...
На Небозводі засвічусь на мить,
Аби дістав... свою лаврову віть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735264
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 28.07.2017
Прометеем стал людям
О, Володя, Володя –
душа на распашку,
ведь летал на свободе
и парил так бесстрашно.
Не восприняв земное,
ты песней ворвался,
в ней виденье другое –
всё исправить пытался.
Небеса так прекрасны,
там Божественный свет.
Правду нёс нам с пристрастьем
из подаренных лет.
Как ты жить торопился,
все закончить дела,
а с косой в закулисье
с нетерпеньем ждала.
Чья задумка по судьбам,
чтоб талант молодым
Прометеем, став людям,
не ушёл в белый дым?...
Всё звучат твои песни
и поныне в сердцах, –
наш ты в доску, без лести.
Жил, не пряча лица.
25.07.2015г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743598
дата надходження 26.07.2017
дата закладки 26.07.2017
Катится лето с горки,
Кубарем дни летят...
Скворушки - балаболки
Тоже о том трещат...
Катится лето с горки -
Любит время спешить...
Нет на него иголки,
Чтобы к себе пришить...
К сердцу печаль подкралась,
(Чует момент - увы...),
Но не на ту нарвалась...
Скоро пойдут грибы -
Катится лето с горки
Прямо в осенний лес...
Там и найду на зорьке
Снова
страну
чудес!
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742899
дата надходження 21.07.2017
дата закладки 21.07.2017
Дивлюся на батьків своїх стареньких,-
Мої кульбабки Божі, так же ж шкода вас...
Дай,Боже,сили їм, тримай моїх рідненьких!
І вірте,прошу,вірте, не пройшов ваш час!
Життя як той пшеничний колос в полі,
Хай колоситься нива й колос хай цвіте!
Господь,насити,прошу, щедро їхні долі!
І не коси ,молю, життя їх золоте!!!
08.05.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664655
дата надходження 08.05.2016
дата закладки 13.07.2017
Притихла ніч, заснула в очереті,
Стогнав димок на березі ріки,
Краси відбиток влігся на фуршеті,
Зомліли похапцем закохані зірки.
Манили світ у кошик із хмаринок,
Збирали жар розпечених багать,
Лиш мавки доторкались до жаринок,
Ховаючись у цвіт нічних латать.
Їх вічна ніч- Купальська ніч кохання:
Свічки в вінках і папороті цвіт,
Комусь любов, ну а комусь страждання-
Такий закон... такий Купальський світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741045
дата надходження 07.07.2017
дата закладки 08.07.2017
Наша жизнь – суета, бесконечная гонка по кругу...
Все спешат как-нибудь похитрей приспособиться к ней…
И хрипят, второпях подставляя подножки друг другу,
В переплётах витрин и холодных рекламных огней…
И прорваться наверх, как и прежде, довольно непросто, -
Искушений греховных на каждом шагу пруд пруди…
И нередко мешают уснуть сонмы всяких вопросов
И, увы, не спасают ни джин, ни тату на груди…
Каждый день убеждаюсь, что время убогих не лечит,
Что живёт большинство от беспамятства на волосок…
Но наивно надеюсь ещё на какие-то встречи
На краю, где лобзает волна раскалённый песок…
Превратились делишки в такие-сякие заботы,
Ничего не поделать, всему есть божественный срок…
Но ещё прикоснуться к великим искусствам охота
И кому-то польстить незатейливой парочкой строк…
И покуда есть порох в обшарпанных пороховницах,
И пока не согнул до земли груз отчаянных лет,
Постараюсь запомнить родные прекрасные лица
И, пожалуй, не буду спешить покидать этот свет…
май 17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732032
дата надходження 05.05.2017
дата закладки 18.05.2017
Перевод стихотворения Николая Одегова
http://stihi.ru/2010/03/29/7933
Що, козаче, гуляв ти на волі,
Всіх втрачав ти - жінок та синів,
А над полем твоїм, диким полем,
Суховій, суховій пролетів.
Ватажок у сорочці суконній,
Шастя знав, як недовгий привал,
Ти в снігу спав у чистому полі
Та за щось увесь час воював.
Пил століттями степом кружляє -
Ти від нього давно потерпав .
Де ж твій полк? - Ти вже й не пам’ятаєшь,
Де в кургані його поховав.
Від гонитви тобі доведеться
Коня гнати, хоч сенсу нема.
Та чуприни ніхто не торкнеться
Доки жив ти, хіба що, - зима.
В чому сенс? Визнавай же та й годі,
Що остання є сутність життя –
У сплетінні країн та народів,
Як в прицілі – твій лицарський стяг.
Від утоми ти при конов’язі
Упадеш на стареньке рядно.
Ну, а інші, ті з грязі та й в князі,
Їм що турок, що лях – все одно.
Ні, не гнутимеш спину, козаче,
Ти на різних вельмож та панів.
Поміркуй же над цим ти добряче
Доки зіллям думок не труїв.
І вже завтра ти будеш радіти,
Що твій ворог тебе не впіймав,
Вітер буде у полі кружити,
Де твій слід в ковилу заховав.
Прокричить з пересердя, чи здуру,
Вартовий: «Втік, шибайголова!»
І, можливо, сліпий під бандуру
Твою втечу в піснях оспіва.
Оригінал:
Что, казак, догулялся на воле,
Жен теряя, друзей, сыновей?
А над полем твоим - диким полем -
Суховей, суховей, суховей.
Полководец в рубахе посконной
Счастьем знал только редкий привал.
Спал в снегу, укрываясь попоной
И за что-то всегда воевал.
Век от века все кружит и кружит
Пыль дорог. В ноздри бьет. Но терпи!
Где твой полк, ты припомнишь ли, друже? -
Под курганами в этой степи.
Ты опять уходил от погони !
Толку что в этом беге, скажи? -
Что твой чуб поседевший не тронет
Кто бы ни был он, если ты жив?
Толку что? Нелегко признаваться
В том, что жизни последняя суть -
В перекрестии цивилизаций
Как в прицеле - твой воинский путь.
От усталости у коновязи
Упади на худое рядно...
А какие из грязи, да в князи -
Им хоть турок, хоть лях - все равно.
Только вряд ли ты будешь батрачить
На панов, панычанок, паней...
Ты подумай об этом, козаче,
Только горькую на ночь не пей.
А назавтра ты будешь доволен,
Что хотели догать - не смогли...
Только ветер пройдет диким полем,
Укрывая твой след в ковыли.
Только стража, спросонья ли, сдуру,
Прокричит, что ушел ты, хитрец...
Да, быть может, еще под бандуру
Песнь о том прогнусавит слепец.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732195
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 18.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.05.2017
НІЛА ВОЛКОВА
Переклад з російської мови
ДВІ РУКИ…
Дві руки, що легко зложені
На дитячу світлу голову!
По одній було на кожну з них –
Дві голівки подаровані.
Але обома – затиснула –
До нестями – як могла! –
Старшу з темряви я висмикнула –
Меншу не уберегла.
Дві руки, щоб пестить-гладити
Ніжних двох голівок сяйва.
Дві руки – і ось одна із них
В ніч гірку лишилась зайва.
На тоненькій шийці – схилена–
Мов кульбабка на стеблі!
Зовсім ще не зрозуміла я,
Що дитя моє в землі.
2017
Примітки: Оригінал вірша Марини Цвєтаєвої:
* * *
Две руки, легко опущенные
На младенческую голову!
Были – по одной на каждую –
Две головки мне дарованы.
Но обеими – зажатыми –
Яростными – как могла –
Старшую из тьмы выхватывая –
Младшей не уберегла.
Две руки – ласкать-разглаживать
Нежные головки пышные.
Две руки – и вот одна из них
За ночь оказалась лишняя.
Светлая – на шейке тоненькой –
Одуванчик на стебле!
Мной еще совсем не понято,
Что дитя мое в земле.
1920
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732611
дата надходження 09.05.2017
дата закладки 10.05.2017
На алеї весни заметіль пелюсткова лягає.
Ніжно пахнуть садки, наливається цвітом бузок.
Вітерець пустотливий із листям смарагдовим грає.
А на хвилі Дніпра сонце пензлем наносить мазок.
Розтікається золото променів в довгу доріжку,
а на березі зграйки кульбаб завели хоровод.
Ранок зве: "Поспішіть! Як же можна валятися в ліжку?
Юний травень усім розшифровує радості код!"
А над чашею ранку кохання пливуть аромати,
що блаженною млостю наповнюють райдужні сни.
Розбиваються вдрузки іржаві буденності лати,
і шампанським вливається в серце повітря весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731750
дата надходження 03.05.2017
дата закладки 07.05.2017
Минули перші весняні дні… Розтали, стекли струмками останні, майже руді, приховані від сонця крижинки снігу й льоду. Поля проснулися, почорніли й озимі культури яскравіше зазеленіли, тягнулися до сонця. Попід лісом, у лісі, в гаях, на пагорбах і майже в кожного на обійсті майоріли підсніжники, проліски, привітно прихилялися до всіх, немов у поклоні. Молода травичка, невеличкими килимками пробивалася з землі, яскравіше зеленіли листки барвінку. Перелітні птахи повертаються в рідний край, виводять веселі трелі. Весняний вітерець хоч прохолодний та все ж осушував землю після першого дощу. На кущах агрусу, смородини, бузку - пнулися перші ніжні світло- зелені листочки.
Весна… Це слово пробуджувало не тільки природу , а й серця, бажання кохати, позбутися самотності . В кімнаті майже темно… Ледь – ледь, через штори, на підлогу падало світло. Годинник, мов молоточком, впевнено вистукує, - Тік - так, тік – так. Через тюль видніється повний, блідий місяць.
Оксана встала з ліжка, шовковий пеньюар рожевого кольору облягав її стрункий стан, потягуючись підійшла, припала до вікна. Небо ледь – ледь світліло, ближче до заходу виднілося декілька зірок, решта десь поділася, наче їх й не було.
Ну от вже світає… буде гарний день. Та де той настрій? Сьогодні не приїхав. І чому? З пересердя впала на ліжко, як гусінь крутилася, мов у кокон, закручувалася в ковдру. Холодна постіль пронизала тіло, а їй хотілося тепла, ніжності, міцних обіймів, пристрасних поцілунків. А ще… того потаємного зближення і завмирання від задоволення. Себе відчути справжньою жінкою, досягти вершини збудження. П`яніти від кохання, відчути прилив гарячої крові по судинах молодого тіла, в собі відчути його бажані дотики. Заграти в екстазі, стати скрипкою для смичка. Сльоза скотилася на подушку – подружку, це тільки вона знала всі її страждання, хвилювання від невизначності в житті.
Вона в селі залишилася жити.Їй у спадок батьки залишили маленький приватний магазин. На жаль, їм ще не було й по шістдесят років, як пішли в інший світ.
Село невеличке, людей небагато, майже вся молодь роз`їхалася на заробітки, лише навідуються до батьків і то, дуже рідко. Неподалік, за кілометрів дванадцять, за лісом, біля річки теж розташоване село. Трохи більше ніж це, там є колгосп, робота, тому й молодих сімей було більше.
Три роки назад Оксана познайомилася з Романом, коли схоронила маму, яка лише рік прожила після смерті батька. Вона, залишилася одна, як волошка в полі, змучена сухим вітром, одна однісінька, нікого більше з рідних. А далі, що? Їй вже тридцять два роки, знає, має великий гріх та сама з собою не може впоратися.Здавалося в тілі градуси підіймалися вище сорока, кров закипала в судинах, гріховне бажання переповнювало, коли поряд був Роман. Іншим разом, на самоті бідкалася в душі, нащо народилася така сексуальна, чому так нагородила природа? Вже й трави заварювала, пила заспокійливі чаї, все дарма….
Та було цікаво і їй самій те, що ж в магазині, інколи молоді чоловіки пропонували зустрітися, навіть такі, що цілували руки та до них холодна, як крижана скеля. Часом слухала зізнання в коханні, ніжні слова та в неї навіть брова не здригнеться, байдужа, навіть не усміхнеться. Чому не можу бути привітною? Іінколи задавала собі запитання. Вже думка, може мене хтось напоїв чарами?
Одного разу він зайшов, попросив води, залити в бак вантажного автомобіля. На ньому працював у колгоспі, після того навідувався все частіше й частіше.
Майже пів року, просто дружнє спілкування, а потім…..
Ні вона не встояла перед ним, коли вперше її поцілував, розтала, як сніг на сонці, неначе втратила свідомість. Зблідла, судорога з струмом пронизала все тіло,. вперше в житті відчула цей поштовх до близькості. Немов у тумані дивилася на нього,а він усміхнений, заніс її в спальню.
Жадане сталося, тоді їй було двадцять дев`ять років. Уміло зірвав давно розквітлу квітку,здивувався, але вона жадала, він насолоджувався нею. Від поцілунків п`яніла, в голові дурман, але хотіла його ніжності, віддалася зі всією жіночою пристрастю, якою її нагородила природа.
Але згодом трохи розварувалась, адже він одружений та мовчала, їй з ним було добре. Себе ловила на тому, що мала шматочок щастя в житті, яке від радості її підносило до пташиного польоту.Такого, з них ніхто не очікував, їм так було добре, що більше ні про що не думали. Він мов Геракл володів нею і тремтів від її поцілунків, відповідав на них пристрасно, з насолодою. То долі милість, думала вона, нарешті пізнала, що таке кохати, яка я справжня жінка.
Одне бажання в обох, як він говорив,
- Народимо дитя, тоді одружимося, присягаюся.
Кохала, вірила, знала, що вже п`ять років він одружений, а діточок немає. Мова була на цю тему, лікарі казали, що його дружина може народити та надіїї були марними. А він з лікарями справ не хотів мати, вірив у свою спроможність. Сам з великої сім`ї, їх п`ять братів, вже четверо старших,одружених братів мали дітей, лише в нього не було. Навіть не припускав такої думки, почувався добре, був впевнений, що здатен задовольнити жінку й мати дітей.
Аж ось здалося…. Чи насправді почула гул автомобіля, мов ошпарена кропом, заскочила в душову кабінку, на ходу крутнула ключа в замку вхідних дверей. Якщо він, то почую, як ні то хто, ще може зайти, думала, втішала себе, обливаючись настоями пахучих трав. І в котрий раз, зі сльозами на очах, просила Бога простити за гріх, від якого не мала сили відмовитися. Спокуса, жага кохання… Їй не довелося довго чекати, він стояв поряд, в чому народила мати, вона ж тремтіла, немов кульбабка від вітру, що з себе скидала з пухом зернята, від задоволення стогнала і знову, й знову його бажала.
Як цінний скарб виніс на руках, ніжно поклав у ліжко, насолоджувався її солодким тілом, вона ж вигиналася під ним, він ловив поцілунками, задовольняв її примхи.
На дворі зовсім видно, проснулися від співу півня. Оксана задоволено лежала, очі сяяли щастям, щоки кольору рожевої троянди, аж блистіли. Розсипане біляве волосся ледь - ледь прикривало оголені груди .
-О, бідний півень, аж захрип, напевно сердитий, що я їх, ще не відчинила, чуєш, як горлопанить?
Роман, відкрив чорні очі і знову заворожив її.
-Ромчику, підіймайся, не спокушай, чуєш ,- тихо - тихо вимовила і з новим бажанням припала до вуст.
Засвистів чайник, Роман ще і ще задоволено припадав до грудей, які ледь виднілися з під пеньюару. Оксана обома руками обійняла його голову ,
-Досить, лиши на завтра, ти ж приїдеш, сонце моє?
Так, він мав задоволення чути такі слова, обожнював її за це, бо дружина в ліжку була холодна. І хоч він інколи з нею спав та це було обов`язком, не вміла так заохотити,спокусити, як це робила Оксана. Часто думав піти від дружини і знав, що піде та коли, сам не знав цього. Ні він не боявся пересудів, боявся своєї совісті, яку напевно втратив перед дружиною. Але ж , як бути? Йому добре з Оксаною і в ліжку, і в розмовах, і гарна господиня, і красива ж, все рівно прийде до неї. Одного разу обов`язково зважиться, хоч і не буде вагітна, з валізою назавжди прийде до неї .
Вони снідали мовчки і весь час усміхалися один одному.
Автомобіль від`їхав, а Оксана пішла в душову кабіну.
Знесилена, але щаслива підійшла до фото мами, поцілувала,
- Прости мамо, , знаю ти мене такою бути не вчила…. Але я його кохаю, не можу втримати своєї пристрасті! Прости рідненька….
І котилися, як горошини, ледь стримані сльози, плакала немов дитя, це вже не вперше, а в котре, вона не рахувала. Тільки знала і відчувала, що в чомусь винна та вірила він прийде, обов`язково прийде. І завтра, і потім, а згодом назавжди, тільки треба трохи почекати….
22.04.2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729892
дата надходження 22.04.2017
дата закладки 28.04.2017
***
Потемніло навкруги,
Смуток огортає.
Тихий вітер ,на воді,
Місяцем хитає.
Вже невидно ніде світла,
Пташки не співають,
У хатину край села ,
Зорі заглядають.
Бачать жінка за столом
Голову схилила,
З-під опущених повік,
Сльоза покотила.
Вже на скронях сивина,
Сріблом пробиває,
Зажурилася вона ,
Думка душу крає.
Не така уже й стара,
Рано ще сивіти,
Мабуть гріх має вона ,
Ніде правди діти.
Зорі дивляться із сумом,
вітер повіває.
Жінка молиться й думками
В минуле вертає...
***
Зеленіє все навколо,
Буяє красою.
Край села дівчата й хлопці
Зібрались юрбою.
День вже видно із-за гір,
Зорі догорають -
Це вчорашні школярі
Сонце зустрічають.
Перший ніжний промінець
Золотавить воду,
Біля дівчини юнак
Хвалить її вроду.
Вона юна чепурна,
Ранні роси в косах.
Він мов кам'яна стіна,
Вийти заміж просить.
Гарна пара.Люди збоку
Щастя їм бажають,
Лиш одні чорняві очі,
Заздрістю палають.
І не те , що очі люблять,
Не те ,що кохають,
Просто заздрять тій дівчині,
Щастя не бажають.
***
Захмарилось небо синє,
Сонце потемніло.
Над ставом , що край села,
Дівчисько сиділо.
Чорні очі лукавії
По плесу блукають,
А в голові злії думки
Роями літають.
Дізналася вона вчора
Про зустріч над ставом.
І лихим вогнем палючим
Серце запалало.
Подзвонила до дівчини,
Гарно привітала
І що хлопець ї кинув,
Між іншим сказала.
Та, не вірила,бо ж клявся,
Вік її кохати,
Але гордість взяла гору,
Не стала питати.
Тільки вирішила нишком,
Щоб ніхто не бачив,
Підійти до того ставу,
Де зустріч призначив.
***
Туман стелиться землею,
Густими клубками,
Над ставом стоїть хлопчина,
З сумними думками.
Нема чомусь дівчиноньки,
Що її кохає.
Тільки вітер над водою
Туманом ганяє.
Позад нього тінь майнула,
відлягло від серця,
Зараз гляне в оченята,
Сині мов озерця.
Та почувся сміх дівочий,
Лукавий до болю,
Що сказала : насміхнулась ,
Любка над тобою.
Не ти її сокіл ясний,
Зрадливо шепоче,
Тепер вона у обіймах
Іншого тріпоче.
Як не віриш подзвони їй ,
Та їй не до того,
Мабуть витерла вона
Вже номера твого.
***
Розплакалось синє небо,
Дощик накрапає.
В верболозах дівчинонька
Долю проклинає.
Кляне долю,його кляне,
Себе не забула.
Краще б я про те кохання
Не знала ,не чула.
Чому,ти так,мій соколе,
Моя каро Божа,
Чи я тебе не кохала,
А чи я, негожа ?
Навіщо так серце краєш,
Марила тобою,
Закликав мене до ставочка,
Сам стоїш з другОю.
А ще дзвониш телефоном,
Біда б тобі,лихо.
Подивилася на воду,
Заплакала тихо.
Мамо мила, нене люба,
Що маю робити ?
У ставочку вода чиста,
Не хочеться жити.
Не зважилась, не схотіла.
Гріх брати на душу.
Нащо, мамо, породила,
Нащо жити мушу ?
***
Все покрилося снігами,
Виє хуртовина.
Над ставочком ,що замерз,
Зламалась калина.
В яворині за селом
Скрегоче сорока.
В чорнобрової весілля,
Плаче синьоока.
Плаче бідна, сльози ронить,
Живота ховає.
Як ми дальше жити будем ?
У когось питає.
Поїдемо.Пробач,мамо,
Пробач, рідний тату.
Бо не можу принести вам
Я, сорому в хату.
Поїдемо в двох до міста,
Там легше сховатись
І не буде чорноброва
Над нами сміятись.
Розплакалась,як згадала,
Що з батьками буде.
Вони хворі,вже старенькі.
Чи поможуть люди ?
Нащо ж,мамо, народила,
Мене в ту годину ?
Чом, ти батьку, так виховав ?
Не вбила дитину.
Ой,чому ж це я,на батька
І маму говорю ?
Сама винна,полюбила,
Сама зарадь горю.
***
Гуде стогне хуртовина,
Снігом завіває.
В чорнобрової у хаті
Теж щастя не має.
Нема щастя,нема долі.
Чоловік лютує.
На чужій біді ,ти, щастя,
Люба, не збудуєш.
Чоловік у кожнім селі
Має любку збоку
І що ночі у вісні
Кличе синьооку.
Вона йому: і сяк і так,
Не кричить ,не лає,
А він каже поміж люди,
Що ї не кохає.
Сама чула позад себе,
Як шепочуть люди,
Що не буде її щастя,
Не буде,не буде.
Але вона горда з себе,
Вперту вдачу має.
Ходить пишна по селі,
Мов від щастя сяє.
***
Вже весняне сонце світить,
Світить не вгріває.
Ходить дівчина по місті
Притулку шукає.
Та нема де притулитись,
Роботи не має.
Хто погляне на живіт-
Зразу відмовляє.
Ходить бідна тиняється
Від дому до дому,
Заробляє копійчину ,
Долаючи втому.
Не кляне,лиш молиться,
Просить в Бога долі.
Не для себе безпутньої,
Для дитини свої.
Прости ,Боже,безталанну,
Прости,я благаю,
Дай лиш долю тій дитині,
Що під серцем маю.
***
Розквітає все довкола,
Веснонька буяє,
В темнім небі срібний місяць
З за хмар виглядає.
Тихесенько вітер віє,
Вербоньку хитає,
Біля неї молодичка
Плаче,умліває.
На руках трима дитину,
Лиш погодувала.
Доле моя не щаслива,
Доле...й заридала.
Плаче,горне до грудей,
Сльозами вмиває,
Раз покладе під паркан,
Знову підіймає.
Пробач,сину,пробач,любий,
Таку маю долю.
Я, самого не покину,
Тутечки постою.
Знову кладе,накриває.
Сльози заливають...
Вони ,тебе,приголублять,
Бо своїх не мають.
Відійшла.Змахнула сльози,
Воно ворухнулось.
Не стрималась.Заплакала.
Знову повернулась.
Воно глянуло на неї,
Сині оченята,
Простягає до грудей
Свої рученята.
Пригорнула.Заплакала,
І знову поклала.
Сама стала під вербою
Тяжко заридала.
Засвітилося віконце,
Хтось іде від хати...
Чи побачать,приголублять ?
Доленько проклята.
Побачили,пригорнули.
Ціла затремтіла...
Не беріть - це мій синочок,
скрикнула й зомліла.
***
Захмарилось ,потемніло,
Дощик накрапає.
Чорноока молодичка
Мужа виглядає.
І не знає.Чи він прийде,
Чи десь заночує ?
Потай шука синьооку,
за нею сумує.
Він нічого їй не каже.
Вже не б'є,не лає,
Та сама вона те бачить,
Що ї не кохає.
Якщо прийде не всміхнеться,
Навіть як не п'яний,
Тільки скаже:на роботі
День чомусь поганий.
А вона в душі ще більше
Кляне, проклинає,
Синьоокій тій дівчині
Нещастя бажає.
***
Місто вкрилося туманом,
Вітер повіває,
Хоче туман розігнати
Та сили не має.
Лежить жінка у кімнаті
До ліжка прикута,
В синіх очах пролітають
То радість то смута.
Усе чує, розуміє,
Боже милий Боже.
От лиш тільки розповісти
Нічого не може.
Біля неї синьоокий
Хлопчина гуляє,
Мамо люба,мамо мила,
Ледве промовляє.
Славу Богу добрі люди
В біді не лишили,
Біля себе і синочка
І ї прихистили.
Вже минає третій рочок,
Як ніхто не знає,
Де вона і хто вона...
Син сльозу втирає.
Я,віддячу , люди добрі,
Дай лиш Боже силу:
Розплатитись,розповісти,
До поки в могилу.
***
Раннє сонячне проміння
Крапельки збирає,
Кольоровим різнобарв'ям
По деревах грає.
Літня жінка сидить в парку,
Газету читає.
Біля неї хлопченятко
Біляве ганяє.
Нараз дідусь біля них
Різко зупинився,
Глянув в сині оченята,
За серце вхопився.
Доне моя...Ще раз глянув,
На слові спіткнувся,
З ким ,ти миле ангелятко,
Де твоя матуся ?
Сів на лавку біля жінки,
Сльоза заблистіла.
Вам погано...?
Поглянула,сама побіліла.
Фотографія.Я, знаю...,
Ходімо за мною.
І вхопивши за рукав,
Тягла за собою.
***
Літнє сонце,через штори,
Проміння кидає.
Жінка лежить і в думках
Молитви читає.
Двері тихо відчинились,
Постать в дверях стала,
Тату, тату найрідніший,
Тихо прошептала.
Усміхнувся, сів на ліжко
Сльози покотились.
Не говорячи ні слова
Всі Богу молились.
Стала жінка потихеньку
Вставати ,ходити
І про роки ,що в розлуці,
З батьком говорити.
Розповіла як ї люди,
Добрі підібрали
І не знаючи її
Померти не дали.
Батько слухав,хвалив Бога
І людей і долю
І її ,що фотокартку,
Носила з собою.
Лише дякуючи їй,
жінка упізнала,
А так,Боже милостивий,
Стільки б ще страждала.
***
Зеленіє все довкола,
Пташечка співає.
Синьоока молодичка
До дому вертає.
Та вертає не сама ,
З сім'єю вертає,
Одна біда травить душу,
Матері не має.
Не витримала її втечу,
Не дав Бог їй силу,
Занедужала,зламалась,
Пішла у могилу.
Та відляга їй від серця,
Як тільки згадає,
Що зглянувся Бог на неї,
Другу маму має.
Що не дала їй померти
У місті під тином,
Лікувала,доглядала
ЇЇ з малим сином.
***
Вечоріє.Вітерець
Дихає тихенько,
Хита листя на яворі,
Зелене,легенько.
Край дороги чоловік.
Стоїть,зажурився.
Вагається підійти.
Чи не запізнився ?
Чи пробачить синьоока,
А чи гонорова,
Чи повірить:обманула,
Обох чорноброва.
Чи повірить,що шукав ї
Цілі дні і ночі,
Спав і бачив у вісні
ЇЇ сині очі.
Наважився, підійшов,
Душу страх стискає.
Пробач,мила,синьоока,
Тихенько благає.
Поглянула,підійшла,
Сльоза покотилась.
Стільки років про цю зустріч
Я Богу молилась.
Молилася та просила
І Бога І долю,
Щоб дозволили зустрітись
Ще хоч раз з тобою.
Пригортається до нього,
Сльози витирає...
Мамо,мамо це мій тато,
Синочок питає.
Він здригнувся,взяв на руки,
Притулив хлопчину.
І крізь сльози ледве мовив:
Сину,любий сину.
***
Зорі дивляться із сумом,
Вітер повіває.
Жінка плаче за столом
Сліз не витирає.
Боже любий,Боже милий,
Нащо,так зробила
Стільки болю і страждання
Я,всім учинила.
Вітер віє, ніби шепче:
Чуєш,чуєш,чуєш
На чужому люба щасті
Своє не збудуєш.
Зорі згасли,сонце сходить,
Тихенько світає.
Жінка дивиться на воду,
Думка душу крає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730194
дата надходження 23.04.2017
дата закладки 27.04.2017
Я хочу запитати Боже небо,
Що рухає людьми, коли вони,
Пройшовши через біль, жахи війни,
Туди ж вертають? Що це є? Потреба?
Бажання землю, рідну боронить?!..
А хіба може дружба та не вразить,
Поміж бійцями, вірна, бойова,
Коли тебе друг тілом закрива,
І ти з ним тут, щоб знищити заразу,
Яка дощами смерті полива?
І хто на себе міряв ту тривогу,
Чи зна, як тліє другова душа,
Коли ось поряд бачив ще живого,
А вже душа у небо поспіша
Після страшного бою, чергового?
А сльози бачив ти чоловіків,
Як побратимів вийдуть проводжати
В останню путь? Й як можна не зважати
На вдів і сиріт, змучених батьків,
Котрих із горем мусять залишати?
О небо! Ти єдине у цім світі,
Що здатне океани поєднать ,
Адже осипалось вже стільки цвіту,
Зроби, щоб стала нація міцна,
Й залиш це Україні заповітом!!!
18.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713146
дата надходження 19.01.2017
дата закладки 12.04.2017
Ти ще не знаєш,
Хто тобі вона -
Коханка чи сестра, ця леді Осінь.
Кружляють круки і гірчить трава
На перманентних
берегах спустошень.
А ти іще
Торкаєшся краси
І голову схиляєш їй на груди,
Отій, яку створив собі з роси.
В ній стільки вітру!
у ній стільки туги…
А ще терпкого,
Справжнього вина.
Смакуй, п”яній!.. у тебе на поличці
Гран-прі залишить панна вогняна.
Розвіє вітер
попіл в попільничці…
Залоскотить
Під ребрами… Усе!
Освятить іній грона винограду.
Цілуй її… цілуй іще… іще!
Десь поміж
заметіллю й листопадом
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700600
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 28.03.2017
Сегодня я слышал противника боль,
кого-то огнём зацепило…
Я знаю - он враг, но такая же кровь
течёт в его раненых жилах.
Родной младший брат мой - он там, среди них...
Стреляю я, стиснувши зубы!
Сейчас в блиндаже доцарапаю стих -
молится о нас с братом буду...
Ведь с ним у нас общие - мать и отец,
Фамилия, адрес и детство...
Война... ей одной... не жалко сердец,
досталась она нам в наследство!
Отец был осколком от "града" убит,
в тот день наш район обстреляли.
И брат мне сказал - за отца отомстит,
за тех, кто за степь свою пали!
Тогда я ответил, что тоже пойду -
в боях защищать Украину!
А брат закричал: "Да гори ты в аду!"
и флаг родной по'д ноги кинул...
Теперь вот воюем по разным фронта'м,
предателем брат мой считает.
А я за страну свою душу отдам -
«Укропом» пускай называют!
Прошу я Господь! За обоих молюсь,
такая у нас вот дорога...
За мать, что осталась там - очень боюсь!
Коснусь ли родного порога...
23.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725101
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 23.03.2017
Меня нарекли Еленой.
Еленой меня крестили.
Живу в этой жизни бренной,
Мечты разбавляя былью.
Колотит судьба порою,
А всё же её лелею.
Быть может чего-то стою,
А думать о том не смею.
Люблю эту жизнь до дрожи,
Где каждый рассвет пленяет,
А всё же уйду… а всё же.
(Бессмертия не бывает)
…Чрез пару лихих столетий
Приду на свою могилу.
А вспомню ль глаза я эти,
И вспомню ли всё, что было?
На камне тоскливо-сером
Черты без души и света!
Не вздрогнут, ни кровь, ни нервы,
О мне незнакомых летах!
Я буду стоять - чужая,
И просто смотреть на дату,
Бесслёзная и немая.
(Моя ли была утрата?)
Конечно же, я не вспомню.
Природа - закономерна:
Рождаясь, судьба по новой
Нутро заполняет скверной!
…Меня нарекли Еленой.
Еленой меня крестили.
Была ли себе неверной,
В растрате любви и силы?
Была ли себе подругой,
Ругая свои безумства,
За то, что бывала грубой,
В душе подавляя чувства?
Была ли так сильно грешной
И кто обо мне молился?
Могу ли иметь надежду
На то, чтоб сюда
возвратиться?...
17 ноября 2013 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724900
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 23.03.2017
Весна пришла, весна вернулась,
Огонь невидимый зажгла,
К природе возвращалась юность
Сгорая чувствами дотла,
Звенела музыкой Вивальди
Капелей мартовских роса,
И кто-то мелом на асфальте
В любви признанье написал…
...
О, этот жизни зуд под кожей!
Весна манила и звала’,
Наверно, ей хотелось тоже
Прикосновения, тепла.
И нежность превращая в муку
По-женски нагло и легко,
Она брала меня за руку
И… уводила далеко…
Туда, где первого свиданья
Кружился ландышевый вальс…
Туда, где первого признанья
Струился теплый свет из глаз…
И где восторженно и шало,
Чтоб не был мир так сер и пуст,
Мальчишка "Н" – инициалу,
Оставил строчку алых чувств.
…Я помню… как дрожа всем телом,
Тревожа серость душ и стен,
Кусочком сердца – алым мелом,
Писал он – "Я люблю Вас, Н."…
…
Ах, юность, помнишь? – Горько сладким,
Как шоколад по миндалю –
Десятый класс, портфель, тетрадки,
Весна… и чувство: Я люблю!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724161
дата надходження 18.03.2017
дата закладки 19.03.2017
Вже догорає жовтий лист
Кохання нашого з тобою,
Всіх поцілунків, що колись,
Буяли ніжною весною.
Життя зірвало пелюстки,
Усі листи нам написало,
Давно вже куплені квитки...
Завмерлі квіти на вокзалі.
Дві долі... різні полюси,
Де серця два- дві різні птиці,
Де, спиті небом, дві роси,
Де прагнуть трунку дві жар- птиці.
Застигло танго, мліє вальс,
Вітри співають мить розлуки,
Пожовклий лист згорає враз,
Опавши тихо в наші руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723272
дата надходження 13.03.2017
дата закладки 16.03.2017
[i]Так сталося, що жінка стала чи не найціннішим
скарбом безумного і суєтного сьогодення. Бо хто
ж як не вона може повернути йому риси розумності
та красу буття у всіх його проявах? Тут вже йшлося
про це у моїх віршах і творах моїх колег*. Звертаючись
до вічної теми сутності людського існування на Землі,
автор пропонує друзям і читачам сайту новий доробок
як "закваску" до нових диспутів на цій сторінці...
Доброго вечора та... плідної, щасливої ночі!
В супроводі невмирущої музики Щопена... [/i]
[youtube]https://youtu.be/3Exl_gGMzpE[/youtube]
[i][b][color="#a80395"]Вона – та,
що як треба коня на скаку угамує,
Вона в хату палаючу ввійде, як хата горить.
Вона – та,
що ніколи дарма у житті не сумує,
Коли розпачі рана її окупує на мить.
Вона – та,
що уміє і може у млості кричати,
Коли він у пещоті зірве невгамовний той крик,
Їй не треба
покої у злоті і білі палати –
Їй дорожчий його задовільно-впокорений рик.
Вона – та,
що народить як треба дітей – хоч і десять,
Лиш би він їх трудом своїм відданим прогодував…
Вона – та,
що квітчає у ряст його приспані весни,
Аби він повирішував тисячі рідкісних справ.
Вона – та,
що підніме йому до висот кундаліні**,
Аби він перестрибнув нараз двометровий паркан.
Й не закрадеться в нього
ні крапельки підлої ліні,
Як сплішити прийдеться любові підступний капкан.
Вона – та,
що узимку веселі хори хороводить,
Й ніпочому їм люті завії й морозна зима.
Вона піде
за ним, коли треба, в вогонь і у воду,
Коли іншого шляху в подружньої пари нема.
…Так і шествує
в світі той люд погамований парами,
Немов нитка і голка, що все надміцне протика.
Та чомусь одне
одного й долю нерідко ми сваримо…
Видно, суть у безбожного люду гріховна така.[/color]
[/b]
15.03.2017
_________
*http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722309
**Згідно з індуїстським вченням, латентна сила, що
покоїться в куприку людини, звернута в спіраль. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723670
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 15.03.2017
Дзвенять над Карпатами весни,
Смерековий славлячи край,
Мов сніг, на горі едельвейси,
Над ними схиливсь небокрай.
Дзвенять не трембіти то – весни,
Чарують задимлену вись,
Веселки гнучкі перевесла
Між горами ген піднялись.
Об камінь струмочок спіткнувся –
То гомін гірської води,
Тієї краси хто торкнувся,
Там серце лишив назавжди.
30.08.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723683
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 15.03.2017
Світ метушні, де скажено все в «завтра» біжить,
Як смакувати життям, що від нас за півкроку?
Дивна людино, ти так й не навчилася жить…
Губиш себе щогодини, щодня і щороку.
Маски-обличчя, медове лукавство в очах,
Погляд порожній підкреслять опущені крила…
Бідна людино, ти вже не літаєш у снах?
Чом же завчасу душі порожнеча скорила?
Хто смів стоптати у серці жагу до життя?
Хто загасив у очах твоїх вогники щастя?
Чом не тріпоче пташам твоє серцебиття?
Добра людино, тобі б у весну… на причастя.
Душу охрещуй цілющим травневим дощем,
Мрії шукай між зірок і складай їм офіру.
Мила людино, навчися любить ще, іще…
Вірити важко, та все ж - відроди в серці віру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720287
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 03.03.2017
Світ метушні, де скажено все в «завтра» біжить,
Як смакувати життям, що від нас за півкроку?
Дивна людино, ти так й не навчилася жить…
Губиш себе щогодини, щодня і щороку.
Маски-обличчя, медове лукавство в очах,
Погляд порожній підкреслять опущені крила…
Бідна людино, ти вже не літаєш у снах?
Чом же завчасу душі порожнеча скорила?
Хто смів стоптати у серці жагу до життя?
Хто загасив у очах твоїх вогники щастя?
Чом не тріпоче пташам твоє серцебиття?
Добра людино, тобі б у весну… на причастя.
Душу охрещуй цілющим травневим дощем,
Мрії шукай між зірок і складай їм офіру.
Мила людино, навчися любить ще, іще…
Вірити важко, та все ж - відроди в серці віру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720287
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 02.03.2017
Не дорікаю. Так, не дорікаю!
За все, що було... хай іде в минуле...
Заміни всім колишнім не шукаю,
Лиш дякую, що в моїй долі були
І відпускаю як птахів з паперу,
Як символ того, що будило мрію
І кликало до слабого на віру,
Знесиленого духу, ту надію
Яка хоч трохи додавала сили
Аби піднятись та долати далі
Свій шлях помилок, болю і печалі!
Не зарікаюсь. Ні, не зарікаюсь!
Що вже не зможу довіряти душу.
Я ж від життя нікуди не тікаю
І з кимось в цьому світі бути мушу...
А як без віри?! Як без того бути,
Коли не глянеш невідривно в очі,
Аби душею щирою відчути
Чого від тебе оцей ближній хоче...
Чи в чому каюсь? Так. Буває, часом...
Я - не святенник. Грішний, як всі люди.
Бо ж в вірності невірним присягався,
Не розпізнав посеред них Іуди.
Нікого з друзів начебто не зрадив,
Хоч щодо мене... Бог хай їм суддею!
А я простив! Лиш викреслив назавжди
Із календарних дат свого чекання
На зустрічі, на миті поєднання
Зріднілих душ... які не були рідні...
Лютневий день спливає в надвечір́я,
Зимове Сонце поза ліс сідає:
Клинок життя у піхвах - по руків́я,
Друзів, як птахів - з вирію чекаю!
2017-02-22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719707
дата надходження 22.02.2017
дата закладки 26.02.2017
СВІТЛІЙ ПАМ’ЯТІ ЮРІЯ ВЕРБИЦЬКОГО
Найвищі вершини Карпат і Кавказу
Безстрашний герой-альпініст підкорив,
З шляхів не звернув небезпечних ні разу,
Бо кликав до подвигів серця порив.
Талантом – удався у батька і брата –
У праці невтомний, меткий до наук –
Всі троє – сейсмологи, всі – кандидати!
Три розуми світлі і три пари рук!
Для друзів у Юрія серце відкрите,
І посмішка щира, і слово, і жарт …
Так хочеться жити… Так хочеться жити!
Душі небайдужої щирість і гарт…
Щоб влади злочинної скинути пута,
Прибув серед перших Юрко на Майдан,
Встиг в перших рядах демократії бути,
Де гніву народного бив океан.
Поранений був… Привезли до шпиталю.
А далі – підступності чорної глум…
А далі… Нічого не буде вже далі…
Лиш друзів і рідних ридання та сум…
Ні! Подвиг живе, хоч героя убито…
В Алеї Героїв могила нова…
Герой буде жити! В серцях будуть жити –
І посмішка щира, і жарти, й слова…
Герой буде жити у назві вершини –
Її на Кавказі він з друзями брав.
Як сотні Небесної вірного сина
Його пам’ятаємо в сяйві заграв.
На вбивць навісних упадуть Божі кари,
Навіки-віків прокляне їх народ!
А дух героїчний проб’ється крізь хмари –
До синіх небес, до найвищих висот!
©Т.Л. 2016, травень
Викладаю тут в знак моєї глибокої поваги до пам'яті героя. Його трагічна загибель болить мені.
Юрій народився у родині відомого українського геофізика-сейсмолога Тараса Вербицького. Кандидат фізико-математичних наук, працював сейсмологом Львівського інституту геофізики НАНУ. Займався створенням апаратури і програмного забезпечення геофізичних і сейсмічних досліджень.
Мав перший розряд з альпінізму, долав маршрути найвищої категорії складності в Карпатах, в Криму, на Кавказі.
Юрій спеціально взяв відпустку на роботі, поїхав на Майдан в середині січня 2014 року. Викрали його з лікарні, куди він потрапив після поранення ока. Викрадачі спеціально розшукували постраждалих учасників Євромайдану у київських лікарнях, щоб з ними жорстоко розправитися.
22 січня тіло Юрія було знайдене в околицях села Гнідин Бориспільського р-ну Київської області зі слідами тортур.
Похований у Львові на Личаківському цвинтарі на Алеї Героїв поряд з могилами героїв Крут. Його ім'я друзі-альпіністи дали одній із гіських вершин.
Юрій Вербицький – Герой України з присвоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).
Вірш опублікований у книзі "Поетична енциклопедія. Герої Майдану". Івано-Франківськ 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719896
дата надходження 23.02.2017
дата закладки 23.02.2017
**
(спогад, якого не було… у травень першого весілля…)
*
І допивав тумани вечір.
Лише ілюзії зі снами
Жили до ранку в суперечці:
Кому дзвеніли щастя гами?
Ми ж так фальшиво грали ролі,
Як ми вели любов до страти!..
І ангел марно чатувати
Ставав до немовляти-долі;
А ми – щоб вірити йому?! –
Свої слова кидали згірклі,
Ми запалили промінь зірки,
Що нам окреслила пітьму;
А він – не я! – шептав тобі,
Що треба, треба в долю вірить!..
Та пісня плоті, снів офіра
Була провісницею бід…
Так, правда – не свята брехня,
Якою ми себе вкривали
Ще вчора, – правду вдвох ми знали,
Та сліпо йшли до цього дня,
Що ніч взяла… – Вінчальний день!
Він край поклав любовній фальші:
Там лиш тіла – не душі наші –
Співали Еросу пісень.
…
Опав той час у пустоцвіт,
Все огорнув омани присмак.
Донині із минулих літ
Гірка печаль над серцем висне…
…
Як повінь – розтрачені дні… І щемом – надії зі снами:
Ввійдеш берегинею в дім з безсмертям – моїми синами…
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654782
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 18.02.2017
Явища природи... Як вони нам нагадують
наше життя! Хочемо ми того чи ні...
[youtube]https://youtu.be/9sEWBZZWmco[/youtube]
[i][b][color="#0b5987"]Зимова млява… Хоч тріщать морози,
І кубляться у стужі снігурі,
В природі щем, в душі панує проза –
Зимових хуг невтішні попурі…
Як відгук злих минулих лютнів,
Що калиново впали на сніги,
Гуркоче гнів, співає тоскно лютня,
Додаючи статечності снаги….
І вже в очах – немов ті добробати,
Що на амвон доладність принесуть…
Стихає біль… І хочеться подбати
Про нашу свіжу, вистраждану суть.
Хоч в кабінетах жарко – не Канари ж! –
Й надворі тал – як змучений народ,
Сконають дні – мов здирники і скнари:
Весна не пошкодує нагород...
«Зимова млява» зміниться весною,
Заснуть морози, стишаться сніги…
За страдників оступляться горою
Ті теплі дні, що нам не вороги.
І зникне враз тупа контраверсійність*
В історії природи і держав,
Бо аватар** – не схимник, а месія –
Ланцюг скує для міжсезонних мляв![/color][/b]
15.02.2017
*Те, що неоднозначно трактується.
**Боголюдина. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718323
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 18.02.2017
Не забудь, завтра ранок без кави - не ранок,
А без "Доброго дня!" мого - тільки журба.
У вітанні заплуталось тихе сопрано, -
Ніжних слів не зронила тремтяча губа.
Не зронивши бентежно, зітхання у подих,
Спаленіла, небаченим шквалом сум"ять.
Не спитала від щастя: "З якої нагоди?"
Відчуваючи лиш, як серця торохтять.
Відучора такого непевного, видно,
Не лишилося більше, дві тіні і все.
Світло вимкнем і сутінню спомин знесе,
Бо життя, як життя, і самотньому зимно.
Не забудь попрощавшись, - зачиняться двері
І загубляться десь непотрібні ключі.
Тиск волатиме мовчки із вен і артерій,
Біль пекучий марою зітхне уночі
І розіпне роз"ятрено, нас на папері, -
Хоч до скону мовчи, хоч до скону кричи...
11.02.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717586
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 18.02.2017
Зима. Лютий місяць панує над нами.
Завірюха невтомна мете і мете.
Перед зором маскує дорогу снігами
І ледь видне крізь темінь вікно золоте.
За вікном жде Вона. Вечірня година
Розтягнулась для неї немовби на рік...
Біля мене співає своє хуртовина,
Виє вовком голодним, стрибає до ніг.
Зараз прийду додому з полону дороги,
Обгорну змерзлі плечі сувієм тепла,
Сяду в крісло, розправлю натомлені ноги,
І нічого не треба! Тільки б мила була
Біля мене завжди. Сиві прядки волосся,
Буде звично знімати рукою з чола...
Поки що я іду... Вітер кидає клоччя
У замерзле обличчя немовби від зла.
Нащо сердишся ти?! Скаженіло лютуєш,
Ніби я перед Небом у чім завинив!
Я додому іду! До коханої! - чуєш?!
Не студи моє серце, донизу не гни!
Ще не час крокувати долиною смерті,
Доки Муза моя розтривожено жде.
Зі сторінок життя наші весни не стерті.
Не востаннє ще повінь бузкова прийде.
Не вщухає негода! Та ближче і ближче
Випливає із марева вогник вікна.
Зустрічай мене, хато! Мій рідний домище!
Ось подвір'я, ось ганок, а в дверях - Вона!
Не вдяглася у тепле... одна лиш хустина
На кофтині накинута, падає з пліч...
Моя зірочка ясна! Кохана! Єдина!
Сяють радістью очі мов зоряна ніч!
І позаду всі труднощі, виклики долі,
Поринаю у пахощі страв на столі...
А Вона, - наче пташка, - літає на волі!
Так старається друга зігріти в теплі.
9 лютого 2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717223
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 11.02.2017
Лапатий падав сніг,
Скрипів під кожним кроком –
З кутею майже біг,
Христа Різдвяним роком…
Як се давно було,
Та як заблизько серцю.
О ріднеє село –
Твій спомин щемом в’ється…
…До дядини добіг,
Хустину розв’язала,…
Хвалила,… ще пиріг
Свій теж туди поклала;
А в двері вже юрба
Із гомоном веселим,
Йде здравиця, сівба –
То радість світом стелить:
«З Різдвом Христовим Вас,
Зі снігом, урожаєм –
Хай буде все гаразд
Над України краєм!
І біди пройдуть всі
І щастя приголубить,
І спокій у душі
Вас поцілує в губи».
Лапатий знову сніг,
Хоч і часи надворі
Не ті,… лише у сні
У тім зірковім морі
Я привидом… знайду
Стежини в завірюсі –
Кутю,… й життя в меду,
В Різдвянім Світла крузі…
04.11.2009р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387072
дата надходження 23.12.2012
дата закладки 07.02.2017
[i]В заключних двох частинах поданої поеми
зображена друга, більш плодотворна поло-
вина життя героя, наповнена несподіваними
колізіями, що характеризують його як мужню
людину, яка не боялась бути спаленим на вогні
"більшовицької інквізиції". Не будучи членом
партії, він був у гущі подій передвоєнного та
післявоєнного періоду існування СРСР, не раз
ризикуючи своєю свободою, а то й життям. Але
вийшов неушкодженим, певно, "родився у сорочці"...
Та, певно, ще тому, що все життя творив людям
добро і "безсмертя"... [/i]
[youtube]https://youtu.be/MlAuHoRXLes[/youtube]
[i][color="#08658a"]IV.[b]МИСЛИВЦІ ЗА МІКРОБАМИ
1.
Є три царства у природі.
Розпізнать неважко –
Як за ясної погоди
Сполохнути пташку…
То тварини різнорідні –
Фавна* любе стадо
Й Флори** особини плідні –
Порадій, о Ладо***!
Серед них є і такі, що
З обома у дружбі …
А як дощ, буває, хвища –
У людей на службі.
Хто не ласував грибів,
Добрий мій козаче,
Що ростуть серед дубів,
Той не жив неначе…
В цьому царстві є й такі,
Що не видно оком:
Їхні гіфи****, мов нитки,
Лиш під мікроскопом
Можна бачити… Та враз
Явиться їх дія,
Як з поживою матрац*****[/b]
_____
*Бог тварин у грецькій міфології
**Богиня рослинного царства, там же.
***Богиня плодоріддя у древніх слов’ян
****Клітини у мікроскопічних грибів.
*****Лабораторний посуд з поживним середовищем.
[b]Спорами засіять…
А серед одноклітинних
Є ще дроб’янко́ві…
Їхні вади вельми дивні
Знать – обов’язково…
З неклітинних царство Vira
Добре всім відоме…
Бо штовхнути смерті в прірву
Може, коли вдома
Появ грипу, як заброди,
Переколошматить.
Й не розгудять його шкоди
Й батько ані мати.
Є й такі серед мікробів,
Що всім царствам шкодять.
В них підступна є утроба
Й підлі сайти коду…
Отакі то є звірюки,
Їхні зримі вади…
Як до них докласти руки –
Не дістануть влади.
А відтак «ловці мікробів»
Конче нам потрібні.
Тут знання їх, хист і спроби
Стануть принагідні.
2.
В науці відомі нам різні путі…
В яку із них рушить, якою іти?
Не раз, мабуть, Віктор собі задавав
Питання важливе… Й одвіту не мав.
Бо йшов у науку він сам – корчувато,
Не маючи титулів, звань ані хати…
Лише за плечима практичний багаж,
Бо в земській лікарні – дванадцять літ стаж!
А вік свій і досвід життєвий – під сорок…
Хоч вік і статечний, попереду ж – морок.
Одне лише доктор упевнено знав:
Знайти для мікробів побільше управ…
Для тих, що корисні – хай люду послужать,
Фатальні ж мікроби не мучать хай дуже:
Не буде в житті невигубних хвороб –
Загине від ліків лукавий мікроб!
Бо відав: і хист його, й досвід в пригоді
Ще стануть йому на новій вже роботі…
Та про нагороди він й гадки не мав,
Думки про свій успіх він в серці тримав.
Лише б не завадили побуту мшиця
Й адміністративного нахилу лиця…
3.
В Києві – пітьма мужів,
Що Мінерві* служать,
Та один лиш з них уздрів
В героєві мужа,
Як той в Харкові лікбез
З сангік’у** наладив…
І у Санбакінститут
Вченого принадив***
______
[b]*Богиня науки і мистецтв
в Римській міфології.
**Санітарія та гігієна – стала
абревіатура в побуті та медицині.
***Йдеться про проф.М.П. Нещадименка,
директора Санітарно-бактеріологічного
інституту в Києві, який запросив молодого
вченого на роботу в свій інститут.[/b]
Тож здійснилась давня мрія,
Мрія заповітна –
Втілити усе, що вмієш,
У вогні досвітні
Темряви, що панувала
В царстві дроб’янко́вих.
…Між мікробів є немало
Тих, що чинять шкоду.
Коклюш, грип і малярія,
Лихоманка, бруцельоз,
Сказ, правець, дизентерія,
Тиф, чума, туберкульоз…
Ці хвороби впали в очі
Мага від науки…
Хоч й до іншого охочий –
Не дійшли ще руки.
Серед інших до дрібниці
Вивчив він склерому*,
Що попала до скарбниці
«Не бажай нікому»…
Головне, що людям стало
З вченим ліпше жити,
Бо здобутими знаннями
Й лікарів став вчити**.
…Ще б багато що нового
Вчений взнав в Санбаку***,
Та його, немолодого,
Ждали вже бурлаки…
Бо родився під Стрільцем
Вчений-непосида…
Слідкувати ж за сільцем
Може лиш сновида.[/b]
_______
*Хвороба дихальних шляхів у людей.
**Поряд з основною роботою в Санбакінституті
В.Г.Дроботько читав лекції в Інстиуті вдоскона-
лення лікарів (м.Київ).
***«Побутове» скорочення назви Санітарно-
бактеріологічного інституту.
[b] 4.
…Ось уже він в Заболотнім
Мікроінституті*
Розгорнув свою роботу
Вже як ledare** тута.
Тут проблеми й організми
Не лише медичні,
Погляд через іншу призму –
Вкрай біологічну.
Й наточив «стрілець» тут стріли,
Взяв у руки лука
І давай – по «вражим цілям» –
Влучно й вправно стукать…
Перш ніж в ворога стріляти,
Та не промахнутись,
Треба в нього добре знати
Місце зле і вутле,
Як він служить, з ким він дружить,
Всі його унади…
А інак – зведеш наругу
Й не даси їй ради.[/b]
_____
*Інститут мікробіології та епідеміології
ім..Д.К.Заболотного ВУАН.
**Як керівник відділу медичної мікробіології
у цьому інституті.
[b]То ж мисливець перш на звіра
Розставляє сіті,
Та такі надійні й вірні,
Що немає в світі…
«Снасті» ті в руках Дроботька –
Методи й ідеї,
Сам створив в своїй роботі
Й по мікробах «вклеїв».
Конкуренти вітамінів,
Похідні азолу,
Різнорідні сульфаміди –
Все піддалось зову
Вченого за кличем долі,
Лікаря – за фахом…
Обезболені ним болі –
Йшли хвороби прахом!
Так, червоний стрептоцид
Й бактеріофаги
В Другу світову – у хід
Всім смертям у змагу!
Та то вже було пізніш,
Інша ж пря наразі –
Коні – як у спину ніж –
Від «НЗ» заразні…
5.
Фатальні мікроби нас мучили всюди…
Не менше ж нас мучать фантоми війни.
Війни, що була, і що є, і що буде,
Не Бога то воля! То – від сатани.
Ота Світова в тридцять восьмому році
Для вченого вже почалася тому,
Що «ворог підступний» – на кожному кроці,
І кожен мав змогу попасти в тюрму…
Принаймні, так думали в НКВС,
Бо коней падіж вже почався процес…
І щоб розв’язати таку ось проблему,
Покликали вчених… Очолив Дроботько
Як шеф фахівців. Та були і дилеми…
Й бригада поринула мужньо в роботу.
Робота тяжка, копітка далебі…
Було вже досліджено тисячі проб,
Й коли перевірили все на собі,
То знайдений був винуватець-мікроб.
І назва йому – Stаchybótrys altérnans,
Звичайний, жалюгідний, миршавий гриб.
Й вина там не в ньому – в колгоспній системі,
Що рушила силу споріднення триб*.
Бо люди окремо від їхніх продуктів,
Продукти окремо від праці людей…
Що можна чекати від хибних дедуктів
Та від утопічних, злочинних ідей?!
Та праця учених внесла свою лепту
Не лише в науку – в безпеку людей:
Саджати не стали, принаймні, за «это» –
Мікробу не вчепиш «крамольних» статей![/b]
______
*Проміжна одиниця між родинами та родами
в систематиці і таксономії живих організмів.
[b] 6.
Як не дивно, фахівцям,
Що впіймали «звіра»,
Якщо вірить папірцям,
Надана довіра…
А ще згодом у столиці
Ордени й медалі
Високодержавні лиця
Їм за подвиг да́ли…
…Та така вже вчених доля –
Ні́коли їм спати:
Повернувся з бою поля –
Готуй нові лати!
Бо в мікробів резистентність
До найкращих ліків
Виникає повсякденно,
Чи зима чи літо…
Та Дроботько передбачив
Оту домовину
Для лікзасобів. Й означив
Новеньку стежину.
Вкупі з Токіним Борисом*
Мали вони види
Не на тебе, дідьку лисий,
Ні, на фітонциди**!
І рослин зручна «аптека»
Враз їм піддалася.
Як у древнього ацтека –
Томагавк і ласо! [/b]
_____
*Першовідкривач **фітонцидів –
антибіотичних речовин із рослин –
ленінградець Б.П.Токін, білорус
за походженням.
[b]І один, що в воїн в полі –
Не антибіотик –
Фітонцид, що мав прополіс,
Лікував сухоти.
А в рослинах звіробою –
Жахи страховинні –
Іще ті, незламні вої!
Не лише причини,
А й послід хвороб жорстоких,
Як косою, клали…
І знання про них глибокі –
Незвідані далі –
Вилились в незнані досі
Нові препарати.
Їх в аптеці, що на розі,
Просять хворим дати.
Отакі то в нас мисливці:
За здоров’я встали,
І розумні, і сміливці,
І – міцніші сталі!
7.
Було б дуже дивно, якби зупинився
Учений у царстві грибів і дроб’янок…
Бо мозок його все шукав нові ніші
В багатій природі… То був лише ранок!
Бо кликало серце у ці́сарство Vira,
Де сфінкси таємні – на кожному кроці,
Й істоти мізерні, страшніші за звіра,
Щоб знати в лице і творити пророцтва.
Він спершу знайомився з групою фагів,
Які пожирали бактерій клітини…
І в віруснім царстві став істинним магом,
Бо фагів зневолив на службу людині:
Терпіли від них і бацили, і коки,
Як від фітонцидів – із місця ні кроку!
Та мікобактерії й паличка Коха
Іще завдавали багато мороки…
…Цікавили вченого землі ще орні,
На котрих буяли і жито й пшениця.
Та віруси дуже були вже проворні!
То треба б тим вірусам глянуть у лиця…
Й пізнати їх тайни учений поклявся.
Маестро інтриг і властитель наук
Інтимами вірусів сильно пройнявся
І він працював, не жаліючи рук…
…А втім, йому рук якурат… не хватало.
Бо мав вже немало цікавих ідей,
На той час вже група як школи зачало
Була із обізнаних й гарних людей.
А втім, як директор Дроботько наладив
Робочі взаємини із Московцем*,
І з ним Інститут й Україну прославив,
Бо вірусології став він Отцем.
8.
Лікарю понад усе –
Клятва Гіпократа:
Яку користь принесеш,
Так тобі й заплатять…
А ще шкоди не чини,
Передай свій досвід,
Будь які були б чини,
Правду знати – досить…
Знайся свій лише з своїм,
Очі не викльовуй,
Як було б не гірко їм,
Поступай з любов’ю…
…Треба б ще немало знать
Лікарських повадок,
Та ніхто із нас не свят.
Не даси, то вкрадуть…
І тому був наш герой
Вкрай не таємничим:
Лікувати ж – «геморой» –
Хворих було нічим.
А відтак свої знання
Вчений сіяв всюди,
Щоб були – не маячня –
Здоровіші люди.
І навчав він то студентів,
То гомеопатів,
Хоч не мав ні дивідендів,
Ні чіпкої плати.
Ескулапів поважав,
Хто б де не учився…
І в народну медицину
Начисто влюбився.
І його в країні знали
В ранзі альтруїста,
Що писав свої анали
Із знанням і хистом.
…Та не все в житті так гладко
І не все так просто:
Поміж нас є людці «гадкі»
Та ще й безголосі…
Якщо й мав хтось свою думку –
Відстоять боявся:
Від тюрми, а ще від сумки,
Мов, не зарікайся.
9.
Йому вже не вадила побуту мшиця,
Бо мав і достаток, і сан, і хвалу,
Та консервативного ухилу лиця
Звели на Дроботька блюзнірську хулу…
Та вчений не схибив… Даремні нападки
Він аргументовано всі відхилив,
Бо впевнений був, що теорій нащадки
Оцінять його у майбутнє прорив…
І так воно й сталось: наук дилетанти
Спливли з небосхилу, як тала вода,
Відтак наукових канонів атланти
Сказали правдивості поглядів – «Да»!
Як вчений відкритий любив диспутантів
І зла на нападників він не таїв,
Але не терпів як тупих дилетантів,
Так і пілігримів з дрімучих гаїв.
Слова його точні, розумні, правдиві
Вростали в науку, як правда в граніт,
Постали в житті і діла його дивні,
А з ними – обряснений правдою світ.
Безпо́мильні істини, тверді на дотик,
Служили як жезл для невірних, конвой…
Поповнився святістю щедрий кіотик,
А вченого праці знайшли аналой.
10.
…Була вже осінь, та рання осінь,
Коли зібрали вже картоплі́…
А в небі світло – блакитна просинь,
Хоч серце жити так щиро просить,
Та з неба впали суми́ й жалі.
Бо добрий лікар, що знав Карпинську,
Пішов до неї в цей світлий день…*
Спустилось небо – і стало низько,
Та до актриси було так близько,
Аби послухать її пісень…
Уже так склалось, що лихо сталось
В осінню пору для них обох…
В життя обох їх помилка вкралась,
Та на останок долі з’єднались,
Хотів так, певно, Всевишній Бог.
Тепер літають два голубочки
У небі синім, мов дві зорі,
А на землі їх сини і дочки
Ростять старанно плоди й листочки,
Плодів же праці – не владарі…
Удень – робота, та думи – ніччю:
Кому потрібна робота ця:
Гниє держава – в суспільстві відчай…
Життя коротке – наука вічна,
Хай вічна слава її жрецям![/b]
______
*Г.П.Затиркевич-Карпинську і В.Г. Дробтька хоронили
в один день – 12 вересня, але з різницею в часі 45 років.
Аспірант 1-го року, ваш покірний слуга "со товарищі", ніс
труну покійного.
[b] V. ЕПІЛОГ
Мені – до цуґи слово «добродбай»…
Але чи можна дбати лиш про суми
Грошей, майна й всього, що – через край?
А що вартують в кожного з нас думи?..
І як тоді із тим, що не в ціні,
Й ніколи цін в житті своїм не мало?..
Чим виміряти вічне те мені,
Що річчю здавна бути перестало?
…Було немало вже людських погонь,
Й згоріло в них уже немало судеб…
Задля кого сміливці йшли в огонь
І йти у нього ще довіку будуть?..
Герой наш думав перш за все про тих,
В кому жила якась тяжка недуга,
Й коли не мав він вирішень простих,
Його хапала невблаганна туга…
І він шукав, шукав, шукав, шукав…
Шукав і думав він і дні, і ночі,
Кидаючи для інших сонми справ,
Хто про кар’єру дбати був охочий.
Його займала думка лиш про те,
Життя як для людей зробити кращим,
Їм зілля дати – вірне і просте,
Щоб люд не кинути напризволяще…
Йому ідея не давала спати:
Як люду стати в світі цім безсмертним.
І на вівтар усе поклав, щоб знати,
Що є найкращим у борні зі смертю…
То ж різні «добродбаї» є в житті…
І як їх можна між собою сплутать?!
Одні жирують, інші – в каятті…
Хіба відмін не видно в їхній суті?..
Та знаєм певно: в ланці пражних днів,
Що квітнуть по рясній землі, ми – гості…
Суть в тім, яким вогнем ти тут горів
І що добавив до свого погосту*.
А наш герой шукав свій еліксир
Від старості, недуг-хвороб і смерті,
Не ждав, як та лисиця, легкий сир,
В умо́вій праці вчив канони тве́рді!
Відтак міцним нам мислиться закон:
Лиш на землі воздвигнуті опертя,
Що вистоять в доланні перепон,
Людині чинять і її безсмертя…[/b]
________
*Тут – товариство, громада, спільнота [/color]
На світлині: В.Г.Дроботько у студентські роки
(приблизно, 1910-13 року); "молодий" герой
символізує оте безсмертя, про яке він дбав все
своє життя. Музикальний супровід - реквієм
Вольфгана Амадея Мроцарта.
2003-2017 рр..[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715766
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 04.02.2017
Я іду, ледь торкаюсь землі...
як же пахне бузок! Як буяє!
Я тону в фіолетовій млі,
а душа моя рветься до раю.
Як же дихає бевз! Як п 'янить,
так хвилюють уми тільки мрії.
Зупиніть хтось весну у цю мить...
як же пахне бузок...я шалію!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580996
дата надходження 13.05.2015
дата закладки 03.02.2017
Є багато у світі
стежинок, стежок і доріг,
Найсвятіша одна -
та, що в'ється до рідного дому,
Зацілований росами
батьківський теплий поріг
І калиновий кущ
у цвітінні лілейно-п'янкому.
На похилений тин,
той що бачив тебе ще дитям,
Тремко віти спускає
стара, іще дідова груша.
І від неї війне
тим дитинно-щемким каяттям,
І зупиниться час,
і стоятиме світ незворушно.
Пригадається враз,
як у синьому небі бузьки
Колисали крильми
світлі мрії в легкій високості,
Клекотанням своїм
проводжали у край неблизький
Й розтинали тумани,
чекаючи знову у гості.
Сколихнеться земля.
Буйні трави ледь-ледь зашумлять,
І нестримно, до сліз,
так захочеться їх обійняти,
Доторкати долонями
свіжу нескошену гладь,
По живих рушниках
йти босоніж до рідної хати.
Скільки б ти не сходив
і стежин, і широких доріг,
Збережи у душі, ту,
що в'ється до отчого дому.
Щедро сонцем облитий
дитинства твого оберіг
І калиновий кущ
у цвітінні лілейно-п'янкому.
12.05.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714626
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 01.02.2017
У завіконні - вітрів розпуста,
а я співаю й січу капусту.
Ходжу по хаті в лляній сорочці,
тихенько грає вишняк у бочці.
А у коморі є й журавлина –
десь зо дві жмені у діжку вкину,
щоб веселенька була капуста,
щоб спокушала сусідів хрустом.
Заскочить якось сусіда в хату
і буде в мене таємне свято.
Сором’язливість вишняк здолає,
з сусідом разом майну до раю.
Про те прознає сусідка згодом
і кине грудку з свого городу.
Прицільно кине, якраз у шибку,
та так, що стане фіранка дибки.
Ворота зранку у дьогті будуть
і те побачать сторонні люди.
Скажіть, навіщо мені той сором?
Хай вітровії співають хором,
але не тягнуть мене в розпусту.
І досить, мабуть, сікти капусту…
11.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705927
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 29.01.2017
Птахом ніч синя присіла,
Небо – з мереживом зір.
Я вже тобою горіла...
Доля ж зробила відбір.
Зараз з тобою ми в місті,
В місті, якого нема...
Ніч свої звуки солісті -
Тихо для нас...жартома.
Може з відлунням небесним...
Стогін надірваних струн...
Словом, бодай безсловесним,
Щось напророчить віщун.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714950
дата надходження 28.01.2017
дата закладки 29.01.2017
Вередує зірка цілий вечір,
Головою круть то так, то так,
Зачепилась на гнізді лелечім
І не може вибратись ніяк.
Місяць заблукав в бездоннім небі,
Безлад, чи такі якісь дива?
Нічка прогулялася по греблі,
Натягнулась тиші тятива.
Я в безсоння граюсь на папері,
Перебрала весь букет із рим,
Муза тихо стукнула у двері,
Завжди рада я приходу прим.
Я тримаю їй смачну цукерку,
Чаю заварю з жасмину й м’яти,
Підморгну усміхнено люстерку,
Цій красуні маю що сказати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714718
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 29.01.2017
[i]Як і обіцяв у своєму "АНОНСІ", доповідаю про
виконану з дня оголошення тайм-ауту роботу!
Написана книга, присвячена 50-річчю пам’яті
мого односельця академіка В.Г.Дроботька під
назвою "Відданість науковій істині" (у співавторстві
з донькою вченого, об'ємом 270 сторінок тексту
(1.5 інт., 4 А). Книга подана до друку, вийде у в ц. р.
у видавництві "Наукова думка". В додатку серед
іншого розміщена і моя поема з анонсованою тут
назвою. Вона містить 5 частин, 2 з яких викладено
мною тут. Далі буде...
На фото: прижиттєвий портрет ученого, роботи
відомого художника, 1957 рік.
[color="#0756a6"]
[b]І. Пролог [/b]
[b]Там, де Удай з Лисогором
Обнялися, щоб нести
Разом тихі води в море,
У заплавах квітнуть трави,
Осока й очерети;
В пагорбах, що зліва й справа,
Причаїлись берести
І берези білокорі...
Хто ж те знав, що білосніжність
Цих красунь впаде ув очі
Раз кмітливим дігтярям,
Щоб берез цнотливу ніжність
Підкорити трударям:
У степу на схилі ночі
Часто чути скрип коліс;
То скрипів чумацький віз,
Везучи із Криму сіль
До вкраїнських міст і сіл...
Так було не ‘дне століття –
І за миру, й в лихоліття
В давнину, але не нині –
В тім краю, де Дігтярі –
Дивне сельбище в долині –
Причаїлось при горі*.[/b]
__________
* Лиса гора розташована на правому березі Удаю
навпроти гирла Лисогору неподалік від села Лиски
[b]Удай – річка невеличка,
Та не раз від ятагана
Татарина-бусурмана
Кров текла в ній, не водиця...
Невеличка річка тая
Все прожите пам’ятає,
Пам’яттю живе й донині
(І село в її долині)
Про славетні дні народу,
Про поборників свободи...
.
Слава в пам’яті ізтерта
Тих, що дбали про безсмертя
Не лише свого народу,
Але й – Богові в угоду –
На здоров’я тих людей,
Що жили в скорботний день
Небезпечних пандемій,
Включно й ти, народе мій!..
...Так на Удаї жило
Звичайнісіньке село
Дігтярі собі, допоки
Не упало в ревне око
Одному із Галаганів,
Що мав вдачу непогану
Відмивать ту славу діда*,
Не осталось щоб і сліду
Від ганьби перед народом
За осквернену свободу.
Й ось потомок Галаган,
Вже поважний в мирі пан
Ставить замок там високий,
Що й донині тішить око...
Згодом він його дарує
Губернатору Полтави,
Там губернськая управа
Фахлікбез організує...**
[b]ІІ. Син свого роду[/b]
1.
... Та й навіщо це пишу я?..
Бо ж мені сказать хотілось,
Що в селі в сім’ї Дроботька,
Що з недужими турботу
Мав***, на радість народилось
Сірооке дитинча...
Швидко сплинув райський час –
Вже нелегка мить гряде
(Жити як і вчитись де?),
Бо опряга-смерть забрала
Вітіного батька...
Сина ж мати згодом слала
Вишкіл здобувати
В гімназію, що в Прилуках... [/b]
__________
*Мова йде про зраду Прилуцького полковника
Гната Галагана Іванові Мазепі у війні з Росією у
1709 році.
**В частині Маєтку Галагана в Дігтярях, дарованому
громаді було відкрито ремісниче училище, яке в наш
час відоме як сільськогосподарський ліцей.
***Григорій Дроботько – батько Віктора – працював
фельдшером, помер від Виразки шлунку у 1894 році.
[b]Все було – удачі й муки,
Не жалівсь нікому,
Що вже зуби молодецькі
Набили оскому
Від письмен латинських, грецьких...
[/b]
[b] 2.
...Треті півні вже пропіли.
Гімназист при свічі,
Пише почерком несмілим,
Стомлюючи вічі,
Про дівочий ніжний стан,
Ігри і кохання,
Як невіглас і «профан»
Завдавав страждання
Гімназійним дівам,
І як автор не сприймав
Франтів говірливих,
Інше кредо Віктор мав:
«Той індивід, котрий прилюдно
Кричить, упевнений в собі,
Форсить, як правило, усюди
Й щасливий у своїй судьбі...
То у такого, вір, і мало
Немає в серці ідеалу,.
Той чоловік, повір, такий,
Хоч показний, але пустий…»
«Гімназист» – сумна поема,
Правда про гульвісу,
Автор в лоні ж у богеми –
Це вже інша пісня!
Пише вірші і балади,
Ще й уміння має
З лицедійства, бо в театрі
Різні ролі грає*
Словом, тішиться дитина,
Та ще й інших тішить
Всім життям своїм людини,
Що живе – не грішить.
Так і став би він поетом
Чи артистом, може,
Якби серце не щеміло
При останнім ложі
Його батька, що так рано
Відійшов у Лету,
Чим наніс нестерпну рану
Юному поету…
3.
Й ось романтик-гімназист
В Університеті:
Ескулапом вже був зиск
Стати – не поетом.[/b]
_________
*Як свідчить "Щоденник" В.Г.Дроботька, він у віці
до 9 років брав участь у дитячих виставах, що
організовувались у маєтку Галаганів. За деякими
даними, дещо пізніше він виступав як актор у
народному театрі м. Ромен разом із відомою
актрисою землячкою Г.П. Затиркевич-Карпинською.
[b]Тут науки всі конкретні –
Що ближчі до діла:
Мають інше за предмети –
Хворі душу й тіло.
Взявся Віктор за науку,
Як до всього брався,
Бо набив і серце й руку
На тому, чим грався
У дитинстві вдома,
Де були і гуси, й кури,
Й звірі невідомі…
Він до них в дні теплі літа,
Було, тайно крався.
А тепер – о боже-світе! –
До розтинів вдався,
Незважаючи на страхи,
Що повинен вмерти
Індивід-невдаха…
Та невдовзі гарт для серця
Став йому пригідний.
…Та не був плеканцем долі
Віктор в дні побідні
Революції за волю…
4.
Вкраїнські селяни ще п’ятого року
Повстали за землю – земля тут нівроку.
Уже й дігтярівці шикують колони:
Виходь, небайдужий, в ком дух не холоне!
Крокують селяни-повстанці… Ідуть,
В руках транспаранти й хоругви несуть.
«Пани-павуки! Не визискуйте нас!
Земля хай – селянам!» – волає Тарас.
Попереду Віктор – студент-першокурсник:
«Дай землю і волю нам, пане-розпусник!»
…Зібралось на вигін повстале село…
А той, хто не вийшов, тому «повезло».
Бо сотня козача руша вже з Прилук,
Щоб гасла іх, лозунги вирвати з рук,
Повсталих селян, запроторить за грати:
Як землю ділити – ви будете знати!
…В Прилуцькій тюрмі їм і темно, і пусто,
Хоч люду у камерах безліч. Не пустять
Туди ані матері, ані сестри,
Щоб щось побратимам з їди принести.
В тюрмі часу відлік: години – роки,
Бо час зупинився для них, і руки
Ніхто із свободи їм вже не подасть,
Бо грати завадять, кайдани і власть.
Та ось змилостивися раз прокурор –
Пом’якшив студенту «суда приговоръ»
Й відправив під нагляд властей в те село,
Де серце юначе раніше цвіло*.
А іншим – відсидка в тюрмі до весни,
Яка у Прилуки прийшла із Десни,
Чи, мо' з Петрограда, де світло заграв
Вкраїнський матрос запалив і… програв...
Та то вже є пісня про інші часи,
А нам – повертатись у наш час. Проси,
Проси, юний Вікторе, судну управу,
Щоб зняти судимість й навчання поправить…
Та де там?.. В селі він відсидів два роки,
Перш ніж до навчань повернувся. Уроки
З наук природничих він жадібно «гриз»,
І ректор йому в нагороду дав приз…**
5.
Отже, в Університет
Віктор враз подався,
Як отой тупий «запрет»
Прокурора знявся.
…Два роки дались в знаки –
Треба ж доганяти,
Вчився ж Віктор залюбки –
Все хотілось знати.
І поринув знов в науку,
Та ще й у медичну,
І дісталась йому му́ка
Взнати гадку вічну:
Чому люди так завчасно,
Ненароком, рано
Від хвороб серцевих часто
В болях помирають.
І студент кмітливим оком
Ворога примітив:
Від бактерій, їхніх соків
Та ще від токсинів
Поступово, непомітно
Ста́ріють судини.[/b]
_________
* Тут прийшло Віктору перше кохання.
**Впродовж навчання Віктор виконав добротну
наукову роботу, за що був удостоєний премії та
золотої медалі імені М.І.Пирогова.
[b]
Так Дроботьком-юнаком
Розпізнано «прозу»,
Що була, між тим, вінком
Атеросклерозу…
6.
Та продовжити навчання
Йому не припало –
Пригадалося заслання,
Й «дігтярівське сало»*
За бунти, де участь Віктор
Мав нагоду братии,
І за що не мав він світла –
Кинутий за грати.
Ненадійним об’явила
Влада того мужа
Та й у Бобрик** відрядила –
Хай лікарем служить.
І хоч Віктор не в науці,
А лише в лікарні,
Йому ж світло на посту цім,
Бо ж – не в буцигарні.
За роботу ескулапа
Кметі*** благодіють:
За добро добром і платять –
Всім, чим тільки вміють[/b]
____________
*Йде мова про нагляд поліції, якому був підданий бунтар.
** Село поблизу м. Ромен – повітового центру Полтавської
губернії (нині Сумської області).
* *Кміть (діал.) – селянин.
.
[b]А все більше тим, що ці́ну
Ніколи не мало,
Й не під силу товстим стінам:
Це – любов, не «сало»...
7.
Пішло б все на краще, аби не війна,
Бо долю народу ламає вона.
Війна світова, та за тим – громадянська,
За ними в форватері – влада радянська...
І скільки ще витрима вражих нашесть
Народ український, в ком слава і честь?!
І скільки ще буде і кривд, і облуди
Для довготерплячого нашого люду?!
...Одною ніколи не ходить біда:
Біда за бідою, мов тала вода,
Туди йде, де тонко, де топко, де низько,
З війною йде й пошестей цілая низка:
Чума, тиф, холера і голодомор –
Мітла по засіках холодних комор...
Було і в Ромні так в двадцятому годі,
Коли малярія з’явилась*. В пригоді
Тут лікарьський досвід Дроботька постав:
І Ромен, і Сулу, і околичний став
Обстежував лікар й зловив комара –
Рознощика пошестей тих – малярій.
Говорять, і досі комар, мов мара,
В Ромені гуляє, та, видно, без дій,
Бо лікар Дроботько знання про хворобу,
Здобутий ним досвід лишив на сторожі.
Гудуть хай комахи, – хоч сотні, хоч рій,
Не буде в країні таких пандемій!
8.
Минають дні, минають роки,
А Віктор все ще у Ромні –
Його тримають за всі боки
Діла, які – не звершить, ні!
Слабким бо ж місцем в цьому місті
Була на той час медицина.
Як задарма віддать костистій
Свою дочку чи сина?!
І лікар слав свої знання
У люди через курси,
Які створив не навмання –
Свідомо, щоб ресурси
Людські Вкраїні зберегти
Та духом преумножить,
Щоб всі – і він, і я, і ти –
Могли недуг знеможить.
Та Віктор тим ще переймавсь,
Щоб людність об’єднати**,
Щоб захистить її права
На вулиці і в хаті,[/b]
____________
*В 1920-21 роках Віктором Дроботьком у р. Ромен
і околицях виявлено і локалізовано вогнище малярії.
**йдеться про участь Віктора в роботі громадських
організацій в Ромнах у ці роки.
[b]Щоб люди мали хліб і сіль,
І дещо ще й в стодолу,
Щоб кожен мав у серці ціль
Служить ідеї й столу.
І він свій дух рафінував –
Брав участь в грі театру,
А почуття він римував
При свічці і при ватрі...
9.
«Життя коротке – мистецтво вічне,
Хай вічна пам’ять його жрецям!»
З газети «Наше слово» м.Ромен
від 1209.1921.
Чи був герой наш таки артистом –
Питання спірне. Напевно, був.
Чому ж бо в нього душа пречиста,
І звідки в нього слова – намисто,
І де їх лікар, від кого чув.
Так склалось в тії буремні роки:
У місті-квітці, що звуть Ромен,
Жреці мистецтва величним кроком
Несли пожертву, несли, нівроку
І не жаліли своїх рамен.
Кавалерідзе*, Шкурат** і Ганна,
Що – Затиркевич.*** Ще й Хуторна.****
І трупа в Ганни і дужа, й славна,
А у актриси – постава гарна
Талант квітучий – наче весна.
Чому ж Дроботьку не бути з тими,
Хто до народу стоїть лицем?
Хто слово правди в народ нестиме,
Хто скаже сміло його й правдиво
Не обминувши усобних тем?
...Було б все добре, та сталось лихо –
Пішла Карпинська в останній день.*****
Пішла у Вічність... І стало тихо...
І стало тихо, бо сталось лихо –
Не стало чути її пісень.
А що ж Дроботько, наш добрий лікар,
Не зміг злодійку-смерть зупинить?
На те все йшлося: минулось літо,
Настала осінь – незримо й сліпо –
І обірвалась СРІБляна нить.
Удень – робота, тріумфи – ніччю:
Така вже доля, уділ митця!
Потухла рампа, погаснуть свічі...
«Життя коротке – мистецтво вічне,
Хай вічна пам’ятть його жрецям»[/b]
_______
*І.П. Кавалерідзе (1887-1978)- український скульптор,
кінорежир, драматург, організатор і режисер театру в
Ромнах.
** С.Й.Шкурат(1885-1971) – самодіяльний актор
Роменського музично-драматичниноь театру.
Заслужений артист РРСФР. Знімався у багатьох
фільмах, у тому числі у Фільмі О.Довженка "Земля".
*** Г.П. Затиркевич-Карпинська(1855-1921) відома
українська акторка, співучасниця театрального
життя М.Кропивницького, М.Садовського,
М.Саксаганського, М.Заньковецької. Уроженка смт Срібного –
нині мого та В.Г.Дроботька районного центру.
**** Є.О.Хуторна(1856-1980) – драматична акторка із
трупи М.Садовського, що разом із Г.Затиркевич-Карпинською
вступила до Роменського театру у 1918 році.
*****Йдеться про смерть Г. Затиркевич-Карпинської
12 вересня1921року.
[/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714672
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 29.01.2017
[i] Злука, як і подуга – предковічні
українські слова, які набувають
сьогодні особливого звучання… [/i]
[youtube]https://youtu.be/o9WXm-WeAUw[/youtube]
[i][b][color="#540996"]Не слід трудити очі нам на мапах,
Щоб встановити наші рубежі….
Лиш серцем слід відчути нашу матір,
Відкинувши всілякі міражі….
Відчути серцем Єдність і Соборність
Людей й Земель від Сяну і по Дон…
Це українці – нація незборна,
В якої інший, ніж тепер, кордон…
Та не про ті тут мовиться кордони,
Не той піано співаний мінор…
Є більш важливі в світі перепони,
Що вадять нам зректись своїх комор…
Я не кажу, щоб… зовсім «хата скраю»,
Та в українця вже такенна суть:
Ми зовні ворога свого шукаєм,
А нам би зір свій в себе повернуть!
Та недарма ж змістовне слово "ЗЛУКА"
Собі узяв у вжиток мій народ!
Він подолає хо́дини по муках
Без трат лихих, та й зайвих нагород!
І буде ще у нас ота ПОДУГА,
Що так бояться наші вороги…
Підстав плече, що так потрібне другу, –
І це доточить нації снаги![/color]
[/b]
21.01.2017
[b]Постскриптум не ігноруємо:[/b]
[/i]
[youtube]https://youtu.be/M7t2TjAYoRU[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713568
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 26.01.2017
Пам'яті "Відьмака"
На крилах безтілесних поринули у вирій.
Змінили хід думок та напрямки шляхів.
На білім полотні, червоним, слова миру
Собою зобразили, каплями крові.
У вирій відлетівши не залишили тіла.
Зосталися лиш пам’ять про вчинки авторів
Та їхня путь кривава, девіз «заради діла»…
І їх велика жертва в честь власних прапорів.
Запишу їхню суть розкривши її нотами,
Здригаючись від поштовхів вируючих ідей.
Вони були героями, повстанцями, пророками.
Вони були... (Чи будуть?) Кращими з людей.
ОТУ "Луганськ" 2 січня 2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714396
дата надходження 25.01.2017
дата закладки 25.01.2017
Заховався місяченько за темнії хмари...
Зажурився козаченько: ні долі, ні пари...
Тяжко-важко на цім світі бідній сиротині,
Ні з ким серце звеселити при гіркій годині...
Хто пригорне-пожаліє?.. Без дому, без роду...
Чи ж хто вірно покохає козацькую вроду?
Хто зласкавить щирим словом серденько козаче,
Зацілує, приголубить, у парі поплаче?..
Не ховайся, місяченьку, виглянь із-за хмари!
Не журися, козаченьку, не будеш без пари!
Підростає твоя доля - карі оченята,
Виглядає господаря біленькая хата.
За покірне твоє серце, за щиру молитву,
За сльозу гірку сирітську, у нужді пролиту,
Зготував Господь для тебе доленьку щасливу -
Засівай добром, козаче, і правдою ниву!
Не журіться, українці, що немає долі,
Тільки серце не топіте в заздрості-неволі!..
Напувайте його щедро миром-добротою -
І Господь вас обдарує милістю святою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710238
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 09.01.2017
Усі щось пишуть, я ж все про любов....
Про відстані, роки... і пережите.
Із спогадів далеких...знов і знов
Гірчить моє кохання недопите.
Усі про щось... а я про почуття,
Умите в росах у колисці ранку.
В шаленстві серце плутало биття
І ніч ховалася у світлі ґанку.
Усі щось пишуть, я усе про те ж...
Хвилюючі й такі палкі стрічання.
Небо... волошки...жито і... “помЕж”
Наш поцілунок в подиху єднання…
Усі про різне, я ще про любов.
Таку, зненацька, на краю вагання.
Тремтливу, ніжну… Ні, без передмов!
Я не про першу, я про цю, останню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693793
дата надходження 11.10.2016
дата закладки 30.12.2016
[i] …в незайманій тиші по вікнах малює світанок
рожеву заграву – де сонце встає в таїні.
[b]Олена Жежжжук [/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/gZT8A1s5134[/youtube]
[i][b][color="#0783a6"]День похилився
в гулаво-диявольськім танку –
Вечір, мов мавр, все живе на землі переміг…
Ніч віддала свої чари і сни до останку,
нив’я зоравши –
солодких таїн
переліг…
Хай скаженіє
в полях снігова королева,
в тебе ж у ліжку – на дотик – теплесенький Кай...
Й не треба тобі вже
ні Півня,
ні Тигра,
ні Лева…
Грайся, дударику,
ніччю і римами….
Грайсь!
Фуги, кантати,
симфонії й щебет сопілки –
музика щастя й породжене нею життя
сло́ва із барв, що назбирані працею пчілки,
вірша нового –
мов матері
любе дитя …
З ними поети щасливі
в весну повертають…
(Ранок рожевий й мене на зорі зустріча!..)
Ранку рожевий, я заздрю тепленькому Каю –
гасне у променях сонця
блаженна
свіча…[/color][/b]
28.12.2016
[/i]
_________
*Спроба довершити думку, означену автором у вірші:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707477
[u]Фото автора[/u]: зимовий ранок із вікна власної квартири.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709011
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 28.12.2016
Нет-нет, с тобой мы не молчим,
мы... два шпиона,
мы улыбаемся, включив
в рассвета сонность
такой простой и... нежный шифр -
конечно, Брайля,
и расшифровку... Для души
ты значишь радость!
Ты значишь каждый новый день,
желанье жить, и...
так много трепетных чудес,
непостижимых,
едва заметных, но... сквозь сон,
навстречу утру,
таких родных, как... твой висок,
как те минуты,
что замирают на висках,
спускаясь ниже,
что целовать хочу, в стихах
писать о них же,
и обожать... да, до седин,
до тех отметин,
что в расшифровке - "ты один
на целом свете"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704010
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 24.12.2016
Луна стоваттной лампой светит,
Весь мир глубоким сном объят,
А мысли снова до рассвета
В безмолвье стаею летят.
Зачем им сон? Расправив крылья,
Летят в созвездия мечты,
Где так реально, юной былью
Со мною вместе снова ты.
О, как желанны твои ласки,
Твоя нагая красота!
Ты - волшебство восточной сказки
В палитре дивного холста.
Цветком обещанного рая
Благоухаешь в полусне.
Я словно Феникс возрождаюсь
Когда твоя душа во мне.
Так и летит шальная стая.
Твой нежный образ вижу я.
Ты несказанно дорогая
Восторг души, звезда моя!
Лучистых глаз бездонный омут
Меня навечно утопил,
Чтоб не отдал тебя чужому,
Чтоб твой нектар до смерти пил!
24.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708233
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 24.12.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dZMouNJG5UM [/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=lcTvK5VE-8c[/youtube]
У нас з тобою тільки п"ять хвилин.
Рука в руці... Душа чомусь в тривозі..
Так невблаганний зараз часоплин.
Тупцюється розлука на дорозі...
Чом доля невмолима так для нас?.
Та що сказать, що сумувати буду?
Чи обмілів потрібних слів запас?
Невже колись піддасться все осуду?
А очі в очі, тут би пару слів..
Грайливий вітер розкида волосся,
А ти сказать їх так і не зумів.
І вітер занімів, мені здалося...
І запекла щоку гірка сльоза.
Останній поцілунок в спраглі губи.
(Запахла квітів вранішня роса...)
На хвильку пригорнув і приголубив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708048
дата надходження 23.12.2016
дата закладки 23.12.2016
[img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t31.0-8/15590812_944873505612319_5724272112918717744_o.jpg?oh=b955a568f99e0ee7b03f9a32dfb3d0a6&oe=58AFC51F[/img] [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t31.0-8/15625678_944873662278970_2106388964238381245_o.jpg?oh=012fcd327f6a65e627f5e26fb3a5ba10&oe=58EF0DE6[/img] [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t31.0-8/15625851_944874942278842_3149486726971470944_o.jpg?oh=49286c1600b0480fb0f3413274f0cddf&oe=58ED6850[/img] [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t31.0-8/15626313_944873285612341_4381318461022047505_o.jpg?oh=c520dbb43ede20d776bb3e02a5a796ac&oe=58F6C49D[/img]
Передріздвяний Львів – зимове диво!
На шоколадні плитки площ і стріх
Стікає вечір, темний, наче пиво,
І піною шумує білий сніг.
Ряхтять вогнів льодяники барвисті,
І ваблять апельсини-ліхтарі…
Ялинка у святковому намисті –
Серед зими різдвяний оберіг.
Із приймачів доносяться колядки,
Передсвятковий ярмарок гуде!
Заманюють яскравим крамом ятки
Щасливих заклопотаних людей.
А там – тепленькі вироби із вовни
І керамічна писана краса,
І гальби з пивом, пінисті і повні,
Й вишивані добротні чудеса!..
І пряники медові у глазурі,
Пахуча шинка, сало, і хлібець!
Музичить на дротах, мов на бандурі,
Раптово увірвавшись, вітерець.
У фарах і гірляндах довга траса…
І я від щастя свічуся, хмільна,
Немов з ялинки зірвана прикраса –
Ота, найяскравіша, най-най-на…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707569
дата надходження 20.12.2016
дата закладки 22.12.2016
У паводку фіалкових ночей
Знайди мене, зумій мене зігріти.
Чарівним співом місячний Орфей
З'єднає душ загублених орбіти.
Стікають зорі теплими слізьми,
Горять нарцисів жовті смолоскипи.
Збуди мене від лютої зими,
Із вуст моїх солодкий трунок випий.
Не прирікай на вічну самоту...
У лакримозі місячного сяйва
Скидає небо зоряну цноту.
Чи я була для тебе, може, зайва?
Чи ти між снів, немов анахорет*,
Збираєш попіл згаслого кохання?
Знайди мене у спалахах комет
Поки не впало краплями світання
На сяйно-біле прядиво хмарин.
Збери росу із вій моїх тремтливих...
У паводку фіалкових хвилин
Зігрій мене у ніжності розливах.
*Анахорет - відлюдник, самітник, пустельник.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656745
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 11.12.2016
Чужое всё.. Чужие лица..
Каток под небом голубым
Мосты и звёзды.. Это снится?
Нет нет, любимая, лежим..
Не говори,шептать я буду
Ты шелест ветра улови
Тебя, такую, не забуду
И ты, пожалуйста, живи..
Живи во снах, холодным утром
Я принесу тебе в постель
Эклеры в шубке перламутра
Я позабочусь, моя Эль!
Мой ангел нежный, моя кукла
Мой беззаботный тихий зверь
С тобой единственной уютно
Ты только верь мне. Просто верь!
/02.12.16/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705277
дата надходження 07.12.2016
дата закладки 09.12.2016
...якось так упало
на відпочинку...
в місті Трус-кав-ці...
[youtube]https://youtu.be/eJI2X_Oyne8[/youtube]
[i][color="#5108c7"][b]Я вдруге вже узяв собі тайм-аут,
аби щедрот помножити набір:
водицю п"ю й солодку втіху маю,
вдихаючи красу Карпатських гір...
Ще й не зима, хоч Новий рік на носі,
кришталь полів й смарагд струнких смерек
милують око... Хоч надворі осінь,
життя вирує вздовж і впоперек!
Жінки ховають личка у хустини,
й хода у них задумлива, м"яка...
Зустрічний люд вітає їх гостинно,
й до серця вдячно тягнеться рука.
Та враз розквітне усміх веселковий,
як блисне погляд жінки крізь вуаль.
...У світле одягаються раптово
прихована самотність і печаль...[/b][/color]
7.12.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705195
дата надходження 07.12.2016
дата закладки 09.12.2016
Продайте, будь ласка, квиток у ромашкове поле…
Там ніжність ванільними крихтами ллють пелюстки,
І я, босоногим дівчам, наганявшись уволю,
Вертаюсь в будинок, де поруч рояться казки.
Любисткові сни розганяють світанки на конях.
Під стріхою ластівки щедро звивають міста.
Ліниво муркоче руде кошеня з підвіконня,
І сонячні зайчики ловлять його за хвоста.
Там руки бабусі, натруджені, пахнуть жнивами,
В печі, зашарілій, тріскоче розпечений жар,
І гріють боки паляниці… Розігрують гами
У комині протяги – й линуть птахами до хмар.
На вікнах хрумтять накрохмалені білі фіранки,
І долею в’ються по стінах з ікон рушники…
Вбирається сад яблуневий в рясні вишиванки,
Де в гіллі майструє павук із ниток гамаки.
Там мама / я знаю такою її, – молодою!/,
Не відає навіть про те, що стежками зірок
Десь ходить вона /та, яку не назвали війною!/…
Продайте, будь ласка, в ромашкове поле квиток…
[i]/якось/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703808
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 01.12.2016
Ну що тобі, морок? Не рипайся знову.
Не треба шукати химер на стіні.
За вікнами грудень он справив обнову,
Неначе весільну фату... не мені?
Ну що тобі, морок, хіба ж я просила
Крижинку грайливу, на пальчик собі?
Когось мабуть, добре таки розізлила,
Якусь же стихію жури, далебі?
Ну що тобі морок? Не сип обіцянки.
Так млосно і обертом світ навкруги.
Зима вимальовує кригою цятки,
Не скориться осінь, - злетять батоги.
Ну що тобі, морок? Краплинами рясно
Кривава сльоза заялозила слід.
Вплелося у коси посріблене пасмо, -
Ото вже і променя подив в імлі.
28.11.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703396
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 30.11.2016
[i] Навіяне… співом Мірей Матьє і Шарля Азнавура...
І, звичайно ж, "Есмеральдою"...
[youtube]https://youtu.be/ut7oYX1hRSA[/youtube]
[i][b][color="#025a6b"]Нема в житті речей украй негарних,
Як коней без вуздечки й без сідла…
Та вершники є вмілі й незугарні –
Природа їм дарів тих не дала.
Відтак і скачуть кінники на охляп –
Присішк*,
черко́т*,
зубе́л*,
принуки
без…
Губів нема, то нічим вже і в’йокнуть.
Пройти б їздцю гармонії лікбез!
Не всім дається верхове барокко,
Буває недосяжним їм конку́р…
Та кожному впадає те у око,
Що відізветься в серці
як L’Amour.
* * *
...Бо серце не буває вкрай нештепним,
Воно «L’Amour» співає навіть в тих,
Хто з виду некрасивий, недотепний,
Чий мозок у самотині затих…
І враз встає в жокея та умілість,
Що подолає виїздку й конку́р,
Коли йому, на добру Божу милість,
На долю з неба спуститься
L’Amour!
* * *
…І в ніжності ураз потоне хтивість,
Впаде до ніг неждана висота,
Та воля у їздця навік остигне –
Раба з мужчини робить красота![/color][/b]
29.11.2016
_________
* Присішки – стремена, черко́ти – шпори на чоботях,
зубе́ли – узда («Скарбослов». К.: Бібл. Українця. 2000)
[/i][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703695
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 29.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.11.2016
[b]До пуританина,
або про Україну - з любов'ю[/b]
Ледь сивиною в косах - пил століть,
В очах, як море, зблиски сонця сяють.
В полях, в гаях земля моя дзвенить,
Що Україна - палко називають.
Вона мені світила, як маяк,
Колиску з верболозу колихала,
Із темних нетрів - вивела на шлях,
Де я жила, боролась і кохала,
Ростила хліб, і сина, берегла
Її пісні, звичАї та світлини,
Бо я без неї - жити б не могла,
Вона у серці - музика єдина.
Війна, війна... сльоза в очах бринить,
Та руки ніжні - діток обіймають:
"Солдатики, сини мої, живіть!
На вас же вдома - з вірою чекають!"
Живуть в мені усі ЇЇ світи,
Молитви, мрії, усмішки, сльозинки.
Чи зможеш ти Країну зберегти,
Якщо в мені палку не любиш Жінку?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695905
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 26.11.2016
Ти пішов, як відходить усе в цьому світі,
Не оглянувся, навіть, майнув, наче мить...
Дикий розпач і страх у самотній орбіті
Так давно і нестерпно, і досі болить...
Я вже знаю, як тіні зникають опівдні,
Розчавивши і форму, і розмір, і зріст...
Ти був гордий, неначе вальсуєш у Відні
І зламав той вузький і розхитаний міст...
Ти пішов дуже швидко, зненацька, раптово,
Поховавши назавжди усе, що жило...
Ти забрав із собою несказане слово,
І так тихо пішов, мов тебе й не було...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700894
дата надходження 16.11.2016
дата закладки 19.11.2016
День зітхнув вітерцем і приречено
Відійшов у минулий час,
Залишивши про себе для вечора
Безнадійно- сумний парафраз,
Бо природа й сама вже не вірила,
Що повернеться літо назад, –
Місто – в темному, небо – в сірому,
В брудно-жовтому – листопад...
Та як виклик оцьому світові,
Попри темряву і холоди,
Ти приходила вся у світлому
І у радісному, як завжди.
Духмяніла вечірньою свіжістю
І парфумами "Тет-а-тет",
І, з тобі лиш властивою ніжністю,
Загорнувшись у во́вняний плед,
Гріла руки об чашечку з кавою,
Й туркотіла про се і про те...
Й пізня осінь буває яскравою,
Як кохання у душах цвіте!
Парафраза, парафраз, -у. 1. Переказування змісту твору або чужих думок своїми словами
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692118
дата надходження 02.10.2016
дата закладки 08.11.2016
Шукаю вихід...влізла у халепу.
Ну де була у той час голова? -
Вдень свічкою те сяйво, серед склепу...
Хоч добре, що лишилася жива.
Повзу помалу, позбивала лікті.
Душа не безтілесна, щось бурчить,
А навкруги поламані й розбиті
Видіння стогнуть, Бога кленучи.
Вузенька шпарка вихід обіцяє.
Якби ж то знати, пекло там, чи Рай?
Якби ж та стежка, що веде до Раю,
У прірві не оплакувала край.
Край, чи краєчок? Скроплена сльозами,
Земля буріє плямами від ран.
А ми із надр тих тягнемо возами,
Вчепившись в них із смертного одра.
Навіщо? Скільки тій людині треба,
Щоб без вина навіки захмеліть,
Молитвою звертаючись до неба
І бути вдячним сім тисячоліть?
Шукаю вихід, бо питань тих сила,
А вихід он, як кінь кульгавий той,
Якого куля в полі підкосила, -
Лассо не втримав зоряний Ковбой.
Чи не хотів, бо ми незрячі зроду.
На ті граблі по сто разів і... в лоб.
Щоб остудитись, літрами ллєм воду,
На млин... чужий, не мудрувати щоб.
06.11.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699091
дата надходження 07.11.2016
дата закладки 07.11.2016
Вуст... торкання...
Цілунками ніжність з пелюсток-губ скапує...
Тисячі сонць засвічуєш в мені...
Кожну клітиночку ласкою зваблюєш...
Тремором солодким мелодіі дивноі
Розчиняюсь з тобою в імлі...
Як трунок дурманить
Що щастям наповнює...
П"янить і хвилює...підносить до зір...
Враз шалено-нестримно буревій мене зносить,
Мчить потоком бурхливим до моря глибин...
В його синь з головою пірнаю...і стрімко підношусь до гір...
Бринять струни душі...
У дуеті чуттів переливами звуків
Чарівна мелодія волошкові повнить гаї...
Від найвищого "до"... до травиночки спраглоі в прерії,
Від цілунків очима...до найтонших куточків душі...
Я належу...тобі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694057
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 04.11.2016
Шумить шалений вітер – не заснеш.
Безсоння. Щоб розвіятись хоч трохи,
я, під улюблену "Елегію" Массне,
пишу... пусте,.. якісь окремі строфи,
обірвані розхристані рядки,
емоцій вихлюп, здогад, підсвідоме,
нізвідки – несподівані думки...
Та враз зринає щемне і вагоме,
той – з потайних куточків – дивоцвіт,
безцінний, наче скіфські діадеми,
що засліпляв собою цілий світ
і не вміщався в станси і поеми...
І зазвучить душевний камертон
магічним голосом міфічної сирени...
А в унісон, чарівний баритон –
"О, где же вы?.." * – виспівує рефреном...
* – слова з "Елегії"
29.10.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697353
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 29.10.2016
Вернулась тень воспоминаний...
Ступает(дрожью)на ковёр...
За чашу,полную признаний,
Пронзает нежности укол...
Не задувают рано свечи,
Не остужая реки вен...
Так горячо целуют плечи
(Во время белых хризантем)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696716
дата надходження 25.10.2016
дата закладки 26.10.2016
ЯК І КОЛИСЬ.
Подих осінній землю охолоджує,
Паморозь біла вранці на траві.
Як і колись любов політ продовжує,
Хоч у обох вже сніг на голові.
А вже дерева тихо роздягаються,
Крізь тло яскраве все чіткіш гілки.
Як і колись невтомно задивляюся
На любий стан звабливий і гнучкий.
В повітрі сум туманом сірим сіється,
Поринув сад у передзимні сни.
Як і колись зі мною диво діється,
Коли навпроти погляд твій ясний.
На тихе плесо верби листя скинули,
Пливуть вони осколками тепла.
Як і колись мелодія полинула,
Як ти зі мною стежкою пішла.
Пройдуть дощі над листопадом хвищами,
Накриє сніг минувшини дива.
Як і колись струмочками дзюрчистими
Звучать твої неголосні слова.
Калина сяє під будинком гронами,
Б’є іскри ягід вітер без жалю.
Як і колись у серці ніжні промені,
Бо до цих пір тебе одну люблю.
п'ятниця, 21 жовтня 2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696424
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 24.10.2016
А город спит. И режут перекрёстки
озябших улиц путаную нить.
О, эта дрожь! А мне казалось – просто
набрать твой номер, что-то говорить.
Кармин и охра нынче снова в моде,
а я опять пишу лишь о дожде.
У нас плюс семь, надеюсь, по погоде
твой город звёздным куполом одет?
А мне тепло от старых добрых шуток,
и я готова слушать до зари.
С тобой легко и трудно почему-то,
любить легко, но трудно говорить.
А город спит. Поёт холодный ветер
тоскливый гимн сырому октябрю.
Ты говоришь мне обо всём на свете,
а я молчу в ответ: «Люблю,
люблю,
люблю,
люблю,
люблю…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215433
дата надходження 11.10.2010
дата закладки 16.10.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=E-UCkvklATg
[/youtube]
Осінній дощ, це значить непогода.
Всю ніч краплинки стукали в вікно.
Та для душі приємна насолода,
Бо ці дощі чекали ми давно.
А я лежу, уважно прислухаюсь.
Я так люблю цю музику дощу...
В таку погоду ніжно пригортаюсь,
І міцно обійнять тебе спішу...
А ти, як завжди, пахнеш особливо.
Неголена щока лиш забавля.
Вустами доторкаюсь несміливо...
І щастя оцей ранок засіва.
Тут монотонний дощ притишив звуки.
Знов тиша... Все навколо засина.
Приємно пригортають твої руки...
І сон тихенько крильми обійма
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693338
дата надходження 09.10.2016
дата закладки 12.10.2016
Пролонгую...
[youtube]https://youtu.be/QhZiR_nbMv0[/youtube]
[i][b][color="#0aadc2"]2.
[color="#0c6a9c"]
Спатифілум…
Цю квітку я люблю,
Вона в сім’ї щасливій – як любисток:
Свою любов я в неї переллю:
Вона ж для нас, закоханих, – колиска.
Вона –
природи щедра данина,
Життя нового безвідмовний лотос…
Її ніхто із нас не проміня
На цілий світ…
Чи всеохопний космос.
Спатифілум…
Цнотлива білизна́…
У ній приємно "СПАТИ" й "ФАЛУ"вати!
І де б не був, що б не робив – Бог зна́! –
Не проминеш повік своєї хати…[/color] [/color][/b]
10.10.2016
Примітка: світлину "засвітлено" автором...
______
*Див. прим. до вірша 1. Наголошую: у сім’ї бажано
мати разом — антуріум і спатифіллум — чоловіче і
жіноче щастя.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693446
дата надходження 09.10.2016
дата закладки 12.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.10.2016
Рогалики з варенням для внучат
Бабуня в пічці зрання випікала.
Стелився неймовірний аромат...
Затамувавши подих, випічку чекали.
І лоскотало ніс, співав живіт,
І слинку-думку раз у раз ковтали.
Чекали пильно... Ріс бісквіт...
В уяві пляцки ті вже смакували.
Світились очка, носики вгорі,
Дитячі ніжки в танці закружляли.
Ось зараз! Зараз! Диво вже в жарі,
Зарум'янилось і до них моргає.
Ті пелюстки палкі, троянди квіт
У хлібі, здобі, мовби те - натхнення...
В дарунок зсипався із ружі цвіт
Для любих всіх, в смаколики - варенням.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671235
дата надходження 09.06.2016
дата закладки 09.10.2016
Блок знав, що бідна ти, Росіє,
Тепер чомусь ти ще й глуха,
Коли в Донбасі смертю сієш,
«Вантаж двохсотий» не ляка?!
На клоччя рвала Україну,
Топтала землю, мову, честь,
Історію – через коліно…
Забула, кров чия тече
І у твоїх людей у жилах?
Чи амнезія винна в цім?
З тобою ми колись дружили,
Жили «в раю»… при каганці.
Ми тричі нагло вимирали,
Віддаючи останній хліб –
Не каялась ти, відцуралась
Від тих невимірних гріхів.
Не є для нас ти зверхдержава,
Набридла рабська доля нам,
Тоді ти Криму забажала,
Тепер в Донбасі ось війна.
Прислухайся, Росіє, краще,
Твої там танки б’ють і «Смерч»,
Там люди умирають наші,
Й твої також стрічають смерть.
А мо’, ти відчуття згубила,
Чи вникнути не хочеш в суть?
Себе у світі як зганьбила!
Нащадки ж кару понесуть!
Знав Блок, що бідна ти, Росіє,
Але не встиг застерегти,
Що коли брату смерть посієш,
То ще бідніша станеш ти!
13.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692970
дата надходження 07.10.2016
дата закладки 07.10.2016
На білих снігах
Темнітимуть залишки осені -
Кленовий листочок,
А, може, сухі бур'яни.
У зморених снах
Появиться маревом просині -
Благенький місточок
Моєї-твоєї вини...
І знову тоді,
Озираючись, щоб не помітили,
Ті сонні дерева,
Що плутали наші сліди...
По мерзлій воді,
Де знайомі дороги обвітрені,
Повернемось вкотре,
Удвох ми... уже назавжди...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692674
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 06.10.2016
ЧОРНОГОРА
Ця країна зветься Crna Gora…
Це містечко зветься Dobra Voda…
Хвиля Адріатики прозора,
Майже як у тропіках погода.
Висне над містечком вечорами
Гіркуватий аромат кав’ярні…
Вулички вузькі під номерами,
Так от – парні, а отак – непарні.
От і наша – вісімдесят друга:
У дворах гранатові дерева.
Гори – половина виднокруга,
Друга половина – моря мрево.
Нумо в наш готель «Вітрів троянда»!
Все тут для засмаги і купання,
В море задивилася веранда,
Хоч стрибай у теплі хвилі зрання!
Ніжним оксамитовим сезоном,
Морем, сонцем ми вже трохи п’яні,
Пахнуть ночі лавром і лимоном,
Як у пушкінському «Дон Гуані».
Що не крок – заманить піцерія,
Фрукти екзотичні просто неба…
Чорногоро, золотиста мріє,
Ми всю зиму марили про тебе!
Я залишу тут своє сердечко,
Думкою не раз сюди прилину…
Dobra Voda зветься це містечко …
Crna Gora зветься ця країна …
© Т.Л. вересень 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690914
дата надходження 26.09.2016
дата закладки 26.09.2016
Лікарняне ліжко… тумбочка десь скраю…
З крапельниці трубка… голка у руці….
Це мені не сниться, бачу й відчуваю
Холодок пластмаси на моїм лиці.
Біля ліжка – жінка… ангелом омани…
Держить мою руку, стримує мій рух.
Поперед очима сивий пух туману
Крутить білим світом, забиває дух.
Мабуть, я вертаюсь з невідомих мандрів…
Знову в своє тіло поверта душа.
А ця оболонка – квола і негарна,
Гаманець порожній де нема й гроша…
Отже: я вернувся. Ось чиєсь обличчя
Наді мною хмарою закриває світ…
Ще нудотний запах парфумів медичних,
Струси всього тіла від поштовхів чужих…
Чоловічий голос щось до когось каже…
Та не зрозуміти незнайомих слів.
Накладають маску з життєдайним газом,
Щоб скоріш прийшов я до реальних снів.
Снів із нереалля, світу потойбіччя,
Начебто не бачив… Може, і не снив?
Де я був до цього? Куди провалився
І чому у грудях осиковий клин?
Ні! Не клин у грудях. Тільки згусток болю…
Ніби спалах світла очі засліпив…
Це ж душа пташиною прагнула на волю,
Тільки хтось цю пташку в небо не пустив.
21.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689985
дата надходження 21.09.2016
дата закладки 22.09.2016
Що ти знаєш, москаль, про мою Україну
(не образити хочу, питання болить),
чом лишаєш по собі криваві руїни,
чом бажаєш в крові нашу землю втопить?
Що ти знаєш, москаль, про лани і діброви,
де співа соловей із долоней Христа,
і про гори високі, і про чорнії брови,
і про пісню душі, і про пекло повстань...
Що ти знаєш, москаль, про свободу країни,
ти, народжений після кривавих розправ?
Ти не любиш людей - сіль землі України,
поважаючи тих, хто її обікрав!
Що ж ти знаєш, москаль, оповитий брехнею,
про нескорений шлях патріотів-дідів?
В штучнім світі своїм по-під склом мавзолею,
ти поменшав, москаль, значно ти порідів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533035
дата надходження 28.10.2014
дата закладки 16.09.2016
*************
[b]Блукала розореним полем,
Одвічним котилася степом,
Роками, століттями Воля
Ізнов одверталась од тебе...
Моя зачаклована земле,
Омита з правіку сльозами...
Стелися нам, праведна Доле,
Ясними до ніг рушниками.
Прибились до Храму святого -
Обмерли у трепеті люди:
Бо ми зрозуміли: Свободи
Одвіку - без крові - не буде.
Рости ж у віки, дзвінкомовна,
Едем наш і наша безмежність,
Ми сплачуєм чесно і сповна
Омріяну так Незалежність...[/b]
СВІТЛА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685359
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 02.09.2016
У нетривкі часи затишшя -
Чи вродить яблуня і вишня,
Чи вродить поле золоте? -
В окопі думається те.
Як там синок живе...без татка?
Самому, навіть... не тридцятка.
Чи підросла маленька доня,
А чи впізнає - біла скроня?
Як там матуся, як серденько?
Не спала ніч... встає раненько.
Чи, часом, батько не запив? -
Я ж коли... йшов, його просив.
Приходжу я коханій в сни
Із тої клятої війни?
Як там гніздечко – наша хата,
Чи вигляда вона солдата?
Там небо – поле волошкове,
Тут – гуркіт “ градів” чути знову.
Там сонце інше – промінь грає,
А тут...біда, усе палає.
Там б’є цілюще джерело,
А тут – водиці не було.
Там кожен був тобі так рад,
А тут – вбива так званий “брат".
Ми ж тут не ділим Україну,
Бороним рідну і єдину.
А скільки друзів...вже нема,
Яка ж безжальна ця війна!
Скоріше б – мир, до свого дому,
Не дай Бог, бути тут... нікому!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685143
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 22.08.2016
Божевільний антракт... омертвіле мовчання завіс.
Ні ковточка снаги... слів зневажливо стоптані крихти.
Крізь тумани життя Бог тебе мені, милий, приніс.
Пив тепло із очей, а сьогодні тікаєш від них ти?
Дике танго думок... темні покручі планів-невдах.
Йду кудись навмання. Сліпо. Змучена... знічена... Де я ?
Заблукала душа, наче білий стривожений птах,
Поміж вбитих надій на руйновищі Пантікапея.
Сірі привиди грифів над містом забутих богинь
Непомітно ширяють, як вірна міфічна сторожа.
Якщо хочеш, мене серед тіней античних покинь,
Але знай, що тебе відректися ніколи не зможу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666611
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 13.08.2016
Теплий вітер куйовдить зелену чуприну дерев
І горять голубі оченята волошок у житі,
Громовиця далека оголює спалахом нерв,
Б'ється піснею в грудях, що ти є найкращою в світі...
Ти звідкіль узялась? Із яких невідомих світів?
Я тебе так боюся злякати, що й дихать не смію...
Ти із іншого виміру? Казки? Замріяних снів?
Легкокрилий метелик... далека, як зірка, як мрія...
Я б до тебе, у небо, чи в казку, крізь страх протиріч
Разом з дощиком хмаркою, птахом, чи вітром полинув...
Затихала гроза, десь далеко, розкотисто, в ніч,
І п`янке надвечір`я із запахом терпким полину...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680635
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 12.08.2016
Ще не розтала ніч, і напівсонний ранок
Свого ще ока-сонця не відкрив,
І небо не тривожили заграви,
Й пташина не розправила ще крил.
Солодка тиша землю загорнула,
Немов дитя у теплі пелюшки,
Щось воду ледве чутно сколихнуло,
У мокрих споришах лежать стежки.
Воістину вона є неповторна –
Німа передранкова дивна мить.
Я ж хочу всістись на небеснім троні
Й чекати, коли ранок задимить.
17.03.13
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628422
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 08.08.2016
Хата, моя хата Тут мене матуся
й стежка біля хати, моя сповивала,
тут я народилась, мені колискові
тут буду й вмирати. лагідні співала.
Із цієї хати
тата виряджала.
А його навічно
війна в нас забрала.
Не вернувся тато Отут, біля хати
із війни додому. мої перші кроки.
Де його могила Тут же я спізнала
мені невідомо. життєві уроки.
Тут мене стрічали
річка і струмочки
і шовкові трави,
клени і дубочки.
Тут же я зустріла Тут я народила
і своє кохання. доньку і синочків.
Тут мама вітала Тут їх колисала
мене із вінчанням. в вишневім садочку.
Тут щастя бажала-
синочкам і доні.
Їх благословляла
на щасливу долю.
Тут тепер стрічаю Довіряти Богу
онуків з дороги. свої таємниці.
І їм тут бажаю із цього порогу
жити завжди з Богом. світяться зірниці.
Засівать насіння
отут, біля хати.
І своє коріння
завжди пам"ятати.
Хата постаріла Поховала й неньку,
і я біля хати. невістку і брата.
Чоловіка й сина Тепер потихеньку
довелось ховати. одна живу в хаті.
Хато, моя хато,-
ти усе стерпіла.
Тебе, моя рідна,
доглядать я вміла.
Коли відійду я Не сумуй, благаю,
в інший світ, небого, не журись за мною.
може біля тебе І в іншому світі,
й не буде нікого. я буду з тобою.
Хато, моя хато,
ти ж мені, як мати.
Тут я народилась,
тут буду й вмирати.
Тобі ж, моя хато, На той світ, хатино,
я хочу зізнатись, я не поспішаю,
що я ще з тобою тому передчасно-
не хочу прощатись. не сумуй, благаю!
Хато, моя хато,
ти найкраща в світі.
З тобою так гарно,
як в теплому літі!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666764
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 05.08.2016
За сільськими городами,
Де верба пишна вродою,
Й зорі часто купаються,
Там дзеркалиться став.
В тихій берега зелені –
Мурашині поселення,
Від людини ховаються,
Де травиця густа.
Пахнуть рутою-м’ятою
Береги, мов засватані,
Цноту, соком напоєну,
До зими бережуть.
Раптом щось забілілося
І дізнатись хотілося,
Що і ким там накоєно…
Я у берег біжу.
Серед порослі дикої
Мої груди… ледь дихають,
Серце вискочить ладиться –
Райська всюди краса…
А над зеленню, тихою,
Білобокою втіхою
Встиг лелека піднятися,
Щоб дістать небеса.
А як вечір опуститься,
Став ажурно затруситься,
Заколишуться стебла і
Очерету листки:
Звідти випливуть панночки –
Лиски, ніби русалочки,
Й там, де ряскою встелено,
Затанцюють стежки.
Землю вкутає зморену
Нічка, тиха і зоряна,
Місяць, сріблом підкований,
Поведе її в сни,
Й зазвучить дивна музика,
Про тепло, літнє, в трусиках,
Котра всіх переконує,
Що фінал то весни.
26.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672454
дата надходження 15.06.2016
дата закладки 04.08.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=7NYdn8sZunM[/youtube]
Я не люблю тих слів, що притаїлись,
Як зрадники, сховались і мовчать.
І ніби в якійсь пастці опинились.
Мені про це так хочеться кричать...
Скупі слова, яка у них є цінність?
Не вірю, що глуха бува душа.
А слів хороших просто нескінченність.
Оті, що можуть в нас творить дива.
Ми мовчимо, бо любим лиш себе,
Запаси слів ховаєм у архів.
І павутиння з них мереживо плете.
Щоб не збіднів запас хороших слів.
Я не боюсь казати ніжних слів.
Нахалам відсіч дати не умію.
Та можу у душі приборкать гнів.
Душа моя ніколи не зчерствіє.
Не бійтесь людям дарувать тепло.
Воно серцям, можливо, необхідне.
Щоб врятувати в тяжкий час могло,
І щоб в душі у нас було погідно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679807
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 24.07.2016
Води прийшов з дороги, я напитись
В криниці тій, що батько мій копав.
Схилю коліна, стану помолитись…
Тут він мене з долоні напував.
Зійшли роки, як хмари із сувою,
А скільки їх лишив, я в чужині.
Далеко десь пішли за курявою,
Ой чи багато ж, лишили мені.
Як світ стара ялина при долині,
Мій сум ховає давня в холодку.
Ку - ку озвались згуки зозулині…
Й літа комусь понесли в сповитку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677703
дата надходження 13.07.2016
дата закладки 13.07.2016
Давно вже я і мама, і бабуся,
Навчило дечому мене життя.
Та знову за порадую, матуся,
Звертаюся у снах до тебе я.
Стрічаєш усмішкою, тільки очі
Розлуки не ховають сум і біль.
Які ж завжди короткі зустріч-ночі,
Світанок заховає їхню тінь.
"Чому розгублена? Що сталось, доню?
Безсоння зачастило в гості знов?
Чом серце і душа сумлінням повні?
Все буде добре, бо жива любов.
Життєва мудрість, віра і терпіння,
Хіба це мало? Крил не опускай.
Гони від себе геть пусті сумління
І серце марно, донечко, не край".
Долонею торкнулася волосся
І лагідно за плечі обняла...
Чи правда так було, чи лиш здалося?
Тепер все буде добре, знала я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587670
дата надходження 15.06.2015
дата закладки 08.07.2016
Горить Донбас війни страшним багаттям,
Горить гарячим вогнищем щодня…
А ще ж недавно називались «браття»,
Вважали, й батьківщина в нас одна.
Горить Донбас… Москва то запалила…
Вогонь не гасне той уже роки…
Коли ж заллє його Вкраїнська злива
І мир на землю спуститься таки?
Горить Донбас. Він плавить землю й душі,
Й вогню того водою не залить,
А тільки кров’ю чесних, небайдужих,
Героями що встануть із золи.
Горить Донбас… Дим виїдає очі
Бійцям зі Львова, Луцька – звідусіль.
Вони стоять, щоб зупинити злочин,
На них полює… снайперський приціл.
Горить Донбас… Те полум’я до неба
Дістало вже і сколихнуло світ…
О Боже, я звертаюся до Тебе:
– Врятуй дітей – наш український цвіт!
14.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674411
дата надходження 25.06.2016
дата закладки 25.06.2016
[i][color="#3300ff"][b]На віях тиші -
мерехтить роса ,
Ступив на землю
теплий , літній вечір...
І пахне
матіолою краса
І обіймає
ніжністю за плечі.
Дрімає стежка ,
що веде в садок ,
Шепоче , наніч ,
вітер квітам казку .
А хтось на небі
засвітив зірок...
Спасибі , літній вечоре ,
за ласку .[/b][/color][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672806
дата надходження 17.06.2016
дата закладки 21.06.2016
А день умив біленьке тіло,
М’яким обтерся рушником,
Ліг на хмарину, що летіла,
Відбув за пруг, повитий сном.
Свят-місце довго не буває
Порожнім. Вийшла пава-ніч.
Взяла ножа, зірки стругає
І розкидає навсібіч.
Зліпила місяця із глини,
Покрила злотом - маяк.
Хай спить, на чари вдатна, днина.
У ночі магія своя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672790
дата надходження 16.06.2016
дата закладки 20.06.2016
Осідає вечір понад ставом,
Вітер притомився, не стриба,
Густо береги позаростали,
Тишу п'є замріяна верба.
А як зорі нічка намалює.
На небеснім темнім полотні,
Кілька з них вода собі вполює,
Заховає глибоко на дні.
Скоро ранок бризне променисто
На узори з посивілих віт,
Заблищить калинове намисто
На кущі у срібній синяві.
І запахнуть м'ятою п'янкою
Трави, краплі гублячи роси…
Не зустрінеш більше ти такої
Неземної на землі краси.
13.05.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665812
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 19.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.06.2016
[youtube]https://youtu.be/pIt1BP1bB4s[/youtube]
[i][b][color="#084e80"]Мені дав Бог творити мемуари...
То – спогади мої… про се, про те.
Хоч не нажив збережень, авуарів,
Та в вічі сніговій уже мете…
Вже в шибу мокро барабанить осінь,
Зриває вітер одинокий лист…
Та серце жаско так благає, просить:
Хоч подумки у долю повернись!..
Було ж бо нам так затишно, зі Спасом:
Буяла пристрасть і бевзіла млость -
Котилось колесо рожевим часом,
Де долі тій крутитись довелось.
Була суєтність, та були й напої,
Від хмелю в щасті шаленіла п’янь…
Все ж не впилися милістю такою
Уярмлені жагою Інь і Янь.
Мені дав Бог свого дожити віку
Без хворості, нестатків і страждань,
Дісталося усе ж й такого квіту –
Не без сльози,
ганьби,
розчарувань…
Тож хочеться уже лазурі неба,
Міцного миру – зовні і в собі…
Почну я, певно, це робити з себе,
Заки́ не впав в розгнузданій гульбі.
…Мені дав Бог все те, чого й не вартий,
Йому ж я шлю од щирості любов,
В житті своєму ставлю я на карту
Життєвий звіт – сповідний часослов...
[/color][/b]
03.06.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670038
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 04.06.2016
На сердце у меня... не лёд, но... тает
от мысли о тебе, от взгляда... Так
стучится и... немножечко взлетает,
поёт, трепещет... Нет, не передать
желания его с твоим же слиться,
ведь мы давно... одно, совсем одно!
Сквозь ссоры и обиды, даты, лица,
дороги, расстояния... Родной,
хороший мой и ненаглядный Чудо,
сокровище сердечное, люблю!
Тебя, и всё, что есть, и всё, что будет.
(О том, что будет... нет, не буду вслух.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669804
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 02.06.2016
Музика й виконання Анатолія Супруна.
Ранок затуманений
стеле теплий сум.
Вишиванки мамині
березню несу.
На сріблясті котики
крапельки мрячать.
У серденько зморене
лебеді ячать.
Спомини гаптовані…
Крапля на щоці.
Впали на чоло мені
срібні промінці.
Подивуйся, братику,
на барвисту знадь.
Вишиванки мамині
лагідно погладь.
Напилися повені
береги Сули.
Вишиванки-спомини
знову розцвіли.
Ой літа-журавлики,
вже спада вода…
Розквітай і радуйся,
земле молода.
Вороття нема мені,
та в душі несу
вишиванки мамині –
березневий сум.
До серденька туляться
ніжні пелюстки.
Променяться й журяться
рідні рушники.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667048
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 29.05.2016
1
Весною пахли ніжно губи…
У ноги падала роса.
Тебе до серця приголубив…
На землю впали... небеса.
Приспів:
О, незвіданні сили небесні…
Запалили навіщо цей щем?
Білі Ангели Ви безтілесні…
Спрагу юну зросили дощем.
2
Коханням марив поцілунок…
Дурман розлився у грудях.
У вени лив солодкий трунок…
Злітав у небо наче птах.
Приспів:
О, незвіданні сили небесні…
Запалили навіщо цей щем?
Білі Ангели Ви безтілесні…
Спрагу юну зросили дощем.
3
Пощо розмови нам і люди…
Тремтіла звабливо рука.
Гаряча падала у груди…
Як сповідь святості й гріха.
Неначе все переплелося…
Завмерли джмелики в гаю.
Чи ми в раю чи нам здалося…
Чи в небесах десь на краю?
4
Затихла святість і гріховність…
Понесла нас кудись в світи.
Несли здаровану жертовність…
Де ми були лиш… - Я і Ти!
Приспів:
Білі Ангели Ви безтілесні…
Спрагу юну зросили дощем.
О, незвіданні сили небесні…
Запалили навіщо цей щем?
Білі Ангели Ви безтілесні…) 2 рази
Спрагу юну зросили дощем. ) 2 рази
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658738
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 15.05.2016
[i]Завтра Великдень... Мільйони сімей в Україні сядуть за святкові
столи, щоб відзначити свято Воскресіння Христового... Та не всі -
багато сімей ще розпорошені клятою "мігрантщиною"... Новий
2002-й рік автор цих рядків зустрічав у Гайвікомі, що неподалік
Лондона. Був свідком подій радісних... і не дуже... В Лондоні,
де осіло багато емігрантів-вояків Галичини СС та "остарбайтерів"
з фашистської Німеччини, автору прийшлось бути присутнім на
зібраннях української діаспори і ритуальних подіях...Хоронили,
як правило, під звуки пісні-реквіуму "Чуєш, брате мій" Богдана
та Льва Лепких... Сум огортав всю громаду, у томі числі і тих,
хто (як і автор) потрапили в Британь по своїй волі – у пошуках
кращої долі... І полились слова, які актуальними є і сьогодні...*
[youtube]https://youtu.be/q4zBpK4vXww[/youtube]
[b][color="#270091"]Я нині за морем – вершу свої мрії,
Щоб вдома руками відвести біду...
Та безперестанку плекаю Надію,
Коли до землі я чолом припаду.
Під стягом Вітчизни впаду на коліна
Прощення просити, що був в чужині...
Зрадіє, пригорне, пробачить родина,
Та рідна земля чи простить це мені?
[u]Приспів:[/u]
Вкраїно моя, моя ненько єдина,
Моє ти сумління, моя ти провина,
В тобі моє листя, і віти, й коріння,
Бо я є клітина, кровинка твоя.
Вітчизно, з покутою жди свого сина!
До тебе я серцем і думами лину,
Моя Батьківщино, моя Україно,
Любове єдина і Віро моя!
Наразі нам тяжко, бо злі яничари
І зайди московські зганьбили наш край,
Поміж Українців посіяли чвари,
Продажних державців – лиш вийми та дай!
Та є ще в нас слава, і сила, і воля –
Здолаємо наших й чужих ворогів!..
Вже віщий лелека на нашій стодолі
Гніздо, мов фортецю, для діточок звив.[/color][/b]
[u]Приспів[/u]
29.12.2001, Лондон
_____________
* Слова лягли в основу пісні на музику маестро В.П. Старикова.
Пісня опублікована в збірці "Долі клич" (2005) та в альманасі
"Думаймо і живімо українно", виданого нещодавно (2016). [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663086
дата надходження 30.04.2016
дата закладки 30.04.2016
До тебе доторкнутися не смію...
Банальне "здрастуй" на просте "привіт"...
І заганяю в клітку птахомрію,
І замикаю знов свій власний світ...
До тебе доторкнутись - як до неба -
Напевно, тільки обраним дано...
Я бачу сни про крила і про тебе,
Спиваючи бажання, як вино...
До тебе доторкнутися не смію...
Очима обіймаю - от і все...
Мою слабку розтоптану надію
Північний вітер в зиму віднесе...
До тебе доторкнутися б губами...
Щоб поцілунок - довжиною в сон...
Щоб знов і знов здаватись вечорами
У твій солодкий ніжності полон...
До тебе доторкнутися так хочу...
Та знову "здрастуй" на просте "привіт"...
І тільки мрія крильцями тріпоче
У клітці, де зачинено мій світ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661990
дата надходження 25.04.2016
дата закладки 28.04.2016
[i]Після війни та після отримання Божею волею
Незалежності була розхожою така фраза:
"Перекуємо мечі на орала"… Перкували, та чи
орали? А орала вже й поржавіли… А мечі?..
[youtube]https://youtu.be/BjmGPTf6-4w[/youtube]
[b][color="#d90909"]Весна…Парує пар… Скиба́ за ски́бою
Цілинний лан шматують лемеші…
На цей раз вже ми в оранці не схибимо –
Не та рілля у серця на межі!
Бо нам потрібна надглибока оранка,
Яка дощенту виполе бур’ян…
Вже із гнізда готові зняться орлики,
Бодай добром засіяти свій лан…
Та все ще нам нагальне те знаряддя
З’їдає, точить в’їдлива іржа,
А ще ота нетесана парадність
Мішає нам – зловісна і чужа!
Перекуєм байдужість на орала,
Іржу ми зчистимо із лемешів!
Та, щоби пильність наша не дрімала,
Відточимо ще й леза у мечів!
…Весна і Пар – орач стальною дибою
Злостиве лабузиння загорта…
І скоро вже над рідною садибою
Феєрію влаштує доброта![/color]
[/b]
17.04.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660260
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 21.04.2016
Закатилась луна пятаком
В оттопыренный тучи карман...
Я тебя не зову чужаком,
Да и чувства твои не обман.
Будто вымерло всё за окном -
Не двусмысленно глупая ночь.
По себе я заплачу потом,
Что любовь прогнала свою прочь.
Крепкий кофе заварит рассвет
Перебить послевкусье любви...
Может быть через тысячу лет
Я тебя попрошу - "Позови..."
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631396
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 08.04.2016
Чи я знала.., чи гадала..?
Та роса упала,
Як тебе я обіймала
Та траву зім"яла...
Чи я знала.., чи гадала -
В силі, а зомліла...
Як востаннє цілувала,
Та не відпустила...
Чи я знала.., чи гадала -
Розплелися коси...
Як вночі тебе кохала,
Знають тільки роси...
(картинка з інету)
слухати пісню
https://youtu.be/srbGQ-_IuyE?si=dvSBJK_dpvRpbzEJ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655361
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 08.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.04.2016
[i]Коміки були завжди.
Аркадій Райкін,
Тарапунька й Штепсель,
кривоязикі Кролики,
Вєрка Смердючка,
нарештті –
одіозний 95-й,
«Розсміши коміка»,
«Ліга Сміxу»...
Сміятися корисно, Особливо - якщо смішно!
Бо якщо смішно, то не гріx, скоріше
дієвий чинник довголіття…
Та гляньмо в коріння, глибше…
З чого і… як сміємось, братове?..
[b][color="#14d134"][color="#25ab11"]Кажуть, хочеш, щоб повірив,
не кажи, в День сміху…
То ж пущу брехню, як пір’я –
хай летить на втіху!
…Ось на сцені в ореолі
різнобарв’я рампи
два митці, мов і не голі,
та одіті в дрантя…
А то голі, мов у лазні,
кривлять свої рожі,
хоч «за пашпотом» й не блазні,
а на ниx поxожі…
Мат, вульгарщина «галіма»,
красномовні руxи –
то ж, богемність наша снима,
хоч дивись, xоч слуxай!
Й корчать дурнів варіяти –
все валять у купу…
А глядач?.. Прийшов на свято,
а потрапив в дупу…
Бо їм є з чого сміятись,
нам же не до сміxу –
в Україні інша святість,
інші – в корні – втіхи!
…Досить вже нас розділяти –
час настав зглобитись,
бо у горі наша Мати,
злодіянням сита…
Куди оком ти не кинеш,
круг – одна руїна…
Вірного чекає сина
страдна Україна!
Та загавні злі маневри
мають свою силу…
Нам би мудрості Мінерви!..
Розуму б навчила:
спершу свого не цуратись
й побороти смуту,
що несуть нам варіяти…
Слід уже проснутись!
Й запровадити свою
політику нову –
церкву, школу і сім’ю,
культуру і мову.
Майбуття ж бо нам творити –
не юдам і зайдам!
Українські фаворити –
То Виговський й Байда…
Та поки що побутують
козачки́ і блазні…
А на Сході зло нуртує –
іноземці «грязні»!
Тут, на сцені «прибаути» –
чужі тьоті й дяді…
І СВОГО уже й не чути –
повелись на... ляді!
…Відтак, к-р-во наша матко,
Годі розділяти –
Уже виросло малятко,
Та в го́рі ще мати…
Киньте, блазні, прясти пряжу:
хлопці... що зі Сходу,
вочевидячки покажуть
всім нам нову моду.
І – потурять «куда надо»
Житків і Зеленських –
омелу зі свого саду
сплавлять… аж в Олешки.
І Його… «в Сім’ї Великій,
в сім’ї вольній, новій,
не забудуть пом’янути
не злим, тихим словом».[/color][/color][/b]
01.04.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656304
дата надходження 01.04.2016
дата закладки 01.04.2016
Ты силой изначально был наказан,
Когда тебе распределили роль –
Мужскую, главную –
теперь всю жизнь обязан
Доказывать везде, что ты – герой:
И раны храбро прятать под рубахой,
И мускулом не дрогнуть у руля,
Сиять под бескозыркой мономаха
Улыбкой капитана корабля!..
...Но не казни́ себя в час ватерлоо!
И я тебе не стану палачом…
Мой лев, ты можешь смело - с львиным рёвом -
Уткнуться в моё слабое плечо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507037
дата надходження 24.06.2014
дата закладки 01.04.2016
[color="#ee00ff"] [i]Собі, коханому, з почуттям гумору...)))[/color]
[youtube]https://youtu.be/k7ZuKCeQ1bY[/youtube]
[i][b][color="#269454"]Березовим соком зустріла природа
Холодний той марець … Та істину п’є
Люба соковина – й травина, й порода,
Бо так повелося… Бо так воно є…
Одне відмирає, а інше приходить –
Такий у житті собі круговорот…
Як вигідно людям, так робить природа:
Вона не жаліє для нас тих щедрот!
Прикметним є те, щоб було все навзаєм:
Що взяв у природи – в стократ... доклади!
Не збіднюй природу і душу в тім плаї –
Примножуй багатства, росин не кради!
Березовим соком втішається людство –
Своє благоденство по крапелькам п’є,
Трапляється все ж серед нас і паскудство,
Коли один одному жить не дає…
Така парадигма розходиться з Богом –
У нього для кожного все про запас:
Любов і покара, осу́д й допомога…
Закмітьте ж, о люди, твердий цей пасьянс![/color][/color][/b]
27.03.2016
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654918
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 31.03.2016
Так несподівано, так задушевно-світло,
Що аж в саду примружилась весна,
Ви дарували проліски розквітлі
На згадку про добро…Мов дивина,
Зворушливо-тремтливо грілись квіти
В теплі моїх долонь, а більш – очей…
Й здавалося, що ми дорослі діти,
Зніяковілі в чистоті речей,
Таких знайомих, згублених де-небудь,
Як у степу далекі голоси…
І грілись душі неозорим небом
У проблисках незваної сльози…
Пучечок пишний свіжої блакиті
Те приспане у серці розбудив.
І поки люди є, допоки будуть й миті,
Зігріті теплотою добрих див.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655580
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 29.03.2016
Чомусь згадався запах молока -
Парного, у смачнючім шумовинні!..
І сколихнула пам'яті ріка
Юнацькі мрії солодко-невинні...
Твої вуста так пахли молоком -
Отим грудним, як пахнуть немовлята;
А ми у сірих буднях крапок-ком
Чекали днів-побачень, наче свята!
Уже не змиє доленька-ріка
Той пресолодкий подих поцілунку
Зі смаком пресмачного молока -
Цілющий еліксир хмільного трунку!
Щодня й щоночі запашний нектар
Лоскоче пам'ять солодко й понині!..
Була це кара, а чи долі дар:
Тебе зустріти на вузькій стежині?
Пливуть літа, сріблять надії-сни,
Лишають тільки мрії-подарунки...
Та молодіють, квітнуть щовесни
Духмяні ті молочні поцілунки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641755
дата надходження 06.02.2016
дата закладки 28.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.03.2016
Бійниці закриті...
В наступ іде сарана...
Сонце мені не світить...
Зоря провідна не зійшла,
Лиш ...білі разки намиста
Оберегом лишила війна...
Сонячним променем
Торкну уста
Як зійде вранішня зоря...
Зіркою світитиму вночі...
Рожевою хмариною кохання
Прилину через милі і літа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648330
дата надходження 02.03.2016
дата закладки 13.03.2016
" Русь моя, жизнь моя, вместе ль нам маяться?
Царь, да Сибирь, да Ермак, да тюрьма!
Эх, не пора ль разлучиться, раскаяться...
Вольному сердцу на что твоя тьма?"
А. Блок
«… но в зоне АТО
Родство расстреляли из «Градов»!
(Анатольевич)
**
Мой род сотни лет свои судьбы делил вместе с «Русью«,
Уж предков моих на просторах ее след растаял, –
Была ты родная земля! Только в Русь – не вернусь я:
Там Путин-фашист, сучья слизь, прокаженный залаял –
И стал русский край мне землею гиен и ворон,
Где корчатся бесы во лжи, обдавая все смрадом,
Там снова ГУЛАГом повеяло, смертью и адом –
Там унтер гэбэшный в прицел взял весь мир, а патрон
Начинен коварством; и подлость кремлевский палач
Готовит соседям, свободу и мир ненавидя, –
Довольно! О детях убитых рыданье и плач,
И стоны планеты! О Русь, твое имя – Погибель!
На лжи ты стоишь, на крови, грабеже, о беспутна!
Исчадие зла – твой фашист и убийца В. Путин,
А ты – ты не плачешь: «Я каюсь!!».
И я – отрекаюсь.
***
написано после многих злодеяний путинского режима
против народа Украины и к первой годовщине сбитого
русскими солдатами мирного пассажирского самолета
17 июля 2014 года в степях Украины...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598552
дата надходження 09.08.2015
дата закладки 12.03.2016
Распахнула окно и.. ливнями
Ветер с моря в лицо подул
Каплями свежими винными
Ночку с ресниц смахнул
Это весна! Мой милый ..
Подснежники под окном!
Чуточку цвета от лилий
В лепестках,- разукрасил гном..
Это весна! Мой нежный..
Таинством света полна!
Чувствуешь тело колышет
Полная сил волна..
Это весна! Мой сладкий..
В воздухе пахнет дождём!
Небо становится шатким
Что это жжёт так огнём?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648542
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 04.03.2016
Любов-почуття
до кінця життя.Мало
би так бути.Та...
***
На побачення
ходять наші онуки.
А ось ми...Колись...
***
Кохання ніхто
не кличе.Найчастіше
Приходить саме.
***
Що губить любов?
Є різні причини.І
серед них-будні.
***
"Люблю!"- це слово
на віки вічні. Для двох.
Майже бумеранг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641884
дата надходження 07.02.2016
дата закладки 03.03.2016
Білий сніг із сірих, темних хмар
Сиплеться на землю без зупину.
Хвацько шапку вдів собі димар,
А на стріху кинув скатертину.
Та ніхто від хати до воріт
Не протопче стежку вже ніколи.
Вікна з сумом дивляться на світ,
Темні і від болю захололи…
07.01.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634153
дата надходження 07.01.2016
дата закладки 01.03.2016
Здравствуй! Пишу в маршрутке..,
Люди сегодня!- Мразь!!!
Один сказал- Чтоб ты здохла!
Бандеровка! Что за власть!
Другая, в ответ,- Вытри руки!
И пот, что скатился со лба!
Я женщина - украинка!
Была б мужиком -дала!
А третий... Ребёночек,- мальчик!..
Расплакался в унисон..
Задрожали уста мои, пальчик..
О, Боже! Скажи,- Это сон!
О, Боже! Зачем так жестоко?
Имеешь ведь сотню солдат..
Куда скажи, смотришь, ты оком?
Скажи, кто во всём виноват?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648024
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 01.03.2016
У чому велич твоя,людино?
Бавиться на березі дитя.
Сухий пісок крізь пальці просипає.
До мокрого біжить
І гіркою складає.
Грайлива хвиля набігає
Біляву піну залишає
На піску.
Вдивляюсь вдалечінь де горизонт:
Вода і небо воєдино.
Зринає думка:
"Бог створив людину,"
І додано:
"із пороху
і за подобою своєю."
Мале дитя крізь пальці пісок пересипає.
Думка не шириться,а застигає:
"...із пороху..."
Грайлива хвиля набігає,
Біляву піну залишає
На піску...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646564
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 01.03.2016
Кружляєм в танці. Ми одні
На всій галактиці безмежній.
Я розчиняюся в тобі,
В цій миті, вічній і бентежній.
Твій подих в мене на чолі…
І руки, що навколо стану…
Твій голос, ехом, десь в душі…
І трепет, що веде в нірвану…
Є тільки ми. І ми одні
На всій галактиці безмежній.
Я розчинилася в тобі,
В цій миті, вічній і бентежній.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381809
дата надходження 02.12.2012
дата закладки 26.02.2016
(стансы)
Свои грехи я навсегда запомнил,
Из них уроков больше не извлечь.
Душа моя в смятеньи полном
Не может свой покой обречь.
* * *
Всё повторяется с упорным постоянством.
На всём видна прошедшего печать:
И в этот мир когда-нибудь опять
Вернёмся мы, но лишь в ином убранстве.
Из жизни прошлой воплощались в эту,
Себя переиначивая вновь:
И кто-то раньше был поэтом,
Даря надежду и любовь...
Когда-то в дни житейской драмы,
Куда вела последняя верста -
Глаза любимых оставались с нами,
Кричащие от горечи уста...
Мы радовались свету, и страдали,
И крест несли, безропотно, но свой,
И хоронили мы. Детей на свет рождали,
А коль судилось, уходили в бой...
Всё также облака по небу плыли,
И буйством белым разливался сад...
С тобой - мы были!
Очень даже были!
Но это было
много лет
назад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644219
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 24.02.2016
Наче день відлетів
і пішов за поля.
Десь до других світів
під крилом журавля.
Хіба ти не любив,
своїх діток малих.
Коли їх залишив,
Одиноких таких.
Час пливе, як вода,
вже й тобі шістдесят.
Онучки для гнізда…
від твоїх чаєнят.
Виглядають з доріг,
вже вони дідуся.
Та не ступиш в поріг
де родина уся.
Притулився твій внук
до моєї душі.
Сльози впали, як згук
у курні спориші.
У зажурі німій
в моїх грудях сльота.
Любий братику мій,
як тебе не хвата.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609253
дата надходження 25.09.2015
дата закладки 17.02.2016
[img]https://pp.vk.me/c629202/v629202008/5897/Z4g37Fvcku4.jpg[/img]
Зупинилась на мить вся планета
Від безмовного болю сердець,
То затягує душу в тенета
Невгамовний та підлий ловець.
Ти хоч мрій, хоч наспівуй сонети
І загострюй тупий олівець
Все одно, мов проклята комета,
Це життя попливе нанівець.
Але втім не втішатиму зовсім
Добротою стосказаних слів,
Бо не стане теплішою осінь
Від щасливих нездійснених снів
І не стане твій ворог добріший,
Коли другом його ти назвеш.
Бо обійми такі то ще гірше,
Аніж сотні нестримних пожеж.
І не зміниться світ цей ніколи,
Хоч молитви щоденно звучать
Всіх розбитих, самотніх і кволих,
В кого в серці дрімуча печаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593242
дата надходження 12.07.2015
дата закладки 09.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.02.2016
[color="#065769"][color="#03758f"][/color][/color]
Т[i]анок цей сріблястий Кружляє… -
Спинися - молю!…
Цілункам холодним твоїм
я коритися мушу…
[b] Гостя
[youtube]http://youtu.be/Y3AcQryxWgk[/youtube]
[color="#755c5c"][color="#660e99"]Сріблястість, мов ранок,
стрічає земля…
Спинися,
молю я,
стихіє!
А то – захлинуся в конвульсіях я
від того,
що в серці
жеврі́є.
Сріблястість
довкола...
Усе холодить
і віти квітчає у бісер,
гаптує пухнасту постіль
не на мить,
мурує палаци у лісі.
Мете і
хурделить
холодна зима,
чуття ж мої кутає в ніжність –
й мене на цім світі вже, певно, нема:
неволить,
в полон бере
сніжність.
Холоне в душі моїй поділ клітин,
звело вже від холоду зуби…
Бреду у бархани, спираюсь на тин –
зима вже
доводить
до згуби…
…Та що за халепа?
Пірнаю в буття!
І чим холодніше, тим глибше.
Ще буде й у мене різдвяна кутя,
надіюсь,
не тільки,
не лише!
О, де вже той холод?..
Лиш поклику гук:
пірнаю
срібляно...
під ковдру.
...І в лісі десь
тріснув
знеможений сук,
і впав затрухля́вілий стовбур...
…А високо в небі, як завше, веснить
І сріблом
сріблить
срібні душі...
О, Боже, спини
оту срібність
на мить,
Весну ж бо ми любимо дуже![/color][/color]
[/b]
12.12. 2014
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640106
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 31.01.2016
Пам'яті жертв голодомору...
Плаче свічка на моїм вікні...
Мовчки котить сльози своїм тілом...
І гарячим воском у мені -
Пам'яті жарина розпашіла...
Вогник віддзеркалився у склі...
Моторошно...холодно...і страшно...
Ніби десь там, у нічній імлі
Очі світять смерті сіромашні...
І хрести...хрести...кругом хрести...
Де-не-де ще бродять люди-тіні...
Вже немає сили віднести
Дитятко, заснуле в домовині...
... Щось болить і плаче у мені...
Вогник ріже серце, ніби бритва -
Плаче свічка на моїм вікні,
Встромлена в пшеницю, як в молитву...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624671
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 17.01.2016
[youtube]https://youtu.be/0Chru3ccqII[/youtube]
[i] …а він возносився над смертними рабами
і вірив, що повернеться колись.
[b]Ол-др Печора [/b]
14-го січня за церковним календарем – День Василя…
Два великих співвітчизника народилися напередодні свята…
Два велети Духу, котрі віддали своє життя за Україну, яку
ми наразі маємо і якою, напевне, не задовольнилися б борці
за правду і гуманізм. Та сталося лихо – їх життя забрала
репресивна машина КДБ… Це – Василь Симоненко та
Василь Стус, “пам’ятні дати” яких припали на рік 2015-й:
80-річчя від дня народження – першого і 30-річчя від cмерті –
другого… Про них і мова… [/i]
[i][b][color="#ff2f00"]У нас в житті зі всіх професій
В найбільшій шані ковалі…
Бо не попи [i]еМПе[/i] конфесій
Кували щастя – Василі…
Майбуть кували для Вкраїни,
Кували волю, як могли…
Та компартійні “бедуїни”
Є не синами, а …-огли*
Кували волю… Та сатрапи
Лишили волі їх самих…
І мали за мету покрапать**,
Щоб з каменю отримать “жмих”.
* * *
Один Василь сконав в Черкасах,
Ще й не відчувши часу плин,
Хоч славним був в “народних масах”
Й не їв його червивий сплін***.
Боровсь зі смертю він щосили,
Як з “компартійністю” боровсь …
Содуха**** все ж його скосила –
Звізда упала в шерхлу Рось…
* * *
…А ти, Василю?.. Як ти міг спіткнутись,
Коли попав в копальні ВОРКУТИ?
Які поніс провини і спокути,
Чим завинив перед прогресом ти?..
...І обернувся посохом твій карцер –
Геройське серце наскрізь пронизав!
Вce наболіле, що сказати мався,
Своїй ти Ненці вповні не сказав…
_____
…Та зойк ваш у тумані не розтанув,
Безслідно в Універсумі***** не зник –
На Сонці ожили реакції й вулкани
І донесли Ваш відчайдушний крик…
І крик Ваш в голу пустоту не канув –
Луна пішла по світу з Ваших слів!
І не було б у нас отих майданів,
Не будь таких героїв – Василів!..
Які б Ви нам, живим, дали уроки,
Яку оцінку виставили б нам?..
Вказали шлях єдиний... У Європу!
Хоч плата за рішучість є війна...
Країна не піде вже манівцями –
З дороги нас і віри не звернуть,
Бо Захід й Схід – від Дону і до Сяну –
Торують Вами вистраждану путь.
І xай куються шпаги і ефеси
Для мушкетерів – нових Василів…
З усіх відомих на землі професій –
Найбільш за все нам бракне ковалів…[/color][/b]
31.12. 2015
_________
*що означає (арб.) – син.
**Вода і камінь точить…
***Меланхолія.
****Смерть. Василь Симоненко, як гадають, помер
від хвороби нирок після побиття в КПЗ м.Сміла в 1963 р.
*****Всесвіт.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632596
дата надходження 31.12.2015
дата закладки 03.01.2016
[b][i]tth[/i][/b]
[youtube]https://youtu.be/WAzTM2P9vCU?list=PLNlECEYbcvvrxPKuddnIUqfuwFo8xUo03[/youtube]
[i][b][color="#e00d0d"]Утомлю я гіркоти і болі,
Як торкнуся твоїх глибин…
Розтривожу думки твої кволі –
Я ж у тебе – один... один...
Ми пізнаємо чари глибинні,
Міріади земних спокус,
Коли думка і дія – єдині,
Коли мре надокучливий гнус…
Ми влаштуємо з бід святовини,
З безпросвітної ночі – день…
Та забудемо наші провини,
Й прибере́мо з дороги пень…
Утомлю я гіркоти і болі,
Вийму темню з твоїх очей,
Розчиню в поцілунках солі –
Рай збудую з твоїх ночей…[/color]
[/b]
27.12.2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631747
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015
Не говори «люблю»,
не говори ни слова,
просто целуй меня
снова и снова.
Жарко целуй,
согрей дыханьем,
пусть это будет
твоим признаньем.
Не отпускай,
лови губами,
сыпь поцелуи
щедро,горстями.
Тайно, открыто,
нескромно, ещё!
Просто целуй меня
неистово, горячо.
Робко и властно,
бурно, ликуя,
сладкий, пьянящий
пей нектар поцелуя.
Выпей до дна,
утоли томленье,
пусть будет вечностью
поцелуя мгновенье.
Без размышлений,
страстно и нежно,
просто целуй меня
искренне, честно.
Потому что всё кончается
неизбежно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523423
дата надходження 14.09.2014
дата закладки 11.12.2015
Чому зітхаєш?..
Я ж біля тебе. Я одна...
Чому не граєш
Чаруючу рапсодію,
Де серце, розум і струна
Зливаються в одне?..
Ти ж знаєш,..
Я ніжно так люблю тебе,
Як цю мелодію...
... І завжди в такт звучу́
Оцим величним звукам
Та в пам'яті кручу́
Божественну мелодію...
І в небо руки,..
Як в ченця...
... Душа співає...
Величну пісню,
Де немає
Ані початку,
Ні кінця...
... І я у захваті кричу -
"Візьми іще,.. візьми ще раз
Найвищу ноту цю небесну,
Ще раз веди,..
Ще раз...
Смичком по серцю
І я твоя...
Веди,.. веди мене
У весну...
... У небеса!.."
... І в мить злилися воєдино -
Мелодія, бажання і життя,
Ніби "Купальська" ніч у днину,..
А пісня кличе в майбуття,
І я до тебе лину
Рікою жаги, страсті і буття,
У мрію ту... мою...
Єдину...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451464
дата надходження 28.09.2013
дата закладки 09.12.2015
[i]На долині туман,
На долині туман упав…
[b]Василь Діденко[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/5UrtLt5d7y8[/youtube]
[i][b][color="#9406b8"]Вже осінь заповзла…Туманна й сіра…
І небо схлипує… і рюмсає дощем.
Під ним немає жаданого миру –
Земля болить і ремствує… Той щем –
Як перегук із безліччю колізій,
Які спливають час від часу тут.
Доконує живих туманом сизим...
А ще які “подарря” нам грядуть?..
Небачені давно протистояння
Святого неба й грішної землі
Несуть у світ – природи сповідання…
Й жалі землян… жагучі ті жалі.
А ще… туман той бляклий, темно-сірий
Пускаємо по тверді берко ми…
І вже немає праведної віри,
І паща вже... зяяє із пітьми.
…Та прийде час – й туман бузковий
Укутає всіх нас!.. Від пелени
Духмяності вже не спастись нікому –
Потонемо у повені весни….[/color][/b]
21.11.2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622932
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 23.11.2015
[i]Борт літака... Ота межа між твердю і космосом,
напевне, загострює думки про життя і... смерть.
Переосмислюється прожите і... перспективи.Так
було і з автором сих роздумів...
[youtube]https://youtu.be/FkcjawHgiJY[/youtube]
[color="#a80ca5"][b][color="#ad15ad"]Не переймаймось, що не склалось,
Тому́ радіймо, що було.
Не все бува, що бути малось,
Не все упало на чоло…
Приємніше тому радіти,
Що живучи устиг зробить…
Що ж не поспів – дороблять діти,
Хай повнить ділом кожна мить…
Бо багатьом... і народитись
Не пощастило… Чи в житті
В них не було такої миті,
Щоб захотілося летіть…
Так і закінчать хробаками,
Що точать тлінність надарма:
Чого не встиг зробить руками,
Того не буде… Бо нема.
Радіймо тим, що хоч і тлінні
Діла маленькі – та живі,
Що вчинки наші ті невинні
Не запеклися на крові…[/color][/b][/color]
1.11.2015,
борт Боїнга 777, рейс
W 7308 Кельн - Київ
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618003
дата надходження 03.11.2015
дата закладки 03.11.2015
[i][b][color="#6506bd"]Прощаюсь з Кельном я… Уже сьогодні
Складу в валізу оксамит думок,
Та серце не закрию на замок –
Ще буду довго мати насолоду
Від спілкування… Та зручну нагоду
Ті враження сповити у клубок,
Що слугувати буде як лубок
Супроти дій домашньої негоди…
Де б я не був, та буду пам’ятати, –
Бо до лиця і для моєї хати, –
Красоти всі і Кельна, і Брюсселя…
То ж прихоплю я для мого народу
Усе, що може красити оселю
І самобутню українську вроду.[/b]
[/color]
30.10.015
[/i]
Фото в ботанічному саду Флора (Клн)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617540
дата надходження 01.11.2015
дата закладки 01.11.2015
Вибач рідна, бувало по-всякому,
Всі ми грішні у цьому житті.
Я так рідко тобі було дякував
На подружньому нашім путті.
Пелюстками троянди не встелене,
Шлях не був цей прямий і легкий.
В жорнах часу життя перемелене,
Залишився лиш спогад щемкий.
Стерлись в пам’яті перші побачення,
Закрутило нас в вирі життя.
Рідко в тебе просив я пробачення,
Тож спізніле моє каяття.
Важко так ці слова вимовлялися,
Був не завжди уважний, правий,
Щось дрібним і нікчемним здавалося,
А інколи я був глухий.
Ми прожили і в горі і в радості,
Народили в коханні дітей
І немає межі моїй вдячності,
Як поваги межі від людей.
А провини, образи учинені
Свідомо чи ні - ти пробач.
Це мій біль і гріхи не замолені,
Тож пробач і благаю - не плач!
29.10. 2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617018
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 29.10.2015
Сумує темна ніч –
З бідою ж віч-на-віч:
Солдат лежить, солдат – на полі брані.
І журиться зоря:
«Ти хто і звідкіля?
Ба, тіло все, ба, тіло все у ранах.»
Мовчав… Не відповів…
До неба очі звів
Солдат, мов ту зорю шукав, далеку.
І плакала трава,
Що тілом прикривав,
Та раптом слух стривожили… лелеки.
Пташині голоси
І крапельки роси
Солдату сил потроху додавали.
І він ледь… ворухнувсь,
Коли над ним нагнувсь
Товариш, з яким разом воювали.
Зраділа цьому ніч:
«Тепер уже – аніч –
Життя йому товариш урятує.»
Й яснішала зоря –
Дізналась, звідтіля:
То українська кров у нім нуртує!..
17.12.2014.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614170
дата надходження 18.10.2015
дата закладки 21.10.2015
[i]…Вже так судилось, видно, на віку –
Жувать самітно всяк свою капусту….
Олекса Удайко
[b]1. Брюссель
[/b]
[b][color="#4d940a"]Можливо, ми б того й не знали,
Що місто є таке – Брюссель…
Та раз диктатора обрали
За президента від осель,
Що межували з димом, брудом,
Що плив зі сходу, де сусід
Там панував над п’яним людом,
Ще й зазіхав на землю від
Царя Гороха чи раніше,
Коли злостивці взнали про
Багатий край, де люди інші
Й тече, як золото, Дніпро…
…Та то вже сповіді богеми,
Що варті іншого пера,
Й величної, як світ, поеми…
Нам же вертатися пора
В наш час… Байстрюк царя Гороха,
Що правив царствієм Моксель,
Все ж, хоч дурний, кумекав трохи:
Кубло сповив біля осель,
Неподалік від свого царства,
Щоб там намісником – пілатом –
Серед братви свого обрати
Для упокореної пастви...
І той... знайшовся дуже скоро –
З повинною явився сам,
Бо був відомим в краї ”вором” –
Серед “своїх” – на кличку Хам…
……І враз у ріст пішла корона:.
Він перш так паству закрутив,
Що здивував свого патрона –
Не дай Бог, схопить рецидив!
Він вартою себе обставив,
Що “не панять” і Пахану́:
Мов, не ловіте, хлопці, гави…
І – ні-чи-чирк! І – ні ну-ну́!
Сам призвичаївся ж до кухні –
Чомусь “батони” в златі пік
Й не прожував їх… і на кутні.
(Із ними потім так і… втік!)
І так шубовснув він у ражі,
Так ушелевкався в азарт,
Що заздрили і очі вражі,
І сам Московський каганат…
…А що ж громада? Так наївно
Вона повірила йому,
Що той співає щиро гімни
Й не дасть в обіду нікому́
Мого стражденного народу,
Що прямував в свою сім’ю –
В незлу, об’єднану Європу,
Що мала вольницю свою…
Та сталось так, як мало статись:
Смикнув за повід “старший брат”
Свого невільницького “брата”...
А ще заслав ворожу рать…
…А що було – то вже ми свідки:
Братів немало полягло…
І ясно стало, як і звідки
Прийшло до нас оте ху@ло!..
Та українців не здолати –
Ми вірим твердо в світлу путь:
Вам – позолочені палати,
А нам – в безчестя б не звернуть…
[b]…Урок все ж в памку будем брати:
Не будь сусідом нам Моксель –
З його неситим, диким "братом" –
Не взнали б, що таке... Брюссель![/color][/b][/b]
12.10. 2015,
Кельн, ФРН
_________
*Тут автор має на меті публікувати враження
від недавнього відвідування столиці ЄС, які
можуть бути неоднозначними, про що
натякає епіграф до даного твору… [/i]
примітка: світлина автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612981
дата надходження 13.10.2015
дата закладки 14.10.2015
Незабутню й досі
впізнаю я осінь.
На шляху до тебе
догорає день.
Рудочубий вечір
падає на плечі,
сивогриве небо
грітися веде.
Обрієм заграва
зайнялась лукаво
та й заграла в сурми
про мої літа.
Колисає вітер
росяну палітру,
колисковим сумом
тишу огорта.
А мене та просинь
повернутись просить,
де колись з тобою
молодим ходив.
Лине без упину
дивне павутиння –
нашого кохання
спомин дорогий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610858
дата надходження 02.10.2015
дата закладки 05.10.2015
[i]Гарна пава пером, а жінка норовом.Так каже
українське прислів’я… Як нікому годиться воно
амазонкам – жіночому племені, що населяло
колись південь України та дошкуляло всім,
хто посягав на їхню честь і свободу… …
І не тільки…
Дивіться...
[/i]
[youtube]https://youtu.be/ut7oYX1hRSA[/youtube]
[i][b][color="#d60fbb"]Жінки повік над нами брали гору –
Чи в сяйві днин, чи то в глухій пітьмі.
І норову того… ні в світ не зборем,
Які б контрміри не приймали ми.
У ті далекі доби історичні
Хто боронив від зайдів-ворогів?
Жінки…. Такі сміливі і незвичні!
Від внутрішніх – тим більше, поготів…
А нині?.. В дні до прикрощів осінні
Хто захистить від цінови́х навал,
Що вже стоять в необігрітих сінях?
Зупинить хто той гривневий обвал?
Ви дбаєте лиш про свої палати ,
В душі у вас – ні крихітки Хреста!
На пенсії ж худі і нульові зарплати
Впаде у голод люд ще… до поста!
Та буде й Вам, владці́ мої пихаті,
Що взули, нас, бурлак, у постоли,
Лиш по одній, але по вірній хаті,
Куди би ви безрадісно пішли!..
В пригоді стануть нові амазонки –
Бабу́сі, що на зуб – вже ні гроша:
Візьмуть за те, що й не чекали: зойки –
І – з бебехів полишать... “ні шиша”!
…Нема чого підказувать “дівчатам”,
Самі вже знають, як і що робить...
Ті амазонки, хоч старі, завзяті,
Бо знають, як й куди дошкульніш бить.
І будуть боси голосом писклявим
Волати в світ фатальний той вердикт…
Робить із губ вже годі вам халяви,
Брехливі… пси і спікер Венедикт*.[/color][/b]
19.09.2015
________
*) За визначенням 95-ого кварталу,
той, що й прізвища свого не поміняв.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607794
дата надходження 19.09.2015
дата закладки 19.09.2015
[b][color="#0040ff"]Любов до рідної землі
Привита матір'ю менІ,-
Поля, ліси, зелений гай
Подільський щедрий, милий край!
Свята земля... І все в ній є...
Щоранку сонечко встає,
Волошки, маки, звіробій,
Весняних бджілок перший рій
Мені мій край завжди був раєм,-
Громи котились виднокраєм,
Волошки красувались сині,
Ніс жайвір славу Україні!
Світанки й ночі теж барвисті,-
По небу хмарки ясні й чисті,
Весною мова солов'їна
Живе і квітне Україна!
17 09 2015 р
Вікторія Р[/color]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607696
дата надходження 18.09.2015
дата закладки 18.09.2015
[b][i]Осені...[/i][/b]
[youtube]https://youtu.be/tvvrWQvZ6ig[/youtube]
[b][i][color="#800fd6"]Осінній дощ –
не літня злива:
Мрячить помалу, плаче мов.
І ніч глуха, сумна й зрадлива
наводить смуток
знов і знов.
Ялиць і верб
вологі віти
Звисають в тузі до землі...
Ще осінь пестить пізні квіти,
та дні стоять
сумні й малі.
Сумують в парках
лави грішні,
і никне мокра сон-трава,
підводять підсумки невтішні
Ппжовклим листям
дерева́...
Колише вітер
в соннім вітті
затишшя гомінких дібров,
і сняться їм весна і літо,
немов мені
твоя любов.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606528
дата надходження 14.09.2015
дата закладки 15.09.2015
[i][b]tth [/b]
На краєчку літа... примостилась осінь.
НАДЕЖДА М. [/i]
[youtube]https://youtu.be/r0-B-sJq6jc [/youtube]
[i][b][color="#f7310a"]– Спини, мене, літо! Не хочу у осінь…
– Мене ж гонить вітер… Й отаву вже косять.
– В душі моїй світло – вона не дощить …
– Кінчаються миті?.. Затримайся, мить!
І ось вже вогонь… шампури і димок…
Ідилія… Сон… і сонливість думок…
Та осінь вже о́н – лише длань простягни:
Відомий канон… із сивин давнини…
– Ми вдвох... і нам тепло!.. Для чого нам осінь!
Спини нас, літе́пло, – дуетом вже просим…
Дай впитись вертепом, снаги дай ковток!
…Жене вітер степом… поновний виток…
– Не встиг... докохати – іще повтори́…
– Змайструю будівлю для вашої гри,
Себе ж на зимівлю сховаю під спудом
Й назву те свавілля Осіріса* чудом…
...Та час невмолимий, жорстокі моралі…
Убралась калина в коштовні коралі…
Здавались малими ті дні, куці – ночі,
Та плинули ними години пророчі…
Той літа краєчок, – не край всій землі,
Де дихати є чим... й серця́ немалі, –
Не край мені вечір, що зве у ніку́ди
Жаль-квилем лелечим. Я тут ще побуду!..
*
Замри в мені, оcінь… Я верес збираю…
На кінчику літа,
На кінчику
Раю…[/color][/b]
5.09.2015
________
*Бог загробного царства (єгип.міфол.).
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604407
дата надходження 05.09.2015
дата закладки 06.09.2015
Не докоряй мені, не сип прокльони!
Й не затуляй хустиною очей.
Його любила.... нащо заборона?!
Жага палких, як мить одна, ночей!
З"являвся в снах... Приходив, як господар.
Слабкий мій опір тільки спонукав.
Неволив погляд.. Дотик, як володар
моє єство мережив, світлом ткав.
Він баламутив! Розривав свідомість.
Одним цілунком рай пообіцяв!
А я - свій світ… беззбройно! В невагомість…
Нестримність мрії-яв подарував.
Не плач за мною! Гіркість сліз неволить.
Матусю, вільна! ..серця ж бо - нема..
Я честь згубила. Більше світ не зловить,
бо оберу кохання вже сама!
Не заплету косу я... Чинну мову
не поведу, а стану осторОнь.
В обіймах стріну зірку світанкову!
Зігріє сум чужий жаркий вогонь!
І хай тоді здригаються матрони..*
Хай дні і ночі мучить сумнів їх…
Не вразять ці безсилості прокльони:
пізнала рай - вже не збентежить сміх!
////////////////////////////////////////
[i]*в українському селі дівчина, що втратила честь поза шлюбом і одна виховує дитину розглядалась за мовчазною згодою громади, як потенційна коханка для чоловіків.. що викликало тиху злобу та неприязнь до неї у заміжніх жінок))[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600752
дата надходження 19.08.2015
дата закладки 20.08.2015
[b][i]tth[/i][/b]
[i]Волинь... с. Веснянка. Погоже літо...
Озеро неподалік від Луцька...
Чайки над озером... І... мрії! Мрії
про майбутнє. Бо сьогодення сумне.
Та життя бере своє... Мрії...[/i]
[youtube]https://youtu.be/DPabSZMU7Zo[/youtube]
[i][b][color="#b700ff"]То не сонцева тінь в голубих небесах
В плесі озера вкіс відбивається…
То на бе́резі трав жадібка́ бірюза
Корінцями углиб розвивається…
То не чайка над озером в’ється, літа́,
Спрагло долю у вирі шукає…
То твої молоді та щасливі літа
Серед літ запізнілих блукають...
То не жайвір у небі відчайно співа,
Немов щастя нам щедро віщує…
То твої в позолоті, коштовні слова
В моїм серці... щоночі ночують.
...Кличе неба і трав нехибка бірюза,
Літо гладить фіранки в віконці…
То не сонцева тінь в голубих небесах…
То моє несподіване сонце.[/color][/b]
10.08. 2015, с. Озеро, Волинь[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599855
дата надходження 15.08.2015
дата закладки 16.08.2015
[b][color="#6600ff"]Вогненна нiч, солодкi муки,-
Палке бажання огортає..
Вони повсюди,- твої руки-
Аж в серці серенада грає..
Пянкі уста, шалені дотики..
Бентежить запах хмелю й мяти..
В красі небаченій еротики
Я хочу все тобі віддати!
Притислась ніжно.. Трепет.. Любо..
На ліжко впали небеса!
Звилась!Ой, мамцю! Грають труби!
Кохання!Ти!Яка краса!!!
11 08 2015 р
Вікторія Р[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599066
дата надходження 11.08.2015
дата закладки 12.08.2015
Бачу...
Постать струнку...
В обійми,до тебе... лечу...
Від доторків ніжних...гарячих...
Осиковим листом...тремчу...
Вбираю...
Посмішки ...трем...
Сяйво іскристе...чарівних очей...
Що манить солодким...
Маревом ночей...
Чекаю...
Ніжного трепету...долонь...
В мелодій тисячі обнов...
Жагу вбирати ...
Знов...і знов...
Припадаю...
До твого...серця...
Кохання мого...джерела...
Там лотосом тисячолистним...
Розквітну... я!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596032
дата надходження 26.07.2015
дата закладки 08.08.2015
Несу в руках тобі світанок.
Намалював його у снах.
Скажу коханій: «Добрий ранок»
І вип’ю солод на вустах.
І що нам з того, що на дворі
Сліпа хурделиця мете.
Ми судді долі апріорі.
Для нас сьогодні вар’єте.
Так, як колись візьму за руки
І буду, буду, буду пить…
Які солодкі ції муки.
Хіба хтось може так любить?
Зима в обіймах снігопаду.
Їй не до нас..., не до тебе.
Співає в вікнах серенаду.
Нуртує серце молоде..!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557759
дата надходження 06.02.2015
дата закладки 02.08.2015
Ничего с тех пор не написано,
Когда прожито две любви.
Все слова разбежались крысами,
Спешно бросив мои корабли,
И огарков несметное множество
Недоплаканных мною свечей,
Я и Богом была и убожеством –
Каждодневным рабом мелочей.
То ли с плахи душой воспаряя,
То ли телом на плаху всходя,
Я теряю, теряю, теряю,
По пути обретая себя.
Надрукований у журналі "Дніпро" №7-9 2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554309
дата надходження 24.01.2015
дата закладки 02.08.2015
Ти... прийди...
Хоч у сни...
Забери мене в поле...з волошок і жита...
Бо тут поле з ромашок...вже маками вкрито...
Бо тут роси...багряні...
Земля...кров"ю полита...
Ти...прийди...
Хоч гляну...
Та чарівні уста...поцілую очима...
Лише рідного...запаху твого нап"юся...
Ти моя Берегине...
Біля тебе...спочину...
Я...чекатиму...
Сльози утру...
До Неба здіймусь...Вищих Сил попрошу!..
Всі мантри магічні любові зберу!..
Рун-сили...знайду...
Війну...прожену!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596973
дата надходження 31.07.2015
дата закладки 31.07.2015
О пісне, моя подруго єдина,
Найкраща, найвірніша з юних літ!
В тобі я пізнавала Україну,
З тобою починала свій політ!
Водила ти мене в краї далекі,
Барвінком устеляла диво-шлях...
З тобою ми у парі, мов лелеки,
Виспівували доленьку в світах!
Пірнаю і понині у незнані
Мелодії, у ритми чарівні!..
В пісенному купаюсь океані -
Визбирую перлиночки-пісні!
О пісне, підхопи мене на крила
І зцілюй, як умієш тільки ти!
У твоїх чарах кріпне моя сила,
Тож оберегом в се́рденьку світи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595138
дата надходження 21.07.2015
дата закладки 29.07.2015
[i]Все новое - это хорошо забытое старое...
Но любовь - вечна и всегда молода...
Не верите?.. Я тоже... не верил... Но![/i]
[youtube]https://youtu.be/MMZwk4PveIE[/youtube]
[i][b][color="#ff00d9"]Во все века любови сладость,
Как страсть к соитию – о стыд,
В мгновенье ока разбивалась
О горечь мелочных обид.
Придирки, брань, косые взгляды
И колкость лживых, грубых слов –
Что вам еще, злодеи, надо,
Чтоб сжечь невинную любовь?..
Что ж, наслаждайтеся злословьем,
Кичитесь жесткостью гримас!..
Они ваш образ – безусловно! –
И лик людской погубят в вас.
Слова обидные все рушат,
И злость любовь испепелит!..
О пепелище! Спрячь получше
Следы безумства и обид!
На диком месте, на опале
Взойдут цветы и травы вновь,
И как Исток – всему начало
Воспрянет Вечная Любовь![/color]
[/b]
7.08.2001,
Табачное (Крым)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595689
дата надходження 24.07.2015
дата закладки 25.07.2015
Ей нравился намного старше...
С белесой изморозью в волосах...
Сонет(коротких фраз) на завтрак...
Казался богом натощак...
С ним познавала рай забвения...
И переполненный причуд тишайший ад...
К нему слетала стрекозой из пены...
С янтарной броши на пиджак...
Его душа стремилась в Спарту...
Её - металась у сомнений врат...
И танцевала с ветром сальсу...
Ему мерещилось: не так...
Она заметила себя в квадрате прошлого:
На пристани заброшенных идей...
Под чёрным шёлком ночи(осенью)...
Между шарнирами бегущих дней...
Там время плавилось асфальтом!..
Песчинки превращались в твердь...
Под серебром Луны проплешиной:
Букет (отцветший )из надежд!..
Она запомнила до мелочей квадратик...
Сорвался нежный голосок!..
И тех,кто растворялся в сальсе...
И монотонный,и зудящий рэп...
Ей нравились намного старше...
С чудесной изморозью в волосах...
Сонет из нежности - на завтрак...
И привкус соли на губах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593492
дата надходження 13.07.2015
дата закладки 16.07.2015
[i]Навіяне: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592354
Нехай слова ці скучні і бездарні,
Та як мені не написати їх... [/i]
[b][i]Василь Симоненко[/i][/b]
[youtube]https://youtu.be/cpuwBhLKFLc[/youtube]
[color="#0080ff"][b][i]Слова кохання… мають силу,[/i]
[i]Як будь-які гучні слова,
Чуттями кинуті красиво…[/color]
[color="#ff0000"]Від
них
шаліє
голова! [/color][/color]
[color="#0080ff"]А серце спить… Воно розумне.
Бо в ньому ка́рби Бога є.
Коли мовчить – воно щось дума,
На кшталт того, чи то – твоє…
Відтак не в слові вся причина –
В чуттях, що пишуть коди… щасть.
Перш ніж наважитись до чину,[/color]
[color="#ff0000"]Укміть,
чи
слово
серцю в масть![/b][/color][/color]
8.07.2015
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592354
дата надходження 08.07.2015
дата закладки 09.07.2015
Папин дед был очень богомольным –
Тору знал, умел плодить детей
и по жизни шёл собой довольным,
уважающим законы и властей.
А его отец был кантонистом,
Бога не отринувшим в себе.
Перед верой он остался чистым,
хоть досталось разное в судьбе.
И вернувшись после царской службы
так же себе выбрал из дорог,
где единственным кумиром его дружбы
сохранён им был еврейский бог.
А вот внук любимой его мамы
с головою в революцию ушёл,
крутолобый, смелый и упрямый,
был на Бога нетерпимо зол.
За еврейскую чрезмерную терпимость
и за вечную в местечках нищету.
К злу он проявлял непримиримость –
чувствовал его он за версту.
Отлучён он был от синагоги,
отлупил жандарма и сидел.
Отзывался плохо он о Боге:
от него не видел добрых дел.
Этим очень я похож на деда.
Этим внук и на меня похож.
Я, безбожник, в жизни знал победы,
внук пусть в жизни их увидит тож!
Пусть ему не навредит неверье,
но в добро людей пусть верит он
И любовью пусть несметной мерой
за добро пусть будет награждён!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592028
дата надходження 06.07.2015
дата закладки 06.07.2015
[i][b]tth[/b]
"Размахнись рука, раззудись плечо..."
Таки косилося... А в серці - мотиви
літа. Ось вилився отой чуттєвий свербіж
в оду літу! "Землю попашет, попишет стихи..."
Подумав: чи не про мої "угіддя" писали колись
поети Олексій Кольцов і Іван Нікітін?.. [/i]
[youtube]https://youtu.be/2CAFzFZqCRE[/youtube]
[i][b][color="#f20505"]Змовкли весняні мотиви –
Арій не чути уже
Ні солов’я, ні людини!..
Час вже нагадує... джем
Із малино́вої спеки…
Наше спасіння – лиш тінь,
Легіт, плекання безпеки –
Речитативів плетінь.
Рухи у ду́мки повільні,
Змлоєні – сонцем – чуття:
В спеку жага непосильна –
Мов завмирає життя!
…Та як спускається вечір
Й зірка вечірня встає,
Враз розпростовує плечі
Щастя твоє і моє…
Нас огорта прохолода,
Будить заснулі серця…
Й бачиться враз – насолоді
Наче й не буде кінця!..
В надрах чуттів повечірніх
Вариться но́ва кутя –
Посеред доль несумірних
Зріє куліш майбуття.
…Вранці ж крізь щі́лини в шторах
День мимохіть загляне́:
Успіх чи мали утори?..
Ранок спитає й мене!..
Праведні речитативи
Линуть з висот цілий день:
Вечір же вас ущасливить
Хором... весільних пісень![/color][/b]
04.07.2015
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591553
дата надходження 04.07.2015
дата закладки 05.07.2015
[i][b][color="#ff0000"]Віддай мені хоч крихітку тепла!..
Я відігріюсь в нім, та не зомлію
І не згорю, як ніч моя, дотла,
Лиш засвічусь від іскорки надії.
Віддай негоди і похмурі дні…
А ще панянку-ніжність у додачу...
Й прокинешся – як у казковім сні:
Я всім життям своїм тобі віддячу!
Віддай любов, та вірність не поруш!
Тобі змурую я гранітну пристань
І вирощу стокільканадцять руж...
Й відкрию ще в тобі жагучу пристрасть.
Та ряст топтати, мила, не спіши:
Піти у вічність, назавжди́... поспієш.
Віддай кришталі серця і душі!
Віддай любов!.. І ти не пожалієш.[/color][/b]
29.06. 2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590303
дата надходження 28.06.2015
дата закладки 28.06.2015
[b][color="#0022ff"]Мереживо ночі кохання малює,-
Я серцем до тебе торкнусь.
Уста твої ніжні, хай сонце цілує,
До тебе у сон повернусь.
Мереживо ночі палкі поцілунки,-
Все небо в зірках мерехтить.
Малюю на серці твоїм візерунки,-
Хай вірному серцю щастить!
Мереживо ночі ,хай нас зігріває,-
Кохання п'ємо ми до дна.
Душа моя щастя мелодію грає,-
Любов в нас з тобою одна!
06 11 2013 Р
Вікторія Р [/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588908
дата надходження 21.06.2015
дата закладки 28.06.2015
Назустріч стежка бігла від садка,
Струмочком в ноги ніжно дзюркотіла.
Дощами з стріхи плакала зима.
Немов прощатись з нами не хотіла.
Багряне диво блимнуло навстіж.
Снігур. Як м’ячик з вишеньки скотився.
Стряхнув крильми ото вже нетерпіж.
Напроти мене в блюдечці умився.
Живе давно у мами вже привик,
Не вперше гостя з двору зустрічає.
Крутнув хвостом й сховався чарівник.
Із – за оріха шмуйлик виглядає.
Зробилось тепло й радісно мені,
Ступив в затишок тихо до калини.
Стою удома наче, я у сні:
"Як мало треба, Боже для, людини".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560383
дата надходження 17.02.2015
дата закладки 28.06.2015
Підніми мене тату на руки,
Я у снах, як молитву шепчу…
Повиростали діти й онуки,
Хоч на хвильку в дитинство втечу.
Пр.
В грудях серденько жме від розпуки,
Відігрій мене татку крильми…
За ті сльози… і довгі розлуки,
Свого сина старого прости.
На руках твоїх хочу літати,
Як пір’їнка мала на вітру...
Диво спробую, - вітер впіймати,
Пташенятком малим на льоту.
Пр.
Ой, як хочу ж я небо дістати,
Опинитись в Чумацькім шляху…
Щоб тебе там за шию обняти,
І змінити цю долю лиху.
Пр.
Як багато не встиг я сказати,
Усе коні спиняв на скаку…
Лише зараз відчув біль утрати
На своїм, посивілім віку.
Пр.
Підніми мене тату на руки,
Я у вічність до тебе кричу…
Перейми мої болі і муки,
Я ж щоночі до тебе лечу.
Пр.
В грудях серденько жме від розпуки,
Відігрій мене татку крильми…
За ті сльози… і довгі розлуки,
Свого сина старого прости.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572712
дата надходження 07.04.2015
дата закладки 28.06.2015
[i] Це не мені – обра́зи соло…
Lu57
[youtube]https://youtu.be/BTSsWBc66cI[/youtube]
[b][color="#a30657"][color="#8f077f"]Минулися в саду вже полуниці,
суничне поле вибило дощем,
та літо креше, мов об крицю криця,
і промінь сонця кре́мсає ножем…
Он там, в кущах зоріє вже малина
і малино́во манить солод ваб…
Веде свій хор задумливо, билинно,
і барвами виблискує… єдваб.
І вже чарівність та солодка в роті…
Уяву збуджує... Як пташечка, ячить...
І пристрасть ту уже не побороти,
хоч на межі реальності... гірчить.
Та гіркота чуттями невловима –
дурманить мозок літа смакота!
Уява наша ж бо неопалима,
коли спіліє ягода ота!
Коли природа зріє на пригріві,
коли в душі чуттів нестримний герць…
І ущухають заздрощі і гніви,
стихає якіт охижілих серць.
Буває, в літа ягідників коло
впаде… Й стихає їх співучий хор,
та ось неквапно править своє соло
малинового смаку хромофор.
Малинове життя куйовдить владність
злостивців, неумільців і невдах...
Бо всі принади малино́ві вадять
тому, хто із собою не в ладах! [/color][/color][/b]
25.06. 2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589929
дата надходження 26.06.2015
дата закладки 26.06.2015
Шепоче ніч солодкі дощосни-
Відчинене вікно вбирає звуки,
А морок надто в'їдливо-масний
Мене тримає холодом за руки...
Чомусь не сплю... Снує павук думки,
Вплітаючи секунди в павутиння...
Так хочеться намалювать зірки
На ватяне промокле хмаровиння...
У тишу закарбоване "тік-так"-
Годиннику не спиться і без кави...
Вітрисько - розкуйовджений відьмак,
У темінь викликає...для забави...
Іти - чи ні? Так страшно квилить птах -
Напевно править опівнічну месу...
А що, цікаво, снить замшілий дах?
Чи мають Янголи свою імейл-адресу?
Як лялечка, щільніше загорнусь
У ковдрококон - для метаморфози...
А ранок - затуманений дідусь -
Зітре зі щік мої безсонні сльози...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588695
дата надходження 20.06.2015
дата закладки 20.06.2015
[i] [b]tth
[youtube]https://youtu.be/EMkYeO0ThiU[/youtube]
[color="#ff0000"]Ти запалив мене...
і душу засвітив…
Тепер, неначе свічка воскова, згораю.
Для чого ж загорілась я вогнем отим?..
Вже вечір золотить
верхів’я плаю.
Іду по вулиці...
і нищечком свічусь –
зустрічні... усмішкою приязно вітають…
Ще й озираються услід мені чомусь,
немов я книгу їхнього
життя гортаю.
Та я у відповідь...
сполохано мовчу.
Аби не розплескать своє раптове щастя…
Захочеш – я здіймусь і в небо полечу…
Молитиму твого і...
Божого причастя.[/color]
[/b]
14.06.2015
_________
Приміточка: читати бажано в супроводі музики.
Враження неймовірне! Архиповський вміє
торкнутися глибин душі...
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587267
дата надходження 14.06.2015
дата закладки 16.06.2015
Ти знаєш, годі! На сьогодні досить
терзань, вагань, і суму, і дощу....
Вплітає вітер легкокрило в коси
польоту смак, і волі.... Я впущу!
Хай крапне в серце подих невагомий
перлиною цілющою: "Живу!"
...Усмішкою зітру років цих втому!
Образи, гнів - розвію, розмету!
Не треба більше слів про те, як буде...
Майбутнє - там.... А день мій близько - тут!
Мій світ - в мені! І що ті пересуди?!....
.... Душа літає.... Не пристане бруд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587132
дата надходження 13.06.2015
дата закладки 15.06.2015
Село моє рідне, карпатський мій краю,
За тебе милішого в світі немає!
Тут ба́тьківська хата, моя тут сім'я,
Тут пращурів славних святая земля!
Роди, покоління росли-виростали...
А скільки тухля́н знаменитими стали!..
І множаться сім'ї, в добрі процвітають,
Про велич, добробут села вони дбають!
Міцне і здорове коріння врослося,
Буяє-рясніє добротним колоссям:
У рідне гніздечко вертають пташата -
До першої стежки, до отчої хати!
Село моє рідне, колиско любові,
Купайся у щасті, у доброму слові!..
Хай славне минуле твоє не згасає -
У душах нащадків горить-воскресає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586037
дата надходження 07.06.2015
дата закладки 13.06.2015
* N... :
"... не стала я долею, щастям твоїм я не стала"
"Прости: не я тобі дала
Ночей палких, жаги світання
Для двох нас! пристрасті кохання
Вогню, де все згора до тла!..
За миті, крадені у днів,
За ті короткі щастя миті,
Яких ти прагнув так, хотів
У вічність нашу перелити!..
Прости...
За доторк ніжності – не мій! –
Не наших тіл і душ; години,
Коли не разом ми! Дитини
Не нашої почутий сміх!
За сум і холод по ночах...
За крадених цілунків присмак,
Які лиш поспіхом я встигла
Тобі лишити на вустах...
І знов молю: – Прости мені
За втрачені надії снів,
За щастя – та не наших доньок,
Тепло омріяних долоньок,
За ненароджених синів!..
За мрії, що складав собі,
За цю жагу і спрагу лона…
За перший сніг, що ліг на скроні,
За нещасливі дні в журбі,
Які лишала я тобі...
Тобі ж я дякую за все:
Що в днях моїх ти стрівся щастям,
Що ти – лиш ти! – святим причастям
Любові заспівав пісень
Моєму серцю! Ти один
Неоціненні ті дарунки
Поклав до ніг моїх: цілунки,
Турботу, радість тих хвилин,
Що нам від долі випадали,
Що біль по краплі забирав.
Ти щастя миті дарував! –
Так, знаю, як було їх мало
Для тебе, котрий перший раз
Від мене серце моє спас
Ти, рідний, вперше дав відчуть
Мого єства жіночну суть!..
Ти лікував мене коханням,
Омріяним, жаданим, тим,
В якому я тонула з ним… –
Його відчувши в мить єднання!..
Ти був найкращий чоловік
За згублений дівочий вік –
Найперший, рідний, милий,
Мій!..
Прости! І не зникай. Не смій!"
*
Моя любове, перша – і остання,
Ти днів моїх єдинеє кохання".
...
(не чекав я тебе, слів отих і зізнання серпневого…)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577888
дата надходження 29.04.2015
дата закладки 13.06.2015
Об осінній порі, коли листя кружляє,
В тихім парку старім танго звук долина.
Танцмайданчик — пустий, та це нас не лякає,
Й музиканта старого іще не підводить струна.
В ритмі танго свого ми обнімемось двоє,
Дві нестримні душі, що спочинку не зна,
По акордах тонких пригадаєм з тобою
Недомовленість фраз і несказані ніжні слова.
Ти пригадуй завжди, коли осінь настане,
Звук одвічного танго, що серце пробуджує вмить,
Бо кохання — живе, бо кохання — не в”яне,
Хоч старіємо ми, та не може душа постаріть.
Об осінній порі, коли листя кружляє,
В тихім парку старім танго звук долина.
Танцмайданчик — пустий, та це нас не лякає,
Й музиканта старого іще не підводить струна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572285
дата надходження 05.04.2015
дата закладки 11.06.2015
[i]Гей, зачекай на мене, стрімкість літа:
Схоплю ще тільки мрію в “тормозок”,
(вже там натхнення і пригод ковток),
біжу-лечу знов навперейми світу!
[b] Фіна Ярінець
[youtube]https://youtu.be/gP2-FOyyEDA?list=RDgP2-FOyyEDA[/youtube]
[color="#00b3ff"][color="#002fff"]Карпати, світу невловимість...
Біжімо їм навперейми́:
Така вже вдача... й літа милість!
Такими станемо і ми!
Бо запалили Фіни* вірші
І авторки темпераме́нт!
Та ми від них ніяк не гірші,
Ловімо кожен свій момент!
Кому - степи, кому - Карпати,
Мені ж ще й море... поготів!
Та ще б попутницю злапати,
Щоб мати все, чого хотів!
Нехай у нас буяє радість –
Нам не потрібні… ум і сум:
Вже суне літа безпорадність,
Лишає нас всіляких дум!
А відпочивши всі на славу,
З думками тими зберемось,
Як відновити нам державу,
Щоб не диміти… на “авось”.
А ще займемось Каганатом
Щоб підсобить своїм "братам"
Імперії спиляти грати –
В Кремлі зробити та-ра-рам...
Бо нам не гоже вже терпіти
Під боком той "гітлер’юге́нд" –
Спалити маєм чорта сіті...
Й прискорить рашинський the end**
[/color][/color]
[/b]
05.06.15[/i]
_______
*http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585478
**Пісець (англ., але на нашому, "майданутому" жаргоні)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585484
дата надходження 05.06.2015
дата закладки 06.06.2015
Я хочу тиші! Утомили люди,
Безмірний гамір, вічна суєта!..
Снують, як тіні, відчаї-приблуди,
Руйнують мозок і сквернять уста...
О, де ж цей спокій, диво-intermezzo?
Як у порталі кнопочку знайти
Під знаком "Стоп!"? Куди поділись дверці,
Які єднають вимірів світи?..
Але не прагну спокою назавше,
Лише перерви, може, день... чи два...
І там, у тиші, від людей сховавшись,
Творити спрагло... вічності слова!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585034
дата надходження 02.06.2015
дата закладки 03.06.2015
[i] [b]Дітям:[/b]
мертвим,
живим і
ненародженим…*
[b]Це ж треба так! В космічну пору світу,
Коли – лиш мить, щоб взнати його суть,
В війни гієні гинуть наші діти –
З опіль Донбасу вісті нам несуть.
Та не про них на цей раз тут балади –
Героям – слава!.. І батьківська дань! –
Хотілось би майбутньому зарадить,
Щоб вже повік не мати тих страждань.
Бо хочеться у злагоді прожити, –
Жадання те не кожному збагнуть! –
Щоб зла, ненависті зловісні ниті
Не сплутали омріяну майбуть…
Подай нам, Боже, нових од і арій,
Нових Богданів, Байд, а чи Гатил,
Щоб в нас зродився свій по крові Дарій –
То й був би фронт – не в масть ворожу! – й тил...
Якщо й не воя, то хоч Роксолану,
Щоб усмирить імперську “благодать”,
Чи Ярославну – королеву Анну,
Щоб вла́дцям глузду свіжого додать!
До того й сам хотів би прилучитись…
Я Да́рка жду… свого на цілий світ…
Чи Роксолану… То знаменно чимось,
Як восени – нежданий клена цвіт!
То ж, люди добрі, більше вже не лаймось,
Живім в сумирі – з Богом і в миру́…
Зробив провину - неодмінно каймось!..
На себе й я отой тягар беру.
…І прийде час, коли тузи пузаті
Уступлять місце… розуму й добру.
Усіх диктаторів повинні ми прибрати!
І цей тягар на себе я беру…[/b]
[b]Й наступить час… Народяться ще діти!
В країні щастя, не в глухім бору…
Від того нам вже нікуди подітись!
…Ще й цей тягар… на себе… я беру.[/b]
1.06. 2015
________
*...в День захисту дітей[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584885
дата надходження 02.06.2015
дата закладки 02.06.2015
Кругом- пітьма,
Лиш біль і сум...
Шматують й рвуть пониклу мою душу
Священним очищаючим вогнем...
О,небо...
Витерпіти мушу!..
Од бруду...
Од брехні...
Щоб ясне світло людям знов нести,
Переболіти прагну і омитись...
Не осквернить
Кохання...чистоти...
Богемний флірт...
Не вмію заводити
Чистоту чуттів,іх святість-бережу...
Найвище щастя вірити й любити,
Торкнутись... Раю...
І відчуть...ясу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581604
дата надходження 16.05.2015
дата закладки 01.06.2015
[i] 23 травня в переддень перепоховання праху Тараса
Григоровича Шевченка думалось про минуще і... вічне.
Бо вічна Йому пам'ять в українського народу, якому він
служив, будучи митцем, мислителем, пророком...
Вічне і пам'ять! Ми піщинки у сьому світі, елементарні
часточки цілого – Універсуму, космосу. Роздумам про
окреме і ціле присвячено цей вірш. Читання твору
супроводжується космічною музикою, виконуваною
на терменвоксі – оригінальному електроінструменті,
винайденому Львом Терменом у 1919 році. Читаючи,
слухайте... Враження неймовірне...[/i]
[youtube]https://youtu.be/1eaycUWoHzo[/youtube]
[i][color="#00bfff"][color="#6f00ff"]
Я смертю лиш живу… Та не таю –
Щасливий я в моїй нещасній долі;
А хто боїться смерті і неволі –
Ввійди в вогонь той, котрим я горю.
Микельанджело
[b]
Тече пісок, як вічність, поміж пальців –
пливуть хвилини нашого буття…
Ще на землі, а вже космічні п’яльці
волочать нас на край – до забуття.
Хоч нам принадно мить ту зупинити,
щоб побродити в звабах стромовин,
вбираючи красу… Та годі й снити –
безбожник ти чи вірний християнин!
Та все – так брижко, ламко… І відносить
життя по крихтах, мов драгва боліт,
безпечність днів. І знов приходить осінь
непогамовних й неповторних літ.
Мить осяйна... Ні з чим її не сплутать!
Чарівний світ – усе у ньому є…
Чи знайдемо відгадку його суті?..
Про все це тут колядництво моє.
Одно лиш знаєм: на землі ми – гости
вервечкою біжучих пражних днів…
Питання в тім, що впорав для погосту*,
яким вогнем…
для нього
ти згорів.
______
*Тут громада, спільнота.
[/color][/color][/b]
23.05. 2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583050
дата надходження 23.05.2015
дата закладки 24.05.2015
[b]Музика - Анатолій В.
Виконує - Анатолій В.[/b]
Тиха ніч… Ясний місяць із неба
У моє заглядає вікно…
– Не світи загадково, не треба,
Бо не ве́рнеться те, що було…
А згадай лиш, мій місяцю-друже,
Ті щасливії ночі і дні,
Коли ти нам світив не байдуже
І сміялися зорі вгорі…
А так ще хочеться вернутись в літо!..
Хоча б на мить, хоча б на долі мент...
Туди, де так духмяно пахли квіти
І де збирали ми солодкий мед...
Я не знаю сама, хто затьмарив
Тоді розум і серце мені…
Ми щасливі були із коханим,
Та чомусь всі погасли вогні…
Знову ніч… Ясний місяць із неба
У моє заглядає вікно…
Він згадає – й полине до тебе,
Щоб вернути все те, що було!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580722
дата надходження 12.05.2015
дата закладки 23.05.2015
Я вперто шукала
ПосЕред отих візерунків…
Що мороз малював на вікні… аж покИ не затих…
Історію сніжно – пекучих твоїх поцілунків…
Єдину пряму
серед сотень і тисяч кривих…
Я вперто шукала
В безмежжі усіх лабіринтів…
І ось в результаті шукань… і відкладених справ…
До мене сміється в одному з найкращих будинків
Насправді жаданий…
і, знаю – лиш мій Мінотавр…
І раптом зникає
Кудись надоїдлива втома…
Той погляд знеструмлює легко все тіло моє…
-Проходьте, мадам, не встидайтеся… будьте, як вдома…
Насправді у мене…
що треба… для Вас уже є…
-Пробачте… шановний…
Пробачте, я тут – ненадовго…
У мене – робота… і купка – відкладених справ…
Я просто - шукаю… шукаю!.. отак неповторно…
-Станцюємо? –
раптом питає мене Мінотавр…
Мій погляд чомусь –
У підлогу… у стіни… у стелю…
І раптом три кроки назустріч… назустріч - йому…
-Я світло шукаю… оте… що вкінці… у тунелю…
А також єдину свою
- неповторну пряму…
…Станцюю так легко
Стриптиз я йому наостанок…
Бажання… чекання… торкання… сьогодні він – мій!!!...
-Танцюйте ж бо леді… танцюйте!... бо скоро – сніданок!...
І я гарантую
– пройдетеся Ви по прямій!..
А завтра – у баки
Сміттєві червоні вітрила…
А завтра – руїни… і смОрід відстояних ям…
Сьогодні ж… повірте…
Сьогодні! – дарую вам крила!...
Бо я Вас… бо я – Вас???..
Ви просто – танцюйте!..
…..……………….. мадам…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581412
дата надходження 15.05.2015
дата закладки 21.05.2015
[i][b]tth[/b][/i][youtube]https://youtu.be/lm8KBjN5KvQ?list=PLT5ZUSr6gV9MSo491mweM9dg-4gIdlpty[/youtube]
[i][b][color="#ff0044"]Красивого ранку,
кохана моя –
Скажу я тобі це ще стуленим ротом…
…І вмиємось о́ба свіжісіньким потом,
що ти й не второпаєш –
дощ то чи я...
А потім торкнуся
щасливих повік...
А ще... вмиротворено-млосного серця...
А якщо й глибше, – кохана, не сердься:
торкатимусь так я,
напевне, повік…
А потім... торкнуся
Тебе своїм словом….
Повір мені… Точно… Я тут вже не збре́шу –
Слова моя дяка не каже, а креше!..
До того пеану мого
будь готова…
А після... впущу вже я
вранішнє сонце…
Й тебе, моя мила, – хоч цілому світу!
Бо він зачекався вже тво́го привіту…
Нехай уже сходить…
Кохана!
Не cон це![/color]
[/b]
1.05.15[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578296
дата надходження 01.05.2015
дата закладки 21.05.2015
Присвячую славному землякові,
народному артисту, композитору
П.І.МАЙБОРОДІ
Ще постріли околиці гойдали.
Весняний вечір сутінки стелив.
Червонозоряні бійці ступали
в німі німецькі стомлені тили.
Безлюдний дім,
зачинені віконця.
В кімнату,
де давно ніхто не жив,
впустили воїни шматочок сонця,
і свіжий вітер тишу ворушив.
Телефоніст Платон
спинивсь раптово –
рояль – мов диво!
Постріли мовчать.
Бетховена погруддя мармурове…
Палають пальці…
Клавіші звучать.
Полинула мелодія журлива.
З глибокого прокинулася сну
кімната,
у хвилини ці щаслива,
неначе хто впустив сюди весну.
Заслухались, замріялись солдати –
домашнім затишком оселя віддає.
Звучала владно "Місячна соната"…
І кожен, певно, думав про своє.
Платону бачилось безкрає поле,
село і верби над ставком стоять,
полтавський шлях,
уздовж – стрункі тополі…
І мати…
Линь, сонато! Линь стократ!..
Вже музика заповнила кімнату,
і стало невимовно тісно їй.
Через віконниці і вулиць варту
злітала музика на тлі руїн!..
Незвично, несподівано звучала
соната після бою в тиші тій.
Зі сховища в магічному мовчанні
йшли постаті,
мов привиди нічні.
Коли ж завмерла
вже й остання нота,
старенький німець
ближче підійшов.
– Як же це так?
Воюєте ви проти,
а німця музику "іграєт карашо"?
– Не проти Гейне
і не проти Баха,
Бетховена чи Шіллера війна.
Проти фашизму, –
мовив автоматник, –
воюємо.
Війна – його вина.
Платон мовчав.
Бо думкою полинув
в своє село,
яке згоріло вщент.
Вже не ступати шляхом тополиним
загиблим друзям.
Невимовний щем
озвався разом з пострілом гармати.
І кожен думав про своє стократ!
Солдати мовчки поспішили з хати.
За матір!
За сонату!
В бій, солдат!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579838
дата надходження 08.05.2015
дата закладки 08.05.2015
[b] [i]tth[/i][/b]
[i] Сміються, плачуть солов'ї
І б'ють піснями в груди:
Цілуй, цілуй, цілуй її, -
Знов молодість не буде!
***
Солов'єва пісня ллється,
Розливається в низах,
Соловей лящить, сміється…
Наче… тоне у сльозах.
Олександр Олесь
[youtube]https://youtu.be/Q0Mgn1vgceo[/youtube]
[b][color="#5100ff"]Ось ліс… Галявина… Удвох…
Милуються довкіллям…
Ялина… Явір… Стовбур всох,
Як розум – на дозвіллі…
Плече-в-плече, рука-в-руці…
І вдих, і видих – разом…
Чому ж серця в мовчанні ці –
Не гомонять наразі?..
Про се, про те… Не про любов…
Так... Обмін відчуттями…
Бо від земних отих турбот,
Ще не прийшли до тями,
Що в світі тут вони одні,
Що вколо все буяє…
Що почуття оті на дні
Шамо́тять їм уяву…
…Та ось у вітах перший “тьох”,
Мов юності відлуння…
І тут серця збудились – “ох”…
І рухнула, мов клуня
Стара, гарба земних негод…
І радість “ох” сказала
І завела у них той код,
Де юність не зів’яла…
…Та так вторили солов’ю,
Що той уже й стомився…
…Кохані впали в дежавю,
А “тьох”… в сльозах втопився.[/color]
[/b]
07.05.15
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579602
дата надходження 07.05.2015
дата закладки 07.05.2015
Сьогодні ти наснився мені знову...
Усе так ясно, наче наяву...
Я чую кожне слово, всю розмову...
І стежку бачу, й росяну траву...
Ми не одні... Навколо люди, люди...
Та... друзі - ті, що розлучили нас...
І знову біль пече, терзає груди!..
Невже удруге зупинився час?..
Та ні, це сон!.. Всього лиш сон, як завше...
А серце б'ється, мов у клітці птах!..
О серденько, тихіше, любий пташе,
Уже світає!.. Скоро згине жах!
Благаю: зникни! Я ж тебе не кличу!
І не приходь до мене навіть в сни!
Тебе я не тривожу й зла не зичу,
Тож не порушуй спокою весни!
Упевнена: це совість не дрімає,
Сум'ятить запізніле каяття -
І пам'ять розтривожена гортає
Сторінку за сторінкою життя...
Не муч себе!.. Образи відпустила
Уже давно, тож не являйся в снах!
Я за обох покуту відмолила...
І... виспівала щастя у піснях!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579203
дата надходження 06.05.2015
дата закладки 06.05.2015
Якби синів таких Земля плекала,
То розквітала б нині Украіна,
А не принижено жебракувала...
Добро творила,не була б руіна...
І якби всяк,так шанував свій день,
Граніт науки так уперто гриз...
Вже б здобули в Європу бюлетень,
І не летіли б ,так шалено вниз...
І якби кожен мав те джерело,
Без знань,давно би висохло воно,
Твоє ж - науці користь принесло,
І поетичне...поле вже зійшло...
Мабуть,зібрав багатства ти душі
На берегах чудового Удаю,
Ввібрав красу плодючоі Землі:
Тепло і цвіт Шевченкового краю...
Свій лан ти любиш,наче хлібороб:
Травиночку і деревце лелієш...
Ти - Украіни справжній патріот:
Для іі щастя, ти гориш - не тлієш!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569584
дата надходження 26.03.2015
дата закладки 05.05.2015
Чи спитаєшся скільки мені
Дивиться небо Коли звідаєш раю?
Зірками у душу... / О.Удайко/
У рубцях серце - ран... сліди
Мабуть, з тобою бути мушу,
Бо ти... вже мій
Чи назавжди ?
Увись піднятись,
До самого краю...
Де колорит витає... і п"янить!..
Ти обіцяв... торкнутися до раю...
Його відчути хочу
Хоч... на мить...
Мене чекаєш?..
У своі обійми...
Ти заплети... І більш... не відпусти!
Роблю я крок...у тво́і володіння...
У пристрасть ту
Вакханку поведи...
Перлини з вуст
Вустами... я збираю...
Твоєму серцю... в дар їх принесу,
Пелю́стки квітів ...ти в мені шукаєш...
А тремор тіла
Творить нам... ясу...
Красивий лотос
Манить... манить раєм...
Йому вклоняюсь... ніби божеству
Вогонь пульсує... і в мені... вмирає..
Душа живе...
радіючи єству ... надихнув вірш"Чуття віку не мають"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571321
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574905
дата надходження 16.04.2015
дата закладки 03.05.2015
Всього не пригадаю, що було.
Прийшов додому, як уже світало.
І як попали з кумом в НЛО,
і як у нас обох зарплат не стало.
Сучасний бар, крутезний, саме те.
Дива там відбуваються довкола.
Найбільше пам’ятаю вар’єте:
крутилася дівиця майже гола.
Показували нам пупи дівки.
Такого кайфу не буває вдома.
Там виступали молоді зірки,
та ще й співачка, з давнини відома.
Іще згадав штуковину одну:
показував бармен нам фокус-покус.
А кум надибав кралечку чудну
та й домовлялись мандрувати в космос.
Покайфували з кумом в НЛО.
І пам’ятні згадали, й круглі дати.
Нам настрою чимало долилось.
Потратились, та буде що згадати.
До ранку тусувались в НЛО.
Та й згадували самогонку й сало.
У кума більше грошей не було.
Досиділись, поки й моїх не стало.
Шалені танці-шманці там були.
Ми з кумом також гарно гарцювали.
З дівками перемовини вели,
та називали нас вони дядьками.
Стрибучий репер теревенив реп.
Ті скоромовки досі доганяєм.
Я краще буду їсти вінегрет.
Кермуй на хату, куме! Приземляймось!
Одноголосно вирішили ми –
про НЛО нам з кумом годі думать.
Найкраще гостювати у куми.
Нічого, як не буде вдома кума.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571506
дата надходження 02.04.2015
дата закладки 03.05.2015
Обійми мене, обійми –
Хай серде́нько в знемозі мліє,
Нехай щастям п'янить-леліє!..
До незнаних висот здійми!
Полони мене, полони
Ніжним поглядом, поцілунком…
Зачаруй отим зіллям-трунком,
Що підносить із мілини!
Бережи мене, бережи
Від самотності і розлуки,
Хай не відаю більше муки!
Диво-казкою освіжи!
Забери мене, забери
У солодку, хмільну неволю,
Заплетися навіки в долю,
Рай в душі моїй сотвори!
Відпусти мене, відпусти,
Якщо рай цей згірчиш обманом,
Встелиш зраду полин-туманом…
Всі спалю я сама мости!
Заховай мене, заховай
Від людей лихих і від світу!..
Не губи лише... долецвіту...
І з корінням не виривай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576763
дата надходження 24.04.2015
дата закладки 02.05.2015
Ветра вой
Крик свечи.
Но костер не потушен.
Вальс огня.
В дверь стучит
Цербер зовом разбужен.
Чертишь знак
Ты серпом.
Заклинание круга.
Фатум мой -
Жизнь вверх дном
Седина от испуга.
Лай собак.
Всхлип кнута.
Аксинита блистанье.
Звон ключей.
Нас Луна
Обвенчает рыданьем.
Я стою
Пред тобой
Тень отчаянно кружит,
Сдавлен мир -
Стон и зной -
Мной костер был потушен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574433
дата надходження 14.04.2015
дата закладки 20.04.2015
Тупые заводят в тупик...
Куда ж им ещё завести?
И как бы мир ни был велик,
Тупые - всегда в тупик,
При них безнадёге - цвести!
Годами одно ведь и тоже-
Вот, вроде, куда-то ведут,
Но стоит взглянуть на их рожи,
И как они "лезут из кожи",
И ясно, что путь не найдут!
Тупые, они хоть тупые,
Да деньги умеют считать!
Им надо хоромы большие,
Часы, что бы супер крутые,
Да по заграницам гулять!
Тупые не чувствуют боли,
Чужой для них попросту нет,
Под их отупевшую волю
В страну неприглядная доля,
Почти навсегда забредет!
Твердят они так беспросветно,
Что счастье - оно придет,
И только лишь должен ответить,
За всё, что творится на свете,
Соседний строптивый народ!
И тупо тупые войну затупят,
Бубня, что воюют другие,
Во всех будет целиться "Град",
Без счета погибнет ребят,
Пока в фаворитах тупые.
27.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555004
дата надходження 27.01.2015
дата закладки 19.04.2015
З журбою радість обнялась навіки:
То чорно-білий, то барвистий слід...
Життя кермує наші долі-ріки,
А нам би старт! Та лиш комусь - політ.
Таке буття... Ніхто не знає певно,
Що буде завтра: смертним не дано.
І в когось - ясно, а у когось - темно...
А дехто крутить ще німе кіно...
І хто підкаже, як би так упасти,
Щоб не було подряпин і синців?
А може, хтось зуміє шлях прокласти,
Не залишивши крові і рубців?..
Та хай там як, аби лиш не згубитись
І не зійти колись на манівці!
У краплі поту, в слові відродитись!
Згоріть дотла, та з честю в кулаці!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572760
дата надходження 07.04.2015
дата закладки 14.04.2015
[i]Куди йдемо, братове?..
Благовіщення...[/i]
[b][i][color="#ff5900"]О, як обрид скрипучий галас вулиць,
Свавілля рейок – гільйоти́н метро!..
До тиші з болем мрійно я приту́люсь:
Шукаю спокій і сюжети про
Сільську ідилію, де солов’ї і жаби
Хорали в ніч на всі лади ведуть...
Там заспівав натхненно з ними й я би,
Аби той спів проклав до раю путь…
Аби в гармонії народжувались діти,
Аби лилася солодкість пісень…
Аби було де душам грішним дітись,
Аби був мед в житті – і ніч, і день!
Відтак і мрію… щось про тихий хутір,
Де – бджілки лиш та вільні козаки́…
Де б не чували, що воно є “путін”,
Де б все було стеменно... навпаки.
А ще... щоб нас турботливо коза́чки
Чекали з поля у вечірній млі…
Щоб у душі росли святі заначки
Про рід людський, квітучий рай Землі.
І вірю я, що там, де тихий хутір,
Козачка Та... чекає вже й мене…
Нехай звучить пророцтво надто круто,
Та доля та поета не мине.
Бо знаю певно, що комусь в пригоді
Я стану ще, хоча уже – роки́…
Неда́рма ж бо козацької породи
Й родився в плавнях Удаю-ріки![/color][/b]
07.04.2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572552
дата надходження 07.04.2015
дата закладки 08.04.2015
Я душею вростаю у слово,
У рядки заплітаю журбу…
Україно моя, нова змова!
Знов продовжує ворог стрільбу!
О!яка ж невимовна розпука
Спопеляє серця на жалі.
Тяжкі втрати…ну, що ти за «сука»!
Прешся й далі по нашій землі.
Все агресор безжально шматує…
Ну, не «брат» нам, але ж ти сусід!
Міномет безпричинно лютує…
Озирнись…що лишаєш услід.
Розпочав ти дорогу криваву,
Замасковану в клятій брехні.
Тож зневага людська тобі «славу»
Нагортає землею в вогні.
Ну, яким тебе дивом спинити?
І які вже казати слова?
Україну тобі не зломити!
Українським народом жива!
Я душею вростаю у слово,
Виплітаю рядки із надій…
Мила, рідна земля колискова,
Я схиляюся силі твоїй.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568860
дата надходження 23.03.2015
дата закладки 07.04.2015
[i] NNnn[/i]
[youtube]https://youtu.be/xviP-AinkgA[/youtube]
[b][i][color="#750202"]Ти питаєшся, скільки мені?
Не питай, бо я й сам не знаю.
Пробудись у моєму вогні,
Доторкнись до раю!
Станеш танути – тихо скажи:
Поведу у едем пещо́ти.
На краєчку тієї межі
Що робитимеш?.. що ти?
Від розбурхань твоїх у мені
Стане серце нараз слухняним,
Й колорит мій, неначе у сні,
І міцним, і духмяним…
Й злетимо ми розкрилено ввись
У нові – на кону – висоти:
Ти дозволь… допусти… й подивись,
Своїм серцем усотуй!
Чи спитаєшся, скільки мені,
Коли звідаєш раю? –
На баскому – не вечір! – коні
Чуття віку не мають…[/color][/i][/b]
[i]1.04.2015
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571321
дата надходження 02.04.2015
дата закладки 02.04.2015
[i] Собі... коханому[/i]
[youtube]https://youtu.be/Sww2O7mlcNA[/youtube]
[i][color="#19078f"][b]В моєму лані вже обжинок,
зоря вечірня зайнялась…
Чи довго ще топтать стежину,
де квітне тихо буйний ряст?..
Чи вдасться ще любить, творити?
Чи принесе творіння “сласть”?
Чи Музині дорослі діти
доглянуть сад, де квітне ряст?
Чи стане пороху і хисту
тих діток викупать в росі
та в небо – світле, не імлисте –
послать нащадкам на засів?..
Всі о́бзиви у Божій волі:
він знає все: що… де… коли…
Та так хотілось, щоб у долі
не сталось прикрої імли…
Нехай та істина життєва
ще довго осяває путь…
А як кончина, то – миттєва,
щоб без турбот для всіх заснуть.
І все ж, найперше… що б хотілось –
життям попасти в трібну масть,
щоб і душа, і грішне тіло
дарма не толочили ряст![/b]
[/color]
27.03.2015
________
На світлині: з братом Василем
(ліворуч) на могилах батьків...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569673
дата надходження 27.03.2015
дата закладки 28.03.2015
[i]Прийду… Стрічай…
З’явлюсь на горизонті". [/i]
[b]Олекса Удайко*[/b]
[i][b][color="#000000"]“Прийду, стрічай” Яке магічне слово!...
Як стугонить від нього в жилах кров!
І все стає таким величним… Мово,
Даруй мені оту величність знов!
…Коли зустрілись двоє в чистім полі,
І в небі веселіє Сонця диск,
То певно: зустріч та – по Божій волі,
Бо в тому є таємний долі зиск!
Ту таїну сприйміть як одкровення,
Як неймовірно щедрий долі дар,
Як Божого перста помановення,
І не чекайте осуду й покар!
Нехай буяє ваша щасна доля!
Й радіє свято в небі Сонця диск…
На те ви заслужили… В чистім полі
Зустрів вас дзен - не ящір василіск! [/color][/b]
[/i]
19.06.2014
__________
*http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506378
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506219
дата надходження 20.06.2014
дата закладки 26.03.2015
[b]"А если я не прав и лжет мой стих,
То нет любви и нет стихов моиих!"
У. Шекспир
[i][/i][/b]
Невже любов – окраса для рядків,
Якими вихваляються поети?
Невже потрібні їй монети слів,
Які купують гріх, солодший меду?
Любов – світило у пітьмі облуд.
Любов – свічадо на шляху тернистім.
І не страшний неправди підлий суд
Тому, хто серцем відданий і чистий.
Не прокляне душа блаженних мук.
Не може час коханню втяти крила.
Та не збагнути істини тому,
У кого гордість – основне мірило.
Якщо ж такої істини нема,
То світ – це пекло, і усе дарма!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557177
дата надходження 04.02.2015
дата закладки 02.03.2015
В голове шелка, шелка в постели
Шелкопряд не спит, прядет носки
Ночи посеревшей на свирели
Ножки согревает от тоски...
В радужной кокетливой манере
Черный спрятал, будто бы, пантере
В красном легче исполнять броски,
Ночью, ведь цвета все все прекрасны
В золоте сияют облака
Шелкопряд, любимый, ты напрасно
Трудишь свои пальцы, пошурши
Крылышками стань, и станет ясно
Я услышу звук и от души
Бархатом раскинусь распластаюсь
Ekodrevo для павлиньих глаз
Завтра прошепчу я каюсь, каюсь
Покраснею может быть слегка,
Но, сегодня, в этом платье менди
Я, я так прекрасна, так легка
Тки и согревай, ведь нынче в тренде
Золото и даже.. жемчуга..
Пальчики горят, горят ладошки
Камешки играют, спи, пока..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563083
дата надходження 28.02.2015
дата закладки 28.02.2015
- Щось ви, куме, зажурились і останнім часом
Запасатись стали милом, сіллю, навіть гасом.
Накупили, бачу, гречки, сірки, макаронів…
Навіть чув, як ви питались за місцем у схроні!
Що ж то сталось? Поділіться. Що за «партизанка»?
Бачу, вам для дій військових лиш бракує танка! –
Так питав одного разу я у свого кума,
Бо ніяк не міг второпать, що ж то він надумав.
- Ну, ти й темний, - кум сміється, - як то дике Йєті!
Та ж статті для кого пишуть у кожній газеті?
Про індійців мексиканських, про культуру Майя,
І про те, що календар їх біду обіцяє.
Мудреці колись тамтешні довго рахували
Й кінець світа в цьому році всім начаклували!
- Чи ж ви, куме, з глузду з’їхав?! Та, то все – реклама,
Щоб товар старий зіпхати! Теж, знайшлася драма…
Чим вам, куме, допоможе те кіло логази,*)
Коли світ направду зникне, та ще й весь одразу?
- Смійся, смійся! Я побачу, коли ТЕ настане,
Як сміятися ти будеш на Святої Анни .**)
Я собі вже маю місце в бункері з бетону,
Щось не хочеться горіти в день Армагеддону…
- То ви, куме, геть даремно викинули гроші!
Обвели вас навкруг пальця люди нехороші,
Бо у Франції, наприклад, цю саму задачу
Йдуть вирішувати люди в гору Бугарачу.***)
Обіцяють там напевне їхні ворожбити
В кораблі інопланетнім в Космос полетіти.
Ось, де вихід! А ви, куме, гречки накупили…
Ще є час, мо’ й ви за ними рванете щосили?!
- Замість, з мене кепкувати – йди до гастроному,
Чи не чув, що говорили знані астрономи?
Хай, не віриш ти, що пишуть бульварні газети,
Та, шикуються «парадом» всі наші планети
І вони потягнуть Землю хтозна-де щосили –
Всі загинуть, хто запасів вчасно не зробили.
- Добре, добре, - кажу куму, - лиш хотів би знати:
Ми загинем, а ви, значить, будете літати?
Все ж забавна, як на мене, логіка стареча…
І навіщо вам, цікаво, голова на плечах?
Он вже навіть мексиканці видали закона
Й офіційно відмінили факт Армагеддона!
І казав один знайомий: - То дурні дебати!
Хто ж, крім нас, зимові свята буде відмічати!?
18.12.12
(За чотири дні до кінця світу)
*) логаза - ячна каша з салом чи маслом
**) День Святої Анни – 22 грудня. День, наступний за т.зв. кінцем світу
***) гора Бугарач - Pic de Bugarach, гора у Франції, де за переказами базуються НЛО, які ніби мають врятувати землян…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386483
дата надходження 21.12.2012
дата закладки 24.02.2015
[color="#00ff0d"][b]між
дзвонами і сонцем –
шептались райські ружі,
а дощ
дрімав байдужий
у келиху журби…
між
долею і житом –
багріли звабні маки…
у вечір
бігла Мавка
під затінок верби.
Між
мрією і щастям –
летіли сиві гуси…
а сич
сміявся в лузі
й вигукував: «ЛЮБИ...»[/b]
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546760
дата надходження 27.12.2014
дата закладки 22.02.2015
[b][i][color="#f50c0c"]Велетам ефіру
Бог ладнає ліру,
А у небі сизий бистрокрилий птах –
принесе в офіру
він буденність сіру,
тугу розплескає на семи вітрах.
Злигодні й турботи,
мов старі чобóти,
скину і безжально відішлю в архів...
Мов тріолі долі,
всі гіркі юдолі
я вплету у пісню, в мій небесний спів.
Приспані бемолі –
мов душа в неволі,
Та у небі сизий бистрокрилий птах.
Всі земні юдолі,
мов тріолі долі,
піснею розвіє в неомірний прах…[/color][/i]
[/b]
18.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560542
дата надходження 18.02.2015
дата закладки 19.02.2015
Зима із рукава все трусить сніг,
Співає вітер у дротах колядки...
А я прийду на змерзлий твій поріг
Малесеньким пухнастим кошенятком...
Поглянеш в очі -у душі кольне:
Впізнаєш в них щось рідне, незбагненне...
І забереш до рук своїх мене
В тепло безмежне і таке приємне...
Я пригорнусь до тебе, до грудей,
Замуркочу тихенько диво -казку,
Щоб ніжністю тендітних орхідей
В тобі затріпотіла моя ласка...
А вранці розчинюсь, неначе сон,
В твоїх думках, твоїй душі і мріях....
І тільки млостю витканий вельОн
Сніжинкою залишиться на віях...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549132
дата надходження 05.01.2015
дата закладки 18.02.2015
[b] [color="#eb2121"]П Р И С В Я Ч У Ю
всім закоханим[/color][/b]
[i] Принципи камашастри (взамоєвідношень між чоловічим
і жіночим чинниками – інь і янь) як одного із взірців до-
релігійної духовної культури хвилювали не одно покоління
людей... Чи не найголовнішим принципом камашастри є
взаємопроникнення, обмін між Інь і Янь у людей різної статі
як джерело прогресу, отримання задоволення від життя...
Сю "тендітну" тему автором нещодавно* було піднято
у вірші, що перекликається з думкою іншого автора, ключові
слова якого наведено нижче. Щоправда, є і інші погляди
на цю, здавалося б, добре зрозумілу проблему**.
Ризикуючи знову попасти під обстріл "важкої артилерії"
моїх опонентів, в цей святковий для даної теми день, подаю
новий варіант вірша, написаний уже у новому, 5-стопному ямбі.
Отдай мне капельку души,
Отдай! И ты не пожалеешь.
Лариса Пятакова[/i]
[youtube]http://youtu.be/XG17SHP5X_k?list=RDX2lDwhVuDGQ[/youtube]
[b][i][color="#a80707"]Віддай мені хоч крихітку тепла –
Я відігріюсь в нім… Нехай зомлію,
Та не згорю, як ніч моя, дотла…
Лиш засвічусь від іскорки надії.
Віддай свої гіркоти від журби:
У вирі почуттів я їх покраю
І в гріб навічно покладу! Аби
Був спокій і любов... Заради раю.
Віддай негоди і похмурі дні…
А ще панянку-ніжність у додачу –
Й прокинешся... немов в казковім сні:
Я всім життям своїм... тобі віддячу!
Віддай любов, та вірність не поруш!
Змурую у собі... гранітну пристань...
І вирощу... стокільканадцять руж,
В тобі ж відкрию... безугавну пристрасть.
...Та ряст топтати радше не спіши:
Піти у вічність – злим навкір – успієш...
Віддай... кришталі серця і душі!
Віддай!.. І ти не пожалієш…[/color]
[/b][/i]
[i]22.01. 2015
[/i]
_________
*http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552634
**http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552664
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559615
дата надходження 14.02.2015
дата закладки 17.02.2015
Последняя пара.
Я… как собачонка.
Ведь дома ждет мама…
- Прикройте, девчонки!
Меня не заметят...
Чуть что: ,,Приболела!,, -
Шепчу в кабинете…
- Ну, что... ,,полетела,,?!
А вы не скучайте!
Я к маме! Я к маме…
Завидуя, знайте…
Вернусь с пирожками!
- Ну, вот! Свежий воздух…
Из неба – снежинки!
Кто душу нам создал?!
Поёт от песчинки…
- Домой! На автобус…
Ах, как я спешила!
Пусть кружится глобус …
То я раскрутила!!!
Билетик в кармашке…
Есть Солнышко с неба!
- Как скользко! Промашка…
Там лед был под снегом.
А чувства не спрячет
Родной человечек!
В объятьях заплачет…
- Вот, мамочка!!! Вечно…
Сегодня не будет…
Я рано приеду!
Сама плакать буду…
Скучаю за нею…
Ну, все! Мое место.
Люблю у окошка…
- Привет! Эй, невеста!
Взгрустнулось немножко?
Знакомься со мною…
Без всякой тревоги!
Я еду с тобою…
Одною дорогой.
Поехали с миром,
Смеясь с анекдотов…
И всем пассажирам
Смешно до икоты.
А вот и блокпост уж…
Мальчишки встречают…
Хоть юный их возраст -
Служить обещали.
Проверили паспорт,
Сказали: - Счастливо!
Но тут… снова распри…
Накрыли всех мины.
Жизнь вдруг… стала адом.
Разорваны судьбы.
Засыпали градом!
Погибли… все… люди.
Спешила студентка…
Последняя пара…
Потом переменка…
- Ох, если бы знала!!!
А мамочка дома…
Глаза проглядела.
- Ну, что же так долго?! -
Тихонько ревела…
- Молчит… Нет звоночка.
Видать, не скучала… -
Не знала, как дочка…
От боли кричала.
Стегнула смерть плеткой…
Забрала Котенка.
- Ты… мама-сиротка…
Уже… без ребенка.
12.02.2015 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559241
дата надходження 12.02.2015
дата закладки 14.02.2015
Запалала війна.
Почали її хижі сусіди.
І які там брати –
з давнини, ще з орди – вороги!
Ось така дивина.
Брат на брата війною чи ж піде?
В хату вдерлись кати.
Ріднокрайцю, свій дім борони.
Із імперії зла
самозвано явився «месія».
І напружився світ,
і Європа уся загула.
Шаленіє брехня,
сіє смерть агресивна Росія.
Де загарбника слід,
там повсюди лишилась зола.
Бреше-піниться звір –
не могла й допустити уява!
Шаленіє рашизм!
А про мир – то лише на словах.
Московітам не вір,
коли й згине кремлівський диявол.
Про «Союз» не кажи –
буде вічно чужою Москва.
«Старший брат» – не гарант,
окупант він – і Криму, й Донбасу…
Знаний Путлер-мурло –
найпідліший тепер терорист.
Рашенвовкові брат
доведе бандустанівську расу –
покарається зло!
Воїн світла, за правду борись!
Хитрій казці – кінець!
«Руській мір» на крові сотворили!
А давно вже пора
янучарами греблю гатить!
Геть урвався терпець!
Скиньмо ризи «святого» Кирила!
На сторожі добра
станьмо разом і сестри, й брати!
Шаленіє вогонь!..
Де-не-де лише – вибухи правди.
Захистити приходь –
це потрібно мені і тобі!
Світом править Любов,
чи народами виродки правлять –
хай розсудить Господь.
Нумо, брате, на праведний бій!
Листопад, 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554365
дата надходження 24.01.2015
дата закладки 07.02.2015
[i] Буває ж таке! Приснилась пісня…
Слова і музика… Записав слова…
А музику не встиг… Пропала… [/i]
[b][i][color="#ff00d9"]Гей, вста-а́-є… Гей, встає
сонечко раненько…
Закохав мя…. Закохав
Козак молоденький…
Гей, у того козака
Та й вуса чорненькі,
Ще й у того гультяя
Нема батька й неньки…
П Р И С П І В:
Та як гляну на коза́ка –
серденько заниє,
А в гайочку молодому
соловей запіє…
Скажи ж мені, моя ненько,
Що маю робити:
Чи в ставочку утопитись,
Чи його любити?
Нема в нього батька й неньки
Та й своєї хати.
Як же маю я такого
Цілий вік кохати?
Піду, мабуть, в бережечок
Піду та й втоплюся,
Чим в козака-гультяя
Бе́з толку влюблюся…[/color][/i][/b]
16.05.2014… 9-та ранку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556110
дата надходження 31.01.2015
дата закладки 04.02.2015
1.
[i]Глухими штрасами Ноймарку
Летить з дощем осіння мить,
І вітер з темного фільварку
Шаліє, казиться, шумить.
Бурчитить сердито струмінь в Басі*-
Ще довго до могутніх рік**! -
Немов струна у контрабасі,
Гуде між скель, як і торік.
Щаліє, сердиться природа...
У цю тривожну, темну ніч:
Нема на вулицях народу -
Всі з темрявою віч-на-віч,
Та там, в будинках світлі шиби
Теплом у темінь мерехтять,
І враз чуття стають на диби:
У світі є – які не сплять…
Що думають неспалі люди?..
Чим потурбовані вони?
Які бажання їх так будять?
Адже у них тут – без війни!
Зайдемо ще раз в їхні хати,
Щоб все в неспалих розпитать…
...Та час додому повертати,
Де інші люди, інший тать…[/i]
_______
*Маленька гірська річка в Саксонії.
**Ноймаркський Бах впадає у р. Плайзе, а та
через Ельстер і Заале в Ельбу (в Магдебурзі).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549058
дата надходження 05.01.2015
дата закладки 07.01.2015
Цвіте багряно в лютому герань,
Мов сад квітує в травні на відсонні,
Від ігрищ барв танцює підвіконня
Поміж холодних білих зазіхань.
На кожній шибці витівник – мороз
Малює казку - дивні візерунки.
Вручає ніби згубні подарунки
З космічних канн, півоній та мімоз.
Нема ні грама в образах тепла,
Відсутні зовсім промені любові…
Оце б хоч раз торкнулись кольорові
Мережки й звуки трепетно чола !
Орнамент той підкреслено блідий,
Мов шкутильгає тінь із порожнечі…
Чекаєш світла , що зігріє плечі,
А тут світанок дихає гнідий.
Невтішні замки , шпилі , голуби…
Не вишиває голка золотиста
На площі стін бурштинове намисто –
З весняних скринь зворушливі скарби.
Мов навмання писались сторінки,
Бо вражень геть позбавлені принади :
Ні насолоди , ні бодай відради
Я не знаходжу поглядом таки.
Німій красі , либонь , не до вітань,
Бо ніжне серце в гротах амальгами
Замкне зима іржавими ключами…
Хоч дню жива всміхається герань!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547858
дата надходження 31.12.2014
дата закладки 01.01.2015
Обпекла твої губи льодом
Шлейфом поушен отравила
Обвилася хвостами зміючки
Щоб могла, то ще серце б з,їла
Прощаю, сказав, не серджуся
Гнів приборкала вже давно
Дай лиш тіло, у нім розіллюся
Виноградним білим вином
А потім розпинай, як Іісуса
А потім мені вже все одно
Я давно вже помер, не молюся
Візьми келих, відчуй моє дно!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547795
дата надходження 31.12.2014
дата закладки 01.01.2015
[i]Уголь, добытый в шахтах Донбасса,
российские кампании предлагают
купить украинским потребителям…
Из прессы[/i]
[b][i]Ой, какая наша Раша
Милосердная теперь:
Наклала́ говна парашу,
Не закрыв клозета дверь…
И воняет всему миру:
Видишь, Рашу нашу бьют…
Понаставила сортиры* –
Уготовила “капут”.
Куролесит на Донбассе,
“Узаконив” грабежи,
Приказав “нездешним васям”
Не роптать в ночной “тиши”.
Уголек все ж украинский
Выдает днесь на гора,
Чтоб потом по ценам низким
Сбыть в Империи ворам!
А те вон из кожи парят,
Крокодильи слезы льют:
Уголек тот явно “шарый”
Украинцам продают.
Мы ж в отместку вам – по локоть,
А где нужно – по плечо!
Перестаньте “акать”, ”окать” –
Мы вас "любим" горячо!
Не углем живем единым,
А достоинством своим!
Ждем мы Фюрера кончины
Да и вас, что иже с ним![/i]
[/b]
[i]28.12. 2014
__________
*О тех, в которых фюрер горозится
“мочить” все страны и народы мира.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547054
дата надходження 28.12.2014
дата закладки 28.12.2014
Не довго я була в едемі слів,
Бо вигнана прозрінню на поталу.
Душа зносила крила на землі,
І втратила усе, чого не мала…
Як цвіт натхнення втоптаний у бруд,
Так істина в диявольських тенетах.
Не створять чуда із мирських облуд
Боги, що переплавлені в монети.
І хмари кинуть сльози-якорі,
Наповниться душі печальне плесо.
Земне болото – кладовище мрій.
Пегас води із нього не нап’ється.
А з неба все гримить печаль-орган,
І відчай – заримована стихія.
А вірші – зоребуйний океан –
Нестерпно так у серці глибиніють…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544533
дата надходження 17.12.2014
дата закладки 27.12.2014
З-за хмарки зиркнув місяця ріжок,
Вже з мандаринним присмаком сузір’я.
І щедро ллється срібло в келишок,
Святковий настрій мчить до нас з узгір’я!
Перлинні хмари помахами вій
Прядуть ялинкам сукні-пелерини.
І,мов у рясі ніжно-золотій,
Блищать морозно втоптані стежини.
На арфі ночі янголи вгорі
Перебирають струни променисті.
І розсипають з неба янтарі,
Дзвенять в душі дитинства миті чисті!
28.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542674
дата надходження 09.12.2014
дата закладки 13.12.2014
Я знов закохалась у вітер. Бо він – невловимий.
Палкий Казанова, володар любовних штормів.
Розбились на вірші мої кораблі-пілігрими.
До грішного раю прокладено зоряний міст.
Ефіром сочаться у кров аромати троянди,
Червоні пелюстки, як шкіри його оксамит.
Той погляд – вогонь, а уста – мармеладні принади,
І голос у серці отруєним жалом щемить.
І кришиться небо дощем діамантових літер,
І падає місяць у келих рубінових зваб.
На карті фантазій нектаром сузір’я розлиті,
Цунамі кохання розбурхує пристрасті шквал.
Йому – всі бажання. Бо він – неповторно-шалений.
Йому – всі омани, що гріх перемножив на біль.
Спокуснику-вітре, мій сон заколишуть сирени.
Якщо я прокинусь, дозволь закохатись «на біс»…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530836
дата надходження 18.10.2014
дата закладки 03.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.11.2014
Сучасна історія. Кажуть, що «любов довготерпелива, не перестає», бо вічна. А в нашій історії любов зневажена, тому вона і залишає назавжди колись обране серце.
Сонце вже зранку немилосердно припікало. І хоча в літні дні усі чекали тепла і сонця, та такого вже гарячого не переносили. А сховатися можна було хіба що у воді і з головою, як кажуть. А Денисія не відчувала жари для тіла, бо у неї пекла вогнем душа. Де ж таке хто бачив! Від неї пішов чоловік. Пішов... і назавжди! Вона сиділа геть спустошена таким неочікуваним вчинком. Щоб від неї? І її Влас, який щиро зазирав у вічі, прощаючи всі каверзи дружини..? Віддано любив з першого дня їхнього знайомства. Все просив Дену дати можливість любити її. І не долюбив. А було ж!!! Задумалась...
Дена не мала собі ціни. Гарна, струнка, чорноока. Вона відмітала усіх кавалерів, бо знала чого хоче. А хотіла багатого, а ще, щоб на руках носив. Та попадалися тільки такі, які обіцяли носити на руках, а в кишенях мали, як не «пусто», то й не густо. Час ішов. Уже й кавалери, що з порожніми кишенями, одружилися. І як не дивно, завелося і в їхніх кишенях чимало. А Дена все вибирала і вибирала. І вибрала короля вулиці, юнака, якого всі боялися. Войовничий, з надмірним почуттям спротиву і справжній красень. Він був грозою для хлопців з багатьох вулиць. І таким покірним та мирним поруч Дени. Ніби крила обламала у Власа його любов до цієї дівчини. З нею ставав м'яким, ніжним, якимсь безхребетним. І Дена «поганяла» як хотіла, бо грошей багато так і не надбали. Що ж хотів любові, то люби! Любив. І надмірно. Сварилася, а він посміхався, сердилася – ніжно обіймав, гнівалася – перепрошував, а в подарунок завжди пристрасне кохання. Так любити міг тільки він. Обціловуючи, з ніжністю шепотів, що долюбить до найменшої часточки її душі і тіла. Життя йшло… Та короля вже не було. Просто менше посміхалися чоловічі очі, суворішали куточки вуст, жартував все рідше, а то й замикався частенько терплячою мовчанкою. А нова королева Денисія, вихитуючи гарним станом круті віражі, чванилась, що покорений назавжди чоловік належить тільки їй. А на запитання подруг про секрет їх міцного кохання з Власом, голосно сміялася і недбало кидала поради: «А ви не дайте долюбити себе до кінця і кожна ніч буде новим початком любові». І нехтувала своїм вірним і відданим коханням. Відверталася від поцілунків, аби ще раз перепросив, капризувала від чергового невмілого подарунка. Чоловік так часто не міг догодити дружині, що боявся її засмутити. Віддавав їй усі гроші, аби вона могла сама для себе вибирати, купувати, радіти. Королева і не помітила, що вихідний день Влас старався заповнити без неї. Любив збирати гриби, ловити рибу, просто ходити лісом. Аби хто його бачив у цей час, впізнали б колишнього короля. Він вибирався на високі дерева, свистів до птахів, збираючи їх у зграї, розмовляв з усіма маленькими лісовими мешканцями, яких тільки зустрічав на прогулянках. Вдивляючись у воду, де плюскались у хвилях маленькі рибки, був щасливий до безмежжя. Така «самотність» приносила йому задоволення. Ніхто його не сварив, не капризував поруч, не галасував даремно. Навіть гриби чи вдалий улов Влас не ніс додому, боявся, що знову Дена буде незадоволена непотрібною, як казала, роботою. Тому тішив колег, які з радістю приймали незвичні подарунки. Такі прогулянки ставали все частішими. Він все віддав би за такий спокій. А Денисія, вибравши всю зарплатню у чоловіка, бігала по шопінгах, придбавши все потрібне і не дуже, зустрічалася з подругами, щедро запрошувала їх до домашньої гостини, відпочивала на морях та озерах, знемагала у саунах, леліяла себе у косметичних кабінетах. І геть зовсім забувала про Власа, який тільки радів її забавам і непомітно йшов у свою самотню подорож. І час переміг, розділивши їх назовсім. Вже й відпочинок вони планували порізно. І якось, у хвилину ранкової розмови, Влас сказав: «Дено, а ми вже не потрібні один одному». На що Денисія, розсміявшись, так недбало кинула кілька слів: «Побудь десь недалеко, може, пригодишся. Хто ж мене долюбить?» Промовчав Влас. Чи знала тоді вона, що ці, здавалося б, жартівливо кинуті слова, визріють у тверде рішення коханого. Денисія згадувала їх кожної миті, залишившись без Власа. А він пішов, закинувши за плече невеликий вузлик необхідного збіжжя, дивно сказавши на прощання : «Вибач, що не долюбив».
Гірко було самотній жінці, без теплих і ніжних обіймів сильного і покірного чоловіка. Перебирала разом прожиті дні, шукала помилки чи виправдання... і не знаходила. Дена не бачила своєї вини. Королева ж!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442141
дата надходження 08.08.2013
дата закладки 30.11.2014
голова моя кругом, синочку
що ж сидить у утробі твоїй?
зранку білу одягла сорочку
по обіді вже колір до вій..
подивись же, поглянь яке небо
чуєш вітер шепоче "постій"
ти ж летиш, а у мене потреба
в тебе теніс настольний двобій
наступила учора на гайку
та нічого мені не болить
до бемікса пришила б нагайку
в день народження, мамо, не смій)))
ось прокинулась, тиша, невже же
на столі білі квіти горять
лист тоненький і хлопчик на вежі
"я на хвильку, матусю, на п*ять!"
голова моя кругом синочку
треба знов прасувати сорочку
осінь тиша ... пелюстки ... примочки
від укусів недоспанні ночки...
все минає ... то, йдемо гулять?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537066
дата надходження 15.11.2014
дата закладки 15.11.2014
Щось із старої мушлі...
[b][i]Я бреду по озябшему лесу,
Обветшалой и грустной листве
И любви недопетую песню
Пою молча, не внемля молве.
Вот и речка. Два берега сонных...
Ты на том, я – на сем берегу.
Там вода – цвет очей твоих томных,
В своей памяти их берегу.
И два берега те – наши судьбы –
Сплетены рукотворным мостом.
Им в горячем объятьи уснуть бы
До весны воскрешающим сном!
Впереди еще стужи и вьюги,
Лед скует воды тайную гладь,
И зима для тоски, для подруги
Возведет небывалую гать.
И уснут... и дубравы, и веси.
И зима, сон творя без конца
И вторя колыбельную песню,
Убаюкает наши сердца...
*
...В зимней дреме весны пробужденье
Я предвижу. И – в сердце ношу
Любви старой второе рожденье!..
Хоть тебе я о нем не скажу.[/i]
[/b]
31.10.1987
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536373
дата надходження 12.11.2014
дата закладки 15.11.2014
[b][i]* * *
Критикуй себе часом так,
щоб іншим вже…
й сказати було ніʹчого!
* * *
Коли говориш про іншого
за його відсутності і червонієш –
ще не все втрачено…
Але краще – зблідни!
* * *
А бур’янець у своєму городі вимачкуй,
перш ніж лихомовити про нього в іншому.
Далебі, краще буде обом –
тобі й… горóдові.
* * *
І ще! Камінці у своєму горóді позбирай,
та назад не кидай: поклади краще у
фундамент храму, який збудуєш
в своїй душі і… оселі!!
* * *
Буває, що легше знайти величність
у чужому, ніж розгледіти в своєму…
(читай: чоловікові, жінці)[/b][/i]
_____________
[i] *Це так, з принципу – бий свій свого,
щоб чужий і духу боявся!
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535846
дата надходження 09.11.2014
дата закладки 11.11.2014
Вечірні зорі,м'ятні,недозрілі
В долонях тануть,тільки доторкнись.
Міцним еспресо ллється темна вись
У бузинові цвітозаметілі.
Бешкетник-вітер в липове зело
Ховає хмар пухнасті пеньюари,
Жене ген-ген бавовняні отари,
Щоб зранку небо льоном розцвіло.
Я так люблю травневі вечори!
У солов'їних купелях зігріті.
Коли малює місячне графіті
Невидимий художник ізгори...
Коли ванільно гусне на вустах
Ірисів цукор,змішаний з росою.
Й шовкова тиша срібною фатою
Поміж дерев злітає,наче птах.
Люблю ті зорі м'ятні,недозрілі,
Що розпустились пуп'янками в ніч.
Лишусь до ранку з ними віч-на-віч,
Впустивши в душу цвітозаметілі....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499804
дата надходження 18.05.2014
дата закладки 23.10.2014
Осінь светрика наділа
Із туману й сірих хмар,
З павутиння шарфик звила…
Він додасть легенький шарм.
Стала ніжна, романтична
В сірім светрику м’якім,
В цім вбранні вона незвична,
Не така, як в золотім.
Мила, юна і тендітна
Каву п’є серед лісів,
Мов би птаха перелітна,
Скрізь вона, як переспів.
Осінь – мрійниця, дивачка,
Ходить боса по землі,
Поруч з нею дощ-собачка
Весь закутаний в імлі.
Я люблю її такою –
Вона слухає Бітлів...
Вчарувала світ собою,
Від кохання й клен зомлів.
16.10.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530338
дата надходження 16.10.2014
дата закладки 22.10.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.10.2014
Одягни мені, милий коралі
Цим намистом підпережи
І летімо летімо далі
Оминаючи крапку жи
Не торкай цю обручку вчуєш
Усередині все ж тепліш
Павучком моє тіло згаптуєш
У обіймах і руки міцніш
Он де місяць ховає у зорі
Теплий вереск як постріл з гармат
Я ж бо жінка твоя у покорі
Ти ж мій завжди коханий солдат
Як виблискують мов би Сонце
Немов Сонце грають в бокалі
Я погляну на хвилю в віконце
Ні, не буду.............летімо далі
Одягни мені щось на плечі
Не стіймо тут на межі
Заховай мою голову в речі
Далі.. Землі.. І всі.. Чужі..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530912
дата надходження 19.10.2014
дата закладки 19.10.2014
[i]Молчишь...
давно забыты те слова… [/i]
[b] Lu57[/b]
[youtube]http://youtu.be/2mPrpMffPUw[/youtube]
[i][b]Чом мовчиш?..
Що? Не можеш
забути образи?..
Я ж тебе виплекав
і відпустив,
щоб за морем
із іншими
гралася
ти,
а тебе ж я
не зрадив
ні разу...
І тоді, коли ти
називала мене
хитрим зайцем,
то дурнем,
то підлим, –
я подумав тоді вже,
що щастя мине,
що твоєї любові
не гідний, –
і тоді, коли ти
у якусь маячню
упадала, для нас
не-
до-
стой-
ну,
що, коли ти
поїдеш, я знову почну
звати інших
до нашого
столу;
і тоді, коли я
поринав...
в забуття –
від страждань,
від «невинної»
зради…
І було в моїм серці
нестерпне життя,
що не міг
я вже дать
собі ради.
…Не мовчи,
не бунтуй,
а лічи
дні розлуки
до нашої стрічі...
І розрай нас обох!..
І очисть..
від облуди...
невидящі
вічі.
Не мовчи!..[/b]
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529071
дата надходження 10.10.2014
дата закладки 13.10.2014
я и есть твоя Муза..
женщина нового дня..
захочу, могу стать королевой..
захочу, мухомором у пня..
есть желание - я рисую ..
как во сне беру твои пальцы
не хочу- ты приходишь скитальцем
сжигаешь меня на столе, да, бардак,
ну, такое бывает, не всегда я чего то творю
чаще молча внутри вытворяю
и шепчу.. твоё имя шепчу
нежно- нежно, с подвохом, а завтра
завтра ты поцелуешь меня))
понарошку, легко, и несмело
ты уложишь в тетрадку.. слова
я вчера от тех слов опьянела
задурманила остров надежд
обнажила пером твоим тело
днём осенним погожим, как свеж..
поцелуй твой горчит.. осень пела
я и есть твоя Муза..
женщина нового дня..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529407
дата надходження 12.10.2014
дата закладки 12.10.2014
«…я ж тут не просто собі, я ж навіщось» (Катка).
Я ж навіщось іду серед тисячі днів.
Ну, навіщось скресаю щоночі.
І чомусь у безмежжі серед безлічі слів
Я навіщось твої чути хочу.
Я навіщось обіруч тримаю дарма
Наше щастя, яке вже не з нами.
І навіщось в душі вистилає зима
Із чужої печаль мелодрами.
Я навіщось отут, в сокровенні жалю,
Винувато чекаю пробачень…
Паленіють долоні, а я долю молю,
Головних не впустити означень.
Я ж навіщось іду серед тисячі днів…
Серед тисячі…і до одного
Викладаю рядки з переможених слів,
Бо навіщось моя це дорога.
Я навіщось твої все чекаю слова.
До небесних вслухаюсь акордів.
Саме тут я душею відкриваю дива,
Не з чужих бо реклам із біг-бордів…
То ж , навіщось я тут, в перехресті доріг,
Все думки запрягаю в погоню.
Кажуть, знов переміг! Хтось любов переміг…
У кулак я, навіщось, долоню…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395371
дата надходження 25.01.2013
дата закладки 05.10.2014
Заморожу тебе почуттями
Я суто античними…
Прохолодними… Cніжними…
Срібними…
…майже арктичними…
Зачарую тебе нестандартними…
Неординарними…
Над морями північними
Стану Вітрами
…полярними…
Намалюю я квіти
На вікнах твоїх
Візерунками…
Цілуватиму так… як ніхто…
…крижаними цілунками…
На Морозяній флейті
Для тебе
Мелодію гратиму…
Ти проситимеш сонця у неба…
… а я – реготатиму…
Цей танок Льодовий
Я станцюю тобі…
Ніби граючись…
Снігову Королеву полюбиш…
…ніскільки не каючись…
…Але ж твого тепла
Я ніколи не зможу напитися…
Бо для мене це – зникнути…
… щезнути…
… чи розтопитися…
Бо дороги мої – над снігами…
Прадавніми… вічними…
І якщо я й кохаюсь з Вітрами…
То тільки –
…..…Північними…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527449
дата надходження 02.10.2014
дата закладки 02.10.2014
Странно очень... но поздней осенью...
Ноют прошлого... старые раны...
Покрываются чувства проседью...
В голове бороздят туманы...
Ведь ждала, что все забудется...
Но молчание душу точит...
Только сердцу надежда чудится...
И любовью оно кровоточит...
Память чертит письма на стенах...
Разрывая глазную сетчатку...
Я до боли в артериях... венах...
Ощущаю тебя нехватку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458330
дата надходження 03.11.2013
дата закладки 02.10.2014
[i]Не пробуждай воспоминаний
Минувших дней, минувших дней,
Не возродишь былых желаний
В душе моей, в душе моей.
Ф.Тютчев[/i]
[b][i]Прервав чреду святых мечтаний,
Не воскрешай минувших дней,
Не пробуждай былых желаний
В душе измученной моей!
И не являй мне сновиденья,
Где жизнь – одна лишь благодать,
Огромным счастьем упоенье.
От грез ночных – ни взять, ни дать!
Сердец былое излученье
Сожгло связующую нить,
Пришло досадное прозренье:
Минувшего – не возвратить!
Нет, не вернуть того, что было,
Не начать пройденный раз путь:
Что в воду пало, то уплыло –
Реки теченье не вернуть!
И лунный свет воспоминаний
Не озарит рассудок мой.
Не пробуждай былых желаний,
Душе уставшей дай покой!
[/b]
07.08.1987[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526498
дата надходження 28.09.2014
дата закладки 30.09.2014
Пройдут года... Никто не вечен...
И станешь ты пред Ним... смиренно?
И молвишь: " Рай мне обеспечен?
Здесь заживу я , непременно!
Тебя, Всевышний, не предал,
А иногда иконы в храме
Я с любопытством созерцал,
Поклоны бил с Младенцем Даме.
Всю жизнь молился я на славу,
И " Отче наш" могу, без сбоя ,
И ненавидел я , по праву,
И, ты же знаешь, умер стоя!
ОН выслушает не перебивая.
Уставшим голосом:" У монитора ? А! Да... Да...
2014 год? Припоминаю...
В Москве марш Мира... Будто бы вчера...
Когда ты после марша мыл дорогу,
Что бы унизить тех, кто шел за мир,
Неужто думал ты, что служишь Богу?
Потом сие ты на компе постил...
Я с ними шел... Держа в ладони
Листок, кричащий : "Я - за МИР!!!"
Ты не узнал? Теперь ты понял,
После меня асфальт ты мыл...
Я все ж пришел к тебе в тот вечер,
Уставший, выслушать готов...
И руки положа на плечи
Я покаяния ждал слов.
Но ты стучал, стучал по буквам,
Писал:" фашист ты", "тварь", "убогий"...
И я ушел, поддавшись чувствам.
Захлопнул дверь... и вытер ноги.
Валентина Масалига (Uroda)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525720
дата надходження 25.09.2014
дата закладки 25.09.2014
[i][b]Уж отгремели канонады,
Ушли сердечные бои!..
Что мне еще, о боги, надо,
Чтоб вспять вернуть лета мои?
Чтоб дни плясали в танце тихом!
Чтоб песни пелись напролет!
Чтоб кони мчались в поле лихо!
Чтоб был безоблачным полет!
Чтоб стих звенел в душе, как туго
На гриф натянута струна.
Чтоб улеглася в сердце вьюга,
Чтоб свет разбрызгала весна.
Чтоб солнце жгло блаженным жаром
Обледенелые сердца,
Чтоб каждый впрок внимал, не даром
Словам паяца-мудреца.
...Уж отгремели канонады,
Царит немая тишина...
Что мне свершить такое надо,
Чтобы очнуться ото сна?
Чтоб ощутить порывов сладость,
Преодолев хандру и слабость,
Чтоб не в мечтах, а наяву
Дарить всем добрым людям радость!..
Пока я есть!
Пока живу!
[/b]
28.07.2003
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525008
дата надходження 22.09.2014
дата закладки 23.09.2014
[u]Лина Костенко[/u]
***
Ты смотришь так, как будто я на трапе.
И нету слов. И горечь через край.
А жизнь идёт по «Гауссовой шляпе»:
Вот так вот – «здравствуй», а вот так – «прощай».
Прощай, прощай, чужой! Мой самый лучший!
И самый близкий на моём пути.
И это есть единственный тот случай,
Где будет главным мужеством - уйти.
[u] Ліна Костенко[/u]
***
Ти дивишся. А я вже – як на трапі.
І слів нема. І туга через край.
Життя іде по «Гаусівській шляпі»:
отак-от – «здрастуй», а отак – «прощай».
Прощай, прощай, чужа мені людино!
Ще не було ріднішого, як ти.
О це і є той випадок єдиний,
Коли найбільша мужність – утекти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521082
дата надходження 02.09.2014
дата закладки 22.09.2014
[i][b]До чого сняться милі сни?
До чого в сні приходять милі?
Чи то – до скорої весни?
Чи то шаліють дужі сили?
Як не було б... Від того сну,
Від усмішок у сні до болю,
Візьмеш вершину не одну,
Бо вже готовий йти до бою!
А нам же є з ким йти на чин,
Так вже накреслено судьбою –
З російським “братом” на почин!
Та інколи й з самим собою…
В цей святень-день мої вуста
Благають так Святу Пречисту,
Щоб в день народження Христа
Було в країні нашій чисто!
За ту знаменну благодать
Ми будемо молити Бога!
Ми найдорожче можем дать,
Аби очистив Він дорогу!
В цей день належало б згадати
Слова Тарасові незлі:
“І буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі!”[/b]
21.09.2014[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524803
дата надходження 21.09.2014
дата закладки 22.09.2014
Дивися...як холодом віє
Крізь шпари у сінях...
Там вітер гуляє зловісно іще від зими...
І раптом відчуєш...
Як тиснуть на тебе ті стіни...
Які ти так ніжно назвала Чотири Стіни...
Ти просто дитя
Неймовірно Великого Міста...
Його лабіринтами бродиш... як змучений пес...
Але ж ти читала... і знаєш...
Так, знаєш ти, звісно...
Що є ті місця... де смереки торкають Небес...
Ти тільки пташина
Із надто Великого Міста...
Крізь серце твоє - Амплітуда його Коливань...
Ти просто - Лети!...
Й панорама Всесильного Міста
Так легко під ноги твої упаде без вагань...
Я знаю... де ти...
Там інакше замішують тісто...
І чай там заварюють, мабуть, не з тих сподівань...
Та раптом відчуєш вітри
Зовсім іншого змісту...
І я б їх назвала Твоїми Вітрами Бажань...
Я чай заварю із Пісень...
Із Казок позамішую тіста...
Дивися... у лісі з'явились осінні гриби...
Маленька Пташина
Із Надто Великого Міста...
........Ти просто..... Лети.....................
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524692
дата надходження 20.09.2014
дата закладки 20.09.2014
[b][i]1. У природі
Вже не Літо, ще й не Осінь,
Не мороз, а холодно…
Де-не-де небесна просинь,
А безодня – наче дно!
Кажуть, все іде у зиму:
І дерева… і трава…
Назбирав грибів корзину –
І зимі тій – “трин-трава”…
Та не хочеться у Зиму,
Ще б хоч мент політувàть!
В бак залив ущерть бензину –
І з коханою – на ять!
…Калапеця, калапеця –
Добра каша ! Із життя!
Та у небі ворон в’ється…
Час від часу вік пита…
17.09.14
2. У суспільстві
А що діється в суспільстві?
Наче мир, але – війна…
Щось не видно обопільства –
Смертю щириться вона!
На границі, та й у центрі –
Скрізь нещадна мнялиця:
Там – за прихожан у церкві,
Тут – за сонячні місця…
Партії, особи, блоки:
Хто – із вилами, хто – без...
Та народу це – морока:
Треба б вичерпний лікбез!
…Калапеця, калапеця –
Добра каша… й без вина!
Мир уклав з безПутним Петя:
Наче мир… Але ж - війна!
Та на часі вже Обама:**
Що ж гарантії – брехня?
Їх мета – зіткнуть лобами,
Щоб локально!.. От чухня!
…Калапеця, калапеця –
Гарна каша, та гірка!
Рве на сóбі чуба Петя:
Мономашка*** не легка![/i][/b]
19.09.14
_______
*Далі буде…
**Президент США.
***Шапка Мономаха.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524548
дата надходження 20.09.2014
дата закладки 20.09.2014
Мереживом літ вкрилось ніжне обличчя твоє;
В куточках очей усміхаються «гусячі лапки»…
Ти – щастя безмежне, ти – море безкрайнє моє;
Жага почуттів, мій роман до останньої крапки…
Джерельний потік, у який я з любов’ю ввійшов,
Рапсодія звуків, що нею я марив щоночі…
Який я щасливий, що в грішному світі знайшов
Цнотливі вуста і небесно замріяні очі…
Осіннім теплом ти торкаєшся мого чола;
Вуста – вогняні, а в очах – зачарована просинь…
Під ранок покриє росу світанкова імла,
Ми в ніжних обіймах зустрінемо сонячну осінь…
Мереживом літ вкрилось личко тендітне твоє;
В куточках очей засоромились «гусячі лапки»…
Ти – щастя безмежне, ти – море бурхливе моє,
Мій шквал почуттів, мій роман до останньої крапки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521405
дата надходження 04.09.2014
дата закладки 17.09.2014
...ще календар нам літа не відміряв,
не одяГАли багряНИць дуБИ -
Пташиний люд збирається у вирій...
Передчуття осінньої журби...
Себе переконати я стараюсь -
не-скоро Осінь... Ще не-скоро,ні...
Та сниться травам їхня тиха старість...
Грибам - дощі... А Ти... А Ти - мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523826
дата надходження 16.09.2014
дата закладки 17.09.2014
ушла..
ушла пристукнув каблучком в проём за дверью,
не повернулась, улыбнулась, не ждала
сжала пыльцу в кулак и диким зверем
да кем угодно, не позвал, отобрала..
зерно и шелуха а дождь по крыше
и руки замерзают на пути, шла женщина одна
никто не слышал, лишь по асфальту стуком каблучки..
кто то считал в окошке повороты
кто то губами слизывал виски
а кто то открывал ей путь и квоту
в забытый замок города в пески..
она же шла, всё шла, держалась гордо
и пусть кричат в догонку "гордость- грех"
она ступала по асфальту очень твёрдо
она всё слышала и даже тихий смех
рукой сметала капали слезинки..
женщина плачет- значит больно ей,
а он стоял, за дверью, там в сторонке
он ей напомнил, - жил, не ради тех..
и каждая слезинка, что по трапу
и каждый знак и звёздочка вдали
душили её сердце во рту кляпом
вдруг вскрикнули- другую теперь жди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523798
дата надходження 16.09.2014
дата закладки 16.09.2014
А про кохання не кричать... шепочуть.
Слова ці з вуст - немов кульбаби пух...
Що зігрівають ніжним дотиком, лоскочуть...
Це - серця пісня, а не просто звук...
Так...про кохання не кричать - співають.
Лише удвох...і обійнявшись...У дуеті.
І від чужого погляду ховають
Слова і музику улюблених куплетів.
Валентина Масалига (Uroda)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522605
дата надходження 10.09.2014
дата закладки 15.09.2014
Чорнобривцями пахнуть сьогоднішні сни...
Колисала їх ніч в Україні.
У садочку, в матусі. Там квіти цвіли,
Й сонця промінь сховався у сіні...
Там ще осінь хмеліла садовим вином,
І не спали закохані пари.
Мої сни колисались в зірках, над селом,
Де серпом місяць жав буйні хмари...
Валентина Масалига (Uroda)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523561
дата надходження 15.09.2014
дата закладки 15.09.2014
Прихилила вустоньки свої,
Напоїла дотиком тремтячим.
Захмелів розсудок у вині,
Запаливши кров мою гарячу.
І до Бога в трансі понесло,
Першо - цноту диво спокусило.
Невичерпне юно - джерело,
Під крилом у Янгола летіло...
Заховався Місяць угорі,
В небесах до берега прибило.
Лише нам світило дві зорі,
До Землі їх небо притулило!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484439
дата надходження 09.03.2014
дата закладки 14.09.2014
[img]https://pp.vk.me/c619121/v619121008/1586a/zn8hQcka0EI.jpg[/img]
Коли закінчиться війна і грім гармат не буде чутно,
Я значить вижив, я зумів прорватись там, де було скрутно.
І я не здався ворогам, ні смерті, іродам, нікому,
Там сотні друзів полягло, моє життя - дарунок Бога.
Для Вас закінчилась війна, я ж до цих пір не можу спати,
І як в дитинстві, як колись, мене втішає лише мати.
Кохання в мене вже нема - не діждалась чи не хотіла,
Коли вернувся я живий, на мене й глянути не сміла.
Та я ж не винен, що мені все тіло гради шматували,
Не винен я, бо ми усі є просто люди, не титани.
І навіть куля та мала життя велике відбирала,
А люди в величі своїй забули, що його так мало.
Ну що принесла ця війна: розруху, смерть, моє каліцтво?
Лиш з фотокарток впізнаю свого дитинства рідне місто.
Та краще б я тоді помер і став навіки вже героєм,
Чим проклинати день за днем оту війну пропахлу горем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520312
дата надходження 29.08.2014
дата закладки 01.09.2014
в одно мгновение за тебя решила
словом твоим монашьим согрешила
ждать до зимы.. замёрзнуть в этой клетке?
в инете греться? фабулою в сетке?
окей, я так понятна, с полуслова
вот только жарить рыбу,.. ладно, будем,
ломать не строить - линия, готова
одна, их до утра на сосчитать((
вот налетели б голуби и разом
а я бы этим временем под душ
чтоб сердце разударить всё и сразу..
вот выйду на крылечко ты и куш
потянешь после рыбок, ай, горячий,)
ты, главное, гляди, чтобы мой муж,
хоть, люди говорят, что он незрячий
но и змея не жалит, только уж
жениться он надумал, на гражданке
со мной не хочет, в проседи виски,
эх, знал бы он сейчас, куда он косит
расстался бы со мною в тот же час..
ночное время, блики, постоянство
и песня в голове одна звучит
который день, а в городе от пъянства
пропахла и беседка и карниз
терпеть меня устал, а может в отпуск
на криты на гаити на моря
вот только подсчитаю мерный лоскут
да, там и так всё ясно, всё с нуля
с чистого листа без единой помарочки
Сладких снов, мой любимый, твоя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519381
дата надходження 25.08.2014
дата закладки 30.08.2014
Секундна мить...І диво - таїна
В душі розквітла, мов зоря ранкова.
Лиш спалах погляду - і радість неземна
Тремтливе тіло пройняла раптово...
Секундна мить...І зупинився час.
І розумом нічого не збагнути...
На тлі його очей весь світ погас...
І хочеться в очах цих потонути...
В оправі сонячній горить його лице.
І щем знемоги проника до споду.
Яке ж бо спрагле почуття оце, -
Вінець блаженства, втіхи й насолоди!
Секундна мить жаданням так п'янить...
Що буде потім - це вже неважливо...
Лише б кохання шал не зупинить -
Найпотаємніше і найдивніше диво !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512280
дата надходження 19.07.2014
дата закладки 28.08.2014
[b]МОЇЙ УКРАЇНІ до ДНЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ[/b]
Живемо не хлібом єдиним
Усі ми на рідній землі –
Людина іде до людини,
І радість несе, і жалі.
Хай людяність звичною стане,
Шанують старих молоді,
Хай вірною буде кохана,
Хай дружба не зрадить в біді.
У наших красунь-українок
Не втомиться голка в руках –
Розквітне хрещатий барвінок
З калиною на рушниках.
Ніколи нехай не зміліє
Народних пісень джерело,
Хай кожну дитину зігріє
Священне родинне тепло.
Хай буде навіки єдиним
Увесь український народ.
Всіх друзів вітай, Україно,
Жени всіх ворожих заброд!
Ми келих наллємо по вінця,
Нехай до нас гості ідуть,
У світі нехай українців
По щирій душі впізнають.
[img]http://cs7009.vk.me/c7005/v7005658/2ab8c/0qG9CpvxVWM.jpg[/img] [img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00519226.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519081
дата надходження 23.08.2014
дата закладки 28.08.2014
[i] Додня Українського прапора[/i]
[b][i]Сьогодні, друзі, знову свято…
Й парад військовий, як колись…
Хоч Сходом ратують хлоп’ята,
Калини соки пролились…
На стяг Вкраїни кров пролита –
В жаркому варимось котлі!
Та купину не опалити –
Не віддамо і п’ядь землі!
У цю лиху для нас годину
Всім побажаємо добра!
Ми скоро проженем скотину,
Що породила чорна гра!
Тож, співвітчизники, зі Святом!
Хоч свято те цей раз в імлі…
Та “буде син і буде мати,
І будуть люде на землі”![/i]
[/b]
24.08.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519256
дата надходження 24.08.2014
дата закладки 24.08.2014
Відпусти цього Птаха - тобі його не приручити,
хоч впіймала за лапку і - пестиш сріблясте крило.
Ти це знаєш сама і на картах дарма ворожити...
Він не з тих. Він - не той, що зуміє ПРИРУЧЕНИМ жити,
і кого зможе втримати шибки буденної скло.
Відпусти і - пробач. Таким сняться відчинені вікна,
за якими вібрують шторми і гойдається вись...
Він - із тих, хто до теплої клітки ніколи не звикне.
Відпусти. Хоч і сонце за ним - як за обрієм - зникне!
ТИ ж - повір - САМЕ ТА, до якої - верНЕться... Колись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519118
дата надходження 23.08.2014
дата закладки 24.08.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.08.2014
(Моєму другові, доктору зі Львова Андрію Собку, який пішов на війну за нас і Неньку Україну...)
Ні страхів, ні вагань,
Ні зневір, ні безсиль!
Кожна мить дорога
Для розправлених крил,
Що залюблені в синь
У бездонні небес...
Чи Тебе хтось просив?
Ні, Ти сам взяв цей хрест!
Двійко діток дрібних,
В оченятах: "Татусь,
Не кидай нас, не йди..." .
Обіцяєш: "Вернусь!".
В мами терпне душа
З молитов і від сліз,
Гіркотою прощань
Вся просякла наскрізь.
І дружина: "Андрій,
Як без Тебе ми, як?"
Ну а Ти - весь свій біль
Міцно стис у кулак...
Дивне світло в очах,
Це приреченість? - Ні.
Так церковна свіча
Перепалює гнів
У священний вогонь,
Що зціляє від ран,
Ран у брата Твого,
Що промовив: "Пора!"...
Чи Тебе хтось просив?
Ні, Ти сам взяв цей хрест.
В цій війні кожен син
Йде відстояти Честь.
Волелюбні вуста
Кажуть: "Хто ж, як не я?".
Нині ми - сам на сам
З тим, хто нищить життя
І помножує лють,
Наче зґрая вовків,
Що невинну кров п'ють -
Нашу кров всі віки...
Не згори під вогнем,
Не схили голови!
Прошу в Бога одне:
"Повертайся живим !!!".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518751
дата надходження 21.08.2014
дата закладки 21.08.2014
Босоного збираю роси...
Так по-літньому пахнуть трави...
То дарма, що їх у покоси
Покладуть...
Зайнялась заграва...
* * *
Ти спитав, чи жовтіє листя
тут у нас,
чи поспіли сливи...
Я ж молюсь:
- Ти живий залишся...
Обійди вражих "градів" зливи!
Ще спитав ти про клен похилий
І про вітер, що воду брижив...
Я ж:
- Пишаюсь тобою, милий...
А молюсь, щоб ти просто вижив!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518085
дата надходження 18.08.2014
дата закладки 20.08.2014
Давай порибалимо в небі,
Закинем кохання вудки́…
На хмари високому гребні
Торкнешся моєї руки.
Ловитимем зорі в відерце,
Стискаючи міцно долоні…
І б’є в унісон твоє серце –
Ми в зоряно-хмарнім полоні.
Тут плавляться часу хвилинки,
І гуснуть, немов мармелад.
Збирається пристрасть в цілунки –
Тримай почуттів зорепад!
19.08.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518329
дата надходження 19.08.2014
дата закладки 20.08.2014
Не судилося - не збулося ...( Любов Ігнатова)
Не збулося, мабуть… судилося
Десь минути тебе на межі.
В квітах поле до ніг хилилося,
А ми все залишались чужі.
Не збулося, таки судилося
У півкварти зібрати сльозу.
А чи небом твоїм дивилася,
Тож не вчула в захмар*ї грозу.
Не збулося, затим, судилося
Засніжити назавжди сліди.
Я назовсім в тобі згубилася,
Мабуть, доля отак, в нікуди…
Не збулося, чому ж судилося
В паралелях шукати мости?
А кохання, на жаль, втомилося
Поміж часом долати версти.
Не збулося… і не судилося
Обопільно дорогу пройти.
У роках надвечір'я вмостилося,
А ми так і не стали на «ти».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477819
дата надходження 07.02.2014
дата закладки 20.08.2014
Не мешай соседу напрягаться,
Если роет он, с усердьем, яму
Для тебя пять тридцать на два двадцать.
Повезло тебе, скажу я прямо.
Ты бассейн иметь шикарный будешь,
А сосед, от зависти, кондрашку.
Только так, а после Бог рассудит
Кто и где тут допустил промашку.
Если вдруг кому-то захотелось
С кем-то "чисто вымыть твои кости",
Пусть дерзают, проявляют смелость,
Ты не жди артроза больше в гости.
Ну а если кто-то плюнул смачно
Тебе в спину, не печалься тоже,
Значит впереди ты однозначно,
Он же всё догнать тебя не может.
Если вдруг не клеятся дела,
Креативных нету всё идей...
Выбрось клей и, чтоб твоя взяла,
Ты гвоздями, друг, НА ВСЁ ЗАБЕЙ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515875
дата надходження 06.08.2014
дата закладки 10.08.2014
[b][i]Піски, бархани, дюни невсипущі:
То там, то тут – ганяють їх вітри…
Схоронять їх від вітрової гри
Лиш трави вперті, висохлі, колючі.
Та грають людством долі невгавущі
Попри жадань, гармонії попри:
Пісок сипучий юної пори
Лопатить вічність – сила невмируща!
І прийде мить, коли піщана падь
(Розтрушуй час, а чи ретельно гладь!)
Сховає й світлі, й темні дні у морок…
Й не спинять ні нектари, ні меди,
Мистецька гра акторів і акторок
Приречених побути і піти.[/i]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516378
дата надходження 08.08.2014
дата закладки 08.08.2014
Она так бесстыдно... красивая...
Нежным лучиком зацелована...
То порой... откровенно стыдливая...
То по-женски робко взволнована...
А она ведь счастьем баюкана...
Он мечта ее долгожданная...
Воплотился сладкими муками
Прошептав... Ты такая желанная...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397651
дата надходження 02.02.2013
дата закладки 06.08.2014
Он проснулся и съежился сразу:
Этот проклятый день будет снова.
Он опять проживет по приказу
Воспитателя детского дома.
Вместе с "недолюдьми" остальными,
(Как ОНА их зовет постоянно!)
Будет ждать, чтобы их полюбили,
Как бы ни было все это странно.
Сквозь побои пройдет ради мамы,
Самой лучшей! (которая будет),
Он залижет душевные раны,
Он все это однажды забудет...
А пока, каждый день, каждый вечер
Ждет родителей маленький мальчик.
Ими будешь однажды замечен,
Белобрысый, детдомовский зайчик!
01:02
15.05.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499051
дата надходження 15.05.2014
дата закладки 02.08.2014
[b]ЗРАДА[/b] (гіпотетичний триптих)
[i]Присвячую Нілі Волковій, експерту з таких питань[/i]
І
Твій погляд такий нерішучий,
Як равлик - ховається в мушлю...
Наблизити мить неминучу
Сама я, напевне, вже мушу.
Вже осінь, весна і не сниться,
Боятися долі не варто.
Кохання моє - не в'язниця,
При ній не поставлена варта.
Не любиш - хіба ж це образа?
Хай пташка летить, коли тісно!
Та знаєш, не йди так одразу -
Пройдімося ще нашим містом.
Простімося з тим, що збулося,
І з тим, що не збудеться з нами.
Дбайлива челядниця-осінь
Встеляє нам шлях килимами.
І там, де афіші театру,
Спиню на півслові розмову,
Немов договоримо завтра,
Мов завтра побачимось знову.
ІІ
Ця з афішами тумба - прикордонна застава,
Хоч у жодному атласі це не зазначено.
Тут кохання мого починалась держава,
Бо летіла до тебе сюди на побачення.
Тут між нами і світом провели демаркацію,
Тут зустрілися вперше, розійшлися востаннє.
Звідси вирушив ти назавжди в еміграцію,
Коли зрікся мене і держави кохання.
ІІІ
Твій лист я перечитую востаннє.
Щось зліва над ребром вира́зно коле -
То наше ампутоване кохання
Дається ще взнаки́ фантомним болем.
Дарма, минеться, зніме як рукою.
В житті є ліки з кожної нагоди.
До зелені приймального покою
Запросить лагідно шпиталь природи.
О часе, добрий брате милосердя,
Ретельно як відмірюєш ти дози.
Вгамуються і серце й передсердя
Пігулками поезії і прози.
Як щедро ти виписуєш рецепти,
Мій милий часе в білому халаті:
"Прем'єри, вернісажі і концерти"
З ремаркою чіткою: "Quantum satis".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513681
дата надходження 26.07.2014
дата закладки 31.07.2014
отныне небо в звёздах милый друг
отныне нет разлуки между нами
отныне не боюсь я зимних вьюг
отныне два крыла и оба с нами
ветер, устал бродяжничать
молча уснул на карнизе
укутался бедненький в батничек
улыбается видно в репризе
повтори меня ветер ласковый
повтори меня мучай случаем
окунай меня развей платьице
подбей пёрышки мои тучные
брось немедленно притягательно
я люблю тебя ветер ласковый
ревновать не смогу обязательно
отоспись мой друг вечер близок так..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513773
дата надходження 27.07.2014
дата закладки 27.07.2014
куда закрыть каким замком ту душу
что жилы наизнанку, в торопях
под рынком женщина взрастила грушу
ни дать ни съесть ни взять и не продать
только что женщина продает груши,просит-дочечка ,возьми десяток,отдам тебе за восемь,продавала по15,хочу быстрее домой,у меня сын инвалид,боится сам быть дома,всё ему войны кажутся, всё застрелить кто то хочет.Тридцать лет уже мальчику, а дома не оставить,жена бросила,кто ж с таким жить будет? А я где не стану продать-всюду гонят,возьми, дочечка.
Беру,давно не слышала это "дочечка".В сумке еще остаются.выкладывает все и говорит-за твою душу.Даю двадцать грн,ищет сдачу-говорю-не ищите,бросает свои кульки,обнимает и -я из-за сына переехала в село,ничего не уродило,только эта груша,эта ранняя бэра.Слезы в глазах.
Слёзы в глазах...
Ни дать ни съесть ни взять и не продать...
В моём саду всё розы да рябина,
Две яблоньки, смородина, малина
Крыжовник есть орех и виноград
А груши нет, не ем я со слезами
И руки не стоят пихать в кампоты
Такие нынче вот дела-житейские заботы
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513725
дата надходження 26.07.2014
дата закладки 27.07.2014
проходь,.. давай влаштуємо вечірку
сьогодні не летімо у вікно
паршиво так на серці якось гірко
ти будеш чай? горілку чи вино?
мені віднині теж якось всерівно
та все одно закрию двері, фіртку
а потім вже знімай це кімоно,
навіщо щоби бачили сусіди
куди і хто і як на кому їде,
а хочеш я дістану доміно?
якщо я виграю, ти загадай бажання
програю - тоді пісню заспівай
твій голос, хрипотця твоя - зізнання
я так люблю тебе сьогодні,а-я-яй..
чоло твоє, ці губи, твої плечі
осанку, ось цю цяточку, до речі
дай поцілую .. очі .. закривай
на мить на якусь долю на секунду
я прошу, ти кохай мене, кохай
по дикому і трохи по іспанські
класично мою душу розбирай
частинами, я хочу, хочу.. в душі?
та добре, тільки крани поховай..
ну що це знову? грім, гримлять сусіди
і знову в пізню пору треба сіль
невже не можна з*їсти по обіді,
а потім ріжуть коліки, їх біль,
давай не відчиняти, вже набридло
переривати солод наш і акт
і музика чарівна чай повидло
злизуй, ще крапельку і в такт
які сьогодні дивні каруселі
місяць під зорями сховав мабуть ковпак..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512944
дата надходження 22.07.2014
дата закладки 25.07.2014
[i]І ти мені не ти... І я - не ліпша...
Скриплять слова оскомою "чужі".
[b]Оленка Зелена
Знайоме… Все... До цяточки... До болю*.
Пройшли разом, та – не одні світи.
Ніхто не винен. .. Не святі… Обоє:
І "я - не я" і "ти мені не ти!"
Та від журби – лише одна дорога,
Яка привести може врешті в рай…
Не заважай іти, моя пересторого!
Не край душі моєї! Тугу – край!
І хоч іти по ній бува нелегко:
Старі вериги знать дають своє,
Тяжкі ланці – о ти, моя лелеко, –
Впиваються у серденько твоє...
Хай ціль оця наразі й недосяжна,
Та не вертай з шляху на манівці:
Є Cонце – зірка, певно, вельми важна,
В її промінні плавляться ланці...
Можливо, й Місяць** у пригоді стане,
Покаже Сонцю** всю таємну суть...
І рай небесний на землі настане,
Щасливі пари квіти принесуть!...
…Й настане день, коли між ними діти,
Як солов'ята, будуть щебетать...
І прийде мить, що нікуди їм дітись:
Така судьба… Такий у неї тать…
18.07.2014[/b][/i]
_____________
*Навіяне: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509861
**Деталі тут: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506378
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512129
дата надходження 18.07.2014
дата закладки 19.07.2014
Гуляє вітер між деревами стаккато,
І рветься небо навпіл від туги.
Порозтікались голубінню так завзято
У світлі блискавок петрові батоги.
Блакитнооких кошиків сузір'я
Вмиваються в холодних потічках.
Зринаючи смарагдовим узгір'ям,
Шумлять патлаті хвилі у річках.
Пахтіє свіжістю липнева дощовиця,
Нанизує перлинки на гілля.
І сонця пляма чиста,жовтолиця
У сірій гущі блимає здаля.
Коромислом веселочки барвисті
Ввібрали в акварелі береги.
Й гойдаються в прозорому намисті
Усміхнені петрові батоги....
20.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511197
дата надходження 13.07.2014
дата закладки 15.07.2014
Припорошене сріблом волосся,
Мелодійність блакитних очей...
Вам мене зацікавить вдалося
Колоритом барвистих речей.
Незнайомцю, Ви диво-людина,
Чарівний співрозмовник і друг.
Ваші фото - шедеври-картини!
Зміст життя - небайдужість і рух.
Вам живеться цікаво і гарно.
Ви улюбленець долі й Творця.
Від Вас віє насиченим шармом,
До Вас тягне магнітом серця.
Ви душевні тамуєте болі, -
З слів іскриться дивний позитив.
Тож, завдячую випадку й долі,
Що потрапила в Ваш "об'єктив"!
© Copyright: Ирина Визняк, 2014
Свидетельство о публикации №114070800215
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509953
дата надходження 07.07.2014
дата закладки 07.07.2014
Она скромна… насыщенного цвета…
Не брезгует попариться в печи…
Она хранит изысканный вкус лета
От спелых гроздьев, вызревших в ночи.
Изюминка всегда у нас в почёте.
Особый вкус изделью придаёт.
Приятнее иметь её в компоте,
Но можно и украсить анекдот.
Красотка для венца уже созрела.
Ей в этом не препятствует Творец.
Амурчику он поставляет стрелы,
Благословляя пары под венец…
А женщина с изюминкой! О Боже!
Совсем не то, что мымра без затей.
Мужчина с ней готов делить и ложе,
И даже больше - вырастить детей...
Изюминка во всём незаменима.
Ведь без неё немыслим интерес.
Но…женщина с изюминкой ранима,
Поскольку к ней неравнодушен бес.
27. 06. 2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507831
дата надходження 27.06.2014
дата закладки 02.07.2014
*****
Я час гублю …
Він
Ти губиш час. Я теж його гублю.
Твій образ щохвилини уявляю.
Твої слова і вирази ловлю.
В глибокій ночі день свій доганяю.
Щемить душа з поламаним крилом.
Втрачаєм час. Догнать його несила.
Торкнувсь мене ти творчості веслом. –
З тих пір в тобі поета полюбила.
Мчить до підніжжя колісниця літ.
Ми губим час. Панічно не встигаєм.
З-під ніг весь день кудись тікає світ,
Лиш творча ніч здається справжнім раєм.
В шаленій круговерті читачів
Ти губиш час. Я теж його не маю.
Торкають серце леза почуттів.
Сплітаю сльози з римами. Кохаю…
© Copyright: Ирина Визняк, 2014
Свидетельство о публикации №114062808567
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508029
дата надходження 28.06.2014
дата закладки 28.06.2014
коли на твому серці сильна туга
ти вузлик зав*яжи .. і ще один..
я мала біля тебе бути.. друга
втішати дозволяє в мене ж син..
від іншого народжений в коханні
та тільки того сліду й не було
він мав велике серце і бажання
рабинею не стала, а могло..
і праска в домі є і постіль біла
та відрубали нелюди крило
на заздрощах спалили тліла тліла
та ти мій друже заточив перо
крізь бурі перелази заметілі
ти всюди бачив очі і чоло
я все поверну, маю я надію
чорнилом твоїм стати.. відлягло?
коли на твому серці сильна туга
ти вузлик зав*яжи.. на моїй шиї
і в холод в Антарктиду, мій Лоло)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507876
дата надходження 28.06.2014
дата закладки 28.06.2014
В дитинстві моєму
на сволоку звили гніздо
пернаті пісні,
зозулясті казки і поеми...
Крізь пам'ятні нетрі
думками дотягуюсь до
минулих років,
де не тягнуть сучасні модеми.
Між мною і небом
відкрито духовний портал,
де Всесвіт виходить
за межі усіх моніторів,
увімкнений Богом,
легкий надчуттєвий сигнал
душа моя ловить
з верхівок незримих соборів.
Я тут ще мала
і навшпиньки не вийде ніяк
торкнутись до сонного
соняха кінчиком пальця...
Жахтить каганцями
у полі пшеничному мак,
що вишило літо
стібками тонкими на п'яльцях.
На вітах кошлатих
вигойдує велет-горіх
ранкових пташок
дивовижні пісні-перегуки,
рипить перестигло
старенький дубовий поріг,
сухим різнотрав'ям
пропахли бабусині руки.
І так мені любо
і затишно, мов у гнізді
малому пташаті:
злітаю і падаю вгору!
А крила у тата
і мами - такі молоді,
мені розвіконюють
теплу блакить неозору!
Тулюся думками
до споминів через роки,
що в рі́зьбленій скрині
пиля́ться укупі з казками...
Хурделять у вікна
тендітні легкі пелюстки,
біліють, як іній
на скронях у сивої мами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496236
дата надходження 01.05.2014
дата закладки 26.06.2014
Мій день народження. Приходить оце чудо.
Від кого, Поети? Хочу знати,- від кого? Я жінка,-
признайтесь, бУДЬ ласка, прошу)) Бо помру)))
Повноліття.
Різнотрав’ям Десна уквітчалась
І суницею пахнуть поля,
Де берізки вже сили набрались
І колишуть руками здаля.
Тихо в лузі. Коса задзвеніла,-
Десь трава перша сіном стає.
Попід лугом іде моя мила,
Моя ластівка, щастя моє.
Губи пахнуть суницею й літом,
Цвітуть очі кохання теплом,-
Тим чаруюче-радісним цвітом,
Котрий снився ночами обом.
На жаль знаю,- Десна не побачить
В люстрі вод гідне пензля лице,-
Сивий Тетерев гідно відзначить
Повне гроз повноліття твоє.
Засиділась в дівках,- шукай мужа,-
Претендентів,- хоч греблю гати,-
Тобі ж треба один,- красень, дужий,-
Співрозмовник душі і мети.
/ДЯКУЮ ЗА УВАГУ.......ЛЮБЛЮ........ЦІЛУЮ......ВАША ОЛЬГА/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506879
дата надходження 23.06.2014
дата закладки 23.06.2014
Ты прости! За любовь и нежность
Холостые летят патроны..
Ты прости! Я теряю беспечность
Как и молодость эти стоны..
Я несносна порой бываю
То смеюсь то люблю забываюсь
Птицей в небо к тебе лечу
Возвращаюсь и снова грущу
О Тебе! О Тебе мои песни
Мои звуки шаги мольба
В этом мире мне очень тесно
Давит диском порой голова
Ты прости! Меня, бабу, дуру!
Я с пелёнок ребро твоё
Но честна я, нигде шуры-муры
Ни с кем! Лишь с Тобой кручу!
Простишь??
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506379
дата надходження 21.06.2014
дата закладки 22.06.2014
Два слова.. И сердце бьётся
Разбивается режет пламя
Крохи пульсом сейчас начнётся
Зарисовка частиц оригами
Нам признаться мешает гордость
Не уныние вера и память
Ощущение в мире подлость
Стелит под ноги то же знамя
Голубые поля и Солнце
И молитвы цветов лугами
Я украшу Твоё оконце
Белым лебедем верности
Снами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506374
дата надходження 20.06.2014
дата закладки 22.06.2014
не знайдеш, не шукай отих споріднень..
не схожа- я одна у свому роді
жінка-перевертень для когось може рідна
не в часі не в красі не завжди в моді
люблю себе таку якою бачу
у вишивці у маках на зорі
не хничу і давно уже не плачу
плачу відсотки при чужій порі
у зливі у цілунку у гарячім
холодною виходжу із води
з кишенями що повні парасольок
я людям в очі райдугу несу
ви скажете з усмішкою - тих Ольок
та я одна така мій номер набери)))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504766
дата надходження 12.06.2014
дата закладки 16.06.2014
[img]http://cs619926.vk.me/v619926008/504f/Ov03fiiZvas.jpg[/img]
Я напевно помру від міської нудьги,
Від бетонного ґрунту повсюди.
Душу крають мені чорно-білі сніги,
А повітря міське стисло груди.
Проміняв я дерева на сірий пейзаж
Із балкону семиповерхівки,
Кожен ранок вдивляюсь - картина все таж,
А звикати не хочу, ніскільки.
Не літають у місті на жаль журавлі,
Лиш надмірно набиті маршрутки.
Ностальгійно малюю на мокрому склі
Із дитинства свого візерунки:
Ніби сняться мені серцю милі луги,
Старі липи в нічному покрові,
Білі-білі сади майоріли, цвіли -
Я там вперше зізнався в любові.
Ну а місто моє невблаганно пливе
У безодню людського провалля.
Тільки хто вбереже зубожілих людей,
Якщо більшість набита мовчанням?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501133
дата надходження 25.05.2014
дата закладки 14.06.2014
[youtube]https://youtu.be/ELhbQirLCf4[/youtube]
Відео для конкурсу Поетичний карантин. Якщо сподобалося, клікніть на слова You tube внизу праворуч, перейдіть на ютуб-канал і поставте лайк
ЯПОНІЯ У КИЄВІ[b][/b][/b]
Триптих
[i]Присвячую Ірині Лівобережній[/i]
І. [b]Зустріч[/b]
Метро. Кінцева. «Лісова».
А потім ще пройтися пішки.
Чи часто у житті бува,
Щоб так зійшлися дві доріжки?
Все навкруги було як рай,
І сакури шуміло листя,
В маленький чистий водограй
Веселки кольори вплелися.
Ми разом бачили її,
Над нею небо небувале.
Здавалось, навіть солов’ї
«Тьох-тьох» японською співали.
Все тут для спокою душі,
Для філософії й натхнення…
А ми говорим про вірші́
І про трагічність сьогодення.
ІІ. [b]Парк Кіото[/b]
Парк Кіото – Японія в Києві…
Сад каміння і сакури цвіт.
Відчуваю у кожному вияві
Екзотичного краю привіт.
У тіні символічної пагоди
Чую галас дзвінкий дітвори.
О, як хочеться миру і злагоди
Біля копії Фудзі-гори.
Тут не можу не вірити в диво:
Може, просто за мо́їм плечем
В кімоно пройде гейша красива,
Самурай прокрадеться з мечем.
Тут собою сама медитація
Заспокоює серце моє.
І не можу я не закохатися
У країну, де сонце встає.
ІІІ. [b]Сад каменів[/b]
Ці камені котилися з гори,
У руслах рік їх шліфували води,
Вони – творіння дивовижне гри
Сліпого випадку і таємниць природи.
Тепер їх місце тут, вони лежать -
Щось стережуть в тривожні дні і ночі,
Щось нам говорять і чомусь нас вчать –
Чи ми почуємо їх голоси пророчі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504450
дата надходження 11.06.2014
дата закладки 14.06.2014
Давай відкоркуємо тишу,
нехай собі лине на волю,
Вплітається в коси
ромашково-чистих полів.
А ми наодинці
побудемо,милий,з тобою,
Смакуючи ніч
і вслухаючись в спів солов'їв.
Давай розгадаємо тишу
по зорях на синьому лоні,
Що сріблом лягають
на зіткані з шовку лани.
Нам місяць зливатиме
сяйво гаряче в долоні,
Хай Всесвіт чекає....
бо зараз є МИ...лише МИ....
Давай відкоркуємо тишу....
2.06.2013.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504790
дата надходження 12.06.2014
дата закладки 13.06.2014
Я відкрию тобі цвіт бажання незнаний,
Нерозтрачену пристрасть і зваби розмай.
Я світитиму сонцем для тебе, коханий,
Бо тобою лише я живу, ти це знай.
Подарую тобі ніжність щедро духмяну,
І висот недосяжних омріяний рай.
Неземною зорею для тебе я стану,
Бо тебе, лиш тебе, я люблю, ти це знай.
Морок ночі розсію і мури всі зрушу
На шляхах, що ведуть в обітований край.
Все тепло свого серця, усю свою душу
Я тобі, мій коханий, віддам, ти це знай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503549
дата надходження 06.06.2014
дата закладки 11.06.2014
[b][i]Світло неба,
промінь сонця –
поклик ранку
з темноти –
стук невгавний
у віконце
Це не ти?
Хмарки-крила,
мов вітрила –
взяв кормило –
і лети!..
Благость враз
покрила тіло…
Це не ти?
В полі жито
колосилось:
як до осені дійти,
щоб нараз
не втрапить в силос.
Ні, не ти це!
Ні не ти!
А в лугах буяли трави:
мо', не стопчуть копити…
Вже крайнебо...
Тінь...
Заграва…
Ні, не ти це!
Ні,
не
ти![/i][/b]
[i]01.04.2010
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504104
дата надходження 09.06.2014
дата закладки 10.06.2014
Візьми мене в танець на фоні вечірнього неба…
Візьми й закрути у легку… невагому спіраль…
І Бог нам не скаже… що танцю оцього не треба…
Якщо йому справді сьогодні нас трішечки жаль…
Візьми мене в танець… в який ти не брав ще нікого…
Хоч море штормить… І на дні вже лежать кораблі…
Розірвані лінії чітко сплетуться у коло…
Нестримне торнадо знесе нас до центру землі…
Візьми мене в танець… бо справді зімкнулося коло…
Візьми… бо годинник невпинно вимірює час…
Лиш тільки прошу… не кажи мені більше ніколи…
Що танець отой танцювали мільйони до нас…
Вже випито майже всю воду… і зіграно ролі…
І в нас на очах вже лягають на дно кораблі…
Візьми мене в танець на самому крайчику долі…
Якщо це можливо… на фоні такої… Землі…
Якщо це можливо…на фоні багряного неба…
Бурхливого моря… зчорнілого сонця… бо час…
І Бог нам не скаже… що танцю оцього не треба…
Тому що насправді сьогодні йому… не до нас…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502622
дата надходження 01.06.2014
дата закладки 08.06.2014
Обійми мене подихом вітру,
ароматом чаруючих трав,
Подаруй мені неба палітру
у спокусі вечірніх заграв.
Розмалюй мої сни візерунком,
переливами суму дібров,
Доторкнися до мене цілунком,
щоб щасливою стала я знов.
Зачаруй мене співом стеблини
очерету над плесом води,
На дні моря кохання перлини
лиш для мене одної знайди.
Розкажи мені казку шовкову,
що блукає у тиші ночей.
Заспівай із дощем колискову,
розчинися в безодні очей.
Ти мене укради на світанні,
свідком буде лиш стиглий розмай.
Вже зоріє...у миті останні
ти кохай....до нестями кохай!
29.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503463
дата надходження 05.06.2014
дата закладки 05.06.2014
На стіл робочий ненароком,
Мов необачний вибрик долі,
Промінчик сонця одиноко
Упав мені по Божій волі.
І відблиск вглиб душі поринув,
Розворушив і дні, і ночі,
А потім враз мене покинув,
Як на світанні – сни дівочі...
І на столі вже знову пусто,
Вже знов така ж робоча згуба.
О зайчик мій – святая пустинь!
Тебе я знов чекати буду.
1.10.1998
[youtube]http://youtu.be/w3oBJyE1YSY[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502299
дата надходження 31.05.2014
дата закладки 01.06.2014
Додався ще рік до життєвого стажу,
Ще трішечки срібла на скроні лягло,
Побільшало друзів в тіснім екіпажі,
А кілька бажань в небуття відійшло…
Вже втомлений вітер до берега кличе.
Черговий листок впав із древа життя.
Мені легковажність вже зовсім не личить,
Хоч ще бешкетують часОм почуття.
Вже більше цінуєш коханих і друзів,
Дива помічаєш в звичайних речах,
Відверто радієш натхненниці-музі,
Ще мрієш про принца в безсонних ночах.
Про того, хто хвилі натхнення дарує,
Хто в серці надовго коріння пустив,
Чий образ уяву і душу чарує,
Хто шле почуття і дивнИй позитив.
Знаходжу в косметиці втрачені фарби.
Вже від об’єктивів ховаю лице.
І лише усмішка розгладжує карби,
Хоч стежка життя поросла чебрецем…
Прожита вже більша його половина.
З засніжених гір дмуть північні вітри.
Щороку я сходжу на нову вершину.
Сьогодні їх в мене – уже 43!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502286
дата надходження 31.05.2014
дата закладки 01.06.2014
А що тобі до всіх моїх страждань…
Вони легкі… мов тополина вата…
Мов затінок під Деревом Блукань…
Мов орхідея… із пустелі взята…
Зірву той плід із Дерева Пізнань…
Такий п’янкий… немов солодка вата…
Бо ті листи із Озера Зітхань
Ніколи не знаходять адресата…
Пройдуся Містом Власних Помилок…
Усі дороги грозами обмиті…
І лабіринтом всіх земних стежок…
Я напишу життя свого Графіті…
На гребені таких високих хвиль
Мене несла Ріка Розчарувань…
І лиш нестерпно ідеальний штиль
Стояв чомусь на Озері Бажань…
Я напишу останнього листа…
Порву його… порозкидаю світом…
Немов політ з високого моста…
Коли Життя написано Графіті…
Бо що тобі насправді до страждань…
Вони легкі… немов торішня м’ята…
Зів’ялий плід на Дереві Признань…
Немов листи… які без адресата…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502261
дата надходження 30.05.2014
дата закладки 30.05.2014
Солодким нектаром розквітла акації злива,
У полисках сонця джміліє її ніжноцвіт.
Обійнята небом,стоїть загадково-мрійлива,
Медовою гущею радо шумить живопліт...
З небесної глиби спадає накидка парчева,
І місяця промінь розгладжує китиць кришталь.
У білій,духмяній сукенці,немов наречена,
Акації повінь пряде зоресяйну вуаль.....
10.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499868
дата надходження 18.05.2014
дата закладки 30.05.2014
Я просто жінка грішна і земна
Я не богиня і не королева
Не схожа я на Марилен
Не тінь я навіть статуї Венери.
Я просто жінка, грішна і земна
Бува безаборонно вільна,
Бува суєтна,як бджола,
Бува до незабутності чарівна.
Я просто жінка грішна і земна
Повторюю гріхи від Єви...
Не знаю,чи я хочу бути,як Свята
Люблю і весь секрет у тому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434538
дата надходження 30.06.2013
дата закладки 30.05.2014
Інколи, коли наляже туга, хочеться стати жінкою...
Бо в її слабкості закопана... ВЕЛИКА СИЛА ДУХУ.
І хочеться... відкопати її... щоб відчути щастя!
[b] Вам, жінки...
[i]Погладь мене – в твоїх обіймах тану
Й лечу у небо, де Христос воскрес…
Ще не була... Томитись перестану,
Коли – на зло лихим – торкнуся я небес.
Злітаємо туди, де ясні зорі,
Де осяйна, незвідана блакить…
Відкрий мені простори неозорі,
Щоб новий світ, нове життя збудить.
І якщо можеш, збережи ікону –
Краси в мені і цноти не поруш!
Збудуй у висі два високих трони
Для двох сердець, близьких і рідних душ.
І на вівтар віддай усе, що маєш:
Любов і ніжність – нині і навік.
Твою жертовність спраглістю пізнаю…
Ти – мій хороший, жданий чоловік.[/i][/b]
[youtube]http://youtu.be/Er6LKGgiLTs[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501602
дата надходження 27.05.2014
дата закладки 29.05.2014
Огражу тебя заборами.
Помолчим...
Утолю я разговорами
У ночи.
Тихой ласкою утешу я
Поутру..
Пыль смахну с Пути я Млечного
На ветру.
И пойдешь по звездах, шалая,
Дни тачать!..
В вечеру падешь усталая
На кровать.
Но не дам тебе я свежие
Сны верстать,
Облачу я в ласки нежные
Суть и стать!
Утолю я разговорами
У ночи.
Огражу тебя заборами.
Помолчим...
6.10.2000
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499298
дата надходження 16.05.2014
дата закладки 24.05.2014
Я просто маленький нестримний отой корабель…
Який називали крилатим колись… але крила…
Усі поламались… шукаючи нових земель…
Хоч є ще облізлі… та все ще червоні вітрила…
Він просто шукає загублену ту паралель…
І море читає… насправді читає… мов книгу…
Він може наосліп доплисти до нових земель…
А може Титаніком легко розбитись… об Кригу…
І вже під ногами немає ніяких земель…
І море штормить… і як мінімум сорок днів злива…
Скажи мені… дивний… надміру стрімкий корабель…
Навіщо здалися тобі Непокірні вітрила?..
Сліпий корабель… у полоні полярних снігів…
Куди ти прямуєш – спитають розгублено люди…
І я ще надіюсь… до світлих отих берегів…
Та компас показує напрям лише на Бермуди…
Він ще на плаву… нерозважливий мій корабель…
Та пліснява лізе невпинно в усі його діри…
Я обрії бачу насправді прекрасних земель…
Та як він пливтиме отим Океаном… без Віри?..
Спинись… корабель… саме курсу твоєму під стать
На палубу лізуть усі океанські потвори…
Він ще на плаву… хоча десять сліпих негритят
Невтомно й неспинно сповзають в усі його нори…
Спинись… корабель… Бо, напевно… судитимуть люди…
Спинись… корабель… що не знаєш ні стримку… ні міри…
Із компасом… тим… що показує лиш … на Бермуди…
І як це можливо?......... пливти Океаном… без Віри?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498808
дата надходження 13.05.2014
дата закладки 23.05.2014
А на вершинах гір стоять сніги…
Повір… вони не топляться ніколи…
Прошу… мовчи… ні слова не кажи…
Слова – обман… піски пустель… міраж…
Літак… що на останній йде віраж…
Там невагомість… не болить… не коле…
А на вершинах гір – лише вітри…
І знаєш ти… там не знайти ожини…
Я за собою не палю мости…
Вони самі летять із висоти
У ті долини… де цвітуть жоржини…
Бо знаю я… і знаєш… мабуть ти…
Що ми з тобою – різні дві вершини…
І хай простить нас ангел Темноти
За той політ… де сплелися світи…
Де медом пахнуть ягоди шипшини…
За безнадійно зниклі десь вітри…
І ще очей твоїх нестерпну впертість…
За неповторний смак тієї миті…
Китайських рік нестриману відвертість…
Рівняння ті… де невідомих три…
І розв”язки… якісь несамовиті…
За бездоганно спалені мости…
За мить оту… над прірвою… у житі…
Нехай простить нас ангел Темноти…
Бо на вершинах гір лише… сніги…
Вершини ними цілий рік покриті…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500246
дата надходження 20.05.2014
дата закладки 23.05.2014
МЕНЯ НЕ НАДО «ЗАЩИЩАТЬ».
Я с детства говорю на русском.
Хоть и рождён возле Днепра.
Но вырастал не в круге узком,
А в круге ласки и добра.
Мои друзья, мои родные,
Мне не давали даже знать,
Что мысли у меня иные,
Что меня трудно понимать.
Никто не сделал мне упрёка
За помыслы мои, за речь.
Но вы припёрлись издалёка,
Чтобы меня, - вот здесь! – беречь!
Но от чего?! Рожна какого,
Врываться в дом мой, не спрося?
Зачем России дуболомы
У нас в Донбассе колесят?
Зачем вам Харьков стал так нужен?
Я вырос в нём. Учился, жил.
Со многими я был там дружен,
Любовью первой дорожил.
Сейчас я в центре Украины -
В прекрасной Виннице живу.
За что несёте вы руину
На нашу мирную страну?
Ужель земли вам вечно мало?
Иль некуда вам силы деть?
Уж лучше бы вы постарались
К себе поближе поглядеть!
Деревни ваши – край убогий.
Народ в них – нищий, забитой.
Грязь разухабистой дороги,
Непросыхающий запой!
Пьют все: от мала – до велика!
По поводу и без причин.
И ваш мужик, насквозь пропитый,
Уж не похожий на мужчин!
Так вам ли, - мировым громилам,
Нам свою «правду» диктовать
И нас – людей миролюбивых,
Фашистской бандой называть?!
Бандиты – вы! А мы – поднялись
За справедливость и права.
Чтоб нам своё не диктовала
Ваша трёхцветная Москва.
Вам наш Майдан не по натуре:
Он вашей наглости отпор.
Вы – хищники в овечьей шкуре,
Народа русского позор!
И знайте: вы совсем не вечны.
Всему свой срок, всему свой час.
И Тот, кто создал Человечность,
Ещё прольёт свой гнев на вас!
Уже немного вам осталось:
Ну, год… ну, два, - от силы,- три…
И от ужасного развала
Ничто не сможет вас прикрыть!
Вас не спасут ни горы пушек,
Ни пекло ядерных смерчей.
Вы станете гниющей кучей,
Сброд, всеми проклятый, ничей.
Так знаю я. Так точно будет!
А мы, - пройдя сквозь сонмы бед,
Мы будем жить! Как должно людям,
Под флагом мира и побед.
апрель 14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499945
дата надходження 19.05.2014
дата закладки 20.05.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.05.2014
*****
Рветься бажань перевтомлена нитка,
Б’ються слова – як об стінку горох.
Одностороннє минається швидко,
З сумом у серці – одному із двох.
Автор
Щоранку прокидалася в натхненні,
Щовечора дивилась на уста
І шепотіла найдорожче ймення…
Та насувалась темрява густа.
Одне лиш серце трепет відчувало,
Одна душа закохана була.
Та цього виявлялося замало,
Щоб розступилась непроглядна мла.
Завмерлий подих зупиняв повітря,
В зімліле серце линуло тепло.
Кохання ж наставляло гострі вістря, -
Його тримати боляче було.
Ти часом сипав іскорки надії, -
В душі вони палали лише мить.
Вогонь добути з темряви не вміла, -
В байдужості багаття не горить.
Двом душам не судилося єднання,
Серця не вели пристрасних розмов.
Пробач мені, прошу, гріхи кохання,
А я тобі пробачу нелюбов…
© Copyright: Ирина Визняк, 2014
Свидетельство о публикации №114051708806
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499648
дата надходження 17.05.2014
дата закладки 17.05.2014
[img]http://cs606923.vk.me/v606923008/6613/Kb-BC9Cxy1o.jpg[/img]
Волів би вітер щастя заплітати
В зелене листя ранньої весни.
Отак і я хотів би відчувати
Твої обійми теплі з-за спини.
Бо ти для мене, мов шматочок раю,
Серед весни лапатий ніжний сніг.
До губ твоїх невільно припадаю,
Що аж земля пливе з-під моїх ніг.
Пянію я від ніжності цілунків,
Та тільки тих, що память береже -
Ось так життя позводило рахунки,
Що серце досі пробирає щем.
Я сподіваюсь ти колись пробачиш
Мою невчасну, спізнену любов.
І, видно, час тепер не мій товариш -
Тебе несе від мене стрімголов.
І не знайти відради в сьогоденні,
Що так невпинно змушує мене
Забути все, любов свою блаженну,
І навіть те, що небо голубе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493138
дата надходження 17.04.2014
дата закладки 14.05.2014
[i][b]Ясі Сингаєвскій[/b][/i] – клубівці
в д е н ь н а р о д ж е н н я
То не в філармонії бу́ло –
У лісі… на стиглій траві…
Вальс Доги* звучав, що ви чули…
У кінотеатрі в Москві…
А в небі – весни підголоски…
То трелі, то – з придихом – тьох…
І небо яскраве до лоску
Крізь віти вітало нас двох…
Ти ніжно шептала на ушко:
«Мій милий твоя я… твоя».
Ти, мабуть, не знала, "звірюшко"**,
Що стихнуть пісні солов’я…
Що вчора своїм новобранцем
Покликав мене військомат…
Що завтра о восьмій, уранці
В руках… вже не ти – автомат…
...Вже линуть лихі підголоски
З театру війни від Москви…
А Дога***, свій Раші «у доску»,
Став нижче любої трави.
Божественні звуки роялю,
Принижені Марсом, мовчать –
У нас, не в далекій Вуалі****
І залпи, і... мати звучать!
Та хай не біснується Раша:
Їй реквієм***** творимо ми…
Хоробрість і відданість наша
Позбавить народи тюрми!
Не гоже ж, вкраїнці, нам скніти…
Вставаймо, достойні , з колін –
Майданом посаджені квіти
Цвітуть для нових поколінь!..
12.05.2014
_____________
*Вальс Євгенія Доги із радянського фільму
"Мой ласковый нежний зверь".
**Асоціація зі згаданими фільмом та вальсом.
***Тут йдеться про музику, а не самого компо-
зитора, який, як відомо, мешкає в Росії...
****Туманність у сузір'ї Либідь
*****Реквієм – Імперії, пеан – гуманістам Росії,
які підтримують нас у борні. Ось свідчення:
http://spasibo.nextmfa.org/?sort=last
[youtube]http://youtu.be/ymkWUBYPFJE[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498422
дата надходження 12.05.2014
дата закладки 12.05.2014
В глухому хуторі жила
стара-старісінька бабуся.
В світах історія гула...
Про неї білий світ забувся.
У пам’яті бабуся та –
минулого століття спогад.
Природа дика, мов свята.
Отут зустріти можна Бога.
Частенько згадую той рай.
Тут довелося опинитись.
Прямцем до рідних добиравсь.
Зайшов у двір води напитись.
Тут огорожа – зайва річ.
Як буйно квітли-пахли вишні!
З хатини білої навстріч
усміхнена бабуся вийшла.
– Гостей давненько не було.
Мо’, молочка?
Он, бачиш, мека...
Там за городом – джерело.
Он там, де кружеля лелека...
Вода пречиста, дивний смак.
Яка тоді була природа!
А як привільно квітнув мак...
Блага яка була погода...
Бабуся цюкала хмизок,
в плиті надвірній щось варила.
– То, кажеш,
навпростець зайшов?
І говорила, говорила...
– Я зроду в місті не була.
Тепер і зовсім не годжуся.
Отут від роду прожила.
– Бабу, як звати вас?
– Маруся.
Немов на Марсі космонавт,
пісень співаю та журюся.
Посеред світу тут одна
тихенько Господу молюся.
– А скільки літ вам?
– Та мені
ніколи не жилося ловко.
Неначе галка на ріллі.
А посивіла – в голодовку.
Повимирало півсела.
З моїх нікого не зосталось.
То небо кару посила.
І у війну "нареготалась".
– Набідувались?
– Що казать?
У тридцять третім надивилась,
як заставляли помирать.
А німці в хутір не з’явились.
Стояли поруч. Ну то й шо?
Хати не стали руйнувати.
А от коли москаль прийшов,
то заходився грабувати.
Той визволитель-окупант
забрав курей, корів – тим паче.
Страшніше не траплялось банд.
Та що казать, Господь те бачив...
– А чоловіка й не було?
– Ото якраз перед війною
побралися. Пішов на фронт.
Вернувся сивим старшиною.
І вдома враз помер від ран.
Он за садком його могила.
Лише її я вберегла,
а інші всі – ріллею вкрили.
Карнач – пихатий зубоскал,
трофейну, гад, гвинтівку зцапав...
То теж був капосний москаль,
триповерховими кацапивсь.
Коли теплилось кілька хат,
всі разом якось доживали.
Судилось – по обох світах.
Тепер одна. Всього буває...
Оце подужала сарай,
держу таку-сяку худобу.
І пекло тут, і рідний рай.
А кажуть, вже перебудова...
І що коли кому гряде...
Не всім однаково живеться.
А радість – бачити людей.
Буває, й радіо озветься.
Щось чую про нове життя.
І відчуваю, й трішки бачу.
Хоч помагає каяття,
та в самоті частенько плачу.
– Чи ж хтось таки вам помага?
– Найбільше – Бог, за віру в нього.
Спасибі, що дровець врубав,
і дякую за добре слово.
Чекає кожного вінець.
На долю сердитись не треба.
Йти шляхом, а чи навпростець, –
підкаже і розсудить небо.
Буває, що нема й гроша,
і дуже вже на серці млосно...
Але на місці ще душа.
І носять пенсію колгоспну.
Якось ходила до села
казенного купити хліба.
Ще з осені як залягла,
то й зиму ледь не всю хворіла.
Найбільше дошкуля зима.
Радію, коли сніг розтане...
Вже й назви хутора нема,
та хуторянку пам’ятаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497818
дата надходження 09.05.2014
дата закладки 09.05.2014
(У співавторстві з Юрієм Ловким)
Россия
Нуждой и нищетой ты пленена,
Великой быть тебе не хватит духу...
Ты пьяная беззубая старуха,
Ты грязная, немытая страна.
Для подвигов была ты создана,
Но, вместо них, в тебе царит разруха,
А, вместо крови в жилах, медовуха
Во все года, века и времена.
И ты уже спасения не сыщешь
В своём распятом Боге на кресте:
С рожденья была ты нищей —
Погибнешь и сгниешь ты в нищете,
В ободранном, разрушенном жилище,
Средь голых стен в постыдной наготе.
Росія
Облудна повела тебе рука –
Історії незвідані дороги…
Ти – світлий край, благословенний Богом,
Та твій народ в пустелі заблукав.
Але душа славетна у віках,
Не треба їй ні злого, ні чужого.
Гріху і кривді, не дозволь, убогим,
Дар Божий рахувати в мідяках.
Твої сини – це генії, герої,
Слова поетів – співи солов’я.
Як виростеш перлиною земною,
В саду сумління виполеш бур’ян,
Ти щирою і доброю сестрою,
Зумієш стати для усіх слов’ян.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494037
дата надходження 21.04.2014
дата закладки 08.05.2014
Опять одна я на дорожках сада…
С неверием, и холодом в груди.
О, не касайся струн души, не надо!
Познать мои печали приходи…
Там чаши лепестковые магнолий
Раскрыты в небо розовым цветком…
И в каждой – столько нежности, и боли…
Но как тебе поведаю о том?
Кусты сирени в тяжести соцветий
Росу святую бережно хранят…
Сверканье этих капель на рассвете
Без глаз твоих не радует меня…
Как рассказать, что день мне – не отрада,
И что грозою подступила тьма,
Разлука плачет каждой веткой сада…
А может, это плачу я сама?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496513
дата надходження 03.05.2014
дата закладки 03.05.2014
З землі постали і ввійшли в собор,
Земні герої і сини господні…
Бог вимовив уперше «Коридор!»
І ангели дали дорогу сотні.
Ви вдома, хлопці. Ви таки дійшли.
Чумацьким шляхом чи по Інститутській –
Нестерпно юні, людськості посли,
Ви не дали піддатися розпуці…
Візьміть її, омріяну віками,
Нехай вона нарешті вас прийме…
Небесна сотня десь поміж зірками
Знайшла вже ту, яка понад усе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482421
дата надходження 28.02.2014
дата закладки 02.05.2014
А ти мене ніколи не забудеш...
Я - ніч жагуча, я - твій рай розрад,
Тікай хоч на край світу - завжди будеш
До мене повертатися назад.
Мої зелені очі - твій неспокій,
Всолода і вінець твоїх бажань.
Я - таїна - незнана і глибока,
Душі твоєї піднебесний стан.
Кляни, жени мене, та вічно будеш
В моліннях повторять моє ім'я.
Й не силься, бо мене ти не розлюбиш,
Бо ворожея і чаклунка я!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491958
дата надходження 12.04.2014
дата закладки 02.05.2014
Пегас до мене в сорок завітав. –
Прийшло натхнення з почуттями разом.
І без вагомих на оте підстав
З тих пір не розлучаюся з Пегасом.
З тих пір гублюсь в романтиці віршів,
За кожен з них складаю дяку Богу.
Шукаю шлях до творчих островів, -
Вогненне серце вказує дорогу.
Рядки частенько тануть в почуттях, -
Душа від цього відчуває сором.
І очі десь сховатися хотять, -
Мені ж не 20. Так, не 20 – СОРОК!
Воно ж, шалене, віку не пита. –
Прилинуло, ввійшло, заполонило.
Я геть забула про свої літа, -
Кохаючи, страждала і творила.
Додать жаги бажаю я словам,
Чуттєвою вражаюсь бірюзою.
Екстракт душі в віршах дарую вам,
Гаптуючи їх щастям і сльозою.
26.03.2012р.
© Copyright: Ирина Визняк, 2014
Свидетельство о публикации №114043010315
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496012
дата надходження 30.04.2014
дата закладки 30.04.2014
[b]ВИПАДКОВА ЗУСТРІЧ[/b] (З "Пісень для подруг і про них")
Зустріч ця випадкова, тиха щира розмова,
Стільки літ промайнуло – ми зустрілися знов...
Колись разом зростали, але навіть не знали:
Може, то була перша, наша перша любов?
Розійшлись колись долі, як дві стежки у полі.
Я щаслива у шлюбі, чому ж серце щемить?
Ой, чого ж воно хоче, чом шукають так очі,
Щоб наш погляд зустрівся хоч на мить, хоч на мить.
Нам той час не забути, тільки не повернути.
І що доля судила, все збулось у житті.
Чом хвилює так знову зустріч ця випадкова,
В ті літа повертає, де були молоді?
Сивина вже на скронях – все життя, мов в долонях –
Так приємно згадати нашу молодість знов...
А серця завмирають, очі погляд шукають –
Мабуть, то була перша, наша перша любов?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495698
дата надходження 29.04.2014
дата закладки 30.04.2014
Тебе шукала я в забутих снах,
І так боялась не впізнати рідні очі,
Лебідкою злітала в простір ночі
Та образ твій губився на вітрах...
Зливалася на землю я дощем,
Барвінками стелилася у полі,
І плакали тумани сивочолі
До дна спиваючи душі моєї щем...
Я розривала заспані світи,
Лягала піснею над тихою рікою,
До неба доторкалася рукою...
І розуміла...там....далеко ти....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495360
дата надходження 27.04.2014
дата закладки 30.04.2014
Пам'ятаєш, як ми розійшлись у прозорість тієї весни?
Плакав дощ за вікном, сумували у парках алеї.
Ти пішов...вирвав серце, на друзки розбив мої сни...
Мовчазним співчуттям винувато зоріли лілеї...
Поночіло в душі...лише місяця жовте панно
Срібним оловом сліз розливало в траву свої згустки ,
Відболіло,забулось...загоїлись рани давно,
Лиш солодке цвітіння лілей стає спомином пустки...
14.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494482
дата надходження 23.04.2014
дата закладки 30.04.2014
Коли ховається за обрій сонце,
А вечір сумно дивиться у очі,
Виходять зорі. Світло у віконцях.
Ось і ліхтар зявився серед ночі.
Цей шлях до зір крізь темінь цього світу,
Кінець тунелю. Вже очам видніше,
Де сліпить нас, а де найяскравіше
Небесне світло зіркою засвітить.
Ми по житті у сутінках ступаєм.
А прийде час і може буде гірко,
Коли у світлі ночі розпізнаєм, -
Де був ліхтар, а де небесна зірка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495398
дата надходження 28.04.2014
дата закладки 28.04.2014
Озера і канали Нідерландів у квітні вже теплі і
по літньому привітні… Вільного часу було багато…
Читалось… Серед іншого і про «Націю, яка не
капітулює» - древніх кельтів, що населяють
нинішню Ірландію… Знайшов досить багато
спільного ірландців з нинішніми українцями…
Ірландці – нація, яка боролась за незалежність
близько 800 років, яку тут у "Клубі поезії"
презентує шановний Шон Маклех, і в якої є
чому повчитись нам, українцям!
[b][i]Він помирав… Не взявши хліба й солі…
Бо в тому був борні великий сенс…
Його народ не хоче жить в неволі!
А син його – обранець Боббі Сендc*.
Він помирав… А як хотілось жити:
Йому ж було всього лиш двадцять сім!
Його чекали і дружина, й діти,
А він віддав своє життя… усім.
Він помирав… Йому це було треба –
Не хліб єдиний був понад усе:
В лиху годину думав не про себе –
Що в спільний дім з собою принесе!
Та в Боббі й друзів справа не померла
(В катівні Мейз** – іще дев’ять смертей!) –
Ідея кельтська досягла Говерли…
Посвіт для нас здобув нам Прометей!
25.04.2014, Leeuwarden, Nederland[/i][/b]
_____________
* Бо́ббі Сендс (Robert Gerard Sands, 1954 — 1981) —
ірландський волонтер, член Ірландської республиканської
армії і депутат Парламенту Великобританії, причинець коле-
ктивного голодування в тюрмі Мейз** задля визнання
спеціального статусу в’язням, що постраждали як воїни ІРА.
Вмер на 66-й день голодування 5 травня 1981 року. Протест
його був підтриманий ще 9-ма в’язнями членами ІРА, яких
спіткала така ж доля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494987
дата надходження 26.04.2014
дата закладки 26.04.2014
ТРИПТИХ ВОКЗАЛЬНИЙ
1. ВОКЗАЛ
Багатьох тимчасовий притулок,
про який забувають усі,
варто з площі звернути в провулок
чи з валізою сісти в таксі.
А він лишиться далі кипіти:
хтось сміється, хтось плаче, хтось їсть.
І картатий паралелепіпед
на «кравчучці» - прикмета цих місць.
Тут на стінах маршрути на мапах,
тут зникає в розмовах бар’єр,
і густий комбінований запах
не здолає кондиціонер.
Як з небес, з репродуктора голос
Апокаліпсисом прозвучить –
ніби навпіл життя розкололось –
завирує мурашник умить.
Врізнобій заскрегочуть «кравчучки»,
пролунав на пероні дзвінок.
Колежаночки Верки Сердючки
пильно ваш перевірять квиток.
Під покровом скляного склепіння
тут єдині осілі жильці
(хоч і мить не сидять ці створіння) –
безпритульники і горобці.
2. НА ПЕРОНІ
Друг нам руки прощально потис,
Посміхнувся і зник у вагоні,
І мотив монотонних коліс
Став втішати юрбу на пероні.
Семафор підморгнув і погас.
А між нами зчинилася сварка –
Дріб’язкова, не перший вже раз,
Менш за ламаний гріш чогось варта.
Сором досі: нервово і зло
Стільки слів запальних пролунало –
Все, здавалось, важливим було,
Хоч і жодного змісту не мало.
Поки ми марнували свій час
У смішній суперечці порожній,
Пропливали вагони повз нас,
З них дивились на нас подорожні.
Доганяла той потяг весна –
Плащ зелений у крапельках-росах...
І дитина всміхнулась з вікна
До таких нерозважних дорослих.
3. У ВАГОНІ
От і все. Я уже в купе.
Поруч ці незнайомі люди.
Стисло серце, мов щось тупе
і холодне лягло на груди.
Ну, звичайно, я друг сім’ї
і завжди у них як удома.
Я кохаю давно її –
ситуація ця відома.
З ним зі школи я ще дружу,
завжди спільні були секрети.
Так і вліз у сім’ю чужу…
Де ж поділися сигарети?
Але тут і в тамбурі – зась,
що ж покуримо вже у Львові.
А я ж другом обом їм звавсь.
Не вберігся я від любові.
За вікном все пливуть сади,
квітнуть яблуні, ятрять душу.
Не подітися нікуди́,
і цей біль я терпіти мушу.
Як ішли вони навздогін,
як махала вона рукою…
Телефон… Хто? – вона? чи він?
Ні, не буде мені споко́ю.
Взяв у касі квиток туди,
звідкіля вороття не буде.
Та від себе не утекти,
і холодне щось тисне груди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491881
дата надходження 11.04.2014
дата закладки 26.04.2014
ПЕРЕКЛАД З АНГЛІЙСЬКОЇ НА УКРАЇНСЬКУ
Емілі Дікінсон
[b]Я МАВ ГІНЕЮ ЗОЛОТУ[/b]
Я мав гінею золоту -
Та загубив в піску -
Хоч гроші маю ще, та жаль
Гінею ту дзвінку.
Увесь пісок я перерив –
Шукав її, шукав!..
А як збагнув, що не знайду -
То сів та й заридав.
Я мав вільшанку у саду -
Любив її пісні.
Вона пропала восени –
І сумно так мені.
Хоч інші пта́шки навесні
Співатимуть в саду –
Тієї пісні, що любив,
Я більше не знайду.
Я мав зорю у небесах -
Одну з-поміж Плеяд,
Та згасла зіронька моя –
Не ве́рнеться назад!
В нічному небі тих зірок
Ніколи не злічить -
Та я одну її любив
І буду вік тужить!
У цього ві́рша є мораль –
Я мав любов палку́ -
Вона – вільшанка і зоря,
Гінея у піску!
Нехай ця пісенька сумна
І сльози, що я ллю, -
Знайдуть зрадливу ту любов
В далекому краю.
І, може, навіть каяття
До неї ще прийде́ -
Але не зна́йде співчуття
Під сонечком ніде.
1858
[i]Емілі Дікінсон (1830 -1886 ) - американська поетеса. За життя опублікувала менше десяти віршів (більшість джерел називають цифри від семи до десяти) з тисячі восьмисот, написаних нею. Вірші Дікінсон не мають аналогів в сучасній їй поезії. Їх рядки короткі, назви, як правило, відсутні, і часто зустрічаються незвичайна пунктуація і використання великих букв. Багато її вірші містять мотив смерті і безсмертя, ці самі сюжети пронизують її листи до друзів.[/i]
Emily Dickinson
[b] I had a guinea golden[/b]
I had a guinea golden —
I lost it in the sand —
And tho' the sum was simple
And pounds were in the land —
Still, had it such a value
Unto my frugal eye —
That when I could not find it —
I sat me down to sigh.
I had a crimson Robin —
Who sang full many a day
But when the woods were painted,
He, too, did fly away —
Time brought me other Robins —
Their ballads were the same —
Still, for my missing Troubador
I kept the "house at hame. "
I had a star in heaven —
One "Pleiad" was its name —
And when I was not heeding,
It wandered from the same.
And tho' the skies are crowded —
And all the night ashine —
I do not care about it —
Since none of them are mine.
My story has a moral —
I have a missing friend —
"Pleiad" its name, and Robin,
And guinea in the sand.
And when this mournful ditty
Accompanied with tear —
Shall meet the eye of traitor
In country far from here —
Grant that repentance solemn
May seize upon his mind —
And he no consolation
Beneath the sun may find.
1858
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494636
дата надходження 24.04.2014
дата закладки 26.04.2014
http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00479919.mp3
[youtube]http://youtu.be/FveVuOuogjM[/youtube]
[b][i]Проснулся… Утро… Солнечным лучом
В окне моем ты вдруг затрепетала…
И как мне не пустить такую в дом,
Оставив страсть и… совесть у портала?!
И вот – весна на жаждущих губах!
И птицею враспах раскрыты руки…
Не устоять мне на своих ногах,
Не вынести греховно-страстной муки!
…Мираж-туман окутал все кругом,
Стекая по груди лавиной капель…
И птица-феникс бьет своим крылом,
Срывая стыд, бросая робость на́ пол!..
Сползая вниз, уносится стремглав
Незыблемость табу, условий, правил…
Мираж… переписал уж много глав,
Все главное, что выше, обезглавив.
...Подумаешь: зачем нам миражи,
Зачем они играют с нами в прятки?
Поймал мираж – возьми и накажи,
И не давай... Эроту крупной взятки![/i]
[/b]
[i]19.04.2014
[/i]
_____________________
*Гарно в ансамблі з музикою (звуковий або відео)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493742
дата надходження 20.04.2014
дата закладки 25.04.2014
Скрипить гіллям в саду старенька слива,
Крильми сумують в небі журавлі.
А я стою заплакана й щаслива...
Мале дівча на батьківській землі.
Он визира біленька рідна хата,
Шумить привітно вишня гомінка.
І чорнобривців вервечка строката...
Їх сіяла матусина рука.
Зрина, роками схилена криниця,
Смакую спогад чистої сльози.
І виноград он татковий кущиться...
Чоло цілує дотиком лози.
А під вікном гойдаються жоржини,
Махровим лиском в'ються спориші.
І,мов живі,натоптані стежини
Ведуть туди,де радісно душі....
Летять хвилини стрімко горобцями,
Пір'їнно снять на сонячних дахах.
Спрагливо п'ю пропахлу чебрецями
Дитинства мить в загублених роках.
Скрипить в саду сумна старенька слива,
Немов гука: "Ну все....Пора...Іди..."
А я стою заплакана й щаслива....
Іще не раз в душі прийду сюди...
7.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492104
дата надходження 12.04.2014
дата закладки 16.04.2014
[b][i]І знову Кельн... На цей раз вже весняний...
Як контрастує він з моїм кублом –
З освячено-знеможеним Майданом,
З розчавленим, в ланці закутим злом...
Там попіл, згарь, сплюндровані красоти...
Тут – надмір, лоск, німецький педантизм!
Та там... моєї нації висоти...
Все там – ове́ршки осяйні... і низ.
...Так, знову – Кельн! Узбіч – рожевість са́кур...
Біжить шосе захопленням навстріч,
Бо ждуть мене меди, нектари, сахарь...
А там – життя... І – дяка всіх сторіч!
Та вже нічим борця зі злом не звабить –
Фаната Батьківщини не збагнуть!
Коли твій край нутру сатрапа ** вадить,
Коли грозить гвалтована майбуть.[/b]
12.04.2014
________
*Древня латинська назва Кельна.
**Йдеться про самодержця Московії.
[b]Світлина автора:[/b] квітучі сакури в Кельні,
донька Марина і внук Максим...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491989
дата надходження 12.04.2014
дата закладки 12.04.2014
[i] В нас руки є, які із автоматом,
Тепер вже незалежні від кремля.[/i]
[b] Віталій Назарук
[/b]
[b][i]В нас руки є, які – із автоматом...
Й не тіш себе, що раптом промахнусь:
Ціну́ високу заплатила мати,
Щоб я від неї підло відвернувсь!
І буду «славу й волю»* пильнувати,
Що нам навіки звоював Майдан!
Шкодую, що мені лихого "брата"
Так необачно вибрав мій Богдан.
Та ще не вечір!.. Нові колорити
Для нас розквітнуть! Бо туди підем,
Де не прийдеться вже окопи рити,
Де в радості буятиме Едем!
В нас руки є, та хочу в них тримати
Не автомат – усміхнене маля...
І буде син і буде щасна мати –
Тарас** з небес пророче промовля![/i][/b]
5.03.2014
________
*Гімн України вже знає напам’ять кожен українець!
**Відомі пророчі слова Тараса Шевченка:
…Умруть
Ще незачатиє царята...
І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син і буде мати,
І будуть люде на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490429
дата надходження 05.04.2014
дата закладки 10.04.2014
[img]https://pp.vk.me/c620521/v620521822/20ce/hDAXgZaNBfA.jpg[/img]
Називай мене як хочеш.
Тільки називай…
Розірвалася на клоччя,
а душа жива…
Піднебесся світлом вабить -
видно перевал.
Сходить квіткою кульбаби
сонячний овал.
Затремтіли маргаритки
на тонкім стеблі,
білі-білі як лебідки..
Ніжністю в Тобі
розтікаються заплави
на піски дрібні.
Ти любов на дні зоставив,
А вона в мені
стала спрагою, дощами,
хлібом і вином….
Називай не іменами,
а найкраще… сном.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490514
дата надходження 05.04.2014
дата закладки 09.04.2014
На гіллі дуба сонця капелюх,
І краплі неба в переспілім житі,
А я смакую мрії соковиті
І п’ ю дитинства «усмішку до вух».
І отча хата поглядом жоржини
Мене стрічає з далей і доріг,
Я так люблю вернутись до своїх
І обійняти хвіртку безневинно.
Втопити зір у храмі наготи,
Що б’є ключем джерельної водиці.
Де зорі п’ють берези білолиці,
Я тут росла, росли мої брати.
…А в піднебессі ранок моложавий,
І хмари в небі зграйками летять,
Чекають в хаті двійко щебетят,
І світить щастя в райдужній заграві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418939
дата надходження 16.04.2013
дата закладки 08.04.2014
немає в світі кращої хвилини
коли пелюстки з неба полетять
лебідками коханої людини
до рук поета як стихійна рать
немає в світі кращої секунди
коли надхнення в сакурі цвіте
де незамінні відблиски корундів
із вуст чесних до читача веде
немає в світі кращої долини
де ми з тобой зустрілись по весні
дощі скапали в очі полонини
душою в душу перлами в пісні
не буде в світі кращої години
коли рука за руку як пір'їни
в крило одне з'єднає подих вітру
і злетимо ми як у тому сні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490780
дата надходження 06.04.2014
дата закладки 08.04.2014
[b][i]Мені однак, що ти про мене думаєш,
та не все ‘дно, що буде після нас,
мені в цей час цікаво, як ти кумкаєш,
мені пече мій незворотній час…
Й однаково, яка сьогодні кваша –
Солодка, чи ніяка, чи хмільна…
Та – над усе: яка епоха наша,
яким є кінь, які в нім стремена!
І править НАМ – куди і звідки вітер,
Що нас в прийдешнє обсіч занесе!..
Я все минуле так натхненно б витер,
Аби пізнать оце прийдешнє все!!!
І ради знань, ради зняття наруги
Хотів би жить сьогодні й… у віках!
Хотів би знать, чи ті одя́г підпруги,
чи курсом тим летить мій вірний птах!
17.03.2014[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486333
дата надходження 17.03.2014
дата закладки 07.04.2014
розбита вщент.. позбавлена цілунків
відгомоном минулих давніх літ
ціною керамічних стуків лунки
у кільце недолюблених орбіт..
яка смішна ця скрита неспроможність
який тупий цей вугол дивозір
звестися нанівець у ту тотожність
на терезах вчини мені укір
монеткою посрібленим малюнком
осанкою тягнись до моїх мір
збери у полустанок моє літо
у кошику зігрій як кошеня
навчи мене любити і радіти
набридло оживати навмання..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490705
дата надходження 06.04.2014
дата закладки 06.04.2014
Ажурним плетивом квітнева ніч укрила світ,
Зайшов за гори стомлений багрянець.
Цілує вітер ніжно-білий вишень цвіт,
Цитрином пестить місяць річки глянець.
У шовку буйних трав ліловим полотном
Заостровіли надухмянені фіалок очі.
І матовим,парчевостиглим волокном
Гаптують зорі темну пелерину ночі....
16.04.2013.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489558
дата надходження 01.04.2014
дата закладки 01.04.2014
Читаючи жіночі вірши,
Дивуєшся - наскількі інші
Світосприймання і думки
В них випромінюють жінки.
В них почуття такі глибокі,
Що відчувається неспокій
За кожну неповторну мить.
І усвідомлюєш раптово
Що вже давно знайоме слово
У них по іншому звучить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489106
дата надходження 30.03.2014
дата закладки 30.03.2014
Я любил тебя Россия,
Ту, застенчивую Русь,
Не надменность или силу-
Вековую твою грусть.
Твои веси, твои дали
Да просёлки, большаки.
Кружевами или шалью
Клин берёзок у реки.
Бережностью хороводов,
Как коромысло несла
Ты заботу про народы,
Кем веками приросла.
Распевались лихо песни
Под тальянки, балалайки,
И милы были, хоть тресни,
И треухи, и фуфайки!
А теперь тебе внушают
Те умельцы воровать,
Что лишь силу уважают,
И толкают воевать.
27.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488439
дата надходження 27.03.2014
дата закладки 29.03.2014
Казав же Бісмарк, що угода ця,
Яку Росія може укладати,
По вартості дешевша папірця,
Який вона готова підписати.
Імперія, що виросла з Орди
Підступна, дика, підла, войовнича,
Як джерело напруги і біди –
Росія двадцять першого сторіччя.
Обман, підступність,хитрість та цинізм,
Загарбницькі, хижацькі устремління!
Політика державна – це рашизм
І диктатура з формою правління.
З’явився Путлер новий у Кремлі,
В орла-мутанта знову кров на дзьобі.
Повзе чума рашизму по землі,
Народжена в імперії утробі.
Збагнути треба, так було завжди!
Мінялась назва і вожді на троні…
Фашизм російський виріс із Орди,
Як і Москва живе в ординськім лоні.
27.03.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488594
дата надходження 27.03.2014
дата закладки 27.03.2014
Пісня на мої вірші написана композитором Світланою Гричко .
Співає Світлана Гричко. Запис не дуже якісний, але разом з текстом дає уявлення про цей наш спільний твір. Музичний файл створений за допомогою Олексія Тичка, я йому щиро дякую.
[img]http://www.naviky.dp.ua/wp-content/uploads/2011/12/%D0%91%D1%96%D0%B9-%D0%BF%D1%96%D0%B4-%D0%9A%D1%80%D1%83%D1%82%D0%B0%D0%BC%D0%B8-%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80-%D0%9A%D0%BB%D0%B8%D0%BC%D0%BA%D0%BE_1936.jpg[/img]
ПАМ’ЯТІ ГЕРОЇВ КРУТ
Від студентської лави до народної слави
Недалека дорога через смерть пролягла.
І не дівчина мила ваші очі закрила,
І не рідна матуся стерла піт із чола.
Ой, хлоп’ята-орлята, як же вас небагато,
Як же вас оточили звідусіль вороги.
Коли ви помирали, сурми вам не заграли,
Лиш багряні від крові стали білі сніги.
Краю мій солов’їний, це із вуст твого сина:
«Ще не вмерла Вкраїна!» - чули люті кати.
Там, де юні герої узялися до зброї,
Дух народу не вбити і не перемогти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488039
дата надходження 25.03.2014
дата закладки 26.03.2014
Чи хочу бути я твоїм гріхом?
Я хочу - щастям...
досить вже гріхів...
Твоїх картин довершеним штрихом...
Натхненням ненаписаних віршів...
Я хочу жити у твоїх словах...
Щоб губ твоїх торкатись щохвилини...
Назавжди поселитись в твоїх снах...
І сонцем...
щоб світить тобі щоднини...
Я хочу...
вітром, небом і дощем...
Для тебе бути...
Зорями сіяти...
У темну ніч...
невидимим плащем...
Від всіх негод... собою укривати...
Я хочу бути...
дотиком руки...
А вранці... першим ніжним поцілунком...
Я хочу...
не на мить...
а на віки...
Твоєї долі стати візерунком...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456938
дата надходження 27.10.2013
дата закладки 16.03.2014
Оконной тьме – ленивый дождь ночной,
Стенным часам - откусывать минуты,
Но аромат волос твоих – волной
Сегодня – мне, хотя вчера – кому-то…
Да, полистать бы дней твоих тетрадь…
Конечно, после… И не завтра даже,
Совсем не время думать и гадать -
Когда захочешь, то сама расскажешь…
Твои глаза в тени, их не прочесть,
Молчишь – благодарю тебя за это,
Довольно и того - ты просто есть,
Сейчас и здесь, со мною, а не где-то.
Чего-то ждем… И ты и я пока
Свободны – ничего еще не сталось,
Лишь в свете ночника твоя рука,
В которой беззащитность и усталость.
На безымянном пальце светлый след…
Само колечко в сумочке, конечно?
Я ничего не спрашиваю, нет,
Быть нужно и тактичным и беспечным…
Когда в победу вера нетверда,
То – заслонить лицо и шпагу – в ножны…
Что ж, если не сейчас, то никогда!
Руки твоей касаюсь осторожно…
Но ты сердито шепчешь мне: «Не тронь!
Поцеловал бы, что ли, для начала…»,
А легкая и теплая ладонь
Уже скользит ко мне под одеялом…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484316
дата надходження 08.03.2014
дата закладки 13.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.03.2014
Як умру, то поховайте мене біля мами,
На граніті напишіть: "Захищав державу".
Хай кричать, що я бендера, що фашист наївний.
Я одного тільки хочу: Миру в Україні.
Поховайте, мене, люди там, де всіх ховають,
Я за правду буду битись до самого краю...
До останньої краплини кров буде стікати,
Не скорюсь я цим баранам, служителям ката.
Сонце вийшло із-за хмари, все угомонилось,
Ви ще, вражі супостати, крові не напились?
Знайте, вас ніхто на світі не простить ніколи,
Бо герої серед люду, ви ж - собаки кволі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485360
дата надходження 13.03.2014
дата закладки 13.03.2014
Железные птицы, нехоженых мною дорог,
Все меньше жалею, но, больше желаю,
Судьбе своей серой, такой же живой огонек,
Что бьется, как сердце, бездонное небо глотая.
И легче, и выше, манЕвренней взмахи крыла,
И мир, где была, уже вряд ли теперь узнаваем.
Умерла – говорят обо мне – молодой умерла,
А теперь в одной стае с железными птицами… Раем,
Да и адом мы пуганы разве что только чуть-чуть.
От того так свободен полет наш и нет горизонтов –
Без возврата назад, без маршрутов и, не обессудь,
Без прощаний и слез тают в небе следы самолетов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482793
дата надходження 01.03.2014
дата закладки 10.03.2014
Слова О. ПЕЧОРИ та А. СУПРУНА.
Музика Анатолія СУПРУНА.
Виконує Заслужена артистка України Олена БІЛОКОНЬ.
Міста – прекрасні, мальовничі – села.
Щаслива будь, прабатьківська земля.
Хай пісня лине щира і весела,
Серця і душі гріє й окриля!
Нехай злітає в неозоре небо,
Дощами рясно на поля спада.
У праці нам, в любові жити треба,
Бо Україна – вільна й молода!
Приспів:
Піднімем разом неньку-Україну.
Нехай здійсняться мрії Кобзаря!
Є дух козацький, мова солов’їна.
Над світом зійде праведна зоря!
Єднаймось, друзі, у міцну державу,
Плекаймо рідний неповторний край.
У світі добру здобуваймо славу,
Святковий підіймаймо коровай!
Приспів.
Добром квітують материнські очі.
Дитя леліє світлу мрію в них.
Ми в злагоді і в мирі жити хочем.
Нехай Господь усіх нас боронить!
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484351
дата надходження 08.03.2014
дата закладки 10.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.02.2014
[i][b] NP
Глаза твои – горький миндаль,
И роз лепестки – твои губы…
Меня ты зовешь ими в даль,
И если пойду, то… погубишь!
Но, как мотылек, на твой свет
Лечу я к тебе, незабвенной:
Уже в темноте – жизни нет!..
Лишь призраки, блики и тени.
И пусть я в том свете сгорю,
Упав, разобьюсь я о землю!..
В огне я изведал зарю,
Без коей я жизнь не приемлю!
2.02.2012, 9.12[/b]
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476539
дата надходження 02.02.2014
дата закладки 18.02.2014
Прискорбно сердцем понимать -
На сон мои иссякли планы.
Покинув в полночи кровать,
Отмерив крест у лика Анны,
Святую тезку попрошу,
Дабы замолвила словечко.
И до зари не потушу -
Пускай поплачет воском свечка.
И попрошу святую мать
( Хотя же кто средь ночи будит?)
Наутро Господу сказать,
Пускай меня не обессудит.
Я отпустить прошу грехи,
Что воплощаются в реальность,
Я думаю, мои стихи
Нейтрализуют аморальность.
Частично сглаживают срок,
Что мне отмерила тревога,
Мое мышление порок,
Но мой талант был дан от Бога.
Простите, Аннушка, за то,
Что я порочу наше имя.
Ваша забота и тепло
В моей душе навек хранима,
А Ваша святость, благодать
Порою ослепляют очи.
Вы не способны не прощать!
Спасибо Вам...Спокойной ночи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456440
дата надходження 24.10.2013
дата закладки 17.02.2014
Если звенит боли коса,
Судьбина наотмашь - плёткой...
Знай, что чёрная полоса
Часто становится - взлётной!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459129
дата надходження 07.11.2013
дата закладки 17.02.2014
[i][b]« - Знайди мене в наступному житті,
- вона мені приглушено сказала...
…
Але, скажіть, чому так темно стало?!
Серед зими - розтало.
Стільки злив...»
Molfar «Темно»[i][/i][/b][/i]
Мольфаре, наближається гроза…
Серед зими дощем вагітні хмари.
Трикапки затремтіли у сльозах
І темно стало від облудних марень.
Веде мене язичниця-любов
Дорогою із гір – та все у прірву…
Молитву шепче мовою дібров,
Отруйний хміль із коренем не вирву.
«Знайдеш його в наступному житті…» –
Мені сказала доля і розтала
Снігами окаянних почуттів,
І в душу крига врізалась кресалом.
Не стримуй дощ, мольфаре, хай гримить,
І серце крають муки-блискавиці!
Ця повінь-ніч украла пів-зими.
І душу, безіменну і безлицю…
Мольфаре, наближається гроза…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479824
дата надходження 16.02.2014
дата закладки 16.02.2014
Поцілив у саме серце
Любов'ю позбавив страхів
Кружляють у небі крилаті
Холод тримає птахів..
Я вкраду тебе сьогодні
На хвильку одну чи дві
Я віями вкрию будні
Прокинешся у ві сні
Ти світло моє ти Сонце
Ти бог мій, моя печаль
Я цілуватиму звуки
Я зніму цю чорну вуаль
Для тебе, бо ти єдиний
У світі моїм вогні
Ти не питай про завтра
А я не казатиму ні
Вітер розвіє розлуку
Заповнить цвітінням бокал
Ти цілуватимеш руки
Ми пройдемо між "обвал"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479429
дата надходження 14.02.2014
дата закладки 15.02.2014
Якщо це не кохання, то чому
Повітря мало, як тебе стрічаю,
В очах твоïх без спротиву тону,
Відроджуюсь -вмираю - воскресаю?
Чому бентежно стукає десь там,
У лівім підребер'ï, моє серце?
І хочеться підспівувать пташкам ...
І розтектися сонячним джерельцем ...
Якщо це не кохання, то чому
Ти в сни моï приходиш весноцвіті?
Долає твоя посмішка пітьму
В думок моïх розколенім граніті?
А, може, все це -вигадка моя?
Сама собі надумала кохання?
А твоє дивне і святе ім'я -
То музики й поезії вінчання?
Якщо це все полуда - то нехай
Вона й надалі застилає мрії,
Аж поки я ступлю за небокрай
І зорі покладу собі під віï ....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477317
дата надходження 05.02.2014
дата закладки 14.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.02.2014
[i][/i][b][/b][b][i]Йду я до Майдану – назустріч зорі…
Там Вкраїни серце, там богатирі…
Там куються долі!.. В них найвища суть –
Прокладають хлопці у Європу путь…
Жарко на Грушевській:* вогнемовний герць
ЗаБулатив сталі небайдужих серць!
Та ворожі дула пробують на зуб
Леговані се́рця і козацький чуб.
П р и с п і в:
Йду я до Майдану… Стрічка майорить…
Стрічка синьо-жовта – кольорова мить!
А в душі – трембіти: наш співочий край!
Вже гряде побіда! Грай, трембіто, грай!
«Згинуть воріженьки» – як роса, як сон –
Втілять нашу мрію вої без погон!..
На́рід український факел запалив,
Не згасить вже світла і мільярдом злив!
Понесуть народи світло у майбуть
Й виберуть для долі праведную путь –
Скинуть всіх тиранів раз і на віки́!
…І сплетуть майданам ла́врові вінки!
П р и с п і в:
Йду я до Майдану… Стрічка майорить…
Стрічка синьо-жовта – кольорова мить!
А в душі – трембіти: наш співочий край!
Вже гряде побіда! Грай, трембіто, грай! [/b][/i]
_____________
*Мова йде про відомі події на вул. Грушевського (у Києві).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478501
дата надходження 10.02.2014
дата закладки 10.02.2014
Читаю. Вчитуюсь. Вражаюсь.
Ціную Вас. Боготворю.
В емоцій шквалі розчиняюсь.
В чуттєвім полум’ї горю.
Палка любов у творчім «ліжку»
Звела тенета на віки.
Зі слів закоханих доріжка
Полихоманила рядки.
Нікому так ще не вдавалось
Заглибитись до дна душі.
Щаслива ж та, кого торкались
Такі зворушливі вірші!
Тамую щем в душі і тілі,
П’яниться хмелем голова.
Подумать страшно, що ж на ділі,
Коли вражають так слова?!
© Copyright: Ирина Визняк, 2013
Свидетельство о публикации №113040212623
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415107
дата надходження 02.04.2013
дата закладки 08.02.2014
перо, моя любовь, моя стихия
я не Мальвина, ты Пьеро
прощаться ль нужно, мы ль лихие?
мне отречься тебя, в дни мирские
ведь ты похоть моя и вино
моя страсть вожделение искра
мой оргазм моя сила перо
отказаться от слабости ночью
подарить ему счастье покой...
я привязана нитью иллюзий
разве есть что сильнее? любой
разгадать непростая загадка
пролистать не устать не остыть
в сказке ложь но утёнок ведь гадкой
превратился в лебедя дочь...
ночь... сплети меня в сети благие
удержи до утра... превозмочь
в одиночестве слабости духа
пронеси моё тело и звуки
обесточь меня, обесточь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477710
дата надходження 07.02.2014
дата закладки 07.02.2014
Ca ira! Ca ira! Ca ira!-
Революції лине набат!
Ca ira! Ca ira! Ca ira!-
Гільйотина- найкраще із свят!
Зістриже сволоту до ноги,
Збриє зрадників та ворогів!
... ... ... ... ...
У Парижі свято зі свят-
Це не просто дзвони дзвенять!
Люду вир. То усі гомонять-
Заговірників треба скарать!
Тягне кат із візка ворогів-
Гільотина їм шию намуляє!
Серед них мадам Дюбаррі-
Короля коханка минулого.
Так було. Тебе вибрав Король
Як кохану у свою оселю...
Як коханки подбалась роль-
Іскрометна, дивна, весела!..
Своє тіло, тріпотне й струнке,
З насолодою подарувала
Королю, як і серце м"яке.
Ти його ї справді кохала.
Ті ніколи зла не була,
Ні на кого злості не мала...
Просто Ера інша прийшла-
І тебе віддали Трибуналу.
Трибунал розібрався, як міг-
На народ не міг не вважати-
На поталу криваву товпі
Дюбаррі ешафоту віддати...
Про брехливий не думала мул,
Як король твоє зніжував тіло...
Наближатись до сонця впритул
Небезпеки ти не розуміла...
Час настав. Тебе тягне Сансон
За волосся до ешафоту...
Це якийсь невблаганний сон...
Ти благаєш- Не хочу! Не хочу!
Ти ще гарна. У тілі шал,
Груди дихають важко, виразно...
Так це любить кривава юрба-
Наче весь тебе хоче... насилувать.
-Ще хвилиночку, Пане Кат!
-Ще хвилиночку! Дайте сонечком
Милуватись, в дитинстві як!
Милуватись церковними дзвонами!
Ще повітря ковток вдихнуть!
Ще відчути руками скутими
Невблаганності важкість пут...
Ще відчути... відчути... відчути...
Невблаганний плин часу- мить,
І Сансон твоє тіло зв"язане,
Що немов від бажання тремтить,
До дошки гільйотини прив"язує.
Ти на дошці лежиш нараз
Під сокири кривавою пащею.
І сокири кривавий паз
Як тоді... олією змащений...
Полетів ніж сокири униз...
Ти напружилась, закричала...
І душа відлетіла у вись,
Як коли з Королем "кінчала"...
Натовп, наче в екстазі, волав-
Ca ira!- тому катові кволому,
За волосся як він підійняв
Миловидну жіночу голову...
Твоє тіло, що ти була
Горда ним, бо була найкращою,
Не церковна земля прийняла-
Темна яма з вапном негашеним...
... ... ... ... ... ....
Наче Ера нова надійшла
Та не раз ще скажемо нині ми-
О Свободо! Скільки ж-то зла
В світі вершиться від твого імені !..
Примітки.
Дюбаррі Марі Жанна- коханка Короля Франції Людовіка П"ятнадцятого,
гільотинована в епоху Революції
Ca ira- приспів революційної пісні "піде", "наладиться"
Сансон- кат міста Парижа в епоху Великої Французької Революції
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477259
дата надходження 05.02.2014
дата закладки 06.02.2014
Я просто жінка… Грішна і земна.
Не ангел я, не перший витвір Бога.
Так легко мною впитись без вина,
Я ж на устах залишу тільки здогад.
Я просто жінка… Суміш сміху й сліз,
Фонтан емоцій, джерело любові.
Я загадка, незвіданість, ескіз,
Рожеві сни і мрії кольорові.
Я просто жінка… Та в усі віки
В моє ім’я творили і вмирали,
З небес зривали в пристрасті зірки,
Співали солов’ї нічні хорали.
Я просто жінка… Різна для усіх:
Для когось подруга, ну а комусь єдина.
В міцну я дружбу вірю, мов горіх,
А як любов, то тільки лебедина.
Я просто жінка… Та лише мені
Одній дано святе наймення Мати.
Я послана на землю, щоб в вогні
Своїх діток від бід охороняти.
Я просто жінка… Ніжна і слабка.
І в слабкості моя таємна сила.
Жіноча доля, кажуть, не легка,
Та іншої я в Бога не просила.
Я просто жінка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468473
дата надходження 26.12.2013
дата закладки 05.02.2014
Укотре перечитую «Кобзар»,
Порад шукаю. Батьку, як нам бути?
В душі народу спалахнув пожар,
Але ж були вже в Україні Крути!
Усе було, як ти заповідав:
І лилась кров, і рвалися кайдани!..
А вчора знов… юнак навіки впав,
Який читав твої вірші з Майдану…
Аж закипів обуренням Дніпро!
Аж застогнала рідна Україна!
Поглянь же, Батьку, двісті літ спливло,
Вона ж , сердешна, досі на колінах.
Скажи: чому? Із неба роздивись,
Що нам робити. Розпитай у Бога,
Ще скільки треба душ невинних ввись,
Щоб освітилась у пітьмі дорога?
А, може, досить?! Сонечком з-за хмар
Осяй нам шлях до Віри і Любові.
І я візьму до рук старий «Кобзар»
Шукати сили й мудрості у слові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476987
дата надходження 04.02.2014
дата закладки 05.02.2014
_____Оружие есть? Выходи--------
_____Так я им торгую по праву--
_____За речью своей следи-------
_____Ты лучше следи за базаром-
Интернет - не глобус на шпиле
Интернет - голубая страна
Европа сидит вся в мыле
Наблюдают что как и когда...
Я же к Вам по хорошему
Ну, дверью чтобы не в лоб
Культура моя не заброшена
Никто мне не скажет, что жлоб...
Студент нынче разный ошпаренный
А девочки девочки есть
Чистюли есть и чумазые
Не очень сейчас любят лесть...
На лбу горит красный прищик
Не смей выше пояса ствол
Коль руки зажгли кострище
Быстрее смени свой пол...
Дом может быть и в оренде
Процент может быть 0,2
Чистая пленка и в ленте
Не кружится голова...
Поделись и рука не вздрогнет
Природа любит слова
А дело богатых и нищих
Не кичятся там там права...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476776
дата надходження 03.02.2014
дата закладки 05.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.02.2014
На юг, любимая, вперед!
Пришла пора любимой
Понежить спинку и живот
Под южным солнцем Крыма!
Приедем в тихий городок,
Уютный снимем домик.
В чудесный солнечный денек
Идем на пляж. Ты томик
Стихов любимых для души
Несешь в руке.. Мы шорты
И майки, точно малыши,
Одели на курорте.
Долой забот тяжелый груз!
Ни слова о заботах
Не говорим, едим арбуз,
Смеемся до икоты...
Подходим к морю. Не туда,
Где люди, точно свинки,
На полотенцах в три ряда
Поджаривают спинки,
Идем на камни под скалой
Мы на любимый наш
Нудистский, голый, молодой,
Веселый, добрый пляж.
Здесь изумительный настрой,
Здесь каждый друг и брат.
Куда ты камень за душой
Запрячешь? В голый зад?
Расположимся на камнях,
Вдвоем пакет вина
Меж поцелуев и в стихах
Мы разопьем до дна.
А рядом парочки сидят,
Любуются на нас.
К себе на ужин пригласят,
Смеются всякий раз,
Как ты стеснительно идешь
Купаться, прикрываясь...
Как в воду плавно ты нырнешь,
Стыдливо улыбаясь.
А я вослед тебе нырну
Решительно и смело,
И под водою обниму
Твое нагое тело.
Ты отдалась морской волне,
А я тебя ласкаю...
Лишь рыбки видят в глубине
Как я тобой играю...
Заходит солнце... На воде
Лишь лунная дорожка...
Я на тебе... И я в тебе...
И под тобой- немножко...
Ты восхитительна. Нежна.
Пьяна. Ты морем пахнешь...
Самозабвенно влюблена
В меня. Желанья наши,
Безумства наши мы с тобой
осуществим на пляже,
И утомленные, домой
Уносим счастье наше.
И настроения полет
Летит, не прерываясь!
А завтра новый день придет
Навстречу, улыбаясь.
Пусть месяц смотрит к нам в окно,
Как ласковый хазяин.
Тебе нас видно- все равно!
Смотри- МЫ ОТДЫХАЕМ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476100
дата надходження 31.01.2014
дата закладки 31.01.2014
Сніг за моїм вікном,
білий, холодний, лапатий...
Чому ж так серце болить...
Очі не хочуть спати...
Думка рветься й летить...
Десь там, у серці Столиці,
Діти стоять на смерть,
мужні, святі, світлолиці...
Сніг на бруківці,
а на снігу розцвітають маки...
Плаче-квилить, не спить,
серед ночі січневої, мати...
Господи, знаю, Тобі
крові не треба й жертви,
Прошу, спаси й відведи
в хлопців направлені жерла.
Господи, врозуми тих,
хто стріляє і наказав стріляти...
Кров'ю просякла земля...
Досить ту кров проливати...
......................................................................
Воля - це світлий порив,
ненависті у ній немає...
Що ж то за сучі сини,
хто ненавидіти закликає...
Знаю, жоден із них
не відкриє для кулі серце...
......................................................................
Господи, вбережи
дітей, що стали до герцю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474417
дата надходження 23.01.2014
дата закладки 30.01.2014
В хатині тиша. Пахне хмелем.
Підходить тісто - будуть пиріжки.
На припічку охайно-теплім
Давно живуть мальовані квітки.
Матуся в кружевній хустині
Виконує знайомий ритуал:
Підмісить тісто в мисці синій,
Подрібнить в ступочці старій мигдаль.
Вже скоро розпочнеться дійство:
Нагрілася духовка, аж, пашить.
Сформовані кульки із тіста,
Але матуся зовсім не спішить.
Повільно, ніжно, як дитину
Несе матуся до духовки лист.
І вже наповнює хатину
Духмяний запах, що лоскоче ніс.
Мені так часто сниться мама
В хустині кружевній, щока в муці.
...Вона онуків частувала
З ясною посмішкою на лиці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270178
дата надходження 14.07.2011
дата закладки 28.01.2014
[b]Тринадцять років [/b]-
Днів довга низка.
[b]Тринадцять років[/b] -
Далеко й близько.
[b]Тринадцять років[/b]
Між нами - вічність.
Затихли кроки -
І біль , і ніжність
[b]Тринадцять років[/b]
За мною слІдом.
Примарний спокій
Єдиний свідок.
В далІ високій,
Матусю, мила,
Крізь ранок мокрий
Душа летіла.
Що ж ти накоїв,
Грудневий ранок?
Плач дальніх дзвонів
Вслід, наостанок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463478
дата надходження 01.12.2013
дата закладки 28.01.2014
Скоро поїзд покине вокзал,
Ти махнеш на прощання рукою,
За вікном побіжить магістраль,
Але більш не знайду я спокою.
Скоро поїзд мене понесе
У нічну безкінечну тривогу,
Цінуватиму я над усе
Лиш єдину - до тебе - дорогу.
Скоро поїзд покине вокзал,
В серці нові поселяться втрати.
А мене твій німий трибунал
Засудив до повільної страти..
...Скоро поїзд покине вокзал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437468
дата надходження 15.07.2013
дата закладки 28.01.2014
[i][b][color=""][color=""][color=""]Сатаніють псарі, сатаніють,
Поливаючи кулями нас!
По другому на псарні не сміють:
"Фас його, беркуте, фас!"
В 21-ім, Христовім столітті
Розгулялись і дикість, і... крах:
Вовкулаки, у крові по лікті,
В кровопусках ховають свій страх!
Глянь на обрій – вже мріє розплата:
Всім ублюдкам за дикість – наш гнів!
За цькування людей – брат на брата –
Наших дочок і наших синів!
Не чекайте від Господа прощі:
Злодіянь переповнився край!..
Щоб не лити вже крові, я прошу:
Залиші́ть Богом даний нам край!
Подавайтесь в Росію, в Ізраїль...
На кулúчки к біса́м, в та-ра-ри!
Не чадіть в благоліпному раї –
Не пиняйте н о в о́ ї п о р и![/color][/color][/color][/b]
28.01.2014[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475481
дата надходження 28.01.2014
дата закладки 28.01.2014
Во сне
Чёрную и прочную разлуку
Я несу с тобою наравне.
Что ж ты плачешь? Дай мне лучше руку,
Обещай опять прийти во сне.
Мне с тобою как горе с горою...
Мне с тобой на свете встречи нет.
Только б ты полночною порою
Через звёзды мне прислал привет.
Уві сні
Нашу чорну і міцну розлуку
Порівну мені й тобі нести.
Що ж ти плачеш? Дай же краще руку,
Обіцяй, що прийдеш знову в сни.
Я з тобою, як гора з горою...
Зустрічей не буде на землі.
Тільки уночі побудь зі мною -
З зіркою привіт пришли мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475498
дата надходження 28.01.2014
дата закладки 28.01.2014
Тисячі львів’ян і жителів області прощаються
з Юрієм Вербицьким, якого невідомі 21 січня
викрали з Олександрівської лікарні у Києві…
катували... та кинули в лісі вмирати на морозі...
(З хронічки останніх подій…)
[b][i][b]Чи знаєте як смачно пахне юшка
Після гучних літаврів «бочкарів»*,
Що виграю́ть, узяті вже на мушку
Таємних і продажних снайпері́в?..
Ту юшку нам готують серцем, щиро
Дівчата наші, сестри, матері́…
Й стоять за юшкою у черзі мирно
Солдати наші славні – бочкарі!
Горить Майдан, палають жахно шини,
Й вогонь буремний – в молодих серцях!
Ковтають юшку істинні мужчини –
В них дух звитяги й правди не зачах!
…Й стояв Юрко в тій черзі… Та востаннє!
Вона – з косою – вибрала його…
Знайшов він смерть свою не на Майдані –
В катівні зека – чорта самого́!
Та Він не став пред ними на коліна,
В негідників пощади не просив!
«Іще не вмерла» й перед смертю лине…
...Вмирав за правду – України син...[/b]
[/i][/b]
27.01.2014
________
*Шумові ефекти на бочках - у піку урядовим
шумовим гранатам, начиненим сльозогінним
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475264
дата надходження 27.01.2014
дата закладки 27.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.01.2014
Какая прелесть эти снегири…
На фоне запорошенных сугробов
Сидят на ветках, в проблесках зари,
Между землей и алым небосводом…
Пречистый серебристо-белый снег
Укрыл холмы пушистым одеялом…
И нежно улыбается рассвет,
Маня к себе жемчужным опахалом…
Какая неземная благодать;
Как все вокруг божественно красиво…
Какое счастье поутру познать
Снегов искристых радужное диво.
Как лучезарны отблески зари
Между землей и алым небосводом…
Какая прелесть эти снегири
Меж Рождеством и Старым Новым годом…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469658
дата надходження 01.01.2014
дата закладки 21.01.2014
Ми ті, що не навчилися любити,
І в небо не злетіли (бо безкрилі).
Бреде наш вік, спустошений, як митар
Рахуючи за нас нужденні милі.
Ще крок, ще два… лишилося до «завтра»
Скажіть, а «нині» за гріхи чиї?!
Чекає лиш на те, як ляже карта
Той ворог ваш, що в серці причаївсь.
Ні пари з уст – наказано: «Мовчати!»
Комусь за це «сузір’я» на лацкан!
Але ж тебе твоя родила мати
І ти давно, напевне, батько й сам!..
Народе мій, скажи, чому ти злидар
У себе вдома, на своїй землі?!
Чому вкраїнський дух, як на коридах,
Якого рвуть безжально бугаї?!
Народе мій, ти вистояти зможеш.
Ніхто скорити віру не зумів!
Допоможи нам всім, Великий Боже,
Навіть тоді, коли забракне слів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464709
дата надходження 07.12.2013
дата закладки 20.01.2014
Мовчиш? Мовчи! Мовчи і бійся,
На це худоба здатна теж!
Та, бидло, навіть не надійся,
Що спокій в старості знайдеш!
Тебе спитають ще внучата –
Що ти робив, як був Майдан?
Тоді не вдасться промовчати,
Життя прожив немов тарган.
Коли збагнеш, вже буде пізно.
Старався ніби, їв і пив –
Навіщо плакатись так слізно
Коли людиною не жив!
Це не життя, а існування,
Без гідності, свободи, волі.
Щоб відповісти на питання
Потрібно поєднати долі.
І присвятити Україні
Не тільки долю, а й життя.
Тоді на старість навіть тіні
Жалю не буде й каяття!
19.01.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473680
дата надходження 19.01.2014
дата закладки 19.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.01.2014
в песочнице стало тихо
разбежались все по домам
осталась одна хулиганка
и он озорной хулиган
её не позвала мама
о нём позабыл отец
не знали сердца обмана
не знать бы его.. и в конец
он руку держал упрямо
сняв из себя куртец
второю он строил замок
воином был тот юнец
она молчаливо глядела
как падали стены у ног
а он подымал свои стрелы
упрямым родил его бог
потом они тихо украдкой
проникли в иной городок
и стало так сладко сладко
листвой укрывал их Блок
под синью стального неба
она на ступеньку вперёд
он поднял её на руки
и скрылся с глаз параход
с тех пор лет прошло немало
немало уплыло и вод
но вижу я утром рано
и зарево без изъяна
её и его Хулигана
в окошке застолье господ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473275
дата надходження 17.01.2014
дата закладки 18.01.2014
Сегодня проходит последний рубеж
По площади города главной.
Мы преданы всеми. Стихает мятеж...
Так что же- погибнем со славой!
Мы монстры преград на пути возведем
Губителей вольности нашей.
Мы в землю вгрыземся, но мы не уйдем,
По-братски испив эту чашу.
Довольно сверканья штабных эполет-
Дорогу простому народу!-
В них вера угасла. Отчаянья нет-
МЫ будем стоять за свободу!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473280
дата надходження 17.01.2014
дата закладки 18.01.2014
Ой ти Русь, моя ти мати,
Меж нема - куди не кинь...
У іконах стоять хати,
Очі смокче далі синь.
Мов захожий богомолець,
Я дивлюсь твої поля.
Невисоких край околиць
Затополена земля.
Пахне яблуком і медом
Спас смиренний у церквах.
І веселощі під небом
За селом, в густих лугах.
Де зелених пасм мережки,
Бігтиму з усіх я ніг.
А назустріч, мов сережки,
Задзвенить дівочий сміх.
Якщо крикне рать святая:
"Кинь ти Русь, живи в раю!"
Я скажу: "Не треба раю,
Хочу в рідному краю".
[b]Текст оригіналу:[/b]
Гой ты, Русь, моя родная,
Хаты — в ризах образа...
Не видать конца и края —
Только синь сосет глаза.
Как захожий богомолец,
Я смотрю твои поля.
А у низеньких околиц
Звонно чахнут тополя.
Пахнет яблоком и медом
По церквам твой кроткий Спас.
И гудит за корогодом
На лугах веселый пляс.
Побегу по мятой стежке
На приволь зеленых лех,
Мне навстречу, как сережки,
Прозвенит девичий смех.
Если крикнет рать святая:
«Кинь ты Русь, живи в раю!»
Я скажу: «Не надо рая,
Дайте родину мою».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473161
дата надходження 17.01.2014
дата закладки 17.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.01.2014
Наседкой опекаю наших крошек,
Избушка вся на мне – на курьих ножках,
По зёрнышку клюю, а мой Петруша
Частенько называет «квочкой», «клушей»…
Слова такие – только курам на смех,
Да и любви особой нет – всё как-то наспех…
Кто я ему? Очередная баба –
Не племенная, а простая ряба.
И птичий Двор не признаёт за птицу –
Ни разу не летала за границу!!!
Разносят вздор нелепых наговоров:
С яйцом, мол, затеваю вечно споры
И якобы имею жуткий почерк...
Злорадствуют, что слепну ближе к ночи…
Насчёт мозгов – слыву не слишком умной,
Раз денег не клюю у толстосумов…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450632
дата надходження 24.09.2013
дата закладки 11.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.01.2014
Я многих видела...
Не многим отвечала
Со многими пила на брудершафт
Но только с Вами... С Вами целовалась
И с Вами танцевала
Этот вальс...
О, этот вальс !
О, эти звуки флейты !
Как сладок миг...
И смех в стенах аорты
Их ритмикой спасает саксофон...
Ох, этот дивный чудо- чудо тон...
Своей печалью падает и речью
Ложится надо мной Ваш тихий стон
И тают ледники и душу лечат
Целуйте и танцуйте ...Этот вечер...
Прекрасен!Силует...Всё выдержит перрон...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397128
дата надходження 01.02.2013
дата закладки 07.01.2014
Клич лелечий над тернами,
Серед злоби і чужих.
Добирався манівцями,
Вже на конях вороних!
Хати рідної долинув,
До Різдва, неначе грім.
Над ланами криком лине,
Вже заходить в кожен дім.
Вас вітає із святами,
Зве Майдани до звитяг.
Скинув крила рушниками,
На доріжку наче маг.
Щоб родило в полі жито,
Мали в хаті й за столом.
Все що було пережито,
Аби зникло, як фантом.
Дай вам даченьку дубову,
Щоб світилась, як вігвам,
Для воріт машину нову,
Щоб не спалося врагам.
Щоби в будні і святкові,
Могли випити сто грам.
До сто літ були здорові,
Й дорожили щоб життям.
Щоби все на світі мали,
Щоб закінчився бедлам.
Щоб жилося у любові,
Щоб кохались до безтям.
Щоб звучала наша мова,
Щоб вклонялися гаям.
Щоб в господі і діброві,
Знов співалось соловям!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470915
дата надходження 07.01.2014
дата закладки 07.01.2014
Ти граєш
Мою мелодію, і душу, і струну,
Безжально й ніжно, ще і ще одну
Торкаєш.
І я звучу
Твоєю скрипкою, цілунком і дощем,
В твоїх руках горю й холону. Ще
І ще кричу!
Я знаю,
Що справжнє завжди в митях, у моментах,
Й музИка вже ніщо без інструменту,
Коли кохає.
Зливалися
Майстерність з ніжністю і нотами цвіли.
Ми вже не грали – марили, жили,
Кохалися.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447611
дата надходження 06.09.2013
дата закладки 06.01.2014
Кублиться зима у димарях,
Загорнувши небо у ряднину ;
Задрімали зорі в ліхтарях,
Заховавши місяць у торбину ...
Накошлатив свій кожух туман,
Жмуття вовни кинувши в яругу ;
Вітер заховався за паркан -
Пише на траві пожухлій фугу ...
На дорозі лиже камінці
Хмаровиння, сіяне крізь сито ;
І незвично мовчки горобці
Дивляться із терника сердито ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470525
дата надходження 05.01.2014
дата закладки 06.01.2014
как ты там.. без меня?
кто сосуды твои укрепляет
горячим белым вином?
кто книги тебе читает
по созвездиям точкам углём?
кто щекочет кудряшками губы
массируя по стопам?
кто вздыхает грустит и плачет
целуя тебя нелюбя
просто так... кто считает и...
между прочим... молчит
узнавая прогноз по глазах
мобильный молчит
я оччень... зжимаю его...
в зубах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470567
дата надходження 06.01.2014
дата закладки 06.01.2014
Твой сон расстревожил блики
Верхушек косматых лес
И в мир унесли безликий
Пробудили меня ото сна
Совы кричали их крики...
В клювиках клубни клубники
Менорным светом огня
Обними меня, мой повелитель
Я сегодня - рабыня- твоя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335386
дата надходження 06.05.2012
дата закладки 05.01.2014
Не діли мене, чуєш, небо!
Не діли мою душу на три
Скільки має вона частинок?
Може вісім, та я одна...
Моя постіль знімає втому
Хмелію у ній без вина...
Гріхом засинаю у кріслі
Згрішила... Усі ми грішні
У чому моя вина???
Розіллю її по зап'ясткам
Хай зіллям зіллється струна
Може вип'є хто... Хто дістане
Кохання моє зі дна???
Благати вмовляти - не буду
Моя гордість у тінях облуду
Не діли мене диском Сонця
Його промені не діли...
Відпускаю життя на волю
Лети моя птахо, лети...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334986
дата надходження 04.05.2012
дата закладки 05.01.2014
Світ барвінковий у повітрі чисто...
Лелеки бавляться чекають дитинча...
Весна розбещена убралася в намисто...
Крилата птаха поглядає на грача...
І соловей не втішив і кульбабки
Яблоні сукня бархатне вбрання
Джмелі зривають баритоном вірші
Гостинне небо сонце і земля...
Чому ж в душі гостює пустка???
Чому не милий світ без скрипаля???
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334570
дата надходження 02.05.2012
дата закладки 05.01.2014
Этой ночью, я точно знаю,
Я приду к тебе в светлом сне.
Златоглазой луной сияя
В неподвластной нам тишине.
Я приду, чтоб тебе присниться,
И внести в твою душу покой.
Будет сердце счастливо биться
Под неслышной моей рукой.
Позову тебя в лес зеленый,
В мир чудес неземных и красот.
Этот сон нас с тобой, влюбленных,
В поднебесную высь унесет.
Пусть течет голубой рекою
Удивительно-звездный эфир,
Мы под лиру ночного покоя
По-другому увидим весь мир...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468142
дата надходження 24.12.2013
дата закладки 05.01.2014
Пегасе мій, обпалений вітрами,
Освячений мечами блискавиць!
Мої слова – душі твоєї шрами,
Наш біль тлумачить голос громовий.
Мені тебе все важче приручати,
І між рядками сліз шукати рай.
Та воля, непокірна і крилата,
Натхненням кровоточить із пера.
Мій вірний друже, генію свободи!
Тобі блукати вічно між зірок,
Бо на душі, мов кара й нагорода,
Безсмертя і самотності тавро.
І ти летиш все швидше, мій Пегасе,
Земне тяжіння утрачає сенс…
Наш вимір – поза простором і часом,
У світі нерозгаданих чудес.
ШАНОВНІ КОЛЕГИ!
БАЖАЮ УСІМ В НОВОМУ РОЦІ ПЕГАСА (КОНЯ)
ВПЕВНЕНО РУХАТИСЯ ДО СВОЇХ МРІЙ,
СМІЛИВО ПРИРУЧАТИ КРИЛАТОГО КОНЯ ПОЕЗІЇ,
ТА ДОЛАТИ ВСЕ НОВІ РУБЕЖІ УСПІХУ!
ХАЙ НАТХНЕННЯ НІКОЛИ НЕ ПОКИДАЄ ВАС!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470066
дата надходження 03.01.2014
дата закладки 03.01.2014
На вогнищі печу свої думки…
Збігає час через тріскучу тишу.
Цю одинокість скоро вже залишу,
та поки – не почутий тут ніким.
О, мрії-думи, долетіть до зір.
Вам так потрібно глибочіні неба!
А серце рветься трепетно до тебе…
Лікую душу, очищаю зір…
Приспів:
Вогонь пала, о, як вогонь пала!
І душу гріє, і на серці ясно.
Любов – палка, яка ж любов палка!
Це почуття довіку не погасне!
Шепочуть в ніч, о, як шепочуть в ніч,
тріпочуть-квітнуть пелюстки вогненні!
Пресвітла ніч… Яка пресвітла ніч!
Любові ми довіку полонені.
Із небом вічним мрію віч-на-віч.
Вогонь плекаю, спогади гортаю.
Пекучих споминів багато маю…
Вогонь палає, догорає ніч.
Потроху, а таки лікує час.
Помалу, але все-таки світає.
Вогонь палає… Доля не питає…
Та як же в ній не вистачає нас!
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469527
дата надходження 31.12.2013
дата закладки 03.01.2014
На Майдан ходжу – як на роботу,
Фах мені цей до душі припав:
Маю тут про майбуття турботу,
Хоч багато злободенних справ…
На Майдан іду – немов на свято.
Там душею в небо я злечу!
Злагоди і миру там солдати –
В яриві хоругв і кумачу.
На Майдан несу свою надію
Яв творити із безумних снів,
Бо давно про кращу долю мрію
Моїх внуків, дочок і синів!
На Майдані серце моє мліє,
Коли бачу сльози на очах:
В кожному рішучість пломеніє –
Дух звитяги в людях не зачах!
На Майдані вчуся право жити,
Й за дітей смиренно я молюсь.
В мо́лоді свободи вже не вбити –
В молодих я гідності учусь!
Наш Майдан – це університети,
Щирості , сумління – джерело!
Ще прославлять у віках поети
Наш Майдан!.. Що упокорив зло!
17.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466486
дата надходження 16.12.2013
дата закладки 01.01.2014
Твое сердце – зыбкое как льдина,
Твои руки – нежно-холодны.
На душе – печали паутина,
Без надежд и признаков весны.
Я шагну сама тебе навстречу,
Попытаюсь радостью зажечь,
Очерчу любовью тихий вечер,
Расплескаю мириады свеч.
Ты протянешь мне свою ладошку. –
Я ее к сердечку приложу. –
Чувствами наполнится лукошко, -
Без тебя его не удержу.
Вместе будем лакомиться счастьем,
Собирая звездный серпантин,
Уповаться подкатившей страстью,
Растопив сугроб душевных льдин.
© Copyright: Ирина Визняк, 2013
Свидетельство о публикации №113122408565
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468176
дата надходження 24.12.2013
дата закладки 24.12.2013
На тілі зубожілого народу
Ви – ракова пухлина на роки…
Ви кричите зухвало про Угоду*,
Достатку ненажерливі круки…
Для вас народ мій – плебісцитна маса,
Та гнів людей таки наводить жах…
На вас би зараз Лесю** та Тараса**
З нещадним словом в праведних віршах…
Така солодка й пристрасна спокуса-
Принизити кийками трударя…
На вас би Симоненка Васю*** й Стуса***,
Костенко Ліну*** – жінку-бунтаря…
Ви ж нації моїй відтяли крила,
Забрали Мрію чисту, мов кришталь…
Та не підніме мій народ на вила
Вас, покидьків... на превеликий жаль…
Ви, мов кліщі на тілі у народу,
Пускаєте із жил козацьких кров…
Горланите про гідність... про свободу,
Й не чуєте страждальних молитов…
Вам біль людського серця не відчути;
Ви забрехалися до хрипоти…
Та нації моєї не зігнути
Вам, прихвостням сліпої темноти...
І не забрати волю та свободу,
Втішаючись від силових утіх…
Вам не зламати дух мого народу,
Не засадити в буцегарню всіх…
12.12.2013
Угоду* - з Митним Союзом.
Лесю** та Тараса** - Тараса Шевченка та Лесю Українку, цитатами яких фарисейськи прикриваються можновладці…
Симоненко Василь***, Василь Стус***,
Костенко Ліна*** - справжні патріоти України.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465614
дата надходження 12.12.2013
дата закладки 17.12.2013
*****
Ваші ніжні вуста малинові
Я хотів би хоч раз обласкать...
(з послання творчої душі)
НащО тобі мої вуста примхливі?
Навіщо їх малиновий нектар?
Мої думки занадто полохливі.
Від серця відганяю щем і жар.
Характер твій - оазис у пустелі.
Поезія - із гумором на "ти".
Мене вражають віршів каруселі
І почуттями зведені мости.
Ти - загадковий. Я - чужа, далека,
Люблю романтику, хоча й на схилі літ.
І ти, мов білий чарівний лелека
На берег мрій звершаєш переліт.
Порив ціную. Зрозуміти хочу.
Ніяковію від твоїх зізнань.
Тамую подив. Закриваю очі
І подумки шепочу: "Перестань..."
Самотність виливається віршами.
Обоє трішки стомлені життям.
Вінчає доля помилки штормами.
Роки ж, як буревісники, летять.
Цвіт полину лежить уже на скронях.
(Це я про себе. Ти ще молодий!)
Колись птах щастя випурхнув з долоні, -
Вже більш його не вабило сюди...
Життя не передбачує кохання,
Із сьогодення лабіринт пряде.
Ти ж не бажаєш хвиль розчарування?
Тож я - за дотик душ, а не сердець.
17.09.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365022
дата надходження 18.09.2012
дата закладки 16.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.12.2013
Вже досить терпіти, потупивши очі,
Чи гідність людська не вартує ні йоти?!
Нас мусять почути, хто чути не хоче –
Ми тут, і ми є – монолітна спільнота!
Ми є, ми ідемо, повіривши вкотре
У себе, в народ наш, і духом єдині,
Нарешті готові за СВОЄ боротись –
У дружній, у справжній вкраїнській родині.
Це – волі лавина, її не спинити.
Ми – теплі обійми цього Океану:
Дівчата приносять міліції квіти –
Й сльоза під забралом руйнує оману.
І хоч посіпаки гнітючої сили
Відтиснуть на кроки із місць оборони,
Ми згоди на єдність свою не просили,
Наш захист стоїть, нам відлунюють дзвони!
А ви – на «престолах» – з нудьги чи зі страху
Лялькові паради лаштуєте знову?
Облиште – народ, мов окрилена птаха,
В якої є мужність, і мудрість, і слово.
Отак Україна розправила крила,
І що там той беркут, як віри – по вінця,
Що ми – краплі в морі, що разом ми – сила,
Ми є! Ми пишаємось, ми – українці!
Ми маємо Голос – почуйте усюди.
Ми просто страшенно втомились мовчати!
Тут – щирі, розумні, розважливі люди,
Готові країну нову будувати.
Залежить від нас – куди завтра потрапим,
В долонях замерзлих плекаючи Мрію.
Маленьке дівча заховалось під прапор –
І жовто-блакить, вочевидь, його гріє…
(С), 12.12.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465634
дата надходження 12.12.2013
дата закладки 13.12.2013
[color="#0d00ff"][i]Небо ― прокруст....
Спалахи... Скрежети... Хруст...[/i][/color]
ЖаскЕ повіддя трима осіння ніч
У люд навпомАнець жереби жбурля....
О де Ти ―
де?
Дажбоже?
Де? ―
зовсебіч
Ростриги гецають твоє Маля.
*
Чи буде Житниця ця жито жжати?
Чи будуть весла доганяти час?
А ми...
А ми... ―
не вміємо мовчати
Під хмарами де сумував Тарас
Коли чужі гарцюють чоботища
По требах наших стомлених молінь.
І хвища...
Хугавує полем хвища
Ординських
знахабнілих
поколінь.
*
Встають...
пра..-...прадіди... зжурені, ―
встають!
Сивезні,
осмаглі
й моложаві, ―
Ту руку, що опустила обух й лють
З корінням вирвати ― без жалю.
О тіні ваші, мов шаблІ ― гострезні,
І дух ― сім сотень полум’їв гнів-ватр.
Ідуть...
Ідуть...
Прапрашури воскреслі ―
На сім доріг ―
на спрута перехват.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464594
дата надходження 07.12.2013
дата закладки 11.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.12.2013
Просинаюсь з думою про Тебе,
Бо вночі примарилось мені:
Українське прихиляю небо,
Щоб згоріть в його Святім вогні…
Олекса Удайко
Чому́сь примарились мені мої студентські ро́ки…
Коли Гірни́к Олекса* тілом факел засвітив…
Коли я до Тараса міряв несміливі кроки,**
І в «Україні» Стуса виступ душу запалив***…
А ще у пам’яті моїй та Шелестова книжка,****
Яка відкрила очі багатьом із нас,
Яку ми в закутках читали й милувались нишком:
Який то був історії славетний час!
… Пройшли десятки років… В нас багато що змінилось
З’явились діти, внуки… Скроні інеєм взялись…
І тілом вже не ті… Але, на щедру Божу милість, –
Дух молодецький, й думи про Вітчизну – як колись!
І ось спішу урочисто до Нового Майдану,
Який я сам інтуїтивно передрік,*****
Щоб захисти рідну мову, землю богодану,
Від злодіїв, злостивців хижих, недорік!
І перший, хто зустрівсь мені, був молодий хлопчина,
Закутаний у жовто-синій стяг поверх рамен,
Як символ молодої духом неньки-України –
Такий собі вкраїнський політичний супермен!
Й по-батьківськи я обійняв його худенькі плечі…
Та щось сказати втішне я йому уже не міг…
Давили сльози… Й не було уже ні слів, ні речень –
Всі сумніви щодо Вкраїни хлопець переміг!
…А згодом я пізнав хлопчину на телеекрані,
Коли ОМОН в товпу жбурнув кийковий шквал…
Втамовуючи біль від кровотечі й рани,
Він прагнув зупинить ОМОНу лютий шал.
І тут мене оздобною словесністю прорвало –
Я кляв ОМОН жорстокий вздовж і впоперек!
Та межи слів подумав я: тут слів, мабуть, замало –
Гарант будує "храм" на крові! Він не ім’ярек!
30.11.2013
____________
*Український дисидент, політв'язень, Герой України (2007) 22 січня 1978 р., у 60-ту річницю проголошення самостійності України Центральною Радою (21 січня 1918) вчинив самоспалення біля могили Тараса Шевченка в Каневі на знак протесту проти насильницької русифікації України.
**Пам'ятник Тарасу Шевченку у сквері на Володимирській вул. у Києві. "В радянські часи 23 травня, в тени перепоховання поета, єбиралась прогресивна громаськість Києва, що було під неусипним оком органів КДБ.
***4 вересня 1965 року виступив разом з Іваном Дзюбою та Вячеславом Чорноволом у кінотеатрі «Україна» в Києві на прем'єрі фільму Параджанова «Тіні забутих предків’’.
****Йдеться про книгу П.Ю. Шелеста, колишнього Першого секретаря КПУ "Україно наша Радянська", в якій правдиво зображено деякі сторінки історії України, що харктеризувало автора, за доносом Начальника КДБ УРСР генерала Федорчука, як українського націоналіста.
*****На моїй сторінці ( http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441518), де, зокрема, є такі слова:
Вже осінь йде і нас веде
У вир народного повстання –
Хай буцигарня пропаде!
Є ще надія! Та – остання…
А ще (: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394204):
Ще будуть в нас нові майдани,
Які до влади приведуть
Сумління, мужність, Богом дані.
Вони покличуть в нову путь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463432
дата надходження 01.12.2013
дата закладки 08.12.2013
Я хтів би вас, панове й пані,
Уздріти завтра на Майдані.
Там мокрі дні й холодні ночі,
Серця гарячі й світлі очі.
Там вартові і барикади,
І гуркіт голосів громади.
Там кухні, вогнища, намети,
Знамена, лозунги, портрети...
Пісні, флешмоби і забави.
Дівчата файні носять каву.
Там сміх, розмови і братання,
Там нерв народного повстання.
І плани, як здобути славу,
Добудувать недоДержаву.
Там недоЙолку прикрашають
І долі кращої бажають.
Хто має совість, серце, душу -
Всі там. Я теж там бути мушу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464694
дата надходження 07.12.2013
дата закладки 07.12.2013
Дурман-траву беру из рук твоих
И не боюсь – тебе я слепо верю…
Не друг, не брат, не муж и не жених,
Но постучал – и я открыла двери!
Ты чем меня, цикутой напоил?
Что голова кружится, как в тумане…
Словами, взглядом – чем ты опьянил?
Какие лепестки ложил на раны?
Какие чары в пальцах сильних рук
Так отозвались искрами по телу?
О нет, не прекращай тех сладких мук,
Где сердце билось и душа летела!
Пьяна, пьяна любовью до краёв,
И не хочу я уходить из рая…
Себя не помню. Всё вокруг – твоё!
Люблю… сгораю… таю… умираю…
25.05.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462249
дата надходження 23.11.2013
дата закладки 06.12.2013
* * *
Я довго блаженно ходив по росі,
де грає вітрець чебрецями.
І знову під дубом на лавці присів:
ще так не хмелів до безтями.
Який же казковий ранковий концерт!
Й від співу хмелію, тут – царство.
Природи бальзам – найгарніший рецепт,
бо душу лікує тут птаство.
О людоньки, кажете ловите кайф
по барах, та й пишете вірші?
Я теж кайфував так, але не звикав,
бо барви природи – найліпші!
Зозуля мені накувала літа,
щоб я безтурботно не гейкав.
Блаженний світанок натхненно віта
найкращий соліст – соловейко!..
Багато побачив яскравих столиць
і знаю – красоти є й ліпші.
Та рідне – найбільше п’янить і болить.
Лиш рідне мені – наймиліше!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462905
дата надходження 28.11.2013
дата закладки 04.12.2013
Закінчився день - і, нарешті, я вдома.
Чотири стіни, чашка чаю і втома...
А ще - телефонна коротка розмова:
"Привіт!" і ще на прощання два слова.
А далі - лиш очі зімкнути бажаю!
І все - я реальність земну покидаю.
Полину до неба, до зір доторкнуся,
У мріях й бажання своїх розчинюся.
У сні я зустрінусь з тобою, коханий
І вже розставатись ніколи не стану.
Мій сон - це мій світ, що до ранку існує.
Здалося б, ніщо вже його не зруйнує.
Будильник... О ні!.. У реальність назад.
Дзвінок обірвав сновидінь зорепад.
І я піднімаюсь, вдягаюсь.. Не хочу!!!
О, як набридаютья недоспані ночі.
А потім - робота, робота і люди -
Байдужі, нещасні, жорстокі... Повсюди!
Навколо усіх метушня і проблеми,
Важливі питання, безглузді дилеми.
А стрілки годинника ходять по колу
І час не зупинить ніхто і ніколи.
І знову закінчиться день - і я вдома...
Чотири стіни, чашка чаю і втома..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374788
дата надходження 01.11.2012
дата закладки 02.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.12.2013
Торкнися...
Я очі заплющу і чекатиму дива...
З`явися!
УсмІшка твоя осяйна - і я буду щаслива!
Прилинь,
Буду прихисток твій останній.
Покинь
Одинокий світ, де нема кохання.
Цілуй...
Мої спраглі губи горять вогнями...
Віддай
Невідплатний борг, що росте між нами...
Наснися,
Хоча би в ніжному сні співочому...
Торкнися...
Чуєш? Я вже заплющила очі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462882
дата надходження 28.11.2013
дата закладки 28.11.2013
Твій вересень також пропах корицею
І пряженим гарячим молоком?
А райдуга барвистою жар-птицею
Тобі крило розверла над ставком?
А ранки в тебе трішечки з гірчинкою -
З робустою і пряним тютюном?
Каштани із рум'яною скоринкою
І в тебе смажить сонце за вікном?
А дощ тобі наспівує романтику
Далеких одіссеїв-кораблів?
І з вітром на мереживному бантику
Гойдаєшся над куполом землі?
Торкаєшся до хмар ногами босими,
Де течії повітряно-легкі?
А в тебе теж такі бувають осені -
Щасливі, божевільні і п'янкі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449619
дата надходження 17.09.2013
дата закладки 27.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.11.2013
Серця закоханих зігрітись
від мрій не можуть до пуття.
Аби ж нарешті нам зустрітись
та й дати волю почуттям.
Слова – немов красиві квіти…
Частіше ж – вазочка пуста.
Зоріє мрієнька завітна –
якби розквітнули уста.
Якби скоріш в обійми ночі,
та й ранок, щоб уста в уста.
Серденько до серденька хоче…
Й нарешті стежечка свята!
Як благодатно пахне м’ята!
Як духмяніють чебреці!..
Палахкотить кохання ватра.
Рука в руці.
О, миті ці!..
О, дивна музика любові!
Кохання танець сам на сам.
Ця неземна любові повінь
і стогін аж під небеса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458628
дата надходження 05.11.2013
дата закладки 08.11.2013
Я завжди буду красти Вас у неї,
У неї – не важливо в кого саме.
Ви ж неосяжний… Запахи єлею
Торкають серце Вашими вустами…
Любов моя – безглузде орігамі.
Ні, не любов, а просто клич протесту…
Від Вас на душах не злічити шрамів,
А я готова цю спокуту нести.
Я завжди буду Вами напиватись,
Як вистояним соком винограду,
Ви ж всемогутній… І солодкі грати
Затримали мене під Вашу владу.
Ви отруїли кров мою бажанням
Свободи у полоні заборони.
І кожен раз я п’ю Вас, як востаннє,
Як королева на чужому троні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319166
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 07.11.2013
Кинь, Марічко, журитись!..
Поцілуй мене в губи,
Пригорнись, примирися –
Зачаровуй до згуби…
Ясні зорі у висі
Вже шляхи прокладають –
Дві душі, наче птиці,
Спільну долю шукають.
Приспів:
Хай гітара співає,
Так чарівно співає –
В’ється пісня пташина...
Моє серце кохає,
Так безтямно кохає –
Я до тебе вже лину.
Ми пройдемо, кохана,
Одну стежку з тобою –
Навесні, зорі ранній
Поклялись під вербою.
Вже серця̀ не німують,
Не клубочаться сніжно,
Бо тебе обніму я –
Зацілую так ніжно…
Приспів.
Моя мила Марічко,
Моє сонечко ясне,
Я люблю твоє личко,
Твою душу прекрасну.
Обніму стан тендітний,
Як тоді, під вербою,
Бо так хочеться жити,
Моє серце, з тобою.
Приспів.
31.08.2013, Луцьк - Київ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446557
дата надходження 31.08.2013
дата закладки 03.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.11.2013
Нерозділене перше кохання,
й досі мрію тебе осягти.
Зоре ранняя, зоре остання,
озовись, усміхнись, освіти.
Боже ж, як колосилася нива!
Любувався волошками я.
Ой ти доленько-доле зрадлива,
ой ти поле – колюча стерня!
Буйна юність не вернеться знову.
Хоч не балує доленька нас, –
бачу вроду твою калинову, –
дивний пломінь любові не згас.
А колись ми дитинно раділи
і, бувало, брели невпопад.
Піднебесні ключі поріділи.
Стеле спогадів дим листопад…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457767
дата надходження 31.10.2013
дата закладки 02.11.2013
– Тітко Параско, шо вам помогти?
Важко ж одній вправлятись...
– Мій помагайку, спасибі. Спочинь.
Адже тобі лиш п’ятий.
– Тітко Параско, а ви все одна?
Ще не вернувся дядько...
Гірко і тяжко всміхалась вдова.
Сльози кропили грядку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456886
дата надходження 27.10.2013
дата закладки 31.10.2013
Кленове листя вкрило змерзлу землю,
Хоч більше в нім краси, аніж тепла.
Та уявіть було б як сумно й темно,
Барвистою щоб осінь не була?..
Лист від морозу почорнів на вітах
І тихо впав додолу, щоб зогнить.
Пелюсточки пожухли вмить на квітах,
А ще, здавалось, жити б їм і жить.
Та нам Господь дав барви для розради,
Щоб пам'ять берегла їх до весни
І знали ми чого живем заради,
І бачили барвисті взимку сни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456828
дата надходження 27.10.2013
дата закладки 30.10.2013
«Коли в поляка немає ані франка, щоб поставити на кін під час гри- він ставить на гонор.» Ф. Достоєвський « Гравець»
А кін пустий, як наші душі.
Де гонор предківський подівсь?
Нас безборонно дурять, душать,
а ми ховаємось у мушлі,
та у піску, та у воді.
Усяк собі дозволить може
і грабувати, і повчать.
Щоб наше его розтривожить
невже потрібно, красно прошу,
ясновельможного бича?
А є ж до кого зір підняти
і дух поставить на диби!
То Божа воля- виганяти
народ із звичної крайхати,
як з пристановища рабів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457265
дата надходження 29.10.2013
дата закладки 29.10.2013
В цвіту акацій потонуло місто.
У білій піні - вулиці й двори,
Лиш вагонетки, мов живе намисто
Біжать над ним з Крейдяної гори.
Вночі і вдень постукують легенько,
Біжать, біжать у місто навпростець.
Дзюркоче жваво річечка Біленька,
Пливе поважно Сіверський Донець.
Сивіє схил старого терикону,
Порослий ковилою й чебрецем.
Сосюри місто - в білому полоні...
То - Лисичанськ, "Лисиче над Дінцем"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456180
дата надходження 23.10.2013
дата закладки 23.10.2013
* * *
Безсоння солодкого спомин
гойдає завісу жалю.
Думок, почуттів теплу повінь
ніяк не спиню, не втаю.
Безодня між нами.
Ми ж – близько.
Воркочуть гарячі серця.
Ген мрій закодована низка –
любовний роман без кінця.
Моє одиноке безсоння,
мій смутку,
розвійтесь, молю.
Як тяжко в недолі без сонця…
Як ніжно та гірко люблю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455606
дата надходження 20.10.2013
дата закладки 21.10.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.10.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.10.2013
Лежит за годами печальная дата,
а в сердце по-прежнему острая боль.
Конечно, я знал, что придётся когда-то
и мне навсегда распрощаться с тобой.
Но всё же, но всё же не верилось в это,
а если и верилось, то всё ж не так.
И в Бога не верящий, ныне к приметам
гораздо терпимее стал я, чудак.
А нам говорила старуха цыганка,
что я, хоть шахтёр, но…, – ты помнишь сама, –
меня ты оставишь, уйдёшь спозаранку
в краю, где бесснежная вечно зима.
Тогда я смеялся, теперь не до смеха.
Теперь только горечь и рана в душе.
Порой просыпается в сердце утеха,
что я хоть в партере, но не в туше.
Распластанный, к сердцу тебя прижимаю,
а ты помогаешь в нелёгкой борьбе.
И этим дышу и себя продолжаю,
а значит, тебя продолжаю в себе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455564
дата надходження 20.10.2013
дата закладки 20.10.2013
Осінь... Дощ за вікном...
Жабонить щось у шибку...
В мене – спогади знов,
Як сполохані рибки...
І пливуть, мов туман,
Дивні обрії сині –
Днів щасливих дурман,
Що в душі і понині.
Днів п'янких, гомінких
І ночей навіжених;
Снів чутких, неземних
І пробуджень блаженних.
...І пливуть, і пливуть,
Наче хвиль каравани,
У незвідану путь:
По безлюддю савани
В небуття, в забуття,
Забуттям – у минуле,
І нема вороття
Дням тим ніжним і чулим...
...Хай пливуть в небуття
Наші обрії сині,
Та кртини життя –
В моїм серці і нині!
Зі збіркин "На відстакі" (Київ: ВІПОЛ, 2007).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454343
дата надходження 13.10.2013
дата закладки 19.10.2013
Сивий учитель досі не спить вечорами,
Пам'ять з'являється маревом в синіх думках.
Згадує мандри стежкою знань з дітлахами,
Падає вниз, як тужливо поранений птах.
Світом забутий, тліє самотньо в квартирі,
Дарма чекає візиту чи хоч би дзвінка.
Лінії долі стали давно вже пунктиром,
Та досі щось пише дрібно тремтяча рука.
Скільки їх було – тих доленосних уроків.
Скільки допитливих він зустрічав оченят.
З щирим завзяттям (в снах лише бачили спокій)
Гризли з ним разом гранітну скалу навчання.
Мальви цвіли. І літо за літом летіло.
Вчитель знаходив до кожного серця підхід.
З класу до класу вслід крокували несміло.
Сивів учитель. А ми вирушали в політ.
Білим серпанком мудрість на скроні лягала.
Пам'ять про кожного в серці знаходила кут.
Роки минали, випусків було чимало.
А сивий туман все пестив дитячу ріку.
Лагідний погляд душу торкає грайливо.
Слушні поради – для нас дорогий оберіг.
Сивий учитель – як доленосне світило –
На перехресті всіх наших життєвих доріг.
© Copyright: Ирина Визняк, 2013
Свидетельство о публикации №113100700277
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453065
дата надходження 06.10.2013
дата закладки 18.10.2013
У дитинство знову повернуся
тут колись ходили ми дітьми.
Над полями пам’яттю здіймуся
хай лоскочуть ластівки крильми.
Гляну вниз навколо оглянуся
хай не тужать клени і льони.
Я для них в любові признаюся
йду до них, додому із зими.
Тут коріння наше і матуся,
звідси в світ виходили людьми.
Я вже тут, отож не заблуджуся
ой, як легко дишеться грудьми.
Упаду у трави – притулюся
їх впою солодкими слізьми.
І назавше дома залишуся.
Накінець. Я в Бога за дверми!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452780
дата надходження 05.10.2013
дата закладки 18.10.2013
Стоїш одна в намисті мрій,
неначебто когось чекаєш.
Знайома постать у вікні,
і зрозуміло вже мені –
до самоти і ти звикаєш.
Принишк наш гамірливий двір,
вже й вікна відпалахкотіли.
Ти виглядала до тих пір,
допоки вечір не побрів,
вагони в ніч прогуркотіли.
А туга серденько шкребе,
рояться мрії… Ой не спиться!
Отак затьмарюєм себе.
Зостався в небі журавель,
та на вікні ж сидить синиця!
Стою один в самотині.
Вже поміж нами мрій безодня.
Знайома постать у вікні.
І усміхнулась ти мені
і освітила враз безсоння!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454804
дата надходження 16.10.2013
дата закладки 17.10.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.10.2013
Не затишно, не затишно
В моєму курені,
Не затишно, не затишно
Від дум тяжких мені.
То вітряно, то морозно,
І не вщухає сніг.
В душі вечірні мороки
Спускають сум до ніг.
А в серці пусто й гулко,
Хоч закричи: "Ау-у!".
І відгукнеться лунко:
"Ау-у!.. Ау-у!.. Ау-у!.."
Та ось з'вилась зіронька,
Вечірняя зоря
І засвітила віроньку
В душі моїй здаля.
За нею друга, третя,
Четверта, п'ята вряд...
І вже вирує в небі
Зірковий світ – парад.
А там, в зазірній далі
Готують свій наряд
Синкліти* й стихіалі*
З невтілених монад...
І стало раптом затишно
В моєму курені –
Чарівні струни в закутках
Заспівують пісні!..
Та зірка – оріяночка,
Що Ладою зовуть.
Вона неначе лялечка,
Вона і там, і тут.
І в серці, і в уяві
Сьогодні й на віки,
У княжеській поставі
І в помасі руки.
...О Боже! Дай нам жити!
Дай нам любить, творить!
Нехай у нас щомиті
Зоря-душа горить!
І хай зігріє пломінь
Усе навколо нас,
Хай життєдайний промінь
Засвічує Парнас!
Хай плине час рікою!
Хай множаться діла!
Cпасибі, зірко моя,
За те, що ти дала.
Дала натхнення й силу,
І віру в дану мить,
Що світ навколо милий,
Що варто в світі жить.
__________
*Сонми невтілених душ – монад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453678
дата надходження 10.10.2013
дата закладки 10.10.2013
Ти ділиш навпіл яблуко спокуси,
А я з тобою душу розділю.
Вогонь і шторм злилися у союзі,
Як смак вина і запах мигдалю.
Шалений плід в раю зірвала Єва,
Відкривши для Адама грішну суть.
З тих пір зриває вітер яблуневий
Із юних душ незайману красу.
Котилося те яблуко по світу,
Скоряючи і смертних, і богів,
Його взяла в Паріса Афродіта,
Щоб світ ціну кохання зрозумів.
І зрештою спинилось поміж нами
Щоб напоїти еліксиром втіх…
Ми люди, але станемо богами
У власнім раї, де любов – не гріх!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424891
дата надходження 14.05.2013
дата закладки 06.10.2013
* * *
Не пішла – зосталася в мені,
дивним болем душу сколихнула.
Поманили у терпке минуле
очі – і урочі, і сумні.
Виринає споминів луна…
Я, напевно, не зійду з арени.
Не даремно, ой невже ж даремно
в серці дзвінко зойкнула струна?
Не втиха мелодія – зліта!
Калинова виболена пісня.
Ще не пізно. Ще ніщо не пізно.
Миті зупинились! Гей, літа!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452101
дата надходження 01.10.2013
дата закладки 04.10.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.09.2013
Я зуміла…й від тебе пішла,
Бо, здавалося, так буде просто.
Поміж нами зневіра лягла
І в мовчанку сховалася гостру.
Ну, зуміла… й від тебе пішла…
Намагалась ж терпіти… несила!
З гіркотою усе відмела
І за мить нашу долю скосила.
Та не знала, що ти , я - то ми…
Й вже по - іншому жити не вийде,
Наче сонце не вийшло з пітьми,
Наче ранок із ночі не прийде.
Загорнулося літо в печаль,
Заплітає сум наші стежини…
І змінити нічого, на жаль…
Перезріло скотились ожини.
Я згортаю самотнє крило
Гордо й гідно, ховаючи в душу.
Та чомусь серце в кригу звело,
Як же битися знову примушу…
Ну, коли ми не так повелись,
Опустивши завісу коханню…
І над нами захмарена вись,
Болем рвала хвилину останню.
І чомусь всі ласкаві слова
Загубилися в нашій розмові,
Наче стрілка кудись часова,
Переставила силу любові.
Квітом так захмеліло навкруг,
Тільки ж бо не п'янію красою.
Літо робить останній свій круг…
Я розлуку стираю сльозою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444955
дата надходження 23.08.2013
дата закладки 25.09.2013
Село під горою
билинно старою,
де стрічкою в’ється
в долині ріка,
пахучі левади
приваблюють-бавлять –
торкаються серця!
І біль затиха.
На овиді – поле
родюче, просторе,
гаї заповідні…
А простір який!
Прадавні тут кручі
і птаство співуче,
й гостинні прарідні
мої земляки.
І дідові вуси,
і повагом гуси –
усе мені миле,
усе дороге.
І спів соловейка…
І серденько тенька.
Журливо-щасливе
село трудове.
Чекає і кличе
село мальовниче.
І краще на світі
немає ніде.
Тут квіти барвисті
й калина в намисті
стрічають привітно.
І сонце цвіте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449905
дата надходження 18.09.2013
дата закладки 24.09.2013
Повітря дихає дощем,
Вечірнє небо всіяне зірками.
Два силуети, дві пари рук і мрій-
З них кожен щось знайшов під небесами.
Феєрія думок і тиша ночі,
Дрімає час... так просто і без зайвих слів.
В небесному човні два силуети хочуть
Омріяних дістатись берегів.
15.04.2013
С.В.О.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418583
дата надходження 15.04.2013
дата закладки 23.09.2013
Його життя покинула навшпиньки,
Вразивши несподіваним кінцем.
Душа закрила спілкування скриньку,
Захоплення шпурнуло камінцем.
Вуаль образ на душу опустилась.
Збентежився обірваний дзвінок.
Згорнула муза романтичні крила,
На серці причаївся холодок.
Хорошого, між тим, було багато, -
Воно горить червоним ліхтарем.
Ти вмів зробити з повсякдення свято,
Та намагався пестити гарем.
Без тебе терміново вчуся жити,
Гамую спрагу в іншім джерелі.
Нарешті ми з тобою повні квити,
Два спалахи в засмученій імлі.
Я довго прикидалася сліпою,
Та всякому терпінню є межа.
Хай кожен залишається собою
Й більш до душі не тягнеться душа.
Вже відчепила почуттєву шпильку.
Пішла, не відчуваючи вини.
Його життя покинула навшпиньки,
Щоб він мене, бува, не зупинив…
20.09.2013р.
© Copyright: Ирина Визняк, 2013
Свидетельство о публикации №113092000595
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450165
дата надходження 20.09.2013
дата закладки 20.09.2013
Хочу стать не-летучей серой мышкой
И встретить пару – серого мыша,
Не требуя от жизни много слишком,
Мы жили б счастливо, конфетами шурша!
Всё шито-крыто было б в тихой норке,
Простые чувства согревали б нас,
Налажен быт хозяйскою сноровкой,
Соленья и варенья про запас…
Побудка.
Завтрак.
Бег трусцой на службу.
Тарифный серых клеток креатив.
С подробностями за день – сытный ужин.
Потёмкинский настрой на позитив.
По вечерам смотрели б телевизор,
Ты бы дремал, а я плела носки…
Стоп – поворотам!
Целостность – сервизам!
Считайте мелочь радостей мирских!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449379
дата надходження 16.09.2013
дата закладки 20.09.2013
[i] NN..[/i]
Як здіймалось марево доріг,
Юність посилала долі виклики,
Лиш до тебе ніжність я зберіг,
І з собою пошепки покликав.
Ми були наївні і веселі,
З вірою в майбутнє у серцях,
Дуже легко батьківські оселі
Ми міняли на примарний шлях.
Ти мені нічого не сказала,-
"Пізно вже, додому всім пора",
І лише на шумному вокзалі
Стало ясно - то уже не гра.
Розійшлись дороги і надії,
Не судилось разом нам піти-
Розвели нас наміри й події
Розминули виміри й світи.
Як необережно проміняли
Вогник серця ми на даль доріг!
Ми тоді з тобою ще не знали-
Той щасливий, хто його зберіг.
Ми були зухвалі, легковажні,
Як було тоді нам зрозуміть,
Що в житті ніщо не переважить
Вогник, який ніжністю горить!
Через роки знову ми зустрілись,
Вже не ті, ніхто не ждав ту мить,
І, здалось, в очах твоїх відбились
Сполохи, що їх не погасить.
06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447878
дата надходження 08.09.2013
дата закладки 14.09.2013
Мне нравится быть женщиной за тридцать,
И роли разные приписывать себе,
Кому- то милой быть, кому- то быть тигрицей,
И жизнью быть довольною вполне.
Мне нравится быть сильной и не очень,
Знать вкус изысканных сортов вина,
Люблю когда моя душа как осень,
Богатая и щедрая сполна.
Мне нравится знать вкус слезы соленой,
От счастья плакать, в боли расцвести,
И чувствовать себя всегда влюбленной,
Игривым взглядом мужчину провести.
Мне нравится знать холод льда на сердце,
Но, страсть огня держать в своей руке,
И засыпать лишь только на рассвете,
А просыпаться с поцелуем на щеке.
Мне нравится опасной быть и нежной,
И с юных лет до старости седой,
Быть женщиной, а значит быть царицей,
В душе остаться вечно молодой.
Лю…
10.09.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448632
дата надходження 12.09.2013
дата закладки 13.09.2013
Хтось перший з нас колись сказав «Пробач».
Хтось мовив сумовито «Пробачаю».
Удалечінь легесенько відчалив
кохання човен.
А чи смійсь, чи плач…
Вітрила мрій торкалися мети.
Кохання загасало й гоготіло.
Ми іскорки кресали, бо хотіли
на березі розради вдвох зійти.
То де ж ми помилилися й коли?
Щомиті не лишалися на чатах.
Щемить, а ми навчилися прощати.
Та так, що вже й кохання не болить.
Так щиро говорили ми «Прости».
Так часто і так завчено прощали.
Без весел човен втомлено причалив.
І тихо стогне берег самоти.
Збагнули вже – печалі є межа.
Прощали ми, але не знали міри.
Прощаємось. Нарешті зрозуміли:
сильнішим за любов буває жаль.
В обох у нас однакова вина.
Наука нам, а молодим – повчання.
Щемке прощання цебенить мовчанням.
Прости й прощай.
Яка гірка ціна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424457
дата надходження 12.05.2013
дата закладки 12.09.2013
Довкруж менѐ осінні колорити…
В душі ж моїй, як і раніш, веснить,
Купаюся в медах жаркого літа,
Та мимохідь подумую про снить –
Траву, що гоїть від поліартриту…
08.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447857
дата надходження 08.09.2013
дата закладки 12.09.2013
Купив учора зміст життя літровий...
Впустив... І розлетілося на дріб"язки буття...
Чи ж не собаки самка я?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428795
дата надходження 01.06.2013
дата закладки 12.09.2013
Яка приємна та ранкова втома,
Тіла бажанням в пристрасті муркочуть…
Горить, магнітить, кличе нас свідомо
Кохання, що скорить собою хоче!
Мороз по шкірі… Лід? Це так нестерпно
Очікуванням томиш, я згораю!
А чи лечу у вирій в забуття...
О, так! Я так давно цього чекаю ─
І покарання ти, й серцебиття!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447673
дата надходження 07.09.2013
дата закладки 11.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.09.2013
* * *
Відлітувалось.
У дозорі – осінь.
В сумні литаври барабанить дощ.
Бешкетник-вітер вдавано голосить.
І хмари, й сонце.
Роздоріжжя прощ.
Кумедний сум,
безрадісні забави.
З небес прощальне долина "курли".
О, як палають, як згасають барви!
Відвікувалось.
Наче й не жили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447891
дата надходження 08.09.2013
дата закладки 08.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.09.2013
[b]Господи, спаси і сохрани.
Ангелів пошли на допомогу.
Я ж бо Твій, хоч і заблудлий син,
Та додому віднайшов дорогу.
Повертаюсь, тільки не відкинь...
Прихилю коліна - не відмовся...
Чорнота не вабить, вабить синь
Неба.
Ти чекаєш?!
Ось я... ось я.[b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446915
дата надходження 03.09.2013
дата закладки 03.09.2013
Волшебный миг янтарного заката. –
Твоя ко мне протянута рука.
И блеск очей, как в юности когда-то
Мне озаряет путь издалека.
Лечу навстречу трепетною ланью,
В объятьях утопаю с головой.
Пугают чувства пресыщенной гранью,
Но мне не страшно ничего с тобой.
Струится вечер страстью бирюзовой,
Хмелеет баклажанный горизонт.
Твой поцелуй неистово-лиловый
Впиваясь, манит под вечерний зонт.
Ты, кажется, забыл, что мы созрели
И так же страстен, как и год назад.
И пусть уж на виски легли метели,
Влечешь меня, как прежде, в майский сад.
Спасибо, милый, за волшебный вечер,
За музыку сердец и песню душ.
Я верю, что любви не гаснут свечи
И счастье – в янтаре вечерних луж,
В прикосновеньях ласковой ладошки,
В огне взаимно-восхищенных глаз,
В изящности березовой сережки,,
В звезде Любви, что зажжена для нас.
Я нежность этих встреч благословляю,
Храню в душе счастливую зарю.
Три года образ твой обожествляю.
За чувства стойкие, родной, благодарю!
© Copyright: Ирина Визняк, 2012
Свидетельство о публикации №11208220392
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359056
дата надходження 21.08.2012
дата закладки 01.09.2013
«Клянусь тим, чим клянеться мій народ,
не гідно воїну вертатись живим,
кинувши на погибель свого короля.»
(Скела «Руйнування Дому Да Дерга»)
Ти знаєш – я згадав: у Дубліні дощить.
Так сумно, коли літо верховодить
Всі ті ж краплини. І життя, як мить
Посеред міста. Червень котить
По небу хмари, а пастух мовчить:
Той – в біле вбраний. Сивочолий,
Що від нудьги цей острів траворунний
Засіяв міфами. Колючками пісень.
Бо недарма оцей мокряк понурий
Землі друїдів провіщає день –
Отой, що справжній. Із роси й туману*
Я книгу склав в зелене вбрану.
І позабув на мить, що кожен пагорб тут
Чиясь могила. Кожен камінь чкрут,
Вістун, який пророчить неминуче.
А я собі на вересовій кручі
Ірландії-вдови із вітром розмовляв,
Ім’я безсмертне Конайре** назвав.
Примітки:
* - Насправді з роси й туману у нас в Ірландії складають пісні.
** - Конайре Мор мак Месс Буахалла. Скільки стоять зелені пагорби в Ірландії стільки будуть пам’ятати про нього…
*** - Калідаса писав колись «Хмара-вістун», але в нас в Ірландії був колись камінь-вістун. Був. А де він зник – ніхто й не знає…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431586
дата надходження 15.06.2013
дата закладки 01.09.2013
Сріблом сіяють небес траєкторії.
Зірка упала! Загадуй бажання!
Серпень в дощах купається зоряних
В ніч-чарівницю до самого рання.
Ліс таємниче дихнув прохолодою.
Місяць вогонь добуває кресалом.
Росами вмиті, пишаються вродою
Верби плакучі внизу понад ставом.
Десь в очереті зашпортався вітер.
Жаба із Жабом сховались під берег.
Звабно Русалка погойдує віти,
Трунком чарівним наповнює келих
Білої лілії з древніми чарами.
Рибки у танці злітають над плесом.
Визирнув місяць й сховався за хмарами.
Тихо шепочеться листя берези.
Казка серпнева світла і чиста
Вабить шляхами земного Едему
Небо виблискує сяйвом сріблистим.
Світ зачарований літнім тотемом
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442004
дата надходження 07.08.2013
дата закладки 01.09.2013
Где ромашки да одуванчики,
Переливистый смех и плач,
Там девчонки лохматят бантики,
А мальчишки пинают мяч…
На скамеечке у фонтанчика
Щебетанию нет конца…
Как же быстро взрослеют мальчики,
Как девчоночьи жгут сердца…
А с годами длиннее ноченьки
И увесистей голова…
Но короче лихие строченьки
И всё пасмурнее слова…
Увядают цветы в стаканчиках,
За окном не маячит храм…
Только дырочки в ярких фантиках
С одиночеством пополам…
сентябрь 12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361479
дата надходження 02.09.2012
дата закладки 01.09.2013
Шатаюсь по кухне как пьяный матрос-
Весь день консервирую сливы,
А вы от "хозяйки" воротите нос,
Однако, вы, сударь спесивы.
В подвале тушенка, варенье, икра,
Наливочки просятся в чарки...
Ах, вы от рождения аристократ!
И вам не чета дочь доярки.
А давеча вы уминали мой плов,
Хвалили борщец и маслята...
Мать ваша, кажись, не доила коров-
Крутила хвосты поросятам.
Пока я тружусь за двоих на износ,
Пекусь о семейном бюджете,
Целуетесь вы с монитором взасос,
Шныряя тайком в интернете.
Оно и на солнце, бывает, нет-нет
Да вспыхнет протуберанец...
У вас там пятно, застирайте манжет,
Какой же вы, право, засранец!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445007
дата надходження 23.08.2013
дата закладки 31.08.2013
Пір’їнкою запала мені в серце,
Так ніжно-ніжно взяла у полон,
І ніби привідкрилося віконце,
Коли відчув тепло твоїх долонь.
Та не питай чого на серці тепло!
Чому так гірко сльози пролились!
І не питай, чого я вірив в пекло…
Ти не питай… а просто пригорнись.
А я згадаю ще не раз цей серпень -
Він дарував забутому єство,
І допоміг втекти від неповернень
В омріяний лиш мною статус-кво.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357167
дата надходження 13.08.2012
дата закладки 27.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.08.2013
Про УПА вы говорите, что хотите,
Мы недавно не такое говорили,
Но с хулой немного погодите,
Злость она не требует усилий.
Выйдя с вами из одной купели,
Крест мы свой достойно пронесли,-
Вместе разных достигали целей,
Вместе шли до краешка Земли.
Вместе медленно взрослели,
Выросли и крылья обрели.
Мы же вам свободы не жалели,
Вашей не жалели вам земли.
Что есть мера доблести народа?
Что позор? Не просто нам понять.
Если доблесть - добывать свободу,
То позор - свободу отнимать!
И теперь, когда все это в прошлом,
Может вам пора уже понять,
Что народ, он не бандит из рощи,
За свободу мог и воевать.
Кажется, вы те же и поныне,-
Все боитесь правду признавать,
А потомки палачей Катыни
Будут свое время поджидать!
Как не просто сохранять нам лица.
Нынче время камни собирать.
Чтобы подлые не жечь страницы,
Лучше нам друг друга понимать.
1.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383040
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 25.08.2013
Його мова гаряча
мов дотик південних пісків
І немає спасіння
од вітру тієї пустелі.
Борони мене, Боже,
пізнати відчуження скелі,
Милосердя озер,
відчайдушну свободу степів.
І не дай цьому духу
зустріти інакшу пору,
Час не буде щадити
по той бік любові нікого...
Борони мене, Боже,
молитися іншому Богу
І носити під серцем
іще щось, окрім піску.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443110
дата надходження 13.08.2013
дата закладки 24.08.2013
с годами
слабеют
Табу и Запреты.
свободнее
дышится,
чувствуем
глубже
и даже
уходим
душою
в поэты
когда
ОЧЕНЬ ХОЧЕТСЯ
быть
ОЧЕНЬ нужным
когда
ОЧЕНЬ ХОЧЕТСЯ
чувствовать
Друга
и верить
ему
без крупинки
сомнений
и
проникая
по капле
друг в друга
испить
его жажду
и страсть
откровений
самой
насладиться
его
любопытством
когда постигает
он
Недра
Вселенной
и
вместе
в едином
мгновении
слиться
и вдруг раствориться
без мыслей
и
времени.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429744
дата надходження 06.06.2013
дата закладки 22.08.2013
Таки прийшла. Востаннє. Наче вперше…
Тужливо в хмарну далечінь дивлюсь.
Прощаюсь мовчки…Може, буде легше.
Таки прийшла, та вже не повернусь.
А море все відчуло....Ледь торкнулось
Мого волосся тихим вітерцем….
Прощання те гірке вмить обернулось
В щемний дует, охрещений дощем.
Таки піду…А що ж тепер втрачати?
Моє минуле плаче серед хвиль:
Тихеньким ехо буде чарувати
Таких як я, відправлених в екзил.
А доля не простила...Присудила
Мені в майбутнє швидкісний експрес.
Прости ж, прости, я просто заблудилась
В блакиті хвиль дитинства і небес.
Таки прощаюсь…Морю залишаю
Ще чисте серце, зіткане із мрій.
Нехай воно в століттях споминає
Мене, дитину, що прийняла бій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438586
дата надходження 21.07.2013
дата закладки 21.08.2013
Душмани там, душмани тут
З гори стріляють, з низу, в спину,
А наречені дома ждуть
В далекій, любій Україні.
В міжгір’ї стелиться туман
Тріщать з усюди автомати
Будь проклятий Афганістан
За те, що гинуть тут солдати.
Немає хлопцям двадцяти,
А їх в Афганістан на плаху
Примушують по смерть іти
За що? За Бога? За Аллаха?
Ні! На догоду комуністам,
Які в напрузі світ тримали.
В догоду цим авантюристам
Скрізь наші хлопці помирали
За для яких амбітних схем
«Ввесь мир насилия розрушиш
До основанья, а за тем….?»
Віддати Богу душу мусиш?
Тож гинули наші сини
Не тільки лиш в Афганістані.
А поверталися вони
До дому – в чорному тюльпані.
Кабул,Баглан чи Кандагар –
Хіба ж це наша батьківщина?
Та й Гіндукуш, що поміж хмар
Також - не рідна Україна.
Минув той час, а що за ним?
Безглузда смерть в чужому краю!
Я ті часи і той режим
Із болем гнівно проклинаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405185
дата надходження 01.03.2013
дата закладки 20.08.2013
Стих составлен в соавторстве с Владимиром Люсиным (музыкальный сайт).
Музыка и исполнение его же - Владимира Люсина.
В череду непогоды,
когда сыплют дожди,
станут слякотью воды,
но грустить подожди.
Наши годы умчались,
все надежды круша,
только горечь печали
не приемлет душа.
Скоро небо завьюжит
и посыплется снег.
Кто из нас кому нужен
и в мечтах, и во сне?
Когда ранней весною
с крыш прольётся капель,
от сердечного зноя
рвётся нежность с петель.
Затуманится лето
белоснежной фатой,
вновь тебя без билета
я пущу на постой.
Нанесёт снова осень
бабье лето как грим.
Птицы годы уносят…
Что с тобой мы творим?..
Вновь придёт непогода
с моросящим дождём, -
что не ищем мы брода,
что в разлуке мы ждём?
Пусть не быть звездопаду
в ватной серости туч,
я поставлю лампаду –
маяка дальний луч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277645
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 17.08.2013
Прийду, як уві сні, твоя Ерато.
Кохай мене шалено, до безтями!
Як солодко в рядки твої вливатись
Вершково-полуничними струмками…
Проснувся твій вулкан, тремтить від жару.
Нестримно закипає в ньому лава.
А погляд блискавицею ударить,
Жагучий і принадливо-ласкавий.
Пиши про мене палко, як і любиш,
Натхненням підривай зірки й планети.
І жадібно цілуй медові губи
В обіймах рим спокусливо-відвертих.
Пиши про мене на склепінні ночі
Зірками і гарячим шоколадом.
Прийду, як уві сні, до тебе… Хочеш?
Небесна і земна…
Твоя Ерато…
Ерато* - у грецькій міфології одна із девяти муз Аполлона, покровителька любовної поезії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443689
дата надходження 16.08.2013
дата закладки 17.08.2013
спасибо,дорогой,
я не разрушу... твой трон
твою небесную страну...
ты не изгой, имея в теле душу
такую, я в глазах твоих тону...
и поднимаюсь... выше выше выше
ниже травы... я голову склоню...
и пусть меня осудят... стану тише
рабыни превзошедшей госпожу
не пчёлка я... не стану жу- жу-жу...
я поступью гордыню не нарушу
для тех других в которых нет тебя
остановлюсь на блюдечке с каймою
сиянием безтучным нелюбя
звёздное небо чистое нагое
подолом золотого сентября
укрою твоё сердце, дорогое
как истинная леди, как дитя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442766
дата надходження 11.08.2013
дата закладки 14.08.2013
Гойдалось небо,
вікнами гойдалось,
завіси відривались
від землі…
Тяжіння – це усе,
що нам зосталось
крізь відстані
у часі
немалі.
Довкола рій…
Чужі горизонталі -
дзеркальне
відображення
зими…
І дозволу думки
не запитали,
вони до Вас
приходили самі.
Сідали поруч
тихого безсоння,
писали
невіршовані листи.
Лишали світлячків
на підвіконні -
аби назад
дорогу віднайти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370612
дата надходження 13.10.2012
дата закладки 14.08.2013
* * *
Не відразу тебе впізнав.
Де та юність?!
В’юнка долонька...
Лиш тоді, як угледів доньку,
я ім’я твоє проказав.
Як мене упізнала ти?
Зиркну в дзеркало – подивуюсь.
Відпалала жагуча юність...
Та який пресолодкий дим!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442012
дата надходження 07.08.2013
дата закладки 14.08.2013
К.
Набридла ця віршована гарячка,
Цей поетично-коментарний гін.
* * *
…Я прагну змін. Я більше так не можу!
Я хочу смак життя вповні пізнать!
КРИЛАТА
Мене така ж вже нападала думка -
Куди ми йдем, на біса біжимо?..
В кутку давно чека на мене сумка -
Подамся в мандри!.. У психушку, мо'?
Та кожен раз спаса мене ватага
З таких, як я, поетів й поетОк...
Від них у мене мужність і звитяга!
Вони і я - мій незбагненний рок!
13.08.2013
_________
*Навіяне віршем Крилатої
"Я більше так не можу".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443176
дата надходження 14.08.2013
дата закладки 14.08.2013
Я тебе зустріла у саду травневім,
Віддалась бажанню в цвіті яблуневім.
Пелюстки-сніжинки лоскотали груди.
Я пила кохання – засіб від застуди.
Квіточки рожеві цілували бджоли,
А мене твій шепіт жартома неволив.
Молодий рум’янець лихоманив щічки,
Вечір-перелесник перейшов у нічку.
Ніч заслала ложе яблуневим цвітом,
Розцвіло у серці почуттєве літо.
Аромат духмяний приголубив розум,
Місяць полум’яний лив сріблясті роси.
Ніжні поцілунки травами стелились,
Досхочу солодких чар твоїх напилась.
В цвіті яблуневім розімліло тіло…
Ой, скажи, навіщо я тебе зустріла?..
Розтривожив душу, сад занепокоїв.
Пелюстковий вітер – наслідок любові.
Вже й світанок-блазень в золоті скупався…
Дивно: такий красень в мене закохався.
02.05.2013р.
© Copyright: Ирина Визняк, 2013
Свидетельство о публикации №113051310678
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424735
дата надходження 13.05.2013
дата закладки 13.08.2013
Поезію можна кохати?
(Ні-ні, не свою, а чужу)
Душевні бальзами черпати,
Долаючи творчу межу?
Здається, мені це вдалося. -
Люблю Ваші вірші без меж.
Купаюся в творчім колоссі,
В вогні поетичних пожеж.
Затримую погляд глибокий
На ніжно-палких почуттях,
Беру життєдайні уроки
Для свого поето-життя.
В захопленні серце співає,
Наносить візити Пегас.
Ні, заздрощів в мені немає, -
Я щиро радію за Вас!
Так образно і величаво
Епітети творять рядки.
Полониться творча уява,
Ворушаться грішні думки.
Чи можна в слова закохатись?..
Мабуть. Бо я вже це роблю.
Наважуся ще раз зізнатись:
Люблю Ваші вірші! Люблю...
© Copyright: Ирина Визняк, 2012
Свидетельство о публикации №11206125444
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343511
дата надходження 12.06.2012
дата закладки 11.08.2013
*****
Не ищите счастье -
Оно у меня!
Я, Вас обретя, потеряла покой.
С тех пор полна неги и страсти.
Единственный, нежный, любимый, родной,
Вы есть настоящее счастье!
«Его не ищите!» - твержу, доводя
Я к сведенью всех милых дам. –
Счастье – богатство. ОНО - У МЕНЯ!
Его никому не отдам!
© Copyright: Ирина Визняк, 2012
Свидетельство о публикации №11209010949
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361283
дата надходження 01.09.2012
дата закладки 10.08.2013
Силуэт в полуночном сиянье…
Лики страсти мерцают во мгле.
Вновь мечтаю о страстном слиянье
Наших жаждущих тел при луне.
Утопая в хмельных наслажденьях,
Замираю от трепетных мук.
Сладострастное ласк наважденье
Ощущаю под нежностью рук.
Звезды нам разжигают желанья,
Сердце к сердцу прижалось впритык.
Ты своею колдующей дланью
Отрываешь запретный ярлык.
Все доступно, открыто, возможно. –
Во всем мире – лишь звезды и мы.
Но в той ночи немыслимо сложно
Взять звезду наслаждений взаймы.
© Copyright: Ирина Визняк, 2013
Свидетельство о публикации №113080908805
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442378
дата надходження 09.08.2013
дата закладки 10.08.2013
Не хочете більше торкатись мене?
Не хочете душу об голки колоти?
А й правда… Навіщо Вам лихо сумне,
Коли навкруги чудеса позолоти?
Що душу оздоблюють дивним вогнем,
Уквітчують серце красою і словом.
А я віддаляюсь від Вас день за днем,
Журбою оточена і смутку покровом.
Між нами нічого не було й нема.
Вже очі згубили останнії роси.
В страхУ я своїм залишилась сама,
Бо Ви вже, маестро, «занадто дорослий».
В ілюзіях долі я – птах без крила,
Який без підтримки не може літати.
Чекала від Вас лиш краплину тепла, -
Як бачите, любий, не так вже й багато.
Холодною кригою була рука
Байдужіло серце від лишку уваги.
Поезія Ваша життєво-палка
Давно вгамувала бажання і спрагу.
Згоріла остання надія дотла.
Мрійливі думки заліпились снігами.
«Не маю для тебе ні краплі тепла» -
Душа шепотіла п’янкими вустами…
Біда повернулась до мене лицем.
Бреду по стерні одиноко і босо…
Як вигідно бути реалом-творцем
Й прикинутись часом «занадто дорослим».
29.07.2012р.
© Copyright: Ирина Визняк, 2012
Свидетельство о публикации №11207297551
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353824
дата надходження 29.07.2012
дата закладки 09.08.2013
Як легко вбиваєте словом
І топчете душу пером.
Мене переповнює сором,
Сумління влучає в зеро.
Негідна… Розпусна… Порочна…
Де цноти і скромності шлейф? –
Ну звісно, я не ангелочок,
Хоч знаю, що добре, що зле.
Жіночих сердець Казаново
(Ви їх вже звели не одне),
Коли Ви сказали те слово,
Ще просто не знали мене.
Я геть не така, як Вам здАлось, -
Я скромна, проста, боязка.
От лиш на біду закохалась
В міраж. Пломеніє щока…
Хіба Вам мене зрозуміти –
Осліплену дивним вогнем?
Від нього мені не горіти,
Бо Ви не торкались мене.
Опущені крила холонуть,
Сумують думки у вірші.
Як легко вбиваєте словом
Надію в жіночій душі.
Кохання. Воно ж безрозсудно,
Жартуючи, ціль вибира.
Нестримне, примарно-облудне
На кінчику мого пера…
15.03.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328813
дата надходження 08.04.2012
дата закладки 09.08.2013
Бабине літо, сумом сповито,
Рве павутинки життя,
Хилиться гілка, грає сопілка,
Пісні нема вороття,
Знов плаче осінь, меншає просинь,
Листям злітають роки,
Труться на порох, з давнього шорох-
Стежка біжить навпрошки!
Вже не звернути, зникли всі скрути,
Лиш вертикаллю іти,
Літо минає, скрипка втихає,
Дують холодні вітри.
Бабине літо, нитками шито,
Рветься, летить в небуття,
Латка новенька, свита старенька,
Літу нема вороття!
фото взято з- Bashtanka info ( blog)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441879
дата надходження 07.08.2013
дата закладки 08.08.2013
Уява розкинула крила,
Бажання торкнулись межі.
Вже їх загнуздати несила, -
Хвилюють видінь міражі.
Обіймами пестяться плечі,
Цілунками губи горять.
Знов кличеш уяву в той вечір,
Де впала в долоні зоря.
У розкошах ночі – нас двоє.
П’янка бірюза ніжить стан…
Щаслива в уяві з тобою,
Та мрії вкриває туман.
Свідомість розплющує очі,
Бажання вертають назад.
Мої почуття неохоче
Згасають. Стікає сльоза…
Безладні думки крижаніють,
Щезає романтики шлейф.
Ховаю останню надію
В сумний біографії сейф.
Бо стовідсотково я знаю:
Закриті сердець рубежі.
Якщо ти коли й завітаєш,
То тільки – в уяву душі…
30.01.13р.
© Copyright: Ирина Визняк, 2013
Свидетельство о публикации №113013100701
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396847
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 05.08.2013
Устами мед...
Але гірчить приправа
Солодких слів, нещирих і лукавих,
Обрамлених у ніжності багет.
У мушлі - море, небо - у краплині...
І все єство тяжіє до нуля.
Вже швидше обертається земля.
Летять у простір миті швидкоплинні.
Здіймає вихор відцентровий шквал.
Все далі й далі епіцентр Любові.
Та в пам"яті букет снів кольорових..
А може, й справді, ти мене кохав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415497
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 05.08.2013
Я читала етюди кохання
З чарівної аптечки душі.
І якесь невагоме єднання
Розтеклось килимком споришів.
Воно стигло рум’янцем солодким,
Кучерявилось творчим листом.
І тоді дев’яносто відсотків
Доторкались до поділки «сто».
Лиш на мить. Потім знову відлига
І якийсь неземний холодок.
А той жар, що до зближення кликав,
Вже чомусь не ділився на двох.
Звинувачувать долю не буду,
Бо причина, напевне, в мені.
На межі поетичного блуду
Я свідомо кажу собі: «Ні».
Не потрібно хвилюючих кадрів
І нектару чаруючих слів.
Ми погріли серця біля ватри,
Та пожежі чинити не слід.
Позад нас – окільцьовані долі.
Та хоч в ніжних стосунках – табу,
Зустрічаю у снах мимоволі
Нашу ніч – почуттєву рабу.
Таємничі сліди сьогодення…
Знов етюду картина палка...
Ще не раз Вас розбудить натхнення,
Мов осінньої жінки рука.
02. 08. 2013р.
© Copyright: Ирина Визняк, 2013
Свидетельство о публикации №113080300539
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441184
дата надходження 03.08.2013
дата закладки 04.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.08.2013
Пишу, а думка горнеться,
Звиває лаваші...
Лечу в віршах, як горлиця,
До Вашої душі.
Тримаюсь часом осторонь,
А часом зазирну
Через товщини простору
В душевну глибину.
Нектаром слова поюся
В мереживі бажань.
Душевні рани гояться
Від теплих сподівань.
Зачитуюсь шедеврами,
Гортаю сторінки. -
Ой, мліють недаремно же
Від Вас усі жінки!
Бажання пахнуть рутою -
Душевні врожаї. -
Вже часом переплутую,
Де Ваші, де мої...
© Copyright: Ирина Визняк, 2013
Свидетельство о публикации №113030412695
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406185
дата надходження 04.03.2013
дата закладки 02.08.2013
В безвір’ї серця станеш на тернину. –
Господь відступить з жалем у журбі
За тебе, недовірливу дитину,
Все ж, шанс навернення залишивши тобі.
О так, Господнє всюдисуще око
Чекатиме молитви й каяття.
Лиш твоя віра, чиста і глибока
Перемінити здатна все життя.
Навіть в страшнім вогні випробування
З надією і гідністю тримайсь,
Перед Всевишнім на коліна стань-но
І в вірі непохитній не здавайсь.
Навіть, коли чигає поряд смерть вже,
Не все ще втрачено навіть тоді, повір.
Можливо, ти ще зцілення одержиш,
Як будеш вірити. Тож, неодмінно вір!
Говорить істина словами вуст Господніх,
Зигзаг невдач змінивши на пряму.
Він дасть тобі спасіння вже сьогодні,
Бо ти був з Ним. Бо вірив ти Йому.
© Copyright: Ирина Визняк, 2013
Свидетельство о публикации №113031601351
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409906
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 02.08.2013
П’ятий раз дзвінок лунає поспіль.
(Піднімати трубочку чи ні?..)
Охолола поетична постіль,
Й почуття – метелики сумні.
Ще образа досі серце крає,
Рій думок бентежних в голові.
Клавішу жадану не торкаю, –
Стримаюсь ще раз. Не відповім...
Стрималась. Серед затихлих звуків
Знов тривога залишає слід.
Знову у душі нестерпні муки
Й тіні ностальгії на чолі.
Згадую знайомі атрибути:
Погляд, риси, солодощі слів.
Як же хочу голос той почути,
Від якого світ навколо млів!
Час повзе. Годинник ледве човга.
Підозріло телефон мовчить.
Пауза чомусь занадто довга.
Задзвенів! О, довгождана мить!
В серці знов запалюється сонце.
Слухаю настирливий мотив.
Тільки б не останній був дзвінок це…
Тільки б він іще раз подзвонив!
18.01.2013р.
© Copyright: Ирина Визняк, 2013
Свидетельство о публикации №113012001689
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393951
дата надходження 20.01.2013
дата закладки 01.08.2013
Іду в грозу,
Ступаю в передгроззя.
Висить роями тиша наяву.
А я внизу…
І знову на дорозі
Пожовкле листя падає в траву.
Гуркоче грім,
Літає блискавиця.
Закони є написані життям.
"Вина" у тім,
Що чисто у криниці,
Туди плювати більше я не дам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437458
дата надходження 15.07.2013
дата закладки 01.08.2013
[i] "...народитися разом у коханні..."
Марія Вайно "Теплий двір,
або рапсодія струнного квартету"[/i]
Там, де мальвами косичені тини,
Вікна долі - сонячні зіниці,
Там зустрілися дві мрії, дві весни,
Дві щонайсолодші таємниці.
І заквітувало зілля довкруги,
А світанки стали ще ясніші -
Понад течією щастя береги
Воз'єднались, наче найрідніші.
Притулилось любо до крила крило
У світлиці щедрого зоріння,
І у грудях, ніби вишнє джерело,
Розлилося лагідне проміння.
Там, де мальвами косичені світи,
Сонце у весільному ячанні -
Там колись в обіймах неба я і ти
Народились разом у коханні...
(25.07.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439418
дата надходження 25.07.2013
дата закладки 01.08.2013
ВСЕ ДАВНО ВІДЦВІЛО, Я ЗАПІЗНО ДО ТЕБЕ ВЕРТАЮ,
ОБЛЕТІВ БІЛИЙ ЦВІТ, ЩО НА ЯБЛУНЯХ БУВ,НАЧЕ СНІГ.
ЯК СТРАЖДАВ Я ТОДІ, ЯК Я ВИЖИВ БЕЗ ТЕБЕ,НЕ ЗНАЮ,
ДЕСЯТЬ ЗИМ, ДЕСЯТЬ ЛІТ,ТОЖ ДОЗВОЛЬ ПОКЛОНИТИСЬ ДО НІГ.
БУЛИ КОСИ ТВОЇ, МОВ КОЛОССЯ В ЖНИВА,ЗОЛОТІЇ,
А ТЕПЕР СИВИНА ЇХ ПОКРИЛА,НЕНАЧЕ ТУМАН,
ХТО ВІДДАСТЬ ТІ РОКИ, ХТО ПОВЕРНЕ НА ЩАСТЯ НАДІЇ,
КОЛИ В СЕРЦІ ІЩЕ ТАК БАГАТО НЕЛІЧЕНИХ РАН.
Я ЗНУЩАННЯ ТЕРПІВ, І КАЙДАНИ,ЩО РІЗАЛИ РУКИ,
І ВАЖКІ ЛАНЦЮГИ,ЩО ХОДИТЬ НЕ ДАВАЛИ МЕНІ,
РАДИ ДНЯ ЦЬОГО ЖИВ, І МОЛИВСЯ,ЩОБ НАША РОЗЛУКА,
ЗАКІНЧИЛАСЬ СКОРІШЕ, І В ОЧІ Я ГЛЯНУВ ТОБІ.
Я НЕ ВБИВ І НЕ ВКРАВ,НЕ ВЧИНИВ Я НІЯКУ ПРОВИНУ,
Я ЛИШ ПРАВДИ ШУКАВ,ТА НЕМАЄ У СВІТІ ЇЇ,
Я НАЙБІЛЬШ ЗА УСЕ ЛЮБИВ НЕНЬКУ СВОЮ-УКРАЇНУ,
І ЗА ВОЛЮ ДЛЯ НЕЇ, ЖИТТЯ НЕ ЖАЛІВ БИ СВОЄ.
БОГУ ДЯКУЮ Я,ЩО СЬОГОДНІ ПРИГОРНУСЬ ДО ТЕБЕ,
ЗАЦВІТУТЬ ЩЕ САДИ ,ЗАКОЛОСЯТЬСЯ ЗНОВУ ПОЛЯ,
ЖУРАВЛІ ПРОЛЕТЯТЬ У БЕЗХМАРНОМУ СИНЬОМУ НЕБІ,
І Я ВІРЮ,ЩО ВСТAНЕ З КОЛІН УКРАЇНА МОЯ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440828
дата надходження 01.08.2013
дата закладки 01.08.2013
Молодому козаченьку
Чому задумався, козаче,
сідлавши вірного коня?
Козачка тулиться і плаче,
та горда воля не спиня.
Запанували янучари
на богом даній нам землі.
Хоча гармати не звучали –
суцільний цвинтар на селі.
Забродам нічого молитись.
Як до коша лежить душа,
щоб воріженькам не коритись, –
в похід негайно вирушай!
І молодість свою, і вроду
клади відважно на вівтар.
За долю рідного народу
себе до крапельки віддай.
Дарма покращення чекати,
від нечестивців – нагород.
Пора прогнати з двору ката.
Вперед!
За неньку!
За народ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427628
дата надходження 27.05.2013
дата закладки 01.08.2013
Моя свобода кровоточить віршами,
Твою самотність віддзеркалить римами.
Всі болі оксамитом ти завішуєш,
А я його зриваю так нестримано.
До раю ми удвох пролог напишемо.
Так довго я літала небом відчаю,
Горіла льодом і кричала тишами,
Щоб у твоїй спокусі стати вічністю.
Янтарні сльози застигають ніжністю,
П’янкі вуста зливаються рубіново.
Люблю тебе. Такий розкішно-грішний ти!
В твої бажання упаду лавиною…
Твоя самотність із гріхами вінчана.
В твоїх зіницях – міріади пристрастей.
Моя свобода, у вітрів позичена,
Медовим каяттям в душі залишиться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440128
дата надходження 29.07.2013
дата закладки 31.07.2013
Ти – ворог мій. Ніхто у тім не винен.
Одне в нас пекло, але різний рай…
Не став моїм життям, не став єдиним –
То відпусти… В полоні не тримай!
Ти, як суддя, мені призначив кару,
Собою стратив... без меча убив…
А пристрасть – ненажерлива почвара,
Збирала муки із душевних нив.
Ти – мій нектар, і ти – моя отрута,
Мій смертний гріх, моя безумна грань!
Не розірву твої солодкі пута,
Не утамую я терпких бажань!
Ти – ідол мій, величний і жорстокий.
Я – жриця помсти і раба оман,
Та на олтар тобі несу мій спокій,
І в жертву долі віддаюсь сама.
Ти – солод спраги і криваві сльози,
Ласкавий ангел і спокусник-змій,
Не розривай мене на шмаття… Досить!
Лиш війни поміж нас. Ти – ворог мій,
Солодкий ворог мій... Ніхто не винен,
Що ми зітерли в почуттях межу.
Ти – кров моя, і ти такий єдиний.
Тобі підвладна і тобі служу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391691
дата надходження 11.01.2013
дата закладки 29.07.2013
Ніч і я
Нічия.
Ні своя,
Ні твоя.
Течія.
Нічия.
Ніч чия?
Ніч - змія.
Сильна я?
Не твоя.
Нічия.
Вся земля
Без тепла,
Мов із скла.
Не моя.
Нічия.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438288
дата надходження 19.07.2013
дата закладки 29.07.2013
Смарагдовий ранок розсипав чаруючі ноти,
У мушлях трояндових те́плиться срібна роса,
На во́гкій бруківці лисніє пилок позолоти
І легіт шовковий розчісує чілку вівса.
А сонце тополям цілує розніжені руки
І кіт зачудований ліг на гладкий моріжок,
Він гострим чуттям у повітрі виловлює звуки -
Як липень русявий сурмить у тоненький ріжок.
Медовим промінням приємна вощи́ть прохолода,
У сонячний ранок роблю свій упевнений крок,
Грайливою тінню збігаю по вимитих сходах
І світло крізь пальці просіюю, наче пісок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435605
дата надходження 06.07.2013
дата закладки 27.07.2013
* * *
О, як подвижники горять!
Та часто їх не помічаєм:
відтяті пальці не болять.
Та як же їх не вистачає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438896
дата надходження 22.07.2013
дата закладки 27.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.07.2013
Дослухайся серця:
витає Різдво над Землею!
Чекають Месії
високії гори, моря!
Мільйони стежинок
сьогодні ведуть в Галілею,
де над Вифлиємом
вже сяє яскрава зоря...
Дає вона змогу
ще раз народитись для Світла,
і щедро дарує
дещицю святого тепла:
щоб в нашому серці
троянда Любові розквітла,
аби все життя нам
та квітка незгасно цвіла!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390389
дата надходження 06.01.2013
дата закладки 24.07.2013
Вона впала в твою свідомість
Блиском атласу нічної сорочки.
Почуттів захотіла. Натомість
Лиш образливе тихе : «Хочу!»
Вона зрадила собі з тобою.
Горді принципи всі підкосились.
І три чверті її спокою
На молекули вмить розчепились.
Зранку вірила ще у кохання,
На ромашці нагадане в’ялій.
Обманула пелюстка остання,
Від сучасних далека реалій.
Це ж для тебе свічки купувала,
В ресторані замовила суші
І журнали для леді гортала,
Де романтики різної учать.
Не згодились чужі настанови
І не встигла свічки запалити.
Без обіймів і без розмови
Зміг безжально її оголити.
Так безглуздо, що ти не помітив
Її душу, родом десь з ренесансу.
Вона більше не вірить квітам,
Що у коси вплітала щоранку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425597
дата надходження 17.05.2013
дата закладки 24.07.2013
Як мені тебе не вистачає,
Привидом блукаю по стіні.
Час іде, а я в руках тримаю
Світло-ніжні невагомі дні.
Сумно день мовчить на підвіконні,
В темряві на стелі ніч тремтить,
Причаїлись поцілунки сонні,
Щоб мене у спогадах втопить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428265
дата надходження 30.05.2013
дата закладки 24.07.2013
Кохати вас - тонути в неба далі,
Вдихати вітряну морозну сніжність,
І воскрешати пелюстки зів"ялі,
Лиш подихом народжувати ніжність...
Кохати Вас... У зорях велеможних...
Та місяцем біля вікОн блукати,
Щоб зорепадом почуттів тотожних
Розсипатись, й цілунками збирати...
Кохати Вас... до зубожіння рими,
а часом шедеврального потоку.
Днем малювати сни і жити ними,
До спалаху лишивши десь півкроку.
Кохати... Вашу близькість відчувати,
Для мене це, як таїнство причастя
І в серці Ваше Ім"я карбувати...
Кохати Вас... яке безмежне ЩАСТЯ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386392
дата надходження 20.12.2012
дата закладки 24.07.2013
1.
Море…
Острів…
Пляж…
Удвох…
І – нікОго!
Лише стогін –
Лише стогін –
Ах та Ох!
2.
А на морі –
Білокрилі…
В них чомусь…
пушок на «рилі»…*
Це тому, що молоді –
Двоє…
Білі…
ЛебедІ…
3.
В морі чути:
«тьох» та «тьох»,
А на суші –
«ах» та «ох»!
Там і тут –
лебідки милі…
Там і тут
закони – в силі…
Ось на морі
вже утрьох,
А на суші –
«ах» та «ох»…
4.
«Милий Боже,
нам не гоже
Хрест нести
під «ах» та «ох»!..
Зроби так,
Всесильний Боже,
Стати щоб,
як їм, утрьох…»
5.
Не чує Бог,
бо певно слуха
баладу про
щасливих «тьохів»,
Та тим дає,
хто має вуха
і щастя п’є,
бо Бога слуха…
Епілог
…А втім – то
діло не моє!–
Всяк має те,
що заснує:
То їх турботи –
Аха й Оха...
Коли
нема
«кебе»
для
«тьоха»!
___________
* На Лебединих островах, за свідченнями
вчених-орнітологів, лебеді, що народилися
в гніздів'ях Причорномор'я, Приазов'я та
Прикаспію, мігрують на Лебедині острови,
де є необхідні умови (корм, кліматичні умови)
для "линьки" (3 роки), а відтак, "вбившись у
колодочки" та знайшовши собі пару, повертаються
у місця постійного проживання для продукування
потомства... Щось таке спостерігається і в нас,
орнітологів. Чи не так, панове?...
10.07.2013, Крим,
Лебедині острови
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436897
дата надходження 12.07.2013
дата закладки 24.07.2013
* * *
В очереті кумують жаби –
"кум" та "кум" у легкім тумані.
Те відлуння у казку манить.
Наречену спізнать бажав би.
Та чи збудеться мить чарівна?
Світ можливостей нескінченний.
Чи судилася наречена –
найжаданіша Чураївна?
Травень править яскраві гами.
Знаю: долі не заперечу.
Ліс розмову веде старечу
з тихим плесом і берегами.
"Свахи" квакають хвалькувато,
жваво кумкають, безугавно.
Ой не хочу впіймати гаву!
О, як хочеться святкувати!
Лук амура учусь тримати,
бо вціляти один раз треба.
Чи стріла полетить у небо?..
Чи судилось царівну мати?..
Вже надія в душі зоріє.
Не вмовкає відлуння дивне.
Ген по річці пливе невпинно
срібним лицарем човен мрії…
1969
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422923
дата надходження 05.05.2013
дата закладки 23.07.2013
Я люблю запах м’яти духмяний,
Аромат чарівних матіол.
Я люблю, коли поряд коханий,
Його вуст і очей ореол.
Я люблю, коли поряд натхнення,
А в душі – почуття і весна.
В снах – казкового диво-оленя,
В щасті – дотик до самого дна.
Я люблю з прохолодою руки
І гарячі звабливі вуста.
Я люблю літні макові луки
Й коли осінь цвіте золота.
Коли в травах метеликів сила,
Коли бджілка шепоче джмелю:
«Я з тобою безмежно щаслива,
Я люблю, жу-жу-жу, я люблю…»
Я люблю, коли рими чарують
І торкається віршів папір.
Я люблю, коли голос мій чують,
Коли щастя засліплює зір.
Коли я просто вільна й щаслива,
Коли мир і здорова сім’я,
Коли поряд душа незрадлива
Відчуває те ж саме, що й я.
Я люблю найзвабливіші ласки,
Я люблю поцілунків розмай.
Я люблю, коли душі без маски
І коли почуття – через край.
Я люблю шовковисті долоні,
Коли стан - в твоїх дужих руках.
Коли серце в щасливім полоні,
Коли присмак жаги у думках.
Я люблю, коли мрії досяжні,
Поважаю змістовні вірші,
Почуття щоб – взаємні і справжні –
Розцвітали на клумбах душі.
Я люблю афоризми повчальні
І дотепнії жарти люблю.
Я люблю напівтемряву спальні,
Благородство і щирість хвалю.
Я люблю, щоб жевріли надії,
Я люблю романтичні пісні.
Я люблю, щоб збувалися мрії
І з’являлося бажане в сні.
Я люблю відчуття насолоди,
Часто в згадках гортаю ті дні,
Коли пестило лоно природи,
Коли ти був найближчим мені.
Я приємні люблю хвилювання
І все те, що Господь нам послав.
Я люблю поетичне кохання,
Імена з славним коренем «слав»…
Я люблю подарунки робити,
Я люблю гармонійне злиття.
Я щаслива, що вмію любити!
Я люблю це мінливе життя.
24.12.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302083
дата надходження 24.12.2011
дата закладки 22.07.2013
Цілунками очі іскряться.
Все тіло бажанням горить.
Спокусливі дотики щастя
Чарують закохану мить.
Ти ніжно неволиш протести –
І я забуваю про гріх.
Мені ж-бо ти зволив принести
Букет з почуттями до ніг.
Троянди розсипав по ліжку
З сердечками лагідних слів.
Зімлілі від пестощів ніжки
Ти ласкою серця обплів.
Вже груди вдоволено-ситі
І губи чекають злиття,
І стегна бажанням налиті.
А в келихах душ – почуття.
Вже розум підкорений тілом
І в грудях - вулкани тепла.
...У серці любистком розцвіло
Все те, що тобі віддала...
23.10.2012р.
© Copyright: Ирина Визняк, 2012
Свидетельство о публикации №11210240187
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372918
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 22.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.07.2013
Хвилі ніжно торкаються тіл.
Долі дві заколисані морем.
Почуття розділились навпіл, -
Нині ми щасливіші, ніж вчора.
Насолода не має межі.
Море в хвилях маскує обійми.
Твої руки, недавно чужі,
Найріднішими стати зуміли.
Невагомість спокус додає.
Рухи повні бажання і сили.
Бриз морський – це натхнення моє.
І ти поряд… Яка я щаслива!
Завмираю в обіймах палких.
На піску – два сердечка із мушлів.
Шовковистим торканням руки
Крем наносиш на тіло і душу.
Ти коханням мене отруїв,
Вплів в душевне мереживо зорі.
Всі вагання жіночі мої
Розчинив в почуттєвому морі…
10.07.13р.
© Copyright: Ирина Визняк, 2013
Свидетельство о публикации №113071700949
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437808
дата надходження 17.07.2013
дата закладки 21.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.07.2013
Біля тебе у серці тепліше, ясніше,
і світи вдалині від любові шаліють.
Біля тебе вітрами написані вірші
розкривають в захопленні стомлені вії.
Доторк рук твоїх – хвилі лазурного моря,
присмак губ, наче рос світанкових ласкавість.
Тож скоріш моїх мрій полонини підкорюй
і поклич у наш рай золотий, буйнотравий.
Там звучить тихий блюз піднебесних мелодій,
ніжний промінь зорі щедро ложе встеляє.
… Може, стану колись я тобі у пригоді,
коли стужа узимку до нас завітає.
[i]жовтень 2012[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436189
дата надходження 09.07.2013
дата закладки 18.07.2013
Жаль мені вас хохломони,
Бідні ви поганці.
Гідність вкрали в вас масони,
бо спите засран.. .
Боже, як же залякали,
Як стравили душу.
Мужність чоботом стоптали,
Витрясли, як грушу.
Де ж це видно щоб господар,
ворога боявся.
Зайді - гаспиду свідомо,
Під ногами слався.
Схаменись прошу, незрячий,
В писок дай вражині.
Не принижуй честь козачу,
Предків в домовині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437802
дата надходження 17.07.2013
дата закладки 18.07.2013
Їх повінчали сині небеса,
Серця з'єдналися закохано-прозорі.
Крізь терни віддалі ішов... Її краса
Його манила... Шлях встеляли зорі.
Її торкався дотиком лиш крил,
І тіло пестив пелюстковими губами.
Від млості райдужної падала без сил
В його обійми. Сплелися руками...
Небом шлюбовані... Летять у щастя ввись
На крилах щирості, що є у кожнім слові.
Серця навічно їх переплелись
В взаємності і палкості любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437506
дата надходження 15.07.2013
дата закладки 16.07.2013
Поцілунком я п’ю твої губи,
ти нестерпним бажанням тремтиш
наче скелі напружились груди
Ти палаєш…, і там ти гориш…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436353
дата надходження 10.07.2013
дата закладки 16.07.2013
Чи змогли б Ви мене покохати?
Не на показ... а тихо... в думках...
Наче квітку весняну плекати...
Розтопити... як сніг у струмках...
Чи змогли б Ви зі мною ділити
Ні... не ліжко... а небо одне....
І словами кохання п"янити...
Лиш одну... лиш навік... лиш мене...
ж."Дніпро" №4 2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409703
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 16.07.2013
Ти став об’єктом моїх зізнань,
В жіноче серце орлом влетів.
Ти ніжну пристрасть в душі зіткав
Зі слів бентежних і почуттів.
Я насолоду знайшла в тобі,
Згубила спокій від вуст палких.
Твій погляд сонячно-голубий
Повис над серцем, мов сталактит.
Загадка долі торкнулась пліч,
Знайшовши жертву серед Ірин.
Ми не зустрінемось віч-на-віч –
Одної річки – два береги.
Я заблукала в твоїх очах,
Та ти від трепету не згорів.
Промінчик щастя в душі зачах,
Як блиск найдальшої фальш-зорі.
Не підібрала, на жаль, ключів.
З сердець не вийшов єдиний сплав.
Все ж, Богу вдячна за злет душі
І почуття, що мені послав.
27.04.2013р.
© Copyright: Ирина Визняк, 2013
Свидетельство о публикации №113042710849
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421342
дата надходження 27.04.2013
дата закладки 13.07.2013
Любов ота здавалась неземною,
Цвіла лататтям білим у душі.
Та десять років ти вже не зі мною.
«Колишні» - один одному, чужі…
Ми йшли по спільній почуттєвій стежці
І були нерозлийвода колись.
Та якось на одному перехресті
Дороги наші стрімко розійшлись.
Той епізод в минулому залИшивсь.
П’ятнадцять спільних років – наче сон.
Була на серці вже відносна тиша,
Та тишу розтривожив телефон.
«Привіт! Я захотів тебе почути…» -
І щось кольнуло в серці, мов мечем.
Згадалось перекреслене, забуте,
Оплакане сльозами і дощем.
Байдужими ми бути намагались,
Та тиск емоцій зраджував обох.
Пригадували, плакали, сміялись.
Розплутувавсь минулого клубок…
Було багато плям, сучків і вУзлів,
Та більше щастя, все ж таки, було.
І ніби вже й думки – в одному руслі,
Як тополиний пух сріблить чоло.
Між нами - син і десять літ розлуки.
Забуті вже образи з двох сторін.
З минулого ледь чутно линуть звуки.
Невже не змовк ще почуттєвий дзвін?..
Його відлуння колихнуло пам'ять.
Чергова покотилася сльоза.
І самолюбства перейшовши грані,
Мені ти раптом пошепки сказав:
«Не все зерно просіялось крізь сито, -
Лишилось найдобірніше, повір!
Кохав тебе колись несамовито.
Так само ще кохаю до цих пір…»
В цю мить була щаслива чи нещасна? –
Вагаюсь, навіть, щось відповісти.
Бо десять літ тому кохання згасло,
Розвіяв вітер спалені мости.
З тобою поряд інша. В мене також
Були захоплення і справжні почуття.
Не знала я, що під кохання знаком
На перехресті досі ти стояв.
… Ідуть роки. Нам разом вже не бути.
А ти кохаєш рідну і чужу.
Минулого щасливим атрибутом
Освідчення це в серці збережу.
04.02.2013р.
© Copyright: Ирина Визняк, 2013
Свидетельство о публикации №113020409855
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398207
дата надходження 04.02.2013
дата закладки 13.07.2013
Ти блаженно у ніч
Подивися на Млисту Дорогу
Сяйва вічного клич
Спопелить всі тривоги.
Ти напийся туманів
З висоти недосяжних зірок —
Птахом срібним у ранок,
У рапсодію снів і думок...
Ти проснися чар-квітом
Із ночі купальських пісень
Тихо-смарагдовим вітром
Ступи
у росисто-розхристаний день.
1991р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315462
дата надходження 20.02.2012
дата закладки 11.07.2013
Подарую весні акварелі
І вона буде вдячна мені.
Засміються струмочки веселі,
Блиснуть сонцем засмучені дні.
Розмалюю у барві яскраві
Все, що змила обридла зима.
Зафарбую зеленим я трави,
Синім – небо, яка ж це краса!
Подарую весні я цимбали,
Невгамовна, для нас ти зіграй.
Підбери ти найвищі октави,
І в таночок піде водограй.
Все розквітне навкруг, забуяє
В акварельній одежі новій.
Під цимбали весна загуляє,
Я дарунки принесла вже їй.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415273
дата надходження 03.04.2013
дата закладки 07.07.2013
*
Не пройшла повз Вас душа - зачепило!
І тепер у нас обох ростуть крила...
Автор
Натхненне творчості весло
Вас зачепило й понесло
В бурхливий вир римованих фантазій.
Вже стільки літ гойдає Вас
На хвилях райдужних Пегас,
Тримаючи у творчому екстазі.
Вчепились тонкої душі
Тривоги власні і чужі,
Свої й чужі життєві хвилювання.
Чіпляли серденько жінки,
Вились римовані вінки
Про ніжні почуття й розчарування.
Вас зачепив традицій цвіт,
Наш, український, родовід. -
Зуміли Ви й про це наголосити.
Чіпляло Вас і се, і те, -
Земне, ліричне і святе. -
Й мене це не змогло не зачепити.
Тепер я помисли про Вас
Ношу з собою повсякчас.
Радію: "Як же долі пощастило!"
Адже в римованім злитті
На поетичному листі
Мене і Вас колись це зачепило...
© Copyright: Ирина Визняк, 2013
Свидетельство о публикации №113070101182
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434600
дата надходження 01.07.2013
дата закладки 05.07.2013
Червень витрусив у трави полуниці запашні,
На килимі Німфа* спала, вплівши ягоди рясні
у волосся русокосе. Поміж хвиль густих сплетінь
загубився промінь літа, ген... між яворами в тінь.
Пестив червень на осонні рясноцвіт, красу з чудес
Полуниць дрібних доволі, наче зіроньки небес.
Цить... Тихіше... Німфа сонна, простягнулась наче лань,
Полуниць гарячих лави достигають до світань.
Вабить ягодами лісу дивовижний краєвид,
Соловейко утомився і безжурно десь затих.
Віть тоненьку стеблоцвітну, мов мереживо дощів
Герса** тихо прикрашала сріблом поміж яворів.
Не давала нічка спати молодому скрипалю,
Довго він шукав стежини у розлогому гаю.
- Це для кого ти шукаєш поміж пряжі в тишині,
Присолоджені ягідки – полунички запашні?
*Ні́мфи (грец. Νύμφες — дівчина, наречена, молода жінка). Переносно німфа — вродлива жінка.
**Герса (грец. Έρση — «роса»).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432132
дата надходження 18.06.2013
дата закладки 04.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.07.2013
Душею вирву з хаосу думок,
Мов чистий діамант, безцінне слово,
З цеглинок-слів зросте новий рядок,
З якого вірш почне свою розмову.
Не буде в ньому пафосу прикрас –
Ранковою росою вийде з серця,
І, почуттям примножений встократ,
В мрійливу даль прочинить тихо дверці,
Розтане в нім буденності тягар,
Морозивом липким стече по стінах,
Надії вийдуть сонцем з-поміж хмар,
І в казку обернеться днів рутина.
В похмурім світі тьмяних кольорів,
Де з поглядів сочиться хтива заздрість,
Де вештають з обличчями щурів
Цей віршик – лише купка скромних кадрів,
Для тих же, хто тут щирість пам’ята,
І зло в добрі духовному хоронить,
Втопивши черствість в розмаї октав,
Він стане океаном без кордонів.
Хоч з висоти, крізь гордості вуаль
Не всі знайдуть у вірші тому правди,
Комусь чужа-бо мирна пастораль,
Погляньте: під ногами ті смарагди,
Що їх давно шукаєте дарма,
Вони в пилюку втоптані роками.
Сп’янілі хмелем привидів-оман,
Закопуємо власними ж руками
Пожовклі оберемки давніх мрій,
А варто лиш відкрити ширше очі –
Цвіркун в травичці, в небі журавлі
Невже при цьому в грудях не тріпоче?
Утік за горизонт червоний диск,
Так невмолимо й час для нас втікає,
Ловімо ж свого сонця теплий зблиск,
Допоки він не згас за небокраєм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432532
дата надходження 20.06.2013
дата закладки 03.07.2013
Вечір насів на кімнату,
Тінями нас огортав.
Час поспішав з циферблату
До своїх нічок-путан.
Очі теплились чаями,
Пестощів лився струмок.
Плаття стекло ручаями,
Губи торкнулись бруньок.
Ніжних зізнань позолота
Заполонила думки.
Душ розхвильованих цнота
Повідкривала замки.
Крізь поцілункове листя
Зринув бажань острівець.
В ніжному танці злилися
Переплетіння сердець.
У почуттєве багаття
Сипались з неба зірки.
Свідки солодкого щастя:
Губи, зітхання, бруньки…
01.07.2013р.
© Copyright: Ирина Визняк, 2013
Свидетельство о публикации №113070300249
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434981
дата надходження 02.07.2013
дата закладки 03.07.2013
Усміхається мама
І замислений тато...
Почуттів дивна гама,
Бескінечне легато
У душі ніжно-ніжно
Ллється. Звідки - не знаю.
Це завжди дивовижно.
Шепочу: "Пам"ятаю".
Найрідніші у світі
І такі вже далекі
У небесній блакиті
Вас стрічають лелеки.
В їхнім клекоті чую
Голосів рідних звуки.
Фотокартку цілую,
В серці - вічність розлуки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420924
дата надходження 25.04.2013
дата закладки 01.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.07.2013
Хочу гори подолати,
Хочу зрушити мости,
Хочу річки обігнати,
Повернутись "там, де ти".
Літо знову розпочати
І відчути запах квіт.
Руки твої в свої взяти.
Розтопити навіть лід.
Осінь дійсно наступила
Та живу, немов тоді –
Там, де я тебе зустріла,
Де зірки у золотій воді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194194
дата надходження 07.06.2010
дата закладки 30.06.2013
Любовь
не Должность
и не Званье,
а роль
Заглавная
в судьбе.
Минуя разум,
подсознанье,
диктует
каждый шаг
к тебе.
Нельзя уйти
и отказаться,
её нельзя преодолеть,
Любовь,
Безмерное
Пространство,
от Слова
Жизнь...
до Точки
Смерть.
Я пропитаю Мир собою
и излечу от злобных вьюг.
Не совершенство,
грёз не строю.
Я твой надёжный
Добрый
Друг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348416
дата надходження 05.07.2012
дата закладки 30.06.2013
Ти тихенько підеш
в зацілований росами ранок
Посміхнешся звабливо
і зникнеш у срібній імлі.
Колихатиме зорі
й співатиме пісню світанок
Як нестримна любов,
запалила серця на землі.
Потім стихне, щоб тут
не сполохати радістю щастя.
Лиш у травах розкішних
творитимуть вальс цвіркуни.
Зачерпну з джерела
і прийму від природи причастя.
Ти підеш, та за мить
повернешся у сонячні сни.
Пригадаю до слова,
про що шепотів цілий вечір—
Затріпоче душа
і змахне в піднебесся крильми.
Ніч накине легенько
серпанок фатою на плечі.
Ти і я зникнем в тиші,
бо в світі народиться МИ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430315
дата надходження 09.06.2013
дата закладки 29.06.2013
Я згадала учителя школи
Пальці довгі і крейду як сніг
Його стан, усміхнені брови
Мову чисту і сонячний сміх
Я згадала як парта повчала
Скільки років навчалась за ній
І як ніжки під нею ховала
Від учителя, він кричав "стій"
А я бігла летіла мов пташка
Не збирала у жменьки надій
Мрії плескались в моїх чашках
Він всміхався росточком "радій"
Я згадала згадала згадала
Маски гриму на фейс?! Ні, не мала
Колосочками стрічки вплітала
Я зранечку співала пісень
Отже, вміла, цинізму не знала...
Поверни мені, боже, той день...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419152
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 29.06.2013
Однажды. Скучно. Улица. Темно.
Машина. Дождь. Был дома зонт оставлен.
Подъезд. Ступени. Вдавленный звонок.
Кто там за дверью. Кухня. Спальня.
Луна. Лицо. Окно в разрывах штор.
Балкон дрожащий в сумраке рассвета.
Ключи. Ботинки. Тёмный коридор.
Подъезд. Ступени. Лужи. Сигарета.
Однажды. Скучно. Парапет моста.
Троллейбус. Ненавязчивый компостер.
Витрины. Лужи. Очередь. Тоска.
Осень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268914
дата надходження 06.07.2011
дата закладки 28.06.2013
Впевнена що закохався Вітер,
Схожий він на підлітка-хлопчиська,
Смикає берізки он за віти,
Горнеться до них занадто близько.
Веселить мене його "нахабство",
Знаю не зі зла - через кохання.
За цілунок тут дають пів царства
І не сплять закохані до рання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424654
дата надходження 13.05.2013
дата закладки 27.06.2013
Яке б мені ти слово не дала,
Та я тобі нічого не скажу,
Бо ми давно зайшли за ту межу,
Де
вже
не слово
важить,
а діла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433411
дата надходження 24.06.2013
дата закладки 27.06.2013
Два келихи з вином до половини...
Вуста смакують спрагло, - п"єм до дна.
Багрієм барвом стиглої калини...
Одна на двох любов ...І ти - одна.
Тіл наших шовк торкнувсь постелі ложа,
Усипану пелюстками троянд.
Зоріла ніч. Свіча, немов сторожа
Двох пристрастей у шалі між гірлянд
Незримих у повітрі феромонів.
Сльоза воскова... Трепет... Сплеск судом...
Звідќільсь лунала гра на саксофоні.
...Тіла пашіли від солодких втом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421031
дата надходження 26.04.2013
дата закладки 27.06.2013
Край дороги похилилась в зажурі калина,
Закохалася в поета молода дівчина.
Закохалась в щирі вірші і слова красиві,
Дзвінкий голос, гарну мову, очі незрадливі.
Кожен ранок, кожен вечір про поета мріє...
Від шаленого кохання серденько аж мліє.
Заспіває соловейко весело в садочку,
Одіває дівчинонька вишиту сорочку,
І біжить вже по стежині в зелену діброву,
Де почує любі вірші, гарну рідну мову.
Вона лине мов пташина до весни, до сонця,
Повертається – лиш вечір загляне в віконце.
Йде, в думках Його цілує, пригорта до серця,
А в очах бринять сльозинки наче два озерцях.
Мило-любо так на серці…, а в душі тривога...
Чи її оця стежина, до щастя дорога…?
Чи для неї пише вірші і пісні співає?
А чи іншу десь красуню серцем вже кохає?
Сонце сходить ген за обрій, небо багряніє,
А над лісом густа хмара на очах чорніє...
А над ранок грім ударив, небо розступилось,
І водою мов сльозами на землю полилось.
Нашептали, що поет вже сватів засилає
До дівчини, що за лугом сама проживає.
Ця дівчина не красуня, проте чарівниця,
І від чар її врятує лиш свята водиця.
А ще щире незрадливе і любляче серце.
Той, хто воду відшукає в чарівнім озерці.
Зажурилася красуня і давай збиратись,
Бо кохала вона щиро , їй і рятувати…
Тільки вийшла на дорогу – їй поет стрічає
Зазирає в сині очі, й стиха промовляє:
«Як тоді тебе я вперше у гаю побачив -
Зрозумів, що мою долю Бог вже передбачив.
Не дарма з тобою стрілись, серцю не накажеш,
І з нелюбою надовго доленьку не зв’яжеш…
Лиш для тебе свої вірші і пісні складаю,
Лиш з тобою хочу бути, серденьком палаю!
Ти пробач, моя кохана, за усі ці муки,
Вже ніколи поміж нами не буде розлуки»
На подвір’ї, коло хати цвіт вже на калині,
Дарував безмежне щастя молодій дівчині.
Дарував любов і ласку поет наймиліший,
Чоловіком став для неї - в світі найріднішим!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404139
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 27.06.2013
Слетела гордыня
отжившей листвой,
и душу отныне
порошит покой.
Былому отчасти
шепчу я: «Не тронь» –
крупинками счастье
ложится в ладонь.
Напрасно досужий
горит Альтаир –
тобою завьюжен
мой внутренний мир…
*Альтаир - самая яркая звезда в созвездии Орла,
вместе с Вегой и Денебом образует т. н. большой летний треугольник.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382906
дата надходження 06.12.2012
дата закладки 25.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.06.2013
Весна, як жінка усміхнулась
І забриніла, мов струна
Від березневого застілля
І вересневого вина.
Насупила красиві брови
І хмари впали до землі.
Це жінка править балом знову –
Їй то великі... то малі…
Весна і жінка. Сонце в небі
Розбудить поцілунком день,
Промінням горнеться до тебе.
Теплом коханої лишень...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407427
дата надходження 09.03.2013
дата закладки 24.06.2013
Ти прости мене мамо, Вкраїно прости,
Ти вже може в незлобі й забула,
Як я тілом безгрішним дівочим твоїм
Торгував в бардаках Істамбула.
Як за виторг купив депутатський мандат,
І народним зробившись по тому
Глитаям на поталу народ свій віддав,
Тільки б їздить у джипі крутому.
Ні. В Стамбулі не був я поміж торгашів
Людоловно – продажнього ряду.
Як не був і між тих хто в світлиці твоїй
Чинять в змові не раду а зраду.
Та душа моя стогне в пекельнім вогні,
Бо бідою і болем цей гріх на мені:
То з моєї вини!
…То з моєї вини!
Розпинають тебе яничари –сини.
Бо струмина життя знов повз мене текла,
Бо ізнов моя хата із краю була,
Бо від страху мовчав я й мовчав не за так,
Я свій голос продав за гладенький маслак.
Я свій голос продав за гладенький маслак
Що кумир мій украв з громадського котла,
Всіх кумир обдурив, йому смішно до сліз,
На тій кістці кумир сам все м‘ясо обгриз.
…Ти простиш в материнській любові сліпій,
Та в годину пекельної скрути
Дай нам Боже від згуби тебе вберегти…
Бо не простять ні діти ні внуки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402568
дата надходження 19.02.2013
дата закладки 24.06.2013
Серце каже, що палко ти любиш,
А різниця в роках - не біда.
Мої руки пестливо голубиш
І шепочеш: «Тебе не віддам!»
Віддавати нікому не треба.
Я твоя, мій коханий, твоя.
І на крилах любові до неба
Злетимо. Хай стрічає зоря!
Ми з тобою не варті розлуки!
Мов дарунок нам спів солов’я.
Чуєш, в пісні чарівні є звуки:
"Я твоя, я твоя, я твоя."
15.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418820
дата надходження 16.04.2013
дата закладки 22.06.2013
Плаче вечір бісером по стрісі,
Мідні струни б'ються об шибки́,
На старому во́гкому горісі
Причаїлись вимоклі шпаки.
І зірки лампадками блідими
Блимають з-під темної чадри.
Візерунки тінями кривими
По траві виводять явори.
І душі моїй сьогодні журно
Під мінорне дріботіння струн,
Мокра шибка світиться ажурно
В переливах висічених рун.
А тополя тулиться до клена,
Захмеліла, наче од вина...
Чи й тобі нашіптує про мене
Літній дощ у рамочці вікна?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428469
дата надходження 31.05.2013
дата закладки 22.06.2013
Ніжністю підсніжника цілунком
Трепетно торкаю твоїх уст...
Як весна - ввірвалась в серце лунко:
Нотками бажань. Поміж пелюст
(Наших пальців рук), немов суцвіття,
Струменем чуттів пульсує кров.
Стегна-стебла сонце з-поміж віття
Пестить. Тіло прагнуче обнов...
Повниться бажаннями любити
Все навкруг нас. Розчинімось в цій
Магії природи. Мов весна - ти,
Я ж - підсніжник у руці твоїй.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408786
дата надходження 13.03.2013
дата закладки 20.06.2013
До болю солодко-терпкого доведене тіло,
Рельєфи на шкірі покрились росою немов:
Між наших галактик назустріч яскраво зоріло
Фантом-почуття у сузір’ї, що зветься "Любов".
Сольфеджіо враз збагатилось інертністю звуків,
Лягли паралельно орбіти, немов нотний стан...
Сірів небокрай, ми з тобою тримались за руки -
До краю світів, де гармонія вічна й проста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422323
дата надходження 02.05.2013
дата закладки 20.06.2013
[youtube]https://youtu.be/D47TuqBKth8
[/youtube]
Запалила ніч зорі на небі,
у гаю закричали сичі.
Пригортаюся знову до тебе
в мерехтливому світлі свічі.
Відчуваю твої сильні руки,
у п'янкому чеканні тремчу.
Тінь гойдається в пристрасних рухах,
знов до раю з тобою лечу.
Ти даруєш жагучі цілунки,
а натомість, бажаю тебе.
Ніч малює з зірок візерунки
і до себе в обійми несе.
Догоряє свіча, ніби бранка,
згасло світло небесних світил.
Ми кохались з тобою до ранку,
ти любив, як ніхто не любив!
17.04.2013 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419202
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 20.06.2013
Згасли львівські ліхтарі,
Загорається світанок,
Літо на календарі
Зустріча теплом панянок.
І Діана рада нам
На РинкОвій людній площі,
Вежу, старовинний храм,
Львів увічнює художник.
Сиві мури древніх літ
Приховали таємниці.
Чар натхнення, мрій політ
Випускає із темниці.
Звершень повне і легенд
Чарівне величне місто,
Не рахуєш тут секунд
НОвим сповнюєшся змістом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431609
дата надходження 15.06.2013
дата закладки 19.06.2013
За Полярным кругом
Стынут небеса,
Простудились вьюги-
Сели голоса.
Там Хибины-горы,
Край озер,а там-
Баренцево море,
Полюс, океан.
Черные бушлаты,
Темная волна,
На горе распята
Голая сосна.
Серые шинели,
Мерзлый стук сапог,
Светит сквозь метели
Призрак- городок...
Неба полыханье
Вместо ярких звезд,
Солнца ожиданье-
Праздник,лыжный кросс...
Кольский п-ов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432418
дата надходження 19.06.2013
дата закладки 19.06.2013
* * *
Переполняет душу ярость,
Сжимает сердце снова боль.
Я в двадцать пять встречаю старость,
Проститься с миром мне позволь…
Вокруг встречаю только подлость,
Столица мучает опять.
Меня списали в непригодность,
Меня решили вновь распять.
Работа радость не приносит,
Невыносимо от утрат.
Душа быстрее казни просит,
Я утопиться был бы рад…
Стихи пишу уже я реже,
И нет ни радости, ни сил.
Как будто душу сталью режет,
Я на руках печаль носил.
После работы ставлю чайник
И томно падаю на стул.
Опять довел меня начальник
И в сердце мир тесак воткнул.
Волки. Подонки. Лицемеры.
Лукавство. Пропасть. Темнота.
Для издевательств нету меры,
Глаза проела слепота.
Воняет лживостью от гнили,
Один я вывод лишь изрек,
Что человечность утопили,
В моих глазах горит упрек.
Терпеть не в силах это больше,
Душа устала от обид.
Страдать приписано мне дольше.
Как будто горем я убит.
Но кто-то скажет ухмыляясь,
Что я утрирую и слаб.
Но я отвечу, возмущаясь,
Что я свободен, а не раб!
Плюю в лицо я олигархам,
Без них спокойно буду жив.
Заменит саван красный бархат,
Опять я вам не услужил.
В душе тая небес предтечу,
Вдыхая ненависть и боль,
Со злобой в сердце всем отвечу:
Я верю в нежность и любовь…
19 апреля 2012 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331648
дата надходження 19.04.2012
дата закладки 19.06.2013
наші літаки розбиваються ще навіть не злетівши
мабуть просто приречені на швидку й просту смерть
наші погляди жовтогарячими іскрами
згорають.
ти надішлеш мені конверт
з моїми посмішками, подихами, криками
з любов’ю – приреченою й тихою
з віршами, незайманими, непрочитаними
з зірками, галактиками і орбітами
наші літаки розбиваються, залишаючи по собі кривавий слід.
твоїй душі тепер на захід. моїй на схід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431721
дата надходження 15.06.2013
дата закладки 18.06.2013
Любили тебе до безтями,
До смутку, до плачу, до болю!
Ти можеш гордитись синами,
Що голови склали за волю!
На що було їм сподіватись,
І де свій притулок знайти?
Дві сили зійшлись воювати,
Щоб решту без жалю змести.
Не вір ти юначе
Чарівним світанкам…
Не вір ти козаче
Гаданню циганки…..
А доля - билиночка в полі,-
Вітрам всім і бурям на зло!
Дівчина, струнка як тополя,
Тебе провела за село.
Прощання сльозина упала,
А коні уже під сідлом….
У бій ви пішли на світанні,
Щоб більш не вернутись в село.
11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381824
дата надходження 02.12.2012
дата закладки 18.06.2013
Чаша терпіння і чашечка чаю,
В мене нічого нового, любий.
Я переповнена, я розливаюсь,
Зірваний голос вмерзає у грудень.
В мене нічого нового, тільки
Я все частіше дивлюсь в порожнечу,
Із циферблата зникають стрілки,
Благословляють мене на втечу.
Знаєш, позаду не так і мало -
Кілька життів і розривів серця,
Я витягаю жалі і жала,
І досі дихаю, це інерція.
Зрештою, всіх нас поглине грудень,
Схоже тепер недоречний щебет,
В мене розтерзана пташка в грудях.
Що в тебе?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383715
дата надходження 09.12.2012
дата закладки 18.06.2013
Забери гірку печаль у серця
І розсип на синьоокий льон.
Небо полем щедро усміхнеться
І розбудить мій ранковий сон.
Подихом волошок і житами,
Ароматом під вікном жоржин...
Всі слова несказані, між нами
Зав*язались вузликом стежин.
Час лікує серце, кажуть, кожне,
Не встигаю я ж чомусь за ним.
І літами зупинить не можна,
Скільки вже без тебе було зим...
Весни не цвіли в душі садами,
У зажурі осені жила.
Все чекала звістки – телеграми
Від Любові. А вона ж була!
Ще пройду востаннє поміж снами.
Заблукаю у ранковій млі.
Наша зустріч, мабуть, за зірками,
Бо її немає на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344568
дата надходження 17.06.2012
дата закладки 17.06.2013
Дихати в терцію,
Кохатись у такт,
Соло відвертості,
Браво! Антракт.
Втоми солодкої
Й тиші момент.
Тебе всотую нотами,
Мій диригент!
Божа гармонія
Слів не містить –
Кохання симфонія
Вічно звучить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392983
дата надходження 16.01.2013
дата закладки 17.06.2013
На три вдоха ближе подойди…
Задержи дыхание… послушай…
Осторожно… трепетно… в груди
В унисон опять сольются души.
На три капли летнего дождя
Мы с тобой сегодня стали ближе.
Я люблю… хочу… я жду тебя!
Летний дождь мои ладони лижет…
Задержи дыхание… замри.
Я еще тобой не надышалась.
Для моей безудержной любви
Три мгновенья счастья … это малость.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429650
дата надходження 05.06.2013
дата закладки 17.06.2013
Спасибі за те, що ти поряд
За те, що забула про холод
У теплих і ніжних руках
Спасибі з те, що з тобою
За ночі, зігріті любов’ю
Із чаєм на кухні для нас
Спасибі за те, що ми разом
За сказані пошепки фрази
І ранки в обіймах твоїх
Спасибі за те, що чекаєш
Всі ночі і дні пам’ятаєш
Спасибі за те, що ти мій…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421575
дата надходження 28.04.2013
дата закладки 17.06.2013
В небес блакиті ніжні дві душі
В проміннях сонця ніжаться в коханні.
Палких цілунків квіти запашні
Вустами спраглими в букет збирають зрання.
На постілі із золотистих хмар
Їх поєднало сяйво струн Ярила.
Він божеволіє від пестощів і чар,
Його приманює краса її зваблива.
Мить насолоди... Душі в небеса
Летять на крилах у шатро блаженства...
Для них обох лише ця казка вся,
Цей вихор пристрасті і ніжного шаленства.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420208
дата надходження 22.04.2013
дата закладки 17.06.2013
. Мово рідна
Мово рідна, буденна,
бачити жаль як всує
сіра маса злиденна
ніжне тіло твоє шматує.
Мово рідна, висока,
хто осягнув не в злобі
пильним та мудрим оком
всю світломісткість в тобі?
Мово рідна, глибока,
хто серця твого чесноти
збагнув в світлоносних потоках,
знайшов, що ти маєш цноту?
Мово рідна, – дар Бога,
увібрала ти Всесвіт увесь.
Молюсь біля лона твого –
хліба у дусі дай нам, Господи, днесь.
12 лютого 2001
Чистість, що Він уподобав
Українська рідна мово, –
І буденна і святкова!
Лину до твого порога,
За тебе благаю Бога.
Увійду шанобливо в твій Храм
Молитись вдячно до Бога
За Радість, яку Він дав нам,
За Чистість, що Він уподобав.
Всім за мову молитись треба,
Нехай зрозуміють люди:
Мова рідна – ключі до Неба,
Сяйво, що запанує всюди.
Хто збагнув світлоносність твою –
Серце той має чутливе,
Мова наша – як спів у Раю,
Звуків солодких злива!
Мово, ти ідеш крізь віки
І веселкові твої пелюстки,
Хоч не зовсім розквітлі,
Радо сяють у Божому Світлі!
*Виокремлено зі збірки "Легенди..." для зручності читачів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381441
дата надходження 30.11.2012
дата закладки 17.06.2013
Виблискує, виграє
морозець на сонці.
Чому хмари згустилися
у нашій сторонці?
Заплакала, зажурилась
Україна-мати.
Люд робочий тисячами
Мусить тут страждати.
Подалися світ за очі
із своєї хати.
Залишивши густі сльози
на очах дитяти.
Виблискує, виграє
морозець на сонці.
З ким ви будете вечерять
у чужій сторонці?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392899
дата надходження 16.01.2013
дата закладки 17.06.2013
Если вдруг тоска накатит
Так, что свет уже не мил.
Если твёрдости не хватит,
Не найдётся больше сил.
Вспомни, есть друзья на свете,
Смело к ним ты приходи.
Ведь за ближних все в ответе.
„Верный друг мой, помоги!
Не выспрашивай, что было.
Просто на слово поверь.
Мне уж всё давно постыло,
Для меня открой ты дверь.
Отложи свои проблемы,
Загляни в мои глаза.
Не касайся горькой темы,
Ведь в душе моей гроза…
И как в гавани надёжной
Я тихонько посижу.
Успокоюсь и, возможно,
Всё сама тебе скажу».
2000
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425657
дата надходження 18.05.2013
дата закладки 17.06.2013
Я сукню зіткала собі із туману,
Зірками підбила свої чобітки,
Лечу, мов на крилах – жадана, кохана –
Бо десь вже чекаєш замріяно ти.
І ми закружляли… І стрічкою вітер
Вплітається стрімко в волосся моє.
Кричи голосніше! Бо звуки всі витер
Цей вальс, що вже скоро нас зовсім заллє.
Над нами, між нами мелодій розливи...
По вінця наповнені наші серця…
І ось віддаюсь, безсоромно й сміливо,
Я вальсу й тобі… Я уся. До кінця.
Відверті бажання і рухи розкуті,
І серце шаліє на кожному «три!».
Я вся розпашіла, думки всі відсутні,
Бо поряд гарячий, омріяний ти…
О ні! Не зникайте! Ще сонце не сходить!
Побудь же зі мною! І ще потанцюй!
Куди ж ти… І знову у ліжку холоднім
Я ТУТ прокидаюсь, а ти у раю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=80846
дата надходження 24.06.2008
дата закладки 17.06.2013
В благодатнім квітучім краю,.
Українці від роду до роду,
Берегли ,мов зіницю свою,
Рідну мову і звички народу.
Оповідки , легенди, пісні -
Це одвічна історія наша,
Хай живуть у тобі і в мені
І завжди буде повною чаша.
Чаша пам’яті ,патріотизму ,
Хай звеличує гордий народ ,
хай ніколи, ніякі , вже «ізми»
Не обмежують – прав і свобод.
Пам’ятаймо ж ,що ми українці,
Що господарі власної долі,
І ніколи, ніякі чужинці ,
Не дадуть нам ні щастя, ні волі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271978
дата надходження 25.07.2011
дата закладки 15.06.2013
Дивлюсь вперед і блиском засліпляє
Стара столиця - вічно молода,
Вона й до нині враження справляє,
Кипить життя, немов свята вода.
Козацька кров і зараз тут нуртує,
Витає у повітрі сили дух,
Величних церков чую "алілуя",
Співацький успіх поки що не вщух.
З тобою я зрослася нерозлучно,
Ти знов і знов притягуєш мене,
Тобі співають дифірамби гучно,
Ніколи добра слава не мине.
Історією пройняте повітря
І споконвічною жагою знань,
Виховуєш поетів і, повір, я
Щодня дивуюсь й стільки запитань.
Мій Глухове - ти таїна, загадка
І України східної перлина,
Хай крізь століття виринає згадка
Про славне місто пісня солов'їна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361701
дата надходження 03.09.2012
дата закладки 14.06.2013
Сей остатки моего времени,
Режь на части больной застой.
Тишина, как и я беременна
…………………...…..пустотой.
Перематывать, отутюживать
Тусклым взглядом знакомый фильм,
Где миндаль обглодал за ужином
…………………...…..Кентервиль.
Твои пули меня играючи
Заставляют двоить углы,
Я их сердцем ловлю, как бабочек
…………………...…..для иглы.
Разжигай угли слов несказанных,
В них, как в омут хочу упасть.
Нотный стан расчертила фразами
…………………...…..моя страсть.
Полуночная синь изрытая
В реку свесилась через мост.
Сорят звёзды сном малахитовым
…………………...…..на погост.
А луна как я… тоже глупая,
Ведь желанье у нас одно -
До конца своих дней нащупывать
…………………...…..в небе дно.
19 марта 2011 Петербург
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248245
дата надходження 19.03.2011
дата закладки 14.06.2013
Оружьем тайным обладая,
Иду в толпе и заражаю:
Не гриппом, корью или свинкой, –
Я инфицирую улыбкой!
Проблемы… Дождь… Не высыпаюсь…
Но я иду и улыбаюсь!
Без всякой видимой причины
Я излучаю эндорфины!
Вот кто-то крутит у виска:
«Бедняжка сбрендила слегка…»
Но не обидно мне нисколько, -
Их жаль – с иммунитетом стойким…
Но всё же, большинство прохожих,
Вначале хмуро-непогожих,
Поймав случайно кванты света,
Преображаются ответно!
И даже робкий лучик счастья -
Антибиотик от напастей!
Переливанье доброты!
И лучший крем для красоты!
Хоть жизнь подчас бывает трудной,
Не будь унылым и занудным,
Делиться теплотой спеши!
Улыбка – поцелуй души!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347343
дата надходження 30.06.2012
дата закладки 13.06.2013
Усе біжить, кружляє без упину,
З минувшини спішить у майбуття...
А я піду, я ляжу, я спочину
Серед шматків спокійного життя.
Перед людьми не стану з булавою,
Не буду Еверести підкорять,
Нікуди не порину з головою;
Моя мета поки - відпочивать!
Та раптом прилетить ота хвилина,
Що рокова у кожному бою...
На мене знову дивне щось наплине,
І ось... уже на старті я стою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425920
дата надходження 19.05.2013
дата закладки 13.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.06.2013
Химери-хмари обіймали
за плечі, плакали дощем…
Вона надію ще плекала,
а він, мов втрачений Едем.
Зів’яла біла хризантема,
опалі руки-пелюстки.
Вуста…, цілунок наче з крему...
солодко, ніжно, пошепки...
Химери-хмари проводжали
зустріч наосліп … в нікуди…
вишнева кава смакувала
до вечора, до гіркоти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238907
дата надходження 04.02.2011
дата закладки 11.06.2013
* * *
От капели звенела стреха,
Пахли влажные губы стихами –
Мы как будто науку стиха
В эту звёздную ночь постигали.
Оборвалась на крике душа,
Надломила безмолвие нота.
Ты под первым лучом не спеша,
Одевалась, глотая зевоту.
Знаю, будет молчать трель звонка,
Будет комната не мелодична…
Прозаично сухое «пока»,
И молчанье в ответ прозаично.
Хрупкий лёд каблучками круша,
Ты уйдёшь в тишину и забвенье,
Но однажды взорвётся душа –
И напишется стихотворенье;
Но однажды над угольем лет
Колыхнёт непогасшее пламя,
Лотерейный мы купим билет,
Чтобы выиграть старую память.
Станет стыдно за наши «пока»,
И захочется «здравствуй» до стона…
Но, немея, застынет рука,
И, дрожа, соскользнёт с телефона.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411264
дата надходження 22.03.2013
дата закладки 11.06.2013
Мене ти зачаровуєш, кохана,
Й макітриться у мозку без вина.
І не моя – твоя у тім вина,
Що впився я тобою вже сповнА...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430527
дата надходження 10.06.2013
дата закладки 11.06.2013
Скільки квітці потрібно для того, щоб світ милувати?
Скільки сонця, водиці напитись, земного тепла?
Часопростір рослині, на жаль, не під силу тримати -
́́́́Навіть айстрам цвітіння не знати, як рання зима.
І по змінній життя перегорнуто скільки сторінок:
вчить історія нас, але знаю, що більшість брехня!
Хтось герой, а хтось повзає ще на колінах.
То яка за людину, скажіте, по правді, платня?!
Скільки квітці потрібно для того, щоб вмерти-не дихать?
Не напише історія подвиг легенів Землі!
І людина, як квітка - мізинчик, загублена крихта
геть не знає куди полетіти чи небом піти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351311
дата надходження 18.07.2012
дата закладки 10.06.2013
Кожен день вчуся бути щасливим-
Вчуся, вчуся, а толку нема.
В кожній чверті оцінки жахливі...
Ось така,як-то кажуть, хурма...
Як щодня залишатись блаженним,
Без проблем заїзджати в гараж
Якщо довбнею б'є повсякдення
Ще й Нібіру йде на абордаж?..
Як щасливо всміхатись до всього,
Реготіти на всі тридцять два?
(Як не випадуть до "випускного")
Не доходить до мене,братва.
Хочеш бути щасливим,то будь ним!-
Дав пораду дотепний Прутков.
Ех, Козьмо,як у будні паскудні
Досягти філософських основ?
Дуже важко...ще й карта як ляже...
Та у чім більш вагоміший зміст?
Може хтось із відмінників скаже
Як зловити жар-птицю за хвіст?
Довго вчився як стати щасливим,
Та,можливо, що карма не та
І предмет мені цей не під силу,
І даремна була суєта.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420125
дата надходження 22.04.2013
дата закладки 08.06.2013
сядь мальчик
не спеши
снимать с меня одежды
Я это сделаю
с Изяществом
Сама
Я научу тебя
Любви
безумно нежной
где тело
станет страстным
как душа
Я плоть твою
взбешённую желаньем
расслаблю своей мягкою рукой
и только после этого
заставлю
тебя раздеться
Казанова мой
Я уложу тебя
на ложе с лепестками
ну а сама
в рубашечке твоей
коснуся ног
горячими губами
взводя
твой мускул
для своих затей
его дразня любовно
и лаская
и глядя
в страстью жгучие
глаза
Я прошепчу тебе
невинность излучая
Любимый Мальчик
Я Хочу Тебя
мы испытаем
все проникновенья
и Тантру
с Камасутрой пополам
в тебя вдыхая
жажду наслажденья
не дам я отдыха
ни телу
ни губам
а после
извержения вулкана
Я поцелую
пьяные глаза
и фалос твой
сыгравший без изъяна
сценарий нашей песни
до конца
с рассветом
ты уйдёшь
согретый мною
а Я взгрустну
в след глядя из окна
уйдёшь
совсем Другим
с
Другой
Судьбою
с желанием
опять прийти сюда.
уйдёшь
совсем Другим
с
Другой
Судьбою
с окрепшей Верой
в Свои Силы
и Себя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345564
дата надходження 22.06.2012
дата закладки 08.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.06.2013
Где-то за лесами, за полями,
Где уже не вспомнить никого,
Всё ещё трепещет тополями
Городишко детства моего…
И меня там мало кто припомнит, -
Кто далече, а кого и нет…
Стопочки воспоминаний скромных
Редко пробивают толщу лет…
Помнятся нехитрые забавы,
Перочинный ножик и букварь,
Яблоки соседские на славу,
Золотистый на крючке пескарь…
Паровоз на стареньком перроне,
И отцовский штопаный бушлат…
К тяжкому труду и обороне
Был готов реально стар и млад…
Там по вечерам читались книжки
С расстановкой, чувством, не спеша…
И хранили бережно мальчишки
Тайну мальчиша-кибальчиша…
В дефиците всё не понарошку,
Отвечали «все за одного»…
И вкуснее жареной картошки
Не было на свете ничего…
«Фильму» стрекотала передвижка
И нехитрой пламенной игрой
Покорял девчонок и мальчишек
Главный положительный герой…
Куры копошились под крылечком,
В праздники водили хоровод…
Стрекотал сверчок за жаркой печкой,
Зайцы забегали в огород…
Бабушкины блинчики в сметане,
Абажур тряпичный над столом…
В неказистом парковом фонтане
Девушка с увесистым веслом…
Довелось поколесить по свету,
Насмотрелся всякого-всего…
Убедился - лучше в мире нету
Городишка детства моего…
май 12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426638
дата надходження 22.05.2013
дата закладки 06.06.2013
В уяві не згасають милі очі,
П’янкі, призивні, як безодні дві,
З м’яким вогнем, нестриманим ,жіночим,
Та з присмаком наркотику на дні.
І вже не в снах, а наяву я марю,
Магічним блиском пристрасних очей,
Живу немов в тенетах ніжних чарів,
Не знаю снів у затишку ночей.
Дарують серцю радісний неспокій,
Два неосяжні плеса, чарівні,
І роблю крок, щоб згинути в глибокій,
Безмежного захоплення пітьмі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418451
дата надходження 14.04.2013
дата закладки 05.06.2013
Я нікому тебе не віддам,
Із життя не відпущу ніколи,
Заколишу у шелесті трав,
Заведу у кохання діброви.
Не злякають тернисті стежки,
Подолаю розмиті дороги,
Почуття буду в серці нести,
Скрізь життєві тумани вологі.
Почуття не покриє іржа,
Не сплюндрують дощі ніжні мрії,
І розлука,невтішно німа,
Обірвати життя не посміє.
Я нікому тебе не віддам,
Із життя не відпущу ніколи,
Побудую з віршів вічний храм,
Щоб молитись в душі щирим словом
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425314
дата надходження 16.05.2013
дата закладки 05.06.2013
Вы - женщина, с которой всё легко:
Грустить на вдохе или веселиться,
Вы-светская,изысканная львица,
Освобождённая от "рамок" и оков!
На Вас нельзя примерить слово "злиться",
Вы в жизнь свою с улыбкой влюблены,
Мелькают на работе Вашей лица,
Но Вы-то знаете,кому и впрямь важны.
Мне нравится,что в Вас нет "модной спеси",
Что Вы просты,но в меру.И умны!
Для подражанья,как пример, Вы мне даны,
Поверьте, я пишу это без лести!
Я Вам не раз скажу еще "спасибо"
За исправленья,наставленья и слова...
Вы для меня,как Женщина-индиго!
Прошу простить,коль в чём-то не права.
19.11.2012г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378904
дата надходження 19.11.2012
дата закладки 03.06.2013
Мені казку нашіптував вітер,
що у горах так довго блукав,
де ялиці у шалі сповиті,
пустотливо їх віти гойдав.
Смирні гори в снігах срібнотканних
Підпирають небесну блакить,
Наче в’язні закуті в кайдани,
що чекають заквітчану мить.
Вітер в мандрах блукав по долинах,
Валунами із снігу жбурляв,
Макоцвітну гойдав горобину,
Заметіллю у піжмурки грав.
Обсипав кришталеві мережки,
У литаври вдаряв льодяні,
Дарував всім смерекам сережки,
Шепотів їм пісні крижані.
Мені казку нашіптував вітер,
Про гірську дивовижу п’янку,
І вершини туманом обвиті
Зачаровані й скуті в снігу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298847
дата надходження 09.12.2011
дата закладки 03.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.06.2013
Где-то клокочет живая вода,
Срок раздают кукушки…
Ну, а меня наградили года
Лысиной по макушке…
Где-то в глухих, непролазных углах
Страсти не понарошку…
Эх, хорошо бы в копчёных углях
Зазолотить картошку…
Где-то у моря в цветочной пыльце
Судороги озноба…
А на резном деревянном крыльце
Шёлк теребит зазноба…
Где-то в заботах друзья и враги,
Трансцендентальны восторги…
Вот, брат, какие теперь «пироги», -
Парадоксальны морги…
Где-то состарился школьный букварь,
Заиндевело детство…
А я, вот, по уши вляпался в старь
С юностью по соседству…
декабрь 12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382977
дата надходження 06.12.2012
дата закладки 30.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.05.2013
1
Цього снігового сонячного дня Майдан вибухнув помаранчевою загравою. Країну чекала Революція Обурення. Тут зібралося багато відчайдушних і сміливих людей з надією на неминучі зміни .
Казали їм: проти чого протестувати у країні "свободи слова", якого все одно не чули і не будуть чути. Але попри те, події декого стривожили, бо міліцію видно було повсюдно. Влада готова захищатися від тих, хто її обирав, але більше не хотів терпіти наруги і знущань.
Подих свободи, який намагалися вбити століттями, наснага відстояти власну гідність, охопили молоді душі, що не втратили мрій.
Здавалося, що прийшло очищення, як перший сніг, що ховає сміття брехні та бруду, що накопичилися в нестравній кількості.
Столиця зібрала людей із усіх міст, містечок і сіл на Майдан, що став символом Визволення. Тут панував єдиний порив, а слова, такі порожні дотепер, набували сили і барв.
Так все починалося...
2
Автобус трюхикав по дорозі до Києва і віз поповнення протестувальникам. Найдужче хотіла побачити все на власні очі тендітна русява дівчина, що сиділа біля вікна з помаранчевою стрічкою.
Її думки перервали постріли, що прокотилися салоном, десь дзенькнуло розбите скло і з пронизливими криками пасажири кинулися врозтіч.
Довелося ловити попутку, хоча страх таки добряче лоскотав нерви.
- Ти звідки така смілива? усміхнувся водій, коли зауважив стрічку.
-Я зі Львова
- Поїхали, я довезу, сам в Київ.
На Майдані передусім шукала своїх, львівян. Гукнули знайомі та запросили до свого гурту.
Минав повний вражень день. Майдан стихав. Люди ховалися в намети.
Зима снувала срібну павутину, що наче завіса з місячного сяйва, розділила небо і землю.
В темряві повисла тривога…
3
Віктор сидів за комп`ютером в інтернет-кафе. Чекав друзів, які б мали вже прийти. Напругу видавала спина, а очі пильно вдивлялися в монітор. Час спливав, і юнак уже виходив на вулицю, зустрічати схвильованих активістів відомої уже організації "Пора".
- Ми збираємося в Київ. Скоро почнеться буря. Сказав перший в балоновій куртці.
- Треба бути обережними. Тут не Львів, а Донецьк. Я поїду з вами. І майте на увазі, що можна не добратися. Поїдемо потягом. Збір о 18.00
- Слухаємось, хихикнув хтось ззаду.
Квитків на Київ не виявилося. Довелося їхати з пересадками. Та вокзал ще охороняли не так пильно. Вдалося потрапити на місце без особливих пригод.
Акція протесту набирала обертів. Виступали лідери опозиції. Усі були готові стояти до кінця.
Облаштували наметове містечко, знайомилися, дискутували. Гостинні кияни носили їжу і теплий одяг. А новини були тривожні: когось побила міліція, когось закрили у ВУЗах, автобуси напоролися на "їжаків". Так протестанти намагалися потрапити до Києва. Ніхто особливо не дивувався, залякані люди втомилися боятися. Попри мороз на майдані було тепло і дружньо.
Ніхто не помітив, що міліціонерів чимраз більшає і наметове містечко готуються зносити…
4
Відлунали виступи, погасли свічки, затоптано ватри. Навіть місяць уже давно сховався за густі чорні хмари. У наметовому містечку панував тихий сон і глуха, темна ніч. Для багатьох юнаків та дівчат це була перша ніч у наметах.
Раптом крізь заплющені повіки Віри прорізалося яскраве світло. Наступної миті вигукне несподіваний гуркіт гучномовця:
- Виходьте з наметів! Наметове містечко встановлено незаконно і буде знесене!
Наступні події розвивалися стрімко. Зібралися на Майдані. Намагалися переконувати, що право на протест невід`ємне, що зносити намети злочинно. Марно. Почався демонтаж. Хтось спробував перешкодити. Міліція била протестантів і багато опинилося в кайданках.
- Ви не можете так чинити! крикнула Віра.
Її помітили і запхнули в автозак. Там поруч сидів Він. Віра вже встигла помітити густе темне волосся і карі очі, які читали наскрізь.
- А ти смілива.
- Як тебе звуть русявко?
Голос обплітав, накривав пухнастим покривалом, забирав навіть подих.
- Я Віра
Прошепотіла і сховала погляд.
-Віктор. Будемо знайомі.
Тим часом доїхали на Лук`янівку. Затриманих повели до СІЗО.
- Це незаконно!
- Дозвольте хоч подзвонити!
Лунало в коридорах
- А по ребрах не хочеш?
В камері розмова продовжилася
-Ти з якого міста? Невже досі не злякалася? Навіщо мене захищала?
- Я зі Львова. В нас немає байдужих. Хіба дивно слухати серце? Чесно відповіла Віра.
- От не сподівався зустрітися з львів’янкою за таких обставин. Спробував пожартувати Віктор.
- Я сюди з Донецька добирався, хлопців з пори привіз. Де вони ділися?
- А ти не бійся. Нам нічого закинути. Потримають та й відпустять. Права наші знаю.
-З тобою не страшно. Усміхнулася.
Сірів за вікнами світанок, позіхав за столом черговий. А Віра і Віктор дивувалися як багато їх поєднує. Неймовірна схожість попри відмінні історично, культурно і мовно частини країни. Віктор розповідав про шахти і їх філософський факультет, про те як вдалося організувати осередок опору в Донецьку попри численні перешкоди і напівлегальне становище. Віра розповідала про галерею "Дзиґа" і улюблений театр Леся Курбаса, про журналістські завдання і друзів. Здавалося ця розмова могла тривати вічність.
Але до реальності повернув відчутний і болючий удар у вухо Віктору. Не встигла Віра крикнути, як хлопця вже волочив якийсь міліціонер...
5
Віру кинуло в холодний піт. Як можна було не почути скрегіт ключа в замку камери? Згадала криваві сліди на снігу у сяйві ліхтарів, коли громили наметове містечко. "Що з ним буде?" жахнулася.
- Що, тепер ти помітиш нас, принцесо!
Перервав її думки шафоподібний монстр явно кримінальної зовнішності.
- Зараз розважимося! Пролунало явно загрозливо.
Амбал рушив на зблідлу дівчину, але дорогу заступив невисокий юнак в окулярах і з помаранчевою стрічкою на рукаві.
- Не смій її чіпати!
- Це хто там пищить?! Щось не бачу. З`їздити в рило?
Та позаду виросли ще двоє
- Ми не дозволимо.
- Дякую друзі! з полегшенням вигукнула Віра.
- Своїх не кидаємо.
- Бачили тебе на Майдані.
У камеру привели нового затриманого. Той був кремезний, злючий, у шкірянці. Камера застигла з жаху. Юнак в окулярах шепнув Вірі " Він був у розшуку за зґвалтування. Кажуть прізвисько має Хам. Але до влади лояльний і може бути підсадкою."
Та раптом з-за дверей "кімнати допиту" почувся пронизливий крик...
6
Віктора посадили на пригвинчений до підлоги стілець. Навпроти сидів опасистий міліціонер з маленькими очками, що буравили підслідного, наче той призначений для дослідів. В кабінеті було спекотно і слідчий витирав піт з чола. За спиною озброєний конвой з двох міліціонерів. Нестерпно боліли скуті кайданками руки. Гострий біль пульсував у скроні. Та Віктор знав, що це тільки початок.
- Прізвище, ім’я, по батькові?
- Семенко Вікктор Васильович
- Рік народження?
- 1978
- Раніше суджений?
- Ні
- Ми маємо інформацію, що ви засновник нелегального угруповання, яке займалося виготовленням і розповсюдженням наркотиків, а також виготовленням вибухових речовин з метою влаштування теракту.
- Це неправда
- Назвіть всіх учасників угрупування
- Ми не терористи. Ми законна громадська організація.
Міліціонер за спиною Віктора ударив черевиком у спинку стільця. Юнак зблід і з зойком впав на підлогу.
- Будеш колотися свиня?! Кричав другий і продовжував бити ногами. З горла юнака долинав лише слабкий хриплий стогін. Наступний удар потрапив у обличчя. Пішла носом кров. Віктор уже не чув, що йому кричали. А екзекуція продовжувалася. Наступний удар в печінку привів до втрати свідомості.
Коли двоє міліціонерів приволокли непритомного юнака в камеру, звідусіль прорвався зойк жаху. Синці, рани, закривавлене обличчя і зведене судомою тіло Віктора свідчило про серйозність намірів нелюдів в погонах. Сподіватися більше немає на що.
А Хам злорадно посміхався…
7
Поговорити їм більше не вдалося. Віру вигнали з СІЗО так несподівано, як і забирали. Двері зачинилися перед нею. Тепер Віра зрозуміла все. Вона згадала розповіді Віктора про його діяльність, згадала, яке значення надавали його свідченням «правоохоронці» і не даремно підселився співкамерник.
Вона знала тепер забагато. «Нам кінець» подумала Віра перед тим, як постріл у спину збив її в темний, холодний сніг довгої зимової ночі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424881
дата надходження 14.05.2013
дата закладки 28.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.05.2013
Пушинка-сніжинка
В долоню упала,
Журною сльозиною
Ураз вона стала…
Чого ж просльозилась
Ти в теплому лоні?..
Упала сніжинка
В чужі їй долоні…
12.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425245
дата надходження 16.05.2013
дата закладки 27.05.2013
Мені наснився яблуневий сад.
А хата, мов оділа вишиванку.
Над вікнами повився виноград,
І голуби воркують біля ганку.
І добре так у рідній стороні,
Весела дітвора в дворі щебече.
І сонце усміхається мені,
Промінням щедро обсипає плечі.
Проснулася і душу стиснув жаль –
Села того давно уже немає…
Тепер живуть не люди, а печаль
В забутому життям, чужому раї.
А люди розлетілись хто куди,
Хто мучитись, а хто добра шукати…
Травою поросли в саду сліди,
І постаріли яблуні крислаті.
Хати пустіють, валиться душа
Занедбаної, дикої країни.
Жорстокого будення де межа?
За що така розплата Україні?
Ідуть одне за одним в небуття
Квітучі села, і квітучі мрії.
А десь далеко «золоте» життя
Усім примарно світить, та не гріє…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325049
дата надходження 25.03.2012
дата закладки 26.05.2013
Остывает последнее лето
И твои глаза потемнели
Я подолгу любила смотреть,
Как взлетают качели
Как под вспышками солнца блестят
Серебристые брызги фантана
Так безжалостно, звонко твердят,
Что детство fata morgana
Я пыталась всюду успеть,
Но конечно же не успела
И соленый воздух вдохнуть,
И клубника уже переспела...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=143138
дата надходження 27.08.2009
дата закладки 25.05.2013
Ангелы не вдыхают,
Через свернутые бумажки беленькие дорожки,
Ангелы не стремятся
Одеть чем короче, чтоб показать свои ножки.
Ангелы не ищут
Противоядие от противоречия,
Ангелы не пытаются
Ни покоробить, ни покалечить.
Ангелы не играют
В Леопольда фон Захер Мазоха,
Ангелы не прячут
Пачки купюр за пазуху.
Ангелы не вылетают
Ради азарта на встречные полосы,
Ангелам не нужно
Наращивать длинные ногти и волосы.
Ангелы не притворяются
Аполлонами и Венерами,
Ангелы не гоняются
За параметрами и размерами.
Ангелам не обязательно
Обрывать лепестки, чтоб заполнить ванны,
Ангелы не страдают,
Даже если они не желанны.
Ангелы не стараются
Навредить или сделать больно природе,
Ангелам наплевать,
Что строить песочные замки сейчас не в моде.
Ангелы не покупают
Ни самолетиков, ни корабликов, признают только бумажные.
Ангелы просто знают,
Что есть что-то более важное….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269953
дата надходження 13.07.2011
дата закладки 25.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.05.2013
Передчуттям любовного екстазу
Бентежне серце солодко тріпоче.
Звучать в мені твої відверті фрази
Мотивом оксамитової ночі.
Лечу до тебе у думках, як вітер,
Та поглядом боюся доторкнутись.
Сонетами із диво-срібних літер
В душі моїй щемить хмільна отрута.
Тобою марять німфи і дріади,
А музи пелюстками стелять ложе.
Як магія, твоя зваблива влада
Бажання грішні на секунди множить.
На музику спокус кладеш свій голос,
Маестро ночі, чарівник безсоння!
Ще мить – і міражів замкнеться коло
В обіймах і в очах твоїх бездонних…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424145
дата надходження 11.05.2013
дата закладки 24.05.2013
ВОЗВРАЩЕНИЕ НА РОДИНУ- Сергій Єсенін
Відвідав я країну рідну!
Ех, ти селянщина проста!
Тут жив колись малим хлопчиськом.
Над церквою вежа в затишку-
Тепер вона вже без хреста.
Ой ,як багато тут змінилось,
В сільському бідному житті,
Нових понять перекотилось,
На п’яти тиснули мої!
Батьківській дім
Не міг пізнати.
Вже клена під вікном нема,
На ганку не сидить більш мати,
Курчат не кормить! Все мина!
Старенька вже напевно стала...
О, так, стара!
З журбою в серці озираюсь,
Щось не знайомі ці місця.
Тільки гора в далі біліє,
Та камень ще лежить, сіріє,
Тяжкий –як і моя душа!
А ось і цвинтар!
Хрести погнивші,
Немов у бій йдуть мертвяки,
Із розпростертими руками.
Доріжкою! Між будяки,
Збиває порох бур’анами,
Старик іде , минає ями-
«А чи не скажеш де живе-
Єсеніна Татяна? Знана?»
«Тетяна...Гм...
Та он хатина.
А ти їй хто ? Якась родина?
А може син, що десь пропав?»
-Так син.
-Дідусью, що з тобою?
Скажи мені, чому з журбою
Так дивишся на мене ти?
«О щастя! Внук!
Щось не пізнав ти діда..!»
«Дідусенько, невже ж це ти?»
Полинула тяжка бесіда,
Сльозами теплими зросив!
«Тобі , мабуть, скінчилось тридцять...
Я дев’яносто розміняв.
Вже скоро в гроб!
Це ж треба! Довго так тинявсь!».
Мені говорить , морщить лоб.
-Такі часи!
-Ти комуніст?
-Та що ви! Ні!
-А твої сестри комсомолки.
Оце так гордість! Хоч вдавись!
"Ікони вчора поскидали,
А комісар зняв з церкви хрест!
Нема де й Богу помолиться!
Ходжу до лісу, щоб закриться,
Молюсь осикам,
Пригодиться!"
«Ходи до хати-
Сам побачиш»
Помалу йдемо, топчим межу,
Лісам всміхаюсь, їх безмежжю.
Дід задививсь в безхрестну вежу.
Вітання, мамо! Що ж,привіт!
Я очі хусткою втираю,
Сльоза затьмарила весь світ,
А я нестримно так ридаю!
На стінці календарний Лєнін
Ось тут життя, моя родина!
Сестер, тут дні та не мої!-
Все ж падаю я на коліна,
Бо бачу знов свої краї!
Прийшли сусіди..
Якась он жінка з немовлятком.
Мене ніхто не пізнає
Загавкала наша собачка
Лизнула у лице моє!
Мені той Ленін не ікона!
Я знаю мир!
Люблю сім’ю!
Чого ж з сльозами, по законам,
Заходжу і поклони б’ю?
Ну говори,сестра!
Сестра розводить,
В руках біблійний «Капітал»
Про Маркса,
Енгельса.
Ще не було в житті погоди,
Щоб ці книжки колись читав!
І стало смішно!
От сестричка!
Мене за шиворот взяла!
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Загавкала десь там собачка
У мою душу увійшла!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426640
дата надходження 22.05.2013
дата закладки 24.05.2013
Я так давно вже не з’являвся вдома…
Що й говорити… Слів таких немає.
Набридло все чуже і невідоме -
Із мене досить… З суму помираю.
Бо так кортить побачити те місце,
Де все знайоме, пройдене роками,
Де батько й мати, родичі і бли́зькі
Вже так давно на мене всі чекають.
І в кожній миті я сумую більше,
Думки мої безмежно йдуть по колу…
Усе, що треба, ніби є поки що,
Жаль, те ніколи не замінить дому.
Та вірю я, що все ж таки настане
Ця мить… Така жадана й заповітна…
Чи пізно станеться, чи, може, рано,
Все ж відчуваю, що є стимул жити.
Мені щоночі світле місце сниться,
Що з кожним разом усе дужче сяє -
Там батько й мати, родичі і бли́зькі
Вже так давно на мене всі чекають…
(06.10.2006.№8)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426404
дата надходження 21.05.2013
дата закладки 23.05.2013
Це був один момент моєї ночі,
Я слухала тихенький плач зорі…
Тоді прийшла вона…така пророча,
Що знала терні всіх моїх доріг.
Прекрасна, загадкова та магічна,
Із відблиском смарагдів із-під вій.
Вона – це я, що бореться одвічно
Із тією мною, що не прийме бій…
Вона – кохання, мрії, авантюри,
А я – болючий спокій сірих днів.
Вона – немов барокові гравюри,
А я – пейзаж засніжених полів…
Ми вдвох, немов на нитці горизонту:
Йдемо землею , повною небес…
Вона жадає з моїх вуст експромту,
Вона – сплетіння муки і чудес.
О , як би я хотіла бути нею!
Щоб в моїх венах квітло все ж життя!
Кохання щоб, заморене душею
Воскресло й освітило майбуття.
Це був один момент моєї ночі,
Я слухала тихенький плач зорі…
Вона – це я, закохана , співоча,
Себе що віднайшла в сліпій порі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415909
дата надходження 05.04.2013
дата закладки 22.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.05.2013
[b]Коли всі роси сонце вип’є,
Гаї - всі трелі солов’їв,
Перецвітуть духмяні липи,
Жита уступляться з ланів,
Осіннє золото померкне,
Повіє вітер крижаний,
Замовкне хору спів у церкві,
Повиснуть болю кажани,
Засклить мороз уста джерельні,
Почине стишено земля,
Сховає небо в сині жмені,
Політ останній журавля,
Я і тоді не перестану
Тобою тішити свій зір,
Любити ніжну і кохану
Усій біді наперекір,
Бо ти моя роса і пісня,
Духмяна липова пора,
Ланів - полів зелена дійсність,
І золотого листя гра,
Хор почуттів у храмі серця,
Весни погожа акварель ,
І віра в те, що пронесеться
Над світом знову журавель...
18.05.13[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425772
дата надходження 18.05.2013
дата закладки 18.05.2013
Я давно вже від тебе пішла…
Ще тоді, на краєчку літа.
У долонях не стало тепла
І ти знову забув про квіти.
Я давно вже від тебе пішла…
А щовечора речі складаю.
Тепер знаю, любов замала,
Коли двом у ній місця немає.
Я давно вже від тебе пішла…
Залишатись все важче ставало.
То ж щоденно від тебе ішла…
А натомість , для сина співала.
Я давно вже від тебе пішла…
Та себе у тобі залишила.
І дорога якась вже не та,
І пройти в самоті ще несила.
Я давно вже від тебе пішла…
Косить дощ попід вікна непевно.
Між літами стежина лягла.
Я шукаю її … і… даремно.
Я давно вже від тебе пішла…
Та чомусь ще плече підставляю.
То сорочка не так підійшла,
А чи ґудзика знов пришиваю…
Я давно вже від тебе пішла…
Відпусти, не тримай, я благаю.
І моя вже любов без крила,
І твоєї для щастя немає.
Я давно вже від тебе пішла…
Чи ж пішла…чи пішла … я не знаю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425126
дата надходження 15.05.2013
дата закладки 16.05.2013