Андалузький Пес: Вибране

Роман Селіверстов

С. Есенин. "Песнь о собаке" (Переклад на українську мову)

Рано-вранці  в  страшенній  муці
У  хліву,  де  рогожі  в  ряд,
Бог  послав  рудуватій  суці
Рудуватих  сімох  цуценят.

Задоволена  -  аж  тремтіла,
Всіх  вилизуючи  язиком.
Й  від  гарячості  її  тіла
Дзюркотів  талий  сніг  струмком.

А  під  вечір,  в  той  час,  як  кури
Облюбовували  місце  для  сну,
Вийшов  з  хати  господар  похмурий,  
Всіх  сімох  у  мішок  запихнув.

Бігла  слідом  заметами  сука,
Встаючи  після  частих  падінь.
І  застигла  в  очах  її  мука,
Бо  стривожилась  річки  гладінь.

А  назад,  на  поверхні  атласній
Залишаючи  слід  молоком,
Місяць  видався  їй,  нещасній,
Ним,  одним  із  семи,  малюком.

І  в  небесну  вишінь  тривожно
Полетів  її  погляд  і  крик.
Ну  а  місяць  (як  же  так  можна!)
Попрощався  й  за  хмарою  зник.

А  з  потухлих  вікон,  незрячих,
Лунко  лився  дитячий  сміх...
Покотились  з  очей  собачих
Несобачі  сльози  у  сніг.

                                                 [i]17.04.2013[/i]

[b]Текст  оригіналу:[/b]

Утром  в  ржаном  закуте,
Где  златятся  рогожи  в  ряд,
Семерых  ощенила  сука,
Рыжих  семерых  щенят.
 
До  вечера  она  их  ласкала,
Причесывая  языком,
И  струился  снежок  подталый
Под  теплым  ее  животом.
 
А  вечером,  когда  куры
Обсиживают  шесток,
Вышел  хозяин  хмурый,
Семерых  всех  поклал  в  мешок.
 
По  сугробам  она  бежала,
Поспевая  за  ним  бежать…
И  так  долго,  долго  дрожала
Воды  незамерзшей  гладь.
 
А  когда  чуть  плетясь  обратно,
Слизывая  пот  с  боков,
Показался  ей  месяц  над  хатой
Одним  из  ее  щенков.
 
В  синюю  высь  звонко
Глядела  она,  скуля,
А  месяц  скользил  тонкий
И  скрылся  за  холм  в  полях.
 
И  глухо,  как  от  подачки,
Когда  бросят  ей  камень  в  смех,
Покатились  глаза  собачьи
Золотыми  звездами  в  снег.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419203
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 18.04.2013


Владислав Левецький

Без права на життя

Без  права  на  життя  існуєм,
Все  вирішили  замість  нас.
Рутиною  щоденно  труєм
Й  без  того  швидкоплинний  час.
Без  права  на  життя  рожденні
Приречені  до  повсякденних  мук.
Усі  народженні  померти
У  праці  не  поклавши  рук.
Без  права  на  життя  живемо
Зате  на  смерть  в  нас  є  права.
Ніхто  нікого  не  цінує  -
У  цьому  й  криється  біда.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413149
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 17.04.2013


Владислав Левецький

Карпатське лихо

Карпати..  сонце  сходить..
Ледь-ледь  світанок  зажеврів...
Пташки..  тумани  ходять...
Я  думкою  на  хмару  полетів.
Роса  з'являється  потрохи
І  вітер  шепче  щось  здаля.
Схвильовано  говорять  мохи,
Ніч  ранок  тихо  вихваля.
Над  лісом  стеляться  думки,
І  над  горами  тихо  в  хмарах,
Повітря  дотики  липкі,
Мої  чуття  пливуть  у  марах.
В  Карпатах  ранки  ніжно-сірі,
Так  тихо,  чуть  лиш  гомін  трав.
І  серця  почуття  дозрілі
Амур  на  хмарах  тут  заграв.
Мелодії  душі  моєї
Туманом  стеляться  вві  сні...
А  прокидаюсь  -  бачу  горе
Карпати  голі,  мертві...  і  пусті...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415565
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 17.04.2013


Bellatrix

Я не люблю коли у відповідь мовчать

Я  не  люблю  коли  у  відповідь  мовчать,
Я  не  люблю  коли  зникають  без  прощання
Та  і  сама  зникати  не  люблю,
Бо  треба  пережити  ще    чекання.

Я  не  люблю  коли  болить  душа,
І  не  люблю  коли  живу  думками
Та  і  сама,як  те  мале  пташа,
З  дитячими,наївними  очами.

Я  не  люблю  коли  солодкі  сни
Переривають  дивними  страхами,
І  не  люблю  холодної  весни,
Та  не  люблю  кидатися  словами

Я  не  люблю,коли  люди  бояться
І  не  люблю,коли  сама  боюсь.
Я  не  люблю,коли  не  вірять  люди,
Але  за  них  я  теж  молюсь...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419180
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 17.04.2013


Валерій Заєць

Товаришам моїм, лукавим…

Навіщо  суд,  вчиняєте  мені?
 Чи  так  давно  мене,  як  друга  поважали?
 Чому  ж  тепер,  плювати  в  спину  стали
 І  ладні  розтоптати  у  багні?

Чи  я  стежину,  вам,  перекопав,
Чи  може  допомогою  відмовив?
Та  й  слів  негідних  я,  про  вас,  не  мовив,
Чому  ж  так  скоро,  вам  поганим  став?

То  хто  є  ви,  що  мантії  нап’яли,
Рознощики  всіляких  пересудів?
Руді  лисичі  шкури  поховали
І  зараз  маєте  себе  за  суддів?

   Послухайте  про  себе,  без  прикрас,
 Товариші  мої  люб’язні  та  лукаві,
 Ви  тільки  зверху  карамельні  та  ласкаві,
 А  суть  -  гадюча  у  серцях  у  вас.

Плітки  плетете  тернами  навкруг?
Так,  в    лицемірстві  вам  талантів  не  займати…
На  цьому  досить  компліменти  роздавати,  
До  вас  з  повагою,  уже  ваш  бувший  друг.


                                                                                                           15.08.2011р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419167
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 17.04.2013