Буває по-різному…
Один мій друг точно знав:
Любов – це фонетика.
Невпинна вібрація язика,
яка переростає у звук ррр…
Крапочка літери [і] захована за щокою.
Чергування шуму і тиші,
тиші і шуму…
Легке божевілля.
Своєрідний дисонанс.
Один мій друг надто любив фонеми.
Вони виповзали із середини
і залишались десь на кінчику язика.
Були його силою та змістом…
Могло б скластись по-іншому.
Тільки хто знайде в собі сили переписати сюжет?
Коли мій друг навчився бути глибоким,
його назвали аутистом
А він всього лиш вірив у звук більше,
ніж у саму людину.
А він всього лиш ніс в собі щось,
що з’явилось за мільйон років до світла.
А він всього лиш знав напевне:
Любов – це коли нікого немає.
Любов – це коли тебе нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433357
дата надходження 24.06.2013
дата закладки 04.09.2013
заточи мене лезом
помри і воскресни
проклинай мене вірою
в пожовклих листах
ми разом помремо
немов би амеби
ми обоє на небі
теорема проста
ти втинаєш намисто
я потопаю навмисно
під ногами любисток
я тебе полюбив так
але все ж заточи мене вміло
щоби кров побіліла
ніби з вітру каміння
ніби з неба слова
ідемо в заплави
ніби дощ той наплакав
і стікає по вікнах
немов би в повіках
проростає трава
я ковтаю залізо
ніби рану розрізав хтось
рано встанемо вдосвіта
у неба любові попросимо
і підемо тихо
щоб ніхто і не знав
але все ж зійдемось ми вправно
ніби метали наплавимось
і вмиратимуть в прірві
горизонти розірвані
нам знову не спиться
ці сни зіткані спицями
добав перцю в любов
насип cолі і спеції
ми воскресаємо
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434328
дата надходження 29.06.2013
дата закладки 29.06.2013
Вино сіяло у бокалі,
А в небі падали зірки,
І виноград, немов коралі,
Я їв з коханої руки.
Твоє вино – краплини трунку,
Що викликають забуття,
Немов дурман від поцілунку,
Посилює серцебиття.
Вино з теплом твоїм сплелося,
Сіяє зіркою бокал,
Любистком вимите волосся,
Бажань моїх вирує шквал.
Я п’ю вино із поцілунку…
Обняв тебе за ніжний стан,
Щаслива мить для порятунку
Переростає в ураган!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433846
дата надходження 27.06.2013
дата закладки 27.06.2013
Вірші летять, ми випили вина,
Тверезі ще, чи просто ми поети,
Весна у серці, відійшла зима,
Штрихи останні робить на портреті.
Родився вірш, задуманий давно,
Як первоцвіт ударив в білі дзвони,
Ще на столі рубіниться вино,
А проліски у лісі б’ють поклони.
Вино і вірші – магія письма,
Чарівна Муза п’є разом з поетом,
Творять вірші легенько, жартома…
І кожен вірш завершують бенкетом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433665
дата надходження 26.06.2013
дата закладки 27.06.2013
Ви хочете
(Ви, звичайно ж, хочете!)
Щоб день здивований
Дивився меланхолійним оком
На мене – клошара
І називав потайки собакою.
Ви хочете
(Ви, звичайно ж, хочете!)
Щоб урбаністичні горобці
Мене знову називали дурником.
Кажу до побачення
Порожній пляшці з-під пива.
Дивлюсь на окуляри,
А вони географічні.
Азбестові квіти
Навушниками ночей
Кажуть мені: «Квота!»
Аби ж тільки до.
Я знаю –
Кожна ніч – варфоломіївська.
Я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431486
дата надходження 14.06.2013
дата закладки 14.06.2013
Посивіла. Летить рік за роком,
Хоч на личку іще молода,
Наче грім, коли вража сорока
Прокричала, що буде біда.
Так і сталось… Під вечір у хату,
Звістка з двору біду принесла,
Що не має в дітей більше татка,
Що вдовиця, хоч ще молода.
Стільки часу сама, як билина,
Двох діток підняла на крило,
Спершу доню, а потім і сина,
Хоч по правді нелегко було.
Діти в вирій давно полетіли,
Як боїться вдовиця ночей,
І пісні у душі заніміли,
Сльози градом течуть із очей.
Часто згадує роки юначі,
Коли в парі щаслива була,
Через те наодинці поплаче,
Їй так хочеться зараз тепла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431194
дата надходження 13.06.2013
дата закладки 13.06.2013
Будда, можливо, зовсім не має бути
у горньому майбутті - ані сни, ні часи вже не ті
і занадто буттєве нині є - на меті
чи у наметі Будди -
той у липні і червні мандрує стопом
кохається в спокої і вже не курить допоки...
...знову не закортить зупинити себе у миті
розтягнути її на вічність, трембітно та п'янко
(мов Фауст) на піднебеснім ганку:
- жити! -
ген вишиванкою тії волошки у житі
квітом рясним розпорошено по житті
шляхи до здійснЕння найпотаємніших - тссс! -
мрій, спогадок, схованок, перспектив, відчуттів,
почуттів, щиро-щиро відспіваних серцем, сивих снів
несамовитих вчинків - най до нестям...
...Лялю, літо - то час кохатися із життям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343174
дата надходження 10.06.2012
дата закладки 13.06.2013
ти народжуєшся з туману минулих днів
береш в руку краплину води
наповнюєш її молитвою
спускаєш на землю
чекаєш хвилину
і бачиш
як
проростає
з під трави
молоде сонце
якого в світі нашому
давно вже не було
ти робиш крок по голому тілу
мертвої землі і воно заростає травою
ти піднімаєш голову до верху
і бачиш замість неба скло розбите на шматки
і серце від цього рветься твоє
на маленькі молекули на маленькі шматки
ще мить і вибух у твоїй голові
розбита душа дає крила
і ти у гору високо летиш
обіймаєш своє сонце
ваші серця такі гарячі
що все навколо горить
все старе помирає
щоб новому шлях
відкрити
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430856
дата надходження 11.06.2013
дата закладки 11.06.2013
пара ноя (ковчег тобою знищений)
pára ficar dentro
pára estar perto e ainda mais
пара лельність
пара що четвертувань зобачила
пара заохочена до нуледілення
пара дигма наших вростань зірвана
pára
pára e guarda me no meio das
пара соль
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429436
дата надходження 04.06.2013
дата закладки 04.06.2013
Вчора ми вперше змогли побути удвох. Ми зняли малесенький номер у дешевому, але непримітному готелі.Я дихав нею. Я відчував, як пахне любов, як примішується до цього запаху, аромат пристрасті. Її губи тремтіли, а ніздрі роздувалися, вона раз поразу притулялася до мене, аби вдихнути повітря, яке оточувало лише наші тіла.
Доповнювала букет запахів гіркота шоколаду, яка долітала з журнального столика попід ліжком.
А зранку кріз балконні двері влетів запах цитрусових з ринку, що попід вікнами готелю.
Потім, коли її вже не було поруч, я йшов ранковим суботнім містом, повз проїжджали лише геть порожні маршрутки та тролейбуси. Біля \"Цукерні\", яка лише одна відчинена у такий ранковий час, я купив з лотка ще пекучо-гарячий круасан, який пахнув свіжою здобою, шоколадом та ваніллю і паперовий стаканчик аж густої арабіки.
Напевне саме так пахне щастя...
[youtube]http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=pkeDBwsIaZw[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425806
дата надходження 18.05.2013
дата закладки 18.05.2013
Солодкою гіркотою пахнуть
заплутані у волосся пальці.
Вікно знову відчинене,
Про всяк випадок,
Щоб було чим дихати, коли заснемо
вранці.
Твої слова – мов та смола,
А я безкрилий, хворий птах,
Зимуватиму в твоїй квартирі,
На лівому плечі,
Не бійся,
не на шиї.
Я грітиму для тебе молоко.
в маленькій чашці з написом Je t'aime
нестиму в постіль тобі щастя,
гаряче хтиве lait зі смаком стиглої мене.
Не лікуй мої ноги, я прошу,
Ніколи.
Я ладна бути хворою для вічності,
Ось так готувати тобі молоко,
Коли ти кинеш на стіл ключі від квартири,
Прийшовши ніяким з роботи
Знову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424489
дата надходження 12.05.2013
дата закладки 12.05.2013
Моє альтер еґо крокує поруч
табунами
Прискорюю крок, хочу втекти
сам від себе
Намагаюся забути все, чого не було
між нами
Але життя втрачає фарби й сенс
без тебе
Мовчки йду, вдивляюся в обличчя
перехожих
Мерзнуть руки у кишенях, захлинаюся
дощем
Це епілог, або щось на нього
дуже схоже
Я як побитий пес, бреду поламаний
ущент
Перманентне змагання з собою
на час
Безглуздо шукаю заміну
для тебе
Будеш ти, може - я, ніколи більш -
нас
Такої, як ти - нема, не буде, і більше
не треба
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288196
дата надходження 24.10.2011
дата закладки 12.05.2013
Сказав? Та пусто вже навколо!
Лиш я, та я, і моє Его,
душа, що вмерла так раптово.
Чи чула? Так, була розмова!
Любила? Вірила? Е, ні!
Бо просто рахувала дні,
текла як річка, як смола
горіла довго, та повільно,
але в останню мить втекла
подалі. Зараз справді вільна?
А я тебе шукав так довго
і сотню слів добрав, придумав
"люблю" сказав, та от біда
згубив в дорозі те, що завжди
штовхало... Справжні почуття
лежать десь там. А де?
"Неважно" -
ти кажеш, разом, кажеш, все
збулися мрії: ось натхнення!
Й талант, якого більш нема.
Вже кликав я тебе на ймення,
шукав, благав, просив і вірив,
кричав, молився... і програв.
У серці пустка, перевірив,
а знаєш, я ж тебе кохав!
Тобі, напевне, буде смішно,
можливо й будеш реготати
але вже все, немає, зникло
натхнення. Де його шукати?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421441
дата надходження 28.04.2013
дата закладки 28.04.2013