Догорають вогні на примарних мостах Мірабо
і виходять з води гостродзьобі химернії риби -
виглядають з вологих лускатих сріблястих авто,
в декольтованих сукнях...Боа... Діамантах... Жабо...
У дірявих губах - риболовні гачечки із хлібом.
І читають з афіш. І сідають на березі, бо
у програмі сьогодні - печальний добродій Сла Бо.
У програмі "Увага! - стрибає добродій Сла Бо!"
(він вже - бачте - дозрів, його серце повнісіньке криги)
просто в темряву річки - з перилець моста Мірабо...
Я зніму свій плавник, я покину свій офіс і Дно...
(бо Директору Дна теж кортить і видовищ, і хліба)
Ген - добродій Сла Бо допиває прощальне вино.
Нетерпляче ведуть плавниками фарбовані риби.
І лунає із натовпу:
- Ну ж бо! Давай-но! СлаБО? -
бо добродій завмер на перильцях моста Мірабо...
Він кохає... Кохав... Та кохання - минуло давно.
Його очі - сумні. Його серце - повнісіньке криги...
Хлюп!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561339
дата надходження 21.02.2015
дата закладки 25.02.2015
...был красным кафель,белым - потолок.
За окнами скучал Господь.И бледен
был странный день,где снегом между строк
кружилось Время... Кто-то больно бредил
за белой дверью...Бездною пропах
усталый воздух в гулких коридорах.
И Богоматерь тихо на руках
несла Младенца - под сирены "скорых"
под скрип ворот,под лай больничных псов,
под "Отче наш..."и "Абонент не может..."
под бесполезность запоздалых слов,
где физраствор - не кровь- под тонкой
кожей...
где Мальчиком- испуганным... босым...
душа стояла у больного тела...
...и Ангел все крутил по кругу фильм,
где я сказать о главном - не успела-
...о том,как мы отправимся еще
к тем берегам,где раньше не бывали...
...как босоного-солнечно-свежо
горят надежд предутренние дали...
...о том,как ярок- свет,как нежен-шелк,
как в океан звезда с небес упала...
...о том,что я люблю Его...и что
таких,как Он, на свете - очень мало...
-Вы... Кем ему? ( качнулся красный пол)
не выдержало сердце - Он ушел.
...в 13.30 - биться перестало...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551423
дата надходження 14.01.2015
дата закладки 24.01.2015
чорно-біла
графіка крон…
на верхівці берези –
двійко ворон
чорних,
із синім одливом,
погойдуються –
недосяжно-безпечно-щасливо…
густі вишняки́
і мали́нники –
поховали гілки
у хутряні́ накидки:
сонні бруньки
стиснуті у кулачки –
гріють майбутні листочки
і квіточки,
ласі рубінові ягідки…
небо – тоненька плівочка
молодого вершка́
на поверхні солодкого молока
кожна стежка – готова ско́взанка
у перехожих - на рипах взуття:
зимово́го життя
живопис і музика…
24.11.2014
*образок – малюнок, картинка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539227
дата надходження 24.11.2014
дата закладки 13.12.2014
Паралелі думок заплітають життя
в лабіринт невідомих нікому шляхів.
Золотавими нитками знову осінь
плете теплий плед.
Ще не сплю,не дає мені вкотре заснути
порцеляновий скрегіт німих наших слів.
Хтось мене переконливо просить
на янтарно-багатий осінній балет.
А за моїм вікном витанцьовує дощ,
на дахах почорнілих вночі п'ятиповерхівок.
По шибкАх вимальовує візерунки нездійснених мрій.
А в калюжах знов спогадів відблиск,
наче кадри з моїх старих фотоплівок,
Полотно з оберемка тобою назавжди розбитих надій.
На посірілім, неосяжнім небосхилі
виблискують і мерехтять зірки.
Яскраво-сині освічують комусь далекий шлях,
кидають тінь на силуети перехожих,
один на одного не схожих,
один до одного байдужих,
німих таких,
як ми...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524403
дата надходження 19.09.2014
дата закладки 19.09.2014
..ДЕсь там за нами - іще озирається Літо...
Сивих Кульбабок останні стоять мудреці...
Хто ти,Мій Дивний,що став мені - й смерком,і світлом?...
Сонячним Зблиском - у темній прадавній Ріці...
Сонячним маревом...Дивом
руки-у-
руці...
Танцем відлунь,що на темній воді - не впіймати,
не повторити,не втримати,не віднайти...
...Губ я не знала,що вміли б отак -цілувати...
...Рук я не знала,що вміли б отак - берегти...
...Ніжно крізь Ніч,
мов крізь воду
глибоку,
нести...
...ДЕсь там за нами - вже Осінь крадеться строкато
Тихне в траві цвіркуна пожовтіле стакато:
НЕ ВІДПУСТИ мене...
не відпусти...
мене
ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522521
дата надходження 10.09.2014
дата закладки 10.09.2014
...здрастуй,Печальний Паяц у дірявій сорочці
із золоченим солодким посвідченням "ВІРШ"...
( Ладні слова - як тепличні гладкі огірочки...
Грам глутамату страждань - так смакує гостріш...)
Ну не соромся...Прийшов - то посидь хоч хвилину!
Вийми з кишені флакон концентрованих сліз,
де - про кохання-прощання-калину-малину
і мармеладний осінній мальований ліс...
...знаєш, Натхнення втонуло в тривожних новинах...
Музи - криваво прилипли до чорних коліс...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518658
дата надходження 21.08.2014
дата закладки 21.08.2014
А знаєш, коли я помру,
на далекому континенті -
майже на іншій планеті -
народиться крихітне
КЕНГУРУ
в зоряну-зоряну ніч-
майже о третій-
під невпійманим небом Австралії...
Рожеве і безпорадне,
залізе в кишеню мамину,
як з космоса - в теплу
нору.
Вчепиться в шерсть кудлату,
буде вперто життя смоктати,
губами смішними плямкати,
і - підростати.
А ще знаю - коли помру,
на далекому континенті -
майже на іншій планеті -
у могутніх лісах,
що з карт найновіших
стерті,
ти будеш кимось великим, поважним,
на кшталт гуРУ-
в дивному племені ВЕнті-
куАла- БРУ.
Хоча вже ніхто не знає,
що назва ота означає:
може -"Поп"ємо чаю?",
може-" Я вас не знаю -
тому від страХУ - з"їдаю",
може -"Я ВАС кохаю",
а може...
Та що тут грати у гру:
просто -ВЕнті-куАла-БРУ!
І якось одного ранку,
на жовтій долоні світанку,
в мить золотих заграв,
Ти будеш стрічати сонце,
Великого Бога Сонце,
серед високих трав.
Як раптом з-за баобабів,
евкаліптів і сонних коал,
вистрибне юне
стрибуче
налякане і колюче
тендітне таке
КЕНГУРУ
Ти усміхнено очі
заплющиш
і скажеш тихенько:
ВЕнті-куАла-БРУ.
(Це означає
Я ТЕБЕ ПАМ"ЯТАЮ...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507185
дата надходження 24.06.2014
дата закладки 25.06.2014
...намалюй мені Літо
на мокрих сторінках ВІкон,
не прощайся зі мною -
а просто іди крізь дощі...
Хай на диких стежках
і на трасах найширших світу
буде Янгол з тобою
і - світло чиєїсь душі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505123
дата надходження 14.06.2014
дата закладки 21.06.2014
Вийшов з ДОМУ чоловік...
Вийшов з дому чоловік...
Вийшов з дому чоловік,
а на вулиці - ВІЙНА...
Він до пострілів не звик...
Він до вибухів не звик...
Він - до ПЕНЗЛЯ свого звик...
А на вулиці - ВІЙНА!!!
Здивувався чоловік...
Зажурився чоловік...
Розлютився чоловік...
-Ти для чого тут,ВІЙНА?
-Я гойдаю війненят...
-Я - годую війненят...
ІЗ ПІДСТРЕЛЕНИХ СОЛДАТ -
СТІЛЬКИ ХЛІБА І ВИНА!!!
-Хто ж тебе сюди привів?
-Хто ж тебе сюди - хотів?
-ХТО слізьМИ тебе впоїв,
що ти - чорна і хмільна?
-Ненаситність КОРОЛІВ...
Чорна Жадібність ЦАРІВ,
ще й - між здурених рабів-
вічна заздрості стіна...
Кинув пензля чоловік...
Кинув пензля чоловік ...
ЗЦІпив зуби чоловік...
Показав ВІЙНІ - кулак...
Засміялася ВІЙНА...
Засміялася ВІЙНА...
Доторкнулася ВІЙНА -
на чолі - кривавий знак...
Впав додолу чоловік...
Впав на землю чоловік...
і побачив чоловік:
в небі танув,наче дим,
так БЕЗЖАЛЬНО вбитий світ:
не - допечених хлібів...
не - народжених дітей...
не - доказаних віршів...
не - написаних картин...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505736
дата надходження 17.06.2014
дата закладки 17.06.2014
наші реальності паралельні
не перетинаються у денному світлі,
наші життя лиш дотикаються
інколи на відстані помаху вій,
лиш рідкісні букви, що мають
утворити зміст, до мене приходять
святом у гості з далечини,
твоя присутність більше уявна,
ніж реально існуюча,
болючо-прекрасна,
і спогад мій до струн душі
тебе воскрешає в реальність,
та коли заходить світило і у полон
ночі ми попадаєм, все змінюється –
наші світи розбивають закони геометрії,
і паралельні прямі перетинаються,
твій голос у вухах, дотик на руках,
твоя присутність відчутна,
хоч все ж майже болюча
і так же ж неймовірно прекрасна,
і, як виявилося, … потім … зранку
така ж уявна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503265
дата надходження 04.06.2014
дата закладки 04.06.2014
...Канатоходець іде канатом,
Канатоходець хмільний,як чіп:
Вічний Канат - безкінечне свято,
де над юрбою - кульбіт,шпагати,
аплодисментів гучні кантати,
криків "бравіссімо!" черствий хліб...
Канатоходець танцює модно-
вправності рухів немає меж!
П"яна юрба шаленіє,стогне...
Чом же прозріння росте холодне:
там, під ногами ,внизу - Безодня,
над головою - Безодня теж...?
Канатоходець всміхнеться гірко,
вірити стане в єдиний фарт:
в клоунських шТАнях-на дірці дірка-
Смерть - милосердний господар Цирку-
згасить софіта примарну зірку,
лусне нарешті колись - Канат...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501646
дата надходження 28.05.2014
дата закладки 28.05.2014
Я кажу
Мій сховок – наче листяний кляштор
Іржавим крісом крапку ставить доля
Сховає Чорний ліс буття мого роки
І люди місяця загублять шлях і слід
Тих хто ішов у синяву боліт
Ми – міт. Таємний міт
А я лише відлюдник
Що темрявою дихає услід
Рокам поневірянь, зневіри і клятьби
Ти, старче лісовий скажи – якої сили
Справіку тур лишав тут заповіт
Прирученим нащадкам гордих воїв.
Старий бук мовить
Мовчальнику! Ти слухаєш дарма
Розмову вічну пралісів дрімучих
Ти волю відшукав але себе згубив
Забудь натхнення, спів дівочий
Забудь себе і людські голоси
Замкни уста, стули незрячі очі
Подихай вічністю моїх духмяних крон.
Смерека мовить
Тут не мовчить ніхто у пущі лісовій
Ти голоси почув – зречись і будь
Ніхто не помира – ні сонце ні трава
Дивись як кріс залізний твій посріблила роса
Одвічні ми – і ти, твій кріс, твої набої
Нащадки прокленуть – дарма – у вічності двобої
Є ти, твій оберіг, твоя тюрма -
Це тіло, що несеш постійно із собою
Тому стань деревом, віками шелести
Воскресни з небуття коли роки
Відлічувати втомиться сова
Ти лісом став….
Береза мовить
Коли підеш у землю цю
Ти виростеш травою
Я за тобою плачу по весні
Ці рани на корі, ці сльози соку
За воями лісів що йшли у небуття
Нічого не проси – ні долі ні життя
Все лиш туман ранковий
За тобою
Заплаче ліс
Коли ти лишишся отут
Назавжди….
Чорний ліс мовить
Той жив – хто жив
Хто холодом долонь зігрів оцю кору
Оце залізо скрижаніле
Що висло на плечах
Людей нічної мли….
Я мовлю
Я чую голоси старих дерев -
Моїх одвічних побратимів
Я в ліс пішов – не вернуся назад
Я лісом став….
З вовками розділив я їхню долю
Коли мисливці прийдуть на двобій
Не в небо я злечу – моя душа не птах
Під буком цим я виросту травою…
(Світлина автора віршів)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329405
дата надходження 11.04.2012
дата закладки 28.04.2014
«…Дивись,
Не легковажить у променях світла трава.
В дорогу!...»
(Р. М. Рільке)
Шлях
Через гущавину зневіри,
Через очеретяні болота втоми,
Через теренові колючі хащі марноти,
Через ліс власного недосконалого «я»
До
Вогника
Маленького такого
Спалаху в темряві – вогника істини.
Блукаєш біля селища,
Де всі жителі збожеволіли
Бо наїлися мухоморів брехні,
Бо забули як то воно – думати,
Бо забули, що вони люди,
А не двоногі опудала,
Не споживачі чорної браги,
Не мішки для непотребу.
Шлях.
Візьми в свою торбу
Черствий окраєць філософа,
Горнятко для води неповернення.
Тобі йти ще довго…
Дуже довго…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494750
дата надходження 24.04.2014
дата закладки 25.04.2014
...Я - вчорашній Володар Світу...
В моїм місті цвіли - троянди...
А тепер на мені - ганчір"я.
Я безцільно іду вперед...
Я - вчорашній провісник світла...
Стали крила - спаленим пір"ям...
Не цілуйте мене,примари,
на вустах моїх - згірклий мед...
Я звикаю тепер потроху
утішатись краденим Сонцем.
Так тривожно клекоче море,
де чужі - не мої - човни...
Спрага жити,що в кожнім кроці,
припадає потроху порохом
і благає про влучний постріл
у безкрилість гірку спини...
Я - вчорашній Володар Світу,
де цвіли у містах - троянди...
А тепер скрізь ростуть осики
(ось - моТУзка... і - ЛюцифЕР...)
...я - вчорашній провісник Світла,
що ТАК легко,так просто - ЗРАДИВ...
...я живу... я - живу?... я дихаю
хоч уже розумію - ВМЕР.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491312
дата надходження 09.04.2014
дата закладки 11.04.2014
Чому такий смуток у Ваших очах, сер?
Мені згадався Біг Бен і хвилі холодного моря…
Чому така клаустрофобія, сер?
Я думав про жираф серед рівнини і синіх бегемотів…
Чому стіл такий порожній, а келих такий повний, сер?
Я просто відкупорив пляшку не з того боку…
Чому за вікном такий Париж, сер?
Я просто люблю вилазити на башту
На високу башту нічних звуків
І плювати звідти вниз на людей…
Чому такі черевики, сер?
Тому, що ночі темні, а дні світлі,
Тому, що вода прозора, а пиво ні,
Тому, що слова варто закупорити в пляшку
І кинути її в океан карнавалу,
Тому що роялісти відкривають вікна,
А республіканці їх зачиняють,
Тому, що Темза тече, а мій Лондон ні,
Тому, що кожна Італія – пісня на мандоліні,
А кожен Муссоліні – апостроф вулиці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473392
дата надходження 18.01.2014
дата закладки 22.02.2014
москва двоглава
у мавзолеї
кгб феесбе-е-екає
кремль-крематорій
цар (ірод) - путємедвєдєв
а був - мєдвєдєпутін
міняйли міняють мінськ на бульбу і бацьку
волхви йдуть за Зорею
а тут:
Тараса не випускають з Коб-
заря
кажуть: ти ШевчЕнко
сиди тихенько!
а Князь роси каже:
я Тарас
за мною Карпати
і роси військо
(роса очі виїсть!)
то ж:
Щаслівого путі Путін
а ти Мєдвєд єв
сіді в барлогє
па горла в час-
тушкє
І не лізьте в голову України
(як воші) братскиє монголи!!
Європа
дивиться в дзеркало і любується:
он які в мене лани широкополі
і Дні-
про і...
Мельничук Говерлу приніс на плечах
наче хрест
а Чорне море
сміється
бо не Голгота
та й не личить Тарасові
на розп'ятті колядувати
коли:
Христос ся рождає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473040
дата надходження 16.01.2014
дата закладки 01.02.2014
Концентрацiя цукру в "любовних сиропах" стае небезпечною:
позлипалися кнопки i дротики клавiатур...
Монiтори стiкають густими медами приречено,
Надто часто вчуваються ноти фальшивих пiсень
i запах фальшивих купюр...
Я КАТКОМ СВОЇМ "РУЛЮ"
I ЛЮБЛЮ,ЛЮБЛЮ,ЛЮБЛЮ!
В МЕНЕ "ЧУВСТВА" НАДЗВИЧАЙНI
( ХТО НЕ ВIРИТЬ - ЗАДАВЛЮ!)
ТАК ЛЮБОВ СВОЮ КОХАЮ,
АЖ САЧКОМ ЇЇ ЛОВЛЮ!
ЯК ПIЙМАЮ - В РОТ ЗАПХАЮ
I В БЕЗПАМ"ЯТСТВI ЖУЮ!
НЯМ-НЯМ-НЯМ I ХРЮ-ХРЮ-ХРЮ
ЦЬОМ-ЦЬОМ-ЦЬОМ I I LOVE YOU!
KISS YOU!
MISS YOU!
ЧПОК TO YOU!
ОСЬ ЯКI МОI МОМЕНТИ !
ЧУЛИ ВСI? АПЛОДИСМЕНТИ?!!
...Я нiкому не заздрю,моя заздрicть -чортяка приручена.
Я не бог,не суддя,та не маю вагань i на мить,
що ВЕЛИКА ВЗАЕМНА ЛЮБОВ - то ТИША-НА-ДВОХ не-ОЗВУЧЕНА,
вона просто тримае за руку
i навряд чи у натовпi площ- iстерично кричить..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465416
дата надходження 11.12.2013
дата закладки 11.01.2014
...моя таємниця - водій трамвая-
Трамвай номер 9 везе до площі,
на площі гуляють туристів зграї,
знимкуючи "архітектурні мощі"...
...всміхаючись,мовлять екскурсоводи,
зітхаючи,слухають - екскурсанти...
Вже перші вчувають ВИНАгороду,
а другим вже хочеться кави й "фанти"...
...одягнуте в пластик Середньовіччя,
припудрені модно кульгаві стіни...
Безмовно вдивляється Бабця-Вічність
на "вишиванки",що "made in China"...
...між мурів поснулих -Щурі і Пави,
заплющили очі з каміння Леви...
І тільки Печальний Водій Трамвая
відверто говорить усім:"...Кінцева!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467259
дата надходження 20.12.2013
дата закладки 11.01.2014
Коли останній із тих, для кого подзвін – на щастя,
Наточить ніж, щоб гострити моє обличчя,
Зітреш із губ слід живого свого причастя
Й тоді, напевно, уперше мене покличеш.
Солоні руки будуть терпкими - на перший дотик.
Просолиш морем долоні мої - із вати.
І сіль проступить - над сонцем твоїм. А доти
Я вчуся йти, щоб ніколи не повертатись.
Люмінесцентно - над дзвонами - тихим струмом
Твоє обличчя із глини - церквам на шпальти.
Коли я буду із тим, хто мене придумав,
Тоді, напевно, повіриш, що я реальна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443177
дата надходження 14.08.2013
дата закладки 12.11.2013
(вінок сонетів)
1.
Панує осінь, тихо і велично,
Мережить у повітрі трунок-дим.
Скликає щемні спогади на віче,
Збирає зрілість, як терпкі плоди.
В янтарних вітражах застигла вічність,
Старіє ліс, щоб стати молодим,
І ворони – посли із потойбіччя, –
Приносять вісті у забутий дім.
В палац осінній ще приходять мрії,
Багряний розсипають серпантин.
Крилатим звіром вітер виє-віє,
В садах згасає полум’я жоржин.
Остання невідмолена надія
На полотні небес гаптує синь.
2.
На полотні небес гаптує синь
Холодний день із сизими очима.
Стоїть у полі, як старезний млин,
Усохлий ясен, від життя спочилий.
Як віщий жрець, лякає тишу він,
Поскрипуючи чорними плечима.
Скидають гори паморозь вершин
На простирадло змореного диму.
То палить смуток вицвілі листи.
Приречення цій осені так личить!
Вона жадана гостя самоти.
У небо лине ностальгії річка,
На сивому склепінні висоти
Читають клени роздуми готичні.
3.
Читають клени роздуми готичні,
На шелест перепещують печаль.
Душа умита грозовою ніччю,
Воскреснув день від золотавих чар.
Думки небес тлумачать сни містичні,
В осінніх епілогах тліє час.
Магічний голос в позачасся кличе,
І ллється простір із дірявих чаш.
Обряд журби туманом оповитий.
Намисто із невидимих перлин
Володарці стихій дарує вітер.
На кронах гусне смуток і бурштин.
Краплинами рідкого оксамиту
В повітрі тане смак багряних вин.
4.
В повітрі тане смак багряних вин,
Об небо, загратоване печаллю,
Сумління б’ється крилами провин,
І пам’яттю щемить у серці жало.
Мовчать жалі пожухлої трави,
Бешкетник-вітер бавиться кресалом,
Гірких спокут здіймає хижий вир,
І листя перемішує опале.
А осінь на війну благословить,
І жовтневі на спис пов’яже стрічку,
Ховає в чорні рукава блакить,
Фарбує в колір вічності обличчя.
На небі хмари – ніби срібний щит.
Вишіптують тепло дуби сторічні.
5.
Вишіптують тепло дуби сторічні
Благанням неприкаяно-німим.
Ідуть у бій стихійні протиріччя,
Щоб вирвати знамено у зими.
Блукає жовтень, як печальний лицар,
Простелює янтарні килими.
У душі наливає сум по вінця,
Глухою невідомістю сурмить.
Шукає він того, що не існує,
Вдихає кров’ю висохлий полин.
А кінь його гарцює – вітер буйний.
І воїн той – спокути блудний син,
У неба просить згинути не всує,
А молитви несе журливий плин.
6.
А молитви несе журливий плин,
І павутинням бабиного літа
Вони срібляться у вбранні долин,
Яке не встиг ще чарівник дошити.
У запахи соснової смоли
Терпку печаль з туману перелито,
Старих дібров золотить куполи
Невидима рука рідкого світла.
Із прірви неба голосом палким
Запрошує на танець хаотичний
Спокусник-вітер зболені думки,
Мов тушить у душі бентежну свічку.
І ніби журавлів тонкі рядки,
Високі мрії спогадом курличуть.
7.
Високі мрії спогадом курличуть,
Покладені на музику небес,
І ноти, ніби полохливі птиці,
Ховаються-зливаються у текст.
Гуляє світом золота цариця,
Лишає скрізь її гарячий перст
Розкішні барви – дотик чарівниці.
У неї досконалий кожен жест.
Вона прекрасна, хоч така самотня,
Але щаслива у своїй путі.
Вдихає, ніби солод, біль гіркотний,
Черпає силу з дивних сновидінь.
І під крилом натхненної свободи
Закуталась душа в шовкову тінь.
8.
Закуталась душа в шовкову тінь,
У спокої, – чекає все ж негоди.
Мов лабіринтом із прозорих стін
Сама в собі непримиренно бродить.
Вражає неосяжність володінь
Цариці душ і мертвої природи,
І непохитна міць її твердинь,
Громи співають їй похмурі оди.
В передчутті стихійної краси,
Що намалює підвечірня злива,
Прощення і очищення для всіх
Готує осінь, ніби звичне диво.
Вже кличуть ніч розхристані ліси.
Вбирають біль осінні переливи.
9.
Вбирають біль осінні переливи,
І шепіт листя зцілює серця.
Панує скрізь готична королева
Талантом геніального митця.
Вона могутня, пристрасно-бурхлива,
Хоч світу не показує лиця.
Водночас і похмура, і сяйлива,
Душа в шипах тернового вінця.
Солодких мук нектари і настої
Дарує щедро запізнілий рай.
І рани від оман дбайливо гоїть,
Хоч в пам’яті карбує кожен шрам.
Вітає осінь вже нових героїв,
Сюжети пише для щемливих драм.
10.
Сюжети пише для щемливих драм,
Гортає почуттів затерту книжку.
Між сонцем і дощем проводить грань,
У бій добра і зла шикує військо.
І знову ніч замінить свіжа рань,
Хоч нагадає, що зима вже близько.
На сцені суму – вишукана гра,
Актриса-осінь зачарує блиском.
То грацію вдихає у гілля,
То скрипкою розніжиться журливо.
В багряних снах – натхнення скрипаля,
Немов завмерли в них пташині співи.
Стрічає золотого короля
Володарка закохано-мрійлива.
11.
Володарка закохано-мрійлива
В сумного неба безкінечну даль
За виднокрай буття думками лине,
Сльоза її чистіша за кришталь.
Змокрілі перечитує архіви,
Де плаче правда і регоче фальш.
Спиває повінь тиш велична діва,
І гордо носить срібну пектораль.
У темний пурпур одягнулась осінь,
Немов іде на пишний маскарад.
Як ворона крило, її волосся,
У чорний шовк уплетена жура.
А жовтень-сум коханням стоголосим
Цілує барви сонячних заграв.
12.
Цілує барви сонячних заграв
Шовковий подих осені-чаклунки,
Повільно ніч виходить із шатра,
Приймає небо таїни дарунки.
Відторгнеться минулого кора,
Душа воскресне від бажання-трунку.
Фантазія казкового пера
Виписує магічні візерунки.
Дрімота пестить кароокий глід,
Вечірній промінь визирнув грайливо
Із невагомо-срібних пірамід.
Неорані стоять ще вільні ниви.
Хмільна свобода лихоманить світ,
Розчісує вітрам шалені гриви.
13.
Розчісує вітрам шалені гриви
Гребінка зір. Покрила землю ніч.
Співає скрипка солодко-журливо.
Клубиться низько темрява сторіч.
Полює скрізь невидимий мисливець,
Бентежить тишу одинокий сич.
А в осені душа така вразлива,
Таїть кохання не почутий клич.
Відтінки хмар погрозливо сіріють,
Немов ідуть на битву сотні рас.
Та мить одна – і вітер їх розвіяв.
Із місяцем зустрілось око Ра.
Володарка печальної стихії
Освячує природи древній храм.
14.
Освячує природи древній храм
Могутня жриця і земна богиня.
Граційним жестом воскрешає прах.
Продовження дістане все, що гине.
Містична, нерозгадана пора
Із присмаком нектару і полину,
В передчутті солодких покарань
Вона співає пісню лебедину.
У ній пітьма зі світлом обнялись.
У ній сплелись відродження і відчай,
Похмурні фарби і янтарний блиск.
Її усмішка ніжна і трагічна.
У вальсі мрій кружляє падолист.
Панує осінь, тихо і велично.
МАГІСТРАЛ
Панує осінь, тихо і велично,
На полотні небес гаптує синь.
Читають клени роздуми готичні,
В повітрі тане смак багряних вин.
Вишіптують тепло дуби сторічні,
А молитви несе журливий плин.
Високі мрії спогадом курличуть,
Закуталась душа в шовкову тінь.
Вбирають біль осінні переливи.
Сюжети пише для щемливих драм
Володарка закохано-мрійлива,
Цілує барви сонячних заграв,
Розчісує вітрам шалені гриви,
Освячує природи древній храм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454105
дата надходження 12.10.2013
дата закладки 11.11.2013
одним біда – ві́д ума,
іншим біда – бе́з ума:
людина завжди прагне то́го,
чого́ у неї нема…
а я, роздавши усе,
а найменшенькому - надію,
блаженно всміхаюся і радію:
більше за тимчасовий не́жить –
у цьому світі
ніщо мені не належить…
03.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458240
дата надходження 03.11.2013
дата закладки 04.11.2013
Каштани багряніють у пожежах.
У різні боки – іскри-кожушки…
(«Між іншим», Окрилена)
десь,
за вікном у тебе,
каштани цокають –
відлу́нюють кроки
тієї поха́пливої ходи́,
що назавжди
цокають
ко́рочки-каблучки́
об камі́нні стежки́ –
лунко і гостро:
усі ми тут
запізнілі гості,
дзвонарі́ лункОї ходи,
що назавжди
…то весело,
то заклично,
а то й несподівано зло,
як шамани,
б`ють ритмічно
у бубни і барабани –
чаклують каштани
десь
за твоїм вікном…
свічки́ білі –
давно догоріли,
уже й молитви́ дозріли –
уклі́нно-іко́нні, завіко́нні…
б`ють дрібно
підковами срібними
ще невидимі за туманами
розтрино́жені білі коні
...пове́рху твого безсоння,
на стіні́,
десь - над стелею, десь понад ко́мином – угорі́
цокають-цокають-цокають
каштанові дзиґарі…
18.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449786
дата надходження 18.09.2013
дата закладки 19.09.2013
скаже: «…ходімо» –
на дальній куток стола
одкладу шиття,
різнобарвні бля́шки і ске́льця
застрИбають коло ніг
моїх –
слі́дом… за ним…
рукавом полотняним
вишитої сорочки –
рубці і зморшки
зітру
з лілейного мого лиця,
і – за поріг…
де там! – про шати
згадувати,
про взуття –
скаже: ходімо…
простоволоса, боса,
і не спитаю куди...
звісно ж – до нас, додому…
ви́збирає долівка
розсипані
різнобарвні мої сліди,
і не розкаже – де я – ніколи-нікому…
ходімо…
і голос твій
тишею пролунає…
сріблом струмка засяє –
одразу його упізнаю:
без тіні сумніву
одкладу на край недошите шиття,
без огля́дки і без жалю́
обтрушу́ із подолу пла́хти життя,
проминуле
і обмануле,
осінь і втому –
нарешті додому…
удвох із тобою…
до рідного нашого дому…
бузковим щастям у шибку війни…
ми оддавна такі
бли́зькі –
ти бачиш мої сни…
01.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446677
дата надходження 01.09.2013
дата закладки 03.09.2013
«Клянусь тим, чим клянеться мій народ,
не гідно воїну вертатись живим,
кинувши на погибель свого короля.»
(Скела «Руйнування Дому Да Дерга»)
Ти знаєш – я згадав: у Дубліні дощить.
Так сумно, коли літо верховодить
Всі ті ж краплини. І життя, як мить
Посеред міста. Червень котить
По небу хмари, а пастух мовчить:
Той – в біле вбраний. Сивочолий,
Що від нудьги цей острів траворунний
Засіяв міфами. Колючками пісень.
Бо недарма оцей мокряк понурий
Землі друїдів провіщає день –
Отой, що справжній. Із роси й туману*
Я книгу склав в зелене вбрану.
І позабув на мить, що кожен пагорб тут
Чиясь могила. Кожен камінь чкрут,
Вістун, який пророчить неминуче.
А я собі на вересовій кручі
Ірландії-вдови із вітром розмовляв,
Ім’я безсмертне Конайре** назвав.
Примітки:
* - Насправді з роси й туману у нас в Ірландії складають пісні.
** - Конайре Мор мак Месс Буахалла. Скільки стоять зелені пагорби в Ірландії стільки будуть пам’ятати про нього…
*** - Калідаса писав колись «Хмара-вістун», але в нас в Ірландії був колись камінь-вістун. Був. А де він зник – ніхто й не знає…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431586
дата надходження 15.06.2013
дата закладки 08.08.2013
…назавжди` покидають чужі:
як два холодні ножі –
взаємо-поло́мано-крилі,
крешемо іскри злі,
од гніву білі
у любовнім двобою –
такі
невпізнанно змалі́лі
ми – ще донедавна
небеснокрилі – з тобою…
…блискавичні ви́пади,
контраргументи
безсоромно голі –
антагонізм, боротьба…
прозирає відверта зло́ба:
дві медузи-горгони
у перехресних
поглядах із-під лоба…
у вогняно́му колі –
філігранні Туше-уколи:
«На віки-віків! – Ніколи!!»
…а третім у цій війні
міжусобно-страшній,
жорстокій –
несприйня́тний на дотик,
невлови́мий оком,
нерозрізни́мий на смак-нюх –
веселиться нечистий дух:
дрібний
нікчемно-огидний,
безпро́світно-темний –
підлоско́чує
нашу не́нависть навзає́мну...
нашіптує заздрісна блудь:
«…іще цим йому
межи очі блю́знути не забудь!..»
«…а ти – рази́, поціляй у чоло!..
скільки від неї
обра́з пережито було!..
будь чоловіком достойним ти –
знай на рівних відповісти`…
чи слабак?..
згадай-но борщу
поза-позаминулорічного
недоладний смак!
і додай, що все вона завжди робить
криворуко
і безтолково отак…»
радіє і тішиться,
пританцьовує дух зла:
потирає азартно долоні –
у липкому його полоні
двоє –
взаємно-обдурено-безборонні…
кромсаємо
одне одного без ножа –
наші пристрасті
для нечистої раті –
ї-жа…
«…не здавайся –
не відступайся!
скажи, що знайдеш собі дру́гого –
кращого,
не такого як цей – недолугого…»
нацьковує ненаситне зло:
«…і ти не змо́вчи, зізнайся,
що таких, як вона,
у тебе – хоч греблю гати! – було…
і що ти
УЖЕ знайшов собі другу…»
(людоїдна репліка вбік):
«…і на́ново все піде
у обох просторік –
по раз назавжди́ нака́таному,
нечистим духом обмеженому
колу-кругу…»
замість ло́ю –
таргани в голові…
обоє
нерозумно-бездумно-наївні…
на смерть – наче два бойові,
заради розваги, стравлені півні,
звелися
і власноруч
точимо з себе кров
у демонячій катівні
примітивній:
трансформуємо!
світлу сердечну любов –
дар Божий! –
у гаввах* –
червону росу –
взаємні образи і страх:
їдло` вороже…
…інстинктивні
стихійні емоції –
провокації…
страждання-ненависть-страх –
гаввах!
15.03.2013
*Гаввах ("червона роса") – тонкоматеріальне випромінювання людського страждання, що виділяється нашою істотою як за життя, так і в низхідному посмерті. Гаввах поповнює збиток життєвих сил для багатьох категорій демонічних істот і самого Гагтунгра – головного планетарного демона (Д.Андрєєв «Роза мира»).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409144
дата надходження 15.03.2013
дата закладки 31.05.2013
нульовий результат - зеро́:
німці присвоїли ліс,
французи привласнили озеро…
вже замість лісу – тільки-но лисі пеньки
і продовжують завивати
голосами огидними бензопилки́,
як голодні вовки
на по́вню…
замість озера – каменоломня…
каменоломня
і порожні пеньки соснові –
зажерливі чужаки
на дешеви́зні
підривають Основи
мастодонти їхні –
многотонні ваговики`
наха́пане
пруть за грани́ці:
вщент розбиті
дороги й містки –
гранітний порох і прах
і пересохлі крини́ці
по мовчазних навколишніх се-лах
…а зовсім неоддалік, в столиці,
де́сь-там за стінами
і під стінами – крикуни
перед камерами скубуться:
«Держава!» «Нація!» -
пограбунок і окупація –
без видів на контрибуцію…
ґедзі!
позліталися кров чужу пити –
огидні,
як усі паразити
…я лісом ішла
(бігла) –
зграя ґедзів напала,
хмарою налеті-ла
я зупинилася, зачекала,
щоб перестали літати –
лякати…
щоб повсідалися
на руках-ногах –
із на́міром
кров дармову смоктати
гілку соснову взяла
і всіх кровоїдів по черзі - побила
і потопта-ла…
дальше пішла
(побіг-ла)
Україно! Прокинься-проснися!
Та хоча б ворухнися!
Чи навіки заснула під опієм ти?!
Живцем їдять тебе ґедзі –
І чужі, і свої – парази-ти…
31.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428515
дата надходження 31.05.2013
дата закладки 31.05.2013
О ні, я не церковний є служитель.
Я інженер, технічний - не людських душ.
І тут пишу́ для вас, не як учитель...
(Але цінностей людських таки не руш.)
Дзвоню і буджу сонну я свідомість,
Щоб ви згадали - живемо лише раз,
Щоб не проспали ви її натомість,
Бо лежить на нас божествений наказ:
Внести своє пізнання цього світу
(Це і є найважче наше завдання)
І на стежині з зоряного квіту,
Стать людиною найвищого звання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422734
дата надходження 04.05.2013
дата закладки 08.05.2013
Упаду дощем в траву шовкову,
Весь у ній неквапно розчинюсь
І зустріну так зорю ранкову,
Як стрічала сонце древня Русь.
Буду дихать спрагло житнім полем,
Де землі зворушна благодать,
Переймуся предків щирим болем
За край рідний, що гнобила рать.
Хай мене історія кривава
Надихне на мовне ремесло,
Щоб віддати все своєму краю,
Що роками в серці наросло.
Може, й мій горбочок при долині
Проросте барвінком, і сльоза
Скотиться із вій в траву полинно,
Де не в'ється дико дереза.
14.06.2003
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404164
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 29.04.2013
«Бачу картинку, де намальована пташка,
що піднялась з морського берега
і летить на інший, невидимий берег.»
(Григорій Сковорода)
Колись, блукаючи вулицями Болоньї, я думав про архітекторів середньовіччя – вони хотіли злетіти в небо, але важкі думки тягнули їх додолу, вони хотіли легкості, але камінь був важкий, хотіли світла, а цегла темніла, хотіли пластичності мармуру, а він гнітив їх холодом і байдужістю. Я милувався дивною спорудою собору Сан-Петроніо на П’яцца Маджоре і раптом абсолютно недоречно згадав про Савонаролу. І тоді записав у своєму записнику таке:
Савонароло!
Громадяни твоєї республіки
Хотіли вина та розпусти
А ти їм про чистоту…
Савонароло!
Твоя Флоренція - італійська повія
Ренесансом отруєна
А ти їй – свободу….
Плащ твоїх слів
Не ховає від граду наклепів,
Твої громадяни
Щастя вимірюють золотом.
Джироламо!
Народ хотів розваг,
А ти їм про Істину.
Світло твоїх пророцтв
Метелика крилами
На свічку історії…
Твій Сан-Марко
То не монастир,
А Венеція – а ти йому Біблію.
Якої Утопії
Тобі було мріяти
Про Христа республіку
Посеред Вавилону Борджіа?
Схимник химерний
Твої сандалі –
Два човника віри
Напнули над ними
Вітрило вогненне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382216
дата надходження 03.12.2012
дата закладки 25.04.2013
«Коли надвечір’ям
Спускаєшся з гір у долину…»
(Лі Бо)
Я так хотів у чорній темноті
Не смолоскип і навіть не ліхтар –
Маленьку запалити свічку.
Я так хотів у дикій самоті
Живого голосу – тихенького – як дар,
У цю глуху і без’язику нічку.
Мій сум літає волохатим кажаном
Поміж дерев, поміж сліпих модрин,
Поміж вологих кволих ясенів,
Мій сум замовк, як осені погром.
Там наче вата глухота і німота ялин,
Там баговиння непробудних снів.
Та я іду – без костура і без поводиря,
Іду туди, де ходять навмання,
Туди, де гордий крук не донесе кісток,
Де навіть жабка – друг, а їжачок – пророк,
Де замість хліба на обід печаль,
Де сіль - на рану, де себе не жаль…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418273
дата надходження 14.04.2013
дата закладки 24.04.2013
Що поробиш. Пізня Осінь.
Ходить всюди падолистом.
Деревцята голомозі.
Сіре все і не барвисте.
Ховрашки сховались в нірку
Вуйко Вуж заліз під корінь.
В мул сховався Сом. Ось тільки
У садку дерева хворі.
Їм нема без листя щастя
Добре в лісі хоч смереки
Зеленаві, та голчасті
Все красуються в люстерках.
Тож в садках, в дерев у носі
Кружить нежить, часто чхають.
І по ліки бігла Осінь
До аптеки, що за гаєм.
Як скупилась, то до саду
Дуже Осінь заспішила.
Варто їх порятувати
Зберегти до цвіту сили.
Чаю заварила з м’яти
П’ють дерева, та апчхи
І не думає минати…
- Треба тітко, кожухи.
Чай нас гріє, вітер студить
Тож намарно так старатись.
Щоб сховатись від застуди
Варто добре одягатись.
Он Зима, поглянь, за гаєм
Снігокожухи нам шиє.
- Зрозуміла. Погукаю.
А сама піду тоді я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360290
дата надходження 27.08.2012
дата закладки 23.04.2013
вже зараз хочеш
живим до раю?..
хто ж тебе не пускає?...
грай…
ігри – це і є рай…
грайся,
Боже дитя,
у безтурботне своє життя…
знати
стала пора:
життя – безтурботна,
прикольна гра…
якщо ж
ти обрав собі гру похмуру –
хто тобі – гуру…
23.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420396
дата надходження 23.04.2013
дата закладки 23.04.2013
[color="#ff0000"][/color]
[color="#ff0000"][/color]Як Фенікс-птиця з попелища,
Відроджуюсь з руїн,
І вітер стрімко свище
Над древньою з країн.
Я був жерцем колись
І бачив велич цих пустель,
Коли спинявся кожен і моливсь
Красі оаз. О, Мускатель,
Чарівна пері!
Скільки разів проходив я повз твої двері,
Скільки разів я був близьким настільки,
Щоб заглянути в твої очі?!
Мабуть, зірок на небі ж стільки,
О ці безсонні ночі!..
Жерче!
А в тебе грудях б'ється справжнє серце:
Ти теж цінуєш все земне -
Красу, що все одно мине!
15. 03. 2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419895
дата надходження 21.04.2013
дата закладки 21.04.2013
Вітер. Сльози. Пусто. Стій.
Ні. Невже? Ти мій. Не смій.
Не лети. Чекай. Зажди.
Залишись. Прошу. Не йди...
Знову сонце. Кухня. Чай.
Світло. Кава. Страх? Нехай.
Усміх. Ваза. Три світи.
Квіти. Темно. Мінус ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322833
дата надходження 17.03.2012
дата закладки 20.04.2013
Перечепилась ногою за порожню пляшку пива - яка трагедія. Треба ж потім хвилин зо двадцять іти й лаятись у думках, аля "яка у нас погана влада, зовсім не думає про чистоту міста...і.т.д.і.т.п." Потім думки перескакують з однієї звивини мозку на іншу. В уяві народжуються модні сукні, аксесуари, врешті-решт туфельки, які хотіла купити собі на день народження. І настрій начебто покращується. Хоча ні, він стає зовсім хороший, як на такий сірий і пасмурний день: якось заклопоталася зранку, забула подзвонити в небесну канцелярію і замовити півкілограма сонячного проміння.
Випросталась, підняла підборіддя, легким рухом руки поправила зачіску і гордо пішла далі, зовсім забувши про ту дурнувату пляшку від пива. Не минуло й десяти хвилин, як у плече штовхнув зовсім безманерний чоловік. Випадково, звісно. Але як же навіть випадково можна штовхнути таку красуню. Це ж просто небачене неподобство. "Мужчина, можна якось обережніше ходити?" - гукнула у слід. Та чоловік тільки відмахнувся рукою замість слів "мені ніколи".
Знову настрій паскудний. І в тендітну головку залітають нові лайливі слова, цього разу звернені до невихованих людей, аля "понароджували тут всяких, а манер нікому було навчити і т.д. і т.п.". Та раптом набридає злитися на увесь світ, у вушка пролазять гадюки-навушники і вприскують у голову свій яд на ім'я "Крихітка Цахес - З тобою". Стає спокійно, навіть занадто. Забувається про порожню пляшку від пива і про того дурнуватого незграбного чоловіка.
Легкий транс. Рівновага. Безтурботно і весело. Так і ходила б собі замріяними вулицями міста, оглядаючи вітрини нових бутиків. Згадала, ще ж треба до салону краси зайти, кінчики волосся почали сіктися. Варто щось із цим вдіяти, та й зачіску можна б було загалом змінити. Стати більш загадковою, привабливою, кра... (наступила в калюжу)... сивою... Справді, такою, як зараз. Люди, мабуть очей не можуть відвести. Який сором. Вся заляпалася. І звідки цій калюжі тут взятися, дощу ж декілька днів як не було! Жах. От на маєш тобі! - "Безтурботний ранок". І що тепер? Куди тка далі... слід повертатися додому і приводити себе до божого вигляду. Яке паскудство.
Гадюки різким рухом вискакують з вух, наче їх хтось силою виштовхав. Екстрасенси могли б побачити зараз замість них густу пару:злість так і пихтить.Довелося пришвидшити хотьбу. Добре, що хоть до квартири йти якихось п'ятнадцять хвилин, якщо зрізати дорогу і пройтись через ринок. Так і зробила. Поки крокувала, проклинала сьогоднішній ранок найновітнішими прокльонами! А хай йому... Ця пляшка, чоловік, калюжа. Всі наче домовилися. Містика якась.
І незчулася, як опинилась під власними дверима. Знервовано почала шукати ключі. Дорогою завжди здавалося, що всі люди нахабно вирячилися на світлі колготи, з яких красувалися чорно-коричнево-зелені краплини калюжного болота. Один рух - і все, вдома. Тільки підняла голову, як побачила з правого боку на тумбочці стільниковий телефон. Чорт! А в мене ж було відчуття, наче щось забула. Рефлекторно потяглася до мобільного.Натиснула клавішу, маленький екранчик привітно посміхнувся яскравим світлом.
Дивно, мати дзвонила дев'ять разів. Мабуть стурбувалася, що я трубки не підняла з першого разу. Ну нічого, зараз це виправимо. Знімаючи з ніг промоклі осінні чобітки, набрала матусин номер і натиснула кнопку "виклик". Декілька гудків, секунди тиші - і по той бік почувся стивожений голос. "Здається, мама плакала".
- Що сталося?
- Його більше немає...Доню, ти чуєш?
Ступор. Похилилася на табуретку, що стояла неподалік. Мутні пекучі сльози стрімко покотилися до вуст... Моторошна тиша...
-Доню?
"Порожня пляшка від пива, брутальний чолов'яга, калюжа посеред сухого тротуару - які дурниці..."
Його більше немає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234919
дата надходження 15.01.2011
дата закладки 20.04.2013
[img]http://stat18.privet.ru/lr/0a30403d3bd1e26266477e0e1f082546[/img]
Квітнуть небесні лани
Тендітними крильцями маків.
Червону плахту прасують вітри.
Розчісую коси.
Вербам в’яжу зелені стрічки,
Танцюйте, хмари, співайте, білі.
Сорочка спинається пружно на грудях,
Набираю повітря в легені,
Крикну, щоб аж гуло!
З опалу смикну за край,
Зірву марево сірих буденних фіранок,
Дрібні краплини бурштину
На вилиці з неба
Впали, вросли, випнулись ластовинням.
Сонячним даром
Наділена.
Крильми злітають одежі важкі,
Зимові збляклі.
Міцними руками вітру підняті вгору,
Хай йому буде на втіху,
Старі непотрібні паперові віхи -
В кишенькові проріхи
Міллю шмигнуть на волю
Квитки.
Тепер непотрібні тролейбуси й маршрутівки,
Автобуси і таксі,
Вміння літати над світом
В мені з цієї весни.
Долоня наповнена вщерть
Вітром,
Повітрям,
Світлом, повір’ям, і ще чимось невимовно світлим…
Вчу невагомість миті,
Всотую безкінечність.
Вміння летіти
Тобі завдяки
Прокинулось тої миті,
Коли ти серцем торкнувся душі,
В косах тоді оселилися маки.
Коли прижилися зелені стрічки
на гіллі верб пелехатих…
Сорочка спинається пружно на грудях,
Набираю повітря в легені,
Крикну, щоб аж гуло:
В мені прокинулось вміння літати!
[img]http://www.instapics.ru/large/201301/103784.jpg[/img]
10.04.13
картинки: інтернет
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417212
дата надходження 10.04.2013
дата закладки 15.04.2013
Не губи мене, мамо. Я в тебе того не просила,
Щоб пускала ти в себе жагучу розпалену плоть.
Ти ж була в ту хвилину по-своєму дико щаслива,
Бо зненацька забило у лоні твоїм джерело.
Не губи мене, мамо. Тоді, ув екстазі хмільному,
Він пролився в тобі невгамовним струмочком добра -
І вселилось життя. Що змінилося, рідна, по тому?
Через що нависа наді мною смертельна мара?!
Не губи мене, мамо! Я хочу побачити небо,
Хочу сонячних зайчиків з рідних і лагідних віч,
Простягать рученята... і міцно горнутись до тебе,
Коли щось налякає або наповзатиме ніч.
Не губи мене, мамо, не дай, щоб холодною сталлю
Виривали мене по шматочку - скривавлену плоть...
Ти не вір, що тобі принесу в долю тільки печалі!
Вір: без мене і щастя у тебе в житті не було б.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406046
дата надходження 04.03.2013
дата закладки 15.04.2013
«Бо все, що ранок збереже
Від зайця що на схилі спав
Трави зім’ятий слід…»
(Вільям Батлер Єтс)
Колись у Богом забутому селищі Коннахта одна сива бабуся розповідала мені легенду про Шовкового Томаса. Я подумав на мить, що її біле волосся нагадує шовкову стрічку і що минуле насправді не минає. Потім я слухав вітер, який шумів у верховітті старого ільма і написав таке:
Одягну на своє тіло
світанок замість одягу
Повірю на мить,
що білий день –
це жменя горіхів
які лускає патріарх друїдів
а життя це листяний ліс
в якому заблукав шелест,
в якому час пряде вухами
сірим зайцем епохи.
Граб та берест -
дерева тужливого ренесансу
ваші арфи зелені
грають реквієм
Бріану Уа Нейлу –
Останньому королю Ірландії.
Білі постаті
ступають босими ногами
по синьому моху…
Примітки:
Шовковий Томас – Томас Фіцжеральд, що очолив повстання в Ірландії в 1534 році. Страчений в Тауері після поразки повстання.
Бріан Уа Нейл (Brian Ua Neill) – останній верховний король Ірландії. Спробував відновити незалежність і єдність Ірландії у 1258 – 1260 роках.
На світлині - руїни замку на горі Кашел - резиденція верховних королів Ірландії в добу середньовіччя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389087
дата надходження 01.01.2013
дата закладки 15.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.04.2013
Коли Кохана навіть далечіє,
коли у друзів безліч є турбот,
лиш ти не відречешся, не зумієш,
хоча не раз здавалося от-от...
Але завжди, мов тінь, неначе ангел,
за мною йдеш, хай і колючий слід.
Як втамувати невтамовність спраги?
Про щось, мабуть, і знати нам не слід...
Ти інколи зовешся Самотою,
не раз тебе Поезією зву,
здаєшся серцю Матір'ю Святою,
а я без тебе, Сестро, не живу...
Коли почуюсь одиноким в світі,
сльозу душі вітрами обітреш,
Кохану й друзів буду серцем гріти,
хоч сам у лоні снігових пожеж...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410285
дата надходження 19.03.2013
дата закладки 13.04.2013