Натік: Вибране

Яковенко Тетяна Василівна

МУЗИКА МОГО РАЮ

Ліс,  і  ріка,  і  поле,
Неба  луна  безкрая    -
Музика  мого  болю,
Музика  мого  раю,
Музика  мого  горя,
Музика  мого  дива.
Зорі  над  нами,  зорі    -
Нотами  золотими…

Тиха  моя  тривого
З  давнього  потойбіччя,
Білий  пісок  дороги,
Яблуні  на  узбіччі.
Як  же  тепер  без  тебе?
Без  дощових  галявин?
Річка  летить  у  небо.
Небо  тече  у  трави.

Плаче,  сміється,  крає,
Паморочить,  неволить
Музика  мого  раю,  
Музика  мого    болю.
Білий  пісок  стежини
Гасне  в  сосновій  хащі.
Щастя  моє  ожинне,
Нащо  й  зустрілось?  Нащо?













: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444725
дата надходження 22.08.2013
дата закладки 11.01.2015


Яковенко Тетяна Василівна

ЧОРНИЙ КОТИК

Поставити  б  на  спогади  табу,
Хоча  б  хисткого  спокою  заради:
Такий  у  тебе  чорний  котик  був
В  ту  білу  зиму,  як  мені  ти  зрадив.
Він  очі  мав,  неначе  дві  зорі.
Незмигно  -  загадкові  і  лукаві,
І  металево-гострі  пазурі
В  подушечках  лапок  своїх  ласкавих.
Гладенька  шерсть,  мов  чорний  антрацит.
Виблискувала  лагідно  і  хижо.
Для  нього  найдорожчий  дефіцит
Ти  ніс,  як  найвибагливішу  їжу!
Ти  щось  говориш?
                                                                   Краще  помовчім
І  пригадаймо  зимову  кімнатку,
Як  чорний  котик  в  тебе  на  плечі
Сидів  собі  пухнастим  чортенятком,
Як  бився  вітер  у  віконне  скло,
Як  шаленіла  люта  сніговиця,
Як  нашим  пальцям  затишно  було
Стрічатися  у  котика  на  спинці…
А  далі    -    що?
                                                 А  далі,  як  в  житті.
Здається    -    складно.  А  усе    -    простіше.
Чорненький  котик  десь  від  тебе  втік.
 А  ти  тим  часом    -    закохався  в  іншу…
 …  І  хто  ж  тепер  обожнює  тебе
І  від  твоєї  ніжності  вмирає?
Мені  ж  лиш  котик    -    символ  твого  раю    -
У  серці  й  досі  лапкою  шкребе.  



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447730
дата надходження 07.09.2013
дата закладки 11.01.2015


Ніна Третяк

СУПЕРНИЦІ

Привіт,  моя  супернице,
Пройшла  пора  образ,
Душа  моя  не  сердиться,
Життя  змирило  нас.
Ти  красною  шипшиною
Манила  і  цвіла,
Я  чорною  ожиною
Біду  свою  пила.
Перепила  полинного,
А  ти  меди,  меди…
До  нього  серцем  линула,
Суди  чи  не  суди…
Я  не  була  незрячою,
Пекло  мені  жало,
Та  все  давно  пробачила,
Немов  і  не  було.
А  ти  цвітеш  шипшиною,
Цвітеш  на  пустоту,
А  я  йому  ожиною,
Дружиною  цвіту.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550369
дата надходження 10.01.2015
дата закладки 10.01.2015


Гонорова пані

Печальна осінь

Осіннє  листя  пахне  терпким  сумом,
Під  парасолею  сховався  рій  думок
І  вітер.Від  дощу  утік  із  шумом.
Та...відчуваю  -  пізно,  вже  промок.
Він  теж  відчув  це,  мабуть,  і  у  далі
Подався  волю  знов  наздоганяти...
Земля  клубком  згорнулась.Про  печалі
Хоча  б  на  мить  забути  хоче  й  спати...

Валентина  Масалига  (Uroda)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523003
дата надходження 12.09.2014
дата закладки 15.09.2014


Гонорова пані

Чорнобривцями пахнуть сьогоднішні сни…

Чорнобривцями  пахнуть  сьогоднішні  сни...
Колисала  їх  ніч  в  Україні.  
У  садочку,  в  матусі.  Там  квіти  цвіли,
Й  сонця  промінь  сховався  у  сіні...  
Там  ще  осінь  хмеліла  садовим  вином,
І  не  спали  закохані  пари.
Мої  сни  колисались  в  зірках,  над  селом,  
Де  серпом  місяць  жав  буйні  хмари...

 Валентина  Масалига  (Uroda)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523561
дата надходження 15.09.2014
дата закладки 15.09.2014


Дід Миколай

Хай зорі музу прихиляють.

Застигла  хмарка  в  благодаті,
Втулилась  неба,  як  маля.
В  долині  соняхи  цибаті,
Наділи  звечора  бриля.

Сьогодні  Тані  рівно  тридцять,
Час  рівнодення,  як  в  Христа.  
Чудово  творить  молодиця.
Дав  Бог  мелодію  в  вуста.  

Як  вітерець  цілує  гами,
В  дібровах  ноти  вистеля.
Довкружжя  дихає  думками,
Віршами  смуток  розбавля.

Тривоги  хай  її  минають,
Пливуть  на  крилах  журавля.
Хай  зорі  музу  прихиляють,
Смичком  таланту  скрипаля.

   Тані  кириленко  
До  дня  народження.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516777
дата надходження 10.08.2014
дата закладки 10.08.2014


Тетяна Луківська

Коли осінь…

Коли  осінь  обтрушує  листя
Й    засипає  орнаментом    поле…  
Ти  не  просто  мені  приснишся,  
Ти  залишишся  тихим    болем.
Коли  ніч  вигаптовує  зорі,
А  туман  припадає  на  тіні,
Додивляюся        сни  неозорі,
Доленосних  шукаючи  ліній.
Коли    небо  засяє  світанням,          
Болем  ляже  печаль      у  долоні,
Ми  приснилися,  мабуть,  востаннє,
Бо    долоні  ж  занадто…    солоні.
Коли  осінь  тривожить  дощами,
Перегойдує  крилами  листя
І      журою  летить  за    вітрами,
Аби  десь  з  висоти  приземлиться…
Не  проситимусь    в  сни  -  сподівання,
Не  смутитиму    мрію  тобою…        
Відтепер  я  осіннім  прощанням
Залишусь  наодинці  з  журбою.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460477
дата надходження 14.11.2013
дата закладки 22.11.2013


Олена Іськова-Миклащук

Мати

Усілася  опеньком  на  осонні,
Старечі  вигріваючи  кістки.
І  горобці  лякливо-невгамовні  
Збирали  крихти  з  щедрої  руки.

Вглядались  очі  стомлено  бездонні
У  лазурит  небес,  мов  у  віки.

Пішла  б  за  обрій—не  тримають  ноги,
Злетіла  б  в  небо—  крил  іще  нема.
Ведуть  додому,  кажуть,  всі  дороги,
Діток  багато,  а  вона  сама.

І  виглядає  мати  до  знемоги,
Втирає  гірко  сльози  крадькома.

Милує  око  осені  бароко.
Зажура  доторкнулася  села.
І  телефон  озветься  ненароком
«Ми  не  приїдем  знов.  Усе.  Діла…»

Вона  без  допомоги  вже  ні  кроку,
Але  для  них  би  й  душу  віддала.

Без  докору  всміхнулась  сумовито.
Впустила  крихти  з  кволої  руки.
Пішла  за  обрій,  сонечком  залитий,
Мов  крила  тріпотіли  рушники.

На  покуті  ридало  стигле  жито.
Голубками  злітались  діточки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461169
дата надходження 17.11.2013
дата закладки 22.11.2013


Надія Голіней

Холодний вітер за вікном

Холодний  вітер  за  вікном,
На  шибах  дощ  малює  грати.
Тебе  прощу  за  нелюбов.
Мені  б  з  собою  розібратись.
Горнятко  кави  на  столі
Вже  вистигор.Котра  година?
Ще  відблиск  свічки  у  вікні,
Помнута  біла  скатертина
Кава  гірка.Душа  гірчить,
Хоч  кава  ця  без  кофеїну,
А  серце  плаче  і  кричить.
В  меню  лише  мої  провини.
До  ранку  кінчилась  гроза
І  вітер  вгамувавсь  поволі.
Свіча  топилась,як  сльоза,
На  білу  скатертину  долі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461983
дата надходження 21.11.2013
дата закладки 21.11.2013


Любов Ігнатова

Моє рідне село

Моє  рідне  село-  світ  дитинства  чарівний,
Де  тополі  до  неба,  де  безкрая  ріка.  
Кожен  спогад  про  тебе  такий  неймовірний,  
Кожна  думка  про  тебе  солодка  й  гірка.
Моє  рідне  село-  мої  злети  й  падіння.
Перша  радість  безмежна  і  сльози  журби.
Ти  пустило  в  мені  своє  вічне  коріння,
Заронило  у  душу  великі  скарби.
Моє  рідне  село-  моє  перше  кохання.
Перший  мій  поцілунок  і  прикрість  невдач,
Моя  перша  помилка  і  перше  прощання,
Перше  рішення  мудре  і  перше  "пробач".
Моє  рідне  село-  шира  батьківська  хата,
Де  знайомий  до  болю  кожен  кущик  в  саду,
Де  зростали  зі  мною  дерева  крислаті...
Я  до  них  із  поклоном  ще  раз  підійду.
Моє  рідне  село-  солов'їнії  ночі,
Чебреців  і  акацій  духм'яний  нектар...
Усе  те,  що  забути  не  можу  й  не  хочу;
Це  -  життя  мого  частка,  Божественний  дар!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392124
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 18.11.2013


Олена Бондар (Бондаренко)

Просто «Revo»

«Revo»  появилось  в  Украине  не  так  давно,  но  с  самого  появления  стало  популярным  у  молодежи.  Его  цена  была  приемлемой,  около  1,1-1,3$  за  0,5л.  И  вот,  когда  этот  напиток  ставал  все  более  востребованным,  его  не  успевали  завозить  в  магазины,  и  найти  его  было  очень  сложно.  Но  существует  и  другой  вариант…  По  рунету  пошел  слух  о  том,  что  в  «Revo»  нашли  амфетамин.  Так  как  теперь  напиток  можно  свободно  купить,  хоть  и  цена  выше  на  1/3  от  прежней,  то  этот  вариант  можно  опровергнуть.  Но…

…  Но  у  нас  в  маленьком  городке  за  последние  два  месяца  уже  четыре  суицида  (15  –  17  лет)

Часто  думаю  я,  но  о  том  лишь  молчу:
Что  ж  мы  молимся  все  своему  палачу.
Разве  может  Отец  сколько  бед  посылать
Обрекая  на  муки,  заставив  страдать...

Старики  ли,  юнцы  –  все  едино  ему  –  
Покидают  сей  свет.  Почему?!  Почему?!
Молодые  –  под  поезд,  иль  пулю  в  висок,
Опоив  себя  «Revo»  -  как  смерти  глоток.

Кто  и  чьею  рукой  банку  им  подает?
Чтоб  убить  равнодушно,  имея  расчет.  
Без  войны,  без  Афгана,  кровавой  Чечни
Молодые  уходят  и  в  мирные  дни.

Изощренный  прием  –  уничтожить  народ  –
Просто  «Revo»  и  пусть  свой  «поймают  приход».
Часто  думаю  я,  но  о  том  лишь  молчу:
Что  ж  мы  молимся  все  своему  палачу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412769
дата надходження 26.03.2013
дата закладки 01.11.2013


Олена Бондар (Бондаренко)

Притча про дружбу

В  якімсь  селі  дідусь  один  вмирав,
На  Той  світ  вже  збирався  у  дорогу…
До  рук  ікону  взяв,  поцілував,
А  наостанок  все  ж  прохав  у  Бога:

Хоч  я  й  старий,  та  міг  би  ще  служить,
Порадником  і  дітям  і  онукам,
Якби  ж  ти,  Боже,  дав  іще  пожить,
Відстрочив  трохи  з  Сонечком  розлуку.

Господь  почув,  подумав  і  спитав,
Сховавши  усміх,  зазирнувши  в  очі:
Відстрочить,  кажеш?  –  Може  б  я  і  дав
Тобі  пожити…  Добре,  скільки  хочеш?

Дідусь  ожив  відразу,  звеселів,
Подумав  про  онуків,  про  синочків
О  Господи!  Ти  стільки  дай  років  -  
На  гілці  скільки  майорить  листочків.

-  Ні,  це  багато,    Бог  йому  на  це,  -
Не  можу  скільки  літ  тобі  ще  дати.
-  Ну,  скільки  яблук  має  деревце?
-  Ні,  не  проси,  -  і  це  тобі  багато.

-  Тоді  дай  стільки,  скільки  за  роки
Хороших,  добрих,  вірних  мав  я  друзів.
-  Хай  буде  так,  -  торкнувсь  його  руки,  -
По  справедливості  і  по  заслузі.

І  Бог  пішов,  а  той  дідусь  піднявсь
І  сиві  вуса  підкрутив  завзято,  -
Бо  друзів  за  життя  він  скільки  мав,  
Як  яблук  і  листочків  разом  взятих!
................................................

В  цієї    притчі  є  проста  мораль:
Щасливо  й  довго  в  світі  щоб  прожити  –
Любити  треба  світ,  з  людьми    дружити,
І  душу  мати  чисту,  мов  кришталь!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375330
дата надходження 04.11.2012
дата закладки 01.11.2013


Наталя Данилюк

Журбують вишні в золоті червленому…

Журбують  вишні  в  золоті  червленому,
Вмочили,  мабуть,  листя  в  каркаде
І  по  хребті,  ще  де-не-де  зеленому,
Сповзло  за  го́ру  сонечко  руде.

А  хризантем  у  трави  нахурделило,
Мов  хто  розсипав  жмені  конфеті!
І  листопадить  випалене  дерево,
Листки-дублони  ронить  золоті.

Розмито  хмари  в  небі  акварелями,
Немов  зі  збанка  вилито  вершки,
І  не  дзвенять  сопілковими  трелями
Між  крон  махрових  радісні  пташки.

Плоди  достиглі  світять,  ніби  глянцеві,
У  шевелюрах  лискають  густих,
На  яблунево-палевім  рум'янцеві
Цілунок  сонця  бджілкою  застиг.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457397
дата надходження 29.10.2013
дата закладки 29.10.2013


Борода

Зорі падають в серпні

Зорі  падають  в  серпні
на  сполохані  квіти.
Плачуть  миті  нестерпно,
як  малесенькі  діти.
Плаче  серце  від  болю,
мліє  серце  від  ласки.
Там,  де  падають  зорі,
пеленається  казка.

Зорепадами  зорі  падали,
ворожила  ніч  зіллям-звабами.
Місяць  лагідно  долю  згадує,
соловей  в  саду  серце  радує!

З  неба  падають  зорі  -
торжество  і  страждання,
відблиск  в  росах  прозорих
феєрверку  кохання.
Плаче  серце  від  болю,
мліє  серце  від  ласки.
Там,  де  падають  зорі,
пеленається  казка.

Так  во  ім"я  любові
салютує  безсмертя  -
з  неба  падають  зорі,
зорі  падають  в  серпні.
Плаче  серце  від  болю,
мліє  серце  від  ласки.
Там,  де  падають  зорі,
пеленається  казка.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262135
дата надходження 28.05.2011
дата закладки 27.10.2013


Борода

Осінній вальс

Ми  -  діти  природи  і  пори  року  дуже  часто  перекликаються  з  певними  етапами  нашого  життя.
Треба    тільки  навчитись  цінувати  кожну  мить,  ніколи  не  шкодувати  за  прожитим  і  любити  усі  без  винятку  пори  року.
Кілька,  близьких  мені  людей,  відмічають  цього  року  40-річчя.  Тож  їм  моє  вітання.    





Вдягнула  осінь  золоту  фату,
духмянком  вжинку  підкропила  щоки,
взяла  тебе  успішну,  молоду,
й  ввела  у  зал,  що  зветься  "Сорок  років".
Маестро  вітер  палички  підняв.
змахнув  легенько  і  до  ніг  зівсюди
посипалися  нотки  і  листва,
а  музика  обняла  попід  груди.
Вже  легінь-жовтень  кличе  у  танок,
галантно  руку  гріє  у  долоні,
підняв  за  стан  і,  начебто  пушок,
кружлятимете  вдвох  над  оболонням.
Лиш  не  сумуй,  що  дні,  наче  листки,
жовтіють  швидко  і  летять  додолу,
бо  золоті  у  осені  роки
і  чудо-вальс,  і  море  барв  довкола.  



 -------------------



Вишивала  осінь  по  хрестику  долю,
підбирала  барви,  золотила  тло.
Cкільки  було  щастя  -  ниточками  болю
вишивала  вперто  і  добро  і  зло.
Все,  що  пережила,  все,  що  відстраждала  -
хрестиками  долі  все  на  полотні:
і  кохання  зливи,  і  розлук  заграви,
радість  материнства  і  тривоги  дні.
У  цих  візерунках  пів  життя  таїться,
все  на  рушничкові,  вишитім  потай,
рівно  сорок  років  візерунок  в"ється
й  двічі  ще  по  сорок  в"ється  ще  нехай!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456877
дата надходження 27.10.2013
дата закладки 27.10.2013


Лариса Журенкова

Ворони


Ворони

Позліталися  ворони  в  зграї,
Лапи  їх  нагадують  корчі.
Живляться    паскудними  плітками,
В  смітті  душ  шукаючи  харчі.

Каркають  птахи    на  непогоду,
Трупам  вони  віченьки  клюють.
Мовчазним  горіхам  твердолобим
Дроблять  череп,  мозок  Ясний  п'ють.

У  бундючних  темних  кардиналів
Чорне  горло,  злісний  силует.
Тож  тримайтеся  від  них  подалі  -
Цілим  буде  мозок  і  хребет!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456737
дата надходження 26.10.2013
дата закладки 26.10.2013


Хлопан Володимир (slon)

ОСІННЄ, , , ,

Тихим  шелестом  
Листя  стелиться,
Опадає  до  наших  ніг
Сіє  листям  
Осінь  -  хурделиця
Цей  багряний  
Жовтневий  сніг

Хмари  журяться  
плачуть,  хмуряться
Не  жалкують  студених  сліз
Щоб  зігрітися  -  
вітер  з  вулиці
Нам  за  комір  
тихо  заліз

Перехрестями  
І  провулками
Водить  Осінь,  
кружляє  нас
Перестиглими  
поцілунками
Пахне  осінь.
Кохання  час

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456176
дата надходження 23.10.2013
дата закладки 23.10.2013


Ниагара

Моя осінь

Яблуками    стукотить    в    вікно
Вересень  й  буркоче    грім    останній.
Плямою  яскравою    на    скло,
Приліпився  жовтий    лист    каштану.

Як    на    стані    нотному,  блищать
В    павутинні    краплі    після    зливи.
Різнобарвних  айстр  бурхлива    рать
Нахилила    квіточки    грайливо.

Чисте    небо,    випране    в    дощі,
У    калюжі    розливає    просинь.
І    по    них,    у  золотім    плащі,
Всміхнена    крокує    знову    осінь.

Хтось    зітхне,    що    літо    вже    пішло,
Що    невздовзі  холод  із    вітрами.
А    мені    в    цій    осені    тепло,
Бо  її  люблю    я    до    нестями!!!!!  

Козак  Наталія

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450317
дата надходження 20.09.2013
дата закладки 23.10.2013


stawitscky

Осіннє

Осіннє

Ції  пори  капризний  норов-
Калейдоскоп  щемких  картин:
то  літо  бабине  учора
гойдало  срібло  павутин,

то  розсипає  білу  стружку
морозний  ранок  по  траві,
то  бродить  жовтень  по  калюжах,
тумани  струшуючи  з  вій.

Отам-озимих  ніжні  брості,
тут-кукурудзи  стиглий  клин.
То  натягла  на  поле  осінь
строкату  ковдру  сівозмін.

Усяк  свою  комору  повнить,
лаштує  сани  до  зими,
і  вітер,  зайда  невгамовний,
листки  обтрушує  крильми.

Стиха  симфонія  природи...
І,  як  згасаючий  мотив,
нам  ластівок  печальні  ноти
на  струнах  електродротів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455951
дата надходження 22.10.2013
дата закладки 23.10.2013


Надія Кара

Іще один хеппі енд

-  Привіт.

-  Привіт.  
   Як  справи?

-  Сумував.

-  До  чого  ця  брехня?

-  Та  не  брехня  це...

-  Чому  ж  тоді  не  телефонував?
   Я  в  зоні.  Не  роби  з  мене  паяца.

-  Я  думав...

-  Менше  б  думав  -  більш  робив.

-  Чого  бурчиш?

-  Я  не  бурчу  ніколи.

-  Еге  ж...  Ти  зараз  станеш  на  диби...

-  Не  сердь.

-  По  пиву  чи  по  кока-колі?

-  Давай  по  пиву.  Настрій  -  не  "ого".

-  Чому?

-  Тому.  Не  лізь  в  мої  проблеми.

-  А  може  допоможе...

-  ...алкоголь.
   То  кажеш  -  сумував?

-  А  ти  даремно
   іронізуєш...

-  Любий,  це  -  сарказм.

-  Чим  викликакний?

-  Аура  така  вже.

-  Я  згадував  тебе  сім  тисяч  раз...

-  ...по  тисячі  на  день?  Так  рідко,  кажеш?
   А  гикавки  на  тижні  не  було...

-  Не  віриш,  бачу,  й  вірити  не  хочеш...

-  Тобі  як  краще:  "на  одесу"  в  лоб
   рубати  правду  чи  промежи  очі?

-  Дивись  не  вбий  тільки...:)

-  Окей.  1:1.

-  ...то  граєм  далі?

-  Досить  вже  цих  жартів.
   Я,  "блін",  сім  днів  не  сплю,  не  п'ю,  не  їм
   і  свято  вірю  в  те,  що  дійсно  вартий...
   За  пояс  -  гордість,  я  йому  дзвоню,
   уперше  виявивши  ініціативу,
   на  тому  кінці  голос  з  тоном  "ню":
   "Пробач  -  не  сам..."  Та  я  собі  противна!
   Ти  спогади  вкладаєш  в  три  нулі,
   і  вже  у  цьому  бачиться  різниця,
   а  я  з  мільярда  -  втратила  їм  лік,
   чекаючи,  коли  мені  насниться
   отой,  кого  рівняла  в  ранг  богів,
   практично,  без  півграма  перебільшень,
   такий  весь  милий,  рідний,  дорогий...  
   Щоб  не  здуріти  -  я  катала  вірші.  
   "не  сам",  "не  сам"  -  здається  чую  дзвін
   осколків  серця  битого  ще  досі,
   луна  по  венам  ходором  -  а  він...
   Нехай.  Тепер  я  буду  на  морозі.  
   І  не  дави  тут  либу.  Тридцять  два?
   Чи  хочеш,  щоб  я  перерахувала?

-  Тридцять  один.  Чекай,  бо  голова...
   Чи  то  земля  скоріше  закружляла...

-  Не  пий.  З  усього  видно  -  в  тебе  глюк.
   Ще  на  руках  додом  нести  прийдеться.
   А  я...

-  ...ти  -  диво.  Я  тебе  люблю
   і  пр[i]о[/i]шу...

-  ...просиш  що  -  руки  і  серця?
   Та  хоч  мої  підкови  не  сміши...

-  я  був  не  сам  -  я  був  з  найкращим  другом,
   і  він  сказав,  що  я  не  заслужив
   тебе.  І  я  повірив.  Чесно.

-  Слухай...
   давай  по  суті.

-  Так.  Багато  слів...
   Щоб  я  тут  з  себе  дурника  не  клеїв...

-  А  що?..  -  виходить.

-  ...я  би  все  зумів,
   якби  ти  стала  назавжди  моєю.

-  Ти  кличеш  мене  заміж?

-  Ні  -  у  вир.
   У  душу.
   В  серце.
   В  першу  чергу  -  в  щастя.
   Переступи  образу  і  повір...

-  ...чому  мене?

-  Тому  що  ти  -  найкраща.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455119
дата надходження 18.10.2013
дата закладки 18.10.2013


Бойчук Роман

Від лоскоту твоїх медових вуст…

До  чого  ж  божевільна  була  ніч!
Мене  так  солодко  і  трепетно  дразнила...
Згорівша  в  полум"ї  твоїх  цілунків  злива,
Парою  стала  й  мов  роса  торкнула  пліч  -
Імлистою  жагою  нас  накрила.

Від  лоскоту  твоїх  медових  вуст,
Млів  талим  воском  я  і  скрапував  на  постіль...
Тілами  гріли  ми  і  колихали  простір...
Хильнувши  пристрасть  і  затьмаривши  свій  глузд,
Пролили  у  судоми  ночі  постріл.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448146
дата надходження 09.09.2013
дата закладки 16.10.2013


I.Teрен

ДАВНЯ ЗУСТРІЧ

Нам  сьогодні  по  дорозі  з  вітром,
до  лиця  –  умитися  дощем,
до  снаги  –  всім  серцем  обігріти
і  –  до  пари  –  стати  під  вінцем.
 
Почимчикувати  чистим  полем
толочити  гречку  крок  у  крок.
Хай  періщить  дощ  за  видноколом,
а  роса  змиває  пил  з  литок.

Поки  сонце  і  роса  не  видасть,
поки  все  окропиться  дощем
і  Покрова  нам  подасть  на  милість,
заховатись  під  одним  плащем.

А  тоді  вже  сонце  точно  лишнє.
Знову  гріє  і  туманить  кров.
Хто  тоді  єдиний,  хто  наш  ближній,
знає  тільки  Бог,  який  –  Любов.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454453
дата надходження 14.10.2013
дата закладки 14.10.2013


Lana P.

ЖОВТЕНЬ

Просякнутий  вином  бордовим  лист
Стікає  хміль  осінньою  сльозою.
Не  чути  соловейків  —  зникнув  свист.
Ступає  жовтень  вільною  ходою.

П’янить  нектар  у  зрілості  плодів,
Горіхи  грецькі  падають  у  згоді,
А  усмішки  пузатих  гарбузів  —  
Прикраса  для  роздягнених  городів...    2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451637
дата надходження 29.09.2013
дата закладки 29.09.2013


євген уткін

ПРО ЩО НАГАДУЄ ФОТОАЛЬБОМ

Ой,  скільки  вже  отих  минуло  літ,                              
І  зим  ,  і  весен,  що  позад  зостались                          
Лиш      спогади  у  осінь  позлітались,                                  
З  років,  далеких,  принесли  привіт.                         .      

Життя    сплелось  у  зоряний  вінок,
З  миттєвостей,  зупинених  ,  навіки
Колись  вони  були  –  бурхливі  ріки,
Тепер  світлини    жовтих  сторінОк.

Ось  вогнище.  Під  соснами  намет.
Із  неба  усміхаються  Стожари
В  казковій  тиші  лине  спів  гітари,
А  за  багаттям    любий  силует.

А  це  ми  парк  саджаєм  навесні
У  сорок  другому      було  тут  пекло
На  цьому  місці  бій  гримів  запекло  -
Тепер  пташки  співатимуть  пісні.

Нас  сповнених  рішучості  й  завзять,
У  шістдесятих  з  рідного  порогу
Завод-гігант  на  Волзі  будувать
Романтика  покликала  в  дорогу

У  ті  роки,  в  зомбований  той  час,
В  Тольяті  нас  позвала  наша  мрія.
Ми  ж  молоді!  Опора  і  надія,
А  ще  ж  до  того  –  робітничий  клас.

Це  дитсадок.  Сорок  дев’ятий  рік.
Я  навесні  уже    піду  до  школи.
Життя  минуло  із  тих  пір  відколи
Ступив  уперше  на  шкільний  поріг.

А  ось  сторіччя  добігає  вік
Бурхливі  дев’яності  на  порозі
Жить  як  колись  напевно  вже  не  в  змозі,
Життю  новому  розпочнемо  лік?

Ось  мітинг  велелюдний,  це  на  нім  
Дізнались  ми  про  нашу  незалежність
Ми  думали,  що  ось  вона  безмежність
Можливостей,  побудувати  дім


Де  буде  справедлива  благодать
Де  буде  затишно  простій  людині,
Що  вже  прийшов  кінець  лихій  годині
Що  будем  тепер  жити  й    процвітать

Та  де  там,  поміняли  лиш  хутрО
Еліта  тільки  ледь  перемастилась,
Загримувалася  та  не  змінилась  -
Злочинне  залишилося  нутрО

На  краще  сподіватися    дарма
Тим  часом    намотає    рік    хвилини,
Події  закарбує  на  світлини,
А  прОсвідку  немає  і  нема.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349903
дата надходження 12.07.2012
дата закладки 29.09.2013


Марія Родінко

Леді Осінь

Я  відчуваю,  як  серпень  стискає  в  лещатах,
Він  дістає  з  рукава  свій  останній  козир,
Це  означає,  що  нашу  війну  розпочато,
Кличем  до  бою  нам  стануть  серпневі  грози.

Він  починає  тепер  звідусіль  наступати,
Мучить  розпеченим  сонцем  й  палкими  вітрами,
Я  намагаюсь  щосил  оборону  тримати,
Мислячи,  як  підійти  до  ворожої  брами.

Й  ось  я  нарешті  на  нього  іду  в  контратаку,
З  лівої  –  холодом,  справа  –  рясними  дощами,
Втомлений  серпень  відходить  назад  з  переляку,
Я  ж  не  даю  йому  шансів  вернутись  до  тями.

Я  споглядаю,  як  серпень  складає  зброю,
Як  ледь  несе  звідсіля  свої  ноги  босі,
Ми  покінчили  наразі  з  цією  війною,
Я  здобула  перемогу.  Я  –  Леді  Осінь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357048
дата надходження 13.08.2012
дата закладки 29.09.2013


Марія Родінко

ОСІНЬ

Осінь  мені  і  радник,  і  ліпший  друг.
Лист,  пожовтівши,  лягає  на  темний  ґрунт,
голі  кінцівки  дерев  підпирають  небо,
що  від  дощів  розм’якло.  Така  потреба
осені  у  рівновазі,  та  тільки  ця
нібито  щойно  від  самого  Творця,
й  міцно  тримає  в  сильних  своїх  руках
першопрохідця  осінній  архіпелаг.


Я  піднімаю  комір  свого  пальта
і  відчуваю  -  вітер  у  мене  впліта
звуки  низькі,  об’ємні  –  осіннє  стерео,
а  літнє  соло…  так  вітер,  напевно,  стер  його…
Колір  тепер  за  форму  і  за  сюжет,
в  осені  це,  взагалі,  основна  з  прикмет…
Осінь  –  не  просто  час,  це  поняття  ширше,
…певно,  тому  і  пишуться  кращі  вірші.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447836
дата надходження 07.09.2013
дата закладки 29.09.2013


Наталя Данилюк

Просто жінка

Я  не  зійшла  до  тебе  з  полотна
Картин  Далі,да  Вінчі,Рафаеля...
Я  просто  жінка,грішна  і  земна-
Часом  сумбурна  й  дика,мов  пустеля...

А  часом  свіжа,сповнена  снаги,
Немов  оаза,буйна  і  квітуча!
То,наче  Ніл,ламаю  береги,
То,мов  ручай,стрімкі  долаю  кручі.

Я  не  прийшла  богинею  зі  снів,
Твоїм  думкам  не  дарувала  крила,
І  поміж  щастя  виливала  гнів,
Тривожилась,раділа  і  любила.

І  ти  не  раз,траплялося,надпив
Ту  чашу  смутку  сам-один  без  мене,
І  я  для  тебе  не  творила  див,
Не  відкривала  вічність  незбагненну...

І  не  завжди  п'янила  без  вина,
Чи  поцілунком  спопеляла  губи...
Я  ж  просто  жінка,грішна  і  земна,
Спасибі,що  мене  такою  любиш!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286580
дата надходження 16.10.2011
дата закладки 28.09.2013


Наталя Данилюк

Мій сад сьогодні дихає полинно…

Мій  сад  сьогодні  дихає  полинно,
Між  трав  пожухлих  тліють  болота́,
Нанизує  дощинки  покраплинно
На  павутинки  осінь  золота.

Немов  лампадки,  охрою  налиті,
Махрові  айви  блимають  в  туман,
Молочний  дим  снує  по  оксамиті-
Між  мокрих  яблунь  куриться  кальян.

Пливуть  мелодій  течії  прозорі  -  
Мрійливий  вітер  пробує  кларнет.
Не  я  тебе  намріяла,  а  зорі
Зіткали  з  пилу  світлий  силует.

Сховала  нас  загублена  альтанка,
Сотала  пряжу  хляпавка  густа,
Гіркої  кави  тепла  філіжанка
Нам  зігрівала  пальці  і  вуста.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451466
дата надходження 28.09.2013
дата закладки 28.09.2013


Олена Іськова-Миклащук

Як він чекав!!!

Як  він  чекав!!!  Усі  дитячі  мрії,
Усі  його  бажання  і  думки  
Зверталися  до  Бога  у  надії,  
Щоб  швидше  повернулися  батьки.
Щоб  тато  підхопив  його  на  руки
І  міцно-міцно  до  грудей  притис.
А  він,  маленький,  стримуючи  звуки,
Давив  ридання.  Та  не  зміг…  розкис.
Щоб  сльози  ніжно  витирала  мати,
Що  так  зрадливо  градом  із  очей,
І  щоб  поклала  біля  себе  спати,
Забути  страх  покинутих  ночей.
І  щоб  за  руки  цілою  сім’єю,
Щасливі,  нехай  заздрить  все  село!
Щоб  в  хлопчаків,  що  жалили  змією
Від  заздрощів  і  мову  відняло…
Він    так  чекав…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341770
дата надходження 04.06.2012
дата закладки 28.09.2013


три крапки

Загублена ти

Ти  не  плакала,  ні.  Твої  речі
вже  покоїлись  у  багажі.
Ти  не  прагнула  тихої  втечі.
І  не  хтілось  чудес  у  житті.

Поверталась  до  темного  бару,
бренді-колу  вливала  до  рота.
Кожен  третій  складав  тобі  пару.
Кожен  другий  казав  «ти  гидотна».

Не  буття,  і  не  мрія.  Сьогодні.
Паралельно  бувало  життя.
Ти  шукала  себе  де  завгодно.
В  голові  не  думки  –  маячня.

Від  нагадувань  сльози  з’являлись,
та  одразу  зникали  в  очах.
Бо  із  ними  в  тобі  виринали
сором,  біль,  дикий  відчай  та  страх.

Ти  не  плакала,  ні.  Твій  автобус
на  кордоні  стояв  п’ять  годин.
Ти  шукала  загублену  гордість
в  лабіринтах  душевних  руїн.

31.08.12
21:30

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373870
дата надходження 28.10.2012
дата закладки 25.07.2013


*ИРЕНА*

ВЕЧІРНІ СПОКУСИ

Заколисані  зорі  дрімають.
Подих  ночі  –  мрійливо-п’янкий.
Ти  мене  під  вербою  чекаєш  -
Нетерплячий,  звабливий  такий.

Я  не  вийду.  Не  хочу.  Не  можна.
Телефон  без  угаву  дзвенить.
Той  дзвінок  дратівливо-тривожний
Крає  серце  жіноче  щомить.

Почуттями  схвильована  жінка  –
Як  багаття  квітучих  жоржин.
Та  у  скронях  калатає  дзвінко:
Він  не  твій.  Він  чужий.  Він  чужий…

Пухкі  сутінки  сльози  маскують,
Вітерець  пестить  груди  і  стан.
Під  вербою  кохання  чатує
І  вечірніх  спокус  океан.

Вже  несила  боротись  з  думками.
Понеслися  бажання  навстріч.
Вийшла…  Губи  зустрілись  з  губами.
І  зімліла  закохана  ніч…
                                                           26.06.2012р.

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2012
Свидетельство  о  публикации  №11206266374

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346458
дата надходження 26.06.2012
дата закладки 25.07.2013


*ИРЕНА*

СЛЬОЗИ ОСЕНІ

Дощ.  Листопад.  Підмочені  дерева
Виблискують  сріблястим  янтарем.
Листи  читає  осінь-королева,
Доставлені  їй  вітром-поштарем.    

Сезон  дощів  легенький  смуток  сіє,
Розчарування  стелить  по  душі.
Озима  лиш  вологою  радіє:
Осінні  зливи  –  золоті  дощі.

В  їх  затяжному  мокрому  діянні  –
Гарантія  майбутніх  врожаїв.
Осінні  шати  жовто-полум’яні
Околицею  носять  ручаї.

Я  згадую,  як  теж  брела  у  осінь,
Як  сльози  рясно  лилися  вночі.
Солоний  присмак  відчуваю  й  досі,
Коли  дивлюсь  в  гущавину  дощів.

Кохання  відлетіло,  наче  птиця.
Подряпини  лишило  на  душі.
Тепер  у  ній  туманиться  й  дощиться,
І  сподівань  оголені  кущі.

Стоять  берези  золотисто-сиві.
Змерз  без  кохання  посірілий  сквер.
В  нім  я  і  осінь  –  дві  сестри  плаксиві  –
Чекаємо,  щоб  хтось  сльозинки  втер.
                                       02.11.2012р.    

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2012
Свидетельство  о  публикации  №11211041191

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375304
дата надходження 04.11.2012
дата закладки 25.07.2013


*ИРЕНА*

ЗАСМАГЛІ ПРИСТРАСТІ

Хвилі  ніжно  торкаються  тіл.
Долі  дві  заколисані  морем.
Почуття  розділились  навпіл,  -
Нині  ми  щасливіші,  ніж  вчора.

Насолода  не  має  межі.
Море  в  хвилях  маскує  обійми.
Твої  руки,  недавно  чужі,
Найріднішими  стати  зуміли.

Невагомість  спокус  додає.
Рухи  повні  бажання  і  сили.
Бриз  морський  –  це  натхнення  моє.
І  ти  поряд…  Яка  я  щаслива!

Завмираю  в  обіймах  палких.
На  піску  –  два  сердечка  із  мушлів.
Шовковистим  торканням  руки
Крем  наносиш  на  тіло  і  душу.

Ти  коханням  мене  отруїв,
Вплів  в  душевне  мереживо  зорі.
Всі  вагання  жіночі  мої
Розчинив  в  почуттєвому  морі…
                                                                 10.07.13р.

©  Copyright:  Ирина  Визняк,  2013
Свидетельство  о  публикации  №113071700949

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437808
дата надходження 17.07.2013
дата закладки 25.07.2013


Тамара Васильєва

Не личить це красивій жінці

Тужливо  й  сумно  аж  по  вінця.

Біжить  і  скапує  сльоза.

Не  личить  це  красивій  жінці.

Не  треба  сліз,  а  жінка  –  за!

Сльоза  стікає  –  плаче  жінка…

Душа  сховала  болі  день,

Біжить  ріка  життя  так  стрімко.

Не  заспіває  ніч  пісень.

І  світлі  дні,  і  темні  ночі,

Сховайте  сльози,  береги!

Хай  сняться  жінці  сни  пророчі

Про  спокій,  тишу  навкруги!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436047
дата надходження 08.07.2013
дата закладки 25.07.2013


Аарон Краст

Долоні

Під  гарячими  звуками  ночі,
Перед  боєм  сховавши  страхи,
Ми  стояли,  заплющивши  очі,
І  дивились  в  високі  верхи.
Намагаючись  випити  іній,
Забуваючи  дотик  хвилин,
Ми  дійшли  аж  до  фінішних  ліній,
Не  торкнувшись  сріблястих  перлин.
Підійнявши  до  неба  долоні,
Ми  ловили  краплини  дощу.
Ми  тонули  в  нічному  полоні,
Ніч  казала:  «Я  вас  не  пущу».
Та  вона  відпустила,  померла.
Ми  зостались  в  тумані  одні.
Пам’ять  швидко  ті  дотики  стерла,
Тільки  сірі  однакові  дні…
Ми  одні  в  непотрібному  світі,
Серед  надто  оголених  тіл.
Кожен  день  в  кольоровому  цвіті.
Нас  ніхто  не  позве  за  свій  стіл.
Ми  блукаємо  серед  історій,
Серед  сміху  і  плачу  людей,
Серед  зовсім  чужих  територій,
Серед  дуже  сумнівних  ідей.
Подивіться  на  наші  долоні!
Подивіться!  Пожміть  їх  хоч  раз.
Ми  в  своєму  сумному  полоні,
Ненавидячи  любимо  вас.
Не  дивіться  в  заплакані  очі,
Не  жалійте,  не  треба  цього.
Нам  потрібні  лиш  зоряні  ночі.
Ми  одні  і  нічого  свого.
Тільки  душі,  запльовані  вами,
Тільки  вами  украдені  сни.
Не  зважайте  на  всі  наші  шрами,
Ми  зцілили  їх  після  війни…
Під  гарячими  звуками  ночі
Стоїмо  серед  змучених  хмар,
Показавши  зіркам  свої  очі,
Заховавшись  від  сірих  почвар.
І  тремтять  наші  ніжні  повіки
Від  ударів  проміння  брехні.
Лиш  долоні  в  долонях  навіки,
Ми  разом,  хоч  і  досі  одні…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264730
дата надходження 12.06.2011
дата закладки 23.07.2013


Василенко

М-инет. (женщинам покажется грубым)

...........................................Так  мало  вылилось  в  стихе
                                                                   Моих  терзаний  и  рыданий.


И  казалось  бежали  созвучно,
Показалось:  «Вдали  виден  свет»
Жаль,  но  поезд,  что  ехал  попутно,  
Принимал  я  за  жизни  просвет…

                               ***

Ты  «чулочек»  одев  на  головку,
Всё  равно  не  удержишь  её.
Жаль,  но  чьей-то  солёной  струёю,
Жизни  небо  разбили  моё…  

Водопады  лжи.  Реки  ответов.
С  бывшим  мужем  захочется  спать???
Сколько  хошь  ему  делай  минетов,
Из  рогов  кальций  не  отсосать...

Лето  20098

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150943
дата надходження 19.10.2009
дата закладки 22.07.2013


Ніжність - Віталія Савченко

Сни Матері

Знов  Бог  дав  день,  та  ще  чудовий  ранок
З  молитвою  збудилася  зі  сну.
Наснились  діти,  мов  ясний  світанок,
Котрих  за  руки  в  літечко  веду.
Це  тільки  сни.  Вже  стільки  довгих  років,
А  я  чекаю  вісточок  від  них.
Вслухаюсь  в  звуки,  наче  чую  кроки
Своїх  дітей  до  болю  дорогих.
Дай  Боже  їм  здоров"я,  добру  долю,
Молюсь  за  них,  і  прошу  про  одне,-
Щоби  не  знали  маминого  болю,
Як  їх  життя  на  захід  поверне.
Піду  мабуть,  попораюсь  по  хаті,
Бо  може  нині  хто  із  них  буде?
Ох  діти-діти,  як  же  важко  знати,
Що  старість  кожний  день  собі  краде.
Вам  ніколи...  Є  справи,  і  робота,
Та  й  свої  діти  -  сонце  у  вікні.
А  в  мене  в  хаті,  самота  й  скорбота,
Снами  живу,  й  рахую  сумні  дні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438709
дата надходження 21.07.2013
дата закладки 21.07.2013


Олександр ПЕЧОРА

ПРОБАЧ…

Хтось  перший  з  нас  колись  сказав  «Пробач».
Хтось  мовив  сумовито  «Пробачаю».
Удалечінь  легесенько  відчалив
кохання  човен.
А  чи  смійсь,  чи  плач…

Вітрила  мрій  торкалися  мети.
Кохання  загасало  й  гоготіло.
Ми  іскорки  кресали,  бо  хотіли
на  березі  розради  вдвох  зійти.

То  де  ж  ми  помилилися  й  коли?
Щомиті  не  лишалися  на  чатах.
Щемить,  а  ми  навчилися  прощати.
Та  так,  що  вже  й  кохання  не  болить.

Так  щиро  говорили  ми  «Прости».
Так  часто  і  так  завчено  прощали.
Без  весел  човен  втомлено  причалив.
І  тихо  стогне  берег  самоти.

Збагнули  вже  –  печалі  є  межа.
Прощали  ми,  але  не  знали  міри.
Прощаємось.  Нарешті  зрозуміли:
сильнішим  за  любов  буває  жаль.

В  обох  у  нас  однакова  вина.
Наука  нам,  а  молодим  –  повчання.
Щемке  прощання  цебенить  мовчанням.
Прости  й  прощай.
Яка  гірка  ціна!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424457
дата надходження 12.05.2013
дата закладки 21.07.2013


Олександр ПЕЧОРА

Липнева ніч…

*      *      *

Липнева  ніч  намовила  грозу
та  й  напустила  спраглим  нивам  зливу.
А  потім  звично  народилось  диво  –
рум’яний  ранок  ворушив  росу,
веселкою  вклонявся  шанобливо.

Озвались  владно  промені  в  мені,
осяяли  та  й  піднесли  мій  подив.
В  ту  мить,  можливо,  народився  подвиг  –  
веселка  згасла  в  когось  на  війні,
згорів  останній  заповітний  подих.

Плането-мати,  зіронько  жива,
хай  буде  вічною  твоя  орбіта,
щасливими  народжуються  діти,
допоки  сонця  –  пахнуть  небом  квіти,
а  в  Україні  славляться  жнива!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438663
дата надходження 21.07.2013
дата закладки 21.07.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.06.2013


Віталій Назарук

Тричі "ДІД"

Любителям  гумору

Розповім  Вам  правду,  друзі,
Як  уже  багато  літ
Я  на  сайтовій  окрузі,
При  двох  внуках  -  тричі  «дід»…
Ну,  для  внуків  я  дідусь,
Цим  звичайно  я  горджусь.
Перший  «дід»,  бо  маю  внуків,
Хоч  ще  є  сердечна  мука,
Хочу  взяти  ще  за  ручку,
Свою  лапоньку  –  онучку.
Другий  «дід»,  бо  це  вже  вік,
Хоч  ще  вправний  чоловік…
Ще  їм  сало,  п’ю  чарчину,
Не  ображу  і  дружину,
Як  дівчата  йдуть  бува,
Як  пропелер  голова.
Третій  «дід»  в  мені  живе,
Певно  нас  таких  багато,
Куди  час  нас  заведе?
Чи  в  житті  ще  буде  свято?
Маю  шану  від  людей,
Та  не  маю  я  грошей…
Хоч  прожив  чимало  літ,
Та  без  грошей,  хто  я?  –«Дід».
Не  шкодую!  Не  біда!
Внуки  є  і  я  багатий!
Як  щебече  дітвора,
То  найбільше  в  мене  свято!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373456
дата надходження 26.10.2012
дата закладки 04.06.2013


Маргарита Шеверногая (Каменева)

Літературний оргазм

Ще  вчора  ти  був  просто  чоловік.
Не  мій.  А  чий,  мене  не  хвилювало.
Ти  до  жіночої  уваги  звик  –
Ще  б  пак,  Поет!  Це  трохи  діставало.

Та  що  мені?  Ідеш  своїм  шляхом,  
Закохуєшся  і  складаєш  вірші.
Здавався  ти  брутальним  мужиком.
А  вірші  –  що  ж?  У  мене  теж  не  гірші!

Як  наші  паралельні  два  світи
Раптово  перетнулися,  не  знаю.
Не  пам’ятаю!  Тільки  якось  ти
Заполонив  моє  єство  до  краю…

Спочатку  щирим  словом  здивував
І  зацікавив  рідкісним  акцентом.
Маленькими  ковточками  вживав
Мої  думки,  присмачені  абсентом.

Зелений  заборонений  напій
Потроху  викликав  чудне  бажання
Злетіти,  опинившись  серед  мрій
Зеленооких  муз  твого  кохання.

Ти  усміхався,  впізнаючи  вплив
П’янких  словосполучень  і  метафор:
Коли  перед  очима  світ  поплив
І  затягло  мене  у  вир  анафор,

Синекдох,  метонімій,  порівнянь,
Епітетів,  гіпербол,  перифразів,
Ти  поманив  у  світ  хмільних  бажань,
Де  кришталевий  блиск  сльозинок-стразів

Звабливо  мінився  веселкою  чуттів:
Веселощів  і  суму,  здивування,
Від  спеки  –  до  північних  холодів,
Від  щастя  –  до  розчарування.

Солодкими  словами  цілував,
Плечей  торкався,  ніжно  пестив  груди,
Рядками  непомітно  роздягав
(Приємно,  як  уміють  словоблуди),

Розпалював  невидимий  вогонь,
Голубив,  піднімаючи  на  хмари,
І  я  вже  не  соромилась  того,
Що  грав  моїми  струнами  гітари…

Так  хороше!  Злітаю  до  небес!
Смак  на  вустах  твоїх  віршів  фактурний…
Ти  як  ПОЕТ  в  очах  моїх  воскрес!
Це  перший  мій  оргазм  літературний.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414508
дата надходження 31.03.2013
дата закладки 04.06.2013


Маргарита Шеверногая (Каменева)

Я тебе розлюблю

Я  тебе  розлюблю,  коли  з  клена  останній  листок
Облетить  і  впаде,  умираючи,  просто  під  ноги.
Ти  розтопчеш  безжально  красу,  не  сповільнивши  крок,  
Не  помітиш  мене  і  не  звернеш  з  прямої  дороги.

Я  тебе  розлюблю,  коли  снігом  засипле  сліди  –
Паралелі  блукань  у  життєво-сумній  круговерті.
Ти  пішов  –  і  в  душі  поселились  навік  холоди,
Щоб  зігрітись,  палю  на  долонях  признання  відверті.  

Я  тебе  розлюблю,  коли  з  попелу  марних  надій  
Проростуть  ніжні  квіти  кохання  –  нової  отрути,
На  п’янкий  аромат  налетить  рим-віршів  спраглий  рій…
Я  тебе  розлюблю!  Але  так  і  не  зможу  забути…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425901
дата надходження 19.05.2013
дата закладки 04.06.2013


Jim Drake

Хочу (. ) Продовження.

Хочу  тобою  напитись,
І  бути  п'яним  до  смерти,
Тобою-росою  вмитись,
І  все,  що  боліло,  стерти.

Тебе  хочу  у  ресторані,
На  столі  перед  собою,
В  театрі,  на  телеекрані,
В  кіно,  щоб  відерце  з  тобою.

На  першому  місці  у  списку
В  меню  мого  раціону,
Я  хочу  тебе  цілу  миску
Солодку,  гірку,  солону.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340773
дата надходження 30.05.2012
дата закладки 03.06.2013


Jim Drake

Трохи сумного…

Розбивалися  краплі  об  підвіконня,
Об  жорстокі  слова  розбивались  серця,
Спрагло  пив  насолоду  із  твоїх  долонь  я,
Ти  в  мене,  я  думав,  як  муза  в  митця.

Розбивались  серця  і  об  вчинки  жорстокі,
Об  неприязнь  шалену  кололись  вони,
І  на  віки  лишалися  шрами  широкі,
Як  на  землях  лишаються  після  війни.

Обіцянки  і  клятви  -  усе  розбивалось,
Вмить  мололося  все  на  червону  муку.
А  я  згадую  зараз,  як  все  починалось,
Яким  п’яним  я  був,  не  розгледів  таку….

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429183
дата надходження 03.06.2013
дата закладки 03.06.2013


євген уткін

НІ ТЕ НІ СЕ



-Тату,    а    який    синонім
До    слова    чорнило,
Запитав    у    батька,
Школярик    Данило

Батько    глянув,здивовано,
На    малого    сина
-  Це    ж    вино  червоне,    біле,    
Золота    долина.

А    не    сіло    і    не    впало,
Як    це    і    ні    те    й    ні    се.
Знов    питається    Данило,
Йому    треба    знати    все.

-    Якщо    чверточку    чорнила,
На    трьох,    доля    принесе,
Це    не    впало    і    не    сіло
-    це    і    є    -    ні    те    ні    се.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429194
дата надходження 03.06.2013
дата закладки 03.06.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.06.2013


євген уткін

КАЖУТЬ ЛЮДИ ТО НЕ КУМ усмішка

Кажуть    люди  -  то    не    кум,
Що    куму,    свою,    забув,
А    ще    кажуть  –  не    кума,
Як    за    кума    забува.

Кума    хвора    всесторонньо,
Вже    замучило    безсоння,
Бо    нещасній  цій      кумі,
День  і  ніч-    кум    на    умі.

Кума    мучить    міозит,
Допіка    радикуліт,
Та    зникає    все    за    мить.
Лиш    кума    замайорить.

Кум  у    гречку    шугає,
Бо  кума  там  чекає
Кума    в    гречку    манить-
Бо  кума    там    сидить.

Гречечка  не  шелестить
Ніщо    в    гречці    не    болить  –
Кум    з    кумою    про    це    знають,
Через    те    туди    й    стрибають.

Вип’єм  люба    кумасенько,  
Щоб  жилося  веселенько  
Вип’єм    раз,  і  ще  разок,
Сизокрилий    голубок.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260210
дата надходження 17.05.2011
дата закладки 03.06.2013


євген уткін

ЖІНКАМ КЛУБУ ПОЕЗІЇ НА ЧЕСТЬ СВЯТА ВОСЬМОГО БЕРЕЗНЯ.

Сьогодні,  я  у    цей  чудовий  ранок,
Такий  прекрасний,  сонячно  ясний,
Вітаю  всіх  поеток  –  коліжанок
З  жіночим  святом  й  зустрічі  весни.

Хай  квітнуть  посмішками  ваші  лиця.
І  ще  я  вам  бажаю  над  усе
В  достатку  й  мирі  жить.  Хай  здоровиться,
Нехай  Пегас  натхнення  принесе.

Додати  хочу  до  свого  вітання.
Хай  Муза  буде  поруч  все  життя.
І  вірного,  жагучого  кохання,
Амур  дарує  аж  до  забуття.

Коханні  будьте  завжди  і  шановні.
Насамкінець    додам  до  своїх  слів.
Нехай  святкові  чари  будуть  повні
А  ніч  –  палких  та  ніжних  пестощів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320062
дата надходження 08.03.2012
дата закладки 03.06.2013


євген уткін

ДВА КРИЛА

Війнули    холодні,    колючі    вітри,
Мороз    посріблив    пелюстки    хризантем.
Ми    поруч    у    двох      чарівної    пори,
Замріяним    садом    замріяно    йдем.

Нам    листя    опале    шепоче    згадай,
Літата    молоді    і    квітучий    розмай,
Ті    дні    неповторні,    і    череду    мрій,
І    все,    що  згубилось    за    плином    подій

Ми    весни    удвох    зустрічали    не    раз.
У    парі    зустрінемо    болісний    час.
І    горе,    і    радість,  і      тугу    і    біль
І    долю,  й    недолю    розділем    навпіл

Хай    виють      вітри,    нехай    осінь    дощем,
Свій    шлях    до  кінця,    ми    з    тобою    пройдем.
Мій    друг,    вірний    друг,    ти    і    я    два    крила.
Нас    доля    у    пару      навіки    звела.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365891
дата надходження 22.09.2012
дата закладки 03.06.2013


євген уткін

А Я БОСОНІЖ ПО РОКАХ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=F2DgNhYBRa0[/youtube]



Чому  зі  мною      так  буває
Уже  ж  минуло  скільки  літ,
У  снах  я    часто  повертаю
У  той,    солодкий,    дивосвіт

Де  залишилося  далеке:
Заквітчаний  весною  сад,
На  лісі  випарені  глеки,
І  безкінечний  спів  цикад.

Де  під  горою  наче  стрічка
В  квітучих,  тихих  берегах,
З  дитинства  люба  й  рідна  річка
Між  верболозом    у  лугах.

Де  в    ніжно-весняній  в  обнові
Барвисто-сонячний  розмай,
І  тихі  зорі  бурштинові
І  за  селом    дубовий  гай,

Двір  в  чорнобривцях  та  нагідках
І  мама,  в  клопотах  завжди
Литовчиха,    наша  сусідка,
І  борщ,  зелений,  з  лободи  

Ще  хата,  наша,  часто  сниться,
Уросла  в  землю  до  вікон,
І  спориші  біля  криниці,
і  рушники  біля  ікон

Курна    дорога  біля  хати
А  за  дорогою  ставок
А  далі  голубі  блавати
Заполонили  моріжок.

Витають      спогади  роками
А  я  босоніж  по  роках
Мандрую  веснами,  літами
У  спогадах  та  у  думках.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391943
дата надходження 12.01.2013
дата закладки 03.06.2013


євген уткін

НА МЕЖІ

Щемко,  і  так  тяжко  на  душі
На  село  померле  споглядати.
Тут  де  породила  сина  мати,
Спогади  лишились  на  межі.

Страшно  коли  мертву  тишину,
Відчуваєш  наче  у  могилі.
Із  дитинства  краєвиди  милі,
В  заростях  гіркого  полину.

Гірко  усвідомлювати  те,
Що    життя    давно  тут    закінчилось
Не  пізнати  –  так  усе  змінилось
Навіть  і  садок  не  зацвіте.

Все  що  залишилось  від  села  –
Спогадом  тривожить,  аж  до  болю.
Це  гніздо  лелече  на  тополі,
Та  духмяна  річенька  мала.

Здичавіле  поле  до  межі.
Далі  можна    вгледіть    асфальтівку,
Що  вела  когось  в  свою  домівку,
А    тепер  там  звірі  та  вужі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247732
дата надходження 17.03.2011
дата закладки 03.06.2013


євген уткін

двір

Стою  серед  двору  в  журбі  й  самотині,
Дитинство  моє  в  цій  лишилось  хатині,
Привітна,  ошатна,  білесенька  хата,
Тепер  сирота  без  вини  винувата.
Стоїть  на  подвірї    зарослім,  безликім,
Похмурою  пусткою  в  смутку  великім.

Трухляві  стовпці  залишились  від  тину,
Густі  полини  заглушили  калину,
Зогнив  журавель,  завалилась  криниця  ,
Була  ж  в  ній  холодна,  криштальна  водиця.
Замість  чорнобривців-  дурман  з  лободою.
На  дворищі  дикім  -  недоля  з  бідою.

Не  так  ще  давно  тут  життя  вирувало.
Навколо  цвіло,  гомоніло,  співало.
Дідусь  свіже  сіно  заносив  у  клуню.
Бабуся  доїла  корову  Ласуню.
Татусь  на  роботу  ішов  рано  з  ранку,
І  мама  завжди  поспішала  на  ланку.

А  ми,  із  сестрою,  ходили  до  школи.
Здавалось  життя  не  скінчиться  ніколи.
Здавалось.  А  виросли,  повилітали    
З  гнізда  у  світи,  а  батьки  повмирали.
І  двір  залишився  в  селі  сиротою,
З  недолею  злою  з  гіркою  бідою.

А  скільки  ж  дворів  потопають  у  хащах,
Забутих,  покинутих  напризволяще
По  всій  Україні.Зникають  по  селах.
Колись  велелюдних,  багатих,  веселих.
...Стою  серед  двору,  в  немилій  годині.
В  задумі  великій,  в  журбі  й  самотині.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244315
дата надходження 01.03.2011
дата закладки 03.06.2013


Cre8_4_U

Вона, мов день з травневими очами…

Вона,  мов  день  з  травневими  очами,
В  її  устах  всміхається  весна,
В  зіницях,  ніби  літніми  ночами,
Сіяє  сонцем  зірка  чарівна.

Вона  закохана  в  дощі  й  травневі  грози,
Вона  співає  пісні  про  любов,
Вона  сміється,  щоб  сховати  сльози...
Вона...  мов  янгол,  що  з  небес  зійшов.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350213
дата надходження 13.07.2012
дата закладки 02.06.2013


Андрей Кривцун

Жена поэта

Я  дарю  тебе  снежинок  пригоршни  -  
То  вода  живая,  пей  её,
Закуси-ка  месяца  коврижкою,
Что  как  раз  над  городом  плывёт.

Улыбнись  улыбкою  улыбчивой,
Распахни  глазастые  глаза,
Посмотри  на  небо  -  там  я  выстроил
З`амок,  что  пером  не  описать.

Грустно  покачаешь  ты  головушкой
И  устало  ручкою  махнёшь  -  
Дескать,  разливаешься  соловушкой,
Сам  же  гвоздь  нормально  не  вобьёшь,

Замок  даришь,  а  в  хрущёбе  маемся,
Мяса  уже  месяц  не  едим,
Сексом,  чтоб  согреться,  занимаемся.
А  любовь…  Да  лучше  промолчим!

Поцелуем  в  губы  твои  выстрелю,
Оборвав  житейский  монолог.
Лепестками  ложе  наше  выстелю
(Сколько  ж  клумб  обраконьерить  смог!).

Распахну  тебя  на  нём,  любимую,
Милую  ворчуньюшку  мою.
Унесу  устами  в  небо  синее
И  в  хрустальном  замке  поселю.

Завтра,  ты  наверно,  по  традиции,
Скажешь,  что  всё  было  «так  себе».
Станешь  поддевать  словами-спицами
И  колючеглазо  так  смотреть.

Но  фальшив  каркас  брони  шипованной  -  
Это  знаешь  ты,  и  знаю  я.
Сердце-мотылек,  мной  зачарованный,
Никуда  не  хочет  улетать.


2007

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424157
дата надходження 11.05.2013
дата закладки 02.06.2013


євген уткін

Погане виховання (усмішка)

Швидкий  потяг  до  Одеси
Мчить  -    немов  ракета
У  вагоні  сидить  дядько
Згідно  до  білета

А  навпроти  африканець,
Мавпочка  на  спині,
Де  та  Африка  ,  а  він  
В  нас  на  Україні.

Дядько    думає    вечерять.
На  столі  хлібина,
Четвертина  сала,  пляшка,
Чарка,  цибулина.

Мавпеня  уздріло  сало
І  мов  блискавиця
Четвертину  хвать,  і  миттю,
На  третю  полицю.

Чарка  дядькові  у  роті
Мов  кістка  застряла.
Як  це  так?  Мала  нахаба
Сало  в  нього  вкрала.

Негр  до  мавпи  каже  строго
-  Що  за  жарти  Мікі?
Поверни  негайно.  Чуєш?
Ти  ж  уже  великий.

А  те  бісеня  трикляте
Очима  моргає
Четвертину,  аж  за  спину
І  не  повертає.

Дядько,  уже  як  оговтавсь,
Криконув  що  мочі
-  Ти  Миколо  чого  батька  
Слухати  не  хочеш?

Поверни  негайно  сало
Бісова  дитина.
І  до  негра.  –  Вам    не  сором
За  такого  сина?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303708
дата надходження 02.01.2012
дата закладки 01.06.2013


Alisha

Серёжки (дет. )

Серёжка  однажды  (не  в  шутку  –  всерьёз)
Серёжки  Светланке  в  подарок  принёс.
Их  сам  выбирал  для  девчонки-соседки,
Срывал  аккуратно,  взобравшись  на  ветку,
Чтоб  крепко  держались  две  вишенки  в  паре,
Понравился  чтобы  Светланке  подарок.
А  если  серёжки  носить  надоест,
Их  можно  вдвоём  с  удовольствием  съесть!



===
адрес  фото:  http://lori.ru/1198375

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425280
дата надходження 16.05.2013
дата закладки 01.06.2013


Лілу Амбер

Сонні поцілунки

Як  мені  тебе  не  вистачає,
Привидом  блукаю  по  стіні.
Час  іде,  а  я  в  руках  тримаю  
Світло-ніжні  невагомі  дні.
Сумно  день  мовчить  на  підвіконні,
В  темряві  на  стелі  ніч  тремтить,  
Причаїлись  поцілунки  сонні,  
Щоб  мене  у  спогадах  втопить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428265
дата надходження 30.05.2013
дата закладки 30.05.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.05.2013


Окрилена

Колись…

Немов  десерта  подали  невчасно  -
квітневий  сніг  обабіч    як  халва.
Коли  навколо  тане,  небо  гасне  -
у  босих  снах  куйовдиться  трава.

Як  добре,  що  Ти  є:  це  так  важливо  -
У  грудях  чую  клекіт  лелечат
і  навіть  у  думках  стаю  щаслива,
бо  носиш  ясне  сонце  на  плечах.

Потоки  не  спинити,  бо  розлито
у  часі  водопілля  затяжне…
А  хочеться  повірити  у  літо:
прийде  учасно  –  тепле,  осяйне.

Покриється  рум’янцями  суниця,
Запахне  медом  і  зійде  підбіл...
А  Ти  не  перестанеш  мені  сниться  –
можливо  як  і  я?  Колись…  тобі…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416070
дата надходження 06.04.2013
дата закладки 29.05.2013


Окрилена

Тюльпани

Вона  прийде,  
жадана  і  терпка.
По  талих  водах.  
Жменька  журавлини
брунатним  соком  
скотиться,  злегка  -
обдасть,  немов  
жаринками.  
На  глині  -
за  кроком  крок,  
розійдеться  капіж,
а  де-не-де  -
гірчичники  проталин.
Легеням  вільно  
дихати,  бо  скрізь
напнули  лук  
закохані  тюльпани.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399667
дата надходження 09.02.2013
дата закладки 29.05.2013


Окрилена

Ніжний…

Сльозиться  січень.
Вітер  Дон-Кіхотом
розгойдує  щосили  
вітряки.
Грайливе  сонце  
лиє  позолоту,
дерева  очищає  
від  луски.

Дарма,  що  ночі  
темні,  довгополі  -
рибини  снів  
шугають  крейдяні….
У  грудочку  
збиваюся  відколи,
верлібрами  
розтягуються  дні.

І  так  щодня  –
відшукую  причетність,
звільняюся  і….
знову  в  каземат…
І  знаю,  що
не  скоїти  утечі,
і  прихистку  
від  ніжності  нема.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396259
дата надходження 28.01.2013
дата закладки 29.05.2013


Luchina

Одцвітають каштани (присвята вчительці від сина)

Одцвітають  каштани  в  Стрию,
у  легкому  танку  облітають.
Я  учительку  рідну  свою,
мов  уперше,  сьогодні  вітаю.

Математика,  мова,    письмо  -
так  нелегко  давалися  часом...
Але  Усмішка  Ваша,  немов
оберіг  для  душі  і  прикраса.

Щиро  дякую  Вам  за  добро  
і  за  віру  у  мене  й  терпіння...
Промайнув  наш  останній  урок,
як  минає  каштанів  цвітіння.

УрочИстий  і  радісний    день!    
В    однокласників  погляд  тривожний.
В    п'ятий  клас  нас  за  руку  веде
перша  вчителька  й  Матінка  Божа!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426635
дата надходження 22.05.2013
дата закладки 22.05.2013


Михайло Гончар

На вулиці сина

           [i]Лейтенант  Сергій  Гаврилюк,
           єдиний  син  у  батьків,мій  небіж,
           в  22  роки  загинув  у  Афганістані.
           Вулицю,де  й  зараз  живуть  його  
           батьки,названо  його  іменем.
           Цей  вірш  присвячений  його
           світлій  пам'яті.[/i]

                         Ой,  на  горі  вогонь  горить,
                         а  в  долині  козак  лежить...
                               (з  народної  пісні)

Крижопіль,вулиця  Гаврилюка...
           Така,напевно,доля  клята!
В  Афганістан  ввели  війська-
           осиротіли  батько  й  мати.

Господь  заплакав  від  жалю,-
           віддав  єдиного  їм  сина...
І  лейтенант  С.  Гаврилюк
           навік  вернувся  в  Україну.

Ой,  на  горі  душман  лежить,
           а  шураві  у  межигір'ї.      
 Ой,в  когось  серце  заболить,
           хтось  заголосить  на  подвір'ї.

Байдуже  сонце  не  змигне,
         пильнує  все  спекотним  оком
І  чорна  звістка  не  мине-
         вже  гупає  бездушним  кроком.

Додому  все-таки  дійшла,
         постукала  в  батьківську  хату,
На  очі  хмарою  лягла...
         -Простіть,  пробачте,  мамо  й  тату.

Прощай,дружинонько,поплач.
         Прости-лишив  тебе  вдовою.
Маленька  донечко,  пробач,
         що  так  зустрілися  з  тобою...

Осінні  світяться  зірки,
         ключ  журавлиний  журно  плине.
Живуть  посивілі  батьки
         і  ходять  вулицею  сина.

         

           

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417002
дата надходження 09.04.2013
дата закладки 22.05.2013


Михайло Гончар

Ніч над мокрими дахами

Ніч  над  мокрими  дахами-
Осінь-темно  й  слизько.
Брешуть  пси  попід  хатами,
Що  весна  не  близько.

Правду  брешуть...ой,далеко
До  весни,до  літа!
Упірнути  б  в  літню  спеку,
Душу  обігріти.

Мокрий  морок  змерзлим  гадом
Заповза  під  шкуру,
Ноги  чвакають  поради
Як  пройти  баюри.

Десь  міста  пливуть  в  неоні-
Ніч  дратують  вперто,
Куля  нудиться  в  патроні-
Виглядає  жертву.

Все,як  завжди,з  крові  й  плоті-
Родиться,вмирає,
Той  гне  кирпу  у"Тойоті",
Той  пляшки  збирає.

Той  несе  соломи  в'язку
Кабанця  смалити
І  плекає  думку-казку
Праведником  жити.

Є  всього  тепер  до  дїдька-
І  сміхів  і  плачу.
Президент  є...і  не  тільки,
Лиш  нема  удачі.

Переживши  різні  "ізми"-
Й  це  переживемо.
Хай  сутужно,хай  завізно-
Розум  не  проп'ємо.

Осінь,темно  й  слизько
І  весна  не  близько.
               1903р.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425545
дата надходження 17.05.2013
дата закладки 22.05.2013


Михайло Гончар

Дві біди

Смішна  біда  у  тітки  Зіни-
Сміятись  хочеться  до  сліз...
Пішли  дощі-пропало  сіно.
Чим  годувати  взимку  кіз?

На  пляжі  бідкаються  пані:
"Даремно  їхали  сюди!"
Дощі  й  дощі,усе  в  тумані-
Нема  де  вигріти  зади...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426659
дата надходження 22.05.2013
дата закладки 22.05.2013


Веруш Далі

Мамині слова

Знаєш,  -  іноді  казала  мама,-
У  кожного  в  житті  є  своя  драма.
На  кожного  в  свій  час  біда  полює,
Й  для  кожного  веселка  день  малює.

А  ще  я  буду  згадувати  знов  і  знов,
Що  нема  ще  кращих  ліків  ніж  любов.
Потрібно  серце  ніжити  й  плекати,
Аби  не  довелось  комусь  його  латати.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426196
дата надходження 20.05.2013
дата закладки 22.05.2013


Flexis

Ноябрьская исповедь

Mнe  кaжeтcя,  чтo  я  ceбя  иcтpaтил.
Пopa  yйти  c  тocкoй  нaпepeвec.
Ha  paвнoдyшнo  бeлыe  тeтpaди
He  выдoxнyть  циaнoвыx  нeбec.
...Oбpyшaтcя  мeчты.  И  бyдeт  вpeмя
Злopaдcтвoвaть,  бeлeя  нa  виcкax,
Чтo  жизнь  пpoвeл  нaпpacнo  и  нe  c  тeми,
Чтo  цeль  былa  yнылa  и  низкa.
Чтo  зpя  тoгдa  cмeнить  cвoбoдy  cмoг  нa
Meжcтpoчнyю  внeвpeмeннyю  тoпь...

...Oceнний  дoждь  зaглядывaeт  в  oкнa,
Oтcтyкивaя  фиpмeннyю  дpoбь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291341
дата надходження 07.11.2011
дата закладки 22.05.2013


Flexis

Ты заживешь…

Ты  заживешь...  
И  мир  зажав  в  кулак,
Изучишь  все  прокуренные  кухни.
И  будет  ждать  за  пропастью  просак,
Пока  твоя  надежда  не  протухнет.
Но,  храбростью  и  мелочью  звеня,
На  кураже  от  выпивки  и  книжек,
Свой  романтизм  умело  променяв
На  девочек  веселеньких  и  рыжих,
Ты  заживешь...
Прожженные  года
Устав  кромсать  на  пьяные  отрезки,
Поймешь,  что  ты  давно  себя  продал,
Но  этим  поделиться  будет  не  с  кем.
И  с  юных  лет  простреленная  грудь,
И  с  юных  лет  ни  вечности,  ни  Бога...
Сомкнется  все  в  один  нелепый  путь,
Которого  останется  немного.
Ты  заживешь..
С  тобою  пустота
И  звездами  засеянное  небо.
Вся  жизнь  твоя  забавна  и  проста  -
Прожаренное  до  смерти  плацебо.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351135
дата надходження 18.07.2012
дата закладки 22.05.2013


Flexis

Неношеные вещи

Как  жаль,  что  снег  не  выпадет.  Прощай,  
Последний  признак  призрачного  счастья.  
Я  задохнусь  в  неношеных  вещах,  
Любимых  и  ненужных  в  одночасье.  
Твоей  любви  не  хватит  для  зимы  
И  для  снегов,  твое  скрипящих  имя.  
Холодное  зачеркнутое  "мы"  
Скользит  соленым  чем-то  по  щетине.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297587
дата надходження 03.12.2011
дата закладки 22.05.2013


Тетяна Луківська

На нашу лавку осінь підсідає…

На  нашу  лавку  осінь  підсідає…
У  бесіду  осінню    з  листопадом.
Тут  нас,  на    жаль,  уже  немає.
І  лише    смуток  бродить  садом.  
Туманом  щільно  листя  обгортає,
І    не  знайти  минулого    кохання.
Іду  до  осені,  вона  лиш  знає  ,
Що  саме  зустріч  тут  була  остання.
Тихо  злітає    золоте  листів'я…
В  долоні  щедро  ми    його  ловили.
В  букет  складали…  та  чужим  міжгір'ям  
Любов  надвоє  нашу    розділили.
Сумую  я  в    осінньому  барвисті,  
І  спомини    щораз  перегортаю.
В    букеті  осІнь    жовкне  ли'стом.
Твоя  ж  …    у  другу  долю  завертає.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373639
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 22.05.2013


Олександр Ковальчук

ВЧИТЕЛЯМ ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ

Подвір’я.  Ранок.  Спів  пташиний.
Трамвай.  Тролейбус.  Шум.  Машини.
Малеча.  Сльози.  Дитсадок.
Робота.  Дзвоник  на  урок.

Підручник.  Крейда.  Гамір  в  класі.
Портфель.  Журнал.  Букет  у  вазі.
Екзамен.  Правило.  Білет.
Питання.  Відповідь.  Макет.

Підказка.  Страх.  Складна  задача.
Дзвінок.  Оцінка.  Перездача.
Контрольні  й  зошити  в  пакет
Для  перевірки  на  десерт.

Педрада.  Звіт.  БатькІвські  збори.
Навчальний  план.  Дитячі  твори.
Не  шкода  щирих,  вдячних  слів.
Шануймо  працю  вчителів!  

Там  у  дитячому  садочку
За  ними  плаче  син  чи  дочка.
Вони  ж  тим  часом  для  людей
Натхненно  вчать  наших  дітей.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419982
дата надходження 21.04.2013
дата закладки 22.05.2013


Н-А-Д-І-Я

Чому сумний стоїш біля порогу?

Я  ж  знала,  що  до  ранку  все  мине.
Чому  ж  сумний  стоїш  біля  порогу?
Ну  що  ж,  проходь  і  обійми  мене.
Який  же  несміливий  став,  НЕБОГО.

Іди  хутчій  до  мене,  МОЯ  РАДІСТЬ!
Ну  досить!  Все!  На  тебе  я  не  злюсь...
Я  знаю,  МІЙ  ХОРОШИЙ,  твою  слабість:
До  серденька  твого  я  притулюсь.

Ось  ти  й  розтав...Тепер  вже  стало  краще.
Чому  ж  це  ти  мінлива  так,  душа?
Ще  вчора  ти  казала,  що  НІЗАЩО,
А  зараз  у  обійми  поспіша!

Нащо  весну  нам  кликати  раніше?
Якщо  й  без  неї  губи  -  майський  мед!
В  твоїх  обіймах,  ЛЮБИЙ,  так  тепліше.
Я  знала,  що  так  буде,  наперед...

Ми  знову  поряд.  Бурі  пролетіли...
Дивись  в  вікно:  надворі  знову  сніг.
І  що  для  нас  розлука  -  зрозуміли.
Тому  і  кожен  з  нас  любов  оцю  беріг.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402104
дата надходження 18.02.2013
дата закладки 22.05.2013


Н-А-Д-І-Я

Думаю, що втрачу небагато…

У  промінні  ранок  вже  скупався.
Та  блищить  на  травах  ще  роса.
Місяць  відсвітив  і  спать  подався.
Новий  день  із  ночі  воскреса.

Шепотять  розбуджені  листочки.
Вітер  позіхає  з-поміж  віт.
Ну  а  день  крокує  собі  мовчки
І  міняє  темряву  на  світ.

До  мого  вікна  підкрався  промінь.
На  вустах  усмішка  розцвіла.
Простягла  до  сонця  я  долоні.
Позитив  зібрала...  Я  змогла!

І  нехай  зі  мною  ти  не  поряд,
Сумувать  за  цим  нема  причин.
Кину  на  красу  весняну  погляд,
Для  душі  знайду  перепочин.

Думаю,  що  втрачу  небагато,
Бо  з  тобою  ми  давно  чужі.
Хай  свобода  це  не  зовсім  свято,
А  маленьке  торжество  душі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425526
дата надходження 17.05.2013
дата закладки 22.05.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.04.2013


Ольга Ратинська

Я згадала… (ностальгічне)

Я  згадала  учителя  школи  
Пальці  довгі  і  крейду  як  сніг  
Його  стан,  усміхнені  брови  
Мову  чисту  і  сонячний  сміх  
 
Я  згадала  як  парта  повчала  
Скільки  років  навчалась  за  ній  
І  як  ніжки  під  нею  ховала  
Від  учителя,  він  кричав  "стій"  

А  я  бігла  летіла  мов  пташка  
Не  збирала  у  жменьки  надій  
Мрії  плескались  в  моїх  чашках  
Він  всміхався  росточком  "радій"  

Я  згадала  згадала  згадала  
Маски  гриму  на  фейс?!  Ні,  не  мала  
Колосочками  стрічки  вплітала  
Я  зранечку  співала  пісень  

Отже,  вміла,  цинізму  не  знала...  
Поверни  мені,  боже,  той  день...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419152
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 30.04.2013


Ольга Ратинська

Їй би цвіту… Вишневого цвіту…

Сіре  небо  сховало  надії  
Та  я  мріями  сходинки  грію  
Пригортаюсь  і  пещу  волосся  
Поруч  ти...  Знову  знову,  здалося  
Ця  весна  -  ніби  осінь  настала  
Душу  стиснула  п'яльці  дістала  
Вишиванкою  листя  дороги  
Півмолитви  на  всю  нема  змоги  
Люди-велетні  топчуть  травинки  
Птахи  з  рук  позбирали  б  скоринки  
Мошкара  не  засліплює  очі  
Ця  весна  кропивою  торочить  
Одежини  збирає  по  світу  
Їй  би  цвіту...  Вишневого  цвіту...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418496
дата надходження 14.04.2013
дата закладки 30.04.2013


Паша Броский

Розв’язки доріг

Розв’язки  доріг,  та  думки  не  дійдуть  розв’язки,
В  дорогах  автівки,  в  автівках  -  очі  сумні,
Ніч  мовчки  йде  містом,  мов  озером  ряска,
І  всі  ми  разом,  та  самі  собі  самі...

Навіщо  ти  палиш?  Що  справді  від  цього  легше?
Ніяка  отрута  не  спинить  душевний  щем,
Не  слухай  "Мінздрав",  "Мінздрав"  безсоромно  бреше,
І  довбані  ЗМІ  розбивають  святині  вщент...

Чого  ти  сумуєш?  Хіба  я  давав  тобі  привід?
Розходяться  люди,  немов  розвідні  мости,
І  стільки  вар’ятів,  і  ти  серед  них,  мов  привид,
І  стільки  розлук,  що  без  них  вже  не  можеш  ти...

Твої  цигарки  лоскочуться  присмаком  м’ятним,
І  зорі  на  небі  висять,  мов  на  гілці  Іуда,
А  знаєш,  є  люди-наркотик  -  не  можна,  а  тягне,
І  люди,  мов  тортик,  солодкі,  але  вже  нудить...

І  знаєш,  від  цього  усього  зовсім  не  смішно,
І  знаєш,  гризе,  мов  собака,  сумління  вперте,
У  серці  закладена  бомба  й  до  вибуху  зовсім  трішки,
І  все  що  ти  хочеш  -  це  тупо  лягти  і  вмерти...

©  Паша  Броський

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420315
дата надходження 23.04.2013
дата закладки 25.04.2013


Паша Броский

Чому чоловіки козли?

чому  чоловіки  козли,
пацанчики,  мужлани,  "дяді",
яку  тут  відповідь  даси?
мабуть,  тому,  що  баби  -  бл*ді...

а  баби  -  бл*ді  від  чого?
і  як  вони  такими  стали?
мабуть,  не  було  би  того,
не  будь  ті  мужики  козлами...

але  буває  "жизнь"  така,
що  жіночка,  майбутня  матір,
буває  гірша  від  козла,
ну,  а  мужик  -  бл*діше  бл*ді...

і  як  тут  буть,  і  що  робить?
коли  кругом,  як  в  пеклі  Цербер,
як  же  змінити  прикрий  світ?
все  просто...  починай  із  себе...  

©  Паша  Броський

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420827
дата надходження 25.04.2013
дата закладки 25.04.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.04.2013


Просто Поля

кроме оргазмов

Не  просто  хотеть  ее.  
 Что-то  сильнее.  
 Не  просто  от  тела  рассудок  терять.  
 А  что-то  весомее,  что-то  –  важнее;  
 Потребность  
 как  будто  спиной  к  батарее  
 прижаться  зимою  –  
 тепло  сохранять.

Не  только  хотеть  ее,  
 ну,  как  в  порнушке.  
 И  помнить,  какого  размерчика  грудь.  
 А  знать  ее  родинки,  шрамы,  
 веснушки,  
 хотеть,  чтобы  рядом  она  на  подушке.  
 Чтоб  кроме  оргазмов  –  
 еще  что-нибудь…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350006
дата надходження 13.07.2012
дата закладки 20.04.2013


Просто Поля

трохи більше, ніж хіть

Ми  будемо  разом  і  нам  буде  добре
до  болю.
Шалено.  
Безглуздо.  
Нестримно.  
І  тільки  на  мить.
П'яніючи  враз  від  кохання  
і  від  алкоголю,
ми  будем  любити.  
А  це
трохи  більше,  ніж  хіть.

Ми  будемо  разом.  
Ми  будемо  разом  
мовчати.
Ти  будеш  губами  торкатись  моєї  руки.
І  будеш  ти  жадібно  всюди  мене  
цілувати.
Мене  цілувати..
А  потім-уже  навпаки.

Ти  потім  згадаєш  ту  ніч,  бо  вона  
неповторна,
в  думках  збережеш
мій  легкій  силует  у  пітьмі,
мій  лагідний  шепіт,
ту  ніч,  що  була  така
чорна,
як  колір  білизни,
що  була  тоді  на  мені.

П'яніть  від  кохання,  не  маючи  змоги  напитись-
не  всім  пощастило  відчути  подібне  цілком.
Ми  будем  любити.  
Щоб  потім  навік  розлучитись.
Без  жалю,
назавжди,
похмілля  не  треба
обом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350997
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 20.04.2013


Просто Поля

моє найкраще літо

Моє  найкраще  літо  визначалось
тобою,  (щоб  твоя  в  ліжку  спина),
грейпфрутами,  коли  ми  зустрічалися,
і  тільки  соком  з  них-коли  сама.

За  те  найкраще  літо  піклувалися
можливі  всі  плацкартні  поїзди.
Цілую  колії,  і  дякую,  що    рвалася
у  руки,  важливіші  від  води.

Моє  найкраще  літо  пам'ятається,
тим  як  ти  спав  так  близько,  як  дитя..
Нехай  воно  скоріше  повертається  -  
те  літо  щастя.  Решта  все  -  сміття.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367852
дата надходження 01.10.2012
дата закладки 20.04.2013


Просто Поля

а ще ти пахнеш, як грейпфрути

Від  тебе  запах  того  літа,
надійності  і  трохи  -  їжі.
І  вихідних,  коли  роздіта
тобі  впадала  в  очі  хижі.

Ти  пахнеш  синіми  версаче
І  як  олдспайс,  та  вже  геть  мало.
Люблю  обидва.  І  тим  паче,
Що  те  і  інше  дарувала.

А  ще  ти  пахнеш,  як  грейпфрути
ті  голі,  чищені  руками.
Цікаво,  може  ще  кому  ти
пахнеш  точнісінько  так  само?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395242
дата надходження 25.01.2013
дата закладки 20.04.2013


Liuba29

Багато людей навколо, тебе серед них не бачу. .

Багато  людей  навколо,
тебе  серед  них  не  бачу.
Усе  це,  мов  замкнуте  коло,
образа  і  знову..  пробачу.
Рятує  від  ночі  кава,
від  тебе  ніщо  не  рятує.
Без  успіху  наша  вистава,
чому  ж  я  тобі  аплодую..?
Від  слів  твоїх  рани  до  крові,
залишити  чи  лікувати??..
Якщо  ти  живеш  без  любові  –
не  стану  тобі  заважати..(L*)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419443
дата надходження 18.04.2013
дата закладки 19.04.2013


Liuba29

Гріти душу об гарячу чашку. .

Гріти  душу  об  гарячу  чашку,  
обпікати  чаєм  почуття.  
Ніби  й  тихо,  а  заснути  важко..  
небо,  ковдра,  руки  і  життя.  
Нерішучі  спроби  і  вагання  
виїдають  розум  не  на  жарт.  
Влаштувати  у  собі  змагання,  
а  на  серці  вивіска  «НА  СТАРТ!»  
Ніби  й  тихо,  а  заснути  важко.  
ковдра,  небо,  руки,  почуття...  
Гріти  душу  об  гарячу  чашку,  
чаєм  обпікаючи  життя..(L*)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414303
дата надходження 31.03.2013
дата закладки 19.04.2013


Liuba29

а їхнє щастя любить обіймати тишину. .

..а  їхнє  щастя  любить  обіймати  тишину
бо  у  мовчанні  правди  набагато  більше..
кохає  він  по-справжньому  лише  її  одну,
вона  ж  для  нього  пише  кольорові  вірші..(L*)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418317
дата надходження 14.04.2013
дата закладки 19.04.2013


Олена Іськова-Миклащук

Лист до мами

Привіт,  матусю.  Ти  тепер  далеко.
Чужа  країна,  звичаї  чужі…
А  я  самотня,  як  ота  смерека,
Що  виросла  нізвідки  на  межі.
Тобі  нелегко:  цілий  день  в  роботі
За  мідяки  й  недоїдки  панів.
Без  тебе,  неню,  я  щодня  в  скорботі
І  тато..  постарів  і  помарнів.
Почав  помалу  заглядати  в  чарку.
(  бува  під  вечір  ноги  ледь  несе)
Тоді  ховаюсь  тихо  в  закамарку:
Дасть  Бог-засне,  і  бурю  пронесе.
Не  докоряй,  що  утікала  з  дому,
Що  з  хлопцями  гуляла  і  пила…
Тобі,  моя  матусю,  не  відомо,
Як  хочеться  хоч  крихітку  тепла!!!

Ти  промовчиш,  та  не  приїдеш…знову…
Лиш  зконвертуєш  в  долари  любов.
Відплачуся  й  забуду  про  розмову:
Чужішає  від  болі  рідна  кров…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384006
дата надходження 11.12.2012
дата закладки 17.04.2013


Олена Іськова-Миклащук

Дитячий погляд на недитячі речі

Сьогодні  розбили  мій  світ,  ніби  вазу.
Посипались  спогади  в  ніч  черепками.
Мій  тато  піде.  Й  не  вернеться…  ні  разу…
Хіба  крадькома…  серед  ночі…  думками.
Бо  в  тітки  чужої  свої  є  проблеми,
І  дітки  її  хочуть  таточка  ласки…
А  я  замерзаю,  мов  цвіт  хризантеми:
Я  теж  ще  дитина!  І  теж  хочу  казки!
Матуся  з  роботи  ледь  плентає  ноги…
(Які  можуть  бути  приємні  моменти?)
В  дитячій  душі  лиш  сум’яття  й  тривоги.
А  татко  наш  справно  дає  аліменти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390949
дата надходження 09.01.2013
дата закладки 17.04.2013


Олена Іськова-Миклащук

Вона чекала доторку очей…

Вона  чекала  доторку  очей
І  зустрічей  наївно-випадкових.
Не  розуміла  деяких  речей
І  ницих  душ,  до  болю  дріб’язкових.

Тікала  від  буденності  у  сни,
Де  він…  вона…одна  любов  до  віку.
Та  доки  підростали  їх  сини,
Все  пробачала  зради  чоловіку.

А  час  не  йшов,  а  лив  немов  з  відра.
Мабуть  це  доля.  Стихла  і  змирилась.
Та  лиш  очей  коханого  іскра,
Щоночі,  як    раніше,  просто  …  снилась.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405783
дата надходження 03.03.2013
дата закладки 17.04.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.04.2013


забайкальская

одинокая ива

Одинокая  ива  над  стылой  рекой
Мокнут  ветви  в  молочном  тумане.
Эхо  памяти  прошлого  –  смех  озорной
Растворился  гримасой  в  обмане.

Было  двое  счастливых  под  ивой  тогда,
А  скорее  иллюзия  счастья,
Им  упала  в  ладошки  шальная  звезда-
Знак  божественного  соучастья.

Всё  бежала  под  ивой  куда  –  то  река,
То  уставшая  вновь  замерзала,
Разделили  навечно  двоих  берега,
А  звезда  став  ненужной  пропала.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415378
дата надходження 03.04.2013
дата закладки 17.04.2013


забайкальская

Помню девкой стройной я была (шуточное)

Ох,  какой  же  стройной  я  была
Хоть  и  ела  что  хошь  и  пила.
А  теперь  заплывают  бока,
Хоть  я  с  виду  стройна  и  легка.
Сверху  брюк  выползает  живот
И  зарядка  его  не  берёт.
Пресс  качаю  и  на  ночь  не  ем
И,  смотрю,  не  худею  совсем.
Как  давно  я  не  ела  конфет,
Может  быть,  отменить  и  обед?
Где  найдётся  такой  Айболит,
Что  разгонит  весь  мой  целлюлит?
Я  встаю  на  весы  –  шестьдесят,
Но  по    прежнему  складки  висят.
Говорят,  что  свежа  до  сих  пор,
Может  быть  пятьдесят  –  приговор?
И  в  полтинник  не  стоит  худеть,
На  меня  уже  поздно  глядеть.
Пусть  нескромно,  гляжу  –  хороша!
И  совсем  молодая  душа.
Пусть  немного  подводят  бока
Не  желаю  себе  старика!
Перестану,  пожалуй,  худеть
Может  быть,  я  попробую  петь.
А  ещё  я  учусь  танцевать,
Надо  парня  себе  подыскать…
Так  о  чём  разговор  я  вела?
Помню  девкой  я  стройной  была…  


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417893
дата надходження 12.04.2013
дата закладки 17.04.2013


Наталія Шафран

Мій світ для тебе був чужий

Я  зрозуміла,  що  створила  ідеал,
А  світ  такий,  такий  не  ідеальний,
Думками  я  руйную  срібний  вал,
Тепер  я  бачу  ти  простий,  реальний.
Реальність  і  фантазія  сплелись
І  танцювали  танго  із  благання,
Звуки  музики  крізь  сумніви  лились,
Це  було  соло  ніжного  кохання.
Над  прірвою  із  щастям  у  руці
Я  відчувала  ці  чарівні  звуки,
Кружляла  в  невідомі  спеці,
Але  я  чула  кроки  смутку  і  розлуки.
Я  танцювала,  мов  на  небесах,
Чекала  дива  в  павутині  днів,
Шукала  я  тебе  в  приємних  снах,
Заплуталась  в  мовчанні  з  німих  слів…
Мій  світ  для  тебе  був  чужий,
Не  зрозумів  душі  глибинність.
Твій  світ  для  мене  був  пустий,
Нас  захопила  швидкоплинність.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292803
дата надходження 13.11.2011
дата закладки 08.04.2013


Наталія Шафран

Жаль, що зірки вирішили по-іншому

Жаль,  що  зірки  вирішили  по-іншому,
Шкода,  що  ми  уже  навіть  не  друзі,
А  ми  ж  зустрілися  на  кольорові  смузі,
Наївна  вірила  майбутньому,  більшому.

Знаєш,  інколи  захоплюють  спогади,
Твоя  іронія,  мої  безглузді  істерики,
У  наших  стосунках  не  бракувало  естетики,
Не  вистачає  твоїх  слів  і  розради.

А  пам’ятаєш,  як  сміялися  до  сліз,  
Бувало  й  так,  що  плакала  до  сміху,
Жести  і  міміка,  розмови  –  все  на  втіху,
«Завжди  вперед»  -  взаємний  наш  девіз.  

З  тобою  можна  було  бути  справжньою,
Ти  розумів  усе,  і  навіть  більше,
З  тобою  навіть  дихала  вільніше,
Могла  б  я  стати  набагато  кращою.

Інколи,  беру  різко  свій  телефон
І  розумію:  телефонувати  не  можна,
Оскільки  може  здатися  кожна,
А  я  продовжу  наш  марафон.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391979
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 08.04.2013


Патара

До татка

Заплющую  очі,  а  сон  не  іде.
Уява  малює  ліси  і  поля...
Та,  як  не  вдивляюсь,немає  ніде
Тебе  на  планеті,  що  зветься  Земля.

Болюча  реальність  рве  серце  моє,
Душа  пошматована  нею  стократ.
Краплинки  надії  вона  не  дає,
Що  ти  повернутися  можеш  назад.

29.06.2010

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289374
дата надходження 29.10.2011
дата закладки 04.04.2013


Патара

Нема вже бабциної хати…

Колись  мені  приснився  сон:
На  стрісі  бабциної  хати
Стоять  зяті  два,  з  ними  тато,
А  хата...  без  дверей,  вікон.
Вони  ту  стріху,  бач,  латали,
Аби  у  хату  дощ  не  лив,
Бо  потерпали  в  пору  злив,
Тож  лад  із  дахом  дати  мали...

Вже  не  було  нікого  в  ній,
Померли  бабця  і  дідусь,
А  хата...  снилася  чомусь,
Нікому  більш,  мені  одній.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414412
дата надходження 31.03.2013
дата закладки 04.04.2013


Eldunari

Скінчився чай

Скінчився  чай  негадано,  неждано,
спинити  це  чомусь  забракло  сил.
В  навушниках  підспівує  Нірвана,
з  важких  думок  стирає  звуком  пил.

Душі  забракло  прямоти  гітари  –  
у  ліву  руку  звично  взяти  гриф?
І  знов  акордам  підбирати  пари,
до  мозолів  знайомий  грати  риф.

Всі  друзі  з  інших  міст  по  жарту  долі.
Прощалися:  «До  зустрічі,  чекай».
Коли  ми  знову  сядемо  у  коло,
щоб  грати  на  гітарі,  пити  чай?
27.03.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329333
дата надходження 10.04.2012
дата закладки 03.04.2013


Eldunari

Лишився вірш

Лишився  вірш  -  вуглинка  на  папері,
за  небом  сни,  ровесники  його.
І  навіть  спогад,  вогняна  химера,
не  вимагає  в  пам'яті  свого.

Давно  було,  перевдяглося  снігом.
Зітліло  все,  хоч  навіть  обпекло.
Лишився  вірш  вуглинкою,  мов  слідом  -
збережене  утрачене  тепло.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390922
дата надходження 08.01.2013
дата закладки 03.04.2013


Fragola

Со всеми бывает. Семейно.

Простынь.  Мелкие  злые  крошки.
Колет  завтрак  в  постель  вчерашний.
Тошно,  мамочка,  как  же  тошно.
Страшно,  мамочка,  как  же  страшно.
         Что  расстроить  меня  посмело
         Так,  что  в  будень  поспать  осталась?
         Мелочь,  папочка,  просто  мелочь.
         Это  так,  недосып,  усталость.  
Нос  собачий,  холодный,  влажный
В  лоб  уткнется,  уйдет  послушно.
Все  не  важно,  теперь  не  важно
Раз  не  нужно,  ему  не  нужно.
         ..  Папа  вытрусит  одеяло,
           Пес  доверчиво  прислонится.
           Мама  скажет:  "У  всех  бывало:
           Ты  не  снишься  тому,  кто  снится".

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295727
дата надходження 24.11.2011
дата закладки 29.03.2013


vasyl

МАТЕРИНСЬКЕ ЩАСТЯ


                           МАТЕРИНСЬКЕ    ЩАСТЯ

Частенько  кажуть:  -  Добре  мати  дочку,
Донька  догляне,  донька  прихистить…
А  я  щаслива  у  своїм  синочку,
Не  кожному  з  дітьми  так  пощастить.

Він  в  мене  вчений,  кандидат  науки,
Вночі  без  книжки,  рідний,  не  засне.
Казав,  що  в  мене  є  вже  два  онуки,
Правда,  вони  ще  не  були  в  мене.

А  ще  казав,  що  збудував  хороми,
Машину  дорогу  собі  придбав.
Не  те,  що  у  селі  у  мене  вдома,
Де  тин  під  хатою  весною  знову  впав.

Я  восени  без  палки  ще  ходила,
Але  остеохондроз  мене  здолав.
Як  тільки  я  Микольці  подзвонила,
Він  водієм  дві  палки  передав.

Ну  як  його  такого  не  любити,
І  не  гордитись,  що  він  в  мене  є.
Жаль,  більш  не  можу  кабанця  ростити,
Щоб  мав,  рідненький,  він  сальце  своє.

Мою  сусідку,  Пилипець  Анюту,
Донька  щодня  в  дворі  за  щось  гризе.
Мене  ж,  казав  Микольця,    до  приюту,
Скоро,  як  королеву,  відвезе.

Воно  і  добре,  може,  мати  дочку,
Може  вона  й  догляне,  прихистить,
Та  я  щаслива  у  своїм  синочку,
Не  кожному  з  дітьми  так  пощастить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413457
дата надходження 28.03.2013
дата закладки 28.03.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.03.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.03.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.03.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.03.2013


zazemlena

Сучасне свято - не моє

Глибоких  почуттів  сновиддя
Мене  не  вабили,  пробач.
Ніколи  не  робила  вигляд,
Не  переходила  на  плач.
Коли  ж  зимове  сонце  раптом
Сплітало  промені  вінком,
Я  розуміла,  ти  розрада,
Ти  -  найсвітліше...  І  бігом
Весни  включала  квітовії,
З  струмків  мелодіїї  плела.
І  оживали  диво  -  мріїї.
Які  ховалися  в  слова.
А  потім  віршами  несміло
Шукали  відгуку  в  серцях...
А  свято  це  мене  не  гріло...
Не  ця  історія.Не  ця...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401051
дата надходження 14.02.2013
дата закладки 27.03.2013


горлиця

Мати

Чи  ж  син  простить  ?  Його  малим  лишила,  
Бо  думала,  що  "там",  здобуде  рай,  
В  далекий  край  за  щастям  полетіла,  
Він  сам  з  бабусею,  та  ще-  відчай.  

Йому,  малому,  гроші-  це  не  щастя,  
Бо  ти  забрала  ласку  і  любов,  
Пакунки  йшли.  Приймав  немов  прокляття.  
На  сон  чекав,  щоб  хоч  приснилась,  знов.  

Минуть  літа,  зайдеш  колись  до  хати,  
Спитають  внуки-  а  ти  хто  така?  
Кругом,  як  рай!  Нема  чого  й  казати!  
А  ти  німа  й  немов  терен-  терпка.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402156
дата надходження 18.02.2013
дата закладки 27.03.2013


горлиця

Плата за любов…

Прийшов  малий  синок    до  мами,
Вручив  їй  список  всіх  робіт,
Як  помагав    він  завжди  днями,
Подав  ціну  і  праці  звіт.

За  те  ,що  я  косив  травичку,
Заплата  буде  гривнів  п’ять,
Носив    до  хати  я  водичку,
Три    гривні  точно,    треба  дать.

Своє  я  ліжко  застеляю,
І  тут  не  менше  гривнів    три,
А  ще  ж  оцінки  добрі  маю,
Й  за  це  сім  гривнів  винна  ти.

То  ж  підрахунок  крупний  маю,
Чесно  кажу  і  без  брехні,
Ось  на  папері  представляю-
Двадцятку    треба  дать  мені!

Всміхнулась  мама,  втерла  сльози,
Взяла    до  рук  своє  перо,
 Подам    тобі  і  свої  дози,
Відкрию  і  своє    «бюрО».!

За  девять  місяців  в  утробі,
Коли  носила  тебе  я,
Я  не  візьму  з  тебе  нічого,
Ти  ж  мій  синок,    любов  моя!

За  те,  що  груддю  годувала,
Зганяла  з  личенька  пітьму,
Що  часто  ніченьки  не  спала,
Зарплати  з  тебе  не  візьму.

За  те,  що  вчила  перші  кроки,
Розмову  першу  я  вела,
Допомагала    вчить  уроки,
Вела  до  школи-  це  дарма!

Коли  ж  ти  плакав  ,цілувала
Змокріле  личенько  сумне,
До  серця  ніжно  пригортала
І  це  дарунок  для  тебЕ..


Молитву  я  приношу  Богу,
Прошу,  щоб  ти  щасливим  був,
Щоб  квітами  вквітчав  дорогу-
Все  даром,  й  маму  не  забув!

 Синочок  витер  теплі  сльози,
Забрав  «  квітанцію»  із  рук
І  написав,  замісто  прози-
Заплачено-  повний  капшук!






: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412883
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 27.03.2013


Blue sky

Родзинки спогадів твоїх

Холодна  кава  гріє  твої  теплі  руки,
Хоч  осінь  в  душах  терпне  золота.
Я  ностальгую  під  ніжніші  звуки,
Ніжніші,  навіть,  за  твої  уста.

Родзинки  спогадів  твоїх  я  пам’ятаю  досі:
Чекав  коралово-блакитних  вечорів,
І  рахував  на  небі  безкінечні  осі,
Теплом  своїм,  не  мов  гуашшю,  ти  лелів.

Мені  пастельно  заживали  рани,
Коли  торкався  ти  моїх  плечей.
Змовкали  тоді  шторми  й  урагани,
Ховаючи  на  дні  розмови  зоряних  ночей.

Блакитні  хмари  розганяв  руками,
І  небо  все  ж  здавалося  в  полон.
Своїми  ніжними  та  чуйними  словами,
Ти  малював  в  душі  свій  неймовірний  тон.

Холодна  кава  гріє  твої  теплі  руки.
Мов  справжня  осінь  –  лірика  душі.
Ти  ж  добре  знаєш  –  не  терплю  розлуки,
Так  само  як  і  ти  ненавидиш  дощі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412437
дата надходження 25.03.2013
дата закладки 27.03.2013


Ukraine55

На серці важко

На  серці  важко.
Дуже  важко...
Боюсь  кохать.
Коханим  буть.
Хто  скаже?
Ну  чому  так  тядко?
А  відповідь  одна,-
Забудь!
Ті  страшні  дні.
Важкі  години.
Слова,
Жорстокі  і  брудні...
Кохав,
коханням  я  людини.
Невдячність,
В  відповідь  мені.
Як  ковела,
Що  пересохла.
Все  котишся,
А  вітер  дме.
Гіркі  слова,-
Любов  не  вічна.
Пробач,
Я  не  люблю  тебе...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410236
дата надходження 18.03.2013
дата закладки 27.03.2013


Ukraine55

В житті вважаю повезло

В  житті  вважаю  повезло.
Бо  маю  добре  серце,чисту  душу.
Я  є  людина,що  закохана  у  скло.
І  нести  хрест  свій,  до  кінця  я  мушу.
Снага  від  тата,доброта  від  мами.
Любов  з  землі  де  виріс  і  де  жив.
А  рідний  край  наповнює  віршами.
А  вмілими  руками,бог  нагородив.
Творю  з  душі,в  роботу  хист  вкладаю.
Немов  дитятко,пещу  і  люблю.
Не  йде  робота,то  вірші  складаю.
Пропала  муза,щось  малюю  чи  творю...
Ось  так  живу.Я  сам-собі  господар.
Життя  кирує.Я,кирую  ним.
Благословіння  боже  й  божий  дар
Сприймаю  я  дарунком  золотим.
Мені  в  житті  вважаю  повезло...
Роблю  добро,прощаю  підлість  й  зло...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411151
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 27.03.2013


Ukraine55

Мабуть, у нас зачерствіли серця

                                                                                           Другу  

Ніколи  мій  друг  все  не  пив  до  краплини.
Завжди  щось  на  дні  чомусь  залишав.
Для  іншої  він  зоставляв  ще  людини.
Яку,  пам'ятаючи,  у  серці  тримав.
А  я,  нетямущий,  завжди    насміхався.
Що  ,  сили  не  маєш  допити,  чи  як?
А  він  все  мовчав,  не  відпирався
Міцніш  затискав  недопитий  коньяк.
Та  якось  у  церкву  зайшов  випадково.
Чи  щось  мене  кликало,  щось  відчував?
Почув,  як  священик  читав  Боже  слово.
Там  друг  мій  спокійно  в  куточку  стояв.
Зачитував  довгу  молитву  священик  -
За  упокій,  земля  пухом,  амінь.
З  Богом,  в  раю,  Олександр  Захлєбний.
Ноги  заклякли,  стою  -  наче  тінь.
Друже,  пробач  за  мою  неуважність!
Все  не  зі  зла,  спішимо  безкінця.
Не  відчуваєм  людську  й  Божу  близькість.
Мабуть,  у  нас  зачерствіли  серця?
Мабуть,  до  Бога  потрібно  рости?
Не  перестрибнути  прірви  межу.
Боже!  Помилуй!  Навчи  і  прости!
Щоб  відчували  ми  біль  й  смерть  чужу...




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412118
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 27.03.2013


Ukraine55

Душа просилась

Душа  просилась,  потім  плакала
І  зрозуміла,  що  німа...
Йому  приснилась  і  побачила:
Даремно  все!..  Взяла  й  пішла.
І,  спотикаючись,  молилася:
Де  притулитися  в  цю  мить?
Подертим  одягом  прикрилася,
Від  сорому  уся  горить.
Пройшла,  знедолена,  дорогою.
Ніхто  її  не  підібрав.
Звернулася  за  допомогою,
Але  Господь  її  не  взяв...
Вона  ще  йде,  поневіряється...
А  доля  далі  з  нею  грається...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413119
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 27.03.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.03.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.03.2013


Василь Царинюк

ЗАКОТИЛОСЬ СОНЕЧКО…

Закотилось  сонечко  -  
Ген,  за  небокрай;
Час  вже  спати,  донечко,  -
В  ліжечко  лягай!
Огорнула  ніченька
Гори  і  степи,
Ти  заплющуй  віченьки
Й  солоденько  спи.
Я  оберігатиму
Твій  чудовий  сон,
Пісеньки  співатиму,  
Тиші  в  унісон.
А  як  Місяць  литиме
Світло  у  вікно,-
Я  його  гонитиму!  -  
Хай  летить  воно
У  степи  широкії,
На  гірські  хребти...
У  моря  глибокії,
Місяцю,  світи!
Йди  від  нас  хутесенько!
Доні  не  будИ!..
Спи,  моя  ріднесенька,-
Снів  казкових  жди.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345209
дата надходження 20.06.2012
дата закладки 27.03.2013


Василь Царинюк

Якби я знав…

Якби  я  знав,  як  треба  жити,
Тоді  б  я  жив  собі,-  "як  знав";
Де  що  казати...  Що  -  робити...
І  всіх  би  "на  увазі"  мав.
Ходив  би  фраєром  пихатим
Без  краплі  совісті  в  очах;
Не  вмів  би  плакати,  прощати,
Не  вІдав,  що  то  -  Божий  страх?
Не  мав  би  комплексів  "нікчемних"...
Зате,  багато  б  грОшей  мав!
"Що  таке  скромність,  чуйність,  чемність?-
Не  чув.  Не  бачив.  Не  жував..."
Одна  проблема:  що  купити?
Ще  що,  до  того,  що  купив?...

Якби  я  знав,  як  треба  жити,-
Мабуть,  тоді  б  я  і  не  жив.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369545
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 27.03.2013