Пожежу в серці так нелегко загасити,
Ще важче відшукати підлих паліїв,
Скажи, ну як нам без кохання далі жити,
Коли немає більш між нами почуттів?
Коли вже лопнуло моє довготерпіння,
Коли живе у серці лише біль та сум,
Коли не гріє слів твоїх ясне проміння,
В душі замовкла скрипка - їй бракує струн…
Прошу, залиш мене у спокої безлюддя,
Іди туди, де квітне почуттів розмай,
Даруй тій іншій дивні чари словоблуддя,
Можливо, з нею буде в тебе справжній Рай…
Душевний спокій – все, про що я нині мрію,
Ніяких буреломів та емоцій шквал,
На самоті щаслива бути знов зумію,
А ти поповниш мій сумний меморіал…
Тебе в політ я добровільно відпускаю,
Лети, як вільна пташка, в почуттів Едем,
За зламане життя тобі не дорікаю,
І хай тебе твій новий ангел береже…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697155
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 28.10.2016