Штундер Юлія: Вибране

Mysteria

Мій єдиний хист.

Незграбні  вірші  -  мій  єдиний  хист,
Це  все,  чим  мене  доля  наділила.
Життя  мого  -  один-єдиний  зміст,
Білий  листок,  і  чорнії  чорнила.

Як  і  на  думці  -  так  і  на  листку,
Округлий  почерк,  дивний  візерунок,
Окреслить  лінію  життя,  хитку,
Для  мене  це  -  найкращий  порятунок.

Під  тихий  шепіт,  музи  і  душі,
Римуються  рядки,  один  за  одним,
А  ти  -  лишень  старанно  запиши,
Все  ж,  кажуть,  вірші  -  справа  благородна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531622
дата надходження 22.10.2014
дата закладки 22.10.2014


Лія***

Я поверну́сь у сни…

Так  дивно...  
тихо  ніжиться  печаль...
Липневе  листя  теж  жовтіти  може...
Коханець  пам"яті  сентименталь  
З  троянд  колючих  
стелить  ніжно  ложе...
А  в  мене  задощило  не  на  жарт
І  змило  мрії  вже  
про  сьоме  небо,
І  фініш  там,  
де  мав  початись  старт
Слізьми  крізь  посмішку:
 "Не  йди...  не  треба..."
В  навушниках,  як  завжди,  "Океан"
І  хриплий  голос...  
так  на  твій  не  схожий:
-  Я  поверну́сь  у  сни...  ОК?  
Обман...
Та  пальці  в  кров...  
й  чіпляюсь  в  тихе  "може..."

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510731
дата надходження 11.07.2014
дата закладки 07.10.2014


Н-А-Д-І-Я

Не думаю, що сонцю буде зрада…

В  похмурий  день  ми  згадуєм  про  сонце.
Душа  терпляча  так  чека  тепла.
Бредуть  отарами  хмарки  на  горизонті,
А  річку  обійма  холодна  мла.

Ось  знову  тихо  дощик  накрапає
і  шарудить  між  листям  у  саду.
І  день  сумний  легесенько  зітхає.
Та  я  чомусь,  всміхаючись,  іду.

Холодний  дощ,  та  я  йому  так  рада.
Приємне  просвітління  в  голові.
Не  думаю,  що  сонцю  буде  зрада,
Коли  всміхаюсь,  дощику,  тобі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502735
дата надходження 02.06.2014
дата закладки 07.10.2014


Grigory

Руни любові


Лиш  тільки  сонце  заходу  торкнеться  –
Проміння  тепле  на  ліси  стіка,
Тож  зве  мене  так  сумно-щемно  серце
У  ніч  густу,  де  зір-небес  рука

До  голови  торкнеться  знов  легенько,
А  світло  таїн  хлюпне  до  очей…
О,  рідна  земле,  сива  моя  ненько!
Я  знову  став  близь  істини  дверей,

Я  знов  читаю  вічну  твою  книгу  –
Серед  зірок  відлунюють  думки…
Кришу  в  душі  війни  лихої  кригу  –
І  крізь  мене  струмлять  усі  віки.

Рука  погладить  стомлені  повіки…
Десь  там,  за  лісом,  ллється  сонця  кров
І  падають  зірки  у  темні  ріки,
Мов  до  землі  спада  небес  любов.

Мов  до  землі…Тож  хай  їй  добре  буде!
Торкнусь  губами  ніжних  її  рук,
Впаду  хрестом  на  спраглі  її  груди,
Відчую    серцем  серця  її  стук…

Спадають  зорі  мливом  златострунним,
В  задумі  місяць  срібло  покришив…
Земля  і  небо  пишуть  нові  руни,
Любов  колишуть  десь  серед  лісів…

16.07.2014  року

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511810
дата надходження 17.07.2014
дата закладки 17.07.2014


Евгений Кравцов

По тебе плачет ночь золотая

По  тебе  плачет  ночь  золотая
Багровеющей,  нежной  слезой.
За  окном  листья  осени  тают,
Забывая  остаться  со  мной.

Я  тоскую  по  нежной  улыбке.
Не  забуду  я  трепетных  рук,
И  я  радуюсь  каждой  попытке,
Избежать  моей  робости  мук.

Ты  мой  свет,  когда  ночь  ходит  чёрным,
Неуклюжим,  измятым  плащом.
Нависая  над  сердцем  влюблённым,
Нависая  над  трепетным  сном...

Моя  осень  сидит  у  порога.
Моя  осень  меня  стережёт.
Меня  ждать  остаётся  немного,
Ты  тот  свет,  что  меня  бережёт!

Евгений  Кравцов(с)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511442
дата надходження 15.07.2014
дата закладки 15.07.2014


КРІПАКОС

Лікуй себе від хворого суспільства

Лікуй  себе  від  хворого  суспільства,
Обманів  що  навколо  поряд  нас,
Театр  брехні,  де  зло  почало  дійство,
Маніпуляціï  свідомістю,  непевний  час.

В  профіль  анфас  зі  ржавого  заліза,
Маска  потворна,  одягнули  на  лице,
Можливо  завтра  буде  вже  занадто  пізно,
Фінал  історіï,  написаний  рубцем.

Де  ж  сонце,  хто  його  учора  бачив,
Багатство  в  грошах,  у  чужій  руці,
А  ми  чекаємо  собі  пробачень,
Купаємося  залюбки  у  кислім  молоці.

Мерці  які  одягнені  в  коштовні  шати,
Поламане  волосся,  очі  мов  скляні,
Лише  знання  нас  може  рятувати,
Дорога  істини,  добра  на  цій  землі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508908
дата надходження 02.07.2014
дата закладки 02.07.2014


Крилата (Любов Пікас)

ЯК Б'ЮТЬ СЛОВА!

Як  б’ють  слова!  Не  треба  і  гвинтівки
Вповзають  в  серце,  мов  слизькі  вужі.
І  сум  плетуть  із  сірої  шнурівки
У  спорожнілих  кутиках    душі.

А  як  вони  від  рідної  людини,
Якій  нарозтвір  душу  відчинив?!
В  душі  тоді,  немов  би  на    картині,
Де  хтось    велику  пляму    залишив.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508498
дата надходження 01.07.2014
дата закладки 02.07.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.06.2013


Невгамовний

Не проглядеть бы…

Рассказывай,  ночь,  о  далеких  мирах,
О  вечной  любви  и  несбывшемся  лете,
О  том,  что  в  причудливых  снах-миражах
Нам  солнце  побед  одинаково  светит.

Прохладным    сияньем  далекой  звезды
Рисуй  бесконечность  космических  далей,
Напомни,  что  лишь  у  земной  красоты
Есть  разные  стороны,  как  у  медали...

Пусть  ветер  ночной  о  надежде  поет,
На  крыльях  своих  пусть  приносит  удачу,
Я  знаю,  что  мне  без  тебя  не  везет,
А  я  для  тебя  очень  многое  значу...

Струится  сквозь  годы  загадочный  свет,
Рождаются  новых  созвездий  плеяды,
А  мы  всё  хотим  то,  чего  рядом  нет
И  маски  меняем  как  кукле  наряды...

 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415119
дата надходження 02.04.2013
дата закладки 04.04.2013


Невгамовний

Верить…

Дорогами,  которым  нет  конца,
Историей,  в  которой  нет  начала,
Во  имя  Духа,  Сына  и  Отца
Водила  меня  жизнь  и  поучала.

Пьянящий  ладан,  свечи,  дивный  хор,
От  тех  свечей  загадочные  тени
И  откровенный  тихий  разговор
Перед  иконой  стоя  на  коленях.

Вдруг  скатится  нечаянно  слеза,
Как  много  мы  еще  не  понимаем,
Душой  и  сердцем  и  глаза  в  глаза
Дается  то,  что  искренне  желаем.

О,  вера  в  высшее,  живи  во  мне  всегда,
И  в  грустные  и  в  светлые  минуты,
Ты  подскажи  мне  путь  и  я  тогда
Быть  может  тоже  подскажу  кому-то...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384935
дата надходження 14.12.2012
дата закладки 24.03.2013


Невгамовний

Життя - за мить…

Буває  -  за  хвилину  все  життя
Перед  очима  вітром  пронесеться,
Й  подумаєш,  що  в  точку  прибуття
Тобі  дістатись  так  і  не  прийдеться.

І  все,  що  зараз  відбулося  швидко,
Є  знаком  для  подальшого  шляху,
Життя  людське  -  подій  найтонша  нитка,
Відрізок  долі,  змотаний  в  клубку.

Згадаєш  все,  що  зроблено  тобою,
І  що  тобі  вже  мабуть  не  зробить,
Побачиш  блискавку-дугу  над  головою,
Й  обличчя,  що  даровані  на  мить.

Кохання  перше  пролетить  стрілою,
Батьки  і  діти,  рідні  голоси,
І  Образ,  що  завжди  носив  з  собою,
І  -  що  хотів  ти,  все,  що  ти  просив.

Живіть  достойно,  гідно  і  правдиво,
Несіть  тепло  і  щирість  у  собі,
І  пам"ятайте,  що  життя  -  це  диво,
Що  випрошене  в  Бога  у  мольбі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301504
дата надходження 21.12.2011
дата закладки 24.03.2013


Невгамовний

Про вічне…

Коли  настане  день  новий
І  розмалює  небо  білим,
А  вітер  -  легкий,  заводний
Розвіє  сум  нічний  щосили  -
Згадаю  я,  що  живемо  
В  прекрасному  й  старому  світі,
Сміємось  та  страждаємо,
Гортаючи  чарівні  миті.

Що  Богом  дане  нам  життя
Не  скінчиться  в  землі  холодній,
І  не  залишиться  душа
Ні  безпритульна  ні  самотня.

Все,  що  нам  доля  надає,
Ми  з  честю  винесем
І  мудрість,
Яку  з  нас  кожен  пізнає,
Зайде  сміливо  в  нашу  сутність.

Любов  і  зрада,  правда  й  -  ні,
Куточки  пам"яті  безлюдні,
А  там  -  в  небесній  вишині  -
Моя  душа...моє  майбутнє...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295102
дата надходження 22.11.2011
дата закладки 24.03.2013


Мірошник Володимир

Ти небуття

Ти  не  міраж,    а  гірше  –  небуття.
Ти  жеврієш,  а  хочу,  щоб  горіла.
І  бачу  знов,  що  тут  не  буде  діла,
Бо  швидко  топче  чоботи  життя.

Торкнулися  –  немов  пройшла  іскра.
Торкнулися  і  далі  полетіли.
Чи  не  змогли,  а  чи  були  несмілі,
Але  сьогодні  інша  вже  пора.

Пора  сльози,  осіннього  дощу,
Пора  думок  гірких  і  невеселих.
Це  нам  урок  –  без  спільної  оселі
Нам  доля  каже  –  я  не  відпущу.

Прощай,  прости  за  те  усе  добро,
Що  я  отримав  і  в  собі  тримаю.
Тебе  я  завжди  в  думці  обнімаю,
Хоч  інколи  гадаю  –  чи  було?

А  що  було?  Чи  був  хоч  спільний  час,
А  може  два  в  житті  за  довгі  роки?
Нам  доля  знов  дає  свої  уроки,
Але  оглянься,  -  дійсно  все  міраж.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408720
дата надходження 13.03.2013
дата закладки 15.03.2013


Олександр ПЕЧОРА

Вже сонце повернуло на весну…

*    *    *      

Вже  сонце  повернуло  на  весну.
Погоду  обіцяють  нам  чудову
ті,  що  людей  вважають  за  худобу
і  в  стійло  на  налигачі  ведуть.

Як  дивовижно  стелять  на  словах!
Дух  забиває  –  корчить  і  судомить.
Немає  вволю  поки  що  й  соломи.
Та  вже  от-от  проклюнеться  трава.

Овва!  Не  кожен  любить  новизну.
Одначе  повернуло  на  весну.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409012
дата надходження 14.03.2013
дата закладки 14.03.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.03.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.03.2013


Ярмульська Галина

Мама

Звонила  мама  дочке  дорогой...
-Хочу  я  дочь,  поговорить  с  тобой,
Услышать  голос  я  хочу  родной,
Давно  я  дочь,  не  виделась  с  тобой-
-Ох,  мама-мама,  отвечала  дочь,
-Зачем  звонишь  и  тратишь  время  зря?
Я  на  работе,  у  меня  дела.
Ну  извини  меня,  прости  меня.
А  мать  расстроилась  и  села  у  окна,
Несчастная  все  слезы  пролила:
-Ведь  я  жила,  я  не  спала  ради  тебя
Зачем  так  больно  ранила  меня.
Прости  меня,  родная  дочь,прости,
Зато,  что  не  могу  тебе  сказать,
Ты  больше  не  услышишь  мой  звонок,
И  больше  не  увидишь  ты  меня.
А  мать  старушка  сидя  у  окна,
Все  вспоминает,  как  она  жила:
Зачем  тогда  я  жизнь  свою  жила,
Зачем  тебя  на  свет  я  родила?
Ох,  дети  ,  дети,  жестокие  сердца,
Не  вас  ли  мать  родная  родила.
А  кто  поил,  кормил,  учил  и  одевал?
Ведь  вы  забыли  кто  за  вас  страдал!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406144
дата надходження 04.03.2013
дата закладки 09.03.2013


Ярмульська Галина

Любимая мама

Мама,любимая  мама,
Хочу  я  тебе  рассказать.
Как  тяжело  мне  на  сердце,
Хочу  тебя  я  обнять.
Мама,моя  дорогая,
Живу  без  тебя  сирота.
В  этом  приюте  нет  ласки,
Нету  любви  и  тепла.
Никто  не  согреет  руками,
Обнявши  меня  за  плечо.
Никто  не  поможет  словами,
Как  я  рыдаю  в  ночи!
Мама,моя  дорогая,
Где  же  ты  есть,отзовись.
Мама,любимая  мама,
Ты  за  меня  помолись.
Если  ты  помнишь  родная,
То  отзовись,не  молчи.
Если  ты  можешь  родная,
В  детский  приют  приходи,
Я  обниму  тебя  мама,
Ручками  нежно,любя.
Умою  слезами  своими,
Душу  твою  навсегда.
Если  есть  сердце  у  мамы,
Если  есть  совесть,душа.
Приди  ко  мне  мама  навстречу,
Чтобы  забрать  малыша.
Выросту  я  и  тогда  ты,
Вспомнишь  меня,но  уже,
Поздно  скажу  дорогая,
Я  Вас  не  знаю  уже!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405122
дата надходження 01.03.2013
дата закладки 09.03.2013


Юхниця Євген

На шосте січня, в Водокре́са, я нарешті ) ) )

На  шосте  січня,  в  Водокре́са,  я  нарешті
Отримав  право  змити  з,їдене  і  випите.
І  до  язичників  пірнаючих,  бентежних
 Згостився  з  пляшкою  й  кутьою  геть  нестриманим!

У  -    ополонку,  після  -    смішки,  радість,  їду
Надійним  метрополітеном,  і...не  втримався  -
Заговорив  до  бабці  (  в  сумочці  –  макітра):
«У  Вас  –  свята́  Корочуна́    -  як  вдома  стрілися?

...І  ми  поїхали  на  Борщагівку,  в  хату,
Де  донька  бабчина  якраз  нагріла    ла́зеньку.
...І  після  –  мак  із  медом  стали  щедро  лляти,
В  таку  розварену  пшеничку-струменя́соньку!

P.S.
Вже  років  з  два  живу  в  слов,янському    оточені,
Де    наші  звичаї  колишні  відродилися.
Сьогодні  -  шосте  січня,  чистяче,  відмочене.
Й  передчуттями  радо  жариться    потилиця!

06.01.13  р.

Від  авт:                свято  Корочуна"  -  день  привітання  сонця,  що  відзначався  напередодні  дня  зимового  сонцестояння.  Слов'яни  вірили,  що  у  грудневі  й  січневі  дні  народжується  чудодійна  сила,  яка  переливається  у  душі  людей,  у  землю,  у  воду,  у  рослини  і  тварин,  тому  так  чекали  та  радісно  відзначали  це  свято.  (24  грудня  –  6  січня  за  теперешним  календарем)

                                             Водокрес—  язичницьке  свято,  що  припадає  на  6-те  січня.  Вважається,  що  в  цей  день  Іскра  Небесного  Вогню  (Креса)  падає  із  кузні  Сварога  у  води  Землі,  наділяючи  їх  чудодійними  властивостями,  а  Велес  благословляє  всі  земні  води,  щоб  кожен  хто  омиється  в  них  у  цей  день  зцілився  від  усіляких  недугів.  Водокрес  є  завершенням  Велесових  Святок,  які  починаються  24  грудня  зі  свята  Корочуна  і  тривають  до  6  січня.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390235
дата надходження 06.01.2013
дата закладки 09.03.2013


Юхниця Євген

СтароНовогоднее чудо или Новая Золушка ) ) )

Наутро  в  Старый  Новый  год,
Один,  в  депрессиях  привычных,
Пошёл  гулять,  смотрю  –  приличный
Охранник  точит  бутерброд.
Так,  «бывшей»  -  смс  споём:
Звоню  ей,  не  берётся  трубка...
И,    я  –  охраннику  «прогубкал»:
-  Брат,  с  Новым  Старым!  Всё  путём?
-  Да  –  всё!  Пойдем!  Дом,  вишь  -  какой?
Весь  –  в  ёлках,  а  хозяйка  -  в  Риме.
Да  заходи,  по  стошке  примем.
...И  вправду,    дом  –  не  рядовой.
Две  домработнихи  за  миг
На  стол  тарелки  возрузили!
Мы,  вчетвером...нет,  мы  –  не  пили,
Мы  радостью  писали  стих.
...В  обед  –    входная  «скрип-скрип»  дверь  -
Владелица    вернулась,  тихо:
-  А,  здесь  –  мужчина!  Словно  вихрь...
И  -  закружилась  карусель.

Не  то,  что  властных  я  люблю,
Я  просто,  стал  кому-то  нужен.
А,  как  подался  нежно  ужин,
Чинить  стал  -  с  радостью  утюг.

Ах,    дали  воли  скакуну!
Что  олигарша  –  мне  не  важно.
Когда  лишь  выпью,  мысль  шарашит  :
Нашёл  царицу  иль    жену?

14.01.13  г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392285
дата надходження 14.01.2013
дата закладки 09.03.2013