@NN@: Вибране

Олександр Обрій

ГУМОР ТЕЛЕФОН-ТЕЛЕПАТ

Ото  нєфіг  було  язиком  теліпать
про  найнайсокровенніші  з  таїн,
бо  в  кишені  твоїй  телефон-телепат
причаївся  й  на  вус  все  мотає!  

Він  сумлінно  запише  найменше  слівце,
всі  бажання  й  думки  потаємні.
Хай  твоє  не  дивується  потім  лице,
сто  реклам  прочитавши  по  темі!

Поки  ти  в  нім,  мов  зомбі,  сидиш  допізна  
і  друкуєш  свої  есемеси,
бачить  наскрізь  тебе  він,  про  тебе  все  зна:  
всі  твої  інтереси  й  адреси,

все,  що  з  мамою  ви  перетерли  удвох,
чи  з  коханою  –  пошепки,  в  сексі.
Телефон  більше  знає  про  тебе,  ніж  Бог!
Тож  на  доленьку  потім  не  сердься.  

Твій  спаситель  мобільний,  розрада  твоя
й  водночас  гвалтівник  твого  мозку.
Ліпший  друг  нерозлучний,  фейсбучний  вояк
і  розвідник  підступний  заморський.  

ФСБ,  ФБР,  СБУ,  ЦРУ?  
Він  працює  й  тоді,  коли  спиш  ти.
Коли  навіть  в  своїм  туалеті  я  сру,
все  прослушка  невидима  пише!  

Коли  десь  забурчало  у  шлунку  моїм,  
захрустіло  в  ранковому  тілі.
Навіть  те,  що  візьму  в  супермаркеті  й  з'їм,  –
зна  шпіон  нуль  нуль  сім,  хитрий  Штірліц!  

Поки  ви  з  цього  вірша  собі  смієтесь,
прочитавши  його  з  телефона,
телефон,  вас  обнюхавши  скрізь,  наче  пес,
як  облуплених  зна,  до  мікрона!  

Ваші  час  та  увагу  нахабно  ковта.
Відбира  найцінніше,  мов  гопнік!
Рабовласник,  в  якого  є  власна  мета
і  детальна  про  вас  піднаготна.  

Доки  нас  контролює  штукенція  ця,
то  не  вислизне  жоден  до  Раю!
Отже,  вам  дочитавши  цей  вірш  до  кінця,
все  швиденько  з  мобілки  стираю...

©  Сашко  Обрій.
07.02.2023

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009398
дата надходження 24.03.2024
дата закладки 25.03.2024


гостя

Глибина…



Ані  пари  із  уст,  ані  слова  про  древні  печалі.
Це  уже  не  про  час,  що  тече,  мов  вода,  мов  вода...
...це  також  не  про  світ  (  кажуть  люди  -  без  краю,  без  краю)
...це,  мабуть,  про  часи,  у  яких  є  своя  глибина

Не  сповідуй  мене,  не  сповідуйся  сам,  бо  невпинно
темні  води  над  нами  вирують  і  нижче  колін.
Відпалають  сніги,  вже  ніхто  не  шукатиме  винних.
Світе  дикий,  ти  теж  не  посмій  сповідатись  мені

Обернись  кораблем,  одягни  зашкарублі  сандалі.
Не  співав  Соломон  і  про  те  промовчав  Златоуст,  
що  нема  берегів  і  немає  імен  у  печалі.
Безборонні  слова  не  посміли  зірватись  із  уст

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009290
дата надходження 23.03.2024
дата закладки 23.03.2024


Патара

Чи віруєте?. .

Два  роки  ти  боїшся,  вільний  світе,
Безстидної  і  наглої  русні,
Їй  "очі  коле"  тут  —  буяння  цвіту,
Бо  їм  простори  їхні  затісні.
Пожежу  зупинити  маєш  змогу,
Допоки  сам  ти,  світе,  не  гориш.
Ми  правди  й  волі  вибрали  дорогу,
Обабіч  неї...  сотні  кладовищ.
Не  бійся  бити  нечисть,  вільний  світе,
В  костели,  кірхи  ходиш  і  церкви...
Тож  мали  б  рани  наші  вас  боліти...
Чи  в  Господа  не  віруєте  ви?..  


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006813
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 26.02.2024


Леся Геник

***Відступаю за темні схили…

***
Відступаю  за  темні  схили.
Нині  дощ,  а  чекали  сніг.
Знов  жалі  перевесла  звили,
обмотали  душі  поріг.

Хто  зрятує  ці  голі  крони?
Хто  розчеше  їх  чорний  біль?!
Сповідають  журбу  ворони,
що  злітається  звідусіль.

І  з-за  хмар  не  повидиш  нині
ані  просвітку,  ні  зорі.
Всюди  ходять  безвинно  винні,
пишуть  відчаї  на  корі

Цим  деревам,  покірно  голим,
цим  святим,  що  забули  світ.
І  пливуть  за  межу  гондоли,
залишаючи  прикрий  міт.

Поза  вікнами  неба  -  тиша.
День  мовчить,  промовчу  і  я,
поки  серце  журбу  сколише,
поки  виплачеться  земля.

25.01.24  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005504
дата надходження 11.02.2024
дата закладки 11.02.2024


Валя Савелюк

ПОЛИНОВЕ ПРИЧАСТЯ

понахилялись  космічні
широкогорлі  глеки,
мальовані  
і  полив`яні,
світлом  
по  самісінькі  вінця  повні,
світлом,
з  якого  виковуються  зірки,
як  чарівні  цвяшки...

і  бринять,  як  струни,  живі  цівки,
витікають  із  глеків  космічних
срібла  зоряного  струмки
і  впадають
у  наші,  давно  пересохлі,  серця  і  ріки  

у  запа́лі,  крихкі,  зношені  жили,
вливають  небесні  глеки
нових  надій  і  цілющої  сили

щоб  усі,  хто  у  відчаї  –  знову  вірили,
щоб  усі  ми  воскресли  і  перемогли

розбитих  сердець  
полинові  причасні  чаші:
тільки  на  Бога  
надії  останні  наші


24.  01.  2024

ілюстрація  -  робота  українського  художника  
Олега  Шупляка  з  циклу  "Український  космос"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003961
дата надходження 24.01.2024
дата закладки 24.01.2024


Надія Позняк

Переживу безсоння і журбу…

***
Переживу  безсоння  і  журбу,
і  атмосферні  опади  грудневі.
Є  ніч  прозора,  сніг  легкий,  дерева.
І  є  думки  –  мені  б  на  них  табу!

Не  заздрю  грації  метких  сніжин,  
посестер  їхніх,  що  біжать  на  світло.
Вготовано  на  них  лопати,  мітли...  
біжи,  сніжинко,  до  вершин,  біжи.

 За  шибкою  -  магічний  дивний  сон.
 Ліхтар  нагадує  тюльпан  заквітлий.
 Дерева  світлі,  -  як  ченці  в  молитві.
 Краси  не  руш,  що  за  холодним  склом.





Фото  авторське

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000742
дата надходження 12.12.2023
дата закладки 14.12.2023


Леся Геник

Відпускаю усі слова…

Відпускаю  усі  слова
поза  вітер  оцей  кусючий,
що  деревами  колива
і  небесну  безмеж  бундючить.

Відпускаю,  нехай  летять
хоч  за  хмари,  а  хоч  до  Бога  -
може  там  віднайдуть  печать,
що  минає  гіркі  залоги.

Може,  там  десь,  де  білий  шум,
розлетяться  зневіри  згуки
і  сопрано  янтарних  струн
у  тепло  заповиє  руки.

Змерзлу  душу  вбере  у  цвіт
і  одним  віціґорним  рухом
подарує  геть  инший  світ,
нашептавши  його  на  вухо.

Ну  а  поки  довкруг  -  тужва
і  все  нижче  спадають  тучі,
відпускаю  усі  слова  
поза  вітер  оцей  кусючий...

26.11.23  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000397
дата надходження 08.12.2023
дата закладки 11.12.2023


Валя Савелюк

МІНОТАВР

Мінотавр  –  
плід  розпусти
і  ганебної  ненаситі  плоті,
і  щораз,  
як  за  вчинені  підлості
у  гнилім  аморальнім  болоті
перед  Правдою  треба  відповісти  –
земні  царі  і  цариці  –  
товстопикі  збоченики  і  збочениці  –
не  знаходять  кращої  ради,
аби  приховати
каліцтва  і  вади
своєї  злочинної  влади  –
як  тільки  заплавленими
у  підступні  словесні  меди
жертвами  молодими  
щораз  
людожера  задобрювати…

щоб  себе  і  брехні  свої  рятувати

що  на  захід,  а  що  на  схід  –  усюди  
кровожерних  чудовиськ  орди́  
годують  вельможі  живими  людьми  
і  прикидаються  добрими

прикидаються  друзями

змова,  брехня  і  зрада  –
і  тепер,  і  дотепер  століттями

ревуть  трибуни
амфітеатром  розміщені  доокруж  арени  –
хліба  й  видовищ!  –  а  на  арені  ми  –
дочки  й  сини  України
голіруч  б`ємося  з  дикими
песиголовцями-звірами

а  від  лукавих  соратничків  –  
брехливі  словесні  меди:
підступність  і  зрада
як  і  завжди

споглядаю  життя  в  дзеркало
заднього  огляду
через  крупно  краплисту
небесну  воду:
близько  тисячі  років  минуло,
а  хитруни  заходу,
як  Мінотавра,  годують  нами  
усе  ту  ж  кровожерну  орду

давня  таємна  гра:  
московія  для  візантії  -  рідна  молодша  сестра

06.12.2023  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000297
дата надходження 06.12.2023
дата закладки 09.12.2023


Леся Геник

Без паролю

Місце  нічийних  доль.
Місце  самотніх  ліній.  
Світ  загубив  пароль,
чк  не  зчинати  вІйни.

Тішиться  сатана.
Виє  довкруг  сиренно.
Знову  гряде  зима.
Знов  у  душі  -  натЕмно.

Стримують  ліхтарі.
Змолюють  перші  зорі.
Чубляться  нагорі.
Топляться  ті,  що  в  морі.

Ті,  що  в  сльозах  на  вік.
Злущуються  перони.
Згублено  болю  лік.
Небо  клюють  ворони.

Відчай  нічийних  доль.
Фами  зайшлися  воєм.
Світ  загубив  пароль,
як  берегтись  від  воєн.

24.11.23  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999337
дата надходження 24.11.2023
дата закладки 28.11.2023


Леся Геник

Білі ябка

Обсипаються  білі  ябка
з  голо-голих  старезних  віть,
вже  по  вінця  дубова  ятка,
аж  навшпиньки  зіпнувся  світ.

Вже  по  стелю  душні  комори  -
ані  дихати,  ні  пройти.
У  покуті  гіркої  змори
підпирають  її  світи.

Бо  розсиплеться  на  всі  боки,
як  не  стримати  тучі  ці.
Впаде  місяць  на  хижі  вроки,
зблідне  відчаєм  на  лиці.

І  чиясь  темнокрила  зграя  
розіпне  цей  старезний  сад  -
що  Боги  називали  Раєм;
той,  що  люд  обернув  на  Ад...

Гулко  гупають  білі  ябка,
перетнули  давно  зеніт.
Ледь  тримається  світу  ятка.
Ледь  тримається  ятки  світ.

27.10.23  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997274
дата надходження 29.10.2023
дата закладки 01.11.2023


Надія Позняк

Хто розвіє мій сум, що упав, мов пісок на зіниці?

***

Хто  розвіє  мій  сум,  що  упав,  мов  пісок  на  зіниці?
І  чому  не  летять  до  моєї  душі  голуби?
Самотіють  хати  в  прикордонні.  У  темній  світлиці
дзиґарі  зупинились:  війна  тут  якої  доби?

Яко  дерево  й  тінь,  так  молитва  -  і  знову  до  праці.
Запитайте  в  людей,  звідки  сила,  упертий  терпець?
І  чому  не  покинуть  свої  «королівські  палаци»?  
І  дорога  на  прощу  чому  з  материнських  сердець?


У  світанках  тремтять  пелюстками  грайливі  жоржини.
Облямівка  денна  ще  тримає  тривожну  росу.
Пара  горлиць  ховає  у  кронах  бажання  пожити,
щоб  не  пустку  почути,  а  пісню  легку,  голосну.

Хто  розвіє  мій  сум,  що  упав,  мов  пісок  на  зіниці?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994089
дата надходження 17.09.2023
дата закладки 20.09.2023


Окрилена

ПРО́ (СВІ́Т)

Брама  літа.  
Дотики  медові,
Світяться  лампадки  груш,  
Хоругви  нахилені  соснові
і  блакить  прозора:  
«що  -  не  руш!».

Де  блукала  
павутиннями  волосся,
пальці  розбрелись  
як  павуки.
Так  у  світі,  
в  світі  повелося,
що  до  тебе  хочеться  
втекти.

В  теплі  гнізда,  
у  яких  світанки
крила  одягають  у  броню.
Щоб  не  згасли  у  мені  
інфанти  -
грушеву  лампадку  запалю..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992862
дата надходження 02.09.2023
дата закладки 02.09.2023


Надія Позняк

Ми понад річкою ідем…

Ми  понад  річкою  ідем:
серпневий  вечір,  тане  подих...
Обидва  береги  -    Едем,
між  ними  Псел  неповноводний.

Між  нами  крок  –  торкнись  руки
і  притули  своє  рамено.
Мої  літа  –  твої  роки,
що  потекли  колись  до  мене.

За  каравелу  служить  міст.
Світило    щезло  –  день  скінчився.
Гойдається  на  хвилі  лист
печаттю  вересня-чужинця.
 
Течуть  останні  теплі  дні  -  
ця    благодать  не  відпускає.
На  річковому  полотні                                                        
майнуло  сяйво  горностаєм.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992455
дата надходження 28.08.2023
дата закладки 28.08.2023


Леся Геник

Перебудь це літо дощове

Перебудь  це  літо  дощове
під  крислатим  спокоєм  смородин.
Час  пливе,  й  негода  ця  спливе  -
зупинити  плав  ніхто  не  годен.

Хмари  знають  угорі  своє.
Дощ  віддасть  і  вже  за  мить  забуде,
поки  гнізда  бузьок  не  дов'є
і  не  пустить  клекіт  межи  люди.

Але  вже  за  місяць  буде  Спас.
Бузьки  молоді  -  немов  жовніри!
Молитвами  залатай  цей  час,
донамолюй  на  одвірки  віри.

На  оці  смородини  смутні,
на  оце  крислате  мокре  листя.
І  на  тих,  що  нині  на  війні...
І  на  того,  хто  лишень  присниться...

Бо  над  кождим  -  лиш  його  гроза.
Навіть  літо  -  арештант  негоди.
Перебудь  його  нестримний  жаль
під  крислатим  спокоєм  смородин.

30.07.23  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990842
дата надходження 08.08.2023
дата закладки 11.08.2023


Леся Геник

***Опінії на безум і розгул…

***
Опінії  на  безум  і  розгул.
Егіда  на  розпуття  і  огульність.
Допоки  під  прицілом  тисяч  дул
воюємо  за  отчу  першосутність.

Допоки  крові  вже  й  не  до  колін  -
по  груди,  по  тремтливе  підборіддя!
Та  де  не  глянеш  -  не  узріти  змін,
а  тільки  -  збріддя,  пустомельне  збріддя!..

І  відчай  розтинає  змаг  навпіл,
і  вени  захлина  нерозуміння  -
чому  ми  й  зараз  ділимо  на  пів
своє,  таке  простріляне  сумління?!

Чому  ми  й  зараз  над  проваллям  цим
пантруємо  за  чимось  несусвітнім
й  наносимо  на  душі  вкотре  грим  
відступництвом  позановозавітнім?!

Допоки  день  тримають  міцно  ті,
хто  вищі  за  розкарані  потоки,
ми  тут  вдаємо  за  дари  святі
свої  безликі  відступи  й  пороки.

Уволюючи  безуми  і  чад,
опінії  прийнявши  на  підлоту,
калічимо  і  так  зіслаблий  сад,
що  не  дає  збуйніти  живоплоту.

14.07.23  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988746
дата надходження 14.07.2023
дата закладки 14.07.2023


Олександр Обрій

ВЕЛИКИЙ ЛУГ

Тепер  тут  тільки  вітер  степом  свище
й  круки  клюють  козацькі  кістяки...
Спливла  доба  Каховського  морища  –
кривавий  слід  катівської  руки.  

Зійшла  на  пси  проказа  більшовицька.
В  роздоллі  мріє  кожен  колосок.
Лиш  дим  заводів  в  небі  вільнім  виткав
своє  давке,  загрозливе  ласо.  

Заводів,  що  зросли  на  цьому  "морі",
жлуктили  воду  жадібно  з  Дніпра.
Хто  знав:  із  мулом  горя  і  терору
нагору  зрине  море  вбитих  правд?  

Хто  знав,  що  верне  доленька  на  місце:  
водоймище,  а  з  ним  –  совєцький  дух
помруть  від  рук  нащадків  комуністів,
і  звільниться  від  пут  Великий  Луг?  

Хай  брешуть:  "Скільки  літ  спливло  відтоді,
і  щасть,  і  бід,  і  душ  людських,  й  води,
і  в  нашого  стражденного  народу
який  вже  за  рахунком  поводир?"  

Та  ми  до  зір  трюхикаєм  крізь  терни
і  нас  ніхто  не  в  силах  зупинить!
Прокинувся  старезний  характерник  –
Великий  Луг,  змінивши  рух  планид.  

Спливла  доба  убивчих  водосховищ.
Тюрма  народів  канула  в  архів!
Нарешті  з  ніг  і  з  рук  струсив  окови  
Великий  Луг  –  колиска  козаків.  

Хай  нам  пройти  судилося  крізь  жертви,
крізь  авіаудари  й  сотні  лих,  –
в  нас  давній  дух  ожив,  допіру  мертвий!
Ще  вродять  долі  й  сотні  кілометрів
із  добрих  справ  –  великих  і  малих.

©  Сашко  Обрій.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986915
дата надходження 23.06.2023
дата закладки 24.06.2023


гостя

…яблуко із диму



Не  вір  мені.
Це  яблуко  із  диму
важче  піску,  твердіше  за  метал.
На  дні  очей,  лукавий  пілігриме,
снігами  снить
     непізнаний  Непал.

Розхитує
фальшиву  павутину
цілунків  тих  –  солодку  карамель.
Це  невагоме  яблуко  із  диму
кладу  в  старенький  
   зношений  портфель.

В  буремну  ніч,
у  коловерть  червону
фантомна  сіль  притрушує  сліди.
…і  не  знаходжу  жодного  перону,
з  якого  йдуть
   до  тебе  поїзди

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984956
дата надходження 01.06.2023
дата закладки 02.06.2023


гостя

…карусель



Сніги  надвечір.
Білосніжний  птах.
Завіса  ледь  поскрипує  віконна.
...й  усе  не  так,  лише…  в  твоїх  снігах
цвіте  трава,
   прекрасна,  мов  мадонна.

Цвіте  трава.  
Похлипує  свіча.
Блукають  очі  вересом  й  барвінком.
Навчись  носити  тугу  на  плечах,
мов  квіти  в  косах
   Довбушева  Дзвінка.

Не  срібна  карусель,  
не  золота.
Та,  власне,  то  й  не  карусель…  насправді
ти  вже  давно,  мов  твій  прозорий  птах.
Єдиний.  Той  один,
     що  знає  правду


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982389
дата надходження 06.05.2023
дата закладки 08.05.2023


Алексей Мелешев

Мій птах

З  вдячністю  за  натхнення      http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982389


Мій  синій  птах,
       кажу  тобі:  Лети!
Та  загубись  наза'вжди,  
       поки  небо,
Ще  синє…
         Відсьогодні  вільний    ти,
Так  краще  всім,
           бо  я    чужий    для    тебе,

На  ту,
         яка  і  рідна  і  моя,  
Не  ображайся,  
         буду  сам  чекати,
Забувши    до  пори
           її      ім’я,
Забравши  душу
           у  сталеві  грати,

Мовчати,
           поки  мовчки  йдуть  роки,
І  хоч  свіча  надій  
           тьмяніє,  тане,
Я  всупереч,
           а  може  завдяки  
Нагадувати,
             кликати  не  стану.

Терпіти,  
             поки    вогник  не  зачах
В  моїх  очах  
             й  нічо'го  ще  не  досить,  
Мені  носити  тугу
             на  плечах,  
Як  тогу  пурпурову
             цезар  носить...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982478
дата надходження 07.05.2023
дата закладки 08.05.2023


гостя

…благодать



…і  вийдеш  з  туману  
повільно…  і  станеш  навпроти.
Не  серце  у  грудях  –  снігами  обпалений  сад.
Читай  по  губах,  перечитуй  мій  внутрішній  спротив.
Ні  кроку  назустріч  
   не  зрушиш…  ні  кроку  назад
 
Кричатимуть  сови  
у  темряві  хижо,  свавільно.
Брат  брату  не  сторож.  Що  нам  до  чужих  ластів’ят?
…і  небо  над  нами  розгорне  завісу  чорнильну
…і  струм  потече  по  долонях
     й  дістанеться  п’ят

Гойдай  цю  тривожність.
Це  гроно  калинове.  Кожен
тут  сам  собі  сторож,  і  сам  собі  світло  в  вікні.
Стікає  печаль  по  одежах  і…  дякую,  Боже,
за  ту  благодать,  
   що  послав  рідну  душу  мені

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979941
дата надходження 11.04.2023
дата закладки 16.04.2023


Олександр Обрій

ВІРШ ПРО ВІРШ (який ніколи не напишуть)

Як  хочеш:  вір,  або  не  вір.
Та  найдовершеніший  вірш
напише  в  полі  вітровій,
і  обважнілі  ґрона  зір,
криштальна  тиша  в  серці  Бога.  

Досвітня  тиша,  і  у  ній  -
в  степу  торішній  деревій,
нечутний  змах  звіриних  вій,
це  все  і  є  -  найтонший  вірш,  
людська  ж  фантазія  -  убога.  

Мій  слух  учора  підстеріг,
як  тільки  вийшов  за  поріг,  
як  в  тиші  сонні  комарі
його  читали  угорі,
і  спів  пташиний  понад  Бугом.  

Він,  невловимий  і  леткий,
не  вихвалявсь  ні  перед  ким,
немов  розмірений  акин,  
переливав  свої  рядки  
в  моє,  до  цноти  спрагле,  вухо.  

То  був  не  плач,  то  був  не  сміх,
то  розлилася,  мов  у  сні,
теплом  по  тілу  навесні
найдивовижніша  з  утіх  -
творіння  світу  незбагненне  -  

рядки,  що  світ  пульсує  в  них,
у  візерунках  неземних,
ніяка  сива  мудрість  книг
не  порівняється  із  ним.
Він  жив  мільйони  літ  до  мене.  

З'явився  -  зник,  з'явився  -  зник,
мов  невловимий  чарівник.
А  ти  в  його  рядочки  вник?
Ото  й  усе,  що  -  смик  та  смик...
Вервечка  смикань  -  наші  вірші.  

Коли  його,  мов  пил,  несе,
він  засіва  собою  все.
Крізь  час  тече,  немов  глясе,
неперевершений  десерт,
нас  нанівець,  поетів,  звівши.  

Не  віриш?  Спробуй  -  перевір.
Сягни  найвищих  сфер  і  зір,  
торкнись  галактик,  чорних  дір,  
і  на  його  тонкий  манір
поруш  своїм  творінням  тишу.  

Словами  світ  розкрай,  розріж  -
від  цього  він  не  стане  гірш.
Завжди  лишатиметься  "між"...
Та  вже  спливає  вірш  про  вірш,
який  ніколи  не  напишуть...

©  Сашко  Обрій.  
01.04.23

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979007
дата надходження 02.04.2023
дата закладки 02.04.2023


Олександр Обрій

ЛИСТОПАД

Ранковий  степ.  Імлистий  сад.
І  тьма  росте.  І  листопад
термосить  листя  денно  й  нощ...
...  немов  листи  від  листонош.

Заглух  у  літі  спів  цикад.
Лиш  гул  далеких  естакад
пірна  між  гардівських  сава́н,
в  тернистий  спадок  листувань

між  духом  осені  й  теплом.
Хоч  холод  тягне  у  полон,
та  листопад  –  ще  той  хитрун:
нагрів  повітря,  скелі,  ґрунт...

Про  те,  що  гумор  цей  –  тонкий,
лиш  нагадають  кістяки
сумних,  оголених  дерев.
І  деревій,  що  всох...  Дарем-

но  в  серце  знов  крадеться  сум.
Шукаю  поглядом  красунь  –
тендітних  горлиць  на  дротах.
І  холодок,  мов  сизий  птах,

у  небі  пурхає.  З  пір'їн  
ростуть  хмарки.  Небесна  рінь
спускає  млу  в  ранковий  сад,
де  сонно  кліпа  листопад...

©  Сашко  Обрій.
06.11.22

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978709
дата надходження 30.03.2023
дата закладки 01.04.2023


Надія Позняк

День як день – весна, проте скорбот…

***
День  як  день  –  весна,  проте  скорбот  
скільки  у  наплічниках,  валізах!..
На  членистоногих,  ще  істот,
розпач  упаде  дощем  залізним.
 
І  завиє  хижо  їхній  ліс.
І  здригнуться  болота  й  вампіри.
Тільки  помста.  І  ніяких  сліз!
На  струні  розтрощеної  ліри.

Оживатиме  моя  земля.
Райдуга  назустріч  вийде  людям.
Не  для  смерті  –  для  життя  поля!
Бачиш  косарів?  Пливуть  погруддя.

І  опише  влучно  Геродот
скіфську  силу  в  тонкощах  ленд-лізу.
День  як  день  –  весна,  проте  скорбот  
скільки  у  наплічниках,  валізах!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978152
дата надходження 25.03.2023
дата закладки 29.03.2023


Леся Геник

Подаруй мені, Березню…

Подаруй  мені,  Березню,  доторк
сонцерадісний  і  осяйний!
Хай  оцей  спохмурнілий  вівторок
захмеліє  в  обіймах  весни.

Хай  оці  розтривожені  бузьки,
що  лишень  повернулись  домів,
розіб'ють  всі  печалі  на  друзки  -
ті,  що  вперто  засіли  в  мені.

Хай  наївні,  яркі  первоцвіти
надиха́ються  сонцем  сповна.
І  хай  серце  навчиться  радіти,
попри  те,  що  розпука  й  війна.

Бо  не  стримати  час,  проминаєм  –
мить  за  миттю,  і  день  попри  день.
Десь  при  дверях  (чи  нашого?)  Раю
срібну  ниточку  Янгол  пряде.

Розлітаються  легко  пушинки
і  вростають  у  перші  бруньки.
Миготять  у  вітринах  зупинки,
не  торкаючи  ще  до  руки...

Тож  мій,  Березню,  вигаптуй  доторк
не  печальний,  а  сонцеясний,
хай  оцей  спохмурнілий  вівторок
захмеліє  в  обіймах  весни!

21.03.23  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978430
дата надходження 28.03.2023
дата закладки 29.03.2023


Надія Позняк

Останній метелик спускається на резеду…

     ***

Останній  метелик  спускається    на  резеду,  
і  сонце  пасивне  за  хмари  зникає  покірно.  
Це  осінь,  шановна.  Її  золотисту  ходу
впускаєш  до  серця    -  дозрілу,  однак  молоду,  -  
воно  ж  бо,  сердешне,  готове  співати,  мов  лірник.

І  звідки  в  тобі  розливається  світла  печаль?
І  де  джерело  таємниче,  що  віру  вертає?
На  мить  почуваєшся  юною,  ніби  дівча,  
і  час  твій,  здається,    зворотно  тікати  почав,  
і  що  головне  -  ще  далеко-далеко  до  краю!..

Отак  і  ріка  упокорено  губить  права.
Заглиблена  в  себе,  тепла  забиратиме  жменю.
Це  осінь,  шановна.  І  серця  твого  тятива
тремтітиме  вдячно,  як  дихає  пряно  трава,
збагнувши,  напевно,  що  жити  –  це  бути  мішенню.

Фото  авторське

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959508
дата надходження 12.09.2022
дата закладки 04.10.2022


Леся Геник

***Коли у церкві нагло плаче дзвін…

***
Коли  у  церкві  нагло  плаче  дзвін,
коли  над  цвинтарями  сходять  фами,
іде  молитва  Богу  на  поклін
розритими  снарядами  полями.

Іде  просити  милості  згори,
щоб  заглушити  рокоти  підхмарні,
аби  росли  й  мужніли  явори
й  сокири  ці  лишились  не  безкарні.

Аби  гроби  не  пахли  полином...
Іде,  іде,  стежок  не  зрахувати.
Ковтає  час  безмовний  метроном,
ростуть  навсебіч  почорнілі  дати.

І  лиш  надія  дивиться  углиб
душі  сумної  і  благає  жити
на  тлі  цієї  темної  доби,
де  кожне  серце  мукою  розрите.

Де  цвинтарів  -  незношене  число.
Де  голосіння  фам  -  безмежне  море.
Та  буде  завтра,  мусимо  це  зло
змогти  здолати  і  звернути  гори.

Бо  мусимо,  плекаючи  святе,
вдихнути  віру  в  груди  пташенятам,
і  поки  сніг  дороги  замете  -
іти  вперед,  іти  й  перемагати!

21.07.22  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956570
дата надходження 16.08.2022
дата закладки 17.08.2022


Денисова Елена

Серпень. Війна

Покотився  серпень  
яблуком  медовим.  
Знемагає  серце
недозрілим  словом.  

Брід  не  відшукати
у  морях  розпуки.  
Замість  яблук  –  втрати
падають  у  руки.  

Час  вплести  надії
у  вінки  з  колосся.  
Кров,  біда  та  мрії  –
все  переплелося.  

Тьмяним  сяйвом  зорі
у  горнилі  неба.  
Ці  часи  суворі
пережити  треба.  

Нам  би  зла  позбутись
та  зцілити  рани,  
благості  торкнутись  
спраглими  губами...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955656
дата надходження 07.08.2022
дата закладки 07.08.2022


Леся Геник

Не дощ

Липневий  дощ...  Війна...  І  це  -  не  дощ...
А  сльози  Бога,  що  програв  не  богу...
О,  скільки  не  вертаються  із  прощ,
шикуючи  свою  шеренгу  довгу!

Туди  за  небокраї,  за  межу,
де  війська  вже  без  ліку,  вже  без  ліку...
А  світ  іще  вилюлює  олжу,
фантомлячи  сумного  просторіку.

І  плаче  Бог,  чи  відав  сам  про  те,
що  ця  земля  -  квітуче  райське  диво  -
кровавими  стежками  поросте,  
а  все  ж  сподобить  те,  що  неможливо?!

Стоятиме  одна  супроти  зла
на  простогонах,  у  глибоких  вирвах,
черпаючи  зі  свого  ж  джерела
таку  священу  і  високу  силу!

Долаючи  оцю  пекельну  товщ
проз  біль  гіркий,  розпуку  і  тривогу...
Війна...  Липневий  дощ...  Та  це  -  не  дощ,
а  сльози  Господа,  їй-богу!

27.07.22  р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954779
дата надходження 29.07.2022
дата закладки 29.07.2022


Леся Геник

***Над тобою гелгоче грім…

***
Над  тобою  гелгоче  грім,  над  тобою  періщить  градом.
Ти  ховаєшся  під  навіс,  де  колись  роздавали  хліб.
І  не  віриш  у  яву  цю,  і  говориш,  що  це  -  неправда,
відрікаючись  від  небес,  від  грози  і  уперто  від

Праостанньої  віри  в  день,  у  веселку  і  Боже  чудо,
викидаючи  у  смітник  парасолю  червневих  спек.
А  праворуч  від  тебе  -  смерч,  а  ліворуч  від  тебе  -  студінь.
І  немає  ніде  лелек,  і  немає  ніде  лелек...

Ти  не  молишся  більше,  ні,  не  складаєш  тремтливі  руки
у  покорі  своїм  богам  чи  мамонам  -  мовчиш  і  все...
А  вгорі  тарахкоче  віз,  підросли  Перунові  внуки  -
хочуть  битися  за  своє,  хочуть  мати  з  дощу  хосен.

Але  що  тобі  до  дощу,  й  перунят,  що  об'їлись  глоду,
а  відтак  розпороли  день  блискавками  біді  навстріч?
Ти  ховаєшся  від  громів  на  межі  не  свого  городу,
і  втікаєш  від  себе  пріч,  і  втікаєш  від  себе  пріч...

3.07.21  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953597
дата надходження 17.07.2022
дата закладки 18.07.2022


Олександр Обрій

ЧЕРВНЕВА НІЧ

Червнева  ніч,  настояна  на  липах,
на  спеціях  із  денних  млосних  спек,
на  стріхи  низько  зорями  налипла,
відкривши  незглибимий  літній  спектр.  

Аж  ось  прийшов  і  ліг  на  крони  вітер,
овіяв  прохолодою  село.
Лякають  блискавиці  хату  й  літо,
на  зорі  напинаючи  заслон.  

Дерева  гне  –  аж  пси  позамовкали.
І  лиш  цвіркун  ще  й  досі  огризавсь.
Під  гул  дротів  і  скреготи  металу,
все  блись  та  блись,  –  все  ближчає  гроза.  

Немов  коти,  ховаючись  від  бурі,
згорнулися  клубочками  хати,
поснули  і,  здається,  вмить  забули,
що  ще  хати  вони,  а  не  коти.  

Коти  ж  вві  сні  хатами  поставали,
і  стріхами  вже  чують  –  буде  дощ.  
Сховали  животів  і  морд  овали,  
мов  судна  –  в  пречутті  кораблетрощ.  

Та  завтра,  як  не  сталося  й  нічого,  –
знов  спека  вшкварить,  зникне  інтерес.
Коти  й  хати  розправлять  гордо  щогли,
в  чеканні  на  сієсту  й  вітерець...

©  Сашко  Обрій.
29.06.22

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952003
дата надходження 01.07.2022
дата закладки 14.07.2022


Олександр Обрій

МИТЬ

З  Бровком  удвох  стрічаємо  світанок.
З  кульбабок  облітає  сивий  пух.
Поволі  світ  розкручує  свій  танець.
В  нім  грають  барва,  запах,  рух  і  звук.

Злилося  в  голосах  ранкове  птаство.
Ревнули  двигунці.  Ти  ж...  не  жени...
Єдиний  серця  спокій  –  справжній  пастир.
Вагання  й  сумнів  –  дикі  кажани.
 
Встають  сонця  і  падають  комети.
Життя  –  мов  невгаваюча  спіраль.
Усі  секрети  й  істини  –  в  моменті.
Лиш  в  ньому  причаївся  твій  Грааль.

Тож  спроби  всі  момент  перехитрити
смішні  і  марні,  звідки  не  поглянь.  
Потрапити  в  його  магічні  ритми
для  когось  –  недосяжна  гра  і  грань.

Цей  скарб  не  продається  за  монети.  
Безцінні  барва,  запах,  рух  і  звук.
Тож,  світе,  до  побачення  в  моменті,  
де  ранок  золотить  кульбабчин  пух...

©  Сашко  Обрій.
17.05.22

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948834
дата надходження 26.05.2022
дата закладки 27.05.2022


Олександр Обрій

НЕЗБОРИМА

Моя  країна  –  справжня  героїня:
грудьми  підперла  світ  і  мир  увесь,
воює,  попри  рани  і  руїни,
аби  під  мирним  небом  зрів  овес,

щоб  в  полі  колосилася  пшениця,
щоб  в  мами  під  грудьми  міцнів  малюк,
спиняє  і  стинає  плем'я  нице,  
я  ж,  син  її,  за  неї  лиш  молюсь.

За  лицарів  її,  що  плоть  від  плоті,
всотали  в  себе  весь  її  талан.
Тому  їх  вражим  ордам  не  збороти.
Не  варто  хвилюватися  тилам,

коли  несамовитий  рев  сирени
повітря  протинає,  наче  спис.
І  хоч  гарматна  сила  орд  –  силенна,  
наш  край  гарматним  м'ясом  причастивсь.

А  тил  стоїть  за  лицарів  горою.
За  них  земля  і  небо,  дух  і  плоть.
Тому  мій  край,  а  з  ним  –  його  героїв
нікому  і  нізащо  не  збороть!

©  Сашко  Обрій.
18.04.22

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945520
дата надходження 20.04.2022
дата закладки 20.04.2022


Артур Сіренко

Напередодні

                                       «Зовсім  не  треба
                                           Катувати  майбутнє
                                           Навіть  якщо  можемо
                                           Його  побачити…»
                                                                     (Гійом  Аполлінер)

Майбутнє  –  це  сутінки
Весняного  вечора
Напередодні  зацвітання  слив.
Не  треба  його  катувати,
Майбутнє  –  то  хатка  бобрів
Про  яку  написано  в  папірусах
Олександрійської  бібліотеки
Спаленої  на  попіл,  але  закарбованої
На  білих  хмарах  сув’язі  спогадів.
Майбутнє  –  це  ріка  Бористен
За  мить  до  порогів,  за  краплю  до  доторку
Брил  кам’яних  –  ненаситних,
Майбутнє  –  то  острів  скелястий,  
Де  Робінзон-філософ  вдає  Діогена  –  
Ловлячи  рибу-час.  У  діжку  глиняну.
Майбутнє  –  це  біла  конвалія,
Яку  на  порозі  забули
Хати-пустки,  хати-румовища,  
Хати,  яку  мурували  там  –  на  межі
Між  неогеном  глиняним
І  сурмами  Судного  Дня.
Майбутнє  –  це  човен  бога-рибалки
Який  розтрощили  хвилі:
З  уламків  збудуємо  хижку  –  
На  березі  мрій.
Майбутнє  –  то  паморозь
Зими-Іфігенії  –  біла,  іскриста
І  чиста.  Як  сторінка  
На  якій  напишуть  вірші.
……………………………………….
Не  катуйте  майбутнє!  
Дайте  прийдешньому  келих  води!
Чистої.  
                   

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943554
дата надходження 30.03.2022
дата закладки 31.03.2022


меланья

Где вы сегодня, русские поэты

Где  вы  сегодня,    русские  поэты,
те,  кто  владеет  струнами  души?
Неужто  в  битве  между  тьмой  и  светом
стыдливо  затрудняетесь  решить
куда  пристать?  Ведь  Бог  вручил  вам  слово
чтобы,  когда  наступит  трудный  час,
сумели,  зерна  отделив  от  плевел,
нести  не  ложь,  а  истину  в  речах.
Сегодня  мир  предстал  ужасной  прозой,
которая  в  конвульсиях  хрипит...
А  вы  стихи  ваяете...  о  розах
и  даже  здесь  обходите  шипы...
Неужто  так  боитесь  быть  в  опале,
и  легче  верить  вам  в  белиберду,
что  в  Украине  мальчика  распяли,
и  ей  за  это  век  гореть  в  Аду?
Горит  и  содрогается  от  боли
моя  миролюбивая  страна...
Здесь  трупами  усеянное  поле,
тех,  чьи  вы  позабыли  имена...
Бродячий  пёс,    да  черная  ворона
пируют  дорогими  вам  людьми...
А  вы  молчите...у  подножья  трона,
сдавая  тех  немногих,  кто  ЗА  МИР...
Ну  что  же,  это  вам,  видать,  писалось:
"Богатыри  не  вы",  не  тот  фасон...
Вы  бункерного  "гения"  вассалы,  
страны,  в  которой  завтра  -  страшный  сон...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943492
дата надходження 29.03.2022
дата закладки 31.03.2022


Олександр Обрій

МОЛИТВА ЗА УКРАЇНУ

Отче  наш,  держитель  неба,  
всемогутній  Боже,
хай  мине  цей  сон  ганебний,
хай  нам  допоможе
наша  віра  і  молитва,
збройна  міць  і  доблесть.
Хай  ворожа  кров  пролита
нашу  землю  вдобрить.  

Отче  наш,  поборник  світла,
вірю:  ще  одариш  
мирним  небом  наші  вікна.
Авіаудари  ж
щезнуть,  стихнуть,  спопеліють,
мов  кошмари  ночі,
давши  стежку  поколінню
лицарів  пророчих.

Отче  наш,  ти  –  мудрий  старець.
В  нас  –  твій  дух  нетлінний.
З  нами  танки,  байрактари,
з  нами  джавеліни.
З  нами  світ  неісходимий  
проти  зла  й  руїни.
Зійде  квітка  з  пекла  й  диму  –
вільна  Україна!

©  Сашко  Обрій.
27.02.22

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941862
дата надходження 07.03.2022
дата закладки 07.03.2022


Вікторія Т.

'Братерське' психологічне

За  кривду,  за  тьмяну    її  глибину
уб’єм,  проклянемо,  скалічим,
порвемо  стосунки,  почнемо  війну
і  в  одах  себе  возвеличим.

О  ви,  що  посміли  покинути  нас,
поріддя  хохляцьке  затяте—
хоч  нам  не  потрібні  ваш  Крим  і  Донбас,
ми  мусимо    вас  покарати.

Як  сміли  ви  нас,  скудоумні    брати,
в  зухвальстві  своїм  і  зазнайстві
підвести  до  прірви—скачи  чи  лети,
йди  в  ногу  із  світом,  міняйся!

Не  діждете    ви  (що  в  віках  не  змогли
державності  втримати  кромку),
щоб  ми  добровільно  себе  прирекли,
немов  наркомани--на  ломку.

Нам  мило  у  крузі  уявлень  своїх
про  місію  нашу,  про  НАТО!
Яка  нам  різниця—реальність  чи  міф
для  натовпу  створює  свято?

Поставши  за  догми  надійно-прості  
в  борні  за  старе,  як  луддіти,
ми  будем  вбивати,  щоб  знали  усі,
що  ми--  найдуховніші  в  світі!

2014,  2022


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940961
дата надходження 22.02.2022
дата закладки 22.02.2022


Ксенофонт Обычайкин

Две Луны

Мне  две  Луны  светили  целый  месяц,
Одна  из  них  была,  наверно,  Месяц,
Другая  тенью  бледною  под  ним,
И  превращался  Змей  Горыныч  в  дым.
И  оживали  друг  за  другом  сказки,
Сгущал  Кощей  над  миром  нашим  краски,
На  подиум  взошла  в  белье  Яга,
И  победило  зло  последнего  врага.
Добро  и  Солнце  заблудились  напрочь,
Вчера  искали,  находили  завтра.
Сменялись  дни  в  порядке  произвольном.
Душа  в  груди  скреблась  совсем  не  больно.
И  только  кот  ученый  по  слогам
Слагал  в  стихи  весь  придорожный  гам.

Мне  две  Луны  светили  целый  год,
И  я  пометил  галочкой  его!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940235
дата надходження 14.02.2022
дата закладки 14.02.2022


Шостацька Людмила

СМЕРЕКИ

Крильми  лелечими  змахнувши,
Летять  смереки  в  небеса.
Ніч  стереже  сузір’я  Пса,
Що  задивилось  із  минувшин.
Летять,  летять  в  небесні  далі,
Назустріч  космосу  вночі,
Де  ходять  білі  павичі
І  сад  із  зоряних  азалій.
Де  світлих  Янголів  обитель  –
Вивчають  ноти  арфи  й  ліри,
Там  –  непохитний  Символ  Віри
Й  сидить  на  троні  Вседержитель.

картина  художника  Олега  Шупляка


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938286
дата надходження 26.01.2022
дата закладки 27.01.2022


Олександр Обрій

ЗАПАХ РІДНЕНЬКОЇ ХАТИ

Стріха  і  пес  пелехатий.
Срібні  краплинки  на  склі.
Запахом  рідної  хати
я  просотався  наскрі́зь.

Пахне  бабунею  хата,
піччю,  бузком,  молоком.  
Дідовим  теплим  бушлатом.
Печеним  хлібом,  котом.  

Вогким  горищем,  городом.
М'ятою  і  споришем.
Килимом,  ряднами,  родом.
Купкою  жвавих  мишей.  

Сіном,  кіньми,  горобцями.
Ретроальбомом  світлин.
Листям  торішнім  із  ями.
Садом.  І  мною  малим.  

Пахне  росою,  туманом.
Щедрим  горіхом  в  дворі.
Сном.  Колисковими  мами.
Зоряним  пилом  вгорі.  

Пахне  водою  з  криниці.
Скринею  і  рушником.
Запах,  що  манить  і  сниться.
Сильний,  стійкий,  мов  фантом.  

Буде  мене  надихати.
Де  би  не  вештався.  Скрізь.
З  запахом  рідної  хати
знов  я  нарешті  зустрівсь!

©  Сашко  Обрій.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935118
дата надходження 27.12.2021
дата закладки 10.01.2022


Олександр Обрій

ДІНЬ-ДОН

Ніч  почепила  на  небі  ліхтар.
Морозно.  Сніжно.  Ні  вітру.  Ні  хмар.
Місяць  надувсь.  Натягнув  ореол.
Наче  корону  –  пихатий  король.

Стежка  біліє  –  додому,  в  село.
Втоми  й  журливості  –  як  не  було.
Повз  лісосмуги,  повз  балку  й  ставок.
В  шапці-вуханці  ошкірився  вовк.  

Зорі  проклюнулись,  мов  бубирі.
Вітер  співає  у  вусі  й  вгорі.
Гавкає  в  місячнім  сяйві  Бровко.
В  хаті  козине  чека  молоко.

В  банці  пузатій.  На  мене  й  котів.
Все  –  як  я  мріяв  і  все  –  як  хотів.
Газик  –  на  ліжку.  Під  ліжком  –  Клубок.
Ніжно  люблю  і  годую  обох.

Місяць  розлив  молоко  у  дворі.
Десь  –  на  Бровка,  десь  –  на  ромби  воріт.
Десь  на  Панкратівську  балку  –  бідон.  
Тиша  дзвенить  на  морозі:  дінь-дон...

©  Сашко  Обрій.
22.12.21

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935636
дата надходження 01.01.2022
дата закладки 01.01.2022


C.GREY

НОСИТЕ МАСКУ ПРАВИЛЬНО! А ПРАВИЛЬНУЮ МАСКУ НЕ НОСИТЕ!!!

…Ну,  кто  из  нас  не  слыхал  призыв,  –  в  метро  и  в  прочих  общественных  местах  –  носить  маску  правильно?  Как  именно?  Мне  ли  вас  учить?  Хотя  напомнить  всё  же  не  помешает.  Маска  должна  полностью  скрывать  нос,  рот  и…  всё!  Самое  главное  –  лоб  всегда  остаётся  открытым…  А  вот  призыва  –  "[b]правильную  маску  не  носить[/b]",  в  общем-то  –    не  существует.  Почему?  Да  потому  что,  её  вряд  ли  станут  где-то  производить.  Ведь  она  в    отличие  от  привычных  нам  тканевых  масок,  способна  свести  на  нет  пандемию  во  всём  Мире!  Поголовная  вакцинация  в  таком  случае  –  будет  не  нужна!  Но  тогда  как  взять  под  контроль  население  планеты?  Правильно  –  о  правильной  маске  никому  ни  слова!
О  какой  такой  правильной  маске  идёт  речь?  Я  думаю,  вы  уже  это  поняли,  посмотрев  на  прилагающуюся  картинку.  Для  тех,  кто  не  в  курсе,  это  кадр  из  популярного  фильма  "Аватар".  Да,  фильм,  разумеется  –  фантастический,  его  действие  происходит  на  чужой  планете  с  враждебной  для  землян  атмосферой.  Так  –  что?  Скажете,  маска  –  тоже  фантастическая?  Спорить  не  буду,  но  скажу,  что  она  настолько  проста,  что  освоить  её  массовое  производство  –  не  было  бы  проблемой,  ни  технической,  ни  финансовой!  Посмотрите  как  всё  просто.  Стекло  и  прилегающий  по  периметру  силиконовый  ободок.  Чтобы  стекло  внутри  не  запотевало,  оно  должно  быть  двухслойным,  с  тонкой  воздушной  прослойкой.  Индивидуальный  подбор  для  каждого  человека  практически  не  нужен.  И  остаётся  представить  –  какая  она  лёгкая.  Не  знаю  точной  детализации  устройства  маски  в  фильме,  но  на  нашей  планете  для  этой  маски  достаточно  два  воздушных  клапана.  И  единственная  существенная  сменная  деталь  –  фильтр  на  впускном  клапане,  который  нужно  менять  не  реже  одного  или  двух  раз  в  день.  Вот  и  всё!
Если  вы  уже  представили  эту  маску  на  себе,  то  нетрудно  представить  её  на  других  людях  в  общественных  местах.  При  этом  при  любом  скоплении  людей  –  никакого  риска  заражения,  не  только  коронавирусом,  а  вообще  любыми  болезнями  передающимися  воздушно-капельным  путём.  Ну,  и  для  полной  идиллии,  представьте  –  за  какой  промежуток  времени  можно  обеспечить  масками  всё  население  Земли.  И  затем  при  строгом  контроле  за  соблюдением  масочного  режима,  без  всяких  карантинов,  без  переполненных  больниц,  без  аппаратов  ИВЛ  и  антиконституционных  законов,  с  эпидемией  можно  справиться,  практически  за  один  месяц,  а  для  закрепления  успеха  –  месяца  три,  максимум.  Только  кому  это  нужно?  –  кроме  нас,  простых  смертных...
  Теперь  вернусь  к  своему  упоминанию  об  открытой  части  лица.  Это  лоб.  Единственная  проблема  описанной  мною  маски  –  она  может  частично  или  полностью  его  скрывать.  Что  ж,  давайте  попробуем  разобраться  в  сути  этой  проблемы.  Думаю,  не  только  верующие  люди  знают,  откуда  исходит  пророчество  о  временах,  когда  на  руку  и  лоб  каждого  человека  будет  нанесено  число  зверя.  Вы  же  не  хуже  меня  понимаете,  что  эти  времена  уже  наступили.  Что  там  было  ещё  в  пророчестве?  Все  –  не  имеющие  начертания  не  смогут  ничего  ни  покупать,  ни  продавать…  Итак,  пока  невакцинированным  запретили  перемещение  между  городами  и  некоторыми  государствами  и,  пока  –  входить  в  транспорт  и  торгово-развлекательные  центры.  Но,  это  только  начало.  И  вот  тут  вы  мне  можете  возразить:  мол,  проверяют  наличие  сертификата  о  вакцинации  только  на  бумаге  или  в  смартфоне!  Причём  тут  начертания  на  руку  и  на  лоб?  В  таком  случае  у  меня  встречный  вопрос:  а  вы  уверены,  что  субстанция,  которую  вам  вводят  в  руку  посредством  инъекции,  является  на  100%  жидкостью?  Ладно,  –  с  биохимическими  примесями…
Нанотехнологии  в  наше  время  прогрессируют  "семимильными  шагами".  И  если  запланированная  на  2009  год  пандемия  –  не  состоялась,  то  только  потому,  что  наночастицы  с  нужными  свойствами  не  были  такими  совершенными  как  сейчас.  Ныне  они  спосо́бны  произвести  пророческое  начертание  на  вашу  руку…  ну,  это  если  вы  согласились  подставить  её  под  вакцину.  Вы  снова  мне  будете  доказывать,  что  на  руке  после  инъекции  не  осталось  никаких  следов  в  виде  цифр,  а  лоб  подставлять  под  начертание  вы  уж  никому  не  дадите!  И  снова  я  спорить  не  буду.  Главное  –  наночастицам  "плевать"  на  ваше  мнение!  Они  уже  без  вашего  участия  формируют  особый  код,  по  принципу  генетического.  А  для  того  чтобы  в  дальнейшем  вас  могли  идентифицировать  прямо  в  толпе,  причём  уже  не  по  всему  лицу,  так  как  бо́льшая  его  часть  скрыта  маской,  вам  необходимо  со  временем  получить  очередную  дозу  вакцины,  и,  скорее  всего  –  не  последнюю.  Ничего  вам  это  не  напоминает?  Если  у  вас  есть  компьютер,  наверняка  в  его  операционной  системе  присутствует  Антивирус.  Для  его  нормальной  работы  необходимо  регулярное  обновление  антивирусных  баз  данных…  В  общем,  всё  как  в  жизни  –  одни  программисты  постоянно  пишут  вирусы,  чтобы  их  коллеги  могли  зарабатывать  на  пользователях  покупающих  антивирусные  программы,  а  те  делятся  доходами  с  первыми.  
И  снова  вы  можете  мне  возразить:  Мы  же  не  платим  за  антивирусную  вакцину!  Согласен  –  бесплатный  сыр  только  в  мышеловке!  То  есть,  закодировать  вас  за  ваши  же  деньги  было  бы  куда  сложнее.  Так  вот,  одна  единственная  доза,  скорее  всего  не  способна  дать  нужный  результат.  Только  дополнительные  закачивания  наночастиц,  причём  каждый  раз  более  совершенных,  заставят  их  работать  в  вашем  организме  так,  как  это  нужно  Хозяевам.  И  поверьте,  со  временем  они  сами  создадут  картинку  индивидуального  кода.  Она-то  и  расположится  на  самом  ЛОБном  месте  прямо  под  кожей.  В  результате  вы  не  увидите  её,  глядя  в  зеркало  или  на  других  людей.  А  вот  при  входе  в  любое  торговое  заведение,  в  транспорт,  да  и  вообще  –  куда  угодно,  специальная  камера  будет  сканировать  любое  лицо  на  наличие  этого  кода,  видимого  только  ею.  При  его  отсутствии,  вас  никуда  не  пустят.  И  не  нужно  будет  проверять  у  каждого  человека  наличие  сертификата  в  смартфоне  или  на  бумажке.
Ну  вот,  основное  назначение  наночастиц  выведено  на  чистую  воду.  Чем  они  ещё  будут  заниматься  в  вашем  организме  –  можно  только  фантазировать.  Или  вы  больше  верите  Зомбоящику,  призывающему  вас  вакцинироваться  для  сохранения  вашего  здоровья?  Однако  при  всей  видимой  "заботе",  Он  (Зомбоящик)  вынужден  признаться,  что  вакцинированные  люди  всё  равно  болеют,  даже  если  пользуются  одноразовыми  масками.  Но!  Они  болеют  –  в  лёгкой  форме!  А  если  Его  заставить  признать  что  вакцинированные  люди  и  умирают,  то  Он,  наверно  будет  доказывать,  что  умирают  люди  –  легко!  Без  мучений!  Весомый  аргумент  для  капитуляции  перед  всемогущей  Вакциной!
Я,  конечно,  как  и  вы,  понимаю,  что  Зомбоящик,  это  всего  лишь  инструмент  в  руках  правительства.  А  вот  оно,  уж  точно  заботится  о  здоровье  нации!  Даже  конституцию  нарушает  во  имя  нашего  блага!  Дискриминация  и…  прочее  и  прочее.  А  если  ему  намекнуть  о  [b]Правильных  масках[/b],  то  наши  "Слуги"  обязательно  скажут  что  это  –  и  очень  сложно,  и  экономически  не  выгодно,  и  экологии  вред  будет  непоправимый.  А  пока  они  через  "ящик"  продолжают  нас  каждый  день  пугать  количеством  смертей!  И  ведь  надо  же!  Если  годы  назад  об  этом  молчали,  то  получается  –  до  пандемии  у  нас  почти  отсутствовала  смертность!  При  этом  почти  за  30  лет  население  страны  сократилось  с  52-х  до  37-и  миллионов.  Вот  какова  она  забота  о  нас!  Соответственно,  в  желании  спасти  нас  от  смерти,  прослеживается  желание  выжать  из  нас  как  можно  больше  денег.  Мало  было  вечных  тарифов  за  коммунальные  услуги,  которые  не  стоят  на  месте?  Придумали  дополнительные  –  за  доставку,  за  обслуживание…  Однако!  Нам  же  регулярно  повышают  доходы…  на  3  –  5%,  а  цены  на  всё  регулярно  поднимают  на  20  –  30%.  Ах,  да!  Вакцину-то  нам  предлагают  БЕСПЛАТНО!  Вакцинируйтесь  и  будет  вам  Счастье,  ну,  и...  будете  полноправными  гражданами,  хотя…  можете  быть  такими  же  и  не  вакцинировавшись!  Но  это  вам  обойдётся  –  ох  как  дорого.  За  результат  ПЦР  –  цена  немалая,  впрочем,  как  и  за  остальные  справки.  А  чтобы  они  всегда  были  актуальными,  нужно  быть...  всего-навсего...  миллионером!  Но  если  мы  способны  только  мечтать  об  этом?  Тогда  остаётся  –  тратить  все  доходы  на  оплату  коммун-услуг  и  на  справки.  А  как  же  продукты  питания?  А  разве  они  нужны  невакцинированным?  Зря,  что  ли,  кто-то  старался  изобрести  вирус  в  "короне"  предназначенный  не  для  коронованных  особ?
Ну  что,  читатель?  Вы  готовы  к  вакцинации?  А  я  –  
[i]De  duobus  malis  minus  est  semper  eligendum[/i]    –  ,  то  есть  –  предпочту  эвтаназию  (только  -  если  выбор  будет  принудительным),  ибо  свою  миссию,  ради  которой  я  пришёл  в  этот  Мир,  я  выполнил.  Хотите  знать  об  этом  больше?  Начало  в  ролике:  https://fb.watch/9hhsw2zY_p/

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930945
дата надходження 15.11.2021
дата закладки 16.11.2021


rutzt

Де сива мати сіє мак…

Де  сива  мати  сіє  мак,
Де  сонця  золото  черлене,
На  свіжій  латці  сірозему
Шука  поживи  гордий  грак.
Десь  ходять  табором  віки,
Комашка  кожна  хоче  жити,
Сюди  ж  приходять  тільки  діти
Хитати  спогадом  думки.
Хай  будуть  тут  хоча  б  отак,
Хай  знають  радощі  і  міру,
І  буде  мак  дивитись  щиро,
І  про  своє  мовчати  грак.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873961
дата надходження 29.04.2020
дата закладки 05.11.2021


Надія Позняк

В осінніх димах є насправді своя чистота

В  осінніх  димах  є  насправді  своя  чистота.
Є  щось  первозданне,  тому  аж  ніяк  не  зворотне.
У  напівпрозорості  часу,  що  листя  всотав,
побачиш  надію  —  німу  павутинку  —  і  вкотре.

За  межами  міста  вдихаєш  легенями  світ:
стоїш  на  узвишші,  а  нижче  —  розлогі  левади.
Село  —  найдорожчий  для  серденька  видимий  плід,
який  при  морозі  на  гілці  дає  собі  раду.

Спускаєшся  вниз:  меланхолія  коней,  лошат…
І  сили  не  маєш  відмовити  власній  природі:
підходиш  і  гладиш  -  дарма,  що  є  шанс  відкоша  —                
і  хто    із  нас  більше  радіє  миттєвій  свободі?

Хвоста  підібгавши,  потягся  розкошланий  пес…
Навскіс  поглядає  рисак  вороний  —  ставний  мерин.
А  ти  почуваєшся  так,  наче  вмер  і  воскрес.
І  саме  для  тебе  цей  вечір  сивіє,  мов  терен.

Фото  авторське.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929910
дата надходження 04.11.2021
дата закладки 05.11.2021


Леся Геник

Отак собі навчитися мовчати

Отак  собі  навчитися  мовчати.
Дивитися  на  клен,  що  за  вікном
знімає  з  себе  поруділі  шати,
посьорбуючи  вересневий  ром.

Отак  собі  пускати  легко    мимо
усе  пусте  й  не  варте  ліхтарів,
котре  жадає  гримати  дверима
не  тільки  тут,  а  навіть  угорі.

І  міряти  настоями  секунди,
настоями  з  цукрованих  суниць,
коли  здурілі  з  нелюбови  люди
пірнають  в  чорне  листя  долілиць.

І  берегти  кожненьку  краплю  неба,
й  того,  що  у  вікні,  і  у  душі.
Кому  ж  бо  цього  марнослів'я  треба,
коли  на  тім'я  падають  дощі?

Отак  собі  пізнати  силу  тиші.
Дивитися  на  клен,  що  за  вікном
уже  і  сам  потроху  пише  вірші,
посьорбуючи  вересневий  ром...

28.09.21  р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927440
дата надходження 08.10.2021
дата закладки 08.10.2021


Валя Савелюк

ЛІСОВА ДУША

лісова  душа  моя  у  мені  -
як  пролісок  в  гущавині
білий
чи  голубий:
...возлюби..
...не  убий...

лісова  душа  моя  у  мені
знає  казки  прадавні
і  пісні
радісні
і  сумні  -
мамині

зосереджено  наслухаю
душу  свою
лісову
і  чую
роду  правічного  мову  -
упізнаю,
знаю...
і  у  кожному  слові
рідної  мови
ми  вдома  разом  усі  знову
і  всі  молоді  й  живі

а  над  нами  ліси-ліси  -
світлих  янголів  голоси,
життя  вічного  рівні  і  яруси
золоті,  пурпурові,  зелені,
теракотові,  ізумруд-ні...
ліси
всі  потяті  й  порубані
ховаються  у  мені,
наче  пролісок
білий
чи  голубий:
...усім  серцем  своїм,
всім  єством  своїм  -  возлюби...

07.10.2021

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927349
дата надходження 07.10.2021
дата закладки 08.10.2021


Ксенофонт Обычайкин

Энтропия 3


Все  подвержено  энтропии:
хаотично  порхают  мысли,
в  них  от  Вия  до  папы  Пия
протекает  рекою  рислинг.

В  резонансе  с  парами  спирта
философия  от  Декарта,
я  с  эдемскою  веткой  мирта,
как  Адам  посреди  Монмартра.

Я  молекулой  первородной
век  который  насквозь  пронзаю,
то  шагаю  с  Шагалом  в  Гродно,
то  Борею  слова  бросаю.

Теплотой  от  Большого  Взрыва
над  планетою  расширяюсь,
и  слагаю  стишочки  криво,
в  чем  прилюдно  пред  вами  каюсь.

Мне  эпитетом  эпопеи
гложет  голову  червь  словечка,
мол  тупею  я  в  портупее,
угощая  стихами  печку.

Мир  куражится,  костенея.
Башня  Эйфеля,  что  Голгофа.
Жизнь  приходит,  как  злая  фея,
и  талдычит  закон  Кирхгофа.

Мол,  все  силы  мои  лихие
Непременно  исчезнут  в  точке,
И  услышат  стихи  глухие,
И  слепые  узреют  строчки.

Сеет  дождик  по  всей  Рассее,
я  рассеян,  как  смерть  вселенной,
эх,  энергия  Одиссеи,
ты,  как  мощи  святых,  нетленна!

Угасает  звезда  за  шторой,
замолкает  пузатый  чайник,
и  рефрен,  как  мотор  повтора,
задевает  меня  нечаянно:

Угасает  звезда  за  шторой...
У  буржуйки  язык  прикушен.
Больше  нет  у  нее  историй,  
И  стихов  истлевают  души.

Все  подвержено  энтропии!
Холодеет  без  рифмы  слово.
Охраняет  покой  крапива,
и  мораль  воскресает  снова

И  патетике  потакает.
Пафос  небо  пронзает  басом.
Запинаясь  слегка,  икая,
Суть  приводит  в  движенье  массы.

Упивается  ночью  темень.
Мысль  корнями  вросла  в  подушку,
Снов  густых  вызревает  семя
И  поэта  берет  на  мушку.

На  расшатанном  табурете
птичий  щебет  моих  писулек,
как  же  тесно  на  этом  свете,
что  для  смерти  не  жалко  пули!

Математика  -  речь  Гомера,
достоевщину  ветер  носит.
За  крестами  восходит  вера
и,  как  догма,  приходит  осень!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927175
дата надходження 05.10.2021
дата закладки 06.10.2021


гостя

…скельця



Блукає  
капілярами  озон.
Лоскоче  губи  золота  ожина,
як  жінка,  що  приходить  у  твій  сон,
з  пекучими  
   зеленими  очима.

Пересипає
сонячний  кришталь.
Перебирає  кольорові  скельця.
Ти  не  журися  нею,  то  печаль
тече  по  лезу  
   й  виїдає  серце.

…  і  проростає
найсолодший  лід.
…  і    дикий  звір  в  лісах  твоїх  голосить.
…за  тим,  мабуть,  і  плакати  не  слід,
що  має
     остаточний  статус  -  осінь

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924906
дата надходження 12.09.2021
дата закладки 12.09.2021


Олександр Обрій

ВЕЛИКИЙ ВІЗ

Дріма  в  зірковій  солі,  на  узбіччі
Чумацького  Шляху  Великий  Віз.
Твій  син,  тобі  дивлюсь,  мій  Буже,  в  вічі.
Край  тебе  тане  втома,  наче  віск.

Раз  по  раз  метеор  згоряє,  пада
під  шум  ріки  й  орекстри  цвіркунів.
В  небесному  мереживі  лампадок
зринають  запорізькі  курені.

Врізається  у  берег  темний  профіль  —
велична,  горда  скеля  Носоріг.
Поллються  з  третім  півнем,  наче  строфи,
промінчики  ранкової  зорі,

цілуючи  ранковими  вустами  
стежки,  де  сплять  типчак  і  ковила.
Ждучи  чумацтво,  Шлях  невпинно  тане.
І  Віз,  що  зачекався  на  вола...

©  Сашко  Обрій.
10.08.21

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924459
дата надходження 08.09.2021
дата закладки 10.09.2021


Терновий

Кінчалось літо…

                                                   ***
Кінчалось  літо.  Айстрами  квітчалось,
біліло  павутинням  у  садах,  
прощалось  з  сонцем,  тихо  так  прощалось,
дзвеніло  глибиною  в  небесах.

Дрібним  дощем  вмивалися  світанки
і  бузьки  відлітали  до  весни
й  незрозумілі  дивні  забаганки
вночі  приходили  у  сни  –  

Хотілось  залишитися  у  літі
в  полоні  мальв  й  безкрайності  полів,
хотілося  тепла  й  дурману  квітів,  
гудіння  бджіл  над  ними  і  джмелів.

Але  –  кінчалось  літо,  тихо  й  непомітно,
сідало  сонце  в  комиші
і  щось  назавжди  звіялося  з  вітром.
Кінчався  день.  Смеркалося  в  душі…
                                                 ***

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923890
дата надходження 01.09.2021
дата закладки 01.09.2021


Валя Савелюк

ПЕРСПЕКТИВА

вересень
оголосить
безпечному  літу  осінь,
як  безтурботній  душі
легку  ношу-борги...

на  
протилежнім  кінці  дороги  -
з  того  краю
дерева  стоять
не  зелені,  а  сині,
і  здалеку  видно  мені
як  я  малію
і  поміж  них  зникаю

сині  дерева  -
ультрамарину  глибока  синь...
за  небосхилом  нова  
відкривається  перспектива

життя  людське  -
нетривке,
як  осіння  трава

пульсують  у  серці  
почуті  слова:
смертю  смерть  поборов
Божий  Син

і  я,
і  ти  -
молодші  Його  сестри-брати

Божі  ді-ти...

30.08.2021

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923708
дата надходження 30.08.2021
дата закладки 30.08.2021


Білоозерянська Чайка

ПОЕЗІЇ ДЛЯ ДУШІ

[i]У  пахощах  полину  й  споришів,
В  ранкових  променисто-чистих  росах,
Поезіє  для  щирої  душі,
Ти  мову  серця  вийти  зовні  просиш[/i].

І  квітне  слово  в  радощах  й  журбі,
чи  першим  проліском,    чи  пожовтілим  листям,
чи  ніжністю,  що  все  несу  тобі,
чи  пам’яттю,  що  в  ностальгії  тисне.

 [i]Горять  медами  в  золотім  ковші,
Частують  солодом  зворушливі  катрени,
Поезія  для  творчої  душі  
Живи  в  мені…  бо  ти  частинка  мене….[/i]

/Фото  Володимира  Козюка./

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917891
дата надходження 26.06.2021
дата закладки 27.08.2021


Олександр Обрій

ДНІПРОВСЬКИЙ ПЕЙЗАЖ

Стигла  рум'яна  призахідна  цедра
пірнає  в  Труханівський  ліс.
Потяг  метро,  мов  прудка  скалапендра,
минає  Русанівський  міст.

Небо  й  Дніпро  —  близнюки,  що  не  б'ються,
на  двох  килимах  з  осоки.
Небо  й  Дніпро  —  два  обернених  блюдця.
Зі  скла,  глибини  й  висоти.  

З  берега  зиркає  вдалеч  на  кручі,
на  золотокупольну  брость  
статний,  високий,  міцний  підпоручник  —
стрункий  вартовий  хмарочос.  

В  кремове,  синє,  багряне,  зелене
пірнаю  востаннє  і...  зась.
Тло,  що  назавжди  вкарбується  в  мене  —
вечірній  дніпровський  пейзаж.

©  Сашко  Обрій.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922740
дата надходження 20.08.2021
дата закладки 20.08.2021


Надія Позняк

Серпневі світанки все більше нагадують сепію

***
Серпневі  світанки  все  більше  нагадують  сепію.  
Розсипане  світло  у  сонному    листі  спочило.    
Коли  відлітаємо?  –  скоро  вже  вересень,  лебедю.
Загуслі    меди  переповнили  сховки  вощинні.

Пора  листопаду  буває  настільки  тужливою,
що    сум  виростає  сопілкою  злету  на  південь.
Ступити  на  кригу,  –    ставати  слабкими  –  наживою.  
Коли  відлітаємо?  –  скоро  вже  вересень,  рідний.

Трилисником  літо  моє  догорає.  У  неводі
космічних  доріг  засинає  зоря  серпанкова.  
Коли  відлітаємо?  –  скоро  вже  вересень,  лебедю.
Серпом  прогинається  овид,–  
                                                                               мов  щастя  підкова.


Фото  авторки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922263
дата надходження 15.08.2021
дата закладки 15.08.2021


Світла(Світлана Імашева)

Жінка, котрій вже боятися пізно…

Учора  прочитала    в  Інеті  статтю,  яка  точно  передає  моє  (і  багатьох  жінок  мого  покоління,  впевнена)    нинішнє  світовідчуття  і  розуміння  життєвих  цінностей.      Виникли  віршовані  рядки  –  це  своєрідний  переспів    статті.    Дякую  авторам  за  натхнення

ЖІНКА,  КОТРІЙ  ВЖЕ    БОЯТИСЯ    ПІЗНО,  -  
Дама  чи  «кобра»  -  леді  залізна,
Горда    чи  ніжна,    зАвжди    «у  темі»…
Вам    не  подобаюсь?    –  Ваші  проблеми.
Жінка?  –  Венера!    Вакханка!  Богиня!  –  
Жриця  життя  і  його    берегиня…
Вже  не  боюсь  потонути    у  світі,
Плакать,  сміятись,  нанизувать    миті,
Що  крапелинками    щастя    заблисли,
А  чи    розтали    й  туманом    повисли.
І  не  соромлюсь    не  встигнуть,  не  знати,
Як  тортик  спекти  чи  лице  малювати…
Байдуже    й  те,    а  чи  їм  дієтичне,  
Одяг?  -  як  хочу!  -  нехай  архаїчний…
Пізно  боятись,  що  думають    люди,  -
Виплеснуть  в  запалі    склянку  огуди.
Шкодить  -  не  дихать  і  не  хотіти,
В  горі  і  в  радості    щастя  –  любити.
Того  кохати,    хто  любить    і  гріє;
Спати  із  тим,  з  ким    заснуть    не  зумієш.
Є  що  сказати  чи    мудро  мовчати,
Горду    поставу  –  гідно    тримати.
Ну,  а  самотність  життя  подарує,  -
Менше    причин    метушитися    всує.
Геть  –  від  байдужості,    кривди,  зневаги…
Самодостатність  –  оце    перевага.
Вмію  загадкою    бути    й    собою,
Слухати    тишу    чи    гомін  прибою,
І  не  змітати  на  когось    провини,
Слабкості  й  зрад  розуміти    причини.
Сивого  батька    до  щему  жаліти,
І  не  пояснювать,  і  не  хотіти…
Вже  не  лякаюсь    останньої    миті:
Наше    відлуння  –  онуки    і  діти.
Так,  ми  жінки,    котрим    пізно    боятись...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922203
дата надходження 14.08.2021
дата закладки 14.08.2021


Mikl47

ГРОЗА

Мов  гарба  з  гарбузами  по  бруку,
Безугавно  гримить  над  селом,
Лиже  пес  мені  злякано  руку
Червонющим  своїм  язиком.

Спалахнуло  пів  неба  --  і  тихо,
А  за  мить  тарарахнуло  так,
Що  земля  застогнала  на  лихо  --
Грішні  душі  обнишпорив  страх.

То  гарба  та,  утративши  гальма,
Висікаючи  іскор  снопи,
Шандарахнула  в  скелю  захмарну,
Твердь  небесну  струснувши  таки.

Розкотились  дива  гарбузові,
Розбивались  на  друзки  дрібні
І  цілющі  їх  соки  озонні
Спрагло  пили  простори  земні.

Пес  тулився,  мабуть,з  переляку,
Своїм  носом  торкався  лиця.
Я  сприймав,  розумів  це,  як  дяку,
І  споріднено  бились  серця.

Дуже  гарно  що  скінчилось  гарно!
Певно,  Бог  поки  милує  нас.
Доброта  твоя,  Боже,  безкрайня.
Дай  рабам  твоїм  ще  один  шанс...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921600
дата надходження 07.08.2021
дата закладки 08.08.2021


Надія Позняк

Ця ретро-мода влітку — дежавю

***
Ця    ретро-мода  влітку    —  дежавю.            
У  певнім  сенсі  колесо  сансари.
Уяву  розтривожено:  ловлю
стару  епоху  в  рухах  тротуарних.

У  натовпі  відшукую  себе  —  
школярку  безпечальну  сімдесятих,
коли  ще  так  далеко  до  небес,  
земля    —  аби  упевнено  ступати.

Витає  жар  по  стінах  кам’яниць,
тепло  відбите  огортає  серце.
Побіжно  придивляюся  до  лиць,
що  пропливають  маревом  сентенцій.

Минуле  у    розкиданих  словах.
Емоції  —  зірки  багатокутні:  
гнучка  платівка  Клода  Франсуа,
і  «голоси»  Америки  на  кухні…

А  літо  зріє,  змінює  ходу.
Сопрано  вибули  з  капел  пташиних.
У  невід’ємній  тиші  перейду
і  я  за  ним    до  кольору  ожини,

якого    хмара  набере  важка
і  за  прогнозами  накриє  місто.
Вже  й  серпень  не  приховує  ріжка,      
щоб  засурмити  високо  й  барвисто.                      

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921046
дата надходження 31.07.2021
дата закладки 01.08.2021


Вікторія Т.

І іншим, і собі

Не  спасатися  у  комічності,
не  писати  «біль»  в  кожнім  проміжку,
подивитися  в  очі  вічності  –
без  крутійства  і  не  навколішках.

Подивитись,  як  доля  кроснами
оперує  в  буденнім  клопоті  --
не  поняттями  переносними
у  лункім  поетичнім  рокоті  –

а  боргами,  ділами,  датами
і  дорогами  неминучими...
Як  набрякнуть  кишені  втратами  --
стати  вишками  в  небо,  кручами.

З  сивим  досвідом,  ніби  паростю,  
глянуть  в  очі  судьби  зозулині  –
хай  застигне  слів  біла  паморозь
на  німих  вустах  нерозтулених

і  залишиться  ця  окрушина
серед  справ  земних  неозорості  –  
протирати  скло  незворушено
до  правдивості,  до  прозорості.                                                              
                                                             

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877468
дата надходження 27.05.2020
дата закладки 04.07.2021


Яна Бім

Збитий пілот

Буває  не  пізно.  Буває  не  треба.
Не  рухай  мій  спокій,  не  клич  мене  в  небо.
Загоїла  в  попіл  обрубані  крила.
для  чого  тепер  тебе  я  зустріла?
Буває  не  пізно.  Бува  помилково
запаленням  в  серці  звичайна  розмова...
Та  я  тобі  душу,  пробач,  не  зігрію.  
Бо  ледве  жива  і  літати  не  вмію.
Хоч  важко  втікати  від  мрій  твоїх  світлих,
та  в  мене  все  складно  і  геть  непривітно...
Щось  згасло,  зломилось...  задовго  до  тебе...
Буває  не  пізно.  Буває  не  треба.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918344
дата надходження 01.07.2021
дата закладки 03.07.2021


гостя

Перевесло…



Розфарбовані  сни  –
лиш  побічний  ефект  німесилу.
Не  ловися  за  дим.  Не  розпитуй  нічого  в  людей.
Не  шукай  у  мені  цю  приховану  сонячну  силу,
що  мовчить  до  світанку
     і  легко  виходить  з  грудей.

Не  впіймаєш  її.  
Не  збереш  по  зерняткові  жито.
Не  відсудиш  назад  учорашнє  спонтанне  “лети!”
…  покотилось  із  гір  перевесло  –  ніяк  не  спинити
…  із  нічних  матіол
       полудневі  вінки  не  сплести

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915404
дата надходження 30.05.2021
дата закладки 29.06.2021


Леся Геник

Червневі дощі

Такі  дощі  непрохані  червневі
гамселять  гулко  в  бабині  шибки.
І  сповідає  ринва  душу  дневі,
і  відкриває  всі  свої  думки.

Аж  сива  хмара  падає  ще  нижче,
аби  учути  щось,  а,  може,  й  ні...
А  дощ  періщить  і  невгамно  свище
у  шпари  вітер  на  старім  вікні.

І  я,  сховавшись  під  колючий  ліжник,
збираю  в  тайстру  дивні  відчуття,
допоки  дощ  над  хатою  репіжить
і  сповідь  ринви  схожа  на  виття.

Читаю  книжку  про  чиюсь  Афіну
і  п'ю  гарбату  з  м'яткових  листків,
а  в  кухні*  хрумко  тріскотить  поліно,
як  дух  якийсь  із  неземних  світів.

І  поклоняюсь  в  мить  оцю  вогневі,
аж  дивна  сварга  сковзує  з  руки,
допоки  надворі́  дощі  червневі
гамселять  гулко  в  бабині  шибки.

14.06.21  р  

*в  печі

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916826
дата надходження 14.06.2021
дата закладки 14.06.2021


Леся Геник

Якщо…

Якщо  не  повірити  сивим  предтечам,
якщо  розірвати  облуди  листи,
то  може  спасінням  явитися  втеча
і  дивним  віднайденням  втрачений  ти.

Якщо  обітнути  нав'язливий  вузол,
що  туго  втиснувся  в  зап'ястя  твоє,
то  можна  пробачити  в  друзях  не  друзів
і  виспрагло  вчути  в  собі  ким  ти  є.

Якщо  не  шукати  на  вмерлих  світлинах
ні  сонця,  ні  тіней,  а  час,  тільки  час...
То  можна  позбутись  гіркої  провини,
що  часто  до  болю  обтяжує  нас.

Якщо  не  дивитись  на  темні  графіті,
що  хтось  малював  на  піддашші  рудім,
то  можна  усе  зрозуміти  на  світі,
І  що  найважніше  -  себе  у  собі...

11.06.21  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916732
дата надходження 13.06.2021
дата закладки 14.06.2021


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.05.2021


гостя

…віщі води



…це  той  
пустельний  берег…  віщі  води.
Роса  живильна  (пий  донесхочу!)
Коли  на  картах  зміняться  штрих-коди,
ти  відійдеш
     по  лініях  дощу…

По  амплітуді  
зречення…  не  бійся,
що  розчинюсь  у  тисячах  облич…
Коли  впаде  на  місто  повний  місяць,
…………………………тоді  поклич

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913844
дата надходження 14.05.2021
дата закладки 16.05.2021


гостя

…майже вир



Невловима  печаль  –
третіх  півнів  чекати  на  ганку.
Із  Молочного  шляху  вкидає  хтось  срібний  мідяк.
Майже  схлип.  Майже  скрип.  Майже  подих  німої  фіранки.
…але  падають  зорі
       в  колгоспний  цукровий  буряк.

Стережися  межі.  
Щось  прозоре,  на  марево  схоже,
каламутить  пітьму,  виростає  з  твоїх  протиріч.
Майже  сон.  Майже  вир...  поможи  мені,  сонячний  Боже,
……………..пережити  цю  ніч


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912414
дата надходження 29.04.2021
дата закладки 30.04.2021


гостя

…але



Пробач...  
Усе  так  швидко.  Так  безглуздо.
Чужа  печаль.  Циганські  килими.
Чи  хтось  іще  зберіг  тут  краплю  глузду?
……………  не  ми

Тому  –  пробач.  
Сміятимусь  в  туманах.
Старенькі  східці.  Придорожній  храм.
Ці  меседжі  кому  з  телеекранів?
…………..не  нам

…  звірятко  дике,
згорнуте  в  калачик.
Циганський  килим.  Чисте  божоле.
Зійдуть  сніги,  і  ти  мене  пробачиш.
……………але

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911291
дата надходження 17.04.2021
дата закладки 28.04.2021


Леся Геник

Так зЕлено прорізалась трава…

Так  зЕлено  прорізалась  трава.
Так  гостро  увійшла  між  ребра  криком.
Іще  одна  сторінка,  як  глава,
з-під  образів  здирає    грішне  лико.

Іще  один  світанок,  ніби  пан,
обтрушує  з  листків  росу  солену¹,
допоки  із  кутів,  як  з  темних  ран,
жалі  втекти  змагаються  даремно.

Допоки  яструб  пазить²  угорі
за  кожним  рухом  птиці  молодої,
ховають  спрагу  в  лоні  димарі,
де  тінь  і  світло  виють  у  двобої.

Де  хтось  недавно,  але  так  давно
ховав  у  хустці  дукачі  останні,
на  білих  стінах  лущиться  вапно,
оголюючи  стигми  покаянні.

Оголюючи  зойки,  не  слова,
котрі  ще  пнуться  щось  явити  дико,
де  зЕлено  прорізалась  трава  
і  гостро  увійшла  між  ребра  криком.

25.04.21  р.

¹солону  (діал.)
²спостерігає  (діал.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912225
дата надходження 27.04.2021
дата закладки 27.04.2021


Надія Позняк

І будеш писати про те, як дощ за вікном іде…

               ***
І  будеш  писати  про  те,  як  дощ  за  вікном  іде,  
як  чайник  свистить  монотонно  і  булькає  нишком.
В  розмитості  ліній  тепер    –  не  вулиця  –  постмодерн.
Присутність  твоя  ж  бо  назовні  здавалася  б  лишком.

Для  ролі  нема  глядача.  Почулися  гуки.  Сича?..
Які  у  нічному  роздоллі    різкі  і  тривожні.
То  ворог    чи  друг  прокричав?  Чи  посвист  і  ляск  меча?  
На  відстані  слова  –  із  миром  війну  ототожнив?

Здається,  ще  трохи  і  ось  –  розрізана  хмари  повсть.
Реальне  прийматиме  плавність  конкретної  форми.
Нехай  вам  чогось  не  вдалось  –  весна  викидає  брость.
І  сонце  полоще  в  любові  твій  день  неповторний.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911930
дата надходження 24.04.2021
дата закладки 24.04.2021


гостя

…тавро



На  скронях
теплі  вм’ятини  від  маски.
Голодний  вітер  папірці  розвіє.
Хвилинне  усвідомлення  поразки.
Тавро  стече  з  долонь.
   Спороховіє.

Оцю  печаль  
не  залишай  зі  мною.
Просій  крізь  пальці,  мов  столітнє  просо.
…як  стадо  підійде  до  водопою,
всі  води  атлантид  
   покриють  коси…

Сніги  в  очах,
ромашку  з  чередою,
переплетеш,  освятиш,  відспіваєш.
…що  станеться  з  тобою  поза  грою,
…………..ти  ще  не  знаєш

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911756
дата надходження 22.04.2021
дата закладки 24.04.2021


Леся Геник

***Березень хлюпає снігу…

***
Березень  хлюпає  снігу  в  пригорщі  першого  квіту.
Туго  замотує  небо  у  хмаровиння  густе.
Котиться  вітер  між  вулиць  неоковирним  кульбітом.
Змерзла  весна  у  зажурі,  ради  не  має  на  те.

Нам  обіцяли  за  тиждень  небо  ясне  й  потепління.
Хвацько  про  це  жебоніли  в  парку  невтомні  шпаки.
Певно  то  березня  карма  -  вічне  якесь  невезіння.
Завше  дрімають  до  квітня  в  бруньковій  люльці  листки.

Тож  залишається  вперто  хлюпати  снігу  в  долоні.
І  сповідати  безжально  виспраглий  сонечка  цвіт.
Поки  вертають  додому  бузьки  напів  непритомні,
щоб  обнадіяти  знову  клекотом  вранішнім  світ.

17.03.21  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908825
дата надходження 22.03.2021
дата закладки 22.03.2021


гостя

…стоголосся



Прозорий  човен.
Невагомі  весла.
Вібруй  тихіше,  сонячна  душа.
Впаде  туман.  Найтонша  крига  скресне.
Асфальт  проб’є
     полин  і  черемша.

Чорнильні  очі.  
Білосніжне  пір’я.
Шепоче  хвоя…  і  парує  мох…
Не  бійся  стоголосся  надвечір’я,
бо  зрадить
   лиш  один  з  дванадцятьох

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884936
дата надходження 04.08.2020
дата закладки 22.03.2021


гостя

, , , серпантин



Ці  важкі  імена
ти  забудеш  опісля  дощів.
Найсолодші  слова  залишаються  на  попелищі.
…  ще  ця  осінь  така  ритуально  заплакана,  і
десь  на  рівні  очей  
   мерехтить  серпантин.  Вітер  свище.

Серед  вицвілих  трав
усе  важче  лишатись  людьми.
В  теракотовий  степ  понесли  помаранчеві  коні.
Мерехтить  серпантин.  Запізнілі  плоди  бузини
обережно  зірвеш,  
   покладеш  у  прозорі  долоні.

Усе  більше  прощань.  
Усе  менше  води  і  вина.
Лиш  терпкий  післясмак  перемерзлого  вже  винограду.
…  ти  притулиш  мене  до  холодного  скельця  вікна.
…  я  крізь  ніч  попливу
         в  порожнечу  вишневого  саду

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908555
дата надходження 20.03.2021
дата закладки 22.03.2021


гостя

…плеса



Ми  ще  стрінемось,  ладо…
Не  можем  згубитись  усі.
У  прозорій  душі  розмалюємо  внутрішні  храми.
…щоб  піти  у  поля  по  солодкій  весняній  росі.
Не  вернутись  назад,
     прорости  із  землі  колосками.

Бо  що  маємо  ми?  
лиш  ранковий  простуджений  спів…
А  ще  шелест  вітрів,  що  блукають  печально  у  косах.
Спів  і  шелест  –  мої…  на  тонких  перехрестях  світів
буде  читано  й  співано  тим,  
   що  не  знались  в  колоссі.

Відпалають  жита…
і  не  варто  торкатись  руки…
У  моїх  дзеркалах  проминуть  твої  місячні  плеса.
…нам  би  знати,  що  ми  -  по  один  бік  живої  ріки
…й  не  за  нами  ридає  цей  дзвін
…й  не  за  нами  ця  меса

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907779
дата надходження 12.03.2021
дата закладки 13.03.2021


Валя Савелюк

ПОКИ ЖИВА

і  зауважила  стиха  мама,
ніби  до  себе  сама:
«…я  у  всіх  у  вас  винна  і  неправа,
і  так  уже  воно  й  буде,  
поки  жива…»

і  обізвалися
в  маминих  тихих  словах  –
не  тільки  слова…
   
мама  
з  Тепла  і  Світла  життя  ткала,
сама  
з  Тепла  і  Світла  родом  була:
усіх  нас  любила,
усіх  нас  прощала  
і  берегла  –
усім  нам  терпіла,  мовчала
і  нікого  
не  винуватила

плодами  духа  жила
і  нас  вчила…
як  уміла  й  могла

я  ж  завжди  свавільна  була:
доброго  слова  не  слухала,
доброї  ради  не  чула  –
власною  стежкою  вперто  ішла…

голубко-сиза-моя-горлице…
низенько  схилилося  сонце,    
схоже,  
настали  останні  дні  –
людина  людині  
лютим  робиться  звіром,
втрачають  люди
образ  Божий,  
подобу  і  віру,
свободу  волі  і  вибору,
Духа  плоди
геть  відкинули  лю-ди

відкинули  заповіти  і  Боже  Слово…

якщо  і  я  в  цьому  пеклі,
що  розверзлося  на  Землі,
то,  виходить,  не  випадково…

у  сирітському  розпачу  –
вголос  кличу,
ув  одчаю  –
плачу-ридаю,
ховаю  в  долоні  лице

…рідна  моя  заступнице,
коли  уже  змовляться  геліасти  
тільки  чорні  камінчики
на  ліву  шальку  терезів  покласти,
щоб  осудити  навік  і  проклясти́,
ти
станеш  попереду  мене,  як  сонце,
щоб  виправдати  і  спасти,
бо  всіх  нас  любила  і  любиш  ти...

пришлеш  мені  звісточку  –  
зірочку-іскорку
і  серце  за  мить  воскресне:

пом`яни  усіх  матерів-батьків,
Господи  наш  святий,
У  Царстві  Твоєму  Небесному


06.03.2021

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907011
дата надходження 06.03.2021
дата закладки 13.03.2021


Надія Позняк

Було б за гріх – не уподобати цей день…

***
Було  б  за  гріх  –  не  уподобати  цей  день,  
коли  ще  смуток  не  проміряний  тобою,  
коли  для  нього  ти  не  є  іще  рабою,
а  все  навколо  –  втішне  світло  й  гобелен
з  малюнком  крітського  нехитрого  пейзажу…  

Відкинь  гардини,  і  зима  тобі  розкаже  ,  
що  і  вона  переганяє  кров  із  вен.        

Скуштуєш  від  життя  шматочок  чистоти,
налічиш  кроків  зо  дві  тисячі  назустріч
тому,  кому  збереш  тепло  у  білім  хутрі
не  муфти  дамської,  яку  носила  б  ти,
якби  жила  в  позаминулому  столітті…  -  
 
а  снігу  пишного:  лежить,  завмер  на  вітті…
і  тим  снігам  -  непередбачено  цвісти.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897511
дата надходження 07.12.2020
дата закладки 24.02.2021


Лилия Силина

Із грудневої рябої темряви…

***

Із  грудневої  рябої  темені,
що  крокує  в  свято,  
одиноко
виглядаю  в  січень.  
Що  іще  мені
від  прийдешнього  чекати  року?

Сколочу  коктейль  із  різних  напоїв  –
із  надії,  віри  та  любові,
і  згадаю  старовинну  заповідь  –
не  запнутися  на  добрім  слові.

Слово  має  впевнене  відлуння,
тихе,  непомітне,  незвичайне  –
кинуте  у  злагоді  і  думі,
відгукнеться  дивними  речами.

Тож  кажу  всім:  гарного  здоров’я,
сяяння  очей  і  світлий  планів!
В  слові  –  світобачення  і  доля,
а  у  долі  –  слово  нездоланне.

І  занурюсь  у  святкові  клопоти  –
мерзлий  морок,  теплу  замороку  –
і  засяю  в  ялинковім  золоті
за  півкроку  
до  нового  року.  

28.12.2020

Фото  з  мережі  Інтернет

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900622
дата надходження 08.01.2021
дата закладки 09.01.2021


Валя Савелюк

ДОЧКИ ВІТРІВ

тонкостінний  дзвін
із  димчастого  кришталю
прозорим  куполом  
спускається  на  землю…

я  ще  не  сплю…
лелію
і  тихо  струменію

на  тонкостінній  
кришталевій  прозоріні  –
стріляють  іскрами  оздоби  різьблені  
і  візерунки  срібно  сині  –
наче  розписані  морозними  вітрами
шибки  віконні

рожеві  тіні  –  тіні  золоті:
на  тонкостінних  кришталях  –  
цвіт  папороті
горить  у  різьбленому  листі

прозорий  дзвін  зими
висить  над  селами-містами,
над  усіма  нами…

арктичні  вітри
розгойдують  срібне  било:
бов-в-в!…  
сльози  витри  –
спи,  забудь  про  любов,
забудь  усе,  що  любила…

а  я  не  сплю  –
лелію…
з  ирію
вернутися  до  себе  мрію

розтріщини  на  льоду  –
киплять  під  куполом  кришталеві  дзвони:
замість  снігу,  повсюдно  в  моєму  саду,
як  на  Голготі,  білі  цвітуть  анемони

скрізь-наздогад-навмання
у  моєму  саду  
біле  панує  очікування

…не  сплю,
вернутися  мрію…

анемони  –  дочки  вітрів,
скорбота  Діви  Марії

05.12.2020

Назва  «анемона»  у  перекладі  з  грецької  
означає  «донька  вітрів».    Легенда,  
пов’язана  з  цими  чудесними  квітами,  
розповідає,  що  вони  розквітли  
на  Голгофі  після  розп’яття  Христа  
на  знак  скорботи  його  матері  Діви  Марії.  
А  тому  листки  анемони,  які  складаються  
з  трьох  частин,  символізують  Святу  Трійцю.  
Ще  квіти  анемони  символізують  очікування.  
(за  матеріалами  з  інтернету)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897307
дата надходження 06.12.2020
дата закладки 06.12.2020


Світла(Світлана Імашева)

А ти вставай…

Болить    тобі…  Де  ж  воля    та    сподівана,
Країно    смутку,    зраджена,    стривожена?
В  віках    плачами-думами    оспівана,
І    знову    полонянка    заворожена…
Одурена,    зневажена,    покинута,
Крізь  час    у  Всесвіт    гіллям    маєш  зелено.
Бредуть    по    світу    гірко    твої    сироти,
А  ти,    самотня,    заростаєш    тереном.
Брехливих    слів    облудою    розділена.
Любов    до  тебе    знов    гріхом    наречено  -  
А    блискавиці    б’ють    у  серце    стрілами  ,
І  ти  встаєш,    розлючена,    знівечена.
А    ти  вставай,    ненавистю    озброєна,
Якщо    любов    потоптано,    зневажено.
Твої    сини,    пречисті    Божі    воїни,
Тебе    очистять    від  підлоти    вражої.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881072
дата надходження 28.06.2020
дата закладки 29.06.2020


Олеся Шевчук

Вагоме

Колись  ти  казала  собі,
 що  маєш  достатньо
 сили,  
Що  все,  що  ламає  -
 аніскілечки  не  страшне;  
Бо  сутінки  слабшають
 і  треба  щоби
 любили
І  більше  тебе  ніщо  не  здолає
 і  не  зачеркне.  
Колись  ти  казала,
 що  рідне  твоє  
не  забути,  
Що  все  залишає  слід
 і  у  тобі  усього
 сповна.  
Душа  складена  з  пікселів,
 інколи  із  цикути  
І  треба  відчути  тобі,
 як  інколи  кисне  вона.  
Колись  ти  казала,  
що  віра,
 мов  крилаті  риби,  
Торкаються  шкіри,
 показують  справжність
 тебе  
І  що  б  не  було  у  житті,
 ти  тільки  не  схиб,  
Яка  ти  велика
 (чи  мала)
 ніхто  так  не  взнає,  
Допоки  в  тобі
 не  зародиться  щось
 тепле  таке.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879479
дата надходження 12.06.2020
дата закладки 25.06.2020


rutzt

не кажи ні про що

не  кажи  ні  про  що
бо  у  мене  від  слова  застуда
щось  у  грудях  пече
і  в  думках  неприкритий  бардак
і  катається  серце
на  хвилях  крутих  амплітуди
і  хвороба  ота
все  скінчитись  не  може  ніяк
ні  про  що  не  кажи
що  ти  любиш
що  думаєш
де  ти
що  з  тобою  було
і  буде
і  чи  знаєш  мене
ми  у  різних  часах
а  можливо  й  на  інших  планетах
тільки  знаю  що  сонце
у  нас  на  обох  одне

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877010
дата надходження 23.05.2020
дата закладки 24.05.2020


rutzt

За синім-синім льоном…

За  синім-синім  льоном,
За  білим-білим  днем,
Де  небо  б’є  поклони,
Спливаючи  вогнем,
Де  сяє  хмарне  титло
Над  стовбуром  сосни,
Живуть  надії  світлі,
І  добрі-добрі  сни.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876760
дата надходження 21.05.2020
дата закладки 22.05.2020


гостя

…ніжність



…лише  тому,
що  тане  білосніжно
цвіт  вишні,  ніби  цукор  в  молоці,
перепочинь.  Така  відверта  ніжність
   тремтить  в  руці.

Крихка,  
мов  фарфор.  Грає  нові  ролі
таємний  темний  радник  полтергейст.
…ти  теж  колись  підкориш  сині  гори  –
   за  едельвейс.

За  висоту  емоцій.
Майже  м’ятна,
гірчить  цукерка.  Я  також  гірчу…
Відверта  ніжність  –  ненадійний  дах  нам
   …………..у  час  дощу


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875512
дата надходження 11.05.2020
дата закладки 11.05.2020


rutzt

Муки творчості

Холодний  дощ  небесна  сіє  вата.
Виблискує  квадратиками  брук.
Така  печаль  –  на  слово  полювати,  
коли  воно  відбилося  від  рук.
Десь  ходить,  наїжачене  і  дике,
обламуючи  пальчики  суцвіть,
Або  комусь  чужому  тихим  криком
у  душу  розтривожену  кричить.
Було  ж  отут  –  і  ось  уже  в  тумані
занурених  у  темряву  віків,
Не  допоможуть  й  тисячі  капканів
розкиданих  по  світу  словників.
Ну  де  ж  ти,  слово?  Де  твоя  криївка?
Окрай  яких  ти  грієшся  багать?..
Воложить  дощ.  Виблискує  бруківка.
І  тільки  ноги  лунко  тупотять.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875136
дата надходження 08.05.2020
дата закладки 09.05.2020


Валя Савелюк

У СВІТІ ЧУЖОМУ

гусячий  дощ  
рушники  полотняні  тче
і  з  даху  нишечком  плаче

і  я  плачу  –
за  усім,  що  любила,
усім,  що  втрачене

за  тим,  що  звалося
безкінечна  пряма  –
а  зводить  кінці
і  змикається  в  коло:
кожна  людина  
у  світі  чужому  сама…
що  минулося,  
не  вернеться  ніколи…

дощем  гусячим  виткані
рушники  полотняні  –
міцні,  
як  ті,  на  яких  опускають  труну,  
коли  покладають  людину
на  потрібну  
для  висходження  глибину

наче  житню  
зерни-ну

13.03.2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869080
дата надходження 23.03.2020
дата закладки 25.03.2020


rutzt

Світле знову у моді…

Світле  знову  у  моді.
Хмарна  зникла  орда.
Плюс  на  вулиці  ходить,
капелюхи  скида.
Сонце  множать  калюжі.
В  тінях  плачеться  сніг.
Мінус  тільки  у  душах,
добре,  що  не  в  усіх.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866246
дата надходження 27.02.2020
дата закладки 27.02.2020


Вікторія Т.

Ніч і день

[img]https://i.pinimg.com/736x/81/12/9d/81129d414d6d42316881faa84013aee2.jpg[/img]
Німа  пора.  Душі  тубільна  ніч  
чорнильним  розпускається  тюльпаном.
Це  час    іти,  допоки  стане  сил,  
по  мокрому  піску  одній  босоніж,
зректися  сподівань    і  протиріч,  
затемнитись    загашеним  екраном
і  бачити,  як  зріє  синій  пил  --    
всередині  речей,  навколо,  проміж...

Невтоленого  голоду  тягар,  
як  свій,  несе  природа  витривала.
Безшумної  зневіри  кажани  
висять  у  нерухомому  повітрі.
...Під  ранок  ночі  зніметься  нагар,
просилиться  прозоре  покривало
крізь  перстень  дня,  і  вибілені  сни
п’ятьох  чуттів  бринітимуть  на  вітрі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864870
дата надходження 15.02.2020
дата закладки 16.02.2020


Валя Савелюк

ПЕРЕХРЕСТЯ

усе  благословенне
хай  розвивається  і  росте:
Радосте!
наповни  мене,
Любове,  Господи  мій    –  оселися  в  мені,
як  світло  з  усіх  чотирьох  сторін  на  перетині
польових  доріг  –  на  перехресті
Любові  і  Радості,
Знання  і  Совісті  

на  польовім  перехресті
доріг,  що  проз  обрії  літнього  дня  
линуть  без  меж,
на  твердині  віщого  каменя  
вибите  істинне  попередження:
направо  пі́деш  –  Красу  і  Щастя  зна́йдеш,
наліво  підеш  –  Любов  і  Благородство  знайдеш,
прямо  пі́́деш  –  Творчість  і  Бога  знайдеш

польове  перехрестя...
куди  хочеш  -  вільно  йди:
Любов  і  Радість  чекають  на  тебе  усю-ди

30.01.2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863067
дата надходження 30.01.2020
дата закладки 30.01.2020


Мазур Наталя

Коли довго не було дощу

не  треба  нічого
лиш  слухати
падає  дощ
краплини  по  шибці  вікна  
дріботять  довгожданні
земля  набрякає
приймаючи  воду  крізь  товщ
далеке  fortissimo  грому  
в  небеснім  органі
купається  в  ранішніх  водах  
садок  за  вікном
і  травень  лоскоче  траву  
за  оголені  п'яти
а  спогади  ночі  
наповнюють  душу  вином
і  мляво  злітають  
під  стелю  малої  кімнати
не  треба  нічого
лише  відчувати  тепло
двох  наших  долоней
що  міцно  сплелись  на  подушці
устами  торкати  і  очі  твої
і  чоло
і  тихо-претихо  "люблю"
шепотіти  на  вушко

05.2019-21.01.2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862730
дата надходження 27.01.2020
дата закладки 27.01.2020


Олександр Обрій

ТЕКТОНІЧНІ РОЗЛОМИ

Тяжко  бути  незлим  і  незламним  —  незлому,
в  цьому  вирі  вулканів,  в  пітьмі  нечистот.
Де  не  глянеш,  всуціль  —  тектонічні  розломи.
Де  й  коли,  хто  натисне  на  клавішу  "стоп"?

Слів  пістрявих,  пухких,  водянисто-розлогих
не  шкодують  і  сиплять  щедротні  роти.
Крізь  родину,  країну,  планету  —  розломам
в  переламну  чи  зламану  еру  іти?

Все  старе  відбуло,  свіже  —  вийшло  із  лона.
Та  старе  до  життя  не  пускає  його!
Крізь  минуле  й  прийдешнє  глибокі  розломи
пролягли,  вивергаючи  лаву  й  вогонь.

І  душа  —  на  розпутті...  І  тіло  холоне.
І  вагається  розум.  А  серце  —  несе.
Чи  на  вірну  погибель,  у  серце  розломів?
Чи  туди,  звідки  знову  розродиться  все?

Може  всесвіт  плекає  ідею  глибинну?
(Через  ряд  перероджень  провівши  світи,
розламавши  тебе,  наче  навпіл  —  хлібину,
щось  штовхне  у  ворота  нові  увійти?)

Тільки  як  охолонути  гнівному,  злому
від  безсилля,  в  чеканні  тортур  і  брехні?
А  по  спині  —  мороз  й  тектонічні  розломи.
І  невидима  парость  повзе  в  порохні.

©  Сашко  Обрій.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861687
дата надходження 17.01.2020
дата закладки 21.01.2020


rutzt

Спи, зайчику…

Спи,  зайчику.  Заплющ  розумні  очі.
Поринь  у  царство  мальовничих  див.
Он,  чуєш,  як  котусик  наш  муркоче?
Він  мишку  уві  сні  уже  зловив.
Давай  накриєм  ніженьку  побиту,
ще  заживе  історія  сумна.
Ще  буде  все:  і  літо,  і  до  літа,
а  осінь  хай  тебе  іще  не  зна.
Хай  не  бруднить  думки  твої  гризота,
для  неї  ще  не  зроджено  доби.
А  зараз  спи.  Така  твоя  робота.
Спи,  зайчику  маленький.  Просто  спи.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861542
дата надходження 16.01.2020
дата закладки 16.01.2020


Лао Лю

Божа сила

Господи,  твоя  воля,
як  ти  мене  побачив
взимку  посеред  поля,
виніс,  зберіг,  пробачив?  

Господи,  серед  звірів,
як  ти  мене  розгледів?
Дав  мені  трохи  віри,
Хліба  шматок  і  меду.

В  гаморі  вулиць  міста,
як  ти  почув  мій  шепіт?
Чом  зірочок  намистом
шлях  свій  вказав  на  небі?

Мабуть,  щоб  ці  нотатки
вірша  здіймали  крила,
Щоб  я  лишив  на  згадку
слів  твоїх  божу  силу!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859250
дата надходження 26.12.2019
дата закладки 26.12.2019


Валя Савелюк

ХВИЛІ

і  зізнались  мені  
у  дружній  приязні,
у  спонтанному  нашому  зближенні  
хвилі  морські,  що  без  примусу  ззовні,
лишень  із  внутрішньої  причини,
прихованої  у  первісно-глибинах,  –
на  берег  вони  
одна  по  одній  розмірено  плинуть,
шурх-шурх  –  галькою  шурхотять,
лагідно  пестять:
і  споконвічні  припливи-відпливи  –
то  їхньоі  вдячності  молитви

Отцю,
усього,  що  є,  Творцю

і  подумалося  мені,  що  так  само  люди  -
морський  прибій  на  споконвічній  тверді  води,
хвиля  за  хвилею  –  без  примусу  молитви́:
Господи,  
спаси  нас  усіх,  помилуй  і  благослови…

24.12.2019

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859047
дата надходження 24.12.2019
дата закладки 24.12.2019


гостя

…магнетизм



Короткий  зойк.
Знекровлена  палітра.
Північний  вихор  випалить  свічу.
Не  довіряй  фатальній  силі  вітру.
………………корись  дощу

Чужі  світи.  
Тотальна  порожнеча.
Оптичне  коло  кольорових  призм.
Молочний  шлях.  Харизматична  втеча
……………...і    магнетизм

Її  очей.  
Тривимірні,  червоні
макети  яблук  в  центрі  райських  площ.
Крихкий  міраж.  Знеструмлені  долоні
……………..цілує  дощ


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858714
дата надходження 21.12.2019
дата закладки 21.12.2019


Марґо Ґейко

ВОЇН

Він  почув  антифони,  якісь  неземні  голоси.
Та  фальшивили  ті,  що  були  біля  лівого  вуха,
І  якби  його  воля,  то  він  би,  напевно,  не  слухав,
Лежачи  у  траві,  що  за  літо  ніхто  не  скосив.

І  немов  навперейми  ті  хори  співали  й  гули,
Чи  сварилися,  чи  торгувались  не  знано  за  віщо,
А  тоді  відступили,  здіймаючись  вище  і  вище,
Лиш  деінде  лунали  уривки  хвали  і  хули.

Забриніла  вона  –  невимовно  напружена  тиша.
Наче  хто  саркофаг  приволік  і  усесвіт  накрив.
І,  здавалося,  тиша  ставала  дедалі  густіша.
Та  водночас,  здавалось,  вона  голосніша  за  крик.

Дві  доби  без  води,  причащаючись  голого  ґрунту,
Він  смиренно  лежав  мимоволі  дотичний  до  тих,
Хто  так  само,  за  друга  підставивши  пострілу  груди
У  такому  же  віці,  але  вже  наві́ки,  затих.

А  затим  він  почув,  як  селяни  врожаю  раділи,
Як  потому  котились  кудись  безкінечні  вози,
А  услід  одинокі  –  і  гупало  тіло  об  тіло,
І  чомусь  цей  затишений  гул  був  страшніший  в  рази.

Він  лежав  долілиць,  поглинаючи  пам’яттю  звуки,
Проживаючи  кожну  хвилину,  годину  і  рік,
І  здавалось  йому,  що  у  світі  не  є  тої  муки,
На  яку  би  хтось  владний  цей  змучений  край  не  прирік.

А  тоді  він  розчув  голоси,  що  за  нього  просили,
Це  були  антифони  та  вже  із  дідівських  могил,
І  пітьма  відступила,  у  тіло  вернулися  сили,
Бо  зірвались  торги  –  не  згорнувся  його  небосхил.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858430
дата надходження 18.12.2019
дата закладки 19.12.2019


Тетяна Акименко

Хай підождуть справи

Покину  вічні  невідкладні  справи.
І  упаду  в  нескошені  луги.
Які  високі  і  шовкові  трави
Гойдають  коників  зелені  табуни
Вода  прозора  ллється  крізь    долоні,
Таке  смачне  холодне  джерело.
А  там,  за  річкою  злетіли  коні,
Аж  вітер  за  копитами  несло.
І  день,  і  ніч,  і  вечір  ,  і  світанок
Візьму  на  руки  ,  в  серце  покладу.
Діжду  аж  поки  зрозовіє  ранок,
По  стежечці  тихенько  в  день  піду.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857498
дата надходження 10.12.2019
дата закладки 10.12.2019


Лана Сянська

Вино волошкове, як спомин про літо…

***
Вино  волошкове,  як  спомин  про  літо,
Обрус  напрасований  пахне  ожинами,
Вечерю  на  двох  в  передзим’я  накрито,
У  рамці  пастель  із  сумними  жоржинами.

Постукають  в  двері,  та  ми  не  відчиним,
На  тризну  по  літу  ніхто  не  запрошений,
Оця  забаганка  все  ж  має  причини,
Бо  завтра  ми  будем  снігами  спустошені.

Засмагу  вже  змито,  лиш  вицвілі  пасма
Волосся  ховають  потяті  цілунками
Знеможені  плечі  в  нічнім  позачассі,
Огорнутім  осінню  тоскними  трунками.

Доп’ємо  вино  і  відслонимо  в  місто
Фіранку  квітчасту,  -  почуємо  з  вулиці
Як  грають  прощальну  заїжджі  троїсті,
І  перша  сніжинка  до  шибки  дотулиться.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856700
дата надходження 02.12.2019
дата закладки 09.12.2019


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.12.2019


Леся Геник

На межі півправд

Мамо!  І  гасне  крик.  В  серці  моєму  пломінь.  
Ми  на  межі  світів.  Ми  на  межі  неправд.
Я  б  відпустила  час,  той,  що  лежить  у  схроні.
Я  б  відпустила  все.  Тільки,  боюсь,  не  варт.

Іншого  не  дано.  Іншого  вже  не  буде.
Чорне,  як  ніч,  довкруг  збіглося  вороння.
Можна  забути  все.  Болі  і  пересуди.
Можна  почати  все  з  нинішнього  лиш  дня.

Але  душа,  вона,  вимовить:  брешеш!  Брешеш!  
Поки  тече  ріка,  поки  ідуть  сніги.
Скільки  б  не  лікував,  марно,  не  буде  легше.
Поки  у  будяках  вирви  та  береги.

Поки  останнє  "ні"  схоже  ні  білу  кому.
Поки  наївне  "все"  бавиться  у  дощах.
Звісно,  я  промовчу  і  не  скажу  нікому.
Тільки  палатиме  й  корчитисьме  душа.

Тільки  оця  гірка  пам'ять,  як  чорна  сутінь.
Ледве  відчутний  шурх.  Перша  з  невільних  вад.
Мамо!    І  гасне  крик.  Мусимо  ще  побути.
Тут,  на  межі  світів.  Тут,  на  межі  півправд.

30.10.19  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857123
дата надходження 06.12.2019
дата закладки 06.12.2019


Людмила Пономаренко

Очеретами пам'яті

Церковний  ставок…  Небо  падає  в  тінь  верховіть…
Лист,  мов  човник,  вода,  потемніла  від  часу,  гойдає.
Очеретами  пам’яті  день  зникає  у  тиші  століть,
Плеще  хвилька  під  вітром:  «  Минає  усе…  Все  минає…»
Там,  де  церква  була,  час  давно  заліковує  рани.
Хіба  дуб  трьохсотлітній  уві  сні  прошумить  сам  собі,
Як  він  був  молодий,  як  зростав  недалеко  від  храму
У  саду  яблуневім  на  зеленім  від  весен  горбі.
Ще  здається,  що  чуєш  звучання  старої  молитви,
Мов  з  небес,  озивається  хор  словом  давніх  пісень.
Край  чужого  городу  –  покриті  байдужістю  плити
Понад  тими,  хто  тут  зустрічав  колись  з  радістю  день
І  до  храму  спішив,  щоб  душею  в  надії  молитись…
В  перехресті  доріг  так  самотньо  хлюпочеться  став.
Сумно  стогнуть  вітри,  де  зруйнована  стогне  святиня,
Там,  де  вкотре  колись  розіп’яли  безжально  Христа.

Із    церковного  дуба  для  збіжжя  складалися  стіни,
Обважніле  зерно  ковтав  новоспечений    склад.
Іще  довго  комусь    увижались  сполохані  тіні
Там,  де  купа  каміння  й  обрубки  скалічених  лат.
Вже  століття  нове,  невідоме  дивує  ходою.
І    амбар,  як  непотріб,    хтось,  як  завжди,  комусь  продає.
…Враз  спинився  юнак  із  новою  прудкою  пилою
І  закляк:  Матір  Божа  являла  обличчя  своє.
На  одній  із  дошок,  де  стара  штукатурка  обпала,
Там,  де  фарби  ясніли,  наче  вчора  з-під  пензля  митця,
Він  ті  очі  впізнав…  і  дістав  з-під  дощатих  завалів
Образ  світлий...  Святий...    Хтось  підходив…  Тепліли      серця…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856908
дата надходження 04.12.2019
дата закладки 04.12.2019


Юлія Ебервейн (Захарченко)

Сонячно-осіннє

Найперший  день  осінній
Ще  теплий,  непримхливий.
Принишкли  в  павутинні
Духмяні  стиглі  сливи,

Підставили  під  сонце
Опуклий  бік  звабливий.
Потру  його  в  долоньці,
Як  лампу  Алладіна.

А  жовті  хризантеми!  
Їх  витончена  терпкість
Чарує  аж  до  щему
І  кружить  на  три  чверті.  

Просякнутий  садочок
Тонким  шитвом  проміння.
На  мить  спинити  хочу
Життєву  швидкоплинність.

Наповнене  по  вінця
Єство  теплом  і  щастям,
Зі  світом  наодинці,
З  любов'ю  на  зап'ястку.


01.09.2019

Фото  авторки

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846807
дата надходження 01.09.2019
дата закладки 02.12.2019


Юлія Ярема

Море завжди на тон синіше від неба

[i]Присвячую  всім,  хто  боїться  довіряти  і  відкриватись  людям,  а  також  всім,  хто  вважає,  що  прояв  почуттів  -  прояв  слабкості.  Ніхто  не  житиме  вічно  і  можливо  саме  сьогодні  -  остання  можливість  сказати  близьким  як  сильно  ви  їх  любите.  Можливо  сьогодні  -  остання  можливість  випити  з  незнайомцем  пляшку  коньяку  в  парку  на  лавочці;  остання  можливість  цілий  день  гуляти  чужим  містом  і  розмовляти  про  все  на  світі  з  людьми,  яких  бачиш  вперше;  остання  можливість  розправити  крила  і  кинутись  в  обійми  долі,  щоб  побачити  куди  вона  тебе  занесе.  Жити  можна  по-різному  і  тільки  тобі  обирати  як.  Можеш  тліти,  змішуючись  з  сірою  масою  самотніх  депресивних  людей,  в  яких  кожен  попередній  день  нічим  не  відрізняється  від  наступного.  А  можеш  ПАЛАТИ  щодня,  немов  востаннє,  бо  так  і  згоріти  кінець-кінцем  не  шкода.  
Краще  я  буду  бурхливим  морем,  а  не  спокійним  небом,  бо  як  не  крути,  а  воно  завжди  яскравіше.  Я  обираю  палати.  [/i]

Море  завжди  на  тон  синіше  від  неба.
Хто  в  кому  втоне  -  просто  питання  часу.
Бути  залежним  від  світу  до  болю  ганебно,
Я  от  хотіла  б  залежати  тільки  від  себе
Й  трішки  від  тебе,  бо  йти  нам  до  вічності  разом.

Люди  завжди  за  крок  від  життя  до  смерті.
Сьогодні  сидиш,  п'єш  добірний  китайський  чай,
А  завтра  спускають  у  яму  мотузки  обдерті,
І  більше  ніхто  не  напише  ім'я  на  конверті,
Бо  дядько  з  косою  прийшов  і  зібрав  урожай.

Осінь  завжди  за  мить  від  зимових  морозів.
А  що  відчувають  за  крок  до  загибелі  квіти?
Поки  ми  квітнемо,  ми  зрозуміти  не  в  змозі.
Страшно  впустити  у  дім  того,  хто  на  порозі;
В  серце  -  тим  паче.  Забули  як  треба  любити...

Люди  не  знають  упину  за  крок  до  екстазу.
Душу  відкрити  комусь  -  нездійсненна  потреба.
Наївність  -  довіритись  людям  із  першого  разу.
Хто  кому  друг  -  питання,  поставлене  часу.

Хоч  море  завжди  на  тон  синіше  від  неба...


03.12.2015  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625888
дата надходження 03.12.2015
дата закладки 29.11.2019


Perelubnik

Ми вмієм…

Весна.  Та  не  час  українцям  веснянок  співати:
Деруть  на  шматки  Україну  брати  і  сусіди.
Ми  вмієм  любити  усіх  і  ми  вмієм  прощати,
Але  роздирати  Вітчизну  –  не  можна  простити.

Одна  в  нас  держава  –  в  Луганську,  Криму  і  Карпатах,
Як  правда  одна  на  весь  світ,  як  одна  рідна  мати.
Ми  вмієм  любити  усіх  і  ми  вмієм  прощати,
Й  стріляти  ми  вміємо,  але  ж  не  хочем  стріляти.

У  нас  –  мирний  атом,  народ  у  нас  мирний  до  часу:
Межа  є  всьому,  лише  прагнення  волі  безкрає.
Ми  вмієм  любити  усіх  і  ми  вмієм  прощати,
Караємо  вбивць  і  хапуг,  якщо  Бог  не  карає.

Спимо  в  камуфляжі  і  молимося  з  автоматом;
Плюють  в  наших  храмах  і  в  душі  нам  зайди  ворожі.
Ми  вмієм  любити  усіх  і  ми  вмієм  прощати,
І  вмієм  за  край  свій  стояти  на  смерть  і  ще  довше.

Нехай  вороги  не  чекають  для  себе  пощади:
Зневага  на  голови  їхні,  а  куля  –  у  серце.
Ми  вмієм  любити  усіх  і  ми  вмієм  прощати,  –
Ми  вміємо  все,  якщо  вміти  нам  то  доведеться.

У  нас  –  хата  з  краю,  але  ми  усі  –  брат  за  брата,
До  скону  ми  всі  українці  –  дорослі  і  діти.
Ми  вмієм  любити  усіх  і  ми  вмієм  прощати,
Та  знищувати  Україну  –  не  можна  простити!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483932
дата надходження 06.03.2014
дата закладки 29.11.2019


Максим Тарасівський

Уровень Бога

Бывает,  увидишь  или  прочитаешь  что-то,  и  так  тебя  растревожит,  так  разметает  мысли  и  чувства,  что  просто  приходится  все  бросить,  остановиться  и  пережить  заново  –  то,  свое,  внутри,  что  отозвалось  на  чье-то  слово  или  образ,  поднялось  со  дна,  с  глубин,  и  властно  приказало:  «Пройди  этот  путь  еще  раз».  Бывает  так.

А  бывает  иначе.  Слово  или  образ  привлекает  внимание,  вызывает  интерес  или  просто  –  праздное  любопытство,  или  даже  –  любопытство  тщеславное:  а  ну-ка,  проверю  себя,  верно  ли  мое  предположение  о  том,  что  изобразил/имел  в  виду  автор.  И  всматриваешься,  и  обнаруживаешь,  что  это  –  лишь  кончик  длинной  ниточки;  потянул,  подалось,  пошло,  клубок  начал  разматываться,  быстрее,  быстрее,  быстрее…  Ниточка  тянется  в  какие-то  давно  прошедшие  времена,  в  такие  места,  где  ты  никогда  не  бывал  и,  вероятно,  никогда  не  будешь,  вьется,  прихотливо  извивается,  нанизывает  судьбы  и  события,  а  потом  как-то  возвращается  и  приводит  обратно  к  тебе,  а  потом  уже  ведет  дальше  –  но  уже  как  твоя  собственная  ниточка-судьба,  твоя  личная  история.  И  так  растревожит,  так  разметает  мысли  и  чувства,  что  все  равно  приходится  все  бросать  и  переживать  –  и  чужое,  как  свое,  и  еще  какое-то  свое,  и  еще  нечто,  что  оказывается  и  ни  чужим,  и  ни  своим,  а  каким-то  общим,  тем,  что  превращает  островки  в  материк,  людей  в  человечество,  а  человечество  приобщает  чему-то  еще  большему…

[img]https://66.media.tumblr.com/db2c307ebc810354f9825f3a37311780/tumblr_orn5zte1aa1s5098to1_1280.jpg[/img]

Взгляните.  Это  «Идущий  в  открытое  море»  (Outward  bound),  автор  –  Фредерик  Кейли  Робинсон,  английский  художник  (1862-1927).  Я  не  любитель  такой  бледной  живописи,  но  силуэт  корабля,  покидающего  порт,  слишком  узнаваем.  К  нему  безошибочно  крепится  имя,  которое  обозначает  не  просто  судно,  а  трагедию,  о  которой  в  апреле  1912  года  узнал  и  до  сих  пор  помнит  весь  мир.  «Титаник»,  разумеется,  это  «Титаник»:  четыре  трубы,  массивные  надстройки  на  высоком  корпусе,  колоссальная  фок-мачта.  Проблеск  интереса  был  вполне  тщеславным:  а  ну-ка,  прав  я  или  нет?  Тщеславие  было  удовлетворено:  сличение  картины  и  фотографий  показало,  что  Робинсон  изобразил  именно  «Титаник»,  покидающий  Саутгемптон,  а  не,  скажем,  «Олимпик»,  может  быть,  даже  с  натуры  изобразил.  И  я  посмотрел  на  год,  увидел  «1912»,  покрылся  гусиной  кожей  и  забыл  о  тщеславии.  Художник  или  в  самом  деле  наблюдал  выход  «Титаника»  в  свой  первый  и  последний  рейс,  или  почему-то  именно  так  решил  увековечить  память  «Титаника»  и  полутора  тысяч  погибших…  а  может,  лишь  одного  какого-то  человека?  Но  почему  именно  так?  Ничто,  как  говорится,  не  предвещает;  море  заштилело  намертво  (посмотрите  на  фигуру  в  лодке),  корабль  огромен  и  надежен,  как  Ноев  ковчег,  а  общая  атмосфера  полотна  какая-то  умиротворяющая  –  если,  конечно,  отрешиться  от  того,  что  на  нем  изображен  обреченный  корабль  и  вообще  момент  крайне  напряженный.

Да,  да,  да!  –  это  момент  экзистенциальный;  «в  открытое  море»  обозначает  не  только  направление  движения  судна,  но  знаменует  расставание  с  безопасностью;  в  открытом  море  судно  открыто  не  только  всем  возможностям,  но  и  всем  опасностям.  Я  вспомнил  свое  соприкосновение  с  мореплаванием,  такое,  в  два  касания,  касание  папин  «отход»  и  касание  папин  «приход»,  между  которыми  месяцы  и  месяцы,  и  сердце  несладко  заныло.  Папа,  папа,  как  же  ты  переступал  эту  черту,  раз  за  разом,  много  лет  подряд?

Еще  в  1902  году  Робинсон  впервые  изобразил  уход  корабля  в  море;  натура  тонкая  и  чувствительная,  он  так  проникся  грозным  смыслом  этого  акта,  что  с  тех  пор  уход  в  море  и  возвращение  корабля  стали  одной  из  главных  его  тем.  Не  то  неизвестное,  что  поджидает  в  море,  грозит  моряку;  само  море  и  есть  главная  угроза  и  опасность,  переменчивое,  непредсказуемое,  неукротимое  море.  Потому-то  Робинсон  и  рисовал  уход  в  море  –  это  и  есть  законченный,  совершившийся  акт,  переход  от  безопасности  гавани  в  то,  что  в  праве  именуется  «обстоятельства,  грозящие  смертью»  –  и  длиться  этим  обстоятельствам  до  самого  возвращения  в  порт,  до  «прихода»,  который  художник,  вероятно,  воспринимал,  как  возвращения  Одиссея  из  Аида  в  мир  живых.  Папа,  папа,  папа…

Да,  в  силу  всех  этих  обстоятельств  Робинсон  не  мог  изобразить  гибель  «Титаника»  иначе;  но  теперь  уже,  связав  чужую  картину  и  катастрофу  со  личными  переживаниями,  я  не  мог  остановиться.  Когда  это  нарисовано,  до  или  после  15  апреля  1912  года?  В  этом  уходе  в  море  –  надежда,  которая  ведет  и  поддерживает  моряка,  или  вечное  прощание?  Не  буду  утомлять  вас  рассказом  о  полуночном  гуглении:  это  полотно  создано  в  память,  но  не  «Титаника»  и  десятков  сотен  жертв  катастрофы,  а  всего  лишь  одного  человека.  Он  был  на  «Титанике»,  мало  кто  может  навскидку  назвать  его  имя,  но  знают  о  нем,  пожалуй,  все,  в  том  числе  благодаря  фильму  Кэмэрона  –  даже  если  в  чем-то  режиссер  отступил  от  фактов  ради  вящего  эффекта,  в  этом  случае  такой  нужды  не  было.  Не  будет  преувеличением  сказать,  что  гибель  этого  человека  останется  в  анналах  истории  как  беспримерный  подвиг,  как  героизм  эпического  масштаба.  Звали  его  Уоллас  Генри  Хартли;    когда  его  тело  нашли  в  море  и  привезли  в  Англию,  то  в  последний  путь  его  провожало  до  40  тысяч  человек.  На  его  доме  в  Колне,  Ланкашир,  теперь  висит  «Синяя  табличка»  (такими  Британия  отмечает  исторические  памятки),  есть  там  и  мемориал,  и  не  только  там.  Героизм  его  тем  сильнее  впечатляет,  что  Хартли  был  человеком  искусства,  и  подвиг  свой  совершил  именно  как  человек  искусства.

Уоллас  Генри  Хартли  был  дирижером  оркестра  «Титаника»;  хотя  показания  очевидцев,  газетные  репортажи,  кино,  литературный  фикшн  и  нон-фикшн  расходятся  в  том,  какую  именно  песню  оркестр  Хартли  сыграл  последней,  они  все  сходятся  в  одном:  музыканты  не  пытались  спастись,  они  играли  до  самого  конца,  пытаясь  музыкой  успокоить  пассажиров  и  экипаж.  Неизвестно,  скольким  людям  это  позволило  спастись,  но  я  совершенно  уверен,  что  в  ту  ночь  музыка  не  позволила  панике,  этому  второму  врагу  человека  в  море,  помогать  его  первому  врагу,  самому  морю.  Ни  сам  Хартли,  ни  один  из  его  7  музыкантов  не  спаслись  и  даже  не  пытались  спастись  –  никто,  даже  самый  младший,  20-летний  Роджер  Брикокс.  Сделав  все,  что  мог,  для  спасения  людей,  Хартли  попытался  спасти  свою  скрипку  и  привязал  к  себе  футляр  с  инструментом,  прежде  чем  палуба  ушла  из-под  ног  музыкантов.  Тело  дирижера  было  обнаружено  в  море  через  2  недели  после  катастрофы  и  доставлено  на  родину  вместе  со  скрипкой.  Она  цела  и  звучит  до  сих  пор.

[img]https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/6/6b/Titanic_orchetra.jpg/800px-Titanic_orchetra.jpg[/img]

Такие  истории  и  безумно  тревожат,  и  вдохновляют,  и  еще  раскрывают  какие-то  необыкновенные  вещи  о  человеке.  Вот  он,  бренный,  смертный,  уязвимый  –  и  смерть  забирает  его,  и  он  ничего  не  может  с  этим  поделать,  кроме  одного:  уйти  так,  чтобы  память  о  нем  победила  смерть.  А  вот  изделие  его  рук  –  огромный  корабль,  казавшийся  непотопляемым,  но  оказавшийся  столь  же  уязвимым  для  моря,  как  и  человек  для  смерти,  и  море  забрало  его  без  остатка,  а  крохотная  скрипка  переживает  эту  катастрофу.  А  вот  плод  души  человека  –  слово,  образ,  звук;  тут  уж  оказываются  бессильны  и  море,  и  сама  смерть;  и  музыке  вечно  звучать,  и  историям  быть  пересказанным  снова  и  снова,  и  даже  этому  кораблю  теперь  уже  вечно  быть  «Идущим  в  открытое  море»;  даже  если  время  источит  эту  картину,  появится  другая,  а  потом  еще  и  еще,  потому  что…

…хотя  бы  потому,  что  Хартли  и  его  музыканты  играли  до  конца,  сохранив  преданность  и  своему  искусству,  и  человечеству.  Прав  был  Джон  Дон,  и  смерть  человека  вправду  умаляет  все  человечество,  умаляет  и  меня,  ибо  я  един  со  всем  человечеством,  но  это  не  вся  правда.  Хартли  своей  смертью  не  дал  смерти  умалить  человечество  еще  больше,  то  есть  он  победил,  «попрал»  её.  А  это,  согласитесь,  и  есть  –  «уровень  Бога».

11.2019

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856097
дата надходження 27.11.2019
дата закладки 28.11.2019


Валя Савелюк

МАТІОЛА ЦВІТЕ

вийшла  босою  з  хати
зо  срібним  відеречком  у  руці
Божа  Мати  
і  стежиною  у  квітник  –
зірколобого  вечора  напувати
матіоли  густим  ліловатим
солодким  пінистим  ароматом

 великими  ковтками  
серпней  вечір  напій  жадно  п`є
і  впертим  лобом  руку
лагідну  підштовхує…
   
питва  ж  лілового
у  срібному  відеречку  не  убуває
 
не  меншає

….  за  гаєм  
сонце  наніч  зачиняє
вікно  своє  черво́нно-золоте  –

матіола  в  садках  цвіте    

27.11.2019

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856134
дата надходження 27.11.2019
дата закладки 27.11.2019


Luka

Цвіт папороті

Зустріла  осінь
із  папороті  цвітом
холодно-білим.

Фото  автора

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855939
дата надходження 26.11.2019
дата закладки 26.11.2019


Терновий

Там далеко…

*  *  *

Там  далеко,  боже,  як  далеко
Є  предивні  сонячні  краї.
Там  весною  біля  хат  лелеки
Гнізда  вибудовують  свої.

Там  за  тином  сонях  жовтолобий
Ранком  сонце  по  росі  пасе.
Там  весняний  вітер  з  оболоні
Чебрецеві  запахи  несе.

Там  крислатий  ясен  коло  хати
В  верховітті  сум  свій  заховав,
Там  мене  стомився  вже  чекати
За  селом  в  латаття  вбраний  став.

Кличе  вишня  гостем  на  весілля  –
З  нею  травень  жениться  в  саду,
І  в  пелюстки  ніжні,  сніжно-білі
Виряджає  ранком  молоду.

Там  дівчата-верби  струнконогі
Закохались  в  сині  вечори,
Там  мене  з  далекої  дороги
Вибіжать  стрічати  явори.

Скажуть:  “Сумно  тут  було  без  тебе.”
Я  вклонюсь  їм  низько,  до  землі.
Не  спиняй  мене  –  он  бачиш,  в  небі
Вже  мене  чекають  журавлі...

*  *  *

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692442
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 25.11.2019


J. Serg

Сон воды

Когда  уже  ни  тьма  и  ни  огонь,
не  опадают  боли  лепестками,
на  дно  души  ложится  серый  камень
как  сон  воды  -  снежинкой  на  ладонь.

И  даже  Зевсу  не  хватает  сил
закрыть  любовь,  как  сладкий  перец,  в  банку...
Наденет  море  небо  наизнанку  -
и  смерть,  и  жизнь  врастут  корнями  в  ил.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718587
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 25.11.2019


Tshway

Човен

Я  снів  перехожу
ріку  неглибоку.
Вода  по-коліна,
та  серце  у  мулі.
 
Як  муляє  очі
в  отарі  зірковій  
пастух  одноокий
крізь  вії  закриті.

Синіє  ранковий
син  сну  і  печалі,
і  човен  хитає
віршів  в  очереті.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487859
дата надходження 24.03.2014
дата закладки 25.11.2019


меланья

Я собираю яблоки в саду

Я  собираю  яблоки  в  саду,
усердной  ночью  ими  он  усеян,
охвачен  мир  пожарищем  осенним
и    в  терпком  от  антоновки  чаду.
Я  собираю  яблоки  в  саду,
налитые  природой  щедро  соком,
они  блестят  в  траве  зеленым  боком
и  свой  венец  судьбы  покорно  ждут.
Я  собираю  яблоки  в  саду,
и  мне  пора  утешиться  плодами,
моя  стезя  увешана  годами,
которые  идут,  идут  ,  идут...
Я  собираю  яблоки  в  саду,
как  будто  капли  жизни  собираю,
и  тоже  потихоньку  собираюсь...
А  подберу  последнюю  -  уйду...    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855643
дата надходження 23.11.2019
дата закладки 23.11.2019


Цоха

За эту кровь, за этот мрак…

За  эту  кровь,  за  этот  мрак,
За  эйфорию  людоедства,
Россия,  грех  твой  страшен  так,
Что  нет,  уже  не  отвертеться...

И  будет  суд,  и  будет  стыд
И  панихида  по  невинным,
И  в  небе  новой  Украины
О  мире  голубь  возвестит.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587647
дата надходження 15.06.2015
дата закладки 23.11.2019


Цоха

Приходи в воскресенье…

Приходи  в  воскресенье,  помечтаем  о  лете,
Сотворим  сладкий  чай  с  самоварной  душой.
Я  тебе  расскажу  о  далёкой  планете    –
Я  ведь  Маленький  Принц,  только  очень  большой.

В  темноте  у  звезды  обрывается  сердце.
Полетела  –  гляди  –  от  восторга  слепа!
Мне  бы  только  узнать,  где  кончается  детство…
Мне  бы  только  понять,  что  такое  судьба…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587646
дата надходження 15.06.2015
дата закладки 23.11.2019


J. Serg

"Россия 24" Новости

Ребята,  в  Сирии  засада!  
Там  Трамп-добряк  снимает  маску.  
Осадок  хлорный  от  Асада.  
Скрипаль  воскрес  как  раз  на  Пасху.  

Вот  чем  вам  Вовка  не  мессия,  
Хотя  от  ботокса  прищурен?!  
Крымздец  шагает  по  России,  
В  Нью-Йорке  Чуркин  окочурен.  

От  "Зимней  вишни"  пепелище  -  
Какие  к  Путину  вопросы?  
Волоколамское  вонище  -  
И  там  нагадили  пиндосы.  

Не  катят  левые  отмазки,  
Лавров  давно  не  тянет  лыбы.  
Колбаски  дайте  Дерипаске,  
Его  тошнит  уже  от  рыбы!  

За  рубль  теперь  дают  по  морде,  
Китай  Сибирью  прирастает....  

И  напоследок,  о  погоде:  
К  июлю  Арктика  растает.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786997
дата надходження 11.04.2018
дата закладки 22.11.2019


уляна задарма

Серпень. Із фотоальбому.

Пастуше,  всі  твої  баранчики
розбіглись  небом  -  хто  куди...
Палає  місто  помаранчево,
фата-морганить  без  води:
чорти  в  розетки  пхають  пальчики.
Стрибає  пульс.  Танцюють  зайчики.
Пливуть  трамваї  крізь  меди...

Застигло  сонце  поцукроване,
немов  бджола  у  бурштині.
І  перехожий,  поцілований
теплом  у  тім'я,  мов  у  сні,
асфальту  твердь  не  відчуваючи,
примарну  чуючи  трубу,
лежить,  немов  відпочиваючий
на  білім  пляжі  Малібу.

Фіксує,  хоч  уже  не  дивиться:
1.  Шалена  спека.  Серпень.  Сіль.
2.  Солдатик  в  натовпі  на  милицях.
3.  "  Пивна"  ,  MacDonalds,  "Кури  -  гриль".
4.  Ліхтарний  стовп,  "підлитий"  песиком.
5.  Засмаглі  литки  пишних  краль.
6.  Політ  бджоли  над  м'ятим  персиком.
7.  "Швидка",  що  спізниться,  на  жаль...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746389
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 22.11.2019


Світла(Світлана Імашева)

Прощання калинова гіркота…

Калинові  затужавілі  грона  –
Осінньої  любові  ярий  знак.
Садів  сумних  оголені  корони
Ще  пам’ять  літа  гріють  у  гілках,
Де  яблучко  ясне,  червонобоке
Засяє  раптом  спогадом  крізь  дим,
А  пагілля  натруджене,  високе
Бринить  крізь  простір  шепотом  сумним.
Вже  листопад  до  грудня  добігає,
Останнім  листом  молиться  вві  сні,
І  з  позахмар’я  гордо  виїжджає
Сам  Михаїл  на  білому  коні.
Благослови  ж  оцю  щедротну  землю,
Благослови  і  думи,  і  вуста…
Цей  листопад  як  даність  -  так  приємлю,
Прощання  калинова  гіркота…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855480
дата надходження 21.11.2019
дата закладки 21.11.2019


меланья

Последний раз

Мир,  как  будто  куда-то  катится
и  по  кругу  катает  дни,
я  прошу  тебя:  просто  платьице
на  коленочки  натяни.
Все  веснушки  и  космы  рыжие
на  плечах  своих  подбери,
а  то  светишься  вся  бесстыжая:
и  по  контуру,  и  внутри.
Будто  соткана  из  эротики,
по  которой  струится  медь...
Закурил  опять...  злюсь  до  чертиков,
сжег  бы  так  ,  как  сжигают  ведьм.
Как  всегда,  уйдешь  ты  без  проводов,  -
научилась  без  слёз  и  слов,
а  веревки  вьёшь  жестче  провода
из  таких  вот,  как  я,  ослов.
Как  мне  дальше  жить  без  зеленых  глаз?
А  ты  просто  закроешь  дверь...
Я  клянусь  опять,  что  последний  раз...
И  надеюсь,  что  не  теперь...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855420
дата надходження 21.11.2019
дата закладки 21.11.2019


меланья

А в Михайловском звоны звонят

А  в  Михайловском  звоны  звонят,
Скорбно  свой  высекая  стих  -
Украина  моя  хоронит
Больше  ста  сыновей  своих.

Монастырские  стены  стонут,
Боль  сползает  слезой  свечи,
И  склонились  в  углу  иконы
Перед  сотней  святых  мужчин...

Здесь  растерянно  кружит  ветер  -
Все  не  может  никак  понять:
Как  их  вырвать  из  лап  у  смерти  -
Рвется  силой  с  земли  поднять.

Неподвижным  застыли  строем,
Никогда  им  уже  не  встать...
Сколько  пало  таких  героев  -
То  уже  небесам  считать.

В  этот  миг  за  стеною  храма
Смерть  уводит  парней  с  собой...
А,  седея  от  страха,  мамы
Сыновей  отправляют  в  бой...


2014г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855315
дата надходження 20.11.2019
дата закладки 20.11.2019


Ксенофонт Обычайкин

Стружка и кружка

Александру  Комарову

 
Чая  горячего  пятую  кружку  -
Так  я  снимаю  с  холода  стружку!
Водки  еще  бы  пятую  стопку  -
Можно  поэмою  потчевать  топку.

Раненый  шибко  лютым  морозом,
Я  не  могу  разговаривать  прозой,
Вот  и  стихами  стихаю,  стихаю,
Штамм  Мандельштама  я  с  болью  вдыхаю,

И  выдыхаю  я  с  кашлем  и  хрипом
Образы  разные  этого  типа:
Черное  солнце,  звезду  с  плавниками,
Шепот  безгубый  и  веки  с  руками,

Шапку  в  овчинном  тулупе  Сибири,
И  одиночество  в  суетном  мире.
Дальше  -  тревожить  Поэта  не  смею
С  Музой  в  обнимку  в  постели    немею.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653274
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 20.11.2019


Марґо Ґейко

Коли

Коли  настане  судний  день
Тепла,  позбавленого  сану,
І  не  лунатиме  ніде:
Осанна  осені,  Осанна!

Коли  вітри  загомонять  
І  ніч  мороз  помножить  вдвічі,
Суворий  січень  –  вічний  вітчим
Накине  збрую  на  коня.

Йому  байдужі  молитви,
Обойми  снігу  –  не  обійми,
Йому  не  вперше  йти  на  ви,
Прадавня  лють  –  новітні  війни.

Але  ростуть  чужі  сини  –
Стрункі  берези,  квіти,  трави,
Нема  лютішої  розправи,
Ніж  ніжність  ранньої  весни.

©  Марґо  Ґейко
19.11.2019  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855274
дата надходження 20.11.2019
дата закладки 20.11.2019


Пісаренчиха

НУДЬГА

У  українця  «скуки»  не  буває.
Зрівняла  в  вікіпедії  слова.
Пасивний  стан.  Цікавості  немає.
Зовсім  інакший  зміст  має  нудьга.

Наша  нудьга  –  то  мрії  про  майбутнє.
Перу  білизну  –  думаю  про  секс.
Білизну  прати  нудно  і  паскудно…
Та  щоб  пропав  до  всього  інтерес?

І  до  сусіда,  й  до  його  дружини?
Й  до  Ради,  що  Верховна,  й  до  кота?
Це  станеться  тоді  лиш,  як  загину.
І  ще  не  факт,  що  заспокоюсь  й  там.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855175
дата надходження 19.11.2019
дата закладки 19.11.2019


Світла (Імашева Світлана)

Київ. 28 липня. Хресна хода.

І  прапори,  і  сонце,  і  молИтви,
І  Володимир  вічний  над  Дніпром,
А  Київ  грав,  немов  орган  величний,
Сіяв  у  Космос  банями  церков.

І  вулиці  живі  текли-гучали,
Вливаючись  в  Софіївський  майдан,
Де  на  дибИ  коня  зірвав  зухвало,
Нас  про  Москву  попереджав  Богдан.

І  говорили  дзвони,  дзвони,  дзвони,
Й  молилися  просвітлені  серця,
Кому  Любові  вищої  закони
Дано  пізнать  -  від  Сина  і  Отця.

Ще  хтось  співав  "Червоную  калину",
Котились  сльози  світлі    по  щоці...
Тут  рідна  мова,  церква,  Україна  -  
Від  витоків  найглибших  -  від  Русі.

Молилось,  певно,  й  сонце  в  небі  синім
В  злото-блакитній  ризі  -  над  Дніпром,
І  зирив  Космос  янголів  очима
Вниз,  на  людський  озвучений  огром...
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801164
дата надходження 29.07.2018
дата закладки 15.11.2019


Mattias Genri

Лист

Я  всё  смотрел  на  жёлтый  лист
Тобой  исписанный  словами:
Бежали  строки  сверху  вниз
Уже  поблекшие  с  годами.

Но  остаётся  между  строк
Немая  тайна  откровенья  -
Неиссякаемый  поток
Бегущей  памяти  в  забвенье...

Вот  так  и  жизнь  бежит  моя,
Как  строки  твоего  признанья:
Спешит  по  полю  Бытия
С  укором  горьким  оправданья...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854834
дата надходження 15.11.2019
дата закладки 15.11.2019


Олексій Тичко

Ви і осінь


Колись  матуся  дмухала  на  рану,
І  біль  стихав,  неначе  й  не  було.  
Подмухайте  і  Ви  на  душу  рвану,
Погладьте  сиве  від  років  чоло.

Я  пригорнуся,  як  колись  до  мами,  
Не  плаче  чоловік  уголос,  -  ні!  
Що  буде  потім  і  що  буде  з  нами?
А  зараз  гарно  Вам,  як  і  мені.  

Осінній  вечір  стукає  у  двері,  
Сезон  прощання  з  літом  за  вікном.
Загадки  вічні  таїнства  матерій  
І  магія  тепла  Ваших  долонь.  

Не  треба  слів,  не  буде  і  прелюдій,
Бо  мудрий  спокій  поміж  нас  присів.  
І  не  важливо,  що  там  скажуть  люди,
Про  солод  ще  не  скоєних  гріхів.
2019

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854808
дата надходження 15.11.2019
дата закладки 15.11.2019


уляна задарма

Де ле те

Витирати  пам"ять  похвилинно  -
є  чудова  кнопка"делете".

Крихітко  з  розбитими  колінами,
Ну,  давай!  Зроби  ці  вікна  стінами  -
хай  ні  друг,  ні  ворог  не  пройде.
Не  пролізе  спогад,  не  проклюнеться,
не  пропхає  голови  тарган.
А  оці  Печаль,  Надію,  Вулицю,
Осінь  з  епізодами  Кустуріци,
наливай  у  душу  і  стакан.

Бо  прощатись  -  не  навчитись,серденько.
(...Де  ти...  Де  ти...  Де  ти...  Де  ле  те...)

Закопай  в  саду  свого  ведмедика  -
мо"  колись  ведмедем  проросте.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607543
дата надходження 18.09.2015
дата закладки 14.11.2019


Леся Геник

На цвинтарі падолист

На  цвинтарі  падолист.  Хрести  опустили  плечі.
Могилки  у  ряд,  у  ряд  -  рівнесенько,  як  одна.
Навідається  сюди  хтось  тихо  собі  над  вечір
і  стане  чиясь  могилка  весела,  а  не  сумна.

І  хай  собі  падолист.  І  хай  собі  дощ  холодний.
Здається  і  восени  розрадить  надію  цвіт,
коли  вознесе  увись  молитва  свої  долоні,
то  стане  стрункішим  хрест  і  навіть  важкий  граніт.

Бо  добре  тоді  душі,  котра  відлетіла  в  ирій,
як  пам'ять  чиясь  її  подовжить  земне  життя.
Спадають  з  плечей  хрестів  чорнезні,  як  відчай  гирі,
коли  несемо  до  них  любов  і  незабуття.  

На  цинтарі  палодист...

11.11.19  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854351
дата надходження 11.11.2019
дата закладки 11.11.2019


Akimova

Милые бабочки

Вот  они  –  под  стеклом,      на  иголочках.
Под  замочек  надёжно    упрятаны,
По  ранжиру  и  рангу    приколоты,
И  одна  живописней    другой.

Вот  они  –  наши  чудные  бабочки,
Жить  мешавшие,  спать  не  дававшие,
Трепыхавшиеся  добросовестно  –
Обрели  долгожданный  покой.

Сколько  раз  я  лицо  твоё  видела,
Искажённое    спазмами    нежности  –
Это  милые  добрые  бабочки
Изводили  тебя  изнутри.

Сколько  раз  в  пароксизме  отчаяния
Этих  бабочек  я  ненавидела,
Заставлявших  дышать  по-весеннему,
Бередивших  мои  ноябри.

Махаоны  и  просто  капустницы,
И  павлиньи  глаза  сумасшедшие,
И  ночные  –  смешные  и  страшные…
Надоело  мне  быть  крепостной.

Вот  они  –  под  стеклом,  на  иголочках.
Не  грусти,    не  рыдай  слишком  жалобно  –
Ты  еще  возродишь  милых    бабочек.
Но  уже  не  со  мной,  не  со  мной…  

[i]2017[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758669
дата надходження 04.11.2017
дата закладки 10.11.2019


Олена Жежук

Яблука

         Баба  Ониська  жила  край  села.  Її  біла  хата  проблискувала  з  дороги  крізь  стару  крислату  грушу.  З-понад  розлогих  кущів  бузку  та  чорної  горобини  виднівся  ґанок  та  маленьке  віконце.  Старенька  так  багато  дивилася  крізь  те  вікно,  що,  здавалось,  її  сині  очі  вигоріли  разом  із  підвіконням.  І  хоч  у  тих  очах  вже  давно  вицвіла  синь,  а  в  кутиках  постійно  стояла  напівсуха  сльоза,  очі  баби  Ониськи  завжди  усміхалися  при  зустрічі  з  людьми.
         Та  й  віталася  вона  з  кожним,  мов  то  був  особливий  гість  чи  довгоочікувана  людина  в  її  житті.  Отак-от  на  звичне  «добридень»  почуєш  услід  і  «доброго  здоровля»,  і  «хай  тобі  Бог  помагає»,  і  «доброї  дороги,  дитино»  -  і  все  це  так  невимушено  та  з  теплом,  що  диви  й  повіриш  у  те  благословення  більше,  аніж  у  свої  сили.
         Щовечора  влітку,  коли  сонце  закочувалося  далеко  за  річку  і  бризкало  звідтіля  рожевим  промінням,  виходила  баба  до  воріт  стрічати  з  паші  свою  корову.  Сідала  на  низеньку,  ніби  врослу  в  землю,  лавку  й  чекала  на  свою  годувальницю.  Баба  Ониська  любила  чекати.  У  тому  чеканні  минало  її  осмислене  сутінкове  життя,  що  разом  із  сонцем  котилося  за  далекі  ліси.  Протре  хустинкою  найстигліше  яблуко  та  й  простягне  тобі:
     -  Бери,  дитино,  таких  яблук  ніде  не  скуштуєш.  То  ще  мій  батько  приніс  саджанець  яблуні  від  Пілсудського,  як  ходив  за  бомагами  до  пана.
           Вдихнеш  аромат  випещеного  сонцем  та  викупаного  дощем  яблука,  відкусиш  шматок  -  і  насолоджуєшся  солодким  та  особливим  смаком  соковитця.  А  в  старенької  аж  рожеве  проміння  від  вечірнього  сонця  в  зіницях  почне  загравати  –  тішиться,  що  хрумкотиш  яблуком.  І  все  стає  таким  же  соковитим,  теплим  та  справжнім:  і  сіруватий  вечір,  і  запилений  обіч  дороги  ожинник,  і  бузько  на  стовпі…    А  баба  Ониська  говорить  і  говорить…    А  ти  слухаєш  і  вже  бачиш  перед  собою  бабиного  батька,  який  довгих  два  тижні  перебував  в  дорозі  до  пана,  відчуваєш  радість  від  принесеного  «докУмента  про  володіння  землею»,  спостерігаєш,  як  він  саджає  з  Ониською  молоду  яблуньку.  Потім  уявляєш  «манисто»,  про  яке  мріяла  ще  молодою  баба,  і  на  душі  стає  затишно  та  безпечно.
           Схилиш  отак  голову  на  бабине  плече  і  …  біжиш  із  тим  «документом»    по  селу,  сповіщаючи:          «Ось  дивіться,  це  Ониськи  батько  домігся  вам  такої  благодаті.  Володарюйте  землею!»  Потім  біжиш  до  крамниці,  купуєш  найгарніше  намисто  в  три  разки  і  стрімголов  до  юної  Ониськи  :  «Ага,  не  чекала?  Бери!  Це  тобі  за  яблука,  якими  ти  причастиш  мою  душу  через  роки  й  віки,  сповниш  моє  життя  справжнім  набутком,  зігрієш  мене  своєю  розмовою…»
           -  А  ось  і  моя  Рябенька,  -  перериває  мою  уяву  баба  Ониська,  простягаючи  жовтобоке  яблуко  корівці.  І  поки  та  ласує,  баба  гладить  улюбленицю  зашкарублими  скривленими  пальцями  по  м'якій  білій  шиї.  І  стільки  ніжності  в  тих  спрацьованих  зморшкуватих  руках,  стільки  тепла  та  любові.  Рябенька  також  це  відчуває  і  від  насолоди  витягує  шию,  смакуючи  бабусиним  гостинцем.
             Останнє  проміння  ховається  за  сіро-голубою  (як  бабині  очі)  паволокою  неба,  кутаються  у  вечірні  сутінки  кущі,  а  з  бабиної  хати  темними  вікнами  глипає  самота.
             А  ти  вертаєшся  додому  вже  інакшою.  Ніби  баба  розкрила  тобі  якусь  важливу  таємницю,  ніби  до  того  ти  не  знала  ні  про  сонце,  ні  про  любов,  ні  про  красу.
               І  несеш  цю  таємницю  в  жовтобокому  яблуці  все  своє  життя.
Яблуці,  якого  ніде  «не  скуштуєш»…  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854176
дата надходження 09.11.2019
дата закладки 09.11.2019


Крилата (Любов Пікас)

КОЛЬОРОВИЙ ТИЖДЕНЬ

КОЛЬОРОВИЙ  ТИЖДЕНЬ  У  ЗАГАДКАХ  (для  діток  підготовчої  групи  садка  чи  1  класу)

ПН,  ЧЕРВОНИЙ    КОЛІР  
1. Він  у  полі  виростає.
З-поміж  жита  виглядає.  
Червоніє,  наче  рак.
Хто  це,  діти?  Звісно…  (мак).

2. Круглу  форму    вони  мають
І  у  червні  достигають.
У  саду  на  гіллі  виснуть
І  на  смак  є  трохи  кислі.            (Вишні)

3. Я  на  городі  виростаю.
Кисло-солодку  вдачу  маю.
Зелений  я,  допоки  зрію.  
Як  виросту,  почервонію.
Росту  з  братами  на  стеблині.
Не  в’юся,  мов  по  тину,  дині.
Я  круглий,  як  маленький  м’ячик.
Але  не  бігаю,  не  скачу.
Мене  їдять  в  борщі,  салаті
І  просто  з  сіллю  Олі  й    Каті.        (Помідор)

4. Дуже  ми  веселу  вдачу  маємо.
На  куші  улітку  виростаємо.
В  китицях  живемо,  зрієм  так.
Кислі  ми,  зазвичай,  є  на  смак
І  червоні,  як  у  Олі  щічки.
Називають  люди    нас  -  …  (порічки).

5. Я  тварина  із  роду  комах.
На  зелених  живу  килимах.
Мене  сонечком  зве  дітвора,
Хоч  проміння  у  мене  нема.
Маю  крильця  червоні,  як  мак.
Як  здійму  їх,  лечу.  Звуся  як?        (Сонечко-жучок,  бедрик)

ВТ,  ЖОВТИЙ  КОЛІР  

1. Кругле,  тепле,  променисте.
В  літній  час  бува  й  вогнисте.
Таку  вдачу  воно  має  –    
Все,  що  бачить,  зігріває.
                                                             (Сонце)
2. Ця  рослина  є  висока.
Жовтокоса,  чорноока.
Є  таке  у  неї  вміння:    
Зріє  -    видає  насіння.
Споживають  його  люди.  
Ще  й  олія  з  нього  буде.
                                                               (Соняшник)

3. Фрукт  цей  з-поміж  всіх  завидний.
Жовтий,  кислий,  яйцевидний.
У  Австралії    з’явився.
Всім  народам  знадобився.
Вітаміни  в  собі  собі  має.  
Люд  з  простуди    витягає.
                                                                         (Лимон)

4. Жовта.  В  полі  колоситься.
Хлібом  стане.  Це…      (пшениця).

5. Біля  моря  спить  ледачо,
Сонце  гріє  -    є  гарячим.
Він  дрібний  і  золотистий.
Дощ  покропить,  стане  чистий.
Влітку  Олі,  Роми,  Дьоми
Люблять  бігати  по  ньому.  (Пісок)

СР,  СИНІЙ  КОЛІР  

1. В  день  ясний  воно  безхмарне.  Синє-синє,  гарне-гарне.  (Небо)

2. І  велике,  і  глибоке,  і  солене,  й  синьооке.
Воно  вдачу  таку  має-  
Влітку  радо  всіх  приймає.  (Море)

3. В  полі  люблять  виростати.
Своїм  видом  дивувати.
Квіти  це.  Вони  низенькі.
В  них  пелюсточки  синенькі,
Стебла  й  листячка    тонкі..
Ці  красуні    польові.        (Волошки)

4. Я  не  крапля,  не  хмаринка.  
В  мене  жовта  серединка.
Довкруж  неї  пелюстки  -  
Сині-сині,  наче  сни.  
Стрінеш  –  милуватись  будеш
І  ніколи  не  забудеш.      (Незабудки)

5. Кругла  є  на  вид,  синенька.
Як  дозріє,  солоденька.
У  садочку  виростає.
Восени  її  зривають.          (Слива)

ЧТ,  ЗЕЛЕНИЙ  КОЛІР

1. Хоч  зелений  -    не  смугастий,  
Не  круглястий,  а    довгастий.
І  твердий,  і  соковитий,
Сонцем,  дощиком  налитий.
Його  люблять  споживати,  
До  салату  додавати.  (Огірок)

2. На  дереві,  на  кущику  зростає.
Улітку  він  зелену  барву  має.
А  восени  додолу  опадає.      (Листок)

3. Одежин  багато  має.  
На  городі  виростає.  
Є  зелена,    кругла  й  тлуста.
Що  за  овоч  це?  (Капуста)

4. Трав’яниста  це  рослина.
Не  тече  від  неї  слива.
Та  купують  її,  друже,
Бо  корисна  вона  дуже.
Вітамінами  багата.
Тож  несуть  цей  скарб  до  хати.
Популярна  у  народі,  
А  росте  вона  в  городі.  
На  стеблі  –    зелені  вушка.
Називається…  (Петрушка)

5. Навесні  вона  зростає.
Шовковисту  шкіру  має.
Любить  луки,  двір  і  літо,  
Товариство  з  різних  квіток.  (Трава)

ПН,  БІЛИЙ    КОЛІР    

1. Видом  птаха,  неначе  двійка.
Шия    в  неї  гнучка,  як  змійка.
Біла,  мов  сметана  у  сирі.
Восени  відліта  у  вирій.  (Лебідь)

2. Білий,  наче  сир,  як  лебідь,  
Наче  хмара  в  синім  небі.
Це  напій,  дає  тварина  –  
Кізонька  чи  корівчина.    (Молоко)

3. Він  на  смак  солодким  є    достоту.
В  чай  його  дають  і  до  компоту.
Може  ожиріння  він  давати,
Ним  не  можна  надто  зловживати.  (Цукор)

4. Чистий,  як  людина  первородна.  
Доторкнешся  шкірою  –      холодний.  
Взимку  людям    стелиться  до  ніг.
Здогадались,  що  це,  діти?  (Сніг)  

5. З  нього  печуть  тістечко  і  хліб.
Родичі  -  слова  зерно  і  сніп.
Мама  з  нього  млинчики    готує.
Як  даси  сметани  –  всім  смакує.  (Борошно)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853948
дата надходження 07.11.2019
дата закладки 07.11.2019


majra

Таке тепло

Таке  тепло  цінуєш  в  листопаді,
Надворі  тиша,  затишок  в  душі.
Гарячий  кухлик  руки  взяти  раді,
І  неквапливо  пишуться  вірші.

Про  те,  що  все  іде  і  все  минає,
Так  має  бути...так  уже  було...
...Але  нехай  в  душі  не  вистигає
Любов,  довіра,  радість  і  тепло.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853940
дата надходження 07.11.2019
дата закладки 07.11.2019


Tshway

Небо в реке

Небо  упало  в  реку.
По  нему  плавали  рыбы.
Забивались  стайкой  в  облако
и  плыли  вместе  на  Солнце,
чтобы  попробовать  
золотой  свет  на  вкус.
А  когда  догоняли  -
небо,  вдруг,  поднималось,
и  голодные  рыбы  
оставались  голодными.
А  белое  облачко  
чернело  над  рыбами
в  вышине...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332699
дата надходження 24.04.2012
дата закладки 06.11.2019


Tshway

Две вселенные

Вселенная,
заключенная  во  мне,
намного  больше
вселенной,
в  которую  заключен  я,
но  строчка  за  строчкой
их  размеры
выравниваются.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326712
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 06.11.2019


Gnat Valjorny

~ЗаХист~

Здається,  наче  світ  супроти  світла,
Чи  то  свідомість  поглинає  ніч,
Як  зрада  підла  навкруги  розквітла
З  брехнею  у  єднанні  пліч-о-пліч.

На  те  є  чоловік,  щоб  бути  сильним,
Надати  захист  й  правити  закон!
До  того  ж  треба  духом  бути  вільним,
Як  зовні  та  всередині  дракон…

Та  сам  стає  вразливим  й  без  підтримки,
Як  вразить  те  кохання,  мов  напасть  —
Не  в  змозі  захищатися  від  жінки…
Й  ніхто  йому  в  тім  захисту  не  дасть.

©~GV~23/24.3.18/

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791663
дата надходження 14.05.2018
дата закладки 06.11.2019


Gnat Valjorny

~ЛегЕнда~

Колись  таке  було  оповідання:
Вона  та  Він  —  принцеса  та  поет.
Він  –  лицар  Їй,  Вона  Йому  —  страждання.
Це  знов  лише  епіграф,  не  куплет...
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Колись,  в  якомусь  королівстві  дальнім,
Чи  може  в  давнині,  чи  може  ні,
Чи  тільки  відображенням  дзеркальним
Було  тому,  що  дійсне  в  наші  дні,

У  старім  замку  з  садом  гідним  дива,
Що  над  рікою  з  гаєм  із  рокит,
Жила  крилата  та  благочестива
Принцеса,  мила  наче  оксамит,

З  шляхетним  королівським  вихованням,
Охайна  й  чемна  з  безліччю  умінь,
Весь  час  кохалась  з  кроєм  й  вишиванням
Й  чекала  принца  з  власних  сновидінь.
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
А  скрізь  –  жахіття,  як  в  часи  Артура,
Де  панували  відьми  й  чаклуни,
Та  ще  були  і  страти,  і  тортури,
А  по  горах  –  драконів  табуни.

Що  час  від  часу  бійки  учиняли,
Вогнем  палили  селища  й  лани,
Вбивали  люд,  худобу  викрадали
Старанно,  як  нащадки  Сатани.

А  ще  принцес  невинних  спокушали
Та  щоб  здолати  стіни  кріпосні,
В  підмогу  хитрих  відьом  залучали,
Що  теж  служили  вірно  Сатані.

Була  в  них  господинею  Плюгава  -
Підступна  лярва  з  рогами  кози,
Гидка  як  жаба,  жирна  та  кульгава,
Служниця  хащів,  темряви  й  грози.

Для  того  в  мандри  лицарі  рушали,
Щоб  відсіч  дати  магії  та  злу,
Та  в  сутички  з  драконами  вступали,
Життя  цьому  віддавши  ремеслу.

Але  таки  паскудники  лукаві
Беззахисність  знаходили  бува,
Ось  так  Дракон  неначе  на  забаві
Запас  звабливі  дії  та  слова,

Що  їх  його  Плюгава  та  навчила,
Та  до  Принцеси  залицятись  став,
Щоб  відьмі  -  душу,  а  собі  вже  -  тіло,
Як  в  договорі  вкладений  устав.

Такий  вже  ніжний  й  лагідний,  тварюка,
В  очах  смола,  слова  -  як  пастила,
Прикрасами  коштовними  аж  грюка,
Що  встояти  Принцеса  не  змогла.

На  щедрість  спокусилася  та  ласку,
Й  одразу  опинилася  в  тюрмі,
Та  думала  –  потрапила  у  казку,
Бо  в  чарах  в’язко,  наче  уві  сні,

Гадала,  не  потрібно  те  кохання,
Добробут  –  все,  що  треба  для  життя,
Та  він  затьмарив  добрі  сподівання
І  розчавив  колишні  почуття.
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
В  ту  ж  пору  жив  такий  собі  Музика…
Складав  пісні,  був  мрійник  та  поет,
До  технік  здібний,  гідно  чоловіка,
Пройшовши  власний  університет.

Блукав  по  тому  ж  королівству  тихо
Шукач  кохання,  бард  та  менестрель,
Аж  поки  не  натрапив  як  на  лихо
На  замок  з  садом,  кращий  із  осель,

Де  у  віконці  тужила  Принцеса.
Її  побачив  –  наче  остовпів:
Чи  з  піднебесся  залунала  меса,
Чи  то  із  серця  став  лунати  спів…

Та  зрозумів  одразу:  це  Кохання,
Що  дарували  йому  Небеса,
Що  буде  й  радість,  будуть  і  страждання,
Та  це  —  назавжди  щастя  і  краса.

Та  він  страждав  —  вона  не  помічала,
Бо  не  такий  Музика  в  мріях  жив,
Її  душі  та  пісня  не  торкала
Бо  це  ж  не  гідно  рівня  королів!

Та  вірив  він:  Кохання  всіх  сильніше,
Допоки  не  відчув  втручання  чар,
Та  не  можливо  розсвітлити  віршем
Одним  те  небо,  що  в  плачу  від  хмар.

Та  враз  як  Лицар  опустив  забрало
Щоб  захищати  світлі  почуття
Та  Жінку,  що  Кохання  дарувало,
Від  пакості,  від  бруду  та  сміття

Відтоді  й  почувався  вже,  як  Лицар,
Що  гідний  й  в  змозі  подолати  зло,
В  бою  Дракона  знищити  та  Жрицю
Розпусти  геть  загнати  у  кубло.

Та  розумів,  що  чоловік  не  в  змозі
Здолати  чари.  Тож  серед  музик
Та  всіх  простих  людей  питав  в  дорозі,
Де  є  Мольфар,  могутній  чарівник.

Та  привели  шляхи,  хоч  і  не  стрімко  –
Чи  диво,  чи  любов  допомогли  –
Та  зустріч  відбулася  і  підтримку
Отримав  він  із  світла  для  імли.

Та  переміг  Дракона  в  лютій  битві,
Свою  Принцесу  визволив  з  пітьми,
Та  жити  стали  в  щасті  та  молитві
За  світ,  кохання,  й  щирість  між  людьми.

І  став  він  Лицар,  прийнятий  до  кола,
Бо  був  героєм  задля  всіх  людей,
А  згодом  королем,  але  ніколи
Не  відпускав  поезію  з  грудей.

Та  стала  Королевою  Принцеса
Найкращою,  бо  поруч  з  Королем,
Любов  лише  міцніше,  як  з  під  преса,
Як  терзана,  чи  палена  вогнем…!

Плюгава  ж  перевтілилася  в  жабу
Та  так  собі  в  болоті  і  живе.
Така  легенда  про  любов  та  звабу,
Про  міць  кохання  й  лихо  світове.
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Коли  та  де  це  все  було  –  хто  знає,
Чи  наяву  воно,  чи  уві  сні…
Та  як  їх  звали,  світ  не  пам’ятає:
Це  так  давно…  було,  а  може  й  ні…

©~GV~26/5.8.18/

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802170
дата надходження 07.08.2018
дата закладки 06.11.2019


birusa

ОГЛЯНИСЬ

Сколько  времени  упущено.
Сколько  попусту  растрачено.
Днями  облачно  грядущими
Жизнь  бездумная  оплачена.

Всё  по  мелочам  разменяно,
Да  на  прихоти  помножено.
Сколько  важного  растеряно,
А  пустое  подитожено.

Дни  летят  листвой  опавшею,
Вечной  суетой  гонимые.
И  бредём  толпой  уставшею
Жаждой  алчною  томимые.

Безоглядно,  словно  начерно,
Проживаем  жизнь  бесценную.
Только  то,  что  предназначено,
Заменили  пылью  тленною.

Но  есть  времечко  пока  ещё.
Пусть  немного,  пусть  на  донышке.
Лишь  с  небесной  светлой  помощью
В  душах  засияет  солнышко.

Сколько  дней  ещё  отмеряно?
Сколько  лет  ещё  назначено?
Если  понял  -  не  потеряно.
Всё  по  силам  духом  зрячему.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853016
дата надходження 29.10.2019
дата закладки 05.11.2019


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.11.2019


rutzt

Свобода

Коли  настають
Невеселі  часи
І  гідність  здають
Без  бою,
Уперта  свобода
Іде  у  ліси,
Де  чистить  
Стареньку  зброю.
Довкола  танцює
Непроханий  страх,
І  сумнів  у  спину
Дише,
Бо  стільки  манкуртів
Лишилось  в  містах,
Страждати  за  них
Навіщо?
Та  виграє  хто
Із  нечистим  війну
Й  оберне  на  крапку
Кому?
І  чиститься  зброя
За  тих,  хто  ціну
Нарешті  складе
Усьому.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853702
дата надходження 04.11.2019
дата закладки 05.11.2019


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.11.2019


Малиновый Рай

КОЛИСКОВА

я  до  тебе  сонечком
   загляну  в  віконечко
По  стіні  промінчиком
   ніжно  пробіжу,
Спатки  хоче  донечка
   кучеряве  сонечко
Я  тобі  ріднесенька
   казку  розкажу.

Вечір  вже  на  дворі
   запалю  я  зорі
Хай  вони  вартують
   тут  біля  вікон.
Спи  моя  малесенька,
   спи  моя  ріднесенька,
Хай  тобі  насниться
   найгарніший  сон.

Як  тобі  присниться
   вовк  або  лисиця,
Доню,ти  не  бійся,
   не  страшні  вони.
Це  ж  вони  із  казки
   що  маленьким  сниться,
Що  завжди  приходить
   у  дитячі  сни.

Я  попрошу  свого
   брата  молодого,
Хай  походить  місяць
   тут  біля  вікон.
Хай  не  пустить  того,
   страшного  такого,
Що  забрати  може
   у  дитинки  сон.

спи  моя  малесенька,
   спи  моя  ріднесенька.
Біля  твого  ліжечка
   я  ще  постою.
постою  тихесенько
   бо  тебе  ріднесеньку
Дуже-дуже  люблю  я
   донечку  мою.

Вранці  встане  сонечко
   загляне  в  віконечко
Посміхнеться  весело
   зайчик  на  стіні.
І  підніме  донечку,
   кучеряве  сонечко,
І  вона  протягне
   рученьки  мені.
   

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850752
дата надходження 07.10.2019
дата закладки 03.11.2019


Крилата (Любов Пікас)

І ХТО МИ?

І  хто  в  ми  цьому  світі?  Гості  лиш.
Сьогодні  є,    а  завтра  нас  не  буде.
Стоятиме  і  Моршин,  і  Париж,  
І  сонце  небу  гріти  буде  груди,  

Дніпро  тектиме,  Конго  і  Яндзи,
Тумани  цілуватимуть  Карпати,
Висітимуть  у  храмах  образи,  
Нові  мережі    бігтимуть  крізь    хати,  

Птахи  нестимуть  людям  спів  до  вух,
Прийде  незнана  на  сьогодні  мода,
На  випас  хмари    гнатиме  пастух,
Їх  видоїть  в    цебро  землі  погода,

Виводитиме  в  люди    ранок    день,
Будитиме  зі  сну    весну  лелека,
Тепло  вливати  літо  до  легень,
Мов  господиня  молоко  до  глека.

І  будуть    інші  люди  на  землі.  
Новим  зерном  поет  засіє  твори.  
Ховатиме  зоря  лице  в  імлі,
Купатиме  проміння  сонця  море.

А  ми,  прогуркотівши,  мов  громи,  
Пірнемо  в  небо,  тілу  давши  тлінність.
Допоки  ж  серце      б'ється  за  грудьми,  
Вирощуймо  любов  –    найвищу  цінність.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853608
дата надходження 03.11.2019
дата закладки 03.11.2019


Леся Геник

***Навій мені у душу білих снів…

***
Навій  мені  у  душу  білих  снів  -
таких  легких  і  зовсім  невагомих,
як  білий  цвіт  черешні  навесні,
як  хвилі  голубі  морів  бездонних.

Нехай  пливу,  нехай  собі  пливу,
мов  шаль  тонка,  загублена  світами.
Хай  буде  все  у  сні,  мов  наяву,
але  зодіте  лиш  у  світлі  гами.

Бо  так  багато  в  серці  різних  драм,
далеко  нелегких  і  непрозорих,
що  хочеться  не  тут  побути,  там,
де  сни  і  ніч,  де  неба  вись  і  зорі.

Такі  тендітні  і  такі  ясні,
такі  далекі  і  такі  прекрасні.
Навій  мені  отих  щасливих  снів,
де  серце  не  печалиться  й  не  гасне.

Де  подих  не  спиняється  на  раз,
коли  розпука  стукає  до  хати,
де  все  гаразд,  де  все  завжди  гаразд,
де  мріється  і  хочеться  літати.

Немов  пташкам  отим,  що  навесні,
купаються  у  небесах  бездонних...
Таких  сьогодні  потребую  снів  -
легких-легких  і  зовсім  невагомих...

16.10.19  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853602
дата надходження 03.11.2019
дата закладки 03.11.2019


Лао Лю

Чатує злодій

Дощі  рясні  від  пестощів  моїх.
Очей  твоїх  блакить  
І  неба  каяття.
Полює  хижа  Смерть
на  твій  грайливий  сміх.
А  серце  біль  пече:
-  Навіщо  це  життя?
Бо  там,  за  рогом  нас
старезний  і  бридкий
чатує  злодій  -  Час
вже  рік  який?!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770304
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 03.11.2019


Лао Лю

Жито віршів

сміття  і  безлад
сивий  день
сторінка    тиші
крізь  залізо
очей  осіннє
скло  пісень
і  біль  і  легіт
і  валіза
і  вирій    рими
Рим  і  Крим
і  краму  мури
товстелезні
помру  як  стану
геть  старим
та  житом  віршів
я  воскресну

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521520
дата надходження 05.09.2014
дата закладки 03.11.2019


Luka

Дорога в Ірій

Пливе  у  ірій  
Листочок  пожовтілий
З  осені  в  осінь

Ірій  –  те  саме,  що  вирій  (Варай,  Ирій,  Рай)  –  за  стародавніми  легендами,  сонмище  Богів  та  померлих  душ,  острів  у  всесвіті.  У  Вирії  росте  Першодерево  світу  Прадуб  з  молодильними  яблуками  на  ньому.  Сюди  ж,  за  легендами,  злітаються  птахи  на  зиму.

Фото  автора

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853587
дата надходження 03.11.2019
дата закладки 03.11.2019


Ulcus

… про локацію щастя

[i]мені  неважливо,  де  й  коли,  мені  важливо  бути  з  тобою.  там,  де  ти  -  локація  щастя[/i]  
                                                       м.  л.

я  хочу  з  тобою  у  ліс  
ходити...  квітки  знімкувати
а  ти  щось  бурчав  би  під  ніс
мовляв,  що  я  дивакувата
дівчата  ж  бо  хочуть  в  кафе
на  виставку,  чи  до  театру
стриптизу  at  home  під  шафе
а  не  між  дерев  і  без  карти
по  листю  навшпиньки,  повзком  
під  музику  хрусту  галуззя
гонитися  за  павуком
шукати  грибницю  на  пузі...
я  хочу  з  тобою  у  ліс
я  знаю,  що  то  несерйозно
те  все,  що  тихенько  ти  ніс
інакше  -  чому  в  тебе  сльози?
чому  пригортаєш  мене
так  дуже,  що  вдих  неможливий?
цілунок  твій  -  мов  неземне
до  вуст  доторкається  диво
куди  б  ми  удвох  не  брели
ми  завжди  в  залюбленій  пастці
найдальший  куточок  землі
з  тобою  -  локація  щастя

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831172
дата надходження 31.03.2019
дата закладки 01.11.2019


Лілія Ніколаєнко

Душа у клітці рим

[b]Корона  сонетів  «Вінець  для  музи»

Вінок  4.  Душа  у  клітці  рим
[i][/i][/b]
1.
Окрилена  жага  палких  ідей
Мене  втягнула  в  чарівні  тенета.
А  нині  навіть  застарів  модерн,
Та  я  блукаю  у  тісних  сонетах.

Тасую  почуття  усіх  мастей.
У  сни  вплітаю  неземні  сюжети.
Натомлене  крило  Пегас  простер
Над  золотою  кліткою  поета.

Капризна  муза  б’є  слова-кришталь.
Набридла  їй  моїх  вінків  палітра.
Кую  зі  слів  магічну  пектораль.

Моя  богиня  в  серці  терном  квітне,
Вогнем  гартує  душу,  ніби  сталь,
Здіймає  всеосяжну  бурю  літер.

2.
Здіймає  всеосяжну  бурю  літер
Залюблена  у  спогади  душа.
Садами  рим  бреде  вона  в  лахмітті,
Збираючи  нестиглий  урожай.

Та  мріям  біль  не  дасть  запліснявіти,
І  втратити  примарний,  але  шанс.
Любов  моя  –  долина  макоцвітна  –
Ні  зустрічей  не  знала,  ні  прощань.

Осиновим  листком  печаль  тремтіла,
Тяжіли  дні  Дамоклевим  мечем.
Та  оживає  почуття  згоріле

Від  погляду  твоїх  палких  очей,
В  яких  віршують  світло  і  чорнило,
О  музо,  королево  юних  фей!

3.
О  музо,  королево  юних  фей,
Чарівна,  суперечлива  і  дивна!
Хто  твій  володар  –  Бог  чи  Люцифер?
Чи  варто  в  тебе  вірити  наївно?

А,  може,  то  в  душі  осяйний  Феб
Розвішує  ілюзій  павутину?
Мого  кохання  гордий  едельвейс
Цвіте  жагою  на  крутій  вершині.

Та  як  його  дістати  і  кому,  
Якщо  любов,  немов  зрадливий  вітер?
Невдалий  жарт  утнув  малий  Амур.

В’язницю  рим  не  сила  вже  терпіти.
Евтерпо,  поміж  нами  вічний  мур.
Ти  янгол  мій  і  безсердечний  ідол.

4.
Ти  янгол  мій  і  безсердечний  ідол  –
Хоч  безліч  масок,  та  нема  лиця.
Нікого  не  дозволила  любити,
Лиш  брати  у  полон  чужі  серця.

Моя  душа  –  для  когось  пишне  літо,
Та  заржавів  у  ній  колючий  цвях.
Я  музою  приречена  хворіти,
І  серце  в  римах,  ніби  у  рубцях.

Вона  в  мені  то  ниє,  то  весніє,
Ридає  в  снах  журбою-скрипалем,
А  в  пуп’янках  троянд  теплить  надію.

 Плету  із  літер  сіть  важких  дилем.
Божественна  поезіє  і  мріє,
Пекучий  слід  лишає  твій  єлей!

5.
Пекучий  слід  лишає  твій  єлей,
Богине  золота,  що  вийшла  з  моря.
Шматують  серце  сотні  віршів-лез,
І  всі  про  незбагненного  героя.

У  кожному  катрені  –  крах  і  злет.
Борюся  до  кінця,  хоч  я  й  не  воїн.
Розсипався  у  шафі  мрій  скелет.
Будую  і  руйную  власну  Трою.

Хай  вабить  крізь  пітьму  захмарна  ціль,
Любов  нещасну  буду  спрагло  пити.
Тремтить  душа  у  кам’яній  руці.

Співоча  музо,  найпишніші  квіти
Тобі  несуть  мої  думки-жреці.
На  тебе  нарікати  чи  молитись?!

6.
На  тебе  нарікати  чи  молитись,
Володарко  невинного  гріха?
Ти  –  свято  поміж  днів  одноманітних,
Щемливий  смуток  зоряних  зітхань.

Та,  може,  засліпили  самоцвіти
Мою  бентежну  душу?  Що  ж,  нехай!
У  віршах  діамантами  зоріти
Одвічно  буде  ніжність  і  жага.

Прийми  же,  недостойний  Аполлоне,
У  жертву  таїну  палких  словес.
Любові  джерело  не  охолоне,

Безсмертям  на  папері  оживе,
Хоч  нудить  у  сонетному  полоні
Без  пісні  серце,  ніби  соловей.

7.
Без  пісні  серце,  ніби  соловей,
Марудиться  в  буденному  мовчанні.
Життя,  немов  би  дзеркало  криве  –
Спаплюжилося  там  святе  кохання.

Куди  ж  мене,  любове,  ти  зовеш?
Я  тишею  кричу  тобі  «Осанна!»
І  зоряного  пилу  круговерть
Фантомним  щастям  у  безодню  манить.

Пегасе  мій,  повільніше  лети!
Боюсь  перлини-мрії  погубити.
А  стукають  у  серце  знов  не  ті…

По  келихах  спокут  душа  розлита.
Прообраз  музи  –  невловима  тінь  –
Смутніє  в  марноті  та  нудить  світом.

8.
Смутніє  в  марноті  та  нудить  світом,
Римує  серце  слізний  монолог.
Свідомість  заколисує  безвітря.
Любов  для  мене  –  непосильний  борг.

Посвячення  у  вірші  чесний  свідок,
Найдовша  із  римованих  епох,  –
Ти  будеш,  мій  герою  перелітний,
У  списку  мрій,  але  не  перемог.

Едем  і  пекло,  маскарад  уяви,
Моя  Голгофа  і  ганебний  крах!
Ти  –  гріх  і  святість,  забуття  і  слава  –

Терпка  жага,  розніжена  в  медах!
Чому  дурманиш,  музо,  для  забави?
Навіщо  зловтішаєшся  з  невдах?

9.
Навіщо  зловтішаєшся  з  невдах,
Поетів  губиш,  гордий  істукане?
Не  ціниш  ти  жертовного  труда.
Прокляттями  гримлять  твої  органи.

Мої  жалі  лиш  вітер  сповідав.
Тремка  душа  застигла  між  світами,
В  стихіях  ейфорії  та  ридань
Покарана  облудними  богами.

Поезія  –  найбільший  мій  обман.
У  юність  золоту  не  ходить  потяг.
У  чаші  меду  –  сіль  розчарувань.

Ілюзії  скидають  пишний  одяг.
Для  чого  ж,  музо,  маниш  знов  за  грань,
Даруючи  фальшиву  нагороду?

10.
Даруючи  фальшиву  нагороду,
Ти  просиш,  музо,  непосильних  жертв.
Розбилась  на  незв’язні  епізоди
Буремна  доля.  Заважкий  цей  хрест!

Це  тільки  вірші,  аж  ніяк  не  подвиг,
Бо  в’язню  не  здолати  Еверест.
Ілюзії  поет  на  трон  возводить  –
Облудну  віру  в  неземних  божеств.

Байдужість  невблаганного  кумира
Пробуджує  натхнення  в  бідолах.
Але  блаженні  ті,  які  не  вірять,

Не  ходять  по  оманливих  слідах.
Та  знов  п’янять  мене  терпкі  ефіри.
У  клітці  рим  співає  гордий  птах!

11.
У  клітці  рим  співає  гордий  птах,
Давно  забув  дорогу  до  едему.
Немає  пари  і  нема  гнізда.
Самотній  дім.  І  спів  його  даремний.

Буяє  пустоцвіт  в  моїх  садах.
Печалі  затягнулася  поема.
Хтось  інший  хай  збере  гучний  аншлаг
І  кичиться  талантами  в  богемі.

Прийми  ж,  Евтерпо,  цей  словесний  Рим.
Об  стіни  каяття  розбиті  ноти…
Клубиться  у  душі  магічний  дим.

На  волю  відпускай  хоч  вряди-годи.
Заручникам,  і  грішним,  і  святим,
З  тобою  не  порушити  угоди!

12.
З  тобою  не  порушити  угоди.
Ти,  музо,  мій  трагічний  ефемер.
Не  виставлю  душевний  скарб  на  продаж.
Не  кину  свиням  дорогих  письмен.

В  моїй  душі  воюють  за  і  проти,
Живе  театр  ілюзій  і  химер,
І  пристрасть  на  підмостках  верховодить.
Навколо  світ  спинився  і  завмер.

Нехай  у  бочці  дьогтю  –  ложка  меду,
І  серце  мліє  у  сумних  піснях,
Я  –  не  герой  чужих  трагікомедій,

Хоч  мука  і  любов  кипить  в  рядках.
Дає  богиня  слова  горде  кредо
Тому,  хто  вибрав  безкінечний  шлях.

13.
Тому,  хто  вибрав  безкінечний  шлях,
По  колу  йти,  та  не  дійти  до  себе.
У  серці  щемні  спогади  болять.
Крізь  відчай  проросли  отруйні  стебла.

Та  музика  сумного  скрипаля
Мені  миліша  за  веселий  щебет.
Я  музі  не  даю  любовних  клятв,
Та  для  мого  кохання  мало  неба.

Ніколи  не  торкнусь  коханих  рук,
Не  поцілую  ці  уста  безплотні.
Кричить  зловіще  з  потойбіччя  крук.

Та  віршів  зорепад  –  невідворотний.
Цвітуть  сонети  від  солодких  мук.
Підкорює  душа  круті  висоти!

14.
Підкорює  душа  круті  висоти
І  п’є  нектар  ілюзій  та  страждань.
У  душу  горобина  ніч  приходить,
П’янить  натхненням  золотий  дурман.

Хоч  віршів  урожай  важкий  і  згодом
Зі  сліз  і  втрат  збере  богиня  дань,
Поезії  дилеми  і  пишноти
Пробуджують  симфонію  бажань.

Всі  сповіді  ти,  музо,  прочитала
На  стелажах  пустих  бібліотек.
Заточить  біль  моє  перо-кресало.

Безстрашне  серце,  ніби  Прометей.
Вогонь  свободи  у  пітьмі  розпалить
Окрилена  жага  палких  ідей.

МАГІСТРАЛ
Окрилена  жага  палких  ідей
Здіймає  всеосяжну  бурю  літер.
О  музо,  королево  юних  фей,
Ти  янгол  мій  і  безсердечний  ідол.

Пекучий  слід  лишає  твій  єлей.
На  тебе  нарікати  чи  молитись?
Без  пісні  серце,  ніби  соловей,
Смутніє  в  марноті  та  нудить  світом.

Навіщо,  зловтішаєшся  з  невдах,
Даруючи  фальшиву  нагороду?
У  клітці  рим  співає  гордий  птах…

З  тобою  не  порушити  угоди
Тому,  хто  вибрав  безкінечний  шлях.
Підкорює  душа  круті  висоти!


Корона  сонетів  –  твір,  що  складається  із  15  вінків  сонетів,  пов`язаних  спільними  римами.  Кожен  сонет  центрального  (магістрального)  вінка  виступає  магістралом  ще  для  окремого  вінка.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853208
дата надходження 31.10.2019
дата закладки 31.10.2019


Леся Геник

***Це жовте листя нині не про нас…

***
Це  жовте  листя  нині  не  про  нас...
Ці  листопади  нині  про  минуле  -
як  пам'яті  свіча,  як  парастас
за  тими,  що  були  і  вже  відбу́ли.

За  тими,  що  не  вернуться  сюди.
Але  котрих  потрібно  пам'ятати.
Це  жовте  листя  нині  -  як  сліди.
І  ця  байдужість  -  як  жорстокі  ґрати.

Це  не  про  нас,  це,  звісно,  не  про  нас.
Але  довкола  всі  на  нас  не  схожі.
Гуде  невгамно  ейфорія  трас,
буденну  еру  кваплять  перехожі.

Таке  життя  -  нестримний  біг  і  біг.
Нестача  митей  і  нестача  тиші.
Знов  листопад.  І  знов  не  застеріг  -
можливо,  ці,  що  йдуть,  уже  найліпші.

Можливо,  кращих  не  зітче  весна
ані  з  небес,  ані  з  невічних  генів.
І  кожне  забуття  -  гірка  вина
у  нашій  спорожнілій  марно  жмені.

У  цих  листках,  пожовклих  і  тремких,
котрі  востаннє  кличуть  до  одвіту,
й  летять,  летять  у  засвіт  навіки́
з  байдужої  долоні  цього  світу...

30.10.19  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853200
дата надходження 31.10.2019
дата закладки 31.10.2019


dovgiy

ВІДПОВІДЬ

Не  раз  в  житті  питали  люди:
Що  серцю  сили  додає?
Вже  стільки  літ  війна  з  недугом,
А  ти  ще  з  нами,  ти  ще  є!
Було  всього:  колись  здавалось
Лиш  мить  до  світлої  мети,
Що  хмари  вітром  розірвало
І  крила  розправляй,  лети!
Тому  що  поруч  є  кохання,
Є  дружнє,  молоде  крило,                
Яке  готове  без  вагання
Пройти  крізь  все,  що  б  не  було!
Та  ураган  лихої  долі
Не  відступив  від  стежки  зла,
Тому  що  страшний  вихор  болю
В  розлуку  кинув  два  крила!
І  падав  я  з  небес  додолу,
У  розпачі  подругу  звав
І  не  знайшов  її,  -  чудову,
Тож  більше  в  небо  не  літав…
Життєва  річка  швидкоплинна
Неслась  між  берегів  мов  кінь!
Нектарним  смаком,  чи  полинню
Нового  щастя    вилась  тінь
І  розлилося  водопілля,
Заграло  миле  почуття!
І  в  березневому  похміллі
Привабно  зблиснуло  життя.
Влилися  в  серце  дрібки  сили,
Душа  побачила  мету,
Здавалось,  обмертвілі  крила
Знялися  в  нову  висоту!
Хай  ілюзорний,  та  обманний
Вже  бачився  примарний  рай,
За  білим  маревом  туману
Душа  шукала  рідний  край.
Здається,  чисте  синє  небо
І  шлях  відкритий  до  мети,
 Є  віра  в  Господа  і  в  себе,  -
Тож  далі  рухайся,  лети!
Та  на  сторожі  зла  Недоля
Знов  іспит  витримці  дає…
Хоч  є  стремління,  віра,  воля,
Та  часу  й  сили  не  стає.
І  хто  чи  що  тут  допоможе,
Що  здатне  звеселити  кров?
Це  справді  милосердя  Боже,
Коли  вертається  Любов!
Вона  розвіє  чорні  хмари,
Вона  відродить  почуття,
Примусить  геть  забути  старість
І  у  борінні  за  життя
Пройти  крізь  труднощі  і  втрати,
Сплетіння  із  страждань  і  мук,
Навчить  коханих  зустрічати
Після  завершення  розлук!
Тож  коли  хтось  мене  спитає:
А  все  ж,  тобі  що  помогло?
Скажу  у  відповідь:  КОХАЮ!
По  іншому  б  і  не  було!    

31.10.2019
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853199
дата надходження 31.10.2019
дата закладки 31.10.2019


Крилата (Любов Пікас)

ДОЛЯ

День  відгорів,  
Відбувся,
Відповз  вужем.
Ніч  надійшла
В  великих  
Чорних  чоботях.
Гамір  злизала  
з  вулиць,  
Неначе  джем.
Скинула  тьму,  
Мов  вугіль
Вантажний  потяг.
Потім  їй  сумно  стало,
Взяла  сірник.
І  запалила  
Місяць-серпок
У  небі.
Виставив  зуби  в  річці
Його  двійник,
Шию  зігнув  півколом,
Неначе    лебідь.
Зорі  розкрили  навстіж
Свої  дзьоби.
Люди  лягли,  мов  трави
На  берег  поля.
Сни  виростати  стали,
Немов  гриби.
Тільки  не  спала  жінка
На  ймення  Доля.
Плакала  ридма,
Серцем  неслась  увись,
З  пригоршні    неба
Тремко
Пила  причастя.  
Бога  просила:
- В  славі  своїй  явись,
Дай  Україні  
Волі,
Добра  
І  щастя!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853184
дата надходження 31.10.2019
дата закладки 31.10.2019


меланья

Отчего же там колокол звенит


Часто  по  ночам  снятся  мне  места,
где  предел  всему  -  небо  и  вода,
где  и  календарь  с  чистого  листа
время  приступил  складывать  в  года.
Это  край  земли,  это  стык  веков:
синяя  волна,  да  надгробье  скал,
что  как  великан,  в  гриве  облаков
здесь  застыл,  когда  жемчуга  искал.
Чертит  по  ночам  небо  звездопад,
слышно  как,  порой,  колокол  звонит,
на  волнах  плывут  тысячи  лампад,
днём  же  глубину  меряет  зенит.
Там  сошлись  в  тупик  небо  и  вода,
пенится  прибой  да  грызет  гранит...
И  Господь  живет  где-то  там,  видать,
если  церкви  нет,  а  звенит...звенит...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853165
дата надходження 30.10.2019
дата закладки 30.10.2019


Ольга Калина

Лесина сім'я

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=gg9vnyC5Aio[/youtube]


Леся:

Вогнем  палає  і  кремсАє  небо
І  наближається  до  нас  війна,
Та  й  брат  дзвонив  -  тікати  мені  треба,
Бо  завтра  вже  до  нас  дійде  вона.

Так  страшно.  Страшно.  Серце  калатає.
-О,  Боже  милий,  зглянься,  захисти!
І  що  робити?    Як  тікати  маю  -
Ворожі  на  дорогах  блокпости.

І  як  тікати  ?    Немає  залізниці
І  у  Луганську  знищений  вокзал.
А  може,  сон?  Напевно,  мені  сниться
І  в  моїй  пам’яті  якийсь  провал.

Назар:

-  Ой,  що  це,  мамо,  в  небі  так  палає,
Вночі  як  вдень,  так  видно  за  вікном?

Леся:

-Не  бійся,  сину,  то  салют  пускають  -
Відводжу  я  дітей  подалі  від  вікОн.

Минулося.    Ми  вибрались.  Зуміли
Тікали  крізь  посадки  і  поля.
І  по  чужих  вокзалах  ми  блудили
Аж  поки  рідний  дім  побачили  здаля.

Олег:

Я  там  боявсь.  Я  бачив  як  стріляли,
Навкруг  хати  розбиті  без  дахів.
А  ті  страшні  дядьки,  що  там  стояли..
Я  їх  жахавсь  і  плакати  хотів.

А  мама  всю  дорогу  нас  втішала:
-Не  бійся,  -  говорила  все  мені.
Позаду  всі  жахіття  залишались,
Тож  я  сказав:  «  Прощай!»  отій  війні.

Ваня:

Село  знайоме,  тут  усе  я  знаю,
Бо  з  мамою  у  гості  приїзджав.
Тут  баба  й  дід  мене  уже  чекають
І  я  дзвонив,  щоб  дід  мене  стрічав.

Братів  гукаю  і  біжу  по  стежці,
Назар  не  хоче  маму  відпускать.
Нас  виглядали,  дочекалися,  нарешті:
-Не  бійся,  вже  не  будуть  тут  стрілять.

Леся:

Ось  рідний  дім,  а  в  ньому  лише  пустка
І  павутиння  висне  до  землі.
Від  матінки  лиш  залишилась  хустка
З  тих  пір,  як  ми  були  іще  малі.

Ми  тут  росли  і  закінчили  школу,
І  виховали  з  братом  нас  тітки.
Забути,  що  ми  сироти,  ніколи
Нам  не  давали  злії  язики.

Ой,  що  це  я?  Задумалась,  згадала
Своє  дитинство  гірке,  не  просте.
Моя  родина  тут  мене  стрічала  -
Потрібно  починать  життя  нове.

То  ж  збіглись  люди,  знесли,  що  зуміли,
Щоб  спати  дітям  й  їсти  наварить.
Та  й  волонтери  меблі  подарили,
Допомагала  влада,  щоб  прожить.

Переселенеці  ми  і  почали  життя  з  нічого.
Потрібно  діток  якось  захистить,
Щоб  знов  вони  могли  ходить  до  школи  -
Тож  буду  я  для  цього  все  робить.

А  ще  потрібно  важко  працювати,
Щоб  дітки  необділені  були.
Так  склалось,  що  змогла  в  сім’ю  я  взяти
Двох  донечок,  щоб  разом  ми  жили.

Світлана:

Помер  дідусь,  якого  ми  любили,
З  яким  жили  в  Херсоні  ми  раніш.
Там  рідний  дім,  там  в  школу  ми  ходили
І  все  для  нас  там  було  наймиліш.

З  сестрою  вдвох,  щей  братика  ми  маєм:
До  нас  він  часто  в  гості  приїзджа,  
То  Леся  і  йому  допомагає,
Бо  часом  у  кишені  -  ні  гроша.

Він  вже  дорослий  і  закінчив  школу,
І  далі  вчиться.  Він  у  нас  -  студент.
Всі  разом,  не  розлучимось  ніколи  -
Я  впевнена  на  сто  один  процент.

Альона:

Велика  в  нас  зібралася  команда,
Але  ми  миримось  і  дружимо  усі.
Що  Леся  нас  взяла,  я  дуже  рада
І  стало  нам  легенько  на  душі.

По  господарству  ми  допомагаєм,
Я  можу,  навіть,  їсти  наварить
І  за  уроки  разом  всі  сідаєм,
Допомагає  Леся  нам  їх  вчить.

Тож  зараз  в  нас  сім’я  –  велика  й  дружна,
А  з  Дімою,  аж  семеро  дітей.
Запрошуєм  у  гості,  любі  друзі.
Ми  раді  бачити  усіх  гостей.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853141
дата надходження 30.10.2019
дата закладки 30.10.2019


Лао Лю

Сурми печалі

Мій  вік  ще  триває.
Та  сурми  печалі
над  осінню  стогнуть.  

Життя  загубило
стежину  у  лісі
могильних  хрестів...  

Кохання  зоря
із  неба  зірвалась,
й  на  друзки  розбита
блищить  під  ногами
крижинками  сліз.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782678
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 30.10.2019


Лао Лю

Пройдисвіт

Пройдисвіт-вітер  цілу  ніч
Зірки  на  небі  каламутить.
Село  сахається  вві  сні,
Як  пес  кудлатий  від  отрути.

Щезає  Місяць  серед  хмар,
Блукає  ранок  кладовищем,
Шукає  тих  нічних  примар,
Що  днюють  потім  на  горищі.

І  всесвіт  весь  лиш  промінець,
І  люта  смерть,  лиш  тільки  мито,  
Коли  знесилений  митець
Цю  мить  спиняє  на  століття.





: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784925
дата надходження 28.03.2018
дата закладки 30.10.2019


yaguarondi

Осіннє. .

Знову  ночі  підошви  
Гріє  обрію  подих  червоний,
Мудрий  лис  золотий  
У  небеснім  калюжеві  хмар
Ллє  усмішку  руду  
У  прощання    невтримнім    законі  -
Усміхнеться  востаннє,  
І  стихне,  і  згасне  пожар..

Цей  небесний  більярд..  
Як  кораблик  у  льоду  облозі,
Місяць  в  хмарах  застряг,  
Без  зірок  засинають  сади..  
На  кленовім  листі  
Золотому  на  мокрій  дорозі
Ночі  теплі  підошви  
Залишать  червоні  сліди…  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853129
дата надходження 30.10.2019
дата закладки 30.10.2019


Tshway

Зачам стихи?

Зачем  стихи,
если  стихиям
достаточно  и  прозы?

Слышишь,
как  льет  дождь  за  окном?
И  гроза  не  ведает  ямба.

Морозом  иссушены  розы,
как  и  мои  верлибры  
в  толстом,  растрепанном  блокноте.
А  рифмы  развеяны  по  страницам,
порывами  вдохновения...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814829
дата надходження 22.11.2018
дата закладки 29.10.2019


меланья

Тоска одиночества


Не  старик,  но  уже  величают  по  имени-отчеству,
а  колени  скрипят,    серебром  отливает  висок...
И  хоть  с  кем-то  живым  иногда  перемолвиться  хочется,-
оправдаться  за  гору  не  сбывшихся  в  жизни  высот.
 
А  ещё  подружиться  с  такой  необузданной  памятью,
чтоб  в  ночной  тишине  не  глотать  очень  горький  комок...
И  тогда,  может  быть,  по  ночам  приходить  перестанут  те,
без  кого,  как  казалось,  вчера  и  дышать  ты  не  мог.
 
Вроде  всё  как  хотел  -  независимость  стала  наградою.
Так  чего  же  коробит  сейчас  сей  холодный  престол?
И  обидно  до  слёз,  что  теперь  никого  я  не  радую,
хоть  и  тянется  вслед  череда  не  сожжённых  мостов?
 
С  сигаретой  сижу  у  окна  в  ожидании  полночи...
Вот  последний  трамвай  прогремел  и  исчез  за  углом...
Пустота...и  свобода...без  разных  сочувствий  и  помощи...
Без  упрёков  и  слёз...  Так  чего  ж  эта  грусть  о  былом?
 
А  года  расшивают  всю  жизнь  мою    нитями  проседи:
одинок,  неустроен...  Жизнь  будто  стащила  с  коня...
Говорят,  ты  для  многих    беспутных  стараешься,  Господи,
вот  и  я  попрошу:  не  забудь  за  такого  ж  меня...

 


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853049
дата надходження 29.10.2019
дата закладки 29.10.2019


Лао Лю

Зустріч

З  ранку  небо  накундибасилось,
мчав  провулками  протяг  потягом.
Рідне  місто  нудьгою  вразило,
жовтим-жовтим  і  сірим  одягом.

Човгав  день  під  важучою  хмарою.
Ми  в  кав'ярні,  як  вперше,  зустрілися.
Ти  була  мені  й  болем  і  карою,
і  дарунком,  і  Божою  милістю.

Знову  долю  ми  не  розчулили.
Сум  зростав,  мов  вишневе  дерево.
Вечір  довгим  був  і  розсудливим.
Потяг  протягом  мчав  у  темряву...



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818845
дата надходження 24.12.2018
дата закладки 29.10.2019


Іванюк Ірина

Я не бояюся сірих хмар зими


О  спомини!  Потуго  сил  життя!...
Зодягнеш  їх  -  віднайдеш  в  собі  небо...
Ось  батьків  -  батько!  Син  землі.  А  я...  
За  руку  з  ним.  Мала  така...  (То  ж  треба:
було  мені  чотири  лиш  тоді...)

З  тих  перших  літ  дитинного  життя
чомусь  одне  лиш  диво  пам"ятаю...
(Й  не  мало  це!)  Он  грудень...  Спить  земля...
А  Миколай  -  дитячі  сни  гортає!
(В  той  вечір  був  ріднесенький  святим...)

Феєрія!  Скрізь  спалахи  вітрин...
І  серед  світла  -  мила  фея  лісу!
Ялинонька,-  світ  іграшок  ясний...
Тепер  же  на  долоню  була  б,  звісно...
(та  з  року  в  рік  дорожчий  скарб  святий...)

Ото  й  відтоді  сірих  хмар  зими
я  не  бояюся!...  Чуєш  -  співи    віхол?
Були  в  старого  очі  -  сірі  сни!
Бездонно-сіра,  преподобна  втіхо!.............
...............................................................
............................................................
........................................................

29.10.2019р.




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853043
дата надходження 29.10.2019
дата закладки 29.10.2019


Лао Лю

Видноколо уяви

Вдивляючись  в  майбутнє  на  долоні,
я  побачив  велику  бабку,
котра  відбивала  крилами  веселку,  примостившись
на  старезному,  трухлявому,  дерев'яному  хресті.
Хрест  зростав  прямо  з  потрісканого  глиняного  літа.
Літо  обпікало  долоню
пекельним  сонцем.

А  з  порізаного  мізинця
по  краплі  витікало  минуле  
і  засихало  
аспідно-чорними  горами
на  видноколі  моєї  уяви.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852967
дата надходження 28.10.2019
дата закладки 29.10.2019


Лао Лю

Свіча душі

Коли  ще  темряви  незрячі  чорні  коні  
не  засліпили  пелюстками  болю
важучий  камінь  падає  на  долю,
як  сон  води  крижиною  в  долоні.

І  навіть  Зевсу  сил  не  вистача
зганьбить  кохання  пристрастю  і  хіттю  ...  

Ранковий  птах  освячує  вже  віття
І  світанкова  жевріє  свіча.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827658
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 29.10.2019


Tshway

Читая будущее

Читая  по  ладони  будущее,
я  увидел  огромную  стрекозу,
сидящую  на  кресте.
Крест  врастал  в  лето.
Лето  обжигало  ладонь
полуденным  солнцем.

Из  пореза  на  мочке  мизинца
вытекало  по  капле
прошлое  и,  пузырясь,  
застывало
черными  струпьями  гор
на  горизонте.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820288
дата надходження 06.01.2019
дата закладки 29.10.2019


Tshway

Зарницы

Напильником  тучи
Бог  старательно  шлифует
неровности  горизонта.
Искры  летят  во  все  стороны.
Щурятся  сумерки,
выползшие  из  погреба
и  захватившие  сад.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826542
дата надходження 23.02.2019
дата закладки 29.10.2019


Лілія Ніколаєнко

Сон Пегасових долин

[b]Корона  сонетів  «Вінець  для  музи»
Пролог
Вінок  1.  Сон  Пегасових  долин[i][/i][/b]

1.
Хто  муза  для  митця?  –  гірка  свобода,
А  він  для  неї  лиш  слухняний  раб…
Мов  тінь  шовкова,  на  серця  находить
Незвідана  володарка  пера.

Майстерно  грають  пальці  ляльковода
По  клавішах  душі,  по  струпах  ран.
Із  розуму  мене  чаклунка  зводить,
Ласкаво  мною  править  мій  тиран.

Богине,  о  моя  солодка  муко!
Ти  –  ідол  і  святий  іконостас,
Палке  натхнення  і  важка  розпука…

Ніхто  повіки  не  розділить  нас.
Не  заглушать  брехнею  чорні  круки
Із  піднебесся  таємничий  глас.

2.
Із  піднебесся  таємничий  глас
Мене  покликав  у  світи  незнані.
Бунтарської  породи  мій  Пегас  –
Стрілою  мчить  у  золотих  туманах.

Він  буйний  і  слухняний  водночас,
Милує  око  витонченим  станом.
Нас  вітер  між  зірками  обвінчав.
Штормлять  у  серці  вірші-океани.

Та  вдача  непостійна  у  коня  –
То  рветься  в  небо  крізь  лиху  негоду,
То  чахне  на  папері  сонний  ямб.

Фальшивою  стає  святкова  ода.
І  так  завжди  циклічно-навмання
Душа  в  мистецтві  пілігримом  бродить.

3.
Душа  в  мистецтві  пілігримом  бродить,
Мов  корабель,  загублений  в  штормах.
І  манять  серце  небезпечні  води,
Зорить  стихія  чарівних  примар.

Таємні  мрії  дістає  зісподу
Підступна  та  принадлива  пітьма.
Огорне  розум  знов  п’янка  дрімота,
А  тиша  скаже  все,  хоча  й  німа.

О  музо,  нерозгадана  Сирено!
Твій  спів  я  чую  з  Тартару  мовчань.
Малюю  вічність  у  думках  буремних.
Моя  гаряча  музика-свіча
Лоскоче  серце  солодко  і  щемно,
Ламає  простір  і  спиняє  час.

4.
Ламає  простір  і  спиняє  час
Натхнення,  ніби  полум’я  магічне.
Хмелію,  музо,  від  твоїх  причасть,
Що  двері  відкривають  в  потойбіччя.

Тобі  не  треба  пафосу  й  прикрас,
Ти,  мов  троянда,  пишна  і  велична.
Та  біль  я  відчуваю  повсякчас  –
Любов  до  тебе  вірна  і  трагічна.

Колю  долоні  об  шипи  краси,
Та  знов  тасую  цю  печаль-колоду.
Чаклунко,  в  забуття  мене  неси!

Нехай  на  полі  мрії  терен  сходить,
Душа  на  вістрі  чистої  сльози
Пізнає  у  стражданні  насолоду.

5.
Пізнає  у  стражданні  насолоду
Лиш  той,  кому  нечутний  часу  плин.
Прочинить  муза  золоті  ворота
У  дивну  казку  чарівних  долин.

Поет  своєму  серцю  не  господар,
Та  все  ж  надія  постає  з  руїн,
Що  переллється  у  красу  скорбота
І  медом  стане  дум  гіркий  полин.

 Іде  він  до  божественної  зваби
Крізь  натовпи  зневажливих  гримас.
Земні  митарства  –  надважкі  етапи,

Бо  перли  не  оцінить  свинопас.
У  рай  чи  в  пекло  самоти  потрапить
Співець  добра,  паломник  на  Парнас?

6.
Співець  добра,  паломник  на  Парнас,
Що  натовпом  освистаний  і  гнаний,
Збирає  у  снігах  натхнення  ряст,
Хоч  осінь  смутком  почуття  багрянить.

Він  сіє  в  душах  істину  щораз,
Та  кожен  вірш,  мов  невигойна  рана.
Рябіють  небеса  від  чорних  ряс  –
То  ворони-думки  снуються-тануть.

Хоч  зброя  у  митця  –  краса  й  перо,
Криваві  та  важкі  його  походи.
Чорнилом  на  папері  гусне  кров.
Приречений  поет  на  біль  від  роду,
Стражданнями  ограниться  добро,
Хоч  глумляться  навколо  гріховоди.

7.
Хоч  глумляться  навколо  гріховоди,
Вже  краще  ззовні  бути,  як  усі,
Бо  злісні  очі  не  побачать  цноти,
Помітять  ваду  навіть  у  красі.

Лихі  плітки  шалено  хороводять,
На  рани  сиплють  «судді»  бруд  і  сіль.
До  серця  підповзе  змія-нудота,
І  кожне  слово,  мов  удар  коси.

Та  хрест  буття  поет  несе  терпляче.
Його  натхнення  –  відчай  та  екстаз.
Поезія  –  це  світло  для  незрячих.

У  хаосі  буття  дороговказ
 Душа  натхненна  крізь  пітьму  побачить.
У  чистоті  ограниться  алмаз.

8.
У  чистоті  ограниться  алмаз  –
Дарунок  мій  для  музи-королеви.
Зітчу  для  неї  шати  з  пишних  фраз,
Наллю  нектар  у  келих  кришталевий.

Хоч  за  спиною  лиш  ідей  запас,
Моє  багатство  –  то  розмай  травневий.
Щоб  жар  натхнення  у  душі  не  згас,
Вона  співає,  як  востаннє  лебідь.

Та,  може,  ці  рядки  не  варті  сліз,
І  вічної  краси  у  них  немає?
І  не  знайду  я  правди  на  землі,

А  небо  не  відкриє  світлих  таїн?
Володарці  пера  –  земний  уклін.
Чому  ж  богиня  небуттям  карає?

9.
Чому  ж  богиня  небуттям  карає?
Невже  їй  мало  жертви  самоти?
Збираю  в  тишині  рядки-врожаї,
Та  радості  не  можу  віднайти.

Грайливо  муза  у  пітьму  пірнає,
Дарує  серцю  золоті  меди.
Чаруючи  магічним  дивограєм,
В  тенета  манить  неземний  мотив.

Розбилася  жага  на  міріади.
Душа  до  тебе  крізь  туман  іде,
Зваблива  мавко,  чарівна  дріадо!
Ти  –  згуба  і  пристанище  святе.
Людського  щастя  не  дано  пізнати!
Навік  натхнення  спокій  украде!

10.
Навік  натхнення  спокій  украде.
Поезія,  як  вогняне  свічадо.
 Та  полум’я  моє  таке  бліде…
Осиплються  надії  зорепадом.

В  омріяний  едем  душа  бреде,
Хоч  змія  там  давно  лукава  влада.
А  муза  знову  загуляла  десь.
Ведуть  до  згуби  всі  стежки-принади.

Мабуть,  не  врятуватись  від  облуд.
У  серці  обнялись  краса  з  одчаєм.
І  власна  совість  –  мій  єдиний  суд.

У  сумнівах  гнітючих  я  згораю,
Та  віршами  розквітне  біль  і  сум.
Крізь  терни  пролягли  шляхи  до  раю.

11.
Крізь  терни  пролягли  шляхи  до  раю.
Чому  ж  ти,  музо,  вибрала  мене?
Оманою  в  думки  мої  вростаєш,
Як  марево  солодке  і  хмільне.  

В  твоїх  очах  бурлить  жага  розмаю.
Врятуєш  чи  жорстоко  проклянеш?
Ти  –  сон  столітній,  де  всліпу  блукаю
Гаями  мрій,  забувши  про  земне.

Святу  печаль  і  каяття  пізнала,
Співаючи  у  терні  день-у-день,
А  в  серці  запеклось  отруйне  жало.

Хоч  всюди  кривда  і  злоба  гуде,
Мелодію  краси  душа  скрипалить,  
Із  болю  виростає  сад  чудес.

12.
Із  болю  виростає  сад  чудес
На  полі,  переораному  смутком.
Із  попелу  фантом  краси  воскрес,
Хоч  долі  та  років  не  повернути.

В  душі  поліфонія  дивних  мес,
А  серце  знову  п’є  нектар-отруту.
Сонети,  мов  послання  без  адрес.
Поезія  –  і  сповідь,  і  спокута.

Здіймуться  вірші  у  казковий  літ,
Де  сотні  мрій  на  лірах  щастя  грають.
Там  кожне  слово  –  плід,  не  пустоцвіт.
Бурлить  натхнення  світлом  водограю
І  музи  полум’яний  заповіт
На  подвиги  пера  благословляє.

13.
На  подвиги  пера  благословляє
Поезія,  найкраща  із  богинь.
У  царстві  золотого  дивокраю
Поет  врятує  душу  від  нудьги.

 Земні  облуди,  ніби  чорні  зграї,
   Пітьмою  обступають  навкруги.
Та  муза  у  раю  мене  стрічає
Із  яблуком  спокуси  і  жаги.

Хіба  є  огріх  у  красі  невинній
Чи  в  тім,  що  серце  вічно-молоде?
 Хай  краще  у  ілюзіях  загине,

Ніж  від  людської  зради  пропаде!
Веде  мене  до  неба  крізь  руїни
Супутниця  у  пекло  і  в  едем.

14.
Супутниця  у  пекло  і  в  едем  –
Мій  привид,  що  не  має  статі  й  віку  –
Хто  серце  їй  на  вівтар  покладе,
Повік  від  самоти  не  знайде  ліків.

Із  римою  у  нас  міцний  тандем.
Печаль  і  радість,  мов  кумир  дволикий.
Душа  у  вічність,  як  у  сон,  впаде,
Як  в  океан  житейський  долі-ріки.

Я  не  збираю  лаврів  і  похвал.
Кидаючи  красу  сліпим  на  осуд,
Дивлюся,  як  життя  проходить  бал.

У  пам’яті  пече  нестерпний  осад,
Та  слово  вознесу  на  п’єдестал.
Хто  муза  для  митця?  –  гірка  свобода…

МАГІСТРАЛ
Хто  муза  для  митця?  –  гірка  свобода,
Із  піднебесся  таємничий  глас.
Душа  в  мистецтві  пілігримом  бродить,
Ламає  простір  і  спиняє  час.

Пізнає  у  стражданні  насолоду
Співець  добра,  паломник  на  Парнас.
Хоч  глумляться  навколо  гріховоди,
У  чистоті  ограниться  алмаз.  

Чому  ж  богиня  небуттям  карає?
Навік  натхнення  спокій  украде!
Крізь  терни  пролягли  шляхи  до  раю.

Із  болю  виростає  сад  чудес.
На  подвиги  пера  благословляє
Супутниця  у  пекло  і  в  едем.


Корона  сонетів  –  твір,  що  складається  із  15  вінків  сонетів,  пов`язаних  спільними  римами.  Кожен  сонет  центрального  (магістрального)  вінка  виступає  магістралом  ще  для  окремого  вінка.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852923
дата надходження 28.10.2019
дата закладки 28.10.2019


Лилия Силина

ПАТРИОТИЧЕСКОЕ

Ты  чувствуешь,  что  здесь  Россия?  –
Но  где  кокошники  и  лапти?
Здесь  поле  под  бездонной  синью
И  море  –  цвета  благодати.

Могучий  Днепр,  а  не  Волга,
Гряда  Карпат,  а  не  Урал.
Ее  просторы  славил  Гоголь
И  Васильковский  рисовал.

В  ее  певучей,  нежной  речи
Для  «выражений»  места  нет,
А  в  песнях  зов  увековечен
К  свободе  от  оков  и  бед.

Здесь  щедрые,  как  счастье,  земли,
Звучат  бандуры  –  не  гармошки.
И  вместо  праздного  Емели  –
Ответственный  [i]Котигорошко[/i].

Не  упрекай  меня  в  расизме,
Не  говори,  что  чувства  лгут.
Ты  чувствуешь,  что  здесь  Россия,  –
[i]Я
         відчуваю  
                                           Україну  тут.[/i]

22.  07.2018

Картина  харьковчанина  Сергея  Васильковского  (1854  -  1917)  "Полтавщина".

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804270
дата надходження 24.08.2018
дата закладки 27.10.2019


Лилия Силина

ПАТРИОТИЧЕСКОЕ

Ты  чувствуешь,  что  здесь  Россия?  –
Но  где  кокошники  и  лапти?
Здесь  поле  под  бездонной  синью
И  море  –  цвета  благодати.

Могучий  Днепр,  а  не  Волга,
Гряда  Карпат,  а  не  Урал.
Ее  просторы  славил  Гоголь
И  Васильковский  рисовал.

В  ее  певучей,  нежной  речи
Для  «выражений»  места  нет,
А  в  песнях  зов  увековечен
К  свободе  от  оков  и  бед.

Здесь  щедрые,  как  счастье,  земли,
Звучат  бандуры  –  не  гармошки.
И  вместо  праздного  Емели  –
Ответственный  [i]Котигорошко[/i].

Не  упрекай  меня  в  расизме,
Не  говори,  что  чувства  лгут.
Ты  чувствуешь,  что  здесь  Россия,  –
[i]Я
         відчуваю  
                                           Україну  тут.[/i]

22.  07.2018

Картина  харьковчанина  Сергея  Васильковского  (1854  -  1917)  "Полтавщина".

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804270
дата надходження 24.08.2018
дата закладки 27.10.2019


Валя Савелюк

БІЛЯ ДНІПРА

сонні  піски
уздовж  берегової  риски
пестять-голублять  хвилі,
як  лагідні-милі  
мамині  руки,
білі
у  благенькому  першо-теплі
ніжаться  на  верболозі  котики

легкість  і  прозорінь  у  талій  воді,
як  на  душі  після  сповіді

міниться  день  перламутровим  шурхотом
над  Пішохідним  мостом

пари́ть,  як  сокіл,  Михайлівський  храм
у  пахощах  мирра  –
Бог  ступає  невидимий  по  гладіні  Дніпра  

і  на  поверхні  води
сяють  золотом  босі  Його  сліди

28.02.2019

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827115
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 27.10.2019


Стяг

Берегів розцяцькованих Мекка

Берегів  розцяцькованих  Мекка.
Світ,  немов  зачарований  птах.
Сниться  вітер  дороги  лелекам,
Їжаки  хазяйнують  в  садах.

Моя  осінь,  туманна  фортуно,
Із  околиць  зів’ялих  гаїв,
На  твоїх  павутинових  струнах,
Дай  заграю  усе,  що  хотів.

А  вона,  посміхнувшись  устами,
Неповторно  червоних  калин,
Пропускає  хмарин  оригамі,
Крізь  схвильоване  сито  хвилин…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852716
дата надходження 26.10.2019
дата закладки 26.10.2019


Ки Ба 1

на глибину /recovery/

на  глибину_  шукати  чорні  перли_
чорт  з  янголом  не  зійдуться  в  прогнозах,
за  кілька  кроків  награно  завмерли
і  жадно  п’ють  їдкі  кислотні  сльози_
>
на  глибину_  де  гинуть  музи  п’яні,
втомившись  дублювати  постулати,_
де  хіть  та  страх  в  туманному  дурмані
вдивляються  в  порожні  циферблати_
>
на  глибину_  де  кожен  промінь  –  бритва,
де  хижий  погляд    пробиває  наскрізь_
і  кожна  мить  –  тисячолітня  битва,
завершена    в  судомному  екстазі_
>
на  глибину_  де  сплутане  коріння
найперших  слів_  що  здатні  вкрасти  душу_
де  ще  окремо  попіл  та  насіння,
де  шальки  ще  велично  незворушні_
>
на  глибину_  де  гори  та  долини
наповнені  правічним  шумом  течій_
де  ще  тебе  не  виліпили  з  глини
і  не  поклали_  в  котрий  раз_  до  печі_

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852226
дата надходження 22.10.2019
дата закладки 22.10.2019


Артем Падалкін

Медитация на кошачий крик



Я  курил,  наполовину  свесившись  с  балкона
Разглядывал  звезды  и  опиумные  тучи

Было  очень  тихо  и  только
Ветер  перебирал  листья  ореха  -  

Вдруг!

Раздался  кошачий  крик
Короткая  пауза  -  и  еще  один

За  ним  -  хищное  волчье  рычанье

Кто  я  такой  чтобы  вмешиваться  
В  вековой  ход  этих  часов

Кошачий  визг,  древний  крик
О  помощи  соплеменникам

О,  господи,  подумал  я.  Надо  вызывать  полицию.  
О,  господи,  подумал  я.  Собака  есть  кошку,  какая  полиция.  


Кошка  эта,  возможно,  интеллигентна
Не  ворует  соседское  мясо  и  прежде,  
Чем  слопать  воробья,  спрашивает  его  согласия  на  то.  

Но  кто  я  такой,  чтобы  вмешиваться  -  

Кошка    оказалась  недостаточно  ловкой
Недостаточно  бойкой  
Для  этого  мира

И  все  тут

Вековой  ход  часов

Раздался  еще  один  крик
Кошка  сдохла,  а  может
убежала

И  снова  стало  тихо
Только  ветер  перебирал  
Листья  ореха

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849772
дата надходження 29.09.2019
дата закладки 19.10.2019


меланья

Это есть красота

Это  есть  красота,  от  которой  сжимается  сердце,
это  гордость  за  то,  что  такие  у  нас  сыновья,
кто  одел  на  себя  камуфляж  и  солдатские  берцы
и  в  кромешном  аду  помнит  нежную  трель  соловья.

Кто  познал,  что  черта  между  Жизнью  и  Смертью  есть  тонкой
и,  грубея  лицом,  в  верном  сердце  хранит  доброту,
кто  хоронит  друзей  и  под  пулей  спасает  котенка,
осознав  как  легко  пересечь  роковую  черту.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851717
дата надходження 17.10.2019
дата закладки 17.10.2019


Владимир Зозуля

Натюрморт

Уже  шуршит  осеннее  сиротство.
Качает  ветер  голой  веткой  клёна.
А  то,  что  было  жизненным  наростом
Метётся  по  аллее  задымлённой.
В  подмокшей  куче  тлеет  догорая,
Отринутое  временем  и  жизнью,
Всё  то,  что  было  шелестом  и  граем,
Рукой  и  взглядом,  полотном  и  кистью...

Вновь  нимб  зонта  и  капюшона  кужень*  –
Ветра  всё  зябче,  а  дожди  зернистей,
И  старый  парк  –  он,  как  и  я,  простужен,
И  кутается  в  рваный  шарфик  листьев.
Пора  утрат,  когда  в  душе  так  пусто,
И  где  звучит  –  велико  отлучая,
Высокое,  безжизненное  чувство  –
Анафема  октяб/о/рьской  печали!


....

Кужень*  -  (здесь)маленькая  корзинка.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851388
дата надходження 14.10.2019
дата закладки 14.10.2019


Наталя Данилюк

Сповідаюсь дощу…

Сповідаюсь  дощу,  наче  осінь  хмільному  коханцю,
Заштриховані  шиби  –  розгорнутий  ретро-блокнот.
І  припрошує  вітер  самотню  берізку  до  танцю,
Обійнявши  за  стан  під  розсипаним  бісером  нот.

Переписую  дні,  розпливаються  фрази  в  потоках,
На  вологому  склі  аквареллю  течуть  ліхтарі.
Наче  змокла  ворона,  обтрушує  ніч  кароока
Смоляне  своє  пір’я  над  га́врами  тихих  дворів.

Сповідаюсь  про  все:  про  мінорні  думки  і  про  тишу,
Що  гніздиться  в  душі,  відтіснивши  дзвінкі  голоси,
І  про  те,  як  під  серцем  зажуру  осінню  колишу,  
Як  ховаю  у  спогади  рештки  леткої  краси,

Що  невдовзі  зотліє,  присипана  пудрою  снігу…
Стиха  хруснувши  гілкою,  в  сад  прокрадеться  зима.
Мов  прудкі  горностаї,  із  гір  понесуться  з  розбігу
Білогриві  завії  і  світ  перевернуть  сторчма.

І  осягне  душа,  що  для  світу  це  все  не  намарне:
І  мовчання  твоє,  й  обмирання  природи,  і  сніг…
Й  ненаписане  слово,  що  теплиться  згустком  янтарним,
Зледеніє…    щоб  раптом  відтанути  десь  навесні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851313
дата надходження 13.10.2019
дата закладки 13.10.2019


yaguarondi

Завжди назавжди

Після  шаленої  ватри  –
Попіл  за  вітром  
І..  сліду  від  неї  нема..
Танець  знімілої  ночі  
Також  не  вічний  –  
Ранку  зупинить  сурма..
Стогін  китів  позове  і  розтане  
В  синій  поверхні  води..  
Пісня  квітучого  саду  
Виллється  сонцем  
Бджолам  в  солодкі  меди..        
Дощ  своїм  шелестом  тихим  загострить  
Запах  гіркої  трави  -
Й  зникнуть  краплини  на  спраглих  стебельцях,  
Лови-не  лови.
Тільки  кохання  річка  жадана
Невпинно  пливе  у  душі,
Берег  тендітний  початку  любові  
І  зорі  
В  Ковші..
Теплі  слова  там  лунатимуть  вічно,
В  серці  -  навіки  сліди.
Тільки  любов  в  цьому  світі  безсмертна,
Завжди  назавжди..

(ілюстрація  з  альбому  "Закохані"  групи  "Моя  дорогая")

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835466
дата надходження 13.05.2019
дата закладки 13.10.2019


Лилия Силина

Стояла весна…

                                                         ***
Стояла  весна.  На  цыпочках,  робко.  Но  стойко.
В  холодном  снегу  пытаясь  согреться  мечтой.
Трудилась  без  сна  над  новой  своей  постановкой,
В  угоду  стиху  покой  рифмовала  с  водой.

Актеров  не  всех  легко  на  игру  вдохновляла  –
Строптив  и  упрям  был  лед  –  толстокожий  старик.
Противился  снег  –  бывалый,  усталый  и  талый,
Он  к  главным  ролям  с  другим  режиссером  привык.

Но  солнце  и  дождь  играли  –  как  будто  дышали,
И  ветер  запел,  дыханием  этим  согрет,
На  шарик  похож,  по  сцене  проказливо  шарил.
И  птицы  затем  массовкой  ворвались  в  сюжет.

Покой  отступал.  Вступали  капель  и  сосульки,
Бежала  вода  в  костюме  и  гриме  ручья,
Кошачий  вокал  звучал  многолико  и  гулко,
Гоня  холода,  а  с  ними  –  тоску  и  печаль.

Цветные  тона  касались  седых  декораций,
Подснежник  продрог,  но  был  к  выступленью  готов…
Стояла  весна,  стараясь  вовсю  улыбаться,
И  ставила  в  срок  феерию  красок  и  слов.

Ей  не  привыкать  на  благо  искусства  трудиться.
Ей  опыт  твердил  давно  и  настойчиво  так,
Что  стоит  стоять.  И  выстоять  стон  репетиций.
И  что  впереди  ее  ожидает  аншлаг!

17.02.2019

Фото  из  Интернет

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828140
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 12.10.2019


Оксана Дністран

За велінням сердечним

Скільки  дій  і  думок  доброчинних  розвіялось  прахом,
Пустоцвіт  позлітав  і  потанув,  як  білі  сніги,
Розбивались  надії  міражно  в  гонитві  -  з  розмаху,
Кличний  полиск  линяв,  потьмянів,  як  і  намір  благий.

Хто  на  те  не  зважав,  а  ішов  за  велінням  сердечним,
Крок  за  кроком  творив  найдрібніші  щоденні  дива,
Вирвав  хвильку  життя  з  поглинаючої  порожнечі,
Втілив  задум  сміливий,  яскра́віший  тисяч  уяв.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849193
дата надходження 24.09.2019
дата закладки 11.10.2019


Мар’я Гафінець

Роздуми

Тіні  ми  лиш  -
               своєї  свободи  відбитки.
Нашої  правди
                 запилені  страхом  звитки.
Сховки  тісні....
                 Для  крилатої  мрії  рамки...
Контури  від
                 надірва́ної  витинанки.

Що  ти  зробила
                 в  цьому  житті  для  щастя?
О́крім  чекання,
                 що  воно  в  руки  дастся?
О́крім  образи,
                 що  світ  не  в'ється  шлейфом?!....
В  часі  масиву
                 тяжієш  барельєфом.

В  ока  змиг  лінощів
               пил  затруть  щирі  вчинки
з  поштовху  серця,
               без  заздрощів  тих  скоринки,
повні  емоцій,
                 яскравої  барви  завзяття....
Твої  вагання  -
                 то  долі  незрушне  прокляття.

Рушся,  не  стій!  
                     Кожну  мить  проживай  до  денця.
Все,  що  є  -  біль  
               і  радість  -  пускай  же  до  серця.
Хай  витинає
                   життя  свої  візерунки,
чистим  старанням
                 дай  долі  вищі  гатунки.
               

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828122
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 10.10.2019


Мар’я Гафінець

Роздуми

Тіні  ми  лиш  -
               своєї  свободи  відбитки.
Нашої  правди
                 запилені  страхом  звитки.
Сховки  тісні....
                 Для  крилатої  мрії  рамки...
Контури  від
                 надірва́ної  витинанки.

Що  ти  зробила
                 в  цьому  житті  для  щастя?
О́крім  чекання,
                 що  воно  в  руки  дастся?
О́крім  образи,
                 що  світ  не  в'ється  шлейфом?!....
В  часі  масиву
                 тяжієш  барельєфом.

В  ока  змиг  лінощів
               пил  затруть  щирі  вчинки
з  поштовху  серця,
               без  заздрощів  тих  скоринки,
повні  емоцій,
                 яскравої  барви  завзяття....
Твої  вагання  -
                 то  долі  незрушне  прокляття.

Рушся,  не  стій!  
                     Кожну  мить  проживай  до  денця.
Все,  що  є  -  біль  
               і  радість  -  пускай  же  до  серця.
Хай  витинає
                   життя  свої  візерунки,
чистим  старанням
                 дай  долі  вищі  гатунки.
               

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828122
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 10.10.2019


Лилия Силина

БЛЮЗ ОКТЯБРЯ

Печалей  сбрасывая  груз,
октябрь  танцует  желтый  блюз…
Еще  чуть-чуть  –  ему  вослед
ноябрь  затянет  менуэт.
Декабрь,  звеня  смычком  тугим,
пройдет  под  новогодний  гимн.
Январь  под  тяжестью  забот
станцует  медленный  фокстрот.  
Февраль  закружит  белым  вальсом,
стараясь  нравиться  напрасно,
а  март  –  хитер  и  неказист  –
нам  насвистит  веселый  твист.
Апрель,  не  попадая  в  тон,  
простонет  розовый  чарльстон,
натопчет  май  лихой  квикстеп,
июнь  протарабанит  реп,
июль  –  неутомимый  самый  –
оранжевую  спляшет  самбу,
и  август,  взвизгнув  сгоряча,
пройдется  в  ритме  ча-ча-ча.
Сентябрь  упрячет  в  регги  грусть,
и  снова  –  этот  желтый  блюз...
Такой  вот  пестрый  хоровод  –
из  года  в  год,  из  года  в  год!…

25.10.2010

Фото  из  Интернет

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851015
дата надходження 10.10.2019
дата закладки 10.10.2019


Серафима Пант

Гурби

Диктофон  відмовляється  писати  звуки  –  пишу  тишу.

Ворон  бере  на  груди  вітер.
Мить  поглинає  реальності  звуки.
Піниться  світ  –
Відкорковано  люки
Пам'яті.
Падаю!
Падаю!
Руки
Віттям  дерев
Траєкторію  руху
Ворона  ловлять.

Зерном  плаче  сонях  –
Вимір  мовчання
Приймає  насіння.
Злет  чи  падіння?
Уява  чи  тіні?
Нащо  прийшла  ти  сюди,  Повітруле?
Дочко  свободи,
Навіщо  під  кулі
Юність  свою  привела?

Рветься  намисто,
Червоне-червоне  –
Падає  в  річку,
Забарвлює  воду.
Триста  лишилось.

Стояти  до  скону!

Слава  Україні!

Вільний  народе!

Поле  засіяно,  
Згорене  поле.

Крики  –
Крізь  тишу.

Крил  помахом  ворон
Вертає  з  кургану-гори.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846078
дата надходження 25.08.2019
дата закладки 09.10.2019


Олександр Пахнющий

V. (Империя)

Этот  мальчик  боялся  всегда  и  всего  потому,
что  его  сумасшедшая  мать  превратила  в  тюрьму
то,  что  было  квартирой  и  всё,  что  её  окружало.
И  благие  семейства  своих  непутёвых  детей
охраняли  от  этой  святоши  и  ейных  затей,
даже  если  она  улыбалась  и  прятала  жало.

По  границам  России  —  где  трепет,  где  —  мнимый  покой:
умиляет  соседей,  как  Матушка  крепкой  рукой
обнимает  своих,  —  и  любовь  увлажняет  глазницы,
потому  что  до  лёгких  увы  не  течёт  кислород,  —
и  безмолвствует  сдавленный  счастьем  домашний  народ,
кроме  тех,  кто,  конечно,  успел  уползти  за  границу...

07  октября  2010  г.
19:57(Мск)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353082
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 04.10.2019


Владимир Зозуля

Так не бывает

Радуга  выгнула  небо  над  степью  –
Вдаль  уходя.
Падали  тёплые  –  с  неба  на  землю  –
Капли  дождя.
Шлёпал  намеренно  –  прямо  по  лужам,
Мальчик  босой.
Лет  четырёх  –  нет,  за  руку  не  нужно:
Мам,  я  больсой!

Мама…  усталые,  нежные  руки…
Капли  воды…
Призрачность  времени…  отблески  звуков…
Эха  следы…
………………..
…………..
…….
.
Так  не  бывает  –  чтоб  полно  и  пусто,
Сам  и  вдвоём.
Что-то  чужое!  А  помнится  чувством  –
Будто  своё.
Что-то  зарытое  вечности  дальше  –
Там,  где  кресты!
Или  забытое  в  «вечности»  фальши
И  суеты.
Чтобы  вот  так  вот!  в  разлуке,  в  молчанье,
В  полном  нигде.
Чтоб  возникало  на  вечной  печали,
В  павшей  звезде.
Вечно  стоящее,  между  тобою,  
И  пустотой.
Нежно  звучащее,  вечной  любовью!  
И  немотой…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850317
дата надходження 04.10.2019
дата закладки 04.10.2019


Наталя Данилюк

На хвилі осені

Дівчинко  із  очима,
як  скло,  вологими,
ти  вже  й  забула,  
як  пахнуть  осінні  рими…
Світ  тебе  ловить,    
обмотуючи  дорогами,
наче  бинтами  
стерильними  і  тугими.

Можна  цей  день  узяти  
і  залпом  випити,
але  від  цього  солодше  
тобі  не  стане.
Цей  сивоокий  дощ,  
наче  пес  не  при́п’ятий,
пробує  зализати  
торішні  рани.

Треться  у  шию  
носом  вологим,  
леститься,
прагне  твого  тепла  
наковтатись  вволю.  
Вся  ця  хандра  осіння  –  
маленька  дещиця
з  того,  що  перепасти  
могло  б  на  долю.

Можна  втекти  від  світу,
замкнутись  в  коконі,
випасти  непомітно  
із  цих  реалій.
Хай  собі  дні,
мов  коні  переполохані,
мчать  попри  тебе  стрімко
все  далі  й  далі.

Можна  весни  чекати,
немов  пробудження,
книгу  перегорнути,
не  прочитавши…
Та  повернути  втрачене
вже  не  здужаєш,
кане  у  Лету
осінь  твоя
назавше.

Тож  пропусти  цю  тугу
крізь  себе  хвилею,
виплачешся  –
і  стане  тобі  світліше!..
Там,  де  душа,  мов  птаха,
впаде  безсилою  –
вибухни  
ві́ршем.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850285
дата надходження 04.10.2019
дата закладки 04.10.2019


Валя Савелюк

ДОБРИЙ ВЕЧІР

шапка
з  овечої  чорної  вовни,
зірок  повна,
прикотилась  і  впала  звисока
у  гостролисті  осо́ки

затріпотіли  –  б`ються  в  осо́ках  зірки,
наче  карасики  чи  окуньки,  -
прагнуть  ву́стриб  дістатися  до  ріки,
до  живої  води,
попри  гатки  і  неводи

розшнуровую  
на  черевиках  шнурки:
воду  срібну  у  золотому  відерці
несу  в  лівій  руці,
обережно  скраю
довгоногим  лелекою
босяком  ступаю
по  густій  осоці́́,
де  заплутались,  як  мальки,
і  відчаялись  достри́бати  до  ріки
дрібні  зірки  –
їх  проворно  виплутують  з  осоки́
самозрячі  мої  пальці,
що  на  правій  руці

у  срібній  воді  в  золотому  відрі
рясно  і  холодно  сяють  зорі

стою  на  кам`яному  містку
і  навмання
висипаю  з  відра  у  річку
зірок  скупчення  

розбігаються  лоном  живої  Ріки
щасливі  зірки  -  
у  безмежних  просторах  космічні  Галактики

…а  шапка  з  овечої  чорної  вовни
зачепилася  на  вербі
і  колишеться,  снами  солодкими  повна

…за́тишних  снів  тобі…

21.09.2019

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850026
дата надходження 01.10.2019
дата закладки 01.10.2019


Еkатерина

А всё остальное доделает дождь

Цветущий  барвинок,  граниты  и  мрамор,  а  здесь,  -  только  жёлтый  песок  у  ладош,
осевший  горбок  как  поджившая  рана,  -  здесь  всё  остальное  доделает  дождь.  Невидима  киевской  ночью  глубокой,  никто  не  узнает  куда  ты  пойдёшь,  где  небу  подставишь  намокшие  щёки,  как  всё  остальное  доделает  дождь.  Спасти  полуумерший  прутик  сирени:  подымешь,  песчаную  ямку  найдёшь,  присыплешь  землёю.  И  станет  рефреном:  "а  всё  остальное  доделает  дождь..."

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663159
дата надходження 01.05.2016
дата закладки 01.10.2019


Юлія Холод

Вечер знает…

Вечер  знает,  насколько  струна  моя  непрочна,  
Он  крадется  неслышно,  вливаясь  в  бокал  вина,  
Расползаясь  по  стенам  ажурной  тоской  теней  
И  гнездясь  во  мне...  

Вечер  знает,  что  я  уязвима,  как  никогда,  
Точит  шашель  подпорки,  в  подвалах  стоит  вода...  
И  на  крыше  крылатый  вампир  мне  готовит  лед  -  
Он  меня  допьет.  

Я  не  знаю,  за  что  зацепить  свой  усталый  взгляд.  
Все  вокруг  -  это  память,  что  тащит  меня  назад,  
Все  вокруг  -  это  время,  что  замерло  на  шести  
И  как  будто  мстит...  

Тянет,  тянет  по  жиле!  И  режет  за  нитью  нить!  
Нужно  как-то  зарыться,  гвоздями  чердак  забить!  
Мой  вампир  колет  лед  и  раскладывает  силки.  
И  растит  клыки.  

Вечер  знает,  что  не  бесконечен,  хоть  и  тягуч,  
По  стене  пробежится  кометой  рассветный  луч,  
И  уляжется  память  в  свой  гроб  под  чердачный  сруб...  
И  придет  новый  день...  
Новый  день...  

Или  новый  круг.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785625
дата надходження 02.04.2018
дата закладки 13.09.2019


Олександр Обрій

ОСЬ -- ІНЬ

Ось  і  –  інь,  а  ось  і  –  янь.
Ось  і  –  осінь  осіянь.
Перший  дзвін  і  перший  холод.
Гасне  літепла  осколок.

Хоч  баштан  підсолодив
серпня  струхлого  сліди,  –
ось  летять  у  лету  оси.
Лось.  Осіла  листям  осінь.

Залатала  вічка  ям.
Вороняччя.  Ґвалт.  Алярм.
Ніч  накручує  онучі.
Німі  ночі  –  неминучі.

Ось  і  палиця.  Двірник.
Осипається  квітник.
Нотний  клин.  Калини  брость.
Неба  мідний  купорос.

©  Сашко  Обрій.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847114
дата надходження 04.09.2019
дата закладки 04.09.2019


Олена Вишневська

вишні

Чуєш,  Адаме,  незрілими  падають  вишні?
Соком  іще  не  налились  -  забрав  їх  Всевишній.
Наче  любов,  що  розквітла  й  погасла  завчасно,
Падає  -  не  врятуватись,  немає  їй  спасу.

То  ж,  не  рятуй  мене.  Човен  водицею  повний.
В  тіло  впивається  Змій  -  твого  розпачу  змовник.
В  кошиках  яблука  позаторішнього  смутку.
Міг  би  продати,  та  де  з  того  візьмеш  прибутку?

Міг  би,  Адаме,  ланцюг  мні  до  ніг  не  чіпляти,
Я  би  не  стала  свободи  чекати,  мов  свята,
Яблуко  б  не  смакувало  вінцем  заборони,
Круки  б  мене  не  обсіли,  закривши  ікони.

Як  то  в  неволі,  скажи,  мій  немилий,  любити?  
Фальшем  отруйним  всі  дотики  слів  оповиті.
Чуєш,  Адаме,  незрілими  падають  вишні?
Винна.
Чи  каюсь?
Послухай  молитву  -  згориш  в  ній...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792929
дата надходження 23.05.2018
дата закладки 29.08.2019


Дантес

А поки - дощ

на    http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706101

Ідуть  дощі  з  вівторка  на  четвер,  суфлер  з  небес  передрікає  грози,  десь  у  майбутньому,    та  добре  –  не  тепер  (ще  прийде  час    безжалісної  прози).    А  поки  –  дощ,  із  півночі  на  південь,    де  спраглий  грунт  чекає  передозу.  Краплини  падають  на  перші  наші  квіти,  лишаючи  на  них  сліди,  як  сльози.  
Ллє  сльози  дощ,  та  світ  не  любить  сліз:  у  всіх  своє,  і  "цо  кому  до  теґо»,  яке  провалля  поміж  наших  міст,  що    криється  за    нашим  альтер  еґо?    Що  Грея  корабель  давно  на  скалах,    Ассоль    пішла,  і  де  вона  тепер?  Що  ми  з  тобою  марно  заблукали  в    косих  дощах  з  вівторка  на  четвер...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588167
дата надходження 18.06.2015
дата закладки 29.08.2019


Дантес

Весна переможе

Де  донедавна  калина  цвіла  -
Сьогодні  чорним  поорано.
Ненько  моя,  це  до  твого  чола
Голодні  злетілись  ворони.

Здається,  що  коней  татарських  табун
Топче  барвінок  знову,
Непрошені  зайди  з  високих  трибун
Знущаються  над  калиновою...

Та  хай  не  радіють  -  над  нашою  крапкою
Рано  їм  ставити  точку.
І  я  одягаю  в  неділю  зранку
Свою  вишивану  сорочку.

Ми  чашу  свою  мусим  пити  до  дна,
А  далі  -  Бог  допоможе.
Я  знаю,  що  скоро  наступить  весна.
Весна  -  вона  переможе!

2013р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570622
дата надходження 30.03.2015
дата закладки 29.08.2019


rutzt

Нічому не вчать незагоєні рани…

Нічому  не  вчать
незагоєні  рани,
І  сила  не  тане
моральних  повій.
Чому,  мій  народе,
ти  любиш  оману?
Чом  досі  брехня
у  правиці  твоїй?
Навіщо  ти  молишся
тіням  облуди,
Які  у  свавіллі
не  знають  кінця?
Народе!
Це  ідоли  з  дубу,
не  люди!
І  з  дубу  змайстровано
їхні  серця!
Чи  ти  не  дорослий?
Чи  глузду  немає,
що  кличеш  до  себе
збіговисько  лих?
Ти  наче  і  досі
блукаєш  Сінаєм,
І  виє  пустеля
у  душах  твоїх.

Він  годується  попелом!  Звело  його  серце  обманене,  і  він  не  врятує  своєї  душі,  та  не  скаже:  «Хіба  не  брехня  у  правиці  моїй?»  Ісаї,  44

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846418
дата надходження 28.08.2019
дата закладки 28.08.2019


Надія Позняк

Час надходить писати вірш…

***
Час  надходить  писати  вірші:  
оселяється  тиша  мертва.
Віддаси  добровільно  свіжі
почуття:  у  словах  -  пожертва.

Це  як  перші  дощі  холодні
розписали  вікно  сміливо;
як  останній  метелик  в  жовтні
вірить  в  сонечко  незрадливе.

Щось  гаряче,  мов  ягід  гроно,
дозріватиме  на  папері.
Осінь  зайде  оксимороном.
Літо  кине  нарозтіж  двері.

26  серпня  2019

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846368
дата надходження 28.08.2019
дата закладки 28.08.2019


rutzt

Осінь читається поміж рядками…

Райдуги  літо
малює  дощами.
Квітами  дивиться  в  душу,
утім,
осінь  читається
поміж  рядками
так  несподівано
спійманих  рим.
Як  там  тендітно!
Як  дивно!
Казково!
В  тій  золотаво-туманній
красі.
Осінь  і  рими.
Езопова  мова,
що  розуміють
далеко  не  всі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846337
дата надходження 27.08.2019
дата закладки 27.08.2019


rutzt

Небо тихе та брунатне…

Небо  тихе  та  брунатне
І  дерева  в  стилі  «ню».
Возять  тіні  самокатні
Легкокрилу  дітлашню.
Час  готує  сонне  зілля,
Обіцяє  німоту,
Та  невтомлене  весілля
Десь  кричить  про  гіркоту.
Давній  клопіт  хоче  втечі.
Що  ж,  іди  собі,  дивак.
Я  закоханий  у  вечір.
І  у  небо.  Просто  так.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830139
дата надходження 23.03.2019
дата закладки 23.08.2019


rutzt

Я загинув увечері вчора…

Я  загинув  увечері  вчора,
Під  волання  останніх  новин,
І  душа  піднімалася  вгору
Із  відверто  пекельних  глибин.
У  містах,  під  холодним  неоном,
У  ревінні  танцюльок  гучних,
Розуміння  було  моветоном,
Цінувалися  гроші  і  гріх.
Підставляв  хтось  цілункові  щічку,
Хтось  втомився  від  давніх  забав…
Я  загинув.  І  снайпер  насічку
На  прикладі  тихцем  вирізав.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786314
дата надходження 06.04.2018
дата закладки 23.08.2019


rutzt

Про печалі не говори…

Про  печалі  не  говори,
Міжсезоння  таке  коротке,
Скоро  квітень  впаде  в  двори,
І  думки  принесе  солодкі.
І  надії  зростуть  малі,
Буде  небо  яскраво-синім,
Стануть  знову  по  цій  землі
Босоногі  ходити  тіні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785728
дата надходження 02.04.2018
дата закладки 23.08.2019


rutzt

Цей ліс сьогодні ясно-синій…

Цей  ліс  сьогодні  ясно-синій,
У  ньому  сутінки  живуть,
У  ньому  ходять  світлі  тіні,
Ховають  денну  каламуть.
І  розквітають  дивні  квіти,
Сріблясту  струшують  росу,
І  хочеш  навіть  трохи  жити,
Щоб  пити  поглядом  красу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784884
дата надходження 28.03.2018
дата закладки 23.08.2019


rutzt

Такі слова лунають тільки раз…

Такі  слова  лунають  тільки  раз.
Такі  чуття  не  відають  повтору.
На  них  полює  зголоднілий  час
під  щебетання  янгольського  хору.
Для  них  нема  сміливості  границь,
і  глузд  дружити  з  ними  не  уміє,
Вони  цінніш  багатств  усіх  скарбниць,
у  них  наївна  селиться  надія.
В  них  неземний  енергії  запас,
і  довгого  очікування  мука.
Такі  слова  лунають  тільки  раз,
і  не  убити  їх  –  складна  наука.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838774
дата надходження 14.06.2019
дата закладки 23.08.2019


rutzt

Синя новела

Синього-синього  ранку,
В  синю-пресиню  добу,
Білий  туман  вишиванку
Вішав  тихцем  на  вербу.
Вабила  річка  муаром,
Й  під  голосіння  пташок
Хмара  пливла  по-над  яром,
Сонце  ловила  в  мішок.
Сонце  тікало  веселе,
Тішили  фарби  думки,
В  синю-пресиню  новелу
Мовчки  складались  рядки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837734
дата надходження 05.06.2019
дата закладки 23.08.2019


rutzt

Подайте ноту, музиканте…

Чи  то  алегро,  чи  анданте,
Чи  інше  щось,  на  вибір  Ваш,
Подайте  ноту,  музиканте,
Дозвольте  скинути  вантаж.
Зіграйте  щиро  та  натхненно,
Немов  ми  з  Вами  не  чужі,
Бо  ця  буденність  –  нескінченна,
А  свята  хочеться  душі.
Хай  світ  забуде  про  гризоти,
Нехай  зупиниться  цей  час.
Подайте,  музиканте,  ноту,
Краси  подайте,  прошу  Вас.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845953
дата надходження 23.08.2019
дата закладки 23.08.2019


dovgiy

Я ВДЯЧНИЙ ТОБІ, МОЯ МУЗО

Я  вдячний  тобі,  моя  Музо!
З  тобою  в  житті  я  не  сам.
Приводиш  мені  нових  друзів,
А  з  ними  сюжети  віршам.
В  мінливому  тлі  сьогодення
З’являються  фарби  ясні
І  думи  приходять  пісенні,
А  сум  відступає  у  сни.
Я  вдячний  тобі,  моя  Музо!
За  крила  Пегаса  стрімкі.
Я  можу  здійматись  над  лугом
Де  буйно  рясніють  квітки;
Де  ходить  дівча  босоноге
По  вранішній  срібній  росі;
Де  серцем  купатися  можу
У  цій  первозданній  красі.
Прикутий  бідою  до  ліжка,
З  тобою  я  знову  і  знов
Немовби  пташина  на  гільці
Співаю  про  ніжну  любов!
І  то  не  біда,  що  насправді
Взаємної  пісні  нема!
Комусь  нагадаю  про  радість
Коли  відступає  зима.
Бо  ж  було  колись  в  моїй  долі
Нормальне  коротке  життя,
Де  наче  волошки  у  полі
Небесно  цвіло  почуття.
Ще  й  зараз,  вдивляючись  в  очі,
Єдиної  з  кращих  людей,
Як  всякий  із  смертних  я  хочу
Її  пригорнуть  до  грудей.
Та  руки  мої  вже  не  крила.
Обвисли  вздовж  тіла,  німі…
Я  вдячний,  що  жінка  ця  мила
Назвалася  другом  мені.
А  ти  не  ревнуй  і  не  сердься!
Приходь  у  безсоння  ночей.
І  будемо  слухати  серце,
Де  пісня  про  прірву  очей,
В  які  я  щоразу  пірнаю
При  зустрічах  наших,  скупих…
І  також  щораз  я  не  знаю
Як  жив  я  раніше  без  них.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842220
дата надходження 17.07.2019
дата закладки 09.08.2019


Яна Бім

Искрится, в след Шампанском…

Искрится,  в  след  Шампанскому,  
бенгальская  свеча...
загадывать  желания  
мы  будем  не  спеша...
И  снова  сердце  замерло  
в  предчувствии  чудес,
И  снова  в  доме  елка,  
а  с  ней  -  волшебный  лес.
И  в  нем  12  месяцев  -  
то  наш  прошедший  год,
мы  многое  узнали:  грусть,  
радость  без  хлопот,
и  открывали  души...  
и  закрывали  дни,
И,  кто-то  равнодушно,  
с  них  уходил...  увы.

В  глазах  лучиться  радость  
и  вновь  искрится  смех!
Ведь  мы  в  плену  у  дружбы,  
и  в  этом  наш  успех,
Мы  очень-очень  близко,  
хоть  это  далеко...
Спасибо  за  поддержку!  
Со  мною  нелегко...:)
Пусть  будут  все  здоровы,  
и  чуда,  и  побед!
И  личного  всем  счастья!
Храни  Господь  от  бед!
Желаю  много  снега,  
приятнейших  забот,
И  доброты,  и  смеха  
в  прекрасный  НОВЫЙ  ГОД!  
31.12.2018

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819846
дата надходження 02.01.2019
дата закладки 02.01.2019


Евгений Познанский

БОГ ОТЦА МОЕГО

   (Светлой  памяти  моего  отца  В.  Г.  Познанского  посвящаю).
Синего  Вечера  звёздные  строчки.
-«Папа,  а  на  небе  спят  Ангелочки?»
Выключен  свет,  час  волшебный,  ночной,
Только  не  страшно,  ведь  папа  со  мной.
Он    в  темноте  среди  этих  теней,
Кажется  больше  ещё  и  сильней.
Голос,  как  дрема  и  сильный  и  мягкий:
-«Спят  ангелочки,  на  тучках-кроватках.
Ночью  Господь,  обходя  небосвод
Им  поцелуи  неслышно  пошлет».
Три  ли  мне  года  тогда  было?  Два?
Я  хорошо  помню  эти  слова.
Может  быть  с  них    я  и  начал  дорогу  
К  храму,  а  правильней  к  вере  и  к  Богу.
Этот  прекраснейший  образ  Творца
Будет  со  мною  в  душе  до  конца
Вот  что  мне  дал  этот  папин  ответ.
Бог  милосердный,  хранящий  весь  свет  
Бог  по  отцовски  целующий    в  щёчки,
Спящих  на  тучках  своих,  Ангелочков.
Мудрые  книги  прочел  я  потом,
Были  они  чистой  веры  зерном,
Но  борозда,  для  святого  зерна
Папой  в  душе  моей,  проведена.

Синего  вечера  звёздные  строчки…
Папочку  встретьте  в  раю,  Ангелочки.
Евгений  Познанский.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809457
дата надходження 09.10.2018
дата закладки 09.10.2018


rutzt

Невибаглива естетика…


Невибаглива  естетика:
Дня  досипався  пісок,
Їде  ніч  на  лісапетику,
Світить  фарами  зірок.
Місяць  йде  ногами  босими,
Листя  струшує  з  дерев,
Й  називається  це  осінню
Без  зупинок  і  перерв.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809451
дата надходження 09.10.2018
дата закладки 09.10.2018


Олександр Пахнющий

Отрицания (черновик)

Никому  никогда  ничего  ни  за  что  
из  нанизанных  намертво  строчек  стиха  
не  изъять,  потому  как  мембрана  глуха,  
неподвижна,  как  рельс  и  плотна,  как  пальто,  

у  которого  наглухо  под  воротник  
всё  завёрнуто  в  драп:  загрудинная  боль,  
дым  дешёвого  курева  и  алкоголь,  
и  дырявая  память,  и  слово  "старик",  

звук  которого  разный  у  тех,  кто  "ещё"  
и  у  тех,  кто  давно  привыкает  к  "уже"  
и  к  одышке,  к  стоянию  на  этаже  
и  к  стене,  подпирающей  боль  и  плечо...  

Ничего...  Никогда  ни  за  что  никому  
не  добыть  из  случайно  записанных  фраз  
то,  что  видит  открытый  единственный  глаз,  
прикипевший  к  открытому  настежь  окну,  

за  которым  заря  переходит  в  рассвет,  
и  вишнёвая  ветка  кивает  цветком,  
источающим  запах  (и  запах  —  знаком,  
вроде  мёда,  но  тоньше  —  сравнения  нет,  

потому  что  акация  пахнет  не  так,  
потому  как  и  липа  не  так  бы  цвела,  —  
это  знает  роса,  это  знает  пчела,  
но  не  ведает  речь).  Напечатанный  знак  

и  бумага  под  ним  не  отдаст  своего  
убиенного  смысла,  поскольку  —  нема,  
остаются  догадка,  блуждание,  тьма  —  
никому  никогда  ни  за  что  —  ничего.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364717
дата надходження 17.09.2012
дата закладки 04.10.2018


Олександр Пахнющий

*** (Дождь — это хорошо…)

Дождь  —  это  хорошо.  
Дождь  —  это  ерунда.  
Снег  —  это  порошок,  
он  жёстче,  чем  вода.  

Дождь  —  это  по  лицу,  
снег  —  это  по  глазам...  
Сын  —  это  по  отцу,  
дочь  —  это  по  слезам.  

Дым  —  это  до  бычка,  
жар  —  в  ногти  до  корней...  
Вниз  —  мёртвая  рука,  
дождь  падает  за  ней.  

Снег  —  рой  холодных  ос,  
дождь  жалостлив,  как  Бог!..  
Жар  —  выдубит  мороз  
и  выстелит  у  ног.  

Боль  искренна  как  снег  
но  мягче,  чем  вода.  
День  сокращает  век  
но,  всё-таки,  —  когда?  

Снег  —  по  фигу  ему,  
все  холмики  —  под  ноль,  
дождь  —  плачет  никому,  
боль  дождику  —  не  боль.  

Снег  —  это  как  наждак,  
как  белая  картечь.  
...дождь  —  всё-таки  не  так,  
в  дождь  можно  в  землю  лечь.

19  декабря  2011  г.
20:38(Мск)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369899
дата надходження 10.10.2012
дата закладки 04.10.2018


Вікторія Т.

Імпресії

Виткі,  роздмухані,  розбиті
сніжать  повз  білі  відчуття
рясні  метеликові  миті
в  конічнім  просторі  життя.

Ранкове  плетиво  німує
тісних  обов’язів  і  норм.
Свідомість  плинно  співіснує
із  світом  твердості  і  форм.

І  кожний  образ  –  ніби  празник,
дарунок  щедрої  суми,
що  незбагненного  виразник,
такий  минущий,  як  і  ми...

Новонароджені,  умиті,
немов  у  райдужнім  вікні,
бринять  мазки  –  летючі  миті
на  почуттєвім  полотні.

                                 ***

Ми  клялись,  що  життя  –  це    є  ми,  молоді,
з  нерозмінним  дарунком  таємних  богів,
а  воно  мерехтить  на  біжучій  воді,  
що  струмує  неспішно  поміж  берегів.

Тут  немає  розлук,  і  пейзаж  не  такий,
вузлуваті  дерева  з  глибин  не    ростуть,
лише  брижів  зміїстих  перебіг  тонкий,  
перемінні  відбитки,  що  долею  звуть.

Тільки  неба  завислого  й  спалахів  в’язь,
пережитих  років  невибагливий  крій,
і  не  хочеться  знати,  коли  почалась
наша  спільна  мандрівка  по  гладі  річній.

Стиха  тягнеться  оповідь  давня,  стара,
і  качалки  рогозу  кивають,  руді:
це    хистких  відображень  тасується  гра,
це  життя  розтеклось  –  по  воді,  по  воді...






: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808654
дата надходження 03.10.2018
дата закладки 04.10.2018


гостя

…доки небо мовчить



Оминаєш  межу,  
де  молитва  тече,  наче  мантра.
Визріваєш  з  долонь.  Проростаєш  роменом.  В  руках
пломеніє  свіча  полинова  востаннє…  а  завтра
ти  прийдеш  сповідатись  мені
     по  гарячих  пісках.

Припадеш  до  колін
прохолодних…  очима  ослиці
розпізнаєш  небесних  гостей  крізь  прозору  блакить.
І  зупиниш  верблюдів  своїх  край  моєї  криниці,
…………………    доки  небо  мовчить


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806831
дата надходження 16.09.2018
дата закладки 17.09.2018


Хлопан Володимир (slon)

І ДЕНЬ І НІЧ

і  день  і  ніч
впокоєна  печаль
дещиця  сонця  неозора  вічність
в  очах  твоїх  виблискує  кришталь
блакиттю  сяє  бризкає  у  вічі

коли  в  отій  небесній  глибині
мої  роки  й  тривоги  потонули
відчув  нарешті  -  суджено  мені
спалити  в  цьому  синьому  вогні
старе  мов  цур  ́я  зношене  минуле

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803067
дата надходження 14.08.2018
дата закладки 14.08.2018


Наталя Данилюк

На березі онтому…

Облиш  мене,  моя  буденна  втомо,  
І  не  приспи,  благаю,  не  приспи!..
Я  ще  десь  там  –  на  березі  онтому  –
Вслухаюся,  як  шурхотять  снопи.

Я  мало  не  до  пояса  деревам
І  зовсім  трішки  вища  од  вівса.
Я  –  крапелька  маленька  кришталева,
В  якій  відбилась  обрію  краса.

Я  –  стрілочка,  що  тупцяє  по  колу,
А  думаю,  що  облетіла  світ.
Я  від  грози  ховаюсь  у  стодолу
І  вірю:  духи  трав  іще  живі.

Вони  мене  у  сіні  заговорять,
Щоб  вберегти  від  лютих  громовиць.
Я  шлях  до  мрій  вимірюю  по  зорях
І  по  слідах  небесних  колісниць.

Там  все  іще  попереду.  О,  часе,
Який  же  ти  тягучий,  як  меди…
Хмарки  кумедні  скорчили  гримаси
І  ковзають  поверхнею  води.

А  я  камінчик  ки́даю  плескатий
І  пильно  вираховую  стрибки,
І  бачу,  як  ковчег  моєї  хати
Пливе  собі  у  травах  гомінких.

І,  ніби  віддаляється  від  мене,
Аж  зирк  –  а  то  вже  цяточка  мала!..
Між  нами  поле  довге  і  зелене,
А  я  гребу  руками,  без  весла.

І  все  ніяк  не  можу  наздогнати,
І  я  вже  інша  –  ніби  й  не  дитя.
Камінчик  знову  ки́даю  плескатий,
А  він  летить  –  летить  без  вороття.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801409
дата надходження 31.07.2018
дата закладки 31.07.2018


Терновий

Серпневе…

                           “За  вікном  зорепад,
                                                           за  вікном  зорепад...”
                                                                                                     О.  К.
За  вікном  
                                 зорепад,
за  вікном
                                 зорепад...
За  вікном  
                           біле  сяйво
осінніх
                                 зірниць.
За  вікном  
                             листопад,
голубий  
                             листопад
Рве  окови  
               прадавніх
                                     раниць.
Лиш  радіти  зарані  
                                                 не  треба  –
це  ж  останні  надії  
                                                 цвітуть,
чиїсь  долі  злітають
                                                 із  неба
в  темно-синю  нічну
                                                 каламуть.
Подивись  –  
                         це  ж  бо  зорі
                                                           падають
із  Галактик  на  
                             вранішній
                                                           брук.
То  вже  осінь    іде  –
                                             з  листопадами,
з  листопадним  
                             тремтінням
                                                             рук.
Напівсонне  життя
                                                 попід  
                                                             зорями
Розквітає  зів’ялими  
                                                           квітами.
Ти  мені    зацвітеш  
                                                         метеорами,
Афродіто  моя,  
                                 з  смутку
                                                         зіткана.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793421
дата надходження 27.05.2018
дата закладки 23.07.2018


Терновий

Те літо знов розплакалось дощами…

                                             ***
Те  літо  знов  розплакалось  дощами,
Запахли  медом  липи  на  весь  світ,  
І  знову  зорі  падають  ночами,  
І  знов  бентежить  душі  зореліт.
Дозріють  спасівки  на  яблуневім  вітті,
Заполовіють  у  полях  жита
І  стане  так  серпнево  в  цілім  світі,  
І  літо  бабине  полине,  як  літа.
Порозквітають  айстри  коло  хати
І  губи  будуть  з  присмаком  малин,  
І  будуть  бусли  над  селом  літати,
Збираючись  у  свій  одвічний  клин.
І  будем  мовчки  проводжати  літо,
Що  відлітає  із  буслами  до  весни,  
І  будем  знов  надіятись  зустрітись,
Ховати  спомини  про  нього  в  наші  сни.
І  хоч  здається,  що  усе  прожито,
І  перегорнуто  усі  календарі  –
Люби  мене  –  таке  коротке  літо,
А  скоро  знову  осінь  надворі…
                                   ***

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795886
дата надходження 16.06.2018
дата закладки 23.07.2018


Терновий

Ми залишились в тім далекім травні

́Ми  залишились  в  тім  далекім  травні,
В  краю  черемх  й  невтолених  бажань,  
У  тім  краю,  де  все  здавалось  справжнім,
В  краю  наївних  мрій  і  сподівань.
У  тім  краю  було  високим  небо
І  пахли  зорі  матіолою  вночі,
Там  все  було  для  мене  і  для  тебе,
Там  ми  шукали  в  майбуття  ключі.
Ми  не  знайшли  їх  –  розійшлись  стежини.  
І  де  тепер  ті  черемх́о́ві  сни?
Лишився  смак  неясної  провини
І  запах  матіоли  щовесни.
Я  вже  давно  нікого  не  чекаю,
Такий  холодний,  опустілий  світ,  
Лиш  в  присмерку  на  прузі  виднокраю
Ти  помахай  мені  із  тих  далеких  літ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799401
дата надходження 15.07.2018
дата закладки 23.07.2018


Окрилена

Трава

Вслухаюся  в  траву...  
Шовкова  гладь
дзвінкими  нотами  
суниць  озвучена,
дощами,  без  яких  
би  не  могла
піднятися  до  сонця...  
Дуже  скучила
за  тінню  рук,  
які  на  плечі  клав
як  мед  холодний  
з    липового  клечання
за  небом  з  хмарами  
із  молока
з  якими  пропливаю,  
наче  течія...
З  якими  я  
і  світ  мій  
океан  -
пірнаю  й  виринаю,
вже  оновлена.
Коли  ведеш  
у  невагомий  стан,
де  солодко
у  черешневих  повенях.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793934
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 10.07.2018


Іванюк Ірина

Тайм-аут. Недоступне сонце…

Сьогодні  тихо.  Вихідний...
Тайм-аут.  Недоступне  сонце...
Дерева  мокрі,  мокрий  шпиль,-
кляшторних  гротів  вічний  штиль
на  кожнім  моїм  повороті...

Сьогодні  тихо.  Час-містраль...
Тайм-аут  для  суєтних  буднів...
То  інший  вимір,-  за  дощем...
Лиш  не  втонути  б  під  плащем...
Дерева  мокрі,  мокрі  люди...

То  час  прийдешніх  відкриттів...
Шукай  у  серці  Магеллана!
Час  для  прозріння  поколінь...
"Мозковий  штурм"  -  підйом  з  колін...
Півострів  Істини...  Нірвана!

28.06.2018р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797440
дата надходження 29.06.2018
дата закладки 30.06.2018


alfa

СТЕП

(  етюд)

Повітря  тут  пахуче  і  густе,
А  небо  до  безмежності  прозоре...
Розкинув  крила  широченний  степ
Від  дніпрови́х  порогів  аж  до  моря.
Повзуть  чумацькі  мажі  спроквола.
Дріма  тепло  у  сонця  на  припоні.
Гойдається  від  вітру  ковила,
Неначе  гриви  половецьких  коней.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795769
дата надходження 15.06.2018
дата закладки 16.06.2018


Іванюк Ірина

Познач мене півостровом…

Ще  будуть  квіти!...  
Скрізь,-  і  тут,  і  там...
На  підвіконні  розіллється  море...
А  вістря  списів  справжніх  царських  трав
вросте  у  стіни,  вивільнить  простори...

Ще  будуть  квіти!...
Тут...  і  за  вікном...
Півострови  нові  на  мапі  долі...
Я  відкриваю  їх  і  тут,  і  там...
Скидаю  тіло!...  Звільнена,-  на  волі...

Хлюпочеться  навколо  плин-життя...
Познач  мене  півостровом-душею
доріг  твоїх...  
Ось  кухоль!...  Тут  -  вода...
Перепочинь.  Тепер  -  гайда  з  зорею.

10.06.2018р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795166
дата надходження 10.06.2018
дата закладки 11.06.2018


rutzt

А завтра дощ…

А  завтра  дощ,
А  завтра  мокро  знову,
Із  неба  буде  падати  нудьга,
З  асфальту  змиє
Розповідь  зимову,
І  березень  зірветься  з  ланцюга.
Проріжуть  день
Плащі  і  парасолі,
Зелене  зайде
В  контури  садів,
І  буде  менше  в  кожнім  слові  солі,
І  менше  у  мовчанні  холодів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781414
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 10.03.2018


Сергей Дунев

Догорел последний день осенний…

*  *  *

Выхолодив  душу  до  основы,
Новых  не  навеяв  впечатлений,
Откружив  последний  лист  кленовый,
Догорел  последний  день  осенний.

__________________
©  Сергей  Дунев


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763228
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 09.03.2018


Валя Савелюк

СЛІД

через  шибу,  як  через  тонкий  лід,
прошкують  зорі
до  протилежної  рами,
Всесвіт
пише  собори  і  храми
на  основі
із  делікатного  краму:

на  монохромній  палітрі  -
від  сніжинки  слід,
що  розтанула  у  повітрі

09.03.2018

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781169
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 09.03.2018


Надія Позняк

Зима пропливає корабликом білим

***
Зима  пропливає  корабликом  білим,
і  ти  поспішаєш  (  а  варто?)  за  ним.
Куди  ти?  За  вікнами  свіжості  килим
перлиною  манить  –  прощання  зими.

В  долонях  твоїх  –  ще  окрайчиком    літо.
Ніколи  не  пізно    топити  сніги.                                            
Аби  не  линяла    емоцій    палітра                                          
і  тих  почуттів,    що  осонням  лягли.

Відкинути  посаг  свого  міжсезоння
і  квітку  жоржини  в  собі  вберегти…
За  шибами  вікон  ще  сонечко  сонне,
та  не  для  зимових  картин.

Зима  пропливає  корабликом  білим…

2  березня  2018

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780665
дата надходження 06.03.2018
дата закладки 07.03.2018


Денисова Елена

Вечер

Дневных  аккордов  отголоски
стихают  медленно  вдали.
Стекает  день  оплывшим  воском
в  багровый  краешек  земли.

В  вечернем  свете  выше,  выше  —
белесым  призраком  луна.
Гнездится  ночь  на  тёмной  крыше,
и  ветра  замерла  струна.

И  где-то  там,  в  туманных  далях,
где  фонарей  неяркий  свет,
опять  почудится  печальный
твой  уходящий  силуэт...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780477
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 06.03.2018


Осіріс

Тінь вітру

                 
В  рожевім  лотосі  світань,
Серпанку  колихнувши  грань,  
По  остях,  схлипом  шепотінь,
Мандрує  ланом  вітру  тінь.

Струмить  між  макових  багать  
До  рогози,  що  сіла  в  гать.
Пером  качиним  ріже  став.
Фліртує  з  паростю  отав.
Любує  кронами  дубів,
Хмарин  лякливих  голубів.
Триножить  ковили  паском,
Табун  волошок  під  ліском.
У  різнотрав’ї,  за  селом,
Дрижить  метелика  крилом…

Лишивши  марево  видінь,
Щезає  в  днині  вітру  тінь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779405
дата надходження 27.02.2018
дата закладки 28.02.2018


Окрилена

Бажання

[img]http://i2.imageban.ru/out/2016/03/03/a41d15b14c23d844615f662f2d6888d4.png[/img]  [img]http://zikzag.ru/uploads/posts/2011-11/1321379006_1320944570_0_230b0_4133ae2b_l.jpg[/img]  

Мені  би  у  весні  сповна  набутись
І  вирватись  з  морозяних  лабет,
зібрати  монохромний  сум  у  жмути,
іти  туди,  де  сонячний  щербет.
 
Збирати  за  крупинкою  крупинку
тепло  із  березневих  амплітуд.
Знайти  аквамаринову  зупинку
у  місті,  де  підсніжники  цвітуть.

У  місті,  де  застуджені  усмішки
лікують  кавою  міцних  сортів.  
Старі  будинки,  наче  сонні  кішки
хизуються  хвостами  димарів.

Мені  б  не  розминутися  з  дощами,
із  першим  пагоном  у  борозні.
Світанками  пташиними  і  днями,
набутися  Тобою  у  весні…
[img]https://cs1.livemaster.ru/storage/cf/23/b8f60bbf473666c866cd84e4fb3x--kartiny-panno-ona-kartina-pastelyu.jpg[/img]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=yU16V2LTP6I[/youtube]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779174
дата надходження 26.02.2018
дата закладки 27.02.2018


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.02.2018


Тетяна Луківська

На краю завії…


А  межень  у  снігу...
Зухвала  й  бунтівна
зима  свою  жагу
втамовує  сповна.
В  пуховику  земля,
вагою  гнеться  ліс,
схолоджені  поля
у  пелену  взялись.
Убрались  в  кожушки
калина,  глід,  кизил.
Засріблені  вершки
у  тополиних  крил.
А  холод  і  в  рукав
забрався,  і  в  колер*,
і  за  лице  щипав
без  ніжності  й  манер.
Зимовий  передзвін
вростав  в  захмарну  вись,
струмок  і  водогін
у  кригу  зодяглись.
Пороша,  як  перкаль!
Зимовий  антураж.
А  холод  у  кришталь
заковує  пейзаж.
                     *Колер  -жіночий  комір.
                         Межень  -  лютий.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777065
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 16.02.2018


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.02.2018


Віктор Чернявський

Віталій ІВАЩЕНКО. Інший світ (пер. з рос. )

Заручники  двоїстої  природи,
Ми  крутимось  у  справах  без  кінця.
З  одного  боку  прикрі  епізоди
Банального  буденного  життя,
А  з  другого  —  світ  іншого  гатунку,
Світ  ніжності,  де  неможливий  гріх.
Той  Божого  достойний  поцілунку,
Хто  світ  духовний  від  життя  вберіг.

МОВОЮ  ОРИГІНАЛУ:

Мы  —  пленники  раздвоенного  мира.
Не  нам  его  судить  и  изменять.
В  одном  —  дела,  заботы,  честь  мундира,
Карьера,  положение,  семья.
И  мир  другой,  мир  тайною  сокрытый,
Мир  нежности,  желаний  и  тревог.
Благословенен  тот,  кто,  сам  избитый,
Нетронутым  духовный  мир  сберёг!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776908
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 14.02.2018


Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)

А квіти – сумують…сумують за літом…

А  квіти  –  сумують...сумують  за  літом...
На  затишних  вікнах  –серйозна  палітра:
Закутано  снігом  і  небо,  і  віти...
Чи  то  –  білим  пухом,  чи  яблуні  цвітом...
А  квіти  –  сумують...сумують  за  літом...
Тче  віхола  килим...  А  десь  в  верховітті
Свої  мемуари  з  зірок-самоцвітів
До  Осені  пише  натомлений  Вітер..

А  квіти  –  сумують...сумують  за  літом...
Здається,  що  більше  не  буде  просвіту
Черствим  кінокадрам,  збайдуженим  титрам...
І  вже  не  пове́рнеться  сонечко  звідти,
Де  править  мольфаром  зманіжене  море,
Де  стільки  чудового  дивного  світла!
Де  так  обіймають  тебе  вечорові
Нестримні  акорди...так  ніжно-привітно!

А  квіти  –  сумують...сумують  за  літом...
Та  зміниться  все  у  палаючім  серці:
Весна  поверне́ться.  Авжеж,  поверне́ться!
І  жайвір  злетить  над  смарагдовим  житом,
І  си́няви  в  небі  веселка  напˊється.
Вже  поміж  снігів  оця  стежечка  вˊється.
Вдихнеш  на  всі  груди  бентежне  повітря!
І  доля  –  всміхнеться...ти  віриш  –  всміхнеться...

©Тетяна  Прозорова

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776246
дата надходження 10.02.2018
дата закладки 10.02.2018


Світлана Моренець

***

Сьогодні  небо  вбралось  в  колір  смутку
і  депресивно  споглядає  світ.
За  хмарами  якусь  гнітючу  думку
мусолить,  не  знаходячи  отвіт.
Не  може  зважить,  як  тягар  здолати:
розсипати  снігами  чи  дощем,
чи  вітром  сірі  хмари  розірвати
й  на  волю  сонця  відпустити  щем?

О  небо!  Хай  сніжиться,  хай  дощиться,
аби  лиш  смуток  твій  (і  мій!)  замовк.
Утни,  хоч  щось!!!  І  радості  дещиця
владнає  розлад  стану  і  думок.

                               10.02.2018  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776181
дата надходження 10.02.2018
дата закладки 10.02.2018


Денисова Елена

Полуночная строка

Мелькают  дни  в  тревогах,  в  суете,  
и  только  ночью  —  благости  минуты....  
Из  дымки  снов  сгущаются  как  будто  
стихи  в  своей  извечной  красоте.  

Засеребрятся  мысли  под  луною,  
узорной  сканью  сложатся  слова;  
и,  выплетая  грусти  кружева,  
заговорит  поэзия  со  мною.  

Прибьётся  мысль  к  видений  островку,  
возникшему  из  призрачных  вселенных,  
и  нити  слов  печально-откровенных  
совьются  в  полуночную  строку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775298
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 07.02.2018


Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)

Різдвяна заметіль…музика, виконання – Тетяни Мірошниченко

Різдвяна  заметіль...
музика,  виконання  –  Тетяни  Мірошниченко
слова  –  Тетяни  Прозорової
1.
Вечірнi  сутiнки  настануть,
Зігрівши  спокоєм  усiх.
I  землю  нiжним  покривалом,
Знов  обiйме  пухнастий  снiг.
І  сяйвом  Зіронька  мрійливо
Торкнеться  кожного  із  нас,
Й  різдвяне  закружляє  диво  –
Цей  заметілі  срібний  вальс!
Приспів:
Заметiль,  заметiль  –  забере  всi  незгоди  з  собою!
Заметiль,  заметiль  –  рани  в  серцi  укриє  й  життi.
I  залишиться  свiтло  –  тієї  краси  неземної  –
Разом  пишем  її  ми  з  тобою  на  чистiм  листi.
2.
А  небо  щедро  нам  дарує
Сузірˊям  шитий  оксамит.
І  всю  планету  зачарує
Та  чиста  потаємна  мить.
І  легкокрило,  ніби  діти,
Мов  перший  і  в  останній  раз,
В  казкових  заблукаєм  квітах
І  мерехтінні  сніжних  страз.
Приспів:
На  рiздво,  на  Рiздво  –  заповітні  збуваються  мрiї.
А  Різдво,  а  Різдво  –  час  добра  й  потаємних  надій!
Ти  мені  посміхнись–  і  ця  посмішка  серце  зігрiє,
Збережімо  її  ми  у  світі  шалених  стихій!
3.
Дорiжка  мiсячна  у  небi
Усі  шляхи  в  один  зведе,
І  щастя,  що  усім  так  треба.
На  грішну  землю  знов  прийде.

В  очах,  і  серці  зникне  крига,
І  переможе  доброта,
Життя,  мов  потаємна  книга,
Святиня  вічна  і  проста.
Приспів:
Заметiль,  заметiль  –  забере  всi  незгоди  з  собою!
Заметiль,  заметiль  –  рани  в  серцi  укриє  й  життi.
I  залишиться  свiтло  –  тієї  краси  неземної  –
Разом  пишем  її  ми  з  тобою  на  чистiм  листi.

I  залишиться  свiтло  –  тієї  краси  неземної  –
Разом  пишем  її  ми  з  тобою  на  чистiм  листi.

ВІДЕОВЕРСІЯ    https://www.youtube.com/watch?v=LhNQaoA1uws

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708441
дата надходження 25.12.2016
дата закладки 05.02.2018


Наталя Данилюк

Сум за літом не приховую…

Сум  за  літом  не  приховую
Між  пелюсточок  повік…
Серпень  м’якоттю  сливовою
Раптом  тріснув  і  потік…

Бризнув  краплею  цитринною
На  долоню  і  засох.
Вітер  бавиться  ліщиною,
На  камінні  пріє  мох.

Ця  пора  умиротворена,
Ця  межа,  тонка,  як  нерв!..
Я  стою,  така  впокорена,
Між  намолених  дерев.

Я  не  знаю,  що  чекатиме
На  перетині  мене…
Літо  мідними  дукатами
Віддзвенить  і  промине.

І  на  згадку  лиш  зостанеться
Бурштино́ва  світлотінь.
При́йде  вересня  обраниця,
Остудивши  цю  теплінь.

І  на  скроні  ляже  росами,
І  вплете  у  пасма  дим…
Зачекай  ще  трішки,  осене,
Жменьку  літа  не  кради!

Ще  гаї  дзвенять  березами,
Ще  думки  –  прудкі  пташки,
І  листки  тонкими  лезами
Ріжуть  світло  на  нитки.

І  душа  така  замріяна,
Мов  не  знає  жодних  меж!
А  тому  –  не  кліпнеш  віями,
Як  ув  осінь  забредеш.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748216
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 03.02.2018


Ulcus

щось ностальгічно-пафосне

Дивлюсь  на  вулицю  свою,  як  на  світлину,  
Немов  в  альбом,  де  пам‘ять  -  сторінки:
Ось  рідний  дім,  ось  від  сусідів  лине
З  платівки  музика,  як  ніби  шум  ріки.
А  тут  рипить  прадавня  каруселя,  
Якої  вже  давно-давно  нема,
Тут  був  паркан,  високий,  наче  скеля
Серед  весни...  а  зараз  тут  зима.
Широкий  шлях  -  чомусь  вузенька  стежка,
Яку  латають  влітку  спориші,
Чомусь  мій  друг,  смішний  пустун  Олежко
Тепер  кивнув,  й  минув...  немов  чужі...
Маленька  вулице,  була  ти  цілим  небом
Чи  космосом  вселенських  таємниць
Дитячих  душ.  Тепер  іду  до  тебе
Припасти  серцем,  як  в  дитинстві  -  ниць...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774951
дата надходження 03.02.2018
дата закладки 03.02.2018


Терновий

Мы уходим на запад…

Мы  уходим  на  запад,
                                                   в  край  желтеющих  листьев,
В  край  дождей  и  туманов,
                                                   где  кончаются  сны.
Наше  лето  прошло,
                                                   нам  оно  только  снится,
Мы  не  помним  уже  
                                                   ароматов  весны.
Отплыли  в  небытье  
                                                   наших  дней  бригантины
И  умолкли  гитары  
                                                   у  наших  костров.
Мы  уже  не  смеемся  
                                                   просто  так,  без  причины,
Мы  уже  разучились
                                                   доверять  всем  со  слов.
Нас  давно  разлучили  
                                                   поезда  и  границы,
Мы  друзей  растеряли
                                                   на  распутьях  веков.
Нам  остались  на  память
                                                   их  размытые  лица,
Нам  остался  укором
                                                   белый  снег  их  висков.
Мы  немногих  любили,  
                                                   но  не  стоит  сердиться,
Жили  ведь  как  умели,  
                                                   нас  рассудит  лишь  бог.
Тем,  кто  будет  потом,
                                                   может  быть  пригодится
Опыт  наших  дорог,  
                                                   боли  наших  тревог.
Мы  уходим  на  запад,
                                                   в  край  желтеющих  листьев,
В  край  дождей  и  туманов,  
                                                   мы  уходим  в  закат.
Пусть  осенним  дождем
                                                   наш  уход  освятится,
Мы  уже  не  вернемся  -
                                                   нет  дороги  назад.
                                                   

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774918
дата надходження 03.02.2018
дата закладки 03.02.2018


Терновий

Ми відходим на захід…

Ми  відходим  на  захід,
                                                           в  край  опалого  листя,
В  край  дощів  і  туманів,  
                                                             де  кінчаються  сни.
Наше  літо  минуло,
                                                           нам  воно  тепер  сниться,
Ми  давно  вже  забули
                                                           аромати  весни.
Вже  спустили  вітрила
                                                           голубі  бригантини,
Вже  замовкли  гітари
                                                           біля  наших  багать.
Ми  уже  не  сміємось
                                                           просто  так,  без  причини,
Ми  давно  вже  не  плачем
                                                           від  синців  і  проклять.
Нас  уже  не  лякають
                                                           наші  вічні  розлуки,  
Наші  друзі  згубились
                                                           у  сплетінні  доріг,
Нам  лишились  на  пам’ять
                                                                   їхні  очі  і  руки,
Нам  лишився  як  докір  
                                                             їхніх  скронь  білий  сніг.
Ми  багато  не  встигли,
                                                             є  за  чим  шкодувати.
Ми  жили  як  уміли,
                                                           нас  розсудить  лиш  бог.
Ті,  що  прийдуть  за  нами,
                                                           може  схочуть  спізнати
Радість  наших  доріг,
                                                           болі  наших  тривог.
Ми  відходим  на  захід,
                                                           в  край  опалого  листя,
В  нас  немає  боргів,
                                                           ми  простили  весь  світ,
Хай  осіннім  дощем
                                                         наш  відхід  освятиться,
Ми  уже  не  вернемось.
                                                         Всміхніться  нам  вслід.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754584
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 03.02.2018


Анна Качан

Як спокусливо — впасти…

Як  спокусливо  —  впасти  у  білий,  
Ще  нічим  не  сполоханий,  сніг,
Уявити  на  мить,  як  летіли
Білі  янголи  й  місяць  десь  біг...

І  відчути:  тебе  зігріває
Їхніх  крил  біло-синє  тепло,
І  серця  в  них,  і  крила  —  безкраї,
Як  би  холодно  де  не  було.

І  здається:  ти  сам  —  білокрилий,  
Чи  принаймні  колись  таки  був.
Ніч  і  цю  таємницю  відкрила...
«Грішний  янгол  я»,  —  щойно  збагнув.

22.01.2018

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774158
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 03.02.2018


Анна Качан

Незмога спати…

*          *          *
Незмога  спати.  Сон  вороже  пнеться
На  віях  ночі,  танучи,  мов  дим,  
У  небо  хтось  жбурляє  зорі-скельця,
А  місяць  хоче  бути  молодим.

Все  хоче  бути  вічно  молодим,  
А  темряві  так  заздрісно  на  це,  
Вона  ж  бо  —  сон,  імла  і  чорний  дим...
Чи  може,  справжнє  вічності  лице?

Ворожий  сон,  але  ласкава  вічність  —  
Величний  світ  у  темряві  й  щемкий!..
І  не  питають  простори  космічні,  
Міцна  то  кава  чи  міцні  думки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773276
дата надходження 25.01.2018
дата закладки 03.02.2018


Анна Качан

Цю жінку я люблю…

Цю  жінку  я  люблю.  Така  моя  печаль...
Микола  Вінграновський

—Ні,  не  печаль.  А  просто  —  божевілля!
Відтяти  б  якось.  Та  нема  меча.
Нема  й  чим  рану  вмити  —  тільки  сіллю.

Вона  мені  ввижається  в  хвилинах,  
годинах,  днях  і  гуркоті  думок,
і  світ  увесь,  немов  стара  ряднина,
розлазиться:  від  зливи  вщент  промок.

Це  ж  бо  вночі  так.  Спрагле  надвечір'я
кошлатить  день  й  злотаві  пасма  хмар,
закреслюючи  темінню  вугілля
ескізи  сонця,  кладучи  тягар  —

ні,  не  на  плечі.  Їх  уже  немає.
Немає  тіла,  і  немає  рук.
Лиш  крила  —  слабнуть;  падає  вся  зграя  
на  зльодянілий,  здичавілий  брук.

Це  —  той  тягар.  Оце  така  крилатість.
Як  у  сльози,  що  тягне  вії  вниз.
Мутніє  небо.  Місяць  ніби  стративсь.
Зірки  ввібрали  кращі  з  її  рис.

Але  на  ранок...  дихається  вільно.
Я  вилізаю  із  сирих  проваль.
Чи  ж  є  на  світі  більше  божевілля,  
аніж  любити  й  берегти  печаль?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773275
дата надходження 25.01.2018
дата закладки 03.02.2018


Світлана Моренець

А БЕРЕЗЕНЬ СТОЇТЬ УЖЕ НА ЧАТАХ

Весна  ще  –  календарно  –  не  почата,
та  Березень  стоїть  уже  на  чатах.
Бешкетник!  Його  вчинки  не  забути  –
весь  час  краде  зимо́ві  атрибути:
поцупить  білосніжні  одежини,
підмочить  репутацію  крижини,
дихне  на  сніг  злежалий,  полоскоче  –
той  весело  струмочком  задзюркоче.
Жагуче  гляне  на  танок  сніжинок  –
розтануть  вмить  і  в  статусі  росинок
кокетливо  веселкою  засяють,
мов  Березню  цілунки  посилають.
Із  вітерцем  ласкавим  в  діалозі
муркочуть  котики  пухкі  на  верболозі...
Від  сну  стріпнулось  птаство,  метушиться,
купається  в  калюжах,  чепуриться.

...  Розгнівається  Лютий,  вітром  свисне,
бурульками  колючими  нависне,
повернеться  колючими  снігами
і  склитиме  калюжі  під  ногами,
ще  й  навесні  нам  буде  докучати...

Та  Березень
               стоїть  уже  
                                                                               на  чатах.

                                         2.02.2018  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774880
дата надходження 03.02.2018
дата закладки 03.02.2018


stawitscky

Мілина

Затягаю  волок  –  дрібнота  одна,
Не  дістав,  напевне,  до  самого  дна.
Так  тягти  ж  не  важко,  і  на  юшку  є  !
Янгол  навісніє,  грима  –  не  твоє!
Не  шкодуй  неволі  грузики  мінять,
Глибиною  мірять  долю  свого  дня,
Доки  не  втомився  календар  листать
Ще  пливе  назустріч  рибка  золота.
Ще  іскру  вловити  можеш  на  льоту
І  своїм  багаттям  розігнать  сльоту,
В  пошуки  жар-птиці  всоте  вирушай  –
На  крилі  у  неї  твій  єдиний  шанс.
…За  такого  маршу  –  бурі  ні  по  чім
Де  правує  маршал  –  янгол  на  плечі.
Все  життя  доводить  він  мені  одно:
Мілина  найшвидше  затяга  на  дно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774765
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 02.02.2018


Стах Розсоха

KYIV на ремонті

[b][color="#0b21b3"]Доки  ти  в  передмісті  шукаєш  свою  дорогу,
Гривні  кладеш  в  кишеню  і  компостуєш  па‘мять,
Потяг,  перон  і  гамір  розходяться  ще  до  того,
Як  ти  уявив  виставу,  які  дощ  і  вітер  правлять.

Б‘ються  у  скло  комахи.  Стогнуть  плацкарту  полиці.
Тануть  обличчя,  долі  під  перестук  коліс.
Колія  йде  на  Захід,  креше,  як  торт,  столиці,
Де  не  любив,  не  спився,  не  зворушив  до  сліз.

Де  на  дорогах  дальніх  тіні  думок  імлисті,
Скромні  ряди  будинків,  вікон  іконостас.
Де,  як  на  прощу  в  Лавру,  мовчки  бредуть  туристи.
І  вдовольняють  спрагу  десь  посеред  Гран-плас.

Там  забуваєш  швидко,  як    мерехтять  каштани,
І  в  гідропарку  діти  влітку  збирають  хмиз.
Як  нахилилось  небо,  раптом  відкривши  рани,
Звідки  вечірній  промінь  заплямував  узвіз.

І  сподіватись  марно:  вітер  не  змінить  плани.
І  не  задме  щосили  на  непривітний  Схід.
Де  камуфляжні  діти  вже  досягли  нірвани,
Склавши  в  загравах  степу  свій  остаточний  звіт.
[/color][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774662
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 02.02.2018


Радченко

Зимняя ночь

Снегопадами  небо  очистилось,
Взялись  коркой  хрустящей  снега.
Блёстки  инея  густо  рассыпались
И  уснула  в  сугробе  пурга.

Тишина  льётся  с  неба  звенящая,
Синий  вечер  ушёл  тихо  прочь.
Ах,  как  щедро,  красиво  украшена
Нежно-светлыми  звёздами  ночь!

Окна  светятся  жёлтыми  пятнами,
Дым  из  труб  над  домами  плывёт.
Тени  клёнов  ложатся  заплатками
На  снега  вдоль  уставших  дорог.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774503
дата надходження 01.02.2018
дата закладки 01.02.2018


Ем Скитаній

у чеканні весни

і  завільжило...
сама
відступає  зима
в  місяці  лютому
лю  -  то  -  му...
та  чи  прийде  весна?..
у  край  цей  вона
чи  ввійде  в  окупований
цькований?
і  чи  сонце  зійде,
зорю  відзнайде
над  землею  в  полоні
зболеною?..
чи  відійдуть  страхи?
і  дощі,
і  птахи
будуть  жданими  здавна
задавнено?
чи  розстріляний  сад
між  руїнами  хат
шелесне  весь  уквітчаним
ві  -  та  -  ми?..
чи  в  степу,
у  гаях,
у  траві  і  цвітах
будутьт  роси  осяяні
в  сяянні?..
коли  в  райдужні  сни
чорний  падає  сніг
і  червоно  спадає
в  та  -  не  -  ні...
...так  в  чеканні  весни,
на  оновлення  днин
весь  у  мріях  і  сумнівах
суєтних
у  роздумі  іду
в  холод,
в  лютий,
в  сльоту,
в  сьогоденні  забутий
і  без
майбут  -  ньо  -  го...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774164
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 30.01.2018


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.01.2018


rutzt

Як добре, що придумали сніги…

Як  добре,  що  придумали  сніги,
Морозне  небо,  спогади  про  літо,
Повітря  невідчутної  ваги,
І  враження,  смачні  та  соковиті,
Дзвінкий,  напівпрозоро-синій  лід,
Вогонь  у  грубці  і  вечірню  втому…
Як  добре,  що  придумали  цей  світ,
Та  ще  й  мене  придумали  у  ньому.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773841
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 28.01.2018


Галина_Литовченко

ВЖЕ НЕ МАЛА

В  вечірніх  сутінках  через  город
до  бабці  в  двір  із  глечиком  щербатим
чимчикувало  ласе  до  пригод
мале  дівча  (вже  й  не  скажу,  як  звати).

Котилась  ніч  омелою  й  туман
на  картоплиння  ліг  кожухом  синім.
Крильми  в  смерканні  борсався  кажан
й  було  від  того  боязко  дитині:    

ще,  на  дай  бог,  шугне  у  віражі    
й  цупким  крилом  заплутає  волосся.  
Гуртом  лякали  вишні  на  межі
і  з-за  стіжка  хтось  виглянув  здалося.  

Спасало  світло  із  хлівних  дверей,  
де  цівок  дзвін  з  дійнички  густо  линув.
То  бабця  ще,  тривожачи  курей,
при  каганці  доїла  корівчину.

Чекав  ослін  з  горнятком  молока,
тримали  вінця  для  дівчати  піну
і  тепла  ніжність  першого  ковтка
згасила  гарний  шмат  адреналіну.

Від  проводжань  відмовилась,  хоча
стискали  знову  плечики  судоми,
коли  з  уявним  привидом  дівча
вертало  з  повним  глечиком  додому.
28.01.2018
(на  фото  полотно  Архипа  Куїнджі)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773840
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 28.01.2018


Світлана Моренець

ХРАМИ, ЩО НАС ОБИРАЮТЬ


[i]Моєму  маленькому  храму
величного  Святого  Духа  в  м.  Києві[/i]

Коли  доля  показує  хижий  оскал,
рятівне  моє  коло  –  маленька  каплиця,
де  в  ікони  –  до  Божої  ласки  портал  –
із  німотним  благанням  вдивляються  лиця.

Тут  вогнем  очисним  тихі  свічі  горять,
в  молитви  найтаємніші  думи  сповиті.
Перед  Богом  оголені  душі  стоять,
безборонні,  вразливі,  як  рани  відкриті.

Їх  Він  бачить  наскрізь.  Тож  Святим  Небесам
не  злукавиш,  аби  в  каятті  буть  почутим.
Духівник  твій  –  Господь,  ти  із  Ним    –  сам  на  сам,
і  лиш  Він  може  біди  твої  відвернути.

Цей  малесенький  храм  –  джерело  доброти,
від  споріднених  душ  братня,  щира  підмога.
Місце  сили,  любові,  тепла,  чистоти  –
храм,  де  серцем  своїм  відчуваємо  Бога.

                                           

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773503
дата надходження 26.01.2018
дата закладки 26.01.2018


Максим Тарасівський

До небес

Дерева  сплять,  ні  поруху,  ні  звуку,
А  втім,  дивись:  крізь  прірву  самоти
Береза  тягне  біло-чорну  руку
В  розбавлені  знебарвлені  світи,

А  ті  світи  -  небачені,  нечуті  -
Руки  торкаються  не  з  висоти,
А  висотою;  до  небес,  по  суті,
І  не  тягнувшись,  можна  досягти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773296
дата надходження 25.01.2018
дата закладки 25.01.2018


rutzt

Я йшов на гору Фудзіяму…


Я  йшов  на  гору  Фудзіяму,
Дрімало  небо  на  руках,
Дощем  налита  хмарна  пляма
Вологий  прокладала  шлях.
Душа,  думками  оповита,
Свої  шукала  береги,
Трава  хилилась  соковита
(не  від  поваги  –  від  ваги).
Вітри  гуділи  над  полями,
Ховав  птахів  співочих  ліс,
Я  йшов  на  гору  Фудзіяму
І  сонце  в  подарунок  ніс.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773146
дата надходження 24.01.2018
дата закладки 24.01.2018


Мазур Наталя

Я повернулася

Я  повернулася  туди,
Де  пахне  васильок  і  м'ята,
Де  босих  ніг  малих  сліди
Стрічає  на  світанку  хата.

У  вікна  заглядає  без,
Город  біжить  з  горбка  до  річки,
І  свіжа  синява  небес
Цілує  розпашілі  щічки.

У  кошику  курчата  аж
Побились,  лізучи  на  квочку.
Бабусин  шепіт:"Отче  наш"...
Тремтять  поклони  у  куточку.

Із  печі  -  аромат  борщу,
За  скринею  висока  лава.
-  Бабусю,  де  Ви?  Помовчу...
-  Я  тут,  дитино,  ти  б  поспала...

Я  повернулася  в  оці
Святі  краї  малого  раю,
Можливо,  серед  чебреців
Своє  дитинство  відшукаю.

Хатини  глиняна  стіна,
Тягнусь  до  сволока  рукою.
Очиці  мовчазні  вікна
На  мене  дивляться  журбою.

Нема  бузку,  сад  постарів,
Заросла  стежка  до  порога.
Початок  всіх  моїх  світів...
Стою,  загорнута  у  спогад.

             .  .  .

Погладить  сонце  по  плечу,
Лице  від  сліз  рукою  витру.
-  Бабусю,  де  Ви?  Помовчу...
-  Я  тут,  дитино,  -  шепіт...  вітру.

18.01.2018р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773104
дата надходження 24.01.2018
дата закладки 24.01.2018


Наталя Данилюк

Щастячко світлокриле

Щастячко  світлокриле,
Сон  твій  –  легкий,  як  пух!
Добрі  небесні  сили,
Світлий  Різдвяний  дух
Хай  бережуть  твій  спокій,
Янголе  мій  земний!
Зорі  блакитноокі
Падають  в  теплі  сни.
Сонячне  коліщатко
З  променів  день  пряде.
Як  ти,  моє  пташатко,
Тягнешся  до  грудей!..
Солодко  пахнуть  щічки
Небом  і  молоком!
Зиму  прудкі  синички
Люляють  за  вікном.
Світла  моя  потіхо
В  теплому  напівсні,
Як  ти  вібруєш  сміхом
Лагідним  у  мені!
Сили  святі  небесні,
Благословіть  щокрок
Ту,  що  вмістила  всесвіт
В  крихітний  кулачок.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772201
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 19.01.2018


Таня Квашенко

* * *

И  вот  повалил,  тот  который  меня  вдохновляет.
Хоть  тот  и  не  валит  –  он  тихо  и  робко  идет.
Как  чёрными  чайки  порой  на  лимане  бывают  -
Январской  вороне  стать  белой  везде  повезёт.

Всей  сажи  не  хватит,  чтоб  вымазать  каждые  двери.
И  только  снежинок  у  бога  для  нас  про  запас.  
И  глядя  на  снег,  невозможно  уже  не  поверить,
Что  есть  чистовик.
И  он  пишется  небом  -
о  нас…

16.01.2018

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771715
дата надходження 16.01.2018
дата закладки 16.01.2018


Артур Сіренко

Донецькі квіти

                                                         «На  іншому  березі,
                                                             За  рікою,  хмари  громадяться
                                                             Біля  гірського  храму...»
                                                                                                                             (Ііда  Дакоцу)

Була  осінь  –  тепла  і  кольорова.  Листя  клена  якраз  тільки  почали  червоніти.  Я  люблю  Донецьк  саме  цієї  пори  –  він  перестає  бути  легковажним,  як  весною,  чи  експресивним  і  гарячим,  як  влітку.  Золотої  осені  Донецьк  стає  на  диво  сентиментальним,  ностальгічним  і  навіть  трохи  меланхолійним.  І  от  напередодні  Свята  Черлених  Кленів,  яке  в  Донецьку  називають  Кюдзіцу  Акай  Каеде  і  дуже  шанують,  я  вирішив  відвідати  свого  старого  друга  –  хайдзіна,  що  пише  під  псевдонімом  Акі-но  Кірі  (秋の霧)  -  Осінній  туман.  Він  давно  кликав  до  себе  в  гості  –  у  свій  дім  споглядання.  Хоча  в  Донецьку  він  більш  відомий  як  майстер  чайної  церемонії  –  садо,  а  не  як  поет,  я  їхав  до  нього  з  метою  саме  повіршувати  і  почути  його  нові  хокку.  Я  вирішив  поїхати  до  його  дому  на  рикші  –  у  Донецьку  цей  вид  транспорту  називають  дзін-рікі-ша.  У  Донецьку  нині  в  моду  ввійшли  кінні  запряги  –  двоколісний  візочок,  що  переміщують  в  просторі  один  або  пара  жеребців  –  переважно  буланих,  породи  місакі.  Але  до  хайдзіна  в  гості  мусить  вести  тільки  рикша  –  це  традиція.  І  не  тільки  донецька.  До  площі  Сайгьо,  де  збираються  донецькі  рикші  я  йшов  пішки.  Можна  було,  звісно,  перейняти  рикшу  прямо  на  вулиці  чи  викликати  слугою,  але  я  вирішив  обрати  рикшу,  а  не  довіряти  випадку.  Звісно,  їздити  на  людині  багато  хто  з  сучасних  «гуманістів»  і  конфуціанців  –  цих  шукачів  «людяності»  вважає  неприпустимим,  але  це  стара  традиція,  що  вимагає  поваги.  Крім  того,  багато  хто  з  рикш  просто  не  хоче  міняти  свою  професію  і  заробляє  на  життя  саме  таким  чином.  Можете  це  вважати  місцевою  екзотикою  чи  примхою.  Чи,  навіть,  захцянкою  туристів.  Мені  байдуже.  Я  шанувальник  минулого.  

У  Донецьку  велорикші  збираються  на  площі  Басьо,  а  справжні  рикші,  що  обмотують  ноги  спеціяльними  білими  пов’язками  і  біжать  дорогами,  ніби  зависаючи  в  повітрі  і  ніби  не  торкаючись  землі,  на  площі  Сайгьо.  Слід  зазначити,  що  всі  рикші  в  Донецьку  немісцеві.  Приїжджають  вони  переважно  з  міста  Чистякове  або  з  Кадіївки.  І  то  всі  без  власного  візочка.  У  Донецьку  приїжджим  рикшам  видають  напрокат  візочки  спеціальної  конструкції  –  особливо  легкі  і  збалансовані.  Є  навіть  приказка  серед  рикш:  «Хто  ж  їде  Донецьк  зі  своїм  візочком?»  Це  майже  те  саме,  що  сказати  «їхати  в  Афіни  зі  своєю  совою».  

У  той  день  бажаючих  покататися  на  рикшах  було  мало.  Туристів  не  видно  –  не  сезон,  а  свято  Кюдзіцу  Акай  Каеде  було  ще  було  попереду.  Я  вибрав  уже  немолодого  і  явно  досвідченого  рикшу,  що  був  вдягнений  у  чорне  кімоно  з  білим  візерунком  у  вигляді  гілок  бамбуку.  Обличчя  в  нього  мені  нагадало  обличчя  монаха,  якесь  не  від  світу  сього  –  його  зморшки  нагадали  мені  зорану  землю,  що  надто  багато  бачила.  Здавалося,  що  він  ось-ось  скаже:  «Я  везу  Вас  своєю  дорогою,  сенсей!»  На  ньому  була  нова  каса,  точніше  такухацуґаса,  плетена  з  рисової  соломи,  яскраво  жовтого  кольору.  Донецькі  рикші  носять  каса  чи  кабуріґаса  переважно  вицвілі,  сірі  або  бамбукові.  У  нього  ж  такухацуґаса  була  просто  сонячна.  Я  сів  у  візочок  і  кинув  рикші:  «Таноші  судзумі-но  торі!  Кайка  уме-но  є!  (На  вулицю  Веселих  горобців!  Дім  Квітучої  Сливи!)»  Рикша  розуміюче  кивнув,  і  я  поїхав-поплив  вулицями  Донецька,  мимо  жовтих  лип  і  черлених  кленів.  Легенький  вітерець  ніс  мимо  мене  зірвані  листя.  Я  дивився  на  такухацуґаса  рикші  і  мені  здавалось,  що  це  не  рикша  біжить,  а  сонце  пливе  вулицями  Донецька.  

Я  думав  у  ту  мить  не  про  поезію,  а  про  донецький  кінематограф.  Спочатку  згадався  чомусь  фільм  Акіма  Курасавського  «Сім  шахтарів».  Фільм  про  те,  як  шахта  не  виконувала  план  по  видобутку  на  гора  кам’яного  вугілля.  І  вирішено  було  запросити  сім  шахтарів-ударників.  Щоправда,  один  виявився  зовсім  не  ударником:  товариші  кепкували  з  нього  «Краще  скажи,  де  ти  посвідчення  ударника  вкрав!»  Але  його  все  одно  взяли  в  бригаду.  Особливо  запам’яталася  сцена  в  шалмані,  коли  господар  забігайлівки  показує  ударнику  миску  з  рисом:  «Дивись,  що  ти  їж!  Рис!  А  що  їдять  прості  шахтарі?  Просо!  Собаки  живуть  краще,  аніж  прості  шахтарі…»  Зрештою,  шахта  виконала  план,  але  ударники  загинули  під  завалом  породи…  Потім  згадався  фільм-диптих  Миколи  Осімського  «Шахта  почуттів»,  «Шахта  пристрасті».  Фільм-диптих  про  ерос  та  танатос  у  донецькій  культурі,  про  ці  два  початки  буття,  про  те,  як  вони  зливають  в  одне  –  в  якийсь  потойбічний  ерос-танатос,  про  вирування  пристрасті,  про  справжню  кориду  кохання…  Згадався  епізод,  коли  головний  герой  після  ночі  бурхливого  кохання  йде  по  вулиці  шахтарського  селища,  а  назустріч  йому  марширує  бригада  шахтарів,  що  йдуть  під  землю,  в  забій.  Така  зустріч  еросу  і  танатосу.  Потім  згадався  фільм  Сергія  Імамурського  «Легенда  про  терикон»  про  давній  жорстокий  шахтарський  звичай  відносити  старих  батьків  на  терикон,  де  вони  гинули.  Згадався  вітер  з  того  фільму,  що  прилітав  до  героя  ніби  з  потойбічного  світу.  Як  і  зараз  мені  –  цього  осіннього  дня.  

Їхали  недовго  –  до  дому  мого  старого  приятеля  було  менше  двох  рі.  Я  кинув  рикші  срібну  монету  в  десять  єн  із  зображенням  дракона  –  ці  монети  називають  в  Донецьку  ще  «вадо-кайтін».  Рикша  засуєтився,  щоб  дати  мені  решту  –  кілька  мідних  сен,  але  я  посміхнувся,  махнув  рукою  і  підійшов  до  воріт  мого  друга-хайдзіна,  на  яких  висів  фурін  і  вигравав  сумну  мелодію  осіннього  вітру.  Мені  відкрив  слуга  –  таких  людей  в  Донецьку  називають  ще  «люди  в  синьому».  На  ньому  справді  було  просте  синє  кімоно  без  візерунку,  лише  з  чорними  смугами  на  рукавах  і  зачіска  дзангірі.  Він  поклонився  і  сказав,  що  господар  очікував  на  моє  прибуття,  зараз  перебуває  в  саду  і  просив  провести  мене  до  нього  в  сад  як  тільки  я  прибуду.  Я  йшов  стежкою  що  була  викладена  велетенськими  камінними  плитами  і  була  засипана  жовтим  листям.  Біля  стежки  цвіли  хризантеми  –  квіти  осені.  Акі-но  Кірі-сана  я  побачив  в  глибині  саду  –  він  сидів  на  татамі  під  гілками  дерева  тога  в  стані  глибокої  медитації  -  мейсо.  Я  ще  подумав,  що  це  дерево  –  дерево  бодхі  під  яким  Будда  отримав  просвітлення.  Поруч  було  кілка  кущів  уцугі  і  зарості  саса.  Я  навіть  не  знав,  чи  помічав  сенсей  мою  присутність.  На  ньому  було  жовте  кімоно  з  чорним  візерунком  в  вигляді  драконів.  Я  поклонився  йому  і  помітив,  що  він  вийшов  зі  стану  медитації.  «Десять  тисяч  років  довгої  весни,  сенсею!»  -  промовив  я.  У  відповідь  він  посміхнувся,  і  зовсім  не  дотримуючись  ритуалу  промовив:  «Радий,  що  Ви  відвідали  мій  скромний  сад  восени,  коли  він  особливо  сумний!  Давайте  почнем  цю  дружню  зустріч  з  чайної  церемонії!»  Тільки  тут  я  помітив,  що  ця  частина  саду  являє  собою  тяніва.  Біля  старезних  сосон  і  кленів,  що  ховали  чайний  будиночок  –  тясіцу  лежали  величезні  кам’яні  брили,  біля  яких  ріс  бамбук  і  кипариси,  між  ними  звивалася  родзі.  І  потім  я  взяв  участь  у  чайній  церемонії,  які  влаштував  справжній  майстер  чаю!  Посуд  був  вишуканий:  тябако  та  тецубін  були  старовинними  –  часів  Сітоку.  Тяван  та  тясяку  були  з  тонким  візерунком  –  судячи  по  всьому  зроблені  майстром  Курой  Іші  в  часи  Огіматі.  Випивши  запашного  напою  сорту  «Сто  драконів»,  ми  обговорили  посуд  і  трохи  почитали  віршів  –  але  не  своїх  –  цитували  переважно  Йоса  Бусона  та  Оно-но  Коматі.  Мені  ще  згадалось  тоді  таке  танка  Коматі,  яке  я  процитував  неточно:

                                                                   Ось  і  фарби  квітів  
                                                                   Зблякли,  поки  в  цьому  світі
                                                                   Жили  безтурботно,
                                                                   Споглядаючи  довгі  дощі,
                                                                   Забувши  про  старість  таку  неминучу…  

Після  чайної  церемонії  господар  запросив  мене  в  свій  дім.  При  вході  я  помітив  гета  з  червоними  шнурівками.  Мені  одразу  згадалося  хокку  Ісікава  Такубоку:

                                                                   Просила:  купи  мені  гета
                                                                   З  червоними  шнурівками.
                                                                   О,  дитинко!  

У  домі  нас  зустріла  господиня  –  дружина  господаря.  Я  зніяковів  –  для  мене  це  було  трохи  незвично.  Акі-но  Кірі-сан  побачивши,  що  я  зашарівся,  представив:  «Це  моя  гірська  колючка.  Пише  хайку  та  танка  під  іменем  Хару-но  Хана.  Вона  служить  мені  з  віником  і  шуфелькою».  Дружина  у  нього  була  з  таких  дружин,  що  в  донецьку  називають  «вайфу».  До  одруження  вона  була  «модан  гару»  чи  як  їх  там  називають.  Вони  дотримуються  в  сімейному  житті  сучасних  звичаїв,  але  знаючи  мої  консервативні  погляди  дружина  господаря  сховалася  за  напівпрозору  ширму,  яка  завбачливо  була  розміщена  у  вітальні,  і  вела  подальшу  розмову  з  нами  з-за  ширми.  Взагалі,  донецькі  святенники  наполягають,  щоб  дружина  розмовляла  з  гостями  з-за  непрозорої  ширми.  Я  до  цих  святенників  ставлюся  скептично,  знаючи,  що  вони  часом  запрошують  гейш  на  чайну  церемонію  в  той  час,  коли  дружина  знаходиться  на  жіночій  половині  дому.  Акі-но  Кірі-сан  промовив:  «Моя  гірська  колючка  іноді  вправляється  в  грі  на  кото.  Майстерності  вона  не  досягла,  талантів  у  неї  немає  ніяких.  Звісно,  не  можна  навіть  порівнювати  її  гру  з  грою  на  кото  столичних  гейш.  Я  дуже  боявся  образити  Ваш  слух  такою  грубою  музикою,  але  все  таки  насмілюсь  запропонувати  Вам  послухати  у  її  виконанні  мелодію  «Холодний  осінній  вітер».  

І  полилася  солодка  і  водночас  тужлива  музика…  Це  була  казка  –  осінь  втілена  в  музиці.  Я  навіть  не  очікував,  що  музика  може  досягти  такою  витонченої  досконалості.  

Я  подякував  господині  і  висловив  своє  захоплення.  Після  цього  слуга  приніс  обід:  сусі  з  кальміуської  форелі,  йомогімоті,  рис  з  місо,  сембей,  хамагурі  та  саке.  Після  трапези  ми  нарешті  почали  віршувати.  Господар  запропонував  створити  ренга  –  якраз  було  троє  хайдзінів.  Точніше  два  хайдзіни  і  одна  хаййорушідзін.  Віршували  більше  двох  годин.  Під  час  віршування  я  милувався  токо-на  ма,  де  висіла  картина  «Будда  і  лотоси»  з  каліграфічним  написом,  і  стояв  бонсай  старезної  сосни.  З  того  ренга  я  запам’ятав  такий  уривок  (тут  я  під  псевдонімом  Кенші):

                                                       *      *      *
                                 Жовте  листя
                                 Падає  між  життям  і  смертю.
                                 Осінь  сліпа.
                                                                                                     (Акі-но  Кірі)

                               Вітер  шепоче  мені  
                               Про  таємницю  мовчання.  
                                                                                                                         (Кенші)

                               Останні  пелюстки  
                               Старої  сакури  обривають  пориви.
                               Помирає  весна.  
                                                                                                   (Хару-но  Хана)

                               Зустрічаю  епоху  дощів.
                               Забуваю  про  Сонце.  
                                                                                                           (Акі-но  Кірі)

                               Зозуля  мовчить  –  
                               Єдина  втіха  поета
                               Вечорів  літніх.  
                                                                                                                           (Кенші)

                               Птаха  «гірських  стежок».
                               Коли  цей  крик  я  забуду?
                                                                                                     (Хару-но  Хана)

                               Старий  самурай
                               Споглядає  заграву
                               Біля  руїн  замку.  
                                                                                                               (Акі-но  Кірі)

                             Холодна  і  зла  зима
                             Землю  фарбує  в  біле.  
                                                                                                                           (Кенші)

                             Падає  сніг  лапатий.
                             Світанок  нового  року
                             Нагадує  білий  листок  паперу.
                                                                                                     (Хару-но  Хана)

Після  віршування  господар  дому  зіграв  нам  на  бамбуковій  флейті  сакухаті  мелодію  «Осінні  сутінки».  Якраз  доречно,  бо  на  землю  і  дерева  справді  впали  сутінки.  А  потім  і  зовсім  стемніло  –  осінь  все  таки,  доба  коротких  днів,  осінній  вечір.  Я  озирнувся  і  побачив,  що  біля  входу  в  дім  господар  поклав  листок  паперу,  пензлик  і  туш.  Помітивши  моє  здивування  Акі-но  Кірі-сан  сказав  почекати  і  спостерігати  в  щілину  не  до  кінця  зачинених  сьодзі.  Я  з  цікавістю  затамував  подих  і  чекав.  Раптом  почув  за  дверима  якісь  тихі  кроки,  човгання  і  сопіння.  Потім  побачив  борсука,  що  підійшов  до  дверей.  У  Донецьку  нині  розвелось  дуже  багато  борсуків,  їх  сприймають  нині  мало  не  як  домашніх  тварин.  Людей  вони  перестали  боятись,  їх  часто  можна  побачити  у  садах,  особливо  заміських.  На  моє  велике  здивування  борсук  взяв  до  рук  пензель,  занурив  його  в  туш,  а  потім  почав  писати  на  листку  ієрогліфи.  Коли  він  закінчив  писати,  він  спочатку  став  на  задні  лапи,  понюхав  осіннє  повітря  і  пошкандибав  у  темряву  саду.  Господар  дому  зітхнув  і  пояснив  мені,  що  цей  борсук  давно  приходить  вечорами  до  нього  в  гості  ночами  і  пише  вірші.  Спочатку  борсук  для  цього  таємно  забирався  в  дім  і  брав  без  дозволу  папір  і  пензель,  але  потім  Акі-но  Кірі-сан  почав  навмисно  виставляти  борсуку  все  необхідне  під  двері.  Я  взяв  цей  листок  і  прочитав  кілька  хокку  нашкрябаних  невмілою  рукою.  На  моє  здивування  деякі  борсукові  хайку  були  варті  уваги.  Запам’яталось  мені  оце:

                         Старість  відчув.
                         Завітала  до  мене
                         Перед  зимовою  сплячкою…  

Але  цей  день  закарбувався  у  мене  в  пам’яті  не  цим.  Коли  згадую  цей  візит,  то  згадується  не  борсук-поет,  не  звуки  кото  чи  флейти,  не  смак  терпкого  чаю  чи  гіркого  саке  –  згадуються  хризантеми  –  сумні  осінні  квіти,  які  дарували  аромат  холодному  осінньому  вітру…  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771693
дата надходження 16.01.2018
дата закладки 16.01.2018


ptaha

Осінні тумани

Які  були  тумани  восени!
І  ми  у  них  пливли,  пливли,  пливли.
Хитали  хвилі  листя  час  від  час
Життя  баркас  і  нас-і-нас-і-нас.

І  сонця  позолочений  мідяк  –  
Немов  маяк,  але  ніяк-ніяк  –  
Розмила  осінь  неба  береги  –  
Як  жити  хочеш,  то  пливи-пливи.

Десь  бродить  у  тумані  сивий  кінь:
- Зроби  зупинку,  -  просить,  -  якір  кинь.
Почуєш  тупіт  ніжок  їжака,
Який  молочна  злизує  ріка.

Зірвалась  зірка  клена.  Ай-ай-ай!
Ведмедик  зачепився  десь  за  край
Нічного  неба.  Туп-туп-туп  сліди.
Сюди  іди,  сюди-іди-іди.

А  з  молоком  туману  добре  чай
Малиновий.  
- Дрімай-дрімай-дрімай…  –
Ріка  кленово  хвилям  шелестить  –  
І  ти  пливеш,  і-ти-і-ти-і-ти…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771322
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 14.01.2018


Яна Бім

До долу, лелітками п’яними

До  долу,  лелітками  п’яними,
Нараз  осиплеться  печаль...
Я  лікувалася  оманами...
Але  мені  себе  не  жаль.
До  долу  –  сльози  ледве  всміхнені,
І  я  –  розтану  -  мокрий  сніг...
Що  відбувається  з  привітними?
Хто  їхні  туги  розуміти  міг?

Моя  печаль  зійде,  осиплеться,
І  на  весь  світ  не  закричить.
Що  не  спинити  –  те  відбудеться,
А  непочуте  –  не  навчить.
Минає  час...  хвилини  губляться...
В  лелітках  небо  голубе  –
Душа  пришиє  –  не  загубишся.
Моя  печаль,  люблю  тебе.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771047
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 13.01.2018


Віталій Стецула

Мандрівка Слова

як  же  хочеться  див...і  чекаєш  незнаного  гостя,  
ось  розлите  вино,  світить  лампа,  порожні  стільці,  
а  надворі  баньші  завивають  пронизливо-гостро,  
мов  немає  живих  більше  в  світі  нічному  оцім  

от  чекаєш  його  і  вигадуєш  низки  історій,  
які  хочеш  комусь  оповісти,  байдуже  кому,  
хто  би  там  не  прийшов:  чарівниця,  чи  бард,  або  воїн,  
ти  готовий  всю  ніч  присвятити  одному  йому  

адже  через  Слова  і  душа  переходить  у  душу,  
точно  дібраний  тембр  розслабляє  не  згірш  від  вина,  
і,  можливо,  десь  там,  в  Слухачі,  льдовик  цілий  зрушить,  
і  простягнеться  мова,  немов  непомітна  струна

і  потягнуться,  як  мандрівці  по  Шовковому  шляху,  
дійсність,  казка,  сни  в  снах,  також  сни  наяву,  
як  повинен  Синдбад  неодмінно  дістатися  в  Басру,  
так  і  прянощі  слів  необхідно  віддать  Слухачу

вже  далеко  за  північ,  чекаєш,  а  досі  нікого,  
одягаєшся  в  тепле,  виходиш  назустріч  зимі,  
щоб  людину  знайти,  як  маленького  змерзлого  бога,  
і  те  прагнення  див  прочитати  в  зіницях  її

віднайти  саме  ту,  хто  прочинить  хоч  трішки  свідомість,
хто  у  гості  запросить,  повіривши  в  твої  дива,
і  немає  нікого,  хто  ближчий,  ніж  цей  невідомий,
може,  він  вже  за  рогом...  зсередини  сяє  зима

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711533
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 10.01.2018


Леся Shmigelska

З Різдвом Христовим!

Маріє,  йди,  яскиня  ще  не  близько,
а  люд  глухий,  не  пустить  на  поріг.
ще  мітить  Бог  Ісусові  колиску
межи  ягнят,  у  бідному  дворі.
Ще  Вифлеємська  зіронька  не  світить,
ще  прикра  темінь  вкутала  зірки
і  Три  Царі  також  блукають  світом
чекають  днесь  Господньої  руки.
і  буде  так,  як  у  святочній  пісні:
«Осанна  в  вишніх…дякую  за  все…».
Маріє,  йди…  помолимося  грішні
за  те  Дитя,  що  світові  несеш…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770166
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 08.01.2018


Крилата (Любов Пікас)

У ЛУЗІ

Сів  на  горб  у  лузі  Юра  –  
Русий,  очі  карі.
До  грудей  притис  бандуру,
Та  й  по  струнах  вдарив.

Пісня  лугом  покотилась,
Звеселила  простір.
Вчули  миші,  в  рух  пустились,
Розім’яли  кості.

Так  скакали  по  травиці,  
Аж  почули  гори.
Борсуки,  бобри,  лисиці  
Полишали  нори.

Ґав  зайчата  не  лапали  –  
Стрибу-стрибубочок!
У  кільце  хлопчину  взяли
Та  й  пішли  в  таночок.

Журавель,  сорока,  лебідь
Миттю  прилетіли.  
Малювали  кола  в  небі,
Крильми  лопотіли.

Грав  Юрко,  пісні  виводив  –    
Голосок  перлиинний.
Довкруж  нього  хороводив
Дружній  світ  тваринний.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769789
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 05.01.2018


Віктор Ох

Маляр (V)

Ось  ще  один  кліп  серії  «Художники  України»  для  свого  циклу  "КАРТИНИ"
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=U-fpOMikF1w[/youtube]
-------------
Відірвалися  ми  від  природи,
Заховалися  в  лінь  і  комфорт.
Непотрібні  походи  й  пригоди,
ну,  хіба  що,  вояж  на  курорт.  

А  маляр  доторкнувся  до  скарбу,
до  природи  живої  землі.
Почуття  закодовує  в  фарбах
і  приховує  силу  в  красі.

Чарівна  неповторність  сезону
на  картинах  його  ожива.
Він  малює  пейзаж,  як  ікону.
Бо  природа    ̶      це  лик  божества.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769820
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 05.01.2018


Наталя Данилюк

Таїнство

Ця  летка  монохромна  зима,  
більше  схожа  на  провесінь,
сиве  пір’я  торішнє  висмикує,  
ніби  сова…
Поки  крутиться  світ,  
наче  білка  
в  шаленому  колесі,
поміж  роком  Новим  
і  магічним  світанком  Різдва,

Ти  не  знаєш,  
як  втримати  темп,  
не  зійти  із  дистанції,
Не  розсипатись  в  цій  
галасливій  хиткій  суєті,
де,  здавалося  б,  
люди  звучать  
у  єдиній  вібрації,
тільки  в  тебе  всередині  
звуки  і  ритми  не  ті.

Бо,  впіймавши  із  космосу  хвилю  
на  гребені  вічності,
ти  пускаєш  галуззя  у  небо,  
а  корінь  –  углиб,
і  натхненна  душа  
вислизає  
за  межі  публічності,
і  черпає  з  галактики  
кожне  зітхання  чи  схлип.  

І  відрадно,  що  тут,  
між  примарних  ілюзій  
і  смертності,
де  так  мало  відведено  часу  
на  добрі  дива,
навіть  ти  
відчуваєш  
малесеньку  частку  причетності
до  великого  таїнства  –  
світлого  свята  Різдва!


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769585
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 04.01.2018


Ем Скитаній

у різдвяну ніч

і  зіграли  мені  музи  на  бандурі
як  зимовий  вітер  віє,  вітер  в  студінь;

як  вирують,  бісом  крутяться  сніги,
кучугури  намелися  під  дахи.

як  зіграли  мені  музи  на  бандурі,
я  поринув  у  свої  замрійні  думи.

слухав  як  нуртує  у  каміні  стуг
й  завивання  у  кружляннях  завірюх.

огорнула  мене  в  затишок  самотність,
у  тепло  камінне,  в  тишу,  у  дрімотність.

біля  ніг  улігся,  спить  на  коці  пес.
мир  і  спокій  в  душу  лився  від  небес...

раптом  -  зірочка  засяяла  в  віконці,
наче  кликав  хтось,  тримав  її  в  долоньці.

я  здивований  підскочив  до  вікна,
аби  глянути  -  там  що  за  дивина?..

...янгол  крилами  вітри  усі  розвіяв
-  народився  Іісус!  Його  славімо!  -

янгол  славу  провіщав  по  всій  землі!
всі  раділися  -  дорослі  і  малі.

золотився,  усміхався  в  небі  місяць
над  полями,  над  лісами  і  над  містом.

засвітилися  свічками  вікна  хат,
весь  у  іскорках  світився  білий  сад...

...як  зіграли  мені  музи  на  бандурі,
я  поринув  у  святкові  мрійні  думи  -

що  не  згаснуть    Іісусовій  отій
зірки  світлої  любові  і  надій.

...тихо  грали  мені  музи  на  бандурі
у  зіркову  ніч,  у  місячну,  у  студну.

біля  ніг  лежав  і  спав  на  коці  пес.
мир  і  спокій  лився  в  душу  від  небес...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769598
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 04.01.2018


ЮНата

Урок

               
Зворушлива  картина  –
Змагання  дітлахів!
Працюють  ніжки,  спини  –
Мчать  зграйкою  птахів.

На  перший  погляд  –  просто,
Звичайний  собі  біг.
Усі  одного  зросту,
І  усмішка  у  всіх.

Та  дивні  оченята
І  особливі  личка…
Ці  діти  –  «даунята»,
Їх  «діти  сонця»  кличуть.

Біжать  так  обережно,
До  фінішу  прямують.
І,  дивлячись  бентежно,
Батьки  їм  аплодують.

І  кожен,  хто  це  бачив,
Болільником  їх  став…
Та  хлопчик  враз,  одначе,
Спіткнувся  і  …  упав.

Трибуни  всі  завмерли  –
Тривога  у  очах.
З  облич  усмішку  стерли,
І  враз    з’явився  страх.

Коли  ж  оця  дитина
Зненацька  впала  ниць,
Неначе  в  ту  хвилину
Звучало  –  «Зупинись!»

Усі,  що  тут  змагались
З  дистанції  зійшли…
Піднятись  помагали
І  руки  подали…

За  руки  взявшись  міцно,
До  фінішу  дійшли…
Так  просто  й  органічно
Урок  усім  дали.

Для  них  добро  –  віконце,
Що  зв’язує  із  світом…
Вони  ж  бо  –  діти  сонця!
А  ми?  Чиї  ми  діти?



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769193
дата надходження 01.01.2018
дата закладки 01.01.2018


Світла (Імашева Світлана)

ПРИПОРОШИЛО…

                                                                         *******

                                           Заворожило  -  припорошило
                                           Легеньким  снігом  оце  вночі:
                                           Первопречисто,  просторо,  біло
                                           У  цілім  світі  -  і  на  душі?..

                                           Ялин  кошлатих  таємні  знаки
                                           Між  білосніжжям  про  щось  мовчать,
                                           І  сіють  хмари  небесні  злаки
                                           В  холодні  очі  озер-свічад...

                                           Припорошило  тривог  розмаї,
                                           Сумнівне  щастя  і  крик  душі...
                                           Перепливаю...  переливаю
                                           Світ-білопростір  в  сумні  вірші.

                                           А  рік  розправив  небесні  крила,
                                           Різдвяним  знаком  -  вогонь  свічі...
                                           Припорошило-заворожило
                                           Легеньким  снігом  оце  вночі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769097
дата надходження 01.01.2018
дата закладки 01.01.2018


yaguarondi

Зима

Чи  свіжий  сніг  склада  в  пакунки,  
чи  ремонтує  сніговози  
десь  там,  де  зовсім  нуль  тепла...  
Виховує  малих  морозів,  
нові  шукає  візерунки  
для  скла...
Набігалась  і  наморилась,
а  може  навіть  застудилась,
як  бавилась  хрумким  льодком
і  п'є  гаряче  молоко  
з  медком  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767198
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 27.12.2017


Валя Савелюк

ЕТЮД

…снігу  нема,
зате  –  який  делікатний  на  всьому  іній,
берізки  –  ніжність  і  ви́тонченість  сама!
у  білій,  молочній,  прозі́рчасто-ди́мчатій  піні…

це  –  безсумнівно  пророчий  знак,
відвертий  на-тяк,
що  скоро  прийде  щаслива  весна
у  
пелюстко́во-мере́живному  кипінні

…мріє  усе  доокруж  –  таке  задумливо-миле,
посивіле-біле

і  –    
глибоким  грудни́м  contrálto
на  верхівках  різдвя́ного  діапазону
звучать  бархатно-чорно
медитативні  воро́ни:

ні  –
не  контрастно-відлу́чені,
але  са́мозану́рено-відсторо́нені

...дзьоб,  наче  кортик  у  піхви,  захований  під  крилом  –  
гріється  чорнопе́рим  внутрішнім  власним  теплом

 

02.01.2014

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469760
дата надходження 02.01.2014
дата закладки 27.12.2017


Наталя Данилюк

Є такі дні…

Вранішня  мла,  мов  кефір,  прохолодна  й  густа,
Краплі  загуслі,  як  бісер,  срібляться  на  сходах…
Є  такі  дні,  коли  слово  вмерзає  в  гортань,
Міцно  стискає  за  горло,  спираючи  подих.

І  ні  ковтнути,  ні  вирвати  з  себе  клубок,
Не  розімкнути  зненацька  це  замкнуте  коло!..
Поки  планета  Земля  робить  звичний  виток,
Ти  випадаєш  з  реалій  і  стишуєш  голос.

Ти  намагаєшся  скласти  докупи  свій  день
З  крихітних  дивних  відрізків,  з  мозаїки  митей,
Поки  над  хмарами  віхолу  грудень  пряде,
Поки  вікно  твого  серця  од  світу  закрите.

І  не  важливо,  що  кілька  худих  сторінок
В  календарі  залишилось  до  року  Нового…
Є  такі  дні,  коли  робиш  невпевнено  крок
І  розумієш,  що  тут,  між  людей  і  зірок,
Можна  в  житті  покладатися  тільки  на  Бога.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768358
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 27.12.2017


Леся Shmigelska

З роком прийдешнім!. .

у  чужих  тайниках,  як  відомо  –  чужі  таємниці,
ляже  сніг  на  траву  і  накриє  вчорашні  сліди.
ревно  молиться  ніч  –  межи  зорі  струмить  «да  святиться…»,
хмари,  як  хоругви  тінню  плинуть  по  горах  блідих.

неважливо  роки,  коли  хочеться  жити  дитинно,
знов  повірити  в  казку,  побігти  за  сонцем  згори…
на  похилу  вербу  в’яже  вітер    зимову  хустину,
полосує  мороз  край  доріг  престарі  явори.

чи  змінилися  ми?  стали  вищі  на  голову  з  віком?
але  казка  живе,  вірим  далі  у  силу  добра!
 пише  юга  листи  мармурово-ясним  алфавітом,
серед  енних  суєт  кожен  стезю  свою  обира…

не  минають  світи  –    то  лишаємось  ми  між  світами,
 гасне  грудень  сумбурний,  міліє  старий  календар.
скоро  ніжне  Різдво  –  розговіються  душі  і  храми,
піде  помежи  нас  колядою  маленький  Владар…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767741
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 24.12.2017


Галина_Литовченко

Надія на ранок…

***
Вже  птахою  день  відлетів  
і  сховався  за  обрій.
А  нічка-мара  тут-як-тут,  
захопила  в  полон.
Надія  на  ранок  погожий  
у  настрої  добрім  –    
з  синичкою  в  шибці,  а  не  
із  нашестям  ворон.
Надія  на  сонце  таке,  
що  сліпитиме  очі,
торкнеться  промінням  
печальних  зневірених  душ.
Сади  щоб  садить  
поривалися  руки  охочі,
щоб  рід  вкорінявся  навіки    
і  вбік  ані  руш.
Щоб  сил  додало  ратоборцю,    
незламності  й  гарту
здолати  незгоди,  
розбавити  сліз  гіркоту.
Моя  батьківщина  
найвищої  почесті  варта.
Якщо  і  віддати  життя,
то  за  неї  святу.
23.12.2017



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767692
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 23.12.2017


ОксМаксКорабель

У переддень Різдва


Не  спить,  очікує  Різдва
місто.
Сніжок  накрив  усе  рядном  
чистим.
І  тихо-тихо  мерехтять
зорі.
Співають  Янголи  хвалу
в  хорі.

Горять  лампадки  і  свічки
в  Храмах.
Молитву  мовить  за  дітей  
мама.
Дитятко  Боже,  нам  пошли
долю.
Нехай  не  гинуть  вже  сини
молю.

Хай  йде    весела  коляда
краєм.
Вкраїна  наша  буде  всім
раєм.
Нехай  цвітуть  у  нас  сади
й  квіти.
В  оселі  бузьки  най  несуть  
діти.

Не  спить  очікує  Різдва
місто.
Сніжок  накрив  усе  рядном
чистим.
Горять  лампадки  і  свічки
в  Храмах.
Молитву  мовить  за  дітей
мама.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767525
дата надходження 22.12.2017
дата закладки 22.12.2017


Н-А-Д-І-Я

З Днем народження, Аню! (@NN@)

Аню!  Вітаю  Вас  з  Днем  народження..  Бажаю  бути  щасливою,
здоровою,  радісною,  люблячою..
Хай  ваші  всі  мрії  збудуться...
З  повагою,  Надія..

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=OfFZ9XtWlQI[/youtube]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767468
дата надходження 22.12.2017
дата закладки 22.12.2017


Радченко

З Днем народження, @NNО!

Грудневий  день  тебе  в  життя  благословив,
Подарувавши  і  ім'я,  і  долю.
Від  щастя  він  тобі  ключі  вручив,
Щоб  ти  не  знала  горя  й  болю.

Здоров'я  і  сімейного  тепла,
Натхнення  в  творчості  бажаю.
Щоб  рівно  річечка  життя  текла
І  буревіїв  в  долі  не  бувало.

Життєва  мудрість  у  твоїх  віршах  —
Для  себе  в  них  знаходжу  я  поради.
Бажаю,щоб  і  серце,  і  душа
Ніколи  у  житті  не  знали  зради.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767523
дата надходження 22.12.2017
дата закладки 22.12.2017


Серафима Пант

Тільки так!

Що  за  пошесть  серед  мас?!
Не  дивує  слову  зрада.
Чом  дволикість  –  між  прикрас?
Підлість,  в  профіль  і  анфас  –
Вада.
Борщівник  не  родить  слив:
Впізнають  біду  по  плоду.
Дожили  до  чорних  злив:
Світ  до  кісточки  прогнив  –
Шкода.
Перемир’я  –  пустоцвіт:
Зрешетило  серцевину
Градом.  Меч  в  руках  і  щит!
Воля!  Віра  –  як  граніт,
В  Україну!
Зі  щитом,  чи  на  щиті  –
Дух  нескорений  народу!
Все,  що  маєм  на  меті,
Все,  що  буде  в  майбутті  –  
Це  свобода!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756233
дата надходження 20.10.2017
дата закладки 20.12.2017


Елена Марс

Жизнь изломать свою - самое страшное

Милое  солнышко  -  боль  моя  вечная,
Рана  душевная,  рана  сердечная!
Как  мне  помочь  тебе,  что  посоветовать?
Как  увести  на  дороженьку  светлую?

Крестик  одеть?  Он  -  внутри  тебя.  девочка!
Хоть  и  не  лёгок,  не  мал,  будто  семечка,  -
То,  что  предписано  -  ноша  посильная,
Пусть  и  не  носишь  нательного  символа.

Я  и  сама-то  без  крестика  внешнего.
Души  не  в  том,  моя  милая,  грешные.
Слушай,  родимая,  слушай,  хорошая:
Грех  -  это  тропы  тенистые,  ложные!..

Малая  радость  в  тенистом  безумии!
Ну  же,  очнись,  моё  счастье  разумное!
Ну  же,  очнись,  моя  боль  светлоглазая!
Жизнь  настоящая  вовсе  не  праздная!

Жизнь  -  это  камни  подводные  частые,
Люди  -  как  овцы,  и  люди  -  как  ястребы!
Будь  благородной  -  в  любых  обстоятельствах!
Худшего  нету  -  чем  боль  от  предательства!

Лгу!!!  Есть  и  худшее!..  Слышишь,  хорошая?!
Хуже  -  предать  своё  Я,  изничтоживши!..
Жизнь  изломать  свою  -  самое  страшное!
Жизнь  не  даётся,  любимая,  дважды  нам.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763572
дата надходження 02.12.2017
дата закладки 18.12.2017


Олекса Удайко

ВІДДАЙ ХОЧ КРИХІТКУ ТЕПЛА

                                             [i]
[/i]
[b][i]
[color="#910202"]Віддай  хоч  крихітку  тепла  –                      
В  теплі  твоєму  я  зомлію
Та    не  згорю,  як  ніч,  дотла  
Від  злету  іскорки  надії…

Віддай  гіркоти  від  журби:
По  вітру  в  полі  їх  розтру́шу
Своєю  вірністю,  аби    
Був  спокій  і  любов...  Я  мушу.

Віддай  негоди  всі  свої
Й  царівну-ніжність  на  додачу  –
Я  забаганки  всі  твої
Сповна  сплачу…  Й  не  треба  здачі!

Віддай,  немов  сто  тисяч  руж,
Любов…    і  пристрасті  гарячі,
Та  вірність,  прошу,  не  поруш!
За  те  сторицею  віддячу…

І...  ряст  топтати  не  спіши  –    
Піти  у  вічність  ще  успієш...    
Віддай...  краплиночку  душі  –
Віддай...  І  ти  не  пожалієш.[/color][/i]
[/b]
[i]19.01.  2015
Кельн,  ФРН  
[/i]                                                  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552634
дата надходження 18.01.2015
дата закладки 18.12.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.12.2017


Пісаренчиха

ЦЕРКВА

Люблю  свою  церкву  по  буднях,  без  свят.
В  ці  дні  тут  юрби  не  буває.
В  престолі:  стоять  три  людини  і  я
І  молодь  на  хорі  співає.

Відпали  тривоги,  відпали  жалі,
На  серці  так  затишно  й  вільно.
То,  певно,  душа  відчула  своїх
І  в  тіло  спустилась  спокійно.

Смілива  така,  підвелась  в  повний  зріст
І  руки  до  неба  підводить.
Я  тіло  хрещу,  вклоняюсь,  як  слід
Вона  лиш  стоїть,  і  не  просить

У  Бога  нічого.  Їй  добре,  як  є
А  я  розумію:  я  вдома
Усе  в  цьому  світі  й  моє  й  не  моє.
А  тіло  наповнює  втома.

Як  завжди,  судомою  зводить  ступні,
А  пальці,  ті  зовсім  не  чую
Вся  нечесть,  напевно,  що  є  у  мені
Сховалась  до  пальців,  лютує.

Вечірня  скінчилася.  Містом  іду.
Назустріч  вогні,  небезпека,
Проблеми,  турботи,  печалі,  всі  тут
Лиш  я  десь  далеко-далеко

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763124
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 17.12.2017


Марґо Ґейко

ПИШИ

Коли  сумуєш,  просто  напиши!
Старокитайське  п'ятистопне  ши  
Французькі  альба  чи  японські  танка
Це  виклик  мій,  салонна  забаганка.

Пограємо  з  тобою  в  буриме?!
Слова  зітчемо  в’яззю  макраме
У  техниці  плетіння  кавандолі
Де  кожен  вузлик  як  цілунок  долі

Хоч  на  папері  дотиком  пера
Або  на  схилах  синього  Дніпра
Кристалами  прозорого  серпанку
Що  видно  над  водою  тільки  зранку

На  небі  візерунками  зірок
Вважай,  я–правовірна,  ти–пророк
Промінням  сонця,  розою  вітрів
Пиши  про  те,  як  ти  мене  зустрів!

Залита  медом  спогадів  перга
В  чарунці  серця  ніжна,  дорога
Із  квітів  перших  зустрічей  пилок
У  долі  не  буває  помилок  ...

Сягай  найнебезпечніших  вершин
Пиши  мені,  що  хочеш,  лиш  пиши!
Рядочки  слів  під  музику  думок
Станцюють  наймістичніший  танок.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765853
дата надходження 13.12.2017
дата закладки 15.12.2017


Осіріс

Мед уповання

                                                               
Буршти́ном  солодким  поспіє  у  воску,  
Весни  спогадання  і  молодість  літа.
Застигне  в  осінніх  заграв  відголоску,
Кристалом  озимку  на  залишках  жита…

У  душу  всотавши  пастель  первоцвіту,
З  тендітним  підтекстом  погожої  днини,
Безумство  травневе  барвистого  квіту,
Бджола  в  стільники  розіллє  до  краплини.

Додавши  блаженство  липневого  бору,
Ланів  вересневих  здобрілого  статку,
Укриє  плоди  непосильного  збору,
Поставивши  грудня  байдужу  печатку.

Віді́йде…    Проб’ється  ростком  на  осонні.  
Підніметься  янголом  ввись  злотокрилим,
Щоб  медом  надії  заповнити  долі,    
Немов  провідник  між  буттям  і  віджилим.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766066
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 15.12.2017


Olyana

Простоволоса осінь ходить боса

Простоволоса  осінь  ходить    боса
Сумним,  журливим  садом  між  дерев.
Сльозлива    та  вразлива.  Безголоса.
Самітніша  з  самотніх  королев.
Багрянцю  й  золота  у  неї  доста,
Вуаль  зі  срібла  ніжних  павутин,
Та    загубила  черевички  осінь,
Тепер  їх    в    листопаді  не  знайти.
То  винне  літо  бабине.    Літепле.
То  винен    звабник.  Вітер-жартівник.
Забрав  з  собою  та  й  подався  степом,
Із    сердцем    осені  назавжди  зник.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757493
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 14.12.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.12.2017


Валя Савелюк

ПІСЛЯ СНІГОВІЮ

як  у  святковому  храмі  –
велично  на  лісовій  поляні,
кущі  і  дерева  в  білому,
як  спасенники  покаянні
після  причастя:
світяться  тихою  радістю,
сповнені  тихого  щастя

і  я  серед  них  говію:
окропи  гісопом  душу  мою,
і  стане  –  як  в  березовім  гаю
опісля  першого  нічного  сніговію

біло-біло,  чисто,
благословенно-врочисто

12.12.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765531
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 12.12.2017


Людмила Пономаренко

Зимно

 Через  казкову  пелену  снігів  
 Сосновий  бір  здається  незнайомцем:
 Печальний  погляд  з-під  кошлатих  брів
 Проймає  зимно  під  холодним  сонцем.

 На  жаль,  не  підеш  лісом  навмання  -
 Усі  стежки  заплутала  негода.
 Все  ж  личить  соснам  біле  це  вбрання
 З  оздобою  незірваного  глоду,

 Разком  намиста,  що  з  горобини
 Ясніє  спогадом  сумним  про  осінь,
 Де  піднебесся  сяйвом  з  далини
 Так  живописно  день  фарбує  в  просинь.

 Глибокий  слід  самотньої  лижні
 В  замет  пірнає  посеред  завії.
 І  знають  лиш  дерева  мовчазні,
 Хто  розгубив  у  сухоцвітах  мрії.

 У  затишку  приваб  змовкає  світ,
 Очікуючи  вкотре  й  знову  дива…
 В  зимовім  лісі  через    гомін  літ
 Під  танець  снігу  мовить  вічність  сива.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765436
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 11.12.2017


Luka

Миті

Миті  безцінні.
У  кожній  -  цілі  світи
мовчки  минають.

Полотно  Жозефіни  Уолл

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765240
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 11.12.2017


Михайло Гончар

Вольный перевод с украинского

   Леонід  Горлач

На  сході  сонце  в  дзвони  калатало,
На  заході  брикалася  зоря.
Хіба  вам  мало,люди,ще  вам  мало,
Коли  для  вас  -  зоря  понад  моря,
Коли  вам  сонце,як  душа  відкрита?..
Не  плюй  на  нього  і  не  обпечись!
Все  війни,війни...
Вся  земля  порита...
О,господи!
За  люд  свій  помолись...


   Перевод

С  восходом  солнце  бьет  в  колокола,
Заря  сияет  пурпуром  заката.
Для  вас  галактик  звездные  кантаты...
Вам  разве  мало  света  и  тепла?
Ведь  вам  и  солнце,как  душа  открытая!
Не  плюй  на  солнце  и  не  обожгись!
Все  войны,войны...
Вся  земля  изрытая...
О,господи!
За  люд  свой  помолись...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722130
дата надходження 07.03.2017
дата закладки 09.12.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.12.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.12.2017


Валя Савелюк

НЕВІДОМІСТЬ

гойдається  сніг  колисковий:
білі  тіні,
холодні  і  безгомінні

рип-рип  –  вервечка
притерлася  до  крючка
біля  сволока

рип-рип  –  спливає  життя
без  вороття

вутлі  борти  човна,
без  весел-стерна  –
і  хвиля  навісна

минуле-майбутнє  –  де?
сніг
не  знає,  куди  іде

07.12.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764522
дата надходження 07.12.2017
дата закладки 07.12.2017


Анатолій В.

Не хочу бути просто "випадковий"

Я  загубився  у  твоїх  слідах,
У  твоїх  снах,  твоєму  божевіллі,
Там  де  дощі  гуляють  посивілі
В  сумних  осінніх  вистиглих  садах...

Блукаю  сам?  Чи  ми  з  тобою  вдвох
Збираємо  із  листя  п`яні  роси?
А  вже  лягають  трави  у  покоси,
І  вже  срібляться  скроні  у  обох...

Я  загубився  у  своїх  словах,
В  солодкому  спізнілому  зізнанні...
Усе  навколо  в  сивому  тумані,
А  серце  б`ється,  як  у  клітці  птах!

Я  йду  до  тебе?  Чи  від  тебе  йду?
"Назавжди"?  Чи  у  вимір  —  "тимчасовий"?
Не  хочу  бути  просто  "випадковий"
В  твоїм  осіннім  вистиглім  саду!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679904
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 05.12.2017


Денисова Елена

Слово

Обережно  грайтеся  словами,  
бо  вони,  злітаючи  із  вуст,  
спересердя  випущені  нами,  
труять,  гублять  душі,  наче  дуст.  

Слово  —  звуку  й  розуму  сукупність,  
вимовиш  —  живе  життям  своїм.  
Слово  —  це  жива,  магічна  сутність,  
треба  усвідомити  це  всім...  

Влесливі  слова  —  неначе  пута,  
жодного  гроша  за  них  не  дам.  
Слово  зле  —  вбиває,  як  отрута,  
добре  —  нас  лікує,  як  бальзам.  

Мудро  користуйтеся  словами,  
(мудрість  —  це  основа  всіх  основ).  
Хай  слова,  народжені  думками,  
нам  несуть  і  вдячність,  і  любов.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763931
дата надходження 04.12.2017
дата закладки 04.12.2017


Денисова Елена

Откровенья ноября

Зачем  тревожишь  снова,  грусть  осенняя  
и  льёшь  в  окошко  сумрак  не  спеша?  
Душа  застыла  в  слякотном  безвременье,  
уныньем  и  отчаяньем  греша.  

Струится  обречённость  с  туч  нахмуренных,  
укутывая  в  кокон  немоты...  
Давай  уйдём  из  комнаты  прокуренной  
в  осенний  вечер  вместе:  я  и  ты.  

Давай  забудем  прошлые  нелепости,  
подставив  лица  капелькам  дождя,  
разрушим  недостроенные  крепости,  
поверив  в  откровенья  ноября.  

Придёт  зима  с  морозами,  метелями  
и  серость  белым  снегом  занесёт...  
Зачем  блуждать  унылыми  тоннелями,  
когда  снаружи  свет  искристый  ждёт?  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763520
дата надходження 02.12.2017
дата закладки 02.12.2017


макарчук

Не пиши про війну

„Не  пиши  про  війну.  Хто  згадає  її
Через  рік,  через  два,  як  минеться  це  лихо?
Ти  пиши  про  любов,  про  весну,  про  гаї,”  –
Чую  я  ці  поради,  зітхаючи  стиха.

Сперечатись  не  варто  -  відомо  давно:
Важко  щось  довести  -  легше  просто  змовчати.
Хтось  націлився  вірш  написать  для  кіно  – 
Текст  для  пісні,  щоб  потім  дорожче  продати.

Чи  забуде  сирітка  за  рік  або  два
Батька  рідного?  Мати  синочка  забуде?
Брата  сестри?  Свого  чоловіка  вдова?
Не  згадає  Вкраїна,  як  гинули  люди?

За  геройську  звитягу  хоч  віршем  сплачу.
Як  не  боляче  –  серця  відчинені  двері.
„Не  пиши  про  війну”...  Та  як  я  промовчу  –
Проступатимуть  кров’ю  слова  на  папері...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710485
дата надходження 06.01.2017
дата закладки 02.12.2017


Наталя Данилюк

Останній видих осені

Останній  видих  осені…  Бувай,
Руда,  парчевопишна,  кароока!
Вже  сивиною  вкрилася  трава,
Холодна  гладь  дзвенить,  така  висока.

О,  ця  межа  між  сірістю  садів
І  снігопаду  пудрою  легкою,
Коли  згасають  кола  на  воді,
І  світ  пірнає  в  по́ру  супокою…

Щоб  перейти  у  ще  одну  весну,
Прийнявши  сон  зимовий,  як  турботу.
Отак  і  ти,  пізнавши  глибину,
Мудрішою  стаєш  бодай  на  йоту.

На  тлі  цієї  величі  й  краси,
Де  зорі  в  душу  сіються,  мов  зерна,
Де  чуються  космічні  голоси,
Стаєш  така  всесильна  і…  мізерна.

І  з  першим  снігом  віриш  у  дива,
Відкинувши  турбот  буденних  втому,
Бо  кожен  рік  з  наближенням  Різдва
Ти  відкриваєш  світ  цей  по-новому.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763090
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 30.11.2017


Пасічник Анатолій

Карпати

Давно  завмерли  хвилями  Карпати,
тримають  хмари  навколо  вершин.
А  ріки  прагнуть  гори  подолати
й  крізь  скелі  шлях  пробити  до  рівнин.

Стоять  велично  буки  предковічні,
і  тихо  журяться  смерекові  ліси.
Вросли  в  каміння  взори  кристалічні,
які  колись  були  краплинами  роси.

Гірські  джерела  повняться  водою,
квітує  плаєм  вишитий  рушник.
А  вітер  пнеться  стежкою  гірською
туди,  де  вчора  день  безслідно  зник.  

Скарби  опришкові,  заховані  у  скелях,
дзвенять  дукатами,  коли  вдаряє  грім.
Горять  свічки  в  пустих  печерних  келіях,
і  залітає  вітер  в  скельний  божий  дім.  

Живе  в  Карпатах  пам'ять  про  минуле,
стоять  хрести,  де  падали  в  боях.
Тут  в  кожному  селі  героїв  не  забули,
і  дзвони  не  мовчать  в  старих  церквах.

16.07.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762037
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 28.11.2017


Елена Марс

… А Слово бывает тихим, почти неслышным

...  А  Слово  бывает  тихим,  почти  неслышным...
От  громкого  слова  -  чувством  душевным  выше!..
В  двуборье  со  злым,  где  зло  -  ледяная  глыба,  
Не  режет  оно...  Гладки́  у  него  изгибы...

Не  камень  оно,  который  лежит  в  кармане,
Не  раненый  смертью  зверь,  что  рычит  в  капкане!
В  нём  разум  не  тот,  где  сущность  -  волна  невроза,
Которая    ранит  сердце:  ножом,  занозой!..  

Есть  Слово,  в  котором  Свет  -  будто  солнца  лучик!..
В  нём  всё,  что  любви,  в  своей  красоте,  -  созвучно!
К  такому    душа  стремится  -  как  к  небу  птица!..
Такое  взрастит  -  поля  золотой  пшеницы!..

Бывает  оно  и  ласковым,  как  ладони...
Оно  не  задушит  сердце,  как  боль  агоний!..
В  том  Слове  -    добра  зерно  и  прощать  желание...
Оно  молчаливо,  но  сила  его...  в  молчании.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762612
дата надходження 27.11.2017
дата закладки 27.11.2017


Серафима Пант

Тихе божевілля

Якщо  всю  палітру  веселки
З'єднати  у  рівних  частинах  -
Сприймати,  так  знаючі  кажуть,
У  єдності  білий  повинні.
Якщо  ж  почуттів  різнобарвність  
В  тотожних  пропорціях  взяти  -
Знов  білий,  байдужості  колір
І  стін  божевільні  палати.
Любов  -  це  червоний,  не  сірий,
Любов  -  це  єднання  й  розлуки:
Усе  геніальне  так  просто,
І  складно  -  дві  в  парі  сполуки.
Життя  -  це  не  рівність  та  чіткість,
На  спалахи  справжнє  багате.
За  мурами  співи  веселки.
Байдужість  -  само-себе-страта.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760967
дата надходження 18.11.2017
дата закладки 26.11.2017


Лана Сянська

миттєве-нічне

дві  цигарки  ватран  тиша
в’язка  дров  довга  ніч  сама
у  спіжарці  шкребеться  миша
але  може  і  не  вона

то  я  нині  чекаю  снігу
або  сніг  чекає  мене
є  такі  паралельні  збіги
час  і  простір  не  обмине

зацирую  на  джінсах  дірки
але  може  і  не  на  них…
замість  в  небі  шукати  зірку
для  синиць  наготую  крихт

в  ватрані  дотлівають  жаринки
ну  а  може  не  в  ватрані
і  на  шибках  сніг  білим  тиньком
певно  ранок  а  може  ще  ні

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762401
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 26.11.2017


Богданочка

Зорі по небу стеляться…

Моя  маленька  донечко,
Спатоньки  час  прийшов.
Он,  зазирни  в  віконечко:
Місяць  давно  зійшов.

Зорі  по  небу  стеляться
Бісером  золотим.
Спати  лягла  й  метелиця
Снігом  рясним  під  тин.

Навіть  собака,  стомлений,
Солодко  задрімав,
В  білий  клубочок  згорнений
Лапками  хвіст  спіймав.

Сниться  йому  вже  літечко,
Трави,  луги  й  поля...
Спи,  моя  люба  квіточко,
Мамине  янголя.

Вкрию  тебе  периною,  
Руку  дам  уві  сні.
Стану  тобі  хмариною
В  надто  спекотні  дні.

Буду  тобі  опорою,
І  розіллюсь  дощем,
А  від  зими  суворої
Вкрию  тебе  плащем.

Вікна  закрию  шторами,
Далі  від  темних  віт...
Добре,  що  ще  за  горами
Сірий  дорослий  світ.

Хай  тобі  сняться,  донечко,
квіточки  і  казки.
Не  відпускай  лиш,  сонечко,
Маминої  руки.

                                                                       13.02.17.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718058
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 25.11.2017


Серафима Пант

Вибір

Якщо  ти  потрапив  в  глибокий  колодязь
У  темних  задвірках  своєї  душі,
Минатимуть  крик  твій  щасливі  –  та  горді:
Стискатимуть  горло    образи  вужі.
Солоністю  сліз  роз’їдатиме  стіни,  
Ставатиме  ширшою  чаша  біди  –  
Митарства  сердечні  злих  демонів  звільнять,
Що  спрагло  бажають  печалі  води.
За  твій  порятунок  проситимуть  віру  –
Канати  байдужості  спустять  у  грот.
Ти  думаєш    добрі,  ти  думаєш  щирі  –
Та  ні!  Лиш  голодні  до  решти  чеснот.
У  відчаї  стануть  немилими  друзі,
Що  віття  кидають  в  криницю  на  дно  –
Гадаєш  ховають,  бо  став  зайвим  грузом?
Обличчя  подерли  –  а  їм  все-одно?!
Та  гілка  –  на  гілку,  за  камінь,  на  виступ  –
Так    міст  викладають  нагору  тобі,
Все  виріши  сам  –  де  тут  поміч,  де  підступ,
І  хто  в  тебе  вірить  у  цій  боротьбі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759154
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 25.11.2017


rutzt

Вище корогви!

Вище  корогви!  Встроміть  їх  у  хмари!
Нумо,  хорунжі,  не  спати,  брати!
Хай  не  мине  супротивників  кара,
Їх  зачекалися  в  пеклі  чорти.
Досить  шукати  поганцям  поживи!
Досить  плодити  удів  та  сиріт!
Досить  топтати  засіяні  ниви,
Хай  пожалкують,  що  знають  цей  світ!
Як  там  пістолі  й  мушкети?  Готові?
Зброя  нагострена?  Порох  сухий?
Вище  корогви!  Тремтіть,  людолови,
Праведне  військо  виходить  на  бій.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762271
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 25.11.2017


Світлана Моренець

ПАМ'ЯТАЄМО…

Сміливий  мій  народе,  мирний,  гордий,
хоч  гноблений  століттями  як  раб!
Споконвіків  тебе  вбивали  орди,  
ти  ж  воскресав  із  попелу  стократ.
Мечами  не  здолавши  непокору,
продумали  дияволи  Кремля
пекельно-вбивчий  план  голодомору.
Такого  зла  не  знала  ще  земля,
бо  нація,  пісенна  і  весела,
конала  в  муках...  Впали  хоругви...
І  смерть  невтомна  скошувала  села,
заповнюючи  трупами  рови.
Примарами  брели  голодні  тіні
по  землях,  плодовитих,  як  в  раю,
вмирали  тисячами  попідтинню
в  обкраденім  до  зернятка  краю.

Тож  помолімось  всім  народом,  браття,
тяжку  скорботу  виливши  в  сльозах,
і  пом'янімо  незчисленні  втрати,
кого  здолав  голодний  смертний  жах:
тих  діточок,  що  в  муках  помирали
чи  не  змогли  з'явитися  на  світ,
чим  рід  козацький  давній  перервали,  
весь  українства  винищений  цвіт.

Не  забуваймо,  хто  несе  нам  лихо  –
від  голоду  а  чи  від  "градів"  смерть!
...  Хай  свічі  пам'яті  горять  у  вікнах  тихо
і  в  серці,  сповненому  болем  вщерть...

                                                 25.11.2017  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762199
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 25.11.2017


Ем Скитаній

осіннього вітру наспів…

душевно  граєш...грай,  саксофонисте,
цю  пізню  осінь,  сутінки  сумні.
моє  життя  летить  пожовклим  листям
і  за  вікном  в  дощах  минають  дні.

ввійду  туди  у  зморені,  в  тумани,
в  порив  рвучкий  осінньої  журби.
здіймає  вітер  золото  оманне
і  хмари  в  небі  мов  червоний  пил.

так  дивно  граєш!..грай,  музико  вправний,
мій  біль  душі...тривож  печаль,  молю!
я  у  коханні  спогади  розбавив...
з  того  й  чуття  мої  всі  у  хмелю  -

її  там  погляд  мов  любові  заспів,
яка  для  неї  наче  звична  гра...
зіграй,  прошу!  журбу  мою  на  саксі,
музико  гарний,  оповідь  зіграй.

ту  оповідь  візьму  собі  на  згадку
і  увійду  у  свій  холодний  дім.
...а  у  саду...  -  там  вітер  ліру  ладить
на  спів  осінній,  тихий  в  самоті.

гойдає  ніч  в  спаданні  сну  і  листя
і  вже  останню  рве  в  зорю  струну  -
і  за  вікном  нашіптував  так  близько
мелодію  бурхливу  і  сумну...


19/09  -  2017р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751856
дата надходження 23.09.2017
дата закладки 24.11.2017


Akimova

Ещё…

Проникаешь  в  меня  как  свет,
Как  реликтовый  свет  звезды,
Что  сгорела,  которой  нет,
Ну  а  свет  всё  идёт,  идёт.

Проникаешь  в  меня  как  звук
Всей  тоской  порванной  струны.
Колдовской  разомкнулся    круг,
Ну  а  звук  всё  идёт,  идёт.

Проникаешь  в  меня  как  дождь,
Усмиряющий  всё  вокруг.
Но  во  мне  вековая  дрожь,
Ну  а  дождь  всё  идёт,  идёт.

Проникаешь  в  меня  как  соль
Через  поры  моей  души.
Я  простила  и  эту  боль,
Ну  а  соль  всё  идёт,  идёт.

Проникаешь  в  меня  как  дым
От  потухших  давно  костров.
Ты  останешься  молодым,
Ну  а  дым  всё  идёт,  идёт.

Проникаешь  в  меня  как  снег
Наметает  в  дверную  щель.
Иногда  на  Земле    апрель…
Только  снег  всё  идёт,  идёт…

[i]2017[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760838
дата надходження 17.11.2017
дата закладки 24.11.2017


Яна Бім

Випадку

Так  завжди  було,  є  і  буде,
Є  ті,  хто  тебе  пам’ятає,  і  ті,  хто  забули.
Є  ті,  хто  й  не  заговорить....  
ніхто  тобі  ніц  не  винний...
Погляд  до  неба  злітає:  
Ти  чуєш,  Боже,  помилуй!
 
Так  завжди  було,  є  і  буде,
Хтось  гляне  скоса,  хтось  не  осудить.
Людям  найважче  без  грошей...  
та  виють  у    безнадії.
Не  доводь  нікому,  що  хороший  –  
по  вірі,  знаєш,  все  по  вірі!

Не  зрости  у  мені  відчай,  
не  відроди  тривогу.
Хай  буде,  хай  завжди  буде  
за  молитвами  нашими,  з    волі  Бога...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761260
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 24.11.2017


Галина_Литовченко

Такий листопад…

Мокро  і  сиро.  Туманно.  Такий  листопад.
Вбралися  бісером  висохлі  зонтики  кропу.
Мало  лишилось  в  природі  красивих  принад,
фазу  останню  завершив  осінній  листóпад.

Клени  принишклі  стоять  нерухомо  у  сні,
листя  опале  прилипло  до  мокрої  стежки  –    
не  роздивлюся:  орел  мені  випав,  чи  решка;
капають  краплі  із  неба  холодні  й  рясні.

Крок  із  порогу  роблю  в  володіння  дощу  –  
теплу  оселю  лишила,  взяла  парасолю.
Купол  рожевий  під  сірим  шатром  розпущу,
буду  і  далі  свою  випробовувать  долю.

Мій  ти  ровеснику  перший  в  ряду  до  зими…
Сивий  друзяко,  обшарпаний  мій  листопаде…
Хоч  парасолькою  настрій  довкіллю  розрадим.
Вдарим  в  розпуття  розтоптаними  чобітьми.

Гей,  припини  свій  нудний  і  плаксивий  романс!
Реп  почитай  на  даху,  стрепенися  мій  друже.
Бач,  онде  вабить  до  себе  глибока  калюжа.
Може  поміряєм?  Хтозна,  чи  буде  ще  шанс.
23.11.2017
(Фото  з  інтернету)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761972
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 24.11.2017


Надія Позняк

Коли звисає тиша між двома…

***
Коли  звисає  тиша  між  двома,
немов  пошкоджений  електропровід  -
пронизливо  відчутно:  йде  зима.
Вологі  вечори  -  суцільна  сповідь.

Дивися  у  вікно,  хоч  не  дивись  -
а  листопад  минає  швидкоплинно.
Це  постулат  -  вщухає  падолист.
Лиш  душу  гріють  грона  горобини.

Холодна  сталь  доріг  та  річки  Псла,
і  тиша  Сум  смирення  викликають....
Напевно,  це  і  є  ота  краса,
коли  мовчать,  як  на  порозі  раю.

дистопад  2017  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761967
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 24.11.2017


Стах Розсоха

Я покладу цей вечір на долоню

[b]Я  покладу  цей  вечір  на  долоню
І  заспокою  подихом  своїм.
Щоб  моря  шум  потроху  згас  у  скронях,
І  не  лишилось  ні  думок,  ні  слів.

Нехай  цій  тиші  вистачить  мовчання.
Тривожним  снам  –  зелених  берегів.
І  ранкам  –  сонця,  а  мені  –  незнання,
Про  друзів,  а  тим  більше  ворогів.

На  полотні  з  чернечого  сувою,
Знайду  відбитки  тихих  островів,
Де  хтось  поклав  цей  вечір  на  долоню
І  заспокоїв  подихом  своїм.
[/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699142
дата надходження 07.11.2016
дата закладки 23.11.2017


Світла (Імашева Світлана)

Самоіронічне

                                                                                         **********
                                       Потоне  сонце  в  мороку  видінь,
                                       Глибока  тиша  крила  розгортає  -  
                                       Майне  над  садом  півпрозора  тінь:
                                       О,  я  літаю,  вільно  так  літаю...

                                       Політ  легкий  -  неначе  наяву:
                                       Прозорий  вітер,  небо  і  простори...
                                       А  стрепенуся,  в  дивосвіт  зирну  -  
                                       Заграють  в  небі  стоголосі  зорі...

                                       О,  я  живу  в  ту  неповторну  мить,
                                       Дихання  літа  в  груди  набираю,
                                       Купаюсь  в  вітру  струменях  тугих
                                       І  думкою,  і  мрією  літаю.

                                       Земних  турбот  щоденні  тягарі  -  
                                       На  мить,  на  день  -  нехай  мене  облишать.
                                       Душа-пушинка  рветься  від  землі,
                                       Колише  тиша,  нереальна  тиша...

                                       І  раптом  -  ти:  за  руку  різко  -  смик!
                                       -  Чи  ти  заснула?  я  ж  тебе  гукаю.
                                       Борщ  закипів.  Мій  телефон  десь  зник...
                                       Аеродром.  Я  більше  не  літаю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759661
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 22.11.2017


Крилата (Любов Пікас)

ТАКИ ЩОСЬ ТРЕБА

Таки  щось  треба  змінювати,  люди,
Допоки  світ  нас  носить  на  руках,
Кидає  сонце  промені    на    груди,
Танцюють  зорі  вальс  у    небесах.

Допоки  літом  ще  черешня  родить,  
Вкриває  щільно  гори  взимку    сніг,
Пташина  соло  ранками    виводить  
І  ріки  свій  ще    пам’ятають    біг.

Допоки  ліс  нам  киснем  догоджає,  
Весна  лужку  плете    з  квіток  бриля,
Допоки  поле  годить  урожаєм,
Довкола  Сонця  крутиться  Земля.

Таки  щось  треба  нам  в  собі  міняти,
Не  в  чорній  барві  –  в  білій  вища    суть.
Майбутнє  має  право  існувати.
Не  гоже  нам  його  катами    буть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760567
дата надходження 15.11.2017
дата закладки 16.11.2017


stawitscky

Ховай від мене магію очей

Ховай  від  мене  магію  очей  –
Я  тільки  гість  на  цьому  карнавалі…
Ловлю  твій  погляд  –  ще,  і  ще,  і  ще,
Мені  його  завжди  до  болю  мало.

Рухливих  меж  зачаєні  світи,
І  Рубікон  зоріє  на  овиді.
Та  нестеменно  знаєм  я  і  ти  –
З  полону  масок  не  доліє  вийти.

Щодень  нестримніш  бистрина  тече,
І  втрат  безповоротніх  не  злічити…
Даруй  весняну  магію  очей  –
Я  не  стомлюсь  її  наснаги  пити!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760659
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 16.11.2017


Осіріс

Між нот дощу

                   

Між  нот  дощу  проллюся  восени,
Прозірним  смутком  замаївши  поле.
Провинний  перед  гаєм,  без  вини,
Зігрію  серцем  віття  захололе.

Накину  на  оголений  дубок
Світила  пломінь,  що  пропік  хмарину.
Вітрисько  спеленаю  у  клубок,
В  колисочці  з  опалого  цитрину.  

Присплю  його  так,  ніби  немовля,
Німим  мотивом  трепетної  тиші…

З  останнім  відголоском  журавля,
Душа  розтане  у  мінорній  виші.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760271
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 13.11.2017


Михайло Гончар

Осінь створена Поетом

Глузують  з  мене  ямби  і  хореї:
"Доволі  вже  -  своє  ти  відспівав!  
До  біса  все  в  останній  день  Помпеї.  ..
Допий  чарчину  -  досить  вже  октав!"

Ну  що  ж,глузуйте!  -  Якось  обійдуся.  
Я  зможу  і  без  ритмів  на  одній  струні.
Заплачете,  а  я  ще  посміюся,  
Коли  із  прозою  домовлюсь  навесні.  

Між  іншим  є  ще  анапест  і  дактиль  -
Більш    толерантні  і  підуть  на  компроміс,  
І  знову  заживемо  по  контракту,  
Або  на  віру  без  образ  і  сліз.

І  стануть  в  чергу  знов  до  мене  музи.
Для  них  завжди  знайдеться  хліб  і  сіль.
От  тільки  зараз  вижну  кукурудзи  
І  знову  сяду  за  письмовий  стіл.

Тож  не  знущайтесь  -  є  ж  бо  конкуренти  -
Он  проситься  Олександрійський  вірш...
Вертайтеся  без  сміху  й  сантиментів.
Всі  знають  -  у  гурті  і  борщ  смачніш.  

О,осінь,  осінь!  Я  в  твоїх  тенетах.
І  хоч  дощі,вітри,нема  тепла  -
Ти  для  поезії  придумана  Поетом!  
Люблю  тебе  якою  б  не  була.





: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760207
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 13.11.2017


Віталій Назарук

МИГДАЛЕВЕ ВОЛОССЯ

Грієш  ти  мене  теплом  рожевим,
Це  тепло  знаходиться  в  тобі.
Із  волоссям  ніжно-мигдалевим,
З  поглядом,  де  очі  голубі.

І  довкола  мене  чисте  небо,
Лиш  блакить  відбита  у    очах…
В  них  я  відчуваю  долі  щебет,
Погляд    їх  я  бачу  при  свічах.

Чарівнице,  із  очима  неба,
Де  озерна  сяє  голубінь...
Нам  ще  жити  і  кохатись  треба,
Дочекатись  весняних  цвітінь.

А  тоді  візьмемося  за  руки
І  удвох,  як  в  молоді  роки…
Ми  підемо  знову  через  луки,
Квіти  пригорнувши  до  щоки.

Не  змінили  колір  твої  очі
І  волосся  мигдалеве  теж.
Часто  прокидаюсь  серед  ночі,
Наче  ти  в  саду  на  мене  ждеш.

І  біжить  по  тілу  тепла  хвиля,
Це  рожеве  вигране  тепло.
І  збирає  у  кулак  зусилля,
Що  навіки  в  серці  залягло.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760069
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 12.11.2017


Серафима Пант

Дай мені змогу побачити титри до сну

Дай  мені    право  назватися  не  ідеальною,
Дай  мені  змогу  себе  у  собі  віднайти  –
Буду  найбільшою  світу  очей  твоїх  тайною:
Вмію  палити  і  зводити  знову  мости.

З  берегом  берег  поєднані  водами  пристрасті  –  
П’ють,  захлинаючись,  спраглі  в  мандрівках  серця.
Їх  не  спинили  у  пошуках  болі    та  відстані,
Тільки  не  знають  –  кінцева  зупинка  оця.

З  мосту  стрибаю  у  воду  бурхливу  взаємності:
Не  самогубство  –  трима  еластичний  канат.
Я  надберу  у  долоні  любові  й  натхненності,
Щоб  окропити  вздовж  річки  окрилення  сад.

Права  на  вибір  не  прошу  –  завжди  його  матиму.
Ним  заміновую  відступ.  За  мною  не  йди!
Зви  це  як  хочеш:  упертістю,  дурістю,  фатумом.
Не  дозволяю  наземно  трапляти  сюди.

Знову  стою.  Банджі-джампінг  постійний  виснажує.
Я  не  спинюся,  хоч  важко  цю  ношу  нести.
Йдуть  подорожні  –  оазою  стануть  насадження,
Зрошені  щастям  і  болем  кохання  води.

Дай  мені  мочі  –  я  ледве  тримаюсь  за  поручень.
Часу  до  вибуху  менше,  і  меншає  сил.
Ти  лиш  чекаєш  у  річці  з  піраньями  –  боляче.
Знаю,  впіймаєш,  якщо  не  розкрию  я  крил.

Крила  розправлю!  Природою  птаха  наділена,
Та  не  у  вись  від  вогню  –  я  до  тебе  шугну.
Крапля  остання  ти  саду  квітучого  втілення.
В  серця  свого  віднесу  тебе  вічну  весну...

Дай  мені  змогу  побачити  титри  до  сну.




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759884
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 11.11.2017


Яна Бім

Внутрішнє бурмотіння (думки 3)

Таке  собі  внутрішнє  бурмотіння  з  приводу  чогось,  або  і  без  нього,  дещо  з  часів  модераторства  в  неактивній  групі))

Людині  можна  багато-що  заборонити,  але  заборонити  мріяти  собі  не  в  силі    й  сама  людина.
**********************
Якщо  сумніваєтесь  подзвонити  чи  ні  –  краще  видаліть  номер.
************************
Переконання,  що    кохання  врятує  світ  –  не  врятує  одну  людину  від  самотності.
*****************************
Те  що  холодно  надворі  –  то  не  біда.  Холод  у  душах  –  ось  лихо.  І  на  відігріти  чаєм  з  медом.  Часом,  навіть  іншим  душевним  теплом  не  розморозити.  Як  же  важко  тій  людині  жити  з  тією  вічною  мерзлотою  у  грудях...  А  з  мерзотою  жити  ще  важче.
*****************************
Хто  ж  спить,  коли  натхнення  пише...
****************************
Хамелеони  для  захисту  змінюють  колір  шкіри.  Політичні  хамелеони  змінюють  саму  "шкіру".  Не  легко,  мабуть,  старатись  при  будь-якій  владі  бути  при  владі.  
***************************
Не  залишив  сліду  ні  в  моєму  житті,  ні  в  серці,  ні  в  долі...  проте  в  пам'яті  і  у  душі  наслідив,  що  й  не  прибереш...
****************************
Кожна  історія  кохання  має  своє  щастя  і  свою  журбу,  це  нормально...  Зле,  коли  ви  обоє  називаєте  вашу  історію  кохання  бідою...  
*****************************
Не  варто  псувати  собі  настрій,  а  тим  більше  життя,  через  те,  що  на  вас  не  так  глянули,  не  вірно  подумали  про  вас,  чи  зле  сказали...  не  варто  нервувати  через  випадкових  людей  -  за  мить  вас  забудуть,  тож  і  ви  -  не  звертайте  уваги...  не  варті  вони  того.
*****************************
Завжди  дивувало,  як  люди  заповняють  анкету  на  знайомство,  чи  пишуть  про  пошук  жінки  чи  чоловіка,  а  далі  список  вимог:  вік,  вага,  ріст,  колір  очей  та  інші  параметри...  Смішно  трохи:)  Наче  у  кохання,  щастя  і  випадку  є  параметри…
****************************
Людина  без  віри  –  свічка  без  вогню.  (можливо  це  не  лише  моє))))

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759810
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 11.11.2017


Радченко

Калейдоскоп пройдешніх днів (акро)

[b]К[/b]алейдоскоп  пройдешніх  днів    —
[b]А[/b]корди  спогадів  яскраві.
[b]Л[/b]истає  вітер  книгу  снів,
[b]Е[/b]скізи  мрій  забуті,  давні.
[b]Й[/b]мовірно  сум  їх  обрамля,
[b]Д[/b]авнішній  сум,  та  не  пройдешній.
[b]О[/b]зветься  тихо,  десь  здаля,
[b]С[/b]покійний  надто,  не  тутешній.
[b]К[/b]артати  марно  знов  себе,
[b]О[/b]брази  згадувати  смішно.
[b]П[/b]роходять  дні,  минає  все,

[b]П[/b]рокльони  посилати  грішно.
[b]Р[/b]іка  життя  в  осінню  тиш
[b]О[/b]горнута  і  легко,  й  ніжно
[b]Й[/b]  на  березі  густий  спориш
[b]Д[/b]рімає  затишно  і  втішно.
[b]Е[/b]кстравагантність  й  дивний  шарм  —
[b]Ш[/b]аблонності  не  зна  природа.
[b]Н[/b]езмінне  лиш  минуле  й  нам
[b]І[/b]з  ним  нелегко.  Як  заброда
[b]Х[/b]овається  не  знамо  де,

[b]Д[/b]о  нас  у  спогади  приходить,
[b]Н[/b]астирно  в  світ  свій  знов  веде
[b]І[/b]  ми,  затамувавши  подих,
[b]В[/b]  минулім  знайдемо  себе.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759798
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 11.11.2017


Осіріс

Пейзаж у стилі лофт

   

Уярмляючи  простір  силами,  
Понад  мідною  квіткою  ружі,
Веселкує  метелик  крилами
У  облізлому  сріблі  калюжі.

Шпориша  дротянисті  локони,
Нанизавши  роси  краплини,
Павутиння  мотають  в  кокони,
Що  тиранить  волошок  стеблини.  

Сонце  плавить  в  світанках  темряву,
Ріже  обрій  хмарин  пір’їною.
Умиває  безсоння  кіптяву,
Веремією  солов’їною.

В  арматуру  гілляччя  ржавого,
Сталь  упаяно  гострого  листя.
Сонях  тінню  стовпа    безглавого,  
Полуниць  батогує  розхристя.

На  бетоні  ставища  вилами
Вітер  дряпає  хвилі  дужі…
Веселкує  метелик  крилами,
В  стилі  лофт  понад  злитком  ружі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759436
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 09.11.2017


Осіріс

Світанкові морени

       
Ранок  ходить  по  кімнаті,
Перебором  світла  струнок.
Тіні  гілочок  пихаті,
Ладять  на  стіні  малюнок.

Ось  хвилюється  у  вітрі
Щогла  серед  океану…
Лист  ковзнувши  по  палітрі  -
Білку  дряпає  неждану.

Кущ  жасмину,  мов  цунамі,
Поглинає  шафи  глянець…
Сонях  в  чималій  панамі
Глухо  спить.  Як  мексиканець.

Щупальці  морського  спрута,
Хмелю  корчаться  лозою...
Лійка  у  садку  забута,
Витріщається  козою.

«Це  реальність,  чи  видіння?»  -
Не  збагну  ніяк  з  просоння.
І  псує  усе  творіння
Кіт,  що  сів  на  підвіконня.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758772
дата надходження 04.11.2017
дата закладки 09.11.2017


rutzt

Цей вечір ніби створений для мене…

Цей  вечір  ніби  створений  для  мене,
І  ці  зірки  –  живий  небесний  шрот,
І  простір,  що  ховає  незбагненне,
Яке  у  нього  кинув  Саваот.
І  ці  дерева,  втомлені  і  тихі,
І  ці  вогні  блукаючі  шляхів,
І  мандри  думки  у  краї  утіхи,
Та  радості  без  дна  і  берегів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759220
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 08.11.2017


Вадим Димофф

Прозорий трунок ранньої весни…

Прозорий  трунок  ранньої  весни
Вже  напуває  мовчазні  дерева.
Хоча  вітри  дзвенять  ще  кришталево,
У  срібнім  камертоні  далини.

Сусідський  кіт,взірзевий  дотепер,
Вже  десь  почав  найпершу  серенаду...
Солодка  ж  млість  передчуття  розради
Згадала  спадок  лицарських  манер...

В  повітрі  пахне  пролісками.  І,
Над  юрбами  змарнілих  перехожих,
Летить  Любов,  на  Божий  усміх  схожа,
В  небесному  звабливому  вбранні...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720161
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 05.11.2017


Елена Марс

Пробач мене, Любов

Жива  в  моїй  душі  така  надія:
Позбавитись  всіляких  протиріч.
Шкода,  що  не  навчилася,  не  вмію
Сумнівне  виливати  в  темну  ніч.

Щоб  зранку  прокидатися  -  новою.
Щоб  впевненим  відчувся  кожен  крок.
Хоч  дружній  ранок  з  мутною  імлою,    
Але  -  мудрець,  Не  злий  його  пророк...  

Чому  ж  оте  осяяння  приходить
Так  рідко?..  Все  життя  -  на  терезах.
...  Складна  людини  внутрішня  природа,
Частіше  шлях  до  мрій  вбиває  страх.

А  хочеться  відкинути  сумнівність
Й  довіритися  мріям...  "Гей,  агов!.."  -
Зовуть  мене  відлунням...  Тільки  відстань
Не  меншає...  Пробач  мене,  Любов...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758483
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 03.11.2017


Олена Жежук

Знайти себе…

Опало  листя.  Холодно.  Стоять
Оголені  й  обвітрені  дерева.
І  п'є  земля  барвисту  благодать,
Що  вчора  золотила  обрій  неба.

А  небо  плаче,  як  горить  земля,
Про  щось  шепоче  листя  в  круговерті.
В  цей  час  печалі  в  пісні  журавля
Знайшла  
                     себе  я
                                 в  справжності  
                                                                         відвертій...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756725
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 03.11.2017


Наташа Марос

ОХРИСТА…

Загуляла  з  дощами  охриста,
Упилася  туманом  в  рову
І  своє  жолудеве  намисто
Розгубила  у  мокру  траву...

І  включала  музики  на  повен,
Аж  у  сні  ворушилась  зима;
І  хитала  примерзлий  вже  човен,
Наче  розуму  в  неї  нема...

Ще  стриптиз  танцювала  з  вітрами,
Довгі  коси  вплітала  в  гілля...
І,  весела,  не  спала  до  ранку,
Аби  тільки  гуляла  земля...

Гей  ти,  Осене,  п'яна  чаклунко,
Годі  пити  вино  молоде,
Забирай  вже  свої  подарунки
І  ховайся,  бо  холод  іде...

Лиш  сміється  -  нічого  не  чує,
Мочить  ноги  в  пошерхлій  воді,
Бо  гарячку  її  полікує
Повний  місяць  в  часи  сновидінь...

Заховає  в  останньому  листі,
Приколише  змарнілу  й  тоді
У  її  жолудевім  намисті
Дуже  солодко  спиться  рудій...

                   -              -              -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758496
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 03.11.2017


Валя Савелюк

ВІДБИТОК

…золото  і  вісон:
намалювала
на  глянцевій  білій  поверхні
хату  на  троє  фасадних  вікон…

…у  години  вечірні,  
коли  світло  вмикається  у  приміщенні  –
відбивається  хата  моя  у  площині
віконного  скла  міської  кухні…

а  за  склом  –  розсипами  дрібні,  
як  далекі  зірки  і  планети,  міські  вогники  і  вогні

за  відповідної  відстані,
під  ретельно  дібраним  спрямуванням  зору,
дивлюся  через  відбитий  у  склі  
малюнок  прозорий  
на  окремий  вогничок,  що  знадвору:
треба  мружитись  і  пригинатись  мені,
щоб  опинився  вогничок  
як  ніби  у  крихітному  вікні
хатини,  що  намальована  
на  протилежній  глянцевій  білій  поверхні

...зникає  у  чорному  завіконні
біле  глянцеве  тло,
і  ніби  в  моїй  ожилій  хатині  –
горить  світло…

як  і  було  –
затишно…  тепло…

02.11.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758361
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 02.11.2017


rutzt

Я мушу бути

Я  є.  Я  є.  Я  мушу  бути,
Якщо  уже  прийшов  на  світ,
В  годину  радості  чи  скрути
Живу.  Творю.  Стираю  піт.  
Я  кроками  дзвоню  у  вічність,
І  сам  на  вічність  ту  кричу,
Нудьги  ламаю  канонічність,
Деру  на  клапті  днів  парчу.
Ні,  я  не  стану  сірим  пилом,
Не  змиюсь  порухом  води,
Моя  душа  тече  чорнилом,
Даючи  іноді  плоди.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758297
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 01.11.2017


Наталя Данилюк

Останні барви осені

Останні  барви  осені  –  скупі,
Так  мало  в  них  експресії  і  блиску…
Вже  золотень  дистанцію  пробіг,
Підвівши  за  собою  жирну  риску.

Ні  звуків,  ні  вібрацій,  ні  тепла,
Лиш  де-не-де  ще  гупають  ранети,
Лише  густа  передзимова  мла
І  листя  обгорілі  трафарети.

І  сухозлітка  вранішніх  калюж  
З-під  подиху  осіннього  морозу.
О  листопаде,  увійди  й  поруш
Цю  атмосферу  сонну,  безголосу!..

Коли  душа  –  розтрощене  вікно,
В  яке  надривно  завиває  осінь,
Коли  слова,  як  вимерзле  зерно,
А  ти  ще  й  досі  плодоносиш,  досі…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758048
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 31.10.2017


Дантес

Я не вірю потустороннім

Я  не  вірю  потустороннім,
Хай  уважні  вони  і  чуйні:
В  них  цукерочка  на  долоні,
А  між  пальцями  -  шип  отруйний.

З  Боголюбського  і  понині
Не  міняють  вони  натури:
Лізуть  в  Неньку  сусідські  свині,
Загорнувшись  в  ведмежу  шкуру.

Не  стосується  нас?  Так  знайте:
Кожен  ранок,  в  обід  і  в  вечір
Лізе  ворог  на  наші  сайти,
Тільки  шкури  тепер  -  овечі.

Голосочком  невинним  блеють,
Щиро  так  заглядають  в  очі,
Рецензують  медком-єлеєм,
От  і  тануть  серця  дівочі.

Привічають  лихих  данайців,
Ледь  не  моляться  на  гостинці...
(Льова  Троцький  ще  насміхався
Над  наївністю  українців)

І  везе  нам  троянська  кляча,
Що  брехливі  в  нас  журналісти,
Що  майдани  у  нас  проплачені,
А  на  Сході  -  самі  садисти.

Що  по  дітях  стріляєм  "градом",
Що  затуркані  і  пропащі,
Бо  така  в  нас  злочинна  влада...
І  виходить,  що  їхня  -  краща.

Гени  пальцями  не  розтерти,
Ворог  хитрий  і  поки  сильний.
Будьмо  мужні  і  будьмо  вперті.
А  найперше  що  -  будьмо  пильні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670013
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 31.10.2017


Ярослав К.

Душа может стать и светлее и чище

Навеяно  двумя  последними  катренами
стихотворения  Елены  Марс

"Как  жаль,  что  с  годами  так  портятся  души".

Здесь  приведены  два  последних  катрена,
надеюсь,  я  не  вырвал  их  из  контекста.


...  Как  жаль,  что  с  годами  так  портятся  души.
В  них  мало  чего  остаётся  из  детства...
Они  обретают  такое  "наследство",
С  которым  никто  не  становится  лучше.
   
Не  станет  душа  ни  светлее,  ни  чище.
Молись  -  не  молись  -  бесполезное  дело.
Коль  лучшее  что-то,  с  годами,  истлело,
Всё  то,  что  осталось  -  зола,  пепелище.

Полный  текст  на  страничке  Елены  Марс  по  адресу:

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751944
Надеюсь  на  понимание  автора  оригинала.


Когда  мы  под  вечер  купаем  младенца,
То  делаем  ванночку  часто  на  травках,
Потом  заворачиваем  в  полотенце,
Какой  ангелочек!..  А  запах...  А  запах!..

Потом  человек  потихоньку  взрослеет,
Конечно,  приходится  чаще  купаться,
Теперь  ему  надо  водичка  теплее,
И  дольше  приходится  там  бултыхаться.

Однако,  чуть-чуть  потрудившись  мочалкой,
Выходит  он  всё-таки  чистым  из  ванной,
И  времени,  чтобы  помыться  -  не  жалко,
Иначе,  и  потный  он  будет,  и  грязный.

Вот  так  и  души  свет  со  временем  меркнет,
Грехов  набирается  больше  и  больше.
Когда  ж  человек  обращается  к  церкви,
То  каяться  тоже  приходится  дольше.

Ведь  церковь  -  такая  духовная  баня,
Где  можно  от  грязи  духовной  омыться,
А  чистосердечное  покаянье
Последнего  грешника  делает  чистым.

Давайте  мы  вспомним,  хотя  бы,  Закхея*  -
Он  полсостояния  выделил  нищим,
Обиженным  он  возместил  все  потери,
И  стала  душа  и  светлее,  и  чище.

Да  что  говорить,  и  последний  разбойник**,
Что  приговорён  был  с  Христом  на  распятье,
Одну  лишь  молитву  смог  к  Богу  промолвить,
И  Он  его  с  радостью  принял  в  объятья.

Молитва  от  сердца  -  великое  дело,
Она  бесполезна  -  когда  лицемерна,
Когда  всё  живое  настолько  истлело,
Что  не  замечаешь  ты  собственной  скверны.

Христос  говорил,  чтобы  были,  как  дети,
За  наших  грехов  не  держались  "наследство."
И  чтобы  последовать  этим  заветам,
Есть  исповедь  в  храме  -  вернейшее  средство.

И  если  на  сердце  зола,  пепелище,
То  это  внутри  ощущается  голод,
Духовной  его  утолять  надо  пищей,
Ведь  это  зовёт  нас  Божественный  Голос...


*Евангелие  от  Луки,  гл.  19  (1-10)
**Евангелие  от  Луки,  гл.  23  (41-43)

На  иллюстрации  обращение  мытаря  Закхея.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756109
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 30.10.2017


Лія Лембергська

Таїнство ночі

Лунко  бруківкою  цокає  вечір,
Хвацько  з  пітьмою  у  танці  кружляє...
Паморозь  шаллю  кидає  на  плечі...
Нічку  ревниву  втіша,  обіймає...
Місто  дрімає,  лиш  ратуша  сонна,
Сумно  зітхнувши,  рахує  літа...
В  неба  покоях  іскристо-бездонних
Зірочці  місяць  косу  запліта...
Листя  вже  спить,  потомившись  від  танців...
Солодко  снить  запальную  весну...
"Па"  свій  останній  кружлятиме  вранці...
Потім  під  ковдру  приляже  ясну...
Стихло  усе...  заколисане  снами...
Лише  спів  Ангелів  тихо  бринить...
Завтра  прокинеться,  вмите  дощами,
Місто  моє...  
     а  сьогодні...  
           тсссс...  спить....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757765
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 30.10.2017


Осіріс

Безвітря

                         
Шепоче  листопад  у  глушині,
Стікаючи  в  безвітрі  до  коріння.  
У  мли  дубок  вимолює  прозріння.
Дарує  клин  свій  лемент  вишині.

Котом  осока  лащиться  до  ніг,
По  зрадницьки  кахикає  сухотно.
Скрадає  кураїна  безтурботно
Недовгочасний  заячий  барліг.  

Маслина  вводить  у  блаженства  транс,  
Пахучих  грон  бурштиновим  сузір’ям.
Хизується  фазан  коштовним  пір’ям,
Наспівуючи  гикавки  романс.

Метеликами  ліпиться  на  корч,
Грибів  цибатих  крейдяна  ватага.  
Їх  мухомора  гніває  засмага,
Що  козириться  з-під  галуззя  сторч.
 
А  на  горбочку,  в  теплім  промінці,
Лисиця  Осінь  мружиться  лукаво…
Скубне  шерстини  вітерець  ласкаво,
Затисне  павутинням  у  руці.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756569
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 22.10.2017


Олекса Терен

ОСIННIЙ ЛIС

Почуйте,  як  падає  листя
"Дощем"  у  пожовклу  траву,
Збирайте  цi  звуки  з  грибами
Вiзьмiть  неба  синь  голубу...
Вiзьмiть  шепiт  трав  пiд  ногами  ,
Вплетiть  сонця  промiнь  мiж  крон  ,
Несiть  цю  палiтру  до  дому
Потрапте  до  звукiв  в  полон.
У  пам"ятi  все  закарбуйте,
Поставте  в  якийсь  закутОк,
А  потiм  ,  як  буде  потреба  ,
Розпутайте  звукiв  клубок.
Згадайте,  замруживши  очi  ,
Що  листя  шептало  для  вас  ,
Коли  у  прощальному  вальсi
Воно  вiдмiряло  ваш  час.

Несiть  цю  палiтру  до  дому
На  спомин  про  те  ,  що  було
Нехай  вас  зимовими  днями
Зiгрiє  цих  звукiв  тепло.

22.10.2017  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756571
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 22.10.2017


ptaha

…І настане осінь

Німий  сезон.  Поезії  ні  краплі:
Душа  волога,  та  іще  не  час.
Стомився  виноград,  вином  набряклий,
Чекати,  доки  з’явиться  Мідас.

А  хтось  уже  гілок  торкнувся  клена  –  
І  він  стоїть  черлено-золотий.
І  тінь  чиясь  майнула,  мов  крізь  мене,
Залишивши  монетами  сліди.

Прокляття  силу  не  збагнеш  одразу  –  
Чеканить  промінь  жилки  на  листках.
Цей  дар  богів  не  кращий  за  проказу.
Покайся,  царю.  Понесе  ріка

Лелітки  літа.  І  настане  осінь.
І  клен  зітхне,  зронивши  жовтий  лист.
Не  золота  –  дощу  душа  попросить
І  щоб  краплини  римами  взялись…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756467
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 22.10.2017


Окрилена

Гойдалка

[img]https://i04.fotocdn.net/s23/56/public_pin_l/249/2580346935.jpg[/img]
Це  природно,  що  дощі  готичними
вп’ялись  вежами  у  неба  лазурит.
Ми  йдемо  промоклими  узбіччями,
час  як  листя  під  ногами  шарудить  .

Хочеш,  я  мовчатиму?  І  диханням
збавлю  чорноту  у  стінках  шкарлупин,
у  яких  ми  сховані  горіхами
доки  терпко  і  туманно  править  сплін.

Сторожко,  багрянцево  і  вітряно,
по-осінньому  рецептори  гірчать.
Світ,  неначе  гойдалку  розхитано
від  васабі  жовтня  у  Твоїх  очах.
[img]http://proxy10.media.online.ua/uol/r2-9732b662a0/57e2c42187257.jpg[/img]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756209
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 20.10.2017


макарчук

Можна власну душу не бруднити

В  усі  часи  можливість  є  в  людини
Своєю  честю  не  крутить,  як  дишлом.
Це  страшно,  вистрілять  якщо  у  тіло,
Коли  стріляють  в  душу  -  ще  страшніше.

То  не  біда,  коли  летять  прокляття  -
Той,  хто  прокляв,  за  це  в  стократ  отрима.
Погано,  меч  коли  по  рукояття
Якась  мерзота  всаджує  у  Віру.

Не  можна  чистим  все  життя  прожити:
Не  вистачить  ні  одягу,  ні  хисту.
Та  можна  власну  душу  не  бруднити
Й  не  дати  вбити  віру  щиру  й  чисту.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756191
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 19.10.2017


Яна Бім

Не ми…

Ти  спиш  собі  спокійним  сном,
А  за  вікном,  а  за  вікном  –
Зима  вмивається  слізьми  –
Є  ти  і  я,  не  –  ми,  не  –  ми...
Усе  пройшло.  Усе  –  прощай!
Що  не  здійснилось  –  вибачай...
Дружби  мені  не  пропонуй  –
Совість  почуй,  совість  почуй.
Для  мене  пустка  навкруги...
Не  вороги,  не  вороги,
Але  так  склалось,  що  до  віку
Звезла  весна  із  мого  ліку.
Дощем  заплакала  зима  –
Є  тільки  я,  а  нас  нема...
Є  тільки  ти  і  бачиш  сни,
Але  у  них  не  ми,  не  ми... 18.02.2009

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387640
дата надходження 25.12.2012
дата закладки 19.10.2017


Андрей Кривцун

Жёлтые слёзы осени

Жёлтые  слёзы  осени
Падают  целый  день.
Тучи  дождями-косами
Возятся  по  земле.
Вечером  незаметно  так
Слизан  ещё  кусок
Света  (давно  не  светлого)  -  
Ближе  стал  зимний  сон…

Жёлтые  слёзы  осени
Капают  на  траву  –  
Ту,  что  покрылась  проседью
Инея  поутру.
И  обнимает  крыльями
Птица-печаль  меня.
Всё,  что  недолюбили  мы
Вдруг  вспоминаю  я.

14  октября,  2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755993
дата надходження 18.10.2017
дата закладки 18.10.2017


Nino27

Неспокій…

[b][i]Неспокій    на    душі
і    день    холодний    хмуриться,
Щось    в    осені    засмучена    пора...
У    небі    сірому
ворони    крячуть,  журяться,
Ще    літнього    шукаючи    тепла.
Ви    ж  мудрі    ворони,
прадавню    правду    знаєте  -
Чом    додаєте    серденьку    жалю?
Облиште,  ворони,
даремно    там    шукаєте...
Стою    в    сльозах...
Теж    літечко    люблю.[/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755896
дата надходження 18.10.2017
дата закладки 18.10.2017


rutzt

Звична, як вічність, історія…

Звична,  як  вічність,  історія:
Хмари  півнеба  обклали,
Місяць  рахує  калорії,
Схуднути  хоче  надалі.
Тихо  складається  фабула,
Блимають  світлом  оселі,
Ходить  двірник  мов  сомнамбула,
Жовтень  змітає  з  панелі.
Туї  застигли  у  готиці,
Вітер  бурмоче  промову,
Час  зупинивсь  і  не  котиться,
Певне,  йому  тут  чудово.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755836
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 17.10.2017


Akimova

Прованс

Там,  в  Провансе,  на  юге  Франции
Солнца  трепетные  лучи
По-особому  преломляются,
Не  мучительно  горячи.

Терракотой    и  нежной  охрою
Разливается  мягкий  свет.
И  умчавшеюся  эпохою
Бархатистый  оставлен  след.

Там  художника  сумасшедшего
Гениальность  хранит  земля,
В  желтизну  облаков  ушедшую
И  в  лавандовые  поля.

И  возносят  к  чему-то  высшему
Из  далёкого  далека
Над  кроватью  пастелью  выцветшей
Балки    старые    потолка.
………………….

Там  и  луны  другие  –  тёплые,
Не  одна  над  Арлем  луна.
Приезжают  в  Прованс  влюблённые.
Я  влюблённая,    но    одна...

Потому  и  гляжу  я  издали,
Потому  и  заказан  путь,
Потому  и  стихи  не  изданы.
Потому  всё...    когда-нибудь…

[i]2017[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755293
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 17.10.2017


гостя

Ліричний… відступ…



Одна  хвилина  тиші…
Й  синій  мох
Згортає  панораму  твого  міста…
І  це  уміння  плакати  удвох,  
Цей  сплін  вогню-
 лише  ліричний  відступ

На  фоні
Абсолютної  пітьми.
(по  контурах  душі  спливають  свічі)
Цілющий  мед  на  квітах  бузини
Спотворює  реальність.  
   Беатріче,

Де  вихід
З  підземелля,  і  де  вхід?
Таємний  орден  збирачів  у  зграю.
Тримай  ці  береги,  бо  гусне  лід
На  перестінках  
   сонячного  раю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755705
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 17.10.2017


Наталя Данилюк

О часе, пригальмуй на хвильку біг…

О  часе,  пригальмуй  на  хвильку  біг,
І  блискавично  не  лети  повз  мене!..
Вже  світлофорить  осінь  вздовж  доріг
Багряним,  теракотовим,  зеленим.

Ще  ніби  вчора  літо  провела,
А  нині  жовтень  перетнув  екватор.
Чомусь  так  мало  справжнього  тепла,
Зате  леткого  блиску  забагато

У  вулику  людської  суєти,
Де  нерви  не  живі,  а  синтетичні!..
Цей  світ  давно  з  наукою  «на  ти»,
А  що  душа?  Як  нетрі  фантастичні  ─

Непроходима  хаща,  глухомань,
Де  що  не  крок  –  сліпі  космічні  діри…
Як  часто  між  земних  поневірянь
Людині  бракне  спокою  і  віри,

Щоб  осягнути  серцем  глибочінь,
Просканувати  поглядом  висоти
І  підібрати  кодові  ключі,
Й  замки  небесні  позривати  всоте…

І  духом  життєдайної  весни
Наповнити  кожнісіньку  судинку,
Допоки  час  тебе  не  розчинив
В  галактиці,  мов  зоряну  пилинку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755456
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 15.10.2017


Галина_Литовченко

Задощило, розверзло, залистопадило…

(З  карпатських  замальовок)  

Задощило,  розверзло,  залистопадило,
розкотились  із  базарів  кавуни,
вбралось  в  бісер  павутин  осіннє  прядиво,
з  полонин  повзуть  в  долини  табуни  
сірих  хмар,  таких  обвітрених,  насуплених
на  вчорашній  чи  на  завтрашній  вже  день.
Зирить  дуб  старий  у  сивий  простір  дуплами,
дістає  мізки  нав’язлива  міґрень.
Пелюстки  капустелян  в  траві  згубилися,  
дощ  розмив  старе  каміння  на  соші.  
Я  в  плащі  з-під  парасольки  роздивилася  
сум  у  горах.  Те  ж  відчула  і  в  душі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755443
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 15.10.2017


Галина_Литовченко

Сонце сховалось за річку…

(З  карпатських  замальовок)

Сонце  сховалось  за  річку,  
щулиться  обрієм  день,
вечір  запалює  свічку,
гори  співають  «Марічку»
і  про  смерічок  пісень.
Місяць  на  голос  трембіти
робить  невпевнено  крок.
Вже  скористалася  літом  
нічка,  проворна  кобіта,
й  намолотила  зірок.
Ними  засіяла  хмари,
наче  ґаздиня  ріллю.
Із  полонини  отара
тюпки  біжить  до  кошари.
Хлопцям  на  руки  зіллю.
Чиста  з  потоку  водиця
втому  здолає  умить
і  чабанові  присниться
ніччю  розкішна  копиця.
Мила  під  зорями  спить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755442
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 15.10.2017


Галина_Литовченко

З карпатських замальовок

***
Скинула  хмара  зайву  вологу,
день  у  сльоті.
Всякій  погоді  дякують  Богу,
землі  святі.
Ринули  з  гір  під  ворини  потічки  –  
бистра  вода.  
Жінка  у  шибці:  коси  без  стрічки  –  
немолода.
Вже  спорожніли  гнізда  лелечі  –  
в  вирії  птах.
Хустка  з  вігоні  кутає  плечі  –  
діти  в  світах.
Виткала  в  скриню  всім  по  вереті  –  
плетиво  з  дум.
В  синіх  Карпатах  холод  на  злеті,
глипає  сум.
З  вулиці  вікна  дощ  помережив,
висне  туман.
Поміж  садиб  розпливаються  межі  –  
царство  оман.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755307
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 14.10.2017


гостя

Бентежна… відстань…



Десь  на  червоній  
лінії  вогню
палають  маки  приворотним  цвітом.
Безпечна  –  відстань  пострілу…  в  меню  –
черства  скоринка
     бабиного  літа.

Навчи  прощатись
сонячно,  коли
огорне  місто  темрява  суцільна.
Не  бійся  обпектися!  розділи
цю  поминальну
   трапезу  вечірню.

Відвертий  танець  
відчаю.  Тоді
вплети  в  зелені  коси  срібні  нотки.
…  бентежна  відстань  –  кола  по  воді.
…  малина  
   до  опівночі  солодка

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755061
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 13.10.2017


Хлопан Володимир (slon)

Петрова брама

Чи  є  хто?!  
Петре,  поспішай  до  брами!
І  не  кажи,  що  загубив  ключі
Багато  нас.  
А  ще  ж  ідуть  за  нами
таких,  як  ми  солдатів,  
тисячі

Не  гоже,  кажеш,  берцями  до  раю?
То  ж  Ваша  воля?!  
Так  воно  вже  є,
що  на  війні  солдат  лишень  стріляє
а  Бог,  відомо,  кулі  роздає

Ти  підкажи  -  
куди  до  Михаїла?
Де  воїнства  небесного  комбат?
Туди  рушаймо!  
Хлопці,  полетіли
Там,  що  не  ангел  -  
як  і  ми  
солдат!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754983
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 12.10.2017


majra

Я неминучість осені приймаю

Я  неминучість  осені  приймаю,
Вона  тихенько  стукає  в  вікно.
А  я  гостинно  двері  відчиняю,
Так  є...  так  буде...  так  було  давно.

Вона  приносить  ягоди  калини,
Багряне  листя  і  погожі  дні.
А  я  рахую  золоті  хвилини,
Так  щедро  подаровані  мені.

Сплету  вінок  кленовий,  мов  корону,
Коралі  з  горобини  одягну.
З  лози  зніму  я  виноградні  грона,
Вклонюсь  землі  і  неба  досягну.

На  мить  затихне  вітер  в  верховітті,
В  осінніх  барвах  сонце  розцвіте!
Як  просто  й  геніально  жить  на  світі,
Все  геніальне,  як  завжди  -  просте!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754895
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 12.10.2017


Евгений Познанский

СВЯТОШИНЫ ВОРОТА

Ох,  суровые  ветры  с  Днепра  налетели,
По  окрестным  лесам  скрип  деревьев  да  стон,
Дремлет  братия  вся  по  пещерам  и  кельям,
Спит,  вкушая  короткий  монашеский  сон.

И  такая-то  ночь  эта  вышла  лихая,
Волк  не  всякий  теперь  на  добычу  пойдёт,
Но,    обитель    святую  свою  охраняя,
Как  всегда  брат-привратник  стоит  у  ворот.

Ни  со  зримым  врагом  не  страшится  он  встречи,
Ни  с  бесплотным,    хоть  видели  тут  и  таких,
Черной  рясой  простой  лишь  окутаны  плечи,
Хоть  кольчуга  и  явно  привычней  для  них.

Был  при  постриге  он  наречен  Николаем
Он  охотно  несёт  самый  тягостный  труд,
Но  нередко  былое  его  вспоминая
Братья  князем  его    всё  зовут  и  зовут.

Он  принял  добровольно  монашества  ношу
И  от  титула  князя  легко  он  отвык,
И  приятней  когда,  как  ребенка,  Святошей
Называет  его  добрый  инок  старик*.

Да,  такой  он  и  был.  Мальчик  тихий,  хороший,
Не  любивший  кровавых  охот  да  забав,
Потому-то  его  звали  с  лаской:  Святоша,
Хотя  полное  имя  ему  Святослав.

Княжич  знал:    Святослав  имя  предков  великих**,
Побеждавших    огромные  орды  врагов,
Кто  для  русской  земли  был  надежной  защитой,
О  которых  гремят  песни  всех  гусляров.
 .
И  тогда  он  мечтал,  хоть  и  мягок  был  правом,
Как  однажды  дружину  он  сам  поведёт,
Как  сравняется  с  предком  своим,  Святославом,
Как  прославит  его  за  победы  народ.

Хоть  в  ученье  добился  больших  он  успехов,
И  за  книгой  порою  сидел  до  утра,
Но  пьянил  мальчугана  звон  сладкий  доспехов,
Меч  тяжелый  казался  желанней  пера.  

Но  как  вырос  Святоша,  сам  став  Святославом,
И  воссел  на  уделе  врученном  отцом,
То  увидел,  в  каком  хороводе  кровавом
Заплясала  земля  в  ослепленьи  своём.

Полюбили  свои  со  своими  же  драться,
Где  походы  былые?  Они,  точно  сон,
А  от  половцев,  злобных  степных  сыроедцев
От  Рязани  до  Луцка  плач  горький  да  стон.

И  когда  страшных  бед  переполнена  мера,
Межусобная  брань  всех  бросает  на  всех,
Остаётся  одна  Православная  вера
И  души,  и  народа  последний  доспех.

Озверелых  и  диких  она  примиряет,
Вечных  истин  Христовых  растит  семена,
Не  того  ль  против  церкви  всегда    выступает
В  самых  разных  личинах  один  сатана.

И  понял  юный  князь:  в  правде  Бог,  а  не  в    силе,
Пусть  кто  хочет  берёт  княжий  меч  да  печать,
То,  что  братья  мечём  да  вином  погубили,
То  молитвой  и  словом  он  будет  спасать.

Пусть  его  не  поймут  даже  братья  родные,
Он  простит  все  ошибки  и  споры  родным,
Но  пойдёт  непременно  в  великий  град    Киев,
Но  не  к  князю,  а  прямо  в  пещеры,  к  Святым.

Пусть  соперник  спокойно  владеет  уделом,
Он  теперь  себе  путь  избирает  иной.
Оставалась  казна.  Что  бы  с  нею  мог  сделать,
Князь  обычный,  владыка  суровый  земной?
   
Мог  потратить  на  терем,  роскошный  и  шумный,
Где  коварны  советы  и  буйны  пиры,
Мог  потратить  на  войны,  где  в  битвах  безумных,
Братья  в  братьев  вонзают  свои  топоры.

Но  в  пещеры  идя,  чтобы  там  подвязаться,
На  обитель  Святоша  казну  отдает,
И    тогда  на  внесенные  князем  богатства
Началось  возведение  главных    ворот.

Славно  зодчие  камни  уже  положили,
Над  воротами  ж  сверху  Святой  божий  храм.
Путь  закроют  ворота    любой  темной  силе,
Будет  вход  для  друзей  и  препона  врагам.

И  пусть  буря  и  ночь  но  при  этих  воротах
Он  служение  с  радостью  чистой  несет.
О  душе  и  о  ближних  теперь  лишь  забота,
Он  создатель  и  страж  монастырских  ворот.

Тех  ворот,  что  для  доброго  –  к  вере  дорога,
От  врага  ж  для  обители  лучший  заслон;
Он  откроет  любому,  кто  верует  в  Бога,
Кто  страдает  телесно,  кто  мира  лишён.

И  пускай  вся  земля  темнотою  объята,
Пусть  грозит  нам  орда,  всюду  царствует  ложь,
Но  в  пещерах  Святых  тебя  примут,  как  брата,
Здесь  ты  самую  лучшую  помощь  найдёшь.

Здесь  молитвы  святых  снимут  грусть  и  заботы,
А  от  хворей  телесных  целитель  даст  трав…
Но  врагу  не  прорваться  сквозь  эти  ворота,
Брат  Святоша  на  страже,    всё  ж  он  Святослав!
Святой  Преподобный  Николай  Святоша  -  один  из  правнуков  Ярослава  Мудрого.  Родился  около  1080  г.  Княжил  в  Луцке.  Ещё  молодым  человеком  постригся  в  монахи,  став  иноком    в  Киево-печерского  монастыря.  В  монастыре  среди  прочих  послушаний    был  и  привратником  при  воротах  обители.  Возведение  главных  ворот  с  надвратной  церковью  во  имя  Пресвятой  Троицы  было  осуществлено  на  средства,  пожертвованные  самим  Святошей.  Выступал  как  миротворец,  содействовавший  прекращению  княжеских  междоусобиц.  Скончался  14  октября  1143  года.  Канонизирован  Православной  церковью.  Кроме  14  октября  днём  памяти  его  является,  также  и  сегодняшний  день,  11  октября,  когда  празднуется  Собор  всех  преподобных  Киево-печерских  отцов,  в  ближних  пещерах  почивающих.
**Имя  Святослав  носил  не  только  отец  Святого  Владимира  великий  полководец  Святослав,  но  и  родной  дед  Святоши,  один  из  сыновей  Ярослава  Мудрого,  первый  из  древнерусских  князей  победивший  половцев.  В  честь  него  мальчик,  скорее  всего,  и  был  назван.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754849
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 11.10.2017


Олена Жежук

Іде дівча босеє по росі…

Іде  дівча  босеє  по  росі,
А  червоний  місяць  у  тій  косі,
І  ще  ранок  півнями  не  співав,
І  ще  сон  повік  твоїх  не  знавав.

Місяць  стежку  вузькую  освітив.
А  хто  ж  твоє  личенько  засмутив?
А  хто  ж  білі  рученьки    цілував?
А  хто  ж  стан  дівочий  не  шанував?

Не  було  ні  зливи,    ані  грози,
Чому  ж  в  лузі  плачуть  так  берези́,
Похилились  трави  на  зелен  став,
Смутком  вечоровим  туман  упав.

Якби  ціну    знала  своїй  красі,
Не  студила  б  ніженьки  у  росі.
Сповивала  б    віченьки  зорями,
Душа  й  серце  не  були  б  хворими.

Ішло  дівча  босеє  по  росі,
А  червоний  місяць  у  тій    косі…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672342
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 10.10.2017


Ніла Волкова

Осіння зустріч

Під  акорди  артрозного  болю
У  сюїті  вітрів  і  дощів,
Все  ж  радію,  зустрівшись  з  тобою,
Пані  Осінь,  в  багрянім  плащі.

Клавікорди  твої  й  парасолі
І  червоне  жабо  із  плющу  –  
У  пухнастім  хмарок  ореолі…
Я  тобі  всі  хвороби  прощу!


2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754710
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 10.10.2017


OlgaSydoruk

Твоя правда – моё знамя…

Когда  в  небе  зажигают  
Голубые  фонари,
А  к  Морфею  уплывают
Золотые  корабли,..
Прочитай    -  мои  страницы…  
Полюби    -  мои  холсты…
Для  тебя  -  перо  жар-птицы!..
И  огонь  святой  свечи…
Мотылёк  летит  на  пламя,
Обжигается  крыло…
Твоя  правда  –  моё  знамя…
Остальное  –  всё  равно…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754702
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 10.10.2017


*SELENA*

Свята тінь

Мамо,  
мене  ти  навчила
В  непролазних  стежках  –
Не  топтати  калину,
У  ятристих  вітрах  –
Не  повзти  на  колінах...

«За  розкутими  мріями,
За  лелеками  –  ввись…
Та  у  відчаї  лютому
Доню  ти  не  зігнись  –

Бо  немає  від  себе  утечі  
На  розпуття  
олжистих  
світів,
Не  ступи  
на  поріг  самозречі,
Не  зрони  
в  світ  блаженний  ти  гнів:

Бо  нема  
від  гріхів  сих  спокути
Бо    немає  
назад  вороття  –
Ти  іди,  
хоч  вітрища  у  груди,
Хоч  ворони  зустрічні  
сичать»

Мамо,  
мене  ти  навчила
Садити  калину
Любити  ніжнінь    солов’я…
Й  шляхами  неспинно
Свічиться  молитва  Твоя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628859
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 10.10.2017


Vita V-D

Томлюсь.

[b][i]Живу  в  краю,  вподобаному  Богом.  
Томлюсь...  Він  недолюблений  людьми.
Благаю  Всесвіт,  щоб  прогнав  тривогу,
Молюсь,  щоб  вийти  швидше  із  пітьми.  
Б'юсь  об  буття,  покрите  сірим  смогом,  
Щоразу  захлинаючись  слізьми.
Втішаюся  щоденним  монологом
Й  ідеями,  що  топчуть  чобітьми.  



[/i][/b]

"Мотанка  з  перцем.  Київщина"  художник  Марта  Пітчук.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754587
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 10.10.2017


Адель Станіславська

Янголине

Янголині  тонкі  рамена
знемагали  від  пресу  днів,
під  людського  життя  знаменом
у  безкриллі  поміж  снігів,
межи  криги,  вогню,  знемоги...
Босі  ноги  місили  твань  -
не  було  бо  рівніш  дороги,
як  стежками  тяжких  стенань,  
і  по  тім'я  мілкіше  броду,
і  м'якіше  шпильок  стерні...
Ти  якого  сімейства-роду?-  
Деренчало  в  найтихшім  сні...
Янголині  дрібні  рамена
підпирали  стовпи  небес,
по  котрих  струменів  черлено
піт  Того,  що  колись  воскрес...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754487
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017


Серафима Пант

Ця осінь

- Ти  плачеш?
- Та,  ні,    –    то  все  осінь.
Сльозиться  нахмурене  небо,
Лист  долу  летить  та  голосить:
- Не  треба!  Не  треба!  Не  треба!
Не  треба  
                               дощами  збивати
В  відрізки  спіральні  маршрути  –
Вицокують  бризки  стакато:
- Забути!  Забути!  Забути!
Забути                      
                               про  пестощі  вітру,
Проміння  обійми  тремтливі,
Наснагу,  теплом  оповиту,
Не  в  силі!  Не  в  силі!  Не  в  силі!
Не  в  силі  
                                 здолати  тяжіння:
У  прожилку  долі  –  волога.
Злітають  униз  обважнілі  –
Тривога...Тривога...Тривога...
Тривога  
                                 у  дугах  калюжі
Луною  здіймається  наче  –
Дощ    човники  топить  байдуже.
Все  плаче....  Все  плаче.....Все  плаче.....
- Ти  плачеш?    Замерзла?  Не  треба!
Минуться  і  холод,  і  сльози.

- Так,  плачу.  Я  плачу  із  небом  –  
Всередині  мене  ця  осінь.
Ця  осінь...  Ця  осінь...  Ця.......осінь

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753607
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 04.10.2017


rutzt

Мені наснилась осінь…

Мені  наснилась  осінь:  жовкне  зілля,
Гучні  дощі  якесь  святкують  свято,
Прийшли  думки  неначе  із  підпілля
І  нумо  сутність  Всесвіту  шукати,
Труситися,  відчувши  незбагненне,
Не  віддаючи  знайдене  нікому:
Це  просто  світ,  який  буде  й  без  мене,
Це  просто  я,  що  є  і  досі  в  ньому.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753542
дата надходження 03.10.2017
дата закладки 03.10.2017


Людмила Пономаренко

Натхнення

Похилий  вік,  який  похилий  вік…
Уже  й  сама  мов  тин  ,  що  похилився…
Та  день  новий  знов  кличе    на  поріг,
Де  ранок  щедрим  сонечком  упився.
Знов  дивовижею  здається  білий  світ,
І    спориші,  й  ромашки,  що  край  ниви…
Всміхнеться,  наче  скине  четверть  літ:
«  Хіба  ж  не  диво?    Достеменне  диво…»
Веде  розмову  з  вишнею  старою,
З  жоржинами,  що  квітнуть  край  воріт,
Немов  і  не  лишалась  сиротою,
Немов  і  досі  з  нею  увесь  рід.
Де  стежці  вузько    витись  повз  садок,  
Її  город  в  буянні  стиглім  літа.
На  смужечках  прополених  грядок
Вирує  зелень,  сонечком  зігріта.
Там  соняшник  торкається  руки
І  чорнобривців  квіт  милує  око,
І  бурячків  шикуються  рядки,
І  диньки  налились  медовим  соком.
Мов  пух  кульбаби,  десь  згубився  лік
Її  рокам  в  щоденному  натхненні,
І    десь  беруться  сили,  хоч  й  малі,
На  дивну  творчість  у  житті  буденнім.
Дозріє    день    у  літньому  теплі,
Де  по  межі    рясніють  трави  в  цвіті…
І  вклониться  вона  своїй  землі,
Що  та  тримає  ще  її  на  світі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753420
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 02.10.2017


rutzt

Ліхтар і вітер. Світла колисання.

Ліхтар  і  вітер.  Світла  колисання.
Старий  пергамент  з  пилом  днів  колишніх.
Я  вічність  пізнаю  через  Писання,
Без  слів  порожніх,  пафосних  і  лишніх.
Пішов  сусід.  Давно  уже  гуляє.
(у  нього  ніч  і  вулиця  –  кумири)
А  в  мене  тих  кумирів  і  немає,
Я  замінив  їх  на  питання  віри.
Нащо  мені  ота  земна  мінливість?
Дзвін  золота  обернеться  луною.
Я  пізнаю  і  сподіваюсь:  милість
Тепло  долонь  тримає  наді  мною.


P.S.  

За  Лютером  людина  може  бути  врятована:
-  sola  scriptura  -  "лише  через  Писання";
-  sola  fide  -  "лише  через  віру";
-  sola  gratia  -  "лише  через  милість"
(за  матеріалами  журналу  "Вокруг  света"  №10  2017  р.  (стор  96,  кому  цікаво)).

P.P.S.  Ні,  я  не  протестант.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753388
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 02.10.2017


Крилата (Любов Пікас)

РУБАЇ

Нагими  в  світ  приходять  в  Сомалі
І  в  Англії  –    прості  та    королі.
І  скільки  б  дібр  не  мав  ти  на  столі,  
Все  лишиш,  як  підеш  за  пруг  землі.
                                                   ***
Якщо  в    нутро  пустив  ти  щось  мутне,
Неправда    правду    у  тобі  хитне.    
Не  зволікай,  а  вимий    все  дурне,
Допоки  зло  тебе  не  проковтне.
                                                   ***
Не  гни  калину,  не  ламай  вербу.
Зі  світом  грай  лише  у  чесну  гру.
Чужому  списа  не  точи      ребру.
Лише  любов  дає  життя  добру.
                                                   ***
Як  друга  біль  ухопить,  запече,  
Підстав  йому  тоді  своє  плече,
Тягни  його  із  з  темності  печер
І  будеш  в  царстві  Божім  паничем.
                                                   ***
Одне  гніздо  собі  пташина  в’є.
Поживу  їй    Господь  щодня  дає.
Не  клей  до  рук  оте,  що  не  твоє.
Бо  за  таке  нещадно  доля  б’є.
***
До  вирію  птахи  летять  ключем,
Щоб  їх  зима  не  стисла  обручем.
Як  ти  ідеш  у  край  чужий  з  мечем,
Чекай,  що  торт  відплати  Бог  спече.
***
Якщо  в  своїй  душі  ти  сієш  зло,  
Ростиш  його,  мов  дощ  і  ґрунт  зело,
Ним  пригощаєш  ближніх  –  то  воно
Й  тебе  поглине,  наче  ніч,  вікно.
***
Не  плач,  що  бідний,  білий  світ  не  нудь.
В  житті,  що  можеш,  сам  собі  здобудь.  
І  сій,  і  жни,  долаючи  свій  путь.
Людиною  у  першу  чергу  будь.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752985
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 30.09.2017


Леся Геник

Не твоє

А  хтось  тобі  не  повірить,  як  станеш  комусь  казати,
що  не  хотілося  й  близько  підходити  до  гармат.
Найперше  тому,  що  справді  не  вмієш  із  них  стріляти,
а  потім  і  те,  що  зовсім,  ну  зовсім  ти  не  солдат.

Немає  в  тобі  й  на  йоту  від  воїна  запального
жадання  летіти  спрагло  у  найголоснішу  рать,
та  сталося  так,  що  треба  ступити  на  цю  дорогу,
де,  як  би  було  не  важко,  приходиться  воювать.

Де  марно  зловити  спокій  і  день  оповити  миром.
Сказати  нарешті:  "Годі!  Від  нині  усе  о'кей!".
Бо  вже  з-поза  ночі  знову  шикуються  командири,
виношуючи  у  серці  побоїще  гомінке.

І,  певно,  тому  у  світі  цьому  так  багато  справді
отих,  що  воюють  вперто,  не  вміючи,  далебі,
бо  іншого  би  хотіли,  тай  іншого  зовсім  варті,
але  той,  хто  вміє,  никне,  ще  й  шкодить  весь  час  тобі...

12.09.17  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753012
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 30.09.2017


Наталя Хаммоуда

Намалюю…

НАМАЛЮЮ...
Я  тобі  намалюю  світанок  яскравий-яскравий,
Той,  де  сонце  з-за  пагорба  тихо  торкає  дахи,
Там  де  ллється  проміння  з  небес  позолотою  в  трави,
І  так  голосно  в  чубах  дерев  метушаться  птахи.

Я  тобі  намалюю  село,  а  над  ним  синє  небо,
Ліс  і  стадо  корів,  що  додому  з  пасовиська  йдуть,
Наше  місце,  де  вперше  тебе  пригорнув  я  до  себе,
У  тих  вербах,  що  косами  впали  в  ріки  каламуть.

Я  тобі  намалюю,  як  в  плесі  гойдається  повня*,
І  сльозинку  від  щастя,  що  в  тебе  бринить  на  щоці.
Я  осиплю  полотна  свої  злàтом  щедрого  жовтня,
А  у  той  падолист  ми  крокуєм  -рука  у  руці.
28/09/2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752680
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 28.09.2017


rutzt

Коваль

Я  цвях  гострив.  Робота  не  тяжка,
Настільки  примітивна  –  учень  зможе,
Стирала  піт  замащена  рука,
І  місяць  у  вікно  дививсь  вороже.
Він  знав  для  чого  плід  моїх  трудів,
Тому  і  не  приховував  емоцій,
Палав  червоним  неприкритий  гнів
Та  вітер  застигав  на  кожнім  кроці.
А  я  гострив.  Для  мене  то  був  хліб,
А  не  забава  зовсім,  не  спокуса,
Залізна  крапка  до  віджитих  діб  
Якогось  хлопця.  Кажуть,  що  Ісуса.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752216
дата надходження 25.09.2017
дата закладки 26.09.2017


Владимир Зозуля

Анатомия любви

Любовь  наш  код.  Во  тьме  веков
Она  не  знает  чувств  и  слов,
Но  в  проявленьи  естества,
Она  –  и  чувства  и  слова…



–  Любимая…  сгорев,  звезда,  
В  Ничто  упала…  в  Никогда…
И  всё  вокруг  накрыла  тень,
От  Никогда  –  Ничто  –  Нигде.

Любимая…  во  тьме  звезда  
Любви  угасла  навсегда.
Её  прервался  алый  свет.
Того,  что  было  больше  нет.

Нет  ни  надежды,  ни  огня,
И  нет  тебя…  и  нет  меня…
Есть  только  Тишина…  и  тьма
Её  –  нема’,  нема’,  НЕМА’!

Любимая…  звук  –  это  бредь,
Безмолвие  разлила  смерть,
И  только  вечности  часы
Я  слышу…  сквозь  безмолвья  зыбь  –

Мгновенья  падают  в  века,
Молчанья  нота  высока!..
Любовь  иллюзией  была,
Она  умолкла,  умерла,

Ее  развеялся  туман,
Реальность  –  смерть,  
Любовь  –  обман.
Зови  её,  иль  не  зови,
За  гранью  смерти  нет  любви.

Бессильно  жизни  божество,
И  мне  не  слышен  зов  его…


–  Любимый...  вне  –  слова  пусты,
Я  –  этот  зов,  я  –  это  ты,
Вовне  напрасно  не  смотри,
Я  не  снаружи,  я  внутри.

Я  –  божий  глас,  я  –  божья  дщерь,
Меня  услышь,  в  меня  поверь,
И  этой  верою  храня,
Спаси  себя…  спаси  меня…

Любимый  мой,  не  отрекись!
Из  жизни  в  смерть,
Из  смерти  в  жизнь,
Прольется  тьма,  угаснет  свет,
Но  чувству  ты  не  скажешь  –  нет.

Любимый  мой,  не  отрекись!
Из  тьмы  на  свет,
Из  бездны  ввысь,
Летят  и  падают  слова,
Любовь  зовёт!  Она  жива!

Мольбою  губ,  стенаньем  рук,
Я  разрываю  смерти  круг,
Я  –  Свет,  Я  –  Воздух,  Я  –  Вода,
Любимый  мой,  ты  слышишь?!

–  Да!



Да…  жизнь…  она  наш  общий  дом,
Где  мы  рождаемся,  живём…
И  умираем…  чтоб  опять
Рождаться,  чувствовать,  желать…

Но  дом  не  может  быть  без  стен,
Любовь…  она  всегда,  везде,
Как  вечный  камень,  как  стена,
Краеуго’льна!
Основна’!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746308
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 26.09.2017


Михайло Гончар

ЗАВЕРЕСНІЛО…

"Засентябрило  за  окном..."
     (Небылова  Е.)

Завересніло  за  вікном,
Завересніло,
Війнула  осінь  холодком
Зніяковіло.

Яка  весна  у  нас  була  -
Оркестри  грали.  
А  скільки  літо  нам  тепла  
Подарувало!

Летять  журавлики,летять
Туди  де  літо.
Почнеться  скоро  листопад,
Як  завжди  в  світі.

Минула  молодість,немов
У  сні  солодкім,
Та  досі  ще  живе  любов
В  житті  короткім.

Завересніло  за  вікном,
Настала  осінь,
Душі  ж  наповненій  теплом,
Не  страшно  зовсім...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751099
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 18.09.2017


majra

Дорога до раю

Я  вітра  у  полі  завжди  доганяла...
Сьогодні  у  долі  ще  раз  запитала:
-  Чи  обрій  далеко,  чи  вірна  дорога?
Іти  так  нелегко,  на  серці  тривога...

-  І  сонце  вже  низько  і  хмари  кочують,
Ногам  дуже  слизько,  і  люди  не  чують...
Чи  фініш  вже  близько,  чи  ще  половина?
І  що  я  сьогодні  зробити  повинна?-

У  відповідь  чую  -  Нічого  не  треба,
-  Ти  просто  забула  дивитися  в  небо!
Мабуть,  розучилася  бути  собою,
Ти  жити  втомилась,  і  дружиш  з  журбою.-

...Така  була  щира  й  правдива  розмова  -  
Цілющий  бальзам  і  роса  світанкова!
Я  слухала  серцем,  душею  вбирала!..
Чому  ж  я  раніше  цих  істин  не  знала?!.

Хоча  все  так  просто,  і  добре  відомо  -
Люби  білий  світ!  і  себе  в  світі  цьому!
І  стане  все  легко,  і  все  зрозуміло.
Чому  так  раніше  я  жити  не  вміла?

-  Подякую  щиро  на  доброму  слові!
-  Іди  собі,  з  миром,  до  щастя  й  любові!
-  Я  ще  раз  спитаю  -    чи  ж  буде  взаємно?
-  Дорога  до  раю  у  серці  твоєму!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750711
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 15.09.2017


rutzt

Минуть мільйони років…

Минуть  мільйони  років,
Зникне  все,  що  було:
Місяця  тихі  кроки
І  перманентне  зло,
Зникнуть,  нарешті,  люди,
Різноголосся  вир,
Битиме  вітер  в  груди
Залишки  давніх  гір.
А  як  небес  не  стане,
Щастя,  кохання,  мрій,
Слово  тоді  вустами
Видихне  світ  новий.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749928
дата надходження 09.09.2017
дата закладки 15.09.2017


Ольга Ашто

Спящий режим?

 Cпящий  режим.    Я  в  него  не  входила,  вроде…
Что  за  дела?  Тишина,  не  слыхать  ни  звука…
Хей,  пустота!  Что  ты  думаешь  о  природе
Лишних  вещей,    дефиците  чугунных  люков?
/Кто-то  крадет  регулярно/.  Зияют  дыры.
Вот  ты  откуда  приходишь  –  из  чрева  мира!
И  со  словами:  "Я  так,  ненадолго.  Честно!"  -
Распространяешься  лихо  и  повсеместно:
Вмиг  заполняешь  свободные  промежутки-
Годы,  кварталы,  декады,  недели,  сутки.
Враз  поглощаешь  квадратные  метры,  акры,
Ци  вытекает  в  тебя  из  сердечной  чакры…
Что  это?  Кварц!  Да  еще  –  повезло  –  зеленый.
…И  проступили  вокруг  -  зашумели  клены,
Следом    –  хрущи  зазвенели  в  кленовых  ветках.
Не  в  этот  раз!  Просчиталась!  Adios,  детка!
Спящий  режим    –  из  него  убегаю  в  лето.
…Надпись  на  люке:  
.Конец  пустоте.  
.Vendetta.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750477
дата надходження 14.09.2017
дата закладки 15.09.2017


Хлопан Володимир (slon)

МОЯ ОСІНЬ…

світяться  мов  горять
тихо  палають  клени
осене  ти  моя
заговори  до  мене!

відповідь  дай  
відкіль
осене  моя  рання
серце  тривожить  біль
тиха  печаль  безкрайня?

теплі  ще  вчора  дні
заполонили  зливи
звідки  
скажи  мені
в  скронях  тумани  сиві?

ніби  розлогий  сум
бавить  мої  тривоги:
десь  я  згубив  весну  
радісну  босоногу

де  сподівань  -  за  край
мрій  -  до  самого  неба
осене,  зачекай!
не  поспішай
не  треба

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750536
дата надходження 14.09.2017
дата закладки 15.09.2017


Ем Скитаній

світанкові терези (віршування в окупації)

що  мовити  мені
ти  можеш  наостанок
допоки  я  ще  тут,
на  терезах  буття
і  поки  ще  мій  час
стрічає  цей  світанок,
де  лотосом  цвіте
манливе  майбуття

і  доля  цуценям,
допитливим  і  смілим,
попереду  біжить
між  квітів  у  степах,
лякаючи  мурах,
метеликів  і  бджілок
і  сині  небеса
освячують  мій  шлях

де  змори  ще  нема,
розчарувань  і  болю
і  де  крилатий  кінь
п"є  воду  з  джерела
натхнення  і  кохань
і  вітер  -  пісня  волі!
і  відгуком  радінь
у  хвилях  ковила

і  жайворовий  спів
між  обріями  лине,
кульбабових  зонтів
веселий  переліт,
де  баби  кам"яні
тримають  небо  синє
несхитні,  мовчазні
у  крихкості  століть...

...щось  мовиш  ти  мені
розхитуєш  неспокій,
неначе  другий  я
у  озовах  завис
і  з  посміхом  кривим
рахуєш  тихі  кроки
і  сходами  ведеш,
спускаєся  униз

у  темінь,  в  холод  зим,
в  густі  тумани  сиві,
в  нікуди,  у  ніщо,
у  безмір,  в  небуття,
де  чути  лише  сміх
 і  крики  зла  у  зливі,
яка  зливає  бруд
іржу  в  моє  буття

і  загадкою  ти
зачинений  в  мовчанні
у  обрисах  руїн
розхитаних  світів
у  розсвіт  наче  тінь
спадаєш  на  заклання
і  сипле  прахом  час
з  розбитих  терезів...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717012
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 10.09.2017


Валентина Ланевич

Зачепилася тополя за хмарину

Зачепилася  тополя  вершком  за  хмарину,
Дрібно  листячко  тріпоче  у  лиху  годину.
Дужий  вітер  розігрався,  шарпає  небогу,
Нахиляє  стан  тоненький  на  в’юнку  дорогу.

Та  дорога    біжить  степом,  де  стоять  кургани,
Височіють  свідки  сиві  звитяжної  слави.
Калинонька  червоніє  стиглими  плодами,
Наливають  грона  кров’ю,  гірчать  полинами.

Стійко  бились  козаченьки  за  волю  народу
І  до  ніченьки  глухої,  і  до  сонця  сходу.  
Не  один  упав  убитий,  обійняв  земельку,
Віддавав  життя  із  честю  за  Вкраїну-неньку.

05.09.17

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749395
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 06.09.2017


Олекса Удайко

ПРОШЕД ВОДУ АКИ СУШУ

[youtube]http://youtu.be/hAPvxxY1m4k[/youtube]

     [i]Я  ненавижу  ваших  мертвых.  Всех  сразу.  Даже  молодых.
     Я  ненавижу  ваши  слезы.  И  ваших  матерей  седых.
     Я  проклинаю  вас  навеки  за  ваши  подлые  дела,
     За  то,что  Родина  когда-то  у  нас  одна  на  всех  была!
     Вы  не  славяне,  вы  -  холопы!  Зверьё,  отъявленная  мразь!
     Под  польской  плетью  "незалежность"  у  вас,  как  видно,  завелась.
     Она  зудит  у  вас  под  кожей,  зовёт  в  неведомую  даль,
     Туда,  куда  вас  вел  Бандера,  и  вся  эсэсовская  шваль.
     О,  вы  -  панове,"западенцы"!  И  вам  претит  наш  русский  дух.
     О,  как  немецкие  словечки  ласкают  вам  ваш  нежный  слух!
     Хотите  жрать  и  улыбаться,  убийцы  женщин  и  детей?!
     Хотите,  гады,  размножаться,  плодя  породистых  чертей?!
     Коричневой  чумы  отродье,  вам  от  суда  не  убежать,
     Вам  в  Новороссии  придется  в  могилах  общих  полежать!
     Я  ненавижу  даже  мертвых!  Я  ненавижу  вас,  живых,
     И  ваших  жен.  И  ваших  братьев.  И  ваших  матерей  седых.

                                                                                                         Алеся  Пономарева[/i]

                                                                         *  *  *
       Такий,  з  призволення  сказати,  твір  було  опубліковано  вчора
на  титульній  сторінці  нашого  клубу.    Для  чого  –  відомо  лише
організаторам  сайту!  В  кожному  разі  хотілось  сказати  свою  
думку-відповідь.  Звичайно,  мовою  оригіналу.

                                                                       [b]  *  *  *  [/b]
[i][b]Мне  жаль  Вас,  милая  Алеся!  Вы  –  жертва  Путина  письма,
Что  на  Донбассе  куралесит…  Как  кот,  напакостил  весьма!
Но  Вы,  младая  поэтеса,  ужель  не  можете  читать,
Чтоб  донести  градàм  и  весям,  что  есть  добро  и  кто  есть  тать.

Историю,  что  Вас  постарше,  понять,  видать,  Вам  не  дано,
Но  кто  и  чем  поля  нам  пашет,  увидьте,  выглянув  в  окно!
Кто  звал  вас,  танки,  смерчи,  грады?  И  чьи  войска  воюют  здесь,
Рассказывать  уж  Вам  не  надо!  Воочью  убедитесь  днесь…

Прошед  воду́    и  яко  сушу,  и  три  жестокие  войны,
Народ  не  хочет  больше  слушать  об  искуплении  вины!
Вина,  как  видно,  уж  не  наша…  Ваш  “милостивый”  государь
И  необузданная  раша  свершили  в  спину  нам  удар.

Вы  –  чудь,  моксель  иль  угро-меря,  а  мы  –  майдановский  народ.
Нас  по  достоинствам  уж  мерят,  а  вами  правит  ваш  урод!
И  видно  –  вас  снедает  зависть,  что  вы  не  можете  нести
Славян  и  руссов  гордо  знамя.  Вам  бы  волков  в  тайге  пасти!

Вам  дела  нет  до  наших  братьев,  гарячих  материнских  слез…
Не  лучше  ль  вам  домой  убраться,  забрав  -  на  память  -  трупный  воз.
Не  то,  мы  сами  грузом  двести  отправим  вас  восвояси́…
Глотайте  путинские  “Вести”...  Из  Украины  ж  –  гой  еси!
[/b]
30.09.14[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526789
дата надходження 29.09.2014
дата закладки 05.09.2017


Віталій Назарук

УКРАЇНА

Переберіть  усю  земну    красу,
Постійте,  роздивіться  житнє  поле,
Чи  зранку  луг  одягнутий  в  росу,
Прислухайтеся  в  крик  пройнятий    болем.

Відчуєте  на  мить  у  серці  щем,
Відриєте  в  житті  для  себе    нове.
Негода  знову  полосне  дощем
І  змиє  бруд,  залишить  все  святкове.

Побачите  яка  у  нас  краса,
Вона  свята  народу  і  нетлінна.
Тут  самі  сині  в  світі  небеса
І  ця  земля  зоветься  –  Україна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749110
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 04.09.2017


Михайло Гончар

ОБЕРЕЖНО! - СЛОВО!

Від  багнета,ножа,чи  іржавого  цвяшка
Раптом  рану  дістанеш  під  скрегіт  зубовний  -
Все  мине,заживе  -  це  не  так  вже  і  страшно,..
Тільки  рана  від  слова  -    невиліковна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749134
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 04.09.2017


ацеа

Шматочок щастя

Привиділось:  в  благесенькій  сорочці
На  переході  гамірних  віків
Жебрак  прохав  малесенький  шматочок
Покласти  щастя  в  пригорщі  тремкі.

Весна  минала  і  минало  літо,
А  потім  жовтень  стигло  мерехтів,
Та  люди  йши,  відчужені  й  осліплі,
Здійнявши  брязкіт  круглих  мідяків.

На  брамі  літ  в  золоченій  лівреї,
Немов  життям  нацькований  лакей,
Пан  Листопад  притрушував  алеї,
Й  ховались  ближні  в  затишок  осель.

Вже  жебраку  роки  зігнули  спину,
Й  він  восковою  свічкою  згасав,
А  срібний  січень  тисячі  сніжинок
В  пусті  долоні  щедро  насипав.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633984
дата надходження 07.01.2016
дата закладки 30.08.2017


ацеа

Прийшла пора, Спасителю, зійти

Прийшла  пора,  Спасителю,  зійти
Тобі  з  небес  на  цю  лукаву  Землю,  
Бо  фарисеїв  знову,  хоч  гати
Донесхочу  глибоководні  греблі.
З’явись  між  нас  без  знаків  і  предтеч,
Прискор  годину  помсти  і  розплати,
Бо  знову  Каїн  взяв  у  руки  меч,
Й  стоїть,  як  тать,  за  спиною  у  брата.
Прийди  в  юдоль  печальну,  в  світ  людей,
Він  вже  хреста  Голгофського  не  гідний,
І  подивись  на  Юдиних  дітей,
Що  кров  святих  вимінюють  на  срібло.
Згаси  вогонь  спаплюжених  зірок!!!
Не  рятувати  час  прийшов  –  карати,
І  втретє  –  НІ  –  Апостол  і  Пророк
Зі  слів  твоїх  вже  не  напишуть  правди.
Зітри  все  в  порох!  Наскрізь  в  Землю  цю
Врослось  гріха  нев’януче  коріння,
І  сатани  титановий  ланцюг
Скував  свідомість  кожного  створіння.
Зійди,  Христе,  в  палаючім  огні,
Хай  трубний  глас  архангельський  лунає,
І  перед  тим,  хто  душу  сатані  
Віддав  –  закрий  блакитне  Царство  Раю.

Замкни  небес  чертоги  осяйні!
Не  можна  вбивцям,  юдам  й  фарисеям
Сквернити  храм  обителі  Твоєї!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634190
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 30.08.2017


ацеа

Я дивлюсь у вікно

Я  дивлюсь  у  вікно.  Розтривожений  березнем  вітер
Рве  соснові  верхівки  і  кидає  шишками  вниз.
Випадково  прорвавшись  крізь  хмари,  дощами  сповиті,
Промінь  сонця  погладив  обличчя,  як  мама  колись.

Я  дивлюсь  у  вікно.  Десь  за  ним  простелились  дороги,
Сяють  вікна  будинків,  хтось  любить,  а  хтось  розлюбив.
Розімліла  у  мріях,  змовка  на  хвилинку  тривога,
І  душа  розправляє  обшарпані  залишки  крил.

Полетіти  увись?  Чи  уже  не  зриватись  нікуди?
Середини  немає,  нема!  Або  верх,  або  низ!
Лише  совість  і  думка…най-найсправедливіші  судді,  
І  мій  вирок  –  мені  –  наді  мною  питально  провис.

Я  дивлюсь  у  вікно.  Вітрувієва  диво-людина,
Я  дивлюсь,  аж  допоки  не  блимне  Полярна  зоря.
Так  пекельно-спекотно  мені,  так  морозно  і  зимно,
Ще  й  чомусь  похилився  в  жалобі  вогонь  ліхтаря…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654502
дата надходження 25.03.2016
дата закладки 30.08.2017


Артур Сіренко

На краю

                           «Ах,  тут,
                               На  краю  Батьківщини,
                               Пив  я  вино.
                               Неначе  сьорбав
                               Осад  печалі…»
                                                             (Ісікава  Такубоку)

                                     Тезці  і  побратиму,  
                                     людині  і  повелителю  блискавок.  Щиро.  

На  краю  Батьківщини
Там  –  на  кресах,
Де  вітер  залізний
Лишає  присмак  вина
У  кожному  ковтку  подихів,
На  межі  Вітчизни,
Дідизни,  чужим  глитаєм  шматованої,
Ми  пили  вино:
Гірке,  полинове:
Щодня  повітря  ковтаючи
Навпіл  з  димом-саваном:
На  кресах
Моїх  степів  синьооких
Зазирав  у  душі  наші  бурлацькі
Час  оком  відьми  кипчацької,
Босоркані  волохатих  номадів,
Оком  камінної  баби  сарматів-кобилоїдів.
Там,  під  небом  китайської  порцеляни,
Що  тріскалась  
Мереживом  Арахни-злодійки,
На  кресах  Вітчизни  
Лезом  ножа  з  ран  своїх  виймаючи  скалки
Епохи-потворки,
Ми  пили  вино
Зрадливої  жінки-осені,
У  вени  вбираючи
Воду  ріки  мідної,
І  несли  вулики
Бджіл  гостродзьобих  –  
Туди  –  за  піраміди  чорні.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748267
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 30.08.2017


Тетяна Луківська

Відстані…роки… і пережите (презентація лірики)

Хочеш  сказати  -  скажи!  
Друзі,  запрошую  вас  на  прогулянку  морськими  хвилями!
Моя  поезія  ожила  для  вас  сонячним  промінням  на  водах  Балтики!
Завдячую  героїні  обкладинки  моєї  першої  поетичної  збірки  Наталії  Князь.  Вона  повернулася  до  місця,  де  було  створене  фото  для  моєї  книги,  щоб  щиро  і  душевно  озватися  словом.  Окрема  вдячність  OlaNeya  Project  за  створення  такого  незвичайного  відеоряду.  
Тож  приєднуйтеся  до  зізнань,  щоб  відірватись  на  мить  від  буденності  і  поринути  у  звучання  поезії  в  колаборації  з  мелодією  моря.  
[youtube]https://youtu.be/YJvs0_Adx5Q[/youtube]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748285
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 29.08.2017


Світлана Моренець

ЯКЩО ЗАВТРА – ВІЙНА


Подаю  ще  один  із  віршів  Олександра  Моренця.


Що  робитимеш  ти,  якщо  завтра  –  війна?
Ні,  не  та,  що  АТО,  десь  далеко  на  сході,
а  твоя  вже  війна,  як  чума  нищівна,
коли  кулі  свистять  у  ТВОЄМУ  горо́ді?

А  орда  –  незчисленна  й  сильніша  стократ.
Утечеш  від  страху́  чи  впадеш  на  коліна?
Чи  як  воїн  затиснеш  в  руках  автомат
і  життя  віддаси  за  свою  Україну?

Якщо  завтра  війна  –  переможе  любов
до  родини  і  ближніх,  до  рідного  краю.
За  свободу  завжди  проливалася  кров,
і  [i]ніколи  рабів  не  пускали  до  раю.[/i]

                                         21.06.2017  р.

Автор  –  Олександр    Моренець.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738713
дата надходження 21.06.2017
дата закладки 29.08.2017


Окрилена

Батистове

[img]http://s5.favim.com/610/52/Favim.com-kees-smans-www.waterdropfineart.com-dandelion-dandelion-seed-472382.jpg[/img]
Належати  серпню  
і  Сонцю  нести  уклін
за  лоскіт  батисту  
рожевої  айстри,
за  роси  на  віях  
пухнастих  її,  коли
смугасті  дощі  
вимальовують  настрій.

Належати  хвилям  
і  пестити  береги,
пісок,  наче  цукор  
на  мокрий  окраєць
із  хліба  насипати.  
Дотики  дорогі,
коли  їх  у  себе  
крізь  шкіру  вбираєш.

Скоритися  Борхесу.  
Хмари  його  химер
ховати  в  кишені,  
де  мушлі  колючі.
За  серпнем  іти,  
чекати  осінніх  прем'єр    
і  Того,  хто  в  серце  
самісіньке  влучив.
[img]https://onlyart.org.ua/wp-content/uploads/2013/10/9820_0b51.jpeg[/img]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747776
дата надходження 25.08.2017
дата закладки 28.08.2017


Ліна Ланська

НЕДО…



Знудило...певно  від  присмаку  меду
В  кожному,  болем  народженім,  слові.
Бал  НЕДОрим,  -  у  набридлій  любові
Знову  загрузло  приречене  НЕДО...

Все  йому  муляє,  як  не  харизма,
То  безталанності  мовні  ознаки.
Десь  же  зимують  омари,  чи  раки,
Доки  не  виловлять,  хай  і  запізно.

НЕДОсмакує,  -  закинуть  подалі,
Хто  розбереться,  де  кращі,  де  гірші?
Завтра,  як  вежі,  піднімуться  інші
Крутяться  ж  рими,  як  НЕДОпедалі.

Гострі,  як  лезо,  бо  колють,  як  шило,
Цвяхи  вбивають!..  коли  вже  залишать
Нівечить  душі  отим  НЕДОвіршем?
Господи,  дай  мені  хоч  НЕДОсили

Витерпіть  згіркле,  скалічене  схоже,
Словоплетіння  хай  непоказного,
НЕДосконалого,  сірого...МОГО!
Серцем  малюю,  не  вміючи,  Боже!

Знудило  вже,  чи  ще  знудить,  не  знаю.
Що  не  напишеш,  назвуть  бур"янами,
Зріжуть  під  корінь,  посіяне  нами,
НЕДОдивившись,  -  стежина  до  Раю
Онде,  над  прірвою  щулиться,  скраю.

26.08.17

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748045
дата надходження 27.08.2017
дата закладки 27.08.2017


Надія Позняк

Липневе


           ***
Цей  день  як  день.
А  липа
відцвіла…
Нас  вулиця  
зловила  розпашіла.
Чому  ж  мені  
не  вистача  тепла,  
якщо  хлюпоче  сонце  
небосхилом?

Іще
не  опадає  жовтий  лист,
а  квінтесенція  
думок  тривожних  -  
на  глибині
між  потім  і  колись.
Перебіг  часу  -  
плин  ріки.  
І  схоже,

та  ностальгія  вже  
крізь  нас  тече,  
мов  проза  
від  Харукі  Муракамі*.
Торкнись  мене  –  
відчуй
таємний  щем!  –
і  обніми  
гарячими  руками.

.......................................................
*Харукі  Муракамі  -  японський  письменник  і  перекладач.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747724
дата надходження 25.08.2017
дата закладки 25.08.2017


АРИНА ЛУГОВСКАЯ

Сашуня

 Червень    1948-го.  Велике  село,  розташоване  хуторами  на  високих  пагорбах,  поміж  яких  у  ставках  виблискує  дзеркалами  вода.  Перша,  Друга  ,  Третя  ланка,  Кружалі,  Жорники,  Тернова  та  Гуки.  А  у  воді  віддзеркалюються  круті  схили.  У  кожного  ставочка  назва  -  Панський,  Попівський,  Болота́,  Великий,  Колгоспний,  Малий  низ,  Круглий,  Новий.  Тільки  два  старих  обмілілих  ставочка,  що  передували  Болота́м,  не  мали  назви.  Їх  може  хтось  знав  зі  старих,  а  чи  забули...
   У  цій  мальовничій  місцині  було  затишно.  Ані  війна  сюди  не  дійшла,  ані  совєтські  кати.  Навіть  назва  Протопопи  нікого  не  дратувала.  Поміж  люди  село  звалося  Попами.  Перевага  віддаленості  од  шляхів.  Та  колгосп  таки  був.  "Красний  Луч".
   Варка  народила  Тетянку,  а  через  півтора  рочки  і  Сашка.  Хто  був  батьком  ніхто  надто  не  цікавилися.  Безбатченків  жінки  тоді  родили  багато,  такі  часи.    Перешіптувалися  собі  стиха.  Чоловіків  повернулося  з  війни  усього  четверо  на  всю  Другу  ланку.  У  півсотні  дворів  самі  діти  та  жінки.  Хлопці  з  12-13  років  працювали  скотарями,  пастухами,  або  у  стайні  біля  коней.  Троє  старих  дідів  чоловіками  не  вважалися.  Старша  Варчина  дівчинка,  Оленка,  народилася  у  39-у,  коли  ще  чоловік,  Павлік,  був  живий.  Він  загинув  у  сороковому  на  пожежі,  як  спалахнув  тік.  А  ці  повоєнні  надбані  ,  наче  вкрадені,  діточки  були  подаруночком.  Ніхто  не  засуджував,  лише  заздрили  ті,  кому  так  і  не  судилося  стати  матерями.  Працювала  Варка  тяжко.  Од  ранку  порала  своє  хазяйство  -  свиня,  курочки,  вуті,    кізка  з  козенятами,  город.  Усім  нарубати  й  зробити  мішанку,  вуті  вигнати  до  ставку.  Потім  у  ланку  до  спеки,  пообіді  поверталася  на  годинку  покормити  дитину  і  знов  йшла  до  вечора.  Приходила  втомлена  й  інколи  плакала,  прихилившись  плечем  до  стіни  біля  печі  й  сховавши  лице  у  натруджені  великі  руки.  Оленка  гладила  материну  спину,  Тетянка  смикала  за  подол,  а  Сашка  тягнув  до  неї  маленькі  ручки  й  гуликав,  просячи  їсти.  Брала  на  руки  дитину  й  починала  кормити,  сидячи  на  ослінчику,  Тетянка  притулялася  і  дивилася  як  малий  присмоктувавсь  до  грудей.  Одтак  витре  сльози  й  посміхнеться...
   Оленка  зранку  йшла  разом  із  мамою  допомагати  Домашці,  сестрі,  що  втратила  пальці  ще  дитиною,  видоїти  та  вигнати  у  череду  корову  та  верталася  гледіти  малих,  готувати  попоїсти,  вирвати  бур"яни  та  кинути  свині,  аби  не  рознесла  підгнилу  загородь  і  не  зрила  городину.  Інколи  брала  Сашка  на  руки  й  односила  до  бабуні  на  Третю  ланку,  а  сама  бігла  до  ставка  поборсатися  у  воді  з  такою  ж  малечею,  що  нянькувала,  купала  Тетянку.  Одразу  після  ставка  бігла  за  Сашком  і  приводила  бабуню  аби  та  помагала    їй  прибратися  у  погрібі  та  ямі,  куди  закладали  картоплю  і  буряки,  мити  діжки  .  Бабуня  вчила  варити  борща.  Покручені  руки  бабці  боліли  і  Оленка  запарювала  солому  й  обкладала  їх  "паренкою".  Наприкінці  літа  баби  Гані  не  стало.  
   Взимку  померла  Оленка.  Кашляла  сильно,  у  гарячці  говорила  щось  швидко  та  незрозуміло,  поривалася  кудись  іти...  Варка  привезла  лікаря,  він  сказав  "Кір"...  Поболіли  й  Тетянка  з  Сашком  та  швидко  одужали.  Горе  шматувало  Варку.  Сльози  текли  по  зчорнілому,  скам"янілому  обличчу.  Діти  горнулися  і  вона  притуляла  їх  до  себе  слабкими  руками,  з  яких  весь  час  щось  вислизало.  
   Посуха  1949  року  була  страшною.  Городина  посохла.  Картоплю  копали  серед  літа  попечену.  Вціліла  квасоля,  що  посадили  понизу,  її  було  рясно.  Капустини,  поїжені  комахами,  були  схожі  на  страхіть    понівеченими  листами  і  мама  їх  повиривала,  аби  діти  не  лякалися.  Подіставала  діжки  і  наносила  води  поїти  худобину.  Вода  зігрівалася  на  сонці  і  ввечері  Тетянка  купала  Сашка  і  милася  сама.  Одного  разу  ніжка  ковзнула  по  мокрому  ослінцю  і  дитина  сторч  пішла  під  воду...
     Чи  є  та  міра,  якою  можна  виміряти  горе  мамине?!.
     1954  рік.    Сашуня  прибігає  та  кричить  "Тітко  Домахо,  мама  зве,  кричить  дуже!"  "Ой,  батечку,  біжи  до  Ульки,  скажи  нехай  збирається!"  "Тітко  Уляно,  тітка  Домаха  наказала  збиратись!"  Улька  спокійно  подивилась  на  дитину  і  відклала  прядиво.  "А  йди  до  діда  Федьки  по  мед,  скажи  посолодити  аби  дитині  було  солодко  жити..."  Сашко  мчить  до  пасічника.  Дід  відчинив  двері  і  приклав  пальця  до  вуст.  "Пішли,  малий,  посолодимо..."  Сашко  здивувавсь  і  йшов  за  дідом  навшпиньки  повз  труну,  у  якій  лежала  баба  Оксана,  до  столу  та  сів  на  лаву  і  боявсь  поворухнутися.  "Бач  як...  один  вмира,  другий  народжується...  Таке  життя...  Посолодимо  дитинчаті...  от,  малий,  бери  мед,  от  окраєць.  Молоко...  Рости  скоріш,  помічник,  мамине  щастя."  Всміхавсь  у  сиві  вуса,  гладив  по  голові  Сашка.  Його  сини  усі  загинули  і  вони  з  бабою  дуже  тужили  за  дітьми.  Бо  й  онуків  не  встигли  ім  народити.  Сашко  ласував  медом  і  дивився  на  труну,  звідки  була  видна  лише  хустина  та  ніс  небіжчиці.  "От  би  мені  такого  онучка",  всміхавсь  дід...  Ввечері  Улька  повела  хлопця  додому,  бо  в  нього  від  тривоги  вже  тремтіла  щелепа.  "Нянькувати  будешь?  Сестричка  в  тебе  тепер.  Ой,  бідна  дитина...  Двоє  старшеньких  Бог  прибрав,  а  от  знов  подарував  маленьку.  Гарненька,  білоголова,  наче  кульбабка.  В  кого  це  вона..."  Та  й  прикусила  язика.
   Усю  зиму  мама  ледь  ходила.  Дитину  грудьми  не  кормила,  добре  хоч  кізка  негуляна  зосталась  та  трохи  доїлася.  Заводили  її  за  припічок  аби  мама  не  виходила  доїти  на  холоднечу.  Домаха  привезла  звідкілясь  бабу,  що  пожила  в  них  з  тиждень,  щось  варила  й  поїла  Варку,  поставила  ікону  у  куток  де  завжди  стояла  свічка  і  ввечері  ставала  на  коліна  та  молилася  пошепки,  тільки  вуста  зрепані  зморшками  лопотіли.  А  коли  збиралася  від"їздити  наказала  Сашкові  маму  жаліти  та  берегти.  "Одужає  ,  та  вже  такою  здоровою  не  буде...  Тож  підсобляй  матусі.  Вже  хлоп"яга  величенький.  Гарна  жіночка...  Вродлива.  Нехай  Бог  дає  родині  долі  легкої."
     Варка  пожвавішала,  коли-не-коли  й  заспіває...  Посміхалася  до  малої  і  казала  :  "Ніночко,  цукерочка,  твоя  матуся  одужує!  Сашуню,  дивись,  вона  так  гарно  сміється!  Діточки  мої  ріднесенькі...  "
   Навесні  тітка  Домаха  привела  до  двору  теличку  "Дивись  гарно  за  нею,  Сашуню,  дбай.  Вона  ласкава,  тож  і  корівкою  буде  спокійною  і  справною.  Поможи  мамі,  синку,  на  ланку  їй  тепер  не  можна,  трохи  легше  робити  буде  на  току.  А  там  побачимо..."  Так  у  малого  закінчилося  дитинство,  бо  і  теличка  з  кізкою  на  ньому,  і  свиня,  і  вуті,  і  Ніна...  Бувало  набігається  поміж  ними,  ввечері  падає  снесилений.  Мама  дивиться  на  змученого  хлопця  і  плаче,  гладячи  білий  чуб.  Так  і  проходило  літо.  Ніна  любила  ховатися    і  гратися  тихенько  кониками,  що  різав  з  деревини  пасічник,  ляльками,  що  Сашко  в"язав  із  трави,  гудзиками,  які  мама  зв"язувала  вервечками  аби  дитина  не  ковтнула.  Бува  Сашко  кличе  її,  а  вона  не  виходить  поки  брат  не  починає  голосно  плакати.  Тоді  й  собі  рюмсає  і  виходить  зі  сховки.  "Не  ходи  до  поля,  Ніночко,  заблукаєш,  вовки  з"їдять...    Пішли,  перепнемо  теличку...  Скоро  мама  прийде,  будемо  картоплю  копати,  моню  пити...  Давай  кізку  напоїмо,  вона  також  водичку  любить...  Ой,  замазюка  яка  в  мене  Ніночка,  пішли  вмию  тебе...  Не  їж  землю,  вона  кака..."
   Восени  Сашка  привели  до  школи.  Йти  було  далеченько,  аж  до  контори  на  Кружалі.    У  колгоспі  виписали  дитині  штанці  та  взуття.  У  селі  з"явивсь  перукар,  що  приїздив  раз  на  місяць  до  клубу,  тож  Сашка  водили  стригтися.  "Такий  красень  наш  Сашуня!  Дивись,  Ніночко,  братик  вчитися  йде,  не  заважай  йому,  будь  слухняною.  От  виросте  й  буде  військовим,  як  оті  дяді,  що  приїздили  на  велиииких  машинах  купатися  до  ставочка.  Красень  який...  Господи,  дай  дітям  долі!"  Віддала  Варка  і  Ніну  до  ясель,  що  прибудували  до  школи  ще  торік,  але  працювати  почали  вони  лише  перед  вереснем.  То  можна  мовити,  що  діти  обидва  пішли  до  школи.  Раніше  мамі  вставати,  самій  хазяйство  порати...  Та  Варка  була  рада  -  дитина  виросла,  буде  вчитися.  Іноді  так  замріювалася  про  майбутнє  Сашка,  що  ледь  встигала.  
   


   "Сашуню,  чекай,  я  з  тобою!"  Ніна  бігла  за  братом  у  куряві,  що  піднімала  череда.  "Ніночко,  лишайся  вдома,  сьогодні  спекотно!  Тобі  знов  голівку  напече!  Мама  буде  мене  лаяти!  Як  побачиш  мене  он  тааам,  то  приходь,  тільки  у  бутуль  води  собі  візьми.  Не  плач,  курочок  накорми,  у  діжі  зерно,  та  водички  їм  налий.  І  не  заглядай  у  колодязь,  бо  ще  впадеш.  Тітко  Зіня,  подивіться  за  малою,  мама  на  базарь  поїхала!  Бо  мені  з  чередою...  Спала  б  ще,  чого  підскочила  рано..."  "Йди  до  мене,  дитино,  йди,  як  мама  приїде,  канафет  привезе,  підеш  додому.  Осюдочки  сідай,  снідати  будемо,  дядько  зяйця  впіймав  у  городі  ,  усю  капусту  зточив,  бісів  син...  Тож  смачниий-смачний  зяяць...  їж,  мала,  їж...  худенька,  як  трісочка...  ох  і  біляві  ви  з  братом!  В  кого  ж  ви  такі,  наче  кульбабки..."  


   "Мамо,  вставайте,  Красуля  телиться,  щось  вона  того,  мукає  сильно.  Я  мабуть  до  Щуки  піду,  позву..."  "  Йди,  синку,  поспитайся!  Не  подобається  мені  це...  ой,  не  подобається..."
   Корова  привела  двох  телят.  Одне  здохло  надвечір  наступного  дня.  А  бичок  зіп"явсь  на  ноги  швидко,  ріс  довгоногим,  але  дуже  вередливим.  Ох  і  намучивсь  Сашко.  У  череді  пастись  не  любив,  тікав,  задере  хвоста  і  мчить  кудись,  наче  навіжений.  То  у  города  вскочить,  то  загубиться  у  траві,  що  виросла  така  висока,  що  і  корівка  ледь  видніється.  Ніна  бігала  з  Сашком  і  часто  втішала  брата,  який  плакав  од  неприємностей  з  тим  скаженим  бичком.  Врешті-решт  мати  принесла  цеп  і  його  прип"яли  за  двором.  Але  бичок  і  кілок  вирвав,  і  цеп  затягнув  кудись.  Пригнала  ввечері  Домаха  аж  з  іншого  краю  села,  казала,  що  дуже  напакостив  по  городах.  Врешті  бичка  забрали  у  колгосп  і  пустили  до  літнього  табору.  Варка  жаліла  Сашка.  "Синочку,  ну  чого  ти  такий  сумний...  важко  тобі...  Не  переймайся,  якось  буде.  Голова  казав,  що  дасть  нам  на  заміну  іншого.  Не  приведи  Осподь,  що  скойться  з  тобою..."  І  перехрестилася.  "Мамо,  коли  це  ви  така  божа  стали?.."

   "Поїдеш  до  міста,  дзвони  до  контори.  Голова  казав,  що  можна.  До  зими  пошта  відкриється,  як  що,  телегряму  даси.  Не  нервуйся,  он,  щелепа  двигтить...  Ніно,  доню,  а  принеси  ще  яблук.  Картопля,  морква,  цибуля,  отут  о  часник,  сало  у  іншому  оклунку.  Та  ти  в  мене  ніде  не  пропадеш.  Дякую,  Осьподь,  за  сина...  усім  би  таких  синів...  Бережися  у  місті,  там  усяке  бува.  Гроші  зашила  у  кишені.  Оці  тобі  на  ахтомати,  там  така  смачна  солоденька  водичка,  пила  б  і  пила!  А  отута  кухвайка,  новенька.  Може  тобі  згодитися..."  Сашко  дивився  на  посивілу  маму  і  Ніну  з  сумом.  Дуже  хотілося  їхати,  та  так  боявся  їх  лишити.  "Вчися,  синку,  вчися  і  лишайся  у  місті.  А  ми  туто  не  пропадемо.  Я  тепер  у  садочку  кладову  прийняла,  грошей  досить,  як  приморозить,  свиню  заріжемо.  Мабуть  я  знов  кізку  заведу...  Щось  мені  сумно  без  корівки...  Гусі    величенькі,  буду  тобі  передавати  з  машиною,  зустрінеш.  "

   "Ніночко,  приїзди  з  мамою,  мені  кімнату  дали,  а  розписуватимемось  ми  через  тиждень.  Валя  така  гарна..."  Сашко  кричав  у  трубку,  хоча  було  добре  чути.  Військова  форма  дуже  пасувала  хлопцю.  Гарна  вдача  і  м"які  риси  подобалися  людям.  І  в  армії  йому  поталанило  з  командиром.  Залишив  його  працювати  водієм  у  частині  опісля  служби.  А  тут  і  Валя...  Як  побачила  його,  кинула  свого  нареченого.  У  їдальні  кращі  кусені  йому,  така  мила  дівчина!
   Мама  з  Ніною  приїхали  пообіді.  Сашко  зустрічав  їх  з  поїзда  на  військовій  машині.  Мама  розчулилася,    Ніна  сміялася  і  терлася  щокою  об  плече  брата-красеня.  Оклунки  були  такі  важкі,  що  Сашко  ледве  піднімав.  "Мамо,  як  ви  такі  важезні  сумки  дотягли...  Вам  же  не  можна..."  "Нічого,  синку,  голова  допоміг,  машиною  довезли,  ще  й  посадили  на  потяг,  то  ми  не  напружилися"  Мама  сміялася  і  плакала.  "От  приїдемо,  познайомлю  з  Валею.  Вона  зараз  на  роботі,  я  назавтра  вдома,  відпустили  мене  на  два  дні.  Тож  весілля  буде  як  у  людей."  
   "Не  одружуйся.  Вона  нещира.  Не  ламай  життя.  Бо  вона  тобі  зламає.  Я  таких  знаю..."  Сашко  сидів  червоний  і  розлючений.  ""Я  вирішив,  мамо,  я  обіцяв!  Я  не  можу  збрехати!"  "Ти  не  уявляєш..."  "А  ти  нас  од  кого  народила?  Думаєш  нам  було  як?..  "  Варка  заплакала.  Ніна  підскочила  і  почала  втішати  маму.  Повернулася  до  брата  і  гірко  сказала  :  "Може  ти  і  обіцяв...  Тільки  мами  не  ображай.  Вона  поганого  не  скаже...  А  Валя  твоя...  тільки  ти  один  не  бачиш  яка  вона...  І  батько...  хто  б  не  був,  а  народила  нас  мама,  і  виростила  вона.  Тож  тобі  буде  соромно.  Не  плачте,  мамо,  він  сліпий.    Нехай  одружується.  Часом  утне  дурницю,  а  тоді  картається..."  "Пробачте,  мамо,  пробачте,  я  не  хотів  Вас  образити,  воно  саме  вирвалось  якось...  Ви  ж  нас  ніколи  не  вдарили,  а  я  ...  пробачте,  мені  так  соромно...  Але  я  не  можу  так,  я  люблю  її,  не  можу  жити...  серце  рветься,  як  бачу  коли  вона  іншим  усміхається.  Як  случиться,  так  і  буде..."  "Твоє  життя  ,  синку,  а  коли  що...  в  тебе  родина  є."

   "Мамо,  мамо,  в  мене  донька  народилась!  Біленька,  гарненька,  на  Вас  схожа!  Через  тиждень  Валю  випишуть,  приїздіть!  Онуку  побачите!"

   "Що,  Ніночко?  Коли  забрали?  В  яку  лікарню?  Я  їду!Зараз  же!"
   Ховали  маму  у  суботу.  Тітка  Домаха  побивалася  за  єдиною  рідною  сестрою.  Ніна  стала  мовчазною.  Ані  сльозинки,  ані  зойку.  "Рак,  Сашуню.  Так  швидко,  двох  тижнів  не  протягнула...  Так  мучилася...  Спочатку  худнути  стала,  а  потім  заболіло.  Куди  тільки  не  возили,  голова  машину  дав  на  два  дні.  Навіть  сам  приїздив.  Та  лікарі  сказали,  що  запізно.  Як  Валя,  як  Лєночка?.."  "Я  пішов  од  Валі..."  Ніна  подивилася  на  брата  і  заплакала,  чим  далі,  то  сильніше,  поки  не  перейшла  на  крик.  Тітка  налякалася,  почали  кликати  лікаря,  що  прийшов  дати  посвідку.  Ледве  заспокоїли.  Опісля  поховання,  вже  зовсім  темно  було,  у  хату  постукав  голова.  Зайшов  блідий,  змучений.  "Пробачте,  діти..."  "Сідайте,  Федоре  Тимофійовичу!  За  що  вас  пробачати,  ви  й  так  нам  стільки  допомагали..."  "Пробачте...  не  міг  я...  а  тепер  вже  можна,  бо  її  нема...  Я  батько  ваш...  так  сталося..."
   "Коли  сказав  батько,  що  пора  одружились,  я  зрадів,  кажу  що  в  мене  і  дівчина  на  прикметі  є,  а  він  каже,  в  нас  свої  прикмети.  Так  і  одружили  на  Стефі.  А  вона  спочатку  тиха  була,  а  потім  як  чортиця  стала.  І  Варя  заміж  пішла  за  Павліка.  Думав,  що  це  й  усе.  А  Павло  пізніш  згорів  на  току.  Варя  лишилась  із  дитиною,  тоді  війна...  Як  повернувся,  думав  -  от  можна  життя  спочатку,  а  мене  у  голови...  Коли  почав  казати  Стефі,  що  не  любив  її  ніколи,  вона  оскаженіла,  кричала,  що  згубить  любу́,  про  кого  що  почує...  Так  от  ми  життя  крадькома  і  прожили...  Дуже  я  вас  любив.    Життя  б  віддав..."
   Помер  батько  через  два  роки.  Серце.  Сашуня  знов  одружився.  Народилась  дочка  од  щасливої  лю́бої  жінки.  Життя  текло  спокійно,  у  достатку.  Усі  були  роботящі.  Ніну  заміж  віддав  за  гарного  й  спокійного  хлопця.  Вона  також  має  дочку.  Брату  й  сестрі  вже  74  і  68.  У  Ніни  болять  ноги,  вже  й  несила  корову  де́́ржали,  а  звичка  не  дає  все  кинути.  Вони  дуже  дружні.  Сашуня  так  і  залишивсь  Сашунею.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747616
дата надходження 24.08.2017
дата закладки 24.08.2017


Іванюк Ірина

Тисяча років без сну


Тисяча  років  без  сну,-
поміж  малим  і  великим,  
серед  мовчання  і  крику,-
перед  стіною  з  дощу...

Тисяча  років  без  крил,-
поміж  убогістю  й  дивом,
серед  війни,  серед  миру,-
перед  каскадом  вершин...

Тисяча  років  один,-
міряєш  дні,  мов  пустельник,
як  безпритульний  в  оселі,-
перед  всевладдям  причин...

Тисяча...  Раз  -  і  вже  пил!
Крила  згубив,-  хто  в  тім  винен?
Чи  за  плечем...  правим?...  лівим?...
Серце  -  єдине  з  мірил!

21.08.2017р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747307
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 22.08.2017


уляна задарма

Август. Из фотоальбома.

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746389

...овец  в  помине  нету  -  синее  
пустынно  небо:  спит  Пастух...  
Стоит  жара  невыносимая.  
И  август  -  яркий,  как  петух,  
бежит  сквозь  город  позолоченый,  
где  зайцев  -  ну-ка,  посчитай)-  
как  безбилетных,  так  и  солнечных  
везет  пылающий  трамвай  

Застыло  солнце  карамельное  -  
пчелою  в  капле  золотой  
Жарой  расстрелянный  бездельник  вон  
с  горящей  в  темени  дырой,  
уже  растерянно  внимающий  
как  Ангел  стал  дудеть  в  трубу,  
лежит  -  как  будто  отдыхающий  
на  белом  пляже  в  Малибу.  

И  мозг  фиксирует  старательно:  
1.  Арбуз,  аллея,  шум,  базар.  
2.  На  костылях  в  толпе  солдатики.  
3.  MacDonalds,  "Пиво",  суши-бар...  
4.  Жара,  плывущая  над  городом.  
5.  Оса  над  крошками  халвы  
6.  Девицы,  ноги,  лето..."Скорая"  

что  слишком  поздно...  Да...  Увы.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746771
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 19.08.2017


уляна задарма

Серпень. Із фотоальбому.

Пастуше,  всі  твої  баранчики
розбіглись  небом  -  хто  куди...
Палає  місто  помаранчево,
фата-морганить  без  води:
чорти  в  розетки  пхають  пальчики.
Стрибає  пульс.  Танцюють  зайчики.
Пливуть  трамваї  крізь  меди...

Застигло  сонце  поцукроване,
немов  бджола  у  бурштині.
І  перехожий,  поцілований
теплом  у  тім'я,  мов  у  сні,
асфальту  твердь  не  відчуваючи,
примарну  чуючи  трубу,
лежить,  немов  відпочиваючий
на  білім  пляжі  Малібу.

Фіксує,  хоч  уже  не  дивиться:
1.  Шалена  спека.  Серпень.  Сіль.
2.  Солдатик  в  натовпі  на  милицях.
3.  "  Пивна"  ,  MacDonalds,  "Кури  -  гриль".
4.  Ліхтарний  стовп,  "підлитий"  песиком.
5.  Засмаглі  литки  пишних  краль.
6.  Політ  бджоли  над  м'ятим  персиком.
7.  "Швидка",  що  спізниться,  на  жаль...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746389
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 19.08.2017


Сіроманка

Ірина Вовк. «…А НАШ ВОЛОХ СІНО КОСИТЬ» (Старожитній обряд обжинкового «весілля»)

[i]Сьогодні[b]  І  Спас  -  Маковій.[/b]  З  Першим  Спасом  в  Україну  приходили  жнива  і  народні  обряди,  пов'язані  з  ними.На  Маковея  в  Україні  святили  букети-маковійки  і  мед,  бо  це  і  Медовий  Спас,  і    Спас  на  Воді,  бо  ще  сьогодні  освячують  криниці  та  водойми.Пропоную  читачам  Клубу  Поезії  етнографічні  замальовки  староукраїнського  Обжинкового  весілля  і  ті  легенди  та  міфи,  що  його  супроводжували.[/i]

[b]З  АРХІВУ  ЛЬВІВСЬКОГО  РАДІО
[/b]
запис  у  студії  Львівського  радіо,  автор  сценарію  і  ведуча  Ірина  Вовк,
редакція  музичних  програм,  ред.  М.  Кінасевич*


[b][i]Сидить  Ведмідь  на  копі,  дивується  "бороді":

 -Ой  диво  мені  
Об  тій  бороді!
 
Ой  чия  ж  то  борода  красним  шовком  увита,
 Сріблом-злотом  улита?  

-Іванова  борода...[/i]
[/b]
Як  тільки  поверне  Велика  Ведмедиця  старого  Воза  у  свій  «зоряний  барліг»  -  
у  центральне  сузір'я  Пасіки,  де  смокче  у  сні  медову  лапу  її  Мала  донечка,  прокряче  над  Землею  небесний  Ворон  і  накаже  людям  [b]«завивати  бороду»  Цапу...[/b]
Як  тільки  промине  у  старожитньому  календарі  найдовший  день  року,  -  літне  сонцестояння  -  знай:  Купайло  Іван  вже  пильнує  перший  покіс,  клепає  косу  і  навчає  її  мелодії  косовиці:

[i]«Вийшли  в  поле  косарі
Косить  ранком  на  зорі...
Приспів:
Гей,  нуте  косарі,  
Бо  не  рано  почали,
 Хоч  не  рано  почали,  
Так  багато  утяли.

 До  обіда  покосили,
 Гострі  коси  потупили...
 Приспів.

По  обіді  спочивали,  
Гострі  коси  поклепали...  
Приспів.

Увечері  холодком
Йшли  додому  всі  рядком...
Приспів.

А  в  стоги  як  поскладаєм,  
То  добряче  погуляєм!
Приспів».[/i]

Так  приглядаючись  до  ранкового  і  вечірнього  Неба,  взиваючи  до  мерехтливих  богів  Зодіаку  [b](Ведмедиці,  Ворона,  Цапа  чи  Кози)[/b]  справляв  слов'янський  люд  магічний[b]  жнивний  обряд  -  свято  Овсяни  Великої:
[/b]
[i]«На  Овсяни-овсяниці
вийшли  жаги  в  поле  жниці».[/i]

Жали  жниці  зернисте  поле  і  низько  кланялися[b]  Годувальниці  Світу,  Землі  –  Берегині  та  богині  Ладі,[/b]  а  косарі  косили  соковиту  траву  і  вдячно  схиляли  голову  перед  єдиним  «трудовим  богом»  слов'янського  пантеону,  богу  землеробів  та  скотарів  –  Велесом.
[b][i]«Се  тобі,  о  Волосе,  боже  наш,  офіруєм  і  кланяємось,  що  беріг  нас  через  літо  у  здоров'ї  та  достатку,  та  рятував  від  вогню,  води,  мору  та  усіх  ворогів».
[/i][/b]
Пам'ятка  епохи  Велеса  -  [b]«Велес  книга»  [/b]розповідає:
[b][i]«Влесо  научив  землю  орати  прадідів...  і  зерно  сіяти...  і  збирати.  Так,  бо  шукали  тії  прадіди  огнищанами  стати  і  бути  землетрудичами».
 [/i][/b]
[b]Велес,  або  Волос,[/b]  жив  на  Світлому  Ранковому  Небі.  На  Україні  небо  називали  «Жаром».  А  Небо  бога  Вола  –  [b]«Волосожаром».[/b]  Бога  Жаркого,  Промінного  Неба  народна  уява  малювала  у  вигляді  вола,  чи  бика-тура,  тому  Волоса,  по-простому,  називали  Туром.
   У  космоміфології  древніх  слов'ян  Волосожар-Тур  був  богом  Ранкового  Неба  і,  водночас,  богом  Сонця.  В  період,  коли  слов'янський  світ  пізнав  сузір'я  Тельця,  себто  Тура,  у  цьому  сузір'ї  підіймалося  Сонце  Весняного  Рівнодення.  Сонце  сузір'я  Тельця-Волоса-Тура  на  той  час  (IV—III  тис.  до  Р.  X.)  вважалося  наймогутнішим  з  усіх  Зодіакальних  Сонць,  а  саме  сузір'я  Волосожару  -владикою  Зодіаку.
Найпочеснішим  іменем  старожитнього  Сонця  було  ім'я  «Яр-Тур»  -«Сонце-Бик»:

[b][i]«то  бо  сонце  наше,  що  світить  на  доми  наші,  -  вимальовує  «Велескнига»  свого  улюбленого  бога,  -  і  перед  його  лицем  блідне  лице  огнищ  домашніх...
І  речемо  йому  ім'я  огнебоже  і  йдемо  трудитися,  як  Влесо  велів  усякому  мужу,  що  чинен  є,  трудитися  на  хліб  свій».
[/i][/b]
На  честь  Сонячного  Бика  в  однойменному  сузір'ї  Зодіаку  справляли  наші  пращурі  свято  Овсяни  Малої:

[i]Як  на  Яра-бокогрія
Тур  овес  у  землю  риє...[/i]

       Неважко  здогадатися,  що  [b]на  Ярів  день[/b],  день  Яр-Тура,  приймала  Земля  разом  із  ласкою  весняного  Сонця  і  перше  зерно  -  посів  майбутнього  врожаю.
Отак  чекали  русичі  -  орачі  -  землетрудичі  на  свята  двох  Овсян:  перше  -весною,  а  друге  -  восени.  Одне  при  Плузі  та  Бороні,  друге  -  при  Косі  та  Серпі.  І  обидва  під  знаком  Неба  бога  Вола.
     Проте  давні  землетрудичі  помічали,  що  «Сонячний  Бик»  закликає  їх  на  поле,  а  «Місяцеріг»  та  «зоряна  «Ключниця»  завертають  назад  додому.  Ранкове  Небо  знаменує  початок  роботи,  а  Вечірнє  -  кінець...

[i]«А  вже  сонце  заходить,
А  місяченько  сходить.
Женці  вже  дожинають,
Стигле  жито  кінчають.
Котився  вінок  з  лану
Попід  самую  браму».
[/i]
У  народі  кажуть:  [b][i]«кінець  -  ділу  вінець».[/i]  [/b]Отож  ішли  женці  та  косарі  додому  не  з  порожніми  руками,  а  з  обжинковими  вінками  -  символами  Сонця,  а  у  співах  зверталися  вже  до  бога  Вечірнього  Неба  -  владики  Місяця:  «засвіти,  місяченьку  із  рога,  щоби  нам  була  видна  дорога...».

[i]«Ой  Місяцю,  місяченьку!
Освіти  нам  доріженьку,
жеби  ми  сьмо  не  зблудили,
вінойка  не  згубили.
Бо  наш  вінойко  красний,
мов  теє  сонце  ясне,
іще  вищий  від  плота,
іще  дорожчий  від  злота,
іще  вищий  від  горі,
ще  ясніший  від  зорі».[/i]

Владика  Місяць  мав  на  небі  побратима,  бога  Перуна,  що  керував  Блискавками  та  Громом,  усіма  вогнями  Темряви.
У  війні  за  корону  Неба  -  Зодіака,  сузір'я  Перуна-Стрільця  озброїлось  проти  Велеса-Тельця...

[i]«А  хто  ції  ключі  знайде  
той  собі  на  престол  зійде.
 А  Перунько  ключі  знайшов  –
та  й  собі  на  престол  зійшов».[/i]

Під  покровительством  Місяця  метнув  Перун-Стрілець  у  Волоса  вогненну  стрілу.

[i]«Зачорніла  Чорная  гора
Що  не  зродила  жито,  пшеницю,
Але  зродила  жемчужну  траву,
Жемчужну  траву,  золоту  росу...».

**  *
«А  ви,  косарі,  косіте,
 Коня  у  траві  знайдіте,  -
Чи  то  коня  вороного,  
Чи  молодця  молодого...»[/i].

***
[i]"Коню  ж  мій  сивий,
 будь  ми  щасливий.
 Поїдемо  ж  ми  у  чистеє  поле,
 В  чистеє  поле,  під  темний  лісочок
 За  Чорним  Туром,  за  грубим  звіром...

Та  як  надибав  Чорного  Тура,
 Чорного  Тура,  грубого  звіра:  
У  сніпок  Стріла  не  долітає,  
І  тугий  Лучок  не  достріляє,  
Ясна  шабелька  не  дорубає,  
Та  й  сивий  коник  із  ніг  спадає.

Гордий  молодець  зі  страху  вмліває,
 А  Чорний  Турець  до  него  промовляє:
Гордий  молодче,  не  бійся  мене!
 Не  бійся  мене,  заб'єш  ти  мене,
Поїдеш  ж  ти  в  неділю  раненько,
 Тогди  ж  ти  мене  та  постріляєш,
 Яснов  шабельков  та  й  порубаєш,
 А  за  славоньку  Панну  дістанеш»!
[/i]
Поцілить  Стріла  Перуна  у  Чорного  Тура  -  і  поєдинок  завершиться  Зливою  на  щастя,  на  статок  та  плодючість  Землі:  

[i]«Ой,  дощику-поливайчику,  поливай,  поливай,
 та  нашої  сторононьки  не  минай,  не  минай.
 Скриплять  наші  воріточка  на  мороз,  на  мороз.  
Горять  наші  білі  личка:буде  дощ,  буде  дощ.

-  Чи  не  вийшла  темна  хмара  з-за  темного  лісу?
-  Ой  не  вийшла  темна  хмара  з-за  темного  лісу,
тільки  вислала  дрібен  дощику  та  й  буйного  вітру.

Повійте  вітри,  по  чистому  полю  Рано,  рано!
Несіте  вісті  пану-господарю,
 що  його  жниці  жито  пожали,  
жито  пожали,  у  копи  склали.

Ой  часті,  часті  на  небі  зорі,
 а  ще  частіші  на  полі  копи.  
Широкий,  високий  на  небі  місяць,
 ой  ширші,  вищі  на  тону  скирти».[/i]

Щойно  зійде  Перун  на  небесний  престол  у  володіннях  Місяця-князя,  як  Велес  загубить  корону  «бога  Сонця»  і  тікатиме  з  Неба  на  Землю,  гнаний  Блискавкою  та  Громом.

«У  нас  нині  війна  була:
усі  поля  звоювали
і  все  жито  у  полі  зжали
в  полі  зжали  та  в  копи  зібрали...».

У  народі  подейкують,  що,  втікаючи,  хитрий  та  спритний  Велес  поцупив  з  Неба  для  жителів  Землі  зелену  траву,  зерно  та  худібку,  а  ще  вогонь  для  їхніх  осель.  Тому  то  вдячний  слов'янський  світ  щоранку  благав  доброго  бога:

[b][i]«Молимо  Влеса  -  отця  нашого,
хай  потягне  в  небі  ко  многості
суражів»  -    себто  зелених  трав  та  їстивних  зел.
[/i][/b]
Благав  -  хоч  і  знав,  що  прирікає  Велеса  на  трагічну  кончину.  За  свою  прихильність  до  людей  поплатиться  Велес  власним  добробутом  та  безпекою.  Блискавка  Перуна  зажене  його  під  Землю,  а  день  Овсяни  Великої  стане  [b]прощальним  «Велес-днем»[/b].
[i]«Як  ішов  бог  дорогою,
а  за  ним  господар  іде,
в  руках  шапочку  смиче,
до  себе  бога  кличе:

-  Та  ж  до  мене,  боже,  до  мене,
 та  з  густими  снопами,
та  з  частими  копами.
 У  мене  точки  великі,  
переплетини  високі,
 є  де  снопи  ставити,
 є  де  скирти  класти...».[/i]

Магічним  закляттям  перетворить  Перун  Велеса  [b]на  Змія[/b].  Зате  верткий  Змій  заховає  під  Землею  від  всюдисущого  ока  Перуна  безцінний  скарб  -  живородну  Писанку.  Писанка  дісталася  богові  в  обмін  на  жону  Громовержця  -  Веселку,  яку  Велес  завбачливо  теж  потягнув  за  собою...

«Що  то  в  полі  шумить-гримить?
Веселий  посол  іде,
веселі  вісті  несе
для  славного  для  господаря…».

…Що  в  тій  [b]Писанці[/b]  зелена  трава,  наче  парость  нового  життя,  і  приплід  худібки,  і  зерно  майбутнього  врожаю:  
[i]є  де  богові  сидіти,
 своє  добро  глядіти:
 перше  -  житнє,
 друге  -  яре,
 а  третє  -  пшеничне![/i]
Тут,  у  підземному  Сході  терпеливо  чекатиме  [b]Велес-Змій[/b]  на  весну,  а  тоді  покине  він  царство  Темряви,  вийде  на  білий  Світ  -  і  винесе  людям  коштовну  Писанку.  А  то  ще  по  добрій  волі  перетвориться  собі  на  Вола  і  покірно  волочитиме  Плуга  і  ритиме  Рогом  весняну  Землю.  Тоді  люди  навздогін  йому  скажуть:
[b]«не  зламай  ріг
об  весняний  пиріг»...
[/b]
А  поки  що,  погляньмо  на  поле:

[b][i]«А  наш  Волох  сіно  косить,
а  Волошка  їсти  носить:
ой  дай,  Боже,  докосити,
 щоб  їсти  не  носити».[/i][/b]

*  *  *
[b][i]«Ой  не  коси,  бузьку,  сіна,  
бо  росиця  по  коліна...
 нехай  тая  чайка  косить,  
що  великий  дзьобик  носить».[/i][/b]

[b]Жнивує  Волох,[/b]  витирає  піт  з  чола  і  дослухає,  як  то  «Ворон  скрекоче,  коли  їсти  захоче»,  полуднує  з  ним  у  серпневу  спеку,  дорікає  небесному  «Жарові»  і  прикликає  до  себе  перунові  «горобині  ночі  з  дощами  громавими  та  буревіями  жвавими»  -  такими,  що  і  птахам  спати  не  дають:

-...а  наша  журавка  малейка
піймала  того  горобейка,  вечерю  варила
у  бога  просила:

-Пошли,  боже,  Веселку  
од  полудня  до  вечерку  
на  веселу  на  справоньку,  
тобі,  боже,  на  славоньку.

*  *  *
Запрягаймо  воли,
їдьмо  до  діброви
 сосну  витинати,
 копу  підпирати.

Там  зозулька  кує,
копойки  рахує  -не  злічить!
Гей,  милий  боже,
 хто  їй  допоможе?  Не  злічить!

А  в  лісі  ожиночки,
 а  у  нас  обжиночки,
 обжали-сьмо  зараня  —
 заріжте  нам  барана!

А  баран  рогатий  –
 а  наш  пан  багатий...

Дожинаючи  ниву,  женці,  надоумлені  Волохом,  залишали  на  полі  охапку  стебел  з  колосками  -[b]«Цапові  на  бороду!»[/b]
Бо  за  повір'ям,  той  [b]Цап  (чи  то  Баран,  а  чи  Коза)[/b]  -  не  що  інше,  як  душа  ниви,  котру  переслідують  завзяті  женці,  а  вона  втікає  від  них,  шукаючи  останнього  притулку.

«Ой  чиє  ж  то  Козеня,
що  задрало  хвостеня,
по  полю  біжить,
аж  земля  дрижить».

Отож,  первісно,  в  епоху  старожитності  [b]«завивали  бороду»  Цапові[/b],  щоб  і  на  той  рік  вродила  нива,  щоб  не  перевівся  на  ній  польовий  дух:  виплітали  з  колосся  китицю,  прикрашали  її  квітами,  та  пригинали  низько  до  землі.  Траву  навколо  «бороди»  пололи.  А  саму  «бороду»  виминали  і  зерном  з  неї  трусили  по  ниві.

«Бороду  пололи,  ручки  покололи  –
потрясіте  мучки  на  колені  ручки».

До  Цапиної  «бороди»  промовляли:  

-  Роди,  Боже,  на  всякого  долю,  
лише  не  роди  у  житі  куколю!

Парубки  пролазили  через  ту  [b]«бороду»,[/b]  аби  бути  багатими,  а  молодиці  ворожили  «при  бороді»  на  врожай,  кидаючи  назад  себе  серпа:  як  серп  падаючи,  вдариться  гострим  кінцем  -  поведеться  зерно  у  господі,  а  як  тупим,  або  держаком,  то  тоді  прощайся  з  Цапом.
Любили  древні  слов'яни  цю  божу  тварину,  оточували  її  священними  ритуалами,  а  [b]Цапові  роги  [/b]вважали  символом  святості.  Себе  ж  наші  предки  називали  «пастушим»  народом,  позаяк  кожен  огнищанин  тримав  у  своєму  дворі  цапа,  барана  чи  козу.  А  в  кожній  господі  «у  божому»  куті  через  зиму  спочивав  останній  вижатий  сніп  жита,  де  покоївся  [b]Дух  польового  Діда  -  Дідух.
[/b]
«А  в  снопі  у  Дідуху
спить  Коза  у  кожуху»  -

передавали  з  уст  в  уста,  з  покоління  в  покоління,  від  старого  до  малого  таємничу  легенду  про  те,  що  священна  Коза  вигодувала  грізного  бога  [b]Вечірнього  Неба  -  Перуна[/b],  від  якого  нібито  походять  скіфи.
Перун  -  Вогонь  Темряви  неодмінно  супроводжував  [b]Місяця[/b]  -  верховного  Світила,  Предка  Духа  українського  народу.  Отож,  [b]житній  Дідух[/b]  став  постійним  атрибутом  Місяця.
Народна  уява  поєднала  Місяця  з  Дідухом  за  ознакою  «козиного  рога»...  Погляньте:  на  покуті  -  «Дідух»,  а  Дідуха  випинається  Козиний  Ріг,  а  з  Рога  Кози  піднімається  Місяцеріг.
До  речі,  пригляньмося  до  серпа,  без  якого  і  жнець  -  не  жнець  (а  хай  йому  грець!),  то  ж  справжнісінький  Місяць-Молодик,  що  зійшов  з  Неба,  аби  і  Дідові  Онуки  «пізнали  тої  науки»:

«А  ми  жито  ізжали,
щоб  на  той  рік  діждали:
скільки  на  небі  зірочок,
стільки  на  полі  копичок».

Онуки  [b]«Духа  Діда»[/b]  пам'ятали  з  якого  вони  племені-роду.  Українці  з  давніх  давен  світили  свічу  [b]проти  Місяця[/b]:  «Це  -  предок  Дідух,  а  зірки  -  то  рідня  його»,«Онде  Цап  на  полі  басує  з  цапенятами».
Онде...  он...  ген  -  там,  на  окраїні  поля  збиралася  купно  вся  [b]Дідухова  родина[/b],  парувалися  [b]Цап  з  Козою[/b].  Женці  ставили  біля  «бороди»  [b]сніп[/b]  -  осталець  і  поминали  предків  окрайцем  хліба,  дрібкою  солі  і  ковтком  води:

«Оце  тобі  «борода»  -
хліб,  сіль  і  вода!»

*  *  *

-  Ой  чия  ж  то  борода
 мочулами  увита,  
а  смолою  улита?..

 Василева  борода!

Україна  поминала  свого    [b]Божого    Пращура[/b]    на  ім'я  [b]Василь.[/b]  Україна  вимовляла  звучні  імена  священного  пантеону:  [b]Купайло...  Іван,  а  Місяць...  Василь,  [/b]значить  «Той,  що  найвище!»,«Той,  що  в  силі!».
Україна  величала  свого  Бога  [b]«Ясен  Княжичем»[/b]  і  вінчала  жнивним  вінцем  його  з[b]  Княгинею  -  Ясною  Зорею[/b].  Україна,  осяяна  шлюбною  злукою  небесних  світил,  справляла  [b]обжинкове  весілля.
[/b]
[i]«Завийся,  наш  вінче,  завийся,
а  ти,  Молод-Дівче,  відкрийся...

Було  тобі  жита  хутенько  не  жати,
 було  тобі  з  літа  ще  рік  дівувати,
 а  ти  не  пождала  -все  жито  пожала,  
мов  зіронька  ясна  -
[b]Княгинею  стала![/b]»[/i]
*  *  *

[b]С  Ц  Е  Н  А  Р  І  Й  
 "О  Б  Ж  И  Н  К  О  В  О  Г  О    В  Е  С  І  Л  Л  Я"
[/b]
[i]([b]Обжинкова  громада[/b]  вибирала  з-поміж  косарів  і  жниць  найкращих,  найвродливіших,  молодих,  ще  й  закоханих!Так  народжувалась  [b]Княжа  Пара[/b]):  
[/i]
 «-  Вибираймо  Дозорця,
 що  косив  ще  за  сонця,
 а  тепер  не  косити,  
тільки  Діда  носити.

-Наш  Дозорець  складненький,
 наче  місяць  ясненький»!

[i]([b]Обжинкова  громада[/b]  з  [b]Княжою  Парою[/b],  що  тримає  [b]обжинковий  вінок[/b],  перед  ворітьми  [b]Господарів  [/b]співають  обжинкової):[/i]

[i]«-Відкрий,  панотче,  ворота,  
а  наш  віночок  з  золота.
 Відкрий,  панотче,  нам  брами,
 а  мані  віночка  з  перлами.
 Відкрий,  панотче,  кватирку,
А  наш  віночок,як  зірка!  
Відкрий,  панотче,  віконце,
 а  наш  віночок  як  сонце!»
 [/i]

-Ой  одчини,  наш  паночку,  новий  двір
несем  тобі  віночка  на  розвід
Не  з  золота  вінок  витий,
а  з  густого  жита
ще  із  колосистого,
ще  із  ядренистого...

-  Принеси  ми  полон
ізо  всіх  сторон:
і  з  гір,  і  з  підгір'я
на  господарське  подвір'я».

-Дав  Пан  Біг  пожати,  нового  врожаю  надбати...  

-Дай,  Боже,  повозити
 з  поля  до  обори,  
з  обори  до  стодоли,
 з  стодоли  до  комори,
 з  комори  на  ниву
у  щасливу  годину!

[i]([b]Князь[/b]  з  [b]Дідухом[/b]  у  руках):[/i]

-Як  ти  мене,  Господарю,  збережеш,
то  на  той  рік  ізбереш,
із  кожного  мого  колосочка,
виросте  житечка  повна  бочка.

 [i]([b]Княжа  Пара[/b]  віншує  [b]Господарів  [/b]іменем  [b]Купала  [/b]-  бога  жнив  і  достатку):
 
[/i]
-Ходив  Бог  по  полю,  загубив  корону.
А  женички-жали,  корону  підібрали.
Судив  Бог  пожати  –  
суди  поживати,  
в  користі  і  в  радості
в  доброму  здоров'ї!

-Дай  же  вам,  Боже,
 на  току  стогами,  
а  в  діжі  -  підходом,  
а  у  печі  -  ростом,  
а  за  столом  ситтю!

-Суди,  Боже,  осені  діждати,
 дочок  віддавати,
 синів  оженити,
 пива  наварити  -
і  нам  погуляти!

-Нате  ж  вам  вінець
А  нам  дайте  на  танець...

[i]([b]Господарі  [/b]супроти  [b]Княжої  Пари)[/b]:[/i]

-Ой  ясно,  де  ясне  сонце  сходить,
а  ще  ясніше,  де  наша  пані  ходить,
а  ще  там  ясніш,  де  наш  господар  ходить,
 
в  правій  рученці  золотий  кубок  носить,
своїх  женчиків  на  медівойку  просить:
Наливай-но,  господине,  золотую  чару,
 Повінчай-но,  господине,  молодую  пару!

 [i](Дар  [b]Господині  [/b]-  «ясної  пані»):[/i]

-Я  вас  віншую  зерном  яблочним  –
чистим  коханням,  ще  й  пожиточним,
щоб  з  того  зерня  древа  зростали,
 щоб  ваші  яблуні  яблука  мали.

[i](Дар[b]  Господаря  [/b]-  «ясного  пана»:)
[/i]
-Я  вас  віншую  зерном  пшениці,  
щоб  ви  діждали  з  нього  сториці,  
пшеничне  зерня  -  окраса  поля,
най  з  нього  зійде  статок  і  воля.

 [i](Дар  за  дар!  [b]Голос  Княжої  Пари)[/b]:[/i]

-Майся,  мов  злото,  добра  господо,
 Хліба  і  солі  вашому  роду!

[b][i](Голос  Господарів):[/i][/b]

-На  доброму  слові  гуляйте  здорові,
аби  у  достатку  зростали  і  до  шлюбного  віна  дістали.
[i]
([b]Княжа  Пара  з  Господарями[/b],  тримаючи  обжинковий  вінок  заводить  
«вінчальний»  танок):  [/i]

[i]«Зеленеє  жито,  зелене  -
хорошії  гості  у  мене.
 Зеленеє  жито  женці  жнуть.
 хорошії  гості  в  хату  йдуть.
 Зеленеє  жито,  зелене  –
хорошії  гості  у  мене.
 Зеленеє  жито  за  селом,
 хорошії  гості  за  столом.
Зеленеє  жито,  зелене  –
хорошії  гості  у  мене.  
Зеленеє  жито  при  межі,
 хорошії  гості  від  душі.  
Зеленеє  жито,  зелене  –
хорошії  гості  у  мене.
 Зеленеє  жито  ще  й  овес,
 тут  зібрався  рід  наш  увесь»![/i]

[i][b](Господарі[/b]  з  [b]Княжою  Парою  [/b]супроти  челяді):
[/i]
-А  чи  повна  наша  горіхова  чаша,  
хмільним  питвом  наливана?
-А  так  повна,  не  проллється,  не  сколишеться!

-А  чи  повно  д'долу,  
зерна  -  у  стодолу  
воловозом  понавезено?
-А  так  повно,  не  пройдеться,
 не  об'їдеться!

 [i]([b]Господиня[/b]  до  челяді):[/i]

-  То  прошу  громаду  із  Дідом  у  хату!
 В  мене  -  двори  метені,
а  столи  -  застелені,
 а  кубки  -  наповнені,  
пирогів  напечено,  
і  медів  насичено,  
і  каші  наварено...

[i]([b]Господар[/b]  до  челяді):[/i]

-Садіть  Діда  на  покуті  -  на  покуті  та  й  на  злоті,  
лишіть  Діда  при  барильці  -  при  солодкій,  при  медівці
 будем  Діда  частувати  та  медівку  попивати...

[i][b](Господиня[/b]  до  челяді):[/i]
-Пийте,  женчики,  пийте,  лиш  мені  чарочок  не  побийте!

Частуватиме  господиня  Діда,  а  разом  з  ним  і  всю  обжинкову  челядоньку  ліпленими  пирогами  -  обрядовою  стравою  наших  предків.  Пиріг  в  українців  -символ  [b]Божого  Пращура  Місяця-Дідуха,  [/b]а  йому  наш  народ  зобов'язаний  своїм  хлібом  насущним.  Начинкою  до  пирогів  служитиме  картопля  і  сир,  квасоля  й  горох,  капуста  й  морква,  м'ясо  і  риба,  вишні  й  слива,  яблука  й  груші...  А  чи  вгадає  хто,  який  найдавніший  пиріг  виліпила  Господиня-Україна  на  свято  Овсяни  Великої?..  Мабуть,  що  вівсяний,  адже  овес  дав  назву  обжинковому  святу:  «ой,  овсень!»  -  і  цей  дикорослий  хлібний  злак  із  солом'яним  стеблом  та  бронею  замість  колосся  слугував  старожитнім  землеробам-орачам  ще  задовго  до  пшениці.  За  народним  повір'ям,  з  вівса  виродився  овсець,  який  живив  українців  від  роду  до  роду,  тому  і  назвали  овсець  -  житом.  А  пшениця  -  «ця,  що  дає  пшоно»,  «колосяна  цариця»  до  наших  днів  символізує  Місяць  умовні,  і  разом  з  тим  -  небесну  Праматір,  що  дарує  людям  вогонь  і  воду.  Паляниця  з  часником  (зубчики  частину  -  то  фази  Місяця)  -  жертовна  подяка  веселого  люду  щедрій  Матері  Неба.

[i]«З  жита  та  пшениці  -  гарні  паляниці,
Всіх  ми  почастуєм,  ще  і  затанцюєм.
Їжте  молодці  з  медом  паляниці,
 Хлопцям  та  дівчатам  –  пиріжечки  з  маком.
А  старій  Тетяні  ще  й  млинці  в  сметані,  
-Весело  гуляйте,  нас  не  забувайте»![/i]

Та  і  як  забути  веселу  вдачу  українського  народу,  який  споживав  млинці  та  вареники,  пампушки  та  галушки,  а  в  цей  час  піднімав  очі  до  Неба  і  молився:  
[b][i]«Місяцю,  наш  Боже,  а  хто  ж  нам  допоможе,  хто  нам  буде  богувати,  коли  Тебе  не  видати».[/i][/b]

Звісно  хто...  Від  Овсяни  Великої  до  Різдва  Світу,  від  обжинок  до  коляди  стоятиме  на  покуті  [b]Житній  Дідо,[/b]  споживатиме  з  усім  родом  кашу  -  древню,  як  і  він  сам,  і  зоряними  вечорами  шепотітиме  онукам  про  побореного  могутнім  Перуном  свого  божественного  Родича,  доброго  Вчителя  рільників  -  [b]Велеса[/b]:
[b][i]«...  зайняли  ми  землю  нашу  і  орали...»[/i]
[/b]
[i]«Бачиш,  золото-огонь,
скаче  в  небі  злат-комонь...
На  комоні  тім  Велесо
переплив  небесне  плесо
і  приніс  до  нас  з  небес
 жито,  просо  та  овес.  
І  сказав  Велесо  внуку:
 -  Щоби  мати  дужу  руку,
 вчися  труду  бо  дано
 люду  сіяти  зерно.
 Сій  зерно,  і  будеш  з  татком
 мати  хатку  у  достатку.  
Той  достаток  -  дар  небес:
жито,  просо  та  овес".[/i]

Прислухаються  онуки  до  голосу  Житнього  Діда,  а  там,  незчуються,  як  навесні  випускатимуть  Польового  Духа  на  Ниву:  
[b][i]«А  ми  просо  сіяли,  сіяли,
 ой  Дід,  Ладо,  сіяли,  сіяли...»[/i][/b]
А  потім  ласуватимуть  з  Дідом  як  у  старі  добрі  часи  -  просянкою,  вівсянкою,  гречанкою  -  що  кому  до  вподоби,  і  звична  усім  каша  стане  свідком  епохи  «Велес  книги»  та  русинів-орачів:

[b][i]«...  зела  бо  знали  і  творили  сосуди  печені  в  огнищах,  а  були  гончарі  добрі...  І  з  гончарних  горшків  споживані  просини  з  бараниною...  А  торгували,  міняючи  скот,  шкури  і  товщі  на  срібні  кола  і  питва  поживні  в  шкурах...
І  життя  наше  в  тій  порі  було  багате  і  мирне».
[/i][/b]
...  Заходить  сонце  над  «втраченим  раєм»,  над  старожитньою  і  новою  Україною,  заходить  зморене  Осіннє  Сонце  -  Світовид  -  беззбройний  старець,  що  став  мудрим  мудрістю  сонцеликих  «братів»  своїх  і  привласнив  собі  обличчя  Велеса,  Перуна,  Лади,  а  ще  жіночого  божества  плодючості  на  імення  Мокош  з  рогом  достатку  у  руці.
А  на  Зоряне  Небо  виходить,  як  на  велетенське  пасовище  сузір'я  Волопаса.  Паси,  о  Воле,  своє  мерехтливе  «стадо»,  пильнуй  заповітних  Козу  і  Барана,  оберігай  душі  предків  наших,  що  світять  нам  зорями  з  вирію.
Ми  влаштуємо  тобі  учту,  найпишнішу  з  усіх  жертовних  учт  -  у  хаті  Господарів,  поруч  з  Князем  і  Княгинею  на  святому  посаді  сядуть  укупі  Волопас  з  Боговицею*,  яка  «зібгає  своєму  небесному  повелителю  офірний  коровай  на  ознаку  свого  пристрасного,  самозреченого  кохання.  І  буде  коровай  уподібнений  до  сонця,  і  пишатиметься,  як  молода  на  весіллі,  і  буде  хліб  коровайний  барвитись  черленим  вином,  як  тіло  і  кров  найближчої  спільноти,  родини,  що  злилася  воєдине.

[b]О  Б  Р  Я  Д    В  Ш  А  Н  У  В  А  Н  Н  Я      К  О  Р  О  В  А  Ю    ТА    
                                       Д  І  Ж  І  [/b]

[i]([b]Господиня[/b]  перед  [b]Короваєм[/b]):
[/i]
-  Ой,Раю  ж  ти  мій,  Раю  –
Пшеничний  короваю:  
З  семи  криниць  водиця,
З  семи  снопів  пшениця.
 
[i]([b]Господар[/b]  з  [b]Короваєм[/b]  у  руках):[/i]

-Несемо  тебе,  короваю,
як  сонце  високе  над  гаєм.
Щоб  вився  по  небокраю,
як  душа  по  небеснім  раю!
Щоб  плив,  як  те  сонце  по  водиці,
Щоб  ніс  нам  радість  до  світлиці!

[i][b](«Коровай  на  Посаді»[/b]  -на  віці  від  діжі  -
[b]Господарі  [/b]та  [b]Княжа  Пара[/b],  тримаючись  за  рушник,  ходять  довкола  діжі):
[/i]
-Рости,  короваю,
Ще  вище  від  гаю,
як  душа  до  раю,
Як  рибонька  по  Дунаю.

([i][b]«Коровай  на  Престолі»[/b]  -  [b]Господарі  [/b]підносять  віко  з  Короваєм  над  головами,а  [b]Княжа  Пара  [/b]проходить  через  «коровайні»  «Престольні  Ворота»):[/i]

-Щоб  наш  коровай  ясен  бив,
 Щоби  рід  наш  весь  весел  жив.

[i]([b]Княгиня[/b]  до  [b]Князя  [/b]в  «Воротах»):  [/i]

-Був  єси  наречений,
   а  став  тепер  сужений!

[i](Обжинкова  челядь,  прощаючись  з  хатою  Господарів  
частується  короваєм):
[/i]
-Пий,  наш  Споришу,  вино  черлене,
 Боже,  сій  споро  на  той  рік  і  в  мене.
 Дай,  Боже,  споро  росту  діждати,
 Росту  діждати  -  жито  пожати,  
Совоньку  нагнати...

А  нам  совоньки  не  треба,
 А  нам  треба  дитятко,  
Щоб  частенько  плакало,
 Матір  накликало,
А  ми  його  колисали  —
 Свій  вік  вікували...


 [b]ВІДРОДИТИ  СТАРОЖИТНІ  ОБЖИНКИ  ДОПОМОГЛИ:
[/b]
[b]Стешенко  І.  [/b]Історія  української  драми  -  У  віснику  «Україна».  -  К.,  1907.
[b]Воропай  Олекса.  [/b]Звичаї  нашого  народу.  Етнографічний  нарис.  -  Мюнхен:  Українське  видавництво,  1966,  т.  II.
[b]Знойко  О.П.[/b]  Міфи  Київської  землі  та  події  стародавні.  -  Київ:  «Молодь»,
1989.
[b]«Велес  книга».  [/b]Літопис  язичницьких  жерців  IX  ст.  у  ж.  «Дніпро»,  1990,  №  4.  
[b]Золотослов.  [/b]Поетичний  космос  Давньої  Русі.  -  Київ:  «Дніпро»,  1988.
[b]Українські  народні  пісні.[/b]  Календарно-обрядова  лірика.  Упорядник  Олексій  Дей.  -  Київ:  «Художня  література»,  1963.
[b]Календарно-обрядові  пісні.  [/b]Упорядник  Олена  Чебанюк.  -  К.:  «Дніпро»,  1987.
[b]Жниварські  пісні.  [/b]Упорядник  Олена  Чебанюк.  -  К.:  «Музична  Україна»,  1990.


[i][b]*Боговиця  -  Телиця,  Корова:[/b]  божественна  дружина  бога  Вола,  символ  жертвеності  у  слов'ян.  Життєлюбні  слов'яни  не  визнавали  кривавих  жертв,  тому,  на  відміну  від  арійців,  приносили  в  офіру  Сонцю  не  саму  корову,  а  її  подобу  –  коровай

**  Сценарні  матеріали  [b]«Обжинкового  весілля»  [/b]обжиті  у  театральному  дійстві  спільно  з  акторами  театру  ім.  М.  Заньковецької:  н.а.України  Григорієм  Шумейком  та  з.а.України  Іриною  Швайківською    і    Молодіжним  Експериментальним  Театром  Аматорів  «МЕТА»  у  1991році  з  нагоди  приїзду  до  Львова  делегації  канадських  українок.

[/i]
[b]*У  програмі  Львівського  радіо  «Музичне  коло»,1991.Архів  Львівського  Радіо.
[/b]

За  виданням"  Ірина  Вовк.[b]"За  нашим  звичаєм  Бога  величаєм:  Осінь"[/b].  -  Львів:Сполом,2015.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746034
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 14.08.2017


Світла (Імашева Світлана)

Понад світом Рай-дерево розпустило гілки (балада)

                                                                                             ************
                                     Чи  примарилось  матері,  чи  наснилось-таки:
                                     Понад  світом  Рай-дерево  розпустило  гілки,
                                     Що  веселки  торкається  його  крона  густа,
                                     А  коріння  до  серця  землі  пророста.

                                     Срібне  листя  поблискує  й  дивоцвіти-квітки,
                                     Поміж  вітами  пишними  -  невідомі  птахи:
                                     Так  сумують  невтішно,  хоч  навколо  краса,
                                     Тихо  скапують  з  листя  чисті  сльози-роса.

                                     Вітер  роси  визбирує,  а  птахи  гомонять:
                                     -  Знов  до  Дерева-  Вирію  рідні  душі  летять,
                                     Що  скінчились  їх  клопоти  і  тривоги  земні,
                                     Полягли  наші  хлопці  на  війні,  на  війні...
                                         
                                     І  вчувається  матері:  щось  голосить  здаля,
                                     Білі  птахи  спустилися  на  розлоге  гілля,
                                     А  до  жінки  скривавлені  тягне  крила  один,
                                     Пильно  в  очі  їй  дивиться  -  рідний  син...

                                     -Я  летів  сюди,  матінко,  у  тумані-імлі
                                       Із  далекої,  грішної,  дорогої  землі,
                                       Що  її  до  останку  я  у  бою  захищав
                                       І  від  міни  ворожої    в  чистім  полі  упав...

                                       В  чистім  полі  роздольному,  у  Донецькім  краю,
                                       Боронив  я  від  ворога  Україну  свою.
                                       Наша  правда  -  від  Господа:  ми  на  нашій  землі,
                                       Тож  Всевишнім  нам  велено  -  рятувати  її.

                                     І  жахнулася  мати      від  реальності-сну,
                                     І  молилась  Всесильному,  й  проклинала  війну...
                                     Рідну  хату  покинула,  коли  світ  заяснів,
                                     Білим  птахом  полинула  -  до  синів...

                                       Понад  світом  Рай-Дерево  розпустило  гілки...

                                       

                                       
                                   

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746019
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 14.08.2017


Еkатерина

Salvia divinorum

[b]Холодно,  вітровіє,  пре  з  кладовища  темінь,  перелягло  верем'я,  давить  труйна  шальвія…    Глечик  салвінорину,  де  ти  взялась  під  тином?  Як  ти  вросла  в  дротини  посеред  туї  й  крину  згнилої  загорожі  Чорного  гробовища?
Вище  хрестів  похилих  лілик  хрестатий  свище,  зойка  китайцем  білим  понад  зотлілим  тілом  тих,  що  себе  забули,  тих,  що  пішли  в  минуле  посеред  метадону:
- Доню!
- Сино́нько!
- Доню!
Сморід  чумного  горя,  страднопсихічнохворий  позирк  батьків  суворих,  Салвіє  Дивенорем,  ти  переймаєш  духом  дивних  чадних  ефірів!  Ти  –  літургія  смерті  лобурів  слабосильних,  вирій  драпних  вампірів  та  астронавтів  ласих  мерклим  своїм  бадиллям  в  пелени  уп'ялася…
Та  відчепись,  лип'явко,  памороч  летаргійна![/b]




Ілюстрація:  https://www.zamnesia.com/content/389-history-of-salvia-divinorum

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745689
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 14.08.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.08.2017


Света Андроник-Шимановская

Это ли не любовь

Небо  ручной  работы  
чисто  и  безупречно.
Россыпь  блестящей  пудры
на  вороном  холсте.
Неосторожен  Кто-  то,  
белым  мазок  -  и  Млечный…
Сонные  краски  утра.
Матовость.  Полутень.

Росы  -  и  чисты  кисти,
зыбки  следы  рассвета,
в  серой  сирени  неба
пламенный  ореол.
Мягче  и  золотистей
утро  в  объятьях  лета.
В  каплях  росинок  стебель,
в  зелени  -  богомол.

Август.  Вино  и  груши,
мёд  на  губах  и  пальцах,
медь  на  щеках.  Ни  тени.
Зной.  Акварельный  дым.
Солнце  -  в  макушку.  Душно.
Пульс,  словно  биты  сальсы.
Полдень,  и  в  наблюденьях
Огненный  Серафим…

Пролиты  краски.  Дождик.
Тучи  –  гонцы  с  востока.
На  полотне  лазурном
радуги  семь  цветов…
Как  же  Велик  Художник!
Создана  Им  так  тонко
Мира  архитектура.
Это  ли  не  любовь?

(почти  безглагольное)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745916
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 13.08.2017


Олена Вишневська

тихше…

[i]У  кожному  мовчанні  своя  істерика
/Рінат  Валліулін/[/i]


Гупає  в  скронях  сонце.  Під  серцем  -  тиша.
Плаче  надривно  скрипка,  як  немовля.
Тихше,  маленька,  тихше,  бо  ти  сильніша
З  кожною  тишею,  що  на  тобі  -  петля.

Душить  і  душить  змій  мовчазних  істерик,  
Жадібно  пестить  пальці,  як  материк
Лиже  солоне  море.  І  на  папері
Вкотре  німіє  без  пунктуацій  крик.

Що  тобі,  леле?  Правди  шукаєш?  Тісно
Їй  у  полоні  тіней,  химер  і  зла.
Падають  зорі  сяйвом  примарних  істин.
Падають  зорі.  А  долетять  -  зола.

Все,  що  минуло,  також  впаде  за  обрій:
Дотики  слів,  усмішка  і  порух  вій...
Мабуть,  в  цей  час  любити  -  уже  хоробрість.
Тихше,  маленька.  Тихше...  Бо  він  -  не  твій.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745879
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 13.08.2017


Ліна Ланська

ЗБИРАВСЯ СНІГ


Збирався  сніг...  мені  здавалось,  -  літо.
Тополі  у  весільному  вбранні,
І  квіти  скрізь,  такі  яскраві  квіти
Серед  дощів  всміхалися  мені.

Збирався  лютий,  звісно  що  не  місяць,
А  холод,  скрижаніло,  цілував,
Допоки  душу  біль  і  сумнів  місять.
Таке  буває  іноді,  бува...

Збирався  сніг  завчасно,  захурделив
Нахабний,  долу  нахилив  кущі  .
Тріпочуть  крильця,  змучений  метелик,
Гукає  сонце,  -  тільки  лід  тріщить.

Збирався  політати,  у  пухнасте
Упасти  ліжко,  -  на  листочку  он.
Тепер  же,  молить,  хоч  би  не  пропасти,
Бо  для  біди  немає  перепон.


11.08.17.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745885
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 13.08.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.08.2017


A.Kar-Te

Там, где клевер взрос…

Тихая  река
Множит  облака
Зеркалом-водицею...

Шалость  ветерка
Отдохнет  пока
У  гнездовья  с  птицею...

Ивушки  рука  
В  нежности  легка
К  берегу  высокому...

А  трава  росой,
Как  дитя  слезой  -
К  небу  синеокому...

Играми  стрекоз
У  твоих  волос,
Утро  просыпается...

Там,  где  клевер  взрос,
Там,  где  запах  грёз  -
Новый  день  рождается...



(фото  с  инета)






: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745644
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 11.08.2017


yaguarondi

Передкурличні дні

Небесного  дерева  стогнуть  гілки,  обтяжені  хмарою  сірою.
Лелеки  встромили  дзьобаті  голки  у  вишивку  стежки  до  вирію.
Розгублений  сад  пише  зжовклі  листи  промінням  рудої  чорнильниці
Лелекам:  спішіть,  вам  ще  треба  пройти  негоди  повітряні  митниці...
Якісь
Сумні  
Передкурличні  дні...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745318
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 09.08.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.08.2017


гостя

Не маки…цвітуть…



Зупини  цю  печаль,  
що  так  легко  тече  з  під  коліс.
Мить  за  мить…  крок  за  крок…  золоті  херувими  Верони.
Не  питайся,  чому  на  бігбордах  -  засніжений  ліс...
Ілюзорність  доріг…    
   і  безглуздість  твоєї  корони

На  первісних  снігах…
Утопічні    пісні  солов”я
так  співзвучні  чомусь  з  ритмом  танцю  звіриної  зграї…
Не  жалій  мене…  ні!  я  давно  вже  забула  ім”я
і  вагомі  причини
   цієї  крихкої  печалі.
 
Просто  бродить  вино…
Просто  змінює  сонячний  день
нас  в  нічній  прохолоді,  застиглих  в  кришталиках  часу…
…то  не  маки  цвітуть  –  то  палають  міста  одкровень
на  сипучих  пісках  
   десь  обабіч  центральної  траси

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744834
дата надходження 05.08.2017
дата закладки 05.08.2017


Відочка Вансель

Розчини в мені сум

Розчини  в  мені  сум.  Гарно  так.  Ніби  мед  в  філіжанці.  
Подаруй  мені  Космос.  Цілий.  І  постав  в  ньому  браму.  
Подаруй  ще  сьогодні.  Прокинемось  вдвох  завтра  вранці  
У  будиночку  нашім.  І  сходимо  потім  до  храму.  

Подаруй  мені  час.  Лиш  мені.  Вечір.  Ніч.  І  розмови  
Наші  вдвох.  І  мовчання  на  двох.  І  на  двох  одна  тиша.
І  закохуйся  в  мене  сьогодні,  і  вчора,  і  знову.  
І  я  знаю  :нікому  й  хвилини  мене  не  залишиш...    
Ти  словами  й  зірками  для  мене  молитви  напишеш...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744585
дата надходження 03.08.2017
дата закладки 03.08.2017


Світла (Імашева Світлана)

БЛАГОСЛОВЛЯЮ

                                                                                                       ***************
                                                       А    перше  Слово  -  краплею  дощу

                                                       Зросило    лоно    юного  світання...

                                                       Вселенський  хаос  і  Раїну  цю  -

                                                       Люблю  востаннє...

                                                       Віки  світали    й  поночіли  дні  ,

                                                       Мінялись  маски,  полином  -  минуле...

                                                       Те  слово-біль    кричало  у  пітьмі,

                                                       А  ви  -  не    чули...

                                                       Що  перше  Слово  -  спалахом  в  мені,

                                                       Останнє  -  відболить  за  небокраєм...

                                                       Гучати  знов    надірваній  струні  -  

                                                       Благословляю...

                                                     

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744521
дата надходження 02.08.2017
дата закладки 02.08.2017


Світла (Імашева Світлана)

ЛЕГЕНДА про Дівочі гори

                                                                                 
                                                                                                                 **************
                                                                           Понад  Россю  ясною      височать  дві  гори,
                                                                           Плине  Пам'ять  рікою    із  правіччя  пори.
                                                                           Що  зелена  і  пишна  -  то  Дівоча  гора,
                                                                           Буйноквітная  вишня  щовесни  тут  цвіла.
                                                                           Поряд  з  нею  буяє    друга  круча-гора,
                                                                           Це  -  Пастушка...  І  сяє  понад  ними  зоря...

                                                                           З-попід  чорної  тучі    задвигтіли  громи,
                                                                           З-понад  синьої  кручі    били  вітри  крильми...

                                                                           У  часи  ті  прадавні    городище  було:
                                                                           Мужні  ратаї  славні  -  дружне  плем'я  жило.
                                                                           Тут  дівчина  зростала    чорноброва  ота,
                                                                           Що  Пастушкою  звали,  -  сирота-біднота.
                                                                           Лиш  на  вроду  багата    і  на  вірну  любов:
                                                                           Коваля  покохала  -  в'яло  серденько  знов...

                                                                           Але  слава  по  світу    швидше  вітру  літа:
                                                                           Мріє  хан,  щоб  кохала    його  сирота.
                                                                           Присила  злото-срібло    весняної  пори,
                                                                           Та  огидні  дівчині    ті  коштовні  дари.
                                                                           І  тоді  городище    облягли  вороги:
                                                                           Все  спалити  і  знищить,    всіх  рубать  -  до  ноги.

                                                                           Враз  на  гору  зелену    та  Пастушка  ступа,
                                                                           Засіяла  зорею:  -  Я  до  хана  прийшла...
                                                                           Буду  хану  рабиня,  тільки  спокій  нам  дай:
                                                                           Не  паліть,  не  плюндруйте  рідну  землю  -  наш  край.
                                                                           Хан  ступив  до  дівчини  -  відсахнулась  вона,
                                                                           З  кручі    в  урвище  лине  -  й  розкололась  гора.

                                                                         Вдарив  грім  -  і  на  місці,  де  те  військо  було,
                                                                         І  не  сто,  і  не  двісті    ворогів  полягло.

                                                                         А  над  чистою  Россю    від  тієї  пори
                                                                         Вмиті  срібними  росами    височать  дві  гори.
                                                                         Що  зелена  і  пишна  -  то  Дівоча  гора,
                                                                         Друга  круча  -  Пастушка,  а  над  нею  -  зоря.
                                                                         
                                                                         І  у  ночі  серпневі    можна  чути  усім,
                                                                         Як  лунає  сталевий    молотків  передзвін,  
                                                                         То  коваль  клепа  зброю  -  рідний  край  боронить,
                                                                         А  зоря  над  горою    все  палає-горить.
                                                                         То  спалахує  яро  -  й  з  кручі  котиться  знов...
                                                                         Так  легендою  стала    вічна  чиста  любов.
                                                                         
                                                                           

                 
                                                                           
                                                                           
                                                                           

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743987
дата надходження 29.07.2017
дата закладки 29.07.2017


stawitscky

Я усоте, втисячне повторюю

Я  усоте,  втисячне  повторюю  –
Істини,  невігласе,  не  руш!
Рідна  мова  мітить  територію
Кревної  спорідненості  душ.

Під  її  високими  знаменами
Віри  споконвічної  оплот,
Дух  пульсує,  наче  кров  у  венах,
Велета  із  іменем  народ!

Як  молитві  у  святому  храмі  я  
Тільки  їй  передаю  права
Щиру  вдячність  прошептати  мамі,
І  коханій  пристрасні  слова.

Нивою  родючою  колисана,
Виплекана  вольністю  небес
Подолала  всі  смертельні  присуди,
Щоб  і  ми  не  зрадили  себе.

Я  гортаю  сторінки  історії  –
Серце  пропікають  біль  і  гнів:
Скільки  їх  безжально  переорано  –
Доль  найкращих  дочок  і  синів.

Що  шматали  пута  резервації,
Натовпи  єднали  у  коші,
Рідну  мову  оберегом  нації
Прагнули  навіки  залишить.

Знов  палають  факели  на  обрії.
Ще  удатніш  в  першому  ряду  
Рідна  мово,  мітиш  територію
Кревної  спорідненості  душ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743418
дата надходження 25.07.2017
дата закладки 25.07.2017


Окрилена

Чи говорили колись з Вами вІрші?

Чи  говорили  вІрші  колись  з  Вами?
А  пульс  тривожний  відчували  у  рядках,
далеко  від  очей  лишали    гамір,
аби  вдихнути    волю  і  прогнати  страх?

Коли  хвилююче  було  найбільше  ,
і  хто  стрічати  з  ними  сонце  полюбив?
За  зцілення  Ви  дякували  вІршам,
коли  урешті  втихомирювався  біль  ?  

А  Ви  читали  вІрші  як  молитву,
коли  здавалося,  що  поруч  Херувим,
неначе  мантру  промовляє  світлу,  
і  кожне  слово  було  колом  рятівним?

А  папороть  цвіла  поміж  хребцями
і  плавно  розтікалась    хною  по  спині,
коли  здіймалось  ніжності  цунамі
потоки  неслися  за  межі  часові?
 
Чи  говорили  колись  з  Вами  вірші?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743087
дата надходження 22.07.2017
дата закладки 22.07.2017


Крилата (Любов Пікас)

Загадки для дітей

1.  Якщо  вам  треба,  діти,    дослідити
Щось  менше,  ніж  зернина  зі  снопа,
То  можете  тоді  собі  купити
Предмет  зі  скла,  що  звем  його  …

2.  Струм  у  дроти  не  дали́?
Вечір,  ніч    із  чорних  хмар?
Страх  не  пхай  до  голови,
Витягай  тоді    …
 Можна  теж    іще  під  нічку
Запалить  воскову  …  .  
Її  добре  закріпити,  
Щоби  лиха  не  вчинити.

3.  Якщо  є  таке  щось,  друже,  
Що  не  вхопить  око,  
А  побачить  треба  дуже,  
То  візьми    …  

4.  Як  без  дозволу  хтось,  брате,
Ломиться,  неначе  слон.
Хоче  щось  украсти  з  хати,  
Витягай  свій        …..
Ти  ж  не  ринва  дощова.
Набирай  скоріш  ...  .
                                                                                     (Телефон,  102)

5.  Як  горить  щось,  повно  смогу,  
Дим  заходить  до  судин,  
Викликай  тоді  підмогу
І  дзвони  на  …

6.  Коли  ти  бачиш,  б’ються  люди,
Тіла  кидають,  мов  дрова,  
Ти  слізні  не  розводь  етюди,  
Дзвони  швиденько  на  …

7.  Як  хтось  зомлів,  лежить  без  руху,
Упав,  побивсь  -  очей  не  три,
Свій  телефон  виймай,  щодуху
На  ньому  набирай    …

8.  Газом  чути,  що  аж  гай  –    
Двері,  вікна    відчиняй,
Вибігай  мерщій  з  квартири
І  дзвони  на  ..
17.07.17                    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742372
дата надходження 17.07.2017
дата закладки 17.07.2017


гостя

…хто я?… хто ти?



Занедбаного  серця
Дика  тундра
Настояна  на  сонячних  медах.
Тріщить  по  швах  таємна  Джомолунгма.
Біжить  вода…

Легким  бальзамом  
Плавиться  на  рани.
Вібрує  чорний  місяць  на  стерні…
Хто  я  на  цих  мереживах  туману?
Хто  ти  мені?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742038
дата надходження 14.07.2017
дата закладки 15.07.2017


Валя Савелюк

ДОБРОБАТИ

«Добробати»  –  
розповсюдилося  нещодавно
у  мові  нашій
таке  сучасне  слівце…

добробати  –  хто  це?…

і  чого  злякалася  влада,
що  добробати  –
владу  можуть  у  влади  забрати:
владу-гроші…
і  на  всіх  перехрестях  до  ладу-без  ладу
різномасті  підтирачі  (їх  багато,
кожній  владі  підтирачів  не  позичати)  –
істерично  знялися  кричати:
добробати!  –
злі-нехороші,
треба  їх  нищити-пресувати,
народ  рятувати!

влада-гроші…

і  люмпен-народ
охоче  пого́дився  забувати
як  добробати
голіруч  стали  під  «гради»-гармати
його  від  навали  ординської
захищати

о,  народе!
влада  майстерно  уміє  брехати,
а  ти…
хто  у  такому  разі  ти,  що  погоди́вся
так  легко  і  швидко  
Героїв  своїх  забувати?

воскресла  у  добробатах
самосвідомість  істинного  Народу  –
перелякала  орду
і  підординців  усіх  мастей,
що  укладають  віддавна  з  ордою
підкилимні  продажні  угоди

і  нині,  і  прісно…
угоди  з  ордою  складають  –
прагматично-вигідно  
Україну  орді  продають
…підклада-ють

добробати  –
заважають  «добро́діям»  
із  ординцями  торгувати…

історичний-панічний  страх
перед  ордою  –  у  толерантних  головах
і  солоденька  брехня  
на  посинілих  єлейних  устах

то  хто  ж  такі  добробати,
яким  влада  конче  не  рада,
із  якими  бореться  влада?
на  догоду
«історичним  друзям»  і  «масі»  народу?
(і  самій  собі  на  догоду)

добробти  і  є  Народ,
що  вийшов  зо  сну,
як  Зернина,  відчув  на  Майдані  весну…

а  влада  –  не  рада,
бо  для  кожної  влади
народ  –  це  стадо:
під`яремна  худоба,
маса,  позбавлена  прав  і  свобод  –
отаким  потрібен  владі  народ:
"даєш!
владі  -  владу  без  меж!"  -
і  "толерастам"  теж

…то  хто  ж  такі  добробати?  –

ні,  
це  зовсім  не  ті,  що  охочі  волати  
про  славу  нації,
а  чинять  криваві,  оплачені  ворогом,  провокації…

добровольці  –  живе  зерно,
що  проклюнулося  до  со́нцесхо́ду  –

"добробати"  і  є  Народ,  Дух  Народу…

невмирущий,  Богом  натхненний  Дух

а  
баригами  люмпенізована
«маса  народна»,  
вічно  заспана  і  голодна  –
тупий,  занесений  проти  Народу  –  масивний  обух…

02.09.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603632
дата надходження 02.09.2015
дата закладки 14.07.2017


Елена Марс

Любишь, я знаю

Любишь,  я  знаю.  К  чему    эта    глупость  прощаний?..
Не    обрекай,    и    себя,    и    меня,    на    тоску...  
Да,    не    давали    друг    другу    мы    клятв  -  обещаний,  
Да,    не    варились  мы    в    жизни    в    едином  соку.

Да,    не    мои    тебя    губы    утрами    целуют,
Да,    не    мои    тебя    руки    ласкают    в    ночи...
В    храме    для    нас    никогда    не    споют...  "Аллилуйя..."
Всё    же    прощаться    не    вижу    каких-то    причин.

Будь    со    мной...  мысленно...    рядом    -    как    ангел-хранитель,
В    каждом    мгновении    -  праздником    тихим    моим...
Мы    уже    связаны    тонкой    невидимой    нитью    -
Чувством    прекрасным    и    самым    желанным    таким...

Знаю,  в    нём    много    болезненных    есть    ощущений...
В    жизни,    увы,    невозможно    без    боли    совсем.
Всё    же    во    мне    не    найдётся    и    капли    сомнений,
В    том,  что    ты    стал    для    меня    неожиданно...  всем...

Всем,    что    так    нужно    для    бренной    сумятицы    жизни  -
Воздухом,    светом    и    даже    рожденным    стихом.
Не    обещай,    что    любить    меня    будешь...  до    тризны!..
Просто    мечту,    я    прошу,    не    руби    топором.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741776
дата надходження 13.07.2017
дата закладки 13.07.2017


*Svetlaya*

мій янгол знову хмари розмальовує…

ти  виснажив  усі  мої  думки...
їх  отруїв  пекельними  чорнилами...
поставив  в  серці  рядно  крапочки...
а  я  і  досі  (як  не  дивно)  з  крилами...

а  літо  сяє  сонячним  теплом...
відгомін  в  спів  пташиний  перетворює...
і  промінь  сонця  пада  на  чоло...
мій  янгол  знову  хмари  розмальовує...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739729
дата надходження 28.06.2017
дата закладки 11.07.2017


Світла (Імашева Світлана)

Ці виноградні грона бурштинові…

                                                                                                             ********
                                                                       Ці  виноградні  ґрона    бурштинові
                                                                       В  вінку  зелено-росянім    мовчать.
                                                                       Спадають  тихо    тіні  вечорові
                                                                       На  рясно-кучеряву  благодать.

                                                                       Паде  роса  -  і  щось  тепліє  в  грудях,
                                                                       Малює  літо  ніжну  акварель...
                                                                       Вечірні  згуки  сутінками  блудять
                                                                       Між  сонних  заколисаних  осель.

                                                                     Цей  дивний  Світ,  отінений  журбою,
                                                                     Цей  сплеск  таланту  Вічного  Творця,
                                                                     Що  хвилями  небесного  прибою
                                                                     Вихлюпує  й  нуртує  без  кінця...

                                                                     Я  вся  у  нім,    хоча  могла  й  не  бути:
                                                                     Дарунок  -  вибір  вічного  Життя.
                                                                     Це  щастя  -  рідне  Слово  серцем  чути,
                                                                     І  жити,  і  любить  -  до  забуття.
                                                                     

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741214
дата надходження 09.07.2017
дата закладки 09.07.2017


Наташа Марос

ЖЕБРАЧКОЮ…

Не  питай  мене  сьогодні  про  дощі,
Бо  і,  справді,  я  не  знаю,  що  сказати  -
Моя  осінь  у  старенькому  плащі
Замітає  мокре  листя  біля  хати...

Не  нагадуй  мені  більше  про  літа  -
Я  сама  вже  заблудилася  у  часі.
Не  запитуй  -  моя  відповідь  проста:
Розгубила  давні  мрії  всі,  зірчасті...

Не  блукай  в  моїй  душі,  в  моєму  сні
І  не  вгадуй,  як  минуле  прожилося  -
Все  одно,  те,  що  наснилося  мені,
Не  озветься  в  твоїм  серці  відголоссям...

Не  приховуй  за  лаштунками  зі  зла
Хитромудрі  і  нав'язливі  повчання,
Бо  так  легко  в  свою  осінь  я  зайшла,
Добровільно,  своєчасно,  без  вагання...

Не  чаклункою  з'явилась  у  світи,
А  жебрачкою...  в  очікуванні  дива...
І  до  Господа  звертаюся:  "прости"...
Знову  дощ  пішов...  О,  ні  -  цілюща  злива...

Не  питай  мене  сьогодні  про  дощі...

                       -          -          -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699185
дата надходження 07.11.2016
дата закладки 09.07.2017


Леся Shmigelska

ДОРОГА ДО ЩАСТЯ


А  жінці  для  щастя  багато  не  треба,
Лиш  поруч  надійне  відчути  б  плече.
Відтак  –  незахмарене  війнами  небо,
Побувши  між  зорями  –  прагнути  ще…
Торкатися  висі  з  коханим  у  парі,
Блукати  Шляхами  Молочними  вдвох…
Ти  чуєш  цей  шепіт,  небесний  звіздарю?
За  нас  певно  молиться  нині  сам  Бог.
І  хай  не  погаснуть  галактики,  люди,
Хай  пісня  не  тихне  ота,  з  піднебесь.
Без  нас  цей  Усесвіт  лиш  крихтою  буде,
А  з  нами  він  –  ціла  планета,  увесь.
І  так  буде  завтра,  і  так  буде  далі  –  
Померкнуть  огні  від  щасливих  очей.
Напишуть  вірші  мандрівні  менестрелі
Про  нині,  про  вічність,  про  космос  оцей.
…А  жінці  за  щастя  б  ввесь  світ  обійняти,  
Спинити  пожарища,  війни,  біду…
Ти  чуєш,  Плането,  я  –  жінка,  я  –  мати,
Про  щастя  не  мрію  –  до  нього  іду…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741183
дата надходження 08.07.2017
дата закладки 08.07.2017


Віталій Назарук

НЕДОСПАНІ НОЧІ

Бродили  стежками,  нам  зорі  світили,
А    Місяць  за  хмари  ховавсь.
Життя  ми  любили  і  ночі  любили,
Коли  соловей  заливавсь.

Пр:  Тепер,  як  не  спиться,  то  бачаться  зорі
І  чуються  ті  солов’ї…
І  сняться  мені  знов  недоспані  ночі,
Недоспані  ночі  мої…

Аж  серце  лоскоче  той  спомин  часами
І  пахне  волосся  твоє.
І  навіть  громи  не  лякають  басами,
Хоч  ніч  блискавиці    снує.

Пр.
Дивлюся  на  небо,  немов  в  твої  очі,
Хоч  чуб  вже  давно  в  сивині.
І  згадую  я  ті  недоспані  ночі,
Що  зорі  скидали  мені…

Пр.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740625
дата надходження 05.07.2017
дата закладки 05.07.2017


Наталя Данилюк

Доторк

І  торкнеться  до  мене  уперше  земний  чоловік,
У  якого  в  очах  мерехтить  перламутрова  хвоя,
І  притулить  долоню  свою  до  тремтливих  повік,
І  від  доторку  сего  забудуся,  де  я  і  хто  я…

І  трава  оживе  під  ногами,  волога  й  густа,
І  в  аркані  зійдуться  над  нами  старі  осокори.
«Я  не  згуба  тобі,  чоловіче,  я  древня  вода,
Що  з  правіку  тече  й  напуває  смарагдові  гори».

І  торкнеться  до  мене  удруге  і  скаже:  «Бери,
Ці  реліктові  храми  тобі  залишаю  у  спадок…».
І  сплетуться  між  нами  всі  запахи  і  кольори,
І  солоною  цівкою  піт  побіжить  між  лопаток.

І  гірським  полонинам  забракне  п’янкої  роси,
Щоби  спрагу  мою  втамувати  й  вогонь  загасити…
І  зіллються  між  нами  вібрації  і  голоси,
І  почнуть  мироточити  пальців  його  сталактити.

І  торкнеться  до  мене  утретє  земний  чоловік,
І  промовить:  «Ти  згуба  для  мене,  ти  лік  мені,  жінко,
Бо  коли  я  торкаюсь  пелюстя  тремтливих  повік,
Твої  очі  стікають  в  долоні  небесним  барвінком…».

І  в  гортані  його  застрягають  солодкі  слова,
Перестиглими  сливами  тріскають,  скапують  в  душу…
«Я  трава,  чоловіче,  я  дика  шовкова  трава,
На  фісташкових  віях  росу  передсвітню  ворушу».

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739407
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 26.06.2017


Крилата (Любов Пікас)

Люблю цей дощ

Люблю  цей  дощ  із  пахощами  м’яти,
Цей  ліс,  укритий  сірим  полотном.
Нагуслих  хмар  не  важені  карати
Над  озером,  повитим  тихим  сном.

Люблю  ці  трави,  вимиті  начисто,  
Подзьобані  калюжами  шляхи,
Цю  акапель  дощу,  що  лине  містом,
І  вводить  в  транс  долини  і  верхи.

Люблю  птахів  приглушене  співання,
Дворів  дрімотних    мокру  наготу
І  митей  надкосмічне  римування,
Їх  чисту  недоторкану  цноту.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739126
дата надходження 24.06.2017
дата закладки 24.06.2017


Любов Ігнатова

Вербовий затишок

Наливсь  медами  місяць  —  роздобрів,
Ліниво  котиться  між  зорями  до  ранку.
Із  берега  за  зграйкою  човнів
Спостерігає  вітрова  коханка  —

Гнучка  верба,  схилившись  до  води,
Купає  в  прохолоді  довгі  коси...
А  я  приходжу,  зранена,  сюди,
Коли  у  душу  зазирає  осінь,

Коли  голосять  в  тузі  журавлі
І  дощ-в-мені  налагоджує  скрипку,
Щоб  виплакати  всі  свої  жалі
Вербі  і  вітру,  місяцю  і  рибкам.

Щоб  причаститись  співом  солов'їв,
Ввійти  у  чароспокій  вечоровий
І  віднайти  крилатість  своїх  снів,
Де  ти  і  я,  і  затишок  вербовий...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738541
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 20.06.2017


Надія Позняк

На прозорій тарелі неба…

На  прозорій  тарелі  неба  
білопінно  хмарки  лежать.  
Ми  з  тобою  -  зелені  стебла,  
нам  з  тобою  тут  доживать.  

Хоч  дивись,  не  дивися  вгору,  -  
тільки  й  віри,  що  там  -  любов,  
там  гаптують  від  сонця  штори…  
Тут  земля  приготує  схов.  

І  на  цьому  відрізку  часу  
зеленій,  зеленій,  немов  
ми  з  тобою  -  трава  на  трасі,  
а  насправді  ми  є  любов.

     травень  2017


Фото  від  Надії  Позняк

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736076
дата надходження 02.06.2017
дата закладки 20.06.2017


Олеся Лісова

Розбуди мене вранці…

Ти  мене  розбуди
Коли  перші  промінчики  сонця
Первоцвітами  ляжуть    на  наші  заспані  шибки,
Я  біленьку  фіранку  відсуну  із  свого  віконця
Подивлюсь  чи  проснулись  в  моєму  садку  нагідки.

Чи  вже  мальви  князівни  умили  свої  оченята
І  розсипали  роси,а  ті  задрімали  в  цвіту,
А  згасаючі  зорі  летіли  на  руту  і  м’яту
Рум’янковим    нектаром  ,манивши  осу  на  льоту.

Чи  духмянії    груші  гіллям  подих  літа  зловили
Та  його  прихистили  і  золотом    впали  в  траву,
Ароматом    медовим    вони    їжачка  розбудили,
Той  так  солодко    спав  і  лиш  бачив  небес    синяву.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738584
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 20.06.2017


Олена Вишневська

Доброго ранку, моя перелітна пташко

Доброго  ранку,  моя  перелітна  пташко!
Як  подолала  свій  шлях  /крізь  тумани/  сюди?
Спека  така  неможлива,  що  й  дихати  важко.
Душать  у  грудях  солоні  краплини  води.

Не  зупиняйся:  немає  ні  хліба,  ні  злата.
/Точать  на  мене  завбачливо  будні  ножі./
Все,  що  зуміла  б  тобі  я  сьогодні  віддати  –  
Подих  і  руку,  допоки  дійдемо  межі.

Краще  лети!  Вбережи  свої  крила  від  клітки.
Тут  не  вітають  свободу  і  вільний  політ.
Точаться  війни.  Стріляють  гармати  у  свідків.
І  по  периметру  правди  –  оголений  дріт…

Не  побороти  супротив  земного  тяжіння:
Небо  –  твоє,  та  не  може  належати  нам...
Просто  лети,  повертаючись  у  сновидіння
/Будемо  тіням  давати  свої  імена/.    

Просто  лети!  Подолай,  моя  пташко,  кордони!
Бачиш,  де  лінія  дотику  неба  й  землі:
Там  зовсім  інші  /до  нас  небайдужі/  закони.
Там  навіть  нашій  любові  серця  замалі…  


[i]/колись/[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738424
дата надходження 19.06.2017
дата закладки 19.06.2017


Владимир Зозуля

Не бойтесь полночи

Полночь  зевала  сонно,
Или  вздыхала  просто.
В  доме  гасили  окна
И  зажигали  звёзды.
Мир  был  ночною  тенью,
Прямоугольно  сужен  –  
Окнами  в  наважденье,
Окнами  в  чьи-то  души.
Узость  око’н  бездонна,
В  ней  –  окоёмы  неба.
Можешь  –  черпай  ладонью,
Страшно?–  Зажмурься  слепо.
Только  не  запирайся,
Не  засыпай  так  рано,
Только  не  отстраняйся
Толстой  оконной  рамой.
Тягостно  и  покорно,
Не  уставай,  не  надо,
Или  я  брошу  в  окна
Камни  слепого  взгляда
И  отыщу  там  где-то,
В  ваших,  разбитых  настежь,
Окнах  –  осколки  света,
Жизнях  –  осколки  счастья.
́

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737595
дата надходження 13.06.2017
дата закладки 13.06.2017


Людмила Пономаренко

За якою межею…

                                                                                                         Подрузі                                          
За  якою  межею,  за  яким  небосхилом  і  де
Зупинились  твої,  не  запалені  сонцем  світанки?
Тільки  час  невблаганний  монотонно-байдуже  іде
Крізь  химерність  надій,  доль  людських  непрості  витинанки.

Десь  в  куточках  душі  пам’ять  сміхом-дзвіночком  лунає,
Твоїм  голосом  вітер  зронить  спогад  у  серце  моє
З  ілюзорністю  віри,  що  розлук  на  землі  не  буває,
І  прихильності  світлом,  що  між  давніми  друзями  є.

Буду  грітися  ще  в  твоїй  посмішці      й    щирім  вітанні
І  невчасності  докір  відчувати,  як  втрати  сумні,
І  молитися  тихо  в  земному  без  тебе  світанні
З  почуттями  подяки,  що  ти  стрілась  в  дорозі  мені.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735313
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 27.05.2017


гостя

Ріки медові…



Постіль  стели  мені  –
Чистий  арктичний  сніг.
Квіти  збирай  мені  –  пряні  альпійські  луки.
Випий  мене,  вітре…  сонячний  оберіг,
Щастя  циганське  –
     з  рук  у  найперші  руки.

Йди,  сіроманцю,  
На  спалах  готичних  вій.
Серце  навпіл  (власне,  знати  тобі  не  конче)
Грай  же,  сліпий  заклинателю  древніх  змій.
Ріки  медові…
     я  засинаю,  вовче…


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734400
дата надходження 21.05.2017
дата закладки 21.05.2017


Іванюк Ірина

Все, як і колись…


Падало  сонце,  видивом  мінилося.
Все,  як  і  колись...  Чи  то  тільки  наснилося?

Ось  небо,  як  тоді,  -  аквамаринове...
Соловейчине,  рідне,-  до  душі,-  дитинне...

Тільки  от...  Чи  мій?  Чи  це  той  соловейко?
Постарів  ти,  либонь,  облітавши  земельку...

Сонце  котиться  в  ніч,  а  на  ранок  займається...
Соловейковий  спів  духом  світу  вертається.

19.05.2017р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734195
дата надходження 20.05.2017
дата закладки 20.05.2017


уляна задарма

…з невіршів 2

Травень,  сімнадцяте.  Ранок.  Квадрат  вікна.
Поверх  -  дев'ятий.  Дорога.  Дроти.  Стіна.
Сонце  танцює  -  і  знаки  химерні  на
звичних  предметах  вібрують  -  горять  незвично...

Сонячні  "па"  на  естраді  мого  стола...
Радіохвилі  з  незмінними  бла-бла-бла...
Де  ти  взялася,  дурненька  мала  Бджола,
в  світі,  що  пахне  не  медом...

                   ...в  кращому  випадку  -  хрустом
цупких  папірців,чи  парфумами  NINO  RICCI

Безладом...  Блазнями  (  їхні  серця  -  картон),
вчасно  не  вжитими  "  Вірю",  "чекаю",  "оммм..."
Цвіт  на  шпалерах  -  повір  -  то  лише  фантом.
Та  позаяк  ти  вже  тут  -  то  побудь  ласкава:

В  мене  є  кілька  хвилин  -  випий  зі  мною  кави

звісивши  лапки  з  відчиненого  вікна,
спостерігаючи:  травень,  трамвай,  весна,
ранок,  жебрак,  лімузин,  світлофори,  фари...
Поміж  новин,  хмародерів,  дахів,  дротів,
снайперських  куль  і  палаючих  літаків

в  сонячне  небо  пливуть  невагомі  хмари
,

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734062
дата надходження 18.05.2017
дата закладки 19.05.2017


Виктория Роше

Дочери из "Маленьких стихов"

II

Я  бодрствую,  а  ты  во  власти  сна.
На  трикотажной  розовой  пижаме
Прикреплен  бантик.  И  его  краями
Твоя  щека  слегка  раздражена.  
Я  ленту  двигаю  и  думаю  о  том,  
Что  ничего  нежней  нет  этой  кожи,  
Которая  в  одно  мгновенье  может
Быть  исцарапанною  шелковым  бантом.


IV

Такая  нежность  есть  в  твоих  руках,
Когда  они,  как  лепестки  жасмина,
Ложатся  мне  на  шею  и  плечо.
Ты  так  мала,  что  до  сих  пор  еще
Мое  письмо  к  тебе  не  слишком  длинно,
Но  так  прекрасна  -  что  в  стихах  оно...



VIII

Я  знаю:  ты  всю  ночь  растила  себе  ресницы.
Гладкие  черные  полосы  стригла  на  нежные  волосы.  
Проснулись.  У  всех  у  нас  лица  как  лица,  
А  ты,  мастерица,  глаза  себе  сделала  взрослыми.


XIII

Сколько  лет  тебе?  -  Одно  лето.
Сколько  зим  тебе?  -  Ни  одной.  
Я  недавно  родилась  в  семье  поэта,  
Чтоб  поэт  записывал  за  мной.  


Все  мои  агушки-потягушки
Он  усердно  превращает  в  стих.  
Мне  поэт  показывал  игрушки,  
Я  внимательно  таращилась  на  них.  


У  лягушки  кожаные  лапки,  
Мне  понравился  их  пёстренький  узор.  
А  поэт  писал  в  своей  тетрадке
Что-то  про  "невыразимый  взор".

XVI

Ты  на  моих  руках,  но  между  нами  есть
Преграда  в  виде  книги,  что  прочесть
Мне  хочется  быстрее.  Я  листы
Верчу  одной  рукой,  покуда  ты
(Мне  верить  хочется)  надумываешь  спать.
Я  забываюсь  на  примерно  пять
Исполненных  поэзией  страниц,
А  после  думаю  увидеть  пух  ресниц
Опущенных,  открытый  в  дрёме  рот,
Но  ты  глаза  таращишь  в  переплет…
Вот  так  с  тобой,  мой  маленький  зверёк,  
Прочли  Набокова  мы  –  вдоль  и  поперёк.


XVI

Уснула  рядом.  Я  тебя  как  хлеб,  
Отставив  далеко,  несу  к  кроватке,  
Кладу  в  нее,  как  в  печь,  чтоб  в  ней
Ты  подрумянилась  еще.  Но  сладкий
Твой  запах  так  манит,  что  я  разок
Прикладываюсь  к  мускусной  головке
И  отрываясь,  вижу  твой  глазок.  
(Когда  бы  говорил,  сказать  бы  смог,  
Что  пекарь  я  пусть  нежный,  но  неловкий.  )


XXIX

Сон  глубже  проникает  –  так,  
Что  отпускаешь  вдруг  
Тугую  соску  изо  рта,  
Как  свечечку  из  рук.


XXXIV

Почти  стоишь,  Венера  в  ползунках,  
И  наряжаешься  по  пасмурной  погоде.  
Ты  -  тайна  маленькая  о  семи  замках,  
О  капюшоне  и  о  сладкой  морде.


XLIV
Отселяю  доченьку  в  комнату  свою.  
Плачу,  будто  доченьку  замуж  отдаю.
Прячу  ее  кофточки,  шортики  в  комод.  
День  придет  -  и  доченька  от  меня  уйдет.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194950
дата надходження 10.06.2010
дата закладки 18.05.2017


Крилата (Любов Пікас)

ЩО, ДЛЯ ТЕБЕ, ХЛОПЧЕ, УКРАЇНА?

 (дитячий)
Що  для  тебе,  хлопче,  Україна?
Руки  мами,  батьківські  коліна.
Це  земля  прародичів  чудова,  
Де  тепло  сердець  і  рідна  мова.

Дзвони  храму  у  неділі  й  свята,  
Босі  ноги  у  траві,  де  м’ята,
Сад,  улітку  плодом  густо  вкритий,  
Ліс-чаклун,  хмарками  оповитий.

Це  карпатські  буки  і  смереки,  
Рій  бджолиний  і  гніздо  лелеки.
Золотом  налитий  в  полі  колос,
Соловейка  в  надвечір’я  голос,

Що  облюбував  собі  калину,
Біла  хата,  мальви  біля  тину.
Це  сорочка,  вишита  нитками
В  кольорах  веселкової  гами.

Літописець-дуб  і  плющ  повзучий,
Чорне  море  і  Дніпро  ревучий,  
Що,  неначе  сич,  в  негоду  виє,
Місто  Лева  і  столиця  Київ.

Одноземці,  що  швидкі  до  праці,
Дух  упівців  і  холодноярців,
Посівів    любові  сходи  пишні,
Край,  мені  дарований  Всевишнім.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733734
дата надходження 16.05.2017
дата закладки 16.05.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.05.2017


Сіроманка

Ірина Вовк. НЕПРОМИНАЛЬНІСТЬ

(У  студентські  часи,  навчаючись  кілька  місяців  у  Оломоуцькому  та  Празькому  університетах,  мені  в  око  потрапили  чеські  поминальні  клепсидри  –  великі  аркуші  рукописних  некрологів,  виставлених  перед  будинками  на  вулицях,  з  обов’язковими  ритуальними  живими  червоними  трояндами,  переламаними  і  обвитими  чорними  стрічками,  з  незмінним  надписом,  що  рівнозначний  українському  «Вічная  пам’ять»  -  [i]«Кdo  byl  milowan,  neni  zapomenout»[/i],  що  в  перекладі  звучить:  
[b][i]«Хто  був  коханим,  не  є  забутим»![/i][/b])

Як  проминальність  цю  нам  відбути  –
«хто  був  коханим,  не  є  забутим»…
Не  є  забутим,  не  є  пропащим
Все  те,  що  рідне,  все  те,  що  наше.
                 Тож,  а  чи  бути,  а  чи  не  бути  –
                 «хто  був  коханим,  не  є  забутим».

Життя  минуще  –  нетлінні  тру́ди  –
«хто  був  коханим,  коханим  буде».
Душа  нетлінна,  як  колисанка:
Біла  сорочка  та  й  для  Іванка…
                 Обітованні  і  в  криптах  рути  –
                 «хто  був  коханим,  не  є  забутим».

…О  шквали  бранні,  на  списах  –  груди  –
Хто  був  коханим,  коханим  буде…
Сочить-ятриться  незгойна  рана  –
Хтось  був  «коханий»,  була  «кохана»…
               І  в  день,  і  в  темінь  їх  окрик  чути:
             «Хто  був  коханим,  не  є  забутим»!

Є  і  по  смерті  в  тім  насолода  –
Земля  кохана,  кохана  врода…
З  очей  спадає  луда  облуди  –
Хто  був  коханим,  коханим  буде!

Усі  кохані  в  часи  прощальні  –
[i]Непроминальні,  непроминальні…[/i]
               Усім  жаданим  –  жаданим  бути  –
               «хто  був  коханим,  не  є  забутим».

[i](Зі  збірки  громадянської  лірики
"Непроминальність,  або  Енколпіони  для  душ".  
-  Львів:Сполом,2017)[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732540
дата надходження 09.05.2017
дата закладки 11.05.2017


Сіроманка

Ірина Вовк. ЕПІТАФІЯ

[i]«Тебе  нема  –  і  серцю  тужно.
Думки  летять  в  країну  мрій.
Минає  день  за  днем  байдужно
І  гасне  чар  моїх  надій.

Прилинь  до  мене  на  хвилиночку,
Голівоньку  схили  на  грудь,
І  в  тихих  пестощах  кохання
Про  все  забудь,  про  все  забудь.»[/i]
[i](Ще  змалечку  наспівувала  мені  мама  своїм
дзвінким  сильним  голосом  ретро-танго  30-их  років
[b]"Прилинь  до  мене"[/b]  на  слова  і  музику
 Ярослава  Янівського  з  присвятою  моїй  бабусі  
Марії  Стасів-Вовк.  Первісно  "Епітафія"  призначалася
їй...  Тепер  уже  й  мами  нема...  
Сьогодні,  у  цей  дощовий  травневий  день,  
їй  виповнилося  б  81...)
[/i]
Прилинь  до  мене,  радосте  моя…
Літа  між  нами  плинуть  течією,
А  серцю  тужно  дотиком  єлею,
Коли  на  мить  приходиш  ти  здаля.

Минають  дні,  байдужні  до  біди…
Твої  сліди  –  прочинене  віконце…
Коли  зайде  і  в  нас  вечірнє  сонце,
ти  хоч  листочком  пізнім  упади…

Коли  промінчик  щастя  догорить
І  розітне  крило  прощальне  тишу  –
Тебе  на  грудях  ласкою  вколишу:
Моя  лебідко,  що  тобі  болить…

А  мить  щемить  –  летить  і  квилить  час  –
І  ронить  наша  пам'ять  сльози-перли
На  пестощі…  на  те,  що  ми  не  вмерли,
Коли  між  нас  уже  немає  нас.

«Мене  нема»,  –  голівоньку  схиля,
І  гаснуть  чари  млою  безнадії…
…В  мені  воскресни  знадою  лелії  –
Прилинь  до  мене,  радосте  моя…

[i](Зі  збірки  "Самоцвіти  сокровення"  -  Львів:Логос,  1997)
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732400
дата надходження 08.05.2017
дата закладки 11.05.2017


Сіроманка

Ірина Вовк. ІТАЛІЙСЬКА ШКОЛА ЖИВОПИСУ "ПЛАЧНА МАРІЯ МАГДАЛЕНА"

[i]На  Третю  неділю  по  Пасці  згадуємо  
       [b]Мироносиць[/b][/i]

О  Магдалено,  ти  є  грішниця,
Ти  просто  жінка,  ти  -  як  всі.
Твій  плач  мине,  і  ти  утішишся,
І  очі  вмиєш  у  росі.
Христос  воскрес!..  Неси  Тіберію
На  добру  вість  святе  яйце.
Він  вп'ється  в  нього,  як  в  імперію,
А  ти  не  знатимеш  про  це.
На  тебе  вже  давно  направлені
Усі  прокажені  ножі,
Коли  летить  каміння  праведне,
Ніхто  не  скаже:  поможіть!
Піски  гуляють  над  пустелею
І  бродить  скрізь  нечиста  плоть,
а  над  Небесною  Оселею
Воскресле  сіється  тепло.
А  над  тобою,  над  повією,
Снує  життя  чудни́й  килим  -  
Ти  повертаєшся  Марією
В  далекий  свій  Єрусалим.
І  припадає  плем'я  хамове
До  ніг  твоїх,  а  із  небес
Спадає,наче  гілля  пальмове,
Стозвукий  глас:  "Христос  воскрес"!

[i](З  першої  збірки  "Дзеркала".  -  Львів:Каменяр,1991)[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731645
дата надходження 03.05.2017
дата закладки 11.05.2017


Сіроманка

Ірина Вовк. "АMORI VITAM IMPENDERE"

[i]“Amóri  vítam  impendére”
[b]«Життя  присвячую  любові»[/b]
Аполлінер[/i]

«Amóri  vitam…    vítam  impendére…»  -
 рука  Старої  і  Нової  ери…
Пульсує  серце  в  камені  печери:
«аmori  vitam…    vitam  impendere…».
Пощерблені  мечі  і  кавалери  –  
«аmori  vitam…    vitam  impendere…».
Троянди  тлінні  на  осінні  сквери  –  
«аmori  vitam…    vitam  impendere…».
На  імена  опалі  і  на  квіти
Благає  «Господи!»  рука  -  «аmori  vitam…».

Благає  Господа  рука,  а  гук  гукає,
пощо́  гукає  і  кого  шукає
в  печерній  чорноті,  в  палкій  покорі:
«O  sóli  Deo  Glória  amóri…».
Країнами,  епохами,  віками
пульсує  серце,  бо  воно  ж  не  камінь,
блукає  серце  –  в  Лету  кануть  лі́та  –  

опалим  іменам  і  квітам  –  «vita»!

Зникаю  у  Садах  Семираміди,
плекаю  квіти  для  малої  Іди,
згораю  Оком  Гора  до  Ісіди
і  опадаю  пилом  з  піраміди  –  

я  там  блукаю  –  квіт-ім'я  шукаю
  і  не  знаходжу.  І  назад  вертаю…

«Аmóri  vítam…    vítam  impendére…»  -  
Любові  псалм…  Смичок  Аполлінера!
На  келії  і  на  соборні  стіни:
«Моя  любове…»  -  перша  скрипка  Ліни!
Нестямне  соло:  «soli  De…»  -  отямиш  –  
«люблю…
за  мене  не  виходьте  заміж».*
Мінорний  втор…  Собор  святого  Віта  –  
і  дзвін  як  камертон:  «аmóri  vítam».

Благословен  єси  квітковий  хист,  
Щербатий  меч,  осінній  падолист
рукою  тої  ж  вицвілої  ери:
«аmori  vitam…    vitam  impendere…»  -
Благає  Господа  рука,  а  гук  гукає,
в  пітьму  гукає  і  в  пітьмі  шукає:
далекий  мій…  
  утрачений…  
люблю!  –  
І  пелюстки  гублю…
       гублю…
гублю...

...Пульсує  серце  твердо,  наче  камінь:
"Ж  и  т  т  я
п  р  и  с  в  я  ч  у  ю
Л  ю  б  о  в  і".
Amen.

*За  поезією  Ліни  Костенко.

[i](Зі  збірки  "Самоцвіти  сокровення".  
-  Львів:Логос,1997)[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732856
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 11.05.2017


Сіроманка

Ірина Вовк. КАРТИНА ПАВЛА МЕРВАРТА "ПОТОП"

[i](Париж.1881р.)[/i]  
ЛЬВІВСЬКА  КАРТИННА  ГАЛЕРЕЯ

[i]«…Ной  мав,  окрім  трьох  синів,  ще  й  доньку  –  Сару.  Вона  покохала
молодого  пастуха  Еммануїла.  Коли  батько  повідомив  її,що  всі  люди
загинуть  у  хвилях  всесвітнього  потопу  і  врятуються  тільки  члени
його  родини,  Сара  відмовилася  сісти  у  ковчег  і  залишилася
разом  з  коханим.»
(З  апокрифа.Легенда  до  картини)[/i]

[b]І.  С  А  Р  А[/b]
Призви  мене,  призви  і  не  пускай…
Мій  муже  смертний,будь  мені  опорою.
Я  ради  тебе  свій  покину  рай
І  теж  загину  смертю,  навіть  скорою…
Утішся  тим,  що  в  тебе  на  руках
Дано  мені  злучитись  із  водицею.
Не  розпачай…  Відкинь  панічний  страх…
Я  в  темінь  одізвусь  тобі  жар-птицею.
…І  скільки  б  там  води  не  прибуло,
Не  проклинай  в  пекельнім  стоголосію
І  не  благай,  щоб  чару  пронесло,–
Дочасно  нам  не  випити  амброзію…
Не  досконала  вічність  у  богинь,
Коли  вівтар  жертовності  відпущено…
Призви  мене,  призви  і  не  покинь  –
Ми  у  воді  очистимося  душами,
Поборемо  падучих  тіл  напасницю,
Приймемо  смерть,  як  свій  останній  злет,
Дарма,  що  ані  в  кольорі,  ні  в  пластиці
Цю  мить  не  закарбують  води  лет…

…Як  рухне  туч  склепіння  непрозоре,
Як  здибиться  над  нами  неба  край,
Як  зімкнеться  над  нами  грізне  море  –
Призви  мене…  призви  –  і  не  пускай.

[b]ІІ.  Е  М  М  А  Н  У  Ї  Л[/b]

Мені  у  руки,  Саро,  прихились…
Надлюдську  волю  являть  мої  руки!
У  валі  смертоносної  розлуки
Ти  о  плече  мужиче  обіпрись…
Благаю  небо  я  не  о  спасінні  –
Німа  до  сліз  потопу  течія…
Узри  мене  у  світлім  воскресінні  –
Ти  ще  пливтимеш…першим  піду  я…
Волію  Божий  суд  зустріти  сто́я,
Вслухаючи  твоє  «еммануї…»:
Могучий  Ягве,  Сара  –  донька  Ноя,
Карай  мене,  але  врятуй  її  !
Вона  невинна…  Я  –  першопричина
Її  прощальних,  передсмертних  мук…
Коханих  членів  паросте  живильна,
Мені  в  єднанні  прихились  до  рук!

...Як  божий  смерч  найвищу  хвилю  здійме
І  стан  мій  скам'яніє  у  мольбі,
Я  призову  тебе  в  свої  обійми  –
Останній  світ  в  очах  моїх  –  тобі!

[i](Зі  збірки"Самоцвіти  сокровення".
 -  Львів:Логос,1997)[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732691
дата надходження 10.05.2017
дата закладки 10.05.2017


Шон Маклех

Запах вересу

Старий  ірландський  божевільний  сад
Коріннями  вростає  в  порожнечу,
Глухим  дольменом  нависає  над
Минулим  та  майбутнім,  і  малечу
Журливо  кличе  на  грушкИ  і  виноград.
Ти  не  втомився?  Відпочинь  хоча  б,
Послухай  вітру  стогін,  осені  журбу,
Торкнись  долонею  холодного  каміння
Ти  знав  лише  поразки  й  боротьбу,
Чув  моря  шум  і  чайок  голосіння,
Тепер  спочинь  –  ще  встигнеш  випити  води,
Піти  болотами  нечутною  ходою,
Розтанути  у  гіркоті  нічної  мли,
Лягти  під  вересом  чи  під  вербою  молодою,
Землею  стати  чи  пірнути  в  глибину
Старого  пагорбу,  де  тихо  сплять
Прозорі  привиди  синів  Богині  Дану
Чекаючи…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366551
дата надходження 25.09.2012
дата закладки 09.05.2017


Петро Кожум'яка (Ян Укович)

Скляна мелодія (Прозорий світ Шон Маклех)

На  кораблі  скляному  я  пливу
Прозорому  –  як  сниво  наяву,
Пливу  –
На  острів  кришталевий:  диво  скла:
Прозорий  світ:  туман,  роса,  імла
Забарвлюють  прозорість  в  колір  молока,
Крізь  скелю  скла  світ  місяця  торка.
І  срібло  осені  у  цей  спокійний  час
Від  острова  майстрів  та  пастухів
Як  місячна  доріжка
Пливу  –
В  скляні  вітрила  дме  вітрів  двоспів,
Жене  думки  вперед  вітрильник-ліжко…

Під  дном  скляним  пливуть  стада  почвар
З  глибин  несуть  свій  споконвічний  дар  –
Забути.
І  примарний  вітер-вечір.
Сирою  ковдрою  на  плечі
Накрила  й  хвилею  пітьма.
Скляним  веслом  солона  гіркота,
Як  поцілунок  вічності-спокути.

Гірке  моє  теперішнє  життя,
Прозоріший  за  скло  -  це  я  –
Прозоріший  від  вітряного  дня,
Прозоріший,  аніж  Ірландія  моя...

І  серед  простору  залишусь  мандрівцем
Такого  синього  і  синім  ялівцем
Я  проросту  серед  камінної  землі
Ірландської  віршами
У  склянім  житті,
В  прозорій  славі
Кидати  буду  у  «цвяховану  блакить»  -
Бо  зорі  цвяхи,  хай  не  зовсім  золоті,
А  десь  іржаві...

На  каменях  скляних,  нехай  щомить
Дзвенять  (бо  скло)  і  музика  скляна  звенить
Шляхами  скла  й  прозорості  вина
Скляна  мелодія  моя  луна...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732571
дата надходження 09.05.2017
дата закладки 09.05.2017


Шон Маклех

Прозорий світ

                   «...І  вільних  відьом  в  світі  вже  нема
                             Цих  леді  гідних  –  ні  мітли,  ні  сліз...»
                                                                               (Вільям  Батлер  Єйтс)

     Згідно  давніх  ірландських  легенд  потойбічний  світ  
     розташований  на  скляному  острові,  де  все  прозоре...  

На  кораблі  скляному  я  пливу
Прозорому  –  як  сниво  наяву,
Пливу  –  
На  острів  кришталевий:  диво  скла:  
Прозорий  світ:  туман,  роса,  імла
Забарвлюють  прозорість  в  колір  молока,
Крізь  скелі  світло  місяця  до  нас  
Пливе.
І  срібло  осені  у  цей  спокійний  час
Від  острова  майстрів  та  пастухів
Пливу  –  
В  скляні  вітрила  дме  вітрів  двоспів,
Під  дном  скляним  пливуть  стада  почвар
Що  з  тьми  несуть  нам  споконвічний  дар  –  
Забути.  І  примарний  вітер-вечір.
Скляне  весло.  Нам  ковдрою  на  плечі
Лягла  пітьма.  І  моря  хвиль  солона  гіркота
Гіркіша,  ніж  моє  теперішнє  життя,
Прозорим  стану  я  –  
Прозорішим  від  вітряного  дня,
Прозорішим,  аніж  Ірландія  моя...  
І  серед  простору  залишусь  мандрівцем
Такого  синього  і  синім  ялівцем
Я  проросту  серед  камінної  землі
Ірландської  і  зоряні  вірші
Кидати  буду  у  «цвяховану  блакить»  -  
Бо  зорі  цвяхи,  хай  не  зовсім  золоті,
А  десь  іржаві...  На  скляній  траві,
На  каменях  скляних,  які  щомить
Дзвенять  (бо  скло)  і  музика  скляна
Шляхами  скла  й  прозорості  вела...    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731314
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 09.05.2017


Денисова Елена

Я слухаю мелодію дощу

Я  слухаю  мелодію  дощу,  
збираю  в  пригорщу  його  прозорі  ноти  
і  знов  натхнення  відчуваю  дотик,  
слова  у  чистих  водах  полощу.  

Так  тихо...  Тільки  крапель  перестук  
викреслює  по  склу  шляхи  зміїсті...  
Впадає  в  ніжний  сон  принишкле  місто  —  
чарує  заколисуючий  звук.  

Не  хочу  я,  щоб  дощик  цей  ущух  —  
Нема  ніжніше  пісні  дощової.  
Струмує  блюз  із  хмари  воскової...  
Я  слухаю  мелодію  дощу.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732558
дата надходження 09.05.2017
дата закладки 09.05.2017


Світла (Імашева Світлана)

І прощання, і воскресіння…

                                                                   *******************

                                             В'яне-гасне  печаль  осіння:
                                                                         За  очима  вікОн  -  зима...
                                           Це  сопранове  голосіння  -  
                                                                         Чи  прощання,  чи  воскресіння,
                                           Де  повернень  уже  нема.

                                           Відпливло,  відлетіло  з  листом
                                                                           Яре  літо  тривог  земне...
                                           Прохолодно-прозоро-чиста,
                                                                           Під  мелодію  срібну  Ліста,-
                                           Ця  зима  не  мине  -  мене...

                                           Не  минає,  о,  не  минає,
                                                                             Як  незмінна  є  ночі  тьма.
                                           І  тебе,  як  життя,  чекаю,
                                                                               Твій  пронизливий  дотик  знаю,
                                           О  володарко,  о  Зима...

                                           В'яне,  в'яне  печаль  осіння  -  
                                                                             Пригасає  сердець  биття...
                                           Це  сопранове  голосіння,
                                                                             Це  прощання  -  і  воскресіння,
                                           Це  повторення  -  і  життя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697723
дата надходження 31.10.2016
дата закладки 08.05.2017


Елена Марс

Чари її - на поверхні, у кожному слові

Кажеш  -  чаклунка?  Можливо  й  від  чарів  щось  є...
В  душу  її  -  через  лірику  ти  закохався...  
В  віршах,  натхненно,  її  не  ховаючи  ллє  -
Стрімко,  немовби  ту  воду  джерельну  крізь  пальці.  

Гола...  і    вільна    від    всього  в    стихії    своїй.
Може,  часом,  і  занадто    буває    відверта
В  сонячнім  світі,    іще    не    померлих    надій...
Вся    на    виду  -  як    картина    жива    на    мольберті.

Мрії  -  неначе  те  листя,    що  вітер  несе...
Осінню  їх  відриває  від  себе  свідомо...
Ні,  не  шкода  їй  таких,  де  не  бачиться  сенс.
В  пору  весняну  -  оновлена  мріями    знову.

Весни  в  ній  юність  пробуджують  -  зрілу,    п'янку!..  
Ти  відчуваєш...  бажаючи  випити  все  це!..  
Мариш,  жадаєш...  бо  мріяв  про  саме  таку!..
І  закохався...  стихійно  у  неї  всім  серцем!..  

Кажеш  -  чаклунка...  і  досі?    Як  хочеш,  нехай!..  
Чари  її  -  на  поверхні,    у  кожному  слові...
Любиш?  -  люби,  тільки    душу    її    не    карай  -
Світлу,  прозору    й    водночас  таку    загадкову...

Душу,  в  якій  так    багато  до    тебе  любові...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732445
дата надходження 08.05.2017
дата закладки 08.05.2017


Леся Shmigelska

ЯНГОЛУ…

***
Мій  пораднику,  Янголе  світлий,  додай  мені  сил,
Щоб  іще  раз  у  небо,  а  там  –  я  віддам  тобі  крила…
Наблагаю  у  Господа  вітру,  а  ти  попроси,
Аби  зірка,  ота,  що  між  хмар  –  нашу  путь  освітила.
Мій  заступнику  лагідний,  знаю,  шляхи  нелегкі,
Та  обоє  здолаємо  скруту  –  на  те  ми  у  парі.
Пахнуть  травнем  і  тихою  звабою  трави  вогкі,
Клуботять  в  розпогоджену  тишу  дими  кучеряві.
Ти  намолиш  мій  досвіток,  вірю,  засвітиться  день
І  трембіта  розбудить  ще  снігом  забілені  гори.
Бачиш,  щастя  сьогодні  отими  стежками  іде,
На  котрих  нам  судилося  брати  початок  учора.
…Кажуть,  є  десь  заобрії,  далі  –  немає  межі,
Посивілі  тумани  уклалися  поза  світами…
Знов  народяться  ангели,  будуть  писатись  вірші  -
Та  не  нами…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732363
дата надходження 08.05.2017
дата закладки 08.05.2017


Res

IV

1

С  благодарностью  Эдварду  Мунку  за  Крик


2

Младенец  спит,  ему  пока  всё  внове,
над  ним  звезда  горит  как  напоказ,
и  мысль  о  ней,  оформленная  в  Слове,
из  темноты  высвечивает  нас.
Звезда  горит  и  в  образе  знакомом  
младенцу  спящему  является  сейчас,
чтоб  этот  свет,  его  спасённый  словом,
дошёл  сквозь  тьму  до  каждого  из  нас.


3

Не  по  жёлтой  пустыне,  по  белой
мы  бредём,  на  трамваях  ездочимся,
по  кривым  параллелям  без  дела
до  сходимости  в  точке  предела,
где  вселенная  в  детской  песочнице
дворовой  детворой  отшумела.

В  день  седьмой,  в  месяц  дальний  от  лета,
в  час  мучительный  для  Богородицы,
как  у  ночи  за  пазухой  где-то,
мы  стоим,  как  два  апологета
на  снегу,  в  предрассветной  сукровице  
утонув,  словно  лучше  сюжета
нет,  чем  ждать  воплощения  Троицы
от  любви,  человека  и  света.  

Словно  нужно  во  что  бы  ни  стало
сделать  шаг,  как  бы  ни  было  боязно,
и  по  белой  воде  три  квартала
по  Вселенной  пройтись  до  вокзала,
и  уехать  из  этого  пояса
в  те  края,  где  тепло,  где  осталось
до  спасения  самая  малость,
и  нестись,  и  нестись  вместе  с  поездом
в  бытия  леденящую  талость.

И  не  будет  ни  боли,  ни  страха
на  предельной  для  смертного  скорости,
потому  что  всегда  после  мороси
снег  приходит  как  семя  от  семени,
и  последняя  с  тела  рубаха
на  за  нами  бегущие  поросли
упадёт  полотном  свежей  зелени,
чтоб  от  края  до  края  расстелены
были  новые  вёсны  с  размахом.    

И  на  нас  из  космической  бездны
из  того  бытия,  где  не  тесно,
льётся  свет,  через  тьму,  сквозь  миры,
ощущаемый  даже  телесно
для  несущихся  в  тар-тарары,
потому  что  нет  ночи  беззвездной
вне  пределов  земной  мишуры.  

А  сегодня  так  ясно  и  прочее  
несущественно  до  той  поры,
пока  все  мы  –  волхвы  одиночества,
и  Звезда  убедится  воочию,
что  Земле  оставляя  дары,
мы  уходим  не  по  многоточию,  
чтоб  сбылось  слово  в  слово  пророчество,
и  пустыней  не  стала  песочница
для  играющей  в  ней  детворы.



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732353
дата надходження 08.05.2017
дата закладки 08.05.2017


Res

V

1

C  благодарностью  Климу  за  7  дней


2

Младенец  спит  от  плоти  и  от  крови
его  на  небе  новая  зажглась
Звезда,  чей  свет  являет  в  каждом  Слове
судьбы  наброски,  пишущие  нас.
Звезда  горит  в  том  космосе  ледовом,
где  сгинет  всё,  и  наш  затихнет  глас,
и  в  той  тиши  мы  станем  только  Словом
любви,  что  люди  слышали  от  нас.    


3

Снег  идёт  на  ощупь,  слепо,
так  давай  же  наугад
слепим  образы  вертепа,
потому  что  мир  –  театр!

Снизу  –  сено,  в  сене  –  овцы,
справа  –  стойло,  слева  –  стог,
сидя  –  дева,  стоя  –  Йосиф,
сверху  –  ангел,  в  яслях  –  Бог,

выше  –  небо,  под  –  пещера,
над  –  как  в  центре  мирозда-
ния  виснет  яркой  сферой
Вифлеемская  звезда.

Перед  входом  –  трое  старцев,
ларь  у  каждого  в  руках,
и  на  всём,  на  каждом  кварце,
на  царях,  на  пастухах,

на  скоте,  на  деве  с  мужем,
и  на  Том,  чья  плоть  и  кровь
будет  роздана  на  ужин,
потому  что  Он  –  любовь,

на  под-,  над-,  без-  и    дозвёздном
мире  правды,  мире  лжи,
на  таком,  каким  он  создан,
снежный  саван  возлежит,

превращая  всё  в  пустыне
нашей  в  холод  бытия,
словно  Бог  отец  о  Сыне
плачет.

Значит,  ты  и  я  
в  том  вертепе  были  тоже,
значит,  видим  я  и  ты,
прикасаясь  к  снегу  кожей,
свет  Рождественской  Звезды.



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732351
дата надходження 08.05.2017
дата закладки 08.05.2017


Res

VI

1

С  благодарностью  Джиму  Моррисону  за  Lovestreet


2

Младенец  спит,  и  свет  у  изголовья
его  являет  третью  ипостась  -
так  всё,  что  нами  выражено  в  Слове,
в  природе  воплощается  для  нас.
Звезда  горит,  как  оберег  любови,
как  будто  в  душу  встроенный    компас,
и  надо  так  заботиться  о  Слове
чтоб  и  оно  заботилось  о  нас.


3

Здесь  в  городе  зимою  нет  воды,
снег  падает  на  голову,  как  пепел,
но  ангелы,  достав  свои  дуды,
наигрывают  на  ухо  прохожим
мелодии  о  радости  и  свете,  
и  все,  кто  улыбаются,  похожи,
на  тех,  кто  ночевал  тогда  в  вертепе.

Здесь  мы  с  тобой  при  жизни  мертвецы,
не  знающие  блага  покаянья,
здесь  снег  скрывает  раны  и  рубцы,
и  памяти  сжимающейся  ужас,
но  скорбь  не  увеличивает  знанья,
вот  почему  собаки,  овцы  и
Звезда  остались  ночевать  снаружи.

Под  снегом  каждый  дом  иконостас,
и  даже  пошлость  здесь  великолепна,
и  всё  вокруг  нерукотворный  спас
укутывает  -  с  этих  полотенец
глаза  в  глаза  с  восставшими  из  пепла
прохожими  встречается  младенец,
чья  плоть  ещё  от  духа  не  окрепла.

Здесь  каждому  по  праву  рождества
дарован  снег  -  плюс  это  или  минус
никто  ещё  не  знает,  но  едва
есть  место  в  остывающей  Вселенной,
где  также  столь  изысканная  милость
нам  явлена  улыбкой  божества
на  фоне  белоснежности  степенной.

Здесь  в  городе  пустыня,  и  песок
в  лицо  летит  с  любого  перекрёстка,
но  если  параллели  поясок
пятидесятой  стянется  потуже,
в  него,  как  в  щель  на  треснувшей  известке,
войдёт  Иосиф,  шлёпая  по  лужам
с  беременной  Марией  на  повозке.  

Здесь  всё  не  как  в  обычных  городах,
здесь  мы  с  тобой  участники  библейских
событий,  где,  как  прежде,  терпит  крах
творение,  как  замысел  того,  чью  
плоть  чистит  от  рождения  до  блеска  
зима,  и  отступает  всякий  страх
когда  снежит,  в  особенности  ночью.

Здесь  собственного  узрит  всяка  тварь
Создателя,  лежащего  в  пеленке,
глазами  ангелов,  поющими  тропарь,
Гаспара,  Мельхиора,  Валтазара,
Марии  и,  стоящего  в  сторонке,
Иосифа,  всех  пастухов,  и  паром
на  ясли  дышащих  осла,  телёнка…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732206
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 08.05.2017


Res

VII

1

С  благодарностью  БГ  за  Серебро


2

Младенец  спит,  Звезда  на  небосклоне
всё  ярче,  близок  предрассветный  час,
и  кажется,  что  всё,  что  высказано  в  слове,
сжимается  до  двух  –  помилуй  нас!
Звезда  горит,  в  её  извечном  зове
нам  нужно  жить,  не  опуская  глаз
идти,  и,  свет  усиливая  в  слове,
ждать,  что  оно  замолвится  за  нас.


3

Свой  путь  из  Назарета
мы  держим  в  Вифлеем,
рождественского  света
Звезды  достанет  всем,
и  каждому  по  вере  
отпустится  чудес.
Путь  к  Богу  –  путь  к  пещере,
где  прячут  под  навес

домашний  скот,  а  рядом
в  кормушке  у  него,
под  неусыпным  взглядом  
спит  тот,  чьё  рождество
не  менее,  чем  чудом
никак  назвать  нельзя,
спит  сладостно,  покуда
Звезда  за  ним,  скользя

по  горизонту  плавно
следит,  и  нежный  свет
настолько  льёт,  что  равных
ей  в  этом  свете  нет.
И  осветив  просторы
вокруг,  чтоб  мы  дошли,
свет  заполняет  поры
зияющей  души.

И  посреди  пустыни
нам  некуда  свернуть  -
звезда  Anno  Domini
высвечивает  путь.
От  самой  Поднебесной
до  Южного  Креста
она  укажет  место
Рождения  Христа.

И  чувствуем  мы  оба,
что  третий  между  нас,
и  зной,  и  дрожь  озноба
он  делит  каждый  час.
И  потому  нет  страха,
что  мы  сойдём  с  пути,
идущие  от  праха
Адамовой  кости.  

Из  тьмы  тысячелетий,
из  добиблейской  тьмы
мы  вышли,  и  на  свете
нет  грешнее,  чем  мы.
Давай  же  по  дороге
простим  своим  врагам,
и  к  ближним  больше  строги
не  будем  так,  чтоб  нам

путь  был  быстрей  и  легче
без  ноши  за  спиной.
И  глядя  в  холод  млечный
над  снежной  белизной,
увидим  как  в  зените
Рождественской  Звезды
серебряные  нити
прядутся  с  высоты,
 
а  снег  сшивает  ткани
серебряных  высот,
и  свет  Звезды  глотками
Земля,  как  воду,  пьёт.
И  крестные  страданья,
и  Гефсиманский  сад
озарены  сияньем
в  сто  тысяч  снежных  ватт.

И  мир  настолько  ясно
Звездою  освещён,
что  даже  спящий  в  яслях
всё  видит  от  времён
Адама  до  Голгофы,
и  так  светло  под  ней,
что  даже  эти  строфы  
и  те  ему  видней.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732205
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 08.05.2017


Людмила Пономаренко

Весняна мить

В  бузковім  цвіті  ніжність  фіолету
Замішана  весною  на  красі…
І  обриси  садів  немов  замети
В  яскравій  зелені,  в  незайманій  росі.

А  за  городом  –  луг  в  цвітінні  пишнім,
Кульбаби  й  смолки  –  хоч  на  полотно…
І  по  межі  рядком  –  весняні  вишні
Летять  хмарками  з  вітром  заодно.

У  плесі  ставу  голубіє  небо,
В  люстерці  вод  верба  плете  косу…
Здається,  в  мить  оцю  більше    не  треба,  
Крім  щастя  проживати  ту  красу,

Милуючись  картин  весняних  плином,
Скидаючи  з  душі  вагомість  літ,
Згадати,  мов  перед  одвічним    дивом,  
Навіщо  всім  даровано  цей  світ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730615
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 02.05.2017


Владимир Зозуля

Тебе, далёкая женщина

Угаснет  тихо  день  весенний…
И  ночь,  как  черная  вдова,
Придет  ко  мне…  и  лягут  тени
На  стены…  чувства…  и  слова.
Плеснётся  зыбко  темный  глянец
В  глазах,  как  мертвая  вода,
И,  испугавшись,  не  заглянет,
Любовь  в  них  больше  никогда…
И  всё  покажется  случайным,
Как  немота  и  легкий  бред,
А  ты  окажешься  печально
Далекой,  словно  звездный  свет…
Мы  будем  полностью  свободны:
Я  от  тебя…  ты  от  меня…
И  в  ночи  темноте  холодной  
Я  не  зажгу  тебе  огня.
От  близости  не  оробею,
И,  странной  нежностью  томим,
Остывших  пальцев  не  согрею
Тебе  дыханием  своим.
Не  вздрогну  в  поцелуя  ласке
От  наслажденья  вкусом  губ,
И,  побужденный,  алчный,  страстный,
Не  стану  неуклюже  груб…  
А  ты  не  скажешь:  нет…  не  надо  –
От  чувства  голосом  глухим.
И,  тень  смущенья  пряча  взглядом,  
Не  снимешь  платье…  и  чулки.
Не  отзовется  стоном  бездна,
И  ,  замыкая  в  темный  круг,  
Не  сдавят  душу  страстью  тесной
Объятья  наших  жадных  рук.
Не  будет  со-проникновений…  
Не  закружится  голова……..
…………………………….
……………………..
……….
А  будет  ночь…  и  лягут  тени…
На  стены…  чувства…  и  слова.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731380
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 01.05.2017


Luchina

Йде світанок…. (феєрія)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=V8mr-TIpMdg[/youtube]
Йде  світанок...
Для  рудоволосої
у  шафранову  
шаль  заплете
таїну  її.  
Не    розголошує,
 бо  у  ній    
є  бажання  про,  те
щоб  ширяти  
у  світі  широкому  
і  вбирати  у  себе  блакить,
наближатись  
маленькими  кроками
до  зернини,  
що  в  колосі  спить
Може,  Ти  
народилася  пташкою
у  польоті  смакуєш  життя,
що  іти  по  землі    
Тобі  важко  є
затісним  видається  взуття?
Може  станеш  
навшпиньки  і  гордою
наче  стрілами  -  
вгору  і  вниз?


Цвіркунець  конюшину    погойдує
і  лоскоче  веснянками  ніс...
[img]http://img0.liveinternet.ru/images/attach/c/11/116/274/116274476_4239794_111111111111111111.jpg[/img]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726862
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 30.04.2017


Надія Позняк

Думай про все хороше…

                   ***
Думай  про  все  хороше,
пиши  позитивні  вірші,
це  порятунок,  може,
в  холодній  кімнатній  тиші.

А  невловиме  его,
занурення  в  себе  мовчки,
плавиться  в  дивний  легіт
прощання  живих  листочків.

Як  непідробно  плаче
жоржини  слаба  пелюстка!..
Осінь  тремтить  гаряча,
призахідне  сонце  гусне.
  
Вечір  гірчить  ковточком
печальних  відтінків  чаю.
Пишеш  о  третій  ночі
про  те,  що  в  собі  втрачаєм.        

                                                   вересень  2016                

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691900
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 28.04.2017


Надія Позняк

Все. Не окликнути:"Ма!"

       ***
Все.  Не  окликнути:"Ма!".
В  мене  тепер  зима:
протяги  та  заметілі...
Я  без  вітрил,  керма.
Сум  розлила  сурма.
Сльози  гарячі,  спілі.

Буде  так  холодно  ще!
Літо  стече  дощем,
докори  задекорує...
Думи  мої  плющем
в*ються.  Пече.  Ключем
в  серці  стиха...нуртує.

І  не  сказати  про  те,
як  я  люблю  тебе.
Тут  снігопад  розкосий.
І  оглядаюся:  "Де?
Де  ти?"  А  сніг  мете...
білим  від  абрикоси.

26  квітня  2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730793
дата надходження 27.04.2017
дата закладки 27.04.2017


Вікторія Т.

… І страшно

Під  ліхтарями  —  тепло,  непорушно,
немов  у  ваті.
Культі  асфальту  втоплені  у  тінях
і  ніздрюваті.
Поснули  люди.  Блякла  скатертина  —  
в  нерівних  складках.
Слідкує  тиша.  Скніє  недопите
вино  в  карафках.
Життя  застигло  в  спазмових  обіймах
чужої  форми  —
в  рідких  зірках,  кошлатому  тер’єрі,
деревах  чорних.
Навкруг  стоять  істоти  без  обличчя,
мовчать  уважно.
...Тривожно  між  пришельців  незнайомих  —
і  страшно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730724
дата надходження 27.04.2017
дата закладки 27.04.2017


Елена Марс

Маме

Седина  на  твоих  висках.
Ты  чуть-чуть  постарела,  мама.
Столько  боли  в  твоих  глазах.
Расстояние  –  между  нами.

Нелегко  тебе  без  меня.
Столько  лет  мы  уже  в  разлуке
И  дороги  уже  манят
Ставших  взрослыми  твоих  внуков.

Ты  не  нянчила  крох  моих,
Наблюдая  за  их  взросленьем.
Ты  молись,  ты  молись  за  них!
Мне  молитвы  –  как  утешенье…

Седина  на  твоих  висках,
А  глаза  –  синева  морская!
Ты  приходишь  ко  мне  во  снах
Всё  такая  же  молодая…

Ты  живи,  ты  живи,  мой  свет,
Согревая  меня  любовью!
Никого  мне  дороже  нет!
Моё  сердце  всегда  с  тобою…

Как  же  хочется  встречи  нам.
Друг  по  другу  мы  так  скучаем!
По  утрам  и  по  вечерам
Я  в  душе  тебя  обнимаю.

Ведь  и  мне  без  тебя  –  тоска.
Время    быстро    так    пролетает,
Но  дорога  всегда  легка
В  этот  город,  где  ты,  родная...


12  сентября  2011  г.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730732
дата надходження 27.04.2017
дата закладки 27.04.2017


Денисова Елена

Обречённость

Темны  и  запутанны  города  сны.
Нелепы  ночные  гримасы  проспектов.
Не  верит  он  в  чудо  воскресшей  весны,  
не  ждёт  исполненья  наивных  прожектов.

Натянуты  жилы  его  проводов,
по  ним,  словно  кровь,  ток  струится  по  венам.
Истоптаны  улицы  сонмом  шагов,
пронизаны  взглядом  пустых  манекенов.

Дома  с  безразличием  смотрят  во  мглу.
темнеют  скелеты  заброшенных  строек.
Луна,  нанизавшись  на  шпиля  иглу,
Следит  за  районами  как  параноик.

Свивается  в  кольца  змеиные  смог,
к  утру  по  дворам  неспеша  расползётся...
Промчит  мимо  города  единорог
и,  фыркнув  презрительно,  вдаль  унесётся.



Иллюстрация:  Рут  Сандерсон  "Единороги"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730750
дата надходження 27.04.2017
дата закладки 27.04.2017


Денисова Елена

Під зоряним наметом

Темна  нічка  землю  шаллю  вкрила.  
А  по  ній  —  сріблястих  зір  стіжок.  
Ми  удвох  під  цим  зірковим  пилом  
На  тоненький  дивимось  ріжок.  

Соловей  співає  про  кохання,  
Почуття  у  душах  —  в  унісон.  
Час  сплива  у  ніжному  мовчанні.  
Ніч  травнева  —  світлих  мрій  сезон.  

Яблуневі  квіти  пахнуть  медом...  
Ти  мене  міцніше  пригорни.  
Ми  удвох  під  зоряним  наметом,  
де  кружляє  музика  весни.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730655
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 27.04.2017


Ірина Кохан

Я не була

Я  не  була  морфемою  життя.
Твого  життя.  Напевно  і  не  буду.
Холодний  дощ,  мов  квазікаяття,
Змива  потроху  із  душі  полуду

І  засинає  спомином  на  склі
Про  незабуте,  виплакане  вчора.
Інтрада  смерті  чується  в  імлі,
Вмирає  щемно  у  мені  покора.

Я  не  була.  Чи  ти  не  захотів...
Тепер  слова,немов  могильні  плити,
Німі  й  важкі.  То  схимники  степів.
Словами  душу  вбиту  не  зцілити.

Тепер  невпинно  потяги  мовчань
Із  пункту  "Ми"  до  станції  "Колишні"
Нестимуть  рештки  снів  і  сподівань
У  весни  ті,  де  білим  цвітом  вишні

Зустріла  нас  украдена  любов.
Пізнали  смак  отруйного  оршаду.
Я  не  була.  То  чи  воскресну  знов?
Розп'яттям  душ  сплатили  ми  за  зраду...
..............................................
Я  не  була.  Напевно  і  не  буду...

*Інтрада  -  невелика  інструментальна  п'єса,  що  виконує  функції  вступу  до   якоїсь  урочистої  церемонії.
*Оршад  -  напій  з  мигдалевого  молока.

22.05.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730353
дата надходження 24.04.2017
дата закладки 24.04.2017


Mustang

Льотра

Никогда  ещё  май  не  бывал  также  близок  к  провалу  
Обещанья  весны  кроет  корка  прозрачного  льда
Эта  льотра-зима  переносит  страданья  помалу  -
То  туда,  то  сюда  

То  туда,  то  сюда  -  так  колеблется  маятник  неба
Кому  вечность  -  за  миг,  кому  миг  -  ни  за  ломанный  грош
Это  истовый  кайф  -  когда  быль  превращается  в  небыль  
Не  поймал  -  не  поймёшь  

Не  поймал  -  не  поймёшь,  почему  я  немного  не  в  духе
Жизнеед  жизнелюба  не  вычислит  по  номерам  
Это  льотра-зима  отпускает  весну  на  поруки  -  
Та  идёт  по  рукам  

Та  идёт  по  рукам,  словно  истина,  бита-избита
До  меня  добирается  в  ссадинах  и  синяках  
Обними  и  усни,  кострома*,  моя  речь  посполита
Мой  гопак  тапака  

Мой  гопак  тапака  -  это  танец  любви  и  печали  
На  подносе  судьбы  ,  как  по  тонкому  крохкому  льду
Пока  льотра-зима  атмосферные  вехи  качает  
Я  к  тебе  не  дойду



Я  к  тебе  не  дойду
То  туда,  то  сюда
Не  поймал  -  не  поймёшь...



-----

*Кострома  —  сезонный  мифологический  персонаж,  являющийся  воплощением  весны  и  плодородия.






: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730211
дата надходження 23.04.2017
дата закладки 24.04.2017


Наташа Марос

НОЧНОЙ МИРАЖ…

Спокойной  ночи,  прошепчу,  погасли  свечи,
День  догорает  за  окном,  а  ночь  -  не  вечер,
Она,  шальная,  ослепит  и  сон  прогонит,
Закутав  холодом  в  своём  пустом  вагоне...

Где  только  шорохи  в  миру,  а  свет  не  виден,
Красиво  было  в  том  пиру,  зачем  обидел...
И  снова  тихо  отболел  уютный  вечер,
А  ты  сказал,  что  под  Луной  ничто  не  вечно...

И  счастье  молча  улетело  синей  птицей,
А  дни  обычные  за  мною  -  вереницей...
И  нет  свечей,  они  давным-давно  сгорели  -
Безумный  мир,  холодный  воск,  года-качели...

Где  никогда...  Нет,  никогда  уже  не  буду,
Поглощена  я  суетой  обычных  будней...
Поговорить  бы,  но...  до  боли,  одиноко,
Смывает  время  мои  годы  так  жестоко...

Ночной  мираж...  А  где-то  новые  метели
Ведут  мелодию,  что  с  нами  не  допели...
И  не  зажечь,  увы,  расплавленные  свечи,
Рыдает  ночь  всё  потому,  что  ночь  -  не  вечер...

                                   -              -              -



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729647
дата надходження 20.04.2017
дата закладки 20.04.2017


Валентина Ланевич

Заховала ніч зорі

Щось  бубнить  телевізор  в  кімнаті  пустій,
Заглядає  мій  страх  за  відхилену  штору.
Заховала  ніч  зорі  за  хмарний  сувій,
Не  бажаю  я  долі  своєї  повтору.

Крутить  пам’ять  колеса  минулих  подій,
Де  змілілий  здобуток  -  лише  оригамі.
За  любов  у  душі  стало  лячно  самій,
Зло  штурмує  життя,  наче  берег  цунамі.

Клякне  хрипами  в  грудях  задавлений  крик
І  для  серця  тепла  ставить  він  перепони.
Хто  топтатись  по  душах  підковами  звик,
Не  спиняє  таких  ні  добро,  ні  прокльони.

А  спиняє  непроханих  зайдів  вогонь,
Щоби  ворог  відчув  запах  смерті  і  страху.
На  шляху,  щоб  пізнав  гнів  людських  перепон,
Де  вбивають  його,  як  скажену  собаку.

20.04.17

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729555
дата надходження 20.04.2017
дата закладки 20.04.2017


Валя Савелюк

СОНЯЧНА ТІНЬ

рого́зу  паростки-сходи
здійняли  і  націлили  
зелені  стріли  

на  рельєфній  текстурі  води  –
сонячна  тінь  –  смуга  живого  вогню
міниться,  мов  сипонув  хто  
блешень  пригоршню:
повивертали  до  сонця  боки  
хвилі,  як  окуні-карасі  –
сяють  пасмугою  зірки,
як  силует  галактики  
у  відкритому  космосі

сонячна  тінь:
розмоталося  колесо,
і  пасмом  живого  вогню,  
як  на  контрастне  тло,
лягло  
на  озерне  плесо  –
карасями-іскрами  попливло,
мерехтить  і  грає
силуетом  галактики  довготелесим,
як  ідальго  на  малюнку  Пабло  Піка́ссо
(…чи  Пабло  Реме́діос  Пікассо́…)))

19.04.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729480
дата надходження 19.04.2017
дата закладки 19.04.2017


Радченко

Сльозоточили скрижалі

На  Сході  навіть  у  Великдень  тиші  не  було.
Невже  в  душі  святого  нічогісінько  немає?
Чи  мало  ще  небесних  сотень  в  землю  полягло?  —
Смерть  у  цупкі  обійми  убієнних  знов  приймає.
Не  зможуть  на  могили  рідних  тисячі  прийти  —
Розбиті  цвинтарі  у  селах  майже  опустілих.
Не  хочуть  можновладці  мудрості  в  собі  знайти:
Єдиний  вихід  —  зупинити  звірів  скаженілих.
Так,  не  людей,  а  звірів,  що  чекали  влучний  час
Й  заради  фікс-ідей  розшматували  Україну,
І    брешуть  підло  всім,  що  хочуть  врятувати  нас,
Вбиваючи,  калічачи,  лишаючи  руїну.
Від  чого  рятувати?  На  своїй  живем  землі,
Уміємо  і  працювати,  і  пісень  співати.
Від  того,  що  у  путінськім  придумали  Кремлі
Так  боляче  й  на  гавкіт  їхній,  чесно,  нам  плювати.
На  Сході  навіть  у  Великдень  тиші  не  було...
Поранених  й  скалічених  вивозили  в  шпиталі.
І  дзвони  гірко  плакали  за  вбитими  й  пекло
В  серцях.  Й  Завіту  вічні  сльозоточили  скрижалі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729363
дата надходження 18.04.2017
дата закладки 18.04.2017


Ніна Третяк

Великий день хай совість нам пробудить

Вчинила    тісто.  Від  думок  затісно.
Зіжмакався  папір.  Згасає  день.
Гасає  вітер  срібний  передмістям.
Зітліє  час.  Розсиплеться,  як  пень.

Та  ще  є  трохи  часу.  Ворон  кряче.
Озвався  соловей  –  співців  соліст.
Півсвіту  плаче,  а  півсвіту  скаче  –  
Такий  життя    непересічний  зміст.

Пир  на  весь  мир  у  нас.  Під  канонаду.
Заплющим  очі  –  і  не  бачим  кров…
Що  ж,  часу  мій,  дожив  до  гріхопаду,
До  божевілля,  часу  мій,  дійшов!

А  чи  тебе,  як  і  мене,  судомить?
Продовжуються  оргії  гучні…
На  ранок  телевізор  повідомить
Про  те,  що  маєм  втрати  незначні…

Вчинила  тісто.  Добра  паска  буде.
Великдень  пошаную  між  людьми.
Великий  День  хай  Совість  нам  пробудить
Христос  Воскрес!  А  чи  воскреснем  ми?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728742
дата надходження 14.04.2017
дата закладки 16.04.2017


alfa

Літо іще не згасло…

Літо  іще  не  згасло,
Ну,  а  вона  вже  невпинно
З  листя  склада,  як  із  пазлів,
Долі  строкаті  картини.

Ніби  з  обгортки  журналу
Законодавиця  моди,  –
В  ній  поєдналися  вдало
Пристрасть,  кокетство  і  врода.

Легко  всіх  вводить  в  оману,
Хай  порадіють  всує,  –
І  заграє  із  туманом,
І  з  вітерцем  фліртує…

Парк  від  її  поцілунків
Аж  спалахнув  барвисто…
Осінь  –  руда  пустунка
Бродить-гуляє  містом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605902
дата надходження 11.09.2015
дата закладки 12.04.2017


alfa

Елегія

[i]День  якось  знітився,  потух
Під  зливами  осінніми.
Спадає  ніч  на  мокрий  брук
І  обростає  тінями.
Твій  дім,  задивлений  у  сквер,
Балкон  з  каріатидами,
Зашерхлі  сутінки  портьєр.
В  кімнаті  хтось  ледь  видимий
Легенько  зі  щоки  сльозу
Змахнув  рукою  кволою…
А  з  вікон  тихо  ллється  сум,
Озвучений  віолою...[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606306
дата надходження 13.09.2015
дата закладки 12.04.2017


Валя Савелюк

БУЛЬБАШКИ

мильні  бульбашки  –
виникають  нізвідки,  
ні  з  чого  –  
брунькою
набухають  між  хрестовини
упоперек  і  уздовж  розтятого
і  на  боки́  заломленого
кінчика  житньої  соломини  
 
так  
виникають  вірші  –
менші-більші,
твої-мої  –
барвистою  сферою  
на  хрестовиднім  краю
уяви  –  у  субстанцію
потаємну  душі,
як  у  мильний  розчин,  вмоченої  

лише  
ефекту    інтерференції
завдяки
робляться  видимі  оку
тришарові  тонесенькі  стінки  
мильної  бульбашки  –
обережний  окремий
теплий  видих  легень  людських,
обмежений  чарівливими
переливами  барв  
водно-мильної  плівки:
позитивною  кривизною  сфери  –
розплітається  світло  на  всі  кольори
і,  легша  від  атмосфери,  весе́лкова  красота
у  піднебессі-висі
вита  –
як  у  відкритому  космосі  
барвиста
наша  планета…  

…людина  –  
Духом  Божим  натхненна  
мильна  бульбашка,
переливчасто-нетривка…

краплина  внутрішнього  Тепла  
у  сфері  відбитого  зовні  Світла

…у  безпечній  умовній  плівці
лечу  кудись,  як  усі  ми,
над  лісами-полями  –  
сонячні  промінці
на  барви  і  кольори
сплітають  і  розплітають  
чутливі  пальці…
відсторонено  
до  само-полону
захоплена  чарами  світло-гри  –
непомітно  холону…

…холону

неба  відкриті  обійми  –  прозорий  натяк:
зростає  внутрішній  тиск…  слабне  зовнішній  натяг…

вітерець  випадковий  дмухне
і  –  
у  царстві  Твоєму  небесному
поклич  на  ймення  мене  

пом`яни…  

весни
кольорами  квітневими  –
ніжни-ми  

10.04.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728154
дата надходження 10.04.2017
дата закладки 10.04.2017


Елена Марс

Лірика ваша неначе від інших світів

Лірика    ваша  -  неначе    від    інших    світів...
Слово  за  словом  -    рядочки  летять  з  потойбіччя...  
Часом  це  ніби-то  вітер  холодний  в  обличчя...  
Скільки    дарує  душі  він  моїй  почуттів!..

Часом,    здається,  проміння  голубить  мене...  
Ніжиться  серце,    купаючись  в  сонця  обіймах...  
Скільки  знаходжу  краси  божевільної  в  римах!..  
Сум  і  любов,    і  відвертий  хвилюючий  щем...  

Хто  ви,    Поете?  Можливо,  дарунок  Небес?  -
Байдуже...  Вас,  все    життя,  називатиму  -  Геній!..
В  вашу  поезію  я  закохалась  -  шалено!..
Ніжну  -  як    квіти    і    гостру  -  як    тисячі    лез...

В  кольорі  лілій    рожевих*  мандрує  мій    сум...
Ніби  в  собі  відчуваю  ваш  пристрасний  голос...
Ви    проросли    вже    у    серці    моєму  -  мов  колос
Й    словом  моїм  відійшли...  крізь  любов  моїх  дум...


06.04.2017  р.
"Запах  розовых  лилий"    В.  З.  
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727296

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727597
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017


Владимир Зозуля

Запах розовых лилий

Мне  от  Блока  в  бокале  аи
Чувства  странные  плыли.
И  Моне  мне  писал  о  любви  –  
Цвета  розовых  лилий.

То  ли  с  Данте,  а  может,  с  Золя,
Размышляя  о  Боге,
Средь  берез  вечерами  гулял
Я  по  звездной  дороге.

И,  как  будто,  запасы  полня,
До  наивного  просто,
Серебром  осыпались  в  меня
И  березы  и  звезды.

Но,  что  было  от  Бога  во  мне
И  от  звездного  ветра,
Не  жалея,  как  солнца  в  окне,
Я  раздаривал  щедро.

Я  так  жизнь  беззащитно  любил,
Так  беспомощно  верил,
Что  порой  выбивался  из  сил
В  неозначеной  мере…


Так  за  что  же  безбожно  кляня  –
Тяжело  и  устало,
Жизнь  меня  –  неземного  меня
Приземлила,  связала.

И  такому  земному  уже,
Так  цинично  и  метко,
На  последнем  судьбы  этаже
Уготовила  клетку?-

Где  в  душе  моей  только  одна
Птичья  мысль  –  о  свободе!  
Где  мешает  решётка  окна
Разогнаться  в  полёте.

Где  с  разбегу  о  сталь  головой,
Я  –  тоску  свою  вылив  –
Издаю  этот  стон  горловой
Цвета  розовых  лилий.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727296
дата надходження 05.04.2017
дата закладки 07.04.2017


Олена Вишневська

Написала б тобі

[i]Написав  би  тобі...Але  ж  ти  не  читаєш  листи,
Не  заглянеш  ні  разу  у  нетрі  поштової  скриньки.
Я  для  тебе  красиві  слова  намагаюсь  знайти,
А  на  аркуш  лягають  лиш  плями  чорнильної  синьки.

/Олександр  Яворський/
[/i]


Написала  б  тобі...  Та  пустим  залишився  б  конверт.
Зміг  би  ти  прочитати  листа,  у  якому  без  літер
Біле  поле  незаймано-чисте  і  тільки  на  чверть
Того  аркуша  тінь  поцілунків,  журбою  сповитих?

Як  зібрати  свої  почуття  й  одягнути  в  слова?
Скільки  раз  намагалася,  стільки  ж  терпіла  поразки:
Рвалась  думка  з  півоберту,  наче  тонка  тятива
Під  невмілими  пальцями  -  я  поставала  без  маски.

І  сміялася  правда  у  вічі  мені,  як  дощем
У  натягнутих  струнах  бриніла  печаль  безголоса:
"Що  ж  ти,  мила,  до  нього  крізь  темінь  -  і  ще,  й  знову  ще?
В  полі  трави,  що  були  за  постіль,  зібрали  в  покоси."

Що  про  мене?  Вмістилася  б  сповідь  в  хвилину,  проте
В  нас  немає  і  тої,  тому  у  чорнильному  морі
Я  шукаю  слова,  та  тобі  не  напишу  про  те,  
Як  хворіє  есе  в  мені  /наше/  між  тисяч  історій...



З  вдячністю  автору  за  хвилю  натхнення:  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727161

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727466
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 06.04.2017


Людмила Васильєва (Лєгостаєва)

Жінки і Біблія (вінок сонетів)

                                                       І
У  книзі,  де  пожовклі    сторінки,
У  книзі  про  початок  цього  світу,
Замислимось,  читаючи    рядки,
І  навчимось  по  справжньому  любити.

Любити  так,  як  любить  Бог-Отець
Свої  створіння,  не  лише  людину.
Зібрати  на  землі  в  одну  родину
Їх  прагнув  наполегливо    Митець.

Шість  діб  старанно  Всесвіт  будував,
Задля  життя  єдиної  системи.
Щоб  кожен  своє  місце  в  ній  зайняв
Випробував  складні  закони,  схеми.

Що  діялось  і  як  все  склалось  в  світі
Старого  і  Нового  Заповітів?
                                                 ІІ
Старого  і  Нового  Заповітів
З  єднались  книги  в  Біблію  одну,
Щоб  донести  нам  всі  важливі  миті.
Дав  Бог  Адаму    Єву    чарівну.

О  Єво,  Єво!  Перша  в  світі  жінка!
Хіба  тебе  Творець  не  покохав
Іще  до  того,  як  Адаму  дав?
І  це  найпотаємніша  сторінка!

Хіба  не  вклав  з  великою  любов'ю  
В  твій  образ  ,  Єво,  світу  всю  красу?
Чи  не  у  тебе  вклав    міцне  здоров’я
Щоб  ти  планету  населила  всю?

Та  після  Єви  в  книзі  на  віки
Розмиті  ваші  постаті  жінки.
                                         ІІІ
Розмиті  ваші  постаті  ,  жінки  –
Доньки  Адама,  ви  ж  були  у  світі?
Не  райський  сад  навколо  –  навпаки  –
Пустеля:  ні  дерев    тобі,  ні  квітів!

З  гріхопадінням  зачинився  Рай
І  Єву  винуватицей  зробили,
А  чи  боротись  їй  зі  злом  по  силі?
Ти,  чоловіче,  в  змія  запитай!

Та  плакав  Бог,  як  Батько  і  творець,
За  дітьми,  що  від  нього  віддалились,
Які  були  роботі  всій  вінець!
Чому  ж,  чому  ж  не  оцінили  милість?

Адам  і  Єва  і  їх  перші  діти
Немов  туманом  давнини  укриті.
                                                     IV
Немов  туманом  давнини  укриті  
Людей  найперших  на  землі  сліди,
Потопом  руйнівним  дощенту  змиті,
Заховані  під  товщею  води.

Страждав  Господь,  свою  наславши  кару
На  світ,  який  з  любов'ю  будував.
Та  бач,  помилка.  Недорахував.
З  усіх  істот  лишилося  по  парі.  

О  жінко  Ноя,Єви  пра-донька!
Історія  ім'я  твоє  не  впише  
У  Книгу  Книг  ,  чи  ти  була  жорстка
Чи  навпаки  –  любила  спокій,  тишу?

Від  тебе  вже  пішли  у  цім  житті
Спокусниці,  рабині  і  святі.
                                           V
Спокусниці,  рабині  і  святі.
Господь  не  з  вами  заключив  угоду,
Але  без  вас  було  б,  як  не  крути
Життя  пісним,  без  свят,  без  нагороди.

Купляли  вас,  міняли  на  овець,
А  ви  терпляче  ставились  до  того,
І  лиш  вночі  зверталися  до  Бога,
Щоб  тим  стражданням  вже  прийшов  кінець

Безплідні  Сара,  Лія  і  Рахіль,
Щоб  рід  ваш  на  землі  не  перервався
Своїх  рабинь  поклали  у  постіль
Чоловікам.  Чи  хтось  з  них  відмовлявся?

Жінки,  що  не  корилися    природі,
Лукавий  якнайбільше  вам  нашкодив.
                                                       VI
Лукавий  якнайбільше  вам  нашкодив,
Жінки  біблійні,  змієм  в  душу  вліз
Щоб  вами  спокусити    всі    народи,
І  шкереберть  світ    покотився  вниз.

З’явилися    гетери  і  блудниці,
Наложниці,  спокусниці  царів,
Закон  жінкам  коритися  велів
І  не  тримати  в  голові  дурниці.

Єдина  ціль  –  народження  синів,
Безплідна  жінка  –  то  сім'ї  прокляття,
Зверталися    до  магів  –  чаклунів,
Вимолювали  бажане  зачаття.

Природна  хитрість  їм  була  в  нагоді
Та  Божий  дар  жіночності  та  вроди.
                                                     VII
Та  Божий  дар  жіночності  та  вроди
У  тебе  звідки,  юна  Суламіфь?
Завжди  царі  купляли  насолоду,
Та  Соломон    вчинити  так  не  зміг.

Він  як  юнак  у  тебе  закохався,
Хоч  мав  гарем  із  кількасот  жінок.
З  тобою  він  піднісся  до  зірок
І  в  місячному  сяйві  обвінчався.

Лиш  донька  виноградаря  і  цар..
Нектар  солодкий  –  піснь  пісень  послухай
Таке  кохання  незрівнянний  дар,
Відкрий  же  душу,  і  вуста,  і  вуха.

Твій  образ,  що  оспівують  святі,
Став  провідним  для  істини  в  житті.
                                         VIII
Став  провідним  для  істини  в  житті
До  світла  потяг,  тобто  до  свободи,
Хтось  прагне  Бога  справжнього  знайти,
Аби  переписати  з  ним  угоди.

Хтось  в  каятті  даремно  гає  час,
Бо  сам  з  собою  вже  давно  не  щирий,
А  хтось  піддався  нападам  зневіри,
І  в  тих  очах  надії  вогник  згас.

В  що  віриш  ти,  знервовано  людинко?
У  те,  що  вік  короткий    ти    живеш?
Що  ні  машин,  прикрас  або  будинків
З  собою  до  могил  не  забереш?

А  поки  ти  занурилась    в  думки,
Здіймались  в  небо  дві  легкі  руки.
                                           IX
Здіймались  в  небо  дві  легкі  руки,
Мов  дві  змії    над  світом  чаклували…
Ти  танцювала,  рухи  всі  прудкі,
Юдіфь  вдовиця  ворога  втішала.

Услід  тобі  неслись  плітки,  плітки,
Мов  ця  вдовиця    гірша  ніж  блудниця,
Та  коливалась    в  такт  танку  спідниця,
І  оголяла  стегна    і  литки.  

Все  ближче,  ближче  ворог  Олоферн,
Вже  розпалились  хіть  його  й  жадоба.
Ще  мить,  Юдіфь,  і  цей  олігофрен
Зарізаним  впаде  мов  та  худоба.

Жіночій  спосіб  ворога  здолати  –
Молитися  чи  просто  танцювати.
                                                     X
Молитися      чи  просто  танцювати
Доньок  навчали    у  літах  жінки:
Від  молитов  спасіння  можна  мати,
За  танець  –  догодять  чоловіки.

Донька  Іродіади  -  Соломія
Найкраще  цю  науку  сприйняла
Що  робиш  ти,  спокуснице  мала?
Твоїм  танком  хтось  робить    чорні  дії.

Навіщо,  Соломіє,  тобі  дар
Для  дівчини  жахливий  і  кривавий?
Та  виконав  її  бажання  цар  :
На  блюді  голова  –  в  промінні    слави!

З  тих  пір,  як  Соломія  йшла  в  танки
Вмить  замовкали  всі  чоловіки.
                                                     X  I
Вмить  замовкали  всі  чоловіки,
Як  чули  слово  Вчителя  –  Месії,
Він  все  старозавітне  навпаки
Відкинув,  передрік  нові  події.

Він  і  без  слів  читав  серця  людей,
Його  прихід  означила  комета  –  
Син  столяра  –  Ісус  із  Назарета-
Вчиняє  ж  так,  немов  не  іудей.

Лікує  у  суботу,  п'є  вино,
Блудницю  захищає  і  вдовицю…
Він  каже,  що  із  нами  був  давно,
Що  світ  новітній  вірі  підкориться.

Від  цих  новин  німіли    всі  Пілати,
І  війни  зупинялись  розпочаті.
                                                     X  I  I
І  війни  зупинялись  розпочаті,
Коли  за  справу  бралися  жінки,
Вони  молились  –  чула  Божа  Мати,
І  діставались  ворогу  вінки.

Вона,  Марія,  всім  дала  надію,
Що  син  її  не  просто  так  прийшов,
Що  він  приніс  нам  у  серця  любов,
І  згине  зло,  яке  лукавий  сіє.

Славетно  Діво,  в  Небесах  радій,
Ти  на  землі  була  взірцем  святої,
Заступнице  жіночих  наших  мрій,
Бо  не  рахуєш,  скільки  хто  накоїв.

Та  на  жінок,  як  і  тоді,  і  нині
Чому  ж  цей  світ  поклав  свої  провини?
                                                 X  I  I  I
Чому  ж  цей  світ  поклав  свої  провини
На  дочок  Єви,  праонук  Юдіфь?
Ми  людства  навіть  більша  половина
Чи  на  знаннях  про  це  секретний  гриф?

Чому  віками  нас  в  страху  тримали,
Чи  ми  не  рівня  вам,    чоловіки?
Та  хто  вас  надихав  усі  роки,
Що  б  ви  свій  рід  і  землю  захищали?

Самі  питання  ,  їм  нема  кінця:
Віки    жінки    були  немов    ізгої?
Ви  кажете,  це  рішення  Творця?
Брехня,  це  ваша  вигадка  ,  ковбої!

Ця  змова  чоловіча  є  й  понині:
Тягар  гріхів  –  лиш  на  жіночі  спини!
                                                 X  IV
Тягар  гріхів  –  лиш  на  жіночі  спини…
Хіба  ми  безсловесні  віслюки?
Чому    це  чоловіче  діло  –  війни,
Жіноче  ж  хата,  діти,  рушники?

Звичайно,  що  жилось  вам  так  привільно,
Хотіли  мали  декілька  жінок,
Роти  нам  закривали  на  замок,
І  навіть  били  і  брали  насильно.

Мов  женоненависники  писали
Старий,  а  потім  Новий  заповіт,
Законом  це  із  легкістю  назвали,
Але  Закон  –  любов  на  цілий  світ!

Бог  не  хотів,  щоб  плакали  жінки
У  книзі,  де  пожовклі  сторінки.
                                           X  V
У  книзі,  де  пожовклі  сторінки,
Старого  і  Нового  Заповітів
Розмиті  ваші  постаті  жінки.
Немов  туманом  давнини  укриті.

Спокусниці,  рабині  і  святі.
Лукавий  якнайбільше  вам  нашкодив,
Та  Божий  дар  жіночності  та  вроди
Став  провідним  для  істини  в  житті.

Здіймались  в  небо  дві  легкі  руки,
Молитися  чи  просто  танцювати
Вмить  замовкали  всі  чоловіки,
І  війни  зупинялись  розпочаті

Чому  ж  цей  світ  поклав  свої  провини
Тягар  гріхів  –  лиш  на  жіночі  спини?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726822
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 04.04.2017


Ніна Третяк

Живи

Живи  із  радістю  і  миром.
З  людьми  і  Богом  говори.
Не  сотвори  собі  кумира
І  лже  -  творця  не  сотвори.
Комп’ютерна  епоха  тисне,
Мізки  розплавлені  димлять.
А  місяць  коромислом  висне
І  зорі-світочі  –  не  сплять.
З  пітьми  народжується  світло
І  знову  входить  у  пітьму.
І  якось,  пробудившись  світком,
Відсунеш,  як  полуду,  тьму.
І  схаменешся,  і  прозрієш,
Прикличеш  Cлова  оберіг.
Здіймешся  духом,  перетлієш
І  упадеш  йому  до  ніг.
Повстане  Слово  із  руїни,
Переболить  в  собі  журу,
Вустами  вимовить  дитини:
Ти  не  помреш.  Я  не  помру…
Живи.  Життя  –  не  животіння,
Не  витівка  якась  пуста.
В  собі  не  загаси  світіння  
Від  пуп’янка  і  до  хреста.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727174
дата надходження 04.04.2017
дата закладки 04.04.2017


Ніна Третяк

Весна

 
Весна.  Така  у  неї  благодать,
Така  жіноча  вдача  загадкова,
Що  запросто    її    не  розгадать  –
І  думаю  про  неї  знову  й  знову…

Птах  невгамовний  налаштує  альт,
За  ним  сопрано  душу  залоскочуть.
Трава  натхненно  пробива  асфальт  
 І  не  боїться,  що  колись  затопчуть.

Високий  берег  вищає  теплом.
Тремтливі  води  грають  променисто.
Лани  сріблясті  мружаться  зелом,
Вдягнувши  рос  краплинчасте  намисто.

Пробуджується  жвава  комашня.
Лаштує  бусол  дім  на  високості.
Життя-таки  –    велика  метушня  –  
І  ми  у  нім  –    господарі  і  гості!

Вбираєм    в  себе  пахощі  і  звук,
Природи  перемінливі  оздоби…
І  щось  залишим  з  голови  і  рук  –  
Та  тільки  б  не  руїни  і  озлоби.

Все  кличе  до  життя.  Горить  життям
Давно  відкритий  світ  і    не  відкритий.
І  час  старий  обернеться  дитям,
Сльозою  Богородиці  умитий.




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726735
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 02.04.2017


Ніна Третяк

Поведи мене, мамо


Поведи  мене,  мамо,  в  далекі  луги,
Де  квітчається-грається  зваба  весняна,
Де  ні  сліду  не  видно  людської  ноги  –  
Тільки  луг  доокруг,  тільки  вільгість  духмяна.
Я  ще  зовсім  мала.  Золотиста  бджола
Примостилась  кульбабці  на  сонячні  груди.
П’ю  із  нею  нектар  запашного  тепла,
П’ю  любові  нектар,  що  витає  повсюду.
Ще  не  знаю,  що  п’ю…Метушусь,  як  бджола,
Зачаровано  зелень  і  синь  обіймаю.
Я  ще  мало  на  білому  світі  жила.
Мало  знаю.  Та  серцем  палким  відчуваю:
Як  земля  розімліла  від  щастя  співа,
Як  приємно  і  щемно  в  руках  кругоплину!
Пробудились  незрілі-невмілі  слова,
Що  колись  підростуть  і  між  люди  полинуть…
Десь  на  денці  дитинства  мого  береги,
Тільки  спогад  годинником  сонячним  тенька.
Поведи  мене,  мамо,  в  далекі  луги,
Хай  я  трішечки-трішки  побуду  маленька.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726892
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 02.04.2017


гостя

До півнів…



Тепер  –усе!  
Ми  знову  в  горах,і
Ти  розумієш,  час  -  не  кращий  лікар…
Лиш  антидепресант…  дзвенить  в  мені
Мій  персональний,  
   мій  жорстокий  вікінг.

Сповзає  з  гір…
Впускає  пазурі
У  манускрипти  вимолених  літер.
Дракар  на  дні…  на  дні!  і  спам  снігів
В  твої  долоні
     вклав  бродячий  вітер.

Полярний  шлейф  
Упав  на  килими.
Та  виграш  –мій!  (я  обираю  решку)
Цей  блиск  дукатів,  зір,  дзеркал,  і  ми
До  півнів  
 переписані  на  флешку…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718950
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 02.04.2017


Олег Шкуропацкий

Геометрия стрекозы

Дети  вслед  за  предками
прыгают  преданно
увидев  стрекозиную  геометрию.

Стрекоза,  стрекоза,
а  в  каком  конструкторском  бюро
сконструировали  твоё  вафельное  крыло,
и  твой  хрустящий  фюзеляж
на  котором  не  стыдно  прилететь  в  Париж
или  на  лазурный  пляж.

Преподаватель  берёт  транспортир  
в  свои  тонкие  длинные  музыкальные  руки,
измеряет  угол  стрекозиных  конструкций,
вычисляет  их  синус,
записывает  цифру  и  показывает  сыну.

-  Эта  цифра,  сынок,
есть  число  стрекозы,
не  путать  с  числом  козы,
это  две  совершенно  разные  цифры,
которые  не  придумала  церковь
и  не  выдумал  Люцифер.

-  Что  ты,  папа,
эта  закорючка,
всего  лишь  закорючка,  а  не  стрекоза.
Перестань  морочить  мой  разум,
папа,  разуй  объективней  глаза.

                 *            *            *

А  живая  стрекоза,
смотрит  кассетными  бомбами  глаз,
и  миллионы  детей  в  её  глазах,
бегают,  словно  газели,
на  которых  стрекозы
миллионы  лет  глазели
из  зарослей  изумрудной  зелени.

Стрекоза,  стрекоза,
а  какой  у  тебя  котангенс  -
спрашивают  девочки  и  кружатся  в  танце,
словно  па-де-испанки.

Мальчишки  бегают  за  ней
с  логарифмической  линейкой,
и  каждый  из  них  маленький  Линней.

Похожая  на  Монну  Лизу,
ловит  стрекозу  директриса,  
за  тонкую  бесконечную  биссектрису,
и  вместе  со  всем  классом
собирает  рассыпанные  в  траве  пазлы.

                 *            *            *

Стрекоза,  стрекоза,
почему  ты  такая  абстрактная?
Неужели  ты  вспорхнула
из  философского  трактата,
где  сидела  на  плече  у  рассудочного  Канта?

И  вообще,  почему  твоя  прозрачная  личность
вся  такая  геометричная,
состоящая  из  фигур,
начерченных  на  доске  лазури
химическим  карандашом  культуры.

-  Не  знаю  -  отвечает  стрекоза  -
может  потому,
что  геометрия  не  ведает  зла
и  солнца  эвклидовый  круг
мой  лепший  школьный  товарищ  и  друг.

На  уроках  Природы
я  с  ним  сидела  за  одной  партой
со  времён  неправильного  Апартеида
и  правильной  патриархальной  Спарты.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726813
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 02.04.2017


гостя

Свято… в горах…



“Де  таємні  стежки,
Що  впускають  примару  таку?”
Твоє  місто  мовчить,  мертве  місто  опісля  облоги.
…Свято  в  горах.  Гуцулонька  Ксеня  в  новому  вінку.
Подорожнику,  зникни  із  ран
     та  тримайся  дороги.

Хай  нестерпно  пече!  
Хай  волає  в  полоні  оман
Ця  мінлива  душа  на  знімальних  містках  Бертолуччі.
…  аби  завтра,  вливаючись  легко  в  ранковий  туман
Лиш  одними  очима
     цинічно  промовити  “скучив”

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725517
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 25.03.2017


Іванюк Ірина

Ніневія. Тривожне місто снів. .

Ніневія.  Тривожне  місто  снів...
Чи  то  провин?  Небажаних,  нежданих...
Наснився  Йона,  блідо-мовчазний:
Невидимі  не  раз  попереджали...

Ніневія.  Мій  привид,  місто-страх...
І  серце  щось  зривається  од  крику!
Пильнує  вхід  при  храмових  дверях
душа  моя  -  стара  диякониса...

Лиш  сорок  днів,  чотириста  ночей,
щоб  відмолити,  відкупити  втрату...
Омий  мене  в  Йордані,  Єлисей!
Ніневію  возроджу  непрокляту!

12.03.2017р.

Бог  послав  пророка  Йону  в  Ніневію.  Коли  Йона  оголосив  про  знищення  міста  через  40  днів:  "повірили  ніневітяни  і  оголосили  піст  і  понатягали  веретища,  від  найбільшого  до  найменшого".  Цар  Ніневії  наказав  народу,  щоб  усі  чимдуж  взивали  до  Бога  і  щоб  кожен  покинув  свою  нікчемну  поведінку.  "Хто  зна,  чи  Бог  не  роздумає  й  не  відверне  від  нас  свій  гнів,  то  ж  ми  й  не  загинемо".  "  Побачив  Бог,  що  вони  відвернулись  від  своєї  нікчемної  поведінки  і  роздумав  щодо  лиха,  яке  погрожував  їм  учинити"  (книга  Йона  3,5.8-10,  Старий  Завіт)

Єлисей-  ізраїльський  пророк,  який  іменем  Бога  зцілював  проказу.

Диякониса-  служителька  у  грецькому  храмі,яка  пильнувала  церковні  двері,  куди  входили  і  виходили  жінки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725363
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 24.03.2017


Елена Марс

Это выше любви!

От  любви  (а  была  ли  она?..)  
До  разлуки  -  единственный  шаг.
Не  была  я  в  тебя  влюблена.  
Это  выше  любви!  Это  выше  любви!  
Для  меня  ты  -  в  пустыне    маяк!..

Восхищаясь  души  глубиной,
Где  читаются  грусть  и  мольба,
Выпиваю  -  строку  за  строкой...
Это  выше  любви!  Это  выше  любви!
Это  в  сердце  -  стихами  стрельба!..

Для  меня  твой  волнующий  слог  -  
Как  весенний  холодный  родник,
Что  в  душе...  оставляет...  ожог...
Это  выше  любви!  Это  выше  любви!
Это  сердца  восторженный  крик!

Не  люблю  -  восхищаюсь  тобой!..
Вознося  твой  талант  до  небес,
Упиваюсь...    его...  чистотой...
Это  выше  любви!  Это  выше  любви!
Это  что-то...  из  мира...  чудес...

Ты  ведь  Гением  стал  для  меня
И  останешься  век  таковым!..
Ведь  единожды  душу  пленя
Чем-то  большим  любви,  чем-то  большим  любви,
Стал  поэтом...  моим...  роковым.

И  в  разлуке  не  хватит  ни  лет,    ни  воды,  
Чтобы  гения  стёрлись  из  сердца  следы...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725229
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 24.03.2017


Лавинюкова Тетяна

КОРАБЛИК

 Мій  кораблику  із  трі̀ски,
парус  твій  –  листок  берізки,
а  на  щоглу-сірничок
сів  метелик-морячок.
Плинь,  кораблику,  струмками
між  зеленими  лужками!
Друзям  у  далекий  край
добру  звістку  передай:
Вже  Весна-красна  настала,
крига  скресла  і  розтала,
в  небі  –  жайворонка  спів,
в  лісі  пролісок  розцвів!

©  Т.Л.  (Тетяна  Лавинюкова)  2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725281
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 24.03.2017


Валя Савелюк

ТІНЬ

летить  птах:
тінь  його  ковзає-лине  
по  будинках-дахах,
по  траві-деревах,  
по  машинах-дорогах-стежках,
по  людських  головах…

…недотичність  у  дотиках

20.03.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724528
дата надходження 20.03.2017
дата закладки 20.03.2017


Радченко

Весні сумується

Задощило.  Весні,  ой,  сумується
І  вона  день  за  днем  тихо  плаче,
Бо  її  сум  ніяк  не  вгамується,
Біллю  каркання-крик  воронЯче.
В  серці  ранами  рваними  відгуки,
У  душі  —  бісовське  зле  сум'яття;
Безнадія  раптовим  їй  вироком
І  одвічне,  як  світ  наш,  прокляття.
А  війна,  як  і  смерть,  без  обличчя.
За  живих  душі  мертвих  теж  моляться,
Сумно  дивляться  із  потойбіччя...
Віра  їм  із  надією  вклоняться.
Сині  Вкрайни  заплакані  очі
І  ковил  сивини  густо  плямами,
А  Тараса  слова  всі  пророчі:
Україна,  що  вкрита  вся  шрамами
Не  впаде  на  коліна  ніколи,
Не  опустить  у  відчаї  голову.
Навпіл  ворог  її  не  розколе  —
Перед  дітьми  не  матиме  сорому.
І  сьогодні  Донбас,  мов  у  пеклі,
Бо  за  ним  і  рушник,  й  чорнобривці.
За  життя  йдуть  бої  там  запеклі  —
Гру  смертельну  ведуть  братовбивці.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724548
дата надходження 20.03.2017
дата закладки 20.03.2017


Віталій Назарук

ЖУРАВЛІ ПОЛІССЯ

Між  ожин  на  узліссі
Що  лягли  до  землі,
Прикрашають  Полісся
В  болотах  журавлі.

Поміж  трав  соковитих
У  високих  мохах,
Прилітає,  щоб  жити,
На  Полісся  цей  птах.

Де  берізки  й  осики,
Де    густий  очерет.
Кумкіт  творять  «музики»
У  свій  шлюбний  бенкет.

Де    бере  свій  початок,
Загадковий  струмок,
З  журавлями  на  чатах
По  долинах  річок.

Тут    болото    в  тумані,
Тут  холодна  роса,
Журавля  сюди  манить
Неповторна  краса.  

Зустрічає  Полісся,
Наче  сина  свого,
Тут  коріння  пташине  -
Батьківщина  його.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724143
дата надходження 18.03.2017
дата закладки 18.03.2017


Патара

Непрохані гості

Він,  вона  і  парасоля,
Дощове  вечірнє  місто.
Нині  так  співпали  ролі
За  сюжетом  і  за  змістом.
Проганяє  дощ  із  вулиць
Тих,  хто  змокнути  не  хоче.
Ці  ж  про  час  і  дощ  забули,
В  гості  забрели  до  Ночі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723939
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017


Радченко

Жисть

Яка  безвихідь...  А  колись
Так  слізно  плакався  сусідам:
Хіба  у  мене  з  нею  жисть?
Хай  сам  би  жив,  якби  то  відав,
Що  будемо  ми  жить  в  гризні,
Що  дорікати  завжди  буде:
"Нажрався,  гірший  ти  свині,
Чому  не  жити  нам,  як  люди?".
Ну  не  хотів  рубать  дрова  —
Вона  так  вміло  це  робила.
Город  скопати?  Дивина  —
Вона  ж  не  баба,  а  кобила.

Яка  безвихідь...А  тепер
Сусідам  плачеться  так  слізно:
Чому  вона,  не  я  помер  —
Провини  біль  прийшов  запізно.
Я  тільки  зараз  зрозумів
Яка  Катруся  гарна  жінка.
Я  б  і  скопав,  й  дрова  —  без  слів.
Не  п'ється,  як  колись,  горілка.
Не  бачив  я  чи  не  хотів,
Як  гірко  плакало  кохання.
Яка  безвихідь...  й  марність  слів
І  тиші  болісне  мовчання.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723861
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017


Світлана Моренець

ОДПЛАЧ В МЕНІ, МІЙ БОЖЕ!. .

[i]"Єдиний  Боже!  Все  обсіли  хами.
Веди  мене  шляхетними  шляхами.
І  не  віддай  цим  людям  на  поталу  –
вони  вже  іншу  віру  напитали.
Одплач  в  мені,  одплач  і  одболи,  –
вони  ж  моїми  друзями  були!"[/i]
Ліна    Костенко


Подяка  Небу  –  не  добили    [i]"хами".[/i]
Зцілюсь  я!  І  [i]шляхетними  шляхами[/i]
ітиму,  як  велиш,  а  отже,  Боже,
в  болото  зіштовхнуть  –  ніхто  не  зможе!

Тим  більше,  мстиві  жовчні  "однодумці",
що  не  простили  власну  думку  жінці.
Не  треба  ворогів.  За  різкість  в  слові,
є  друзі,  що    втопить  –  завжди  готові!

Затерпнувши  у  здивуванні  й  горі,
молилась.  А  гуру́,  неначе  хворі,
мов  "дах  зірвало"  з  люті  до  безтями,
все  рили...  (  та  туди  й  звалились!)  яму.

А  жаль,  що  піддалися  гніву  й  блуду.
У  час  біди    –  не  місце  сварам,  бруду.
...Їм  гріх  той  невідмолений  нести.
[i]Одплач  в  мені,[/i]  мій  Боже!..  І  прости...


Друзі,  вельмишановні  читачі!  Через    певні  обставини,  якийсь  час
(надіюсь,  недовгий)  я  не  зможу  заходити  на  сайт.  
До  зустрічі!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723626
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 15.03.2017


Олена Вишневська

…звуками падати в тишу…

Все  перемелеться,  невідворотне  відбудеться.
Нас  розіграють  уміло,  неначе  етюди.  Ця
Партія  ще  недописана:  нотами,  струнами,
Клавішами,  барабанами  в  серці  пульсує.  Ми

Все  обірвемо,  натиснемо  /рухи/  на  паузу.
Навіть  без  дотику,  чуєш,  зашкалює  градус  у
Першому  такті.  А  скільки  їх,  Боже,  відміряно?
Скільки  не  зібрано?  Скільки  даремно  намріяно?

Перетасуються  карти  в  колоді  –  ми  звуками
Будемо  падати  в  тишу  і  подихи  слухати.
Тільки  без  дотиків…  Тягнуться  пальці  до  музики.
Просто  зіграємо.  Слово  зав’яжемо  вузликом.

В  сутінках  небо  /приручене/  вляжеться    ковдрою,
Рухи  -  у  погляди.  Станемо  піснею  довгою.
Все  перемелеться.  Невідворотне  відбудеться.
Все,  що  насправді  не  сталось,  /в  мені/  не  забудеться…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723489
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 15.03.2017


Іванюк Ірина

Лягала мла туману на плече,

Лягала  мла  туману  на  плече,
казала  падати  разом  у  сиву  вічність...
Ну  а  на  ранок  знову  замете,-
День  заблука  у  власних  протиріччях...

Він  кликав  сонце  з  краю  сновидінь
і  про  весну  вірші  писав  струмками...
Ну  а  на  ранок  знову  заметіль,-
а  він  один  з  лякливими  птахами...

І  та́к  тулив  пернатих  до  грудей,
мовляв:  "Ще  трішки  мусим  зачекати..."
Ну  а  на  ранок  стрітенські  мости
взялись  майстри  із  срібних  вод  кувати...

Лягала  мла  туману  на  плече,
казала  падати  разом  в  шовки  перлові...
Ну  а  на  ранок  сонечко  зійде,
зігріє  світ  в  нескореній  любові.

11.02.2017р.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717631
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 14.03.2017


A.Kar-Te

Отлетела осень журавлями…

Отлетела  осень  журавлями..,
Отгорела  золотым  костром...
Разве  то,  что  было  между  нами,
Нынче  назову  забытым  сном?

Снежная  метель  укрыла  крыши,
Пала  белизною  во  дворе...
Как  же  о  тебе  скажу  я  "бывший",
Если  думы  живы  о  тебе?

Снег  идет  легко  и  так  беспечно,
И,  похоже,  он  не  даст  ответ...
Разве  оброню  я  "бессердечный",
Если  ты  тепла  оставил  след?

Если  нынче,  завернувшись  пледом,
За  тебя  судьбу  благодарю..,
Согреваясь  бесконечным  светом
Твоего  стыдливого  "люблю".




(иллюстрация  с  инета)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701034
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 12.03.2017


Serg

Я хотів запалити свічку…

Співзвучне  до
Шон  Маклех:  "Коли  свiчка  гасне"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418273

         «Націю  не  можна  відродити,  
         якщо  її  правителі  не  мають  високої  моралі.»
         (Г.  Гейне)

Я  живу  там  де  сіль  -  на  рану,
Замість  хліба  -  печалі  спів,
І  щоранку  я  п'ю  не  каву,  -
Баговиння  безсонних  снів...
Я  хотів  запалити  свічку,
Не  ліхтар  і  не  смолоскип,
Й  перейти  цю  безглузду  річку,
Що  змиває  мій  генотип,
Та  глухі  і  сліпі  тирани
Заховали  надії  пліт
І  звели  до  небес  паркани...
Серед  душ  я  шукаю  світ
Де  без  костура  й  не  навмання
По  дорозі  у  ясний  день
Я  би  йшов  до  свого  кохання
Поміж  радість  палких  натхнень!

21.04.2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686355
дата надходження 29.08.2016
дата закладки 12.03.2017


гостя

Спориш…



Тримай  мене…
Я  все  іще  боюсь.
На  відстані  джерел  згортаю  смуток.
Прадавні  вишні  квітнуть  у  раю.
Едемська  ніч
     настоює  отруту

На  білосніжній
Простині  снігів,
На  прохолодних  контурах  емалі.
Я  друзів  відділю  від  ворогів
На  бездоганній  
   матриці  печалі.

І  -  розридаюсь…  
Бо  лише  спориш,
Цвіте  спориш  на  східцях  мого  дому.
Розподіл  душ.  А  ми  з  тобою  лиш  
Дві  постаті
     на  лінії  розлому…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722937
дата надходження 11.03.2017
дата закладки 11.03.2017


Любов Ігнатова

Я колись промину

Я  колись  промину,  як  минає  осіннєє  листя,
Як  минають  сніги,  теплі  леготи  і  первоцвіт,
Як  мина  колискова  у  тихій  порожній  колисці,
Як  минають  зірки,  що  завершують  дивний  політ.

Я  колись  промину.  Що  залишу  на  згадку  про  себе?
Материнську  любов  у  якій  променіє  душа?
Вірші  —  бризки  думок,  подаровані  милістю    неба?
Росянисті  сліди  у  пухнастих  м'яких  споришах?

Я  колись  промину.  Все  минає  на  нашій  планеті.
Ви  не  плачте  за  мною,  а  краще  співайте  пісень,
Щоб  душа  моя  вічна  всміхалась  щасливо  на  злеті,
Щоб  летіла  не  в  ніч,  а  у  сонячний  лагідний  день...





: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697921
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 06.03.2017


Радченко

Как-то всё по-иному

Ночью  как-то  всё  по-иному:
Мысли,  чувства,  отсчёт  минут...
Тишины,  чуть  тревожной,  омут
И  себе  самому  не  лгут.
Можно  быть  до  слёз  откровенным
И  простить  себя  и  других,
И,  как  в  детстве,  быть  легковерным,
И,  забыть  об  обидах  злых.
На  полвека  вдруг  стать  моложе,
Улыбнутся  первой  любви
И  понять,  что  стало  дороже
Всё,  что  мы  сберечь  не  смогли.
Всё  над  чем  мы  с  тобой  смеялись,
В  сердце  трепетно  бережём
И  признаться  себе  боялись  —
Ради  этого  и  живём.
Ночью  как-то  всё  по-иному:
Ближе  прошлое  и  родней.
"Всё  проходит",  как  аксиому
Принимаем  мы  все  трудней.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721967
дата надходження 06.03.2017
дата закладки 06.03.2017


Осіріс

Голос тиші

                   

У  голосі  тиші  –  потемку  зітхання.
П’янка  прохолода  минувшої  днини,
Що  млою  присівши  на  сіна  ряднини,
Плекає  кульбабки  легке  коливання.  

У  голосі  тиші  –  ріки  переливи
Під  місяця  срібно-німою  ходою,
Де  зорі  між  плес  дріботять  чередою,  
Серпанкам  куйовдячи  вимоклі  гриви.    

У  голосі  тиші  –  дощу  обіцяння,
З  озону  пахучо-чаруючим  трунком,    
Що  обрій  мережить  грімниць  візерунком
І  губить  жаріні  в  траву  покаяння.

У  голосі  тиші  мелодія  саду,  
Займається  поступом  юного  ранку…
Той  нічку,  голублячи  ніби  коханку,
Обачно  таїть  межи  лоз  винограду.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721876
дата надходження 06.03.2017
дата закладки 06.03.2017


Ніна Третяк

Віват, весні!

Яке  тепло!  Ну  справжнє  літо,
Хоча  весна  у  сповитку.
Ще  не  проснулись  первоцвіти,
Не  закружляли  у  танку.
Не  зумкає  бджола  бентежно,
Не  заціловує  квітки.
Промінчик  сонця  обережно  
Торкає  пальчиком  бруньки.
П"є  воду  спрагло  із  калюжі,
Вітрець  грайливий  перейма
І  на  берізку  око  мружить,
Бо  красивішої  нема!
Ще  більше  сонця,  більше  миру  
У  благодатній  стороні.
Лелеки  прилетять  із  виру
І  закричать:  "  Віват  весні!"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721764
дата надходження 05.03.2017
дата закладки 05.03.2017


Елена Марс

Портрет женщины ( поэтессам и не только)

Роковая  она?    -  Возможно...  
Может  ведьма?    -  На  три  процента...  
И  простая  она...    и  сложная...  
Для  кого-то  -  вообще  бесценна...  

Тот,    кто  знал  её  -  не  забудет,  
Вспоминая  о  ней  всю  вечность,
Улыбаясь  её    причудам,
И,  быть  может,  желая    встречи...

...Как  целует,    смеётся,    плачет...
В    ней    так    много    всего    таится!..
Неразгаданная    задача
И    разгадке    уже    не    сбыться.

А    она,  как    и    раньше,  курит...
И  такая  же  -  кофеманка...
Вроде    всё    у    неё    в    ажуре,
Но,  по    сути,  ажур  -  огранка...

Одевает    порою    маску
Неприступной    и    гордой    леди,
А    внутри  в  ней  так    много  ласки,
Не    раздаренной    сердцеедам...

Не    потерпит...  кого    попало,
По    утрам...  находить    в    постели...
Не    об    этом    она    мечтала...
Не    такого    она    хотела...

В    ней    другие    живут    печали,
Хоть    в    замужестве    многолетнем...
Ей    так    важно,  чтоб    понимали...
И  на  свет  отвечали  -  светом...

Не    пытались  её  настроить,
Как    гитару...  Другие    струны...
Не    пытались    её    неволить,
Ранив    сердце  её  бездумно.

В  ней  любовь  -  к    своему    пространству,
Где    счастливая  -  в    каждой    строчке...
Пусть    зовут    это  -  графоманством,
Что    волнует    её...  не    очень.

Где    стихами  своими  дышит  -
Там    пропитано    всё    покоем...
Там  ничей  ей  упрек  не  слышен,
Там    комфортно    ей    быть    собою...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721606
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 04.03.2017


Валя Савелюк

КОЧУБЕЇВНА: ЕПІЛОГ

ЕПІЛОГ

(I  вже  це  не  похiдний  покой  Гетьмана,
а  знову  його  розкрита  могила,
де,  біля  Чорного  Каменя,  двi  душi  -  
Марiїна  та  Iванова  –  
стрінулися  
через  триста  лiт  
по  всiх  цих  
подiях.)

Марiя

…Ти  вiдспокутував  спокуту.  
Усе  земне  тобi  забуто.  
Прощений!  Чистий,  як  огонь!  
Iване,  з  тебе  кару  знято  -  
Ти  чуєш  дзвiн?  -  На  небi  свято,  
На  небi  паска  i  весна,  
Бо  кається  душа  земна.  

Тобi  одкрито  путь  до  раю.  
Там  вiчний  спокiй.  ВІН  -  чекає...  
Летiм  -  там  я  тебе  кохаю...

Мазепа  

Марiє,  не  можу  летiти.  
I  справа  не  в  тiм,  що  не  смiю...
Народ  сей  -  довірливі  дiти:  
Ридають  з  дрiбниць  i  радiють.  

З  тобою,  голубко,  полинуть  
В  безжурнiї  райськi  краї  -  
То  вище  блаженство,  та  кинуть...  
Як  можу  покинути  їх?

Марія

Вони  прокляли  тебе,  Йване!

Мазепа  

Хiба  ж  то,  Марiє,  вони?  
То  слово  чуже  i  погане  
На  них  напустило  мани́.  

Здiйсниться,  нехай  навiть  згодом  -  
Вкраїнцi  ще  стануть  Народом!  
Заграють  копита  з  Великого  Степу  
I  вершники  кли́кнуть  Мазепу.  
Самi  зрозумiють  i  втямлять,  
Куди  я  їх  кликав  ТОДI...  
В  їх  жилах  дрiмаюча  пам'ять  -  
Як  рана  у  мене  в  грудí.  

Мiй  борг  поверну  неоплатний,  
I  мрiю  здiйсню  чарiвну  -  
I  труд  свiй  заве́ршивши  ратний,  
Я  сном  немовляти  засну.  

...Чи  стрiнеш  свойого  Iвана  
У  Божому  тихiм  раю?  

До  нiг  твоїх  схи́лю,  кохана,  
Я  голову  сиву  мою...  

I  бiльше  нiколи  не  буде  
Розлука  мiж  нас,  як  межа.  
Забуду  я,  хто  такі  -  люди,  
Земля  менi  стане  чужа.  

Й  розтане,  як  в  небi  пiр'їна,  
В  туманах  вишневих  
моя  
Україна.

(На  схід  сонця  сiрiє.  
Спiвають  першi  пiвнi.  
Промiнь  гасне,
все  зникає.
Кiнець.)

м.  Київ  
1990  р.  
Валентина  САВЕЛЮК

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289536
дата надходження 30.10.2011
дата закладки 04.03.2017


Валя Савелюк

КОЧУБЕЇВНА (ява дев’ятнадцята) ЗВІСТКА

ява  дев’ятнадцята

ЗВІСТКА

(Гетьман  щойно  повернувся  до  свого  стану  
з  польської  Бiлої  Криниці,  де  восприйняв  
із  Святого  Купелю  
онучку  княгині  Дольської.  
До  його  похiдної  резиденцiї  увiходить  Дем'ян.  
Вiн  прибув  iз  Батурина.)

Дем'ян  

Я,  Гетьмане,  вже  тут  два  днi...  
Сказати  велено  менi,  
Що  тихо  все  в  Батуринi`.  
Що,  дякувати  волi  Божiй,  
Нiхто  нас  поки  не  тривожить,  
В  усiх  iсправно  йдуть  дiла...  

...Були  iз  Києва  прислали,  
Що  матка  ваша  захворали,  
Та,  Боговi  за  те  хвала,  
Ускоростi  iз  ложа  встали...  
З  Москви  оказiя  була  -  
Цидула  важна  тут  одна  
До  вас  з  пiсьмом  Головiна...  
Оце  i  все...  
Хоча...  
Ну-да...  
Ще...  приключилася  бiда...  
Панянка  вмерла  молода...  
Хай  там  їй  царствiє  небесне,  
А  тут  нехай  пером  земля.
Уже  не  вернеш  звiдтiля  -  
Хоч  слiдом  вмри,  то  не  воскресне...  

Один  обман,  а  не  життя.  
Увесь  Батурин  спiвчуття  
Батькам  виказує  за  нею...

Мазепа  

Чия  панянка?..

Дем'ян  
(пiсля  тяжкої  паузи,  та  зiтхань)  

Кочубея...
Я  гнав  коня  …  гадав  успiю...

Мазепа  

Котора?!!

Дем'ян  

Гетьмане...  
Марiя...

(За  мить-другу  у  Мазепи  на  виду  вiдбився  
непогамований  бiль,  наче  йому,  неждано-негадано,  
зо  спини,  нанесено  смертельного  удару  в  самiсiньке  серце.  

Вiн  ледь  чутно  застогнав  i  похилився  сивою  головою  на  руку.  

Свiтло  поволi  гасне.  Дем'ян  зникає.  Зникає  все.  Тiльки  Мазепа  
у  променi  залишається  сидiти  нерухомо.  Звiддалiк  вчувається  спiв  церковного  хору:  «Прийми,  Господи,  усопшу  душу  раби  твоєї,  Марiї».  
Чути  поминальнi  дзвони.  Голос  читає  заупокiйну,  дзвони  i  церковний  спiв  наростають  i  могутнiм  потоком  падають  -  це  страждання  Гетьманове  стає  таким  нестерпним!  

Враз  усе  обривається,  натомiсть  звучить  нiжна  мелодiя.  Немов  туман,  з'являється  із  темряви  прозора  постать  у  бiлому  -  це  душа  Марії.  У  неї  розпущенi  довгi  коси,  ледь  в'ються,  на  головi  вiнок.  У  правицi  вона  має  гiлочку  бiлої  лiлеї  -  знак  чистоти,  святості  i  непорочностi.  Постать  наближається  до  Мазепи,  схиляється  над  ним,  торкається  його  сивин  -  заспокоює.)

Голос  Марії  

Буде  мороз  чи  спека  -  
Плакать  нема  потреби.  
Я  вже  вiд  вас  далеко,  
Я  вже  вiд  вас,  як  небо.  
Я  вже  приходила  в  квiтнi,  
Я  вже  зазнала  муки  -  
Всi  ви  тут  перелiтнi,  
I  не  тривкi,  як  звуки.  

Думаю,  що  не  буде  
I  на  копУ  бiди...  
Дивiться  на  себе,  люди,  
Як  верби  на  край  води.  

...I  ти  не  журись,  не  треба,  
Не  завдавай  жалю,  
Тобi  я  i  звiдти  -  неба,  
Хоч  крихiтку,  та  прихилю`...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289534
дата надходження 30.10.2011
дата закладки 04.03.2017


Валя Савелюк

КОЧУБЕЇВНА (ява вісімнадцята) ПОХІД НА ВОЛИНЬ

ява  вісімнадцята

ПОХІД  НА  ВОЛИНЬ

Кобзар

Батурин  спить.  

Далеко  ще  до  свiту.  
Пообiймались  верби,  наче  дiти.  
I  мiсяць  уповні́,  як  срiбна  пава,  
Гойдається  на  хвилях  серед  ставу.  

Щось  про  своє  столiтнiй  дуб  рипить...  
Батурин  спить.  

...А  неба  темно-синi  оксамити  
Сiяють  зорями,  як  росами,  увитi  -  
Аж  криницям  в  зiницях  мерехтить!  

Шлях  на  Волинь  серед  полiв  блищить...  
Батурин  спить.  

Вкраїна  спочива  -  велична  мить.  

Почиє  свiт  на  крилах  сновидiнь...  
Хiба  що  десь  спросоння  форкне  кiнь  
I,  мов  струна,  вуздечка  забринить,  
Чи  злякано  осика  затремтить  -  
А  то  все  тихо.  
Тихо,  тихо,  цить  –
 
Батурин  спить...  

I  так-но  у  Мазепинiм  покої  
Ще  свiчка  слі́пає  -  ускорiм  догорить.  
Як  сивий  сич,  Мазепа  сам  сидить,  
На  руку  похилившись  головою:  
Чолом  печаль  оре  глибокий  слiд  -  
Уже  й  свiтатиме.  Удо́світа  -  похiд.  

I  хоч  не  на  вiйну,  та  проводжати  
Аж  за  Батурин  вийдуть  -  кого  мати,  
Кого  дружина,  а  кого  -  кохана...  
Лише  за  Гетьманом,  немов  за  бусурманом,  
Нiхто  не  вийде  вдосвiта  на  шлях,  
На  грудях  не  заб'ється,  наче  птах,  
Не  припаде  з  плачем  до  стремена́,  
Бо  мати  -  в  Києві,  на  цвинтарi  жона,  
А  Кочубеївна...  
Немов  свiччаний  пломiнь  
Її  любов  Мазепа  не  вберiг.  
Якби  прийшла  -  упав  би  їй  до  нiг  
I  запалав  би,  як  снiпок  соломи  -  
Аби  простила  зраду  несвiдому,  
Аби  лиш  скрес  у  гордiм  серцi  лiд!  
Та  вже  не  скресне.  
Досвiт.  
У  похiд!  

Зале́дь  сiрiє  схiд  окрайцем  неба,  
Чiткiшають  верхи́    щербатих  веж.  
Кiнь  пiд  сiдлом.  Пора  тiка́ть  од  себе.  
Тiкай-тiкай...  од  себе  не  втечеш.  

Бо  скрiзь  наздожене  печаль-гризота,
Їй  не  вiдоме  iснування  меж.  
У  душу  серця  всмокчеться  сторото  -  
Од  неї,  як  од  себе,  не  втечеш.  

Печаль  п'явка́,  печаль,  то  ненаси́та.  
Їй  ви́грашки  усi  земнi  путi.  
Не  розiб'ють  її  об  шлях  тугi  копита  -  
Ти  з  нею  всюди,  скрiзь  на  самотi.  

Печаль  стожа́ла,  
по  сто  раз  -  стокри́ла.  
Куди  не  кинься  -  слiдом,  як  мана́,  
Iтиме  на́глядцi  до  самої  могили  
I  душу  осушатиме  до  дна.  

То  не  спасуть  тебе  суворi  далi,  
Не  порятує  анi  глиб,  нi  вись.  
Єдиний  спосiб  збутися  печалi  -  
Не  боронитися.  
Змирись  i  впокорись:  
Вона  тобi  напоїть  трунком  жили,  
Щоби  розкiшно  ві́дчаю  цвiсти.  
Опустиш  крила,  далi  втратиш  крила,  
І,  врешті  решт,  збагнеш:  вона  -  це  ти.  

Прийми  ж  її,  як  данiсть,  без  вагання.  
Печаль  -  це  пiслямова  до  кохання,  
Яке  ти  не  зумiв  уберегти.  
Од  неї  не  втекти.  
Вона  -  це  ти.  

...Прощай,  Батурине!  В  дорогу!  
Знялася  пiсня  в  височінь  
I  ге-е-ен  полинула  до  Бога  -  
А  вiйсько  шляхом,  на  Волинь.  

Гарцують  конi  нетерплячi,  
Як  на  цимбалах  -  вудила́  !  
Рiшать  державнії  дiла  
Знялось  в  похiд  вiйсько́    козаче  
З  сiдим  пророком  па  чолi  -  
Напрочуд  спритним  у  сiдлi.  

Видать  здалеку,  що  то  воїн,  
Поваги  й  почестей  достоїн:  
Удався  зростом,  вийшов  станом,  
Умом  багатий,  серцем  теж  -  
Хiба  природу  обiйдеш,  
Як  сотворила  отаманом?  
Як-но  ще  зернятком,  в  рiллi,  
Йому  вже  визначено  долю  -  
Вернуть  заярмленiй  землi  
Звитяжну  славу  й  вольну  волю?  

Чи  хто  змiнити  долю  може?  -  
Героя  серце  -  в  ру́ці  Божiй.  

...Мазепа  тайнi  вiстi  має,  
Тому  на  захiд  поспiшає,  
Вiдкiль  Стані́слав  ля́дський  басом  
Давно  вже  зирка  на  Петра  -  
То  скористатись  слушним  часом  
Настала  Гетьману  пора.  

Пора  закручувати  справу,  
Щоби  гуртом  шукать  управу  
Проти  московського  царя.  

Iван  Вкраїну  на  поталу  
Не  дасть  Петровi,  що  помалу  
Гетьма́нщинi  вчиняє  шкоду,  
Законних  позбавляє  прав:  
Богданом  складену  угоду  
Про  сувереннiсть  двох  держав  
Цар-самодержець  потоптав.  

Мазепа  рушив  у  дорогу  
Шукать  проти  Петра  пiдмогу.  
А  там:  чи  пан,  а  чи  пропав...  

«Авжеж,  хотiлось  би,  щоб  "пан"»  -  
Всмiхнувсь  думкам  своїм  Iван.  

Над  ним  хоругви  виграють  -  
Це  Бог  благословляє  путь.

...Заходить  по́лудень  поволi,  
Пiдбилось  сонце  в  височiнь,  
Враз  серед  шляху  в  чистiм  полi  
Майнула,  наче  хустка,  тiнь  -  
Пiд  Гетьманом  спiткнувся  кiнь,  
Спинивсь  зненацька,  наче  врiс,  
Рвонув  i  зо́палу  понiс!  

Хоч  вершник  цей  не  знає  стра́ху  -  
Вiн  зупинить  з  їдного  маху  
Мiг  лет  сполоханий  коня  -  
Та  Йван  його  не  зупиня,  

Бо  серце  обгорнула  туга,  
Незрозумiла,  мов  у  снi:  
Вiн  бачить,  як  розді́лом-лугом  
Проворно  й  плавно,  як  в  човнi,  
Прошкує  серед  трав  черниця...  

Така  легка́  -  iде,  мов  сниться...  
Високостана,  блiдолиця...  

Мазепа  з  подиву  нiмiє:
-  Невже?..  
Та  буть  того  не  може!  
Вiдкiль?!.  -  але  ж  яка  похожа...  

До  нiг  їй  хилиться  трава  -  

Тi  ж  рухи...  плечi...  голова...  
Таки  Марiя!  -  Боже  правий!  
Її  хода!  її  постава!  
З-пiд  хустки  -  двi  коси,  як  змії.  
-  Марiє!  Звiдки  тут?!  Марiє!  

Кобзар

Вона  ж  не  чує,  не  спинилась.  
Мазепа  осадив  коня,  
За  мить  єдину  долу  скочив,  
Продерся  через  верболiз  
I  кинувся  наперерiз  -  
Черницю  наздогнати  хоче!  

Кiнь  схарапуджено  хропiв...  

Догнав  i  наче  остовпiв:  
 
Мазепа

Вiдкiль  ти  тут?!.  Верхом  пiв  дня!..  
Вiдкiль  ти  тут?..  Скажи  на  милiсть!..    

Кобзар

Черниця  ж  навiть  не  знiтилась  
I  так  байду́же  подивилась,  
Що  Гетьман,  як  трава,  поник,  
І  мовби  проковтнув  язик,
Зробивсь,  мов  скеля  безгомiнний.
I  впав  до  нiг  їй,  на  колiна,  
Готовий  каяться,  вини́ться  -
Та  враз  розтанула  черниця,  
Лиш  злякана  перепелиця  
Навтiч  пустилася  з-пiд  нiг.  

Iван  отямиться  не  встиг,  
Як  та  одбiгла,  стрепенулась  
I  ластiвкою  обернулась  -  
Шубовсть  у  небо,  як  у  воду,
I  зникла  в  сторону  походу...  

...Iван  пiдвiвсь,  
гойднувсь,  як  п'яний.  
Хтось  обiзвавсь:  -  Живi,  ГетьмАне?..  
Оглянувсь:  Орлик  недалечко  
Коня  тримає  за  вуздечку.  

Йшла  обертами  голова,  
Тiльки  й  спромiгся  на:
-  Дива-а...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289338
дата надходження 29.10.2011
дата закладки 04.03.2017


Валя Савелюк

КОЧУБЕЇВНА (ява сімнадцята) ПЛАЧЕ РОСА – БЕЗ ГОЛОСА…

ява  сімнадцята

ПЛАЧЕ  РОСА  –  БЕЗ  ГОЛОСА…

Кобзар

…І  потягнулися  днi,  
Наче  отара  –  
ОдинАковi  i  сумнi.

Марiя  (подумки)

Любов,  як  свiчка...  що  горить,  та  плаче.  
А  лиш  дмухнеш  –  вона  одразу  вмре.  
Козаче  мiй,  далекий  мій  козаче,  
За  серце  туга,  як  мороз  бере.  

Було  довкола  нас  з  тобою  лiто  -  
Був  пишний  цвiт  i  розмаїтий  свiт...  
Рiлля  нiмує  там,  де  грало  жито  
І  журавлят  тривожно-затяжний  полiт.  

Скажи  ж  менi,  нащо  гартують  крила  
Отi  сумнi,  мов  янголи,  птахи?  
Як  рано  їм  верба  нашепотiла  
Захмарну  путь  за  всi  людськi  грiхи...

За  хмарами  означенi  шляхи.  
Яка  їх  доля  невблаганно  кличе?  
Мов  журавля,  душа  моя  кигиче,  
До  раю  плаче,  та  тяжкi  грiхи.  

...З  чиїх  намов  церковний  паламар  
На  вiвтарях  свiчки  завчасу  гасить?  
Верба  нашiптує  дорогу  понад  хмар  -  
Прощай,  прощай,  життя  мого  окрасо.

Мазепа  
(Лист  I  )

"Моє  серденько,  
мiй  трояндовий  квiте,  
серцем  на  те  болію,  
що  не  далеко  ти  од  мене,  
а  я  не  можу  очей  твоїх  
і  личенька  білого  
бачити;  

Через  сеє  пiсьмечко  
кланяюся  
і  цілую  тебе,  
любляче".

Марiя.  

Я  люблю  Вас  далеко  –  де  спокiй.  
Супокiй.  Де  сонети  свiчі.  
Я  не  вдарюсь,  як  птах  одинокий,  
Об  шибки  ваших  вiкон  вночi.  

Не  стривожу.  Така  вже  я  добра,  
Хоч  до  рани  мене  прикладiть...  
Горошиною  сонця  за  обрiй  -  
закотилася.  Там  догорiть.

Мазепа  
(Лист  2)  

"Моє  серденько,  
зажурився,  
почувши  од  дівчини  таке  слово,  
що  Ваша  Милiсть  
сердиться  на  мене,  
бо  Вашу  Милiсть  
при  собi  не  затримав,
але  одіслав  тоді  додому;  
уваж  сама,  
що  б  з  того  виросло.  
Перше:  
твої  родичi  
по  всьому  світу  розголосили  б,  
що  взяв  у  них  дочку  
уночі  
силою  
і  тримає  у  себе  
замість  наложниці.  

Другая  причина:  
державши  Вашу  Милiсть  у  себе,  
я  не  зміг  би  нізащо  витримати,  
да  i  Ваша  Милiсть  також;  
і  мусили  б  ми  
мiж  собою  жити,  
як  чоловік  і  дружина,  
а  потім  
прийшло  б  
неблагословіння  од  церкви  
і  наказ,  
щоби  нам  розійтися.
Куди  ж  би  мені  тоді  подітися?  
Та  й  Вашу  Милість  жаль,  
щоб  потом  
на  мене  не  плакала".

Марiя  

Ви  йшли  -  як  Бог.  
I  срiбний  нiмб  Вам  голову  вiнчав,  
Я  вслід  би  кинулась  -  
та  стала,  вкопана,  мов  камiнь.  
А  моє  серце,  як  з  колиски  дитинча,  
Схопилось  босе  i  потюпало  за  Вами.  

Ви  йшли  -  як  Бог.  
I  сiрий  шлях  стелився  Вам  до  нiг,  
Мов  хтось  розмотував  сувiй  простого  краму.  
А  моє  серце  –  чи  спинить  нiхто  не  мiг?!  -  
Збивало  пальчики,  так  тюпало  за  Вами!  

Та  де  йому  за  Вашою  ходою?  
Ви,  наче  Iстина,  -  куди  там  наздогнати...  
Впаде,  заблудиться,  i  вiчно  сиротою  
У  чужi  вiкна  буде  заглядати.  

Ви  йшли  -  як  Бог.  
I  срiбний  нiмб  Вам  голову  вiнчав.  
Я  вслід  би  кинулась  -  та  стала,  
вкопана,  мов  камiнь.  
А  моє  серце  –  нерозумне  дитинча  -  
Схопилось  босе  i  потюпало  за  Вами…

Мазепа  
(Лист  3)  

"Моє  сердечне  кохання!  
ПрОшу  i  дуже  прОшу,  
знайди  змогу  
зі  мною  побачитися
для  усної  розмови;  

Коли  мене  любиш  –  
не  забувай  же,  
Коли  не  любиш  –  
не  споминай  же!  

Згадай  свої  слова:  
що  любити  обіцяла,  
навіщось  же  мені  
й  рученьку  біленьку  подала.  

I  повторно  
i  постокротно  прошу,  
назнАчи  
хоть  на  одну  хвилину,  
коли  маємо  iз  тобою  видiтися  
для  спільного  добра  нашого,  
на  яке  сама  ж  раніше  
сподівалася.  

А  заки  побачимось  –  
пришли  намисто  
з  шиї  своєї,  прошу..."

Марiя  

…Життя  рiзноманiтне  i  складне:  
Є  в  ньому  всього  –  i  чеснот,  i  бруду.  
Пройдуть  роки  –  забудеш  ти  мене,  
А  я  тебе  нiколи  не  забуду.  

I  бiль,  i  радiсть  –  все  колись  мине.  
Переживем  i  славу  i  огуду.  
Пройдуть  роки  –  згадаєш  ти  мене,  
А  я  тебе  нiколи  не  забуду.  

Нехай  у  жертву  ти  принiс  мене  
Людськiй  необережностi  i  суду  –  
Пройдуть  роки  –  забудем  все  земне,  
А  я  i  ТАМ  про  тебе  не  забуду!

Мазепа  
(Лист  4)  

"Моє  серденько!  
Уже  ти  мене  iзсушила  
красним  своїм  личком  
i  своїми  обіцянками.  
Посилаю  тепер  
до  Вашої  Милостi  
Мелашку,  
шоб  про  все  
домовилася  з  Вашою  Милiстю;  
не  стережися  її  нi  в  чому,  
бо  вона  
вірная  Вашій  Милостi  i  мені  
в  усьому.
 
Прошу  i  дуже  прошу,  
до  ніжок  
Вашій  Милості  прихилившись,  
моє  серденько,  
прошу,  
не  одкладай  своєї  обітниці..."  

Марiя  

…Я  пiду,  як  у  землю  вода:  
Так  природно,  i  так  поцейбiчно.  
Хтось  прицмакне  –  така  молода!  
Хтось  зажуриться  –  всi  ми  не  вiчнi...  

Я  пiду  –  наче  встану  з-за  столу,  
Не  прощаючись,  вийду  iз  зали:  
Ви  мене  не  любили  нiколи!  
Ви  нiчого  менi  не  прощали.  

Дзиґарi  мою  пiвнiч  відбили  -  
Я  одчиню  тихесенько  дверi...  
Ви  ніколи  мене  не  любили  –
Я  чужа  на  цiй  пишнiй  вечерi.  

Там,  у  сiнях,  неначе  в  печерi:  
Все  темнiш  i  темнiш  з  кожним  кроком.  
Обережнiш!  не  рипнули  б  дверi,  
Не  злякати  б  кого  ненароком!..  

Темно  й  тiсно  у  цiй  комiрчинi  –  
Чи  вернутись  до  свiтла  iзнов?..  
Та  менi  вже  нiхто  не  вiдчинить  –  
нi  Надiя,  нi  Вiра,  
нi  Ви  –
нi  Любов...

Мазепа  
(Лист  5)  

"Моє  серце  кохане!  
Сама  знаєш,  
як  я  сердечно  люблю  Вашу  Милість.  
Iще  нiкого  в  світі  не  любив  так:  
мої  тоє  щастя  i  радість  були  б,  
щоб  нехай  їхала  та  жила  у  мене,  
тiлько  ж  я  зважав,  
який  кінець  з  того  може  бути.
А  тим  паче  при  такій  злостi  
і  заїдливостi  твоїх  родичів.

Прошу,  моя  любонько,  
не  одміняйся  нi  в  чому  до  мене,  
якщо  вже  неєдинократ  слово  своє  
і  рученьку  давала.
А  я  взаємно,  
поки  жив  буду,  
тебе  не  забуду..."


Марiя  

…Княгиня  в  бiлих  горностаях  
Невiдворотною  ходою  
Напівлетить-напiвступає  
За  ким?  –За  мною?  За  тобою?  

В  її  очах  така  безодня,  
Таке  бездоння  голубе!  
Кого  вiзьме  собi  сьогоднi?  –  
Може  мене.  Може  тебе.  

Княгине  в  бiлих  горностаях!  
Прийшла  збирать  податки  з  душ?  
Ти  ж  бачиш,  я  його  кохаю,  
Мене  вiзьми  –  його  не  руш...


Мазепа  
(Лист  6)  

"Моє  серденько,  
Не  маючи  вістей  
про  справи  Вашої  Милостi,  
(чи  вже  перестали  Вашу  Милiсть  
мучити  i  катувати?)  
мушу  виїхати  на  тиждень  у  певні  місця.  
Посилаю  Вашій  Милостi  
через  Карла  од'їздного  гостинчика,  
якого  прошу  завдячно  прийняти,  
а  мене  
в  неодмінній  любовi  своїй  
зберігати..."

Марiя  

Провiяне  i  зiбране  в  пiдситок,  
Через  гайок,  де  бавиться  ручай,  
Я  до  млина  своє  принесла  жито:  
-  Гей,  Бiлий  Мельнику!  виходь-но  та  стрiчай.  

Вусатий  i  косматий,  як  пустельник,  
Примружив  очi  –  до-о-овго  впiзнає...  
-  Оце  i  все?  –  всмiхнувсь  нарештi  Мельник.  
-  Де  ж  вiзьмеш  бiльше?  -  Забирай,  що  є...  

...Ще  дотлiвало  десь  на  стернях  горно  
З  цеберки  синiм  присмерком  залите  -
Як  два  воли,  боками  терлись  жорна  
І  перетерли  в  порох  моє  жито.  

Все  позмiтав  i  визбирав  ретельно.  
Як  мiсяць  сходив,  наче  порятунок,  
З'явивсь  у  чорних  дверях  Бiлий  Мельник  
І  простягнув  через  порiг  нужденний  клунок.  

Як  немовля,  той  клунок  я  приймала.  
Десь  рипнуло,  а  вiн  сказав  якраз:  
-  Щоб  коровай  спекти  –  цього  замало,  
Хай  розчиняють  пампушки  
на  парастас...

Мазепа  
(Лист  7)  

"Моє  серденько!  
Тяжко  і  боляче  на  серці  в  мене,  
що  сам  не  можу
З  Вашою  Милiстю  
обширно  поговорити.  
Що  не  маю  змоги  
відраду  Вашій  Милостi  
в  теперішній  печалі  учинити.  

Про  будь  яку  потребу  
Вашої  Милостi  до  мене  –  
скажи  цій  дівчині  до  остатку.  

Коли  вони,  прокляті  твої,  
тебе  цураються,  --
іди  в  монастир.  
А  я  знатиму,  
як  на  користь  Вашої  Милості  
чинити.  
Чого  треба,  i  повторно  пишу,  
ознайом  мене,  Ваша  Милiсть..."

Марiя  

Рипить  ярмо.  Немов  двi  сивi  хмари  
Поволi,  повагом,  ступають  два  воли.  
Спокон  вiкiв,  у  споконвiчнiй  парi  
Тягнули  плуга  i  в  сьогоднi  притягли.  

Поперед  ними  –  дзвонять  косовицi!  
За  ними  -  чорна,  мов  полив'яна,  рiлля.  
А  над  рiллею  –  нетутешнi  птицi,  
Двi  славнi  птицi  –  звiдкись,  звiддаля.  

А  Простiр,  що  мiняє  днi  i  ночi,  
Лемiш  стирає  -  ге-е-ен  ще  до  Могили!..  
I  хоч  пташки  про  гарне  щось  туркочуть  -  
Та  в  однiєї  ширший  розмах  в  крилах.  

...I  йдуть  воли  по  волi  Батька  й  Сина,  
І  квилить  птиця,  та,  що  слабша  на  крилi,  
і  кружеляє  згублена  пiр'їна,  
І  западеться  у  полив'янiй  рiллi...

Мазепа  
(Лист  8)  

"Моя  сердечна  кохана!  
Тяжко  зажурився,  
почувши,  що  тая  катувка  
не  перестає  
Вашу  Милiсть  мучити,  
як  i  вчора  те  учинила;  
я  сам  не  знаю,  
що  з  нею,  гадиною,  чинити;  
То  моя  біда,  
що  з  Вашою  Милiстю  
слушного  не  маю  часу
про  все  переговорити.

Більше  од  жалю  не  можу  писати.
Тільки,  щоб  воно  там  не  сталося,  
а  поки  жив  буду  -  тебе  сердечно  любити  
і  зичити  всього  добра  не  перестану,  
і  повторно  пишу  -  не  перестану,  
на  злість  моїм  i  твоїм  ворогам..."

Марiя  

Дойшла  уже  до  краю  –  до  одчаю:  
За  все  тебе  люблю.  За  все  прощаю.  
Я  так  тобою  ницо  дорожу  –  
Прощаю  все:  i  зраду,  i  олжу...  

О  Мудросте!  Порадь  менi  пораду.  
Навчи,  як  не  прощать  олжу  i  зраду.  
Отямся,  серце  збожеволене  моє!  
А  серце  мовить  –  i  на  сонцi  плями  є...

Мазепа  
(Лист  9)  

"Моя  сердечна  кохана!  
Бачу,  що  Ваша  Милiсть  
в  усьому  одмінилася  
своєю  любовiю  колишньою  
до  мене.    
Як  собі  знаєш:  
аби  потім  
за  тим  не  шкодувала;    


Пригадай  тiльки  слова  свої,  
під  клятвою  мені  данії,  
тоді,  коли  виходила  
з  покою  мурованого  од  мене,  
коли  дав  я  тобі  перстень,  
над  котрий  ліпшого,  
дорогшого  в  себе  не  маю:  

вже  хоть  як  воно  там  буде,    
а  любов  межи  нами  не  одміниться,
ти  казала…"

Марiя  

Любов  не  вiчна.  Так,  любов  не  вiчна.  
Любов  проходить,  як  проходим  ми.  
Вона,  як  рiчка  –  стрiмголова  рiчка,  
І,  як  трiсками,  бавиться  людьми.  

Любов,  як  повiнь  –  схлине  i  нахлине.  
Затягне  в  вир,  на  мiлину  приб'є...  
Любов  минуща,  як  сама  людина,  
Любов,  як  сонце,  що  не  в  кожнiм  є.  

Любов  правiчна  i,  як  рай,  прекрасна.  
Любов  як  зЕло,  що  гранiт  проб'є.  
Любов  конечна  –  але  й  сонце  згасне!  
А  поки  згасне  –  благодать,  бо  є...  

Любов  як  рiчка,  що  безмежно  плине  
(недавно  –  соромливе  ручая...)  
Любов  така,  яка  душа  в  людини:  
Не  плач  на  неї  –  суть  вона  твоя.

Мазепа  
(Лист  10)  

"Бодай  того  Бог  з  душею  розлучив,  
хто  нас  розлучає.  
Знав  би  я,  як  над  ворогами  помститися.  
Тiльки  ти  мені  руки  зв'язала.  

Я  з  великою  сердечною  печаллю    
жду  од  Вашої  Милостi  вістей,  
а  в  якім  ділі  -  сама  добре  знаєш.  

Прошу  тебе  дуже,  
дай  мені  чим  швидше  відповідь
на  сеє  моє  писання,  
моє  серденько.."

Марiя  

Перетлiй  i  вичахни.  -  Допоки!  
Вiн  глухий,  молись  чи  не  молись,  
Одкаснись  вiд  нього,  одсахнись  –  
Вiн  лихий,  пiдступний  i  жорстокий!  

I  не  простягай  йому  крила  -
Вiн  земний,  немов  гранiтна  брила.  
Вже  любов  його  здiймала  й  не  зняла  -
Тiльки  марно  поламала  крила.  

Перетлiй  i  вичахни.  Навiки!  
Як  жебрачка,  не  молись  пiд  плотом.  
Це  кумир  -  глухий  i  многоликий.  
То  не  нiмб  -  то  чиста  позолота...

Мазепа  
(Лист  11)  

"Моя  сердечна  кохана,  
Наймиліша,  найлюбіша  Марiє!  
Раніше  смерті  на  себе  сподівався
Чим  такої  в  серці  Вашому  одміни.  

Згадай  тільки  свої  слова,  
Згадай  присягу  свою,  
Згадай  свої  рученьки,
Які  мені  неоднократ  давала:  
Що  мене,  хоть  будеш  зі  мною,  
Хоть  не  будеш  -  до  смертi  любити  обіцяла.  

Згадай  нарешті  любу  нашу  розмову  
Коли  була  у  мене  в  покоях:  

«Нехай  Бог  неправедного  карає,  
А  я  -  хоч  любиш,  хоч  не  любиш  мене  -  
До  смертi  тебе  любити    
I  сердечно  кохати  не  перестану,  
На  злість  моїм  ворогам»,  -  казала.  
Прошу  і  дуже  прошу  тебе,  моє  серденько,  
Яким  завгодно  чином
Знайди  можливість  побачитися  зі  мною,
Бо  маю  знати,    
Що  нам  з  Вашою  Милiстю  далі  чинити.

Боюсь,  більше  не  буду  ворогам  своїм  терпiти  
І  остаточну  помсту  вчиню,  
А  яку  -  сама  побачиш.  

…Щасливішi  мої  пiсьма,  
Що  в  рученьках  твоїх  бувають,  
Аніж  мої  бідні  очi,  
Що  тебе  не  оглядають..."

Марiя  

Як  умру  -  всiх  чекає  ця  проза,    
На  могилi  -  кому  б  не  прийшлося,  
Посадiть  менi  кущ  верболозу  -
Срібно-крилий,  як  в  нього  волосся.  

...Вся  земля  менi  стане  труною,  
А  душа  перекинеться  в  дзвiн...  
Верболiз,  як  потягне  весною,  
ПосивІє,  i  стане  як  вiн.  

I  не  треба  менi  нiчого:  
Нi  жалю,  нi  зiтхань,  анi  слiз...  
Хай  за  мене  помолиться  Богу  
Срібно-сивий,  як  вiн,  верболiз...

Мазепа  
(Лист  12)  

"Моя  сердечно  кохана  Марiє!  
Уклін  мій  віддаю  Вашій  Милостi,  
Моє  серденько.  
А  при  поклоні  
Посилаю  Вашій  Милостi  гостинця  -  
Книжечку  i  обручик  дiаментовий;  
Прошу  тоє  завдячно  прийняти,  
А  мене  в  любовi  своїй  неодмiнно  ховати;  
Нехай  дасть  Бог  з  кращим  привiтати.  

А  за  тим  цілую  уста  кораловi,  
Ручки  біленькiї,  
Моя  любцю  коханая..."

Марiя  

Ну  що  ж  iще  сказать  тобi,  єдиний?  
Iди.  Дороги  нашi  розiйшлись.  
Я  зцiплю  в  серцi  крик  той  лебединий,  
Де  бiль  i  жаль  у  вiдчаї  злились.  

Над  розум  почуттiв  стихiйна  сила!  
Я  шугону!  Рвонусь  в  безумну  вись  –  
Свiдомо  у  польотi  згорну  крила  
I  в  землю  каменем!  -
Iди.  
Не  оглянись.

(*Листи  Гетьмана  Мазепи  –  Бантиш-Каменський,  «Малоросія»;  мова  листів  осучаснена  автором)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289123
дата надходження 28.10.2011
дата закладки 04.03.2017


Валя Савелюк

КОЧУБЕЇВНА (ява п`ятнадцята) КОСА І КАМІНЬ

ява  п`ятнадцята

КОСА  І  КАМІНЬ

(Марiя  повернулася  до  батькового  двору,
 а  там  на  неї  вже  чекають  Кочубеїха,  Кочубей,  двiрня,
 i  сусiдськi  молодицi,  що  позбiгалися  на  ґвалт  Кочубеїхи.)

Кочубеїха  
(накидається,  як  кібець  на  голубку)  

Ти  де  була?

Марiя  

Була,  де  хтiла.

Кочубеїха  

Як  ти  ослухаться  посмiла?!

Марiя  

А  я  вам,  мамо,  не  теля,  
Що  зась  йому  за  плiт  i  годi.  
Я  не  зловилася  на  шкодi  
I  не  вчинила  зла  нiкому,  
Що  ви  мене,  як  татя,  з  дому  
Не  випускаєте.  Як  бранку  
Тримаєте  у  цiй  в'язницi.  
То  вже  пришийте  до  спiдницi,  
Чи  варту  виставте  на  ґанку...

Кочубеїха  

Цить,  безсоромнице!  
Блуднице!  
Ти  де,  негiднице,  була?!

Марiя  

Де  я  була  -  вже  там  немає...

Кочубеїха  
(до  Кочубея)  

Ти  чуєш,  як  одповiдає?!  
(до  Марії)

Он,  грiховоднице,  якої  
Ти  серед  ночi  завела!  
То  це  ти  жебрати  пiшла  
У  тi  мурованi  покої?  
Ти  осоромила  наш  рiд!  
То  що,  вхопивсь  за  тебе  дiд?  
Узяв?  
Попользував  i  кинув?  

Ану  ходiм  в'язать  хустину  
I  косу  розплiтати...

Марiя  

Нi!!!

Кочубеїха  

Ще  не  принесла  в  пеленi?  
Ну,  то  тепера,  як  скотину,  
Я  стерегтиму  без  упину  
Тебе  недремно  день  при  днi  –  
Посмiй  лиш  визирнуть  менi!  

...I  замiж  випхну  за  вдiвця  
При  першiй  лiпшiй  же  нагодi  -  
Як  ще  знайдеться  дурень  де,  
Що  тебе  сватати  прийде...

Марiя  
(благально)  

За  Гетьмана  оддайте,  
мамо!  
Вiн  сватав...  
I  якраз  вдiвець...

Кочубеїха  

Нiзащо!  Вiн  у  Божiм  храмi  
Приймав  тебе.  Вiн  твiй  отець!  
Про  нього  i  забудь  навiки  –    
Не  буде  батько  чоловiком,  
I  я  не  допущу  грiха...

Марiя  

Ви  як  могила  та  глуха,  
Ви  як  могила  невблаганна!

Кочубей  

Забудься,  дочко,  про  ГетьмАна,  
і  викинь  геть  iз  голови...

Марiя  

Чого  уїли  в  нього  ви?!

Кочубеїха  
(обурено)  

Чим  я  тут  голову  морочу?!  
(до  двiрнi)  

А  ну,  берiть  її  хутенько  
Й  тягнiте  волоком  до  хати,  
Хай  тiльки  спробує  брикати...  

(до  Марiї)  
Все  буде  так,  як  я  захочу!

Марiя  

Все  буде  так,  як  скаже  Бог...

Кочубеїха  

Я  проклинаю  вас  обох!

Марiя  

Давно  вже  проклясти  хотiли.  
Ну,  що  ж,  то,  мабуть,  добре  дiло  
Як  доньку  проклинає  мати...

Менi  бiльш  нiчого  втрачати.  

Хоч  будете  тортурувати,  
Та  врешті  мусите  зізнати  -
Нічим  Марії  не  зламати:

Хай  сила  скрешиться  на  силi  –  
я  буду  з  ним.  Або  в  могилi.

Кочубеїха  

Дарма!  Могила  –  не  тюрма!
Від  того  сорому  нема.  
Ти  собi  вибрала  
сама.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288905
дата надходження 27.10.2011
дата закладки 03.03.2017


Валя Савелюк

КОЧУБЕЇВНА (ява п`ятнадцята) КОСА І КАМІНЬ

ява  п`ятнадцята

КОСА  І  КАМІНЬ

(Марiя  повернулася  до  батькового  двору,
 а  там  на  неї  вже  чекають  Кочубеїха,  Кочубей,  двiрня,
 i  сусiдськi  молодицi,  що  позбiгалися  на  ґвалт  Кочубеїхи.)

Кочубеїха  
(накидається,  як  кібець  на  голубку)  

Ти  де  була?

Марiя  

Була,  де  хтiла.

Кочубеїха  

Як  ти  ослухаться  посмiла?!

Марiя  

А  я  вам,  мамо,  не  теля,  
Що  зась  йому  за  плiт  i  годi.  
Я  не  зловилася  на  шкодi  
I  не  вчинила  зла  нiкому,  
Що  ви  мене,  як  татя,  з  дому  
Не  випускаєте.  Як  бранку  
Тримаєте  у  цiй  в'язницi.  
То  вже  пришийте  до  спiдницi,  
Чи  варту  виставте  на  ґанку...

Кочубеїха  

Цить,  безсоромнице!  
Блуднице!  
Ти  де,  негiднице,  була?!

Марiя  

Де  я  була  -  вже  там  немає...

Кочубеїха  
(до  Кочубея)  

Ти  чуєш,  як  одповiдає?!  
(до  Марії)

Он,  грiховоднице,  якої  
Ти  серед  ночi  завела!  
То  це  ти  жебрати  пiшла  
У  тi  мурованi  покої?  
Ти  осоромила  наш  рiд!  
То  що,  вхопивсь  за  тебе  дiд?  
Узяв?  
Попользував  i  кинув?  

Ану  ходiм  в'язать  хустину  
I  косу  розплiтати...

Марiя  

Нi!!!

Кочубеїха  

Ще  не  принесла  в  пеленi?  
Ну,  то  тепера,  як  скотину,  
Я  стерегтиму  без  упину  
Тебе  недремно  день  при  днi  –  
Посмiй  лиш  визирнуть  менi!  

...I  замiж  випхну  за  вдiвця  
При  першiй  лiпшiй  же  нагодi  -  
Як  ще  знайдеться  дурень  де,  
Що  тебе  сватати  прийде...

Марiя  
(благально)  

За  Гетьмана  оддайте,  
мамо!  
Вiн  сватав...  
I  якраз  вдiвець...

Кочубеїха  

Нiзащо!  Вiн  у  Божiм  храмi  
Приймав  тебе.  Вiн  твiй  отець!  
Про  нього  i  забудь  навiки  –    
Не  буде  батько  чоловiком,  
I  я  не  допущу  грiха...

Марiя  

Ви  як  могила  та  глуха,  
Ви  як  могила  невблаганна!

Кочубей  

Забудься,  дочко,  про  ГетьмАна,  
і  викинь  геть  iз  голови...

Марiя  

Чого  уїли  в  нього  ви?!

Кочубеїха  
(обурено)  

Чим  я  тут  голову  морочу?!  
(до  двiрнi)  

А  ну,  берiть  її  хутенько  
Й  тягнiте  волоком  до  хати,  
Хай  тiльки  спробує  брикати...  

(до  Марiї)  
Все  буде  так,  як  я  захочу!

Марiя  

Все  буде  так,  як  скаже  Бог...

Кочубеїха  

Я  проклинаю  вас  обох!

Марiя  

Давно  вже  проклясти  хотiли.  
Ну,  що  ж,  то,  мабуть,  добре  дiло  
Як  доньку  проклинає  мати...

Менi  бiльш  нiчого  втрачати.  

Хоч  будете  тортурувати,  
Та  врешті  мусите  зізнати  -
Нічим  Марії  не  зламати:

Хай  сила  скрешиться  на  силi  –  
я  буду  з  ним.  Або  в  могилi.

Кочубеїха  

Дарма!  Могила  –  не  тюрма!
Від  того  сорому  нема.  
Ти  собi  вибрала  
сама.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288905
дата надходження 27.10.2011
дата закладки 03.03.2017


Валя Савелюк

КОЧУБЕЇВНА (ява чотирнадцята) ВОСТАННЄ

ява  чотирнадцята

ВОСТАННЄ

(Мазепа  у  своєму  покої.
 Зодягнений  по  домашньому,  
щось  читає.  Коли  несподiвано  
у  передпокої  зчиняється  метушня)

Мазепа  

Дем'яне,  
що  там  за  подiя?  
(як  для  гостей  –  
то  пiзнiй  час...)  

(входить  розгублений  Дем'ян)

Дем'ян  

Панянка...  Гетьмане...  Марiя...  
Прийшла  –  i  хоче  бачить  вас...  
Сама  прийшла  –  їй-бо  дива!  
Блiда  i  в  чорнiм,  як  вдова...

Мазепа  

Марiя?!  
Господи,  Марiя!..  
Проси!  Стривай!  
Зустрiну  сам!  
(...щось,  видно,  трапилося  там  
недобре...  
справжня  веремІя...)

(Гетьман  поспiхом  іде  до  дверей,  
та  вони  одчиняються  i  на  порозi  постає  Марiя.)

Мазепа  

Марiє!..

Марiя  

Гетьмане!  Iване...

Мазепа  

Так  темно,  пiзно  –  ти  сама?

Марiя  

Сама.  Прийшла  у  чiм  була...  
Я  з  дому,  Гетьмане,  втекла.  
Там  скоро  кинуться  за  мною  -  
Та  не  вернуся  я  до  них!  
I,  зарікаюсь  головою,  
Що,  як  на  те  поверне  дiло,  
То  тiльки  бездиханне  тiло  
Вiзьмуть  вони  з  цього  покою!  

Мої  слова  твердiшi  крицi*  -  
Я  не  зумiю  впокориться!

Мазепа  

Ходiмо,  серце,  сядь  сюди.  
Дем'яне,  дай  хутчiй  води!  
Та  ж  ворушися!  
(до  Марiї)  

Боже  правий,  
Ти,  як  в  пропасницi,  тремтиш...

Марiя  

Не  хочу  я  води,  облиш...  
Я  в  повнiм  здравiї  й  умi.  
Iване,  ми  удвох,  самi  
Повиннi  те  перерiшати,  
Що  нам  на  зло  вчинила  мати.  
Вона  не  хоче  чути  й  знати  -  
Кричить,  i  лає,  i  клене,  
Погрожує  згубить  мене,  
Аби  за  тебе  не  оддати.  

Нема  нiчого,  крiм  могили,  
Що  би  нас  з  нею  замирило!

Мазепа  

Марiє,  серденько  моє,  
Як  ти  завчасу  поспiшила...  
У  мене  лiпший  задум  є...  
Не  завжди  силою  на  силу  
Ступають,  лишенько  моє.  
…Твоя  би  охолола  мати  –  
Тодi  б  ми  вiдновили  знову  
При  лiпшiм  настрої  розмову.  

Я  мiг  би  досягти  мети  –  
І  їх  обох  перетягти  
На  нашу  сторону.  А  ти  
Чому  мене  не  сповiстила,  
Рiшившись  з  дому  утекти?

Марiя  

Ти,  Йване,  матiр  знаєш  мало:  
Iще  такого  не  бувало,  
Щоб  по  її  не  вийшло  в  чiм  -  
Вона,  як  той  вiслюк,  затята,  
Їй  байдуже,  чия  б  то  хата  -  
Бо  верх  завжди  буде  за  нею,    
Спитай  у  батька,  в  Кочубея...  
Вiн  їй  перечити  не  смiє:  
Що  вона  скаже  -  те  вiн  дiє,  
Чи  хоче  того,  а  чи  нi.  
Вона  спiткнулась  на  менi,  
Бо  я  ослухаться  посмiла  -  
Зате  вона  мене  уїла...  

Хоч  на  колiна  стань  -  одначе  
Вона  свою  не  змiнить  вдачу.

Мазепа  

Голубко,  я  ж  би  її  вмовив  -  
Велику  силу  має  слово  
Й  вагомi  доводи  ума...  
Подумай,  горлице,  сама,  
Що  iншої  путі`  нема,  
Нiж  миром,  ладом  i  без  шкоди  
Урешті  решт  дiйти  до  згоди...

Марiя  

Ти  з  нею  згоди  не  дiйдеш,  
На  неї  слово  не  впливає,  
Вона...  -  та  я  не  добираю  
Куди...  до  чого  ти  ведеш...  

Я,  Йване,  хитрувать  не  вмiю,  
Скажи  ж  відверто  -  так  чи  нi?  
Ти  розлюбив  свою  Марiю  
I  хочеш  одказать  менi  
У  прИхистку,  у  порятунку?  

Ти  одступаєшся,  похоже...

Мазепа  

Марiє,  мiй  солодкий  трунку,  
Так  навiть  думати  негоже!  
Чи  ж  серце  Гетьманове  може  
Останню  стратити  надiю  
І  одректися  од  Марiї?  

Моє  негадане  кохання,  
Якби  ти  знала,  що  то  є,  
Коли  для  серця  настає  
Любов  беззахисно  остання...  

Коли  в  душi,  мов  серед  степу,  
Ударить  великодний  дзвiн,  
Аж  стрепенешся  –  звiдки  вiн?!  
Облиш,  то  видалось,  Мазепо...  

Та  враз  –  готове  до  причастя  -  
Стенеться  серце,  мов  крило,  
І  сльози  забринять  од  щастя,  
Що  дивом  Божим  забрело  
В  повите  сутiнком  житло.  

Печалi  i  зловiснi  сни  
Сахнуться,  наче  кажани,  
І  ластiвками  по  оселi  
Запурхають  думки  веселi,  
І  защебечуть  солов'ї  
Над  рани  тлiючi  твої.  
I  мрiї,  як  волошки  в  житi,  
Воскреснуть,  росами  умитi...  

Ти  й  сам  воскреснеш,  оживеш,  
І  попливеш  на  чари  м'яти  –  
Захочеш  плакати,  спiвати,  
І  завмирать,  а  не  вмирати,  
Аж  поки  в  обiймах  не  вмреш.  

I  хоч  здоровий  глузд,  як  тiнь,  
На  крилах  здiйметься  сумнiнь,  
І  холодом,  як  грiзна  зброя,  
Зависне  враз  над  головою  
Й  на  мить  якусь  вгамує  кров  -  
Дарма!  Бо  вiдчай  i  любов  
Її  розбурхають,  як  воду,  
Що,  всi  порвавши  перешкоди,  
Потрiйно  з  силою  летить,  
Щоб  пiдхопити,  закрутить,  
І  нЕсти,  й  бавиться,  й  губить...  

Та  й  смерть  не  застрашить  i  не  умовить,  
Зректися  від  останньої  любовi.  
Бо  смерть  –  то  неочІкувана  гостя,  
Вона  однак  госпОди  не  мине...  
Твоя  ж  любов,  що  вибрала  мене  –  
Це  найостаннє  благо  сього  свiту!  
Це  вистражданий  в  сумнiвах  вiнець!  
Допоки  є  вона,  допоти  сивий  жнець  
На  стернІ  не  впаде,  а  буде  жати,  
жити...  

Ти  iще  зможеш  полюбити,  
а  я,  Марiє,  нi  i  нi!  
Чекать  бiльш  нiчого  менi.  
Повiр,  моє  сумне  кохання,  
Ти  сонце,  що  зiйшло  востаннє.  
I  як-но  я  ще  хочу  жити,  
Якоїсь  досягти  мети,  
То  це  усе,  Марiє,  -  ти!  

Менi  бiльш  нiчим  дорожити,  
Менi  бiльш  нiкуди  iти...

Марiя  

Iване,  чом  же  ти  не  хочеш,  
Щоби  я  в  тебе  зосталАсь?..  
Невже  ти  можеш  буть  несмiлим?  
Зiзнайся,  що  тебе  страшить?..  
Двоє  сердець,  що  полюбили,  
Єдино  разом  можуть  жить  –  
Я  iншого  й  не  зрозумiю,  
I  не  вiзьму  собi  в  тямки...

Мазепа  

Моя  розумнице,  Марiє,  
Твоєї,  серденько,  руки  
Добитися  Iван  зумiє.  

Аби  лиш  ти  мене  кохала  
І  трохи  часу  зачекала...  

То  ти  довiришся  умовi  
І  вЕрнешся  назад  до  дому?  
Клянусь  тобi  на  кожнiм  словi  -  
Я  не  оддам  тебе  нiкому.  

Нiхто  не  зможе  розлучить  
Нас  доти,  доки  будем  жить.  

Згодися  на  мою  пораду  
Й  повiр,  я  зможу  дати  раду  
І  вскорiм  дiло  замирить.

Марiя  

…Тобi  перечити  не  смiю,  
Бо  мiй  закон  єдиний  -  ти.  
Та  вдруге  вже,  мабуть,  Марiї  
У  цi  покої  не  ввiйти...  

Прощай,  мiй  Гетьмане,  довiку.  
Востаннє  палко  пригорни.  
За  мною  дверi  зачини,  
Немов  труни  дубове  вiко.  
(роззирнувшись)  

Чого  це  я  сюди  прийшла?..  
Мов  щось  шукала  
й  не  знайшла...  
(йде  до  дверей)

Мазепа  

Марiє,  
зачекай,  зажди...

Марiя  

Я  буду,  Гетьмане,  завжди  
Любить  тебе.  Кохать  до  скону  
В  законi,  а  чи  без  закону...  
Та  Бог  з  ним...  прощавай.  Пiду.

Мазепа  

Чекай,  зодягнусь  –  проведу...

Марiя  

Тобi  не  варто  проводжати,  
Ще,  не  дай  Бог,  заскочить  мати,  
Здiйметься  крик  на  всю  округу...  
Пiду  сама.  Проз  сад  –  мов  з  лугу  
ВернУся  нишечком  до  ґанку...

Мазепа  

Дем'яне!  
(входить  Дем'ян  )  

Проведи  панянку...  
(до  Марiї  )  

Марiє,  то  чекай  вiстей  
І  знай,  що  я  не  одступлю,  
Бо  понад  все  тебе  люблю.

(Марiя  i  Дем'ян  виходять.  Дверi  за  ними  зачиняються.  
Темно,  як  у  трунi.  Призвичаївшись  до  темряви,  
Марiя  ступає  кiлька  крокiв,  зупиняється,  
озирається  назад.)

Марiя  

Я  б'ю  чолом  тобi  до  самих  нiг!  
Останнiй  мiй  непогамовний  жалю.  
Живцем  до  Бога  рвусь,  щоб  вiн  тебе  вберiг  –  
Прощай  навiк.  Прощаюсь  i  прощаю.  

Цiлую  в  снiг.  В  срiблястий  сивий  снiг.  
В  завiю,  в  хугу...  Незбагненний  раю!  
Я  б'ю  чолом  тобi  до  самих-самих  нiг  –  
Прощай  навiк.  Прощаюсь  i  прощаю.  

Благословляю  твiй  далекий  свiт.  
Далекий  i  чужий!  благословляю.  
З  тобою  мить.  Без  тебе  -  лiт  i  лiт.  
Прощай  навiк.  Прощаюсь  i  прощаю.  

Я  тiнь  твоя,  а  сонце  вмить  зайшло:  
Метаюсь,  кличу,  мерхну  i  щезаю!  
А  ти  ж  тепло  моє,  а  ти  ж  моє  крило...  
Прощай  навiк.  Прощаюсь  i  прощаю.  

Я  тiнь  твоя.  Я  прах  твоїх  дорiг.  
Зигзицею,  невiднайдЕнний  раю,  
Росою  ярою  впаду  тобi  до  нiг  –  
Прощай.  
Навiк  прощаюсь.  
I  прощаю.


(*криця  -  тут,  кремінь)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288904
дата надходження 27.10.2011
дата закладки 03.03.2017


Валя Савелюк

КОЧУБЕЇВНА (ява тринадцята) ЩО Є ЛЮБОВ?

ява  тринадцята

ЩО  Є  ЛЮБОВ?

Кобзар

Гойдає  вiтер  люльку  на  калинi  -  
В  нiй  спить  листок,  неначе  немовля.  
Туман  чiпляється  подолом  за  гiлля  
I  осiда  на  нiм,  краплина  по  краплинi.  
Ростуть  i  важчають  цi  перли  сiро-синi,  
Як  матiр-божi-сльози  звiддаля  
Прозоро  виснуть.  Пересичена  земля  
Приймає  їх  -  перлина  по  перлинi...

(У  саду  Марiя  несподiвано  зустрiчає  Черницю.  
Глибшають  сутiнки.)

Марiя  

Ти  хто?  
I  що  тут  пiзно  робиш?


Черниця  

Тебе  чекаю.

Марiя  

Звiдки  ж  ти  дiзналась,  
Що  я  прийду  сюди?  
Я  i  сама  не  знала,  
А  просто  вийшла  випадково  
I  зайшла...

Черниця  

А  що  тут  дивного?  
Я  все  про  тебе  знаю  
I,  навiть  те,  що  взнати  доведеться  
Тобi  ще  згодом.

Марiя  

Справдi?  Хто  ж  ти  є?..

Черниця  

Я  –  твоя  доля.

Марiя  

А-а...  та,  що  снилась...

Черниця  

Так,  саме  та.

Марiя  

То  ти  у  мене  невесела,  бачу...

Черниця  

Яка  не  є,  Марiє,  а  твоя.  
І  я  тебе  вiдмовити  б  хотiла  
од  цого...  як  тобi  сказать?..  
пустого  дiла,  
що  ти  замислила...

Марiя  

А  звiдки  ти?!.  ага...  
І  що  ж  менi  тепер,  скажи,  робити?

Черниця  

Покiрно  жити.

Марiя  

Так  просто?  Покiрно  жити?  
Жить  без  нього?!

Черниця  

Звичайно.  Просто.  Жить.  
І  що  такого?

Марiя  

Та  я  ж  люблю  його!..  
Хоч  ти,  мабуть,  не  знаєш,  
Що  це  таке  –  невИгойна  любов!

Черниця  

Любов  –  це  Бог.

Марiя  

Любов  –  це  фiлософiя  i  вiра!  
А  Бог  –  є  Істина  любовi.  
Виходить,  що  любов  –  це  путь  до  Істини.  
I  путь  єдина.  

Як  може  возлюбити  ближнiх  той,  
У  кого  серце,  як  листок  у  бруньцi,  
Не  випросталось  ще  i  не  спiзнало,  
Що  десь  є  небо,  свiтло,  
сонячне  тепло...  
Коли  воно  любовi  не  вiдчуло,  
Не  рвалося  й  не  плакало  вiд  щастя,  
Не  трепетало  i  не  завмирало  
В  любовi  до  єдиного,  до  того,  
Що  сам  -  як  свiт,  що,  може,  згодом  стане  
Прообразом  до  поняття  «людина»...

Черниця  

Ти  богохульствуєш...

Марiя  

Та  нi...  я  думаю...

Черниця  

Iсус  нас  научав  любити  ближнiх,
I  сам  тих  ближнiх  -  Богом  бувши  -  возлюбив,  
I  постраждав  за  них,  розп'ятий  на  хрестi...

Марiя  

Iсус  -  є  Бог.  
А  Богу  все  доступне.  
Він  сотворив  нас  за  подобою  своєю  
Але  не  рiвними  в  можливостях  Собi.  

Вiн  розум  дав,  а  поняття  не  дав  нам.  
I  ми  йдемо  по  замкненому  колу  
I  спотикаємося  там,  де  спотикались  
Вже  тисячi  i  тисячi  до  нас.  

Любов  -  це  слово,  може  навiть,  звичне,  
Та  до  тих  пiр  у  сутi  недоступне,  
Допоки  не  оселиться  у  серцi,  
Допоки  ми  душею  не  побачим,  
Що  то  таке  насправдi  є  «Любов»!  
Але  словами  
Довiку  не  зумiєм  передати  
Нi  вiдчуття,  нi  iстинного  смислу  
Того,  що  звично  називаємо  любов'ю.  

Це  наче  свiтло  -  i  його  не  можна  
Нi  роздивитись,  нi  торкнутися  руками.  
Воно  iснує  в  нас  i  поза  нами.  
Це  щось  таке  як  небо,  як  вода,  
Як  вiтер  i  як  промiнь  сонця...  

То  хiба  може  буть  любов  грiхом,  
Якщо  Любов  i  Бог  -  Бог  i  Любов  -  єдине?..

Черниця  

До  чого  ти?

Марiя  

До  того,  
Що  Боговi  противним  є  перелюб,  
А  не  любов  -  пречиста  i  свята:  
Коли  душа  i  молиться  й  спiває,  
I  в  Бога  просить  лиш  благословiння  
Для  двох  сердець,  щоб  злитись  воєдино?  
Невже  це  грiх?  Скажи,  невже  це  грiх?  
Хiба  не  бiльший  грiх  i  не  наруга,  
Коли  перед  вiнцем,  а  себто  перед  Богом,  
Я  скажу  «так»  тому,  який  нелюбий,  
I  буду  все  життя  йому  брехати  -  
йому  i  Боговi!  -  
Дiлити  з  ним  у  шлюбi  
I  хлiб  i  ложе?  I  родитиму  дiтей,  
Вважатимусь  частиною  одного  –  
Одного  з  ним,  але  частиною  його  
Повiк  не  буду,  бо  не  зможу  стати,  
Бо  я  не  є  така!  Хiба  це  буде  
Угодно  Богу,  що  читає  у  серцях?

Черниця  

Ти  будеш  вiрна.

Марiя  

У  чому  ж  вiрна?  
В  лукавствi?  У  брехнi?

Черниця  

У  законi...  

Любов  грiховну  вигадали  люди,  
I  я  з  тобою  сперечатися  не  буду,  
Бо  я  не  знаю  лЮдської  любовi,  
Що  народилася  в  непОслуху,  грiховi  -  
Вона  скороминуща  i  земна.

Марiя  

Та  й  ми  ж  бо  i  земнi,  й  скороминущi...

Черниця  

Тiла  земнi  у  вас,  а  душi  вiчно  сущi.

Марiя  

То  i  любов  же  суща  iспокон:  
Це  Божа  Iстина,  Євангельський  Закон!

Черниця  

Христос  прийшов  на  землю,  щоб  спасти...

Марiя  

Христос  прийшов  на  землю  Людським  Сином,  
Мабуть,  не  випадково.  А  для  того,  
Щоб  зрозумiти  нас  як  Рiвний  рiвних.  


Вiн  мiж  людей  Сам  як  людина  жив  -  
I  дихав,  i  моливсь,  i  їв,  i  пив...  

Осмисливши  людей  i  лЮдський  свiт,  
Вiн  залишив  нам  БлаговІсний  Заповiт.  

Вiн  сам  вiдчув,  що  то  таке  -  спокуса,  
Бо  сатана  Iсуса  спокушав,  
I  вистояв  Iсус.  То  є  надiя,  
Що  кожен  сущий  вистоять  зумiє...  

Не  вбий.  Не  укради.  Не  учини  перелюб.  
Щоби  сказати  «цього  не  роби!»,  
Потреба  сталася  навiч  узрiти,  
Й  побачити  -  наскiльки  то  огидно!  

Христос  прийшов  пiзнати  нас  такими,  
Якi  ми  є  -  щоб  потiм  вже  навчати,  
Якими  бути  нам,  i  як  нам  жити,  
I  тим  спасти  нас  -  мукою  своєю  
Вiн  iскупив  грiхопадiння  перед  Богом  
I  смертним  дарував  безсмертнi  душi.  

...Якби  Iсус  був  жiнку  покохав  -  
Земну,  прекрасну,  чисту  як  молитва  -  
То,  певно,  Вiн  сказав  би,  що  любов  -  
Прекрасна,  чиста,  iстинна  -  не  грiх,  
А  жити  з  нЕлюбом  -  то  грiх,  i  то  перЕлюб!

Черниця  

Марiє,  я  молитися  за  тебе  
Недремно  буду  -  може,  Бог  простить,  
Тобi,  як  нерозумному  дитятi,  такi  ось  мислi.  
А,  може,  
Вiн  тобi  одкриє  серце  
I  ти  Його  воiстину  приймеш...  

Бувай,  Марiє.  Мир  тобi  в  усьому.  
Але  повiр,  неварто  йти  iз  дому  -  
Все  буде  так,  як  має  буть.  Нiкому  
Нiчого  ти  уже  не  доведеш.  
Лиш  осоромишся  навiки...

Кобзар

...I  пропала.  Як  сон.  
Мов  стоячи  Марiя  спала,  
Бо  що  це  тралилась  за  дивна  дивина  -  
Сама  з  собою  сперечалася  вона...  

На  мить  Марiя  розгубилась  -  
Цей  сон-розмова  наяву...  
Ступила  крок  i  зупинилась:  

Марія

Куди?  До  шляху  через  сад?  
Чи,  може,  все-таки  назад?..  

Упокоритися?..  Змиритись?..  
Зректися  -  i  покiрно  жити?..  
Вбиратись  пишно,  їсти  сито?..  
Минатимуть  бездумно  днi,  
Роки  -  а  там  i  по  менi...  

Але  ж  -  Iване!  милий  свiте!  
Врятуй  од  вiтру,  як  свiчу!  
Не  можу  я  покiрно  жити,  
Не  хочу  з  горя  умирати  
В  юдОлi  рОзпачу  й  плачу`!  
Я  вирвусь  за  iржавi  грати  
Умов  і  звичок.  Я  втечу  
До  тебе,  до  твого`  покою  
I,  наче  сонце  за  горою,  
Сховаюсь,  серце,  за  тобою!  

Врятуюсь.  I  жорстока  мати  
Мене  не  буде  катувати,  
Бо  вже  не  зможе  повернути.  
Я  розiрву  старезнi  пута!  
I  як  на  мене  -  то  не  важить  
I  дещицi,  що  люди  скажуть:  
Чи  схочуть  того,  а  чи  нi  -  
А  будуть  заздрити  менi.  
Нехай  таємно,  несвiдомо,  
I  навiть  попри  власну  волю...  

Ти  ж  не  одступишся  од  мене?  
Не  оддаси  мене  нарузi?  
Громада  ж,  родичi  i  друзi  -  
Якщо  вони  мене  зневажать,  
Якщо  лихе  про  мене  скажуть  -  
Нехай!  Хай  знають,  що  Марiя  
Понад  усе  кохати  вмiє!  

(Рiшуче  ступає  уперед  -  стежкою  до  дороги,
 i  не  озирнувшись  на  батькiв  двiр.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288677
дата надходження 26.10.2011
дата закладки 03.03.2017


Валя Савелюк

КОЧУБЕЇВНА (ява дванадцята) НЕПОСЛУХ

ява  дванадцята

НЕПОСЛУХ

Кобзар

Опiсля  сварки,  як  опiсля  пожару́:  
Вiдшаленiв  огонь,  вiдгув  i  вiдсвистів,  
Усе  забрав  –  червоно-чорним  пта́хом  
Пронiсся  хижо  над  запалим  дахом  –  
Шугнув  до  неба  i,  мов  яструб,  полетiв.  

I  залишилося  потворне  пожари́ще,  
Похмуре  й  дике,  наче  кладови́ще,  
Старе  й  занедбане,  з  руїнами  хрестiв.  

...Ще  часом  десь  спiзнiла  iскра  зблисне,  
Ще  десь  щось  трiсне,  десь  спроквола  свисне...  
Струмує  дим  з-пiд  обгорiлих  дров,  
Як  на  побоїщi  пролита  щойно  кров  
парує.  
Хатнiй  дух,  немов  душа,  -
Умиротво́рено,  спокiйно,  межи  дiлом  
Прощається  з  житлом  людським,  як  з  тiлом,  
Усе  довкола  з  жаху  онiмiло,  
Усе  принишкло:  тихо,  тихо,  ша...  

...Марiя  никає  сновидою  по  дому,  
Як  пожари́щем,  чи  по  цвинтару  старому,  
Не  взмозi  й  слова  мовити  нiкому:  
Усе  зробилося  нараз  немиле,  
І  якось  чудно  так  оддаленіло,  
Пропало,  наче  в  ирiй  одлетiло  -
Мов  загубилося  в  сiдому  полинi,  
А  чи  розтануло,  як  привид,  в  тумані́...  

Ще  серце,  мов  пiдбита  чайка,  квилить...  
Та  Кочубеїха  сичить,  немов  живиця  
У  полум'ї  неви́гасної  лютi.  

Марiя  нiмо  упоко́рилась  спокутi  
І  гасне  мовчки,  як  досві́тня  зiрка,  -  
Яка  печаль  на  смак  терпка  i  гі́рка...

Марiя  

Обсiли  серце  невсити́мi  птицi,  
Гамують  спрагу  –  кров  солону  п'ють.  
А  в  серцi,  що  в  замуленiй  криницi,  
Знялася  з  дна  печаль  i  каламуть.  
Гай-гай,  за  обрiй  забирайтесь,  птицi,  
Хай  беззворотна  буде  ваша  путь.  
Нема  живого  мiсця  в  тiй  криницi,  
Лиш  бiль  i  жаль,  печаль  i  каламуть...  

...О,  доле  зла!  О,  згорблена  чернице...  
То  ж  не  дарма  являлася  менi  
Жебрачкою-черницею  ввi  снi...  

Розбилося  життя  нараз,  як  жбан:  
Кому  й  навiщо  це  череп'я  нице?  
О  доле,  о  безпро́свiтна  темнице!  
О  Господи!..  –  а  як  же  там  Iван?..  

Образився?..  –  зневажили  Гетьма́на...  
Вiдрiкся?  Сердиться?..  Хоч  слова  б  од  Iвана...  

Зигзицею  припасти  до  грудей!  
Забути  все  –  забути  цих  людей!  
Батькiв!  що  наче  ворiженьки  злiї  
Позбиткувалися  над  волею  Марiї,  
Життя  перевернули  в  темну  нiч...  

Я  їм  дочка,  але  не  їхня  рiч,  
Що  захотять  -  у  красний  кут  поставлять,  
а  нi  -  то  як  непотрiб,  кинуть  в  пiч!  

Московський,  бачте,  князь
У  невістки  мене  обрав...
І  що  ж?...

Хто  дав  їй  право,  хай  вона  i  мати,  
Моїм  життям  так  легковажно  гендлювати?  

Iван  їм  не  вгодив  –  чи  вiн  у  них  що  крав?  
Та  ж  як  заведено  в  людей  –  сватiв  заслав...  
I,  як  на  те  пiшло,  то  Йван  просив  руки  
Не  батька  й  матерi,  а  їхньої  дочки,  
Чому  ж  тодi  моя  побожна  мати  
Мене  у  сiни  виставила  з  хати  
І  згордувала  навiть  запитати,  
Чи  хочу  я  за  Гетьмана  iти?..  

Чи  ж  знав  Iван,  що  може  покохати  
Ту,  що  приймав  iз  Купелю  Святого.  
Це  так  судилося,  i  не  вкрунеш  од  того.  
(О  Господи,  непослух  мiй  прости!)  

З  Iваном  бути  -  присягала  Богом  
I  буду  з  ним,  або  умру  без  нього.  

...Нехай  вже  лiпше  мати  прокляне,  
Чим  ти  зречешся,  Господи,  мене...  
Ти  бачиш  Сам  -  я  змушена  тiкати  
До  того,  хто  для  мене  батько  й  мати.  

Пiду  вiдсiль,  не  вернуся  до  хати,  
Де  пахне  порохом.  I  прахом!  
Де  тiнi  шамкають  солому.  
З  безоднi  горя,  з  прiрви  страху  -  
Пiду  iз  дому...  
Де  образи́,  як  лицемiри,  
З  мойого  серця  смокчуть  втому.  
В  пречистий  свiт  моєї  вiри  -
Пiду  iз  дому.  
Одчиню  дверi  -  і  по  тому.  
Пiду.  Залишу  все,  як  є...  
Втечу  з  чужого  мого  дому  
У  серце  любляче  твоє!

(Марiя  бере  опинальну  хустку,
 непомiтно  виходить  з  хати.  
А  там  через  двiр  до  саду,  щоб  до  дороги...  
У  саду  пiзня  осiнь.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288675
дата надходження 26.10.2011
дата закладки 03.03.2017


Валя Савелюк

КОЧУБЕЇВНА (ява одинадцята) СВАТАННЯ

ява  одинадцята

СВАТАННЯ

Кобзар

Спечи  менi,  доле,  хлiба  
З  ярої  муки,  
Зашлю  сватiв  до  дiвчини  
Просить  рушники.

Пiшли  свати,  пани-брати,  
По  битому  шляху,  
Благослови,  сива  доле,  
Жениха-невдаху.

Увійшли  свати  до  хати  
Та  й  стали  казати:  
-  У  вас  товар  -  у  нас  купець,  
Будем  торгувати...

Ввiйшли  свати,  рядком  сiли  
На  дубовiй  лавi,  
Одказала  сватам  мати,  
Що  не  бути  справі.

Ввiйшли  свати,  рядком  сiли  
Попiд  образами,  
Умилася  дівчинонька  
Дрiбними  сльозами.

...Як  вертали  манiвцями,  
Бо  була  причина,  
Заплакала,  затужила  
Молода  дiвчина:

-  Не  захтiла  мене,  мати,  
За  люба  оддати,  
То  прийдеться  тобi  скоро  
Мене  наряджати.

То  прийдеться  тобi,  мати,  
Рушники  в'язати,  
Тим  сватам,  що  будуть  яму  
На  мене  копати.

А  як  буду,  стара  мати,  
У  трунi  лежати  -  
Не  забудь  весiльну  хустку  
Менi  в  руки  дати.

Ой,  мати,  мати,  
Як  тяжко  вмирати,  
А  ще  тяжче  без  любого  
Вiку  вiкувати...

...Немов  свахи  весiльні  мливо,  
Не  поспiшаючи,  дбайливо  
(...нехай  подихає  мука,  
то  буде  пІдмолодь  пухка`...)  
Пересiвають  терпеливо  
Проз  найгустiше  в  свiтi  сито,  
На  коровай  щоб  замiсити,  -  
То  з  неба  так  чиясь  рука  
Вже  третiй  день  од  ряду  сiє  
Свою  дрiбнесеньку  сльоту  
На  ризу  саду  золоту.  

Крiзь  шибку  дивиться  Марiя  
На  ту  осiнню  сумоту:

Марiя  

...Вже  он-де  лущаться,  тьмянiють  
На  банях  осенi  хрести...  

Три  наче  постатi  темнiють  –  
До  двору?..  
З  хлiбом?!  
СтаростИ!!.  

Кобзар

Ввiйшли.

Кочубеїха  

Марiє,  вийди  в  сiни!

Кобзар

Марiя  й  вийшла,  як  чудна`.  
Наразі  стала,  мов  камiнна,  
А  потiм  впала  на  колiна,  
Немов  пiдкошена  вона.

О-о-о...  Щиро  так  молитись  вмiють  
Лиш  непорочнiї  вуста!..

Марiя  

Маріє,  Дiво  Пресвята!  
Не  одкаснися  од  Марiї...  

Молю!  Благаю!  Божа  Мати,  
Ти  маєш  все  про  мене  знати  -  
Як  завинила  в  чiм,  прости!  
Та  заступись!  Та  захисти!  
Це  од  Iвана  старости!..  
Нехай  їм  не  одкаже  мати,  
А  рушники  велить  подати!  
Поститись  буду  всi  пости  
I  Твого  Сина  прославляти...  

О  Богородице,  ввiряю  
До  рук  твоїх  мою  судьбу  -
Почуй  покiрную  рабу,  
Спаси  i  заслони  -  благаю!..  


Кобзар

Та  -  
Вмовкли  голоси  в  свiтлицi.  

Марiя  скочила  з  колiн  -  
Вчинились  дверi,  впав  заслiн,  -  
Чи,  може,  сон  жахливий  сниться?..  -
Без  рушникiв  пiшли  свати...

Марiя  
(розпачливо)  

За  вiщо?  
Го-о-осподи  святий...

(Невдозi  Марiя,  немов  сновида,  входить  із  сiней,
 безтямно  дивиться  на  Кочубеїху)

Марiя  

Катувко!  Що  ви  наробили?  
За  що  Марiю  погубили?!  

Чого  впилися,  мов  упир,  
I  долю,  як  горня,  розбили?  
Немилосердні,  чим  же  я  
Так  перед  вами  завинила?  

Для  вас  дорогшi  забобони  
За  рiдну  доньку?!  Знайте  ж  бо  -  
Я  буду  з  ним  i  без  закону!

(Хоче  вийти  з  хати,
але  Кочубеїха  кидається  до  дверей)

Марiя  

Зiйдіть  з  дороги,  мамо,  геть...
Iз  двох  їдне:  
Iван  чи  смерть!

(Простоволоса  i  в  однiй  сукнi  
Марiя  нерухомо  стоїть  у  саду.
Туди  ж  сатаною  влiтає  Кочубеїха,  
вона  розгнiвана,  аж  червона.)

Кочубеїха  

Я  бачу,  дiвко,  ти  здурiла!  
Чи  обпилася  дурману?  
А  чи  на  тебе  злу  ману  
Нечиста  напустила  сила?!  
Та  лiпше  б  я  лягла  в  труну  
В  той  день,  коли  тебе  вродила!  

Таке  верзеш,  немов  на  муках!  
Та  лiпше  б  я  тебе,  гадюко,  
У  першiй  купелi  втопила,  
Чи  в  сповиточку  задушила!  

Ти  бач,  якi  пiшли  дiла?  
Оце-то,  Любко,  дожила!..

Марiя  
(над  силу)  

Чи  добрим  побитом,  чи  злим,  
А  буду,  мамо,  я  за  ним.  
Як  нi  -  то  тут  i  посивІю,  
Навiк  зостануся  в  дiвках.  
Хрестом,  що  ось  ношу  на  шиї,  
Заприсягнусь,  що  буде  так.  

I  навіть  не  дивіться  косо  -  
Чи  вiн  мою  розпустить  косу,  
А  чи  залишиться  вона  
Заплетена.  I  сивина  
Її  прикрасить,  як  вiнець.  

Люблю  Мазепу  -  i  кiнець!  

Люблю  без  тями  i  без  краю,  
Люблю  його,  люблю,  кохаю!  
Без  нього  сохну  i  вмираю,  
Як  гине  квiтка  без  води.  

Благословіть  щасливу  долю,  
А  коли  хочете  бiди  -  
То  прокляніть.  З  лихої  волi  
Не  скоро  прийде  вiн  сюди.
 
Та  зважте,  що  ми  з  вами,  мамо,  
Вiднинi  станем  ворогами:  
Я  буду  плакати  ввесь  вiк  
На  те,  що  ви  мене  вродили  
У  той  лихий  проклятий  рiк,  
I  хоч  красою  надiлили  
Та  безталанною  зробили...  

Кочубеїха  

Це  ж  встид  який!  А  грiх  од  Бога!  
Та  й  од  людей  великий  страм!  
Дочку  за  сивого,  старого,  
Отця  хрещеного  -  не  дам!

Марiя  
(над  силу)  

Не  оддасте?  -  пiду  сама:  
Без  нього  все  менi  тюрма.

Кочубеїха  

Пiдеш  сама?!  I  то  посмiєш  
Отак  зневажити  свiй  рiд?..  
Ти  збожеволiла,  Марiє!  
Отямся!  Вiн  же  сивий  дiд!  

(руки  в  боки  i  голосно  регоче.
 Крiзь  смiх.)  

Нащо  йому  таку  жону?  -  
Хай  лiпше  вибира`  труну!  

(уважно  приглядається  до  Марiї)  

Чи  вiн  тебе  причарував?..  
Давно  казали  добрi  люди,  
Що  вмiє  напускать  полуди  
Й  варить  питво`  з  вiдьомських  трав...  

Навчився  у  ляхiв  спокусiв  
Той  чорнокнижник  сивовусий!  

Цур-пек  йому!  Перехрестись!  
Молися  Богу  i  постись...  
(грiзно)  
То  ти  одкинешся  од  нього?!

Марiя  

Хутчiй  розстануся  з  життям.

Кочубеїха  

Чом  ти  не  вмерла  ще  дитям!  

Договорились  у  садочку  –  
Дурна,  ще  й  потурала  вам!  
Та  швидше  я  позбудусь  дОчки,  
А  за  Мазепу  не  оддам  
На  втiху  й  радiсть  ворогам!  

Тебе  ж  роздягну  до  сорочки  
I  зачинятиму  в  льоху!..  

Кобзар

В  отвiт  нi  слова.  Певно  мовчки  
Молилась  Богу  й  жениху…

Кочубеїха  

...То  ти  одкинешся  од  нього,  
Чи  ми  -  навiки  вороги?!

Марiя  

Я  вже  про  те  сказала,  мамо...

Кочубеїха  

Чекай  же,  приведуть  до  тями  
Тебе  в  конюшнi  батоги!  

Я  швидко  заладнаю  справу,  
Й  на  вас  обох  знайду  управу!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288439
дата надходження 25.10.2011
дата закладки 03.03.2017


Валя Савелюк

КОЧУБЕЇВНА (ява десята) ОСІННІЙ СУМ

ява  десята

ОСІННІЙ  СУМ

(Сiра  осiння  днина.  Марiя,  зодягнена  по-осiнньому,  
входить  до  саду  i  несподiвано  застає  там  дiвчинку,  
рокiв  шести,  у  довгiй  бiленькiй  сорочечці,  босонiж...  
Та  закрилася  рукавом  i  плаче.  В  руцi  тримає  
кiлька  зiв'ялих  квiток.  Марiя  присiдає  до  неї  
навпочiпки.)

Марiя  

Ти  хто?..  Чого  так  гiрко  плачеш?  
Чи  заблукала  у  саду?  
Не  плач  -  поправим  ту  бiду,  
Все  буде  добре,  от  побачиш...  
Я  стежечку  в  травi  знайду  -
Тебе  до  мами  одведу...  
Признайся,  серденько,  чия  ти?  
Чом  ти  не  хочеш  розмовляти?  

Не  плач,  а  то  й  собi  заплачу,  
Хоч  маю  не  плакси́ву  вдачу...

Дiвчинка  

У  мене  матiнки  нема,  
Немає  в  мене  тата,  
Анi  сестри,  нi  брата,  
Нi  доми,  анi  хати  -  
Лиш  мачуха  сама,  
Сердита  i  лапа́та,  
Гряде  мене  приспати...  

Її  зачувши  хист  
I  звiддалеку  свист,  
Сумує  падолист  
I  припадає  долi...  
Зiв'януло  життя  -  
Я  лиш  передчуття,  
Я  тiльки  вiдбиття  
Цiєї  туги  й  болі...  

У  рідномому  саду  
Я  квiтiв  не  знайду,  
Бо  вже  поснули,  кволi,  --  
Кiнчається  життя:  
Я  лиш  передчуття,  
Покiрне  вiдбиття  
Цiєї  туги  й  болi...

Марiя  

Гiрких  не  треба  дум,  
Ти  хто?..

Дiвчинка  

Осiннiй  Сум  
У  тумановiй  льолi...  

Я  немовлям  була  
Як  рожа  тут  цвiла  -  
А  де  тепер  та  рожа?  
Чи  цi  ось  пелюстки,  
Що  липнуть  до  руки,  
Ота  царiвна  гожа?!  

Збувається  пора  -  
Од  царського  шатра  
Вже  тiльки  ребра  голi...  
Марнується  життя  -  
Я  лиш  передчуття,  
Печальне  вiдбиття  
Цiєї  туги  й  болi...  

(I  вже  то  не  дiвчинка,  
а  лише  пасмо  туману  i  луна  звіддалік)
 
Твоєї  долi...  долi...  

(Осiння  днина  гасне.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288438
дата надходження 25.10.2011
дата закладки 03.03.2017


Валя Савелюк

КОЧУБЕЇВНА (ява дев`ята) СУПЕРЕЧКА

ява  дев`ята

СУПЕРЕЧКА

(Мазепа  заїхав  до  Кочубеїв,  
щоби  при  нагодi  переговорити  за  свою  справу...  
Та  момент  виявився  невдалим,  балачка  не  складалася.  Тону  їй  задавала  Кочубеїха).

Кочубеїха  
(уїдливо)  

...Марiя  акурат  на  часi,  
Та  й  я  зрадiла  б  добрiй  свасi...  
То,  може  б,  ви  нам  пособили  
Владнать  таке  потрiбне  дiло  -  
Марiю  до  ладу  засватать,  
Бо  ж,  як  не  як,  хрещений  тато...  

Чом  мовчите?  Чи  загордились?  
Щось  ви  до  нас  перемiнились:  
Все  мимо  двору,  мимо  саду  -  
Чи  де  знайшли  собi  принаду  
Та  гаєте  в  обiймах  час,  
Що  нiколи  й  провiдать  нас?..

Мазепа  

Державнії,  кумо,  дiла...  
А  де  Марiя?

Кочубеїха  

В  сад  пiшла.

Мазепа  

Хотiв  би  я  її  побачить,  
Хрещений  батько  «як  не  як»...


Кочубеїха  
(уїдливо)  

Вони  якраз  невдусi,  плачуть...  
Ввiгнали  в  пальчика  будяк...  
Дiвоцьких  слiз  -  солодкий  смак!  
Нехай,  то  за́бавка  пуста,  
Дасть  Бог,  сльозами  й  глупота́  
З  голiвки  ви́тече  у  них...

Мазепа  

Щось  скоїлось?..

Кочубеїха  

Нiчого,  куме...  
Не  до  смаку  прийшовсь  жених.  
(сердито)  

Князь  Меньшиков!  прислать  готов  сватів,
Її  в  Москву  -  для  сина  висватать  схотів!...

Сказала,  що  зiйде  iз  дому,  
А  рушникiв  не  дасть  нiкому.  
То  вже  прийдеться  жениха  
Самому  вам  шукати  їй  -  
Духовнiй  донечцi  своїй.  

...Вона  мене  зживе  зо  свiта  -  
Псує  дiвок  ота  освiта!  
Тепер  їй  подавай  пiїта  
Не  iнше.  А  все,  куме,  ви  
Вбивали  їй  до  голови  
Якiсь  ненужнiї  думки:  
Вашi  пiснi,  вашi  книжки  -  
Псуються  од  книжок  дiвки́  !  

...Пiду  гукну  її  до  хати,  
Чи  зайва  я,  щоб  розмовляти?

Мазепа  

Якщо  Марiя  справді  плаче,  
Щось,  видно,  трапилось,  одначе...  
То  лiпше  б  я  пiшов  до  саду  
I  може  б  чим  тому  зарадив...

Кочубеїха  

Велика  цяця  -  не  iначе!  
Не  вмре,  нехай  собi  поплаче!  
Минулись  безтурботнi  днi  -  
Стрiчайтесь  з  нею  при  менi,  
Бо  поки  я  Марiї  -  мати,  
То  мушу  все  про  неї  знати.  

(виходить,  чути  як,  гукає)  
Марiє!  Ху́тко  йди  до  хати!  
В  нас  гостi!  Твiй  "хрещений  тато"!  

(повертається,  западає  мовчанка.  
По  якiмсь  часi  входить  Марiя  -  видно,  що  плакала.  
Мазепа  пiдводиться,  ступає  до  неї,  бере  її  руки  у  свої)

Марiя  

День  добрий  вам...

Мазепа  

Що  «добрий»  -  бачу...  
Чого  ти,  пташко  моя́,  плачеш?

Марiя  

Хiба  вам  не  сказали  мати?  
За  москаля  мене  оддати  
Хотять,  
аби  позбути  з  дому!  
Я  не  вгодила  тут  нiкому...  

Втоплюсь  з  одчаю  i  жалю́  -  

(закриває  обличчя  рукавом  вишиванки)  
Я  iншого  давно  люблю...

Кочубеїха  

От  безсоромниця,  та  й  годi!  
I  як  тобi  розкрився  рот  
Таке  при  матерi  казати!

Мазепа  

(напівобернувшись  до  Кочубеїхи)  
Кумо,  чекайте  на  сватiв!  

(до  Марії)  
Хай  буде  так,  як  Бог  схотiв...  

(цiлує  Марiї  руки,  бере  шапку,  виходить)

Кочубеїха  
(кинулась  до  вiкна)  

О!-О!  -  як  вихор  полетiв!  
(сама  до  себе)  

Вiн  хитрий,  та,  мабуть,  не  знає,  
З  ким  цього  разу  справу  має...  
(до  Марiї)  

Я  вас,  голубчики,  за  шкоду  
Вмить  виведу  на  чисту  воду!  
Все  буде  так,  як  скажу  я  -  
Вже  ж  воля  збудеться  моя!  

...Ти  бачиш,  як  вони  щебечуть...  
Сиди  у  хатi  кожен  вечiр!  
Не  дай  Бог  зло́влю  за  порогом  -  
Як  курцi,  поламаю  ноги!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288211
дата надходження 24.10.2011
дата закладки 03.03.2017


Валя Савелюк

КОЧУБЕЇВНА (ява восьма) ЗА ПЕРЕЛАЗОМ

ява  восьма

ЗА  ПЕРЕЛАЗОМ

Кобзар

Минула  нiчка  недоспана  -  
Немов  провiсника,  Дем'яна  
Жде  Кочубеївна  щомить,  
Бо  вiн  їй  передати  має  
Усе,  що  Гетьман  повелить.  

У  грудях,  наче  скрипка  грає,  
Немов  огонь  палахкотить:  
Марiя  радiсно  зiтхає,  
До  раю  думкою  летить.  
Їй  Гетьман  перекаже  -  де  
Вона  з  ним  бачитись  буде́  !  
О,  як  поволi  час  iде...  

А  серце,  мов  троянда,  в'яне  -  
«Iване!  Гетьмане!  Iване...»  

...всьому  свiй  день,  всьому  свій  час,  
Що  наше  -  не  уни́кне  нас:  
Жада́на  вiдбулася  стрiча,  
При  тихих  зорях,  як  при  сві́чах,  
Любові  сонцеликий  птах  
Знайшов  приту́лок  у  серцях...  

Та  Доля,  мов  черниця  строга,  -
Встелила  те́рнами  дорогу...  

А  втім,  людина,  мавши  волю,  
Свою  змiнить  спроможна  долю.  
Бо  тим,  хто  повстає  за  себе  
Прихильно  спiвчуває  Небо...

...Марiя  сумнiву  не  знає,  
Бо  Йвана  над  усе  кохає:  
I  сенс  для  неї  у  життi  -
У  спiльнiм  з  Гетьманом  путi.  

Хоча  непевнi  вiдчуття  
Їй  душу,  наче  сни,  тривожать  -  
Вона  їх  розгадать  не  може  
I  зрозумiти  до  пуття...  
То  знов  при  зустрiчi  Марiя  
Спiшить  прискорити  подiї:

(Марiя  i  Гетьман  за  садом,  
там,  де  перелаз)

Марiя  

Iване,  засилай  сватiв,  
А  там  -  хай  буде  вже,  як  буде  -  
Не  знаєм,  що  за  чим  гряде...  
Та  ця  любов  не  перебуде,  
Така  любов  не  перейде,  
Як  свiтло  мiсяця  блiде...  

Завваж,  моя  сердита  мати  
На  лихо  стала  помiчати,  
Що  я  не  так  люблю  тебе...  
Вона,  мов  кiбець  заскубе,  
I  душу  вийме,  як  з  курчати,  
Сьогоднi  мало  не  плачем  
Менi  вдалося  вийти  з  хати...

Мазепа  

Марiє,  ти  моє  життя...

Марiя  

Нема  нам,  любче,  вороття.  
Повiк  укупі  бути  нам  
На  зло  недолi  й  ворогам...

Мазепа

...щоб  на  рушник  весільний  стати  -
Я  мушу  дозволу  спитати  -
На  шлюб  наш  -  у  московського  царя...  
...і  на  вінчання  
маю  дозволу  просити  
В  московського  ж  митрополита:
А  ми  з  тобою  -  "у  духовному  родстві"...

Марiя  

...твій  шлюб  
і  для  царя  так  пильно  важить?

Мазепа

...твої  ж,  без  дозволу  того́,
московського  -
одкажуть...

Нерозрішимая  задача…

Марія

Я  все  життя  на  них  пропла́чу!  

Нехай  вони  мене  скарають,  
Нехай  зо  свiту  iзживуть!  -  
Вони,  Iване,  ще  не  знають,  
Який  вогонь  палає  тут!  

Моїм  словам  за  свідка  -  Бог!  
До  смертi  бути  нам  удвох!  
А  нi  -  то  в  мене  стане  сили...  

Заприсягнутися  готова
Перед  людьми  і  перед  Богом:
Не  маю  третьої  дороги,
Лиш  двi:  до  тебе  чи  в  могилу!

Мазепа  

Марiє,  мій  коханий  світе,
Життя  велике  i  складне...  
Послухай,  горлице,  мене:  
Крiм  тебе  й  батькiвського  краю  
Дорогшого  в  життi  не  маю.

Нiчим  я  так  не  дорожу  
I  нi  про  що  я  так  не  дбаю,  
Бо  врiвень  з  честю  стережу...  

Що  срiбло,  злото  й  дiаменти?  -
То  все  минучості  моменти.  
Життя  -  короткоплинна  мить:  
Воно  нуртує  i  шумить...  
Пiдхопить  i  несе  без  зиску
Й  на  берег  викине,  як  тріску.  
Спливе  i  зникне  без  слiда,  
Як  межи  пальцями  вода...  

Нi  з  чим  приходимо  сюди,  
Живем:  караємось,  караєм,  
Страждаєм,  любимось,  вмираєм,  
I  повертаємо  туди,  
Вiдкiль  приходили  -  до  Бога,  
Не  взявши  в  путь  собi  нiчого.  
Нажите  все  залишим  тут  
Для  інших,  що  по  нас  прийдуть...  
Вони  ж  своє  протопчуть  коло  -  
І  не  скінчиться  це  нiколи:  
Спокон  i  до  страшного  суду  
Не  зрушаться  і  кроком  люди...  
Бо  все  земне  є  суєта.  

Але  людина  має  душу!  
Безсмертну  i  навiки  сущу.  
А  що  для  вiчностi  лiта?  
Умовність.  Вигадка  пуста.  
Як  пес,  чатує  пильно  час  
Лише  тілесних,  смертних  нас...  

Душа  -  в  безсмертiї  вита,
У  неї  вища  є  мета...  

(пiсля  паузи)  
Марiє,  я  прожив  немало,  
Мене  життя  не  шанувало.  
Я  знав  i  радiсть,  i  бiду,  
Любов  i  пристрасть  молоду.  
Я  все  на  довгiм  вiцi  мав:  
I  умирав,  i  воскресав,  
Був  i  всесильним,  i  безсилим,  
Дививсь  не  раз  на  дно  могили...  
Я  знав  пiдступнiсть,  бачив  зраду,  
Земля  виходила  з-пiд  нiг  -  
Та  Бог  чомусь  мене  берiг,  
Ще  й  доручив  менi  громаду...  

Марiє,  я  тебе  кохаю,  
Тому  й  повiдаю  тобi,  
Що    Боговi  лише  ввiряю  -  
І  сувмніви  мої,  і  біль  -
У  мене  є  послiдня  цiль...  
Нiчого  вищого  нема,  
Про  неї  сам-один  я  знаю...  

Вкраїна  -  це  моя  тюрма,  
В  ній,  наче  в'язень  знемагаю.  
Неспла́тний  борг  на  серцi  маю  -  
Звiльнить  з  московського  ярма  
Цю  землю  -  з  краю  i  до  краю.  

Марiє,  але  я  вважаю,  
Що  станеться,  як-но  програю:
Я  сам  -  i  я  на  все  готов!  
Мене  нiкому  не  зiгнути  -  
Вкраїна  вiльна  має  бути!  

А  ти?..  твоя  свята  любов?..  

Марiє,  сам  не  йму  я  страху,  
Прийдеться,  то  зiйду  на  плаху  
I  гiдно  стану  над  юрбою...

Марiя  

I  я,  Iване,  за  тобою...

Мазепа  

Нiзащо!  То  встокрот  бiда!  

Моя  лебiдко  молода,  
Та  ж  камінь  треба  в  грудях  мати  -  
Твоїм  життям  ризикувати!  

Мiй  нiжний,  мiй  рожа́ний  квiте,  
Тобi  ще  тiльки  жити  й  жити  
У  щастi,  в  любощах,  добрi...  
Мені  ж  судилося  ступити  
безо́глядно  за  той  порiг,  
А  там:  Вiкторiя  чи  ґрати  -  
Самому  Господу  рiшати...

Марiя  

...Iване,  сивий  волос  маєш,  
А  про  любов  так  мало  знаєш...  

Та  я  за  тебе,  як  за  вiру  -  
На  лобне  мiсце  й  на  офiру!

Iване,  я  твоя  частина:  
Роздiлять  нас  -  i  я  загину.  
Бо  ми  одно,  одно-єдине!  
Тим  паче,  у  скрутну́    годину  
Як  тiнь,  тебе  я  не  покину.  

Ти  ж  сам  сказав:  життя  -  це  мить.  
Нехай  воно  собi  шумить...  

Але  існують  поняття  
Важнiшi  й  за  саме́    життя!  

Напраснi  всi  твої  одмови  -  
Життя  не  більше  од  Любовi...  

За  мене  твiй  даремний  страх.  
Я  вiльна  в  помислах,  як  птах,    
То,  мов  на  сповiдi,  кажу:  
Життям  я  менше  дорожу,  
(тим  паче  -  ситою  судьбою)  -  
Чим  щастям  бути  за  тобою.  

Iване,  я  натура  вперта,  
I  в  мить  їдну  з  тобою  вмерти,  
В  покої  чи  на  браннiм  полi  -  
Та  я  такiй  завиднiй  долi  
Завдячне  поклонюсь  до  нiг!..  

Якби  то  ти  збагнути  мiг...  

Чи,  може,  ти  мене  не  любиш?  
То  так  ув  очi  i  кажи...

Мазепа  

Кохаю,  серце...

Марiя  

Поготі́в!  
Iване,  засилай  сватiв.

Мазепа  

Марiє,  пропадеш  за  мною...

Марiя  

То  ще  побачим:  так  чи  нi,  
Без  тебе  ж  -  не  життя  менi.  

Будем  удвох,  то  до  пропа́стi  
Ще  встигнемо  пожити  в  щастi,  
А  як  не  будемо,  то  мушу  
Дарма  занапасти́ти  душу.

Мазепа  

Це  ти,  Марiє,  жартома?..

Марiя  

Iване,  я  страшусь  сама  
За  себе,  а  встокрот  за  тебе...  
Але  завсiди,  любий,  слiд  
До  щастя  йти  -  краєчком  бiд.

Мазепа  

Яка  ти  розумом  метка́  !

Марiя  

Люблю  тебе,  тому  така.

Кобзар

Ще  довго  сад  проз  нiмоту  
Наслу́хував  розмову  ту,  
Як  межи  янголами,  любу,  
I  вiрить  не  хотiв  у  згубу.  

Вже  й  нiч  пiдкралася  поволi  -  
Вступила  у  свої  права,  
Поснули  квiти  i  трава...  

А  на  Небесному  Престолi  
Рiшались  двi  печальнi  Долi.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288209
дата надходження 24.10.2011
дата закладки 03.03.2017


Валя Савелюк

КОЧУБЕЇВНА (ява сьома) ПОЗАВТРIМ

ява  сьома

ПОЗАВТРIМ

Кобзар

Лиш  сме́рклося,  Марiя  з  дому,  
Як  тiнь,  майнула  тихо  в  сад:  
Чи  хто  гукнув  її  назад?!  

Марія

О,  Господи!..  та  наче  б  нi...  
То  показалося  менi...  

Удень  тут  все  таке  знайоме,  
А  зараз  -  все  таке  вороже...  
О,  Боже!..  
Зашарудiло  щось  в  кущах!  
Хтось  причаївся!..  
Хто  це?..  
Стра-а-хххх...  

Та  не  лякай  мене,  небоже,
Хіба  я  чим  тебе  тривожу?..

По  темнiм  небi  пiзнi  хмари  
Пливуть  нечутно,  як  примари,  
Таємно  шепчуться  гiлки,  
Та  з  о́судом  кивають  в  спину  
Й  сучка́ми  ловлять  за  хустину  –  
В  гнiздечках  вимерли  пташки...  
А  кицька  –  вдень  руда  й  проворна  –  
Здича́вiла  i  стала  чорна,  
Ще  й  перебiгла  (хтось  наврочив)  
Знайому  стежку,  тiльки  очi  
Враз  засвiтились,  як  свiчки...  

Кобзар

Марiя,  нi  жива,  нi  мертва,  
До  перелазу  стрiмголов  
Летить  –  там  жде  її  любов!..  

А,  може,  там  нiхто  й  не  жде?..  

Марія  

Я  вмру!  якщо  вiн  не  прийде́  !

Мазепа  (притишено)

Марiє...

Марiя  

Гетьмане!  Iване...  
(ховається  у  нього  на  грудях  
од  того  страху́    )  

коханий  мій...

Мазепа  
(розгублено)  

Моя…  кохана...

Марiя  
(вiдсторонюється)  

Чом  не  приходили  до  нас?..

Мазепа  

Хотiв  позбутися  тривоги...  
В  моїх  лiтах...

Марiя  

Неначе  Бога,  
Я,  Гетьмане,  чекала  вас!  
І  прислухалась  до  дороги  
Щодень,  щонiч,  що  божий  час...  
Усю  весну  i  цiле  лiто.  

А  якось  видало  менi,  
Що  скаче  вершник  на  коні,  
І  дрiбно-дрiбно  б'ють  копита  –  
Все  ближче,  ближче  кожну  мить  –  
До  двору  нашого  летить!  

Я  при́тьмом  вискочила  з  хати,  
Аби  вас  першою  вiтати  –  

Аж  то  в  дворi  гарцює  злива,  
Така  пiдступна  i  зрадлива!  
Густа,  як  у  засі́ку  жито,  
Й  двигтить  об  землю,  мов  копита...  

Я  не  могла  прийти  до  тями,  
І  затужила  геть  за  вами.  

Вже  думала,  не  дочекаю,  
Щоб  вас  побачити  iзнов!  

Мiй  Гетьмане!  я  вас  кохаю...  
До  складиру́к  така  любов!

Мазепа  

Марiє,  серце,  
я  старий...

Марiя  

Не  наговорюйте  на  себе!  
I  не  кажiть  менi  про  те…  
Такi  думки  –  то  все  пусте.  
Я  вас  люблю,  клянуся  небом!

Мазепа  

Марiє,  
я  ж  увесь  сiдий...

Марiя  

Та  то  вам,  Гетьмане,  здалося!  
То  срiбло  мiсячне  вплелося  
У  ваше  смоляне́    волосся...

Мазепа  

В  лiтах  я...  в  присмерку...  
в  жалю́...

Марiя  

Мiй  Гетьмане,  
я  вас  люблю!..

Мазепа  

I  я  люблю́    тебе...  
о,  Боже!..


Марiя  

Вiн  знає,  що  таке  любов,  
І  Вiн  нам,  Гетьмане,  поможе...  
Хай  небо,  луг,  i  там  –  рiка  
Потвердять,  що  моя  рука  
Їдному  вам  належать  може!

Мазепа  

Марiє,  що  ж  менi  робити?  
Я  безпорадний,  як  дитя...  
Не  смiю  я  тебе  любити!  
Вже  скiльки  там  того  життя  
Менi  зосталося  дожити...

Марiя  

Напраснi  цi  печалi  вашi:  
Вже  скiлько  буде  –  стiлько  й  наше...  

(десь  неоддалік  ґерелицею  ідуть  дівчата,  
і  розлягається  пісня:)  

Злiталися  бiлi  птицi  
До  твоєї  хати,  
Опускались  на  подвiр'я,  
Пшона  поклювати.  

Тi  клювали,  тi  ходили,  
Третi  пили  воду.  
Задивлялись  дiвки  гожi  
На  козацьку  вроду.  

Вже  й  чимало  назлiталось,  
Все  пшоно  зiбрали  -  
Грали  в  дворi  веселої  
I  сумної  грали.  

А  як  став  ти  на  порозi,  
Щоб  вiтати  милу,  
Сполохалась  бiла  зграя  
I  знялась  на  крила.  

Б'ється  зграя!  Рветься  в  небо!  
Тiльки  пiр'я  лине.  
Набилося  того  пiр'я  
Тобi  у  чуприну...  

Не  журися,  мiй  соко́лю,  
Що  чуприна  бiла  -  
Лiтам  твоїм  пшона  всиплю,  
Стiльки  того  дiла!  

Позбираю  біле  пiр'я  
Та  й  наб'ю  перину!  
Заплуталось  моє  серце  
У  бiлу  чуприну...

Мазепа  

Марiє,  серце,  вже  пора,  
Бо  пiзно.  Кинеться  шукати  
Тебе  стривоженая  мати,  
Ходімо,  проведу  до  хати.

Марiя  

Та,  Гетьмане,  я  мушу  знати:  
Ми  будем  бачитися  з  вами?

Мазепа  

Марiє,  
дай  прийти  до  тями...

Марiя  
(розпачливо)  

Без  вас  –  усе  менi  тюрма!..

Мазепа  

Та  вже  ж,  голубонько,  нема  
Для  мене  на  цiм  свiтi  щастя,  
Окро́ми,  як  твоя  любов...

Марiя  

Коли  ми  стрiнемося  знов,  
І  де,  
Ясновельможний  пане?..

Мазепа  

Про  все  перекажу́    Дем'яном.  
Ходiм...

Кобзар

Провiв  аж  до  двора.  
Поцiлував.  I  через  сад  
Вернувся  стежкою  назад...
Побрiв  поволi  до  дороги  –  
Як  пiсля  доброго  вина  
Зробились  неслухнянi  ноги  
І  заплiтались  об  траву.  

Поник  Мазепа.  Наче  з  бою  
Бреде  без  стежки  навмання  –  
Позбувшись  волi  i  коня,  
Вертає  пiшим  до  покою...  

Ще  й  заблукав  посеред  трав  –  
Цей  бiй  вiн  сам  собi  програв...  

...Безумнi  i  щасливi  мрiї  
Заплутались  в  сумнi  думки,  
Пекучий  жар  у  грудях  тлiє  –  
Розбилось  серце  на  скалки́  
І  запалало,  як  свiчки,  
Пред  чистим  образом  Марiї!

Марiя  
(сама  у  дворi)  

В  душi,  як  великодний  дзвiн  –  
Вiн-н-н!..  Вiн-н-н!..  Вiн-н-н!..  
Густу,  як  нiч,  печаль  згойдну́в  –  
Був-в-в!..  Був-в-в!..  Був-в-в!..  
У  бе́зладi  свавiльних  дум  –  
Сум-м-м!..  Сум-м-м!..  Сум-м-м!..  
Лякає  привидом  буде́ннь  -  
День-нь-нь!..  День-нь-нь!..  День-нь-нь!..  

Вiн-н-н!..  Був-в-в!..  Сум-м-м!..  День-нь!..  

Він-н  -  сон-н  
Він-н  -  сон-н...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287926
дата надходження 23.10.2011
дата закладки 03.03.2017


Валя Савелюк

КОЧУБЕЇВНА (ява шоста) ЦИДУЛКА

ява  шоста

ЦИДУЛКА

(Покой  Мазепи.
 Дем'ян  заходить  з  докладом.)

Мазепа  

Дем'яне,  ти  однiс  гостинцi  
до  Генерального  Суддi?

Дем'ян  

Однiс,  а  як  же.  Повелiли  
Низенько  кланятися  вам,  

(дещо  повагавшись)
і…  несподiванеє  дiло  
Одне  ще  виявилось  там...

Мазепа  

Яке?

Дем'ян  

Як  йшов  назад,  то  їхня  до́чка,  
Мене  гукнула  iз  садочка...  

(подає  цидулку)  

Пообiцявсь,  що  так-но  вам  
Осьо  цидулку  передам...

(Дем'ян  виходить.  
Мазепа  розгортає  i  читає.)

Мазепа  

«Вельмишановний  пане  Йване,  
Чом  не  буваєте  у  нас?..  
Позавтрiм,  у  вечiрнiй  час,  
Я  вельце  буду  ждати  вас  
За  садом,  там  де  перелаз.  
Приходьте  ледве  одсiрiє...  
З  цим  –  Кочубеївна.  
Марiя.»

Мазепа  
 
Оце-то  дивна  новина́  !  
Чого  зове  мене  вона?..  

А  може  це  якась  омана,  
Щоб  осоромити  Гетьма́на?..  

Чи  лихо  скоїлось  яке,  
То  справдi  зве  на  допомогу?  

Кобзар

...а  серце,  п'яне  i  стрімке́  !  
Уже  летить  на  ту  дорогу:
За  сад,  туди,  до  перелазу…

Мазапа

...Ми  там  були  їдного  разу,  
Десь,  може,  позатого  лiта:  
Вона  собi  збирала  квiти,  
А  я  таке  щось  споминав,  
Що  сам  собою  захопився,  
Й  не  спомнився,  як  опинився  
За  тином  їхнього  садка  –  
Там  далi  луг...  за  ним  рiка...  
Як  тiшилось  моє  дiвча,  
Що  ми  забрались  так  далеко...

Голос  Марiї  

Дивíтесь!  он  мої  лелеки  
малих  годують  лелечат...

Мазепа  

Чому  твої?

Голос  Марiї

А  ми  знайомi!..

Мазепа  

Сама  до  річки  ходиш  з  дому?

Голос  Марiї  

Я,  пане  Гетьмане,  люблю  
І  добре  знаю  всю  округу  –  
Гуляючи  по  цьому  лугу,  
Вiнки  з  квiток  собi  роблю...

Мазепа  

Марiє,  може  би  подругу  
Яку  собi  ти  завела?..

Голос  Марiї

А  я  таку  «подругу»  маю  –  
Я  з  вами  в  мислях  розмовляю...

Мазепа  
(повертається  в  реальнiсть)  

...Позавтрiм  жде  мене  вона  –  
це  справдi  дивна  новина...  

(в  сторону  дверей)  
Меласю!  

(входить  дiвчина)  
Погукай  Дем'яна...  

(входить  Дем'ян)  
Дем'яне,  завтрiм  десь  iзра́на,  
Суддисi  меду  однесеш...  
I  як-но  знов  побачиш  панну,  
Скажи,  домовлено  про  все...

Дем'ян    

Зроблю́,  Ясновельможний  пане...

Мазепа  

Сiдлай  коня  менi,  Дем'яне!

Кобзар

Гарячий  кiнь  в  широкiм  полi  –  
Аж  зорi  креше  з-пiд  копит!  
Настрíчу  долi  чи  недолi  
Мазепа  вихором  летить!  

Якась  невiдома  шептуха  
Йому  нашiптує  до  вуха:  
«Поза́втрiм,  
там,  
де  перелаз,  
Прийде  любов  останнiй  раз  
До  твого  серця,  як  по  воду,  
Нi  в  чiм  не  вíдаючи  броду...  
Прийде  неви́гойне  кохання  –  
Та,  Гетьмане,  це  не  останнє  
В  життi  твоїм  випробування...»  

Iван  пришпорює  коня,  
Що  й  так  летить  вже  навмання  –  
Зустрiчний  вiтер  дме  у  груди,  
Та  пломiнь  в  серцi  не  остудить,  
Бо  вже  -  лети  чи  не  лети  –  
Дарма,  не  встигнеш  утекти...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287924
дата надходження 23.10.2011
дата закладки 03.03.2017


Валя Савелюк

КОЧУБЕЇВНА (ява п`ята) СОН

ява  п`ята

СОН

(Двiр  i  свiтлиця  Кочубеїв)  

Кобзар

Минуло  днiв  з  тих  пiр  чимало.  
Води  чимало  утекло.  
Весiлля  Теклi  одгуляли  –  
село,  як  пасiка,  гуло.  
Вже  Текля  –  справжня  молодиця,  
в  очiпку  –  писарю  жона!  
А  Кочубеївна  сумна  
Живе,  немовби  для  годиться...  
Як  тiнь  по  саду  сновигає  -  
Чи  долi  там  собi  шукає?  

То  йде  у  двiр,  то  з  двору  в  хату,  -
Там  вiзьме  книжечку  читати,  
Що  їй  Мазепа  передав…  
А  то  в  подушку  порида,  
Щоби  не  чула  часом  мати,  
Бо  знову  стане  приставати,  
Розпитувать,  чого  блiда,  
Чи,  боронь  Боже,  не  хворiє?  
А  що  їй  може  одказати  
На  те  закохана  Марiя?  

Щоденно:  до  пiзна  од  рана  
Вона  в  саду  чекає  Йвана,  
А  вiн  не  їде  i  не  йде  
Уже  котрий  відто́ді  день.

Марiя  

Чого  вiн  перестав  до  нас  
Приходити  од  часу  час?

Кочубеїха  

Хто  –  вiн?  Про  кого  ти  питаєш?  
Чи  не  Чуйке́вичiв  Степан?

Марiя  

Та  нi,  я  кажу  -  пан  Гетьма́н...

Кочубеїха  

Ти  iнтерес  до  нього  маєш?..


Кобзар

На  тiм  Марiя  замовка,  
Тiльки  засмучена  рука  
Печально  книжечку  гортає...  

З  весни  не  бачились  вони.  
А  вже  повiсма  сивини  
Вплiтає  серпень  в  коси  гаю  -  
Марiя  Гетьмана  чекає.  
Вона  ввiряє  тiльки  Богу  
Свою  тернистую  тривогу.  
Як  свiчка,  мерхне  i  смеркає  
В  долонях  бе́звiсти  й  одчаю.  
…Читаючи  на  нiч  псалтир,  
Подумує  про  монастир...

I  вiщий  сон  їй  знову  сниться:  
Мов  увіхо́дить  в  двiр  до  них  
Старенька  згорблена  Черниця  
І  мовить  слово  зауче́не:  
«Возра́дуйся!  Ти  наречена.  
I  Бог,  Марiє,  твiй  Жених...»  

Та  й  возлагає  їй  на  плечi  
Принесене  вбрання  чернече.  

I  вже  Марiя  бiлолиця  
У  чорнiм,  
Бо  й  сама  черниця,  
Та  полишивши  батькiв  двiр  -
Іде  босонiж  в  монастир  
Проз  вижате  серпами  поле:  
Стерня  їй  ноги  босi  коле...  

Аж  навпростець,  по  тiй  стернi,  
Летить  Мазепа  на  конi!  
Веселий,  радiсний  з  лиця  –  
Палають  очi,  як  сонця́  !  
Вiн  подає  Марiї  руку  
Й  веде  у  церкву,  до  вiнця  -  
З'єднатись  волею  Творця,  
Забувши  горе  i  розлуку.  

I  вже  вони,  як  голуби,  
Покiрнi  Божiї  раби  
Стоять  перед  вiнцем  у  парi  
В  пахучiй  ла́дановiй  хмарi  –  
Церковний  хор  для  них  спiва  
Псалмів  Давидових  слова:  
«Благослови,  небесний  Отче...»  
Марiя  опускає  очi,  
Жених  цiлує  у  чоло,  
В  уста  поцiлувати  хоче...  

Враз  щось  завило!  Загуло!  
Мазепа  зник  -  як  не  було!  
Лиш  хтось  прокляття  їм  бурмоче...

...Сама  Марiя.  Свiчка  плаче,  
Стiкає  воском  по  руцi  –  
Нараз  вона  iз  жахом  бачить,  
Як  з  трун  пiдводяться  мерцi!  

…Чось  Iскра  з  Кочубеєм  тут,  
Серед  мерцiв  i  того  чаду,  -
Царю  московському  за  зраду  
Безбожно  Гетьмана  клянуть!

(Такi  якiсь  нiкчемнi  й  ницi,  
І  скачуть,  наче  двi  блощицi...)  

...Марiя  в  чорнiм,  як  вдовиця,  
Мiж  мертвих  –  Боже,  борони!  –  
Та  ж  то  не  в  церквi,  а  в  каплицi  
Вiнчались  з  Гетьманом  вони!..  

...Аж  все  те  зникло,  провалилось,  
І  вже  Марiя  опинилась  
Бiля  камiнної  стiни:  
Хтось  одчиня  важе-е-енну  браму,  
Вона  вступає  в  стiни  храму  
І  гасне,  як  сумна  зоря,  
У  сутiнках  монастиря...

...Проснувшись  вдосвiта  зо  сна  
Марiя  думає,  сумна:  

Марія

Це  моя  доля  –  та  Черниця,  
Вона  менi  на  лихо  сниться,  
Видать,  повiк  не  бути  з  ним,  
Коханим  Гетьманом  моїм...  

Такi  думки,  то  чиста  згуба...  

А  може,  я  йому  не  люба?..  
А  може,  вiн  де  iншу  має,  
А  про  любов  мою  й  не  знає?..  
Ще  раз  його  узрiти  ввiчi  
Й  одкритися  у  всім  при  стрíчi!..  
Нехай  вже  вiн  мене  осудить,  
А  чи  од  вІдчаю  спасе  –  
Я  буду  дякувать  за  все.

Кобзар

Встає  й  бере  до  рук  перо  –  
В  суддi  в  достатку  те  добро  –  
Од  хвилювання  ледве  дише  –
Циду́лку  Гетьмановi  пише:  
«Вельмишановний  пане  Йване...»

Марiя  

Напи́шу  i  дождусь  Дем'яна  
(вiн  часто  в  нас  буває  зрана,  
слуга  довiрений  Гетьма́на)  –  
і,  що  би  вже  не  сталось  там,  
Мазепi  звістку  передам…

(Марiя  у  саду.  З  хати  виходить  Дем'ян,  слуга  Гетьмана  Мазепи,  i  поспiшає  до  ворiт.  Марiя  зове  його).

Марiя  

Тебе,  здається,  звуть  Дем'яном?..  

(Дем'ян  ствердно  киває  головою)

Передаси́    своєму  пану  
Осьо  цидулку.  
Та  нiкому  її,  дивись,  не  оддавай,  
А  тiльки  Гетьману  самому...

Дем'ян  

Iсполню,  панi,  як  велiли.  
Самому  пану,  ясне  дiло,  
Не  сумлiвайтесь,  передам.  
А  взавтра  все  розкажу  вам,  
А  бiльш  нiкому  -  а  нi  же́  !

Марiя  

Хай  тебе  Янгол  береже.

Дем'ян  
(бере  цидулку  i  ступає  з  двору).  

...і  що  за  справа  у  панянки  
До  мого  пана?  Дивна  рiч...  

А  брови  в  неї  –  як  в  циганки!  
А  очi  –  як  iмли́ста  нiч...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287754
дата надходження 22.10.2011
дата закладки 03.03.2017


Валя Савелюк

КОЧУБЕЇВНА (ява четверта) ТРОЯНДОВА ПЕЛЮСТКА

ява  четверта

ТРОЯНДОВА  ПЕЛЮСТКА

(Мазепа  сам  у  своєму  покої.  У  глибокiй  задумi.  Догорає  свiчка).

Мазепа  

Лiта`,  лiта...  мов  диким  степом  
Табун  сполоханий  летить...  
То  чий  табун?  -  То  твiй,  Мазепо!  
Гей,  зупинiть  його  на  мить!  

Гей,  навперейми  –  злiва,  справа!  
Мiцний  аркан,  тверда  рука!  
В  такому  дiлi  вiрна  справа  
Перш  заарканить  вожака.  

...I  в'ється  з  свистом,  як  гадюка,  
Волосяна́    потрiйна  нить:  
Кидок  -  як  доля...  от  нештука!  
Вожак  на  волi  –  не  спинить.  

Не  зупинить,  не  перейняти:  
Зiб'є  i  стопче,  як  траву...  
Моя  Вкраїно,  сива  мати,  
Нащо́    вручила  булаву  
Своєму  синовi  Iвану,  
Про  лю́дське  око  чи  для  смiху?  
Щоб  цар  чужий  собi  на  втiху  
Тебе  затяг  до  балагану  
І  мацав,  як  повiю,  сп'яну,  
Й  поров  онучi  з  хоругов,  
І  щоб  твiй  син  служив  тирану?..  

Оце  та  братняя  любов?!  
Оце  тi  клятви,  тi  свободи?  
Це  та  надiя  у  життi?  
Не  знавши  броду  -  влiзли  в  воду,  
Вкраїно,  для  твого́    народу  
Несповiди́мi  всi  путi!  

…Душа  моя  з  неволi  тужить  -
Тут  всяк  своєму  пану  служить,  
I  всяк  тебе  за  матiр  має...  
От  наплодила  ж  ти  синків  -
Пожадних  ницих  лайдаків.

Вкраїно,  мiй  загиблий  краю,  
На  горе  я  тебе  кохаю...  
Кохаю  й  хаю...  сам  не  знаю  
Як  руки  розв'язать  тобi...  
Та  у  прихованiй  борбi  
Не  одступлю,  хоч  знемагаю…

(Пiсля  паузи)  

Звiльню́  –  чи  лихо  заподiю?  
Спасу  –  чи  погублю́    надiю?  
Хоч  не  за  грiш,  як  пропаду!  

Тебе,  мов  панну  молоду,  
На  руки  в  мислях  пiдiймаю  
І  вно́шу  Боговi  до  раю.  

В  лiтах,  у  при́смерку,  в  жалю́  -
Люблю  тебе!  Люблю.  Люблю…

Люблю,  як  я  лиш  сам  умiю,  
Люблю,  як  волю!  як  Марiю!  

...Люблю  Марiю?..  Що  це  я?..  
А  втiм  –  хоч  со́лодко  помрiю!..

Потiш  себе,  старий  Iване,  
Бо  що  є  мрiя?  –  лиш  омана,  
Яке  бо  лихо  з  неї  є?  
...Кохане  серденько  моє...  
Як  попіл,  обтрушу́    лiта,  
Усе  минуле,  як  полуду,  
Зо  сну  прокинувшись,  позбуду,  
Не  побоюсь  людського  суду,  
І  на  кораловi  уста  
Молитись  денно  й  нощно  буду.  

Тендiтнi  пальчики  персня́ми  
Засиплю,  як  роса  траву,  
Забуду  славу  й  булаву,  
І  буду  ублажать  пiснями  
Мою  панянку  степову...  

Моя  трояндова  пелюстка...  
Хоч  де  там,  Гетьмане,  твоя?  
Безодня  лiт,  як  чорна  хустка,  
Нас  невблаганно  роздiля.  
Вона  ще  -  пуп'янок  невинний,  
Ще  тiльки  крильця  розгорта!  
Її  коса  -  й  мої  сиви́ни...  
Її  лiта  –  й  мої  лiта...  

Така  легка́,  iде  -  мов  сниться,  -
В  цiле  життя  мiж  нас  рiзниця!  

Вона  розквiтне  -  я  дов'яну...  
Зубудь  її,  старий  Iване!  
Облиш  її  –  i  все.  I  край.  
Одразу  ж  серце  загнуздай.  

Порожнiх  дум  солодка  згуба  
Не  личить  до  сiдого  чуба...  

...А  серце  раде,  наче  птиця,  
Защебетать,  помолоди́ться...  

Та  то  найбiльша  є  бiда  -
Як  голова  кому  сiда,  
А  серце,  наче  в  юнака,  
Й  кров  бунтiвлива  i  палка́  !  

«Люблю»  -  зронила  у  саду...  
Туди  не  скоро  я  пiду…  
За́ки  не  збудуся  тривоги  –  
В  той  сад  нема  менi  дороги.  

...А  кров  нуртує  все  одно!  

Як  на  днi  келиха  вино:  
Послiднє  наче  б,  а  проте  –  
Хмiльне,  пахуче  i  густе!  

…Перейду́    минулим,  наче  житом  -  
Половiє  лан  мого́    жалю!  
I  на  свiчцi  споминiв  спалю́  
Все  минуле,  все,  що  пережито.  

Випурхне  з-пiд  нiг,  як  сонний  птах,  
Серцем  наполоханий  свiтанок  –  
Прийму  купiль,  що  в  твоїх  очах  
І  загою  душу,  наче  рану.  

Причасти́  !  Твiй  голос,  як  причастя!  
Тихi  янголи  живуть  в  твоїх  устах!  
Проведи  на  споришевий  шлях  -  
І  прощай.  Не  смiю  мати  щастя...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287751
дата надходження 22.10.2011
дата закладки 03.03.2017


Валя Савелюк

КОЧУБЕЇВНА (ява третя) ДЕНЬ ЯНГОЛА

ява  третя

ДЕНЬ  ЯНГОЛА

(Дме  вітер,  і,  наче  кола  по  воді,  захилиталося,  взялося  хвилями  видиво  і  почало  танути.  Густий  туман  заяскрів  розмаїтими  барвам,  і  видиво  виникло  знову.  Але  то  вже  не  двір  Кочубеїв,  а  їхня  світлиця.  Минуло  сімнадцять  літ.  На  день  Янгола  Марії  збираються  гості.  Мазепа  прибув  першим,  сидить  під  образа́ми,  має  трохи  втоми  на  виду́,  упівуха  слухає  Кочубеїху).

Кочубеїха
(щебече)

...збираються  свати  до  них.
І  хто  б  ви  думали  жених?..
Полко́вий  писар...  дім,  як  чаша.
Їх  Текля  десь  така,  як  наша...
Давно  на  хлопців  погляда  –
Така  метка`,  хоч  молода...
А  нам  з  Марією  біда:
Все  мовчки,  а  недавно  каже,
Що  не  цікаво  їй  з  панами...
Усе  сумна...  якась  бліда...
Якісь  синці  попід  очами...

Ото  хіба  що  тільки  з  вами
Голубка  наша  ожива!  –
Могла  би  слухать  день  при  дні
Ваші  пісні  і  опові́дки...
Навіть  у  сні  гукає  вас  –
Он  образи́    мені  у  свідки.

…якийсь  такий  непевний  час,
Що  й  діти  пнуться  до  політики…

Мазепа

А  де  Марія?

Кочубеїха

У  саду.

Мазепа

То  я  до  неї  перейду́  –
Там  поговорим  до  ладу.

Кочубеїха

Бог  з  вами!  честі  забагато  –
Піду  гукну  її  до  хати...

Мазепа

Не  треба.  
Сам  я  вийду  в  сад.

Кочубеїха

То  вдвох  вертайтеся  назад...

(В  саду.  Мазепа  наближається  до  Марії,  бере  її  руки  у  свої,  цілує  в  чоло,  вітаючись.  А  потім  дещо  награно  роздивляється  на  неї).

Мазепа
(жартома)

Це  ти,  Маріє?  Ну  ж  на  диво
Ти  виросла  –  така  вродлива,
Така  красуня,  хоч  куди!..
Із  твого  личенька  води
Хіба  напиться  козаку...
Чи  є  який  вже  до  смаку?

Марія

Нема.  
Й  не  буде.

Мазепа

Оце  –  на!
Чого  бо  ти  така  сумна?
Чи  нездорова,  чорноброва?

Марія

Здорова.  
Дякую,  здорова.

Мазепа

Маріє,  ти  така  тендітна,
Немов  троянда,  он  -  ота...
Її  коралові  уста
За-ледь  розкрились,  
Мов  у  сні...
Вона  розквітне  і  відквітне,
І  знов  розквітне  навесні...

І  ти  красуня  в  свого  тата:
Розумна,  гарна  і  багата,
І,  мов  троянда  та,  сумна.
Маріє,  це  твоя  весна:
Цвіти  ж,  радій!  
До  смертних  нас
Весна  приходить  тільки  раз…

То  ти  вже  маєш  на  примі́ті
Того́,  найкращого  у  світі?..
Може  тому  така  бліда
Моя  троянда  молода?..
Бо  що  ж  за  сум  ці  ніжні  плечі
Крилом  обняв  і  не  пуска:
В  твоїх  очах  –  осінній  вечір,
У  по́рухах  –  стрімка  ріка...

Марія

Як  гарно  вмієте  сказати!
Мій...

Мазепа

Мовити  хотіла  “тату”?..

Марія

Ні...  
Але  я  хотіла  б  знати,
Що  ж  далі  там,  
Під  Берестечком?...

Мазепа

...Я  вже  тобі  минулий  раз
Розповідав  з  якої  долі
Під  Берестечком,  в  чистім  полі,
Зступи́тись  довелося  нам,
Тобто,  Богдановим  полкам...

зступились…  січа  загула,  
як  буря,

шаблі́    рази́ли  без  жалю́,
як  блискавки́,
кров  
рясно  потекла  -
козацька,  й  посполита…
Вкраїна  підвелась:  за  волю!
бо  в  лядському  ярмі
уже  була  незмога  жити…  

бої  й  бої,
війна  –
роки  й  роки́  –
терзали  тіло
біле
пожадні
три  круки́…

урешті  решт,
зібрав  Богдан
у  Переяславі
Велику  (Чорну)  раду,
шукаючи  
в  безвиході
розраду...

так  і  підпали
під  московського  царя:
не  знали,  
що  чинили  –
як  завше,  
сподівалися  на  «може…»
московський  цар  –
єдиновірець  –
допоможе…
отак,  Маріє,  проміняв  наш  тато
сліпу  кобилу  на  криву  й  горбату…

Отак  преславний  наш  Богдан
(хай  з  миром  сплять  його  кістки…)
Оддав  Украйну  в  невістки,
До  злої  й  жадної  свекрухи.
І  хоч  би  як  запобіга́ла
Невістка  –  все  свекрусі  мало…
Усе  не  так,  за  все    бурчить,
За  все  виказує  і  лає…
З  нагоди  й  без  нагоди  –  б`є,
Уже  й  сплакну́ти  не  дає…

Невістка  гірко  бідувала
І,  врешті,  наймичкою  стала.

От-так,  Маріє,  наша  мати
Пішла  Москві  наймитувати…

(…Свою  похресницю  Гетьма́н
розрадить,  словом  приголубить…)

(із  хати  виходить  Кочубеїха  з  котримось  iз  гостей.)

Кочубеїха  

Он  наша  доця!..  кум  Iван...  
Iване!  
Вас  Марiя  любить!..  
Як  батька...  
Прошу  до  стола!..



Марiя  

Люблю!  
(сказала  i  втекла...)


Кобзар

У  Кочубея  –  званi  гостi,  
Та  важнi  ж:  все  старшинський  стан.  
А  також,  з  Божої  мило́стi,  
Мазепа,  Гетьман,  кум  Iван.  
З  ним  поруч  –  Орлик,  як  правиця,  
Довкруж  –  полковницькi  чини,  
Їх  пишнотiлi  молодицi,  
Чорнявi  дочки  i  сини.  

Шовки  i  хутра,  срiбло  й  злато,
Там  грудь  висока,  то́нкий  стан...  
Свiтлиця  знадами  багата,  
Бо  що  не  погляд  –  ятаган!  

Тут  чорновусi  й  чорнобровi,  
Мiцнi,  кремезнi  та  стрункi  –  
Як  до  вiйни,  як  до  любовi  
Щомить  готовi  залюбки́.  

Мiж  них  –  тендiтна,  мов  лiлея,  
Марiя,  донька  Кочубея.  
То  тут,  то  там  зорею  зблисне  
Її  лице  iконописне.  

Iване,  
Це  твоя  спокута,  
Укро́ма  пiзня  за  дощем!  
Давно  минулий  i  забутий  
Нараз  лизнув  по  серцю  щем.  
Немов  зiрницi  дальнiй  гомiн,  
Безумна  мрiя,  давнiй  спомин  
Через  утрати  i  лiта  
Довкола  Гетьмана  вита...  
 
Дурманять  трави  приворотнi,  
Таємно  й  сонно  пахне  сад...  
Донинi  був  Iван  самотнiм  –  
Тепер  самотнiший  встократ!  

Якась  непереможна  сила  
Iвану  серце  притрусила  
Бузковим  щастям  безнадiї  –  
Вiн  поглядом  шука  Марiї...  

I  вже  хмелiючі  думки  
Її  торкаються  руки,  
І  гладять  
(не  втекли  спокуси!)  
Її  голiвку  темнорусу...

Мазепа
(подумки)  

Моє  дитя...  моє  кохане...  
І  ти  туди  ж,  старий  Iване?!.  
Полковник  Iскра  онде  млiє,  
Очима  пестить  i  лелiє  
Її,  голубку.  Та  вона  
Й  не  помiча  його,  сумна.  

...  Ото  смiялась  би  Марiя,  
Дiзнайсь  вона,  про  що  я  мрiю...  

(Мазепа  пiдводиться  з-за  столу,  
пiднiмає  свою  кварту  з  медом)  

То  що?  
Пригладимо  дорогу?  
Щоб  думка  в  нас  була  їдна!  
Щоб  ми  трималися  їдного!  
(і  Гетьман  вихилив  до  дна.)  

За  тебе,  ластівко-Марiє,  
Твою  сімнадцяту  весну!  

Поїду...  серце  щось  нiмiє...  
Уже,  напевно,  й  не  засну...

Кобзар

I  кварту  так  об  стiл  поставив  –  
Аж  розлетiлась  в  черепки.  
Дiстався  i  торкнувсь  устами  
Дочцi  хазяйськiй  до  руки  –  
У  пояс  поклонився  їй  
Старий  чаклун,  сiдий  гордiй.  

Не  цiлував  уже  в  чоло,  
Як  в  них  заведено  було...

Мазепа  
(до  Кочубея)

Занадто  крiпкi  в  тебе,  куме,  
Горiлка  й  мед...  і  ця  весна.  
Давним-давно  забутi  думи  
Менi  навiює  вона...  
Поїду.  Сам  собi  помрiю...  
Здорова  будь,  моя  Марiє!..

Марiя  

Не  їдьте,  Гетьмане,  
Зостаньтесь...  
Бо  що  за  свято  нам  без  вас?..  
Iще  на  час...  ще  раннiй  час...  
Я  вас…  запрошую  до  танцю...  

Кобзар

В  її  словах  така  тривога  –  
і  руки  склала,  як  до  Бога...
 
Кочубеїха  

Марiє!  що  це?..  мов  зо  сна...  
Отямся,  ти  їй-бо,  чудна!..  
(до  Мазепи)
Iване,  куме,  що  то  з  нею?!  
Немов  зурочено  її...  
(до  Кочубея)
Василю!  батьку!  Кочубею!  
Така  неловкость...  
Оце  –  на...  
Твоя  дочка,  їй-бо,  чудна!..
(до  Мазепи)  
При  всiх...  при  людях...  
Як  в  нестямi  
Вона  говорить,  куме,  з  вами...

Мазепа  

Мабуть,  втомилося  дитя...


Кочубеїха  
(з  підозрою)

Та  нi...  
Збивається  з  пуття...  
У  Кочубеїв  –    чемний  рід!..

Мазепа  
(до  Марiї)  

Марiє,  може  до  ворiт  
Ти  провела  б  мене  iз  татом?..  

(до  Кочубеїхи)  
Кумо,  то  ще  раз  вас  зi  святом...  
Хай  щастя  й  радощiв  багато  
Марiїн  янгол  принесе,  -
Прощайте,  дякую  за  все.

Кобзар

Марiя  з  батьком.  Як  на  муку  
вона  за  Гетьманом  iде.  
Вiн  шапку  зняв  –  цiлує  в  руку,  
Потiм  в  чоло  її  блiде...

Кочубей  

Чого  зiбралися  так  рано,  
Вельмишановний  куме  Йване?  
Чи,  може,  вернем  до  стола?..

Мазепа  

Нi,  куме.  
Маю  ще  дiла.

Кобзар

Як  град  
ударили  копита  -  
За  Гетьманом  багата  свита  
Грозою  в  темiнь  загула.  
Марiя  в  темний  сад  пiшла.
Ввiйшла  –  i  впала  на  траву.

Марiя  

Мiй  Боже!  на́що  я  живу?..  
Дай  сили  переждать  розлуку!..  
Як  нiжно  взяв  мою  вiн  руку...  
Яка  була  його  рука  
Непевна,  бе́режна  й  тремка...  

...а  що  зі  мною  далi  буде?  
Отi  чужi  вельможнi  люди  
Тепер  здіймуть  мене  на  смiх.  
Та  я  люблю  –  хiба  це  грiх?!  
Не  визнаю  цього  грiха!  

«Чи  ти  вже  маєш  жениха?»  -
Чого  питав  про  те  аж  двiчi,  
На  по́ру  стала?  слушний  час?..  
Дарма,  що  не  сказала  ввiчi  -
"Я,  Гетьмане,  кохаю  вас!"  

Як  вiн  дививсь  на  мене  з  сумом...  
Що  за  печаль,  i  що  за  думу  
Оця  весна  йому  верта?  

Його  лiта?  –  якi  лiта!  
Не  знаю  i  не  хочу  знати!  
Його  єдиного  кохати,  як  Бога,  
Буду  цiлий  вiк,  
Як  жiнка,  як  сестра,  як  мати!

Кочубеїха  
(гукає)  

Марiє!  Де  ти?  йди  до  хати!..  
Вже  пiзно,  ми  лягаєм  спати...
А  де  ти  там?!  ходи  сюди...

Марiя  

...Тут  на  травi  його  слiди...  
Осьо  чiплялася  вужина  
Йому  в  рукав...  

Кобзар

...і  на  колiна
звелась  Марiя  у  саду:

Марія  

Клянусь  до  Бога  i  до  неба  -  
Що  iншого  менi  не  треба!  
Чи  буду  з  ним,  а  чи  пiду  
У  свiт  за  очi  й  пропаду!  

...вони  уже  лягають  спати...  

Мене  заїсть  сварлива  мати!  
А  батько  –  хто  вiн  проти  неї?  
Промовчить,  слі́дом  пiдтакне́...  
Та  не  даремно  ж  бо  своєю  
Дочкою  зве  вона  мене!  --
Хай  судить  вищий  Судiя  –  
Не  одкасну́сь  од  нього  я!  
Супроти  всього  свiту  встати  
Не  забоюсь...  якби  лиш  знати,  
Що  люба  я  йому  так  само...

Кочубеїха
 (гукає)  

Марiє,  чуєш,  йди  до  хати!

Марiя  

А  те,  що  вiн  «хрещений  тато»,  
Що  ми  в  родствí  пред  небесами  –  
Не  знаю  i  не  хочу  знати…  

В  лiтах,  у  присмерку,  в  жалю  –
Люблю  його!  люблю!  люблю!  

(і  розмисливши)  
...та  й  що  завадило  б  менi  пiсля  вiнця  
Любить  його,  як  мужа,  і  шанувати,  як  отця?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287561
дата надходження 21.10.2011
дата закладки 03.03.2017


Валя Савелюк

КОЧУБЕЇВНА (ява друга) ХРЕСТИНИ

ява  друга

ХРЕСТИНИ

(Хмара-ви́диво  стрімко  наближається,  сповиває  берег  і  він  зникає.  Натомість  –  яскравий  сонячний  ранок.  Квітує  бузок.  Радісно  переливаються  церковні  дзвони.  Батурин.  Садиба  Кочубеїв).

Кочубеїха
(заклопотано)

Хоч  би  ж  нічого  не  забути...
(до  дівки)
А  бричку  килимом  встелила?

Дівка

Встелила,  пані,  
Все  зробила...

Кочубеїха

А  подушками  намостила
Під  боки  ку́мам?..

Дівка

Поки  ні...

Кочубеїха

Чому?!

Дівка

Бо  Гетьман  на  коні
Поїде  в  церкву.
Каже,  бричка  –
То  не  для  нього.  
А  кумі...

Кочубеїха

Помилуй,  Боже!  От  привичка...
(проворно  підбігає  до  Гетьмана)

Їй-бо,  ви,  куме,  як  малі  –
Могли,  то  й  спали  б  у  сідлі...

(до  них  підходить  молодиця  з  немовлям  на  руках  –  то  кума.  До  обох:)

Кума

…А  ось  і  наше  янголя́  –
Прокинулось  і  вже  сміється.
Кумо,  воно,  мені  здається,
На  вас  похоже...
(заглядає  у  густі  шлярки  до  немовляти,  воно,  либонь,  пручається)

...ох  ти  ж,  киця…
На  світ  кортить  уже  дивиться?..  
Це  я  –  твоя  хрещена  мати,
(грайливо  подивляючись  на  Гетьмана)

А  он-де,  бач?  –  хрещений  тато...

(підходить  Кочубей)

Кочубей

Кумо,  прошу́    в  ридван  сідати  –
Пора  до  церкви  вирушати.
То  про́шу.  Хай  благословля
Бог  -  вас,  дорогу  й  немовля...

(у  цю  мить  невідь  звідки  виникає  стара  черниця.  Вона  ловить  Кочубеїху  за  рукав  і  сердито  напу́чує:)

Черниця

Оддайте  кумові  дитя!..
(нічо  не  знають  до  пуття...)
Хай  кум  хрещеницю  везе...

Кочубеїха
(вбік)

Та  що  вона  таке  верзе?
(до  черниці)
Та  ж  кум  поїде  на  коні!

Черниця

Ти,  Любко,  дуже  вперта  жінка...

Мазепа

Давайте  дівчинку  мені.
(черния  забирає  у  куми  немовля  і  подає  його  Гетьманові.  Мазепа  бере  дитину)
 
Оце-де  -  справжня  українка!

Кочубеїха

Та  не  схибніть  мені  дитини!
До  церкви  –  ве́рхи:  
Сивий  жах!

Мазепа

Кумо,  це  ж  будущність  Вкраїни
Тримає  Гетьман  на  руках!
Вже  ж  не  схибнуть,  дасть  Бог,  зуміє  -
(і  до  своєї  дорогої  но́ші)

То  що?  -  поїхали,  Маріє?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287352
дата надходження 20.10.2011
дата закладки 03.03.2017


Валя Савелюк

КОЧУБЕЇВНА (ява перша) ЗУСТРІЧ

ява  перша

ЗУСТРІЧ

(За  шість  миль  од  Бендер.  У  безодні  темно-синього  неба  –  жовтий  місяць  уповні.  По́вівом  доносить  ледь  відчутний  аромат  бузку  –  то  з  далекої  України.
Високий  скелястий  мертвий  берег.  Розкрита  могила.  На  чорному  камені  сидить  Гетьман  Мазепа.  Він  у  походному  вбранні,  при  боці  має  шаблю.  Простоволосий.  Гетьман  у  глибокій  зажурі.
Наразі  місяць  вибухає  яскравим  світлом.  Довгий  срібний  промінь  відділяється  і  лине  через  густо-синій  нічний  простір,  врешті  сягає  берега.  Перед  Гетьманом  сяє  па́смо  туману́.  Потривожений  вітром,  туман  починає  гойдатися,  переливатися  барвами,  кипіти.  За  якусь  мить  із  туману  проступає  прозорий  силует.  Промінь  поволі  гасне,  силует  набуває  реальних  обрисів  -  це  Марія.  І  вже  видно,  що  це  молода  тендітна  дівчина,  довгі  русяві  коси  розпущені.  У  правиці  у  неї  –  квітка    білої  лілеї).

 Марія

...Дума  пекуча,  як  рана.  
Голову  сиву  схилив.
Гетьмане!  Любче!  Іване!
В  чім?  Перед  ким  завинив?

Лицар  зрадливої  мрії,
Бранцем  діставсь  чужині.
Гетьмане!  серце  Марії
Не  піддається  брехні.

І  проклинають  руїни
Того,  на  міднім  коні,--
Гетьмане!  серце  Вкраїни
Не  піддається  брехні.

Виссали  кров  суховії,
Славу  свою  пережив,  -
Крім  України  й  Марії,
Ким  ти  іще  дорожив?

Гетьмане,  любче,  Іване,
Чуєш  Марію  свою?
Зці́лю  неви́гойні  рани
Травами  в  райськім  гаю.

Линьмо!  Забудь  ці  обмани.
Все  там  проститься  тобі.  
Бачиш  –  цілують  кайдани
Ниці  нащадки  рабів.

Знову  забули  про  Бога  –
Ідолам  точать  хвалу.
Воля  нікчемна  й  убога
За́вжди  веде  в  кабалу.

Слава?  Яка  вже  там  слава?!
Славлять  кайдани  і  пута!
Рабство  в  серцях,  як  отрута...
Йване,  завіщо  спокута?

Гнути,  як  наймичка,  спину
Звикла  твоя  Україна.

Мазепа

Маріє!  
Серденько,  зигзи́це...
Маріє,  ластівко  моя...
Моя  голубко,  лебеди́це,  --
То  ти?..  

Маріє,  літ  без  ліку
Опла́кую  твої  сліди.  –
Я  втратив  все.  За  раз.  Навіки.
Старого  Гетьмана  суди...

Марія

Іване,  суд  –  то  гріх  од  Бога,
Бо  Він  Єдиний  -  Судія.
Тобі  ж  перед  лицем  Святого
Заступницею  буду  я.

Нехай  осудить,  хто  не  знає,
Як  ти  душею  вболівав
За  волю  й  честь  свойого  краю,
Що  Отчино́ю  називав.

...Якби-то  всі  твої  брати
Про́тив  Москви,  тоді  як  ти,
Відважились  були  піти  –
Цвіла  б  як  рай!  а  так  он  гине
Убога  наша  Україна.

Петрова  бранка  блідолиця  –
Небога,  б`ється,  наче  птиця,  
Що  мусить  на  всі  боки  світу,
Здійнявшись,  зопалу  летіти.

Ти  й  сам,  Іване,  як  та  птиця...
Царю  Петрові  для  годиться,
Для  виду  вірно  слугував:
Тебе  народ  тихенько  кляв,
Бо  пі́дданство,  обра́зи  й  болі
Твоїй  приписувались  волі.

В  усім  народ  тебе  винив:
Вважав,  що  то  з  твоєї  згоди
Петро  вкраїнців  заярмив  –
Священні  потоптав  свободи.
…Що  землі  забирав  під  замки,
Бо  ти  тримавсь  московськой  клямки.  

А  ти  –  я  знала  ще  дитям  –
Носив  у  серці  таємницю:
Звільнить  з  московської  темниці
Свою  Украйну...

Мазепа

Маріє,  
облишмо,  серце...  
Те  життя
Минулося  без  вороття...

Єдине  лиш  –  твої  краси́,
Як  істина  на  всі  часи.

Це  те,  що  вічне,
Це  од  Бога...

Марія

Не  мав  ти,  Йване,  допомоги  –
Твої  старшини,  наче  пси,
До  дармівщини  вельми  ласі:
Яка  там  воля!  –  лиш  ковба́си
Їм  снилися...  без  всяких  прав
Їх  цар  за  їхнє  ж  купував.

Мазепа
(вказує  кудись  у  простір  неба  і  сам  вельми  подивований)

Маріє,  
Ти  мені  прости...
Неоддалік  зібрались  хмари  
І  на́віч  почали  рости...

Дивись-но,  що  то  за  хрести?..
Будівлі...  шлях...  ріка...  сади...
Це  місто!  леле,  як  з  води!..

Ти  чуєш  –  біля  церкви  дзвін
тремтить  –  
Тобі  цей  дзвін  знайомий?!.
Пропав...  чи  видалось  мені?..
Та  ні!  Ти  чуєш  –  знову!  знову!
Маріє,  -  то…  в  БатуринІ!

(…з  яких  глибин  цей  спо́мин  лине...)
Батурин...  без  цвіте...  хрестини...

У  небі,  глянь,  як  у  воді,
Двір  генерального  судді...

А  ондечки  ж  і  ваша  хата...
Василь...  Маріє,  бачиш  тата?..
Сусіди,  родичі,  двірня́  –
Немов  квасолі  у  горня,  
Людей  набилось  в  двір  багато...
Іще  б,  у  Кочубеїв  –  свято:  
На  схилі  спільного  життя
Послала  доля  їм  дитя.

Щоправда,  сподівались  сина.
Та  слава  Богу  й  за  дочку.
Щоб  мала  щастя  на  віку,
Звістує  дзвін  її  хрестини...

 Марія
(заворожено  дивиться  туди  ж)

А  той  –  при  шаблі,  на  коні?..
Здається  рідним  він  мені!..  -
В  одежі,  золотом  розши́тій,
В  окрайці  синій  з  оксамиту,
Статечний  –  хто  це?  не  впізна́ю...

Мазепа

Маріє,  горлице  моя!..
Їй-Богу,  то,  здається,  я...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287351
дата надходження 20.10.2011
дата закладки 03.03.2017


Валя Савелюк

КОЧУБЕЇВНА (ЗАСПІВ)

КОЧУБЕЇВНА

Драматична  поема  
(майже  роман  у  ві́ршах)))


ДІЙОВІ  ОСОБИ

Кобзар  
Мазепа  (Іван  Степанович  )–  Гетьман  України
Марія  –  донька  Кочубея,  похресниця  Гетьмана  Мазепи  (історично  її  звали  Мотроною)
Кочубей  (Василь  Леонтійович)  –  генеральний  суддя  при  Гетьманові  Мазепі
Кочубеїха  (Любов  Федорівна)  –дружина  генерального  судді
Черниця
Дем`ян  –  довірений  слуга  Гетьмана  Мазепи
Мелашка  -  дівчина-служниця  Гетьмана
Кума  –  молодиця  
Дівка  –  служниця  в  господі  Кочубеїв
Осінній  Сум  –  дівчинка  років  6-ти
Орлик  (Пилип)  –  генеральний  писар  Гетьмана  Мазепи
Козацькі  старшини,  їхні  дружини,  доньки  і  сини
Свати́



ЗАСПІВ

Кобзар

Так  ні́мо  й  одзвучиш,  моя  Маріє,  
І  пропаде́ш  безслідно,  як  роса?
По  Україні  жито  полові́є,  
Немов  твоя  розплетена  коса.

В  печалі,  в  горі  –  чиста,  як  Мадонна!
Промов,  пролийся  словом  і  сльозою!
По  всіх  церква́х  весільні  вдарять  дзвони
І  обвінчають  Мудрість  із  Красою.

Заплач,  Маріє.  Не  мовчи,  як  бранка.
За  триста  літ  –  доволі  німоти́ни!
Немов  твоя  діво́цька  вишиванка,
Хрестами  вишита  недоля  України.

Хрести  й  хрести.  Неволя  і  наруга.
Осклизлі  душі,  мов  каміння  в  склепі.
Тре  по  кістках  затягнута  попруга,
Що  надто  тісною  здалась  була  Мазепі.

Понад  Бенде́рами  –  туди  й  відтіль  лелеки.
І  мов  хоругви!  їх  тріпочуть  крила,  
Лиш  межи  скель  замріє  іздалека
Знеславлена  Мазепина  могила.

Забута.  Наче  віспою,  вітрами
Довкруж  подзьобані  камінні  валуни  –
Останньої  Іванової  драми  
Безмовні  свідки  і  спові́дники  вони.  


...Тут  прах  Мазепи,  як  у  кам`яниці,  
Довічний  скит  неви́гойного  болю.
Хоч  укрунув  Петрової  в`язниці,  
Та  не  минув  скорботну  чашу  Долі.

Зотлілий  прах  останньої  надії.  
Об  скелі  розбиваються  роки.  
А  по  Вкраїні  –  жито  половіє!
Цвітуть  волошки,  наче  кісники́  !

А  вітер  плаче,  мовби  хліба  просить,
В  Дунай  з  могили  спокій  виміта.
...І    кучерявить  жито,  наче  коси,
Коли  Марія  косу  розпліта...


Встає  Мазепа  й  дивиться  додому  –
Та  нездоланне  море  забуття!
Із  України  Гетьману  старому
Ганьбу  приносять  хвилі,  як  сміття.

Мазепа

А  по  Вкраїні  жито  половіє...
Невідсподі́ваний,  невіднайде́нний  раю!
Моя  Вкраїно!  О,  моя  Маріє!  
мріє...
Вже  триста  літ  тут  стра́дницьки  вмираю.

Вже  триста  літ  не  знаю  супокою,  
Немов  колодник,  відбувати  мушу,
Доки  імперія  кривавою  рукою
Вичавлює  з  Праматери́зни  душу…

Кобзар

Біда  Вкраїни  серце  Йвану  крає.
Неви́плачені  гетьманські  борги
Небіжку-душу  в  рай  не  одпускають.
Сміються  осоружні  вороги
Над  переможеним  і  зганьбленим  Гетьма́ном.
І  після  смерті  йому  спокою  нема  –
Бо  лиш  як  вивільнить  Вкраїну  із  ярма,
То  до  Коша  небесного  пристане.

А  Йван  хотів  би  вже  хутчій  до  раю,
бо  там  його  Марія  виглядає...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287157
дата надходження 19.10.2011
дата закладки 03.03.2017


Батьківна

Головне.

Без  претензій,  докорів,  образ
І  ридань  за  грішми  та  гламуром...
Не  біда,  що  дощ  паде  крізь  дах  -
Головне  між  душ  немає  мурів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704639
дата надходження 04.12.2016
дата закладки 02.03.2017


Валя Савелюк

БУКВАР

ма-ма…
ки-ця…  ї-жачок,
вужик-барабан-грибочок,
яблуч-ко…
бабця  –  вовняний  клубочок,  
кізка-кашка-молочко…
вишенька  і  слива

«…у  початку  було  Слово…»
лагідно-пестливе

дар-Кобзар,
Пра́ва*-трава…

…десь  
на  горищі  
подертий  Буквар
ще  пам`ятає  добрі  слова

27.02.2017

Ява,  Нава,  Права  (Яв,  Нав,Прав)    -  поняття  з  «Велесової  книги»,  їх  єдність  символізує  Тризуб.  [b]Права[/b]  -  це  істина,  справедливі  закони,  які  правлять  світом,  у  першу  чергу  Явою.  Ява  -  це  видимий,  матеріальний,  реальний  світ.  Нава  -  це  світ  нематеріальний,  потойбічний,  світ  мерців.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720601
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 27.02.2017


Денисова Елена

Звуки музики

Блукала  я  містом,  думками  заглибившись  в  себе,
Шукаючи  спокій  в  душі  в  цьому  часі  буденнім,
Та,    раптом,  з  чийогось  вікна  —  наче  янголи  з  неба  —
Сузір'я  мелодій  чарівних  злетіли  до  мене.

Завмерши  зненацька  від  схлипувань  віолончелі,
Вбирала  у  себе  глибини  космічної  туги...
Ці  ноти  чарівні  прозорістю  фарб  акварелі
Мене  огортали  як  ніжна  і  тепла  недуга.

Крізь  всі  перепони  суєт  аж  до  самого  серця
Цей  щем  неземний  увірвався  нестримним  потоком.
І  світ  навкруги  цими  звуками  чистими  "стерся".
Неначе  безсмертя  торкнулось  душі  ненароком...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720595
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 27.02.2017


Res

Мой день (каллиграмма - Krajzer)

Прохладный  город  пуст  и  свеж  -
                                       ещё  предутренняя  дымка
                                       лежит  как  губка  на  ладони  меж
                                                 кирпичных  стен,  
                                       затягивая  брешь
                                                     от  сна  до  яви.  

Невидимкой
я  выхожу  на  улицу  -  
                                     асфальт
                                     вздыхает  гулко  под  ногами,
и,  словно  серебристая  кефаль,
                                 идут  на  нерест  облака,  
                                 и  даль
                                     дрожит,  
как  рябь  на  амальгаме.  

И  холод  отступает  в  темноту,
                         куда-то  в  космос,  
                         словно  это
не  я  один  по  городу  бреду,
а  ночь  уходит  от  меня  
                                       на  ту,
                                       неосвещённую  
   часть  света.

Так  просто  и  легко,  
                                   что  жизнь  сама,
как  будто  в  утреннем  тумане,
                                 является,  
                               чтобы  облечь  в  слова
                                                           желанное,  
                             и  не  сойти  с  ума
от  исполнения  желаний.

И,  словно  воздух  комкая  рукой,
                           в  уме  натягиваю  струны  
                                           провисших  проводов,  
и  весь  покой
                           нарушен  только  музыкой  
                                                     такой
                                         длинноты,  
что  и  крыш  буруны
                                   вздымаются  и  
                     нехотя  шумят,
встречая  эхом  лязг  трамвая.

И  вот  уж  светом  с  головы  до  пят
залит  весь  город;  
                             он,  слегка  помят
                                   встаёт  и  крестится,  
                                   зевая.

Ну,  здравствуй,  день  любви  очередной,
день  города,  страны,  планеты,
                                   день  дня,  
                                   день  света,  
                                   просто  –  мой,
и  пусть  опять  накатывает  зной
я  улыбаюсь:  
«Здравствуй,  лето!»

А  время  –  то  горит,  а  то  течёт,
                                                             как  воск,  –  
                                   уж  лета  середина,
и  кажется,  что  воздух  -  чистый  мёд,
и  Солнце  вот-вот  в  руки  упадёт
волшебной  лампой  Аладдина.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593200
дата надходження 12.07.2015
дата закладки 26.02.2017


Res

Яблочный Спас

Есть  несколько  начал,  вот  первое  –  ты  спишь,
а  я  сижу  за  компом,  август,  полночь,  лишь
гудит  о  чём-то  трансформаторная  будка,
и  близко  так  до  помешательства  рассудка,
что  кажется  ещё  чуть-чуть  и  полуночница
луна,  когда  вдоль  всей  спины  запозвоночится
и  в  уши  страх  забарабанит,  словно  лопастями
врезающийся  в  воду  винт,  как  между  пропастями
зависнет  над.

Второе  –  это  мёд,  начало  всех  начал,
и  сколько  б  пасечник  его  не  накачал,
всё  будет  мало,  потому  его  текучесть
янтарной  лентой  так  напоминает  участь
стиха,  чьи  строки  пробежав  глазами,  главного
не  смог  поймать,  но,  перечитывая  наново,
смакуешь  каждую  строку.  Так,  перелистывая
прошедший  день,  накатит  вдруг  тоска  неистовая
настолько,  что…

Начало  третье,  всем  известное  –  постель.
С  неё  встаём,  в  неё  ложимся  мы,  отсель
приходим  в  мир  и  часто  в  ней  же  покидаем,
но  суть  постели  -  остров,  что  необитаем,
и  сам  ты  хуже  Робинзона,  так  как  пятница
тебе  не  друг,  а  враг.  И  каждый  вечер  пятится
от  зеркала  к  постели  тот,  кто  за  день  милостыни
не  подал  и  не  заслужил,  руками  жилистыми
закрыв  лицо.

Четвёртое  начало  –  хлеб,  обычный  хлеб,
и  кто  не  понимает  этого,  тот  слеп,
и  глух,  и  глуп!  Поедем  за  город,  и  в  поле
мы  поплывём  по  ниве  в  тишине  доколе
не  вспомним,  ощутив  тепло  и  нежность  колоса,
как  будто  кто-то  рядом  напоёт  вполголоса
мелодию  из  сна  забытого  младенческого,
что  всё,  что  есть  в  природе  истинно  отеческого  -  
родная  речь.

Ещё  есть  пятое  начало  –  это  дождь,
Венеция,  туман  средневековый,  дож
на  гондоле  воображенья,  близость  Рима…
Чем  легче  на  душе,  тем  легче  воспарима    
она  и  легче  воскрешима,  но  в  Италии,
когда  всё  тонет  в  зелени  и  щебетании,
и  море  на  столе,  в  стакане  солнце  ласковое,  
то  кажется,  прости  сравнение  затасканное,
что  смерти  нет.

Шестое  из  начал  –  аэропорт,  вокзал  -
речной,  морской,  небесный  -  всё,  что  написал,
останется,  а  я,  когда  опять  уеду,
то  буду  через  стих  с  тобой  вести  беседу,  
и  ты,  закрыв  глаза,  откусишь  с  хрустом  яблоко,
и  вздрогнешь  от  кислинки,  словно  ветра  зяблого
вдохнёшь,  и  грусть-тоска  слетит  как  утром  с  клеверного
ковра  слетает  дымка,  и  со  склона  северного
сойдёт  сентябрь.

Последнее  начало  –  пустота,  ничто.
И  здесь  так  много  можно  говорить  про  то,
что  жизнь  пуста,  ничтожна,  заполнять  пустоты
страниц  угрюмой  чернотою  слов,  но  что-то
меня  от  этого  хранит,  и  пуще  пущего
хочу  за  всё  благодарить  я  Всемогущего:
за  мёд,  хлеб,  яблоки  и  землю,  что  их  вырастила,
за  слово,  за  тебя,  и  за  любовь,  что  милостива,
за  то,  что  спас.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685265
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 25.02.2017


Відочка Вансель

Коли всі зірки стануть на одну доріжку

Для  Всесвіту  головне  наші  думки,  мрії  і  шлях.  І  тоді  віра  приведе  нас  до  шляху,  який  ми  обираємо  собі.  

Шлях-це  життя  з  поверненням  назад  і  знову  вперед.  Головне  -  це  йти.  Розмір  кроку  не  має  значення.  Головне  -  це  рухатися.  

Колись  всі  зірки  стануть  на  одну  доріжку.  І  тоді  все  вирішиться  так,  як  має  вирішитись.  

Ніч  прийде.  День  прийде.  Вечір  прийде.  Всьому  свій  час  і  своє  місце.  

Сни  приходять  нізвідки  і  залишають  післясмак  надовго.  

Кохання  приходить  завжди.  Воно  інколи  запізнюється  на  літак  і  приходить  пішки.  Головне,  щоб  в  душі  були  відчинені  для  нього  двері.  

Вірити  треба  завжди.  Вірити  Всесвіту,  вітру,  людям  і  Янголам.  Вірити  собі.  Вірити  в  себе.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720148
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 25.02.2017


Іванюк Ірина

Він зрадив тричі…

Він  зрадив  тричі...  Тричі  боягуз.
Та  хто  в  житті  ніколи  не  боявся?
Едем  із  боєм  завжди  діставався...
Упав  -  вставай!  Звільняй  шлях  від  спокус.

Ох,  Петре,  Петре...  Ноша  нелегка!
Тебе  судили  і  судити  будуть.
Чи  дума  хто,  що  і  його  розбудять...
ті  треті  півні?...  Рай  як  був  -  нема!

Він  тричі  падав,  тричі  помирав,-
щоб  більше  Симон  в  ньому  не  озвався...
Відтоді  -  Скеля,-  й  так  повік  зостався,
пізнавши  біль  розп"ятого  Христа!

23.02.2017р.

Апостол  Петро,  з  дитинства  і  до  зрілих  літ,  носив  ім"я  -  Симон.  Був  покликаний  Христом,  разом  з  іншими  одиннадцятьма  апостолами,  нести  у  світ  Слово  Боже...  Від  тоді  був  названий  самим    Спасителем  -  Петром,  що  означає  "скеля".  Христос  передбачив    Петрову  зраду...  "Доки  півень  проспіває,  ти  тричі  зречешся  мене..."
Так    сталось.  Та  пізніше,  апостол  усім  своїм    життям,  довів  вірність  Христовій  науці,-  переслідуваний  за  Боже  Слово,  був  розіп"ятий  на  хресті  (головою  вниз).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719830
дата надходження 23.02.2017
дата закладки 23.02.2017


majra

Всі ЗА і ПРОТИ

Всі  ЗА  і  ПРОТИ  зважує  життя...
І  нам  з  тобою  нічого  ділити...
Минає  час,  пригасли  почуття,
Вогонь  в  душі  так  важко  воскресити.

Але  ж  маленька  іскорка  -  горить,
Під  попелом  розчарування  -  тліє!
Все  може  бути...  і  в  прекрасну  мить
На  горизонті  небо  посвітліє.

І  гляне  сонце  у  моє  вікно,
І  я  зрадію  теплому  привіту!
З  тобою  ми  поєднані  давно,
Мабуть,  таки  -  від  сотворіння  світу!

Всі  ЗА  і  ПРОТИ...  спалені  мости...
Чи  варто  нам  над  прірвою  стояти?
...Та  вірю  я,  і  добре  знаєш  ти,
Що  можна  знову  їх  побудувати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719750
дата надходження 22.02.2017
дата закладки 22.02.2017


Олена Вишневська

Я не зумію втримати слова

[i][b]"Я  усміхнусь  тобі  крізь  сльози:  їдь!
Бо  профіль  вітру  вранішнього  строгий.
Твій  корабель  у  гавані  стоїть,
готовий  до  дороги."[/b][/i]
                 [i]Оксана  Пахльовська  [/i]



Я  не  зумію  втримати  слова.
Усі  втечуть  і  нІчого  сказати…
Вокзальним  шумом  тиша  вікова
Відкриє  нам  гіркий  рахунок  втрати…
 
Я  посміхнусь  крізь  сльози.  Пригорни…
Пробий  мене  очей  своїх  стрілою!
Та  в  кожного  давно  свої  човни,
І  ми  у  них  пливемо  за  водою…

А  профіль  вітру  гордий,  як  завжди,
Кепкує  -  знов  жене  тебе  в  дорогу.
І  що  йому  до  того,  що  сюди
Привело  нас  кохання  босоноге?

І  що  йому,  як  ближчого  нема
За  тебе?  /Далі  бавиться  в  Іуду…/
Він  холодом  за  душу  обійма
І  сковує  –    життя  завмерло  в  грудях…

А  ти  руки  торкнешся  мимохідь,
Немов  боїшся,  крикнуть  люди  :  «Злодій!».
Скажу  я  крізь  вуаль  печалі:  «Їдь…»
Здається,  зупинився  час  відтоді…

Мій  берег,  як  і  я,  тепер  пустий.
І  буря  вириває  з  серця    крила.
Але  щоб  повертався  знову  ти,
Зійду  зорею  на  твоїх  вітрилах.  


[i]якось[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719695
дата надходження 22.02.2017
дата закладки 22.02.2017


Salvador

Не хились, калино, над водою

                                                                                         Бійцю  АТО  Столярову  Андрію

Ой,  калино,  калино,  не  хились  над  водою,
Не  губи  свого  цвіту:  попливе,  та  й  –  нема.
Моя  люба  дівчино,  розстаємось  з  тобою…
Ти  не  рви  мого  серця,  бо  ридати  –  дарма.


В  степ  широкий  піду  я,  поміж  гір-териконів,
Де  злетілися  круки,  де  кричить  вороння  –
Хай  візьмуть  побратими  до  геройських  загонів,
Що  наш  край  захищають  і  щоночі,  й  щодня.


Я  тебе  не  лишаю  –  ти  у  серці  моєму,
Ти  у  думах,  мій  Ангел,  не  сумуй  –  усміхнись.
Вражу  силу  здолаєм  і  додому  прийдемо:
Вір,  кохана,  у  краще  і  за  мене  молись.


А  коли  й  доведеться  Богу  душу  віддати,
Ти  пробач  мене,  мила,  цей  останній  мій  гріх.
Станем  ми  на  сторожі,  світла  й  правди  солдати,
Оберегом  для  краю  і  для  рідних  своїх.


Я  не  можу  інакше.  Хто  ж  заступить  собою
І  тебе,  й  Україну,  поки  скресне  пітьма?
Ой,  калино,  калино,  не  хились  над  водою,
Не  губи  свого  цвіту:  попливе,  та  й  –  нема…


18.09.15

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608036
дата надходження 20.09.2015
дата закладки 21.02.2017


Nino27

* * *

[b][i][color="#2600ff"]Неначе    віртуоз,
               на    скрипці    самоти
Сумну    мелодію
               грає    осінній    вечір.
Босоніж  ,вся    в    сльозах,
               у    ті    світи    де  ти
Розгублена    душа
               планує    нишком    втечу.
Їй    загорнутись    би
               в    долонь    твоїх    тепло,
Тоді    і    не    страшні
               ні    холод,  ні    морози...
Злетів    останній    лист,
               неначе    й    не    було...
І    грає    віртуоз...,
               душа    втирає    сльози.[/color][/i][/b]
               
               



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699808
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 21.02.2017


Ганна Верес

Згорали-падали зірки

Згорали-падали    зірки
В    ніч    листопадову
І    понад    стрічкою    ріки,
Й    понад    левадами…
Там    полином    зросла    печаль
У    серці    матері:
Сини    йдуть    землю    захищать    –
Їх    в    неї…    п’ятеро…

Боровся    перший    до    кінця    –
Загинув,    стоячи,
А    готувався    ж      до    вінця    –
Як    серцю    боляче!..
А    другий    втрапив    у    полон,
Упав,    не    зламаний…
Чому    життя    так    повело?..
Ще    троє…    з    мамою…

Кигиче    чайкою    вона
Між    них…      Старається…
Спокою    не    дає    війна…
У    сні    здригається…
І    коли    бачить    зорепад
У    небі    зорянім,
У    серці    –    лютий    снігопад,
Тугою    зоранім.
6.05.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719284
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 20.02.2017


Відочка Вансель

Arvikolini

О,  як  велись  Ви  гідно!  Як  сам  щур.  
Та  Ви  як  справжній  той  Arvikolini!  
І  для  душі  намисто  із  тортур  
На  ноти  нанизали!Паганіні?!  

Ще  й  приміряли.  Їй,  чи  підійде?  
Була  вона  залюблена.  Й  осліпла.  
В  намисто  віру  ще  вона  впряде,  
Бо  в  темряві  завжди  шукала  світла.  

Ви  гідно  повелися.Йдіть.  Ідіть.    
У  морі  стільки  простору  і  волі!
Назад  своє  намисто  заберіть.  
Не  личить  ні  душі,  ні  моїй  долі.  



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719314
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 20.02.2017


Михайло Плосковітов

Маки…

Елегія  останніх  днів  тепла
в  дрижанні  мрій,  між  запитальних  знаків.
Втрачаю  силу  –  ти  ж  по  стежці  йшла,
у  розпалі  цвітінь  червоних  маків.

Не  вистачило  Вічності  хвилин
тебе  переконати,  (що  вже  Долю…),
ще  б  вуст  твоїх  торкнутись  –  двох  жарин  -
та  загубилось  серце  серед  поля.

Тобі…кому  ж  я  знову  присягну?
В  полин  гіркий  без  гордощів  заплакав
Чомусь  печаль.  Чию  шукать  вину
у  розпалі  цвітінь  гарячих  маків.


PS…квітують  маки.  Я  між  них  впаду.
краї  пелюсток  згадкою  червоні,
ледь  чутні  дзвони  вкрали  молоду.
ШкодА,  не  вгамували    маки  дзвонів…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266115
дата надходження 20.06.2011
дата закладки 20.02.2017


Vladuslava

----

Листок  розлуки  сумний  і  жовтий  -  

в  серце  до  мене...

Знов  осінь  пише  в  скрижалях  парків

свої  катрени.

Бездомний  вечір,  думки  про  тебе  -  

любов  колише.

В  душі  самотній  щирий  молебень,

щоб  в  тебе  вийшло  -

здійснити  плани  і  повернутись

скоріш  до  мене,

щоб  сьоме  небо  в  смарагдах  ночі

стало  зеленим...

щоб  вкотре  щастя  світилось  сонцем

з-за  небокраю...

Все  в  тебе  вдасться.  Ти  будеш  поруч.

Люблю.  Чекаю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378283
дата надходження 16.11.2012
дата закладки 20.02.2017


Vladuslava

Коли кохаєш…

Думки  про  тебе  лоскоче  листя
                                             
                                                   в  садах  голодних

вітрів,  що  вкрали  із  серця  спокій,
                                             
                                                   на  мить,  сьогодні.

Осіннім  небом,  строкатим  смутком  -
                                               
                                                   жива  хустина,

Проймає  душу  прощальна  пісня  -  
                                               
                                                 біль  журавлина.

Така  вразлива  самотність  вранці
                                             
                                                 на  дивні  сльози,

Там,  де  натхнення  межа  прозора  -  
                                               
                                                 від  щастя  в  прозу.

Маленьке  диво  щодня  приходить
                                             
                                                   на  чашку  чаю,

Коли  цілуєш...  чекаєш,  віриш,
                                               
                                                   коли  кохаєш!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369432
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 20.02.2017


Михайло Плосковітов

Різдвяні котики

У  цій  порі  ялинкових  весіль
пустує  сніг  .  Ген    набешкетив  скільки  !
А  ти  ідеш  з  роботи,  в    заметіль,
стискаючи  в  руках  вербову  гілку.

Заплутується  в  коси  теплий  сніг,
знімає  з  вій  таку  помітну  втому.
Сусід  чимдуж  з  торбинами  пробіг,
а  ти  в  руках  несеш  весну  додому.

От  бач!  Зима  ж  –  неначе  й  не  зима
й  тебе  вербова  гілочка  зігріє,
і  хоч  у  ніч  Різдвяну,  ти  –  сама,
проте…проте    ж  лишається  надія.

Скрипить  дорога  пізніми  саньми,
вітри  гасають  на  обмерзлих  мітлах,
а  в  тебе  диво:  посерЕд  зими
за  ніч,  вербові  котики  розквітли.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304648
дата надходження 06.01.2012
дата закладки 19.02.2017


Віталій Назарук

ЗГАДУЄ МАЙДАН

Годинник  нам  відмірює  роки,
Цукриться    мед    в  посудині    із  часом.
Воду  зібрав  із  кров’ю  до  ріки,
Старий  Дніпро  оспіваний  Тарасом.

Мовчить  майдан.  Горять  кругом  свічки.
Молитви  чути,  що  летять    високо.
І  чорні  понад  прапором  стрічки,
Сльозу  пускають    материнським  оком.

Живі  приходять  і  мовчать  –  печаль…
У  голові,  немов  травневі  бджоли.
Майдан  героям  –  це    життя  причал,
 Його  не  забуватимуть  ніколи.

Ось  на  колінах  хлопці  молоді,
З  Сергієм  Нігояном  розмовляють.
Вони  братами  звалися  тоді,
Його  слова  й  сьогодні  повторяють…

Мовчить  майдан.  Горять  кругом  свічки.
Молитви  чути,  що  летять    високо.
І  чорні  понад  прапором  стрічки,
Сльозу  пускають    материнським  оком.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719060
дата надходження 19.02.2017
дата закладки 19.02.2017


Радченко

Як і завжди, пишаємось Вітчизною

Чому  я  іноді  пишу  вірші    російською?
Тому,  що  росіянином  мій  батько  був.
І  в  нашій  хаті  мови,  мамина  з  батькІвською,
Злились  в  одну,  й  ніхто  своєї  не  забув.

Вплітались  мови  квітами  в  вінок  із  суржика:
Підлогу  полом  називали,  стелю  —    потолком.
Вже  й  батько  говорив:  "  Нап'юсь  води  із  кухлика",
Й  любив  куліш  і  український  борщ  із  часником.

Книжки  читали,  Гончара  і  Достоєвського,
Співали  про  "Рушник"  і  "Широка  страна  моя".
Бували  на  Хрещатику  й  проспекті  Нєвського,
Тому  й  пишу  вірші  свої  я  мовами  двома.

Не  знали,  що  російська  стане  зарубіжною
І  росіяни  з  "градами"  прийдуть  колись  в  Донбас.
А  ми,  як  і  завжди,  пишаємось  Вітчизною,
Бо  Україна  —  рідна  матінка  для  нас.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719011
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 19.02.2017


Мазур Наталя

Здобудем волю

Вже  скільки  ґуль  набили  на  чолі,
Та  кожен  раз  все  чухаєм  чуприну,
Бо  ставши  знову  на  старі  граблі,
Однаково  вишукуєм  причину
У  комусь  іншому.
І  знову  шахраїв
Саджаємо  на  трон,  а  не  за  ґрати.
Колосів  ліпимо  до  стертих  мозолів,
Кумирів  та  вождів  ідем  шукати.
А  нам  би  остудитись  на  вітрах,
А  нам  би  роззирнутись  в  круговерті,
У  Бога  розпитати  правди  шлях,
Бо  шлях  той  для  сміливих  і  упертих.
В  країні,  де  витає  волі  птах,
Кумири  і  вожді  втрачають  ролі,
Колоси  розсипаються  у  прах,
І  королів  немає  на  престолі.
Здобудем  волю!  
Твердо  вірю  в  це,
Бо  ми  народ,  ми  нація,  вкраїнці!
Благословенні  будемо  Творцем
І  мудрістю  наповнимось  по  вінця.


14.02.2017  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719000
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 19.02.2017


Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)

Маленький фенікс . Музика –Тетяни Мірошниченко, Слова –Тетяни Прозорової

Кохання,  опалене  війною....пісня  тим,  хто  знайшов,  хто  зберіг  в  цій  війні  своє  кохання..воно  ніби  той  птах  -фенікс,  згораючи,  стаючи  попілом  в  життєвих  переживаннях  ,  знов  і  знову  відроджується,  щоб  чекати  і  чекати  свою  єдину  людину...молитись....допомагати...рятуючи  тим  самим  від  лиха...  Повертайтесь  живими,хлопчики!  вдома  вас  чекають...всім  серцем..
Тому  воно  таке  непереможне,
Кохання,  що  народжене  в  війні!

Маленький  фенікс

Слова  –Тетяни  Прозорової
Музика  –Тетяни  Мірошниченко

1.Коли  здається,  що  душа  згоріла,
І  попелом  посипані  вірші,
Маленький  фенікс  розпрямляє  крила-
Гаряча  пташка  щирої  душі  .  

Пр.
Ні  втоми,  ані  зради  птах  не  знає,
Хоча  летять  в  розлуці  ночі  й  дні.
Він  лиш  чекає,  над  усе  чекає,
Про  порятунок  молить  вдалині!

2.Не  раз  цей  вогник  в  бурі  й  заметілі
До  самого  серденька  зігрівав  ...
Коли  ж  лиха  година  налетіла,
Крилом  тебе  від  кулі  закривав!  

Пр.
Він  оживає  в  подихові  кожнім
В  щасливі  дні  і  дні  наші  сумні,
Тому  воно  таке  непереможне,
Кохання,  що  народжене  в  війні!

3.В  нас  не  було  кортежів  в  диво-квітах,
Серед  війни  знайшлись  ми  навіки  .
Колись  розкажуть  онучатам  діти
Про  наші  Богом  дані  рушники!  

Пр.
Відступить  ворог,стихне  зброя,
З  новим  світанком  зникне  і  пітьма.
Кохання,  що  зросло  на  полі  бою,
Крилом  маленький  фенікс  обійма.

Кохання,  що  зросло  на  полі  бою,
Крилом  надійно  фенікс  обійма.        

Ось  тут  можна  переглянути  відеоверсію  :  https://youtu.be/PYkz0k9dCSs

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680089
дата надходження 25.07.2016
дата закладки 16.02.2017


Рідний

Осінній бузок. (відеоверсія пісні)




[youtube]https://youtu.be/iVJp0I3ZUH0[/youtube]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651066
дата надходження 12.03.2016
дата закладки 16.02.2017


Рідний

*-*-*

Заримовані  роздуми  напередодні  причастя...

До  нас  було  і  буде  після  нас,  -  
Бурчання  грому,  тиша  світанкова,
Солодка  ніжність  на  травинці  слова,
Глибокий  зріз  на  дереві  образ.
Усе  було.  Життя  невтомний  млин
Перемолов,  як  зазвичай  годиться,
Душі  одної  сонячну  пшеницю,
А  іншої  -  кукіль  один.
Усе  що  є  захоплює  вітряк,  -  
І  святість  дум,  і  гіркоту  провини.
Прости  й  спаси  усіх  нас,  Божий  Сину,
Щоб  відродитись  ми  могли  відтак…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682167
дата надходження 06.08.2016
дата закладки 16.02.2017


Рідний

Отче наш

Слова  Надії  Козак
Музика  Володимира  Сірого

[youtube]https://youtu.be/kio-9pffot0[/youtube]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718583
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017


Ліна Ланська

НЕ ГОДИ

Де  ти  крила  свої  залишив?
Вирвав  хто,  чи  віддав  на  поталу?
У  недолі  у  приймах  зухвалу
Ніч  шалену  на  друзки  кришив,  -
Де  ти  крила  свої  залишив?

На  спині  запеклась  у  смолу
Чи  то  кров,  чи  таврована  пам"ять?
Забинтована  в  зношене  рам"я
Чинить  спротив  любові,  не  злу.
Зло  чигає  і  тягне  в  імлу.  

Обіцяє  всевладдя  і  рай...
Тільки  де  ті  едеми,  -  у  пеклі?
Тіло  трусить  і  губи  зашерхлі,
Зупинися!..і  крила  шукай;
Сонце  темний  випалює  край.

Кажеш,  -  пір"ячка  вже  не  знайти...
Зарубцюються  рани  криваві,
У  пекельній  палаючій  лаві.
Згинуть  всі:  і  двоглаві  й  триглаві,
А  залізо  дістануть  з  води,
Загартоване,  -  злу  не  годи.
11.02.17.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718503
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017


Богданочка

НЕ ЛЮБИВ…

В  мить,  коли  ти  так  просто  пішов
У  душі  наче  щось  обірвалось.
Наше  щастя  мені  лиш  ввижалось,  
І  не  стало  нічого,  немов...
Тільки  в  скронях,  як  музика,  -  кров.

Попід  зоряним  небом  -  пітьма,
І  відчинена  брама  тобою.
То  цей  біль  називав  ти  любов'ю?
Ох,  дарма  закохалась,  дарма...
Цього  трунку  напившись  сповна.

І,  упавши  на  землю,  як  сніг,
Порятунку  шукала  у  росах.
Розум  вперто  кричав  мені:  "  досить!  "
Він  того  зрозуміти  не  міг:
Я  не  чула  ні  серця,  ні  ніг...

Лиш  світанок,  як  диво  із  див,
Обійняв  ніжно-ніжно  за  плечі,
Мене  вирвавши  з  лап  порожнечі
"...  Він  даремно  тебе  відпустив.
Ти  любила,  а  він  не  любив.
Ти  любила,  
а  він  
НЕ  ЛЮБИВ."

                                                                                       11.02.17.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717656
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 14.02.2017


anna

Так хочеться лишатися дитиною...

Так  хочеться  лишатися  дитиною...
Наївною?
Нехай.  За  те  –  невинною.
Не  мудрою?
Авжеж.  За  те  ж  –  щасливою!
І  мчать  босоніж  в  літо,
                                               та  під  зливою!..
Під  краплями,  під  краплями,
                                                         збентежено,
збирати  те  найкраще,  
                                     незбережене,
шукать  те  найтепліше,
                                     недоспіване,
                                                                 під  сонячними  зливами  щасливими.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=10437
дата надходження 19.01.2006
дата закладки 13.02.2017


Nino27

… пахне ладаном…

[b][i][color="#8c00ff"]Врочисто    пахне    ладаном    осінній    дим,
Опалим    листом  -  всі    недавні    мрії.
І    вечір  ,  весь    у    спогадах  ,  стає    святим,
І    смуток  ...  знов    сльозинкою    на    вії.
Благословенною    нехай    буде    ця    мить,
Що    в    памяті    навіки    слід    лишає.
Бо    ми    ж    безсилі    час    спинити  ,  хай    біжить...
Усе    іде  ,  але    не    все    минає.
І    ніжно  ,  вимовлене  ,  пошепки    ім"я,
(Нехай    ніхто    не    чує    і    не    бачить)
З    тобою  ,  неподільна  ,  радосте    моя,
Моє    серденько    і    сміється    й    плаче.
Тож    нехай    пахне    ладаном    осінній    дим,
Я    Небесам    подякую    за    все    Святим.[/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698470
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 13.02.2017


Валя Савелюк

АТАКАМА

п’ять  сотень  років  –
ні  краплини  дощу,  ані
навіть  туманів

пісок,  сіль  і  кислотні  потоки  –
ад!
Атакама,  
між  двома  гірськими  хребтами
Анд  –
найсухіша  пустеля,
мертва  віками

без  води…

аж  недавно  
зафіксували  прилади,
що  їх  встановили  люди,
як  у  спраглу  суху  долину
пробралась  дощу  –  єдина-
одна  краплина

проз  товщу  пісків  і  солі
відчула  мертва  долина
любові  цілющий  смак
і  сказала:  це  гарний  знак  
Неба  і  Долі

так,
гарний  Знак

по  якомусь  
незначному  порівняно  часі
у  мертву-суху,  як  на  Марсі,
місцину
завітав,  молодий  і  щасливий,
за  півтисячі  літ  –  перший  
живий  небесний  ливень:
хлинув-ринув  –
і  за  ніч  єдину  
змив  і  напоїв  долину

од  сну  –  віками-віками  –
прокинулась  Атакама:
воскрес-ла…
і  на  ранок
усіма  можливими  барвами-
кольорами
поспіхом  зацвіла  

забуя-ла

ні,  у  безнадії  не  вмерла
і  насіння  квіток-зела  –
життя  і  любові  колишньої  –
у  собі  зберегла…

…колись  же  настане  
той  довгожданий
обітований  День
рине  і  в  нашу  духовну  пустелю
і  поруйновану  рідну  оселю  –
цілющий  ливень  
Божих  благословень:  

поля,  городи  і  квітники  –
зацвітуть  вишневі  садки,
зазеленіють  лужки-бережки  
у  потоптаній  ворогом  стороні  –

жива!  Жива!  

заколосяться  щедрі  Жнива  
у  Богом  обраній  Україні,
 
бо:  надія  без  Віри  –  можлива,  
а  Віра  –    без  Надії  щоб  –  ні…

13.02.2017

на  фото:  так  цвіте  Атакама  -  знімок  з  інтернету

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717979
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017


Денисова Елена

Про сучасну мову

Як  багато  в  нашій  мові
слів  новітніх  —  просто  жах!
Часом  зміст  якогось  слова
з  розумінням  "на  ножах".

Це  якісь  бридкі  чужинці,
ну  навіщо  нам  вони?
Мабуть,  моді  навздогінці
цвірінчим,  як  цвіркуни:

вендінг,  кластер,  бейдж  і  блогер,
гаджет,  слоган,  ще  дрес-код,
креатив,  хедлайнер,  поппер...
Не  втомився  ще  народ?

Ще  ньюсмейкери,  скріншоти,
копіпасти  та  контент...
Як  цю  моду  побороти?
Розтрощили  мозок  вщент!

Ці  чужинські  всі  звороти
Як  в  городі  будяки.
І  не  взмозі  "донкіхоти"
побороти  вітряки.

День  новий  —  і  їх  все  більше,
у  полон  беруть  сильніш.
Їх  у  мові  —  все  рясніше,
і  від  того  —  нам  сумніш.

Дбай  про  мову,  Україно,
не  здавайся  у  полон!
Щоб  не  стала  "солов'їна"
скоро  мовою  ворон!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717757
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 12.02.2017


Надія Позняк

В моїх вагонах оселилася печаль

     ***
В  моїх  вагонах    оселилася  печаль...
Ступає  тихо,  зосереджено  блукає
між  невідомістю  і  між  оцих  “прочан”,
які  у  пошуках  незвіданого  раю

снують  країною,    де  в  кожного  свій    Рим.
Тут  ніч  у  вікнах  —    зашифрований  Малевич...
Тут  сум  —  печаттю  на  обличчях,  поза  тим,
в  моїх  вагонах  засина  любові  велич.

Та  де  ж  той  сон,  адже    колеса  не    мовчать!
Чи  сповідаються,  а  чи    заводять  пісню...
Моя  любове,  і  шпигне    така  печаль,
що  враз  не  вистачить  без  тебе  просто  кисню!

                                                                               листопад  2016-  лютий  2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717818
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 12.02.2017


Ніна Третяк

Будь, що буде

Від’їжджаєш.  Холодний  перон.
Почуття  шаленіють,  як  злива.
Яв  блакитна  чи  райдужний  сон,
Де  була  я  щаслива!

Захлиналася  щастям  п"янким,
Щоб  напитися  зілля  до  скону.
Не  впилася.Розгойдує  дим
Закулісся  перону.

Стигла  осінь  готує  вохру́,
Мідь  і  золото  змішує  в  чані.
Я  без  тебе,  напевно,  помру.
Відгорю  у  стражданні.

Ще  хвилина  якась  -  і  у  путь!
Неможливо  серця  розімкнути…
Ти  благаєш:  не  плач,  не  забудь…
Не  посмію  забути.

Жар  твоїх  невблаганних  долонь…
І  байдуже,  що  думають  люди.
Ще  я  встигну  в  останній  вагон  –  
Ну  а  там  –  будь  що  буде!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717809
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 12.02.2017


Олександр Пахнющий

I - IV. Сретенье

.                        I
Как  долго  и  мучительно  зима
испытывала  мнимое  терпенье
гуляющего,  в  общем,  населенья,
сошедшего  от  праздников  с  ума!

От  зимнего  дождя,  просясь  в  дома,
на  Новый  год  искали  псы  спасенье...
Мороз,  глаза  слезящий,  —  на  Крещенье.
Туман  и  слякоть,  снежные  шторма́,  —

как  тяжела,  порой,  зимы  рука,
скрывающая  небо  в  облака
и  красящая  эти  покрова

молочно-серым.  Солнце  еле-еле
пробилось  после  Масляной  недели  —
на  сороковый  день  от  Рождества.

18  февраля  2010  г.
00:22(Мск)

                         II
На  сороко́вый  день  от  Рождества,
когда  устали  Святки  от  людей,
о  Симеоне  молит  иерей,
мешая  скорбь  и  радости  слова.

И  многие,  —  от  молодых  ногтей
до  тех,  чья  побелела  голова,  —
не  помнят,  что  пророчица-вдова
и  Симеон  из  тысячи  детей,

внесённых  в  Храм  за  многие  года,
в  тот  самый  день  увидели  Христа,
приняв  на  руки  малое  Дитя!

Что  мог  сказать,  прожив  три  сотни  лет,
зря  Божий,  но  в  глазах  теряя  свет,
пророк?  —  «Пора…  Благословляю  Тя!..»

17  февраля  2010  г.
22:47(Мск)

                         III
«Пророк,  пора...».  «Благословляю  Тя!..»  —
и  Анне  в  руки  передал  Ребёнка.
Спасенье  мира  —  Мальчик  на  пелёнках!..
«Держи...  А  я  —  немного  погодя...»

Пророчица,  заботливо  кряхтя,
хвалила  Бога,  радовалась  громко,
и  улыбалось  на  руках  Дитя,
и  старец  тихо  уходил  в  сторонку.

«...А  ныне  —  отпускаешь  Ты  раба,
по  слову  Твоему,  Владыка.  Что  же,
спасение  Твоё  —  в  моих  глазах:

Он  —  слава  Твоего  народа,  Боже,
и  людям  Твоим  —  свет...»  —  и  у  столба
сел  и  затих  с  улыбкой  на  губах.

18  февраля  2010  г.
04:57(Мск)

                         IV
Сел  и  затих  с  улыбкой  на  губах,  —
обещанное  Богом  совершилось...
Какой  уход!  Уже  ль  не  Божья  милость,  —
уйти,  чтоб  не  давили  боль  и  страх?!.

Всех  близких  пережить.  И  даже  —  прах,
в  который  самость  близких  превратилась.
Начертаному  —  быть!  Оно  и  сбылось:
вот  так  и  прожил  с  правдой  на  руках!..

Вот  так  и  прожил.  Божие  знаменье,
пришедшее  в  мгновение  сомненья
в  нетленном  плоской  логики  ума,

продлило  жизнь.  Не  в  том  ли  Божья  сила?!
Зима...  Опять  померкло,  запуржило,  —
как  долго  и  мучительно!  —  Зима...

19  февраля  2010  г.
13:43(Мск)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365998
дата надходження 23.09.2012
дата закладки 11.02.2017


Олена Вишневська

…і випав сніг…

                                               [i]настроєве...
                                               ...без  претензій  на  вірш)[/i]


Морозний  вечір.  Малює  грудень.  Ані  душі.
І  білим  пензлем  на  вікнах  кадри,  як    вітражі.

По  тілу  –  льодом.  Під  шкіру  –  смутком  /твої  слова/…
«Що  буде  далі?»  -  тріпоче  птаха  /іще  жива/.

Мовчали  вголос.  Тепла  шукали  –    і  не  знайшли.
Та  ледь  відчутно  незримий  янгол  торкав  крильми.

Усе  минеться.  Любов  і  туга.  Печаль  і  сміх.
Розкрило  небо  свої  обійми  –  і  випав  сніг…  


/06.12.2016/

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705348
дата надходження 08.12.2016
дата закладки 10.02.2017


Владимир Зозуля

Ночной вальс

…Ваш  взгляд  не  отвечал  –  ни  "да",  ни  "нет"…
Но  сердце  билось  громче  и  быстрей…
Уже  мне  не  казался  странным  свет
Неоновых  витрин  и  фонарей.
В  нём  стала  ночь  такой,  что  просто  –  ах!  –
Искрился  бело-голубым  кристалл  –
И  снег,  кружась,  черемухово  пах,
И  ландышево-нежно  опадал.
И  мне  казалось:  именно  для  нас  –
Для  рук…  для  губ…  и  Ваших  и  моих  –
Кружится  белоснежный  зимний  вальс,  
Тот  самый  -  белый  танец  для  двоих…
…  Вы  шли  одна…  немного  впереди  –
О,  этот  белый  танец  наших  зим!  –
Как  глупо  я  стеснялся  подойти…
Как  долго  не  решался  пригласить…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717354
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 10.02.2017


Лана Сянська

Ми потроху звикаєм…

Ми  потроху  звикаєм  до  сплячки  і  скорого  присмерку,
До  прогнозів  синоптиків  й  всіх  передбачених  мінусів,
Ранки  –  з  цівки  із  крану  і  кави  гіркавого  присмаку,
Все  що  треба  для  щастя  –  надійний  середник  від  вірусів…

Із  сувою  думок  наче  дим  цигарковий  клубочиться  ,
Причаїлися  в  горлі  прозорі  метелики,-  висмикнеш?
З  підвіконня  сповзають  бурульки,  як  цельсійні  стовпчики,
І  якщо  навіть  вмієш  літати  –  літаєш  невисоко.

Жменьку  зерен  синичці…  Думки  в  журавлиному  обрії,
Ця  достигла  зима,  звіром  білим  скуйовдженим  вовчитьcя,
Ті  хто  вміють  дивитись  -  побачать,  тому  вони  обрані,
Ті  хто  вміють  любити  –  воліють  лиш  просто  помовчати.

Білим  містом  дрейфують  трамваї,  везуть  небожителів,
Ті  хто  вірити  вміє  –  розплентають  зашморги  шаликів,
Потепління  прийде  і  глобально  зануримось  в  літо  ми,
Громовицею  збудимось  -  звуками  зливи-металіки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717312
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 10.02.2017


Любов Вакуленко

ЯНГОЛ-ОХОРОНЕЦЬ

-  Як  боляче!
-  Іще  одна  хвилина,  й  все  закінчиться...
-  Хто  я?
-  Ти  -  людина!
-  Що  це  за  світло  -  тепле  і  яскраве?
-  Це  наше  добре  Сонце  величаве,
Воно    світитиме  тобі  повсюди,
Під  ним  ти  жити  і  зростати  будеш.
-  Хто  ти,  весь  білосніжний  і  красивий?
-  Я  -  янгел-охоронець  твій  єдиний.
Я  завжди  буду  поруч  із  тобою.
-  Як  холодно!  Хто    буде  ще  зі  мною?
І  хто  про  мене  буде  піклуватись?
Я  кволий,  що  не  можу  навіть  встати...
-  На  цій  Землі  у  тебе  буде  мати,
Вона  допомагатиме  тобі  зростати.
У  кожного  вона  одна  єдина.
Ти  відтепер  її  дитина.
-  А  де  ж  вона,  чому  її  не  бачу?
Вона  мене  покинула  неначе...
-  Та  ні,  не  бійся,  скоро  повернеться,
Почує,  як  ти  плачеш,  і  -  озветься...
-  А  де  ж  це  Сонце?  Чом  його  немає?
-  Воно  вночі  за  хмароньки  сідає,
А  вранці  знову  всім  буде  світити.
Не  плач...  Ще  трішки  треба  потерпіти.
                               ***
А  пізно  уночі  не  спали  двоє,
Жіноче  серце  не  знаходило    спокою...
Вона  по  хаті  ходить,  в  вікна  заглядає...
-  Мій  милий,    ніби  хтось  мене  гукає.
Пішли  зі  мною,  темно  ж  бо  надворі.
-  То  все  тобі  здається,  моя  зоре.
Хто  серед  ночі  може  там  гукати?
Вже  пізно.  Відпочинь.  Нам  треба  спати.
-  Мені  здається  плаче  десь  дитя...
-  Куди  ти  йдеш?
-  До  баків  для  сміття...
Ось  бачиш  -  це  воно,  все  так  і  є.
Я  стану  матір"ю,  дитя  тепер  моє...
І  буде  нашим...  Дяка  небесам!
Я  вже  його  нікому  не  віддам!
                               ***
-  Мій  Янгол,  чом  мовчиш,  я  хочу  знати    -
За  мною  повернулась  моя  мати?
-  Так,  хлопчику,  тепер  ти  вже  не  сам.
Живи,  й  надалі  вір  у  чудеса.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694964
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 09.02.2017


Наталя Хаммоуда

Кохай мене.

Кохай  мене,  прошу  тебе,  кохай,
В  холодних  заметілях  гнаних  вітром,
Тоді,  коли  зривається  над  світом,  
І  вдаль  летить  незміряна  печаль.

Кохай  мене,  прошу  тебе,  кохай,
В  туманах,  і  калùновім  намисті,
В  сльозах  дощів,  барвистім  падолисті,
В  ріллі  дорідній  променем  заграй.

Люби  мене,  прошу  тебе,  люби,
В  цвітінні  літа,    в  ароматі  липи,
В  житах  рясних  і  в  росах  золотистих,
У  миті  щастя,  у  сльозі'  журби.

Люби  мене,  прошу  тебе,  люби,
У  журавлях,  що  з  вирію  вертають,
В  підсніжниках,  що  розцвіли  у  гаї,
У  кульчиках*  зеленої  верби.

Ох,  знало  б  ти,  а  як  кохаю  я,
Тебе,  моє    ласкàве,  ніжне,  крàсне!    
У  почуттях,  що    часу  непідвласні
Освідчувалась  Сонцеві  Земля.

Кульчики*-сережки.
Н.Хаммоуда
07/02/2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717220
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017


Касьян Благоєв

Арабески, 42

         Синові  –  у  повноліття

165*  навчишся  цій  істині  –  будеш  в  коханні  щасливим

Знай:  двоє  в  сім’ї  мають  бути  як  руки  і  очі:
Лиш  очі  заплачуть  –  а  руки  сльозу  витирають,
Втішаючи  ласкою;  тії  ж  сльозинки  жіночі
Тобі  зцілять  руки  від  ран  –  і  твій  шлюб  стане  раєм!

 
166*  а  сонце  не  світить  з  метою,  щоб  обраних  гріти

Добро  не  існує  для  добрих  у  світі  людей.  
Для  нього  немає  ні  зиску,  ні  обраних  долі.
Тож  тонеш  в  гріхах,  а  чи  в  прірві  спокус  і  страстей,  –    
Лиш  зла  ти  зречися  –  і  пий  із  джерел  його  вволю!
   

167*  не  торгуй  співчуттям  і  на  люди  біди  не  винось  

Навчали  й  мене  перед  тим,  як  у  світ  я  піду:
Добру  поклоняйся  й  любові  –  ця  мудрість  відома,
А  горе  й  нещастя  свої,  всякий  клопіт-біду,
Як  рвану  і  зношену  одіж,  лиши  краще  дома.  


168*  осанна  лозі  виноградній  

Нагадаю  тобі  –  мудрість  Сходу  говорить  одна:
«Той  хто  п’є,  той  не  знає  про  шкоду  й  оману  вина,
Хто  не  п’є  –  він  не  відає,  скільки  в  вині  благодаті,  –  
Все  вмістити  зумів  Сотворитель  в  плодах  цих  сповна!»
***

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716899
дата надходження 07.02.2017
дата закладки 08.02.2017


Сергей Дунев

Зимний этюд


Стволы  деревьев  –  тёмными  изломами.  
Скрипуч  и  крепок  под  ногами  наст.  
Качает  лес  безлиственными  кронами,  
Осиплым  голосом  встречает  нас.  
 
Здесь,  словно  в  храме,  гулко  и  торжественно.  
В  манто  пушистых  хрупкой  бахромы  
Стоят  берёзы,  величаво  женственны,  
А  ели  –  в  муфты  прячут  лапы  от  зимы.  
 
Звенят  серёжки  у  ольхи  на  веточке,  
В  колючей  хвое  на  седой  сосне  
Клесты  из  шишек  добывают  семечки  
И  щедро  сыплют  шелуху  на  снег.

___________________________________________

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713458
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 08.02.2017


Касьян Благоєв

Октава 5-та. (Вітри зі сходу)


*  сміливий,  стань  мудрим

Сповідуй  правило  
                                                       у  днях  своїх  безжурних:
Дорогу  завжди  дай  безумному  і  дурню.


*  зарозумілому  віку

Древню  цю  істину,  юносте,  краще  на  камені  виріж:
«Жінка  як  схоче  –  крізь  скелю  
                                                                                           зможе  пройти!  І  не  спиниш».


*    оселі  друга

Хай  поселить  в  твій  дім  
                                                                       небо  мудрість,  гостинність,  любов:  
Не  затримуй,  хто  йде;  не  гони  і  того,  хто  прийшов.


*  «спіши  повільно!»

В  справах  і  стосунках  зберігаймо  нерви:  
Швидко  –  це  повільно,  тільки  без  перерви.
----
----
*  і  бачити,  і  обирати

Вмій  серцем  бачити  правду,  словом  розраджуй  напругу;    
Будь  краще  ворогом  доброму,  аніж  поганому  другом.


*  велике  в  малому

У  марнославстві  не  вознось    себе  до  янусів  дволиких,  –    
Знай:  без  людей  земних,  простих    не  буде  й  геніїв  великих.


*  і  найдовша  дорога  з  маленького  кроку  почнеться

А  для  тих,  хто  бажає  піднятись  до  неба  й  зірок
Мрія  є,  та  ще  праця  й  удача.  –    І  ризику    крок.


*    від  зрілої  мудрості

І  нехай  лише  раз  у  житті  знадобиться  твій  меч  –  
Ти  носи  його  завжди  і  долі  своїй  не  переч.
***

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704504
дата надходження 03.12.2016
дата закладки 08.02.2017


Світлана Моренець

ПАМ'ЯТЬ ГІР

Дніпрові  кручі  сплять  на  фоні  синяви,
величні  у  красі,  заглиблені  у  тайни.
Впродовж  тисячоліть  в  життя  вдивлялись  ви,
з  часів  далеких  Кия  і  Почайни.

А  я  дивлюсь  на  вас.  Засніжену  гору
цілує  промінець,  але  вона  дрімає,
як  введений  в  соматі*    велетень-гуру́,
що  знань  безцінний  скарб  в  собі  тримає.

А  скільки  ж  тут  подій  пробігло-пронеслось!
Як  хвиль  дніпрових  тих,  що  б'ються  об  підніжжя.
І  славу,  і  ганьбу  відчути  довелось,
вглядаючись,  як  ворог  топче  збіжжя  –

литовець,  німець,  лях  і  полчища  орди́  –
жорстоких  москалів  після  лихих  батиїв.
Горів  не  раз  наш  Град,  рубалися  сади,
та  з  попелу  вставав  величний  Київ.

Вбирали  в  себе  ви  пісенність  молитов,
набату  гул  і  благовіст  церковних  дзвонів,
отруйний  шепіт  "підкилимних"  зрад  і  змов,
і  "Слава  Україні!"  –  клич  мільйонів.

Історія  століть  вкарбована  у  вас,
і  бережете  ви  її  в  своїх  анналах.
З  допам'ятних  віків  святий  іконостас
героїв  наших  вписаний  в  кристалах.

Близьке  вже  майбуття  –  менш,  ніж  за  сотню  літ,
розвіявши  з  плечей  тяжке  оціпеніння,
розкажете  ви,  як  творився  Київ,  світ
від  пра-пра-пра-пра-...-пращурів  коріння.

Гора  –  не  просто  горб,  а  знань  сакральних  схов,
настане  час,  і  їх  розбудять,  як  соматі.
О,  скільки  б  таїн  люд  у  горах  віднайшов,
аби  навчився  пам'ять  гір  читати!

*  соматі  –  стан  людини,  коли  спеціальними  
медитаціями  досягається  вихід  душі  із  тіла,  яке  стає  
камене-нерухомим  і  може  бути  в  такому  стані  
як  завгодно  довго.
Повертають  до  життя    спец.  методами.
Такі  практики  відомі  в  індуїзмі  та  буддизмі.

                                     8.02.2017р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716989
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017


Крилата (Любов Пікас)

Нині встала я

Вчора  день  -  не  влад,      
Чорно-пір'яний.
Сніг  -  сиріткою
На  полях.
Нині  вийшла  в  сад    –  
Весь  забілений.
Білі  лавиця,
Дах  і  шлях.

Вчора  хмурилось
Небо,  хмарилось
Недаремно  –  
Збирало  сніг.
Обважніло  і
Продірявилось,
Наче  лід    в  ріці    
Навесні.

У  метеликах  
Білих  просторінь  –  
Вій  торкаються
І  душі.
Як  же  гарно  і  
Свіжо,  Господи!
Диво  проситься  
У  вірші.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716874
дата надходження 07.02.2017
дата закладки 08.02.2017


миротворець

МОЛИТВА

Помолися    за    мене,    мамо,
Всім    іконам    святим    в    угоду.
Я    молитву    твою    на    рану
Прикладу    як    цілющу    воду.

Помолися    за    мене,    тату.
За    іще    одного    "Укропа".
Стане    легше    мені,    солдату,
У    холодних,    сирих    окопах.

Помолися    за    мене,    мила.
І    віддячить    Бог    за    терпіння.
Кажуть    люди,    в    молитві  -  сила,
Славних    предків    наших    коріння.

Помолися    за    мене,    доню,
Разом    з    мамою    в    храмах    Божих.
І    молитва    твоя    стане    "бронню"
Від    палаючих    куль    ворожих.

Помолися    за    мене,    сину.
Кожне    слово    теплом    в    лампаді
Захистить,    щоб    ніхто    у    спину
Не    стріляв    нам,    піддавшись    зраді.

Помоліться    за    мене,    сестриці,
І    не    раньте    серця    дівочі.
Гул    снарядів,    як    плач    вовчиці,
Розриває    донецькі    ночі.

Помолися    за    мене,    брате.
Ми    з    тобою    одної    крові.
За    Вкраїну    готові    стати,
До    останнього    битись    готові.

Помолися    за    мене,    родино,
Вранці,    ввечері,    серед    ночі.
Повернуся    і    вас    зустріну,
Розцілую    до    сліз    ваші    очі.

Помолися,    молись,    народе,
В    нелегкі    ці    часи    лихії,
Коли    хочеш    собі    свободи,
А    не    рабства    ярмо    на    шиї...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716451
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 05.02.2017


Любов Іванова

КОГДА ЗАЖЖЕТ НА НЕБЕ ЗВЕЗДЫ НОЧЬ СЕДАЯ

Когда  зажжет  на  небе  звезды  ночь  седая
Бросая  тени  сквозь  вуаль  ночных  гардин.
Я  провожу  с  щемящей  грустью  птичью  стаю
На  попечение  ветрам  чужих  равнин.

Смотрю  им  вслед,  смотрю,  а  сердце  замирает,
В  их  перелете  есть  какая-то  печаль.
Из  мест  родных  взмывает  в  небо  птичья  стая,
Чтобы  проделать  путь  в  неведомую  даль.

А  если  б  можно  было  мне  примкнуть  к  тем  птицам
Душе  так  хочется  каких-то  перемен.
И  пролетев  моря  и  горы,  опуститься
На  берега,  где  нет  ни  боли,  ни  измен.

Где  лишь  любовь,  тепло,  внимание  и  счастье
Где  нет  того,  что  рушит  мир,  где  благодать.
Но  только  нужно  мне,как  вдох,  твое  участье
Ты  прилетай  потом  ко  мне,  я  буду  ждать...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716311
дата надходження 04.02.2017
дата закладки 05.02.2017


БЕЗ

ЛАМПАДКА💔

Я  хочу  тобі  закричати-
ну  досить  мовчати!
Я  на  коліна  хочу  упасти,
до  душі  припасти.  
Ти  знову  не  в  мережі,
а  я  на  межі.
Зрозумілим  стає  усе.
Жаліти  себе  не  стану.
Я  витримувала  й  не  таке.
Я  встану,
після  удару  болючого.
Очі  заплющені,
молитву  шепочу  (сили  прошу).
Тихо  несподіване  лихо
зношу.
І  можеш  зітерти  мій  номер
Назавжди.
Хоч  я  і  любила.
Та  кого  дурю,
ще  й  досі  люблю.  
Почуття  тобі  непотрібне
в  собі  придушу.
Подарую  собі  нову  мрію.
І  вперед.
Вірю.
Та  біль  розчарування
не  зникне.
Я  до  нього  ніяк  не  звикну.
Його  просто  на  пам'ять  лишу
як  згадку.
Як  добре,що  я  пишу.
Запалю  на  прощання
з  Любов'ю
лампадку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716303
дата надходження 04.02.2017
дата закладки 04.02.2017


Уляна Стринжа

Схід сонця

Зависло  над  світом  червоною  кулею,
розпечених  джоулів  кіло  і  мегами,
розсунувши  темряву  теплою  хвилею,
 щоб  знову  втішались  його  оберегами.

А  далі  -  проміння  розсипало    золотом,
нестримно  помчало  дахами  і  вежами,
 і  кинулось  ткати  зрум'яненим  колесом
 із  чистого  світла  одвічне  мереживо.
 
І,  сповнений  щебету,  берег  прокинувся,
своїми  пейзажами  море  відкрилося
і  світ  усміхнувся  натхненно  і  приязно,  
неначе  сьогодні  усе  народилося.

Симфонія  світла  акордами  шириться
в  промінні  ясному  природа  купається,
і  пишеться  тут,  і  сміється  і  мріється  -
 напевно  це  щастям  усе  називається.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716122
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 03.02.2017


Леся Геник

Сама по собі

Я  не  з  вами  і  не́  проти  вас.
Я  сама  по  собі.
Мандрівниця.
Блудна  діва,  що  згаює  час,
не  вартуючи  навіть  мізинця.

Не  дивіться  осудливо,  ні.
Що  той  осуд  колючий  безвольній?
Тільки  вітер  живе  у  мені,
тільки  рани  од  світу  незгойні.

Я  не  скаржусь,  пробачте!
Ідіть
зазирайте  у  душі  цнотливим,
возносіть  їх  аж  до  верховіть,
додавайте  лжелету  й  лжесили.

А  мені...  А  мені  не  туди!
А  мені  на  поля,  у  безлюддя,
де  затоптує  сонце  сліди
усілякої  скверни  й  облуддя.

Де  неторкане  мрево  снігів,
де  мож  голосно  так  голосити,
що  аж  чутиме  вухо  богів,
пустомольбами  густо  набите.

Я  не  з  вами  і  не  проти  вас.
Я  сама  по  собі...

2.10.17  р.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715885
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 02.02.2017


Олена Іськова-Миклащук

Кровоточить Майдан

Під  ногами  палає  бруківка  —
Пропікає  підошви  до  шкіри.
Боже,  як  несказанно  тут  гірко,
Де  життя  віддавали  за  віру.
У  цих  каменях  прожилки  крові.
В  ці  дерева  повростали  кулі.
Мироточать  портрети…
Терново  
Будять  тих,  що  блукають  поснулі.
Для  яких  і  АТО  лиш  паради
З  феєрверками  в  сутінках  ночі.
Хіба  знають,  як  ангел  крізь  «Гради»:
«Хочеш  жити?!»
І  впевнене:  «Хочу!»  

Не  проснуться.  Байдужі  в  них  очі:
Їм  цей  біль  —  5    хвилин  у  новинах.
Тільки  
досі  
Майдан  
кровоточить:
Із  війни
Йдуть  сини
В  домовинах…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696021
дата надходження 22.10.2016
дата закладки 02.02.2017


Патара

Плине кача…

Перервався  зв'язок  поколінь,
Посередник  —  шматочок  заліза.
І...  пропала  потреба  безвізу
Після  дивного  слова:  Амінь...
Ще  одна  зовсім  юна  вдова,
Ще  одна  зсиротіла  дитина
І  не  знає  війна  ця  зупину,
І  безглузді  найкращі  слова...
Плине  кача  який  уже  раз
По  сльозами  наповненій    Тисі.
Душі  йдуть  до  Небесної  висі
У  страшний  і  непевний  цей  час.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715814
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 02.02.2017


Валя Савелюк

НА ОБОЧИНАХ

досконало  прямі
поміж-зоряні  траси,
радіуси
у  необмеженій  сфері  –
безкрайому  Просторі,
у  доцільній  усій
геометричній  красі,
наче  спиці  у  колесі  –
від  умовного  обода
до  Центру-Осі
у  всесвіті-космосі

сяють-міняться
міжгалактичні  траси
серед  безмежних  полів
Простору-Часу

зоряним  пилом  злежаним
оторочені
космічних  доріг
обочини

на  безпечній  відстані
від  швидкісних  трас  –
системи  зоряні  і  світи,
наче  земні  мальовничі  села,
несказанної  красоти

та  на  обочинах  тих
не  видно  трави-зе́ла
і  не  цвітуть  прості
самосійні  квіти,
бо  на  космічних  швидкостях
ніхто  не  встигне  їх
побачити-розрізнити

хіба  задумає  пілігрим  який
не  летіти,
а  скраєчку  траси
пішки  йти…

то  й  знадобляться
для  довершеної
Радості  і  Красоти  –
придорожні  трави  і  квіти,
щоб,  ідучи,  споглядати…
бачи-ти

може,  ти
колись  захочеш  краєчком  траси  
космічної  йти?..
 
тому-то  кожного  дня
я  набираю  повні  кишені
з  квіток  насіння,
розворушую  пил  на  обочинах  трас
грабельками,
а  де  –  то  й  руками,
пальчиками…
кінчиком  гострої,  як  молодик,  сапки
пропорюю  рівчачки
і  в  кришталево-сріблясто-білі
небесні  рі́́ллі
висіваю  квітки

як  мріяла  і  хотіла,
та  не  знайшлося  мені
місця  вільного  на  Землі

вузлики  ганчір'я́ні,
паперові  пакетики  –
яких  тільки  у  мене
квіток  нема:
не  пропали,  виходить,  дарма,
знадобилися  насіння́
у  житті  минулому  
невідь  для  чого  зібрані  
навмання

на  обочинах  трас  –
трава,  квітки  і  квітки:
заростями  
помаранчевими  нагідки,
килимами  ліловими  чебреці,
а  паса́стими  –  маргаритки-стокротки;
жовто-бордовими  царствами  –
чорнобривчики,
палають,  як  небо  сонце-по-західне,  маки;
щирим  золотом  сяють  у  травах  кульбабки;
синіють  озерами  воло́шки  і  сокирки́,
гукають  барвінки,
вбирає  очі  льону  атласного  голубінь,
іпомеї  в`ється
багряна,  блакитна  і  фіолетова  повінь…

у  мене  завчасу  припасено
ще  більше  всяких  насінь:

не  забудь  же,  не  обмини  –
посій  бурячкові,  білі,  рожеві  косми́ни,    
на  горбочках  постав  на  ча́ті
барвистих  мальв  вітряні-крилаті  
млини,
і  гнучкі  півонії,  і  яскраво-червоні  жоржини,
гостро-патлаті,
а  ще  –  білі  з  вишневим  –  рябі-строкаті…

виблискують  грабельки:
конвалії,  підсніжники-проліски,
ромашки  –
сію  і  загортаю  майбутні  квітки
без  оглядки  

…якоїсь  днини  янгол  мій
пішки  по  трасі  буде  йти,
щоб  запитати:
«…то  чому  ж  на  свої  квіти,  
щоб  милуватися,  –  не  озираєшся  ти?..»

відповім:
«…творчі  мої  труди  –
не  задля  собі  нагороди…

не  стільки  мета  –  як  путь:

не  мені,  але  Тобі,  Господи,
і  всім,  хто  квітки  любить…

я  і  себе  радості  не  позбавляю  –
бо  знаю,
ЗНАЮ  –
як  прекрасно  вони  цвітуть…»

Путь
до  Тебе,  Господи…

і  мовив  Господь:
«…від  нині  і  назавжди  –
куди  
задумаєш  ти
іти,
їхати  чи  летіти  –
на  узбіччях  твоїх  стежок
трави  будуть  рости,
свіжі  і  соковиті,
і  цвісти  розмаїті
квіти  –

скрізь,  де  тільки  сама  
будеш  того  хотіти»

01.02.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715776
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 02.02.2017


Любов Іванова

МОЯ РІДНА ЗЕМЛЯ. .

Тут  пахне  земля  восени  падолистом,
Тут  роси  спадають  на  трави  намистом,
Схвильований  крик  по  весні    журавля,
І    це  моя  рідна  вкраїнська  земля..

Тут  в  полі  налите  добірне  колосся,
Тут  верби  полощуть  у  водах  волосся,
Тут  з  вітром  і  сонцем  весь  час    розмовля,
Моєї  Вкраїни  квітуча  земля..

Тут  серце  сповите  в  колисці  любові,
Тут  все  найщиріше  у  кожному  слові,
Тут  птаха  вертає  додому  здаля,
Бо  тут  її  рідна  матуся-земля..

Тут  ночі  травневі,  зі  сном  не  сумісні,
Тут  чари  земні  солов"їної  пісні,
Господь  тут    любов"ю  з  небес  промовля.
-  Трояндою  квітни  найкраща  земля..


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2012
Свидетельство  о  публикации  №11208266793

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359994
дата надходження 26.08.2012
дата закладки 01.02.2017


Олександр Деркач

Варавву!

[i]«  Є  у  мене  в  темниці  знаменитий  розбійник  на  ім'я  Варавва  та  Ісус,  
в  якому  жодного  гріха  я  не  знайшов  смертного:  кого  відпущу  вам?  ».[/i]
[i]апокриф  від  Никодима[/i]


Немає  пророків,  правди  не  треба!
Із  нею  мороки.  Де  манна  із  неба?
Як  чуда  не  буде,  гречку  давайте!
І  ґречний  Іуда  іде  цілувати.
Святенник  Петро  зрікається  тричі.
Правосудний  Пілат  законами  тиче
І  ката  тавро  у  чаші  змиває  -
За  звичаєм  вашим  народ  обирає!
Чуєш,  народе?  Своє  маєш  право!
І  вкотре  орава  -  Варавву!  Варавву!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715669
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 01.02.2017


Олександр Деркач

На узбережжі

[i]''Є  тут  один  хлопчина,  що  має  п'ять  ячних  хлібів  та  дві  рибі...''[/i]
                                                                                                                                                       [i]Єв.  від  Івана  6:9[/i]


На  узбережжі  поміж  трав,
у  тіні  під  оливою,
у  хвилі  вудку  закидав
із  поплавцем-пір'їною.

''Ловцем  людей  тебе  зроблю!''  -
не  чув  Твій  голос  в  березі.
Простий  рибалка  і  селюк
я  слухав  цвенькіт  ремезів.

І  саме  певно  взяв  амн[b]у[/b]н  -
ловив  його  для  нені  я.
Тому  й  не  звав  у  Кфар  Наг[b]у[/b]м,
з  синами  Зеведеєвих.

Ловець  спритніший  в  морі  був
я  за  Івана  й  Якова.
А  може  матінку  слабу
мою  побачив  сплакану.

Та  і  не  мав,  ні  сил,  ні  слів
звістити  Твою  істину.
А  це  -  я  п'ять  приніс  хлібів
та  рибі  дві  -  поїсти  вам.

____________________________

Риба  амнун  (івр.)  або  лат.  Tilapia,  ще  має  назву  Риба  св.Петра.

Кфар  Нагум  (івр.  ''Село  Наума''  або  ''Село  розради''  -  Капернаум,  найбільше  біблейське  місто  на  березі  Галилейського  моря  за  часів  Ісуса.






 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714713
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 01.02.2017


уляна задарма

шелуха

...о  боже,  о  боже,  до  боли  зубной,  до  дрожи,  
до  острых  и  злых  подгибающихся  колен,  
он  нужен  мне,  боже,  он,  знаешь  ли,  мне  дороже  
стихов,  каблуков  и  ухмылки  луны  бульдожьей,  
далеких  морей,  Будапештов,  Парижей,  Вен...  

Я  таю,  взлетаю,  я  знать  ничего  не  знаю,  
лишь  стоит  подумать,  что  где-то  на  свете  -  он.  
Плыву,  исчезаю,  теряю  ключи,  теряю  
пароли,  контроль  и  предмет  -  нет  важней  детали  -  
на  коем  носить  можно  шляпу,  берет,  шиньон...  

Пожалуйста,  боже,  ты  знаешь  мои  проколы,  
ты  видишь  меня  сквозь  бинокли  свои  насквозь...  
Ну  что  тебе  стоит  столкнуть  нас  в  пустынном  холле,  
в  толпе,  в  зоопарке,в  трамвае  ли,  на  футболе,  
в  бистро,  в  ресторане,  за  стойкою  -  чтоб  не  врозь...  

Чтоб  вдруг  -  навсегда  исключительно  и  напротив,  
чтоб  слов  не  искать,  как  иголку  в  чужом  стогу...  
Господь  деликатно  вылавливал  в  миске  шпроты...  
Вздохнул...  Улыбнулся...  И  вымолвил:  
-  НЕ  МОГУ.  
МНЕ  ВООБЩЕМ  НЕ  ЖАЛКО,  НО  ЕСТЬ  ТУТ  ОДНА  ЗАМИНКА...  
(  ...А  СЛАВНО  СЕГОДНЯ  СВАРИЛИ  В  РАЮ  УХУ!...)  

-ОН  "СЪЕСТ"  ТЕБЯ,  ДЕВОНЬКА,  БРЯЦНУВ  ИЗЯЩНО  ВИЛКОЙ.  
И  -  БЕСПРИСТРАСТНО  ВЫБРОСИТ  ШЕЛУХУ.
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715706
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 01.02.2017


Віталій Назарук

ТУМАНИ ДИТИНСТВА

Якби  мої  вернулися  тумани,
Клубочками  у  теплій  синяві.
І  чашку  молока  налила  мама,
І  кіт  мурликав    вдома  на  вікні…

Щоб  навесні  у  «кирзаках»,  що  в  дьогті,
Місив  грязюку,  виглядав  шпаків.
Приніс  квітки  із  лугу  жовті-жовті
І  бігав  разом  в  гурті  хлопчаків…

Копав  зимою    у  снігу  траншеї,
До  ночі  із  зашпорами  в  руках,
Ті  походеньки,  ніби  Одіссея,
Дитинства,  що  неписане  в  роках…

Пора  дитинства  –  голо-босі  роки,
Шматочок  хліба,  я  ж  тоді  був  пан…
Собачий  гавкіт,  різкий  крик  сороки
І  мій  туман,  дитячий  мій  туман…

Якби  мої  вернулися  тумани,
Клубочками  у  теплій  синяві.
І  чашку  молока  налила  мама,
І  кіт  мурликав    вдома  на  вікні…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715605
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 01.02.2017


Максим Тарасівський

Пучіні, "Зоряні війни" та вічне кохання

…Речі,  що  видаються  нам  сталими,  визнаними,  звичними,  не  одразу  набули  такого  статусу.  Землю  довго  вважали  пласкою  (дехто  й  досі  вважає).  Сонце,  гадали,  обертається  довкола  Землі  (важко  не  вірити  власним  очам,  але  декому  загрожувала  смерть  за  доведення  зворотного).  Подібні  речі  трапляються  і  в  музичному  світі,  і  митцям  доводиться  наполягати  на  своєму,  сперечатися,  навіть  боротися,  аж  доки  час  і  успіх  не  розставлять  усі  крапки  над  «ї»  та  іншими  важливими  літерами.

1731  року  французький  письменник  Прево  видав  роман  «Манон  Леско».  Це  love  story  з  динамічним  сюжетом  і  трагічним,  зрозуміло,  фіналом.  Все  відбувається  у  Франції.  Дівчину-красуню  Манон  батьки  у  супроводі  її  рідного  брата  відправляють  в  монастир.  Дорогою  туди  вона  зустрічає  хлопця  на  ім’я  Де  Гріє,  в  якого  безтямно  закохується.  Водночас  пристрасть  до  дівчини  спалахує  в  якомусь  заможному  дідугані  –  і  старий  розпусник  вирішує  викрасти  Манон,  але  доля  над  ним  посміялася:  Манон  тікає  в  екіпажі,  винайнятому  дідом,  з  Де  Гріє.  Однак  доля  –  тітка  примхлива:  коханці  зазнають  такої  скрути,  потрапляють  в  такі  злидні,  що  Манон  не  витримує  та  піддається  тиску  брата:  вона  стає  утриманкою  того  самого  хтивого  старого.  Та  коханий  знаходить  Манон,  а  старий  знаходить  їх  обох:  він  кличе  солдатів,  Манон  заарештовують  під  зловтішні  волання  діда:  «Королеву  за  волею  грошей  миттєво  виставити  можна  розпусницею  та  шахрайкою».

Манон  засуджують  до  заслання  в  американські  колонії.  Де  Гріє  намагається  влаштувати  їй  втечу  –  план  провалюється.  Тоді  він  вмовляє  капітана  судна  з  арештантами  взяти  його  на  борт,  і  разом  з  Манон  вирушає  в  дику  американську  пустелю.  Однак  доля  й  надалі  випробує  пару:  син  керівника  колонії  намагається  зґвалтувати  Манон,  Де  Гріє  вбиває  зловмисника,  і  коханці  тікають  у  дичавину  –  голодні,  спраглі,  вони  йдуть  пустелею,  доки  Манон  не  падає  без  сил.  Вона  вмирає  на  руках  коханого,  її  останні  слова:  «Провину  мою  спокутує  час,  ніхто  не  згадає  моїх  злочинів,  а  кохання  моє  житиме  вічно».

Трапилося  так,  що  за  мотивами  книги  Прево  було  створено  аж  три  опери:  Обер  написав  свою  1856  року,  Масне  –  1884-го,  а  Джакомо  Пучіні  взявся  за  власну  версію  1890-го  та  працював  над  нею  три  роки.  Видавець  Пуччіні  заперечував:  мовляв,  вже  є  опера  про  Манон  від  Масне  (про  Обера  ані  композитор,  ані  видавець,  кажуть,  не  чули).  Та  Пучіні  наполіг:  «Масне  розповів  цю  історію  як  француз,  з  пудрою  та  солодкими  мелодійками,  а  я  розкажу  як  італієць:  з  відчайдушною  пристрастю!»

І  таки  написав,  і  таки  ствердився  у  власній  думці  та  очах  публіки:  «Манон  Леско»  -  третя  опера  Пучіні  та  його  перший  гучний  успіх,  і  загалом  –  дорога  для  нього  річ:  як  він  сам  казав,  «Манон  –  моє  перше  кохання».

Ось  такий  був  шлях  до  прем’єри,  що  відбулася  саме  цього  дня,  1  лютого,  але  124  роки  тому  –  у  1893  році,  в  Туріні.

Згодом  опера  завоювала  любов  публіки  всього  світу,  виконувалася  на  всіх  престижних  сценах,  а  в  постановках  1907  року  в  Метрополітен-опера  в  Нью-Йорку  партію  Де  Гріє  виконав  сам  Енріко  Карузо.

Мимоволі  чи  ні,  але  дещо  з  "Манон  Леско"  прослухав  чи  не  увесь  світ:  тема  блокбастеру  всіх  часів  і  народів  "Зоряні  війні"  разюче  "нагадує"  інтермеццо  цієї  опери,  відрізняючись  на  якісь  там  1-2  ноти:

[youtube]https://youtu.be/PqZITVPIq2w[/youtube]

Загалом  Пучіні  донині  тримає  позицію  в  трійці  композиторів,  чиї  опери  найчастіше  виконуються,  поступаючись  тільки  земляку  Верді  та  Моцарту.  «Манон  Леско»  і  нині  ставлять  в  театрах  світу,  хоча  й  не  так  часто,  як  інші  творі  Пучіні:  так,  в  сезоні  2015/2016  вона  пролунала  сценами  світу  367  разів  Для  порівняння:  найчастіше  виконувана  опера  –  «Травіата»  Верді  -  потрапляла  на  сцену  4190  разів,  найзапитаніша  опера  Пучіні  «Богема»  -  3131.  До  речі,  прем’єра  «Богеми»  також  відбулася  1  лютого,  але  1896  року.

Згадаємо,  що  "Манон"  –  перше  кохання  композитора,  а  кохання,  яка  казала  Манон,  житиме  вічно.  Послухаємо  й  собі  арію  Donna  Non  Vidi  Mai  у  виконання  самого  Лучано  Павароті.  На  одному  з  виступів  Павароті,  де  була  присутня  принцеса  Діана,  співак  звернувся  до  публіки  зі  словами:  «Я  буду  співати  арію  італійською,  англійською  це  значить  наступне:  «Я  ніколи  не  зустрічав  жінки,  подібній  оцій»,  і  з  вашого  дозволу  я  присвячую  цю  арію  принцесі  Діані»  

[youtube]https://youtu.be/TJgrHQGjvzc[/youtube]

01/02/2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715650
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 01.02.2017


Леся Геник

Стомилась

І  потьмяніють  білі  орхідеї
на  підвіконниках  душі  моєї,
бо  сонце  в  кіптяві  сьогодні  утопилось.
Бо  я  стомилась.

Безперестанку  вперто  воювати
за  правди  світло,  і  гучні  дебати
ятрити  знову  й  знову  марно,  марно...
Брехня  живе  безкарно.

Собі  між  люд  насіює  полови.
До  дії  дія  і  до  слова  слово.
І  знов  кайдани,    знову  чорні  пута.
Не  можу  те  збагнути.

Та  хай!  Усе...  Маліє  денна  плата.
Відходжу  геть  від  Юди  і  Пилата.
Відходжу  в  тінь  -  то  їм  таке  здається.
А  Сатана  сміється.

І  плаче  янголик  душі  моєї  -
тьмяніють  онде  білі  орхідеї,
бо  сонце  в  кіпятві  сьогодні  утопилось.
Бо  я  стомилась.

28.01.17  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715280
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 31.01.2017


Олександр Пахнющий

Льву Ліболєву

[i]                                            "Налий  мені  на  чверть,  а  більш  не  треба,
                                           не  здужаю,  бо  кепсько  на  душі.
                                           Хитаюсь,  друже  мій,  як  сивий  ребе  -
                                           молюся..."
                                               [b]Лев  Ліболєв  (без  назви)[/b][/i]

...налив  би  я  тобі,  мій  любий  друже.
У  мене  є.
Із  п'ятаками  —  теж  не  той...  не  дуже,
тож  п'ю  своє.
Воно  старе,  червоне,  наче  кривця
і  не  п'янить,
а  гріє  дух.  Таке  вино  годиться
в  негожу  мить...
Таке  —  зігріє  й  душу  приголубить,
коли  навкруг
і  без  вина  уже  дуріють  люди,
мій  любий  друг,
коли  наш  цар  забув,  що  —  від  Адама,
і  що  воно
колись  так  само  вилізло  із  мами,
як  ми...  давно
воно  —  і  вищий  суд,  і  щире  слово,
і  божий  ген,
тож  за  царями  —  правда  стоголова,
за  нами  —  щем...
Щемить  у  серці...  Наша  правда  —  глухо,
але  щемить...
Гадаю,  що,  мій  друже,  правда  —  шлюха,
бо  з  кожним  —  спить...
А  я  б  волав  почути  ту,  що  з  неба...
Та  тільки  де
жбурне  її  на  нас  Нагорний  Ребе,
і  де  впаде
ота  єдина,  та,  котра  —  од  Бога,
одна  —  для  всіх?
Одна  —  усім  на  голови  й  під  ноги,
як  дощ  чи  сніг,
щоб  люд  на  совість  та  на  глузд  одужав
хоча  б  на  мить  —
за  той  сніжок  чи  дощик,  ребе-друже,
не  гріх  налить...
А  правда  —  що?  дала  комусь  засранка
і  спить-дріма,
тому  над  головою  —  тьма  до  ранку,
і  в  серці  —  тьма.
Ото  ж  наллю...  за  вірші...  за  скрижалі...
і  —  будь  здоров!  —
вино  —  не  воду  —  ніби  із  граалю  —
Христову  Кров!..
Не  спи,  мій  друже,  —  питимем  з  тобою!
Хай  сплять  вони.
А  тим,  хто  п'є  —  наранок  не  до  бою,
не  до  війни,
не  до  ганьби,  бо  серце  —  розігріло,
бо  заодно
у  нас  з  тобою  Божі  кров  і  тіло  —
хліб  і  вино!!!

[i]26  листопада  2015  р.
22:09(Мск)[/i]                                                    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627026
дата надходження 08.12.2015
дата закладки 31.01.2017


Олександр Пахнющий

Князям (із Лесі Українки)

Чи  не  бачите  ви,  що  земля  запросила  зерна?
Чи  не  чуєте  ви,  що  лелеки  кидають  оселі?
Чи  у  вас  не  болить,  що  під  вами  гуркоче  війна  —
що  над  нами  гуркоче,  руйнуючи  стіни  і  стелі?

Де  ота  колискова,  що  мати  співала  мені  —
аби  на  ніч  дочка  моя  мала  співати  дитині?
Бачу  хату  розбиту,  а  в  хаті  на  чорній  стіні  —
Божа  Матір  висить,  і  чиясь  нежива  —  на  бантині...

Гей,  князі  та  царі,  ваші  діти  не  бачать  війни?
не  ховають  загиблих?  Самі  не  стікають  на  крові?
А  бодай  вам  заціпить,  як  вас  поведуть  до  стіни  —
так,  як  нині  од  горя  нам  ціпить  на  маминій  мові!..

Полічіть  наше  горе  і  ваш  намарнований  час
з  вашим  золотом  гайним,  з  примарою  ваших  парканів
та  колючого  дроту,  бо  гроші  не  виважать  вас,
як  Господь  перелічить  за  нами  всі  сльози  та  рани...

Ваш  рахунок  росте.  Часу  —  мало,  і  той  —  нанівець:
десь  чергують  на  вас
чи  мотузка,
чи  куля,
чи  грець...
бо  відмовляться  діти  і  жони  від  сильних,  бо  суд
стане  Божим  не  десь  і  колись  там,
а  нині
і  тут.

23  листопада  2015  р.
19:57(Мск)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623378
дата надходження 23.11.2015
дата закладки 31.01.2017


Олександр ПЕЧОРА

"Свята" Расєя біситься

О  Боже  наш,  на  мить  поглянь.
Горить  Донбас,  горить  Лугань.
А  Крим  нечистим  зцапаний
став  базою  кацапською.

За  Родіну,  за  Путіна  –
з  іконами  бабусеньки.
Міста  хрестами  мічені
і  блокпостами  січені.

Заміс  всесвітній  міситься  –
«свята»  Расєя  біситься.
Уперті  боси  й  босики  
зі  смерті  роблять  грошики.

Щоб  сірими  й  слухняними  
сиділи  й  не  буянили,  
братки  стають  іконами.
Задрали  люд  «зеконами».

Рогатий  карлик  гопкає
із  ядерною  кнопкою.
Змішав  ріллю  з  деревами,  
снарядів  регіт  з  ревами.

Горять  в  огні  тім  легені  
і  нелюди-перевертні.
Заміс  всесвітній  міситься  –
«свята»  Расєя  біситься.

Вони,  мов  небожителі  –
диявола  служителі.
В  імперію  запрошують.
Страшенно  варті  гроші  їм.

Зеленими  туристами  
прийшли,  не  терористами.
Які  ж  кумедні  звабники  –  
агресори-загарбники!

Єхидно  позолочені  
кремлівські  хижі  злочини.
Заміс  всесвітній  міситься  –
«свята»  Расєя  біситься.

Негайно  вчинять  вибори  
й  до  влади  прийдуть  виродки.
Не  спиняться  правителі.
Земля  свята  аж  витиме.

І  землю,  й  Бога  ділимо  –
в  планети  серце  цілимо.
Гаазького  чи  Божого?
Суд  геть  чекає  кожного.

То  скільки  ж  пригинатися,  
у  братство  з  бісом  гратися?!
Захрясли  на  розпутті  ми:  
в  Європу  чи  до  Путіна?

Заміс  всесвітній  міситься  –
«свята»  Расєя  біситься!..
Живімо  ж  Україною  
і  пам’яттю  нетлінною.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715087
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 31.01.2017


палома

РІЗДВО У ЧУЖИНІ

         
                           ***
Різдво,  вже  вкотре,  в  чужині,
(Хлоп’я  дорослим  стало  мужем)
Смачна  кутя,  та  лиш  мені
Рукою  в  серце  підла  стужа  –  
Без  рідних  холодом  вогні...
Таке  Різдво  у  чужині…
                               ***
Господь  дає  випробування
І  кожен  власну  чашу  п’є…
Із  ночі  знов  злет  у  світання,
Зруйнує  хтось,  а  хтось  зів’є,
Бо  віра  світла  та  чекання--  
Смиренний  лиш  любов  зіп’є.
Надія  помира  остання…
                               ***
Витає  в  небі  ласка  Божа,
Дитям    Ісусиком  спустивсь
Господь  на  землю  ген  із  ложа
І  Словом  в  тілі  воплотивсь  –  
Він  душі  врятувати  зможе  –  
Христос  родився!  Бог  родивсь!
 
                       (7  січня  2017)
                       (с)  Валентина  Гуменюк


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710732
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 31.01.2017


Максим Тарасівський

Шуберт: не марнуйте час!

Франц  Петер  Шуберт  (31.01.1797  -  19.11.1828)  -  австрійський  композитор,  якого  можна  сміливо  ставити  поруч  із  Моцартом.  Підстави  для  цього  є  -  і  це  не  тільки  громадянство,  короткий  вік  (35  Моцарт,  31  -  Шуберт),  мучницька  смерть  (обох  вбили  інфекції)  і  творча  плідність  (Моцарт  -  750  творів,  Шуберт  -  1500+,  за  цим  показником  Шуберт  обійшов  чи  не  всіх  попередників,  сучасників  та  наступників).  Сьогодні,  до  речі,  220  років  від  дня  народження  Шуберта.

Шуберт  лишив  величезний  спадок  вокальних  творів  -  понад  600  -  і  це  власне  завдяки  його  зусиллям,  досконалій  довершеності  його  творів  пісня  стала  повноправним  жанром  класичної  музики.

Шуберт  з  дитинства  мав  потяг  до  музики,  швидко  проявив  хист  до  неї  та  почав  вчитися  -  до  речі,  викладав  йому  Антоніо  Сальєрі,  якому  пізніше  приписали  смерть  Моцарта.  Однак  життя  Шуберта  склалося  так,  що  він  опанував  професію  вчителя,  викладав  у  школі  -  але  музики  не  полишав,  ретельно  досліджуючи  доробки  великих  попередників  і  сучасників  та  працюючи  над  власними  творами.

Але  тривалий  час  -  Господи,  а  йому  жити  було  всього  лише  31  рік!  -  отже,  тривалий  час  твори  Шуберта  відмовлялися  видавати  та  виконувати.  Випадок,  благословенний  випадок  звів  його  1816  року  з  відомим  співаком  того  часу  Міхаелем  Фоглем  -  і  той  швидко  збагнув,  які  перли  пропонує  композитор.  Пісня  на  вірші  Гьоте  "Лісовий  цар"  -  перший  гучний  успіх  Шуберта.

Після  цього  прориву  твори  Шуберта  почали  друкувати  та  виконувати,  а  до  композитора  потяглися  прихильники  та  меценати  -  була  така  благородна  традиція  серед  заможних  людей:  призначати  митцям  такі  собі  стипендії,  в  обмін  на  присвяту  або  так,  з  любові  до  мистецтва.  А  він,  підживлений  увагою  та  визнанням,  ніби  розуміючи,  що  жити  лишалося  10  років,  творив  -  безупинно,  натхненно,  невтомно...  -  ось  таке  нагадування  нам  усім:  життя  закоротке,  не  марнуйте  час  на  дурниці  та  байдики!

Творчий  спадок  Франца  Шуберта  донині  є  актуальною  складовою  класичної  музики,  популярною  та  невід'ємною  частиною  репертуару  професійних  музичних  оркестрів  та  виконавців.

Ось  той  самий  твір,  що  колись  приніс  Шуберту  славу,  -  "Лісовий  цар",  за  роялем  Юйцзя  Ванг  [youtube]https://youtu.be/4_BmRekeJ8A[/youtube]  

31/01/2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715479
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 31.01.2017


ТАИСИЯ

Зимний рисунок

Зимой  художник-график    торжествует!
Ведь  белый  лист  похож  на  белый  снег.
Простой    сюжет  он  с  радостью  рисует:
На  белом  фоне  -    серый    силуэт.

Зима  –  не  лето,  не  бушуют  страсти,
Зимой  суров  и  холоден  пейзаж…
Но,  если  поработать  на  контрасте,
То  «Зимний  лес»  украсит  вернисаж.

Так  виртуозно  мудрая  ворона
Пером  выводит  вензель  на  снегу.
И  паровоз,  пыхтящий  у  перрона,
Как  снежный    барс  преодолел  пургу.

Особый    шарм  в  рисунке  чёрно-  белом.
В  нём  благородство,  радость  и  печаль…
Художники  Саврасов  и  Поленов
Уносят  нас  в  заснеженную  даль.

30.  01  2017.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715302
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 30.01.2017


Віктор Ох

Польова творчість (V)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=tTRhkqM9da8[/youtube]
-----------------

Намалюй  мені  круг  на  пшеничному  полі!
Закодуй  у  малюнку  таємне  знання
і  про  те,  що  життя  –  це  топтання  у  колі,
і  яка  це  захоплива  річ  –  пізнання.

На  пожмаканім    клапті  чиєїсь  уяви,
як  ескіз  чи  шедевр  намальовані  ми.
Тож  чому  б  не  прим’яти  у  полі  нам  трави,
щоб  створити  для  Неба  шматочок  краси!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715125
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 29.01.2017


Михайло Гончар

Кто б мудростью смог поделиться (з української)

   Леонід    Горлач

                                   ***
У  кого  мудрості  спитати,
коли  довкола  глушина,
до  кого  думою  пристати
і  так  зцілитися  сповна?..

Так  часто  сам  себе  питаю
серед  людської  суєти:
невже  втекти  аж  до  Дунаю,
щоб  мукам  прихисток  знайти?..

І  втік  би.Так  Дніпро  гримкоче,
людьми  покривджений,як  я,
мов  заклинає:
-  Сивий  хлопче,
твоя  я  доленька,твоя!

                       Перевод:

Кто  б  мудростью  смог  поделиться,
Когда  один  стою  в  глуши,
и  с  кем  бы  думою  сродниться
для  исцеления  души?..

Вопросами  себя  пытаю
средь  человечьей  суеты:
бежать  неужто  за  Дунаи,
чтоб  мукам  где  приют  найти?..

Сбежал  бы,только  Днепр  грохочет,
людьми  обижен,как  и  я:
-  Седой  юнец,  чего  ты  хочешь?
Твоя  я  долюшка,  твоя!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695472
дата надходження 19.10.2016
дата закладки 26.01.2017


Ірина Кохан

Стежина до дому

Є  багато  у  світі
стежинок,  стежок  і  доріг,
Найсвятіша  одна  -  
та,  що  в'ється  до  рідного  дому,
Зацілований  росами
батьківський  теплий  поріг
І  калиновий  кущ
у  цвітінні  лілейно-п'янкому.

На  похилений  тин,
той  що  бачив  тебе  ще  дитям,
Тремко  віти  спускає
стара,  іще  дідова  груша.
І  від  неї  війне
тим  дитинно-щемким  каяттям,
І  зупиниться  час,
і  стоятиме  світ  незворушно.

Пригадається  враз,
як  у  синьому  небі  бузьки
Колисали  крильми
світлі  мрії  в  легкій  високості,
Клекотанням  своїм
проводжали  у  край  неблизький
Й  розтинали  тумани,
чекаючи  знову  у  гості.

Сколихнеться  земля.
Буйні  трави  ледь-ледь  зашумлять,
І  нестримно,  до  сліз,
так  захочеться  їх  обійняти,
Доторкати  долонями
свіжу  нескошену  гладь,
По  живих  рушниках
йти  босоніж  до  рідної  хати.

Скільки  б  ти  не  сходив
і  стежин,  і  широких  доріг,
Збережи  у  душі,  ту,
що  в'ється  до  отчого  дому.
Щедро  сонцем  облитий
дитинства  твого  оберіг
І  калиновий  кущ
у  цвітінні  лілейно-п'янкому.

12.05.16

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714626
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 26.01.2017


Петро Кожум'яка (Ян Укович)

Я тебе малюю

Я  тебе  малюю  фарбами  -
В'яне  колір    на  палітрі,
Ніжний  образ  різнобарвами
Розчиняється  в  повітрі.

Я  тебе  малюю  вітром  -
Вітер  куряву  здіймає,
Задуває  очі  пилом,
Фарби  дощ  мої  змиває.

Я  тебе  дощем  малюю
На  віконній  чистій  шибці  -
Сліз  доріжками  торую  -
Що  розбіглись  по  долівці.

Я  тебе  малюю  віршем
Той  малюнок  -  між  рядками
Тільки  там  твоя  усмішка
Недоторкана  з  роками.

Вже  коли  згасає  світло...
Чи  коли  не  бачать  очі...
Все  одно  лунає  пісня
А  вуста  ім'я  шепочуть.

Я  тебе  малюю  вітром  -
Вітер  зливу  викликає...
Спогадів  шаленний  вихор
Біля  серця  заховаю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714381
дата надходження 25.01.2017
дата закладки 25.01.2017


гостя

На хвилях Далі

                                     [i]Три  автори,  три  бачення,  
                                     три  відгуки  на  картини  майстра.
                                     Написано  в  співавторстві  з  поетами  
                                     Іриною  Лівобережною  та  Сергієм  Сокольником
[/i]
Що  то  за  спогад?  Тепла,  м’яка  напівтінь,
Хвиля  бентежна.  Нерозшифроване  хоку.
Хто  ти,  химеро  з  найтонших  моїх  сновидінь?
Сплав  первородних  бажань  десь  на  відстані  кроку?

Ця  ідеальна  константа  хороших  манер
В  переплетінні  із  реготом  дикого  лісу.
Хочеш  відчути  рельєфи  пустельних  печер,
Запах  вітрів  у  суцвіттях  п’янкого  анісу?

Де  на  гарячих  пісках  розгубились  сліди,
Відгомін  арфи  по  всьому  периметру  раю.
В  глибах  базальту  застигло:  «Благаю,  не  йди!»
В  жерлі  вулкану  палає:  «Зникай!  бо  згоряю…»

На  пустирищах  всамітнена  зграя  ворон.
На  пустирищах  ні  оплесків  вже,  ані  слави.
Бо  вже  давно  відпустив  перевізник  Харон
Майстра,  що  нас  відшукав  і  у  вічність  розплавив.
************
А  ліс  –  підсвічує  сліди,
Що  кинув  ти  –  в  пісках  палати…
Там  листя  зЕлено:  «Не  йди!»
Там  спека  –  опіком  розплати.

В  глибинах  карстових  печер
Очей  озерця  –  дотлівають…
Скажи,  чому  з  усіх  химер
В  мені  найгірші  оживають?

Там  арфи  музика  тонка
У  водах  Нілу  спогад  топить…
Як  шкіра  білого  бика,
Що  звабив  ніжністю  Європу,

Блищить  вгорі  Чумацький  шлях…
Я  тих  коралів  –  не  збираю…
ЦвітУ  –  ромашками  в  полях,
Вогненним  маком  –  догораю…

Мені  услід:  «Куди  ти?  Де?...»
Слова,  приглушені  пісками
Пустельний  демон  відведе
У  тріщини  з  солончаками

Губ,  що  забули  пристрасть  змін,
Що  пересохли  без  торкання…
Пустеля.  Смерть.  Вона  і  Він.
Шматочки  пазлів  від  кохання.
******
Орфей?  Чи  гли-
няний  Колос?
В  бажанні  кволім
В  заміс  піску
Перелилось
Тремтіння  болю,

Ці  нервів  Стру-
ни,  що  Далі
"розмалюлюрив",  
І  пеклотрі-
щини  землі,
Мов  кракелюри,

Пройдуть  спі-
Ралями  Бруно
Крізь  наші  душі.
Ми  кров,  немов
П’янке  вино,
Зберемо  в  мушлю,

З  якої  так
Необере-
жно  мали  вийти,
Щоб  долі  під  
Акорд  баре
Отруту  випить.
***

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713847
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 24.01.2017


Олена Іськова-Миклащук

Сумнів

Зупинився  в  порозі:
Чекала?    чи  …  ні?
Так  ввійти?
А  чи,  може,  зі  стуком?  
Ти  такого  побачив  на  клятій  війні,
Що,  мабуть,  не  розкажеш  і  внукам.
Як  вночі  твій  народ  тобі  в  спину  стріляв,
А  удень  цілував  твої  ноги.
Коли  кров’ю  братів  упивалась  рілля,
Ти  з  безсилля  кричав,  і  стріляв  до  знемоги.  
Як  вбивали  брат  брата,    а    неньку  —    сини…
Як  «зривались»  —    кого  не  чекали…
Там  статистика  цифр  стала  суттю  війни:
Наших  —    двоє,  чотири  —    «шакали».

Ти  носив  про  запас  у  кишені  патрон:
Бо  живими  такі  не  здаються.
Та  коли  у  цивільному  сів  у  вагон  —
Зрозумів,  що  довкола  прибульці
Із  тієї  планети,  де  спокій  і  мир,
Гей-паради,  салюти,    концерти…
На  екранах  б’ють  в  груди:
Країна    —  це  ми!
Та  кричати  не  значить:  померти.

Зупинився  в  порозі:  
Чекала  чи…  ні?
Так  ввійти?  А  чи  може  зі  стуком?
У  віконце  заглянув:  
Господь  на  стіні
Плакав  з  нею  від  болю  
розлуки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714219
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 24.01.2017


Радченко

Падає сонце в замет (акро)

[b]П[/b]адає  сонце  в  замет,
[b]А[/b]ркуш  снігів  чисто-білий.
[b]Д[/b]ень  завершає  сюжет,
[b]А[/b]брис  дерев  скрижанілий.
[b]Є[/b]  щось  від  казки  у  тім  —

[b]С[/b]онце  златаво-величне.
[b]О[/b]сь  і  лягла  на  сніг  тінь,
[b]Н[/b]авіть  у  ній  щось  магічне.
[b]Ц[/b]івкою  миті  крізь  час,
[b]Е[/b]льфи  весни  в  снах  чекають.

[b]В[/b]же  промінь  сонечка  згас,

[b]З[/b]вуки  вечірні  змовкають.
[b]А[/b]  подивися,  як  ніч
[b]М[/b]'яко,  мов  кішка  крадеться.
[b]Е[/b]кстра  чуття  —  віч-на  віч,
[b]Т[/b]ак  ожива  ніжність  серця.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714200
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 24.01.2017


Наталя Хаммоуда

МРІЯ.

 (  Нащадкам  присвячено)

Коли  я  відійду,  коли  мене  не  стане,
Коли  уже  і  світ  забуде,  що  булà,
Я  мрію  із  небес  крізь  решето  туманів,
Вертатися  до  Вас  промінчиком  тепла.
Торкатись  Ваших  мрій-  нехай  усе  здійсниться,
Стелити  трав  шовки  на  всі  земні  путі,  
Лишати  світла  тінь  на  кожному  обличчі,
Хто  у  хвилину  ту  зневірився  в  житті.
Леліяти  в  садах  весняні  диво-квіти,
Рясним-рясним  дощем  пролитися  в  жита,
І  з  усіма  із  Вас  сміятись  і  радіти,
І  поряд  з  Вами  йти  через  усі  літа.
Коли  я  вже  піду...  Коли  мене  не  стане,
Коли  уже  і  світ  забуде,  що  була,
Із  висоти  небес,  з  поміж  густих  туманів
Вам  упаду  до  ніг  промінчиком  тепла.

27  грудня  2016.
©Н.  Хаммоуда.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713897
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 23.01.2017


Ліна Ланська

ВСЕ МИНАЄ

У  ненависть  душу  не  втопи.
Навіть  помста  -  то  холодна  страва.
Десь  палає  день  і  ніч  заграва,
В  ряд  стоять  засніжені  стовпи.

Зашморги  на  кожному  із  них.
Май  же  сили  у  лихім  двобої
Не  згубити  стріли  і  набої,
Не  вбачати  скрізь  лишень  чужих.

А  чи  знаєш?..  вороги  лихі
Посміхнуться  й  краплею  цикути
Вивірять,  не  згледишся,  -  закутий
У  плітки...незрячий  ще  й  глухий.

Не  спіши  зрікатись,  не  спіши.
Дасть  коріння  дерево  з  плодами.
Всім  під  сонцем  місце  -  бур"янами,
Зроду  звуть  цілющі  спориші.

Не  коси,  не  випали  ущент
Рідний  край,  з  якого  зла  недоля
Вирізала  шмат  святого  поля,
Розпинає  й  досі,  хто  там  ще?

У  ненависть  душу  не  втопи,
Бо  гряде  неділенька  кривава.
Гострить  меч  нечувана  розправа,  -
Знищим  тлю,  засіємо  степи.

Небо  десь  захмарене  й  сумне.
Фатум  неминучий  ніч  сідлає,
Розігнати  помисли  і  зграї,  -
Все  минає,  лихо  теж  мине.

23.01.17.




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713962
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 23.01.2017


Максим Тарасівський

Живий серед живих

Чимало  серед  митців  тих,  чия  творчість  і  навіть  саме  життя  розквітали  всупереч  обставинам,  які  пропонували  і  життю,  і  творчості  одне:  смерть.

Якщо  ти  народився  в  Європі  в  ромській  родині  напередодні  Другої  світової  війни,  ти  отримав  величезний  шанс  бути  знищеним  разом  з  мільйонами  інших  «недолюдей».  Якщо  ж  ти  володів  певним  мистецтвом,  в  тебе  лишався  маленький  –  можливо,  один  зі  ста,  -  шанс  вижити:  адже  мистецтво  торкається  й  скам’янілих  сердець  катів.

Саме  так  трапилося  з  Жаном  Рейнхардтом,  більш  відомим  як  Джанго:  хто  не  пригадує  це  ім’я,  зрозуміє  все,  коли  почує  оце  [youtube]https://youtu.be/nS2ylPAUxzA[/youtube]

Рома  (французькою  «мануш»),  він  народився  23  січня  1910  року  в  Бельгії.  З  дитинства  самостійно  опанував  скрипку  –  і  майстерно  виконував  практично  весь  класичний  репертуар  угорських  композиторів.  Він  також  вправно  грав  на  банджо-гітарі  –  так  вправно,  що  у  17  років  вже  мав  перший  запис,  і  відтоді  світові  авторитети  банджо  спеціально  приїздили  у  Францію,  аби  розшукати  Джанго  (його  родина    вела  традиційний  кочовий  спосіб  життя)  та  послухати  його  гру.

Однак  далі  трапилася  трагедія:  на  пожежі  Джанго  отримав  важкі  опіки,  провів  кілька  місяців  на  лікарняному  ліжку,  кінець-кінцем  одужав,  але  нога    та  2  пальці  на  лівій  руці  були  паралізовані.  Лікарі  давали  страшні  прогнози  та  наполягали  на  ампутації  пальців  та  ноги.  Джанго  переміг  і  лікарів,  і  хворобу:  за  рік  він  вже  міг  ходити,  а  також  винайшов  нову  техніку  гри  на  гітарі.  Власне,  ця  техніка  й  принесла  Джанго  світову  славу  та  зробила  його  першим  великим  джазменом  європейського  походження.  Саме  в  той  період  він  уперше  почув  Армстронга  та  Елінгтона,  і  свідомо  розвивав  свою  техніку  гри  на  гітарі  трьома  пальцями  в  напрямку  джазу.

Не  тільки  унікальна  техніка  прославила  Джанго:  він  був  і  талановитим  і  плідним  композитором.  За  деякими  даними,  він  написав  понад  100  пісень.  Деякі  з  них  можна  почути  нині  в  кіно:  у  таких  блокбастерах  як  «Голова  в  хмарах»,  «Авіатор»  (https://youtu.be/HTX2ahPhHS8),  «Матриця»  (Minor  Swing  https://youtu.be/mN8fw8M18U8  та  Nuages),  «Шоколад»,  «Метроленд»,  в  багатьох  стрічках  Вуді  Алена),  а  також  в  комп’ютерних  іграх  –  пісні  Джанго,  зокрема  Mafia  https://youtu.be/k4DYfUSwDgI,  стали  темами  ігор  Mafia:  The  City  of  Lost  Heaven,  Mafia  II,  BioShock,  BioShock  2,  BioShock  Infinite.

Джон  Л’юїс  з  Modern  Jazz  Quartet  присвятив  Джанго  одну  зі  своїм  найчарівніших  мелодій  –  так  і  назвав  її  Django,  і  мелодія  стала  новим  джазовим  стандартом  [youtube]https://youtu.be/8LFsuH1-YoM[/youtube]

Джанго  часто  згадується  в  розмовах  персонажів;  загалом  нині,  коли  його  нема  вже  64  роки,  і  в  кіно,  і  в  літературі,  і  деінде  повсякчас  можна  зустріти  його  ім’я.  Загалом  референсів  до  його  особистості  та  музики  надзвичайно  багато;  враження  таке,  ніби  ним,  його  ідеями  просякнута  сучасна  культура,  ніби  Джанго  –  живий  серед  живих.

Джанго  привертав  до  себе  не  тільки  як  музикант:  він  був  яскравою  особистістю,  його  любили  слухачі,  його  любили  в  європейській  творчій  спільноті  -  з  ним  підтримували  дружні  стосунки  письменники,  поети,  режисери,  актори,  музиканти,  художники...

Шансів  вижити,  як  ми  знаємо,  в  нього  було  не  так  щоб  занадто.  Нацисти  методично  нищили  ромів,  і  родині  Джанго  просто  щастило  –  не  так  легко  заарештувати  кочовиків.  І  Джанго  мандрував  Францією  та  давав  ще  більше  концертів,  ніж  до  війни:  мануш  на  сцені,  що  виконував  джаз,  сприймався  французами  як  символ  протесту,  боротьби  та  майбутнього  звільнення.  А  пісня  Nuages  загалом  стала  гімном  спротиву  окупантам  [youtube]https://youtu.be/DY0FF4iR9Cw[/youtube]

Однак  німці  –  люди  ретельні.  Джанго  ідентифікували  та  визначили  його  долю  –  артиста  надзвичайно  наполегливо  запросили  на  «гастролі»  до  Німеччини.  Музика  та  його  компаньйони  чудово  зрозуміли  це  запрошення  на  страту;  вони  розділилися  й  подалися  хто  де.  Джанго  намагався  отримати  притулок  в  Швейцарії,  однак  незворушні  нейтрали  відмовили  –  і  на  кордоні  з  Францією  його  заарештували.  Джанго  мав  додатися  до  600000  ромів,  знищених  нацистами.

Аж  тут  доля  проявила  свою  примху,  мистецтво  -  свою  міць.  Був  серед  фашистів  офіцер,  що  мав  прізвисько  Доктор  Джаз,  бо  таємно  обожнював  джаз  (звісно,  таємно,  Третій  рейх  таке  «дегенеративне»  мистецтво  не  шанував).  Отже,  Дітріх  Шульц-Кон  (Dietrich  Schulz-Köhn),  офіцер  люфтваффе,  звільнив  Джанго  –  і  той  загубився  на  французьких  теренах  і  вцілів.

А  далі,  по  закінченню  війни,  доля  знову  показала  свою  примхливу  природу.  Кінець  40-х  –  початок  50-х  приніс  нові  музичні  стилі,  породив  нових  зірок.  Джанго  був  ще  молодим,  його  талант  і  творча  винахідливість,  мабуть,  змогли  б  адаптуватися  до  нових  смаків.  Та  згадаємо:  кочове  півголодне  життя,  юність  під  тінню  Першої  світової,  важкі  опіки,  паралізована  нога,  втрата  пальців,  виснажливі  стресові  роки  Другої  світової  війни  –  все  це  зруйнувало  його  здоров’я.  Джанго  відійшов  від  музики,  захопився  живописом,  а  16  травня  1953  року  його  не  стало.

Ось  це  і  є  Джанго:  коротке  життя,  якому  доля  дала  замало  шансів  –  і  нова  яскрава  музика,  що  використала  усі  ті  шанси  до  останнього!  Мабуть,  тому  цю  музику  починаєш  любити  з  першого  такту,  а  сам  Джанго  знову  й  знову  видається  -  живим  серед  живих.  

Ось  тут  деякий  ентузіаст  зібрав  мало  не  3  години  записів  Джанго  Рейнхардта  –  це  надзвичайно:  [youtube]https://youtu.be/szNJ6DqrqoA[/youtube]

23/01/2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713936
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 23.01.2017


Алиса Лукашенко

РОСІЙСЬКО-РАДЯНСЬКИЙ ТЕРОРИЗМ



РОСІЙСЬКО-РАДЯНСЬКИЙ  ТЕРОРИЗМ  ЯК  СПОСІБ  ВЕДЕННЯ  ВІЙНИ  ТА  ОРГАНІЗАЦІЇ  ПЕРЕВОРОТІВ  НА  МАТЕРІАЛАХ  ІСТОРИЧНОГО  МИНУЛОГО  ТА  СЬОГОДЕННЯ  УКРАЇНИ

Російсько-українські  двосторонні  відносини  з  1991  року  мали  різні  періоди  тиску,  напруженості,  відносної  стабільності,  економічних  та  інформаційних  війн  тощо.  Все  це  в  свою  чергу  обов’язково  супроводжувалося  підкресленою  російською  зверхністю  та  зухвалістю  сусіда,  який,  перетворивши  історію  в  своїй  країні  на  проститутку,  вважає  себе  старшим  братом  (?!).  Не  зважаючи  на  все  це,  для  більшості  українців  було  шоком  дізнатися  про  те,  що  росіяни  організовують  агресію  проти  України,  порушують  територіальну  цілісність  та  винищують  українське  мирне  населення.  Крім  того,  агресія  Росії  щодо  України  викликала  неоднозначну  реакцію  на  міжнародній  арені.  Мало  того,  що  один  із  гарантів  української  безпеки,  Росія,  здійснив  віроломний  напад  на  Україну,  то  інші  гаранти  безпеки  та  в  цілому  ООН,  продемонстрували  більше  показну  стурбованость,  аніж  конкретні  рішучі  дії.  Тому,  звісна  річ  актуальність  даної  проблематики  не  підлягає  сумніву.
Мета  статті  полягає  у  з’ясуванні  основних  цілей,  методів  російської  агресії  та  особливостей  реакції  на  останню  в  Україні  та  світі.  Постановка  такої  мети  порушила  перед  нами  низку  завдань,  найважливіші  серед  яких  такі:  перевірка  терміну  «АТО»  на  доцільність,  з’ясування  витоків  російської  агресії,  її  основних  цілей  та  завдань,  аналіз  санкцій  країн  світу  та  політики  України  по  вирішенню  проблеми,  прогнозування  подальшого  розвитку  ситуації.
На  сьогоднішній  день  в  зв’язку  з  остаточною  історичною  незавершеністю  проблеми  бракує  наукових  праць  та  наукових  статей,  які  б  відображали  суть  подій  2014  року.  Але  в  той  же  час,  існує  низка  журналістських  робіт,  аналізу  політологів  та  документаційної  бази,  на  які  ми  спираємося  в  своїй  роботі,  для  того,  щоб  розпочати  писати  історію.  
Передусім  вважаємо  за  необхідне  визначитися  із  термінологією:  війна,  тероризм,  терор.  Так,  за  матеріалами  енциклопедій,  довідників  знаходимо  наступне:
«Війна́  —  складне  суспільно-політичне  явище,  пов'язане  з  розв'язанням  протиріч  між  державами,  народами,  національними  і  соціальними  групами  з  переходом  до  застосування  засобів  збройної  боротьби,  що  відбувається  у  формі  бойових  дій  між  їх  збройними  силами.  Це  специфічна  форма  вияву  соціальних  відносин,  у  якій  домінує  збройна  боротьба  як  продовження  політики,  що  підпорядковує  своїм  цілям  усі  сфери  суспільного  життя»  [25].
За  визначенням  Клаузевіца,  «Війна  є  продовження  політики  іншими  засобами»  [25].
Поряд  зі  збройною  боротьбою,  як  її  головним  і  вирішальним  засобом,  під  час  війни  ведуться  політична,  дипломатична,  економічна,  інформаційна  та  інші  види  боротьби,  які  підпорядковуються  її  цілям  та  інтересам.  У  цьому  сенсі  війна  —  це  організоване  озброєне  насильство,  метою  якого  є  досягнення  політичних  цілей  [25].  
Також    знаходимо  ознаки  вітчизняної  війни:  неспровокований  напад;  війна  тільки  на  своїй  території  (вигнання  ворога  зі  своєї  території  означає  закінчення  вітчизняної  війни);  можливість  участі  цивільного  населення  в  боротьбі  з  окупантом  (партизанський  і  підпільний  рух);  мета  війни  —  примусити  ворога  піти  з  території  країни.
Якщо  з  «війною»  все  очевидно  і  одностайно  у  науковців,  то  визначення  терміну  «тероризм»  —  питання  проблемне,  оскільки  в  наш  час  існує  понад  100  визначень  цього  явища.  Однак  жодне  з  них  не  підтримане  міжнародною  спільнотою  як  загальновизнане.  Українські  юристи  В.  Ємельянов  та  С.  Гавриш  зазначають  у  диспозиції  проекту  законодавчого  акту  України,  що  тероризм  розглядається  сучасною  наукою  в  трьох  аспектах:  як  злочинне  діяння,  як  терористичні  групи  (організації)  та  як  терористичні  доктрини.  В.  Ліпкан  пропонує  розглядати  тероризм  ще  і  як  від'ємне  соціально-правове  явище  і  не  зводити  його  лише  до  вчинення  вибухів  і  підпалів,  а  ті  дії,  про  які  йдеться  охоплювати  поняттям  «терористичний  акт»  [25].  Також  варто  розрізняти  тероризм  від  терору  —  політики  залякування,  придушення  політичного  супротивника  насильницькими  засобами.  Терор  —  насильство  влади  з  її  державним  апаратом  проти  народу  з  метою  придушення  не  тільки  опозиції,  а  й  усього  загалу,  з  метою  викликати  жах  і  змусити  полишити  думки  про  спротив.  Іншими  словами,  терор  —  насилля  з  боку  наділеного  владними  повноваженнями  («сильніших»).  Уперше  системний  політичний  терор  було  розгорнуто  якобинцями  під  час  Великої  французької  революції.  Прямими  їхніми  ідеологічними  нащадками  були  більшовики,  які  розгорнули  «червоний  терор»  з  метою  придушення  політичної  опозиції  і  поширення  більшовицької  влади  за  межі  захоплених  ними  Петербургу  і  Москви.  Жертви  владного  терору  обчислюються  багатьма  тисячами  ба  навіть  мільйонами  людей.
Натомість  тероризм  —  насилля  з  боку  «слабшого»  (без  владних  повноваженнь),  насилля,  що  виходить  від  опозиційних  прошарків  суспільства,  інколи  радикально  налаштованих  і,  вельми  нечисленних  і  які  зазвичай  не  мають  та  й  не  можуть  мати  підтримки  більшості  суспільства.  Тероризм  носить  політичну,  соціальну,  національну  чи  віросповідну  ознаки.  Тероризм  як  явище  переслідує  принаймні  три  основні  й  знакові  мети.  Перше  —  зчинити  тиск  на  органи  влади,  залякати  осіб,  наділених  владними  повноваженнями.  Друге  —  посіяти  страх  і  невпевненість  поміж  громадян,  лояльних  до  наявних  достойників.  Третьою  метою  є  бажання  викликати  співчуття  серед  своїх  потенційних  прихильників,  тобто  в  тому  прошарку  суспільства,  який,  як  уважається  ними,  піддається  гнобленню  або  дискримінації,  але  поступається  в  радикальності  террористам  [25].  
З  огляду  на  невизначеність  поняття  «тероризм»  ним  можна  охрестити  все  що  завгодно  за  для  того,  щоб  приховати  справжню  суть  проблеми,  або  налаштувати  населення  проти  вигаданих  терористів.  Давайте  пригадаємо  імя  одного  із  найвидатніших  терористів  на  сході  України,  а  саме  Олександра  Бородая,  який  є  громадянином  Росії,  генерал-майором  ФСБ,  а  сам  себе  і  своїх  побратимів  називає  «кризис-менеджерами»  і  не  приховує,  що  в  Криму  та  на  Донбасі  працює  одна  команда,  яка  давала  присягу  російському  народу:    «Сюда  я  пришле  как  кризисный  менеджер,  если  хотите  стартапер.  Многое  удалось  сделать  за  прошедшие  месяці,  ДНР  достоялась  как  государство»  [12].  
Так,  очевидним  з  його  слів  стає  факт  виконання  спеціального  завдання  ФСБ  Росії,  а  місцеве  декласоване  населення  з  ще  більш  декласованими  ватажками  на  зразок  Валерія  Болотова  та  Олександра  Захарченка  стає  маріонетками  у  «мирній»,  «демократичній»  грі  Кремля.  Точно  так  же  більшовики  захоплювали  владу  на  території  України.  Пропонуємо  розглянути  історичне  минуле,  на  якому  ми  ніяк  не  можемо  зробити  висновки  і  повторюємо  одні  й  ті  ж  помилки  та  провести  шокуючи  паралелі  із  сьогоденням.
Отож,  намагання  більшовиків  захопити  владу  в  Україні  у  1917  р.  Передумови.  7  (20)  листопада  1917  року  Українська  Центральна  Рада  проголосила  ІІІ  Універсал  про  створення  автономної  Української  Народної  Республіки  зі  столицею  в  Києві.  Це  викликало  роздратування  російського  уряду  —  більшовицької  Ради  народних  комісарів,  тому  вона  вирішила  захопити  владу  в  Україні  шляхом  збройного  повстання  в  Києві  [7,c.56].
2014  рік  –  передумови  російської  агресії.
Ключовою  передумовою  конфлікту  стала  дедалі  більш  недружелюбна  політика  путіністської  Росії  щодо  України,  яку,  з  огляду  на  зміст  російської  пропаганди  у  ЗМІ,  можна  назвати  просто  ворожою.  Агресивність  російської  політики  стосовно  України  вилилася  у  перші  жертви  з  боку  останньої  ще  за  часів  режиму  підконтрольного  Росії  Януковича.  
21  листопада  2013  року  в  Україні  розпочалися  антиурядові  протести  як  реакція  на  рішення  Кабінету  Міністрів  України  про  призупинення  процесу  підготування  до  підписання  Угоди  про  асоціацію  між  Україною  та  Євросоюзом  і  значно  поширилися  після  силового  розгону  демонстрації  в  Києві  вночі  30  листопада.  У  рамках  поняття  протестів  кінця  2013  року  відбувалися  зокрема  мітинги,  демонстрації,  студентські  страйки  [15].
16  січня  2014  року  в  Верховній  Раді  України  з  порушенням  установленої  процедури  голосування  було  прийнято  10  законів,  направлених  на  звуження  конституційних  прав  і  свобод  громадян,  а  сааме  закони  викликали  широке  обурення  в  українців,  і  спричинили  ескалацію  конфлікту.
До  19  січня  2014  протести  перейшли  в  бойові  протистояння  на  вулиці  Грушевського  в  Києві.  Внаслідок  цього  загинуло  6  осіб,  більше  1000  були  травмовані.  Ще  більш  кривавими  бої  стали,  починаючи  з  18  лютого,  за  два  дні  боїв  загинуло  більш  ніж  100  осіб  з  обох  боків.
Наслідком  перемоги  революції  стало:  відсторонення  президента  Януковича  від  влади  та  його  втеча  в  Росію,  відновлення  конституції  України  2004  року,  скасування  диктаторських  законів,  призначення  дострокових  президентських  виборів.  Зміна  влади  кардинально  зменшила  силу  впливу  Росії  на  Україну,  також  Віктор  Янукович  закликав  Володимира  Путіна  відновити  конституційний  лад  в  Україні  за  допомогою  Збройних  сил  Росії  [15].
Перебіг  подій  в  1917  році.  В  ніч  з  29  листопада  (11  грудня)  на  30  листопада  (12  грудня)  року  українські  війська,  лояльні  до  Центральної  Ради,  придушили  повстання,  а  заколотників  вислали  ешелонами  за  межі  України.  Більшовицькі  відділи  2-го  гвардійського  корпусу  під  проводом  Євгенії  Бош,  що  їхали  з  фронту  на  захоплення  Києва,  були  роззброєні  1-м  українським  корпусом  Павла  Скоропадського  біля  Жмеринки  і  відправлені  до  Росії.  30  листопада  (12  грудня)  року  спалахнуло  більшовицьке  повстання  в  Одесі,  яке  так  само  закінчилося  поразкою  більшовиків.
4  (17)  грудня  1917  року  Рада  народних  комісарів  Росії  надіслала  ультиматум  Українській  Центральній  Раді  за  підписами  Володимира  Леніна  і  Лева  Троцького.  Більшовики  вимагали  легалізувати  більшовицькі  військові  загони  в  Україні  й  припинити  їх  розброєння.  Зазначалося,  що  в  разі  невиконання  вимог  російський  радянський  уряд  вважатиме  Центральну  Раду  в  стані  відкритої  війни  проти  нього.  5  (18)  грудня  1917  року,  не  дочекавшись  відповіді  від  українського  уряду,  Рада  народних  комісарів  Росії  постановила  вважати  Українську  Центральну  Раду  своїм  ворогом.  Головнокомадувачем  радянських  військ  проти  України  було  призначено  Володимира  Овсієнка.  З  грудня  того  ж  року  біля  північно-східних  кордонів  Української  Народної  Республіки  стали  концентруватися  червоні  війська  [14,  c.43].
7  (20)  грудня  Українська  Центральна  Рада  відправила  відповідь  Раді  народних  комісарів  за  підписом  Володимира  Винниченка  та  Симона  Петлюри,  якою  відхилила  ультиматум.  Розпочалася  більшовицько-українська  війна.  Війська  Радянської  Української  Народної  Республіки  та  Радянської  Росії  концентрувалися  в  Харкові,  у  районі  Гомеля  і  підБрянськом.  Вони  нараховували  160  тисяч  вояків  і  складалися  з  частин  регулярної  Російської  імператорської  армії,  червоногвардійських  загонів  із  Росії  та  України,  загонів  балтійських  моряків.  Вище  політичне  керівництво  військом  здійснював  більшовик  Володимир  Овсієнко,  а  воєнне  —  есер  Михайло  Муравйов.  Тактика  більшовиків  полягала  в  просуванні  лініями  залізниць  і  встановленні  контролю  над  великими  промисловими  й  транспортними  центрами.  Ради  розраховували  на  допомогу  робітничих  загонів  у  цих  містах.
Воєнні  сили  УНР  складали  добровольчі  формування  Вільного  козацтва  та  українізовані  добровольчі  частини  Російської  імператорської  армії.  За  кількістю  війська  УНР  не  поступалися  радянським,  але  були  розпорошені  по  Україні,  тоді  як  більшовики  діяли  на  головних  стратегічних  напрямках.
8  (21)  грудня  1917  більшовицькі  червоногвардійські  загони  під  проводом  Володимира  Антонова-Овсієнка  вступили  доХаркова.  В  ніч  на  9  (22)  грудня  вони  заволоділи  містом.  12  (25)  грудня  1917  року,  за  сприяння  Ради  народних  комісарів  Росії,  більшовики  провели  в  місті  Всеукраїнський  з'їзд  Рад,  на  якому  проголосили  створення  Радянської  УНРзі  столицею  Харкові.  Українська  Народна  Республіка  на  чолі  з  Центральною  Радою  визнавалася  нелегітимною.  17  (30)  грудня  1917  року  Центральний  виконавчий  комітет  радянської  УНР  проголосив  маніфест  про  скинення  влади  Української  Центральної  Ради  і  Генерального  секретаріату.  Наявність  в  Україні  двох  центрів  влади  —  київського  національного  і  харківського  радянського  —  дала  змогу  російським  більшовикам  формально  залишатись  осторонь  війни,  представивши  її  як  внутрішній  конфлікт  [14,  c.56].
Перебіг  подій  в  2014  році.
Військовий  конфлікт  бере  за  початок  22  лютого  2014  року  з  встановлення  блокпостів  та  проросійських  сепаратистських  мітингів  23  лютого  в  Севастополі.  Далі  відбулось  захоплення  сепаратистами  Верховної  ради  АРК  та  вторгнення  російських  військ  на  півострів  Крим,  що  стало  наслідком  окупації  та  анексії  його  Росією.  Українські  війська  не  протидіяли  вторгненню,  частина  з  них  була  виведена  на  материкову  Україну,  а  частина  прийняла  російську  присягу.  В  наслідок  захоплення  Криму  було  вбито  2  українських  військових  та  2  цивільних  осіб.
23  лютого  2014  року  почалися  проросійські  та  проукраїнські  мітинги  (в  останніх  брала  участь  велика  кількість  кримських  татар  на  чолі  з  лідером  Меджлісу  Рефатом  Чубаровим).  27  лютого  невідомі  озброєні  люди  без  знаків  розрізнення  (ймовірно  колишні  бійці  спецпідрозділу  «Беркут»,  що  брали  участь  в  придушенні  протестів  у  Києві  («Беркут»  було  розформовано  25  лютого),  та  російські  спецпризначенці)  захопили  й  блокували  Верховну  Раду  Криму  та  інші  адміністративні  будівлі,  аеропорти  у  Сімферополі  та  Севастополі,  установи  зв'язку,  засоби  масової  інформації  тощо.  На  їхню  вимогу  до  Парламенту  Криму  прийшла  частина  депутатів,  що  проголосували  за  проведення  референдуму  про  розширення  автономії  Криму  25  травня  2014,  в  день  президентських  виборів  в  Україні.  При  цьому  присутність  кворуму  є  сумнівною,  оскільки  на  засідання  не  допустили  ЗМІ.  Невдовзі  було  двічі  змінено  дату  референдуму:  перенесено  спершу  на  30  березня,  а  потім  —  на  16  березня.  Також  було  змінено  формулювання  питання  —  замість  розширення  автономії  йшлося  про  приєднання  до  складу  Росії.  При  цьому,  оскільки  Україна  є  унітарною  державою,  питання  про  відокремлення  регіону  можна  вирішувати  лише  на  національному  референдумі.  З  огляду  на  це,  ще  до  проведення  референдуму  лідери  країн  ЄС,  США  та  багатьох  інших  визнали  його  незаконним,  а  його  результати  —  недійсними  [15].
У  ніч  на  27  лютого  будівлі  Верховної  Ради  та  Уряду  АРК  захопили  озброєні  невідомі  особи  та  встановили  на  будівлях  російські  прапори.  За  словами  народного  депутата  Сергія  Куніцина  адміністративні  будівлі  захопили  професійно  підготовлені  люди,  які  озброєні  автоматами,  кулеметами,  гранатометами  тощо.  За  повідомленнями  ЗМІ  центр  Сімферополя  було  перекрито  правоохоронцями,  піднятими  по  тривозі,  обмежено  рух  громадського  транспорту.
1  березня  2014  року  Рада  Федерації  РФ  підтримала  звернення  президента  Росії  Володимира  Путіна  про  дозвіл  на  застосування  Збройних  сил  Російської  Федерації  на  території  України.  Рада  національної  безпеки  і  оборони  України  у  зв'язку  з  агресією  з  боку  Росії,  ухвалила  рішення  привести  Збройні  сили  України  у  повну  бойову  готовність  та  розробила  «детальний  план  дій  на  випадок  прямої  військової  агресії  з  боку  РФ».
16  березня  2014  року  відбувся  «референдум»  про  статус  Криму,  на  якому  за  офіційними  даними  96,77%  жителів  АРК  та  міста  Севастополь  проголосували  за  возз’єднання  відповідних  територій  з  Російською  Федерацією.  17  березня  Верховна  Рада  АРК  проголосила  незалежність  Республіки  Крим,  а  18  березня  у  Георгіївській  залі  Московського  Кремля  Президент  Росії  Володимир  Путін  спільно  з  самопроголошеними  Головою  Ради  Міністрів  АРК  Сергієм  Аксьоновим,  спікером  Верховної  Ради  АРК  Володимиром  Костантиновим,  та  головою  СМДА  Олексієм  Чалим  підписали  Договір  про  прийняття  Республіки  Крим  до  складу  Росії.  21  березня  Рада  Федерації  Росії  прийняла  закон  про  ратифікацію  Договору  від  18  березня  та  закон  про  утворення  нових  суб'єктів  федерації  —  Республіки  Крим  та  міста  федерального  значення  Севастополь,  закріпивши  анексію  цих  регіонів  Росією  [15].
Наступним  етапом  протистояння  стали  проплачені  сепаратистські  мітинги  в  Донецькій,  Луганській,  Харківській,  Одеській,  Херсонській,  Миколаївській,  Дніпропетровській,  Запорізькій  областях,  що  розпочалися  з  1  березня  2014  року.  Почалося  захоплення  адміністративних  будівель.
12  квітня  почалось  вторгнення  російських  бойовиків  на  Донбас,  вперше  вони  були  помічені  в  Слов'янську.  11  травня  було  проведено  псевдореферендуми  про  незалежность  ДНР  і  ЛНР.  За  даними  яких,  за  незалежність  проголосувало  89,07%  і  96,2  %  відповідно.
До  речі,  лише  27  березня  2014  Генеральна  Асамблея  ООН  підтримала  територіальну  цілісність  України,  визнавши  Крим  і  Севастополь  її  невід'ємними  частинами.  За  відповідну  резолюцію  проголосували  100  країн-членів  ООН  зі  194.  Проти  проголосували  11  країн,  58  країн  утрималися,  решта  не  брала  участі  в  голосуванні.  Проте  практичних  результатів  цього  голосування  не  було  і  нема.  Це  швидше  нагадує  з’їзд  гуртка  по  політичній  демагогії.
Так,  очевидність  дублювання  історії  зрозуміла.  Свого  часу  Будда,  сказав  такі  слова:  «Хто  не  зрозумів  свого  минулого,  змушений  переживати  його  знову  і  знову».  Українці  переживають  свою  історію  знову  і  знову  не  тільки  з  1917  року.  Імперські  сценарії  колоніальної  політики  щодо  України  інтенсивно  почали  практикуватись  з  моменту  занепаду  Галицько-Волинського  князівства.  Якщо  вести  мову  про  російську  колоніальну  політику  щодо  України,  то  вона  розпочалася  в  інтенсивному  режимі  з  1654  року.  Не  вистачить  однієї  статті,  потрібна  ціла  книга  про  дублювання  історії  України  з  1654  року  до  наших  днів.  Звісна  річ,  це  пов’язано  насамперед  з  тим,  що  Російська  держава,  згодом  Російська  імперія,  Радянський  Союз  та  Російська  Федерація  через  свою  п’яту  колону  прямо  чи  опосередковано  визначали  історичне  невігластво  українців[1].
Історичне  невігластво  в  роки  залежної  України  ще  можна  логічно  зрозуміти.  Але,  відсування  історії  України  на  другий  план  в  освітній  політиці  міністра  освіти,  історика  Д.  Табачника  –  це  ганьба.  Крім  того,  після  героїчного    подвигу  українців  на  майдані  ситуація  не  змінилась  –  це  подвійна  ганьба.  Проте  це  вже  тема  для  іншої  статті  про  схожість  і  на  жаль  безрезультатність  революцій  2004  та  2014  рр.
Тепер  ми  повинні  дати  відповідь  на  головне  питання:  чи  називають  сучасні  історики  події  1917-1921  рр.  дії  більшовиків  тероризмом  місцевого  населення  на  території  України?  Звісно  такого  б  історика  за  шельмували  і  ганьба  переслідувала  б  його  професійну  діяльність.  Очевидно,  що  події  1917-1921  років  були  військовою  операцією  з  використанням  псевдо  ідеології  рівності  та  братерства  та  фіктивного  проголошення  більшовицької  влади  в  Україні  з  метою  підкорення  території.
Так,  події  2014  року  в  російсько-українських  відносинах  –  це  не  АТО,  це  війна.  А  якщо  точніше,  то  асиметрична  війна  (нерівна),  вітчизняна.  В  класифікації  військово-політичних  конфліктів  окремо  виділяють  воєнні  перевороти.  Звісна  річ,  що  із  зазначених  вище  фактів,  можна  стверджувати,  що  події  2014  року  –  це  не  тільки  війна,  а  й  воєнний  переворот.
Не  дарма  автор  на  початку  статті  звернула  увагу  на  визначення  такого  терміну  як  терор.  Війна  і  військові  перевороти  як  у  випадку  з  більшовиками  так  і  у  випадку  з  путінською  шовіністичною  агресією  супроводжувалися  терором.  Також  у  класифікації  військово-політичних  конфліктів  виділяють  і  збройний  терор.  Терор  –  це  надійний  засіб  для  підкорення  і  залякування  населення.  Більшовики  та  комуністи  користувалися  цим  методом  більше  70  років,  а  Російська  Федерація  вважає  себе  правонаступницею  СРСР  перейняла  естафету  і  старанно  виконує  завдання  по  терору  на  теренах  колишніх  радянських  республік,  починаючи  від  Закавказзя,  закінчуючи  Україною  [1].
Щодо  продовження  імперської  шовіністичної  політики  Російської  Федерації  зрозуміло.  Світова  спільнота  дуже  в’яло  відреагувала  на  російську  агресію.  Демонстрація  стурбованості  лише  після  трагедії  з  боїнгом  перетворилася  в  економічні  санкції  та  санкції  проти  конкретних  осіб  в  Російській  Федерації.
В  порівнянні  з  санкціями,  введеними  США,  європейські  санкції  до  агресора  є  більш  м'якими,  що  пояснюється  значною  залежністю  економік  країн  ЄС  від  Росії  та  прямим  підкупом  Росією  окремих  європейських  політиків.  
Так,  ми  помічаємо,  що  не  зважаючи  на  те,  що  Російська  Федерація,  США  та  Великобританія  являться  гарантами  безпеки  України,  тривалий  проміжок  часу  від  поглинання  Криму  до  розгортання  та  організації  переворотів  на  Сході  України,  ці  країни  та  інші  європейські  держави  виражали  лише  стурбованість  подіями  і  закликали  українську  владу  сідати  за  стіл  переговорів  з  так  званими  «сепаратистами»  на  чолі  з  генерал-майором  ФСБ  О.  Бородаєм.  Очевидним  є  політика  цинізму,  зневаги  до  України,  моральних  чеснот  та  міжнародного  права.  Один  з  гарантів  української  безпеки  розчленовує  незалежну  державу,  а  інші  «гаранти»  цинічно  допомагають.
Але,  знову  ж  таки  най  ганебнішим  фактом  є  навіть  не  це,  а  те,  що  Україна  сама  не  вводить  жодних  суттєвих  санкцій  проти  РФ  [19].    Ми  не  оголосили  воєнний  стан,  захистили  на  саміті  НАТО  свого  агресора,  ведемо  переговори  зі  злочинцями,  знищуємо  квіт  української  нації  як  гарматне  м'ясо.  Навіть  Міжнародна  правозахисна  організація  Amnesty  International  визнала  події  на  сході  як  міжнародний  збройний  конфлікт.    Про  це  йдеться  у  спеціальній  заяві  на  офіційному  сайті  організації,  що  датована  7  вересня  2014  року:  «Докази,  якими  ми  володіємо,  вказують  на  те,  що  Росія  розпалює  конфлікт  шляхом  прямого  втручання,  а  також  шляхом  підтримки  сепаратистів  на  сході  України.  Росія  має  зупинити  безперебійний  потік  озброєння  та  іншу  допомогу  сепаратистам,  оскільки  саме  вони  вдаються  до  тяжких  порушень  прав  людини  в  регіоні».  Тому  не  дивно,  що  поведінка  України  не  викликає  поваги  ні  в  лідера  Російської  Федерації,  який  цинічно  порушує  перемир’я,  ні  в  світових  лідерів.  Найсуттєвішою  санкцією  України  щодо  РФ  має  стати  газова  незалежність.  Однак,  за  рішенням  останньої  зустрічі  в  Берліні  26  вересня  2014  року  в  рамках  РФ  –  Україна  –  ЄК,  Україна  забов’язалася  погасити  борг  в  розмірі  3,  1  млрд.  дол.  та  закупити  5  млрл.  кубометрів  газу.  Коментарі  на  наш  погляд  тут  зайві.
В  пошукових  системах  інтернету  ім’я  Обами  все  частіше  почало  фігурувати  після  подій  в  Україні  зі  словами  «слабак».  Так  як  ми  вже  зазначили  безпеку  Україні  ніхто  не  гарантує,  тому  що  Україна  стала  лише  розмінною  монетою  в  геополітичних  іграх  між  США,  ЄС  та  Російською  Федерацією.  Агресія  РФ  покликана  на  демонстрацію  сили,  авторитету  та  геополітичної  міці  РФ.  РФ  потрібна  постійна  зона  дестабілізації  в  Україні,  що  дає  можливість  контролювати  країну.  Тому  ситуація  на  сході  буде  зберігатися  тривалий  час  як  гаряча  точка  а  згодом  як  зона  постійного  потенційного  конфлікту,  все  буде  залежати  лише  від  бажання  В.  Путіна.
Позиція  США  та  ЄС  покликана  в  першу  чергу  на  захист  власних  інтересів  і  обрання  найкомфортнішого  методу  нейтралізації  РФ  і  кількість  жерт  в  Україні  їх  не  обходить.  Так,  реальна  допомога  країн  Заходу  зводиться  по  суті  до  стурбованості  та  гуманітарної  підтримки.
Конфлікт  між  Російською  Федерацією  та  США  набув  особливого  звучання  та  загострення  після  ситуації  в  Сирії.  Україна  є  продовженням  цього  конфлікту.  Можна  припустити,  що  Путін  своєю  агресією  хочу  вийти  на  провідний  рівень  в  геополітиці,  розрахувавши  можливі  втрати.  США  конфлікт  в  Україні  може  бути  вигідний,  чим  довше  він  триває  тим  більше  санкцій  можна  оголосити,  руйнуючи  режим  в  Росії  з  середини.  На  замітку:  За  даними  Світового  Банку  в  2013-му  році  сумарний  ВВП  складав:
ВВП  США:  $  16  трлн.  800  млрд.  000  млн.
ВВП  країн  ЄС:  $  17  трлн.  335  млрд.  420  млн.
ВВП  Росії:  $  2  трлн.  096  млрд.  777  млн.
За  попередніми  розрахунками,  через  введення  європейських  санкцій  РФ  втратить  €  23  млрд  (1,5%  ВВП)  в  2014  році  і  майже  €  75  млрд  (4,8%  ВВП)  в  2015  році.  При  цьому  втрати  самих  країн  ЄС  будуть  істотно  нижчими  —  не  більше  0,4%  свого  ВВП.  Втрати  США  через  введення  санкцій  виявляться  істотно  меншими  —  через  слабку  залежність  економіки  США  від  Росії.
На  країни  ЄС  припадає  близько  половини  російського  експорту  та  імпорту.  На  2012  рік  товарообіг  Росії  з  ЄС  складав:
загальний  товарообіг  (експорт  +  імпорт):  336,5  млрд.  євро;
експорт:  213,3  млрд.  євро;  ЄС  посідає  перше  місце  у  зовнішній  торгівлі  Росії;
імпорт:  123,2  млрд.  євро;  Росія  займає  третє  місце  у  зовнішній  торгівлі  ЄС  (після  США  і  Китаю).
В  2012  році  основу  експорту  Росії  до  ЄС  становили  товари  сировинної  групи,  насамперед  паливно-енергетичні.  В  імпорті  з  ЄС  домінували  машини  й  устаткування,  хімічні  та  продовольчі  товари,  готові  вироби.
Близько  75%  прямих  іноземних  інвестицій  в  Росію  становлять  інвестиції  з  країн-членів  ЄС.
Імпорт  послуг  з  ЄС  до  Росії  в  2011  році  становив  24  млрд.  євро,  з  Росії  до  ЄС  —  14,2  млрд.  євро.
Крім  того,  підтримка,  хоч  і  відносна,  України,  дає  можливість  маніпулювати  лідерами  нашої  країни.
Завжди  помилкою  України  було  плекання  великих  надій  на  країн  союзниць,  які  за  підписаними  договорами  гарантували  нам  безпеку.  Достатньо  згадати  Березневі  статті  Б.  Хмельницького  в  1654  році  за  якими  Російська  держава  гарантувала  військову  підтримку  у  боротьбі  у  боротьбі  Гетьманщини  і  Речі  Посполитої.  Закінчилась  така  «підтримка»  поділом  України  між  Росією  та  Річчю  Посполитою.  Згадаємо  «свіжіший  факт».  М.  Грушевський,  видатний  історик,  але  невдалий  український  політик,  тривалий  час  зважав  на  офіційну  позицію  послідовників  Лютневої  революції  чи  жовтневого  превороту.  Це  нагадує  позицію  українських  президентів  і  можновладців  з  1991  року  і  по  нині  [10,  c,37].
Так,  М.  Грушевський  дав  команду  знищити  полк  імені  П.  Полуботка,  який  виступав  за  проголошення  незалежності,  за  допомогою  російських  збройних  сил.  Зараз  же  українська  влада  знищує  українців  руками  РФ  (згадаємо  безславні  перемир’я,  ),  не  роблячи  конкретно  нічого  для  вирішення  ситуації,  яка  склалася  [14,  c.  45].
За  таких  умов  варто  було  б  діяти  або  ж  за  грузинським  сценарієм  відразу  (оголосити  воєнний  стан,  розірвати  дипломатичні  відносини),  а  не  віддавати  безславно  Крим,  а  потім  віддавати  на  винищення  своїх  людей  в  асиметричній  війні.  Крім  того,  на  момент  так  званого  АТО  вже  була  очевидною  байдужа  позиція  гарантів  безпеки  України  (яка  була  точно  ж  такою  в  російській  агресії  в  Грузії).
Досвід  М.  Грушевського  в  контексті  недоцільності  формування  українських  збройних  сил  дуже  близький  політичним  лідерам  правонаступникам  М.  Грушевського.  Чим  це  закінчилось  для  України  в  1917-1921  рр.  і  в  2014  р  –  очевидно.
Зясуємо,  які  перспективи  відкриває  російсько-українська  війна  перед  світом.  Після  розвалу  Радянського  Союзу  в  зявилася  наукова  праця  «Кінець  історії».  Ще  б  пак,  закінчилась  величезна  ера  протистояння  та  напруження.  Зараз  же  виникає  питання:  чи  не  повертається  воно  знову?  Чи  не  перетворюється  світ  з  багатополюсного  в  двополюсний  і  які  назви  у  цих  полюсів.
На  думку,  З.  Бжезінського,  Російська  Федерація  –  це  тоталітарний  пережиток,  якого  не  за  горами  чекає  доля  таких  же  революційних  подій  як  в  Україні.  Але  чи  це  так  насправді?  Так,  для  того,  щоб  в  країні  змінилася  форма  правління  потрібна  ментальна  революція.  В  Європі  тільки  з  ХVIII  починає  поступово  змінюватись  уклад  життя,  імперії  відходять  у  небуття,  а  гарантоване  виборче  право  і  соціальні  гарантії  населення  отримує  тільки  на  початку  XX  століття.  Проте  це  не  було  актом  прийняття  законів,  це  було  результатом  політичної  зрілості  населення.  Це  було  показником  високого  рівня  політичної  свідомості.  Тому  в  Україні  після  70  років  тоталітарного  режиму  і  більше  пів  тисячоліття  панування  інших  народів,  перший  блин  державного  будівництва  виходить  невдалим,  бо  політична  свідомість  недостатньо  визріла.  Але  з  РФ  ситуація  зовсім  інша.  В  цій  країні  з  XV  століття  сформувалась  великодержавна  ідея  «Москва  –  третій  Рим»,  згідно  з  якою  населенню  цієї  країни  насаджувалася  віра  в  свій  особливий  статус  та  боготворіння  глави  держави  [8,  c.132].  В  результаті  це  перетворилося  в  сучасний  російський  шовінізм.  На  замітку:  «Шовінізм  –  це  ідеологія  яка  пропагує  національну  перевагу  однієї  нації  над  іншими  і  обґрунтовує  право  на  дискримінацію  та  пригнічення  інших  націй.  Як  політичну  ідеологію  використовують  агресивні  антидемократичні  сили  для  розпалювання  міжнаціональної  ворожнечі.  Особливо  широко  культивується  урядом  і  політичними  партіями  під  час  підготовки    до  загарбницьких  війн  і  виправдання  поневолення.    Шовінізм  –  це  крайня  форма  націоналізму.  Націоналізм  –  це  ідеологія  і  напрямок  політики,  базовим  принципом  якого  є  теза  про  цінність  нації  як  найвищої  форми  суспільної  єдності  та  її  первинності  в  державотворчому  процесі.  Як  політичний  рух,  націоналізм  прагне  до  відстоювання  інтересів  національної  спільноти  у  відносинах  з  державною  владою»[25].
В  зв’язку  з  цим  можна  посперечатися  з  З.  Бжезінським.  РФ  як  правонаступниця  СРСР  та  Російської  імперії  з  шовіністичною  ментальною  основою,  якій  більше  пів  тисячоліття  навряд  чи  зміниться  в  найближчий  осяжний  для  сучасних  українських  поколінь  час  [20].  Принагідно  в  даному  випадку  на  підтвердження  нашої  точки  зору  зацитувати  О.  Бородая,  який  закінчив  філософський  факультет  МДУ  і  в  рамках  РФ  є  видатним  політичним  оглядачем  і  журналістом  завдяки  пропагуванню  шовіністичних  ідей.  Якостей  фахівця  політолога,  на  жаль,  нам  знайти  не  вдалося:  «Если  вы  помните,  Россия  получала  в  свои  объятья  Украину,  а  Украина  бросалась  в  объятья  России  только  тогда,  когда  Запад  дожимал  Украину  до  такого  состояния,  когда  уже  просто  деваться  было  некуда.  Так  произошло  в  своё  время  при  Богдане  Хмельницком  во  время  Переяславской  Рады.  Сейчас  такого  украинцы  не  ощущают.  Они  пока  не  ощущают,  что  поляки  им  крутят  чубы,  запирают  церкви  и  насилуют  их  баб.  В  этом  смысле  украинцы  не  похожи  на  собаку  Павлова.  Собака  Павлова  от  электрического  разряда  учится,  что  есть  нельзя  или  наоборот  можно.  Украинцы  же  постепенно,  пыхтя  и  охая,  двигаются  все  эти  годы  в  Европу.  Двигаются,  но  каждый  раз  от  каждого  очередного  шага  по  этому  пути  они  получают  массу  минусов.  Тем  не  менее,  упорно  по  нему  идут.  Это  связано,  конечно,  не  с  абсолютным  идиотизмом  украинцев,  который  им  кто-то  вменяет.  Это  связано  как  раз  с  тем  самым,  уже  упомянутым,  индивидуализмом  и  тяге  к  свободе.  Если  же  говорить  о  России,  то,  конечно,  для  нас  Украина  –  важнейший,  жизненный  ресурс,  который  упускать  мы  не  имеем  права.  Этот  ресурс,  кстати  сказать,  прежде  всего,  не  экономический,  а  ресурс  демографический,  потому  что  на  Украине  без  малого  пятьдесят  миллионов  славянского  населения,  в  котором  мы,  в  нашей  современной  демографической  ситуации,  крайне  остро  нуждаемся.  Грубо  говоря,  это  пятьдесят  миллионов  абсолютно  нормальных,  вменяемых,  работоспособных,  близких,  родных  нам  по  менталитету  людей,  с  которыми  мы  можем  спокойно  и  нормально  жить  вместе  в  одной  стране  и  делать  одно  общее  дело.  Мы  в  них  нуждаемся.  Но  тут,  честно  говоря,  есть  сомнение  в  желании  самих  украинцев.  Однако,  похоже,  мы  уже  приволокли  украинцев  к  себе  и  теперь  будем  вынуждены  за  них  отвечать.  Более  того,  тут  есть  ещё  один  интересный  момент  –  мы  теперь  будем  вынуждены  их  кормить  и  кормить  хорошо.  Кормить  не  только  одного  Януковича,  но  и  всю  Украину  в  целом.  
Безусловно,  украинцев  надо  считать  частью  великого  русского  народа,  иными  словами  -  суперэтноса.  Украинцы  являются  фактически  субэтносом  в  составе  русского  суперэтноса»  [3].
А  тепер  пропонуємо  вашій  увазі  коментарі  до  праць  шовініста  Бородая,  які  відображають  справжнє  ставлення  росіян  до  українців:  «Никакой  тяги  к  свободе  у  украинцев  нет.  Я  давно  пытался  вникнуть,  чем  отличаются  украицы  от  русских  и  понял,  что  современные,  они  просто  напросто  мелковаты  и  торговаты  относительно  нас;  В  России  многие  ошибаются,  принимая  украинцев  за  единый  народ.  Между  тем,  на  современной  Украине  с  трудом  уживаются  два  народа:  малороссы  и  галичане.  Малороссы  наши  кровные  братья,  это  спокойные  работящие  люди.  А  вот  галичане  -  ближе  к  полякам.  Они  даже  говорят  на  другом  языке.  Беда  в  том,  что  галичане  пассионарны.  Их  исстари  называли  «бойками».  Уж  очень  они  бойкие.  Это  торгаши,  пройдохи»  [3].
Успіху  реалізації  шовіністичної  російської  ідеї  в  Україні  сприяли  українці.  Україна  в  обличчі  своїх  «легендарних»  лідерів,  починаючи  з  М.  Грушевського,  бездарно  продала  державу,  здавши  всі  ключові  позиції,  а  ті  що  залишились,  поділила  між  «братвою».  Так,  пригадаймо  асоціативний  ряд  пов'язаний  з  вищесказаним:  чорноморський  флот,  занедбання  української  армії,  постійні  газові  маніпуляції,  шантаж,  інформаційні  та  торговельні  війни,  позаблоковий  статус  України,  «злив»  помаранчевої  революції,  зрив  підписання  домовленостей  з  ЄС,  російський  медіа  простір,  проросійська  комуністична  партія  і  т.д.
РФ  Україна  цікавить  не  тільки  як  територія  та  трудові  ресурси.  Україна    знаходиться  на  четвертому  місці  в  Європі  за  обсягами  сланцевого  газу  після  Норвегії,  Польщі  та  Франції.  Покладами  сланцевого  газу  надзвичайно  зацікавлені  європейські  нафтогазові  компанії.  Сланцевий  газ  –  гарантія  базової  незалежності  від  РФ.  Звісна  річ,  подібна  ситуація  не  в  економічних  інтересах  Росії.  Але,  все  ж  таки  на  сьогоднішній  день  30  %  газу  в  Європі  російського  походження,  тому  РФ  вдається  тиснути  на  цей  регіон.  Європі  потрібна  Україна  в  якості  ресурсу,  РФ  потрібна  Україна  в  якості  ринку  збуту,  ресурсу  і  як  спосіб  послаблення  ЄС,  як  запорука  подальшого  газового  шантажу.  До  речі,  наприкінці  вересня  на  сторінках  української  правди  з’явилась  новина  про  те,  що  ЛНР  хоче  відключити  Луганщину  від  газу  і  переключитися  на  Росію  (http://www.epravda.com.ua/news/2014/09/28/494420/).  США  не  зацікавлені  в  могутній  РФ,  ЄС  не  зацікавлений  в  проблемах  з  газовими  поставками  з  Росії  в  сучасних  умовах.  Тому  зараз  і  відбувається  затягування  процесу,  так  звані,  «дипломатичні  шлюбні  танці»,  в  яких  Україна  виступає  маріонеткою.  
Звісна  річ,  що  з  таким  «могутнім»  міжнародним  гравцем  як  Україна  рахуватися  ніхто  не  буде.  Ті,  хто  продає  Україну,  за  неї  не  воюють  «з  рогатки»  на  сході  України,  від  «легендарної»  зовнішньої  і  внутрішньої  політики  страждає  лише  народ,  до  якого  не  має  діла  нікому.  А  всі  міжнародні  раунди,  переговори,  гарантії,  ООН  і  міжнародне  право  не  варте  ломаного  гроша,  як  показує  сучасність.  За  напад  СРСР  на  Фінляндію  на  передодні  німецько-радянської  війни,  Радянський  Союз  визнали  агресором  і  виключили  з  Ліги  Націй.  Потім  після  Другої  світової  війни  Лігу  Націй  ліквідували  як  неефективну.  Чи  доцільним  є  взагалі  існування  ООН  після  російсько-грузинської  та  російсько-української  війн?  Якщо  світ  закриває  очі  на  насильство  і  думає  лише  за  свої  інтереси,  то  тоді  давайте  речі  називати  своїми  іменами.  Так,  світом  править  як  і  в  добу  первіснообщинного  ладу  –  жадоба  наживи  і  ради  цього  світові  лідери  без  краплі  сумніву  готові  принести  в  жертву  кров  десятків  тисяч  невинних  людей.  
Сьогоднішня  ситуація  в  Україні  є  закономірною.  Понад  20  років  Україна  працювала  на  олігархів,  які  і  далі  продовжували  грабувати  державу,  гірше  завойовників,  сформувавши  експортоорієнтовану  економіку  і  нічого  не  зробивши  для  захисту  національних  інтересів.  2014  рік  –  визначальний  рік  в  історії  України.  Або  ми  сформуємося  як  нація,  яка  готова  не  словом,  а  ділом  захищати  свої  національні  інтереси,  не  проводячи  до  влади  олігархів,  які  завели  країну  в  глухий  кут,  або  Україну  як  завжди  чекає  проживання  історичного  минулого.  В  якості  прикладу  нам  повинні  слугувати  досвід  Польщі,  країн  Прибалтики,  Грузії.  Ми  повинні  перетворитися  з  сировинного  придатку  РФ,  не  в  сировинний  придаток  ЄС,  ми  повинні  стати  в  повному  сенсі  цього  слова  незалежною  державою  з  демократичним  суспільством  з  міцним  інститутом  громадянського  суспільства,  яке  захищає  інтереси  свого  народу.  Якщо  цього  не  усвідомить  сучасна  псевдо  еліта  України  та  зміни  не  відбудуться  еволюційним  шляхом,  то  можна  вважати  що  сезон  революцій  в  Україні  тільки  розпочався  і  не  важливо  в  складі  якого  союзу  вона  є  була  чи  буде.

Література:
1. Алиса  Лукашенко.  Украинская  демократия  по-советски  /  Алиса  Лукашенко  //[Електронний  ресурс].  –  Режим  доступу  http://www.vovremya.info/art/1199521255.htm
2. Алиса  Лукашенко.  По  каким  понятиям  живет  украинец  /  Алиса  Лукашенко  //  Електронний  ресурс].  –  Режим  доступу  http://www.vovremya.info/art/1198771236.html
3. Александр  Бородай.  Самостийная  стихия/  Александр  Бородай  //  [Електронний  ресурс].  –  Режим  доступу:  http://az.lib.ru/s/starickij_m_p/text_0040.shtml
4. Бойко  О.  Д.  Історія  України:  Посібник  для  студентів  вищих  навчальних  закладів.  —  К.:  Видавничий  центр  «Академія»,  2002.  –  548с.
5. Забужко  О.  Філософія  української  ідеї  та  європейський  контекст:  Франківський  період  /  О.  Забужко.  –  К.:  Наукова  думка,  1992.  –  С.107.
6. История  России  /  под.  ред.  А.Века.  –  Минск:  Харвест,  2007  –  С.517.
7. Литвин  В.  М.,  Мордвінцев  В.  М.,  Слюсаренко  А.  Г.  Історія  України.  Навчальний  посібник.  —  К.,  2002.  –  658с.
8. Лукашенко  А.І.  Вплив  плебсологічних  аспектів  російської  національної  ідеї  на  генезис  української  державності  /  А.І.  Лукашенко  //  Плебсологічне  осмислення  перспектив  розвитку  Української  держави.  –  К.,  2010.  –  Вип.3.  –  С.128-135.
9. Лукашенко  А.І.  Проблема  української  само  ідентифікації  в  межах  світових  інтеграційних  процесів  /  Лукашенко  А.І.  //  Проблеми  міжнародних  відносин.  –  К.:  КиМУ,  2010  –  С.219-232.
10. Медвідь  Ф.  Українська  національна  ідея  як  детермінанта  державотворчих  процесів  /  Ф.  Медвідь  //  Політичний  менеджмент.  –  2005.  -  №1.  –  С.34-43.
11.  Новейшая  история  XX  века  /  под  ред.  А.Века.  –  Минск:  Харвест,  2008.  –  642с.
12. Олег  Меньшов.  Мирный  бородай  уступил  военному  /  Олег  Меньшов  //    [Електронний  ресурс].  –  Режим  доступу:  http://www.gazeta.ru/politics/2014/08/07_a_6166445.shtml  
13. Палій  Г.О.  Проблема  формування  української  політичної  нації:  аспект  загальнонаціональної  ідентичності  /  Г.О.  Палій  //  Політичний  менеджмент.  –  2003.  -  №1.  –  С.93-100.
14. Політична  історія  XX  століття:  Навчальний  посібник.  /  В.  Ф.  Салабай,  Л.  О.  Панчук,  Я.  А.  Титаренко  та  ін.  —  К.,  2001.  –  436с.
15. Санкции  в  святи  с  украинскими  событиями  2014  года.  //[Електронний  ресурс].  –  Режим  доступу:  https://ru.wikipedia.org/
16. Сидоренко  Юрій.  Чия  ідея  сильніша  -  українська  чи  російська?  /  Юрій  Сидоренко  [Електронний  ресурс].  –  Режим  доступу:  http://www.pravda.com.ua/columns/2010/05/17/5047164/
17. Семенченко  Г.М.  Плебсологічні  роздуми  про  українську  національну  культуру  і  процеси  соціального  забезпечення  населення  //  Плебсологічна  оцінка  сучасної  світової  фінансово-економічної  кризи  і  завдань  стратегічного  менеджменту:  Друга  Всеукраїнська  науково-практична  конференція  (24  квітня  2009  р.):  Матеріали  доповідей  та  виступів.  Випуск  2.  –  К.:  Київський  університет,  2009.  –  С.  133-135.
18. Філософія  політики:  Короткий  енциклопедичний  словник  /  [під  ред.  Андрущенко  В.П].  –  К.:  Знання  України,  2002.  –  562c.
19. Чем  грозят  санкции  Украины  против  России.  //  Електронний  ресурс].  –  Режим  доступу:  http://forbes.ua/nation/1376642-chem-grozyat-sankcii-ukrainy-protiv-rossii-obeim-storonam
20. Чорновіл  В.  Українці  на  перетині  національних  інтересів  //  Рух.    -№28.  –  1995.  -  С.  2  –  4.
21. Шаповал  О.Р.  Про  економічно-фінансову  кризу  і  необхідність  розвитку  плебсології  //  Плебсологічна  оцінка  сучасної  світової  фінансово-економічної  кризи  і  завдань  стратегічного  менеджменту:  Друга  Всеукраїнська  науково-практична  конференція:  Матеріали  доповідей  та  виступів.  Випуск  2.  –  К.:  Київський  університет,  2009.  –  С.  38-42.
22.  Щокін  О.В.  Сучасна  світова  криза  і  окремі  критерії  влади  /  О.В.  Щокін  Плебсологічна  оцінка  сучасної  світової  фінансово-економічної  кризи  і  завдань  стратегічного  менеджменту:  Друга  Всеукраїнська  науково-практична  конференція:  Матеріали  доповідей  та  виступів.  Випуск  2.  –  К.:  Київський  університет,  2009.  –  С.  100-103.  
23. Шкляр  Л.Є.  Етнодержавознавство  /  Л.Є.  Шкляр.  –  К.,  2001.  –  242с.
24. Ярмоленко  Н.К.  Аналіз  сучасних  тенденцій  етнополітики  /  Н.К.  Ярмоленко  /  Соціальні  виміри  суспільства.  Збірник  наукових  праць.  –  Вип.5.  –  К.:  Інститут  соціології  НАН  України.  –  2002.  –  516с.
25. Шовінізм.  //  Електронний  ресурс].  –  Режим  доступу:  http://uk.wikipedia.org/wiki/Шовінізм
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553877
дата надходження 23.01.2015
дата закладки 22.01.2017


Ірина Кохан

Дихання міст

Люблю  слухати  дихання  
сонних  засніжених  міст,
Прохолодне  й  п'янке,
ні  на  що  більше  в  світі  не  схоже.
І  своїми  думками
ловити  думки  перехожих,
(Ніби  ноти  на  слух
впізнає  віртуоз-піаніст).

Пити  з  теплих  кав'ярень
м'яке  суголосся  розмов
І  безцільно  блукати,
зганяючи  сни  з  тротуарів.
Завмирати  від  подиву
(як  личать  соснам  ці  сарі!),
Що,  мов  янголи  білі,  
схилилися  для  молитов.

Крадькома,  наче  тать*,
зазирати  у  душі  вітрин,
Мовчазні  і  скляні,
від  морозу  в  легкім  татуажі.
Й  милуватися,  як
у  нічній  оксамитовій  сажі
Тонуть  стрічки  доріг,
одягнувшись  в  пухкий  палантин**.

Люблю  слухати  дихання
                   сонних  засніжених  міст...

*Тать  -  злодій.
**Палантин  -  хутряна  чи  оксамитова  накидка  у  вигляді  широкого  довгого  шарфа.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713415
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 20.01.2017


Уляна Яресько

Сосни дивляться сни

Сосни  дивляться  сни,  які  віщі  немовби  у  жриць...
Заколисує  вітер    –  дерева  вклоняються  світу.
Я  тебе  не  віддам,  охоронцю  моїх  таємниць,
ми  доглянемо  вдвох  несміливий  росток  первоцвіту.

Заколисуй  мене  ніжним  шепотом  древніх  легенд,
химороддям  думок,  безбережжям  солодкої  рими.
Я  боялася.  Так!  –    що  довірливе  серце  -  ущент!
Чи  боюся  тепер?  Так!  –    пройти  нерозважливо  мимо.

В  сонних  нетрях  лісів  заблукала  сполохана  тінь
перелесника  чи  невідкритого  міфами  духа.
Соснам  тепло  у  лігві  своїх  вікових  сновидінь.
На  твоєму  плечі  сплю  я...
дихаю  з  соснами  –  
слухай...
16.11.2016  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701134
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 20.01.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.01.2017


Mattias Genri

Ночь ***

Тень  гуляет  в  остывшем  жилище.
Ветер  воет  в  камине.  Темно.
Ночь  сегодня  безлунная  рыщет,
И  тревогою  дышит  в  окно.

А  метель  поёт  песню  печально,
Как  всегда  о  своём...,  о  моём:
Для  других  -  не  разгадана  тайна,
О  которой  мы  знаем  вдвоём...

В  дрожь  бросает  от  этого  пенья,
И  никто  мне    не  в  силах  помочь.
Я  спускаюсь  по  шатким  ступеням,
Я  иду  в  беспросветную  ночь.

Кто  тут?    Тихо  в  ответ,  и  ни  звука,
Лишь  метель  подвывает  в  ответ.
Эта  ночь,  как  колдунья-старуха,
От  которой  спасения  нет.

И  так  будет  всю  ночь  до  рассвета,
Пока  стихнет  всё  в  небе  больном.
И  я  знаю  -  не  будет  ответа
На  ту  тайну,  что  знаем  вдвоём...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709370
дата надходження 30.12.2016
дата закладки 17.01.2017


Фотиния

Неформат

Святая  Катерина,  пошли  мне  семьянина!
Посланцев  предыдущих  прошу  принять  назад!
Святая  Катерина,  ты  спросишь:  в  чём  причина?
Отвечу  нормативно:  не  подошёл  формат!

Получка-Пиво-Пабы,  
то  Бабки-Баня-Бабы,
то  Тапки-Телек-«Танки»…  
А  счастье,  Катя,  ГДЕ?!
За  эти  выбраковки  не  пожалей  награды:
Дом,  Дерево  и  Дети  –  пошли  формат  3D!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712709
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 17.01.2017


Максим Тарасівський

Лимерики животного происхождения

У  бразильца  речного  каймана
Не  украсть  портмоне  из  кармана:
Он  таится  на  дне,
Да  и  нет  портмоне
И  кармана  на  теле  каймана.

Африканка  ленивица  львица
Не  спеша  догнала  бы  ленивца,
Без  труда!  -  но  на  практике
Он  не  водится  в  Африке,
Как  бы  быстро  ни  бегала  львица.

Слон  размером  едва  ли  не  равен  с  луной,
Но  и  слон  поступается  кобре  тропой,
Потому  что  она
Почти  невидна,
Но  плюется  в  глаза  совсем  не  слюной.

Австралийка  малютка  коала
Не  встречает  нигде  каракала,
Да  и  сам  каракал
Не  встречает  коал  -
Нет  коалы  в  меню  каракала.

Грозный  лев  уступил  бабуину
Буйволятину,  даже  слонину  -
Стадный  зверь  бабуин
Не  приходит  один,
Где  один  -  стаду  быть  бабуинну.

Черепах  был  ценителем  панциря,
В  гости  рака  зазвал  он  из  Франции,
Но  убит  Черепах:
Ослепительно  наг,
Новый  друг  заявился  без  панциря!

У  жирафы  в  далекой  Танзании
Непростое  довольно  задание:
Головой  из  обла́к
Дотянуться  до  благ
Щедрой  почвы  далекой  Танзании!

2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712713
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 17.01.2017


Козак Дума

Запалала зоряниця

Загорілась  зоряниця  на  сході  країни,
третій  рік  нога  московська  топче  Україну.
Третє  літо  гинуть  люди  і  палають  хати,
третю  осінь  нас  ґвалтують  „брати“-супостати.

Все  гримить,  усе  палає,  рвуть  землицю  гради…
Час  іде,  все  тяжча  ноша  –  треба  вибирати!
Та  немає  куди  дітись  бідному  народу  –
дорогою  стала  плата  за  нашу  свободу.

Нема  миру,  нема  правди,  немає  надії,
що  залишать  нас  в  спокої  вороги  лихії.
Станем,  браття-козаченьки,  з  ворогом  до  бою,
захистим  Вкраїну-неньку,  як  завжди,  собою.

Вип‘єм,  други  дорогії,  цю  гіркую  чашу,
захистимо  рідну  Матір  і  майбутнє  наше.
Лиха  щоб  й  війни  не  знали  хоч  наші  нащадки,
а  жили  і  розквітали  в  мирі  і  достатку.

Запалала  зоряниця,  сяйво  на  півнеба...
Знову,  браття-козаченьки,  вибирати  треба!

20.10.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695650
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 16.01.2017


Козак Дума

Налетіла чорна хмара

Налетіла  чорна  хмара,  затягла  все  небо,
знову  військо  запорізьке  вже  збирати  треба.
Нашу  матір  Україну  юди  розпинають  –
брешуть,  крадуть  оптом,  вроздріб  і  міри  не  знають.

[i][b]Годі,  браття-козаченьки,  гірку  чару  пити,
знов  скрутні  часи  настали  –  Неньку  бороніте!
[/b][/i]

Ой,  скоріш  сурміте  в  труби  та  паліть  багаття,
поспішіть  на  Запоріжжя,  козаченьки-браття.
Бийте  в  дзвін  мерщій  на  сполох  і  збирайте  раду  –
треба  всім  нам  в  круг  ставати,  щоб  здолати  зраду!

[i][b]Годі,  браття-козаченьки,  гірку  чару  пити,
знов  скрутні  часи  настали  –  Неньку  бороніте!
[/b][/i]

Били  друзі  москалів  ми,  били  жидовинів,
ще  й  татар  повоювали  аж  за  морем  синім.
Куштувала  польська  шляхта  шабель  наших  гострих,
мандрували  і  в  Європу  ми  не  раз  у  гості.

[i][b]Годі,  браття-козаченьки,  гірку  чару  пити,
знов  скрутні  часи  настали  –  Неньку  бороніте!
[/b][/i]

І  летіла  наша  слава  попереду  коней.
Слава  Ненці,  слава  Богу  і  святій  іконі!
Ворогам  давали  раду,  з  чортом  вже  знайомі.
Чи  ж  ладу  не  наведемо  ми  у  ріднім  домі?!

[i][b]Годі,  браття-козаченьки,  гірку  чару  пити,
бо  святі  часи  настали  –  Неньку  захистіте![/b][/i]

17.10.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694958
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 16.01.2017


Окрилена

Буду тихо…

Проведи  у  сни  свої  навшпиньки,
де  навколо  –  квіти  польові
і  ранет  червоні  половинки,
наче  настоялись  у  вині.

Поведи  ,  не  бійся,  буду  тихо
у  молитві  з  Ангелом  Твоїм
відганяти  лихо  зимних  віхол,
буду  Тобі  літом  грозовим.

Де  людського  океану  клекіт,
і  сови  нічної  сивина,
кораблі  зустрінуться  далекі  -
уві  сні  найбільша  глибина.

І  нехай  лілова  ностальгія
пахне  як  букетик  матіол…

За  вікном  відлига  лагідніє,
Ти  кладеш  ранету  у  пальто.
[img]http://2.bp.blogspot.com/-jPncW2LyOw8/UwUD51-ECCI/AAAAAAAAFpw/zxdj_L-upsU/s1600/1367261577_by_ABAROS_inner.gif[/img]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712462
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 16.01.2017


I.Teрен

ТРАЄКТОРІЯ ДОЛІ

[youtube]https://youtu.be/bpDWPRzd2JA[/youtube]  
                                                                                           [i]Пам’яті  Світлани  Костюк
                                                                                                                         присвячується[/i]
Коли  переболить  земне
і  одійде  усе  таємне,
пробачте,  що  нема  мене,
коли  згадаєте  про  мене.
Згадайте,  що  нема  мене,
коли  почуєте  про  мене.

Душа  поета  все  одно
проб’ється  зеленню  сумління,
де  сіється  моє  зерно
і  на  ґрунти,  і  на  каміння.,
де  сіялось  моє  зерно
і  на  поля,  і  на  каміння.

Аби  рівняти  кожен  міг
стезі,  що  стеляться  під  ноги,
в  надії,  що  якась  із  них  –
одна  на  всіх  пряма  дорога,
в  надії,  що  одна  із  них,
всього  одна  –  веде  до  Бога.

Хай  буде  пісня  без  кінця,
аби  ішли  до  нас  у  гості
веселі  люблячі  серця
і  при  житті,  і  на  погості,
аби  єдналися  серця
і  при  житті,  і  на  погості.

Тоді  й  зійде  душа  моя
нехай  у  полі,  та  на  волі
ще  оживуть,  такі  як  я,
для  іншої  моєї  долі,
де  вродяться  такі  як  я
для  кращої  на  світі  долі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712192
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 15.01.2017


Радченко

Вже не запитую

Вже  не  запитую  себе:  чому
Усе  частіше  думаю  про  вічність?
Сама  з  собою  цілу  ніч  мовчу,
В  безсонні  бачу  днів  моїх  логічність.
А  за  вікном  кружляє  знову  сніг,
Чи  серпень  розсипає  зорепади,
Чи  лист  багряний  падає  до  ніг,
Чи  соловейко  тьохкає  рулади.
Ось  знову  замінила  календар  —
Старий  сьогодні  став  вже  непотрібним.
І  час,  життя  єдиний  володАр,
Обдарить  знову  серпантином  срібним
З  секунд,  годин,  років,  ночей  і  днів.
Хіба  бува  ціннішим  подарунок?
І  знову  я  рядочками  віршів
Життя  малюю  різнобарвним  візерунком.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711939
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 14.01.2017


Радченко

Примха січня

Далеко  за  північ.  А  дощ
Так  тихо  шкребеться  в  шибки.
В  думках  загубилося  щось...
Сухар  моїх  згадок  крихкий
І  поспіхом  пам'ять  збира
Всі  крихти  минулих  років,
Годинник  на  мить  завмира,
Немов  би  спочити  хотів.
І  стрілками  знов  шурхотить,
Безсонню  шепоче:"Засни.
Ось  глянь:  дощ  утік,  сніг  летить
Таким  снігопадом  рясним".
До  примхи  цієї  ніяк
Безсоння  не  звикне  моє
І  сумнівів  впертий  черв'як
В  душі  безупинно  снує.
Вже  й  ранок  бреде  крізь  сніги,
Збирає  ніч  збіжжя  в  торби.
Засніжені  сплять  береги
В  мережеві  білім  верби.
Засипав  навколо  все  сніг,
Слідів  ще  немає  ніде.
І  спать  черв'ячок  уже  ліг,
Світанку  обличчя  бліде,
Бо  сонце  не  має  ще  сил
Пройти  крізь  заставу  із  хмар.
Світліша  все  більш  небосхил
Й  сховалися  тіні  примар.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711894
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 13.01.2017


Віталій Назарук

ОДНА ЄДИНА

Дніпро  в  нас  на  всіх  єдиний,
Столиця  також  одна  -
Квітучий  в  каштанах  Київ,
Пісенна  його  струна.
Одні  у  нас  вишиванки,
Лелеки  також  одні,
Єдині  живі  серпанки,
Молитви  свої  –  земні.

Приспів:
Ти  одна  в  нас  така  -  єдина,
Тут  співають  свої  солов’ї,
У  хлібах  золотих,  Україно,
Ти  найкраща  на  всій  землі.

Пишаємось  ми  по  праву,
Єдина  ти  в  нас  така,
Не  раз  здобувала  славу,
Для  гетьмана  й  козака.
Бо  кров  у  нас  -  українська,
А  небо,  неначе  льон,
Донецька  ти,  чи  поліська,
Прийми  від  синів  поклон.

Приспів:
Ти  одна  в  нас  така  -  єдина,
Тут  співають  свої  солов’ї,
У  хлібах  золотих,  Україно,
Ти  найкраща  на  всій  землі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711848
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 13.01.2017


Іванюк Ірина

Вже сходила зоря у синім небі


Сполохані  дві  тіні,  в  ніч  сліпу,
пристанища  шукали  в  Вифлеємі...
Вже  сходила  зоря  у  синім  небі,
явивши  світу  Бога  в  сповитку...

Яка  ж  вселенська  віра  у  тих  двох!
В  маленької  сім"ї,  що  стала  домом,
небесному  Царю,  Царю  святому,
звільняючись  невпинно  від  негод...

Виборюючи  право  на  Життя,
серед  пісків  і  нечестивців  Злого,
нескорені,  не  кидали  дорогу,
не  віддаючи  душі  манівцям...

І  день  у  день,  звичайні  хоч  святі,
в  думках  розвівши  полум"я  молитви,
ішли  вперед,-  до  виграної  битви,
щоб  привідкрити  істини  прості...

Щоб  відчинити  двері  в  інший  світ,
там,  де  Людина  -  співтворець  з  Всевишнім,-
бажань  лишень  би  сильних  і  пречистих,
і  віри,  що  окрилює  політ  !

08.01.2017р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711000
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 12.01.2017


Галина_Литовченко

ВІДЛИГА

Виводить  світ  з  зимової  зажури
Ярило  справно  порухом  руки.
Сміються  так,  аж  трусяться  боки,
від  лоскоту  промінням  кучугури.

Бурульки  дзвінко  падають  з  дахів,
сліди  чобіт  наповнились  водою.
Суха  копиця  пахне  молодою
й  поважні  пні  вилазять  з  кожухів.

В  дворах  сідає  у  калюжі  сніг,
потічкам  русла  прокладає  дехто.
Грачиний  ґвалт  з  весняним  діалектом
так  веселить,  мов  співи  голосні.
12.01.2016
(На  фото  полотно  Бориса  Єрьоміна)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711678
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 12.01.2017


ГАЛИНА КОРИЗМА

ЖІНКА У ВІКНІ

Дрімає  місто.  Вечір  за  вікном.
Поміж  дерев  останній  скаче  промінь,
Ані  «шу-шу»,  затих  довкола  гомін.
Тоненький  місяць  золотим  серпом
Вчепивсь  легенько  за  високий  дах
І  розмовляє  з  горлицями  в  стрісі.
Така  вже  ніч,  що  зорями  —  у  вічі...
Аж  видалось,  на  диво,  що  я  —  птах.

Як  пригадаю...  небо  та  й  тебе...
Мені  б  гайнути,  скільки  того  світу!
Бо  ти  сказав:  «Любитиму  довіку!»
І  відшукав  на  відстані  мене.
Вже  безліч  літ  рахує  доля  час,
Вже  відцвіло  і  відшуміло  літо.
Дивлюсь  на  зорі  —  спогадів  відбиток,
Які  щоночі  радували  нас.

Життя  прожито,  як  минулий  день,
Горять  у  вікнах  вогники  ще  досі,
А  моє  серце  в  ритмі  й  стоголоссі  —
Ще  серед  недоспіваних  пісень!
Щаслива  й  тим.  Вдивляючись  в  зірки,
Стою  між  світом  —  тут  і  там,  колись...
А  десь  далеко  ти,  немов  зблудивсь.
Коханий,  шлях  до  мене  —  навпрямки!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711727
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 12.01.2017


Black Heart

Пори року… (життя)

Якби  заснути  до  весни  або  до  літа
Ті  листопади  холодом  сповиті.
Сніги  очистять  землю  та  не  душу
Незвичний  дотик...зміна  дат  у  тижнях
І  хтось  малює  кожну  пору  року
Мистецтво  вічне,
А  життя  минає...
кожен  день  ...
потрохи...


©  Black  Heart

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688829
дата надходження 11.09.2016
дата закладки 10.01.2017


Віталій Назарук

СПОГЛЯДАННЯ НОЧІ

Дивлюсь  на  зорі  й  бачу  темне  небо,
Чумацький  шлях,  що  мерехтить  вночі.
І  чую  щебет,  солов’їний  щебет,
Який  до  серця  підібрав  ключі.

І  налітають  спогади,  мов  зливи,
Дурманить  черемшина  на  межі.
І  дує  за  плечима  вітер  сивий,
Творить  туманом  літні  вітражі.

Хмари  у  Місяць  запрягають  тіні,
Роса  вкриває  молоду  траву.
І  виникає  у  душі  сумління,
Чи  захлюпоче  хвиля  на  ставу…

Чи  довго  буде  ніч  за  нагороду,
Чи  спогади  на  двох,  де  я  і  ти…
Чи  знов  відчуємо  кохання  насолоду,
Так  хочеться,  щоб  разом  назавжди.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710815
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.01.2017


alfa

Зимовий вечір

Скупими  барвами  зимової  палітри,
Так  й  не  розвиднившись,  день  знову  звечорів.
Замерехтіли  у  морозному  повітрі
Голчасті  промені  кульбабок  ліхтарів.
Ставали  тіні  на  вечірню  варту.
Густішав    присмерк.    Обрій    туманів...
Віконця,  мов  чарунки  перфокарти,
Світилися  мільйонами  вогнів  .
У  розмаїтті    гамору  і  гулу,
У  метушні    трамваїв  і  авто
Снували  люди  в  лабіринтах  вулиць,
Закутані    у    шуби  і  пальто.  
Відчужено  -  байдужа,  як  примара      
З  очима,  холоднющими,  мов  лід,
По  нерозчищених  від  снігу  тротуарах
Ніч  пленталась  за  вечором  услід.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709704
дата надходження 01.01.2017
дата закладки 03.01.2017


Окрилена

Вівальді (еманація) *

Гріє  душу  світлина  літа  -
у  зеленій  траві  палітра.

Листя  осені  -  то  долоні.
Жовте  сонце  несуть    у  лоні.

Буде  білій  зимі  вже  завтра  
У  завії  звучати  мантра.

Синя  хвиля  весни  хлюпоче,
наче  човники  в  морі  –  очі.

Продавчиня  з  крамниці  квітів
була  Мавкою  в  іншім  світі.
Що  вона  продає  насправді?
Пори  року,  немов  Вівальді...


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jaGrnoqi1e8[/youtube]
*Еманація  -  один  з  найбільш  значимих  світоглядних  уявлень  у  давніх  культурах.  Визначається  еманація  світла  як  "першовиток"  просторово-часового  коду  тих  ціннісних  ідеалів,  які  проектуються  на  всі  рівні  світогляду  в  процесі  пізнання  світу  людиною.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695335
дата надходження 19.10.2016
дата закладки 03.01.2017


Окрилена

Соняхи зими

[img]https://img-fotki.yandex.ru/get/15481/234806620.4/0_1191d9_10744470_orig.gif[/img]
Накинь  обіймів  шаль  
мені  на  плечі
із  ниток  трепету,  
чекання  і  тепла.
Ці  жести,  як  ніколи,  
є  доречні,
коли  на  холод  
і  морози  прирекла
Зима…  
Паломництво  снігів  
грудневих
мережить    соняхи  
високих  ліхтарів.
Насіння  сиплють  тіні,  
а  дерева,
немов  Атланти,  
що  поривами  вітрів
вклоняються  до  сонця.  
Вщухне  гамір,
медовий  місяць  
заглядатиме  в  димар.
Завія  шаль  в’язатиме  снігами  
аби  у  ньому  грівся  
соняшний  ліхтар.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703869
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 03.01.2017


yaguarondi

Сонця зима

Падолисту  втікач,  моє  серце,  побач  -  
чи  то  дощ,  чи  то  плач?  
У  лелечих  вітрах,  у  блакитних  степах  
світ  журбою  пропах.  
Так  ніхто,  вір  мені,  не  зрадіє  весні  
у  твоєму  вікні,  
як  холодна,  німа  біла  зграя  оман,  
тихий  сон  -  ця  зима


10.11.2014  
ілюстрація  з  
http://blog.sina.com.cn/s/blog_6383a68a0102vd1m.html

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706092
дата надходження 12.12.2016
дата закладки 02.01.2017


Осіріс

Сріблиста журба

                                           
Лине  днина  за  пруг.  Уколисаний  луг
Засинає  в  обіймах  духмяних.  
Ніч  талує  рогіз.  Суне  місяця  віз  
На  колесах  хмарин  олов’яних.  

З  черевини  ровів  охолоди  повів,
Туманцем  вистеляє  рівнину.  
Ріже  затишок  сич.  Хвіст,  неначе  павич,
Розпушив  млявий  кущик  жасмину.

По  розкатах  отав,  скаче  вітер  на  став
Зорепад  засівати  у  хвилі.
Коник  лапки  схрестив,  і…  кохання  мотив
Тане  медом  в  смолистім  чорнилі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708860
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 27.12.2016


Надія Позняк

Якщо падає сніг, це не значить — зима

   ***
Якщо  падає  сніг,  це  не  значить  —  зима.
Це  у  місті  поранені  мерзнуть  дороги.
Обривається  осінь    і  те,  що  ти  мав,  —  
обривається  вальсом  Євгенія  Доги.

Передчасне  забілення  вулиць  блідих  —  
це  просте  ушляхетнення,  надто  зневіри.
І  зшиватимеш  душу,  свій  центр  парадигм,                                                                                                                                    
щоб  розкроїти  знову  на  світле  і  сіре.

Але  порція  снігу,  що  сріблом  згори
переплутує  карти  природі  напрочуд,
ще  нічого  не  значить  у  розпал  пори:
тільки    б  стежку    любові  ніхто  не  зурочив.  


                                     листопад  2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702086
дата надходження 22.11.2016
дата закладки 27.12.2016


Галина_Литовченко

НЕДАЛЕКО ДО РІЗДВА

Зимовий  день.  З  морозом,  як  годиться.
В  відрі  на  ґанку  кварта  б’ється  в  лід.
Парує  в  небо  з  вулиці  криниця,
в  заметі  стежку  порпає  сусід.

Насупилася  з-під  острíшку  клуня,
ступають  кури  з  оглядом  на  сніг.
Прикраса  двору  –  снігова  бабуня,
тримає  міцно  віник-оберіг.

Ялинка  ловить  лапами  сніжинки,
зубами  пес  лякає  білих  мух.
Заждався  дідух  свята  ще  з  обжинку,
стріпнувся  враз,  аж  захопило  дух.

Сільської  церкви  маківку  і  плечі
зима  пухнастим  хутром  накрива.
Колядки  вже  розспівує  малеча,  
бо  ж  недалеко  зовсім  до  Різдва.
23.12.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708060
дата надходження 23.12.2016
дата закладки 23.12.2016


Світлана Моренець

@NN@, З ЮВІЛЕЄМ!

22  грудня  –  свято  ікони  Пресвятої
Богородиці  "Несподівана  радість".

Усі  ми  мусимо  коритись  Божій  волі.
Нести  всім  радість  –  місія  така
припала  на  твою,  Ганнусю,  долю.
Тож  Слово  радості  несеш  ти  юнакам,
старим  і  хворим,  немічним,  убогим...
Завжди    знаходиш  краплі  доброти
заблудлим  і  пропащим,  босоногим
й  багатим,  що  живуть,  немов  кроти.

Яскрава  мудра  сестро!  З  ювілеєм!
Хай,  як  весна,  цвіте    твоя  краса,
а  шлях  нехай  окропиться  елеєм
і  душу  вкутають  любов'ю  Небеса.
Хай  Покровителька  тебе  не  полишає.
Хай  творчий  вогник,  що  з  Небес,  горить!
За  грань  реальності  нехай  душа  злітає,
щоб  надихатись  величчю  й  творить!
Творити,
жити  з  вірою,
любить!

                     22  грудня  2016  р.

Ганнусю,  пробач  за  експромт!  Ти  достойна  найкращої  
оди...  але  так  склалося.
Ти  знаєш,  як  я  тебе  люблю!!!!!!!!!!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707911
дата надходження 22.12.2016
дата закладки 23.12.2016


Кузя Пруткова

Несиамские сёстры

Ответ  россиянину  Хасолту  Барахоеву

Гремят  оружьем    северные  «братья»:
«Вернись  обратно,  рОдная  сестра!»
Ну,  пусть  -  родная…    это  что  -  проклятье?
Славянин  –  это  значит  «вечный  раб»?

Скажите  нам,  потомки  Чингисхана,
Изнемогите,  гордые  умы:
Какое  отношение  к  славянам  
Имеют  чукча,  нивх,  алан,  калмык?

Пусть  объяснит  Тимур,  а  может,  Ваня  –
Потомственный  казанский  сирота,  -
Мы  триста  с  лишним  лет  не  платим  дани  –
Зачем  же  нам  опять  под  Татарстан?

Вы  спросите:  «При  чём  тут  дань?  Народы
Живут,  как  братья  вкруг  Руси-сестры,
В  её  объятьях  –  как  орлы,    свободны».
Ну  да,  ну  да  -  не  трэба  нас  дурыть!  

Ответьте  нам  –  пусть  воссияет  разум!  –
Вы  дважды  Грозный  предали  огню,
Стремясь  вовек  повелевать  Кавказом  –
А  нам  за  что  ложиться  под  Чечню?

Зовёте  нас:  «Вернитесь  к  нам  в  объятья!
Чужой  вам  Запад,  там  живут  во  зле!»
Нам  лучше  знать:  у  нас  бывали  в  «братьях»
Орёл  российский,  чешский,  польский  Лев.

Вы  говорите:    «Наши  судьбы  слиты,
Во  лбу  у  всех  –  один  имперский  код»…
Но  что  с  того?  -    и  Жечью  Посполитой  
Бывал  наш  край  не  месяц  и  не  год.

Империя  была  тюрьмой  народов,
Об  этом  помнят  Новгород  и  Тверь,
Варшава,  Таллинн,  Верный  и  Минводы…
А  чем  вы  отличаетесь  теперь?

Зовёте  нас  обратно?  Вы  серьёзно?
Пускай  к  истокам  пятится  Москва,  
А  нас  совсем  не  привлекает  Грозный  –
Ни  город  на  руинах,  ни  Иван.

Признаться,  ваши  лозунги  достали:
«Одиннарод»,  «мыбратья»,  «всюдувраг»…
Бандера  Вам  не  нравится?  А  Сталин?
Вот  странно  –  нам  не  хочется  в  барак!

Чушь  –  ваши  бредни:  «мир  –  тупой  и  злобный,
Одна  лишь  Федерация  права!»
Мы  что  –  дебилы?  –  презирать  Европу
И  ненавидеть  Штаты  из-за  вас?

Хотим  в  обычном  мире,  а  не  русском,  
В  согласье  жить  –  а  не  бодаясь  с  ним.
Не  поняли,  ребята?  Это  грустно…
Учите  мову  –  лучше  объясним!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700438
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 14.11.2016


Любов Ігнатова

Елегія дощу

Вслухаюся  в  елегію  дощу  
Затамувавши  подих...    Насолода!..  
І  навіть  вітер  крила  склав  -  ущух.  
Є  тільки  дощ...і  небо...і  свобода...  

Є  тільки  крапель  мельхіорний  спів  
І  відзвуки  громів,  немов  кантата,  
І  шепіт  набубнявілих  садів,  
Де  літнє  сонце  бджолами  зачато.

І  більш  нічого...  Тільки  я  і  дощ...  
Сповза  з  душі  утома  і  скорбота...  
Є  тільки  музика  всесвітніх  прощ,  
І  кожна  мить  у  ній  бринить,  як  нота...  

Я  день  пройдешній  в  Лету  відпущу  -  
Нехай  пливе  кульбабовим  віночком...  

Вслухаючись  в  елегію  дощу,  
Стаю  маленьким  весняним  струмочком...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661510
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 26.05.2016


Любов Ігнатова

Не моляться до сонця пшениці

Не  моляться  до  сонця  пшениці,  
Лиш  маки  бовваніють,  наче  рани,  
На  тілі  незасіяного  лану,  
Де  Янгол  зі  свічею  у  руці  
Ллє  сльози  по  Вкраїнському  талану...  

Цьогоріч  вродять  знов  одні  хрести  -  
У  Смерті  дуже  щедра  косовиця.  
Втомилася  стинать  її  правиця  
Ті  долі,  що  могли  б  ще  розцвісти,  
Та  душить  їх  нещадно  повитиця...  

Зрікаються  крилаток  ясени...  
Бентежний  дощ  мигичить  над  полями,  
Як  посивіла  колискова  мами  
Чиї  у  муках  зроджені  сини  
У  вічність  відлітають  журавлями...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664328
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 26.05.2016


Любов Ігнатова

Піщинка

Я,  певно  що,  -  піщинка  на  долоні  :
Дмухнеш  -  і  зникну  серед  сотень  інших.  
І  тільки  галасливе  гайвороння  
Згадає,  що  були  якісь  там  вірші...  

Ну  може,  вітер  інколи  згадає,  
Як  ніжно  пестив  моє  тіло  зночі,  
Як  з  ним  літали  аж  за  небокраєм,  
Як  золотили  зорі  мої  очі...  

І  дощ  згадає...бо  не  раз  в  краплини  
Ховав  мій  біль  і  розпач  від  невдачі,  
Не  раз  голубив  і  до  мене  линув,  
Як  я,    бувало,  потайки  заплачу...  

А  ти?  Згадаєш?  Поспішиш  забути?  
Чи  й  не  помітиш,  що  здмухнув  піщинку?  

А  я  до  тебе  ланцюгом  прикута...  
А  я  без  тебе  -    посивіла  жінка...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667922
дата надходження 23.05.2016
дата закладки 26.05.2016


Н-А-Д-І-Я

Вічне кохання…

За  твором  Олекси  Удайко
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590303
_______________________________________________

́Я  в  серці  маю  те,  що  не  вмирає...
Леся  Українка.

-----------------------------
Тихенько  жевріє  у  серці  пломінець.
Маленький  вогник  вірного  кохання,
Та  ніжністю  не  спалить  він  сердець,
А    грітиме,  як  зірка    ніжна  рання.

Тобі  дарую  крихітку  тепла.
Та  не  спали  у  ньому  всі  надії.
Зневіра  душу,  щоб  не  обпекла.
Нехай    здійсняться  потаємні  мрії.

Ти  просто  подаруй  щасливі  дні.
Не  обіцяй    свого  земного  раю.
Нехай  любов  цвіте,  як  навесні.
Ти  кращий  всіх.  Тебе  я  вибираю.

А  пристрасть  у  ціні,  коли  кохання.
Не  просто,  щоб  погрітись  у  теплі,
А  потім,  щоб    убити  все  мовчанням,
Бо  ти  відчуєш,  що  чуття  не  ті.

А  за  вікном  холодна  літня  мжичка.
А  я  чекаю  з  неба  промінець.
Нехай  любов    не  взнає  слова  "звичка",
Тоді  любові  буде  вже  кінець.

Нехай  засяє  фарбами  веселки,
І  вічною  хай  буде,  як  зоря.
А  пахощі,  як  першої  фіалки...
І  в  серці  хай  ніколи  не  вмира...

__________________________________
Дякую,  Олексо,  за  ідею...






: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590351
дата надходження 28.06.2015
дата закладки 28.06.2015


Олена Іськова-Миклащук

Було спочатку Слово і Майдан…

Було  спочатку  Слово  і  Майдан,
А  потім  сльози  й  повні  ріки  крові.
Шукали  ми  хоч  крихітку  любові.
Ішли  на  смерть,  щоб  жити  без  кайдан.

Сльозились  біллю  перли  пурпурові
З  роз’ятрених  Вкраїни-неньки  ран.

Вмивалось  небо  краплями  роси,
Ми  їх  збирали,  бо  хотіли  пити.
Стелилися  під  ноги  оксамити
Свинцевих  куль  і  чулись  голоси

Ангеликів…  А  ми  хотіли  ЖИТИ!!!  
Мій  генерале,  знов  нас  продаси?

Розкрають  «Гради»  на  шматочки  ніч,
Заквилять  в  рідній  стороні  трембіти….
Спинися,  Доле!  В  нас  же  дома  діти!
НЕ  залишай  їх,  Боже,  край  узбіч.

Ох,  скільки  ще  лишилось  протиріч…
Іде  війна…
   Холодна  смерть….
             Граніти….

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589678
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 25.06.2015


Олександр Букатюк

21. 06. 2015 (цикл)

1)  [b]*  *  *[/b]
вибрехав  собі  правду
повірив  у  неї
тому  все  інше  стало  брехнею
а  брехня  –  правдою


2)  [b]*  *  *[/b]
немає  саду  цього
на  який  я  дивлюся
заПЛЮЩеними  очима
нема  тебе
хоч  ти  в  цю  мить
танеш  від  моїх  поцілунків
і  в  обіймах  моїх  розчиняєшся
та  й  сам  я
не  більше
ніж  тінь  від  пера
що  живе  саме  по  собі
і  віршами  розбутонюється


3)  [b]*  *  *[/b]
цей  сад  на  дні  моря
з  плодами  недоступними
бо  ані  луски  ані  плавників
(а  в  скафандрі  не  видно  його)
бо  всі  ходять  по  бетонній  воді
а  повітря  сиплеться  піском
у  легень  амфорі


4)  [b]*  *  *[/b]
море  мертве  (бо  чорне)
воСкресне
коли  берег  буде  єдиним.
море  мертве
бо  всі  зорі  із  дна  повтікали  на  небо
і  навіть  місяця  човен  дір’явий
(у  якім  плавав  армстронг)
по  небу  пливе  зрадливо


5)  [b]*  *  *[/b]
дві  птиці-зіниці
звили  гніздо  із  цвіту
вітер  поламав  спиці  дерев
тож  сад  тепер
не  котиться  яблуком
за  сім  галактик
від  яблуньки
а  хтось  чекає  коли
у  гнізді  із  цвіту
вилупляться  інші  дві
птиці-зіниці
і  буде  на  кого  дивитися
коли  не  видко  вже  цвіту
за  стінами
скло-бетонного  міста
яке  росте  на  стеблі  трави
занесеної  в  книгу  червону
троянди


6)  [b]*  *  *[/b]
навіщо  ми  нам
коли  нас  немає
нас  час  омина
і  вічність  минає
навіщо  зірки
якщо  вони  в  небі
нема  перед  ким
жонглювати
до  себе


7)  [b]люди-урни[/b]

люди-урни  носять  в  собі  сміття
а  коли  стають  ним  переповненими
то  сміття  сиплеться  з  них
на  землю  святу  та  річки  й  береги
оскверняючи  їх
наче  свої  колишні  душі


8)  [b]*  *  *[/b]
                             [i]«…і  подарувати  тобі  тебе
                                 замість  жоржини»
В.  Голобородько[/i]

кохану  приніс  квітам
нате:  вона  не  зів’яне
(в  моїх  очах)  ніколи
квіти  взяли  її  і  не  віддали
(обрали  за  свою  князівну)
ще  й  задурманили  мене  своїм  ароматом
так  що  я  забув  як  її  звати
і  обличчя  забув  її
і  нашу  тисячу  і  одну  ніч

з  тих  пір  я  зриваю  квіти
в  надії  що  одна  з  них
розкаже  де  їхня  князівна
бо  я  хоч  не  пам’ятаю  її  краси
але  почуття  живуть  й  досі


9)  [b]*  *  *[/b]
зі  сльозами  з  очей
витекло  все  що  ти  бачила
і  все  що  не  побачиш  ніколи
бо  серця  криниця  висохла

ну  навіщо  ти  плакала
коли  терзали  тебе

знак  питання  –  гак
на  який  ти  ребром
підвішена


10)  [b]*  *  *[/b]
розмовляли  не  розтуляючи  уст
не  зронивши  й  слова
про  те  і  се  про  все  на  світі
берегли  скарб  мовчання
поки  не  вкрали  з-під  носа  у  нас
мовлення


11)  [b]*  *  *[/b]
посадив  сопілку  в  землю  –
прийнялася
і  виросла  верба
на  якій  повно  груш
яких  ніхто  не  скуштує
хоч  вони  не  заборонені  плоди
просто  ніхто  не  вірить
що  на  вербі  ростуть  груші
але  ж  це  верба  із  сопілки


12)  [b]*  *  *[/b]
я  сказав:  міст
і  виріс  міст  через  річку
я  сказав:  дощ
і  пішов  дощ
Слово  назвало  моє  ім’я
щоб  міг  я  створювати  світ
щоб  всі  ми  могли
хто  вірить  у  силу  Слова


13)  [b]*  *  *[/b]
маленьке  журавленя
зважує  крильми  небо
але  воно  ще  занадто  важке

колись  коли  журавленя  підросте
то  нестиме  небо  на  крилах
у  журавлиному  клині
аж  до  самого  вирію
а  поки  –  гніздо
то  солодкий  світ  дитинства


14)  [b]*  *  *[/b]
Довго  триває  дощ
Не  пам’ятаю  коли  він  почався
і  коли  закінчиться
але  така  солодка  його  довгота  й  широта
що  не  хочеться  щоб  він  перестав
Але  люди  кажуть  що  довго  триває  дощ
Може  бояться  потопу?
О  скільки  разів  заливало  моє  серце  дощем
Не  раз  воно  зазнавало  потопу
та  від  цього  ставало  тільки
таким  як  дощ
таким  як  зараз
Не  ховайте  серця  від  цього  дощу!


15)  [b]*  *  *[/b]
дивлюся  в  очі  яких  нема
обіймаю  порожній  простір
але  відчуваю  чиюсь  присутність
десь  надто  далеко
і  від  того  мені
ще  САМОТНІШЕ


16)  [b]*  *  *[/b]
однієї  ночі  я  зрозумів
що  немає  нікого  на  світі
що  вулиці  міста  порожні
і  нема  з  ким  поговорити  і  помовчати
і  нікому  дарувати  квіти
бо  ніде  і  нікого  нема
навіть
себе  я  не  можу  знайти


17)  [b]*  *  *[/b]
сторінки  гортають  людей
з  дерева  падають  зорі
тиша  заглушує  голос
і  скільки  б  я  не  кричав
тиша  стає  все  гучнішою
а  коли  я  відчув  Мовчання  в  легенях
то  мій  голос
прорвався  крізь  стіни
щоб  почули  його  всі
хто  не  закрив  серце  наглухо


18)  [b]*  *  *[/b]
Не  повернеться  місто  в  місто
те  яким  не  було  воно
серце  світ  увесь  в  собі  вмістить
що  опуститься  в  нім  на  дно

не  забудеться  те  що  ніколи
в  надрах  пам’яті  не  жило
я  смиренно  іду  за  болем
крізь  простори  всі  напролом

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589211
дата надходження 23.06.2015
дата закладки 23.06.2015


Осіріс

Я намрію…

         

Я  намрію  твій  образ  сонний,
На  плечі  волошкового  поля.
Де  лиману  повів  озонний,
Уплітає  в  галуззя  тополя.  
Де  опалі  зірниць  просинки,  
Полохливо  збирають  куріпки.  
Діамантом  бринять  росинки,
Будяків  розцвітивши  очіпки.
Мак  шаріється  між  колосся,
Вже  давно  жовтобокої  ниви.
Спориші  намивають  волосся,
У  теплі  полудневої  зливи.
Де  веселки  схилившись  низько,
П’ють  з  ріки  барвінкову  воду.
Я  намрію,  що  зустріч  близько…
Чи  кохання  приймеш?!  В  нагороду.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589193
дата надходження 23.06.2015
дата закладки 23.06.2015


stawitscky

І прийде час…


І  прийде  час.  Тривоги  і  жалі
Нашу  снагу  до  дна  самого  вип’ють.
І  ми  із  вами  мимоволі  звикнем,
Що  все  навколо  –  метушня  і  тлін.

Що  жити  треба  нині  і  отут,
І  що  своя  сорочка,  безумовно,  ближче,
Що  в  еннім  місці  персональний  прищик
Дорожчий  всіх  заявлених  валют.

А  потім  ревно  порати  грядки
І  лаяти  всуціль  чергову  владу,
Виборювать  на  кухні  вкотре  правду,
Не  трясучись  нутром  ні  перед  ким.

А  їм  і  треба  –  нашим  чоловим,
Що  звикли  совість  на  кишені  мірять:
Залити  сала  трударям  за  шкіру
І  –  щоб  не  піднімали  голови.

Ідем,  сопем  –  на  бійню  череда…
А  що  дітей  чекає  і  онуків?
Чи  маєм  право  опускати  руки
В  надії  на  сакральне:  «Аз  воздам!»

Нам  би  громаду  вічем  об’єднать,
Здійняти  дух  і  випростати  спину!
А  ні  –  забудьмо,  що  то  –  Україна,
І  –  нумо  знов  світами  бомжувать!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588401
дата надходження 19.06.2015
дата закладки 19.06.2015


Вікторія Т.

Сповинуті в тумані

Що  Бог  нам  присудив  в  своєму  плані?
Як  ляжуть  карти  долі  на  столі?
Чи  успіху  зазнаєм  на  землі,
чи  знов    блукати  будемо  в  омані,  
шукаючи  просвіток  у  імлі?

Мов  дерево,  сповинуте  в  тумані,
ми  мусимо,  впираючись,  рости,
проломлювати  стовбуром  світи
і  в  смолянистім  одинокім  стані
сплітати  з  дум  над  прірвами  мости.

Всі  біди,  незаслужені  й  незвані,
всі  наші  псевдодрузі    й  вороги
не  мають  того  обсягу  й  снаги,
таланту  у  шахрайстві  і  обмані,
щоб  сліпоту  розлити  навкруги

і  викорчувать  в  хижому  старанні
це  дерево,  сягнуле  до  небес,
що  живиться  свідомістю  себе
у  мовчазному  впертому  зростанні
у  славі  між  сусідами  чи  --  без...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587467
дата надходження 15.06.2015
дата закладки 15.06.2015


Людмила Васильєва (Лєгостаєва)

Играла девушка на скрипке в переходе

Играла  девушка  на  скрипке    в  переходе,
А  мимо  проходил  уставший  люд,
Играла  девушка,  и  звук  ее  мелодий
Невольно  волновал  прохожим  грудь.

И  даже  находились  в  людях  силы,
Чтоб  улыбнуться  девушке  в  ответ,
Она  играла  там  не  для  наживы,
Не  ради  в  сумку  брошенных  монет.

Она  хотела  щедро  поделиться
Своим  талантом  и  души  теплом.
Случайно  залетевшей  белой  птицей
Она  казалась  в  переходе  том!

Иль  не  случайной?  просто  непривычно
Увидеть  в  подземелье  яркий  свет
То  вызов  был  людскому  безразличью,
То  был  к  духовным  истинам  билет.

Она  играла  с  трепетом,  с  надрывом,
Единым  став  со  скрипкой  и  смычком.
И  в  музыке  была  такая  сила,
Что  забывали  люди  о  плохом.

Им  стать  хотелось  чище  и  добрее,
И  бабочкой  лететь  за  ней  вослед…
Вот  так  к  нам  иногда  приходят  феи,
Когда    поверим    твердо,  что  их  нет!

Когда  идем  домой  на  автомате,
Утратив  к  жизни  вкус  и  интерес,
Вы  девушку  со  скрипкой  вспоминайте
Как  вещий  знак,  нам  посланный  с  небес!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587445
дата надходження 14.06.2015
дата закладки 15.06.2015


Віктор Чернявський

НА СОН ГРЯДУЩИЙ

День  отступил  в  угоду  тихой  ночи...
Но  прежде,  чем  настанет  забытьё,
Волшебную  молитву  нашу  «Отче...»
Шепчу  я  во  спасение  своё.

Не  помяну  в  житейском  гаме  всуе...
Но  в  миг  последний,  в  старческой  мольбе,
Прощаясь  с  миром,  знаю,  не  уйду  я,
Не  вспомнив  благодарно  о  Тебе.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559647
дата надходження 14.02.2015
дата закладки 14.06.2015


stawitscky

І високо нести твоє ім’я


Україні




І  високо  нести  твоє  ім’я,
І  кожним  нервом  відчувать  провину,
За  те,  що  ниций  збоченець-варнак
Таки  загнав  ножа  тобі  у  спину.

За  те,  що  синє  небо  угорі
Безжально  сипле  смертоносним  градом,
Що  серед  нас  є  підлі  лихварі,
Які  біді  цій  невимовно  раді.

Що  гине  й  в’яне  молода  краса,
І  цій  війні  не  бачиться  упину,
Що  світ  із  монстром  майже  сам  на  сам
Залишив  многострадну  Україну.

І  доки  у  загравах  рубежі,
Нам  не  годиться  нити  й  нарікати,
Бо  горе  це  –  воно  не  зна  межі
І  стукає  у  кожну  нашу  хату.

На  нас  прицільно  дивляться  віки,
Аби  пізнати  дійсну  нашу  вартість,
Тому  несім  до  спільних  стільників
Нектар  живильний  духу  і  завзяття.

Щоби  у  гніві  праведнім  своїм
Ми,  кого  пнуться  ставить  на  коліна,
Лише  зідерши  з  тебе  лишаї
Ізнімемо  з  душі  свою  провину.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586957
дата надходження 12.06.2015
дата закладки 13.06.2015


Джаннет Даклін

Будуть навіть в небі Вкраїноньки знАки…

Янголятку  шила  сукенку  із    мрії,  
А  пасок  із  хмарок  і  трішки  надії.  
Вишила  подолом  маки  червоненькі.  
Тільки  Янгол  хоче  квітоньки  біленькі.

Добре.Кольорові  нитки  витягаю.  
Пальчик  проколола.Плачу  і  гадаю,  
Чи  не  впадуть  краплі  крові  як  ті  маки?  
Будуть  навіть  в  небі  Вкраїноньки  знАки...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586468
дата надходження 09.06.2015
дата закладки 10.06.2015


Відочка Вансель

Душа стоїть в синцях, в сухім віночку

Знов  вітер  завивав  з  дощем  як  в  лісі,
Набрав  у  жменю  листя  та  й  жбурнув.
Ні  зіроньки.До  ранку  годин  вісім.
А  дощ  із  вітром  небо  проковтнув.

Мені  б  лише  одненьку  відшукати,
Беру  драбину  довгу,до  небес.
Тулю  до  хмарки,буду  підніматись,
Відшукуючи  вулиці  з  адрес.

Ні  надпису,ні  літери,ні  звуку,
Тільки  душа,що  бродить  між  століть.
А  їй  швиденько  простягнула  руку,
Хотіла  у  обіймах  обігріть.

Вона  на  мене  дивно  подивилась,
Віночок  з  тернячка  вже  пересох.
За  рученьку  взяла.Перехрестилась.
Зламалася  драбинонька.Удвох

Летіти  будем  до  самого  долу?
Чому  її  я  втримать  не  змогла?
-Та  ти  чия?Хто  сміє  таку  кволу
Не  доглядати?!Я  б...Я  б  стерегла!..

Синці  не  заживуть  ніколи  в  неї,
А  шкіра  загрубіла  і  стара.
Пригнулася  і  йшла  тепер  землею,
Вже  наліталась?
-Йду...Бо  вже  пора...

Я  так  хотіла  в  неї  розпитати,
Хто  лупцював?Хто  сукню  їй  не  прав?
-Та  ти  чия?
-Твоя...
І  як  до  страти
Місяць  повів.І  дозвіл  не  питав...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586235
дата надходження 08.06.2015
дата закладки 09.06.2015


Відочка Вансель

Зіткало небо сум і дивину

Зіткало  небо  сум  і  дивину.
Зібрало  у  долоньки  дощик-слізки.
Були  знайомі  ми  у  давнину.
Були  з  тобою  ми  з  старої  казки.

Тоді  ми  домовлялись,що  знайду
Тебе  я  серед  душ,що  є  на  світі.
Тихесенько  до  тебе  підійду,
Бо  так  ще  не  кохали!Хоч  в  лахмітті

Твоя  душа  зсивіла,хоч  яка.
Та  я  тебе  впізнаю  і  не  кину.
Хоч  море  перейду!Та  лиш  ріка.
І  я  знайшла  ріднюсіньку  людину!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586248
дата надходження 08.06.2015
дата закладки 09.06.2015


Любов Ігнатова

Душа…

У  сонмі  блискавок  -  заграв,  
Поміж  запльованих  криниць,  
Де  люд  байдужий  поспіша
У  край  приручених  синиць,  

Лежить  зґвалтована  душа  
Обабіч  пройдених  доріг  -  
Уже  не  варта  ні  гроша,  
Лиш  так...ганчірочка  для  ніг...  

Посеред  слів  важких  -  в'язких,  
З  ножем  по  саму  рукоять  -  
За  те,  що  вірила  в  казки,  
Що  можна  душу  покохать...  

Наївна!..  Зовсім,  як  дитя...  
Обличчя  й  тіло  -  над  усе!  
Тоді  на  блюдечку  життя,  
Напевно,  щастя  принесе...  

...  Там,  на  розпутті  доль  і  мрій,  
Де  душ  загублених  базар,  
Котилась  болем  з-попід  вій  
Чи  то  дощинка...чи  сльоза....  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586094
дата надходження 08.06.2015
дата закладки 09.06.2015


I.Teрен

ТРИПТИХ ПРО ЗВІРА ІЗ КІСТКОЮ У ГОРЛІ

                                                                                             [i]«  Вы  огромные,  мы  –  великие  »[/i]
                                                                                                                                                   За  словами
                                                                                                                                                     А.  Дмитрук
                                     І
І  у  кінці,  і  на  початку  віку
міняються  не  люди,  а  земля
являє  лики,  образи,  і  …пики.
Батьки  й  діди  закінчують  велике,
а  діти  починають  із  нуля.

Але  які  ж  ви,  браття,  русофіли,
коли  клянете  Україну-Русь?
Нащадки  ваші  і  у  нас  –  дебіли.
Беріть  собі  це  стадо  озвіріле.
Тюремники  годяться  ще  комусь.

Та  вам  і  ваша  Рашія  –  корова.
А  як  дратує  українська  мова!
Який  глевкий  пшеничний  коровай!
Європою  пеняєте  укропу,
і  поперед  Америки  в  Європу
і  філю,  і  йо-бзона  подавай.

А  ще  жирьопу,  рило  кисельове,
монаршого  дворнягу  мишілкова
зніматися  бульдогом  [i]у  кіні,[/i]
кирила  мощі,  і  хелло  на  поні,
і  лавра  на  двоногому  коні.

Оце  і  є  найвищі  ваші  ролі.
І  це  не  те,  що  кісткою  у  горлі
застряло  і  ковтнути  не  змогли,
як  той  же  Крим,  який  ви  завалили,
і  як  Донбас,  яким  не  закусили,
і  як  усе,  де  ви  ще  не  були.

Але  воно  чіпляється  –  короста.  
Від  нього  відкараскатись  не  просто.
Воно  уже  допалось  до  куті.

Але  свині  все  мало  у  кориті.
Усі  горшки  давно  уже  побиті,
а  їх  же  випікають  не  святі.


                               ІІ
Цвіт  нації  гноїли  комуняки,
опричники,  царі-псарі,  кати...
А  нині  і  сусіди-розбишаки
кусають  найжирніше,  як  собаки,
а  доїдають  –  діячі-брати.

І  ці  купують  славу  за  монети.
І  ці  живуть  у  власному  раю,
окраденої  нашої  планети...
І  тільки  гідні  кращої  Кебети
поклали  душу  й  тіло  у  бою.

О!  Це  вони  за  землю  воювали,
яку  далекі  предки  поливали
і  кров'ю,  й  потом.  Нині  –  це  сади.
Та  навіть  і  за  унцію  води
озолотився  опіум  народу.
Душителі  і  волі,  і  свободи
прислужують  дияволу  орди.

А  нам  би  що?  Аби  не  без'язикі
завоювали  націю  велику,
(бо  не  пробачить  зради  ця  земля),
аби  її  не  нищили  вандали
і  крицею  підків  не  засівали
ані  орда,  ні  виродки  кремля.

Та  спокою  немає  од  сусідки.
І  цьому  є  високі  наші  свідки  –
Отець  небес  і  Матінка  Творця.

Ми  тут  свої,  ми  не  прийшли  нізвідки,
нам  землю  цю  даровано  навіки
і  маємо  стояти  до  кінця.

                                   ІІІ
А  що  мені?  Мені  не  буде  гірше.
Я  не  чужу  –  свою  займаю  нішу,
де  кожному  брикатися  не  лінь.
Де  є  і  непідкований,  і  ситий,
і  ворогами  ніби  не  убитий,
і  наче  не  валяється  мій  кінь.

Мені  то  що?  Судіть  мене  по  писку.
І  не  один  ще  скаже  ретроград,
який  то  я  американський  гад.

Не  претендую  я  на  вашу  кістку.
Подавитесь  у  черзі  чи  по  списку,
і  не  один  я  буду  тому  рад.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585612
дата надходження 05.06.2015
дата закладки 06.06.2015


Андрей Кривцун

Мне стыдно…

Мне  стыдно  за  то,  что  я  журналист,
Когда  я  смотрю  на  распятый  Донбасс,
Украденный  Крым,  кремлёвскую  мразь,
На  рвущихся  в  небо  и  рухнувших  вниз...

Мне  стыдно  за  ад,  что  раем  зовут,
За  фейки,  подставы,  открытую  ложь,
За  то,  что  от  грома  бьёт  нервная  дрожь  -  
Не,  мать  его,  «Град»  ли  к  нам  черти  несут?!

Мне  стыдно  за  то,  что  «коллеги»  творят,
Распятых  младенцев  вбивая  в  мозги...
Буровят  безумной  брехнёю  виски,
И  вот  уж  глаза  зомби-пылом  горят.

Мне  стыдно  за  предавших  нашу  страну,
Мне  больно  за  преданных  нашей  страной.
Кляну  прошлогоднюю  суку-весну,
Когда  нас  накрыло  волною-войной.

Мне  стыдно,  что  я  не  в  окопе  сейчас.
Что  не  убивал.  И  что  не  убит.
И  что  за  Донецк  всё  так  же  -  болит...
И  что  оказался  ЕС  -  пид?рас.

Мне  стыдно  за  братьев,  что  горло  нам  рвут,
Твердя  «отченашно»,  что  русских  тут  нет,
За  верящих  в  их  «миротворческий»  бред,
Что  к  пропасти  радостным  стадом  бегут.

Мне  стыдно,  что  в  год  не  АТО,  а  ВОЙНЫ
Нормальные  бабки  рубил  президент
Со  свитой  «свидомой»...
А  чьи-то  сыны
В  «котлах»  погибали  в  тот  самый  момент.

Мне  стыдно,  как  врали  про  эти  «котлы»
(Та  там  всё  в  порядке!  Та  враг  не  пройдёт!)
И  вот  -  Иловайск.  И  Дебальцево  -  вот...
А  кто  отвечать  будет,  штабо-козлы?!

Мне  стыдно,  что  беженцев  возят  в  говне,
Наводят,  как  водится,  тень  на  плетень,
За  их  «второсортность»  в  «единой  стране»
За  штампы,  проверки  и  прочую  хрень.

Мне  стыдно  за  тот  пропускной  мрак-бардак,
Который  как  будто  хранит  рубежи.
Своими  руками  на  этих  постах
Мы  наших  людей  превращаем  в  чужих.

Мне  стыдно,  что  лупят  свои  по  своим...
Что  бьют  из-за  спин.  Что  пытают.  Казнят.
Что  к  нам  приезжают  сюда  «пострелять».
Что  мир  жрёт  попкорн,  глядя,  как  мы  горим.

Мне  стыдно  за  многое...  Но  всё-равно
Я  верю  (не  слепо,  а  трезво  и  зло),
Что  мы  победим.
Что  за  тёмным  окном
Наступит  рассвет.
И  будет  светло.

6  июня,  2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585675
дата надходження 06.06.2015
дата закладки 06.06.2015


I.Teрен

ТАЛАН

Бурлаці  фора  звідусіль
як  фіміам  кадила,
і  прикладуть  до  рани  сіль,
і  кинуть  у  город  кукіль,
аби  своє  родило.

І  прослідкують,  чи  нема
кебети  і  кубіти,
аби  учився  задарма
і  усерйоз,  і  жартома
ридати  і  радіти.

І  заберуть  усе  своє,
яке  собі  надбає.
А  ще  якщо  і  не  проп’є,
ніхто  нізащо  не  наб’є
і  кожен  обминає.

І  сповідаючи  усе,
зав’язане  раніше,
один  –  журбу  свою  несе,
і  подарований  за  це
талан  –  писати  вірші.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585477
дата надходження 05.06.2015
дата закладки 05.06.2015


stawitscky

Ще про поезію


Холодний  розум?  Не  смішіть  мене!
Що  ви  холодне  бачили  в  поета?
Коли  чуття  з  уявою  в  дуеті,
То  розмисел  –  зовсім  не  головне.

Не  путайте  з  прозаїком  його,
Де  лінії,  сюжет,  архітектура…
Два  полюси  єдиної  фактури
Які  навпроти  –  крига  і  вогонь!

Поезія  –  це  казка  із  казок,
Це  пристрасть  від  вершини  до  бездоння,
Це  квітка  на  січневому  осонні,
І  в  задзеркалля  безоглядний  крок.

Це  добровільна  здача  у  полон
На  грані  одкровення  і  молитви.
Так,  можна  без  поезії  прожити,
Якщо  до  смаку  летаргічний  сон!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585364
дата надходження 04.06.2015
дата закладки 05.06.2015


stawitscky

Пересиха струмок, пересиха…

Пересиха  струмок,  пересиха…
І  в  мареві  блаженного  покою,
Де  вже  ані  завзяття,  ні  гріха,
Пригадує,  як  був  колись  рікою.

Неслися  води,  як  живий  кришталь,
Веселка  –  що  запрошення  до  раю,
Ані  загат  тобі,  ані  моста,
Лиш  горизонт    -  тікає  і  тікає.

Здавалося,  так  вічно  має  буть,
На  молодість  немає  застороги.
Та  на  безсмертя  сущому  -  табу,
Є  лиш  безсмертя  істинного  Бога.

Гай-гай,  було…  Осоки  і  намул…
І  випили  роки  снагу  і  сили.
А  розкажи  про  річечку  кому,
І  що  життя  із  нею  сотворило…

Але  прислухайсь  –  лопотить  крило.
Лелека  десь  над  хатою  нависне.
Проб’ється  нове  чисте  джерело
І  розпочне  свою  величну  пісню.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584962
дата надходження 02.06.2015
дата закладки 03.06.2015


Наталя Данилюк

Спробуй…

Спробуй  не  впасти  духом,  коли  несила
Стати  собі  опорою  в  час  важкий…
Знаєш,  простіше  взяти  і  скласти  крила,
Пилом  припасти,  наче  старі  книжки,
Десь  на  поличці  долі,  всіма  забута,
Вирвана  із  корінням  з-поміж  своїх…  
Спробуй  закрити  вуха  й  себе  почути  –
Десь  ворухнеться  ноткою  чистий  сміх...
Світлий,  наївний,  добрий,  тому,  і  щирий,
Наче  колись  в  дитинстві:  тобі  десь  п’ять,
Може  і  трішки  більше…  Дощу  пунктири
Б’ються  землі  у  груди  і  мерехтять.
Плавиться  світ  у  ртуті  хмільної  зливи
І  шурхотять  намоклі  перуки  крон…
Що  тобі  дощ?  Ти  зараз  така  щаслива!
Небо  легке,  мов  росами  вмитий  льон…
Там,  де  дощить,  там  завше  веселка  сходить  –
На  горизонті  барвами  грає  пруг!
Спробуй  сюди  приходити  в  мить  негоди  –
Гроз  безпросвітних,  бурі  та  завірюх…
Нащо  шукати  щастя  в  захмарній  зоні?
Рано  чи  пізно  втомишся,  давши  збій…
Так,  як  перлинка  в  мушельці  безборонній  –
Так  цілий  Всесвіт  криється  у  тобі!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583887
дата надходження 27.05.2015
дата закладки 27.05.2015


Відочка Вансель

Фотографує дощ мої думки

Стелився  день  як  килим  під  вікном.
Пройшов  крізь  час  і  зачепив  хвилини.
Розірваним  намистом  до  драбини
Колилися  у  вічності  альбом.

Фотографує  дощ  мої  думки.
Ось  мрія  щось  без  посмішки  стояла,
Святкову  сукню  з  себе  знову  зняла.
І  кинула  неписані  книжки.

Ось  радість  без  віночка.Тільки  сум
Все  вихвалявся,що  він  бездоганний.
Найкращі  фото!..Хоч  і  безталанний...
Стоїть  у  центрі  посеред  всіх  дум.

Фотографує  дощ.Хтось  розштовхав
Усі  мої  думки  і  сам  позує.
Це  щастя  ані  краплі  не  шкодує,
Що  сум  весь  забруднився  і  аж  впав.

Вже  загорнувся  в  ковдру  дощ  і  спить.
Сідий  фотограф,очі  як  в  дитинки.
І  плаче...Я  дала  йому  хустинку,
Бо  в  нього  так  душа  чомусь  болить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583648
дата надходження 26.05.2015
дата закладки 26.05.2015


Леся Геник

щодня розлючений мізерний карлик

***
щодня  розлючений  мізерний  карлик
видзьобує  великого  сліди
з  ледь  видимої  стежечки  своєї
з  безмежною  образою  у  серці
на  ідолів  богів  і  підбожків
котрі  його  на  муки  прирекли
маленьким  сотворивши  в  тому  світі
де  влада  вся  належить  не  малим
де  на  малих  не  важать  і  плюють
він  кріпко  лютий  і  нема  межі
нелюбості  до  всіх  важких  і  дужих
що  кожний  день  зневажливі  сліди
лишають  на  стежині  ледь  помітній
ледь  видимого  карлика

(8.05.15)















: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583652
дата надходження 26.05.2015
дата закладки 26.05.2015


Променистий менестрель

Усмішка Бога



Так  хочеться,
щоб  віяли  вітри  -
вітри  свободи
від  усіх  невільництв
і  щоб  світило
сонце  із  гори,
а  я  в  траві  духмяній
і  горІлиць...

Дивився  Богу  в  очі,
що  сміявсь
над  чудасіями
землян,  нівроку;
над  страхами
і  мріями  прикрас
життя,  без  значущого
на  сьогодні  толку...

Пришвидшити  
блукання  у  пітьмі.
В  умах,  та  ув  очах
би  просвітліло...
То  ж,  друзі,
сиву  Біблію  візьміть,
послання  Боже  б
розум  підкорило...

26.05.2015р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583669
дата надходження 26.05.2015
дата закладки 26.05.2015


A.Kar-Te

Может вспомнит…

Разомну  листик  черной  смородины  -
И  тоска,  и  души  благодать...
Помню  запах  своей  малой  родины,
А  она    меня  сможет  узнать  ?

Может  вспомнит,  как  маленькой  девочкой
Выбирала    во  ржи  колосок...
И,  букетик  стянув  тонкою  ленточкой,
Завязала    в  душе  узелок.

Или    в  юности  -  сизою  горлицей
Звало  утро    меня  погулять.
И  ветрам,  далеко  за  околицей,
Разрешала  себя  целовать.

А  черешню  -  нектаром  налитую,
Что  от  окон  укрыла  стеной,
И  щеку  молодую,  небритую,
Что  коснулась...  Да  время  -  домой.

Разомну  листик  черной  смородины  -
И  тоска,  и  души  благодать...
Помню  запах  своей  малой  родины,
А  она    меня  сможет  узнать  ?




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580027
дата надходження 09.05.2015
дата закладки 21.05.2015


Ольга Ашто

MY

А  лето  пока  безмятежно  зажмурившись  спит,
Как  в  амфоре  глиняной  нерукотворной  оса.
А  май  заливает  дождями  навязчивый  быт,
Никак  не  дает  отрешиться  и  взмыть  в  небеса.
На  днях  майский  жук  залетал  на  вольфрамовый  свет  –
Кружился,  метался,  жужжал  –  сумасшедше-дурной.
Поймала:  «Ну,  глупый,  лети!»  Он  вернулся  в  ответ
На  мысль:  «Вот  бы  мне  -  точно  так,  только  скучно  одной…»
-  Летим  же,  летим!  А  дожди?  Ничего,  переждем!
А  жук  мне:  «Не  жди!  Ты  умеешь  летать  под  дождем?»
...Белянкой-беглянкой  над  морем    зеленой  травы
Лечу,  повыкидывав  бытное  из  головы.
И  вот,  наконец,  новорожденный  солнечный  луч!
Дверь  в  лето  открыта...  Под  коврик  /до  осени/  -  ключ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582555
дата надходження 20.05.2015
дата закладки 20.05.2015


Валентина Ланевич

Похилилась калинонька на стару могилу

Похилилась  калинонька  на  стару  могилу,
Білим  цвітом  обтрусила  галузку,  що  тліла.
Пробилася  із  земельки  молода  травичка
І  учулася  калині  залпів  перекличка.

Загублені  людські  душі  волають  до  Бога,
Крізь  роки  вита  в  повітрі  сердечна  тривога.
Безневинних  катували  зірчасті  ті  звірі
Та  воздалось  їм  із  часом  по  їхній  же  вірі.

Хрестувала  пам’ять  навіч  клеймом  супостата,
Бо  творили  зло  без  міри,  за  те  і  розплата.
Не  спішіться  панувати  на  чужій  царині,
Бо  прийдеться  й  вам  спочити  рано  в  домовині.

17.05.15


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581805
дата надходження 17.05.2015
дата закладки 17.05.2015


гостя

Стриптиз для… Мінотавра…


Я  вперто  шукала
ПосЕред  отих  візерунків…
Що  мороз  малював  на  вікні…  аж  покИ  не  затих…
Історію  сніжно  –  пекучих  твоїх  поцілунків…
Єдину  пряму      
     серед  сотень  і  тисяч  кривих…

Я  вперто  шукала
В  безмежжі  усіх  лабіринтів…
І  ось  в  результаті  шукань…  і  відкладених  справ…
До  мене  сміється  в  одному  з  найкращих  будинків
Насправді  жаданий…
     і,  знаю  –  лиш    мій  Мінотавр…

І  раптом  зникає
Кудись  надоїдлива  втома…
Той    погляд  знеструмлює  легко  все  тіло  моє…
-Проходьте,  мадам,  не  встидайтеся…  будьте,  як  вдома…
Насправді  у  мене…  
   що  треба…  для  Вас  уже    є…

-Пробачте…  шановний…
Пробачте,  я  тут  –  ненадовго…
У  мене  –  робота…  і  купка  –  відкладених  справ…
Я  просто    -  шукаю…  шукаю!..  отак  неповторно…
-Станцюємо?  –  
   раптом  питає  мене  Мінотавр…

Мій  погляд  чомусь  –
У  підлогу…  у  стіни…  у  стелю…
І  раптом  три  кроки  назустріч…  назустріч  -  йому…
-Я  світло  шукаю…  оте…  що  вкінці…  у  тунелю…
А  також  єдину  свою
     -  неповторну  пряму…

…Станцюю  так  легко  
Стриптиз  я  йому  наостанок…
Бажання…  чекання…  торкання…  сьогодні  він  –  мій!!!...
-Танцюйте  ж  бо  леді…  танцюйте!...  бо  скоро  –  сніданок!...
І  я  гарантую  
   –  пройдетеся  Ви  по  прямій!..

А  завтра  –  у  баки  
Сміттєві  червоні  вітрила…
А  завтра  –  руїни…  і  смОрід  відстояних  ям…
Сьогодні  ж…  повірте…
Сьогодні!  –  дарую  вам  крила!...
Бо  я  Вас…  бо  я  –  Вас???..  
Ви  просто  –  танцюйте!..
                       …..………………..    мадам…



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581412
дата надходження 15.05.2015
дата закладки 15.05.2015


I.Teрен

ТОДІ, КОЛИ НЕ ТАК, ЯК НИНІ

                                                     [i]«  ...Не  такий  страшний  суд  як  його  малюють»[/i]
                                                                                                                                                 Майже  автоафоризм
Коли  прийде  нова  яса,
і  не  уміючи  літати,
полетимо  у  небеса,
усіх  візьме  на  руки  Мати.
                   Не  так  у  будень,  як  на  свято
                   таки  бувають  чудеса.
Нас  будуть  ангели  вітати.
А  на  великому  суді
оберігатимуть  пенати
маленькі  душі  конопаті  –
не  так  безгрішні,  як  святі.
                     Усе  старіє  в  Ойкумені.
                     І  це  нікого  не  мине,
                     не  оминаючи  земне.
                     І  плем'я  юне  і  зелене
                     не  так  судитиме  мене,
                     як  говоритиме  –  за  мене.
І  оживу  у  комусь  я
поводирем  чужої  долі.
І  як  сумна  мелодія,
не  те  зіграє  роль  моя,
що  аватар  моєї  ролі.
                         А  я  полину  до  беріз
                         чесати  кучеряві  коси
                         і  пити  кришталеві  роси,
                         і  вилити  на  Чорний  ліс
                         не  так  дощі,  як  ярі  сльози.
І  зауважать  піснярі
мої  не  читані  рядочки,
що  народились  на  зорі
грамотіям  у  букварі
не  як  слова,  а  коми  й  точки.
                       Летять  у  небо  голубе
                       великі  і  малі  цабе,
                       які  нема  за  що  жаліти.
Але  іде  у  Лету  літо.
І  жаль  мені  не  так  себе,  
як  те,  що  не  було  на  світі.
                       І  облітаючи  гаї,
                       ще  заночую  у  стодолі,
                       почину  серцем  у  юдолі,
                       яка  означила  мої
                       не  так  нещастя,  як  недолю.
Зате  радітиму,  що  є
моє  минуле  житіє,
і  озеречко  у  долині,
і  соловейко  на  калині,
і  те,  що  нібито  своє
тоді,  коли  не  так,  як  нині.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581172
дата надходження 14.05.2015
дата закладки 15.05.2015


Наталя Данилюк

Жінка малює квіти…

                                             [i](Катерині  Білокур)[/i]

Жінка  малює  квіти  –  чудна  затія!..
Теплі  мазки  лоскочуть  цупкий  папір,
Сонце  цілує  скроні,  тремтить  на  віях,  
В  дивній  палітрі  квітне  строкатий  двір.

Жінка  –  проста  і  скромна  волошка  в  житі,
Скільки  краси  од  світу  цього  у  ній!..
Ловить  душа  натхненні  чуттєві  миті,
Вправно  виводить  світлом  на  полотні.

Як  вона  вміє  –  сумно,  дитинно,  чуйно,
Навіть  наївно  трішки,  космічно  аж!..
Квітнуть  сади,  поля  і  подвір’я  буйно,
Дихає  раєм  кожен  новий  пейзаж!

Пензлик  в  її  руках,  мов  легка  пір’їна,
Вмочена  в  сік  землі,  в  голубінь  небес…
Жінка  малює  свято  в  раю  на  стінах,
Скільки  простих  і  добрих  у  ній  чудес!..

Зі́йдуть  з  полотен  білих  барвисті  квіти
І  приживуться  в  наших  земних  садах…
Жінко,  в  котрої  сонце  у  грудях  світить,
Квіти  твої  підперли  небесний  дах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580921
дата надходження 13.05.2015
дата закладки 14.05.2015


гостя

Мовчи!… моя душа


Прошу…  мовчи…
Не  витирай  сліди.
Бо  що  ж  тоді  я  залишу  на  згадку?
Ось,  чуєш?..  трави  десь  біля  води
(  "нема  кінця…
   як,  власне,  і  початку...")

Я  все  ще  тут!..
У  мареві  вітрів.
Ці  очі…ти  їх  знав  уже  раніше.
Така,  якою  вперше  ти  зустрів…
(мовчи…  моя  душа!
   мовчи…  тихіше).......

Потім  хтось  скаже
 –"  все!…  нема  її…
Тієї,  що  зустрів  собі  на  лихо."
(послухай,  як  енергія  землі
тримає  нас...  
   ти  ж  чуєш?...  тихо……тихо)  …….

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580522
дата надходження 11.05.2015
дата закладки 12.05.2015


Наталя Данилюк

І якщо…

[img]https://cs7058.vk.me/c540104/v540104866/1cc71/32INmMLqK88.jpg[/img]  [img]http://3.bp.blogspot.com/-OiOsYHFE7_E/UTlY_6FA2NI/AAAAAAAAERY/zOzoiN947K0/s1600/4rL3fsLlLos.jpg[/img]  [img]https://pp.vk.me/c624821/v624821845/2db39/ReMTZVnTN2k.jpg[/img]

Дівчино  з  голосом,  дивовижним,  як  музика,
Викидаючи  блузку  стару,  не  забудь
Залиши́ти  собі  перламутрові  ґудзики  –
Заховай  у  шкатулку,  а  там  –  будь-що-будь.

І  якщо  пощастить  вже  дістатися  пристані,
Обійшовши  підступний  кораловий  риф,
Ти  тримай  свої  мрії  від  інших  на  відстані,
Втаємничуй  думки  в  закодований  шрифт…

Розтинай,  мов  кораблик,  смарагдові  повені
І  не  бійся  раптово  зірватися  вниз!..
Хай  легені,  озоном  по  вінця  наповнені,
Видихають  у  небо  просолений  бриз.

Вірю,  зможеш!  І,  крила  пожухлі  розправивши,
До  своєї  мети  долетиш,  далебі,
Дівчино  з  голосом,  як  розладнані  клавіші,  
Знай,  що  космос,  насправді  –
не  десь,  а  в  тобі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580504
дата надходження 11.05.2015
дата закладки 12.05.2015


A.Kar-Te

Чего ты ждешь, душа моя. . ?

Слетают  дни  календаря..,
А  с  ними  жизнь  летит  попутно.
Чего  ты  ждешь,  душа  моя,
Быть  может  то,  седое  утро,

Когда  коснется  луч  земли
И  та,  как  женщина  задышит
Безмерностью  своей  любви,
Дарованной  ей  кем-то  свыше  ?

И  словно  робости  вуаль,
Лучи  туман  её  снимают,
А  взгляд  земли  стремится  в  даль,
Туда,  где  облака  блуждают...

И  вот  он,  чувства  апогей  -
Взлетит  всполошенная  пташка
И    вымокнет  в  росе  своей
Ромашек  белая  рубашка.






(фото  с  инета)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578859
дата надходження 04.05.2015
дата закладки 04.05.2015


Наталя Данилюк

Мама розсипала сонце…

Мама  розсипала  сонце  
у  нас  під  вікном  –
жовті  чубаті  нарциси  
розкрили  долоні,
леза  листочків  
розрізали  ґрунту  рядно,
вітру  кивають  
голівоньки  ніжні  і  сонні.

Мама  блакить  заплела  
у  волосся  весні  –
крокус-метелик  
обтрушує  зрошені  крильця,
квітень  його  пеленає  
в  ранкові  пісні,
спати  вкладає  під  вечір  
у  тепле  кубельце.

Мама,  як  щедра  весна,  
розплескала  тепло  –  
і  розмаїття  тюльпанів  
стрункими  рядами
вздовж  огорожі  
строкатим  огнем  зацвіло,
двір  оживився,  немов  
петриківський  орнамент.

Мама  посіяла  слово  
в  дитячій    душі...
Слово  зійшло,
ніби  сонцем  обніжені  квіти,  
тягнеться  в  небо
проз  вії  густих  споришів...
Світить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578294
дата надходження 01.05.2015
дата закладки 01.05.2015


Наталя Данилюк

Квітникарю, прошу, загорніть мені жмуток весни…

Квітникарю,  прошу́,  загорніть  мені  жмуток  весни
В  шурхотливу  газету!  Візьму  оберемок  духмяний,
Пробіжусь  під  дощем  аличево-шовково-хмільним
І  нитками  його  позатягую  давнішні  рани.

Квітникарю,  прошу́,  загорніть  мені  кращий  –  он  той…
Я  сьогодні  від  щастя  така  неприборкано-п’яна,
Ніби  взяла  і  виграла  сонця  обійми  в  лото!..
І  дорога  моя  мерехтить,  мов  гладка  порцеляна!  

І  сліди,  мов  уламки  розбитих  на  друзки  свічад,
Віддзеркалюють  клаптики  свіжо-бузкового  неба!
Розтинаю  повітря,  а  пульс  торохтить  невпопад,
І  судини  мої  стугонять,  мов  напоєні  стебла…

І  душа  –  обважніле  від  цвіту  живе  деревце,
Що  радіє  отій  життєдайній  намоленій  зливі!
Квітникарю,  прошу́,  загорніть  мені  щастя  оце  –
Не  зада́рма,  а  так  –  
за  усмі́шку,  
за  очі  красиві!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576425
дата надходження 22.04.2015
дата закладки 23.04.2015


Вікторія Т.

Благословен

Благословен,  
  хто  не  сприяв  навальній  силі
й,  себе  долаючи,
  з  різким  серцебиттям
став  поруч  з  тим,  
хто  опинився  під  прицілом,
і  потерпів,  
єдиним  важачи    життям.

Нехай  його
у  скаламучену  годину
плече  надійне  
не  покине  в  самоті,
якщо  не  ангела,
то  смертної    людини,
що  не  зречеться
   і  підважить    на  хресті.

Вікторія  Торон

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573677
дата надходження 11.04.2015
дата закладки 21.04.2015


Вікторія Т.

Гейша

Дріботять  ощадні  мої  кроки;
рівна,  під  кутом  належним,  спина
злегка  нахиляється  до  тебе  —
гостя  дорогого  на  цей  вечір,  —
і  сідаю  я  перед  тобою,
підігнувши  стиснуті  коліна,
відчуваю  погляд  твій  і  чую  
награну  упевненість  у  речі.

Бачиш  —  кімоно  моє  сьогодні
журавлями  вишите  у  танці,
бачиш  ти  —  обличчя  моє  біле
від    Хоккайдо  сніжного    біліше,
і  коли  чоло  я  опускаю,  
знаєш  ти  —  усі  ми  в  чомусь  бранці,
та  з  усіх  ув’язнена  найбільше
жінка  у  красивій  своїй  ніші.

Тут,  у    ці  години  вечорові
я  для  тебе  —  розмаїта  ширма,
сховок  від  обов’язків  і  світу,
що  нікому  слабкість  не  прощає.
Шепчуть  рукави  мої  широкі,
і  краса,  наведена  картинно,
так,  як  і  століття  перед  нами,
       зцілює  тебе  і  захищає.

Слухатиму  я  тебе  сьогодні,
й  сямісен  лунатиме  повільно,
язика  розв’яже  тобі  саке,
що  нагрітим  я  тобі  налила,
і  коли,  розчулений,  удома
ти  до  жінки  звернешся  прихильно,
поспішить  дітей  вона  укласти  —
потай  мені  вдячна  і  щаслива.


Але  вже  наранок  в  електричці
ти  почнеш  повільно  кам’яніти,
і  у  труд  поринеш,  що  бездушно,
як  недуга,  виснажить  до  краю,
і  коли  ти  втомишся  блукати
у  ворожій  пустці  цього  світу,
журавлів  танцюючих  згадавши,
позови  мене  —  я  зачекаю.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575422
дата надходження 19.04.2015
дата закладки 19.04.2015


stawitscky

Весняне

Такі  літа  пішли  –  і  апеляцій
Не  подаси  в  найправедніший  суд,
А  кожен  день  –  настирний  папараці  –
На  вістрі  одкровення  і  сенсацій
Закохує  мене  в  твою  красу.

І  за  які  лаштунки  заховати
Моїх  тривог  розвеснену  печаль?
Ні  унції  уже,  ані  карати
Не  викуплять  всесилля  циферблату
Де  вже  й  хвилини  розпачем  ячать.

Та  ж  хто  мені  любити  заборонить?
Таких  природа  не  надбала  сил!
Супроти  всіх  неписаних  законів
Ступаю  сміло  в  турбулентну  зону,
У  океан  –  без  компасу  й  вітрил…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574293
дата надходження 14.04.2015
дата закладки 14.04.2015


Патара

Лечу…

Кульбабковим  насінням  невагомим,
Лиш  вітерець  легесенько  подме,
Лечу,  на  місці  не  знайдеш  мене,
Хоч  ще  тому  хвилину  була  вдома...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574160
дата надходження 13.04.2015
дата закладки 14.04.2015


ptaha

Благодатний вогонь

Господи!  Вогню  пошли,  вогню!
Гартувати  ним  непевну  глину…
А  чи,  може,  час  настав  людину
Знов  покласти  на  гончарний  круг?

Господи!  Вогню  пошли,  вогню!
Хай  запалить  в  наших  душах  свічку,
Хай  жене  з  них  темряву  правічну,
Зла  й  зневіри  нищачи  стерню…

Господи!  Вогню  пошли,  вогню!
Не  того  що  трави  спопеляє  –  
Чистого,  надію  що  вселяє:
Цьогоріч  зустрінемо  весну…

Господи!  Зійшов  Святий  вогонь!
Ти  не  втратив  у  людину  віри,
Чашу  наповняючи  без  міри
Щедрістю  із  бАтьківських  долонь…

Тож  у  серці  пагоном  рости
Мудрій,  всепрощаючій  любові
І  гілки  засушено-тернові
Прикрашати  цвітом  доброти…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573686
дата надходження 11.04.2015
дата закладки 11.04.2015


Любов Ігнатова

Сьогодні ( п'ятниця)

Сьогодні  суд  у  Пилата...
За  святість  Його  знущання.
Його  вже  чекає  страта 
(Обіцяна  у  Писаннях  )

Що  більше  болить  -хто  знає? 
Чи  тіло  Його  побите, 
Чи  серце,  що  Божим  краєм 
Несло  благодать  молитви?.. 

Сьогодні  -дорога  хресна... 
І  натовп  в  самоомані... 
Із  дерева  хрест  важезний.... 
Завіса  роздерта  в  храмі... 

"Прости  їм,  Пресвітлий  Отче...  "
І  смерть...між  землею  й  небом... 
І  день,  що  темніший  ночі... 
І  списове  вістря  в  ребра... 
       
Сьогодні  було  розп'яття... 
І  учнів  розчарування... 
...Позавтра  -День  Благодаті 
І  нОвих  надій  світання...
       

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573488
дата надходження 10.04.2015
дата закладки 10.04.2015


Любов Ігнатова

Сьогодні (четвер)

Сьогодні  Він  митиме  ноги  
Всім  учням  Своїм...та  Юді...  
Змиватиме  пил  дороги,  
Утому  і  пересуди....  

І  хліб,  і  вино  -востаннє...  
Сьогодні  і  тут...назавше...  
А  завтра  -Його  заклання...  
І  смерть...во  спасіння  наше...  

Сьогодні  -сад  Гетсимані...
Молитва...до  кровопоту...  
І  прОщення,  і  прощання...  
Щоб  завтра  йти  на  Голготу...

Терновий  вінок...і  цвЯхи...  
І  хрест  -як  щабЕль  останній...  
І  темінь  над  битим  шлЯхом...  
І  нОвих  надій  світання...  






: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573225
дата надходження 09.04.2015
дата закладки 09.04.2015


Галина_Литовченко

ПІВДЕННОБЕРЕЖНІ ХАЙКУ

           *  *  *
Очам  на  диво
В  віхолу  сніжинок
Підсипала  пелюсток  алича.

           *  *  *
Допіру  місяць
Був  на  кипарисі,
Тепер  розлігся  паном  на  даху.

           *  *  *
Під  поглядом
Блакитного  барвінку
Зніяковілим  видався  мигдаль.

           *  *  *
Поміж  зелених  
Пуп`янків  -  єдиний,
Себе  нарцисом  почува  нарцис.

           *  *  *
На  пальму  дивлячись,
Ці  півники  кмітливі
Складають  опахалами  списи.

         *  *  *
Мінливе  море:
То  смарагдом  сяє,
То  схоже  на  пожмакану  фольгу.

         *  *  *
Усе  живе  
Весною  стрепенулось,
Вже  й  на  дубах  вві  сні  бубнять  бруньки.

28.03.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571618
дата надходження 03.04.2015
дата закладки 03.04.2015


Вікторія Т.

Страсний тиждень

І  спала  я,  і  плакала  вві  сні
під  лампами  безжалісного  слідства,
і  прялось  на  земнім  веретені
видіння  триєдиного  сирітства;

воно  було  як  п’ятниця  страсна,
як  у  війні—неміряність  покосу,
гарячий  зойк  з  останнього  вікна
в  стрибку  із  вогняного  хмарочосу,

як  погляд  намагнічений  у  тих,
кому  до  ночі  з  голоду  померти,
як  аутодафе    скорботний  хід
у  ковпаках  огидно-гостроверхих.

І  знала  я,  застигши  на  краю
над  прірвою  розбурханого  сміху,--
епоху  цю,  заплакану,  мою
знов  радісно  розхитувати  лиху.

І  в  час  глухий  тернового  вінця,
коли  душа,  здавалося,  пропаща,
хотілося  волати  до  Отця:
«За  що  ти  нас  лишив  напризволяще?»

Вікторія  Торон

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570772
дата надходження 31.03.2015
дата закладки 31.03.2015


Леся Геник

А все одно весна!

***
А  все  одно...  А  все  одно  весна
Уже  снує  свої  святочні  шати!
Он  вишня  пуп'яниться  коло  хати,
Он  проліски  гарцюють  край  села…

І  до  весла  надії  прихилилось
Плече  сумної  матері,  що  жде
На  Божу  надспасенну  світлу  милість,
Котра  з  війни  синочка  приведе.

***
А  син...  А  син...  Пішов  у  заметілі
Рашистських  куль,  ядушної  хули.
Пішов  туди,  де  юди  знавісніли
І  танці  опівнічні  завели

У  капищах  божків  непантеонних,
Над  згарищами  зраджених  церков  -
Там  не  являється  людська  любов,
Зате  нелюдськості  страшної  тонни,  тонни...

***
Та  все  одно...  Та  все  одно  весна
Уже  крадеться  навіть  до  окопів
І  білу  вість  лишає  десь  навпроти  -
Душі  недужій  два  міцних  крила.

А  сонце  лізе  по  драбині  віщій  –
Аж  на  гору,  на  чубок  верховіть,
Де  в  дзьобику  тримає  мирну  віть
Пташа,  що  зроджене  було  на  попелищі…

***
Останній  бал  затіяв  сатана.
Хоч  карлик  ще  не  йме  гіркої  правди,
Що  каїнята  виросли  з  бравади,
Заморського  жадаючи  вина.

І  що  просте  отямилось  одначе,
Бо  є  душа  у  ньому  –  Отча  нить.
Завмерла  у  чеканні  кожна  мить,
І  світ  увесь  притих  якось  неначе…

***
І  мати  жде…  Допоки  син  щодень
Жене  несвітлі  тучі  з  небокраю.
А  янголя  молитвою  пряде
Той  оберіг,  що  віру  пригортає...

Бо  все  ж  весна!  Усе  таки  весна!
Надія  зодягнула  білі  шати...
Он    вишня  квітом  пухне  коло  хати,
Он  первоцвіт  розлився  край  села...

(26.03.15)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569800
дата надходження 27.03.2015
дата закладки 27.03.2015


Надія Позняк

Пишу стихи, чтоб не сойти с ума

***
                                                 "Пишу  й  боюсь,  щоб  не  зійти  з  ума"
                                                                                             (  Тетяна  Іванчук)
                                                         
 Пишу  стихи,  чтоб  не  сойти  с  ума,
 не  раствориться  в  серости  безликой.
 Пишу  стихи,  когда  весна  нема,                    
 и  даже  воробьям  слабо  чирикать.

 Окно  моё  поймало  слабый  луч
 в  закате  солнца  мартовского  неба.  
 Слова  плывут  -  так  плавится  сургуч,
 печатью  став,  устав  терзаться  слепо.

 Пишу,  когда  в  нависшей  полутьме
 следы  исчезли(  только  мне  знакомы),
 и  оттого  стою  лицом  к  зиме,
 судьбу  познав  при    помощи  бинома.

 Который  день  преследует  Ремарк
 в  тождественном  подобии  сюжета...
 Пишу  стихи,  чтоб  не  сойти  с  ума,
   похожие  -  на    письма  без  ответа.

                                               24  марта2015

                                         Автор  фото:  Надя  Позняк

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569515
дата надходження 26.03.2015
дата закладки 26.03.2015


Тетяна Луківська

Я душею вростаю…

Я  душею  вростаю  у  слово,
У  рядки  заплітаю  журбу…
Україно  моя,  нова  змова!
Знов    продовжує  ворог    стрільбу!  
О!яка    ж  невимовна  розпука
Спопеляє  серця  на  жалі.
Тяжкі  втрати…ну,  що  ти  за  «сука»!
Прешся  й  далі  по  нашій  землі.
Все  агресор  безжально  шматує…
Ну,  не  «брат»  нам,  але  ж  ти  сусід!
Міномет  безпричинно  лютує…
Озирнись…що  лишаєш    услід.
Розпочав  ти  дорогу  криваву,
Замасковану  в  клятій  брехні.
Тож  зневага  людська  тобі  «славу»
Нагортає  землею  в  вогні.
Ну,  яким  тебе  дивом  спинити?
І  які  вже  казати  слова?
Україну  тобі  не  зломити!
Українським  народом  жива!

Я  душею  вростаю  у  слово,
Виплітаю  рядки  із  надій…
Мила,  рідна  земля  колискова,
Я  схиляюся  силі  твоїй.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568860
дата надходження 23.03.2015
дата закладки 23.03.2015


Маргарита Шеверногая (Каменева)

Ты так и не позвал…


На  улицах  несбывшихся  мечтаний
Кружит  осенних  листьев  карнавал  –
Сухой  водоворот  воспоминаний…
Я  не  пришла,  ведь  ты  меня  не  звал.

Наверное,  хотел,  но  не  решился,
О  чувствах  мне  рассказывал  в  стихах.
Казалось  иногда,  что  ты  влюбился,
Но  между  строк  –  сомнения  и  страх.

Не  знаю  до  сих  пор,  чего  боялся…
Единственный,  любимый  мой,  родной!
Мне  с  детства  в  сновидениях  являлся,
И  я  мечтала  стать  твоей  женой.

Ждала,  что  позовёшь  –  и  я  приеду
К  тебе  в  арбатский  низенький  подвал,
Сегодня,  завтра,  в  будущую  среду  –  
Но  до  сих  пор  ты  так  и  не  позвал.

И  я  пришла  сама,  без  приглашенья,
Почувствовав  душою  пустоту,
Чтоб  положить  (не  надо  утешенья!)
Две  розы  на  надгробную  плиту.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568728
дата надходження 23.03.2015
дата закладки 23.03.2015


Леонид Жмурко

Слова

Слова  невнятные  ещё,
как  шелест  трав  неприхотливый,
как  искажённый  свет  дождём  -
струящийся,  неторопливый.

Как  отзвук,  отблеск,  круг  сужая,
они  все  сходятся  тесней,
и  оживает  жизнь  чужая
на  кончиках  карандашей.

И  все  границы  размывая,
и  граней  чёткие  черты,
графитом  чёрным  проступая  -
слова  идут  из  пустоты,

в  бумагу  белую  вгрызаясь,
как  первопуток  на  снегу.
Но  в  эту  бель  и  я  врываюсь,
как  сизый  голубь,  на  лету.

И  больно  мне,  и  задыхаюсь…
Плевать  –  хоть  сердце  пополам,
без  сожаленья  разрываюсь,
став  пищей  птенчикам-словам.

Вкушайте,  птенчики,  живите,
мне  легче  плотью  накормить
стихотворения  наитье,
чем  вслух  стихи  проговорить.

Не  лгу  в  браваде,  ни  в  притворстве,
как  сердце  пейте  кровь  аорт,
в  своём  неистовом  обжорстве,
раскрыв  пошире  жёлтый  рот.

И  между  нежностью  и  болью,
свет  различающий  едва,
вас  отпускаю,  не  неволю
оперившиеся  слова.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568163
дата надходження 21.03.2015
дата закладки 21.03.2015


Soul_

небо рвется

Здесь  страшно.  Небо  рвется  пополам.
Немеет  жизнь  от  взрывов  и  крушений.
Вчерашний  мальчик  еле  слышно  шепчет
"не  бойся  -  я  с  тобой."  Открытым  швам
наверно  не  зажить.  Распятость  вен,
распятость  снов  и  слов  чужих  распятость.
За  чьи  грехи,  за  чьи  шаги  расплата
с  небес  спадает  горем?  В  холод  стен,
что  были  домом,  кутается  свет
и  крошат  стрелки  боль  под  ноги  ветру.
Душа  разодрана  и  донага  раздета.
И  лишь  снаряды  смерть  поют  весне...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568147
дата надходження 20.03.2015
дата закладки 21.03.2015


Надія Позняк

Натхнення пропало, та ось написалось

 ***
Натхнення  пропало,  та  ось  написалось
про  те,  що  зима  забинтовує  рани;
і  простір  приймає  подобу  версальську;              
а  сніг  все  іде,  мов  прочани,  старанно.

Ліхтар  несвідомо  віддав  позолоту,
розсіяне  світло,  -  що  сніп    із  ужинку...
Святковості  я  пораділа  достоту,
наївно  зігрівши  цнотливу  сніжинку.

Вона  ж  бо  здолала  дорогу    до  храму,
і  майже  сягнувши  мети,  як  на  сповідь,
тендітно  присіла  на  хвильку    на  саму
верхівочку  церкви  послухати  дзвонів.

Сніжинка  щаслива,  бо  тут  вона  вперше:
немов  у  колисці  чи  в  коконі  місто...
Вона  ще  не  знала,  що  долі  хтось  вершить
і  навіть  політ  її    тихо-сріблистий.

Натхнення  пропало,  та  ось  написалось...

                                                           лютий  2015р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568084
дата надходження 20.03.2015
дата закладки 20.03.2015


ptaha

Кумедний янгол

За  картиною  Дуй  Гуна

Він  чергував  тієї  ночі,
Віддавши  крилам  телефон,
Аби  могли  усі  охочі
Гукнути  в  серця  мікрофон.

Пальто,  великі  черевики
І  чудернацький  капелюх…
Він  з  неба  поспішав  на  виклик  –  
У  край  недолі  та  розрух.

Здававсь  кумедним  перехожим
Із  парасолькою  в  руці
Звичайний  янгол,  що  не  може
Візит  відкласти,  бо  дощить…

Намокли  крила  янголині…
І  по  калюжах  сум  пливе…
А  він…  крізь  прірву…  неупинно…
Виводить  душі…  на  сухе…

Лікує  рани,  кров  спиняє
Цілющим  зіллям  молитов…
Кумедний  янгол,  що  не  знає
Стежок  до  темряви  відмов…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567365
дата надходження 17.03.2015
дата закладки 17.03.2015


Леся Геник

насправді… ми й насправді загубилися

***
насправді...  ми  й  насправді  загубилися
відбилися  від  зграї  маловірної
де  храми  постають  як  Божі  вилиці
над  вічно  ненасиченими  прірвами

насправді  нас  не  кликано  на  вулицю
і  середмістя  нас  не  жде    намарено
там  всі  свої  там  иншими  не  муляє
а  ми  не  ті  не  ті  ...  не  з  тими  кармами

ми  знаємо  ми  молимося...  тишею
на  вервиці  довколишньої  милості
і  роцвітає  серце  наше  вишнею
і  падають  під  ноги  всохлі  милиці

і  манна  витанцьовує  над  банями
і  тане  сніг  на  стежці  ще  не  ходженій
ми  -  наче  пташка  одинока  рання...  ми
можливо  до  кінця  ще  й  не  народжені...

(17.03.15)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567325
дата надходження 17.03.2015
дата закладки 17.03.2015


Окрилена

Полелю*

[img]http://www.myjulia.ru/data/cache/2011/06/04/786919_4598-800x600.jpg[/img]
Намарно  опиратися  
весні.
Вона  живе  
у  кожному  узорі..
Підсніжником  
у  білім  тюрбані
стає  обіруч,  
точкою  опори…
І  сипле  сонце  
світлого  пшона
задеркуватим  дзьобикам  
на  бруньках.
Верба,  немов  
пухнате  кошеня
крадеться  вгору,  
дряпається  в’юнко.

Мій  Паростку,  
озимки  ти  зборов,
не  кидав  серце  
в  морок  і  пустелю.
І  подихом  
оберігав  любов,  
О,ніжний  мій,  смарагдовий  Полелю…


*Полель  —  брат  Лелі,  син  Лади  і  Сварога.  Бог  світлого  дня,  покровитель  мистецтв,  співців  та  музикантів.  Будитель  великих  почуттів.  Улюбленець  богів,  золотоволосий  Полель  ніколи  не  впадає  в  гнів,  дарує  своє  світло  однаково  всім.  Свою  ласку  і  щедрість  приносить  він  нивам  і  полям,  садам  і  лісам,  рікам  і  озерам.  Теплотою  любові  обіймає  й  очищає  він  кожну  комашку  і  пташку,  кожну  стеблинку,  а  ще  —  океан  людських  сердець  //  Войтович  Валерій  Миколайович  Міфи  та  легенди  давньої  України.  —  Тернопіль:  Навчальна  книга  —  Богдан.  2005.  —  392  с.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567238
дата надходження 17.03.2015
дата закладки 17.03.2015


уляна задарма

Люлі, Зернятко

Люлі,  Зернятко,  Киця  Капризівна,
ніч  над  провулками  темними,  сонними...
Що  тут  поробиш  -  душа  як  валіза  -
порожня  й  бездонна.

Спи,  Люленятко...  За  ніч  -потеплішає.
Десь  океани  дрімають-гойдаються.
Вибач,  казКИ  -  не  човнами,  а  МИшами    -
в  шпарки  ховаються...

Очі  заплющуй,  Горішку  Мудрований,
коники  -  білі.  На  них  -  королевичі...
А  на  плащах  -  чи  дракони  з  коронами?
Леви  чи?

Баю,  Зозулько,  допоки  так  солодко
в  снах  золотих  всі  з  війни  -  повертаються
й  грають  весільні  муЗИки...  не  -МОроки...

Жаль  -  не  збуваються.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567006
дата надходження 16.03.2015
дата закладки 16.03.2015


гостя

П"ю по краплі… Землю…

Сміється  небо
Мені  просто  в  душу…
Рубці  на  серці  –  від  безсоння    слід…
Не  вибираю…  з  нею    бути  -  мушу!..
Цю  землю  знаю    я  –    
   вже  сотні  літ…

На  чистій  трасі  
Залишаю    КІА…
Шумить  смерек  колонний    водоспад…
Я  поспішаю…  я  таки  посміла!  -
Напитись  знову  
   готики  Карпат…

Не  оглядаюсь…
Що  там  справа…  зліва…
Ударом  в    спину  -  світло  верхніх  фар…
Але  мені  -  нема  до  того    діла…
Під  чорним    дубом  
   чарівник  –  мольфар

Мене  чекає…  
Неземне  створіння…
Ця  згарда  –ТУТ!..  лиш  відшукати  –ДЕ?!!..
Ступити    крок…  у  свої  володіння
Він  по  гірській  
   стежині  поведе…

Там  папороть  
Ховається  від  світла…
Її  вогонь  пульсуючий  –  в  мені…
І  знову  вірю  в  те…  що  вона  –квітне!!!…
Хоч  всі  книжки  
   писатимуть…  що  НІ!…

Рахують  кроки
Зношені  кроссівки…
Вбираючи  енергію  землі…
Гірських  вершин    нечувані    платівки
Мою  самотність
     множать  на  НУЛІ…

Тут  крони  –  в  небо!…  
Неймовірно  темно…
У  скроні  б”є  вогонь  –  від  самих  п’ят…
Я  обіймаю…  п”ю  по  краплі  землю…
П”яніючи
     від  готики  Карпат…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565679
дата надходження 10.03.2015
дата закладки 10.03.2015


Світлана Моренець

ДОПОКИ ПОДИХ Є…

Глибока  і  задумлива  ця  ніч
без  місяця  тривожного  проміння,
де  злагода  панує  й  безгоміння
в  розмові  зір  без  слів,  без  протиріч.

Під  загадкове  мерехтіння  свіч
ти  серце  знов  мені  даруєш  щедро.
І  спогадів  чарівне  тихе  ретро
нам  зорі  навівають  оддаліч

про  ве́сни,  де  цвіла,  мов  дивоцвіт,  
й  п'янила  нас  мелодія  кохання...
Моя  любове,  перша  і  остання,
живу  тобою,  поки  сяє  світ...

Завис  бокалів  кришталевий  звук  –
ще  насолод  вино  ми  не  допили,
іще  любов  здіймає  нас  на  крила,
допоки  подих  є  і  серця  стук...

                                   

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564925
дата надходження 07.03.2015
дата закладки 07.03.2015


Іванюк Ірина

Весно́ ! Предвічна пісне журавля …

[b][i][i]О  ,  скільки  дива  ,  музики  й  тепла
у  твому  імені  ,  в  його  простім  звучанні  ...
Весно́  !  Предвічна  пісне  журавля  ...
Пробудження  ...  Безсмертя  квітко  рання  !

Дзвени  ,  вируй  ,  пролийся  через  край  ,
вибру́нькуй  ,  хай  від  фарб  рясніє  ...
Цвіти  життям  ,  на  струнах  серця  грай  ,
промінням  смійся  ,  бач  ...  крайнеба  мріє  ...

І  де  не  глянь  -  навколо  велич  ця  .
Немає  праху  і  немає  смерті  ...
Весна  душі  ,  як  істина  свята  ,
і  жодним  війнам  весен  тих  не  стерти  .

                                       [/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564651
дата надходження 06.03.2015
дата закладки 06.03.2015


Максим Тарасівський

Вечер март

...А  в  небесах,  очищенных  от  сна,
Средь  горизонтов  зубчато-ветвистых,
Уже  не  белых  и  еще  землистых,
Крадется,  словно  робкая  весна,
Луна-пятак  без  всякого  изы́ска.

А  по  реке,  очищенной  от  льда,
Средь  берегов,  еще  дремотно-зимних,
Еще  в  плену  туманов  серо-синих,
Идет  несмелая  пока  вода,
А  в  ней  луна  неспелым  апельсином...

2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564346
дата надходження 05.03.2015
дата закладки 05.03.2015


stawitscky

Фавор


То  дощ,  то  сніг  у  тебе  фаворит
Мій  березню  ясного  сподівання…
Не  встигла  ще  трава  півсонно-рання
Прослати  долам  ніжний  оксамит

А  я  уже  до  вас  спішу,  поля.
Вам  затишно  під  сірим  балдахіном?
Під  сонце  вам  би  випростати  спини,
Щоб  вибухнула  ніжністю  земля!

Щоб  перебігли  в  квіти  кольори
Й  надію  сіяв  збуджений  оратай.
Я  знаю,  знаю  –  все  це  буде  завтра,
Немає  ще  команди  ізгори.

Я  знаю  –  буде  нелегкий  похід.
Та  ми  з  Всевишнім  у  святій    супрязі.
Допоки,  друзі,  тягнем  плуга  разом  –
Нам  тепло  усміхатиметься  світ.

Ми  маємо  утримать  небозвід
Над  вольністю  козацького  покрою.
Щоб  ця  земля  не  гіркла  під  п’ятою
Чужинських  забагнючених  чобіт.

Бо  крові  в  ній  –  не  повеням  твоїм
Мій  березню,  упертий  в  непокорі.
Аж  як  свобода  буде  у  фаворі  –
Тоді  весну  накличуть  солов’ї!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564007
дата надходження 03.03.2015
дата закладки 03.03.2015


Кузя Пруткова

Укропские дразнилки

Хитрый  Ахметов  придумал  "Оплот"  -
больше  в  Донецке  он  не  живёт

     *        *        *

С  генпрокуроров  сместили  Ярему    -
И  под  судом  оказался  Ефремов.
Шокин  рулит!  ...а  прогоним  и  этого  -
может,  найдётся  статья  для  Ахметова?

     *        *        *

Так  вот!  Учись,  правосудие  наше  -
Фирташа  в  Австрии  взяли  под  стражу.
Взятка  и  подкуп  -  лыко  в  строку!
Скинемся,  купим  билет  Пинчуку?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562637
дата надходження 26.02.2015
дата закладки 26.02.2015


гостя

Гілочка… Мімози…

Лише  піски…
Пустелею  брела…
Води  немає…  І  згадалось  –  хвоя
Колись  так  пахла  в  лісі  край  села…
Не  знала  –  звідки…
     І  забула  –  хто  я...

Чужі  піски…  
Чи  справді  вас    -  люблю?
Тепер…  коли  в  мені  –  ваша  присутність…
Пустельну  воду  я  по  краплі  п”ю…
Вона  і  є  –
     моя  єдина  сутність…

Коли  забуду  я
Своє  ім”я…
Коли  з  торнадо  зникну    –  в  круговерті…
Я  вже  –  пустеля…  Спалена  земля…
Штат  Арізона…
     я  –  Долина  смерті…

І  раптом    хтось  –  
Назве    моє  ім”я…
Опустить  з    неба…  поверне  до  тями…
І  я  –  згадаю,  хто  я…  звідки…  я  –
Ота,  що  танцювала
     під  Дощами…

Цей  край  пустелі!..  
Я  його  –  знайшла…
Обмию  ноги…  може,  витру  сльози…
Пригадую    –  назустріч    тобі  йшла…
В  руках  у  мене  –
   гілочка…  мімози…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562741
дата надходження 26.02.2015
дата закладки 26.02.2015


Любов Ігнатова

Я досі вірю в те, чого нема…

Я  досі  вірю  в  те,  чого  нема...  
Все  намагаюсь  осягнути  вічність...  
Ховає  свої  щупальця  пітьма  
У  місяцем  розчинену  північність...  

Стаю  потроху  "річчю  -у-собі  "
(Пробачте,  Канте,  за  таку  зухвалість  )...
На  крила  почорнілих  голубів  
Наклеюю  думок  недосконалість...  

Під  абажуром  заховались  сни  -
Червоні  маки  посеред  ромашок...  
Напередодні  балу  у  весни  
Малюю  сніг  мазочками  "гуашок  "...

У  музиці  нестало  півтонів  -
Бемоль  з  дієзом  зрадили  палітру...  
І  попелом  легесеньким  злетів  
Останній  вірш,  написаний  для  Вітру...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562078
дата надходження 24.02.2015
дата закладки 24.02.2015


Ірина Лівобережна

Промені Гідності над Майданом

Сотні  прощальний  слід  –
Промені.
Сльози  біжать  мої  –
Спомини.
Біль,  що  як  жар  пече  –
Витіка́…
Вірне  твоє  плече  –
І  рука.
Лави  у  бій  ідуть,
Душить  дим.
Хтось  у  останню  путь  –
Молодим…
Не  відмолить  синів
Матері…
Господи,  заспокой
Снайперів!
Тихо  пливе  кача,
Струменить
Болю  людей  свіча
У  мені…
Плач  Україно,  плач
Над  дітьми…
Не  відверне  палач
Променів.
В  небі,  дивись,  клубить
Хмарами
Чорний  туман  убивць
Чарами.
Світло  осяйне  йде
Напролом!
Сотня  ізнов  веде
Битву  зі  злом.
20.02.15

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561964
дата надходження 23.02.2015
дата закладки 24.02.2015


ptaha

Подорожній, коли ти приїдеш на До…

За  картиною  Я.Йерки  "Епітафія"

http://yerka.org.ru/pages/epitafium.html#

"Подорожній,  коли  ти  прийдеш  у  Спа..."
Г.Белль

Подорожній,  коли  ти  приїдеш  на  До…,
Ти  полями  ступай  обережно,  бо  шрами
Ще  болять…  а  пшениці  вусате  крило  -  
То  від  янголів,  що  заплатили  життями…

Придивися:  калюжами  плаває  час,
Стрілки  вправо  і  вліво  в  вітрах  аномалій:
Там,  під  шаром  землі,  сталекісткокаркас
Від  минулих  шляхів  –  вагонеткомістралі…

Бачиш:  зламані  ребра  глухих  залізниць
З-під  землі,  де  помпеями  сплять  лабіринти,
Де  поломані  вежі  душевних  дзвіниць…
Зупинись,  подорожній,  над  ними  в  молитві…

Хмари  шиють  дощами  майбутнє  землі…
Вітер  пробує  смуток  прогнати  вітрами…
А  у  царстві  Морени,  в  суцільній  пітьмі,
Ще  живуть  голоси,  що  були  колись  нами…

Подорожній,  колись  ти  приїдеш  на  До…,
На  порослі  травою  сумні  терикони,
Що  кордоном  в  історії  «після»  і  «до»  -  
Обережно:  степам  ще  болить…  по-живому…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561880
дата надходження 23.02.2015
дата закладки 23.02.2015


Serg

Камеярі*…

Відповідь  на
Любов  Ігнатова:  «Камея…»
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560568


Коли  у  ніч  спадає  гомін  денний,
А  зорі  вказують  чумацький  шлях,
Я  спробую  створити  незбагненний
Любові  дивний  образ  у  думках...

Він  оживає  в  римах  чудодійних!..
Мов  різьблення  у  праведних  руках,
Бо  я  -  Адам?  Це  вже  хрестоматійно,  -
Ліплю  з  ребра  на  совість,  не  на  страх!

Творю  щосили!  Поєднавши  долі:
І  воїна,  і  скульптора  душі...
Ще  трішки...  Силует  у  ореолі...
Як  складно  дописати    ці  вірші!
)))

Зима  морозить,  снігом  засипає,
Та  не  скує  думок  магічних  злет:
Сердечний  ритм  Любові  оживає,
Хай  навіть  з  каменю  кресав  її  поет!

18.02.2015

   
*  Каме́я  -  вирізьблене  з  каменю  рельєфне  зображення.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560751
дата надходження 19.02.2015
дата закладки 19.02.2015


Любов Ігнатова

Камея….

Коли  за  обрії  спадає  знову  ніч  
І  місяць  прикрашає  душу  неба,  
Створи  мене  із  тисячі  облич  -
Такою,  як  захочеш  ти...  Як  треба...  

І  оживи!..  Лиш  помахом  пера...  
Чи  світлом  серця...  Може,  поцілунком?..  
Я  -просто  Єва...  із  твого  ребра...  
Я  -поєднання  снів  твоїх  і  думки...  

Створи  мене!  Вітрам  наперекір!  
Мечем  створи  чи  обладунком  долі!  
Щоби  печалі  гнилозубий  звір  
Сам  захлинувся  у  своїй  крамолі!...  
***
...Зима  за  вікнами...  І  в  душу  пада  сніг...  
Я  -на  долоні....З  каменю  камея...  
Вдихни  життя  в  творіння  рук  своїх  -
Колись  же  оживала  Галатея!...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560568
дата надходження 18.02.2015
дата закладки 19.02.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.02.2015


Хлопан Володимир (slon)

Ми не герої, брате, не герої…

Ми  не  герої,  брате,  не  герої
Із  крові  й  плоті  кожен  з  нас
Біда  підкралась  -  
Стали  ми  до  зброї
До  бою  стали  
Бо  прийшов  наш  час!

Ми  -  не  раби.  Не  слуги.  Не  холопи
Один  лиш  Бог  над  нами  пан
Ми  -  українці,  "кіборги",  "укропи"
Нас  не  зупинять  "Смерч"  та  "Ураган"!

Нас  не  зупинить  дощ  свинцевий,  лютий
Вогню  пекельна  круговерть
Для  нас  єдине:  
бути  чи  не  бути
Без  компромісу  -  
Воля  або  смерть!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559366
дата надходження 13.02.2015
дата закладки 13.02.2015


Яна Бім

тут нерви і надриви…

 (Думки,  що  накипали  за  рік.  Спочатку  дуже  хотілось  достукатись  до  рідних  людей  в  РФ,  але  не  вдалось...)

Мы  не  фашисты,  патриоты  –  да,
Болеем  чутко  за  свободу  и  державу,
Возносим  часто  Украине  славу,
А  что?  -  не  даром  –  славная  страна.
Мы  не  фашисты,  знаем  ваш  язык,
Хоть  нашу  мову  наречьем  обзывали
И  русский  "полюбить"  веками  заставляли  –
Поэтому  и  двуязычие  в  стране  у  нас.
Мы  не  нацисты!  Прежде  чем  так  кричать  –
Вы  побывайте  в  Тернополе  иль  в  Львове,
И  может  сможете  вы  мой  народ  понять,
И  почему  за  волю  жизнь  отдать  готовы!
Мы  не  нацисты,  мы  –  украинский  народ,
В  семье  славянской  вам  по  духу  братья,
Не  плюйте  в  душу  нам  –  вот  это  не  пройдет!
Поймите,  поддержите  –  призываю  вас  я!    26.02.2014


Привіт  весна!  Пробач  -  не  зустрічала...
У  той  день  коїлось  таке  лихе...
Весно,  -  ти  квітни  так,  щоби  людина  знала  -
Що  воювати  й  цвіт  зривати  -  зле.
Весно,  крокуй  по  Україні  так  яскраво,
Щоб  поверталися  до  рідної  землі,
Щоб  знали  іноземці  і  сказали:
Весна  на  Україні,  на  вбивай  її.  04.03.2014


Якщо  з  Тернопільщини  значить  –  бандера,
Маєш  родичів  в  Росії  –  москаль...
Скільки  можна...  Перерва!  Перерва!
Зупиніть  цей  абсурд-карнавал!
Не  тривожте,  не  рвіть  людське  серце  –
Вам  врахують  байдужість  за  гріх...
Коли  буде  хоч  одна  з  тролями  битва
Щоб  здоровий  глузд  в  ній  переміг?
Самостверджуючись  в  душу  плювати  –
То  не  робить  вам  честі,  ні  шани.
Над  святим  не  можна  жартувати  –
Чи  не  вчили  вас  тато  і  мама...    (тролям  з  інтернету)  Квітень.2014  

Теплий  вересень  минає...
Що  у  жовтні  нас  чекає?
Ми  не  знаємо,  не  гадаємо,
Лиш  про  мир  Бога  благаємо.  30.09.2014

Печаль  по  селах  і  в  містах...
Печаль  як  тло  сьогодення.
Війна  у  нас  в  новинах  й  на  вустах,
Війна  стає  не  вперше  натхненням...  22.11.2014

Біда  моїй  Україні  не  висохнуть  очі
Її  синів  розпинають  сатані  охочі,
Красу  Мами  в  крові  топлять,  смуток  сіють  краєм,
А  потому  своє  зло  на  неї  звертають.  


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558686
дата надходження 10.02.2015
дата закладки 10.02.2015


кирилл мызгин

Стихи из вчера

Ты  знаешь,  мой  Друг,  во  "вчера"  не  плохо.  
Хотелось  бы  в  «завтра»?  
Не  знаю.
Нет-нет.  Без  стенаний.
К  этому  –  строго.
Поэтому  и  не  стенаю.    
Здесь  точно  Тебе  было  б  очень  уютно:    
Ты  –  
Мастер  
Вчерашних  
Эмоций.

Распутные  ветры  дуют  попутно:  
За  прошлое  нужно  бороться…  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517744
дата надходження 17.08.2014
дата закладки 08.02.2015


Леонид Жмурко

О, я любил

Безумец  я,  оставил  отчий  дом,
как  раб  галерный  рвущийся  из  плена.
Но  память…  каменным  висит  ядром,
опутав  цепью,  клонит  на  колена.
И  не  избечь,  струящихся  во  мне  -
смятения,  неистовства,  и  боли…
И  не  изречь,  как  ведьме  на  огне,
прощения  сжигающей  любови.
О,  я  любил,  и  звёздный  океан,
и  океан  земной,  с  его  волнами.
И  от  цветенья  становился  пьян.
И  упивался  нежными  словами…

Но  пуще  всех,  я  -  женщину  любил.
Неистово  -  как  час,  перед  расстрелом.
Так  любит  ветер  -  выгнутость  ветрил  -
в  предгрозовом  пространстве  загустелом.
Так  любит  мать  -  рождённое  дитя,
его  судьбы  не  ведая,  скорбея.
Так  любят  -  жизнь,  едва  в  неё  входя,
и  пред  её  очами  не  робея…
Как  каторжник,  простуженный,  хранил
любовь  за  пазухою,  грея  телом.
Прости  Господь,  душа  лишилась  сил,
как  жар  огня  в  костре  перегорелом.  

Сплошная  тишь  над  нивами  плывёт,
как  половодие  –  не  утоляя
того  кто,  утоленья  жажды,  ждёт  -
ладони  жадно,  навстречь,  подставляя.
Закатный  свет,  весь  в  патине,  как  медь,
в  той,  невозможной,  ржавчине  -  полнеба.
Шепчу  в  пространство:  Господи,  ответь,
лишь  слова  жду,  не  злата  и  не  хлеба.
Но  весь  простор  немотствует  в  ответ,
лишь  лик  луны,  как  образ  Магдалены,
дарует  мне  благословенный  свет,
и  поцелуй  холодный  и  мгновенный.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558234
дата надходження 08.02.2015
дата закладки 08.02.2015


Відочка Вансель

Скрябін, я тебе дуже люблю!

Чому  людина  помирає?!Чому?!
Можливо,ці  запитання  я  ставила  б  перед  собою  колись.Чому  помирають  ось  такі  люди?!

Щоб  заставити  переглянути  всі  його  відповіді  на  запитання.Які  ми  ставимо  собі  кожного  дня.Щоб  в  сотий  раз  передивитись  його  думки.Його  відповіді.Щоб  зрозуміти,що  вазелін  давно  потрібно  викинути  з  косметички  життя.Що  інколи  промовчати-це  ще  більший  злочин,ніж  вчинок  якогось  козла,котрому  потрібно  закрити  хоча  б  рот.Хоч  він  вдвічі  більший  за  тебе.І  той  козел  може  дати  тобі  стусана.

Країна,котрій  не  потрібні  письменники,лікарі,вчителі.В  котрій  не  міняється  влада  навіть  після  майдану.

"Є  глобальна  біда.А  є  твоя,смішна."Ні  одна  кралечка(чоловічий  рід)    не  підняла  свою  с....ку  з  Верховної  ради  і  не  пішла  воювати.Зате  120  млн  доларів  пішло  на  передвиборчу  компанію.В  той  час,коли  старенька  бабця  з  своєї  пенсії  дає  5  гривень,щоб  прокормити  нашого  бійця.

Ніщо  не  змінилося.Ми  не  змінилися  зовсім.Смерть  декілька  сотень  нічого  не  поміняла.Черствість  більшості  проросла  корінням  в  сьогодення.З  дерев  якої  листя  закриває  сонце  меншості,котрій  болить  душа  за  всіх  сиріт  і  матерів.Мимоволі  в  голові  крутиться:чи  народжується  двічі  Піночет?

SRAKA-Sвоє  радіо  Андрія  КузьменкА!Він  завжди  відрізнявся.У  всьому.

Я  не  так  часто  слухала  його  пісні.Тільки  інколи.Але  його  душа  була  величезних  розмірів.Я  слухаю  пісні  Скрябіна.І  досі  плачу.Його  смерть  була  символічною.




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558220
дата надходження 08.02.2015
дата закладки 08.02.2015


Груздева(Кузнецова) Ирина

Лучше верить, не зная, не помня

[i]
Если  веришь  -  то  веришь,  не  зная,  
Если  знаешь  -  то  знаешь,  не  веря.

А.  Макаревич[/i]

***  

Лучше  верить,  не  зная,  не  помня  -  
 Разве  в  знании  глубина?  
 Отправляясь  в  каменоломни,  
 Мы  себя  не  умеем  познать.  

 Только  учимся,  открывая  
 Много  разных  дверей  на  пути,  
 И  у  каждой  на  миг  замираем,  
 Перед  тем,  как  в  неё  войти.  

 На  последней  написано  "знаю"  -  
 Не  спеши  открывать  ту  дверь.  
 Предпоследней  не  закрывая,  
 Просто  верь!

 28.01.2014

http://soyuz-pisatelei.ru/forum/261-1462-291003-16-1390910788

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558066
дата надходження 08.02.2015
дата закладки 08.02.2015


гостя

На ближній орбіті… Марс…

Дивись…  це  кінець…  
І      в  минуле  зачинені  двері…
Ми  -  тільки  руїни  обабіч  великих  трас…
Ти  все  ще  бажаєш  відчути  тепло  Венери?
Отямся…  поглянь…
     на  орбіту  -  виходить  Марс…

Почуй…  коли  все    ще  
Вібруєш  у  ритмі  сальси…
Це  точка  прозріння…  насправді  далеко  не  сон…
Не  думай,  що  світом  лунає  мелодія  вальсу…
Це  Реквієм  -  плаче  
   із  серцем  твоїм  в  унісон!!!…

Відчуй…  коли  серце
Розбилось  цієї  миті…
Цей  світ  розколовся…  тепер  він  –  із  двох  частин…
І  яблуні  цвіт…  і  блакитні  волошки  в  житі
Віднині    на  іншій…  
   на    іншій!!!  -  із  двох  крижин…

Ці  відчаю  хвилі
Насправді    таки  -  безмежні…
Прозрій…  твоє  плавання  зовсім  уже  не  фарс…
На  хвилях  Гольфстріму  залишилось  втрачене  –  “де  ж  ми?!!!...”
На  ближній  орбіті  –  
………………криваво  -  червоний  Марс…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552319
дата надходження 17.01.2015
дата закладки 07.02.2015


PashaMorozov

Дощ

Природа  другий  день  вже  поспіль
Із  глузду  з’їхала  неначе:  
Замість  стелити  снігом  постіль,
Рясним  дощем  тужливо  плаче.

То,  може,  плаче  сива  мати,
Чий  син  загинув  в  лютій  битві.
Вмирають  на  війні  солдати,
А  жінка  плаче  у  молитві.

А,  може,  то  герої-хлопці,
Які  про  нас  з  небес  вже  дбають,
Загинувши  в  кривавій  топці,
Сльозами  бруд  землі  змивають.

Набридло,  може,  вже  природі
На  безлад  цей  весь  час  дивитись,
Вона,  вразлива,  каже,  годі,
Не  можна,  треба  зупинитись.

Я  розумію,  що  ненависть
Не  може  принести  свободи.
Любов  врятує  всіх  нас,  замість
Мій  гнів  не  може  дати  згоди.

Якщо  війна  ця  справедлива,
Немає  іншої  дороги.
Скінчиться  все,  усе  мінливе,
Проте  дійдемо  Перемоги.

А  доки  йде  війна  кривава,
І  гинуть  люди  в  ній  донині,
Кажу:  усім  Героям  Слава!
І,  звісно  ж,  Слава  Україні!

Дощем  рясним  природа  плаче,
Стукочуть  краплі  у  віконце,  
Десь  там  далеко  плине  кача  …
Зійде  обов’язково  сонце!
́

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556481
дата надходження 01.02.2015
дата закладки 07.02.2015


Вікторія Т.

Невже умре ця мова ніжнорука

                                       

Невже    умре    ця    мова    ніжнорука
і  світ  її  ніколи  не  оцінить,
і    ключ    навічно  втратиться  до  коду
загубленої      дійсності,  і  місяць
в    тривозі  буде  ночами  світить,
шукати:    де    поділись    українці?
Ця    плинність  голосних—не  для  інструкцій,
ця  мова—не  жорстка  і  не  технічна.
Вона—для  розуміння  і  зітхань,
високого  блукання  між  світами
і    повивання    пеленами    людства,
що,  як  дитя,  здригається  нервово.
Ми—чародії  помислів    і    слів,
що  десять  значень  обіймуть  звучанням,
що    синтезу    подужають  підйом
в    мелодії    музичних    узагальнень
або...або    щоденного    життя
відтворять  полохливі    світло-тіні
предивним    спадком    суфіксів    отих,
які    про    все    на    світі  скажуть  ніжно...
Невже    секрет    утратиться    навік,
черговий    ключ    загубиться    із    зв’язки
 що  брязкає  на    крученім    шнурку
в    самим  собою    зайнятого    світу,  
 для    кого    ми—сто  тисяч    Валентин
із    «Тракторів    історії»*,    які
 вихлюпуються    хвильками    щоднини
із    темних    сховків    Східної  Європи?
Чи    ті,    у    кого    Всесвіт    є    в    руках,
пожадливо    метнуться    до    чужого?
Чи    істеричність    лайки    звабить    тих,
хто    чарувався    музикою    слова?
«Довірся      мені,--мова    жебонить,--
май    мужність—і      я    виведу    із    лісу,
а    Бог    не    дасть—залишуся    з    тобою,
і    ліс    навколо    тебе    стане    храмом».
Вікторія  Торон


 
*Marina    Lewycka      “  A    short    history    of    tractors    in    Ukrainian”,  Penguin    Books,  2005    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496500
дата надходження 03.05.2014
дата закладки 07.02.2015


Владимир Зозуля

Такое странное стихотворение…

это  действительно  странное
 и  совершенно  неожиданное  
для  меня  стихотворение
было  написано  мною  сразу  после  
публикации  моего  
экспромта  в  память  Кузьмы...
я  не  стал  ничего  менять  в  нём,  
ни  дописывать  не  существующее
начало,  ни  пытаться  осмыслить  конец...
оно  произвело  на  меня  какое-то
мистическое  впечатление  и  я  предлагаю
его  Вам  таким,  каким  оно  пришло  ко  мне...
...................................................

…и  явятся\"эти"\  –  не  многие
И  скажут  тебе  –  увы!
Какие  они  короткие
Дороги  твоей  столбы,
Какие  они  не  ровные
И  всё  по  твоей  вине…
А  тени  у  \"этих"\...  темные,
На  фоне  других  теней.
Такие  кривые…  скверные…
...и  чуя  не  добрый  знак,
/"Другие"/  войдут,  наверное,
И  скажут,  что  всё  не  так...
Не  ставя  в  вину  охальное,
Прикрикнут  на  \"этих"\  –  сгинь!..
Засветят  свечу  прощальную...
Положат  мак  и  полынь…
Послышится  плач  и  пение
И  станет  так  больно  аж…
На  сердце  замрет  мгновение,
Когда  заиграют  марш.
Взлетев,  закружатся  вороны,
Закаркают  что-то  зло,
И  ветер  четыре  стороны
Очертит  тебе  крылом.
Дороги  –  простынку  смятую
Простелют,    –  чего  ж  ты  ждешь?..
И  в  смерти  всё  станет  правдою,
А  в  жизни  всё  будет  ложь…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557656
дата надходження 06.02.2015
дата закладки 06.02.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.02.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.02.2015


Валя Савелюк

ДОВГІ СНИ

як  цигани
і  старі  цига́нки  –
люльки́
розкурюють  зранку  
комини́-бовва́ни…
 
ще  дрімають  сільські  хати́  –
позгорталися  за́тишно  у  патлаті  клубки,
як  у  будка́х  приворі́тні  собаки
чи  на  сіна́х  у  повітках  –  коти…

із  ранкової  дрімоти́
підійме  котрась  із  хаті́в  насторожене  вухо,
тепле  чере́вце  об  лапу  задню  почуха,
усере́дину  себе  уважно  наслу́ха…
фіранкою  білою  ворухне  –
світло  в  одному  вікні  увімкне,
одноо́ко  поперед  себе  гли́пне,
ліниво  дверима  сіне́шніми  рипне,
ши́роко  хвірткою  позіхне,
стулить  вікно-око
і  назад  засне:
ніби  у  глечик  з  туманом  бо́вкне
і  безслідно  на  дно  втоне́  

до-о-овгі  зимові  сни…

що́-лише́  
комини́-бовва́ни
прокидаються  рано
і,  як  старі  цига́нки-цигани,
роздувають  свої  люльки́-кальяни  –
сосново-дубово-березові
димома́ни…
комини́-бовва́ни

03.02.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557069
дата надходження 04.02.2015
дата закладки 04.02.2015


Алексей Мелешев

Энтропийное

Вселенная  строга  и  непреклонна  –
Спина  пряма,  зато  судьба  хрома,
В  одном  ряду  с  законами  Ньютона
Закон  неубывания  дерьма.
         На  белом  скакуне  ты  въедешь  в  среду,
         Из  четверга  –  с  позором  и  ползком...
         На  каждую  грошовую  победу
         Отмерят  бед,  но  золотым  песком.  
Найдет  своё  тот  идиот,  что  ищет,
И  –  все  сполна,  и  кубок  свой  –  до  дна,
Коси  коса,  пока  роса,  дружище,
Comsi  comsa,    но  высохнет  она...
         С  загаром  тело  -  даром  и  без  риска?..
         Любовь  с  надеждой  где-то  там...  в  глуби,
         Резиновую  купишь  одалиску,
         Надуешь  перегаром  и  –  люби...
Не  станет  друга,  с  кем  полвека  вместе?..
Что  здесь  слова...  Помогут?  Ну,  едва...
И  тем  утешься  после  двух  по  двести,
Что  не    тобой  утешится  вдова...
         Не    ждать  билета  в  лето,  то,  что  где-то,
         Молчать,  терпеть  –  сегодня,  завтра,  впредь...
         Но  точно  знаю,  -  тьма  ,  что  без  просвета    -
         Когда  светло,  да  не  на  что  смотреть.
...И  снова  бой  заката  с  горизонтом  -
Сплошной  огонь  по    фронту  Зло-Добро...
Курю,  смотрю  на  воды  Геллеспонта,
Есть  даже  лодка...  С  кем  сейчас  Геро?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485636
дата надходження 14.03.2014
дата закладки 01.02.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.02.2015


I.Teрен

ЗАСІВ НА ВРОЖАЙ

                                                                                         [i]«  Меркнут  знаки  зодиака
                                                                                           над  просторами  полей…»[/i]
                                                                                                                         М.  Ломоносов
Ми  стоїмо
                                 на  сторожі  землі
                                                                                       і  небес,
поки  невидимий  світ
                                                         у  душі  не  воскрес.
І  оживаємо
                                             лірою  Музи,
                                                                                         зелом,
поки  мелодії  неба
                                                                           римує  перо.

Може  у  небі  літає
                                                           роями
                                                                                         хорей,
поки  ще  ризи
                                         досушує
                                                                   сущий  Орфей.
Може
                     когось  і  цілує  Кебета
                                                                                       в  чоло,
і  не  минає  усе,
                                                           що  раніше  жило.

Думи  оперені,
                                             наче  лелеки
                                                                                       летять,
і  не  вертаються
                                             з  вирію.
                                                                         Лине  назад
Божа  гармонія  неба,
                                                                         і  їй  завдяки
сіються  інші
                                           її
                                                             мелодійні  рядки.


Диміє  мряка
                                           і  сходять  грозою  дощі.
Знак  зодіаку
                                         віщує  зорю
                                                                                           уночі
і  оживає  зерно
                                                     на  майбутнє  добро,
поки  сузір'я
                                           описує
                                                                           вічне  перо.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556058
дата надходження 31.01.2015
дата закладки 31.01.2015


VDMK

Песимізм/Оптимізм

Сонце  не  завжди  світить  в  нашу  сторону,
Перестаньте  годувати  себе  іллюзіями,  що
Весь  світ  протягує  нам  свої  долоні,
Покладайтеся  лише  на  самого  себе,
Часто  життєва  дорога  занадто  заплутана,  тому  не
Слухайте  серце  і  свій  внутрішній  голос,
Люди  свідомо  будують  від  всіх  барикади,
Ми  так  часто  помиляємося,  не  думайте,  що,
Хтось  обов'язково  намагатиметься  вам  допомогти,
Іноді  навіть  близькі  люди  зраджують  нас,
Ніщо  не  вічне  та  не  вірте  брехні,  що,
Пам'ять  закарбує  наші  вчинки,  хоча  й,
Історія  завжди  буде  вас  переконувати  в  протилежному,
Зло  завжди  перемагає  добро,
Життя  контрастне,  та  не  хочеться  вірити,  що
Буде  світло  в  кінці  тунеля.

Іноді  не  все  так  погано.  Прочитайте  вірш  знизу  догори.
Оригінальна  ідея  належить  Джонатану  Ріду,  яку  він  втілив  у  вірші  "Втрачене  покоління".

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555995
дата надходження 31.01.2015
дата закладки 31.01.2015


I.Teрен

Дума про братів захребетних

Йдемо,  віками  [i]гонимими[/i]
з  паперті  власної  церкви.
Іменувалися  рідними,
а  цінувалися  мертві.

І  дочекалися  братії,
душі  якої  отерплі.
[i]Закеґебіли[/i]  у  партії,
[i]зараювали[/i]  у  пеклі.

Стела  єднання  не  тріснула.
Маємо  хама  і  хана.
Шабля  Мазепи  не  свиснула
над  булавою  Богдана.

І  залишаємось  Крутами,
щоб  за  водиці  крапельку
із  Маріуполя  трупами
Раша  наситила  пельку.

І  Ліліпутія  мається,
і  Україні  не  легше,
що  у  ПАРЄ  усміхаються,
поки  Московія  бреше.

Нагодували  пігулками,
наобіцяли  простори  –
вижити  поряд  з  придурками,
мучитись  разом  із  хворим.

Забагатіли  сусідами.
Трою  спустошує  Гектор?
Бореться  із  людоїдами
правий  і  західний  сектор.

І  на  дорозі  опінії
карточка  з  неба  упала
притчею  Ветхої  Біблії.
Яроша  явно  шукала.

Ми  народилися  різними.
Ружі  бувають  і  пізніми...
Топчуть  їх  [i]рожі[/i]  московські.

Йдуть  із  полону  до  братії
від  захребетників  нації
наші  [i]брати  неазовські[/i].

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555932
дата надходження 30.01.2015
дата закладки 30.01.2015


Хлопан Володимир (slon)

Я - БІЛИЙ СНІГ. .

Я  -  білий  сніг  
самотній  білий  сніг
що  на  устах  твоїх  поволі  тане
якби  я  міг  
якби  я  тільки  міг
я  б  вітерцем  торкнувся  твого  стану

я  не  холодний  
ти  побачиш  
ні
мій  подих  теплий  
ніби  жар  гарячий
ти  лиш  відчуй  
чи  знак  подай  мені
не  бачиш  мила  
я  дощем  заплачу

я  -  сірий  дощ  
лютневий  сірий  дощ
навколо  тебе
я  нестримно  хочу
у  лабіринтах  вуличок  і  площ
дощити  поруч  тебе  
дні  і  ночі

я  буду  вітром  
зорями  
дощем
холодною  росою  на  світанні
побач  мене  
я  догораю  вщент
відчуй  мене  
відчуй  моє  кохання

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555308
дата надходження 28.01.2015
дата закладки 28.01.2015


Лія***

Ти говори…

Ти  говори...  Кричи,  кидай  словами...
А  я  сплітатиму  їх  в  павутину,
В  сувої  скручу,  і  у  світ  з  саква́ми
Спроваджу  з  лихом  їх  на  самотину...
Ти  говори,  про  що  мовчав  віками,
А  я  твій  біль  віночком  заквітчаю,
І  за  водою  разом  із  гріхами...
Замолю  їх,  лілеями  замаю...
Ти  говори,  а  як  забракне  сили,
Й  не  буде  місця  у  душі  тісній,  
Твої  слова  одягну  в  свої  крила...
Замовкну  я...  ти  ж  не  мовчи...  не  смій...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555103
дата надходження 27.01.2015
дата закладки 28.01.2015


alfa

На берегах між осінню й зимою…

[i]А  замість  снігу  теплий  дощ  пройшов  …
Міський  пейзаж  в  традиціях  поп-арту,
Де  неба  вечоровий    мокрий  шовк
Переливавсь    відтінками    асфальту,  
         
Де    вуличні  жовтаві    ліхтарі  ,
Підсліпувато  мружачись  в  тумані,
 Навпомацки  ловили    угорі  
 Примхливі    тіні    кленів  і    каштанів.

Де  з    пантелику  збитий  календар
Для  виправдань  шукав  якусь  причину,
А  осінь  спішно,  як    скупий  лихвар,
Ховала  золото  під  білу  скатертину.
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554833
дата надходження 26.01.2015
дата закладки 26.01.2015


Олена Бондар (Бондаренко)

Калина

Невесело  калинонька  кетяги  схилила:
Якби  мала  вона  очі  –  слізьми  б  все  залила.
Якби  серце  мала  вона  -  кров’ю  би  стікала
І  від  гніву  до  ворога  вогнем  запалала.

Незгоряючи  б  горіла,  як  розп’ята  мати,
Та  не  дала  б  загинути  своїм  солов’ятам.
Якби  вміла  говорити  –  Господа  б  молила…
Якби  ж  могла…  
                               лиш  додолу  кетяги  схилила.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552190
дата надходження 16.01.2015
дата закладки 25.01.2015


ptaha

Entropy*

Поезія  за  мотивами  мультфільму  

https://www.youtube.com/watch?v=nwltCgkB6Pk

Дякую  за  ідею  Артурі  Преварській

Твоя  планета  перейшла  в  мою
Крізь  логарифми  світла  у  печалі…
Душі  космічну  музику  ловлю  –  
І  зорями  у  Всесвіт  відпускаю…

Промінням  звуків  оживає  сад:
Каміння  в  ньому  дихає  ритмічно,
Наспівує  тихенько  водоспад
Фонтани  нот  –  гармонію  одвічну,

Змиваючи  прострочену  печаль
Веселої  фантазії  луною…
Я  відділяю  стомлену  вуаль
Того,  що  просто  називалось  мною…

Я  вже  нова…  немає  вороття…
Сум  ентропії  зіграно  акордом  –  
І  резонансом  –  хвилі  почуття,
Які  за  світлом  –  звуковим  рекордом…

Далеко  ти…  І  музика  в  мені
Співає  Морзе  спалахами  літер
В  координатах  чорної  діри…
Тебе  врятую  звуками  з  палітри…


*Ентроп́ія    —  термодинамічна  величина,  міра  тієї  частини  енергії  термодинамічної  системи,  яка  не  може  бути  використана  для  виконання  роботи,  оскільки  пов'язана  з  незворотними  процесами  розсіяння.  Вона  також  є  мірою  безладу  в  термодинамічній  системі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554217
дата надходження 24.01.2015
дата закладки 24.01.2015


Валя Савелюк

КРАСОТА

Гірський  мій  Ті́кичу,
дивлю́ся  на  спокійний  плин  –
на  кожен  русла  плавний  ви́гин  –
і  плачу…
воло́тцем  очеретяним  розчулено  тремчу,  
човном  до  берега  приковано  мовчу,
Гірський  мій  Тікичу    

пливуть,  як  хмари,  над  тобою  верби
у  флері  романтичної  журби,  
у  паволо́ці  злотору́сої  задуми…

пірча́сту  зграйку  суму
плю́снули  в  небо  дикі  голуби
 
злітаються  з  горбка,  із  висоти,  
полишивши  обійстя  і  госпо́ди,
чорнорозкрилені,  як  во́рони,  горо́ди  –
спішать  із  Тікича  Гірського  воду  пити,  
допастися  його  снаги  і  вроди

…і  на  ту  сторону  з  високого  моста,  
по  са́мі  вінця  небокраю,
звивається  між  рівнопі́ль  і  грає
Гірського  Тікича  шовкова  лента:
упійманим  карасиком  стриба́є
у  перевитих  променем  осо́ках  –
то  зблисне  ясно  і  сліпучо  срібним  боком,
то  знову  межи  вербами  щеза́є

…  в  обидві  сторони  з  високого  моста    
не  тільки  оком  –  серцем  зрячим  
бачу:
така  проста  натхненна  Красота…
і  я  –  
не  те,  щоб  навіть  плачу,
а  сльози,  не  питаючи,  течуть,
як  ти,  
Гірський  мій  Тікичу…

24.01.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554163
дата надходження 24.01.2015
дата закладки 24.01.2015


Олександр Пахнющий

Без назви

Налий,  синок,  моя  рука  тремтить...
Пора  прощатись...  Вип'єм  того  зілля,
що  береглось  не  на  зловіщу  мить,
а  на  твоє,  мій  хлопчику,  весілля.

Ти  завтра  йдеш,  бо  не  беруть  мене,
бо  люди  йдуть,  бо  треба  йти,  мій  сину,
бо  лихо  й  нашу  хату  не  мине,
бо  почорніло  небо  України.

Налийте  всі,  і  вип'ємо  за  те,
аби  живим,  як  зможеш,  вийшов  з  бою,
бо  мати  жде...  Але  дивись  проте,
щоб  голова  не  вкрилася  ганьбою.

Ти  нині  чув,  що  я  сказати  зміг
і  знаєш  те,  що  я  не  зміг  сказати...
Коли  з-за  столу  вийдеш  за  поріг,  —
кивни  вікну,  —  за  ним  лишилась  мати.

Багато  вас,  та  ти  завжди  —  єдин,
ти  бережи  себе,  коханий  синку...
У  нас  не  буде  з  цинку  домовин,
бо  на  усіх  у  нас  не  стане  цинку...

Твій  прадід,  сину,  не  прийшов  з  війни,
лежить  далеко  у  краю  чужому...
Повинні  повертатися  сини  —
тож  повернись  до  батькового  дому...

 .......................................

Гірка  налита  й  випита  до  дна,
і  треба  йти,  і  ціпить  мову  лихо,
бо  десь  гуркоче  й  котиться  війна...
І  котиться  сльоза,  і  в  хаті  —  тихо...

                                               [i]14  марта  2014  г.
                                               00:02(Мск[/i])

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517146
дата надходження 14.08.2014
дата закладки 24.01.2015


tatapoli

ЛИШ НАДІЯ ВТІША

Ну,  що  тобі  треба,  капризна  зима?
Морозом  не  бавиш  і  снігу  нема.
Світлини  на  вікнах  стікають  слізьми,
і  сирістю  наче  просякли  всі  дні!
В  небесному  клоччі  світила  чортма…
І  подих  димарний  не  лине    до    хмар,
а  згірклий,  скуйовджений    дахом  повзе.
Так  хочеться  в  небо,  а  понад    усе!
Ліниво  потріскує,  хмизиться  піч,
без  тяги...  й  розмова  не  йде,  певна  річ.
Що  зміниться  все,  лиш  надія  втіша,
бо  хоче  так  спокою  грішна  душа!  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554153
дата надходження 24.01.2015
дата закладки 24.01.2015


Максим Тарасівський

Оповідка розколотих жорен

Колись  давно  на  зеленому  пагорбі  серед  широкого  степу  стояв  Вітряк.  Вітряк  -  то  такий  млин,  який  використовує  вітер,  щоб  молоти  зерно  на  борошно.  Тож  стояв  собі  той  Вітряк  серед  степу  і  ловив  вітер  своїми  довжелезними  крилами.

Життя  Вітряка  було  одноманітним:  на  нього  звідусіль  звозили  зерно,  вітер  крутив  крила  Вітряка,  крила  приводили  в  дію  дубовий  вал,  той  вал  крутив  зубчасте  колесо,  те  колесо  -  веретено,  а  веретено  обертало  важезне  кам’яне  жорно  (жорен  у  вітряків  зазвичай  два:  одне  нерухоме  і  одне  –  рухоме).  Жорна,  тяжко  зітхаючи,  перемелювали  зерно  на  легке  борошно,  з  якого  пекли  хліб.  І  так  -  щодня.  А  ще  іноді  мірошник  лагодив  і  ремонтував  Вітряка  –  ось  і  все  розмаїття.

Вітряк  той  був  норовливий  і  примхливий:  то  те  йому  не  так,  то  се  не  таке.  Тож  мірошнику  горе  було  з  Вітряком  і  клопіт:  адже  вмовляння  і  заспокоювання  вередунів  таки  забирає  сили  і  час!

Одного  літнього  ранку  Вітряк  прокинувся  в  геть  поганому  настрої,  хоча  жодних  підстав  для  цього  не  було.  Та  для  вередунів  це  не  має  значення,  бо  капризи  викликані  їхнім  норовом,  а  не  якимись  там  підставами.  А  до  Вітряка  вже  вишикувалась  довжелезна  черга  селянських  підвід  і  возів,  а  на  них  -  гори  мішків  зі  збіжжям.  І  вітер  вже  прилетів  і  почав  легенько  штурхати  Вітряк  у  крила:  ставай,  Вітряче,  до  роботи!  І  жорна  вже  промурмотіли  щось  приязне  одне  одному,  мабуть,  привіталися.

Але  Вітряк  подумав  собі  таке:  "Кожного  дня  від  схід  сонця  і  аж  до  темряви  я  важко  працюю.  Оцей  вітер  крутить  мої  крила,  а  крила  крутять  мій  вал,  а  на  валу  обертається  моє  зубчасте  колесо,  а  колесо  приводить  до  руху  моє  веретено,  а  веретено  -  мої  жорна,  а  мої  жорна  мелють  їхнє  збіжжя  на  їхнє  борошно.  І  так  все  моє  спрацьовується,  так  все  моє  перетирається  на  порох,  так  я  сам  перетворююся  на  порох  –  і  все  це  заради  їхнього!  Так  я  увесь  зійду  на  ніщо,  і  вітер  рознесе  світом  мої  рештки,  і  відтак  нічого  від  мене  не  залишиться!"

І  Вітряк  вирішив  більше  вітру  не  коритися  і  зерна  не  молоти.  І  таке  сказав  вітру:

-  Вітре,  не  дми  на  мої  крила,  я  більше  не  буду  тобі  коритися!  Досить!  Ти  дмеш  на  мої  крила,  тоді  крила  крутять  вал,  тоді  вал  обертає  зубчасте  колесо,  тоді  колесо  штовхає  веретено,  а  веретено  -  жорно.  І  все  це  спрацьовується  і  перетворюється  на  порох,  так  і  від  мене  нічого  не  залишиться.  Ні,  більше  я  не  буду  тебе  слухатися,  вітре,  вороже  мій!

Вітер  нічого  не  відповів  Вітрякові;  його  такі  речі  мало  цікавили.  Він  багато  мандрував  світом,  і  знав,  що  скрізь  і  завжди  відбувається  одне  і  те  саме:  сонце  світить,  вода  тече,  вітер  дме  -  а  іншого  порядку  речей  він  не  бачив  і  навіть  уявити  не  міг.  Тож  він  собі,  як  і  раніше,  літав  над  степом,  гнув  ковилу  долу  і  крутив  крила  усіх  вітряків,  що  траплялися,  а  їх  степом  було  чимало,  чи  не  на  кожному  горбочку  -  і  вітряк.

Але  Вітряк  зупинив  крила,  а  відтак  заклякли  і  вал,  і  зубчасте  колесо,  і  веретено,  і  жорно.  Селяни,  що  привезли  збіжжя  до  Вітряка,  здивувалися:  вітер  дме  добре,  а  вітряк  стоїть,  крила  не  ворухнуться,  жорна  мовчать!  Погукали  мірошника,  той  прибіг,  все  обдивився  -  а  не  збагне,  чому  Вітряк  не  працює.

Селянам  не  стало  часу  чекати,  доки  Вітряк  запрацює:  вони  розвернули  вози  і  погнали  коней  і  волів  до  іншого  вітряка,  на  сусідньому  пагорбі.  Мірошник  залишився  сам-на-сам  із  норовливим  Вітряком,  та  вдіяти  нічого  не  зміг:  Вітряк  відмовлявся  працювати,  та  й  годі!

Тим  часом  вітер  подужчав  так,  що  крила  Вітряка  аж  застогнали.  Але  Вітряк  уперто  тримав  їх,  аби  не  ворухнулися,  і  відтак  не  рухалися  ані  вал,  ані  зубчасте  колесо,  ані  веретено,  ані  жорно.  І  простояв  так  Вітряк  аж  до  ночі,  доки  вітер  влігся  спати.

Мірошник  наступними  днями  оббігав  усіх  майстрів,  яких  знав.  Усі  приходили,  дивилися  на  Вітряк,  оглядали  його  крила  та  інші  частини,  але  ніхто  не  міг  зрозуміти,  чому  Вітряк  не  працює.  Все  було  справне,  вітер  добрий  і  рівний,  та  крила  Вітряка  заклякли,  немов  зачаровані.

Тим  часом  селяни  перестали  звозити  до  Вітряка  зерно:  адже  влітку  час  такий  короткий!  Один  літній  день  усю  зиму  годує,  тож  вони  прямували  до  тих  вітряків,  що  часу  не  гаяли  і  весело  вимахували  крилами,  перетворюючі  збіжжя  на  борошно.  І  нещасний  мірошник,  аби  не  вмерти  з  голоду,  подався  у  найми  до  сусіда,  теж  мірошника,  аби  хоч  якось  підзаробити  і  прогодуватися.  Адже  від  вітряка,  який  не  працює,  зиску  ніякого,  крім  збитку:  утримуєш  вітряк  -  плати  податок,  а  норов  твого  вітряка  скарбницю  не  обходить.

І  Вітряк  залишився  на  своєму  пагорбі  сам-один,  лише  вітер  щодня  дмухав  на  його  нерухомі  крила.  Та  Вітряк  не  здавався:  щоб  він  сам  перемолов  себе  на  порох?  -  та  нізащо!

Час  ішов,  а  норовливий  Вітряк  уперто  тримався  свого  рішення.  Промайнуло  літо,  прошуміла  зливами  осінь,  зима  насунула  і  вкрила  степ  і  Вітряка  білим  снігом,  мов  борошном.  Тоді  знову  прийшла  весна,  сніг  розтанув  -  і  на  пагорбі,  який  вже  почав  зеленіти  під  теплим  сонячним  промінням,  з-під  снігу  зачорнів  Вітряк,  а  вітер  торкнувся  його  крил.  Але  Вітряк  затято  тримався  свого  і  крилами  навіть  не  ворухнув.

[img]https://78.media.tumblr.com/3b4c05cd7a98e285b526be67cf9f16dc/tumblr_nzuce2Q6aj1s0u653o1_500.jpg[/img]
Stanislaw  Ignacy  Witkiewicz  -  Вітряк  у  засніженому  степу  (1924)

За  той  час,  коли  Вітряк  стояв  без  роботи  і  без  догляду,  він  змарнів,  втратив  дах  і  перехнябився  -  адже  негода,  на  відміну  від  Вітряка,  свою  справу  робила  і  нікого  в  степу  не  шкодувала  і  не  жаліла.  Його  дерев’яні  деталі  і  частини  просякли  водою  і  так  розбухли,  що  тепер  Вітряк  не  міг  ними  поворухнути,  навіть  якщо  б  захотів.  І  стояв  норовливий  Вітряк  на  своєму  пагорбі,  чорний  і  перехняблений,  тримаючись  свого  рішення  не  коритися  вітру,  а  насправді  ж  навіть  не  маючи  змоги  зловити  вітер  крилами  та  почати  працювати.

А  далі  прийшло  у  степ  літо,  і  настала  страшна  спека,  яка  так  висушила  Вітряк,  що  деякі  його  частини  навіть  почали  тріскатися.  А  пуп  –  це  така  величезна  дубова  колода,  на  якій  стояв  і  обертався  навколо  себе  Вітряк,  аби  краще  ловити  вітер  -  був  розірваний  величезною  тріщиною  по  всій  довжині  і  розсівся.  Вітряк  тоді  мало  з  свого  пупа  не  впав  і  тепер  ледь  на  ньому  тримався.  Але  він  –  весь  перехняблений  і  хиткий  -  все  ще  промовляв  вітру,  коли  той  з’являвся:
-  Ні,  вітре...  вороже  мій...  я  тобі...  не  коритимуся!

А  тоді  настав  день,  коли  над  степом  зібралися  чорні  хмари  -  насувалася  гроза.  Рвонув  щосили  вітер,  вдарив  грудьми  у  крила  Вітряка,  і  Вітряк  зі  страшним  гуркотом  звалився  з  пупа,  а  його  важезні  жорна  від  удару  об  землю  розкололися  навпіл.  А  з-між  хмар  викинулася  сліпуча  блискавка  -  і  влучила  прямо  у  Вітряк.  Вітряк  запалав;  і  його  крила,  і  його  вал,  і  його  зубчасте  колесо,  і  його  веретено,  і  пуп  -  все  охопило  полум’я.  Вогонь  вмить  поглинув  дерев’яні  рештки  Вітряка,  вітер  підхопив  попіл  та  розвіяв  світом,  а  тоді  пішов  дощ  і  змив  будь-яку  згадку  про  Вітряк.

Хоча  ні:  на  тому  пагорбі  і  досі  лежать  уламки  жорен.  Проти  сонця  вдень  та  проти  місяця  вночі  вони  біліють,  мов  черепи  якихось  велетенських  створінь.  Власне,  розколоті  жорна  оцю  історію  про  норовливого  Вітряка  і  переповідають  –  аби  хтось  слухав.

2015

Ілюстрація:  Орловський  Володимир  Донатович.  Український  пейзіж  із  вітряком,  1882  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554027
дата надходження 23.01.2015
дата закладки 23.01.2015


I.Teрен

ЛАНЦЮГИ СОБОРНОСТІ

                                                                                                                           [i]«  У  боротьбі  за  мир
                                                                             ми  і  каменя  на  камені  не  залишимо...»  [/i]
                                                                                                                                                       Преса  Союзу
                                                   І
Наступає  мир  у  всьому  світі  –
«Руській  мір»  очолив  сатана,
і  у  двадцять  першому  столітті
назріває  зоряна  війна.
                             Гуманоїд  Путя  на  престолі
                             білокам’яної  озвірів.
                             Інтернет  завоювали  тролі
                             і  на  черзі  –  місія  попів.
Мазали  самі  себе  єлеєм,
партії  служили  і  Петру,
та  зате,  –  які  то  привілеї  –
мазати  на  масельце  ікру.
                             Все  як  і  було  у  есесері  –
                             «молиться»  парафія  орди,
                             і  галюцинація  Бандери
                             виростає  пугалом  біди.
Завинили  сатані  «укропи»,
і  від  рук  відбились,  і  від  уз.
Україна  хоче  у  Європу,
а  [i]Шизоросія[/i]  –  у  Союз.
                             Пропаганда  діє  неупинно,
                             телеящик  виключає  ум,
                             і  недавно  нібито  людина
                             як  скотина  лізе  наобум.

                                                   ІІ
Копачі  державної  могили
на  «Сьогодні»  об’єднали  сили:
Бузя  і  Ахметка  –  хряк  і  дик.
                             На  чолі  політики  –  горили?
                             Гадину  з  колючкою  злучили?
                             Вилупків  чекайте  через  рік.
Матеріють  вовкулачі  зграї,
наступають  східні  самураї,
на-гора  дають  домашній  газ.
                             Полігони  мусять  працювати.
                             Раша  випробовує  «Армати».
                             Трупами  усіяно  Донбас.
Закусила  фурія  удила,
розоряє  все  нечиста  сила,
відбирає  розум  у  совка.
                             І  лютує  радіо  і  преса,
                             що  на  ліквідацію  Одеси
                             мало  їй  донського  кізяка.
Казяться  від  жиру  московіти.
Бісяться  кадири  і  бандити.
                             Сатаніє  світове  хамло.
                             Танки  утрамбовують  руїни.
Каїнове  плем’я  України
націю  на  вила  підняло.

                                                   ІІІ
І  соборність...  І  соборування...
Ллється  кров  єлею,  як  ріка.
Доля  України  ще  важка...

                             Та  на  небі  моляться  за  неї
                             українські  протоієреї,
                             щоб  усохла  ворога  рука.                                      

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553415
дата надходження 21.01.2015
дата закладки 22.01.2015


Груздева(Кузнецова) Ирина

Есть у жизни мгновения, ради которых жить

[i]...быть  может  в  ней  -  одно  мгновенье...  

 Марина  Зейтц  [/i]

***  

 Есть  у  жизни  мгновения,  ради  которых  жить,  
 Даже  если  ты  сам  понимаешь,  что  недостоин  -  
 Всё  же,  стоит.  Смотри,  как  возвышенно  среди  ржи  
 Васильковое  счастье  колышется  на  просторе!  

 Как  нежны  и  как  трепетны  тонкие  стебельки  
 Белокурых  ромашек  в  своей  простоте  особой,  
 Как  призывно  желтеют  крокусы  вопреки  
 Подступающей  стуже,  и  как  они  невесомы.  

 Как  сквозь  толщу  снегов  пробивается  первый  луч  -  
 Первоцвета  весеннего  солнечный  яркий  зайчик,  
 И  крошится  отчаянно  твёрдой  земли  сургуч,  
 Чтобы  мог  сквозь  неё  прорасти  золотой  одуванчик!

03.01.2014

http://soyuz-pisatelei.ru/forum/261-1462-285496-16-1388776131

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553482
дата надходження 21.01.2015
дата закладки 21.01.2015


Vita V-D

Не святкується, не співається…

Не  святкується,  не  співається,  
Не  радіється  так,  як  завжди,  
Біль  за  душу  щоденно  чіпляється  -  
Відведи  нас,  Господь,  від  орди!  

Захисти,  Боже,  нас  від  навали!  
Нащо  знов  вона  п'є  нашу  кров?  
Скільки  тонн  її  вже  насмоктали?  
Прояви  до  нас,  Отче,  любов!  

Нехай  згинуть  усі  ворожнечі,  
З  ними  разом  підуть  вороги,  
Ми  втомилися  від  колотнечі:
Стільки  часу  тривають  торги...  

Прошу,  Боже,  дай  розуму  людям,  
Що  за  гроші  ідуть  на  війну,  
Поясни  їм,  що  щастя  не  буде,  
Бо  ж  заплатять  дорожчу  ціну.  

Поясни,  що  не  можна  вбивати  
Ні  жінок,  ні  старих,  ні  дітей  -  
Буде  довго  тривати  розплата  
За  життя  безневинних  людей.  

Поясни,  що  є  гріх  і  є  кара,  
Як  не  втямлять  -  одразу  карай,  
Бо  знахабніла  п'яна  навала  
І  шматує  коханий  наш  край.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553371
дата надходження 21.01.2015
дата закладки 21.01.2015


Леся Геник

Нова радість стала…

[b](з  циклу  "Різдвяне")[/b]

[i][b]Нова  радість  стала,  
Яка  не  бувала…[/b][/i]

Та  не  було  сьогодні  ані  старої  втіхи,  ані  нової  радості  у  господі  Параски.  Не  мала  чим  тішитися  цего  року  –  ой  не  мала!  Най  би  скарав  Бог  кожного  з  тих  нечестивців,  хто  не  гребує  забрати  у  зболеної  жінки  найсвітлішу  надію,  хто  тисячі  таких,  як  вона,  одиноких  матерів,  лишає  без  останньої  іскри  тепла,  любові,  сподівання,  доживати  віку  на  самотині  зі  своїм  горем  і  тяжкими  думками!  
Забрали  у  Параски  сина  цего  року.  Забрали  навіки  і  вже  ніколи  їй  не  буде  ані  весело,  ані  добре,  ані  святочно.  Вже  до  останнього  подиху  буде  носити  у  собі  глибу  чорної,  холодної  біди,  котру  неможливо  вибілити,  не  під  силу  відогріти.
Спочатку  спалахнув  Майдан  –  Майдан  Гідности  –  у  Кийові.  Не  могла  не  пустити  свого  Павлика  туди,  бо  гідністю  не  торгуються,  бо  гідності  не  стороняться,  бо  гідність  вимагає  того,  аби  її  відстояти.  А  коли  то  ще  гідність  твого  народу  –  цілої  країни  –  навіть  нема  що  думати-гадати!  
Поїхав.  Був  на  барикадах,  був  на  Інститутській,  цілими  днями  щогодини  співав  Славень,  страшними  ночами  стояв  лицем  до  лиця  з  беркутнею,  не  даючи  прорватися  до  осердя  Майдану.  Був  у  будинку  Профспілок,  світив  своїм  ліхтариком  на  концерті  Вакарчука,  співав  гімн  рідного  народу  разом  з  усіма  майданівцями  в  першу  хвилину  нового  2014-го.  І  колядував  того  року  теж  на  Майдані.  І  вечеряв  там  же.  Але  ж  ВЕЧЕРЯВ!
А  цего  року  вже  не  вечеряє.  І  на́рік  не  буде.  Вже  ніколи  не  буде  вечеряти,  і  ніде!  Хіба,  що  на  Небі  за  Отчим  столом…
Великі  солоні  краплі  падали  у  немедову  Парасчину  кутю  –  не  додала  меду,  бо  хотіла,  аби  гірко  їй  було  і  на  смак,  аби  несолодко.  Досипала  би  ще  перцю  до  тої  куті,  аби  в  горлі  пекло  адським  вогнем,  так,  як  пече  на  серці  –  може  би  перепекло,  може  би  тілесна  мука  заглушила  душевну  і  хоч  на  мить  стало  легше.  Але  чи  хотіла  Параска  полегші?  Чи  хоча  б  щось  їй  зараз  хотілося,  коли  утратила  єдиного  сина,  єдину  опору,  єдину  надію  свою  на  все  життя?!
Не  втримала  Павлика  і  тоді,  коли  почалися  вогні  на  Сході.  Та  й  чи  могла  щось  вдіяти?  З  Майдану  приїхав  на  тиждень,  потім  більше  не  був  дома,  аніж  був.  А  там  поставив  перед  фактом,  що  іде  у  добровольці.  
Господи,  як  Параска  плакала,  як  просила  сина  не  йти,  ніби  чуло  серце  материнське  щось  недобре!  Але  Павло  мовчки  витирав  сльози  матері,  мовчки  витирав  свої,  а  потім  безперервно  повторював  тільки  одну  фразу:  "Мамо,  простіть,  інакше  не  можу...".
Таки  пішов.  Від  ротації  відмовився:  казав  –  я  вже  навчений,  а  інший  поки  навчиться,  час  мине,  а  тут  треба  обороняти-відстоювати  кожний,  дорогий  серцю,  сантиметр  Української  Землі.  Час  від  часу  телефонував  Парасці,  заспокоював  –  казав,  що  все  добре,  що  не  мерзне  (навіть  коли  було  20  градусів  морозу,  говорив,  що  не  змерз!),  що  не  голодний  (навіть,  коли  був  на  передовій  коло  Дебальцево,  куди  волонтери  заледве  могли  доставити  хоч  якісь  харчі!),  запевняв,  що  ще  трохи  і  перемога  буде  за  ними  (а  в  цей  час  уже  далеко  не  перша  колона,  так  званої,  російської  гуманітарки  висвічувала  білими  боками  на  кордоні!).    
А  нині  його  нема  –  нема  її  дорогого  Павлика,  і  вже  ніколи  не  буде!  Три  тижні  тому  навіки  віддала  свою  дорогу  дитину  чорній  землиці,  холодній  землиці.  Були  побратими,  було  чи  не  все  село  на  похороні,  були  урядовці  з  району,  навіть  з  області  якийсь  пан  щось  там  говорив.  Але  Параска  добре  того  не  чула.  Не  чула  нічого  ні  поза  собою,  ні  у  собі.  Бо  оселився  тільки  один  великий  біль  у  її  серці,  здавалось,  більший  за  все  виднокілля  неба  і  землі,  за  все  безмежжя  відчуттів  –  незміряний  нічим  біль  утрати.  
Не  вивели  з  темного  заціпеніння  Параску  ані  поштиві  постріли,  коли  опускали  домовину  у  яму,  ані  перша  грудка  замерзлої  землі,  що  відухнула  глухим  звуком,  ударившись  об  кришку  синової  труни...
Слабенький  вогник  свічки  вже  долав  останні  краплі  воску.  Вечеря  схолола  –  Параска  так  і  не  змогла  торкнутися  її.  Та  й  і  яка  там  вечеря?  Несолодка  кутя  і  суха  картопля,  навіть  не  пообирана  від  лушпиння?  А  ще  грибна  юшка  –  юшка  мусила  бути,  бо  її  так  любив  Павлик!  Зо  три  рази  додавала  добавки,  поки  вечеряли…  
Ще  трішки  і  свічка  догорить,  ще  трішки  і  кімнату  поглине  темрява  –  така  сама  чорна,  як  мука  у  Парасчиному  серці.  І  буде  чорно,  чорно  і  тихо  навіть  тоді,  коли  під  вікно  прийдуть  колядники  (не  будуть  обминати  хату  Героя  України!),  аби  звістити  про  «нову  радість».  Але  нема  вже  для  передчасно  постарілої  Параски  ані  радості,  ані  доброї  новини  –  най  Бог  простить,  –  нема  і  вже  не  буде!  Не  в  її  господі,  не  в  її  серці,  а  десь  інде  –  

[i][b]Над  вертепом  звізда  ясна
На  весь  світ  засіяла![/b][/i]

[i]Січень  2015  р.[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551905
дата надходження 15.01.2015
дата закладки 15.01.2015


Лавинюкова Тетяна

РІЗДВЯНИЙ СОНЕТ (гарний звуковий файл!)

[b]РІЗДВЯНИЙ  СОНЕТ[/b]  (гарний  звуковий  файл)

[i]Моїм  дорогим  друзям  з  щирим  вітанням  з  Різдвяними  святами,  що  тривають[/i]
Музика  і  аранжування  Світлани  Гричко
Співає  тріо  "Водограй"  (Світлана  Гричко,  Володимир  Литвиненко,  Оксана  Фернюк)
[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00549521.gif[/img]
Прислухайся!  В  повітрі  ще  бринить
Різдвяної  святої  ночі  згадка
Про  перший  погляд  Божого  дитятка,
Про  перший  відлік  двох  тисячоліть.
Світ  завмирає  в  урочисту  мить,
До  свого  повертається  початку.
І  раптом  першу  чуємо  колядку:
«Христос  рождається!  Христа  славіть!»
Небесного  хоралу  вічну  тему
Співають  знову  зорі  Віфлеєму,
Їх  віддзеркаллям  мерехтять  свічки…
І  у  вінку  терновому  своєму
Спаситель  йде  до  нас  через  віки  –
І  вірою  у  світло  ми  живемо.

[youtube]https://youtu.be/IesL20jC6H0[/youtube]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551579
дата надходження 14.01.2015
дата закладки 15.01.2015


уляна задарма

13. 30

...был  красным  кафель,белым  -  потолок.
За  окнами  скучал  Господь.И  бледен
был  странный  день,где  снегом  между  строк
кружилось  Время...  Кто-то  больно  бредил

за  белой  дверью...Бездною  пропах
усталый  воздух  в  гулких  коридорах.
И  Богоматерь  тихо  на  руках  
несла  Младенца  -  под  сирены  "скорых"

под  скрип  ворот,под  лай  больничных  псов,
под  "Отче  наш..."и  "Абонент  не  может..."
под  бесполезность  запоздалых  слов,
где  физраствор  -  не  кровь-  под  тонкой  
кожей...

где  Мальчиком-  испуганным...  босым...
душа  стояла  у  больного  тела...
...и  Ангел  все  крутил  по  кругу  фильм,
где  я  сказать  о  главном  -  не  успела-

...о  том,как  мы  отправимся  еще
к  тем  берегам,где  раньше  не  бывали...
...как  босоного-солнечно-свежо
горят  надежд  предутренние  дали...
...о  том,как  ярок-  свет,как  нежен-шелк,
как  в  океан  звезда  с  небес  упала...
...о  том,что  я  люблю  Его...и  что
таких,как  Он,  на  свете  -  очень  мало...

-Вы...  Кем  ему?  (  качнулся  красный  пол)
не  выдержало  сердце  -  Он  ушел.
...в  13.30  -  биться  перестало...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551423
дата надходження 14.01.2015
дата закладки 14.01.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.01.2015


I.Teрен

КОТИГОРОШКИ

***
Не  час  покаже,  хто  є  хто,
а  шлях  на  бойову  арену.
Одні  із  КаВееН  –  в  АТО,
а  інші  від  АТО  –  на  сцену.

***
Душа  –  натягнута  струна.
У  цю  вогненну  завірюху
гартує  волю  не  війна,
а  повсякденна  сила  духу.

***
Не  чучмеки,  не  бойовики
захищають  у  бою  свободу.
Вийшли  запорізькі  козаки
з  гущі  українського  народу.

***
Нечиста  сила  із  кремля
породжує  собі  подібне.
Ємєлі,  Разіни  і  тля
пиляють  родове  гілля,
але  відпилюють  нерідне.

***
Пусте  відсіяти  пора.
Порода  оживе  потрошку.
Із  підземелля  на-гора
ведуть  людей  Котигорошки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551057
дата надходження 12.01.2015
дата закладки 12.01.2015


Андрей Кривцун

Пусть Рождество рождает в нас Людей

Пусть  Рождество  рождает  в  нас  Людей,
Любовь  рождает  и  добро  рождает.
Никто  из  нас  пусть  это  не  теряет
В  житейской  суете,  военной  мгле.
Пусть  Рождество  рождает  в  нас  Людей...

Пусть  Рождество  рождает  в  нас  мечты,
Которые,  действительно,  крылаты.
Пусть  мирными  рассветы  и  закаты
Навеки  будут...
И  цветут  мосты,
Ведущие  во  свет  из  темноты.

Пусть  Рождество  рождает  в  нас  всё  то,
Что  мы  так  опрометчиво  теряли,
Всё  то,  чего,  слепцы,  не  замечали,
Задраив  души  безраличья  льдом.
Пусть  возродимся,  как  когда-то  Он...

6  января,  2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549301
дата надходження 06.01.2015
дата закладки 12.01.2015


alfa

Гроза

 Пливли  низькі  важенні  хмари
 І  клубочились,  мов  дими…
 Від  блискавок  страшних  ударів
 Аж  спотикалися  громи.
 І  раптом  тиша…  Лиш  крилатий
 Вітрець  майнув  і  зразу  ж  вщух.
 Упали,  ніби  винувато,
 Дві  перші  крапельки  дощу.
 А  там  за  ними  вже  ватага
 Пустилась,  мов  прорвало  гать...-
 Дощу  юначої  наснаги,
 Ну,  аж  ніяк  не  позичать.
 Залопотіло,  зашуміло,
 Струмками  піниться  вода…
 Земля  своє  купає  тіло,
 Така  щаслива  й  молода…
 Гроза  пройшла.  
 Ще  десь  рефреном
 Громів  лунає  марнота,
 Та  вже  оновлена  й  натхненна
 Природа  щедро  розцвіта.
 Знов  сонечко  рожевощоке,
 Впівнеба  райдуги  висять…
 І  знову  тиша.  Знову  спокій.
 І  знову  всюди  благодать!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517424
дата надходження 15.08.2014
дата закладки 09.01.2015


ptaha

СугЕстія (За картиною Р. Величка "Час змиває все, залишається чистий аркуш")

На  скляному  аркуші  –  імпрЕсія,
Осінь  виливає  почуття:
Акварельних  днів  туман  сугЕстії
Розбавляє  краплями  життя;

Плямами  від  листя  листопадово
За  мазком  дощу  кладе  мазок,
А  пролита  фарба  лунко  капає
Кавою  в  калюжу  на  пісок.

Залишивши  підпис  під  роботою
Пензлями  із  журавлиних  крил,
Подалась  у  вирій.  А  за  осінню
Відлітає  спогадів  акрил.

А  господар-час,  по  днях  блукаючи,
З  вікон  змив  зів'ялі  вітражі…
Хай  тепер  зима  на  чистім  аркуші
Намалює  літа  міражі…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550040
дата надходження 09.01.2015
дата закладки 09.01.2015


Олена Іськова-Миклащук

Молитва (Господи, вірую в Мир!)

Господи,  вірую  в  МИР
Олександр  Букатюк  
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548790

Господи,  вірую  в  Мир!
В  силу  Твою  і  народу,
В  Єдність  країни  й  Свободу.
В  Світло  Твоє,  що  в  негоду,  
Темінь  розсіює  вшир.
Господи,  вірую  в  Мир!

Хай  буде  воля  Твоя.
Грішним  не  можна  судити,
Тільки  просити  й  простити.
Боже,  так  хочеться  ЖИТИ!
Споєна  кров’ю  земля…
Та  на  все  воля  Твоя.

Боже,  помилуй  й  спаси.
Молимось  всі  воєдино:
Війни  спини  в  цю  годину,
І  благодатну  зернину
Миру  у  душі  неси.
Боже,  помилуй  й  спаси!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549911
дата надходження 08.01.2015
дата закладки 08.01.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.01.2015


Максим Тарасівський

РІЗДВО (Народився, прийшов Божий Син)

Де  родючий  розораний  степ,
Нині  пустка,  бої  та  вогні.
Ось  такий  Тобі,  Боже,  вертеп  -
Народитись  Тобі  на  війні.

Без  волхвів,  пастухів  і  печер,
Просто  неба,  де  хмарою  дим,
Де  катує  людей  люцифер,
Підперезаний  стягом  брудним,  -

Там  безсиле  Маля  не  боєць.
Щоби  мир  повернути  сюди
Божий  Дух,  Божий  Син,  Бог-Отець
Мають  хресні  вершити  труди,

Аби  зникло  дурне  і  гниле
Всупереч  знавіснілій  добі,  
Щоб  доросле  і  щоби  мале  -
Все  змогло  відродитись  в  Тобі,

Щоб  до  наших  осель  і  родин
Під  Різдвяний  спустилися  спів  
Божий  Дух,  Бог-Отець,  Божий  Син
І  свободу  несли  від  гріхів,

Від  бажання  і  дії  на  зле́,
Від  жорстоких  і  вбивчих  подій  -
Хай  народиться  в  кожнім  Мале
І  зі  смертю  вступає  в  двобій,

Всі  ми  смертні  -  і  ради  нема,
Та  над  степом,  де  тліє  полин,
Перед  звісткою  тане  пітьма:
Народився,  прийшов  Божий  Син!

2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549333
дата надходження 06.01.2015
дата закладки 06.01.2015


alfa

Білий вірш (Сніги)

Слова  Н.  Волошко
Музика-  alfa
Оранжування  -  з.а.  України  О.  Сініченка
Вокал  -  І.  Беза

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542371
дата надходження 08.12.2014
дата закладки 05.01.2015


Осіріс

На краєчку завії

               

У  вицвілій  тиші  німої  дрімоти
Нашіптує  грудень  зими  привороти,
Змороженим  басом.  
Заклякли  в  боязні  під  льодом  калюжі.
На  вікнах  розквітли  прозірчасті  ружі,  
Що  витечуть  з  часом.

Промінчиком  сонце  голубить  бурульки.
Розкурює  вітер  закопчені  люльки
Печей  над  дахами.
Мережать  синички  галуззя  вільхові.
Пряде  полохливо  в  тепленькому  схові
Зайчисько  вухами.

Вовтузяться  миші  в  кургановім  тілі.
На  обрії  сунуть  хмарини  дозрілі
З  нюансом  завії.
Ще  мить  й  проти  сонця  займуться  жаринки.
Опустяться  тихо  тендітні  сніжинки  
Алмазом  на  вії.  

В  чарівності  білій  німої  дрімоти,
Шептатиме  січень  зими  привороти…
В  гонитві  із  часом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548289
дата надходження 02.01.2015
дата закладки 02.01.2015


Леся Утриско

Радість несу в ту Різдвяную ніч!

Воле  моя,вільна  воле,
Доле  моя,щира  доле!
Зайду  з  колядою,зітру  сльози  з  віч,
Радість  несу  в  ту  Різдвяную  ніч!

Зимонька  -зима  прийшла  на  поріг,
Пянить  колядою  та  Різдвяная  ніч,
У  куточку  покладу  пшеничний  оберіг,
Щоб  щастя  було,щоб  від  злого  зберіг!

Трави  пахучі  на  столі  застелю,
Де  Марія  повине  дитину  свою,
В  дар  принесу  молитву  святу!
У  день  цей  чудес  побачу  зорю!

Лунають  вітання  по  нашій  землі,
Лиш  в  мирі  і  любові  щоб  жили  усі,
У  день  цей  чудес  коляду  заспіваю,
Усіх  Українців  теж  щиро  вітаю!

 /Ісусик  маленький  лежить,не  вгаває,
Своїми  рученятами  весь  світ  обнімає!
І  вашу  хатину  і  вашу  родину,
І  всю  Україну!Христос  ся  Рождає!/




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548283
дата надходження 02.01.2015
дата закладки 02.01.2015


alla.megel

Молитва

Метелики-сніжинки  в  зимову  шибку  б"ються,
Пряде  свій  смуток  морок  над  вогником  свічі.
Така  священна  тиша.  Я  подумки  молюся.
Ось-ось  Ісуса  руку  відчую  на  плечі.

Відчую  -  й  стрепенуся,  відчую  -  і  відтану.
Незримий  дотик  Бога  -  от  істина  проста.
Від  неї  я  нап"юся,  і  оживу,  і  встану
Знов  на  свою  Голгофу  нести  свого  хреста.

Далеко  на  Голгофу!  У  кров  збиваю  ноги.
Яке  тоді  вже  пекло?  І  де  він  є  той  рай?
Як  важко  не  грішити.  І  важко  жить  без  Бога.
Прошу  Тебе,  Ісусе,  руки  не  забирай!

Ти  сіяв  в  цьому  світі  саму  любов  безкраю.
Які  ж  гіркі,  мій  Боже,  були  Твої  жнива!
Я  знаю,  як  то  тяжко  -  як  б"ють  і  розпинають,
Але,  з  живим,  з  Тобою  я  все-таки  жива.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167600
дата надходження 22.01.2010
дата закладки 29.12.2014


Іванюк Ірина

Гетсиманська битва . ( Ви чуєте ? Доносить вітер начебто слова…. )

Ви  чуєте  ?...
Доносить  вітер  начебто  слова  ...
Мов  висмикнув  з  нічної  тиші  .
Все  голосніші  їхні  знаменА  ,
вони  молитва  перед  сходом  битви  .

Слова  то  рвались  ,
то  злітали  знов  ,
тремтіли  ,
падали  ,
вмирали...
То  возносились  до  основ,
нестерпно  в  піт  кривавий  впали.


Дві  тисячі  вже  літ
проходим  повз  ,
все  стороною  ,  поруч  ,
але  мимо  ...
Печать  байдужості  
застигла  над  чолом  ,
усі  так  прагнем
та  не  бачим  дива  .

А  ,  може  ,  думали  ,
що  вже  як  був  Він  Бог  ,
то  не  боліли  ці  (  іще  майбутні  )  рани  ,
не  роздирали  душу  зрада  й  страх  ,
від  того  ,  що  чекало  далі  ?...

Якби  ж    ви  знали  ,  що  ввіб'ють  
цвяхИ  вам  завтра  в  ноги  ,  руки  ,
що  безневинно  розіпнуть
на  звалищі  безчестя-муки  ...

Втекли  б  ?

Втекли  б  !!!
Здолав  би  страх  ,
і  не  знесли  б  видінь  страждання  ,
а  Він  ...
О  ні  !  Він  -  не  такий  !



І  ось  ...  вже  перші  промені  світання  ...

Душа  спокійна  ...
Переміг  !
Змія  не  вприснула  отрути  .
-  Хай  Твоя  воля  ,  Отче  мій  !
Я  в  світ  прийшов  ,-  щоб  світу  бути  .

27.12.2014р.




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546966
дата надходження 28.12.2014
дата закладки 28.12.2014


Ann Garu

Год играет в сёги. Осень.

                                                                                                 [i]Присвята  Артуру  Сіренко[/i]
Жёлтые  пряди  ветвей
Седина  уходящего  лета.
Осень  делает  шаг.

Промозглый  осенний  ветер
Наполняет  глаза  туманом.
Друзья  облетают.

Прелой  листвой  и  паэльо
Пахнет  в  саду  резиденции.
Осень  Испании  в  Черне.

Осенняя  недосказанность:
Россыпью  многоточий
Божьи  коровки  в  октябре.

Грач  на  проводе  мокром
Балансирует  с  ветром.
Так  и  я  на  житейской  тропе.

Дымом  ласкает  костер
Оголенные  ветви  деревьев.
Прощание  прелой  листвы.

Мотылек  белокрылый
Черной  гладью  пруда  убаюкан.
Ноября  иероглиф.

Часникові  пахощі.
Спів  селян  на  городах.
Свято  Покрови.

Иней  на  крыльях  грачиных
Гладит  селятинский  ветер.
Первые  ласки  мороза.

Лепестки  хризантем  
На  ладонях  озябших.
Так  прощается  осень.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540246
дата надходження 29.11.2014
дата закладки 27.12.2014


stawitscky

Спіткнулась тиша


Спіткнулась  тиша  об  хорал  півнів
Й  здивовано  примружила  зіниці:
«Ну  що  за  птахи,  вам  замало  днів?
От  навіжені,  і  вночі  не  спиться!

І  дав  же  Бог  нев’янучий  талант
Отак  горлать  щораз  несамовито.
Надворі  ж  –  ні  зернинки,  ні  зела,
Куди  його  так  стрімголов  спішити?

Шовковий  полог  неба  –  й  той  поблід,
Сполохані  зірки  чимдуж  розбіглись.
Аж  зарожевів  від  натуги  схід,
Спіймавши  в  ятер  палахке  Ярило.

І,  як  не  важко  –  витягне  вповні
І  горизонту  покладе  на  ганок…
Світ  усміхнеться  –  от  вам  і  півні!
Такий  накликать  сонячний  світанок!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546563
дата надходження 26.12.2014
дата закладки 26.12.2014


Максим Тарасівський

Коли вони повернуться

Коли  вони  повернуться,  прийдуть,
Гартовані  кривавими  сльозами,
Ціловані  убивчими  жнивами
І  проводжанням  у  останню  путь,

Коли  вони  повернуться,  прийдуть,
Зневірою  насичені  по  вінця,
Сторо́жкі  до  свого  і  до  чужинця
І  до  того,  що  суть  або  не  суть,

Коли  вони  повернуться,  прийдуть,
Врятовані  від  смерті  випадково,
Невільні  часу  діячі  лихого,
Ті,  хто  його  притамували  лють,

Їм  дивно  виглядатимуть,  мабу́ть,
Терпіння  і  сумирення  Господні
Й  незмінність  рис  минулого  в  сьогодні,
Коли  вони  повернуться,  прийдуть.

2014

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546304
дата надходження 25.12.2014
дата закладки 25.12.2014


I.Teрен

ОСІННЯ МЕЛАНХОЛІЯ

                                                                                                     [i]РЕМЕЙК  НА  ПУБЛІКАЦІЮ  @NN@
                                 http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536099[/i]

 Білий,  холодний  по-зимньому,  іній  на  травах
 ранком  цілує  гарячі  долоні  мої.
 Кутаю  плечі.  Журба  підганяє  у  справах.
 Думи  тривожать.  Затихли  мої  солов’ї.
 
Ще  не  зима  –  листопад  заступає  на  варту.
 Днями  ще  сонячно,  і  холодніє  вночі.
 Тихо  згасає  осіння  жеврі́юча  ватра,
 гасять  її  ці  пройдисвіти  –  пізні  дощі.
 
Через  тумани  несу  свої  схилені  плечі.
[i]  –  Осене,  осене,  чом  не  зарадиш  мені?
 Чом  ці  розлуки  з  тобою  нагадують  вечір,
 а  сподівання  –  наступної  осені  дні?[/i]

 Свіжий  на  дотик,  сивіючий  іній  на  травах
 вже  не  цілує  холодні  долоні  мої.
 Тільки  у  спогадах  лишиться  осінь  яскрава,
 а  за  дощами  –  невтішних  сніжинок  рої.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545329
дата надходження 21.12.2014
дата закладки 22.12.2014


Світлана Моренець

@NN@, З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ!

Покровителькою    @NN@  є  ікона
Пресвятої  Богородиці  "Несподівана  радість"
("Нечаянная  радость"),  свято  якої  відмічають
22  грудня.

Не  розгадати  нам  ні  планів  Неба,
ні  таємниць  сценаріїв  буття:
кому  у  день  який  родитись  треба,  
і  час,  коли  вдихнуть  комусь  життя,
якою  мірою  відмі́рять  хист  і  долю,
і  що  в  ній  превалює  –  щастя  цвіт
чи  зло  (щоб  ближньому  завдати  болю)...

Ти  ж  –  радістю  прийшла  в  цей  грішний  світ,
бо  долю  напророчила  ікона,
що  "Несподіваною  радістю"  всі  звуть...
Свічею  ти  гориш  в  чужих  долонях,
освітлюючи  в  нетрях  людям  путь.

По  духу  й  вірі  мила  моя  сестро!
Ти  завжди  зриш  у  саму  глибину,
в  чужій  душі,  як  в  музиці  маестро,
ти  відчуваєш  золоту  струну
і  так  її  чіпляєш  мудрим  словом,
що  та  душа  знайде  з  безодні  міст...
Збагнувши  суть  й  сакральну  силу  "Слова",
в  віршах  твоїх  звучить  їх  дух  і  зміст.

А  як  ти  вмієш  погань    відганати!
Шаблюку  з  піхов  –  і  вперед,  у  бій,
щоб  із  землею  нечисть  всю  зрівняти  –
наскрізь  гнилих  запроданців-повій.

Хай  Покровителька  тебе  не  полишає,
і  творчий  вогник,  що  з  небес,  горить!
За  грань  реальності  нехай  душа  злітає,
щоб  надихатись  величчю  й  творить!

Моє  вогненне  яснооке  сонце!
Хай  завжди  миром  повниться  душа,
любов  і  щастя  світять  у  віконце...
і  Янгол
не  відступить
від  плеча...

                                           22  грудня  2014  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545503
дата надходження 22.12.2014
дата закладки 22.12.2014


Кузя Пруткова

Укропские народные страшилки

В  ужасе  мечется  Сидоров  Вова:
Он  слишком  долго  смотрел  Киселёва.
Хлопнула  дверца,  фонарик  погас:
Он  не  поедет  стрелять  на  Донбасс!

Бабушка  внучку  из  школы  ждала:
шила  на  платьице:  "Ла-ла-ла-ла!"
Ярош  подкрался  и  опередил:
Снял  и  в  нацгвардию  определил!

В  Турцию  Вова  на  яхте  ходил.
Сзади  подкрался  к  нему  крокодил.
Бился  отважно  с    рептилией  Вова...
Нет,  не  достроит  он  свой  нефтепровод!

Мальчик  в    кармане  гранату  нашёл.
С  ней  погулять  за  границу  пошёл.
Свет  не  встречал  отморозка  такого!
Мальчика,  помнится,  звали  Стрелковым.

Вот  аргумент  в  агитаторском  дыме:
"Корсунь  -  крымнаш!  В  ней*  крестился  Владимир!"
Вздрогните,  турки,  священности  ради:
Помнится,  Ольга  крестилась  в  Царьграде?


*  это  не  моя  ошибка,  это  -  версия  П.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542474
дата надходження 09.12.2014
дата закладки 19.12.2014


Кузя Пруткова

Укропские народные страшилки-2

Чмырь  в  военторге  купил  пулемёт.
Город  живёт...  очень  плохо  живёт.


Мы  Новороссией  стать  не  желаем!
Мы  -  Украина!  -  сказал  Николаев,
но  не  пошёл  покупать  пулемёты:
нафиг?  -  врагов  распугаем  компотом!


Прячась  под  "Прессой"  -  со  страху  ли,  сдуру  -
Жмёт  на  гашетку  работник  культуры.
Злой  идиот  напугает  ли  Киев?
Страшно,  что  все  вы  (почти  что)  такие.


Хитрый  Ахметов  придумал  "Оплот".
Больше  в  Донецке  он  не  живёт.
К  Пете  в  столицу  пристроился  ловко.
Может  быть,  время  подправить  концовку?


Добренький  дядя  про  бомбу  кричал,
шейх  из  Аравии  газ  накачал.
Рубль  обвалился,  задумался  Вова...
нет,  не  свершится  мечта  Киселёва!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542791
дата надходження 10.12.2014
дата закладки 19.12.2014


Галина_Литовченко

ЗИМНО


Накинулися  з  неба  заметілі,
укрили    землю  голубі  сніги.
В  замерзлій  річці  на  прозорім  тілі
намалювались  білі  береги.

Повзуть  полями  свіжі  перемети,
сховати  намір  мають  і  ріку.
Тримають  наступ  стійко  очерети,
вартують  кригу  на  ріці  тонку.

На  лід  слизький    упав  з  розбігу  вітер,
перечепившись,  рухнув  долілиць.
Лишила  осінь  грудню  заповіти
в  опалім  листі,  в  розсипах  зірниць.

Та  небо  густо  затягнули  хмари,
зірок  не  видно  й  місяця  нема.
Снують  вечірні  сутінки-примари,  
стискає  світ  обіймами  зима.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544882
дата надходження 19.12.2014
дата закладки 19.12.2014


I.Teрен

ПРЕС-КОНФЕРЕНЦІЯ ДИЯВОЛА

                                                             [i]«  Сатана  там  правит  бал...»[/i]
                                                                                                                                         Ш.  Гуно
Яка  аудиторія!
Нема  де  впасти  міні.
Велике  Пу  повторює,
що  Рашія  homini.

Фальшована  іронія
купує  журналіста.
Тушується  агонія
ужимками  фашиста.

Осатаніли  клоуни
від  гумору  й  харизми.
І  як  же  ясно,  хто  вони  –
сугестії  рашизму.

Диявол  ізгаляється,
а  їм  по  барабану.
Рахітик  насміхається,  –
Усё  іде  по  плану.

Аукається  долару,
ікається  Обамі.
Пакують  у  триколори
рубель  вперед  ногами.

Упоєна  опричнина
Донецької  руїни,
і  кримське  триязичіє
рятує  Україну.

Зобидили  ведмедика
і  він  бере  на  кпини
історію  Америки
і  хартію  людини.

Обілює  за  акції
ічкерика-холопа,
і  за  кусючі  санкції
очорнює  Європу.

Осоловіла  Рашія
безтямно  аплодує.
Опутеніла  нація!–
Диявола  віншує.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544921
дата надходження 19.12.2014
дата закладки 19.12.2014


Кузя Пруткова

Укропские страшилки, стопфэйки и дразнилки

Враль-одессит  "просветил"  дурачьё:
дескать,  мы  кровушку  детскую  пьём...
Да,  и  признаемся  начистоту:
каждый  ещё  отрастил  по  хвосту!


Лохам  опять  о  былом  говорят:
Рюрик  -  он  русский!  Ничуть  не  варяг!
Вовсе  от  Лабы  свой  род  он  ведёт!
...Чуешь,  Прибалтика,  что  тебя  ждёт?


Совесть  свободная  -  ересь  и  блеф!
Стать  православной  решила  РФ.
Свет  воссияет  -  в  яранге  ли,  в  хате  ли...
Вот  бы  ещё  воскресить  нестяжателей...



Добрые  дяди  про  нас  говорят:
Учат  у  нас  убивать  снегиря.
Дядя!  Ты  в  Гугл-то  сперва  посмотри:
Где  -  Запорожье.  а  где  -  снегири!


Вот  ведь  и  правда  умом  не  пойму:
То  вроде  нет  "человечков"  в  Крыму,
То  на  Донбассе  -  одни  лишь  фанаты...
Вывод:  России  -  и  верить  не  надо!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544928
дата надходження 19.12.2014
дата закладки 19.12.2014


Владимир Зозуля

Тебе, живому (2)

Не  скупись,  поставь  по  мне  свечу,
По  моей  солдатской  черной  доле…
Если  б  знал  ты,  как  я  жить  хочу,
Умирая  ночью  в  чистом  поле.

Если  б  знал  ты,  как  я  сильно  ждал,
Как  молился...вспоминал  о  доме...
Если  б  знал,  как  холодна  звезда
На  застывшем  неба  окоёме.

Разве  ты  отдал  бы  нашу  жизнь  
В  пустоту  войны  и  революций?
Посмотри,    я  улетаю  ввысь
И  назад  уже  не  оглянуться.

Не  любить  уже  мне  никогда
Раннею  весной  хмельно  и  слепо.
Падая,  лечу  я  в  никуда,
Просто  в  черноту  ночного  неба.

В  расставанья  темную  юдоль
Поднимаюсь  за  вороньей  стаей.
А  тебе  я  оставляю  боль
И  тоску  в  которой  умираю...

Только  ты  не  слышишь  в  сердце  плачь,
Твою  душу  криком  не  неволит,
Так  поставь  хоть  свечку  на  калач,
За  помин  моей  солдатской  доли.

Не  скупись,  в  тарелку  мелочь  ссыпь,
Пусть  горит  свеча  на  небосводе.
Пусть  кричит  в  степи  ночная  выпь
Вслед  тому,  кто  в  никуда  уходит.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544141
дата надходження 16.12.2014
дата закладки 16.12.2014


Відочка Вансель

Цей день мине. І дощ. І ми…

Цей  день  мине.І  ніч  мине.
Ця  тиша  вичавить  дощами
Премокрий  сніг  і  проковтне
Мій  вірш,що  пишу  між  рядками.

Цей  дощ.І  сніг.І    Новий  рік.
А  що  тоді  в  житті  важливо?
Щоби  тебе  твій  чоловік
Поцілував.Якщо  можливо...

Щоби  коли  зайдеш  у  двір,
Тебе  стрічала  завжди  мама.
Тоді  не  треба  з  неба  зір,
Тільки  б  рідненька  обійняла.

Цей  вік  мине.Хвилина.Мить.
Цей  сніг  розтане  у  краплини.
Але  коли  душа  болить,
То  ти  жива.Із  павутини

Мрійливих  снів  плету  печаль.
Щоби  на  хвилечку  забути,
Що  все  колись  мине.Скрипаль
Вже  грає  так,що  не  почути.

Та  я  вклонилася  йому.
Безструнна  скрипка  не  волає.
Хотіла  запитать:чому?
Та  він  і  сам  того  не  знає.

Лиш  ти  зі  мною...До  завжди...
До  вимірів,яких  не  буде.
Скрипаль  обходить  ті  сади,
В  які  не  зайдуть  більше  люди...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543340
дата надходження 12.12.2014
дата закладки 13.12.2014


I.Teрен

ВІЗАВІ ІЗ ВІЧНІСТЮ

                                                                           [i]«  Самоіронія  краща  із  молитов
                                                                                                                     за  спасіння  душі.»[/i]
                                                                                                                                   Автоафоризм.
                                                 І
                               ПОКИ  ЖИВИЙ

Якщо  і  досі  ще  нема  твоєї  ролі
у  цій  репризі  дій  у  акті  бойовім,
то  уяви,  що  ти  стоїш  один  у  полі
у  бурю  і  грозу,  і  силуети  долі
викрешує  з  небес  і  блискавка,  і  грім.

                           Тоді  і  між  людей
                                                   у  обраному  колі
                           довіришся  і  їм
                                                   як  візаві  своїм.

І  оминуть  страхи,  що  оголити  мусиш
своє  живе  єство  під  погляди  чужі
і  що  якесь  табу  інкогніто  порушиш,
чи  щось  переборщиш  у  дикім  куражі,
чи  занесе  тебе  убік  на  віражі...

                         Не  так  то  легко  нам
                                                   відкрити  людям  душу,
                         хоч  і  немає  плям
                                                   на  випраній  душі.

На  кожного  в  кінці  чекає  неминуче  –
якщо  розлуки  мить,  то  на  віки  журба,
не  доля,  то  роки,  а  все  одно  розлучать
ще  на  оцій  землі  –  не  зрада,  то  юрба.
             
                           А  поки  на  коні,
                                                 то  кожен  добрий  учень,
                           коли  його  знання  –
                                                 ума  жива  вода.

І  раді  ми  тоді,  коли  вини  немає
у  тому,  що  любив  своє  понад  усе.
А  як  уроча  мить  за  вітром  понесе
кудись  у  небеса,  то  хто  нас  там  чекає?

                             Свідомі  того,  що
                                                               життя  перемагає,
                             чекаємо  усі
                                                               пробачення  за  все.

І  як  приємно  є,  коли  і  поважають,
і  радують  близькі...  А  то  і  вороги
за  всі  «осанни»  їм,  усьоме  проклинають,
аби  додати  ще  бажання  і  снаги.

                           І  жаль,  що  мій  Пегас
                                                               в  Парнасі  не  літає.
                           Нема  удачі  там,
                                                               де  люди  не  боги.
 
І,  ой!  І,  ах!  Якби  проснутись  на  Олімпі.
Яке  то  сяйво  дня  лукавому  на  дні!
І  відео-сюжет,  і  аудіо-кліпи,
і  не  чужі  блатні,  але  свої  пісні.

                             Та  все  це  не  моє,
                                                         і  я  «не  парю  ріпу».
                               Радію  небесам
                                                         і  сонцю  у  вікні.

У  глибині  знання  не  визначено  міри.
У  висоті  небес  не  всі  були  орли.
У  жителя  землі  давно  немає  віри,
що  обрані  –  усім  фортуну  здобули.

                             Не  окрадали  душ,
                                                 не  пнулись  у  кумири,
                             і  залишались  тим,
                                                 чим  дійсно  і  були.

Ніхто  без  талану  не  засіяв  талантом.
Без  роду  і  звання  не  йдуть  у  королі.
Хоч  іноді  і  з  нас  являються  атланти,
останні  з  могікан  під  небом  на  землі.

                           І  ні  на  йоту  ніц,
                                                   що  пахне  плагіатом,
                           і  всі  на  висоті
                                                   усе  одно  малі.

О,  славолюбцю  мій,  а  пригадай,  для  чого
усе  своє  життя  себе  ти  мордував?
І  ради  кого,  як  не  ради  е́го  свого
каденцію  свою  на  той  вівтар  поклав,

                           де  не  горить  письмо,
                                                           але  палає  слово
                           тих  велетів  ума,
                                                             яких  нема  –
                                                                                     за  мову?

                                                             ІІ
                                     ПЕРЕД  ПРИЧАСТЯМ

Не  уявляй  своєї  ролі
опалим  листям  у  траві,
чи  воїном  одним  у  полі
із  ворогами  візаві.

Тобі  нема  чого  боятись,
коли  душа  у  кожну  мить
уміє  з  іншою  обнятись,
допоки  пам’яттю  щемить.

А  от  коли  буває  смута
«в  лихую  тяжкую  минуту»
згадаю  страдницю  мою,
в  якій  мій  Бог  опочиває
і  за  яку  Його  благаю
і  молюсь,  наче  воду  п’ю:

[i]«  Прости,  Всевишній  і  Благий,
раба  од  віку  Твого,
що  вдався  трохи  не  такий,
як  вимагає  Слово.
Зітри  усі  мої  діла,
які  були  незнані,
аби  душа  моя  жила
за  душі  окаянні.
І  зваж  усе,  що  є  у  ній
вагомого  й  пустого,
і  на  терезах  зло  відсій
задля  добра  живого.
І  зміряй  душу  аж  до  дна,
її  сердечну  чашу,
і  визнач,  чи  була  вона
за  Україну  нашу.
І  подивись,  чи  не  було
у  неї  червоточин,
коли  покинула  село...
А  потім,  аве,  Отче,
врахуй  усі  мої  борги  –
мої  перед  Тобою,
за  те,  що  ближні-вороги
ідуть  на  нас  ордою,
за  те,  що  пам’яті  не  мав
і  досі  уявляю,
що  все,  про  що  мені  казав,
у  Біблії  немає.
Прости,  що  юним  не  умів
найти  свою  дорогу,
що  разом  з  іншими  ходив,
коли  ходили  в  ногу,
що  хліб  насущний  полонив
мої  найкращі  роки,
які  за  мене  хтось  прожив
духовно  та  високо.
Прости,  що  Ти  про  мене  дбав,
щоб  на  голодний  шлунок
я  у  молитвах  не  чекав
на  ласий  подарунок,
що  не  роздав  любов  свою
на  братію  безбожну,
що  ближнім  того  визнаю,
кого  простити  можу,
що  при  свічках  не  падав  ниць,
не  знався  з  блудним  сином
і  не  визбирував  п’яни́ць
із  ближніх  попід  тином,
що  вибирав  святкові  дні
залежно  від  погоди,
а  у  найкращі  і  ясні
скородив  огороди.
Прости,  що  я  ще  не  простив
злочинцям  благочинним,
і  що  насущний  не  просив,
бодай  на  копійчину,
що  у  ворота  багачів,
бідуючи,  не  стукав,
що  утікав,  коли  горів,
і  що  співав  «під  муху»,
що  в  дні  житейської  весни
не  виростав  покірним,
не  вірив  догмам  записним
і,  власне,  був  невірним,
що  храм  живого  відчував
сильніше  від  розп’яття,
а  те,  що  Ти  мені  давав,
розтринькував  на  щастя,
що  я  –  заблукана  вівця,
хоч  і  Твоя  частина,
не  поспішаю  до  кінця
наслідувати  Сина,
що  вірних  учнів  не  надбав,
аби  дивились  в  небо,
що  так,  як  треба,  не  навчав,
і  вчивсь,  не  так,  як  треба.
Прости,  що  й  досі  не  пізнав,
як  правильно  любити,
що  на  коліна  не  ставав,
аби  поклони  бити,
що  істину  одну  любив,
а  іншу  гнав  з  порогу,
що  доброго  не  осудив
за  покарання  злого,
і  що  нена́видів  катів,
не  маючи  нагоди
судити  того,  що  судив
від  імені  народу,
і  що  осуджував  дідів,
що  крили  «рідну  владу»,
що  не  різнив  діянь  од  слів
і  подвигу  від  зради.
Прости  за  ідолів  чужих  −
за  дідьків-прометеїв,
прости,  що  я  любив  не  їх,
а  їх  цвілі  ідеї,
за  те,  що  я  уже  старий,
аби  ще  воювати,
і  що  не  чує  ворог  мій
мій  голос,  як  відплату
за  поніве́чені  життя,
за  всі  голодомори,
за  ненави́сні  почуття,
за  недочуте  горе,
за  сьомий  день  мене  прости,
коли  душі  потреба
так  відпочити,  як  і  Ти,
без  манної  із  неба.
Прости,  що  виродком  бував
без  племені  і  роду,
що  рідну  мову  забував
великого  народу,
що  ліз  у  люди  між  дурних,
що  дисципліну  дбали,
що  не  глядів  батьків  старих,
коли  вони  вмирали,
що,  не  покаявшись,  брехав,
щоб  задарма  хвалили
і  що  щоку  не  підставляв,
коли  нізащо  били,
що  не  молився  перед  тим,
як  добивався  свого,
хоч  знав,  що  як  прийшов  ні  з  чим,
то  й  піду  без  нічого,
що  зайвим  руки  обтягав,
а  власне  проворонив,
не  часто  старцю  подавав,
для  себе  економив,
що  безсердечних  не  жалів
ні  ділом,  ні  словами,
що  вибирав  поміж  вогнів
з  холодними  серцями,
і  що  всім  серцем  спокушавсь,
блудив  між  трьох  соснинок,
з  іконами  не  цілувавсь,
не  гнувся  до  могилок,
що  червонів  раніше  всіх,
коли  на  дів  дивився,
що  відцуравсь  «братів»  чужих,
та  на  дурного  злився,
і  що  таланти  закопав,
що  в  час  ганьби  і  стиду
за  всім,  що  ти  подарував
відправив  панахиду,
що  не  сповідував  пости,
не  знав,  кому  годити,
чи  до  католиків  іти,
чи  православним  жити.
Прости  тягар  моїх  боргів
перед  лицем  Живого,
коли  прийдеш  в  покосі  жнив
забрати  з  двох  одного,
що  я  в  Завіті  не  шукав
законів  православ’я,
що  в  суєті  буденних  справ
попів  не  величав  я.
Прости,  що  маю  смертний  гріх,
буваючи  нечесним,
коли  на  кесаревий  гріш
розмінюю  небесне,
що  сам  себе  не  розпинав
за  всіх,  душею  темних,
і  смертний  гріх  перемагав,
втопаючи  в  щоденних.
за  тимчасове  забуття,
що  створений  із  глини,
за  те,  що  мав  за  все  життя
щасливих  три  хвилини,
що  мав  найменше  молитов
за  душі  окаянні
і  що  найбільше  –  за  любов
віддав  своїй  коханій,
і  що  у  головній  із  них
без  зайвої  запинки
беру  на  себе  їхній  гріх
за  ці  та  інші  вчинки,
що  я  вже,  Господи,  прости,
готовий  до  розплати,
що  був  поганий  ще  і  тим,
що  добрим  був  занадто,
що  я  іще  не  той  святий,
що  на  порозі  раю
ні  по  одній  із  десяти
претензії  не  маю.»[/i]

                                                     ІІІ
                       ЖИТТЯ  ПІСЛЯ  СМЕРТІ

Усе  моє.  Радійте,  небеса!
Я  маю  те,  у  що  безмежно  вірив.
Не  на  землі  котуються  кумири.

Астральний  світ  уже  не  чудеса.
Не  омине  ні  Муза,  ні  краса
у  цьому  світі  і  моєї  ліри.

Коли  трусили  древо  пізнання,
я  був  одним  із  тих,  що  не  упали...
Мені  за  це  нарахували  бали.

І  не  обов’язкове  визнання,
аби  його  додати  до  знання
у  ноосфері,  де  мене  чекали.

Я  маю  все,  що  доля  роздає
нетлінним  на  папері  і  наївним.
Нехай  не  золоте,  але  своє:

у  Пушкіна  не  списував  Наїни,
корита,  баби,  діда  на  колінах,
не  поминав  Балди  й  попа  всує́.

На  генія-раба  немає  часу.
Я  й  нині  не  описую  Кавказу,
і  од  цареві  не  переповім.

Бо  це  було  б  Шевченку  за  образу.
Зате,  як  перед  образом  святим,
не  буду  червоніти  перед  ним.

Я  не  боєць  на  звалищі  Союзу
і  не  один  герой  на  все  село,
якому  дарували  ремесло.

Як  П’ятниця  у  Робінзона  Крузо,
я  служу  тому,  хто  ще  чує  Музу
і  одягає  сонце  у  зело.

Не  підпирає  спиною  одвірки,
і  не  чекає,  –  ось,  оце  роби
і  не  труби,  що  ми  усі  раби.

Ніяке  зло  з  радянської  пробірки
уже  з  поетів  не  знімає  мірки,
аби  узяти  їх  на  поруби.

Це  не  про  себе,  а  про  душу  грішну,
в  якій  себе  пізнаєш,  і  мене,
не  ганячи,  подібних  цьому,  віршів.

Усе,  що  нас  єднає,  промине,
а  хто  моє  ім’я  не  пом’яне,
то  хай  і  так,  аби  йому  не  гірше.

Але,  якщо  допався,  то  читай,
а  от,  якщо  допалась,  перечитуй,
якщо  тобі  до  серця  посполитий.

Ми  ще  не  поспішаємо  у  рай,
а  вороженьки  і  у  пеклі  ситі,
де  не  лунає,  –  Ось!  Себе  пізнай.

Однаково  чи  явором,  чи  кленом,
чи  білою  тогою  від  беріз
упаде  тінь  минулого  на  мене.

Я  серед  лісу  як  тернина  ріс
і  був  колючим,  іноді  зеленим,
а  побілів,  коли  не  стало  сліз.

Це  означає  –  вірив  я  у  суще,
чого  нема  в  астралі,  та  проте  –
у  неминуче  і  у  все  святе.

Не  був  я  завидющим,  а  видющим,
не  знаним  був  і  залишився  учнем,
зате  і  не  шутом  із  вар’єте.

У  кожному  існує  Санчо  Панса,
але  перемагає  Донкіхот,
якщо  пора  стояти  за  народ.

Ламати  вітряки  немає  шансу.
А  от  коли  допадусь  до  романсу,
то  у  мені  співає  патріот.

Інакше  воювати  не  умію.
Я  знаю  –  переможе  Божа  рать,
коли  серця  і  душі  ще  горять.

Підуть  у  небуття  раби  Росії  –
таємні  ретранслятори  у  дії,
не  відаючі,  що  вони  творять.

І  платні,  і  безплатні,  і  воєнні,
що  нищити  уміють  до  ноги,
але  на  те  вони  і  вороги...

А  от  якщо  писаки,  будьте  певні,
усі  вони  приватні  і  таємні  –
але  не  вищі  підлого  слуги.

Та  тішать  лаври  на  чужому  полі.
Всі  уповають  на  найвищі  ролі
і  особливу  роль  у  «божества».

Та  пам’ятай,  поборнику  юдолі,
не  обійдеш  конем*  своєї  долі,
упадеш,  як  обтрушена  листва.

Щоб  визначати,  треба  означати
самим  собою  дещо  між  своїх
і  розуміти  прагнення  чужих...

А  між  собою,  –  що  нам  розділяти,
коли  усім  достатньо  право  мати
і  виговоритись  –  один  за  всіх.

Це  майже  сповідь.  Може  і  не  всенька,
бо  півню  кукурікати  пора.
Не  прошу  ні  кола,  ані  двора.

Великий  Боже,  я  такий  маленький,
але  за  те,  що  я  любив  Шевченка,
прости  мене,  як  грішника  Петра.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543012
дата надходження 11.12.2014
дата закладки 11.12.2014


Максим Тарасівський

Декабрь

И  тротуары  снова  в  глянец
И  окна  в  стылые  цветы,
Декабрь  -  веселый  иностранец,
Апостол  мирной  суеты,

Идет,  грядет,  швыряет  снегом,
Кропит  непрошеным  дождем
И  тех,  кто  утром  занят  бегом,
И  тех,  кто  целый  день  бегом,

И,  брошен  в  снег,  лежит  перчаткой
Заиндевелый  Киев-град,
И  смотрит  нежной  опечаткой
В  стекле  тропический  ботсад,

Туман  сгущается  до  снега,
Снег  разрежается  в  туман,
И  альфа  где-то,  и  омега,
И  ненаписанный  роман,

И  позабытые  уловки,
И  отставной  весенний  плеск,
И  птичьих  стай  на  юг  шифровки,
И  журавлиный  арабеск,

А  на  руках  -  одна  перчатка,
Вторая  брошена  на  снег,
Зима  -  до  года  допечатка  -
К  нам  попросилась  на  ночлег,

И  тротуары  снова  в  глянец,
И  окна  в  стылые  цветы,
Декабрь  -  веселый  иностранец
Наводит  на  Днепре  мосты,

И,  брошен  в  снег,  лежит  перчаткой
Заиндевелый  Киев-град,
И  о  своем  грустит  украдкой
В  стекле  тропический  ботсад.

2014

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542787
дата надходження 10.12.2014
дата закладки 10.12.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.12.2014


Олександр Яворський

Ти поруч

Добре  знати,  що  ти  є  поруч,
Хоч  між  нами  безодня  слів,
Що  ковтали,  мов  хліб  з  кагором,
Під  святий  літургійний  спів,
І  схилялись  в  німім  поклоні,
Не  пускаючи  слово  ввись,  
Затискали  в  тремкі  долоні
Те,  що  бути  могло  колись.

Добре  знати,  що  ти  є  поруч,
Хоч  між  нами  пустеля  снів,
Де  блукатимемо  до  скону,
Збившись  з  ліку  ночей  і  днів.
Найсильніші  піщані  бурі  
Не    лякатимуть    двох    роззяв,
Що  з'єднаються  в  авантюрі,
Пробиваючи    шлях    у    яв.

Добре  знати,  що  ти  є  поруч,
Хоч  між  нами  водойма  мрій,
Що  розмили  увесь  кошторис
В  кам’яних  берегах  бездій,
Та  хвилюють  надалі  попри
Їх  ціну  у  один  п’ятак…
Те,  що  поруч  –  це  звісно  добре,
Та  шкода,  що  лише  в  думках.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541604
дата надходження 05.12.2014
дата закладки 05.12.2014


ptaha

Сніжно-білий сум

Який  на  серці  сніжно-білий  сум!
Такий  пухкий  –  не  хочеться  й  зім'яти,  
Він  причаївся,  як  шматочок  вати,
На  нервах  напнутих  
душевно-тихих  струн.

Він  не  дає  їм  плакать  по  ночах,
Він  гладить  думку  казкою  про  весни  –  
Душа  сумує,  але  вже  воскресла
На  перехресті  доль  (не  на  хрестах!).

А  коли  зовсім  біль  від  втрат  мине,
Той  сум  розтане  птахом  срібно-синім…
І  проросте  в  душі  забуте  нині
Крилате  слово  й  визволить  мене…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541158
дата надходження 03.12.2014
дата закладки 03.12.2014


Олександр Букатюк

ГРУДКА ЗЕМЛІ

Взяв  я  грудку  землі  зімлілої
вогнем  обпеченої
кирзовим  чоботом  топтаної
потом  і  кров’ю  й  слізьми
пропахлої
І  сказав  так:
Я  господар  цієї  землі
тож  не  ступить  на  неї  більше  ніколи
ворожа  підошва!
Посаджу  я  на  ній  вишневий  сад
і  обов’язково  –  вербу  і  калину
щоб  стали  мені  у  головах
якщо  за  землю  свою  загину
бо  краще  впаду  із  простреленим  серцем
аніж  віддам  комусь  все  це
А  ще  побудую  на  цій  родючій  землі
хату  білу  мов  ангел
хай  вона  росте  до  небес
щоб  тут  на  моїй  землі  –
зараз  –  Христос  воскрес!
А  потім  знову  візьмусь  за  працю
(бо  лінощі  –  стрес!)
щоб  не  відрубали  моїй  землі  голову
і  не  поклали  на  тацю
(за  те  що  вона  –  предтеча  раю)
Воістину  воскрес!
Омине  мою  землю
атомний  клятий  прогрес
і  ЧА  ЕС
Тут  не  буде  жодної  зброї
крім  СЛОВА
Шевченко  розмовлятиме  із  Дніпром  і  степом
Мельничук  –  із  Карпатами  і  росою
Стус  писатиме  листи  мільйонам  синів
і  знову  буде  Тичина  молодим  (лише  молодим!)
Франко  і  Стефаник  посміхнуться  нарешті
і  Леся  буде  здоровою
Воскреснуть  всі  розстріляні
заморені  голодом
убиті  тюрмами  і  війнами
тут  смерті  не  буде  і  чорної  крови
а  тільки  –  сльози  щастя  землі  –
рОси
БАГАТО  РОСИ
на  квітах-очах
на  вікнах  і  образах
а  навіть  на  мальві  сонця

А  щоб  ніхто  землю  мою  не  вкрав  і  не  відібрав
я  сховаю  її  у  свою  душу  (в  зіницю  ока  пера)
там  їй  буде  тепло  і  затишно
без  війни…  бо
вже  бачу  як
КВІТНЕ  МИР
завтра

©  Олександр  Букатюк

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541022
дата надходження 02.12.2014
дата закладки 03.12.2014


Олекса Удайко

КРАПЛІ СМОЛИ

         [i]Окрім  33-го  ще  був  і  голодомор  47-го…

[b]Не  зажмурюйте    очі  на  дійсність.
Ви  тоді  ще,  мабуть,  й  не  жили,
а  у  нас  мозолі  від  тих  істин
ще  печуть,  немов  краплі    смоли.

Може,  ви  у  болоті  ховались,
коли  ваші  горіли  хати́,
а  чинянки*  під  клунею  рвались,
й  не  було  куди  дітям  втекти?..

Знали  ви,  як  жаду́  ми  плекали
про  хлібці  із  муки  жолудів,
як  бруньки,  мов  цукати,  зривали  
із  дерев  рученята  худі?

Може,  чули,  як  діти  у  сте́рнях
видлубали  з  землі  колоски,
а  на  них  чатувала  вже  че́рва**,
щоб  здобутки  додати  до  скирт?

А  чи  знали,  що  двісті  лиш  грамів
важив  в  полі  тяжкий  трудодень,
як  хотілося  їсти  ночами,
бо  без  хліба,  бувало,  –  весь  день?!

Може,  вам,  добрі  люди,    відомо,
що  батьки  не  уникли    тюрми
за  мішок  бур’яну  для  худоби,
щоб  не  пухнули  з  голоду  ми?..

Чи  чекали  ви  з  тепетом  вісті
із  копалень  брудних  Воркути?
Як  дитячі  котилися  слі́зки
на  батькІв  довгождані  листи?..  

Як  цього  ви  в  житті  не  пізнали,
й  через  душу  оте  не  пройшло,
і  серця,  як  вогонь,  не  палали,
ви  не  знаєте,  що  таке  –  ЗЛО…[/b]

25.11.2014
_________    
*Бомби  [/i]
**Об'їзчиками  звали  тих  сторожів.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539334
дата надходження 25.11.2014
дата закладки 02.12.2014


Леся Shmigelska

НЕ ІДИ…


Попрошу  тебе:  не  іди,
Не  губися  у  пущі  грудня.
Мерехтять  у  снігах  сліди  –  
Поторочі,  чи  діти  блудні.

Замерзає  на  шибці  день,
Зирить  осудом  в  теплу  хату.
У  каміні  ще  де-не-де
Зблисне  полум’я  пелехато.

Сніжно-біло  мовчать  мости
Ті,  що  доля  плела  між  нами.
Попрошу  тебе:  не  іди,
Не  розтань  край  зими  снігами.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540992
дата надходження 02.12.2014
дата закладки 02.12.2014


majra

Борись, Україно!

Борись,  Україно!  Борись!
Світ  бореться  разом  з  тобою!
З  колін,  і  з  руїн  піднімись!
Вже  нині  ти  стала  -  СВЯТОЮ!

Борись,  Україно  моя!
Любов  заліковує  рани...
На  небі  в  сузір"ях  сія
Плеяда  ГЕРОЇВ  МАЙДАНУ!

Це  ж  перші,  котрі  полягли,
За  гідність,  за  честь,  за  свободу!...
Щоб  ми  зрозуміти  змогли,
Де  Бог  -  там  і  правда  народу!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540348
дата надходження 30.11.2014
дата закладки 01.12.2014


stawitscky

Прошу, не зваблюй


Прошу,  не  зваблюй  мене,  доле
Магічним  сяєвом  очей,
Щоби  сердечно-ніжний  щем
Не  породив  гіркого  болю.

Хай  буде  так,  як  повелось:
Ми  тільки  друзі,  тільки  друзі…
І  світ  збунтованих  ілюзій  –
Фантом,  якого  не  було.

Як  не  бува  зимою  грому
Чи  снігопаду  у  жнива.
В  свої  вслухаюся  слова,
В  які  не  віриться  самому.

У  круговерті  сірих  днів,
Коли  чуття  –  на  грані  фолу
Як  прагну  вирватись  із  кола
На  свята  вічного  вогні!

Де  стрімко  час  дзвінкий  тече,
Де  карнавали  й  феєрверки,
І  де  ніколи  не  померкне
Магічне  сяєво  очей.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540396
дата надходження 30.11.2014
дата закладки 30.11.2014


Наталя Данилюк

Горянка-зима

Горянко-зимо́  з  фіалками  ув  очах,
Твій  погляд  криштально-чистий  і  майже  теплий...
У  грудях  твоїх  тріпоче  тендітний  птах,
А  вітер  тонкі  бурульки,  мов  коси,  клепле.

В  судинах  бурлять  нестримно  прудкі  струмки  -
На  дотик  такі  студені,  що  аж  пекучі!..
Хоч  голос  твій,  мов  крижина  крихка,  тонкий,
Та  крикнеш  -  і  пруть  лавини  з  гірської  кручі!

А  кинеш  мрійливий  погляд  -  і  ніжний  сніг
Здіймається  вгору  вальсом  лелійно-білим...
І  навіть  січневе  сонце  тобі  до  ніг
Складає  проміння  гостре,  неначе  стріли.

Люблю  споглядати  магію  у  вікні
Під  шепіт  вогню  у  пічці,  під  шурхіт  книги...
Так  пахнуть  фіалки-очі  в  ту  мить  мені,
Як  свіжо-весняний  подих  у  мить  відлиги!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540105
дата надходження 28.11.2014
дата закладки 29.11.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.11.2014


Михайло Гончар

В МІНОРІ

Під  колеса  лягає  дорога,
Кілометри  ковтає  мотор...
Доле,доле  моя,прудконога,
Ну,  хіба  ти  не  чуєш,небого,
Що  змінився  мажор  на  мінор?

Розчинилася  осінь  в  тумані,
Сніжним  барсом  зима  йде  услід.
Я  нап'юсь...За  цим  діло  не  стане
І  порину,мов  йог  у  нірвану,
Щоб  не  битись,як  риба  об  лід...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539385
дата надходження 25.11.2014
дата закладки 25.11.2014


I.Teрен

У ГУЩІ ВСЕНАРОДНОЇ ПОЕМИ

У  вінок  золотий  барвінкової  мови
я  вплітаю  своє  непомітне  ім’я.
[i]Пригорнувшись  душею  до  рідного  слова,[/i]
я  з  тобою  –  одне,  Україно  моя.

Ми  з  тобою  у  радості  будня  і  свята,
і  в  печалі  минулих  негод  і  біди.
Ми  з  тобою  у  гніві  на  зрадника-брата
і  у  траурний  час  ми  з  тобою  завжди.

Ми  об’єднані  Божою  силою  духу.
Ти  ніколи  не  будеш  на  світі  одна.
Не  одну  ми  долали  руїну  й  розруху.
Не  зупинить  і  нині  убивча  війна.

І  якщо  мою  хату  за  «Рашу  радную»
буде  знову  топтати  її  черевик,
я  і  [i]вік  золотий[/i]  у  душі  замурую
і  із  серця  я  вирву  зміїний  язик.

І  не  буде  у  хаті  у  рідної  неньки
ні  тяжкої  біди,  ні  печальних  думок,
а  на  покуті  буде  буквар  і  Шевченко  –
одесную  Месії  наш  віщий  Пророк.

Україно  моя,  переможемо  знову
і  орду,  і  диявола,  і  москаля.
І  допоки  у  небі  кружляє  Земля,
я  до  тебе  іду  і  в  синівській  любові
[i]пригортаюсь  душею  до  рідного  слова,[/i]
як  до  серця  матусі  її  немовля.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539407
дата надходження 25.11.2014
дата закладки 25.11.2014


stawitscky

Україні


Твоя  доля,  як  гірська  ріка
На  якій  газдують  плотогони.
Течія  –  безжальна  і  стрімка
Не  одного  хлопа  похоронить.

І  обидва  береги  –  чужі.
Де  вона,  благословенна  пристань?
Бо  уже  напруга  на  межі
Літ  Господніх  більше,  аніж  триста.

Бутафорські  виблиски  клейнод
Ген  гордині  тішили  недовго.
Відірвались  берега  –  і  от  –
Вся  надія  на  самого  Бога.

Із  порога  на  поріг  жбурля.
Як  здолати  непохитний  камінь?
Кожна  революція  –  з  нуля,
І  отак  –  тернистими  віками.

Вибрались  із  «братнього»  багна,
Стрепенулись  духом  непокірним,
А  умиті  докоряють  нам:
«Ми  із  вами  не  одної  віри.

Вам  коня  б  змінити  і  сідло,
Кунтуші  навчитись  одягати,
По  новому  охрестити  лоб  –
Аж  тоді  поволеньки  рушати.»

І  куди  несе  нас  течіЯ,
Як  звабливу  долю  охмолостать?
Якщо  береги  –  в  чужих  огнях,
Треба  власний  будувати  острів!

Є  ж  бо  зодчі,  муляри,  майстри,
Лоції,  потрібні  для  моменту,
Навіть  благоденство  ізгори…
Де  би  взять  надійного  цементу?


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539359
дата надходження 25.11.2014
дата закладки 25.11.2014


Олександр Деркач

…гортаючи

                                                         

Схоже  не  варто  читати  Сартра  -
нудота,  всі  ті  мухи  і  стіни.
Чи  може  зіграти  в  китайський  театр
з  тендітними  рухами  тіней?
 
В  неволі  вони  -  герої  і  ролі  -
розписані  картонні  акварелі.
Намальовані  ієрогліфи  долі
на  білім  рисовім  папері.
 
Чи  під  дзвін  монет,  гортаючи  "І  цзин",  
креслити  риски  чорною  тушшю?
Все  мине?  Чи  ризик  в  іронії  змін
піднебесся  визискує  дужче?
 
Чи  варто,  взявши  мартіні  "Бакарді",  
фарби  і  пензель  із  жовтого  вовка  -
закарбувати  наші  тіні  від  втрати,  
на  полотні  ніжного  шовку?
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539318
дата надходження 25.11.2014
дата закладки 25.11.2014


Кузя Пруткова

Метаморфозы

Был  когда-то  замечательный  артефакт:  ковёр  самолёт.  Красивый-прекрасивый,  летучий-прелетучий.  Нашла  его  моль  –  целая  стая.  Съели  они  ковёр  и  стали  красивыми  летучими  бабочками.  
       Бабочки  хотели,  во-первых,  дольше  жить,  во-вторых,  путешествовать,  в-третьих,  в-четвёртых,  в-пятых,  в-шестых:    хвост  -  чтобы  распускать,  горлышко    -  чтобы  петь,  клюв  -  чтобы  клеваться,  и  когти  –  так,  на  всякий  случай.  А  цветик-семицветик  тоже  вкусный,  оказывается!  Так  появились  птицы.  А  у  тараканов  было  одно  желание.  Теперь  они  стали  термитами  и  едят  ВСЁ!  А  те,  которые  нашли  и  съели  неразменный  пятак,  стали  олигархами.
       Улитка  отъела  кусочек  подошвы  сапога-скорохода,    но  не  переварила,  бедняжка.  Зато  теперь  у  учёных  есть  адронный  коллайдер!
       Мышам  досталась  метла.  Баба  Яга  этой  метлой  двор  прибирала  после  перебравшего  змея  Горыныча.  Мыши  морщились,  но  съели.  Теперь  –  летают.  Правда,  возник  побочный  эффект:  не  пугайте  их  в  пещерах!  Это  вам  не  галки  –  тем  хоть  есть  куда  промахнуться.
       Плесень  съела  любимое  пирожное  очень  злой  ведьмы.  Теперь  должна  есть  железо,  потому  что  стала  ржавчиной.  А  вот  интересно:  что  будет,  когда  ржавчина  съест  меч-кладенец?  Как,  уже  съела?!  Спасайся,  кто  может!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222316
дата надходження 15.11.2010
дата закладки 24.11.2014


Відочка Вансель

Давай с тобой поговорим

Тихонько  сяду  на  кровать.
Ты  будешь  рядом  до  рассвета.
На  елке  шариком  планета
До  Рождества  будет  стоять.

В  ней  столько  стран,где  нет  воды.
Где  хлопок  рвут  еще  руками.
Где  есть  трущобы  со  слезами.
В  ней  столько  есть  еще  беды.

Давай  с  тобой  поговорим.
О  чем?Что  ветер  стал  нежнее.
А  ты  мне  стал  еще  нужнее.
Давай  с  тобою  помолчим.

Твоя  рука  в  руке  моей  .
Пускай  так  будет  жизнь  и  вечность,
Мгновенье,утро,ночь  и  старость.
А  я  только  твоей.Твоей.

Ведь  календарь  ворует  дни.
Листочек  снова  отрываю.
Что  буде  завтра?Я  не  знаю.
Но  на  планете  мы  одни

Вот  в  эту  ночь!Вот  в  этот  миг...
Прижмись  ко  мне  еще  сильнее.
Ты  стал  еще,еще  нужнее.
Вот  в  эту  жизнь...Мгновенье...Стих...


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539045
дата надходження 23.11.2014
дата закладки 24.11.2014


Радченко

И не исчезнем ты и я

А  знаешь,  без  меня  и  без  тебя
Всё  так  же  будет  снег  кружиться,
Лист  жёлтый  на  ладонь  ложиться
И  по  утрам  туман  клубиться,
И  прозвучит  мелодия  дождя.

Закаты  и  рассветы  не  умрут
И  будет  счастье,  будут  слёзы,
И  будут  радуги  и  грозы,
И  без  шипов  не  будут  розы,
Разлуки  и  любовь  свой  путь  найдут.

И  по  законам  вечным  бытия
И  вечность  будет,  и  мгновенье,
И  будет  ложь,  и  откровенье,
И  внуки  будут  продолженьем  -
И  в  прошлом  не  исчезнем  ты  и  я.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538200
дата надходження 20.11.2014
дата закладки 20.11.2014


Лілія Ніколаєнко

Красное и белое (Цветы Шекспира) - В соавторстве с Юрием Ловким

Любовь  прекрасней  всех  цветов  в  саду,
Но  у  цветов  заимствует  отчасти  –
У  белой  розы  –  свет  и  чистоту,
У  красной  розы  –  пламя  жгучей  страсти.

Но  пышный  цвет  осыплется,  увы,
А  красота  увянет  неизбежно,
И  лишь  сонет,  как  памятник  любви,
Навеки  сохранит  и  страсть,  и  нежность.

Любовь  подобна  утренней  заре,
Она  дарит  мечты  и  возрожденье,
Но  тьма  святое  превратит  во  грех,
И  ночь  покроет  день  коварной  тенью.

Любовь  погибнет,  но  в  стихах  она
Рождаться  будет  снова,  как  весна.
(Лилия  Николаенко)

***
Любовь  черты  заимствует  у  роз  
(Хоть  всех  цветов  в  саду  она  прекрасней):
У  белых  —  чистоту  невинных  слез,
И  пылкость  страсти  огненной  —  у  красных.

Но  пышный  цвет,  как  пепел,  улетит,
Когда  угаснет  пламенное  лето,
Но  нежность  и  любовь  свои  пиит
Увековечит  рифмами  сонета.

Любовь  надежду  сеет  и  мечты,
Она  сравнима  с  солнцем  светозарным.
Но  ослепит  глаза  от  темноты  
И  свет  накроет  сумраком  коварным

Любовь  умрет,  но  в  рифмах  вдохновенных
Из  праха  возродится  непременно.
(Юрий  Ловкий)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537397
дата надходження 16.11.2014
дата закладки 16.11.2014


LEMAN

тревожная осень. .

..тревожная  осень..комочком  на  выдох..
..и  лето  не  лучше..но  лето  то  в  прошлом..
..а  осень  так  давит  вопросом..вопросом..
..и  холодом  вдох..
                               ..тревожная  осень..

..по  полкам  печали..в  углах  тлеют  свечи..
..со  скорбью  в  глазах..притихшие  речи..
..и  боль-словно  клещи..туманность  во  взгляде..
..в  душе  крик  навзрыд-"не  надо!!..не  надо!!"..

..не  надо  к  нам  в  душу..и  в  дом  наш  не  надо..
..ну  что  ж  вы  как  стадо..
                                             ..коварное  стадо..
..бездушных  безумцев..без  веры  и  правды..
..посланники  ада..зачем  так??..
                                                         ..не  надо..

..опавшие  листья..усталая  осень..
..от  слез  и  от  боли..
                                     ..а  больно  то  очень..
..душа..задыхаясь..вдыхает  прохладу..
..не  надо  к  нам  в  душу..и  в  дом  наш  не  надо..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537231
дата надходження 16.11.2014
дата закладки 16.11.2014


Елена Черкашина

Витинаю янголів

Витинаю  янголів  білих-білих,
із  зірками  й  квітами  на  "спецодязі",
сонце  ранком  гратиме  в  них  на  крилах,
а  вони  літатимуть  на  протязі...
Прив’яжу  їх  ниткою  аж  до  стелі,
тіні  їх  увечері  попливуть...
Через  стіни  кам’яні  до  постелі,
до  душі  навідаються  мабуть.
Я  із  ними  пошепки  розмовлятиму,
а  якщо  надумають  у  вікно...
Їх  напевно  випущу...Й    витинатиму
білих-білих  янголів  все  одно!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537218
дата надходження 16.11.2014
дата закладки 16.11.2014


Серафима Пант

Сум

***
Це  не  депресія  і  не  меланхолія,
Настрій,  що  створює  хвилі  із  дум,
Воску  свічкового  й  вогню  територія,
Плавлений  спокій  -  негаснучий  сум.

***
Сум  -  це  лірика  -  
Затушую  до  контурів  з  центру    душі,
Не  прошу  :  "  Моє  серце  в  спокОї  лиши",-
Бо  приходять  у  світ  з  ним  глибинні  вірші,-
Сум  -  це  лірика.

***
Іноді  прагну  розмови  сама  з  собою:
Риторичні  питання,  не  варті  зітхання  думки.
Сум  із  зовні  готує  плацдарм  для  двобою...
Ох,  ці  лірики.  Ох,  ці  натхненні  спонтанно  жінки.



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536978
дата надходження 14.11.2014
дата закладки 15.11.2014


I.Teрен

УКРАЇНІАНА

***
Як  хочеться  найти  слова  урочі
із  істиною  для  усіх  живих
і  правдою,  яка  не  ріже  очі,
а  дивиться  з  надією  у  них.  

***
Ми  бути  українцями  не  проти,
якби  навчали  школа  та  батьки,
що  рідну  люблять  тільки  патріоти,
а  вигідну  –  приблуди  й  байстрюки.

***
Народи  є  великі  і  малі.
Але  й  найменший  власну  мову  має.
Синівське  серце  гордістю  палає,
що  розмовляє  мовою  землі,
яку  і  береже  і  обробляє.

***
Уміємо  ходити  до  гори
як  Магомет,  як  Будда  –  до  корови.
Та  як  Сізіфа  каменюку,  знову
під  наші  синьо-жовті  прапори
несемо  реп’яхи  чужої  мови.

***
Народи  вільні  витерлись  од  сліз,
а  ми  усе  ще  прісно  і  донині
виорюємо  щастя  у  руїні
та  витираємо  розпухлий  ніс
знедоленій  сусідом  Україні.

***
О,  Господи,  нема  тобі  поко́ю,
усі  до  Тебе,  то  і  я  без  черг
прошу́  Тебе,  дай  хоч  одного  Ноя,
щоб  український  будував  Ковчег.

***
Я  нагадую  ще,  і  повторю  на  кожній  сторінці,
що  манкурти  минуть,  яничари  у  безвість  підуть.
Це  земля  українська,  і  мова  на  ній  українська,
і  на  ній  українці  за  неї  життя  віддають.
.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537167
дата надходження 15.11.2014
дата закладки 15.11.2014


ptaha

Час для прозріння

Мудрістю  пахне  осіннє  повітря.
Час  для  прозріння.
Клин  журавлиний  заточує  вістря:
Звуків  падіння,

Шелесту,  суму,  дощів,  зорепаду  –  
Крам  для  нотаток.
Все  впорядкує,  запише  до  ладу
Совість  –  нащадкам.

Не  промине  "ані  титли,  ні  коми";
Голосом  вітру
Тихо  співатиме  про  переломи
Світла  і  світу.

Крапка  дощу.  Трохи  мокрий  листок.
(Роси  чи  сльози?)
Час  каяття.  Час  засвоїть  урок.
Дякую,  осене!.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536238
дата надходження 11.11.2014
дата закладки 11.11.2014


Мирослав Гончарук_Хомин

Життя-Миш/ Альбіони пожеж

Набери  у  волосся  своє  морів,
Хай  течуть  по  ньому  
До  ніг  твоїх,
Перешіптуються  наче
Сніг
До  дітей  і  колядників.

Набери  у  руки  свої  пшениць,
Хай  схиляються  зернові
До  плеч,
Ластовиння  твоїх
Облич,  облиш
Альбіони  моїх
Пожеж.

Набери  у  легені  дощ/пил,
Хай  нутрує  в  тобі  життя-
Миш,
Липне  тепла  дрімота
Рук/сил
В  темно-синій  паноптикум  
Тиш.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536066
дата надходження 10.11.2014
дата закладки 10.11.2014


Ніжність - Віталія Савченко

Ворота у свій всесвіт відчини…

Ворота  у  свій  всесвіт  відчини,
Завісу  привідкрий  душі  своєї.
Мене  до  себе  в  гості  запроси,
Прийми  в  дарунок  ніжності  лілеї.
Принесла  їх  з  далекої  зорі,
Зорі  кохання,  радості  і  щастя.
Колись  казали  люди  на  землі,
Твори  добро,  cторицею  воздасться.
З  тих  пір  дарую  серця  я  пісні,  
Мережу  душам  лагідні  серпанки.
Принесла  щирість  почуттів  тобі,
І  огортаю  леготом  до  ранку.
Нехай  зоріє  ніжне  почуття,
Що  має  ймення  лагідне  -  Кохання.
І  ти  даруй  його  до  забуття,
Лелій,  люби,  даруй  комусь  зізнання.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535456
дата надходження 08.11.2014
дата закладки 08.11.2014


Олег Гончаров

"Иерусалим, год 33"

…И  день  настал!  Под  громкий  треск  цикад
Вздымалось  вверх  ленивое  светило.
Бежала  тень  от  каменных  громад
На  запад,  ветви  высохшей  оливы
Тянулись  к  небу,  у  подножья  скал
Дрожал  ягненок,  чувствуя  кончину  –
Зловещей  глыбой  из  ночной  пучины
Как  призрак  Иерусалим  вставал,  
Являя  миру  беспокойный  нрав
Мощеных  улиц,  где  ничто  не  свято,
Где  перст  дрожащий  Понтия  Пилата
В  то  утро  на  Мессию  указал…
…Тень  боли  в  уголках  застывших  губ,
Слепой  толпы  растерянные  лица  –
Не  всяк  готов  примерить  плащаницу
На  свой  распятый,  оскверненный  труп!
Величьем  смерти,  опрокинув  мир,
Взовьется  ДУХ,  осядет  пыль  проклятий,  
Забьются  в  судорогах  под  ножом  ягнята
И  вслед  за  казнью  разразится  ПИР…

На  поиск  ИСТИНЫ  не  хватит  всем  вина…
Неведомо  доселе,  где  она…

2001.06.23

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531293
дата надходження 20.10.2014
дата закладки 06.11.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.11.2014


уляна задарма

УСЕБУДЕОК

-ПЕРСЕН  ЗАСПОКОЇТЬ.-  лунав  мені  Голос  Нізвідки...
-ПРОХОДИМ,ПАНОВЕ  :)  -  мій  Блазень  в  мені  реготав...
-ВИ  ЧУЛИ  ПРО  БОГА?  -  питали  усміхнено  Свідки...
І  Вуличний  Кіт  замість  мене  їм  нявкнув,що  -  "...НЯВ!"

В  порожнім  трамваї  Особа-у-В"язаній-Шапці
так  строго  крізь  зуби  мені  процідила  :"КВИТОК  ?!!"
(...зомлілий  Квиток  -  прослизнув  крізь  налякані  пальці...)
Невчасне  чужинське  блукало    під  черепом  "GRACIE  !"
і  тихо  сповзало  по  стінці  -  УСЕБУДЕОК...

УСЕБУДЕОК...  чи  усе  буде  -  ОКО-за-ОКО...
-БЕЗСОВІСНА    ХВОЙДА!"-печальний  сказав  Пасажир...
і  рушив  Трамвай  собі  далі-  далеко  й  високо...
а  я  залишилась..."МАНЮНЯ,МО  вип"ємо...СОКУ?"-
узявся  нізвідки  Вусатий  -із-Кепкою-  Тхір...

І  Сутінки  містом  брели  ,мов  Нічні  Санітари...
мигтіла  реклама  ПРОЩАЙ  НАЗАВЖДИ,ЦЕЛЮЛІТ...
-ВИ  ЧУЛИ  ПРО  БОГА?  -хтось  п"яно  співав  під  гітару
де  Дама-в  Подертім-Жупані  збирала  склотару...

ПРИЙМАЙТЕ  ПЕРСЕН...Я-додому...А  вірш-  в  "неліквід"






: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533865
дата надходження 01.11.2014
дата закладки 01.11.2014


Максим Тарасівський

Якщо - нізащо!

Якщо  -  нізащо!  -  нас  з  тобою  наша  доля
Так  розімкне,  як  міст  старий  над  Бугом,
Направить  десь,  як  поворотним  кругом
Трамвай  в  депо  спрямовують  до  інших  колій,

Якщо  -  нізащо!  -  нам  з  тобою  вже  не  разом
Блукати  в  самоті  єднань  із  кимось,
Доки  до  смерті  тихо  пригорнімось,
Туди  приведені  її  дороговказом,

Якщо  -  нізащо!  -  нам  талан  навік  прощатись
І  далі  йти  кудись  завжди  окремо,
Бо  неспростовна  стане  теорема:
Навік  прощання  -  це  не  привід  зустрічатись,

Якщо  -  нізащо!  -  ми  позбудемось  єднання,
Якого  дар  не  вчились  цінувати,
Бо  вчилися  дрібницям  -  цілувати
Поверхні  тіл  -  не  душ  -  у  нашого  кохання,

Я  пропаду  в  розлуки  хтивій  пащі,
Нас  доля  розведе  якщо  -  нізащо!

2014

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533683
дата надходження 31.10.2014
дата закладки 31.10.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.10.2014


Хлопан Володимир (slon)

ТИ ЗНАЄШ - ТАМ АНГЕЛ ВИТАВ…

Ти  знаєш  
там  ангел  витав
над  полем  
над  спаленим  полем
солдатам  
молитви  читав
стискаючи  
губи  від  болю

Ти  знаєш  
там  ангел  витав
ув  очі  вдивлявся  
незрячі
я  бачив  
я  чув  
не  питай
як  ангел  витає  
і  плаче

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533068
дата надходження 28.10.2014
дата закладки 31.10.2014


Олександр Букатюк

БЕЗЙМЕННЯ

у  серця  болить  голова
з  грудей  крові  вир-ивається  крик
та  досі  мої  очі  пурхають  з  квітки  на  квітку
а  я  ще  не  знаю  твого  імені
тож  зовись  Україною

люблю  цю  землю
у  яку  мене  живцем  поховано

якщо  земля  –  небо
то  значить  ноги  –  крила

та  знаєш
я  так  хочу  почути  твоє  ім’я
вірю  в  ньому  живе  сонце
немов  в  рукавичці
тож  прийди  і  скажи  очима:  це  я…
бо  без  твого  імені  –  я  безіменний


14.07.13

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533625
дата надходження 31.10.2014
дата закладки 31.10.2014


Чудо)

Як мені бути?…

Гріх  тебе  покинути  і  гріх  -  любить.
Хай  підкажуть  мудрі,  що  там  чути?
І  без  тебе  вже  мені  не  жить,  
І  з  тобою  вже  мені  не  бути.
Кине  осінь  картами  в  траву,  
Як  ворожка,  гляне  прямо  в  очі.
І  боюсь  сказать  тобі  "люблю",
Й  "не  люблю"  вже  говорить  не  хочу.
Стогне  сумом  на  вітрах  душа,
Стука  до  твого  вікна,  як  гілка.
Я  тобі  -  ні  рідна,  ні  чужа,
Нам  обом  -  ні  солодко,  ні  гірко.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533438
дата надходження 30.10.2014
дата закладки 30.10.2014


Олександр Пахнющий

Без названия ("Ночная темень пахнет не вином…")

                                   [i]Ночная  темень  пахнет  не  вином,  
                                   звучит  совсем  не  как  фортепиано...  
                                         [b]Лев  Либолев[/b][/i]

Ночная  темень  пахнет  не  вином?  —  
нет,  нет,  —  вином  и  чистым  женским  телом,  
становится  глубоким  лёгким  сном  
и  до  утра  покоится  на  белом...  

Какой-нибудь  этюд  "У  камелька".  
Луна.  На  окнах  —  тающие  льдинки.  
Под  голову  заложена  рука.  
Игрушечный  Чайковский  на  пластинке.  

Под  музыку  шуршат  подолы  фей,  
и  шастают  невиданные  звери,  
и  сказочный  учёный  котофей  
приходит  в  сон  сквозь  запертые  двери...  

Фоно  утихнет,  кончится  игра  
и  отрыдают  скрипки  и  гобои...  
лишь  окна  будут  плакать  до  утра  —  
от  тишины,  от  счастья  и  покоя...


[i]25  октября  2014  г.
22:48(Мск)[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533275
дата надходження 29.10.2014
дата закладки 29.10.2014


Наталя Данилюк

Осінній день у глечик димаря…

Осінній  день  у  глечик  димаря
Налив  густого  во́гкого  туману,
А  горобині  кетяги  горять,
На  паморозі  білу  порцеляну
Течуть  багряно  викислим  вином,
Немов  поранив  жовтня  хтось  у  груди...
І  жолуді  тріщать,  як  доміно,
Настукують  свої  чудні  етюди.
Осінні  мряки  виїли  парчу,
Із  листя  змили  золото  сусальне.
Ні  посвисту,  
ні  крику,  
ні  плачу  -
Лише  німе  спустошення  криштальне.
Лиш  я  і  сад  у  пасмах  димарів,
Що  злилися  із  молоком  туману,
І  яблук  мерехтливі  ліхтарі
Над  мокрими  штахетами  паркану...
І  перемерзла  вицвіла  блакить,
Що  сніг  плекає  у  своєму  лоні...
Кленове  листя  жмутками  летить  -
Легке  і  тепле,  як  твої  долоні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532877
дата надходження 27.10.2014
дата закладки 27.10.2014


Максим Тарасівський

Останній трамвай (Там, де…)

Там,  де  кохання  наше  втратить  силу,
Там  буде  ніч  глуха  із  шерехом  дощу,
І  дощ  шептатиме  комусь  "не  відпущу"
Із  присмаком  вінтажного  вінілу,

Там,  де  кохання  наше  втратить  силу,
Там  зійдуть  квіти  неприродніх  кольорів,
Кремезніші  за  найстаріші  з  яворів,
Із  ароматом  пороху  і  пилу,

Там,  де  кохання  наше  втратить  силу,
Там  стане  хмарочосів  омертвілий  ліс,
І  лісом  зграї  сповнених  очей  коліс
Ганятимуть  фантазію  віджилу,

Там,  де  кохання  наше  втратить  силу,
Там  буде  порожньо,  ніяково,  ніяк,
І  вийде  грізний  незнайомий  Зодіак,
Відкрає  неба  край  від  небосхилу...

...Там,  де  кохання  наше  втратить  силу,
Ти  зійдеш  із  трамвая,  я  -  в  могилу.

2014

*Малюнок:  Зиновій  Сидорів.  Останній  трамвай

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532743
дата надходження 27.10.2014
дата закладки 27.10.2014


гостя

Чечітка зі смаком глінтвейну…


Вже  вкотре  дощить…
Ну  а  далі…  а  далі  -  ще  гірше...
Сніги  білосніжні  покриють  багряні  стежки.
Покину  осінні,
зимові  писатиму  вірші.
Прощальну  мелодію  осені
     я  в  дві  руки

Зіграю  для  тебе…  
Послухай,  я  все  ще  не  п’яна,
хоч  пляшка  пуста  на  дві  третіх,  а,  може,  й  на  три.
Мереживо  звуків
із  серця  мого  фортеп”яно  -
під  музику  ночі  
   ридають  осінні  вітри.

...заключний  акорд.
Безнадійно  чекаю  "  bravissimo!  "
(ображене  серце,  солону  печаль  відпусти)
Із  чистого  forte    зриваюся  до    pianissimo…
......чечітка  зі  смаком  глінтвейну
   ...........ридають  вітри

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532026
дата надходження 23.10.2014
дата закладки 25.10.2014


Любов Ігнатова

Дощ для двох

Цей  дощ  -  для  двох  ,  а  я  у  нім  сама...  
В  душі  капіжить  -нащо  парасоля?..  
Під  ноги  пада  осінь,  і  зима  
Давно  вже  майорить  на  видноколі...  

Хмаріє  небо  -і  йому  болить  
Безликий  сум,  що  завиває  вітром...  
І  осідає  білосніжна  мить  
На  вигорілу  вщент  життя  палітру...  

Цей  дощ  -для  двох...тоді  злочинці  ми,  
Бо  порізну  збираємо  краплини...  
Вже  відлунали  пристрасні  громи....  
Вже  відлетіли  в  літо  павутини...  

Сивіє  іній  у  моїй  душі...  
ТумАниться  давно  забута  рима...  
Ведмедиця  в  захмарному  ковші  
Ніяк,  напевно,  сліз  моїх  не  втрима....  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531735
дата надходження 22.10.2014
дата закладки 22.10.2014


Олександр Пахнющий

Абсурд нового русского юродивого, или Песня идиота (из Нострапушкиса)

[i]Юродивый:  (увидел  Бориса  Годунова)  —  А-а-а-а-а-а-а!  Борис!  А,  Борис!  Обидели  юродивого!  
Борис:  (останавливается  перед  юродивым)  —  О  чём  он  плачет?  
Юродивый:  —  Мальчишки  отняли  копеечку,  вели-ка  их  зарезать,  как  ты  зарезал  маленького  царевича.  
Шуйский:  —  Молчи  дурак!  Схватите  дурака!...  
Песня  юродивого  из  опери  «Борис  Годунов»  по  одноимённой  трагедии  Александра  Сергеевича  Пушкина[/i]  

Я  бы  —  отнюдь.  Но  поскольку  облом,  то  —  однако.  
Значит  —  вот  так.  И  поэтому  всем  —  поделом.  
Это  —  не  то  чтоб  открытая  дверь  автозака,  
просто  судья  никогда  не  читал  Пастернака,  
но...  не  допустим,  чтоб  нашу  эпоху  —  на  слом.  

Мне  бы  —  немного,  но  сколько  всего  до  хренища!  
Правда,  не  всё  это  —  круто,  но  —  пофиг  понты!  
Авгий  —  на  троне,  а  значит  —  всё  чище  и  чище!..  
Ваша  холява  по-нашему  суть  голенище,  
наши  понтяры  —  по-вашему,  значит,  —  менты!!!  

Вы  бы  —  по  матери.  Я  бы  —  конечно,  по  Волге.  
Зайцы  не  курят.  Заезд  на  ослицах  верхом.  
Снежная  Баба  дробит  зеркала  на  осколки!..  
Если  бы  Серого  Козлика  —  Серые  Волки,  
то  и  курёнок  не  стал  бы  орать  петухом.  

Маленький  Митя*,  как  сплетня,  гуляет  в  народе.  
Вечно  живой.  Себорействуй  в  веках,  сибарит!  
Звали  на  царство  Бориску**  —  припёрся  Володя  
(наше  Влади-мир  —  Василий***  по-гречески  вроде?)  
Ах,  Богородица,  всё  ж,  убивать  —  не  велит!  

Тут  вам  не  здесь.  И  сюдой  не  ходите  —  не  надо!  
Все  мы  как  лучше...  Нам  имя  —  никто  и  никак.  
—  Милая,  ты  мне  не  рада?  
—  Я,  мать  твою,  рада!..  
—  Весь  алфавит  —  из  согласных...  согласна  —  затак?  —  
Слава  ему  (имя  пастыря  нашего  стада)!  
И  над  униженной  точкою  —  фалосный  знак!

[i]21  октября  2014  г.
19:51(Мск)[/i]  


______________________________  
*  Дмитрий  Иоаннович,  сын  Иоанна  IV  Васильевича.  
**  Борис  Годунов,  царь  Московский  (1598  —  1605).  
***  Василий  IV  Иоаннович  (Шуйский),  царь  Московский  (1606  —  1610).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531674
дата надходження 22.10.2014
дата закладки 22.10.2014


гостя

А десь у Небі Чистому… Літак…

Люблю?..  не  знаю…
Може…  що  і  ні…
Про  це  мене  Годинник  на  стіні...
Постійно  вже  запитує  про  це…
А  у  вазоні  
Миле  Деревце
Уже  пускає  пагони  нові…
І  я  б  вам  відповіла…  
Так…  чи  Ні…
Але  ж…  про  це  –
   НевІдомо  мені…

Люблю?..  не  знаю…
Може...  що  і  так…
Про  це  у  небі  синьому  Літак
На  хмарах  написав  би
Своє  Так…
І  всі  б  тоді    довідались  про  це…
Та  я  на  твоїй  грядці  –
Лиш    Будяк…
А  у  вазоні  миле  Деревце
Уже  пустило  пагони  нові…
І  виросло
В  прекрасний  Баобаб…
Той  самий…
   Про  який  Екзюпері…

І…  може…
Вже  Годинник  на  стіні
Мені  свої  питаннячка  дурні
Не  задаватиме…  
А  миле  Деревце
З  полегшенням  лиш  вимовить  –
 “Оце!..”
І  десь  у  небі  чистому  Літак
На  хмарах  розмалює  
                               …….своє…….  ТАК………

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530671
дата надходження 17.10.2014
дата закладки 17.10.2014


Окрилена

Варто чекати

[img]http://artrussian.com/images/media/186418.jpg[/img]
За  кожною  втратою  
зріє  прозріння,
але  на  початку  -  рубці.
Антонівки  в  мисці  –  
парфуми    осінні
туманяться  у  молоці.

Терпінням  гартуюсь,  
а  жовтень  зі  «стажем»
синдрому  холодних  дощів
тонким  павутинням  
вікно  декупажить
і  пише  фрагменти  віршів.

Лукаве  тепло,  
віражі  сухозлітки,
сумує  одцвілий  ромен.
Та  варто  чекати  
хорошої  звістки…
а  з  яблук  –  
густу  карамель.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530528
дата надходження 17.10.2014
дата закладки 17.10.2014


Владимир Зозуля

Ах осень осень

Ах,  осень,  осень,  ветреная  осень,
Ну,  не  спеши,  остановись,  постой,
Прислушайся,  почувствуй  –  сердце  просит
Твоей  последней  ласки  золотой.

Стучится  в  сердце  –  мне  бы!  мне  бы!  мне  бы!
Ты  слышишь?  Просто  цену  назови.
Я  не  торгуюсь,  меж  землей  и  небом,
Сегодня,  осень,  ты  –  мой  визави.

Я  знаю,  всё  приходит  и  проходит,
Как  будто  наспех,  словно  наугад,
И  вот,  едва  начавшись  –  на  исходе,
В  твоём  октябрьском  парке,  листопад.

Так  и  во  мне  –  былого  только  малость  –
Истёрло  время  золота  металл,
Но  все,  что  там,  в  душе,  еще  осталось,
Тебе  бы,  не  считая,  я  отдал.

Я  знаю,  мне  другой  уже  не  встретить,
Не  возвратиться,  не  найти  следа…
Поэтому,  в  коротком  бабьем  лете,
Хочу  я  безнадёжно  заплутать.  

Хочу  еще  последний  раз  согреться.
Хочу  упиться  рдяной  красотой.
Ах,  осень,  осень,  как  же  просит  сердце
Твоей  прощальной  ласки  золотой.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530262
дата надходження 16.10.2014
дата закладки 16.10.2014


Любов Ігнатова

ОсінньопрогулянкОве…

Ти  запримітив  -ластівок  нема?!.  
Тому-то  небо  сиротливо  плаче...  
А  десь  уже  за  обрієм  зима  
Шукає  віщі  сни  осінніх  значень...  

А  пам'ятаєш  березневий  гай  
І  пролісків  блакитні  оченята?..  
Та  крає  жовтень  стиглий  коровай  
Ножами  -стрілками  річного  циферблата...  

Он    в  павутині  стомлений  листок  
Знервовано  тріпоче  в  ритмі  танго...  
А,  може,  то  -з  минулого  квиток....
А,  може,  пролетів  над  нами  янгол...  

Вже  від  морозів  посолодшав  глід,
І  диха  ранок  снігом  і  грибами...  
Дивись  -но:    листопад  ховає  слід  
Залишений  на  стежці  щойно  нами...  

Сузір'ям  Ліри  облітає  клен...  
Дуби  гудуть  на  вітрі  мідноброві....  
А  ми  додому  з  лісу  принесем  
Цілунки  жовтня  з  присмаком  терновим......  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529979
дата надходження 14.10.2014
дата закладки 15.10.2014


Михайло Плосковітов

Ти, осене…

Ти,  осене,  зітхаєш  у  кутку
Вікна  мого,  на  теплім  підвіконні.
Поворожи  на  мідному  листку,
Чи  –  ось  тобі  мої  важкі  долоні.

Поворожи,  а  в  очі  не  дивись,
Який  там  блиск…одним  одна  самотність.
Хіба  що  залетить  в  кватирку  лист  –
Ото  й  усі  мої  незвані  гості.

Розкинь  для  мене  жовтими  таро
Із  тих  берізок,  що  стоять,  мов  дами.
Вони  ще  вчора  в  ніжнім  болеро
Кружляли  із  північними  вітрами…

Розкинь  на  краплях  –  то  магічна  мить,
Або  хоч  ти  приходь  до  мене  в  гості.
Можливо,  нам  обом  переболить...
Твій  давній  дощ,  й  моя  гірка  самотність.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529501
дата надходження 12.10.2014
дата закладки 13.10.2014


MiShura

У Бога на долоньці

Коли  серед  німої  самоти
Душа  заклякне,  наче  в  ополонці,
Згадай,  отямся  і  радій,  що  ти
Не  сам,  бо  ти  –
у  Бога  на  долоньці.

Багатству,  славі  й  гурту  інших  зваб
Не  піддавайся  –  в  тебе  інше  сонце.
Нехай  тебе  всечасно  зігріва,
Що  ти  –  завжди  –  у  Бога  на  долоньці.

Собі  –  шляхи  шляхетні  обирай.
Та  не  шукай  смітин  в  чужому  оці.
Не  пнись  поперед  батька  навіть  в  рай.
Навіщо?  Ти  ж  –  у  Бога  на  долоньці.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=114930
дата надходження 03.02.2009
дата закладки 13.10.2014


Mavr

ЛЮБОВ -- Ірина ЖИЛЕНКО

Була    я    пташкою    -    і    ти    мене    спіймав
І    небо    взяв    у    придане    за    мною    
Я    стала    квіткою    -    і    ти    мене    зірвав.    
Та    й    досі    пахне    дім    у    нас    весною.    

Я    стала    яблуком.    
Зостався    по    літах    
лиш    смак    медовий    на    твоїх    вустах.    

А    я    тепер    у    срібному    вінці.    
Тепер    я    свічка    у    твоїй    руці.    
Тобі    ще    світло?    Але    ж    день    мине    
Для    чорних    днів    прибережи    мене.    
Не    задмухни.    
Бо    взята    тишною,    -    
уже    не    буду    я    тобі    жоною...    
Я    буду    тінню,    голосом,    луною.    
Тож    будеш    ти    
крізь    темряву    людську    
на    голос    мій    незряче    йти    
за    мною.    
І    кликати...    

Але    кого?    Яку?    

Ту    пташку,    що    і    спіймана    -    літала?    
Ту    квітку,    що    і    зірвана    -    цвіла?    
Те    яблуко,    що    дітьми    проростало?    
Ту    свічку,    що    і    згаснувши    -    була?    

Кого    ти    кликатимеш,    друже    мій,    тривожно?    
Ким    я    була?    І    ким    я    буду,    Боже?    

Господь    мені    всміхнеться:    
"Не    жалій    і    не    тривожся.    Буде    все,    як    треба.    
Пташина    знов    повернеться    у    небо.    
А    квітка    знов    цвістиме    на    землі.    
І    в    яблука    є    ціль,    і    місце    є,    
А    свічка    зійде    в    Царствіє    моє..."    -    

А    що    ж    із    ним    залишиться,    
Господь,    
в    тих    чорних    днях,    у    світі    зловорожім?    -    
Твоя    любов,    дитя,    твоя    любов...    
І    милість    Божа.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300589
дата надходження 17.12.2011
дата закладки 11.10.2014


svitoch

Горлиця

 Теплий  ранок  заколисаний  туманами,
 Усміхнулось  сонце  вранішній  росі,
 І  не  зрадиш.  не  відступиш,  не  обманеш  вже,
 Кинеш  промінь  ясний  край  моїх  доріг.
 Все  на  світі  відцвіте  і  перегорнеться,
 Теплим  листям  упаде  мені  до  ніг,
 Прилітає  на  світанні  біла  горлиця,
 Пригортається  вона  до  рук  моїх.
 Свою  долю  не  пройду  край  річки  бережком,
 І  не  кину  Богом  даного  весла,
 Білу  горлицю  беру  на  руки  бережно,
 Я  не  зраджу  її  вірного  крила.
 Голосисте  розмаїття  ще  зостанеться,
 Тепла  повінь  розіллється  у  світи,
 Біла  горлице,  моя  свята  пораднице,
 Ще  до  вечора  побудь  зі  мною  ти.
 Все  на  світі  відцвіте  і  перегорнеться,
 Ясним  цвітом  упаде  мені  до  ніг,
 Прилітає  на  світанні  біла  горлиця,
 Пригортається  вона  до  рук  моїх.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528475
дата надходження 07.10.2014
дата закладки 07.10.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.10.2014


уляна задарма

05. 10. 2014

...вранці  П"ятого  Жовтня,
схожого  на  Четверте,
не  відбулось  нічого,
вартого  римування:
вчасно  із  горизонту
Сонце  в  піжамі  дертій
звісило  жовті    ноги,
і  -  почаЛОсь  Світання...

П"ятого-П"ятого  жовтня
виповзли  з  теплих  кухонь
Ляльки  з  живого  тіста,
сонні,неначе  мухи...
Мухи  напились  Кави:
(Кава  -  "драконить"  вмістом,
навіть  якщо  -  з  вершками-
"електризує"  млявих...)

П"ятого-П"ятого  Жовтня,
схожого  на  Четверте,
плив  крізь  туман  тролейбус
рівно  о  восьмій  ранку.
Радіоточка  вперта
голосно  белькотала,
сонним  Лялькам  псувала
у  животах  вівсянку:

"...З  інших  планет  Новини-
все  ще  Війна  триває:
безвісти  зникло  -вісім,
Троє  -згоріли  в  танку..."

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528128
дата надходження 06.10.2014
дата закладки 07.10.2014


Наталя Данилюк

Міднокоса мольфарка

         [i]      Ріднюся,  сестрюся  з  Тобою,  огнистости  Жрице,
                     у  звичаї  скіфів  -  бо  глас  давнини  не  ущух.
                     У  венах  мені  хлюпочи,  відігрійся...Чи  ти  це  -
                     у  oсінь  облачена,  Долe?  Чи  Oсені  дух?  

                                                                                           Роксолана  Вірлан[/i]

Міднокоса  мольфарко,  
в  руках  твоїх  сонце,  як  бубон,
по  лискучій  мембрані  
вдаряєш  долонею  в  такт
захмелілим  вітрам...  
Кароока  спокуснице-згубо,
перед  сяйвом  твоїм  
навіть  кетяг  калини  побляк.

Відспівали  жита,  
поспліталися  туго  снопами
і  добірним  зерном  
обважніли  тугі  колоски...
Ну,  а  ти,  невгамовна,  
дивуєш  усіх  кольорами
і  лелітки  роями  
летять  з-під  легкої  руки!

Заклинаєш  дощі  
і  вишіптуєш  ранки  погожі,
гонихмарнице  -  та,    
що  приборкує  норов  стихій!
І  в  покорі  дерева  вклякають,  
як  вірні  сторожі,
перед  блиском  огненним,  
що  грає  рубіном  з-під  вій.

Як  тебе  не  любити,  
моя  кароока  чаклунко,
не  купатись  у  барвах,  
не  пити  янтарне  вино?
Упиваюсь  красою  твоєю,
немов  диво-трунком,
огортаюся  теплим  багрянцем,  
неначе  рядном!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528211
дата надходження 06.10.2014
дата закладки 06.10.2014


majra

Я Вас люблю!. .

Я  Вас  люблю!..  але  я  не  кохаю!..
В  своєму  серці  щиру  приязнь  маю!
Кохання  -  зовсім  інше  почуття!-
Яке  перевертає  нам  життя!

Воно  нас  вчить  радіти  і  ридати!
То  падати...  то  в  небесах  літати!
Спускатись  в  пекло...і  торкатись  Раю!..
Я  Вас  люблю...  Але  я  -  не  кохаю...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528200
дата надходження 06.10.2014
дата закладки 06.10.2014


уляна задарма

так просто

Це  сталося  -от  і  все.  (Все  так  просто  сталося...)
Тепер  я  вдягаюся  Блазнем,  бо  так  -  чесніше...
(  Щоночі  стриБАю  з  даху  -  не  розбиваюся  -
А  тільки  давЛЮся  собою...І-  НОвим  ВІршем...)

Бо  сталося...  От  і  все.Бо  так  просто  -  сталося.
Бо  Небо  не  впало,хоча  обіцяло    -  впасти...
І  Блазень  звикає  -  ляльками  живими  бавиться,
однак  лиш  нагадує  Світлу  Примару  Щастя...
 
Це  станеться.  От  і  все.  Неодмінно  станеться.
Порветься  ковпак  і  закінчаться  всі  білила.
І  Блазень  печальний  нарешті  сльозами  вдавиться,
знайшовши  у  шафі  відірвані  мертві  крила.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527669
дата надходження 04.10.2014
дата закладки 04.10.2014


Любовь Козырь

Особый вид

Не  нужно  приходить  ко  мне  из  жалости
И  руку  подавать  из  сострадания.
Мы  с  вами  ровня,  пусть  без  самой  малости,
Но  я  не  жажду  лишнего  внимания.

Не  стоит  заниматься  утешением
Души,  и  ни  к  чему  манипуляции.
Я  гордо  принимаю  поражение,
Но  не  приемлю  пакт  капитуляции.

И  мне  плевать,  насколько  вы  обидитесь,
Что  громко  перед  носом  хлопну  дверью  я:
Меня  особо  бесит  снисходительность
Как  извращённый  вид  высокомерия.

©  Любовь  Козырь,  2014
"Особый  вид"
__________________________
Фото  -  ©  Babak  Fatholahi

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527559
дата надходження 03.10.2014
дата закладки 03.10.2014


Той,що воює з вітряками

Бродячей кошкой

Черкануть  по  венам,по  жилам  немножко,
Не  думая  о  том  что  будет  завтра...
По  жизни  плыть  вперед  бродячей  кошкой,
Дотла  сжигая  сердца  ватру!
По  сути  нет  никакого  старта,
Потому  что  сумерки  всегда  ближе...
В  душе  нет  больше  места  марту,
Журавли  тянут  душу  выше,
Тянут  душу  упорно  ближе:
К  последнему  морю-к  прибою,
                                                             к  финишу,
Или  же  к  свету  смерти...
Если  б  я  мог  то  писал  бы
                                             стихи  на  идише,
Я  люблю  вас  всех  люди,
                                                   Верьте!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494837
дата надходження 25.04.2014
дата закладки 03.10.2014


AKM

Псевдопатріоту

Скажи,  чого  тобі  не  вистачає  в  Україні?
Чого  ти  прагнеш  Новоросію  цюю?
Переорали  землю,  наче  свині
І  маєте  Росію  за  свою

Скажи  мені,  чого  не  мав  ти  в  Україні?
Чи  затикав  тобі  хто  рота?  Говори!
Чого  бажаєш  зла  своїй  дитині
І  вішаєш  химерні  прапори?

Скажи,  і  що  тобі  зробила  Україна,
Що  ти  на  рідну  неньку  кулака  підняв?
Тепер  на  сході  вся  вона  в  руїнах
А  корчиш  нагло  ти  з  себе  ягня

Скажи,  невже  за  те  не  любиш  Україну
Що  злодія  прогнала  гучно  за  кордон?
І  проміняв  калину  на  "рябину"
Ну  як  останній  пірваний…  (пардон)
 
Та  ідіотом  треба  бути  в  Україні
Щоби  за  хліб  і  сіль  платить  вогнем
Фашизмом  називати  очі  сині
А  сльози  матерів  лише  дощем

І  хай  базікаєш  "по-русски"  в  Україні
Росії  "по-большому"  і  на  вас  "на  срать"
І  поховають  десь  не  в  домовині
А  підкущем,  як  зможуть  прикопать

Така  ж  чекає  доля  тих,  хто  з  України
Давно  й  недавно  вже  подався  до  Москви
Запроданців-собак,  що  б'ють  у  спину
Давно  забувши  рідні  постоли

І  хоч  не  до  вподоби  влада  в  Україні
Бо  поміняли  шило  на  таке  ж  лайно
Чиїм  же  буде  степ  і  море  синє
Мені  оце,  повір,  не  все  одно

А  все  одно  -  "каким  ты  языком  напишеш  -  мама"
Повір  мені,  "нам  нечего  с  тобой  делить"...
Спитай  себе,  чи  маєш,  хоч  моральне,  право
Ти  в  Україні  після  всього  жить?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526603
дата надходження 29.09.2014
дата закладки 03.10.2014


уляна задарма

Море

Море  міліє...Маліє,всихається  Море.
Риби  налякані  спішно  відрощують  крила.
Риби  летять  понад  Морем,що  дихає  кволо...
Море  скорцюблене  Риб    відпускає  у  вирій.

Море  печально  шукає  покинуту  Мушлю,
щоб  заховатись  у  Мушлі  кристаликом  солі...
Вже  Кораблі  -  дерев"яні  просмолені    душі-
мокро  повзуть  берегами-пісками  поволі...

Море  вмовкає...І  пальці  у  Моря  -холодні...
Риби  летять...  А  "Швидка"  приплететься  не-скоро...
Море,поглянь,я-  Порожня  Маленька  Безодня...
Море,пірнай  в  моє  серце,неначе  -  у  море...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526134
дата надходження 27.09.2014
дата закладки 27.09.2014


уляна задарма

ГуляГУнги

-Сутінки  бродять  у  темній  кімнаті...
Ліжко  -  твій  Човник...  А  ти  в  ньому  -  Юнга...
Чуєш,як  Зірка  співа  зоренятам:
-Спатоньки...  Спатоньки...  Спатоньки...  Спати...

-Я  -  НЕ  ЗАСНУ...  Бо  прийшли  ...  ГуляГУнги!

-Ні...НЕ  ЗАСНУ...  Хоч  злипаються  очі...
П"ятки  рожеві  Маленької  Юнги
бачиш  -  лоскочуть!...лоскочуть!...лоскочуть,
скачуть,плюються,гигочуть,регочуть
вперті,бешкетні,руді...  ГуляГУнги!

-Хто  ж  вони,вперті  оті  ГуляГУнги?
(  дуже  бешкетні,руді  і  стрибучі!  )

-Важко  сказати...  Вилазять  із  тумби,
тільки-но  спати  збирається  Юнга...
Мабуть,чогось  солоденького  хочуть...

-Що  ж  нам  робити?  І  як  їх  прогнати?
Завтра    раненько  прокинутись  треба...

-Можу  тобі  по  секрету  сказати:
ці  ГуляГУнги  вкладаються  спати,
тільки-но  дати  їм  ЛОЖЕЧКУ  МЕДУ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525320
дата надходження 23.09.2014
дата закладки 24.09.2014


Ірина Лівобережна

ЧуднА…

Прийду…  
Ти  обіцяв  теплО…
Очі  твої…
Брови  твої…  чоло…
Торкну…
Ледве  помітно  вуст…
В  струну
Витягнусь…
Відзовусь…
Заграй!
Чи  обірви  мотив!
Не  край
Серце,
Бо  в  ньому  –  ти…
Із  дна
Вирини,  
Із  пітьми…
ЧуднА…
Істинно...
Обніми….
 
20.09.14  суббота

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524606
дата надходження 20.09.2014
дата закладки 20.09.2014


Валя Савелюк

ЧАЄНЯ

[i]Ой  біда,  біда,  Чайці  -  небозі,
Що  вивела  діток  при  битій  дорозі...[/i]
                                                               "Чайка"  Іван  Мазепа


…плачі́    сивокосі,
позби́вані
об  ка́мені
сліди  відчайбосі,
курний  битий  шлях  –
квиль!  чайко-небого
в  перестояних  житах,
що  виводиш  чаєнята
при  битих  дорогах…

плач  і  голоси́  

...голоси  в  блакиті:

чаєнята  молоді  –
біле  пір`я  по  воді

пика́ті  і  ситі
дикі  кабани  –
шуліки-коршуни!

ой,  горе  тій  чайці-матері-вдові  –
нема  роду-допомоги
як  нема  ваги́
у  житній  поло-ві…

у  полі  криниця  –  ореол  вінця:
Божа-Мати-Жалібниця  
вмиє  кров  з  лиця  –
прире́чениця…

чи  обрани-ця?..

Богородиця:

чаєня  твоє  заби́те
з  Бога  зро́диться

19.09.2014

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524509
дата надходження 19.09.2014
дата закладки 19.09.2014


Крилата (Любов Пікас)

ВИШИВАНКА (з музикою)

Музику  написав  Микола  Шевченко  (Николя-бабА  тут  на  сайті)
Виконує    Марина  Романович

Вишивала  матуся  сорочку.
Рівно  хрестики  клала  в  узір.
Я  її  не  сховаю  в  куточку.
Бо  у  ній  –  я    душею    до  зір.

ПРИСПІВ:
Одягну  вишиванку  красиву  –  
Мого  тіла  й  душі  оберіг.
В  ній  тепло  материнське    і  сила,
Блиск  очей,  що  в  орнаменті  ліг.

Одягну  у  театр  я  обнову
І  до  храму  святкового  дня.
Стан  свій    випрямлю  ввись  смереково.
На  мені    ж  українське  вбрання.

Ту  сорочку,  що  мама  розшила,
Збережу  –  це  дарунок  душі.
До  грудей  її  ненька  тулила,  
Вишиваючи  долю  мені.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524389
дата надходження 19.09.2014
дата закладки 19.09.2014


Радченко

Глупая тоска

Нянчила  тоску  бессонница,
Пела  колыбельную.
А  она,  тоска-затворница,
Встречу  нашу  первую
Вспоминала,  глупая,
И  обманом  тешилась.
Мыслей  паутину  плутала,
Прошлое  мерещилось
Миражами,  тенями,
Звуками  и  грустным  шёпотом,
Золотыми  днями  летними
И  чужим,  холодным  хохотом.
Слышалось,  казалось  ей:
Лёгкие  шаги...
Половицы  скрип,  дверей...
Тихое  "прости"...
Глупая,  придумала
Боль  сама  себе.
"Но  иначе  жить  не  буду  я",  -
Признавалась  мне.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524206
дата надходження 18.09.2014
дата закладки 18.09.2014


Максим Тарасівський

Джерела світла

Чи  рушник  свої  крила,  чи  лебідь
Розіслав  на  непевному  тлі?
Ми  прийшли  нізвідкіль  і  як-небудь,
І  де-небудь  нам  тліти  в  золі,
Бо  вважаємо  світлом  в  імлі
І  півмісяць  у  чорному  небі,
І  півхліба  на  чорнім  столі,

І  учитель,  й  наставник,  і  ребе
Нам  давно  вже  казали:  Малі,
Вам  навчатись  немає  потреби,
Вам  ціна  і  оцінка  -  нулі,
Ледве  більше,  вам  світять  коли
І  півмісяць  у  чорному  небі,
І  півхліба  на  чорнім  столі,

Аж  допоки  не  зламано  ребер,
Доки  в  очі  не  впало  землі,
Залишався  без  вжитку  той  репер,
І  губились  в  пітьмі  кораблі,
Довіряючись  хибній  шкалі,
Як  півмісяцю  в  чорному  небі
Й  півхлібині  на  чорнім  столі.

Та  нарешті  все  так,  як  і  треба,
Всі  на  місці  -  комахи  в  смолі,
І  узуті  у  туфлі  амеби,
І  в  кролячих  ходах  королі,
Бо  нам  сяють,  як  піт  на  чолі,
Півхлібини  у  чорному  небі
І  півмісяць  на  чорнім  столі.

2014  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523502
дата надходження 14.09.2014
дата закладки 15.09.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.09.2014


Світлана Моренець

ШЛЯХ ДО…


Ну  хто  з  нас  думає  щоденно
про  вічне,  в  метушні  буденній,
в  котлі  буття?
Та  кожним  словом,  кожним  вчинком
заповнюємо  ми  сторінки
свого  життя.

Все  зважують  Небесні  Ваги...
Та  ми  безпечні,  без  уваги,
як  в  небі  птах.
Бо  тільки  за  життєвим  краєм
взнають  –  до  пекла  чи  до  раю
проклали  шлях...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522643
дата надходження 10.09.2014
дата закладки 11.09.2014


Ніжність - Віталія Савченко

Про фею Сперечилію

Ще  сонечко  не  прокинулось,  спить  собі  солодко.  Ще  місяць-пастух  зорі-овечки  з  пасовиська-неба  додому  не  пригнав.  Ще  вітерець  у  шибки  чарівного  будиночка  не  постукав,  а  одній  із  сестер-фей  Сперечилії  не  спиться.  Усю  ніч  у  ліжку  крутилася  з  боку  на  бік,  подушку  кілька  разів  збивала,  віконце  в  сад  відчиняла,  в  гості  нічку-сонливку  запрошувала,  а  та  відмовилася,  бо  роботи  в  неї  багато.  Дядечко  Сон  не  завітав  до  феї  цієї  ночі.  Навіть  тітонька  Дрімота,  і  та  обминула  спальню  Сперечилії.  Тільки  бабуся  Позіхота  зайшла  на  хвильку,  покректала,  нудними  новинами  поділилася,  та  й  пішла  собі,  а  біднесенька  фея  спати  не  спить,  думки  голову  обсіли.
-  Може  теплого  молока  з  медом  випити?  –  запитала  сама  себе,  –  чи  чаю  із  м’ятою?  Ото  напасть,  навіть  посперечатися  ні  з  ким.  Сестри  сплять,  мабуть  десятий  веселковий  сон  вже  додивляються,  а  я  ще  й  одного  не  бачила.
Сперечилія  подалася  до  кухні  готувати  собі  заспокійливий  напій.  Взяла  улюблене  горнятко,  заварила  чаю  і  тільки  зробила  ковточок,  як  здогадка  відразу  прийшла  до  голови:
-  Ну  звісно!  Я  не  змогла  сьогодні  заснути  тому,  що  посварилася  і  пересперечалася  з  усіма  сестрами  й  вони  перестали  зі  мною  розмовляти.  А  сестра  Мудрелія  сказала  поміркувати  над  своєю  поведінкою,  і  зробити  правильні  висновки.  Тільки  тоді  сестри  розмовлятимуть  зі  мною.
Події  минулого  дня  в  будиночку  фей  барвистим  калейдоскопом  побігли  перед  очима  Сперечилії,  так  ніби  вона  дивилася  кіно.  А  почалося  все  з  самого  ранечку.  Сестри  феї  зібралися  на  сніданок,  як  завжди,  за  одним  великим  столом.  Розпочалося  чаювання-кавування  весело  та  гамірно,  втім  як  і  завжди.  Феї  ділилися  планами  на  день,  розповідали  кому,  що  наснилося  та  жартували.  Майстринія  з  Помагалією  усім  сестрам  годили:  то  тій,  то  іншій  піділлють  чаю  чи  кави,  підкладуть  на  тарілочку  шматочок  пирога  чи  тістечка.  Спокій  та  мирні  бесіди-жарти.  
-  Яка  смакота,  -  тішилася  Смішинка  черговим  шматочком  кекса  з  полуницею.
-  Теж  мені  смакоту  знайшла.  І  зовсім  не  смакота,  -  раптом  заперечила  Сперечилія.
-  Чого  це  ти  Сперечиліє?  Не  з  тої  ноги  встала?  –  стурбовано  спитала  Майстриня.
-  Може  тобі  сніданок  не  сподобався?  –  запитала  Помагалія.
-  Я  встала  з  тої  ноги,  почала  сперечатися  Сперечилія,  -  і  сніданок  мені  сподобався,  але  я  не  вважаю,  що  кекс  –  неймовірна  смакота  от.
-  Може  тебе  якась  муха  вредна  вкусила?  –  спитала,  хитро  примружившись,  Злючинда.  
-  Не  кусало  мене  нічого.  Хоч  від  тебе,  дорогенька,  можна  всього  сподіватися,  -  відповіла  сестрі  Сперечилія.
І  пішло-поїхало.  Хто  б  із  сестер,  що  не  сказав,  з  кожною  вона  починала  сперечатися.  Тому  в  їдальні  незабаром  зчинився  галас,  обурені  вигуки,  сварки  та  суперечки,  хоч  вуха  закладай.
-  Куди  це  годиться?  –  вигукнула  Мудрелія,  -  прошу  хвилиночку  уваги!
Всі  стихли,  бо  знали,  що  Мудрелія  припинить  нарешті  усі  сварки  та  суперечки,  бо  так  вже  було  не  раз.
-  Дорогі  сестрички,  мушу  вас  просити  про  послугу.  Наша  Сперечилія  сьогодні,  з  якогось  дива,  зіпсувала  усім  нам  сніданок  почавши  суперечки  за  столом.  Мало  не  пересваривши  тут  нас  усіх.  Тому,  прошу  усіх  вас  не  розмовляти  з  нею  аж  до  того  часу,  поки  вона  не  визнає  своєї  провини  й  не  вибачиться  за  свою  поведінку.
Сестри  схвально  закивали  головами,  і  одна  по  одній  вийшли  з-за  столу,  навіть  не  закінчивши  снідати.  Сперечилія  почала  було  сперечатися  і  на  цю  тему,  та  її  вже  ніхто  не  слухав.  Відтак  залишившись  сама,  фея  підняла  гордовито  голову  й  сказала:
-  Ну  й  нехай.  Потрібні  ви  мені,  як  п’яте  колесо  до  воза.  Мені  є  з  ким  спілкуватися  і  без  вас.  Он  скільки  довкола  метеликів,  пташок,  людей  та  тварин,  не  пропаду,  -  і  теж  вийшла  з  їдальні.
День  минув  для  наших  фей  у  різних  справах  та  клопотах.  Кожна  з  них  мала  багато  різної  чарівної  роботи,  і  виконувала  її  вчасно  та  справно  підтримуючи  у  світі  гармонію.
Ввечері  сестрички  зазвичай  збиралися  в  садку,  де  в  кожної  з  них  було  улюблене  місце.  Влаштовували  невеличке  бенкетування  розповідаючи  різні  цікаві  історії  та  пригоди.  В  освітленому  світлячками  шатрі,  що  розкинувся  посеред  чарівного  саду  стояв  веселий  гамір.  То  там,  то  тут  лунав  сміх  та  жвава  бесіда  фей,  і  тільки  Сперечилія  сиділа  собі  осторонь  сама  на  гойдалці  й  продовжувала  ображатися  на  сестер.  Але  так  їй  було  сумно,  так  прикро,  хоч  плач.  Тому  вона  непомітно  вийшла  з  саду  і  подалася  в  свою  кімнату.
-  Хоч  висплюся,  як  раніше  ляжу,  -  сказала  сама  собі  Сперечилія.  Та  як  ми  вже  знаємо,  уся  ніч  пройшла  в  цієї  феї  без  сну.  А  до  ранку  Сперечилія  вже  твердо  вирішила,  що  більше  не  буде  такою  впертою.  Зрозуміла,  що  хоче  вибачитися  перед  сестрами.  Отож,  коли  сонечко  прокинулося,  вмилося  біля  небесної  кринички  й  почало  вичісувати  свої  промені-коси,  а  місяць-пастух  пригнав  овечки-зорі  з  безкрайнього  пасовиська,  а  вітерець  постукав  у  шибку  кожного  віконця  чарівного  будиночка  фей,  Сперечилія  вже  вмита  й  причесана,  прикрашала  диво-квітами  зал  їдальні.  Робила  й  чіпляла  красиві  гірлянди  з  них,  розкладала  по  вазах  і  кошиках,  щоб  серед  цієї  краси  зав  нинішнім  сніданком  вибачитись  й  помиритись  з  усіма  сестричками-феями.  Вона  хотіла  їм  сказати,  що  не  сперечатися,  вона  звісно  не  може,  та  в  суперечках  знатиме  міру,  щоб  ніколи  не  доводити  до  сварок  із  рідними.  Та  чи  вибачать  сестри  Сперечилію?  Як  ви  гадаєте?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522661
дата надходження 10.09.2014
дата закладки 11.09.2014


Олександр Пахнющий

Абсурд с натуры

Нынче  время  дождям  чёркать  наискось  ласковый  зной,
а  холодному  пиву  —  меняться  на  пойло  с  малиной...
От  соседки  любовник  уходит  мириться  с  женой...
Грохот  ложки  о  стенки  стакана...  Стена  и  корзина  —
натюрморт  Караваджо...  Об  августе  память  осталась  —
жалость.

Свойство  мёртвой  натуры  —  обманывать  память.  Холсты
обрусевшего  августа  пишут  с  чужих  натюрмортов.
Вместо  хода  "На  Вы"  —  переход...  В  переходе  "на  ты"
замечается  фальшь...  Поперечник  сужает  аорта,
но  плевать,  что  в  кору  недостаточен  ток  кислорода  —
мода...

Кислородный  коктейль  заменяет  прогулку  в  горах,
а  прогулка  вполне  заменила  бы  порцию  жира
между  кожей  и  прочим.  Любовница  чувствует  крах
и  отчаянно  жрёт.  Так  под  рёбра  она  отложила
запрещённое  нечто,  на  что  огорчённые  падки  —
в  складки...

Есть  надежда  зарыться  в  ветвях  под  пропавшей  листвой,
отоспаться  до  лучшего  часа...  Пружиня  на  лапах,
волки  воют  по  плоти.  Плоть  слышит  и  чувствует:  вой
обнажает  её...  Наготой  испаряется  запах,
но  не  тот,  от  которого  млела  раздетая  Маха  —
страха.

Незатейливый  писарь,  фиксируя  знаки  судьбы,
покупает  замо́к,  поправляет  забор  и  ворота...
Предприимчивый  мастер  запасливо  ладит  гробы...
Досылает  патроны  в  патронники  храбрая  рота...
Император  пытается  выиграть  в  прятки  с  собою...
К  бою!  

[i]03  сентября  2014  г.  
06:26(Мск)[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521112
дата надходження 03.09.2014
дата закладки 04.09.2014


Мазур Наталя

Шлях додому

Кужіль  блакитний
Хмаринами
Небо  пряде,
Шлях
До  родини  і  дому
Тривав,  наче  вічність.
Він  так  чекав
На  щасливий
Повернення  день  –
Справдились
Мрії-надії
Його  –  чоловічі.
Ніжно
Майбутнє  своє
До  грудей  притулив,
Запах  відчув
Білуватого  шовку-волосся…
Смерть  на  війні,
Що  не  раз
Загравала  із  ним,
Ще  й  молитвами
Доньки
Обійти  удалося.
Потом  і  пилом
Зчорнілим
Пропах  камуфляж.
Губи  обвітрені.
Шепіт  придушений:
–  Мила!
–  Світе  єдиний,
Кровиночко,  сонечко,
Я  ж  –
Знову  з  тобою,
Як  ти  мене,  доню,
Просила.
І  розступилися
Люди,
І  гамір,
І  час,
Як  пригортав
І  голубив
Єдину  дитину…
–  Боже!  –  промовив,
–  Помилуй
І  зглянься  на  нас!
І,  ради  щастя  дітей,
Бережи  Україну!»
Мріяв
Підняти  дочку
Над  собою  увись,
Щоб  її  доля-лебідка
Носила  на  крилах,
Тільки  не  встав,
Як  у  землю  вростав
І  моливсь  –
Нижче  колін
Його  ноги
Собі
Ця  війна
Залишила

03.09.2014  -19.02.2017  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521293
дата надходження 03.09.2014
дата закладки 04.09.2014


Олексій Тичко

Зона АТО


Літо,  спека  і  «бронік»  четвертого  класу,
Піт  їдучий  по  шкірі  у  зоні  АТО.
Захищаємо  ми  територію  нашу
І  окроплене  кров’ю  святе  полотно.

Жовто-сині  стяги  в  них  пшениця  і  небо,-
Україна  і  символи  понад  усе!
Тут  АТО,  чи  війна,  але  в  бій  іти  треба,
Східний  вітер  нещастя  по  світу  несе.

Буде  тиша  і  мир,  але  ще  не  сьогодні,
Вміло  снайпер  працює,  доповнює  «Град»,
Згасне  свічка,  тоді  до  «Небесної  сотні»,
Там  уже  у  строю  генерал  і  солдат.

Не  жалійте,  не  плачте  усе  ж  не  даремно,
Хай  вертаються  швидше  в  міста  голуби.
Як  не  ми,  тоді  хто?  Захищатиме  землі,
Чоловіча  робота,  було  так  завжди.
2014  рік.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520134
дата надходження 28.08.2014
дата закладки 29.08.2014


уляна задарма

…із загубленого щоденника ( старо…давнє)

...У  лісі  -  панують  Дракони...
Тумани  -  бредуть  по  стежках...
Чомусь  тільки  чорні  ворони  
сідають  на  хмизовий  дах...

Чугайстри  про  мене  забули,
коли  покидали  -  цей  ліс,
І  теплі  дерева  поснули  
під  стук  листопадових  сліз...

Я  марно  чекаю  світанку-
не  з"явиться  в  яблуках  кінь,
лиш  гратимуть  сосни  в  мовчанку
під  голок  суху  шурхотінь...

І  марно  з  торішнього  листя
паЛЮ  я  багаття  -  щоніч  ...
Зійди  мені  Сонцем...З"явися!...
Лиш  ворон  у  небі  -"...Поклич!..."


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519432
дата надходження 25.08.2014
дата закладки 25.08.2014


VDMK

Осінні фарби

Я  фарбами  осінніми  малюю  перший  вірш,
Блукають  наші  образи  в  пейзажах  на  душі,
На  лавці  під  каштанами  давно  сама  сидиш,
Шумлять  у  танці  вітру  лиш  пожовклі  комиші,

Проходить  час,  проходить  і  парад  німих  сердець,
Думки  під  звук  фанфар  вже  розійшлися  хто  куди,
Любов  тяжіє  душу,  наче  плавленний  свинець,
І  часом  б'є  по  тілу,  як  найважчий  із  кнутів,

Цілує  голі  стіни  прохолода  між  людьми,
Химерними  картинками  малюючи  слова,
Бажання  скрізь  роки  завжди  залишаться  дітьми,
Що  будут  засинати  у  кохання  на  руках,

Ми  скоро  проженемо  їх  в  важкий  тернистий  путь,
Вночі  до  них  прийдуть  давно  забуті  наші  сни,
Скрізь  бунт  років  вони  своє  майбутнє  збережуть,
Зіткнуться  їхні  погляди  на  лавці  восени,

Любов  завжи  ночує  під  порогом  у  життя,
І  чутно  стукіт  серця  між  долинами  небес,
Нам  двері  у  прекрасне  відкривають  почуття,
У  світ  нових  реалій  і  буденності  чудес.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519383
дата надходження 25.08.2014
дата закладки 25.08.2014


A.Kar-Te

…спелым яблоком лето…

Коль  в  подол  спелым  яблоком  лето  -
Скоро  под  ноги  листопад.
Хоть  орлом,  а  хоть  решкой  монета  -
Пожелтеет  за  окнами  сад.

А  на  блюдечке  яблоко  с  мёдом
Да  пшеница  букетом  на  Спас...
И...  не  жаль,  что  пчелою  по  сотам
Не  копила  любовь  про  запас.



(картинка  с  инета)
©  Copyright:  Ольга  3,  2014
Свидетельство  о  публикации  №114081200062

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517046
дата надходження 13.08.2014
дата закладки 22.08.2014


Ольга Ашто

Шел август

Шел  август.  Был    по-летнему    богат  -
Дарил  плодами.    «Яблони  и  груши…»  -  
Щедры.    Плоды    краснели,  а    закат  -
Пылал.  И  над  шестою  частью  суши
Смеркалось.  Все  плотней    сгущался    мрак:
Имеющие  уши  не  услышат  -
Им  ближнего  любить…    А    ближний    -  враг  –
Так  повелось.    Издержки?  Будут…  Спишут…
Сценарий  -  ветхий…    Выписан  огнем.  
/Бог  знает  сколько  лет  от  Сотворенья/
…А  было:    по  ночам  светло  как  днем,
Ведь  звезды  зажигали…    И  варенье  
Сливовым  духом  полнило  дома,
Несло    дымком  и  пахло  свежей  мятой…    
За  что,  скажи?    Сошед  во  тьму  с  ума,
Владыка,  сумасшествием  объятый,
Ты  за  собою    -    август  и  покой,
И  миллионы  душ    -  болезных,  квёлых.
Выводишь  августейшею  рукой
«Конец»    и  добиваешь  лето.    …Молох…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518828
дата надходження 22.08.2014
дата закладки 22.08.2014


Кузя Пруткова

Лента Мёбиуса. Украина.

-  Мама,  почему  ты  мне  сделала  национальный  костюм:  вышиванку  и  венок?  я  же  -  русская?
-  Да,  мы  с  тобой  -  русские,  доченька,  но  это  наряд  твоей  земли  /из  моего  детства/

Чёрный  дым  раскинул  рукава.  
Что  краснеет  -  кровь  или  калина?
Это  вам  -  не  Питер,  не  Москва.  
Русь?  Союз?  Россия?  Украина?

Уголь  жгли.  Пасли  коров  и  коз.
Жили  ремеслом  и  урожаем.
Всё  как  есть  пускает  под  откос
эта  власть  -  нежданная,  чужая.

От  неё  наивно  ждать  добра,
под  угрозой  -  вера,  речь,  обычай.
Брат,  поднявший  меч  -  уже  не  брат,
Это  -  враг,  пришедший  за  добычей.

Ну  так  закипай,  народный    гнев!
От  беды  не  прячутся  мужчины!
Отстоим  своё  -  в  крови,  в  огне.
Это  -  Украина!

...Ах,  читатель!  Чтоб  меня  понять,
Должен  ты  перевести  на  мову  
речь  беды,  насилья  и  огня,
а  потом  -  вернуть  на  русский  снова.

Вновь  змеёй  свернулась  полоса.
Старый  страх  опять  вцепился  в  спину,
и  опять  -  за  Русь,  за  веру,  за...
А  слабо  -  понять  по-украински?

Для  чего  тащили  в  лагеря,
Край  отцовский  превращая  в  зону,
Чтоб  теперь  по-русски  (!)  повторять
Львова  и  Тернополя  резоны?

При  Союзе  были  мы  детьми.
Верили.  Не  слишком  разбирались.
Но  скажите  нынче:  "русский  мир"  -
чем  он  лучше  "Deutschland  über  alles"?

Против  немцев  лили  кровь  не  зря.
а  в  тридцать  девятом,  против  Польши?
Были  тут  и  там  концлагеря.
Может  быть,  в  Сибири  даже  больше.

Героизм  -  а  может  быть,  вина?
Разберётесь,  враг  или  мессия:
там,  тогда  -  СС  "Галичина",
тут,  теперь  -  наёмники  России?

Старый  страх  вражду  разбередил,
распахнул  ворота  преисподней.
То,  что  ты  когда-то  осудил  -  
вправе  ли  оправдывать  сегодня?

Общей  болью  множится  вражда,
и  теперь  спрошу  другого  брата:
а  тебе  не  горько  осуждать
то,  что  ты  оправдывал  когда-то?

Кровь  за  кровь  -  и  кровь  рекой  течёт,
не  за  ум  берёмся,  а  за  вилы.  
Лента  Мёбиуса...  нечет-чёт...
Месть  копает  сразу  две  могилы.

Лента  Мёбиуса...  жёсткий  жгут  
ловит  тех,  кому  отчизна  -  принцип.
Можно  ли  иначе?  Я  могу.
Дочка  русских.  Мама  украинца.

Україно,  я  зросла  в  тобі,
як  дитя  росте  під  серцем  мами.
Ми  з  тобою  спинимо  двобій
між  твоїми  доцями  й  синами.

Щоб  сконала  розбрату  змія,
щось  нове  і  праведне  насієм.
 
...Не  моя  страна.  Но  -  боль  моя:  
край  отцовский.  Родина.  Россия.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516711
дата надходження 10.08.2014
дата закладки 10.08.2014


Catocala Lacrymosa

Четыре ступеньки до рассвета

Под  ногами  бежит,  устремляясь  в  горячее  завтра,
Тот  асфальтовый  путь.  Мой  единственный  Идол  Театра,
Посмотри  на  меня,  душный  город  из  дыма  и  стали!
Я  бегу  босиком  к  тому  дню,  что  уже  не  настанет.

Улыбается  дом,  отраженной  Луною  ощерясь,
Посмотри  на  меня,  мой  единственный  Идол  Пещеры!
Пусть  пустыми  глазницами  окна,  сощурясь  устало,
Проследят,  что  я  жду  того  дня,  что  уже  не  настанет.

Предрассветный  туман  вызывает  под  дудку  природы
Человеческий  страх.  И  вокруг  меня  Идолы  Рода,
Что,  танцуя,  гремят  кастаньетами,  словно  костями:
"Посмотри  на  нас,  ждущая  дня,  что  уже  не  настанет!"

Рассыпается  тень  рваным  веером  вглубь  коридора:
Ты  ли  это,  родной  и  единственный  Idola  fori?
Я  смотрю  сквозь  узоры  стихов,  как  рассвет  бьет  цветами...
Ты  ли  это,  родной,

День,  который  уже  не  настанет?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516307
дата надходження 08.08.2014
дата закладки 08.08.2014


Наталя Данилюк

Літо, немов марокканка

[img]http://www.patogh90.com/wp-content/uploads/0.890245001315292912_parsnaz_ir2.jpg[/img]

Літо,  немов  марокканка  в  тонкій  паранджі,
Мідний  пісок  обціловує  ніженьки  босі.
Дай  мені  руку,  дійдемо  удвох  до  межі,
Де  починається  теплою  охрою  осінь.

Очі  твої  –  антрацити,  глибокі,  мов  ніч,
В  їхньому  затінку  вкотре  ховаюсь  від  спеки...
Десь  в  павутинні  планет,  межи  світлосторіч,
Кличе  нас  мрія,  мов  острів  незнаний,  далекий.

Літо  танцює    саіді*,  оливкові  сни
Нас  накривають,  як  море,  розніженим  шовком!
Чи  бракуватиме  щастя  цього  восени,
В  час,  коли  вітер  завиє  покинутим  вовком?

В  час,  коли  міддю  обсиплються  пишні  сади,
Трави  обпалені  вкривши  важкою  парчею,
Стразами  з  неба  покотяться  краплі  води,
Клен  спалахне  під  дощем  і  погасне  свічею?

Як  бракуватиме  світла  цього  й  кольорів,
Шепоту  хвиль,  арабесок  тонких  силуетів!..
Соком  налиті  ренклоди,  немов  ліхтарі,
Сяйвом  наповнили  скель  дивовижні  мечеті.

Літо  гаряче,  мов  кава,  пікантно-терпке,
Тепле  каміння  пахтить,  мов  розпечені  праски...  
Дай  мені  руку,  збудуємо  свій  Марракеш*,
Щоб  не  прощатись  з  обіймами  літньої  казки!


[i]*Саіді  (Saidi  або  "Ракс  ель  асая")  –  східний  танець  з  тростиною.[/i]
[i]*Марракеш  (араб.[/i]  مراكش‎‎)  –[i]  одне  з  чотирьох  імперських  міст  в  Марокко.[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516279
дата надходження 08.08.2014
дата закладки 08.08.2014


Лілу Амбер

Фиалковым мотыльком

Я  беру  своё  тело,  бросаю  его  в  постель,
Наслаждаясь  остро  прохладностью  простыней,
Матиоловый  шёпот  щекочет  ворсинки  штор,
Открывает  вечность  ладоней  своих  бутон.
Не  спешить,  не  рваться  в    зацикленность  чёрных  дыр,
Мои  дни  бесцельны,  расслабленны  и  просты,
Кофе  жжёт  и  дразнит  корицей  и  миндалём,
Растворяюсь  в  небе  фиалковым    мотыльком.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516249
дата надходження 08.08.2014
дата закладки 08.08.2014


Владимир Зозуля

Молчи…прошу тебя…молчи.

Уже  давно  закат  отбагровел…
А  духота  застыв,  спадать  не  хочет…
И  все  же...  где-то  там  в  густой  траве,
Ожил  сверчок  –  предвестник  близкой  ночи.

И  первый,  робко  брошенный,  призыв
Невидимой  букашки-менестреля,
Сорвался,  вязкий  сумрак  огласив,
Аккордом  звонкой  и  влекущей  трели…

...Как  этот  зов,  из  пересохших  уст,
С  планеты  осоки  и  молочаев,
Лег  в  диссонанс  моих  застывших  чувств,
Негадан,  мимолетен  и  нечаян!  

Ах,  как  же  трель  его  зовет  в  ночИ,
И  бередит  мне  душу  понапрасну.
Молчи!..  Ночной  мой  визави…  молчи…
Ты  так  поешь…  пронзительно  и  страстно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515475
дата надходження 04.08.2014
дата закладки 04.08.2014


A.Kar-Te

Просто имя моё назови

Просто  имя  мое  назови
И  поправь  у  виска  прядь  волос...
Не  нужны  мне  слова  о  любви
Да  и  ты  их  уже  перерос.

Сокровенней  тепло  между  строк,
Словно  спит  в  колыбели  рассвет.
И  дороже  найдёныш-  цветок,
А  не  роз  откровенный  букет.

Над  водою  замедленный  взлет
Птицы  белой,  а  может  любви...
Золотится  слегка  небосвод,
Просто  имя  мое  назови.


(фото  с  инета)
©  Copyright:  Ольга  3,  2014
Свидетельство  о  публикации  №114071702053  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511839
дата надходження 17.07.2014
дата закладки 31.07.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.07.2014


Наталя Данилюк

Падаю в небо

Мамо,  я  падаю  в  небо  –  все  вище  і  вище...
З  лівого  боку  не  серце,  а  чорна  діра.
Там,  піді  мною,  суцільне  димить  попелище,
Битва  триває  між  силами  зла  і  добра.

Голими  п'ятами  ковзаю  плавно  по  хмарах,
Мов  паперовий  кораблик,  що  з  бурі  війни
Вирвала  смерті  раптова  холодна  примара...
Мамо,  прошу,  не  шукайте  чиєїсь  вини.

Може  й  мене  хтось  покликав  тримати  це  небо,
Стати  на  варті  мільйонів  невинних  життів,
Поки  чужинська  орда  розкрадає  ганебно
Землі  мої,  наче  зграя  скажених  вовків.

Так  повелося:  хтось  мусить  собою  прикрити
В  пастці  скалічене  миру  тендітне  пташа,
Важко  злетіти  увись,  бо  крило  перебите,
Але  ж  яка  в  нього  вільна  живуча  душа!

Скроплене  кров'ю  загиблих,  воно  стрепенеться,
Змиє  високо  і  темінь  густу  розітне!..
У  відголоску  його  невмирущого  серця,
Мабуть,  пульсує  й  малесенька  частка  мене...

Мамо,  я  падаю  в  небо  –  далеко-далеко,
Наша  хатина,  як  цятка,  ще  мить  –  і  нема...
Там,  піді  мною,–  пекельна  задушлива  спека,  
Попіл  кружляє,  немов  серед  літа  зима...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513500
дата надходження 25.07.2014
дата закладки 25.07.2014


Наталя Данилюк

Криваві жнива

Криваві  жнива  на  моїй  волелюбній  землі,
Що  стала,  немовби  розпечена  лава  на  дотик...
Тут  замість  ракет  агресивних  прості  журавлі
Із  давніх-давен  розтинали  небесні  висоти.

Тут  ґрунт  засівали  не  гільзами  –  чистим  зерном,
Леліяли  хліб,  а  не  покручі  Буків  і  Градів,
Тут  завше  стрічали  смачним  калачем  і  вином,
Бо  здавна  велось,  як  у  всіх:  чим  багаті,  тим  раді.

Тут  вчили  синів  не  тримати  в  руках  автомат,
Не  битись  за  землі  чужі,  а  свою  боронити,
Щоб  кирзовим  чоботом  жоден  докучливий  "брат"
Святині  вкраїнські  зухвало  не  смів  очорнити.

Тут  вчили  любити  і  спадок  батьків  берегти,
Тут  пісня  й  молитва  кріпили  в  думках  і  у  праці...
Допоки  не  вдерлись  до  рідної  хати  "брати"  –
Загарбники  вільних  і  духом  нескорених  націй!..

Криваві  жнива  –  небувалий  рясний  урожай...
Втішайся  набутком,  кульгава  беззуба  потворо!..
Чи  є  у  жадобі  твоїй  ненаситній  межа,
Чи  знайдеться  світло,  що  здатне  поглинути  морок?

Ще  визріє  хліб  у  напоєній  кров'ю  землі,
На  чорній  золі  проростуть  чебреці  й  матіоли...
Та  вбиті  життя  –  заблукалі  навік  журавлі  –
Із  вічного  вирію  вже  не  повернуть  ніколи.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513225
дата надходження 24.07.2014
дата закладки 24.07.2014


Адель Станіславська

Зглянься, Боже…

Знову  смерть…  
Мій  Боже,  знову  смерть...
Знову  плаче  всиротіла  мати.
Жне  в  снопи    смертельна  круговерть
Душі  тих,  кому  б  не  помирати…
Їм  би  жити…  
жити  і  цвісти!
Їм  сади  саджати  і  любити!
А  натомість…  
небеса  й  хрести.
І  печаль,  що  солоно  розлита…
Зглянься,  Боже!  
На  осій    землі,
що  з  правіку  янголів  родила
Чорний  демон  у  злоби  імлі
Дітям  неба  обтинає  крила…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510774
дата надходження 11.07.2014
дата закладки 23.07.2014


Олена Іськова-Миклащук

Ви сьогодні підете до іншої…


Ви  сьогодні  підете  до  іншої
Дарувати  нестримне  тепло.
Я  ж  кричати  у  ніч  буду  віршами,
І  вглядатись  у  темінь  за  склом.
В  кожен  шурхіт  вслухатимусь  зболено:
Може,  раптом,  повернетесь  Ви.
Молитва́ми  на  душу  оголену
Стеблові  накладатиму  шви.
За  вікном  вже  потроху  світлішає,
Та  ще  спить  біля  дому  трава.
Боже  мій,  Ви  ще  досі  у  іншої,  
Призабувши,  що  я  ще  жива…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512871
дата надходження 22.07.2014
дата закладки 22.07.2014


гостя

Скажи мені…пташко…

Сміялося  сонце  мені
Із  пелюсток  ромашки…
А  я  опинялась  чомусь  
В  епіцентрі  вітрів…
-Скажи  мені  дивна…самотня…
Поранена  пташко…
Чому  я  тебе  на  дорогах
Своїх  не  зустрів?..

-Ти  просто  не  бачив…
Ламаючи  в  полі  ромашки…
Моїми  долинами  легко
Отак    пролетів…
Бо  ти  –  лише  вітер…
Лиш  вітер…  
-Скажи…  мені…  пташко…
З  яких  ти…  насправді…
.....Світів?...

-Ти  знаєш  мене…
Бо  тієї  буремної  ночі
Я  билась  крильми
Об  зачинене  твоє  вікно…
-Я  бачив  лиш  тільки  твої
Перелякані  очі…
Ті  очі  я  знаю…
Насправді…
Шалено  давно…

-Бо  що  може  статись
З  маленької  дикої  пташки…
Коли  її  крила  згоряють  
У  вирі  страждань?..
Все  вище…  і  вище…  
Під  хмари…
Стежини…  мурашки…
І  я  перелітною  стала  від  тих
Сподівань…

-Скажи  мені…  дивна…
Самотня…
Розгублена  пташко…
Коли  так  приречено  падаєш
Ти  з  висоти….
-Я  просто  не  знала…
Вмираючи  дико  і  важко…
Що  є  ті  шляхи…
По  яких  я  змогла  би  іти…

……обійми  шалені  твої…
І  по  тілу  мурашки…
Твої  поцілунки…
Й  віддамся  я  силі  вітрів…
Так  вільно…    і  легко…
І  стрімко…
-Скажи…  мені…  пташко…
З  яких  ти…  насправді…
………Світів?...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512415
дата надходження 20.07.2014
дата закладки 20.07.2014


Bogdan_Сhorniy

Знайомтеся - ЛЯЛЯ РУБАН

[i]Ляля  Рубан.
Член  гуртка  «Пегасик»  в  період  початку  60-х  рр.
 
Поет.  Автор  поетичних  збірок  «Біла  вишня»,  «Незраджена  любов»,  «Сонце  опівночі».[/i]

[b]Ляля  Даниловна  Рубан  
Солнце  в  полночь
:  Стихотворения  /  Ляля  Рубан
103  с.  16  см
Киев  Молодь  1982
1982[/b]

[i]Мама  показала  стару  сторінку  журналу  "Радянська  жінка".  Шукав  таку  поетесу  в  інеті.  І  знайшов  лише  декілька  віршів...  Це  було  1  рік  тому...  Сьогодні  немає  жодної  згадки  про  людину,  окрім  отого  видання  СОЛНЦЕ  В  ПОЛНОЧЬ...  Наче  людини  і  не  було...[/i]

[b]ЗНАЙОМТЕСЯ!!!
[/b]

*****
Прокинулась  -  довкіль  пустеля  дика,  і  небеса  в  палаючім  вогні,
А  наді  мною  із  закритим  ликом  сяйлива  постать  в  білому  вбранні.
-  Чого  мовчиш?  -  запитує  у  мене,  у  серці  давній  запаливши  біль.
-  Я  –  Доля,  Невідома,  Незбагненна.  Але  сьогодні  я  служу  тобі.  
Чого  бажаєш?  Забуття  чи  дива?  Для  тебе  все,  не  гаючись,  зроблю!
І  я  відповіла:  “  Нехай  щасливим  буде  той  кого  я  так  люблю!  “

-  Цей  той,  хто  серцем  грав  твоїм  лукаво  й,  награвшись,  навіть  спогади  жене?
-  О  ні,  неправда!  Він  в  усьому  правий,  і  навіть  в  тому,  що  забув  мене.
-  Навіщо  це?  І  ти  забудь  про  нього,  новим  коханням  розжени  пітьму.
-  Я  знаю,  що  важка  його  дорога,  як  можеш  дати  щастя  -  дай  йому!
-  Ах,  ти  вважаєш,  ніби  він  і  досі  ще  не  зазнав  життя  ясних  принад?!
-  Як  щастя  у  житті  його  збулося,  нехай  воно  помножиться  стократ!

-  А  ревність?!  Може,  у  чуттях  шалених  він  припадає  до  чужих  колін!
-  Яке  це  має  значення  для  мене!  Вже  тим  щаслива,  що  щасливий  він...
Все  не  згасала  в  небесах  пожежа,  крізь  покривало  лик  судьби  сіяв.
-  Проси  для  себе!  Я  тобі  належу.  Збагни,  у  нього  Доля  є  своя!
Я  задихалась  полум’ям  хапливим  і  вже  сама  ледь  чула,  як  молю:
-  Я  щастя  хочу!  І  тому  щасливим  хай  буде  той,  кого  я  так  люблю!..

*****
Кожній  людині  потрібен  дім.
Якщо  не  дім  –  то  хоча  б  кімната,
Хоча  б  чотири  стіни  і  німб
Вікна,  та  отвір  дверей  крилатий!
 
Бо  жодна  людина  важкі  почуття
Від  зору  сторонніх  сховать  не  вміє.
Життя  –  це  радість,  робота,  мрія.
Але  ж  і  відчай  –  це  теж  життя!
 
Якщо  існує  насправді  гріх,
Який  спокутувать  ми  повинні,
То  це  –  лише  на  очах  у  всіх
Страждання  змученої  людини.
 
Я  впевнена  в  тому,  що  перший  дім
Людина  поставила  лиш  для  того,
Щоб  чорного  настрою  чорний  дим
Не  простягнувся  далі  порога.
 
Чуєте,  серце  нещасне  знов
Плаче  і  стогне,  і  нудить  світом!
Відчай  –  інтимніший  за  любов.
Дайте  можливість  його  пережити!

*****
Шукаю  слово  –  те,  єдине,
Без  котрого  не  проживу,
Питаю  сонце,  сніг,  траву
І  душу  мучу  щохвилини.
За  суть  його  віддам  життя.
О  щастя,  голуба  омано!..
І  тільки  літери  не  в’януть,  –
Серцебиття  –  словобуття!
На  всіх  вогнях  себе  палю,
Пірнаю  в  найтемнішу  воду,
Бо  слово,
котре  я  люблю,  –
Це  слово  рідного  народу.

*****
Сумісність  душ  –
 
це  не  сумісність  форм,
 
Не  єдність  мрій,
 
не  цілковита  згода,
 
Сумісність  душ  –  
 
це  океанський  шторм
 
І  відчуття  безмежної  свободи!
 
Це  біль  –
 
високий,  як  гора  Ельбрус,
 
Це  радість  –
 
молода,  як  перший  промінь!  
 
А  я  тебе  образити  боюсь
 
І  все  голублю  посивілі  скроні,
 
І  промовляю  завчені  слова,
 
Мов  на  відвертість
 
вже  не  маю  права…
 
Чому  мене  примушують  лукавить
 
Тобою  завойовані  права?!
 
Допоможи  в  ці  хвилі  вечорові
 
Із  серця  позривати
 
мотлох  штор!
 
У  нас  була  лише  сумісність  крові,
 
Ми  –  донори…
 
Душі  ж  потрібен  шторм!

*****
У  весняні  вечірні  години
Гарно  мріять  мені  про  майбутнє.
Вийдеш  в  поле,  душа  України  –
Наче  пісня,  повік  незабутня.
І  якась  доброта  незвичайна
З  тої  пісні  вливається  в  груди,
Й  відкривається  вперше,  як  тайна,  –
Лиш  у  щасті  щаслИвіють  люди.
Я  дивлюсь  то  на  зорі  сріблясті,
То  на  рідне  засіяне  поле…
Ностальгія  –  це  туга  за  щастям,
Тим,  яке  не  минає  ніколи…

*****

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511399
дата надходження 14.07.2014
дата закладки 19.07.2014


A.Kar-Te

Разве сложится в несколько строк . . ?

Помню  отчего  дома  порог,
Что  в  прощании  скрипнул  :  "Держись".
Разве  сложится  в  несколько  строк
Эта  болью  прошитая  жизнь  ?

Разве  сложится  в  несколько  строк
Эта  женская  доля  моя  ?
Далеко  не  медовый  пирог,
А  скорее  -  во  льду  полынья.

Разве  сложится  в  несколько  строк
Этот  страх  перед  словом  "война"?
Бросит  клятая    судьбы  в  залог
И    "пируй  на  балу",    сатана  !


Разве    сложится  в  несколько  строк..?
Да  и  в  тысячи  строк  не    сложить,
Но    единой  строкою  итог  -
Ах,  как  хочется,  Господи,    жить...


(картинка  с  инета)
©  Copyright:  Ольга  3,  2014
Свидетельство  о  публикации  №114071702005  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511455
дата надходження 15.07.2014
дата закладки 15.07.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.07.2014


VDMK

Рубаї (13. 07. 2014)

Не  завжди  з  перших  нот  почуєш  фальш  в  музичній  грі,
Як  голку  не  знайти  серед  трави  в  нічній  порі,
Хай  житиму  віками,  та  ніколи  не  збагну,
Чому  в  ворожий  стан  біжать  товариші  старі.

***

Добром  посієш  грунт  -  земля  віддячить  тим  сповна,
На  злому  бур'яні  зросте  піщана  рівнина,
Не  буде  порятунку  від  занедбаних  пустель,
Заранше  має  думати  розумна  голова.

***

Звисає  хай  додолу  в  чоловіка  борода,
Душа  співає  дзвінко,  як  кохана  молода,
В  часи,  коли  блукають  всюди  сиві  юнаки,
Не  витрачай  даремно  дані  долею  літа.

***

Сліпим  дають  любов,  щоб  знову  бачити  міста,
Глухі  її  отримують,  щоб  чути  спів  дрозда,
Закохуючись,  розум  в  мить  втрачають  мудреці,
Ці  теплі  почуття  до  нас  приходять  неспроста.

***

Роками  я  блукав  в  даремних  пошуках  наук,
І  чув  самотніх  кроків  по  бруківці  вічний  грюк,
Тепер,  забутий  Богом  і  покараний  життям,
Я  можу  лиш  згадати  твій  шовковий  дотик  рук.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511044
дата надходження 13.07.2014
дата закладки 13.07.2014


Bogdan_Сhorniy

Слухаючи скрипку…

     [i]Красно  дякую  Лоредані  за  таке  чудове  відео.  [/i]

А  звуки  танули
В  снігів  безмежжі...
А  вона  грала  все
Душею  майже...
Морозом  сковані
Стояли  вежі,
А  скрипка  плакала  
У  тОнких  пальцях...

А  скрипка  плакала
І  звуки  сипались
Снігами  білими
На  виднокрузі...
Тоненька  дівчина
Така  усміхнена
Контраст  із  вічністю
В  зимовім  лузі...

Манила  звабливо
У  лабіринти...
Там  скуті  кригою
Чудес  громади...
Душа  то  плакала
У  скрипці  ритмі,
А  то  здіймалася
На  естакади...

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=aHjpOzsQ9YI[/youtube]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510927
дата надходження 12.07.2014
дата закладки 12.07.2014


Галич Елена

*** (Котик-муркотик)

Котик-муркотик  
       Заліз  у  чоботик,
Киці-сестриці
     Смачненьке  щось  сниться,
Котик  стрибає  -
     Спать  заважає.
За  вушко  кусає,
     За  хвостик  хапає...
Та  киця-сестриця
     На  нього  не  злиться,
Бо  киці-сестриці
     Смачненьке  щось  сниться...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510875
дата надходження 12.07.2014
дата закладки 12.07.2014


Лина Лу

ТВОЙ ГОЛОС

Когда  за  окном  туман  пеленой,
День  или  ночь  не  понять?
Реальность  укрыта    серой  стеной
И  кружатся  тени  опять…
За  горло  возьмет  когтями  тоска,
Ни  выдохнуть,  ни  вдохнуть…
И  только  твой  голос    издалека,
За  край  не  дает  шагнуть.
Косые  дожди  на  стекле  нотный  стан
Рисуют…  Небу  упрек:
Какой-то  унылый  нынче  канкан,
Уж    слишком  похож  на  рок.
Когда  за  окном  туманная  пыль,
В  сознании  зыбких      трясин,
Желанным  покажется,    в  сотни  миль,
Горячий  долгий  хамсин…
Безумствует  вновь,  промозглая  ночь,
Рвет  ветер,  как  нить,  провода…
Закрыв  глаза,  убегает  прочь
Надежда…  по  капле  вода
Смывает  следы  мелодии  той,
Лишь  эхо  в  сердце  пустом…
Бальзамом  аккорды  над  суетой,
Душе,  осененной  крестом…
Душе,  что  устала  метаться  в  ночи,
И  к  небу  взывать  без  конца…
Спасение  -  голос,  что  не  молчит,
Без  имени    пусть  и    лица…
08.07.2014.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510136
дата надходження 08.07.2014
дата закладки 11.07.2014


Лія***

Я поверну́сь у сни…

Так  дивно...  
тихо  ніжиться  печаль...
Липневе  листя  теж  жовтіти  може...
Коханець  пам"яті  сентименталь  
З  троянд  колючих  
стелить  ніжно  ложе...
А  в  мене  задощило  не  на  жарт
І  змило  мрії  вже  
про  сьоме  небо,
І  фініш  там,  
де  мав  початись  старт
Слізьми  крізь  посмішку:
 "Не  йди...  не  треба..."
В  навушниках,  як  завжди,  "Океан"
І  хриплий  голос...  
так  на  твій  не  схожий:
-  Я  поверну́сь  у  сни...  ОК?  
Обман...
Та  пальці  в  кров...  
й  чіпляюсь  в  тихе  "може..."

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510731
дата надходження 11.07.2014
дата закладки 11.07.2014


Яна Бім

…о Вас.

Я  думаю  о  Вас  без  слёз…
К  чему  мои  смешные  слезы?...
Я  думаю  о  Вас  всерьез,
И  в  этих  мыслях  мало  прозы.
Могла  летать,  могла  парить,
Но  всё  –  держалась  я  за  землю…
Боялась  –  мне  без  Вас  не  жить,
Но  всё  же  жизнь  без  вас  приемлю.
Я  думаю  о  Вас  с  улыбкой,
Вы  –  мой  герой  –  не  боль,  не  слабость…
Вы,  в  этом  мире  странном,  зыбком,
Моя  нечаянная  радость.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510250
дата надходження 09.07.2014
дата закладки 11.07.2014


Галич Елена

Луганщина - світанок України

Я  стала  вдруг  бояться  тишины...
Я  к  выстрелам,  о  ужас,  привыкаю...
Молилась:  "Господи,  не  допусти  войны."
Теперь  под  звук  войны  я  засыпаю.

Мне  сводки  не  нужны  -  всё  за  окном.
Мой  город  стал  нейтральной  полосою.
Стреляют  все,  гремит  со  всех  сторон  -
Я  выстрелы  не  спутаю  с  грозою.

Так  страшно  мне  бояться  за  детей,
Не  знаю  я,  как  маму  успокоить.
Как  много  "мэров",  "лидеров",  "вождей"  -  
Всем  надо  Украину  перестроить!

Была  и  есть  единая  страна,
Но  в  "Бога"  ПУ  решило  поиграться.
Мне  Новороссия  и  даром  не  нужна,
Хохлушка  -  я  !  Чего  же  мне  стесняться?

Я  сало  и  вареники  люблю,
Я  борщ  варю  -  так  пальчики  оближешь!
"Донбасс  -  мой  дом  !"  -  я  гордо  говорю!
А  Украина  -  родина  !  ПУ,  слышишь?

Прапрадед,  прадед,  дед  мой  и  отец,
Я  здесь  живу,  я  здесь  детей  рожала,
Мои  прабабки    шли  здесь  под  венец...
И  вдруг  всё  Новороссиею  стало?

Мой  город  -  не  ничейная  земля!
Луганщина  -  світанок  України!
Я  -  українка  й  тим  пишаюсь  я!
Дай,  Господи,  нам  мудрості  та  сили.

Дай  силы  мудрым,  сильным  мудрость  дай,
А  уж  терпеть  мы,  Боже,  научились.
Держись,  Донбасс!  Держись,  родной  мой  край!
Ведь  Бог  дает  лишь  то,  что  нам  по  силе.

А  стаю  псов,  сорвавшихся  с  цепи,
Мы  победим  -  за  нами  Бог  и  правда.
И  нежные  степные  ковыли
Колючей  проволокой  свяжут  оккупанта.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510328
дата надходження 09.07.2014
дата закладки 10.07.2014


ГАЛИНА КОРИЗМА

СИЛА МАМИНОЇ МОЛИТВИ

           Сьогодні  в  мене  духовна  проза  зі  слів,  які  вишукую  в  своєму  серці.  Тулю  й  пригортаю  до  себе  зволожений  сльозами  білий  аркуш  і  посилаю  до  висот  Всевишнього  слова  молитви  матері.    Сьогодні  неримовані  рядки,  а  лише  ритмічний  стукіт  серця.  Воно  ж  у  мене  сильне  і  напрочуд  щире  до  кожного  із  вас,  бо  пригорнула  б  цілий  світ.    
         Моя  поезія  тепер  замовкла,  як  замовкає  день,  коли  його  поглинає  ніч.  Я  не  знаю,  яких  ще  слів  відшукати.  Відкривати  словник,  щоб  збагатити  запас  мови?  Так,  зараз  я  недостатньо  можу  зосередитись,    щоб  знайти  правильні  слова,  щоб  віднайти  молитву,  яка  дає  міць  і  силу  над  ворогами.  Книжок  у  мене  багато,  було  б  стільки  любові  у  людей!  Знову  читаю  вдумливо  захисні  Псалми,  гортаю  сторінку  за  сторінкою…
           Годинами  ходжу  по  кімнаті  і  не  знаходжу  душевного  втихомирення.  Очі  шукають  порятунку,  а  серце  –  спокою.  Єдиний    Бог,  тільки    Єдиний  Бог  все  може,  -  повторюю,  як  навіжена.  На  поличці  біля  малих  образів  знаходжу  в  себе  Стрітинську  свічечку  і  тішуся,  наче  вперше  вона  така  дорогоцінна.  Тепер  ця  річ  для  мене  дорожча  за  все  золото  світу.  Беру  її,  як  святиню  і  запалюю…                        
             Чомусь  я  завжди  купляла  лише  зелені  свічки,  як  символ  природи.    Певно  з  весною  порівнювала  і  всім  живим.  Але  зараз  мені  не  до  цього.  Нехай  все  росте  і  родить  на  цьому  світі,  -  шептала  я.    А  ще:  Спаси  та  помилуй,  Боже,  всіх  діток,  котрі  охороняють  кордони  України!    Ангеле  Хоронителю,  захищай  наших  воїнів  в  зоні  АТО!  Болить  серце  за  кожного  сина,  чоловіка,  батька,  а  за  своє  рідне  чадо,  мою  кровинку  -  найбільше.    
               Андрій  -  гарне  ім'я.    Так  називався  первозванний  учень  Христа.  Я  завжди  виховувала  сина  бути  чесним,  працьовитим  і  поважати  людей.  Я  не  вчила  його  вбивати!  Навіть  коли  він  в  дитинстві  ненароком  вбив  курку,  що  вилетіла  на  виноград,  дістав  від  мене  доброго  ляпаса  по  шиї.  
                 -  А  от  уяви,  що  це  людина,  а  не  курка?!,  -  кричала  я.  А  він  стояв,  як  вкопаний,  на  одному  місці  і  все  говорив  невинно:  "Мамо,  я  хотів  її    зігнати"...      
                     Я  вчила  його  світлих  почуттів,  але  не  наскільки,  щоб  бути  добровольцем  в  зоні  АТО.  Який  же  він  у  мене  відповідальний,  аж  сама  собі  не  вірю.  Та  я  ж  сама  його  вчила  бути  таким.  Я  його  вчила  бути  Людиною  з  великої  букви.  На  днях  він  мені  сказав:  "Мамо,  я  не  буду  "косити",  я  не  вмію  цього  робити".  Так,  я  згідна  з  ним.  Але  ж  боляче,  так  боляче!  Звідки  в  мене  ці  кляті  сльози  з'являються.  Я  сильною  була  все  життя.    Я  вмію  чоловічу  роботу  робити.  Я  вмію  сміятись  невдачам  і  вірити  в  мрію.  Навіть  коли  з  "одним  підбитим  крилом"…
         Але  ж  зачепили  за  саме  найдорожче,  сокровенне.  Він  –  єдиний!!!    
Хапаюся  за  кожне  слово  і  запевняю  себе:  "Я  вірю,  все  буде  добре!".    Андрієві  передали  в  посилці  маленьку  фарфорову  статуетку  Божої  Матері.  З  нею  дідусь  Іринки,  дружини  сина,    пройшов  всю  світову  бойню  і  повернувся  живим  додому.    Іринка  чекає  його  та  й  дітки  вже  хочуть  бачити  батька.  
           Ходжу,  немов  маятник,    і  не  знаходжу  спочинку.    Тільки  мамина  молитва  може  перевернути  горе,  тільки  мамине  серце  може  відчути  найбільший  біль.  Гоню  думки  про  найстрашніше,    лише  світла  віра  в  перемогу  тримає  мене.    
           Сьогодні  я  не  буду  спати.  Хіба  ж  матері  сплять,  коли  їхні  діти  на  війні?  Моя  душа  пише  поезію,  яку  рубцюю  на  своєму  серці.    Не  скорюся  ніколи,  бо  народилася  українкою.  Я  знаю,  що  я  вперта  і  любов  до  України  ніхто  не  зможе  відібрати.  Любов  сильніша  за  всі  багатства  земні.  Яку  вартість  має  золото  чи  розкіш?...  
             Моя  поезія  вище  матеріального.  Моє  життя    –  прагнення  досконалості  в  Бозі.  Лише  Господь    подає  кожному  руку,    «витягує  з  тенет  птахолова".*  
             Сьогодні  мені  пишеться  по-іншому.  Як  вмію,  як  можу,  і    як  вірю...      Молитва    матері  –  найсильніша!  
Господи,  допоможи  нашим  дітям  повернутися  живими!    
Всевишній,  пошли  миру  і  спокою  рідній  землі!
       


http://youtu.be/BQuLAPJq1b0

http://firtka.if.ua/?action=show&id=55603


         

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510519
дата надходження 10.07.2014
дата закладки 10.07.2014


Ігор Рубцов

Кремлівські граблі (Передмова до електронної книжки)

         Наприкінці  вісімдесятих,  ще  у  Афгані,  я  почав  жадібно  читати  все,  написане  радянськими  журналістами,  кореспондентами,  письменниками  і  подібними  собі  дилетантами,  які,  хто  за  гроші,  а  хто  за  так,  для  самих  себе,  описали  події  періоду  радянсько-афганської  війни.  Пережиті  або  почуті,  правдиві  та  брехливі,  літературно  досконалі  й  такі,  що  не  варті  витраченого  часу  –  все  уважно  переосмислювалося,  накопичувалося,  вирізалося  з  газетних  шпальт,  доки  в  наше  життя  не  увійшов  інтернет.  А  з  ним  відпала  потреба  збирати  паперовий  архів.  Найцінніше  лишилося.  Не  виключено,  якісь  книжки  можуть  бути  подаровані  побратимам,  тільки  не  кожна  із  них.  Час  іде  –  цінність  залишених  собі  паперових  видань  зростає.  Не  стане  мене,  то  й  не  коштуватимуть  вони  нічого,  тим  паче  молодь  «гортає»  пальцем  кольоровий  екран,  дістаючи  з  кишені  не  книжку  –  цілу  бібліотеку.  І  що  їм  «наша»  війна?  Раніше  книги  читалися  не  лише  заради  захоплюючого  сюжету,  але  і  заради  пізнання.  Ми  читали,  а  викладачі  вчили  нас  робити  аналіз  і  книжка  формувала  світогляд.  
       На  столі  мого  молодого  помічника  іноді  залишається  невимкнений  планшет.  Зазираю  скоса:  які  тексти  у  моді  в  наші  дні?  Пробігаю  по  рядках.  Не  чіпляє.  Фентезі  в  основному  представляє  несправжнє  життя.  Який  аналіз?  Яка  мораль?  Мораль,  що  не  піднімається  вище  талії…  Ні,  Мопассан  (треба  спитати,  чув  він  про  Мопассана?)  також  списав  стоси,  які  не  поступаються  віагрі.  Тільки  великий  француз  починав  з  психології,  не  ставлячи  основною  ціллю  детальне  описання  акту.  Його  література  –  не  посібник  для  стурбованих.  Класики  вміли  суміщати  задоволення  від  тексту  з  глибиною,  переплітаючи  сюжет  з  несподіваною  розв’язкою.  А  багатство  мові?  Скажу:  розумна  людина  –  начитана  людина.  Хто  не  погодиться?
       І  ще  кажуть:  історики  (письменники)  розставлять  крапки  над  усіма  «і».  Красиво,  але  не  вірю.  Якби  скласти  на  купу  всі  книжки  про  Афганістан,  засвоєні  мною  з  кінця  вісімдесятих,  я  не  став  би  їх  піднімати:  філософія  мого  приятеля  констатує  «сорок  дев’ять  років  –  не  двадцять).  І  чим  далі  у  часовому  вимірі  ми  відходимо    від  минулого,  тим  більший  розрив  в  інтерпретації  тих  подій  між  представниками  різних  світоглядів.  Не  два,  а  двісті  двадцять  два  кута  бачення  всіх  нюансів  конфлікту  знайшов  я,  поставивши  перед  собою  мету  вичитати  всі  прозові  твори  лише  одного  із  сайтів,  де  представлена  виключно  військова  тематика.  І  до  строкатого  розмаїття  робіт  додав  від  себе,  сформулювавши  крайню  позицію  стосовно  війни  в  Афганістані  словами  «у  жодному  випадку».  На  іншому  кінці  «лінійки»  –    погляди  представників  консервативного  совкового  мислення  «інакше  не  могло  бути».  Десь  посередині  –  компромісна  теза  «було  багато  помилок,  але…».
       Я  свої  крапки  розставив,  засудивши  політику  нав’язування  народам  інших  країн  тоталітарної  політичної  моделі  совкового  зразка.  Корінь  цієї  моделі  тягнеться  з  прадавніх  віків,  а  його  плоди  –  поневолення  слов’янських,  кавказьких,  тюркських,  північних,  прибалтійських,  та  інших  земель  і  народів.  Врожай  2014  року  дав  свій отруйний  плід:  злодійське  захоплення  Криму  і  війна  на  Сході  України.  Подібне  нахабство  завжди  було  передвісником  краху  світових  імперій:  Вавилонської,  Мідо-Перської,  Грецької,  Римської.  Окремі  країни  зазнавали  падіння  з  передових  позицій  у  світі  до  рівня  аутсайдерів.  Де  колишня  слава  Петри  і  Сирії,  Єгипту  і…  Щоб  не  звинуватили  мене  у  міфологізмі,  можна  перейти  до  часів  і  персоналій  недалекого  минулого.  Наполеон,  Гітлер,  Чаушеску  (навіть  у  задрипаній  Румунії  завелося  отаке  «воно»  з  імператорськими  інстинктами).
       І  хоча  мої  спогади  зовсім  не  стосуються  тривожних  подій  на  Донбасі,  враховуючи  тисячолітню  звичку  володарів  сусідньої  країни  ступати  по  чужих  граблях  і  по  своїх  також,  акцентую  на  беззаперечному:  існування  такої  країни,  назву  якої  немає  бажання  згадувати,  несе  нещастя  десяткам  народів  світу.  Ця  біда  триває  безкінечно  довго.  Їм  так  здається,  що  «безкінечність»  справді  не  має  кінця.    Хто  погано  вчив  історію,  негарно  завершує  життя.  Афганський  вузол  проблем  прискорив  неминучу  руйнацію  «монолітної»  в’язниці  –  СРСР.  Він  міг  би  протягнути  ще  якийсь  час.  Проте,  не  міг.  Інакше  то  не  були  би  вожді  невідомо  як  склеєної  нації,  що  незаконно  претендує  бути  частиною  слов’янського  світу.  Бути  і  керувати  цим  світом  на  правах  старшого  брата.
       Намагаючись  проковтнути  Україну,  удав…  вдавиться.  Хтось  знову  казатиме,  що  історики  (літератори)  поставлять  останню  крапку…  і  бла-бла-бла.  Не  вірте,  так  не  буде.  Останню  крапку  в  історії  народів  і  в  історії  всього  нашого  світу  поставить  Бог.  А  кожен  із  нас  може  тільки  розставити  свої  акценти,  не  претендуючи  на  досконалість  тексту  і  міркувань.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510516
дата надходження 10.07.2014
дата закладки 10.07.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.07.2014


Лана Сянська

ты помнишь…

[i]Ты  помнишь  нездешнюю  из  полураспада  снов?
Задуманных  раньше,  до  зачатия  личной  вселенной,
касался  ее,  а  она  откликалась  на  зов,
и  телом,  и  тем,  что  неизменно  бывает  нетленным.

Не  важно  откуда,  нездешняя  –  из  пустоты,
она  (пусть  простит  торричелли)  была  миром  иллюзий,
смотри  –  лишь  невидимый  шлейф,  сквозящий  из  темноты,
а  ты  дал  ей  имя  когда-то  потерянной  музы.

Сама  приручилась,  привыкла  к  рукам  и  в  глаза
смотрела  щенком,  носом  тычась  сухим  в  ладони,
ее  мягкие  волосы  –  сумасшедшие  до  нельзя  -
костры  среди  ночи  в  комнатном  лунном  неоне.

Хватило  воды  для  реки  и  безумий  огня,
терпений  терпеть  и  памяти,  чтобы  запомнить
странную  девочку  в  ржавом  солнце  прошедшего  дня,
в  тетрадях  стихов,  из  которых  не  вышел  двухтомник.[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510228
дата надходження 09.07.2014
дата закладки 09.07.2014


Хлопан Володимир (slon)

ЧОМ ПРОХОДИШ ?….

Чом  проходиш,  не  підвівши  очі?
Лиш  почуй  моє  серцебиття
Як  я  хочу  
Як  я  щиро  хочу
Аби  ти  ввійшла  в  моє  життя!
Увірвалась,  мій  забравши  спокій
Зруйнувавши  мій  маленький  світ
Ти  відчуй,  моя  зеленоока
Як  горить  кохання  первоцвіт!
Я  так  хочу.  Вір!  
Нестримно  хочу!
Аби  разом.  Вдвох
Усе  життя
Дні  і  ночі  пити  Твої  очі,
Загубившись  в  них  без  вороття!
Але  Ти  проходиш...  
Ти  проходиш!
Боже  мій!  Який  пекучий  біль!
Іншого  собою  нагородиш,  
Випивши  терпкий  любові  хміль
Чом  проходиш,  не  підвівши  очі?
Чом  не  чуєш  те  серцебиття?
Чом  стою,  немовби  хто  наврочив?
Я  один...  
І  моє  почуття

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510063
дата надходження 08.07.2014
дата закладки 08.07.2014


Людмила Васильєва (Лєгостаєва)

В тот день, когда ты меня искал

В  тот  день,  когда  ты  меня  искал,
И  не  мог  отыскать  нигде,
Я  тихо  бродила  у  диких  скал
По  щиколотку  в  воде.

Когда  ты  кричал:  «Прости!  Вернись!
Забудем  обид  оскал!»
Я  молча  смотрела  на  море  вниз,
С  вершины  прибрежных  скал.

Я  видела  чей-то  забытый  след,
Впечатанный  в  мокрый  песок.
Я  слышала:  чайки  делили  обед,
Подравшись  за  рыбы  кусок.

Ритмично  на  берег  взлетала  волна,
Назад  –  обнажая  дно.
Когда  остаешься  совсем  одна,
То  все  уже  решено.

И  мир  можно  тоже  перевернуть
Всего  лишь  фразой  одной,
И  в  небо  упасть,  и  тонуть..тонуть…
А  можно  застыть  стеной.

В  тот  день  ,  когда  ты  меня  искал,
Когда  ты  кричал:  «Вернись!
Отчаянно  я  у  забытых  скал
Хваталась  за  ниточку  –  жизнь!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503879
дата надходження 08.06.2014
дата закладки 30.06.2014


уляна задарма

ВЕнті-куАла-БРУ :) :) :)

А  знаєш,  коли  я  помру,

на  далекому  континенті  -
майже  на  іншій  планеті  -
народиться  крихітне
КЕНГУРУ
в  зоряну-зоряну  ніч-
майже  о  третій-
під  невпійманим  небом  Австралії...
Рожеве  і  безпорадне,
залізе  в  кишеню  мамину,
як  з  космоса  -  в  теплу
нору.

Вчепиться  в  шерсть  кудлату,
буде  вперто  життя  смоктати,
губами  смішними  плямкати,
і  -  підростати.

А  ще  знаю  -  коли  помру,

на  далекому  континенті  -
майже  на  іншій  планеті  -
у  могутніх  лісах,
що  з  карт  найновіших
стерті,
ти  будеш  кимось  великим,  поважним,
на  кшталт  гуРУ-
в  дивному  племені  ВЕнті-
куАла-  БРУ.

Хоча  вже  ніхто  не  знає,
що  назва  ота  означає:
може  -"Поп"ємо  чаю?",
може-"  Я  вас  не  знаю  -
тому  від  страХУ  -  з"їдаю",
може  -"Я  ВАС  кохаю",
а  може...

Та  що  тут  грати  у  гру:
просто  -ВЕнті-куАла-БРУ!

І  якось  одного  ранку,
на  жовтій  долоні  світанку,
в  мить  золотих  заграв,
Ти  будеш  стрічати  сонце,
Великого  Бога  Сонце,
серед  високих  трав.

Як  раптом  з-за  баобабів,
евкаліптів  і  сонних  коал,
вистрибне  юне
стрибуче
налякане  і  колюче
тендітне  таке
КЕНГУРУ

Ти  усміхнено  очі
заплющиш
і  скажеш  тихенько:
ВЕнті-куАла-БРУ.

(Це  означає
Я  ТЕБЕ  ПАМ"ЯТАЮ...)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507185
дата надходження 24.06.2014
дата закладки 25.06.2014


Любов Ігнатова

Сонко -Дрімко (для дітей)

У  волошці  Сонко  -Дрімко 
Постелив  собі  перинку, 
Із  пелюсточки  квасолі
Пошив  собі  білу  льолю, 
І  простинку  із  дзвіночка, 
Ковдрочку  -з  листка  дубочка, 
Із  кульбабових  пушинок  -
М'якісіньку  подушинку...
Потім  взяв  торбинку  снів 
І  пішов  до  дітлахів. 
Не  присів  усеньку  нічку, 
Стоптав  свої  черевички, 
Бо  розносив  сни  казкові  -
Теплі,  ніжні,  серпанкОві;
Кожному  синочку  й  доні 
Розіклав  їх  у  долоні... 
Сонце  зблиснуло  за  гаєм  -
Він  додому  поспішає, 
Щоб  у  ліжку  із  волошки 
Відпочити  вдень  хоч  трошки... 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506963
дата надходження 23.06.2014
дата закладки 24.06.2014


Виктория Роше

Я жду вишневого ребенка своего…

Я  жду  вишневого  ребенка  своего.  
Мой  первый  был  клубничный,  ну  а  этот
Так  просит  вишни,  что  унять  его
И  обьяснить,  что  вишня  зреет  летом  –  
Немыслимо.  И  вот  консервный  нож,
Меняя  плоскость  желтого  метала,
Волшебный  круг  вишневого  портала
Мне  открывает.  И  наверно  дно
Там  все  же  есть,  но  размышлять  о  дне
В  момент  такой  мне  видится  излишним.  
Себе  сама  кажусь  я  этой  вишней,  
А  мой  ребенок  –  косточкой  во  мне,  
Которая  ,  придет  ее  черед,  
Покинет  плен,  дождавшись  с  миром  встречи  –  
И  прорастет,  и  тоже  даст  свой  плод.  
И  будет  Сад  Фруктовый  –  бесконечен.

                                                                                                 (2009)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192462
дата надходження 29.05.2010
дата закладки 24.06.2014


Рідний

У тім краю…

І  згадок  дощ,    і  пил  бажання,
І  сон  знеможених  тривог
В  епоху  мрій  щасливих    манять,
Де  біль  і  втіха  -  все  на  двох.
Там    долі  птаха    стоголоса
Віщує  мир  похилим  дням,
І  обмиває  в  чистих  росах
Себе  душа  з  гріховних  плям.
І  п"ядь  життя  стає  стезею,
І  подих  -  повівом  сторіч
У  тім  краю,  де  ти  моєю
Була  в  коротку  юну  ніч...

17.06.14

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505695
дата надходження 17.06.2014
дата закладки 17.06.2014


Ніла Волкова

Тихе щастя

У  густій  блакиті  неба
Вражено  заціпеніли
Хмари  –  білі  циппеліни:
Задивилися  на  тебе.

І  завмерла  наша  річка,
Бо  куди  текла,  забула...
Може,  хвильками  відчула
Справжнє,  щире,  споконвічне?  

Мій  засмаглий  янгол  милий
Обійняв  мене  крилАми
Світла  ніжність  поміж  нами
Все  живе  заворожила.

Утекли  журба  та  лихо,  
Як  мені  ти  посміхнувся.
Очерет  лиш  колихнувся,
Щось  прошепотівши  тихо...

2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505689
дата надходження 17.06.2014
дата закладки 17.06.2014


Променистий менестрель

Над мрією білих хат

       
Синій  конику  синьоокий
Ти  лети  над  краєм  моїм
Над  Вкраїнським  краєм  глибоким
Широчінь  Дніпрова  стоїть

Шелестить  калиновим  вітром
Вербний  дух  хуторів  і  сіл
Де  сади  простягають  віти
Після  гроз  веселкОвих  сил

Синій  конику  сокиркОвий
Скач  над  мрією  білих  хат
Що  на  мальвовій  рідній  мові
Хай  година  зника  лиха

16.06.2014р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505544
дата надходження 16.06.2014
дата закладки 16.06.2014


Enola

ГОРОД

Разом  ожил,  встряхнулся  ночью
город:  улица,  люди,  дом...
Вот  он  шепчет  тебе:  "Здесь  очень
бестолково,  давай  уйдем?"

И  безжалостно  шарф  сжимает
вокруг  горла  сухой  зло-вей.
Вы  уходите  -  ждать  трамвая  -  
через  темень  пустых  аллей.

Ты  оступишься,  он  подхватит,  
все,  как  вечность  тому  назад.
Затеряется  в  складках  платья
шорох  листьев  и  звон  цикад.

Щурясь  от  огня  зажигалки,
и  браслетом  нервно  звеня,
рассмеется:  "А  знаешь,  жалко
тех,  что  были:  тебя,  меня..."

Город  с  гулом  завода  в  сердце,
вас  зажавший  в  тугой  горсти,
город  памяти,  город  детства,
пропитавший  вас  до  кости,

смотрит  сверху,  к  прыжку  готовясь,
словно  не  было  этих  лет.
...Перебив  на  последнем  слове,
ты  смеешься:  "Чего  жалеть?"

Будто  сдав  тяжелый  экзамен,
и,  целуя  в  висок:  "Прости..."  -  
ощущаешь,  как  город  замер,
наконец  тебя  отпустив.

15  июня  2014

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505388
дата надходження 15.06.2014
дата закладки 15.06.2014


Enola

И этот, последний…

В  какую  страну  ты  едешь,  кого  ты  ждешь?
Все  принцы  умчались  вдаль  на  своих  конях.
А  этот,  последний,  вот  так  же  не  любит  ложь,
как  ты;  не  считает  изъяном  твой  вечный  страх,

звучит  в  телефонной  трубке,  молчит  в  сети,
куда-то  спешит,  угнаться  поди  за  ним…
И  в  каждом  его  отраженьи  мелькаешь  ты,
и  в  каждом  его  пути  -  твой  усталый  сплин.

И  сказка,  конечно,  ложь.  В  ней  намеков  нет,  
одна  прямота,  не  знающая  преград.
…И  этот,  последний,  идет  за  тобой  след  в  след.
Идет,  не  сдаваясь,  много  недель  подряд.  

14  июня  2014

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505198
дата надходження 14.06.2014
дата закладки 15.06.2014


Борода

ТОЙ, ЩО ХРЕСТИВ ВОДОЮ


                                         “Наблизьтеся,  люди,  щоб  чути..."

[i]До  різдва  Святого  Івана  Хрестителя[/i]


Як  важко  буть  предтечею,  пророком
та  бачить  те,  що  іншим  не  дано,
випереджать  події  на  два  кроки,
вістити  людям  про  добро  і  зло.
Як  гірко  знати,  що  тебе  чекає,
яким  тяжким  буде  для  тебе  хрест,
але  іти,  віщати  правду  краю,
власним  життям  писати  маніфест.
Як  повернути  важко  тих  до  віри,
в  очах  яких  затоптана  була,
шоб  в  сірих  душах  зазвучала  ліра,  
як  в  змерзлій  бруньці  ожива  весна.

1.  "  В  пустині  готуйте  дорогу  для  Господа,  рівняйте  стежки  Йому!"  (Від  Матвія,  3  розділ,  1–3  вірші)

Безмежний  світ.  В  його  вселенських  надрах
вміщається  все  зіткане  Творцем,
від  тих  мікринок  у  клітинних  ядрах
до  велетенсько-звіздних  діадем.
І  вічний  рух,  як  існування  фактор  -
планети  обертають  круг  світил,
хоча  і  ті  лиш  часточка  галактик
у  безмірі  всесітнім  Божих  див.
Згоряють  зорі  в  термоядній  плазмі,
але  мільйоноградусним  теплом
вселенський  простір  зігрівають  ладно
аби  засіять  десь  життя  зерно.
Мільярди  літ  по  крихті,  по  мікрону,
усе  тепло  дароване  світил
Творець  збирав  у  позитивну  зону,
виплескуючи  в  простір  негатив.
Так  по  крупинках  і  збирав  планету,
якій  судилось  стати  носієм  
найкращого  секрету  всіх  секретів  -
Сенсу  Творіння,  яке    досі  є
найбільшим  чудом.  Осягнути  годі  -
який  то  труд!  Скільки  віків  відтоді
так  ні  на  мить  і  не  сідав  Творець,
бо  кожен  штрих,  кожен  удар  сердець,
і  кожен  подих  зроблений  опісля  -
то  як  рядок  новий  у  вічній  пісні,  
пісні  Буття,  без  права  на  кінець.

Але  вернемось  у  часи  Зачаття,
бо  непросте  направду  то  заняття
з  маленьких  часток  виліпить  життя,
таке,  щоби  й  ще  мало  майбуття
і  не  згоріло  в  першому  ж  багатті.
Оце  і  є  майстерністю  Творця,
всевищнім  даром  -  так  все  поскладати,  
щоб  кожен  вид  діливсь  на  батька  й  матір
і  лиш  удвох  відтворював  життя.
Щоби  із  двох  краплинок  братніх  крові
зібрати  краще,  вимішать  в  любові
і  власний  рід  продовжити  дитям.
А  коли  сам  на  те  шкодуєш  сили,
щоби  життя  продовжить  на  землі,
продовжить  рід  -  не  стать  тобі  щасливим,
пустелею  на  старість  стане  дім.
Хоча  не  є  гріхом  то  непоправним,
бо  можна  взяти  і  чуже  дитя
та  виховати  воєм  його  славним,
щоб  зберегти  свій  ланцюжок  життя.
А  от  жорстокість  і  гріховність  душ
не  засадить  живильним  первоцвітом,
то  наче  пліш,  пустинний  берег  світу,
забутий  берег  пустовіїв  й  стуж.
Те  зло  людей  випалює  до  дна
і  їхні  душі,  схожі  на  пустелі,
страшніші  за  круті  бескиди-скелі,
як  чорні  діри  Всесвіту  ятрять.
Тож  щоб  хто  б  там  що  і  як  не  говорив  -
пустелі  душ  страшніші  за  пустиню,
бо  не  іззовні  їх  вогонь  спалив  -
ізсередини.  Дотла  і  безупину
допалює  жадоба,  заздрість,  хіть,
вбиває  заживо  і  по-звірячи  їсть
людське  єство  в  утробі  по  клітині.
Ми  нібито  противимся  щосили
і  навіть  вголос  ганимо  всіляко,
але  утробна  пустота,  як  мряка,
нас  поглинає  і  потворить  тіло.
І  лік  один  -  потворність  цю  гірку
саме  в  пустині  треба  лікувати,
щоби  відчуть  як  гірко  є  втрачати,
що  відродилось  у  земнім  соку.
Ми,  власне,  всі  дітьми  є  тих  пустель,
бо  нас  Творець  ліпив  з  сухої  глини,
з  отих  піщинок,  що  й  весь  світ  цей  дивний,  
з  води  збовтав  тільки  живильний  гель.
І  ним  він  переповнив  нас  ущерть  -
три  четверті  у  кожного  в  утробі
в  тілах  той  гель  суперземної  проби
і  тлінної  основи  одна  чверть.
І  майже  безвагомая  душа,
що  ніби  незалежна  є  від  тіла,
неначе  птах:  вселилась-відлетіла,
та  код  життя  нащадкам  зберегла.  
Через  пустиню  Божі  посланці
йдуть  до  людей,  до  крові  збивши  ноги,  
показують  до  Бога  всім  дорогу,
щоб  ми  не  збились  десь  на  манівці.
Ато  й  ведуть  пустелями  народ,
щоби  очистить  від  гріхів  і  блуду
та,  як  Мойсей,  Закони  Божі  люду
вживити  в  кров  з  водою  від  незгод.  
Споконвіків  до  вісників  Творця
сучасники  охоче  прислухались,
із  острахом  гріхів  своїх  жахались
та  з  вуст  предтеч  взирали  в  майбуття.


2.«Серед  народжених  жонами  не  поставав  більший  від  Івана  Хрестителя."  І.  Христос


Через  озера  Хула  й  Кінерет
по  днищу  Гхор  -  западини  земної
з  висот  Голанських  і  у  Мертве  море
тече  Йордан  -  нікому  не  секрет.
Це  та  ріка,  в  якій  колись  Предтеча
лічив  людей  від  зла  і  ворожнечі,
хрестив  водою  мученик-аскет.  
Він  народивсь  звичайним  хлопчаком
В  Захарії  сім"ї  й  Єлисавети
у  Ейн  Каремі,  ріс  анахоретом
готовить  люд  до  зустрічі  з  Христом.
Отець  його  через  похилий  вік
на  сина  сподівань  не  тратив  сили  -
служив  в  Єрусалимі  чоловік
у  храмі  біля  вівтаря  кадила.
Коли  зайшов  в  святилище  служить  -
архангела  зустрів  там  Гавриїла
й  почув  від  нього  те,  про  що  і  мріять
не  смів  старий  й  зневірився  на  мить:
"Господь  тебе  з  дружиною  обрав,
щоб  породить  пророка  для  Месії,
назвеш  Іваном,  виростиш  уміло  
та  підготовиш  до  майбутніх  справ.
А  за  зневіру  мовою  сплатиш
аж  поки  сина  не  візьмеш  на  руки,  
то  ж  не  вини  Всевишнього  за  муки,
молися  щиро  й  сподівайся  лиш."
В  той  час  Марія,  звідавшись  також,
що  обрана,  як  матір  для  Ісуса
до  родички  іде  відвести  душу
та  розділити  радість  обидвох.
Єлисавета,  перша  серед  всіх,
впізнала  Богородицю  в  Марії:
"Благословенна  будь,  Пречиста  Діво,
переступивша  нині  мій  поріг!
Благословенна  будь  серед  жінок
і  Плід  утроби  -  Божий  дар  любові,
Маріє,  радуйся,  Господь  навік  з  тобою,
Отець  і  Син  твій  -  Всемогутній  Бог!"
Аж  до  рождення  сина  був  німим
Захарія,  не  мовив  ані  слова,
нарік  Іваном  -  і  вернулась  мова,
щоб  сина  й  Бога  міг  благословить.
Зійшла  зоря  Різдва  на  небокрай.
Після  рождення  Спаса  Ірод  дико
всіх  немовлят  вбивав  й  дитячим  криком  
переполошив  весь  юдейський  край.
Як  різники,  ходили  вояки,
вбивали  всіх,  хто  захищав  від  смерті
тих  малюків,  тіла  їх  розпростерті
оплакували  по  дворах  жінки.
Захарія  собою  заслонив  
стежину  втечі  до  гори  дружини,
благословив  востаннє  її  з  сином  
та  на  жертовник  впав  з  останніх  сил.
Єлисавету  ангел  заховав
разом  з  Іваном  у  гірській  пустині
і  дикий  мед  та  їжа  комашинна
була  Івану  замість  молока.
Отак  і  ріс  пустельником  Іван,
мужнів  й  потроху  сили  набирався,
окрім  Отця  ні  з  ким  не  спілкувався,
проводив  час  в  постах  і  молитвах.
З  тридцятиліттям  ангел  привітав
і  передав  Всевишнього  веління:
йти  до  людей,  во  ім"я  їх  спасіння
хрестить  в  Йордані  всіх,  хто  заблукав,
а  як  пройшли  очищення  водою
стрічать  Месію  мирною  ходою
й  відкрити  душі  для  Господніх  справ.

3.ГОЛОС  ТОГО,  ЩО  КЛИЧЕ

Свята  Земля  -  завітний  Божий  край,
найближчий  до  небес  і  до  ядра  Планети,
зібрав  у  собі  всі  земні  секрети,
Голгофу  мук  й  пряму  дорогу  в  Рай.
Тиверіадське  озеро  колись  
всі  називали  Галілейським  морем,  
і  де  Йордан  виходить  в  чисте  поле,
кожен  з  прочан  скупавсь  і  помоливсь...
Десь  там  ходив  Іван  колись  пророк,
хрестив  водою  учнів  й  неофітів,
гласив  прихід  Месії  всьому  світу,
вчив  Божих  Правил,  молитов  й  думок.
"Хрещу  водою,  а  за  мною  йде,
Той,  хто  хрестити  буде  Святим  Духом,  
кому  сандалі  розв"язати  рухом
нема  достойних  серед  нас  ніде.
Я  -  його  Голос,  чуєте  мене,
зміїнний  роде,  фарисеї  книжні!
Плід  покаяння  учиніть,  хай  ближніх
і  щонайдальших  вість  ся  не  мине!"
Гріхи  людські  він  викривав  нещадно
звичайні  люди  і  верхівка  владна
в  нім  бачили  пророка  перш  за  все.
Не  обминав  Предтеча  і  тетрарха  -
в  своїх  промовах  гнівно  викривав
хіть,  любодійство  грішного  монарха,
Іродіади  звабливий  рукав.
Але  ніхто  не  смів  чіпать  пророка,
боялись  кари  Божої  за  те,
лиш  та  розпусна  жіночка  жорстока
в  думках  вже  замахнулась  на  святе.

Іван  Хреститель  берегом  Йордану
лічив  людей  від  блуду  і  гріхів
коли  прийщов  хреститись  назарянин  -
впізнав  Ісуса  й  мову  таку  вів:
"Хреститись  я  повинен  би  у  Тебе,
і  тішитися  оцим  Божим  днем"
-  "Роби,  що  треба  по  Закону  Неба,
хрести  водою,  я  буду  вогнем!"  -
Зайшов  у  воду  і  молитву  мовив
торкаючись  чолом  простертих  рук,
і  голубом  з  небес  на  землю  сходив,
сів  на  плече  Ісусу  Божий  Дух.
У  Віфаварі  сталося  це  дійство  -
Спасителя  хрестив  пророк  Іван,
Іродіада  ж  вже  планує  вбивство,
й  виношує  в  душі  жорстокий  план.
Спочатку  підла  вмовила  тирана,
щоб  той  схопив  ХрестителЯ  Івана
та  в  Махеронті  кинув  у  підвал.

4.    “ПОКАЙТЕСЯ,  БО  НАБЛИЗИЛОСЬ!..”  


Піщані  бурі  по  Моаві  знов
розгулюють  і  насипають  телі,
випробують  на  міцність  Махеронт,
гамселячи  по  стінах  цитаделі.
Тут  у  палаці  Ірода  бенкет  -
зібралися  в  розкішнім  залі  гості,
вино  в  бокалах  і  троянд  букет,
змагання  арф  і  танцівниць  до  млості.
І  Саломея-падчерка  авжеж
в  танку  звабливім  вправно  закружляла,
чим  догодила  Іроду  безмеж
і  він  півцарства  її  обіцяє.
Або  що  схоче  -  виконає  вмить,
а  Саломею  підмовляє  мама,
Великого  Хрестителя  убить
і  голову  його  внести  до  зали.
Слухнянний  стражник  виконав  наказ
та  обірвав  навік  життя  пророка,
і  голову  на  таці  в  той  же  час
скривавлену  приніс  доньці  жорстокій.
А  та  Іродіаді  віднесла,
щоби  над  мертвим  познущалась  вдоволь  -
отак  помстилась  та  лиха  сім"я
Хрестителю  за  справедливе  слово.
Та  Божа  кара  не  минула  їх  -
віки  прокляли  іродове  плем"я,
їх  імена  -  як  прізвиська  для  всіх,
жорстоких,  підлих,  хтивих,  кровожерних.
Прийде  покара  всім  земним  катам,
що  кров  невинну  п"ють-  не  обіп"ються,
а  ті  краї,  що  сіють  смерть  й  обман,
в  мертві  пустелі  скоро  обернуться.
   
"ЗА  ТЕ,  ЩО  ВИ  НЕ  СЛУХАЛИСЯ  СЛІВ  МОЇХ…  
СТАНЕ  ЦЕЙ  КРАЙ  РУЇНОЮ,  СПУСТОШЕННЯМ".  
                                               І.  Христос

Возславим  же  в  щоденних  молитвах
найбільшого  з  усіх  земних  пророків  
за  Водохреща  дійство  та  уроки
як  до  Творця  знайти  в  пустелі  шлях.
Коли  новий  почнеться  сонцебіг
і  дні  ночам  дарують  по  хвилині  -
різдво  Хрестителя-Предтечі  в  Україні
в  купальські  дні  святкуєм  кожен  рік.
Свято  того,  хто  передрік  Христа,
велів  хрестить  йорданською  водою
весь  рід  земний,  пожертвував  собою
аби  очистить  людство  від  гріха.
Свята  вода  в  водоймах  у  цей  день
і  Дух  Святий  над  кострищем  літає,
обранців  Божих  поміж  нас  шукає,
єднає  долі,  грішних  направляє
під  хороводи  й  перегук  пісень.
Цьому  різдву  радіє  цілий  світ,
природа  відкриває  сокровенне  -
на  честь  пророка  в  гущі  лісу  темній,
рівно  опівніч  папороті  цвіт.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505227
дата надходження 14.06.2014
дата закладки 14.06.2014


Олександр Обрій

ПОЗА МЕЖЕЮ

Цей  захід  сонця  -  політкоректний,
Терплячий  воїн  -  у  небі  сокіл,
Лелека  білий,  -  політ  карети,  -
Пари́ть  вели́чно,  хоч  невисо́ко.

На  небосхилі  тасьма́  срібляста  -
Літак  до  висі  пришпорив  нитку,
Мов  ткач  натхненний,  із  тисяч  бла́стул
На  тлі  блакиті  її  він  виткав.

А  вітер  тіні  з  ланів  здирає  :
Хмарки́  -  мов  плями  з  боків  корови,
Чистіш  не  стануть  стежки  до  раю  -
Всевишній  веган  не  їсть  скоромне.

Укриту  зе́лом,  лісів  колибу
Згинають  низько  штормів  ґирли́ґи,
Де  автор  дива?  Який  кулібін?  
Його  легені  поза  релігій,

І  хто  б  узрів,  як
Гаї  дрижали,
Коли  голубив  їх  Сонця  по́сох,  -
Відчув  би:  
О́бшар  -  поза́  державним,
Поза́  догматів,  межею  по́за.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504734
дата надходження 12.06.2014
дата закладки 12.06.2014


Кузя Пруткова

Оказывается, украинцы - фейк

Не  было  Авеля.  Был  только  Каин.
Не  отпускает  даже  во  сне...
Я-то  всё  думаю:  кто  я  такая?
Нам  объяснили:  нас  нет.

Нет  Украины:  всё  выдумки  вражьи.  
Просто  -  обманут  народ,
Что-то  иное  вам  кто-то  расскажет?
Значит,  давить  их!  Вперёд.

Слушай,  имперец,  надменной  идеей,
Как  загнивающий  пень,  осиян:
Нас  отрицать  -  нет  глупее  затеи.
...Может  быть,  нет  россиян?

Судьбы,  народы?  Да  нет  и  в  помине  
В  вашей  полемике  чувства  родства!
Есть  или  нет  на  земле  Украина  -
Всё  же  решать  украинцам,  не  вам!

Знаешь,  вчера  ещё  было  досадно,
что  над  великой  рекой
Арку  в  честь  дружбы  с  родным  вроде  братом
Мыслят  раскокать...  Рукой

Нынче  махну  -  мне  ни  зябко,  ни  жарко.
Свалим.  И  выстроим  -  две,
Если  однажды  такую  же  арку  
Вы  возведёте  в  Москве.

P.S.  Постоянно  думаю:  сможем  ли  мы  вернуть  дух  этому  символу?  Наверное,  смогли  бы  -  если  бы  сами,  своими  руками  -  русских  и  украинцев  -  раскрасили  эту  арку,  как  набережную  Оболони.  Попробуем?  :)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503367
дата надходження 05.06.2014
дата закладки 12.06.2014


Андрей Кривцун

Зачем же вы так, братья? (Россиянам)

Зачем  же  вы  так,  братья,
Нас  вдруг  ненавидеть  стали,
Желание  демократии
Так  яростно  оплевали,
Низвергнутого  тирана
Так  ласково  приютили
И  свежие  наши  раны
Безжалостно  посолили?

Зачем  вы,  скажите,  братья,
Ведёте  себя,  как  воры?
И  шлёте  сюда  рати,
Чтоб  нас  убивали  споро?
У  вас  ведь  земли  много,
Куда  ж  вам  ещё  наша?
Поверьте,  от  Господа-Бога
Вас  даже  «Газпром»  не  отмажет…

Зачем,  объясните,  братья,
Взяв  Крым,  вы  в  Донбасс  прёте?
Рядитесь  в  чужие  платья,
В  упор,  улыбаясь,  врёте?
Стреляя  нам  в  лоб  и  в  спину,
Взрывая,  круша,  калеча,
Насилуя  Украину,
Клянётесь  в  любви  вечной…

9  июня  2014  г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504154
дата надходження 09.06.2014
дата закладки 11.06.2014


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

Эротика и порнография в стихах

[b]Эротика[/b]  -  это  естественная  часть  жизни,  которая  витает  постоянно  в  воздухе,  как  запах  сирени  в  мае  или  жимолости  перед  дождем  в  июле.  [b]Описание  этого  запаха  -  есть  эротика.[/b]  

[b]Порно  [/b]  рассказывает  о  биологическом  процессе,  как  созревшее  растение  выделяет  особый  сок-нектар,  и  как  насекомые,  почуявшие  нектар,  овладевают  цветком,  и  своим  специальным  хоботком  проникают  вглубь  трубочки  венчика,  где  накапливается  нектар.  [b]Описание  этого  процесса  проникновения[/b],  а  также    связанных  с  этим  обоюдных  реакций,  и  составляет  [b]содержание  порнографии[/b].

[b]Грань  между  эротикой  и  порно[/b]  -  это  как  границы  между  нежностью  и  грубостью,  между  эмоциональным  и  физическим,  между  душой  и  телом.  Эти  тонкие  невидимые  границы,  через  которые  естественно  одно  перетекает  в  другое,  и  есть  то  притягивающее,  захватывающее,  пугающее,  любопытное,  желанное  и  сдерживаемое,    что  и  составляет  зачастую  соблазн,  страсть  и  притяжение  полов  в  физическом  плане.

[b]Эротика  появилась  раньше  порнографии.[/b]  Первая  отличается  от  второй  тем,  что  в  ней  все  сделано  красиво,  незабываемо  и  пленительно  нежно,  причем  настолько,  что  слюнки  страсти  текут  ручьем.  А  вот  порно  –  это  ярко  выраженные  физические  контакты,  ничего  более.  Все  банально  и  пошло.  

Настоящая  волшебная,  не  пошлая  эротика  -  это  любовь,  нежность  и  доброта,  в  которой  нет  животного  примитивного  секса  с  проникновением  в  гениталии,  а  есть  волшебство  слияния  душ  и  близость  Мужчины  и  Женщины,  где  может  быть  описано  всё,  но  завуалировано,  с  использованием  метафор  и  аллегории!  [b]Интимная  лирика  –  это  эротический  массаж  души  читателя  необыкновенно  нежными  красивыми  словами…[/b]

Вот  один  из  ярких  примеров    истинно  художественной,  интимной,  эротичной  поэзии:

«Грохотали  над  миром»

автор  -  Ад  Плюс  

Грохотали  над  миром  раскатные  рокоты  грома,  
Тротуар  заливала  рекою  кипящей  вода.  
В  тщетных  поисках  брода,  моста  иль  хотя  бы  парома,
Хохоча,  мы  бежали  по  лужам  с  тобой  в  никуда...  

Ты  отвыкла  от  каменных  тесных  объятий  Арбата,  
Ловишь  капли  губами,  и  юбка  промокла  насквозь...  
Я  совсем  не  хочу  для  тебя  быть  ни  другом,  ни  братом,  
Чтоб  себе  самому  не  сказать  -  не  судьба...  не  сбылось...  

Подожди...  мы  вот  здесь  переждем  это  водное  шоу.  
Арка...  темный  подъезд...  сырость  старых  некрашеных  стен.  
Все  равно  благодарны  мы  умному  старому  дому  -  
Нас,  промокших,  веселых,  он  взял  в  свой  таинственный  плен.  

Здесь  ступеньки...  Иди  вот  сюда...  Дай,  тебя  я  согрею.  
Обниму  осторожно...  Дрожишь...  Твои  пальцы  -  как  лед...  
Защищу  я  тебя  от  дождя,  от  себя    -  не  сумею,  
От  любого  укрою,  кто  внезапно  войдет...  

У  меня  есть  лекарство  от  хвори...  и  даже  от  дури.  
Я  его,  словно  жадный  аптекарь,  хранил  до  поры.  
И  пока  за  окном  стонут  старые  клены  от  бури,  
Нас  согреет  и  сделает  ближе  глоток  ‘Хванчкары’.  

Осторожно!..  Но  темною  струйкой  залит  подбородок.  
Я  слизну...  ни  к  чему  пропадать  дорогому  вину...  
В  бесконечном  сплетении  беспечных  потерь  и  находок,  
Губ  коснувшись  губами,  я  крепче  тебя  обниму...  

Нелегко  удержать  синеглазую  страстную  Птицу.  
Но,  затихнув  в  руках,  не  торопится  Птица  лететь...  
Мы  не  слышим  дождя...  Пусть  мгновение  это  продлится,  
И  гитарной  струной  будет  тихо  над  нами  звенеть.  

Губы  пахнут  вином...  Шелк  волос  -  ароматами  мая,  
Изумрудом  блеснул  в  темноте  твой  отчаянный  взгляд,  
Мокрый  джемпер  с  тебя  осторожным  движеньем  снимаю,  
И  Земля  начинает  внезапно  движенье  назад...  

Мои  руки  тебя  так  умело  и  быстро  ваяют.  
Время,  сняв  сапоги,  улыбаясь,  идет  мимо  нас.  
Льдинка  прежних  ошибок  легко  и  стремительно  тает.  
Пусть  грохочет  весь  мир!  Я  тебя  обретаю  сейчас...  

Вскинув  руки,  губу  прикусив,  предаешься  движенью...  
Ароматом  весенних  цветов  –  полу-вздох,  полу-стон.  
Замер  было...  и  рухнул  с  небес  звездопад...  завершенье...  
Громом  дождь  хохотнул  из  распахнутых  настежь  окон...  

Что  мне  делать  с  собой?  Я  тебя  потерять  не  посмею.  
Это  значит  -  не  жить...  Ты  желанна  до  крика,  до  слез!  
Вновь  уносит  тебя  самолет.  Ни  о  чем  не  жалею,  
Только  как  без  тебя  дальше  быть?  Без  ответа    вопрос…


[b]Да  услышат  те,  у  которых  нет  ни  ума,  ни  таланта,  чтобы  видеть  красивое  в  интимных  отношениях  между  мужчиной  и  женщиной,  и  у  кого  полностью  отсутствует  умение  описывать  близость  изысканно  и  завуалированно…[/b]

((Этот  своеобразный  коллаж  размышлений  сделан  мной  из  материалов  дискуссий  на  форумах  на  тему  «Эротика  и  порнография  в  стихах")


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504489
дата надходження 11.06.2014
дата закладки 11.06.2014


Джаннет Даклін

Я покличу тебе. Ти не йди…

Я  покличу  тебе.Ти  не  йди.
Я  тебе  не  кохала  ніколи.
Тихо  ляжуть  дощі  на  сади.
Тихо,тихо...Неначе  шовкові...

Я  покличу.А  ти  відгукнись.
Тільки  речі  не  треба  складати.
Незнайомі  ми  зовсім.Озвись.
А  могли  би...Могли  би...Кохати...

Я  покличу  тебе.Та  нема
Поміж  нами  ні  тиші,ні  весен.
Вже  блукає  між  літом  зима.
Вде  блукає  між  старих  черешень...

Я  покличу  тебе.Та  не  йди.
Не  знайдеш  тої  стежки.Стоптали...
Ти  коханнячко  своє  знайди.
Щоб  тебе  щохвилини  чекали...

Я  покличу...Та  голос  не  мій...
Це  віршом  моїм  кличуть  лелеки.
А  ти  йди.На  тій  стежці  не  стій.
Бо  на  ній  ходить  спека...Лиш  спека...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501615
дата надходження 27.05.2014
дата закладки 27.05.2014


уляна задарма

Сунична історія

В  стороні  капусТЯних  плантацій
на  саМОму  краєчку  городу
познайомтесь!  -  жиЛА  собі  РАвлиця
неймовірна  на  вдачу  і  вроду!

І  треба  ж  такому  здійсниться!-
наснилися  стиглі  суниці  -
самі  у  тім  сні  безтурботно
суниці  стрибали  до  рота!

СТРИБАЛИ  ДО  РОТА.
ПРЯМЕНЬКО  -  ДО  РОТА,
ТІЙ  РАВЛИЦІ  З  ДИВНИМ
ІМ"ЯМ  -  РАВАлоТТА,
ЯКА  МАНДРУВАТИ
ГОРОДОМ  ЛЮБИЛА,
ЯКІЙ  ВЖЕ  ЗЕЛЕНА
КАПУСТА  НАБРИДЛА!
А  СНИЛИСЬ  УПЕРТО
РУМ"ЯНІ  СУНИЦІ
І  ПАХЛИ...ТАК  ПАХЛИ
В  СОЛОДКОМУ  СНІ  ЦІМ!!!

Тож  равлиця  РаваЛОтта
гайнула  у  мандри  в  суботу
(  буЛА  дуже  гарна  погода!  )
на  КРАЙ  СВІТУ,
             точніш  -  ГОРОДУ...

ДОРОГА-ДАЛЕКА,
СУНИЦІ  -  НЕ  БЛИЗЬКО...
МІЖ  ГРЯДОК  РЯДАМИ
СТОЯТЬ  ЦИБУЛИСЬКА,
А  ДАЛІ  -  ЛЕЖАТЬ
ГАРБУЗЯКИ  ПИХАТІ,
СИЧАТЬ  З  коноПЕль
ПАВУКИ  ВОЛОХАТІ...

І  КВАКАЮТЬ  ЖАБИ  З  БОЛОТА:
-НЕ  ЙДИ!  ПРОПАДЕШ,РАВАЛОТТО!

Та  равлиця  -  марить  суницями...
не  може  уже  зупинитися!-
Мандрує  п"ятнадцяту  добу
на  КРАЙ  СВІТУ,
                     точніш  -  ГОРОДУ...

А  СОНЦЕ  КОЛЮЧЕ
ПАЛЮЧЕ  ПАЛАЄ,
ВНОЧІ  РАВАЛОТТУ
ДОЩЕМ  ПОЛИВАЄ...
ПРОТЕРСЯ  КРОСІВОК,
ПОРВАЛАСЬ  КОЛГОТА...
ВЖЕ  СИЛИ  ОСТАННІ
ВТРАЧА  РАВАЛОТТА!

...ШЕПОЧЕ,УПАВШИ:  "  НАСНІТЬСЯ,
МОЇ  НЕДОСЯЖНІ  СУНИЦІ..."

...була  б  моя  казка  печальною
(  і  навіть  у  чомусь  -  повчальною),
якби  не  наснилась  КАПУСТА
Равлику  РАВЛУ-АвГУсту
із  країни  СУНИЧНОЇ  родом
на  самому  краєчку  городу...

Йому  снилась  КАПУСТА  зелена-
незнайома,смачнезна  шалено!!!
Тож  равлика  РАВЛА-Августа
зманила  у  Мандри  -  КАПУСТА...

Він  мандрує  п"ятнадцяту  добу
на  край  світу,
                 точніш    -  городу.

НАРЕШТІ  У  КАЗЦІ
ЩАСЛИВАЯ  НОТА,
БО  РАВЛИК  АВгуСТ
ВРЯТУВАВ  РАВАЛОТТУ-
ВІН  МАВ  У  НАПЛІЧНИКУ
СТИГЛУ  СУНИЦЮ,
КРОСІВКУ,КОЛГОТКУ,
у  склянці  ВОДИЦЮ...

(  А  ЩЕ  -  РОЗКАЖУ  ВАМ
ОДНУ  ТАЄМНИЦЮ-
АВгуСТ  ЗАКОХАВСЯ
У  ТУ  МАНДРІВНИЦЮ!)

А  завтра  на  грядках  -  застілля:
у  Равликів  буде    -  весілля!






Равлиця  Равалотта  -  то  вигадка  (  "віртуальна"подружка)  моєї  донечки

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501180
дата надходження 25.05.2014
дата закладки 25.05.2014


Ірина Кохан

Шепоче очерет….

Мені  тебе  не  вистачає
У  лабіринтах  вечорів.
Коли  весна  гуде  розмаєм
В  обіймах  вершників-вітрів.

Коли  в  махровостях  півоній
Ховає  сонце  зрілий  мед,
Блукаю  в  тиші  напівсонній.
А  десь  шепоче  очерет

Про  наші  ночі  недопиті
В  м'яких  каскадах  ковили,
І  про  п'янкі,шалені  миті,
Де  зовсім  юними  були.

Про  відболіле  і  забуте,
Про  споконвічний  часу  біг.
Як  загубились  на  розпуттях
Посеред  зоряних  доріг.

Як  милувалися  весною
В  передчутті  квітучих  злив.
Тростинно  мріяв  над  рікою
Той  очерет...і  літом  снив.

Відшаруділа  пряна  осінь,
Зійшли  з  полів  сліди  зими.
Та  впала  нам  під  ноги  просинь
І  вЕсну  стріли  вже  не  ми...

А  ти  тепер  лише  у  мріях,
В  провулках  сизих  вечорів.
Сльозяться  спогади  на  віях,
Коли  всміхаєшся  зі  снів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501160
дата надходження 25.05.2014
дата закладки 25.05.2014


Владимир Зозуля

Это русская сторонка

Разлетелось,  разбилось,  разбрызгалось
В  эти  сочные  краски  полей,
В  расписную  Господнюю  и'конопись  –
Василистников  и  ковылей.

В  эту  черной  земелюшки  низменность,
Попросившую  светлой  души,
Поднебесье  лазоревым  вылилось
И  зеленым  раскинулось  вширь.  

В  золотую  полянку-кружалочку,
В  синь  реки,  где  студёна  вода.
В  эту  Русь  мою!  Русю-славяночку.
В  эти  краски,  оттенки,  цвета...

Не  нужны  ни  богатства,  ни  почести.
Никого,  ничего  мне  не  жаль!
Забери  всё,  что  лишнее,  Господи,
В  эту  ширь,  в  эту  высь,  в  эту  даль…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500339
дата надходження 21.05.2014
дата закладки 23.05.2014


Олександр Яворський

Відлюдник

Визбирує  тишу
По  закутках  темних
В  холодній  печері
Голодний  відлюдник,
До  чорної  скрині  
Складає  натхненно,
Немов  панацею
Від  гамірних  буднів.

Вишкрябує  в  стінах
Уламком  рубила
Мережі  маршрутів
Наскельних  потьоків,
Щоб  ними  прицільно
Освяченим  миром
У  склянки  припнуті
Націджувавсь  спокій.

Викрешує  іскри
Кресалом  прадавнім,
Щоб  полум'я  синє  
Очистило  спішно
Занедбані,  ніби
У  Авгія  стайні,
З  окріплого  духу
Всі  помисли  грішні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500754
дата надходження 23.05.2014
дата закладки 23.05.2014


Любов Ігнатова

Вже вкотре …

Вже  вкотре  розпинаєм  на  хресті 
Людського  Сина  під  гучні  фанфари,
Б'ючи  у  груди  :"Господи,  прости! 
Дай  оминути  праведної  кари!  "...
       
Відпрацювавши  тридцять  срібняків, 
Сльозами  омиваючи  обличчя,
З  проворністю  нікчемних  байстрюків 
Штовхаємо  слабкіших  на  узбіччя  ...
       
На  фантиках  смаколиків  -  зловтіх
Малюєм  ілюзорне  сьоме  небо  ;
Знов  поспішаєм  возвеличить  гріх  ,
Перекрутивши  заповідь  під  себе  ...

Бажаючи  прощЕння  роздобуть, 
Не  молимось  ,поки  не  чуєм  грому...  ...
Знов  Господа  ведем  у  хресну  путь,
Старим  шляхом  вертаючись  додому  ...

Забувши  істину,  що  Бог  -  то  є  ЛЮБОВ, 
Святе  Ім'я  згадавши  вкотре  всує, 
Між  ганчір'яно  -  туфельних  обнов 
За  гроші  індульгенцію  купуєм  ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499376
дата надходження 16.05.2014
дата закладки 16.05.2014


Олександр Букатюк

Душа не кається в коханні…


Знов  серце  лютий  звір  терзає,
той  самий  часом  ніжний  звір.
Не  всі  шляхи  ведуть  до  раю.
Ми  ж  без  любові  не  живі.

Душа  не  кається  в  коханні.
Вірші  –  не  прощені  гріхи.
Пекельні  муки  і  страждання
в  раю,  де  зносить  всім  дахи.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499321
дата надходження 16.05.2014
дата закладки 16.05.2014


Олександр Букатюк

Хай буде дощ

Хай  буде  дощ.
О  він  ще  той  маестро.
Вже  вічі  вікон  не  ховають  сліз.
А  серце  сумно  слухає  оркестр.
Щось  пишуть  краплі  на  холоднім  склі.

Хай  буде  дощ...
Куди  ж  поділась  радість?
Відлуння  тиші.
Суїциди  мрій.
Впізнай  себе  на  буднів  маскараді,
програвши  серце  у  підступній  грі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499215
дата надходження 15.05.2014
дата закладки 16.05.2014


Калиновий

За неспокутий історичний гріх

Свої  гріхи  ти  сам  спокутать  мусиш,
та  сумнів,  наче  звір,  мене  гризе:
О  Господи,  за  що  ти  нас  не  любиш?
О  Боже  правидний,  чого  нам  не  везе?

Любов  Господня  –  без  кінця  і  краю,
та  не  дається  всяким  далебі
бо  Бог  завжди  тому  допомагає,
хто  є  не  ворог  і  йому,  й  собі

Коли  я  бачу  нації  руїну,
то  відповідь  влаштовує  на  всіх,
що  Бог  не  любить  нашу  Україну
за  неспокутий  історичний  гріх

Карає  Бог  десницею  своєю
і  тим  усяким  сущим  воздає
за  те,  що  ми  зневажили  ідею
яка  основу  нації  дає

За  те,  що  ми  забули  Боже  слово
і  волю  всім  гріхам  дали,
за  те,  що  ми  плюндруємо  рідну  мову
й  чужу  до  вжитку,  як  свою  взяли.

За  те,  що  тільки  молимось  з  нагоди,
стежки  позабували  всі  у  Божий  храм,
за  те,  що  ми  цуралися  злагоди,
яку  найбільше  бракувало  нам.

За  те  ви  всі  терпіли  супостата,
й  тим  самим  призріли  на  Божий  гнів,
за  те,  що  йшли  з  сокирою  на  брата
натомість  разом  йти  і  бити  ворогів.

За  те,  що  церкву  зрадили  екзархи
свою  зреклися,  а  чужу  дали,
за  те,  що  всі  провідники-єрархи
не  тими  нас  дорогами  вели.

За  те,  що  до  чужих  вождів  хилились
і  їм  на  поміч  посилали  рать,
за  те,  що  ближнім  хлібом  не  ділились,
а  прагнули  як  більше  обідрать.

За  те,  що  ми  трималися  чужинців,
а  не  шукали  власний  шлях  життя
і  через  те  мільйони  українців
пішли  від  нас  в  одвічне  небуття.

Не  невезіння  Україну  губить,
а  ми  самі.  Ми  всі,  до  одного.
То  ж  не  грішіть,  що  Бог  наш
нас    не  любить,  -
Це  ми  не  любим  Господа  свого!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498651
дата надходження 13.05.2014
дата закладки 13.05.2014


Мазур Наталя

Мені б…

Мені  б  до  тебе  схилитись,  любий,
І  не  питати,  що  з  нами  буде?
Погладить  ніжно  густе  волосся:
Чи  наше  літо  вже  відбулося?
Відколосилось  і  відспівало,
Чому  з  тобою  любились  мало?
Чому  багато  було  негоди?
Роки  промчали,  як  бистрі  води...
Стаю  навшпиньки,  щоб  трохи  вище,
Мені  б  до  тебе  на  відстань  тиші.
На  відстань  думки,  на  відстань  слова,
Щоб  лиш  очима  велась  розмова,
І  поцілунком  зігріти  б  очі,
Мені  б  до  тебе  на  крилах  ночі!
Ця  ніч-примара  зійде,  не  буде,
Мені  б  з  тобою  навіки,  любий!

25.03  -  24.04.2014  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497481
дата надходження 07.05.2014
дата закладки 07.05.2014


Владимир Зозуля

Славянский синдром

Как  много  стало  в  жизни  боли…  наверно  отвернулся  Он…  и  мы  разучиваем  роли  в  трагедии  былых  времен...  Друг  друга  попросту  не  слышим…  обидой  собственной  хрипя…  и  с  каждым  днем  все  тише…  тише...  смолкаем  мы  внутри  себя...  Мы  сеем  плевелом  ненужным…  и  вот  уже  наружу  прет  густая  поросль  равнодушья  и  отчужденья  –  черный  всход,  оставив  погибать  в  бурьяне  ростки  надежды  и  любви...  И  наша  жизнь  в  глубокой  яме...    А  боль…  наш  общий  визави.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497015
дата надходження 05.05.2014
дата закладки 05.05.2014


Любов Ігнатова

Зона відчуження

Наша  квартира  -  то  зона  відчуження;
Кожен  куток  в  ній  волає  самотністю...
Хворе  кохання  ...Чи  буде  одужання?
З  ким  поєдинок  -  колишнім  чи  з  совістю?
       
Маски  облич  вже  злилися  із  душами,
Знову  крізь  сльози  я  посмішку  вишию  ...
Як  і  коли  ми  зробились  байдужими 
В  світі,  що  пахнув  шаленою  вишнею?  ..
       
Стежка  між  нами  -  спориш  непротоптаний  ...
Всі  перші  кроки  давно  уже  зроблено  ...
Вечір  ходив  за  вікном  заклопотаний,
Ношу  мовчання  поніс  знову  згорблено  ...
       
Скельця  рожеві  дощенту  розтріскані 
Десь  у  альбомах  з  ясними  світлинами  ...
Хто  між  чужими  вимірює  відстані 
Цими  яскравими  щастя  краплинами?..
       
Крила  моï  уже  міллю  поïжені  -
Не  врятував  ïх  і  спогад  лавандовий  ...
Тільки  уперта  надія  засніжені
Ще  зігріває  пелЮстки  трояндові  ...
       

це  не  моя  істрія.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495779
дата надходження 29.04.2014
дата закладки 30.04.2014


Бойчук Роман

"ОККУПАНТКА" Натальи Данылюк на русском языке!!!

"Окупантка"
автор:  kulbabka  (Наталія  Данилюк)

[i]Тримайся  за  небо,  
за  нитку  ворсистої  пряжі,
за  промені  перші  -
тонкі  наконечники  стріл!
Крадеться  весна,
синьооке  дівча  в  камуфляжі,
і  душу  твою
привідкриту  бере  під  приціл.

А  зброя  у  неї  -
то  світлом  налиті  гранати,
то  кулі  посріблені
свіжих  ранкових  дощів,
любовний  полон
і  жадані  невидимі  ґрати,
отрута  солодка
духмяного  цвіту  й  кущів.

Тримайся  за  небо,
розширюй  межу  горизонту,
і  дихай  вільніше,
із  вітром  п'янким  в  унісон!
Краденься  весна,
окупантка  з  південного  фронту,
дивись,  не  проспи!
І  не  здайся  в  солодкий  полон.[/i]

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477791

"Оккупантка"  на  русском  языке:

Держи  это  небо
За  нити  той  тоненькой  пряжи,
За  первенцы,  струны-лучи,  
Наконечники  стрел!
Крадется  весна  синеглазая,
Вся  в  камуфляже,
И  взглядом  открытую  душу
Берет  под    прицел.

В  ее  боевом  арсенале:
Гранаты  со  светом,
Дожди,  словно  пуль  серебро
Рассекают  простор,
И  жажды  любовного  плена
Невидимы  сети,
И  яд  слаще  меда
Душистых  цветов  и  кустов.

За  небо  держись,
Расширяя  границ  горизонты,
Свободнее  с  ветром  пьянящим
Дыши  в  унисон!
Крадется  весна,
Оккупантка  из  южного  фронта,
Смотри  не  проспи!..
Это  сладкая  явь,  а  не  сон.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495620
дата надходження 29.04.2014
дата закладки 29.04.2014


Владимир Зозуля

Одинокая фантазия

Дышала  ночь  свободою
                                               бескрайней,  
пустые  грезы,  увлекая  вдаль.
Привычной  и  классически
                                                 банальной
казалась  неба  –  звездная  спираль.
Играла  жизнь  в  вопросы  и  ответы,
поставив  настоящее  на  кон,
где  допивал  я  под  затяжку  сигареты,
классически  банальный  самогон.
Топя  в  стихии  грез  шальную  душу,
хмель  расширялся  в  теле,  словно  
                                                         ртуть
и  рвалось  одиночество  наружу
из  глубины,  прокладывая  путь.
Свои  тупые  когти    обдирая,
скреблось  по  чувствам,  досаждая  мне.
И  как  волчонок,  потерявший  стаю,
тихонько  выло,  жалуясь  луне.
Но  скоро  ослабело  перед  водкой
и  на  свое  бессилье  попеняв,
легко  смирилось  и,  ставая  кротким,
на  время,  позабыло  про  меня.
Я  ж  у  нирваны,  находясь  на  крае,
икал  от  чувств,  вкусив  блаженства  дух.
И  смутно  мир  земной  воспринимая,
на  небе  млечный  путь  увидел  вдруг.
Забытым  был  он  там  и...  одиноким…
И  на  меня  просительно  смотрел…
Ну,  как  не  поделиться  тем  немногим,
что  сам  еще  я  выпить  не  успел…
Он  пил  неспешно…  с  чувством…
                                               в  ритме  вальса,
что  было  очень  симпатично  мне.
И  с  каждой  рюмкой  ниже  опускался
назло  глядящей  искоса  луне.
 Распространяя  во  вселенной  
                                                       зависть,
мы  по  старинке  выпили  на  «ты».
И  мне  уже  родными  показались
Его  обугленные  вечностью  черты.
И  так  мне  не  хотелось    расставаться,
что  я  сказал  ему  об  этом  вслух.
Он  вспыхнул  морем  огненных  вибраций,
так,  что  от  чувств  перехватило  дух.
Я  протянул  ему  с  пожатьем  руку,
он  пьяно  плакал  тысячами  глаз…
………………………………………………………….

Да…
               ОДИНОЧЕСТВО…
                     
                           Мы  близко
                                           друг  от  друга…
И...
                 все  же  что-то
                                         разделяет  нас.
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495323
дата надходження 27.04.2014
дата закладки 27.04.2014


Ніна Багата

* * * (Був монастир колись у нашім краї)

Був  монастир  колись  у  нашім  краї.
Його  хрести  носив  охтирський  герб.
Цей  монастир  здавався  короваєм,
Покладеним  на  клечання  із  верб.
Він  підіймався  на  горі  високій
І  круглій.  Справді,  як  чудесний  хліб
Із  проскурами  –  банями.  Бароко
Пишніло  і  на  ликах  флігелів.
Тепер  лише  картини  дівні  й  згадки
Оберігають  велич  ту  й  красу,
Бо  стіни,  всі  ікони,  всі  лампадки
Пощезли.  Не  злякав  і  божий  суд
Отих,  котрі  взялись  карати  віру
І  наразились  на  людський  проклін.
Тож  на  горі,  мов  поголили  шкіру.
Вціліли  тільки  башта  й  диво-дзвін.
Дзвін  якось  навіть  страшно  тут  лишився.
Він  вислизнув,  утік  від  скидачів.
Шугнув  з  вершини  в  річку.  Утопився.
Де  саме,  річка  знає,  та  мовчить.
Не  признається,  хоч  не  раз  шукали.
Та  віриться,  що  все  ж  таки  віддасть,
Бо  воскресає  монастир  помалу,
Як  після  стужі  порість  молода.
Він  знов,  як  фенікс-птиця  з  попелища,
Відродиться,  щоб  славити  Творця  –  
Ніхто  не  здатен  вирубати,  знищить
Того,  що  вкорінилося  в  серцях.
Тут  храми  знову  золотом  засяють,
Немов  і  не  було  тяжких  перерв.
І  люди  вгледять  схожість  з  короваєм,
Покладеним  на  клечання  із  верб.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494800
дата надходження 25.04.2014
дата закладки 25.04.2014


Артур Сіренко

Світ свічада

(Низка  неканонічних  танка)

*      *      *
Хочеться  спати  -  
Чорні  ночі  Рутенії.
Та  думки  набат
Звучить  і  звучить  в  душі
Час  неспокою  краю...

     *      *      *
Повернувшись  з  країни  
Білих  Хмар
Помандрував  у  країну  
Синього  неба
Я  втомився  ходити  по  землі...

*      *      *
Столітня  війна
Кожний  її  день  
Наповнений  стражданням
Переживаю  знов  і  знов
Темрява  віків...

     *      *      *
У  світі  свічада
Сивіє  час.
Зустрівся  б  з  коханкою
Та  вона
По  той  бік  дзеркала...

     *      *      *
Уві  сні  вона  
Зустріла  реальність.
В  реальності  вона  
Зустріла  сон.  Чи  може  
Це  звуть  перевтіленням?


(Світлина  автора  віршів.  Це  дуже  старі  танка  -  написані  бозна  коли...)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494966
дата надходження 25.04.2014
дата закладки 25.04.2014


Артур Сіренко

Перевiзник через рiчку буття

(Низка  неканонічних  танка)

       *        *        *
По  річці  пливли
Не  знали,  що  річки  ім’я
Лета.  Не  знали,  що  капітана
Звали  Харон.  Весна.
Пристань.  Місто  Тартар.

       *        *        *
Світ  виник  не  з  вогню
І  не  з  води  краплини  
І  навіть  не  із  слова
Світ  почався  з  сліз
Прозорих  як  надія...

       *        *        *
Повернувшись  з  країни  
Білих  Хмар
Помандрував  у  країну  
Синього  неба
Я  втомився  ходити  по  землі...

       *        *        *
В  цьому  світі  жорстокому
Смуги  світла  і  темряви  -  
Зла  и  добра,  
Розуму  та  глупоти  
Як  на  шкірі  дикого  тигра...

       *        *        *
Час  не  вміє  чекати.
Час  навіть  
Існувати  не  вміє...
У  світі  ілюзій
Існує  тільки  мить  оця...

       *        *        *
Серед  попелу  надій
Серед  диму  спогадів
Я  квіти  шукав...
Даремно.  Марево
Наш  світ...  Навколо  порожнеча...

       *        *        *
О,  скільки  трагедій
Дарує  нам  подорож
В  світ  віртуальний!
Одісею  мереж,  павутин!
Доплисти  б  як  ти  до  Ітаки...

       *        *        *
Весною  -  квіти
Літом  -  зозуля
Восени  -  місяць
Зимою,  що  чиста  й  холодна
Падав  сніг...

(Світлина  автора  віршів.  Це  написано  дуже  давно....  )

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494968
дата надходження 25.04.2014
дата закладки 25.04.2014


Світлана Моренець

КАЗОЧКА

Ще  з  часів  прадавніх
так  вже  повелося,
що  не  може  Нічка
стрітися  із  Сонцем.
Вічність,  ніби  діти,
в  схованки  гуляють
і  одне  за  одним
стиха  підглядають.
Лиш  за  обрій  Сонце
промені  сховає,
як  йому  на  п'яти
Нічка  наступає.
В  мить  приспить  чаклунка
ліс,  поля  і  гори,
і  розсипле  з  клунка
діаманти-зорі,
ще  й  запалить  в  небі
місяця  ліхтарик,
на  людей  навіє
сну  міцного  чари.
владарює  Нічка
не  одну  годину,
доки  підкрадеться
час  нової  днини.
Перед  новим  ранком,
стрівшись  із  світанком,
обгорнеться  Нічка
димчастим  серпанком,
заховає  зорі
під  полу  тужурки
і  гайне  за  обрій
далі  гратись  в  жмурки.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=58oMb-Sq2QU[/youtube]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494705
дата надходження 24.04.2014
дата закладки 24.04.2014


Лавинюкова Тетяна

НА ЗЛАМІ ТИСЯЧОЛІТЬ

НА  ЗЛАМІ  ТИСЯЧОЛІТЬ

Епоха,  як  рана  відкрита,  болить,
примушує  кожну  розіп’яту  долю
збагнути  на  зламі  тисячоліть,
що  злам  не  буває  без  гострого  болю.
Тріщить  філософії  одяг  тісний,
хитаються  карткові  хатки  імперій,
збуваються  давні  пророцтва  і  сни  –
століття  настало  нове  в  нашій  ері.
О  ні,  то  не  вигадка,  не  маячня:
задимлений  купол  небесної  сфери,
злітають  будинки,  палає  Чечня,
нові  безпритульні  бредуть  агасфери.
Ну  як  ти,  маленька  людино  проста?
Здається,  терпіти  наругу  несила?
Та  хресну  дорогу  Ісуса  Христа
для  тебе  зоря  провідна  освітила.
Гартуються  жаром  любові  серця,
і  рук  нерозривним  лишається  коло  –  
хоч  ранять  тернові  колю́чки  вінця,
ти  віриш:  гряде  Воскресіння  за  болем.

[i]Написала  раніше,  зараз  поправила  2-3  слова  і  друкую  під  власним  ім'ям
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493374
дата надходження 18.04.2014
дата закладки 20.04.2014


Віталій Назарук

ЦВІТУТЬ САДИ

Цвітуть  сади,  як  і  тоді,
Коли  звучало  –  «ПЕРЕМОГА!»
І  люди  всі  молились  Богу,
Бо  стало  мирно  на  землі…
Тепер  мовчать…  Чому  мовчать?
Сади  ж  цвітуть  і  мирне  небо,
Бо  час  прийшов  і  знову  треба,
Тепер  вже  «брата»  усмирять.
Коли  в  окопі  я  і  брат,
Курили  вдвох  одну  махорку,
Було  тоді  у  нас  все  толком,
А  перед  нами  ворог-гад…
Тепер  мій  «брат»  неначе  гад,
На  мою  землю  зазіхає,
Та  він  же  добре  пам’ятає,
Що  я  не  відступав  назад…
А  ПЕРЕМОГУ  я  і  з  ним,
З  тим  братом,  що  сидів  в  окопі,
Відмічу  і  скажу  Європі,
Щоб  і  понині  з  братом  тим.
Проте  тепер  «чужинець  –  брат»
В  руках  тримає  автомата,
Забрав  і  хоче  ще  забрати
Із  хати  де  -  кілька  кімнат.
Це  не  брати,  а  «братани»
Які  «ідуть  на  допомогу»
Вони  святкують  перемогу,
Що  Крим  підступно  відняли.
І  далі  сунуть,  як  чума,
Немов  тоді  фашистський  гад,
Не  відступаю  я  назад,
У  мене  виходу  нема!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493523
дата надходження 19.04.2014
дата закладки 19.04.2014


уляна задарма

смакота

Не  день  -  а  Велика  Турбота!
Сьогоднi  на  свято  до  ФЕЙ
з  країни  ТАК-ХОЧЕТЬСЯ-ТоРТА
прибуде  багато  гостей!

Я  торт  приготую  на  славу!-
стрибатимуть  ФЕЇ  до  хмар!
(  Я  знаюся  добре  на  справi-
я  номер(№1)  кулiнар!  )

Тому  я  беру:ПОЛИВАЛКУ,
ВIДЕРЦЕ,КАСТРУЛЬКУ,САЧОК,
ЧАРIВНУЮ  ПАЛКУ-КОПАЛКУ,
ДIРЯВИЙ  ПРОЗОРИЙ  МIШОК,
ПОЦУПЛЕНЕ  НИШКОМ  ЯЕЧКО,
в  кишеню  -  ПIВ-ЖМЕНI  МУКИ,
(...здивованi  гостi  i  ФЕЄЧКИ
мiй  тортик  з"Їдять  -  залюбки!  )
ДЛЯ  КРЕМУ  Ж  ПОТРIБНО  ЗМIШАТИ
З  ПIСОЧКОМ  -  СМАЧНИХ  ЧЕРВ'ЯКIВ,
ВОДИ  IЗ  КАЛЮЖI  ДОДАТИ,
ШКАРПЕТКУ,що  Хтось  загубив,
РОЖЕВИХ  ПЕЛЮСТОК  ТРОЯНДИ,
СКЛЯНУ  НАМИСТИНУ,ЖУКА,
КАРТИНКУ  З  ЗОБРАЖЕННЯМ  ПАНДИ
I  ЛАПКУ  СУХУ  ПАВУКА...

Трудилася  цiлу  годину...
(  з  пiсочницi  кроку  -  нi-нi...)
Та  щось  на  святкову  гостину-
нi  ФЕЙ,нi  гостей  на  конi...

То  ж  МАМА  сьогоднi  -  за  ФЕЮ,
у  гостi  запросим  -  Кота...
(дарма  вiн  втiкає  вiд  мене!...)

-Зозулько,яка  СМАКОТА!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493518
дата надходження 19.04.2014
дата закладки 19.04.2014


Лія***

Перша зустріч…

В  ту  мить,  коли  зустрінемось  з  тобою,
Весняна  буде  бити  громовиця,
В  повітрі  враз  запахне  ворожбою
Від  погляду  твого,  мов  блискавиця...
І  зазвучить  мелодія  дощу,
Від  перших  поцілунків  трепетливих...
"Чекала  так  тебе..."  -  прошепочу...
Під  божевілля  пестощів  чутливих...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492638
дата надходження 15.04.2014
дата закладки 15.04.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.04.2014


Оля Бреславська

Люблю цей дощ…

Люблю  цей  дощ  -  серед  хмільного  літа:
Холодні  спогади  гарячої  пори,
Коли  журба  любов"ю  розігріта,
І  час  втікає  краплями  води.

Ще  босоногі  спогади  зриває,
Мов  спілі  вишні,  вітер  навмання,
А  злива  обіймає,  роздягає…,
Пірнає  в  трави  зляканим  ягням...

То  небо  плаче  голосом  знемоги,
То  мрія  снить  у  шелесті  трави.
Люблю  цей  дощ.  Лоскочу  босі  ноги
В  обіймах  сліз  плакучої  верби.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491951
дата надходження 12.04.2014
дата закладки 12.04.2014


*SELENA*

ЕВШАН

                       [color="#1730eb"]  [i]«Так  пахне  стежка  до  рідного  дому,
                         так  пахне  надвечір'я  у  співі  солов'я,
                         так  пахне  зілля  в  Святойванівську  ніч...»[/i]
                                                                                                   Ірина  Калинець[/color]
                         Ветер  роняет  грусть
                 В  робкий  седой  закат  —
           Гордой  полыни  куст
       Горечью  вех  распят...
Гривами  ста  кобылиц,
Волфами  ветренных  дней,
Летним  желаньем  ресниц,
Верой  ведунских  речей
Тихо  обласкан  и  бдит
Сизой  разлётностью  стрел
Против  всех  марьиных  свит
Велеса  дух  рьяносмел.
Нем,  но  тоскует  навзрыд
В  чалой  вуали  храня
Танец  сарматских  копыт  —
Эхо  степного  коня.
Рдеет  над  рожью  Заря  —
Древнее  знамя  полян.
Вечер  где  мятою  прян
Ладаном  веет  Евшан.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491437
дата надходження 09.04.2014
дата закладки 09.04.2014


Галина_Литовченко

НОЧЬ - ЧТО МГНОВЕНЬЕ

Резвятся  блики  фар  на  потолке,
кроя́т  авто  лучами  молча  окна.
Завис  комар  в  очередном  пике́.
На  пряди  делит  темнота  волокна.
 
Мурлыча  дремлет  на  диване  кот
и  гложет  зависть  в  ходиках  кукушку.
Мне  сон,  похоже,  объявил  бойкот,
настырно  лоб  щекочет  завитушка.

Последний  блик  угас  на  потолке,    
а  с  ним  ушла  (некстати)  ночь-мулатка.  
Рассвет  легонько  гладит  по  щеке,
и  кот,  проснувшись,  вытянулся  сладко.

Усталость  всё  же  давит  на  глаза
и  шашелем  виски  упрямо  точит.
А  в  окна  с  неба  льётся  бирюза…  
Оставлю  сон  для  следующей  ночи.

Фото  http://www.photodom.com/ru/photo/2313186

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490790
дата надходження 06.04.2014
дата закладки 06.04.2014


Окрилена

З Тобою

[img]http://cs7004.vk.me/c540103/v540103930/143df/tabxunI2sM0.jpg[/img]
Настане  час
збирати  зорі,
які  Тобі  натрусить  Бог.
Коли  думки
стають  прозорі,
тоді  не  страшно  
бути  вдвох  
і  на  розхитаному  судні...
На  небо  
спертися  плечем.
А  хвилі  пінні  
і  облудні  -
на  те  і  хвилі,
б'ють  ключем.
Передчуттям  живеш,
весною,
ходою  будиш
первоцвіт...
А  Він  десь
молиться  з  Тобою,
малює  сонце
на  Твій  схід.
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479794
дата надходження 16.02.2014
дата закладки 05.04.2014


Окрилена

Називай…

[img]https://pp.vk.me/c620521/v620521822/20ce/hDAXgZaNBfA.jpg[/img]
Називай  мене  як  хочеш.
Тільки  називай…
Розірвалася  на  клоччя,
а  душа  жива…
Піднебесся  світлом  вабить  -
видно  перевал.
Сходить  квіткою  кульбаби  
сонячний  овал.
Затремтіли  маргаритки
на  тонкім  стеблі,
білі-білі  як  лебідки..  
Ніжністю  в  Тобі
розтікаються  заплави
на  піски  дрібні.
Ти  любов  на  дні  зоставив,
А  вона  в  мені
стала  спрагою,  дощами,
хлібом  і  вином….
Називай  не  іменами,
а  найкраще…  сном.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490514
дата надходження 05.04.2014
дата закладки 05.04.2014


Алексей Мелешев

Второй апрель

Вчера  –  сиянье,  а  сегодня  –  тени,
Что  прежде  было  важным,  нынче  мелко…
С  похмелья,  с  отравления  виденье:
Восход  двух  солнц    -  глазунья  на  тарелке.
         И  это  безусловно  что-то    значит  -
         Я  слышал,  журавли  опять  летели…
         Тогда  он  был  зачат,  сегодня  на’чат  –
         Ненужный    день  повторного  апреля.
И  не  глупец,  а  все-таки  не  гений,
Кто  ищет,  в  наказание  обрящет
Движенье  в  алгоритме  удвоений  -
Тропинкой,  неприметно  нисходящей.        
         Те  дни  мне  книгу  сказок  подарили,
         Под  чьей  обложкой  –  чистые  страницы.
         На  них  писал  я:    «Жили-были...»  или
         «Чего  не  миновать,  тому  и  сбыться…»
Тогда    сухой  ладонью  солнце  грело
Лицо  и  душу.  Пусть  хоть  так,  немного…
Сегодня    мокрым  мелом  неумело
Апрель  белил    знакомую  дорогу.
         Кольнуло  сердце  -  сообщить  мне  хочет
         Скорей,  о  нежелании,  чем  лени,..
         Белеют  дни,    им  вслед  болеют  ночи
         В  ознобе  от    глобальных  потеплений.
И,  как  тогда,  в  союзе  с  суетою,
Но  все-таки  немного    по-другому
Из  слов  и  снов    я  что-нибудь  простое
Пристрою    к  нарисованному    дому.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490452
дата надходження 05.04.2014
дата закладки 05.04.2014


Тетяна Яровицина

Зомбёжка

Я  скорблю  о  потерянном  друге.
Он  попал  под  зомбёжку.  Убит.

Безнадёжно  готова  к  разлуке…
Грех  рыдать  по  покойнику:  спит

волчья  совесть,  белея  овечкой...
без  кошмаров.  Что  ж...  вечный  покой!..

В  храме  самую  лучшую  свечку
я  поставлю  простившей  рукой!..

Дьявол  выбрал  изысканный  метод
всех  науськать,  стравить  и...  добить!

Да  и  Бог  что-то  медлит  с  ответом:
как  найти  в  себе  силы  любить?!.

Сердце  мечется,  корчится,  ноет:
«Больно!..  Нервов  бы  мне...  про  запас!...»

И  аптечество  наше  родное
усмехается,  глядя  на  нас...

Боль  уйдёт  и  оставит  копейки
в  глубине  некопеечных  дыр...

С..т    в    штанишки  придворные  фейки,
подрывая  наш  внутренний  мир,
и  смакуют  своё  идиботство…

Новый  друг,  не  спеши  умереть.
Твой  уход  –  это  чьё-то  сиротство!..

Не  убий,  социальная  сеть!!!

 ©  Татьяна  Яровицына

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490049
дата надходження 03.04.2014
дата закладки 04.04.2014


посполитий

ТАК БУДЕ

Я  в  це  вірю,  так  має  бути,
Переконаний  –  так  будЕ!..
Був  Батурин,  і  бУли  Крути,
Та  новий  Конотоп  прийдЕ.
Дика  мОксель  в  лісах  й  багнюці,
Золотої  Орди  улус,
Ти  ніколи  не  станеш  Руссю,
Хоч  і  вкрала  в  нас  ймення  –  Русь.
Третім  Римом  постати  пнешся,
Ллєш  із  вуст  словоблуддя  мед…
І  для  третього  Риму  знайдеться
Свій  АлАріх,  чи,  може,  Мехмед.
Дужі  руки  чужих  солдатів  
Сатанинський  розколять  склеп
І  впаде  двоголовий  стерв’ятник  –
Теж  у  когось  украдений  герб.

Конотоп  –  у1659р.  під  Конотопом  гетьман  Виговський  вщент  розгромив  московське  військо.
Моксель  –  фінно  угорське  плем’я,  що  дало  початок  Москві.
Аларіх  –  король  готів,  який  у  410р.  захопив  і  поруйнував  Рим.
Мехмед  ІІ  –  турецький  султан,  який  у  1453р.  взяв  штурмом  Константинополь(другий  Рим).
Сатанинський    склеп  –  мавзолей  Леніна.
Теж  у  когось  украдений  герб  –  двоголовий  орел  –  герб  останнього  візантійського  імператора  Палеолога.  Московський  князь  Іван  ІІІ  привласнив  його  ,  вважаючи  себе  духовним  спадкоємцем  візантійських  імператорів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489969
дата надходження 03.04.2014
дата закладки 03.04.2014


Siya

Парне вишивання

Зашиваєш  мою  свідомість  білою  грубою  ниткою
По  чорній  канві  -  я  без  розуму
Від  цього  божевілля,  невідання,  ризику
На  тебе  стаю  трохи  схожою

Старанно  проколюєш  мої  мрії  циганською  голкою
Гарно  виходить  -  я  вже  на  небі
Від  сірого  відчаю,  пригнічення,сорому
Стаю  потрохи  схожа  на  тебе

Який  візерунок  ти  вибереш?  Невже  чорно-біле  сяйво
Твоєї  душі  -  я  розчулена
Переливом  тонів  і  прозаїчністю  барвів
Тебе  у  тобі  ж  і  загублюю

Зашиваєш  мою  свідомість  -  певно,  своєї  свідомості  
Тобі  замало  -  забрав  і  мою
Так  непомітно,  гірко,  солодко  і  болісно
Зустрінемось  в  пеклі  чи  у  раю

Зостанусь  для  себе  чорною  матерією  відомого
Творчого  заспіву  -  моя  душа
Від  еклектизму  думок  увечері  втомлена
У  скрині  схована,  не  спокушай

Зустрічами,  вишиваннями,  латками  взаємних  ілюзій
Я  вже  була  на  небі  -  сьомому
Піде́мо,  коли  хочеш  божевілля,  напруги
Не  в  рай  -  на  задвірки  свідомості

Знайдемо  там  полотна  -  виткані  кольорами  незримості
Межі  знання  -  тобою  розбито
У  щось  невпізнаване,  але  навіки  цілісне
У  першодень  взаємного  світу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489761
дата надходження 02.04.2014
дата закладки 02.04.2014


уляна задарма

снилося літо…

Божа  Корівка  ходила  по  Небу  -  пішки,
Божа  Корівка  носила  на  Небо  хліб...
Божа  Корівка  намучила  босі  ніжки  -
спати  лягла  під  Великий  Зелений  Гриб...

Снились  Корівці  Янголиків  теплі  руки,
білі  пір"їни  на  білих  перинах  хмар...
Снились  в  малих  сповиТОчках  дрібні  онуки-
Божі  Телятка,що  ПИли  з  кульбаб  нектар...

І  милувалось  рум"яне  духм"яне  Літо
сном  золоЧЕним,де  пахла  Небес  ваніль...
Ставило  пальчиком  крапки  -  чорняві,стиглі,
на  пелюсточках  Корівчиних  сонних  крил...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488263
дата надходження 26.03.2014
дата закладки 26.03.2014


Любов Ігнатова

Сумна соната дощових краплин

Сумна  соната  дощових  краплин
Пронизує  артерії  світання;
Далеко  ще  до  кавових  годин  
Просякнутих  росою  і  мовчанням  ...

Крізь  вовну  хмар  проблискують  зірки,
Величним  Кимось  зібрані  в  букети  ...
Вільшаний  гай  (іще  не  говіркий)
Готує  стиха  солов'ïв  кларнети  ...

Дрімає  вітер  у  липких  бруньках,
Вслухаючись  у  колискову  ночі  -  
Вона  гойдає  небо  на  руках,
Немов  навіки  вколисати  хоче  ...

Десь  півень  розбиває  напівсон  -
Вже  скоро  глипне  сонце  з  небокраю  ...
І  я  з  дощем  сьогодні  в  унісон
Досвітню  пісню  серцем  заспіваю  ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487946
дата надходження 24.03.2014
дата закладки 25.03.2014


Оля Бреславська

І повна щастя вив"язана сумка

Пастельні  фарби,  монотонні  звуки.
І  невагомість,  вплетена  в  ходу.
Легке  гойдання  в"язаної  сумки,
Котру    візьму  й  залишу  у  саду...

Танцює  вітер  з  листям  в  пасадоблі,
І  грає  вечір  блюз  лише  мені.
А  стежка  в"ється  далі,  мимоволі
Ще  тулиться  до  сонної  землі.

В  опалім  листі  загубилась  думка  -
Немов  жаринка,  тліє  і  димить.
...І  повна  щастя  вив"язана  сумка...
О,  зупинися  час,  бодай  на  мить!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457794
дата надходження 31.10.2013
дата закладки 22.03.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.03.2014


Мазур Наталя

Веселики

Летіли  веселики,  линуло  небом  "курли".
Летіли  здалеку,  спішили  до  рідного  дому...
На  крилах  весну  і  надію  на  щастя  несли                
На  землю  Вітчизни  летіли,  долаючи  втому.

Їх  кликала  пам"ять  батьків  і  священна  земля,
І  теплі  дощі,  і  молочні  тумани  світання.
І  стежка  в"юнка,  на  якій  рудокосе  маля
Так  довго  рукою  махало  услід  на  прощання...

Їх  кликали  трави,  що  буйно  росли  бережком,
І  запах  п"янкий  чебрецю,  материнки  і  м"яти.
І  гамір  хлоп"ят  голопузих  над  тихим  ставком,
Коли  понад  вечір  вони  прибігали  купатись.

Вкладали  у  мирне  "курли"  вічну  радість  і  щем,
І  світлу  любов,  і  надію,  та  віру  пташину,
Бо  в  ріднім  краю    жити    краще  для  них,  та  іще:
Зрікатись  не  вміли  ніколи  птахи  Батьківщини.

18.03.2014р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486906
дата надходження 20.03.2014
дата закладки 20.03.2014


Юрій Цюрик

Над площадью витает молча горесть…

Над  площадью  витает  молча  горесть…
-«Рассея,  мы  с  тобою  на  века…»
В  тени  акаций  тихо  плачет  совесть
И  морщатся  седые  облака…  

А  на  плакате  –  веским  аргументом  -
Плешивый  профиль  господина  «Пу»…
Летит  безумный  шквал  аплодисментов  
В  такую  же  безумную  толпу…

Весна…  а  зной  такой,  как  будто  летом;  
-  «Людей,  оратор,  ложью  не  гневи…»
Обкуренный  крымчанин  с  пистолетом
Доказывает  "правду"  визави…  

Неужто,  вы  и  впрямь,  утратив  разум,
Пойдете  на  раскол  своей  страны  ?!…
«  А  что  нам?…  Мы  в  Рассею  по  указу…
Московии  отныне  мы  верны…»  

На  площади  летает  молча  горесть…
Толпа  ревет:  «С  Рассеей  на  века…»
И  прячется  в  тени  безумцев  совесть,
И  морщатся  от  гнева  облака…  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486300
дата надходження 17.03.2014
дата закладки 19.03.2014


уляна задарма

завтра iз 9-ї прийом

Над  площами,над  вулицями,мурами,
над  левами  i  гнiздами  ворон
летiв  Трамвай  з  весняними  амурами,
котами  й  в  них  закоханими  Мурами,
що  весело  махали  партитурами,
спiваючи  з  Весною  в  унiсон...

Та  музика  над  площами  i  парками
звучала,наче  диво  -  з  висоти...
Трамвай  -  летiв...Амури  -нiжно  нявкали...
Ой  нi!  -  спiвали:  сонячно!  фiалково!
Закохано...Замрiяно...Заплакано...
Небесно  так!  (  А  нявкали  -  коти...)

Над  вулицями,площами,вокзалами,
над  натовпом  стурбованих  Панiв,
що  каву  п"ють  щоранку  динозаврово,
увiнчанi  проблемами,як  лаврами,
чиї  гроМИ  сенсацiй  б"ють  литаврово,
Трамвайчик  iз  амурами  летiв...

Пани  i  ПАнi  збайдуЖІло  клiпали-
(Навiщо  їм  лiтаючий  фантом?  )
-Коти?..Амури  божевільнi  з  квiтами?!!
Трамвай  -  у  небi???  Ви  давно...у  лiкаря?
й  стурбовано  даЛИ  адресу  клiнiки,
де  завтра  -  iз  9-ї  прийом...:)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485770
дата надходження 15.03.2014
дата закладки 19.03.2014


Neteka

Загиблим юнакам присвячується…



…Ви  убили  не  просто  людину,
Мрію  вбили  і  радість  в  очах,
Пісню  вбили  чиюсь  лебедину,
Юність  вбили    в  гарячих  серцях.

Вони  враз  постаріли  душею,
Стали  мудрими  не  по  роках,
Не  за  гасла  ідуть,  за  ідею
Краще  жити  як  жилося  нам.

Йдуть  на  смерть  ,  взявши  камінь  в  долоні,
Проти  снайперських  куль  і  спеців,
Йдуть  на  смерть,  посміхаючись  мамі:
-Не  хвилюйся,  цілуй  там  усіх.

І  у  камеру  дивляться  прямо:
-  Не  боюсь,  я  прийшов  сюди  сам,
І  піду  звідси  тільки  останнім,
Та  країну  вже  їм  не  віддам.

…Ви  убили  не  просто  людину,
Мрію  вбили  і  радість  в  очах,
Пісню  вбили  її  лебедину,
Юність  вбили    в  гарячих  серцях.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480706
дата надходження 20.02.2014
дата закладки 19.03.2014


Тетяна Яровицина

Всё о том же. 1+7 версий

–  Мне  сказал  диктор  в  телеке,  дУмать  так.  Вот  я  и  думаю...
Мыслить  лень.  Да  и  попросту  жаль  кучу  времени  зря.
Прокляну  я,  пожалуй,  Надийку  –  близняшку-сестру  мою,
раз  не  верует  в  белого-красного-синего  батю  царя.
Заболела  бедняжка  смертельно  своей  Украиною
и  не  слышит,  что  ей  говорят,  что  у  нас  говорят...
«Приезжай,  посмотри»,  -  всё  твердит.  Мол,  пока  –  не  с  повинною...
А  мне  страшно  лететь.  Там  ужасный  бандеровский  лад!!!
Там  едят  москалей!  И  жидов.  И  детей,  представляете?!
Я  по  телеку  всё  это  видел  однажды,  клянусь!
Телевизор  не  смотрите?  Душенька,  много  теряете.
Киев  древний  сдурел.  И  собрался  войною  на  Русь...


–  Я  живу  в  Украине.  Поверишь?  –  фашистов  не  видела!
...Кроме  тех,  что  скрывают  под  кожею  крылья  орла.
Повалив  в  зимний  Днепр  кровожадных  довлеющих  идолов,
молодая  страна  Украина    н  а  р  е  ш  т  і    чуть-чуть  ожила.
Хочет  жить,  наконец,  суверенно,  свободно,  по  совести
и  забыть  геноцид,  то  бишь  автократический  «бзык».
Но,  однако,  мой  братец!..  Как  сильно  меняются  новости
в  переводе  с  родного  на  великорусский  язык!..
Приезжай,  зацени...  Подарю  пониманье  глубинное.
Не  прозреешь  ты  сам  –  будут  плохи  у  внуков  дела!..
Ты  останешься  жив!  И  здоров.  Сохраню.  Я  клянусь  пуповиною  –    
той,  которой  природа  с  тобой  нас  двоих  обвила...


–  Друг  Иван,  дорогой,  ты  неправ,  что  живу  в  Украине  я.  
На  Донбассе  живу    –    на  окраине  славной  Руси.
Я  свободу  и  совесть  на  место  рабочее  выменял.
Да,  мне  «нация»  по  боку.  Ты...  о  зарплате  спроси.
Я  смотрю  НТВ.  Меня  корчит  от  слова  «бандеровцы».
Холодею  от  мысли,  что  сын  может  думать  не  так.
Всё  молчит,  ускользает...  Собрался  куда-то...  Не  делится.
Разобраться  пытался,  а  он  мне:  «Ты,  батя,  дурак!»
Может  быть,  и  дурак...  Мне  три  года  осталось  до  пенсии.
Мне  стабильности  хочется.  Может  быть,  западный  сэр
даст  рабочее  место?..  Стареть  буду  гордо  и  весело!
Буду  умный  дурак.  И  для  всех  пионеров  пример...


–  Я  борец  за  свободу.  Меня  не  «спужаешь»  потерями.
Я  ловил  этой  грудью  приветы  от  «Беркута»  влёт.
Я  бандеровец!  Что  ж...  В  Иисуса  не  сразу  поверили*...
Не  поверили  в  Стуса...  Но  каждый  велик  в  свой  черёд!
Боль  от  ран  я  стерплю.  Не  дождётесь...  Я  выживу.  Выстою!  
Чтобы  без  искажений  –  давайте  на  русском  сейчас!
Я  такой  же,  как  вы,  но  победу  я  вымечтал,  выстрадал.
Ни  Москва,  ни  Европа  –  увидите!  –  мне  не  указ.
Я  бандеровец.  Да!  И  кипит  во  мне  воля  народная.
Я  рождён  для  борьбы.  Я  к  ней  совестью  приговорён.
Мы  для  власти  любой  будем  грубыми  и  неугодными.
Не-угодными  жили.  Угодными  вряд  ли  помрём...


–  Я  живу  в...  регионе.  У  нас  тут  –  другие  материи.
Я  –  насквозь  украинец,  а,  значит,  –  изгой.  Я  привык.
Но  спортивные  парни  грозятся  повесить  на  дереве...
Им  мешает  мой  чистый  родной  украинский  язык!!!
Органичны  они  в  скудоумии  и  плоскостопии.
«Патриот»  почему-то  читается:  «регио-нал».
Но  мы  перерастём  эти  региональные  фобии!
Может  быть,  доживу.  И  пойму:  не  напрасно  страдал...
А  пока  что  –  среда  отвечает  враждебными  лицами.
Но  покуда  не  вздёрнуты  все  вот  такие,  как  я,
Украина  жива!  И  не  купишь  её  заграницами,
как  не  купишь  ничем  вековечную  песнь  соловья.


–  Я  –  отец  украинца,  но  русский  в  душе,  –  жил  в  бесстрашии...
Но  включил  телевизор.  Центральный  российский  канал.
И...  поверил!  Поверил  в  ущербное  наше  "безрашие"...
Испугался  Бандеры...  И  вмиг  неврастеником  стал.
Смене  власти  я  рад...  Языковая  смена    –  ошибочна.
Ну  нельзя  сделать  зá  день  всё  то,  что  под  силу  векам!!!
Принудили  любить.  Улыбнулись  победной  улыбочкой.
Обозлили  народ,  отхлестали  его  по  щекам...
Я  в  стране  этой  жил,  и  она  была  доброю  матерью,  
хоть  на  тронах  верховных  сменялись  пройдохи-отцы.
Я  боюсь  за  неё!!!  Чужаки  к  ней  идут  с  автоматами.
А  родные  –  терзают.  И  прячут  в  оффшорах  концы.


–  Посмотрю  «тех»  и  «этих»  –  полночи  мне,  значит,  ворочаться...
Утопаю  в  агрессии.  Грусти.  И  вычурной  лжи.
Что  за  странные  люди?  Неужто,  и  вправду  не  хочется
им  построить  страну,  чтобы  всем  нам  хотелось  в  ней  жить?!
Ну,  пусть  вАм  всё  равно,  так  о  будущем  –  детях  –  подумайте!
О  весёлых  детишках.  Счастливых!  –  не  детях  войны...
Вы  враждой,  нетерпимостью,  цвет  своей  нации  сдуете,
испещрите  могилами  тело  единой  страны!
Да,  скрипят  табуретки  жестоко  расшатанных  принципов...
Да,  непросто  и  шатко  всем  нам,  а  не  мне  одному....
Я  хочу  честно  жить  и  любить,  но  не  в  чьей-то  провинции.
...Помолюсь  за  страну,  хоть  уже  и  не  знаю  кому...

 
–  Я  –  хохол-одиночка,  духовно  родившийся  заново.
Совершенно  недавно,  в  жестокой  народной  борьбе,
понял  я  и...  прозрел.  Безвозвратно.  Прекрасно.  Внепланово.
Колыбель  наших  предков!  Я  искренне  нужен  тебе!!!
Это  значит:  я  счастлив.  Нет  места  в  душе  одиночеству.
Я  познал  чувство  локтя  с  чужими,  казалось,  людьми.
"И  пускай  не  дано  изменить  всё  немедля,  как  хочется",
я  обрёл  Украину,  а  с  нею  –  обрёл  целый  мир!
Распри,  слёзы  и  боль    –  в  мерках  вечности  –  мелкие,  зыбкие...
Память  вечно  жива.  И  пускай  что  хотят  говорят,
но  однажды  моя  Украина  измученной  доброй  улыбкою
улыбнётся  судьбе.  И  поверю,  что  жил  я  не  зря.  


*  имеется  ввиду  кровавое  насаджение  христианства  на  Руси

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485415
дата надходження 13.03.2014
дата закладки 13.03.2014


Лана Сянська

Віталій Коротич "Переведіть мене через майдан"

(Останнє  прохання  старого  лiрника)
 1971  р.
http://maysterni.com/publication.php?id=21900

Переведiть  мене  через  майдан,
Туди,  де  бджоли  в  гречцi  стогнуть  глухо,
Де  тиша  набивається  у  вуха.
Переведiть  мене  через  майдан.

Переведiть  мене  через  майдан,
Де  все  святкують,  б'ються  i  воюють,
Де  часом  i  себе  й  мене  не  чують.
Переведiть  мене  через  майдан.

Переведiть  мене  через  майдан,
Де  я  спiвав  усiх  пiсень,  що  знаю.
Я  в  тишу  увiйду  i  там  сконаю.
Переведiть  мене  через  майдан

Переведiть  мене  через  майдан,
Де  жiнка  плаче,  та,  що  був  я  з  нею.
Мину  її  i  навiть  не  пiзнаю.
Переведiть  мене  через  майдан.

Переведiть  мене  через  майдан
З  жалями  й  незабутою  любов'ю.
Там  дужим  був  i  там  нiкчемним  був  я.
Переведiть  мене  через  майдан.

Переведiть  мене  через  майдан,
Де  на  тополях  виснуть  хмари  п'янi.
Мiй  син  тепер  спiває  на  майданi.
Переведiть  мене  через  майдан.

Переведiть...
Майдану  тлумне  тло
Взяло  його  у  себе  i  вело  ще,
Коли  вiн  впав  у  центрі  тої  площi,
А  поля  за  майданом  не  було.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485316
дата надходження 12.03.2014
дата закладки 12.03.2014


Валя Савелюк

НА РАНОК

па́хне
у  подвір`ї  моєму  –  сном,
надобра́нічним  пря́женим  молоком
пахне…
мале  вітерча́    з-за  причілка  зітхне,  
уві  сні  завовту́зиться,  позіхне,
виноградним  куче́риком  ворухне́
і  надалі  засне…
на  шнурку  –  
білизна  під  місяцем  сонно  сох-не

…роздивляються  із  під  руки
на  лілові  трояндочки,
ви́цвілі  маки  і  сокирки́  –
молоді  зірки:
знадобилися  б  залюбки
квітчасті  мої  простенькі  си́тчики  –
простирадла  і  пошивки́  –
малим  зірченятам  
на  пелюшки…    

ба́вляться
зірченя́та  дрібні́,
випро́стують  срібні
цупкі́    па́льчики-про́мені  –,
до  рук  упіймати  пнуться  квітки́  -
лілові  трояндочки,  сокирки́  –
на  си́тчиках  намальовані…

…оксамитово-скра́длива  ніч  
спиває  непо́спіхом  звідусіль
прохолодно-пряну  воло́гу,
щоб  на  ранок  –  у  всій  росі
новопреста́витись  Богу…

…а  десь  
комусь  
у  цей  час  не  до  сна,
комусь  десь  усюди  затісно
і  всього  мало,
десь  комусь  позарі́з  потрібна  війна,
щоб  люди  людей  –  калічили  і  вбивали

кремлівські
розпа́лювачі  війни  –
не́люди,  
вірнопі́дданці  сатани

10.03.2014

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484748
дата надходження 10.03.2014
дата закладки 10.03.2014


Маргарита Шеверногая (Каменева)

Хай живе Україна!

Коли  плаче  розхристана  мати  над  тілом  дитини  –
Юнака  синьоокого,  вбитого  на  барикадах,
Коли  діти  співають  під  кулями  Гімн  України,
На  кривавім  снігу  не  згасає  вогонь  у  лампадах,  –

Я  не  можу  писати,  не  бачу  рядків  за  сльозами,
Рветься  серце  на  площу,  охрещену  свято  Майданом,
Де  на  кожному  метрі  тепер  –  рушники  з  образами,
І  червоних  тюльпанів  гора  височіє  курганом.

Як  на  прощу,  ідуть  на  Майдан:  поклонитись  загиблим,
Скласти  шану  живим,  уцілілим,  за  всіх  помолитись.
«Хай  живе  Україна!»  –  повторюю  голосом  хриплим.
Якщо  вірять  мільйони,  то  бажане  має  здійснитись!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484034
дата надходження 07.03.2014
дата закладки 07.03.2014


Окрилена

Між іншим (інтер’єрне)

Відбувся  день.
Розлито  чорну  каву.
На  небі  гуща.
Тільки  пектораль  
вдягає  місяць  
золото-рудаву
і  дощ  об  шибку  б’ється,  
мов  кришталь.
У  вазі  сонце  –  
жовті  хризантеми,  
вони  про  Вас  нагадують  мені.
коли  погляну,  
то  зникає  темінь
і  промені  з  них  ллються
неземні.
Каштани  багряніють  у  пожежах.
У  різні  боки  –  
іскри-кожушки.
І  карі  очі  поглядами  стежать  –
передчуттями  
всипані  стежки.
Листи  читаю,  
писані  «між  іншим»
і,  наче  чую  голос  вдалині,
що  не  погас,  
а  став  іще  ніжнішим…
як  жовті  хризантеми  на  вікні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449565
дата надходження 17.09.2013
дата закладки 07.03.2014


уляна задарма

весна

...Ворона  уважно  мені  
     подивилась    у  очі
             і  мовила
                 КАР!
(    пташиною
       мовою
слово  оце  чорнопере
       звучить  як
         ...ПРИВІТ!)
   Розпушував  пір"я  
   у  небі  Воронячий
               Сяючий  
                   цар...
 І  Трави  -вродливі,
   воскреслі,зелені  -
         просились
             на  Світ...
 І  я  подивилась  Вороні  у  очі,
   в  дві  крапельки  Ночі
       зронила  тихенько
         ...ПРИВІТ...
(  Пташиною  мовою
 слово  моє  тихозоре
         звучатиме
         ...  КАР!)
Так  ніжно...довірливо  так!-
   до  моєї  долоні  тулився
         довколишній  
                   Світ!
А  я  виглядала  ворожі
           військові
       чужі    літаки
               серед  
                 хмар...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483642
дата надходження 05.03.2014
дата закладки 06.03.2014


Enola

В ЖЕЛТОМ СВЕТЕ БОЛЬНИЧНЫХ ОКОН

***

в  желтом  свете  больничных  окон
осень  пляшет  под  ливнем  джигу.
мне  сегодня  не  одиноко,  
просто  пасмурно  и  паршиво.

раздражает  фальшивой  нотой  
визг  певички,  и  плед  не  греет...
мне  сегодня  не  одиноко,
просто  -  так  вот  уж  я  болею.

снова  листья  янтарным  соком
обволакивают  аллеи.
...мне  сегодня  не  одиноко.
я  сегодня  себя  жалею.


***

мы  все  уходим  -  дальше,  глубже,  тише,
и  шелест  листьев  накликает  сплин.
как  будто  осень  в  напряженье  слышит,
что  кто-то  до  истерики  один,

что  кто-то,  выпуская  дым  из  легких,
вздыхает  полной  грудью  -  и  молчит
о  том,  что  все  пройдет,  уйдет,  поблекнет,
и  блюз  осенний  гулко  зазвучит.

7  сент.  2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448352
дата надходження 10.09.2013
дата закладки 06.03.2014


Лія***

Історія кохання

(В  співавторстві  з  Максимом  Тарасівським)

Він...
Так  холодно  сьогодні,  і  туман
Вкриває  місто,  наче  мозок  сумнів,
І  спогади,  і  мрії  нерозумні
Оточують  мене  -  це  як  паркан,
І  за  парканом  весь  чудовий  світ,
А  тут  лиш  самота,  печаль  і  туга,
Що  то  було  між  нас  -  весна  чи  хуга,
Чи  разом  стали  на  підступний  лід,
А  там,  під  льодом,  чорная  вода,
Вона  швидка,  глибока,  небезпечна,
І  бути  там,  над  нею,  недоречно,
Та  відступити  з  льоду  теж  шкода,
Бо  лід  тонкий  і  чорна  глибина,
І  небезпека,  і  дихання  смерті
То  все  пусте,  коли  навпіл  роздерті
Ті  двоє,  що  наразі  плоть  одна...
Проте  туман  -  підступний  феномен,
Як  марення  чи  сон,  брехлива  оповідка,
Приховує  шипи  тендітна  квітка,
Зібрання  втаємничих  письмен,
В  печері  на  стіні  незрозумілий  нарис  -
Дивакувате  щось,  як  східні  мешти,
Та  враз  здригнулися,  коли  нарешті
Ми  розібрали:  мене,  текел,  фарес...
І  сплинув  час,  і  всі  живі-здорові,
Нормально  все...  і  тільки  от  туман
Мені  транслює,  як  кіноекран,
Оту  сумну  історію  любові.

Вона...
Ну,  от  і  все,  зворотній  відлік  розпочато...
СтрахУ  нема,  лиш  серце  тисне  -  нездійснене...
І  цей  передостанній  сніг  лапатий
Вкриває  бруд  так  досконало  -  nota  bene.
Всі  кольори  враз  -  спалахом  яскравим.
А  в  пам'яті  (так  дивно)  -  твої  руки...
Та  дотик  губ...  і  погляд  зеленкавий
І  присмак  солоно-гіркий  розлуки...
Минуле  розум  обвиває  павутиною,
Зі  світлом  бліднуть  кадрики  з  життя,
Лиш  титри  недоречно  так...  латиною
Залишились...  та  й  ті  пішли.  У  небуття...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483680
дата надходження 05.03.2014
дата закладки 05.03.2014


Ірина Лівобережна

Не предам

А  я  люблю  этот  свет  Асадовский,
И  обожаю  и  Ахматову,  и  Тушнову.
И,  чтоб  не  говорили  про  наив  детсадовский,
Ещё  люблю  и  Цветаеву,  и  Гумилёва.
И  до  дыр  зачитала  Есенина,
С  его  неведомой  осеннею  грустью.
Ищу  и  прИзрачности,  и  спасения,
От  них  я  плачу,  когда  отпустит.
И  улетаю  я  в  край  неведомый,
 Где  море,  сад  и  летние  рощи,
В  мир  таинственный,  неизведанный,
Друниной,  Тютчева  и  Волошина.

Не  понимаю  я  
         –  что  бы  делала,
Насколько  дела  б  мои  
         были  плохИ,
Если  б  однажды  
         в  себе  я  предала
Веру,  надежду,  любовь,  
         и  стихи.
****************************
Не  могу  я  читать,  не  могу,
Про  цветочки,  что  небом  дышат,
И  про  камни  на  берегу…
Нужно  мне,  чтоб  срывало  крышу!!!

Чтоб  безумствовала  весна
Так  неистово,  первозданно!
…Чтоб  будила  сердца  она
И  в  душе  прижигала  раны…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483559
дата надходження 05.03.2014
дата закладки 05.03.2014


Гучномовець Київський

Чорна зима

Koли  бopoтиcь  вжe  нeмaєш  cили,
кoли  плюють  y  cпинy  вopoги,
ти  пpигaдaй  лютнeвi  тi  мoгили
вcтaвaй  i  пpocтo  дaлi  йди.

Koли  здaєтьcя  вcюди  лиxo,
кoли  здaєтьcя  вce  дapмa,
ти  yяви  як  xлoпцям  зapaз  тиxo
i  пaм'ятaй  якa  бyлa  бiдa.  

Koли  бpexaтимyть  coбaки,
кoли  шипiтимyть  paби,
ти  вiдcилaй  ycix  дaлeкo  ...cпaти
a  xлoпцiв  тихо  пoм'яни.

Koли  cтpaшними  бyдyть  нoчi,
кoли  зaгyбишcя  в  життi,
ти  вмить  зaплющyй  cвoї  oчi
a  тaм  вoни  ycмixнeнi  й  живi.

27.2.2014

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482397
дата надходження 27.02.2014
дата закладки 01.03.2014


Наталя Данилюк

Борись!

Людино  моя  прекрасна,
Тримайся  за  світ,  борись!
Якщо  і  судилось  впасти,
То  тільки  в  небесну  вись,
І  тільки  на  крилах  білих
Незламних  своїх  надій!
Я  вірю:  достатньо  віри
У  світлій  душі  твоїй.
І  сонця  там  значно  більше,
Ніж  мороку  і  зневір!
Людино  моя,  не  бійся,
Незгодам  наперекір
Іди  лиш  на  поклик  серця
До  зоряних  перемог.
В  молитві  тобі  всміхнеться,
У  смуті  розрадить  Бог.
Бо  крила  твої  для  злету,
А  слово  –  то  храм  душі,
Нема  для  думок  поета
Умовностей  і  межі.  
Якщо  і  судилось  впасти,
То  тільки  в  небесну  вись…
Людино  моя  прекрасна,
Відроджуйся,
Вір,  
Молись!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482393
дата надходження 27.02.2014
дата закладки 28.02.2014


Serg

Героям Майдану присвячується

Взяв  ручку  до  рук  і  листочок  паперу,
Хотів  написати  про  все  і  для  всіх,
Про  те,  як  здолали  страшенну  химеру,
Чи  радість  завчасна  у  віршах  моїх?..
Бо  біль  від  утрат  незворотньо-вразлива
Й  сльозами  стікає  у  роздумах  рим,
Велика  ціна!  Неймовірно  жахлива!!!
А  розвиток  дій  аж  занадто  стрімким...

Байдужим  до  всього  і  просто  цинічним
Одразу  скажу:  не  чіпайте  мене,
Бо  всі  ваші  фрази  лайн*м  утопічні,
Свідомість  людська  їх  завжди  омине,
А  справжня  (читай  християнська)  натура,
Коханням  та  Вірою  сильна  душа  -
То  нації  суть,  як  міцна  арматура,
І  завжди  країну  свою  прикраша...

Народ  неможливо  ярмом  підкорити,
Історія  надто  і  гарно  нас  вчить,
Та  злодій  захтів  ту  могилу  розрити*,
Вже  матінка  мудра,  не  дасть  обдурить!
Ні  час  ні  спокута  катам  не  зарадять,
Країну  до  прірви  царьки  довели...
Палає  та  міцно  стоїть  барикада,  -
То  Сотня  Героїв  вогонь  розвели...

Кому  прислужилися  ви,  беркутята?
Стріляєш  з  рушниці  у  власний  народ!
Не  чує.  Бо  розум  грошима  відтятий,
Чи,  може,  змарнів  від  бляшок-нагород?..
Та  ні,  ті  злочинці  стріляли  свідомо,
Вести  перемовини  з  ними  дарма...
Чекає  дружина  і  діточки  дома...
Не  буде  вам  прощення!  Суд  і  тюрма!

Фінальні  реалії  значно  складніші,
Чи  доля  така,  чи  трагічні  всі  дні,
Та  мушу  крізь  біль  дописати  ці  вірші,
Хоч  рими,  мов  рани  -  тяжкі  і  складні,
Бо  тільки  на  крилах  свідомості  й  правди
Летіти  можливо  з  підбитим  крилом,
Складати  Героям  чудові  балади
Й  крізь  прірву  на  світло  іти  напролом...

Звичайно,  у  когось  є  думка  інакша,
Лиш  вчинки  і  дії  -  моє  реноме...
Вітчизно  моя,  ти  моя  і  найкраща!
Все  інше  -  не  суть,  і  воно  промайне.
А  Сотня  Небесна  загиблих  героїв
Довічно  на  варті  твоїх  сподівань,
Щоб  кожен  чинуша  назавжди  засвоїв:
Спокута  настане  без  зайвих  вагань!
 
23.02.2014


*  «Розрита  могила»
       Тарас  Шевченко.  Зібрання  творів:  
       У6т.—К.,2003.—Т.1:Поезія  1837-1847.—  С.252-253;С.691-694.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481513
дата надходження 24.02.2014
дата закладки 24.02.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.02.2014


Ірина Кохан

Лілейно-білим кроком йшла любов

Крізь  морок  ночі  
Й  чагарник  колючий,
Деручи  душу  й  тіло  
свої  в  кров,
Скидаючи  з  плечей
туман  тягучий,
Лілейно-білим  кроком  
йшла  Любов.
Її  не  раз  
прилюдно  розпинали,
Палили  її  тіло
зла  вогнем.
Вона  ж  скорботно
і  смиренно  так  мовчала,
Лише  зітхала  важко
день  за  днем.
Любов  стояла  під  
дверима  і  чекала,
З  надією  вдивлялась
у  серця....
Любов  з  останніх  сил
людей  благала,
Вони  ж  вбачали
у  Любові  лиш  старця...
Того,що  жебракує
попідтинню,
В  кишені  крихти
жменями  кладе,
Не  розпізнали  у  Любові
ту  святиню,
Котра  в  душі  
трояндою  цвіте.
Її  осяйний  промінь
не  узріли,
Забули,розтоптали,
відреклись....
Стрілу  отруйну
в  серце  їй  жбурнули.
Та  хай....
Любов  повернеться....
Колись....
Вона  пройде  ще
милі  крізь  образи
Терпінням  щиросердним
в  небеса,
Розсипляться  слідами  її  стрази.
Любов-то  милосердя  і  краса!!!!!


 Хай  любов  оселиться  у  кожному  серці.

25.03.2013.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480972
дата надходження 21.02.2014
дата закладки 21.02.2014


Богдан Сиваківський

Урок Майдану

Є  істини,  що  пізнаються  завжди  згодом,  -
Коли  ущухне  біль  і  стихне  стрілянина.
Немає  переможців  у  війні  з  народом  -
Бандити  смертні.
                                     А  безсмертна  -  Україна!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480487
дата надходження 19.02.2014
дата закладки 19.02.2014


Наталя Данилюк

У купелі чуттєвої краси…

[i]Озвучка:  Аліна  Орел

Освітньо-культурний  проект  «Рідний  край  у  словах  і  барвах»[/i]


У  купелі  чуттєвої  краси,
У  сповитку́  карпатської  природи,
Де  музикою  ллються  голоси,
Даруючи  блаженство  насолоди...

Де  ніжно  доторкає,  ніби  струн,
Вербових  віт,  розпатланих  водою,
Гірський  вітрисько,  мрійник  і  пустун...
Де  свіжі  ранки  пахнуть  чередою,

Янтарним  пивом,  теплим  молоком
І  скошеною  пряною  травою,
Гарячим  хлібом,  медом,  тютюном,
Розніженою  в  росах  ковилою.

Тут  краєвиди,  ніби  вишиття,
А  шепіт  лісу  чистий,  як  молитва,  
Він  береже    минулі  дні  звитяг
Мого  народу  у  завзятих  битвах.

Тут  поєднались  велич  і  любов,
Краса  чуттєва  і  готичні  скелі,
Старі  обряди  й  сила  молитов,
Невтомна  праця  і  пісні  веселі.

Тендітні  квіти  й  височінь  дерев,
Минуле  й  суще  у  корінні  роду.
Ніхто  цей  рай  земний  не  одбере
В  мого  одвіку  вільного  народу!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480299
дата надходження 18.02.2014
дата закладки 18.02.2014


Віталій Назарук

Цілуйте руки при житті коханій

Цілуйте  руки  при  житті  коханій,
Вуста  цілуйте,  обпікайте  жаром,
Ловіть  постійно  поглядом  бажання,
Тоді  навіки  збережете  пару.

Від  поцілунку  хай  встає  кохана
І  усмішкою  зустрічає  ранок,
Щоб  люба  знала,  що  вона  жадана,
Що  тут  її  життєвий  полустанок.

Їй  нагадайте,  що  вона  найкраща,
Що  її  очі,  ніби  два  агата,
Вона  єдина,  любляча  і  ваша,
Щоб  кожен  день  для  неї  був  за  свято.

І  квіти  в  руки,  кожен  день  троянди,
Зізнання  теплі  і  при  свічках  вечір,
Щирі  слова,  не  просто  дифірамби…
І  ніжний  дотик  за  красиві  плечі.

Тоді  ви  проживете  у  любові,
Кохана  завжди  бігтиме  додому,
Ніколи  не  нахмурить  чорні  брови
І  не  дозволить  бути  вам  самому.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480269
дата надходження 18.02.2014
дата закладки 18.02.2014


Ірина Лівобережна

Так странно

Так  странно  встретились,  так  странно...
Не  то  зимой,  не  то  -  весной...
На  белой  плоскости  экрана
Я  рисовала  профиль  твой...

Мазочки  ровные  ложились
Вуалью  позабытых  снов...
Пускай  не  спелось,  не  сложилось,
Но  было.    Музыкой  без  слов...

Лучом  туманного  заката,
Прозрачной  неба  глубиной.
Ты  не  со  мною  был  когда-то.
И  снова  будешь  -  не  со  мной.

Свет  фонарей.  Февральский  вечер.
Стынь  музыки  и  тишины...
Случайный  взгляд  случайной  встречи.
И  две  недели  до  весны...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480220
дата надходження 18.02.2014
дата закладки 18.02.2014


Любов Ігнатова

Не перекреслюй розчерком пера …

Не  перекреслюй  розчерком  пера,
Все  те,  що  ще  в  тобі  пульсує...
Ти  знаєш,  як  це  жити  всує,
Коли  минуле  -  то  діра?  ..

Не  перекреслюй  розчерком  пера  ...

Чи  ти  колись  лишався  сам  на  сам
З  німим  питанням  у  долоні?
Чи  відчував,  як  стука  в  скроні
Невіра  сказаним  словам?  ..

Чи  ти  колись  лишався  сам  на  сам  ...

Запеклий  бій..де  чорно-білий  ти...
Мат  королю  -  твоя  поразка  ...
І  тільки  серце  -то  підказка,
Де  світло  для  душі  знайти  ...

Запеклий  бій  ...де  чорно-білий  -  ти...

Зустрінь  хоч  раз  світання  без  примар...
Трикрапка  ночі  не  бентежить...
Скупа  сльоза  -то  мозку  нежить  ...
Надія  сходить  поміж  хмар!

Зустрінь  хоч  раз  світання  без  примар  ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480188
дата надходження 17.02.2014
дата закладки 17.02.2014


Вразлива

Зсувало небо

Крізь    сон    відчула    погляд    спозаранку,
Проміння    сонця    розчинило    хмари.
Зістарене    зимове    небо  ,    снігом
зсувало      посивілу    шаль    лютневу.

Останній    раз    на    землю    потрусивши,
Світлим    прощанням,радість    подарунка.
За  три    декади    в    році    знов  зустрівшись,
Морозивом    улітку    нагадавши.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480003
дата надходження 17.02.2014
дата закладки 17.02.2014


Девочка Лора

сказочнику

[i]К  твоим  ногам,  за  твои  улыбки  и  если  хочешь,  к  себе  самой.[/i]

Послушай  сказку:    по  речке  -  рыбки,  за  шкафом  -  дядюшка  домовой,  -
Скрепит,  стирает  и  рвет  нашивки,  но  впрочем,  главное  -  мы  с  тобой.

Нас  в  доме  -  десять  квадратных  метров,  дорога  к  югу,  глаза  -  к  звезде.
Ты  очень  многим,  наверно,  не  был,  а  я,  скорее  всего  -  нигде,
Но  в  Новый  год  от  желанья  пепел  -  я  знаю  точно,  что  о  тебе.

Играем  в  глупости:  загадай-ка,  открой  страницу,  прочти  строку.
Пускай  паршивая  балалайка  прогонит  в  чащу  твою  тоску  -  
Ну  кто  еще  тебе  здесь  хозяйка,  такому  сонному  дураку.

У  нас  есть  мир:  две  конфорки,  горе,  и  очень  странный,  но  умный  пес.
И  глаз  твоих  золотое  море  есть  продолженьем  моих  волос.
Мы  здесь  одни,  и  пока  нас  двое  -  тут  все  случилось  и  все  сбылось.

Забудь  газеты,  сожги  все  письма,  не  трусь  не  следовать  новостям.
У  нас  внутри  поважнее  выси,  у  нас  двоих  поважней  стезя,
Ты  так  старался  быть  независим,  но  дал  согласье  моим  горстям.

И  все  идет  и  пока  мы  живы,  живет  и  сказка  -  блеск  наших  глаз.
Ее,  наверно,  не  заслужили,  скорей  она  заслужила  нас,
А  домовой  бережет  ножи  и  продолжает  посудный  вальс...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471864
дата надходження 11.01.2014
дата закладки 15.02.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.02.2014


Наталя Данилюк

Твої сліди затягує спориш…

Твої  сліди  затягує  спориш,
Терпких  думок  насіялось,  як  маку.
Коли  в  мій  бік  піввічності  мовчиш,
Невтішне  серце  проситься  в  атаку.

Воно  не  знає  милості  й  жалю,
Воно  й  себе  шматує  до  нестями!..
Чи  ще  люблю?  -  спитаєш.-  Так,  люблю,
Та  що  усе  це  змінить  поміж  нами?

Чи  сколихне    холодну  сиву  тиш,
Чи  прорідить  цю  те́мінь  карооку?
Коли  в  мій  бік  піввічності  мовчиш,
Коли  в  мій  бік  не  робиш  і  півкроку...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478055
дата надходження 08.02.2014
дата закладки 08.02.2014


Тетяна Луківська

Не збулося…і не судилося

           Не  судилося  -  не  збулося  ...(  Любов  Ігнатова)

Не  збулося,  мабуть…  судилося
Десь  минути  тебе  на  межі.
В  квітах  поле  до  ніг      хилилося,
А  ми  все    залишались  чужі.
Не  збулося,  таки  судилося
У  півкварти  зібрати  сльозу.
А  чи  небом  твоїм    дивилася,
Тож    не  вчула  в  захмар*ї  грозу.
Не  збулося,  затим,  судилося
Засніжити  назавжди    сліди.
Я  назовсім  в  тобі  згубилася,
Мабуть,  доля  отак,  в  нікуди…
Не  збулося,    чому  ж  судилося
В  паралелях  шукати  мости?
А  кохання,  на  жаль,  втомилося
Поміж    часом    долати  версти.
Не  збулося…  і  не  судилося
Обопільно  дорогу  пройти.
У  роках  надвечір'я  вмостилося,
А  ми  так  і  не  стали  на  «ти».

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477819
дата надходження 07.02.2014
дата закладки 08.02.2014


Валентина Ланевич

Впокорено-підкорена…

Здалось  на  мить,  
ти  обійняв  мене  за  плечі
і  ніжно  так  до  себе  пригорнув,
і  час  свій  відлік  зупинив.
Чи  може  він  заснув,
щоб  додивилась  я  чарівний  сон,
що  наче  наяву,  яким  я  дихаю,
яким  живу?  Вбираючи  наснагу,
тобі  на  груди  голову  хилю.
Зігрій  мене,  шмагає  вітер
всечасно  доленьку  мою,
у  теплій  усмішці  злітає  шепіт:
-  Всім  серцем  я  тебе  люблю.
Люблю,  коли  заходить  сонце
й  ховає  темна  нічка  
останній  промінь  в  рукаві,
коли  світанок  рожевощокий
пробуджує  усе  живе  о  цій  порі
й  приходить  день  новий
і  ти  у  ньому  зі  мною  поруч.
Не  підкоряючись  ні  одному
відомому,  логічному  закону,
ти  у  душі  моїй,  в  мені.
Зникають  привиди  німі,
впокорено-підкорена,  
із  всесвіту  глибин,
з  Ґрааля  вічність  п’ю.

06.02.14

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477529
дата надходження 06.02.2014
дата закладки 06.02.2014


Патара

Расслабся, Янич…

Альпи  під  крилом  чи  Піренеї?
Йде  на  Відень  екс-прем’єрський  борт,
Янович  таки  майнув  до  “геїв”.
Нас  лякав,  а  сам  сміливий,  чорт!

Поспішав,  неначе  від  потопу  –
В  Києві  проблеми  –  будь  здоров!
Вибрав  вірно  –  вектор  на  Європу,
Не  у  Пензу,  Тулу  чи  Тамбов...

Іван  Гентош  Самоінтегратор
http://maysterni.com/publication.php?id=99130


Мо  рятувати  хлопа?..  Там  ті  геї!!!  
Хтозна  що  в  них  "проклятих"  на  умі?!!  
Не  дай,  Бог,  Янич  здуру  афігєєт...  
Вони  ж  там  скачуть  на  хлопів  самі!!!  
А  він,  бідака,  і  двох  слів  не  зв'яже,  
Щоб  відігнати  їх  від  себе  геть...  
Сам,  ідіот,  в  кубло  поїхав  враже,  
Звикає  хай  расслабіться  й  тєрпєть!!!  ;-))))))))))))))

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477195
дата надходження 04.02.2014
дата закладки 05.02.2014


Осіріс

Нічний блюз

Ніч  дише  ніжно
Схлипом  тепла.
Зойкне  маніжно
Пташка  мала.
Вітер  крадеться  в  сухім  буряні,
Зіронька  з  неба  сміється  мені.

Я  по  стежині
Вийду  на  шлях.
Сутінком  нині
Ляжу  в  полях.
Місяць  палає  руном  в  вишині,
Полиски  маком  біжать  по  мені.

Річки  бистрина  
Плющи́ть  в  берегах.
Вогка  перина
Серпанку  в  лугах.
Зорі  іскряться  в  небеснім  вині  -
Ніченька  блюз  наливає  мені.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477156
дата надходження 04.02.2014
дата закладки 04.02.2014


Артур Сіренко

Нова естетика буднів

«У  давніх  словян  вона  Еродій,  в  еллінів  –  Пеларгос,  у  римлян  –  Кікоя,  у  поляків  –  Боцан,  в  українців  –  Гайстер,  -  схожа  на  журавля.»
                                         (Григорій  Сковорода)

Ми  все  більше  живемо  в  японському  світі  –  і  то  не  трохи.  Камікадзе,  сеппуку,  харакірі,  просвітлення,  ритуал,  клан,  вірність  повелителю  та  імператору,  самурай,  жорстока  краса,  порожнеча  –  все  це  вривається  в  наше  буття,  стає  буденним,  зримим.  Лише  проблема  в  тому,  що  низка  людей  –  а  таких  чимало  –  продовжують  мислити  звичними  категоріями:  якщо  садочок,  то  коло  хати.  Тої  самої,  що  скраю.  Але  в  японському  світі  хати  скраю  не  буває.  Кожна  хата  в  центрі  світу  сього.  І  якщо  садочок  коло  –  то  пелюстки  вишень  нагадують,  що  життя  людське  це  мить…  

Література  нині  розхристана  як  ніколи.  І  це  не  тому,  що  розхристані  вітром  (саме  не  віднесені,  а  розхристані  –  це  в  преріях  вітер  може  віднести,  у  нас  не  прерія,  а  лісостеп,  навіть  степ  якийсь  лісостеповий)  автори  нинішньої  загірної  літератури  (а  країна  вже  загірна  –  по  часу  –  Хвильовий  був  правий),  не  тому.  Література  вдирається  в  життя  –  ми  живемо  на  сторінках  божевільної  сюрреалістичної  драми,  де  життя  людське  –  іграшка  в  руках  божевільного  Калігули.  О,  Альберте!  Фантазував  ти  у  своїй  лагідній  виноградовій  Франції,  а  тут  Калігула  повернувся  во  плоті  –  і  виявився  зовсім  не  філософом.  І  навіть  не  поетом,  що  давно  пише  вірші  кров’ю  на  тему  смерті,  а  просто  тупим  вбивцею.  

Що  мені  завжди  подобалось  в  ірландському  епосі,  так  це  вільне  поводження  невідомого  автора  (чи  авторів)  скел  з  часом.  Дія  може  відбуватися  не  тільки  у  різних  просторах  –  у  паралельних  світах  –  реальному  і  потойбічному  сиді,  але  і  різних  часах  (мало  не  написав  «одночасно»!  Це  був  би  взагалі  абсурд!).  Герої  інколи  вільно  переміщуються  в  далекого  минулого  у  сьогодення.  І  навпаки.  Так  вільно  бавитись  з  часопростором  не  вміють  навіть  сучасні  модерністи  і  футуристи.  Я  маю  на  увазі  футуристів  у  хорошому  значенні  цього  слова  –  дехто  нині  плутає  футуризм  з  комунізмом.  І  це  після  того  як  Бернардо  Бертоличчі  (сам  з  колишніх  –  кому  знати  як  не  йому)  сказав  чесно  і  відверто  у  фільмі  «Мрійники»  -  комунізм  це  маразм.  Навіть,  якщо  він  починається  як  хвороба  у  юнаків  –  все  одно,  ледве  народившись  перетворюється  на  маразм.  

Я  часто  думав  на  дозвіллі  (а  дозвілля,  це  не  часовий  інтервал,  це  простір  –  простір  у  нашій  свідомості  –  одна  частина  мозку  думає  про  роботу,  а  інша  про  вічне),  чому  деякі  сучасні  «акули  пера»  досі  вважають  літературу  забавкою,  розвагою,  бальзамом,  способом  лікувати  отруєно-ображену  самоідентичність.  Література  давно  перетворилася  на  засіб  перетворення  світу.  Це  розуміли  в  давнину  –  особливо  брахмани  індоєвропейців-номадів.  За  допомогою  літератури  вони  чи  то  намагалися  чи  то  справді  перетворювали  світ.  В  епоху  суцільного  декадансу  автор  замкнувся  в  собі  –  подумав,  що  він  і  є  світ,  а  перетворювати  -  це  значить  заперечувати,  а  заперечувати  –  значить  знищувати,  отож  і  буду  писати  про  знищення  –  себто  про  свою  власну  смерть  –  бо  про  щось  інше  і  писати  не  варто,  бо  чогось  іншого  і  немає.  І  кожен  автор  вважав  ці  от  словесні  ігри  забавкою.  Для  себе.  Не  відаючи,  що  оцією  от  грою  слів  у  небуття  та  буття  кожен  автор-декадент  (а  в  епоху  модерн  всі  були  декадентами  –  не  кажіть  мені,  що  це  не  так  –  я  не  повірю…)  готував  оцей  нещасний  ґрунт  для  зовсім  інших  дерев  –  не  вишеньки,  а  сакури.  

Тільки  не  думайте,  ради  Бога,  що  література  це  катана,  а  поет  це  конче  самурай.  Він  може  ним  бути  чи  стати.  Колись  самурай  справді  мусив  навчитися  писати  вірші  –  інакше  який  же  він  самурай.  Але  краще  хай  поет  лишається  не  майстром  меча,  а  просто  хайдзіном  –  не  всім  же  гинути  на  барикадах  і  кидати  в  бездушних  вбивць  пляшки  з  бензином.  Комусь  треба  спокійно  споглядати  цю  божевільну  круговерть  і  співати  сумні  пісні  про  світло  місяця…  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477038
дата надходження 04.02.2014
дата закладки 04.02.2014


Sandra CurlyWurly

Обліпихова

Ти  зустрів  мене  на  дорозі  своїх  сумнівів  й  несвідомості.
Я  стояти  була  не  в  змозі.  Чи  кохати.  Чи  бути  порізно.
Ти  зустрів  мене,  обліпихову.  З  серцем-медом  й  душею-м  ятою.
Свою  долю  -  це  все  із  втіх,  що  могла  я  тобі  віддати...

Ти  зустрів  мене.  Половинную,  четвертинную,  може  щезлую...
І  коли  я  хотіла    взлетіти  -  ти  повстав  горою  кремезною.
Ти  зустрів  мене,  обліпихову.  З  серцем-медом  й  душею-м  ятою,
Щоб  нічого  й  нікому  більше  у  житті  не  змогла  віддати  я...

Ти  зустрів  мене.  Пізно  ввечері.  Небо  сонцем  вже  ледь  посьорбувало...
Я  втікти  від  тебе  не  в  змозі,  підняла  стихлий  погляд  гордо.
І  в  цих  сутінках  гіацинтових  я  світилася,  обліпихова,
Щоби  тепло-холодним  присмаком  вберігати  тебе  від  лиха...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475208
дата надходження 26.01.2014
дата закладки 03.02.2014


Радченко

Мамина усмішка

Та  й  квапляться  ж  наші  літа!
Всміхаються  вітру  зустрічному.
У  кожний  період  життя
Цінується  щастя  по-різному.

І  навіть,  коли  назавжди
Загубиться  зірочка  в  вічності,
Матуся,  приходячи  в  сни,
Дарує  нам  усмішку  ніжності.

І  усмішки  рідне  тепло
Нам  сил  додає  і  терпимості,
Й  ослабле  в  польоті  крило
Наповниться  звичної  кріпкості.

Всміхніться  своїм  дітлахам  -
Роки  так  летять,  не  спиняються!
Незрадливі  усмішки  мам
Назавжди  в  серцях  залишаються.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476829
дата надходження 03.02.2014
дата закладки 03.02.2014


Ірина Лівобережна

Разговор, которого не было

Мы  с  тобою  судьбой  не  мечены.
Мир  мой  был  от  тебя  закрыт.
Если  б  знал  ты,  как  сильная  женщина
Плачет  горько  в  тиши  навзрыд!

Не  ищи  ты  извне  причины!
Эта  боль  у  неё  внутри...
Недолюбленность  от  мужчины...
Недосвеченность  от  зари...

Одиночества  лютый  холод,
Лет  ушедших  весенний  дым...
Знаю  -  сам  ты  уже  не  молод.
И  не  знаю,  как  ты  любил.

Может,  нежно,  а  может  -  страстно,
Может,  в  спешке  и  торопясь...
Для  меня  это  всё  -  не  важно,
Ведь  "споткнулась"  я  об  тебя.

Потянулась  душой.  Очнулась.
По  велению  иль  судьбе
Эта  встреча  так  обернулась?
Да  и  нужно  ли  это  тебе?

Понимаю  я,  что  не  нужно...
Не  поможет  ни  Бог,  ни  врач.
Потому-то  и  сердце  тужит,
И  срываюсь  порой  на  плач...

Как  сказать  всё  тебе  осмелиться?
Может,  выпить  для  куражУ?
Только,  знаешь,  я  -  сильная  женщина.
Ничего  тебе  не  скажу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476766
дата надходження 03.02.2014
дата закладки 03.02.2014


уляна задарма

оцiнка читача 1/оцiнка поета 1

...як  вправно  ти  граеш,Майстре!
...навiть  вчуваеться  вiтер...
...i  гинуть  в  бажаннi  вiрити
руки...  вуста...  слова...
За  гранню  прозрiння  -  ясно...
Лежать,немов  бутафорiя,
фальшивим  чуттям  простреленi
серце  i  голова.

...як  вправно  ти  граеш,Майстре...
...а  я  так  шалено  вiрила!
Та  стала  зневiрою  сiрою
блискуче  зiграна  роль...
Дозволь  тепер-просто  вмерти.
Дозволь  менi  просто  вмерти.
Без  гриму  й  перук  -  по-справжньому
вмерти  менi  дозволь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476750
дата надходження 03.02.2014
дата закладки 03.02.2014


Хлопан Володимир (slon)

БЕЗ ТЕБЕ…

Самотньо  так...
Неначе  сироті
І  їжа,  ніби,  
з  присмаком  полину
Не  ті  на  небі  зорі...  
Ні,  не  ті.
І  я,  немов,  не  я.  
Наполовину

Без  Тебе  день  
втрачає  кольори
І  чорно  -  білим  
видаєтся  небо
І  свічка  гасне...
Свічка  не  горить
І  холодно...  
Так  холодно  без  Тебе

Не  бачу  змісту
Цілі  та  мети
Скарбів  земних
повір,  мені  не  треба!
Куди  іти?..  
Скажи,  навіщо  йти
без  Тебе  поруч?  
Як,  скажи,  без  Тебе?...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475997
дата надходження 30.01.2014
дата закладки 30.01.2014


Валентина Ланевич

На снігові білім

На  снігові  білім,  
що  сипле  так  тихо,
багрянець  залишив  
свій  слід
і  сажа  від  диму.
Ідемо  у  зиму,  
а  серце  у  грудях
калатає  дзвоном,  
єдиним  законом
є  власна  совість  
і  звіт.
Всі  рівні  ходою  
під  сонцем,
пістоль  з  охоронцем  
не  рада,
заслін  не  поставить  
в  отвіт.
Збираю  всю  ніжність,
тепло  та  розпуку,
у  душу  
тобі  я  вкладу.
Сліпий  
чи  ж  прозріє,
навкруг  зоряніє,
нової  свідомості  
пруг.

24.01.14

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474694
дата надходження 24.01.2014
дата закладки 30.01.2014


Любов Ігнатова

Дарунок (усім моїм друзям на цьому сайті, і тим хто завітав на вогник)

В  цукеркові  обгортки  я  загорну  цілунки,
Складу  в  маленьку  скриньку  і  відішлю  тобі.
Вкажу  я  на  ромашках,  від  кого  подарунки,
Щоб  засвітились  щастям  ті  очі  голубі!
І  напишу  у  віршах  слова  усі  найкращі,
Сама  зроблю  листівку  із  пелюсток  троянд,
Провірю,  щоби  сльози  не  втрапили  нізащо  
До  сплетених  з  любов'ю  із  ніжності  гірлянд.
Вручу  біленькій  хмарці,  вкажу  твою  адресу,
Зроблю  я  їй  вітрило  зі  срібних  павутин;
І  попливе,  мов  лебідь  по  небесах,  як  плесу,
Збираючи  попутно  ввесь  сонячний  бурштин.
Прокинешся  ти  вранці  від  стуку  у  віконце,
Хмариночку  із  щастям  у  свій  упустиш  дім.
І  розцвіте  усмішка,  неначе  тепле  сонце,
І  порадіє  серце    даруночком  моїм!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395343
дата надходження 25.01.2013
дата закладки 29.01.2014


Олена Іськова-Миклащук

Немає винних, є лише убиті…

Немає  винних,  є  лише  убиті,
Герої  в  тюрмах,  тішаться  кати.
Безжальні  руки  кров’ю  вже  обмиті,  
Та  хрестять  лоба  :»Господи,  прости!»
А  потім  знов  кидають  брат  на  брата.
Наказ  один  «Впокорити  народ».
А  дома  жде  вмить  посивіла  мати,
Зчорніла  від  тривоги  і  скорбот,
Вглядається  в  екран  немов  в  ікону,
І  з  острахом  очікує  новин...
Он  б’ють  когось  «володарі  закону»…
—Ой,  Боженько,  рятуйте,  це  ж  мій  син!!!
Удар…  Удар…  несила  зупинити…
Мов  цвяхи  в  руки—гумові  кийки.
—Мій  син  ішов,  щоб  честь  оборонити,
А  ви  б’єте  його  за  копійки.
Навколішки  упала  і  зомліла,
Аж  затрусивсь  старесенький  екран.
Зима  від  крові  тихо  червоніла.
Але  стоїть  нескорено    Майдан…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475250
дата надходження 27.01.2014
дата закладки 27.01.2014


Валя Савелюк

СІЙСЯ-РОДИСЯ


Зернятко,  Зернятко
наше  золоте:
житнє-пшеничне-
сонячне-просте…

посіялось  Зернятко
у  морози  люті,  
то  швидко  росте

росте-дозріває,
серця  зігріває  –
у  Народну  спільну  Душу
всі  душі  єднає

під  склепі́нням  неба  –
непокри́ті  голови,
нам  не  хо́лодно…

…з-за  півночно-східної
мертвої  гори
здійнялися  
беркути-сна́йпери

гострі  кулі  осами  –
у  груди  і  скроні:
ви́сипалось  Зернятко
з  мертвої  долоні…

впало  на  вологий
од  крові  пісок  –
вибилося  Зернятко
в  колосок…

засіялось  Зернятко
по  рідних  полях  –
золоти́ться  волею
вкраїнска  земля

засівайся,  Зернятко,
в  долоні  й  серця  –
за  свободу-волю
стали  до  кінця

нема  переводу
козацькому  роду:
благословив    Бог  Свободу
такому  Народу

…сійся-родися,
жито-пшениця,
всяка  пашниця:
Воля  народу
во  віки  святиться

у  вільній  Родині  –  
Слава  Україні

розкри́лилась  маком
кров  на  знамені́  –
вічна  слава  всім  Героям,
що  впали  в  борні

26.01.2014

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475099
дата надходження 26.01.2014
дата закладки 26.01.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.01.2014


Михайло Гончар

Все-таки Вас я любила…

Осень  опять  наступила,
Падая  листья  кружат...
Все-таки  Вас  я  любила  
В  тот  золотой  листопад.

В  медленном  вальсе  кружились,
Листьев  шуршали  шелка.
Словно  мне  это  приснилось  -
Ваши  слова  и  рука...

Я  Вас,  конечно  б,  забыла  -
Мало  ль  на  свете  ребят...
Если  б  я  Вас  не  любила
В  тот  золотой  листопад.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449370
дата надходження 16.09.2013
дата закладки 24.01.2014


Осіріс

Ожеледь

                     
Мерехтить  лілейним  глянцем  
Степ  у  крижанім  полоні.
Засоромився  рум’янцем
Пруг  у  нічки  на  поклоні.

Оскляніли  непорушно
Бур`яну  крихкі  примари,
На  які,  дощем  неслушно
Розродились  в  січні  хмари.

Ковзани  вдягнувши  сніжні,
В’ється  зимонька  хугою.
Зірочок  дзвіночки  ніжні,
Місяць  гріє  під  дугою.

Зажурилася  вербиця,  
Опустивши  коси  долі...
Листям  пурхає  синиця  
Межи  віття  на  тополі.
                         24.  01.  14

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474764
дата надходження 24.01.2014
дата закладки 24.01.2014


уляна задарма

??? ( майже вірш…)

 Чи  змінить  моя  молитва,
                 мій  крик
           і  моя  Любов
   траекторію  руху  кулі,
яка  щойно  покинула  дуло
   і  за  долю  секунди  -
за  крихітну  долю  секунди!-
   чиєсь  поцілує  серце...
             Назавжди  -
   i  так  незворотньо!-
           роздiливши
       на  "до"  i  "потiм"
       цей  тривожний
             палаючий
                   світ
                       ?

Чи  зуміє  приречена  Ніжність
 моя  приречена  стати  НенАвистю    Ніжність,
         заморозити  обертальний  
                   поступ  планети,
       примусити  ЧАС  -  завмерти
             у  тій  долі  секунди,
         допоки  ще  куля  летить,
   щоб  встигнути  прошепотіти
     тобі  -  ще  такому  живому!-
               "люблю"...і...
                   "пробач!"
                             ?  

Чи  вистачить  у  НЕБА  відповідей
   на  усі  ті  знаки  питання,
що  застигли  -  чорними  згустками,
Пекельними  Вічними  Пустками  -
   у  зiницях  роЗIп'ятих
                   болем
                     німих
                   матерів
                           ?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474674
дата надходження 24.01.2014
дата закладки 24.01.2014


Юрій Цюрик

Серебрилось утро туманное…

Серебрилось  утро  туманное
Там,  где  ночью  мела  метелица…
Это  сердце  такое  странное:  
Ты  ушла,  а  ему  не  верится…  

Окна  скрылись  узоров  шторами,
Заблестели  рябины  стразами…  
За  нелепыми  разговорами,
Отсверкали  мечты  алмазами…    

Ну,  зачем  мы  любви  ответили  
Снисходительным  притяжением  ?!?...
Почему  тот  рассвет  не  встретили,
Окунувшись  в  страстей  крушение  ?!?...

Гроздья  милой  рябины  алые
Излучали  так  много  нежности…
Жаль,  стихи  мои  запоздалые
Стали  символом  неизбежности.        

Это  сердце  такое  странное
И  нелепое,  разумеется…
Ты  ушла  в  бытие  туманное;
Ты  ушла,  а  оно  надеется…  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474004
дата надходження 21.01.2014
дата закладки 21.01.2014


Леся Shmigelska

СЕРЕД ТИСЯЧІ ДУМ

1.
Я  не  знаю  чи  ще  коли  вдасться,
Як  в  дитинстві  –  веселкою  ввись
І  до  сьомого  неба,  де  щастя…
Хоча  б  раз  у  той  рай,  як  колись.

Та  впірнути  б  у  купіль  шовкову,
 Що  так  сонячно  пахла  теплом,
 Як  тоді.  Й  пригорнутися  знову,
Малахітовим  дням  під  крило.

Де  добром  зацілований  червень
Лив  у  відра  вишневі  нектари.
І  ховалися  тіні  мізерні

За  гардини  трояндових  чарів.
…Розлетілися  роки,  як  зерна
Між  туманами,  ніби  хто  вкрав  їх.


2.
…Між  туманами,  ніби  хто  вкрав  їх.
І  немає  тим  дням  вороття.
 Як  відлуння  у  спогадах  давніх  –
Юних  помислів  серцебиття.

Чи  зуміємо  звідати  сонце,
Що  лягло  у  долоні  вершин
І  дороги  незвідані  досі
Перейти  крізь  туман,  поміж  тим?

Щоб  до  мрії…  Нехай  вже  не  юна
Та  хмільна  й  без  солодкого  трунку.
Простягається  стезею  в  дюнах

Тиха  гавань  мого  порятунку.
Мій  неспокій,  що  мліє  на  струнах
Мого  серця,  так  щемко  і  лунко.



3.
…Мого  серця,  так  щемко  і  лунко,
Так  глибинно,  ніхто  ще  не  чув.
І  не  відав  ніхто  мою  думку,  
Що  в  душі  серед  тисячі  дум.

Так  порою  безглуздо  і  тихо,
Що  здається,  цей  спокій  без  дна.
Лиш  інерція  зоряних  дихань
Ледь  мого  досягає  вікна.

Ніч  казкова  і  пахне,  мов  ладан,
Наречу  її  нині  своєю.
Вже  метеликом  випурхнуть  ладне

Тепле  слово  зігріте  душею.
…Срібний  серп  в  небі  стигне  і  тане,
Блідне  просвіток  понад  землею.


4.
Блідне  просвіток  понад  землею
Ще  лишилася  хвиля  до  ранку.
У  безсонної  ночі  єлею
Я  попрошу.    Засвітяться  рани

Пережитим,  прожитим  і  вічним,
Тим,  що  навіть  і  час  не  лікує.
Запече  мене  паморозь  січнем
 Тих  років,  що  минулися,  всує.

І  чекатиме  сонце  допоки
Світ,  замерзлий  від  ночі,  розтане.
І  присяде  шалений  неспокій

На  роками  запряжені  сани.
Щоб  на  волю!..  Міцнішають  кроки.
Не  сезон  ще  всепрощень,  зарано.


5.
Не  сезон  ще  всепрощень,  зарано,
Може  в  плині  забулося  дещо?
Я  не  знала  колись,  як  доречно
Вміє  кавою  пахнути  ранок.

Це  було  вже  колись,  та  не  з  нами,
Ще  на  грані  промоклих  віків.
Коли  слали  листи  за  листами
Не  до  наших  –  до  тих  берегів

Де  сходилися  руслами  ріки
Такі  рідні  по  духу  і  масті.
Де  чекали  завжди.  І  не  тільки  –  

Йшли  вперед,  намагались  не  впасти.
…Стрімко  тягнеться  гілка  до  гілки.
Щоб  до  сьомого  неба,  до  щастя…


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473713
дата надходження 19.01.2014
дата закладки 20.01.2014


Наталя Данилюк

Бойківська земля

[img]https://pp.vk.me/c630027/v630027407/1f24a/AFqln3U_B0s.jpg[/img]  [img]https://pp.vk.me/c630027/v630027407/1f254/N9300xyllYU.jpg[/img]

[i]Озвучка:  Аліна  Орел
Малюнок:  Дарина  Рощак

Освітньо-культурний  проект  «Рідний  край  у  словах  і  барвах»[/i]

Малює  січень  плавно  від  руки
В  молочній  піні  строгі  панорами,
Тут  світлоокі  бойківські  хатки́
До  гір  плечистих  туляться  дахами.

І  так  од  віку:  скільки  цих  лісів,
Відколи  сонце  білить  полонини,
Живуть  собі  пліч-о-пліч  у  красі
Світи  природи  й  вільної  людини.

І  так  їм  добре  й  затишно  обом,
І  спільна  чаша  миру  завше  повна.
Змахне  Господь  пресвітлим  рукавом  -
Закружеляє  клаптаками  вовна!

Крізь  по́ри  снігу  дихає  земля,
Коріння  стугонить,    як  пружні  жили.
Старенький  бойко*  жмутком  короля*
В  саду  дерева  в'яже,  щоб  родили.

У  світлу  пору  сивого  Різдва
Тут  кожна  хата  просить  вас  до  столу
І  молитвами  щирими  слова
Летять,  мов  сніг,  до  Божого  престолу.

А  в  час,  коли  проклюнеться  весна,
Немов  курча  з-під  матової  плівки,
Розбудить  землю  сонну  борона
І  свіжі  краплі  чистої  дощівки.

І  зарясніють  щедро  врожаєм
Густі  поля  й  доглянуті  городи,
Пройдеться  Бог  заплуженим  конем,
Благословенням  землю  заскородить.

І  буде  хліб  пахучий  на  столі  -  
За  працю  добру  щедра  нагорода.

Із  роду-віку  на  моїй  землі
Живуть  у  мирі  люди  і  природа.


*Бойки  -  представники  однієї  з  етнічних  груп  західноукраїнських  областей.
*Король  -  те  саме,  що  дідух,  різдвяний  сніп.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471550
дата надходження 10.01.2014
дата закладки 10.01.2014


Шон Маклех

Пісня вересової ночі

Хворий  Місяць  в  глибини  криниці
Зазирає,  коли  навіть  зорі  мовчать,
Темні  хвилі  ірландського  моря
Розмовляти  з  тобою  не  хочуть  –  
Вони  про  минуле  кричать.
Біля  дому  твого  згас  ліхтар  –  
Дикий  вітер  задмухати  може
Не  такий  іще  світоч-стожар,  
Тож  бреди  серед  тьми,  зупинись  хоч  на  мить
У  торбину  черствого  окрайця  шматок
Поклади.  В  дикий  морок  сова  прокричить
І  на  пустища  вересу  –  крок.
Чорний  кіт  донегольських  солоних  ночей  –  
Проти  шерсті  погладиш  гульвісу,  очей
Ліхтарі  обидва  –  і  колись  зрозумієш  –  
Не  існує  оцього  кота.
Кожна  ніч  –  божий  день.
Кожен  камінь  –  пророк,  
Кожен  хрест  –  поводир.
І  вартує  чогось  –  перший  крок.
Ти  –  ірландець.  Твій  світ  –  просто  міф.
Просто  вигадка.  Ти  не  повстанець  –  Сізіф.
І  на  пагорби  Тари  свій  камінь  несеш,
Що  додолу  покотиться.  Знову  береш…
Ти  свій  біль..  Ні,  Вітчизну  –  у  серця  мішень.
Ти  –  ірландець.  Повстанець  лишень…

Примітки:

Цей  вірш  –  заримований  переклад  мого  невеликого  словесного  етюду  присвяченого  трагічним  і  водночас  героїчним  подіям  1798  року  в  Коннахті.    

На  світлині  –  скеля  біля  узбережжя  графства  Донегол  –  ірландською  Дун  на  н-Гал  (Dún  na  nGall).

Один  англійський  історик  написав,  що  Тара  –  це  вигадка  і  вічна  мрія  ірландців.  Але  цей  пагорб  стоїть  і  згадує  про  минуле…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471277
дата надходження 09.01.2014
дата закладки 09.01.2014


Окрилена

Вуличний піаніст

[img]http://s.citysites.com.ua/section/newsIcon/upload/images/news/icon/1002068_588191884544681_829395928_n_137302281813.jpg[/img]
Листопадовий  вечір  тулиться
до  вікОн,  
до  облич  і  ніг.  
Ще  цвіте  Катедральна  вулиця  
хризантемами  вдалині.  
Піаніст.  
Чорно-білі  клавіші.  
Сум  і  радість  
в  одно  сплелись.  
Оживають  усе  ласкавіші,  
нотні  краплі  дощу...  
Колись  –  
Він  обіймами  
був  оточений,  
урочисто  звучав  Шопен.  
Йому  сцена  
була  золочена  
із  надією  в  новий  день.  
А  сьогодні  на  дно  картузика  
впала  гривня
і  жовтолист…  
крає  небо  тужлива  музика  –
грає  вуличний  
піаніст.






*  З  невідомих  мені  причин  вірш  зник  з  моєї  сторінки.  Тому  повторююся  з  його  друком  у  клубі.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471036
дата надходження 08.01.2014
дата закладки 08.01.2014


Катерина Дмитрецька

Відкаганіли маки… ( переможець конкурсу

Відкаганіли    маки,  відцвіли…
Спливає  час  бурхливою  рікою.  
У  краї,  де  щасливими  були                  
Осінній  степ  сивіє  ковилою.  
 
Здригнулась  вись,  умилася  слізьми,
В  зажурі  похилилася  калина.  
Чужими  на  світанні  стали  ми,                                  
Любов  гірчила  присмаком  полинним.  
 
 
І  ріжуть  небо  крила  журавлів,
Згасають  зорі  тихо  над  ланами.
Ти  зберегти  кохання  не  зумів                    
Дощами  плаче  осінь  поміж  нами.  
 
Відкаганіли  маки…І  любов
Оцвітиною  стелиться  під  ноги.
Вогонь  у  грудях  ще  не  захолов        
Та  не  зійдуться  наші  вже  дороги.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471062
дата надходження 08.01.2014
дата закладки 08.01.2014


Лія***

Зійшла зоря…

Зійшла  зоря…  за  нею  лине  ніч…
З  дзвіночками  літають  янголята…
Щасливу  звістку  розсипають  навсібіч…
В  передчутті    величнішого  свята…
Духмяно  пахне  сіно  під  столом…
Дідух  пишається  поважно  на  покутті…
Вже  чутно  коляду…  З  святим  Різдвом!  -
Вітає  небо…  і  тривоги  всі  –  забуті!
Христос  рождається!  –  вже  чути  звідусіль…
Слави  його!  Незламний  мій  народе...
На  добру  долю!  На  добробут!  Хліб  і  сіль!
Хай  оминуть  країну  всі  незгоди!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470718
дата надходження 06.01.2014
дата закладки 07.01.2014


Юрій Цюрик

Мамо, відведи мене в дитинство…

Мамо,  відведи  мене  в  дитинство;
У  далекі  сонячні  світи…
Одягни  серпанкове  намисто
І  мою  дорогу  освіти…  

Мамо,  як  мені  буває  важко  
Втомленими  віхами    брести…    
Кароока  ніжна  моя  пташко,
Ти  мене  в  душі  перехрести…  

Мамо,  розжени  мої  страждання;
Біль  тупий  приборкай  у  грудях…
Осіни  мої  уподобання
Й  підкажи  до  Щастя  вірний  шлях…  

Одягни  серпанкове  намисто      
Й  заверни  у  зоряні  світи.
Мамо,  відведи  мене  в  дитинство;
Стежку  молитвами  освяти…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468521
дата надходження 26.12.2013
дата закладки 26.12.2013


Любов Ігнатова

Сонцем'яч (дитяче)

В  небосині  сонцем'ячик
Заховався  під  плащем  -
По  дорозі  босо  скаче
День  посрібленим  дощем.

Все  довкола  калюжіє,
Заструмковано  дзвенить  ...
Та  грайливим  вітровієм
Плащик  знятий  був  за  мить.

Розкрилатилась  веселка
На  підкладці  у  плаща,
Задивилась  у  люстерка
На  листочках  у  куща.

Горобці  струсили  пір'я
Від  небесноï  води,
Позлітались  на  подвір'я  -
По  калюжах  побродить.

В  бризках  радощів  малята
Обирають  :  хто  з  них  "квач  "?..
А  стара  поважна  хата
Ловить  в  вікна  сонцем'яч  ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468513
дата надходження 26.12.2013
дата закладки 26.12.2013


Тетяна Луківська

Залишаю я спогадам осінь…

                             У  безголоссі  ще  одна  свобода.
                             Іще  одна  надія,  хай  їй  грець.
                             Але  нема  у  безголоссі  броду,
                             Аби  пройти
                               повз  осінь
                                 навпростець    (Наталя  Святокум)

Багато    хай  сльозливої  смути…
І  хай    свобода  є    у  безголоссі...
А  я        люблю  до  осені    іти    
Туди  за  край,    де  золотиться  просинь,
Де    сонце  опустилося  з  небес,
Присіло  на  високе  верховіття
Й  пожовк,  колись  ще  синьоокий  без,
І  засивіло  у    тумані  пліття.
У  пригорщі    я  з    радістю  вгорну,
Останній  шурхіт  осені    листками,
На  нашу  стежку  тихо  заверну
І  наодинці  стишуся    думками…
А  осінь  звіє  за  вітрами    час                    
І  непомітно  в  дощ  сльозу  сховає.
Минуле  чинно    залишає    нас,  
Неначе  не  було  його  й  немає…
В  останньому  осінньому  вбранні  
Шукаю  подих  спомином  щасливим,  
А  осінь  затихаючи  у  дні,  
Стає  за  обрій  присмерком  сонливим.
Осінній  лик  відходить  до  зими,
Лишивши  нам      свободу  в  безголоссі…
Але,  на  щастя,    йшли  без  броду  ми
І  не  минули  нашу  пізню    осінь…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467311
дата надходження 20.12.2013
дата закладки 20.12.2013


Мирослав Гончарук_Хомин

Ну хто тобі розказав, що я взагалі любив?

Ну  хто  тобі  розказав,  
Що  я  взагалі  любив?
Чекаючи  переправ
В  осінню  епоху  злив,
Читаючи  молитов
І  пишучи  на  ніч  ві́рші,
Ну  хто  тобі  обіцяв,
Що  я  не  такий  як  інші?
Ну  хто  тобі  говорив,
Цілуючи  у  вуста,
Як  осідає  дим,
У  прикордонних  містах?
І  як  осідає  січень,
І  як  повертає  лютий,
Хто  кохатиме  тебе  вдвічі
А  кого  ти  мусиш  забути?
І  на  кого  ти  будеш  чекати,
У  потоці  весняних  злив?
Я  ніколи  не  вмів  кохати,
Тому,  хто  сказав,  що  любив?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466485
дата надходження 16.12.2013
дата закладки 16.12.2013


Лія***

Я Вас больше не потревожу…

Я  Вас  больше  не  потревожу...
Разве  только...  коснусь  стихами...
Нежность  смело  введу  под  кожу...
Зацелую  лицо  ветрами...
Зимней  вьюгой  коснусь,  снежинкой
К  Вашим  кудрям  прильну  случайно...
И  в  любимых  глазах  слезинкой
На  ресницах  возникну  тайно...
Я  Вас  больше  не  потревожу...
Ни  письмом...  ни  мольбой...  ни  снами...
Разве  только...  любовью,  может...
Трону  сердцем,  живущим  Вами...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466416
дата надходження 16.12.2013
дата закладки 16.12.2013


Владимир Зозуля

родина

Светлого  детства,  родина.
С  краю  села  –  изба.
Подсолнечник  и  смородина.
Иволга  и  верба.
Ягод  лесных  –  горошины.
Терна  –  колючий  куст.
Запах  полыни  скошенной.
Свежего  хлеба  хруст.
И  на  пригорке  бьющий,
Из-под  земли,  родник.
Я,  его  влагу  пьющий,
Сердцем  к  земле  приник…

Где  ж  этот,    в  сердце  вложенный,
Образ  родимых  мест?
Стражем,  деревни  брошенной,
В  поле  облезлый  крест.
Версты,  дороги  пройденной  –
               бедность,
                               нужда,
                                           борьба.
Что,  для  меня  ты,  родина?
               Место?...
                               Время?...
                                           Судьба?...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466242
дата надходження 15.12.2013
дата закладки 15.12.2013


NNNP

Липовий мед, бурштин і хміль

Одноголосність.  Многогранність.
Липовий  мед,  бурштин  і  хміль.
Охайна  хмарності  примарність,  
Охайний  крик,  охайний  біль.
Вільшаних  хащів  світлотіні,
Цупке  мереживо  плюща,
Солодкість  ягоди  ожини
Отрута  вовчих  захища.
На  язиці  зсихались  вірші,
І  відпадали  на  папір.
Ти  відвертаєшся,  зустрівши.
Липовий  мед,  бурштин  і  хміль.
І  потяги  двигтять  артритом
Іржавих  колій,  мов  кісток.
Хоч  ти  і  був    охайним,  тихим,
Та  все  вчувається  твій  крок.
Кімната  падає  у  сутінь
Печалі  присмак  ледь  гіркий
Жовтаве  варево  отрути  –
Липовий  мед,  бурштин  і  хміль.
Липовий  мед  –  то  тала  ніжність,
Бурштин  –  застиглість  слів  і  фраз
А  хміль  –  переплітання  різності
В  легкім  сп’янінні    раз  по  раз.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439173
дата надходження 24.07.2013
дата закладки 14.12.2013


Рені

Ми є! /віва, Євромайдан!/

Вже  досить  терпіти,  потупивши  очі,  
Чи  гідність  людська  не  вартує  ні  йоти?!
Нас  мусять  почути,  хто  чути  не  хоче  –  
Ми  тут,  і  ми  є  –  монолітна  спільнота!

Ми  є,  ми  ідемо,  повіривши  вкотре  
У  себе,  в  народ  наш,  і  духом  єдині,
Нарешті  готові  за  СВОЄ  боротись  –
У  дружній,  у  справжній  вкраїнській  родині.

Це  –  волі  лавина,  її  не  спинити.
Ми  –  теплі  обійми  цього  Океану:
Дівчата  приносять  міліції  квіти  –
Й  сльоза  під  забралом  руйнує  оману.

І  хоч  посіпаки  гнітючої  сили  
Відтиснуть  на  кроки  із  місць  оборони,
Ми  згоди  на  єдність  свою  не  просили,
Наш  захист  стоїть,  нам  відлунюють  дзвони!

А  ви  –  на  «престолах»  –  з  нудьги  чи  зі  страху
Лялькові  паради  лаштуєте  знову?
Облиште  –  народ,  мов  окрилена  птаха,
В  якої  є  мужність,  і  мудрість,  і  слово.

Отак  Україна  розправила  крила,
І  що  там  той  беркут,  як  віри  –  по  вінця,
Що  ми  –  краплі  в  морі,  що  разом  ми  –  сила,
Ми  є!  Ми  пишаємось,  ми  –  українці!

Ми  маємо  Голос  –  почуйте  усюди.
Ми  просто  страшенно  втомились  мовчати!
Тут  –  щирі,  розумні,  розважливі  люди,
Готові  країну  нову  будувати.

Залежить  від  нас  –  куди  завтра  потрапим,
В  долонях  замерзлих  плекаючи  Мрію.
Маленьке  дівча  заховалось  під  прапор  –
І  жовто-блакить,  вочевидь,  його  гріє…

(С),  12.12.2013  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465634
дата надходження 12.12.2013
дата закладки 13.12.2013


Окрилена

Казка у Різдво

Кришталева  зіронька  дзвіночком
розсипає  срібло  казки  у  Різдво.
І  хмаринка,  підморгнувши  очком,
снігові  пампушки  кидає  в  вікно.

І  кутя  медова,  і  узвар  із  грушки
І  солодкий  хрустик  буде  на  столі.
Ангел  прошепоче  уночі  на  вушко,
що  Ісус  маленький  у  Твоїй  душі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233159
дата надходження 06.01.2011
дата закладки 12.12.2013


Борода

Голос України

Прекрасній  співачці,  натхненниці  Майдану  Руслані  Лижичко
                           П  Р  И  С  В  Я  Ч  У  Ю!



http://www.youtube.com/watch?v=4pmSB0bq1G8#t=119
http://www.youtube.com/watch?v=4pmSB0bq1G8#t=119


Колись  цей  голос  підкорив  весь  світ
і  в  дикім  танці  закрутив  планету,
а  нині  міліцейськії  тенета
рве  на  шматки,  неначе  динаміт.

В  дозорі  волі,  наче  постовий,
стоїть  на  варті  цілої  країни
прекрасний  голос,  голос  України
вістить  спільноті,  що  він  ще  живий.

Понад  щити  спецназівських  рядів,
і  віроломні  звернення  тирана
словами  гімну  зашиває  рани
і  кличе  в  бій  відважних  козаків.

Це  голос  материнства  і  краси,
голос  народу  мирних  хлібосіїв,
які  віддавна  захищати  вміють
родючий  край  від  хижої  орди.

"Вставай,  Вкраїно!  Києве,  виходь!"  -
дзвенять  в  ефірі  позивні  Майдану
злітають  ввись  і  голосом  Руслани
на  січ  беззбройну  кличе  сам  Господь!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465568
дата надходження 12.12.2013
дата закладки 12.12.2013


Наталя Данилюк

Нація

Я  -  народ,    що  освячений  тризубом,
Молитвами,  вогнем  і  мечем!
Це  мені    зроду-віку  написано
Бути  воїном  і  сіячем.
Це  в  мені  під  багряними  стягами
Розпинали  церкви  і  хрести,
Катували,  морили  ГУЛагами
Очманілі  від  люті  кати.
Це  мене  шматувала  навалами  
Степова  знавісніла  орда
І  впивалась  отруйними  жалами
Геноциду  нещадна  біда.
І  стріляли  у  мене,  і  вішали
Самозвані  чужинські  царі,
Та  дарма,  бо  встократ  сміливішими
Повставали  мої  бунтарі.
Це  ж  мені  зроду-віку  написано
Хліб  ростити  на  рідних  полях,
Під  огненним  плекаючи  тризубом
Жовто-синій  окрилений  стяг!
Це  мого  суголосся    пульсація
Виростає  в  єдиний  потік...
Я  -  сіяч,  
Я  -  поборник  
Я  -  нація,
Так  було  і  так  буде  повік!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465162
дата надходження 10.12.2013
дата закладки 10.12.2013


I.Teрен

ПЕРЕДБАЧЕННЯ

Ще  довго  нам  блукати  по  пустелі
в  оточенні  братів-філістимлян.
Ніхто  крім  нас  не  допоможе  нам,
і  не  розкажуть  барди-менестрелі,
де  наш  обітований  Ханаан.

Та  глянемо  вперед  на  років  десять.
Ким  стануть  там  теперішні  кати
і  в’язні  совісті?  Ніхто  не  заперечить,
що  честь  і  совість  кожного  приречуть,
куди  і  з  ким  сьогодні  всім  іти.

Даремна  праця  тільки  горбить  спину,
згинає  зло,  вирівнює  добро.
Випробування  міряють  людину,
а  кожну  жертву  винну  чи  невинну
звільняють  не  сокира,  а  перо.

Ми  не  здамося.  Ми  йдемо  на  штурми
осквернених  в  поневіряннях  душ.
Ми  є  народ,  а  не  бродячі  юрми.
Нас  не  злякають  ні  кийки  ні  тюрми.
Народ  –  святе.  А  що  святе,  –  не  руш!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464420
дата надходження 06.12.2013
дата закладки 06.12.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.11.2013


Ник.С.Пичугин

Зербити

 
 Терпенье  лоз  достойно  безрассудства.
В  Зербити  ждут,  что  ветер  переменится,
и  все  само  собою  перемелется:
   отары  как-то  сами  упасутся,
   и  беды  как-то  сами  утрясутся…
Ведь  по  законам  рыночной  коммерции
   жених  свободен  в  выборе  настурций.
         Дитя  свободно  в  выборе  судьбы,
   еврей  свободен  в  выборе  субботы,
         дракон  свободен  в  выборе  среды,
   душа  свободна  в  выборе  заботы,
         а  мы  свободны  в  выборе  беды.
Не  доверяйся  выбору  свободы,
         не  надо,  Юстас,  не  ходи  сюды,
         под  венчик  каменной  звезды.

   Не  веря  в  окончание  зимы,
в  Зербити  ждут,  когда  оно  начнется,
чей  голос  от  молчания  очнется,
к  кому  теперь  Елабуга  качнется
   неповторимой  веткой  бузины.

   Скребет  лоза,  царапая  побелку.
Ей,  как  ребенку,  не  хватает  извести,
которую  из  крови  надо  вывести
   в  Зербити  отдыхающему  веку.
Пускай  колдун  до  донца  ветер  высвистит  –  
   курсант  не  опоздает  на  поверку.
   В  Зербити  терпеливые  пейзане
   пускай  не  начинают  обрезанье
         густой  лозы  верховного  куста  –  
         пока  еще  Вселенная  пуста.
         И  оскверняют  истину  уста.

Пока  князья  вучетские  с  друзьями
питаются  мозгами  обезьяны
(а  денежки  лежат  за  образами:
   пока  следит  хозяин,  не  достать).
Гуртовщики  на  правильном  базаре
пусть  валят  лес  –  и  памятник  в  Рязани  –  
   к  ним  не  придут  небесные  стада.
   Терпенье  лоз  не  ведает  стыда.
*
А  бесы  пусть  гоняются  за  месяцем,
а  беды  пусть,  как  девка,  перебесятся.

2004

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417595
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 29.11.2013


Радченко

Це проста пристойність веліла (за віршами Ахматовох)

       Из  цикла  "Смятение"

Как  велит  простая  учтивость,
Подошёл  ко  мне,  улыбнулся!
Полуласково,  полулениво
Поцелуем  руки  коснулся  -
И  загадочных,  древних  ликов
На  меня  поглядели  очи...
Десять  лет  замираний  и  криков,
Все  мои  бессонные  ночи
Я  вложила  в  тихое  слово
И  сказала  его  -  напрасно.
Отошёл  ты,  и  стало  снова
На  душе  и  пусто  и  ясно.


           Із  циклу  "Сум"яття"

Це  проста  пристойність  веліла  -
Підійшов  до  мене,  всміхнувся!
Напівлагідно  й  напівліниво
Поцілунком  руки  торкнувся  -
Й  загадкових  і  древніх  ликів
Подивились  на  мене  очі...
Завмирань  десять  років  і  криків
І  мої  безсоннії  ночі
Вклала  я  у  тихеє  слово
І  сказала  його  -  завчасно.
Відійшов  ти  і  стало  знову
На  душі  і  пусто,  і    ясно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462748
дата надходження 27.11.2013
дата закладки 27.11.2013


Радченко

Не зміг ти мене полюбить (За мотивами вірша Ахматової)

   Из  цикла  "Смятение"

Не  любишь,  не  хочешь  смотреть?
О,  как  ты  красив,  проклятый!
И  я  не  могу  взлететь,
А  с  детства  была  крылатой.
Мне  очи  застит  туман,
Сливаются  вещи  и  лица,
И  только  красный  тюльпан,
Тюльпан  у  тебя  в  петлице.

       
         Із  циклу  "Сум"яття"

Не  зміг  ти  мене  полюбить,
Красивий  же  ти,  проклятий!
Не  можу  і  я  злетіть,
А  змалку  була  крилата.
І  очі  зАстить  туман,
Зливаються  речі  й  обличчя.
Тільки  червоний  тюльпан,
Тюльпан  у  твоїй  петличці.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462744
дата надходження 27.11.2013
дата закладки 27.11.2013


Радченко

Від пекучого світла задушно (За мотивами вірша Ахматової)

         Из  цикла  "Смятение"

Было  душно  от  жгучего  света,
А  взгляды  его  -  как  лучи.
Я  только  вздрогнула:  этот
Может  меня  приручить.
Наклонился  -  он  что-то  скажет...
От  лица  отхлынула  кровь.
Пусть  камнем  надгробным  ляжет
На  жизни  моей  любовь.


         Із  циклу    "Сум"яття"

Від  пекучого  світла  задушно,
А  погляд,  як  промінь,  блищить.
Це  він  -  я  здригнулась  скрушно  -
Зможе  мене  приручить.
Нахилився  -  щось  зараз  скаже....
Від  лиця  відринула  кров.
Камінням  могильним  ляже
На  долі  моїй  любов.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462639
дата надходження 26.11.2013
дата закладки 27.11.2013


Лілу Амбер

Шоколадные крошки осени.

Тёплым  пледом  медовых  волос  прикасается  осень
К  позвонкам  сокровенности  прожитых  вместе  часов.
Сохраняется  время  янтарными  каплями  сосен,
Раскаляясь  до  вечности  светом  любимых  зрачков.
Чай  имбирный  заманит  вареньем  голодные  строчки,
Тех  стихов,  что  на  мёртвые  листья  прольются  дождём.
Шоколадными  крошками  осень  насытится  ночью,
Чтобы  сладко  горчить,  наслаждаясь  последним  теплом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461747
дата надходження 20.11.2013
дата закладки 27.11.2013


Ірина Лівобережна

Просто холодно…

Завернуться  б  в  твои  объятья,
Как  в  туман  густой  над  рекой...
Ты  уходишь.  Не  буду  лгать  я  -
Ты  давно  не  нужен  ТАКОЙ.
 
Равнодушный.  Полёт  забывший.
Проживающий  день  ото  дня.
Нелюбимый  и  разлюбивший.
Без  меня  живи.  Без  меня.
 
Ухожу  я  аллеями  сада
С  нашей  осени  в  нашу  весну.
Там,  где  мне  еще  было  надо
Окунаться  в  твою  тишину...
 
Там,  где  грезились  яблони  белые
Там,  где  верилось  -  всё  впереди.
...Осыпаются  яблоки  спелые,
Бьют  их  вЕтры  и  мОчат  дожди...
 
Улетаю  листом  невесомым,
Под  ногами  прохожих  шурша...
Просто  холодно.  Холодно  дома.
Мёрзнет  тело.  И  ноет  душа...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462097
дата надходження 22.11.2013
дата закладки 22.11.2013


Хлопан Володимир (slon)

МОЛИТВА….

Закарбувалась  -  врізалась  мені
І  квітами  у  білім  сні  розквітла
Святі  слова  -  матусина  молитва
Сліпої  ночі.  Десь  на  чужині

"Храни  дитя!  Храни  моє  дитя!
Я  знаю,  Боже,  все  у  Твоїй  власті.
Не  дай  йому  спіткнутися  чи  впасти
Веди  його,  прошу́,  усе  життя!

Оберігай  від  лиха  і  обмов
Благослови,  Всевишній,  мого  сина!
Дай  сили,  віри,  мудрості  дитині
Зішли  йому  надію  і  любов!

Будь  поруч  нього.  Завжди  поруч  будь!
У  радості  і  в  розпачу  годину
Не  залишай,  молю,  ні  на  хвилину
І  ні  на  мить  за  нього  не  забудь!"

Мені  молитва  вчулася  ота,
Що  мати  промовляла  без  упину.
Молитва  та,  молитва  за  дитину,
То  -  найсильніша,  щира  і  свята!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460089
дата надходження 12.11.2013
дата закладки 13.11.2013


Анастасія Натхненна

Скляна коробочка

Весна  морозом  дряпала,
Погода  вітряна,
Йому  на  очі  трапила
Коробочка  скляна.
   Не  зміг  не  зацікавитись,
   Підняв,  у  руки  взяв.
   Щось  дивне  відбувалося,
   А  що  –  він  й  сам  не  знав.
Те  скло  прозорим  видалось,
Блискучим,  як  кришталь,
Всередині  щось  виднілось,
Та  пара  вкрила,  жаль.
   Ввімкнув  логічне  мислення:
   Якщо  спітніло  скло,  
   Якесь  тепло  й  енергія
   Всередині  було.
У  нього  є  два  виходи:
Коробочку  в  сміття,
Або  ж  легенько  вибити
Два  скельця  з  коробка.
   А  ти  сидиш  у  скляночці,
   Окремо  від  людей,
   Закутий  геніальністю,
   З  мільйонами  ідей.
Ніхто  не  може  вгледіти
Всередині  тебе,
Бо  ззовні  холод  стелиться,
Мороз  в  серцях  живе.
   Їм  завжди  лиш  два  виходи  
   Приходять  у  думки:
   Або  нікчемно  викинуть,  
   Або  зламать  стінки.
Та  може  хтось  додумає,
Що  зникне  пар  тоді,
Коли  скляна  коробочка
Опиниться  в  теплі.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459892
дата надходження 11.11.2013
дата закладки 12.11.2013


Валя Савелюк

ПЕНЗЛЕМ СЛОВА

налашту́ю  Всесвіт  
на  пасте́ль  –
м`яко-ніжно-стри́мані
ла́гідні  тони́  :
ві́дсвітом  розми́того
трав`яно́го
з  відчуття́м  небе́сного  –
синьо-голубого
проникають  пли́нно  
спо́глядно-глиби́нно
через  ясно-жовту
пластику  пустель…

Усесвіт  –  пастель…

…налаштую  Всесвіт  на  акварель:  
на  дові́льно  ламану  лінію,  безли́сто-осі́нню,  –
почеплю́,  як  сливу…
одійду́  –  поди́влюся,  оціню́  :
який  же  красивий!

…без  причин  і  ро́здумів  –  серцем  навмання́
зміню́    темп  і  ритміку  ди́хання:

нині
Усесвіт,  як  слива  –  ви́вірено-обті́чний,
окру́гло-продовгува́то-логічний,
урівнова́жено-гармоні́чний

а  колір!  –  терако́т  із  бузино́ю…  
основних  –  синього  і  червоного
філігра́нна  пропорція,
терпеливо  і  делікатно  ді́брана  мною…

пове́рху  сливку-Усесвіт  –    
оздобимо  голубим,
чисто-прозорим,  
як  наче  заго́рнемо  у  шмати́нку  неба  –
і  не  розпи́туй  мене,
чому  голубий,  
так-но  торкне́шся  –  зник-не…
розтане,  як  дим  чи  вода,
і  не  залишить  на  пальцях  сліда́  –  так  треба…

голубий  пове́рху  –  зорова́    ілюзія…
як  і  ти,  як  і  я…

пізній  романтик  твій  листопа́д-менестрель:
сьогодні  Усесвіт  для  тебе
у  маля́рській  техніці  –  акварель…

а  завтра,  можливо,
поздира́є  вітер  оці  шпалери,
прозоро-красиві,
принципово
переосми́слить  дизайн…
і  я  напишу  тобі  іншу  казку,
скажімо  –
«Усесвіт-гри́зайль…»

…сиджу  наверху́  –  на  даху́,
на  коньку́…
у  обні́мку  із  ко́мином  –
сонце  за  обрій  заходить:
яка  глибина́,  прозо́рість…  
відтінки,  су́тінки,  кольори!  
незбагне́нно  красиво  виходить…
бери  –  повтори́

обрій-и́рій…
ну  що  тут  скажеш…

по  бла́ту  –  
відбі́рної  са́жі,  аби  писати  
глибокі  і  теплі
монохро́мні  квадрати  ночі  –
гото́вий  надати-підки́нути  
знайомець-комин  …  
але!..  
що  спільного  
несуть  у  собі  лелечі
і  джерельні  ключі?..

певно,  гомін…
гомін…

акварельно-пастельно-гризайлевий
гомін…
пророчий

12.11.2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460024
дата надходження 12.11.2013
дата закладки 12.11.2013


del Consuelo

Запитайте мене про вічне…

Запитайте  мене  про  вічне  -
Я  вкажу  на  Світило  Світил,
На  Божественне,  на  Величне
Джерело  Безкінечних  Сил.


Запитайте  мене  про  грішне  -  
Я  вкажу  Вам  на  Люде  тих,  
Хто,  ведучи  життя  невтішне,
Забувають,  що  світло  в  них...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459879
дата надходження 11.11.2013
дата закладки 11.11.2013


Любов Ігнатова

Таємниця місячного світла

Таємниця  місячного  світла
Запливає  музикою  в  серце  ...
Я  воскресла  знову!  ..  Я  розквітла!  ..
Вибилась  з-під  каменю  джерельцем!  ..

Знявши  з  дум  буденності  кайданки
І  відпивши  зоряної  рими,
Одягла  на  душу  вишиванку,
В  піднебессі  стала  пілігримом.  ..

І  зустрівши  свій  попутний  вітер,
Поборовши  силу  гравітацій,
Віднайшла  своє  сузір'я  літер
Серед  сотень  різних  варіацій  ...

Загорнувши  ніч  у  плащаницю,
Відпустивши  з  пам'яті  минуле,
Місячного  світла  таємницю
Я  на  рівні  серця  осягнула  ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459689
дата надходження 10.11.2013
дата закладки 10.11.2013


Шон Маклех

Злий птах Див

             «…збися  Дивъ,
               кличетъ  връху  древа,  
               велитъ  послушати  землі  незнаємѣ,  
               Влъзѣ,  и  Поморію,  
               и  Посулію,  и  Сурожу,  и  Корсуню,  
               и  тебѣ,  тьмутораканьскый  блъванъ!»
                           («Слово  о  плъку  Игоревѣ»)

На  Дмитра,  читаючи  «Літопис  Руський»  -  сторінки  важких  хронік  ХІІ  століття,  я  зажурився.  І  написав  таке:

Злий  птах  Див
На  слов’янському  сумному  дереві,
З  якого  падолист  епохи
Зірвав  золоті  листя  надій,
Кричить  замість  зозулі  та  сокола,
Віщує  пожежі  та  пошесті,
Голод  злий  та  усобиці.
А  ми  його  годуємо
Зернами  свого  поля  смутку
Важкими,  як  зуби  полоза
Вужа  Бористену  втомленого,
Змія  з  боліт  Прип’яті.
А  ми  його  крик  слухаємо  –  
І  кажемо,  що  то  не  Див  кричить,
А  соловейко
Буцімто.
А  древляни  голосять-плачуть:
Князя  їхнього  Мала  мечем  стяли,
А  шапку  князівську
Вдягли  на  злодія,
Таті  погані  в  палатах  боярських
Вино  криваве
Ллють  в  горлянки  роззявлені,
У  чрева  свої  гнилі  й  ненаситні.
Збудуйте  собі  хату  мертвих
Серед  лісу  темного  правічного
На  дубі  сухому  крислатому
Під  яким  отрока  синьоокого
Зарізали.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459431
дата надходження 09.11.2013
дата закладки 09.11.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.11.2013


Олена Іськова-Миклащук

Осінь

На  кінчику  багряного  листка
Від  холоду  тремтіла  мокра  осінь.
В  калюжах  лопотіли  ноги  босі
Дощів  мінорних…  Ох,  яка  жорстка
Долоня  вітру,  що  куйовдить  лист,
Викручує  до  сліз  свинцеві  хмари,
Не  зможе  погасити  лиш  стожари,
Розпечених  калинових  намист.
І  кущ  рожевощоких  хризантем
Негоді  посміхнеться  сонцебризно,
Наповниться  теплом  осіння  тризна...

Впаде  додолу  листя  золоте…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459119
дата надходження 07.11.2013
дата закладки 07.11.2013


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

Муки слова

[b]Справжній  митець  -  завжди  максималіст  у  прагненні  мистецької  довершеності  своїх  творів.  
[/b]
Кожне  художнє  вирішення  потребує  вибору  одного,  найбільш  оптимального  варіанта  з  багатьох  можливих.  Це  стосується  усіх  виражальних  літературних  засобів  -  мовних,  сюжетних,  композиційних,  ритмомелодійних.
 
Прагнення  віднайти  оптимальний  варіант  кожного  художнього  вирішення  характеризує  міру  талановитості  автора.  Талант  ніби  підказує  письменнику:  дане  рішення  є  не  зовсім  вдалим,  -  шукай  інше,  краще.  
[b]Існує  відоме  поняття  «муки  слова»,  що  означає  важкий  пошук  такого  слова,  яке  б  із  максимально  можливою  точністю  і  повнотою  виражало  потрібний  смисл.[/b]

[b]Кожен  вид  мистецтва  має  свій  матеріал  для  створення  образу.  У  літературі  таким  матеріалом  є  слово.[/b]  І.  Франко  в  поемі  "Лісова  ідилія"  писав:  «Слова  —  полова,  Але  огонь  в  одежі  слова  —  Безсмертна,  чудотворна  фея,  Правдива  іскра  Прометея».

[b]Мова  —  першоелемент  літератури,[/b]  засіб  образного  відтворення  предметів,  явищ,  змістовна  форма.  Мову  можна  умовно  розділити  на  розмовну,  літературну  і  художню.  Вони  входять  в  загальнонаціональну.  

[b]Розмовна  мова  [/b]—  ненормована  мова  повсякденного  спілкування.  

[b]Літературна  мова[/b]  —  мова,  нормалізована  правилами  граматики,  чиста,  відшліфована.  Літературною  мовою  пишуть  наукові  праці,  друкують  газети,  журнали,  нею  користуються  в  школах,  радіо,  на  телебаченні.
 
[b]Художня  мова[/b]  —  літературна,  але  не  обмежується  лише  літературною.  У  своїх  творах  письменники  використовують  діалектизми,  професіоналізми,  архаїзми,  слова  у  прямому  і  переносному  значеннях.  Художня  мова  образна,  емоційна,  експресивна,  відзначається  лаконізмом,  небагатослівністю.  А.  Чехов  вважав  лаконічність  сестрою  таланту,  а  О.  Некрасов  закликав  писати  так,  щоб  словам  було  тісно,  а  думкам  —  просторо.

[b]Лексика  художньої  мови[/b]
Образному  відтворенню  думок,  почуттів,  переживань  сприяють  [b]синоніми,  антоніми,  омоніми,  неологізми,  архаїзми,  діалектизми,  варваризми,  професіоналізми,  жаргонізми,  арґотизми.[/b]

[b]Зупинимося  на  неологізмах  та  діалектизмах.[/b]

[b]Неологізми[/b]  -  це  нові  слова.  Крім  загальномовних  неологізмів,  є  індивідуально-авторські.  [b]Індивідуально-авторські  неологізми[/b]  називають  оказіоналізмом  (лат.  occasional  —випадковий),  тобто  вжитий  "один  раз".  

"Неологізми,  —  писав  Б.  Томашевський,  —  це  такі  слова,  які  створює  сам  митець,  сам  поет,  письменник  не  для  того,  щоб  дати  їм  загальний  ужиток,  ввести  їх  до  загальновживаної  мови,  в  загальний  словник,  а  для  того,  щоб  читач  відчував  у  процесі  сприйняття  самого  художнього  твору,  як  перед  ним  народжується  нове  слово.
 
Неологізм  повинен  завжди  сприйматися  як  певний  винахід  саме  даного  митця,  він  неповторний.  Як  тільки  починають  його  повторювати,  вводити  до  загального  словника,  він  втрачає  той  стилістичний  ефект,  на  який  розраховував  митець.  Митець  розраховує  на  неологізм  як  на  слово,  що  створюється  на  очах  у  читача  й  виключно  для  даного  контексту.

[b]Але  словотворчі  звороти,  які  не  відповідають  узвичаєним  нормам,  називають  зарозумілою  мовою.[/b]  До  зарозумілої  мови  вдавалися  футуристи.  Традиції  футуристів  продовжують  сучасні  неоавангардисти  .

[b]Діалектизми[/b]  (грец.  dialektos  -  місцева  говірка)  -  це  слова  і  вирази  місцевої  говірки.  Найчастіше  використовуються  в  мові  персонажів,  у  авторській  мові  —  рідше.  Діалектизми  відтворюють  місцевий  колорит  і  є  засобом  індивідуалізації.  За  рахунок  діалектизмів  збагачується  літературна  мова  Є  діалектизми  фонетичні,  морфологічні,  лексичні,  синтаксичні.

[b]Діалектизмами  та  авторськими  неологізмами  не  можна  зловживати.  Надмірне  їх  використання  робить  твір  малозрозумілим.[/b]

Використані  матеріали:
1. Реферат  на  тему:  Життя  і  поезія  Ліни  Костенко
http://studentbank.ru/view.php?id=46697&p=1
2. Основи  літературознавства  -  Ференц  Н.С.
http://pidruchniki.ws/16850303/literatura/hudozhnya_mova

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458865
дата надходження 06.11.2013
дата закладки 06.11.2013


Luka

Печаль

Якщо  за  обрієм  –  рай,
чом  сумує  душа  за  тими,
хто  йде  у  Вічність?
Можливо  це  по  собі
її  глибока  печаль?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266895
дата надходження 25.06.2011
дата закладки 05.11.2013


Валя Савелюк

КРУЧЕНІ ПАНИЧІ

дощ
пальчиком  теплим  льняним  –
конопляним?..    –
доторка́є  лиця  –
йому,  непосиді,  здається,  
що  сплю  і  не  чую:
отак-о    
потайки  забавляється…  

льняним…  доторкає  лиця…

вітер
у  кулачок  сміється,
паничем-іпомеєю  в`ється,
ло́скітно  дмухає,  
чіпає  за  кінчики  вій  –
бешкетнику  любий  мій…

думає,  що  сплю  і  не  чую

паничем-іпомеєю  в`ється

сон-це!  
цілується  –
палко  й  одкрито,
полові́є  жито  –
хвилями
схилами
у  долину  
лине  –
наввипередки  з  ялівцем-чебрецем  

палко  й  одкрито

літо-літо!..
квіти

де  ти?

рясно-зе́лено-розмаїто

гречка  піниться  молоком  біло,
пахне  долина  медом…

залишуся  тут…  посплю…
огорни    мене  уночі
картатим  пледом…


жито…  де  ти...  кручені  паничі...*

01.11.2013

*кручені  паничі  -  іпомея

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457937
дата надходження 01.11.2013
дата закладки 01.11.2013


Наталя Данилюк

І це мине…

[i]"Все  минає  і  це  мине".

(Напис  на  персні  царя  Соломона)[/i]


І  це  мине:  відплаче,  відболить,
У  часу  є  можливості  магічні.
До  подиху  зимового  лиш  мить,
А  до  весни,  здається,  ціла  вічність.

Та  й  це  мине.  Вулкани  почуттів
Розвіються  з  роками,  наче  порох.
У  цій  буденній  сталій  суєті
Не  розберу,  хто  друг,  а  хто  є  ворог...

Які  стежки  мереживом  тонким
Лягли  й  застигли  в  мене  на  долоні?
Гортатиму  пожухлі  сторінки,
Коли  заниє  серце  у  безсонні.

Мов  по  спіралі  звичній,  знов  і  знов
Повториться  трагічне  і  прекрасне...
І  це  мине.  Лиш  істинна  любов
Затвердне  діамантом  і  не  згасне.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457862
дата надходження 01.11.2013
дата закладки 01.11.2013


Олена Бондар (Бондаренко)

Я добре знаю, як душа болить

Я  добре  знаю,  як  душа  болить  ...
Мені  вже  осінь  вибілила  скроні,
А  поїзд  мчить...  так  стрімко  поїзд  мчить.
А  я  сама  стою  на  цім  пероні.

Та  все  ж  як  швидко  б  потяг  той  не  біг  –
Зупинка  в  нього  на  моїм  вокзалі.
Ось  і  вагон…  туди,  де  перший  сніг,
В  країну  снів  несе  по  магістралі.

Накрию  світ  лоскутиком  добра
Нічного  неба  шалі-зоряниці,
Зайду  в  вагон,  й  скажу  собі:  «Пора!»
До  шибки  притулюсь  і  –  
                                                                 хай  насниться…


Я  добре  знаю,  як  болить  душа.
Нехай  рушає  потяг,  хай  руша…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457633
дата надходження 31.10.2013
дата закладки 31.10.2013


jiga

ОСЕНЬ

Дорога,  в  дебрях  заплутав,
                                                                         уперлась  в  небо.
Пойди,  попробуй  разбери,
                                                                         где  быль,  где  небыль?
Булавкой  сколота  душа  -
                                                                         никто  не  сглазит.
Плетется  осень  не  спеша
                                                                         и  в  медном  тазе,
Налитом  дождевой  водой,
                                                                         купает  листья.
Устав  от  пламенных  речей,
                                                                         ждет  тихих  истин.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457507
дата надходження 30.10.2013
дата закладки 30.10.2013


Патара

Виший мені, мамо, хрестиком сорочку.

Виший  мені,  мамо,  хрестиком  сорочку,
Щоби  оберегом  у  житті  була,
Щоб  буяли  квіти  наче  у  садочку,
І  цвіла  калина  з  дужого  стебла.
Ця  сорочка,  мамо,  в  холоди  зігріє,
А  у  спеку  буде  як  жадана  тінь.
Барвами  розквітнуть  сподівання-мрії
Нашого  народу  усіх  поколінь.
 


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457478
дата надходження 30.10.2013
дата закладки 30.10.2013


Мирослав Гончарук_Хомин

Цінність чоловіка для жінки

Цінність  чоловіка  для  жінки
Полягає  в  тому,
Щоб  любити  її
Попри  буденну  втому
І  немитий  посуд,
Коли  вони  прокидаються
Босі,
Переплітаються  пальцями
Як  виноград,
За  вікном  зливи  і  град,
За  вікном  сніг  і  дощі,
Я  тихо  цілую  її
Уві  сні,
Я  тихо  цілую  її
У  плече,
Нехай  зупиниться
Час,
І  з  ним  зупиниться
Все,
І  нехай  залишиться
Ніч.
Я  буду  любити
Тебе  вдвічі
Сильніше,
І  по-дитячому  щиро.
Закутайся
В  мої  крила,
Грійся  від  моїх
Грудей,
Дихай  в  мої  
Ключиці,
Зима  виростає  
Із  криці,
Давай  горіти,
Бо  холод
Вінчає  осінь  і  втому,
І  ти  досі  боїшся
Грому,
І  вітру  на  своєму
Горищі,
Грійся  від  моїх
Грудей,
Горнися  до  
Мене  ближче.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451386
дата надходження 28.09.2013
дата закладки 26.10.2013


Мирослав Гончарук_Хомин

Він квартирант, до якого ти звикла.

Де  тво́я  осінь,  мала?
Де  тво́я  осінь?
Гори  не  просять,  бо
Вічність  не  просить.
Час  малює  сірістю
Просідь,
Новий  стиліст
Твого  волосся.
Це  тво́я  осінь,  мала,
Це  тво́я  осінь.

Де  тво́є  літо,  мала?
Де  тво́є  літо?
Де  твій  коханий
З  голосом  жита,
Де  твій  коханий
З  поглядом  світла,
Він  квартирант,
До  якого  ти  звикла.
Це  тво́є  літо,  мала,
Це  тво́є  літо.

Де  тво́ї  морози,  мала?
Де    січень  холодний?
Де  тво́я  зима,
І  де  тво́ї  грози,
Де  тво́ї  вежі,
І  де  тво́ї  штилі,
Від  снігу  пролежні,
Самотні  хвилі
Хлюпочуть  у  душу.
Я  покидаю  тебе,
Бо  мушу.
Це  тво́є  море
І  тво́я  зима.
А  я  шукаю  тепла
І  суші,
Чи  навіть  просто
Тепла.

Це  мо́ї  мрії,  мала.
Це  мо́я  весна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452952
дата надходження 06.10.2013
дата закладки 26.10.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.10.2013


Ірина Лівобережна

Перевернутий світ

Перевернутий  світ,
Перекошений.
Малювала  політ
Збочений.
Місяць  плив  догори
Черевом.
Та  струмками  текло
Дерево.
А  трава  під  кутом
Падала.
І  не  бачив  ніхто
Райдуги…
Лиш  іржаве  щось
Розтікалося…
Тільки  хмари  їй
Удавалися.
Тільки  хмари…
СлІдом  задИмленим.
Тільки  сльози.
Справжні,  невтримані...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456084
дата надходження 23.10.2013
дата закладки 23.10.2013


Любов Ігнатова

Я зможу …

Я  ще  зумію  віднайти  себе
В  таємних  сховках  занімілих  літер,
Коли  розвіє  хмаровиння  вітер  
І  стане  знову  небо  голубе  -
Я  ще  зумію  віднайти  себе  ...

Я  ще  зумію  встати  із  колін,
Відмитися  від  сірості  і  бруду,
І  зняти  із  очей  своïх  полуду,
Щоби  здолати  вже  набридлий  сплін  °-
Я  ще  зумію  встати  із  колін  ...

Я  зможу  ще  епіграф  написать
До  нОвих  партій  у  своïм  двобої,
Відклавши  перемир'я  із  собою,
Відвоювавши  в  буднів  кожну  п'ядь  -
Я  зможу  ще  епіграф  написать  ...

Я  ще  зумію  цю  прожити  роль,
Йдучи  крізь  час  палаючим  канатом,
Жагою  щастя  розгнівивши  натовп,
Що  бачить  сонце  лиш  з-під  парасоль  ...
Я  ще  зумію  цю  прожити  роль  ...

Я  ще  зумію  стати  стерновою,
В  армаді  долі  флагман  -кораблем  ....
Засяю  в  кожній  грані  кришталем,
І  повернусь  з  усіх  атак  живою  ....
Я  зможу  все!..  Як  будеш  ти  зі  мною  ...


°сплін  -апатія,  меланхолія,  зажура  ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455902
дата надходження 22.10.2013
дата закладки 22.10.2013


zazemlena

Осінь …

                 Осінь
         Падолистом
   Закрилась    од  світу...
Закохалась  у  тінь  свою
               світлу...
               Фарби
         Єдналися...
Кохання  й  розлука:
Радуйся,  осене,  з  плачем...
           ...Мука...

           

Виды  синквейнов  
В  начале  20-ого  века  американская  поэтесса  Аделаида  Крэпси  разработала  новую  форму  стихотворения,  состоящего  из  пяти  строк  –  синквейн.  С  тех  пор  прошло  много  времени,  и  сегодня  появилось  множество  видов  синквейнов
Традиционный
Форма  стихотворения,  состоящая  из  пяти  строк  и  основанная  на  подсчете  слогов  в  каждой  строчке.  Его  структура  выглядит  так:  2-4-6-8-2.  То  есть,  в  первой  строчке  должно  быть  слово  или  фраза  из  двух  слогов,  во  второй  –  из  четырех,  в  третьей  –  из  шести  и  так  далее.  Традиционный  синквейн  может  быть  как  рифмованный,  так  и  нет.
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455860
дата надходження 22.10.2013
дата закладки 22.10.2013


Осіріс

Теплінь на Покрову


Горять  багаття  зморених  дібров,
Зміїться  дим  туманом  у  долині.
А  небеса,  так  безсоромно  сині,
Під  сонцем,  що  яриться  на  Покров!

Я  мед  хмільний  дозрілої  лози,  
В  бокал  знекровлю  краплями  крізь  пальці.
Юркі́  вітри,  безприв’язні  скитальці,  
Всотають  аромат  його  сльози!

Хай  пригостять  питвом  старий  курган:  
Щоб  аж  текло  по  вусам  ковиловим!
І  щоби  пісня…  голосом  шовковим  -
Та  й  під  гітару  айстрових  циган!

Щоб  смуток  перелітних  молитов,
Розвіяли  крилечка  журавлині..!
Все  ж,  небеса,  так  безнадійно  сині,
У  сонці,  що  ярує  на  Покров.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455722
дата надходження 21.10.2013
дата закладки 21.10.2013


Осіріс

Під невиразним сяйвом ліхтарів…

Під  невиразним  сяйвом  ліхтарів,
Тебе  чекаю  в  жовтня  дощовиці.
Немов  закляття  древніх  мольфарі́в,
Слова  кохання  бубоню  водиці.  

Печаль  тече  дощем  за  комірець,
Берізки  листям  струшують  надію.  
Бешкетник  -  пустотливий  вітерець,
Її  ховає  в  золота  завію.

Трамвай  жаліє  гуркотом  коліс:
-  Іди,  іди  …  не  при́йде.  Чоловіче..!  
-  Не  при́йде,  ні  …  дарма  її  возніс..!  –
Вороняче  з  вітей  горланить  віче…

Та  попри  все,  на  лавці  у  парку,
На  Вас  чекаю,  в  сльотяній  крамолі.
Де  ліхтарі  на  зігнутім  карку,
Мене  вкривають  ніби  парасолі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455644
дата надходження 20.10.2013
дата закладки 21.10.2013


Осіріс

Жовтневий кінь

                 
Шепочуть  краплі  мжички  у  діжі,
Зриваючись  з  покрівлі  монотонно.
Гладінь  тріпоче  апатично-сонно,
Півтоном  шоколадної  іржі.

В  наплакану  вдивляється  імлу,  
Хатина  із  підмоченим  подолом.  
Гойдаючи  шафранним  ореолом,  
Перстами  віт  горіх  шкребе  по  склу.

Глевкою  плоттю  рівчакових  вен,
Струмить  печалі  нищівна  трутина.
Дороги  бруд  втаїла  скатертина
Акації  повержених  знамен.  

А  попід  яром,  де  бур’ян  зачах,
Загривком  розкуйовдивши  берізку,    
Жовтневий  кінь  гуляє  у  підліску,
З  осінньою  зажурою  в  очах.    
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455404
дата надходження 19.10.2013
дата закладки 19.10.2013


Андрій Нєстєров

Один на один…

[i](экспромт)[/i]

Так  о  многом  сказать  смог  бы
Ты  один  на  один  с  Богом.
Замолкает  душа...  тише...
Дай  возможность  душе  слышать!
Сердца  настежь  открой  двери,
Разреши  ты  ему  верить.
И  откроешь,  поймёшь  много...
Ты  один  на  один  с  Богом...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455379
дата надходження 19.10.2013
дата закладки 19.10.2013


Томаров Сергей

Осень счастья

Наша  встреча  была  не  напрасной,
Запылали  рябиной  сердца...
И  туманность,  вдруг,  стала  прекрасной,
И  дожди...  пусть  идут  без  конца...  

Мы  гуляем  по  парку  обнявшись,
Все  забросив  дела  на  потом,
Как  легко,  нам,  к  друг-другу  прижавшись,
Целый  день  проходить  под  зонтом.

Улыбаются  листьями  лужи,
Тучи  шлют,  от  души,  реверанс...
Ветер  в  вальсе  у  лавочек  кружит,
Клен  сложил  нам  на  счастье  пасьянс...

Кто-то  осень  ругает  за  сырость,
Кто-то  золотом  красит  ей  час...
А  вот  нам,  отдала  она  милость,
Стала  истинным  счастьем  для  нас.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455225
дата надходження 18.10.2013
дата закладки 18.10.2013


Мирхо

Втомлена амазонка

Не  плач,  моя  сіра  трояндо,  такою
Ти  рідко  буваєш,  по  суті
І  очі  із  надлишком  ртуті
Сумні  і  важкі  після  бою
Не  рюмсай,  я  поряд  з  тобою

Розкиснеш  на  клейстер  з  такими  ділами
Немов  у  калюжі  картонка
Всі  знають,  що  ти    -  амазонка  
Нюанси    залишим    між  нами

Лягай  краще  спати,  знесилений  воїн
Скидай  білий  верх  з  чорним  низом
Складу  твої  лати  в  комод  під  карнизом
А  завтра  нове  щось  накоїм
Ми  ті  ще  з  тобою  герої

А  я  заспіваю  тобі  серенади
Інтимно  і  місячно  тихо
Помірно  розчиниться  лихо
До  ранку  відновиш  принади

Прокинешся  завтра  прудка,  мов  ресора
Вплетеш  у  волосся  багнети
Озброїш  паперами  файли  щоб  скоро
Трощить  хробакам    кабінети

Підбори  у  камінь  зацокають  дзвінко
Все  буде  нармуль,  от  побачиш
А  зараз  чарівно  ти  плачеш
Зворушливо  так,  моя  жінко.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=137621
дата надходження 16.07.2009
дата закладки 18.10.2013


Наталя Данилюк

Листопад-листоноша

Листопад-листоноша  
розсипав  пожухлі  листи,
шурхотить  під  ногами  
осіння  кленова  зажура.
Може  й  добре,  що  більше  
мені  не  писатимеш  ти
і  на  завтра  дощами  
умиється  осінь  понура.

І  сльозами  очистить  
усі  незліченні  жалі,
розтечуться  слова  
на  папері  чорнилом  розмитим.
Зіштовхнулися  душі  
бортами,  немов  кораблі,
заштормило  між  нами  
і  бурю  тепер  не  спинити.

Може  й  добре,  що  я  
не  чекаю  твоїх  одкровень,
ні  гірких  покаянь,  
ні  обіймів  міцних  до  нестями...
Листопадить  у  душу  
осінній  захмарений  день
і  під  ноги  влягається  
листя  твоїми  листами,

Де  слова  -  не  слова,
де  не  видно  рядків,  ані  рим,
де  в  обірваних  строфах
прощання  гірчить  полинами...
Листопад-листоноша,
самотній  старий  пілігрим,
погасив  каганці
і  тепло  захололо  між  нами...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455117
дата надходження 18.10.2013
дата закладки 18.10.2013


Любов Ігнатова

Вип'ю кави…

Вип'ю  кави,  загорнусь  у  думку,  
Подивлюсь  в  заплакане  вікно...  
Пошукаю  в  віршах  порятунку-
Та  вони  розбіглися  давно...
Позбираю,  ніби  намистини,    
Нанижу  хоча  б  один  рядок...
І  піду  до  музи  на  гостини,
Щоб  сплелися  рими  у  вінок...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387800
дата надходження 26.12.2012
дата закладки 16.10.2013


Любов Ігнатова

Я-метелик у твоїх долонях…

Я  -  метелик  у  твоїх  долонях.
Прилетіла  в  зиму  так  невчасно...
Хочеш-залиши  на  підвіконні,
І  дивись,  як  я  тихенько  згасну...
Хочеш-  відірви  прозорі  крила,
Щоб  у  небо  більше  не  злетіла.
Я  зроблю  тобі  із  них  вітрила,
Зроблю  човен  із  свойого  тіла...
Хочеш-голкою  на  стіну,  на  удачу,  
Як  трофей,  у  боротьбі  здобутий.
Та  я  зможу  і  тоді  пробачить,
Бо  любов  мою  не  осягнути!..
Я  -  метелик  на  твоїх  долонях...
Прилетіла  в  зиму  не  навмисно...
Хочеш-посади  на  підвіконня...
Хочеш-  просто  у  кулак  затисни...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386625
дата надходження 21.12.2012
дата закладки 16.10.2013


Любов Ігнатова

Майже притча

Ішла  душа,  вся  сповнена  печалі,
Дорогою  до  храму  навпростець,
Над  нею  чорні  ворони  літали-
Пророчили  біду...  Та  хай  їм  грець!
Несміливо  зайшла...  В  куточку  стала...
У  Господа  прощення  лиш  просила...
Та  зграєю  ворон  поналітала
Тих  храмових  вірян  велика  сила...
-  Не  там  стоїш,  і  хрестишся  невміло,
І  вдягнена  не  так  узагалі!
І  з  молитов  твоїх  не  буде  діла-
Ти  ж  грішниця  найбільша  на  Землі!
І  вийшовши,на  сходинці  присіла,
Обпльована  жорстокими  словами...
Заплакало  з  душею  грішне  тіло-
Зачинені  за  ними  двері  храму.
І  враз  Господь  сказав:"Чого  ти  плачеш?  
Чом  сумніви  тебе  гіркі  кусають?
Поглянь  уважно,  ти  сама  побачиш:  
Мене  давно  вже  звідти  виганяють!.."

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384793
дата надходження 14.12.2012
дата закладки 16.10.2013


Окрилена

Сполом

[img]http://1.bp.blogspot.com/-A0hHtYNh3Q8/UIEUZOuAqwI/AAAAAAAACAY/HsOiAS48Ofs/s1600/ukfc1SZ0vkQ.jpg[/img]

Листопадить….    
І  сонне  горище,
наче  гавань  розбитих  човнів.
По  щілинах  гуляє  і  свище,
і  не  спиться  вітрам.  
У  нічні,  розтривожені  
хвилі  розпуки
жовте  листя  з  тонкої  парчі
укриває  вікно…  
Чути  стукіт  –
розговіння  дощу  
по  руці
розливається
терпкістю  айви
моя  осінь,
як  тихий  Тибет,
де  слова  безпричинні  і  зайві,
де  молитва  во  ім’я  Тебе…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454706
дата надходження 16.10.2013
дата закладки 16.10.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.10.2013


Анна Берлинг

Старенька в полі

Сонце  зайшло  за  лісосмугу,
Залився  перцем  небосхил.
В  червонім  сяйві  серед  лугу,
Між  сивих  пращурських  могил

Сиділа  бабця  дуже  квола,
В  руках  тримаючи  букет,
Перед  хрестом  старим  додолу
Для  гав  насипала  канхвет.

Вона  ридала,  з  того  зморшки
Неначе  м’якли  від  води.
Їй  усміхалися  волошки,
Голівки  рути  й  череди.

І  було  чути,  як  старенька,
Сповнена  тугою,  журбой,
Засохла  нібито  опенька,
З  хрестом  ділилася  бідой:

       –  Кого  зростила  я,  Іване?
Мені  хвала  йде  від  людей,
Проте  найбільше  горе  дане
Від  рідних,  від  своїх  дітей.

Один  на  фермі  головує,
В  полях  збира  врожайний  хліб.
Він  найманців  чужих  годує,
А  рідну  матінку  –  сусід.

Молодший  наш  такий  учений,
Він  археолога  здобув.
Земель  об’їздив  –  край  вселений,
А  рідне  селище  забув.

Він  раз  на  рік  листівку  ма́рку
Прислати  може  до  йменин,
А  я  тоді  прошу  Одарку,
Хай  прочитає,  як  там  син.

Медаллю,  каже,  наградили,
Бо  цінну  знахідку  знайшов.
А  я  благаю  вищі  сили,
Аби  хоч  раз  у  двір  зайшов.

Гадала,  донька  білолиця
Розвіє  ген  жіночий  плач.
Мар’яна  з’їхала  в  столицю,
А  муж  у  неї  мов  палач.

Сам  їздить  із  директорами,
Її  закрив,  неначе  в  хлів.
Яка  там  подорож  до  мами?
В  самої  трійко  дітлахів.

І  я  тепер  одна,  Іване.
Зростила,  дáла,  що  могла.
Одарка  ходить,  баба  Ганна,
В  цілому,  в  хаті  я  одна.

Тебе  младим  цей  світ  пом’янув.
Ти  все  казав:  дітей  рости.
І  хоч  би  раз  із  неба  глянув,
У  що  ці  дітки  проросли!

…Там,  де  в  полях  зростає  рута,
І  перцем  сходить  небосхил,
Старенька  мати,  ніби  пута,
Скинула  душу  між  могил.

Коли  зайшло  за  лісосмугу
Червоне  сонце,  все  село
Померлій  віддало  заслугу.
А  рідні  дітки,  хоч  би  хто…                                                                                    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449022
дата надходження 14.09.2013
дата закладки 15.10.2013


Валя Савелюк

УДВОХ СПИТЬСЯ…

ми  будемо
спати
під  дощ…
під  шепіт
і  передзвін
святої  водиці…  
під  дощ
так  со́лодко
спиться…
хай
нам  обом
присниться
срібнокрила
зигзиця…

під  дощ
за́тишно  
спиться
удвох  –
з  нами
Любов
і  Бог…

як  добре,
що  Всесвіт  
крилатий,
мов  птах,
і  в  безмежних
його
світа́х
вільних
солодкий  наш
сон
спільний
під  дощ
говіркиИй  –
скроня  до  скроні,
рука  до  руки,
у  го́ловах
на  зги́ні
залізного  би́льця,
бринить,
як  осінній  дощ
у  кришталеві
шибки́,
срібноголоса
зигзиця  –
наш  за́тишний
сон
удвох
повік
не  скінчи́ться…

по́серед
супере́чок
і  прощ
так  
со́лодко
спиться
удвох  -
під  дощ…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285992
дата надходження 13.10.2011
дата закладки 14.10.2013


Ніжність - Віталія Савченко

Вже вечір…

 Вже  вечір,  світло  ліхтаря,
 Кружляє  тихо  жовтий  лист.
 Лунає  музика  стара,
 Що  награє  саксофоніст.

 Мотив  отой  немов  п'янить,
 Вальсує  пара  вже  в  літах.
 На  крилах  осені  летить,
 Але  весна  бринить  в  очах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453472
дата надходження 09.10.2013
дата закладки 09.10.2013


Helen Birets

ВЕЧІР

Шурхіт      пелюсток  
По    стежці    кохання,
Шепіт    вогню    від    свічок.

Лагідно  -  ніжні    
Твої    намагання
Знову    зробити    свій    крок.

Тиша    колише
Тіні    на    стінах,
Що    зачаровують    зір.

Слабко-виновим,
Терпко-магнітним
Трунком  налитий    ефір.

Аж    до    мурашок,
До    кінчиків    пальців
Ми    відчуваєм    потік.

Що    так    єднає
В    кохальному    вальсі,
Час    в    нім    втрачає    свій    лік!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453481
дата надходження 09.10.2013
дата закладки 09.10.2013


Марічка9

Зустріч

Я  до  тебе  приїду,  чекай.
Я  на  крилах  летітиму  в  місто,
Де  зустрілись  «привіт»  і  «прощай»
Ну,  а  з  того,  звичайно,  щось  вийшло.
Я  до  тебе  приїду,  стрічай.
А  з  собою  іще  подарунок:
Твій  улюблений  липовий  чай
Й  найсолодший  з  усіх  поцілунок.
Я  до  тебе  приїду,  без  слів.
Всі  слова  погубились  в  дорозі,
А  що  радістю  серця  зустрів,
То  й  до  себе  прийти  вже  не  в  змозі.  
І  от  вже  повертатись  пора.
Час  підставив  обом  нам  підніжку.
А  ще  дякую,  доле  моя,
За  його  незрадливу  усмішку!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193606
дата надходження 04.06.2010
дата закладки 08.10.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.10.2013


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

Подаруй мені квіти

Подаруй  мені  маки  
Та  сині  волошки,
Білосніжні  ромашки,
Полив‘яний  горщик,
У  якому  всю  зиму,
Весну,  аж  до  літа
Від  біди  берегтиму
улюблені  квіти…
Намалюй  літнє  небо
На  віконному  склі,
Бо  раніше,  ніж  треба,
Захолонули  дні…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452725
дата надходження 05.10.2013
дата закладки 05.10.2013


Наталя Данилюк

Осінньо-мрійне

Ця  хвороблива  осінь,  ці  дощі
Вселенського  масштабу,  ці  тривоги...
Сріблиться  бісер  в  мене  на  плащі,
Цілують  краплі  тріщинки  дороги.

Сирого  листя  в  парку  намело,
Немов  обдертих  аркушів  порожніх.
В  ліхтарних  мушлях  вистигло  тепло,
Гірчать  полинно  очі  подорожніх.

Шаленим  тріском  вибитого  скла
Пронісся  вітер  -  лиш  його  і  чути!..
Мабуть,  і  я  себе  не  вберегла,
Ковтнула  тугу  краплею  цикути.

В  терпкій  сонаті  зливових  безсонь
Шукає  серце  втомлене  розраду.
Так  хочеться  твоїх  палких  долонь,
Під  теплим  пледом  кави  й  шоколаду...

Простих  розмов  про  все  і  ні  про  що,
Торкань,  цілунків,  поглядів  і  дива.
Якщо  колись  зустрінемось,  якщо...
Сама  собі  позаздрю,  бо  щаслива!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452731
дата надходження 05.10.2013
дата закладки 05.10.2013


Наталя Данилюк

До світла

[img]http://cs407820.vk.me/v407820654/8ded/VItAdxZYUZU.jpg[/img]

Коли  сповиє  дні  мої  імла,
Залиш  мені  запаленим  ліхтарик,
Щоб  я  до  світла  вирватись  змогла,
Своїх  страхів  долаючи  примари.

Хай  голос  Твій  веде  мене  між  гір
І  крок  мій  стане  впевненим  від  того,
Що  серце  в  Тебе  чисте,  як  сапфір,
Мені  покаже  істинну  дорогу.

Хай  не  впіймають  дикі  манівці
Моїх  слідів  мережива  шовкові.
Кришталь  сльози  затисну  в  кулаці
І  просвітлію  з  дотиком  любові.

Забуду  все  -  невдачі  і  жалі,
Вдихнувши  небо,  світле  і  погоже!
Буває  так:  загубишся  в  імлі,
А  шлях  тобі  осяє  світло  Боже.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452530
дата надходження 04.10.2013
дата закладки 04.10.2013


Апрельский

по хляби торенных дорог

гром  грянул  и  по  всем  углам  шептались:  -  к  травле!..
друг-август,  выгорев  дотла,  новоприставлен…

сплетались  сполохи  с  дождём  в  пустых  аллеях:
-  младенцев,  тех,  кто  спасся  в  нём,  как  прах,  рассеют…

в  негодованье  тополя  срывали  листья,
в  домах  ожили  соболя  да  шубы  лисьи,

едва  живые  небеса  на  клочья  рвались
норд-остом,  внявшим  голосам  из-под  вуалей,

бежала  из-под  ног  земля  в  безумство  мистик:
ей  не  хватало  громких  клятв  и  тихих  истин,

по  хляби  торенных  дорог,  псалмам  и  сурам
земля  несла  своё  зерно  в  безбожный  сумрак,

фонарь,  дрожавший  на  ветру,  мгновенно  высох:
проулок  поперхнулся  вдруг  горою  лысой,

и  ворон  криком  горловым  ударил  оземь  –  
по  чёрным  жемчугам  травы  шла  в  город  осень.

2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452507
дата надходження 04.10.2013
дата закладки 04.10.2013


Наталя Данилюк

Залишені слова

Слова  мені  залишились  і  все,
Нічого  окрім  слів  -  скупа  розрада...
Кривим  розмитим  почерком  есе
Виводить  дощ  по  сірих  автострадах.

Під  парасольку  туляться  вітри,
Січуть  в  обличчя  краплі,  ніби  струни.
Зітри  мене  із  пам'яті,  зітри,
Як  вічність  на  табличці  древні  руни...

Як  захмеліла  впевнена  весна
Останній  сніг  роздмухує  у  полі.
Густої  зливи  сива  пелена
Сповила  шовком  пальці  захололі.

Похмуре  небо  ру́ном  затяглось,
Надуло  щоки  зморені  старечі.
Слова  мені  залишились  -  хоч  щось,
Хоч  проблиски  в  холодній  порожнечі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452196
дата надходження 02.10.2013
дата закладки 02.10.2013


Осіріс

Сіріють небеса мінором…

Сіріють  небеса  мінором,
 Під  мжички  музику  рясну.
Їм  вторять  перепели  хором
З  імли  гіркого  полину.

Плоїться  сумом  на  Покрову
Над  коминами  перший  дим.
Лягає  флером  на  діброву,
Де  вітер  шелестить  гнідим.

У,  вщент  напоєні  ковбані,  
Струмує  відсвіт  журавлів.
Гранітна  баба  на  кургані,
Німує  в  розмахах  полів.

Лише  маслини  стиглі  грона,
Смаком  надіють  теплоти:  
-  «Ще  вийде  сонячна  корона,  
Тенета  розірве  сльоти!»

…та  осінь,  схлипує  журбою  
У  став  із  жовтого  листа,
Де  плесо  приросло  кугою
До  ніг  старезного  моста.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451904
дата надходження 30.09.2013
дата закладки 30.09.2013


Lana P.

СКІНЧИЛОСЬ ЛІТО…

Стер  крила  джміль  —
Скінчилось  літо.
Достигнув  хміль  —
Нектар  налито.
Збігали  дні
Ув  осінь  кволу,
Лист  у  вікні  
Упав  додолу...    2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451357
дата надходження 28.09.2013
дата закладки 28.09.2013


Мазур Наталя

Живу

(Із  підслуханого)

Цікаве  запитання  –  
Як  живу?
Все,  звісно,  не  розкажеш  телефоном...
Багряне  листя  стиха  на  траву
Вкладає  вітер.  
Виноградне  гроно
Наповнилося  соком.  
А  вночі
Спить  голуб  на  моєму  підвіконні.
Сьогодні  зранку  сіро,  
А  дощі
Осінні  
Колисково-монотонні.

Живу...
Як  всі!  
Втікаю  від  проблем
У  дивний  світ  фантазій  та  ілюзій.
Пишу  вірші,  
Нових  шукаю  тем,
Знайомлюся  
І  маю  уже  друзів.
Живу...  
Радію  осені,  дощу,
Збираю  листя  жовте  у  букети.
Плач́у  за  все!
І  дорого  плач́у...

А  запитати  хочеться:  „  А  де  ти?”
Та  я    мовчу.  
Тамую  давній  біль
В  кутку  душі.
Єдиний  порятунок
Мовчання  золоте.
Як  ти  посмів?
Навіщо  кинув  слово  –  наче  трунок
У  вир  душі?
Ти  дуже  завинив!
Де  взяти  сили,  щоб  простити  вкотре?
Життя,  що  повне  гроз,  незгод  і  злив,
Як  літо  бабине  –  не  тепле  і  коротке...

Живу...
Як  осінь!
То  сльоза  спаде,
То  посміхаюсь,
А  бува  –  радію,
Як  бачу  чорнобривці  де-не-де
На  клумбах  міста.
І  лелію  мрію
Голубкою  летіти  в  небеса
Із  голубом...
І  день  отой  настане.
Щасливі  вогники  ще  спалахнуть  в  очах!
У  Львові  осінь...  Зацвіли  каштани.

26.09.2013р.  Львів

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451231
дата надходження 27.09.2013
дата закладки 27.09.2013


Лія***

Навіяне…

На  шибах  візерунки  із  дощу...
Малюють  силуетно  кавування...
Кидають  про  каштани...  що  в  іржу
Убрались...  мимохіть...  і  знов  мовчання...
Глінтвейно  спокушає  старий  Львів...
Дзвіночково  манить  у  шоколадні...
Дощить...  та  у  душі  лунає  спів...
І  мрії  золотаво-листопадні...
Ласти́ться  осінь  кішкою  до  ніг...
Чарує  барвами  в  старому  парку...
А  я  молюсь...  щоб  трепетно  зберіг...
Мою  любов...  у  серця  закамарку...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450850
дата надходження 25.09.2013
дата закладки 25.09.2013


Наталя Данилюк

На межі

[img]http://mailbox.gazetevatan.com/MailFoto/10_49_0426935_6.jpg[/img]

Зупинишся  раптово  на  межі
І  в  шепоті  дерев  почуєш  Бога...
Десь  миготять  шалені  віражі,
А  в  тебе  -  рівна  сонячна  дорога.

І  у  твоїх  з  калюжами  слідах
Відбилось  небо,  чисте  і  високе,
Хмарин  лінива  біла  череда
Набилась  вітру  сивому  за  щоки.

Сочиться  в  душу  музика  легка,
Лелітками  кружляють  світлі  ноти,  
Чиясь  ласкава  впевнена  рука
Тебе  веде  в  небачені  красо́ти.

Душа  світліє,  диханням  своїм
Ти  піднімаєш  небо  над  землею.
Купає  день  в  шафрановій  імлі
Душі  твоєї  ніжну  орхідею.

Отак,  бува,  застигнеш  на  межі,
Здмухнеш  пилюку    відчаю  і  втоми,
І  світ  зітре  умовні  рубежі,
І  тіло  стане  майже  невагомим.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450746
дата надходження 24.09.2013
дата закладки 25.09.2013


Любов Ігнатова

Вже опадають яблука в саду …

Вже  опадають  яблука  в  саду,
Де  ми  ловили  пелюсткИ  мелодій,
Де  шепотів  тихенько  :"Украду  ..."
Мій  кучерявий  синьоокий  злодій  ...

Ми  куштували  зоряне  вино,
Приправлене  любов'ю  й  солов'ями  ;
І  трав'янисто  -росяне  руно
Нам  застеляло  часовІ  розлами  ...

І  ми  злітали  птАхами  увись,
Туди,  де  простір  обіймає  душі,
Де  почуття  окрилені  сплелись
Над  поцілунком  океану  й  суші  ...

...Вже  опадають  яблука  в  саду
Рубіновим  розірваним  намистом  ...
А  я  до  тебе,  як  у  травні  йду,
Шепочучись  із  пожовтілим  листом  ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450753
дата надходження 24.09.2013
дата закладки 25.09.2013


Дід Миколай

Багрянець, вечірник, первісток

В  гаю  розвіяв    Багрянець,
листки  у  охрі  сиплються  з  беріз.
Мідяно  –  жовті  падають  у  танець,
в  останній  свій,  із  осені  каприз…

Руєн  захмарив  небо,  задощило,
сонатом  вітер  з  гаю  затужив.  
Заскочив  серце,  наче  заніміло,
осінню  тугу  долами  розлив.  

Холодний  Хмурень  диха  йому  в  спину,
озвалась  чайка  з    плачем.
А  дощ  надворі  пряжить  без  зупину,
змива  осіннє    плачем.

…Не  падай  в  душу  Осене  -  завіє,
не  залиши  у  річці  без  весла.
Не  напувай  на  дворі  ностальгію,
лиши  для  мене  часточку  тепла!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450683
дата надходження 24.09.2013
дата закладки 24.09.2013


Олександр Букатюк

ВТРАТА


Важко  звикати  до  втрат.
Рідні  стають  чужими...
Я  тобі  більше  не  брат?
Гримни  сестро  двеРима!

Знову  самотня  душа.
Ангел  пішов  наЗАвЖДИ...
Осінь  змерзає  без  шат.
Всесвіт  маліє  без  див.

Важко  звикати  до  втрат.
Серця  частинка  вмира...
Знову  прийде  листопад
слухати  скрипку  пера.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450355
дата надходження 20.09.2013
дата закладки 21.09.2013


Хлопан Володимир (slon)

ОСІНЬ….

І  знову  осінь,  знову  небо  плаче,
загорнуте  у  темно  -  сіру  шаль.
Йому,  мабуть,  ніколи  не  пробачу
оцю  печаль.  Оцю  свою  печаль!
Цей  сум  одвічний,  ці  раптові  сльози.
Цей  дивний  щем...  Сумний,  осінній  щем...
Я  ненави́джу  ці  метаморфози,
навіяні  вітрами  і  дощем!
Я  ненавиджу?  -  Мабуть,  не  сприймаю
і  не  люблю  важких,  осінніх  дум...
Я  Твоє  фото  з  портмоне  виймаю  -  
і  десь  зника  і  щем,  і  дощ,  і  сум...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450301
дата надходження 20.09.2013
дата закладки 21.09.2013


*SELENA*

О, вересу, вересу!

і  буднями  падає  тиша
в  самітні  обійми  душі
і  проща
минулого  ношу
тяжкущу
жбурля
на  палаші

руда
розблюзована  осінь
все  сипче  дощами
сіє  насіння
солоних  суниць
шепче
кармінними  смутку  вустами
―  чумазий  чаклунище
ти  зупинись
зупинись...



―о,  вересу,  вересу!
охмели  мене  снами
в  міжтінні  
прохмарених  днів
розчаклуй  горизонт
малинного  ранку  медами
де  жар
у  вітрах
зрум’янів

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449220
дата надходження 15.09.2013
дата закладки 20.09.2013


Валя Савелюк

КАШТАНОВІ ДЗИҐАРІ

                                                                     Каштани  багряніють  у  пожежах.  
                                                                     У  різні  боки  –  іскри-кожушки…
                                                                                                                       («Між  іншим»,  Окрилена)



десь,
за  вікном  у  тебе,
каштани  цокають  –
відлу́нюють  кроки
тієї  поха́пливої  ходи́,
що  назавжди

цокають
ко́рочки-каблучки́
об  камі́нні  стежки́  –
лунко  і  гостро:
усі  ми  тут
запізнілі  гості,
дзвонарі́    лункОї  ходи,
що  назавжди

…то  весело,  
то  заклично,
а  то  й  несподівано  зло,
як  шамани,  
б`ють  ритмічно
у  бубни  і  барабани  –
чаклують  каштани
десь
за  твоїм  вікном…

свічки́    білі  –
давно  догоріли,
уже  й  молитви́    дозріли  –
уклі́нно-іко́нні,  завіко́нні…
б`ють  дрібно
підковами  срібними
ще  невидимі  за  туманами
розтрино́жені  білі  коні

...пове́рху  твого  безсоння,  
на  стіні́,
десь  -  над  стелею,  десь  понад  ко́мином  –  угорі́
цокають-цокають-цокають
каштанові  дзиґарі…

18.09.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449786
дата надходження 18.09.2013
дата закладки 18.09.2013


Олександр Яворський

Це осінь…

Це  осінь...  самотність...
Летіти  донизу  опалим  кленовим  листком.
Це  осінь...  і  досі...
Здається  висіти  на  гіллі  було́  добре  двом.
Це  осінь...  в  волоссі...
Закутатись  носом  і  спрагло  так  дихати  ним.
Це  осінь...  у  шоці...
Прощатися  з  мріями,  літом,  коханням  п'янким.
Це  осінь...  десь  свисне...
Заплаканий  вітер  між  чорних  і  голих  дерев.
Це  осінь...  навмисне...
Натягує  в  серці  оголений  зболений  нерв.
Це  осінь...  і  киснем...
Уже  не  надихатись  як  би  його  не  хапав.
Це  осінь...  так  тисне...
На  груди,  бо  сильно  занадто  улітку  кохав...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449623
дата надходження 17.09.2013
дата закладки 18.09.2013


Вразлива

Wieczur / Вечір /

O    smaku      wis`ni
     zafarbowany      wieczur.
Wjater    kolysze
     drzewa    za    plecy.
                 Brunat      owocuw
                     na      z`emi,    i    trawach.
                 Sloneczny    s`liad,
                     krew    wis`ni  -  zachyd.

Присмаком    вишень
       забарвлений    вечір.
Хитає      вітер
       у    дерев    плечі.
                 Стиглі      плоди
                     на    земному    покрові.
                 Сонця    сліди  -
                     захід    в    ягідній    крові.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449800
дата надходження 18.09.2013
дата закладки 18.09.2013


Окрилена

Ліловий…

[img]http://cs416921.vk.me/v416921805/5af7/s_Z3fpQ6oyw.jpg[/img]
На  схилі  літа  
трави  особливі,
тужаві  стебла  
стеляться  до  ніг.
Вони,  немов  
завчасу  посивіли,
що  стежки  розминулися...  
Добіг  –  до  краю  мед
і  сонце  на  долоні  –
іскрить  іще,  
по-зрадницьки  пече.
А  ночі  стали  
глибші  і  холодні,
мов  у  темниці…
І  яким  ключем
звільнити  стіни  
стиснуті  до  тріщин?
О,  як  же  міцно  
в’яжуться  думки…
На  квіти    вересу  
дощі  періщать,
ліловий  сум  
торкається  руки.  
На  обрій  сонце  
по  дощі  поверне,
де  подих  є  
розділений  навпІл.
Я  кожен  слід  
збиратиму  по  зернах,
і  ніжний  верес,
і  солодкий  біль.
[img]http://cs319529.vk.me/v319529865/a0f4/UIjDaag7-ms.jpg[/img]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445593
дата надходження 27.08.2013
дата закладки 17.09.2013


Бєліх Наталія

О, приговоры и повороты!…

О,  приговоры  и  повороты!...
Замки  железные,  тяжёлые  ворота!
Дороги  пыльные,  подошвы  стёртые,
Глаза  уставшие,  мечты  потёрты,
Дыхание  рванное,  углы  знакомые,
Слова  напутствия,  слова  -  весомые!
Цели-наручники:  попытки  к  действию.
Страх  невесомости,  боязнь  бездействия...
Страх  ожидания,  страх  расставания!
Бег  на  дистанции...  за  выживание.
15.08.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428658
дата надходження 01.06.2013
дата закладки 16.09.2013


Шон Маклех

Косовище

   «…Куди  йдуть  туман,  кавова  гуща
           Та  старі  календарики?»
                             (Хуліо  Кортасар)

             Пам'яті  О.  П.

Гра  в  хованки  одвічна  і  проста:
Ми  бавимось  як  діти  безтурботні
Хоч  вже  дорослі…  І  священна  простота
Так  тішить  нас  у  дні  спекотні.
Ми  бавимось  –  в  слова  і  прапори
І  в  хованки  –  з  бабусею  старою,
Що  платтям  білим  світить  до  пори
У  темряві  епохи  геморою.
Бабуся  –  мати  бусурманських  косарів
Косу  ладнає  для  трави  і  квітунів,
Що  головами  в  полі  ляжуть  на  покоси.
Поети,  гречкосії  та  нечоси!  
Он  бачите  –  сміється  сивий  дід,  
Отой  одвічний,  що  оцю  забаву
Нам  вигадав  –  отож  коштуйте  мід
І  виноград,  і  сонячну  заграву,
Допоки  жарти  сумом  не  зійшли,
Допоки  тлін  з  стражденної  землі
Не  став  водою,  у  яку  пірнати  нам  –  
Нам  дивакам,  паяцам,  штукарям.
Бабуся  в  білому  несе  свою  косу
А  ранок  подарує  нам  росу  –  
Нам,  дітям  чорної  землі
І  сонця  спраглого,  що  світить  у  імлі,
Нам  –  квітам  вишні,  білим  пелюсткам,
Нам  –  людям,  птахам  і  вікам.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449347
дата надходження 16.09.2013
дата закладки 16.09.2013


Хлопан Володимир (slon)

СОН, , , ,

А  Ти  так  усміхаєшся  вві  сні,
неначе  бачиш  дивовижну  чудо-казку!
Будь-ласка,  краєм  ока  дай  мені
у  сон  Твій  глянути,  торкнутися...  Будь-ласка!
Я  хочу  залишитися  у  нім,
де  ми  удвох  такі  казково  -  невагомі
У  домі...  Райський  сад  -  казковий  дім
Я  -  королевич,  Ти  -  царівна  в  тому  домі
О  ні,  прошу,  очей  не  відкривай!
Не  випускай  зі  сну  гарячої  жар-птиці!
Хай  сниться  дивовижа...  Тихий  рай
Не  відкривай  очей...  Хай  наша  казка  сниться...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448487
дата надходження 11.09.2013
дата закладки 11.09.2013


Наталя Данилюк

Ця липа спить…

Ця  липа  спить,  загорнута  в  тумани,
У  позолоту  щедрої  парчі,
Їй  на  долоні  золотом  багряним
Кленова  гілка  плаче  уночі.

Кущі  малини,  сірі  і  безлисті,
Шепочуть  їй  про  березень  хмільний.
Вже  поруділи  трави  шовковисті
І  невгамовні  стихли  цвіркуни.

Ця  липа  спить,  напоєна  вітрами,
Обшарпана  непроханим  дощем.
Дарма,  що  серпня  вирізьблені  брами
Закрила  осінь  бронзовим  ключем.

І  може  їй  не  випаде  у  квітні
Зазнати  вкотре  цих  метаморфоз,
І  гілочки,  оголені  тендітні,
Скує  нещадний  вранішній  мороз...

Та  всеодно  ці  мрії  щонайвищі
Не  спопелити.  Буде  ще  весна!
Ця  липа  спить...  Прислухайся  у  тиші,
Як  невагомо  дихає  вона...

Колись,  отак  заснувши  ненароком
Під  тихий  шепіт  листя  восени,
Піду  і  я  легким  повільним  кроком
В  розмай  п'янкої  вічної  весни...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447515
дата надходження 06.09.2013
дата закладки 09.09.2013


Лілія Ніколаєнко

Літописи тиші…

Літописи  тиші  листає  зневажливо  вітер,
Розбита  на  тисячі  «я»  невагомість  душі.
Блукає  в  жовтневих  рядках  невідмолений  квітень,
І  сиву  печаль  відбивають  небес  вітражі.

На  струни  журливі  нанизує  осінь  хвилини,
Янтарний  мотив  заколише  прадавні  ліси.
А  серце  розбито  плачем  на  зернятка  калини,
У  скриню  хмарин  заховалась  розніжена  синь.

На  лезах  дощу  –  срібна  кров  неживого  повітря,
Вростають  думки  у  єство  неосмислених  рун.
Страждання  і  осінь  –  печальна  готична  палітра.
Зневіриться  розум,  а  серце  віддасться  перу…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446991
дата надходження 03.09.2013
дата закладки 03.09.2013


Осіріс

Між двох світів

                       
Під  стінами  Трої,  в  огні  погребальнім
Згорять  мої  рани.
Розплющені  очі  в  оскалі  дзеркальнім,
Закриють  талани.

Поромник  незрячий,  намочить  жердину
З  завидним  старанням.  
Спровадить  людську,  до  Аїду  свіжину,
Прикуту  мовчанням.

Та  помежи  Стіксу,  заб’ються  неждано  
Обвуглені  вени,
Від  слів,  що  в  печері  затужать  органно,  
Моєї  Єлени.

Сліпого  візницю  штовхну  я  у  воду,
Огарки  напружу.
У  мріях  ще  раз  зцілувать  в  насолоду
Чаруючу  ружу.  

Та  Зевс  поміж  нас,  блискотливим  гранітом  
Сяйне  в  забороні…
Лишусь  назавжди  я  між  тим  і  цим  світом
На  тьмянім  кордоні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417976
дата надходження 12.04.2013
дата закладки 03.09.2013


Юля Фінковська

ЛітОсінь

[img]http://cs9528.vk.me/v9528310/1260/frMZketxjGQ.jpg[/img]
[img]http://cs9528.vk.me/v9528310/1267/-QE3Xai5vN8.jpg[/img]

Загинається  літо  краєчком  циганської  хустки,
Осипається  м’якоть  з-під  тіла  небесної  терки.
Поспішаючи,  серпень  лишає  від  фарби  згустки,
І  стає  за  щокою  по-осінньому  м’ятно  й  терпко.

Захлинається  вересень  вересом  і  розмарином,
Видихає  із  бронхів  настоєм  туману  й  ментолу.
І  зіниці  блищать,  як  калюжі,  залиті  бензином,
І  не  з  доброго  глузду  кидаєш  снодійне  у  «Колу».  

Ох,  якби  ж  восени  все  минуле  втекло  до  в’язниці,
Залишаючи  «завтра»,  духмяне,  мов  щоки  дитини.
Бо  за  ребрами  –  мряка  така,  що  купуй  хоч  спиці,
І  в’яжи  собі  день,  ароматний,  як  долька  цитрини.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446530
дата надходження 31.08.2013
дата закладки 02.09.2013


Патара

Усе дається нам не просто так…

Двох  Ангелів  пустили  на  нічліг
В  заможний  особняк  на  десять  залів,
Господар  в  домі  постелити  міг,
Та...  кинув  їм  рядно  в  бруднім  підвалі.
Вкладались  обезсилені  до  сну.
Один  з  них  вздрів  діру  в  стіні  підвалу.
Узяв  він  глину,  заліпив  стіну
І  спати  ліг  на  "постіль"  ту  недбалу.
Ледь  засіріло,  Ангели  у  путь,
Далека  ще  чекала  їх  дорога.
Не  раз,  не  два  проситимуть,  мабуть,
Щоб  наніч  їх  впустили,  ради  Бога...
Вже  сутінки,  за  ними  глупа  ніч,
Стоять  сердеги  на  порозі  хати.
Господар  вийшов  Ангелам  навстріч,
Запрошує  зайти  в  свої  "палати".
У  хаті  бідно,  аж  душа  болить,
Дітей  багато  у  батьків  убогих.
Хазяйка  постіль  розстеля  умить,
Бо  подорожніх  ледь  тримають  ноги.
Ще  повечеряли  (  що  Бог  послав)
І  спати  уляглись,  зморила  втома.
Поснули  всі,  ніч  узялась  до  справ.
На  ліжку  спали  Ангели,  як  вдома...
А  зранку  в  хаті  розпач  був  і  плач,
Не  стало  у  господарів  корови!
Якби  хазяїн  був  отой  багач,
Усі  достатки  -  в  жінки  чорні  брови.
Подякували  Ангели,  пішли,
Благословили  бідну  цю  хатину,
Вони  ж  бо  знали,  в  хаті  цій  столи
Не  пустували  завдяки  скотині.
Від  нині  годувальниці  нема...
Хай  Бог  рятує  добру  цю  родину...
Мовчанка  поміж  Ангелів  німа,
Немов  у  цьому  їхня  є  провина.
Питає  перший  другого  в  путі:
-  За  що  віддячив  ти  недобрим  людям,
А  тим,  що  праведники  у  житті,
Не  врятував  корову?..  Це  -  безглуздя!
Промовив  другий  Ангел:  -  Не  суди,
Про  те,  про  що  не  все  ти  розумієш,
Відвів  родину  бідну  від  біди
Страшнішої,  де  вже  ніщо  не  вдієш.
Вночі  у  хату  Смерть  прийшла  тоді,
Вона  забрати  мала  господиню...
То  як  гадаєш,  рівня  цій  біді,
Що  без  корови  рід  бідує  нині?..
А  за  дірою  схований  був  клад,
Котрого  той  господар  не  вартує...
То,  може,  ми  повернемось  назад,
Розберемо  діру?..  Напевно,  всує?!!  

Усе  дається  нам  не  просто  так,
Тож  не  гріши:  -  Мені  щось  не  додали!!!
Не  раз  якась  проблема  це  лиш  знак,
Щоб  ми  життя  своє  зревізували...    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446015
дата надходження 29.08.2013
дата закладки 29.08.2013


Лія***

Лиш мене…

Чи  змогли  б  Ви  мене  покохати?
Не  на  показ...  а  тихо...  в  думках...
Наче  квітку  весняну  плекати...
Розтопити...  як  сніг  у  струмках...

Чи  змогли  б  Ви  зі  мною  ділити
Ні...  не  ліжко...  а  небо  одне....
І  словами  кохання  п"янити...
Лиш  одну...  лиш  навік...  лиш  мене...

ж."Дніпро"  №4  2012р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409703
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 28.08.2013


Яковенко Тетяна Василівна

А ЩО НА СВІТІ ЦІМ НЕ ГРА?

А  ми  ?
Ми  теж  такі,  як  всі.
І  повезе  мене  додому
Тепло  ранкового  таксі
І  водія  твереза  втома.
Не  озирайся.  Просто    -    йди,
Отак,  як  завжди  йдеш,  нехутко.
Лиши  легкі  свої  сліди
На  крижаному  білім  хутрі.
Не  згадуй.  Навіть  уві  сні.
Дивись    -    вона  вже  догоріла,
Ця  березнево-біла  ніч
На  березнево-чорних  крилах.
І  треба  просто    -    жити  без
Сліпучих  чарів  сніговисся.
Як  легко  падає  з  небес
За  нами  сяюча  завіса.
Пора  прощатися,  пора
Зі  сніговою  круговертю.
А  що  на  світі  цім  не  гра,
Крім  смерті?






: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445101
дата надходження 24.08.2013
дата закладки 24.08.2013


Радченко

В ніч таку не спиться

Повний  місяць  в  ореолі  світла,
Неба  темно-синя  височінь  без  хмар.
Ще  зірок  сузір"я  не  розквітли,
Павутиння  тіней  вкрило  тротуар.

В  ніч  таку  чомусь  завжди  не  спиться,
Щось  чарівно-ніжне  і  болючо-зле
Змішано  до  купи  і  гніздиться  
У  душі  стривоженій  моїй,  але...

Почуття  пізнання  таємниці
Пересилить  все  і  до  світанку  я
Буду  прислухатись  і  дивитись
Чи  зустріне  місяць  вранішня  зоря.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444523
дата надходження 21.08.2013
дата закладки 22.08.2013


Наталя Данилюк

Літні акварелі

Леліє  серце  літні  акварелі:
Багряні  маки  в  житі  золотім,
П'янких  півоній  лагідні  пастелі
У  всій  своїй  величній  простоті...

І  буйних  трав  смарагдові  долини,
Лампадки  яблук  спілих  на  гілках,
А  за  селом  -  строкаті  скатернини
Квіткових  барв  у  росяних  полях.

Медів  пахучих  охру  золотаву
І  полудневий  сонця  лимонад,
Розлиту  в  небі  вистуджену  каву
Над  вечоровим  куполом  Карпат.

Крізних  річок  ясні  аквамарини,
На  пелюстках  посріблену  росу  -
Ці  веселкові  барво-намистини
Я  із  собою  в  осінь  понесу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442662
дата надходження 11.08.2013
дата закладки 11.08.2013


забайкальская

БУДЬ СО МНОЙ

Не  оставь  меня  в  молитве,
Сил  дай  в  жизни  суетной
И  со  злом  в  неравной  битве
                                                 Будь  со  мной!

И  когда  совсем  слабею,
И  когда  мой  дух  больной,
Отвернуться  вдруг  посмею
                                             Будь  со  мной!

В  счастье,  горе,  неудаче
И  когда  в  душе  покой,
В  сложной  жизненной  задаче
                                           Будь  со  мной!

Ты,  Всевышний,  безупречный
Мир  наполнил  красотой,
Отойду  когда  навечно
                                         Будь  со  мной!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440452
дата надходження 30.07.2013
дата закладки 09.08.2013


Осіріс

Вранішня злива

                 
Вчорашню  спеку  ливень  змив  у  став,
Де  білий  острівець  пливе  гусиний  
Між  рогози,  що  ніби  хвіст  павиний,
Вальсує  в  ритмі  вітряних  октав.

Із  довгих  вій  старенького  коня,
Хлюща́  краплить  на  плахту  конюшини.
Пониклий  кущ  колючої  шипшини,
Гіллям  дрижить  мов  змокле  цуценя.

У  вимитім  склепінні  берегів,
Поквапливий  кулик  дзьобить  поживу.  
Верба  столітня,  тонколисту  гриву
Полоще  поміж  ряскових  снігів.  

Струмки  з  городів  плинуть  попід  тин,
Несуть  садів  обпале  подаяння
У  чалий  став…  А  злива  йде  в  світання,
Прославши  росний  по  траві  сатин.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442125
дата надходження 08.08.2013
дата закладки 09.08.2013


Володимир Шевчук

Спекотне літо




Спекотне  літо  майже  надоїло,  
Ніде  не  заховатись  від  тепла…  
Мале  дівча,  так  ніжно  і  невміло,  
Зриває  квіти  без  краплини  зла.  
Мале  дівчатко,  крихітні  долоні  –  
Велике  серце,  хоч  не  на  виду,
І  так  ті  мальви,  білі  і  червоні,  
В  її  руках  ще  кращі  ніж  в  саду.  
Вона  зриває  мальви  і,  неначе,  
Сама  як  сонце  серед  квітів  тих.  
Ну  що  там  їй,  ще  юній  і  дитячій,  
До  варварства  і  вандалізму  злих?  
Спекотне  літо  гріє  недаремно;  
Побільше  б  нам  таких  спекотних  днів!..  
Мале  дівчатко  квітів  оберемок  
Несе  для  тата.  Радісне.  Мені.  




(Донці,  коли  народиться-2)
28.07.2013  р.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440004
дата надходження 28.07.2013
дата закладки 08.08.2013


Микола Серпень

Наша память…

Берестечко  і  Крути
І,  здається,  Полтава
Де  навіки    здобуті
Ні  не  воля  чи  слава,
Там  навіки  здобуто
Те  що  нас  всіх  єднає-
Через  болі  й  спокути
Наша  сила  зростає.
І  завжди  повставали
Проти  гніту  та  каторг,
Відчайдушно  зривали
Всіх  загарбників  зашморг.
Буде  квітнуть  країна,
Що  в  віках  простояла,
Тільки  іскри  Руїни
Гірко  в  душі  запали.
Дим  пожеж  поодинці
Кріпить  в  серці  опору-
Кожен  з  нас,  українців  -  
Без  страху  чи  докору.
Та  відтак  і  з  розбратом
Розберемся  по-праву,
Ми  крізь  нього  збирати
Стали  нашу  державу.
Все  сплатили  сповна  ми
Підлим  чварам  пихатим-
Відпалали  вогнями,
Безневинні  тут  хати.
В  новий  час    наше  право  
Про    ціну  пам’ятати,
Українську  державу,
На  віки  будувати.  

15.04.2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442069
дата надходження 08.08.2013
дата закладки 08.08.2013


Тетяна Луківська

Не обгортайте душу самотою …

                                                                                                           

                                   (Ксеня  Габа:  інколи  людина  не  може    нічого      зробити  з  своєю  самотністю,  а    інколи  просто  боїться  ще  одної  дози  болю)


Вночі    вела  розмову    з  самотою,                                                                                                                                      
Здавалася  вона  мені  сумною.
Уранці  попрощатися  хотіла,
Сміливо  за  столом  вона  присіла…
-  До  серця  смуток    не  клади,-  просила,  -
Не  обгортай  мої  опалі  крила,
Не  зазирай  печаллю  в  мою  душу
Із  самоти  я  вибиратись  мушу…
Від  неї  я  невміло  відбивалась
Та  самота  щільніше  пригорталась.
Спокусливо  шептала  і  пророче…
І  світлий  день  ішов  у  смуток  ночі.
Тремтіла  кава  у  моїй  долоні,
Останній  промінь  стерсь  на  підвіконні,
А  самота  мостилася  під  серцем,
Неначе  стала    вже  життєвим  сенсом,
Неначе  ми  із  нею  стали  цілим…
Та,  просто,  якось,    друзів  поріділо.
Згубилися  слова  у  заметілі  
Думок,  що  у  мовчанні  посивіли…
Необережно  самоту  позвала…
-  Ти  відпусти  мене,  -    її  благала…
Так    щиро  я  просилася  на  волю,
Не  прогадати  ще  старалась  долю.
А  самота  скептично  усміхалась
І  залишати  душу    не  збиралась.
В  моїх  руках    давно  схолола  кава,
А  я  все  менше  й  менше  мала  права.
Ще  більше  в  низку  додавала    смутку,
Сіріло  вже  у  кожному  закутку.
І  серце  в    павутиння  обгортала…
Стояла    недоторканою  кава…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436442
дата надходження 10.07.2013
дата закладки 02.08.2013


Чир Нестор

* * * ( В монастирі життя старезнім…)

В  монастирі  життя  старезнім
серед  світів  зів`ялих  трав
живу,  неначе  лист  берези,
що  вітер  похапцем  зірвав.
І  що  б  мені  хто  не  пророчив,
душі  не  натягав  струну,
я  опинивсь  в  імлі  урочищ,
де  заздрісно  хтось  зазирнув
в  моє  ще  тихе  задзеркалля,
як  я  на  світ  лиш  народивсь,
і  наче  викреслив  лекалом
моєї  долі  чорну  вись.
Відтóді  бурлакую  в  Часі,
дверей  шукаю  вихідних,
але  дарма…  Хтось  в  чорній  рясі
замкнув  дорогу  до  живих.

     [i]жовтень  2011[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436587
дата надходження 11.07.2013
дата закладки 01.08.2013


Чир Нестор

* * * (Сумую за тобою щонедень…)

Сумую  за  тобою  щонедень,
у  свято  навіть,  як  ти  зовсім  поруч.
Це  не  бравада  чи,  пробач,  мігрень,
а  серця  біль  у  вже  зимову  пору.

Це  тихі-тихі  дзеркала  осонь,
це  магія  і  згубна  чаша  срібна.
Не  осуди,  що  посеред  безсонь
мені  в  мовчанні  ти  завжди  потрібна.

Небесна  просинь  в  сірих  журавлях
мені  малює  образ  твій,  як  мрію.
Коли  я  скам`янію  на  вітрах,
твою  любов  нарешті  зрозумію.

  [i]вересень  2012[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440163
дата надходження 29.07.2013
дата закладки 01.08.2013


Чир Нестор

* * * (Не згадуй – більш повторення не буде…)

Не  згадуй  –  більш  повторення  не  буде,
на  цій  землі  повторний  тільки  гріх,
хоч  тінню  незворушною  приблуди
душа  лягла  на  полотно  доріг.
Отих  доріг,  які  вели  до  мрії,
де  нас  з  тобою  мовби  й  не  було.
Довкіл  свята  і  будні  осеніють,
заосеніло  і  моє  чоло.
Лиш  добрий  Янгол,  мов  правічне  диво,
ковзне  по  серцю  золотим  крилом,
і  мить  одна,  яскрава  і  правдива,
зорею  зблисне  за  холодним  склом.
Втамується  тоді  вогонь  у  грудях,
на  сон  блакитний  ляже  чистий  сніг.
…  Ти  не  вертайсь  –  повторення  не  буде,
на  цій  землі  повторний  тільки  гріх.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440641
дата надходження 31.07.2013
дата закладки 01.08.2013


Бойчук Роман

Червона нитка долі.

[i]Мудрость  времён  
Древняя  китайская  пословица  гласит:  "Невидимой  красной  нитью  соединены  те,  кому  суждено  встретиться,  несмотря  на  Время,  Место  и  Обстоятельства.  Нить  может  растянуться  или  спутаться,  но  никогда  не  порвется.[/i]

Не  дивлячись  ані  на  час  і  місце,
Обставин  різних,  наче  й  не  існує,
Рука  з  рукою  зв"язані  все  ж  міцно
І  будь-кому  їх  роз"єднати  всує.

Навік  єднає  душі  нитка  долі,
Незрима  й  водночас  червона  нитка:
Побачилися  щоб  на  видноколі,
У  полі,  де  росте  їх  щастя  квітка.

Не  раз  бува  розлука  нить  цю  тягне
І  відстані  чіпляє,  наче  гирі,
Заплутує  і  розірвати  прагне,
Та  Небом  з"єднані  -  в  єдиний  линуть  вирій!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438939
дата надходження 22.07.2013
дата закладки 22.07.2013


Любов Ігнатова

Цікаво …

Я  взую  кришталеві  черевики,
Піду  в  незнані  зоряні  світи,  
Вдивляючись  у  місяць  повноликий  ...
Цікаво  :  дивишся  на  нього  ти?  ..

Знайду  єдину  за'тишну  місцину,
Де  зможу  я  трояндово  цвісти,
Де  зніметься  із  серця  павутина  ...
Цікаво,    чи  піде'ш  за  мною  ти?  ..

Я  буду  слухать  елегійну  зливу,
Писати  вірші,    будувать  мости,
І  відкривать  закони  перспективи  ...
Цікаво  :заримуєш  душу  ти?  ..

Я  буду  ніжно  пестити  хмаринки,
Тобі  писати  райдужні  листи,
Вкладати  в  кожен  посмішки  жаринку  ...
Цікаво,    чи  мені  відпишеш  ти?  ..

...  Вночі  збираю  зоряні  гвоздики,
Щоби  тобі  вінок  із  них  сплести...
Вдивляюсь  знов  у  місяць  повноликий  ...
Цікаво  :  дивишся  на  нього  ти  ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438754
дата надходження 22.07.2013
дата закладки 22.07.2013


Любов Ігнатова

Пам'яті Богдана Ступки (з Віталієм Назаруком)

О,  сину  мій,  Ти  відійшов  у  вічність,
Зігравши  до  кінця  свою  трагічність...
Увесь  народ  пишається  тобою,
Хоч  твій  відхід  обняв  серця  журбою.

Твоє  життя,  яким  я  так  пишалась,
Колючим  терном  часто  покривалось,
Та  я  тебе  любила  завжди  сину,
І  ти  любив  без  тями  Україну.

Твої  слова,  як  небо  те  безкрає,
Де  й  до  тепер  душа  твоя  літає.
Хай  кажуть,  що  нема  людині  злету;
Тримає  міцно  на  собі  планета...

А  ти  злетів!  Парив  у  синім  небі,
У  хмарах  був,  неначе  білий  лебідь,
Бо  ж  ти  казав:  «Людина  не  літає…
А  крила  має...  Крила    має…»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438888
дата надходження 22.07.2013
дата закладки 22.07.2013


Хлопан Володимир (slon)

МОЄ МІСТО….

Над  містом,  що  спить,  
додивляючись  сни  про  минуле
гроза  перейшла,
сполохала  замріяні  сни
Над  містом  Франка  
три  століття,  як  мить,  промайнули
із  присмаком  кави,  
тонким  ароматом  весни

Застелені  сквери  
обру́сом  міцної  бруківки,
застиглий  Міцкевич  
із  голубом  щось  гомонять
Два  сто́рожі  давні  -      
кате́дри  старої  маківки  -
заснули  на  службі,  
віками  минулими  снять

Вже  місто  не  спить...  
Розпрямило  сквери  і  вулиці
і,  ніби,  воно  
прокинутись  не  поспіша...
Там,  де  будинки  
дахами  шпилястими  туляться,
на  площі,  де  Ратуша,  
схована  моя  душа

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438778
дата надходження 22.07.2013
дата закладки 22.07.2013


VodolazМінько

Вино игристое, любовь, долги и свечи…

Вино  игристое,любовь,долги  и  свечи.
Соблазны  эти  русская  рулетка  лечит.
Простите,милая...в  судьбу  уйду  я  прочь...
Плеснёте  мне  искристого?  Я  с  вами  в  ночь  !!!

Сударыня!  !  !  Распущенность  порою  не  порок
А  всплеск  эмоций.Жизнь  сегодня...завтра  холод.
Свинец  иль  седина?что  первым  тронет  мой  висок?
В  конце  тунеля  свет?или  по  крышке  вдарит  молот?

Мою  улыбку  только  черный  юмор  бередит  .
А  в  остальном  ,прекрасная  графиня
Всё  будет  хорошо  !  мечтать  !  любить  !
И  строки  посвящать  я  буду  ныне!

Плеснуть  искрящего  хочу  в  бокалы  счастья.
Нектаром  сладким  ,  были  чтоб  полны.
Не  разорвать,увы,ту  ночь  на  части...
Мы  будем  вместе...в  мыслях...я  и  ВЫ  !

     18.07.2013.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438145
дата надходження 18.07.2013
дата закладки 18.07.2013


Лія***

Налейте, Сударь, мне игристого вина…

Налейте,  Сударь,  мне  игристого  вина...
Сегодня  я  хочу  распущенною  быть...
А  завтра?  Завтра  буду  снова  холодна...
Сегодня  же  хочу  я  просто  жить...
Зажгите  свечи,  Сударь...  мне  ли  Вас  учить,
Как  очаровывать  Графиню...  Вы  -  мастак!
И  научите  как...  по  Вашему  любить...
И  стих  мне  посвятите...  просто  так...
Сегодня  я  всецело  Вам  принадлежу...
Нарушьте  же  молчания  зарок...
Не  говорите,  что  Вам  сердце  бережу,
Ведь  завтра  по  любви  истекнет  строк...
Любите,  Сударь...  Как  последний  раз...
Я  только  Ваша...  в  эту  чудо-ночь...
А  завтра?  Завтра  Вы  без  слов  и  фраз...
Опять  в  безмолвие  уйдете  прочь...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438123
дата надходження 18.07.2013
дата закладки 18.07.2013


Вразлива

Собі на пам*ять

А    вітер    в    душу    перекотиполем,
болем    палаючим  серцю    наздогін.  
Думкою    сльоза    важка    на    волю,
вихлюпує    із    повних    берегів.

 Між  днем    і    ніччю    на    узбіччі  ,  сум  
 сиріткою  лишається      в    мовчанні.
 Завдячуючи    випадку,час    разом  -
 чарівна    музика,    в    співзвуччі,    рання.  

Зосталося    кохання    без    імен,
дозволили    єдине    слово    мовить.
Собі    на    пам*ять    полишили    ми
той    погляд    і    цілунок,  що    говорить...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437632
дата надходження 16.07.2013
дата закладки 17.07.2013


Лія***

Не летят больше чувств кометы…

Началось  у  нас  все  нежданно...
По  чуть-чуть  бы...  а  мы  летели...
Открывали  мы  неустанно...
Свои  души...  Со  счастьем  пели...

Мы  касались  друг  друга  нежно...
Все  спешили...  чтоб  страсть  пожарче...
Растворяясь  в  любви  безбрежно...
И  горели  все  ярче...  ярче...

Что  там  буря  и  смерч...  и  ветер...
Все  -  ничто,  по  сравнению  с  нами...
Наш  роман  -  самый  страстный  на  свете...
Вдруг  шатнулся  под  небесами...

И  стояли...  опять  мы  вместе...
На  краю  у  конца-обрыва...
И  не  пелись  уже  нам  песни...
Все  умолкло...  за  миг  до  взрыва......

И  толкали  чужие  руки...
Козни  пели  нам  серенады...
Ложь,  как  шило  в  мешке...  к  разлуке...
Все  нашептывала:  Так  надо...

И  шажками    мы  отдалялись...
Расставляя  приоритеты...
И  сомненья  с  доверьем...  смешались...
Не  летят  больше  чувств  кометы...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437644
дата надходження 16.07.2013
дата закладки 16.07.2013


Хлопан Володимир (slon)

СТРАТА….

Вели  Любов...  
тягли  до  ешафоту
два  вартові...  
Плітки  і  Пересуди
зловтішно  посміхались  "добрі"  люди
бо  ж  кожен  з  них  зробив  свою  роботу

хтось  голосно  читав...
що  ...  Винна!..  Грішна!..
у  Неї...  чисту...  тикаючи  пальцем
не  було  співчуття  нещасній  бранці
і  готувався  Осуд  -  кат  поспішно

блиснув  вогонь...  
зростаючи  невпинно
на  радість  всім,...  
Пліткам  і  Пересудам
та  дикий  рев  затих...
замовк  повсюдно
і  тишу  розірвало...  
Я  -  не  винна!!!!...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437621
дата надходження 16.07.2013
дата закладки 16.07.2013


Наталя Данилюк

Ще половинка літа…

Ще  половинка  літа  на  долоні...
Духмяний  цвіт  вигойдує  бджолу,
Та  вже  стоптали  в  полі  ковилу
Дощів  нестримні  навіжені  коні.

Іще  липневі  дивні  акварелі
Квіткові  клумби  полонили  вщерть,
Продовжують  шалену  круговерть
Цих  літоднів  строкаті  каруселі.

Дощем  умиті,  журяться  тополі,
Сережки  загубивши  у  траві.
Хмільних  думок  роїться  в  голові,
Мов  колосків  незайманих  у  полі.

У  просторі  вертливі  світлотіні
Виловлюю  загостреним  чуттям!..
Ще  половинка  літа  і  життя,
Та  вже  бентежать  проблиски  осінні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437281
дата надходження 14.07.2013
дата закладки 14.07.2013


Дід Миколай

Любити Вкраїну, я маю за честь.

Розтали  в  ілюзіях  мрії,  як  хмари,
Коли  були  рівні  посли  й  кочегари.
Сліпих  ще  багато  сказати  Вам  мушу,
Тож  досі  хозари  плюють  в  нашу  душу.

Не  ми  ті  вали  величезні  поклали,
Дорогу  у  "світле"  -  кістьми  вистилали.
І  ті  міліони  ,  Вкраїни  сини,
Лежать  в  Колимах  не  з  моєї  вини.  

Тож  поряд  Русі  не  поставлю  Орду,
Народ  мій  в  "єдіной"  пожив  на  біду.
Одна  в  мене  Мати,-  ні  теща  ні  тесть.
Любити  Вкраїну,  я  маю  за  честь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437053
дата надходження 13.07.2013
дата закладки 13.07.2013


С.Плекан

Невіста Господа Христа

За  нею  не  заплачуть  діти,
Знайомі  пустять  трохи  сліз.
Шумітимуть  від  вітру  віти
Білявих,  як  вона,  беріз.

Зісохла,  непоспішна,  квола
І  вже  не  зовсім  молода,
Дівиця  безнадійно  хвора  –  
Невіста  Господа  Христа.

Молитвослов,  псалтир,  ікони  –
Пожитки  найдорожчі  їй,
Ще  любить,  як  голосять  двони
У  церкві  серцю  дорогій.

Коли  спитають  про  здоров'я,
То  усміхнеться  лиш  вона,
Не  скаже,  що  зазнала  горя,
Не  кине:  «В  чім  моя  вина?..”

Підтримує  старенька  мати
Свою  ослаблену  дочку,
Поволі  змушені  ступати.
«Ще  трохи  і  сама  піду...»

12.07.2013р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436805
дата надходження 12.07.2013
дата закладки 13.07.2013


Крилата (Любов Пікас)

Даруй поетам, Боже!

Мій  милий  Боже!  Я  Тебе  благаю,
Даруй  поетам  музу  і  любов,
Занур  їх  у  красу  земного  раю,
Прислухайся  до  моїх  молитов.

Умий  їх  душі  щебетом  дитини,
Вкрапни  у  крила  мудрості  старця.
Хай  словотвір  їх  в  вічнопростір  лине,
Оголить  нерви,  збудить  почуття.

Мій  милий  Боже!  Прошу  Тебе  щиро
Даруй  поетам  струни  і  смичок,
Щоб  вигиналось  від  емоцій  тіло,
Душа  неслась  до    сонця,  до  зірок.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436584
дата надходження 11.07.2013
дата закладки 11.07.2013


Lana P.

КОЛИ ПТАХИ…

Коли  відлітали  у  вирій  птахи  —  
Ті,  що  лишились  без  пари,
Від  крил  їхніх  рвались  небесні  шляхи  —
Так  утворилися  хмари.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436332
дата надходження 10.07.2013
дата закладки 11.07.2013


gala.vita

королева любистку


[img]http://megrib.ru/images/lubistok.jpg[/img]

Я  розпочати  не  могла  всесвітній  рух,
Без  тебе,  без  твого  світила,
Коли  ти  вклав  мені  до  рук
Свою  непереможну  титанічну  силу!

Я  просто  бігла,  як  мале  дівчисько
Навколо  дерева  у  себе  у  дворі.
А  ти  приходив  нахиляти  гілку  низько,
Щоб  я  наїлась  наливних  плодів...

Я  рвалася  нагору  до  зірок  тендітних,
Губами  ухопить  бажала  світло.
А  ти  прийшов  і  дав  два  непримітні
Прозорі  крильця  для  нового  тіла.

Я  спала  десь  у  тебе  на  полях,
У  хащах  запашних  твоїх  дібров...
До  серця  на  долоні  я  шукала  шлях,
До  джерела,  в  якому  силу  ти  знайшов.

Той  сплав  любові  і  натхнення  живо
Перетікав  з  космічних  давніх  рік
У  кришталеві  засекречені  кувшини...
А  ти  прийшов,  зірковим  напоєм  обпік.

Я  з  опалу  пийнула  хитрий  трунок...
І  вже  лечу  в  розкішну  осені  колиску.
Нехай  сп"янить  мене  твій  поцілунок,
Засну  й  прокинусь  королевою  любистку.

Знов  ти  приходиш,  щоб  навчити
Малу  і  безтолкову  мою  ручку
Народжувать  слова,  немов  бузкові  квіти
І  гуртувати  їх  в  копички  і  в  рядочки.

Я  розпочну  всесвітній  повсякденний  рух
В  твоїх  думках  і  світлих  мріях.
Тобі  знов  безоглядно,  заповзято  віддаюсь,
Пливу  по  творчих  імпульсах  і  хвилях.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436540
дата надходження 11.07.2013
дата закладки 11.07.2013


Галинка1984

Зарядка (вчимо дошкільнят англійські дієслова)

Поламався  в  ванні  кран,
побіжи  по  майстра  RUN

Он  поглянь  за  небокрай,
там  пташки  літають  FLY

Лист  нам  поштою  прийшов,
пам\'ятай,ходити  GO

На  конверті  то  не  штамп,
хтось  стрибав  по  ньому  JUMP

Виріс  на  лимоні  лайм,
лізь  за  ним,хутчіше  CLIMB

В  нас  вечірка,маєм  шанс
знов  потанцювати  DANCE

Є  у  нас  співак  один
гарно  ж  він  співає  SING

А  в  басейні  є  дельфін
він  уміє  плавать  SWIM

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431781
дата надходження 16.06.2013
дата закладки 11.07.2013


Людмила Васильєва (Лєгостаєва)

В инжировом саду

[color="#17518f"][b]В  инжировом  саду  давно  цветут  левкои,
Грядой  высоких  гор  очерчен  горизонт,
И  веет  легкий  бриз  гармонии,  покоя,
Укроет  в  летний  зной  платана  пышный  зонт.

Там  травы  да  цветы  –  ковер  ручной  работы,
От  чайного  куста    так  нежен  аромат,
И  дождик  музыкант  по  виноградным  нотам
Играет  менуэт,  приветствуя  закат.

В  инжировом  саду  не  наступает  осень,
А    северным  ветрам    навек  отрезан    путь.
Веселый  птичий  хор  поет  многоголосьем,
В  густой  тени  аллей  приятно  отдохнуть.

В  инжировом  саду  ход  времени  чуть  слышен
Нальется  соком  плод,  левкои  облетят,
Всему  есть  свой  черед:  и  бурям,  и  затишьям.
Кто  ищет  —  обретет  инжировый  свой  сад.[/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436467
дата надходження 10.07.2013
дата закладки 11.07.2013


Assol

Ти чув, як вітер шепотів твоє ім’я

Ти  чув,  як  вітер  шепотів  твоє  ім’я
І  ніжно  грався,  доторкаючись  волосся,
Але  подумав  ти,  що  це  тобі  здалося,
І  навіть  не  подумав,  що  то  –  я!

Ти  бачив  пташку,  що  співала  за  вікном,
І  ти  подумав,  що  то  пісня  солов’я,
Але  та  пташка  за  вікном  –  то  була  я,
А  ти  послухав  трохи  і  забувся  сном.

Ти  пам’ятаєш  ту  раптову  літню  зливу,
Була  їй  рада  дуже  стомлена  земля,
А  ти  розсердився  й  не  знав,  та  злива  –  я,
Вірніше  сльози  мої,  друже,  а  не  злива.

Ти  пам’ятаєш,  як  кохав  мене  колись
І  дуже  ніжно  шепотів  моє  ім’я,
Але  та  дівчина  сполохана  –  не  я…
Тобі  здалося  все…Ти,  мабуть,  помиливсь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436449
дата надходження 10.07.2013
дата закладки 10.07.2013


Чир Нестор

* * * (Боже Всевишній, зволож мої спраглі вуста…)

Боже  Всевишній,  зволож  мої  спраглі  вуста,
голосом  крові  дозволь  перевтілитись  в  пісню!
Може,  тоді  серед  променів  сонця  навскісних
з`явиться  ще  раз  надія  земна  і  проста.
Може,  спокутую  душу,  замерзлу  в  снігах,
вирветься  стогін  протяжний  із  неї  стрілою,
вістрям  кінчастим  торкнеться  чола  над  бровою
і  –  я  воскресну  в  далеких  незнаних  світах.
Скресну-воскресну,  щоб  знов  повернутись  дощем
чи  зорепадом,  аж  серце  розбивши  на  скалки.
…  Боже  Всевишній,  я  вірую  в  Тебе  ще  змалку,
тож  мої  сльози  укрий  потаємним  плащем.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436375
дата надходження 10.07.2013
дата закладки 10.07.2013


sandr

Промыта неба акварель.

Промыта  неба  акварель.
Уже  не  так  туманны  дали,
И  вспомнит  о  зиме  едва  ли,
Вновь  оперившийся  апрель.

Он  вновь  рисует  новый  май,
Кистями  солнечного  света.
И  на  кустах  в  садах  согрета,
Ватага  звонких  птичьих  стай.

И  первой  желтизной  цветы,
Ласкают  глаз  как  вера  в  чудо.
Вновь  освежит  зимы  остуду,
Мазком  извечной  красоты.

Взяв  крыш  последнюю  капель,
Приход  весны  творит  апрель!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186717
дата надходження 28.04.2010
дата закладки 09.07.2013


LaurA

кое-что о ромашке…

прошел  влюблённый    летний    дождь..
ему      ромашка    покорилась.  отдалась
и    тайну  эту    сохранила    бы,  с    надежой...
на      капля  -  поцелуй.    
как    доказательство  любви,
           на  лепестках  её  осталась.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336435
дата надходження 10.05.2012
дата закладки 09.07.2013


Шон Маклех

Пісня старого годинника

     «У  селище,
       Де  пахне  рибою,  прийшов
       З  літнього  лісу.»
                                     (Йоса  Бусон)

Я  двері  відчинив  дощавій  пісні  літа,
Пустив  червневу  зливу  на  поріг
У  хату  сутінок,  що  міфами  зігріта,
У  хату-келію.  Молитвами  доріг
Причини  й  наслідки  зібрав  в  долоню  Час.
Його  мірилом  був  старий  годинник
Отой  зозулястий,  отой,  що  будить  нас.
Та  в  сірих  буднях,  у  сансарах  плинних
Не  зупинився  він  –  пішов  назад.  
З  потворного  «сьогодні»,  де  газети  й  миші
Він  нас  завів  у  предковічний  лад:
Епоху  справжнього,  де  в  космічній  тиші
Плоди  і  бронзу,  молоко  і  мед,    
Приносили  в  офіру  Сонцю  і  воді,
Де  право  жити  здобувалось  в  боротьбі,
Де  зілля  дарувало  силу  і  політ,
Де  слово  –  таїнство,  де  непідробний  світ.        

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436023
дата надходження 08.07.2013
дата закладки 08.07.2013


Ірина Лівобережна

Мавка та Перелесник

-Мавко,  виходь  до  гаю!
Чуєш?  Сопілка  співає!
«Ні,  не  вийду,  не  встану,
Музика  та  –  омана…»
 
-Мавко!    Весна  буяє!
Я  приніс  тобі  квіти…
«Ні,  не  клич  мене,  Вітре,
Музика  серце  крає…»

-Мавко,  прокинься,  доню,
Сонце  несу  в  долонях…
«Дякую,  мамо-весно,
Та  вже,  мабуть,  не  воскресну…
Коси,  як  лист  зів`ялий,
Сукня  важка,  як  доля…
Як  вже  не  буду  кохана,
То  не  прокинусь  ніколи…»

-Мавко,  приніс  я  трунок!
Кубок  горить  вогнено!
Вийди,  танок  станцюю
Полум`ям  коло  тебе!

«Так  тепло…  ГАряче  стало…
Пробач  мені,  мамо-весно,
Душу  маю  змарнілу
Най  бере  Перелесник!
Хоч  він  облудник,  мамо,
Та  чим  у  склепі  скніти,
Я  би  обрала,  мамо,
В  чужому  коханні  згоріти!

Полум`ям  загорнуся,
Тріскіт  піде  луною!
Мамо,  не  плач…  Вернуся
Оновленою  з  весною!»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435938
дата надходження 08.07.2013
дата закладки 08.07.2013


Лариса Журенкова

ЯНГОЛЯТА

На  рік  Новий  маленькі  янголята
(Це  правда,  в  снах  їх  бачать  малюки!)  -
Біленькі  льолі,  стомлені  крилята  -
Розвішують  на  небі  зірочки.

Вони  приносять  діткам  подарунки
І  тихо  під  подушечки  кладуть.
А  потім  білі-білі  візерунки
На  шибах  вікон  інеєм  прядуть.

І,  запаливши  вогники  ялинки,  
Приклавши  пальчики  до  ніжних  вуст,  
Виходять  з  дому  янголи  навшпиньках.
Ви  чули,  певно,  снігу  тихий  хруст?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435859
дата надходження 07.07.2013
дата закладки 07.07.2013


Любов Ігнатова

Ти не прийшов…

Ти  не  прийшов...  І  плаче  тиха  ніч,
Змиваючи  дощами  мої  сльози...
Зі  мною  тільки  свічка  віч-на-віч
Проходить  восковІ  метаморфози...
У  келихах  незаймане  вино
Соромиться  цнотливості  своєї...
І  тільки  час,  байдужий,  мов  кіно,
Лоскоче  вушко  миті  нічієї...
Ти  не  прийшов...  І  телефон  мовчить...
Я  вже  ненавиджу  безсилу  тишу...
І  літо  вже  потроху  осенить,
Надію  щойно  приспану  колише...
Свіча  лишила  декілька  химер,
Що  проковтнули  вогник  полохливий...
І  ранок  в  точці  відліку  завмер,
Очікуючи,  що  здійсниться  диво...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435026
дата надходження 03.07.2013
дата закладки 03.07.2013


Хлопан Володимир (slon)

БРОДИ….

Очі  волошкові...  
задивились  в  небо...
і  застигло  небо  в  голубих  очах
побратались  смертю...  
ніби  так  і  треба
леви  у  петлицях...  
зорі  на  плечах

хлопці  -  українці...  
різні  однострої...
в  полі,  коло  Бродів  перейшла  гроза...
обійнялись  міцно...  
по-двоє...  по-троє...
на  блідих  обличчях  
краплі,  мов  сльоза

Василі...  Володі...
Саші  і  Миколи...
плачуть  Рівне,  Київ,  Львів,  Кіровоград
в  полі,  коло  Бродів...
волошковім  полі
за  чужих  тиранів...  
стрілив  брата  брат

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434778
дата надходження 01.07.2013
дата закладки 02.07.2013


Маргарита Шеверногая (Каменева)

Я призначила тобі побачення…

Я  призначила  тобі  побачення,
Подзвонила  перша,  безсоромно,
Всі  умовності  не  мають  значення:
Раз  на  рік  я  вирвалася  з  дому.

Ти  зрадів  (чи  так  лише  здавалося?),
Кажеш:  «Скучив!»  В  голосі  надія…
Як,  коханий,  з  нами  таке  сталося?
Бути  разом  –  нездійсненна  мрія.

Літній  вечір,  аромат  жасминовий
Викликає  спогади  далекі:
Я  наївна,  ти  ж  дорослий,  стриманий,
Але  танеш,  наче  лід  від  спеки…

Дві  години  у  таксі  замріяно,
Ніби  крізь  роки  лечу  в  минуле.
Все  життя  чекала  безнадійно  я,  
Прагнула  забути  –  не  забула.

Уявляю  солодко:  зустрінемось,
Пригорнуся  ніжно…  Твої  очі
Світяться  коханням.  «І  не  дінемось  
Ми  нікуди…»  –  щось  в  душі  шепоче.

О,  це  щастя!  Справжнє!  Тільки  крадене.
Ти  ж  не  любиш,  так  лише,  жалієш!
Що  згубили  ми,  не  буде  знайдене…
Повертайте,  водію,  скоріше!

Так,  вертайтесь,  я  не  передумаю,
Досить  жити  крихтами  надії!
Ватру  згаслу  в  серці  не  роздмухаю:
Навіть  попіл  здули  вітровії.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433060
дата надходження 23.06.2013
дата закладки 26.06.2013


Патара

Болить війною…

Вже  стільки  років  по  отій  війні,
А  тих,  що  полягли  шукають  досі.
Земля  над  ними  квітне  навесні,
Їх  листям  золотим  вкриває  осінь.
Комусь  донині  душу  розрива,
Нездійснене  бажання  стати  поряд
І,  зовсім  тихо,  поки  ще  жива,
В  молитві  надлишок  пролити  горя.
Та  де  ж  шукати,  у  яких  краях?..
Чи  десь  у  полі,  чи  в  якому  лісі?..
Сирітських  сліз  не  висушить  ніяк,
Хоч  літ  минуло  шістдесят  і  вісім.
   

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433374
дата надходження 24.06.2013
дата закладки 25.06.2013


Любов Ігнатова

У шовковості скошенних трав

У  шовковості  скошенних  трав
З  ароматами  дикої  м'яти
Ти  мені  про  кохання  мовчав,
Не  зурочити  щоб,  не  злякати...
Красномовність  несказанних  слів  
Запліталась  у  подих  ритмічний...
День  лампадно  для  нас  догорів;
Наша  ніч  загоралася  свічно...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432390
дата надходження 19.06.2013
дата закладки 19.06.2013


Валя Савелюк

У ОЗЕРІ…

як  тільки  береги,
потоптані  й  пом`яті
(в  траві  –  пляшки,  сміття  і  «мат  на  маті»…)
покинуть  люди,  гуси  і  качки
і  ґерели́цями  потягнуться  «до  хати»  :
наїстися  і  спати  –

у  озері  купаються  зірки…

з-під  верб,
тихесенько  і  плавно,
йду  у  воду,
на  ви́диху  занурююся,  а́ки  безтілесний  дух,
стелюсь  поверхнею  і  лащусь,  як  вербовий  пух,
не  наполохати  б  невинну  насолоду
необережним  по́рухом  руки  –

у  озері  купаються  зірки…

лежу,  розкинувшись  на  плесі  –  як  латаття,
зринає  із  глибин  моїх  тугий  клубочок  білої  лілеї:
розтулю  очі  і  не  втямлю  –  де  я?..

…за  обережним  по́рухом  руки
пливуть  (по  небу  чи  по  озеру?..)  зірки  –  
спішать  наввипередки…

наздоженуть:
щоб  обтруситися  й  обсохнути  з  води  -
переберуться  на  моє  чоло,
умостяться  гуртом,  як  низка  діадеми:
уже  й  не  силюсь  розібрати  –  де  ми?
яка  різниця  –  де  б  уже  й  було…

…та  ж  ніби  в  озері  –
онде  знайомі  верби  
полощуть  в  срібнім  ку́пелі  гілки…
сторожко  снять  мальками  ластівки́
на  приозернім  яворі…
стара
небесна  твердь  скрипить  навстріч  Зорі  –
в  нічному  озері,  
мов  срібні  качечки,
пірнають  і  хлюпочуться  зірки

…невже  заснула  на  плаву?
таки,  **похоже,  сниться…

а  в  тім,  яка  різниця…

15.06.2013

*ґерелиця  –  табун,  зграя  диких  або  свійських  птахів
**похоже  на  те  —  цілком  імовірно,  може  статися

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431647
дата надходження 15.06.2013
дата закладки 15.06.2013


Галинка1984

Айболить (англійська для дошкільнят)

Зажурився  Айболить
-Як  звіряток  полічить?
Захворів  ведмедик  bear
хворе  вухо  в  нього  ear.
Он  сумує  й  котик  cat
голова  хвилює  head.
Причаїлась  мишка  mouse
бо  турбує  ротик  mouth.
Плаче  тихо  й  коник  horse
крутить  в  нього  в  носі  nose.
Хворе  і  курчатко  chick,
бо  підпухла  щічка  cheek.
Кролик  rabbit  каже:-даййй
дайте  краплі  в  око  eye
А  корова  сow-мадам
десь  зламала  руку  arm
добре  ноги  цілі  leg
й  голова  на  шиї  neck.
Тож  згадайте  знов,малята,
 кому  й  що  полікувати
Айболитю  поможіть
що  згадали  підкажіть;)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431585
дата надходження 15.06.2013
дата закладки 15.06.2013


Галинка1984

Англійська від Марусі (для дошкільнят)

Раз  хвалилася  Маруся
-Я  у  школі  добре  вчуся,
я  англійську  гарно  знаю,
краще  за  усіх  читаю.
Знаю  що  собака  dog,
жаба  теж  відомо-frog,
що  корова  буде  сow-
це  б  і  двійочник  сказав.
Знаю  я,що  заєць  hear,
мишко-клишоногий-bear,
повторяли  майже  рік-
поросятко  буде  pig.
Намотала  я  на  вус
слово  гуска  то  є  goose,
нам  підкаже  Скрудж-мак-дак
слово  качка  просто  duck.
Пам\'ятає  кожен  бос
кінь  англійською  то  horse.
Раз  я  тільки  помилилась,
бо  погано  подивилась.
Замість  слова  sheep-вівця,
ship  зробила-корабля.
Тож,щоб  добре  мову  знати-
вчіться  правильно  читати,
хто  зна,як  там  далі  буде?
Та  англійська  мова  всюди;)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431582
дата надходження 15.06.2013
дата закладки 15.06.2013


Шон Маклех

Камінь-вістун

             «Клянусь  тим,  чим  клянеться  мій  народ,  
                 не  гідно  воїну  вертатись  живим,  
                 кинувши  на  погибель  свого  короля.»
                               (Скела  «Руйнування  Дому  Да  Дерга»)

Ти  знаєш  –  я  згадав:  у  Дубліні  дощить.
Так  сумно,  коли  літо  верховодить
Всі  ті  ж  краплини.  І  життя,  як  мить
Посеред  міста.  Червень  котить
По  небу  хмари,  а  пастух  мовчить:
Той  –  в  біле  вбраний.  Сивочолий,
Що  від  нудьги  цей  острів  траворунний
Засіяв  міфами.  Колючками  пісень.
Бо  недарма  оцей  мокряк  понурий
Землі  друїдів  провіщає  день  –  
Отой,  що  справжній.  Із  роси  й  туману*
Я  книгу  склав  в  зелене  вбрану.
І  позабув  на  мить,  що  кожен  пагорб  тут
Чиясь  могила.  Кожен  камінь  чкрут,
Вістун,  який  пророчить  неминуче.
А  я  собі  на  вересовій  кручі  
Ірландії-вдови  із  вітром  розмовляв,
Ім’я  безсмертне  Конайре**  назвав.

Примітки:
*    -  Насправді  з  роси  й  туману  у  нас  в  Ірландії  складають  пісні.  

**  -  Конайре  Мор  мак  Месс  Буахалла.  Скільки  стоять  зелені  пагорби  в  Ірландії  стільки  будуть  пам’ятати  про  нього…

***  -  Калідаса  писав  колись  «Хмара-вістун»,  але  в  нас  в  Ірландії  був  колись  камінь-вістун.  Був.  А  де  він  зник  –  ніхто  й  не  знає…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431586
дата надходження 15.06.2013
дата закладки 15.06.2013


Валя Савелюк

РІВНОВАГА

свобода  наша  –
загалом  людська  –
іде  босоніж  по  мечу  двосі́чному
(не  вічному?..)
босоніж  по  відточеному  лезу,
по  вістрю,  невловимій  грані  
двом  протилежностям
належного  клинка  –

хибка́…  хистка́…

свобода  вибору  і  волі
у  нас  така  –
людська…

і  не  самі!  
по  вістрю,  по  відточеному  лезу
ступаємо  босоніж  у  пітьмі:

обабіч  грані  –  
дві  сили,
урівноважені  в  протистоянні  –
усяк  до  себе,
у  протилежні  два  боки́  
нас  перетягують  –  
узявши  з  двох  сторін
за  протилежні  наші  –  
праві  й  ліві  –  ру-ки…

потявши  крила
наші  –  чорно-білі…

…які  могутні  сотворіння  Божі  ми  –
Небесну  твердь  
утримуємо  втятими  крильми…

…ми  –
не  янголи,  
і  янголами,  кажуть,  не  були
ніколи,
хоч  янголи  –    були  людьми…
Боголюбивими…


були  Людьми!
які  обрали  Світло  і  Тепло,  
читай  –  Життя
в  Любові  й  Істинах  Небесних,
удруге  -  духом  -  народились  Го́рі,
возстали  і  воскресли…
вознеслися…  як  зорі…
і  сяють,  увібравши  в  себе,
проміння  Благ  і  Мудростей    Божественних…  

…і  ті  були  людьми,
які  за  пристрастями  власними,
за  якістю  сердець  лукавими  
обрали  заздрість,  ненависть  –  брехню  і  зло
і  стали  демонами  –  
духами  
пекельни-ми…  

ми  «однорідні»  –    
та  неоднозначні  ми:
пшениця  вперемі́ш  із  плевела-ми…

нас  доглядають,  
наче  мислячу  розсаду,
для  висадки  подальшої:  
за  власним  розсудом  –  
хтось  обере  безмежні  Небеса,
хтось  обере  безмежні  хащі  аду…

вістря,  грань,  межа,
мембрана  між  світами  –
ми
свободу  вибору  і  волі  маємо  –
тому  майбутнє  «кожному  своє»,
ступнями  босими  
на  лезі  протиріч  –
за  покликом  сердечним  обираємо…  

щодень,  щомить,  щоніч…

…Любов  дарує,  і  нікого  не  карає:
сама  людина  власну  приналежність
і  схильність  власну  –  серцем  обирає
 
Свобода  Вибору  –  
на  грані,  на  клинку…
ми!  обираємо  
між  правим  і  «не-правим»  боком  –
вже  тут  і  зараз  –
як  ніби  між  «високо»  і  «глибоко»:
і  кожен  сам  собі  –  і  у  собі  
Всевидяче  Небесне  Око…

заплутався  у  павутинні  протиріч?  -
поклич:  «О,  Боже…»  -
Він  –  Рівновага  і  Клинок*…
Він  завжди  поруч,  
Він  із  тобою  і  в  тобі…
і  у  твоїм  двобою
з  самим  собою  –
Він  допоможе:

непроминуще  в  Духу  
Слово  Боже…

14.06.2013

*клинок  -  те  саме,  що  лезо.  

**автор  художньої  роботи  "Наскрізний  Меч"  -  gala.vita,  2008р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431460
дата надходження 14.06.2013
дата закладки 14.06.2013


alla.megel

Журавлик

Нам,  видно,  от  разлук  не  излечиться,
Хоть  с  каждым  днем  мне  все  труднее  ждать.
А  ты  журавлик,  милый,  -  не  синица
И  мне  тебя    в  руках  не  удержать.

Я  не  хочу  быть  для  тебя  обузой
И  верностью  не  прикую  к  земле,
С  любви  своей  неодолимым  грузом
Не  стану  раной  на  твоем  крыле.

Бетонных  стен  из  ревности  и  муки
Не  понастрою  на  твоем  пути.
С  плеча  сама  сниму  родную  руку
И  подтолкну:"  ну,  что  же  ты?  Лети!"

Ты  улетишь.  И  сразу  станет  тише
В  душе  моей,  как  в  комнате  пустой.
Когда  уже  за  далью  не  расслышишь,
Тогда  я  закричу  тебе  "Постой!"

Тогда  от  слез  и  горя  заболею,  
Запричитаю,  не  смогу  уснуть,
О  том,  что  натворила,  пожалею,
Но  ничего  не  захочу  вернуть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166887
дата надходження 18.01.2010
дата закладки 14.06.2013


Solomia

Ми…

Ми  знов  чужі-чи  то  лиш  я  далеко?!
Густий  туман  стоїть  у  далині,
і  знов  весна,і  знов  летять  лелеки,
і  знов  сльоза,що  важить  більше  слів.

Незграбний  вітер  сплутує  волосся,
жива  туга  ростить  нові  рядки,
ми  тільки  тінь  пустого  безголосся,
навіки  закарбовані  в  роки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414802
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 11.06.2013


SAKHO

Мышиная колыбельная

Спи  мышонок,  спи  хороший,  
Попрощайся  с  днем,  
Завтра  мы  с  тобой  в  галоше,  
К  морю  уплывем.  

Мачту  сделаем  из  ветки,  
Парус  из  кулька,  
Руль  из  беленькой  монетки,  
Киль  из  уголка.  

Поплывем  по  речке  быстро,  
Рассекая  гладь,  
Солнца  лучик  золотистый,  
Будет  нас  ласкать.  

Там  прибоя  шум  услышим,  
В  корабле  мечты,  
И  хотя  мы  просто  мыши,  
Но  в  душе  киты.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430790
дата надходження 11.06.2013
дата закладки 11.06.2013


Олена Іськова-Миклащук

Ти тихенько підеш…

Ти  тихенько  підеш  
         в  зацілований  росами  ранок
Посміхнешся  звабливо  
       і  зникнеш  у  срібній  імлі.
Колихатиме  зорі  
       й  співатиме  пісню  світанок
Як  нестримна  любов,  
       запалила  серця  на  землі.
Потім  стихне,    щоб  тут  
     не  сполохати    радістю  щастя.
Лиш  у  травах  розкішних  
     творитимуть  вальс  цвіркуни.
Зачерпну  з  джерела  
       і  прийму  від  природи  причастя.
Ти  підеш,  та  за  мить  
       повернешся  у  сонячні  сни.
Пригадаю  до  слова,  
       про  що  шепотів  цілий  вечір—
Затріпоче  душа  
         і  змахне  в  піднебесся  крильми.
Ніч    накине  легенько
       серпанок  фатою  на  плечі.
Ти  і  я  зникнем  в  тиші,  
       бо  в  світі  народиться  МИ.  


 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430315
дата надходження 09.06.2013
дата закладки 09.06.2013


Маргарита Шеверногая (Каменева)

Весенняя гроза


Мы  встречаемся  в  дождь  всегда,
Гасим  в  комнате  верхний  свет,
Пусть  незримой  стеной  вода
Отделяет  от  всех  –  нас  нет.

Струи  хлёсткие  по  стеклу,
Вспышки  молний  тебе  в  ответ.
Поцелуев  чужих  сотру
Ядовито-кровавый  след.

В  полумраке  не  видно  глаз,
Диалог  обнажённых  тел
Не  выносит  фальшивых  фраз.
Я  прошу:  честен  будь  и  смел!

Давай  выйдем  с  тобой  под  дождь:
Струи  липкую  смоют  грязь
Тайной  встречи,  измены  ложь
И  преступную  нашу  связь.

Не  могу  больше  лгать,  пойми,
Оставляя  жизнь  на  потом!
Только  руку  мою  сожми…
Нам  ли  страшен  весенний  гром?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429149
дата надходження 03.06.2013
дата закладки 06.06.2013


Олена Бондар (Бондаренко)

Я в гостях у літечка

По  травичці  росяній
Йду  ногами  босими.
Обминаю  квіточку  –  
Я  в  гостях  у  літечка.

Приспів:
Сонячним  промінчиком  
Літечко  лоскоче,
Заглядає  в  очі,
Розсмішити  хоче.

Є  гостинці  у  саду  –
Їх  в  корзинку  покладу.
А  для  мами  –  квіточку,
Я  в  гостях  у  літечка.

Приспів.

Влітку  дощик  золотий
Теплий,  сонячний,  дрібний,
Наче  через  ситечко.
Я  в  гостях  у  літечка.

Приспів.

Під  веселий  спів  пташок
Я  плету  собі  вінок:
Квіточка  до  квіточки.
Я  в  гостях  у  літечка.

Приспів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425621
дата надходження 17.05.2013
дата закладки 06.06.2013


Любов Ігнатова

Безсонне

Сльоза  по  щоці
Реквіємом;
Безсоння  в  руці
Тихим  щемом...
Навіює  ранок
Зажуру,
Зіткавши  серпанок
Із  муру...
Хвороба  думок-
Нерішучість...
Над  прірвою  крок-
Неминучість...
Молекули  слів
Тиражами-
На  зносках  полів  
Вітражами...
І  знизує  вічність  
Плечима:
Її  канонічність-
То  схима...
Дзвінків  телефонних  
Сонети
Розірвуть  безсонні  
Тенета...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429450
дата надходження 04.06.2013
дата закладки 05.06.2013


Eldunari

Дощ іде, але мені теж треба!

Дощ  іде  -  дорвався,  розійшовся,
в  повну  силу  і  на  цілий  день.
Врешті  час  для  нас  в  нього  знайшовся,
стільки  зразу...  місто,  як  мішень.

Дощ  іде,  але  мені  теж  треба!
Парасольки  сходять,  мов  гриби.
І  здалось,  всуціль  з'єдналось  небо,
із  землею  смугою  води.

Дощ  іде,  і  я  іду  крізь  нього,
вибору  у  мене  не  зосталось.
Поки  донесла  додому  ноги
вмилася,  прийняла  душ,  скупалась.



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429261
дата надходження 04.06.2013
дата закладки 04.06.2013


Крилата (Любов Пікас)

Сірим ситцем затягнуло небо

Сірим  ситцем  затягнуло  небо.
А  мені  аквамарину  треба,
Щоб  на  його  фоні  між  полів
Жовтощокий  соняшник  розцвів.

Дощ  гуде.  Воложить  світ  довкола,
На  валторні  тягне  тужно  соло.  
А  я  прагну,  щоби  ст́еплів  став,
Ліс  весільну  на  дуді  заграв.  

Думаю.  Вже  ніч  іде  в  віконце.
Цілий  день  відлежувалось  сонце.
А  я  хочу,    щоб  уранці  встало,
У  щоку  мене    поцілувало.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429243
дата надходження 03.06.2013
дата закладки 04.06.2013


Олександр Пахнющий

LXVII. Науму Сагаловскому

           на  http://www.stihi.ru/2013/05/21/2107

Пока  глаза  встречают  на  рассвете
зарю  в  окне  иль  дождь,  иль  первый  снег,
пока  морщины  кожи  ловят  ветер,
пока  Господь  ещё  считает  век,

отпущенный  для  мыслей  или  боли,
для  лёгкой  грусти  по  волнам  Днепра,
по  юности,  —  ты  волен  жить,  и  воле,
как  вольнице  с  печерского  двора,

не  будет  ни  печали,  ни  границы.
По  шпалам  —  да,  пожалуй  что  пешком...
Ну,  да...  Едва  ли  нам  остановиться...
Идём,  мой  друг...  Нам  есть  ещё  о  ком

печалиться,  смеяться...  А  на  грусть  —
наплюй!..  да  пусть  ей  будет,  друг  мой...  пусть!!!

31  мая  2013  г.
18:56(Мск)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428600
дата надходження 31.05.2013
дата закладки 03.06.2013


Любов Вакуленко

ДОПОМОГА ВІД БОГА

Президент  прийшов  до  церкви  свічки  ставить  Богу,
А  стара  бабуся  поряд  просить  допомогу:
-  Пошли  мені,  милий  Боже,  всього  п"ятсот  гривень,
Щоб  хоч  трішки  соціальний  свій  підняти  рівень.
Президент  почув,  що  просить  в  молитві  старенька,
Й  стало  жаль  йому  бабусю,  наче  рідну  неньку.
Швидко  гайнув  по  кишенях  (завжди  там  щось  має),
Дістає  чотири  сотні  й  бабці  простягає...
Баба  бере  діловито  чотири  купюри
І  до  Бога:  -  не  чекала  такої  халтури:
Ця  ж  людина  як  не  вкраде,  то  й  жити  не  зможе.
Знайшов  ким  передавати!  Прости  мене,  Боже...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428393
дата надходження 30.05.2013
дата закладки 03.06.2013


забайкальская

НОТА СЧАСТЬЯ

Ночь.  Непроглядная  ночь.
                                     Дождь  стучится.
Прочь,  сон  уносится  прочь
                                               И  не  спится.
Дробь,  барабанная  дробь
                                       Бьёт  по  лужам.
Скорбь,  непонятная  скорбь
                                       Точит  душу.
Где,  расскажите  же  где,
                               Счастье  бродит?
Тех,  где  увижу    я  тех,
                               кто      находит?

Нить,  слишком  тонкая  нить  
                                                     Натянулась
Жить,  чтобы  жить  и  любить
                                                   Я  вернулась

Жду,  я  по  -  прежнему  жду
                                   Средь  ненастья
Ту,  лишь  только  мою
                                           Ноту  счастья.




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428963
дата надходження 02.06.2013
дата закладки 02.06.2013


Alisha

Риторический вопрос (дет. )

Для  чего  нужны  ребятам
Хомяки,  щенки,  котята?

Чтоб  кого-то  звать  "кис-кис",
Чтобы  кто-то  что-то  грыз,
Чтобы  тявкал  кто-то  мило  -
Чтоб  нескучно  в  доме  было!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428685
дата надходження 01.06.2013
дата закладки 01.06.2013


Андрій Чернівець

Відводжу погляд

Відво́джу  по́гляд  -
Чо́рно-чо́рно,
Це  Со́нце  ви́їло  очі.
Застеріга́ла  ма́ма  –
Не  загляда́й  на  Со́нце.

Вдиха́в  коха́ння  -
По́вні  гру́ди.
Па́дав  у  паморо́ччі.
Не  шука́й,  говори́ла  ма́ма,
Ща́стя  посе́ред  но́чі.

Пня́вся  навшпи́ньки  -
Сяга́в  найви́ще,
Куса́в  і  ки́дав  -  неспі́ле.
Пра́вду  каза́ла  ма́ма
Заоско́мить  і  ми́ле.

Звива́ється  доро́га  -
Мені  ж  про́сто,
Тору́ю  багно́  пово́лі.
Не  змину́ти  чужи́ми,  ма́мо,
Доро́гами  до́лі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413489
дата надходження 28.03.2013
дата закладки 31.05.2013


Валя Савелюк

НІЧНІ МЕТЕЛИКИ

нічні  метелики  -
мерехтять
у  полоні  шИбки,
пухкі́,  як  сніжинки

за  ними  -
фалдами  пишними
оксамитове  чорне  тло…

вимикаю  світло:

облиште
ілюзорно  крізні́    шибки́  –
летіть  на  зірки,
нічні  
метели-ки…

…яко  ду́ші,  
що  давно  колись
од  Любові  Істинної  одреклись  –
упоко́ю  вночі  не  мають,
у  шибки́    б`ються  –  шукають…

де  їхні  втрати?
розмаїті  квіти?..  –
шукають  Огню,
щоб  за  мить  згоріти

30.05.2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428245
дата надходження 30.05.2013
дата закладки 30.05.2013


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

ПОКА ЛЮБОВЬ В ДУШЕ ЖИВЕТ

Реснички  неба  –  солнышка  лучи,
Моргают  хитро  из-за  облаков,
И  мелкий  дождик  в  окна  к  нам  стучит,
За  горизонтом  грозный  гром  кричит  -
Весна  вновь  плачет  в  храме  у  Богов…

Прекрасен  мир  или  ужасен  он?
В  одном  бокале  солнышко  и  дождь,
Нас  окружает  мрак  со  всех  сторон,
Порой  реальность  выглядит  как  сон,
И  каждый  шорох  -  в  теле  нервов  дрожь…

На  самом  деле  мир  не  добрый  и  не  злой!
Бывает  в  жизни  резкий  поворот,
Но  важен  в  жизни  только  наш  настрой  -
Приходит  свет  за  темной  полосой,
И  вновь  сияет  солнцем  небосвод…

Вернулась  радость,  счастье  и  покой,
И  продолжают  бабочки  полет,
Мир  обнимает  ласковой  рукой
И  шепчет  тихо  -  "Я  всегда  с  тобой,
Пока  любовь  в  твоей  душе  живет!"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428272
дата надходження 30.05.2013
дата закладки 30.05.2013


Лілу Амбер

Душа

Загубилась  душа  у  тенетах  сполоханих  мрій
І  збирає  нектар  із  ілюзій,  прихованих  в  зорях.
І  блукає  по  небу,  де  шлях  твій  біжить  неземний,
Що  тримає  веселку  у  сильних  чарівних  долонях.  
Шаленіє  зима  від  обіймів  крилатих  вітрів.
А  весна  осипається  щастям  тобі  на  коліна.
Я  здивована  щирістю  світлих  закоханих  днів,
І  збентежена  сном,  що  для  тебе  я  буду  єдина.  
Хай  у  озеро  чорних,  заляканих  відчаєм  слів  
Відпливає  мій  човник,  в  якому  сумує  минуле.  
Ти  безумство  і  морок  буття  на  межі  зупинив.  
Я  з  тобою  у  небо  -  до  світла  і  сонця  сягнула.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424206
дата надходження 11.05.2013
дата закладки 29.05.2013


PYP

Сніг засипав все місто

Сніг  засипав  все  місто  
І  прикордонні  вокзали
І  здавалося  б  більше
Немає  куди  утекти  
Від  нахабної  дами  у  білому,
Що  так  безтактно,
Забирає  собі  твої  сни.
Вже  прокрались  у  місто  
Похмурі,  холодні  примари
Хочуть  випити  ,певне,
залишки  твоєї  душі
Де  ж  поділась
Усмішка  твоя  весняна?
Чом  сьогодні  в  твоїй  голові
Лиш  похмурі  думки?

Я  обожнюю  осінь  
Й  ненавиджу  літо,
Ти    знаєш.
І  зима  мені  ближча  
В  багато  разів
Од  весни
Та  сьогодні,за  чашкою  теплого  чаю
Біла  панна  обридла  мені.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383551
дата надходження 09.12.2012
дата закладки 29.05.2013


polarstern

за горизонтом…

А  правда,  мамо,  там  за  горизонтом  небо  ткуть...
дядьки  великі  грубими  станками,
синь  полотна  розрізують  ножами
і  міріади  зір  у  волокно  кладуть...

Їх  руки  пахнуть  медом,  тютюном,  росою...
ранковим  світлом,  темною  водою...
Що  наша  вічність  -  їхня  мить.

За  небом  небо,  за  хмариною  хмарину...
вже  золотими  вишивають  середину,
нитками  сонця  -  світла  суть...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426812
дата надходження 23.05.2013
дата закладки 25.05.2013


polarstern

Бурштинові ранки…

Бурштинові  ранки...Сатинові  ночі...
Минають  розхристані  дні...
У  твоїх  зіницях  жевріють  пророче
Чорничні  вогні...

Сатинові  ночі...Бурштинові  ранки...
Тумани  лягають  до  ніг...
За  крок  до  розлуки  цілують  світанки
Запалені  губи  твої...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427267
дата надходження 25.05.2013
дата закладки 25.05.2013


Любов Ігнатова

Я тебе вишила…

Я  тебе  вишила  снами  по  білому,
Місячним  променем  в  голці  думок,
Крилами  янгола  в  світі  змертвілому,
Ключиком,  здатним  відкрити  замОк.
Я  тебе  вишила  сонячним  зайчиком
В  цупкості  хмаровій  стомлених  днів.
Ось,  подивись:  мої  сколені  пальчики
Досі  печуть  у  краплині  громів...
Я  тебе  вишила  бісером  ніжності,
Подихом  вітру  у  шепоті  трав,
Блиском  зорі  в  діамантовій  сніжності,
Полум'ям  вірності  в  світлі  заграв...
Я  тебе  шила  життя  свого  ниткою-
Кожен  стібок,  кожен  шов  осягла...
Серце  тремтіло  зів'ялою  квіткою-
Вишити  поруч  себе  не  змогла...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426786
дата надходження 23.05.2013
дата закладки 23.05.2013


Мазур Наталя

День із подихом кропиви

День  із  подихом  кропиви
Затягнувся...  Здається  роком!
Живете  як  без  жалю  ви
Попід  небом  святим,  високим?

День  зі  смаком  людських  турбот
За  спочинком  та  миром  тужить.
Так  багато  довкруг  скорбот,
То  чому  ви  такі  байдужі?

Всюди  біди,  хоч  очі  мруж  -
На  коліна  стаю  в  покорі.
Як  торкнутися  словом  душ,
Коли  душі  безмежно  хворі?


20.05.2013р.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426683
дата надходження 22.05.2013
дата закладки 22.05.2013


Лія***

Браво!

Я  додивлюсь  цю  п"єсу  до  фіналу...
Яка  майстерність...  шал...  накал...  азарт...
А  закулісну  гру...  недосконалу...
Розціню...  як  чужий  невдалий  жарт...

Кричатиму  найголосніше:  Браво!  Браво!
З  брехні  з  вершками  їстиму  десерт...
І  замість  вліво...  поверну  -  направо...
В  фойє,  з  усмІшкою,  дослухаю  концерт...

Що  фальш  відчула...  не  подам  і  виду...
Як  діалог  перетворився  в  монолог...
А  потім  по  коханню...  панахиду...
Замовлю...  болем  написавши  епілог...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426266
дата надходження 21.05.2013
дата закладки 21.05.2013


Борисовна

ОБНОВА или ПИШУТСЯ СТИХИ

Нанизывая  бусины-слова
На  шелковую  ниточку  фантазий,
Позволю  вновь  замысловатой  фразе
Прикинуться  находкою  сперва.
Наступит  час  примериться  обнове,
И  прошепчу  в  смущении  стихи,
Сметая  горечь  от  потерь  лихих,
Затепливая      луч  надежды    новой.
И  в  преломленном  свете  фонаря
Блеснет    бочок  причудливой  огранки,
Боль  приглушая  от  недавней    ранки,
И  я  пойму  –  сновала    нить  не  зря,
И,  заглянув    вперед,  едва-едва
Откину    полог  тайника  открытий,
Чтоб  для  весомой  полноцветной      нити
Там    отыскать  граненые    слова.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424912
дата надходження 14.05.2013
дата закладки 20.05.2013


Леся Геник

Розірвано думки дрібним пелюстям…

***
Розірвано  думки  дрібним  пелюстям,
Загублено  у  вирі  сподівань.
Невтішно  розридаюсь,  помолюся,
Покірно  перед  вічністю  схилюся,
Притихну,  наче  вітер  серед  бань.

Зомлію,  ніби  сонце    полудневе,
На  вишитій  недолею  тахті,
Допоки  спочивають  вишні  леви
І  храму  не  руйнують  болю  реви,
Де  екзорцисти  мешкають  святі.

Кайма  золи  на  рушниках  безсоння,
Причинність  і  знемога  -  темний  крій.
Пророцтвом  оглашенного  бездоння
Сивіє  осінь,  знову  з  підвіконня
Летить  розірване  пелюстя  безнадій...
(18.05.13)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425694
дата надходження 18.05.2013
дата закладки 20.05.2013


Андрей Кривцун

Такая любовь… (Были в детстве они соседи)

Были  в  детстве  они  соседи
И  играли  в  одном  дворе.  
ОН  гонял  на  велосипеде,
А  ОНА  любила  смотреть.


Тихо  выйдет,  на  лавочку  сядет,
Босоножки  сбросить  легко.
Вроде,  куколку  пеленает,
А  сама  -  глядит  на  НЕГО.


А  ЕМУ  до  НЕЁ  нет  дела:
То  с  мячом  ОН,  а  то  с  мечом.
А  ОНА  все  глаза  проглядела,
Хоть  не  знала  тогда  ещё,


Что  это  -  любовь…


В  параллельных  учились  классах
В  школе,  что  из  окна  видна.
У  НЕГО  друзей  была  -  масса,
У  НЕЁ  -  подруга  одна.


И  как  будто  в  дурацкой  песне  -  
К  этой  самой  подруге  вдруг
Воспылал  ОН  таким  интересом,
Что  забыл  обо  всём  вокруг.


И  держались  они  за  ручки,
Целовались  в  засос  при  НЕЙ.
А  ОНА  не  пускали  тучи
В  синь-небесность  души  своей.


И  это  -  любовь…


А  студенческою  порою
Разбросала  их  всех  троих
Чудо-юность  взрывной  волною.
И,  казалось,  давай,  -  пари!


Но  ОНА  без  него  не  умела
(Да,  встречалась,  но  всё  -  не  то).
И  не  столько  пряники  ела,
Сколько  бита  была  кнутом.


Получила  диплом,  работу
И  хорошего  мужа  при  том.
И  должно  было  б  время-доктор
Сердце  вылечить.  Но  оно


Не  лечит  любовь.


Птичьим  клином  летели  годы.
В  час  назначенный  ОН  ушёл.
Хоронили  в  том  самом  городе,
Где  ОН  детство  своё  провёл.


Хоронили  без  всякой  помпы
(Разведён  и  детей  нет).
…  А  однажды  женщина  в  чёрном
Принесла  венок  и  букет.


Постояла  у  свежей  могилки  -  
Не  случившемуся  укор.
А  потом  седые  слезинки
Отразили  их  старый  двор.


Такая  любовь…


2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425965
дата надходження 19.05.2013
дата закладки 19.05.2013


Тамила Синеева

В этом голосе…

В  этом  голосе  -  
что-то  от  грусти  нептичьей,
откровение  первого  снега  
и  споры  с  дождём,
стук  колес
убежавшей  в  рассвет  электрички,
утонувший  в  цветах  и  заботах  
мой  старенький  дом.

В  этом  голосе  -  
что-то  от  листьев  осенних,
обреченно  слетевших  с  деревьев  
под  своды  аллей,
скрип  качелей  
и  запах  французской  кофейни,
нежность  роз  
и  колючки  шипов  их  упругих  стеблей...

В  этом    голосе  -  
что-то  от  речки  глубокой,
где  снуют  стайки  рыб  
и  синеет  живая  вода.
В  этом  голосе  
я  растворяюсь  надолго,
И  меня  будто  нет.  
И  не  будет  уже  никогда...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425807
дата надходження 18.05.2013
дата закладки 18.05.2013


Андрей Кривцун

К счастью - тихо - чердаками

Негромко  так...  Тихонечко...  Чуть  слышно…
На  цыпочках…  Предельно  осторожно
Мы  к  счастью  приближались.
Через  крыши.
По  чердакам,  пройти  где  невозможно.


Средь  хлама  прошлой  жизни  пробираясь,
Мы  ранили  тел`а,  одежду,  души.
Но,  стиснув  зубы,  и  не  чертыхаясь
Шли  дальше,  выше,  шире  или  глубже.


А  паутина  липкою  молвою
Пыталась  продвиженью  быть  помехой.
Но  нет,  не  тормозили  мы  с  тобою
И  рвали  паутину  звонким  смехом.


Не  для  того  мы  вышли  из  подполья,
Свою  любовь,  как  факел,  засветили,
Чтоб  отступить  пред  глупою  молвою,
Как  столькие  до  нас  уж  отступили.


Мы  многих  удивили  дерзким  шагом,
Проверили  друзей  на  настоящесть.
Перед  разводным  выстояли  залпом.
И  после  грома  -  тихо-тихо  -  
К  счастью...


2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425633
дата надходження 17.05.2013
дата закладки 17.05.2013


del Consuelo

Молитва

О  ,  Мати  Христа,  Богородице  Діво,

Дай  сили  тим  людям,  яких  я  люблю!

Даруй  їм  здоров'я,  всели  в  них  надію,

Храни  їхні  душі...  покірно  молю...

Хоч  знаю,  що  буде  все  так,  як  повинно,

Що  тілу  земному  відведено  час...

Не  втомлюсь  благати  тебе  безупинно,

Щоб  вогник  життя  їх  завчасно  не  згас.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328030
дата надходження 05.04.2012
дата закладки 17.05.2013


Людмила Васильєва (Лєгостаєва)

Самолет летит над океаном

[b][color="#2555a8"]Самолет  летит  над  океаном,
Черным    фронтом  впереди  -гроза,
Взрослые  и  дети  как  то  странно
Вдруг  притихли,  напрягли  глаза.
Сотня  лиц    глядит  в  иллюминатор,
Где  на  облаках  идет  война
Света  с  тьмой  и  выстрелом  раскатов
Долетает  звонкая  волна.
Самолет  трясет  как  в  лихорадке…
В  аварийный  перейдя  режим,
Летчики  сошлись  с  природой  в  схватке,
Каждый  жаждой    жизни    одержим.
Там  в  салоне  сотни  пассажиров,
В  хрупких  душах  поселился  страх,
Беззащитны  перед  грозным  миром,
Затерявшись  в  сизых  облаках.
Каждый  понял  вдруг,  как  он  ничтожен,
Стала  жизнь  игрушкою  судьбы,
И  финал  трагический  возможен
В  жерновах  нечаянной  беды.
Этой  ночью  в  небе  темном,  грозном
Возносились  тысячи  молитв:
Люди  к  Богу  обращались  слезно
С  просьбою  их  жизни  пощадить..
Искреннее  каялись,  чем  в  церкви,
Обещали  чище,  лучше  стать..
Напряглись    как  струны  жилы,  нервы
Впору  марш  отчаянья  играть…

На  земле  не  так  все  благонравны,
И  слышней  чем  колокольный  звон
Выпады  на  Бога,  православным
Быть  не  модно..Мчимся  под  уклон..
Нашим  душам  нужно  потрясенье,
Чтоб  дойти  до  истины  простой,
Что  своё  и  ближнего  спасенье,
Отвергаем  собственной  рукой..
Неужели  нужно  в  самолете
Терпящем  крушение,  лететь,
Чтобы  осознать  все  за  и  против,
Диким  зверем  вдруг  учуяв  смерть?!

Самолет  летит  над  океаном,
Грозный  фронт  оставив  позади,
Поздравленья  -  в  адрес  капитана,
Отлегло  у  каждого  в  груди.
Долетит  тот  рейс  благополучно,
Многим  ли  запомнится  урок?
Или  назовут  курьезным  случай
И  забудут,  дав  себе  зарок
Больше  не  летать  на  самолетах
И  не  отрываться  от  земли?

Вот  оно  –  людской  души  болото,
Где  Любовь  и  Веру  погребли.[/color][/color]
[/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425585
дата надходження 17.05.2013
дата закладки 17.05.2013


Борода

МЕДОБОРИ /оновлене

Чимало  віршів  я  вже  написав,
снував  не  раз  по  нетрях  інтернету,  
та  споглядав  земну  красу  планети
крізь  розбишацтво  вірусних  застав.

Та  дуже  мало  написав  про  край,
святий  куток  моєї  Батьківщини,
в  якому  зріс  з  маленької  дитини,
десь  там  сліди  моєї  пуповини,
батьків  могили  і  ворота  в  Рай.

Лише  прошу:  завчасно  не  журіть,
бо  то  і  є  та  райська  насолода  -
відчуть  себе  частинкою  народу,  
якому  майже  шість  тисячоліть.

                     -

В  басейні  Бугу  і  приток  Дністра
із  берегів  стрімить  височина,
що  звуть  Поділлям  і,  неначе  пряж,
її  вкраша  Подільський  кряж  -
то  Медобори,  рідна  сторона.

Перлина  краю,  медоносний  світ,
знялися  вверх  тоді,  коли  й  Карпати,
Сарматське  море  змусили  втікати
і  перебратись  на  південний  схід.

А  рифи  моря,  вапняковий  карст
перетворились  у  казкові  гори,
які  за  щедрість  кличуть  Медобори,
та  край  Поділлям  за  родючий  пласт.
   
                     -

У  Медоборах  є  жива  вода.
Струмить  із  надр  по  вапнякових  порах
Подільських  Товтр  -  остатків  диво-моря,
аортою  із  серця-джерела.

У  карстових  озер  немає  дна,
їх  в  Медоборах  ще  зовуть  вікнини,
очі  Землі,  що  крізь  вузькі  щілини
з  глибин  віків  глядять  на  нас  понині,
сльозяться  болем  від  людського  зла.

Вони,  як  совість  всіх  тисячоліть,
вартують  вхід  до  храму  Святовита,
дольмени  предків,  капище  Богита
і  дух  Аррати,  що  цей  кряж  таїть.

                       -  

А  ще  вікнини  світяться  вночі,  
неначе  в  них  купаються  зірниці
у  їх  зіницях  золоті  ключі,
до  таїн  Всесвіту  і  Божої  криниці.

Узимку  їх  морози  не  беруть,
вони  ніколи  криги  не  побачать  -
така  їх  доля,  ворожбитська  суть,
мабуть  тому  озера  ці  і  плачуть.

Нелегко  їм  минуле  сторожить,
нелегко  зазирати  у  майбутнє,  
у  карстових  озерах  біль  горить,
у  їхніх  водах  бродить  дух  могутній
Землі  атлантів  і  Космічна  нить.    

                         -

Долини  кряжу  омиває  Збруч,
круті  меандри  обвивають  гори
їх  плюск  вночі  гуляє  по  дібровах,  
вторить  луною  з  віковічних  круч.

Десь  тут  колись  проходив  Чорний  Шлях,
тропа  ясиру  до  самого  Криму,  
і  чорноземів  добра  половина
на  попелищах  та  людських  кістках.

Сліди  копит  Хмельницького  полків,
сліди  загонів  грізних  гайдамаків
й  кривавих  січей  застелив  моріг,
шалфей,  медунка,  ковила  і  м"ята,
густа  ліщина  і  кущистий  глід.

                           -

У  Медоборах  квіти,  як  в  раю:
дволиста  любка,  ясенця  косички,
гніздівка  та  зозулі  черевички,
і  дикі  оси  з  лілій  роси  п"ють.

Музей  реліктів,  медоносний  плай,
перлина  моря  в  барвах  дивоцвіту,
країна  вапнякових  монолітів,
для  мене  ти  -  як  восьме  чудо  світу
о,  Медобори,  надзбручанський  край!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405108
дата надходження 01.03.2013
дата закладки 17.05.2013


Борода

Журавлинний крик

Тут  веснує  тепло,  дозрівають  мигдаль  і  оливки,
тут  в  садах  такі  пахощі  цитрус  роздав!
Може  нам  повезло?  Он  цвітуть,  як  і  в  нас,  чорнобривки
і  вмиває  нам  ноги  на  радощах  сам  Океан.

Прокидається  з  сонцем,  всміхається  щиро,  зіхає,
зачіпа  вітерець,  що  куйовдить  чуприну  густу.
Ну,  невже  то  так  конче  скучати  за  батьківським  краєм,
полонити  терпець  і  серця  зодягати  в  журбу?

Жолудяться  дуби  і  поважно  розводять  плечима:
"Ну  чого  вам  ще  треба,  щоб  тут  залишитися  жить?"
Та  з  дубів  тих  тут  пробки  штампують  на  вина,
а  на  нашій  землі  -  то  як  пам"ять  і  совість  століть.

Навіть  ренений  птах  відлітає  у  вирій  додому,
протина  блискавиці,  поборює  дужі  вітри,
щоби  там,  в  небесах,  напослідок,  долаючи  втому,
хоча  б  крик  журавлинний  до  рідних  країв  донести.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325730
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 17.05.2013


Адель Станіславська

Безвимірне

Безвимірна  брехня
без  краю,  дна  і  страху?
Безвимірні  діла
у  безгомінні  зла?
Стобурчиться  стерня
на  бездоріжжі  шляху  -  
безвартісні  слова
без  крихточки  тепла...

Присохла  свіжа  кров
у  цівочках  до  правди...
Невчуті  молитви  -
у  хмарах  грозових.
Від  пари  підошов
брудної  гри  назавжди
залишаться  сліди
у  стосах  вікових.

І  долями  недоль
доповнять  кари  чашу,
і  болями  стечуть
незмінно  у  віки.
За  щедрістю  сваволь
не  чутно  "Отченашу"...
Не  губиться  лиш  суть  
кармічної  ріки.




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416530
дата надходження 07.04.2013
дата закладки 17.05.2013


Андрей Кривцун

Есть женщины…

Есть  женщины,  которые  поют.
Есть  женщины,  которые  танцуют.
Но  нам  дороже  те,  что  наш  уют
Так  нежно-незаметно  образуют.

Есть  женщины  для  спорта  и  кино,
Есть  женщины  для  песен  и  романов.
Но  нам  дороже  те,  что  ждут  домой
Своих  извечных  юнг  и  капитанов.

Есть  женщины  для  тела  и  ума,
Есть  женщины  для  счастья  и  печали.
Но  нам  дороже  те,  что  у  окна
Горят  то  маяками,  то  свечами.

Есть  женщины,  которые  -  полёт.
Еcть  женщины,  которые  -  паденье.
Но  нам  дороже  те,  что  топят  лёд
Мужских  сердец  у  детской  колыбели.


2002.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425382
дата надходження 16.05.2013
дата закладки 16.05.2013


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

СУМУЮ ЗА СЕЛОМ

Весна  квітує  в  лісі  й  у  садочку,
Вигулює  курчат  маленьких  квочка,
На  призьбі  кіт  дрімає,  мружить  очі  -
Його  промінням  сонечко  лоскоче…

В  повітрі  свіжий  подих  й  аромати  -
Цвіте  бузок  звичайний  біля  хати.
Цілують  бджоли  пелюстки  духмяні,
Співають  горобці  пісні  весняні…

За  хатою,  розхристано  гіллястий,
Росте  горіх  із  листям  попелястим.
А  біля  льоху  яблуні  і  сливи,
В  обіймах  кропиви  кизил  примхливий…

За  грядками  чудові  краєвиди  -
Покриті  лісом  мішаним  «бескиди».
Поміж  дубочків  на  лісній  поляні,
Ростуть  червоні  ягідки  й  рум‘яні…

Стара  розлога  липа,  як  царівна,
Росте  на  пагорбі  й  цвіте  чарівно.
В  проваллі  квітне  терен  і  шипшина,
Колючий  глід  ,  калина  і  ожина...

Як  у  раю  пройшли  роки  дитячі  -
Сумую  за  селом  і  серце  плаче…


**  Бески́ди  —  система  гірських  хребтів  
у  північній  смузі  Карпат,  у  межах  Польщі,  
України,  Чехії  та  Словаччини.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425037
дата надходження 15.05.2013
дата закладки 15.05.2013


*****

Е. ВЕРХАРН - СТАРІ КОХАННЯ (переклад у співпраці із Сонце-Місяцем)

Коли  в  саду  волочать  леви  сумовиті
Бідарку  зі  старих  кохань,
На  вежі  вуглики  очей  моїх  жадань
Спостерігають,  сумовиті,
Бідарку  зі  старих  кохань.

В  обвитий  вервицею  звабний  силует
Грудей  цариці  –  злотий  встромлено  стилет.

Незрушною  гримасою  омфалу
Глядить  Горгона  на  червоній  плоті  валу.

У  торсів,  знесених  на  чорний  постамент,
Відбиті  руки  –  Афродіти  рудимент.

Волочить,  за  густе  волосся,  ззаду,
Криваву  голову,  жорстоко  зжату,
Іродіада.

Руді  герої,  вогняні  кущі  з  легенди,
Злягли!  –  під  кришивом  чи  сфінкса,  чи  горенди.

Де  перламутр  ночей  і  мармур  вечорінь?
Втекли  –  на  чорний  схід  ранкових  погребінь.

О  де  Персей  і  той  сліпучий  василіск,
І  закривавлених  мечів  пекучий  блиск?

Де  юних  лотосів  цілунки  і  дарунки
Жінкам  –  де  розкіш  квітів  і  пісенні  трунки?

Де  ті  обійми  чисті,  у  безсмертнім  сні
До  ликів  схилені,  у  сонячнім  огні?

Де  ті  коханці  в  сяєві  судомних  жертв
У  вечори  п’янкі  в  саду,  де  править  смерть?

О,  там,  де  леви  сумовиті  
Везуть  бідарку  зі  старих  кохань.
Удаль  з  очей  моїх
Від  урочистих  спогадів  гірких,
Із  саду  втрачених  жадань.

Чи  до  пустель,  чи  до  магічних  сфер,
Чи  до  боїв,  чи  до  печер,
Чи  до  руїн,  чи  в  забуття  миттєве:  
Куди  він  прагнув,  хрип  отих  рудавих  левів?
Куди  ті  леви  волокли
Утому  лап  і  сум  очей:
Чи  до  вигнання  волокли,
Чи  до  смертей?

Палає  небокрай  над  містом  величезним:
Дахи,  палаци  і  мости  в  огні;
Наскрізний  чад  міський  пластом  кремезним
Затьмарює  сузір’я  мовчазні,
Завмерлі  в  неба  глибині;
Заводи  тчуть  тканину  стильну
Із  мар  –  що  стане  безкінечністю  й  життям
Удень!  в  підвалах  ніч  сортує  крам
І  випікає  хліб  із  кістяків  могильних;

Усесвіт,  виснажений  хвилями  морів,
Розпродається  з  банківських  столів.
І  потяг,  летячи  зі  свистом,
За  вікнами  у  маячню  зливає  місто.  

Чи  до  безумств,  чи  до  магічних  сфер,
Чи  до  руїн,  чи  до  химер,
Чи  до  смертей,  чи  в  забуття  миттєве:  
Куди  він  прагнув,  хрип  отих  старезних  левів,
Коли  вони  із  саду  мармурів  урочих,
Від  лагідних  дерев  під  балдахіном  ночі,
Поволокли  крізь  юрми,  сумовиті,
Туди  –  на  площі,  чадом  оповиті,
Із  саду  втрачених  жадань  –
Жалку  бідарку  тих  кохань?


***


L'ANCIEN  AMOUR

Dans  le  jardin,  où  des  lions  mélancoliques
Traînent  le  char  du  vieil  amour,
Mes  yeux  ont  allumé  leurs  braises  sur  la  tour
Et  regardent,  mélancoliques.
Traîner  le  char  du  vieil  amour.

Des  chapelets  de  seins  enguirlandent  le  bord
Des  seins  de  reine,  où  sont  plantés  des  couteaux  d'or.

Le  sourire  des  Omphales,  qui  plus  ne  bouge,
Et  les  yeux  de  Méduse  ornent  le  timon  rouge.

Sur  de  noirs  piédestaux  voilés,  des  torses  nus,
Les  bras  coupés,  disent  qui  fut  jadis  Vénus.

Et  par  les  crins,  à  l'arrière,  traînée.
Saigne  la  tête  atrocement  glanée
D'Hérodiade.

Les  héros  roux,  buissons  de  feux  dans  les  légendes,
Tués  !  —  sous  quel  broiement  de  sphinx  ou  de  gorendes?

Les  nuits  avec  la  nacre  et  les  marbres  des  soirs?
En  fuite  —  et  quels  brusques  tombeaux  d'Orients  noirs.

Où  le  Persée  et  les  dragons  écaillés  clair
Et  les  glaives  où  fermentait  du  sang  d'éclair?

Où  les  lotus  des  baisers  frais,  où  les  losanges
Vers  la  femme  —  de  fleurs,  de  chants  et  de  louanges?

Où  les  bras  purs,  lacés  en  immortel  sommeil,
Autour  de  fronts  penchés  sur  des  seins  de  soleil?

Où  les  amants  tordus  comme  des  arbres  d'or
Dans  le  soir  enivrant  du  jardin  de  la  mort?

Là-bas,  où  les  lions  promènent,
Mélancoliques,  le  char  du  vieil  amour.
Mes  yeux  l'ont  vu  sortir
Du  solennel  jardin  des  souvenirs.
Mes  yeux  qui  veillent  sur  la  tour.

Vers  quels  caveaux  et  quels  lointains  béants,
Vers  quels  combats,  vers  quels  néants.
Vers  quels  oublis  et  vers  quelles  ruines,
Poussaient,  ces  lions  roux,  le  han  de  leurs  poitrines?
Vers  où  leurs  pas  s'en  allaient-ils?
Leurs  pas  usés,  leurs  pauvres  pas,
Vers  quels  exils  s'en  allaient-ils,
Vers  quels  trépas?

L'horizon  rouge  éclate  en  ville  colossale
De  toits  et  de  palais  et  de  ponts  dans  les  cieux;
Une  fumée  immense  et  transversale
Barre  des  visages  d'astres  silencieux
Comme  des  morts,  au  fond  des  cieux;
Les  usines  tannent  de  la  matière
Splendide  et  qui  sera  la  vie  et  l'infini
Demain  !  on  fait,  en  des  sous-sols  de  nuit.
On  fait  du  pain  avec  des  os  de  cimetière;

Les  fleuves  de  la  mer  écoulent  l'univers
Vers  les  banques  et  les  hangars  ouverts;
Et,  brusque,  un  train  qui  siffle  et  passe
Jette  la  ville  en  fusion  par  les  espaces.

Vers  quelle  folie  et  quels  lointains  béants.
Vers  quels  oublis,  vers  quels  néants,
Vers  quels  trépas  et  vers  quelles  ruines
Poussaient,  les  vieux  lions,  le  han  de  leurs  poitrines.
Lorsque,  quittant  le  grand  jardin  peuplé  de  marbres
Et  les  ombres  qui  leur  tombaient,  bonnes,  des  arbres,
Ils  sont  venus  promener  par  les  rues
De  la  ville  —  là-bas  —  et  des  foules  bourrues,
Mélancoliques,  loin  de  la  tour,
Le  char  piteux  du  vieil  amour?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337563
дата надходження 15.05.2012
дата закладки 15.05.2013


Відочка Вансель

Ти кажеш-наліталась?

Ти  кажеш-наліталась?По  землі
Потрібно  мені  вчитися  ходити?
Не  плакати,бо  сльози  у  росі
Могли  би  морем  стати  і  так  жити?
Спуститися  з  небес  і  просто  йти,
Немає  ані  принців,ні  кохання?
Та  ти  мене  по  собі  не  суди,
І  не  вимірюй  ти  мого  чекання.
Ти  кажеш-безталанна?І  таку
Ти    би  не  покохав  нізащо  в  світі?
Що  некрасива,що  життя  терплю,
І  що  мені  в  подальшому  лиш  тліти.
Йди  з  Богом,знаєш,я  тебе  люблю.
Хіба  не  вчив  Господь  усіх  любити?
Люблю...Не  віриш?Все  тобі  прощу...
Я  хто  така,щоби  людей  судити?
Попросиш:поможи?Допоможу.
Попросиш  грошей-дам,собі  не  лишу.
Я  тільки  більше  в  душу  не  впущу...
Я  хочу  не  з  тобою  оцю  тишу
Прослухати,я  к  слухають  птати.
Моя  душа  без  тебе  легка  стала.
Злетить  як  тая  кулька...Відпусти...
Тепер  назавжди  йду...Як  обіцяла...


 





: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424852
дата надходження 14.05.2013
дата закладки 14.05.2013


Наталя Данилюк

Одцвітає кульбаба

Одцвітає  кульбаба,
травнева  снує  хуртовина,
парашутики  сиві
розгойдує  легіт  між  трав.

Серед  готики  гір
соловіє  гладка  полонина,
пектораллю  фіалок
духмяних  її  заквітчав

оксамитовий  травень.
І  тиша  стоїть  напівмертва,
бірюзовим  сатином
застигли  німі  небеса...

Одцвітає  кульбаба,
яка  ж  надаремна  ця  жертва  -
невагомо-тендітна,
летка  сиворунна  краса...

Теплих  кінчиків  пальців
завія  торкається  ніжно,
за  щетинки  трави
зачепилась  ангорова  шаль...

Одцвітає  кульбаба,
в  душі  по-весняному  сніжно,
білий  світ  оповила
пухнаста  і  тепла  печаль...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424600
дата надходження 13.05.2013
дата закладки 13.05.2013


Юрій Цюрик

Я і досі безумно люблю…

Як  я  заздрю  тому  журавлю,
Що  летить  без  печалі  й  розсудку.
Я  тебе  безнадійно  люблю,
Та  словами  не  виразиш  смутку…

Не  розкриєш  на  повну  душі,
Не  сягнеш  в  далечінь  піднебесну…
Ллються  сумно  журливі  вірші
У  замріяну  сонячну  весну…  

Десь  лунає  сердець  камертон    
У  далекім  і  ніжнім  мінорі…
І  щемить  на  душі  саксофон
У  бурхливому  вічному  морі…

Клаптик  неба*  очима  ловлю
У  прекрасному  смутку  мелодій…
Я  і  досі  безумно  люблю
Милу  пам'ять  дитячих  рапсодій…

Клаптик  неба*  -  очі  кольору  небес…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423167
дата надходження 06.05.2013
дата закладки 13.05.2013


Бойчук Роман

ПОВЕРТАЮЧИСЬ В БЕРЕЗЕНЬ З ТРАВНЯ…

Розмалюй  мені  небо  травневе
Найніжнішими  барвами  снів.
Я  так  прагнув  та  все  ж  не  зумів  -
Це  ще  в  квітні  зробити  для  тебе.
____  ____  ____  ____  ____  ____  ____
Щоб  свою  трохи  згладить  провину,
Я  розсипав  між  травами  квіт:
Різнобарв’ям  змінив  цілий  світ
Під  ногами  твоїми,  єдина.

І  серпанок  у  променях  Сонця  
Розмережив  я  шалом  вітрів...
____  ____  ____  ____  ____  ____  ____
Небосхил  надвечірній  зорів,
Я  ж  крізь  шибки  твоєго  віконця,

Проливаючись  місячним  сяйвом  -
Поцілунками  стан  твій  сріблив.
Повертаючись  в  березень  з  травня,
Мов  Весною,  тобою  я  снив.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423586
дата надходження 08.05.2013
дата закладки 11.05.2013


Любов Ігнатова

Бузкоцвіт солов'їної ночі

Бузкоцвіт  солов'їної  ночі
Оповив  наші  ніжні  бажання...
Це  так  травень,  мабуть,  напророчив,
Що  зустрінемо  разом  світання...
І  перлинність  конвалій  цнотливих
Заохочує  до  поцілунків,
І  до  слів  полум'яно-  пестливих,
І  до  тіней  сплетінь-візерунків...
Срібний  місяць,  закоханий  в  річку,
Нам  створив  атмосферу  інтиму:
Запаливши  каштанову  свічку,
Фіміамом  розкурює  риму...
І  на  відстані  очі-у-очі
Зупинилась  на  мить  вся  планета...
Бузкоцвіт  солов'їної  ночі
Нас  піймав  у  весняні  тенета...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424124
дата надходження 11.05.2013
дата закладки 11.05.2013


Андрей Кривцун

Я стоял у солдата без имени

Я  стоял  у  солдата  без  имени.
Дёргал  ветер  пилотку  красную.
И  взметались  кровавыми  крыльями
Лепестки  пионерского  галстука.


Подходили  седые  воины,
Преклоняли  колени  хрусткие.
И  роняли  гвозд`ики  -  двойками,
И  глаза  были  -  радостно-грустные.


Они  радовались,  что  выжили.
И  грустили  о  тех,  кто  лёг  ранее.
Их  морщины  судьбой  вышиты
Были  грубо  -  рваными  ранами.


Я  стоял  у  солдата  без  имени
Много  лет  спустя,  сам  с  морщинами.
Той  страны,  за  которую  гибли  вы,
Больше  нет…  Простите,  родимые…


Не  фашистские  орды  злобные,
Не  холодной  войны  призраки  -  
Сами  мы  её  -  вазой  п`од  ноги.
На  осколочки…  Взрывом-выстрелом.


Внук  настойчиво  дёргал  з`а  руку:
Мол,  в  кино  на  3D  опоздаем  мы…
Ну,  а  я  дышал  прошлого  запахом
И  с  ушедшими  разговаривал…


Я  стоял  у  солдата  без  имени,
Что  кулачил  пилотки  бронзовость.
Было  небо  такое  же  синее,
Как  тогда,  той  горячей  осенью,


Когда  он  с  другими  ребятами
Шёл  под  пули  и  град  осколочный.
Не  с  девчатами,  а  с  автоматами
Обнимались  вчерашние  школьники.


Смерть,  в  снарядах  что,  не  пощадила  их  -  
Уложила  безликими  пятнами…
И  взметался  кровавыми  крыльями
Птах  заката  над  безымянными…


2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423737
дата надходження 09.05.2013
дата закладки 09.05.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.05.2013


Радченко

Грустные слова… Напрасные

Между  нами  расстояние
От  рассвета  до  заката
И  руки  твоей  касание,
Шёпот  сердца...А  когда-то
Был  рассвет  и  неба  алого
Нарисована  полосочка
Кистью  мастера  бывалого.
Птиц  летящих  точки  -  строчечка
Непрочитанной  истории.
Кто  мы  в  ней?  Загадка  вечная.
Недосказанность  теории
О  любви.  И  быстротечная
Речка  жизни.  И  два  берега:
Твой  и  мой.  Чужие.  Разные.
Почему  я  не  поверила?
Грустные  слова...  Напрасные.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423481
дата надходження 07.05.2013
дата закладки 08.05.2013


Наталка Кольоровісни

Не прощаюся…

Чом    мене    ховаєте    живою,
На    зап’ястях    в’яжете    рушник,
Держите    свічки    над    головою
Під    глухий    затужавілий    крик?

Долілиць    безбарвними    рядами    -    
Немічна,  згорьована    юрба    -
Ви    йдете…    А    поруч    я    із    вами,
Безтілесна    йду,    але    жива.

Сльози    вам    нечутно    витираю,
В    маківки    цілую    промінцем
І    долоню    кожного    тримаю.
Не    прощаюся    –    іду    тихцем…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349152
дата надходження 09.07.2012
дата закладки 06.05.2013


Наталя Данилюк

Великоднє

У  пахощах  травневої  пори,
Коли  дурманять  яблуні  рожеві
І  пелюстки  тендітно-перкалеві
Цілують  теплі  мускусні  вітри...
Коли  вишень  дитинних  білоцвіт
Січе  у  трав  духмяне  шумовиння
І  золотого  сонця  павутиння
Мережить  гір  шовкових  малахіт,
Великий  День  крокує  по  землі,
Гудуть  врочисто  дзвони  Великодні,
Усі  стежки-доріженьки  Господні
Ведуть  під  тепле  сайво  куполі́в.
З-під  вишиття  святкових  рушників
Паски  гладенькі  дихають  ваніллю
І  величають  сонячну  Неділю
Пташок  співучих  трелі  гомінкі.
Щаслива  звістка  лине  до  небес
І  голос  храму  світ  весняний  будить!
Радійте  нині,  веселіться,  люди,  -
Христос  Воскрес!  Воістино  Воскрес!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422736
дата надходження 04.05.2013
дата закладки 04.05.2013


Патара

Страстна п'ятниця.

Нині,  укотре,  ЙОГО  розіпнуть,
Хоч  у  юрбі  припинили  кричати,
Чисто  умиті  вже  руки  Пілата...
Скільки  триватиме  хресна  ця  путь?..

Цвяхів  не  конче,  шукати  не  варт,
Наші  гріхи  упиваються  в  руки.
Знов  на  хресті  у  нелюдських  ВІН  муках,
Ми  ж...  загрішилися  вже  не  на  жарт.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422472
дата надходження 03.05.2013
дата закладки 03.05.2013


Фотиния

Сочинение на вольную тему

Твоих  мне  иноходцев  не  стреножить,  
«Насильно  мил  не  будешь»  –    непреложно.
Светло  давай  простимся  у  порога  –    
Пусть  будет  солнечной  твоя  свобода!

Не  стану  сыпать  вслед  проклятий  ядом,
Был  дорог  каждый  миг  с  тобою  рядом,
И  лучше  так,  чем  стать  тебе  постылой,  -
Пусть  в  памяти  останусь  легкокрылой!

…  Ночь  размывается  рассветной  мутью…
Мой  странник,  как  ты  там  –  на  перепутье?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422467
дата надходження 03.05.2013
дата закладки 03.05.2013


Любов Ігнатова

ДО ДНЯ ПЕРЕМОГИ

Солдатські  могили  розквітли  вінками.
А  скільки  їх  десь  невідомих  ще  спить?
І  лишень  дерева  своїми  гілками
Їм  шану  шепочуть  у  плині  століть...
Старі...  Молоді...  Іще  зовсім  хлоп'ята...
О,  скільки  життів  обпалила  війна?!
О,  скільки  жінок  погубила  триклята?!
О,  скільки  сердець  розтрощила  вона?!.  
Давно  чорним  ехом  бої  відлунали...
А  в  душах  болить  невигойний  рубець.  
Вони  нас  із  вами  грудьми  закривали,
За  нас  одягнули  терновий  вінець!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389292
дата надходження 02.01.2013
дата закладки 03.05.2013


Lana P.

ТВОРЕЦЬ НАС ЛЮБИТЬ!

Творець  нас  любить,
Коли  ми  грішні.
Творець  нас  любить,
Як  ми  невтішні.
Творець  нас  любить,
Як  ми  послушні,
Творець  нас  любить,
Як  відчайдушні...

Відкриймось  правді
Щиро,  до  кінця.
Чи  ж  ми  насправді  
Любимо  Творця?          

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422264
дата надходження 02.05.2013
дата закладки 02.05.2013


Лія***

Парастас

Чого  ми  прагнем?  Схоронити  мову?
Замовим  парастас...  станцюємо  "кадріль"...
Про  "івушку"  затягнем  пісню  нову...
На  зламаній  калині...  горе-водевіль...

А  потім  "водочки"...  "Царя,  Отечество  храні"...
І  на  Італії  потягнуться  підводи...
Засунуть  в  "ж---"  унікальну  букву  "Ї"...
Цього  ми  прагнемо???  О,  мій,  народе...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342256
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 01.05.2013


Любов Ігнатова

Сильна жінка

Сильній  жінці  нема  пощади-
То  слабких  на  руках  носять!..
А  вона  собі  дасть  раду,
Хоч  щемить  на  душі  осінь...
Сильна  жінка  ховає  сльози,
Прикриваючи  біль  сміхом,
Коли  серце  кують  морози,
Посипаючи  рОки  снігом...
А  так  хочеться  їй  кохати,
І  ловити  дощі  в  долоні...
Але  знову  горять  хати...
Але  знову  біжать  коні...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421903
дата надходження 30.04.2013
дата закладки 30.04.2013


Любов Ігнатова

Поміж нами…

Поміж  нами  слова  незначимі-
Все  пристойно:"  Привіт!  Як  справи?"
А  на  серці  бушують  рими,
А  в  душі-  блискавОк  заграви...
Поміж  нами  дощі  весняні,
Парасольок  напнуті  крила...
У  тонесенькій  порцеляні  
Не  сховати  нічні  світила...
Поміж  нами  роки  порожні-
Не  протоптані  ще  стежини;
У  коханні  своїм  тривожнім
Я  до  тебе  крізь  ночі  лину...
Розпочне  новий  день  світання-
Наших  мук  неземне  натхнення...
Поміж  нами-  моє  прощання...
Поміж  нами-  твоє  прощення...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421891
дата надходження 30.04.2013
дата закладки 30.04.2013


Н-А-Д-І-Я

Я так думаю…

Пишите  коротко  и  ясно:
Без  лишних  слов,  без  мутных  фраз.
"Произведение  прекрасно  отсутствием
 любых  прикрас".
           (  Цицерон.)

-------------------------------------------------------------------

Лишь  тот  поэт,  кто  может  достучаться
До  самой  глубины  чужих  сердец.
Кто  человеком  может  оставаться
И   к  боли    их  не  будет,  как  слепец.

Твои  стихи  поддержат  в  ту  минуту,
Когда  вся  жизнь,  казалось  бы,  прошла.
И  ты  подашь,  как  верный  друг,  им  руку.
Чтоб  их  душа  надежду  обрела.

И  если  кто-то  плачет  над  стихами,
То  значит  отыскал  он  в  них  себя.
А  сердце,  коль  омоется  слезами,
То  знайте,  он  сумел   понять  тебя.

Пишите,  изливая  душу,  просто.
Поменьше  слов  пустых,  заумных  фраз.  
А  помощь,  хоть  и  маленькая   горстка,
И  будут  их  читать,  дай  Бог,  не  раз.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420387
дата надходження 23.04.2013
дата закладки 24.04.2013


ЮЛІЯ

Перемішалося…

Знову  серце  сміється  тріолями.
Чи  сумними,  чи,  може,  веселими.
Я  життя  відміряю  стодолями,
І  містами,  і,  навіть,  селами.

Переплуталось  все,  змішалося.
Я  тепер  не  все  розумію.
І  забулося  те,  що  зналося.
Що  не  вміла  -  тепер  умію.

Мені  місяць  засліплює  очі.
Ну,  а  сонце  -  так,  ледве  сяє.
Наче  кішка,  гуляю  щоночі.
Ну,  а  вдень  в  сновидіннях  блукаю.

Чом  так  сталось,  ніхто  не  розкаже:
Хтось  не  знає,  а  хтось  не  хоче.
Лише  дивне  чуття  підкаже,
Чому  сяють  незвично  очі.

Або  кара,  або  подарунок  -  
Неважливо,  але  приємно
Відчувати  надії  цілунок
Й  малювати  його  натхненно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420385
дата надходження 23.04.2013
дата закладки 23.04.2013


La Presse

плач

плач  тихо
і  голосно  як  діти  плачуть  над  поламаною  іграшкою
плач  так  як  плаче  небо  за  зіркою,  яка  догорає  торкаючись  до  землі
плач  як  тиша  плаче  за  людським  голосом,  як  люди  пачуть  за  людьми.Як  ніхто  інший  ніколи  не  зможе  заплакати.Плач  за  туманними  очами  неба.За  сльозливими  піснями  вітру.Плач  і  слухай  як  шепчеться  межи-собою  очерет.Плач  як  ніхто  не  заплаче  за  тобою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420332
дата надходження 23.04.2013
дата закладки 23.04.2013


Олександр Пахнющий

Девять стансов к Иосифу

.                                          Ни  страны,  ни  погоста  
                                           не  хочу  выбирать,  
                                           на  Васильевский  остров  
                                           я  вернусь...  
                                                   И.А.Бродский,  Стансы  
                                                   Васильевскому  острову  

                                         1.  
Я  застрял  в  этом  времени,  в  этой,  чужой  мне  стране.  
Если  время  не  в  силах  менять,  то  страну  —  не  по  средствам.  
Я  хотел  бы  отсюда  убраться,  и  кажется  мне:  
это  я  догоняю  трамвай,  выбегая  из  детства.  

                                         2.  
Он  грозился  придти  на  Васильевский,  чтоб  умирать,  
но  ему  Ленинграда  на  вечный  покой  не  хватило.  
Если  ради  свободы  не  важно,  где  думать  и  жрать,  —  
значит,  мёртвому  разницы  нет,  где  отроют  могилу.  

                                         3.  
Радиола  на  крашеных  ножках  волнами  хрипит,  —  
тяжела  выносить.  Я  её  подобрал  на  помойке.  
У  неё,  как  у  старой  машины,  красивый  кокпи́т,  
надо  ручки  крутить,  постоянно  меняя  настройки.  

                                         4.  
Прошлой  жизни,  увы,  ни  забыть,  ни  вернуть,  ни  сокрыть,  
как  собрать  невозможно  на  землю  упавшие  зёрна:  
их  давно  затоптала  бездушная  юная  прыть,  
и  они  проросли,  и,  быть  может,  кого-нибудь  кормят.  

                                         5.  
Что-то  недосказал...  кто  —  не  знаю:  поэт  или  Бог  
промолчал  за  поэта,  и  странное  чувство  потери  
каждый  день  не  даёт  мне  спокойно  ступать  за  порог,  —  
уходя  на  секунду,  навечно  захлопывать  двери,  

                                         6.  
выбегая  на  остров...  Да  где  там  они,  острова,  
где  девчонки,  которые  машут  нам  долго  из  детства?  
Стали  глубже  глаза,  побелела  совсем  голова,  
чаще  хочется  спать,  и  всё  реже,  всё  реже  —  раздеться.  

                                         7.  
Он  придти  обещал...  Я  уехать  хочу  —  но  куда?  
Он  писал,  я  читаю.  Жгу  мысли,  как  письма,  —  и  пепел  
разлетается,  всюду  одна,  брат,  и  та  же  беда:  
всех  равно  холодит  неприветливый  северный  ветер.  

                                         8.  
Нет,  не  жду  ничего,  даже  зимней  нелёгкой  зари,  
в  окнах  —  мутный  туман,  грязь  и  слякоть  по  серым  погостам.  
Будто  хочется  что-то  сказать,  попросить:  "Повтори!.."  
И  уйти,  чтоб  вернуться.  Но  то  и  другое  —  непросто...  

                                         9.  
Две  чудны́е  вороны  не  раз  прилетали  к  нему  
и  орали  с  акцентом,  слегка  по-еврейски  картавя:  
"Мы  уже  не  вернёмся,  тогда  и  тебе  —  ни  к  чему,  
потому  —  не  к  любви,  а  к  сиротству,  хотя  и  во  славе..."  

03  июня  2010  г.  
22:47(Мск)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372515
дата надходження 22.10.2012
дата закладки 22.04.2013


Олександр Пахнющий

Весенние праздники 12-го года. Великая Суббота (Мать)

.                                            Как  я  пойду  домой?
                                             Как  ступлю  на  порог,  
                                             не  поняв,  не  решив:  
                                             ты  мой  сын  или  Бог?  
                                             То  есть,  мертв  или  жив?
                                                     И.  Бродский,  "Натюрморт"

Отсутствие  того,  кто  был  любим,  —
заметно.  Но  сильнее  ощущалась
не  пустота,  а  от  неё  усталость  —
огромная,  на  весь  Ершалаим,

питавший  равнодушие  к  Нему,
убитому,  и  к  той,  кто  оставалась
одна,  кого  почти  добила  жалость
Его  друзей.  Похожий  на  тюрьму,

покинутую  стражей,  ветхий  дом
хранил  Его  присутствие:  одежду,
грааль  с  засохшей  кровью  и  надежду  —
пустую,  заключавшуюся  в  том,

что  дверь  откроет  —  Он,  Его  шаги  —
утешат  слух,  что  прожитые  сутки  —
обман  и  сон,  что  в  кратком  промежутке,
когда  ушли  Его  ученики

в  пустую  ночь,  —  Он  явится...  Но  Он  —
но  нет  Его...  И  никуда  не  деться.
Жить,  вспоминать:  рождение  и  детство,
пророчества...  Исайя,  Симеон...

Друзья  —  живут,  живые  —  кто  они?
И  даже  —  Лазарь,  поднятый  из  праха...
Вот  —  в  чаше  кровь,  а  вот  —  Его  рубаха  —
бери  и  помни,  помни  и  храни...

"О  Отче,  Отче,  комната  —  пуста,
кто  ныне  улыбнётся  мне  с  порога?
Ты  отнял  Сына  —  так  верни  мне  Бога  —
хотя  бы  Бога,  снятого  с  креста,

верни  живым,  пока  и  я  жива,  —
пусть  скрипнет  дверь  на  кожаных  навесах?!."
...Ершалаим  сегодня  встретил  Песах,
читает  Тору,  слушает  слова,

как  праведник,  и  ест  свою  мацу
с  бараниной  —  безгрешный,  равнодушный!..
.........................................................................
Вставало  солнце,  становилось  душно,
из  глаз  лилось,  бежало  по  лицу

глухое  горе  Матери.  С  руки
сползал  платок,  свеча  стекала  воском
по  краскам  на  столе,  по  старым  доскам,
где  Мать  и  Сын  —  подарок  от  Луки...

                                                 17  мая  2012  г.
                                                 20:10(Мск)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338241
дата надходження 18.05.2012
дата закладки 22.04.2013


Олександр Пахнющий

Весенние праздники 12-го года. Великая среда

Двенадцатого,  месяца  Нисана,  
под  ночь  на  да́лет  бдел  синедрион,  
выискивая,  в  чём  виновен  Он,  
кому  Ершалаим  кричал:  "осанна".  

Быть  может,  правда,  что  пришёл  Мессия,  
о  нём,  наверно,  говорилось  встарь...  
Не  в  том  беда,  что  он  вошёл  как  царь,  
беда  —  без  фарисеев  и  насилья.  

—  Он  явно  не  стремится  быть  царём,  —  
не  чтит  закон  и  до  девиц  не  падок,  —  
он  просто  замахнулся  на  порядок  
и  он  стои́т  —  упорно!  —  на  своём.  

—  Он  хочет  так.  Быть,  значит,  по  сему:  
тот  против  нас,  кто  в  мир  идёт  не  с  нами!  
Ещё  день,  два  —  и,  кто  поверил,  сами  
распятья  станут  требовать  ему!  

Двенадцатого,  до  рассвета,  в  среду  
приговорили  Сына  и  Раба.  
Об  этом  знали  Он,  Его  Судьба,  
Его  Отец.  И  не  меняли  Это.  
....................................  
Укрепи  меня,  Отче  
ныне,  завтра  и  впредь:  
я  себе  напророчил  
не  убить  —  умереть.  

То,  что  зрят  мои  очи,  
я  не  в  силах  терять.  
Укрепи  меня,  Отче,  
не  убить  —  умирать.  

К  смерти  —  время  короче:  
ни  сказать,  ни  спросить.  
Укрепи  меня,  Отче  
отпустить  и  простить.  

Я  безмыслие  прочих  
не  смогу  поменять,  
ведь  не  ведают,  Отче,  —  
что  ж  на  сирых  пенять!  

Истечёт  время  ночи,  
всё  решится  к  утру.  
Укрепи  меня,  Отче,  
перед  тем,  как  умру.  

На  детей  худосочья  
благодать  не  сошла...  
Я  прошу  тебя,  Отче:  
не  держи  на  них  зла!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348043
дата надходження 04.07.2012
дата закладки 22.04.2013


Олександр Пахнющий

Зимние праздники 12-го года. Сретенье.

Ожидание  смерти  —  не  лучший  из  способов  жить.  
Остаются  обрывки  былого,  но  их  ворошить  
(и  терять  понемногу,  затем  что  свидетельства  стёрты  
без  ушедших  свидетелей)  —  это  ли  прожитый  день?!  
Нарождается  утро.  У  Храма  рождается  тень.  
И,  меняя  своих  часовых,  шевелится  когорта  
у  дворца  игемона,  да  Ирод  своих  палачей  
посылает  меняться  на  стенах.  Как  будто  ничей,  
оживающий  Храм  Иудеи  обходит  охрана  
одряхлевшего  Ирода,  шаркают  ноги  менял  
у  гремящих  столов,  оживают  цвета  покрывал  
на  главах  и  плечах  проходящих  у  древнего  Храма.  

И...  ничто  не  меняется,  ибо  сия  круговерть  
насыщает  не  чрево,  но  страх,  называемый  —  смерть.  

Симеон  не  устал.  Не  устал,  но  скорее  привык  
к  ожиданию  смерти.  Убитый  веками  старик,  
растворивший  в  течение  времени  хрупкую  память,  
помнил  только  о  том,  что  обязан  коснуться  лица  
и  увидеть  Ребёнка  от  Девы  и  Бога-Отца,  
то  есть  правду  речённую  —  просто  потрогать  руками,  
потому  что  когда-то,  сжимая  пергамен  в  руке,  
не  поверил  глазам,  не  поверил  библейской  строке  
Симеон-переписчик.  И  так  ожидание  длилось,  
и,  как  было  вчера,  с  ним  сегодня  сживался  старик.  
Он  привык  ожидать,  а  с  годами  —  к  привычке  привык  
и  уже  принимал  наказанье  как  высшую  милость,  

бесполезную,  впрочем  (ну,  разве  —  на  самую  малость,  
как  на  каплю,  которыми  вера  его  наполнялась).  

...Пусто.  Сумерки  Храма...  Пришли  престарелый  отец,  
мать  годов  двадцати,  на  руках  у  которой  —  Малец,  
подле  них  суетливо  хлопочет  пророчица  Анна,  
прижимаясь  щекою  к  Младенцу:  не  Он  ли?  не  Он?  —  
от  шершавой  колонны  за  Анной  идёт  Симеон,  
принимает  ребёнка  на  руки  и  шепчет:  "Осанна,  
отпускаешь  Ты  ныне  по  слову,  Владыко,  меня  —  
отпускаешь  раба  Твоего,  ибо  дожил  до  дня,  
по  обету,  о  Боже,  когда  мои  слабые  очи  
зрят  спасенье  Твоё,  зрят  Твоё  просвещенье  племён  
и  великую  славу  земель  Твоих...  —  слабый  поклон,  
взгляд  и  вздох  над  ребёнком,  —  ...я  с  миром  уйду,  Авва,  Отче.  

Ты,  Мария,  смирись:  Сын,  рождённый  тобою,  —  не  твой,  
Он  —  на  славу  Израиля  и  для  надежды  людской,  
на  паденье,  восстание  многих,  в  предмет  пререканий.  
Он  —  оружие  Бога,  не  твой  Он,  не  твой  Он  уже,  
Он  прожжёт  тебе  сердце  и  пламя  оставит  в  душе...  
Впрочем,  люди  увидят...  Всё,  люди,  увидите...  сами..."  

И  по  слову  —  судьба,  и  по  вере.  По  вере  и  слову  —  
даже  время.  Так  было.  Так  есть.  И  не  будет  иного.  

Ожидание  смерти  —  не  лучший  из  способов  жить.  
Остаются  обрывки  былого,  и  их  ворошить  
(и  терять  понемногу,  затем  что  свидетельства  стёрты  
без  ушедших  свидетелей)  —  это  ли  нынешний  день?!  
Полыхает  рассвет,  у  церквушки  рождается  тень,  
бьёт  размеренный  благовест  к  утрене.  В  тело  аорта  

добавляет  не  слово,  но  кровь.  Запевает  синица.  
Скоро  будет  весна.  На  морозе  сосна  серебрится...  

15  февраля  —  12  апреля  2012  г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317525
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 22.04.2013


Наталя Данилюк

Квітневий розмай

[i](Валі  С.)[/i]

Таке  п'янке  і  лагідне  цвітіння,
Такий  квітнево-атласний  розмай!
Медами  ллється  сонячне  проміння  -
Лише  долоні  теплі  підставляй!

І  набирайся  міці  і  наснаги,
Як  срібна  річка  сили  поміж  гір.
Снують  хмарин  густі  архіпелаги,
Мережать  неба  синій  кашемір.

Несуть  весни  строкаті  самоцвіти,
Двінких  веселок  теплі  кольори,
Щоб  кожен  ранок  ти  могла  радіти,
Коли  проллються  промені  згори

У  дзбан  душі.  Хай  солодко  квітує
Ця  світла  днина,  тепла  і  хмільна!
І  хай  тебе  від  мене  поцілує
Тендітно-юна  дівчинка-весна!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419715
дата надходження 20.04.2013
дата закладки 20.04.2013


Serg

Внешность поэта…

Внешность  поэта  -  ничто,
Нечто  другое  -  мысли...
Глянь,  -  
У  него  пальто
Старенькое,  обвисло,
В  каждом  кармане  срок,
В  каждой  заплатке  вечность,
Где-то  у  сердца  -  рок,
За  воротом  дышит  млечность,
Подкладка  -  сплошная  боль,
Бирка  -  сценарий  боя,
Левый  рукав,  как  роль,
Правый  -  пошив  героя,
В  целом  -  одна  душа
Вечности  мирозданий,
Критики,  тише,  ша!!!
Вам  не  понять  страданий...

Внешность  поэта  -  мрак,
Внутренность  -  свет  изгоя,
Глянь,  -
В  каждом  взгляде  знак
Миру  людского  зноя,
Просит  он  о  Любви,
Верит  в  свою  наивность,
Лучше  б  не  знал,  увы,
Даже  и  он  здесь  -  живность...
Вдох  -  углекислый  газ,
Выдох  -  из  кислорода,
Он  же  спасет  Нас,
Племя  больных  уродов!
В  общем  -  одна  душа,  
Словно  комочек  боли,
С  видом  на  небеса
Катится    жизни  полем...


07.02.2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398926
дата надходження 07.02.2013
дата закладки 20.04.2013


Тетяна Луківська

Напиши мені казку…


                                                                                 Намалюй  нашу  казку  (Катка)

Напиши  мені  казку  в  минуле,    
Ти    для  мене  весь  світ    обіцяв.    
Ми  ж  кохання    там  вчора  забули,
А  сьогодні    уже  не  впізнав.
Загубили  всю  велич  любові,
Спопелила  байдужість    красу.
Не  сказали  суттєвого  в  слові…
Чи  ж  тепер  головне  я  скажу?
Напиши  мені  казку  в  сьогодні
І  осіннім  листком  надішли.
Ти  казав,  що  листи  старомодні,
По  –  сучасному  вже    напиши.
Я    хотіла    в  теперішнє  взяти
Щастя  трішки,  бо  як  же  це  так?
Ми  шалено  уміли  кохати,
Зберегти  ж  не  зуміли  ніяк.
Не  пиши  мені  казку  в  майбутнє!
Подорожні  у  ньому  лиш  ми…
Спогад  лине  в  моє  незабутнє,
Обгортаючи  пам'ять  крильми.
Не  пиши  більше  казку…не  треба.
Смутком  осінь  іде  дощова…
Нагадала  навіщось  про  тебе
І    з  минулої  казки    слова.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370278
дата надходження 11.10.2012
дата закладки 19.04.2013


Любов Ігнатова

Я - на війні!

Я  -  на  війні!  Із  ким?  З  собою!
І  полонених  не  беру!
У  цім  гроссмейстерськім  двобої
Так  чи  інакше,  я  -  помру...
У  завойованій  частині...
А  в  іншій-  феніксом  воскресну...
У  слів  збудованій  вощині,
У  диво-  райдуг  перевеслах.
У  кожній  росяній  краплинці
Я  віднайду  свої  утрати.
У  шовком  вишитій  торбинці
Я  буду  мудрість  зберігати.
Я  напишу  вірші  найкращі  
На  глибах  чорного  граніту.
Святим  вогнем  здолаю  хащі
Мого  зруйнованого  світу...
І  відбудую.  По  цеглинці.
Збиваючи  до  крові  руки.
І  хай  літають,  як  ординці,
Душевних  мук  голодні  круки.
Я  не  злякаюсь  більше  болю-
Бо  загартована  в  стражданнях,
Ціную  людяність  і  волю,
 Від  хоті  відрізню  кохання!..
Навчуся  жити,  ніби  м'ячик-
По  мудрих  фізики  законах:
Чим  дужче  б'ють-  тим  вище  скаче,
І  у  воді  брудній  не  тоне...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419074
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 18.04.2013


Наталя Данилюк

Місія жінки

У  жінки  завше  місія  одна  -
Міцна  сім'я  і  вогнище  родинне.
Допоки  в  цьому  Всесвіті  людини,
У  жінки  вічна  місія  -  "весна".

У  ній  Господь  зав'язує  життя,
Мов  у  землі  родючій  насінину,
І  на  життєву  стелиться  стежину
Її  квітуче  пишне  вишиття.

І  з-під    її    тендітної    руки
Зринають  ноти,  пишуться  полотна,
В  печі́  хлібина  вимліє  добротна
І  мудре  слово  ляже  у  рядки.

І  все  у  неї  завше  до  пуття:
Стрічає  сяйвом  затишна  світлиця.
Допоки  світ,  як  вулик,  метушиться,
У  жінки  вічна  місія  -  "життя"!


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419118
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 18.04.2013


Шон Маклех

Коли свiчка гасне

                             «Коли  надвечір’ям  
                                 Спускаєшся  з  гір  у  долину…»
                                                                                                     (Лі  Бо)

 Я  так  хотів  у  чорній  темноті
 Не  смолоскип  і  навіть  не  ліхтар  –  
 Маленьку  запалити  свічку.
 Я  так  хотів  у  дикій  самоті
 Живого  голосу  –  тихенького  –  як    дар,
 У  цю  глуху  і  без’язику  нічку.
 Мій  сум  літає  волохатим  кажаном
 Поміж  дерев,  поміж  сліпих  модрин,
 Поміж  вологих  кволих  ясенів,
 Мій  сум  замовк,  як  осені  погром.
 Там  наче  вата  глухота  і  німота  ялин,
 Там  баговиння  непробудних  снів.
 Та  я  іду  –  без  костура  і  без  поводиря,
 Іду  туди,  де  ходять  навмання,
 Туди,  де  гордий  крук  не  донесе  кісток,
 Де  навіть  жабка  –  друг,  а  їжачок  –  пророк,
 Де  замість  хліба  на  обід  печаль,
 Де  сіль  -  на  рану,  де  себе  не  жаль…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418273
дата надходження 14.04.2013
дата закладки 14.04.2013


Патара

Символ скорботи.

Цей  пам'ятник  зробив  житель  
села  Вікторівка,  що  на  Черкащині.
Він  зібрав  усі  жорна  з  дворів,  
в  яких  всі  померли  під  час  голодомору.  
Влада  не  дозволила  поставити  його  
в  селі,  тому  ця  людина  встановила  
його  у  себе  в  городі.  До  цього  пам'ятника
 ніколи  не  заростала  стежина  
і  завжди  лежать  живі  квіти.  
Прислала  цю  фотографію  уродженка  
села  Наталія  Володіміровна  Била

Жорнам  написано  так  на  роду  —
Жито,  пшеницю  молоти  людині,
Звідки  було  їм  чекати  біду
У,  "кращій  з  кращих",  країні  єдиній?..

Хто  б  з  них  колись  здогадатися  міг,
Що  цілий  рік  простоять  без  роботи?..
Роду  людського  оцей  оберіг
Символом  став...  надлюдської  скорботи.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417914
дата надходження 12.04.2013
дата закладки 12.04.2013


Олексій Ганзенко

Юдейські корчми

Місце  бою  знаходять  за  ляском  пострілів.
Срібняків  не  шукають,  бо  корчми  всюди.
Чому  ж  так  важко  знайти  Апостолів  –  
Остерігаються  нового  Юди?

У  горішній  кімнаті  зійшлися  поспіхом.
Спить  Юдея  –  втомилася,  та  й  не  рано.
Попід  корчмами  суну  і  в  двері  посохом:
Одчиніть,  я  долоню  вкладу  до  рани!

Може  поруч  був,  чи  проходив  десь  попри  них  –
Ані  слова,  ні  знаку,  ні  поруху  дивного.
Якщо  не  годен  розгледіти  обраних,
То  як  же  я  розгледжу  Єдиного?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330212
дата надходження 14.04.2012
дата закладки 11.04.2013


Валерій Голуб

СИН ЛЮДСЬКИЙ

                                     

Тяжка  ця  ноша.  Кров  і  піт  від  неї.
Та  різкою  взамах:  -Ану,  неси!
Ревла  юрба.  Вищали  фарисеї-
Якщо  ти  бог,  хоч  сам  себе  спаси!

За  що  вони  мене  так  ненавидять?
Бо  я  відкрив  їм,  що  живуть  у  злі.
Прости  їх,  Отче!  Що  творять  –  не  видять
Незрячі  твої  діти  на  землі.

-  Я  посланий,  щоб  ви  пізнали  Бога.
Вручив  мені  Він  Слово  осяйне.
Багато  добрих  діл  зробив  від  нього.
За  котре  з  них  караєте  мене?

-  Бо  ти  серед  народу  смуту  сіяв.
І  віру  нашу  древню  смів  хулить.
Казав,  що  ти  Христос,  що  ти  Месія…
Одна  лиш  смерть  тебе  угомонить!

Не  відповів.  Даремно  бісер  тицять.
А  на  плечах  не  хрест  –  пекучий  біль.
Та  враз  відчув:  чийсь  жаль,  неначе  птиця
У  серце  б'ється.  Десь  отам,  звідтіль!

Він  серцем  чув  печаль  ту  незречиму,
Він  бачив  лиця  чесні  і  смутні.
Он  дівчинка  з  брунатними  очима
Губами  ворухнула:  "Боже  мій!"

Я  все  стерплю.  Хай  збудуться  писання.  
Вже  світить  вогник  віри  пломінкий!
...Палило  сонце  пагорби  піщані.
В  безсмертя  йшов  Син  Божий,  Син  людський.  


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414409
дата надходження 31.03.2013
дата закладки 10.04.2013


Любов Ігнатова

Те, що спало на думку…

У  вирі  темпераментів  і  бачень,
У  просторі  реальності  надій,
Знайди  в  собі  можливості  пробачить,
І  добрим  словом  ближнього  зігрій.
Заморським  птахом  не  вважай  удачу,
Вагання  від  здійсненності  відсій;
І  тих,  хто  біля  тебе  гірко  плачуть,
Почути  в  небайдужості  зумій.
І  не  шукай  в  словах  таємних  значень,-
Не  кожен  у  житті  цім  лицедій;
Утримайся  від  шпичок  зауважень,  
Щоб  не  зламати  крил  комусь  і  мрій...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415238
дата надходження 03.04.2013
дата закладки 05.04.2013


Крилата (Любов Пікас)

РІДНИЙ КРАЙ

Де  розлогі  ліси,
Де  пшеничні  поля  й  волошкові,
Бистроплинні  річки,
В  луках  трави  сріблясто-шовкові,
Де  квітуча  земля,
На  живильні  джерела  багата,
Народилася  я
В  невеликій  ,  та  затишній  хаті.  
Тут  клітини  мої
Набиралися  сил  рік  за  роком.
Упивались  з  землі
Диво-цвіту    чарівного  соком.
Тут  на  пишних  лугах  
Серед  рік  і  озер  я  зростала.
І  у  себе  їх  дух,
Мов  хлопчак-відчайдух,  убирала.
Тут  матуся  моя  
Світ  Господній  любити  учила.
Тут  вона  відійшла,  
Світлу  пам’ять  про  себе  лишила.  
Тут  продовжила  рід
Я,  двох  доньок  на  світ  народила.
Тут  журби  важкий  слід,
Ввись  політ,  що  дали  мені  крила.
І  куди  б  не  несла
Мене  доленька,  не  посилала,
Що  б  мені  не  дала,
Чим  не  вабила  б  і  не  вражала,
Лиш  на  тому  стою,
Що  ніщо  так  не  буду  кохати,
Як  ту  землю  святу,  
Де  на  світ  привела  мене  мати.

2009  рік,  світлина  -  моя  (мій  край)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415034
дата надходження 02.04.2013
дата закладки 02.04.2013


Апрельский

апрельский тезис

*          *          *          *          *          *          *                                        
                                       Сны  
                                       короче,  
                                       короче  чёлки,
снят  с  повестки  бойкот  уродам,
и  так  ласково  
                     блеют  
                     волки
в  это  нежное  время  года.
К  откровениям  голых  яблонь
липнет  зелень,  
и  песней  чьей-то
заправляет  апрель,  
                         как  дьявол,
                                       на  своих  
                                         узловатых  
                                                   флейтах.
Разбрелись  по  газонам  нервы,
     зябнут  пальцы,  
     ключом  играя…  
Никакая  она  не  стерва  –  
                                     эта  жизнь  
                                     без  конца  
                                     и  
                                     края.
Никакая  она  –  не  сучья,
     круговая  её  порука:
о  сухих  не  жалеют  сучьях
и  не  входят  к  любви  без  стука.
И  разлука  –  
                     не  крюк  в  уборной,
                     и  петля    на  нём  –  
                                   не  дорога,
будь  хоть  рыжим  ты,  
будь  хоть  чёрным,  
хоть  бесцветным,    
                           но  жизнь  –  не  трогай.
От  дворовых  глухих  заборов,
                     знай,  бреди  себе  
                       бездорожьем  –  
             силой  немощи,  
     честным  вором,
детским  плачем  в  ладони  божьи.

2007-13

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413775
дата надходження 29.03.2013
дата закладки 01.04.2013


Лариса Журенкова

НЕ ЗАБУВАЙ, МОЯ ДИТИНКО


Не  забувай,  моя  дитинко,
Гніздо  горобчика    у  стрісі.
Біля  біленької    хатинки
Зозульку  на  старім  горісі.

Вербову  лагідну  колиску  -
Кінці  й  начала  в  ній  зімкнулись.
КупІль  із  м'яти  та  любистку,
Щоб  люди  радісно  горнулись.

Не  забувай,  моя  рідненька,
Людей,  що  душу  закалили,
Стежину,  по  якій  раненько
Біленькі  ніженьки  ходили.

Ти  пам'ятай,  моя  перлинко,
І  татуся,  і  рідну  неньку.
Не  забувай,  моя  дитинко,
Співучу  мову  соловейка!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414550
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 01.04.2013


Патара

Нема вже бабциної хати…

Колись  мені  приснився  сон:
На  стрісі  бабциної  хати
Стоять  зяті  два,  з  ними  тато,
А  хата...  без  дверей,  вікон.
Вони  ту  стріху,  бач,  латали,
Аби  у  хату  дощ  не  лив,
Бо  потерпали  в  пору  злив,
Тож  лад  із  дахом  дати  мали...

Вже  не  було  нікого  в  ній,
Померли  бабця  і  дідусь,
А  хата...  снилася  чомусь,
Нікому  більш,  мені  одній.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414412
дата надходження 31.03.2013
дата закладки 31.03.2013


Хлопан Володимир (slon)

Бабусина молитва…

Цього  віршика  (вершика,  як  вона  казала)  вчила  мене,  совіцького  піонера,  моя  покійна  бабуся  з  Братківців....

Як  раненько  ся  пробудиш  -  про  Бога  згадай  
і  молитву  щирим  серцем  Йому  посилай
Бог  почує  мольби  твої  -  ласку  надішле
і  в  здоров"ї,  Божім  мирі  весь  день  промине

Як  лягаєш  спочивати  у  вечір  трудни́й
знов  до  Бога  помолися,  щоб  Господь  святий
дав"ти  в  мирі  ніч  прожити,  збудитись  здоров
Бо  нам  Господь  вдень  і  вночі  надає  покров  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413881
дата надходження 30.03.2013
дата закладки 30.03.2013


Andrey De

Слишком поздно выпал снег

(Первая  версия)

Слишком  поздно  выпал  снег.
 Слишком  поздно.
 Жили  мы  счастливей  всех  -
 Жили  розно.

 Были  зимы  точно  в  срок,
 Были  вёсны.
 Не  копили  счастье  впрок  -
 Не  серьёзно.

 Пробежали  марта  дни,
 Улетели.
 Не  избегнуть  западни  -
 Заметели...

 Вот  и  выпал  снег  -  зима
 Возвратилась,
 Царство  -  белая  тюрьма,
 Снег  -  не  милость.

 За  неверие  в  весну
 Невлюблённость
 Всю  наказано  страну  -
 Вот  так  новость!

 Может  рано  выпал  снег?
 Слишком  рано?
 И  в  душе  скрипичный  смех  -
 Пьяным  пьяно.

 Заслужили  холода
 И  простуды...
 Мы  в  застывших  городах
 Сжали  губы.

 Ты  уймись,  уймись  метель
 Вытай  в  лужи
 Ты  вернись,  прошу,  апрель,
 В  наши  души!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411526
дата надходження 22.03.2013
дата закладки 28.03.2013


Хлопан Володимир (slon)

ГОДИННИК

Неквапливо  йде  годинник...
утікає  час...
тік...  секунди....так...  хвилини...
але  не  для  нас...
Нам  замало  вимір  часу...
замала  Земля...
Ми  так  хочем...  Все  одразу...
хочем...  Ти  і  я...
Ми  так  хочем...  З  головою...
Спалити  мости...
щоби  тільки  -  ми  з  Тобою...
тільки  я  і  Ти...
Б"є  годинник  старовинний...
подає  свій  бас...
бам...  секунди...  бам...  хвилини...
тільки  не  для  нас...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411450
дата надходження 22.03.2013
дата закладки 22.03.2013


Криптопоэзия Krajzer

Зрублав-коло

Палец  бородатого  геолога  точнее  джипиэса!  
Доказано  двумя  пальцами.  (с)
Хелена  Курунова  Ха-а





Що  ж,  Колодія  минула,
                                             позаранком;
         наче  зимно  -
         та  Йарило  вийшов  зглянуть
                                         забаганком;
накивонь  на  запобіги
                                     вийшла  ганком,
всипла  поспіль  тріш/несоння,
                     ягідньовою  довухой
                     згонорила  філіжанку;
сніг  -  ще  рясно,
                 та  -  нівроку:
                             повернулась  по  колодку
                             змандра  пташинь  гомонкова,
                                                       наріжаючи  на  мову:
                 треба  ж  крашанок  на  Паску!
                 То  ж:  оперіжи  попасок!
Хай  там  грець,
             що  ще  морощить:
                       в  колі  й  турка  зваренує!
             Ми  такі  співочі  згульня,
             що  й  земля  з  під  криг  парує!
Дорікання  не  доречне,
                               що  не  всі  пішли  в  козачень:
маєм  всежень  до  розгору,
               паланок  легеня  знайче!
Бачиш  сам:  о  цюю  пору
                                       навіть  весна  єсте  сонна,
                                       та  -  повилізе  оговно,
                                       з  багни,  з  гумна,
                                       з  лісна  яру;
                   отоді  вже  -  зоре  волом
                   по  станову  Чорногори;
                   вмають  бузна  в  ясни,  всторч,  
                   згубу  в  мед  -
                                         кольора  ясна!
В  нас  -  не  єдная  колодка,
                               в  нас  їх  навіть  -  забагацько;
                               та  пального  на  багаття
                               є  ще  вдосталь  хмизування,
                               по  зрублав-лісах,
                     зненацька...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410691
дата надходження 20.03.2013
дата закладки 20.03.2013


Відочка Вансель

По краю неба йшли тихенько двоє

По  краю  неба  йшли  тихенько  двоє.
Так  обережно  хмароньки  топтали.
Неначе  це  велике,дивне  поле,
І  пір"я  Янголяточок  збирали.
-А  що  таке  кохання?Вище  неба
Ходити  і  тебе  тримать  за  руку?
-Це  разом  постаріти.Більш  не  треба,
Лише  на  хвильку  відчувать  розлуку.
-А  що  таке  кохання?Море  квітів?
Чи  море  подарунків  і  каблучки?.
-Кохання:це  так  просто-розуміти.
Купити  разом  суконьку  для  внучки.
Не  вмерти  як  Ромео  і  Джульєта,
А  разом  до  весілля  золотого.
Дивитись,як  старію.І  в  поета
Давно  я  закохалась  молодого.
Це  кожну  зморшку  з  радістю  сприймати.
Сприймати  разом  радість  нам  і  горе.
Це  кожен  день  тебе  поцілувати...
По  краю  неба  йшли  тихенько  двоє...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410519
дата надходження 19.03.2013
дата закладки 19.03.2013


irinag

Прощена неділя

17  березня  в  2013  році  відзначається  Прощена  неділя.  Традиційно  в  цей  день  прийнято  просити  прощення  у  Господа  і  всіх  людей,  які  оточують  людину.  


Забудь  обрАз  всіляких  зміст,
Пробачити  –  це  теж  мистецтво.
Коли  вступаєш  ти  у  Піст,  
Таїти  камінь  недоречно.
Попросим  прОщення  у  Бога,
Родини,  близьких  і  сім”Ї.
Біля  церковного  порога
Хай  будуть  прОщені  усі.

Цей  день  в  житті  нам  дав  Всевишній
І  заповів  на  сотні  літ:
Нехай  тобі  все  прОстить  ближній,  
А  ти  йому  прости  услід.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409565
дата надходження 16.03.2013
дата закладки 19.03.2013


Мазур Наталя

Вікна плачуть

Ви  знаєте,  як  плачуть  вікна?  Як
По  шибці  зимній  котяться  донизу
Малі  краплини,  віднайшовши  шлях
Крізь  поволоку  білувато-сизу?

Ви  знаєте,  як  плаче  жінка?  Як
Сльоза,  прийнявши  розпачу  потоки
Тріпочеться  на  віях,  наче  птах,
І  падає  на  розпашілі  щоки?

Ви  знаєте,  як  мучиться  сумна
Моя  душа,  закована  у  кригу?
Чекає  сліз  очищення  вона...
А  вікна...  вікна  плачуть  на  відлигу.

12-15.02.2013р.

Для  ілюстрації  використано  фото
"Запотевшее  стекло"
Автор  –  Анастасия  Аннинская
http://venec.com/gallery/nast-art/faktures/fac

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407532
дата надходження 09.03.2013
дата закладки 18.03.2013


Мазур Наталя

Знеболення душі

Збігає  час.  Немає  вороття.
Із  кожним  днем    ятриться  біль  розлуки.
Все,  що  залишилося  -  спогади.
Життя
Притрушує  мінором  денні  звуки.
Немов  цебром  холодної  води,
На  розпашілу  голову  репіжить,
У  час,  як  сонця  золоті  сліди,
Дають  початку  ночі  силу  свіжу.
У  тиші  павутиною  нудьга
Сплітає  вечір  сутінками  міста,
І  в'яже  душу  гнітом  ланцюга,
І  сил  нема  боротися.
Огниста
Вечірня  вулиця  виманює  в  юрбу.
Іти  крізь  натовп  -  звична  терапія.
Знеболення  душі.
Свою  журбу
Сховати  там  -  дорогоцінна  мрія.
А  потім  повертатися  назад,
В  кімнату,  де  скімливо  так  і  тоскно.
Нести  свій  хрест,  коли  й  гірка  сльоза
Пектиме,  як  гаряча  крапля  воску.


15.03.2013р.

Для  ілюстрації  використано  картину
художника  Сідорова  С.Н.  "Вечір  у  місті"
http://www.liveinternet.ru/journalshowcomments.
php?journalid=3090603&jpostid=107446259

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409592
дата надходження 16.03.2013
дата закладки 17.03.2013


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

И СНОВА О ЗИМЕ

Зима.  Снег  белый  выпал  снова.  
Десяток  красных  яблок  я  ищу  
В  лесу  сосновом...

автор  -  Ярослав  Марченко

*  *  *
Зима.  Сніг  білий  випав  знову.
Десяток  червоних  яблук  
Шукаю  у  лісі  сосновому  ...

*  *  *
Зіма.  Белы  снег  выпаў  зноў.
Я  шукаю  дзясятак  чырвоных  яблыкаў
У  лесе  сасновым  ...  (белорусский)

*  *  *
Зимни  спортове.  Бял  сняг  падна  отново.
Търся  дузина  червени  ябълки
В  борова  гора  ...  (болгарский)

*  *  *
Zima.  Biały  śnieg  spadł  ponownie.
Szuka  tuzin  czerwonych  jabłek
W  sosnowym  lesie  ...  (польский)

*  *  *
Winter.  White  snow  fell  again.
I'm  looking  for  a  dozen  red  apples
In  a  pine  forest  ...  (английский)

*  *  *
Hiver.  Blanc  neige  est  tombée  à  nouveau.
Je  suis  à  la  recherche  d'une  douzaine  de  pommes  rouges
Dans  une  forêt  de  pins  ...  (французский)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409104
дата надходження 14.03.2013
дата закладки 17.03.2013


Хлопан Володимир (slon)

Театр одного актора…

Де  овації?..  
Квіти?..  Цілунки?..
закінчилась  вистава...  
і  все...
ти  пішла...
опустились  лаштунки...
вітер  віє...  афіші  несе...
вітер  дме  
на  поранену  душу...
на  розкраяну  навпіл...  
болить...
догравати  трагедію  мушу
я  на  сцені  самотньо  в  цю  мить
ти  пішла...  
опустилась  завіса...
в  тебе  новий  театр...від  учора...
ти  тепер  -  
незалежна  актриса...
я  -  
театр  одного  актора...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408973
дата надходження 14.03.2013
дата закладки 14.03.2013


Мазур Наталя

Весняна орхідея

У  жіноче  свято  -  завірюха.
Де  ж  так  забарилася  весна?
Білий  явір  колискову  слухав,
Та  у  сон  солодкий  поринав.

Як  же  тепло  та  спокійно  вдома!
І  намріялося  враз  мені  чомусь,
Що  сьогодні  крокусам  чудовим
Я  холодні  стебла  обійму.

Чи  занурю  радісно  долоні
У  мімози  кульки  золоті.
Чи  букет  тюльпанових  бутонів
Серце  звеселятиме  мені.

Та  неначе  за  наказом  феї,
Серед  заметілей  снігових,
Ти  приніс  розкішні  орхідеї
І  сказав,  що  схожа  я  на  них.

8-13.03.2013р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408795
дата надходження 13.03.2013
дата закладки 14.03.2013


Любов Ігнатова

Колискова ( Мар'яні, в якої донька- іменинниця)

Теплі  долоньки-під  щічки  пухкенькі,
Поруч  ведмедик  рожевий.
Спи,  моя  доню,  мій  зайчик  маленький...
Місяць  зійшов  кришталевий.
Я  тобі  ніжно  цю  пісню  співатиму-
Заплющуй  свої  оченята.
Янгол  до  ранку  твій  сон  окрилятиме,
Зі\'роньки  будуть  сіяти.  
Спи,  моя  пташечко,  вкрита  цілунками,
Геть  відганяй  всі  турботи;
Ранок  прийде  зі  своїми  дарунками...
Вже  он  дрімає  воркотик...
Тихо  шепоче  годинник  хвилиноньки,
Я  помолюся  за  тебе...
Ніч  одягнула  на  вікна  хустиноньки,
Зіткані  з  шовку  і  неба...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408342
дата надходження 12.03.2013
дата закладки 13.03.2013


Олеся Шевчук

Кориця з мятою

Сьогодні  в  повітрі  запахло  корицею  з  мятою
Ванільною  ніжністю  ранньої  Пані  Весни,
Глазурю,  коктельно  -  молочною  ,білою  ватою  
Зануреним  подихом  сонця  у  водах  Десни…
Хмільним  ароматом  -  оспіваним  сонячним  світлом,
Маленьких  краплинок  на  листях  дерев,  роси
Мереживним  дотиком  сріблистого  ,чистого  вітру
Синхронним  приходом  на  блюдечку  неба  весни.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407490
дата надходження 09.03.2013
дата закладки 11.03.2013


Наталя Данилюк

Березневий сніг

Знов  небо  насупило  брови  -
Січуть  березневі  сніги,
В  зимовому  хутрі  діброви,
В  пухких  килимках  береги.

В  задумі  плечисті  Карпати
Тумани  снують  з  рукава,
У  соснах  покинута  хата
Чорніє,  неначе    вдова.

Вербицям  наткали  мережив
Холодні    вітри    крадькома...
Ох,  березню!Знову  не  встежив!
Зима    хазяйнує,  зима...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407968
дата надходження 11.03.2013
дата закладки 11.03.2013


Luchina

Пошепки…

Такої  осені  давно  вже  не  було,
таких  предив  не  ткали  журавлята,
щоб  аж  до  Сонця  підіймалося  крило
і  пошепки  хотілось  розмовляти.

Простори  ширити,  нетанучу  глибінь
торкнутись  тепло,  згладжуючи  вітер.
У  тишу  вслухатись  -  почути  далечінь...
....і  першим  снігом  біло  розговіти...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376055
дата надходження 07.11.2012
дата закладки 08.03.2013


Наталя Данилюк

Пересипати сни…

ПересИпати  сни,
перевіяти  давні  оскоми,
перетлілі  печалі
і  майже  забуті  жалі...
І  летіти  туди-
в  піднебесся,  крихке  й  невагоме,
відірвавшишь,  
мов  кулька  легка,  
від  тяжіння  землі!..

І  кружляти  вгорі,
в  білизні  лебединого  пуху,
вальсувати  між  хмар
в  мерехтінні  зими-пелени!..
І  торкатись  зірок,
прикладаючи  ніжно  до  вуха,
ніби  мушлі  морські,
щоб  послукати  шепіт  нічний...

І  зривати  з-під  хмар,
мов  добірні  засніжені  грона,
обважнілі  слова
й  перестиглі  терпкі  молитви...
І,  долаючи  всі
піднебесні  й  земні  перепони,
понад  шаллю  зими
невагомо  і  ніжно  пливти!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297448
дата надходження 02.12.2011
дата закладки 08.03.2013


Той,що воює з вітряками

Дом Мира

Каждая  стена  твой  дом,
Каждый  человек-цветок...
Снег  на  землю  Божьим  сном,
Чистым  как  лепесток!
В  каждых  глазах-дно,
В  каждой  ладони-хлеб...
В  каждой  вене  -вино,
Ребенок-  как  тысяча  неб!
В  каждой  душе-свет,
В  каждом  из  нас-мир...
Ничего  невозможного  нет!
Ежели  сбрасывать  жир!
С  сердца  и  с  души,
Если  не  жить  во  лжи!
Если  уметь  любить,
Если  уметь  беречь...
Если  в  себе  острить,
Мир,а  не  только  меч!
         7.03.2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406929
дата надходження 07.03.2013
дата закладки 08.03.2013


Славомир

ОЧИЩЕННЯ

Сів  я  в  потяг  цей,  не  обираючи
напряму  і  станції  призначення.
Ще  не  знав  ні  прикрощів,  ні  радощів,
примхами  дорожніми  не  навчений.

Довгий,  наче  черга  за  хлібиною,
відбивав  колесами  миттєвості
і  лишав,  хвилина  за  хвилиною,
клапті  долі  на  чужій  місцевості.

Вікна  невідомістю  зашторені,
як  ведеться  у  сюжеті  гострому.
Ми  прийшли  невдалими  акторами
у  театр  обмеженого  простору.

Наше  амплуа  -  це  роль  мандрівника,
покупейно  визначені  випадком.
Реаліст  сидить  навпроти  мрійника
і  керуються  не  правилом,  а  винятком.

Тут  їмо,  кохаєм  і  кохаємось,
недоладно  удаємо  грішників.
Скільки  часу  на  марноти  згаялось,
не  збагнувши  в  метушні,  що  річ  не  в  тім...

Вийде  хтось  і  вже  не  повертається,
хтось  валізи  розкладає  гамірно.
Тут    за  понеділком  зразу  -  п"ятниця,
часу  гра  із  легковажним  наміром.

Але  є  обмеження  у  вічності,
заскрегочуть  двері  на  завершення,
вийду  просто  у  жовтневу  ніч  в  росі
і  розтану  в  ній,  неначе  вперше  я.

Повезе  вагон  у  нерозгаданість
мій  багаж  із  дріб"язкових  клопотів  -
штучні  радощі,  таїни  зрад  чиїсь,
нісенітниці,  що  дощ  налопотів.

Праведною  щирістю  полонений,
з  тишею  незайманою  вінчаний,
чистоти  землі  торкнусь  долонями
і  життя  почну  новими  віршами.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407101
дата надходження 08.03.2013
дата закладки 08.03.2013


Горобин@

Я знаю…

Що  ти  безкрайня  наче  поле,
Квітучим  поглядом  по  колу,
Несешь  крізь  марево  роси,
У  світ  духм'яної  краси...

Що  ти  бездонна  наче  море,
У  той  світ  ніжності  прозорий,
Нестримний  човен  відпускаєш,
До  мрій  вітрила  розпускаєш...

Що  ти  безмежна  наче  небо,
Даруєш  крила  і  до  себе,
Проміж  блакитний  світ  очей,
В  обійма  зоряних  ночей...

Що  ти  прекрасна  наче  сон,
Весь  світ  навколо  в  унісон,
В  гармоніі  з  твоїм  кружляє,
І  до  життя  все  надихає...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194727
дата надходження 09.06.2010
дата закладки 08.03.2013


avavoo

Пiд безмежною синню

Над  рікою  пливуть
Хмари  втомлено  тінню.
Кришталева  вода  відзеркалює  в  пахощах  трав.

Ти  мене  не  забудь,
Під  цією  безмежною  синню
Я  у  неба  кохання  для  нас  загадав.

Через  луки  й  поля
По  холодній  росяній  доріжці
Я  збігав  крізь  тумани  до  срібних  озер.

Зігрівала  земля
В  материнській  ласкавій  усмішці.
І  ранкова  зоря  догоряла  у  зарослях  верб.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395946
дата надходження 27.01.2013
дата закладки 08.03.2013


Хлопан Володимир (slon)

ГОЛГОФА…

А  натовп...
верещав  несамовито...
вінець  терновий...
колючкАми  пік...
а  піт  котився...
і  струмками  тік...
а  Він  ішов...  
принижений...  побитий

учора...  
хтось  умив  спокійно  руки...
сьогодні  ж  -  
сонце  полум"ям  пече...
і  хрест,  мов  брила...
тисне  на  плече
і  кожен  крок...  
дається  через  муки

Голгофа...  
хрест...  
болить...  
нема  надії...
і  змучено  поникла  голова...
а  наостанок  лиш  Його  слова...
"Прости  їм...
бо  не  відають,  що  діють...!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406666
дата надходження 06.03.2013
дата закладки 06.03.2013


Aлёна Кот

Душа

-  Слева,  на  полке  лежат  два  крыла.
Возьми  их,  на  Землю  ступай.
Что  ты  замешкалась,  что  не  взяла?
Ты  в  ад  собралась  или  в  рай?
В  аду  не  положено  крылья  носить
По  чину  и  по  нутру.
На  Землю!  Чтоб  было  с  кого  спросить:
Молилась  ли  мне  поутру?
Не  хочешь?  Ну  что  же  мне  делать  с  тобой?
Сейчас  на  Земле  ты  нужна.
Ведь,  чтоб  заслужить  мой  извечный  покой,
Сполна  настрадаться  должна.
Душа,  не  ответив,  глаза  опустила,
Тихонечко  крылья  взяла.
Подумав  о  вечном,  она  согласилась,
И  снова  на  землю  пришла...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=36244
дата надходження 14.08.2007
дата закладки 06.03.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.03.2013


Хлопан Володимир (slon)

НЕЗРЯЧІ….

Незряча  дівчинка
стояла  біля  Храму
холодний  дощ...
закуталась  в  кофтину
а  люди  йшли...її  минаючи...
крізь  браму...
і  кожен  вів  до  сповіді  дитину

Незряча  дівчинка...  
просила  копійчину,
молитву  промовляючи  губами...
по  щічках  сорому  котилися  сльозини...
побожні  йшли  повз  неї  тьоті...мами...

вони  проходили...
глухі...сліпі  серцями
вели  дітей  молитися  до  Бога...
не  розуміючи,  що  поруч,  біля  брами
стояла  Совість...
чиста  і  убога

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405375
дата надходження 01.03.2013
дата закладки 05.03.2013


Діана Сушко

І що ти є

І  що  ти  є,  навіщо  і  для  чого,
вже  виріши  для  себе,  адже  час
 –  одвічна  неосягнута  дорога,
комусь  –  по  серпантину  аж  до  Бога,
комусь  –  не  відійти  і  від  порога.
Та,  як  ішли,  усе  ж  спитають  з  нас.

березень,2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406368
дата надходження 05.03.2013
дата закладки 05.03.2013


Любов Ігнатова

Налий вина…

Налий  вина,  нехай  кришталь  засяє
Рубіну  переливами  для  нас.
Мене  твій  погляд  ніжно  роздягає,
Мій  поцілунок-  ночі  цій  аванс...
Налий  вина  і  спровокуй  відвертість
У  поглядах,  у  порухах  повік.
Хай  зникне  розтушована  затертість,
І  будуть  просто  Жінка  й  Чоловік...
Налий  вина,  а  я  включу  тихенько
"Роксет"  на  диску,"Listen  to  your  heart".
І  вибуховим  дотиком  легеньким
Ми  спровокуєм  справжній  зорепад...
Налий  вина,  щоб  стримати  тремтіння,
Щоб  вирівняти  подиху  нам  ритм...
Нехай  весна  у  нашому  сплетінні
Знов  віднайде  кохання  алгоритм...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405224
дата надходження 01.03.2013
дата закладки 03.03.2013


Галина_Литовченко

Дівчина і море (переклад)

Переклад  вірша  Ірини  Ханум  (М.Севастополь)

ДІВЧИНА  І  МОРЕ

Що  ти  робиш,  красуне,  на  вогкім  холоднім  піску?
Ти,  мов  Гріна  Ассоль,  що  чекала  свого  капітана.
Дід,  зібравши  пляшки,  закурив  і  присів  на  візку,
Вітер  дим  підчепив  і  поніс  на  простори  лиману.

В  небо  ранок  ясний  замахнувся  з  тятиви  стрільця,
По  дівочому  тілу  пройшов  оксамитом  погожим,  
Доторкнувся  волосся  та  трепетних  звивин  лиця
І  за  скелю  пішов,  випадковим  безжурним  прохожим.

Підшукав  собі  хатку  поодаль  самітник-рачок,
Та  –  на  щастя,  порожня  була,  бо  давно  без  рапани.
Синьоока  медуза  в  мережках  прозорих  стрічок
Розімліла  в  промінні,  що  збило  накидку  туману.

Златокудра  красуня  дивилася  мовчки  туди,
Де  небесна  блакить  виливалась  в  сапфірове  море.
Де  на  південь  хмарини  бавовника  клоччям  пливли
Й  сповіщали  чайќи,  що  цей  спокій  прибій  переборе.  
Вона  вдосвіта  часто  спускалась  на  пляж  до  води,
Як  мрійлива  Ассоль…  Доки  ще  краєвиди  прозорі.
---------------------------------------------------

ДЕВУШКА  И  МОРЕ

Что  ты  делаешь,  детка,  на  стылом  и  влажном  песке?
Ты,  как  Грина  Ассоль,  что  ждала  своего  капитана.
Дед,  бутылки  собрав,  закурил  и  присел  вдалеке.
Ветер  дым  подхватил  и  унёс  на  просторы  лимана.

Летний  алый  рассвет  свои  стрелы  пустил  в  небеса
И  нежнейшей  бархоткой  прошелся  по  девичьей  коже,
Золотым  волосам  и  отчетливым  скулам  лица,
И  ушел  за  утёс,  как  случайный  беспечный  прохожий.

Рак-отшельник  поодаль  присматривал  крошечный  дом
Он  был  пуст  к  его  счастью,  наверно  давно  без  рапаны.
Синеглазка-медуза  с  ажурным  прозрачным  «шитьём»
Разомлела  в  лучах,  растворивших  накидку  тумана.

Златовласка  сидела  и  молча  смотрела  туда,
Где  лазурь  поднебесья  сливалась  с  сапфировым  морем,
Где  разорванной  ватою  плыли  на  юг  облака,
И  шумливые  чайки  стонали,  как  видно,  к  прибою.
Она  рано,  с  восходом,  спускалась  частенько  сюда,
Как  и  та…  помечтать,  пока  ветер  с  волной  не  в  раздоре.
©  Copyright:  Ирина  Ханум,  2013

28  февраля  2013  года.
Иллюстрация  -  картина  художников
Михаила  и  Инессы  Гармаш  из  интернета

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405698
дата надходження 03.03.2013
дата закладки 03.03.2013


Сергій Ранковий

**** Исцеление любовью ****

Предисловие:
                         Этот  стих  посвящается  знаменитой  певице  Анне  Герман  и  ее
                         мужу  Збигневу  Тухольскому.  


************************************************************І


Она  была  прекрасна  и  стройна,
                                         лицо  ее  сверкало  от  улыбки,
Любви  полна  была  ее  душа,
                                         в  ней  -  искренние  чувства  без  ухмылки.
Ей  выпала  нелегкая  судьба,
                                         не  каждый  смог  бы  вынести  такую,
Отца  убили  в  детстве  без  суда,
                                         а  мама  от  убийцы  пряталась  повсюду.

Войну  прошла  в  скитаниях  по  миру,
                                         братишка  умер  в  северном  краю,
Горьки  воспоминания  ее  былые,
                                         но  душу  сохранила  все  ж  свою.
Так  выпало  судьбою  ей  нелегкой
                                         найти  приют  на  польском  берегу,
Где  повстречала  позднею  весною
                                         ту  половинку,  кто  сказал  ей  –  «Я  люблю».

Ему  в  ущелье  каменном  запела,
                                         а  может,  пела  вовсе  не  ему,
А  Матерь  Божию  за  все  благодарила,
                                         молилась  перед  Богом  наяву.
Не  знало  сердце,  полное  надежды,
                                         что  не  допила  чашу  горькую  свою,
И  та  поездка  от  Форли  к  Милану,
                                         лишь  приведет  ее  к  параличу.

Оковы  гипсовые  ей  надели,
                                         надежды  рухнули  навеки  в  пустоту,
Лишь  только,  вечно  верный  ей,  любимый
                                         берег  в  ней  веру  чистую  свою.
Не  в  силах  выдержать  свою  ущербность,
                                         кричит  ее  душа,  глотнув  слезу,
И,  обращаясь  к  свету,  умоляет  -
                                         «Дай,  Боже,  я  хоть  пол  сама  протру».

Ползут  года  в  немыслимой  болезни,
                                         лишь  вера  мужа  держит  на  плаву,
А  он  подарит  ей  фортепиано,  сказав  –
                                         «Пой,  милая,  я  так  тебя  прошу!»
Он  верит  искренне,  он  верит  сердцем,
                                           что  запоет  она  еще  не  раз  ему,
И  вера  эта  исцеляет  от  болезни,
                                           она  встает,  благодарит  любовь  свою.

Звучат  аккорды  нежности  незримой,
                                           а  голос  Божий  разливается  в  тиши,
Душа  ее  поет  ранимой  Эвридикой,
                                           а  слезы  счастья  льются,  радостью  полны,
Танцуют  пальцы  по  аккордам  белоснежным,
                                           с  надеждой  смотрят  на  нее  его  глаза,
Она  поет,  поет  проникновенно  -
                                           «МОЙ  МИЛЫЙ,  это  «ЭХО…»  для  тебя»....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405422
дата надходження 02.03.2013
дата закладки 03.03.2013


Aлёна Кот

Если кто-то в этом мире…

Если  кто-то  в  этом  мире
Сквозь  заплаканные  окна
В  плотном,  дремлющем  эфире
разглядит  улыбку  Бога...
Если  этот  "кто-то"  сможет
Описать  её  словами,
Чтобы  хоть  чуток  похоже,
И  изменимся  мы  сами...
Если  чудо  мы  заметим
В  каждом  миге  мирозданья,
Если  мы  покорно  встретим
Всё,  что  рушит  ожиданья,
То  судьба  нам  улыбнётся
Нежной,  ласковой  улыбкой,
И  огромный  мир  спасётся,
И  не  будет  счастье  зыбким.  :)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175512
дата надходження 05.03.2010
дата закладки 01.03.2013


Наталя Данилюк

На зламі зими

Згортає  лютий  білі  килими
І  день  по  вінця  сонечком  налитий,
Крізь  білі  кросна  сивої  зими.
Вже  березневі  перші  фаворити

Порозгортали  крильця-пелюстки,
Щоби  погріти  в  теплому  промінні.
Прозорих  крапель  сяючі  разки
Аж  виграють  у  диво-мерехтінні!

Сріблясті  таці  лагідних  калюж
Шовковий  день  мережить  бурунцями,
Прудкий  струмок  звивається,  як  вуж,
Торує  стежку  в  поле  манівцями.

Мов  кошеня,  в  захмарну  пелену
Пірнуло  сонце  й  млосно  позіхає...
На  повні  груди  втягую  весну
І  кров  пульсує  в  жилах  водограєм!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404765
дата надходження 27.02.2013
дата закладки 28.02.2013


vityska

і дрібка полину

..і  потім  дрібку  полину,
щоб  дим  до  обрію  полинув...
Ти  ще  мене  не  пом"янув,
А  вже  спокутував  провину.
Ти  ще  хотів  сюди  прийти,
Та  вже  не  пам"ятав  дороги.
Тобі  вклонялися  чорти
І  відьми  цілували  ноги.
Ти  був  такий,  як  Новий  Рік  -
Врочистий  і  без  міри  п"яний,
І  твій  совино-винний  крик
На  клапті  шматував  і  ранив.
Ти  був  такий,  що  плакав  Бог,
Ти  йшов  у  світ  без  слів  і  Слова...
Мені  ж  лишалася  любов
І  ніч,  пуста  і  полинова.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250358
дата надходження 29.03.2011
дата закладки 26.02.2013


горлиця

Як я пишу то oживаю!

Як  я  пишу,  то  оживаю,  
Свої  думки  мов  скарб  складаю,  
Не  під  замок  і  не  у  скриню  
 Їх  не  ховаю,  їх  не  спиню,  
Вони  струмком  на  папір  л’ються,  
Сріблисто  плачуть  і  сміються.  

Думки  мої,  ви  волі  діти,  
Вам  довелось  перу  служити,  
Тож  будьте  завжди  ви  зі  мною,  
Ясним  промінням  поміж  тьмою,  
Відкрийте  світ,  хай  бачать  очі  
 Стирайте  зло  з  темряви  ночі.  

Вам  тількі  в  сяйві  розвиватись,  
Від  правди  нікуди  діватись.  
Життя  це  Господа  творіння,  
Беру  його  живе  нетління,  
Завжди  горю  та  не  згоряю,  
Вогнем  слова  в  ряди  складаю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403995
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 25.02.2013


Юлія Холод

Мости мостила…

Мости  мостила,
Шляхи  стелила,
Любила  пристрасно  і  щосили…

Шукала  раю,
Земного  раю,
Тепер  не  знаю,  чи  він  буває.

Тепер  не  йметься,
І  щось  шкребеться,
Що  то  бажань  лиш  моїх  люстерця.

І  знов  так  тісно,
До  болю  тісно,
І  ще  секунда  –  і  простір  трісне…

Кого  питати?..
І  чи  питати?..
Чи  то  є  щастя,  чи  просто  грати…

Багряні  роси,
Холодні  роси…
Ніщо  не  вічно  –  це  просто  осінь…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370619
дата надходження 13.10.2012
дата закладки 24.02.2013


Solomia

* КІЛЬКА СЛІВ ПРО ЖІНКУ*

Є  жінки  непомітні,легко  губляться  в  натовпі,із  яскравими  мріями  але  браком  зусиль.Є  жінки  для  натхнення,бо  вважаються  гарними  і  приречені    жити  вже  з  цим.Є  жінки,що  роздавлені,крижані  і  відчужені,що  тримають  на  відстані-їх  серця  з  мікросхем.Є  такі,що  не  навчені  жити  з  надлишком  свіжих  проблем.
Є  ще  досі  не  вивчені,із  печаткою  безвісті  і  таємними  силами,що  доводять  до  мук.Є  жінки,що  окрилюють  до  вершин  шовковистості,є  й  такі,як  миттєвість  весни.Є  наповнені  ніжністю,що  м'яка  як  мереживо,із  подобою  ангела  і  легким  змахом  крил.Є  жінки  вищі  близькості,із  душею  безмежною  і  незайманим  спокоєм,що  хвилює,п'янить...
їх  ламає  реальність...щоб  сховатись  від  неї,лиш  зникають  у  дверях  квартир  -
там  чатують  думки  -  доля  ж  кожну  зробила  чиєюсь,в  цім  і  є  вища  сутність  для  них...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403172
дата надходження 21.02.2013
дата закладки 21.02.2013


Руслана Лукаш

порив

В  сіре  місто  вечір  поспіша,
 день  повільно  тоне  в  чашці  кави.
 Стомлена  біжить  чиясь  душа,
 з-за  куліс  життєвої  вистави.
 Тиша  і  асфальтний  моноліт,
 і  думки,  що  скоро  стіни  дому,
 відгородять  цей  жорстокий  світ,
 знімуть  з  пліч  сьогоднішню  утому...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321567
дата надходження 13.03.2012
дата закладки 21.02.2013


olesyav

Відгомін осінньої рапсодії

Все  це  було,  а  чи  тільки  здалося
Нам,  у  міжчассі  загубленим  двом:
Грала  на  арфі  рапсодію  осінь
У  переході  між  завтра  і  сном.

Миті  монетами  падали  долі  –
Квапились  геть  перехожі-думки.
Тільки  вітрисько  -  розхристана  воля
Весь  розчинився  у  звуках  легких

Та  кілька  зíрок,  загублених  літом,
Тихо  горнули  проміння  до  струн.
Чисту  мелодію,  в  ніч  перелиту,
Ми  смакували  сп’янілістю  дум.

Раптом  земне  і  небесне  злилóся.
Що  ж  це  було?..
Просто  музика  й  осінь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294335
дата надходження 19.11.2011
дата закладки 21.02.2013


olesyav

Люблю згадати

Люблю  згадати,  милий  друже,
Як  лукою  у  ніч  брели,
А  вечір  сонце  хитро  мружив,
Лиш  дотулялись  рукави.

Крізь  душі  сіялася  осінь,
Полова  смутку  –  на  вітри.
А  небо,  наче  літнє  зовсім,
Під  ноги  падало  згори.

Гадала  тиша  вечорова
На  таємниці  наших  рун
І  заплітала  у  розмову
Акорди  невагомих  струн.

Природи  наспіви  бриніли  –
П’янили,  гірше  від  вина.
Та  іскри  дум  розгарячілих
На  долі  впали  письмена.

Яка  тоді  була  заграва!
Ми,  заворожені,  ішли.
А  нічка  так  і  не  настала,
Зробившись  жменькою  золи.

Люблю  згадати,
милий  друже...
Хоч,  може,  ми  там
й  не  були...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351510
дата надходження 19.07.2012
дата закладки 21.02.2013


Олеся Шевчук

Ти просто вір

Ти  просто  вір  у  мене,  просто  вір:  
Як  віриш  ти  -  тоді  усе  можливе...    
З  ліловим  вітром  світ  мені  довір,
А  разом  з  ним  життя  таке  щасливе.  

Ти  просто  вір  у  мене,  просто  вір,
Нічого  в  тебе  далі  не  попрошу.  
На  сході  Сонця  вибіжу  надвір
Щоб  скинути  з  плечей  зневір’я  ношу...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318022
дата надходження 29.02.2012
дата закладки 17.02.2013