Коли мене не стане на землі,
А в вишині на зірку стане більше -
Я знаю,буде осінь. Журавлі.
І поміж листя плакатимуть вірші.
І буде все однаково мені
Чи хто нап'ється тою вже сльозою.
Котитиметься сонце по стерні,
Пливтимуть хмари сірі наді мною.
Гаряче літо з яблунь обпаде
Плодом духмяним. Ляже на покоси.
Високе небо, сизе, молоде,
Вдивлятиметься дощовито в осінь.
І поросте вже по мені трава,
Палатимуть жоржинові пожежі.
У своїх віршах буду я жива.
Жива. От тільки в світі протилежнім.
Летітимуть за обрій журавлі,
Прощальний крик кидаючи дібровам.
І в мить, як відірвуся від землі,
Захочу тут лишитися хоч...словом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824776
дата надходження 09.02.2019
дата закладки 14.02.2019
Чи ж Ви згадаєте про мене,
Коли зима стане на зламі?
Як сонячне пасмо черлене
Розбудить поміж душ цунамі?
Чи в серці віднайдете риму,
Щоб в унісон з моїм довіку?
Чи розпізнаєте незриму
В мені жадану Евридіку?
Орфею мій, мовчання - згуба.
Сніги, сніги, у них спокута.
Може я стала Вам не люба?
Скажіть, чи Вами я забута?
Коли вже так... тому і бути,
Ледь диха небо кострубате.
Ваша байдужість - смак отрути...
Не осудіть і... прощавайте...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823293
дата надходження 29.01.2019
дата закладки 14.02.2019
Життя мінливе. Всьому є свій час,
У всього на землі є свої дати:
Коли кому зіп'ятись на Парнас,
Кому упасти, а кому злітати.
Є час горіння айстрових пожеж,
Народжень і вмирань,і днів транзитних,
Акацієвих повеней без меж,
Кохань палких у медозливах липи.
Є час штормів і штилів є пора,
Страждань і втрат, миттєвостей розлуки,
Буянь зелених в полі диких трав
Й зимових заметілей перегуків.
Є час для щастя й обертів планет,
Палких розмов, перонів і причалів,
Світань бузкових з небом тет-а-тет
І щирих сліз в болючому мовчанні.
Є час безсонь і затяжних думок,
Годинникар в захмар'ї знає міру.
Для всього дати є поміж зірок -
Нема часу, щоби втрачати
ВІРУ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825477
дата надходження 14.02.2019
дата закладки 14.02.2019
Чи ж Ви згадаєте про мене,
Коли зима стане на зламі?
Як сонячне пасмо черлене
Розбудить поміж душ цунамі?
Чи в серці віднайдете риму,
Щоб в унісон з моїм довіку?
Чи розпізнаєте незриму
В мені жадану Евридіку?
Орфею мій, мовчання - згуба.
Сніги, сніги, у них спокута.
Може я стала Вам не люба?
Скажіть, чи Вами я забута?
Коли вже так... тому і бути,
Ледь диха небо кострубате.
Ваша байдужість - смак отрути...
Не осудіть і... прощавайте...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823293
дата надходження 29.01.2019
дата закладки 29.01.2019
День поволі йшов у забуття,
Опадав за край цвітом магнолій,
Наче вену хто йому розтяв,
Слід кривавий по землі схололій.
День минав, лишаючи село,
Вижите до друзки, до останку.
Тут життя, неначе й не було:
Пустка й смуток туляться до ґанку.
Півхрести штахетників старих,
Дерев'яні душі марять небом.
Чутно кожен їхній видих - вдих,
Хміль сухий пров'юнився крізь ребра.
Обважніла спогадом стіна
Сміх дитячий вгадує спросоння.
Мариться чи справді? Ні. Зима.
Сизу вись шматує гайвороння.
До дахів, зсутулених від втрат
Гачкуваті руки пнуть дерева,
Доживають. Мойра* б'є в набат.
Простір лиже тиша цвинтарева.
Чорні вікна в протягах зіниць
Бережуть печалі і тривоги,
Моляться з покірністю черниць,
Битим склом вдивляючись в дороги.
Може, хто повернеться? Аби...
Тут чиїхсь життів лишився спомин.
Марно. Лиш скриплять старі дуби.
Засинають стомлені фантоми...
______________________
День поволі йшов у забуття...
*Мойра - у грецькій міфології богиня долі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822489
дата надходження 23.01.2019
дата закладки 29.01.2019
Сухожилля планетні
сплітаються в ночі і дні,
А ця осінь сумна
не збулася і досі дощами.
Зачерствілі тумани
стирають кордони між нами
І хвилини женуть,
наче листя, по зморхлій траві.
А хто ми? А що ми?
Доживаємо вік крадькома.
Ув асфальтних пустелях
роздмухуєм здавнені мрії,
Наче ті потопельники,
тонем у власній зневірі.
Сутінь спраглих сердець...
А за рогом чекає зима...
Озирнутися час,
стоїмо,наче вже на межі.
Усі двері на ключ,
усі душі у ковані брами.
Чи відродимось феніксом,
чи будем й далі рабами?
Тож побачим на дітях,
як всі оминем віражі.
Передчасність страшна,
губить осінь вже айстровий цвіт,
Оксамит вечорів
розміновує дум полігони.
А хто ми? А що ми?
Приосінні безлюдні перони,
В сухожиллях планет
наші сонця шукають зеніт.
16.09.2018.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821704
дата надходження 17.01.2019
дата закладки 29.01.2019
Не зима у душі,
не зима за вікном -
просто біло.
Закодовані інеєм
сплять в потойбіччі
міста,
Між собою нявчать
світлофори з очима
кота
І за пазухи скверів
крадуться сніжинки
несміло.
Не зима ув очах,
не зима поміж зір -
сни на віях.
Уздовж вигинів вулиць
рясніють молочні
снопи,
Місяць тане і медом
стікає у відтиск
стопи
Босоногої казки,
що нишком блукає
у мріях.
Не зима у словах,
не зима у думках.
Пеленою,
Мов корсетом
весільної сукні обвиті
сади,
Срібнодзвонні рулади
нечутно пливуть
в нікуди,
Від Ван Гога шибки.
Так буває лише
Незимою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820884
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 11.01.2019
Яка ж ця ніч смарагдово-духмяна!
В сапфірових лампадах темна вись.
Поміж сатинних крил Зоря Різдвяна
Нам звістку шле - Месія народивсь!
Святий Малюк - володар над царями
Прийшов у світ в убогому хліві.
Від щастя небо плаче янтарями...
Хвала і слава ллються по землі!
І пряно тане місяця підкова,
Під звуки арфи сіє білий сніг.
Ляга на плечі тиша серпанкова,
Святе Різдво ступає на поріг!
2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820474
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 07.01.2019
Подаруй білосніжні троянди,
Як колись дарував навесні.
Пригадай звуки нашого танго,
Що звучали у дні давнини.
Може разом з тобою в минуле
Помандруємо хоч би на мить?
Там літа молоді промайнули,
Загубивши у просторі слід.
Ліпше вдягнемо юності крила
Й злетимо у небесну блакить!
Там блукають нездійснені мрії
І лиш спогад струною бринить.
А можливо знайти нам вітрила,
Що несли нас на хвилях життя?
Там серця від кохання тремтіли,
Та немає назад вороття.
І хай осінь дістала з шухляди
Прохолодні, дошкульні дощі.
Подаруй білосніжні троянди,
Як колись дарував навесні!
03. 01. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819972
дата надходження 03.01.2019
дата закладки 04.01.2019
Не звикай до мене. Я мину.
Як минають весни рік за роком.
На вустах лиш присмак полину,
На очах провогклу заволоку
По собі залишу. Відцвіту,
Мов пожежі айстрово-осінні.
Листопадну пору золоту
Змінять сніжно-білі заметілі.
Відчеканить мудрістю життя
Кожен крок, розпише наші ролі.
Чи прийме Всевишній каяття?
Чи, мов зорі, тлітимем поволі?
Відречись, благаю, я піду.
Озирнутись навіть не посмію.
На порозі стишивши ходу,
Настіж двері лишу сніговію...
Не звикай. Бо скорена вітрам
Повернуся птахою до неба...
Омини душі моєї храм.
Я боюся... Звикнути до тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711775
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 04.01.2019
Ну от.
Я повернулася додому
з журавлями.
А тут... Тут все як завжди,
все, як і колись,
Із цябер хлюпають
тумани над полями,
Тривоги, радощі
і сум переплелись.
Гойдає гойдалку
і сипле цвіт черешня,
Тут кожна квітка,
кожен кущ абориген.
Я в цій ідилії невчасна
й нетутешня,
Як гість з майбутнього,
як вождь диких племен.
Так, нетутешня,
бо приходжу дуже рідко,
Лише, коли з собою
кличуть журавлі.
Привітним скрипом
душу рве старенька фіртка
І замість сліз
цв'яхи кидає по траві.
Атлант-горіх тримає
й досі моє небо,
Оте прадавнє й сиве,
зшите із казок.
По ньому Геліос
блукає поміж стебел
Й щоночі трусить
срібні роси на бузок.
Дощата лавка
густо зморшками побита,
На ній давно
вселенський спокій оселивсь.
Я нетутешня тут,
мов сіра тінь ерміта,
Що сотні-сотні літ
не тим богам моливсь.
26.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786201
дата надходження 05.04.2018
дата закладки 04.01.2019
Я до тебе прийду,
коли ти не чекатимеш зовсім,
Коли білим багаттям
цвістимуть узбіччя зими.
Ти загубиш свій погляд
в моєму в'юнкому волоссі -
Десь народиться зірка
із ніжною назвою " Ми ".
На осніжені крила
нічного холодного чтива
Упадуть перші промені
теплого слова " Любов ".
І усмішка твоя -
така щира, така незрадлива
Змусить битися серце
у такт весняних молитов.
Я до тебе прийду,
ми летітимем понад містами,
Будем гріти долоні
в кишенях м'яких ліхтарів.
Ти мене цілуватимеш
вперше, як наче востаннє
Під розливистий гугіт
морозних січневих вітрів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817774
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 04.01.2019
Мете й мете, ані кінця ні краю,
Злилося все - ні неба, ні землі.
А я тебе думками оминаю,
Як оминають айсберг кораблі.
І все латаю серце струхлявіле,
(Та що там серце! Вже немає й крил...)
Немов вовчиця, зимонька все квилить,
На рани густо сипле білий пил.
Поснули міцно в снігових заметах
Стежки схололі й вибоїни мрій.
І раптом неважливо стало де ти,
Лиш спогади вростають, мов пирій...
Стара сосна все люляє печалі,
Між пишних віт лиш тіні самоти.
Хвилини мчать сніжинками зухвало,
І разом з ними образ твій і ти.
А за вікном довкруж усе біліє,
Іде в минуле день іще один.
Мете й мете. Клубочить у завіях
Свої інтриги вічний часоплин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819930
дата надходження 02.01.2019
дата закладки 02.01.2019
Я не була морфемою життя.
Твого життя. Напевно і не буду.
Холодний дощ, мов квазікаяття,
Змива потроху із душі полуду
І засинає спомином на склі
Про незабуте, виплакане вчора.
Інтрада смерті чується в імлі,
Вмирає щемно у мені покора.
Я не була. Чи ти не захотів...
Тепер слова,немов могильні плити,
Німі й важкі. То схимники степів.
Словами душу вбиту не зцілити.
Тепер невпинно потяги мовчань
Із пункту "Ми" до станції "Колишні"
Нестимуть рештки снів і сподівань
У весни ті, де білим цвітом вишні
Зустріла нас украдена любов.
Пізнали смак отруйного оршаду.
Я не була. То чи воскресну знов?
Розп'яттям душ сплатили ми за зраду...
..............................................
Я не була. Напевно і не буду...
*Інтрада - невелика інструментальна п'єса, що виконує функції вступу до якоїсь урочистої церемонії.
*Оршад - напій з мигдалевого молока.
22.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730353
дата надходження 24.04.2017
дата закладки 24.04.2017
Абрикоси, диво як цвітуть!
Наче ще ніколи так не квітли!
В передгрозну сизу каламуть
Встромлюють лілейно-білі мітли.
І сніжать від поруху вітрів,
І фатою стеляться у трави...
Знов душа, зірвавшись з якорів,
Поринає у квітучість лави...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729073
дата надходження 16.04.2017
дата закладки 16.04.2017
Очима провeду тeбe, далeку,
заобрійну, мов клeкіт лeбeдиний.
Не стала ти Одеттою з балeту,
втомившись і від Лети і від лeту.
На оцeт вина мрій пeрeбродили.
Збродила кров, очікуючи дива.
І вдeрлося нахабою похмілля.
Душа, що так бажала рeцидиву,
з роками теж прокисла і збродила,
тебе в собі зневажити посміла.
Пeрeгоріло щось в твоїх зіницях,
незаймане, дитиннe, дике, справжнє.
Прозоріє прозове в них і нице.
І щось в тобі убивчо так різниться,
відштовхує й водночас тихо дражнить.
Розбурхана й чумна, з досади стогнe
триклята, нeвмируща ностальгія.
Лихої самоти — дeсь взято тонни.
І сeрцe — почуттів дeсятитомник.
І тільки сивий попіл нe старіє
та губи, що слівцeм псуєш чужинським.
І, очeрствіла та очeрeвіла,
конає юність, щeдра на ужинки.
Усe, що щe живe в тобі від жінки —
мій спогад і моя священна віра.
П'ятнадцять. І до тебе — кілька кроків.
Та тінь років майнула звіром диким.
Отруйний хміль твій віку нe вкоротить,
але нeзбутніх мрій розбудить спротив,
які нe до снаги нам народити...
© Сашко Обрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723921
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017
Я покидаю Вас, о , сніжна панно!
Чи, може, Ви зрікаєтесь мене...
Одвічний рух планети невблаганно
В заокеанні далі Вас жене.
О, як поблідли Ваші білі руки!
Як потьмяніли очі крижані.
Сакральну мить дочасної розлуки
Нехай вплетуть вітри поміж стерні.
Не осудіть, що йду отак квапливо,
Дзвіниці неба б'ють прихід весни.
Річок предтеча кличе гомінлива,
Зтрусивши з вій льодяникові сни.
Із лона пнуться списами тюльпани,
Вони ось-ось проріжуться у світ.
Тож, поспішіть, моя морозна панно,
Не до лиця Вам ніжний малахіт.
Не до снаги Вам сонячна корида,
Знесилить душу проліскова гладь.
Ще де-не-де Ваш локон сніжний видно...
Та вже пора. Он журавлі сурмлять!
Я покидаю Вас, о, сніжна панно!
Чи, може, Ви зрікаєтесь мене...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720707
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 13.03.2017
Цілу ніч учив студент
(важко, треба вчити) –
Вивчив лиш один білет,
Й той про паразитів.
От прийшов, відкрив – ти ба
Пишуть – кіт домашній,
А студент же – голова,
Почитав і каже:
«У кота м’яка є шерсть,
Каже нам наука.
Там є блохи, ось вам перст,
То такі звірюки!»
Звісно, викладач «просік»
Цю підміну з лету
Й каже мудро, при усіх:
«Ще тягніть білета».
Тягне бідний наш студент,
Тягне неборака…
Витяг й каже: «Айн момент,
Про ссавців… Собаки…
У собаки, значить є
Шерсть по всьому тілу,
Там є блохи, а про це
Ми вже говорили»
«Ще тягніть! – бо я-не-я»
З запалом гукає
Вся комісія. І вся
Відповідь чекає.
Тисне горло, піт тече,
Що його робити?
Витяга білета ще…
«Що там говорити!
Риба… в риб є голова,
Хвіст і… рот, щоб пити,
А іще у них тіла
Лускою покриті.
От якби була би шерсть,
То були би блохи.
А про звірів про оцих
Я щось знаю трохи».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716347
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 05.02.2017
Обійми мене міцно і ніжно,
Не пускай мене з рук, не пускай!
А мені абсолютно не тісно!
Не іди ще, прошу, зачекай,
Хоч би день чи єдину годину,
Чи хвилину, секундочки мить!
Приголуб мене, наче дитину,
Поцілуй мене там, де болить!
Там, де рана усе кровоточить,
Ти вустами прилинь, прошу́!
В оберемках черго́вої ночі,
Що лиш тоне у краплях дощу.
Подорожником стань, що з лісу,
Хай загоїть ті рани в душі!
Колискову співай мені пісню,
І читай казочки́ та вірші́!
Аби солодко й міцно заснула,
Носом вткнувшись у шию тобі,
Про погане з тобою забула,
Лиш плекаючи мрій голубих.
Хочу поряд тебе. Обійнятись!
Хочу ласки твоєї й тепла,
І ніколи вже не розлучатись,
Щоб рука твоя тілом пливла.
Обійми уві сні мене ніжно,
Бережи від кошмарів вночі,
Лицар мій в обладунках залізних,
При титановім сильнім мечі!
Обійми! Так люблю твої руки!
Я не можу без них ані мить.
Припини ці безжалісні муки!
Обійми ж мене вже, обійми!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622702
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 05.02.2017
Любіть мене, любіть мене таку:
Таку просту, а може і незвичну,
Що, мов дитя закохана в весну,
А в осені- доросло- романтичну.
Любіть мене, занурену в життя,
У спогади, в думки, а навіть мрії,
Відверту про сьогоднішнє буття
І запальну, неначе буревії.
По- справжньому веселу і сумну,
В моїм житті- воно лишень моє...
У нім спиваю насолоду медяну...
Любіть мене, таку, яка я є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690786
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 05.02.2017
Влада ночі диктує свій лад і закони.
Голуба чистота, обезхмарена радість
відійшли, розчинились у темну окрайність,
горизонт морок ночі розпензлив начорно,
на зіниці навісив сліпу безпорадність.
Де відвага була - там тривожна сторожкість,
лиш на відстані рук - просторова свобода.
Крок за кроком по сходах - як пошуки броду.
А довкола - ні стелі, ні стін, світ порожній,
без хреста, без ікон, без сумління, без Бога...
Не цвітуть уночі веселковістю фарби,
лиш душа полотна жорсткувата на дотик.
оніміло мовчать недоспівані ноти,
і сміттям у кутку діамантові скарби,
і однакові краплі від крові і поту.
Не оціниш вночі ні красу, ні потворність,
без очей сірі маски - невиразні плями.
Спить у темряві клітки яскравість уяви...
Уночі хтось ілюзій теорію творить,
хтось готує ранковості радість появи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414976
дата надходження 02.04.2013
дата закладки 05.02.2017
З невимовною радістю,
Я б закружляла тебе у обіймах.
Але, боюся, що ти розтанеш,
Й тому, серце моє не спокійне..
З невибагливою вартістю,
Я б подарувала тобі своє тіло,
Але боюся, що цей день не настане.
Однаково із-ранку підеш невміло..
З неприкритою щирістю,
Я б летіла до тебе вустами,
Але.. так важко кохати з прикрістю,
Того хлопця, що з ранком розстане..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714793
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 04.02.2017
Как за границу мы стремимся
И если есть возможность, не ленимся
Бумажки, денежки собрать
И на вокзал, аэропорт, лететь, бежать.
В Европу, Англию иль в США
По выбору, уж не одна страна
Чтоб жить там и детей учить
И свое дело выгодно открыть
Там все уютно и красиво
И люди говорят учтиво
Но вот, что надо всем учесть
Наш дом родной не хуже здесь
Во снах нам будет снится там,
Что очень дорого нам здесь.
И то, что нравится нам там
Мы можем лучше сделать здесь
Ведь там, как не крути мы чужаки
А здесь родное все, народ, страна,
Земля, озера, реки, ручейки
И песня украинская приятна для души
И песни русские ласкают уши
И даже суржик украинский нам родной
Пусть все мы разные,
Но все живем в стране одной
И Украина будет процветать!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715198
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 04.02.2017
Безліч довгих рокі́в не приходять від тебе листи.
Поступово стираються з мапи події і дійства.
Час від часу приходиш до мене в зажурені сни.
В них шукаєш стежину у юність і наше дитинство.
Давнину замели невгамовні, осінні вітри.
Хоч невільно думки повертають пейзажі кохання.
Мрії райдужні нас у майбутнє на крилах несли.
Вирок долі сумний - залізничний вокзал, розставання.
вже чимало води збігло разом з рікою життя.
Зникли спільні сліди, припорошені снігом, дощами.
І хоч як не шукай, та немає назад вороття,
як немає давно найрідніших людей поряд з нами.
Загубились стежки. Не чекаю від тебе листів.
Де життєва дорога твоя пролягла, невідомо.
Ти напевно, мій друже, з літами зміцнів і змужнів,
та душа назавжди залишилась твоя молодою.
Напиши, як колись, паперовий, омріяний лист,
бо в земному житті не дано нам зустрітися знову.
І нехай за вікном чутно вітру осіннього свист,
прочитаю його під журливе звучання мінору.
03. 02. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716029
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 04.02.2017
Я хотел бы писать о рассветах,
Синем море и майских садах...
Но страна в камуфляжи одета
И нет радости больше в глазах.
Грабят храмы - святыню народа,
Разбивают историю в хлам...
Закупили "героев" из сброда,
Выдавая за подвиги срам.
Навязали враждебную волю,
Запретили свой голос ценить...
А я помню, как утром по полю...
В марте сок от березы испить...
Канонадой - спокойной вам ночи,
Артобстрел - с добрым утром друзья...
А затем, как бы так, между прочим -
"Україна - єдина сім`я".
Значит гибнут здесь общие дети;
Почему ж сердце близких молчит?..
Не могу я о нежном рассвете,
Не могу и о море... БОЛИТ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716290
дата надходження 04.02.2017
дата закладки 04.02.2017
Зимовий ранок, візерунок на вікні.
Вдивляюсь у малюнки ті розмиті,
І знову в пам'яті з'являються мені
Дитинства незабутні світлі миті.
У кожному сплетінні серебра
Я впізнаю щось дуже особливе
І забуваю все, чого нема,
Й до болю пам'ятаю все щасливе.
Ось постають фігури крижані
Тих, кого поряд вже давно немає.
Здається, що усе це уві сні
І в серці тепла музика лунає.
Дзвенить тихенько срібна павутинка,
Що з'єднує минуле й майбуття.
А на вікні виблискують сніжинки
І раз у раз бентежать почуття.
Сьогодні рівно чотири роки, як я у Клубі Поезії.
Саме цей ( написаний дуже давно, один із перших моїх творінь ) вірш був дебютантом на цьому сайті. З часом я його видалила, а от зараз вирішила все-таки виставити на суд. Ностальгія так би мовити....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715172
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 04.02.2017
Є багато у світі
стежинок, стежок і доріг,
Найсвятіша одна -
та, що в'ється до рідного дому,
Зацілований росами
батьківський теплий поріг
І калиновий кущ
у цвітінні лілейно-п'янкому.
На похилений тин,
той що бачив тебе ще дитям,
Тремко віти спускає
стара, іще дідова груша.
І від неї війне
тим дитинно-щемким каяттям,
І зупиниться час,
і стоятиме світ незворушно.
Пригадається враз,
як у синьому небі бузьки
Колисали крильми
світлі мрії в легкій високості,
Клекотанням своїм
проводжали у край неблизький
Й розтинали тумани,
чекаючи знову у гості.
Сколихнеться земля.
Буйні трави ледь-ледь зашумлять,
І нестримно, до сліз,
так захочеться їх обійняти,
Доторкати долонями
свіжу нескошену гладь,
По живих рушниках
йти босоніж до рідної хати.
Скільки б ти не сходив
і стежин, і широких доріг,
Збережи у душі, ту,
що в'ється до отчого дому.
Щедро сонцем облитий
дитинства твого оберіг
І калиновий кущ
у цвітінні лілейно-п'янкому.
12.05.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714626
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 04.02.2017
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470298
Давай слухати ніч
під розливистий гугіт зими,
У зав'юженім небі ,
давай розфарбуємо зорі.
Ми,мов лебеді білі,
змахнемо кохання крильми,
І полинем у казку,
де щастя дріма в мельхіорі.
Давай вкриємо плечі
хмаринно-пухнастим сукном,
З крижаного бокалу
розіп'ємо зоряний трунок,
У цитринному плетиві
місяць зійде за вікном,
Розіллється теплом на вустах
твій палкий поцілунок.
Давай вірити в сни
і у янголів,що з висоти
У засніжену ніч
поєднали навік наші долі.
Лебединою піснею
зІрвемо сплячі світи...
Нехай стелить зима
гобелени шовкові поволі...
02.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549860
дата надходження 08.01.2015
дата закладки 08.01.2015
Розтятий простір галактичної поеми...
Поміж рядків заледенілі крихти днів.
Із ясних зір заплетені скупі катрени.
Мереживно спливають з товщі снів.
У міжпланетних вигинах словесних
Готичним локоном розрізана печаль.
Мовчить душа у кандалах тілесних,
Злотою ниттю вигаптовує вуаль...
Космічне чтиво вкраплене у миті
Злітає переспівом сплячих рун.
Туманним пилом звуки сонця вкриті.
Торкається поема серця струн....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491854
дата надходження 11.04.2014
дата закладки 14.06.2014
Скрипить гіллям в саду старенька слива,
Крильми сумують в небі журавлі.
А я стою заплакана й щаслива...
Мале дівча на батьківській землі.
Он визира біленька рідна хата,
Шумить привітно вишня гомінка.
І чорнобривців вервечка строката...
Їх сіяла матусина рука.
Зрина, роками схилена криниця,
Смакую спогад чистої сльози.
І виноград он татковий кущиться...
Чоло цілує дотиком лози.
А під вікном гойдаються жоржини,
Махровим лиском в'ються спориші.
І,мов живі,натоптані стежини
Ведуть туди,де радісно душі....
Летять хвилини стрімко горобцями,
Пір'їнно снять на сонячних дахах.
Спрагливо п'ю пропахлу чебрецями
Дитинства мить в загублених роках.
Скрипить в саду сумна старенька слива,
Немов гука: "Ну все....Пора...Іди..."
А я стою заплакана й щаслива....
Іще не раз в душі прийду сюди...
7.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492104
дата надходження 12.04.2014
дата закладки 14.06.2014
Пам'ятаєш, як ми розійшлись у прозорість тієї весни?
Плакав дощ за вікном, сумували у парках алеї.
Ти пішов...вирвав серце, на друзки розбив мої сни...
Мовчазним співчуттям винувато зоріли лілеї...
Поночіло в душі...лише місяця жовте панно
Срібним оловом сліз розливало в траву свої згустки ,
Відболіло,забулось...загоїлись рани давно,
Лиш солодке цвітіння лілей стає спомином пустки...
14.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494482
дата надходження 23.04.2014
дата закладки 14.06.2014
Розквітли іриси небесно-терпким розмаїттям,
Ще сонне пелюстя цілує ранкова сльоза,
Розчісує вітер берізок тонке верховіття,
Іскрить пухоцвітом прозоро-легка бірюза.
У купелі сонця хмеліє ірисова знада,
Махровою тишею піниться стиглий моріг,
І пестить повітря бузково-травнева плеяда,
Оцвітина з яблунь фатою спадає до ніг.
7.05.2013.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497013
дата надходження 05.05.2014
дата закладки 14.06.2014
Солодким нектаром розквітла акації злива,
У полисках сонця джміліє її ніжноцвіт.
Обійнята небом,стоїть загадково-мрійлива,
Медовою гущею радо шумить живопліт...
З небесної глиби спадає накидка парчева,
І місяця промінь розгладжує китиць кришталь.
У білій,духмяній сукенці,немов наречена,
Акації повінь пряде зоресяйну вуаль.....
10.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499868
дата надходження 18.05.2014
дата закладки 14.06.2014
Обійми мене подихом вітру,
ароматом чаруючих трав,
Подаруй мені неба палітру
у спокусі вечірніх заграв.
Розмалюй мої сни візерунком,
переливами суму дібров,
Доторкнися до мене цілунком,
щоб щасливою стала я знов.
Зачаруй мене співом стеблини
очерету над плесом води,
На дні моря кохання перлини
лиш для мене одної знайди.
Розкажи мені казку шовкову,
що блукає у тиші ночей.
Заспівай із дощем колискову,
розчинися в безодні очей.
Ти мене укради на світанні,
свідком буде лиш стиглий розмай.
Вже зоріє...у миті останні
ти кохай....до нестями кохай!
29.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503463
дата надходження 05.06.2014
дата закладки 14.06.2014
Давай відкоркуємо тишу,
нехай собі лине на волю,
Вплітається в коси
ромашково-чистих полів.
А ми наодинці
побудемо,милий,з тобою,
Смакуючи ніч
і вслухаючись в спів солов'їв.
Давай розгадаємо тишу
по зорях на синьому лоні,
Що сріблом лягають
на зіткані з шовку лани.
Нам місяць зливатиме
сяйво гаряче в долоні,
Хай Всесвіт чекає....
бо зараз є МИ...лише МИ....
Давай відкоркуємо тишу....
2.06.2013.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504790
дата надходження 12.06.2014
дата закладки 14.06.2014
Тебе шукала я в забутих снах,
І так боялась не впізнати рідні очі,
Лебідкою злітала в простір ночі
Та образ твій губився на вітрах...
Зливалася на землю я дощем,
Барвінками стелилася у полі,
І плакали тумани сивочолі
До дна спиваючи душі моєї щем...
Я розривала заспані світи,
Лягала піснею над тихою рікою,
До неба доторкалася рукою...
І розуміла...там....далеко ти....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495360
дата надходження 27.04.2014
дата закладки 27.04.2014
Сльозиться ніч фіалковим каскадом
У зеленаву свіжість перших трав.
Немов жарини,жевріють над садом,
Дозрілі зорі дзвонами октав.
М'якенько місяць ріже неба хвилі,
Човніє плавно витканий ріжок.
І наче мавки,хмари пухокрилі,
Прозорим пледом вкрили моріжок.
В безвітрі пряно дихає весною
Сосновий ліс. Живицею пахтить.
Шифонним шлейфом в'ється за горою
Фіалково-солодка ночі мить....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488820
дата надходження 28.03.2014
дата закладки 29.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.01.2014
Мне б в тебя уткнуться, матушка-земля,
Обхватив руками теплые поля.
Связана любовью я с твоей судьбой,
Мне с тобой остаться даже неживой.
Как же нынче тяжко, как душа болит -
Твое сердце - Киев, как в аду горит.
Словно на распятии нынче ты висишь...
Матушка родная, что же ты молчишь ?
Мне б в тебя уткнуться, родина моя,
Обхватив руками теплые поля.
Только ты обьятия для врагов закрой,
Чтобы не пришлось нам пить за упокой.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475138
дата надходження 26.01.2014
дата закладки 28.01.2014
Выписанный тонко месяца рожок,
Зимушка надела белый кожушок,
Ущипнул за щеки батенька-мороз...
Может мне влюбиться ? Только не до слез.
Может и влюбиться, только не зимой.
Сколько тут осталось до весны шальной ?
С первыми цветами сердце не робей -
По весне щебечет даже воробей.
Талою водою изойдут снега,
Может и сольются речки берега.
Пусть волной накроет, но не в полный рост.
Хорошо б влюбиться.., только не до слез.
Серебрится тонкий месяца рожок,
Мягко лег на плечи белый кожушок,
Разрумянил щеки батенька-мороз...
Стоит ли влюбляться, если не всерьез?
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475066
дата надходження 26.01.2014
дата закладки 26.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.01.2014
Не знаю я, коли настане час,
Що прийде Спаситель наш з небес!!!
Уклонимось йому низесенько і ніжно,
Попросимо простити нас безтішно!
Але ж як знаємо всі ми,
Що за гріхи потрібно нам платити!!!
То ж поки на цій Землі живеш ти,
Роби добро, втішай знедолених, люби!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280120
дата надходження 12.09.2011
дата закладки 24.01.2014
Блукає в небі одинокий птах,
Не знаючи, куди й навіщо,
Десь хоче він свою лебідку відшукать,
Але для чого втратив найріднішу!
Минає час, а ми все ті ж, як дітвора,
Щодень живемо в радості добра,
Та ніби хочемо найважливіше забути,
Але навіщо без любові жити.
Щастя дається нам щоднини,
Чи збережем його - нам вирішувати,
Але найважливіше для людини -
Кохання в серці через віка пронести.
Тому не треба сумувати
Життя готує нові нам сюрпризи,
А нам потрібно лиш чекати
Йти по стежині долі, жити та любити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457250
дата надходження 29.10.2013
дата закладки 24.01.2014
У мене є чимало запитань,
І відповідь хотіла б знать я!!!
Чому так швидко лине час життя?!!
І прийде мить - нам в небо варто відлітать...
Я жити хочу і, напевно,
Хотіла б я знайти той шлях,
Який веде в долину миру,
Де щастя і добра повний океан!
Життя так швидко пролина!!!
Літа ідуть і час мина!
Життя не легко нам прожити!!!
Ти ж поспішай, бо треба вчитися любити!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279994
дата надходження 11.09.2011
дата закладки 24.01.2014
Треба жити, не грішити,
І добро творити.
Треба в майбутнє вірити,
І зло пережити.
Потрібно з вірним другом іти,
Який допоможе.
У хвилину найскрутнішу -
Врятувати зможе.
Треба жити, не тужити,
І добро робити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444593
дата надходження 21.08.2013
дата закладки 24.01.2014
Сидит енот и чашку жмет,
И вовсе наш енот не жмот,
Все очень просто, он простыл,
А в горле кто-то наперчил.
Страдает бедный наш енот,
Из корешков лишь пьет компот,
А на дворе идут дожди,
О солнце теплом лишь мечты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471975
дата надходження 12.01.2014
дата закладки 12.01.2014
Неспішно гортаючи фотоальбом,
минувщини згадую днини.
Події з життя пропливають, мов сон,
в застиглих навічно світлинах.
Вертаюсь думками в озорений час,
тримаючи знімок з батьками.
Здавалось, що світ існував лиш для нас,
та все промайнуло з роками.
А ось, і шкільної пори карнавал!
На фото знайомі обличчя.
Красуня-ялинка! У розпалі бал,
але утекло півсторіччя.
Шле юність далека палкий фотозвіт,
де в сукні кружляю барвистій.
Де крила незримі несуть у політ,
гойдаючи злегка намисто.
Весна на світлинах життям струменить,
даруючи шати вінчальні.
В рожевому світлі навколишній світ,
шлю юності оду прощальну.
Гортаючи спогади далі крізь час,
торкаю пожовклі світлини.
Ось поряд коханий, синочок у нас
і щастя в дзвінких переливах.
Пора молода вигравала романс,
розквітнувши, ніби жоржина.
Нас донечка тішить, танцюючи вальс,
у ніч Новорічного дива.
Найкращі роки пролетіли, як мить!
На фото усміхнені внуки.
А молодість нам помахала услід
і байдуже їй до розлуки.
Неспішно гортаючи фотоальбом,
вдивляюсь у давні світлини.
Сумують зі мною вони в унісон,
згадавши щасливі хвилини.
12. 01. 2014 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471997
дата надходження 12.01.2014
дата закладки 12.01.2014
Есть в моем сердце тихий уголок,
Пристанище любви моей заветной.
Я захожу порою на часок -
Зажечь свечу и спрятаться от ветра.
Хранятся в нем уснувшие мечты,
Обрывки старых задушевных песен
Портреты, на которых я и ты...
Лишь для вопросов уголок мой тесен.
И даже в синем небе журавли,
Простившись с отзвеневшим бабьим летом,
Неспешно улетая, берегли
Молчание твоих немых ответов.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471256
дата надходження 09.01.2014
дата закладки 10.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.12.2013
Она приходит ко мне... Тихой осенью.
Когда бальзамом по сердцу дожди.
А небо в реки, как в зеркало смотрится,
На седину, что покрыла виски.
А мне так хочется... Правда, так хочется
Громчайшим взрывом заполнить всё здесь,
Когда пронзает сто тысяч иголочек
И укрывает спокойствия лес.
И ото всех вдруг захочется спрятаться,
Чтоб эту осень душою питать,
И созерцать только вечности маятник...
Она приходит... И словно маяк
Для корабля, что своё место тихое
В огромном море волнений и бурь
Остановился. Увидел. И выдумал,
Что это дом его. Там и уснул.
Забыл о странствиях, о путешествиях,
Забыл, что где-то его ещё ждут
Звезда с небес в ярком пламене шествуя,
Гласит, что нет - не закончен маршрут.
***
Она приходит ко мне тихой осенью,
Она мечтой, ярче солнца горит.
И тянет вновь закоулками звёздными
О чём-то важном так громко молчит...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464683
дата надходження 07.12.2013
дата закладки 07.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.10.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.10.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.10.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.10.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.10.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.10.2013
Как по веленью высших судей
Мы встретились за сотни верст,
Но кажется, что для прелюдий
Ты неотесанный и черств.
Хотя в порывах много власти,
Ты как тайфун средь блеклых дюн,
Но кажется, что ты для страсти
Еще неопытен и юн.
Ты не рассказывай мне сказки,
Не прикасайся алых губ.
Мне кажется, что ты для ласки
Слишком навязчивый и груб.
И по какой, скажи, причине
За нас ты, стоя, выпил тост?
Мне кажется, ты как мужчина
Неинтересен, глуп и прост.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450377
дата надходження 21.09.2013
дата закладки 27.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.09.2013
п о с и л а н н я п о з и т и в у
У світі, де панує с т р а х –
В і д в а г а хай зростає.
Хай усмішка цвіте в устах
І сонце в небі сяє.
У світі, де панує г н і в –
Хай л а г і д н і с т ь квітує.
Бодай хоч кілька добрих слів
Людські серця лікує.
У світі, де панує з л о –
Д о б р о хай щедро зродить.
Щоб зерно правди проросло –
Любов’ю серце годить.
У світі, де панує з а з д р і с т ь –
Хай м и р і с п о к і й буде.
І щастю хай сприяє радість,
Хай веселяться люди.
У світі, де панує з р а д а –
Хай в і р н е с е р ц е б’ється.
Хай доброчести буде влада,
Що славою пройметься.
У світі, де панує х а о с –
Хай душі л а д рятує.
Звитягою звучить хай ЛОГОС,
Гармонію будує.
У світі, де панує с м е р т ь –
Ж и т т я м хай квітне днина.
Хай Чаша повниться ущерть,
буття хай пісня лине.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450215
дата надходження 20.09.2013
дата закладки 20.09.2013
На улице здорово, ветер и тучи,
Всё, как люблю, шесть утра...
Погоды нельзя мне и выдумать лучше.
Я выхожу со двора.
Мне улыбается сонное небо,
С флакона брызгает дождь.
Запах какой-то небесно-волшебный.
Надеюсь, ты всё ещё ждёшь.
Ветер ко мне обращается, просит -
Вспомни, что в сердце на дне.
Тут проболталась нечаянно осень.
Ну! Расскажи-ка и мне.
Что-то столь ценное вдруг вспоминаю,
Ветру даю, пусть несёт.
Он даже был за воротами рая -
Доверить ему можно всё.
Он рассказал мне, что снова влюбился
В ту, что веками любил.
Лишь после ссоры он вдруг притворился,
Что её голос - не мил.
Да и вообще они ссорятся вечность,
Чаще, конечно, зимой -
И вот поэтому, спрятав беспечность,
Он ходит - сумбурный и злой.
Мирятся - снова, как птенчик летает,
Громко кричит во всю грудью.
А иногда, даже вон - затихает,
Вникает в небесную суть.
Дел ещё много, прощай, недотрога!
Позже к тебе заскочу!
Смотри аккуратней, деревья не трогай.
В нарядах пусть будут, хоть чуть -
Ему отвечаю, и вдруг вспоминаю,
Забыла опять попросить,
Чтоб он рассказал, что я верю и знаю.
И помню - натянута нить.
Снова забыла, стук сердца смирила,
И ладно - тому не бывать.
Дождик явился: "забыл, говорили,
Что ты должна что-то узнать."
Что-то, кому-то, где-то, кого-то,
Лучше давай помолчим...
Душа пусть летает, а я понемногу
Мысли хочу отключить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450195
дата надходження 20.09.2013
дата закладки 20.09.2013
Она сидела у окна,
Пейзажи были ей немилы.
Испив всю чашу бед до дна,
Она жила чуть-чуть, от силы.
И взгляд ее задел стекло –
Потëки грязные от мыла.
Так и по жизни не светло,
Она рвалась, кричала, выла!
Будто в душе раздался гром,
Пришел с бедой и грустью, воем.
На подоконнике сыром
Она горшки полИла горем.
Желтеют листья на плюще,
Поблеклые, все краски стëрты.
Такая серость и в душе.
Да пусть оно идет все к черту!
Пусть увядает тот цветок,
И смирится, и ввысь не вьëтся,
А на фрамуге мотылек
В предсмертных муках бьется, бьется…
И никогда б не ждать часы,
Как утром свежим на карнизе
Под песни радужной росы
Ее встречает голубь сизый.
Да пусть летит по миру вон,
С груди остатки сердца вынув.
И вдруг с плющом сухой вазон
Ногами вяло отодвинув,
Так одиноко в царство тьмы
Она вошла, с окна ступая.
И кто ей даст теперь взаймы
Те ветхие ключи от рая?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449131
дата надходження 15.09.2013
дата закладки 19.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.08.2013
Стих навеянный стихом boroda171 За друзей.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445028
------------------------------------------------------
А мысли, как птицы, им нету преграды,
Летят, где тепло, туда, где им рады.
Я чувствую счастье: у меня есть друзья,
Которые помнят: у них есть и я.
Ну что в нашей жизни дороже друзей?
Ты с ними богаче, ты с ними сильней.
Бывает, что друг далеко от тебя,
Тебе если плохо, подбросит огня.
И только услышишь ты слово ПРИВЕТ!
В душе твоей сразу наступит рассвет.
И боль вдруг проходит, проблемы бегут:
Тебя поддержал твой проверенный друг.
Друзей проверяют не только годами...
Они в наших мыслях, всегда рядом с нами.
БЕРЕГИТЕ ДРУЗЕЙ!!!! СПАСИБО ВАМ, МОИ ДОРОГИЕ ДРУЗЬЯ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445091
дата надходження 24.08.2013
дата закладки 24.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.07.2013
Меня дождь попросил написать тебе новую сказочку.
Говорит, что ты даже не помнишь, как выглядит небо...
Потолок в моей комнате тоже особо не радужный,
Но на кофе заходит по вторникам вдохновение.
Здравый смысл иногда посещает, особо не радует.
Говорит, что пишу ерунду - не особо нужную.
Я налью ему чай, равнодушно кусая яблоко -
Он уходит, со мной ему явно давно уже скучно.
Ну а ты там чего? Почему даже дождь возмущается?!
Правда он обо мне тоже самое, верно, рассказывал?
Я всегда говорила тебе, что мечты сбываются?
Это, знаешь ли, он те слова каждый день мне навязывал.
Пока вы там водили беседы ночами тихими,
Я сидела одна здесь, одна! Без единого облачка!
Растеряла я сказки, все рыцари стали безликими,
Замки и города растворились под пледами ночи...
Лишь один вон остался...давно уж забытый..заброшенный.
БодиАм или БОдиам* - кто-то же им восхищается.
А ведь он лишь желал согревать всех уютом и роскошью,
По колена в воде, по хозяевам прошлым скучает.
Одинок, опустошен, грустишь, только знай - вне сомнения,
Может дождик из ревности это тебе не расскажет,
Для кого-то особого ты всё равно вдохновение,
Даже если он видом своим ничего не покажет.
Как-то так, не особо весёлый привет получился,
Но дождь всё передаст, хоть сейчас и ворчит немножко.
Всё.. затих...Что ж, теперь он к тебе отлучился...
Странно...яблоко лоском блестит, а на вкус, как картошка...
Замок Bodiam – это красочное захватывающее дух зрелище. Кажется, что он как будто плывёт по заполненному водой рву, который окружает его и отделяет его песчаную коричневую кладку от широкого пространства, окутанного растительностью. Расположенный в Восточном Суссексе на границе с Кентом, Замок Бодиам один из интереснейших памятников богатейшей истории южной Англии.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437045
дата надходження 13.07.2013
дата закладки 13.07.2013
Прочитаєш мої вірші...
Ні, про мЕне ти не згадаєш.
Промінцем із своєї душі -
Ти її вже роки зігріваєш..
І в якийсь вам важливий день
Вона вірш тобі Мій подарує,
Заспіває тобі пісень,
Котрі Я написала в сумі.
І ти вір їй, ти чуєш, вір!
Втім, чи є вже в тому різниця?
Все одно всі для тебе вони.
Я ж в житті так боюсь обпектися.
Певно, сумнів колись промайне,
Та відкинь його краще від себе -
Ти колись не впізнав мене,
Та і я не послухалась неба..
Ми пройшли мимо щастя, пройшли
Навіть поглядом не зустрівшись..
Але слухай мої вірші...
Не від мене..
тобі....
самі ліпші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436292
дата надходження 09.07.2013
дата закладки 10.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.07.2013
Натхнення :
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432934
Місто- мурашник, живучий і взимку,
Втоптує сніг у багно...
Фари машин- золоті апельсинки,
Світять будинкам в стегно...
Десь тупотить, тротуарами ковзає
Поспіх стурбованих мас.
Тінь новорічності звичними позами
У мандаринності ваз...
Втомлено стрілки мандрують до вічності,
На циферблаті питань...
Ніч позбувається вже пересічності-
Пінний фужер сподівань...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435963
дата надходження 08.07.2013
дата закладки 08.07.2013
А я знайду красу у всьому
І навіть в погляді чиємусь злому
Бо ж я сповідую цей світ на втіху
А отже місця тут немає лиху
Знайду красу в розбитих вікнах і забутих храмах
І у малечі , і в поважних дамах
У безпритульних , вбивцях та війні
Часом так важко віднайти її
Коли між кулями витають смерті тіні
Коли в безвиході душі нема спокою в тілі
Я зміню часу лік і все ж зумію
Добром красу внести в розбиту мрію
Зумію , зумію , зумію
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435522
дата надходження 05.07.2013
дата закладки 07.07.2013
До мене в гості знову
Зайшов наш спільний друг.
Приніс від тебе втому,
А посмішку забув...
І пісню твого серця
Мені прошепотів,
Твій смуток ливнєм ллється
На аркуші листів.
Прошу, щоб ти образи
На нього не тримав,
За те, що все й одразу
Мені він розказав.
Ні, він тебе не зрадив!
Він зовсім не пліткар!
Та просто мав розрадить
Душі твоєй тягар.
Та й ми з ним - кращі друзі
З дитинства - не ревнуй!
Йому лиш посміхалась
І з думками "цілуй".
Ти знаєш, все сьогодні
Про тебе розказав:
Як сумував в дорозі,
Як "ту якусь" чекав...
Мені він у долонях
Перлиночку приніс -
Заховану у скронях
Твоїх, мов крига, сліз...
Сказав, що сам не зможе
Тобі допомогти,
Отой пишу сьогодні
Душі твоїй листи
Коли заснеш ти міцно,
І стихне все навкруг,
Тобі їх прошепоче
Наш дощ... наш кращій друг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435708
дата надходження 06.07.2013
дата закладки 07.07.2013
І знову сон бридотним павуком
Сплітає підсвідомість в павутиння...
І мою душу з ягідним смаком
Вкриває ніч жахіттям, як лушпинням...
Холодний піт, мов щупалом липким,
Моє чоло погладжує із хіттю;
І час від цього став таким сипким,
Немов пісок, натрушений з лахміття...
І плаче слізно втрачена блакить,
Забувши, що відродиться в світанні;
А тиша так напружено дзвенить,
Немов набат, немов грози зітхання...
І я, зусиллям волі надлюдським,
Знов повертаюсь до свойого тіла,
Прощаючись із жахом тим слизьким...
Прокинулась...нарешті... Я зуміла!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435449
дата надходження 05.07.2013
дата закладки 05.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.07.2013
Коли зцілує місяць небеса,
А зорі заспівають колисанку;
Коли на травах забринить роса,
А ніч розіп'є кави філіжанку-
Тоді і я до тебе пригорнусь,
Щоб жадібно і пристрасно- уміло
Знов зачепити струночку якусь,
Щоби заграло- заспівало тіло.
В твоїх руках я - скрипка і смичок,
А ти,маестро, знаєш досконало
У кожній ноті дивний тайничок,
Щоб музика яскраво залунала...
А за вікном оркестр із цвіркунів
Підтримує твоє нестримне соло...
І вже світанок тихо сполотнів,
Цілуючи промінням видноколо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435176
дата надходження 04.07.2013
дата закладки 04.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.07.2013
Огортають сутінки ласкаві
Поцілунку неповторну мить...
Натякни, що хочеш випить кави-
Я сама соромлюсь запросить...
І сховай ключа від цих обіймів,
Щоб до ранку їх не розімкнуть...
Вітру наспів, трохи елегійний,
Нам розкриє потаємну суть...
Ми пізнАєм пестощів сп'яніння,
Коли кожен дотик- зорепад,
Кожен поцілунок- губ цвітіння,
Кожне слово- сотні серенад...
... Ми заварим каву насвітанку,
Коли встануть перші промінці;
І вишневу сонячну співанку
Ми зустрінем вдвох: рука-в-руці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434396
дата надходження 30.06.2013
дата закладки 30.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.06.2013
Ти ж був колись дитиною?Авжеж?
Згадай, для діточок немає меж.
І штурмувати страх високих веж,
Системи будувать своїх мереж -
Було можливо, весело, цікаво...
Життя було тоді таким яскравим.
І кожен день до вечора із ранку
У світ нести новеньку забаганку,
Робити важливіші відкриття -
Ми граючи лиш пізнаєм життя...
Усі ті дні великих заворушень,
Досліджень, задоволень, "перероджень",
Забруднень і поранень - як без них?
Але ж все далі до вершин нових!
До чого взагалі це все згадала?
Та ж дива в цьому світі менш не стало!
Чи ти пізнав глибини всіх дивин?
Чи всі вірші і справи завершив?
На всі питання відповідь знайшов?
Всі мрії світлі втілив, віднайшов?
А може більшість, як і всі забув?
І ручки склав, спокійненько зітхнув?
І хай банальністю те буде, що скажу -
Своє дитинство не тримай у багажу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433960
дата надходження 27.06.2013
дата закладки 27.06.2013
Идёт по лесу бегемотик,
У него большой животик,
Да и попа велика,
Толстые висят бока.
Плачет бедный бегемотик -
Не хотел такой животик,
Трудно по лесу ходить,
Ношу тяжкую носить.
Что ж ты плачешь, бегемотик?
Ведь не сам отрос животик!
Его кто-то раскормил...
Тот, кто тортики точил...
В общем здесь мораль проста -
Чтобы весить меньше ста,
Нужно чаще маму слушать,
И поменьше наночь кушать)))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433961
дата надходження 27.06.2013
дата закладки 27.06.2013
Шоколад,тепла ковдра, свічі,
Я заглиблююсь в свої думки.
Мої спогади самі ліпші
І надії,і мрії, і ти...
І твій погляд очей світло-синіх
Моя відповідь - каріх очей
І омана днів кращих,чарівних,
Найніжніших,найдовших ночей
Сміючись ти дарив мені небо,
Щоб на ньом малювала зорю,
Завіряла тебе, що напевно
Я найкращу картину створю...
Обіцяла і сонце,і зорі,
Обіцяла і сльози,і сміх
Вітру дихання - тонке й прозоре,
Блиск води, шум дождю, перший сніг.
Я картину тобі малювала
Дуже довго, не спала ночей
І всі сили я в неї вкладала,
І закоханність своїх очей...
А ти взяв і порвав ту картину,
Мною викохану столь довгий час,
Я ж любила її,мов дитину,
Ти ж сказав, що не треба образ.
Твої очі небесно блакитні
Аж до серця пронзали мене,
Так,ти краще тієї картинки,
На якій малювала тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433700
дата надходження 26.06.2013
дата закладки 26.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.06.2013
Не тужи моє серце за домом,
Добре знаєш, який був поріг,
Пробігали дороги пероном,
Зупинялися тільки на миг!
По околицях міста і в селах,
Не встигали сказать «добрий день»,
Не розклавши щe добре постелі,
Знов дорога- бо пахла мішень!
То за чим ,моє серце, ти тужиш?
За селом, де щасливі були,
Де проживши зимовії стужі
Вже з весною в незнане плили.
Чи за містом де школу почала
Та її закінчить не змогла,
Бо прийшла душогубська навала,
Багатьох нас в світи повела.
Торохтіли вози , за возами,
В невідоме стелився наш шлях,
І ніхто не заплакав за нами,
Позбавляли госпоОдарів дах.
Так втікали роки горобцями,
Поклювали, що доля дала,
Заростала дорога тернами,
На постійно не звили гнізда.
Не тужи, моє серце, ти ж знаєш,
Що твій дім –черепахи панцир,
Де присядиш то там й заночуєш,
Та і знову дорога у вир!
Й так несеш, заховававши глибоко,
Свою мрію, надію на рай,
Та й мандруєш по світі широкім,
Лиш заснувши, повернешся в край!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432823
дата надходження 21.06.2013
дата закладки 25.06.2013
Пахне вечір ваніллю,
полуницями й медом,
у хмелю буйнотрав'я
чути брязкіт цикад,
під лимонним серпанком
оксамитовим пледом
загорнувся духмяний
позіхаючий сад.
У келішках дзвіночків
снять посріблені роси,
мов у люстрі, відбивши
павутиння зірок.
У гущавину лісу,
через во́гкі покоси,
прошмигнув хутко місяць,
мов рудий ховрашок.
А в сатинових пасмах
лоскотливої річки
промайнула наяда*,
мов рибина, прудка...
І на гілці вербиці
клаптик синьої стрічки
тріпотів, наче бабка,
полохливо легка.
*Наяда - німфа озер і річок в античні міфології.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433190
дата надходження 23.06.2013
дата закладки 24.06.2013
Я дякую щиро за тебе...
За тебе і навіть тобі...
Нехай те безкрайнєє небо,
Вгамує душевний твій біль.
Я дякую щиро за тебе...
Замріяне щастя і сміх,
ВіршІ, що живуть на паперах,
Тобі ж бо, про тебе все в них.
Я дякую щиро за тебе,
І знаєш, коли паде дощ,
То маєш отримать - будь певен.
Частиночку мрій моїх площ.
Я дякую щиро за тебе,
Почуй лише, де б ти не був,
Пташиний світанковий щебіт.
Щоб світлую радість здобув.
Я дякую щиро за тебе,
Щоб ти це життя розумів,
І крила такі мав, як треба,
Щоб ти на них гордо летів.
Я дякую щиро за тебе...
До Бога в нічних молитвАх,
Щоб янголи світлі від тебе,
ВіднОсили сумнів і страх.
Я дякую щиро за тебе,
Завжди, щоб з тобой був Господь.
Хай пестить цілунками небо,
Щоб ти завжди вірив в любов.
Я дякую щиро за тебе...
Як хочеш - чекаю у снах...
А знаєш, та й більше не треба.
Ти віриш? Тобі...просто так...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433384
дата надходження 24.06.2013
дата закладки 24.06.2013
Вони ішли крізь різні перепони,
Казали, що не вірили в любов,
І впевнено так ставились до долі,
Ніколи не вагалися немов.
Такі собі Данте і Беатриче...
Та ні, Данте ж кохання не ховав...
І все ж у сні лише її обличчя,
Тепер він бачив, коли відшукав.
Змінилось щось у погляді суворім,
З*явились нотки ніжності, добра,
Та не збирався говорить нікому,
Що все життя заповнила вона.
А що ж вона? Поглянучи на нього,
Відчула, що з-під ніг іде земля.
В житті-ж бо не кохала ще нікого,
Величнішим здавався короля...
"Та біля нього тих дівчат аж гУрти,
Поводиться немов надмінний пан,
Ти зі своєй холодністю спокутой,
Хлопчина, залишайся сам на сам".
"Мені самозакохані і горді,
Як та, що йде - потрібні менш за все.
Диви, як тільки дивиться на хлопців -
І вгору задира своє лице." -
Казав, а серце краяло до болю.
Чому ж тоді вона завжди одна?
"Крім себе не цінує бо нікого" -
Щось з глибини йому відповіда.
Хоча ж і сам він розумів прекрасно,
Як буть водночас зо всіма й не з ким.
Самотність до секунд приходить вчасно,
Звертається тим шепотом низьким...
Але пройшли, лиш раз переглянувшись,
Щоб все життя боятись розказать,
Душа кричати буде, а наружність,
Як зірочка, палаючи мовчать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433164
дата надходження 23.06.2013
дата закладки 23.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.06.2013
Черный дым окутал города,
Сволочи нарушили покой,
Это распроклятая война,
Навалилась болью неземной.
Нет уже улыбок во дворах,
Цвет разлуки - серые тона!
Повзрослела сразу детвора,
Это все проклятая война.
В поездах отправились на фронт,
Юноши не знавшие любви,
А вдали пылает горизонт,
Взрывы мин, да выстрелов огни.
Пусть бойцы вернутся все назад,
Без увечий и ранений, Боже!
Дождь стучится как-то невпопад,
Никого для мам ведь нет дороже.
Так отец ушел мой на войну,
Был контужен, ранен многократно,
Защитил он Родину, Страну,
Бог хранил! И он пришел обратно!
На Рейхстаге надпись на стене:
"Первый взвод! Дошли сюда братишки!
Миру - мир! Конец теперь войне!
Гитлеру забили в гробе крышку!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433006
дата надходження 22.06.2013
дата закладки 22.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.06.2013
З кожним приїздом на дачу
Ральф зустрічає мене.
Радістю очі собачі
Знову палають, як все.
Гавкіт мелодії ллється,
Ральфе! Мій друже, привіт!
Ех, у моєму вже серці
Радість твоя дає цвіт.
Дай же-но, песику, лапу.
Ай, молодець! Ну, тримай,
Тут є гостинці всілякі,
Ти за той час наминай.
Як же в серцях нам завзятість
Зустріч відкриє в ці дні.
Дякую, друже, за радість,
Що ти даруєш мені!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424105
дата надходження 11.05.2013
дата закладки 18.06.2013
Я люблю це життя
І з тобою...зі всім
Я люблю кожен день прокидатись.
Я люблю кожен крок,
Кожен крок у перед
І чудову весну зустрічати.
Я люблю це життя
Сірі будні свої
І під небом блакитним стояти.
І дивитись люблю - в темні очі твої
Так тебе я не хочу втрачати.
Я люблю це життя
Й так ніщо не люблю,
Як той місяць, що світить з зірками.
Я б дивилась завжди,
Як згасають вони
Тільки жаль, що він світить ночами.
Я люблю це життя
І тебе я люблю
І так шкода, що ти не зі мною.
Та я вірю завжди
Ти прийдеш із весни...
І зустрінем її - ми з тобою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265189
дата надходження 15.06.2011
дата закладки 14.06.2013
Мов пензлем, я словами розмалюю,
давно забуті спогади століть.
Нащадкам на папері подарую
усе від чого серце затремтить.
Та буде все лиш так як я то бачив.
Чужих очей мені ж бо не дано.
Тому нехай нащадки вже пробачать,
якщо де буде зверху дно.
Я намагатимуся вибрати палітру
із кольоровими відтінками життя.
Щоб відчувався подих вітру
та сонця промениста теплота.
Щоб образи зруйнованих рельєфів
що з пам’яті моєї утекли,
хтось втіливши в причудні барельєфи,
так само, як і я їх, полюбив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428424
дата надходження 31.05.2013
дата закладки 02.06.2013
Уміння посміхатися очима,
в житті я бачив у небагатьох.
Для цього варто мати крила за плечима
прозорі, щоб не бачив їх ніхто.
Для цього варто вміти так відверто
сказати правду, щоб образи не було.
На зустріч людям відкривати серце.
На допомогу поспішати стрімголов.
Любити світ у всіх його дивацтвах -
в промінні сонця, у краплинах зливи
не забуваючи при цьому посміхатись,
щоб завжди залишатися щасливим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428742
дата надходження 01.06.2013
дата закладки 02.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.05.2013
Мы познакомились с тобою,
Одним прекрасным вечерком,
Своей душевной красотою,
Меня, ты покорила целиком.
Мила, всегда всё понимает,
А как мне плохо уж совсем,
Она берёт, и обнимает,
Мне хорошо, так не было ни с кем.
И пусть мы видимся не часто ,
Но в сновидениях моих,
О Боже, как это прекрасно,
Все чувства делим на двоих.
Мне кажется меня, одна ты понимаешь,
Такого раньше не было со мной,
Ты просто это всё, не замечаешь,
Как увлекаюсь, я тобой.
И может в жизни, мало понимаю,
Может года совсем не те,
Таких, как ты, я не теряю,
И не продам ни по какой цене.
Я знаю, всё это не вечно,
И может жизнь нас разлучит,
Зато одно, я знаю безупречно,
Ты другом моим будешь вечно !
P.S. Посвящается человеку, который изменил всё…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427696
дата надходження 27.05.2013
дата закладки 28.05.2013
Годинник життя накручений лиш раз.
І передбачити коли він стане,
Ніхто не знає з нас.
Яку годину покажуть стрілки
Коли зупинять рух.
Буде це ранок, чи може ночі дух.
Хвилина- вдихни її !
Ти певний лиш за неї.
Вона твоя-живи, люби,
Не бійсь земних розрух!
Не жди на щастя, яке колись прийде .
Бери життя таке, яке ось зараз є.
Стрілки летять ! Тік-так, тік-так!
Годинник стане! Скінчиться шлях!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427699
дата надходження 27.05.2013
дата закладки 27.05.2013
Ми маємо бути сильними,
Нам іншого не дано,
Цей світ такий ненадійний,
Та ми віримо все одно.
Я не знаю як ви, а я згадаю
Мені рідних по духу людей.
Їх слова і поради закладують
Джерело моїх кращих ідей.
І нажаль ми далеко не янголи,
Скільки ж бруду ми носим в душі...
Скільки болі ми в інших закладуєм,
До якогось там щастя спішим.
Так, ми звісно далеко не янголи,
Бути їми не наша доля,
Та підчас Бог дарує нам крила,
І дарує свободу волі.
Тільки б нам було сил не спинитися,
До мети прямувати постійно,
І людиною гідной лишитися,
Як докупи зберем свої мрії.
Кожен день — як війна зі слабкістю,
Тільки ви не втрачайте надій,
Бо немає більшої радості,
Ніж ті крила досягнутих мрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424196
дата надходження 11.05.2013
дата закладки 26.05.2013
Я –українка, я жила в літах,
У жилах моїх кров славетних предків,
І підсвідомість ожива у снах
Тих спільних, нас єднаючих моментів…
Я – українка, ще віки тому,
Я віднайшла її таку пустельну…
Я йшла через Балкани і нову,
Чарівну для життя відкрила землю.
Я - українка, я жила в гор́ах,́
Тих, що тепер ми кличемо Карпати.
Несла тоді вогонь в своїх руках,
Навчилась шити, прясти, малювати…
Я – українка, ще віки тому
Нам з вами спільний дім облаштувала,
Я знала, що побачу наяву
ЇЇ в очах нащадків… добре знала.
Я – українка, так, це саме я
Співала ту найпершу колискову,
Дітей гойдала на своїх руках
І істин їх навчала Я духовних.
Я – українка, жінка і тому
Я на війні ніколи не бувала,
Та від чужої думку я свою
Традицію завжди оберігала.
Я – українка, в кожнім із життів
Я йшла по праву руку українця,
І в кожний, із його важких боїв,
Я проводжала, й шла об нім молиться.
Я – українка, тисячі свічок,
Палила в церкві і молилась Богу,
Щоб оберіг рідненьких діточок,
Щоб милий віднайшов свою дорогу.
Я – українка, бачила їх всіх…
Правління Мономаха і Мстислава..
Тікала на Поділля від панів,
Аби лунала скрізь козацька слава.
Я – українка, обі світові,
Моя рідненька прабабуся Анна
Пережила, чекаючи з війни
Свого єдиновірного Михайла.
Я – українка, я – нащадок їх.
Я бачила цей світ вже…їх очами,
І та любов, що у мені горить,
Не згасла, лиш росла вона віками.
Я – українка, кожен з нас несе
Велику силу, витримку духовну,
О, лиш би тільки пам’ятати це,
Не розгубити їхню перемогу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427549
дата надходження 26.05.2013
дата закладки 26.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.05.2013
Не хвалися, що у тебе друзі -
Тільки крикнеш, а вони вже й тут !
Пам’ятай , коли ти в їхнім крузі,
То й про їх потреби не забудь!
Не цурайся трубки телефону,
Не забудь їм квітку дарувать,
Не чекай у дяку передзвону,
За добро не можна плати брать!
Помагай, коли у друзів лихо,
На той час ти призабудь себе,
На душі у тебе буде тихо,
Бо Господь любов’ю огорнЕ !
Усміхнися й сонце завітає,
Все навколо пишно зацвіте,
Бо ж любов і землю огріває,
У добрі ,насушний хліб, росте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422542
дата надходження 03.05.2013
дата закладки 03.05.2013
Іде двобій. Ціна – життя.
Все почалось занадто просто.
Суперники різняться зростом.
Назад немає вороття.
Поміж дерев глухонімого листя,
В чеканні тисячі очей.
Підряд вже декілька ночей
Безбожне, хтиве товариство
Чекає смерті одного.
За що, ніхто не розуміє,
Поразку кличе хто як вміє
Не має значення кого.
Суперники давно стомились,
Та голос з натовпу луна:
«Чому ніхто ще не вмира?»
Забути змушує про милість.
Хтось запитав про досить дивне:
«Із чого все це почалось?».
Та відповіді не знайшлось,
З якої радості чи кривди,
Розпочалася ця вистава.
А правду знали лише двоє,
Та й ті - учасники двобою,
Яким здавалося замало,
Трьох днів без їжі та спочинку,
У них була своя мета,
Що вартувала їх життя -
Кохану врятувати жінку.
Вона з дитям втекла ще вчора,
Від мстивих намірів людей,
Що не відводили очей,
Тепер від центру кола.
«Гадаєш можна закінчити?
Ти справді так її кохав,
Що все на світі би віддав,
За право їй щасливо жити?»
«А я гадаєш був би тут,
Якби кохання не було,
І серце з болю не гуло,
Від думки що вони помруть?»
Ніхто не бачив тої миті,
Як леза блиснули в руках,
Та попрощавшись у думках,
Два вороги були убиті.
Два вороги. Чи справжні друзі?
Шукайте відповідь в собі,
Загублені у тій юрбі,
Що замикає Вас у крузі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422434
дата надходження 03.05.2013
дата закладки 03.05.2013
Життя не цурається тих хто крокує
без страху залишитись на самоті.
Їм віру в щасливе майбутнє дарує
невпинна робота святої душі.
Їх впевненість змушує хвилі стихати,
правічнії стіни рушить вона,
і всесвіт боїться їх відпускати
тримаючи міцно навіть у снах.
Для них не існує доріг та стежинок,
Вони через зарості йдуть навпростець.
Їм доля залишила сотні морщинок
Яких не відтворить жодний митець.
Їх книга написана лиш до сьогодні,
а далі лише пусті сторінки.
Хто знає, які їх чекають пригоди?
Хто знає, куди доведеться йти?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422392
дата надходження 02.05.2013
дата закладки 02.05.2013
Вітри і бурі зрушують чуття ,
Вриваються в моє зболіле серце,
Образу днів здувають в забуття,
Й знов на коня кладу своє сідельце!
Кричу-вперед мій коню, не спинись ,
Мій друже вірний, сивувата грива!
Дорога та ж ! Розгін узяв- дивись!
Часом крута, та лиш одна правдива!
Лечу на зустріч вітру-поборю!
Бо так мені призначено кармою,
Я силу сивиною дістаю,
Ясніє думка – до кінця з тобою!
Бо де подінем зібрані роки,
Не можемо ж пустити за вітрами!
Чи добре, а чи зле -одні шляхи
У синю даль й наша любов між нами!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422267
дата надходження 02.05.2013
дата закладки 02.05.2013
Там,де колосяться жита,
Де васильки червоно-сині,
Де коси вітер розпліта
Рум'яній, як весна,калині.
Де пахнуть медом пелюстки,
Розквітлих яблунь,що над ставом,
Де заховалися хатки
В густій лозі під виноградом.
У цім краю серед степів
Тут серце бавиться піснями,
Чарівну дівчину зустрів
З червоними, як мак, вустами.
Немов тополенька струнка,
Легенька,руки, ніби віти,
Немов конвалія п'янка,
Таку в степу лиш міг зустріти.
Сміялась,пестила вуста,
Грайливо опускала очі.
Забувши про свої літа,
Я цілував вуста дівочі.
Та вітер з степу налетів,
Легенько підхопив дівчину
І з нею в небо полетів
На білу, ніби,сніг хмарину.
Шумлять колосяться жита,
Я марево те пам'ятаю,
І тільки ранок розцвіта,
Її в степу щораз шукаю.
© Copyright: Виктор Гала, 2013
Свидетельство о публикации №113043006586
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422025
дата надходження 30.04.2013
дата закладки 30.04.2013
Выходите замуж по любви!
Не гонитесь за чужим богатством.
Мир делите только на двоих,
не сдавайте душу глупо в рабство.
Выходите замуж за любовь!
Не старайтесь мстить в сердцах не стоит.
Убегайте из горчащих снов
и старайтесь прошлого не помнить.
Чтоб не резать руки до крови
от разлук с простым и светлым счастьем
выходите замуж по любви,
воскресив мечты все в одночасье…
© Зеленоглазая, 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419403
дата надходження 18.04.2013
дата закладки 18.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.04.2013
Останній дзвоник задзвонив на випускному,
Прощаючись із школою навернеться сльоза.
Ось і закінчились мої юнацькі роки,
Та все ж до школи завжди тягнеться душа.
До рідних вчителів, які мене навчали,
До класної матусі, що в серці назавжди,
До стін, які мене дбайливо зберігали,
Я Вам усім подякувать у щирості хочу.
Хай завтра вже закрутить вирій інший,
Дорослого і самостійного життя,
Та все ж у серці я ніколи не забуду,
Ці світлі і приємні почуття.
І у важкі хвилини я завжди згадаю,
Ті настанови, що давали Ви мені.
Неначе знов в обійми Ваші загортаюсь,
Надійної і вірної навчальної рідні.
Хай будуть завжди світлі Ваші роки,
І серце Ваше хай дарує теплоту.
Всім дітям, що у стінах цих навчались,
Бажаю пам‘ятати цю миттєвість золоту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416949
дата надходження 09.04.2013
дата закладки 09.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.04.2013
Заплакане автобусне вікно
Викривлює весь світ, дощем умитий,
Я бачу в нім зі спогадів кіно-
Осколки пам'яті, на крапельки розбиті...
Від поцілунку ще горить плече-
На ньому твоїх губ шалений опік...
А ця сльоза - не по щоці тече,
Вона змиває твій прощальний дотик...
І плаче дощ назовні і в душі...
Моя губа закушена до крові...
І я римую зломлені вірші,
З очима нерозквітлої любові...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414747
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 01.04.2013
Дружба – це коли хтось поряд із тобою
В різний час, у миті радості та смутку.
Дружба – це коли всміхаєшся до болю
Або сумуєш з кимось сидячи в кутку.
Дружба може зрушити країни:
Вона настільки справжня і міцна.
Дружба може стерти все в руїни,
Не дочекаєшся коли прийде весна.
Дружба – це шалений вирій почуттів
Тебе підтримають, і з тебе і поржуть.
Дружба – це нестримний потік слів
І хай там що, а друзі завжди ждуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414439
дата надходження 31.03.2013
дата закладки 31.03.2013
Над степом знов нависла хмара,
Холодні падають дощі,
А серце б’ється, палить жаром,
І знов збираються бійці!
Їх кличе край, народу воля,
Притоптана ще на зорі,
Простайте крила, геть сваволя!
Вгору здіймайтеся орли!
Згадайте прадідів великих,
Вони любили рідний край.
Женіть новітнє плем’я дике,
Свій гімн і прапор величай!!
І розпливеться чорна хмара,
На сонці висохне роса,
Підніметься з колін Держава,
У сонці заяснить краса!
Кобзар натягне свої струни,
Поллється пісня, як й колись,
Більш не повернуться «комуни»,
Здобуде край наш, неба вись!
Подайте руку-схід і захід!
Відновлюйте свій рідний край.
Всміхнеться з неба ваш пра-прадід-
Пролиту кров –не забувай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413899
дата надходження 30.03.2013
дата закладки 30.03.2013
Вмирала матінка тихенько.
Спочатку мову відняло…
А діти заповіт скоренько,
Кому завод, кому село,
Кого з торбами попід тином,
Кого у найми закордон…
Їй обіцянки серпантином.
А смертне ложе – полігон.
Усі воюють аж до крові
За землю, гроші, ковбасу.
Об’їдки братові, мов псові.
Собі—навколишню красу.
А тих дітей, що справді люблять
Свою матусю більш за все,
На ешафот. А то погублять,
Як неньці хто з них донесе,
Що дехто жде її кончини,
Бо вже готовий заповіт:
Одним нема і сорочини,
А іншим з неба зореквіт.
Тому «піклуються» за неньку
Лиш «волохатії» сини.
Дасть Бог, спочине, то швиденько
У спадщину ввійдуть вони.
А ненька тихо помирала,
Молилась за своїх дітей.
Безмовно в очі зазирала…
Та ще знайдеться Прометей!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413542
дата надходження 28.03.2013
дата закладки 29.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.03.2013
Миллионами маленьких рек,
Вытекают минуты из жизни.
Время делит, остатки, на всех,
Мы ж при этом, не очень капризны.
Выпивая за завтраком чай,
О насущном мы даже не вспомним,
А бывает, порой, невзначай,
Другу лучшему, время, напомним.
Чем мы старше, труднее нам ждать
Вечера, что уходят с зарницей
И совсем уж не хочется знать:
Где минута нам станет границей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413101
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 27.03.2013
Ти мені не снишся. Так буває.
Під мінорну музику дощів
Гомінким застудженим трамваєм
Надвечірок в далеч прогримів.
Ти до мене в гості не приходиш,
Знов у серце стукають не ті.
На вологі вищерблені сходи
Розіллялись пахощі густі
Свіжих фрешів мокрої алеї
В шумовинні лагідних цвітінь.
На мої шовкові орхідеї
Опустилась яхонтова тінь -
Впало сонце персиком за ве́жу,
Небокрай трояндово цвіте.
Я тобі до крапельки належу,
Але ти не відаєш про те.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413070
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 27.03.2013
Загубилась у роках дівчинка- Кульбабка,
У віночку теплих днів, споминах далеких...
А сміливиця яка- не боїться жабки,
І сміється радісно, як бачить лелеку...
Загубилась- не знайти... Не повернеш часу...
Лиш у мареві ночей ще приходить в сни.
І дві кіски золоті- дорогу прикрасу,
Залишила вже давно в азбуці весни...
Загубилась... Де й коли?.. В задзеркальнім світі,
Де існують ще дива, де казки живуть...
Тільки очі осяйні, сонечком зігріті,
Ще нагадують мені, що Кульбабка тут...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413059
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 27.03.2013
Одні люблять дискотеки,
П’яні і гучні гуляння,
Інші люблять тихі сплески
Симфонічного звучання.
Часом класику включають,
Їх ця музика лікує,
Негаразди забувають,
Час приємно десь крокує.
Ми є різні, нас багато,
Кожен сам свій шлях кладе,
Кожен любить своє свято,
І, як хоче, так веде.
Але всіх одне єднає -
Християнське в серці слово,
А хто інше щось шукає,
В серці вже не так казково…
26.08.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412716
дата надходження 26.03.2013
дата закладки 27.03.2013
Любов не зазнає поразок,
Бо зносить біль, наклеп, образу.
Все віддає! Вона, як пластир -
Лікує рани, душу, настрій!
У неї завжди є надія,
Не квапиться, постійно мріє -
У краще мріє, не здається,
І вірить: все лихе минеться!
Любов не зазнає поразок,
Бо все прощає, і одразу.
Живе для Неї чи для Нього...
Візьміть її собі в дорогу!
25.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412484
дата надходження 25.03.2013
дата закладки 27.03.2013
Прийшов малий синок до мами,
Вручив їй список всіх робіт,
Як помагав він завжди днями,
Подав ціну і праці звіт.
За те ,що я косив травичку,
Заплата буде гривнів п’ять,
Носив до хати я водичку,
Три гривні точно, треба дать.
Своє я ліжко застеляю,
І тут не менше гривнів три,
А ще ж оцінки добрі маю,
Й за це сім гривнів винна ти.
То ж підрахунок крупний маю,
Чесно кажу і без брехні,
Ось на папері представляю-
Двадцятку треба дать мені!
Всміхнулась мама, втерла сльози,
Взяла до рук своє перо,
Подам тобі і свої дози,
Відкрию і своє «бюрО».!
За девять місяців в утробі,
Коли носила тебе я,
Я не візьму з тебе нічого,
Ти ж мій синок, любов моя!
За те, що груддю годувала,
Зганяла з личенька пітьму,
Що часто ніченьки не спала,
Зарплати з тебе не візьму.
За те, що вчила перші кроки,
Розмову першу я вела,
Допомагала вчить уроки,
Вела до школи- це дарма!
Коли ж ти плакав ,цілувала
Змокріле личенько сумне,
До серця ніжно пригортала
І це дарунок для тебЕ..
Молитву я приношу Богу,
Прошу, щоб ти щасливим був,
Щоб квітами вквітчав дорогу-
Все даром, й маму не забув!
Синочок витер теплі сльози,
Забрав « квітанцію» із рук
І написав, замісто прози-
Заплачено- повний капшук!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412883
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 27.03.2013
Величавая девушка-ночь,
На небесный простор заглянула
И как нежная, добрая дочь,
Суету в сладкий сон окунула.
Бра из лунного света зажгла,
Обрамив красной тенью заката,
В потолке, звездам нишу нашла,
Разбросав их повсюду предвзято.
Ветра шум, был, сменен соловьем,
На душевные, сладкие трели,
Очень жаль, что не слышно их днем...
Вот и ночи часы пролетели.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412800
дата надходження 26.03.2013
дата закладки 27.03.2013
Мамо! Пробач, якщо можеш, мені свої сльози,
Хоч я ніколи їх і не бачив,
Та завжди знав – сховавшись ти плачеш,
Щоб я не мокнув, коли із душі лились грози…
Мамо! Пробач мені сум, що терзав твої ночі
Оту самостійність, що билась у груди,
Та мій власний шлях, яким йшов я у люди,
Знай твої слова дуже часто б́ули пророчі…
Мамо! Пробач ті моменти, в які ти раділа,
Що син твій зумів, досягнув, не скорився,
Отримав роботу пот́ім одружився,
́Я бачив с́ерденько тв́оє щасливо щеміло…
Мамо! Пробач ті нечасті зізнання в любові,
За те, що скупий я був на поцілунки,
Можливо десь н́е бездоганні стосунки,
Й біль, який міг непомітно сховатися в слові…
Мамо! Пробач мені те, що давно вже простила,
Так хочу за руку тебе потримати,
Обійняти міцніше, поцілувати.
Спасибі, що любиш, що з́авжди сильно любила…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411313
дата надходження 22.03.2013
дата закладки 27.03.2013
http://youtu.be/o14kKOieL9k
Не читаєш мої листи,
І прикметниками розлуки
Я цілую твої ніжні руки,
Називаю тебе на ти
Я не буду більш писати,
І вкладати душу в рими
Засипає снігом цитати,
То мабуть такі вже зими
То не січень стоїть під вікном,
І по шибці пензлем, грайливо
Дуже сумно мені одному
Тай і ти сама не щаслива
Наша відстань - то біг по колу
Ми втомились: писати, читати,
І на ти тебе називати
Вже не буду я, ніколи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396810
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 26.03.2013
Я п'ю життя ковтками
Як з кухля молоко
Клиновими листками -
Життєве полотно
Літало павутиння
Поміж живих дерев
Я ллю життя промінням
Із сонячних джерел
Я що? Я хто? І де я?
Я часточка життя
Я втілена ідея
Я шум серцебиття
Я те, що обійняти
Я шлях і я рубіж
Мене щоб зустрічати
Надвечір босоніж…
-----------------------
Залиш про себе згадку,
І випий все до дна
В житті усі розгадки!
А за́гадка - одна!***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412644
дата надходження 26.03.2013
дата закладки 26.03.2013
Напиши мне прозрачным чернилом,
Те слова, что не в силах сказать...
Те, что голубем, ввысь сизокрылым,
От печали нас смогут умчать...
Напиши только то, что на сердце,
Ни к чему чтоб красиво и врать...
Что бы искренне, так же, как в детстве...
Я душой все смогу прочитать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411952
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 25.03.2013
Не тревожьте того, что на дне,
Между скал или в белом песке,
Что лежит в тине черной гнилой,
В глубине непроглядной морской.
Не будите того, кто во сне,
На спине или на животе,
На боку, кто храпит не буди,
Лучше мимо него ты пройди.
Не мечтайте о том, что прошло,
Не найдете вы больше его,
Не вернутся былые к вам дни,
Лучше днем настоящим живи.
Не ищите в других доброту,
И любовь не ищите свою,
Лучше сами любите других,
Добротой озаряйте вы их.
Не копайтесь в других никогда,
Не найдете вы там ничерта,
Только грязи наевшись сполна,
Вы поймете, что жизнь не легка.
Не ищите Христа средь людей,
Не идите за тем, кто сильней,
Не вручайте вы душу другим,
Только с Богом живите своим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412382
дата надходження 25.03.2013
дата закладки 25.03.2013
Додому, нене, вас весна завжди буде леліти.
Моє ж чекання у розмовах і гудках,
Ну скільки можна вже сюди летіти…?
Ви мамо, наче перелітний птах..
Додому нене, вас весна буде гукати,
Мені лишається ж лише чекать,
Коли життя не буде розділяти,
Коли стежки додому щирого вертать?
Я дякую вам за почату казку,
І вдячна за стійку до відстані любов,
Чекаю на гарячу материнську ласку,
Поклін даю низенький знов.
В заквітчанім саду тюльпанами,
У парку, що бездушно шелестить.
Ми жертвуєм від Бога даними
Для того, щоб багатства лиш на жить.
У дома, нене, вас весна завжди буде шукати,
Шукатиме, та правда - не знайде,
А я сидітиму й листи буду писати,
Не знаючи, чи до адресата лист дойде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412026
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 25.03.2013
Пророчить час годинник на стіні.
Той, іскорками тане у каміні.
Для мене він сьогодні не в ціні –
Лише олива в терпкості мартіні.
Ефірними сльозинками на дно,
Думки стікають переливом джазу.
- «…то був каприз… не вийшло б все одно.»
Мов післясмак, її вдихаю фразу.
Тужливий місяць, крізь віконний глянс,
Під ноги стелить співчуття доріжку.
На ній гілля вихитує пасьянс,
Одягнене в поношену маніжку.
На контрфаготі водостічних труб
Нуртує вітер невгамовне соло.
Вразлива ніч, контрастність клавіш згуб,
Торкається зорепадінням кволо...
Загорнутий у плед саможалю́,
Самітності потягую мартіні.
Провинностей сигарою димлю
І… розчиняюсь в джазовій гордині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412107
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 24.03.2013
Ти могла би стати
вчителем у школі
чи юристом бути...
видатним хірургом
Грати у театрі
перспективні ролі...
бути науковцем...
знаним драматургом
народити діток...
внуків залишити...
пережити щастя
радість і кохання
Ти могла б відчути...
як це - просто жити!
рік за роком жити...
у своє бажання
Ти могла би стати...
жити...відчувати...
і усе на світі...
все могло би збутись...
та сьогодні вранці
вирішила мати
ще не народивши...
від Тебе позбутись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410933
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 24.03.2013
присвячується моїм трьом найріднішим сестричкам.
Сестра, здається, найпростіше слово -
складається з шестірки букв,
з таких самих простих, на диво, звуків,
що мають не такий простий вже сенс.
Вона не тільки рідна кров'ю,
ззовні схожа чи складом ДНК,
очей кольором, може і волосся,
манерами й характером життя
Сестра - душі це друга половинка,
впродовж всього життя допомагає нам,
підтримує й духовно лічить
і поділяє як і горе, так і радісне чуття.
Можливо рідна може і двоюрідна,
це все не є важливим поряд з тим,
що це вона віддасть свою забавку
щоб зупинити дощ із сліз гірких.
Вона дарує повнії любові
обійми, поцілунки й гарнії слова.
Тож віддамо їм шану, тим же сестрам,
що все життя кохають і турбуються про нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308084
дата надходження 21.01.2012
дата закладки 24.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.03.2013
Раз увечері, питає у синочка татко:
- Ти вже справив свою двійку, дорогий нащадку?
- Справив, таточку, звичайно,- простяга щоденник:
Усі твої настанови не були даремні.
- Дай-но гляну... Хто ж так робить?! Ну хто ж так справляє?!
Це востаннє тобі, сину, я допомагаю!
Неси лезо, ручку, гумку, стань отут, дивися,
Бо вже скоро прийде мама- знов буде свариться!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411918
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 24.03.2013
Ми літали з тобою в захмарних повітряних замках.
Спочивали від неба на лоні пругких споришів.
Зав’язала ти світ, моє сонечко, звабна коханка.
Тихим лагідним словом горнулась душа до душі.
Накували зозулі кохання сто літ і удачі.
І не вірилось нам, що у світі є місце журбі.
Згасли зорі на небі, коли тебе з іншим побачив.
Я спалив кораблі, не заглянувши в очі тобі.
Чорні краплі дощу на осіннім оголенім вітті,
І крізь шарпання вітру чийсь голос металом дзвенить-
“ТИ КОХАННЯ ЗГУБИВ! Воно вмерло для цілого світу!”
Гірко плакала осінь, і годі її зупинить.
Голос той, ніби кат, моє серце мордує невпинно.
До хреста прибиває мене на Голгофі сідій.
Одспівала любов журну пісню свою лебедину,
І завмер її звук на обірваних струнах надій.
І піду я в те місто, де сніг замітає дороги,
Сірі будні життя коротати в тенетах оман.
Там немає тепла. Там нема ні Любові, ні Бога,
Лише злото регоче, що все на цім світі - обман.
Рукотворні руїни у землю вросли вік за віком,
І скульптури стомились дірявить небесну блакить.
Я до статуй кричу , до сліпих, перекошених вікон-
Назовіть мені ціну, щоб нове кохання купить!
А скульптури мовчать. Лише льодом відсвічує мармур.
Де ж бо їм осягнуть таємниці людських почуттів...
За все золото світу любові не купиш ти. Марно!
А все інше - ерзац. Од віків і во віки віків.
Все повториться в світі. І двоє взялися за руки.
Погляд ясних очей. Ніжний дотик довірливих уст.
Вічна Пісня Пісень поведе їх крізь радість і муки...
Я квітневим дощем на закоханих тихо проллюсь.
І розкине весна перед ними зеленії шати.
Ніжні квіти конвалій складуться в вінки запашні.
Він шепне їй: кохаю тебе, й буду вічно кохати!
І ВОСКРЕСНЕ ЛЮБОВ!..І відляже від серця мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411439
дата надходження 22.03.2013
дата закладки 24.03.2013
Оспівана козаками вільна Україна,
Омріяна ворогами, не здійсненна мрія.
Не зуміли подолати, вороги закляті,
Не ставала на коліна - Україна мати.
Не ставала і не буде ворога благати,
Та з любов'ю, українців буде захищати.
Матір Божа захищає, рідну нашу землю,
Дай нам миру, пошли силу, Бог благословляє.
Тож радіймо, розквітаймо, як квітка на сонці,
Тож шануймо нашу землю, ми ж благословенні.
Українці, сини й дочки! Не цурайтесь неньки,
Не деріть її на шмаття, любіть щирим серцем.
Я ДОНЬКА УКРАЇНИ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411474
дата надходження 22.03.2013
дата закладки 22.03.2013
Пришла весна на фронт, в окопах грязь и сырость,
Подснежники у бруствера сегодня расцвели,
Трава стает зеленой, журчит ручей вдали,
Кто доживет до ночи - рассудит справедливость.
Как хочется нам жить, любить и быть любимыми,
Пред боем перекрестимся, попросим Бога мы,
Ведь он за нас, за русских -против фашистской тьмы!
Пусть сохранит нам веру, что так необходимо.
Когда домой вернусь, ходить я стану в храмы,
И к вере приобщу я жену да двух детей,
Священник пусть помянет товарищей - друзей,
Кто не пришел с войны, ведь в каждом доме драма.
Примкнули все штыки, пора - пойдем на фрицев,
Мы знаем, твердо верим - что победим сейчас,
И вот уже читает наш командир приказ,
А первый дождь весны как слезы на ресницах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411421
дата надходження 22.03.2013
дата закладки 22.03.2013
Як тільки місто завмирає,
гармидер стишує ходу
і дзвін останнього трамвая
змітає втому на льоту -
люблю вслухатися у тишу
І волю спогадам даю,
то словом лагідним потішу,
а то у сльози розіллю….
І любо з м’ятою і чаєм -
сама підкорююся снам,
коли світанок приміряє -
корону сонця до вікна...
Моя оголена байдужість
безсонням вкрита. На стіні –
фіалка очі Твої мружить,
бо є не байдуже мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409654
дата надходження 16.03.2013
дата закладки 22.03.2013
Сьогодні підростає покоління
Вже вільної безсмертної землі,
Чиста душа і зоряне сумління,
Підносить Україну із імли.
Живи Україно, коріння тверде !
Ти небо і землю єднаєш.
Ніхто і ніщо вже не спинить тебе,
Ти вільна !
Ти захід і схід пригортаєш !
Ти знов розквітла соняшником в полі,
Калиною прикрасились сади,
Пишатиметься люд в здобутій волі,
Навіки зникнуть рабськії сліди.
Живи Україно, коріння тверде !
Ти небо і землю єднаєш.
Ніхто і ніщо вже не спинить тебе,
Ти вільна!
Історії меч піднімаєш !
Над краєм гордо прапор повіває,
З’єдналось небо й поле. Геть заброд!
А мова рідна піснею витає,
Вперед Вкраїно! Нація- народ !
Живи Україно, коріння тверде !
Ти небо і землю єднаєш.
Ніхто і ніщо вже не спинить тебе,
Ти вільна!
Дітей під свій прапор скликаєш !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408527
дата надходження 13.03.2013
дата закладки 13.03.2013
Не змогли убити примусом, приблуди,
Не змогли здолати підступом брехні-
Яничарським кроком, чоботом Іуди,
Придушили подвиг стійкости в борні.
І стоїть людина серед поля бою,
Мов стеблина стигла, та в безсиллі плід.
Не спекти хлібини зернятком застою,
Не засієш поля, пропаде твій рід.
Всі бажання росту ходять манівцями,
Не зійде пшениця де росте кукіль,
Сівачі байдужі ,кидають слівцями,
Полуда на очі впала звідусіль.
На тебе мій роде, вся надія знову,
Запрягайте коні, вершники стремлінь!
Вам зерно збирати, кукіль відкидати,
Щоб земелька знала, що ти не один.
Та це вже не вперше вам поля орати,
Працею своєю спушувати твердь,
Ви борці за правду, вас не розігнати,
Ви живучий фенікс, не страшна вам смерть!.
Будь благословенна, юносте незборна!
Перед вами зникне тимчасовий спад,
Здобувайте мудрість, вам рости, міцніти,
Мрія України – волі зорепад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408317
дата надходження 12.03.2013
дата закладки 12.03.2013
Рідна мова українська -
Кращої не знаю,
Коли чую твою пісню
До неба в злітаю.
Знаю, б’ється твоє серце,
Коли хтось співає.
Коли вірш Шевченка
Син розповідає.
Як відкрию я Кобзар
Подивлюсь в рядочки,
Серце кров’ю обіллється
Зацвітуть садочки,
В нім я бачу рідну мову
І слово ласкаве,
В нім я бачу Україну
Її вічну славу.
Адже не буває країни
Без мови своєї,
Нема батьківщини
Рідніше моєї.
Нехай ллється пісня
Хай вірш гомонить,
Нехай Україна
На ввесь задзвенить,
Дзвін полетить
До неба дістане.
Почує нас Бог
На Україну погляне.
Погляне і скаже:
«Оце так країна,
На тобі щастя велика перлина,
На тобі долю здоров’я міцне
Нехай твоя мова вічно живе» !!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408166
дата надходження 11.03.2013
дата закладки 11.03.2013
Напиши, позвони, отзовись...
Среди ночи меня разбуди...
Птицей синей во тьме появись
И без стука в мой дом заходи...
Ветерком свежим с моря подуй...
Белым голубем сядь на окно...
Для меня в печке угли раздуй,
Чтобы стало тепло и светло.
Мой email: я люблю точка ... ру
Телефон: три семерки 03...
Объявись, а иначе умру
До рассвета багровой зари.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407765
дата надходження 10.03.2013
дата закладки 11.03.2013
Ніхто їх не любить, усі ненавидять,
Маленькі, чорненькі, вони біля нас,
Але ці створіння також хочуть жити,
Кружляти, літати, у небі весь час.
Вони хочуть їсти, вони хочуть пити,
Любити, кохати, робити добро,
Не треба чіпати, не треба їх бити,
Вони є комашки, летючий народ.
На світі потрібні, важливі є мухи,
Вони санітари, така в них судьба,
Дай їсти, водички попити із кружки,
Щоб далі літала навколо юрба.
Це мухи, що зробиш, і інших не буде,
Вони унікальні на планеті Земля.
Нехай вони вічно літають усюди,
І муха це гордість, це почесне ім’я.
10.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407805
дата надходження 10.03.2013
дата закладки 10.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.03.2013
Измазав красками лицо.
Он всё рисует, без упину.
Нарисовал он дом, крыльцо.
Рисует матери картину.
На День рожденья, сувенир.
Своей любимой и родной.
Той что открыла ему мир.
Самой любимой и родной.
И пусть испачкан он.
За это мать не поругает.
На той картине её дом.
(Сестрёнка брату помогает).
На именины, для мамули.
Преподнесут они вдвоём.
(Родные, доця и сынуля).
Такой знакомый, милый дом...
21.01.2013.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394381
дата надходження 21.01.2013
дата закладки 09.03.2013
Він був Світанком-тихим, прохолодним
Любив ранкові зорі і росу
Щоранку, проводжаючи Ніч в постіль,
Він милувався на її красу
Граційна постать і довершена хода
Пекучі губи, викупані в хмелю
Очей спокуса за собою звала
Пісні кохання розпливались над землею
Та День не дозволяв їм бути разом
І Ніч з палких обіймів виривав
Дарма Світанок озивавсь до неба
Його молитв ніхто не зустрічав
Він божеволів, ревнував її до всього
Вже прокляв Місяць,Вечір і Туман
Сліди його вкривали сльози-роси
А радість зустрічей замінював дурман...
Кохання вічне, але не життя
Холодне серце стимулів не має
Щоранку я дививсь на схід
Та не тепер. Світанку вже немає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402914
дата надходження 21.02.2013
дата закладки 08.03.2013
А натовп...
верещав несамовито...
вінець терновий...
колючкАми пік...
а піт котився...
і струмками тік...
а Він ішов...
принижений... побитий
учора...
хтось умив спокійно руки...
сьогодні ж -
сонце полум"ям пече...
і хрест, мов брила...
тисне на плече
і кожен крок...
дається через муки
Голгофа...
хрест...
болить...
нема надії...
і змучено поникла голова...
а наостанок лиш Його слова...
"Прости їм...
бо не відають, що діють...!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406666
дата надходження 06.03.2013
дата закладки 06.03.2013
Кожен тиждень телевізор
Видає такі дива,
Що долоні аж пітніють,
Ходить колом голова.
Ковбаса – то все отрута!
Фарш купив – і на той світ.
До прабабці вмить потрапиш
Передати свій привіт.
Тара теж страшна отрута.
Молоко із порошків.
Масло виготовить можуть
З будь чого і без вершків.
Та учора кум примчався.
Від новин він так зрадів,
Що негайно поділитись
Цим зі мною захотів.
Каже, буцімто з’явився
Дуже чесний виробник.
ВСЕ на етикетці пише,
Що у виріб класти звик.
З кумом у «Сільпо» побігли.
Ось товар новенький!
Лупу чималу дістали
Дурники старенькі.
Напис «ЧЕСНИЙ ВИРОБНИК»
Видно і без лупи.
Почали читати всі
Літери до купи:
Склад, умови зберігання,
Термін та придатність.
Прочитали геть усе
Про його діяльність.
А в кінці читає кум,
Не повівши вухом:
«Всім споживачам смачного
І земля вам пухом!»
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406474
дата надходження 05.03.2013
дата закладки 05.03.2013
Неможливо з’єднати південь із сяйвом північним,
Неможливо почути, як дихає танучи сніг,
Закидати неправду, каючись, прямо в обличчя
І ліпити палаци з уламків розтрощених криг.
Неможливо гортати книги із своїм минулим,
До найменших подробиць вловивити безцінний сюжет.
Розрівнятися миттю, якщо звик бути сутулим,
Подивитися зверхньо, як маєш низький силует.
Неможливо втонути у краплі весняної зливи,
Посміхнутись в надії, що горе за хвильку мине.
Поборотися варто за кожну дану можливість,
Скоротивши в рази безнадійність щоденних «не».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405842
дата надходження 03.03.2013
дата закладки 05.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.03.2013
Навчи мене, Боже, моїм винуватцям
Прощати. Довіритись істині Слова.
І душу зверни до високої праці, -
Хвалінням Давида і роздумам Йова.
В багні грошолюбства не дай потонути,
Навіки упасти зі чванством у змові .
Навчи мене, Господи, задуми люті
Топити в безмежній Христовій любові.
Життя проминає немислимо швидко,
Політ обривають ненависті ями.
Навчи мене жити духовно , Владико,
Зоставити світові серце на пам'ять.
02.03.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405470
дата надходження 02.03.2013
дата закладки 03.03.2013
Я о Любви, с заглавной буквы;
Иначе про Любовь нельзя...
Так, без Любви, скучают бухты,
От яхт не приняв якоря.
С Любовью, ветер, флаг трепещет,
С Любовью дует в паруса,
С Любовью в небе солнце блещет,
Ложится поутру роса...
От нежных чувств цветок раскрылся,
Тычинкой к пестику прильнув,
Я, с родника, воды напился,
К земле с Любовью стан нагнув.
Летит с Любовью в небе птица,
Вдаль мчится быстрая река,
С Любовью зреет рожь-пшеница,
С Любовью жнет ее рука...
Нам без Любви нельзя на свете,
Любовь от бед нас бережет,
И мы пред Ней, всегда в ответе;
С Любовью пусть Любовь цветет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405778
дата надходження 03.03.2013
дата закладки 03.03.2013
Помилуй, Боже, і прости.
Дай сили хрест мені нести.
Хай не тяжкими будуть роки,
Упевненими стануть кроки.
О, мій Господь, схилюсь до ніг –
Ти завітай на наш поріг,
Пройди землею України,
Зайди до кожної родини,
Яви Свою нам благодать,
Яку лиш Ти вспромозі дать.
Схиляюсь низько і молю
За землю ту, яку люблю,
Де народилась і зростала,
І горе на якій пізнала.
Та що там я, навколо болю!..
Як зупинити шляхи горю,
Підвищити мораль людей,
Як зберегти своїх дітей?..
Чекаю відповідей з неба.
О, мій Господь, молюсь до Тебе!
Схиляюсь до Твоїх я ніг.
Прошу Тебе, щоб нас зберіг
До того дня, коли країна
Зіллється, як одна родина.
Щасливими всі стануть люди.
О Боже мій, коли це буде?
О, Боже мій, прийде та мить,
Коли спокійно будем жить?
Не розділяти, не втрачати,
А серцем землю відчувати,
Пишатися плодами роду...
Дай милість, Господе, народу
І покаяння для життя,
Щоб мали всі ми майбуття
Без сліз, без горя, без болю!..
Схиляюсь низько і молю.
Юліана Бовтік написала музику на слова цього вірша і
виступила з нею на пісенному фестивалі "Співограй"
в жовтні 2013року, де отримала 2 місце в своїй
віковій категорії. Послухайте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405792
дата надходження 03.03.2013
дата закладки 03.03.2013
Привіт, мій друже, як у тебе справи,
Сьогодні зранку щось змарнілий вид?
Та щось спалося у ночі погано,
Все думку думав і журив весь світ!
Чому ж, мій друже, ти такий сердитий,
Що заподіяв тобі цілий світ?
Не хоче розуміти він мене проклятий,
Хоч я кричав йому завжди і скрізь.
Він тільки хоче, щоб його почули,
А інших чути, то відразу, - відійди.
Яка мені від того завжди мука,
Коли хтось не бажає в такт зі мною йти.
Лиш ти, мій друже, вірная порука,
Завжди без слів зі мною згоден ти.
Коли сумую я, то ти також сумуєш,
Коли всміхнуся, посміхнешся й ти.
Яка чудова в нас з тобою дружба,
Ні слова поперек не скажем ми.
Так привітався він до свого друга,
Що був у дзеркалі у ванній на стіні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405670
дата надходження 03.03.2013
дата закладки 03.03.2013
Дарите жёнам тёплые слова:
«Люблю!», «Спасибо!», «Ты неповторима!»
Пусть у жены кружится голова
от счастья, что она любима!
Ведь ближе жён нет никого у нас.
Они и радости и горе делят с нами.
Они и Завтра наше и Сейчас.
По жизни с ними мы идём годами.
Они дают энергии заряд,
чтоб одолеть ущелья и вершины.
А если присмотреться, то подряд
они в нас больше нашей половины.
И хоть у жён обычно меньший рост,
собою заполняют всё пространство,
не оставляя место нам для гроз
и проявления любого чванства.
Дарите женщинам хорошие слова,
осознавая сказанное выше!
У женщины любой есть голова,
и уши есть – она всегда услышит!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405509
дата надходження 02.03.2013
дата закладки 02.03.2013
Ти не цинік-хочеш ним здаватись.
Ти не егоїст-лиш тінь його в тобі.
Серце ти холодне хочеш мати,
Хоч романтик дійсно щирий у душі.
Хтось сказав тобі, що нині круто
Одягати маски і плювать на всіх.
Й ти,не розбираючись у суті,
Так беззаперечно слухаєшся їх.
Граєш роль якогось грубіяна,
Робиш вид,що не існує почуттів.
Все тому,що в серці була рана,
А ти її загоїть не зумів.
Дійсно так: не все на світі щире-
Є розчарування,зрада,страх і біль..
Треба лиш знайти у собі сили,
Й раптом перестане віять заметіль.
Треба жить, боротись, посміхатись!
Що було-усе пішло без вороття.
І щоб все,що хочеш,мати,
Стань ти режисером власного життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405277
дата надходження 01.03.2013
дата закладки 01.03.2013
Душмани там, душмани тут
З гори стріляють, з низу, в спину,
А наречені дома ждуть
В далекій, любій Україні.
В міжгір’ї стелиться туман
Тріщать з усюди автомати
Будь проклятий Афганістан
За те, що гинуть тут солдати.
Немає хлопцям двадцяти,
А їх в Афганістан на плаху
Примушують по смерть іти
За що? За Бога? За Аллаха?
Ні! На догоду комуністам,
Які в напрузі світ тримали.
В догоду цим авантюристам
Скрізь наші хлопці помирали
За для яких амбітних схем
«Ввесь мир насилия розрушиш
До основанья, а за тем….?»
Віддати Богу душу мусиш?
Тож гинули наші сини
Не тільки лиш в Афганістані.
А поверталися вони
До дому – в чорному тюльпані.
Кабул,Баглан чи Кандагар –
Хіба ж це наша батьківщина?
Та й Гіндукуш, що поміж хмар
Також - не рідна Україна.
Минув той час, а що за ним?
Безглузда смерть в чужому краю!
Я ті часи і той режим
Із болем гнівно проклинаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405185
дата надходження 01.03.2013
дата закладки 01.03.2013
Реальність та мрії - перетин множин.
Помножити радість на кількість новин.
Відняти проблеми. Відкинути біль.
І перед собою побачити ціль.
Підносити всі почуття до квадрату.
Звести до нуля гірку оту втрату.
Вже досить шукати думок інтеграли -
Ми не логарифми й не факторіали!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320742
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 01.03.2013
Заспокоївся день у тенетах нічної зорі.
Тіні сонних дібров розляглися між степу німого.
Над лиманом мілким, в діамантовоокій горі,
Виповз місяць старий у оглядних обіймах нового.
Опустився на трон, скреготнув боязким куликом,
Сіро глянув в поля, із-під брів кудлатеньких хмаринок.
Збиті ноги його, обгорнув золотим ліжником
Тонколикий юнак, пропонуючи тихий спочинок.
І старий задрімав... Журавлем оксамитових снів,
Повернувся туди, де у повні змагався з світилом.
Стерши грані тонкі між ночами і спалахом днів,
Гордовито снував по безмежжю промінним вітрилом.
Закололо в ядрі, підступила до горла печаль,
Полетіла душа зорепадом у зморені трави…
На престол сів юнак. Заіскрився на хвилях кришталь,
Обеліском сяйним короля ясночолого слави.
Вільнолітний орел – пустотливо-легкий вітерець,
Верховіттям тополь присягнувся новому світилі.
Очеретом мотнув, як загривком гнідий жеребець
І розливом майнув по м’якому привіллю ковилі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394354
дата надходження 21.01.2013
дата закладки 26.02.2013
Чесних бідних не завжди люблять.
Байдужістю їх часто розпинають.
Обіцянками тішать і годують.
Обходять стороною і тікають.
Бо не вони є на коні і за кермом.
І на чужій біді не вміють гарцювати.
Останнім з ближнім діляться куском.
Хто без житла, мерщій введуть до хати.
Закони грізні джунглів не для них.
Бо з богом дружать і за ним крокують.
В їхніх серцях неправди біль затих.
Любов'ю щирою весь час його лікують.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403848
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 24.02.2013
На цій землі ми гості, пам'ятай.
Вперед біжи і дорожи ти днями.
На щастя інших ти не заглядай.
Своє шукай, воно не за горами.
Cебе для ближнього ніколи не жалій.
Любов навчися щиро дарувати.
Лиш так найдеш ти світлий шлях до мрій.
У темряві не будеш ти блукати.
Живи, твори, години не клонуй.
Гав не лови, бо шанс свій втратиш.
Життя- це мить, це в пам'ять закарбуй.
За часом втраченим колись заплачеш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402766
дата надходження 20.02.2013
дата закладки 23.02.2013
Вони не пішли, вони тут, поруч з нами,
Тихо шепочуть поради вітрами,
Ніжно нас пестять весняними грозами,
Пишуть листи веселковою прозою,
Палко цілують промінчиком сонячним,
І усміхаються нам через соняшник,
Мрії свої зірочками виписують,
Шумом березовим нас заколисують...
Ну а коли ми тихенько заплачемо
Листям осіннім нам сльози втиратимуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237719
дата надходження 29.01.2011
дата закладки 19.02.2013
А кто из вас помог тем детям? -
Кто вашу гривну очень ждал:
Сергеям,Ванечкам и Петям!
Кого за месяц рак сожрал...
Плевать на это государство:
Где нет и грамма доброты!
Не дать тем крохам на лекарство?!
Внизу жлобы,вверху скоты.
Опять я вижу гроб с ребёнком,
Людей всех в черном у креста...
И в сердце боль летит осколком:
Уходят дети до Христа!
Зайди в ту мрачную палату,
Постой минуту и поймёшь!!!
Увидишь там шприцы и вату
На них детишкам,ты даёшь.
Не надо здесь играть словами
Давно всё сказано до нас.
Помочь им можно лишь делами
Хотя бы раз!Хотя бы раз...
© Copyright: Юрий Богатинский, 2010
Свидетельство о публикации №11007203073
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201877
дата надходження 20.07.2010
дата закладки 19.02.2013
В зимовий вечір глянь на небо:
Там зорі посміхаються тобі.
І ти згадай, як я відверто,
В коханні зізнавався при дощі.
Та все змінилось - зорі стихли,
І голос мій не милий вже тобі,
А серце досі не остигло,
Хоч ніби місяць лютий на дворі.
Я знаю, слів моїх не треба,
Вони розвіються, мов білий дим.
І от відкрив в собі поета,
Мабуть, щоб не залишитись німим.
А я писатиму щоденно,
Допоки вітер віє в небесах,
І ти не знатимеш напевне,
Кому присвячені мої слова.
В зимовий вечір плаче небо -
Це зорі захлинаються від сліз,
А все тому, що ми так грубо
Розбили вщент казковість наших мрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402103
дата надходження 18.02.2013
дата закладки 18.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.02.2013
Висів прекрасний стиглий плід
Без імені і назви,
Це не лимон був і не глід,
А це лише початок казки.
Висів цей плід налитий соком
Із ароматом неземним,
З рожевим та блискучим боком
Ніхто не впорівнянні з ним.
Манив той плід і любувався
І не складав собі ціни,
Іноді з собою грався
Й не визнавав в цьому вини.
Всі на нього задивлялись,
Справді чудо із чудес
І губи самі притулялись,
Слава йшла аж до небес.
Всі хотіли скуштувати
Він радий був усім, усім,
Щоб не міг він спокушати
Перша я його і з’їм.
Зірвала плід і надкусила
І наче струмом пройняло,
Яка бридота і несила
Їсти далі це …
І наче сто тхорів спочило
У мене в роті в одну мить,
Краще б черви плід точили
Та не дурні таке точить.
Ти не овоч і не фрукт,
Ти щось таке гидке і гірке
Не їстівний скажу продукт
І цій красі не завжди вірте.
Не все оте, що красу має,
Я про оту красу назовні,
І з нутром зі співпадає
Це дві різні речі мовби.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402009
дата надходження 17.02.2013
дата закладки 17.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.02.2013
Поднят бокал во славу Купидона!
Во славу чувства главного – Любви!
Живем сегодня по ее законам –
Благослови, Любовь, благослови!
Несется ввысь влюбленная планета
И слышится вдали со всех сторон
Любимым и влюбленным песня эта:
Земной Любви хрустальный перезвон.
Ее всегда друг другу вы дарите,
Откройте для Любви сердца свои.
Сегодня же бокалы поднимите
Во славу чувства главного – Любви!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400960
дата надходження 14.02.2013
дата закладки 16.02.2013
Для всіх – звичайнісінька хата,
Для мене – світлиця ,палата.
Душа моя має тут крила,
Вона б і день й ночі творила.
Пуста стоїть батьківська хата,
А як веселились на свята!
Родини збиралось багато
І всім була рада та хата:
Бурлило життя в цій оселі-
Батьки молоді та веселі
.
Пройшло , промайнуло . пробігло…
Стоять неосвітлені вікна-
Нема в них кому визирати.
Нема кому нас дожидати.
Подвір*я і сад постаріли.
Без батьківських рук опустіли.
Недавно той двір –то був рай:
Там мед-пиво текли через край;
Смачні пироги, ковбаска духмяна,
Хрусткі огірочки , печеня рум*яна.
Пройшло , промайнуло , пробігло...
Приберу я хату , наведу в ній лад,
Заквітчаю рясно опустілий сад,
Та , на жаль , не зможу прожите
Вернути назад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401573
дата надходження 16.02.2013
дата закладки 16.02.2013
Застрелиться - единственный выход,
Если вырвали стержень души...
Не искал я прижизненных выгод, -
Просто сердце кричало : " Пиши ! "
Не со зла чайке сломаны крылья -
Может, зависть; а, может, тоска;
Сцена старая занята пылью,
Лишь скрипит под ногами доска.
В этом озере прячутся тайны,
И моя пусть хранится на дне...
- Не случайно же всё, не случайно !!! -
Бью ногой по застывшей воде.
Лодка дальше... И слёзы пьёт сумрак -
В ней не я... Рву последний листок...
И в причудливый грома рисунок
Вплёлся мой пистолетный щелчок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328668
дата надходження 08.04.2012
дата закладки 16.02.2013
"На добраніч, Зима, я вже поруч" -
теплим вітром шуміла Весна...
Білу шубу скидала власнОруч,
роздягала до нага...Хто зна,
чи соромилась вже свого тіла
без одежі стареча Зима?...
Лютувала, тріщала... Хотіла
воювати... Та сил вже нема...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398665
дата надходження 06.02.2013
дата закладки 06.02.2013
Колисала мати сина,
цілувала ясні очі,
пригортала до грудини,
щоб ніхто їх не зурочив
Примовляла:"Люляй, сину,
спи, маленьке ангелятко...
Не залишу, не покину
я мале своє дитятко!"
Вишивала мати сину
сорочину білосніжну.
Шила долю синьо-синьо,
цілувала ніжно-ніжно
Проводжала мати сина,
пестила густа волосся
і молилась без упину,
щоб в житті йому велося
Виглядала мати сина
у віконце рік за роком,
щоб знайому сорочину
не минути ненароком
Дочекалась мати сина...
Він прийшов одного разу...
Мов заснула в домовині...
і ні жалю ... ні образи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392663
дата надходження 15.01.2013
дата закладки 04.02.2013
Десь мерзне в свідомості, в серці щемить:
"Моя Україна" - заморена фраза.
Немов охопила раптово, за мить
Мою Україну хвороба-зараза.
І плаче, немов, у колисці дитя
Від цеї хвороби моя Україна.
Втрачає надію і волю життя...
Втрачає останнє, втрачає єдине...
А десь за ставками і поле, і гай,
У зелені цвіт... Це вже не України.
Закони манкуртів підвели під край
Землі української вірного сина.
Жебрак він і злидар бо мовчки, як віл
Свою Україну віддав яничарам.
І мертві зіниці знекровлених сіл
Лякають круків... Україна - примара.
Вже часу немає... Лише тільки мить,
Щоб волю з'єднати у силу єдину.
І знов повернути квітучу блакить
І золото лану - свою Україну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310958
дата надходження 02.02.2012
дата закладки 04.02.2013
Сегодня друга проводила
В последний путь и навсегда.
Мы 30лет уже знакомы
И дверь закрылась в некуда.
Мы торопились и спешили
В каком-то темпе жизнь прошла
И смерть,как черная воровка
На жизнь уж шансы не дала.
Вот этот, миг, с которых жизнь сложилась
Он был последний,как борьба.....
Сегодня солнышко светило,
Снежинки падали слегка
И в этот миг, душа стремилась
К Ангельському Свету-
Во тьме згорет-не дай же Бог...
Две даты,крест и эта надпись,
А между ними жизнь прожглась-
И все в закате,как догоревшая свеча.
Все в жизни нашей мудро, Бог придумал
.....Родился наг и наг уйдеш.....
И может не было б спасенья
Но на пороге смертьи все равны...
4.02.2013.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398145
дата надходження 04.02.2013
дата закладки 04.02.2013
Февраль. Погода – переменна.
Сошли снега. Звенит капель.
И тут для рифмы непременно
Я напишу: почти апрель!
А вечером еще белело.
На градуснике – теплота.
Пусть - дождь. Пусть солнышко – несмело,
Погода хороша всегда.
Зима, конечно, не сдается, -
Крупинки сыпят небеса.
На землю дождиком прольется
Ее нежданная слеза.
Не плачь, зима. Еще с тобою
Не раз увидим снегопад.
Но все же ты смирись с судьбою
И гордо отступай назад.
Ты – славный воин. Но победа
Весны близка. Уже близка.
Бегущие на юг беседу
Ведут седые облака.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397751
дата надходження 03.02.2013
дата закладки 03.02.2013