Від Карпат і до Донбасу
Гордо лине слава наша.
Пора вже усміхнутись долі
В Європейськім і Світовім
Футболі!
Приспів
Вперед, гравці любимі,
В бажанні ми єдині,
Стадіон волає –
Хай наш перемагає!
Хлопці в повній силі,
В любові й дружбі щирі,
З м’ячем на полі вправні,
Дівчатам любі й славні.
Приспів
Вперед, гравці любимі,
Ви - гордість України,
Стадіон волає –
Хай наш перемагає!
Вболівальники чекають
Перемог, здобутків, слави.
Ви ж в нас справжні вояки -
Нащадки славних козаків!
Приспів
Вперед, гравці любимі,
Ви – слава України,
Стадіон волає –
Хай наш перемагає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418118
дата надходження 13.04.2013
дата закладки 13.04.2013
За давніх часів, у роки нещасливі,
Степ враз помарнів, у тумані став сивим.
І кряж Диких гір вздовж Бахмутського шляху
Став білою крейдою з горя і жаху.
Зіниці Дінця, тихі Євсюга плеса
З тих пір плачуть повінню, зорями весен.
У край сонця і срібла, безмежний, полинний
Зненацька ввійшли войовничі дружини,
Стелились дуби під копита кінноти,
Тікав хижий звір, сокіл падав в польоті,
Палали оселі та гинули люди,
Гуляли мечі, чорні стріли повсюди.
Скривавлене небо ховалось за терни,
Коли князь повів удаль юрбу полонених.
В обіймах ніс дівчину велетень-красень,
Син вітру і степу, величний, мов ясен.
Лебідка-кохана його помирала
Від ран з нагаїв, мов зміїного жала...
Коли ж верхівці, всі жорстокі, спесиві,
Стомились вночі та поснули на гривах
І місяць вовчицею ліг за кургани,
Поповз у яри крізь осоки й тумани,
Сказав степовик, заклинаючи долю:
«Нам краще не жити, ніж йти у неволю».
«Нас більш не пильнують злі гості незвані.
То ж підемо в степ, у рідні гори та в плавні»,
Їх кров засихала, мов ягоди глоду.
А князь відшукав вузьку стежку до броду...
І сік він мечем, і орудував списом,
Донець тоді з жалю та відчаю висох.
Зоря багряніла у горах на схилах,
Де згасли в обіймах коханий і мила...
З тих пір в буйстві трав, вздовж
Бахмутського шляху
Цвітуть в позолоті фіалки і маки.
Закохані юні, де скелі суворі,
Знаходять там щастя й уквітчані зорі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411549
дата надходження 23.03.2013
дата закладки 23.03.2013
Велосипеда час настав!
Собi говорю у маршрутцi.
Бо руx такий уже дiстав:
Дорiг зигзаги, коркiв муки.
Велосипеда час настав!
А де подiтися не знаю -
З надiйним i швидким конем
Посеред ям й калюж петляю.
Велосипеда час настав!
Це просто вигiдно надiйно!
Бо буду там де забажав
В моix ногаx рушiйна сила.
Велосипеда час настав!!!
Як вияв власного протесту
Проти дiяльностi управ
I над людьми всiляких тестiв.
Велосипеда час настав!
Бо видно нам не дочекати
Вiд влади дiйсно добрих справ,
А не бажання заробляти
Велосипеда час настав!
I не дiждеться перевiзник
Щоб я годинами чекав
Мерз, нервувався або скиглив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406007
дата надходження 04.03.2013
дата закладки 22.03.2013
Давно не бачились з тобою,
В останнє – весною,
А до того ще рік ти мені не зустрічалась.
Звідки зараз взялась?
Осінь на дворі.
Перехворіли на кохання хворі
І я згадував тебе лише зрідка,
А зараз доторкнутись тягнеться рука.
Погляду не можу від тебе відвести,
Насолоджуюсь моментом сповна,
Не проти додому тебе провести.
Але ти, напевно, не одна.
Не знаю чи знаєш,
Що я тебе кохаю,
Але ти за давнього друга сприймаєш,
Хоча я більшого бажаю.
Що зустріч ця принесе?
Нічого доброго.
Тебе завтра вітер знову далі віднесе,
Мене залиш одного.
Та я не буду сумувати,
Як в давні часи, почну знову забувати
І згадувати тебе лише зрідка,
А зараз доторкнутись тягнеться рука.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398226
дата надходження 04.02.2013
дата закладки 04.02.2013
П’є країна. Умирає!
Лежить у запою.
Сама себе убиває
Мертвою водою.
Колись брала в руки зброю,
Була вільна серцем.
Проміняла волю свою
На медову з перцем.
Від пекучої отрути
Все горить пожаром.
М’ята, спориш, квітка рути
“Пахне” перегаром.
Діти малі ще не вміють
Стояти й ходити,
Але добре розуміють,
Що їм треба пити.
Батько сину наливає –
Ростить чоловіка.
Бідолашний і не знає –
Виросте каліка.
Дівча юне, а вже п’яне.
Щей кличе сусіда.
Що із неї потім стане? –
Вродить інваліда.
Тай поплаче, поридає
Лишить у роддомі.
Часто у нас так буває –
Люди несвідомі.
Людям важко. Люди бідні.
Їх трясуть як грушу.
І не бачать, що їх рідні
Топлять в чарці душу.
Пережили колись Голод
І світові війни.
Та уб’є нас пивний солод –
Це вбивця надійний.
Вимираємо потихо,
Самі себе гробим.
Хто наслав на нас це лихо?
Нащо ми це робим? (с)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330931
дата надходження 17.04.2012
дата закладки 03.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.02.2013
Час без зупину пролітає,
Нажаль...
Когось із близьких вже немає,
На серці смуток і печаль.
Усіх їх треба пам'ятати,
Любити...
Батьків не можна забувати,
Своїх дітей так треба вчити.
Цінити їх поки живі,
А мертвих шанувати...
Нема дорожчой на землі,
Ріднішої ніж мати.
І скільки літ то не сплило,
Моя рідненька...
І хата та і те село,
А от матуся вже старенька.
Вже шість онуків гарних має,
Дорослі діти...
На нас завжди вона чекає,
Лише для цього варто жити.
І все життя для нас жила,
Моя єдина...
І всіх любила як могла,
Хоч не маленька в нас родина.
А матір в нас завжди одна,
І нас чекає...
Старенька вже і чуть сумна,
Гарнішой в світі не буває.
І я хотів би уклонитись,
Стать на коліна...
За неї Богу помолитись,
Вона у Всесвіті єдина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397576
дата надходження 02.02.2013
дата закладки 02.02.2013