скляний устрій віддалень й азарту,
заповнені вщент околакуни.
чуйний спалах шматує дерево чорне,
бо я лише норма дощу,
ледачий інтерпретатор
тому жодна з історій не знала синтезу
ніколи вчитися
позичати сюжети
я теплий светр для твоєї душі
осінньої.
змінюю наполегливо напрямки кольору
точка опори то родинка на руці.
відсів сумніву й передбачення,
нарадчою птицею в тон відкритим складам.
не віддам це танення на поталу,
шалом звіра у смерть вокзалу і тіла,
прикімнатившись пилом
на легені твої станційні,
я бачу як війни втрачають свою снагу.
кучугури незустрічей пересмічено
наче тишею потойбічною
ми засвідчуєм вічну ніч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404172
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 26.02.2013
«Про те, як тиша всіх століть
безсмертних щастю вчить…»
(Вільям Батлер Йетс)
У чорноті небес блукає білий кіт –
Такий самотній серед порожнечі
Муркоче коло Всесвіту воріт,
Самотність пророкує і, до речі,
Читає позабутий манускрипт
Написаний на камені дольмена.
Менгір мовчить, а в темних нішах крипт
Монахи написали про бої й знамена
Народів зниклих і літописи важкі
Де кожна літера тяжка й черлена –
Де королі Ірландії, де кланів ватажки?
Все зникло… І нащадок збайдужілий
На шибках пальцем вимальовує: «Нудьга!»
І нарікає, що життя марудне,
Марнує дні свої і в сірі будні
Відтінок буруватий додає вина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398601
дата надходження 06.02.2013
дата закладки 06.02.2013
дістатись твоєї берлоги
за сорок хвилин у чужому місті.
ми різні лише тому
що нікого окрім не бачим.
кожен із нас береже
свої схови,
заради твого святого
я можу лише піти.
із списку моїх святинь
кожному нуль обранства.
ти маєш цей рік за щастя
я маю його за дикість.
сюжет надпиває швидкість
мовчання дрижить надпите
змертвілими квітами В гущу
черствої доби
зроби
так аби
на старому місці
двісті надписів
й підпись його рябий.
зумій світильники оживити
я ніч опускаю в сито
і бачу як попіл чорнить.
гостра хіть
печаттю на дня свідоцтво
ти думав так просто
згортати будинки у сни?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389447
дата надходження 02.01.2013
дата закладки 06.02.2013
«Біда так тяжко пише мною.
Так тяжко мною пише біль…»
(Василь Стус)
Якось я ночував на пустельному березі океану біля скель Коннахту. Я слухав цілу ніч хвилі, які шуміли важко і тривожно. Місяць був якийсь неприродно блідим і сумним опудалом неба. А мені все згадувались давні легенди про феніїв та про королеву Медб. І тоді я написав таке:
Місяць – це білий кіт Космосу.
Чому його муркотання
Таке сумне і тривожне
В ці ночі холодні та вітряні?
Чому така тиша
На кам’яних сторінках
Важких ірландських дольменів-книг?
Чому замовкли вони коли
Кожне слово літописів
Волає поглухлим нащадкам?
А кожне слово легенд болить?
Споглядав картини Ван Гога –
А там сонячно.
Слухав музику старого лісу –
А там безодня.
Зберу я оркестр з білочок та їжаків,
Зайчиків та дощу
(Бо зайчики то діти літньої зливи).
Нехай їх мелодія відкриває вікна
Маленьких королівств Ірландії.
Давно полеглі воїни мого клану
Приходять тінями до згаслого вогнища,
Де вуглини останнім теплом
Нагадують, що зима це сон розуму.
Розкажу їм про Гогена –
Він теж нетутешній,
Він теж втік від буденної сірості
У неіснуючий світ рудого кольору.
Хто скаже мені:
Чи є щось на світі безглуздіше
Нелогічніше і недоречніше
Ніж історія моєї Батьківщини
Нещасної?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397141
дата надходження 01.02.2013
дата закладки 04.02.2013
повимолюй залишки сухопутного війська
з-під моїх нігтів,
навари зілля і висуши
виразки на його лоні.
твій Перун довго блукав
між гір
аби вернути з полону
до тебе.
язичнице,
твої довгі коси
вчора спали у моєму ліжку,
промоклі
рівновірством,
замовляннями та закликами,
читали книгу Велеса
і реготали,
здирали шкіру он з того дерева
і годували його пір'ям.
ти не гори так більше:
вогнище твоє шкодить на горло,
там корчиться крик у судомах
і глухне до звуків.
може ти мене вистогнеш,
виспиш
і відпустиш?
язичнице,
в гортані слова вже пухнуть,
їм болісно.
не дивись на мене так голосно,
охриплі твої очі бояться хрещення
йди
за своїми обдертими мавками-веснами,
тут тобі буде млосно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394346
дата надходження 21.01.2013
дата закладки 04.02.2013