* * *
Ловлю последний луч
случайным взглядом,
Я шлю ему прощальный
свой привет...
Так ты со мной была когда-то
рядом...
...........................................
1969
* * *
Мы за науки брались шибко!
И всё же мало проку в них:
Учёба на чужих ошибках
Не избавляет от своих...
2002
* * *
В ней всё достойно восхищенья
И самых искренних похвал!..
И лишь искусства обольщенья
Господь – поскромничал – не дал.
1994
* * *
Необычайно миловидна.
И сексапильна — спора нет!
По всем приметам очевидно:
Весьма "опасна" тет-а-тет...
1994
* * *
Я чту изысканности дух,
Мне мило ловкое притворство.
Когда слова ласкают слух, —
Не так заметно стихоплётство.
2010
* * *
Душа моя беременна стихами.
Они меня пугают по ночам,
Толкая в сердце рифмами-ногами...
И как мне это объяснить врачам?
2003
* * *
Как верить зеркалу не хочется...
Но, слава Богу, всё же есть
В душе святая жажда творчества,
И в сердце чувства тоже есть!
24 окт. 2013
* * *
Я славлю взлёты вдохновенья!
Мне страшно грустно было б жить,
Когда б те чудные мгновенья
Нельзя бы было повторить.
1985
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631704
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 28.01.2016
Пливе по небу жовтий лист,
Такий як сонце ясне.
І вечір вже почався вмить-
Вечірня зірка красна,
В нічному небі вже горить,
Як свічка в домі пана.
Та жовтий лист летить,летить
І дзвінко шелестить.
Бо летить за ним вродлива,
Чи широка,чи красива,
Чи задумлива мрійниця,
Абож дівчина вітриця.
А її сторожі-брати,
Йдуть за нею на вогні.
Все багряне й жовто-листе,
Коло них пливе.
Своїм пензлом, чарівниця,
Красна дівчина-вітриця,
Намалює на холсті,
Пору року "Восени".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577264
дата надходження 26.04.2015
дата закладки 29.05.2015
Вони цінніші золота й валют –
Хвилини ці божественної тиші,
Коли з веління сил – земних і вишніх
Я осягаю, як цей світ люблю.
Коли встають навшпиньки почуття,
Щоби проникнуть вглиб таїн і істин,
І одкровення відкрива врочисто
Всі зваби і незвіданність життя.
Коли з небес спливає тихо ритм,
І оживають враз слова і звуки,
І рвуться ручка і папір у руки,
Щоб магією душу підкорить.
І зачепилась за безсмертя мить,
Лицем похожа на святу молитву.
І доти й сам не смієш говорити,
Допоки тиша ця казками снить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568224
дата надходження 21.03.2015
дата закладки 27.03.2015
Коли вночі у дім, квартиру, хату
Прийде Різдво, ялинка і вогні -
Згадай, хоч на хвилинку, про солдата,
Який в окопі мерзне на війні.
Який своє Різдво зустріне в полі
Під кулі свист і вітру коляду…
Хай спогад твій йому тамує болі,
Хай щира згадка піднімає дух,
Бо у пройдешнім році щастя й туга
Змішались в датах, цифрах, іменах…
Яке ж Різдво без батька, сина, друга…
Які ж свята, коли іде війна.
І в час, коли годинник цокне в тиші
Й по вінця буде келих. Щастя… сміх…
Не говори тостів хвалебно-пишних,
А помолись за мертвих
і живих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547635
дата надходження 30.12.2014
дата закладки 21.01.2015
У жінці все від Божої любові,
(вона не з чоловічого ребра).
Вогонь і лід, і квіти кольорові,
Грозу і тишу Бог у ній зібрав.
У жінці все поєднано у грамах
І сіль, і цукор, перець і дурман.
Вона ж і пісня, і любовна драма,
Поезія інтимна і роман.
У жінці все замішано яскраве:
Вино і кава, чай… зміїний яд.
Вона, як ніч – настояна на травах,
Вона, як день, мов квітів аромат.
Кохана, мама, наречена, Лада –
Найкраща, найрідніша на Землі.
Ім’ям жіночим названі торнадо,
Планети в небі, в морі кораблі.
Вона - яскраве мерехтіння зірки.
У ній уперта вада віслюка.
Цілунок в неї малиново-гіркий,
Долоня ніжна і рука м’яка.
Любов і гнів, спокусу і цнотливість,
Тепло проміння, спалахи заграв,
Розсудливість, ощадливість, примхливість…
У ній Всевишній вдало поєднав.
Мінялися епохи, дні і люди.
Хтось вірив мріям, хтось пісням, казкам.
Господь промовив:"Кращої не буде".
І Жінку передав чоловікам.
Тож не Адама в ній шумують болі.
Хіба ж то Бог ЇЇ з ребра створив?
У Жінці все – від Божої любові,
Вона – найбільше із Господніх див.
зі святом, Любі та Кохані!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484302
дата надходження 08.03.2014
дата закладки 03.12.2014
“Чи знайдеться хтось здатний
проявити протягом дня людяність?
Я не зустрічав людей,
яким не вистачало б для цього сил.
Може і є такі люди,
але я їх не зустрічав.”
(Конфуцій)
Сад, в якому ріс бамбук
Засипало глибоким снігом.
Сад, в якому колись цвіли сливи
Похований під крижаними перлинами,
Сонце, яке гріло хризантеми
Тепер невидиме за білою завісою
Снігу лапатого,
Що падає, падає, падає.
І така навколо білизна траурна,
Таке навколо глибоке мовчання,
Що навіть не можна було
Порушувати цю бездонну тишу
Словом.
Отак і сиділи учні німі
Біля Вчителя, що навчав мовчанням
І споглядали білі горнятка
З тонким візерунком чорним
Гілок бамбуку,
Що тріпотять на поривах
Неіснуючого вітру.
І так вони заглибились у споглядання,
Що не знали де вони -
Посеред кімнати
Чи серед лісу чорного бамбукового.
І тоді Вчитель,
Щоб порушити це мовчання моторошне
Сказав:
“Кожний помиляється
В залежності від своєї пристрасті.
Подивись на помилки людини,
І дізнаєшся ступінь її людяності.”
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537713
дата надходження 18.11.2014
дата закладки 18.11.2014
Пуанти жовті в світлі ліхтарів,
Вогниста пачка нібито жарина -
Під музику нетоплених вітрів,
Танцює соло Осінь балерина.
Лазур небесна в блискоті очей
І чорних вій імлиста одержимість.
Гординя в кожнім трепеті плечей.
У плині тіла - зимна невловимість.
Раптовий порух голубиних п’ясть,
Удари крил..! Орлана завмирання…
Граційний спуск між дощових причасть,
В софітах полум'яного світання.
Рвучкий стрибок! Вихрастий пірует..!
Тужливе па німого листопаду.
Палкий канкан! Салонний менует,
Що липову колише анфіладу.
А під кінець – адажіо. Поклон.
Вразливих хмар плаксиві сентименти.
Букет від Грудня, що зайняв балкон
І першоснігу злі аплодисменти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533351
дата надходження 29.10.2014
дата закладки 31.10.2014
***
Стоїш, Тарасе, у задумі,
Десятки літ уже стоїш,
Мовчиш…
Нащадки нерозумні
Здають себе за ниций гріш
В лабети адського безглуздя,
В кайдани сірої пітьми.
Вгинає памороч галуззя
Над малодухими дітьми,
Що, не читаючи, читають
Твої апостольські слова,
І сіють лихо в тому краї,
Де зачекались на жнива
Ясної волі, не сваволі,
Плодів зо правди, не з брехні…
Скородить Небо чола кволі
Твоєї темної рідні.
У ріках вічної печалі,
На погорілих сторінках
Безкраї тіні вакханалій
Немудрих носять на руках…
А Ти стоїш і вже століття
В гіркій задумі навіть Бог:
Чом не зійде і не засвітить
Нарешті зірка нетривог,
Нерозпачу і небезміри
Біди,
Свята зоря надій?
О, скільки, сили, скільки віри
В задумі нинішній Твоїй!
(10.03.14)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484854
дата надходження 10.03.2014
дата закладки 10.03.2014
КОЕ-ЧТО СО СВОЕГО САЙТА (DOLGOBROD)
-------------------------------------------------------------
НАБЛЮДЕНИЯ
Ухаживающий за женщиной мужчина, не является загадкой для нее. Она прекрасно знает, что он от нее хочет и чего добивается. Чаще всего она не против, но попробовал бы он сказать ей об этом вслух…
ЖЕНЩИНАМ О МУЖЧИНАХ
Да, все мы одинаковы. Мы хотим вас всегда и везде. Но, черт возьми, как мы вас хотим, когда любим!
Жадный муж жене (возмущенно): - Того, что мы с тобой съели, мне бы хватило на два раза!
Найти бы тысяч пятьдесят… этих…ну, хрен с ним – долларов.
ДОМАШНЕЕ
Все течет, все изменяется…
Ни хрена не изменяется! Как текло, так и течет…
Что бы раздеть женщину дома, нужно сначала одеть ее в магазине.
"Мир не без добрых людей".
(Да где ж его найти, этот "мир"?!)
ОГЛЯНУВШИСЬ НАЗАД…
Некий Миша сдвинул крышу и поехала она.
Накрывалась этой крышей вся Советская Страна.
ЧИСЛО САТАНЫ
Почему-то всегда после 666-ти граммов водки начинаю видеть чертиков.
Авария. В "Москвич" сзади врезался "Запорожец".
Вывод: А что, вы думали у москвичей запоров не бывает?
Он думал, что спрятался от жары, а оказался в котельной.
Вывод: зайдя в тень, еще не значит спрятаться от солнца.
В ответ на сериал "Клава, давай!" наша телекомпания решила выпустить два альтернативных сериала – "Вася, не проси!" и "Вася, не дам!"
САМЫЙ ЧЕРНЫЙ ЮМОР
Лазо – "Закройте дверь. Дует!"
Зачем вешаться – итак не живу!
Институту бактериологии требуется распространитель, искренне болеющий за свое дело.
Рано готовить веревку, не успев совершить преступление.
РЕКЛАМА
Наши противовзломные, противопожарные, пуленепробиваемые стальные двери – лучшее противозачаточное средство для молодых девушек!
Ползают тут разные. А если я на диете…
- Ты кто, цыпленок?
- Нет, я Вася.
- Тогда чего вылупился?
РЕКЛАМА
Фирма по ремонту кровли (крыш) проводит акцию. В течение трех месяцев каждый человек, оформивший заказ с нашей фирмой, получает в подарок: зонт, ведро и половую тряпку!
РЕКЛАМА
Обогреватели "Filips" – теплое одеяло в подарок!
КРЕМ ОБУВНОЙ. ЧЕРНЫЙ. (Для сухой и нормальной кожи!)
Приходит работник КГБ в книжный магазин:
- Девушка, меня дочка попросила, мне нужна "История древнего мира". Нет, "История древнего Рима". Нет, мира. Или Рима? Короче, дайте-ка мне всю подноготную…
-Это, конечно, плохо, но и здесь есть свой положительный минус…
Средняя скорость пешехода обратно пропорциональна температуре окружающего воздуха.
Иногда, что бы рыба лучше ловилась, надо прикармливать не ее…
Выходя из себя, не забудьте запереть дверь. Вдруг вы захотите когда-нибудь вернуться, а там уже будет занято.
Раздвоение личности хорошо лишь в том случае, если одно ваше "Я" подчиняется другому. Иначе вы никогда между собой не договоритесь.
От себя, как известно, не убежишь. А если попробовать дать взятку?
Утро темное,
Утро мрачное,
Утро злобное,
Неудачное...
Снова хочется
Быть бездельником.
Кто придумал вас,
Понедельники?!
Курочка Ряба (новая версия)
Снесла как-то курочка Ряба яичко да не простое, а на базар.
Плачет дед, плачет баба…
Не плачь дед, не плачь баба, – говорит деловая курица, – А не то я снесу и крышу!
Ни что не вечно в этом мире
И даже мир не вечен в нем.
Мы дружно мочимся в сортире
И мочим там врагов потом.
С моей памятью меня лучше допрашивать в гестапо…
ПОЛИТИКА
Он кинул взгляд на витрину магазина, но не рассчитал и она не выдержала.
Его осудили. За взгляды.
---------------------------------------------------------------------------------
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=123229
дата надходження 25.03.2009
дата закладки 19.01.2014
І ще одна минає осінь.
Збігає краплями тепло.
Та серце просить, серце просить
Вернути те, що відійшло.
За вікнами крещендо вітру.
Злітає запізніло лист.
Одягне грудень скоро митру,
І я згадаю, що колись
Зірками падали сніжинки,
Стелились ковдрою до ніг.
На вітах срібної ялинки
Казково-білий перший сніг...
А ми у парку тільки двоє.
Лиш ти і я - на цілий світ...
Злітають спогади юрбою
У пам"ять неповторних літ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461075
дата надходження 17.11.2013
дата закладки 18.11.2013
Хмільні пісні озвучує струна –
В моєму серці - музика весняна.
Поглянеш - то гучнішає вона
І дихає - незрима і духмяна.
Уранці – рано жду свою весну
і гріюся у гніздах журавлиних!
Нахлинуло – сьогодні не засну,
бо мрію про обох, але єдиних...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333839
дата надходження 28.04.2012
дата закладки 01.11.2013
Сьогодні я торкнулася до скла,
Позад якого бачила минуле.
Вмить пам'яттю його я обпекла -
Воно мене злякалось й відштовхнуло.
У вихорі я втратила себе -
О де ж ті мури з холоду міцного!
Мені не вистачало все ж тебе –
І мрій про тебе…й марення нічного.
Втопила б знову я себе в житті,
Молила б в Бога те, чого не хочу...
Якби не пролунали в німоті
Ті звуки скла розбитого пророчі.
Мій дотик не спалив його до тла -
Це твій завершив всі стрімкі акорди!
Антагонізмом є наші тіла -
Вони розбили долі скло так гордо!
Твоя рука мене не відпуска
На мить любов до нас таки вернулась!
Дарма від долі ти тоді втікав
Вона від нас тепер вже відвернулась…
Ось скла немає...то вже,мабуть,час
Дозволити очам таки зустрітись!
В моїх ти бачив все...і бачив нас
В твоїх я не втонула, а розбилась.
Розбите моє серце, як і скло
Яке мене від болю захищало...
Тебе любила...нащо ж то було?
Щоб доля склом тепер нас розділяла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346086
дата надходження 25.06.2012
дата закладки 17.05.2013
Старенький вітер щастям торгував,
А кинула сім філерів до жменьки.
-Береш собі?Тобі б дешевше дав...
О Боже мій!Який же він старенький.
-Беру для всіх.Я завтра ще куплю,
З тобою я не буду торгуватись.
Лиш залатаю свиточку твою,
Щоб міг ти світом гарний мандрувати.
Вколола палець,кров аж потекла.
-Та ти не вмієш голку ту тримати!
Ця свитка стара,і одна діркА
Не буде совсім вже вбранню мішати!
-Ти полетиш,там холод залетить,
Ти захворієш,хто хоч чаю зробить?
Та ти старий,увесь чомусь тремтиш,
Дивись-по небу місяченько ходить.
-А що тобі купити по світах?
Може-намисто з перлів,що із моря?
-Купи для всіх ти щастячко в містах,
Де не буває зовсім,зовсім горя.
Купи терпіння,мудрості і знань,
Вбери Вкраїну у вінок із квіток.
Зніми терновий з неї ти і стань
Охороняти в ній усіх сиріток.
-Таке бажання?Ну а що тобі?
Я би приніс для тебе особисто...
-А що мені найбільше до душі?..
Напевно-із віршів гарних намисто...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420727
дата надходження 24.04.2013
дата закладки 25.04.2013
Взглядом бетон пронзая,
к Богу вошла в дверь:
– Знаешь, а я такая
сильная – от потерь!
Бог промолчал устало
и произнёс вслух:
– Ангелов стало мало.
Ну-ка, примерь пух…
Нет, не идет… Знаешь,
есть в тебе что-то… Ты
так тяжело летаешь…
Низко. И мнёшь кусты…
Сядь-ка со мной рядом,
выпей-ка горьких слёз…
Мне от тебя не надо
штатных метаморфоз…
Здесь без того – свалка,
скопище козьих лиц…
Веры твоей жалко –
выставят впрок на блиц…
Здесь – до черта чужого
стираного белья…
Ты потерпи немного
и помолись за меня…
Знаешь, не в том – сила,
чтоб без конца кончать…
Ты бы перестелила
Веры своей кровать…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=128756
дата надходження 04.05.2009
дата закладки 22.04.2013
Скрипит пружинная кровать:
кручусь я с боку на бок.
Кабы меня кто мог приспать! –
ужасно это надо.
Прошёл в трудах на даче день,
потом сошлись у Толи,
где разговоров дребедень –
приправою к застолью,
и песни заполночь лились,
пока всё не допили.
Потом по дачам разошлись.
А он остался с Лилей.
Павлуха раньше чуть пошёл
искать свою удачу.
Заметил я, как он, козёл,
свернул на третью дачу.
Хозяйкой Аня там, вдова,
приветлива, красива;
даст за хорошие слова
побольше, чем «спасибо».
Никола с Надею ушли…
Куда? Что за вопросы!
Всех баб по дачам развели,
лишь я остался с носом.
Теперь лежу и мну кровать.
Скрипят, скрипят пружины.
Хочу кричать и завывать,
совсем не без причины.
Жена родная двадцать дней
на курсах повышенья.
Я как подумаю о ней,
в паху такое жженье,
что нету вовсе терпежу,
к любой бабёнке тянет.
Не жизнь без бабы – просто жуть.
Ну что со мною станет?!
Ведь водка даже не берёт –
ещё сильней корёжит,
и молча страсть во мне орёт,
и Бог мне не поможет.
Заснув, под утро я проснусь
с измученною мордой
и ни на грамм не удивлюсь,
что от поллюций мокрый.
Конец 80-х
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419759
дата надходження 20.04.2013
дата закладки 20.04.2013
Зосталося на ніжність три хвилини,
А далі – облітатимуть сади.
Старі світлини. Доля швидкоплинна.
Лишися ще на хвилечку. Не йди.
Тремтить несміло серце у прощанні,
Спливає час, відведений для Нас.
З тобою у коханні - не останні,
тож віримо, що промінь не погас.
Через провалля й кручі неминуче
Іще колись заб'ються в такт серця.
Любов найперша – стигла і жагуча,
Співуча, бо немає їй кінця!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368459
дата надходження 03.10.2012
дата закладки 15.04.2013
Муж гуляет. Врёт к тому же.
Рушит мир мой и семью.
Мысль пришла: чего-то мужу
Видно, я не додаю.
Например, в тарелку супа
Наливаю не сполна
Или там рассола глупо
Зажимаю с бодуна,
Жарю яйца не на сале
Для глазуньи, например,
Или, если дрыхнет в зале,
Выключаю я торшер.
Что-то он находит, видно,
С этой левой стороны.
И скрывает ведь, ехидна,
От единственной жены!
Что в семейной жизни нашей
Вдруг попёрло вкривь и вкось?
Дом, как скажут, полной чашей,
Трое деток завелось.
Интересы, вкусы, стили
Были общие у нас!
Может, порчу напустили
Или там какой-нить сглаз?
Так и сяк башку ломаю,
Спала, бедная, с лица.
Эх, видать, его сама я
Распустила, подлеца.
Баловала, угождала,
Покупала сё да то:
То билет для фитнес-зала,
То айфон, а то авто.
На него вниманья куча,
На себя вниманья ноль,
Я всё хуже, он всё круче:
И, пожалуйста, изволь.
Он в зефире-шоколаде,
У меня – сплошной бардак.
Объясните, бога ради,
Что я делала не так!
Чем обидела его я,
Что ему не додаю?
Вроде с жизнью половою
Всё в порядке, и с ай-кью,
И хозяйка я от бога,
И характер – просто belle,
И других достоинств много,
Но гуляет ведь, кобель!
Ой, ну, чем его, ну, чем, а,
Я устраиваю не?
Может, это в нём проблема,
А ни разу не во мне?!
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417577
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 11.04.2013
Я теж чекаю світлої весни,
П'янких вітрів і пишного розмаю.
Гірська ріка штовхає валуни,
Остання крига тріскає з одчаю,
Ніби прозоре витончене скло,
Од вітру хмари скорчили гримасу.
Гірких жалів на серце налягло
І дні батожить повелитель часу,
Як табуни, вже й ліку їм нема,
Такі невтішні видались прогнози,
Та все ж чекаю: видихне зима
Свої терпкі непрохані морози.
Ще буде сад божественно цвісти,
Пташина пісня випурхне над плаєм.
І хтось дверима рипне, може й ти...
Так обмаль віри. А душа...чекає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416988
дата надходження 09.04.2013
дата закладки 09.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.04.2013
Ми ті, що не навчилися любити,
І в небо не злетіли (бо безкрилі).
Бреде наш вік, спустошений, як митар
Рахуючи за нас нужденні милі.
Ще крок, ще два… лишилося до «завтра»
Скажіть, а «нині» за гріхи чиї?!
Чекає лиш на те, як ляже карта
Той ворог ваш, що в серці причаївсь.
Ні пари з уст – наказано: «Мовчати!»
Комусь за це «сузір’я» на лацкан!
Але ж тебе твоя родила мати
І ти давно, напевне, батько й сам!..
Народе мій, скажи, чому ти злидар
У себе вдома, на своїй землі?!
Чому вкраїнський дух, як на коридах,
Якого рвуть безжально бугаї?!
Народе мій, ти вистояти зможеш.
Ніхто скорити віру не зумів!
Допоможи всім нам , Пречистий Боже,
Навіть тоді, коли забракне слів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414373
дата надходження 31.03.2013
дата закладки 31.03.2013
Медленно падает снег на ладони и тает,
Ты сейчас далеко- мне тебя не хватает.
Я хочу в этот снег превратиться
И к тебе на ладони спуститься;
Прикоснутся к ним тёплым и нежным
Растворится в их ласках безбрежных;
Освежить их приятной прохладой,
Для тебя стать спасительной влагой;
На ресницы лечь снежной вуалью,
Обвернуть тебя сказочной шалью…
По тебе я безумно скучаю
Как свеча, без тебя угасаю.
Я хочу до озноба, до боли
Упасть снегом к тебе на ладони
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405806
дата надходження 03.03.2013
дата закладки 03.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.03.2013