Любка влетает в онлайн, как сова Минервы
В мрачную полночь. Просит бокал мерло,
И раздражённо цепляет когтями нервы –
Ну же, скажи ей, скажи, что тебе повезло.
Да, повезло, повезло, признаюсь устало:
Ты, Люб, бесспорно, богиня клавиатур,
Энтеров, скобок, пробелов, проблем… И мало,
Если б не ты, было б в мире счастливых дур.
...Любка диктует им письма на три страницы -
Сказки о рыбках, что напрочь увязли в сети.
Боже, не дай этим рыбкам в сети нереститься! -
До полного имени, Любка, не смей расти!
:)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780409
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 13.07.2018
Папілярних ліній мереживо,
Намалюй, навроч, обіцяй
Між знайомими цими вежами
Незнайомий синій трамвай
З чудернацьким дивацьким номером
І освітленням в стилі ню,
І кондуктора з синім коміром,
Цитувальника фраз Камю,
І порожні місця під вікнами,
І маршрут у даль навмання,
Де стовпи бетонними іклами
Розірвали сіре вбрання,
Там мій синій трамвай розчулено
Цілуватиме стиглу синь,
І вона потече пачулями -
Лікуванням від потрясінь,
І у вальсі вони кружлятимуть -
Синій з синню в синій імлі,
Заколисане, засинатиме,
Все відбите в трамвайнім склі,
І до ранку все місто висинять,
І зі світлом зникнуть умить,
І звучатимуть в небі піснею,
Від якої серце щемить,
Я ж лишуся під цими вежами,
Задивлюся у синь - між тим
Папілярів моїх мереживо
Потече, зіллється з твоїм
Папілярних ліній мереживом,
Мабуть, знак дивачки-судьби -
Все вона накреслила межами
На долонях наших різьби:
І ці вежі, і синь, і колії,
І трамвая дзвони і спів,
І зв"язки між нашими долями,
І сплетіння цих глупих слів.
2014
Малюнок: http://yevgeniawatts.com/blog/blue-tram-virtual-paintout-pastel-painting
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544393
дата надходження 17.12.2014
дата закладки 28.07.2015
Коли божевілля закриє великі вікна,
Бо протяг холодний гойдатиме темні двері,
Єдине заняття буде приносити втіху:
Лишати думки на клапті терпкого паперу.
Коли завірюха знищить на зустріч надію,
А холод очей твоїх стане між нами стіною,
Я стану тим, ким найкраще ставати вмію:
Рибою, птахом, повітрям, лише не собою.
Коли нетерпіння зрушить найкращу хвилину,
Левіафан розімкне свою велетенську пащу.
Я буду знати, що більше тебе не зустріну,
Що сонце холодне сховається в темний ящик.
А завтра зникнуть міста і всі металеві споруди,
Зрівняє природа землю із тим, що на ній стояло.
Свобода є, але божевільний не йде нікуди,
Передвесняне вчора сьогодні уже зів'яло.
P.S. Все знаходиться у постійному русі, тому ніколи не є собою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416157
дата надходження 06.04.2013
дата закладки 06.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.03.2013