ullad1: Вибране

Вікторія Фещук

Щось…

Щось  є  над  небом,  над  промінням  зір
І  над  законом  Бойля-Маріотта.
Щось  нас  штовха  крізь  сотні  недовір
У  нелогічність  тих  очей  навпроти.

Щось  є  у  тиші.  У  містичних  снах,
Що  розтяглись  на  сотні  кілометрів.
Не  просто  так  ця  темрява  луна
На  циферблаті  спогадів  потертих.

Щось  є  у  нас.  Ця  правда  не  нова,
Хоча  її  проекцій  є  без  ліку.
Й  перо  мовчить.  Лиш  капають  слова
Вчорашнім  віршем  на  суху  долівку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396523
дата надходження 29.01.2013
дата закладки 03.02.2013


Олександр Гриб

Не сьогодні

Загальний  страйк  потомлених  сердець,  
Німий  бойкот  прадавніх  псевдоістин.  
Для  когось  ти  -  початок  і  кінець,  
А  от  тобі  хотілося  присісти.  

Невже  не  час?!  Іди,  іди,  іди!  
Допоки  хтось  хоч  словом  не  зупинить.  
І  ти  збагнеш,  що  вічно  йшов  сюди,  
А  тут  зима,  і  навіть  не  зустрінуть.  

Все  як  завжди.  Повільно  стигне  чай  
І  сніг  тобі  гадає  по  долоні.  
Не  обертайся.  Все  було.  Хоча,  
Можливо  буде.  Тільки  не  сьогодні...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397122
дата надходження 31.01.2013
дата закладки 01.02.2013


Кейтлин

Дороги и сны

Мы  с  тобой  доживем,  добредем  до  весны,
Если  льдинкой  застынет  тоска  под  ребром.
Мы  поверили  свято  в  дороги  и  сны,
Когда  первый  рассвет  нас  крестил  серебром.
И  безмолвность  земли  в  одеянии  роз
Мы  впитали  как  кровь  из  открытых  стигмат.
Не  заметив  в  пути,  как  в  сплетеньях  волос
Сединой  притаилась  старуха-зима.
В  нас,  воскресших  из  горсти  дорожной  пыли
По  велению  Стражей  у  ангельских  врат,
По  изменчивым  звездам  плывут  корабли
И  дробится  огонь  в  сочленениях  лат.
Нас  такими  Господь  воссоздал  из  песка,
И  нам  некого,  в  общем-то,  в  этом  винить.
Свежий  иней  бликует  на  наших  висках
И  дробится  в  косе,  словно  звездная  нить.
Верный  ангел-хранитель  сидит  на  плече,
В  одеяньи  из  крыльев  дрожа  на  ветру.
Витражи  ловят  светлое  пламя  свечей.
Это  новый  рубеж  мы  прошли  по  утру.
"Ave"  ясно  под  куполом  неба  звенит,
И  "Te  Deum",  что  славит  творения  суть...
И  алмазами  крошится  древний  гранит,
Вечный  свет  норовит  разорвать  тебе  грудь.
Мы  поверили  свято  в  дороги  и  сны,
И  то  пламя,  что  кровью  застыло  в  горсти.
Мы  с  тобой  доживем,  добредем  до  весны.  
Оттого,  что  не  знаем  иного  пути.
И  мы  рвем  цепи  мглы,  обдирая  ладонь,
И  слюна  хранит  привкус  железа  во  рту.
Ведь  тебя  дожидается  верный  твой  конь,
А  мои  корабли  застоялись  в  порту.
И  Господь  даст  мне  ветер  в  мои  паруса,
И  руке  твоей  меч,  жаждой  боя  томим.
Он  способен  почти  что  на  все  чудеса  -
Только  путь  отыскать  нам  придется  самим.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389099
дата надходження 01.01.2013
дата закладки 01.01.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.12.2012


Тамара Васильєва

Я вимолю тебе у Бога

Я  вимолю  тебе  у  Бога,
Аби  засіяне  добро
Нам  гріло  сонцем  довго-довго...
І  колоситися  могло.

Не  хочу  більше  хмар  без  тебе,
Крутих  високих  берегів.
Я  вимолю  тебе  у  неба,
Якби  ти  сам  цього  хотів.

Сльоза  моя  тебе  зігріє,
Цілунок  сили  надає,
А  серце  лікувати  вміє,
Бо  у  любові  сила  є.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388127
дата надходження 27.12.2012
дата закладки 27.12.2012