Чого ти стогнеш? Можна подумати, що ти там кінчаєш 10 хвилин підряд.
І знову...знову моя перманентна любов до написання різних ерозбочень.Просто так. Ні з чого.Ні від кого.
Ти думаєш я прислуховуюся до твоїх звуків, до їх частоти, до тонкості їх звучання? Помиляєшся. Я сижу в закинутому приміщенні, десь в кутку. А ви задовільняєтеся, не підозрюючи,.про мою присутність в декількох десятках метрів від вас. Чи ні?Ти знаєш шо я є. Знаєш,що твій голос мене заводить, що я нічого не зможу зробити,а лише втикати і тихенько собі мокріти. Ти хтиве стерво. І я пожинаю твої плоди.
ммм...Ти вмієш зводити з розуму.Червона помада.Високі підбори.Незрозумілої довжини спідниця. Строга хода. Все це як приманка для наївних.Супер.Ти любиш шоб тебе хотіли.Зваблювали, хоч сама це прекрасно вмієш.
оуу...Я помітила твій погляд на мені.І все ж, ти знаєш, що я тут.Дивишся на мене,потім на своє тіло,потім на його.Ти жадаєш мати все. Ні, я краще тут посижу і подивлюся як ти продаєшся.Ти така легкодоступна, але я ухиляюсь перед спокусою. Спокусою трахнути саму неминучість.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184577
дата надходження 17.04.2010
дата закладки 27.12.2012