Вслухаюся в елегію дощу
Затамувавши подих... Насолода!..
І навіть вітер крила склав - ущух.
Є тільки дощ...і небо...і свобода...
Є тільки крапель мельхіорний спів
І відзвуки громів, немов кантата,
І шепіт набубнявілих садів,
Де літнє сонце бджолами зачато.
І більш нічого... Тільки я і дощ...
Сповза з душі утома і скорбота...
Є тільки музика всесвітніх прощ,
І кожна мить у ній бринить, як нота...
Я день пройдешній в Лету відпущу -
Нехай пливе кульбабовим віночком...
Вслухаючись в елегію дощу,
Стаю маленьким весняним струмочком...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661510
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 25.04.2016
Є ранки сирі і похмурі, коли не бадьо́рить
Ні кава міцна, ні улюблений аудіотрек…
У небо вершково-чорнильне впираються гори
Щетиною строгих ялин і колючих смерек.
Є ранки важкі, коли ліньки піднятися з ліжка,
Розшторити вікна, всміхнутись плаксивій весні.
І сніг у дворі – кокаїнова біла доріжка,
Розтерта вітрами за ніч по бруківці брудній.
Є ранки, коли замовкають примхливиці-музи:
Ні пари із вуст, на обличчі – обірваний крик…
І жалять нещадно слова, мов отруйні медузи,
Та аркуш усе перетерпить і справиться. Звик.
Є люди важкі, мов пухлина, коли жодних шансів,
Коли залишається скальпель – ні страху, ні сліз…
І хочеться здуру, сп’янівши в глибокому трансі,
Зробити із лівого боку маленький надріз.
І все оте жовчне й токсичне, що тисне у грудях,
Крізь рану звільнити, самій – загубитись в юрбі…
І вкотре повірити: може, проблема не в людях,
А просто – в тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652130
дата надходження 16.03.2016
дата закладки 21.03.2016
[img]http://www.psychologos.ru/images/e/e8/Alyy_cvetok-2.jpg[/img]
Веслує травень човниками м’ятними,
тамую подих диво ворожбі.
У позику я серця не лишатиму,
воно належить вже давно... Тобі.
Вовтузяться по небу хмари вовняні,
снуються з них фіалкові дощі.
По вінця речі пам’яттю наповнені
і пахощі у спогадів свої.
Поскрипують прадавніми шухлядами,
збираються у коло світлячки.
(Турботливі вони) вкривають пледами
І крилами запалюють свічки.
Мої думки до Тебе (не ілюзія)
летять мов парашутики з кульбаб.
В коробці сірниковій - Андалузія!
де квітка перевтілена у скарб...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578342
дата надходження 01.05.2015
дата закладки 16.02.2016
Допоки ти спиш у м'якому сидінні маршрутки,
Вколисана кадрами літа в мутному вікні,
І сняться тобі у волоссі трави́ незабудки,
Чорничні кущі і гриби на трухлявому пні…
Гірські перевали, розгойдані трелями рі́чки,
Пташиним сопрано, дзюрчанням дрібного струмка,
Призахідне сонце – м’яке, наче полум’я свічки,
Духмяної хвої і диму гірчинка терпка…
Самотні човни на поверхні блискучого плеса,
Немов заговорені мантрою бога вітрів…
Допоки ти спиш і шиплять монотонно колеса,
Комусь ненаситна війна ставить мітку між брів…
І цілиться чітко, а потім – контрольний у скроню
(для більшої певності), жаль-бо не личить війні.
А ти, влаштувавши за мріями ласу погоню,
Так прагнеш себе вберегти від суєтності днів…
І серце вразливе сховати од відчаю й болю
За ширмою власних ілюзій і світу казок,
Немов боячись розбудити примхливицю-долю,
Зламати на дверях реалій іржавий замок…
Та що воно змінить? Війну не під силу збороти,
Фарбуючи дійсність обвуглену в лагідний тон…
Допоки ти спиш, десь у іншому світі – навпроти,
Є ті, що під кулями ревно пильнують твій сон…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593691
дата надходження 14.07.2015
дата закладки 14.07.2015
На серці ранок краплями роси,
Промінням чистим і звучанням тиші.
А ще бажання світу довести,
Що ти - моє найкраще в ньому, вище.
Що ти - любов незнана до сих пір,
Що кожне слово - заповідь й наука.
Що у житті всьому наперекір
Буду з тобою, бо без тебе - мука.
У цьому сенс. Єднання. Однина.
А інше - так, штрихи, деталі, коми...
Бо ми з тобою всесвіт і весна,
Які не будуть жити без любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403968
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 25.06.2015
Прости, як зможеш. Зможеш, то прости.
А коли ні, то так цьому і бути.
У наші душі врізались світи
Чужих надій, що гірше за отруту
З'їдають все і більше, ніби рак.
Чеканням дні наповнені дощенту.
А знаєш, яке марево на смак,
Коли його торкаєшся моментом?
І, просинаючись, мовчиш. Мовчи.
Кружляють дні у вирії і роки.
Які по нас залишаться сліди?
Такі, якими були наші кроки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564652
дата надходження 06.03.2015
дата закладки 25.06.2015
Ловлю себе з півдумки, що ти мій.
І тепло так, і так щаслива тому...
Часам примхливим й серцю молодому -
Ти ніби сонце в да́лі голубій.
Ловлю себе з півмрії, що весна!
В твоїх очах - мій вичеканий спокій.
І я б за це віддала купу років,
Хай навіть після них лиш білизна́.
Хтозна, куди несе ця течія.
Минають миті, дні та навіть роки,
А ти - те ж сонце в далечі високій,
Той, кому серце кориться: "твоя"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580349
дата надходження 11.05.2015
дата закладки 25.06.2015
Там, у світі моєму, вже вкотре блукають дощі,
Вимиваючи біль з посірілих за вічність асфальтів;
І душа неприкаяна, в наскрізь промоклім плащі,
Грає тихо мінор на старім і розладнанім альті...
Там, у світі моєму, все виють -голосять вітри,
Викидають на берег човни, обриваючи мрії;
Я не можу заплакать, бо сіль і без того ятрить
Свіжі шрами від ран, звідкіля вигризала надію...
Там, у світі моєму, палають останні мости,
У багрянець фарбують розп'яте утратами небо...
Я тебе не тримаю: як хочеш -будь вільним! Лети!
Я жила якось до... Значить ,зможу прожить після тебе....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566623
дата надходження 14.03.2015
дата закладки 15.03.2015
Чи може статись…
Я тебе – зречусь?...
Слова – словам… думки – думкам… Вітрами…
В які долини я тоді спущусь?...
Дев”ять світів
у мене під ногами
Розіб’ються…
Розвіються на прах…
Жахливі хвилі - де стояли плеса!…
Стріла в твоїх напружених руках…
-У неї теж
є п’ятка Ахіллеса!…
Чи може статись…
Що тебе - зречусь?...
Коли стріла в руках твоїх – отрава?...
Слова - словам… вітри - вітрам… Вернусь…
Я – повернусь!!!...
мені постелиш - трави…
Мені - вже зниклій…
Ти складеш пісні…
Мені – фантомній… ти розчешеш коси…
Слова – словам… Вітри – вітрам… Вві сні
Торкнусь тебе…
на твої трави роси
Розсиплю я…
Свічу крізь заметіль…
Тобі подам… не збУлося… не склалось…
Вітри – Вітрам!… крізь простір… і крізь біль -
Попросиш в Неба…
щоби я – зосталась!…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560011
дата надходження 15.02.2015
дата закладки 18.02.2015
Без тебе цей будинок став німим…
Замовкли сходи… зачинились брами…
І часу дух, немовби клоун-мім,
Хитається між жестами й словами…
І за вікном завмер той самий день -
Скляні уламки неба між гілками…
Співають протяги, долонями дверей
Відстукуючи суму телеграми…
А відповідь блукає у світах,
Безадресна… байдужа… ніби квола...
Гойдає маятник… у клітці б'ється птах…
Замерзли вікна в безголосім домі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550613
дата надходження 11.01.2015
дата закладки 11.01.2015
Спустошена? Наповнена до краю
Недопалками вічних почуттів.
Бо вічного нема. Перебираю
Останки перепалених мостів.
Зневірена? Я впевнена у со́бі.
Бо скільки навкруги не відбирай,
Надійних, бач, нема. При першій пробі
Ламаються усі. Ти вже звикай.
Голодна? Ні. Я сита донехо́чу,
Обіцяним годована сповна.
Довіри вже нема. Тепер промо́вчу.
У тиші красномовна глибина.
Жорстока? Та, можливо, лише краплю.
Як дзеркало, як ві́дбиток людей.
І ліків тут нема. Та я не кваплю,
У долі безліч різних панацей.
Складна? О, так! Аж інколи занадто.
Хочеш пізнати – серцем відчувай.
Бо простоти нема. Зі мною складно.
Шукав легкого шляху? Прощавай.
03.01.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548693
дата надходження 04.01.2015
дата закладки 04.01.2015
Дива́ таки трапляються, повір,
І засвіти лампадкою надію
У ніч, коли посріблений факір
Зірок огненних вивергне завію
В безодню неба, вижухлий велюр
Вмить спалахне гранатовим камінням
І в завитках розкішних шевелюр
Зимових крон розсипле мерехтіння.
Обтрусять сажу в комині вітри,
Як чорну пудру на обличчя ночі,
Різдвяний янгол спуститься згори,
Крильми́, мов хуртовина, залопоче...
І за собою мовчки поведе
Настрі́чу дню січневому новому,
І розіллє багряне каркаде
Світанок у мереживі тонкому
На вовну хмар, і перший промінець
Затягне облямівкою тонкою
В душі твоїй задавнений рубець,
Немов сам Бог торкнув тебе рукою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548508
дата надходження 03.01.2015
дата закладки 04.01.2015
Я відчуваю поруч твою тінь,
А озирнуся – бачу тільки вітер
І неба чисту, крижану глибінь…
Й не знаю, де тепер чуття подіти…
Так холодно від сумнівів мені…
В душі кричать тире, хвилини, крапки…
Завмерли стрілки, і мовчать півні…
І підкосились ніжки у канапки…
І десь в кутку сховався день новий…
І вірш спинився… і замовкли рими…
А тінь твоя – одвічний вартовий –
Мої думки мережила своїми…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540705
дата надходження 01.12.2014
дата закладки 25.12.2014
Ранки – мов рани. Присиплю снігів стрептоцидом.
Сказане рано прибило морозом чуттів.
Серцеві мало – в агонії від дефіциту…
Мало відбутись, та, мабуть, сам Бог не схотів.
Маю скоритись? В повітрі сніжинкою маю.
Тане в свідомості обрій вчорашніх надій…
Та не вертаю в минуле. Туманом
легенько
гойдаю
Дивну ману ту, що звисла
на кінчиках
вій…
Я притулюся до скла – до зимового саду –
І намалюю дорогу без краю й кінця.
І на долоню твою відпочити присяду –
Ніжність безкрая від серця твого каганця…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545645
дата надходження 22.12.2014
дата закладки 22.12.2014
Вечір на клавішах даху вливає сонату
В чашку прогірклого дня, що, мов пара, тремтить
В місячнім світлі… а ти не прийшов…і я рада…
Можна по небу вночі на зірках ворожить…
Стигнуть думки, наче чай від холодного вітру…
Струни душі озиваються сутінкам влад…
Струшує сад для намиста коралі на нитку…
Казку шепоче в траві світляків зорепад…
Спокій… Соната вечірня заснула в мінорі…
Ні, то не сум… то чекання мелодій нових…
Линуть світи у всесвітнім божественнім хорі…
Янгол гойдає колиску на крилах своїх…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542031
дата надходження 07.12.2014
дата закладки 08.12.2014
Вимкнено телефон. Перерізані кілометри
Штучних чуттів… для тебе… більше мене нема…
Змотано нерви дротів… Форматовано пам'ять… стерто…
І на кордоні світів височенна (до зір!) стіна…
Ні, не трагедія… Просто помилка, як завжди…
Набрано номер не той… і чужий абонент…
Гей, операторе, будьте уважні на старті!
Відлік зворотний… І струмом… у зболений нерв…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542032
дата надходження 07.12.2014
дата закладки 08.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.11.2014
Я твердо знаю – непростимий гріх
Жить в цім селі – і не писати віршів,
Не чути голос лагідної тиші
В передранковій золотій порі.
Не привітати голубий туман,
Що м’ягко котить хвилі по леваді
Не бачити, як наче по команді
Лице до сонця повертає лан.
Тут тихий Псьол, що спогадом щемким
Озветься землякам в далекім краї
До лісу гомінкого припадає,
мов немовля до рідної щоки.
І рвуться душі птахами на злет
І сяє світ красою неземною
Тут будь хоч найбуденнішого крою,
А все-одно – романтик і поет.
Між нами знову тисячі доріг…
Та ти,мій краю,завше наймиліший.
Не гріх, звичайно, не писати віршів,
Тебе ж забути – непростимий гріх!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536254
дата надходження 11.11.2014
дата закладки 11.11.2014
Я так люблю помріяти про вас
Коли надворі не вщухає злива
І тінь горіха, трепетно-грайлива,
Перебирає дрібно ніжний вальс.
Я так люблю пірнути поміж хвиль
П'янких думок, приємних, наче м'ята...
Холоне постіль, поспіхом зім'ята,
В розмиту шибку неба акварель
Стікає й гусне барвою чорнила.
Десь серед хмар заплутались зірки,
Мов поміж крон патлатих світляки,
Ніч в капелюшок їх переловила.
І дощ затих.Посріблена струна
Ще де-не-де між краплями дзвеніла.
Солодка ніжність доторкнулась тіла,
Заструменіла терпкістю вина.
Мов призабулась гіркота розлуки,
Серцебиття своє сповільнив час...
О, як люблю помріяти про нас
І потриматись подумки за руки!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350070
дата надходження 13.07.2012
дата закладки 10.11.2014
У вечірнім саду матіола цвіте,
ароматом випоює тишу...
Стільки років пройшло, а здається проте,
що ти лиш на хвилиночку вийшла.
Що ти ввійдеш ось-ось, усміхнешся мені,
і уже не покинеш ніколи,
будем разом стрічати світанки ясні
і плекать аромат матіоли.
За плечами доріг тополина печаль,
і підкорено всі перевали,
ми навчилися друзям образи прощать,
та коханим ми їх не прощали.
Нас життя течія на пороги несла,
ми згубили до щастя паролі,
а тепер лише тишу вигойдує сад
і гірчить аромат матіоли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533547
дата надходження 30.10.2014
дата закладки 02.11.2014
Мальована коралями-краплинами
На тлі розмаю сонних смітників –
Дзвінка, мов серп, тужлива, як романс.
Глевкими щоками й глухими спинами
Із мене змито полиск, стерто глянс...
А я цвіту – розлитий вихор клякс,
І ширюсь, і лунаю між рядків.
І там, де ти, тендітний дикий мак,
Хапаєш новий день сухими ніздрями,
Твоїх сердець удосталь перерізано
І, напівмертвих, стиснуто в кулак.
Лунають їхні смішки голосівками,
Тече світанок сонячними цівками,
Хапають литку промені зубів.
Над нами – з ниток-ноток небо зіткане.
Ти чуєш спів?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527636
дата надходження 03.10.2014
дата закладки 28.10.2014
Я не піду назавжди...
Лиш на час…
У шумі моря… у теплі вібрацій…
До тебе повертатимусь щораз
У нових циклах
Своїх інкарнацій…
Я повернусь
До тебе на поріг…
Нестерпним шумом весняного грому…
Чи лайнером…
Що стишує свій біг…
На смузі лиш твого аеродрому…
Я повернусь…
Лише мене впізнай…
Під тихий сум останнього причастя…
Чи в лабіринті Нездійсненних Мрій…
Які ми звикли
Називати – Щастя…
Я повернусь до тебе…
Золоті
Нитки вплету в слова…
А… може… срібні…
Не можуть розминутися Світи…
Які один одному
Так потрібні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529697
дата надходження 13.10.2014
дата закладки 26.10.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.10.2014
Якщо завтра не зійде сонце
І настане довічна темінь,
Буде простір пекельно чорним,
Наче в пащах космічних дір –
Все одно я прийду до тебе
У грозу, в ураган, крізь терні,
Щоб тримати тебе за руку –
Ти чекай лиш, надійся, вір!
Якщо завтра не зайде сонце
І настане одвічне світло,
Яке зробить яскравим світ твій,
Мов прожектор на стежці в рай –
Все одно я прийду до тебе
Без страху́, що мене засліпить,
Щоб водити тебе за руку –
Ти надійся лиш, вір, чекай!
Якщо завтра не прийде завтра
І настане сьогодні вічне –
Ні на мить не впадай у відчай
Та не хмур на чолі брову.
Все одно я прийду до тебе –
Обіймемося міцно-міцно,
Посплітаємо наші руки
Швидше аж на одну добу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511543
дата надходження 15.07.2014
дата закладки 24.10.2014
Цей дощ - для двох , а я у нім сама...
В душі капіжить -нащо парасоля?..
Під ноги пада осінь, і зима
Давно вже майорить на видноколі...
Хмаріє небо -і йому болить
Безликий сум, що завиває вітром...
І осідає білосніжна мить
На вигорілу вщент життя палітру...
Цей дощ -для двох...тоді злочинці ми,
Бо порізну збираємо краплини...
Вже відлунали пристрасні громи....
Вже відлетіли в літо павутини...
Сивіє іній у моїй душі...
ТумАниться давно забута рима...
Ведмедиця в захмарному ковші
Ніяк, напевно, сліз моїх не втрима....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531735
дата надходження 22.10.2014
дата закладки 23.10.2014
Не обіцяй…
Навіщо нам слова?...
Коли опор уже нема
У неба…
Дощами… сонцем… вітром…
Я ж ТРАВА…
Візьми мене…
А слів твоїх – не треба…
Дощами… сонцем… вітром….
Я ж трава…
Як вітер полем оті трави
Носить…
Візьми мене…
І зупини слова…
Вони… ТУМАН…
Туманів з мене… досить…
Ще тільки мить…
І небо упаде…
Я п”ю тебе по краплі…
Cпрагло… ніжно…
Не обіцяй…
….Лише цілуй мене…
….Так безнадійно…
……….Легко………….
……….БІЛОСНІЖНО……
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514130
дата надходження 28.07.2014
дата закладки 21.10.2014
Не відкидай моє Люблю так гордо…
Воно нічого навзамін не просить…
До ніг твоїх впаде німим акордом…
Розіб’ється об твоє тихе…. Досить…
Своїм чуттям не в змозі ради дати…
Ми діти сонця… і сакральних схем…
Ти чуєш…на межі вісімдесятих
Для нас так щемно грає BONEY–M…
Прости… як ненароком обпечу
Я твої дивні лінії долонь…
Пекельним вітром в дім твій прилечу…
І спопелю його… Бо я –ВОГОНЬ…
Прийми ту чашу… що подам напитись…
Із рук моїх… як все змете журба…
До ніг твоїх струмком гірським пролитись
Дозволь мені… тому… що я –ВОДА…
Коли не зможеш в мандрах зупинитись…
Покинеш дім свій… і своє ім’я
Забудеш… зможеш ти насолодитись
Плодами з гір моїх… бо я – ЗЕМЛЯ…
Лише не відкидай оте Люблю…
Чекаючи на день страшного суду…
……..Я сотні літ любитиму тебе……
…….десь на межі невинності і блуду……
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512938
дата надходження 22.07.2014
дата закладки 21.10.2014
Монотонний цей стукіт коліс…
І немає ніякого значення…
Скільки в нас ще попереду міст…
Ми прямуємо… в Пункт Призначення…
Так боялася голосу того…
Що кінцеву озвучить зупинку…
І просила в Швидкого Нічного
Зупинитися хоч на хвилинку…
Рахуватиму сосни невтомно…
І роки… що на це потрачено…
І кондуктор… так монотонно…
Не хвилюйтесь… за все заплачено…
Він приносив нам чай так віддано…
І світився на всіх перонах…
Царства Сонного вірні піддані
Мирно спали в своїх вагонах…
Як спинити цей біг стрімкий?...
За вікном – краєвиди небачені…
І несе нас швидкий нічний…
У світи… де Усе – Оплачено…
Не впустити би тільки ключа…
Де квитки продають… в одну сторону…
І зганяю із свого плеча
Заблукалого дикого ворона…
Тільки очі твої непрошено…
Розбивають всі правила й відстані…
І світи мої… розпорошені…
Можуть стати останньою пристанню…
….і втрачаю реальності бачення…
Від твоєї шаленої близькості…
І… проскакую… Пункт Призначення…
На такій незбагненній швидкості…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511038
дата надходження 13.07.2014
дата закладки 21.10.2014
Я іноді пишу тобі листи…
Збиваюсь з ритму… ставлю крапку… кому…
Хоч знаю я… їх не читаєш ти…
Листи… не адресовані нікому….
Усе вже є… по – іншому… не хочу…
Так сумно грає змучений скрипаль…
Єдиний танець наш посеред ночі…
Змете цунамі… та чомусь… не жаль…
Усе було… по – іншому… не мушу…
Снігів полярних ніжний серпантин…
Нехай вони зігріють твою душу…
Листи із неба… до самих глибин…
Одну лиш мить летітимуть з привітом…
Як сонце чорне знайде неба край…
Порву… спалю…
Порозкидаю світом…
Розвію вітром…
А тому… читай!...
Усе що є… по-іншому… не треба…
Вінок сплету із тисячі причин…
Мої листи… із пекла … аж до неба…
А чи із неба… до самих глибин…
Мої листи… в нікуди… і нікому…
Так…ніби сльози із морських перлин…
Збиваюсь з ритму… ставлю крапку… кому…
Дощі із неба… до самих глибин…
Не треба слів… все сказано давно…
Лиш підніми на моїх вікнах грати…
Ще мить… і вітер в небо віднесе…
......…скрипалю…..грай…. я хочу танцювати………..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508665
дата надходження 01.07.2014
дата закладки 21.10.2014
Іди вже... на прощання не цілуй...
Прикинусь я, що сплю неначе.
Іди із серця, часу не марнуй,
А я... я знов буду терпляче
Чекати... Як кого? Тебе...
У снах, у римах, і у мріях,
Ти йди... і бережи себе,
Мене ж залиш у сніговіях...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344706
дата надходження 18.06.2012
дата закладки 15.10.2014
Чи змогли б Ви мене покохати?
Не на показ... а тихо... в думках...
Наче квітку весняну плекати...
Розтопити... як сніг у струмках...
Чи змогли б Ви зі мною ділити
Ні... не ліжко... а небо одне....
І словами кохання п"янити...
Лиш одну... лиш навік... лиш мене...
ж."Дніпро" №4 2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409703
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 10.10.2014
Останнім променем призахідного сонця
Торкну твоє замислене чоло,
ЗалИшусь теплим вітром у долонці,
До серця притулю своє крило...
Прошепочу тобі осінню колискову
Акордом нерозгублених листків,
І місячну посріблену підкову
Віддам за тебе феї чароснів...
Сплету вінок собі із білого латаття,
Зроблю намисто з тисячі зірок,
І, скинувши своє домашнє плаття,
Зроблю в твій сон несмілий тихий крок...
Наснюсь тобі в цю ніч ... Як сниться синє море,
Що берег заціловує щомить...
Я буду така ж ніжна і прозора,
Я буду колисати і п'янить...
І коли сон піде від тебе рано -вранці,
І день розвіє чари до кінця,
Побачиш знов промінчик на фіранці -
Мого усюдисущого гінця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526814
дата надходження 30.09.2014
дата закладки 03.10.2014
Поважний жовтню, пане мій ласкавий,
Як личить вам оливковий наряд!
Ну, запросіть на філіжанку кави
Самотню пані біля ліхтаря...
Вона така розгублена і мила,
В руках потерті рукавички мне,
Тріпоче, мов метеликові крила,
На вітрі теракотове кашне.
Погомоніть про те, про се, мій пане,
Під шурхіт падолисту і газет,
Під брязкання металу й порцеляни
Послухайте розчулений кларнет.
Хай ваша пані теплими вустами
Пригубить кави терпкість запашну
І загориться іскорка між вами,
І затеплі́є погляд пані... Ну!..
Побудьте трішки звабником принадним,
Даруйте компліменти і вірші,
Хай подих тютюново-шоколадний
Здіймає ураган в її душі!..
Летять думок розірвані конверти...
Та хто там знає, може й неспроста
Чомусь вам личить стриманість уперта,
А вашій пані - скромна простота...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527235
дата надходження 01.10.2014
дата закладки 02.10.2014
молилась би, розніженa, на тебе,
тобі читала б, на ніч, свої мрії,
до тебе прихиляла б чарку неба,
щоб сон солодкий проливавсь на вії...
до ранку цілувала б твої руки,
за те, що мене пестять і леліють,
й твого дихання наймиліші звуки
в мені, щоночі, римами рясніли б...
тобі, себе, віддала б до краплини,
й назвала б cина іменем твоїм,
кохала б до нестями й безупинно,
до самого останнього із днів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523803
дата надходження 16.09.2014
дата закладки 17.09.2014
Осінній дух обкурює снопи,
На вітрі шурхотить суха солома.
Поспи ще трішки, вересню, поспи,
Дозволь набутись літечкові вдома.
Серпнева спека випалила луг,
Вже де-не-де трава руда, мов грива.
Нап'яв ставок вербовий капелюх
І спить в полоні лагідного снива.
Лящить коса в отаві запашній,
Пластки шовкові стеляться під ноги,
Вже цвіркуни в мелодії чудні
Вплітають нотки смутку і тривоги.
Осінній дух, мов злодій сторожкий,
Крадеться тихо, ледве чутно шерех,
І календарні видерті листки
Відносить вітер на далекий берег...
Де тепле море лащиться до скель,
Де гордих пальм пустельні бедуїни
Обвили ноги органзою хвиль,
Де ніжність оксамитової піни
Змиває на піску чужі сліди
Під сонячним розжареним софітом!..
Не йди ще трішки, вересню, не йди,
Дозволь мені набутися із літом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515833
дата надходження 06.08.2014
дата закладки 15.08.2014
В'ялить сонце скошені отави,
Яблучно-медово пахне Спас.
День такий криштально-золотавий —
Мерехтить, немов іконостас!
Ще тривожить плюскотом грайливим
Плесо невгамовна дітвора.
Достигають синьоокі сливи
В чепурних садочках і дворах.
Гусне медом полудень спекотний,
Шурхотять позліткою снопи,
Вже позаду липень безтурботний,
У полях виблискують серпи.
І кипить до вечора робота,
Виростають скирти у рулон.
Де-не-де торкнулась позолота
Кущиків смарагдових і крон.
Ще так ясно, тихо і прозоро,
Хоч і чутно осені ходу,
І пастельним лагідним декором
Узялися яблука в саду.
Ще душа в легкому мерехтінні
Гладить сонце кінчиками вій!..
Хоч і курить пахощі осінні
У садах медовий Маковій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517224
дата надходження 14.08.2014
дата закладки 15.08.2014
На годиннику -вже осінь без п'яти;
Вже легкі злітають павутинки
У безмежні і чужі світи,
Де дитинства жЕвріють стежинки...
Допивають ранки біль думок
У жоржинах дощового літа,
Де рясніють вишивки зірок ,
Де земля ще сонячно -зігріта...
Вже потроху з вишні капотять
Теплі дні в листковій позолоті....
На годиннику -вже вересень за п'ять,
А мені ще в осінь неохота...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512500
дата надходження 20.07.2014
дата закладки 05.08.2014
[img]http://www.ledi.lt/vartotoju-galerijos/1153_beach_girl_sea_summer_sun_favim_com_49347_large_jpg.jpg[/img]
Дівчинко, ти – океан, що навиворіт!
Тиша назовні і буря всередині.
Серце сльозами солоними вигорить,
Та все одно очі в небо підведені.
Што́рмами доля розгойдує дні твої,
Мов паперові тендітні кораблики,
Знову підставиш бліді щоки вітрові!..
Ми зі світами своїми, мов равлики:
В декого зовні будиночки-мушельки,
В декого – мікросвіти, мов галактики,
Гори такі, що нікому не зрушити!
Хтось в океані малесенькі клаптики
Облюбував, засадивши оазами,
З Богом говорить у тиші намоленій,
Хтось за гіркими словами-образами
Прагне сховати думки свої зболені.
Дівчинко, ти ─ океан, що навиворіт,
Равлик із мушлею-світом всередині.
Доля людини – у вічному виборі,
Поки приціли ще тільки наведені…
Поки немає межі неповернення,
Вільні думки у польоті високому,
Світла душа ще нічим не осквернена –
Ні гіркотою провини, ні докором…
Будь комусь мрією, доброю, чистою,
В хащах болотних водою прозорою!
Може, якщо не зламаєшся, вистоїш,
Станеш корабликом, станеш опорою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515125
дата надходження 02.08.2014
дата закладки 04.08.2014
передбачати пришестя вересня як єдиної відповіді на всі питання
що були і нами і нам предписані
поки я уникаю старанно надто аж педантично твого імені
до того як воно зойком гортанним проріжеться..
тиша стерильна і біла як вата набухає повільно у вухах
вийняти її - означає дочасно перервати чекання
адже найгарніша у світі музика -
слухати як поряд дихає кохана
людина
потребує терпіння.
і не важить більше жодного граму те що було до тебе
час роз'їв як іржа всі до найглибшої голочки болю
як не кожну воду можна вважати питною
так і не кожне з минулих коханнячок
можна назвати любов'ю..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515167
дата надходження 03.08.2014
дата закладки 04.08.2014
пережити цей серпень пекучий ніби червоний перець
передробити тишу зубами і проковтнути
кожне з її гірких наче кавовий осад зерен
не додавши жодної ложечки цукру..
там на сході війна лопотить почорнілими крилами свинцевими кулями
в закривавлених дзьобах не гілочки аби вити гнізда -
в закривавлених дзьобах нанизане на тоненьку артерію
намисто з облетілих сердець..
і від того навіть нестерпної спеки пробиває холодним потом
не писати тобі про любов коли місто під сонцем попелом тліє
означатиме втратити віру
в життя..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515430
дата надходження 04.08.2014
дата закладки 04.08.2014
А весни не римуються з війною ...
Із першогроззям, з ластівкою - так!
А ще із первоцвітом, посівною ,
З усим отим, що має щастя смак ...
Римуються з бруньками і дощами,
Із дзьобиком тюльпанових ростків,
З коханням життєдайним до нестями ...
Але не з кров'ю бравих козаків ...
Із солов'ями, з райдуг перевеслом,
Із журавлиним клином поміж хмар ...
З Любов'ю Божою, Яка для нас воскресла ...
Але не з жертвами на Аресів вівтар ...
Ні... весни не римуються з війною,
Ані з брехнею, що веде на смерть...
Лише з блакиттю в мирнім супокоï,
Піснями сонця сповненою вщерть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483169
дата надходження 03.03.2014
дата закладки 27.04.2014
І знову сум підступною сльозою
Напише акварелі на щоці...
Зітхає небо хмарами й грозою,
Тримаючи краплини у руці...
ПросОчиться нестримане крізь пальці-
Тоді ніхто крім зливи не збагне,
Що на вогненних блискавичних п'яльцях
Сьогодні буде вишито мене...
***
Хай думають, що дощ обличчя мочить,
І голосно кричать про парасолю,
Просолені слізьми заплющу очі-
І біль із серця випущу на волю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427910
дата надходження 28.05.2013
дата закладки 03.06.2013
Ще цілують морози
лелекам натомлені крила,
обпікають легким
первоцвітам тонкі пелюстки́.
Так невчасно зима
оксамитовий гай побілила...
Та в повітрі вчувається
шлейф, солодкаво-терпкий.
Вже весняна хода
помережила білу ангору,
крізь холодну сльоту
просочилось янтарне вино.
І кирпатий підсніжник
задер свого носика вгору,
споглядаючи неба
застигле молочне панно́.
Вже деревам кортить
хутряне́ поскидати убрання,
у медовому сонці
поніжити во́гкі бруньки...
Так невчасно тебе
потривожило тепле кохання,
у криничку душі
закотилось рубіном палким.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415353
дата надходження 03.04.2013
дата закладки 09.04.2013
Груднева ніч.Барвиста мішура
Міські вогні, підборів перестуки.
Йдемо удвох, тримаючись за руки,
Мов безтурботна щира дітвора.
Зимовий килим ковзає з-під ніг,
Тобі за комір снігу натрусило-
Який чудний!(і посміхаюсь мило,
Так неквапливо струшуючи сніг).
В обіймах ночі змерзли ліхтарі,
Розсипавши медово-жовті плями.
Уздовж вітрин, освітлених вогнями,
Ми, наче дві загублені зорі,
В застиглій тиші довго снуємо,
Замерзлі пальці гріємо вустами,
Дзвенить повітря свіже поміж нами,
Ох, не лякай так холодом, зимо́!
Бо що нам сніг, мороз чи вітровій,
Коли удвох, замріяні й щасливі
Ми, наче зорі, світло-мерехтливі,
Торкаєм неба кінчиками вій!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383060
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 11.03.2013
Боже мій!-
кульбаба одцвіла...
День який-
пухнастий і погожий.
У яку ж я глиб зими зайшла,
що відтам
вернутися не можу...
(Валя Савелюк "Теплий сніг")
Віхола кульбабова, мов сон,
Сніг весняний пухом лебединим...
Дихаю із небом в унісон.
Хмар шовкові лагідні перини
Облягли топАзову блакить,
Мов лебідки плесове свічадо.
Теплий сніг кульбабовий летить-
Шумовиння піниться над садом.
Білим-білим Всесвіт замело,
Ніжне диво подихом ворушу
І пливе кульбабове тепло
У дощами викупану душу.
Білосніжний невагомий німб-
Теплий пух, легкий і тонкорунний!..
І сплелись в мережива дрібні
На долонях вирізьблені руни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372859
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 18.02.2013
В.Д.
Це ти мене привів в цю тиху осінь:
В листках опалих ніжилось тепло,
Таким легким багрянцем зайнялося
Дзвінкого жовтня лагідне крило.
Це ти мене привів, моя любове,
Коли вмлівали в золоті сади,
Ясний світанок, ніжно-пурпуровий,
Торкав свічадо срібної води.
Пливли хмарин розніжені лебідки,
Легкий серпанок сіяли згори...
Ну, звідки ти приніс мені, ну звідки
Жовтневих днів барвисті кольори?
Іскристих рос коштовну діадему,
Гірських струмків осяяний кришталь?
На теплі барви нашого Едему
Впустило небо сонячну вуаль.
Купались душі в диво-мерехтінні
Навкір усім незгодам і журбі...
В цей світлий день, трояндово-осінній,
За все на світі дякую тобі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373663
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 18.02.2013
Прислухайся: ти чуєш?То ж весна...
Дзвінкі струмочки вирвались назовні
І їхні співи, срібно-молитовні,
Бринять, немов натягнута струна.
Під стріхами бурульок передзвін -
Така весняна магія сльозиться!
На гілочці калиновій синиця
Клює червоних ягідок рубін.
Прокинувшись, потягується сад...
У переливах срібних амальгами
Прудкої річки поміж берегами
Хрумких крижин біліє рафінад.
Прислухайся: в засніженій імлі
Вже первоцвітів чути шарудіння
І, життєдайним вигріте промінням,
Пульсує серце нашої Землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402097
дата надходження 18.02.2013
дата закладки 18.02.2013
Я так довго до тебе йшла...
РозсипАла... губила зорі...
Серед сотні доріг знайшла...
Ту... що дАла дарунок долі...
Я прийшла, коли падав сніг...
В унісон з небом плакало серце...
Зрозумів... і весну до ніг...
Запромінив... усе минеться...
Коханково у мої сни...
Проникав... цілував і пестив...
І минуле... в дощах весни...
Розчиняв і змивав до решти...
Я так довго до тебе йшла...
Ти прийняв... розстелив жаданням...
Я у тобі... себе знайшла...
Ти промінчик... що став коханням...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401310
дата надходження 15.02.2013
дата закладки 15.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.02.2013
Гойдала осінь золото на вітах,
Воно ж грайливо падало в траву.
На різних обертаючись орбітах,
Тобою марю, дихаю, живу…
Збираю в душу осені щедроти,
А в серці розгоряється весна…
Летімо вдвох в незвідані широти,
Коли буденність стала затісна.
…Дивуються берізки жовтокосі:
В таку сльоту у нас палка любов…
Скажу тобі спасибі, люба осінь,
За те що в грудях знуртувала кров.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383706
дата надходження 09.12.2012
дата закладки 15.02.2013
Глибоких почуттів сновиддя
Мене не вабили, пробач.
Ніколи не робила вигляд,
Не переходила на плач.
Коли ж зимове сонце раптом
Сплітало промені вінком,
Я розуміла, ти розрада,
Ти - найсвітліше... І бігом
Весни включала квітовії,
З струмків мелодіїї плела.
І оживали диво - мріїї.
Які ховалися в слова.
А потім віршами несміло
Шукали відгуку в серцях...
А свято це мене не гріло...
Не ця історія.Не ця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401051
дата надходження 14.02.2013
дата закладки 14.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.02.2013
Надворі тихо... Навіть дощ замовк.
Думки у поля сповнені туману.
А ніч сховала місяць під замок,
І зорі щось не ловляться в лимані.
І налипає на моє лице
Ота тягуча павутинна тиша.
Щоб не пійматись у її сільце,
Біжу на світло, що у вікнах дише.
А ніч усе занурює мене
В якісь страхи, не зовсім зрозумілі...
Здається, хтось от-от наздожене...
Біжать мурашки натовпом по шкірі...
І я вриваюсь у твоє тепло-
Зцілуй туман з очей моїх і тіла!..
Тебе так довго поруч не було...
До тебе я скрізь вимір прилетіла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400024
дата надходження 10.02.2013
дата закладки 11.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.02.2013
Уже немає "ми"...Давно немає!
Є "я" окремо, є окремо "ти".
А поміж нас кохання пропливає...
Ми,наче ті розведені мости.
Здавалося б пірнути дуже легко
В оте кохання - тільки крок зроби,
Та чи не стане те кохання пеклом?
Я заміжня́ , та і не вільний ти...
І я, і ти - ми обидвоє знаєм,
Що розірвати легше, ніж сплести...
Хай краще пам’ять все те зберігає,
Що ми не спромоглися зберегти!
́́́́́́́́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315665
дата надходження 21.02.2012
дата закладки 14.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.12.2012
На сонячній розпеченій тарелі
Пливе світанок у моє село,
Розбризкуючи всюди акварелі,
Пробуджує зі сну терпке зело.
То тут, то там співають дзвінко коси,
Збирають різнотрав'я у валок;
То півень десь зненацька заголосить,
То пес загавкав сонно і замовк.
Городи вже хустками розквітають,
Пливуть корови,ніби кораблі.
І жайворонки внебі сповіщають
Про літній ранок в нашому селі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386544
дата надходження 21.12.2012
дата закладки 21.12.2012
Твої літа на осінь повернули,
А я лише зробила крок у літо...
І несміливий полуничний вітер
Шепоче тихо те,що не збагнула.
Мої вуста солодким пахнуть медом,
Тобі ж подобається як полин гірчить...
А час кудись,мов божевільний,мчить ,
Все віддаляючи мене від тебе.
В моїх очах- налиті сонцем вишні,
А серце твоє паморозь покрила...
І ти забрав у мрії сині крила
Потроху стаючи моїм колишнім...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382581
дата надходження 05.12.2012
дата закладки 20.12.2012
Зібгавши ковдру, спить мале дитя –
Пречистий дух в єства святого лоні.
І фарби день кладе уже в долоні,
І пензля до руки мені простяг.
Лише малюй, прохає, не гнівись:
Це не герой бучної кінострічки.
Зате поглянь, яке у нього личко,
Яке ж кумедне, тільки подивись.
Воно ще знать не знає – і спокійне –
Про час, коли утне свій перший гріх
І проклинати буде вся і всіх!
Воно не знає, що приносять війни...
Та вже мені палітру день простяг, –
Тож як йому відмовити я можу?
Героєм милуватись вміє кожен,
А я дивлюсь, як спить мале дитя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369998
дата надходження 10.10.2012
дата закладки 19.12.2012