Вікторія Грошовик: Вибране

Тарас Слобода

Я довго йшов… Вела навскіс дорога

Я  довго  йшов…  Вела  навскіс  дорога,
І  кожен  другий  підлості  навчав  
Та  юних  літ  незрілості  тривога  -  
Покута  за  усе,  що  не  змовчав  

І  не  стерпів,  бо  молодому  важко,
Запал  терпіти  швидко  покида
Лети  у  стрій  моя  безкрила  пташко  
Лети  подалі  й  Бог  Тобі  суддя  

Мені  залиш  про  себе  світлий  спогад  
Очей  бездонних  голубу  блакить  
Не  пробачай,  даруй  украсти  погляд  
Дозволь  собою  полум’я  гасить  
 
Бо  не  болить….,  не  день  а  ні  хвилину  
Із  образом  встаю  та  не  засну  
Без  співчуття    у  цей  же  час  загину  
Прийми  у  дар  мою  Тобі  весну  

І  розіпни!  Так  легше  зрозуміти  
І  оправдати  крок  у  небуття  
Опалі  пелюстками  плачуть  квіти  
Суди  мене  сьогодні  мій  Суддя  

Бо  по  неволі  перший  серед  грішних  
Кохання  раб  –  та  чи  моя  вина  
Що  серед  сотні  вбогих  та  розкішних  
Твій  Всесвіт  простір  мій  перетина  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816360
дата надходження 05.12.2018
дата закладки 05.12.2018


Тарас Tінь

Може п'ю буває з горя

Може  п'ю  буває  з  горя
Прокидаюсь  від  жахів
Як  прогнилий  клен  у  поля
Я  померти  би  хотів

Друже  мій  мій  милий  друже
В  долі  я  впізнав  біду
Чуєш  лист  шепоче  тоже
Що  десь  скоро  я  помру

І  душа  співає  болем
Наче  в  грудях  щось  пусте
Порожнеча  очі  коле
А  рукав  ті  сльози  тре

Розрослося  старе  биля
Аж  по  саме  нікуди
Панехидним  дзвоном  вимя
Місяць  тягне  за  ліси

А  під  лісом  білі  хати
Димом  тягне  з  коменів
То  мій  край  мої  Карпати
Рай  гуцульщини  дідів

Як  живе  наша  корова
Чи  в  хліву  там  їй  тепло
Чи  ще  любить  двір  худоба
Так  як  я  люблю  село

Було  я  малим  як  крісло
Осідлав  лиху  козу
В  мами  цупив  сире  тісто
І  давав  глухому  псу

Як  ще  довго  чи  назавжди
Звідти  виїхав  у  світ
Я  прошу  вас  білі  хмари
Передайте  всім  привіт

Тут  до  осені  рукою
А  до  смерті  подих  два
Бачиш  друже  що  зі  мною
Як  пожовкла  голова

Друже  мій  мій  милий  друже
Всеж  я  п'ю  буває  з  горя
Чуєш  лист  шепиче  тоже
Що  це  я  той  клен  у  поля

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509825
дата надходження 07.07.2014
дата закладки 28.07.2014


Турист

Прозріти в темноті

Давно  пора  не  довіряти  людям  -  
під  масками  -  банальна  пустота,
і  хай  мене  за  ці  слова  осудять
однак  їх  зїсть  душевна  темнота...

Надію  покладаю  на  самого  себе
хоч  як  тягар  схиляє  до  землі,
та  думати  щораз  про  тебе  -  
бензином  розгорятися  в  огні...

Коли  в  довіру  влізли  покидьки  ідеї,
коли  немає  часу  для  простих  думок  -  
ви  робите  із  мене  Прометея  
зриваючи  печінки  черговий  шматок...

А  я  терплю...мовчу...відводжу  очі
ховаю  погляд  сповнений  зневаги,
як  висновок  виписую  щоночі
рядки,  щоб  звабить  ідеали...

Та  ви  пусті,  як  чаша  від  вина,
продажні  маникени  бутіків
із  вас  щораз  впиваються  до  дна
мільйони  губ  чоловіків..

І  недоступні  скелі  біля  моря
зруйнує  хвиля...ще  одна,
така  вже  зрештою  і  ваша  доля  -  
уламком  гір  спуститися  до  дна...

Я  знову  пишу  "брєд"  віршами
оцінений  у  мене  в  голові  на  "три",
я  той  хто  не  вертається  з  словами-  
"проїхали  .скоріше  сльози  втри...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513381
дата надходження 25.07.2014
дата закладки 25.07.2014


гостя

Це…просто Біль…

Це  просто  біль…  від  того…  що  зима
Накриє  снігом  найцінніші  квіти…
Це  просто  біль…  від  того…  що    нема
Шляхів  простих…  а  ми  –  лиш  тільки  діти…
А  ми  з  тобою  –  просто  два  світи…
Ще  простягаєм  так  невміло  руки…
Ще  мої  груди  нині  пестиш  ти…
Та  понад  нами  вже  кружляють  КРУКИ…  
     
Це  просто  біль  від  того…  що  тепла
Нестерпно  мало  у  твоєму…  досить…
А  чи  від  того…  що  моя  весна  
Не  переможе  цю  багряну  ОСІНЬ…                                                                                        
Це  просто  біль  від  того…  що  світи
Непройдені…  непрощені…  невмиті…
А  ще  від  того…  що  твої  вітри
Зметуть  стежки  над  прірвою  у  житі…

Це  просто  біль  від  того…  що  світи
Летять  собі…  а  ми  такі  безсилі…
Та  все  ще…  незбагненно  молоді…
Нестерпно  юні…  і  до  сліз  красиві…
Це  просто  біль…  від  того…  що  нема…
І    знаю  я…  ніколи  вже  не  буде…
Нестерпний  біль…  від  того…  що  ЗИМА…
А  ми  з  тобою  –  лиш…  звичайні  люди…

……і…..не  спинити………………………….
……і……не  перейти……………………………
…….летять……………Світи…………………..







: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513368
дата надходження 25.07.2014
дата закладки 25.07.2014