ABIV: Вибране

yaguarondi

Вітрами-флейтами

Цілунками  вій,  
зливами  снив  
переплелись  із  гілками  думок  
подихи  раю.  

Фортеця,  
в  якій  ти  мене  зачинив,  
вмуровані  флейти  чарівні  між  стінами  має.  

Вітер  західний  –  
флейти  чарують  
липко  
повітрям  тополь,  
гіркосолодом  перволисту.  

Східний  -  плачуть:  
майже  
щодня  
убиті  
ще  кілька  флейтистів…  

01.05.2015  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635116
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 12.01.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.12.2015


Альбіна Кузів

Не засуджуй мене. Не суди.

Не  засуджуй  мене.  Не  суди.
Не  кажи,  куди  рухатись  далі.
Ти  не  знаєш  моєї  біди,
Ти  не  бачиш  моєї  печалі.

І  в  моїх  безкінечних  ночах
Ти  не  зн́а́йдеш  причину  безсоння.
Що  за  ноша  на  моїх  плечах?
Що  за  очі  зелено  –  бездонні?

Ти  у  душу  так  дико  не  рвись,
Можеш  легко  втопитись  в  безодні.
Ти  у  пам'ять  мені  не  дивись,
Там  є  звірі,  і  часто  –  голодні.

Ти  по  моїх  слідах  не  ходи,
Там  бувають  відкриті  капкани.
Краще  поруч  зі  мною  іди,
І  даруй  мені  свіжі  тюльпани.

Краще  міцно  за  руку  візьми,
І  дозволь  мені  жінкою  бути.
Не  засуджуй  мене.  Не  суди.
Перед  нами  є  тільки  майбутнє.

01.03.2014  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482752
дата надходження 01.03.2014
дата закладки 01.03.2014


Юлія Кириленко

Обіймайтесь тепліше

Обіймайтесь    тепліше,  бо    холодно.
Не    вином    зігрівайтесь  –  словами.
Не    ховайте    в    асфальт    свої    голови,
Не    топчіться    по    мові    ногами.

Світу    байдуже    скільки    ви    схибили,
Скільки    спроб    ваших    вітер    ловив.
Головне,  щоб    зібравшися    з    силами,
Ви    жадали    нових    перспектив.

Злому    фатуму    в’язи    не    викрутиш,
Якщо    ваш    ізольований    шлях.
Мед    на    губи    точили    щоб    виграші,
Треба    очі    у    ваших    очах.

Обіймайтесь    тепліше,  усупереч
Всім    обставинам,  долі,  порі.
Дослухайтесь,  вгамовуйте    сутички,
Це    врахується    там,  нагорі.    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478288
дата надходження 09.02.2014
дата закладки 09.02.2014


Настя Ковал

Завжди вперед іди!

Спокійним  будь,  коли  всі  шаленіють
І  за  байдужість  ще  й  тебе  клянуть,
Коли  ніхто  тебе  не  розуміє  –
Ти  не  зважай,  спокійним  просто  будь.
Чогось  чекаєш  –  сильним  будь  у  вірі,
Ошуканий  –  не  мстись  нікому  ти,
Отримає  ж  бо  кожен  в  помній  мірі,
Тобі  ж  важливо  гідність  зберегти.
Свої  думки  завжди  відстоюй  вперто,
Та  у  безодню  марних  мрій  не  поринай
І  з  кожним  ти  поводься  сам  відверто,
Відчутно  зразу  фальш  -  ти  добре  знай.
Не  падай  духом,  як  твої  слова  злочинно
Враз  перекрутять  легко  у  брехню,
Спокійним  будь,  поводь  себе  гостинно,
Розумний  не  повірить  в  маячню.
Будь  здатен  все  найкраще,  що  ти  маєш
Віддати  часом  задля  вищої  мети,
І  не  шкодуй  коли  ти  щось  й  втрачаєш  –
Докупи  сили  й  розум  ти  збери
Зумій  примусити  і  силу  волі  й  розум,
Позбавлені  снаги,  тобі  служити,
І  як  душа  вмить  зябне  від  морозу,
І  тільки  воля  каже:  «Треба  жити!»
Ти  між  людей  собою  залишайся,
А  з  королями  гідність  зберігай,
Ніколи  ворогам  не  піддавайся,
Й  надмірної  поваги  не  шукай.
Нехай  секунда  кожна  у  хвилині
Веде  тебе  щасливо  до  мети
І  хай  весь  світ  до  ніг  твоїх  полине  –
Ти  не  спиняйся  ні  на  крок  –  вперед  іди!
                 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461765
дата надходження 20.11.2013
дата закладки 21.11.2013


Шон Маклех

Камінь-вістун

             «Клянусь  тим,  чим  клянеться  мій  народ,  
                 не  гідно  воїну  вертатись  живим,  
                 кинувши  на  погибель  свого  короля.»
                               (Скела  «Руйнування  Дому  Да  Дерга»)

Ти  знаєш  –  я  згадав:  у  Дубліні  дощить.
Так  сумно,  коли  літо  верховодить
Всі  ті  ж  краплини.  І  життя,  як  мить
Посеред  міста.  Червень  котить
По  небу  хмари,  а  пастух  мовчить:
Той  –  в  біле  вбраний.  Сивочолий,
Що  від  нудьги  цей  острів  траворунний
Засіяв  міфами.  Колючками  пісень.
Бо  недарма  оцей  мокряк  понурий
Землі  друїдів  провіщає  день  –  
Отой,  що  справжній.  Із  роси  й  туману*
Я  книгу  склав  в  зелене  вбрану.
І  позабув  на  мить,  що  кожен  пагорб  тут
Чиясь  могила.  Кожен  камінь  чкрут,
Вістун,  який  пророчить  неминуче.
А  я  собі  на  вересовій  кручі  
Ірландії-вдови  із  вітром  розмовляв,
Ім’я  безсмертне  Конайре**  назвав.

Примітки:
*    -  Насправді  з  роси  й  туману  у  нас  в  Ірландії  складають  пісні.  

**  -  Конайре  Мор  мак  Месс  Буахалла.  Скільки  стоять  зелені  пагорби  в  Ірландії  стільки  будуть  пам’ятати  про  нього…

***  -  Калідаса  писав  колись  «Хмара-вістун»,  але  в  нас  в  Ірландії  був  колись  камінь-вістун.  Був.  А  де  він  зник  –  ніхто  й  не  знає…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431586
дата надходження 15.06.2013
дата закладки 09.11.2013


Маргарита Шеверногая (Каменева)

Восемь часов любви

Любовь  не  подвластна  законам  ни  света,  ни  темени,
Пусть  солнце  садится,  Земля  остаётся  в  тени,
Не  можешь  в  песочных  часах  ты  замедлить  бег  времени  –
С  невинной  улыбкой  легонько  их  набок  сверни.
Застынут  песчинки:  секунды,  часы  или  месяцы,
Замрут  поезда,  самолёты,  суда,  города.
Пусть  сходят  с  ума  астрономы,  астрологи  бесятся,
Сейчас  ты  со  мною,  пусть  время  замрёт  навсегда!

Восемь  часов  любви  –  словно  единый  миг.
Восемь  часов  без  сна  –  в  сердце  опять  весна.
Восемь  часов  без  слёз  –  в  облаке  дивных  грёз.
Восемь  часов  любви  –  счастье  моё,  живи!

В  улыбке  –  запасы  твоей  нерастраченной  нежности,
На  несколько  жизней  нам  хватит  тепла  и  огня,
Но  даже  за  гранью  не  спрятаться  от  неизбежности,
Судьба  не  подарит  любви  ни  недели,  ни  дня.
Покрепче  меня  обними,  поцелуй  на  прощание,
Снимаю  с  тебя  бремя  клятвы,  измены  печать.
Часы  поднимаю,  беззвучные  пряча  рыдания:
Пора  возвращаться  и  миру  тебя  возвращать.

Восемь  часов  любви  –  словно  единый  миг.
Восемь  часов  разлук  –  медленный  сердца  стук.
Восемь  часов  потерь  –  в  это,  прошу,  не  верь!
Восемь  часов  любви  –  счастье  моё,  живи!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457021
дата надходження 28.10.2013
дата закладки 28.10.2013


Оля Бреславська

Надкушене яблуко

Виспане  у  скошеній  траві,
Викупане  у  цілющих  росах,
Притулилось  яблуко  до  ніг  -  
Виглядає  свій  належний  посаг.

Ма́нить  зір  рум"яною  щокою
Спілим  соком  тіло  наливає...
А  ми  його  надкусимо  обоє...
...де  є  любов  -  гріха  уже  немає!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427759
дата надходження 27.05.2013
дата закладки 27.05.2013


Настя Ковал

АЛЕЯ НІЖНИХ ПОЧУТТІВ (Акровірш по АЛФАВІТУ)

(А)лея  наших  ніжних    почуттів
(Б)арвистим  килимом  встелилася  із  квітів:
(В)олошки,  лілії..,  там  навіть  мак  розцвів,
(Г)воздики  і  троянди  в  оксамиті…

(Д)ухмяні  трави  так  хвилюють  і  п’янять,
(Е)кстазом  розливаються  по  тілу…
(Є)  там  найтонший,  найніжніший  аромат  -
(Ж)асмин  пахучий  випромінює  несміло

(З)бираємо  по  краплі  цей  нектар,
(И,І)  ніжимось  в  його  солодких  чарах,
(І)скриться  щастя,  як  безцінний  дар,
(Ї)ство  коханням  сповнюється  в  хмарах…

(Й)    любов  пронизує  все  тіло  й  душу  теж,
(К)віткові  пахощі  окутують  казково,
(Л)еліють  радістю,  якій  немає  меж,
(М)иттєво  зачаровують,  бузково…

(Н)авколо  чутно  звуки  чарівні  -
(О)рфей  немов  спустився  -  нас  чарує.
(П)ірнаємо,  як  в  море  в  ці  пісні,
(Р)омантика  …!А  пристрасть  аж  вирує!

(С)трумок  дзвінкий  на  флейті  виграє,
(Т)ріпоче  крапелька-росинка  на  стеблині,
(У)  небі  сонечко  з  хмаринок  воду  п’є,
(Ф)іалково  всміхнувшись  гарній  днині.

(Х)вилюють  погляд  барви  не  земні,
(Ц)вітінь  квіткової  палітри  візерунки,
(Ч)имраз  виблискуючи  в  ранішній  росі,
(Ш)овкову  ніжність  нам  дарують  поцілунки.

(Щ)ораз  під  вечір  зорі,  мов  кришаль,
(Ю)пітер  щедрим  жестом  розсипає…
(Я)сніє  місяць,  наче  срібна  пектораль…,
(Ь,Й)  на  щастя  і  любов  благословляє…




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415046
дата надходження 02.04.2013
дата закладки 03.04.2013


Незрозуміла

Шаблон оригінальності

Шаблон  оригінальності,
На  жаль,  у  нашій  реальності
Дурні  вважають  проявом  індивідуальності.
І  йдучи  на  усі  ці  банальності,
Враз  кричать  про  свою  сміливість,  
Революційність  у  поглядах,  
спротив  суспільній  думці.
Натовп  протестує  проти  одиниці.  
Як  на  мене,  то  це  дурниці.
Ти  не  такий  як  усі  –  значить,  стандартний.
Хтось  у  нас  гіпернеадекватний.
Ось  до  чого  доводить  популяризація  індивідуальності,
Втрата  хоч  якоїсь  оригінальності.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404485
дата надходження 26.02.2013
дата закладки 06.03.2013


Маргарита Шеверногая (Каменева)

Яскравий дитячий спогад

Яскравий  літній  день  блаженно  усміхався,
До  мене  загравав  веселкою  згори.
Блакитний  дощ  пробіг  –  і  каламуть  стекла  вся,
На  сонці  виграють  барвисті  кольори.

Смарагдова  трава  в  намисті  із  краплинок,
Петуній  дивоквіт  в  фіалкових  тонах,
Жовтогарячий  жар  нагідочок-іскринок,
Дзеркальний  відблиск  на  смугастих  кавунах…

Смородиною  я  розмалювала  губи,
Сережки  із  вишень  –  красуня  хоч  куди!
Босоніж  по  воді  –  як  справжні  життєлюби!  –
Крокую,  сміючись…  Щасливішу  знайди!..

А  сонечко  пасе  хмаринки  невагомі,
І  райдуги  стрічки  гойдає  вітровій…
Спустившись    із  небес,  я  бачу:  незнайомі!
З’явилися  чужі  на  вулиці  моїй.

Попереду  іде  засмучена  бабуся:
Срібляста  сивина  і  синь  сумна  з  очей
(Чи  плакала  вона,  сказати  не  беруся,
Хоч  пам’ятаю  гніт  похилених  плечей).

Рожева,  як  зефір,  як  жвачка  полунична
(Солодкий  колір  той  фламінгових  пір’їн),
Кофтиночка  її  впліталась  органічно
В  яскраву  круговерть  на  тлі  природних  змін.

За  бабцею  онук,  капризний  і  безстидний,
Ліпив  з  багна  грудки  і  кидав  в  спину  їй.
Бабуся  мовчки  йшла.  Лишався  слід  огидний
На  кофті  –  і  в  душі…  В  безсилості  своїй,

Хоч  і  мала  була,  ніколи  б  не  зізналась,  
А  тут  –  стою,  реву,  і  слізоньки  разком…
Яскравий  день  померк,  палітра  фарб  змішалась,
Спотворена  одним  гидким,  брудним  мазком.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395823
дата надходження 27.01.2013
дата закладки 04.03.2013


Fragola

Снилось ли…

Белое-белое,
Снилось  ли,  было  ли  -  
Санные  полосы.
Млела  ли,  пела  я,
Таяла,  стыла  ли,
Звезды  на  волосы.
Белые,  алые,
Руки  ли,  губы  ли.
Иней  к  ресницам  лип.
Луны  усталые  
Катятся  к  убыли
Взмахом  десницы  ли.
В  проруби  неводом
Вытащить  облако  -  
Ложе  пуховое.
Экая  невидаль!
В  зеркале  облика
Нечто  греховное.
Синее-синее,
С  небом  сливается.
Смотрит  ли  с  милостью?..
Жало  осиное  
В  кожу  впивается:
В  нем  усомнилась  я.
Белое-белое
Сбитое,  смятое
Хлопьями,  комьями.
Млела  ли,  пела  я,
Стыну,  распятая
Снежными  кольями.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239552
дата надходження 07.02.2011
дата закладки 04.03.2013


Богдан Сиваківський

Що, браття, край? Прийшла лиха година…

"Яка  нестерпна  рідна  чужина"
Василь  Стус

Що,  браття,  край?  Прийшла  лиха  година  –
Хапай  косу  та  йди  в  кармалюки,
А  чи  подалі  звідси  брать  квитки,
Бо  ж  ти  вже  начебто  і  не  людина.

Звідкіль  у  душах  оселився  страх?
Чом  басаврюки  при  грошах  та  владі?
Було,  ножі  святили  по  лісах,
А  ми,  покірні,  доларові  раді.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402970
дата надходження 21.02.2013
дата закладки 21.02.2013