Bonne Fille: Вибране

Салтан Николай

Зима на півстоліття

[img]https://pp.userapi.com/c836125/v836125008/5186c/31RPzeZniw4.jpg[/img]
Так  хочеться  зими  на  півстоліття
Без  паузи  відлиги  і  тепла.
Нехай  мороз  тріщить,  немов  лахміття,
Що  догорає  в  полум’ї  дотла.

Нехай  тріщить  по  закуткам  й  щілинам,
Хай  вимерзне  вся  нечисть  і  сльота.
І,  може,  лиш  тоді  простить  провини
Земля  обітована  і  свята.

Хай  щезнуть  всі  запроданці  огидні,
Куми,  свати  і  всякий  їхній  збрід.
Хай  замете  усі  нажитки  видні
І  пропаде  ганебний  того  слід.

Хоча  і  рівність  вигадка  поетів,
Блукаючий  утопії  маяк,
Та  прірви  ті  глибокі  і  нестерпні.
І  як  тут  не  озлобитись,  ну  як?

Не  втримався.  І  в  ярості  всесильній,
Що  ніби  пес  зірвався  із  цепів,
Бунтарський  дух  оскаженілий,  синій,
Туманом  сів  від  моря  до  степів.

Вдихнули  всі  цей  присмак  "бути  вільним".
Але  чому  всі  стали  мов  кроти?
Такі  чутливі,  аж  до  божевілля.
Проте  не  бачать  справжньої  біди.

Немає  змін  від  псевдореволюцій,
Від  світлих  помаранчевих  ідей
І  обіцянок  всіх,  немов  пилюка.
(То  ширма  для  засліплення  людей).

І  знову  скажуть:  "Стадо  ідіотів!
Народ  цей,  певна  річ,  що  пропаде".
А  де  вожді  і  вірні  патріоти,
Які  б  вели  обвуглених  людей?

Вони  горіли  в  полум’ї  воєннім,
Пізнали  невідступний  страх  біди,
Тверділи  світлі  душі  їх  щоденно
В  ілюзії  людської  доброти.

Душилась  віра  в  натовпі  безлюднім,
Бо  всі  здавалось  статуї  німі.
Коли  кричало  тіло  повне  люті,
Весь  світ  ховався  знову  в  тишині.

Та  вихід  є  -  зима  на  півстоліття!
І  хай  вирує  вічна  мерзлота!
Бо,  може,  лиш  тоді  земля  зуміє
Почати  все  із  чистого  листа.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740122
дата надходження 01.07.2017
дата закладки 02.07.2017


Відочка Вансель

Здається, що без нас - вже інший світ

Здається,  що  без  нас  -  вже  інший  світ.  
Здається,  що  без  тебе  Всесвіт  -  пустка.  
І  попелом  паде  із  вишні  цвіт,  
А  небо  в  зорях  -  тільки  звична  хустка.  

Нам  мало  цих  століть  і  всіх  зусиль,  
Щоби  відчути  присмак  поцілунку.  
Я  небо  розрізала  як  текстиль
Найвищого  синішого  гатунку.  

Здається,  що  так  мало  в  світі  нас.  
Здається,  що  крім  нас  нема  нікого.  
З  цілуночків  сплела  я  миті  й  час,  
І  склала  в  торбу  Янгола  малого.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732126
дата надходження 06.05.2017
дата закладки 06.05.2017


Микола Соловей

Якщо кохав…



Якби  те  літо  –  та  навіки,
якби  той  сон  –  та  у  життя,
я  б  цілував  твої  повіки,
я  рахував  би  миті  дня.
Але  кохати  треба  вміти,
якщо  приховував,  страждав,
якщо  навчився  все  терпіти,
якщо  кохав,  якщо  кохав...

Якби  те  море  –  та  у  гори,
якби  ті  зорі  –  та  у  очі,
я  б  цілував  тебе  без  втоми,
я  б  колихав  тебе  щоночі.
Але  кохати  треба  вміти,
якщо  літав,  якщо  не  знав,
якщо  навчився  шепотіти,
якщо  кохав,  якщо  кохав...

Якби  тебе  у  моє  все,
якби  тобі  усі  ті  дні,
я  б  цілував  твоє  лице,
я  був  би  сіллю  у  сльозі.
Але  кохати  треба  вміти,
якщо  торкався  і  ридав,
якщо  за  милю  вмієш  гріти,
якщо  кохав,  якщо  кохав...


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729498
дата надходження 19.04.2017
дата закладки 19.04.2017


Серафима Пант

Різні рівні рідні

Пишу  до  тебе.
Диво  дивне  світ:
В  нас  спільним  був  з  тобою  пра-пра-…..дід.
Планета  неосяжна  –  лиш  гніздо.
Не  знаю,  що  там  після,  але  до…
До  того,  як  сяг  неба  Вавілон,
До  того,  як  потрапили  в  полон
Пунічних  воєн,  поділу  земель,
Високих  мурів,  стін,  кордонів,  стель,
До  того,  як  затьмарив  очі  страх,
Носили  ми  любов  в  своїх  серцях
До  ближнього,  що  братом  рідним  був,
Та  брату  брат  у  спину  ніж  уткнув,
Пізнання  до  спокути  і  гріха.
Повторення.
Годинонька  лиха!
Ми  різні  рівні  рідні  –    подивись:
Одна  у  нас  на  двох  небесна  вись,
Тотожний  колір  мають  біль  і  кров.
Невже  себе  в  мені  ти  не  знайшов?

Були  ми  рід(в)ні  пра-пра-пра-пра-там.
Тобі  себе  частиночку  віддам,
Щоб  щось  моє  в  твоєму  ожило.

Я  так  бажаю  після,  але  до…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729468
дата надходження 19.04.2017
дата закладки 19.04.2017


Totoha

Ніхто окрім нас.

Зазбирався  наш  син  у  дорогу,
І  на  серці  тривогу  здійняв.
Мати  ревно  молилася  Богу,
Син  живий  щоб  з  війни  повертав.
Батько  супив  кущистії  брови,
Поривався  щось  сину  сказать.
Його  руки,  що  гнули  підкови,
Сил  не  мали  цигарку  зім"ять.
-На  дорожку  присядьмо,  і  з  Богом
Син  промовив  і  погляд  обвів
Отчий  дім  із  низеньким  порогом,
Постарівших  раптово  батьків.
Серце  матері  криком  зайшлося:
-Як  же  так,  чому  ти  в  такий  час?
Син  схилився,  поправив  волосся:
-А  хто  ж  мамо,  ніхто  окрім  нас...
На  хвилинку  зіперсь  на  одвірок,
По  зарубках  рукою  провів:
-Що  ж  мабуть  я  таки  у  Вас  виріс,
Доземний  Вам  рідненькі  уклін.
Кинув  ранець  на  плечі  орлині,
І  рішуче  пішов  в  далечінь.
На  війну  де  сини  України,
Відвертають  від  нас  її  тінь...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728290
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 11.04.2017


Виктория - Р

Солодкі мрії

[b][i][color="#4400ff"]
Веснянок  хочу,  сонця,  відпочинку,
Помріяти  бодай  одну  хвилинку.
В  крилатих  мріях  заблукати  враз,
В  дитинстві  опинитись  водночас.

Дивитись  в  річку,  наче  у  люстерко,
Як  в  небі  -  кольорова  знов  веселка,
Як  пташечка  співає  в  верболозі,
Як  кіт  розлігся  на  вузькій  дорозі.

А  потім  перевести  погляд  в  сад  -  
На  справжній  яблуневий  снігопад,
Як  вітерець  з  суцвіттям  білосніжним
Кружляє  в  танці  дивовижно  ніжно.

Солодкі  мрії  пахнуть  нагідками,
А  я  -  мала,  біжу  напроти  мами...
Яке  то  диво!  Лиш  прикрила  очі,
І  навіть  відкривати  їх  не  хочу...
04  03  2017  р  
Вікторія  Р[/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722532
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 08.04.2017


Салтан Николай

Імператриця

[img]https://pp.userapi.com/c638629/v638629008/2e582/zJl0YMC9AH8.jpg[/img]
Ну  що  мені  на  долю  нарікати:
Зустрів  тебе  у  розквіті  років.
Таку  солодку,  ніжну  мов  цукати,
Імператрицю  західних  пісків.

Струнка,  граційна  і  така  поважна,
Хода  твоя  тихіша  за  листву,
Що  падає  на  землю  неосяжну,
А  я  цей  шелест  чую  за  верству.

І  це  тому  що  ти  моя  відрада,
Мій  вірний  компас,  мудрий  поводир,
Шалена  згуба,  невтамовна  спрага
Моїх  бажань  весняно  молодих.

Твій  погляд  оживляє  тлінну  душу,
Як  крапля  світанкової  роси
Відроджує  понівечену  сушу,
Даючи  шанс  усьому  прорости.

І  ллються  в  серце  ароматним  медом
Вишнево-стиглі  всі  твої  слова,
Що  тягне  тіло  у  безкрає  небо
На  танець  душ  весільний  карнавал.

І  сипле  золотом  казкових  меланхолій
Шалений  світ  добра  і  красоти,
Лиш  нас  веде  нестримним  ритмом  колій
В  яких  давно  обірвані  мости.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727814
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017


Нора2

Я стал предателем для них

Сегодня  я  слышал  противника  боль,
кого-то  огнём  зацепило…
Я  знаю  -    он  враг,  но  такая  же  кровь
течёт  в  его  раненых  жилах.

Родной  младший  брат  мой  -  он  там,  среди  них...
Стреляю  я,  стиснувши  зубы!
Сейчас  в  блиндаже  доцарапаю  стих  -
молится  о  нас  с  братом  буду...

Ведь  с  ним  у  нас  общие    -  мать  и  отец,
Фамилия,  адрес  и  детство...
Война...  ей  одной...  не  жалко  сердец,
досталась  она  нам  в  наследство!

Отец  был  осколком  от  "града"  убит,
в  тот  день  наш  район  обстреляли.
И  брат  мне  сказал  -  за  отца  отомстит,
за  тех,  кто  за  степь  свою  пали!

Тогда  я  ответил,  что  тоже  пойду  -
в  боях  защищать  Украину!
А  брат  закричал:  "Да  гори  ты  в  аду!"
и  флаг  родной  по'д  ноги  кинул...

Теперь  вот  воюем  по  разным  фронта'м,
предателем  брат  мой  считает.
А  я  за  страну  свою  душу  отдам  -  
 «Укропом»  пускай  называют!

Прошу  я  Господь!  За  обоих  молюсь,
такая  у  нас  вот  дорога...
За  мать,  что  осталась  там  -  очень  боюсь!
Коснусь  ли  родного  порога...

23.03.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725101
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 31.03.2017


Олена Галунець

Кома

Моє  сонце  згорало.  На  соснах  –  смола.
Хмари  в  небі  писали  ікону.
Не  завдала  нікому  ні  болю,  ні  зла,
Та  й  добра  не  зробила  нікому.

Тихим  плесом  пливла  у  човні  без  весла.
Хмари  випили  небо  до  краю.
Як  же  прикро:  остання  весна  відцвіла,
І  за  цвітом  услід  відлітаю.

Зачекайте,  я  ж  навіть  іще  не  жила!
Лиш  бродила  кудись  і  додому,
Відкладала  на  потім.  Зламалася.  Мла.
Я  благаю  –    не  крапку,  а  кому!

©  Олена  Галунець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697217
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 30.03.2017


Ніна Багата

Котики

Немає  квітів  голубих.
Червоних  теж  іще  немає.
Хлоп’яті  гілочку  верби
Весна  несміло  простягає.
Суцвіть  на  ній  не  відшукать.
Сивенькі  кульки  замість  листу
На  сонці  лагідно  блищать,
Немов  розсипане  намисто.
Не  встигла  кращого  весна,
Та  хлопчик  радий  з  тої  ласки  –  
Він  в  цих  клубочках  упізнав
Зайчат  з  бабусиної  казки.
У  душу  глянула  краса.
Завмер  із  гілочкою  в  лузі…
Такого  ж  кольору  коса
В  його  старенької  бабусі.
Погладив  котики  м’які
І  думку  знов  свою  послухав:
І  в  неї  гарні  теж  такі,
Такі  ж  ласкаві,  теплі  руки…
І  ось  замріяність  зборов,
Біжить  додому  –  ніг  не  чує.
Він  гілочку  й  палку  любов
Бабусі  рідній  подарує.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726407
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017


Дашавський поет

ІДЕ ВЕСНА

Сніги  лежать  хіба  в  долинах,
Де  тінь  дають  рослі  кущі,
Бо  навіть  в  горах  вже  на  схилах
Є  зелень  світла  на  землі.

Кружляють  над  селом  лелеки,
В  садах  виспівують  шпаки,
Вони  летіли    так  здалека,
Наші  провісники  весни.

А  на  полянах  в  лісі  біло,
То  не  від  снігу-ні,ні,ні!
Це  так  підсніжники  розцвіли,
Радіючи  новій  весні.

А  які  раді  бджоли  наші,
Гудуть,літають  цілий  день,
Бо  є  вже  квіточки  й  на  паші,
Тільки  бракує  ще  пісень.

Але  і    солов"ї  в  дорогу,
Готуються  уже  давно,
Весна  іде  ,і  слава  Богу,
Наповнить  радістю  село.

Вона  загляне  скрізь  і  всюди,
Кожен  куточок  не  мине.
За  те  шанують  її  люди,
Що  всім  тепло  й  життя  несе.

І  деревині,і  рослині,
І  навіть  тим,що  є  в  воді,
Бо  розігріє  хвилі  сині
Й  розтопить  ́криги  геть  усі.

Піде  з  зимою  і  сум  з  хати,
В  душі  наснага  заятрить,
І  хочеться  творить  й  співати,
І  по-новому  навіть  жить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726368
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017


Уляна Стринжа

Освідчення в любові?

 


Чвалаю  в  почорніле  поле,
Чалапаю  в  м'якій  ріллі,
Що  увібрала  сміх  і  горе
У  незбагненній  цій  землі,
Яка  шляхами  й  манівцями  
У  просторі  кудись  летить,
Євшанами  і  чебрецями
Чаклує  і  думки  ятрить.

Шуміли  вже  над  нею  бурі,
Шугали  з-понад  краю  в  край,
Волала  вже  на  повні  груди,
І  шепотіла  "  Хліба  дай..."
І  лагідним  веселим  літом    
Уже  з'являлись  колоски,
І  линули  над  цілим  світом  
Її  наспіви  і  казки.

І  ширилися  і  шуміли  
Над  вулицями  прапори...
Земля  терпіла  як  уміла,
Але  терпіла  до  пори...
І  незапліднена  і  чорна
Лежить  сьогодні...  Спочива?
Чи  виснажені  і  убогі  
До  Бога  груди  підійма?  

Чвалаю  в  почорніле  поле,
Чалапаю  в  м'якій  ріллі,
Що  увібрала  сміх  і  горе  
У    незрівнянній  цій  землі...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724125
дата надходження 18.03.2017
дата закладки 18.03.2017


Олекса Терен

СТАРА ХАТА

Скільки  хат  ,  тепло  віддавши  ,
Пусткою  стоять  ,
Занавіски  в  битих  вікнах
В  протягах  тремтять.
Голі  стіни,  піч  в  руїнах
Ні  даху,  ні  стелі  ,
А  бували  у  хатах  тих
Колись  дні  й  веселі…

Як  приходили  до  них
Дні  мокрі,  холодні
Не  страшили  справжніх  ґазд
Негоди  природні.
Загатою  обкладали
Білосніжні  хати  ,
Лиш  віконниці  блищали  
З  теплої  загати.

Хата,  -  сіни  і  «  ванькир  »,
П’єц  великий  в  «  салі  «  ,
Діточок  на  лежаку,
Наче  на  вокзалі.
Лампа  керосинова  ,
«  Ходіки  «    тік-так  ,..
Картоплі  в  «  мундирах  «
Неповторний  смак  .
Потріскує    «  ріщє  «  ,
Вогонь  миготить  ,
Тепло  гріє  душу
Хату  веселить.

Довгі  спогади  про  давнє,
Довгими  ночами  …
Тож  наслухались  ті  стіни
В  свій  час  вечорами.
Про  Кармелюка  і  Гонту,
Про  славних  ГетьмАнів,
Про  походи  козаків
Проти  бусурманів.




Місяць  повний  заглядав
Крізь  шибки  до  хати  ,
Чи  гостює  там  тепло  ,
Чи  всі  лягли  спати  ?
І  оазою  тепла  
Була  та  хатина  
Радів  тому  і  старий  ,
Раділа  й  дитина  ,..

А  тепер  покинули  ,
Як  те  гніздо  птахи  ,
Пішло  звідси  і  тепло  
Тільки  в  стінах  цвяхи
Розпинають  бідну  хату
За  що  ж  така  доля  ?,
Зажурилась  ,  нахилившись  ,
Над  нею  тополя  .


Чи  часи  такі  настали  ,  -
З  нами  щось  не  те  ?,
Що  от  так  напризволяще
Лишаєм  СВЯТЕ  !

28.11.2012  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380975
дата надходження 28.11.2012
дата закладки 12.03.2017


Владимир Зозуля

Октябрь… дождь…

Набухнув  влагой  тополь  гнется.
От  серых  капель  в  стеклах  дрожь.
Печалью  мутной  остается
В  моей  душе  осенний  дождь...

А  в  хмуром  небе  осень  кружит,
Свивает  времени  спираль...
И...  "ничего  уже  не  нужно"...  
И...  "никого  уже  не  жаль"…

Под  вечер  легче  расставанье.
И  жизни  тише  круговерть.
На  глаз  короче  расстоянье.
На  день  прожитый  ближе  смерть.

И  с  дрожью  мокрого  озноба
Роняя  листья  у  корней,  
Стоит  и  в  зиму  смотрит  тополь
У  края  осени  моей.

Остывшей  каплей  дождевою
Летит  осенняя  печаль,
А  тополь  горбится  спиною,
И  безнадежно  смотрит  вдаль.

В  нём  тяжесть  снежного  сугроба
И  холод  предстоящей  тьмы...
...
И  он,  и  я...
И  разом  оба...
Дрожим  в  предчувствии  зимы.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696681
дата надходження 25.10.2016
дата закладки 11.03.2017


Леся Утриско

Чуєш, мамо, шепоче вітер?

Чуєш,  мамо,  шепоче  вітер?
Поцілунком  торкає  заграви,  
Знову  весни  буяють  квітом,  
Знов  садам  промовляю-  Браво!

Бачиш?  Тихо  лягають  роси,  
Заціловані  буйні  трави,
Світ  відлунює  стоголоссям,
Переправи,  гучні  переправи.

Знов  згадалися  твої  весни,
Цвіт  духмяний,  садок,  подвір'я,  
Знову  хочу  в  тобі  воскрести,  
Загубитись  в  твоїх  повір'ях.

Знов  відчути  уста  шовкові,  
Що  торкали  мою  голівку,
Всі  слова  і  терпкі  й  медові,  
Де  душа,  наче  тиха  бджілка.  

Чорнобривці  зійшли  снігами,  
Цвіт  шовковий  вже  сивий,  сивий:
Я  у  небо  вдивляюсь,  мамо,
Там  твій  сокіл  біляво-  сизий.  

Зажеврів  у  душі  світанок,
Де  відлунюють  твої  кроки,
Я  до  неба  несу  тихий  ранок,
В  нім  твої  перелистую  роки.

Знову  весни  буяють  квітом,  
Знов  садам  промовляю-  Браво!
Чуєш,  мамо,  шепоче  вітер,  
Поцілунком  торкає  заграви.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722682
дата надходження 10.03.2017
дата закладки 10.03.2017


Ганна Верес

Вже весна у сурми грає

Вже  весна  у  сурми  грає,
Перший  пролісок  розцвів.
Над  моїм  просторим  краєм
Клин  лелечий  засивів.

Заблукав  туман  в  долину,
Мов  овечок  сивих  пас  .
Кущ  торішньої  калини
Ягідок  мав  про  запас.

Води  морем  розлилися,
Доповзли  і  до  куща,  
Хоч  стоїть  він  і  без  листя,
Рада  весноньці  душа.

Прогляда  крізь  води  стежка,
Мов  мечі  з  них,  –  осока.
Стежка,  схожа  на  мережку,
Мимо  кущика  тіка.

А  як  вишиє  корали
Сонце  в  сонних  споришах,
На  сопілочці  заграє
Дивна  весноньки  душа.
4.04.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721907
дата надходження 06.03.2017
дата закладки 06.03.2017


Салтан Николай

Тьма

[img]https://pp.userapi.com/c636627/v636627008/58efc/sEXCKNVclBY.jpg[/img]
Такий  холодний  вечір
І  руки  крижані.
Хтось  дихає  у  плечі
У  закутку  в  тіні.

То  хитра  і  ворожа
Нічна  морозна  тьма
Вривається  безбожно
У  серце,  як  чума.

Колотить  несвідомо,
Руками  в  груди  б’є
Що  мучать  аж  судоми.
(Ну  хто  така  ти  є?).

Так  холодно  сьогодні,
Що  ноги  ледве  йдуть.
Мов  пси  напівголодні
Вчепились  і  гризуть.

Немає  для  рятунку
Ні  сил  ні  каяття,
І  ніби  за  лаштунки
Іде  тепер  життя...

Тремтить  душа  надвечір,
Коліна  заодно.
Вже  в  сотий  раз  про  втечу
Ти  мрієш  все  одно.

Про  Африку,  Європу,
І  може  інший  світ,
Але  й  туди  галопом
Ця  тьма  тобі  услід.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721386
дата надходження 03.03.2017
дата закладки 03.03.2017


Салтан Николай

Мовчання

[img]https://pp.vk.me/c630717/v630717008/1421c/wTI1RB4egsc.jpg[/img]
Зима  за  вікном.  Холод  сковує  руки.
Ні  кроку  ступити  назад  чи  вперед
І  не  вберегтись  від  печалі  розлуки,
Хай  навіть  любов  загорнути  у  плед.

І  не  відігріти,  і  не  розтопити
Їх  душі  сталеві,  холодні,  мов  лід.
І  не  відшукати  в  таємних  молитвах
Тієї  любові  згасаючий  слід.

Пройшли  почуття.  Все  розтало  в  тумані:
І  очі,  і  руки  й  веснянки  її.
Розсіялись  ночі  напрочуд  духмяні
Окрилені  співом  в  саду  солов’їв.

Але  все  одно  щось  тримає  на  грані,
Бо  щастя  не  ллється  у  них  через  край,
Не  світяться  очі,  колись  полум’яні,
І  навіть  не  сниться  омріяний  рай.

Розірвані  навпіл  безжальним  мовчанням,
Фальшиво  кульгають  обірвані  дні.
І  може,  зібравши  вже  сили  останні,
Всю  правду  відкриють  собі  в  глибині:

Години  пливуть.  Розчиняється  вічність.
А  часу  все  менше  у  їхнім  житті,
І  може  у  тому  банальна    трагічність:
Безтямно  кохають,  але  в  самоті.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645494
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 02.03.2016


Салтан Николай

Щастя

[img]https://pp.vk.me/c627718/v627718008/24125/rpAWPe1C8gQ.jpg[/img]
Юна,  позитивна,  щира  і  смішна,
Кучеряві  коси,  лагідна  душа.
Очі  волошкові,  руки  теплий  май
Ти  мене  міцніше,  мила,  обіймай.

Бо  прийдуть  хвилини  смутку  і  жалю,
Замість  тисяч  «лю́блю»,  лиш  одне  –  «терплю».
Розлетиться  щастя  полино́м  гірким
В  пурпурове  небо  в  золоті  зірки.

І  до  того  світла  невідома  даль,
Як  же  мені  прикро,  як  же  мені  жаль:
Почуття  розтали,  як  в  стакані  лід,
Залишивши  холод  і    пекучий  слід  .

А  була  ж  велична  та  любов  для  всіх:
Ставили  за  приклад  (що  гріха  таїть).
А  тепер  на  по́сміх,  кури  лиш  клюють,
Ми  не  зрозуміли  в  чому  щастя  суть!

А  воно  не  в  то́бі,  навіть  не  в  мені,
Щастя  -  коли  маєш  радості  земні.
Але  ти  для  мене  стала  неземна,
От  тому  і  доля  каторга  одна:

Лиш  тебе  любити  і  до  скону  днів
Про  любов  кричати  тисячами  слів.
А  у  час  смирення,  коли  я  помру,
Знаю  не  згадаєш  ти  печаль  мою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626068
дата надходження 04.12.2015
дата закладки 09.12.2015


Салтан Николай

Пустота

[img]https://pp.vk.me/c625118/v625118008/43b13/MxJFcoL83ig.jpg[/img]
[i]Їм  немає  місця  на  землі,
                                                         але  вдосталь  в  нашім  серці…[/i]

Сонце  стало  нічною  зорею,
Сохнуть  квіти  у  літнім  саду.
Душу  біль  роз’їдає  іржею,
Залишаючи  там  пустоту.

Роз’їдає  так  люто,  бо  знаю,
Опустіла  сьогодні  земля,
І  відкрились  ворота  до  раю
Під  палаючий  звук  скрипаля.

Ти  не  грай  мені  пісню  криваву,
Не  тривож  мої  струни  німі,
Оберни  лиш  страждання  в  відвагу
Проживати  ці  дні,  як  у  сні:

Ніби  знову  запахло  весною
До  мурашок,  до  приступу  сліз,
Ніби    голос  знайомий  до  болю
Знову  кличе  до  рідних  беріз.

І  той  сон  дивовижна  реальність,
Закрадається  потай  в  думки.
Але  мрію  мою,  щиру  радість
Вщент  руйнують  останні  рядки:

Легше  гори  зрівняти  з  землею,
Океан  весь  розлити  в  пляшки,
Аніж  Вас  повернути  зорею
Хоч  на  відстань  моєї  руки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605467
дата надходження 09.09.2015
дата закладки 10.09.2015


Салтан Николай

Безвихідь

[img]https://pp.vk.me/c629202/v629202008/5897/Z4g37Fvcku4.jpg[/img]
Зупинилась  на  мить  вся  планета
Від  безмовного  болю  сердець,
То  затягує  душу  в  тенета
Невгамовний  та  підлий  ловець.

Ти  хоч  мрій,  хоч  наспівуй  сонети
І  загострюй  тупий  олівець  
Все  одно,  мов  проклята  комета,
Це  життя  попливе  нанівець.

Але  втім  не  втішатиму  зовсім
Добротою  стосказаних  слів,
Бо  не  стане  теплішою  осінь
Від    щасливих    нездійснених    снів

І  не  стане    твій  ворог  добріший,
Коли  другом  його  ти  назвеш.
Бо  обійми  такі  то  ще  гірше,
Аніж  сотні  нестримних  пожеж.

І  не  зміниться  світ  цей  ніколи,
Хоч  молитви  щоденно  звучать
Всіх  розбитих,  самотніх    і  кволих,
В  кого  в  серці  дрімуча  печаль.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593242
дата надходження 12.07.2015
дата закладки 13.07.2015


Салтан Николай

Далекі світи

Розвели́  нас  життєві  дороги
На  два  різні,  далекі  світи.
Тільки  там  я,  напевно,  ніколи
Не  зустріну  такої,  як  ти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559774
дата надходження 14.02.2015
дата закладки 21.02.2015


Вереса Бабочка

Всё пополам

Всё  пополам  у  нас  с  тобою,
И  рой  мечтаний  озорных,
И  то,  что  мы  зовём  судьбою,
Мы  тоже  делим  на  двоих.

Тоска,  печаль  -  всё  пополам!
И  ты  прости  за  эти  мысли.
Ведь  если  нужно,  то  отдам
Тебе  свою  я  долю  жизни.

Но  лишь  любовь  у  нас  одна.
Её  нельзя  делить  на  части.
Она  сильней,  когда  цела,  
И  лишь  тогда  приносит  счастье!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559828
дата надходження 15.02.2015
дата закладки 15.02.2015


Георгій Федорович

Напис на асфальті

На  асфальті  я  читаю,
Катю,  я  тебе  кохаю,
Білим  це  хтось  написав,
Щоби  кожен  про  це  знав.

Мо’  то  він  колись  ночами
Нас  усіх  будив  піснями,
Де  всю  душу  вивертав,
Від  кохання  так  страждав.

Він  просив  її  не  спати,
Скорше  вийти  погуляти,
На  побачення  прийти,
Бо  помре  від  самоти.

Невідомо  чим  скінчилось,
Та  написане  лишилось,
Він  його  іще  не  стер,
Хоч  й  пісень  не  чуть  тепер.

Мо’  звичайності  упився
І  щоденності  скорився,
Тож  ночами  міцно  спить
Й  про  коханнячко  мовчить.
20.03.08.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557867
дата надходження 07.02.2015
дата закладки 07.02.2015


Салтан Николай

Дістало

[img]https://pp.vk.me/c623416/v623416008/179bc/htSIx_cRwh8.jpg[/img]
Набридла  осінь!  А  зима  -
Дістала,  кажучи  відверто.
Якби  ж  вона  прийшла  сама,
Та  за  дверима  пахне  смертю…

Як  після  жнив  горить  стерня,
Горить  і  наша  Україна.
Вмирають  діти,  вся  рідня,
Але  не  станем  на  коліна.

Чия  ж  вина,  що  там  війна?
Чиї  там  гинуть  рідні  діти?
І  хто  згадає  імена
всіх  тих  розвіяних  по  вітру?!!

Хто  приютить  старих  людей,
В  яких  немає  більше  хати?
Хто  відповість  за  сіль  ночей?...

Та  видно  всім  уже  начхати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557473
дата надходження 05.02.2015
дата закладки 06.02.2015


Валентина Антоненко

Стоїть у мене осінь на порозі

Стоїть  у  мене  осінь  на  порозі
Така  неждана  і  така  сумна,
А  ще  недавно  було  літо  грози,
Буяння  цвіту  і  була  весна.

Батьки  мої  вже  в  зиму  повернули,
Метуть  сніги  і  їм  нема  кінця,
А  в  мене  на  очах  солоні  сльози,
Рокам  в  весну  не  буде  вороття.

Та  діти  наші  ще  в  весні  блукають,
Радіють  сонцю  по  життю  ідуть,
Сміються,  дружать,  мріють  і  кохають
І  щастя  світлого  вони  від  літа  ждуть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556253
дата надходження 01.02.2015
дата закладки 01.02.2015


Анна Кукурика

Мы, наверное, вовремя встретились

Мы,  наверное,  вовремя  встретились
В  тот  судьбою  назначенный  час
Когда  звезды  как  стражи-свидетели
Не  стесняясь  глядели  на  нас.
Мы  смеялись  безудержно,  глупые
Хохотали,  плескаясь  водой
Ты  явился  спасительной  шлюпкою
В  одиночества  тихий  прибой.
Ты  сказал:  «Просто  плыл  по  течению
Тихой  бухты  отнюдь  не  искал
Мимолетно  предавшись  забвению
Пред  глазами  явился  причал...»
Я,  смеясь,  отвечала:  «Привычкою,
Было  вечером  в  море  смотреть
Размышлять  над  судьбою  девичьею
Пока  небо  не  станет  тускнеть...»
Мы,  наверное,  правильно  встретились
Друг  у  друга  на  верном  пути
Словно  пару  потерянных  петелек
В  полотне  пряжей  судеб  сплели.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556277
дата надходження 01.02.2015
дата закладки 01.02.2015


Шура М

Ковток вина – і знову все палає…

Ковток  вина  –  і  знову  все  палає,
Що  згасло  в  серці  ніби  то  давно..
Що  не  здійснилось  –  знову  душу  крає,  
Караючи  сильніше,  ніж  вино….

Ми  розійшлись:  де  різні,  а  де  схожі….
Шляхів  нема  у  нас  до  вороття…
Нехай  весна  нам  більше  не  ворожить
Кохання,  що  сильніше  за  життя,

Воно  пішло  в  життя  шукати  долі.
Та  не  змогло  собі  її  знайти…
Де  дикий  степ  –  тепер  ростуть  тополі…
А  в  щастя  знов  розорені  путі…

Що  дивного  у  тому,  що  немає
Ні  вороття,  ні  смутку,  ні  жалю….
Один  шепчу  я,  що  тебе  кохаю…
Лише  один  я  знов  тебе  люблю…

І  знов  вино  зажевріє  в  бокалі,
І  я  згадаю,  що  забути  слід…
Не  говори,  чого  чекати  далі…  
Пішов  я  швидко,  та  забув  свій  світ…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556283
дата надходження 01.02.2015
дата закладки 01.02.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.02.2015


Ніла Волкова

Юність відлетіла

На  міцних,  ще  не  втомлених,  крилах,
Наче  кінь  легендарний  Пегас,
Наша  юність  кудись  відлетіла,
Не  питаючи  дозволу  в  нас.

В  метушні,  в  повсякденних  турботах,
Між  навчанням,  коханням,  дітьми,  
Отакого  життя  повороту
Не  відразу  й  помітили  ми.

Хтось,  у  відчаї,  встиг  постаріти:
Адже  юність  покинула  нас!
Ну,  а  той,  хто  цього  не  помітив,
Залишається  юним  весь  час!

2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553487
дата надходження 21.01.2015
дата закладки 01.02.2015


Юрій Цюрик

Ми знову стоїмо на роздоріжжі…

Ми  знову  стоїмо  на  роздоріжжі;
На  перехресті  зламаних  доріг…  
У  Долі  не  завжди  кути  суміжні
І  не  завжди  щасливий  оберіг…  

У  щастя  не  завжди  блакитні  очі,  
Обійми  -  також  ніжні  не  завжди…
Та  й  безсоромні  ласки  серед  ночі
Ведуть,  на  жаль,  в  журливе  нікуди…      

У  просторі    життя  завжди  є  межі;
В  уяві  й  почуттях  чомусь  нема…  
Відносини  між  нами  обережні;
Стосунки  -  також,  ніби  крадькома…

Про  щось  мовчать  проспекти  білосніжні,  
Лиш  стразами  блищить  сріблястий  сніг…  
А  ми  з  тобою  все  на  роздоріжжі;
На  перехресті  втомлених  доріг…  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550898
дата надходження 12.01.2015
дата закладки 01.02.2015


melasskayak

Вона без нього, як без моря ріки

Вона  без  нього,  як  без  моря  ріки  -
не  знають,  де  подітись,  щоб  зійти
до  океану.  Стомлені  повіки
сховають  погляд.  Щоб  його  знайти

посеред  Всесвіту,  вона  захоче  бігти,
летіти  -  прагнути  до  Неба  назавжди.
Аби  укотре  слухати  й  зомліти
від  того  голосу,  що  кликав.  Від  біди

знов  ладна  захищати  їх  собою  -
всі  почуття,  які  ще  надживі.
Жагучий  щем  готова  пережити
мільйон  разів,  аби  вони  знайшли
свій  рай  чи  пекло...
одночасно  і  навіки.
Аби  на  двох  ділити  подих.  Запиши:

"Вона  без  нього,  як  без  моря  ріки  -
не  знають,  де  подітись,  щоб  зійти
до  океану.  Стомлені  повіки
відкриють  погляд,  щоб  його  знайти".

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553997
дата надходження 23.01.2015
дата закладки 01.02.2015


kalush

Покинутий музикант

Йому  бракне  в  октаві  нот
Чоло  наморщиться  в  напрузі,
Заплачуть  скрипка  і  фагот
Дуетом  в  двоголосій  фузі.

Зупиниться  в  тривозі  час
На  дні  глибокому  стихії,
Сопрано,  баритон  і  бас
Звучатимуть  в  поліфонії.

Йому  дано  як  Божий  дар
Все  перекласти  в  мову  звуків,
А  він  покинутий  злидар
Від  розпачу  ламає  руки.

Вона  розтанула  в  тіні,
Куди,  чому  –  одна  загадка,
Лиш  світле  фото  на  стіні
Йому  залишилось  на  згадку.

І  буде  гаснути  талант,
А  постіль  стинути  уранці,
І  вицвіте  рожевий  бант,
А  фото  поблідніє  в  рамці.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519512
дата надходження 25.08.2014
дата закладки 02.12.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.10.2014


Салтан Николай

Барсик

Охопила  осінь  всю  округу
В  неповторну  мідну  жовтизну,
І  понесла  Барсика  по  кругу,
Як  жених  у  танці  молоду.

Певно,  осінь  і  йому  забава  -
Цілий  день  валяється  в  траві,
То  жуків,  то  мух  наздоганяє
У  жовтневій  тихій  метушні.

Навіть  дощ  йому  не  перешкода,
Все  радіє  ніби  на  весні.
(Може  й  нам  потрібно  у  негоду
Зберігати  радість  у  душі.)

Енергійний  Барсик,  мов  та  куля,
Шаленіє  подихом  вітрів,
Розкидає  листя,  ніби  шухля,
Але  тим  він  радує  усіх.

Та  сьогодні  в  Барсика  зажура  
Від  прощальних  криків  журавлів,
І  від  цього  осінь  так  похмуро
Проникає  в  серце  і  мені.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531073
дата надходження 19.10.2014
дата закладки 20.10.2014


Салтан Николай

Жовтий іній

[img]https://pp.vk.me/c625724/v625724008/ef5/FmmrkGKAzLM.jpg[/img]
Пожовтіли  зелені  каштани,
Поріділа  вже  пишна  трава,
На  столі  лежать  аркуші  рвані,
Там  для  тебе  писав  я  слова.

Підбирав,  сортував,  видаляв  їх,
Тільки  правильних  я  не  знайшов.
Може  в  мене  замало  уяви,
Щоб  мою  пояснити  любов.

Підійти  я  ж  до  тебе  не  смію,
А  не  те  щоб  сказати:    Люблю!
Може  й  ця  затята  бездія
І  накликала  нашу  біду.

Лиш  просебе  тебе  запитаю:
Чи  ти  любиш  мене  чи  ні?
Та  надію  мою  відбирають
Твої  очі  уже  крижані.

На  дерева  осів  жовтий  іній,
Облетить  він  з  осіннім  дощем...
Ти  щасливою  будеш  із  іншим,
Ну  а  я  сумніваюсь,  що  теж.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522671
дата надходження 10.09.2014
дата закладки 13.09.2014


Салтан Николай

Маленька куля

[img]https://pp.vk.me/c619121/v619121008/1586a/zn8hQcka0EI.jpg[/img]
Коли  закінчиться  війна  і  грім  гармат  не  буде  чутно,
Я  значить  вижив,  я  зумів  прорватись  там,  де  було  скрутно.
І  я  не  здався    ворогам,  ні  смерті,  іродам,  нікому,
Там  сотні  друзів  полягло,  моє    життя  -  дарунок  Бога.

Для  Вас  закінчилась  війна,  я  ж  до  цих  пір  не  можу  спати,
І  як  в  дитинстві,  як  колись,  мене  втішає  лише  мати.
Кохання  в  мене  вже  нема  -  не  діждалась  чи  не  хотіла,
Коли  вернувся  я  живий,  на  мене  й  глянути  не  сміла.

Та  я  ж  не  винен,  що  мені  все  тіло  гради  шматували,
Не  винен  я,  бо  ми  усі  є  просто  люди,  не  титани.
І  навіть  куля  та  мала  життя  велике  відбирала,
А  люди  в  величі  своїй  забули,  що  його  так  мало.

Ну  що  принесла  ця  війна:  розруху,  смерть,  моє  каліцтво?
Лиш  з  фотокарток  впізнаю    свого  дитинства  рідне  місто.
Та  краще  б  я  тоді  помер  і  став  навіки  вже  героєм,
Чим  проклинати  день  за  днем  оту  війну  пропахлу  горем.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520312
дата надходження 29.08.2014
дата закладки 29.08.2014


kalush

Ти прости

А  душа  моя  десь  летіла,
А  душа  десь  летіла  в  небо,
Ти  прости,  що  я  так  хотіла
Закохати  тебе  у  себе.

Що  сміялась  і  не  мовчала,
Заважала  себе  забути,
Ти  прости,  так  лишилось  мало
Нам  з  тобою  ще  разом  бути.

Ти  прости,  що  минуло  літо,
Що  тепло  моє  розгубилось,
Що  душі  не  вдалось  злетіти,
А  кохання  моє  розбилось.

 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447700
дата надходження 07.09.2013
дата закладки 26.08.2014


Roland Thane

Мама-кошка

Устав  от  жизненных  подножек,
Я  шел  куда  глаза  глядят
И  встретил  на  дороге  кошку
С  пушистым  выводком  котят.

Она  охоте  их  учила
И  умывала  языком.
Я  умилился  -  как  же  мило!  -
И  призадумался  о  том,

Что  жизнь  не  только  мне  подножки
Вставляет  ровно  через  шаг.
Как,  верно,  трудно  маме-кошке
Заботиться  о  малышах!

Она  одна,  а  их  -  четыре,
Всех  надо  на  ноги  поднять.
И  никого  нет  в  целом  мире,
Чтоб  кошку  в  этом  поддержать:

Кот  алименты  ей  не  платит,
При  встрече  дворник  бьет  метлой.
Подвала  темные  объятья,
Пушистый  выводок  родной  -

Все,  что  у  кошки  есть  на  свете,
Все,  что  приносит  каждый  день.
Жизнь  ставит  все  подножки  эти  -
Но  перепрыгнуть  ей  не  лень.

А  я...  а  мне  вдруг  стало  стыдно,
Что  от  проблем  ушел,  как  трус.
Пусть  будет  больно,  пусть  обидно,
Но  я  за  счастье  поборюсь!

Жизнь  любит  подставлять  подножки.
Запнувшись  сотый  раз  подряд,
Я  вспоминаю  маму-кошку
С  пушистым  выводком  котят.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518224
дата надходження 19.08.2014
дата закладки 19.08.2014


AKM

Не грусть…

Не  грусть  у  твоих  глаз,  а  только  скука,
И  не  болезнь,  а  сладостная    мука,
И  не  конец  всего,  а  лишь  начало,
И  хоть  не  много  это,  но  не  мало.
Давно  не  утро,  но  еще  не  вечер,
Не  расставанье,  но  еще  не  встреча.
Уже  не  лето,  но  еще  не  осень.
Всего  не  скажешь  мне,  но  и  не  спросишь
Еще  не  песня,  но  уже  аккорды.  
Пусть  не  везет  тебе,  но  я  не  гордый.
Ты  улыбнись,  пусть  это  и  не  в  радость,
Но  не  со  зла,  поверь,  да  и  не  в  тягость.
Еще  не  верный  путь,  лишь  направленье  -
О  дай  же,  Господи,  нам  всем  терпенья
Пройти  его,  с  достоинством  и  честью,
Но  без  утрат,  без  зависти,  без  лести…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518221
дата надходження 19.08.2014
дата закладки 19.08.2014


Салтан Николай

Усе забудеться

[img]https://pp.vk.me/c619621/v619621008/13e9e/mYFdv3zyxoc.jpg[/img]
Закрию  очі  і  не  віриться:
Твої  вуста  ціловані  вже  ним.
Не  визнаю!  Але  у  дійсності  -
Ти  все  життя  хворітимеш  одним.

В  поривах    хибної  могутності
Я  підривав  всі  зведені  мости,
І  не  важливо,  що  посутності,
Лише  з  тобою  розпочав  цвісти.

Тепер  я  став  затятим  мрійником
І  у  житті  щось  значать  небеса,
Але  ніколи  вже  не  змінюся
І  моя  вірність,  зовсім  не  роса.

Бо  не  розвіється  туманами
І  не  промиється  потоком  злив,
Ти  стала  ближча  некоханою,
Тому  для  мене  ще  існує  «ми».

Нехай  думки  стають  поганими,
Нехай  мій  біль  нікого  не  пече,
Ти  знаєш,  а  мені  однаково  -
Я  підкладу  не  раз  своє  плече…

Одного  дня  усе  забудеться
І  твої    очі  кольору  весни,
І  навіть  та  безлюдна  вулиця...
Але  не  присмак  підлої  війни.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514407
дата надходження 30.07.2014
дата закладки 31.07.2014


Салтан Николай

Незабудка

[img]http://cs619926.vk.me/v619926008/9d57/WJCL-ImyPLM.jpg[/img]
Ромашки  у  волоссі  і  посмішка  в  очах,
Такою  ти  назавжди  залишися  в  думках.
Медові  твої  губи,  веснянки  на  щоках  
Забути  неможливо,  а  я  лиш  цьому  рад.

І  знову  у  неволі,  і  знову  у  тюрмі,
Коли  згадав  я  очі,  каштанові  твої.
Ну  як  вони  горіли,  ну  як  вони  цвіли,
Немов  ранкове  сонце  виходило  з  імли.

А  вітер  розвіває  ті  кучері  смішні,
Через  які,  можливо  ,сподобалась  мені.
Твій  голос,  ніби  пісня  -  милуються  усі,
Зі  мною  трохи  інша  –  мабуть,  у  всій  красі.

Так  прикро  визнавати  -  безсмертного  нема,
І  та  любов,  що  вічна,  трагічною  була.
Я  не  приймаю  правди,  тому  і  прокричу:
Ловлю  щасливі  миті  -  без  тебе  проживу!

Ти  в  світі  не  єдина,  ти  в  світі  не  одна,
Але  моєму  серцю  милішої  нема.
Давно  ти  не  зі  мною,  але  у  серці  рай,
Тебе  я  не  забуду  і  ти  не  забувай.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507835
дата надходження 27.06.2014
дата закладки 27.06.2014


Салтан Николай

Лист татові

[img]http://cs619926.vk.me/v619926008/8607/qn1wi1ZG_wg.jpg[/img]
Маленький  син  не  знав  розлуки,
Із  татом  сильним  був  завжди,
Але  тепер  затерпли  руки  -
Він  пише  татові  листи:

«Якби  я  був  хоч  трохи  старший
І  зміг  тримати  автомат,
Я  був  би  поруч,  був  би  з  Вами,
А  не  ось  тут  писав  листа.

Повірте,  тату,  так  сумую,
Як  ще  ніколи  не  умів,
І  сам  не  знаю  чим  вгамую
Цей  недитячий  в  серці  біль.

Я  знаю,  Вам  не  дуже  легко,
Та  не  із  власної  вини
Обрали  шлях  такий  далекий
Братозамовної  війни.

Ваш  командир  сидить  у  штабі
І  лиш  команди  роздає,
Але  ніколи  він  не  взнає,
Як  серце  татове  пече.

Бо  завтра,  може,    день  некращий
І  сонце  більше  не  зійде,
А  душі  воїнів  пропащих
Ніхто,  ніде  не  віднайде.

Ви  знаєте,  матуся  каже:  
Лист  не  дістанеться  до  Вас...  
Вона  весь  день  сьогодні  плаче,  
А  я  не  знаю,  що  не  так...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505214
дата надходження 14.06.2014
дата закладки 14.06.2014


Салтан Николай

Семиповерхівка

[img]http://cs619926.vk.me/v619926008/504f/Ov03fiiZvas.jpg[/img]
Я  напевно  помру  від  міської  нудьги,
Від  бетонного  ґрунту  повсюди.
Душу  крають  мені  чорно-білі  сніги,
А  повітря  міське  стисло  груди.

Проміняв  я  дерева  на  сірий  пейзаж
Із  балкону  семиповерхівки,
Кожен  ранок  вдивляюсь  -  картина  все  таж,
А  звикати  не  хочу,  ніскільки.

Не  літають  у  місті  на  жаль  журавлі,
Лиш  надмірно  набиті  маршрутки.
Ностальгійно  малюю  на  мокрому  склі
Із  дитинства  свого  візерунки:

Ніби  сняться  мені  серцю  милі  луги,
Старі  липи  в  нічному  покрові,
Білі-білі  сади  майоріли,  цвіли  -
Я  там  вперше  зізнався  в  любові.

Ну  а  місто  моє  невблаганно  пливе
У  безодню  людського  провалля.
Тільки  хто  вбереже  зубожілих  людей,
Якщо  більшість  набита  мовчанням?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501133
дата надходження 25.05.2014
дата закладки 26.05.2014


Салтан Николай

Шматочок раю

[img]http://cs606923.vk.me/v606923008/6613/Kb-BC9Cxy1o.jpg[/img]
Волів  би  вітер  щастя  заплітати  
В  зелене  листя  ранньої  весни.
Отак  і  я  хотів  би  відчувати
Твої  обійми  теплі  з-за  спини.

Бо  ти  для  мене,  мов  шматочок  раю,
Серед  весни  лапатий  ніжний  сніг.
До  губ  твоїх  невільно  припадаю,
Що  аж  земля  пливе  з-під  моїх  ніг.

Пянію  я  від  ніжності  цілунків,
Та  тільки  тих,  що  память  береже  -
Ось  так  життя  позводило  рахунки,
Що  серце  досі  пробирає  щем.

Я  сподіваюсь  ти  колись  пробачиш
Мою  невчасну,  спізнену  любов.
І,  видно,  час  тепер  не  мій  товариш  -
Тебе  несе  від  мене  стрімголов.

І  не  знайти  відради  в  сьогоденні,
Що  так  невпинно  змушує  мене
Забути  все,  любов  свою  блаженну,
І  навіть  те,  що    небо  голубе.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493138
дата надходження 17.04.2014
дата закладки 18.04.2014


Салтан Николай

Любити, як колись

[img]http://cs7009.vk.me/c616420/v616420008/788b/_MreG95EZVs.jpg[/img]
Небо  вічно  прихиляв  я
До  твоїх  ласкавих  рук,
Твердо  вірив  -  ти  остання
Із  моїх  найкращих  мук.

В  насолоду  були  сльози  -
Після  них  блаженства  мить,
Як  ранкові  чисті  роси,
Зачерпаєш  із    трави.

Освіжила  прохолода  -
Знову  чую  голос  твій,
Неповторна  яка  ж  мова,
Наймиліша  із  усіх.

З  часом  світ  перемінився
І  твій  голос  трохи  стих,
Ми  ж  руками  все  тяглися,
Та  торкнутись  не  могли…

Може  небо  важче  стало  
(Подалося  вже  увись),
Може  сил  мені  забракло
Так  любити,  як  колись.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487499
дата надходження 22.03.2014
дата закладки 22.03.2014


Салтан Николай

Розцвітай в мені

[img]http://cs607821.vk.me/v607821008/2cd8/K0s9wlMWE1Q.jpg[/img]
Відлютують  страшні  морози,
Неодмінно  пройде  печаль.
Але  ти  не  сховаєш  сльози
За  туманну  свою  вуаль.

Мені  прикро,  сумно  від  того,
Що  в  очах  твоїх  біль  та  сум,
Ти  чекала  мене  так  довго,
А  я  вкотре  тебе  відштовхнув.

Дошкуляв  тобі  до  знемоги,
Коли  завжди  мусив  іти,
Але  знову  вели  дороги
У  юнацькі  твої  світи.

Я    для  тебе  був  ненадійний,
Як  осінній  вітер  в  полях,
Але  точно  тобі  покірний
І  до  того  ж  вірний  слуга.

Часом  біль  відкривав  обійми
І  я  з  радістю  їх  приймав,
Може,  був  я  занадто  вільний,
І  цей  біль  мене  відпускав.

Так  і  ти  –  набралася  сили,
Оніміла,  але  змогла,
Відпустила  мої  вітрила
І  чимдуж  від  мене  пливла.

Не  зумів  тебе,  моя  мила,
Відпустити,  хоч  ти  чужа.
Я  хотів  би,  але  ж  несила
Засадити  в  серце  ножа.

Не  підніму  руку  щоб  вбити,
Навіть  те,  чого  вже  нема…
Ех,  кохана  моя,  якби  ж  ти
Ще  хоч  раз  в  мені  розцвіла.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479919
дата надходження 16.02.2014
дата закладки 16.02.2014


Салтан Николай

Маки розцвітають на снігу

Ти  підняв  на  брата  руку,
З  легкістю  натиснув  на  курок,
А  в  очах  не  було  смутку,
Ніби  Ворошиловський  стрілок.

Куля  ж  волі  не  зламає,
Навіть  смерть  страшна  не  зможе  це.
Все  тому,  що  нас  єднає
Доньки  й  сина  зболене  лице.

Серце  дивно  кровоточить  -
Маки  розцвітають  на  снігу,
А  у  мами  плачуть  очі
Через  демократію  таку.

І  в  січневі  ці  морози
Ллють  дощі  (на  диво),мов  з  відра.
Не  лякають!  Бо  в  прогнозах
Мрія  в  нас  залишилась  одна.

Розцвіте  моя  країна,
Як  весною  щастя  первоцвіт.
Я  горджусь,  що  українець,
І  кричу  про  це  на  цілий  світ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475789
дата надходження 29.01.2014
дата закладки 29.01.2014


Салтан Николай

Надто дихав я любов’ю

[img]http://cs408828.vk.me/v408828008/73b9/nRcbnkL16Jo.jpg[/img]
Вечір  знову  настрій  гріє.
Ми  не  разом!  Ну  той  що!
За  вікном  вчорашня  мрія  
Закінчилась,  як  кіно.

Тільки  кляті  режисери
Закрутили  все  не  так  -
Ніби  справжні  мародери,
Познущалися  з  собак.

Попрощались  ми  з  тобою,
Попрощались  назавжди,
Але  досі  я  весною
Розцвітаю,  мов  сади.

Знаю,  в  це  ніхто  не  вірить,
Та  собі  хоч  доведу,
Що  любов  одна  на  світі,
Так  я  з  нею  і  помру.

Ну  а  там  собі  дам  волю,
Але  знаю  все  одно:
Надто  дихав  я  любов’ю,
Щоб  закінчилось  кіно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474095
дата надходження 21.01.2014
дата закладки 22.01.2014


Салтан Николай

Заручник

[img]http://cs606516.vk.me/v606516008/7c/aDVR0CfVSKc.jpg[/img]
Я  вперше  у  житті  не  хочу  мріяти,
Не  хочу  бачити,  як  піде  перший  сніг.
Увіковічений  моїми  мріями
Він  буде  танути,  а  я  не  так  хотів.

Ловлю  сніжинки  всупереч  реальності
І  огортаю  їх  своїм  теплом  руки.
Нехай  розтануть,  може  за  невдячності,
Та  краще  мить  тепла,  ніж  холод  навіки.

Ну  а  твоє  тепло  -    лише  ілюзія,
Примара  вирвана  з  обірваного  сну,
І  у  житті  твоїм  я  був  прелюдія,
А  хто  для  мене  ти  -  я  досі  не  збагнув.

І  все  ж  не    намагаюсь  стерти  з  пам’яті
Ті  почуття,  що  загорілись  на  життя.
Заручник  я,  по  власній  волі  замкнутий,
Забуду  все,  але  не  те,  чого  нема.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468049
дата надходження 23.12.2013
дата закладки 24.12.2013


archic

Октябрь

И  было  печально  увидеть  однажды
 Непрошенной  осени  новый  эскиз.
 Цветы  умирали  на  окнах  от  жажды,
 Как  листья,  летящие  с  тополя  вниз.

 Молчание  неба  испуганно  крало
 Последнее  солнце  дрожащей  рукой.
 Казалась  природа  седой  и  усталой.
 Цветение  красок-в  обмен  на  покой.

 Но  каждая  капля  дождя,  как  слезою,
 Была  обновлением,взмахом  крыла.
 Ночь  прятала  взгляды  за  шторой  льняною,
 Свеча,  догорая,  куда-то  плыла,

 Под  тяжестью  воска,  у  нового  храма
 Сердец  восстановленных  и  дорогих,
 Не  ведая  боли,  забывший  о  шрамах,
 Октябрь  писал  на  пергаменте  стих…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285868
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 03.12.2013


Михайло Гончар

Искусство поэзии

   Раймон  Кено
(в  переводе  Кудинова)
Думаю,що  абсолютній  більшості
це  буде  цікаво...

Возьмите  слово  за  основу
И  на  огонь  поставьте  слово.
Добавьте  нежности  щепоть,
Наивности  -    большой  ломоть,
Немного  соли,
Чуть-чуть  перца,
Кусок  трепещущего  сердца
И  на  камфорке  мастерства
прокипятите  раз  и  два.
И  много,  много  раз  все  это,
Тогда  пишите,
Но  сперва
родитесь
все-таки
Поэтом!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463851
дата надходження 03.12.2013
дата закладки 03.12.2013


Любомир Винник

Я не забуду як загасли ліхтарі

Я  не  забуду  як  загасли  ліхтарі
на  твоїй  вулиці  та  на  нічному  небі,
залишивши  тебе  лише  мені,
мене  ж  вони  залишили  для  тебе.

Я  досі  відчуваю  дотик  рук
безмежно  ніжних  у  своїх  долонях.
А  твого  голосу  чарівний  звук
стікає,  наче  дощ,  по  моїх  скронях.

Я  пам'ятаю  неповторний  смак
твоїх  солодких  губ,  що,  мов  наркотик.
Навіть  не  знаю  як  же  сталось  так,
хочу  їх  знову  відчувати  дотик.

Не  знаю  що  зі  мною  зараз  є.
Пишу  рядки  ці  з  чистою  душею...
Те  серце,  що  в  руках  твоїх  -  моє,
тож  хочу,  щоб  і  ти  була  моєю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463833
дата надходження 03.12.2013
дата закладки 03.12.2013


Владимир Зозуля

бывает так грустно

Бывает  на  сердце  так  грустно,
Что  кругом  идет  голова.
И  как  эти  выразишь  чувства?
Какие  отыщешь  слова?
И  только  слезами  промолвишь
Все  то,  что  на  сердце  лежит.
И    грустью  сердечной  наполнишь
Слезу,  что  скатившись,  дрожит.
Бывает  на  сердце  так  пусто,
Что  даже  людская  молва
Мне  кажется  выше  искусства  
Облекшего  рифмой  слова.
И  к  людям  иду  за  участьем
За  каплей  живого  огня.
Подайте  мне  слово,  на  счастье
И  словом,  согрейте  меня.
Пусть  сердце  согретое  снова
Горячей  волной    побежит
И      ляжет  мелодия  слова
На  нотной  тетради  души.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460914
дата надходження 16.11.2013
дата закладки 03.12.2013


Юрій Цюрик

Я тебе розлюбив, якось все несподівано сталось…

Я  тебе  розлюбив,  якось  все  несподівано  сталось…  
До  вчорашнього  дня  я  ще  жити  без  тебе  не  міг…
А  сьогодні  відчув,  ніби  щось  у  душі  обірвалось;
Ніби  Хтось  від  біди  і  від  лиха  мене  застеріг…  

Я  сьогодні  відчув,  ніби  серце  почало  щеміти,
Ніби  сльози  пролились  в  засмучену  зоряну  ніч…
Як  яскраво  та  ніжно  цвіли  фіолетові  квіти,
Що  тобі  дарував,  як  зустрілися  ми  віч-на-віч…  

Щось  гнітилось  в  душі,  клекотіло  і  тихо  стогнало;
Я  дививсь  у  пітьму,  світло  падало  десь  з  ліхтаря…  
Вдалині,  в  небесах  щось  тривожно  та  сумно  палало,
Відгорала  мов  згарище  на  небосхилі  зоря…

Я  не  знаю  навіщо  зустрів  я  тебе  в  цьому  світі
І  навіщо  пізнав  я  отруйну  жагу  почуттів…
Але  ж  як  романтично  несло  нас  обох  в  буйноцвітті;  
У  просторах  небачених  досі  казкових  світів…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425134
дата надходження 15.05.2013
дата закладки 27.11.2013


Салтан Николай

Зриваю з уст твоїх слова

[img]http://cs310216.vk.me/v310216008/5123/5Vi5nHr_rdo.jpg[/img]
Зриваю  з  уст  твоїх  несказані  слова,
Як  вітер  осені  зриває  листя  клену,
А  їх  мелодія  така  мені  сумна,
Коли  лягають  з  криком  на  холодну    землю.

Не  чув  би  я  оті  слова:  вогнем  печуть,
Зривають  дах  і  віднесуть  його  далеко.
Пожовкле  листя  ще  б  росло,  але  чомусь,
Так  повелось,  втрачати  тих,  кому  нелегко.

А  ти  страждала  мила  –  сохла,  як  той  клен
І    листя  непомітно  стало  облітати.
Якби  ж  ти  тільки  знала,  як  мене  шкребе,
Що  не  зумів  те  листя  вчасно  позбирати.

Надію  мав  –  чекав  наступної  весни,
Тому  що  все  на  світі  оживає  знову...
А  на  засніжених  полях  стояла  ти,
І  я  ...    не  зміг  сказати  ані  слова.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462576
дата надходження 26.11.2013
дата закладки 26.11.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.11.2013


Таня Кириленко

Відповідальність

Не  всі  шляхи  потрібно  йти  удвох:
Бо  є  призначені  лише  для  тебе,
Де  зважувати  мусиш  кожен  крок,
І  жодної  зупинки  без  потреби.

Не  завжди  допомога  -  це  добро:
Є  речі,  які  мусиш  сам  здійснити.
І  все,  що  у  життя  твоє  прийшло,
Прийшло  для  того,  щоб  чогось  навчити.

Є  випадки,  де  краще  без  порад:
В  собі  лиш  маєш  відповідь  шукати.
І  тих  доріг,  що  не  ведуть  назад,
Не  думай  малодушно  уникати.

20.10.2013  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455672
дата надходження 21.10.2013
дата закладки 12.11.2013


Таня Кириленко

Пиши мені листи

Пиши  мені  листи  дощем  на  шибці,
Чи  пальцями  пиши  по  срібних  струнах.
І  я,  коли  буваю  наодинці,
Читатиму  тебе.  І  буде  сумно.

Пиши  у  просторі  очей  промінням  ясним,
Відписуй  мені  подихом  на  склі,
Жаринками  в  багатті,  що  не  гасне,  -
Пиши,  як  можеш,  лиш  пиши  мені.

Розписуй  на  піску  поривом  вітру,
Як  ляже  сніг  -  пиши  на  ньому  теж.
Пиши  про  те,  що  змушує  радіти,
Й  про  те,  що  смутком  сповнює  без  меж.

Пиши  мені  думками  в  синє  небо,
Або  словами  в  трубку  телефонну.
І  так  я  трохи  знатиму  про  тебе.
Лиш  знатиму,  не  кажучи  нікому.

Пиши,  щоб  я  могла  і  далі  жити
(Без  тебе  мені  став  би  світ  пустий).
Про  все,  про  що  не  можеш  говорити,
Прошу  тебе,  пиши  мені  листи.

12.11.2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460030
дата надходження 12.11.2013
дата закладки 12.11.2013


Руслан Воскобой

Суккуба - демоница сна.

Суккуба(от  лат.  succuba,  наложница)  —  в  средневековых  легендах  демоница,  посещающая  ночью  молодых  мужчин  и  вызывающая  у  них  сладострастные  сны.
Самой  интересной  историей  о  суккубе  является  легенда  о  папе  Сильвестре  II  (ок.  950  —  12  мая  1003).  Согласно  этой  легенде  ещё  юный  будущий  папа  встретил  однажды  девушку  удивительной  красоты  по  имени  Меридиана,  которая  обещала  молодому  человеку  богатство  и  свои  магические  услуги,  если  тот  согласится  быть  с  нею.  Юноша  согласился  каждую  ночь  наслаждался  он  обществом  своей  таинственной  любовницы,  а  между  тем  его  социальное  положение  быстро  менялось:  юноша  стал  архиепископом  Реймса,  кардиналом,  архиепископом  Равенны,  и,  наконец,  папой.



Я  приду  к  тебе  ночью,  приблудившейся  кошкой,
Я  к  тебе  приласкаюсь,  обниму  твои  сны,
Ты  прижмешь  меня  нежно,  своею  ладошкой,
Под  манящие  запахи  ранней  весны.
Я  приникну  к  тебе,  я  с  тобой  буду  целым,
Ты  вдохнешь  меня  всю,  словно  сладкий  дурман,
Я  хочу  ощущать  тебя  сердцем  и  телом,
И  чтоб  ты  был,  лишь  мною  безудержно  пьян.
Я  разрушу  все  страхи,  сорву  все  запреты,
Мы  не  будем  вдаваться  в  причину  и  суть,
Мы  доверим  друг  другу  все  наши  секреты,
Обостренные  чувства  укажут  нам  путь.
А  потом  я  уйду,  для  тебя  буду  тайной,
Ты  вопросов  задашь  в  пустоту  миллион,
Ты  захочешь  узнать,  а  была  я  реальной?
Или  я  лишь  далекий,  расплывчатый  сон?
Ты  захочешь  узнать  мое  имя  и  кто  я,
Ты  меня  будешь  мысленно  звать  и  кричать,
И  взирая  на  звездное,  черное  море,
Прижимаясь  к  стеклу,  будешь  трепетно  ждать.

Я  приду  к  тебе  ветром,  приду  к  тебе  солнцем,
Я  скачусь  по  щеке  слезинкой  из  глаз,
Я  тебя  обниму,  я  к  тебе  приласкаюсь,
Словно  все  между  нами  у  нас  первый  раз.
Я  приду  к  тебе  лучиком,  прыгну  в  ладошку,
Я  хочу  в  твоих  снах  всю  себя  растворить,
Но  уже  никогда  не  приду  к  тебе  кошкой,
То,  что  было,  не  хочется  мне  осквернить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220934
дата надходження 08.11.2010
дата закладки 11.11.2013


Салтан Николай

Холодний погляд

[img]https://pp.vk.me/c310218/v310218008/49ff/2U_UhTrbVPY.jpg[/img]
Тихим  шепотом  дібров  проводжаю  осінь,
Проводжаю  журавлів  і  ти  теж  в  дорозі.
Всі  покинули  мене,  і    душевний  спокій.
За  два  кроки  до  зими  став  я  одинокий.

І  в  самотності  своїй,  так  як  і  в  торішній,
Винен  сам,  бо  зрозумів,  що  цінив  щось  інше
Надлишкова  пустота  поглинає  вперше,
Може,  й  спогади  візьме  -  знаю  буде  легше.

Прохолодою  вітрів  серце  не  остигне,
Та  й  зимові  палачі  будуть    тут  безсильні.
Не  погасить  мій  вогонь  і  сибірський  холод,
Тільки  я  боюся    твій…  твій  холодний  погляд.

Руки  зціпивши  в  кулак,  проводжав  я  осінь,
Та  прощатись  не  хотів,  бо  і  ти  в  дорозі…
Знаю  -  осінь  вернеться,  журавлі  –  мабуть,
Лиш  не  повертаються  –  в  кого  інша  путь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458519
дата надходження 04.11.2013
дата закладки 05.11.2013


Салтан Николай

Любов без меж

[img]http://cs320116.vk.me/v320116008/522d/YsSAfEdqE7w.jpg[/img]

Певним  чином  тобі  заздрю,  
Що  змогла  тоді  піти.
Яким  дивом,  я  не  знаю,
Ти  позбулась  самоти.

А  зі  мною,  мов  прокляття,
Хоч  шукав  нові  шляхи,
Тільки  серце  своє  в  шмаття
Я  розбив  під  три  чорти.

Позбирати  не  проблема
І  зустріти  іншу  теж,
Як  спростити  теорему  -
Що  любов  не  має  меж?!

Не  росте  трава  в  камінні,
Риби  гинуть  без  води,
Коли  дні  передосінні  -
Всі  прощаються  сади.

Не  можливо  в  світі  жити,
Коли  сенсу  вже  нема,
А  кохання  оповите
У  приречені  пута.

Посивіло  вже  волосся  -
Не  хвилююсь  я  за  це,
Шкода  лиш  –  надворі  осінь,
А  в  душі  -  те,  що  без  меж.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454080
дата надходження 12.10.2013
дата закладки 13.10.2013


Салтан Николай

Чужа

[img]http://cs303700.vk.me/v303700008/4404/gEF00BoFor4.jpg[/img]
Коли  причин  життя  не  бачив,
Я  часто  згадував  тебе,
Не  замінив  я  цим  нестачу,
Але  здавалось  біль  мине.

І  все  минуло.  Більше  того  -
Минула  молодість  моя,
Поміж  розгубленого  броду
Ти  стала  так  мені  чужа.

Не  гріють  очі  волошкові,
Не  вабить  твій  жагучий  стан,
Бо  впився  цим  уже  доволі,
Бо  ти  отрута  для  життя.

Розбіглись  коні  вітробокі,
Хоч  той  табун  в  дитинстві  пас.
Отак  кохання  -  вітер  в  полі,
А  я  йому  життя  віддав.

Ти  долю  з  іншим  збудувала
І  в  серці  знов  кохання  є,
А  я  збираю  з  листопаду
Те  листя,  що  до  ніг  впадЕ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449248
дата надходження 15.09.2013
дата закладки 15.09.2013


Салтан Николай

Люблю я сум під час дощу

[img]http://cs9413.vk.me/v9413008/25e7/dx9hKLw6oBU.jpg[/img]
Люблю  я  сум  під  час  дощу,
Під  гул  дерев  в  поривах  вітру,
Люблю  у  небі  нічний  шум
І  спів  птахів  вже  трохи  тлінний.

Тому  що  осінь  за  вікном
І  журавлі  летять  у  вирій,
І  я  гортаю  той  альбом,
Де  збереглись  останні  миті.

Сумую  я  під  гул  дротів,
Що  вітер  рве  з  усеї  сили.
Сумую  я  …,  але  хотів,
Щоб  ми  були  лише  щасливі.  

Та  не  вернути  час  назад,
Хоч  і  не  раз  того  хотіли.
Роки  життя,  як  листопад  -
Вмирають  зірвані  вже  квіти.

Це  розумієм  кожен  раз,
Коли  на  дворі  править  осінь,
Коли  життя  дає  аванс,
Але  цінити  ми  не  в  змозі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447427
дата надходження 05.09.2013
дата закладки 06.09.2013


Салтан Николай

Випадковість

[img]http://cs319216.vk.me/v319216008/af8b/n7Fxl_JvNys.jpg[/img]
Опустила  верба  гілля,
Бо  у  милої  весілля.
Не  радіє  все  від  того,
Бо  ти  з  іншим  випадково.

Затужила  й  стара  липа...
Як  же  прикро:    не  змогли  ми
Відірватись  на  півкроку
Від  землі  до  щастя  свого.

Зорі  в  небі  потускніли
Чи  то  очі  помутніли  -
Налилися  сліпим  соком
Щоб  не  бачив  я  глибоко.

Вже  було  того  кохання  -
Були  сльози  і  страждання.
Хтось  відкриється  у  нове
І  зізнається  в  любові…

Та  для  мене  все  інакше  -
Я  такий!  І  буду  завше.
Краще  раз  в  житті  кохати,
Ніж  ще  сотню  прикидатись.

Краще  знати,  що  ти  з  іншим,
(І  надіятись  між  іншим,
Що  і  я  щасливим  стану)
Ніж  любов  я  нашу  зраджу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445519
дата надходження 26.08.2013
дата закладки 26.08.2013


Салтан Николай

Не целуй ты солнце губ…

[img]http://cs308827.vk.me/v308827008/8f06/5TB5dAuYhVI.jpg[/img]
Попрошу  тебя  я,  дождь,
Ну  не  падай  милой  на  ресницы,
С  глаз  ее  пусть  лучше  ложь
На  моих  останется  страницах.

Не  целуй  ты,  солнце,  губ,
Еще  я  тайком  не  насладился,
Может,  молод,  даже  глуп
Я  как  ветер  на  руки  б  ложился.

Не  печаль  мою  тоску,
Вечер  тихий,  памятью  вчерашней,
Мне  осталось  жить  к  утру,
Как  и  листьям  осени  опавшей.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443036
дата надходження 13.08.2013
дата закладки 14.08.2013


Салтан Николай

Уламками весни

[img]http://cs402521.vk.me/v402521008/8f9f/La0ofzlcxwI.jpg[/img]
Взлітали-падали  
Магічні  почуття,
Якби  ж  то  знали  ми
Кохання  це  війна.

Застигли  намертво
Палаючі  серця,
Коли  ти  зрадила
Всі  задуми  творця.

Горіли-мріяли,
Летіли  до  небес,
О,  як  хотіли  ми
Торкнутися  чудес.

Сліпі,  не  бачили,
Що  щастя  у  руках,
Та  рано  втратили
Сльозинки  на  очах.

Просила-плакала,
Вже  тліюча  душа,
Щоб  я  не  згадував  -
Ти  стала  до  вінця.

Блукаю-маюся
Уламками  весни,
І  посміхаюся  -
Бо  в  серці  досі  ти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440237
дата надходження 29.07.2013
дата закладки 29.07.2013


Салтан Николай

Забуду я очі

[img]http://cs402521.vk.me/v402521008/89f5/QVfKqixWKiY.jpg[/img]
Чому  твої  очі  сняться  щоночі
І  згадують  губи  п’янкий  аромат?
Тих  юності  днів  вернути  не  зможу  –
Не  витру  ж  я  сльози  як  сум  у  очах.

Обіймів  нових  ніщо  не  пророчить,
Хоч  квіти  чекають  у  старім  саду:
Для  тебе  їх  рвав,  кохана,  щоночі,
Тепер  все  скінчилось  -  туди  не  піду.

А  квіти  цвітуть  і  ваблять  самотніх,
Та  тільки  не  тих,  що  віддали  життя
За  щиру  усмішку,  очі  тернові,
Що  ніжно  манили  аж  мліла  земля.

До  неба  злітають,  в  холоді  в’ються
Далека  усмішка,  чужа  вже  хода,
Зробила  мене  одвічним  вигнанцем
Зі  світу  любові,  де  місця  нема.

Не  варте  життя,  хай  навіть  на  волі,
Без  подиху  рідного,  ласки  й  тепла,
У  мене  ж  своя  приречена  доля  -
Любити  і  знати,  що  ти  не  моя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435825
дата надходження 07.07.2013
дата закладки 07.07.2013


Салтан Николай

А нас і ніби не було…

Без  тебе  рік,  без  тебе  два,
А  я  все  жду  тебе  однак.
Прийшла  весна  -  ні  ти  ні  я
Не  відігріли  почуття.

Забути  можу,  але  все  ж,
До  тебе  хочу…  і  ти  теж…
Кохаєш  іншого…  і  я  -
Про  іншу  мрію  (це  слова).

До  неба  лину…    де  ти  є?
Вчорашнє  щастя  -  не  моє.
Відгомоніло  все,  пройшло,
А  нас  і  ніби  не  булО…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428694
дата надходження 01.06.2013
дата закладки 02.06.2013


Салтан Николай

Згадую тебе

[img]http://cs312627.vk.me/v312627008/bdc/udhEV5F6wa0.jpg[/img]
Я  сумую  за  тобою
В  ці  казкові  дні  весни,
Розцвітають  вже  тополі,
А  ми  досі  не  змогли.

Пух  на  вії  опадає,
А  я  згадую  тебе  -
Як  же  ніжно  цілували
Твої  губи  лиш  мене.

А  тепер  цілують  інших,
Може,  навіть  там  любов.
Не  важливо  хто  з  нас  грішний  -
Охолола  наша  кров.

Почорніли  наші  мрії…
Зачерствіли  наші  дні…
Тільки  в  серці  мене  гріє  -
Прилетять  ще  журавлі.

Хай  летять  над  небокраєм
Не  до  мене  -  до  людей.
Бо  від  того  вже  щасливий,
Що  я  жив  і  знав  тебе.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424706
дата надходження 13.05.2013
дата закладки 17.05.2013


Салтан Николай

Цілую губи як востаннє

[img]http://cs306700.vk.me/v306700008/5d79/WgfNHITWLgc.jpg[/img]
Даремно  думав,  що  в  коханні
Щасливі  станемо,  але….
Цілую  губи,  як  востаннє,
Цілую…  як  і  ти  мене.

Останнім  кинутим  трамваєм
Щоночі  в  пошуках  тебе,
Наївно  зустрічі  шукаю,
(Але  ж  ніхто  мене  не  жде).

Кохання  наше  відцвітає,
Бо  ти  повільно  з  серця  йдеш,
Та  навіть  квіти  в  нашім  гаї
Повільно  сохнуть...  і  я  теж.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421788
дата надходження 29.04.2013
дата закладки 30.04.2013


Салтан Николай

Остання ніжність

Не  тримай  кохання  у  мовчанні,
Як  цвітучу  квітку  в  темноті  -
Може  миті  ніжності  останні
Нам  залИшились  уже  в  житті.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419399
дата надходження 18.04.2013
дата закладки 22.04.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.04.2013


Салтан Николай

А я і мріяти не смів

Тримаю  почуття  в  кутку,
Тримаю...  що  ж…  бо  їх  уже  замало,
І  як  у  спраглому  ковтку,
Твоє  тепло  мене  так  оживляло.

А  я  лиш  ніжно  обійму,  
Не  скАжу  слів  -  вони  тут  зовсім  зайві,
Ну,  як  зустрів  тебе  таку?
Що  навіть  в  дощ,  все  в  сонячному  сяйві.

А  я  і  мріяти  не  смів,  
І  навіть  в  теплих  снах  його  не  бачив,
Того  кохання,  що  без  слів,
Сліпого  без  вагань  відродить  зрячим.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356592
дата надходження 11.08.2012
дата закладки 16.04.2013


Щастячко

Вибирай сам …

Кохання  -  біль?
Кохання  -  мука?
Кохання  -  щастя  уві  сні?
Та  ні,  кохання  це  розлука!
Та  ні,  кохання  -  наче  дні,
змарновані  й  дарма  прожиті?
Кохання  -  щастя?
Чи  твій  успіх?
Твій  сон,  твій  біль,  
Твоя  печаль?
Твоя  надія,  твоя  віра?
Твоє  натхнення,  тихий  жаль?
Твоє  терпіння?
Вічність,  мить?
Твоє  безсоння  і  неспокій?
Твоє  покликання,  тягар?
Твоя  чи  твій?  Ще  не  відомо  ...
Ось  так,  бо  кожен  вибирає,
Радіти,  плакати,  сміятись,
Піднестись  до  небес  і  знову  впасти,
Чи  зберегти  душі  політ,
І  щиро,  пристрасно  кохати
Того,  хто  краще  від  усіх!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417978
дата надходження 12.04.2013
дата закладки 13.04.2013


Натали Вадис

Он и Она (В. Высоцкому и М. Влади)

Его  души  не  распознать,
Её  порыва  не  осмыслить,
Нам  кажется,  Их  тянет  вспять,
А  Им  лишь  хочется  быть  вместе.
                     То  чувство  вечное  любви,
                     Что  делает  руины  сказкой,
                     В  себе  Они  так  берегли,
                     Пусть  жизнь  была  полна  ненастий.
И  тонкая  вдруг  рвётся  нить,
Что  сердцем  мы  зовём  с  тобою.
Но  души  Их  не  разделить,
Они  ещё  полны  любовью.      
                                                                           2007г.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411646
дата надходження 23.03.2013
дата закладки 13.04.2013


Салтан Николай

Ти плакала! Навіщо сльози?

Ти  плакала!  Навіщо  сльози?
З  такої  юної  краси.
Дозволь  торкнутись  твої  очі...
Краплинки  чистої  роси.

Я  б  пригорнув,  але  не  в  змозі,
Між  нами  сотні  тисяч  літ,
А  сльози  льодом  на  морозі
Тихенько  падають  до  ніг.

А  десь  у  серці  біль  лютує,
Тепла  воно  уже  не  жде,
І  лиш  в  душі  тебе  гамує  -
Над  нами  небо  лиш  одне.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350453
дата надходження 15.07.2012
дата закладки 11.04.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.04.2013


Салтан Николай

А там невірні серцю

[img]http://cs309229.vk.me/v309229008/66a5/7LWVOccBWpw.jpg[/img]
В  нічному  небі  погасли  ліхтарі
І  місяць  лиш  торкається  смереки,
В  своїй  печалі  самотньо  занімів,
Бо  час  прощання  серцю  так  нелегкий.

Вона  ще  юна,  а  він  не  молодий,
Роки  в  коханні  зовсім  непомітні,
Та  невідривно  їх  зв’язані  вузли
Розтанули,  як  сніг  позаторішній.

А  голос  півнів  сьогодні  не  зумів
Торкнутись  тих,  кого  серця  любили.
І  не  знайти  їм  в  полоні  навіть  снів,
Що  втратили  -  забути  нема  сили.

Вогонь  у  грубці  іще  не  догорів  -
Із  димарів  щось  біле  вгору  в’ється  
І  місяць  досі  шукає  берегів…
А  там  не  ждуть,  а  там  невірні  серцю.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416713
дата надходження 08.04.2013
дата закладки 08.04.2013


Небайдужа пофігістка

бажаю…

Хочу  кохати  не  за  красу  та  розум,
Хоч  як  це  банально  може  звучати.
Хочу  кохати,як  люблю  росу  та  грози,
В  яких  можна  сховатися  і  просто  мовчати.

Хочу  любити  за  щось  просте,
За  гру  на  гітарі  чи  схожість  у  вподобаннях.
За  сухий  кактус,що  в  кімнаті    росте.
За  не  дуже  часте,  але  все  ж  прибирання.

Бажаю  кохати  просто  за  очі,
За  задушливі  обійми,коли  трохи  важко.
За  повідомлення  о  третій  ночі.
За  «пробач»  через  не  подаровані  колись  ромашки.

Але  як  завжди  кохаю  без  причини,
Насправді  саме  так  найважче  кохати,
Коли  ніхто  не  зачаровує  очима,
А  дрібниці  –  це  те,що  найважче  зруйнувати…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275659
дата надходження 18.08.2011
дата закладки 29.03.2013


Mishel`

Нічого кращого немає

Нічого  кращого  немає...
Недільний  ранок,  
Кава,  ми  разOм.
І  сонце  світить  так  яскраво
Назавжди.  Це  -  любов.

Нічого  кращого  немає,
Ніж  вечір,  захід,
Ще  не  спалені  мости
І  твій,  до  болю,  рідний  запах
Ми  перейшли  тоді  на  "ти".

Нічого  кращого  немає,
Ніж  друзі,
Зокрема,  вона,
Що  так  багато  означає
Рідна.  Близька.  Дорога.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412689
дата надходження 26.03.2013
дата закладки 29.03.2013


irinag

Нашепчи мені кохання.

Перешіптувались  ми  в  думках  з  тобою,
Ти  казав,  що  так  ніколи  не  любив.
Я  сміялась  і  вдавала,  що  не  чую,  
Лиш  для  того,  щоб  ти  знову  повторив.

І,  здається,  що  Земля  вертілась  швидше,
Цілий  світ  тоді  радів  за  нас.
Пошепчи  мені  на  вушко  те,  одвічне,
І...  для  мене  зупинився  час.

Почуття  небес  сягнули  стрімко,
Вітерець  нас  вальсом  закружляв.
І  блукала  думка:  хоч  би  тільки
Ти  мене  нікому  не  віддав...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347064
дата надходження 29.06.2012
дата закладки 26.03.2013


Салтан Николай

Зневіра

Ця  зима  вже  лихоманить  -
Сніг  іде,  а  радості  нема.
І  ніхто  вже  не  запалить
Мого  серця  так,  як  ти  змогла.

Руки  у  тепло  не  вірять,
Бо  мороз  не  раз  їх  обпікав.
Вже  весна.  Чому  ж  зневіра
В  те,  що  ти  будеш  колись  моя?

Не  моя.  І  я  це  знаю.
Холод  твій  лютіший  за  мороз.
Я  присяду,  хоч  би  скраю,
Там,  де  в  мріях  ми  були  разом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412668
дата надходження 26.03.2013
дата закладки 26.03.2013


Салтан Николай

Так боляче любити не тебе

Так  боляче,  так  ніжно  любити  не  тебе,
І  ці  метелики  ловити  безнадійно.
Коли  погасло  світло,    залишилось  одне  -
Ховати  свої  сльози  у  посмішці  постійно.

І  очі  твої  знову  шукати  уві  сні,
Благати  Бога,  щоб  на  мить  скоріш  забути.
Думки  про  тебе,  як  у  гарячому  вині,
П'яніють  так,  що  ніби  випив  я  отрути.

Я  не  чекатиму!  Навіщо?  Любов  пройшла!
Твоя…  Моя…  З'явилася  потрібна,  інша.
На  диво,  вистачає  усім  сповна  тепла,
Якщо  чужа  для  мене  стала  наймиліша.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410965
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 23.03.2013


Салтан Николай

Любов до забуття

Всі  чекають  на  відлигу,  та  своєї  не  дождусь,
Швидше  я  себе  погублю,  та  тебе  не  відпущу.
Я  тебе  вже  не  тримаю,  бо  давно  зробив  свій  крок,
Не  тримаю!  Відпускаю!    Бо  кохаю!  Ну  то  що  ж?!

Будь  щаслива  і  я  знаю,  що  згадаєш  ти  любов,
Що  із  посмішки  родилась,  та  померла  у  нас  двох.
Посміхнешся  випадково,  посміхнешся,  як  завжди
Тільки  іншому,  напевне.  Чи  полюбиш  його  ти?

Лиш  не  думай,  що  турбота  всі  замінить  почуття,
А  що  ніжність  -  це  те  саме,  як  любов  до  забуття.
Не  любов  -  якщо  вже  навіть,  руку  й  серце  попросив.
Не  любов!  Та  не  відмовиш!  Знаю  я  і  знаєш  ти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408022
дата надходження 11.03.2013
дата закладки 11.03.2013


Малиновская Марина

< Я не хочу тебе привычной стать… >

Я  не  хочу  тебе  привычной  стать,
И  знать,  увы,  твой  взгляд  без  блеска…
Устав,  как  книгу,  ты  меня  читать,
Ты  лучше  отложи,  будь  честен!

Мне  хочется  быть  новой,  непривычной,
Меняться,  как  меняется  природа.
Жить  с  чувством,  тонко,  необычно,
Забыв,  что  есть  на  грубость  мода…

Ведь,  в  жизни  можно  много  раз  читать
Одну  и  ту  же  книгу,  по  желанью,
Но  смысл,  так  и  не  сумев,  понять,
Закрыться  сердцем  и  сознаньем…

А  можно,  каждый  раз,  как  внове,
Со  свежим  взглядом,  мыслью.
Понять  непонятое,  в  том  же  слове,
То,  что  проходит  красной  нитью*…

Я  не  хочу  тебе  привычной  стать,
Я  чувствую,  что  этот  путь  неверен…
Если  друг  друга  искренне  читать,
То  интерес  не  будет  твой  потерян!


/  23.02.2013г.  /


*  Красной  нитью  проходит  
Когда  какая-нибудь  одна  мысль  или  одно  настроение  пронизывает  всю  речь  оратора,  или  чувствуется  в  литературном  произведении,  или  вновь  и  вновь  возникает  в  деятельности  человека,  говорят:  «Это  у  него  всегда  «красной  нитью  проходит».  Почему  именно  красной,  а  не  белой  или  синей?  Откуда  взялся  этот  образ?  

Оказывается,  он  вошел  в  речь  нескольких  народов  из  очень  неожиданной  области  -  из  языка  английских  моряков  конца  XVIII  века.  С  1776  года,  по  приказу  Адмиралтейства,  во  все  канаты  английского  военного  флота  на  фабриках  начали  вплетать  во  всю  их  длину  одну  нить  -  красную.  Вплетали  ее  так,  что  вытащить  нитку  можно  было,  только  уничтожив  самый  канат.  Таким  образом,  какой  бы  малый  кусок  от  каната  ни  был  отрезан,  всегда  можно  было  узнать:  он  флотский.  Вот  отсюда  и  пошло  обыкновение  говорить  о  красной  нити  как  о  самой  сути,  о  постоянной  примете.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403513
дата надходження 23.02.2013
дата закладки 27.02.2013


Салтан Николай

Плаче небо

В  зимовий  вечір  глянь  на  небо:
Там  зорі  посміхаються  тобі.
І  ти  згадай,  як  я  відверто,
В  коханні  зізнавався  при  дощі.

Та  все  змінилось  -  зорі  стихли,
І  голос  мій  не  милий  вже  тобі,
А  серце  досі  не  остигло,
Хоч  ніби  місяць  лютий  на  дворі.

Я  знаю,  слів  моїх  не  треба,
Вони  розвіються,  мов  білий  дим.
І  от  відкрив  в  собі  поета,
Мабуть,  щоб  не  залишитись  німим.

А  я  писатиму  щоденно,
Допоки  вітер  віє  в  небесах,
І  ти  не  знатимеш  напевне,
Кому  присвячені  мої  слова.

В  зимовий  вечір  плаче  небо  -
Це  зорі  захлинаються  від  сліз,
А  все  тому,  що  ми  так  грубо
Розбили  вщент  казковість  наших  мрій.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402103
дата надходження 18.02.2013
дата закладки 24.02.2013


Салтан Николай

Невже і ти мене кохаєш

В  останні  дні  свого  життя,
Мабуть,  я  думав  би  про  тебе.
Та  зайвим  буде  каяття,
Коли  запізно    та  й  не  треба.

У  тебе  буде  вже  сім’я,
І  дітлахи  такі  веселі
В  саду  зовуть  твоє  ім’я  
(маленькі    мамині  моделі).

Та  все  ж  згадаю  наші  дні,
Коли  так  віддано  кохали.
Які  ж  ми  були  молоді  -
Наївно  вірили,  прощали.

Мабуть,  ми  виросли  уже,
Чи  щось  змінилось  поміж  нами,
Що  так  горіло  -  не  пече,
Ми  вбили  власними  руками.

І  не  знайти  нам  новий    шлях,
Поки  блукаємо    ще  стАрим.
Ну  як  зійти,  якщо  в  очах,
Ще  досі  липи  розцвітають.

В  останні  дні  свого  життя
Я  розумію,  що  кохаю,
І  маю  дивне  відчуття…
Невже  і  ти  мене  кохаєш?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401093
дата надходження 14.02.2013
дата закладки 16.02.2013


Салтан Николай

Сльозами біль не приховаєш

Ти  близько,  але  так  далеко  -
На  відстані  дотику  рук,
О,  як  же  з  тобою  нелегко,
Бо  відстань  -  пожива  для  мук.

Я  вірний  їй  в  своїм  чеканні,
Немов  самотній  в  небі  птах,
Та  не  зізнаюсь  у  коханні,
Бо  сльози  й  досі  на  очах.

Я  витру  сльози  –  посміхнуся,
Хоч  і  лукаво  -  все  одно,
І  щиро  Богу  помолюся,
Щоб  дарував  тобі  любов.

Бо  ти  не  любиш,  не  кохаєш,
А  я  тебе  –  повір,  давно,
Сльозами  біль  не  приховаєш…
Лягли  слова  твої  на  дно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364939
дата надходження 18.09.2012
дата закладки 31.01.2013


Салтан Николай

Вы другим любимы

Пригласил  бы  Вас  на  ужин,
Только  Вам  совсем  не  нужен,
Я  один  стою  у  ивы  -
Видно,  Вы  другим  любимы.
Может,  Вы  ко  мне  придете,
Только  знаю,  позовете  -
Не  меня,  а  лишь  родного,
Кто  дарил  и  ласки  много,
Невзирая  на  все  это  -
Я  дождусь  от  Вас  ответа.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340377
дата надходження 28.05.2012
дата закладки 29.01.2013


Салтан Николай

Я візьму з собою небо

[img]http://cs307205.userapi.com/v307205008/5ef6/26dHYuJ_yoI.jpg[/img]
Я  б  покинув  рідний  край,
Щоб  не  думати  про  тебе.
Я  піду  -  ти  не  зважай,
Лиш  візьму  з  собою  небо.

Я  молитиму  Богів,
Не  жалітиму  і  крові,
Тільки  б  я  перегорів,
Тільки  б  знову  краплю  волі.

Я  не  сплю  ні  в  день  ні  в  ніч,
Очі  вицвіли  від  солі,
Руки  терпнуть,  в  ногах  біль,
Та  живу...  живу  поволі.

Не  почули  молитов,
Не  почули...  кляті  Боги!
Дарували  знов  любов.
Ну  за  що?  За  що,  Ви  Боги?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396212
дата надходження 28.01.2013
дата закладки 28.01.2013


Егор Овченков

Я жизнь люблю

Я  жизнь  люблю  такой,  как  есть,
С  улыбками  и  со  слезой,
Не  ,,там",  ,,потом"...  Сейчас
и  здесь.
То,  что  сейчас  передо  мной.

Дрожащий  на  ветру  листок,
Поток  сбегающий  с  горы,
И  распустившийся  цветок
И  звон  вечерней  мошкары.  

Дождь  проливной  и  гром  с  небес,
И  ураган,  что  с  ног  сбивает,
Широкий  дол,  зелёный  лес,
Снежинку,  что  в  ладони  тает.

Смешную  рожу  на  стекле
Заиндевевшего  окна.
Жару...  И  вьюгу  в  феврале.
Рассвет  и  пламенный  закат.

Вороний  грай  и  облака,
И  золото  поспевшей  нивы...
Люблю,  когда  саднит  рука,
Ожегшись  в  зарослях  крапивы.

Степей  ковыльных  седину,
Туманов  пасмурную  взвесь,
Капелей  звон  и  тишину...
Я  мир  люблю  таким,  как  есть!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392872
дата надходження 16.01.2013
дата закладки 19.01.2013


GRIEF

Вітрила першого кохання…

Мов  чашу  обману  її  випиваєш,
Додна  випиваєш  і  тут  же  п'янієш,
Знов,  очі  закривши,  із  нею  літаєш,
Цілуєш,  ласкаєш  та  другою  млієш.

Тією,  що  в  думці,  і  в  подихах  вітру,
І    в  кожному  звуці  нестримного  світу...
У  посмішці  кожній,  у  травах  і  квітах,
Пониклих  тополей  запутаних  вітах...

Її  не  забути,  ту,  що  запалила...
Ту,  що  підійняла  вперше  вітрила.
Хоч  спогадом  стала,  що  більше  не  гріє
Та  серце  твоє  іще  тліє,  і  тліє...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392215
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 17.01.2013


hazef

Я не брошу писать…

*    *    *
Я  не  брошу  писать  никогда,
Пусть  стихи  мои  не  эпохальны…
Только  в  душу  сквозь  плоть,  сквозь  дыханье
Входят  тихо,  светло  и  нахально
Евтушенковские  города.
Их  тугие  листаю  тома,
Сердцем  звонкие  трогаю  строки  –
И  бегу  из  халуп  в  новостройки,
В  их  мозаичные  терема.

Я  не  брошу  писать  ни  за  что.
Но  в  прихожей,  одетый  осенне,
Грязь  с  ботинок  сдирает  Есенин,
И  на  крюк  воздевает  пальто;
Тянет  он  мне  «березовый»  вирш
На  клоке  желтоватой  бумаги:
«Уж  прости,  что  измялся  в  кармане,
Вроде  только  написан,  да  вишь…»

Я  не  брошу  писать  всё  равно.
Но  на  кухне  зазвякали  кружки  –
И  живой  и  улыбчивый  Пушкин
Ставит  к  лампе  настольной  вино;
И  садится  в  тени  на  диван,
И,  из  кружки  глотнув,  затихает.
Он  задумчив,  он  пахнет  стихами,
Он  замыслил  свой  новый  роман.

…Ночь.  Шуршит  по  бумаге  перо.
За  меня  кто-то  стих  выверяет,
И  со  мной  в  унисон  повторяет:
«Я  не  брошу  писать,  я  не  бро…»
Боль  сомнений  всё  глуше,  слабей.
Замолкаю  счастливо  и  мудро.
Лишь  шепчу  в  заоконное  утро:
–  Я  не  брошу  писать,  хоть  убей!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374918
дата надходження 02.11.2012
дата закладки 17.01.2013


Тетяна Мерега

Кохаю

Бездумно  тебе  я  кохаю:
Так  сильно,  як  квіти  весну.
Так  ніжно  тебе  обіймаю,
Як  вітер,  що  пестить  траву.

Про  тебе  щомиті  я  мрію,
Як  чайка  про  хвилю  морську.
Надію  єдину  лелію,
Що  скажеш:  "Безмежно  люблю!"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348437
дата надходження 06.07.2012
дата закладки 17.01.2013


Салтан Николай

Ти не любиш мене

[img]http://cs406417.userapi.com/v406417008/40f9/F9slRkvEF6c.jpg[/img]
Ти  не  любиш  мене.  
Я  не  люблю  тебе.
Тільки  знову  здається  ми  в  фальші.
Рік  за  роком  іде,  
а  я  знаю  одне,
Що  любов  просто  так  не  минеться.

Ти  уже  не  одна,  
але  часто  сумна,
Хоч  смієшся  на  людях  щоденно.
Уникаєш  мене,  
та  і  я  тебе  теж  -
Боїмося  зустрітись  напевно.

А  я  втратив  тебе,  
хоч  любив  над  усе,
І  я  знаю  –  любила  не  менше.
Тільки  де  та  любов,  
що  була  ніби  сон,
Як  дві  краплі  ранкового  сонця.

Не  змогли  вберегти,  
ці  дві  краплі  води,
Що  злилися  колись  випадково.
І  збагнув  лиш  тепер  –  
(дощ  так  рясно  іде)
Їх  мільйони  цих  крапель  навколо.

Пощастило  обом.  
Та  не  йшли  напролом,
І  ми  здались  так  легко  без  бою.
Обійшли  всі  шляхи,  
що  тернисті  були,
І  знайшли,  ніби  кращу  дорогу.

А  на  мОїх  очах,  
як  у  твОїх  думках,
Тане  сніг  випадково  в  морози,
Я  б  повірити  зміг,  
але  ж  тане  не  сніг  –
Це  кохання  прощається  з  нами.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393090
дата надходження 16.01.2013
дата закладки 17.01.2013


Салтан Николай

Звичайне співчуття

Нічна  тепер  самотність  …  і  в  дощ  я  під  вербою,
Там  згадую  миттєвість,  несказані  слова,
І  знову  хочу  бути  обманутим  тобою,
Бо  щось  не  гріє  серце  осіння  ця  журба.

Замерзли  мої  руки,  потерпли  мої  щоки,
Від  холоду  такого  замерзла  і  любов,
Словами  не  зігрієш,  бо  стільки  то  мороки  -
Вже  тисячі  відбулись  пустих  отих  розмов.

В  обмані  важко  жити,  і  знати  чи  не  знати,
Де  гола  твоя  правда,  а  де  густий  туман,
Та  я  не  розумію,  бо  може  і  не  вартий,
Відчути  ще  раз  присмак  гарячий  на  губах.

Мені  хоча  б  хвилинку  побути  біля  тебе,
Повірити  у  мудрість  миттєвості  життя,
Я  знаю  ти  зуміла  б,  злетіла  би  до  неба,
Та  не  замінить  щастя  звичайне  співчуття.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381646
дата надходження 01.12.2012
дата закладки 13.01.2013


Салтан Николай

Сніжинки у долонях

Ти  святкуєш  Новий  Рік
П’єш  вино.  Багато  втіх.
Я  сиджу  десь  край  вікна,
Хоч  самотній  -  не  біда.

Вже  не  гріє  теплий  спогад,
Та  й  на  серці  все  тривога,
Що  втрачаю  не  хвилини,
А  життя!  Та  як  спинити?

Я  налив  собі  вина
І  згадав  твої  слова:
"Не  розлюбиш  ти  мене,
Бо  кохання  лиш  одне".

За  вікном  летять  сніжинки,
Їх  рахую  без  спочинку.
Ті  сніжинки,  що  в  долонях
Як  життя,  все  тануть...  шкода.

Ти  пішла  з  мого  життя,
А  точніше....  це  був  я!
Ти  не  знала!  Я  любив.
Як  оті  два  голуби.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391597
дата надходження 11.01.2013
дата закладки 11.01.2013


malunivna

Діор) ) )

Я  куплю  собі  парфуми  від  ДІОР
Буду  пахнути  трояндою  й  жасмином
Зміню  зачіску  й  втамую  гонор
Повернусь  до  себе.Ну  щасливо  !
Я  вже  маю  квиток  на  депеш  мод
Залишається  тільки  дипломна
І  купити  нарешті  комод
І  щоб  квартира  була  не  зйомна
Десь  поїхати  аж  до  Австралії
Поганятися  за  кенгуру
Шукати  сліди  від  магнолії
Зустріти  коалу.Вживу!
Поплисти  на  кораблику  в  Африку
Годувати  голодних  дітей
Завести  собі  нарешті  мавпочку
Та  писати  мільйони  статей
А  якби  я  поїхала  в  Мексику
Танцювала  би  боса  до  ранку
На  обід  їла  б  тільки  персики
Й  перець  чилі  складала  у  банку
А  коли  я  об*їду  пів  світу
Бо  цілого  буде  забагато
Я  співатиму  оду  вітру
Бо  життя  –величезне  свято!
Для  початку  куплЮ  я  пармуми
Може  завтра,а  може  в  неділю
І  не  радьте  мені  забути  –
Це  шматочок  моєї  мрії

14/11/12

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389955
дата надходження 05.01.2013
дата закладки 05.01.2013


Федик Юрій Михайлович

Питаєш Ти чи я іще кохаю

Питаєш    Ти  чи  я  іще  кохаю,
Чи  Ти  іще  приходиш  в  кожен  сон,
Чи  не  знайшов  без  тебе  часом  раю,
 Чи  в    сині  далі  рушимо  разом?

Відлунюють  у  серці  запитання,
 Та  я  мовчу  немов  столітній  дуб,
 Чекаю  щоб  в  шаленому  бажанні,
Зірвала  поцілунок  з  моїх  губ.

І  відповім  я  дією,  не  словом,
Все  зрозумієш  з  дотику  руки,
Що  із  тобою,  я  на  все  готовий,
Що  Ти  ,  в  моєму  серці  на  віки…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389168
дата надходження 01.01.2013
дата закладки 05.01.2013


Sal1m

Самой родной

Я  до  сих  пор  тебя  люблю,
Любовью  нежной,много  лет.
И  утром  покидая  сон,
Твоим  чертам  шепну  привет.
Ты  скажешь:  Сколько  лет  прошло?
Пора  забыть,смириться,сжиться...
И  я  забуду  как  дышать,
И  сердце  перестанет  биться.
Ты  воздух  мой,мой  ровный  пульс,
Моя  молитва,откровение!
И  то  что  помогает  жить
Я  не  могу  предать  забвению!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389930
дата надходження 04.01.2013
дата закладки 04.01.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.01.2013


Інна Серьогіна

Это ОН!

Если  он  называет  красивой,
Даже  если  ты  без  макияжа,
Не  эффектной  кокеткой  спесивой,
И  не  знойной  моделькою  с  пляжа.
Если  в  гневе  ты  бросила  трубку,
Оттого,  что  был  где-то  «не  в  зоне»,
Не  конфеты  и  даже  не  шубку  –  
Свое  сердце  подаст  на  ладони.
Если  звездное  небо  растает,
Страсть    ночную  неся  за  собою,
Он  от  нежности    будто  бы  тает
И  любуется  спящей  тобою,
Замирая  от  сердцебиенья,
Приподнявшись,  тебе  улыбнется,
И  волос  ароматных  сплетенье
Еле  слышно  губами  коснется.
Если  в  парке  гуляя  когда-то
Не  стесняясь,  руки  не  бросая,
Он  к  друзьям  обратится:  «Ребята,
Познакомьтесь  –  моя  дорогая!»
Это  значит  –  он  искренне  любит,
Выбор  твой  предназначен  судьбою,
Это  ОН!  Не  предаст,  не  погубит,
Ваша  жизнь  будет  Вечной  весною!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389893
дата надходження 04.01.2013
дата закладки 04.01.2013


Салтан Николай

А на очах твоїх сльозинки

Лишень  поглянь!  Ранкове  небо  -
Там  зорі  видно  де-не-де,
А  другі  півні  так  нечемно
Пробуджують  зі  сну  тебе.

Ну,  зачекай  і  сонце  Ясне
Твій  сум  туману  розжене,
І  поцілує  ненавмисне
Недоспане  твоє  лице.

А  рук  твоїх,    ласкаво-ніжних
Торкнулось  кошеня  мале,
І  ти  згадала  дотик  рідний,
Як  повідомлення  моє.

Я  написав  в  листку  (в  клітинку),
Як  щиро  я  люблю  тебе,
А  на  очах  твоїх  сльозинки  -
«І  я  кохаю»  промайне.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371490
дата надходження 17.10.2012
дата закладки 04.01.2013


Салтан Николай

Казковий зимній вечір

[img]http://cs417619.userapi.com/v417619008/589e/6Euv_S-aKC0.jpg[/img]
Казковий  зимній  вечір
І  запах  мандарин,
Сніг  падає  на  плечі
У  відблисках  вітрин.

А  люди  так  щасливі,
Гуляють  всі  удвох,
Я  про  таке  й  не  мрію  -
Така  вже  доля!  Що  ж…

Та  мріяв  я  про  тебе,
Тобою  дорожив,
І  радувався  небу,
Як  серце  я  відкрив.

Зламала  туди  двері
І  ходу  вже  нема,
Скалічені,  та  щирі
Залишились  слова.

І  згадую  все  ж  нині
Підсніжник  лісовий,
Коли  знайшов  я  милій
В  період  хуртовин.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388791
дата надходження 30.12.2012
дата закладки 30.12.2012


Алексей Ткаченко

Мне интересна только ты…

Стихи  мне  нынче  не  нужны,
По  горло  сыт  я  рифмованьем,
Мне  интересна  только  ты,
Я  пьян  твоим  очарованьем.

Мне  строки  душу  извели,
В  них  нет  ни  счастья,  ни  отрады,
Лишь  твои  письма  помогли
Преодолеть  пути  преграды.

Лишь  в  наших  сказках  я  живу,
Лишь  ими  я  сейчас  питаюсь,
Словами  тёплыми  дышу
И  нашим  счастьем  упиваюсь.

Но  знаю  я,  что  виноват,
Что  много  на  себя  беру,
Что  в  ваш  прекрасный  райский  сад
Войти  пока  я  не  могу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386584
дата надходження 21.12.2012
дата закладки 26.12.2012


Салтан Николай

Не бачу в тобі друга

Хотів  би  стати  тобі  другом,
Якби  лиш  тільки  не  любов,
Даремно  думав,  що  убога  -
Вона  ж  гаряча  стала  знов.

Думки  підвищують  напругу,
Бо    знаю  -  більше  не  моя,
Ну  що  за  доля  недолуга,
Хоча...  моя  у  тім  вина.

Боюсь  зустрітися  з  тобою
(Десь  випадково,  просто  так)
Коли  побачу  -  стільки  болю
Ховаю  я  в  своїх  очах.

А  нові  пристрасні  стосунки
Не  зруйнували  почуттів,
Лиш  ніби  випив  я  отрути,
Та  жити  хочеться  мені.

Пробач,  не  бачу  в  тобі  друга
Бо  ще  кохаю  …  але  втім  -
Це  не  важливо!  Бо  не  треба  
Ламати  твій  казковий  світ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386824
дата надходження 22.12.2012
дата закладки 23.12.2012


Салтан Николай

Не я скажу тобі люблю

В  життя  нове  прийдеш  не  ти,
Не  ти  зігрієш  в  ночі  вже  холодні,
Як  крапелька  ранкової  роси
Ти  розтворилася  в  промінні  сонця.

Не  ти  шептатимеш  кохаю,
Не  я  скажу  тобі  люблю,
А    білі  айстри  у  моїм  саду
Тепер  для  іншої  цвітуть.

Для  тебе  серце  моє  билось,
Про  тебе  всі  були  думки,
І  так  душа  моя  стомилась,
Коли  холодні  сльози  потекли.

Закарбувались  в  пам’яті  моменти,
Коли  щасливі  були  ми  разом,
Та  не  можливо  їх  так  просто  стерти,
Якщо  все  було  ніби  сон.

Я  все  прийняв,  я  розумію,
Та  все  одно  про  тебе  мрію,
Я  в  серці  біль  приборкати  хотів,
Хоч  намагався...  та  так  і  не  зумів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325091
дата надходження 26.03.2012
дата закладки 21.12.2012


Алексей Ткаченко

Она сидела у порога…

Она  сидела  у  порога,
Разбитая,  совсем  одна,
Не  помогла  ей  вера  в  бога,
Судьба  жестока  к  ней  была.

Отчаянье  в  ней  поселилось,
Возможно,  даже  навсегда,
И,  что  бы  с  ней  не  приключилось,
Теперь  бесчувственна  она.

Благодарить  стоит  поэта,
Но  виноват  ли  в  этом  он?
Что  кроме  чистого  сонета
В  другую  пламенно  влюбён.

Что  поиграть  хотел  со  страстью,
Но  слишком  далеко  зашёл...
Она  была  его  лишь  частью,
Но  в  сердце  наступил  раскол.

Пред  ней  не  ползал  на  коленях,
В  слезах  не  целовал  он  руки,
Оставил  лишь  в  холодных  сенях
Свой  аромат  для  вечной  муки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379467
дата надходження 22.11.2012
дата закладки 17.12.2012


Алексей Ткаченко

Не в силах я забыть ваш лик…

Я  чувствовал,  что  вы  любили,
Глаза  мне  это  говорили,
А  сердце  тайно  прошептало:
Одной  лишь  дружбы  будет  мало.

Я  вам  боялся  написать,
Уж  не  хотелось  признавать,
Что  я  влюбился  так  нелепо,
Так  безнадёжно  и  так  слепо.

Но  сердце  мучило  меня,
И  вот,  когда  взошла  заря,
Дрожащей  лёгкою  рукою
Я  взял  листок  перед  собою.

Но  строки  сразу  не  легли,
Перо  давно  былО  в  пыли,
И  я,  казалось,  позабыл
Свой  стихотворный  яркий  пыл.

Пришлось  повременить  с  посланьем,
Души  ранимые  терзанья
Мне  вдохновенье  разожгли,
И  строчки  сами  поплылИ.

Я  написал  вам,  ангел  мой,
И  чувства  полились  рекой,
Часы  былой  тоски,  печали
Меня  на  время  отпускали.

Теперь  волнуюсь,  моя  радость,
Чтоб  ваша  ангельская  сладость
Не  испарилась  в  один  миг  -
Не  в  силах  я  забыть  ваш  лик.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383063
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 17.12.2012


Тетяна Луківська

І я іду…

(  Переживу,  перелюблю  (Валентина  Люліч  )                            

 Перелюблю  і  переплачу,
Перепечалюсь  й    не  пробачу
Зраду  твою.
Вербовим  віттям  розповніла,
Весна  сльозою  неба  вмилась...
І  я  іду.
Пережурюся,  перебуду,
Перестраждаю  і  забуду  
Любов  мою.
Сонячним  променем  зігріта,
Земля  наповнюється  квітом...
І  я  іду.
Перегорю,  переіначу,
Перечекаю    і  побачу
 Любов    свою.  
Лагідно    вітром  прошептала,
Весна    кохання  нагадала.
І  я  іду.
Перетужу,  передивлюся,
 Пересумую  й  усміхнуся...
Я    вірю  у  весну  мою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325809
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 16.12.2012


Тетяна Луківська

Ти мене не впізнав

Ти  мене  не  впізнав,  я  приходила  в  сни.  
 Перші  квіти  несла  у  руках  для  весни.  
 Майже  поруч  пройшла,  а  ти  не  впізнав.  
 Я  коханням  була,  а  Ти  ще  не  знав.  
 Розділила  межа  нашу  долю  навпіл:  
 На  твоєму  пшениця,  в  мене  льон  вже  розцвів...  
 У  покоси  трава  припаде  запашна...  
 Може,  зустріч  для  нас  принесе  ця  весна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321208
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 16.12.2012


Тетяна Луківська

Не сполохай мої почуття

Не  сполохай    мої  почуття,  
Як  світання  я  їх  зустрічаю.
І,    неначе  маленьке  дитя,
Щиро    в  очі  твої  зазираю.
А  там  неба  така  далечінь...
Аж  ніяк  не  пробитись  крізь  хмару.
І  чия  ж  то  вина,  і  у  чім?
Що  мене  не  береш  ти  у  пару.
Не  сполохай  мої  почуття,
На  ромашках  гадаю  про  щастя.  
Знову  я,  як  маленьке  дитя,  
Поспішаю  прийняти  причастя.
Смуток  в  спогад  гіркий    переллю,
Пригорнуся  до  долі    душею.  
Та  не  раз  уві  сні  прошепчу:
-Я      хотіла    так  бути  твоєю.  
Не  сполохай  мої  почуття...
З  пелюстОк  ще  ромашки    збираю.
Не  судіть...  Як  маленьке  дитя,
Я      розбите    -    у  ціле    складаю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342343
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 16.12.2012


Valya.S.

Я вийду назавжди з онлайну….

І  довго  я  буду  чекати  дзвінка??
Чи  може  сьогодні  спимо?
До  телефона  тягнеться  рука,
Та  ми  з  тобою  все  це  пройдемо.
Ми  хочемо  жити  не  так  як  усі,
Ми  хочем  жити  унікально,
Побачити  життя  у  всій  його  красі,
На  нашу  думку  це  усе  реально.
І  що  оцей  дзвінок???
Не  змінить  він  нічого,
Життя  банального,  наших  сторінок,
Не  принесе  він  нам  чогось  нового.
Я  вийду  назавжди  з  онлайну,
І  відімкну  назавжди  телефон,
І  цю  історію  банальну,
Забуду  як  кошмарний  сон...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316372
дата надходження 23.02.2012
дата закладки 16.12.2012


Журавська

Я на плечі….

Я  на  плечі  під  золотавим  кленом
Відчула  дотик  теплого  листка…
Мій  лицарю  далекий,  незбагненний,
Могла  би  бути  Ваша  то  рука!

Піти  б  узліссям  в  злотолисте  диво
Удвох,  забувши  суєту  і  час…
Хоча  б  тоді  буваю  я  щаслива,
Як  віршами  роздумую  про  Вас.
 
В  житті  ми  розминулись  випадково
І  стрілися  вже  не  тоді  й  не  там…
Ой  осене,  твоя  пора  святкова
Дарує  мрії  недоречні  нам.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330092
дата надходження 13.04.2012
дата закладки 16.12.2012


Салтан Николай

А що їй вірність…

Багато  знаєте  про  вірність?
Ви  ж  бо  ніколи  в  цьому  не  клялись,
А  їй  синонім,  для  Вас  –  підлість,
Яку  подарували  сміючись.

В  кохання  «гратись»  Ви  уміли  -
Цілунків  розсип  і  бравада  слів,
Мажорні  дотики  по  тілу  -
Відсутність  почуттів  не  зрозумів.

Любив  безмежно  і  без  краю
Таку  холодну  (думав  я)  весну,
Схиливши  голову,  питаю:
Чому  я  не  побачив  в  ній  змію?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378469
дата надходження 17.11.2012
дата закладки 16.12.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.12.2012


Ліоліна

Недопите вино

Недопите  вино.
Недомовлене  слово.
А  надворі  мело
Завірюхою  знову.
І  колюча  крупа
З  неба  падала  мляво,
Ніби  гострі  слова,
Що  сплелись,  метушляві.
Щоби  без  нарікань,
Без  жалю,  недомовок,
Щоб  забути  ім”я,
Жах  увіткнутих  голок,
Що  вп”ялися  у  біль,
У  судоми  розпуки,
Де  забулися  в  пил
Теплі  люблячі  руки.
Недозріле  чуття.
Почуття  недостигле.
Радість  їх  забуття.
Зникло.  Змерзлося.  Збігло.
Недопита  любов.
Через  вінця  –  спокути.
Снігом  вщент  замело.
Стерти.  Вбити.  Забути.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383559
дата надходження 09.12.2012
дата закладки 15.12.2012


GRIEF

Світ гине…

Завзято  творимо  ми  цю  буденність,
Сплітаємо  із  вічності  стрімких  подій,
Все  маємо  і  вміємо,  чекаємо,  вертаємо,
А  світ  диктує  правило:  "Ти  дій,  лиш  дій!"
І  тут  ми  всі  крокуємо  під  музику  світів,
Оркестри,  полонези,  симфонії  майстрів...
Тут  чесні  -  озираються,  а  віддані  -  ховаються
І  всі  чекають  лиш  попутних  їм  вітрів.  
"Світ  гине,  задихається...!"  -  писав  хтось  з  авторів,
Мов  в  травах  він  купається  у  підлості  своїй,
В  спокусах  і  обмані,  в  байдужості  людській.
Так,  відьмин  цей  казан  приправлений  усім.
Та  варто  лиш  убити  підступний  егоїзм
Й  нарешті  проявити  справжній  героїзм...
Вдихне  на  повні  груди  цілющий  дух  наш  світ,
І  навкруги  розквітне  надії  первоцвіт...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382175
дата надходження 03.12.2012
дата закладки 15.12.2012


Наталя Данилюк

Відлистопадиться…

Відлистопадиться,  я  знаю,
Затихнуть  сльози  і  печаль.
На  стиглих  персах  небокраю
Світанок  вИпрозорив  шаль,

Налиту  хересом  багряним.
На  листя  клена  де-не-де
З  надтріснутої  порцеляни
Пролила  осінь  каркаде.

Гірчить  повітря  полиново,
Пітніють    сАду    вітражі...
Не  ти  мене  зігрієш  словом,
Зігріють  інші,  та...чужі.

І    я  забудуся    з    одчАю,
Усім    жалЯм    наперекір!..
Відлистопадиться,  я  знаю,
Лиш  не  здавайся,  чуєш?Вір...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374921
дата надходження 02.11.2012
дата закладки 15.12.2012


Салтан Николай

Не по твоїй, не по моїй вині

[img]http://cs303102.userapi.com/v303102008/2e38/wPb_rqHQLw4.jpg[/img]
Сумую  я  за  осінню  шалено,
Сумую…  полетіли  журавлі,
І  ти  підеш,  я  думаю,  напевно  -
Не  бережеш  любові  взагалі.

Крізь  стрІчки  слів  приховані  лиш  сльози  -
Не  по  твоїй,  не  по  моїй  вині.
Та  от  чому  тепер  ось  ці  морози
Картають  моє  серце  у  журбі?

А  ти  холодна!  Хоч  така  холодна,
Та  я  тобою  пристрасно  горів,
І  не  потрібна  мені  досі  жодна,
Бо  серцем  відпустити  не  зумів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377709
дата надходження 14.11.2012
дата закладки 15.12.2012


Салтан Николай

Самотня, як і осінь

[img]http://cs418825.userapi.com/v418825008/138c/a1ZbCGo6oeg.jpg[/img]
Білим  покривалом  стелиться  туман,
Огортає  землю  жовтувата  шаль,
А  за  небокраєм  і  десь  далі,  там,
Ти  сидиш  самотня,  а  в  очах  печаль.

Цьогорічна  осінь,  як  і  ти,  сумна  -
Плаче  болем  небо,  листя  обліта,
Тільки  ти  не  плачеш  -  сліз  тепер  нема,
Витекли,  напевно,  з  відчаю  до  дна.

Ти  не  плачеш!    Навіть  боляче  якщо,
Почуття  не  вмерли  -  у  тобі  любов,
Ставши  на  коліна,  крикнеш  ти:  За  що?
А  в  душі  слова  ті  згадуються  знов.

"Я  сказав  цій  осені  і  тобі  скажу:
Ти,  пробач  кохана,  більше  не  люблЮ,
Та  відкрию  серце,  хай  і  на  біду,
Уже  іншій,  мила…  ти  ж  мене  забудь".

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383074
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 14.12.2012