Микола Серпень: Вибране

Володимир Шевчук

Настрій такий набіг… (Тарасу Слободі)

Настрій  такий  набіг:  
Місто  –  це  шум  і  камінь!  
Добре,  коли  собі  
Ми  віч-на-віч  з  думками.  
Сум  у  очах  німих  –  
Нас  тут  таких  без  міри!  
Не  обізлюсь  на  тих,  
Хто  у  любов  не  вірить.  
Зорі  мої  близькі,  
Тільки  терпіння  мало;  
Не  бережу  покій:  
Наше  життя  –  це  спалах!  
Щастя  у  тому  є,  
І  від  богів  таланти  –  
Думати  як  поет,  
Мріяти  як  романтик…  



27.09.2021  р.    

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926393
дата надходження 27.09.2021
дата закладки 29.09.2021


Наталя Данилюк

Трійця

Світе  мій  духмяний,  незабудковий!
Трійця  закосичує  сади.
Свіже  зілля  розкладає  жмутками
На  долівку  червень  молодий.

День  пташиним  співом  аж  заходиться,
Біловіє  й  піниться  бузком,
Мов  пройшла  по  небу  Богородиця
І  впустила  глечик  з  молоком.

А  хатки,  так  зелено  замаяні,
Бережуть  освячені  дари,
Щоб,  бувало,  духи  неприкаяні
Не  прокрались  в  затишні  двори.

І  такою  благодаттю  сповнені
Ці  святочні,  сонцеликі  дні!
Ну  а  квітів,  квітів  -  цілі  повені,
Аж  хлюпочуть  барвами  в  мені!

[i]Світлина  з  інтернету.[/i]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878970
дата надходження 08.06.2020
дата закладки 10.06.2020


Віталій Назарук

ПОЦІЛУНОК НА ХРЕСТІ

Пр:  Я  в  розлуці  тужу  за  тобою,
З  кожним  днем  даленіють  літа.
І  роки  наче  хвилі  прибою
Все  летять  і  летять,  і  летять…

Усе  життя  розколено  надвоє,
На  скронях  срібло  додає  жалю.
Лиш  наша  осінь  золотим  сувоєм,
Шепоче  стиха:  -  «Я  тебе  люблю!»

Серця  у  нас  прокинуться  весною,
В  ночах  ще    заспівають  солов’ї.
Знай  я  живу  думками  і  тобою,
І  ти  навічно  у  душі  моїй.

Чудово  знаю,  що  не  жить  без  тебе,
Бо  якщо  разом  –  миті  ці  святі…  
Коли  ж  я  перший  полечу  на  небо,
Залиш  свій  поцілунок  на  хресті.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853622
дата надходження 04.11.2019
дата закладки 04.11.2019


Віталій Назарук

НАША НІЧ

Простою  я  з  тобою  всю  ніч,
Край  воріт  до  самого  світання.
Доторкнуся  рукою  до  пліч,
Ти  почуєш  у  котре  зізнання.

Біля  мосту  осяде  туман,
Верби  в  ньому  купатимуть  віти.
Вітерець,  ніби  справжній  шаман,
Буде  знову  про  щось  шепотіти.

Ми  з  тобою  усі  вечори
Будем  слухати  співи  пташині.
Як  в  єдине  зберуться  хори,
Найдорожчий  наш  хор  солов’їний.

Я  дивитимусь  в  очі  тобі,
У  моїх  прочитаєш  кохання.
І  співатимуть  нам  солов’ї,
Цілу  ніч,  аж  до  самого  рання.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849626
дата надходження 28.09.2019
дата закладки 01.10.2019


Віталій Назарук

УКРАЇНІ МОЇЙ

Хто  оспівує  землю,  безстрашний  в  бою,
Ціну  знає  своєму  народу…
Той  грудьми  захистить  Україну  свою,
Бо  найбільше  цінує  свободу.

Приспів:
Хай  в  житті  нам  порадником  стане  Тарас,
А  Дніпро  об’єднає  країну.
Cокровенний  наcтав  на  землі  нині    час,
Подолати  ми  маєм  руїну.
Тепер  вже  Україну,  не  Русь,  як  колись
Освятити  прийдеться  в  Дніпрі.
Я  за  землю  свою  Богу  завжди  молюсь
Щоб  я  вільним  прожив  на  землі.

Хто  із  страхом  на  ви,  в  кого  совість  жива,
В  кого  мова  крилата,  мов  птаха.
Може  той  сотворити  великі  діла,
Хто  ніколи  не  буде  невдаха.

Приспів.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845189
дата надходження 16.08.2019
дата закладки 16.08.2019


Віталій Назарук

Я БЕЗ ВАС СИРОТА

Я  молюсь  за  Вас,  мамо,
Блиск  в  очах  пам’ятаю…
І  усмішку  ласкаву,
І  усмішку  ласкаву
Бережу  у  душі.
Бо  мої,  наче  птахи,  пролітають  літа…
Поверніться,  матусю,  я  без  Вас  сирота.

Я  люблю,  моя  нене,
І  в  душі  зберігаю.
Як  мене  Ви  уперше,  
Як  мене  Ви  уперше
Повели  по  росі.
Бо  мої,  наче  птахи,  пролітають  літа…
Поверніться,  матусю,  я  без  Вас  сирота.

Сивиною  покрився
І  зрівнявся  роками.
Проте  я  не  забуду,
Проте  я  не  забуду,
Образ  Ваш  дорогий.
Бо  мої,  наче  птахи,  пролітають  літа…
Поверніться,  матусю,  я  без  Вас  сирота.

Пам’ятаю  Вас,  мамо,
Все  життя  знов  гортаю…
Щоб  вернулися  хочу,
Щоб  вернулися  хочу
На  домашній  поріг.
Бо  мої,  наче  птахи,  пролітають  літа…
Поверніться,  матусю,  я  без  Вас  сирота.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838284
дата надходження 10.06.2019
дата закладки 12.06.2019


I.Teрен

Совкова табакерка

Ще  не  плює  на  обране  народ
і  не  кусає  лікті    у  надії,
що  вистачає  нації  свобод.  
А  те,  що  русофіл  не  ідіот,  
не  означає,  що  і  він  месія.  

Кацапії  великій  завдяки,  
наїлась  «Лугандонія»    од  пуза.  
Але  воюють...  не  бойовики...  
І  захищають  їх  медведчуки,  
які  раніше  убивали    Стуса.  

І  знову,    замітаючи  сліди,  
вилазять  тарганами  із  «помойки»
ті  ж  самі  гепи-гурвичі  орди,  
злодії  рабиновичі-жиди
та  одіозні  нестори  і  бойки.

Дають  сигнали  командори  Зе,  
кудою  Україна  поповзе
в  тісні  обійми  уркагана-брата...  

Усіх  лякає  ядерна  зима
і  нація  не  відає  й  сама,  
кого  пора  історії  навчати.

 

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838178
дата надходження 09.06.2019
дата закладки 09.06.2019


Любов Ігнатова

У кожній душі є свої мінотаври

У  кожній  душі  є  свої  мінотаври,
Свої  лабіринти  і  пошук  шляхів,
І  біла  голубка  із  гілкою  лавру,
І  сни  неосяжні  про  велич  віків.

У  кожній  душі  є  свої  межі  світу,
Своя  черепаха  і  трійко  слонів,
І  плечі  атлантів,  і  сонце  в  зеніті,
І  писані  глечики  повні  вітрів.

У  кожній  душі  є  у  шафах  скелети
І  скринька  Пандори,  і  попіл  листів,
Синці  від  падінь  і  окрилені  злети,  
І  безліч  затінених  «п‘ятих  кутів».

У  кожній  душі  є  свій  молот,  горнило,
І  вибір  тернових  вінків  і  хрестів...
І  тільки  поет  бузиновим  чорнилом  
Усе  це  складає  у  руни  зі  слів.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832797
дата надходження 15.04.2019
дата закладки 15.04.2019


Віталій Назарук

КЛИНИ У НЕБІ

Посунули  із  вирію  клини,
Ні!  Не  посунули  –  верталися  додому.
На  своїх  крилах  нам  весну  несли,
«Курли»  лунало,  як  чомусь  святому.

Біленькі  хмари  лебедем  пливли,
Шуміли  понад  ставом  верболози.  
А  поміж  хмар    курликали  клини,
Повітря  пахло  квітами  мімози.

Збиралися  на  нерест  карасі,
Гонилась  щука,  наче  навіжена.
Сухі  ще  трави  мились  у  росі…
Ішла  весна,  неначе  наречена.

Та  от  «курли»  найкраще,  що  було,
Що  заставляло  серце  тріпотіти.
Йому  раділо  місто  і  село,
І  так  хотілось  в  таку  пору  жити.

Не  відлітайте  осінню,  клини,
Бо  небеса  лишаються  пустими.
Прийдеться  знову  ждати  нам  весни,
Радіти  і  вас  бачити  живими.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829653
дата надходження 19.03.2019
дата закладки 20.03.2019


Віталій Назарук

ЩЕ Б РАЗ

Мені  б  ще  раз  пройтися  босоніж
По  тій  стерні,  де  татова  пшениця
Росла,  вбивалась  в  колосочки    між
Червоних  маків,  як  ота  жарптиця.

А  потім  сісти  в  буйних  споришах
І  слухати  у  переспіві  поле.
Щоб  розгорнулась  в  радості  душа,
Набралось  сили  серденятко  кволе.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821451
дата надходження 15.01.2019
дата закладки 15.01.2019


Олекса Удайко

НЕ ПІДСОЛЮЙМО РАНИ

     [i]Буває,  слово  –  втіха,
     але  буває  й  біль...  
     Сумуймо...  краще  тихо:
     слова  для  рани  –  сіль.[/i]
                 [youtube]https://youtu.be/ztGkoYgfHRQ[/youtube]                    
[i][b][color="#05457d"]Не  прискорюймо  ранок,    
що  ранкує  в  путі,
не  освячуймо  рани  –    
вони  й  так  вже  святі.  

Не  такі  в  горя  сльози…  і  cлова  там  не  ті:                                                                                                              
там  безмовність  мімози  –  як  стожар  в  темноті́.  

Не  освітлюймо  днину,    
вона  й  так  веселить,
не  ламаймо  калину  –            
то  підступності  сить...

Впадемо  на  коліна    у    мовчазну  ту  мить,
як  хоронимо  сина...  Він  поліг,  щоб  нам  жить.  

Не  освітлюймо  вечір  –                                                                      
то  блаженна  пора,
для  натомлених  –  втеча,  
світла-темряви  гра…

Не  підсолюймо  рани...    Вони  й  так  вже  болять:
не  зашторюймо  рами  в  матерів,  що  не  сплять![/color][/b]

14.01.2019    
[/i]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821409
дата надходження 14.01.2019
дата закладки 15.01.2019


Віталій Назарук

ЗАЛИШАЙСЯ ЛЮДИНОЮ

Родився  –  ти  вже  людина,
У  тебе  твої  батьки.
У  тебе  твоя  родина
Знай,  ти  в  них  один  такий.

З  роками  стаєш  мудріший,
Життя  виявляє  хист.
Фізично  стаєш  сильніший,
Господь  добавляє  ріст.

Спочатку  на  четвереньках,
А  далі  в  житті  на  двох.
Коли  по  шляху  від  неньки
Відправить  в  життя  вас  Бог.

Лише,  коли  зловить  спину,
Недуга  через  роки.
Ти  палицю  із  ліщини
Візьми  собі  до  руки.

Проте  і  тоді  й  надалі,
Живи  і  життям  пишайсь.
Відкинь  нелюдські  деталі  -
Людиною  залишайсь!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821291
дата надходження 14.01.2019
дата закладки 15.01.2019


Віталій Назарук

МОЇЙ ЄДИНІЙ І БЛАГОДАТНІЙ

Україно  моя  -  благодатна  земля,
В  тебе  страви  свої  і  пісні.
На    полях  золотяться  багаті  хліба,
Тут    сади,  наче  долі,  рясні.
Вишиванки  твої  одягнув  цілий  світ,
На  іконах  твої  рушники.
В  тебе  є  козаки,  в  тебе  є  Заповіт,
Диво  -  казка  Святої  ріки.

Тут  зелені  ліси  і  широкі  степи,
Ця  земля  відкриттями  багата.
У  жнива  в  нашім  полі  ще  в’яжуть    снопи…
В  Україні  найкращі    дівчата.
В  нас  на  волі  побачити  можна  коня,
Тут  в  традиціях  ще  вечорниці.
Коли  разом  народ,  він  міцний,  як  броня,
Родять  в  нас  і  гриби,  і  чорниці.
Я  вклоняюсь  тобі,  благодатна  земля,
Бережи  нашу  віру  Христову.
Зустрічай  щовесни  у  клинах  журавля,
Вмій  кувати  мечі  і  підкови.
Коли  зникнуть  у  нас  «язикові»  мости,
Заспіває  дзвіночками  мова.
Будем  бачити  ціль,  будем  йти  -  не  брести,
То  одягнемо  землю    в  обнову.

                                                                           СЛАВА  УКРАЇНІ!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796740
дата надходження 23.06.2018
дата закладки 23.06.2018


Віталій Назарук

НАША СТАРЕНЬКА ХАТА

У  мальвах  старенька  хата,
Стоїть  вже  багато  літ,  
Тут  поруч  журавлик  в  м'яті  -
Весною  калини  цвіт.

До  хати  веде  стежина,
Де  бджоли  в  садку  гудуть.
Збирає  вона  родину,
Сюди,  як  на  прощу  йдуть.

У  чоботях  і  босоніж,
В  хурделицю  і  дощі.
Вдягнувши  святковий  одіж,
Знаходять  тепло  душі.

А  хата  стоїть  старенька,
З  журавликом  під  вікном.
Припудрена  і  біленька,
Де  вітер  із  полином.

Де  завжди  гладишка  з  квасом,
Де  чашка  і  рушники.
Тут  півень  співає  басом,
І  ловлять  тепло  шибки.

Родино,  моя,  родино…
Знов  пустка  і  меркне  світ.
Лише  та  одна  стежина,
Вертає  нас    до  воріт.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796739
дата надходження 23.06.2018
дата закладки 23.06.2018


ОксМаксКорабель

Каблучка з рубіном


     Я  уже  допивав  каву,  коли  у  двері  хтось  постукав.  Дивно,  бо    жодна  душа  наразі  не  знала  про  мій  приїзд    до  рідного  міста...  
   На  порозі    моєї  старої  холостяцької  квартири    стояв  хлопчик.  
"Вам  передали  цей  презент..."  Дітвак  тицьнув  мені  в  руки  невеличкий  сувій.
Я    ще  встиг  запитати:  це  ж  хто  такий  добрий?    Але    хлопчур    уже  залопотів  ногами  вниз  по  сходах  і  хряснув  вхідними  дверима.
       От  тобі  й  маєш.  В  цьому  маленькому    місті  всі  про  всіх  знають.
Я  зайшов  у    кімнату  і  поклав  на  стіл  несподіваний  презент.  Куртка  на  ваті,  а  якщо  там  вибухівка?  Часи  тепер  непевні.  Обережно  обмацав  згорток  дбайливо  перев"язаний  шпагатом.  Наче  нічого  підозрілого.  Легенько  потягнув  за  один  кінець  мотузки  і  розгорнув  сувій.  Це  була  картина.  Руку  майстра,  відомого  художника  Н.,  я  одразу  впізнав.    Його  роботи  продавалися  за  великі  гроші,  за  ними  полювали  галеристи.  У  сувої  картини  ще  був  конверт.  Лист  був  адресований  мені.
     "  Ця  картина  -  це  моя  вдячність  вам,  дорогий  Вікторе.  Це  найменше,  чим  я  можу  віддячити  за  вашу    доброту.  Ви  чули  про  мене,  як  про  відомого  й  успішного  художни  ка.  Але    таким  я  став  завдяки  вам.
     Мабуть,  уже  стерся  із  вашої  пам"яті  молодий  вічно  голодний  художник,  картини  якого  й  гроша  ломаного  не  вартували.  Я  знав  це    й  сам,  тому  коли  вдавалось  продати  мою  мазанину  за  якийсь  долар,  то  був  неймовірно  щасливим.  Цілий  долар!  Я    зможу  купити  булочку  і  філіжанку  кави.
       Одного  разу  мене  життя  так  допекло,  що  я  уже  подумував,  а  чи  не    зіскочити  з  дев"ятого  поверху  старої  панельної  багатоповерхівки,  де  я  винаймав  кутик  у  старої  маразматички.  Платити  мені  уже  було  нічим,  борг  лише  зростав.  Стара  карга  верещала,  що  як  не  заплачу,  то  уже  завтра  вишвирне  мене  разом  із  усім  моїм  барахлом  на  вулицю.  Я,  буквально,  на  колінах  її  вблагав  зачекати  до  кінця  тижня.  Узяв  декілька  натюрмортів  і  один  якийсь  смурний  пейзаж  і  почимчикував  їх  продавати  на  Вернісаж.  Уже  без  надії,  але  ще  сподівався  на  якесь  чудо.
     І  чудо,  таки,    сталося.  До  мене  підійшов  молодий  чоловік.  Запитав  про  ціну  сумного  пейзажу.  Я  сором"язливо  промимрив:  скільки  дасте,  стільки  й  буде...    Чоловік  здивовано  подивився  на  мене  і  сказав:
-  Не  можна  себе  так  низько  цінити.  Твої  картини  -  прекрасні.  Ти  вкладаєш  у  них  свою  душу.  Праця  людини  вартує  стільки,  скільки  людина  сама  її  оцінює.  Я  дорого  заплатив  би  тобі  за  цей  пейзаж.  Маю  велике  бажання  придбати    оцю  картину.  Але  я  хочу  заплатити  за  неї  чимось  коштовнішим,  аніж  гроші.
     І  чоловік  витягнув  із  кишені  чудову  каблучку  з  рубіном.
-  Не  хвилюйся,  перстень  не  крадений.  Колись  я  написав  свою  першу  книгу,  вклав  у  неї  усю  душу  й  всі  заощадження...  А  моя  книга,  як  виявилось,  нікому  не  була  потрібна.  Ніхто  її  не  хотів,  навіть  задурно.  Я  уже  мав  намір  кинути  увесь  тираж  у  камін.  І  тоді  я  зустрів  добродія,  який  купив  у  мене  мою  першу  книгу...  і  заплатив  оцією  дорогоцінною  каблучкою.  І  тоді  я  зрозумів,  що  моя  праця  дорого  вартує...
     З  того  часу  у  мене  вийшла  не  одна  книга.  І  на  прилавках  магазинів  мої  дітища    не  залежуються.  
А  тепер  я  бачу,  що  твоя  картина  вартує  цієї  каблучки  із  рубіном.
     З  радості  я  не  знав,  що  маю  робити,  навіть  хотів  поцілувати  вашу  руку.  Але  ви    поклали  у  мою  жменю    перстень,  взяли  картину  і  пішли    щось    весело  насвистуючи.
     -  Ти  знаєш,  хто  придбав  твій  пейзаж?  -  запитав  художник,  роботи  якого  на  Вернісажі  довго  не  залежувались.  Та  це  ж  сам    Віктор  Перебендя.  Найпопулярніший  на  нинішній  день  письменник.  Він  розуміється  у  мистецтві!  О,  він  ще  й  як  розуміється!
   В  той  день  про  мій  успіх  дізнались  усі.  І  мої  три  натюрморти  продались  за  дуже  добрі  гроші.  
     Але  головне  -  я  повірив  у  себе,  в  свої  сили,  у  свій  талант,    у  свою  щасливу  зірку.    Були  моменти,  що  правду  таїти,  коли  знову  опускались  руки.  Але  я  тоді  витягав  із  сховку  каблучку  з  рубіном  і  говорив  собі:  тільки  за  справді  достойну  роботу  могли  заплатити  такою  коштовною  річчю.  Значить  мої  картини  цього  вартують.  
І  за  декілька  років  я  став  тим,  ким  я  є...
       А  перстень    має  уже  нового  власника  -  молодого  гітариста,  який  сидів  на  Площі  Ринок  і  грав  неймовірну  музику.  У  його  капелюх  люди  кидали  якийсь  дріб"язок.  А  я  поклав  каблучку  з  рубіном..."
   

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796694
дата надходження 22.06.2018
дата закладки 23.06.2018


Галина_Литовченко

"Вожаку"


Зачіска  під  машинку  –  
коротко,  аж  «під  нуль».
На  голові  твоїй,  синку,
слід  від  ворожих  куль.
Чуб  відпустив  козацький
та  не  сховав  рубці.
Погляд  вхопив  зненацька  
тінь  на  твоїм  лиці.
Мабуть  згадав  колишнє:
подвиги,  зраду,  смерть,
як  врятував  Всевишній
в  місті,  залитім  вщерть
кров’ю,  відчáєм,  болем,
димом  їдкої  мли…
Друзів  як  понад  полем
ангели  понесли…
Не  розслабляйсь,  козаче,
шаблю  тримай  наголо
доки  матусі  плачуть,  
доки  живуче  зло.
Вартий  кількох  небитих,
не  загуби  голови.
Ти  залишився  жити,
смерті  на  зло  живи.
22.06.2018
(На  фото  -  зустріч  з  козаками  на  місці  битви  під  Берестечком  9.06.2018  р.)

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796680
дата надходження 22.06.2018
дата закладки 23.06.2018


Ганна Верес

Тобі звітуєм, Лесю!

8.06.2018.  у  Колодяжному,  в  музеї  Лесі  Українки,  відбулася  презентація  збірочки  "Понад  усе  нам  наша  Україна".  На  це  дійство  завітали  автори  з  багатьох  областей  України.

Гостинно  й  урочисто,  як  завжди,
Земля  Волині  знову  зустрічає.
Нас  у  Колодяжнім.  Тут  –  Лесині  сліди,
То  ж  їм  вклонитись  мусимо,  звичайно.
Так,  як  до  матері  приходять  на  поклон,
Так  ми  прийшли  до  Лесиного  храму,
Щоби  відчути  дух  її,  тепло,
Й  відкрив  музей  для  нас  укотре  браму.

Ми  тут,  щоби  заглянуть  в  її  світ,
Відчути  трепет  збудженого  серця,
Торкнутись  до  напівказкових  віт,
Напитись  духу  із  її  джерельця.
В  повітрі  звук  мелодії  повис…
Піднявся  над  стареньким  фортеп’яно,
Він  Лесею  народжений  колись,
І  душі  нам,  немов  стрілою,  ранить.

Тобі  звітуєм,  Лесю  дорога,
Про  те,  живем  як  і  як  хочем  жити,
Саме  життя  сьогодні  вимага
Народу  і  землі  своїй  служити
Ділами  й  словом,  й  на  передовій,
Борониться  де  України  воля.
Непросто  зараз  матері,  вдові
І  тим,  хто  кров’ю  поливає  поле.

Та  ти,  як  і  раніше,  вір  в  народ  –
Немає  в  світі  ще  такої  сили,  
Якій  би  був  підвладний  патріот,
Хоча  й  не  раз  нам  голови  косили.
Не  раз  топтали  віру  нашу  й  дух:
Катівні,  табори  пройшли  ми  з  честю…
А  мо’,  написано  було  так  на  роду,
Щоб  хрест  важкий  історії  пронести?!

Війна    іде,  то  ж  платимо  до  ста
Синами  й  кров’ю,  й  дочками  своїми,
Та  покоління  гідне  підроста,
Що  вже  праправнуками  є  твоїми.
Вони  це  ті,  які  не  підведуть,
Їм  особлива  місія  у  світі,
Такі  підкорять  висоту  й  редут,
Бо  слідують  Шевченка  заповіту.
4.06.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795385
дата надходження 12.06.2018
дата закладки 12.06.2018


Крилата (Любов Пікас)

ПТАХИ СПІВАЮТЬ

ПТАХИ  СПІВАЮТЬ
Птахи  співають  –  вуличні  музики.
Не  просять  зали,  гонорар  не  ждуть.
У  них  без  брендів  одяг,    черевики,  
Та  імідж  птаха  свято  бережуть.

Встають  раненько,  хоч  ніхто  не  просить,
Дарують  радо  спів    –  і  так  весь  вік.
В  трави  від  щастя  у  повіках    роси,  
В  долоньки  гучно    плещуть    хвилі      рік.  

На  повні  груди  Божий  цвіт  сміється,
І  рідне  чорний  ночі  холодець.
Плодами  саду  стрімко  сік  несеться.
Танцює  лугом    коник-стрибунець.  

Бджола  із  вітром  граються  у  «Лови».
Виходить  люд    з  нічних      капканів-снів.
І  не  кажіть,  що  світ  цей  злий  –  чудовий,
Допоки  в  ньому  родить  пташка  спів.


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795365
дата надходження 12.06.2018
дата закладки 12.06.2018


Віталій Назарук

ЛЮБІТЬ СВОЮ ЗЕМЛЮ

Ви  не  дивіться  на  обличчя,
Що  перед  Вами  сивий  дід.
Я  хоч  не  воїн  –  не  добича
І  в  цім  житті  залишу  слід.

Я  -  українець,  в  цьому  слові
Переплелось  моє  життя.
Я  пам’ятаю  колискові,
У  них  живе  моя  душа.

Люблю  родину  й  Україну
І  хай  гримлять  кругом  громи…
Тобі  бажаю  ,  любий  сину,
Свячену  землю  берегти.

Іще  прошу  тебе,  народе!
Щоб  об’єднала  нас  любов.
Ніколи  не  цурайтесь  роду,
Тебе  прошу  я  знову  й  знов!


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795326
дата надходження 12.06.2018
дата закладки 12.06.2018


Віталій Назарук

ЗУСТРІНУ ВАС

Я  Вас  зустріну  на  Волині
І  поведу  у  райський  світ.
Побачите  в  нас  небо  синє,
Яке  льоновий  має  цвіт.

Це  рай  земний,  де  Мавки  в  лісі,
Де  в  полі  сіють  Лукаші.
Де  соколи  літають  в  висі,
А  по  дорогах  спориші.

Біленькі  хати  дерев’яні,
Що  потопають  у  садках.
На  «Ви»  говорять  тут  до  мами
І  ходять  люди  по  церквах.

Це  край  пісенний,  синьоокий  -
Озерний  край  -  моя  земля.
Ліси  –  неначе  лан  широкий,
В  них  чути  пісню  солов’я.

Та  головне  багатство  –  люди,
Які  шанують  отчий  край.
Тепло  відчуєте  усюди,
Волинський  край  –  це  справжній  рай.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795201
дата надходження 11.06.2018
дата закладки 12.06.2018


Олександр ПЕЧОРА

Говорила мені бабуся…

Говорила  мені  бабуся:
"Так  живи,  щоб  собою  збувся.
Бо  тому  ми  на  світ  родились,
щоб  робити  те,  що  судилось".

Нагадала  стріла  дитинства,
як  я  стати  хотів  артистом.
Й  не  шукав  собі  Голівуда.
Роль  найліпша  –  собою  бути.


Справжня  роль,  головна,  
                                                                 найтяжча  –
в  білім  світі  плекати  щастя.
Віддзеркалюю  в  спраглі  душі
свій  неспокій  і  небайдужість.

Щось  збулось,  
                                   що  не  зможе  кожний.
Хоч  за  фахом  –  лише  художник.
Не  лечу  –  йду,  кручу  педалі.
Заробив...  інший  бік  медалі.
Та  засвоїв  найкращим  чином:
добрий  вчинок  –  
                                             мов  відпочинок.

Світ  невпинно  стає  жорстоким.
Й  добрі  люди  –  по  різні  боки.
Як  не  є,  не  покину  ниву  –
засіваю  й  жнивую  з  ними.

Годі  плакатись,  сором  нити.
Різні  ми,  та  пора  ріднитись.
Не  цураймося  дому-хати.
Доки  ж  матір’ю  торгувати?
Щиро  каймося  й  разом  діймо,
Щоб  ріднилося  слово  з  ділом.

Калиново-тернова  доля...
Хай  вам,  люди,  живеться  добре.
Якщо  стоїком  зможу  вмерти,  –
називайте  мене  поетом.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711640
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 12.01.2017


Віталій Назарук

ТРИМАЙМОСЯ РОДУ

Ви  поясніть  мені  –  «Чому?»
Москаль  так  рветься  в  Україну,
Готує  знову  нам  тюрму,
І  клин  вбиває  у  родину?..

Тож  має  все:  -  і  нафту  й  газ,
Має  ліси,    має  алмази.
Та  Україна  їм  щораз,
Немов  більмо,  а  чи  зараза.

Ми  не  чіпаєм  москаля,
Живем  спокійно  в  себе  вдома,
Наш  рідний  край,  своя  земля,
Та  в  них  на  нас  якась  оскома.

Забрали  Крим,  тепер  Донбас,
Рвуть  на  частини  Україну,
Можливо  вже  прийшов  їм  час,
Самим  піднятись  із  руїни?..

А  то  їдять  з  лопат  млинці,
Борщі  їдять  із  унітазу,
Із  автоматом  у  руці,
Несуть  народам  всім  заразу.

Іще  й  радіють,  що  такі,
Що  незалежні  і  щасливі,
Поперед  них  завжди  штики,
І  думи  вражі  і  брехливі.

Та  не  здолати  їм  народ,
Не  принести  свою  погоду,
Майбутнє  в  нас  для  нагород,
А  ми  завжди  тримаймось  роду!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661636
дата надходження 24.04.2016
дата закладки 24.04.2016


Олександр ПЕЧОРА

ЩАСТЯ

Говорим:  «Одному  –  ввесь  вік  везе,  
хоча  того  щасливчик  і  не  вартий».
Хто  знає…
Нісенітницю  верзем,  
а  істину  не  можем  розгадати.

У  чому  щастя?
Кожному  –  своє.
Я  свій  неспокій  щастям  називаю.
І  тим,  що  право  це  у  мене  є,  –
горджусь.
А  заздрісному  –  співчуваю.

Люблю  пісні  –  і  радісні,  й  сумні.
Людей  люблю,  і  щирим  –  щиро  вірю.
Останній  необірваній  струні
ДОВІРЮ.    

1981

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661556
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 24.04.2016


Віталій Назарук

КАШТАНИ ЦВІТУТЬ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=liUpSRN5lyo[/youtube]

                                 Я  і  НАДЕЖДА  М...
Замовкла  знов  зозуленька  моя,
Цвіли  каштани,  наче  квіти  долі.
Закохані  чекали  солов’я,
Щоб  співом  лікував  сердечні  болі.

Співали  зорі,  падаючи  вниз,
Всміхався  Місять  тільки  нам  з  тобою.
Цвіли  каштани,  вже  відцвів  нарцис,
Знов  цвіт  каштана  кликав  за  собою.

Приспів:
Моє  сонечко,  люба,  кохана,
Нам  для  долі  каштани  цвітуть.
Ми  вернемось  по  росах,  жадана,
Перший  промінь  покаже  нам  путь.

Цвітіть,  каштани,  як  моє  кохання.  
У  спогадах  вони  не  відцвітуть.  
А  двох  сердець  солодке  хвилювання  
Стрімкі  роки  ніколи  не  зітруть.

Співав  для  серця  соловейко  нам.
Ця  пісня  хвилювала  наші  душі.
Нова  весна,  нових  пісенних  гам.
Ми  знову  чули  солов’їв  у  тиші.

Каштани,  наче  свічки  весняні.
І  нове  соловейко  в"є  гніздечко.
Полинуть  нові  для  душі  пісні...
Але  чому,  болить  моє  сердечко?

Приспів:
Моє  сонечко,  люба,  кохана,
Нам  для  долі  каштани  цвітуть.
Ми  вернемось  по  росах,  жадана,
Перший  промінь  покаже  нам  путь.

Цвітіть,  каштани,  як  моє  кохання.  
У  спогадах  вони  не  відцвітуть.  
А  двох  сердець  солодке  хвилювання  
Стрімкі  роки  ніколи  не  зітруть.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661547
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 24.04.2016


Олекса Удайко

ТИ ЛЕЛІЄШ, ЛОГОС

[youtube]https://youtu.be/QVEHXJ_u3pw[/youtube]
[i][b][color="#c60cc9"]Ти  лелієш,  Логос,
                                                         в  інший  час,
в  інший  світ  –  збиваєш  з  пантелику…
Чом  я  мушу  мовою  мовчать,
як  у  думці  су́тнієш  без  ліку?..

В  цебер  світу,  наче  у  діжу,
ллєш  себе,  мов  невичерпне  сонце…
Я  на  посвіт  твій  не  йду  –  біжу:
З  хаосу  не  зліпиш  охронця!

Час,  що  йде  по  Божій  волі,  враз
з’єднуєш  у  ціле  –  воєдино:
сьогодення  і  прийдешній  час…
А  минуле  –  застеляєш  димом.

Ввечері  рожеві  пелюстки
щедро  розсипаєш    супокою!
В  ніч  таку  пірнув  би  залюбки,
щоб  розцвісти,  Логосе,  тобою…  

У  тобі  –  два  дивних  джерела,
дві  генези  –  людності  і  світу;  
притаманні  лиш  тобі  діла:
маточки  й  тичинки  –
                                                             єдність  квіту!  
                                   
Формулу  суцвіття  розгадав,
Як  пізнав  тебе  я,  тайний  Логос!
Ти  вдихнув  всі  розкоші  октав  
в  сутність  неба,  
                                                 всеохопний  
                                                                                         Лотос!  

І  тепер  я  з  вами  вік  живу,
шпорю  коней  вперто  ятаганом,
напнуту  тримаю  тятиву!

...Хоч  хулю  –
                                         прощаю…      
                                                                         Та  не  ганю.  [/color][/b]


21.04.2016
[/i]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661182
дата надходження 21.04.2016
дата закладки 22.04.2016


Віталій Назарук

БЛУДНИЙ СИН

Розминулись  зі  мною  батьки,
Вони  йшли  із  роботи  до  хати,
Я  ж  поринув  в  далекі  світи,
Бо  ніхто  не  хотів  проводжати.
Від  порогу  стежина  ішла,
В  невідомі,  незвідані  далі,
Лише  пам’ять  додому  вела,
Відбивалися  в  серці  печалі.


Приспів:  
Коли  сурма  замовкла  моя,
Коли  ноги  стомились  ходити,
Не  в  той  бік  повертілась  земля,
Захотілося  вільним  пожити.
Блудний  син  повернувсь  до  батьків,
Залишивши  стежки  за  собою,
З  сивиною  на  покуті    сів,
Сам  на  сам  зі  своєю  журбою.

Повернувсь    і  на  покуті  сів,
За  столом  були  мама  і  тато,
У  минуле  журавлик  летів,
Де  було  і  дитинство,  і  свято.
Я  татуся  торкнувся  плеча,
Пригорнулась  матуся  в  хустині.
І  світила,  світила  свіча,
На  столі,  на  простій  скатертині.


Приспів:  
Коли  сурма  замовкла  моя,
Коли  ноги  стомились  ходити,
Не  в  той  бік  повертілась  земля,
Захотілося  вільним  пожити.
Блудний  син  повернувсь  до  батьків,
Залишивши  стежки  за  собою,
З  сивиною  на  покуті    сів,
Сам  на  сам  зі  своєю  журбою.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660800
дата надходження 20.04.2016
дата закладки 20.04.2016


Віталій Назарук

ТАТОВІ РУКИ

Стомлені  тата  руки
В  тріщинах    й  мозолях.
Певно  не  від  науки,
Інший    життя    їх  шлях.

Вони  не  брали  шовку,
Бо  шовк  чіплявся    рук,
Молот  ковальський  ловко,
В  кузні  виводив  звук.

Та  коли  брав  на  руки
Сина,  як  був  малим,
То  відбивались  звуки
В  серці  його  святім.  

Руки  його  ніколи
Не  причиняли  біль.
Він  проводжав  до  школи,
Взимку  у  заметіль.

Стомлені  тата  руки
В  тріщинах  й  мозолях.
Певно  не  від  науки,
Інший  життя    їх  шлях.

Цілую  татові  руки!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660799
дата надходження 20.04.2016
дата закладки 20.04.2016


Любов Ігнатова

Тримай

Візьми  мене  до  рук  своїх  -  
Не  відпускай!..  
Допоки  вітер,  поки  сніг  
Мете  за  край,  
Допоки  вишні  сплять  в  саду  
І  сонце  снять,  
Не  відпускай,  бо  я  впаду  
У  жар  багать...  

Тримай  мене  за  крила  снів,  
За  сяйво  рим,  
За  сіру  тугу  журавлів,  
За  сльози  ринв.  
Тримай  міцніше  -  не  пусти  
Моїх  долонь,  
Бо  лиже  язиком  мости  
Страху  вогонь...  

Ти  знаєш,  не  боюсь  падінь  -  
Боюся  втрат...  
Дзвенить  тривожно  височінь,  
Немов  набат,  
Бо  Звір  Страшний  на  волі  знов,  
Що  душі  п'є...  
І  ставить  на  зеро  любов  
Старий  Круп'є...  

Тримай  мене  -    не  відпусти  
В  буремний  час  -  
Хисткі  руйнуються  світи  
Довкола  нас.
Холоне  сонце  у  бруньках  -  
Мете  зима.
І  тільки  ниточка  тонка  
Мене  трима...  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658794
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 11.04.2016


Віталій Назарук

КВІТНЕ ЧЕРЕМШИНА

Ліс  ще  не  проснувся,  квітне  черемшина,
Плинуть  в  синім  небі  білі  паруса.
Між  дубів  дрімучих  квітне  знов  калина,
Де  ліси  Полісся  горнуть  небеса.
Між  дубів  дрімучих  квітне  знов  калина,
Де  ліси  Полісся  горнуть  небеса.

Зеленіють  сосни,  вільха  при  сережках,
Сіють  льон  у  полі,  де  туман  цвіте.
І  біжить  із  лісу  в  чисте  поле  стежка,
Де  на  небокраї  сонце  золоте.
І  біжить  із  лісу  в  чисте  поле  стежка,
Де  на  небокраї  сонце  золоте.

Йдуть  дощі  травневі  і  веселки  в  нивах,
Сяє  в  ранніх  росах  молода  трава.
В’ється,  наче  змійка  стежечка  мрійлива,
Що  тебе  до  мене,  доле,  привела.
В’ється,  наче  змійка  стежечка  мрійлива,
Що  тебе  до  мене,  доле,  привела.

Ліс  ще  не  проснувся,  квітне  черемшина,
Плинуть  в  синім  небі  білі  паруса.
Я  дивлюсь  на  стежку,  чи  майне  хустина,
Чи  подарять  радість  сині  небеса.
Я  дивлюсь  на  стежку,  чи  майне  хустина,
Чи  подарять  радість  сині  небеса.







пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658765
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 11.04.2016


Дід Миколай

Спрагу юну зросили дощем . Музика, запис, виконання - Микола Шевченко

                                   1
Весною    пахли    ніжно    губи…
У    ноги    падала    роса.
Тебе    до    серця    приголубив…
На    землю    впали...    небеса.
                         Приспів:                    
О,    незвіданні    сили    небесні…
Запалили    навіщо    цей    щем?
Білі    Ангели        Ви    безтілесні…
Спрагу    юну    зросили    дощем.
                                 2
Коханням        марив    поцілунок…    
Дурман    розлився    у    грудях.
У    вени    лив    солодкий    трунок…
Злітав    у    небо    наче    птах.
                         Приспів:
О,    незвіданні    сили    небесні…
Запалили    навіщо    цей    щем?
Білі    Ангели        Ви    безтілесні…
Спрагу    юну    зросили    дощем.
                               3
Пощо    розмови    нам    і    люди…
Тремтіла    звабливо    рука.
Гаряча    падала    у    груди…
Як    сповідь    святості    й    гріха.    
Неначе    все    переплелося…
Завмерли    джмелики    в    гаю.
Чи    ми    в    раю    чи    нам    здалося…
Чи    в    небесах    десь    на    краю?
                               4
Затихла    святість    і    гріховність…
Понесла    нас        кудись    в    світи.
Несли    здаровану    жертовність…
Де    ми    були    лиш…    -    Я    і    Ти!
                       Приспів:
Білі    Ангели        Ви    безтілесні…
Спрагу    юну    зросили    дощем.                                  
О,    незвіданні    сили    небесні…
Запалили    навіщо    цей    щем?
Білі    Ангели        Ви    безтілесні…)  2  рази
Спрагу    юну    зросили    дощем.  )  2  рази

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658738
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 11.04.2016


Віталій Назарук

МИРУ ТОБІ, УКРАЇНО!

Україно  моя,  ти  квітуча  земля,
Де  повітря  -  роса  на  світанку.
Легеневі  ліси  і  врожайні  поля,
Де  найкращі  з  усіх  вишиванки.

Тут  музики  мої  і  мої  солов’ї,
Тут  дівчата  найкращі  у  світі,
Тут  ми  сили  черпаємо  з  диво-землі,
Тут  дощами  хліба  перемиті.

Працьовитий  народ,  геніальні  думки,
Україна  багата  дарами,
Шлях  до  волі  один,  а  не  різні  шляхи
І  мости  між  двома  берегами.

Маки  в  хлібних  полях  –  це  краплини  крові,
Що  й  донині  біжать  потічками,
Це  тернисті  шляхи,  це  роса  на  траві,
Це  хрущі  і  пісні  вечорами.

Україно  моя,  я  твій  син  назавжди,
Тут  родився  і  тут  похоронять,
Як  я  прагну  в  тобі  залишити  сліди,
Хай  про  мир  нам  собори  задзвонять!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658735
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 11.04.2016


Олекса Удайко

Я ЛИСТ ОПАЛИЙ

                 Сьогодні  гребли  та  палили  торішній  лист.
                 Обкопували  дерева…    Для  годиться…
                 І  не  більше!  Та  думка  не  вщухала…
[youtube]https://youtu.be/-Q0cUXeJ_q0[/youtube]
[i][b][color="#6f0f9c"]Я  –  лист  опалий…  
Лежу  в  саду…
Для  чого  палиш?  
Я  знов  прийду!
Уже  зеленим  –  
через  гниття  –
вербою,  кленом…  
Таке  життя!

Одно  стліває,  
а  інше  мре,
та  йде  вже  плаєм
сакральний  бренд:  
не  руш  природу,  
землі  не  руш  –
у  неї  в  моді  
не  Мулен  Руж!

Красу  топтати  
о  цій  порі  –
пощо  лопата  
у  Божій  грі?..
Не  ріж  живого  –  
там  свій  канон:
чиїсь  знемоги,  
твій  вічний  сон...

Шануй  природу  –  
і  світлий  день
твоєму  роду  
як  дар  прийде.
У  нагороду,
та  ще  й  не  раз,  
мов  ненароком.  
Хай  без  прикрас!..[/color][/b]

10.04.2016
[/i]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658653
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 11.04.2016


Галина_Литовченко

ПІД НАГЛЯДОМ РОЗЛОЖИСТОЇ ВИШНІ

Ховався  слід  у  споришевій  порослі,
а  реп’яхи  чіплялись  до  спідниці,
погойдувались  відра  на  коромислі  –    
аж  хлюпала  на  моріжок  водиця.

Вітався  сонях  ýсмішкою  щирою
із  усіма  сусідами  в  городі,
кришив  щирій  старенькою  сокирою
дідусь  Лука  в  подвір’ї  на  колоді.

Качки  завзято  дзьобали  калачики,
на  світ  дивився  із  гнізда  лелека,
грайливе    кошеня  ганяло  м’ячика,
сушились  на  тину  рум’яні  глеки…

Допоки  ряст  топтати  не  стомилася,
щораз  вертаю  на  стежки  колишні.  
У  цій  садибі  спогади  лишилися
під  наглядом  розложистої  вишні.
10.04.2016
(фото  з  інтернету)

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658646
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 11.04.2016


Олександр ПЕЧОРА

Якби ж, неначе ті воли…

Якби  ж,  неначе  ті  воли,
усі  добродії
в  один  бік  воза  потягли
навстріч  народові.

За  казематом  –  каземат...
Всі  б  мали  краще  жить.
Та  головне  –  не  ласий  шмат,
а  те  –  кому  служить.

Чи  ти  поет,  чи  журналіст,
хоч  з  усіма  дружи,  –
за  гріш  в  політику  не  лізь,
добру  завжди  служи.

Мистецтво  витягнуть  воли...
Чи  в  тому  рація?
Найбільш  бентежить  і  болить:
чи  буде    н  а  ц  і  я  ?

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655032
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 28.03.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Просинається Україна 2

Просинається    Україна,
Довго,    бідна,      виходить    з    сна,
Вже    зболіли    її    коліна,
Й    знов    її    підвела    весна
Чотирнадцятого,    важкого
Року,    що    запалив    Майдан.
Світ    не    знав    у    житті    такого,
Президент    щоб    країну    здав.

Унікальна    земля    і    люди
Із    прадавніх    іще    часів
Волю    в    кожному    серці    будять,
Починаючи    ще    з    Русі.
І    коли    в    нас    так    звані    «браття»
Крим    забрали,    зайшли    в    Донбас,
Запалили    війни    багаття    –
То    прийшов    історичний    час:

Або    воля,    або    сваволя    –
Саме    це    стоїть    на    кону.
Хай    слабі    ще    і    надто    кволі,
Та    продажну    зметем    шпану.
Зберемо    переможне    жниво    –
Духу    вистачить    і    бажань.
Україна    буде    щаслива,
Бо    так    прагне    цього    душа!
22.01.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655030
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 28.03.2016


Дід Миколай

Олексі Удайку присвячую

Летять  роки  все  дужче  вдалеч,
Біжать,  біжать,  як  поїзди.
Неначе    в  морі  пароплави,
Пливуть  кудись  в  чужі  світи.

Там  сніг  чи  дощик  накрапає?
У  царстві  мороку  й  тіней...
Куди    та  стежечка  ступає,
Ніхто  не  скаже  нам  про  те.

Та  що  по  тому  любий  брате,
Лишив  ти  в  цьому  світі  слід.
Насіяв  друже  рути  -  м’яти,
Твої  вірші,  як  малахіт.

У  серце  падають,  як  квіти,
Як  мед  солодкий  з  стільника.
Як  у  короні  самоцвіти,
Весняна  з  повені  ріка.

Дай  Боже  довго  ще  літати                          
Тобі,  поете,  у  рядках.
Продовжуй  свято  дарувати,  
Допоки  ще  тверда    рука.

Улий  нам  ще  води  з  криниці,
Хай    голос    твій    звучить  живий.  
Лягає  в  строфи  білолиці…
Роси  ранкової  налий.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655017
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 28.03.2016


Олександр ПЕЧОРА

За посади ідуть бої…

За  посади  ідуть  бої,  –
буде  ж  більше  для  себе  блату.
Щоби  мати  достойні  паї  –
вперто  йде  боротьба  за  владу.

Всяко  прагнуть  круті  специ
нарубати  собі  капусти.
А  того,  кого  втямлюють  «Ци-ить!»  –
до  коритець  святих  не  пустять.

Кому  що…  А  мені  завжди
над  усе  наймиліша  –  воля.
Правда,  де  не  ходи,  не  сиди,  –
тисне  фактор  чужого  поля.

Та  ніколи  собі  й  ніде  
не  шукаю  в  цім  світі  раю.
Знаю:  суд  неодмінно  гряде.
Тож  під  дудку  чужу  не  граю.

За  корита  ідуть  бої…
Ви  ні  в  чому,  мовляв,  не  винні.
Всі  ми  буцімто  люди  свої.
Та  не  всі  ми,  звиняйте,  свині.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654129
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 25.03.2016


Віталій Назарук

ЩЕ НЕ ПРОСИТЬ ДУША

Плачуть  зранку  тумани,
В  трави  кидають  роси,
Як  я  хочу  до  мами,
Та  душа  ще  не  просить.

Тільки  зорі  на  небі
Мерехтять  серед  ночі,
Хмари  білі,  як  лебідь,
Мені  дивляться  в  очі.

У  чарівнім  сузір’ї
Стоїть  мамина  хатка,
На  зеленім  подвір’ї,
Янгелочки  -  дитятка.

Вона  там  їх  зустріла
Береже,  як  зіницю,
Бо  колись  відлетіли
Світлі,  чисті,  як  криця.

Плачуть  зранку  тумани,
В  трави  кидають  роси,
Як  я  хочу  до  мами,
Та  душа  ще  не  просить.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654039
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 25.03.2016


Віталій Назарук

МАРЕННЯ

Святися  проліску  у  лісі,
Пливіть  хмарини  білі  клином,
Хай  скрип  зникає  у  завісі
Барвінок    квітне    попід  тином.

Кохання  обійме  за  плечі,
Затерпнуть  губи  в  поцілунку.
«Курли»  освятиться  лелече
В  коханні    вищого  гатунку.

Хай  верби  розплітають  коси,
Цвітуть  лататтям  мокрі  луки,
А  діаманти  ляжуть  в  роси,
До  хмар  протягнуть  чуйні  руки.

Там    в  небесах  на  білих  крилах,
Де  вітер  розганяє  хмари,
Душа  зустрінеться  щаслива,
З  коханням  про  яке  я  марив.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653773
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 23.03.2016


I.Teрен

БІЛІ АКАЦІЇ

[youtube]http://youtu.be/cj6nV97EDDY[/youtube]                                                                            
                                                                           [i]Ремейк  на  романс  М.  Матусовського
                                                                                 «Белой  акации  гроздья  душистые»[/i]
Вітер  із  юності  чари  навіює,
ніби  блукає  алеями  час,
де  аромати  акації  білої
аж  до  світанку  дурманили  нас.

Я  пам’ятаю  і  ночі  зі  зливами,
і  силуети  у  темній  воді.
Боже,  якими  були  ми  наївними!
Як  ми  ще  вірили  щастю  тоді.

Скроні  мої  укриваються  інеєм  –  
квітом  акації  весен  ясних.
Тільки  зимової  віхоли  білої
щось  нагадає  сьогодні  про  них.

В  час,  коли  вітер  вже  марші    наспівує,
знову  і  знову  пригадую  я
ті  аромати  акації  білої,
ще  не  забуті,  як  юність  моя…

…кетяги  пишні  акації  білої
неповторимі,  як  юність  моя.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653589
дата надходження 22.03.2016
дата закладки 22.03.2016


Борода

Н. С

На  серці  сум,  тривога  і  неспокій.
Більше  півсотні  жертв  імперії  чи  неба?
Чи  то  лиш  хід  підступний  і  жорстокий,
Щоб  відвернути  погляди  від  Тебе?

Достойна  пензля  чи  скульптур  да  Вінчі
Твоя  постава  горда  і  сувора.
Ти  є  суддею  цього  суду  Лінча
І  підлих  дій  імперії-потвори!

Он  коршуни  у  мантіях  продажних
Натягують  на  очі  окуляри,
Голосять  вирок,  а  замість  присяжних  -
Півсотні  жертв,  відправлених  на  хмари.

Не  вирок  –  звіт  брехні  і  словоблуддя,
Маніпуляція  чергова  із  законом,
Вирок  собі,  своєму  правосуддю…
Вертай,  Надіє,  з  вражого  полону!



https://www.youtube.com/watch?v=9uyPq1N-05U

https://www.youtube.com/watch?v=UY_A56ooI_k&ebc=ANyPxKq7wixcw7lryjTi1zoJc-oaIAVjXN9Rd-Zb4CN6sFQusEcrmBFg3ZLndafmeUwGOsTzQSgPg3FYes4zb-dPW-tX1GmuTA

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653566
дата надходження 22.03.2016
дата закладки 22.03.2016


Soul_

я правил сны…

Я  правил  сны,  что  вышли  невпопад.
Я  рыжим  псом  растаскивал  лохмотья
и  видел  как  по  осени  горят  
твои  стихи  на  скомканных  полотнах
моих  картин.  На  выбеленном  дне
чужой  реки  искал  твоих  объятий.
Но  слишком  друг  от  друга  далеки...
И  только  небо  в  бледно-синем  платье
мне  танцевало  в  музыке  дождя,
что  эхом  отдавалась  в  тонких  лужах.
Мой  город  отмывался  от...  себя.
А  я...  а  я  опять  тобой  простужен
до  хроников.  И  в  лезвиях  домов
опять  ищу  потерянность  отдушин
Прошу  тебя  -  не  нужно  лишних  слов,
когда  весь  март  рассыпался  по  лужам.
Когда  апрель  войдет  в  свою  весну
и  обласкает  с  нежною  любовью,
тогда  и  я  наверное  очнусь
и  душу  перед  алтарем  раскрою...
я  правил  сны...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653420
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 22.03.2016


Наталя Данилюк

Хранителю пера

Коли  торкнеться,  встань  і  увійди
У  благодатний  храм  живого  Слова.
Хай  від  зерна  відсіється  полова,
Липкий  намул  відступить  від  води.

Вся  повнота  блаженства  від  і  до
У  доторку  невидимо  легкому…
І  всоте  крапку  переправ  на  кому,
Хай  буде  не  останнім  цей  рядок.

Немов  гончар,  що  глину  вправно  мне,
Гнучким  словам  надай  тонкої  форми.
Відчуй  межу  –  де  біле,  а  де  чорне,
І  витвір  оживи  святим  огнем.

Коли  ж  дозріє  слово  молоде,
Немов  вино,  й  попроситься  на  волю,
Вона  пліч-о-пліч  стане  із  тобою,
Стежками  неземними  поведе.

І  прорече:  «Довірся,  я  тобі  –  
Поезія,  натхненниця  і  доля».
І  хоч  один  –  не  воїн  серед  поля,
Та  з  нею  не  страшний  ніякий  бій.

Які  б  дороги  ти  не  обирав,
Шукай  у  Слові  мудрості  й  розради,
Не  зрадь  його  й    воно  тебе  не  зрадить,
Хранителю  скрипучого  пера!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653362
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 22.03.2016


Віталій Назарук

ЛЮБОВ ГОРНУТИ ДО ЩОКИ

Перестала  плакати  вже  стріха,
Ластівки  затихли  у  кублі,
Небо  синє  –  це  єдина  втіха,
А  вночі  ще  зорі  золоті.

Сонечко  моє,  а  ти  проснулась,
Треті  півні  напились  води.
До  плеча  легенько  пригорнулась,
В  серці  залишаючи  сліди.

В  білизну  вдягнулися  садочки,
Ми  пішли  оглянути  наш  сад.
Зеленіють  ще  малі  листочки,
Сік  пускає  синій  виноград.

Щоб  довіку  жити  нам  з  весною,
Щоб  зозуля  кукала  роки…
Щоб  до  віку  бути  вдвох  з  тобою,
Щоб  любов  горнути  до  щоки.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653172
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 21.03.2016


Віталій Назарук

ЛУЧЕСЬКУ МІЙ

Де  берези  Полісся  пробудились  від  сну,
Перші  проліски  в  лісі  принесли  нам  весну,
Де  у  вітах  берези  –  подих    мрій  і  надій,
Як  прекрасно  тут  жити  –  Лучеську  мій.

Твої  парки  і  сквери,  мов  ікони  з  лиця,
Нам  Волинь  освятити  допоможуть  серця.
Вітре  щастя  і  долі  теплим  подихом  вій,
Я  люблю  тебе  рідний  -  Лучеську  мій.

Твої  клумби  святкові  нам  приносять  красу,
Своє  місто  кохання  до  небес  вознесу,
Ти  всміхаєшся  граде,  я  твій  син,  тут  я  свій,
Ти  для  мене  найближчий  -  Лучеську  мій.

Де  над  Любарта  замком  злетів  сокіл  увись,
Тут  у  Лесинім  парку  долі  дві  обнялись.
Церкви  вгору  знялися  у  красі  золотій,
Як  прекрасно  тут  жити  –  Лучеську  мій.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653170
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 21.03.2016


Віталій Назарук

ОСІННІ ЯБЛУКА

Посидь  зі  мною.  Сонце  йде  до  сну
І  білі  хмари  світяться  червоно.
Ми  так  колись  дивились  на  весну,
Тепер  наш  вечір  б’є  осіннім  дзвоном..

Люблю  тримати  руку  у  руці,
Вдихати  запах  яблук,  що  дозріли.
Хоча  сховалися  за  обрій  промінці,
Тут  ми  неначе  вчора  воркотіли.

Щастя  знайшли  колись  у  цім  саду,
Як  яблуні    купалися  у  цвіті.
Замість  весни,  я  в  осінь  поведу,
Де  яблука  достигли  соковиті.

Посидь  зі  мною.  Сонце  йде  до  сну,
Давай  зігрію  подихом  долоні.
Я  розповім  про  сад  і  про  весну,
А  сад  простягне  яблука  червоні.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652914
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 21.03.2016


Дід Миколай

Весна вдягнула вишиванку

Веселка  падає  в  ручай,
Вже  пише  в  зошит  нові  ноти.
Співа  в  долині  водограй,
Акорди  вийняв  із  дрімоти.

Ясніє  промінь  у  горі…
Кричать  вгорі  ключі  лелечі.
Зелений  килим    для  землі,
Спадає  подолом  на  плечі.

Вдихнувши  подих  із  долонь,
Весна  вдягнула  вишиванку.
І  що  їй  той    зими  вогонь,
Що  вже  втікає…  на  світанку!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652852
дата надходження 19.03.2016
дата закладки 21.03.2016


Віталій Назарук

УКРАЇНСЬКА ВИШИВАНКА

Одягнімо  свою  вишиванку,
У    якій    українська  душа.
Де  захований  ніжний  серпанок,
Вона  рідна  для  нас  -  не  чужа.

В  ній  дві  нитки,  неначе  дві  долі,
Чорна  –  смуток,  червона  –  любов.
Вишиванка  –  це  вітер  у  полі,
Від  якої  бурлить  в  жилах  кров.

Породила  вона  нашу  волю,
Це,  як  прапор  для  кожного  з  нас.
Їй    Господь  дарував  таку  долю,
Щоб  для  неї  прийшов  нині  час.

Україно!    В  твоїй  вишиванці,
Наші  рідні  цвітуть  кольори,
Ти  на  волі  тепер,  ти  не  бранка,
Тож    цвіти,  як  цвітуть  прапори…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651202
дата надходження 13.03.2016
дата закладки 13.03.2016


Леся Геник

До Св. Миколая

Святий  Миколаю,
я  нині  благаю  
опіки  твоєї
країні  моїй,
невинна  страждає...
з  ворожого  краю
збрелися  душмани
і  топчуть  її.

Толочать  злобливо
кати  юродиві
безмежні  городи,
родючі  поля,
плюються  війною...
відхаркує  кров'ю
зболіла  до  краю
держава  моя.

О,  зглянься,  Владико,
на  муку  сю  дику,
яка  оселилась
у  венах  землі,
що  мріє  житами...
бо  нині  без  тями
вона  потонула  
у  хижій  імлі.

Бо  люті  злодії
без  мір  лиходіють  -
у  кожній  домівці
застигла  жура
і  свічі  палають...
густою  печаллю
вкривається  болю
зчорніла  мара.

Вступися,  благаю,
Святий  Миколаю,
сьогодні  за  Неню
стражденну  мою,
що  мліє  у  требі...  
Вгорі  там,  у  небі
збери  дуже  військо  
на  захист,  молю!

(19.12.15)






пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629910
дата надходження 19.12.2015
дата закладки 20.12.2015


Світлана Моренець

ЧИ НЕ ЧУЖЕ Я ТУТ ЗАЙМАЮ МІСЦЕ?

Щоденний  поспіх,  божевільний  ритм,
з  хаосом  у  постійному  двобої,  –
чи  ми  не  розминемося  з  собою,
чи  розгадаєм  власний  алґоритм,
програмний  смисл?
           У  кожному  зерні
вкодована  належність  роду,  виду,
призначення  й  властивість  індивіду...
Яке  призначення  твоє  на  цій  землі?
Мчимося  вітром  крізь  своє  буття,
не  в  змозі  на  хвилину  зупинитись,
задуматись,  осмислити,  вдивитись:
чому  ТОБІ  дароване  життя?

Настане  мить  за  дар  відповісти́.
Заступляться  за  душу  Сили  Вищі,
якщо  ми  не  дарма́  займали  місце
й  правдивість  цього  вдасться  довести..

18.12.2015  р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629666
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 19.12.2015


Рідний

Знаєш (сл. Р. Бойчук, муз. В. Сірий)


І.
За  мить  
до  весни
я  спинився  й  побачив  –
твої  там
розквітлі  
сліди.
Вони,
наче  сни.
Ну  а  це,  мила,  значить,  –
що  різні  
є  наші  
світи.

Намарне  я  прагнув  зробитися  вітром
Із  теплих  південних  країв;
Впиватись  нектарами  ніжного  цвіту,
Який  не  належить  мені!

Приспів:
Знаєш,
Сніжні  мої  заметілі  –
Вкрили  кригою  наші  тіні.
Доки
спав  я  в  зимовому  сні,
себе  розчинила  ти  в  теплій  весні.

Знаєш,
Сніжні  мої  заметілі  –
Вкрили  кригою  наші  тіні.
Доки
спав  я  в  зимовому  сні,
себе  розчинила  ти  в  теплій  весні.

ІІ.
І  все
навкруги
стало  раптом  інакшим…
З  тобою
ми  знову  
на  «Ви».
Несе
нас  ріка
у  своє,  а  не  наше,
життя,  де
немає
зими.

Бажання  свої  записав  на  папері
У  пісні  на  крилах  вітрів!
Схрестились  орбітами  дві  паралелі
З  таких  наших  різних  світів;

Приспів:
Знаєш,
Сніжні  мої  заметілі  –
Вкрили  кригою  наші  тіні.
Доки
спав  я  в  зимовому  сні,
себе  розчинила  ти  в  теплій  весні.

Знаєш,
Сніжні  мої  заметілі  –
Вкрили  кригою  наші  тіні.
Доки
спав  я  в  зимовому  сні,
себе  розчинила  ти  в  теплій  весні.

Запис  і  виконання  В.  Сірий

 

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629571
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 19.12.2015


Віталій Назарук

РИДАЛА НІЧ (Змінено…)

Ридала  ніч.  О,  як  вона  ридала!..
Летіли  зорі,  наче  сльози  вдаль…
Змовк  соловей.  Зозуля  не  кувала.
Сюрчав  цвіркун,  немов  дзвенів  кришталь.

                     (Продовження    на  замовлення…)
До  сходу  сонця  ще  було  далеко,
Та  ранішня  зоря    вернулась  в  дім,
Солодко  спали  стомлені  лелеки,
А  над  гніздом  висів  туманний  німб.

Зіркове  небо  наче  відридало,
З’явився  Місяць  –  зоряний  пастух…
Зірок  на  небі  стало  мало-мало,
А  Місяць  в  хмарах  начебто  потух…

Ніч  притомилась.    Замовчали  зорі…
Неначе  вперше  тьохнув  соловей.
І  голубінь  на  сході  неозора,
Зірки  горнула  до  своїх  грудей.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629567
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 19.12.2015


Віталій Назарук

РИДАЛА НІЧ

Ридала  ніч.  О,  як  вона  ридала!..
Летіли  зорі,  наче  сльози  вдаль…
Змовк  соловей.  Зозуля  не  кувала.
Сюрчав  цвіркун,  немов  дзвенів  кришталь.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629290
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 17.12.2015


Віталій Назарук

КОРОТКИЙ ЛІТОПИС ЖИТТЯ

Відлетіли  роки  –  сивина  на  скронях,
Потомили  ноги  –  вже  не  та  хода,
Журавель  у  небі  –  синиця  в  долонях,
Та  життя  говорить:  «Горе  –  не  біда»…

Скільки  пережито  –  вже  дорослі  діти,
Кріпнуть  крила  внуків  –  скоро  відлетять…
Скільки  -  невідомо  залишилось  жити,
Та  життя  і  нині  справжня  благодать.

Бачиш  цвіт  медунки  –  весняніє  тіло,
Журавлем  у  небі  доля  поверта
І  роки  у  юність  наче  відлетіли,
І  душа  співає  –  знову  молода.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629283
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 17.12.2015


Світлана Моренець

Вечір-художник


Ніч  ще  готує  зоряні  одежі,
а  вечір  їй  малює  акварель...
Пере́лив  кольорів  –  за  грань,  за  межі,
на  барвах  –  Реріха    й  Деґа  дуель!

Під  силу  замальовка  лиш  обра́нцям,
таланту  геніального  митця...
Рожевий  відсвіт  міниться  багрянцем,
за  мить  –  спалахує  палітра  вся.

Магічність  кольорового  розмаю
бере  в  полон  і  погляд,  й  почуття...
сльозинку  котить...  подих  переймає
феєрія  космічного  буття.

                 Вечір  16.12.2015  р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629216
дата надходження 16.12.2015
дата закладки 17.12.2015


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.12.2015


Дід Миколай

Ворожить срібнокрила

Пробіг  по  вулиці  сніжок
під  ноги  м'яко  слався.
Вдягнув  ялинки  в  кожушок
із  мандрів  повертався.

З  небес  спадає  дивина...
нам  подали  мольфари.
Чудесна  зимонька  -  зима
малює  пекторалі.

З'явилось  сонечко  з  -за  хмар...
світлішало  дедалі.
Зійшла  принцеса,  як  кораль
в  оправі  із  емалі.

Синички  порхають  в  виші...
лежать  в  казках    левади.
В  алеях  пишуться  вірші
в  діброві  серенади.

Й  так  тепло  стало  на  душі
в  вись  підняли  вітрила.
Сніжинки  порхають  в  тиші...
ворожить  срібнокрила.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629014
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 17.12.2015


Наталя Данилюк

Снігу нема…

[img]http://www.goodwp.com/large/201108/19659.jpg[/img]  [img]https://pp.vk.me/c7005/v7005154/8ffc1/x7H-nTbtP1A.jpg[/img]  

А  снігу  нема…  Вже  і  грудень  дорогу  прослав  йому,
Вже  паморозь-пудру  розсипав:  ступи  та  й  іди…
І  крига  тонка,  як  поличка  у  креденсі  давньому,
Рипить  під  напором  сріблясто-дзвінкої  води.

Напудрені  віти  духмяної  хвої,  колючої,
Морозне  повітря  гойдають  –  і  чується  скрип…
Дерева  мої  безголосі,  чи  й  вам  надокучили
Такі  недоречні  зимово-сумні  кольори?

Клубочиться  подих  –  це  я  видихаю  жалі  свої,
Вдивляюсь  у  річку,  немов  у  розбите  трюмо…
Допоки  мене  ти  триматимеш  вперто  на  відстані
Півкроку,  півзойку,  півдотику,  чуєш,  зимо?  

Кому  твої  ткалі  готують  полотна  розніжені,
Для  кого  у  домі  твоєму  наткали  красот?
Цей  ранок  безсніжний,  як  лезо  пекуче,  як  ніж  в  мені!..
Прокручую  вкотре  окремий  якийсь  епізод:

Неначе  навмисне  хтось  просто  ввімкнув  на  “repeat”*  його…
Здавалось,  доросла,  давно  вже  не  вірю  в  дива́…
Та  хочеться  ди́ва  –  простого,  наївного,  світлого,
Як  пригорщі  свіжого  снігу  за  крок  до  Різдва!..

[i]*Repeat  (англ.)  –  повтор.[/i]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628947
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 17.12.2015


Віталій Назарук

ПО-СВОЄМУ

По-своєму  бачу  я  світ,
Не  хмари  я  бачу,  а  коні,
Цвіт  вишні  мені  -  наче  сніг,
А  яблука  завжди  червоні.

Сльоза  –  це  для  мене  роса,
Струмочки  –  це  жили  земнії,
А  віти  верби,  як  коса
І    люди  всі  добрі  -  не  злії.

Хлібина  -  дарунок  Богів,
Родина  –  багатство  країни,
Війна  –  це  біда  ворогів,
А  краще  життя  значить  -  зміни.

Тепло  –  це  коли  друзі  є…
А  холод,  коли  ти  без  роду,
Зароблене  –  значить  твоє
І  сонце  завжди  на  погоду.

Розлука  –  це  сум  у  душі,
А  щастя  –  це  значить  любити…
Бажання  –  життєвий  рушій  -
Це  щастя  творити    і  жити!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626476
дата надходження 06.12.2015
дата закладки 06.12.2015


Леся Геник

***Нашіптуй мені спасіння

***
Нашіптуй  мені  спасіння,
бо  хочу  забути  осінь,
бо  хочу  зайти  проз  вітер,
допоки  ще  сніг  -  не  сніг.
Допоки  зима  -  лиш  дата,
а  небо  іде  за  сонцем,
бо  знає,  що  світло  -  радість,
а  барва  несвітла  -  ні...

Вишукуй  слова  найліпші,
такі,  щоб  не  мала  змоги
вмочити  у  сумнів  серце,
втопити  в  зневірі  день.
Бо  топчуться  вже  довкола
зчорнілі,  гіркі  залоги,
хапаючи  знов  до  танцю
недужих  листків  огень.  

Знайди  на  тарелях  білих
мальовану  білим  чічку,
аби  заплести  відраду
у  відчай  мого  несну.
Бо  вже  запалило  серце
останьої  змоги  свічку  -
зайти  проз  пекучий  холод
з  надією  на  весну...

І  тільки  се  мляве  сяйво
ще  вабить  у  даль  нечорну,
ще  бавить  наївну  думку
веселкою  в  далині.
Знайди  мені  ліку,  друже,
на  муку  мою  незборну,
допоки  зима  -  лиш  дата
а  сніг  -  ще  не  зовсім  сніг...

(5.12.15)


 



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626403
дата надходження 05.12.2015
дата закладки 06.12.2015


Віталій Назарук

РОЗЛУКА

Автобус  від’їхав….А  наче  вже  місяць  розлуки.
Поділося  сонце,  сипнули  холодні    дощі.
І  знову  життя  зупинилось,    і  муки,
Забрали    надовго,    омріяні  нами  плащі…

Бо    сонце  сховалось,  що  так  мені  тепло  світило,
Автобус  від’їхав  і  навіть  не  лишив  сліда.
Поїхала…    Горло  моє    заніміло,
Всього  до  неділі,  а  нині  уже  середа…

Та  плакало  небо  і  в  мене  дощі  під  очима,
Беру  я  у  руки  любимий  для  серця  портрет,
Вустами  цілую,  неначе    хлопчина,
Туманом  по  хаті  клубочиться  дим  сигарет.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626216
дата надходження 05.12.2015
дата закладки 06.12.2015


Олекса Удайко

З ТОБОЮ ЗАТИШНО

[youtube]https://youtu.be/7Kd0mqWUDno[/youtube]
[i][b][color="#650ac7"]З  тобою,  Слово,  затишно  і  в  студінь,
нам  не  страшні  ні  хляка,  ні  мороз  –
упораємо  шал  життєвих  проз
і  люту  темню  остогидлих  буднів…

Жадаючи  оновлення  підспудно,
долаємо  щодень  стомильний  крос  
у  пошуках  удач  і  щастя…  Та  курйоз  –
вони  у  сні  принишкли  безпробуднім.

Але  ж  кортить…  реальністю  пожити  –
ілюзій  та  елегій  не  творити,  
бо  чим  за  інших  некопитних  гірш?  

О  Логосе,  відкрий  скарбниці,  крипти  –    
наповни  змістом...  ще  в  утробі  вірш...

А  заодно  й  Пегасове  корито![/color][/b]

5.12.  2015
[/i]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626203
дата надходження 04.12.2015
дата закладки 06.12.2015


Віталій Назарук

БІЛИЙ ВАЛЬС

Блищать  сніги.  Іскри  летять  в  повітрі…
Пускають  дим  холодні  димарі.
Білило  ліс  розводить  на  палітрі,
Лише  ялини,  наче  ліхтарі.

Сніг  покриває  опустіле  поле,
Озимина  натягує  кожух.
Лице  сніжинка,  наче  голка  коле,
Вітер  притих,  немов  вогонь  потух.

І  закружляв  у  білім  вальсі  вечір,
Сніжинки  хороводи  повели…
Кудись  поділась  біла  холоднеча,
Лиш  хмари,  наче  лебеді  пливли.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624682
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015


Любов Ігнатова

Плаче свічка…

Пам'яті  жертв  голодомору...  

Плаче  свічка  на  моїм  вікні... 
Мовчки  котить  сльози  своїм  тілом... 
І  гарячим  воском  у  мені  - 
Пам'яті  жарина  розпашіла... 
       
Вогник  віддзеркалився  у  склі... 
Моторошно...холодно...і  страшно... 
Ніби  десь  там,  у  нічній  імлі 
Очі  світять  смерті  сіромашні... 

І  хрести...хрести...кругом  хрести... 
Де-не-де  ще  бродять  люди-тіні... 
Вже  немає  сили  віднести 
Дитятко,  заснуле  в  домовині... 

...  Щось  болить  і  плаче  у  мені... 
Вогник  ріже  серце,  ніби  бритва  - 
Плаче  свічка  на  моїм  вікні, 
Встромлена  в  пшеницю,  як  в  молитву... 

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624671
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015


Світлана Моренець

ГОЛОДОМОР – ЗБРОЯ МАСОВОГО ЗНИЩЕННЯ

Не  треба  зброї  проти  незахищених,
снарядів  чи  військових  батальйонів.
Нелюдський  голод  –
й  чверть  країни  знищених,
у  муках  замордовані  мільйони.

Народе  мій,  зневажений,  ображений!
І  голодом,  і  в  тюрмах  катуванням
ти  "братом"  навіженим  в  серце  вражений,
а  на  устах  твоїх  –  печать  мовчання
під  страхом  смерті...  Та  її  зриваємо.
Облудні  бре́хні  довгі,  та  не  вічні.
Жах  не  повториться!  Ми  пам'ятаємо,
бо  палить  біль  ваш  в  наших  душах  свічі...

                                   28.11.2015  р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624596
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 29.11.2015


Олександр ПЕЧОРА

КУРГАН СКОРБОТИ

*      *      *

Курган  Скорботи.
Дзвони.  Люду  –  море.
Вшановують  замучених  братів…
Ідуть  –  на  горло  наступають  горю.
Та  інше  я  найбільш  сказать  хотів:
ідуть  нащадки  жертв  голодомору
по  вулицях  з  найменнями  катів…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624574
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 29.11.2015


Віталій Назарук

ЦВІТ ЖАСМИНУ

Біло  під  вікном  цвіте  жасмин,
Разом  з  ним  цвіте  моя  душа,
І  росте  на  радість  красень  син,
І  цвіте  дорога  в  споришах…

Запахом  любується  синок,
Не  зриває  білий  дивоцвіт,
А  в  підніжжі  стелиться  в’юнок,
Ніби  розцвітає  білий  світ.

Запах  у  хатині  кожен  день
І  радіє  матері  душа,
Що  співає  синові  пісень,
А  жасмин  їй  серденько  втіша.

Біло  під  вікном  цвіте  жасмин,
Разом  з  ним  цвіте  моя  душа,
І  росте  на  радість  красень  син,
І  цвіте  дорога  в  споришах…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624251
дата надходження 27.11.2015
дата закладки 27.11.2015


Віталій Назарук

КВІТИ КОХАННЯ

Ніс  на  побачення  білі  троянди,
Це  ще  у  школі  було,
Все  білі  квіти  могли  розказати
І  передати  тепло…

Приспів:
 Білі  троянди,  білі  троянди,
Квіти  юнацьких  надій.
Білі  троянди,  білі  троянди,
Квіти  закоханих  мрій…
Білі  троянди  серцем  чекали,
Ви  показали  нам  путь…
Долі  троянди  нас  обвінчали,
Вони  і  нині  цвітуть.

Білі  троянди  сьогодні  дарую,
Хоч  вже  осіння  пора,
Я  ще  люблю  і  ці  квіти  шаную,
Молодість  в  квітах  жива.

Приспів.

Біля  вікна  квітнуть  білі  троянди,
Квіти  кохання  мого.
Не  передати  тепло  їх  словами,
В  них  і  понині  вогонь.

Приспів.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624241
дата надходження 27.11.2015
дата закладки 27.11.2015


Віталій Назарук

ДОРОГА

Довга,  довга  дорога  -
Горизонт  вдалині,
Потомилися  ноги…
Наче  снилось  мені…
Золотилося  жито
І  цвіли  спориші,
І  хотілося  жити,
Хоч  тягар  на  душі.
Звало  знову    Полісся,
Голубіли  льони,
А  ожини  узлісся
В  синій  колір  вдягли.
Сяли  зорі  на  небі,
Спав    натомлений  шлях
І  здалось  не  треба,
Край  шукати  в  полях…
Проте    довга  дорога
Протягнулась  удаль,
Між  полів,  від  порога
Гнала  серця  печаль.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623252
дата надходження 23.11.2015
дата закладки 23.11.2015


Віктор Ох

Мелодія на вірш автора Микола Серпень:: Сини України


           Приспів:
   Не  вір  ти,  юначе,
   Чарівним  світанкам…
   Не  вір  ти,  козаче,
   Гаданню  циганки…

Любили  тебе  до  безтями,
До  смутку,  до  плачу,  до  болю!
Ти  можеш  гордитись  синами,
Що  голови  склали  за  волю!

На  що  було  їм  сподіватись,
І  де  свій  притулок  знайти?
Дві  сили  зійшлись  воювати,
Щоб  решту  без  жалю  змести.

     Приспів.

А  доля  -  билиночка  в  полі,-
Вітрам  всім  і  бурям  на  зло!
Дівчина,  струнка  як  тополя,
Тебе  провела  за  село.

Прощання  сльозина  упала,
А  коні  уже  під  сідлом…
У  бій  ви  пішли  на  світанні,
Щоб  більш  не  вернутись  в  село.

     Приспів.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622670
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 23.11.2015


Віталій Назарук

ЩЕ НЕ ПОРА

Мовчить  земля    -  ридає  осінь,
Сміються    сіяні  жита,
Спадає  листя  в  безголоссі,
Земля  зелена,    бо    свята.

Злітає  вниз  на  стиглу  землю
Листок,    цілує    падолист…
Між  летом  робить  він  перерву,
А    вітер  знов  готує  свист…

Осіннє  листя    золотиться,
Змовкає  вітер,  спить  трава.
Лише  береза  бадьориться,
Ще  золота,  ще  не  пора!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620092
дата надходження 11.11.2015
дата закладки 12.11.2015


Патара

І солов'їна ти, і калинова…

Призначили  тобі  сьогодні  свято,
Хоча  повинно  так  щоднини  бути.
Шанують  хай  тебе  у  кожній  хаті,
Щоб  в  Україні  ти  не  знала  скрути.
Епітетів  тобі  дають  багато:
І  солов'їна  ти,  і  калинова...
Не  кожному  судилось  мову  мати,
Ти  -  подарована  нам  Богом  МОВА.
Тож  бережімо  цей  дарунок  Божий,
Як  найдорожчий  скарб,  зіницю  ока.
Прийшла  пора  задуматися  може?..
Бо  якось  не  виходить  у  нас,  поки.
 

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619747
дата надходження 09.11.2015
дата закладки 10.11.2015


Крилата (Любов Пікас)

Так мусить бути

Береза  ще  у  сукні  золотистій.
А  клен,  немов  народжене  дитя  –  
Голенький,  погубив  останнє  листя,
Танцює  протяг  між  його  віттям.

Сосна    смарагдом  небо  ріже  –  горда!
Не  страшно  їй,  що  зміниться  пора,
І  що  мороз  візьме  свої  акорди,
І  що  снігами    вмиється  кора.

Так  мусить  бути  –  щось  в  природі  змінне,  
А  щось,  як  фарба,  до  води  стійка  -  
Одне  вмирає,  інше  є  нетлінне,
Мов  сонце,  місяць  і  любов  палка.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619607
дата надходження 09.11.2015
дата закладки 10.11.2015


Віталій Назарук

СЛЬОЗИ МОЛОДОСТІ

Я  маки  для  тебе  зривав  між  житами,
П’яніла  у  полі  від  щастя  душа,
Уява  блукала  в  хлібах,  ніби    з  нами,
І  я,  наче  сокіл,  в  політ  вирушав…

Дув  вітер  червневий,  сміялось  колосся,
Я  маки  червоні  зривав  при  росі,
І  пахло  це  жито  знайомим  волоссям,
А  роси,  як  сльози  стікали  в  лиці…

Червонії  маки,  із  вами  росли    ми
І    з  нами  щороку  зростали  хліба,
Ці  дні  називаю  постійно  святими,
Бо  маки  і  жито  –  це  пам'ять  жива.

Вклоняюся  полю  і  стиглому  житі
І  кожному  маку,  що  цвів  у  хлібах.
До  жита  лечу  я  ,  як  птаха  щомиті,
І  сльози,  як  роси  біжать  по  щоках…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619525
дата надходження 09.11.2015
дата закладки 10.11.2015


Віталій Назарук

ЖИВУ РІДНИМ СЛОВОМ

Батьківщини  живу  я  словами,
Саме  з  них  почерпаю  тепло,
Кожне  слово  цілую  устами,
Щоб  воно  у  серцях  проросло.

Їх  сплітаю  в  прекрасний  віночок,
Хоч  судити  про  це  не  мені,
Та  коли  чую  їх  голосочок,
То  від  щастя  згоряю  в  вогні.

Кров  пришвидшує  біг  в  моїх  жилах
І  віночки  стають  золоті,
Головне,  щоб  ми  мові  служили,
І  жили  у  своїй  правоті.

Бережімо  слова  мами  й  тата
І  цих  слів  научаймо  внучат,
Не  звертаймось  до  «старшого  брата»,
Бо  цей  «брат»,  нам  далеко  не  «брат».

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618286
дата надходження 04.11.2015
дата закладки 05.11.2015


Наталя Хаммоуда

Літера Н.

НЕПЕРЕМОЖНІ,  НЕЗДОЛАННІ!

Наче  навіса  нахмурилось  небо  навколо,
Нічка    нависла    над  нами  незряча,  німа.
Напівживі...  Напівмертві...  Невільні-ніколи!
Нас  нащербити  націлились?  Навпіл?-
                                                                                                                                         Нема!!!
Не  нажились,  не  намріялись,  не  нараділись,  
На  незалежність  .  Навіщо    новИх  нам    негод?
Непереможні!  Ну,  нЕдруги,  ні,  не  надійтесь-
Не  наклоняється  ниць    невмирущий    народ!

Недооцінюєш  нас  ненажерлива  нЕчисте?
Напримирялись,    настарчить  назавжди.  Навік!
Не  наближайся  нахабо,  нечесо  і  нехристе!
На  новоземлях  народим  нащадків  новИх.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617251
дата надходження 30.10.2015
дата закладки 31.10.2015


Віталій Назарук

СИНІВСЬКИЙ БІЛЬ

Зростали  верби  понад  Стиром,
Листочки  мила  річенька,
Пишалась  мати  завжди  сином,
Гляділа,  наче  вишеньку...
І  виріс  син,  пішов  в  життя,
Доля  дала  доріженьку,
Слав  рідку  вісточку  здаля,
Та  не  томились  ніженьки.


І  раптом,  наче  грім  з  небес,
Матуся  захворіла!
Верби  сплели  гілля  навхрест,
А  мати  вмить  згоріла…

Додому  соколом  летів,
Став  в  хаті  на  коліна,
Лише  тепер  він  зрозумів,
Що  втратив  ту  -  єдину.

І  сльози  полились  з  очей,
Біль  розривала  груди,
Цей  біль  його  тепер  пече,
Він  завжди  з  ним  і  всюди.



А  верби  знай  ростуть  собі,
Листочки  миє  річенька,
Могила  виросла  в  селі,
Лишилась  з  біллю  вишенька.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617301
дата надходження 31.10.2015
дата закладки 31.10.2015


Віталій Назарук

ХЛІБНІ РІКИ ЗОЛОТІ

За  поліським  селом
Видно  чорні  поля,
Що    засіяні  новим  врожаєм,
Хоч  чорніє  земля,
Рясно  зійдуть  хліба
І  зелена  земля  заспіває.

Сонце  дарить  тепло
І  сміються  поля,
Просять  Бога  периною  вкрити,
У  тумані  село,
Зеленіє  земля,
Ці  хліба  мають  зиму  прожити.

А  тоді  врожаї
Із    зерном  до  зерна,
До  комори  засиплять  в  засіки.
І  прославлять  врожай
Співуни  –  солов’ї
І  у  золоті  бігтимуть  ріки…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617300
дата надходження 31.10.2015
дата закладки 31.10.2015


Наталя Данилюк

Під настрій осені…

[img]https://pp.vk.me/c623731/v623731307/45a1e/NiwIOc3caCk.jpg[/img]  

Під  настрій  осені,  по  бруку,
По  листопадних  килимках,
Сховати  у  кишені  руку,
А  другу  –  вільну,  наче  птах,
Підставити  легкому  вітру,  –
Нехай  пливе  собі  крізь  день!..
Іти,  вливатись  у  палітру:
Іще  зелену  де-не-де,
Там  –  теракотову  й    багряну,
А  там  –  тоновану  під  мідь…
Немов  у  хвилі  океану,
Пірнути  в  осінь  мимохіть.
А  потім  вистрибнути  з  піни,
Немов  на  берег  білий  кит,
І  наслухати,  як  дельфіни
Назад  гукають,  у  блакить…
І  просто  вірити,  що  все  це  –
Лиш  переродження,  не  смерть,
Що  пересохле  спрагле  серце
Життям  наповниться  ущерть.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615840
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 25.10.2015


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.10.2015


Віталій Назарук

УДАРИТЬ ДОЩ

Ударить  дощ  об  осінь  батогом,
Ударить  так,  що  засміються  зорі
І  зірве  лист,  оснований  гріхом,
Щоб  відмолити  у  святім  соборі…

Зітхнуть    у  небо  тихо  болота,
Опеньки  осідлають  мокрі  трави
І  влізе  в  душу  знову  пустота,
Лише  зігріють  осені  заграви.

Мій,  Господи,  не  хочеться  зими,
Хай  буде  осінь  вічна  і  щаслива,
Хай  барвами  сіяють  килими,
Тумани  ти  розвій  своїм  кадилом!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612014
дата надходження 08.10.2015
дата закладки 09.10.2015


Віталій Назарук

ЯКБИ МЕНІ ІЗ ОСЕНІ В ЛІТА

Якби  мені  із  осені    в  літа,
Щоб  солов’ї    під  ранок  заспівали,
Хоча  співає  осінь  золота,
Але  весна  ще  проліском  картавить.

Шугають  у  гаях  глухі  сичі,
У  небо  відлітає  птах  осінній,
Але  весна  у  серці  не  мовчить,
Любов    свою  у  серце  сіє  й  сіє…

Люблю  тебе  я  ,осене,  моя.
Шаную    небо  над  тобою,  доле,
У  осені  прошу  я  солов’я,
Та  осінь  серце  щохвилини  коле.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612001
дата надходження 08.10.2015
дата закладки 09.10.2015


Патара

Отака ти в мене, Україно

Україно,  ти  буваєш  різна  —
Змучена,  розтерзана  війною,
В  злиднях,  обікрадена  ордою...
Вже,  здається,  й  рятувати  пізно.
Та  якимось  дивом  оживаєш
І  стаєш  ще  кращою,  ніж  досі.
До  лиця  весна  тобі  і  осінь...
Не  знайти  гарніше  мого  Краю!
Скільки  раз  із  попелу  вставала,
Недруги  зубами  скриготіли,
Бо  слідів  не  залишали  стріли,
Хоч  у  твій  бік  пущено  немало.
Милосердя  ти  не  розгубила,
У  біді  ділилася  останнім,
Працювала  з  рання  до  смеркання,
З  відчаю  не  опускала  крила.
Отака  ти  в  мене,  Україно,
Світ  надивуватися  не  може,
Бо  на  птаху  Фенікс  дуже  схожа.
Лиш  перед  Ісусом  на  колінах.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611877
дата надходження 07.10.2015
дата закладки 09.10.2015


Віталій Назарук

КОЛИ ВІРШІ КРИЧАТЬ

Скрипить  перо,  ридає  папірець,
Сміється  вірш  зубами  без  коронки,
Пишу  вірші,  та  їм  хай  буде  грець  -
Молекулі  отій  без  оболонки…

Пишу  й  мовчу,  біжить  у  світ  душа,
Черпає  силу  пір’я  із  чорнила,
А  думка  в  простір  знову  вируша,
І  в  думці  кожній  вроджена  є  сила.

Та  вірш  не  може  жити  без  душі,
Його  не  можна  написати  в  прозі,
Слова  поета  –  це  його  вірші,
Окремі  в  небесах,  чи  на  підлозі…

Ота  перлина,  що  лежить  в  душі,
Той  вірш,  що  заховавсь  у  грудях,
Часами  криком  із  душі  кричить,
Його  ніколи  люди  не  осудять.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605984
дата надходження 11.09.2015
дата закладки 13.09.2015


Олександр ПЕЧОРА

СВІТЛА НІЧ (пісенне)

Все  ходжу  між  картин  та  майстрів  –
споглядаю  яскраві  моменти.
Рідних  серцю  художників  стрів,
співаків,  музикантів,  поетів.
Задушевні  розмови  велись  –
сумовиті,  урочі,  пророчі.
Слава  Богу,  бажання  збулись  –
на  Монмартрі  лишився  до  ночі.

Приспів:
Щемну  згадку  затер  до  дірок:
світла  ніч,  суперова  погодка,
неповторність  бродячих  зірок,
натюрморт  –  огірок,  «рашен  водка».


Той  свободи  ковток  надгіркий
зігріває  й  окрилює  душу.
На  Монмартрі  на  варті  віки.
А  навколо  немає  байдужих.
Красень-пагорб,  омріяний  сквер.
Сходи  вгору.  Яка  дивовижа!
Відкриває  мені  Сакре-Кер
панораму  нічного  Парижу!

Приспів.

Увінчала  базиліка  храм.
Паперть  пам’яті  досі  нетлінна.
Тут  Європа,  відкрита  вітрам,
перед  небом  стає  на  коліна.
Сходи  вгору  до  неба  ведуть.
Сходи  вниз  –  повертають  на  землю.
А  віки,  що  за  мною  грядуть,
на  Монмартрі  плекатимуть  зерня.

Приспів.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603498
дата надходження 01.09.2015
дата закладки 02.09.2015


Віталій Назарук

МОЯ ОСІНЬ ДУШІ

Врожай  вишиває  поля  вересневі,
Сіяє  багата,  як  пісня  –  земля.
Ідуть  до  спочинку  сади  яблуневі,
А  щедрі  дари  застеляють  поля.

Моя  щедра  осінь,  чарівна  й  багата,
Візьми  мене,  люба,  в  осінній  танок,
Я  хочу  ще  жити  і  мрію  співати,
Не  хочу  я  чути  той  смутку  дзвінок.

Красуне  осіння  –  фата  золотая,
Повір,  що  для  нас  ти  пора  золота,
Хай  весни  приходять,  медунками  грають,
А  ти,  моя  осінь,  будь  завжди  свята...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603430
дата надходження 01.09.2015
дата закладки 02.09.2015


Віталій Назарук

ОСІННЯ ВЕСНА

Не  жалій,  кохана  охри  цвіт,
Бережи  весни  тендітні  квіти,
Бо  моє  кохання  стільки  літ,
Має  сонечком  ясним  світити.

Золотом  засіє  нас  земля,
Грушки  запах  наберуть  тумани,
Погляд  проводжає  журавля,
Та  любов  нагадує  тюльпани.

Не  жалій,  кохана  охри  цвіт,
Бережи  весни  тендітні  квіти,
Бо  моє  кохання  стільки  літ,
Має  сонечком  ясним  світити.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603209
дата надходження 31.08.2015
дата закладки 31.08.2015


Віталій Назарук

НАШ ПРАПОР

Збережімо  небо  синє-синє,
Сонячне  оспіване  життя,
Рідний  прапор  славної  країни,
Як  і  наші  золоті  поля.

Станьмо  на  коліна  перед  Богом,
Помолімося  за  землю  і  за  хліб,
Повертаймося  до  рідного  порогу,
Своїх  предків  бережімо  слід.

Україну,  що  єдина  й  вічна,
Понесе  народ  наш  у  віки,
Небо  синє  і  поля  пшеничні,
Стягом  нести  будуть  козаки…

Пронесімо  прапор  над  землею,
Хай  пізнають  Україну  скрізь.
Бо  вона  родилась  під  зорею
І  тепер  встає  на  повний  ріст.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601496
дата надходження 23.08.2015
дата закладки 23.08.2015


Віталій Назарук

ВИНО І ДУМКИ

Легко  п’ється  вино,  та  дурману  нема,
Тільки  очі    у  згадці  здалека…
Я  один  залишивсь,  ти  далеко  -  сама,
За  спиною  то  холод,  то  спека.

Яке  терпке  вино,  як  цілунок  колись,
Він  для  двох  залишився  останній,
Ми  неначе  прощались  тоді  -  обнялись,
А  цілунок  в  тумані  розтанув.

Впала  крапля  вина  на  зім’ятий  рукав,
Чи  сльоза  це  скотилась  кровава,
Я  всі  роки  тебе  біля  липи  чекав,
А  ти  птахою  в  небі  пропала.

Рідко  стукіт  пташиний  зачепить  вікно,
Я  здригнуся,  бо  завжди  з  думками,
Наливаю  собі…Яке  терпке  вино,
Яка  відстань  далека  між  нами.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600886
дата надходження 20.08.2015
дата закладки 20.08.2015


Крилата (Любов Пікас)

Лиш…

Природно  це,  що  є  холодним  лід
І  що    вогонь,  торкнешся  –  обпікає.
Що  із  зернини  колос  виростає,
З  яйця  пташа  прокльовується  в  світ,

Що  п’є  калина  воду  із  землі,
Що  на  світанку  небо  голубиться,
Що  сад  улітку  гусне,  соковиться,
Радіє  квітка  сонцю  і  бджолі,

Що  тьохкає  надвечір  соловей,
Лиша  мазки  художник  на  мольберті.
Лиш  не  природно,  як  планують  смерті  -  
Людські,  в  ім’я  диявольських  ідей.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600559
дата надходження 18.08.2015
дата закладки 19.08.2015


Віталій Назарук

ЖУРАВЛИК

                           Музика,  запис  і  виконання  Миколи  Шевченка                                              
                           Разом  з  Олександром    Печорою
«Журавлик»  мій  біля  порогу
Вклоняється,  та  не  зліта.
До  нього  тягнуться  дороги.
Тут  –  край  родинного  гнізда.

Сюди  я  в  думах  повертаюсь
Через  міста,  через  літа.
Нечасто  тут  буваю  –  каюсь.
А  хвіртка  скрипнула  –  віта!

Приспів:
Матуся  говорила:
«Частіше  прилітай!»
Якби  ж  ми  мали  крила,
Якби  ж  то  не  літа.

Журавлику-журавле,
Знов  серденько  не  край.
Журавлику-журавле,
Хоч  ти  не  відлітай!

Чекала  мати  в  гості  сина:
Горіх  дивився  у  вікно.
А  від  «журавлика»  єдина
Стежина  в  світ  лягла  давно.

Магнітом  тягне  в  рідну  хату  –
Природа  вабить  і  душа.
Яке  ж  то  неповторне  свято  –
Брести  в  ранкових  споришах!

Приспів.

У  двір  приношу  біль-утому,
Іду  на  прощу  я  сюди.
Непросто  вижити  самому,
Й  лишити  праведні  сліди.

Тут  мені  знову,  як  годиться,
Кивне  в  задумі  «журавель».
Ковтну  зажурної  водиці.
Моє  дитинство  тут  живе.

Приспів.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600623
дата надходження 19.08.2015
дата закладки 19.08.2015


Віталій Назарук

КРИНИЦЯ

«Журавлик*»  стих  біля  порогу,
Вже  скільки  літ,  а  крил  нема…
До  нього  тягнуться  дороги
У    край  родинного  гнізда.

У  споришах  цвіте  стежина,
Горіх  заглядує    в  вікно,
Біля  «журавлика»  єдина,
Стежина  квітне  все  одно.

Тягне    магнітом  в  рідну  хату,
Вабить  природа  і  душа,
Пройтись    босоніж    завжди  свято,
Життя  ж  не  варте  і  гроша.

Поріг  цілую    свого    дому,
Немов  на  прощу  йду  сюди,
Не  легко  вижити  самому,
Як  заросли  уже  сліди.
                                                             
                                                                         «Журавлик*»  -  криниця,  колодязь.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600624
дата надходження 19.08.2015
дата закладки 19.08.2015


I.Teрен

НЕЗВОРОТНІ ШЛЯХИ

Мандруємо  і  близько,  і  далеко.
Знайомимося  –  він,
а  он  –  вона:
як  одинокі  бузько  і  лелека,
освоюють  пейзажі  із  вікна.

Знайомі  теми:
вчителі  і  школа,
дитячі  роки,
пізні  віражі
і  одиноке
перекотиполе...
Не  вивідає  більшого  ніколи,
як  візаві  у  іншої  душі.

Йому  пора.
І  їй  пора  дізнатись,
чого  так  поспішає  чоловік.
Така  жара.
Нема  куди  податись.
Коли  не  дуже  хочеться  прощатись,
то  швидше  розлучаються  на  вік.

Він  ще  побачить,  що  зійшов  раніше,
аніж  повинен  у  чуже  село.
Вона  ще  буде  героїня  вірша,
але  переживатиме  найбільше,
що  він  такий,  якого  не  було.

Ось  так  і  розбігаються  дороги
у  незворотні  на  шляху  стезі́.

Куняє  бузько  на  одній  нозі,
лелека  у  болоті  миє  ноги.

Бурлака  вітер  тихий  і  убогий
у  лузі  щось  нашіптує  лозі.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600265
дата надходження 17.08.2015
дата закладки 19.08.2015


Віталій Назарук

ТОБІ, МІЙ БРАТЕ

                                 Миколі  Серпню,  другу  і  брату...
Земля  Волинська  об’єднала  нас,
Що  харчувала,  брате,    двох  з  тобою,
Роки,  як  птахи,  швидко  плине  час,
Обоє  ми  тепер  вже  з  бородою…

Степ  Казахстану  і  Волинській  ліс,
Неначе  долі  з’єднані  в  єдине,
Бо  ти  і  я  в  святій  Волині  ріс,
У  нас  на  двох  наша  земна  святиня…

До  віку,  брате,  в  серці  збережу,
Свою  любов  до  тебе  й  твого  сина,
Я  розорю  надуману  межу,
Тепер  на  двох  єдина  в  нас  родина.

Тобі  я  вдячний  до  кінця  життя,
За  щире  серце  і  тепло  гаряче,
Твоє  життя,  немов  рясні  жита,
Мене  зігріли  ватрою  неначе…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597009
дата надходження 31.07.2015
дата закладки 18.08.2015


Наталя Данилюк

Благословення Спасами

Вже  наступає  осінь  крадькома,
Смакує  неминучу  перемогу,
Благословляє  Спасами  трьома
Господар-серпень  вересню  дорогу.

Кладе  у  клунок  яблука  і  мед,
І  житній  хліб,  і  пінний  квас  у  пляшці.
Тчуть  павуки  шовкове  макраме  –
Окрасу  для  осінніх  декорацій.

Ще  полуднева  спека,  як  сироп,  –
Така  густа  й  тягуча,  аж  до  млості…
Та  вже  рябіє  барв  калейдоскоп,
Гірчить  димами  перегрітий  простір.  

Віджнивували.  Бороди  снопів
Пекуче  сонце  смалить  на  жердинах,
Вже  й  деревій  в  отаві  перепрів
І  висохла  знекровлена  малина.

Плакучих  верб  розкішна  бахрома
Лоскоче  хвилі  сріберноголосі…
Благослови  ж  бо  Спасами  трьома
Мене,  мій  Боже,  на  порозі  в  осінь!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600029
дата надходження 16.08.2015
дата закладки 17.08.2015


Крилата (Любов Пікас)

Двоякі почуття

Хороший  ранок.  Просто  так  хороший.
Відкрилось  небо.  Кава  на  столі.
Сховалась  спека.  Серпень-листоноша
Приніс  остуду  спеченій  землі.

Маленькі  діти  гойдалки  колишуть.
Над  ставом  тихо  висне  верболіз.
Під  ним  качки,  що  дикі,  кола  пишуть.
Ждуть  корму.  Сни  не  випустив  ще  ліс.

Птахи  тоненьким  співом  славлять  Бога.  
Піднялось  вгору  листя  орхідей.
Але  зі  сходу  краю...  пре  тривога.
І  хоче  радість  вирвати  з  грудей.
14.08.15                              

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599596
дата надходження 14.08.2015
дата закладки 15.08.2015


Віталій Назарук

ВІЙНА

                                           Учаснику  бойових  дій  «Боряні»…
Вогонь  горить,    де  борщ    ранковий,
«Боряня»    гріє  на  вогні,
Де  степ  ще  тихо-світанковий,
Прокинувся  у  міннім  сні…

Пр:    А  «Стодвадцятка»  чеше  знову,
Від  мін  розбіглись  сивучі,
Враз    небо  стало  кольорове,
Замовкли  в  гуркоті    сичі.

Воюють  у  степу  солдати,
Салага  «  Віліс»  і  «  Батон»
І  весельчак  -  «Борис-десантник»
Що  зайвий  береже  патрон.

Пр:    А  «Стодвадцятка»  чеше  знову,
Від  мін  розбіглись  сивучі,
Враз    небо  стало  кольорове,
Замовкли  в  гуркоті    сичі.

Не  варто,  брате  пропустити,
Отого  ворога  з  кремля,
А  нам  ще  треба  жити  й  жити,
Але  уже  без  москаля.

Пр:    А  «Стодвадцятка»  чеше  знову,
Від  мін  розбіглись  сивучі,
Враз    небо  стало  кольорове,
Замовкли  в  гуркоті    сичі.

Сини  мої,  кровинко  наша,
Батьківська  вам  завжди  рука,
Хай  буде  проклятою  раша,
Хай  лине  пісня  козака…

Пр:    А  «Стодвадцятка»  чеше  знову,
Від  мін  розбіглись  сивучі,
Враз    небо  стало  кольорове,
Замовкли  в  гуркоті    сичі.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599221
дата надходження 12.08.2015
дата закладки 13.08.2015


Анатольевич

О русском…

Что  станем  врагами  –  кто  думал  о  том?!
Мы  братьями  русских  считали!
Но    «братья»    тихонько,  и  подло    притом,
Кусок  Украины  украли…
   Хохол  ты,  кацап  –  нету  разницы  в  том!
Российским  гостям  были  рады…
Мне  русский  родным  был,  но  в  зоне  АТО
Родство  расстреляли  из    «Градов»!
   Как  стало  доктриной?    Расскажет  ли  кто?
Обман,  извращение    сути...
Мне  русский  противен,по  сути,  за  то,
Что  им  брешет  по  миру  Путин…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587459
дата надходження 15.06.2015
дата закладки 10.08.2015


Віталій Назарук

ВІРШІ-БРАТИ

Для  мене  вірші,  як  брати,
Окремі  з  них,    мої  солдати,
Я  можу  з  ними  воювати,
Та  їх  повинен  берегти.

Хоч  вірш  без  тіла  -  в  нім  душа,
Душа  ж  ніколи  не  вмирає,
А  поле  з  віршів  хоч  безкрає,
Та  вірш  новий,  лише  пташа…

Коли  ідуть  у  бій  вірші,
То    їм  не  треба  автомата,
Вони  воюють  брат  за  брата,
Якщо  припали  до  душі.

У  мирний  час  вірші  святі,
Це,  як  молитва    та,  що  зрання,
Це  наче  музика  кохання,
Що  раз  буває  у  житті.

Для  мене  вірші,  як  брати,
В  яких  бувають  сильні  крила,
Моя  душа  тоді  щаслива,
Як  може  вірша  зберегти.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591147
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 02.07.2015


Віталій Назарук

ТО ВИ ПОЕТ

Якщо  Вам  пишуться  вірші,
Коли  є  стиль,  хороша  рима,
То  Ви  поет  і  Ви  в  душі,
Людина  словом  одержима.

Дружіть  із  Музою  завжди,
Цінуйте  дружбу  із  Пегасом,
Щоб  він  лишав  свої  сліди,
А  Ви  знайти  могли  їх  з  часом.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591148
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 02.07.2015


Наталя Данилюк

Щаслива…

[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/7/98/677/98677133_41326600x400.jpg[/img]  [img]http://lh3.googleusercontent.com/-4TtOJsEd3gQ/VCgGq6vXESI/AAAAAAACUlE/CI9Opqs9UUk/w426-h639/70zSr.jpg[/img]  [img]http://data3.whicdn.com/images/61639558/original.jpg[/img]  

А  знаєш,  як  здорово  –  бігти  отак  навпростець,
Ловити  у  пазуху  срібло  дзвінких  зорепадів
І  чути  ритмічне  відлуння  щасливих  сердець,
І  знати:  ніщо  нам  не  стане  тепер  на  заваді!..

А  знаєш,  як  добре  торкатись  чиєїсь  руки,
Немов  ненароком,  самісіньких  кінчиків  пальців…
А  потім  нащупати  пульс  на  зап’ястку  чіткий
І  десь  загубититись  в  обіймах  нічних  декорацій.

І  впасти  у  трави,  обкурені  хмелем  терпким,
Налиті  молочним  туманом  липневої  ночі…
Крутити  на  палець  зі  стебел  тонкі  завитки,
На  мапі  небесній  тлумачити  зорі  пророчі.

І,  тикнувши  в  небо,  раптово  зрадіти:  ”Он  я  –
В  сузір’ї  Північної  Риби,  окрай  Андромеди!..”.
І  чути,  як  дихає  знизу  протяжно  земля,
Як  трави  тяжіють  у  росах,  мов  змочені  дреди…

Як  тіло  стає  невагомим  і  пнеться  увись,
Вростає  у  небо,  пускає  коріння,  мов  щепа…
Коли  ж  усміхнешся,  тобі  прокричати:  “Дивись!”  –
І  в  поруху  вуст  упіймати:  “Щаслива  дурепа…”.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591061
дата надходження 01.07.2015
дата закладки 02.07.2015


Віталій Назарук

МАМИНА ПІСНЯ

Як  достигли  в  полях  пшениці,
Ти  схилилась  на  мить  над  колискою,
Чи  тримає  пустушку  в  руці,
Обдарила  дитину  усмішкою…

Приспів:
І  співає  матуся  «люлю»…
До  дитяти,  що  враз  ворухнулося,
-Я  люблю  тебе  синку,  люблю,
А  дитина  крізь  сон  усміхнулася.

Ти  поїв  –  відпочити  пора,
Бо  ростеш,  набираєшся  силоньки,
Будь  щаслива,  моя  дітвора,
Щоб  ти  мав  у  житті  гарну  доленьку.

Приспів:
І  співає  матуся  «люлю»…
До  дитяти,  що  враз  ворухнулося,
-Я  люблю  тебе  синку,  люблю,
А  дитина  крізь  сон  усміхнулася.

Заспівайте,  матусю,  пісень,
Що  співали  колись  над  колискою,
Їх  співайте  мені  кожен  день,
Щоб  життя  було  пишною  квіткою.

Приспів:
Заспівайте,  матусю,  «люлю»…
Як  співали  колись  над  колискою,
І  скажіть,  ще  раз,  сину,  люблю,
Обдаріть  свого  сина  ще  піснею…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590991
дата надходження 01.07.2015
дата закладки 02.07.2015


Віталій Назарук

ДВІ СЛЬОЗИ

Дві  сльози,  обидві    від  жалю,
Падали  на  землю  і  зникали…
Та,  що  перша  мовила:  «Люблю!»
Інша  тихо  впала  і  пропала.
Їхні  болі  прийняла  земля,
Стала  солонішою  від  болю,
Та  «Люблю!»  лунало  іздаля,
Перша  виросла  в  струнку  тополю.
Друга,  мовчазна,  сховала  біль,
Збігла  із  горбочка  у  долину
І  мовчала  тиша    звідусіль,
А  в  долині  зацвіла  калина…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587560
дата надходження 15.06.2015
дата закладки 15.06.2015


Владимир Зозуля

Что за душой?

Спрошу  я  неравнодушно:  –
–  Во,  что  ты,  мой  ближний,  веришь?
–  Что  тебе  в  жизни  нужно,
Кроме  хлеба  и  зрелищ?

–  Кроме  денег  и  власти,  –  
Этих  глобальных  процессов?
–  Кроме  порочной  страсти,  –  
Твоих  условных  рефлексов?

–  Может  быть  неба  толику?..
–  Может  капельку  света?..
–  Что  тебе  нужно?
-  $000000000000000!!!!!!!!!    
–    СКОЛЬКО!!?..
–  Нет...  столько  у  меня  нету…

Всё  то,  что  было  с  нами,
Всё  это  преходяще…
Выстелешь  под  ногами…
Перешагнешь…  а  дальше?..

Что  ты  возьмешь  с  собою,
В  вечную  память  смерти,
Если  тебе  чертою
Жизнь  вот  сейчас  отчертят?..

Станет  ли  выбор  труден?..
Будет  душа  ли  рада?..
Что  за  душой  там  будет?..
Будет  ли  то,  что  надо?..................

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585378
дата надходження 04.06.2015
дата закладки 05.06.2015


Віталій Назарук

ПОЛЕ ДЛЯ РОДУ

Плугатарі  переорали  землю,
Вона    співає    зранку  у  росі
І  лине  запах  зораного  поля,
І    квітне  ранок  у  своїй  красі…

Краплю  душі  земля  приймає  вранці,
Готує    поле  дати  врожаї,
Цвітуть  поля  в  ранковій  вишиванці,
А  душу    полонили  солов’ї.

Ось  борозна,  родючий  грунт  співає,
Тут  сіємо  -  здіймуться  врожаї…
Весна  цвіте  і  поле  оживає,
Волинське  поле  рідної  землі…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583992
дата надходження 28.05.2015
дата закладки 29.05.2015


Дмитрий Растаев

Небо Аризоны

Нам  будет  сниться  небо  Аризоны.
Репейник,  обжигающий  ладони.
Стремительные  гордые  мустанги.
Jack  Daniel's  горючий  как  слеза.
И  худенькая  русая  девчонка
коленок  подсыхающие  ранки
неловко  лёгким  платьицем  прикроет
и  искоса  посмотрит  нам  в  глаза.

Нам  будет  сниться  небо  Аризоны,
изрезанное  мелко  облаками,
измазанное  солнцем,  как  вареньем,
Великий  оседлавшее  Каньон.
Мы  вечером  костёр  под  ним  разложим
натруженными  сильными  руками
и  кофе  в  котелке  с  секретом  сварим,
и  звёзд  увидим  целый  миллион.

Нам  будет  сниться  небо  Аризоны,
спокойное  незыблемое  небо,
когда  над  головой  залают  пули,
свинцовые  залязгают  огни,
и  в  пекле  наползающего  ада,
глотая  обнажившуюся  небыль,
захочется  нам  к  небу  Аризоны
подняться  от  пылающей  стерни.

Но  мальчик,  натолкнувшийся  на  пулю,
вдруг  рухнет  на  стерню  добычей  бранной,
не  небо  обнимая  перед  смертью,
а  злое  прошлогоднее  жнивьё,
и  будет  ему  больно  до  предела
за  каждую  обманутую  рану,
за  каждую  изломанную  песню,
за  веру  и  ничтожество  своё.

Нам  будет  сниться  небо  Аризоны,
как  некогда  в  игре  весёлой  детской,
где  курточки  ковбойские  на  спинке
нам  поправляла  ласковая  мать...
Но  нас  оденут  в  пепел  и  посолят
землёй  незаживающей  донецкой,
и  сверху  постучат  по  ней  лопатой,
чтоб  больше  никогда  не  вспоминать.

А  где-то  в  Таганроге  или  Туле,
где  нашим  матерям  натужно  скажут,
что  мы  пропали  без  вести  от  гриппа,
весною  грянет  с  неба  чёрный  снег  -
и  взвоют  наши  матери  от  стужи,
но  им  другого  неба  не  покажут:
мы  краденые  русские  солдаты,
святые  и  проклятые  навек.

Над  родиною  нашей  зреют  тучи,
и  падальные  гаркают  вороны  -
она  прошила  солнце  камуфляжем,
она  коробит  небо  сапогом.
И  вечно  под  корявым  этим  небом
нам  будет  сниться  небо  Аризоны…
Мы  -  призраки  негаданной  России.
Но  это  уже  песня  о  другом.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579860
дата надходження 08.05.2015
дата закладки 09.05.2015


Ірина Лівобережна

Всего и надо…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_ZWcKZP3qOw[/youtube]
[i]Всего  и  надо,  что  вглядеться,  Боже  мой...[/i]

Не  судите  меня…
Может,  я  и  предвзято  глядела…
Сквозь  судьбу  –  не  свою,  где  пылит  -  не  моя  колея.

Не  ругайте  меня.
Я  врывалась  –  порывом!  –  с  вокзалов,
В  ваши  двери  домов,  где  клубилась  судьба  –  не  моя.

Не  читайте  меня,
Если  нет  вам  до  лирики  дела.
Если  чувств  колдовство  вам  –  что  груды  чужого  белья.

Проведите  меня
Через  ваши  парадные  залы
В  тот  сиреневый  сад,  где    лишь  росам  глубинно  -    сиять.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579790
дата надходження 08.05.2015
дата закладки 09.05.2015


Юрій Цюрик

Таке воно життя: бурхливе та цікаве…

Таке  воно  життя  -  бурхливе  та  цікаве;
Лиш  хочеться  чомусь  найбільш  мені:
Щоб  кров’ю  не  вмивались  сонні  трави  
І  щоб  кінець  настав  безумній  цій  війні….

Щоб  геть  забрались  путінські  буряти,
Кадирівці*,  якути,  москалі...
Та  не  палали  від  напалму  хати
І  щоби  мир  був  на  моїй  землі...

Нам  «руцький  мір»  не  треба  насаждати,
Ну,  а  культуру    «руцьку»  й  поготів…
Так  хочеться,  щоб  усміхалась  мати;
Й  не  стравлювали  вікових  братів...

Життя  -  воно  бурхливе  та  цікаве  -
Дається  лише  раз  і  хочеться  мені:
Щоб  кров'ю  не  вмивались  більше  трави
І  щоб  кінець  настав  проклятій  цій  війні...

кадирівці*  -  пси  війни,  не  плутати  з  чеченцями.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579787
дата надходження 08.05.2015
дата закладки 09.05.2015


Віталій Назарук

МОЛЮСЯ Я

Я  молюся  за  тих  що  в  двобої,
Залишились    на  мерзлій  землі,
Кого  нині  зовемо  –  герої,
І  за  тих,    що  в  могилу  лягли…

До  вогню,  що  приносить  у  пам’ять,
Крапилини  смертей  і  життя,
Ворожнечу  нехай  в  ньому  спалять,
Замість  смерті,  хай  квітнуть  жита.

Переможці,  герої,  єдині,
Переліски  в  осколках  мовчать,
Ви  для  нас,  наші  любі  –  святиня,
А  майбутнє    для  нас  –  благодать.

Ветерани,  війна  не  минула,
І  «брати»  вороги  в  нас  тепер,
Чуєш,  земле!!!  Невже  ти  заснула?
Бо  смертей  тих  ніхто  ще  не  стер...

Ветерани  війни  світової,
Проживіть  ще  достойно  роки
І  готуйте  онуків  до  бою,
Треба  землю  свою  зберегти.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579763
дата надходження 08.05.2015
дата закладки 09.05.2015


Олекса Удайко

СОЛОВЕЙ – СПОКУСНИК

       [b]  [i]tth[/i][/b]
[i]          Сміються,  плачуть  солов'ї  
         І  б'ють  піснями  в  груди:  
         Цілуй,  цілуй,  цілуй  її,  -  
         Знов  молодість  не  буде!
         
         ***
         Солов'єва    пісня    ллється,    
         Розливається    в    низах,    
         Соловей    лящить,    сміється…    
         Наче…    тоне    у    сльозах.    
                                       Олександр  Олесь
[youtube]https://youtu.be/Q0Mgn1vgceo[/youtube]
[b][color="#5100ff"]Ось  ліс…  Галявина…  Удвох…
Милуються  довкіллям…
Ялина…  Явір…  Стовбур    всох,
Як  розум  –  на  дозвіллі…

Плече-в-плече,  рука-в-руці…
І  вдих,  і  видих  –  разом…
Чому  ж  серця  в  мовчанні  ці  –  
Не  гомонять  наразі?..

Про  се,  про  те…  Не  про  любов…
Так...  Обмін  відчуттями…
Бо  від  земних  отих  турбот,
Ще  не  прийшли  до  тями,

Що  в  світі  тут  вони  одні,
Що  вколо  все  буяє…
Що  почуття  оті  на  дні
Шамо́тять  їм  уяву…  

…Та  ось  у  вітах  перший  “тьох”,
Мов  юності  відлуння…
І  тут  серця  збудились  –  “ох”…
І  рухнула,  мов  клуня

Стара,  гарба  земних  негод…
І  радість  “ох”  сказала
І  завела  у  них  той  код,
Де  юність  не  зів’яла…

…Та  так  вторили  солов’ю,
Що  той  уже  й  стомився…

…Кохані  впали  в  дежавю,
А  “тьох”…  в  сльозах  втопився.[/color]
[/b]
07.05.15
[/i]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579602
дата надходження 07.05.2015
дата закладки 09.05.2015


Крилата (Любов Пікас)

ВІН НЕ ЗНАЄ ЦЬОГО?

Він  не  знає  цього,  але  він  народив  її  вдруге,
Щоби  усмішка  грала,  а  часом  летіла  сльоза.
Він  приніс  те,  що  квітень  зазвичай  приносить  для  лугу.
Килим  в'ється,  дарма,  що  холодні  вітри  і  гроза.

Як  не  хоче  вона,  щоб  весна,  потім  літо  минули.
Щоб  обчухрала  осінь  цвітіння  ясне  в  метушні,
Щоб  холодна  зима  ту  палаючу  свічку  задула,
Котру  він  запалив  у  її  спорожнілій  душі.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576248
дата надходження 22.04.2015
дата закладки 24.04.2015


Наталя Данилюк

Квітникарю, прошу, загорніть мені жмуток весни…

Квітникарю,  прошу́,  загорніть  мені  жмуток  весни
В  шурхотливу  газету!  Візьму  оберемок  духмяний,
Пробіжусь  під  дощем  аличево-шовково-хмільним
І  нитками  його  позатягую  давнішні  рани.

Квітникарю,  прошу́,  загорніть  мені  кращий  –  он  той…
Я  сьогодні  від  щастя  така  неприборкано-п’яна,
Ніби  взяла  і  виграла  сонця  обійми  в  лото!..
І  дорога  моя  мерехтить,  мов  гладка  порцеляна!  

І  сліди,  мов  уламки  розбитих  на  друзки  свічад,
Віддзеркалюють  клаптики  свіжо-бузкового  неба!
Розтинаю  повітря,  а  пульс  торохтить  невпопад,
І  судини  мої  стугонять,  мов  напоєні  стебла…

І  душа  –  обважніле  від  цвіту  живе  деревце,
Що  радіє  отій  життєдайній  намоленій  зливі!
Квітникарю,  прошу́,  загорніть  мені  щастя  оце  –
Не  зада́рма,  а  так  –  
за  усмі́шку,  
за  очі  красиві!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576425
дата надходження 22.04.2015
дата закладки 24.04.2015


Віталій Назарук

СИНІ СЛИВКИ

Сливки  висіли  пізні,  сині-сині,
На  фоні  синьому  осінніх    хмар,
Лише  із  рідка  хмари  лебедині,
В  пейзаж  садковий  добавляли  чар.

Густий  туман  розлігся  біля  саду,
Немов  хотів  поїсти  синіх  слив,
Гасило  сонце  в  заході  лампаду,
Та  так  червоно,  наче  хтось  палив…

Стояли  двоє  ми  супроти  ночі,
Тримаючи  медові  сливочки,
А  я  дивився  наче  в  небо  в  очі,
Збираючи  в  долоню  кісточки.

Пора  осіння,  вже  нема  зозулі,
Замовкли  поміж  охри  солов’ї,
У  вирій  відлетіли  дикі  гулі,
Жовтяве  листя  впало  до  землі.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575954
дата надходження 21.04.2015
дата закладки 22.04.2015


Віталій Назарук

ОСТАННІ І ЄДИНІ

                                         Тим,  хто  приніс  Перемогу…
Пролетіли  роки  білим  птахом,
Білизни  додали  ветеранам,
Ми  не  бачимо  свастик    над  дахом,
Та  воєнні  ятряться  в  них  рани.
Ветеранів  лишилася  жменька,
Дайте  їм  хоч  по-людськи    дожити,
Бо  дідусь  і  бабуся    старенькі,
Знову    прагнуть  свій  край  боронити.
Поклонімось,  вшануймо  героїв,
Просто  так,  без  ніякої  пихи,
 Без  війни,  дайте  трішки  спокою
І  копійку,  хоча  б  на  «горіхи»…
Запаліть  свічечки  в  кожнім  домі,
Щоб  теплом    тих  зігріти  героїв,
Що  й  донині  лежать  невідомі,
Що  не  вийшли  з  останнього  бою.
На  коліна!  Усі  на  коліна!
Хто  живе  на  землі  і  понині.
Хай  пишається  ними  країна,
Бо  Вони  в  нас  останні  й  єдині.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575952
дата надходження 21.04.2015
дата закладки 22.04.2015


Віталій Назарук

ПОЕЗІЄ МОЯ

Поезіє  моя,  ти  скрипка  Страдиварі,
Яка  чіпляє  ноти,  душі  і  серця,
Де  музика  до  слів  ще  добавляє  чари
І  чари  ці  звучать,  не  видно  їм  кінця…
Приспів:
Поезія  завжди  –  це,  як  роса  ранкова,
Поезія  завжди  –  це  пісня  солов’я,
Поезія  завжди  –  це  золотисте  поле,
Що  віддає  тепло,  неначе  немовля.

Поезіє  моя,  даруй  чарівне  слово,
А  ноти  до  душі  хай  творить  музикант.
Щоб  музика  завжди  була  обов’язкова,
А  виконавець  пісні  показував  талант.

Приспів:
Поезія    звучить,  поезія    звучить,  
Поезія  звучить  благословенна,
А  слово  не  мовчить,  а  слово  не  мовчить,
Як  музика  в  душі…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575452
дата надходження 19.04.2015
дата закладки 19.04.2015


Віталій Назарук

НЕ РАБ

Літа  збігають  неухильно,
Життєвий  шлях  до  прірви  ліг,
Проте  на  вигляд  я  ще  сильний,
За  мною  мій  життєвий  слід.

Часом  здригаються  повіки,
Серце  чомусь  пече  вогнем,
Як    прийде  час,  засну  навіки,
Та  ми  колись  усі  заснем…

Схилятися  не  звик  ніколи,
Я  є  поет,  але  не  раб,
Я  бережу  життєве  поле,
І  свій  в  цвіту  вишневий  сад.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573780
дата надходження 12.04.2015
дата закладки 12.04.2015


Людмила Васильєва (Лєгостаєва)

Писала калина листи з України

Писала  калина  листи  з  України
До  білих  російських  беріз,
І    падали    крупні  червоні  краплини
Чи  крові  її,  чи  то  сліз.

Писала  вона:  «Заберіть  своїх  хлопців,
Що  в  гості  незвано  прийшли,
Навіщо  в  чужій  вони  гинуть  сторонці?
Бої  тут  тривають  страшні.

Вам  брешуть  нахабно,  що  хлопці  «блукають»,
Їх  кинули  в  жерло  війни..
Війна  –  не  навчання…тут  дійсно  вбивають,
Це  ж  ваші  брати  і  сини.

Навчать  їх  стріляти  в  людей  із  гармати,
Підступний  віддавши  наказ.
Чи  варто  для  цього  синів  в  світ  пускати,
Щоб  тут  зупинився  їх  час?

Ви  ж  хлопцям  хрести  одягали  на  шию,
Вони  ж  тепер    цілять  в    людей
Із  ними  одної    і  мови  ,  і  віри
Заради  химерних  ідей.

Вже  дехто  ніколи  додому  не  верне,
Рясніють    поля  від  могил,
Живі  ж    -  то  каліки  ,  їх  доля  злиденна,
Птахи,  що    позбавлені    крил.»

Писала  калина  листи,  й  розсилала
Зі  зграями  чорних    круків…
Навколо  ж  калини  горіло  й  палало,
І  попіл  на  землю  летів.

Хоч  постріли  «Градів»  лякали  калину
Й  пожежі  змикались  в  кільце,
Писала,  кричала  вона  до  загину
Й  була  таки  справжнім  борцем…

Поламані  ребра,  посічені  скроні,
Вже  цілих  нема  гілочок,
І    падали  краплі  червоно-солоні,
Мов  сльози  церковних  свічок.

Бо  вся  ця  земля  не  росою  вмивалась,
А  кров’ю  людською  без  меж,
Не  сонечком  ніжно  вона  зігрівалась,
А  попелом  після  пожеж….

Писала  калина  листи  з  України
У  різні  куточки  Землі:
«Не  спіть,  поможіть.  Нам  стріляють  у  спини
І  знищити  хочуть  в  Кремлі…»

З  війною  і  втратами    важко  змиритись,
Народ  взяв  цей  хрест    і  поніс…
І  нам  до  землі  тій  калині  б  вклонитись,
За  кожен  написаний  лист,

За  щирість  її,  не  підкуплену  совість,
Що    навіть  в  вогні  не  згорить…
І  хай  ще  в  країні  беріз  спить  свідомість,
Та  скоро  весь  гай  зашумить!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558028
дата надходження 07.02.2015
дата закладки 08.02.2015


Віталій Назарук

ТРУБА

Стомилася  труба  від  сили  трубача,
Валторна  і  гобой  взялись  за  нове  соло,
Такої  музики  в  житті  я  не  стрічав...
Хіба  матусі  ніжну,  колискову…

Просить  спочинку  –  ніжиться  труба,
Оркестр  без  неї  світ  возносить  в  небо,
Трубач  мовчить,  мовчить  його  раба,
А  скоро  в  них  відчується  потреба…

І  заспівають  в  парі  –  він  -  вона,
Оркестр  зуміє  тільки  підіграти,
Зима  відійде,  забринить  весна,
Веснянка  нас  заставить  знов  кохати.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556125
дата надходження 31.01.2015
дата закладки 01.02.2015


Крилата (Любов Пікас)

ГЕРОЯМ КРУТ

Січень  вісімнадцятого  року  –  
Сніг  мете,  стоять  морози  люті.
У  таку  пору  рішучим  кроком
Йшли  студенти  до  станиці  Крути.

Триста  добровольців  їх  набралось,
Що  на  клич  країни  відгукнулись,
Не  втекли,  в  домівки  не  сховались,
Під  ворожим  тиском  не  зігнулись.

Вирішили  Київ  захистити,
До  кінця  під  Крутами  стояти,
Але  до  столиці  не  пустити  
Армії  Червоної  солдатів.

Вранці  в  бій  з  загарбником  вступили.
Йшли  відважно,  тіло  кулі  рвали.
І  хоч  були  вкрай  нерівні  сили,
Оборону  п’ять  годин  тримали.

Білий  сніг  відразу  побагровів,
Кров  його  гаряча  розтопила.
Славою  лишилася  на  полі,
Кров,  що  молоді  серця  живила.

Юнаки…  Їм  жити  ще  б  і  жити!
А  вони  ось  так…  пішли  під  кулі.
Бо  за  честь  їм  край  свій  боронити,
А  не  кидать,  мов  дітей  зозулі.

Двадцять  сім  з  них  удалось  спіймати,
В  ворога  пощади  не  просили.
«  Ще  не  вмерла…»,  -  став  один  співати
Гімн  вкраїнський,  решта  підхопили.

Розстріляли  юнаків-сміливців.
Та  їх  голос  долина  з  могили:
«Не  віддайте  рідний  край  чужинцям,
Ми  його  до  смерті  боронили!»

[b]Мало  волю  краєві  здобути.
Треба  вміти  волю  удержати.
Скинувши  огидні  з  себе  пута,
Більше  в  пута  ці  не  потрапляти.  [/b]
                                                                             2008  р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555600
дата надходження 29.01.2015
дата закладки 29.01.2015


ОксМаксКорабель

Дорога Слави!


Ти  йшов,  як  Він,  смиренно  так  ішов,
свого  Хреста  ніс  на  свою  Голготу.
В  глибоких  ранах  запеклася  кров
під  камуфляжем,  що  змокрів  від  поту.

Й  тобі  юрба  кричала:  Розіпни!
за  те,  що  боронив  свою  Вкраїну.
А  ти  ішов  проклятий  без  вини,
слова  і  камені  летіли  вслід  у  спину.

Не  впадь,  рідненький,  під  тяжким  хрестом,
бо  мусиш  до  кінця  пройти  страшну  дорогу.
У  відповідь  на  зло,  не  варто  -  злом,
в  душі  тихенько  змов  Молитву  Богу.

...Ти  так    смиренно  ніс  свого  хреста.
Юрба  хотіла  хліба  і  забави.
Це  їх  дорога,  їх  страшна  ганьба.
Для  тебе  це  була  дорога    -  СЛАВИ!
Оксана  Максимишин-Корабель
25  серпня  2014р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554043
дата надходження 23.01.2015
дата закладки 24.01.2015


I.Teрен

ЛИХА ГОДИНА

Зі  сходу  насуває  западня
і  виродки  пропащої  родини...
Не  дай  то,  Боже,  як  зима  прилине,
дізнатися  уже  на  схилі  дня,
яка  вона  –  ота  лиха  година.
Буває  залунає  із  пітьми
мелодія  утраченого  щастя
і  думаєш,  –  о,  як  цей  світ  мінявся,
і  як  давно  із  милими  людьми
я  на  ясній  дорозі  зустрічався.
А  то,  буває,  наче  первоцвіт
неуловимо  літеплом  повіє,
і  оживає  віра  і  надія,
і  даленіє  веремія  літ,
де  за  неволю  і  лукавий  світ
воює  з  Україною  Росія.
І  усіває  поле  не  зело,
а  полум’я  палаючої  днини...
Лихої  неминучої  години
чекає  із  минулого  село.
По  два  боки  стоять  добро  і  зло.
Немає
                         золотої
                                                   середини.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522393
дата надходження 09.09.2014
дата закладки 24.01.2015


Янош Бусел

Елегія.

                                                 [b][color="#a80f0f"]  Ти  в  хустині  білій  стала  край  дороги,-
                                                   Мила,  ненаглядна,-  молодість  моя….
[/color][/b]
[b][color="#0f750f"]Вийшов  за  село  я…  Широчінь,  простори,-
Верби  край  дороги…  Навкруги  -  поля  …
Ліс  на  видноколі,  задесенські  гори,-
Юністю  синіє  батьківська  земля.  

Жайвір  десь  у  небі  долю  прославляє,
Аж  пашить  нагріта    ненаглядна  синь,
Трепет  перепілок…  Лиш  тебе  немає,-
Покажись  лебідко,  хоч  на  мить  прилинь…

Сестри  білокорі,-  молоді  панянки,-
Ви  ще  не  забули,  той  юнацький  шал,
Ті  невмілі  руки,  шепіт,  обіцянки,-
Ті  жаринки  згоди…  Губи…  І  обвал

У  велике,  ніжне…  Перше…  Небувале…
Що  ношу  й  понині  у  душі  своїй…
Як  було  далеко  юним  до  фіналу!..
Молоді,-  не  вміли  оцінити  мрій…

Я  у  світ  подався  доленьку  шукати,
Ти  ж  відкрила    долю  край  свого  села…
Не  зуміли  юні  душі  поєднати,-
Та  життя  пороша  нас  не  замела…

Жайвір  десь  у  небі  долю  прославляє,
Аж  пашить  нагріта    літом  далечинь,
Трепет  перепілок…  Лиш  тебе  немає,-
Покажись  лебідко,  хоч  на  мить  прилинь…

Ти  в  хустині  білій  стала  край  дороги,-
Мила,  ненаглядна,-  молодість  моя….[/color]
[/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553817
дата надходження 22.01.2015
дата закладки 22.01.2015


Віталій Назарук

Я ПРОПОНУЮ

Знаходьте  час  обідати  разом,
В  колі  сім’ї    вечеря  і  сніданок,
Відпочивати  варто  теж  гуртом,
Вітатись  необхідно  кожен  ранок.

Тоді  міцною  робиться  сім’я,
Щасливі  діти,  любляча    дружина,
Послухати  під  вечір  солов’я
І  милуватись,  як  цвіте  калина.

Нам  небагато  треба  на  віку,
Шматочок  хліба,  миру,  трохи  ласки,
Спокійно  йти  по  обранім  шляху,
Щоби      життя  перетворити    в  казку.

Задумайтесь,  як  прочитали  вірш,
Новин  ніяких  я  не  відкриваю,
Живу,  як  всі,  а  може  трохи  гірш…
Я  пропоную,  але  не  навчаю.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553304
дата надходження 21.01.2015
дата закладки 21.01.2015


Віталій Назарук

ВПЕРТІСТЬ

Впертість  –  буває  доля,
Впертість  -    комусь  розрада,
Впертість  -  здобуде  волю,
Впертість  –  здолає  зраду.
Впертість  –  це  крок  угору,
Впертість  –  це    сильна  зв’язка,
Впертість  –  здолає  гору,
Впертість  –  здобуде  ласку…
Впертість  –  і  ти  в  достатку,
Впертість  –  і  б’ють  у  шию,
Впертість  –  залишить  згадку,
Впертість  –  бо  вітер  виє…
Впертість  –  іди  крізь  муки,
Впертість    -  готуйсь  до  бою,
Впертість  –  щоб  без    розлуки,
Впертість  –  ставай  героєм!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546071
дата надходження 24.12.2014
дата закладки 24.12.2014


Дід Миколай

Ради тебе, я крила спалю.

Упіймаю  на  прузі  хмаринку,
Синьоокій  вітрилко  напну.
Увіллю  свого  серця  частинку
Й  на  небесному  струзі  помчу.

Де  берізки  втомились  чекати,
По  стежині  назустріч  біжать.
Задурманені  в  пахощах  м’яти.
Сиві  клени  в  дворі  гомонять.

Кажуть  досить  по  світу  блукати  
Йди  до  хати,  ступай  на  поріг.
Глянь  на  лавці  зажурена  мати,
Виглядає  тебе  із  доріг…

Прихилила  голівку  до  тину
Посивіла  голубка  в  літах.
Не  одну  прогляділа  вже  днину,
Біль  розлуки  в  глибоких  очах.

Як  колись  до  її  усміхнуся,                                  
Обніму,  до  грудей  притулю.                                                              
Лиш  не  плач  моя  рідна  матусе,
Ради  тебе,  я  крила  спалю.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544954
дата надходження 19.12.2014
дата закладки 20.12.2014


Віталій Назарук

Своїх батьків не забувайте, діти

Своїх  батьків  не  забувайте,  діти,
Шануйте  їх  допоки  є  живі
І  хай  любов  дитяча  завжди  світить,
Єдина,    найдорожча  на  землі.

Щоб  ваші    дорогі,    татусь  і  мама,
Зустріли  ранок  і  проходив  сон,
А  темна  ніч,  ота  капризна  дама,
Спішила  до  родини  на  поклон.

Перше  проміння  гріло    душу  мамі,
А  татко  по  голівці  гладив  вас,
А  ви  летіли  поруч    із  зірками
І    берегли    найкращий  в  світі  час.

Не  забувайте  про  свою  родину,
Хоча  турбот  буває  в  вас  багато,
Ви  киньте  все,  спиніться  на  хвилину,
Бо    найдорожчі  у  житті  –  це    мама  й  тато.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544449
дата надходження 17.12.2014
дата закладки 18.12.2014


Аарон Краст

Балалаечный хардкор

Балалаечный  хардкор  воняет  кровью,
Он  влечет  отсутствие  мозгов,
Грубо  прижимая  к  изголовью
Вязку  свежесобранных  венков…
Он  не  знает  целей  и  последствий,
Ему  важен  собственно  процесс…
Он  несет  лишь  план  стихийных  бедствий,
Страх,  печаль  и  ежедневный  стресс…
Он  настроен  на  частоты  боли,
На  убийства,  воровство  и  грязь,
Посыпая  раны  тонной  соли,
Разрывая  родственную  связь...
Он  придуман  кем-то  недалеким,
Кем-то  отвратительно  больным,
Кем-то  необдуманно  жестоким
И  необоснованно  большим...
Он  не  наш,  чужой  и  некрасивый,
Переспелый  в  холоде  зимы...
Он  так  горд...  Но  вовсе  не  счастливый...
Пленник  им  же  созданной  тюрьмы...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544353
дата надходження 17.12.2014
дата закладки 17.12.2014


Владимир Зозуля

Тебе, живому (2)

Не  скупись,  поставь  по  мне  свечу,
По  моей  солдатской  черной  доле…
Если  б  знал  ты,  как  я  жить  хочу,
Умирая  ночью  в  чистом  поле.

Если  б  знал  ты,  как  я  сильно  ждал,
Как  молился...вспоминал  о  доме...
Если  б  знал,  как  холодна  звезда
На  застывшем  неба  окоёме.

Разве  ты  отдал  бы  нашу  жизнь  
В  пустоту  войны  и  революций?
Посмотри,    я  улетаю  ввысь
И  назад  уже  не  оглянуться.

Не  любить  уже  мне  никогда
Раннею  весной  хмельно  и  слепо.
Падая,  лечу  я  в  никуда,
Просто  в  черноту  ночного  неба.

В  расставанья  темную  юдоль
Поднимаюсь  за  вороньей  стаей.
А  тебе  я  оставляю  боль
И  тоску  в  которой  умираю...

Только  ты  не  слышишь  в  сердце  плачь,
Твою  душу  криком  не  неволит,
Так  поставь  хоть  свечку  на  калач,
За  помин  моей  солдатской  доли.

Не  скупись,  в  тарелку  мелочь  ссыпь,
Пусть  горит  свеча  на  небосводе.
Пусть  кричит  в  степи  ночная  выпь
Вслед  тому,  кто  в  никуда  уходит.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544141
дата надходження 16.12.2014
дата закладки 16.12.2014


Віталій Назарук

КОЛЬОРОВИЙ РАНОК

Багряний  сніг  горить  вогнем,
Надстир’я  запалало  зранку,
Вітер  зими  тріскучий    щем,
Сховав  за  хмарову  фіранку.

Дими  ідуть  із  коминів,
В  проміння  вбралися  дерева,
Мороз  тріщав,  чи  то  дзвенів,
Ріка  сіяла  кришталева.

А  іній  грав,  немов  актор
На  сонці  бавився  в  веселку,
На  пагорбі  сіяв  собор,
Неначе  хтось  світив  з  люстерка.

В  кожух  прибрався  верболіз,
Очерети  шуміли  тихо,
Буланий  коник  сіно  віз,
А  за  саньми  здіймався  вихор.

Ранковий  промінь  по  зимі,
Творив  картини  неповторні,
Горіло  все  немов  в  вогні,
В  картинах,  що  були  холодні.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543098
дата надходження 11.12.2014
дата закладки 13.12.2014


Патара

Не треба сліз.

[youtube]http://youtu.be/Sdo9JPXv3YQ[/youtube]


Не  треба  сліз,  а  я  не  маю  стриму,
Течуть  вони,  неначе  з  джерела...
Ці  хлопчаки  покинули  родину,
Бо  в  наші  землі  нечисть  забрела.
Вони  ідуть  суворі,  як  ніколи,
А  їм  би  сміхом  розривати  день,
А  їм  би  діток  проводжать  до  школи,
Своїм  коханим  доспівать  пісень...
Вони  ідуть  за  Україну  стати
Лицем  до  підлих,  ницих  ворогів.
А  матері  чекатимуть  до  хати,
Від  сліз  і  море  вийде  з  берегів.
Ви  повертайтесь,  легіні,  живими,
Ворожа  куля  повз  нехай  летить!
Сльозами  скапують  вже,  навіть,  рими
У  цю  таку  сумну  та...  славну  мить.

07.12.2014  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542574
дата надходження 09.12.2014
дата закладки 09.12.2014


Крилата (Любов Пікас)

Є ЛЮДИ

Є  ЛЮДИ
Є  люди  –  небо.
Є  люди  –  плити.
Є  люди  –  світло.
Є  люди  –  тьма.
Одних  зустрінеш,  
То  хочеш  жити.
А  інші  глянуть  –  
Тебе  нема.

Є  люди  –  м'ята,  
А  є  кропива.
Є  люди  –  море,
Є  -  каламуть.
Одні  дарують
До  лету  крила.
А  інші  крила
         


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542046
дата надходження 07.12.2014
дата закладки 07.12.2014


Віталій Назарук

СКРИП ОЛІВЦЯ

Який  срипучий  взимку  олівець,
Коли  вірші  синіють  від  морозу,
Зігрій  слова,  інакше  вірш  мертвець,
За  нього  ти  не  раз  проллєш  ще  сльози.

Вірші  пиши  коли  в  душі  тепло,
Як  сонце  на  дворі  і  кров  гаряча,
Коли  зерно  колоссям  проросло,
Рука  тверда,  а  не  рука  тремтяча.

І  зігрівай,  хоч  на  дворі  мороз,
Грій  кожну  букву,  кожне  слово  вірша,
Пиши,  як  маг,  пиши,  як  віртуоз,
Щоб  кожен  з  них  був  кращий,  а  не  гірший…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542026
дата надходження 07.12.2014
дата закладки 07.12.2014


Михаил Брук

Русской душе посвящается…

Верблюд  не  пролезет  в  «ушко»  той  «души»,
И  нитка  застрянет  в  иголке,
Которая  всех  широтою  смешит,
Но  мелочна,  злобна  и  колка.

В  ней  зависть  рождается  словно  огонь,
От  искры  малейших  намеков,
Как  скунс  испускает  зловещую  вонь,
При  критике  гнусных  пороков.

Готова  поверить  в  глупейшую  чушь,
Что,  сказана,  в  царских  покоях.
Всех  несогласных  в  таежную  глушь
Загнать,  омерзительно  воя.

Желанье  одно  возродить  прежний  страх,
Которым  блистала  империя,
И  чтобы  соседи  валялись  в  ногах,
Прося  о  пощаде  у  зверя.

Дождались,  в  душе  появился  кумир,
Под  стать  тому  «божьему  дару».
Он  склизок,  как  угорь,  кровав,  как  вампир,
Сниcкал  геростратову  славу.

Крест  и  орла,  вознеся  над  страной,
Покрыл  ее  лживым  угаром,
Продажный  чинуша  –  ныне  бог  и  герой,
Но  трудится  вовсе  недаром.

Забыта  лишь  заповедь  оных  времен,
Что  в  Рай  вход  подобным  заказан.
Нет  больше  души,  на  Руси  только  звон,
Звучащий  согласно  приказам.      

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530832
дата надходження 18.10.2014
дата закладки 30.11.2014


Олександр ПЕЧОРА

Останній осінній вечір…

*      *      *

Останній  осінній  вечір.
На  ранок  невже  зима?
Не  мовкне  дзвінка  малеча,
та  тільки  тепла  нема.

Зима  до  воріт  добігла,
та,  мабуть,  не  в  тому  річ:
коли  буде  біло-біло  –
світлішою  стане  ніч.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540502
дата надходження 30.11.2014
дата закладки 30.11.2014


Віталій Назарук

ВИХОВУЙ ВНУКІВ МОЇХ, СИНУ

Трембіта  лине  із  Карпат,
А  з  Хортиці  гопак  лунає,
Для  тебе  кожен,  сину,  брат,
Хто  Гімн  святий  разом  співає…

Поліський  льон,  кров  Берестечка,
Пісня  весняна,  журавлина,
Наш  древній  Київ  і  містечка  -
Це  наша,  сину,  Україна!

Сторінок  мали  різних  в  долі,
Нас  гнули  часто  до  коліна,
Та  не  схилилася  крамолі,
Квітуча  наша  Україна.

Серця  болять  по  всій  державі,
Тут  не  моя  провина,  сину,
Нам  в  руки  цвяхи  б’ють  іржаві,
Розп’яти  хочуть  Україну.

Виховуй  внуків  –  патріотів,
Закрий  грудьми,  як  треба,  сину,
Зміцни  їм  крила  для  польоту,
Для  злету  в  небо  України!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540456
дата надходження 30.11.2014
дата закладки 30.11.2014


Віталій Назарук

ЗИМОВА ФІЛОСОФІЯ

Перші  сніги  лягли  на  поля
І  побіліли  дерева,
Колір  змінила  на  зиму  земля,
Враз  Снігова  королева.

І  захурделило  знову  ліси,
Позастеляло  дороги,
А  по  ночах  скрипуни  -  голоси,
Просять    Мороза  підмоги.

Виють  вітрі,  гонять  дим  з  коминів,
Сунуть  синички  під  хату,
Дуб  одинокий,  неначе  сп’янів,
Прагне  зимового  свята.

Зимонько  пізня,  в  біленьких  снігах,
Переверни    біле  поле,
Доки  я  міцно  стою  на  ногах,
Доля  у  серце  не  коле…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540262
дата надходження 29.11.2014
дата закладки 30.11.2014


Калиновий

ІСУС

І  впала  темрява  розгнівана  на  землю.
І  ніч  була  приємницею    дня.
То  не  надворі,то  у  душах-темно.
О,  хто  б  з  очей  тоді  завісу  зняв?
І  Він  прийшов,  щоб  сповістити  Волю,  
Проголосити  Слово  назавжди,
Щоб  освятити  грішників  любов’ю
Від  кари  врятувати,  від  біди,
І  день  прийшов,  і  день  той  був-останній,
Хоч  не  востаннє  тесані  хрести.
І  кров  його  розпалювала  рани.
А  Він  просив:"Не  відають,  ..  Прости!"

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540145
дата надходження 29.11.2014
дата закладки 30.11.2014


Віталій Назарук

КАЗКОВА НІЧ

Як  лились  сьогодні  зорі-сльози,
По  вечірньому  зірковому  лиці,
Вдалині  лунали  сильні  грози,
Наче  влаштували  бій  стрільці.

Сяйво  мерехтіло  понад  лісом,
Відбивались  блискавки  сліди
І  летіли  зорі  понад  плесом,
Мов  втрачали  пелюстки  сади.

Темна  ніч  перетворилась  в  казку,
Місяць  заховався  і  мовчав,
Одягнувши  театральну  маску,
Гуркіт  грому  вдалині  бурчав…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540139
дата надходження 29.11.2014
дата закладки 30.11.2014


Ірина Лівобережна

Белый вальс (Пожалуйста, вернись!!!)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Fq4YHrXt7yQ[/youtube]

О,  как  давно  звучал  призыв  тот  дальний!
Какая  боль  в  словах  -  за  чью-то  жизнь...
Ни  почестей  не  надо,  ни  медалей.
Лишь  выживи!  Пожалуйста,  вернись!

Вернись!  Кричало  всё,  взывали  струны,
И  девочка,  внезапно  овдовев,
В  бескрайнем  горе  потерявши  юность,
Ушла  в  необратимость  слова  "смерть"...


...Та  девочка...  Сейчас  уже  седая...
Растит  кровинку-копию,  точь-в-точь
Красавица...  такая  молодая!
Пусть  обойдут  тебя  потери,  дочь!

Опять  война.  Пускай  уже  другая.
Оставит  шрамы  вновь  на  времена...
И  матери,  и  дочери  взывают  :
О,  пощади  защитников,  война!

Сынов,  отцов,  тех,  что  собой  закрыли
От  пошести.    Порой  -  ценою  в  жизнь...
А  дома  женщины  так  искренне  молились  :
Держись,  родимый!  Милый  мой,  вернись!

Аэропорт  -  последняя  преграда,
Блок-пост,  окоп,  граница,  край  села...
Там  холодно.  Там  поливают  "градом".
Идёт  зима.  Ни  пищи,  ни  тепла...

Но  -  молится  народ  мой  неустанно
За  -  щит  страны,  что  мир  хранит,  и  жизнь.
В  душе    -  незаживающая  рана.
Живи,  солдат!!!  Пожалуйста,  вернись!!!

PS.  Милые  мои  читатели!  Не  обижайтесь!  Я  выставляю  "комментировать  только  Белому  списку".  Очень  болезненная  тема.  Близка  только  друзьям.  



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536738
дата надходження 13.11.2014
дата закладки 14.11.2014


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.11.2014


Борода

Як повернусь з війни…


Як  повернусь  з  війни,  зустрічай  мене  біля  порогу,
лиш  не  плач,  не  ридай  -  обніми  й  поцілунком  зігрій.
Я  повернусь  живим,  бо  ти  щиро  молилися  Богу,
один  з  сотні  бійців,  що  вступили  із  ворогом  в  бій.

Я  лишився  живим  лиш  один  з  героїчної  сотні
і  тепер  за  усіх  решту  віку  судилось  прожить,
відкохати  за  всіх,  у  цілунках  згоряти  спекотних
та  повік  пам"ятатати,  якою  ціною  ця  мить.

Поцілуй  мене  так,  як  колись  у  садку  ти  любила,
коли  ми  ще  не  знали  жорстокого  слова  "війна".
я  за  кожного  з  них  поцілую  тебе,  моя  мила,
за  всю  сотню  один  відкохати  я  маю  сповна.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534508
дата надходження 03.11.2014
дата закладки 04.11.2014


Борода

Героїчне летовище

Захисникам  Донецького  аеропорту



Кипить  в  кровІ  скарлючений  бетон,
по  злітній  смузі  рикошетні  петлі.
Мов  горда  Січ,  стоїть  аеродром  -
твердиня  волі  у  самому  пеклі.

З  усіх  сторін  диявольські  полки
гатять  тротилом  по  фортеці  неба
і  "кіборгами"  звуться  козаки,
яким,  крім  волі,  нічого  не  треба.

Тут  найкоротший  шлях  у  небеса,
найгарячіше  місце  на  планеті,
плацдарм  свободи  -  злітна  полоса
під  перехресним  смерчем  кулеметів.

Вкраїнський  стяг  летовище  вкрива,
а  бастіони  мужності  -  руїни
лаштують  пастку  смерті  ворогам,
голосять  гучно  славу  Україні!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534475
дата надходження 03.11.2014
дата закладки 03.11.2014


Віталій Назарук

НЕБО НА ДВОХ

Небо  на  двох  -  не  залишай  мене,
Торкнись  мене  своїм  крилом  в  повітрі,
Кохання  знову  нас  наздожене
І  пензлем  розмалює  на  палітрі…

Як  пахне  черемшиною  земля,
Конвалії  у  дзвони  б’ють  із  рання,
Щасливі  у  польоті  ти  і  я,
Бо  маємо  на  двох  одне  кохання.

Не  залишай  мене,  у  вирій  не  лети,
Гніздечко  звите  збережи  і  далі,
Лише  удвох  досягнемо  мети,
Хай  закарбують  в  пам’яті  скрижалі…

Наша  любов  була  і  є  одна,
І  наші  крила  ділять  силу  разом,
Одна  на  двох  натягнута  струна
І  курс  один,  що  є  дороговказом…

Небо  на  двох  -  не  залишай  мене,
Торкнись  мене  своїм  крилом  в  повітрі,
Кохання  знову  нас  наздожене
І  пензлем  розмалює  на  палітрі…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534370
дата надходження 03.11.2014
дата закладки 03.11.2014


Наталя Данилюк

Терпи, любове…

[img]http://effectfree.ru/useruploads/results/2014/11/04/15/1e56fe8.jpg[/img]

Терпи,  любове,  біль  тебе  шліфує,
Відточує  старанно  кожну  грань,
Ані  зусиль,  ні  часу  не  шкодує
Для  чергової  порції  страждань.

Гори,  любове,  бо  тобі  не  вперше
Дражнити  долю  розпалом  борінь!..
Один  щабель,  що  на  путі  до  звершень,
Стількох  вартує  злетів  і  падінь...

Одне  маленьке  скельце  кольорове  -
А  розіллє  веселку  у  пітьмі...
Борись,  любове,  ну  ж,  борись,  любове,
Кричи,  коли  вуста  твої  німі!

Гартуй  себе  у  полум'ї  нещаднім,
Не  вір  у  підлі  підступи  афер,
Лише  тобі  думки  твої  підвладні,
Лише  тобі  здолати  цей  бар'єр!

Провадь  крізь  бурю  свій  побитий  човен
І  будь  комусь,  як  по́світ  у  вікні!
Терпи,  любове,  ох,  терпи,  любове,
Бо  тільки  справжнє  вистоїть  в  борні.

І  тільки  вічне,  мудре  і  терпляче,
Засіявшись,  дозріє  у  врожай...
Терпи,  любове,  Бог  тобі  віддячить,
А  від  людей  подяки  не  чекай.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534263
дата надходження 02.11.2014
дата закладки 03.11.2014


Віталій Назарук

ЖИТТЯ ЕМІГРАНТІВ

Хмари  покрили  небо  не  наше,
Сльози  стікають,  наче  дощі,
Блискавка  в  небі  полум’ям  плаче,
Місто  чуже  одягає  плащі.
Хто  нас  розрадить  в  краї  чужому,
Витре  сльозину  холодну  з  лиця,
Тягне  магнітом  доля  додому,
Бо  цим  дощам  не  буває  кінця.

Парки  з  мостами,  сиві  тумани
І  тротуари  змиті  дощем,
Місто  шумливе,  клумби  тюльпанів,
А  на  душі  тільки  болі  і  щем.
Що  буде  з  нами?  –  Питаємо  часто…
Хто  подасть  руку,  коли  в  нас  біда,
Скільки  дощі  будуть  лити  ще  часу,
Коли  вернемося  ми  до  гнізда?


Тут  не  почують  наші  молитви,
Бо  тут  не  наші  в  місті  Боги,
Мама  далеко,  сльози  не  витре,
Як  же  далеко  свої  береги…
Ми  подорожні  в  місті  чужому,
Доля  не  завжди  буває  легка,
Мамо,  рідненька,  хочу  додому,
Вісточку  шлю  тобі  із  далека…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534425
дата надходження 03.11.2014
дата закладки 03.11.2014


Віталій Назарук

БАТЬКІВСЬКИЙ ПОДАРУНОК

Я  мудрістю  пишаюся  твоєю,
Яку  ковтками  п’ю  усе  життя,
Зігрітий  своїм  татом,  як  землею-
Його    коханням  вроджене  дитя.

Сумую,  тату,  що  тебе  немає,
Твоєї  ласки  прагну  до  сих  пір,
Мої  літа  у  вирій  вилітають,
Вкривають  сльози  біленький  папір.

Тобою  висушені  хмари  в  піднебессі,
Випроводжають  бджілку  із  льотка,
Я    мрію,  що  колись  таки  воскреснеш
 І  ще  обнімеш  власного  синка.

Пройшли  роки  і  через  всі  часи,
Не  тільки  я,  а  й  друзі  пам’ятають,
Яким  ти  був  і  як  прекрасно  жив…
У  твого  сина  крила  виростають.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533021
дата надходження 28.10.2014
дата закладки 29.10.2014


Віталій Назарук

А Я ЩЕ МРІЮ

Через  поля,  де  бур’яни,
Де  вранці  сяють  рясні  роси,
Де  не  змокають  цвіркуни,
А  місяць  в  небі  зорі  косить.

Перевернути  можу  я,
Нові  покошені  отави,
Де  пахне  росами  земля,
Де  птахи  можуть  дві  октави…

Щасливі  ми  на  цій  землі,
Щасливі,  бо  літа  ще  линуть…
А  ми  зібрались  на  стеблі,
Щоб  розцвісти  в  оту  хвилину.

Яка  співає  між  хлібів,
Яка  у  маках  і  волошках,
Я  тут  родивсь,  життя  прожив
І  мрію  ще  прожити  трошки…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532144
дата надходження 24.10.2014
дата закладки 26.10.2014


Наталя Данилюк

Інша осінь

Це  інша  осінь,  мокра  і  понура,
Крізь  сітку  мряки  глипає  з-під  брів...
Вже  поріділи  пишні  шевелюри
У  кленів  молодих  і  яворів.

Обсипалось  оздоблене  убрання
І  пліснява  покрила  теплу  мідь,
Бринить  в  гаю  мелодія  прощання
Між  голих  неприкритих  верховіть.

Це  інша  осінь  -  зраджена  коханка,
Загорнута  в  пожухлий  кашемір...
Минулася  жовтнева  лихоманка
І  золото  зотліло,  мов  папір.

Ах,  золото!..  На  вигрітій  долоні
Тремтить  листок  -  загублене  крило...
Які  ж  оті  дерева  безборонні
У  дні,  скупі  на  сонячне  тепло!..

У  час,  коли  важкі  кудлаті  хмари
Торочаться  на  во́вняні  нитки
І  тріскають  тендітні  капіляри,
Знекровлюючи  листя  і  гілки.

Це  інша  осінь  -  тріснута  лампада,
Вже  майже  спорожніла,  не  жахтить
І  проситься  в  обійми  листопада,
Щоб  душу  відігріти  хоч  на  мить...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532293
дата надходження 24.10.2014
дата закладки 26.10.2014


Наталя Данилюк

Осіння історія

Поважний  жовтню,  пане  мій  ласкавий,
Як  личить  вам  оливковий  наряд!
Ну,  запросіть  на  філіжанку  кави
Самотню  пані  біля  ліхтаря...

Вона  така  розгублена  і  мила,
В  руках  потерті  рукавички  мне,
Тріпоче,  мов  метеликові  крила,
На  вітрі  теракотове  кашне.

Погомоніть  про  те,  про  се,  мій  пане,
Під  шурхіт  падолисту  і  газет,
Під  брязкання  металу  й  порцеляни
Послухайте  розчулений  кларнет.

Хай  ваша  пані  теплими  вустами
Пригубить  кави  терпкість  запашну
І  загориться  іскорка  між  вами,
І  затеплі́є  погляд  пані...  Ну!..

Побудьте  трішки  звабником  принадним,
Даруйте  компліменти  і  вірші,
Хай  подих  тютюново-шоколадний
Здіймає  ураган  в  її  душі!..

Летять  думок  розірвані  конверти...
Та  хто  там  знає,  може  й  неспроста
Чомусь  вам  личить  стриманість  уперта,
А  вашій  пані  -  скромна  простота...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527235
дата надходження 01.10.2014
дата закладки 02.10.2014


ОксМаксКорабель

СИНУ

СИНУ
...  А  нині  знову  сон  такий:
Минулий  серпень,  трави  в  росах.
І  ти,  мій  сину,  як  живий,
Клепаєш  дідову  ще  косу.

В  два  голоси  співали  ми
Про  Львівський  замок,  партизана.
...  Там  рік  нам  було  до  війни,
А  пісня  вже  була  ,  як  рана.

У  вічі  глянула  тобі,
Вкраїни  доля  в  них  відбилась.
Вони  були  сумні  -  сумні.
...  Останнє  ж  літо  залишилось.

Я    бачила,  як  чорний  птах
Летів  над  нашим  тихим  садом.
...  Земля  топилася  в  сльозах,
Усе  живе  убило  градом.

І  завжди  буде  сон  такий,
В  нім  сивини  немає  в  косах.
І  ти  ,  мій  рідний,  ще  живий
Ідеш  траву  косити  в  росах.
Оксана  Максимишин-Корабель
серпень  2014  р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527390
дата надходження 02.10.2014
дата закладки 02.10.2014


Віталій Назарук

ПРОБАЧТЕ

Пробачте,  що  пишу  такі  вірші,
Пишу  щоденно  просто  і  раптово…
Вірш  кожен  рветься  в  піднебесся  словом,
Що  виринають  в  мене  із  душі…

Ридаю  і  сумую,  бо  болить…
І  кожна  хвиля  пломенить,  чи  плаче,
А  моя  доля  іншого  на  бачить
І  думи  іншої  до  долі  не  рече…

Святися  сонечком  моя  душа,
Не  осягну  тебе  ні  розумом,  ні  часом,
А  болі  не  запити  мені  квасом,
Не  заплямити  честі  на  гроша…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527376
дата надходження 02.10.2014
дата закладки 02.10.2014


Любов Ігнатова

Нічний етюд

Вже  зорі  водять  хороводи  
Під  флейту  місячних  музик;  
Сріблястий  промінь  ліг  на  воду,  
Де  вечір  так  раптово  зник.  

Бентежить  душу  крик  совиний,  
Що  темінь    розріза  ножем;  
І  Осінь  в  заспаній  жоржині  
Готує  світанковий  джем...  

Гойдає  вітер  павутинку  -
Романси  грає  вочевидь;  
Пливуть  з-за  обрію  хмаринки  -
В  них  дощенятко  казку  снить...  

У  попелі  турбот  вчорашніх  
То  тут,  то  там  жаринки  дум;  
І  у  пантофельках  домашніх  
Блукає  росянистий  сум...  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524006
дата надходження 17.09.2014
дата закладки 17.09.2014


Дід Миколай

Дами, запрошуйте в вальс

     На  осінь  АКМ

Осінь  застужена
Променем  збуджена
Голову  вкрила  шатром.
Вийшла  з  туманами
Понад  лиманами
Чудить  із  царських  хором.

З  бубном  циганами
Звечора  п’яними,
Як  угоріла  летить
Кіньми  шайтанами
Разом  з  багряними,  
Днями  буває  мовчить...  

Листя  загублені
Холодом  згублені
Сумом  лежать  на  землі,
Вітром  поранені
Прямо  об  камені
Тужать  уже  по  весні.

Ми  ж  зачаровані  
В  дні  обціловані
Ви  ж  не  цурайтеся  нас.
Злотом  гаптовані
Як  намальовані
Як  я  закоханий  в  вас.

В  віршах  оспівані
Ви  ж  не  розгнівані
Що  полюбив  вас  Пегас.
Вітром  римовані
В  пісню  вмонтовані
Дами,  запрошуйте  в  вальс!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523229
дата надходження 13.09.2014
дата закладки 14.09.2014


Владимир Зозуля

Эти окна

В  этих  окнах  во  двор,
где  жила  моя  мама,
где  давно  для  меня
никого  уже  нет,
в  этих  окнах  во  двор,
под  филеночкой  самой,
уж  давно  для  меня  
кем-то  выключен  свет...
Я  сюда  прихожу,
в  этот  дом  двухэтажный,
словно,  что-то  ищу,
или  вижу  кого...
Словно,  сердце  мое
вопрошает  о  важном,
у  себя  самого...
для  себя  самого...
Так  уже  повелось,
так  устроены  люди,
для  себя  самого
не  бываешь  под  стать,
ты  желаешь  того,
чего  больше  НЕ  БУДЕТ,
не  желая  терять...
не  желая  терять...
Смерти  наперекор,
тяжело  и  упрямо,
замирая,  иду,
без  надежды  в  ответ,
к  этим  окнам  во  двор,
где  жила  моя  мама,
а  теперь  никого...
никого  уже...  нет...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523233
дата надходження 13.09.2014
дата закладки 14.09.2014


Наталя Данилюк

І не мариться вже, і не сниться…

І  не  мариться  вже,  і  не  сниться
Солодкаво-серпнева  імла...
Теракотова  спритна  лисиця
Павутинку  хвостом  замела.

І  припудрились  міддю  дерева  –
Хоч  дивуйся  обнові,  не  вір!..
Срібнодзвонить  печаль  кришталева
В  пасмах  річки  прудкої  між  гір.

Ще  бринять  у  квітках  медоноси,
Допиваючи  літній  нектар,
Відшептали  у  полі  покоси,
Буйні  трави  обстриг  перукар.

І  заплів  золотаву  пшеницю
У  сухі  шурхотливі  снопи.
Де-не-де  розілляв  багряницю
Щедрий  вересень.  Чуєш,  поспи,

Моя  ду́ше  натомлена,  квола,
Відпусти  ці  тривоги  й  жалі!..
Даль  осіння,  немов  захолола,
Пригинає  печаль  до  землі.

І  у  сяйвом  наповнену  шпарку
Виє  протяг,  пече  до  кісток!..
На  розписаний  вижухлий  аркуш
Опустився  кленовий  листок.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521102
дата надходження 03.09.2014
дата закладки 03.09.2014


Віталій Назарук

НЕЗАЛЕЖНОЮ БУДЬ, УКРАЇНО

Вишиванка  твоя,  твої  диво  пісні,
Солов’ї  у  гаях  і  повітря  духмяне,
Все  це  є  наяву,  а  не  тільки  у  сні,
Зустрічаємо  з  сонечком  зрана.

Жовто-сині  стяги  і  льонові  поля,
Чорнобривці  завжди  біля  хати,
Україна  моя,  моя  диво-земля,
Ти  зуміла  усіх  зчарувати.

Я  беру  у  похід  у  хустинку  землі,
Щоб  черпав  собі  силу,  як  важко…
А  у  серці  моєму  завжди  солов’ї
І  любов  до  землі,  моя,  пташко!

Щоб  родили  завжди  пшениці  на  полях,
Оберегом  хай  буде  калина,
Щоб  святилося  ім’я  твоє  у  віках,
Незалежною  будь,  Україно!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518926
дата надходження 22.08.2014
дата закладки 23.08.2014


Галина_Литовченко

* * *

В  нічній  тиші,  коли  не  ведеться  обстріл  міста,  в  темному  безлюдному  Луганську  метушня  їжаків  під  вікном  сприймається,  як  тупіт  солдатських  чобіт.

*  *  *
Цей  зорепад  війна  на  серпень  спише...
На  плесі  річки  хлюпають  лини,
СвердлЯть  завзято  під  зірками  тишу,
Не  сплять  гуртом  в  покосах  цвіркуни.

СливкИ  в  садУ  посипалися  градом,
Давно  не  чути  з  двору  балачок.
Пробіг  швиденько  підтюпцем  до  сАду
Злодійкуватий  сірий  їжачок.

Шепоче  листя  молитвИ  у  гАю,  -
Цей  милий  рай  за  кроки  од  війни.
Крізь  спокій  ночі  кулями  шугають
З  пітьми  в  пітьму  крилаті  кажани.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518840
дата надходження 22.08.2014
дата закладки 23.08.2014


Віталій Назарук

ЖИТТЄВИЙ НОВИЙ КІНЬ

Падають,  падають,  падають  зорі  у  простір,
Хмари  зібрались  летіти  далеко  в  клини…
Крик  долинає  із  темних  небес,  наче  постріл…
І  залягає  до  серця,  як  дзвін  з  далини…

Місяць  цвіте  перламутровим  блиском  у  небі,
Замилувалися  зорі  в  Чумацькім  шляху,
Хмари  пливуть,  наче  в  чистому  озері  лебідь,
Бо    не  буває  ніколи  й  нікому  страху!

Кожна  стежина  щоранку  оплакує  долю,
Де  спориші  одягаються  в  роси  щодня,
Теплі  вітри  тихо  зранку  хитають  тополю,
Та    кожен  день  я  сідлаю  нового  коня!  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513685
дата надходження 26.07.2014
дата закладки 27.07.2014


Віталій Назарук

Я ПОВЕРНУСЯ

                         Навіяне  віршем  "Падаю  в  небо"  автор  Кульбабка

Ще  відроджуся  із  попелу  і  підіймуся,
І  перебите  крило  заживе,  бо  живуча  душа…
Поміж  зірок,  я  за  друзів  своїх  помолюся,
Я  ж  за  Вкраїну,  матусю,  сюди  вирушав.

Стухнуть  пожежі,  а  поле  зародить  врожаєм,
Сили  добра  переможуть  розхристане  зло
І  ще  дитині  матуся  не  раз  заспіває,
І  захлюпоче  очищене  знов  джерело…

Я  повернуся,  щоб  друзів  прикрити  у  раті,
Щоб  відродити  знівечене  наше  село,
Щоб,  як  пташки,  щебетала  малеча  у  хаті,
А  поле  бою  пшеницею  знов  поросло.

Маки  червоні  покриють,  як  краплі  землицю,
Ти  не  зривай  їх,  нехай  відцвітуть  на  полях,
Маки  –  це  пам'ять,  що  має  віками  святиться,
Їх  шанувати  повинна  віками  земля!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513801
дата надходження 27.07.2014
дата закладки 27.07.2014


Наталя Данилюк

Падаю в небо

Мамо,  я  падаю  в  небо  –  все  вище  і  вище...
З  лівого  боку  не  серце,  а  чорна  діра.
Там,  піді  мною,  суцільне  димить  попелище,
Битва  триває  між  силами  зла  і  добра.

Голими  п'ятами  ковзаю  плавно  по  хмарах,
Мов  паперовий  кораблик,  що  з  бурі  війни
Вирвала  смерті  раптова  холодна  примара...
Мамо,  прошу,  не  шукайте  чиєїсь  вини.

Може  й  мене  хтось  покликав  тримати  це  небо,
Стати  на  варті  мільйонів  невинних  життів,
Поки  чужинська  орда  розкрадає  ганебно
Землі  мої,  наче  зграя  скажених  вовків.

Так  повелося:  хтось  мусить  собою  прикрити
В  пастці  скалічене  миру  тендітне  пташа,
Важко  злетіти  увись,  бо  крило  перебите,
Але  ж  яка  в  нього  вільна  живуча  душа!

Скроплене  кров'ю  загиблих,  воно  стрепенеться,
Змиє  високо  і  темінь  густу  розітне!..
У  відголоску  його  невмирущого  серця,
Мабуть,  пульсує  й  малесенька  частка  мене...

Мамо,  я  падаю  в  небо  –  далеко-далеко,
Наша  хатина,  як  цятка,  ще  мить  –  і  нема...
Там,  піді  мною,–  пекельна  задушлива  спека,  
Попіл  кружляє,  немов  серед  літа  зима...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513500
дата надходження 25.07.2014
дата закладки 26.07.2014


Віталій Назарук

ЛИШ ТИ І Я

Не  рви  волосся  на  собі,
Бо  не  вернуть  назад  кохання…
Так  вже  написано  судьбі,
Таке  сказала  зірка  рання.

Я  ж  тобі  вишила  рушник,
Коли  зустрілися  уперше,
Я,  як  запалений  сірник,
Згоріла  часом  нових  звершень.

Тоді  удвох,  лиш  ти  і  я,
І  зорі  в  небі  не  згасали…
На  двох  була  одна  земля
І  солов’ї  не  замовкали.

А  потім  сталося  –  оте…
Ми  обнялися  на  прощання,
На  все  життя,  оте  -  святе,
Сягнуло  смутком  у  кохання.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512091
дата надходження 18.07.2014
дата закладки 19.07.2014


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.07.2014


Лілія Ніколаєнко

Ну от. Тепер я старша ще на вірш…

Ну  от.  Тепер  я  старша  ще  на  вірш.
А  ти  іще  на  вірш  від  мене  далі…
Як  постріли  у  душу  –  галас  тиш.
У  скриньку  серця  –  листопад  печальний.

Ти  вільний,  хай  у  прозах,  і  чужих…
А  я  –  повік  заручниця  образи.
Вона  –  і  муза,  і  щоденний  гріх.
А  спогад,  як  лихвар  скупого  часу.

У  віршах  він  спинився  і  помер.
І  літерами  смуток  сльози  ронить.
На  гріх  я  стала  старшою  тепер,
Бо  думати  про  тебе  –  заборона.

Любові  я  не  випишу  повік.
Сувої  –  ніч,  а  спогади  –  чорнило.
Розлука  стала  довша  ще  на  вірш,
І  всю  мене  у  собі  розчинила…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507384
дата надходження 25.06.2014
дата закладки 27.06.2014


Борода

Молитва матері

"  О,  Господи,  спаси  моє  дитя!"  -  
ридала  мати  в  напівтемній  хаті  -  
"  Спини  літ  кулі,  що  чатує  на  життя,  
не  дай  упасти  міні  чи  гранаті.  
Росплав  багнети  жаром  блискавиць,  
щоби  синочку  не  протяли  груди,  
спаси  від  ран,  Всевишній,  і  в"язниць,  
каліцтво  відверни  й  хвороби  згубні."  
Єдиний  син,  надія  і  любов,  
її  кровинка  зараз  в  самім  пеклі,  
бо  ворог  знов  границю  перейшов,  
стріля,  вбива  й  радіє  кожній  смерті.  
Проник  фашист  підступний  в  рідний  край,  
загарбав  Крим,  Донбас  тероризує,  
то  сину  з  побратимами  нехай  
Господь  поможе  вигнать  банду  злую.  
"Великий  Боже,  дякую  Тобі  
за  ту  сміливість,  що  Ти  дав  дитині,  
не  дай  мені  зів"яти  у  журбі,  
не  дай  моїй  загинуть  Батьківщині!"

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507381
дата надходження 25.06.2014
дата закладки 26.06.2014


Fragola

Брат на брата

Брат  на  брата
Бейся  в  буром,  брат!
Захлебнись  в  заклятиях  засланцев.
Нас  уже  не  ждут  у  райских  врат.
Наши  кости  в  смолах  окислятся.

Плоть  и  кровь
Оплата,  не  оплот.
Месса  мести  мессером  ярится.
в  мёртвых  петлях  смерти  ждёт  пилот,
танки  мерят  мёртвых  пехотинцев.

Предок  предка
правда  предавал?
Вне  вины  войну  вменяют  внуки.
Три  четвёртых  века  -  перевал
Псевдо-переход  вендетты  в  муки.


Фраг  в  овраге?
Враг  в  овраге?  Брат.
Белым,  бездыханным,  безмятежным.
Вы  дружили  в  детстве,  говорят...
И  делили  дедовы  черешни.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497055
дата надходження 05.05.2014
дата закладки 07.06.2014


леся квіт

Не чекай мене мамо

Не    чекай    мене    мамо  ,я    до    тебе    прийду    в      снах    весняних,
Коли    квітнути    будуть      троянди        червоні    в    саду,
Ти    своїм    поцілунком    загоїш        мої      тяжкі    рани,
Ну    а    я    розкажу,як      згубився    у    страшнім      бою.

Ні,не    буду    жалітись  і    плакати    ревно    не    буду,
Тільки    серце    холодне      від    болю  ,    зігрію  теплом  .
Я  з    тобою    завжди    у  думках      і    тебе    не    забуду
А    весною    прилину      сумним    журавлиним      ключем.

Ти    пробач    мені    мамо,що    старість      твою    не    побачу,
І  не    здійснені    мрії      залишаться    наші    у    снах  .
Та  я    вірю,що      вільна    Вкраїна      ще    буде    без    плачу
Я  з    небесних    висот    споглядатиму  радості    смак.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503681
дата надходження 06.06.2014
дата закладки 07.06.2014


ОксМаксКорабель

Мамо, не плач, я повернусь весною

Мамо,  не  плач,  я  повернусь  весною
(  присвячую  матерям  загиблих  героїв)

Мамо,  не  плач.  Я  повернусь  весною.
У  шибку  пташинкою  вдарюсь  твою.
Прийду  на  світанні  в  садок  із  росою,
А,  може,  дощем  на  поріг  упаду.

Голубко,  не  плач.  Так  судилося,  ненько,
Що  слово  бабуню  вже  не  буде  твоїм.
Прийду  і  попрошуся  в  сон  твій  тихенько
Розкажу,  як  мається  в  домі  новім.

Мені  колискову  ангел  співає
I  рана  смертельна  уже  не  болить.
Ти  знаєш,  матусю,  й  тут  сумно  буває
Душа  за  тобою,  рідненька,  щемить.

Мамочко,  вибач  за  чорну  хустину
За  те,  що  віднині  будеш  сама.
Тебе  я  любив.  I  любив  Україну
Вона,  як  і  ти,  була  в  мене  одна.
Оксана  Максимишин-Корабель
12  лютого  2014р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479241
дата надходження 13.02.2014
дата закладки 07.06.2014


Мірошник Володимир

Переваги віку

Я  звужую  поле  бажань,
Розширюю  коло  думок,
Жарини  гашу  сподівань,
А  мрії  саджу  під  замок.
Скорочений  простір  для  дій,
І  обмаль  лишилось  часу,
І  замах  чомусь  замалий,      
Й  нема  чим  склепати  косу.
Зате  відчуття  на  межі,
Та  й  мудрість  невпинно  росте,
Що  діяти,  знають  мечі,
Життя  –  завдання  не  просте.
Зате  за  плечима  стоїть
Архангел  як  жар  золотий.
Зате  з  верховіття  летить
Нестримане  листя  подій.
На  Заході  сонце  як  жар,
Записана  рима  вірша
І  серце  готове  до  кар,
Вже  можна  і  не    поспішать.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503391
дата надходження 05.06.2014
дата закладки 05.06.2014


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.06.2014


Дмитрий Растаев

Россия - Чернобыль планеты

Вопросы  находят  ответы,
раздумья  даруют  плоды:
Россия  -  Чернобыль  планеты,
планета  -  у  кромки  беды.

В  периоде  полураспада
империя  мечет  и  рвёт...
На  фоне  грядущего  ада
где  взять  нам  целительный  йод?

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495091
дата надходження 26.04.2014
дата закладки 26.04.2014


Олекса Удайко

НЕ ХЛІБОМ ЄДИНИМ ©©

     Озера  і  канали  Нідерландів  у  квітні  вже  теплі  і
     по  літньому  привітні…  Вільного  часу  було  багато…
     Читалось…      Серед  іншого    і  про  «Націю,  яка  не
     капітулює»  -  древніх  кельтів,    що  населяють  
     нинішню  Ірландію…    Знайшов  досить  багато  
     спільного    ірландців  з  нинішніми  українцями…
     Ірландці  –  нація,  яка  боролась  за  незалежність  
     близько  800  років,  яку  тут  у  "Клубі  поезії"    
     презентує  шановний  Шон  Маклех,  і  в  якої  є  
     чому  повчитись  нам,  українцям!

[b][i]Він  помирав…    Не  взявши  хліба  й  солі…
Бо  в  тому  був  борні  великий  сенс…
Його  народ  не  хоче  жить  в  неволі!
А  син  його  –  обранець  Боббі  Сендc*.

Він  помирав…    А  як  хотілось  жити:
Йому  ж  було  всього  лиш  двадцять  сім!
Його  чекали  і  дружина,  й  діти,
А  він  віддав  своє  життя…  усім.

Він  помирав…  Йому  це  було  треба  –
Не  хліб  єдиний  був  понад  усе:
В  лиху  годину  думав  не  про  себе  –  
Що  в  спільний  дім  з  собою  принесе!

Та  в  Боббі    й  друзів  справа  не  померла
(В  катівні  Мейз**  –  іще  дев’ять  смертей!)  –  
Ідея  кельтська  досягла    Говерли…
Посвіт  для  нас  здобув  нам  Прометей!  

25.04.2014,  Leeuwarden,  Nederland[/i][/b]
_____________
*  Бо́ббі  Сендс  (Robert  Gerard  Sands,  1954  —  1981)  —  
ірландський  волонтер,  член  Ірландської  республиканської  
армії  і  депутат  Парламенту  Великобританії,  причинець  коле-
ктивного  голодування  в  тюрмі  Мейз**  задля      визнання
спеціального  статусу  в’язням,  що  постраждали  як  воїни  ІРА.
Вмер  на  66-й  день  голодування  5  травня  1981  року.  Протест
його  був  підтриманий  ще  9-ма  в’язнями  членами  ІРА,  яких  
спіткала  така  ж  доля.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494987
дата надходження 26.04.2014
дата закладки 26.04.2014


Крилата (Любов Пікас)

УСТИМУ ГОЛОДЮКУ ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ

БІЙЦЮ  38  СОТНІ  МАЙДАНУ
                                       I
Його  назвали  в  честь  Кармелюка  –
Захисника  нужденного  народу.
Русявий  чуб  і  посмішка  м’яка,
Наплічник,  як  годиться  для  походу  –  
Такий  в  очах,  і    з  серцем  запальним,
В  якому  честь  за  радість  жити  мала.
В  мороз  його  в  напорі  водянім
Ворожа  сила  мила,    не  зламала,
Із  водометів  влаштувавши  душ.
Який  то  біль,  як  мерзлий  одяг  рвали!
Кричало  небо:  «Хлопців  цих  не  руш!»
Кати  не  чули,  вуха  затуляли.
                                           II
У  листопаді  в  Київ  він  прибув.  
Його  кийками  в  перший  розгін  били.
Та  духу  хлопця  ворог  не  зігнув.
Хоч  швів  дванадцять  рані  наложили.
Два  тижні    вдома  –  й  знову  на  Майдан.
Хто  волю  знав,  рабом  повік  не  буде.
Він  був  з  тієї  касти  громадян,
Що  носять  гордо  світом  ім’я  –  ЛЮДИ!
                                           III
Четвер  кривавий  гадом  виповзав.
Устим    у  касці  кольору  блакиті  
На  Інститутську  зранку  поспішав.
Не  сонцем  –  кров’ю  плити  були  вкриті.
Хотів  комусь  урятувать    життя.
Та  раптом  куля…    ,  голову  прошила.  
Упав  Устим.  І  ангелом  душа
Злетіла  ввись,  легкі  піднявши  крила.
Ну,  ось  і  все…  Земна  скінчилась  путь…
А  хлопцю  ж  тільки  дев’ятнадцять  було!
Цього  не  можна  нам,  живим,  забуть  –
Беззбройна  честь  і  автоматне  дуло.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492071
дата надходження 12.04.2014
дата закладки 13.04.2014


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.04.2014


Віталій Назарук

Зоряна дорога до хатини

Зоряна  дорога  до  хатини,
В  споришах  де  вже  узявся  цвіт,
Наче  намальована  картина,
Що  лягла  до  батьківських  воріт.

Коромисло  крізь  широкі  плечі,
Діжі  дві  по  стежці  під  поріг,
Несли  ми  у  сіни  вже  під  вечір,
Як  роса  стуманилась  до  ніг…

Камінці  під  хатою  лежали,
Сумувато,  начебто  чужі,
Знали  їх,  вони  не  заважали,
Ми  об  них  мантачили    ножі…

А  помивши  ноги  вже  при  зорях,
Скинули  робочу  тяготу,
Ми  шукали  зоряні  узори,
Мрії  зорям  слали  на  льоту.

Ця  стежина  і  понині  в  серці,
Спориші  й  тепер  в  росі  цвітуть,
Коромисло  зігнуте  в  веселці,
Діжі  до  порогу  ще  несуть…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488519
дата надходження 27.03.2014
дата закладки 27.03.2014


Т. Василько

Вечір колише поранену тишу

Вечір  колише  поранену  тишу,
погляд  сягає  небес,
мрії  окраєць  на  спогад  залишу,
щоб  не  забути  тебе.

Що  нам  сулять  ще  дороги  грядущі:
шквали  зірниць  чи  лавин,
розсипи  істин  насушних  і  сущих,
чи  вже  пожмакана  синь?

Годі  гадати!  –  Кожна  дорога,
невідь,  по  суті,  завжди,
тільки  від  завтра  нових  дві  дороги
й  невіді  дві  –  хоч  куди…

Вивірок  очі,  як  постріл  шрапнеллю
із  потойбічних  світів;
вечір  смереку  пряде,  як  куделю,
інших  не  звідує  втіх.

Жити,  пристанищем  бути  єдиним,
може  й  того  закортить;
тихо  спливають  хвилини,  години  –
вітер  в  смереках  вже  спить.


Створено  20.  08.  2005  року,  м.  Львів

Опубліковано:  "Уколі  друзів".  Львів:  "Плай",  2007.  -  72  с.
С.  46


[i]Музика  Тетяни  Кисленко[/i]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487995
дата надходження 25.03.2014
дата закладки 25.03.2014


Любов Ігнатова

Сумна соната дощових краплин

Сумна  соната  дощових  краплин
Пронизує  артерії  світання;
Далеко  ще  до  кавових  годин  
Просякнутих  росою  і  мовчанням  ...

Крізь  вовну  хмар  проблискують  зірки,
Величним  Кимось  зібрані  в  букети  ...
Вільшаний  гай  (іще  не  говіркий)
Готує  стиха  солов'ïв  кларнети  ...

Дрімає  вітер  у  липких  бруньках,
Вслухаючись  у  колискову  ночі  -  
Вона  гойдає  небо  на  руках,
Немов  навіки  вколисати  хоче  ...

Десь  півень  розбиває  напівсон  -
Вже  скоро  глипне  сонце  з  небокраю  ...
І  я  з  дощем  сьогодні  в  унісон
Досвітню  пісню  серцем  заспіваю  ...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487946
дата надходження 24.03.2014
дата закладки 25.03.2014


Лавинюкова Тетяна

Тут історія наша

ТУТ  ІСТОРІЯ  НАША...  (пісня)
Знову  Олексій  Тичко  допоміг  зробити  звуковий  файл.  Попри  недосконалість  запису  дозволяє  мати  повніше  враження  щодо  твору.  Співає  автор  музики  пані  [b]Світлана  Гричко[/b]
[img]http://zik.ua/gallery/full/p/a/panno_06.jpg[/img]

Цвіте,  цвіте  волошками  і  маками
І  золотим  колоссям  тішить  нас
Земля,  де  юна  Леся  гралась  з  мавками,
Де  слухав  кобзарів  малий  Тарас.
І  на  могилах  прадідів  калиною
Вона  цвіте,  схиляючись  в  журбі,
Свята  земля,  що  зветься  Україною
І  батьківщиною  мені  й  тобі.
Приспів:  Тут  історія  наша  і  слава,
                         Тут  відлуння  далкеких  віків.
                         Передаймо  нащадкам  по  праву,
                         Що  одержали  ми  від  батьків.
Цвіте  барвінок  під  Жовтими  Водами,
Немов  козачі  очі  голубі.
Державність  із  гетьманськими  клейнодами,
Вкраїно,  здобувала  ти  собі.
Там,  де  не  раз  степами  неозороми
Жорстока  прокотилася  війна,
І  досі  поле,  мирним  плугом  зоране,
Героїв  пам’ятає  імена.
Приспів:  Тут  історія  наша  і  слава,
                         Тут  відлуння  далкеких  віків.
                         Передаймо  нащадкам  по  праву,
                         Що  одержали  ми  від  батьків.
Политі  кров’ю  щедро  в  нас  чорно́земи
Ще  з  княжої  й  козацької  доби  –  
Крізь  Берестечко,  Крути  і  Чорнобилі
Йдемо  шляхом  біди  і  боротьби.
Святими  Володимиром  і  Ольгою
Благословен  шлях  звершень  і  надій.
До  волі  йшли  дорогою  ми  довгою  –  
Не  забуваймо  жодної  з  подій.
Приспів:  Тут  історія  наша  і  слава,
                         Тут  відлуння  далкеких  віків.
                         Передаймо  нащадкам  по  праву,
                         Що  одержали  ми  від  батьків.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487674
дата надходження 23.03.2014
дата закладки 23.03.2014


Salvador

Небесна Сотня

                         «Якщо  мені  судилося  померти,
                           то  це  не  найгірша  смерть…»
                           Богдан  Сольчаник,  загинув  20.02.2014р.

На  межі  пекельного  вогню
Стали  Сотні  Самооборони,
Без  вагань  вступили  у  борню
Українських  Соколів  загони.

Кулі  зупиняючи  грудьми,
Гинучи  від  рук  кривавих  зграї,
Щоб  життям  могли  втішатись  ми
В  світлому,  оновленому  краї.

Юнь  повстала  і  немолоді,
Серце  несучи  на  барикади,
За  майбутнє  світло  у  житті,
Супротив  корупції  і  зради,

Щоб  здолати,  винищити  вщерть
Банду  межигірського  шакала
З  гаслом  вічним:  «Воля  або  смерть!»,
Щоб  нова  історія  настала.

Та  не  всім  судилося,  на  жаль,
В  переможний  день  тріумфувати:
Піднялась  «Небесна  Сотня»  вдаль
Спокій  наш  з  Небес  оберігати.

…Плачуть  гори,  сумно  на  морях
І  степи  в  жалобі  завмирають.
Ви  назавжди  лишитесь  в  серцях  –
Віримо:  Герої  не  вмирають!

24.02.14      День  жалоби
=Олекса  Бригас=

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481679
дата надходження 24.02.2014
дата закладки 20.03.2014


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.03.2014


Ірина Лівобережна

Внезапный звонок

А  он  внезапно  утром  позвонил:
«Я  так  скучаю.  Приходи  на  встречу»
И  каждый  нерв  в  молчании  застыл…
И  вдруг  не  стало  воздуха  и  речи…

«Алло!  Так  что?  Сегодня  не  придёшь?»
О,  Боги!  Что  же  мне  ему  ответить?
Что  душу  вдруг  охватывает  дрожь…
Что  стал  он  мне  милее  всех  на  свете?

Что  так  давно  хочу  опять  стоять  
Я  у  метро.  К  нему  рвануться  «Здравствуй!»
И  голову  к  груди  его  прижать,
И  задохнуться  от  такого  счастья,

Что  чувствую,  как  нервно  бьётся  пульс
На  шее,  сильных  рук  его  пожатье…
И  все  невзгоды  отступают  пусть
Вот  в  этом  тёплом,  трепетном  объятьи…

Держи  меня!  Держи,  не  отпускай!
Я  как  в  бреду,  порыв,  шажок,  движенье
Иду…  Какая  разница?...  Пускай!
Пусть  только  длится  это  притяженье…

Вот  дверь…  Замок.  Щелчок.  В  прихожей  свет…  
…Отрезана  от  мира.  Никакая…  
…Чего  я  трепещу?      …  Его  здесь  нет…  

«  Я  не  приду…  Сегодня  занятА  я…»

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484430
дата надходження 09.03.2014
дата закладки 09.03.2014


Шон Маклех

Той, хто говорив істину

             «Dixit  itaque  ei  Pilatus:  
               "Quid  est  veritas?"»  
                   (Evangelium  secundum  Ioannem.  38.).

«Що  істина?  Навіщо  ці  слова
Кидаєш  в  порожнечу  божевілля
Юрби?  Що  тямиш  ти  –  жебрак?
А  істина  проста:  весь  твій  народ  –  
Раби.  Існує  Рим  у  величі  свавілля
Існує  меч,  закон,  орел  і  легіон.
Цього  не  зрозумієте,  однак!
Бо  ви  –  пилюка  на  шляхах  війни,
Збіговисько  юродивих  пророків,
Фанатиків,  що  плісняві  слова
Плетуть  нитками  у  нудні  молитви.
За  філософію  свою  повиснеш  на  хресті,
А  цей  народ  віддам  мечу  й  вогню,
Таки  зруйную  храм  твоєї  мрії
І  подарую  вам  шматок  надії  –  
Блукайте  і  тиняйтесь  по  світах!»

«Той,  сущий  каже:  «Аз  воздам!»
Ваш  світ  –  жорстокість,  Рим  камінний
Сліпе  страховисько,  що  суне  в  небуття
Ми  ж  істину  шукаємо  в  словах
Одвічних.  І  століттями  блукаємо  в  імлі,
Йдемо  пустелями  до  світла  й  доброти.
Закон  і  право  ваші  –  то  звірячий  Колізей,
Розпуста  і  вино,  не  мудрість  –  словоблудство,
На  ваші  оргії  мільйонами  очей
Зневажливо  й  без  страху  дивляться  народи.
Хай  поневолені  і  кельт,  і  галл,  і  грек
Та  іудей,  сармат,  і  мавр  та  іллірієць  –  
Настане  день  –  впаде  бундючний  Вавилон,
Впаде  розпусти  ненависний  трон,  
Свобода  
Прийде  в  світ,  та  істини  закон
Засяє  для  людей,  не  для  царів,
Впадуть  імперії  вина  та  сибаритів,
І  на  руїнах  Риму  ненависних
Новий  збудують  люди  світ  і  храм  –  
Новий  Єршалаїм!  Я  чую:  «Аз  воздам!»

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484355
дата надходження 08.03.2014
дата закладки 09.03.2014


валькірія

ВОН С УКРАИНЫ, ПУТИН !!!!!!!!

ВОН  С  УКРАИНЫ,  ПУТИН  !!!!!!!!
Это  война  не  Крыма,
Запада  иль  Востока  -
Битва  идёт  незрима
Света  любви  -  порока.

Демону  нет  покоя  -
Снова  расправил  крылья,
Всех  бы  в  свои  оковы,
Мир  потопить  в  насилье.

Подлой  змеёю  жалит
Из  своего  болота,
Память  стереть  желает
Нам  о  Небесной  Сотне.

Хватит  уж  нам  Абхазий,
Темени  средневековья,
Остановись,  зараза,
Иль  захлебнёшся  кровью!

Близится  крах  империй,
Зло  еле-еле  дышит,
Нам  ли  страшиться  зверя?!
Воля  -  подарок  свыше!

Снова  мы  на  распутье  -
Свет  или  тьмы  пучина...
Вон  с  Украины,  Путин  -
Во  имя  Отца  и  Сына!

(Мартын  и  Валькирия)

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482973
дата надходження 02.03.2014
дата закладки 02.03.2014


Олекса Удайко

Іде весна…

[b][i]Іде  весна…  Крокує  містом  марець…
У  вибалки    тумани  щедро  ллє,
Та  Лютень…  цей    костуруватий  старець
Себе  забути  вперто  не  дає…

Нагадує  …  Про    холод…  про  відлигу…
Про  кетяги  калини  на  снігу…
Про  спотикання  прикре  часу  плину…
Про    те,  як  ми  леліяли  снагу.

Та  пролісок    пробився  крізь    темнину,
Крізь  гнилі  нашарованої  пласт!
Несе  весну  в  кожнісіньку  родину,
Як  не  міцний  в  серцях  гіркоти  наст…

Усе  забудеться:  і  благодатні  днини,
І  та  тривожна  серпанкова  рань…
Та  не  забудуть  істинні  мужчини
Нанесених  Вкраїні-неньці  ран!
 
І  вже  ніколи,  певно,  не  забути:

Як  ми  ледь-ледь  
                                                                 не  втратили  вагу…
Той    вогняний  і...
                                                               неповторний...    
                                                                                                                         Лютень.
І    кетяги  калини...  
                                                                         на  снігу.

25.02.2014[/i][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481775
дата надходження 25.02.2014
дата закладки 26.02.2014


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.02.2014


Шон Маклех

1916 – тільки голос…

           «Ми  тільки  голос.  Хто  співав  про  далину,
               Де  серця  всіх  речей  єдиний  дзвін?»
                                                                         (Р.  М.  Рільке)

Ті,  хто  поліг  за  ці  зелені  пагорби,
Ті,  хто  підняв  прапор  республіки
Над  поштою  сивого  міста
У  шаленому  пориві
Звільнити  острів  нашої  долі.
Вони  стали  голосом,
Що  співає  ірландські  пісні
Пастухів  вересових  пустищ.
Вони  стали  словами
Старих  ірландських  легенд,
Що  вервечкою  прозорих  істин
Ведуть  нас  тисячоліттями
Крізь  туман  забуття
І  кощавість  байдужості.
Вони  стали  шелестом
Трави  серед  білих  каменів,
Трави,  яка  стільки  часу
Шепотіла  про  сховане
В  глибинах  безодні  озера
Наших  сліз  пам’яті.
Вони  стали  спогадами
Старого  сумного  лірника,
Чия  пісня  птахом
Літає  над  морем  грізним
Вони  стали  музикою,
Що  звучить  одвічно
У  водоспадах  Ерін…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481464
дата надходження 23.02.2014
дата закладки 24.02.2014


ОксМаксКорабель

Я не благатиму на вбивцю кари

Вставай.  Ходімо,  синку  мій,  до  дому
...До  тебе  йшла.  А  вслід  собака  вив...
Віддай  мені,  віддай  свій  біль  і  втому.
Я  витримаю  все,  лиш  ти  би,  рідний,  жив.

Ти  не  дивися  страшно  так  у  хмари,
У  синім  погляді  відбився  чорний  світ.
Я  не  благатиму  на  вбивцю  кари,
Бо  доста  вже  землі  Вкраїнській  бід.

Пробач,  синочку,  любий  мій,  Іванку,
Щось  мої  мислі  не  туди,  де  слід.
Я  фото  гладила  твоє  до  ранку,
...А  потім  вість  страшну  приніс  сусід.

Йому  не  вірю.Ти  ж  сказав  -  повернусь,
Ще  дід  учив  триматись  за  слова.
Ну,  як  же  так.  Сказав  -  повернусь,
А  сам  лежиш  у  ранах  голова.

Коли  ти  виріс?  Вчора  ще  не  було
В  твоїм  волоссі  й  нитки  сивини
А,  знаєш,  сину,  моє  серце  чуло,
Як  ти  поранений  просив  води.

Святої  трошки  принесла  з  Йордану,
Тряслися  руки,  хлюпалась  вона.
Ти  пий,  синочку,  рідний  мій,  Іване,
Вона  врятує.То  ж  свята  вода.

Вставай.  Ходімо,  сину  мій,  до  дому,
Я  знову  хустку  в  ружі  одягну...
Забудемо  про  біль  і  втому,
Благаю,  не  лишай  мене  одну.
Оксана  Максимишин-Корабель
21  лютого  2014р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481004
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 22.02.2014


alfa

З виступу на Євромайдані ( грудень -13)



Збившись  в  бандитський  клан,  
Слуги  московських  холопів
Люто  трощили  Майдан,
Кинувши  виклик  Європі.
Звиклі  ходити  в  ярмі,
Жити  у  рабській  покорі,
Знищить  готові  самі
Свій  же  народ,  потвори.
Не  дано  їм      зрозуміть,
Що  наш  народ  не  здолати,
Що  демократії    цвіт
Не  посадити  за  грати.
Час  перемоги  гряде,
Він  неодмінно  настане!
Волю  мільйонів  людей  
Не  закувати  в  кайдани.
Нас,  як  Дніпро,  -  не  спинить.-
Ми  ще  сильніші  віднині.
Понад  всім    світом    гримить:
-  Слава  навік,  Україні!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480765
дата надходження 20.02.2014
дата закладки 21.02.2014


Віталій Назарук

ХЛІБ ДИТИНСТВА

Маленькі  руки  брали  сухаря,
А  оченята  відблиском  раділи,
Шматочок  долі,  що  дала  земля,
Малій  дитині  додавали  сили.

Ростили  хліб,  бо  голодно  було,
Шуміло  жито,  наче  хвилі  в  морі
І  щедре  поле  колосом  цвіло,
Щоб  золотим  зерном  лягти  в  коморі.

А  потім  млин  і  сіялась  мука,
Розчина  в  діжці,  що  п’янила  хату,
І  чиста  в  тісті  мамина  рука,
Робили  з  дня  для  нас  велике  свято.

І  буханці  лягали  на  столі,
«Шишки»*  із  боку  –  смакота  від  Бога,
Чекали  завжди  діточки  малі,
Із  ними  вибігали  на  дорогу.

Ділилися,  бо  свято  у  сім’ї,
А  взавтра  в  когось  буде  хліб  із  печі,
Голодні  діти,  матінки  землі,
Хліб  смакували  у  літа  малечі.

І  ось  тепер  із  сухарем  в  руці,
В  беззубий  рот  збираючи  по  крихті,
Пригадую  я  руки  у  муці,
І  свіжий  хліб  у  «шишках»  золотистий.


                                       
                                                             «Шишки»*  -  нарості  на  буханці  хліба,  що  дуже  любила  малеча

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480025
дата надходження 17.02.2014
дата закладки 17.02.2014


Наталя Данилюк

Посмішка весни

Вона  тобі  всміхнеться,  мов  дівча  -
Привітне,  ніжне  і  сором'язливе!
І  райдуги  барвисті  переливи
Замерехтять  в  топазових  очах.

Підсніжників  шовкові  пелюстки
Проріжуться,  мов  зубики  в  малечі,
І  килимки  засніжені  овечі,
Обіднє  сонце  пустить  на  нитки,

Що  по  вологих  пагорбах  крутих
Задріботять  співучими  струмками.
Хапайся,  наче  дерево,  руками
За  хмаровиння  біле  і  лети!

Хай  об  небесно-про́ліскову  гладь
Твої  долоні  б'ються,  наче  весла,
І  веселкові  теплі  перевесла,
Як  віадуки,  в  небі  мерехтять.  

Вона  тобі  всміхнеться,  мов  дівча  -
Таке  грайливе  і  блакитнооке!
І  на  собі  її  відчує  кроки
Твоя  ще  сонна  втомлена  душа.

І  ти  до  неї  ніжно  усміхнись,
Промов  щось  тепле,  світле  і  привітне,
І  день  тобі  мімозою  розквітне,
І  подихом  сп'янить  небесна  вись.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479832
дата надходження 16.02.2014
дата закладки 17.02.2014


Дід Миколай

Майданом розливалось.

Зайшла  Панянка  й  сутність  заніміла,
Лебідка  в  сяйві  сонячнім  пливла.
В  руках  Веснянки  диво  пломеніло,
Букетик  квітів  з  Криму  привезла.

Завмерло  все  ні  шороху  ні  згуку,
Поділись  десь  тривоги  й  голоси.
Зібравши  харч  зневіру  і  полуку,
Буденність  бігла  в  вікна  навскоси.

Усмішка  мила  жаром  струменіла,
Букетик  білий  матово  горів.
Сердечко  в  грудях  щемко  так  тремтіло...
Красу  Всевишній  подихом  творив!

В  її  руках  підсніжники  з  Гурзуфа,
Принесла  нам  в  веснянім  відерці.  
Зігріла  їх  вчорашня  завірюха,
Купав  уранці  Сніжень  в  молоці.

Моїй  Вкраїні  Сяєво  всміхалось,
Благословенням  повнило  прохід.                                          
Проміння  вслід  Майданом  розливалось,
У    благодаті  матових  флюїд.                                        

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479319
дата надходження 14.02.2014
дата закладки 14.02.2014


Віталій Назарук

КАЛИНОВА МОЯ, НАЙРІДНІША

Із  букви  –  слово,  із  слова  –  мова,
Що  серцю  люба,  що  калинова…
Матусі  груди  і  колискова,
І  перше  слово,  і  рідна  мова.

Зростають  крила  і  пісня  лине,
У  небі  чистім  хмаринка  плине,
Чарівним  словом  «курли»  лунає,
На  рідній  мові  народ  співає.

Шануймо  слово,  цінуймо  мову,
Оту  єдину,  оту  святкову…
І  слово  рідне  леліймо  в  мові,
Яким  живемо,  яке  в  розмові.

І  бережімо,  немов  зіницю,
Хай  наша  мова  в  віках  святиться,
Чужу  вивчаймо,  живім  своєю,
Хай  вона  лине  понад  землею!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479149
дата надходження 13.02.2014
дата закладки 13.02.2014


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.02.2014


Віталій Назарук

МАМИНА ЛЮБОВ

Йдуть  роки  прискорено  до  краю,
А  за  краєм  ясна  далечінь,
Наче  Сонце  в  небі  догоряє,
Ніч  у  зорях  зустрічає  синь.

У  селі  під  пагорбом  хатина,
Дві  берези  і  розлогий  дуб,
Глечик  перевернутий  над  тином,
Шашлем  битий  дерев’яний  зруб.

Біля  печі  в  біленькій  хустині,
Мама  хліб  зібралася  спекти,
Наліпила  коржиків  дитині,
Щоби  хліб  мав  певний  час  зійти…

Розгорнула  жар  в  печі  під  боки,
Розвела  солодкої  води,
Дим  здіймався  догори  високо,
В  небі  залишаючи  сліди.

І  чомусь  понині  ця  картина,
Часто  постає  у  голові,
Мами  вже  нема  -  та  є  дитина,
Спогади,  при  хлібі  на  столі.

Ще  ніхто  й  ніколи  в  цілім  світі,
Мами  нам  в  житті  не  замінив,
Діточок,  неначе  хлібний  колос,
У  житті,  як  мама,  не  любив…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476809
дата надходження 03.02.2014
дата закладки 03.02.2014


Владимир Зозуля

запас у жизни есть

Запас  у  жизни  есть                                                                                      
и  я  его  не  трогал.                                                                                              
Он  уместился  здесь,                                                                                      
на  протяженьи
 вздоха.                                                                          
Он,  как  цветной
 алмаз,
 ценней  день  ото
 дня.
И  в  тот
 последний  раз
лишь    он  спасет  
меня.
У  вечности  в  строю
мгновений  миллион.
Я  на  краю  стою
и  у  меня  лишь  он.
Лишь  вздоха  моего
ни  год,  ни  день,
 ни  час,
мгновенья  одного  –  
нетронутый  запас.
Последней  капли    вкус
застывший  на  устах.
Глоток  последний  
 чувств,
последний  крыльев  
взмах.
И…  подведя  итог,
пусть  льется  
напрямик,
последний  этот
 вздох,
в  рожденья...
первый  вскрик…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476777
дата надходження 03.02.2014
дата закладки 03.02.2014


Soul_

в конце концов

В  конце  концов  не  сможешь  не  кричать  -
молчания  отсроченная  цепкость
сотрется  о  бездушную  нелепость
пустого  мира.  Жесткая  печать  
на  тысячи  осколков  в  холода
горячими  рассыплется  словами,
минуя  перекрестья  расстояний
и  брошенное  кем-то  \"Никогда\".
В  конце  концов...  За  гранью.  Где-то  там.
И  тщетны  все  молчания  обеты.
Срываясь  на  четыре  части  света,
минуя  бесполезные  запреты,
крик  в  расстояния...  Услышишь?
по  губам...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476786
дата надходження 03.02.2014
дата закладки 03.02.2014


ОксМаксКорабель

Divide et impera (розділяй і володарюй) Немає

Немає  "москалів"  між  нас,  нема  "бандерів,"
а,    є  -  знедолений  вкраїнський  люд.
І  є  сім'я  -  "міжгірських"  ненажерів  ,
захочуть  -милують,  а  схочуть,  то  й  уб'ють.

Брати  зі  Сходу,  плачем  разом  з  вами,
коли  в  копальнях    ваші  діти  мруть.
І  серце  розривається  у  мами,
в  моєї  мами,  як  на  шахтах  дзвони  б'ють.
А  батько  твій  не  може  самокрутку
від  трепету  в  руках  одразу  запалить.
А  мій  в  той  час,  сльозу  ховає  хутко,
біда  не  в  нас.  Та  в  нас  також    болить...

З  Донецька  -  ти,  а  я  живу  у  Львові,
приїдь  у  гості,  хлібом  поділюсь.
Не  страшно,  що  різниця  є  у  слові,
я  іншого,  мій  братику,  боюсь.
Боюся  тих,  хто  ділить  нас  з  тобою:
(в  той  час  витесує  гроби).
Боюся  тих,  хто  кличе  нас  до  бою,
мовляв,  хай  чубляться  "презренные  рабы."

У  мене  на  столі  лиш  картоплина,
а  ти,  хто-зна,  чи  й  вчора  їв.
...Я  вже  не  хочу,  щоб  моя  родина,
й  твоя  також  кормила  упирів!

Немає  "москалів"  між  нас,  нема  "бандерів,"
є  Люди!    Є  Вкраїна!      Ти  і  Я!
І  купка  є  "міжгірських"  людожерів,
то  не  вони...  А  ми  -  одна  Сім'я!
Оксана  Максимишин-Корабель
16  грудня  2013  року

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476417
дата надходження 01.02.2014
дата закладки 03.02.2014


Шон Маклех

Імболк

   «Пошив  для  пісні  плаття
       Не  з  мережив  і  стрічок
       А  з  давніх  голосінь
       І  з  легенд  старих…»
                   (Вільям  Батлер  Єтс)

Імболк.
День  провісник.  
Свято,  яке  відкриває  очі,
Яке  сумним  пророком  розказує
Чи  то  про  весну  чи  то  просто  про  наше  буття.
Про  дні  рудих  пастухів  отари  років,
Про  орачів  поля  пісень
Про  нас  –  ірландців.
Імболк.
День,  коли  хмари
А  може  не  хмари,  а  просто  думки
Цього  кудлатого  світу-дитини  якому  Бог
Дарував  трохи  радості  у  мішку  дірявої  сирої  зими.
Ці  шматки  пряжі,  що  пливуть  небом
Стають  такими  близькими
Як  дитинство  дерева.
Імболк.
Грію  руки  біля  вогню  -  
Не  тому,  що  холодно  і  вітер-єретик
Забирає  в  спогадів  останню  одежину  тепла.
У  такий  день  не  личить  згадувати  і  зазирати  в  минуле
А  лише  у  майбутнє.  Але  я  зазирнув.
Чому  –  бо  білі  птахи
Дня  вогнів.
Імболк.

Примітки:

Я  раніше  цей  день  відзначав  як  день  святої  Бригіти,  але  на  старості  літ  згадав,  що  предки  1  лютого  відзначали  Імболк  –  ворожили  в  цей  день  про  майбутнє…  От  і  я  ворожу…  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476471
дата надходження 01.02.2014
дата закладки 01.02.2014


Віталій Назарук

ХОККУ

Летить  густий  сніг,
Родиться  нова  думка,
Це  певно  кінець…
*
Квіти  для  тебе,
Небо  яскраво    синє,
Спадає  листя.
*
Зачерпну  води,
Поспішать  кудись  коні,
Стомлено  йду  в  сон.
*
Сонце  на  сході,
Квітка  в  холодній  росі,
Зірву  волошки.
*
Хмарина  вгорі,
Закриває  дорогу,  
Буде  темнота.
*
Дзвенів  підсніжник,
В  лісі  розлилось  тепло,
Ще  випаде  сніг.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476348
дата надходження 01.02.2014
дата закладки 01.02.2014


Наталя Данилюк

Ти пахнеш димом вигорілих шин…

[img]http://cs7011.vk.me/c7007/v7007460/259a8/BTPqV5RFVqk.jpg[/img]

Ти  пахнеш  димом  вигорілих  шин,
Так  пахнуть  гідність,  правда  і  свобода!
Тебе  не  раз  висміював  заброда,
Що  ти  своїй  Вітчизні  гідний  син.

А  ти  стояв,  упертий  і  міцний,
Незламний  духом  нації  будитель!
Твій  сивий  дід,    повстанець,  довгожитель,
Не  раз  хрещений  в  полум’ї  війни,

Благословляв  тебе  на  шлях  гіркий,
О,  нелегкий  він,  хлопче,  і  не  битий!..
Колючим  дротом  густо  оповитий,
Бо  кров’ю  вмиті  праведні  стежки.

Долаючи  тривогу,  біль  і  страх,
Твоя  завчасно  мати  посивіла,
Вона  тебе,  як  славного  Ахілла,
Щовечора  купає  в  молитвах.

А  в  день,  як  стихнуть  вибухи  пожеж,  
Ти  зі  щитом  холодним  чи  на  ньому
Через  поріг  до  батьківського  дому
Черлено-чорний  прапор  занесеш...






[b]Ты  пахнешь  дымом  от  сгоревших  шин...[/b]

Ты  пахнешь  дымом  от  сгоревших  шин,
Так  пахнут  только  правда  и  свобода!
И  пусть  смеются  над  тобой  уроды,
Что  ты  отечества  достойный  сын.

А  ты  стоял,  ты  не  сгибал  спины
Упрямый,  крепкий,  нации  строитель!
Твой  дед  седой,  повстанец,  долгожитель,
Не  раз  крещенный  в  пламени  войны,

Благословил  тебя  на  горький  путь,
О,  не  проторенный  он,  друг,  не  битый!..
Колючей  проволокой  весь  увитый,
Умыта  кровью  праведности  суть.

Преодолев  тревогу,  боль  и  страх
Так  рано  твоя  мама  поседела
Она  тебя,  как  славного  Ахилла,
Хранит  молитвами  в  отчаянных  боях

А  в  день,  когда  повержен  будет  враг,
Ты  со  щитом  холодным  иль  на  нем
Через  порог  родительского  дома
Внесешь  свой  красно-черный  флаг...


[i](перевод  -  [b]Светлана  Радич[/b])[/i]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476420
дата надходження 01.02.2014
дата закладки 01.02.2014


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.01.2014


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.01.2014


Любов Ігнатова

Не судилося

Не  судилося  -  не  збулося  ...
Сум  небес  допива  земля  ...  .
В  моï  сни  повернулась  осінь 
На  засніжених  журавлях.  ...
       
Обірвалася  павутинка 
На  розхресті  семи  вітрів  ...  .
І  танцює  моя  пилинка 
На  долонях  у  ліхтарів  ....
       
Не  судилося  ...Не  збулося 
Під  дощами  німіє  ніч...
Заплітаю  в  своє  волосся 
Стрічку  зболених  протиріч  ...  .
       
Розмальовують  думку  тіні,
Веселковість  забравши  мрій  ;
І  згортаються  сновидіння
В  непрозорий  цупкий  сувій  ...
       

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473453
дата надходження 18.01.2014
дата закладки 18.01.2014


Віталій Назарук

Я тобі слова

Я  тобі  слова
Покладу  до  ніг,
Щоб  вони    змогли
Розтопити  сніг.
Не  картай  мене,
Не  роз’ятруй  ран,
Може  все  мине
І  зійде  туман.
Я  зміню  слова,
Що  лежать  в  душі,
Їх  колись  сховав,
Хоч  вони  чужі…
Із  твоїх  долонь,
Я  нап’юсь  тепла,
Розпалю  вогонь
І  згорю  до  тла.
Ти  надію  дай,
Щоб  злетів  в  політ,
Хай  квітучий  рай,
 Лишить  в  серці  слід.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473285
дата надходження 18.01.2014
дата закладки 18.01.2014


Шон Маклех

Пам’яті Яна Палаха

         «А  птахи  прикриють  своїми  крилами  моє  обличчя  й  сонце»
                                                                                                                                                         (Гійом  Аполлінер)

Коли  приходить  19  січня  я  завжди  згадую  Яна  Палаха  і  ті  похмурні  дні  1969  року  в  Празі…  Може  тому,  що  я  старий  і  надто  багато  пам’ятаю.  А  може  тому  що  таких  людей  не  можливо  забути,  бо  їм  птахи  закрили  обличчя  крилами,  коли  вони  не  змогли  більше  дивитися  на  цю  неправду...  

Вірші  можна  писати  вчинками,
Історія  складається  не  з  важких  томів,
А  з  маленьких  цеглинок  «я».
Якщо  чоботами  розтоптано  серце,
Якщо  зачаровані  мости  
Тремтять  під  чужим  залізяччям,
Якщо  річка  може  тепер  тільки  плакати,
А  люди,  такі  ще  вчора  веселі,  тільки  мовчати,
Якщо  навіть  світила  неба  стали  єретиками,
Якщо  навіть  правду  називають  брехнею,
То  хтось  мусить  знову  згадати  про  Яна  Гуса,
Хтось  знову  мусить  ним  стати,
Хтось  мусить  запалати,  як  сонце,
Якщо  навіть  воно  гасне  в  цій  темряві,
Якщо  люди  байдужіють,
Якщо  наша  старезна  бруківка  
Ця  блискуча  бруківка  
На  площі  Святого  Вацлава
Слухняно  й  покірно  терпить
Нахабні  кроки  окупантів,
Завжди  знайдеться  коробка  сірників
Запалити  свічку,
Яка  ніколи  не  згасне….  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473216
дата надходження 17.01.2014
дата закладки 18.01.2014


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.01.2014


Любов Ігнатова

Грудневе

Сумує  день  марудними  дощами
В  туманнобрових  сивих  берегах  ;
І  шкряба  вітер  небо  пазурами
Ховаючи  сніги  у  рукавах.

Зсірів  кришталь  на  скатерті  дороги,
Розхлюпавши  крізь  тріщини  вино.
Зима  склада  часи  у  діалоги
Як  чорно  -білі  кості  доміно  ...

Тремтять  дерева,  втративши  принади,
Ïх  летаргія  вже  чека  весни  ...
А  десь  в  захмар'ï  зоряні  лампади
Срібля'ть  крізь  вікна  новорічні  сни  ...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467814
дата надходження 22.12.2013
дата закладки 23.12.2013


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.12.2013


Любов Ігнатова

Сердечко на долоні

Призахідне  сонце  присіло  на  гілку,
Проміння  винове  сплело  у  вінок  ;
Вже  вечір  до  вуст  прикладає  сопілку
І  кличе  зірниці  в  шалений  танок  ...

Розвітренокрило  злітає  жаринка
З  багаття  нічного  володаря  снів;
І  місяцелика  небесна  перлинка
Вказала  шляхи  до  незнаних  світів  ...

І  десь  там,  на  зламі  логічних  законів,
Зустріну  на  мить  довгокосе  дівча,
І  опік  залишить  мені  на  долоні
Сердечком  із  воску  дитинства  свіча  ...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466108
дата надходження 15.12.2013
дата закладки 15.12.2013


Віталій Назарук

КУРКА, ЧИ ЯЙЦЕ

Одвічне  сперечання  поміж  нас:
Чи  курка,  чи  яйце?  –  Не  знаю  й  досі…
Та  мудрості  не  наступив  ще  час,
Хоча  надію  в  серці  кожен  носить…

А  дійсно:  -  Курка,  чи  яйце?
Яйце  і  курка  мають  право  жити!
Яким  би  мудрим  не  було  лице,
Питання  для  філософів  відкрите…


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466150
дата надходження 15.12.2013
дата закладки 15.12.2013


Наталя Данилюк

Нація

Я  -  народ,    що  освячений  тризубом,
Молитвами,  вогнем  і  мечем!
Це  мені    зроду-віку  написано
Бути  воїном  і  сіячем.
Це  в  мені  під  багряними  стягами
Розпинали  церкви  і  хрести,
Катували,  морили  ГУЛагами
Очманілі  від  люті  кати.
Це  мене  шматувала  навалами  
Степова  знавісніла  орда
І  впивалась  отруйними  жалами
Геноциду  нещадна  біда.
І  стріляли  у  мене,  і  вішали
Самозвані  чужинські  царі,
Та  дарма,  бо  встократ  сміливішими
Повставали  мої  бунтарі.
Це  ж  мені  зроду-віку  написано
Хліб  ростити  на  рідних  полях,
Під  огненним  плекаючи  тризубом
Жовто-синій  окрилений  стяг!
Це  мого  суголосся    пульсація
Виростає  в  єдиний  потік...
Я  -  сіяч,  
Я  -  поборник  
Я  -  нація,
Так  було  і  так  буде  повік!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465162
дата надходження 10.12.2013
дата закладки 14.12.2013


Віталій Назарук

СНІГ І СНІГУРІ

Дощі  із  снігом,  знов  щебече  вітер,
Синиці  впали  стрімко  на  поріг,
Зелене  поле  заєць  бігом  витер,
Його  сліди  покрив  жовтявий  сніг.

Втікає  ліс  розхристаний  і  чорний,
Лише  берези  в  масках  снігових,
Кричать  круки,  мов  дує  хтось  у  горни,
А  сніг  мете,  кладе  свій  білий  штрих.

Зима  іде  повільною  ходою,  
Пливуть  хмарки  співаючи  вгорі,
Така  погода  виткана  зимою,
Мов  краплі  крові  –  сніг  і  снігурі…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465944
дата надходження 14.12.2013
дата закладки 14.12.2013


Галина_Литовченко

КЛАССИКА ОСЕНИ

Навислых  туч  привычный  перманент
Сменил  нюанс  осеннего  муара.
Под  устарелый  аккомпанемент
Читают  рэп  каштаны  на  бульварах.

И  водосток  –  как  старенький  орган,
И  крыши  –  обветшалые  тамтамы.
Столетний  дуб  –  бывалый  старикан  
Упал  в  нирвану  с  ливнями-ветрами.

Затосковал  проулочный  фонарь,
Под  чёрный  зонтик  спрятался  прохожий,
Шуршит  листом  настенный  календарь…
Всегда  так  было,    завтра  будет  то  же.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448433
дата надходження 11.09.2013
дата закладки 01.12.2013


Галина_Литовченко

ПІДБИТИЙ ГРИФ

Цей  гордий  птах  сумує  за  парканом.
Від  болю  землю  кігтями  гребе,
З  ночов  недобру  воду  п`є  з-під  крана
І  відчуває  куркою  себе.

Змінила  простір  дерев`яна  будка,
Кущами  туї  небо  заросло.
Втекти  подалі  від  ганьби  і  смутку
Не  дозволяє  зламане  крило.

Жорстока  доля  поглумилась  дуже,  -
Зерно  гуртом  з  індиками  клює.
І  кожен  ворон  з  висоти  байдуже
У  хвору  душу  грифові  плює.

Ховає  голу  шию  в  чорні  плечі,
Без  неба  свій  чіткий  втрачає  зір.
Щодня  в  думках  готується  до  втечі,
Щоб  гідно  вмерти  серед  вічних  гір.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235307
дата надходження 17.01.2011
дата закладки 01.12.2013


Любов Ігнатова

Давай не будем підганяти зиму …

Давай  не  будем  підганяти  зИму,
Вона  і  так  сніжИться  поміж  нас,
І  забирає  з  поцілунків  риму,
Лишаючи  оголений  каркас  ...

І  кожен  дотик  віддаляє  літо,
Стирає  запис  в  картотеці  днів  ...
А  ти  ще  й  досі  іній  не  помітив...
А  може  не  помітити  хотів  ...

Слова  між  нами  застигають  муром  -
Уже  на  рівні  півсліпих  очей  ;
Чи  варто  піддавати  нас  тортурам?
Давай  прохати  милості  мечей!  

Загубиться  дитинно  -безпорадно
Прощання  наше  поміж  гільйотин,  
Де  плаче  осінь  стигло-  листопадно  
У  кошики  калИнових  жарин...




Музика  і  виконання  Миколи  Шевченка  (Николя  -бабА)  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462033
дата надходження 22.11.2013
дата закладки 24.11.2013


Любов Ігнатова

Осінь -майстриня

Осінь  -майстриня  з  батисту  й  жаккарду
Шиє  наряди  для  сірих  доріг,
Небу  дарує  із  сонця  кокарду,
З  ягід  калини  плете  оберіг  ...

Шовком  оздоблює  хмарам  хустини,
Росяні  перли  в  намисто  збира  ,
Пензлем  кудлатим  розписує  днини
І  хризантемить  -айстрить  у  дворах  ...

Міряє  простір  і  час  журавлями
І  капелюшить  грибами  ліси,
Яблуко  -грушні  наводить  рум'яна
Скрізь  у  садах,  для  смачноï  краси  ...

І  випускає  махрові  тумани,
Щоби  пухкі  розім'яли  тіла;
Із  цвіркуново  -пташиноï  гами
Звуки  зібрала  -  і  снам  віддала  ...

Осінь  -майстриня  дощить  і  калюжить,
Щоб  в  парасолі  квітчались  міста  ....
І  на  полях,  де  і  сіють,  і  плужать,  
Пише  до  грудня  терпкого  листа  ...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458629
дата надходження 05.11.2013
дата закладки 06.11.2013


Віталій Назарук

МИ ЗУСТРІЛИСЬ

Ми  зустрілись  –  це  не  сон,
Ресторан,  вино,  «шансон»
І  замовлений  «музон»
Небо  в  зорях…
Нам  співали  солов’ї
Чарівні  свої  пісні  
І  здавалося  мені,
Все  в  узорах…

І  летить  моє  життя
Крізь  засіяні  поля
І  дивується  земля
Цьому  лету…
Бо  до  тебе  лину  знов,
Я  зустрів  свою  любов,
До  якої  довго  йшов
По  паркету…

Знаю,ти  давно  не  спиш,
У  думках  кудись  летиш,
Ти  у  ліжку  і  мовчиш,
Ще  тепленька…
Тебе  ніжно  пригорну,
Свою  зіроньку  ясну,
Свою  квітку  чарівну,
Дорогеньку…

Прочитаєш  ти  в  очах,
Там  моя  любов  –  не  страх,
Краще  разом  при  свічах,
Моя  доле…
Бога  я  тепер  молю,
Як  же  я  тебе  люблю,
Бо  знайшов  і  не  згублю
Тебе,  зоре…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450202
дата надходження 20.09.2013
дата закладки 20.09.2013


Олександр ПЕЧОРА

ОТА СТЕЖИНА

В  очах  –  стежина  в  споришах,
де  я  –  маленька.
Й  до  мене  радо  поспіша  
щаслива  ненька.
Я  ж  –  рученята  в  небеса  –
неначе  крила!..
Стежина  та  широкий  шлях
мені  відкрила.

У  світ  безмежний  повела
ота  стежина.
І  підкорилась  не  одна  
крута  вершина.
Й  хотів  би  ти,  чи  не  хотів,
та  суть  не  в  тому  –
стежина  та  з  усіх  світів
веде  додому.

Багато  в  світі  є  чудес,
країв  багатих.
Мені  ж  дорожча  над  усе
селянська  хата.
Шляхів  протоптано  сповна.
Нам  раю  треба.
А  та  стежина  лиш  одна
веде  до  неба.

Дороги  в  світ  –  на  шрамі-шрам…
Та  душу  тішить
ота  стежина  в  споришах  –
свята  і  грішна.
Вертає  пам’ять  в  рідний  двір,
де  пахне  м’ята.
Отут  мене  з  усіх  доріг
чекає  мати.

О,  скільки  в  світі  різних  лиць,
столиць  багато,
та  як  же  гріє  і  болить
прарідна  хата!
Бринить  на  серці  і  щемить…
Крізь  люту  втому
з  усіх  світів  хоча  б  на  мить
лечу  додому.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448846
дата надходження 13.09.2013
дата закладки 14.09.2013


Надвідна Лілія

Міський експромт


У  пафосі  міста  шукаю  прочитані  душі,
Шукаю  відлуння  старих,  не  форматних  думок.
Ми  бігли  кудись  і  забули  про  вітер  розлуки,
Тікали  від  себе,  знайшли  ж  золотий  ореон.

У  пошуках  щастя  забули  про  гідність  і  правду,
У  вирі  кохання  віддали  себе  до  кінця.
Куди  ж  тепер  йти?  Ставати  на  ті  ж  самі  граблі?
Куди  ж  тепер  бігти,  якщо  ти  не  бачиш  життя.

Закони  писалися  ще  у  минулих  століттях,
А  ми  вже  й  забули  про  давній  той  лицарський  час.
Шукали  себе  у  піщинках    палеоліту,
Знайшли  ж  у  сміттєвому  баці  життя.

Казав  хтось,  що  буде  все  добре  і  ми  переможем,
Та  поки  ще  навіть  не  взяли  у  руки  меча.
Фантастика  міста  відбилась  у  мене  на  скроні,
Я  йду  по  дорозі,  в  якої  немає  кінця.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448556
дата надходження 11.09.2013
дата закладки 12.09.2013


Виталий Н.

Окончены торги…

Окончены  торги.
Завешаны  гардины.
Две  пешки  и  ладья
Забились  под  сервант.
Квадратный  в  клетку  путь
Минув  до  половины,
Нет  силы  до  конца
Исполнить  дерзкий  фант.
Предгибельный  восторг
В  глаза  бросают  свечи.
Все  фишки  по  холсту
Сдвигаю  на  зеро!
Прошу  тебя,  пером
царапая,о  встрече.
В  колодце  ветер  льет
В  дырявое  ведро
Свою  ночную  грусть.
Окно  твое  -  темница.
В  нем  нет  и  огонька,  
Намека  на  просвет.
Пойти  бы  на  крыльцо
Да  просто  застрелиться!
Но  шагу  не  дает  
Холодный  пистолет
Ступить.  Сижу  один
Напротив  Королевы.
Да...Смысл,  мне  говорят,  
Не  в  выборе  ферзя.
Всю  серость  разделить
На  черный  цвет  и  белый
Без  явственных  потерь,
Как  водится,  нельзя.
Пишу  еще  слова.
Не  в  этом  ли  промашка?
Корявое  "прости"
Все  сводит  к  "никогда"!
И  вновь  летит  в  камин  
Измятая  бумажка.
Тень  говорит  мне  "Нет"
А  свет  мне  шепчет  "Да".
.............................
Прости,  не  выношу  
Щемящей  антрепризы.
Актеры  и  шуты  
Повсюду  нарасхват.
Как  ландыши  цвели
В  руках  у  бедной  Лизы,
Так  у  меня  в  душе
Завял  вишневый  сад.
Камелии  на  дне
Граненой  полусферы,
Едва  ли  донесут
Свой  терпкий  аромат.
Я  знаю,  у  харит  
Изысканы  манеры.
Так  что  же...  
Ставь  скорей
Свой  черно  -  белый  мат!

                                                         11.09.2013  г

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448546
дата надходження 11.09.2013
дата закладки 12.09.2013


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.09.2013


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.09.2013


@NN@

Повертаюсь

[b]Господи,  спаси  і  сохрани.
Ангелів  пошли  на  допомогу.
Я  ж  бо  Твій,  хоч  і  заблудлий  син,
Та  додому  віднайшов    дорогу.
Повертаюсь,  тільки  не  відкинь...
Прихилю  коліна  -  не  відмовся...
Чорнота  не  вабить,  вабить  синь
Неба.  
           Ти  чекаєш?!
                                               Ось  я...  ось  я.[b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446915
дата надходження 03.09.2013
дата закладки 03.09.2013


Віталій Назарук

СТУДЕНТ МИКОЛА

Коля  студент  не  коловся  в  общазі  ні  разу,
Лише  часами  курив  зі  всіма  анашу…
Пиво  хлептав,  пив  горілку,  як  кляту  заразу,
Це  все  насправді,  ніколи  я  вам  не  брешу.

Колю  в  общазі  усі  називали  -  професор…
Вчився  відмінно,  тягнув  на  червоний  диплом…
Грав  преферанс  і  не  мав  по  житті  Коля  стресів,
Часто  бувало  під  ранок  він  спав  за  столом.

Карта  –  фортуна  любила  студента  Миколу
І  він  ні  разу  у  програші  крупнім  не  був,
Та  один  раз  він  касу  загріб  комсомолу,
Ту,  яку  з  сейфа  бувший  комсорг  потягнув.

І  налетіла  тічня  комсомольська,  як  зграя,
Виграні  гроші  хотіли  вернути  назад,
Коля  й  не  знав,  що  хмара  в  повітрі  літає,
Скільки  на  нього  чекає  у  ВУЗі  засад.

Але  Микола  виходив  з  бійцівського  роду,
Він  за  законами  честі  і  совісті  жив,
Понад  усе  любив  справедливість  й  свободу,
І  комсомолі  ніколи  тоді  не  служив.

Тиждень  ходила  общага  під  кайфом  щоднини,
Гріш  комсомолу  прийшов  до  вподоби  усім…
Всі  захищали  Миколу,  підставивши  спини,
Бо  для  студентів  Микола  завжди  був  своїм.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446425
дата надходження 31.08.2013
дата закладки 31.08.2013


Володимир Шевчук

Ви можете не знати…

Ви  можете  не  знати,  
що  сади  
Весною  квітнуть  
для  
людського  ока…    
То  чом  же  знову  
туга  
сивобока  
Скувала  день,  
і  осені  лади  
Так  швидко  наступили,  аж  печаль?  
Ви  можете  не  знати,  
тільки  осінь,  
Така  чудова  
і  
пахуча  
досі  
Лишень  тому,  
що  зазиває  даль.  
Не  знаючи,  
куди  життя  
тече,  
Ви  озирнутись  можете  –  
напевне!  –  
Та  хай  вагання  не  
спиняє  ревне  
І  ще  –  
тримає  другове  плече.  
Живіть.  
На  схилах  осені  живіть!  
Шукайте  щастя  
не  
в  чужих  
тенетах,  
А  у  душі-галактики  
планетах,  
У  серці,  
що  для  щастя  –  
цілий  світ.  
Ви  ж  можете  не  знати,  
що  душа  
Творилася  
із  чистої  любові…  
То  чом  же  зараз  очі  ці  чудові  
Горять  так  блідо,  зовсім  не  спішать?  
…Шукайте  у  душі  
любові  хіть.  
Шукайте  же  
уважно  
і  
старанно,  
Звертаючись  до  неї:  
«Люба  панно!..»  
А  віднайшовши  –  просто  бережіть.  

03.11.2011  р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290581
дата надходження 03.11.2011
дата закладки 30.08.2013


Володимир Шевчук

Не здавайся

(Тарасу  Слободі)


Опираючись  часу  бистрому  –  
Не  здавайся,  далека  мріє!  
Не  для  того  ж  на  небі  чистому  
Сонце  гріє…  

Не  для  того  тьмі  край  положено:  
Все,  що  хочемо,  те  настане.  
Ми  ж  насправді  усе  це  можемо!..  
Ми  титани.  

Не  для  того  в  душі  покладено
На  майбутнє  усі  надії.  
Нам  під  силу  усе  загадане!
Тільки  б  дії…  


___
"Найкращий  час  для  дії  –  зараз!"  (Наполеон  Хілл)  

12.04.2012  р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330039
дата надходження 13.04.2012
дата закладки 30.08.2013


Володимир Шевчук

Я кожен раз вмираю…

Я  кожен  раз  вмираю,  
коли  Ви  
Проходите  повз  мене  
збайдужіло.  
Зелене  літо  
ще  не  побіліло,  
А  зранку  запах  
свіжої  трави  
Уже  не  той.  
А  Ви  –  ще  досі  ті!  –  
Із  дня  у  день  
велично  і  красиво  
Минаєте  мене,  
а  втім,  
це  диво,  
Що  кожен  раз  ці  зустрічі  прості  
Банальні,  передбачливі,  
пусті  
Приносять  серцю  
стільки  насолоди  
І  знаю  я,
повік  
не  вийдуть  з  моди  
Блакитні  очі,  
як  нектар  густі,  
Які  на  мене  зовсім  не  течуть.  
Ви  знаєте,  
а  Ви  
як  чарівниця,  
Що  не  одному  стільки  –  
стільки  сниться,  
І  не  одному  
в  мимовільну  путь  
Красою  барикаду  возвели.  
Ви  знаєте,  
а  я  Вас  
не  розлюблю,  
Я  швидше  
сам  себе  
у  цім  погублю,  
У  цім  гріху  
із  запахом  смоли  
Церковної.  
Бо  вроду  молоду  
Не  обманути  
ані  на  хвилину!..  
А  завтра  я  у  сотий  раз  загину,    
Коли  повз  Вас,  байдужую,  пройду.  

27.09.2011  р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283081
дата надходження 27.09.2011
дата закладки 30.08.2013


Любов Ігнатова

Завіконня …

Від  подиху  мого  вікно  затуманіє  ;
Я  пальцем  напишу  на  нім  твоє  ім'я  ...
А  там,  у  завіконні,  жоржинова  надія
У  росянім  намисті  нестримано  сія  ...

І  крапка  в  кінці  слова  скотилася  сльозою  ...
До  неï  притулюся  устами  і  чолом  ...
А  там,  у  завіконні,  день  свариться  з  грозою,
І  ïхнє  бурмотіння  вже  котиться  селом  ...

Зроблю  приймач  гучніше,  щоб  аж  боліли  вуха,
Щоб  ду'мки  заглушити  тоненький  голосок  ...
А  там,  у  завіконні,  північний  вітер  дмуха,
Гойдає,  наче  хвилі,  осиковий  лісок  ...

Уже  давно  у  хаті  господарем  смеркання  ...
І  проситься  хмаринка  до  серця  увійти  ...
А  десь,  у  завіконні,  живе  моє  кохання  ...
І  дощ  мені  шепоче,  що  то,  напевно,  Ти...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445953
дата надходження 28.08.2013
дата закладки 29.08.2013


Віталій Назарук

Я люблю таку осінь

Двоє  нас  на  межі  -  я  і  осінь...
Відлетіли  лелеки  уже,
Верби  стиха  сплітають  у  коси,
Свої  віти,  немов  щось  чуже.

Трави  прагнуть  піднятися  в  небо,
Але  хмари  повисли  вгорі,
І  вже  літніх  забав  нам  не  треба,
Як  дощів  при  осінній  порі.  

Почорніла  стерня,  почорніла,
Спориші  заплелися  до  сну,
Яка  осінь  для  мене  ти  мила,
Я  люблю  таку  осінь  рясну!


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445461
дата надходження 26.08.2013
дата закладки 27.08.2013


Віталій Назарук

ВІТАЮ ВСІХ!

День  Незалежності…О,  це  не  просто  день...
Надія  наша,  мрія  і  свобода,
Це  дяка  українського  народу,
За  право  наспіватися  пісень!

Та  тільки  тих,  що  вийшли  від  людей,
Передаються  з  роду  і  до  роду,
Допомагають  зберегти  свободу
І  тиснуть  із  любов’ю  до  грудей.

Святкуй,  народе,  день  щасливий  свій,
Нехай  твоє  ім’я  в  віках  святиться,
А  ти  лети  крилатий,  наче  птиця
І  волю  повну,  ти  верни  хутчій!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445084
дата надходження 24.08.2013
дата закладки 24.08.2013


Віктор Банар

Крепость

Мне  бы  лишь  до  утра...  Затянуть  на  доспехах  пробоины...
Полиролью  покрыть,  на  удачу,  дамасскую  сталь,
Сосчитать,  не  спеша,  в  цитадели  оставшихся  воинов
И  медовой  умерить  от  близкого  снега  печаль...

Разослать  эсэмэски  далёким  грустящим  сподвижникам:
„Битва  over!  Умерьте,  страдая,  ненужную  прыть!”
И  стрелой  арбалетной  стихи  на  стене  из  булыжников,
До  начала  рубилова,  с  дикой  улыбкой,  чертить...

Из  мортир,  свысока  -  по  дурацкому  слову  и  мнению!
Я  готовлю  клинок  и  нельзя  от  него  убежать!
Берегитесь,  враги,  осадившие  крепость  терпения!
И  отведайте  стали!  Устал  оборону  держать...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445021
дата надходження 23.08.2013
дата закладки 24.08.2013


Любов Ігнатова

Ми зустрілися …

Ми  зустрілися  очі-у-очі
Десь  на  зламі  спекотного  дня  ;
Там,  де  вітер  берізки  лоскоче,
Де  буденна  стиха  метушня  ...

На  замріяно  -зоряних  айстрах
Розгойдалися  наші  думки  ;
І  у  вишитих  бісером  тайстрах
Задзвеніли  ключі  та  замки  ...

Ігноруючи  силу  тяжіння,
Ми  злетіли  до  ніжності  хмар;
Там,  де  спить  журавлине  тужіння
Серед  споминів  сонячних  чар  ...

А  внизу  вже  збиралася  зграя,
Прикладаючи  пальці  до  скронь  :
-  Дуже  дивно  ...ці  люди  ...літають?  ...
Божевільні!  ...Так,  психи  либонь!  ...

І,  упевнені  в  нашім  падінні,
Куштували  зловтіху  на  смак  ...
Бруд  із  ніг  витирали  об  тіні  -
Бо  до  нас  не  дістати  ...ніяк  ...
...
Ми  сиділи  в  небес  на  карнизі,
Розмовляли  здебільше  очима  ...
Шкодували,  що  ті,  що  ізнизу
Позбулися  вже  крил  за  плечима  ...


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444476
дата надходження 21.08.2013
дата закладки 23.08.2013


zazemlena

Серпень

Серпень-жнець  наші  думи
Зібрав,  
У  стодоли  міцні
Літніх  днів.
Полотніє,  холоне
вже  став  -
Чути  крик  в  небесах
Журавлів.
Дощ  шепоче  у  шибку:
-Прости
Цей  холодний  осінній
Привіт.
Замовляють  бездомні
Вітри
У  садах  смакоту  -
Обід.
Осінь  знає  собі
Ціну  -
І  цнотливо  ледь-ледь
Гляне.
Серпень  кине  троянду  
Одну  
І  піде  в  небуття...
П"яний.





 

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444812
дата надходження 22.08.2013
дата закладки 23.08.2013


Віталій Назарук

Другові!!!

                   Земляку,  Миколі  Серпню!!!
Ти,  брате  родивсь  в  Україні,
Для  нас  –  український  поет,
Хоча  в  казахстанській  родині,
Ми  бачимо  рідний  портрет.

Де  Стир  і  Горинь  вдаль  хлюпочуть,
Вітри  де  біжать  у  ліси,
Душа    твоя  плаче  й  не  хоче,
Кидати  такої  краси!

Додому  вертайся  в  родину,
Пристанище  –  рідна  земля,
Тут  крила  подариш  ти  сину,
Тут  доля  добром  окриля!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443235
дата надходження 14.08.2013
дата закладки 15.08.2013


Олександр Обрій

ЯКИМ ТИ БАЧИШ СВІТ?

Пересічний  я  житель  цієї  планети,
Де  щомиті  трапляється  "треш"  і  "жорсткач",
Де  сусід  мій  щоденно  вмикає  Death  Metal
І  бабульки  на  лавках  колишуться  в  кач.
Проживаю  у  мрій  порцеляновій  кружці,
Де  сміття  з  пікнічків,  як  новий  інтер'єр,
Скрізь  комфорт  і  прогрес,  ну  а  правда  у  дужках,
За  товстою  завісою  пишних  портьєр.
Між  асфальтних  полів,  у  бетонних  ліанах,
У  задусі  спинив  свій  натхненний  політ,
Від  проблем  і  турбот  котрий  рік  лихоманний,
Мій  розгублений,  хворий  і  стомлений  світ.
Це  наш  світ...  Він  дивує  мене  без  утоми,
Виклика  істеричний,  заливистий  сміх,
Він  у  зривах  нервових,  в  потужних  судомах,
Заколисує  морем  суцільних  утіх...
Вчора  вилазка...Пильно  вдивлявся  в  природу,
У  засмічений  рясно,  та  істинний  світ,
Між  дерев  і  каміння  несла  свої  води
Зачарована  річка.  З  грудей  мимохідь
Забриніла  артерія  серця  баладу,
Я  й  колись  ці  картини  не  раз  помічав...
Та  новою  красою  відкрилась  принада
Річкових  краєвидів,  наповнених  чар,
Під  прозрілим  кутом  вже  свідомого  зору
Збагативсь  свіжий  погляд  теплом  відкриттів,
І  душа,  донедавна  ще  квола  і  хвора,
Віднайшла,  мов  перлину,  свій  сенс  у  житті...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443290
дата надходження 14.08.2013
дата закладки 15.08.2013


Михайло Плосковітов

Коли в селі…

Коли  в  селі  копають  картоплІ
й  димок  гіркий  снується  із  бадилля,
мішки  біліють,  наче  кораблі
між  куп  давно  покошеного  зілля.

Прийдешня    осінь  вибрала  сукно,
джміль  конюшину  вусиком  лоскоче,
самотній  клен  у  жовтім  кімоно
останній  лист  дарує  неохоче.

туман  кидає  сіті  на  баштан,
а  плуг  на  зяб  дере  сорочку  поля.
Засмаглий    місяць  кинувся  в  лиман.
Потріскалася  у  стручках  квасоля.

Курличуть  емігранти-журавлі,
Бреде  над  полем  невблаганна  злива,-
коли  в  селі  копають  картоплІ  -
я  відчуваю  як  стаю  щасливий…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277297
дата надходження 27.08.2011
дата закладки 10.08.2013


Михайло Плосковітов

Під вербою.

Під  ніч,  зникає  річка,  в  сон  верби,
і  манить    жовтим  золотом-водою.
Розсипле  осінь  зорі  із  торбин
на  стежку,  по  якій  ішли  з  тобою…

В  обіймах  вітру  мліла  осока,
із  рук  пручалась,  трохи  важкуватих,
і  марно  шелестіла:  «Не  така…
Не  дам  себе  я  вітру  цілувати.»

Під  берег  місяць  кидався    уплав,  
трава  тремтіла,  зіркою  прим’ята.
Тебе  я  під  вербою  цілував,
і  знав,  що  буду  все  життя  кохати…

Та  швидко  осінь  запрягла  гарбу
в  твої  дороги,  крізь  мої  вокзали,  
і  ми  забули  схилену  вербу,
напевне,  розлюбили-розкохали.

Літа  ж  як  хвилі  –  гаснуть  на  воді,  
по  стежці  –  сам,  не  як  колись  –  з  тобою.
Цілуються  вже  інші  молоді
під    нашою  плакучою  вербою…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377526
дата надходження 13.11.2012
дата закладки 10.08.2013


tefalya

Звичайний, звичайна

Звичайний.  Звичайна.
Зустрілись
У  парку.
Він  дав  їй  ромашок  букет.

Небритий.  Охайна.
Остання
Цигарка
І  стосик  вчорашніх  газет.

Спокійний.  Нервова.
І  клеять
Без  клею
Уламки  від  пляшки  вина.

Безглузда  розмова.
Байдужий
До  неї,
Байдужа  й  до  нього  вона.


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442333
дата надходження 09.08.2013
дата закладки 09.08.2013


alfa

* * * Осінь

Пам"ятаєш,    люба,    нашу    осінь,
Ту,    що    нам    подарував    сам  Бог  -
Золотавих  барв  різноголосся,
А    посеред  осені    -    ми    вдвох...

Осінь,    осінь
Тихо    догора...
Осінь,  осінь  -
Ніжності  і  спогадів    пора.

Двоє  невагомою    ходою,
Обійнявшись,    осінню    ідуть.
Впізнаю    у    них    я    нас    з    тобою,
В    них    кохання    наше    впізнаю.
Хай    не    все,  що    мріялось,  збулося
І    не    поєднала    доля    нас,
Та    у    нас    була  чудова    осінь  -
Неповторний,    незабутній  час.

Осінь,    осінь,
Мов    ліловий  сум  .
Осінь,  осінь
Я    до    тебе    у    піснях  несу.

В    спогадах    я  бачу    знову  й  знову
Осені    мереживо  -шиття
І    тебе    з    букетиком    кленовим,
Що    ідеш    через    усе    життя.

Осінь,    осінь...
А    на    серці    щем.
Осінь,  осінь
В    спогадах,    навіяних  дощем.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358317
дата надходження 18.08.2012
дата закладки 08.08.2013


Віталій Назарук

ЗГАДКА ПРО ОСІННЄ КОХАННЯ

Бредемо  по  стежці,  де  листя  осіннє,
Картоплею  пахне  земля,
А  зверху,  над  нами,  цвіте  небо  синє
І  стиха  до  нас  промовля:

Чому  зажурились,  чи  може  злякались?
Це  ж  осінь  іде,  але  ще  не  зима,
Колись  у  коханні  ви  двоє  признались,
Як  осінь  була  золота.

По  парку  ви  йшли  під  мелодію  листя,
Рясний  був  тоді  падолист,
І  руки  уперше  неначе  сплелися,
І  серце  летіло  увись.

Він  листя    тоді  заплітав  тобі  в  коси,
А  ти,  як  царівна  була,
Отава  холодна  лежала  в  покосах,
Бо  осінь  вступила  в  права.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441904
дата надходження 07.08.2013
дата закладки 07.08.2013


Любов Ігнатова

Ще наче й літа не було …

Ще  наче  й  літа  не  було  -
Вже  пахне  осінь  ...
І  сонця  золотий  кулон
Не  гріє  зовсім    ...
Стрибають  яблука  з  гілок
В  серпневі  роси  ...
І  біль  колишніх  помилок  -
Неначе  оси  ...

Спливають  хмари  в  небесах
Неначе  пави  ...
Вже  зранку  не  гризе  коса
Шовкові  трави  ...
Вже  у  туманних  тілесах  -
Грибні  приправи  ...
І  у  пташиних  голосах
Сумні  октави  ...

Та  стиглим  персиком  в  саду
Ще  пахне  літо  ...
Мережить  вітер  череду,
Цілує  квіти  ...
Ще  п'ють  наливку  молоду
СливОві  віти  ...
І  сум  притишує  ходу
Жоржиноцвітом  ....

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441913
дата надходження 07.08.2013
дата закладки 07.08.2013


electroself

25334050

Я  забываю  книги  детских  лет,
часы  у  изголовья  и  перчатки
в  такси,  в  гостях  коробку  сигарет...
а  вобщем,  все  нормально,  все  в  порядке.

Я  забываю  старые  стихи,
и  имена  любовниц  забываю,
и,  обретая  новые  грехи,
о  старых  никогда  не  вспоминаю.

Все  забываю  я  поговорить
с  тобой  о  том,  в  чем  больше  нету  смысла;
в  вине  со  льдом  пытаюсь  растворить
предчувствие,  что  надо  мной  повисло.

Я  забываю  позвонить  тебе  -
и  розы  неподаренные  вянут...
Я  забываю  вспомнить  о  судьбе
всех  тех,  кто  мной  когда-то  был  обманут.

Я  забываю  написать  друзьям.
Прощаясь  с  кем-то,  что-то  им  прощаю...
И  на  прощанье  всем  своим  гостям
я  их  не  забывать  не  обещаю.

Я  забываю  отдавать  долги,
и  мамин  день  рожденья  забываю...
Не  помня  -  где  друзья,  а  кто  враги,
себя  за  это  часто  проклинаю.

Я  больше  ничего  не  берегу,
и  тайны  никакие  не  скрываю.
Я  забываю  все.  Все,  что  могу.
Я  продолжаю  жить  -  я  забываю.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408817
дата надходження 14.03.2013
дата закладки 14.03.2013


Хлопан Володимир (slon)

ГОЛГОФА…

А  натовп...
верещав  несамовито...
вінець  терновий...
колючкАми  пік...
а  піт  котився...
і  струмками  тік...
а  Він  ішов...  
принижений...  побитий

учора...  
хтось  умив  спокійно  руки...
сьогодні  ж  -  
сонце  полум"ям  пече...
і  хрест,  мов  брила...
тисне  на  плече
і  кожен  крок...  
дається  через  муки

Голгофа...  
хрест...  
болить...  
нема  надії...
і  змучено  поникла  голова...
а  наостанок  лиш  Його  слова...
"Прости  їм...
бо  не  відають,  що  діють...!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406666
дата надходження 06.03.2013
дата закладки 07.03.2013


Игорь Белов

" Уходя лишь для ВАС напишу "

Остаюсь  я  на  том  берегу
 Где  лишь  дым  разбазаренных  грёз
 И  найду  я  себя  поутру
 В  тех  строках  -  Что  для  ВАС  преподнёс
 Оказавшись,  душой,  на  краю

 Поцелуи  осенней  листвы
 Улетают  боясь  холодов
 И  в  плену  неразгаданной  тьмы
 Не  снимая,  с  запястья  оков
 Я  теряю,  от  рая,  ключи

 Забираю  себе  только  сны
 Те  в  которых  я  ВАС  целовал
 Где  ВЫ  мною  казались  больны
 Но  в  осколках,  разбитых  зеркал
 Я  увидел,  лишь  след,  пустоты

 И  по  стрелкам  старинных  часов
 Пробежали  минуты  и  дни
 По  трясине  из  бед  и  грехов
 Мне  теперь,  лишь  осталось  идти
 В  одиночество,  белых,    снегов

 Где  то  в  небе  покой  обретя
 Свою  душу  отдам  я  ветрам
 И  дорогой  промокшей  бредя
 Всё  оставив,  зайдите  ВЫ  в  храм
 И  поставьте,  свечю,    за  меня  ...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404562
дата надходження 27.02.2013
дата закладки 27.02.2013


Олександр ПЕЧОРА

Ой говорили гільзи-свічі…

*      *      *  

Ой  говорили  гільзи-свічі…
З  портретів  –  хлопці…
Очі  в  очі.
Гірчущий  спомин.
Сльози.  Відчай.

Палахкотіли  душі  вічні.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401633
дата надходження 16.02.2013
дата закладки 27.02.2013


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.02.2013


Віталій Назарук

СЛОВО

А  Слово  виривалось  із  грудей,
Молилося,  звертаючись  до  Бога,
Свою  обрати  прагнуло  дорогу,
Навчати  обездолених  людей…

Не  кожне  Слово  має  честь  таку,
Окреме  мусить  вирости,  дозріти…
Нехай  його  спочатку  вивчать  діти,
Вони  Слова  хапають  на  льоту.

Коли  ж  розумне    Слово  йде  у  путь,
Йому  життєва  стелиться  дорога,
То  мудрості  навчити  має  того,  
Хто  зрозуміти  зможе  Слова  суть.
       
А  Слово  засіяє  лиш  тоді,
Коли  в  душі  людини  відізветься,
Людина  мудрості  від  Слова  набереться  -
Такі  Слова,  неначе  золоті…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403259
дата надходження 22.02.2013
дата закладки 22.02.2013


Віталій Назарук

Розпочни із себе Україну

Разом  з  Любов  Ігнатовою

Розпочни  із  себе  Україну-
Не  з  піщинки  у  чужому  оці,
Не  з  проклять  гучних  на  кожнім  кроці,
Що  лише  посилюють  руїну...

Розпочни  із  себе  Україну-
Дух  козацтва  збережи  у  грудях,
Українцем  будь  завжди  на  людях,
Щоб  вона  пишалась  таким  сином.

Розпочни  із  себе  Україну-
Мову  бережи,  як  рідну  неньку,
Не  лінуйся,  а  вставай  раненько,
Захищай  від  ворога  країну.

Розпочни  із  себе  Україну-
Прославляй  своє,  чужому  вчися,
Хай  твоє  ім’я  завжди  святиться,
Доглядай  могили  завжди  сину.

Розпочни  із  себе  Україну!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400971
дата надходження 14.02.2013
дата закладки 22.02.2013


electroself

Виртуальность послесловий

Давай  помолчим  о  любви  по  душам:
подробно  и  искренне,  тихо  и  плавно.
Ты  просто  начни,-  дальше  я  уже  сам,
потом  снова  ты,-  обо  всем  и  о  главном.

О  том,  что  когда  на  душе  холода
и  трудно  согреться  одними  словами,
и  трудно  не  верить,  что  будет  беда,
и  верить,  что  мы  виноваты  в  том  сами.

О  боли,  что  вдруг  помешает  сказать
как  сильно,  как  много  для  нас  это  значит,
что  страшно  порой  оглянуться  назад  -
увидеть,  что  все  бы  могло  быть  иначе.

О  том,  что  простить  -  означает  забыть,
что  новая  радость  слабей  старой  боли,
о  том,  что  козырные  карты  судьбы
не  нам  достаются...  И  кто  нам  позволит

уйти  -  и  мучений  таких  избежать,
не  думать,  не  плакать,  примеривать  маски.
Молчим...  И  молчанье  острее  ножа.
Как  долго...  как  долго  еще  ждать  развязки?..

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401473
дата надходження 16.02.2013
дата закладки 16.02.2013


Віталій Назарук

П'єса на двох

Разом  із  Любою  Ігнатовою

(Вона  -  Любов  Ігнатова.    Він  -  Віталій  Назарук)

Вона.  Осідає  тихо  в  ніжність  вечір,
Хвилі  часу  стукають  у  скроні,
Обійми  мене  ще  раз  за  плечі,
Поцілуй  сполохані  долоні.

Він.  Я  без  тебе  сонечка  не  бачу,
А  твої  вуста  –  мені  дарунок,
Пригорнися,  пташко,  для  удачі,
Хай  вогнем  палає  поцілунок.

Вона.  Ти  послухай,  як  шепоче  серце,
Це  здійснилась  заповітна  мрія,
У  мені  твій  подих  відізветься,
Я  без  тебе  й  дихати  не  вмію.

Він.  І  мені  без  тебе  не  прожити,
Я  люблю  тебе,  моя  кохана.
Буду  все  життя  тебе  любити,
Сонечко  моє,  чи  зірко  рання.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401091
дата надходження 14.02.2013
дата закладки 14.02.2013


Тамара Шкіндер

Перевірте власну вагу…

З  терезами  старенька  стояла…
 Сніг  січе,  аж  згинає  в  дугу.
 І,  як  докір,  табличку  тримала    -
 «Перевірте  свою  вагу!»

 Власне  влучно  ось  так  –  «Перевірте».
 Добре  зважте,  хоча  б  за  п’ятак.
 І  до  сотої    долі  відмітьте
 Все,  чому  живемо  не  так.

 В  закоцюрблених  пальцях  істина
 Загубилась,  як  слід  на  снігу.
 Проривається  стомлено,  стиснено    –
 «Перевірте  свою  вагу!».

 І  проходимо  мимо  байдуже,
 Нас  турбує  на  мізер  «своє».
 Знак  доби:  важко  скривджено,  друже,
 З  терезами  старенька  стає.

 ЇЇ  погляд  обпалює  душу…
 Сніг  січе,  аж  згинає  в  дугу…
 Переконана,  впевнена,  мушу
 Перевірити  власну  «вагу».

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383062
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 09.02.2013


Ірця

тонко

Со  мной  бывает  слишком  тонко.
И  рвутся  струны  менестреля  -  
Он  надрывает  голос  свой,
Пытаясь  спеть  все  так  же  звонко,
Но  не  ложится  стих  немой,
Мой  крик  на  плач  виолончели.

Со  мной  бывает  слишком  тонко.
И  вновь  прохожий  не  способен
Согреться  холодом  моим.
Он  полон  фраз  -  красивых,  громких;
Ну  что  ему  мои  стихи,
Когда  он  молод,  горд,  свободен?

Мне  и  самой  с  собою  тонко.
Свет  не  горит  -  стихи  горят.
Но,  может  есть  на  свете  кто-то,
Кто  сможет  уберечь  меня?

Любить  меня,  когда  мне  больно,
И  там,  где  тонко  -  не  порвать.
Он  будет  мой,  но  будет  вольным
Выбирать.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383512
дата надходження 09.12.2012
дата закладки 09.12.2012