Оля Бреславська: Вибране

РОЯ

А ти… іди!. .

А  ти...  іди!..
Розвійся  тихим  шелестом  вітру...
А  час  поволі  із  серця  зі́тре
Твої  сліди...

Пали  мости!..
Ти  зводив  потом  їх  по  краплині...
Тепер...  руйнуй  -  ми  обоє  винні!..
І...  відпусти...

Чому  ж  печаль
Пече  вогнем,  роздирає  груди?..
Чи  серце  вистраждає...  й  забуде
Душі  кришталь?..

Ну,  що  ж,  лети!..
Прогнали  щастя  своє  так  легко!..
Тепер...  тікаємо,  мов  лелеки,
Від  самоти...

Терпка  сльоза
Терзає  душу  глухим  мовчанням!..
І  тільки  болем  квилить...  зізнання
У  небеса...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589338
дата надходження 23.06.2015
дата закладки 05.09.2016


РОЯ

Хочеш?. .

Хочеш?
Заполони  мої  дні  і  ночі  -
Нехай  серде́нько  співа-тріпоче,
Ясніють  очі!

Чуєш?
Навіщо  знову  мене  чаруєш?
Ти  у  думках  вже  давно  пануєш,
В  душі  пульсуєш!

Знала,
Що  твоє  серце  вогнем  палало!..
А  я  у  мріях  усе  літала,
В  пітьмі́  блукала...

Доля...
Солодкий  гріх  чи...  полон-неволя?..
Та  ми  -  дві  ягідки  з  того  поля,
Де  серцю  -  воля!

Диво:
Минула  врешті  сердечна  злива,
І  перед  нами  -  життєва  нива,
Для  двох  щаслива!

Серце
Моє  у  рай  відчинило  дверці  -
І  возз'єдналися  долі-скерцо
В  святім  джерельці!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589613
дата надходження 24.06.2015
дата закладки 05.09.2016


РОЯ

Молочні поцілунки

Чомусь  згадався  запах  молока  -
Парного,  у  смачнючім  шумовинні!..
І  сколихнула  пам'яті  ріка
Юнацькі  мрії  солодко-невинні...

Твої  вуста  так  пахли  молоком  -
Отим  грудним,  як  пахнуть  немовлята;
А  ми  у  сірих  буднях  крапок-ком
Чекали  днів-побачень,  наче  свята!

Уже  не  змиє  доленька-ріка
Той  пресолодкий  подих  поцілунку
Зі  смаком  пресмачного  молока  -
Цілющий  еліксир  хмільного  трунку!

Щодня  й  щоночі  запашний  нектар
Лоскоче  пам'ять  солодко  й  понині!..
Була  це  кара,  а  чи  долі  дар:
Тебе  зустріти  на  вузькій  стежині?

Пливуть  літа,  сріблять  надії-сни,
Лишають  тільки  мрії-подарунки...
Та  молодіють,  квітнуть  щовесни
Духмяні  ті  молочні  поцілунки!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641755
дата надходження 06.02.2016
дата закладки 05.09.2016


РОЯ

Не відболіло!. .

Давно  відквітувало  наше  літо,
А  весни...  відкурличуть  журавлі...
Лиш  осінь  ще  сльозить  тужливим  цвітом,
Мов  шле  останні  пелюстки-привіти  -
Журливо  губить  росяні  жалі...

А  скільки  перебуто-пережито,
Вже  й  не  злічити  чорно-білих  смуг!..
Усі  рубці  просіюю  крізь  сито  -
А  може,  проростуть  добірним  житом
Чи  зарясніють  барвами  довкруг?!.

Не  відболіло!  Ще  не  відболіло!..
І,  мабуть,  вже  повік  не  відболить...
Шматує-розпинає  душу  й  тіло,
А  кожен  спомин  б'ється  під  прицілом,
І  часовідлік  -  мовби  часомить...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675920
дата надходження 03.07.2016
дата закладки 05.09.2016


Бойчук Роман

Восьма осінь (музика та виконання - Володимира СІРОГО)

[i][b]Слова  -  Романа  Бойчука  
Музика  -  Володимира  Сірого
Виконує  -  Володимир  Сірий[/b][/i]

Наших  днів  і  ночей  узбережжя
Й  вісім  миль  океану  життя...-
Острів  щастя  на  ймення  "Подружжя",
Де,  мов  літо,  живуть  почуття.

У  коханні  й  любові  безмежних,
Що,  мов  хвилі  на  березі  мрій  -
У  цілунках  і  поглядах  ніжних
Світ  бажань  ми  малюємо  свій.

Вісім  літ,  вісім  зим,  вісім  весен,
Восьма  осінь  у  гавані  днів...
Ми  -  одного  човна  двоє  весел...
Ми  удвох  наяву  й  уві  сні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627991
дата надходження 11.12.2015
дата закладки 12.12.2015


Рідний

Старість ( пісня на слова Олі Бреславської)

Заблукала  старість  посріблила  скроні
Заплела  у  коси  паростки  весни
Заховала  завтра  мальвою  в  долонях
Загорнула  вчора  в  чорно-білі  сни

Лиш  одне  сьогодні  тішить  світлі  очі,
і  дитячим  сміхом  огортає  дім
Линуть  в  чисте  небо  наміри  пророчі
Й  пеленають  смуток  плетивом  густим

Заблукала  старість  посріблила  скроні
Висіяла    мальви  з  бабчиних  кишень
Посміхнувся  тепло  пожовтілий  сонях
Обійняв  дитинно  літа  новий  день.

Музика,  аранжування,  запис  і  виконання  Володимира  Сірого.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607671
дата надходження 18.09.2015
дата закладки 20.09.2015


Бойчук Роман

"ГІМН ДАНОШІ" (виконує - Олександр ДУЛІШКОВИЧ)

[b][i]Слова  –  Романа  БОЙЧУКА
Переклад  англійською  –  Ольга  БРЕСЛАВСЬКА
Музика  –  Михайла  ГЕРЦА[/i][/b]

І.
Ми  прагнемо  завжди
Успішними  бути
Та  варто  прикласти  
Для  цього  зусиль.
Високу  мету  щоб
Свою  досягнути,
Потрібно  навчитися
Ставити  ціль.

Приспів:
І  доки  жива  земля,
Даноші  горить  зоря.
Довіра  й  повага  єднають  завжди.
Даноші  зоря,  світи!
Тут  чесна  й  прозора  гра
Й  підтверджені  діями  наші  слова.

ІІ.
Стандарти  обрали
Найвищі  у  світі,
Цінуємо  працю
Ми  розуму  й  рук.
Ми  щирі  й  веселі,
Рішучі  й  відкриті...
В  команді  єдиній  –
Сильнішає  дух.

Приспів:
І  доки  жива  земля,
Даноші  горить  зоря.
Довіра  й  повага  єднають  завжди.
Даноші  зоря,  світи!
Тут  чесна  й  прозора  гра
Й  підтверджені  діями  наші  слова.

ІІІ.
І  стимулом  нашим
Є  все,  що  найкраще,
Шукаємо  правду
Й  знаходим  її.
Ми  знаємо  й  вірим,
Життя  є  прекрасним,
А  цінності  наші  –
Одвічно  святі.

Приспів:
І  доки  жива  земля,
Даноші  горить  зоря.
Довіра  й  повага  єднають  завжди.
Даноші  зоря,  світи!
Тут  чесна  й  прозора  гра
Й  підтверджені  діями  наші  слова.

Приспів:
І  доки  жива  земля,
Даноші  горить  зоря.
Довіра  й  повага  єднають  завжди.
Даноші  зоря,  світи!
Тут  чесна  й  прозора  гра
Й  підтверджені  діями  наші  слова.


1.
We  have  to  be  always  successful  and  busy
It  costs  to  attach  for  this  purpose  efforts
We  have  to  be  always  high-tempered,  not    lazy
We  go  to  the  goal  as  though    in  sport.

Refrain
And  while  the  living  earth
Danosha  is  coming  first
The  trust  and  response  always  unite
Danosha  has  shining  star
There  are  rules  and  fairy  play
For  everyone,  for  every  day.

2.
We  chose  very  humane  standards  in  the  world
And    want  to  be  generous  and  honest  for  all
We  value  the  mind  and  the  labour  of  workers
We  plan  our  future    today    as  before.

Refrain
And  while  the  living  earth
Danosha  is  coming  first
The  trust  and  response  always  unite
Danosha  has  shining  star
There  are  rules  and  fairy  play
For  everyone,  for  every  day.
3.
High-quality  product  is  our  incentive.
We  claim  to  be  honest  we  are  always  in  act
We  “re  looking  for  status  of  favourite  business
For  everyone  worker  -  support  and  respect.

Refrain
And  while  the  living  earth
Danosha  is  coming  first
The  trust  and  response  always  unite
Danosha  has  shining  star
There  are  rules  and  fairy  play
For  everyone,  for  every  day.

Refrain
And  while  the  living  earth
Danosha  is  coming  first
The  trust  and  response  always  unite
Danosha  has  shining  star
There  are  rules  and  fairy  play
For  everyone,  for  every  day.



ТзОВ  "ДАНОША"  -  http://www.danosha.com.ua/

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532956
дата надходження 28.10.2014
дата закладки 18.12.2014


Oleg Kolibaba

Шал помаранчевої ейфорії

[i]Знаєте,  сьогодні  побував  у  Калуші  на  презентації  творчості  Романа  та  Олі  Бойчуків.  Зрозумів  те,  що  оберігання  взаємності  почуттів  у  поетичному  подружжі  є  найвідданішим  та  наприємнішим  джерелом  натхнення.  Дуже  дякую  за  їхні  чудові  книжечки.  Тому  цей  невеличкий  віршик,  звичайно,  присвячую  Роману  та  Олі.
[/i]
                                             [b]  -Серце  твоє  моєму  шепотіло
                                               Про  щирі  та  взаємні  почуття[/b]  [i](Роман  "Мить  щастя...мить  весни...")[/i]
                                               [b]-Цілуй  мене,  допоки  не  зомліла
                                               Не  розчинилась  у  світанку  дня[/b]  [i](Оля  "Допоки").[/i]

Наодинці  з  дощем...в  узбережжі  ночей
Почуття  невідоме  накриє.
І  відчується  кров,  що  по  жилам  тече,
І  відчується  та  ейфорія.

Серце  б'ється,  а  отже,  у  ньому  любов;
Переповнена  щастям  вже  сумка.
Римо-строфи  говорять  усе  без  промов,
Вивільняючи  місце  стосункам.

Хтось  -  лише  кулінар  у  словесній  ігрі,
А  хтось  -  форму  вкусивши  зопалу  -
Переноситься  миттю  у  стан  ейфорій,
Помаранчем  сповитого  шалу.

Залишається  взяти  на  згадку  взірець
Мелодійності  тої,  як  вдасться.
Побажавши  натомість  для  пари  сердець
Неймовірно  чуттєвого  щастя!      

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542179
дата надходження 07.12.2014
дата закладки 08.12.2014


Леся Геник

Сьогодні знову туманно

Сьогодні  знову  туманно.  І  на  душі  моїй  сумно.
На  війні  умирають  хлопці.  Вранці  звістили  -  три...
Знаєте,  я  молюся,  в  серці  аж  рвуться  струни!
Не  затихає  мантра,  дзвонить:  НЕ-ВМРИ-НЕ-ВМРИ...

Сохнуть  листки  акацій.  Де-де  уже  лиш  порох.
В  меморіальнім  сквері  свіжих  могил  вже  сім...
Питання  строчать  у  Небо:  війна  закінчиться  скоро?!
Та  відповіді  натомість  гуркоче  гарматний  грім.

Дивилась  учора  телик.  Хоробрі  юнці,  безвусі,
Казали:  за  Україну  готові  вмирати!  Так...
Вмирають  чомусь  найкращі.  А  гнидяві  зостаються.
Зриває  весняні  квіти  змосковщений  маніяк.

Та  треба  іти.  У  хащі  без  руху  вперед  не  блисне
Ні  сонце,  ані  надія.  Ні  зліпшене  майбуття.
Та  ранки  такі  туманні!  І  душу  так  болем  тисне!
Щодня  умирають  хлопці.  За  вчора  -  аж  три  життя!..
(10.11.14)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535938
дата надходження 10.11.2014
дата закладки 10.11.2014


Олександр Букатюк

Олі Бреславській

Помаранчева  дівчинка
Твого  серця
бігає  чи  то  літає
по  небесних  вулицях  Поезії
нею  опікується  Слово  що  є  Богом
слово  що  є  Любов'ю
тому  від  посмішки  Помаранчевої  дівчинки
осінь  стає  помаранчевою
від  нині  року  Божого  2014-го
і  надалі  –  допоки  світу  і  СЛОВА

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535177
дата надходження 06.11.2014
дата закладки 07.11.2014


Олександр Букатюк

Потреба поезії (Декілька слів про «Помаранчеву дівчинку»)

Оля  Бреславська  (Бойчук)  –  є  прикладом  жінки-письменниці  в  умовах  домашніх  труднощів,  побутових  проблем,  буденних  перипетій.  А  все  тому,  що  попри  весь  тягар  трьох  кутів  в  домі,  які  тримає  на  собі  кожна  берегиня  домашнього  затишку,  Оля  ще  й  знаходить  час  для  Слова.  Напевно,  найкраще  зрозуміють  її  інші  жінки,  які  причетні  до  письменства,  бо  вічно  не  вистачає  часу,  бо  гіперактивні  діти,  бо  сто  турбот  і  тривог  в  голові  та  в  серці,  але  «якщо  Бог  дав  талант,  то  дасть  і  час  на  його  втілення»  (за  Галиною  Христан).  А  Оля  Бреславська  із  тих,  хто  не  витрачатиме  дорогоцінний  час  на  нарікання  і  скиглення,  а  знайде  хвилинку-дві  для  читання-писання,  або,  може,  то  час  знаходить  її,  бо  вона  не  пише  кожен  день,  а  тоді  коли  пишеться.  Дуже  важливим  фактором  є  вплив  тих  найближчих,  найрідніших,  що  нас  оточують,  а  вірніше  їхнє  відношення  до  твого  ремесла,  розуміння  чи  нерозуміння.  В  цьому  сенсі  Олі  поталанило,  бо  має  чоловіка  –  поета  Романа  Бойчука,  і  то  такого,  що  підтримає  і  зрозуміє.  Хоча  до  кінця  зрозуміти  жіночу  душу  не  спромігся  ще  жоден  чоловік  і  ніколи  не  спроможеться.  І  то  ще  невідомо  кому  більше  пощастило  Олі  з  Романом  чи  Романові  з  Олею.  Але  жарти  жартами  та  це  подружжя  є  гідним  прикладу  не  тільки  для  творчих  сімей,  а  й  для  звичайних.  Мабуть,  саме  тому  їхній  дім,  в  якому  панує  любов,  такий  щедрий  на  творчість.  Кажуть,  що  всі  поети  –  діти.  Так  і  є.  А  ще  кажуть,  що  в  кожному  вірші  частина  автора,  частка  пережитого  ним.  Саме  з  цих  двох  причин  я  насмілюся  сказати,  що  в  душі  Оля  в  певному  сенсі  є  також  тією  «Помаранчевою  дівчинкою»,  яку  побачила  в  своїй  донечці  Іринці.  Діти  Євгенчик  та  Іринка  –  то  натхнення,  втіха,  і  радостемука  для  хороших  батьків  Олі  і  Романа.
Авторка  цієї  чудової  поезії  також  пише  і  справді  хорошу  прозу.  Та  попри  це  і  незважаючи  на  все  інше  все  ж  у  Олі  Бреславської  є  також  потреба  в  поезії.  І  це  мене  особисто  радує,  бо  є  що  читати.  А  Оля  має  про  що  писати  і  «На  одинці  з  дощем»,  і  коли  бачить  себе  «В  узбережжі  очей»  його,  бо  кожне  її  твориво,  наче  скупане  «У  молитві».  Залишається  тільки  привітати  Олю  із  виходом  у  світ  її  дебютної  книги  і  третього  дитяти  «Помаранчевої  дівчинки».  Отож  бажаю  вашій  сім’ї  як  мінімум  щорічного  поповнення,  що  мати  на  увазі  під  цим  «поповненням»  вирішувати  тільки  вам,  дорогі  друзі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533900
дата надходження 01.11.2014
дата закладки 01.11.2014


Олександр Букатюк

Майбутнє яке вже відбулося (Хроніки липня)

Спочатку  був  дощ.  Потім  липень  став  липнем.
Пеклися  маршрутки  на  асфальту  плиті.
Здавалось,  що  сонце  ніколи  не  зникне,
що  ночі  не  будуть  такі  золоті.
Але  напливали,  мов  затінки  в  спеку,
як  айсберги  чорні  --  рятунки  надій.
Слова,  що  спішили  в  сподівану  мекку
будили  безсоння,  мов  сліди  на  воді.
І  сни  бунтували,  але,  хто  їх  слухав,
як  серце  стрічало  буденні  дива.
Немовби  злітало  щось  голубом-Духом
в  незграбні,  безкрилі,  та  щирі  СЛОВА,
наповнивши  змістом  украденим  в  міста
із  лона  мостів  і  омертвлених  стін...
 І  снилась  -  не  снилася  діва  пречиста  --
де  я  біля  образу  Її  колін...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508727
дата надходження 02.07.2014
дата закладки 02.07.2014


Олександр Букатюк

CИЛА МОЛИТВИ

Молитва  сильніша  за  атомну  зброю,
за  полчища  грізні  зомбуючих  війн.
Хай  краще  в  нас  буде  поменше  героїв.
Герої  загиблі,  а  ми  ще  живі.

Щоб  менше  було  в  нас  ридань  материнських,
вдовиних  й  сирітських  жахаючих  сліз,
до  Бога,  народе,  молись  український
і  випроси  мир  для  своєї  землі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507247
дата надходження 25.06.2014
дата закладки 25.06.2014


Бойчук Роман

Твої такі трояндові вуста…

Я  бачу  між  рядків  твого  листа:
Ясних  очей  зелених  літній  погляд,
Твої  такі  трояндові  вуста...
Читаю  їх  і  опиняюсь  поряд.

Відбиток  губ  цілую  у  кінці,
Собі  тебе  нашіптую  і  знову
Цілую...  -  кожну  літеру...  В  руці
Лелію,  грію  кожне  твоє  слово.

Паперу  аркуш  із  твоїм  письмом  -
Ввібрав  у  себе  подих  й  аромати...
Читаю  й  ніби  дихаєм  разо́м,
На  відстані  уміючи  кохати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505648
дата надходження 17.06.2014
дата закладки 17.06.2014


Наталя Данилюк

В дитинстві моєму

В  дитинстві  моєму
на  сволоку  звили  гніздо
пернаті  пісні,
зозулясті  казки  і  поеми...
Крізь  пам'ятні  нетрі
думками  дотягуюсь  до
минулих  років,
де  не  тягнуть  сучасні  модеми.

Між  мною  і  небом
відкрито  духовний  портал,
де  Всесвіт  виходить
за  межі  усіх  моніторів,
увімкнений  Богом,
легкий  надчуттєвий  сигнал
душа  моя  ловить
з  верхівок  незримих  соборів.

Я  тут  ще  мала
і  навшпиньки  не  вийде  ніяк
торкнутись  до  сонного  
соняха  кінчиком  пальця...
Жахтить  каганцями
у  полі  пшеничному  мак,
що  вишило  літо
стібками  тонкими  на  п'яльцях.

На  вітах  кошлатих
вигойдує  велет-горіх
ранкових  пташок
дивовижні  пісні-перегуки,
рипить  перестигло
старенький  дубовий  поріг,
сухим  різнотрав'ям
пропахли  бабусині  руки.

І  так  мені  любо
і  затишно,  мов  у  гнізді
малому  пташаті:
злітаю  і  падаю  вгору!
А  крила  у  тата  
і  мами  -  такі  молоді,
мені  розвіконюють
теплу  блакить  неозору!

Тулюся  думками
до  споминів  через  роки,
що  в  рі́зьбленій  скрині
пиля́ться  укупі  з  казками...
Хурделять  у  вікна
тендітні  легкі  пелюстки,
біліють,  як  іній
на  скронях  у  сивої  мами.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496236
дата надходження 01.05.2014
дата закладки 02.05.2014


Олександр Букатюк

ВІРШ –

Се  приречення  речень.
Ся  німа  далечінь.
Від  печалі  до  втечі
пристінована  тінь.
Великодня  Голгота.
Знов  розквітлі  хрести.
Віщий  Глас  Саваота
в  тишині  самоти.
Се  пробудження  зранку
після  ночі  безсонь,
де  папір  –  мов  фіранка
і  до-ре-мі-фа-соль…
Хтось  спитається:
що  се?
се
ля  ві  –  се  життя.
Серце  бите  і  босе
та-а-а  нема  вороття.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488730
дата надходження 28.03.2014
дата закладки 28.03.2014


Хлопан Володимир (slon)

МЕНЕ ВБИТО У ЛЮТОМУ….

Мене  вбито  у  лютому  
На  Інституцькій
Куля  вразила  серце.  
Навиліт.  На  мить
Нагадалася  мати  
В  далекому  Луцьку
А  мене  так  болить...  
А  мене  ж  так  болить

Вже  без  мене  весна
Заквітчає  простори
Цілуватиме  мила  
Чужого  уста
Йтимуть  теплі  дощі  
Будуть  роси  прозорі
Лиш  молитиме  ненька  
За  мене  Христа

Мене  вбито...  
За  що?..  Я  хотів  іще  жити!
І  онуків  до  школи  
Повести  колись
А  тепер  я  лежу  
Мої  очі  відкрито
Клятий  снайпере,  вбивце  -  
у  них  подивись

Мене  вбито  у  лютому  
В  центрі  столиці
І  ніхто  не  питав  
Як  любив  я  життя
Як  любив  до  світання  
На  зорі  дивитись
І  у  очі  коханої  -  
до  забуття...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482422
дата надходження 28.02.2014
дата закладки 28.02.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.02.2014


Наталя Данилюк

Ти пахнеш димом вигорілих шин…

[img]http://cs7011.vk.me/c7007/v7007460/259a8/BTPqV5RFVqk.jpg[/img]

Ти  пахнеш  димом  вигорілих  шин,
Так  пахнуть  гідність,  правда  і  свобода!
Тебе  не  раз  висміював  заброда,
Що  ти  своїй  Вітчизні  гідний  син.

А  ти  стояв,  упертий  і  міцний,
Незламний  духом  нації  будитель!
Твій  сивий  дід,    повстанець,  довгожитель,
Не  раз  хрещений  в  полум’ї  війни,

Благословляв  тебе  на  шлях  гіркий,
О,  нелегкий  він,  хлопче,  і  не  битий!..
Колючим  дротом  густо  оповитий,
Бо  кров’ю  вмиті  праведні  стежки.

Долаючи  тривогу,  біль  і  страх,
Твоя  завчасно  мати  посивіла,
Вона  тебе,  як  славного  Ахілла,
Щовечора  купає  в  молитвах.

А  в  день,  як  стихнуть  вибухи  пожеж,  
Ти  зі  щитом  холодним  чи  на  ньому
Через  поріг  до  батьківського  дому
Черлено-чорний  прапор  занесеш...






[b]Ты  пахнешь  дымом  от  сгоревших  шин...[/b]

Ты  пахнешь  дымом  от  сгоревших  шин,
Так  пахнут  только  правда  и  свобода!
И  пусть  смеются  над  тобой  уроды,
Что  ты  отечества  достойный  сын.

А  ты  стоял,  ты  не  сгибал  спины
Упрямый,  крепкий,  нации  строитель!
Твой  дед  седой,  повстанец,  долгожитель,
Не  раз  крещенный  в  пламени  войны,

Благословил  тебя  на  горький  путь,
О,  не  проторенный  он,  друг,  не  битый!..
Колючей  проволокой  весь  увитый,
Умыта  кровью  праведности  суть.

Преодолев  тревогу,  боль  и  страх
Так  рано  твоя  мама  поседела
Она  тебя,  как  славного  Ахилла,
Хранит  молитвами  в  отчаянных  боях

А  в  день,  когда  повержен  будет  враг,
Ты  со  щитом  холодным  иль  на  нем
Через  порог  родительского  дома
Внесешь  свой  красно-черный  флаг...


[i](перевод  -  [b]Светлана  Радич[/b])[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476420
дата надходження 01.02.2014
дата закладки 01.02.2014


Олександр Букатюк

"Ця здатність залишатися собою…"

Ця  здатність  залишатися  собою
на  полі  бою  за  межею  болю
дається  нам  не  легко.  Та  ми  вперті
не  боїмося  пекла,  а  ні  смерті,
бо  боремось  за  волю  і  життя,
тож,  вороже  знетямлений,  затям:
не  ти  суддя  нам,  а  тобі  ми  судді,
де  в  полум'ї  революційних  буднів
зійде  між  нами  тризубу  Зоря,
і  ми  тебе  впіймаєм  упиря!
Хай  кожен  зна:  народ  повстав  великий,
щоб  вільним  бути  нині  і  вовіки!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474156
дата надходження 21.01.2014
дата закладки 22.01.2014


Хлопан Володимир (slon)

МИ СТОЇМО…

Ми  стоїмо.  
Тут  наші  Крути
Холодний  Яр  і  Чорний  Ліс
Ми  стоїмо.  
В  ́єдино  скуті
І  холод  нас  пече  до  сліз

Ми  стоїмо.  
Назад  ні  кроку
Нема  в  минуле  вороття
Ми  стоїмо.  
Усі.  Без  строку
Разом.  За  краще  майбуття

Ми  стоїмо.  
Ми  -  міць.  Ми  -  сила
Ми  -  нація.  Один  народ
Ми  стоїмо.  
Неначе  брила
І  нам  не  треба  нагород

Ми  стоїмо.  
Ми  рвемо  пута
В  серцях  палає  волі  жар
Тут  -Україна.  
Наші  Крути
Наш  Чорний  ліс
Холодний  Яр

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465801
дата надходження 13.12.2013
дата закладки 13.12.2013


Наталя Данилюк

Метеликів гарячий теракот…

Метеликів  гарячий  теракот
Обсипався  на  попіл.  Пізня  осінь.
Нема-нема  дарованих  щедрот,
Душа  за  літом  бабиним  голосить.

Хрумтять  на  вітрі  вимоклі  гілки  -
В  дерев  суглоби  ниють  на  негоду.
Мов  догорілі  тліючі  свічки
Стрункі  тополі  тануть  край  городу.

І  я,  немов  підрізаний  листок,
Немов  метелик,  зігнаний  із  гілки,
В  холодну  зиму  стишую  свій  крок
Під  завивання  тужної  сопілки

Терпких  вітрів.  І  дихання  моє
Стає  таким  легким  і  невловимим.
Осіння  хвоща  піниться  і  б'є,
Верлібри  днів  розламує  на  рими.

І  гасить  шал  серпневих  літоднів
Хода  зими,  розмірено-чутлива.
На  зламі  пір  довірена  мені
Природи  мудрість,  давня  й  незрадлива.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462635
дата надходження 26.11.2013
дата закладки 26.11.2013


Олександр Яворський

Інструкція до прибору ;)

Зашторюй  швидше,  мила,  штори,
У  ліжко  спішно  чимчикуй  -
Знайомитиму  із  прибором!
Як  працювати  з  ним  врахуй:
У  руки  варто  ніжно  брати.
Там,  де  не  треба,  не  тисни!
Цей  пристрій  дуже  делікатний,
Він  же  не  різьблений  з  сосни!
Скажу  іще  одне  тривожно  -  
Зубами  гризти  це  не  слід,
Бо,  ненароком,  справді  можна
Накоїти  багато  бід!
Я  знаю  -  ти  усе  зумієш,
Мої  вказівки  пам'ятай!
Ти  так  давно  про  нього  мрієш,
Тому  вперед!  Бери!  Давай!
...Ну  годі  радісно  пищати!
Ти  справжня  гуру!  Це  твій  культ!
Старайся  лиш  не  поламати
Новий  телевізійний  пульт!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461519
дата надходження 19.11.2013
дата закладки 19.11.2013


Хлопан Володимир (slon)

МОЛИТВА….

Закарбувалась  -  врізалась  мені
І  квітами  у  білім  сні  розквітла
Святі  слова  -  матусина  молитва
Сліпої  ночі.  Десь  на  чужині

"Храни  дитя!  Храни  моє  дитя!
Я  знаю,  Боже,  все  у  Твоїй  власті.
Не  дай  йому  спіткнутися  чи  впасти
Веди  його,  прошу́,  усе  життя!

Оберігай  від  лиха  і  обмов
Благослови,  Всевишній,  мого  сина!
Дай  сили,  віри,  мудрості  дитині
Зішли  йому  надію  і  любов!

Будь  поруч  нього.  Завжди  поруч  будь!
У  радості  і  в  розпачу  годину
Не  залишай,  молю,  ні  на  хвилину
І  ні  на  мить  за  нього  не  забудь!"

Мені  молитва  вчулася  ота,
Що  мати  промовляла  без  упину.
Молитва  та,  молитва  за  дитину,
То  -  найсильніша,  щира  і  свята!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460089
дата надходження 12.11.2013
дата закладки 12.11.2013


Наталя Данилюк

В безлюдді

[img]http://photos.wikimapia.org/p/00/02/80/87/21_full.jpg[/img]

Примарилось,  що  моляться  дощі
Між  ку́полів  старих  готичних  сосен.
Монашкою  блукає  ту́жна  осінь
У  довгому  потертому  плащі...
Перебирає  вервицю  краплин
Під  шурхіт  золотого  листопаду,
Між  нетрями  занедбаного  саду
Кремезний  дуб  розкинув,  наче  млин,
Свої  розлогі  віти,  у  дворі
Схилилася  вдовою  сива  хата
І  стріха  покручена,  пелехата,
Повисла  на  старому  димарі,
Неначе  бриль.  У  вибиті  шибки
Вітри  холодні  свищуть,  ніби  коні,
І  перепрілі  стіни,  безборонні,
Мов  ліхтарі,  вогніють  крізь  віки.
І  так    прозоро  дихалось  мені  
У  цю  блаженно-молитовну  месу!..
Мов  серед  стін  старого  Херсонесу,
Блукала  я  в  безлюдній  глушині,
Де  все  таке  цілюще  і  живе
Зоріло,  грало  світлом  на  привіллі!
Іскрили  в  душу  яблука  дозрілі,
Чи  ж  їх  ніхто  століттями  не  рве,
Що  горнуться  так  любо  до  грудей
Чужій  і  неприкаяній  приблуді?

Трапляється,  що  в  дикому  безлюдді
Не  так  самотньо,  як  серед  людей.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458342
дата надходження 03.11.2013
дата закладки 03.11.2013


Патара

Виший мені, мамо, хрестиком сорочку.

Виший  мені,  мамо,  хрестиком  сорочку,
Щоби  оберегом  у  житті  була,
Щоб  буяли  квіти  наче  у  садочку,
І  цвіла  калина  з  дужого  стебла.
Ця  сорочка,  мамо,  в  холоди  зігріє,
А  у  спеку  буде  як  жадана  тінь.
Барвами  розквітнуть  сподівання-мрії
Нашого  народу  усіх  поколінь.
 


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457478
дата надходження 30.10.2013
дата закладки 30.10.2013


Хлопан Володимир (slon)

ПОТВОРА…. .

А  він  ішов...  Тулився  до  людей  -
потворний  кіт  -  обдерте  ліве  вухо
Більмом  на  оці  зиркав  на  дітей,
а  ті  кота  гамселили    щодуху

Та  він  ішов...  Шукаючи  любов,
горнувся  кіт  потворно  -  неповторний
та  гнали  його  люди  знов  і  знов,
і  лаяли...  Вже  майже  рефлекторно
..................................................
Одного  дня,  знайшло  його  дівча
розтерзаного  псами...  ледь  живого
Він  жалібно  і  кволо  так  нявчав...
Схилилася  із  жалістю  до  нього,

Потвору  приголубила  -  таки
Він  зболено  поглянув  на  дитину,
а  потім  пригорнувся  до  руки,
замуркотів...  
І  стихнув  за  хвилину

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448119
дата надходження 09.09.2013
дата закладки 09.09.2013


Бойчук Роман

Від лоскоту твоїх медових вуст…

До  чого  ж  божевільна  була  ніч!
Мене  так  солодко  і  трепетно  дразнила...
Згорівша  в  полум"ї  твоїх  цілунків  злива,
Парою  стала  й  мов  роса  торкнула  пліч  -
Імлистою  жагою  нас  накрила.

Від  лоскоту  твоїх  медових  вуст,
Млів  талим  воском  я  і  скрапував  на  постіль...
Тілами  гріли  ми  і  колихали  простір...
Хильнувши  пристрасть  і  затьмаривши  свій  глузд,
Пролили  у  судоми  ночі  постріл.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448146
дата надходження 09.09.2013
дата закладки 09.09.2013


Хлопан Володимир (slon)

СОНЦЕ….

Осіннє  тло  весняних  почуттів:
кружляє  листя  під  ногами  вальсом,
у  дротах  вітер  завива  страждальцем
і  сонце  з  неба  зникло  поготів

Воно  сховалось  у  Твоїх  очах
і  тихо  ллється  незвичайним  світлом,
Весною...  Ніби  знову  все  розквітло...
Я  струшую  цю  осінь  на  плечах

Горну́сь  до  світла...
Наче  немовля
губами  п"ю,  а,  може  ні  -  вдихаю...
Кохаю...
"Він  кохає....  Він  кохає..."-
За  мною  тихо  вітер  промовля

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446958
дата надходження 03.09.2013
дата закладки 03.09.2013


Вразлива

Для Роми і Олі

Згадати    твій    голос    не    важко-ти    тільки    поклич,
впізнаю    тебе    серед    тисячі    інших    облич.
Аромат    щастя    вдихну    на    повні    груди  ,
розчую    кроки    крізь    шепіт    дум    повсюди..

В    юрбі    картатій    непомітно    доганяла    б,
Всі    витівки    як    жарт,      за    руку    упіймала    б.
Нараз    розтопиться    в    очах    твоїх    крижинка,
І    зрозумієш    за    плечима  -  твоя    жінка!


Ота    єдина    у      твоє    життя        влетить    ,
обставини    всі        лише    за    плечима.
Таким    відносинам    лише    комусь    снить,
тим    горді,    бо    разом  -    дві    половини.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446252
дата надходження 30.08.2013
дата закладки 30.08.2013


Патара

Усе дається нам не просто так…

Двох  Ангелів  пустили  на  нічліг
В  заможний  особняк  на  десять  залів,
Господар  в  домі  постелити  міг,
Та...  кинув  їм  рядно  в  бруднім  підвалі.
Вкладались  обезсилені  до  сну.
Один  з  них  вздрів  діру  в  стіні  підвалу.
Узяв  він  глину,  заліпив  стіну
І  спати  ліг  на  "постіль"  ту  недбалу.
Ледь  засіріло,  Ангели  у  путь,
Далека  ще  чекала  їх  дорога.
Не  раз,  не  два  проситимуть,  мабуть,
Щоб  наніч  їх  впустили,  ради  Бога...
Вже  сутінки,  за  ними  глупа  ніч,
Стоять  сердеги  на  порозі  хати.
Господар  вийшов  Ангелам  навстріч,
Запрошує  зайти  в  свої  "палати".
У  хаті  бідно,  аж  душа  болить,
Дітей  багато  у  батьків  убогих.
Хазяйка  постіль  розстеля  умить,
Бо  подорожніх  ледь  тримають  ноги.
Ще  повечеряли  (  що  Бог  послав)
І  спати  уляглись,  зморила  втома.
Поснули  всі,  ніч  узялась  до  справ.
На  ліжку  спали  Ангели,  як  вдома...
А  зранку  в  хаті  розпач  був  і  плач,
Не  стало  у  господарів  корови!
Якби  хазяїн  був  отой  багач,
Усі  достатки  -  в  жінки  чорні  брови.
Подякували  Ангели,  пішли,
Благословили  бідну  цю  хатину,
Вони  ж  бо  знали,  в  хаті  цій  столи
Не  пустували  завдяки  скотині.
Від  нині  годувальниці  нема...
Хай  Бог  рятує  добру  цю  родину...
Мовчанка  поміж  Ангелів  німа,
Немов  у  цьому  їхня  є  провина.
Питає  перший  другого  в  путі:
-  За  що  віддячив  ти  недобрим  людям,
А  тим,  що  праведники  у  житті,
Не  врятував  корову?..  Це  -  безглуздя!
Промовив  другий  Ангел:  -  Не  суди,
Про  те,  про  що  не  все  ти  розумієш,
Відвів  родину  бідну  від  біди
Страшнішої,  де  вже  ніщо  не  вдієш.
Вночі  у  хату  Смерть  прийшла  тоді,
Вона  забрати  мала  господиню...
То  як  гадаєш,  рівня  цій  біді,
Що  без  корови  рід  бідує  нині?..
А  за  дірою  схований  був  клад,
Котрого  той  господар  не  вартує...
То,  може,  ми  повернемось  назад,
Розберемо  діру?..  Напевно,  всує?!!  

Усе  дається  нам  не  просто  так,
Тож  не  гріши:  -  Мені  щось  не  додали!!!
Не  раз  якась  проблема  це  лиш  знак,
Щоб  ми  життя  своє  зревізували...    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446015
дата надходження 29.08.2013
дата закладки 29.08.2013


Наталя Данилюк

Зачекай…

По  бруківці  видзвонюють  лунко
Дощові  намистинки  води.
Не  крадись,  кароока  чаклунко,
У  мої  захмелілі  сади.
Зачепилось  фісташкове  плаття
За  ожинову  гілку  цупку.
Ще  горить  каганцями  латаття
В  надвечірній  імлі  на  ставку.
Ще,  пропахнувши  димом  і  Спасом,
Теплий  серпень  дзвенить  поміж  гір,
Розливаючись,  піниться  квасом
Яблунево-медовий  ефір!..
Наливаються  вермутом  пряним
Пелюстки  оксамитових  руж,
Мов  тонкі  черепки  порцеляни,
Обсипається  листя  довкруж.
Ще  на  серці  так  світло  й  дитинно,
Спрагло  п'ю  малахітовий  рай!
Не  крадись,  не  гірчи  так  полинно,
Зупинися  на  день!  Зачекай...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444741
дата надходження 22.08.2013
дата закладки 22.08.2013


Лілія Ніколаєнко

Чи можна одночасно двох кохати?

Дволикий  сон,  чом  снишся  ти  мені?
Чи  можна  одночасно  двох  кохати?  –
Одного  –  гріх,  а  іншого  –  розплата!
Вони  обоє  янголи  земні…

Один  –  як  темна  і  зваблива  ніч,
В  пітьму  гріха  так  безсоромно  кличе.
А  в  іншого  таке  святе  обличчя,
І  очі  нерозгадано-сумні…

Той  янгол  чорний  стелиться  до  ніг
Пелюстками  бажання  і  спокуси.
А  янгол  білий,  як  невинна  муза,
Співає  ніжно  у  душі  пісні.

Як  спеку  пережити  цій  весні?
О,  янголи  мої  –  крилаті  муки!
Два  марення  і  дві  гіркі  розлуки
Здолали  серце  у  його  ж  війні…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443140
дата надходження 13.08.2013
дата закладки 13.08.2013


Леся Геник

Незабутнє

Руки  терпко  пахли  тютюном,
Як  горнув  до  себе,  ще  дитину...
Роки  збігли  -  темним  валуном
Покотились  ген  аж  у  долину.

І  тепер  там  бовваніє  хрест,
Наче  знак,  зарубаний  до  болю:
Що  ніколи  більше  не  торкнеш
Батьківською  щирою  любов'ю!

В  грудях  оселилася  сльоза  -
Пам'яті  нескресла,  сива  крига...
Прошумить  ще  не  одна  гроза,
Пробере  ще  не  одна  відлига,

Та  ніколи  найрідніших  рук
Запах  не  забути  тютюновий
І  не  стерти  з  плівки  серця  звук  
Таткової  дорогої  мови...
(10.04.13)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441238
дата надходження 03.08.2013
дата закладки 09.08.2013


Леся Геник

Лиши за своїми дверима…

***
Лиши  за  своїми  дверима  слова,  що  просякнуті  грішним,
Не  треба  тулитись  до  марно-хвалебних,  невартісних  од...
Ти  бачив,  то  знаєш:  у  світі  двом  правдам  недобре,  затісно,
Вони  між  собою  не  зладять...  а  душі  підуть  на  киот
Не-божий...  І  будуть  палати  у  вікнах  пекельні  очиці,
І  будуть  боліти-кровити  розтерзані  райські  серця!
Не  треба  пізнання  "не-з-неба",  води,  що  "не-з-чисто-криниці",
Чи  варто,  ще  будучи  зрячим,  говіти  словами  сліпця?
(7.08.13)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442015
дата надходження 07.08.2013
дата закладки 07.08.2013


Олександр Букатюк

Сім'ї Бойчуків

Ваша  сім'я  -  мов  Сонце
мов  сонце  чотирикриле
Ви  самі  собі  -  Щастя
Ви  самі  собі  -  Сила

Ваші  душі  -  мов  діти
Ваші  діти  -  немов  янголята
знають  що  сонце  -  Мама
знають  що  сонце  -  Тато
знають  бо  сонценята
бо  пташенята  діти

Щиро  бажаю  ВАМ  зАвжди
в  небі  Любові  летіти!)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439910
дата надходження 27.07.2013
дата закладки 28.07.2013


Леся Геник

Мрію…

***
Мрію  про  чисте  небо,  сонця  медову  муку,
Про  неозорі  хвилі  ніжності  і  тепла...
У  вечоровій  наві  тануть  останні  звуки,
Наче  сумна  флояра,  мовкнуть  усі  слова.

Лиється  з  вікон  тиша,  сон  пеленає  стіни,
А  під  ногами  знову  -  тільки  холодний  віск...
Вийду  за  браму  ночі,  янгола  перестріну,
Що  за  собою  тягне  долі  незримий  віз,

І  поспитаю  в  нього:  Як  осягнути  мрію?
Як  дотягнутись  ген  аж  до  світломовних  бань?
Поки  іще  жадаю,  поки  болю,  говію,
Поки  іще  голубить  серце  надії  длань...

Мрію  про  чисте  небо,  сонця  медову  муку,
Про  неозорі  хвилі  ніжності  і  тепла...
У  вечоровій  наві  тануть  останні  звуки,
Наче  сумна  флояра,  мовкнуть  усі  слова...
(26.07.13)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439684
дата надходження 26.07.2013
дата закладки 26.07.2013


Хлопан Володимир (slon)

ДЖАЗ….

Сьогодні  ми  разом  востаннє...
Вечірній  присмерк,  
тихий  джаз
Ми  знаємо  -  
лишень  для  нас
цей  джаз.  
Це  -  проводи  кохання

"У  мене  інший...  
Маєш  знати..."
Ах,  як  болить!...  
О,  як  щемить!
Ще  мить
і  свічка  догорить...
Ти  стала  катом...  
Моїм  катом

Любов  пройшла...  
Вино  допито.
Сумний,  осінній,
тихий  джаз
Пекучий  холод  твоїх  фраз:
"Любов  минула...  
Як  це  літо..."

Ми  тут  і  зараз,
тільки  двоє
Допоки  є  ще  трішки  час,  
давай  дослухаємо  джаз!
На  тихих  проводах  любові

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438227
дата надходження 19.07.2013
дата закладки 19.07.2013


Наталя Данилюк

Постаріла яблунька…

Постарі́ла  яблунька  давно  -  
Білочуба  дідова  потіха...
Всохле  гілля  пнеться  у  вікно,
Та  плоди  не  гупають  на  стріху.

Постаріла  яблунька  і  дід
Вже  не  той,  зігнув  старечу  спину.
Притулюсь  до  скошених  воріт,
Чи,  бува,  не  кличуть  на  гостину

Обважнілі  пишні  гілочки
Те  дівча,  що  бавиться  у  травах...
Це  ж  мої  усміхнені  роки!..
І  мою  чуприну  кучеряву

Розкуйовдив  теплий  вітерець!  
Скільки  весен  збігло  потічками,
А  душа  літами  навпростець-  
В  дідів  сад:  до  яблуньки,  до  мами...

Під  скрипучі  видихи  воріт
Аж  роса  навернеться  на  очі!..
Постаріли  яблунька  і  дід,  
А  душа  старі́тися  не  хоче...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435978
дата надходження 08.07.2013
дата закладки 08.07.2013


Василь Задорожний

Словом "люби" захлинається ніч

Не  співав  вечорами  тобі  під  гітару,
Не  вимучував  вірша  в  безсонні  ночей…
Просто  аж  поринав,  ніби  в  озеро,  в  пару
Дивовижно-небесних,  ледь  сірих,  очей.

Шаленіючи  ти  на  вустах  тріпотіла  –
Забивало  аж  дух,  так  бентежно  п’янка,  –
А  душа  аж  летіла…  Й  до  ніжного  тіла
Пустотливо  й  жагуче  тягнулась  рука.

Та  хіба  ж  тут  до  рим,  та  хіба  ж  тут  до  віршів,
Коли  словом:  «Люби!»  –  захлинається  ніч,
Коли  місяць-лукавець  промінчиком  пише,
Підглядаючи  в  шибочку,  щось  на  стіні?

…Я  від  тебе  ішов  у  рожевий  серпанок,
Соромливо  шарілося  небо  услід…
І  здалося  мені:  це  не  просто  світанок  –
Це  прокинувся  цілий  закоханий  світ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435731
дата надходження 07.07.2013
дата закладки 07.07.2013


Бойчук Роман

Джаз і кава

Ароматна  кава  на  колесах
З  шедевральних  зерен-ноток  джазу,
Поруч  продається  свіжа  преса,
Тут  же  лавка  і  рояль  відразу.

"Джазу  забагато  не  буває"  -
Напис  на  автівці  в  зернах  кави.
Хто  її  скуштує,  той  пізнає  -
Насолоду  музики  ковтками.

Їх  тандем  одвічно  буде  в  моді:
У  сплетіннях  звуків  джазу  й  кави
Ароматів,  кажуть  у  народі,  -
Стиль  життя,  мандруючий  віками.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435211
дата надходження 04.07.2013
дата закладки 04.07.2013


Бойчук Роман

Тебе веде купальська ніч у мої сни…

"...П'янким  чар-зіллям  споєна  душа,
Немов  метелик  ніжний  стрепенеться!..
Тулюся  до  твого  палкого  серця,
Як  Мавка  лісова  до  Лукаша."

(kulbabka:  "Купальське").


Немов  нанизані  росинки  на  стеблі,
Укутані  туманом  вечоровим;
Снить  неба  захід  соняхом  багровим,
Срібліють  човник  і  сузір"я  кораблі.

Тебе  веде  купальська  ніч  у  мої  сни
Із  помислів  моїх  фантазій  повних.
Я  чарами  очей  твоїх  бездонних
В  полон  узятий.  Шепотом  "засни"

Ти  заколисуєш  і  пестиш  торком  рук,
Мене  лоскочеш  ніжно  так  вустами...
Останній  промінь  сонця  в  обрій  канув...
Став  Лукашем  твоїх  солодких,  Мавко,  мук.    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435039
дата надходження 03.07.2013
дата закладки 03.07.2013


Любов Чернуха

Все буде

Учора  тримала  весь  світ  на  холодній  долоні,
Сьогодні,  це  крихта  даремно  омріяних  снів
Й  поняття  смішні,  лише  тим,  що  вони  старомодні
Між  пальців  сочились,  як  краплі  олії  масні.

У  безладі  фраз,  у  пунктирах  щоденних  емоцій
Окрайці  надій  і  душевно  найближчих  понять,
І  віра  у  щось  нездійсненне  у  Новому  році,
І  сила  безмежна  образи  усі  пробачать.

Учора  весь  світ,  а  сьогодні  малесенька  крихта
Зігріла  долоню  лишила  на  пальцях  сліди
Й  хвилина  у  мріях,  як  в  казці  весняній  затихла,
Щоб  просто  відчути  -  все  буде,  ти  тільки  зажди.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415703
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 27.05.2013


Леся Геник

Калюжі сумного неба…

***
Калюжі  сумного  неба  у  вічності  під  ногами,
Спроквола  йдемо  між  ними,  долаючи  сиву  путь.
Намокли  підошви  жалем  -  о,  скільки  брехні  між  нами,
Незримо-підступних  рифів,  що  знаджують  каламуть.

Доокруж  -  бар'єри,  марно  -  за  пащею  мілководдя
Бурлить,  наче  пекла  гирло,  невимолений  крутіж.
Не  втримавши  сили  волі  розірваного  поводдя,
Летить  у  солону  прірву  життя  прісночолий  ківш.

Чи  виловить  янгол  зірку  у  хмареві  темнопіннім  -
Останню  надію  зріти  прозорі  очиці  рік?
Кружляє  невинний  голуб  над  хвилями  ошаління,
У  дзьобику  півгалузки  -  на  прощення  днесь  і  лік.

Мов  променя  осяйного,  любові,  що  злиже  муку,
Приречено  і  покірно  чекає  душа  сліпця,
Котрий,  сидячи  в  калюжі,  простяг  аж  до  неба  руку,
Шукаючи  незчорнілі,  невипалені  серця...
(19.05.13)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426940
дата надходження 23.05.2013
дата закладки 24.05.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.05.2013


Хлопан Володимир (slon)

МАРЕННЯ….

Моя  ти  воля...  і  неволя
мої  ти  крила...  мої  пута
моя  ти  доля...    і  недоля  
до  мене  намертво  прикута
коротка  мить  ...  
яскравий  спалах
солодкий  гріх...  
гірка  розплата...
недугою  моєю  стала
любов...  
то  молена...  то  клята...
моя  погибель...  
мій  рятунок
ти  мій  кінець...  
і  мій  початок
я  п"ю  очей  блакитних  трунок...
зворотній  відлік  розпочато...
зворотній  відлік  не  спинити...
я  п"ю  до  дна  твій  поцілунок...
пропав...  
мені  уже  не  жити...
любові  сплачено  рахунок

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417685
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 25.04.2013


Бойчук Роман

Мені тебе так мало…

Мені  тебе  так  мало,  моя  Весно!
Бубнявію  тобою  до  знемог  -
Живу  тобою!  Вмру  я  і  воскресну,
Щоб  стати  твоїм  Лелем...  Бачить  Бог  -
Як  прагну  бути  поруч  із  тобою:
Вливатися  у  бруньки,  наче  сік;
Скресати  ледом,  пливши  за  водою;
Палким  пилком  пелюсток  (твоїх  щік)  -
Цілунком  припадати  й  пропадати
Промінням  Сонця  блиском  на  вустах.
Твоїм  першозелом  я  хочу  стати:
В  тобі  родитись  й  жити  у  листах.
О,  як  же  мені,  Ладо,  тебе  мало!
Моїй  такої  рідної  душі...  
Зимова  біль  засипала,  приспала,
Вже  скоро  Літо  вкутає  в  дощі.    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417868
дата надходження 12.04.2013
дата закладки 12.04.2013


Бойчук Роман

Налита березовим соком…

Красуня  білявка  налита  березовим  соком,
Їй  вітер  Південний  вплітає  у  коси  весну,
Кожнісінька  брунька  цілована  Сонцем  звисока,
Таке  довгожданне  "цвірінь"  прокидає  зі  сну:

З  зимового  сну  прокидається  гілочка  кожна,
А  босії  ноги  цілує  весни  первоцвіт.
Співала  б  вона,  танцювала  б,  якби  було  можна  -
Судилося  ж  мавці  березою  бути  на  вік.  

Квітневим  розмаєм  зіллюся  із  вродою  тою:
Напивишися  соку,  я  поряд  корінням  вросту.
Назавжди,  красуне,  залишуся  поряд  з  тобою  -
Твоїх  чар  я  бранець,  твій  страж  на  одвічнім  посту.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414958
дата надходження 02.04.2013
дата закладки 02.04.2013


Леся Геник

Марні пошуки

Шукаю  твоє  обличчя  у  натовпі  перехожих...
Вслухаюся  в  кожен  голос  -  а  раптом  учую  твій?
Як  ні,  то  хоча  би  схожий,  на  нотку  єдину  схожий
У  цім  повеснянім  хорі,  в  гармидерній  залі  цій.

Вдивляюся  і  очима,  і  серцем,  і  підсвідомим
Невідано-закулісним  роздражненим  відчуттям.
На  тя́тиві  сподівання  стріла  гостроноса  втоми
Навощує  душу  масно  розпукою  і  виттям.

Нема,  не  стрічаю,  марні  і  погляди,  і  вдивляння
У  кожну  найменшу  рису  байдужо-незнаних  лиць.
Не  ти,  не  твоя  статура,  не  кроки  твої  -  й  востаннє
Втрачаю  надію  нині  і  падаю  слабо  ниць.

До  завтра,  до  просвітління  молитви  і  тої  віри,
Що  знову  покличе  бігти,  шукати  і...  не  знайти.
Вдивляючись  безустанно  у  марево  сиво-сіре
Напевно  і  певно  знати,  що  марево  це  -  не  ти...
(29.03.13)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413793
дата надходження 29.03.2013
дата закладки 30.03.2013


Наталя Данилюк

Нежданний сніг

Нежданний  сніг.  Розстрижена  перина.
Тремкій  весні  за  пазуху  летить
Лелійним  пухом  ніжність  лебедина.
Ген,  молоком  розбавлена,  блакить

Загусла  раптом  білими  вершками.
Сука́є  пряжу  віхола  прудка
І  далечінь,  мережана  стежками,-
Що  скатертина,  випрана  й  гладка.

А  кучугури  в  пінній  акварелі,
Мов  лантухи́  із  пір'ям  на  возах,
Під  покривалом  сніжної  куделі
Ставка  холодна  згасла  бірюза.

Згубивши  путь,  мов  нитку  Аріадни,
Снує  весна  -  заплакане  дівча...
Яка  ж  вона  ще  юна  й  безпорадна,
Бринить  роса  в  топа́зових  очах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409253
дата надходження 15.03.2013
дата закладки 15.03.2013


Fairytale

Не вистачало…

Мені  не  вистачало  лиш  тебе.
Даремно  доля  гралась  з  небесами.
Я  ж  загубила  осінь  і  себе,
А  доля  розділила  нас  містами.

Мені  не  вистачало  твоїх  слів
І  голосу,  який  болів  дощами.
Ти  ж  викреслив  мене  із  своїх  снів,
Залишив  наодинці  із  вітрами.

Мені  не  вистачало,  як  завжди,
Твоїх  очей  і  мрій  тих  вересневих.
Тікай  від  мене.  Але  ні,  не  йди!
Лишися  в  постнадіях  березневих.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403692
дата надходження 23.02.2013
дата закладки 24.02.2013


Леся Геник

Краплини світанку…

***
Краплини  світанку  в  озерці  любові,
Шовкове  пелюстя  троянд...
І  серце  смакує  ті  краплі  ранкові,
Немов  найсолодшу  з  принад
Едемського  саду,  що  пахне  весною  -
Медова  спокуса  цвітінь...
І  кличе  мереживна  зваба  покою
У  купіль  –  п’янку  глибочінь,
Де  сонце  у  кожному  вирині  -  щастя!
Де  небо  -  розхвилений  птах...
І  тане  трояндово-пінне  причастя
Блаженством  на  стиглих  вустах...
(23.01.13)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394923
дата надходження 23.01.2013
дата закладки 23.01.2013


Fairytale

Ти так рідко мовчиш…

Ти  так  рідко  мовчиш  і  рахуєш  між  нами  міста.
Та  й  тобі  все  одно:  ти  ж  бо  звик.  І  це  безкомпромісно.
Може,  я  трохи  інша  або  таки  зовсім  не  та.
Все  ж  без  тебе,  повір,  мені  дихати  навіть  вже  прісно.

Ти  так  рідко  мовчиш  і,  як  правило,  губиш  слова.
Несказанне  болить  і  лишається  завжди  з  тобою.
Ми,  мабуть,  вже  не  вміємо  вірити  просто  в  дива.
І  ця  осінь,  по  суті,  тепер  для  нас  буде  пустою.

Ти  так  рідко  мовчиш  й  не  шукаєш  для  мене  ще  рим.
В  нас  нема  репетицій  -  суцільні  прямі  тут  ефіри.
Що  лишилось  навколо?  Безмежжя  чи  просто  цей  дим?
Вибирати  лиш  нам.  Та  якби  хоча  б  трішечки  віри...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392442
дата надходження 14.01.2013
дата закладки 14.01.2013


Fairytale

Ми ідемо кудись…

Ми  весь  час  кудись  йдемо,  ховаємо  руки  в  кишені
Так,  щоб  тепло  було  хоча  б  тілу,  душі  -  лиш  частково.
І  думок  в  нас,  здається,  багато:  мабуть,  цілі  жмені,
Всі  дива,  що  із  нами,  завжди  під  тавром  "випадково".

Ми  ідемо  кудись,  не  цінуємо  жодних  моментів.
В  книгу  скарг  й  пропозицій  ми  пишемо  лиш  дорікання.
Нам  усього  замало:  листів  і  дощів,  сентиментів.
І  у  наших  серцях  ані  крихти  нема  сподівання.

Ми  все  ж  йдемо  кудись,  в  нас  постійно  турботи  і  справи.
Десь  далеко  регочуть  із  нас  онімілі  планети.
Може,  варто  спинити  фальшиво  чудові  вистави?
Може,  час  вже  змінити  безглузді  набридлі  сюжети?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388193
дата надходження 27.12.2012
дата закладки 27.12.2012