А кава зовсім не гірка.
Гірчать слова. Гірчить мовчання.
Неврівноваженість рядка.
Судьби небажане втручання.
Гірчить небес глуха блакить.
Гірчать людей абсурдні вчинки.
А кава… Кава не гірчить,
лише підкреслює відтінки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853378
дата надходження 01.11.2019
дата закладки 28.11.2019
Мы разучились любить –
Так, чтобы небо звенело,
Чтобы зима захотела
Нам все поля оцветить,
Чтобы разлука – как смерть,
Каждая встреча – рожденье,
Чтобы из вместе-мгновений
Шили мы кружево лет.
Мы разучились летать,
Соприкасаясь губами,
Звезды вбирая телами –
Звездами этими стать.
Мы разучились глядеть
Просто в глаза – и подолгу.
Чтобы касанья – как током.
Чтобы не тлеть, а – гореть.
Мы разучились...
И вот –
На виртуальных просторах
Нежничаем в разговорах,
Крекер кроша на живот.
Прячем под ником СЕБЯ,
Умничаем чужефразно.
И всё как будто прекрасно,
Но – вне любви…
Без огня…
Январь, 2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821848
дата надходження 18.01.2019
дата закладки 07.05.2019
(фон: Fabrizio Paterlini - Week 11)
Одолжи свое сердце на час лишь,
Я верну его к девяти.
Я отдам ему боль любви
Мне ни капельки неподвластной,
Чтоб суметь от тебя уйти.
Открывавшись тебе, увы,
И любовь становилась явной.
Голый палец твой безымянный
Стал заложником пустоты.
Ты считал ту любовь забавной,
Что в душе моей – нет любви.
И она умирала молча,
Все ругая себя за строчки.
Угрожала порвать стихи,
Вместе с тем, что родится ночью.
Будто пропасть в моей груди…
Обещал ведь, не дашь упасть мне.
…Равнодушное безучастие...
Ты стоял на моем запястье
Для блезиру шептав «Прости».
В твоем дробном и лживом мире
Ты обрек себя – быть ничьим.
Ты прости, что считала своим.
Ведь в моем ультра – нежном мире
Чувства пели…как соловьи.
Но тут нету ничьей вины,
Что под хитрым но сладким взглядом
Я мечтала идти с тобой рядом
В незатронутом лжей наряде
Бархатисто касаясь руки.
Чувство нежности отклонив
Ты обрел свой удел печальный.
Ты как год, что все ждет весны
Не пуская притом… Ничейный.
Воплощение пустоты.
Жаль, люблю тебя вопреки
Да жду утро в обнимку с болью.
Проржавевшою антресолью
Разбиваюсь об пол в пыли.
Ты свободен переступить…
Искалечив меня внутри
И присыпав те раны – ложью
Успокоился, подытожив:
«Никогда, ни к кому не сможешь
Ты теперь от меня уйти».
…Эти чувства в моей груди…
…Эта пропасть в моей груди… –
Необъятная безнадежность.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800627
дата надходження 25.07.2018
дата закладки 07.05.2019
Надорвано крыло и как взлететь?
Чтоб не упасть,чтоб сердце не топтали.
Но сил подняться нет,дорога вниз
Где ждут силки,расставлены капканы.
А может только видимость была?
Желание полёта над землёю.
Не отпускает от себя земля.
Дожди ведь тоже падают водою.
И ночью лунный свет зовёт и манит.
Болит крыло и в сердце мысль одна.
Душа забыть страданье обещает
И боль,что выжигает всю до дна.
Зачем мне просыпаться снова с мыслью
Что ты войдёшь в мой дом и сядешь у окна?
Зачем тебе земля-ты подружился с высью.
Ты улетаешь в небо-я одна.
А знаешь,может завтра на рассвете
Я подлечу крыло и догоню тебя.
Не будем мы уже друг другу сниться.
Отпустит душу боль,прощай земля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499851
дата надходження 18.05.2014
дата закладки 19.05.2014
Тільки тиша відкриє сюжети,
Що ховаються в стукоті слів.
Тільки ніч і важкі сигарети
Заховають від важкості днів.
Крапля світла розплющує очі,
Розриваючи сни на шматки,
І паплюжить омріяні ночі,
Розпускаючи мрії в нитки…
Тільки тиша розтоплює холод,
Лиш пітьма піднімає з колін,
Тільки ніч утамовує голод
Серед сірих подряпаних стін.
Голос швидко замазав сюжети,
Світло брудом розрізало сни…
Залишились лише сигарети…
Та чи справді рятують вони?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489479
дата надходження 31.03.2014
дата закладки 31.03.2014
Він каже, що бачить мене не вперше,
у нього свій дім, своя територія.
Синій піджак, зношені мешти,
решта – із секонду. Майже не бреше.
Каже, що вивчився на письменника.
Більшість життя працював на базарі.
Їв консервовану рибу, і медики
часто казали, що в нього депресія -
«Більше радійте життю!» - стане легше.
Предки приходили сонними й мертвими
в сни чорно-білі – на зміну погоди.
Ніс їм пожертву на стоптані цвинтарі,
тричі молився на вечір. Пив воду.
Каже, що бачив мене в цьому місті,
я йому схожою видалась з жінкою -
очі пронизливі й згризені нігті.
Скільки в життя і у смерті подібного.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482240
дата надходження 27.02.2014
дата закладки 27.02.2014
Смотри, какое утро, мой хороший...
Так нежен даже... быстрых стрелок бег.
Хочу делить... его с тобой, и больше,
чем это утро, находить в тебе
минуты все, недели, вдохи, годы,
и разноцветье лета, и весну,
и золото осенней непогоды,
и зимних вечеров всю тишину,
когда слова... нам не нужны нисколько,
а только сердца стук, улыбки две...
И всё понятно - будет вечер долгим,
счастливо-долгим, трепетным - рассвет,
признания - нежнее, но... ладонно,
а взгляды - ярче, и желаний нет
заветнее, чем разделить, до вдоха,
с тобой все утра, зимы, много лет.
Тебе готовить завтрак... И ладоши...
расцеловать спросонья, рано, и
стихи писать лишь о тебе, хороший,
и обожать все чёрточки твои...
И видеть мир и день, тобою полный,
в котором я хочу лишь рядом быть.
И нежность сохранить мою надолго,
и каждый миг любить тебя, любить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482222
дата надходження 27.02.2014
дата закладки 27.02.2014
Він був як птах. Йому зламали крила.
Він часто в Очах стримував сльозу.
Бо та, кого любив - вже розлюбила,
А ту що поруч бУла - він не чув.
Він був як звір, який утрапив в пастку,
Який змиривсь з кончиною давно.
Він із людей зривав віршами маски,
І втішував себе сухим вином.
Він був для всіх поетом прям від Бога.
Та тільки слава й гроші - не його.
Для нього бУла справжня перемога,
Коли добро вбивало справжнє зло.
Він був Атлантом, що тримав нам небо.
А як пішов він - впав увесь Олімп.
Кого кохав, тому був він треба.
А хто його кохав - то тих не хтів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472208
дата надходження 13.01.2014
дата закладки 13.01.2014
А ти мовчи. Бреши собі і людям.
В кишені правду щиру заховай.
Між нами як було, уже не буде.
Собі бреши, мене лиш не чіпай.
А ти іди, не слухай своє серце.
Воно слабке у тебе. Ледь живе.
Мене кохаєш ? Так тобі і треба.
Іди скоріш. Не руш більше мене.
І не цілуй ти рук моїх холодних.
І спомин любий із душі зітри.
Забудь легкий мій поетичний подих.
Щасливим буде хтось, але не ми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471263
дата надходження 09.01.2014
дата закладки 09.01.2014
моя душа живе в прокуреній кімнаті,
в якій лише одне вікно, і те мале.
моя душа лягає дуже пізно спати,
закутавшись в своє міцне амбре.
моя душа сумує й часто злиться,
мовчить подовгу й виглядує в вікно.
моїй душі до ранку аж не спиться,
для неї біль людський - сумне кіно.
моя душа живе зовсім напроти,
он третій поверх, те мале вікно.
для неї усі люди - ідіоти,
а їхні почуття їй все одно.
моя душа щодня палить цигарку.
рівно в двадцять третій сорок три.
моя душа читає книги в парку,
коли там гуляють лиш вітри.
он те вікно.там живе хлопчина.
той, що у кишенях ні гроша.
поет із п'яно-сірими очима...
отой поет і є моя душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450549
дата надходження 23.09.2013
дата закладки 06.10.2013
Я одинок...Я выбился из стаи.
Иль,может,стая бросила меня?...
Давно когда-то,на излёте мая
Под дубом старым вся моя родня
Совет держала.Встали братья-волки.
Урчаньем тихим и слюной с клыков,
Мне угрожали,шерстью вздыбив холки...
Рычите,скальтесь,рвите- я готов.
К моменту этому готовился с рожденья,
Ещё щенком я знал,что не такой как все...
Проклятье или дар- родился с шерстью белой...
И белизна не исчезала по весне.
Вот грозно взвыл вожак и серый круг сомкнулся,
Вот старший брат вцепился мёртво в бок,
Вот кто-то к горлу,ловко так , метнулся.
Но я ушёл...Рывок...Ещё рывок...
Я выжил,я не сдох...Хотя они не знают.
Зажили раны,затянулся рваный бок.
Я стал изгоем,больше нет возврата в стаю.
Да и зачем? Я ведь не так уж одинок...
Простор степи,лесная чаща,ветер,звёзды
Да круг луны теперь моя родня...
Им всё равно,плевать,их это не тревожит,
Какого цвета шкура у меня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371334
дата надходження 16.10.2012
дата закладки 30.08.2013
"Оглянись, незнакомый прохожий!
Мне твой взгляд неподкупный знаком.
Может, я это, только моложе.
Не всегда мы себя узнаём".
Я зустрів сам себе: ось хлопчина веселий, співучий.
Він — це я? Чи не я? Від питань забриніла душа,
Спогад враз задзвенів, як струна,
звук печальний, тягучий…
Може в хлопця спитать, чи не треба —
він так поспіша?
Зупинись хоч на мить, незнайомий мені перехожий,
І дозволь у тобі давній спогад про себе впізнать.
Ти такий молодий і нітрохи на мене не схожий —
Дуже важко себе через стільки рокІв пригадать.
Ми жили і росли, і співали, і небо всміхалось.
Квіти пахли, цвіли,
і до наших тягнулись долонь.
І не плакали ми, а раділи —
що сталось, те сталось,
І плекала весна у серцях нам любові вогонь.
Як давно це було! Так давно, наче й зовсім не бу́ло
Листя жовте згребли і спалили —
розвіявся дим.
Попіл голову вкрив,
І не зчувсь, як життя промайнуло.
Вже на серці зима. Невідомо те все молодим.
Перехожий спинивсь і запитливо дивиться в очі.
Чи знайдуться слова, щоб усе пояснити йому?
Чи помовчати мить? Зрозуміє (як дуже захоче),
Він — такий же, як я,
тільки років із тридцять тому.
Він живе і росте, і співа — молодий та пригожий,
І вітають його квіти подихом ніжно-п’янким.
Та життя пробіжить,
скоро стане на мене він схожий —
Листя жовте згребуть і підпалять, розвіється дим.
Зупинись хоч на мить, незнайомий мені перехожий.
Зупинись!
Хоч на мить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446265
дата надходження 30.08.2013
дата закладки 30.08.2013
Не пишите стихов любимым,
О любви говорите в прозе.
Строфы счастьем невыразимы,
Строфы слишком горды и грозны.
Прячьте в сердце того, кто вам дорог,
С кем вы трепетны и взаимны.
Стих приходит как боль и холод,
И калош не снимает в гостиной.
Но не внемлет Господь и пророки
Нежеланью ждать рифм у камина,
И поэты, увы, одиноки…
Не пишите стихов любимым!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446121
дата надходження 29.08.2013
дата закладки 29.08.2013
Мне издавна всегда казалось,
Что твои руки, твои губы
Моя единственная слабость,
Что никогда не позабуду
Твой смех, улыбку и причуды,
И что волнения в душе
Навек останутся при мне.
Я свято верил в это чудо,
Я жил надеждою в душе,
Но, к сожалению, не буду
Тобою бредить в каждом сне,
Тобою вечно восхищаться,
Тобою жить и убиваться…
Я тоже горд, во мне душа
Была когда-то хороша,
Всё до тебя… не знал я боле
На этом жизненном просторе
Ни радостей, ни горестей, ни бед,
Всему тому – один ответ:
Я был бездушен, чёрств и грешен,
Всё до тебя…я был как леший
В том тёмном и густом лесу,
Где без тебя ловил тоску,
Где выл от скуки и рыдал,
Где звал тебя и вспоминал
Судьбу безликую свою…
О Господи! Дай мне в раю
Увидеть ту, о ком мечтал,
О ком стихи я сочинял,
И без кого никак не мог
Придумать даже пару строк…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375894
дата надходження 06.11.2012
дата закладки 28.07.2013
С засохшими слезами на щеках,
С зашитым ртом и красными глазами,
Я отойду в иной мир при свечах,
Читая стих кровавыми губами...
Но прежде, я возьму свои стихи,
И брошу в печь, чтоб стало мне теплее.
До боли так пульсируют вески,
И тяжесть на груди мне все яснее..
По комнате раскиданы листы,
С засохшими чернилами сумбура,
Вокруг огня лежат куски души,
Разорванной лишь в качестве ажура...
Вот холод подступил к мои ногам,
И тонкой нитью он ползет все выше.
Я обратился с мыслью к небесам,
Но там никто давно меня не слышит...
От властных криков, рьянои души,
Всех демонов я выпустил на волю.
И вот они теперь ко мне пришли,
И мерзость сотворили всю со мною...
У ложа моего никто не дышит.
Я одиночкой жил - по жизни сам...
Ко мне лишь демоны мои все ближе лезут,
И им вот-вот себя на век отдам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438562
дата надходження 20.07.2013
дата закладки 20.07.2013
Давай, забудемо на мить, що ми самотні.
Забудемо, що є земне тяжіння
І сподіваючись лиш на одне везіння,
У змах крила розбудим небеса!
Давай, уявимо на мить, що ми не люди,
І звуки зливи грають нам чарівну оду.
А за одну всього лиш нашу вроду,
Нам дарували ангели безсмертя.
Давай, згадаємо на мить, що ми щасливі.
Візьмем у руки подарунки долі,
Вплетем у коси обруч із магнолій,
Заплющим очі і...
Давай, забудемо на мить, що ми самотні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438126
дата надходження 18.07.2013
дата закладки 18.07.2013
Тобі завтра в далеке небо,
Мені завтра в далекий порт,
Ти для мене - лише потреба
А я для тебе - окремий сорт...
Тобі завтра в далекі ниви,
Мені завтра в далеку путь,
Ти для мене - лише вродлива,
Я для тебе - життєва суть...
Тобі завтра в далеку долю,
Мені завтра в далекий час,
Ти для мене - відсутність болю,
Я для тебе - більше за нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437953
дата надходження 17.07.2013
дата закладки 18.07.2013
Средь тысяч слов и сотен строчек
Я лишь одно хочу сказать -
Тебя люблю одну я, очень!
Просто...должна ты это знать...
Во всех стихах одно и то же,
Одна единственная суть!
Нет никого тебя дороже!
Наивно сказано? И пусть...
14 июля 2013 Кутасов Иван Владимирович
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437463
дата надходження 15.07.2013
дата закладки 15.07.2013
Як прикро, що немає вже людей.
Я чула, цi iстоти мають душу.
Я думала немає тих дверей,
Що щирiстю не можна зрушить.
Як прикро, коли вчитель наче є,
Але живого нi краплини в нiм немає.
Прокинтесь, ви людина перш за все !
Як учневi людей не вистачає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381287
дата надходження 29.11.2012
дата закладки 12.07.2013
Не сняться їй рожеві більше сни,
Вона уже змінила стиль давно.
І навіть не чекає, як колись весни,
Бо їй тепер напевно все одно.
Не нарікає на весь світ постійно,
Шукає завжди радість у житті,
Їй 19 і вона вже самостійна.
І мрії й плани в неї вже не ті.
Іде вперед і не боїться впасти,
Бо знає,що підніметься з колін.
І не зумієш щастя в неї вкрасти,
Вона нового прагне, хоче змін.
Не знає про властивості нейтрона,
Тікає часто від пустих розмов.
Не вірить у Венеру й Купідона,
І взагалі не вірить у любов.
Немає на очах ані сльозинки,
Самотня, завжди впевнена в собі.
Не тратить надаремно ні хвилинки,
І не належатиме вже вона тобі.
Тепер не слухає сумні пісні,
І не чекає від природи див!
Ти не розбив їй серце, чуєш, ні!
Ти просто назавжди її змінив!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366904
дата надходження 26.09.2012
дата закладки 11.07.2013
За нами плакали дощі
І сумували грізні грози
Й про нас складалися вірші
А ми зостались на порозі
Про нас співали солов’ї
І розквітали дикі айстри
Ми ж різні і такі чужі
А серце так чекало Майстра
За нами плакала весна
Опалими пелЮстками у грози
Любов тоді у серденько прийшла
Та ключ згубився десь там у дорозі
За нами гасли зорі уночі
Й світанок тихо наступав на п’яти
Якщо у різні сторони пішли
Чому тоді так хочеться кричати?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423465
дата надходження 07.05.2013
дата закладки 30.06.2013
Вдихаю дим чужої сигарети,
Ковтаю згустки не своїх проблем.
Пакую всі думки в сумні куплети.
І мрію про пиріг із мигдалем.
Я слухаю чужу невинну сповідь.
І, навіть, ще поради роздаю.
Та пролітає повз за словом слово:
Замріяна й задумана стою.
Мені б в своїх проблемах розібратись
І зрозуміти: що, куди, і як?
І хоч потрохи плавно намагатись
Душі мозоль лічить, що так набряк.
Тонка цигарка із вчорашньої газети
Рожевим вогником освічує балкон.
Абстрактні димом вимальовує портрети
І розум власниці занурює в полон.
Вона притупить в серці біль і смуток,
Та не усуне жодного з питань.
Фальшивою анестезією окута,
Не збавишся своїх зобов’язань.
А я відсповідаюсь на папері –
Він стерпить все і не судитиме мене
У зошиті сховаю, як в печері,
Все те, що в хворій думці промайне.
І знаєш, може я і старомодна,
Та цю отруту все ж не підпалю.
Якщо ж на шкоду буду я голодна,
То краще з мигдалем пиріг куплю.
А ти вдихаєш дим від сигарети,
Ковтаєш попіл з згустками проблем.
А я пакую всі думки в куплети.
І мрію про пиріг із мигдалем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375787
дата надходження 06.11.2012
дата закладки 13.06.2013
Среди тусклых свечей, доживая свой век,
Угасало невинное тело.
Но об этом не знал ни один человек,
Никому до чужих нет и дела.
Трупный запах кругом, разъедает глаза,
Хаос комнаты стал запредельным.
Угасал человек, угасала душа,
Но душа хочет быть нераздельной.
Все моменты прожитых в печали веков
Промелькнули в глазах человека.
И скатились с трудом с обескровленных щек,
Две слезы молодого поэта.
Он хотел закричать, но не вырвался крик,
Из груди уж побитой недугом.
Все мучения длились для поэта лишь миг,
И сорвались с груди легким грузом.
Догорела у ложа свеча до конца,
Распахнулось окно резким скрипом,
И покинула тело душа не спеша,
Позабытого всеми поэта.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426879
дата надходження 23.05.2013
дата закладки 23.05.2013
Я тебе розлюбив, якось все несподівано сталось…
До вчорашнього дня я ще жити без тебе не міг…
А сьогодні відчув, ніби щось у душі обірвалось;
Ніби Хтось від біди і від лиха мене застеріг…
Я сьогодні відчув, ніби серце почало щеміти,
Ніби сльози пролились в засмучену зоряну ніч…
Як яскраво та ніжно цвіли фіолетові квіти,
Що тобі дарував, як зустрілися ми віч-на-віч…
Щось гнітилось в душі, клекотіло і тихо стогнало;
Я дививсь у пітьму, світло падало десь з ліхтаря…
Вдалині, в небесах щось тривожно та сумно палало,
Відгорала мов згарище на небосхилі зоря…
Я не знаю навіщо зустрів я тебе в цьому світі
І навіщо пізнав я отруйну жагу почуттів…
Але ж як романтично несло нас обох в буйноцвітті;
У просторах небачених досі казкових світів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425134
дата надходження 15.05.2013
дата закладки 15.05.2013
В моих стихах все время ты.
Проснусь - и в мыслях ты со мною.
Тобой пропитаны мечты,
Зима становится весною,
И солнце дарит яркий свет
Не прячась за сырые тучи,
И там, где думал - жизни нет,
Поля цветов, и самых лучших.
И песни птиц ласкают слух,
Да что там солнце или птицы,
С тобой вижу, как вокруг
У всех людей светлеют лица.
И пахнут радостью цветы,
И в звездах утопают ночи.
В моих стихах все время ты,
В словах, и в рифмах, между строчек,
В минуте каждой, всякий час,
Во снах, во тьме, в объятьях света.
Любовь так изменяет нас...
Спасибо, милая, за это.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424375
дата надходження 12.05.2013
дата закладки 12.05.2013
Не в том, малыш, твои сомнения
И злополучная боязнь!
Вокруг тебя блуждают тени,
Все глубже вталкивая в грязь...
А ты сомнения бросаешь
Туда, где истина крепка.
Правду от лжи не отличаешь...
Я рядом, но ты далека...
3 мая 2013 Кутасов Иван Владимирович
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422882
дата надходження 05.05.2013
дата закладки 05.05.2013
Я сумасшедший? Может быть,
Иначе ты бы не любила,
Дала бы мне себя забыть,
Да и сама меня забыла.
Но раз огнем горят глаза,
А на лице блестит улыбка,
Так не обманывай себя,
Как ухо сломанная скрипка.
Давно, душою понимая,
Что вспять уже не повернуть,
Дойдем когда-то ми до рая,
Что бы на жизнь свою взглянуть.
Увижу я, свои ошибки,
Увидишь ты, свои дела,
Ночи, истерзанные пытки,
Ну что же, такова судьба.
Все это после, а сегодня,
Я здесь один, и ты одна,
Хотя поверить очень сложно,
Что я не твой, ты не моя.
Но, пронеся свои страданья,
Сквозь тьму давно ушедших дней,
И вот пройдя все испытанья,
Я вновь вернусь туда, за ней.
Возьму тихонечко за руку,
Скажу, достаточно играть,
И нашу глупую разлуку,
Ми будем долго вспоминать.
И пусть прегради на пути,
Пусть люди нас осудят взглядом,
Любовь сумеем мы спасти,
Ведь я теперь с тобою рядом.
Поверь мне, начудили, хватит,
Полжизни отдали другим,
Достаточно ее нам тратить,
Ведь ты моя, я стал твоим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421270
дата надходження 27.04.2013
дата закладки 27.04.2013
Ах вы нелепые создания!
Высокомерно возомнив,
Что вы "творите" мироздание -
Сломали жизненный мотив...
Все поменяли безрассудно!
Посмели святость поругать...
По-неуклюжему все скудно!
Что без души смогли создать?!
Все эти каменные стены,
Науки сотканный прогресс,
Наркотик, что бежит по венам,
Законов сумасбродных пресс...
О люди! Много ли нам нужно?!
Любовь, работа, дом, семья,
Чтоб разум с сердцем жили дружно!
Чтоб чаще - "МЫ" заместо - "Я"...
Чтобы друг друга уважали.
А то забыли все про ЧЕСТЬ!...
Семь поколений воспитали
В обмане смысла слова - МЕСТЬ.
Ах вы нелепые создания!
Скрывать под маскою лицо -
Достойны вы лишь наказания
Продав любовь рублей за сто...
26 апреля 2013 Кутасов Иван Владимирович
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421028
дата надходження 26.04.2013
дата закладки 26.04.2013
Колись давно сказав один мудрець,
Що в світі все існує на балансі
Якщо війна, то це ще не кінець
Якщо кохання – ще не значить щастя.
Усе існує на тонкій межі
У безмірі і простору і звуку
Якщо ви зараз всі такі чужі
То краще простягніть до сонця руки
Життя… Воно коротке для образ
Для ревнощів, скандалів і розлуки
Для непотрібних, навіть зайвих фраз
Для відчайдушних криків і розпуки
Не варто відкладати на кінець
Слова любові, чи зізнання щирі
Бо все це може звестись на нівець
І в вічність відійдуть всі ваші милі.
Не варто руйнувати те, що ж
Кидати власний світ усім під ноги
Ви бережіть його, життя своє
Допоки бачите усі дороги
Бо в світі є багато кольорів
І їх відтінків, навіть півтонів
У вас немає стільки часу і життів
Щоб вклалось це у кілька тисяч слів.
Не витрачайте час на некоханих
Та й не ступайте на дорогу самоти
І хай душа в сльозах і гострих ранах
Вам треба встати й впевнено іти
Попереду чекають ще дороги
І сотні стежок в терні й спориші
Не будьте на слова і вірші вбогі
І пам’ятайте гасло: «Не спіши»…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418965
дата надходження 16.04.2013
дата закладки 16.04.2013
Поет не той ,хто пише через сльози
Поет не той , хто пише про любов
А той, хто вранці від думок морозних
Прокинеться в руці з своїм пером.
Хто пише про життя й чужі страждання
Про спадщину держави і роки,
Роки прожиті в каторзі холодній
А не лише про свої помилки.
Я не поет ,лишень його подоба
Я тільки тінь, його величних рук.
Мої «вірші» просякнуті любов’ю
Сама ж в любов не вірю ні чуть-чуть.
Вірші це фальш – це вигадана казка,
Мене й моїх непрожитих років.
Це моя нероздоптаная маска,
Яку ніхто не зірве із повік.
Це біль мене, мої переживання
Вони штурвал всього мого життя.
У них є всі таємні сподівання,
Заховані глибоко у рядках.
Тому пишіть, пишіть наче востаннє .
Завжди доводьте строфу до кінця
Це ж все одно, що дихати бажанням
Ви ж житимете вічно у віршах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416914
дата надходження 09.04.2013
дата закладки 11.04.2013
Зачем спешить в любви растаять,
Ведь вдруг всё это не любовь,
А только чувственная малость
Того, что нам причинит боль!?
А вдруг во лжи родились чувства,
И были попросту игрой?
Тогда в душе с тавром от грусти,
Нахлынет дождик проливной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417463
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 11.04.2013
Как странно было встретить через год
Ту девочку, которую любил,
Ту самую, которую берёг -
И потому без боя отступил.
Я помню, как в глаза её шагнув,
Я заново рождался. Умирал…
Как, свет её дрожащий зачерпнув,
Звенящею мечтою задышал.
Как буйная шла кр`угом голова,
Как целый мир хотелось мне обн`ять…
Её ни разу не поцеловал -
Боялся д`о смерти зацеловать.
И мёдом пахли волосы её,
Не знающие краски никогда.
И ветер этот русый чудо-мёд
В косички на лету прям заплетал.
В ней было что-то от цветочных фей,
И грозных амазонок, и дриад.
И голос - как погибель кораблей,
Что на сирен заманчивость летят.
А как она писала - боже ж мой!
Мне горло рвали бритвою стихи.
И капала слезиночная кровь
На радости моей черновики.
Что мог я ей, волшебной, предложить
С моим-то неподъёмным багажом?
Чуть-чуть, совсем чуть-чуть приворожил.
И миг, лишь миг нам было хорошо.
Но вовремя она сказала: «Нет!».
И вовремя я дал обратный ход.
Почувствовал себя, как человек,
С которого вживую кожу рвёт
Палач…
Мы сами были палачи.
И правильно казнили. Что уж там…
Любви тогда шептали: «Не кричи…
Как вор пришла. Тебя ж никто не звал!»
И дальше жили. Каждый по себе.
Ни встреч, ни писем, ни шальных звонков.
И вдруг на пешеходном пяточке
Я встретил эту прошлую любовь…
Я встретил… И сначала не узнал.
И даже сделал уходящий шаг.
Потом мы оба дёрнулись назад…
Свиньёю завизжали тормоза.
И в голове - отчётливо - «Тик-так!
Не смей, не смей смотреть в её глаза!!!».
Но я взглянул. И не окаменел.
Под локоть взял, на тротуар отвёл.
«А ты помолодел прям, похудел», -
Сказала, поправляя бывший мёд,
Покрашенный в (кошмар!) свекольный цвет,
Идущий ей, как волку саксофон.
«Ты тоже хороша», - кивнул в ответ…
Спасительно дилинькнул телефон.
«Бывай здорова!» - бросил.
И пошёл,
Как будто отвечая на звонок.
Перед глазами прыгал шеи шёлк
С засосом от того, кто не берёг…
И не узнала, прошлая она,
Что я уже с полгода разведён,
И что пишу дебютный свой роман -
И будет он не раз переведён.
О чём он? Ну, конечно, о любви.
О тех глазах, в которых - небеса.
О том, как ветер радуги ловил
В медово-русых чудо-волосах.
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417100
дата надходження 09.04.2013
дата закладки 09.04.2013
Нарешті записав на вихідних демо-версію пісні))
Я п’ю забагато кави,
Бо мені забагато сну,
Від самотніх твоїх причалів
В одиноку мою тюрму…
Я п’ю забагато бренді,
Бо мені забагато сил,
Від самотніх твоїх конвертів,
До прощальних весняних злив…
Я п’ю забагато смутку,
Бо мені забагато слів,
Від самотніх твоїх попуток,
До останніх моїх поїздів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416525
дата надходження 07.04.2013
дата закладки 07.04.2013
Ти просто скажи: що ти робиш зі мною?
Куди приведе нас бездумний політ?
Ввірвався в життя моє разом з весною
І перевернув з ніг на голову світ…
Ти вирвав з обіймів холодних кайданів,
Коханням взаємним ти нагородив,
І ніжним букетом рожевих тюльпанів
Мене від зимового сну розбудив.
А може цей сон був не зовсім зимовим…
А може проспала я ціле життя,
Щоб ти своїм поглядом так випадково
Пришвидшив сповільнене серцебиття?
Щоб ти мою руку міг не відпускати,
Щоб ти цілував, пригортав і беріг…
Щоб ми могли вічно, обнявшись, гуляти
І падати разом у парку на сніг…
В очах твоїх бачу турботу і ласку,
В руках відчуваю я ніжність й тепло.
Ти дав мені змогу повірити в казку…
Її збережи, не розбий, наче скло.
У світі без тебе похмуро і темно,
З тобою – світ повний життя й кольорів.
З тобою зустрілася так недаремно…
Мабуть, хтось на небі цього захотів…
13-29.03.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413573
дата надходження 29.03.2013
дата закладки 29.03.2013
На все свій час – на усмішку і сльози
на все свій час – на біль і на любов,
Усе про нас – поезія і проза,
усе про нас а я про тебе знов..
Про тебе згадую, пишу і забуваю,
про тебе думаю, стираю, знов пишу..
Не треба вічності! Одне лише «кохаю»,
не треба більшого, про більше не прошу.
Бо тільки раз дається нам відчути,
бо тільки раз відчуємо любов.
На все свій час і без «брехні-отрути»
на все свій час-повторюю я знов..(L*)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413551
дата надходження 29.03.2013
дата закладки 29.03.2013
Среди тех многих тысяч чувств,
Что испытать дано мне в жизни,
Я предпочёл влюбиться в грусть.
Я сам себе такое выбрал.
Я не ищу себя в убогом быте,
И не хочу стать частью чьих-то снов,
Но шум прожитых мной событий,
Меня терзает вновь и вновь.
Моя душа совсем не прихотлива,
Порой капризна, но чиста.
И не бессильна, есть в ней сила!
В ней вера, блеск и доброта.
Не все мне верят. Ну и пусть!
Я никогда не требовал доверья.
А то, что я влюбился в грусть –
Всего лишь краткое явленье.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412648
дата надходження 26.03.2013
дата закладки 26.03.2013
Всі мої коханки слухають однакову музику
Їдять однакову їжу, займаються спортом
Щоб просто підтримати форму
Курять хотілося сказати однакові сигарети
Та варто сказати: «Всі мої коханки – не курили.»
Пили вино, їли ананаси
Їли мене поглядами, словами, втомами
Пили з фужерів, стаканів, ніколи з чарок
Всі мої коханки – були зразковими
Коханками? Так. Жінками? Так.
Всі мої коханки мене пиляли
Відразу, з першої хвилини знайомства
Я їм так, мабуть, запав у душу,
Що декілька з них відразу тягнули до РАЦСу
Всі мої коханки були зразковими…
Коханками
І ніколи «коханими…».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409309
дата надходження 15.03.2013
дата закладки 15.03.2013
Коли я впаду...
мою кров вип'є рідна земля,
щоб виростити з неї траву,
для коня того,
хто стане на моє місце...
Юрій Горліс-Горський
Я не боюсь
Мій страх це їхня сила
Я не журюсь
Зі мною Бог і віра
Я не здригнусь
Не поверну спини
Не каюсь
Хай покаються вони
Я не холоп
Не стану на коліна
Я патріот
Мене ненавидить країна
Усе мине
Та слава не загине
Життя пройде
Душа до Бога злине
А зараз-в бій
За волю або смерть
За нарід свій
Я йду в останній герць.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402447
дата надходження 19.02.2013
дата закладки 15.03.2013
Вчера я был ещё так молод,
Сегодня вот уже сдаюсь.
Сгубил меня не дикий холод,
Меня сгубила твоя грусть.
Твои слова полны унынья,
В них нота скорби и печаль,
Летят ко мне на белых крыльях,
В сей вечер зимний, сей январь.
Мне сердце шепчет тихо-тихо,
А я в ответ не закричу.
Сгубил меня не дерзкий вихрь,
Сгубило, то, что я молчу.
Ведь так хотелось, что-то молвить,
Сронить хотя бы пару слов,
Что б ты могла когда-то вспомнить,
Меня, и часть моих стихов.
Вчера казалось – я так молод.
Сегодня – тот же, что вчера!
И пусть не мил мне дикий холод,
Жара – мне тоже не мила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407595
дата надходження 09.03.2013
дата закладки 10.03.2013
Я з долею за стіл сів грати в карти,
Здає колоду добре навчена рука,
Я зосередився, скінчились жарти,
Бо на кону почесний титул дурака.
Роздачу як побачив – вкрився потом,
Ледь посміхнулась доля-лицемірка
І перейшли до мене ешафотом
Шестірки дві і підкидна семірка.
Наступною у бій йде вісім черви,
Ось і пропав єдиний козир мій.
Опісля невеликої перерви
Почув від долі : «ну гаразд, відбій».
Чудовим шансом мусив скористатись,
Допоки поправлялася вуаль,
Тепер настав мені час посміхатись –
Одну за одною я скинув усю шваль.
Залишились лишень солідні карти.
Кого чекає спад, а кого злет?
Неначе відчайдушний воїн Спарти,
Тузом побитий, вибув з гри валет.
Я карту підібрав цілком доречно,
Становище зміцнивши. Селяві.
І на столі лягли беззаперечно
Чотири дами під чотири королі.
Багато в грі було перепитій,
То доля пасувала, то я груз.
У нас вже й карт лишилось по одній.
Я ходжу і мій хід – козирний туз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406056
дата надходження 04.03.2013
дата закладки 06.03.2013
Зимовий день бродив по підвіконні,
немов жебрак у пошуках тепла,
а я схиляв тобі, немов іконі,
змарнілу тінь покірного чола.
І все в ту мить пливло перед очима,
здавалась мить зажата і тісна,
бо ти була надмірна та ранима,
немов би тінь спотворила стіна
та не тебе. Навколішки не часто
стаю в очей тонути глибині.
Чого мені прохати крім причастя,
та й чи покута все ще у вині,
чи у губах невірних і розкутих?
ми у блаженстві зраджених ночей
так довго пили, мов нектар, отруту
та хто ж за це на пекло обрече…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406122
дата надходження 04.03.2013
дата закладки 04.03.2013
О сколько раз, судьба кричала -
"Ты не способна полюбить,
И нет пути, конца, начала,
Лишь вечно одинокой быть.
Ведь не родился такой гений,
Которого ты не смогла б забыть,
Который бы поставил на колени,
С которым бы хотелось жить."
Да, не было тогда и годом позже,
Но будто снегом время замело
Все те следы, и было сердцу проще,
Вновь подарить огню своё тепло.
И вот возник, как будто неоткуда,
Тот для кого, готова умирать,
Уже не жду со стороны я чуда,
Ведь чудо он, не надо мне играть.
Явился он, как взрыв звезды далёкой,
Ворвался в жизнь и жажду утолил,
Сомненья, боль его смывают строки,
И пусть такую, как меня, он не любил.
И не полюбит, гений-одиночка,
Но буду я дышать лишь им одним,
С пера соскальзывает за строчкой строчка,
Нашла. Он Гений. Мной любим.
© Copyright: Марья Дементьева, 2013
Свидетельство о публикации №113022307715
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403598
дата надходження 23.02.2013
дата закладки 23.02.2013
Раздавлен рассвет, раскалённый и ранний,
Распятая радуга рыхлой росы...
Разрушенный рай, разорённый рабами,
Рукой разноцветной, раскатом реки...
Растраченной радости рваная рана,
Рисованный ребус, разбитая рысь...
Раскиданных роз роковые романы...
Пора! Поднимайся! Подумай! Проснись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155701
дата надходження 15.11.2009
дата закладки 09.02.2013
Я буду мрією твоєю,
Живою музою гаїв,
Я буду тілом та душею
Примарних і барвистих снів.
Я буду лагідним серпанком,
Я стану шепотом дібров.
І кожним чарівним світанком
Я розсипатиму любов.
Я стану квіткою надії,
Розпалю полум’я в серцях
І, поки ще воно жевріє,
Я буду сіяти життя.
Хай буде воля розцвітати,
Росою вкриються поля.
Я буду в серці їх плекати
Допоки носить нас земля.
Я стану цілим білим світом,
І від великої біди
Казково-ніжним добрим цвітом
Я вас спроможна вберегти.
Я буду щастям, сонцем буду,
Я зможу зупинити час.
Я стану світлом, що повсюду,
Я буду вірою для вас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351400
дата надходження 19.07.2012
дата закладки 08.12.2012
Мне не грустно, мне просто печально!
Поезда покидают вокзал...
В голове моей, будто специально,
Те слова, что я не сказал!
Мне не грустно, мне просто печально!
За окном миллионы машин...
Непонятная, вечная тайна
Вновь за светом красивых витрин!
Мне не грустно, мне просто печально!
Снова дождь постучался в окно...
Дождь ругаете, люди, напрасно,
Ведь не сделал он вам ничего!
Мне не грустно, мне просто печально!
Где-то вновь разведутся мосты....
Значит дождь идёт не случайно,
Значит сбудутся наши мечты...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=63792
дата надходження 16.03.2008
дата закладки 28.11.2012
Я живу. Разве этого мало?
Я люблю. Разве это не в счёт?
Где-то с неба звезда упала,
Был недолгим беспечный полёт...
Среди тысячи сотен созвездий
Мне сияет одна лишь звезда,
А пока... Выхожу из подьезда.
Снова дождь, фонари, провода...
В суете затерялась мечта...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=64966
дата надходження 22.03.2008
дата закладки 28.11.2012
Мне кажется абсурдом жизнь вокруг,
Искать в плену бетонных перекрытий
Способность повлиять на ход событий,
Гоняя воздух в лабиринте скук...
Мне кажется, я будто за стеклом,
Как будто я сторонний наблюдатель...
Лишь друг ночей, приливов надзиратель,
Беспечный месяц плачет над мостом.
И окунаясь в старую траву
Прощаясь, август листьями укрылся
Мне кажется, я вовсе не родился,
Мне кажется, я вовсе не живу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283649
дата надходження 30.09.2011
дата закладки 28.11.2012