Фарбований Лис: Вибране

MoonSelkie

Автоімунне

Твоя  співчутлива  байдужість  народжує
Морщинки-тріщинки  навколо  мого  рота.
Вони  тягнуться  до  кутиків  очей  і  висків
І  стікаються-зсипаються  мені  на  долоні.

Я  несу  цей  пил-прах-попіл  до  підніжжя
Темного  храму,  про  який  ти  слухав  книги,
Щоб  принести  жертву  твоїм  новим  богам.
Я  задобрюю  їх,  аби  тобі  було  спокійно.

Я  молюся  їм,  як  ревна  язичниця,  тільки
Нехай  вони  вмилостивляться  і  залишать  
Тебе  у  спокої,  хай  не  турбують  тебе,  хай
лише  не  ревуть  так  люто  у  твоїй  голові.  

І  поки  я  кладу  на  жертовник  свій  розум
Ти  залишаєшся  байдуже-відстороненим,  
Тобі  прикро  і  незручно,  що  я  це  роблю,
Але  ти  тихо  кажеш,  що  це  усе  правильно.

І  поки  я  слухаю  твій  голос,  мої  тріщинки
Зміяться,  дико  проростають  кудись  углиб,
Розцвітають  пустими  пишними  коренями  -
Жалюгідне  тіло  радо  руйнується  для  тебе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771652
дата надходження 16.01.2018
дата закладки 17.01.2018


Таня Світла

Я казку напишу…

Піду  бродити  листопадом,
Щоб  очі  назбирали  кольорів.
У  синім  небі  політаю  птахом,
По  пам'яті,  з  дитячих  мирних  снів.  
Шепоче  пісню  листя  під  ногами
Про  радощі  пройдешньої  пори.
Розсипала    руденька  осінь  гами,
Дарунками  для  подруги-зими.
Які  багаті  нині  акварелі!
Чарівні  пензлики  виписують  красу:
Червоним,  жовтим,  золотим,  рожевим...
Все  назбираю  в  засіки  часу.
Під  буйством  фарб  -  така  прозора  тиша,
Приємний  спокій  уповільнює  ходу.
Лиш  почуття  охоплюють  міцніше,
Та  так,  що  зараз  світ  весь  обійму!
Я  казку  напишу  про  дивовижні  далі,
З  своєї  осені  -  онукам  у  весну.
Про  янгола  в  блакитно-яснім  сяйві,
Що  створює  небачену  красу.
З  ним  синій  віл  -  він  двері  відчиняє,
До  заповітних  знань  і  розумінь.
Орел  у  крилах  пам'ять  зберігає  -
То  вільний  Ерл  небесних  володінь.
Під  поглядом  його  враз  оживає
Дорогоцінний  досвід  поколінь.  
Там  жовтий  лев,  під  срібними  зірками  -
Взірець  єднання  гідності  й  снаги.
Він  поведе  таємними  стежками
До  втілення  життєвої  мети.
Там  кожен  -  все,  і  все  у  всьому  -ти.
Крилатими  не  треба  володіти,
А  їхню  суть  пізнати,  зрозуміти,
В  дарунок  -  сила  всесвіти  творити.

Т.  Світла
12.2016р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753430
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 17.01.2018


Руслан Лиськов

Про тебе

Ти  темну  ніч  у  коси  заплела,  
На  дно  очей  фіалки  зірвані  поклала.  
Ти  серце  із  грудей  моїх  взяла,  
І  грала  ним,  як  іграшкою  грала.  

А  що  лишилося  -  холодна  кров  як  сіль.  
І  щось  всередині  болить  і  завмирає.  
Хіба  любов  лишає  тільки  біль?  
Хіба  пітьму  любов  по  собі  залишає?  

Колись  згадаєш  -  ось  у  мене  був...  
Так,  був  колись.  Як  зірвані  фіалки.  
Та  все  минає,  ось  і  я  минув.  
Старих  речей  хіба  буває  жалко?  

І  тануть  дні.  У  Києві  зима.  
Вітри  холодні  за  вікном  вовками  виють.  
І  все  як  було.  Лиш  мене  уже  нема.  
І  мертві  квіти  у  очах  твоїх  синіють.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648944
дата надходження 04.03.2016
дата закладки 16.01.2018


Олеся Яремчук

Зима

Заплутаний  зимовий  преферанс
І  ранок,  перемотаний  на  плівку,
І  сніг-агностик  тихо,  як  аванс
Ляга  на  перетоптану  бруківку.

І  виростають  мовчки,  як  з  трави
Залізотонні  заспані  трамваї,
Будинки,  як  вечірні  хоругви
Своє  мовчання  сходами  тримають.

Весняно,  а  весни  іще  нема
І  щастя  хоч  пролилося  і  бродить,
І  що  б  таке,  здавалося,  зима?
То  просто  літо  в  серце  не  приходить…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318377
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 15.01.2018


Юля Гармаш

Почти религия


Что  наша  жизнь?Короче  лишь  строка…
Тебя  влечет  мой  выбившийся  локон,
Ревнивый  свет  из  любопытных  окон
И  ощущенье  кружева  чулка.

Почти  религия.  Искусство  во  плоти,  
Эстетика  немого  превращенья,
В  котором  все,  от  слез  и  отвращенья,
До  внутренней    душевной  наготы.

Ты  открывал  касанием  и  взглядом,
Моих  страстей  клокочущую  силу.
Под  треск  осиротевшего  винила
Отравлен  (Окрылен?)  любовным  ядом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645516
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 15.01.2018


Ника Нейлинг

Второй шанс


Ты  слышишь  тихий  шелест  павших  листьев?
Так  дышит  полной  грудью  этот  вечер.
И  тишина,  что  в  воздухе  повисла
сегодня  лечит....
 
Мы  прогуляемся  за  руки  по  бульварам,
обсудим  шум  дождей  и  краски  неба,
не  будет  места  грустному  и  старому
лишь  только  нега....

Ну  почему  мы  раньше  не  гуляли
под  шорох  листьев,  за  руки  обнявшись,
и  счастливы  вдвоем  сегодня  стали....
вчера  расставшись.











адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696058
дата надходження 22.10.2016
дата закладки 14.01.2018


Лілея1

ЛЮТИЙ У ДУШІ…

[b][i]Січневий  плюс  лама  прозору  кригу,
Хоча,    цвітінню  й    буйству    не  пора.
Та  плаче...  плаче  соком  на  відлигу
Старої  вишні  зранена  кора.

Моє  вікно  фільмує  цю  картину,-
Плачу  зими  і    вишні,  -  й  не    збагне,
Що  ця,  з  прогресом    виросла  людина,  
Кого  кохає,  того  й  сильно  б’є.

Від  цих  побоїв  зрубами  рясніють
Карпатські  схили  -  рани  і      рубці.
Жаль,  ні  у  кого,    навіть  не  тепліє
Солона  крапля  горя    на    щоці.

І  вишня,  вишня,  вишенька    навпроти
Оту  січневу,  вигріту  весну
Гілками  ловить,  зламами  на  дотик,  
А  ми  за  миром  йдемо  на  війну.

Та  за    здоров'я  п'єм  гірку  отруту,  
Здається,  цей  прогрес  забрав      уми
У  душах  вічний  лютий,  лютий,  лютий...
Якби  ж  то  квітня  їм...    якби...  якби...[/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771123
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 13.01.2018


Lilay

живу

-ну  як  живеш?
-усе  не  так...не  ті,
не  ті  квітки  цвітуть.  -до  мілілітра  
рахую  краплі  ртуті  мовчазні.
-у  грудях  бракне  сонця!  і...  повітря.
-північний  зимний  вітер  по  ночах
колише  біль,  мов  синю  ковилу.
-мов  рештки  твого  імені...(  в  очах  
застигла  вперто  відповідь-
                             "живу")

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752303
дата надходження 26.09.2017
дата закладки 13.01.2018


Андрій Майоров

Відьма

Божевільною  гасала.
Тіло  об  гілки  ламала.
Вгору  пугачем,  і  знов.
Сочиться  багряна  кров.

Заливає  потом  очі.
Зорі  хижаться.  Регоче.
Виє  вітром,  наче  вовк.
Місяць  від  прокльонів  зжовк.

Сосни  гойдають  щодуху.
Кличе,  кличе  завірюху.
Пальці  від  судом  тремтять.
Мертві  межи  зір  летять.

Нужбо,  віхоло,  вертися!
Голос  мій  жахіттям  снися!
Кряче  лиховісно  грак.
Еко,  Еко,  Азарак!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731472
дата надходження 02.05.2017
дата закладки 13.01.2018


Андрій Майоров

Недосказане букетом чебрецю

серпень.  серпанок  по  обрію  обручем  
сонячні  промені-коси  збирає.  
вечір  за  плечі,  у  вуха  муркочучи,  
диха.  серденько  крає.  

крає  до  щему.  зібрав  би  з  промінням  ти,  
вечоре,  спогадів  пасма,  
в  очі  не  лізли  щоб  срібним  сплетінням  і  
ті  не  росили  так  рясно.  

серпень.  букетом  в  долонях  затиснуто  
намірів  замах  півсловом.  
інше  “пів-”  тріснуло.  тиша  повисла  
в  колір  букету  –  бузкова.  

пахне  чебрець  під  пестливими  пальцями,  
гоїть  думок  неприємності.  
вечір  муркоче.  сонце  ховається  
в  тій  напівслівній  взаємності.  

і  краєм  неба,  мов  літа  завершення,  
в  присмерку  променем  кома.  
перші  півслова  ті  будуть  довершеним...  
чим?  чебрецю  невідомо.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752301
дата надходження 26.09.2017
дата закладки 13.01.2018


Бариловська

Выпороть чью-то каторгу…

Солоно  нерву  в  толпе
Не  покидать  бы  прихожих...
Липнут  к  имущей  тропе
Мощи  картавых  прохожих...

Сыро  мечтам  в  ноябре
Лечь  бы  под  вечною  липою...
Жмутся  в  мышиной  норе
Лис  с  ненаглядною  цыпою.

Тошно  ветрам  поутру...
Отхватить  автономную  радугу
И  не  сдаваясь  нутру,
Выпороть  чью-то  каторгу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532317
дата надходження 25.10.2014
дата закладки 12.01.2018


Леся Kürbis

В моєму маленькому світі нема війни

В  моєму  маленькому  світі  немає  війни.
На  мапі  -  квітки  замість  білих,  марудних  плям.
Вітрилами  дихає  сонце  у  ніжнім  півсні,
Допоки  не  вибухне  сміхом  на  весь  океан.

Нехай  хоч  для  когось  у  келишку  лишиться  сміх.
Я  ключ  від  дверей  у  цей  світ  між  сторінок  лишу,
Де  хустка  морозна  торкається  ніжно  стріх,
Ялинки  без  крові,  а  ночі  -  без  жаху  й  плачу.

Ти  дивишся  так,  мов  шукаєш  його  у  мені,
І  я,  перелякана,  очі  відводжу  вбік.
В  моєму  великому  світі  немає  війни,
Але  я  боюсь  сказати  про  це  тобі.

Хай  чують  молитви  мої  там,  де  неба  межа.
Хай  снігом  розсиплеться  зброя  в  руках  катів,
Хай  сонце  зустрінуть  всі,  хто  його  проводжав,
І,  може,  тоді  скаже  той,  хто  сказати  хотів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472845
дата надходження 16.01.2014
дата закладки 12.01.2018


Ann Garu

Танцююча Пані

(Присвята  божевільній  з  парасолькою,  що  танцювала  на  зупинці  Боженко)

Пані  з  тоговічча.
Самотня  дощова  мольфарка..
Пульсує-ритмує  бруківка  міста
Під  її  дірчавими  "човниками".
Попелясте  небо  сміється  до  сліз.
Сонце  грає  у  хованки:
Сумота  мармиз  дратує  його  своєю  несамістю.
Гукає-закликає:
"Витанцьовуйте  малюнки  всесвіту!
Видивляйтеся  у  дощових  бульбашках  свої  сни-мрії!"
Похмуро  й  зневажливо  дивляться  зупинкові  глядачі:
Спотворене  видиво  -  крізь  шпарину,  
Та  двері  пізнання  не  наважуються  відкрити
(Самість  лякає  більше  ніж  самотність).
Танцюй,  Пані,  танцюй!..
А  всесвіт  заспіває  у  тобі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369073
дата надходження 06.10.2012
дата закладки 12.01.2018


Ann Garu

Початок

Поспiхом,
Снiгом,
Диханням-
Вiтром,
Струшуэ  зиму,  з  гiлок,  сивий  Чу.
Взявши
Г'ирлигу
Й  шматок  мамалиги,
Йде  гiрську  рiчку  будити  вiд  сну.
Дримби
Й  флояри
Поклавши
В  кошари,
Чаклунським  смiхом  запрошуэ  в  тан.
Вогня
Зернину
В  Карпат
Тугу
Спину
Вкине  Чугайстер  -  ялиць  вiчний  пан.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410790
дата надходження 20.03.2013
дата закладки 12.01.2018


Криптопоэзия Krajzer

Злітній Звуж

Вло́че  по  брилах
                           осочі  вощені  нътуточки
                                           вуженька;
млосно  прихмарам  у  маренні
                     повного  глечику  юшечки;

тільки  палає,  натомість,
неначе  в  степах  наковтавсі  посухи  
                                               духівець  гадючий
                         над  кущиком;

                         ажно  всериба,  
ховає  замружні,  замуляні  
                                               жебри,
                                               роззявлячи,
                 в  кам'яні  пащеки:
                                           уничка;

"…лісто…"  -  
ледь  чутно  благає
                               достигне  закляття
                               лататтєве  брунечко,
"хай  йому,  хай  йому"  -
гречно  пилок  посівають  бабки,
                   що  з  метеликів  зібгано
                                   гострими  пучками…

Рящень,  всколошень,
та  гостра  річкова  волошень,
                                                   вмовляють:  
                                                 "ще  трішенько;
                           виснаги,  
                           вибудь  іще,
                           зачаровані  випари
брунзовим
хрущиком…"

Чорна  від  попелу  -  вковче,
                 як  вислизнуть  з  охопів,
                         опади  дужії  зливничком;
що  плазунами  насъяно  -
         бурдище  вихвоще
сунечком…



.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591208
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 12.01.2018


Хучонок

***

Белая  простынь  и  чистые  блюдца,
Ночи  рутина  сцепляет,  как  смоль.
Надо  бы  завтра  пораньше  проснуться,
Хоть  не  позднее,  чем  в  восемь-ноль-ноль.

Кто-то  заходит,  терзает  стаканы,
“Все  хорошо”,  -  говорит  свысока.
В  лете  остались  мечты  о  Тоскане,
Осень  заполнит  туман  и  тоска.

Ты  покупаешь  еще  одни  кеды,  
Новую  память  и  новые  сны.
В  листьях  все  больше  от  охры  и  меди,
В  нервах  все  больше  от  рваной  струны.

Все  в  этой  жизни  придется  оспорить  —  
Выжги,  сломай,  переплавь  и  сотри.
Едешь  на  запад,  вгрызаешься  в  море,
Чтобы  заполнить  себя  изнутри.

Там  —  пустота.  И  от  края  до  края
Отдана  власть  беспокойной  волне.
“Все  хорошо”,  -  говорят,  кто  не  знает,
Как  ты  не  выжил  на  этой  войне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751636
дата надходження 22.09.2017
дата закладки 10.01.2018


molfar

РАНКОВЕ

Коли  у  ринвах
дощик  захлюпоче,
закутається  ранок
у  туман  –
я  буду  
цілувати  Ваші  очі  
і  обіймати  
подумки  за  стан.

Мольфари  Долю
світлу  напророчать:

добірні  зерна  –
на  родючий  лан…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270464
дата надходження 16.07.2011
дата закладки 10.01.2018


Діана Сушко

А я як я…

А  я  як  я,  з  відтінками  тривоги.
А  ти  як  ти,  у  сутінках  розлук.
Підступно  в'ється  коброю  дорога
між  рук.

А  я  як  я,  із  присмаком  печалі.
А  ти  як  ти,  у  легкому  плащі.
Давно  з  тобою  нас  не  довінчали
дощі.

А  я  як  я,  з  вологими  очима.
А  ти  як  ти,  з  теплом  в  очах.  Ще  мить  -
і  ця  весна,  небачена,  нестримна,
згорить.

травень  2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583857
дата надходження 27.05.2015
дата закладки 09.01.2018


molfar

Ти знаєш?

Прости  мені,  Язичнице.
Прости,
що  ясен
облітає  -
золотий
і  стигне  кава.
Усе  частіше
хочеться  іти
туди,  де  гір
зажурені  Світи
і  трави.

Де  голоси
підхоплює  луна,  
дуби  правічні  –
неземна  стіна:
сторожа  Божа.
Ярило  кожен  день
долає  тьму  –
ти  знаєш?
То  скажи  мені,
чому  –
тривожно?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362227
дата надходження 05.09.2012
дата закладки 09.01.2018


molfar

СПАСИБІ ВАМ

Мовчання  -  
тАкож  відповідь,  принцесо.
Спасибі  Вам
за  сонце  і  печаль,
за  казку
без  причини  і  адреси,
за  небо,  що  зове
у  світлу  даль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307852
дата надходження 20.01.2012
дата закладки 09.01.2018


Процак Наталя

Він заплітав в її волосся дикі квіти…

Він  заплітав  в  її  волосся  дикі  квіти
Ті  що  збирав  для  неї  ранньої  весни
І  його  губи  не  вщухали  шепотіти:
-Нехай  тобі  насняться  у  зимові  сни...

В  його  долонях  проростало  сонцедиво
Крізь  пальці  просочилось  золотим  піском
Він  так  тремтів  над  нею  так  лелів  дбайливо
І  насолоджувався  солоду,  ковтком...

Він  заплітав  у  її  коси  крихти  неба
Вплітав  загублену  від  віч  неба  блакить
І  лиш  у  ній  одній,  була  його  потреба
І  тільки  з  нею  цінував  він  кожну  мить...

Він  так  любив  у  ній  її  журливі  очі
Приховану  усмішку,  стомлено-  легку
Ті  поцілунки,  що  зривав  із  губ  дівочих
Тендітну  постать,  несміливу  і  крихку...

Він  заплітав  в  її  волосся  світлі  зорі
Що  пролились  намистом    у  його  руках
Спивав  краплинами  з  зіниць  роси  прозорі
Що  стали  сіллю  на  просушених  губах...
......................              .......................  ...
Він  заплітав  в  її  волосся  дикі  квіти
Ті  що  збирав  для  неї  ранньої  весни
І  його  губи  будуть  досі  шепотіти:
-  Вони  тебе  зігріють  у  зимові  сни...
 
натхненням  послужила  поезія  автора
Микола  Карпець))    "Він  заплітав  її  волосся"...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626943
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 04.01.2018


Мила Машнова

Эрзац души

Нефть  ночи  заливает  мне  глаза,  
И  поднимает  ад,  размыв  границы…  
Я  променяла  душу  на  эрзац•,  
Чтоб  за  предателей,  отныне,  не  молиться.  


Лишь  мёртвые  хранили  верность  мне,  
Хоть  Бог  и  обнулил  им  сердце-счётчик.  
Кто  истинно  любил  –  остался  нем,  
Наградой  тишина  звучит  всё  чётче,  чётче…  


Пусть  мне  не  стать  моложе,  чем  вчера,  
Разгладив  письмена  морщин  на  коже.  
Закончится  декабрь,  январь,  февра…  
И  стыд  прощения  мной  будет  уничтожен.  


•  Эрзац  –  суррогат,  неполноценный  заменитель  чего-либо.  


3  ноября  2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698557
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 03.01.2018


Марія Демянюк

Зимовий ранок

 Сніг  -  молоком,
Сосни  -  корицею,
Блюдечко  -  сонце,
Ясніє  сторицею.
Озеро  -  гарний  
Лискучий  льодяник.
Смачно  ласує  
Зима  спозаранок!
В  небі  блакитнім
Цукрові  хмаринки,
Що  карамелять
Солодкі  сніжинки!
Зимоньці  цукор  
Додав  у  напій  
Щедрий  і  добрий
Дідусь  Сніговій.
І  задивоване
Чудом  зайчатко
Носик  висовує
З  білої  хатки

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765457
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 02.01.2018


Божена Гетьманчук

Я ніколи не дам загубитись своїм почуттям.

Я  не  дам  загубитись  ніколи  своїм  почуттям  
і  навіть  якщо  в  них  читається  божевілля.
Відвертість  -  це  риса  безстрашних  ,  повторюю  вам,
де  правда  не  поневолена  —  (вона)  вільна  .

Я  не  дам  загубитись  ніколи  своїм  почуттям.
Коли  люди  хворіють  на  життя,  на  любов,  на  розум,
не  під  силу  кваліфікованим  лікарям    
відслідкувати    мить  нещадної  метаморфози.

Я  не  дам  загубитись  ніколи  своїм  почуттям.
Якими  б  страшними  не  були  словесні  курйози,
ніщо  не  примусить  стати  мене  в  ті  пози,
які  притаманні  безвольним  або  рабам.

Я  ніколи  не  дам  загубитись  своїм  почуттям.
Навіть,  якщо  сама  загублюся  по  дорозі...
почуття  віднайдуться  у  віршах,  листах  ,  у  прозі  :
маленьких  домівках,  що  належать  нашим  серцям.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768969
дата надходження 31.12.2017
дата закладки 01.01.2018


гостя

Соняхи…мідні…



Вислизаєш…
Вогнем  ненароком  охоплений  сніп.
Непроплачені  сни.  Перестигле  у  колосі  жито.
Залишаєш  мені  оцю  пустку  під  назвою  “світ”.
Прохолодні  вітри
     з  проголошеним  вироком  “жити!”

Залишаєш
Мені  ще  волошки  і  дикий  ромен,
Розмальовані  ближче  до  осені  в  соняхи  мідні.
Перечитую  кожне  з  колишніх  забутих  імен,
Обираючи  плаття
     під  колір  очей  відповідно.

Закриваю
Альбом…  обережно  притишую  хід
(вік  живи  -  вік  учись,  золота  моя  дівчинко,  вчися!)
Віднаходжу  у  травах  тобою  залишений  слід.
Запах  жертви  п”янить…  
   від  сьогодні  я  знову  вовчиця

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765203
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 28.12.2017


Маркіяна Рай

Лічені-перелічені (Як приступити до тебе)

...як  приступити  до  тебе,  якщо  ти  -  мій  ковчег  заповіту?
Святощі  сховані  в  ньому:  пахощі  і  скрижалі.
Певно  зотлію  з  розпачу,  якщо  станеш  марнотою  світу...  -  
Очі  сумні  сховала  під  клаптем  густої  вуалі.

...ріки  течуть  бурхливі  із  витоків  непримічених.  
Звідки  ж  кохання  моє  взялося,  таке  несподіване?  -  
Скільки  отих  засмучених,  лічених-перелічених!    
В  когось  і  щастя  замовчане,  а  в  когось  -  горе  оспіване.

...дай  мені  сили  стати  для  серця  його  святинею
(муки  від  нитки  тоншої,  а  правди  від  ружі  кращої),
в  лагідні  дні  -  примарою,  в  хижі  -  вогнем,  богинею...  -  
Так  розстилалась  з  туманами  змучена  пісня  пропащої.

Ріки  течуть  хвилюючі  з  днищами  кам'янистими.
Очі  глибоко  запалися,  небом  не  приголублені.
Скільки  ж  отих  увінчаних  мареннями  барвистими!  
Пестять  густі  тумани  душі  від  душ  погублені.

зима  16-17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713692
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 25.12.2017


Юлія Макарій

Відпусти мене, мамо, до неба

Відпусти  мене,мамо,до  неба.
Відпусти,не  сумуй  і  не  плач.
Зараз  в  цьому  найбільша  потреба.
Я  кохаю  тебе.  Лиш  пробач.

Поцілуй  мене  тихо  востаннє,
Притулись  до  блідого  чола,
Притулися  своїми  вустами,
Та  віддай  мені  трішки  тепла.

Доторкнулась  рукою  до  рани?
Не  журися,тепер  не  болить,
Лиш  пече,що  Вкраїнську  державу,
Менше  хлопців  буде  боронить.

Де  сестричка?  Напевне  в  кімнаті,
Тихо  пише  для  мене  листа,
А  сльозинка  на  аркуш  стікає..
А  сторінка  усе  ще  пуста..

Ех,  сестричко,чому  зажурилась?
Я  ж  казав,щоб  не  плакала  ти,
Поцілуй  мене  тихо  востаннє,
І  благаю  тебе,відпусти..

Тату,  таточку,рідний  тату,
Вийшло  так,що  ти  більше  прожив.
Бережи  лиш  сестричку  і  маму.
Я  ж  любитиму  так,як  любив.

Ви  пробачте  мене,мої  любі.
Та  забрав  мене  часу  плин...
Я  вас  буду  завжди  пам'ятати.
Я  кохаю  вас,рідні.  Ваш  син.

Юля  Макарій

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762653
дата надходження 27.11.2017
дата закладки 25.12.2017


Світлана Моренець

ПІСЛЯМОВА ДО КАЛЕНДАРЯ

Підходить  час,  як  Хронос  педантично
проб'є  вже  finis  року.  А  Звіздар,
прорікши    долю  світові,  містично
в  архів  небес  відправить  календар.

Та  ми  ще  довго  будемо  бродити
по  карті  дорогих  нам  дат,  подій
з  бажаннями  відчути,  відродити
солодкі  миті  здійснення  надій.

Не  раз  душа  від  гіркоти  утрати
впадатиме  в  полон  журби  й  жалів,
нерідко  серце  буде  завмирати
при  згадці  ніжних  і  жаданих  слів...

Що  ж,  рік  –  як  рік.  Було  в  нім  світле  й  чорне,
та  він  не  заслужив  на  забуття,
бо  кожному  приніс  щось  неповторне  –
прозріння,  щастя,  радість,  каяття,

чого    не  змелють  в  пил  буденні  жорна  –
емоцій  вир,  високі  почуття...
Тож  календар  –  не  схема  ілюзорна,
в  нім  –  щедрий  дар  від  Бога  –  РІК    ЖИТТЯ.

Цей  вірш  був  надрукований  в  календарі  "РІДНОКРАЙ"  на  2018-2019рр.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768048
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 25.12.2017


Окрилена

Носять люди на плечах глобуси…

[img]https://thoughtcatalog.files.wordpress.com/2015/12/shutterstock_92746561.jpg[/img]
Люди  мають
на  плечах  глобуси,
в  капілярах  -  
нуртує  маршрут.
Мені  віриться  -  
є  автобуси,
що  до  них  
без  запізнень  прийдуть.

І  у  вікна  
їм  зазиратиме
світло  айвове  
із  ліхтарів,
і  осінніми  ароматами
зустрічатимуть  
з  рідних  дахів  -

листопадовий  німб  
на  комині,
паперівка  
із  теплих  кишень...
Щоб  до  трепету,  
до  оскомини
повертатися  
ще  і  ще...

Певно,  люди  
із  джіпіесами
визначають  
найкраще  маршрут,
але  СЕРЦЕ  
поза  прогресами
вкаже  місце,  
де  люблять  і  ждуть...
[img]https://img3.stockfresh.com/files/n/nejron/m/50/4335550_stock-photo-writing-accessories-bunch-of-old-keys-and-book-on-a-vintage-paper-over-wooden-background.jpg[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758049
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 25.12.2017


С.І.М.ка

Багряний на сірому

Бринить  в  мені  мелодія  дощів,
Гойдає  вітер  рвучко  серця  ноти,
Солоність  думки  вийшла  з  берегів  –  
Наповнює  вода  усі  пустоти.
Малює  небо  сірістю  цей  день:
Не  точечно,  мазками  –  фон  пастеллю.
На  тлі  душі  асфальтних  одкровень
Багряний  лист  дарує  шанс  натхненню.
Вогню  краплина  між  жовтневих  сліз  –
Послання  світу:  
Вір!  
Люби!
Надійся!
Несе  премудрість  осені  ескіз  –  
Всьому,  що  не  мовчить  у  серці,  тішся!
У  блиску  віч  –  окрилення  мотив:  
Він  сонцем  став  в  проекції  крізь  себе,
Усе  єство  багряним  полонив  –  
І  зникло  вмить  похмуре  сіре  небо.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758038
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 25.12.2017


Процак Наталя

Бо тебе, мов тату хочу я…

Незліченні  зірки!  Та  до  неба  мені  не  сягнути.
Не  занурити  руки  в  одвічні  тенета  небес,
А  так  хочеться,  просто,  з  тобою  крізь  простір  пірнути!
За  собою  затерти  сліди,  не  лишивши  адрес.

А  так  хочеться,  просто,  з  тобою  забути  про  "вчора"
Не  шукати  ніяких  "чому?",  а  тим  паче  "але...".
А  ти  знаєш,  дурненький,  що  досі  тобою  я  хвора?!
Й  ця  хвороба,  напевно,  уже  не  відпустить  мене.

А  так  хочеться,  просто,  усе  прирівняти  до  казки,
Де  хороший  фінал  нам  обіцяне  щастя  несе...
А  давай,  ми  так  просто,  усі  позриваємо  маски,
Щоб  на  "зустрічну"  нас  із  тобою  жбурляло  шосе.

І  до  чорта  усі  нездійсненні  й  придумані  мрії!
Наші  замки  з  піску  дикий  вітер  постелить,  як  мох.
Бо  тебе,  мов  тату  хочу  я  вкарбувати  під  вії,
Щоб  ділити,  єдину,  подушку  з  тобою  на  двох...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683897
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 24.12.2017


Ки Ба 1

сугестія

тріщать    млини,  скриплять  вози,
в  кудлатих  липах  гул  бджоли,
з  покуть  сміються  образи,
куняють  в  затишку  воли…

здіймають  вигріті  вітри
сріблясту    куряву    шляхів,
квітучий  щебет  дітвори
в  дрімучих  хащах  лопухів...

розсіяне  пшоно  курчат,
строкаті  натяки    спідниць,
лупаті  очі    білих  хат.
цибаті  журавлі  криниць…

веде  за  руку  мертвий  бог
в  свій  крайній  прижиттєвий    тріп,
скавчить  безладний  монолог
і  палить  сон,  як  трухлий  сніп…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767751
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 24.12.2017


Олена Вишневська

…така твоя…

                                                   [i][b]а  я  втішатиму.
                                                 Аби  ж!
                                                 Якщо  навколо  люди,  люди…[/b]
                                                           Ігор  Рубцов  "Спроба"[/i]



Не  хочу  слів.  Не  буде  сліз:
Тримають  під  прицілом  люди.
Ранковий  пломінь  день  розбудить
І,  наче  хліб  черствий,  у  грудях
Застрягне  ніч  і  біль,  і  злість

На  себе.  Думати  облиш,  
Що  дотик  твій  послабить  пута,  
Для  мене  він  п’янка  отрута:
В  твоїх  руках  я  оживу,  та
Потім  стану  тінню.  Лиш

В  таксі  -  ні  музика  доріг,  
Ні  мантра  «Стане  легше»,  звісно,  
Не  стишить  пульс,  бо  серцю  тісно
Без  тебе…  Душить,  душить  місто
В  своїй  байдужості!  Ти  б  зміг

Мене  утішити.  Як  ніж,  
Ця  вирва  замкнутого  кола:
Я  –  в  ньому,  ти,  мов  пес,  –  довкола…
І  відстань  в  кілометрах  колій…
І  я  –  така  твоя!  Аби  ж…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735991
дата надходження 01.06.2017
дата закладки 22.12.2017


Олена Вишневська

Ідуть дощі з вівторка на четвер

Ідуть  дощі  з  вівторка  на  четвер  
/Безжальні  скрипалі/  по  мою  душу.
У  круговерті  буднів  все  щось  мушу.
А  зрештою  нікому.  Не  тепер.

Це  дивна  сила  магії  води:
В  мені  неначе  проростають  зерна!
І,  може,  не  в  манерах  то  модерну  -  
Ось  так  любити  /просто/  без  мети?

Та  я  люблю  Вас.  Зупинився  час.
Згубились  стрілки  в  колі  циферблату.
І  злегка  має  смак  солонуватий
Це  таїнство  незвіданих  причасть.

Вітри  гортають  смутку  календар,
І  кожна  нова  дата  –  то  розлука.
І,  Боже  мій,  яка  ж  то  серцю  мука
Пізнати  нам  із  хмелем  цей  нектар!

А  в  тім  жалю  немає  –  лиш  дощі
Ідуть  собі,  як  зодчі,  поміж  нами.
Є  тільки  ми,  розділені  містами,  
І  доторк  цей  до  рідної  душі…    



[i]/якось/[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706101
дата надходження 12.12.2016
дата закладки 22.12.2017


Ugunenapsa

загублена

загублена  в  одній  із  картин  Сальвадора  Далі
що  знищує  життєву  банальність
слухаючи  сюрреалістичні  штилі
знаходиться  хоч  якась  бездоганність

люди  з  карколомною  швидкістю  уподібнюють  життя  до  слова  "стандартність"
шукають  в  тобі  відхилення  і  жменьку  чогось  екзотичного
в  той  час  як  твої  цвітіння  думок  в  голові  перетворюються  в  азартність
та  потребують  чогось  величного

не  піддавайся,  не  створюй  строго  регламентованих  правил
життя  прогредієнтне,  на  жаль  чи  на  щастя,  а  воно  має  кінець
завершуй  свої  незначні  справи
і  я  візьму  тебе  собі  за  взірець

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720512
дата надходження 26.02.2017
дата закладки 22.12.2017


Світлана Ткаченко

В рай дуга

Зблідло  наше  Гелело'
Кодло  звилося  в  кубло
На  Залізнім  Колесі
У  Арктичнім  поясі

Триста  років  яничар
Триста  років  государ
Ще  не  вмерла  –  гой  єси
Стане  сил  –  загоїш  сі

Кров  у  жилах  застига
Терикони  –  не  тайга
У  кривавім  мотлосі
Східна  зоря  в  сполосі

Чи  то  мати,  чи  яга,
Чи  ярмом  допомага
Чує  серце  кіборга:
«Ти  приплинь  до  берега»

Шепотить  молитви  друг
Вздовж  курганів  і  яруг
Як  сі  й  стала  райдуга?
Чи  хіба  що  в  рай  дуга…

(лютий  2015,  день  здачі  донецького  аеропорту)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767448
дата надходження 22.12.2017
дата закладки 22.12.2017


Адель Станіславська

Ти із самих протиріч

Вздовж  і  упоперек  зіткана
Ти  із  самих  протиріч.
І  непомітними  мітками
Кожен  твій  крок  навстріч.

Кожен  навспак  -  із  відчаєм,
Ранишся  від  дотикань...
Мічено  -  не  перелічено
Гострих  твоїх  зітхань.

Кожне  у  серце  скрапує.
Грубшає  рубчик  терпінь...
Чітко  накреслена  мапа  є...
Ступні  кервавлять  рінь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722340
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 22.12.2017


Аліна Харламова

Просто згадуй його ім’я

Вже  не  віриться,  що  розвидниться.
По-пластунськи,  немов  розвідниця,
З-попід  власної  непотрібності,
Прокрадаєшся.  Вгору?  Вниз?
Час  ключиці  цілує  зморшками,
Прорізається  кровостоками,
Пестить  доторками  короткими.
Не  злякайся.  Не  обернись.

Знаю,  знаю:  тобі  б  позаочі
Безутішно  в  кутку  розплакатись,
Розстелити  червону  заполоч
Десь  під  рейками  у  метро...
Не  знесилюй  себе  тривогами.
Твоя  битва  іще  не  програна.
Зрозумій  врешті-решт:  закоханість  –
Це  не  тільки  дурний  синдром.

Коли-небудь:  у  грудні,  в  березні,
Порох  сірої  повсякденності
Ляже  пасмугами  бентежними
І  помалу  складеться  в  шлях.
Ну,  а  той,  хто  тобі  –  іконою,
Розгойдає  безмовність  дзвонами,
Розіб’є  самоту  спресовану.

Просто  згадуй  його  ім’я.

31.10.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758001
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 21.12.2017


Божена Гетьманчук

До губ твоїх . . .

До  губ  твоїх  я  подумки  торкнусь
і  запалюсь.  .  .
Неспішно  по  їх  контурах  пройдусь
--  нап*юсь.  .  .
Стрибатиму  по  кінчиках  зіниць
--  впаду
І  в  глиб  твоїх  розжарених  очиць
--  пірну.
Холодні  пальці  впнуться  в  твоє  тіло
--  сміло,
Ковтаючи  любов  свою  невміло
--мліла.
Ховалась  в  недописаних  рядках
--хотілось.  .  .
Десь  там  неопис`анне  почуття
--  таїлось.
Несказане  щось  нишком  причаїлось
--  снилось,
Розсипані  думки  кудись  поділись
--грілись,
Два  різблені  серця  в  одне  скріппились
--злились,
Нестримні  почуття    в  них  зародились
--зжились.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403176
дата надходження 21.02.2013
дата закладки 15.12.2017


Блиц -СИ

Куда пойдём?

идём  гулять,  подышим  кислородом,
внесём    свой  день  на  храмовый  порог.
поищем  веру,  сблизимся  с  народом.
глядишь,  и  нас  отметит  злой  пророк,
и  даст  понять,  что  надпись  возле  входа
не  для  проформы:  здесь  бывает  Бог!

пойдём  в  мечеть,  поищем  по  мечетям,
отметимся,  помолимся,  пойдём?
и  может  там,  мы  точно  Бога  встретим.
а  как  не  пустят  нас  в  молельный  дом?
тогда,  пойдём  к  другим  «пресветлым  детям».

вот  в  синагогах  Гога  и  Магога
мастикой  пол  натёрли  –  МО-ЛОД-ЦЫ!
оставьте  туфли  ваши  у  порога,
и  смех  оставьте,  это  вам  не  цирк!
вы  здесь  в  гостях!  да-да,  в  гостях  у  Бога.

а  может  в  кирху?  в  кирхе  -  стены  в  краске.
тогда  в  ашрам?  светло,  кругом  цветы.
их  проповедник  был  со  мной  вчера  так  ласков,
не  слишком  ласков  ли?  и  с    Богом  он  «на  ты».
ну,  панибратство  со  всевышнем  –  это  сказки.

увы,  куда  не  постучимся  –  фиг  и  масло.
куда  не  сунемся  –  ремонт,  табу,  запрет.
пророк  осознанно  муштрует  нас  и  паству
без  перерыва  на  заслуженный  обед.
и  только  Бог  нам  в  спину  шепчет  слово  здравствуй...
идём  домой,  здесь  однозначно  Бога  нет!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=98112
дата надходження 17.10.2008
дата закладки 14.12.2017


Al Panteliat

Знамение

Города  в  которых  нам
указано  счастье
созревают
под  осенним  солнцем

мы  движемся  от  одного  слова
к  другому
мы  приравниваем  свое  молчание
к  молчанию  земли
измеряя  тем  самым
глубину  нашей  речи

в  дебрях  ночи
обретаем  мы  друг  друга
к  маякам  дней
следуем  мы
переиначивая
наши  любовные  песни
 
мы  всматриваемся  
в  небесные  карты
мы  вмещаем  себя  в  расстояние
под  нашими  ногами  

переживи  меня
говорит  один  из  нас
и  я  стану  твоей  землей

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604704
дата надходження 06.09.2015
дата закладки 14.12.2017


Окрилена

Сентиментальне, бо…

Грудневий  сніг  надмірно  інфантильний,
печаль  і  радощі  збирає  у  клубок.
Повільно  йде  в  кінотеатр  на  фільми  
 де  не  ховає  сліз  сентиментальних,  бо...  

Зима  навколо,  біло-чорно-біло,
мов  кіноплівка,  де  прожито  кожен  кадр
і  те  близьке,  що  серцем  відболіло
буває,  ще  вертає  титрами  назад.

Акторства  іспит  склали  на  відмінно
і  бездоганно  вивчено  напам'ять  роль,
 а  за  кулісами  життя  полинно
 і  не  на  жарт  замерзлося  і  замело.

Отак  ідеш  гармидерним  містечком
і  грієш  поглядом  анонси  із  афіш
і  віриш  -  щастя,  ну  хоча  б  краєчком
торкнеться  пліч  Твоїх  і  скаже:  "Ти  не  спиш..."

А  сніг    -  поп-корн  зі  смаком  карамелі,
прийдешній  рік  -  великий  кінозал.
прожиті  дні    гойдають  каруселі,
в  минуле  йдуть  на  щастя,  чи  на  жаль.
[img]https://w-dog.net/wallpaper/snow-street-people/id/224300/[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765435
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 13.12.2017


Божена Гетьманчук

Искренность

[i]Искренность,  ты  безнадёжна,
Ты  горечь  в  душе  тревожной,
Местами  сильна  и  ничтожна,
Ты  как  мой  характер  сложный.

Искренность,  ты  летальна,
когда  восприятья  буквальны,
И  так  странно  что  ты  актуальна,
ход  тобой  ведь  всегда  провальный.

Искренность  как  недуга,
во  мне  и  внутри,  и  снаружи,
Она  как  ведьмежья  услуга,
что  казалось  бы  нам  ненужным  .  .  .

Только  если  б  она  владела
Не  одной  мной.  а  целым  миром,
То  исчезла  тогда  б  измена
и  все  качества,что  паршивы...

Жаль  что  Искренность  безнадежна,
Она  властна  над  добрым  сердцем,
За  него  уж  и  так  тревожно,
что  когда-нибудь  оно  треснет.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539559
дата надходження 26.11.2014
дата закладки 11.12.2017


заплітний

заплітний – навпіл

березнева  ніч
схилилася  у  бік  мого
вікна
я  відкриваю  твоє  фото
і  у  грудях  немов
спалах
у  грудях  немов  вибухають
снаряди

давай
забудемо  про  наші
страхи
нехай
по  наших  венах  тече
любов  а  не
образи
скільки  ти  в  собі  ще  вмістиш
ось  ті  метастази
ось  ті  спогади  про  невдалі
романи

зрозумій
ви  більше
не  познайомитесь
одного  разу
він  більше
не  запросить  на  посиденьки
в  кафе
не  замовить
солодке  лате
та  не  змусить  говорити
про  все

і  ні  про  що

а  насправді  ж
було  б  достатньо
звичайного  чаю
з  лимоном
але
яка  це  до  біса  різниця
коли  він  залишив
на  твоїх  губах
присмак  –
любові

піднімаючись  по  сходах
на  свій  четвертий
поверх
ти  усе  марила
з  ним  побачитись
знову

і  власне
начхати
що  ти  обрала  його
а  не  мене
краще
розкажи  тепер
про  свої  солоні
сльози

так
про  які  не  знають  навіть
подружки
але  прекрасно  знає  твоя
подушка

та  пообіцяй
що  не  зневіришся
в  коханні
що  не  перестанеш  вірити
у  казки
пообіцяй
що  чекатимеш  людину  –

яка  розділить
твоє  серце

навпіл

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760558
дата надходження 15.11.2017
дата закладки 09.12.2017


Ендрю Мітін

навчився

ти  щойно  навчився  ходити  по  стелі
дивніших  за  тебе  не  має  у  світі,
умієш  знаходити  воду  в  пустелі
та  тіні  ловити  при  місячнім  світлі

ти  вчора  навчився  балакати  з  небом
торкатись  планет  і  чухать  їм  спини,
цей  світ  божевільний  загнеться  без  тебе,
вдавившись  потоками  власної  слини

прокинешся  завтра  володарем  моря
цунамі  та  бурі  сховаєш  в  кишеню,
померлі  зірки  марно  гріють  долоні,
пустоти  душі  не  заллєш  аквареллю

в  колекції  маєш  всі  запахи  літа,
хоч  стежки  твої  уже  осінню  вкриті
кімнату  наповнить  морозне  повітря,
умієш  усе...лиш  не  знаєш  як  жити

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754674
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 07.12.2017


Божена Гетьманчук

Ода снегу

Я  жду  тебя  каждый  год  (с  нетерпением  жду  тебя  заново).
И  пусть  ты  холодный,  на  душе  от  тебя  тепло  .
Даже  если  всего  лишь  мгновенье  на  встречу  с  тобой  дано,
я  его  на  всю  жизнь  запомню,  как  что-то  из  самого  главного  .

Ты  чище  воздуха,  ты  больше  чем  просто  вода,
Ты  -  мое  детство,  сказочное  воспоминание  .
Должна  признаться,  я  искренне  влюблена  .  .  .
Ты  даже  прекраснее,  чем  все  мои  ожидания.

Вот  только  не  тай  !  Не  надо  ко  мне  прикасаться  ...
Будь  светом  очей  моих  и  музой  других  эстетов.
Ведь,  когда  ты  уйдёшь,  они  будут  влюбляться  в  лето,
А  я  не  хочу.  
Не  хочу  с  тобой  расставаться  .

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763729
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 03.12.2017


Божена Гетьманчук

ДО ЧИТАЧА

Що  ти  бачиш  у  моїх  віршах,
що  вчувається  між  рядків?
Чи  відчутний  тобі  мій  страх
у  тривожності  поміж  слів?
Чи  ти  бачиш  барвистий  сон
між  епітетових  сплетінь?
ЧИ  горить  у  душі  вогонь
через  прикрих  емоцій  тінь?
Чи  ти  бачиш  мою  любов,
розумієш  причину  сліз?
Чуєш  вітер,що  мчить  стрімголов...
а  мій  голос  ти  чуєш,  а  сміх?
Що  у  серці  твоїм  і  душі,
коли  раптом  читаєш  рядки?
Вони  рідні  тобі  чи  чужі...
і  які  після  них  думки?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527556
дата надходження 03.10.2014
дата закладки 01.12.2017


Yoyo

Без тебе не спиниться час

Не  думай,  розслаб  свій  мозок,
без  тебе  не  спиниться  час,
те,  що  Ти  бачиш  довкола,
бачить  кожен  із  нас.

Тут  все  у  своїй  безмежності
кудись  поспішає,  мчить,
Ти  в  тихій,  голій  відвертості,
сам  із  собою  посидь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543619
дата надходження 14.12.2014
дата закладки 01.12.2017


Лілея1

ЖИТТЯ, НЕМОВ СНІЖИНКА…

[i][b]Сніги  метуть...  метуть  сніги...  це  ж  треба
На  чорну  пудру  трішки  білизни.
Й  сережки  білі,  інеєм  по  стеблах,
Колишуть  перші  подихи  зими.

У  склянці  річки  плещуться  ще  води,
Життя  кругом,  -    і  там,  і  там,  і  тут...
Маленькі  хвилі  водять  хороводи
Й  сніги  метуть,  метуть  собі,  метуть.

То  б'ють  хуртеччю,  туляться  до  вікон,
Неначе  в  гості  просяться  на  чай,
Життя,  немов  сніжинка  тане  швидко,
Сніги  метуть,  метуть...  ну  і  нехай.[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763161
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 01.12.2017


Віктор Ковач

Просто лист

Ми  б  сходили  на  каву  в  Женеві
І  пройшлися  по  берегу  Рони.
Кажуть,  там  є  трамваї  рожеві,
А  в  дерев  -  розмальовані  крони.

Запросив  би  на  піццу  у  Римі
І  обняв  біля  стін  Колізею,
Та  ім'я  нашій  спільній  дитині
Ми  обрали  б  у  тиші  музею.

Грали  б  сніжки  в  околицях  Осло
І  на  фоні  величного  фйорда
Я  б  укрив  тебе  пледом  із  ворсом,
Помагаючи  встати  з  сноуборда.

Лоскотали  б  бруківку  Варшави,
Посміхалися  б  з  їхніх  "пшепрашам"
І  за  чашкою  чорної  кави
Мізкували  б  про  завтрішнє  наше.

Ми  пішли  б  у  кіно  в  Амстердамі
І  вдихали  би  запах  тюльпанів,
Я  б  тобі,  найпрекраснішій  дамі,
Шепотів  би  "Люблю,  моя  пані".

Все  було  б,  а  можливо  і  більше
Від  кохання  би  рвало  блокноти,
Ти  і  я  були  б  найщасливіші...
Якби  знав  я  лиш  де  ти  і  хто  ти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763053
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 01.12.2017


Божена Гетьманчук

Фінал , де Анна вижила.

За  п'ять  одинадцята.  Тихий  сутінок  за  вікном.
Кава  корицева  .  На  беззвучному  телефон.
Книга  розгорнута  ,сюжетні  лінії  і...  перон,
Де  Анна  вижила  та  зодягнена  у  любов...
Біжить  до  статного  кучерявого  юнака,
Тремтливо  й  лагідно  плеча  торкнеться  її  рука.
Щаслива  усмішка  подарована  навздогін  ,
поціловані  пальці  рук  й  благородний  легкий  уклін.
Кокетлива  пані  і  достойний  її  кавалер,
у  концертному  залі,  притупцьовуючи  під  оркестр,
Для  себе  впіймають  романтики  ніжну  мить.  
Як  вона  його  любить  !  А  він  її...боготворить!

За  двадцять  сьома.  Теплим  світанком  все  розцвіло.
Кохання  вдома  .  (  відчуття,  якого  давно  не  було)
Розгорнута  книга.  Не  дочитані  сторінки  .  .  .
пробач  мене  ,мила,  я  з  розпачливої  нудьги,
Мабуть,  посміла  ,  написати  свій  власний  фінал,
Де  Анна  вижила  ...
Валізка.  Таксі.  Вокзал.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763075
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 30.11.2017


Божена Гетьманчук

Фінал , де Анна вижила.

За  п'ять  одинадцята.  Тихий  сутінок  за  вікном.
Кава  корицева  .  На  беззвучному  телефон.
Книга  розгорнута  ,сюжетні  лінії  і...  перон,
Де  Анна  вижила  та  зодягнена  у  любов...
Біжить  до  статного  кучерявого  юнака,
Тремтливо  й  лагідно  плеча  торкнеться  її  рука.
Щаслива  усмішка  подарована  навздогін  ,
поціловані  пальці  рук  й  благородний  легкий  уклін.
Кокетлива  пані  і  достойний  її  кавалер,
у  концертному  залі,  притупцьовуючи  під  оркестр,
Для  себе  впіймають  романтики  ніжну  мить.  
Як  вона  його  любить  !  А  він  її...боготворить!

За  двадцять  сьома.  Теплим  світанком  все  розцвіло.
Кохання  вдома  .  (  відчуття,  якого  давно  не  було)
Розгорнута  книга.  Не  дочитані  сторінки  .  .  .
пробач  мене  ,мила,  я  з  розпачливої  нудьги,
Мабуть,  посміла  ,  написати  свій  власний  фінал,
Де  Анна  вижила  ...
Валізка.  Таксі.  Вокзал.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763075
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 30.11.2017


Влад Клён

мы как

мы  как  отравленные-
стравленные
мы  как  подавленные-
врозь
и  просит  ересь  подаяния
а  медных  слов  не  набралось
и  мрак  осыпался
насупился
и  пульс  уже  звучит  как  вальс
какая  чистенькая  улица
куда  бы  броситься
от  глаз
звучит  отборной  матерщиною
сквозным  раскаяньем  разит
чужая  музыка
блошиная
алмазной  россыпью
в  грязи...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=94213
дата надходження 24.09.2008
дата закладки 28.11.2017


oksana_mukomelets

Я не хочу повертатись до реальності

Я  не  хочу  повертатись  до  реальності,
Де  захоплюють  потоки  днів  насичених.
Моє  щастя  -  це  моменти  із  спонтанності,
В  них  знаходжу  я  розгадку  слів  не  вивчених.

Я  не  мрію  підніматися  над  хмарами,
Не  надіюсь  зрозуміти  долі  блАгості,
Хочу  дихати  твого  кохання  чарами,
Хочу  вірити  у  нескінченність  радості.

Я  не  знаю,  як  лікують  від  залежності,
Я  не  вмію  від  кохання  позбуватися,  
Тільки  прошу  в  провидІння  обережності,
Щоб  змогла  сама  з  собою  я  змагатися.

Про  прекрасність  почуттєвої  мелодії
Пам'ятатиму  у  щасті  і  у  горі  я,
Хай  навкруг  лише  абстракність  і  пародії  -
Ти  один  моя  планета  і  історія...
25.05.2010

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762736
дата надходження 28.11.2017
дата закладки 28.11.2017


Віктор Ковач

Давній незнайомець

Ми  з  ним  знайомі  вже  давно,
З  дитинства,  з  лікарняної  палати.
Та  я  його  не  знаю  все  одно,
Хоч  як  не  намагався  би  пізнати.

Відда́вна  разом  грали  у  футбол,
Гуляли,  жартували,  рвали  струни,
Крутили  на  вінілах  рок-н-рол,
Були  ядром  фанатської  трибуни.

Про  мене  він  розкаже  геть  усе:
Смаки  в  дівчатах,  резус,  групу  крові.
У  мене  ж  запитай  хоч  щось  просте
Про  нього  -  та  запнуся  на  півслові!

Не  те,  щоб  невідомий  він  мені,
Не  те,  щоб  я  у  людях  щось  не  тямив  -  
Ми,  наче,  й  разом  були  на  війні...
А  я  про  нього  знаю  лиш  місцями!

Ми  повзали  пліч-о-пліч  по  полях:
По  трав'яних,  по  мінних  і  не  дуже...
Мої  знання  про  нього  -  по  нулях,
Хоча  сміливо  називаю  його  "Друже".

Й  нічого  б  дивного  у  цьому  не  було.
Подумаєш?  Дурниця,  звичне  діло!
Можливо  це  мене  б  так  й  не  пекло́,
Якби  ми  не  ділили  одне  тіло...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762490
дата надходження 27.11.2017
дата закладки 27.11.2017


Божена Гетьманчук

І знову Нічка витіснила День . . .

І  знову  Нічка  витіснила  День,
сховала  сонце  за  нову  панчоху,
ввімкнула  дощ  як  у  стару  епоху
та  й  слухала  його  сумних  пісень.
Ворожила  по  зорях  ,  пила  каву,
закурить,  нудно,  от  шука  забаву,
вже  сивина  з*явилась  на  волоссі,
а  Ніч,  стара  повія,  все  жде  в  гості.
Зачервоніє  небо  над  світанок,
і  Ніч  засне,  роки  у  же  не  ті,
постукає  у  двері  юний  Ранок,
струнка  постава  ,  очі  голубі,
Впаде  туман  над  річкою  і  полем,
остання  зірка  із  небес  впаде,
і  знову  прийде  День  із  новим  сонцем,
і  байдуже  ,  що  ніч  його  вкраде  .

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697303
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 26.11.2017


MaR!Я

ДАВАЙ ДОМОВИМОСЬ…

Ти  полум"я  жагуче  розпалила  
Коли  весна  спустилася  крилата
І  як  молитву  стиха  шепотіла
Давай  домовимось  не  думати  про  завтра


Латала  серце  клаптиками  неба
Лила  цілющі  рятівні  бальзами  
І  відпускала  затяжна  хвороба
Під  ніжними  пекучими  вустами


Можливо  ти  запізно  зрозуміла
Коли  не  серце  -  то  душа  ген  з  тіла
Сьогодні  це  моя  щоденна  мантра
Давай  домовимось  не  думати  про  завтра

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547188
дата надходження 28.12.2014
дата закладки 26.11.2017


Лілея1

Я ВАС ПРОШУ…

Я  вас  прошу,  -  залиште  мою  осінь,
Поки  вокзальне  світиться  табло.
І  не  зважайте,  що  думки  й  волосся,
Студенний  вітер  плутає  на  зло.

Що  в    розкладах  ,  із  всіх  знайомих  речень,  
Не  викреслено:    "Київ  -  Кривий  ріг",
Що      жовте    листя,  хоч  і  недоречно  ,
Вінтажним    злотом  падає  до  ніг.

Геть,  попри  все,  зробіть  свідомий  вибір,
Не  засмутивши  жодну  із  жінок.
Хоча,  одна  лиш      вимовить:    "спасибі!".
Й  помолиться  на  придбаний  квиток

Та  на  гучні  пере́співи  вагонів,
Що  вас  несуть  додому  іздаля.
А  там...  перон...  стрибне  на  руки    доня...
Та  мамою  її  буду  не  я.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761932
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 24.11.2017


koshins

БЕСКРАЙНИЙ СИНИЙ

Скорей  бы  грусть  размазать  по  перрону,
сложить  мечту  в  потёртый  чемодан
и  слушая  аккордеон  вагонный,
толкнуть  ногой  земной  меридиан.

Считая  рёбра  сирых  полустанков,
я  буду  ждать,  проваливаясь  в  сон,
когда  мой  день,  улыбкой  океанской,
проснувшись  утром  будет  изумлён.

И  бросив  наземь  километры  жизни,
срывая  на  ходу  усталость  лет,
я  побегу  обнять  бескрайний  Синий,
смывая  пенистой  волной  свой  след.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761314
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 24.11.2017


БЕЗ

"Коли минеться"

Цей  крик  -  зробив  мене  глухою  .
Я  на  краю  .
Стою  .
Без  тебе  ,чи  з  тобою  ,
не  розберу  .
Там  прірва  ,  настільки  глибока  ,
страшна  .
Краще  б  я  була  й  сліпою  .
І  чому  я  не  німа  .
Журбою  
нагодувало  мене  життя  .
Та  я  стою  ,
все  ж  до  кінця  .
Про  жаль  до  себе  маю  забути  .
Є  ті  ,  кому  гірше  стократ  
або  й  більше  .
Та  цей  листопад  
якийсь  інший  .
Пригнічує  вид  ,
мовчання  ,  
навіть  порух  травини  .
Чи  я  і  ти  ще  людина  ,
чи  вже  гібрид  
огидного  нині  .
Вогонь  
палає  там  в  долині  .
Є  страх  ...
Біжить  по  шкірі  .
А  небо  й  далі  синє  .
І  бачить  весь  цей  жах  .
Цей  плач  ,  хоч  і  не  мій  ,
але  він  є  .
Коли  минеться  все  ?!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761963
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 24.11.2017


Елена Черкашина

На світлину Аделіни

Сесиль  тонконога  ховається  в  складках  батисту,
по  клавішах  білих  тендітними  пальцями  біга.
Під  золото  люстри  Elise  струмує  іскристо...
І  падає,  падає,  падає  крихтами  снігу.

Сесиль  у  душі  вже  давненько  свічки  загасила.
В  куточках  очей  бісеринками  біль  променіє...
Чомуж  так  притягують  погляд  скалічені  крила
і  чокером  скута  тонка  порцелянова  шия?

Чому  від  прикритих  очей  розпливається  сяйво?
І  гупає  серце  об  груди  і  вікна,  і  двері?!
А  чи  не  тому,  що  комусь  прокричала,  що  «Зайва»...
Та  так  і  лишила  останні  слова  на  папері.

А  чи  не  тому,  що  не  зіткана  з  льону,  зайлону,
ні  з  павутинок  загальновідомих  жіноцтву?
Чи  не  тому,  що  Сесиль  із  зірками  знайома,
з  тими,  що  людям  віщують  про  давні  пророцтва?

Може  й  тому.  Та  сьогодні,  у  дану  хвилину
ніжна  Сесиль  розкривається  шелестом  книги…
І  в  небо,  востаннє  осіннє,  казковістю  лине…
І  падає,  падає,  падає  крихтами  снігу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761882
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 24.11.2017


Невідомська Вікторія

Цілуєш…

***  
Ти  цілуєш  мене  незграбно,  
Зовсім  ніжно  і  зовсім  тихо,  
Я  в  тобі  віднайшла  розраду,  
Ти  в  мені  -  ураган  і  лихо.

Твої  пальці  холодні  й  сильні,  
А  слова  розкривають  рани...  
Скільки  треба  шукать  людину  
Серед  тисяч  сердець  коханих?

Опівнічні,  крихкі  розмови,  
Де  нас  гріли  звичайні  фрази,  
Ти  цілуєш,  мов  вперше,  знову  
Я  торкаюся  слова  «разом».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761805
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 24.11.2017


Влад Клён

тело

Мело  а  смысла  не  имело
И  во  все  стороны  тащилось
Благоухало  как  омела
Заворожало  и  блажило
И  называлось  примитивно
И  откликалось  неохотно
Скажи  не  чудо  ли  не  диво
В  пяти  шагах  от  эшафота
Твоё  растроганное  тело
Твоя  растрёпанная  сущность
В  такой  хороший  понедельник
Такой  нескушный

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=80027
дата надходження 19.06.2008
дата закладки 23.11.2017


Кофеманка

Пишу, пишу…

Пишу,пишу,и  вянет  лист  под  фразой,
Как  лёгкие  от  дыма  у  курца
Так  тяжела,как  исповедь,не  сразу
Дорога  к  пораженью  у  гонца...

Война  со  скукой  требует  подпитки  
"Горят"  нейроны  искажая  жизнь
Я  пью  любовь,зловонней  из  напитков,
Даже  в  Аду  не  подают  "на  бис"...

Что  ждёт  в  конце  мою  седую  душу,
Две  рюмки  водки  и  один  лимон?
Курю  печаль,ещё  одну  минуту,
И  вешаю  за  стаж  значок  "ГЕРОЙ".

Всё  важное  опять  отбросит  тени,
И  ты  хоть  синим  пламенем  гори,
Уходят  навсегда  дурак  и  гений,
Всегда...Какого  б  чёрта  не  дери!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761614
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 22.11.2017


malinka

Залиш

Залиш  мені  краплиночку  себе,
Щоб  очі  твої  бачити  щоранку,
Вдивляючись  у  них  безперестанку...
...Яка  ж  у  них  нестриманість  живе!

Залиш  мені  краплинку  теплоти,
Що  вчора  лиш  до  неї  доторкалась.
Забулась  й  раптом  знову  закохалась
До  відчаю.  До  сліз.  До  хрипоти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452688
дата надходження 04.10.2013
дата закладки 22.11.2017


Ксеня Шелест

Хочеш

Хочеш,  я  стану  краплиною  твого  моря
і  буду  розчинятись  у  ньому  щомиті?
Хочеш,  я  стану  в  нім  грудкою  солі,
яка  блищатиме  піною  в  оксамиті?

А  знаєш,  я  можу  бути  твоїм  голосом,
твоїм  кожним  словом  і  кожним  мовчанням,
гучних  пісень  і  криків  хаосом,
тихим  і  напівхриплим  вночі  читанням.

Давай  я  буду  твоїм  дощем,
таким  як  любиш,  теплолітнім.
Сховаєшся  від  мене  під  плащем,
і  зникнеш  в  полі  колосисто-житнім.

А  хочеш,  я  стану  для  тебе  квіткою
і  буду  цвісти  на  твоїм  підвіконні.
Для  тебе  бути  хоча  би  цяткою,
щоб  вічно  жити  на  твоїй  долоні.

А  можна,  я  буду  твоєю  зіркою?
Такою  далекою  і  неосяжною.
Не  зміряєш  мене  жодною  міркою.
Я  буду  тут  і  там,  смішною  і  поважною.

Не  хочеш?  То  дозволь  лиш  просто  бути,
десь  поряд,  десь  на  відстані  руки.
Я  звикла,  я  навчилась  поряд  жити.
 На  мить,  на  вічність  ,  на  роки...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748345
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 21.11.2017


DAMIAN

Каждому своя доля…

Каждому  своя  доля,
 Всякому  свой  черёд...
 Каждому  ветру  в  поле  -  
 Услада  весенних  вод.

 Каждому  -  лучик  света,
 Всякому  -  радуги  жмень,
 Радуге  -  нежность  лета,
 Лету  -  безоблачный  день.

 Каждому  сердцу  -  влюбиться!
 Каждой  любви  -  гореть!
 Тому,  что  загадано  -  сбыться,
 Тому,  что  сбылось  -  сберечь!..

 15.05.10

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360829
дата надходження 30.08.2012
дата закладки 21.11.2017


DAMIAN

Пьяный Город

Пьяный  город,  дорожек  нити,
Гул  машин,  тротуаров  шум,
Фонари  и  на  окнах  блики,
Все  звучат  красотою  струн.

Звуки  льются  вначале  мая,
Над  деревьями,  над  толпой,
Где  моя,  где  моя  родная
Греет  образ  прекрасный  свой?

Ноги  тащат  нелепо  тело,
По  сырой  промокшей  земле,
А  скворцы  запевают  смело
И  летят  навстречу  весне.

Вы  летите,  скворцы,  летите,
Свою  песню  пуская  в  свет,
И  на  ушко  ей  тихо  скажите,
Тяжело  как  встречать  рассвет.

Обрываются  шутки,  пляски,
Прикрываются  стыд  и  срам,
Снова  ночь  начинает  ласки,
Сновиденья  бормоча  нам.

Я  один  стою  на  дороге,
Дождь  щекочет  мое  лицо,
Поднял  ворот  мой  ветер  строгий
И  мороз  охладил  его.

Ни  души.  Ни  души,  смотрите!
Только  дождь,  только  дождь  да  я,
Этой  ночью  я  будто  при  свите,
Этой  ночью  я  за  короля.

Город  тонет  вначале  мая,
В  красоте  утопает  дней,
Где  моя,  где  моя  родная?
Что  же  снится  сегодня  ей?

Ночь  прекрасна,  свежа  и  дождлива,
Дождь  утихнет,  утихнет  гул,
Даже  ветер,  хитрый  проныра,
Прекратит  свой  бессмысленный  шум.

Ночь  играет  со  мною  в  прятки
И  рассветом  стучит  в  окно,
И  опять  на  какой-то  свалке
Мое  сердце  лежит  одно.

Завтра  снова  соседей  крики
На  звучание  звонких  струн,
Пьяный  город,  дорожек  нити,
Гул  машин,  тротуаров  шум.

4  мая,  2007г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=43507
дата надходження 21.10.2007
дата закладки 21.11.2017


Світлана Петренко

іграшковий…

Іграшковий  десь  ведмедик
Роздобув  велосипедик.
Парком  мчить,  спішать  колеса,
А  навстріч  йому  –  Інесса.

Підкотивсь  велосипедик.
,,  Хочеш,  –    вимовив  ведмедик,
–  По  стежині  підем  разом,
Пригощу  свіженьким  квасом…”

Лялька  глянула  привітно:  
,,  Світ  такий  різноманітний,
Прогулятись  згодна  трішки,
Тільки  щось  не  хочуть  ніжки  

Йти  далеко,  вже  втомилились,
Бач,  обидві  зупинились.”
,,  Не  біда!  –  сказав  ведмедик,
Поторкав  велосипедик.

–  Не  сумуй,  моя  принцеса,
Є  у  нас  швидкі  колеса!”
Заскрипів  велосипедик  –
Їдуть  лялька  і  ведмедик.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761564
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 21.11.2017


Чудна Пташина

бо хочу розібратись в почуттях

Порожній  парк.  Тихенько  пада  листя.
Холодний  дощ  так  довго  накрапа.
Уже  птахи  минули  межі  міста.
Мороз  калюжі  подекуди  хапа.

Осінній  вечір.  Тьмяне  тепле  світло.
Тут  сильний  вітер  сумно  завива.
І  якось  стало  зовсім  не  помітно,
Що  знов  хандра  осіння  ожива.

Старий  камін.  Глінтвейн  зігріє  душу.
Німе  кіно  розкаже  про  життя.
Сьогодні  я  нічого  вам  не  мушу,
Бо  хочу  розібратись  в  почуттях.

Самотня  тиша.  Серце  грає  ретро.
Вечірнє  місто  відбиває  ритм.
А  поміж  нами  міліарди  кілометрів.
А  поміж  нами  нескінченний  лабіринт.

Мороз  по  шкірі.  Теплі-теплі  вірші.
Надворі  дощ  відточує  танок.
Ми  вже  не  ті.  Ми  зараз  зовсім  інші.
Мені  потрібен  ще  один  дзвінок.

Вчорашній  чай.  Рояль  награє  ноти.
Звабливий  сон  затягне  в  забуття.
І  я  не  прокидатимуся  доки,
Поки  не  розберуся  в  почуттях.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758392
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 21.11.2017


Альона Хомко

Мій корабель ледь втримався на вітрі

Мій  корабель  ледь  втримався  на  вітрі.
Розірвані  вітрила.  І  пітьма.
Отруєна  тобою,  у  лахміттях,
Я  йду  зі  скарбом  майже  навмання.

Мені  не  треба  ні  жалю,  ні  втіхи.
Я  хочу  лиш  знайти  себе  саму.
Безкрайня  ніч.  І  осінь,  наче  ліки.
Та  сотні  тисяч,  міліард:  "Чому?"

Мені  подобається  дим  в  повітрі.
Ні,  я  його  обожнюю  й  люблю.
Як  добре,  що  в  моєму  світі  є  осінь...
І  нема  жалю.

(Альона  Хомко,  2015  р.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721796
дата надходження 05.03.2017
дата закладки 21.11.2017


cooper_d

ПОСВЯЩЕНИЕ

Одним  досталось  серебро  и  злато,
Кому-то  острый  ум  да  лисья  прыть,
Счастливчик  получил  коней  крылатых...
А  Вас  Всевышний  научил  -  любить!!!


=================================
В  коллаже  использованы  фото  Марии  Иваненковой

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=81878
дата надходження 01.07.2008
дата закладки 21.11.2017


Алина Остафийчук

И дождь барабанит

И  дождь  барабанит,  и  смерти  –  нет,
и  где-то  идут  составы.
Твой  запах  остался  в  дыму  сигарет,
а  в  небе  сирени  запах
всё  множится.  Может  быть,  это  весна
стучит  медяком  в  жестянку  -  
подайте  бессонницу,  жар  и  окна
распахнутость.  Белая  калька
в  альбоме  минут.  Не  снимая  –  смотреть
на  профиль  –  неясный  и  зыбкий.
И  падает  вновь  абрикосовый    цвет
в  ладони  шершавые  –  липнет
к  обшлагам  асфальта.  Нелепый  узор
как  будто  забытая  скрипка
на  старой  скамейке.  И  пахнет  весной
в  трамваях  и  даже  –  в  лифтах.
И  если  не  спать,  и  ходить  по  дворам,
и  вглядываться  в  просветы  –
сквозь  первые  ливни  увидится  рай.
И  может  быть,  даже  –  лето….

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193082
дата надходження 01.06.2010
дата закладки 21.11.2017


inki

храним …

все  умирали  
не  выдерживая  света  
и  голода
от  снов  тепла  и  дома
и  лишь  одна
в  разрезах  глаз  его  знакомых
не  видела  ни  боли  ни  дороги
слепое  время  плакало  и  ей
все  разрешало
где  о  коврики  других
как  у  подъезда  вытирало    ноги

а  он  не  мог  понять  
и  глупо  удивлялся
что  помогает  ей
где  все  сгорают  в  дым
она  жила  как  тень
от  встречи  и  до  вечера
любила  тихо  и  ждала  его  любым
и  в  боли  и  в  словах
он  просто  был
её  таинственный  рефлекс
чуть  выше  равного
она  гордилась
что  была  с  его  фамилией
законной  тенью  и  рабой
собака  павлова
кто  любит  тот
храним  …

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234146
дата надходження 11.01.2011
дата закладки 21.11.2017


Юля Гармаш

Молитва

Ти  кохався  колись  із  кригою?
Тоді  спробуй  на  смак  мене.
І  не  мрій,  що  розстану  з  відлигою  –  
Пройде  ніч  і  усе  мине.

А  чи  входив  колись  у  пустку,
Де  замість  шибок  –  вітер,
І  серце  висить  на  мотузці,
А  в  серці  –  вірші  й  молитви?

Ось,  візьми,  це  тобі,  найпалкіша,
Тільки  послухай  хвилину:
Я  молю  тебе  бути  теплішим,
Обпікати  мене,  наче  глину.

Я  молю  тебе  бути  терплячим,
Коли  я  з’їжджаю  з  глузду
І  поглядом  своїм  звірячим
Б’ю,  наче  молот  у  кузні.

Я  благаю  забути  нормальність,
Та  стати  трошечки  дивним,
Увімкнути  мою  реальність,
Я  молю  тебе  стати  вільним.

Я  прошу  заховати  в  долонях
Мою  полохливу  безодню,
Молю,  щоб  горіло  у  скронях,
Молю  залишити  в  полоні.

Дай  забути,  що  я  є  та  пустка,
Дай  забути,  що  я  є  та  крига,
Дай  відчути,  що  вже  не  відпустиш,
Я  молю  тебе  бути  сильним!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=106833
дата надходження 08.12.2008
дата закладки 21.11.2017


anna-light

до дна

останнє  із  9  котячих  життів..
спотворене  почуття  свободи.
я  залежу  від  тисячі  твоїх  клітин,
я  знову  чекаю  з  моря  погоди.

поміж  ребрами  грає  весна,
опіки  нових  ран  на  долонях,
я  складаюсь  лише  з  тепла,
ти  думаєш  я  холодна.

дорослі    діти  -  безумні  ігри..
море  вкотрий  раз  із  моїх  очей,
я  в  ньому  хотіла  тебе  втопити,
я  й  рятувала  тебе  щодень.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654272
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 21.11.2017


gala.vita

маршмеллоу

Інколи  хочеться  чогось  простого…
щоб  було  тепло  під  рукавицями  ,
і  щоб  біг  ти  на  зустріч  і  кудлатий  пес,  
І  щоб  дмухав  мені  на  каву,  підсмажив  горішків…
Товсті  і  самовпевнені  маршмеллоу    танули
Поступово.
Щоб  довга  різдвяна  казка  промайнула,  як  скоромовка
і  все  це  було  зранку…
розчинилось  і  почалося  знову.
Щоб  кіт,  такий  байдужий  і  ніби  неквапний,  лінивий
вкрав  з  тарілки  оту  «хмаринку»  і  це    нас  аби  насмішило…
Чому  у  мене  така  давня  звичка  насувати  на  пальці  светра,
Або  лізти  тобі  під  куртку,  до  тіла  холодними  лапами,
і  подивитись,  як  по  твоїй  шкірі  прокотиться  холодна  хвиля…
чомусь  хочеться  закутатися  по  вуха  і  закохатися  теж  по  них…
і  щоб  ніде  і  нічого  не  порушило  певний  ритм…
Коли  виходиш  у  сіни,  щоб    з  рота  виходив  пар,
і  тоді  я  уявляю,  що  вмію  курити,
і  зиркаю,  чи    мене  ніхто    ще  не  побачить.

Ги,  і  смішно  з  себе,  і  ніяково  від  моєї  чудної  вдачі.

...чомусь  завжди  хочеться  тільки  простих  речей…

1.11.2017р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758494
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 21.11.2017


Настя Рошка

опівнічне…

Ти  залишив  мені  мене,
І  пішов  у  порожнє  місто.
Знов  під  ліжком  самотність  шкребе.
Знову  мерзне  на  постілі  листя.

Як  же  хочеться  бути  там,
Де  повітря  з  коханим  киснем.
Цілувати  болючий  шрам.
Бути  поруч.  Століттів  двісті.

Дощ  розквашує  твердий  грунт,
Вітер  хижо  шматує  небо:
Це  я  долі  влаштовую  бунт,
Хай  прив'яже  мене  до  тебе!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460381
дата надходження 13.11.2013
дата закладки 21.11.2017


Есенинский

Воспоминания…

Нахлынула  волна  воспоминаний...Крым,  Евпатория,  детский  санаторий  "Лучезарный".  февраль  2000-го.  Я  -  простой  паренек  из  донецкого  края,  и  она  -    красавица  из  Черновецкой  области...  Дальше  только  в  стихах...


Когда  старик-февраль,  взбесивший  море
Морозным  шквалом  прогонял  весну
В  простом,  непринужденном  разговоре
Любовь  зажгла  костер  на  берегу

Два  сердца  в  сумасшедшей  лихорадке
На  двадцать  дней  спустивши  рукава
В  безумно  страстной  и  жестокой  схватке
Искали  подходящие  слова

Им  на  двоих  лишь  тридцать  две  зимы
Три  сигареты  и  под  кожей  дрожь
Попытка  вырваться  из  дневника  судьбы
И  то,  чего  без  соли  не  поймешь

Им  наплевать  на  будущую  боль
На  вечность,  проведенную  не  вместе
На  то,  что  королева  и  король
Замешены  на  разном  тесте

И  чуть  всплакнув,  обнявшись  на  перроне
Она  –  на  запад,  он  на  северо-восток
Знакомая  история  до  боли
Смахнул  слезу…  и  выжала  платок…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157638
дата надходження 25.11.2009
дата закладки 21.11.2017


lesi4ka0104

Глибокії очі, мов небо,

 Глибокії  очі,  мов    небо,
Обійми  міцні,  прокляла,
Кричала    не  треба,  не  треба,
А  тиша  у  даль  пролягла...

Фіолетово  -  темні  лаштунки,
Помаранчево  -  кислі  сади,
І  медові  навік  поцілунки  
Не  повернуться  більше  сюди.

Ціанідова  хмара  стояла,  
І  труїла  коханням  своїм,  
Я  на  повні  груди  вдихала,
Все  солодке,  що  було  твоїм.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718574
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 20.11.2017


Ірина Гнатюк

Жовтень

Дощ  розмиває  міську  дорогу  ніби  старе  чорнило
Жовтень  стелить  себе  під  ноги  із  усієї  сили
Клубочиться  дим  від  горілого  листя,  вимішуючись  з  небом
І  кожен  тріск  від  багаття  —  вистріл,  а  крики  птахів  —  лемент

Стіни  будинків,  що  змокли  наскрізь,  гріються  батареями
І  опираються  цій  напасті,  як  кораблі  реями
Сірість  повзе  нікотиновим  згустком  понад  дахи  будівель
Місто  зробилось  великою  пусткою  —  мокрим,  порожнім,  сірим

Очі  за  склом  вологі  і  сонні,  десять  хвилин  до  завтра
В  час,  коли  в  місто  приходить  жовтень,  в  розум  приходить  правда
Ще  одна  осінь  розсипалась  золотом  і  залишилась  позаду
А  місту  судилось  нестерпно  мокнути,  впритул  до  кінця  листопаду

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756921
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 20.11.2017


Олена Жежук

Спрагла ніч

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739889
[i]продовження[/i]

Ця  спрагла  ніч…  і  я  в  ній  полонянка.
Уповні  місяць  в  темряві  спливає
В  мої  обійми.    Мій  він  до  світанку,
І  до  останку  –  далі  нас  немає.

Пробачте,  зорі,  ви  ж  бо  ворожили
Його  собі  холодними  ночами.
Я  лиш  торкнулась  ночі,  мов  ожини,
Жагою  вуст    під  тихими  дощами.

В    його  обійми  пригорнусь,    розтану,
Й  до  краплі  вип'ю…  Завтра  чи  настане?
Цілуй  мене  -  як  вперше,  як  востаннє!
Кохай  мене  -  допоки  серце  п'яне!

Допоки  небокрай  іще  світає,  
Моїх  бажань  -  міжзоряна  безодня.
Кохай  же,  місяцю...  Хай  не  згасає
Твоє  проміння  у  моїх  долонях.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760712
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 20.11.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Люби цю жінку

Люби  цю  жінку,  бо  вона  єдина,
І  вірність  в  неї  у  крові.
З  тобою  завжди  у  важкі  години,
В  дні  блискавично-грозові.

Люби  цю  жінку,  бо  вона  твій  подих,
У  грудях  трепет,  серця  стук.
Добро  в  очах  і  непідкупний  подив,
Обійми  теплих  ,  ніжних  рук.

Люби  цю  жінку,  бо  вона  крилата
З  любов*ю,  у  душі  -  весна.
Пізнай  себе  подібно  до  Сократа,
Й  люби,  бо  МАТІР  лиш  одна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759684
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 20.11.2017


MuzaStar

Снятся волны, снятся скалы

Снятся  волны,  снятся  скалы,
 Снится  ласковый  прибой,
 И  в  небес  седой  оправе,
 Моря  отблеск  голубой.
 Волны  пенятся  ажуром,
 Камни  видятся  на  дне.
 И  в  небесном  абажуре
 Чайки  падают  к  воде.
 Соли  запах,  как  вживую,
 Наполняет  все  вокруг,
 И  шумит,  прибой,  танцуя,
 Сердца  моря  перестук.
 А  вода  ласкает  ступни,
 Омывая  на  песке,
 И  откатывают  струи.
 Упражняясь  в  марш-броске.
 Солнце  желтый  одуванчик
 Жарит,  палит,  золотит,
 И  ныряет  в  воду  зайчик,
 Прямо  с  лучика  летит.
 Но  в  воде  морской  не  тонет,
 По  поверхности  скользит,
 Прыгнет  пятнышком  в  ладони.
 Поигравши,  улетит.
 А  волна  поёт,  лопочет,
 Ветер  вторит  ей  в  ответ,
 Ты  войти  в  мой  сон  не  хочешь?
 Покажу  тебе  я  след,
 По  тропинке  тонкой  ниткой
 Сможешь  к  морю  добежать,
 Там  все  словно  на  открытке.
 Все  вживую,  не  отнять.


 Фото  моё.  Балаклава.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746874
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 19.11.2017


Фотиния

Климат-контроль

Чтоб  шёлковым  похвастать  мужем,
Старайтесь  каждый  день  утюжить,
Пар  выпуская  постепенно  –
Без  всяких  пузырей  и  пены!

Мозг  полощите  аккуратно!

В  былье  возникнуть  могут  пятна  –  
И  тёмное  покуда  б́ело,
Карманов  чистка  –  ежедневно!

Не  лишне  простирать  вниманье
В  закнижие  и  зазеркалье,
И  в  задиванье,  затумбовье…
Бывает,  сыщется  ТАКОЕ!!!

Коль  заварить  решитесь  кашу,
Следите  за  терпенья  чашей
И  допекайте  по  крупице,
Чтоб  он  совсем  не  испарился…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736865
дата надходження 07.06.2017
дата закладки 19.11.2017


Настя Рошка

Ти пахнеш

Ти  пахнеш  ніжністю  і  сіном,
Літньою  спекою  і  медом.
Я  пахну  молоком  і  сином,
Тулюся  любляче  до  тебе.

Тебе  знов  не  жаліли  бджоли  –  
Щока  надута,  наче  кулька.
А  я  у  радісній  неволі  –  
Маленьке  диво  спить  у  люльці.

Нам  ще  немає  й  чверті  віку,
А  я  вже  бачу  літню  пару,
Що  пронесла  крізь  років  вітер  
Нев’янучі  любові  чари.
Літо  2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761088
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 19.11.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.11.2017


Мая Безіменна

Ягоди

Не  знає  бо,  що  мені  болітиме,
і  –  слово  за  словом  –  про  любов  мережить.
На  білому  молоці  колін  моїх  –
черешні.

Отак-от  від  колін  і  зіп’є  мене.
А  заки  змілію  –  поспитаю  тричі:
то  змій  горить  між  кучерів  Євиних,
чи  стрічка

круг  глиняного  лона  повилася?
Наповниться,  мовби  темний  глек,  се  лоно.
Троянда  утікає  по  вилиці
солоно.

До  тла,  не  догола,  ми  роздягнені.
І  рідшають  тіні,  як  нічні  трамваї.
І  котяться  підлогою  ягоди
криваві.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748270
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 16.11.2017


petra pan

Мій тато тепер із каменю

Мій  тато  тепер  із  каменю  
Пішов  на  війну  і  став  кам’яним  
обличчям  на  меморіальній  дошці,
біля  входу    у  школу,  мій  тато  ходив
в  мою  школу,  тепер  ходять  до  нього.  
Мій  тато  тепер  із  каменю  і  
до  нього  тепер  водять  екскурсії  
а  він  іще  мій?  

Мій  тато  із  спогадів,  мій  тато  із  боляче  ой,
мій  тато  робив  будівельником,  але  сам  не  був  
цеглиною,  з  граніту  ніколи  не  був.  
Мій  тато    руки  мав    і  знає  математику.  
Вони  кажуть  його  нема,  так  он  висить  його  обличчя.  
Вони  кажуть  він  -  герой.  
Він  знає  математику  і  він  герой.    
Він  іноді  сварився  із  мамою  і  він  герой.  Із  каменю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705260
дата надходження 07.12.2016
дата закладки 13.11.2017


Юлія Холод

Про самотність

У  чому  самотність  змірюєш?
У  свічах,  чарках,  недопалках?
В  словах,  у  які  ще  віруєш,
Чи  в  мріях,  які  вже  в  попелі?

Роками,  віками,  милями?
Рядками  або  трикрапками?..
Гарячого  жалю  хвилями,
Холодної  туги  знаками…


Не  міряй.  Виходь.    День  світиться,
Каштани  до  неба  туляться…
І  може  вона  закінчиться
На  іншому  боці  вулиці…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261365
дата надходження 24.05.2011
дата закладки 13.11.2017


Юлія Холод

Про самотність

У  чому  самотність  змірюєш?
У  свічах,  чарках,  недопалках?
В  словах,  у  які  ще  віруєш,
Чи  в  мріях,  які  вже  в  попелі?

Роками,  віками,  милями?
Рядками  або  трикрапками?..
Гарячого  жалю  хвилями,
Холодної  туги  знаками…


Не  міряй.  Виходь.    День  світиться,
Каштани  до  неба  туляться…
І  може  вона  закінчиться
На  іншому  боці  вулиці…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261365
дата надходження 24.05.2011
дата закладки 13.11.2017


Юлія Холод

Будеш сьогодні моєю нічною оманою…

Будеш  сьогоднi  моєю  нiчною  оманою?  
Щоби  вiд  тебе  знайшла  тiльки  попiл  на  ранок  я.  
Келихом  випитим,  на  полотнi  волосиною?  
Думкою,  що  не  впiймати  у  небi  осiнньому...  

Вiтер  у  бiлi  мережива  хмари  заплутує...  
Хочеш  сьогоднi  побути  моєю  отрутою?  
Вироком,  присудом,  миттю  до  страти  i  милiстю,  
Щоби  могла  я  вiдчути  безодню  -  i  виплисти.  

Я  не  просила,  нiколи  у  вiкна  не  плакала...  
Хочеш  побути  моєю  останньою  краплею?  
Тим,  хто  розправить  хребет  i  заллє  в  погляд  олово.  
Хто  пiдведе  двiстi  двадцять  до  серця  схололого.  

Тим,  хто  прийдешнiх  вiддiлить  залiзними  гратами.  
Тим,  хто  надiю  вiдпустить  словами  крилатими.  
Тим,  хто  зiпне  мою  душу  на  гнiв,  як  на  милицi...  

Та  не  лишайся.  
Бо  пострiлом  станеш  в  потилицю.

Юлiя  Холод

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743694
дата надходження 27.07.2017
дата закладки 13.11.2017


Юлія Холод

Здравствуй, Геральт

Здравствуй,  Геральт!
Я  -  твое  чудовище.
О  семи  скребущих  голосах.
Я  -  финал  и  цель  большого  поприща,
Что  осядет  пеплом  в  волосах.

Здравствуй,  Геральт!  
Сколько  миль  отмеряно,
Сколько  шрамов  рунами  легло.
Как  же  долго  в  белых  вихрях  севера
Идеал  крошился  твой  стеклом.

Сколько  мифов  бытностью  разрушено.
Сколько  снов  рассыпалось,  звеня...
Знаешь,  Геральт,  ты  сходился  с  лучшими,
Только  далеко  им  до  меня...

Ты  стоишь,  не  трусящий,  не  робщущий,
Свой  клинок  ненужный  теребя...
Я  -  твое  последнее  чудовище.

То,  которое  внутри  тебя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760162
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 13.11.2017


Kallina

Во мне столько света

                                           ***  если  свет,  который  в  тебе,  -  тьма,  то  какова  же  тьма???


Во  мне  столько  света,  что  он  превращается  в  тьму,
что  лодок  скелеты  елозят  густую  сурьму,
что  с  синей,  как  сливы,  монетной  своей  чешуей,
озерные  вилы  буравят  ночной  водоем,
буравят,  как  стрелы,  летящие  в  спины  врагов,
как  пола  напевы,  предзвучия  чьих-то  шагов.

Во  мне  столько  мира,  что  я  превращаюсь  в  войну,
в  пластинки  винила,  в  большую-большую  блесну,
что  ГРАД  засыпает  родные  мои  города,
и  стены  стенают,  и  нету  дороги  туда.
Спешат  погорелки  сквозь  проклятый  ветер  и  дым,
в  огнях  перестрелки  тоскует  опять  Ноеминь.

Во  мне  столько  воли,  что  я  превращаюсь  в  тюрьму,
что  волки  по  полю  бегут  в  золотую  страну.
Во  мне  столько  жизни,  что  мне  предназначена  смерть.
Что  мне,  как  Отчизне,  за  будущность  снова  гореть.
И  свет  мой  есть  равен  (и  я  отключаю  страну)
Иссушеным    травам,  степному  грудному  огню.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759099
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 10.11.2017


Галина Брич

ГРІШНИЦЯ

Неправильна,  так,  грішна,  нечестива,
Ішла  до  щастя  по  камінню,  через  терня.
Якби  ж  то  знати,  Боже  милостивий,
Де  ліплять  праведних,  де  та  майстерня.
Відмилась,  відмолилася,  зізналась,
І  Ти  простив,  о  Господи  Всевишній.
Та  от  біда:  у  собі  копирсалась.
Не  знала,  як  простить  собі,  колишній…  2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702485
дата надходження 23.11.2016
дата закладки 10.11.2017


Марія Попова

Ще мить і стихнуть звуки вальсу.

Ще  мить  і  стихнуть  звуки  вальсу.
Він,  мов  вино  мене  п'янить.
Солодкий  присмак,  ніби  в  трансі...
В  собі  чарівне  щось  таїть.

Нехай  ця  музика  не  згасне,
Цей  вечір,  звук...за  кроком  крок
І  я  вже  знаю  -  ти  мій  власник.
Я?  -  Життєдайний  твій  ковток.

Падіння,  злети...Чи  це  правда?
Час  розсипається  в  пісок.
Яскравий  погляд,  як  смарагди...
Ще  мить...й  дістанем  до  зірок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759491
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 10.11.2017


rutzt

Дівчина в червонім кожушку…

Сонце  наче  в  хмарному  мішку,
Вітерець  на  градуси  злиденний,
Дівчина  в  червонім  кожушку  –  
Пляма  літа  в  сірості  буденній.
Скоро  снігом  вкриється  трава,
І  калюжі  будуть  склом  залиті,
Захолонуть  навіть  ті  слова,
Що  щодня  потрібно  говорити.
Почуття  у  когось  замете,
А  у  когось  збільшаться  печалі…
Дякую  Вам,  дівчино,  за  те,
Що  тепла  і  кольору  додали.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759575
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 10.11.2017


Вітрова Доця

На дні листопаду

Без  присяги.  Між  чорних  потертих  свитин.
Ніби  чортів  штрафний  батальйон.
Сотні  рівних  шеренг.  Тільки  кожен  один.
Перед  кожним  його  Рубікон.

Неприкаяний  сон  обірвався  за  мить.  
За  плечима  стоїть  листопад.
В  голові  без  упину  набатом  дзвенить
Остогидле  «Ні  кроку  назад!».

Перша  крига  взялась.  Ранок  стигне  в  імлі.
Від  напруги  повітря  гуде.
Нам  належить  вмирати.  Без  сліз  і  без  слів.
Страх  затерся  на  споді  грудей.

Ми  гарматне  начиння.  Несправний  набій.
Наша  зброя  –  уламки  цеглин.
Жоден  з  нас  не  відчує  романтики  війн
За  ці  кілька  коротких  хвилин.

Крик  прорізав  пітьму.  Божевільний  наказ.
Голос  –  плетиво  люті  і  скла.
Ми  усе  віддали.  Нам  би  виграти  час,  
Просто  жити…  Була  не  була.

Наче  брама  до  пекла,  останній  плацдарм.
Сумнів  вартий  розпечених  куль.
Ще  півкроку.  Смертельно  холодна  вода.
Наостанок  –  сліди  на  піску.

Розкуйовджене  дно.  Лиш  глевка  каламуть.
Сенс  всіх  воєн  -  він  також  на  дні.
Обпікає  легені.  Втрачається  суть.
Думка  в’язне  в  густій  пелені.

Над  рікою  туман.  Берег  в  залишках  верб,  
У  вологій  брунатній  траві.
Допливли!  Допливли?  Що  робити  тепер?
Ми  чомусь  залишились  живі.

Зусібіч  опадає  дощами  метал.  
Біль  –  постійний  супутник  атак.
Небокрай  затулив  незавершений  вал:  
Нам  його  не  торкнутись  ніяк.

Все.  Останній  удар.  Кров’ю  пахне  земля.
Тільки  б  галас  триклятий  затих:
Щоб  ніхто  не  кричав,  не  тікав,  не  стріляв.
Щоб  вдалося  зробити  хоч  вдих...

Небо  сіре,  мов  спомин  про  втрачений  дім.
Все  життя  –  кулеметний  вогонь.
Нас  чекає  Сибір.  Пощастило.  А  втім…  
Прокидатись  у  прірві  безсонь

Листопадом  на  дні.  Непроглядним,  мов  дим.  
Мерехтінням  червоних  знамен.
Знов  і  знов  форсувати  цю  ріку  із  тим,
Хто  не  мав  ні  облич,  ні  імен.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759048
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 08.11.2017


Лілея1

БИТТЯ СХВИЛЬОВАНОГО СЕРЦЯ…

[i]Ну  як  ти  там?  Близька  мені,  людино,
За  переливом  осенні  дощів,
В  тіні́  вечірніх  мряк  і  ліхтарів,
Що  перейшов  на  інший  бік  сміливо.

Мовчиш...  мовчиш...  a  я  так  знати  хочу...
Та  все  сканую  спогадом  очей
Щасливі  миті,    відгомін  ночей,
Від  цього,  навіть,  Захід    кровоточить.

І  гаснуть  дні  на    сірих  східцях    дому
Й  розмитим  кадром  кануть  в  спориші,
Озвавшись  болем  згірклим  на    душі,
Що  на    межі  чуттєвого  надлому  


В  переживаннях:  де  ти?  як  живеться?
За  контуром  вже    вижухлих  лісів
Ще,  вірю,  чуєш  там  між    голосів
Биття  мого́  схвильованого  серця.  [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752395
дата надходження 26.09.2017
дата закладки 07.11.2017


Оля Гаврилюк

Білим про чорне

Кажуть,  що  вночі  всі  кішки  сірі,
Чорним  байдуже  на  час  і  пору,
Бо  вони  виношують  в  собі  грози.

Чорні  кішки  зорями  блохасті
І  твої  в  тобі  думки  читають
Поглядом  замученого  бога.

Місяць  обійнявши  тихим  подихом,
Сплять.  І  бачать  блідо-білі  сни.
Сняться  їм  шляхи  молочно-сиві.

Кішки,  флегматичні  сажотруси,
П'ють  смолу  людських  розчарувань.
У  мішку  кіт  -  це  не  завжди  горе...

P.S.  Особливо  чорний

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708961
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 07.11.2017


Оля Гаврилюк

Канатохідцю…

канатохідцю
що  натягнув  мотузку
між  вавилонською  вежею
і  станцією  метро

якщо  твою  долю
вже  написано
то  навіщо  вдивляєшся  
у  зорі

мойри  не  сплять

і  ти  не  спи

бо  колискові  
проспівані  рибами
присплять  в  тобі  тебе

і  навіть  найспритніші
ловці  снів
що  днем  ховаються  у  житі
не  вернуть  тобі  втраченого

канатохідцю
не  балансуй  на  межі  світів

впади

впади  вниз  снігом
впади  вниз  зі  сміхом

лише  так  ти  прокинешся

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715176
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 07.11.2017


Оля Гаврилюк

* * *

у  щасливих  дітей
зелені  коліна  
лікті  й  долоні

у  дорослих
зелені  лише  очі

бо  коли  вдаряєшся  
об  стереотипи
то  слідів  не  видно

усі  синяки  збираються  
під  очима

від  недосипу

бо  сни  лишились  дітям
бо  мрії  лишились  снам

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756512
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 07.11.2017


Оксана Батицька

Вже ліс рудий

Вже  ліс  рудий…  У  ньому  бродить  осінь.
Гаптує  різним  клени,  явори…
Біжить  їжак  галявиною  босий.
Жбурнула  білка  чоботи  згори.
Та  він  лиш  так  привик  собі  за  літо.
Навіщо  йому  чоботи  оті?!
Перебирає  лапками  по  світу.
Турботи  в  нього  аж  ніяк  не  ті.
Зима,  зима  …  Ось-ось  -  і  на  порозі…
Йому  запаси  треба  би  примножить.
А  далі  тихо  у  своїй  норі
Аж  до  весни    жувати    сухарі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751673
дата надходження 22.09.2017
дата закладки 06.11.2017


Яна Яна

Умоляю

Я  тебя  умоляю  -  
не  нужно  её  беречь.
Пусть  сгорит  фитилёк  
и  оплавится  профиль  воска.

Просто  сбудется,
как  удивление  наших  встреч.
Как  судьбы,  октябрём
позолоченная,  полоска.

Нужно  тратить  друг  друга...
О,  Боже,  совсем  не  жаль
для  тебя  красоты  и  тепла,
и  добра,  и  света.

Я  сама  с  удовольствием
сердца  истрачу  жар,
утешаясь  лишь  тем,  
что  тобою  испита,  спета.

Пусть  живёт  от  души,
отдавая  уют,  свеча.
Не  храни  её,  как  дорогой  
талисман  на  память.

Пусть  подарит  тебе  себя
прямо  здесь  и  сейчас.
Вдохновляйся...  Её  так  
прекрасно  и  хрупко  пламя.

1.11.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758505
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 04.11.2017


Іванюк Ірина

Де хризантеми цілий рік не в"януть

 
Грудневим  полуднем,  як  сонце  скрижаніє,-
відлунням  літ,  непійманий  юрбою...
Прийди  в  мій  край,  захований  імлою.
Де  хризантеми  цілий  рік  не  в"януть...

Тут  не  маліє  простір  ані  серце,
а  розум  не  уярмлений  зітханням...
Прийди  в  мій  край,  воздвижений  світанням.
Де  хризантеми  цілий  рік  не  в"януть...

Де  тектонічних  не  буває  зсувів,
а  крони  п"ють  із  надр  безсмертя  воду...
Прийди  в  мій  храм,-  відчуй  молитви  вроду.
Де  хризантеми  цілий  рік  не  в"януть...

Не  в"яне  диво  ватри  понад  сходом,
а  кожен  з  нас  -  щоденне  воскресання...
Терпкі  плоди  любові  -  смак  пізнання...
........................................................
Де  хризантеми  цілий  рік  не  в"януть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758548
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 03.11.2017


Юля Гармаш

Прощання слов’янки


Одного  незабутнього  ранку
Я  стискала  твоє  зап’ястя,
Я  казала,  що  я  є  мольфарка,
Що  занадто  ревнива  до  щастя.

Ти  казав,  що  потрібно  стріляти,
Я  казала,  що  треба  любити,
Ти  чужинців  волів  проганяти,
А  я  гостей  хотіла  зустріти.

Не  кордони  –  серця  відкривати  –  
Всі  поєднані  Богом  і  світом,
То  чому  ж  треба  йти  воювати,
Щоби  врешті  це  все  зрозуміти?

Я  навчуся  тебе  відпускати  –  
Боротьба  –  то    стихія  мужчини.
Лише  совість  і  дух  чогось  варті,
Лише  в  тОбі  йдуть  істинні  війни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498972
дата надходження 14.05.2014
дата закладки 03.11.2017


Іванка Прокопишин

осені, з любов'ю

за  вікном  шепоче  вітром  тиша.  
здрастуй.  серденько.  з  поверненням.
сотні  подихів.  ех,  не  вийшло
що  ж,  хороша,  обійми  мене
милим  холодом,  листопадами
моя  люба  красуне,  осене
я  чекала  тебе  декадами
цих  спекотних  ночей  без  просвіту

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527644
дата надходження 03.10.2014
дата закладки 03.11.2017


Іванка Прокопишин

bitter

ти  мій  вічний  двигун  регресу.
ти  мій  вічний  сенс  небуття.
я  з  тобою  напевно  щезну
не  знаходячи  вороття

я  з  тобою  напевно  загину
я  з  тобою  уже  не  я.  
ти  для  мене  суміш  полину
і  солодкого  каяття

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643351
дата надходження 12.02.2016
дата закладки 03.11.2017


Юля Гармаш

Не забирай любов

О,  Боже,  тільки  не  кохання!
Бери  що  хочеш,  я  віддам!
Хай  замість  рим  буде  мовчання,
А  замість  віри  –  храм.

Хай  серце  рве  на  шмаття  біль
І  хай  юшиться  кров  –  
Нема  страшнішого  за  штиль,
Не  забирай  любов!

Хай    невзаємну,  хай  гірку,
Сліпу,  зарозумілу,
Залиш  її,  не  пустоту,
Бо  більш  не  маю  сили!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396759
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 03.11.2017


Процак Наталя

Остання ніч

Гаряча  кава.Ти  -  перед  вікном.
Яскравий  смак  із  ноткою  печалі.
Блищать  вогнями  завіконні  далі
І  ніч  гойдає  зоряним  човном.

Проснеться  жаль  і  чашка  затремтить.
Паралізує  душу  тихий  спомин
І  душать  сльози  їх  гарячий  комин
Клубочиться  в  тобі,  пече  щомить.

Сьогодні  не  заснеш  ти,  як  завжди,
Блукатимеш  зіницями  по  стелі,
Де  місяць  свої  зоре-акварелі
Жбурлятиме  недбало  в  нікуди.

Болить  тобі.Тобі  він  так  болить.
Ще  ниють  не  забуті  свіжі  рани,
І  в  голові  твоїй  пусті  екрани,
А  в  них  мутна  заблукана  блакить.

У  тебе  залишилася  ця  ніч.
Єдина,  не  фальшива,  не  примарна
В  якій  ти  залишаєшся  безкарна
У  відповідь  лиш  осуд  власних  віч.

Холодна  кава.Ти,  і  тільки  ти!
Маскує  ніч  за  ним  останній  спогад
У  душу  прокрадеться  тихий  здогад
Забудь  його  востаннє,  відпусти!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750997
дата надходження 17.09.2017
дата закладки 03.11.2017


Марія Попова

Лишись вночі сьогодні, я благаю…

Лишись  вночі  сьогодні,  я  благаю,
Інакше  ця  самотність  мене  вб'є.
Я  спогади,  мов  аркуші  гортаю...
Ще  трохи  й  страх  стіну  мою  проб'є.

Торкнись  мене,  бо  просто  не  повірю,
Що  ти  реальність.  Дотик  твій  -  магніт.
Мій  крик,  неначе  в  раненого  звіра,
Який  шукає  в  темряві  отвіт.  

Прийди  і  пригорни  мене  міцніше,
Я  захлинаюсь  в  тиші  й  пустоті.
З  секундами  ця  ніч  усе  темніше...
Не  залишай  мене  на  самоті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758402
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 02.11.2017


Bogdiana

Б'єш як цілуєш

коли  на  твоїх  устах  виноградних
закипає  гроза  то
вогнищ  димом  вона  пахне
і  мовчанкою  я  зустрічаю  її
і  даремне  це  мовчання
і  мовчання  це  нічому  
не  запобігає
[i]у  моїх  снах  
ти  завжди  був  гірким  
ти  завжди  був  солодким[/i]
нервово  куриш
потім  починаються  ставання  на  коліна
каяття  розмальоване  обіцянками
пусте
в  серці  твоєму  
глибока  тільки  злість
барвиста  тільки  лють
тільки  образа  тривка
кажеш  що  любиш  мене
а  потім  робиш  це  знову
[i]от  і  маєш  собі  купідона[/i]
ховаю  синці  старанніше
ніж  скупердяй  золото
і  з  трепетом  рахую  дні  
петляючи  між  гуркотом  та  вибухом
пусте
ти  б’єш  мене  як  цілуєш
але  мені  все  одно  тепер
нарешті  я  відчула  
яка  ж  ламка  ти  крига
[i]от  і  маєш  собі[/i]
усі  блакитні  очі  -  холодні
нервово  мнеш  сигарету
бо  криниця  кохання
майже  пуста
і  ти  знаєш  про  це
знаєш

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757657
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 02.11.2017


Надя Позняк

У нас тут осінь – в моді жовта шаль

***  
У  нас  тут  осінь  –
в  моді  жовта  шаль.
А  десь  на  іншому
кінці  планети
не  час  відчути  
всю  тривку  печаль,
аби
проримувати  сентименти.

Як  божий  дар  -  
це  світло  восени...  
висить  повітрям,  
у  душі  плюскоче.  
І  найсвітліший  час  -  
коли  у  сни  
приходиш  сонцем,  
щоб  зігріти  ночі.

Властивістю  відносин  
є  кути:  
мій  загостривсь  
до  рідкісної  туги.  
Надпий  цю  млість  
легесенько...  
й  прости  -
життя,  як  мить,  
не  повторити  вдруге.


жовтень  2017
 













адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757675
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 02.11.2017


Івга Лис

Я так любила зорі навесні

Я  так  любила  зорі  навесні.
Їх  тихий  погляд  схожий  на  отруту.  
Він  обіцяє  все  лихе  забути,
А  зорі  грають,  віддзеркалюють  в  мені.  

Так  тихо  і  спокійно,  наче  сон.
Квітневий  сон,  та  скоро  він  минеться.  
І  я  шукатиму  в  глибинах  серця
Те,  що  забрало  місто  у  полон.  

Це  місто  грає  і  спалахує  в  мені!
Йому  себе  лишила  на  удачу.  
Я,  певно,  вже  ніколи  не  побачу
Ті  зорі,  що  любила  навесні.  

А  час  потроху  лоскотав  в  мені
Шалене  серце  кінчиком  кинджалу.
Я  забувала,  дійсно,  забувала,  
Як  дивно  пахнуть  зорі  навесні.  

Я  задихаюсь  тут!  Кричи  чи  не  кричи  
Тепер  минуле  –  спогади  прозорі.  
Я  зрадила...  себе  і  тихі  зорі,  
Що  так  любила  слухати  вночі.  

2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635535
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 02.11.2017


Олена Шабанова

Ідуть дощі…

А  як  там  в  тебе?  Теж  ідуть  дощі?
Чи  може  сонце  витанцьовує  у  небі?
Цікаво  чи  читаєш  ти  вірші?
Моі  вірші,  вони  усі  для  тебе...

Ти  п'єш  таку  ж  міцнющу  каву?
Ранкову  каву,  досі  її  пам'ятаю...
А  як  там  в  тебе?  Так  цікаво...
Ось  нині  фото  знов  переглядаю...

Я  часто  згадую  про  тебе,  грішна...
Бо  гріюсь  спогадами  щастя...
Болить  душа,  не  серці  -  сніжно...
Розлука  болем  б'є  зап'ястя...

А  як  там  в  тебе?  Теж  ідуть  дощі?
Будь  ласка,  одягайся  вже  тепліше...
Ти  знов  живеш  в  моїм  вірші...
З  новим  рядком  стало  ще  ліпше...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751721
дата надходження 22.09.2017
дата закладки 02.11.2017


Яна Бім

Крила дай…

Ангеле,  побудь  зі  мною...  
важко.
Крила  дай...  
питаєш,  де  мої?
А  мої  ж  
відмовились  від  мене  
відлітаючи  
до  кращої  душі.  2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758337
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 02.11.2017


Женьшень

Потечу

Одного  дня  я  зазвучу
І  твій  привіт  почую
Цукром  під  шкіру
Потечу...  
І  враз  знов  онімію

Мовчанню  бути  поміж  нас
Не  треба  обіцяти
Що  тиша  буде    без  образ
Що  будемо  чекати

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755505
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 02.11.2017


Zinthenko Olena

Пильнуй себе

Ти  будь-кого,  прошу  ,  у  відчаї  не  клич!
Знайдеш  в  собі  розраду  –  тільки  слухай  –
Бог  промовляє  нам    і  креслить    знаки    
Щодня    крізь  дисонанси    і  потік  облич
Гостри    чутливість,  як  у  дикої  собаки,
Сама  жаринку  в  темряві  роздмухуй,
Яку    твій  дух    створив  із  гніту    протиріч.
Вразлива…коли    зла,  сумна,  безсила    
Чи  тільки    добре  схоче  в  душу  увійти?-
Ні,  темний  світ    завжди  чатує    і  не  спить  
І  та,  що  необачно  в  себе  шлях  відкрила
В  хвилини  слабкості  -  то  справжня      ти?
Пильнуй  себе  ,  безцінна  кожна    мить  -
В  якусь  із  них  розкриєш  дивні    крила…
Пильнуй!  І    зменшити  себе  не  поспішай    -
В  тобі  весь  світ    -  в  зіниці,  в  порусі  думок.
Зі  страхом  прийде  бруд,  з  вогнем    -  любов.
Втомилась  від    землі,  то  подумки  злітай,
Твори  молитву,вір  у  диво  –  прийде  строк…
І  знай,  що  все  мине  і  знов  …і  знов  …і  знов…
Лише    в  собі  знайдеш    свій    вистражданий  рай.

       ©    Олена  Зінченко  31.10.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758146
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 31.10.2017


Олена Ляшенко

В полоні осені

Під  дощем  ідемо  босі  
В  вербоспади  рудокосі,  
В  золотих  дубів  колони  –  
До  осіннього  полону.  
В  кольоровім  розмаїтті  
Аромат  останніх  квітів  
Надихає  і  п’янить.  
За  одну  осінню  мить  
Зірветься  з  вуст  неба  грім,  
Заблищать  розряди.  Втім,  
Це  лише  додасть  окраси.  
І  розсиплються  прикраси  
В  танці  крапель-діамантів.  
Ми  ж  під  дзвін  небес-курантів  
Під  дощем  ідемо  босі  
В  вербоспади  рудокосі

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752726
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 31.10.2017


Адель Станіславська

Божевільна

Дозволь  собі  бути  слабкою.
Не  силуйся  надаремне  -  
не  знайдеш  у  тім  споко'ю...
Так  тягнеш  -  в  очах  аж  темно.

Пощо  тобі  се?  Гай,  досить
об  "стіни"  та  головою...
Шалена  уперта,  осене,
що  ще  не  зайшлась  зимою...

А  прийде...  застудить  роси  -
складеш  перед  нею  зброю.
Ти  сильна?..  Тобі  здалося:
ти  є  і  була  слабкою...

Приймися...  смиренно,  гідно,
та  й  будь  собі  берегинею.
Для  чого  тобі  ці  війни?
Вже  стільки  у  них  погинуло...

Будь  тихо-покірно-хитрою.
Се  мудрістю  здавна  зветься.
А  з  серця  жалі  всі  витри  -
не  слухай  дурного  серця.

А  розуму...  Він  не  в  тебе.
У  тебе  лише  потуги...
Не  бийся  об  лід,  не  треба,
рибиною  недолугою.

Рибино,  а  чи  рабине,
ти  думала  вільна?..  Сильна?
Червоно  не  стигмить,  стигне
зап'ястками:  бо-же-віль-на...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757263
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 31.10.2017


Аліна Харламова

Літньо-купальське

Польовим  різнотрав’ям  
                                           лягло  вечорове  літо,
На  ромашках  ворожить,  
                                               суниці  збира  в  поділ.    
Я  прийшла  за  тобою.  
                                                 Багаттю  ще  довго  тліти.
Освіжись,  мій  хороший,  
                                           в  купальській  гіркій  воді.  

Буде  ранок  і  день,  
                                       буде  дощ  колихати  лихо,
А  сьогодні  вночі  
                                           загубилися  в  житі  сни.
Не  лякайся  лишень,  
                                       і  сполохано  так  не  дихай,
Причаїсь,  помовчи  
                                             у  обіймах  моїх  тісних.

Твої  руки  по  голих  плечах  -  
                                                             запізнілі  ліки.
Я  тебе  лоскочу  –  
                                 зачаровує  дивна  гра.
Догорає  вогонь.  
                               Перший  півень  прокукурікав.
Погаси-но  свічу,  мій  коханий.  
                                                                     Мені  пора.

16.  11.  2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700940
дата надходження 16.11.2016
дата закладки 29.10.2017


Галина Брич

КОХАНКА

     

Кудись  ішла  порожніми  провулками.
Гуляло  листя.  Вітер  шаленів,
Вистукував  горіховими  стулками.
Здаля  паркан  високий  бовванів.

Спинилась.  Зіп'яла́ся  завмираючи.
Він  і  вона…  Й  освітлене  вікно.
А  серце  рвалось,  тіло  покидаючи.
Біль.  Стукіт.  Темрява.  Пітьма.  Кіно.

А  вітер  скаженів…  Тепер  у  спину  дув.
Чи  йшла,  чи  пленталась…Не  чула  ніг.
Чужий…Дружина…А,  здавалось,  рідним  був.
Спустошена  присіла  на  поріг.

Розбавила  вино  із  лихоманкою.
Роки  спливали  в  пам’яті  і…гріх…
Вона  була  всього  лише  коханкою…
А  там  сім’я…Вщух  вітер…Падав  сніг…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757658
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 29.10.2017


Лілея1

НЕРОЗЦІЛОВАНА СЛЬОЗА…

ОЙ  ЛИШЕНЬКО!  ЗА  ЗМІРЯНО-БЕЗДОННИМ
УЛАМКОМ  НЕБА      СВІТЯЗЬКИХ  ОЧЕЙ,
В  ПУСТІЙ  КВАРТИРІ  ЖУРИТЬ  ЧАСТО    ДОННА,
У      ЛІВІМ  БОЦІ  ЗГАДКОЮ  ПЕЧЕ.

 КОЛИ  В  ЇЇ    ВІКНО    ГУСТА  МЕРЕЖА
ЕЛЕКТРОЛІНІЙ,  ВПЯВШИСЬ  В  ХМАРНИЙ  ДИМ,
ГЛЯДИТЬ...  ЦЕЙ    СУМ    СИЛЬНІШАЄ...  АВЖЕЖ  БО,
ТАМ        НЕБО!    НЕБО!      БУ́ЛО    НЕ  ТАКИМ.

А  У  М'ЯКІЙ,  ЗАХМАРЕНІЙ  ГЛАЗУРІ,
НАД  ГАМОЮ  НЕВИЦВІЛИХ    СТЕБЕ́Л,
ШАТРОМ  ЛЯГАЛО  В  ТРЕПЕТНІЙ  ЗАЖУРІ,  
ДЕ    І    ЗНАЙШЛА  БЕЗЦІННОГО  ТЕБЕ.

НЕ  ЗНАЮЧИ,  ЩО  Й  СИНЯВА  ЗНИКАЄ
І  ГОРИЗОНТОМ  ВИЗРІВША  ГРОЗА...
ПРОЙДЕТЬСЯ..Й  ТЕПЛУ  ЩІЧКУ  ЗАЩИПАЄ
НІКИМ  НЕРОЗЦІЛОВАНА      СЛЬОЗА.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756986
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 28.10.2017


Ольга Ашто

чб

Птахи  летіли…  Білі...  Чорний  чай  
Холонув  в  чашці.  Ніжні  поцілунки  -
Птахи  мої  тремтливі  ...  Вибачай…
В    нехитрі  чорно-білі  візерунки
Сплелися  мрії…  З  ними  так  завжди.  
Всім  треба  –  в  сім  відтінків  з  грой  на  альті.
/Так,  зараз!.../  Теж  не  віриш?  От  же  ж!  Йди!  
Як  білий  сніг  на  чорному  асфальті  
Лежиш…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698677
дата надходження 05.11.2016
дата закладки 28.10.2017


Лавинюкова Тетяна

ЗУСТРІЧ

ЗУСТРІЧ  

Юнак  із  книжкою  в  трамваї  –  
Знайомий  колір  обклади́нки…
Недовго  подорож  триває  –  
Ти  зійдеш  через  три  зупинки.
Обличчя  навіть  не  побачу,
Лиш  у  вікні  тінь  силуету,
Та  ми  залюблені,  юначе,
У  вірші  одного  поета.
Рядки  у  пам’яті  спливають
Такі  ж,  як  в  тебе  на  сторінці…
У  переповненім  трамваї
Ми  зараз  наче  наодинці.
Близьких,  навіки  незнайомих
На  мить  нас  диво  поєднало:
Весна,  трамвай  і  віршів  томик…
Поезія…  Хіба  це  мало?..

©  Т.Л.    влітку  2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686077
дата надходження 27.08.2016
дата закладки 28.10.2017


Дмитро Лісаєв

Сьогодні потрібно любити

І  як  би  не  склалися  зорі,  
Які  б  катаклізми  не  били,  
Не  буду  я  більше  як  вчора,  
Я  буду  сьогодні  любити,  

І  де  б  не  ударило  горе,  
Підступно  ховаючи  вихід,  
Не  жити  вже  більше  як  вчора,  
Сьогодні  потрібно  любити,  

І  що  б  не  сказали  про  долю,  
Про  нею  розтоптаних  й  битих,  
Не  буде  дороги  без  болю,  
То  ж  маю  сильніше  любити,  

До  ранку  ми  очі  свої,  
Можливо,  не  зможем  закрити,  
Я  мрію,  що  навіть  у  сні,  
Так  само  ми  будем  любити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756470
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 28.10.2017


Ілея

МОЛИТВА

Впаду  в  м"яку  духмяність  трав,
П"янкі  вдихаю  спрагло  аромати,
Хмеліючи  на  сім  октав...
Душа  розквітла  звуками  кантати...

На  денці  Всесвіту  лежу...
Насправді-я  торкаюся...  вершини...
Мелодією  тремко  мережу
Красу  й  любов  з"єднавши  воєдино

Така  яскрава  усмішка...  твоя...
Рубіном  пестить  пелюсток  піона...
Припаду  до  сильного  плеча...
Молитва  зазвучить...з  амвона...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737532
дата надходження 13.06.2017
дата закладки 28.10.2017


Олена Жежук

КОД ЩАСТЯ…

Обра́зи  відпускаю  вдаль,  
У  міжсвітів  безмірне  коло.
О  не  вертайте  мого  болю
У  сховки  зранених  проваль
Ілюзії  чи  божевілля…
Бо  я  ще  день  –  не  надвечір'я,
Розкрилля!
 
Бо  я  ще  бранка  зелен-літа,  
Ще  образу  його  тавро.
В  мені  Адамове  ребро
І  карма  роду  заповітна,
Що  іменована  любов'ю…
Я  п'ю  її  з  небес  живою
З  тобою.

Зі  жмутком  сонця  у  волоссі  
Несу  в  щоденнім  суголоссі
Крізь  час,  крізь  будні,  крізь  роки́,
Щоб  хтось  торкнувся  невтямки́  
Її    змарнілим  спраглим  серцем,  
Щоб  виростив  нові  зеренця  
Тої  любові…

Боже  мій!
У  ній  затято  код  віків,
Свобода  вічного  натхнення,
Хрещатого  шляху  проще́ння,
Едем  зруйнованих  гріхів...

Іду  в  незвідані  світи  -  
Цей  світ  змілів  -  мені  ж  рости…
Прости...                                                              

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757607
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 28.10.2017


Sukhovilova

Вас чекаю…

 Ви  з  цікавістю  торкались  
 Ніжних  пелюстків  душі,
 Серце  з  серцем  запліталось
 У  безсмертному  вірші.
 Чула  різні  запитання,
 Що  лунали  в  темну  ніч:
-  Це  писалось  від  страждання,
-  Чи  з  коханням  віч-на  -віч?


 Ви  так  трепетно  дивились
 На  розхристані  вірші,
 Очі  полум'ям  світились,
 Що  горів  в  моїй  душі.
 Без  вагання  відчинила
 Браму  у  таємний  світ,
 Піч  стареньку  розтопила,
 Вас  чекаю  у  воріт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756727
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 27.10.2017


Веруш Далі

Три сантиметри між подихом…дотиком…нами

Трохи  диму  із  вуст  твоїх  виринає,
Я  немов  німію  коли  за  цим  спостерігаю…
Втрачаю  розум  коли  ти  заглядаєш  в  очі,
І  коли  ім’я  моє  тихесенько  шепочеш.  

Губи  тремтять,  в  голові  -    буря  спраглих  думок...
Ти,  певне,  магніт  –  для  божевільних  жінок...  
Тобі  дарую  все  –  бери  без  докору  сумління!
Ти  моє  життя.  Моя  любов.  Моє  спасіння.

Пусти  трохи  диму  на  мої  оголені  плечі,
Відкрий  вікно  і  освіжай  цей  стомлений  вечір.
Поцілуй    гіркими,  обпаленими  вустами
Три  сантиметри  між  подихом…  дотиком…  нами.  


К.  
28.09.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752731
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 25.10.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.10.2017


Ol Udayko

ЛИСКУНЧИК

[i][b][color="#06555e"]Пішов  я,  певно,  від  корови  Лиски,
Яка  лизнула  лоба…  якось…  раз…
В  урочищі,  що  зветься  просто  –  Лізки,
В  дитинстві  я  корову  Лиску  пас.

І  так  іду,  долаючи  дорогу,  
Яка  від  Лізок…  випала  мені,
Та  до́теп  виростив  собі  –  не  роги:  
Живу,    як  в  казці,  як  в  чарівнім  сні.

Лускун,лускунчик  –  й  сотні  нових  опцій.  
Лискун,  лискунчик,  овак*  –  світлячок,
Ласкун,  ласкунчик    –  значить  гарний  хлопчик…
А  мама  каже:  
                                                 пов-ний  
                                                                                         ду-ра-чок.

Так  дурачку  на  світі  ж  ліпше  жити,
Бо  не  страждає  тим,  що  всім  пече!..
А  щастя  тим,  хто  садить  пізні  квіти,
І  щастя  те…  нікуди  не  втече!

Лелію  ружі,  маки  і  жоржини,
А  інколи  і  сонях-самосій  –
Квітчаю  долю…  матінки-калини,
Життя  своє  дарую  саме  їй[/color].[/b]

15.06.2017
________
*Інакше.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737965
дата надходження 15.06.2017
дата закладки 25.10.2017


Процак Наталя

Мої вуста смакують, як ВЕСНА…

Мої  вуста  смакують  ,  як  Весна...
Терпко-холодним  вранішнім  вином
Незримо-диким  невловимим  сном
І  вітерцем  сп'янілим  від  дощу...

Тебе  я  ними  вміло  пригощу...
Окроплю  тіло  життєдайним  трунком
Усю  себе  віддам  я  з  поцілунком
До  спазмового  болю  у  губах...

Без  страху  утону  в  твоїх  руках...
Так  самолюбно,  хтиво  і  покірно
Нехай  і  надлишково  чи  манірно?...
Та  все  ж  усю  себе  тобі  віддам...

А  ти  мене  кохай!  -  як  прагнеш  сам
Без  зайвих  слів,  без  протиріч,  вагань
Без  сумнівів,  обмежень  і  питань
Наче  востаннє,  а  можливо  вперше?

Мене  ти  почуттями  всю  довершиш...
По  ниточці  збереш  -  вплетеш  у  вени
Дзвінко-тонку  мелодію  сирени
Не  боячись  невідворотних  згуб...

Відчуй  мене  усю  в  торканні  губ
І  ризикни  усім  -  постав  на  "  карту"
Без  страху  починай,  знову  зі  старту
Пізнай  Весну  по  вінця  -  спокусись..
........  ......  ......
 ...відчуй  серденьком  неба  світлу  вись...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655318
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 25.10.2017


Юлія Макарій

Гра долонь…

Дві  руки,  мов  одна.
Мов  єдине.
Дістають  аж  до  дна.
До  клітини.
Гра  зап'ясть.
Гра  долонь.
Ніби  в  вальсі,  
Поміж  пальців  твої́х
Мої  пальці.
Дві  руки,  мов  одна,
Мов  повстання.
Бо  стискаєш  мою́,
Як  востаннє.
Потім  ніжно.
Так  ніжно  тримаєш.
Ще  ніжніше.
Тоді  відпускаєш.
Знову  доторк  долонь,
Ніби  в  вальсі.
Поміж  пальців  твої́х
Мої  пальці.
Дістають  до  душі.
До  клітини.
Дві  руки  мов  одна.
Мов  єдине.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752096
дата надходження 25.09.2017
дата закладки 25.10.2017


Процак Наталя

Іржаве щастя…

Ніколи  не  ігноруй  людину,  яка  турбується  про  тебе  більше  за  все.
Тому,  що  в  один  чудовий  день,  ти  можеш  прокинутись  і  зрозуміти,
що  втратив  Місяць,  рахуючи  зірки...
                                           Антуан  де  Сент-Екзюпері...


Ти  називав  мене  своїм  життям
І  я  жила  тобою  -  променіла
Та  доля  наша  кришталево-біла
Іржавим  прогнивала  почуттям...

Так  пусто  в  домі  нашому  тепер
Бур'яном  стежка  поросла  на  ганок
Де  ми  з  тобою  зустрічали  ранок
Під  пісню  солов'я  з  лісних  шпалер...

Без  тебе  тут  усе  уже  не  так
Порожні  стіни  наганяють  тугу
І  вітер  за  вікном  свою  наругу
Лукаво  завиває  мов  хижак...

Пилиться  у  кутку  старий  рояль
Ми  так  любили  вдвох  на  ньому  грати
І  у  вікно  на  небо  споглядати
В  бездонну  вись  чистішу  за  кришталь...

На  столику  лежать  твої  листи
Я  сотню  раз  читала  їх  по  колу
І  мою  душу  з  болю  охололу
Вбивали  недопалені  мости...

Пройдуся  боса  по  нічній  росі
В  твій  светр  загорнуся  помилково
І  аромат  ударить  так  раптово
Знайомий  запах  загірчить  в  сльозі...

Мені  здається,  що  я  просто  сплю
Тільки  реальність  завиває  сумом
І  в  мене  ударяє  наче  струмом
Твоє  далеке  й  зболене    "люблю..."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682040
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 25.10.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.10.2017


Хлоя

твій льон

Вирве  час  колись  мене  із  тебе.
Не  простиш.  І,  може,  проклянеш.
Я  ж  тебе  сховаю  десь  між  ребер,
хоч,  невдовзі  іншу  пригорнеш.

Десь  твоя  душа  цвістиме  льоном,
заростуть  травою  наші  дні.
Відлетять  минулим  передзвоном...
Ти  ж  наза́вжди  ли́шишся  в  мені.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707623
дата надходження 20.12.2016
дата закладки 24.10.2017


Талла Римар

Про осінь

А  осінню  тиша  безмежна
Туманом  в  повітрі  стоїть
І  з  клена  листок  обережно
Танцюючи  долу  летить.
Багряним  забарвились  вишні,
Мов  факел  горить  барбарис.
Як  гарно,  о  Боже  Всевишній!
Як  сумно..,  що  літо  горить…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460638
дата надходження 15.11.2013
дата закладки 24.10.2017


Кароліна

повертайся

жовтень  завжди  був  у  тренді,
меланхолія  як  рідна  сестра.
з  пляшкою  дешевого  бренді
самотності  зникне  мара.

я  тебе  обов'язково  зустріну
уві  сні,наяву,  у  дійсності,в  мрії.
без  твого  тепла,я  думав,загину,
в  реальності,гірше-без  тебе  дурію.

наше  життя-то  не  книга  Ремарка,
то  чому  ж  нам  з  тобою  так  не  щастить.
ближчим  часом,може,знайду  знахарку,
хай  наші  біди  легенько  приспить.

а  поки,малюю  у  мріях,
як  проводжаю  тебе  додому.
і  час  застигає  на  твоїх  віях,
коли  торкаєш  мого  обличчя  блідого.

ми  розійшлись  у  невідомих  містах,
загубились  в  непройдених  лабіринтах.
повертайся  до  мене  по  старих  слідах,
я  читаю  тебе  у  своїх  манускриптах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755721
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 24.10.2017


Лілея1

СПІШУ ДО ВАС…

[b][i]Ви  вірите?  Сумую  кожний  час...
І  поміж  зацілованих  магнолій,
Трамвайчиком  старим  із  схудлих  колій,-
Я  так  спішу  нестримано  до  ВАС  .

Надавши  шанс  надії,  як  життю  ,
Стоптавши  об  бруківку  свої  кеди,
Сердечний  легіт  вкутавши  у      светри,
Я  Вас    усе  ж  між  вуличок      знайду.

Де  заховавсь,  за  виступами    кнайп,  
Мій  львівський  захід  сонячно-рожевий,  
Що    так  голосить:  де  ви?..    де  ви?..    де  ви?..
Самотня  леді  із  очима  Альп.[/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756562
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 24.10.2017


Марина Панфьорова

Шлях

[i]Не  кращими,  не  гіршими,
Ми  стали  просто  іншими:
Сильнішими,  мудрішими
До  перемог  і  втрат.

Серед  падінь  ми  вижили,
Часи  стають  складнішими,
Брехні  навколо  більшає
І  вистачає  зрад.

Та  ми  не  переможені,
Для  перемог  народжені,
Сльозами  очі  зрошені,
Та  сили  жити  є.

Бо  душі  неушкоджені:
Не  мертві,  не  спустошені.
Ми  віримо  у  кожного,
Боронимо  своє.[i][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721062
дата надходження 01.03.2017
дата закладки 24.10.2017


Soteira

Дивись

Дивись,  дивись!  Передріздвяне  сонце
Так  в  синій  колір  бавить  білий  сніг!
Як  в  храмі,  у  вітражній  перепонці,
нам,  сірим,  промінь  шле  утіху  втіх.

Я  прагну  неба  -  і  воно  вже  поруч!
Дивись.  Радій.  В  обійми  поглинай!
І  темрява  не  забере  за  здобич
душі,  що  покохала  світлий  край.

23.12.2007

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=52181
дата надходження 23.12.2007
дата закладки 24.10.2017


Д

зцілення ніччю…

світ  порина  під  нічне  покривало,
втома  під  кроками  вечора  згіркла...
закипає  серденько  -  йому  Когось  мало  -
наслідок  ночі.
вже  звикла.
_____
і  хоч  день  не  жадливий  до  гучних  і  пекучих  думок
та  поглядів  хижих  дарує  таємнішу  змову  -  
я  вже  не  боюсь,  
бо  вечір  туманами  змовк.
ніч  воскресла.
і  дихаю...
я.
я  дихаю  знову.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737361
дата надходження 11.06.2017
дата закладки 24.10.2017


Дощ із неї

Коробка

З  ме́ї  душі  черпай  пісок  відрами
рий  без  пам'яти
витягуй  фігури  ідолів

зривай  квіти  із  уст
(замість  слів)  
оберемками
хай  аромати  розлиються

десь  у  середу
там,  де  чай  тобі
гріє  вона  у  долонях,
воскресають  сни
жменями  
 
Коробка  
(руками  торкатися  дерева)
не  мала  ніколи  призначення

клади  у  середину
шматки  непотрібного  часу  (і  простору)

замикай.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336483
дата надходження 10.05.2012
дата закладки 24.10.2017


Eva1904

Ты тихонько…

ты  тихонько  по  стенке  сползала,  
его  слово  напомнило  плеть  
много  видели  стены  вокзала  
им  немало  давалось  стерпеть  

без  пальто,  без  ботинок  осенних  
ты  бежала  за  ним  до  двери  
и  улыбку  навесив,  как  ценник  
словно  в  детстве  шептала  -  замри!

так  хотелось,  чтоб  он  обернулся  
и  вгляделся  в  немое  лицо,
чтоб  к  ладони  едва  прикоснулся  
и  поправил  на  пальце  кольцо...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712132
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 24.10.2017


Веруш Далі

Так ревно

Не  розуміти  в  світі  нічого,
Крім  нас  двох.  
Не  панувати,  не  мати  свого,
Для  світла  є  Бог.

Так  прагнути  дотику  й  тепла,
Буває  ж.
Вдихати  тебе,  сповна,
Ти  ж  знаєш.

Загубити  свій  сон,  це  збій,
Напевне.
Я  люблю  тебе,  світ  твій,
Так  ревно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625010
дата надходження 30.11.2015
дата закладки 16.10.2017


Lesyunya

…Без надії…

Тихіше...
Я  прошу...
Не  плач  за  мене:
Солодка  кава  не  загоїть  ран
Вимірюєм  квартиру  тихим  кроком
Й  картаєм  серце  спогадом  про  нас...
Ти  дав  мені  весь  світ  в  єдинім  слові
І  майже  вдалось  нам  без  крил  літати:
Та  жаль,  що  мить  поділена  на  миті
Ти  все  сказав  -  
Я  вибрала  мовчати....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749585
дата надходження 07.09.2017
дата закладки 16.10.2017


Веруш Далі

Потонути у твоїм океані

Терпкий.  Міцний.  Не  треба  цукру...
І  темний  в  кутиках  думок.
Сильні.  Розкішні.    Мужні  руки...
І  голос  –  що  життя  ковток.

У  тобі  є  все,  що  можу  забажати...
У  тобі  є  те,  що  так  бракує  всім...
Не  припиняю  вранці  уявляти
Твій  поцілунок,  що  м'якіш  від  снів.

І  грубий.  Гордий.  Навіть  деспотичний.
Відвертий.  З  нотками  грузинського  вина..
Щодня  по-іншому.  Помірно  екстатичний...
Від  тебе  обертом  буває  голова…  

І  очі,  що  розкішно  сонцем  граються  в  думках
Солодкі.  Мрійні.  Стомлені  і  п'яні.  
Так  легко  загубитися  в  твоїх  галактиках,  світах...
Так  легко  потонути  у  твоїм  океані...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751046
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 16.10.2017


lucial

Ранок

Ранок.
Небо,  як  квітка  шафрану,  
Сонце  в  вінку  канарок,  
З  дивних  гацаній  німб.
Тут,  на  льодову  скалку,  
Чи  на  соснову  голку,  
Крізь  золотисте  п`яльце  -
Янгол  лишає  стіб.
Промені  з  неба  кручі
Поміж  ліси  дрімучі,  
Поміж  сніги  риплючі  -
Білий  змережать  світ.
Ходь  сюди,  Суме,  втішу.
Та  й  за  сріблясту  нішу,  
В  дум  моїх  хвойну  тишу
Між  кришталевих  віть.
Доле  моя  півлиця,  
Як  заогниться  місяць,  
Янгол  візьме  на  глицю
І  обметає  нас,  
Будуть  тоді  без  тями  -
Пальці  тобі  замками,  
Губи  тобі  книжками,  
Коси  тобі  стежками,  
Небо  в  цвіту  шафрану
Й  сонце  в  вінку  канарок  -
Водночас...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704835
дата надходження 05.12.2016
дата закладки 16.10.2017


Biryuza

семіотика

семіотика  кроків  чужих  аритмованих,  
змову  розстеляю  рушником  заквітчаним.
тисяча  років  минула  з  твоєї  відсутності,
тисяча  років  аби  упиватись  могутністю
слова  
твого.
так  хмари  вікнам  повітряні
надсилають  цілунки
як  листи  у  безвість  німим  адресатам.
чекати  на  твою  милість
то  наче  давно  не  чекати,
а  фарбою  прикрасити  грати
аби  хоч  на  крихту  дзвеніло  затишком.
семіотика  кроків  чужих  знесилених,
віру  вшиваю  пухом  у  білу  постіль:
вірила,  вірила,  тричі  вірила..
тільки  з  сьогодні
напевно
вдосталь

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739452
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 16.10.2017


Олена Мальва

прекрасне і святе

дай  мені  щось  прекрасне  і  святе
я  буду  його  прихистком
цитаделлю  з  м’яса  і  кісток
перепусткою  в  світ
світом  у  світі
і  світлом
теж
повітряною  кулькою
воїном
дівою
найближчою
всім  хорошим  з  "най"
теплими  руками
теплими  словами
розповідатиму  про  тебе
як  завжди
буду  проблемною
але  кращою
у  всьому
наперекір  війнам  і  злу
в  ім’я  любові  та  доброти
в  ім’я  твого  імені
в  ім’я  нас
дай  мені
прекрасне  і  святе

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587759
дата надходження 16.06.2015
дата закладки 16.10.2017


Лана Виноградова

В мить одну…

Ненавиджу  цей  нескінченний  дощ,
Чекаючи  прощання  на  зупинці.
Безлюдність  змоклих  одиноких  площ,
Німу  печаль  на  денці  у  зіницях.....
І  те,  що  світ  і  невблаганний  час
Тебе  забрав....розбиті  сподівання...
І  як  боліло  серце  на  прощання...
А  потім  в  мить  одну  не  стало  "нас"....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300222
дата надходження 15.12.2011
дата закладки 16.10.2017


Лана Виноградова

Спогад

Візьму  на  руки  оберемок  літа-
Сполощений,  покоханий  дощем.
Обійми  спогадів,  обійми  квітів,
У  серце  завітав  торішній  щем.
Тобі  на  зустріч  вийду  на  світанку,
Стискає  груди  невимовний  біль:
Ведеш  під  руку  вже  нову  коханку...
Такий  не  рідний...тільки  спогад  мій...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251204
дата надходження 02.04.2011
дата закладки 16.10.2017


Мавка K.В.

Музика

Твої  діези,  мої  мінори,
сумні  арпеджіо,  смішні  акорди,
тонкі  прелюдії,  складні  етюди,
й  піано  тихо  огортає  форте.

Скрипковий  ключ  спіткнувся  за  басовий,
стакато  розтинає  ліги,
і  паузи  в  тактах  стали  на  лад  новий,
і  четвертними  ноти  склалися  в  репризи.

Твої  мелодії  вплелися  в  моє  тіло,
мій  ритм  ввірвався  пульсом  в  твої  чакри,
та  музика  життям  палахкотіла
допоки  не  закінчилися  такти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737892
дата надходження 15.06.2017
дата закладки 16.10.2017


Твоя Сніжинка

А ти мовчи

А  ти  мовчи.  Я  прошу  -  ані  слова,
ні  пари  з  вуст,  дай  я  усе  скажу.
В  душі  то  джаз,  то  фольк,  то  колискова,
То  хард-рок  у  моменти  куражу.

Мовчи.  Що  божевільна  -  це  я  знаю.
Нервова  і  нестерпна  -  визнаю.
У  хмарах  часто  без  причин  літаю.
Багато  прошу,  більше  -  віддаю.

Мовчи.  Я  знаю  геть  усе,  що  скажеш.
Хоча  й  не  знаю,  що  скажу  сама.
В  жінок  таке  буває.  Не  розв'яжеш
морський  цей  вузол,  мучишся  дарма.

Мовчи.  Що,  що?  Говорю  забагато?
Можливо  й  так.  Але  така  я  є.
Життя  фарбую  дивно  та  строкато.
Захочеш  -  розфарбую  і  твоє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669209
дата надходження 30.05.2016
дата закладки 16.10.2017


Kudelya

Ніч, дощ і люди…

Послухай  музику  дощу,
Як  серце  хмар  ритмічно  б'ється,
Струмки  напоїть  досхочу,
І  плачем  в  вікнах  розіллється..

Душа  небес,що  наболить,
І  вже  не  зможе  тугу  втримать,
У  сірість  захова  блакить,
В  якій  десь  Місяць  буде  линуть,

І  кликать  погляди  людей,
Ліхтар  небес  -  гід  таємничий,
У  вічність,темряву  ночей,
В  її  красу,в  її  величність..

Нічного  міста  силует,
Розмиє  дощ,легким  кришталем,
Накриє  сон  людей,  як  плед,
З  плечей  знімаючи  печалі..

І  не  сполохають  нічим,
Їх  сни,що  схожі  так  на  осінь,
Тендітні  крапельки  сльози,
Прозорі  і  безкрилі  гості.

І  сплять,поки    день  не  воскрес,
Усі  навкруг,під  гомін  крапель,
Все  на  Землі  -  ланцюг  чудес,
Дива,ніяк  не  можна  квапить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738440
дата надходження 19.06.2017
дата закладки 16.10.2017


ацеа

Ти ніколи не минеш

                           *  *  *

Спомин  коле  груди.  Знову  й  знову  
Наповняю  туги  срібну  креш,
Ти  застигнеш  у  бурштині  Слова,
І  ніколи,  чуєш,  не  минеш!

Бо  ніщо  ніколи  не  минає:
Я  в  твоїм  каштановім  раю
Нетерпляче  з  обрію  чекаю  
Радість  першу  в  юності  свою.

Кличуть  в  казку  марева-неони,
Ось  жовтневий  дощ    продріботів,
Ти,  вечірній,  у  мої  долоні
Сієш  щедро  тисячі  вогнів.

Пульсом  стукотить  по  венам  «вчора»
Те,  нетлінне,  котре  не  горить:
Синє  небо,  срібно-сіре  море,
Лабіринтів  вуличних  блакить.

Незбагненний  простір  існування,
Місто  найпривабливіших  мрій,
Що  в  душі  моїй  ятрить,  мов  рана,
І  п’янить,  як  найсолодший  хміль.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604587
дата надходження 06.09.2015
дата закладки 24.11.2016


Крилата

Експресія дощу

Синє  небо  стало  чорне.
Вітер  в  купи  хмари  горне.
Грізно  хвилями  гойдає.
Річка  стогне,  завиває.
Дідо-грім  посохом:  «Гуп!»
Ледве  втримав  чуба  дуб,
Потрусив    зеленим  листом,
Розлетілось,    мов  намисто,
І  на  трави,  і  на  води.
Вітер  далі  хороводить.
Дощ  пустив  з  хмільної  хмари,
Мов  пастух  овець  з  отари.
Лило  довго,  як  з  відра.
Дуб  напився  і  трава,
Річка  пригорщами  брала,
Поки  хмара  не  пропала.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558405
дата надходження 09.02.2015
дата закладки 19.11.2016


koshins

В ОДЕСУ ОСІНЬ ЇДЕ ГОСТЮВАТИ


В  Одесу  осінь  жовта  їде  гостювати,
Найкраще  їхати  у  оксамитовий  сезон,
Прийшла  пора  курорт  на  смак  дегустувати:
Одеса  в  вересні  -    шикарнійший  бурбон!
Смакує  осінь  місто  маленькими  ковтками,
Заводить  в  Горсаду  старенький  патефон,
І  літо  бабине  п'є  із  порцеляни,
Укрившись  бризом  слухає,  як  плаче  саксофон.
А  той  сльозами  кропить  кам'яну  бруківку,
Виплакує  історії  народжуючи  звук,
І  осінь  золота,  на  асфальтову  долівку,
Зроняє  жовті  сльози  з  дерев'яних  рук...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692359
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 03.11.2016