Дід Петро: Вибране

Анастасия Яковлева

Удвох під ночі чорними вітрилами

Удвох  під  ночі  чорними  вітрилами
На  хвилях  нас  гойдали  почуття,
Любов  текла  потужно  всіма  жилами
І  завдавала  ритм  серцебиття.
І  билось  моє  серце  незахищене,
Розлився  тілом  найсолодший  жар,
І  світосприйняття  було  завищене.
Ти  –  повелитель  мій  і  мій  владар!
І  ніс  нас  корабель  в  обійми  ночі,
В  найкращий  із  емоцій  ураган.
І  промовляли  ми  слова  пророчі:
"Я  –  твоє  море,  ти  –  мій  океан"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873440
дата надходження 25.04.2020
дата закладки 07.01.2023


ЛУЖАНКА

Море

Тримай  мене  в  обіймах,  море  синє,  
І  хвилями  гойдай,  як  у  колисці.
Купай  в  солоних  бульбашках  і  піні,
Ховай  за  береги  свої  імлисті.

Бушуй  в  мені  і  відпускай  минуле,
Лікуй  усоте  піснею  із  мушлі.
Омий  собою,  щоби  я  забула,
Які  чекають  віражі  на  суші.

Цілуй  вустами  західного  бризу,
Шуми  ласкаво  в  тихий  час  прибою...
Я  склала  все  життя  в  одну  валізу,
На  зустріч  поспішаючи  з  тобою.

Щоб  подих  моря  на  собі  ловити
І  чайкою  злітать  до  небокраю!..
Без  тебе,  як  без  пісні  і  молитви,
Життя  своє  тепер  не  уявляю...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969650
дата надходження 30.12.2022
дата закладки 01.01.2023


Анастасия Яковлева

Цей дощ дошкуляє до щему душі

Цей  дощ  дошкуляє  до  щему  душі!
На  вушко  я  хочу  в  цю  мить  шепотіти  
коханому  свої  відверті  вірші,
І  щоб  ми  сміялися  начебто  діти.
Де  ж,  дощу,  ти    блискавки  ясні  подів?
Все  хлюпаєш  нудно  по  сірих  калюжах,
Такий  довгожданий  для  наших  садів...
Невже  ж  бо  тобі  до  мене  байдуже?!
Дай  блискавок,  грому  і  вітру  думок!
Щоб  бачила  силу  твою  я  потужну,
Щоб  любий  в  дорозі  і  змерз  і  промок
Обвій  вітром  шкіру  гарячу  і  пружну.
Я  здамся  без  бою  йому  у  полон,
Не  хочу  я  більше  п'янкої  свободи,
Вдихати  від  блискавок  буду  озон,
Проводити  струм,  ніби  ті  електроди.
Щоб  дотик,  немов  електричний  удар,
Його  наді  мною  лиш  збільшував  владу,
Ми  будемо  з  ним  найгарнішою  з  пар
І  прикладом  вірності,  миру  і  ладу.
О  як  же  я  рада  сумному  дощу!
Дивлюсь  у  вікно  і  його  виглядаю,
Побачу  й  в  оселю  привітно  впущу
Його,  його  душу  безгрішну  до  раю

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873411
дата надходження 25.04.2020
дата закладки 22.12.2022


Надія Позняк

Віршик

Останнє  проміння  ліхтарика,  свічки…
І  поза  квартирою  –  мов  потойбіччя.
У  себе  вдивляєшся  –  темна  безодня.
Хоч  віршика  пишеш,  учора  й  сьогодні.

Про  те,  що  поснули  собаки  сусідські;
що  син  однокласника  служить  у  війську;
що  донька  подруги  від’їхала  в  Польщу…
А  хтось  в  Україну  верта,  як  на  прощу.

Знеструмлена  темна  п’ятиповерхівка.
Та  жевріє  свічка  й  надія,  мов  цівка.
Тремтить,  догорає,  коротшає  ґнотик.
Чорніє  і  місто,  і  вічність  навпроти

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968944
дата надходження 22.12.2022
дата закладки 22.12.2022


Світлана Себастіані

*** ("Моє тіло - суцільний шрам…")

Моє  тіло  –  суцільний  шрам,
моє  серце  –  суцільний  біль.
Ох,  мовчіть  про  «жіночий  шарм»!
Передайте,  будь  ласка,  сіль.
(Тихо  так  розцвіта  любов  –
як  за  шафою  чорна  цвіль…)
Ч-чорт!  Душа  кровоточить  знов!..
Передайте,  будь  ласка,  сіль.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966817
дата надходження 27.11.2022
дата закладки 08.12.2022


Світлана Себастіані

*** ("Расстаемся. Расставанье…")

Расстаемся.  Расставанье.
Где  маршрутка  с  бубенцами?
Расстелите  расстоянье
между  нашими  сердцами.
Провожать  меня  не  стоит,
целовать  меня  не  надо.
Как  сказал  античный  стоик:
«Добродетель  нам  награда».
Я  густой  осадок  кубка,
я  луна  последней  фазы,
кимберлитовая  трубка,
где  закончились  алмазы;
я  в  Шопеновых  ноктюрнах,
я  в  четвертом  апельсине,
я  за  кольцами  Сатурна  –  
провалилась  в  щель  Кассини…
Забывай  меня  скорее!
Как  мальчишка  –  сказку  цирка.
В  этой  нашей  лотерее
не  сошлась  седьмая  цифра,
не  сложились  наши  пазлы
в  распрекрасную  картину,  –
друг  для  друга  безопасны,
рвем  мечту,  как  паутину.
Вожделенно  все,  что  тленно.
Больно  все,  что  человечно.
Разлюби  меня  мгновенно.
Разлюби  меня  навечно.
Разбежимся-разлетимся,
жизнь  опять  пойдет  по  кругу…
И  ни  разу  не  приснимся  –
как  условились  –  друг  другу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967408
дата надходження 04.12.2022
дата закладки 08.12.2022


Катерина Собова

Карантин для тещі

В    настрої    прокинувсь    вранці,
За    роботу    взявсь    Мартин:
Почепив    на    дверях    в    рамці
Гарне    слово    «КАРАНТИН».

Хотів    ще    додати    дещо,
Щоб    було,    як    оберіг…
Із    цих    пір    проклята    теща
Вже    не    ступить    на      поріг!

А    дружина,    як    сказилась:
-Мою    маму    не    пускать?
Та    таке    і    в    сні    не    снилось,
Щоб    командував    тут    зять!

Відкидай    погані    звички,
Ненависть    тебе    заїсть,
Мама    в    масці,    в    рукавичках,
Не    зараза    це,    а    гість!

Подивись    на    себе,    хлопче,  
Ні    в    ворота    ти,    ні    в    тин,  
Обсервації    він    хоче!
Обізвався    тут    Мартин:

-Віспу    людство    побороло,
Скарлатину,    чуму    й    тиф,
І    холера    захолола,
Залишився    один    тип:

Теща    -    це    смертельний    вірус
І    рятунку    тут    нема,
В    цьому    є    великий    мінус    -
Катастрофа    світова.

Я    в    закон    додав    би    дещо:
Вихід    в    зятя    є    один    -    
Ізоляція    від    тещі
І    довічний    карантин!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874269
дата надходження 02.05.2020
дата закладки 12.05.2020


Леся Утриско

Мамині півонії

Доторкаю  півоній,  ще  тих,  що  матуся  садила,
У  вишневім  саду,  де  голубить  їх  синь  із  небес,
І  вдивляюсь  у  слід,  що  весна  мені  в  спогад  лишила,
В  дивний  цвіт  на  руках,  що  в  пелюстках  так  свято  воскрес.

Знов  цілую,  матусю,  твоі,  так  натруджені  руки,
Як  колись  пригортаюсь  до  них  -відчуваю  тепло,
Чи  реальність  то,  Боже,  чи  сон?  О  які  ж  бо  то  муки,
Коли  в  спогадах,  мамо,  торкаєш  устами  чоло.

Світ  тепла  відчуваю  тепер  у  пелюстках  півоній,
Тих,  матусю,  що  буйно  цвітуть  у  вишневім  саду,
І  вслухаюсь  в  відлуння  магічних,  забутих  симфоній  -
На  відлуння  півоній  у  сон  дивовижний  іду...

(С)  Леся  Утриско

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875331
дата надходження 10.05.2020
дата закладки 10.05.2020


Наталія Ярема

КОРОНАВІРУС (переклад з російської Наталія Ярема, автор Володимир Верлока)

Не  згадуй  ти  про  Бродського,
Не  помиляйся,  друже!
Сиди  собі  вдома  поки…
Поки  не  хворий  ти  дуже!

Якщо  їздив  ти  у  Італію,
Подзвони  і  відразу  покайся!
А  зараз  тільки  до  гастроному  –
І  зразу  ж  повертайся!

Можна  ще  у  аптеку
І  вигуляти  собаку!
Та  тільки  в  перчатках  та  масці,
У  бійку  бери  ломаку!

І  зберігай  дистанцію  –
Не  менше  чим  два  метри!
Та  ліпше  сидіти  вдома!
Дивитись  стареньке  ретро!

А  можна  ще  із  дружиною…
Але  знову  ж  таки  –  обережно!
Трохи  отак  з  недовірою:
«А  може  це  небезпечно?»

Тільки  не  дуже  шумно,
Діти  не  ходять  в  школу,
А  за  стіною  суміш…
Джазу  і  рок-н-ролу.

Взагалі-то  краще  не  рипайся
Всесвітня  мережа  тобі  на  допомогу!
Закопай  ключі  від  машини!
Забудь  у  гараж  дорогу!

Поряд  ,дивись  ,на  дивані
Півсвіту  і  ціла  нація!
Тішся,  що  за  вікном
Україна,  а  не  Франція…

Коротше,  не  будь  ідіотом!
Уперше  права,  певно,  влада!
Твій  дім  –  твоя  таки  фортеця!
Твій  дім  –  то  твоя  барикада!

У  крайньому  вже  випадку
Можеш  їхати  на  свою  дачу!
Бо  клятий  коронавірус  –
Таки  не  хрін  собачий!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871099
дата надходження 07.04.2020
дата закладки 24.04.2020


Наталія Ярема

КАРАНТИН



Не  вилазить  з  пляшки  Джин,
Бо  у  Джина  карантин!
Кличу,  кличу,  викликаю,
Що  робить-  сама  не  знаю!
Все  змінилось  –  навіть  казка!
Виліз  Джин  із  пляшки  в  масці!
Джине,  йде  уже  весна!
В  мене  платтячка  нема!
В  мене  туфлі  вже  старенькі!
Допоможеш,  мій  рідненький?
Ще  б  мені  десь  погуляти,
Бо  набридло  вже  у  хаті!
Посміхнувся  хитро  Джин:
Сиди  вдома!  КАРАНТИН!

Ната  Ярема

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873237
дата надходження 24.04.2020
дата закладки 24.04.2020


Анастасия Яковлева

Зірки дитячого таланту

Зірки  маленькі  є    і  є  –  гіганти,
У  небі  сяють  тисячі  світил,
Що  запалили  їх  людські  таланти
Із  душ  дитячих  ніжних  білих  крил.

Не  кожен  з  нас  завжди  яскраво  сяє,
Та  може  розгорітись  за  життя,
Бо  іскру  божого  таланту  має,  
Дорослий  і  малесеньке  дитя.

Хтось  може  навіть  миттю  спалахнути,
Й  перегоріти  за  короткий  час,
Та  вчитель  зможе  знов  іще  роздути,  
Вогонь,  що  тліє  в  кожному  із  нас.

Невидимі  нам  сил  всевишніх  чари,
І  навіть  із  найвищого  даху,
Не  доторкнемось  всі  ми  через  хмари
До  пінки  із  молочного  шляху.

Зірки  близькі  й  далекі  одночасно,
Але  вони  спалахують  від  нас.
Їх  так  багато  і  це  так  прекрасно,
Їх  –  нескінченний  золотий  запас.

Зірки  краси  спалахують  від  танцю,
Дзвінкі  їх  осявають  голоси,
І  кожному  небесному  обранцю,
Вперед  відкритий  шлях  у  всі  часи.

Хтось  промінь  дав  завзяттям  до  науки,
Ну  а  комусь  дав  зірку  творчий  злет,
А  в  когось  золоті  чарівні  руки,
Чи  може  хтось  прудкий  легкоатлет.

Та  всі  таланти  із  дитинства  родом,
І  жевріє  у  кожному  із  нас
Надія,  щоб  із  кожним  їхнім  сходом,
Їх  кожний  промінь  сяяв  і  не  гас.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868355
дата надходження 17.03.2020
дата закладки 17.03.2020


Мінерва

БАБУСЯ

Бабуся  не  виходить  до  воріт,
Не  посміхається,  мене  вже  не  чекає.
Не  розквітає  біля  неї  цвіт  –
Її  життя  і  музика  не  грає.

Старенька  не  виходить  на  поріг.
Нема  обіймів  щирих  до  нестями.
Я  повертаюсь  із  важких  доріг
У  дім  пустий,  наповнений  сльозами.

Рідненька  не  сидить  біля  вікна,
Вона  дітей  й  онуків  залишила,
Вона  була,  мов  радісна  весна,
Та  я  чомусь  цього  не  розуміла.

Немає  більш  бабусиних  казок,
І  вранці  тої  посмішки  немає.
Вона  вже  відлетіла  до  пташок.
 -  Прийди  до  мене  в  снах!  Благаю!

До  кого  в  світі  так  я  пригорнуся?
Немає  більш  тебе  на  цій  планеті.
Я  з  сумом  так  на  тебе  подивлюся,
Бо  ти  всміхаєшся  лише  з  портрету.
                                                                         06.08.17

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757155
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 25.10.2017


Віталій Назарук

БАТЬКОВА ПІСНЯ

                               Музика  і  виконання  Миколи  Шевченка
Мій  любий  синочку,
Мій  соколе  ясний.
З  тобою  по  іншому  сонце  встає.

Я  Богу    молюся,
Я  дякую  долі,
Я  радий,  що  ти  в  мене  є.

Хмаринки  зникають  і  небо  ясніє,
Веселка  на  струнах  своїх  виграє.

Спасибі,  синочку,
Спасибі,  мій  рідний,
Я  радий,  що  ти  в  мене  є.

Коли  ти  далеко,
Тебе  виглядаю.
Тривога  заснути  мені  не  дає.

Я  Бога  благаю,
Щоб  ти  повернувся.
Я  радий,  що  ти  в  мене  є.

Коли  тобі  важко,
Коли  в  тебе  горе,
Кров  в  жилах  холоне  і  серце  стає.

Я  Бога  благаю,  
Щоб  дав  тобі  сили
Я  радий,  що  ти  в  мене  є.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225152
дата надходження 29.11.2010
дата закладки 20.10.2017


rutzt

Мені уже не треба роздоріжжя…

Мені  уже  не  треба  роздоріжжя,
Мій  напрям  –  скрізь,
І  не  потрібний  вибір,
Завершилась  епоха
Босоніжжя,
Яку  дарує  всім
Четвертий  вимір.
Хай  спокій  мають  люди
І  світила
Із  тягарем  довічного
Мовчання,
Що  цьому  світу  вже
До  мого  тіла,
Якщо  за  душу
Програно  змагання?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747772
дата надходження 25.08.2017
дата закладки 25.08.2017


Роман Лілея

Хризантема

Згоріли  ли́стом  всі  мої  поеми,
Зірка́ми  в  темряву  попадали  пісні́,
І  привид  голубої  хризантеми
Тобі  являється  в  вечірньому  вікні.

Тієї  квітки,  що,  мов  діадему,
Я  у  твоє  волосся  заплітав,
Кохання  першого  тріпочучу  емблему,
Тепер  це  таємничий  привид  став.

Тепер  це  мій  фантом!  Це  серед  ночі  
Далеке  завивання  вовчих  зграй!
І  вбитої  голубки  карі  очі!
І  це  тобі  моє  Святе  прощай!

Прощай!!  Моя  мара́!  Як  гобеле́ни,
Ховають  хмари  наші  юні  дні,
Я  привид  голубої  хризантеми,
Що  бачиш  ти  в  вечірньому  вікні!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747572
дата надходження 24.08.2017
дата закладки 25.08.2017


Роман Лілея

Галера

Свистять  над  нами  гострі  канчуки́,
На  горизонті  хмари,  мов  химери,
Ми  вже  забули,  за  які  гріхи
Прикуті  ланцюгами  до  галери.

Над  морем  стелиться,  мов  молоко,  туман,
Ворожі  щогли  пильно  нас  чатують,
Та  є  наказ  іти  нам  на  таран  -
Наші  життя  нічого  не  варту́ють.

По  палубі  катається  кальян,
У  капітана  очі  божевільні,
В  його  руці  кривавий  ятага́н,
І  віддає  команди  він  дибільні.

Б`є  в  барабан  кремезний  яничар,
Ми  на  дубові  весла  налягаєм,
Ще  мить  –  і  ми  відчуємо  удар,
Ще  мить  –  і  ми  надію  поховаєм.

І  канчуки́  шматують  нам  лице,
Як  па́зурі  безжальної  пантери,
Бо  ми  –  невільники,  і  в  носі  в  нас  кільце,
Раби  жовто-блакитної  Галери!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747151
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 25.08.2017


Олена Жежук

Тобою я надихатись не можу

                                             [i]  Поезіє,  красо  моя,  окрасо,  
                                               я  перед  тебе  чи  до  тебе  жив?
                                                                                             Василь  Стус[/i]

Тобою  я  надихатись  не  можу,
Щодня  спиваю,  мов  святий  нектар.
Живу  тобою,  плачу  і  тривожусь,
І  бережу,  мов  сокровенний  дар.

З  тобою  я  прекрасний  світ  відкрила,
Потік  душі  барвистий  водограй,
Що  живить  дух  –  спинить  його  несила,
Мов  карму  щастя,  код  у  дивокрай…

Ти  крик  жертовний,    пісня  легкокрила,
Відлуння  болю  й  радості  умить.
Ти  мрій  моїх  одвічнії  вітрила,
Тобою  серце  молиться  й  щемить.

О  слів  красо!  О  музико  нетлінна!
Безмежна  воле  сокровенних  дум…
Поезія  –  молитва    неоцінна!
Гірка  любов  й  найрадісніший  сум.

Тобою  я  напитися  не  можу…
Тобою  охрещуся  знов  і  знов.
На  тебе  я,  поезіє,  так  схожа...  
Візьми  мене  під  вічний  свій  покров.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724843
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 08.04.2017


Надія Башинська

ОЙ НА РІЧЦІ , НА ЙОРДАНІ …

Ой    на    річці  ,    на    Йордані  ,  там    Христос    молився  .
А    над    ним    у    небесах    білий    голуб    вився  .
Дух    святий    зійшов    на.  землю  ,
                                                     на    Божого    Сина  .
А    у    Бога    він    один  ,    єдина    дитина  .
     -    Це    улюблений    мій    Син  !  -    Боже    слово    чути  .
Таким    кожен    в    світі    є  .
                           Як    це    все    збагнути  ?!
Кожен    з    нас    для    Бога    є    -    найкращим  ,
                                                                                                                                                                     єдиним  .
А    для    кожного    із    нас    БОГ  -  ОТЕЦЬ    є    рідним  .
Ой    на    річці  ,    на    Йордані  ,  Божий    Син    хрестився  .
А    над    ним    у    небесах    білий    голуб    вився  ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637025
дата надходження 19.01.2016
дата закладки 19.01.2016


Викчер

Любов і кохання це різні поняття.

Є  слово  кохати,
                                     Є  слово    любити  .
Слова  ці  всі  знають-  
                                                 дорослі  і  діти.
Це  гарні  слова  української  мови,
Приязно  вживають  їх  
                                                   в  спільній  розмові.
Кохаю  безмежно,
                                                         люблю  я  душею.
Вітчизну  люблю  і  пишаюся  нею.
Кохаю  дружину,
                                                         або  наречену.
Кохання  в  інтимі    поняття  священне.
Люблю  сестру,  матір  ,
                                                       люблю  свого  тата.
Люблю  все  прекрасне  -
                                                                     життя  чим  багате.  

Любов  і  кохання  це  різні  поняття.
Без  них  не  розпалиш  життєве  багаття.

P.S.

Кохання  -  це  бажання,  спрага.  Це  коли  хочеться  проводити  зі  своєю  другою  половинкою  весь  час,  міцно  тримати  за  руку,  нікуди  та  ніколи  не  відпускати.  Пережити  все  разом  і  радість,  і  горе.  
Любов  -  це  щось  не  земне,  легке  неначе  вітер  та  тепле.  Не  гаряче,  а  тепле.  Любов  дозволяє  відпустити  (не  зрадити),  пробачити.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636160
дата надходження 16.01.2016
дата закладки 18.01.2016


РОЯ

О світе я́сний!. .

Чому  цей  світ  безжалісно  жорстокий?
Звідкіль  у  ньому  повні  скрині  зла?
Чому  не  беремо  з  життя  уроки,
Поки  душа  гріхом  не  поросла?..

Для  нас  уже  людина  -  наче  муха...
Ніщо  для  нас  країна  і  народ...
Як  гірко,  що  уся  свята  наука
Зійшла  до  кишенькових  нагород!..

Нам  добре  жити  в  своїй  хаті  скраю...
Навіщо  зайві  клопоти  людей?..
Забули,  нерозумні,  що  до  раю
Колись...  не  відшукаємо  дверей...

О  світе  я́сний!  Ти  ж  колись  в  любові
Та  у  добрі-блаженстві  процвітав!..
Чому  ж  тепер,  мов  Каїн,  прагнеш  крові?
Чи,  може,  й  душу  деспоту  продав?..

Поглянь,  зрадливий:  гинуть  твої  діти,
Ридає-стогне  в  розпачі  земля!..
Невже  дозволиш  неньці  сиротіти,
Байдужо  споглядаючи  здаля??.

Прокинься,  світе,  скинь  з  очей  полуду,
Покутою  обмий  із  серця  кров!..
І  в  морі  сліз,  ненависті  і  бруду
Засій  НАДІЮ,  ВІРУ  і  ЛЮБОВ!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590870
дата надходження 30.06.2015
дата закладки 14.01.2016


Володар Часу

Пробач мені

Навіщо  потрібні  ці  зайві  слова?
Ти  в  мене  найкраща,  ти  знаєш  сама.
Я  жодного  разу  про  це  не  сказав
І  дійсно  жалкую,  що  пізно  згадав...

Мені  пощастило,  бо  в  мене  є  ти,
Та  син  я  поганий,  мене  ти  прости!
Я  щиро  шкодую,  що  став  тягарем,
Що  маєш  від  мене  ти  стільки  проблем.

Надії  твої  я  не  виправдав,  жаль...
І  боляче  груди  стискає  печаль.
За  все,  якщо  зможешь,  мене  ти  пробач,
Прошу  тебе  мамо,  ти  тільки  не  плач...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608891
дата надходження 23.09.2015
дата закладки 18.11.2015


Vlada Ley

Без Вас….

Усе  забрали:  силу  і  любов.
Тепер  я  день  у  день  втираю  очі.
Між  нами  став  цей  жах  і  Ваша  кров,
І  сльози  рідних  кожен  день  до  ночі.

Ми  Вас  любили,  пестили  завжди...
І  кожен  день  чекали:  зранку  чи  опівдні.
А  ви  пішли  від  нас  отак  туди,
Де  Вас  не  бачать  навіть  самі  рідні!

Я  кожен  день  прошу  і  так  молю,
Щоб  Ви  там  разом  були  і  назавжди,
Я  Вас  люблю,  о  як  я  Вас  люблю......
Хоч  і  не  можу  я  прийнять  такої  правди...

Ви  стали  небом,  вітром,  сонцем  нам.
Я  кожен  день  прошу  зорю  про  диво....
Ви  ж  є  у  нас?  Але  тепер  десь  там...
Живіть  мої  рідненькі  там  щасливо...

3.10.2014

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527590
дата надходження 03.10.2014
дата закладки 17.11.2015


La Fee

Дозволь мені поплакати

Дозволь  мені  поплакати  від  щастя,
Хоч  трішечки  порюмсати  дозволь.
Хіба  ж  мені  колись  забути  вдастся
Тепло  твоїх  божественних  долонь?

Не  тіш  мене,  не  тіш,  не  заспокоюй  -  
Я  просто  дала  волю  почуттям.
І  сльози  ці  солодкі  -  не  від  болю,
Спокійно  в  серці:  ти  навіки  там!

Дозволь  мені  поплакати,  хоч  строгий
На  сльози  мораторій  встановив.
Світлішою  земля  ця  стала  б  трохи,
Якби  на  світі  кожен  так  любив.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619661
дата надходження 09.11.2015
дата закладки 09.11.2015


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Герої…

Враз  на  коси  впала  сивина,
Біль  страшенна  розірвала  груди.                                                                                                                                                                                
Недавала  дихати  вона,
Спокою  у  серці  більш  не  буде...

Ні...  Нехай  то  буде  страшний  сон,
Як  наступить  ранок  усе  зникне.
Не  загинув  цілий  батальйон,
Командир  щосили  в  голос  крикнув...

Хлопці  піднімайтесь...  ви  живі...
Невмирайте...  дома  вас  чекають.
На  колінах  ваші  матері,
Діти  і  дружини  виглядають...

Хлопці  підніміться,  прошу  вас,
Ви  для  України  вже  герої.
Буде  мир,  наступить  мирний  час,
І  ніхто  не  візьме  в  руки  зброї...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600776
дата надходження 19.08.2015
дата закладки 25.10.2015


Лилия Силина

ПАДЕНИЕ

Падают  яблоки.  
Томно,  не  целясь,
под  притяжением  бренной  земли,
на  одержимых  ньютонов  надеясь.
Тщетно.  
Взлетели  бы,  если  б  могли.

Падает  снег,  не  взирая  на  даты
и  намекая  на  сдвиг  в  полюсах.
Падают  неумолимо  солдаты,
чтобы  потом  вознестись  в  небеса.

Падают  ангелы,  жадно  вкусивши
сладкий,  запретный,  заманчивый  плод.
Падают  девы,  на  деньги  польстившись.
Манна  с  небес  –  для  того,  кто  не  ждет.

Падают  люди.  И  духом,  и  телом.
В  обморок.  И  с  искажением  лиц.
Перед  царями  толпой  оголтелой
необоснованно  падают  ниц.

Падают  в  ступор,  в  отчаянье,  в  кому.
Падать  для  всех  наступает  черед.    
Падают  камни.  Нескладно,  покорно  –
кто-то  их,  наверняка,  соберет.

Падают  башни,  дома  и  колонны,
осенью  листья  и  цвет  по  весне,  
кони,  каноны,  дожди  и  короны.
Падают  деньги  и  люди  в  цене.

Падают  звезды  в  непознанной  выси,
предоставляя  желанию  власть…
……………………………………..
Падают  памятники,  
словно  листья…
Падать  не  страшно.  
Страшно  упасть.  

01.09.2015


Фото  Олега  Бондаря

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614052
дата надходження 17.10.2015
дата закладки 25.10.2015


Леонид Жмурко

Вмирає дім

Вмирає  дім.  Двi  весноньки  –  нічий,
а  вже  примiтне  оку  руйнування  –
садок  здичавiв,  двiр  стоїть  пустий…
лиш  бур’яну  й  смiття  нашарування.

Пiдслiпувато  дивиться  на  свiт,
примружив  очi  стомленi  старечi.
В  саду  буяє  здичавiлий  цвiт,
i  долинають  клекоти  лелечi.

Та  бачить  він  не  квiтiв  перелив,
та  чує  мову  –  тиху,  не  пташину,
а  всiх  отих,  кого  вiн  пережив…
як  дiд  старий  усю  свою  родину.

Вмирає  дім.  Один…  на  самотi…
прилiг  в  саду  пiд  розпростертi  вiти.
Нiхто  й  не  зна,  лиш  пелюстки  отi,
що  їх  зронили  яблуневi  квiти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614741
дата надходження 20.10.2015
дата закладки 20.10.2015


Тетяна Акименко

Вірна Муза

В  часи,  коли  печаль  Цариця,
Володарка  думок  і  почуттів,
Не  білий  лебідь,  а  синиця,
Веде  рахунок  моїх  днів.

Коли  боюся  порожнечі
В  своєму  серці  і  душі,
Непередбаченої  втечі
В  краї  де  не  живуть  вірші.

Коли  павук  плете  тенети,
І  небо  пада  до  землі  -  
Мої  надії,  мрії,  злети
Такі  здаються  незначні...

Я  йду  до  тебе,  вірна  Музо,
У    світ  поезіі  й  краси,
У  світ  великого  Карузо,
В  народну  пісню  із  роси.

В  Костенко  Ліни  стиль  високий
"В  безсмертний  дотик"  до  душі
У  парус  білий  одинокий
У  ненаписані  вірші.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609792
дата надходження 27.09.2015
дата закладки 19.10.2015


Ліна Ланська

НЕ МУЧ

Не  муч,  обпікаючи  поглядом  змови,
Тремчу...  налилося  бажання  у  вени.
Зітхаю,    -    незримі  душевні  окови
Розсипались  солодко,  синьо-зеленим.

Не  муч,  розриваєш  в  молекули  опір,
Такий  красномовний,    а  ще  ж  не  торкнувся!..
Той  погляд  бездонний  -    палаючий  опік,
Розчахнутий  розтин...  скорися  спокусі!

Не  муч!  Я  не  струни,  -  і  навіть  на  нерві
Так  грають  лише  віртуози,  -  безсила.
Не  гайся,  бо  губиться  десь  у  перерві
Знемога,  яка  вже  розправила  крила.

Не  муч,  підійди,  так  терзатись  жорстоко,  -
Я  ж  бачу,  як  котяться  краплі  солоні.
Ті  кроки  найважчі,  ще  стануть  уроком,
А  спогади  потім  розкреслять  долоні.

17.10.2015.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613949
дата надходження 17.10.2015
дата закладки 19.10.2015


Наташа Марос

ПОВЕРНИ.

                           

Не  свої  я  несу  помилки,
Не  твоїми  заслугами  бавлюся.
Уявляла  цей  світ  не  таким
Під  розкішні  мелодії  Паулса.

Воскресала,  а  ти  хоронив,
Мов  сліпу,  що  нічого  не  бачила.
Заклинаю  тебе,  поверни!
Без  жалю  поверни  мені  втрачене.

Я  до  всього  святого  молюсь,
Навздогінці  молитвами  різними.
Хоч  тепер  ти  мені  розмалюй
Білий  світ  хризантемами  пізніми...

                         -      -      -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614470
дата надходження 19.10.2015
дата закладки 19.10.2015


Poetka

…завтра…

...завтра  як  завше  писати  ноти  натрудженим  віям
складати  руки  в  молитві
вкладати  молитву  у  вуста  поцілунком
вводити  в  спокусу  свій  страх...
на  вузлики  життя  накладати  спокій
леліяти  правду  під  серцем  ненависно  тихим
у  тіло  немов  у  посудину  вливати  суміші  слів
із  ран  землі  діставати  холодну  віру
падати  ниць...
різьбити  чиїсь  страхи  на  паперовому  лоні  вічності
застигати  у  спогадах  немов  
смола  на  чужих  підошвах
простягати  руки  до  того  хто  мав  би  стояти  навпроти
дозволити  собі  відчути  себе  на  відстані...
завтра...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361410
дата надходження 01.09.2012
дата закладки 20.02.2015


Les luginsky

Думи про Україну.

Себе  я  скільки  пам’ятаю
Завжди  любив  лише  її,
Лиш  поряд  з  нею  оживають
Всі  думи  й  помисли  мої.
Та  не  мені  одному  сниться
Цей  милий  Богу  й  людям  край,
Багато  прагнуть  підживиться
За  наш  рахунок  зазвичай.
Відбірним,смачним,ласим  шматом
Вкусить  ніхто  не  оминав,
А  хто  не  міг  ,той  просто  матом
Її  частенько  поминав.
І  ось  сьогодні  люта  зграя
Скажених  ,  диких  вовкулак
Рве  на  шматки  її  ,кусає
І  не  подавиться  ж  ніяк.
Та  не  здамося  ми  без  бою,
Нехай  проллється  вража  кров,
Бо  ми  повстанемо  з  тобою
За  мир,  за  щастя,  за  любов.
За  неї  свій  останній  подих
Я  не  вагаючись  віддам  ,
Любов  це  сина,  а  не  подвиг,
Тож  чуй  москаль  й  навік    затям  :
«  Нас  не  поставить  на  коліна  ,
Бо  ми  повстанемо  й  з  руїн,
Вона  –  це    Мати  –  Україна
І    я  –  її    покірний    син  !  « (  Лесь    Лугинський  )

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549346
дата надходження 06.01.2015
дата закладки 06.01.2015


Рідний

Різдвяний псалом

Аж  не  віриться,  що  з  моменту  написання  пісні  минуло  18  років.
Отже  нині  святкуємо  її  повноліття!
[b]З  Різдвом  Христовим  вас,  друзі!!![/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549364
дата надходження 06.01.2015
дата закладки 06.01.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.01.2015


Оля Мелкозерова

Київ

Сьогодні  в  моді  їздить  за  кордон,
вивчати  там  чужу  культуру,
розповідати  про  Париж  і  Балатон,  
писати  в  Твітері  про  їх  архітектуру.

Але  я  знаю,  де  б  ми  не  були,
що  б  не  вивчали,  й  що  б  ми  не  дивились  -  
немає  за  красої  та  людьми,
величнішого  міста,  ніж  мій  Київ!

Його  історія  чарує  і  манить,
століття,  героїчніше  століття...
В  його  історії  чарівна  кожна  мить  -
обрядів  й  дивооижних  звичаїв  суцвіття...

Люблю  я  вулиці  і  храми,  і  музеї,
зелені  парки  і  старі  будинки  -  
це  місто  -  КРАСЕНЬ,  З  ДОБРОЮ  ДУШЕЮ  -
ЛЮБЛЮ  ЙОГО  ДО  КОЖНОЇ  ЦЕГЛИНКИ!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543764
дата надходження 14.12.2014
дата закладки 31.12.2014


Крилата (Любов Пікас)

Новий Рік на поріг

Ще  кілька  годин  і  прийде  рік  новий.
Старий  попрощається  з  нами,
Залишить  нам  віру  і  дух  бойовий,
А  болі  розвіє  вітрами.

Надбав  старий    снігу,  пустив  морозИ
І  сонце  начистив  до  блиску.
На  коника  сів  і  помчав  до  кози,  
Капусти  їй  кинув  у  миску.

Наїсться,  прийде,  як  12  проб’є.
Хай  ляже  їй  добра  дорога.
Ми  ж  вип’єм  вина  і  з’їмо  «Олів’є»,
І  миру  попросим  у    Бога.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547842
дата надходження 31.12.2014
дата закладки 31.12.2014


Віктор Слюсар

НАЗАД У ЛІТО

За  мотивами  прози  Петра  Сороки  

Вмліває  вже  солодко  серце  моє:  
Думки  мої  в  літо  вернулись.
Коли  над  селом  ніжний  вечір  стає,
І  верби  над  ставом  зігнулись.  

Коли  затріпоче  тополя  гінка,  
І  липи  цвітуть  край  дороги,
Коли  до  роси  враз  торкнеться  рука,
І  серце  розвіє  тривоги.

А  в  небі  вечірнім  літають  джмелі,
Та  стелиться  запах  жасмину,
Напоєні  трави  нектаром  землі,
І  вітер  колише  калину.

Коли  водоспадом  стікає  вода,
Хвилюються  жито  й  пшениця,
Коли  з  пасовища  іде  череда,
І  небо  дощем  знов  сльозиться.

Я  хочу  вернутись  у  літо  назад,
До  сонця,  до  вітру,  до  лісу.
Я  хочу  почути,  як  свище  гроза…
Й  зимову  змінити  завісу.
06.01.2011р.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547838
дата надходження 31.12.2014
дата закладки 31.12.2014


Віктор Ох

Побажання на Новорічне Свято

Вітер  на  голочки  сніжних    ялинок
наче  алмазного  пилу  жбурнув!
Двох  не  буває  подібних  сніжинок!
«Ви  дивовижні!»,    -    я  їм  шепнув.

В  ніч  новорічну  задумати  варто  -
що  має  збутись,  що  б  я  хотів?
Танців  і  музики,  ігор  і  жартів!
Не  кулеметних  –  бенгальських  вогнів!

Щоб  на  ялинці  висіли  цукерки,
чути  було  щоб  пісні,  а  не  мат,
залпи  салютів  і    фейєрверків,
а  не  російських  гранат  чи  гармат!

Хай  перетворяться  в  лід  окупанти,
хай  заметуть  їх  горби  снігові,
а  хутіна  вдарять  кремлівські  куранти
по  безтолоковій  його  голові!
31.12.14

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547826
дата надходження 31.12.2014
дата закладки 31.12.2014


Андрій Бабич

Мій гріх я вирву із корінням…

Мій  гріх  я  вирву  із  корінням,  -      
Не  сумніваюсь  –  ні  на  мить…
Крізь  камінь  проросту  з  насіння,
Щоб  знову  Господа  любить…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454589
дата надходження 15.10.2013
дата закладки 15.10.2013


Микола Шевченко

Україночка я!. . (пісня на слова автора Крилата)

Слова:  Крилата
Музика,  аранжування,  запис:  Микола  Шевченко
Виконує:  Тетяна  Бородай

Я  дочка  того  краю,
   Де  Карпати  синіють.
Де  ліси  є  безкраї,
   Де  річки  струменіють.
Я  дочка  того  краю,  
 Де  пташок  щебетання,
Де  в  веснянім  розмаю
 Дозріває  кохання.
Приспів:
Україночка  я,  українонька.
Губи  –  спіла  червона  калинонька.
Очі  –  чорная  стигла  яѓідочка.
А  душа  –  смерекова  сопілочка.

Я  дочка  того  краю,  
Де  церкви  височіють,
Де  лелеки  кружляють,  
будять  крильми  надію.
України  дочка  я,
 Її  вічна  я  бранка.
Спів  дзвінкий  тут    лунає,    
Майорить  вишиванка.
Приспів:


27.08.13

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445721
дата надходження 27.08.2013
дата закладки 25.09.2013


Лілія Ніколаєнко

Гріховна ніч

Наповнюй  насолодою  поволі
Мене,  мов  келих,  чарівним  напоєм.
У  пристрасті  гарячо-ніжний  колір,
Під  зорепадом  щастя  –  тільки  двоє.

Тіла  сплелися  у  стрімкому  танці,
Уста  і  душі  від  жаги  зомліли,
Цієї  ночі  ми  таємні  бранці,
П’янкий  порив  здолати  вже  не  сила.

Граційний  дотик,  як  вогонь  шалений  -
Ідуть  по  шкірі  хвилі  оксамиту,
Вином  жагучим  закипить  у  венах
Солодкий  біль  –  у  подих  перелитий.  

Рельєфи  тіла  спрагло  я  вивчаю,
Пірнаю  в  забуття,  щасливо-вільна.
Мій  Аполлоне,  стань  для  мене  раєм,
Гріховним  і  терпким  до  божевілля…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424041
дата надходження 10.05.2013
дата закладки 02.09.2013


Іван Звенигородський-VMD-

09 БАЙРАК!

Пам'яті  Т.Г.Шевченка  і  200-річчя  народження

13.08.2013  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443128
дата надходження 13.08.2013
дата закладки 13.08.2013


Відочка Вансель

Да что мне нужно в мире?Только ты

Да  что  мне  нужно  в  мире?Только  ты,
Целующий  так  нежно  на  кровати.
И  не  беда,что  я  в  красивом  платье,
И  на  полу  валяются  цветы.
Да  что  мне  нужно?Взгляд  любимых  глаз,
Которые  так  смотрят.Я  целую
Все  твое  тело.И  опять  ревную
До  дней  без  твоих  слов  и  твоих  ласк.
Да  что,скажи?Мне  нужен  только  ты,
Твоя  рука  и  рядом  просыпаться.
И  каждый  день  по  новому  влюбляться,
И  чтоб  сбывались  все  твои  мечты.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443094
дата надходження 13.08.2013
дата закладки 13.08.2013


Мирослав Гончарук_Хомин

І вже краще б не було нас…

Домашня  власноруч  записана  музична  формація  на  один  із  віршів


Тобі  завтра  в  далеке  небо,
Мені  завтра  в  далекий  порт,
Ти  для  мене  -  лише  потреба
Я  для  тебе  -  окремий  сорт...

Тобі  завтра  в  далекі  штилі,
Мені  завтра  в  далеку  путь,
Ти  для  мене  -  лише  вродлива,
Я  для  тебе  -  життєва  суть...

Тобі  завтра  в  далеку  долю,
Мені  завтра  в  далекий  час,
Ти  для  мене  -  причина  болю,
І  вже  краще  б  не  було  нас...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441457
дата надходження 04.08.2013
дата закладки 12.08.2013


Мирослав Гончарук_Хомин

Якщо повернусь взагалі

Поділи  мій  маршрут  на  чотири,
І  частину  залиш  собі,
Я  повернуся  до  тебе  щасливим
У  незайманій  нашій  весні.

Поділи  мою  долю  на  вісім,
І  уламок  залиш  собі,
Я  повернуся  до  тебе  з  Полісся
У  новому  своєму  вірші.

Поділи  моє  серце  на  двоє,
Половину  залиш  собі,
Я  повернуся  до  тебе  з  двобою,
Якщо  повернусь  взагалі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439901
дата надходження 27.07.2013
дата закладки 12.08.2013


Наталя Хаммоуда

ТЫ ТОЛЬКО ПРИХОДИ.

ПРИЯТНОГО  ПРОСЛУШИВАНИЯ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442877
дата надходження 12.08.2013
дата закладки 12.08.2013


Олексій Тичко

пісня під баян

Застільний    музико,    зіграй    на    баяні!
Натисни    на    клавіші    строго    у    такт.
Сьогодні        -    веселі,    щасливі        і    п'яні,
А    завтра,    я    знаю,    що    буде    не    так.

Згадаємо    дружно    "акацію    білу",
Вона  у  невмілих  і  то  зазвучить.
Очистимо    піснею    душу    зболілу
І    кожний    згадає    своє    у    цю    мить.

Ви,    куме,    налийте    по    вінця    горілки,
Бо    тяжко    тверезим    дивитись    у    світ…
Співаємо    хором,    горілка    -    як    ліки,
ще    сала    шматками    наріже    сусід.

А  Вам,  до  лиця,  із  півнями  сорочка,
Нарешті  помітив  -  кума,  ох,  кума!
Несіть,  не  жалійте  капусту  із  бочки,
Ще  тільки  її  на  столах  і  нема.

Щасливі,  бо  п'яні,  тверезим  складніше.
Акорди  уміло  бере  віртуоз,
Вже  кум  допилися,  цитує  нам  Ніцше,
Сьогодні  гуляєм  -  на  повну,  всерйоз!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399911
дата надходження 10.02.2013
дата закладки 10.02.2013


Любов Ігнатова

Завагітніло хмарами небо

Завагітніло  хмарами  небо,
Циклонічним  сповилось  плющем;
Вічно  юна  красунечка  Геба  
Пролила  свою  чашу  дощем.
І  висвистує  вітер  кудлатий
На  сопілці  своїй  там  і  тут;
І  краплини  дощу  піцикато
Знов  на  скрипках  своїх  виграють.
І  блукає  брудне  міжсезоння,
То  сміється,  то  схлипує  знов...
Та  між  листя  торішнього  дзвоном
Проростає  підсніжна  любов.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398133
дата надходження 04.02.2013
дата закладки 04.02.2013


Василь Царинюк

Сила українців

В  чому  сила  українців?
Я  скажу:  не  в  салі.
Не  дадуть  мені  збрехати  
Козаки  бувалі,
Що  до  сала  треба  хліба,
Часнику,горілки,
А  до  ТОГО  ВСЬОГО  треба
Гарненької  дівки...
А  до  дівки  треба  грошей,
А  до  грошей  -  "клепки",
Ну  а  "клепка"потребує
Фірмової  кепки.
Тільки,кепка  що?  -  ганчірка,-
Вибачте  "на  слові".
Сила  наша  -  безперечно  -
В  нашій  рідній  мові!
Солов"їна,калинова,
Мудра  і  співуча,
Жартівлива  і  мрійлива,
Сумна  і  колюча.
Тож  любіть  її!  Плекайте,
Як  малу  дитину!
Ось  де  сила  наша,браття,
На  лиху  годину!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301205
дата надходження 20.12.2011
дата закладки 30.01.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.01.2013


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Зимова казка…

Холодні  очі,  заметілі,
Скували  серце  юнаку.
Сніжинки  впали  сніжно  -  білі
І  поселили  самоту...

А  десь  в  засніженій  хатині,
Серед  холодної  зими.
Жила  дівчина,  очі  сині,
Такі  самотні  і  сумні.

Під  Новий  рік  зимова  казка,
До  юнака  сама  прийшла.
Ну  ось  тобі  любові    ласка,
З  тобою  завжди  щоб  жила!!!

Дала  вона  клубок  чарівний,
Щоб  стежку  він  йому  знайшов.
Бо  там  живе  його  царівна,
Послухав...  взяв  клубок...  пішов.

Серед  засніженого  лісу,
Він  пісню  лагідну  почув.
Зими  розсунулась  завіса,
Здолав  без  ліку  кучугур...

І  лише  погляд  очі-в-очі,
Зігрів  холоднії  серця.
Їм  малувато  бУло  ночі,
Щоб  зрозуміти  до  кінця...

Та  не  біда...  Сказала  казка,
Бо  головне  уже  збулось.
Чарівника,  злетіла  маска,
Теплом  кохання  розлилось.

І  поєдналися  навіки,
Такі  закохані  серця.
Пішли  обоє  в  світ  великий,
За  руки  взявшись,  до  кінця...

Тепер  в  серцях  живе  кохання,
Приходить  казка  кожен  рік.
Дитячий  сміх  і  щебетання,
Продовжить  довгий,  довгий  вік...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393316
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 17.01.2013


Ксенофонт Обычайкин

Стихает всё

Стихает  всё.  Стихия  пустоты.
Пустоты  сна,  где  в  мире  я  и  ты.
Стучат  колёса,  не  на  нас  стучат.
А  на  устах  моих    давно  печать.

Стихает  всё.  Стихи  мои  -  слова.
Клонится  к  смерти  думой  голова.
И  смерть  томится  -  надоело  ждать,
Взяла  косу,  пошла  на  площадь  жать.

Стихает  всё.  Дорога  ищет  даль.
Словарь  подмышкой,  Под  ногой  -  педаль.
И  жизнь  малиной  сладкою  кровит.
Уснул  пиит.  И  стих  печальный  спит.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392651
дата надходження 15.01.2013
дата закладки 15.01.2013


Любов Вакуленко

НЕ НАДО ЛГАТЬ

Я  лгу  не  вам,  скорей  себе,
Что  эта  тяжесть  мне  под  силу,
Что  не  сведет  меня  в  могилу
Покорность  власти  и  судьбе.

Поймите  же,  я  лгу  не  вам
И  в  этом  всё  моё  несчастье.
Как  околдованная  властью,
Я  подчиняюсь  лишь  словам.

Я  лгу  не  вам,  но  каждый  час
Я  принимаю  как  лекарство
Судьбы  и  ласку  и  коварство,
А  остальное  все  -  от  вас.

Как  тяжело  нести  свой  крест,
Но  нету  сил  сказать:  "Довольно!"
Не  надо  лгать,  ведь  будет  больно
Когда  неправда  надоест.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391930
дата надходження 12.01.2013
дата закладки 14.01.2013


Любов Ігнатова

Розбуди мене

Розбуди  мене  своїми  поцілунками-  
Я  так  хочу  знов  у  твій  полон...
А  зима  майстерно  візерунками  
Вишиває  на  вікні  вельон...
Розбуди  мене  своєю  ніжністю-
Подихом  легеньким  на  шоці.
Хай  снігами  замете  розбіжності,
Що  тримали  досі  у  руці...
Розбуди  мене  гарячим  дотиком-
Щоби  хвилями  по  тілу  розлилось...
Салютує  свічка  голим  ґнотиком
Щастю,  що  із  косами  сплелось...
Ми  розбудим  свічку  новим  вогником,
І  віддячим  зиму  за  вікном,-
Що  була  сьогодні  нашим  змовником,
Нас  поїла  зоряним  вином...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392303
дата надходження 14.01.2013
дата закладки 14.01.2013


Хлопан Володимир (slon)

Стометрівка

Вітрини...  
витерта  бруківка...
Заснуло  все...  
Можливо  -  ні?
Ошатно  вбрана  Стометрівка*
манить  в  обійми  кам"яні
Краплина...  Дощ...  
Можливо,  сльози
зронило  місто  восени?
Чи,  може,  то  -
останні  грози...
тривожать  наші  тихі  сни?
Ми  вдвох...
лиш  я...  і  Стометрівка,
нам  одиноко  у  цей  час,
в  душі  вінілова  платівка
шкребе  сумний  осінній  джаз
Ми  вдвох...
фонтани  -  наші  свідки,
стоять  самотні  без  води...
Я  в  місто  це  прийшов  нізвідки
і  піду  далі...  
в  нікуди

*Стометрівка  -  вул.  Незалежності  -  центральна  пішохідна  вулиця  Івано  -  Франківська

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392287
дата надходження 14.01.2013
дата закладки 14.01.2013


СИНЕВІР

РОЗП'ЯТА НА ХРЕСТІ

На  карті  світу  ти  лягла
хрестом
І  на  хресті  розп'ята,
Україно


*  *  *

Розп’ята  на  хресті,  прикована  бур’яном,
А  кров  сочить  із  ран  у  макових  полях  …
Я  плащаницю  дам  із  чистого  туману,
Вдихну  прозору  ніч  цілющого  дурману.
Жива  роса  квіток  залиже  твої  рани,
По  жилах  потече  вода  джерел  свята.

І  в  Воскресіння  мить  у  віковічній  тиші,
Щоб  дихати  могла,  розкрию  небо  я,
І  тисячі  свічок  запалять  блискавиці,
́́Під  “Отче  наш”  громів  прокинешся,  Земля.

І  під  орган  дощу  з  високим  звуком  болю
Сорочку  одягну,  вишивану  Творцем,
Безсило  упаду,  притулюся  щокою
І  розтворюсь  в  тобі,  похований  живцем.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=122528
дата надходження 21.03.2009
дата закладки 12.01.2013


Віктор Ох

Мелодія на вірш автора Віталія Назарука :: І іскриться вино

П’ю    червоне    вино    по    краплинці    –    смакую…
 І    з’являється    хміль    –    грає    в    жилах    тепло.
 Грію    келих    в    руках    і    устами    цілую.
 А    іскристе    вино    виграє    через    скло.

 І    іскриться    вино    в    кришталевім    бокалі,
 А    від    свічки    вогонь    відбивається    в    склі.
 І    пролиті    краплини,    мов    з    намиста    коралі,
 Залишають    кроваві    сліди    на    столі.

 О,    червоне    вино,    ти    напій,    що    від    Бога,
 Ти    даруєш    тепло    і    несеш    до    небес!
 Ти    частинка    краси,    чи    чогось    неземного,
 Ти    поетів    напій,    а    ще    більш    поетес!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391826
дата надходження 12.01.2013
дата закладки 12.01.2013


Віталій Назарук

ВЕЛИКЕ СВЯТО

Кутя  на  Різдво  –  це  символ  Різдва,
Це  радість  Його  і  це  смак  особливий,
Різдвяна  традиція  й  нині  жива,
У  цілому  світі  і  в  нас  в  Україні.

Колядки,  вертепи  –  це  гордість  землі,
Від  хати  до  хати    співає  країна,
Син  Божий  родився,  старі  і  малі,
Святкують  народження  Божого  Сина.

На  покуті  дідух,  молитва  до  Бога
І  дяку  за  Сина,  немов  за    свогО,
Нелегку  пройшов  на  землі  Він  дорогу…
Христос  народився!  Славімо  Його!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390049
дата надходження 05.01.2013
дата закладки 05.01.2013


Roman Seret

***2

В  молитві  шлях  до  пізнання.
Молитва  –  ключ  від  скарбів  світу.
Молись  і  вирветься  душа
З  міцних  лабет  земного  гніту.
Не  раз  зневіришся  в  житті
І  стане  тяжко  хрест  свій  нести,
Не  раз  ти  впадеш  на  путі
Й  не  зможеш  сам  уже  підвестись,
Тоді  тихенько  помолись
І  Бог  поможе  тобі  встати,
На  стежку  істини  вернись
Й  старайся  з  неї  не  звертати.
Коли  не  знаєш  куди  йти,
Не  маєш  де  знайти  притулок,
Зноси  до  неба  молитви,
Плекай  крізь  сльози  порятунок.
Коли  тебе  покинуть  всі,
Лишень  не  забувай  одного:
Усі  ми  люди  на  землі
Є  дітьми  Бога  Пресвятого.
Він  знає  кожного  із  нас,
Господь  прийме  наші  молитви,
У  найскрутніший  для  нас  час
Ісус  зуміє  нам  простити,
І  зняти  надважкий  тягар,
Який  нам  не  під  силу  нести,
Лише  потрібно  молитви
У  жертву  Богові  принести.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390040
дата надходження 05.01.2013
дата закладки 05.01.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.01.2013


Виктор Кириллов

Скільки треба для щастя

Над  вечір  з’їв  шматочок  сала,
Горілки  чарку  проковтнув
І  так  мені  самотньо  стало,
Що  я  іще  одну  хильнув.

А  потім  сало  я  засмажив  -
Шкварчало  бджілками  в  душі
Собі  резонно  зауважив,
Що  треба  стопочку  мерщі.

А  потім  в  те,  що  на  пательні
Цибулі  трохи  накришив
І  не  роздумуючи  вельми
Горілки  чарку  пропустив.

А  потім  в  суміш  «обалдєнну»
Штук  п’ять  яєць  розколотив
З  любов’ю  глядя  на  Всєлєнну
Горілки  чарку  пропустив.

Кулінарійноє  це  диво
Укропом  трохи  притрусив
І  зовсім  вже  тоді  ігриво
Горілки  стопочку  налив.

Це  благодать,  упомрачєнн’є
Коли  пательню  зняв  з  вогню
Душі  «високоє  влєчєнн’є»
Мерщій  доповнив  «самженю».

Зламав  собі  шматочок  хліба
Виделку  взяв  «на  пєрєвєс»
Я  долі  вимовив:  «спасіба»,
Душа  помчалась  до  нєбєс.

Слина  текла  мені  на  груди
Допоки  перший  шмат  доніс.
Не  збожеволівши  покуди
Я  ледь  утримував  свій  ніс.

І  проковтнувши  насолоду
Наступний  шмат  у  мить  схопив,
А  потім  ще  раз  на  догоду
Це  оковитою  залив.

Нема  самотності  подавно.
І  почуття  уже  до  неба.
Душа  пливе  в  нірвані  плавно
Не  много  нам  для  щастя  треба.

Січень  2013р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389591
дата надходження 03.01.2013
дата закладки 03.01.2013


mihaha

Новорічне.

Терпкої  горілки,пахучих  ковбас,щоб  рік  вам  Новий  у  коморі  припас-худоби  у  стайні,добра  у  дворі,хай  ваші  зростають  дитятка  малі.  Коли  вже  на  вежі  ударять  у  дзвони,хай  зникнуть  між  вами  усі  перепони.Хай  б́  ється  на  щастя  співучий  кришталь  і  рук  докладає  веселий  скрипаль.Хай  смуток  зникає  як  в  пляшці  вино,зяті  хай  і  тещі  усі  заодно.Хай  зранку  від  щастя  болить  голова  ,на  добрі  потуги  на  рясні  жнива  В  родині  спокою,весь  рік  без  журби,щоб  були  кохані,жадані  завжди.Щоб  були  здорові  до  самих  до  п́  ят-Веселого  року,Веселих  вам  свят!!!́́

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389655
дата надходження 03.01.2013
дата закладки 03.01.2013


Тамара Васильєва

Я не готова до зими

Я  не  готова  до  зими,

Вітрів,  що  обпекли  обличчя.

Колись  було  -  гуляли  ми

І  в  хуртовину  на  узбіччі.

 

Тепер  одна,  в  зимовий  день

Боюсь  замерзнути  у  тиші.

Тріщить  мороз  отак  лишень,

Він  спогади  на  вікнах  пише.

26.12.12

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389378
дата надходження 02.01.2013
дата закладки 02.01.2013


горлиця

Надія весни

Де  ви  часи  веселого  довкілля,  
Чому  так  пусто  й  боляче  в  душі?  
Сумні  думки,  немов  зів’яле  зілля,  
Лягають  вглиб  розритої  межі.  

Чи  ж  зацвітуть  сади  побіля  хати  
І  чи  всміхнеться  сонце  у  вікно,  
Чи  вже  навік  минуло  й  не  діждати  
Того,  що  відійшло  від  нас  давно.  

Усе  довкола  стихло  у  чеканні  
Нових  поривів,  розквіту  весни,  
А  серце  стукає  у  сподіванні-  
Прорветься  промінь  в  наші  сірі  дні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389340
дата надходження 02.01.2013
дата закладки 02.01.2013


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Горнятко кави у твоїх руках…

Я  пригощу  тебе  горнятком  кави,
Зі  смаком  неповторним,  запашним.
Як  покуштуєш,  то  промовиш:"  Браво",
Для  тебе  буде  цей  напій  смачним...

Зігріє  він  тебе  немов  кохання,
Відчуєш  ти  приплив  гарячих  мрій.
Відійдуть  десь  далеко  сподівання,
У  вечір  цей  ти  будеш  тільки  мій...

Пройде  тепло,  оте,  по  твоїх  венах
І  серця  стук,  немов  зустрів  весну.
Вона  миттєво  промайнула  в  скверах
І  ти  немов  прокинувся  зі  сну...

Та  це  не  сон,  це  лиш  горнятко  кави,
В  твоїх  руках,  а  в  голові  думки...
Не  будуть  поруч  з  ним  вони  лукаві,
Смачний  напій  ти  випєш  залюбки...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385047
дата надходження 15.12.2012
дата закладки 15.12.2012


ABIV

Незабута історія

У  цьому  теплі  ховається  холод
І  дотик  як  струм,  як  занесений  молот.
У  погляді  цьому    -  сталеві  ножі.
Висмоктує  крига  тепло  із  душі.

А  пам'ять  не  хоче  скоритися  втраті…
Палала  земля  і  не  було  де  стати.
У  небі  –  не  зорі  –  одне  моє  сонце,
Без  жалю  пекло,  спопеляючи  серце.

Байдужа  мов  лід:  така  ж  чиста  та  біла
Тікала,  мовчала  і  час  зупинила.
Думки  не  тонули  в  хмільному  багатті
І  сльози  не  були  ознакою  статі.

Падіння  –  політ  хоч  і  складені  крила.
Нова  невідома  вражаюча  сила:
Життя:  люди  поруч-  все  як  на  долоні!
Не  має  ні  меж,  ні  умов,  ні  кордонів.

Не  має  бажань,  тільки  дихати  нічим.
Зневага,  огида,  презирство  і  відчай.
Та  якір  Надії  –  як  нова  дорога.
І  Віра  в  добро  на  шляху  допомога.

Повільно  години  вертались  у  день.
Мелодії  добрих  забутих  пісень,
Щирі  і  вічні  слова  молитов,
Як  долі  дарунок  приносять  Любов.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383610
дата надходження 09.12.2012
дата закладки 09.12.2012


Олег Завадський

Повернення

Пробігла  по  зубах  моїх  оскомина
Од  яблук,  що  знадвору  батько  вніс,
І  їхній  дух  таким  щемливим  спомином
Проник  до  мене  потайки  у  ніс.

Чимало  за  роки  майнулі  бачено,
А  тут  усе,  як  завше,  –  до  ладу.
Від  чорнобривців,  бджолами  освячених,
Здалося,  непритомним  упаду!

На  мене  мама  дивиться  склопотано:
«Чи  хочеш  пиріжків  яких?  –  спечу».
А  я  сміюсь,  словами  залоскотаний,  –
Всього  ж  бо  хочу,  навіть  не  злічу:

І  пиріжків,  і  яблук  на  ослоні,
І  щирих  слів,  забутих  за  літа...
Цілую  вдячно  мамині  долоні,
Де  кожна  зморшка  –  рідна  і  свята.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375802
дата надходження 06.11.2012
дата закладки 04.12.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.11.2012