Для кого-то ты брат, для кого друг,
Для меня ты ни муж, ни любовник.
Ну, а может? А если? Ну, а вдруг?
Приходи, ставлю чайник, крыжовник.
Дождик ершистый стучится в окно,
Долгий вечер несёт свою вахту.
Милый, на сердце струится тепло,
Обними, поскорее, в охапку.
И к разгоряченной груди прижми,
Чтоб пьянела, вдыхая твой запах.
Скоро восемь громко пробьют часы,
Мне бы шептать еле слышное: "Ах".
06.11.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375934
дата надходження 06.11.2012
дата закладки 06.11.2012
Не залишай одну, бо вмру без тебе,
Не схочу дихати і житии на цім світі.
Стягне чорним серпанком моє небо
Й нічого вже нікому не змінити.
Я не боротимусь, а просто складу крила,
Як пташка ранена, на терен полечу.
Або ж ходитиму по світу, мов причинна.
Серед чужих очей й свого плачу.
Проткну легені гострими голками,
Щоб звичку дихати прогнати назавжди
На рани плакати солоними сльозами
Я буду… Душенько, мовчи!
Зкую серденько я міцними ланцюгами,
Щоби не билось, не ганяло кров.
А потім вирву і жбурну попід ногами,
Як ти ото колись мою любов.
Душі тендітній я підріжу крила
А може вирву без емоцій і жалю.
Спалю, ще й не таке посмію,
Лиш би забуть оте палке «люблю»..
Не залишай одну, бо вмру без тебе,
Не схочу дихати і жити на цім світі.
Стягло чорним серпанком моє небо…
Як міг мене жорстоко так згубити?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360561
дата надходження 28.08.2012
дата закладки 27.10.2012
думки з присмаком твоїх ніжних поцілунків.
повітря з контурами вчорашніх снів.
ніч не стомилась ще від цих дарунків.
ти обіймав мене, робивши як того хотів.
сьогодні мені снився твій погляд
і я тонула у ньому, не опираючись,
я майже впевнена, ти - Бог мій.
ти притискав мене до свого тіла, посміхаючись.
сьогодні мені снився ти на запах.
твої дотики на звук і дихання на слух.
без тебе світ - не світ, а простір в брудних лапах,
що всмоктує у сірь людей, неначе мух.
сьогодні мені снився ти на смак.
і я взірвалася сама у себе.
ти був, як кава, міцний, теплий, і це так...
це так притягує мене до тебе.
сьогодні мені снився ти на дотик.
і знаєш що? я майже збожеволіла.
для мене ти, як необхідний прибіотик.
без твоїх рук давно б уже зневоліла.
сьогодні ти прийшов по мене ввечері.
й забрав у тихий жовтий парк.
ти цілував мене ув очі, щоки, кучері.
ми один одним дихали, це так.
ї хай цей вечір черговий пройде, розвіється
та в моїм серці завжди залишаться:
думки з присмаком твоїх ніжних поцілунків,
повітря з контурами вчорашніх снів.
ніч не стомилась ще від тих дарунків.
ти обіймай мене, ти обіймай. завжди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367303
дата надходження 28.09.2012
дата закладки 27.10.2012
На кухне теща стряпает пельмени,
Котёнок, мявкнув, мясо попросил...
- "А ну-ка брысь, а то, как взъерепеню..."-
Ногой пихнула, котик загрустил...
Через минуту снова к ней подходит,
И громко: - "Мяу, мяу!"- говорит...
Потрется возле ног и рядом бродит,
Тут тёща: - "Пошел вон" - ему кричит.
Тем временем, на кухню зять заходит,
И видит, как котёнок захандрил.
А мать жены на кухне верховодит,
Пихнула малыша, чтоб не зудил...
-"Садись зятёк! Отведай-ка пельмешки, -
-Присядь родной, поешь и оцени!-
-А на десерт, тебе, как сладкоежке,-
-Я испекла чизкейк и брауни!"-
За стол садится не спеша наш вдомник,
А теща блюдо полное на стол...
Стрелой котёнок влез на подоконник,
Цыганит он один пельмень на пол.
- "На, Зюзька мой, покушай равиоли",-
- Вот пара штук, но больше не проси...-
Котёнок заурчал, пельмень мусолил,
И вдруг упал, задергался, притих...
-"Отправить на тот свет меня решила?"-
И зять с размаху в ухо тёще дал...
Она белугой громко завопила,
А Зюзька глаз открыл и наблюдал...
01.10.2012 г
Брауни - шоколадный торт.
Чизкейк - творожный торт.
Вдомник или влазень - зять, т. е. муж дочери.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373707
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 27.10.2012
Сьогодні я відмовила йому вперше.
море сліз, криків, і навіть крові розбитих рук.
та все, що у мене є - це він в теперішнім.
дарма, що птиці відлітали від надлишку мук.
я сиділа з чашкою траурної кави на йоговім ґанку,
намагаючись не курити, відкривалась небу.
мені б дожити убогим тілом своїм хоча б до ранку.
але навіщо? воно йому вже не треба.
крапля прозорого дощу з сірим відтінком
вона упала крізь відчинені очі прямо в мене.
асоціація світу зі старим чорно-білим знімком.
або із сепією. де ти притягуєш мій силует до себе.
ти тримав мене на занадто короткій витримці
діафрагму звузивши майже повністю.
ти відмовився дати шанс щастю-крихітці.
був захоплений фільтрів надлишковістю.
я годувала зі своїх рух птахів, сидячи на йоговім ґанку
печивом, що покришилося від наших занадто міцних обіймів,
майже впевнена, з ним би дожила до ранку.
надивившися його фото-дюймів, наївшись алгоритмів.
Сьогодні я відмовила йому вперше.
море сліз, криків, і навіть крові розбитих рук.
та все, що у мене є - це він в теперішнім.
дарма, що птиці відлітали від надлишку мук.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373362
дата надходження 25.10.2012
дата закладки 27.10.2012
І так не буває на світі,
Щоб друг просто так вручав квіти,
Й не знаючи, де себе діти,
Миттєво став ніяковіти.
І так не буває на світі,
Ви просто малі наче діти,
Які будуть тихо німіти,
Хвилюючись заговорити.
Вогню не буває без дима,
Вас друг проводжає очима,
Й чекає на Вас за дверима,
Щоб раптом торкнутись плечима.
В житті не буває ніколи,
Щоб друзі гуляли довкола,
Вдихаючи присмак Подола,
Забув, що голодні й схололи.
В житті не буває ніколи,
Щоб щось не судила нам доля,
Тож треба приймати ці ролі
Й відкрити назустріч паролі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373255
дата надходження 25.10.2012
дата закладки 25.10.2012
Твоя тоненька близькість
На кінчиках вій
Що спалило сонечко
Зажмурися і мрій!
Та лагідно дивляться
Мушельки очей
Моїх ночей забутих
Твоїх дивних очей
Так тихо під шкірою
Тече вода
Солодка вода
Від самого сна
І десь перегукуються
Два береги
Тихенько скажу собі:
"Тільки люби!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373261
дата надходження 25.10.2012
дата закладки 25.10.2012
О, милая, ты снова на диете,
Опять ведёшь борьбу за каждый грамм.
Я гибну в той войне безвинной жертвой –
От голода, лишений отощал.
Гляжу с тоской на завтрак – лист капустный…
(А зёрна прорастают на обед!)
Да... В голове твоей не мысли – мюсли...
Но я-то – радикальный мясоед!
И физику ты в школе не учила, –
Иначе б знала – есть такой закон:
Зависит прямо притяженья сила
От массы тела! Доказал Ньютон!
О, женщина! Вернись к своей природе!
В тебе ж заложен основной инстинкт,
Где главное – для продолженья рода
Здоровым, сытым должен быть мужик!
Увы, стал безразличен к брачным играм,
От скудного меню и свет не мил…
Но выход есть: для превращенья в тигра
Меня сначала мясом накорми!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366990
дата надходження 27.09.2012
дата закладки 25.10.2012
Цілую руки я,вам,мамо,і цілуватиму весь час.За те,що завжди поруч з нами,що ваші руки ніжать нас.Це ви навчили мене шити,в"язать навчилась з ваших рук.Мені дали ви світ любити,чимало натерпівшись мук.Нема милішого у світі,як мами руки золоті!При них, ми,як волошки в житі,ростем,цвітем і на путі всі перешкоди ми здолаєм,бо впевнені і добре знаєм,що руки матері в цей час примчать і приголублять нас,підтримають в тяжку хвилину...А роки наші линуть,линуть...Мене, ось мамою зовуть,а ви ,бабусею вже стали.Дай,Боже,щоб всім матерям їх діти руки цілували.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369394
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 25.10.2012
— Що ти називаєш «я»?
— Очевидно, себе.
— Ти можеш мені сказати, хто ти?
— Петро Пустота.
— Це твоє ім’я. А хто той, хто це ім’я носить?
(Віктор Пєлєвін)
Люди, які спілкуються з іншими людьми, звикають бачити себе в дзеркалі очима своїх друзів.
(Жан-Поль Сартр)
…дивлячись на світ, ти бачиш усе, крім того, що бачить той, хто дивиться на тебе.
(Сергій Жадан)
Як би це парадоксально не звучало, є Я. Але Я не один. Звідки я це знаю? Бо ж якби Я був один, то, мабуть, не усвідомив того, що Я є. Простіше кажучи, у мене просто не виникало б питань, що змушували б через пошук відповідей дотямлювати, що не існує лише Я-у-Собі, має бути Я-в-Іншому та Інший-у-Мені.
Ось, допустимо, пішов я в ресторан. Сів за столик, до мене підійшов офіціант і мило поцікавився, чого я бажаю.
Офіціант — це Я, який хоче зробити те, що робить офіціант. Тобто в цьому випадку я бачу не офіціанта, а себе. Себе-навиворіт. Офіціант втілює мої потреби і бажання. Він є моєю чужістю, існує для мене, а я існую для нього. Наша присутність зумовлює присутність кожного окремо. Існування Я потребує існування Іншого.
Для письменника таким Іншим є його твір. Хтось може заперечити, мовляв, для письменника Іншим буде літературний критик, але це не так, оскільки останній у своїх зауваженнях втілює те, яким хоче бачити насамперед себе, а не письменника.
Натомість твір є авторським баченням себе самого, але не самим автором. [Коли б я володіла мистецтвом жити, то нащо б мені здалося писати? (Оксана Забужко) ]. Тут можна умовно говорити, що твір є офіціантом, відповідно автор — це відвідувач ресторану.
Наш світ, наша культура — це безмір дзеркал, дивлячись у які, ми бачимо — кого б ви думали? — авжеж, себе. Отже, немає Мене-й-Інших, є тільки Я і Я-в-Інших. Так буде завжди.
КРАПКА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372556
дата надходження 22.10.2012
дата закладки 22.10.2012
Ах, как годы торопятся неумолимо,
Стремительный бег их мне не удержать
И проносятся тройки всё мимо да мимо,
Я едва успеваю воскликнуть: „Стоять!”
Припев.
Я на части не рвусь,
Да и не за чем рваться,
Не в раю я живу, не в аду.
В середине держусь,
Мне бы в ней продержаться
И, не дай бог, мне быть на краю.
Мне хватает,всего мне хватает,
Хлеба,солнца и неба, друзей и врагов,
Только изредка сердце до боли сжимает
Вся нелепость ошибок моих и долгов.
Те,кому абсолютно я всё доверяла,
Предавали меня в этой жизни не раз,
Не врагов, а друзей я все чаще теряла
И косила под корень меня жизнь не раз.
Припев.
И нередко я лбом своим стену долбила,
Только без толку всё, всё на месте осталось,
И удача меня стороной обходила,
Всё подножки да шишки одни доставались.
Мне от жизни от этой совсем мало надо,
Лишь уверенность в том, что меня где-то ждут,
Где слова не нужны и достаточно взляда,
Где с намёка все ясно и сразу поймут
Припев.
Ах, как годы летят, будто гонится кто-то,
Боль потерь ощущается в сердце вдвойне.
А вопрос остается все так же открытым:
Если есть в жизни правда, то где она? Где?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372575
дата надходження 22.10.2012
дата закладки 22.10.2012
Я – не звідки і в нікуди,
Я – ніхто і я ж – усе...
Різними бувають люди,
Вік в житті не головне.
Юний друже, я бажаю
І зрости, і досягти.
Я свободу поважаю,
Та всім до старості іти.
Ми – ніхто і ми в нікуди,
Ми – це все, що є у нас.
Не шукайте, дивні люди,
Те, що зупиняє час... 19.04.2008
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372579
дата надходження 22.10.2012
дата закладки 22.10.2012
Я жовтий лист осіннього триместру,
У світанкову паморозну мить.
Хоча, до кольок в животі, кортить
Стати частиною весняного оркестру.
В твоїх руках - букет, таких як я,
Гербарій облітаючих билинок.
Лиш запах гірко-прілого полину,
Злікує хворь - Любов її ім’я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372573
дата надходження 22.10.2012
дата закладки 22.10.2012
Ну не можу я спати коли
Розкрадають і топчуть, і палять
Але винні у тім не "вони"
Винні ми, бо усе дозволяєм
Незалежність жадана така
Перекреслена синім чорнилом
І за предків гордість моя
Осідає туманом із пилу
Воювали за землю, людей
Вигризали зубами свободу
А тепер у нас - вільних людей
Не завжди є на їжу і воду
Де моя Україна в цвіту?
Посіріло блакитне і жовте
Відмовляєм у всьому собі
Та хоч дітям своїм не відмовте!
Прокидайтесь, вставайте і йдіть
Голосуйте, вирішуйте долю!!!
Бо вирішувать маємо ми
Скільки буде добробуту й волі!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372580
дата надходження 22.10.2012
дата закладки 22.10.2012
Мені так боляче дивитись
Як цвіт весною облітає
Та з нього має народитись
Нове життя – його чекають
Його благословило небо,
Весна, немов хрещена мати,
А сонця промінь впав на тебе,
Щоби життя подарувати.
Цвітуть сади так біло-пінно
На хвилях вітру у полоні,
Але не впадуть на коліна
В його обшарпані долоні.
Бо цього забажало небо,
Весна – його хрещена мати
Нове життя влилося в тебе,
Мусить на хвилях вітру грати.
Впаде черешнею у трави.
Доспілим яблуком в долоню
І буде знов вітер лукавий
Чиюсь вирішувати долю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371538
дата надходження 17.10.2012
дата закладки 17.10.2012
"Холодний місяць.
Під підошвами черевиків
Дрібне шутро."
(Йоса Бусон)
Запишу всіх святих і праведних
До свого записника,
Де всі вірші покреслені
Буркочуть щось недоладне
Про «забуття» та «нешану».
Так, нібито крім порожнечі
Існує щось у цьому світі
Вічної гри.
Запишу всіх людей з парасольками
В окремий реєстр
На сторінці «сонце».
Запишу всіх їжаків Норвегії
До каталогу в синій зошит
На сторінці «вітер».
Вони теж святі і праведні
Святіші за святого Йосипа,
Тільки колючі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371499
дата надходження 17.10.2012
дата закладки 17.10.2012
Что будет раньше? Сожаление?
За те потерянные дни.
Или реальности прозрение?
Мечты забытые вдали.
Что будет раньше? Покаяние?
За все не сделанное тут.
Или нелепое молчанье,
Слова не высказано, жгут.
Что будет раньше? Боль потери?
Или предательства огни.
Где были запертые двери,
Открыть те двери не смогли.
Что будет раньше? Знаю точно.
А раньше будешь, только ты.
И пусть ты медленно, не срочно,
Найдешь забытые цветы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371505
дата надходження 17.10.2012
дата закладки 17.10.2012
Я протестую, протестую, протестую!
Слова кінчаються, нічого вже нема,
Останній подих злого вітру лиш почую,
А далі спокій... Ніч і тишина.
Я задихаюсь, задихаюсь, задихаюсь!
Пусті пориви ні до чого не ведуть
Весь час іду, злякаюсь і вертаюсь,
І всі не поруч - вони мимо просто йдуть.
Я пропадаю, пропадаю, пропадаю!
Мільйони душ - і жодна не моя,
Глуху безмежність пустоти я відчуваю
І всі, як всі - от тільки я не я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371108
дата надходження 15.10.2012
дата закладки 15.10.2012
як добре
пізньої осені на городі –
нікого ніде нема:
цілковито сама,
як зима…
небо таке –
однотонно-сірень-ке,
як пелюшка ба́єва
на дотик – лагідне і м`яке,
простеньке…
повна долина заду́ми,
по самі-самісінькі вінця,
наче глиняна філіжан-ка –
молочно-кавових
передчуттів
хтось над душею
невидимо пролетів!..
тиша
гойднулася, як фіра́нка,
торкнула слуху
ба́єво-теплим крилом –
то обізвалась корова
із протилежного берега за селом,
обізвалася
так доречно - у тон:
розпливчасто-чорно-біло…
каже, уже звечоріло,
каже,
у надрах її молоко
дозріло –
також по самі вінця…
нагадайте про мене, каже,
господині моїй,
отій
забу́дькуватій
заклопотаній жінці…
десь далеко
хтось кинув дошку…
ко-рот-ко й чіт-ко
когось висварив молоток…
перегу́кується соба́ками
кожен віддалений
напівсонний куток:
служба така – гавка-ти…
сіреньку небесну пелюшку
не склепиві́ч
стерегти,
і підслі́пуваті
у надвечір`ї
людські хати…
стерегти
зовсім вечір, а скоро і ніч…
пора і мені
до своєї хатини йти…
будем удвох собі каву пити,
у теплі і затишку
побрехеньки котові
упівуха
слуха-ти…
позіхання в долоні ховати
а за тим уже й спати…
спати…
щоб назавтра
ранесенько-рано
переддосвітом встати…
15.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371102
дата надходження 15.10.2012
дата закладки 15.10.2012
Ну ось і все...
мрячить до болю в скронях...
Давно у жовтні вже не було блискавиці,
А привид сонця десь в твоїх долонях...
З-під вій - сльозами дощ в розширених зіницях.
Думки - на клапті спогади розвіяли,
Тяжіють хмарами минулого дрібниці...
Я п"ю з відразою... (хіба про це ми мріяли?)
Самотню каву без смакУ і без кориці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368081
дата надходження 02.10.2012
дата закладки 15.10.2012
Хрустальный звон,
Глоток вина,
Пустой перрон,
Томна луна.
Опять одна,
Нет сил терпеть,
Я пью до дна,
Грусть не стереть.
Звезда в слезах,
Вдаль поезд мчит,
Цветок в руках,
Мой друг молчит.
В купе темно,
Лишь стук колес,
Все спят давно,
Сник спутник грез.
Бокал допит,
Кабак закрыт,
Пес в будке спит,
След чувств размыт.
Ты спишь иль нет?
Ты позвонил?!
Люблю в ответ...
И ты мне мил...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367877
дата надходження 01.10.2012
дата закладки 15.10.2012
Ця ніч у зорянім суцвітті,
А ми удвох на цілім світі.
Лиш ти і я під небом синім
В цю ніч були такі щасливі.
До тебе простягаю руки,
Такий нестерпний час розлуки.
В твоїй руці моя рука,
Переплелись, як два крила.
Зігрій мене своїм теплом,
Прикрий мене своїм крилом,
До свого серця пригорни.
Нема моєї в тім вини,
Що відцвіли осінні квіти,
Що в вирій відлетіло літо,
Що сріблом відцвітають роси
І заплелися в мої коси,
Моя рука в твоїй руці,
Спасибі за хвилини ці.
Кружляє ніч листям опалим,
Як довго я тебе чекала.
Ой осінь, осінь, почекай,
В моєму серці квітне май.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371053
дата надходження 15.10.2012
дата закладки 15.10.2012
Она несмело входила в нежность... так... как входят в море... пальчиками босой ноги осторожно дотрагивалась до теплой водички... потом... так же несмело... вторая ножка... волны ласкали загорелую кожу... целуя, как бы невзначай её коленки... и чем глубже она входила... волны смелели... проникая поцелуями... обжигая тело... всё выше и выше... глаза ее становились все изумруднее... дыхание учащалось... нежность обволакивала живот... грудь... шаги из медленных... осторожных... становились нетерпеливыми... и смелыми... на её губах застыла улыбка... прищуренные глаза... мощная волна нежности накрыла её с головой... она летела навстречу блаженству...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371089
дата надходження 15.10.2012
дата закладки 15.10.2012
Навіть не знаю, чи є в мене доля?
Доля, що поруч зі мною іде...
Доля, якою пишалась би воля...
Та, що у серці моєму живе.
Навіть не знаю, як себе тримати
Щоб не змінити у собі що є.
Де мені силу незайману взяти
Щоб зберегла існування моє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346095
дата надходження 25.06.2012
дата закладки 15.10.2012
Солодких снів тобі, коханий мій.
Нехай в ночі насниться мій дарунок-
Твоїх бажань яскравих, келих мрій,
Чарівно-пристрасний, медовий поцілунок.
Солодких снів. Нехай гойдає ніч,
У променях зірки плетуть кохання...
Все в погляді моїм, навіщо річ...
Нехай здійсняться всі твої бажання
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348000
дата надходження 04.07.2012
дата закладки 15.10.2012
Подарок твой - плюшевый мишка,
С подушки в глаза мне глядит...
На полке, любимая книжка,
Сегодня, пред сном не манит.
Я мишку к груди прижимаю,
Он жалобно что-то кричит...
Я слов этих не разбираю...
О милом сердечко грустит.
Я в глазки его поцелую,
За ушком поглажу рукой...
Любимый - скучаю, тоскую...
Хочу быть все время с тобой.
Уж за полночь стрелки отбили,
Прижала подарок к себе...
Сны сладкие в ночь проводили,
Поближе любимый к тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371048
дата надходження 15.10.2012
дата закладки 15.10.2012
У світі наших коридорів,
Ми зустрічаємо людей,
До болі близьких і знайомих,
Колишніх родичів й гостей…
У світі наших роял-холлів,
Ми зустрічаємо чужих,
Задеркуватих й в силу волі,
Ми віддаляємся від них…
У світі наших старих кухонь,
Ми зустрічаємо своїх
Найбільш знайомих для нас суконь,
Найбільш знайомий для нас сміх…
У світі наших темних спалень,
Ми проводжаємо цей день
Із почуттям своїх коханих,
Із відчуттям своїх пісень…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371064
дата надходження 15.10.2012
дата закладки 15.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.10.2012
Як гарно сонце променем чола
Торкається несміло, невагомо…
О, скільки я би зараз віддала
За те, щоб ти чекав на мене вдома.
Щоб знову теплу іскорку в очах
Для мене дарував, одній-єдиній…
Бо скільки би ти часу не мовчав
Я знатиму, що ти чекаєш вірно.
Що в серці не росте чортополох,
Хоч цвіту теж у ньому вже не видно…
О, скільки б я віддала, аби Бог
З тобою нас навіки звів, мій рідний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356542
дата надходження 10.08.2012
дата закладки 15.10.2012
Якщо Ти мене чуєш, то пробач:
Та то не я малюю людям долі.
В мені іде запекла боротьба
Любові і, напевно, нелюбові.
І хто кого? Нехай розсудить час,
Мені не раз ще випаде жаліти,
Що так невчасно я зустріла Вас,
Що пізно так колись мене зустрів Ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371065
дата надходження 15.10.2012
дата закладки 15.10.2012
Я вбив тебе, а ти продовжуєш мене любити.
Я вб’ю себе, і ти залишишся живою.
Ти донька сонця
Я ж місяцю життя заборгував
Наскільки різні - настільки ми єдині
Єдині в тілі - в тілі праху. Ми.
Пустеля! Тьма думок.
Все навкруги білим-біло
Твоє волосся таке біле,
Твоє волосся таке світле.
А шкіра ніжна немов шовк
І всесвіт вміщується в очі
Поглянь в люстерко – там зірки.
Навчись! Навчись себе любити.
Тебе таку полюблять всі.
Життя це біг, і біг на місці
Коли не маєш на меті
Знайти в собі того, кого боїшся
Того, хто так ховається в душі,
Що без молитви не дістанеш
Та і без прощення не вб’єш.
Я різав серце – бачив монстра
Хробак, що в яблуках сидить
Вкусивши яблука я спокусився
Я з’їв його, ковтая хробака.
Тепер вже він хазяїн мого серця
Тепер вже він керує мною.
Тобою.
Мною і тобою.
Я вбив тебе, а ти продовжуєш мене любити.
Я вб’ю себе, і ти залишишся живою.
31.12.2011
м. Київ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303619
дата надходження 02.01.2012
дата закладки 15.10.2012
Мені так соромно сьогодні
Я зрадив в вечорі Христа
І півні вже тут не до чого
Його розіпнуть, ще до світла.
***
Сьогодні зранку на базарі.
Де ніби храм стоїть.
Ченці стояли і вдивлялись
Як він дитя зцілив.
***
Вони вдивлялись і журились,
Як він жбурляв, кидав, ламав.
Все те, чим ті заробляли
Собі на радощі життя.
***
Дівчат, майно, "круте" авто
У них є все!
Крім одного…
Нема духовного життя.
***
Тому схопивши телефони
Вони сховались у кущах ,
Коли його "братва" скрутила
І запихала в автозак.
***
А в вечорі вже й суд відбувся
Я ж там , як свідок був.
Коли ж мене спитали судді
Я голосно їм відповів
***
Мені людина не знайома
Не знав його, й не хочу знать
А те, що він зцілив дитину
Так все це вигадка. Брехня.
***
Навіщо, він зламав вітрину,
І обписав "круте" авто.
Я не підтримую його.
***
Мені так соромно сьогодні
Я зрадив в вечорі Христа
Ну ось і півні проспівали
Він вже розп’ятий,
в другий раз…
01.01.2012
м. Київ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303625
дата надходження 02.01.2012
дата закладки 15.10.2012
ТАК сталось, що я так і не познайомився з Богданом Ступкою.
Шкода…
Та що там, відверто скажу, що ніколи не був шанувальником його таланту. Шкода…
Був той був. Творив – добре.
Але його смерть мене сильно засмутила.
На похорон не пішов.
Лише на десятий день прийшов до його могили. Годину молився за нього.
А згодом я мав нагоду бути поряд з його сином - Остапом. Мав нагоду подивитись йому в очі.
І мені стало боляче.
І мені стало сумно.
Шкода, але нічого не зміниш.
Так буває у житті, що діти не йдуть дорогою батьків. Так буває, що діти забувають своїх батьків, забувають свою землю, забувають свій дім...
ОСТАПУ НА РОЗДУМИ…
Як тільки зеленіє небо,
в твоїх очах Остапе,
коли береш ти мертвий долар
з кишені мертвого Іуди…
Який ще теплий,
який ще взутий.
***
Як тільки червоніє небо,
коли відчувши силу влади –
топтати будеш наші душі…
Які ще теплі, але не взуті.
***
Як тільки посивіє небо,
коли вбиватимеш країну –
натиснувши на кнопку ₺зрада₺.
І табло Верховній Ради рясніє напис:
₺СМЕРТЬ НАРОДУ₺
***
Як тільки небо просвітліє!
Як тільки сонце посміхнеться!
Коли ти здохнеш як Іуда
(хоча цього я не бажаю),
І будеш в квітах, і будеш взутий,
І вже не з нами, бо ми вже вільні…
Вірш написав під час проведення з’їзду партії Н.Королевської. Чули про таку?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371045
дата надходження 15.10.2012
дата закладки 15.10.2012
Ти в зону ввійшла, зламавши замки
Я ж зону стеріг, від чужих зайвих поглядів
І кремінь і міць, неприступна фортеця
Все впало. Все рухнуло в мить...
Я відкритий.
Ти в зону ввійшла. Стою я оголений.
Ти чуєш вже дихання, бій серця прискорений
Я ж бачу лиш погляд магічних очей
Стою ніби вкопаний, як кінь у дверей.
Не можу свій погляд з очей відірвати
І ти вже так близько, і я оживаю.
Так мало повітря, ми вдвох задихнемось
І губи впившись, інтенсивно сжимались.
Так мало повітря, його вже й не треба
Дишу я тобою. Дишу лиш тобою.
І сяє навколо вся гама відтінків
Ми тремось носами себе осязая
Вкуша аромати із запаху тіла
Обняв твою душу. О, сонце як світить.
Тіла вже прогнулись і ми одне ціле.
* * *
Обняв твою душу.
І ми одне ціле.
* * *
Ти в зону ввійшла, зламавши замки
Замки я зроблю, а тобі не втекти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318338
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 15.10.2012
Ти став частинкою життя.
Мов буревій ввірвавшись в нього,
Ти розбудив ті почуття,
Заховані від світу всього.
І я розквітла, як весна:
В моєму серці крига скресла.
Коли відчула, що твоя,
Тоді душа моя воскресла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348784
дата надходження 07.07.2012
дата закладки 15.10.2012
Любов ніколи не вмирає:
Вона живе десь там, в душі,
На струнах серця тихо грає
І виливається в вірші.
Із кожним звуком біль вщухає,
Із кожним словом спогад йде,
І серце лиш, не розум, знає,
Що це ніколи не мине.
Нове життя поставить варту:
Замóк на вічні почуття.
І серце знатиме лиш карту
До тих дверей, що без ключа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346852
дата надходження 28.06.2012
дата закладки 15.10.2012
Затихло... Минулось... Уже не болить.
А серце все б'ється і вже не щемить.
Здається, вже легше, усмі́шка ось знов.
Ну от... Все минулось... Померла любов...
Диха́ння спокійно сколихує груди.
Нарешті я знов повернулась у люди.
Нарешті спокійно тече в венах кров.
Ну от... Все минулось... Померла любов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207042
дата надходження 21.08.2010
дата закладки 15.10.2012
Я рано чи пізно цей вірш допиш́у.
Він більше не буде мене турбувати.
І саме тоді я тебе відпущ́́у,
І саме тоді перестану кохати.
Цей вірш відболить, відпече і помре.
Залишаться тільки слова на папері.
І виллється в ньому нарешті все те,
Що ти не забрав, зачинивши всі двері.
Все те, що у мене зосталось в душі,
Все те, що колись у тобі я кохала.
На згадку мені залишились вірш́і.
От, м́абуть, і все. Вже кінець. Дописала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371061
дата надходження 15.10.2012
дата закладки 15.10.2012
Упало дзеркало до долу,не бачити йому вже світ.
О доле,моя бідна доле,не буде щастя ще сім літ!
Сім років,а чи хватить сили,
душа,немов би постаріла,
не хоче ждать щасливі дні.
А як же хочеться мені затишку,злагоди,любові,
щоб діти виросли здорові...
Нестерпна біль мене пече.
Мо через те,що кров тече?
Від дзеркала кусок лихий порізав палець мій до крові.
Рана в мене зовсім не болить,калюжа крові на землі блищить.
Я перед Богом знов грішу.
Бо знову в нього небуття прошу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370384
дата надходження 12.10.2012
дата закладки 15.10.2012