: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.03.2013
Бути щасливим - протизаконно.
Хто ми? Куди потрапили?
Людство впадає в кому
(тільки б не в крапку)
Ліпимо з ботоксу, латексу і силікону
і покидаємось злими
(Всевишній ліпив із глини)
...моє волосся сьогодні відьомсько-руде,
в мене над ліжком висить Джонні Депп
(в бабці у хаті висіли ікони)
...знову невиспані очі червоні,
бреше з екрану черговий нардеп.
...смішно тут, правда, Джонні?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367427
дата надходження 29.09.2012
дата закладки 10.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.12.2012
Відлуння слів
у душах слід,
холодний лід
моральний світ,
і серця стук
вбиває звук,
переживаннь
Тантала мук.
Чекання час,
в тихому сні,
приходять враз
минулі дні,
відсутність фраз,
твій щирий сміх,
усе що мав
та не зберіг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318991
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 25.10.2012
Хочу тебе…
Хочу тебе – в усіх можливих смислах –
Духовно, інтелектуально, морально, фізично,
Психологічно, інтуїтивно, асоціативно, віртуально, кармічно…
Хочу тебе свідомо і несвідомо, підсвідомо і позасвідомо,
На всіх рівнях – від молекулярного до глобально космічного.
Хочу твої глибоко-блакитні очі,
Твої ямочки на щоках, коли ти посміхаєшся,
Вишнево-чорне волосся, пальці, губи, шкіру…
Хочу тебе всю цілком, і в найдрібніших деталях.
Хочу тебе малювати –
Найтеплішими в світі фарбами на прозорих полотнах,
Простим олівцем в старенькому блокноті,
Курсором в редакторі «Paint»,
Римами у віршах, нотами – у піснях,
Пальцями на воді, жовтим листям на асфальті,
Поглядом – у небі…
Хочу тебе пізнати повністю, до країв,
І в той же час – лишити тебе для себе
Найтаємничішою загадкою.
Хочу тобі снитись.
Хочу тебе любити.
Хочу тебе хотіти…
Хочу розчинити тебе в власних думках –
Рівномірно, без залишку.
Хочу тебе цілувати – губами в шию,
І словами – в серце.
Хочу тебе, наче вперше,
І неначе в останнє…
(…)
Типу, P.S.
Скоріш за все, ти ніколи не побачиш цього білого вірша.
Все ж, в разі, якщо мені вистачить сміливості його оприлюднити, ти таки прочитаєш цей текст. І після того можливі два варіанти. Або ти суворо насупиш чоло з думкою «от, хворий збочинець!»… Або ти зможеш побачити щось більше в цих словах і зрозумієш… чого я насправді хочу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338481
дата надходження 19.05.2012
дата закладки 10.10.2012
____
Я вбиваю всі образи,
Розриваю злі плівки,
спалюю 3D окуляри,
знищую всі фокуси.
Не потрібна готівка,
не стати вам нами,
не потрапити в фокус.
Мій дім - не ваша домівка.
Для вас я ніхто.
Не слухайте мову тіла,
це штучні емоції,
це все те, чим душа задзвеніла.
Чим душа розчавила,
крихітні м'язи, рідини.
Купка лайна..
Все, що залишила людина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233217
дата надходження 06.01.2011
дата закладки 10.10.2012
слова |
слова |
слова |
еквалайзери |
розсипаються крізь отвори в черепі, |
на синю ріллю поналазили, |
танцюють під запущений мороз, |
ой уже |
їм пора вечеряти |
звуками зорепаду |
пополам із аудіопрозою |
динаміка-емпата- |
-до-смерті |
+++ |
до ранку |
як розряджена батарея |
о котрій ночі прийти? Де я? |
слабкий до апетиту. |
в камео |
на перетині чужих механізмів |
після - титри з іменами. посмертно. після - пізно. |
03.01.12. |
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304052
дата надходження 04.01.2012
дата закладки 10.10.2012
ты методично удаляла себя
пошагово
с дороги безследования
по буквам
из жизни всех своих
друзей и не своих
которые по сути знали тебя лучше
всех
но лучше промолчат
чем скажут правду
потому что ты никто
и всегда будешь никем
для них
ты своя в доску
а значит родная неблизкая
и моя
ты больше не слушаешь себя
ты внимательно слушаешь меня
впиваешься слухом
до крови из ушей и носа
в музыку чужих слов
из остановившихся сердец
в постиндустриальную какофонию
обрушившуюся на мир
механической тишины
мир который раньше был
|не таким| твоим
а теперь он не просто город
в котором ты живешь
а которым
не в котором есть ты
а которым
город который ты больше не слушаешь
потому что давно уже
ощущаешь его соль|ю
до дрожи
|внутри|
проводов
от случайного удара ветром
словно пощечиной
за то что не делала
не слушала его раньше
до зуда
под асфальтной кожей
от ежесекундных
болезненных вдавливаний своих
и чужих мыслей
сменяющихся монотонным
многоголосым шепотом чужих
и своих шагов
следы от которых
больше не мешают
никому
следы которых больше
нет
став частью тебя
и всех вместе
став частью целого
города
просто однажды
ты перестала чувствовать
как прежде
а значит не нужно уже было
смотреть
чтобы видеть
все что было
все что происходит
и все что будет заканчиваться
в темном будущем
уличных вен
не нужно уже было слушать
чтобы оценить красоту молчания
и чистоту вложенного смысла
в каждой ячейке пустоты
отзывающихся
немым эхом
поэзии
внутри
тебя
и чтобы принять ее в себе
тебе больше не нужно удалять
собственные мысли из памяти
родственных стен
в страхе
быть непонятой
городом
потому что он
ЖИВ
и дышит
он чувствует
и понимает
он слушает
и молчит
|вместе с|
ТОБОЙ
*фоновая композиция –
Oppressive Light
«Dans les annex de la tristesse»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367850
дата надходження 01.10.2012
дата закладки 03.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.10.2012
Плутано танули
частинки пилу
липами плинули
вітру приливи
ну а там
за лиманами
небо малинове
манило лампою
світлом лимоновим
линвами райдуги
кидали в води
коси свої
і мили ноги
слали веселі
небесні есеї
усміхненим гостям
земної оселі
__________
*Оригінал:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368312
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368372
дата надходження 03.10.2012
дата закладки 03.10.2012
сорок
три
дні…
а попереду – вічність…
скільки у вічності днів?..
ранків?.. смеркань?..
ночей,
позбавлених відпочинку
і снів?
хвилин,
безкінечних
митей?..
хтось
когось
не так зрозумів,
то чи вистачить вічності –
«так» зрозуміти?..
якщо хтось
когось
НЕ-долюбив,
то чи стане вічності –
долюбити?..
чи є у вічності почуття?..
затишку, спільності,
приналежності,
чи навіть,
скажімо,
втрати?...
може, вічність –
це забуття?
…чи небуття?
так, забуття…
а якщо небуття?..
епітет-оксиморон – «вічне життя»?..
чи відсутність потреби
без жодного смислу
хвилини і дні
рахувати…
03.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368340
дата надходження 03.10.2012
дата закладки 03.10.2012