Я вдягала картате пальто
І втікала десь в світ, поза́ очі,
Де мене не знайшов би ніхто,
Де б змішались в одне дні і ночі.
Ти, вдягнувши свій теплий піджак,
Біг шукати мене в теплу осінь,
Бо не міг зрозуміти ніяк, -
Чому втри́мать мене не вдалося...
На столі вистигав м*ятний чай,
А ми бігли і бігли по колу,
Я кричала тобі:"Прощавай!"...
Ти ж казав:"Не покину ніколи!"...
Й повертав...Вже зім*яте пальто...
Кошеня муркотить на дивані...
Ми п*єм чай...Й не потрібен ніхто...
Ми удвох. З н о в щ а с л и в і й к о х а н і.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364427
дата надходження 16.09.2012
дата закладки 18.10.2012
Прийди, приснись, намрійся.
Торкнись мого чола ти, як колись.
Тихенько прошепчи мені :" Не бійся."
Щоб страху хмари швидко розійшлись.
Ніхто, повір, не може захистити.
Твоє дитя, як вмієш рідна ти.
Усе прощати і для нього жити.
Любити вірно, щиро й назавжди.
Ніхто не в силі завжди розуміти.
І небо прихиляти до землі.
Взамін нічого не чекати.
Уміють тільки наші матері.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308729
дата надходження 24.01.2012
дата закладки 13.09.2012