Ноїв Ковчег: Вибране

Дивна

Інтим

твої  терпко-гарячі  пальці
ростили  крила  на  моїй  спині.
мов  полотно,  розітнули  на  п"яльці
все  щастя,  що  жило  в  мені.

а  ти  поїв  мене  солодом  ніжним
і  він  все  біг-розтікався  в  мені.
нас  їла  постіль  вночі  білосніжна
в  палкій  і  пристрасній  метушні.

я  мітки  ставила  в  тебе  на  тілі,
а  стіни  глухли  від  стуку  сердець.
як  від  такого  вогню  не  зітліли?
цілунки  й  руки.  Обійми.  Рум"янець.

так  важко  дихати  в  тебе  в  обіймах
від  насолоди  й  твоїх  почуттів.
поки  ми  розчиняємось,  десь  кінчаються  війни
все  зроблю,  лише  б  ти  захотів.

твої  терпко-гарячі  пальці.
твої  ніжно-солодкі  губи.
полотном  розіп"яли  на  п"яльці
й  помережали  солодом  згуби.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496812
дата надходження 04.05.2014
дата закладки 29.05.2014


Просто Поля

давай ми будем рідко зустрічатись?

Давай  ми  будем  рідко  зустрічатись?
І  жити  безнадійно  десь  далеко.
По-справжньому  листами  спілкуватись,  
щоб  в  кожному  із  них  читалась  спека.

Давай,  будеш  за  мною  сумувати?
І  бачити  ві  сні.  (Хочеш-роздіту?)
На  відстані  ти  будеш  так  кохати..
До  лихорадки,  ніби  від  бронхіту.

А  раз  у  вічність,  я  тебе  зустріну.
Не  сміють  коли  будні  заважати
подряпати  до  болю  тобі  спину,
цілунками  низькими  убивати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366965
дата надходження 27.09.2012
дата закладки 08.10.2012


Просто Поля

незнайомий в метро засинає тобі на плечі

що  нас,  людство,  єднає?
довіра?  (про  це  вже  мовчи..)
ми-це  ми,  лиш  тоді,  як  немає
нікого.  вночі.

ми  обличчя  ховаєм
за  безліч  фальшивих  прикрас.
чи  ж  так  тяжко  навзаєм
всміхнутись  до  кого?  хоч  раз..

що  ж  таки  нас  єднає?  
добро?  територія?  чи...

незнайомий  в  метро  засинає
тобі  на  плечі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362321
дата надходження 06.09.2012
дата закладки 03.10.2012


Ляля Бо

Бути щасливим - протизаконно

Бути  щасливим  -  протизаконно.
Хто  ми?  Куди  потрапили?
Людство  впадає  в  кому
(тільки  б  не  в  крапку)
Ліпимо  з  ботоксу,  латексу  і  силікону
і  покидаємось  злими
(Всевишній  ліпив  із  глини)
...моє  волосся  сьогодні  відьомсько-руде,
в  мене  над  ліжком  висить  Джонні  Депп
(в  бабці  у  хаті  висіли  ікони)
...знову  невиспані  очі  червоні,
бреше  з  екрану  черговий  нардеп.
...смішно  тут,  правда,  Джонні?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367427
дата надходження 29.09.2012
дата закладки 01.10.2012


Олеся Глібка

Життя поза статусом. (у співавторстві з Володимиром Праймом)

Нова  релігія  інтернет  і  акаунт  фейсбук.
А  сутінки,  захід,  кому  це  потрібно?
Тепер  смс-ки  приємніший  звук,
А  слухати  птаха  для  них  жалюгідно...

Адже  він  не  прочитає  хіп-хоп.

Голос  трави  -  інший  голос.
Плюють  на  традиції  діда.
Танцюючи  золотий  топчуть  колос.
Вічні  он-лайни  ознака  їх  літа.

Це  вже  не  життя  –  сурогатство.

Стосунки  лиш  з  першої  спроби.
Любов  -  одна  ніч  і  все  досить...
Вимирають  людей  чисті  породи.
Душа  ж  почуттів  слізно  просить.

Хіба  у  порно  знайдеш  старанність.

Чуття-поверхневість,  любов  паблік-лайфу.
«Кохаю  назавжди»  секунди  триває.
Пусті  балачки  чомусь  так  їм  по  кайфу.
У  тисячах  «люблю»  їхня  щирість  згорає.

Непристрасті,  обману  їх  повні  обійми.

Примат  чи  людина?  обирай  свою  роль!
Життя?  Існування?  Твоє  лиш  бажання.
Сім’янин  чи  лицемірного  стада  король?
А  смак  справжнього  відчував  ти  кохання?

Живи,  а  не  існуй  лиш  у  статусах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367135
дата надходження 27.09.2012
дата закладки 27.09.2012


Шон Маклех

Будівничі

Будівничим  Вавилонської  вежі  присвячую.  Щиро.

Святкуючи  день  будівельника
(Бо  всі  ми  будуємо  храм
Душі  своєї  розхристаної  -
А  хто  не  мурує  храм
Той  будує  нужник)
Думав  про  Борхеса
Та  Папу  Інокентія  Тринадцятого.
Ношу  цеглини
У  мішку  дірявому
На  пагорб  що  нагадує
Лисину  черепа.
А  за  мною  коти  чорні
Зграями.
А  за  ними  гепарди
Сумні  та  зажурені.
А  слідом  китайці  юрбами
З  портретом  Конфуція.
Чи  то  мур  і  собі  збудувати
Великий  та  довгий  –
З  каменю  тесаного?
Може  тоді
У  душу  плювати  не  будуть
Різні  покидьки.


(Світлина  з  мережі)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363996
дата надходження 14.09.2012
дата закладки 25.09.2012