Полинули у вересневу ніжність,
В етюд осінній світлої любові.
Корони сонячної сяяв німбик,
І фарби розливались кольорові.
Вмлівало листя в золоті і вохрі,
І тріпотіло крильцями в польоті.
В серцях зароджувався теплий вогник,
Росла суміжність...дивний легкий дотик...
Осінній поцілунок, ледь тремтячий...
Хоч кажуть, осінь у журбу сповита,
Але ж кохання переможна тяма
Нас спонукає жити і творити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806836
дата надходження 16.09.2018
дата закладки 16.09.2018
Ніяка це не казка. Просто осінь.
А дощ то ллє, то падає, моросить.
Розсипав долі перли-намистини--
Збирають їх берези і вербини.
Нагнувся до землі низенько явір:
Не чує, чи співає досі жайвір.
Дубок чубком хитає сонно, в бронзі.
Старенька липа плаче при дорозі.
Лише радіють пишні хризантеми,
Поетам презентують свіжі теми.
У хороводах з вітром диво-кралі
Співають нам позбутися печалі,
З повік незвані витерти сльозини
Й сказати всім, що це лиш павутини--
Слабкі обійми бабиного літа…
І приховати тайну цю від світу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806763
дата надходження 16.09.2018
дата закладки 16.09.2018
Яблука впали в траву,
Жовті й червонобокі.
Ранок зросив траву,
Світяться роси мокрі.
Свіжий війнув вітерець,
Прілою чути травою.
Крапелька за комірець
Шию змочила водою.
Пахне сливками в саду,
Груші - медові лампадки!
Легко ступаю в траву,
Яблука позбирати.
Жовтий, як сонце кіт -
Вистрибом, змочені лапи,
Наче іде у брід
Літо наздоганяти.
Вересень тихо пливе,
В небі овечі отари.
Бабине літо снує,
Шнурком тримає хмари.
Літа би ще схопити,
На золотий гачок,
Ранок увесь залитий
Сонцем поміж грушок.
В мисці під чубчик вверх
Яблук несу до кухні.
Кіт аж хвоста задер,
Йдемо щасливі вкупі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806650
дата надходження 15.09.2018
дата закладки 15.09.2018
Тягнулося село по зеленому горбочку до широкої, квітучої долини. Воно, як здалекудивитись, як на п`єдесталі. Прикрашене зеленими садами й в ряди
доглянутими городами. Картопля, наче посаджена під стрічку, вже відцвітала, а гарбузи і кабачки тільки входили в силу. Стелилися з помаранчевими квітками серед широких, товстих, зелених листків. Їх поміж меж охороняли високі соняхи, що все привітно крутили, ледь схиливши, квітучі голови, вслід сонцю… Як стати з обійстя, глянути довкола, , від останніх городів до річки, здавалося рукою подати. Вона широкою змійкою звивалася по долині, по якій часто паслися корови. По обіч зеленіли хлібні поля, а вдалині - виднівся став зі старими розлогими вербами, вони наче підпирали ліс.
Казкова краса… зелено, квітуче всюди .. Крива стежина, по ній дітвора бігала босоніж, м`який спориш лоскотав ноги, приємне відчуття, насолода. Хто ходив, той певно знає. Хто ж ні, то нехай позаздрить! Тій веселій дітворі, що бігла, гучно перегукувалася. Вона прямувала туди - до води, до гірської красуні річки Дністер.
Гайда, сільські дівчатка й хлопчики бігли, не дивилися під ноги, а вище, до високих тополь, де від сонячних променів блищало листя. Стрункі красуні , їх тут так багато, вони росли вздовж стежки, аж до самої річки. ЇЇ берег, де - ін –де ховався за очеретом й пахучім зіллям, а то між густих трав виднілися чорні обриви. З них можна з розмаху шубовснути у воду, налякати жаб, які сполохано, відразу поплигають в різному напрямку, щоби сховатися від несподіваних гостей.
Юрбою, так радісно потрапити в обійми теплої течії, водночас відчути ніжну прохолоду і трохи побалуватися, весело поплавати, похлюпатися, поплескатись, поборюкатися в воді. Адже діти знали тут кожен метр дна, де виїмки, де занадто глибоко, а де лише до пояса вода. Вона виблискує, чиста, прозора, навіть видно маленькі рибки, які зграйками пливуть за течією йгусті, темно - зелені водорості, що ледь - ледь хитаються. А річка доволі широка…. Біля берегів течія спокійна, вода тихенько колише водяні білі лілії - латаття. А трохи далі до середини річки, вода кудись так поспішає, немов хоче наздогнати час…..
Між двома молоденькими вербичками, на шовковистій траві, підібгавши під себе ноги, сиділа чорнява дівчинка Марійка. Її каро –зелені очі з краплинами дощу світилися щастям від побаченого, вона задивлялася в далину - по напрямку річки. Там, одна за одною, наче падали до води білі чайки й раптово, знову підлітали до небо сині. Напевно рибу ловлять, думала, яка краса, як добре, що вона тут й все це бачить. В очах рябіло…. Вода в річці переливалася кольорами, то блакитним, то синім із сріблом відтінком, приваблювала до себе.
Кожна сім` я в селі не мала в хаті скатерті самобранки, щоби виконувати дорослих і дітей забаганки. Та жило село і підростали діти, тут річка, город й трави шовковисті, чарівні мальви, сокирки, дзвіночки й ромашки. Ранкове сонце, що ласкаво світило в обличчя, як не радіти, що жилося серед цієї краси,де панує мир. Найбільше тішив сад врожаєм, майже в кожного на обійсті. Яка то благодать, зірвати ягоду, чи стигле, соковите яблуко, що коли їси, то сок, аж тече по бороді. Здається вже й не голодний, чому не погнатися до річки? Щоб відчути, ще одну радість й насолоду.
Марійка вперше сама пригнала гусей до річки, мама й тато дозволили, кажуть, сім років, то вже можна саму відпустити. Дівчинка з пагорба дивилася на воду та боялася близько підійти. Сонячні промені, що вигравали на воді навіяли на неї сум. Страх в душі, пригадала, як їй було років чотири, чи то п`ять, хтось підпалив їм стайню.Той страх ніяк не покидав її. І хоч ходила вона з мамою до церкви, молилася Богу, як навчали мама й тато та той вогонь , все частіше з`являвся перед очима, лякав, здавалося наче був зовсім поруч. Тоді по селі була якась пошесть, на місяць по три пожежі і все вночі підпалювали. Тому, хто наважився сказати щось проти голови сільради, чи комусь та чимось не догодив, то вже жертва. Якось в сусідів весілля, а в рідної тітки підпалили сінник, це було – жахливо. З часом так і не дізналися хто підпалив, по селі говорили, - » Хтось від заздрощів».
Раптово, дитячий сміх Марійку відволік від спогадів.Хтось із дітей купався, занурювався у воду, а ближче до берега хтось просто мочив ноги,менші діти гралися в піску, ліпили з нього замки.
Марійка поглянула до неба й згадала, як одного разу вона в садочку, біля хати задивилася в небесну блакить. Тоді до неї нахлинуло якесь дивне відчуття, переповнило її душу, вона, не поспішаючи, промовила,
- Пливе хмарка сива
- А я б хотіла мати крила…
Вже пізніше зрозуміла, що це були перші рядки вірша. Їй здалося, вона б і зараз, дивлячись на природу, про щось написала, натхнення переповнювало її.
Раптово озирнулася, здалося, що за нею хтось спостерігає. Це вона так звикла, бо біля неї завжди був старший брат - як охоронець. Різниця вісім років, давалася взнаки, він слідкував за кожним її кроком, дуже любив. Балував, як і батьки, всі цяцькалися з нею. Вони були вірні церкві і Богу, і так навчали своїх дітей. Адже батько входив у першу двадцятку в церкві, яка наймала священика, тому й дітей привчав до служби, прививав любов до Бога.
Марійка все ж наблизилася до річки і водночас звернула увагу на старших дівчат й хлопців, що засмагали неподалік від берега. Один невірний крок…. І вона опинилися в воді. Плавати не вміла, тому відразу пішла на дно.
Одна дівчинка, що сиділа на березі річки, помітила, швидко встаючи тикала вказівним пальцем на воду, схвильовано закричала,
- Ой, та Марійка! З нашої вулиці! Шубовснулася у воду і здається не виплила. Он там, на тому місці стояла!
Хлопці відразу, як обпечені, зірвалися з місця й ближче до річки, один, найстарший з них, знервовано розвів руками,
-Так, без паніки, я зараз!
Глибоко вдихнувши повітря, кинувся у воду. Всі знали, що хоч він ріс без батька, але вмів добре плавати, тому й ніхто його не зупиняв. За мить хлопець пірнуві намацав волосся Марійки, впевнено тягнув догори.
Дякувати Богу, вона відразу почала кашляти, відкрила очі. Діти з полегшенням перевели подихи, привітно дивилися на неї, вмовляли, щоб не лякалася, адже все обійшлося.
Батькам, ні в якому разі, не можна було розповідати за цей випадок. Боялася, знала, що будуть дуже сваритися, бо ж втопився двоюрідний брат. А вони в ній душі не чаяли, оберігали і від дощів, і від сонця. Вона була третя дитина в сім`ї, першим був самий старший син, пожив лише декілька днів і помер, батьки часто ходили на цвинтар, болісно перенесли втрату. Їм, ще Бог дав сина і доньку, вони дякували Богу, любили, дорожили ними.
Час летів…. Марійка ходила до школи. .. Завжди охайна, тиха дівчинка, як навчалася в молодших класах, то до школи водив брат. Їй навіть сумки з книжками не довіряв носити, вважав, що це для неї важко. Навчалася гарно, старанно виконувала домашні завдання і в школі була завжди уважна, за те й була декілька раз нагороджена похвальними листами.
В сім`ї ж, їй тільки й довіряли прибрати в хаті та зварити бараболю, можна сказати не випускали з хати. Всі роботи по - господарству виконував брат. Дитинство було солодким сном, а коли навчалася в сьомому класі, то вже інше життя. Мама навчила корову доїти, з собою брала в поле. А в полі на сонці з ранку й до вечори - в`язала снопи. Поле далеченько, за гаєм, доволі велике, тож треба було працювати й працювати. Тато був задоволений, але погуляти ввечері із дівчатами не дозволяв. В домі завжди панувала воєнна дисципліна.
Дівчинці так хотілося писати вірші про Бога та боялася осуду. Дуже боялася, що діти не так зрозуміють, будуть дразнити її поетесою. В той час, село - можна сказати, було більш комуністичним. Коли ходила до школи, мама таємно водила її в церкву, до сповіді, адже забороняли брати шлюб й хрестити дітей. Класний керівник занижувала оцінки тим дітям, які вірили в Бога. Одного разу в школі навіть розбирали поведінку її і подружки, на той час така була політика влади.
Та одягалася вона в школі краще за всіх, завдяки маминому брату і його дружині, які жили в Америці. Вони поштою посилали дитячі речі., хоча трохи поношені, але на вид були, як нові. Багато хто із дітей заздрив їй, називав багачкою.
Останні два роки в школі…. Марійку все частіше переслідував якийсь страх, із – за чого стала гірше навчатися. Все вдома, добре вивчить вірша та в школі, лише від погляду вчительки, відразу хвилювалася , забувала слова. Бідкалася, тихенько плакала, але мамі про це розповісти не наважилася, вірила в Бога, надіялася на його ласку, гадала, що все минеться. Їй вдалося закінчити школу з гарними оцінками.
Після школи думала навчатися в консерваторії, гадала туди буде легше поступити, адже там працював дядько. Та на жаль батьки зовсім не підготували її до музики, тому ця мрія була нездійсненною. Але ж вдома сидіти не буде, тому тітка, що жила у Львові, допомогла поступити в фінансовий коледж.
Студентські роки, це чудовий час… Проживання в гуртожитку… Знайомство з іншими студентами. Дружньо з дівчатами в кімнаті, але кожні вихідні їздила додому. Так наполягав батько, щоб в неділю та на свята обов`язково була на церковній службі.
Красуня, гордовита й трохи сором`язлива дівчина та дехто обходив стороною, коли дізнавався, що ходить до церкви, вірує в Бога….
Після закінчення коледжу вона поступила на курси у Львівський СГ інститут. Навчалася старанно, отримала професію економіст - бухгалтер.
Пройшов час….. Марія працювала економістом в Управлінні транспорту автостанцій. Залицяльників на роботі багато, але вона була скромною, дуже боязливою дівчиною. Віра в Бога, це для неї - понад усе.
У гуртожитку, в одній кімнаті з неюі, проживало двоє гарних дівчат, Галя і Оксана. Вони були щирими і доброзичливими. З часом для неї стали справжніми сестрами, адже і працювали разом.
Йшов 1986 рік… Останні літні дні…. На роботі запропонували путівку в круїз з Одеси, Марія не наважувалася десь поїхати та подружкам вдалося її вмовити. А воно і правда, думала, чому б не поїхати, адже ніде не була крім Ленінграду, ще від школи їздила на екскурсію.
Напередодні поїздки - приїхала додому, повідомила батькам, що попливе в круїз. Мама дуже стурбувалася, схвильовано сказала,
- Що ти, доню, який круїз, он сон мені наснився. Що я тону і прошу, щоб ти мені подала руку. Покинеш мене, а я? Як треба буде допомоги, це ж надовго. Якесь не добре передчуття, не спокійно на душі, боюся тебе відпускати.
Марія уважно вислухала, обійняла,
- Ну мамочко, все буде добре, відпустіть! Я ж ніде не була, хай побачу світу, не сама ж їду, а з подружками.
Мати рукою погладила по голові,
- Добре доню, тільки сходимо до церкви, попросимо божого благословення. І я кожен день буду ходити до церкви, молитися, щоб в тебе - все було добре.
Зі Львова їхало тридцять чоловік в круїз на кораблі « Адмірал Нахімов». Молоді, щасливі, замріяні в прекрасне, прибули на корабель. На причалі людно, гамірно, прощання, поцілунки. Під музику оркестру відправилися в круїз. …
З Марією було троє дівчат…. Галя запропонувала поїхати з ними своїй подружці Миросі з Польщі, в дитинстві, вони разом в таборі відпочивали. Їм показали каюти нижчого класу - в самому низу корабля. Всі мали під подушками рятувальні жилети, розповіли, як ними користуватися.
Як це чудово по морю та, ще й на такому великому кораблі! Їх щоранку будила гарна мелодія, звучали веселі пісні. Добре харчування, відмінна обслуга. Чарівність Чорного моря приваблювала очі. Милувалися краєвидами моря під Одесою, а потім побували в Ялті, де відвідали музей. В двадцяти кілометрах від Ялти, побували в « Ластівчине гніздо», на вершині зробили вражаючі фото пляжів, пальм, скалистих берегів, що омивалися хвилями Чорного моря. Далі корабель вирушив своїм маршрутом.
Пізно ввечері тридцять першого серпня на верхній палубі був концерт. Це Галя випадково дізналася й вони вирішили всі в чотирьох піти подивитися. Одягли найкращий одяг, який взяли з собою. Марія одягла гарну сукню і велюровий піджак, кольору темної вишні, він дуже пасував їй, підкреслював фігуру.
Після концерту… відразу розпочалися танці. Марії здалося, що танцювати в жакеті буде жарко й не зручно, хотіла спуститися в каюту, залишити жакет. Але дівчата вмовили залишитися, вирішили, що на довго не затримаються й всі разом підуть спати.
Дівчата вже весело танцювали, коли Марію запросив на танець, якийсь моряк при погонах. На жаль вона не бачила розпізнавальних знаків та це й не було так важливо. Він мило всміхався, легко вів у танці, ніжно тримав за руку, наче боявся загубити цей скарб та раптовий поштовх в обочину корабля налякав всіх.Люди падали, частина опинилася за бортом…
Погасло світло… Спрацювала сирена… Корабель похилився… Всі розбігалися в різні сторони. На борту почалася паніка, за бортом перші жертви, на воді крики, кров, плями фарби, нафтопродуктів, якісь дерев`я уламки, крісла.
Дівчата розгубилися. Марії доля дала велике випробування, вона не вміла плавати. Та все ж мала надію вижити. Адже її назвали в честь двох бабусь, які мали ім`я Марія, вони були названі в честь Божої Матері. Вона вірила в свого Ангела, блаженного, світлого, доброго з великим серцем і великими крилами. Не тямлячи себе бігла вперед, наче хтось її підштовхував. Перед собою побачила чоловіка, який біг назустріч,
-Чуєш! Допоможи!
А він їй у відповідь,
- Дурепа! Чого причепилася….
Але ж якийсь вихід має бути - копошилося в голові. В паніці бігла далі. А людей, як комах, на зустріч моряк, вона бачила, що він по національності не українець і не росіянин та в розпачі звернулася до нього,
- Я плавати не вмію, допоможи! Як втоплюся, буде на твоїй совісті, чуєш…
Хлопець побачивши перед собою красуню, не міг відмовити,
- Не плач, не панікуй! Все буде добре!
- Як звати тебе? - відразу запитала його.
- Мене Рома, а тебе? – поспішаючи, голосно запитав хлопець.
- Марія, мене звати Марія, - тремтяче вся, від хвилювання, випалила вона.
Він, не вагаючись, одягнув на неї рятувальний жилет, наполегливо кричав, здавалося давав команду,
- Ну давай! Скакай донизу, на перший поверх.
- Ой, я боюся, дуже боюся, чуєш! – кричала в паніці, хитаючи головою.
Він тикав пальцями донизу, на воду, вже сердито закричав,
- Он дивися, наш капітан і його помічники вже в шлюпках на воді! Давай сміливіше! Не втрачай час!
Корабель качало. Скрізь крики, гамір, плач і чути десь грає скрипка. Марія, як навіжена, по поручнях з ним спустилася донизу, потім він штовхнув її у воду. Задихалася, вся в фарбі, в нафтопродуктах, борсалася, наче боролася зі страхом, розкривши рота хапала повітря, моряк схопив її за волосся. Здалося прийшла до тями, коли побачила його поруч, потім Рома схопив її за руку,
-Давай подалі відпливемо, швидше, бо затягне на дно разом з кораблем!
Він притягнув якийсь продовгуватий уламок деревини, трохи схожий на зламані двері. Вони трималися за нього, він на одній стороні без жилета, а вона на другій стороні у жилеті, так тримали рівновагу. Пересувалися, як надалі від корабля, що мав йти під воду. Хвилі підносили їх то вверх, то вниз, кругом плавали трупи, були такі і з жилетами й без жилетів.
Марія роздивлялася на всі сторони, прислухалася до голосів,
- Чуєш Ромо, зі мною були троє дівчат, мої подружки, всі десь розгубилися, хоча б вижили…
- А я, думав, що спас якусь літню жінку, ти така вся. В нафтопродуктах, навіть не подумав, що спас молоду дівчину, - тремтячим голосом кричав хлопець.
Неподалік, він побачив одну жінку, що тонула, потягнув до себе, допоміг їй прийти до тями, вона теж стала триматися за деревину.
Від напруги та холодної води, руки в Марії стали дерев`яні, не слухняні, ледве трималася.
Всі здалеку, зі страхом, дивилися, як йшов під воду корабель «Адмірал Нахімов».
-Ой, скільки там добра пішло під воду, мельхіорові ложки в ресторані і інші цінні речі. Уявляєте всіх і мої речі потонули, тільки й лишилося те ,що на мені, - схвильовано кричав Рома.
Та деревина вже не витримувала трьох.Марія дивилася на зоряне небо,
- Ой Боженку, спаси і помилуй!
Задивилася в небо, на одну зірку над собою й тихо прочитала молитву; «Отче наш». Зірка ледь - ледь мерехтіла, їй здалося, що мерехтіла ясніше всіх зірок, подумала - це напевно благословила мене на життя. Схвильовано, швидше пливла до шлюпок….
Скрізь кричали люди, просили допомоги, дехто потрапляв під гвинти корабля »Петр Васев». Всюди кров, розлите мастило, фарба, мертві тіла.
Вона підпливла до однієї шлюпки та там було забагато людей, її на неї не взяли. Напрягши всі сили знову підпливла до іншої шлюпки, там теж було повно людей, не хотіли її брати. Дуже просилася, бо зовсім дубіло тіло, плакала й вмовляла. Якийсь чоловік змилувався, подав їй руку, допоміг залізти в шлюпку. Озираючись назад, майже в темноту, вона вже не побачила Рому з жінкою.
Марія трохи відігрілася між людьми, всі перелякано дивилися один на одного й тулилися, щоб було тепліше. Шлюпка плила, а дівчина думала, як добре, що не пішла віднести в каюту жакета, бо була б там й залишилася, скільки ж там людей потонуло! Як вчасно зустріла Рому! Адже він її спас. А тепер, ще цей чоловік, що протягнув їй руку, вона навіть не взнає його ім`я. Це вже вдруге, ледь не потонула та Бог дає на життя, значить, має вижити, має далі боротися з холодом, який час від часу пронизував тіло.
З корабля « Петр Васев» прожектори освітлювали кроваве море, мертвих і живих пасажирів. Всі зі шлюпки, як могли, різними уламками відштовхувалися від води, як подалі від цього корабля, щоб не попасти під гвинти. Ті люди, хто потрапляв під них, то вже було перемелене кроваве м`ясо.
Їм, дякувати Богу, вдалося врятуватися…. Було пів на другу ночі… І всю ніч хто, як міг так і тримався на плаву, рятував своє життя. На світанку, ближче до шостої години ранку, їх врятували рятувальники, привезли до Новоросійська. Марія вся в мазуті, з одним капцем на великому підборі.
В Новоросійськ прилетів міністр Алієв, пообіцяв, що відправлять всіх додому, щоб не хвилювалися, кожному повернуть все, що потонуло, лише треба написати перечень, хто та що мав при собі. Розпитували всіх хто і звідки, все записували. Марія весь час роздивлялася довкола, хотіла знайти подружок, на жаль їх не було. Потім всіх запросили подивитися на страшні фото понівечених людей, щоб розпізнати серед загиблих, чи не має знайомих. Подружок там не було. Але це був тільки початок дня, страшні думки лізли в голову, не дай Боже, щоб були на дні моря. Відкидала ці настирливі думки, молилася, не втрачала надії, гадала, що все ж таки знайде їх живими.
Всім роздавали чистий одяг, Марія вибрала собі рожевий спортивний костюм, описала речі та коштовності, що загубила. Звичайно - дівчина шкодувала за всім, що трапилося з ними, дуже журилася за дівчатами та фотоапаратом, де були зняті чудові кадри. Ось таке відбулося знайомство з містом Новоросійськ.
Згодом, всіх пасажирів поселили в якомусь гуртожитку, запитували, хто чим хоче добиратися додому. Вона вагалася, чим краще добратися. Думала, на кораблі вже попробувала, то ж, що буде те й буде, краще полетіти літаком додому, бо потягом їхати день і ніч дуже важко.
Від пережитого, час від часу торсалося тіло, гуділо в голові, тиснуло в грудях, переслідував страх, перед очима все море з кров`ю, крики людей, тіла загиблих. Ніхто й ніколи не думав, що таке можливо, щоб корабель потонув за сім хвилин. Самій в голові не вміщалося, як це все пережила, страх постійно переслідував її. Весь час про себе читала молитви, просила в Бога спасіння і терпіння. Їй хотілося якомога швидше дістатися до рідного краю, до того поля, де в`язала з мамою снопи, до гаю, де була криниця, от якби ж то птахом полетіти до батьківської оселі, до родини….
З Новоросійська Марія, з хвилюванням в душі, подзвонила знайомому хлопцеві, Володі, колезі, він працював водієм. Хлопець почувши її голос дуже зрадів, що вона жива. Давно до неї залицявся, вона дуже подобалася йому. Вони домовилися, що він зустріне її.
В літаку, до Львова, було четверо людей з корабля » Адмірал Нахімов». На дорогу всім дали гроші і пообіцяли пізніше, ще повернути, компенсувати, за все, що втратили.
Було трохи страшно та з Божими молитвами Марія прилетіла до Львова. Її зустрів Володя, вони автівкою поїхали до гуртожитку. З гуртожитку подзвонила на роботу, повідомила, що вона жива. Їй сказали, що дівчата, всі троє, що плавали з нею на кораблі, живі. Дівчина тішилася, передала вітання, полегшено перевела подих ,
» Дякувати Богу, з ними все добре!».
Взявши деякі речі, Володя віз її в село, давно мріяв туди потрапити, познайомитися з її батьками. Дорогою, дівчина з хвилюванням, розповідала, про все, що пережила, про те страхіття, що побачила, часом плакала, аж тремтіла, не соромлячись витирала сльози. Вона вже по іншому дивилася на життя….
Їхали з великою швидкістю, Марія не звернула уваги, не помітила, що в автівці час від часу відмовляли гальма, не могла зрозуміти, чому він бліднів. Та обійшлося без пригод, вони доїхали до села, але Марія його відразу попросила поїхати додому у Львів. Що їй зараз не до цього знайомства, не знала, як це все, що сталося з нею, сприймуть та переживуть батьки.
Радість переповнювала душу, адже вона вдома…
Батьки про аварію навіть не знали. Коли Марія їм все розповіла, звичайно дуже рознервувалися.Хоча чули, що якийсь корабель потонув та і гадки не мали, що на цьому кораблі була їх донька. А ввечері по телебаченні, у новинах, передали, що затонув корабель «Адмірал Нахімов», це було друге вересня, дівчина була просто щаслива, що, так швидко, дісталася додому.
Після відпустки Марія з подружками зустрілася в гуртожитку. Радість, поцілунки і спогади про круїз, про те страхіття, що їм прийшлося побачити, пережити. Зі сльозами на очах, всі схвильовано розповідали, як спасалися, боролися за своє життя. Дівчатам повезло, вважала Марія, адже вони були в трьох, а вона одна,добре що зустріла Рому.
Час все кудись летить... Марія зовсім розірвала стосунки з Володею, не подала надій на зустрічі. Залицявся, ще один хлопець Тарас та і з ним не наважилася зустрічатися. Навіть начальник гуртожитку підбивав клинці. А чому б і ні? Така гарна, видна дівчина, чорнява, волосся до самих стегон і одягалася модніше, найкраще всіх. Адже дядько з тіткою, не забували про неї, присилали одяг, а це ж в той час був розкіш, всі вважали її багатою дівчиною. Були й хлопці із села, що залюбки б з нею зустрічалися та вона ні на кого не звертала уваги, до жодного не лежало серце.
Через кілька місяців, Марія отримала запрошення на суд - в місто Одесу, по справі щодо затоплення корабля « Адмірал Нахімов». Вона приїхала туди та їй повідомили, що її свідчення не потрібні. Дівчина вирішила все ж дізнатися про того моряка Рому, який спас її.
Уже задоволена, що все про нього дізналася - адресу дало Чорноморське морське пароплавство. Це був матрос Ромазанов Гаджімірза, сам назвався Ромою. Він жив в Одесі, довго не думала, купила йому в подарунок мельхіорові ложки, цукерки, торт, букет квітів й поїхала віддячити за своє спасіння.
Дружелюбна зустріч, як за святковим столом. Хвилюючи спогади, часом зі сльозами на очах, згодом веселіше. Розмови про життя, а потім проводи й слова вдячності за подарунок. Та Марія вважала, що життя дорожче за подарунок, від щирого серця подякувала, поверталася додому. Лише згодом, Марія дізналася, що його підвищили по службі, після того, як вона написала лист в Чорноморське морське пароплавство, в якому виразила свою вдячність.
Пройшов рік… Літо видалося тепле…. Одного разу, в вихідний день, двоюрідний брат з дружиною кликали Марію з собою на Дністер. Вона наче, як злякалася, адже після тих, страшних подій, ні разу не ходила до річки, боялася води. Їй здавалося, що знову обов`язково, щось та трапиться. Відмовлялася йти, адже та рана в душі, ще не загоїлася. Вони намагалися підійняти їй настрій, довго переконували. Він її любив, йому хотілося, щоб, як швидше вона забула ті події під Новоросійськом, хотілося, щоб не боялася води, поклавши руку плече, зазирнув в очі,
- Ну Марійко, все позаду, таке в житті трапляється, але треба жити, на все дивитися простіше. Ну купатися не будеш, якщо боїшся, то з нами за компанію, посидиш біля річки, тож разом буде веселіше. Чого самій вдома сидіти?
Схиливши голову, думала, що робити? Навіть закрила очі, щоб трохи вгамувати своє хвилювання. Та потім, піднявши голову, ледь всміхнулася й кивнула рукою,
- Та добре піду…. Піду вже…. Що буде те буде!
Брат з дружиною, аж повеселішали, коли вона дала згоду. Підморгнули один одному і брат обійняв Марію,
-Ну нарешті, життя продовжується, сестричко!
З гарним настроєм йшли знайомою стежкою…. Вздовж неї подорожник, ромашки, дзвіночки, шовковиста трава, яка ледь колихалася від вітру, блищала на сонці.….
Біля річки, як завжди в літню пору, була молодь. Хтось купався, хтось засмагав, слухав музику, яка линула з магнітофона.
- Марійко, ти постій на березі, якщо купатися не хочеш, а ми скупаємося, вода тепла, - роздягаючись, запропонував брат.
Вони з дружиною, весело, всміхаючись, плавали, то занурювалися у воду, то виринали з неї.
Марія з заздрістю дивилася на них та сама не наважилась йти купатися. Стояла трохи далі від берега та так задивилася на водорості, що сама не помітила, як зробила пару кроків і несподівано гулькнула у воду. Копошилася, борсалася, її тягнуло донизу, зі страхом била руками об водуйі кричала до брата, що тоне, але він з дружиною не чув, бо вони вже далеко відпливли від берега.
Почули хлопці, що були неподалік й один з них, набагато молодший за неї, витягнув її. Трусилася, чи то від переляку, чи від спогадів. З тієї пори Марія навіть близько боялася підходити до води.
Та час плине... Прекрасна, чудова молодість, в селі весілля, сватання… Вже й Марії час прийшов подумати про особисте життя. Багато хлопців… не було відбою. Звали заміж та за кого йти? Не могла розібратися в собі, як довірити комусь із них своє життя? Адже не відчувала, що когось із них кохає.
Хлопець із села, Іван, давно в неї закохався, тільки вона приїде в село, він вже тут, як тут, ходив по п`ятах за нею. Це був двоюрідний брат однокласника, високий, красивий, дуже схожий
на співака Талькова. Батьки Івана теж ходили до церкви, тому й Маріїна мама хотіла, щоб донька жила близько, щоб за нього вийшла заміж.
Вона не згодна з мамою, а батько з тіткою, навіть паспорт заховали. Та все ж сварилася мама, щоб було по її, бо разом ходять до церкви, як в очі людям дивитися, якщо не піде за нього?
Ну, що ж…. Марія вже не могла сперечатися, звичайно пізня дитина в батьків, вони хотіли, щоб вже мала сім`ю і їм би, на старості років, жилося спокійніше.
І було весілля, і взяли вони в церкві шлюб та життя не склалося. Спочатку жили з свекрухою, за один рік побудували дім, пізніше жили окремо. Народила Марійка двох близнят, хлопчиків та Бог дав життя одному, Богданчику. За другого хлопчика - Ігоря, лікарі боролися майже тиждень але він пішов в інший світ. Бідкалася, важко перенесла втрату дитини.На жаль сімейне життя не склалося, не притерлися, як кажуть люди, не злюбилося. Вони прожили більше десяти років, але розійшлися.
Перед нею нове життя…. Ходила до церкви, молилася, просила в Бога, щоб дав сили жити далі. Чому скільки біди на одні плечі? Згадувала життя.Як двічі тонула, як з Володею їхала в село, відмовили гальма, він лише через місяць зізнався в тому, вона тільки тоді зрозуміла чого він бліднів. І вже пізніше, коли працювала на заводі, їхала в автомобілі з колегою по роботі, автівка розбилася, а вони, дякувати Богу, залишилися живі, без подряпин. І в думках запитувала в Бога, за, що це все їй? Чому немає щастя? І ось тепер знову на роздоріжжі. Треба виживати, треба кудись їхати, адже треба їй і сину за щось жити.
З болем в серці, Марія їхала в Італію. Хвилювалася за сина, якого залишила з батьками, але іншого виходу не було.
Вона в Мілані… Зупинилася в племінниці й відразу знайшла роботу. Пішла на підміну, на один місяць, допомагати по господарству італійцям. То не солодке життя. Робота важка, а платили мало. Працювала по двадцять дві години, як пташку випускали на волю, чи -то пса на прогулянку. Після місяця роботи, знову в пошуках роботи та все ж трохи заробила грошей, винайняла собі квартиру.
Що робити? Думала у відчаї, треба, щось шукати, адже не повернеться додому. Скільки грошей вкладено в поїздку! Ні треба шукати роботу!
Кожного дня ходила до церкви, просила допомоги в Бога. Одного разу в церкві наче їй хтось шепотів, щось у вуха. Йшла додому, думки зліталися, як пташки, слова, як зерна сипалися з гори. Під церквою шукала ручки, щоб записати, не забути, дорогою додому, написала кілька рядків вірша. А потім, вночі не спалося і за дві години були написані два вірша»;
« Маки матері», і « Зіронька в ім`я мами»
« Маки матері »
За гаєм на полях у житах
я червоних маків назбирала
іздалека лечу наче птах,
щоб Пречиста маму привітала.
Червоний мак квітує у полі
квіти благодатної любові
несуть радість чудову красу
вінчують її осінь золоту..
Червоні маки квіти поля
усміхається щастям їй доля
довгі роки на землі прожити
своїм дітям сонцем світити.
Сива голубко, мамо, матусю
я люблю тебе моя нене
із чужини, до тебе вернуся
дочекайся, тільки на мене!
Лебідкою прилечу до тебе
вклонюсь низько у ноги твої
зацілую, обніму до себе...
більш не буде розлук на землі.
М. Чайківчанка.
» Зіронька в ім`я мами»
Рідна мамо - зіронько ясна,
Твої коси уквітчав цвіт весняний,
Золоті долоні засівали поля,
І дітей пригощаєш хлібом рум'яним.
В зорянім небі ясну зіроньку знайду,
Ніч попрошу, щоб сіяла ясно,
Ім'ям мами я назву,
Щоб на землі дітям малювала казку.
Ти не дала розбудити мене рано,
І тихенько воду набирала із криниці,
Дітям, внукам ти годиш, рідна мамо,
В зорянім небі тобі сяють зірниці.
За твоє щастя молюсь до зорі,
За твій спокій - у твоїм серденьку,
За любов твою і долоні золоті,
До твоїх ніг низенько клонюсь, моя ненько!..
М. Чайківчанка
Цей вірш та вірші; « Твій вибір твоє майбутнє», « На Україну повернусь», « Україно моя цвіте весняний» Марія послала в Рим, де друкувався журнал для церкви - " До світла. Коли в душі народжується слово". Там читачі побачили її вірші. Вона мала велику підтримку від священників, Олександра Сапунко - редактор журналу в Римі і в Мілані - Олександр Лісовський, а пізніше - Іван Стефарук. В 2010 році вийшла книга українських поетів в Італії, де теж друкувалися її вірші, на один з них була написана музика Богданом Гірським. По радіо стала звучати пісня під назвою - »Звати мене українка».
Марія шукала роботу… На ту квартиру, що вона винаймала, господиня підселила їй одну жінку з України, ( Лєну ), родом з Чернівців. Але вона вважала себе румункою, знала румунський, молдавський язики, тому їй було легше спілкуватися з італійцями. Марія в відчаї плакала їй, що немає роботи та жінка у відповідь не втішала, а все повторювала, - « Я, що тобі лікар?».
Майже місяць Марія вчила італійську мову по словнику. І нарешті знайшла роботу, пішла працювати до однієї сеньйори, допомагати по господарству. Та сеньйора невдовзі захворіла, потрапила до лікарні, Марія й там доглядала її. В цій палаті лежала одна стара жінка, до неї приходив чоловік в білому халаті, це був її син Анжело.
Вона - коли вперше побачила його, якесь дивне відчуття проснулося в душі. Кожного дня бачила, як він доглядає маму і їй хотілося зловити його погляд, щоб він побачив її закохані очі.
Дивилася на нього, уявляла, що це її принц на білому коні.
Високий, статний, красивий чоловік, він був для неї таким жаданим, відразу заволодів її серцем.
І якось одного вечора про свої почуття написала вірш –
» Привіт незнайомцю».
Одного разу, Анжело попросив, щоб Марія інколи допомогла його мамі, коли його не буде. Навіть пропонував гроші та вона не наважилася брати. Він пригощав шоколадом, дав свій номер телефона. Анжело не багатий, але й не бідний, не наймав доглядальницю, а сам доглядав за мамою. Ту сеньйору, біля якої була Марія, виписали з лікарні і вона поїхала з нею. На жаль його номер телефона загубила, а свій номер телефона чомусь йому не написала.
Не всміхнулася доля, розійшлися дороги. Корила себе, що загубила номер телефона, а думки то весь час тільки й за нього, хотіла хоча б на мить його побачити.
Через пів року сеньйора, якій допомагала Марія, померла.Такий збіг обставин, її запрошують на роботу в те село, де живе Анжело.
Вона працює в цьому селі і треба ж було такому статися, що одного разу, вона в автівці побачила Анжело разом з мамою, жінка бачила її та він на жаль - не побачив. Та не буде ж кричати, щоб звернув увагу на неї, гордість не дозволяла цього зробити.
А чи… то доля так вирішує, чи в небі зорі так складають пазли, чи так душі тягнуться одна до одної. Через якийсь час, вони раптово зустрілися, йшли назустріч один одному. Сяяли очі. Вона зловила його погляд, він теж був дуже радий, що зустрів її, адже йому було так важко на душі, він декілька тижнів назад, як поховав маму. Зізнався, що часто згадував про неї, в надії чекав дзвінка, але ж не знав, що вона загубила його номер телефона.
Дві одинокі людини, якщо серця гучно б`ються, ніжні погляди гріють один одного, то чи можна розійтися? Ой, напевно ж ні!
Та в італійців не заведено відразу приводити в дім жінку, не дізнавшись добре її, тому вони були просто друзями. Анжело підтримував Марію духовно і морально. З нею Бусом передавав передачі для її батьків та сина.
Ті італійці в кого працювала Марія обіцяли зробити документи, щоб вона в них працювала легально, адже вона приїхала на роботу нелегально. Та то були тільки обіцянки. Вони не хотіли відпускати її. Тож Марія розповіла Анжело про ці проблеми й вони разом зробили висновки, що їй треба від них тікати.
Сумувала за домом, за рідним краєм та, як поїхати, треба ж гроші заробити. Все вечорами, перед очима рідні стежини і чудовий сад. Це один із віршів, написаний про рідне село;
Моє рідне село
Моє рідне село - біленька батьківська хата
Мій казковий світ дитинства на березі Дністра
Босоніж злітає думка солодка крилата
Де стрункі тополі підпирають небеса.
Моє село - яблуневий садочок у цвіту
І незабутній спогад - мого роду коріння
Тут моя весна, як ліловий бузок у квіту...
На зорі, перше кохання, злети, падіння.
Моє рідне село - над ставом плакуча верба...
Столітній дуб, на княжій горі світлі хороми,
Пахуча липа заквітчала двори вздовж села
Голосний дзвін церквиць кличе журавлів додому.
Моє рідне село - перші зустрічі прощання...
Моєї душі - земні скарби і гірка сльоза
У мені весна, заврунила - сонця світання...
Веде, в діброви, ліс, гаї, безкраї поля.
За рідним селом, в'ється річка, як синя стрічка,
І біла чайка - обіймає своїми крильми,
Віддає поклін, колише - зоряна нічка
Де над бистрою водою шумлять ясени.
Де б у світах, не була до тебе повертаю ...
Бо залюблена, закохана як сходить зоря..
Тут від пісні жайвора, душа розквітає
тут все рідне ,і дороге.. Водиця із джерела.
Рідне село - садочок, школа, гігант завод,
Тут течуть молочні ріки до Чорного моря
Щастя, л'ється водограєм із мелодійних нот...
Бо тут народилась, моя родина і доля.
М. Чайківчанка
Одного дня їй, подзвонив брат, треба було терміново їхати додому, бо захворіла мама. З тривогою в душі, поверталася додому.
Лише місяць доглядала маму.. Серце рвалося на шматки, на жаль руки не підкладеш, проти долі не підеш, мама померла.
Декілька днів з батьком день у день на цвинтарі, але ж треба за щось жити. І Марія повертається в Італію…
Знову робота і зустрічі з Анжело - як друзі. Ходила пригнічена, боліла душа, щеміло під серцем. Вдома і в церкві з молитвою. Жила в скорботі.
Пройшло пів року… Марія з Анжело саме автівкою їхали до церкви на службу Божу, подзвонив брат сказав, щоб терміново їхала додому, захворів батько. Анжело тільки почув, відразу, схвильовано, розвернув автівку, їхали до квартири. Він позичив їй гроші і господарка квартири дала документи й гроші, бо були закриті всі банки, це був вихідний день. На великій швидкості Анжело гнав авто, щоб встигнути на БУС в Україну.…
Той БУС підвіз її до самої хати. Горе за горем, знову чорна хустка, розпач і журба. Марія поховала батька, дім лишила братові, а син залишився з свекрухою. Вона щомісяця висилала гроші, бо де б знайшла кращу роботу, щоб отримувати непогані гроші. Треба жити заради сина, щоб він всім був забезпечений. На душі важко, під серцем щеміло та тільки так вона могла йому дати все.
Повернулася до Італії, як зранена пташка. Її зустрічав Анжело, намагався підтримати - в такий важкий для неї час.
Марія придивлялася до Анжело, дізналася, що він ні разу не був одружений, дівчину яку мав, розбилася на автівці. Не пив і не палив, майже кожного дня зустрічав її з роботи, якщо вона навіть затримувалася, чекав скільки треба, без ніяких нарікань. Мудрий, інтелігентний, спокійний, врівноважений і в той же час веселий і добрий. Не боявся ніякої роботи, про таких кажуть, має золоті руки. Все вмів робити, ремонтував авто, знав комп`ютер, вмів шити, приготувати їсти і навіть білити хату. Працював на французькій фірмі, правда зарплату платили не велику, але йому було достатньо.
Анжело для Марії став справжньою опорою, ставився до неї, як до пані, балував шоколадом, цукерками. Разом їздили до церкви, співчував їй в утраті близьких, поруч з нею ставив свічки за своїх і за її батьків, за того маленького хлопчика Ігоря, який побачив світ, лише на мить. На авто возив на службу Божу, в українську церкву до Мілана, до священика Арона Новара. Вона в ньому бачила наче якогось Ангела, брата і друга, і зрозуміла, що це кохання. Про свої почуття написала вірш -
« В твоїм погляді сяє весна».
Пройшло майже два роки, як помер батько Марії…
Анжело вже вкотре запропонував їй за нього вийти заміж. Вона не вірила, що нарешті зможе стати щасливою. Цього разу думала не довго - дала згоду. Марія відчувала до нього потяг, коли був поруч, то тріпотіло,то завмирало серце, душею відчувала, що обожнює його, кохає.
Надворі осінній, теплий день… Сонце, то виглядало, то знову ховалося поміж великих білих й сірих хмар. Легенький вітерець загравав з останніми листочками на деревах, ті ледь - ледь тремтіли, мов сперечалися з ним і тягнулися до сонця.
Біля Загсу стояла купка людей, про, щось весело сперечалися, раз – по - раз поглядали на двері, чекали на наречених.
Хтось крикнув, - Ідуть!
В дверях, у оточенні родичів, з`явилися Марія і Анжело. Вишукано одягнені, з сяючими обличчями, вони всміхалися один до одного, до друзів, родичів.
Радість переповнювала душі….
Анжело був задоволений, що нарешті знайшов свою половинку, з якою хоче зустрічати ранок і вечір, розділяти кожну крихтину хліба і щасливо прожити все життя. Він ніжно обіймав за плечі, всміхався і все зазирав в її сяючі очі.
А Марія, вся, аж світилася від щастя. Вона стала, ще вродливішою, як квітуча троянда під сонцем навесні. Ледь примружила очі від сонця, що світило прямо на неї, на мить задумалась - невже я живу? Невже в мене все буде добре? І перед очима та зірка над морем, що мерехтіла, немов подала знак. Значить вона благословила на життя! Значить збулися мої мрії! Вкотре дякувала Богу і долі, що вижила, адже смерть переслідувала її, три рази тонула і два рази, ледь не загинула на суші.
Вітання, бризки шампанського, букети квітів, поцілунки…
Вони знайшли своє щастя…
Марія продовжує писати вірші.... В 2016 році видається книга-
" Прийди у мій сад" і зараз готуються до друку чотири книги.
Майстриня слова продовжує свій творчий шлях...
« Не знаю де помру»
Не знаю де помру, у якому краю?
Та знаю, одне що я "Українка"
За тебе земле, душа кров'ю стікає...
Бо ти моя мати, а я твоя кровинка.
Допоки світить сонце на білім світі,
В грудях , б'ється серце, носять ноги
Росою оживу, цвіт калину на вітті
Зашумить, кущ рясно край дороги.
Пробач, що у важкий час далеко від тебе!
Вимірюю, відстань у думах словами,
Я журавкою, лечу у грозу у небо, прошу,
У Бога миру під небесами.
Я зажурена мальва, лист кленовий...
Журавлинна пісня, печальна сльоза
Сузір'я, промінь зорі світанковий
Випромінюю світло до твого вікна.
Я солов'їна мова, галузка вербова,
Крапля водиці водограю Дністра
З божої ласки, блаженного духу мова
Яка веде,на високі кручі до Кобзаря.
Не знаю, де помру у якому краю?
У який час, на груди зложу крила...
Та знай ,тебе люблю, за тебе страждаю,
Щщоб грудка землі моє тіло покрила .
І над головою, зацвіла червона калина...
Востанє, соловейко заспівав для душі,
Щоб до мене, зійшлась до купи родина
І на могилі, зацвіли білі айстри навесні.
М. Чайківчанка.
Від автора;
Життя - не мед… Скільки страхіть і бід вона пережила
І вирішила доля… Хай світить зірка - живе дитя…
Та й дала в подарунок… Два сильних, величезних крила
Щоб під сонцем осяйним..Зустріла щасливе майбуття.
*****
Викладені факти дійсно мали місце в житті героїні.
02.09.2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805280
дата надходження 02.09.2018
дата закладки 13.09.2018
[i] [b][color="#04686b"]Tth[/color][/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/94WeYHO6YvY[/youtube]
[i][b][color="#024861"]Твої очі – чорні ружі: і духмяні, й колоритні –
сутий рай…
Твої сльози – вільгі роси: чи їх втерти, а чи пити –
вибирай…
Твої очі – мої думи про прекрасне і високе –
до небес…
Твої сльози, мокрі коси – мої сили, мої соки
ремства без.
Твої очі – бистрі ріки життєдайні, повноводні -
часу плин…
Твої сльози пить не в змозі: очі спраглі і голодні –
мій полин…
Твої очі – вільна пісня солов’їна, жайворо́ва –
в душу ллють
мої сльози – майські грози, веселково-кольорові,
попри лють.
Твої очі – ціла вічність: ніжне сонце, мрійні зорі,
небокрай…
Твої сльози – тиха осінь. постріл в щастя, та не в горе...
Божий рай![/color][/b]
9.09.2018[/i]
_________
Cвітлина і... ружі в палісаднику - автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806350
дата надходження 12.09.2018
дата закладки 13.09.2018
[b][i][color="#000080"]Як дитинно спить світ на світанку!
Все завмерло: і поле, і ліс.
Безгомінну ідилію ранку
ледь порушує шурхіт коліс –
й знову тиша. Світлішає морок.
Дальній постріл – полюють качок?
Мов шампанського вистрелив корок,
наполохавши з плеса пташок.
Мить – і сонце, ще з-за небокраю,
ніби спалахом прожекторів,
позоло́тить хмариночок зграю,
що згубила обійми вітрів
і зависла у сяєві сонця.
Чи зібрався ангеликів сонм,
що літали вночі повз віконця
й стерегли мирний спокій і сон?
... Для душі – наче жест нагороди,
незабутні моменти чудес
ця феєрія дійства природи
з лазурової сцени небес.[/color][/i][/b]
12.09.2018 р.
Світлина автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806373
дата надходження 12.09.2018
дата закладки 13.09.2018
А світ, як жорна – з каменів і зерен,
Одвічна твердь поміж обох єрем*.
Вітри, негоди, пшениці і терен
І час-млúнар, в якому ми живем.
І ти, у цьому світі, як зернина,
Ось, Всесвіт, - глянь! За небокрай – межа...
З якої глини зліплена людина,
І де той Бог, що дав її життя?!
Живуть кати, злодії та бездушні,
Ще блазні і тирани в тим числі.
І щоб народи підкорити слушні,
Вершать епохи грізні королі!
Коли холодні війни, як розп’яття,
Ідеш під горб і двигаєш хреста.
І атом в оболонці, як багаття
Подібний до щербленого яйця.
Багато планів, та життя дочасне,
В складній науці істина проста:
Коли ти знаєш, що любов воскресне,
Стаєш на шлях подібний до Христа.
І буде хліб і зоруться стернини,
Відкинеться полова в пух, луску...
Благословенні тільки ті зернини
У зрілому важкому колоску.
Єрем, єрм* - Ручний млин — пристрій для ручного розмелу зерна, який складається з двох рам (єрем), верхньої і нижньої, між якими поміщені жорна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806143
дата надходження 10.09.2018
дата закладки 12.09.2018
Світлій пам’яті моєї бабусі--вдови
Поникло колосся пшениці,
Сумлінням втомившись украй.
Уповні снага золотиться,
Віщує багатий врожай.
У тихому плесі зажури
Постала бабуся в імлі:
По сніжних іде кучугурах,
Рятунок шукає в землі.
Шопортяться пальці у грудді,
Збирають колосся й, мов скарб,
Ховають на зболених грудях,
Довіку лишаючи карб.
А вдома сирітство убоге:
Маленькі неситі сини.
Одна в них надія на Бога,
Й на зе́рно чекають вони.
Два роки минуло відто́ді,
Як врешті скінчилась війна.
Під припічком нишпорить голод —
Йому не завадить вдова.
…Я згадую руку безпалу
Бабусі моєї, вдови,
Що символом голоду стала
І жертвою тої війни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806300
дата надходження 11.09.2018
дата закладки 12.09.2018
Химерна тінь, що йде від свічки,
Танцюює й скаче по стіні:
То падає, немов, калічка,
А то - як риба в мілині.
Як жаба скаче у болоті
І висуває язика.
Ну що сказати цій гидоті,
Коли вона така бридка.
Ось тінь тебе вже обступає,
За плечі ловить і шипить,
І все сміється, і лякає
Та так,що спину холодить.
Цей жах всю душу вивертає -
З тенет не вирватись ніяк.
Подоки свічка не згоряє -
Химера шле всім переляк.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806221
дата надходження 10.09.2018
дата закладки 12.09.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-kf4HJ3lPwM
[/youtube]
А час такий собі творець:
Мастак усе перевернути.
Колись за щастя був борець,
Тепер все зробить, щоб забути..
Бо все колись пройде, минає,
Чомусь міліють почуття.
Та час один, лише він знає:
Чому тепер я вже не та.
Час довго терпить і чекає,
Години, місяці, роки,
А потім, ніби сніг спливає,
І упадає в плин ріки..
І вже не гонить хвилі вітер,
А так собі кудись пливуть...
Це час такий ось має витвір,
Що не цінилось - все забуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806271
дата надходження 11.09.2018
дата закладки 11.09.2018
Його приклеїв наш комроти
Під броньовим перекриттям -
Дівча задумливе, на фото,
На підвіконні, з котеням.
Сидить, тримає свого друга,
Пухнасту шийку обняла,
І на танцюючі по кругу
Сніжинки дивиться мала.
Тут у бліндажній, сивій димці
Солдатський жарт і зброя в ряд,
А там в садочку на ялинки
Вдягає шубки снігопад.
Під грубий сміх і грізний брязкіт,
В очах синеньких, на стіні,
Блистить життя німим контрастом
Навпроти смерті, у війні.
На підвіконні, по дитячи,
Вмостившись з котиком в анфас,
В нещастях наших і в удачах
Дівчатко ділить з нами час.
Змінилась курява болотом
І не один ліг побратим,
І ротний, вибулий трьохсотим,
Давно замінений новим.
А за сніжинками, на фото,
Спостерігає в бліндажі
Мала улюблениця роти,
На вогневому рубежі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806042
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 10.09.2018
У синь очей небесних задивилась,
І просо мрій теж тягнеться увись.
Ще гріють теплі дні - осіннє диво,
Стрімкий політ думок в життєвий вир.
І схоже небо всі замки відкрило,
Ласкавої прелюдії часи.
Ти не порань мої білясті крила,
В них вільний дух, жіночність із роси.
І ніжно обійми тендітність серця,
І зрозумій закоханість мою.
Для мене ти, мов загадковий Всесвіт.
Під небом благодатним я стою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806211
дата надходження 10.09.2018
дата закладки 10.09.2018
Пам'яті КОРЕНІВСЬКОГО СЕРГІЯ ПЕТРОВИЧА,
який загинув 6 серпня 2014 р у зоні АТО, захищаючи незалежність і територіальну цілісність України, присвячую:
Не журися, матусю, за мною
І змирися з цією бідою:
Не хотів я цей світ залишати,
Не хотів я тоді помирати.
Та проснулась підступно недоля -
На те була у Господа воля.
Я став Ангелом світлим небесним,
Вір, що я навесні ще воскресну
Та й постукаю в рідне віконце:
-Подивися всміхається сонце.
Це промінчиком з неба злетів я,
Зустрічай вже, матусю, Сергія,
Обніми, як раніше синочка..
Є у тебе невістка, ще й внучка.
Хай пригорнуться мої рідненькі
Й звеселятимуть твоє серденько.
І своє не край серце щоднини,
Посади під вікном ти жоржини.
Хай вони нагадають про мене.
Не журися, не плач, моя нене.
В сни я буду ходити до тебе
І завжди захищати із неба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805817
дата надходження 07.09.2018
дата закладки 10.09.2018
Відщебетало, буйно відцвіло,
обдарувало щедрим урожаєм,
а сонячними днями і теплом
нас літо ще й у вересні вражає.
Налив меди й нектари щедрий Спас
в дари багаті баштана і саду.
Намилувався місяць-зорепас
красою чарівного зорепаду.
Убравши села в розсипи жоржин,
в калин коралі, грона винограду,
відходить літо без доріг й стежин,
щоб оминути заморозків зраду.
О літо, покидаєш ти мій край,
на крилах вітру вже летиш в сава́ну,
ескорт почесний із пташиних зграй
тобі рощальну відспівав осанну.
А ми в негоду, в зимні ночі злі,
занурившись під тепле покривало,
згадаємо, які безжурні дні
й хвилини щастя літо дарувало.
6.09.2018 р.
-
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805698
дата надходження 06.09.2018
дата закладки 09.09.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mYlKm_DqxEY[/youtube]
Уважно прислухаюся у тишу,
Подих затаїла лиш на мить.
Вітерець гілки дерев колише...
(Ніч надворі, все навколо спить).
Та для них це - справжня колискова,
Заспокоїть їх вона й без слів.
Суть не в тому, що нема ні слова,
Їм так до душі, що пожалів.
Кажуть, що у вітру нема серця,
Що відсутня в нього і душа.
Та не вірте! Так лише здається,
Чом тоді дерева він втіша?
Чи не він зірвав зі злості листя,
І дерева голими стоять?
На калині залишив намисто,
Що на сонці вогником горять.
Бачить він красу і розуміє,
Знать: не безсердешний зовсім він.
Плакать і жаліти так уміє.
Небагато має все ж провин.
Вміє шепотіть мені на вухо,
Часто мої коси розпліта.
Іноді почую: ти не падай духом,
Як вірветься в серце метушня....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805959
дата надходження 08.09.2018
дата закладки 09.09.2018
Ця диво-осінь незбагненна
У вересневих снах садів!
Цвіте калина, вже огненна,
Каштан свічками забілів.
Поміж плодів рум’яних яблунь
З’явивсь новий рожевий цвіт.
Сі́на ж на луках пахнуть в’янню,
Птахи зібралися у світ!
Омбре , сомбре теж в неї в тренді,
І буде стильним балаяж.
Земля зазиміла, у пледі--
А літо здовжує вояж.
Ця диво-осінь незбагненна
У вересневих снах садів.
Ти чар явила свій натхненно
На подив знаючих дідів.
На Тернопільщині у вересні зацвіли каштани, яблуні й калина
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806077
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 09.09.2018
Готує тортик з піску Маргаритка.
Поклала зверху календули квітку,
Довкола з глоду яскраве намисто —
Й готовий виріб гарніє у мисці.
А за будинком вже сплять маргаритки…
Лиш туї стоять в смарагдових свитках.
Спориш жилавий, неначе улітку,
Поволі й вперто плететься в повітку.
В дворі дитячий бринить голосочок.
У яблук зерна дзвенять, мов дзвіночок.
Минуло літо, майне швидко осінь…
Зростає Рита, дівча русокосе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805760
дата надходження 06.09.2018
дата закладки 09.09.2018
Краса осіння із відтінком смутку,
Дерева у вогнястому вбранні.
Зібравсь сполоханий у серці жмуток,
І наче дощ шумить про щось мені.
Удвох ми не пірнали в щедру осінь
І разом по дорозі не брели.
Між нами досі тиша, безголосся,
Хоч в небі чути лебединий клик.
І ти не пестив ніжно русі коси,
Світанки щастя не стрічали ми.
А поодинці цілували просинь,
Оцю осінню неповторну мить.
Якби ж краса вже без відтінку смутку,
Дерева у пікантному вбранні.
Так хочеться кохання стиглий жмуток.
Прошепочи "люблю" лише мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805969
дата надходження 08.09.2018
дата закладки 09.09.2018
Благословенна осінь робить ніжні кроки,
Харизмою гаптує вересневий шлях.
Заводить вправно вітру симфонічне рондо,
Кружляє перший лист, мов одинокий птах.
Червлено-золота із вогником палітра
Малює вміло легким пензликом щедрот.
Терпке, духмяністю насичене повітря -
Це пахнуть Пепінки, Уелсі і Ренклод.
Ще хочеться, щоб пестило теплом проміння,
І світ блищав у мікро-крапельках дощів,
А осінь дарувала ароматів міфи,
Щоб холод з смутком не пробрався до душі.
(Пепінки, Уелсі - сорта яблук, Ренклод - сорт слив.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805841
дата надходження 07.09.2018
дата закладки 07.09.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=TpwsWJb8twY[/youtube]
Замріяно дрімає пізнє літо.
До осені лишився тільки крок.
Чому у сум тепло вже перелито?
Ще жоден не злетів з дерев листок.
Закуталось ти в пелену туману,
Обсіли й заморочили думки.
Свою тривожиш душу ти зарано..
Не слухай, що торочать язики..
Що буцімто зима прийде невчасно,
Забудуть люди про тепло твоє.
Але ж ти зараз ще така прекрасна,
А літо бабине візьме іще своє.
Чому мені ховаєшся під комір?
Моє тепло разрада тобі, так?
Чи бачиш у очах зелений колір,
Вуста мої приймаєш ти за мак?
Від тебе я взяла якусь частинку:
Родилася у літній твій розмай,
І вибрала найкраще - серединку.
Ми родичі з тобою, так і знай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805728
дата надходження 06.09.2018
дата закладки 07.09.2018
Тягнулося село по зеленому горбочку до широкої, квітучої долини. Воно, як здалекудивитись, як на п`єдесталі. Прикрашене зеленими садами й в ряди
доглянутими городами. Картопля, наче посаджена під стрічку, вже відцвітала, а гарбузи і кабачки тільки входили в силу. Стелилися з помаранчевими квітками серед широких, товстих, зелених листків. Їх поміж меж охороняли високі соняхи, що все привітно крутили, ледь схиливши, квітучі голови, вслід сонцю… Як стати з обійстя, глянути довкола, , від останніх городів до річки, здавалося рукою подати. Вона широкою змійкою звивалася по долині, по якій часто паслися корови. По обіч зеленіли хлібні поля, а вдалині - виднівся став зі старими розлогими вербами, вони наче підпирали ліс.
Казкова краса… зелено, квітуче всюди .. Крива стежина, по ній дітвора бігала босоніж, м`який спориш лоскотав ноги, приємне відчуття, насолода. Хто ходив, той певно знає. Хто ж ні, то нехай позаздрить! Тій веселій дітворі, що бігла, гучно перегукувалася. Вона прямувала туди - до води, до гірської красуні річки Дністер.
Гайда, сільські дівчатка й хлопчики бігли, не дивилися під ноги, а вище, до високих тополь, де від сонячних променів блищало листя. Стрункі красуні , їх тут так багато, вони росли вздовж стежки, аж до самої річки. ЇЇ берег, де - ін –де ховався за очеретом й пахучім зіллям, а то між густих трав виднілися чорні обриви. З них можна з розмаху шубовснути у воду, налякати жаб, які сполохано, відразу поплигають в різному напрямку, щоби сховатися від несподіваних гостей.
Юрбою, так радісно потрапити в обійми теплої течії, водночас відчути ніжну прохолоду і трохи побалуватися, весело поплавати, похлюпатися, поплескатись, поборюкатися в воді. Адже діти знали тут кожен метр дна, де виїмки, де занадто глибоко, а де лише до пояса вода. Вона виблискує, чиста, прозора, навіть видно маленькі рибки, які зграйками пливуть за течією йгусті, темно - зелені водорості, що ледь - ледь хитаються. А річка доволі широка…. Біля берегів течія спокійна, вода тихенько колише водяні білі лілії - латаття. А трохи далі до середини річки, вода кудись так поспішає, немов хоче наздогнати час…..
Між двома молоденькими вербичками, на шовковистій траві, підібгавши під себе ноги, сиділа чорнява дівчинка Марійка. Її каро –зелені очі з краплинами дощу світилися щастям від побаченого, вона задивлялася в далину - по напрямку річки. Там, одна за одною, наче падали до води білі чайки й раптово, знову підлітали до небо сині. Напевно рибу ловлять, думала, яка краса, як добре, що вона тут й все це бачить. В очах рябіло…. Вода в річці переливалася кольорами, то блакитним, то синім із сріблом відтінком, приваблювала до себе.
Кожна сім` я в селі не мала в хаті скатерті самобранки, щоби виконувати дорослих і дітей забаганки. Та жило село і підростали діти, тут річка, город й трави шовковисті, чарівні мальви, сокирки, дзвіночки й ромашки. Ранкове сонце, що ласкаво світило в обличчя, як не радіти, що жилося серед цієї краси,де панує мир. Найбільше тішив сад врожаєм, майже в кожного на обійсті. Яка то благодать, зірвати ягоду, чи стигле, соковите яблуко, що коли їси, то сок, аж тече по бороді. Здається вже й не голодний, чому не погнатися до річки? Щоб відчути, ще одну радість й насолоду.
Марійка вперше сама пригнала гусей до річки, мама й тато дозволили, кажуть, сім років, то вже можна саму відпустити. Дівчинка з пагорба дивилася на воду та боялася близько підійти. Сонячні промені, що вигравали на воді навіяли на неї сум. Страх в душі, пригадала, як їй було років чотири, чи то п`ять, хтось підпалив їм стайню.Той страх ніяк не покидав її. І хоч ходила вона з мамою до церкви, молилася Богу, як навчали мама й тато та той вогонь , все частіше з`являвся перед очима, лякав, здавалося наче був зовсім поруч. Тоді по селі була якась пошесть, на місяць по три пожежі і все вночі підпалювали. Тому, хто наважився сказати щось проти голови сільради, чи комусь та чимось не догодив, то вже жертва. Якось в сусідів весілля, а в рідної тітки підпалили сінник, це було – жахливо. З часом так і не дізналися хто підпалив, по селі говорили, - » Хтось від заздрощів».
Раптово, дитячий сміх Марійку відволік від спогадів.Хтось із дітей купався, занурювався у воду, а ближче до берега хтось просто мочив ноги,менші діти гралися в піску, ліпили з нього замки.
Марійка поглянула до неба й згадала, як одного разу вона в садочку, біля хати задивилася в небесну блакить. Тоді до неї нахлинуло якесь дивне відчуття, переповнило її душу, вона, не поспішаючи, промовила,
- Пливе хмарка сива
- А я б хотіла мати крила…
Вже пізніше зрозуміла, що це були перші рядки вірша. Їй здалося, вона б і зараз, дивлячись на природу, про щось написала, натхнення переповнювало її.
Раптово озирнулася, здалося, що за нею хтось спостерігає. Це вона так звикла, бо біля неї завжди був старший брат - як охоронець. Різниця вісім років, давалася взнаки, він слідкував за кожним її кроком, дуже любив. Балував, як і батьки, всі цяцькалися з нею. Вони були вірні церкві і Богу, і так навчали своїх дітей. Адже батько входив у першу двадцятку в церкві, яка наймала священика, тому й дітей привчав до служби, прививав любов до Бога.
Марійка все ж наблизилася до річки і водночас звернула увагу на старших дівчат й хлопців, що засмагали неподалік від берега. Один невірний крок…. І вона опинилися в воді. Плавати не вміла, тому відразу пішла на дно.
Одна дівчинка, що сиділа на березі річки, помітила, швидко встаючи тикала вказівним пальцем на воду, схвильовано закричала,
- Ой, та Марійка! З нашої вулиці! Шубовснулася у воду і здається не виплила. Он там, на тому місці стояла!
Хлопці відразу, як обпечені, зірвалися з місця й ближче до річки, один, найстарший з них, знервовано розвів руками,
-Так, без паніки, я зараз!
Глибоко вдихнувши повітря, кинувся у воду. Всі знали, що хоч він ріс без батька, але вмів добре плавати, тому й ніхто його не зупиняв. За мить хлопець пірнуві намацав волосся Марійки, впевнено тягнув догори.
Дякувати Богу, вона відразу почала кашляти, відкрила очі. Діти з полегшенням перевели подихи, привітно дивилися на неї, вмовляли, щоб не лякалася, адже все обійшлося.
Батькам, ні в якому разі, не можна було розповідати за цей випадок. Боялася, знала, що будуть дуже сваритися, бо ж втопився двоюрідний брат. А вони в ній душі не чаяли, оберігали і від дощів, і від сонця. Вона була третя дитина в сім`ї, першим був самий старший син, пожив лише декілька днів і помер, батьки часто ходили на цвинтар, болісно перенесли втрату. Їм, ще Бог дав сина і доньку, вони дякували Богу, любили, дорожили ними.
Час летів…. Марійка ходила до школи. .. Завжди охайна, тиха дівчинка, як навчалася в молодших класах, то до школи водив брат. Їй навіть сумки з книжками не довіряв носити, вважав, що це для неї важко. Навчалася гарно, старанно виконувала домашні завдання і в школі була завжди уважна, за те й була декілька раз нагороджена похвальними листами.
В сім`ї ж, їй тільки й довіряли прибрати в хаті та зварити бараболю, можна сказати не випускали з хати. Всі роботи по - господарству виконував брат. Дитинство було солодким сном, а коли навчалася в сьомому класі, то вже інше життя. Мама навчила корову доїти, з собою брала в поле. А в полі на сонці з ранку й до вечори - в`язала снопи. Поле далеченько, за гаєм, доволі велике, тож треба було працювати й працювати. Тато був задоволений, але погуляти ввечері із дівчатами не дозволяв. В домі завжди панувала воєнна дисципліна.
Дівчинці так хотілося писати вірші про Бога та боялася осуду. Дуже боялася, що діти не так зрозуміють, будуть дразнити її поетесою. В той час, село - можна сказати, було більш комуністичним. Коли ходила до школи, мама таємно водила її в церкву, до сповіді, адже забороняли брати шлюб й хрестити дітей. Класний керівник занижувала оцінки тим дітям, які вірили в Бога. Одного разу в школі навіть розбирали поведінку її і подружки, на той час така була політика влади.
Та одягалася вона в школі краще за всіх, завдяки маминому брату і його дружині, які жили в Америці. Вони поштою посилали дитячі речі., хоча трохи поношені, але на вид були, як нові. Багато хто із дітей заздрив їй, називав багачкою.
Останні два роки в школі…. Марійку все частіше переслідував якийсь страх, із – за чого стала гірше навчатися. Все вдома, добре вивчить вірша та в школі, лише від погляду вчительки, відразу хвилювалася , забувала слова. Бідкалася, тихенько плакала, але мамі про це розповісти не наважилася, вірила в Бога, надіялася на його ласку, гадала, що все минеться. Їй вдалося закінчити школу з гарними оцінками.
Після школи думала навчатися в консерваторії, гадала туди буде легше поступити, адже там працював дядько. Та на жаль батьки зовсім не підготували її до музики, тому ця мрія була нездійсненною. Але ж вдома сидіти не буде, тому тітка, що жила у Львові, допомогла поступити в фінансовий коледж.
Студентські роки, це чудовий час… Проживання в гуртожитку… Знайомство з іншими студентами. Дружньо з дівчатами в кімнаті, але кожні вихідні їздила додому. Так наполягав батько, щоб в неділю та на свята обов`язково була на церковній службі.
Красуня, гордовита й трохи сором`язлива дівчина та дехто обходив стороною, коли дізнавався, що ходить до церкви, вірує в Бога….
Після закінчення коледжу вона поступила на курси у Львівський СГ інститут. Навчалася старанно, отримала професію економіст - бухгалтер.
Пройшов час….. Марія працювала економістом в Управлінні транспорту автостанцій. Залицяльників на роботі багато, але вона була скромною, дуже боязливою дівчиною. Віра в Бога, це для неї - понад усе.
У гуртожитку, в одній кімнаті з неюі, проживало двоє гарних дівчат, Галя і Оксана. Вони були щирими і доброзичливими. З часом для неї стали справжніми сестрами, адже і працювали разом.
Йшов 1986 рік… Останні літні дні…. На роботі запропонували путівку в круїз з Одеси, Марія не наважувалася десь поїхати та подружкам вдалося її вмовити. А воно і правда, думала, чому б не поїхати, адже ніде не була крім Ленінграду, ще від школи їздила на екскурсію.
Напередодні поїздки - приїхала додому, повідомила батькам, що попливе в круїз. Мама дуже стурбувалася, схвильовано сказала,
- Що ти, доню, який круїз, он сон мені наснився. Що я тону і прошу, щоб ти мені подала руку. Покинеш мене, а я? Як треба буде допомоги, це ж надовго. Якесь не добре передчуття, не спокійно на душі, боюся тебе відпускати.
Марія уважно вислухала, обійняла,
- Ну мамочко, все буде добре, відпустіть! Я ж ніде не була, хай побачу світу, не сама ж їду, а з подружками.
Мати рукою погладила по голові,
- Добре доню, тільки сходимо до церкви, попросимо божого благословення. І я кожен день буду ходити до церкви, молитися, щоб в тебе - все було добре.
Зі Львова їхало тридцять чоловік в круїз на кораблі « Адмірал Нахімов». Молоді, щасливі, замріяні в прекрасне, прибули на корабель. На причалі людно, гамірно, прощання, поцілунки. Під музику оркестру відправилися в круїз. …
З Марією було троє дівчат…. Галя запропонувала поїхати з ними своїй подружці Миросі з Польщі, в дитинстві, вони разом в таборі відпочивали. Їм показали каюти нижчого класу - в самому низу корабля. Всі мали під подушками рятувальні жилети, розповіли, як ними користуватися.
Як це чудово по морю та, ще й на такому великому кораблі! Їх щоранку будила гарна мелодія, звучали веселі пісні. Добре харчування, відмінна обслуга. Чарівність Чорного моря приваблювала очі. Милувалися краєвидами моря під Одесою, а потім побували в Ялті, де відвідали музей. В двадцяти кілометрах від Ялти, побували в « Ластівчине гніздо», на вершині зробили вражаючі фото пляжів, пальм, скалистих берегів, що омивалися хвилями Чорного моря. Далі корабель вирушив своїм маршрутом.
Пізно ввечері тридцять першого серпня на верхній палубі був концерт. Це Галя випадково дізналася й вони вирішили всі в чотирьох піти подивитися. Одягли найкращий одяг, який взяли з собою. Марія одягла гарну сукню і велюровий піджак, кольору темної вишні, він дуже пасував їй, підкреслював фігуру.
Після концерту… відразу розпочалися танці. Марії здалося, що танцювати в жакеті буде жарко й не зручно, хотіла спуститися в каюту, залишити жакет. Але дівчата вмовили залишитися, вирішили, що на довго не затримаються й всі разом підуть спати.
Дівчата вже весело танцювали, коли Марію запросив на танець, якийсь моряк при погонах. На жаль вона не бачила розпізнавальних знаків та це й не було так важливо. Він мило всміхався, легко вів у танці, ніжно тримав за руку, наче боявся загубити цей скарб та раптовий поштовх в обочину корабля налякав всіх.Люди падали, частина опинилася за бортом…
Погасло світло… Спрацювала сирена… Корабель похилився… Всі розбігалися в різні сторони. На борту почалася паніка, за бортом перші жертви, на воді крики, кров, плями фарби, нафтопродуктів, якісь дерев`я уламки, крісла.
Дівчата розгубилися. Марії доля дала велике випробування, вона не вміла плавати. Та все ж мала надію вижити. Адже її назвали в честь двох бабусь, які мали ім`я Марія, вони були названі в честь Божої Матері. Вона вірила в свого Ангела, блаженного, світлого, доброго з великим серцем і великими крилами. Не тямлячи себе бігла вперед, наче хтось її підштовхував. Перед собою побачила чоловіка, який біг назустріч,
-Чуєш! Допоможи!
А він їй у відповідь,
- Дурепа! Чого причепилася….
Але ж якийсь вихід має бути - копошилося в голові. В паніці бігла далі. А людей, як комах, на зустріч моряк, вона бачила, що він по національності не українець і не росіянин та в розпачі звернулася до нього,
- Я плавати не вмію, допоможи! Як втоплюся, буде на твоїй совісті, чуєш…
Хлопець побачивши перед собою красуню, не міг відмовити,
- Не плач, не панікуй! Все буде добре!
- Як звати тебе? - відразу запитала його.
- Мене Рома, а тебе? – поспішаючи, голосно запитав хлопець.
- Марія, мене звати Марія, - тремтяче вся, від хвилювання, випалила вона.
Він, не вагаючись, одягнув на неї рятувальний жилет, наполегливо кричав, здавалося давав команду,
- Ну давай! Скакай донизу, на перший поверх.
- Ой, я боюся, дуже боюся, чуєш! – кричала в паніці, хитаючи головою.
Він тикав пальцями донизу, на воду, вже сердито закричав,
- Он дивися, наш капітан і його помічники вже в шлюпках на воді! Давай сміливіше! Не втрачай час!
Корабель качало. Скрізь крики, гамір, плач і чути десь грає скрипка. Марія, як навіжена, по поручнях з ним спустилася донизу, потім він штовхнув її у воду. Задихалася, вся в фарбі, в нафтопродуктах, борсалася, наче боролася зі страхом, розкривши рота хапала повітря, моряк схопив її за волосся. Здалося прийшла до тями, коли побачила його поруч, потім Рома схопив її за руку,
-Давай подалі відпливемо, швидше, бо затягне на дно разом з кораблем!
Він притягнув якийсь продовгуватий уламок деревини, трохи схожий на зламані двері. Вони трималися за нього, він на одній стороні без жилета, а вона на другій стороні у жилеті, так тримали рівновагу. Пересувалися, як надалі від корабля, що мав йти під воду. Хвилі підносили їх то вверх, то вниз, кругом плавали трупи, були такі і з жилетами й без жилетів.
Марія роздивлялася на всі сторони, прислухалася до голосів,
- Чуєш Ромо, зі мною були троє дівчат, мої подружки, всі десь розгубилися, хоча б вижили…
- А я, думав, що спас якусь літню жінку, ти така вся. В нафтопродуктах, навіть не подумав, що спас молоду дівчину, - тремтячим голосом кричав хлопець.
Неподалік, він побачив одну жінку, що тонула, потягнув до себе, допоміг їй прийти до тями, вона теж стала триматися за деревину.
Від напруги та холодної води, руки в Марії стали дерев`яні, не слухняні, ледве трималася.
Всі здалеку, зі страхом, дивилися, як йшов під воду корабель «Адмірал Нахімов».
-Ой, скільки там добра пішло під воду, мельхіорові ложки в ресторані і інші цінні речі. Уявляєте всіх і мої речі потонули, тільки й лишилося те ,що на мені, - схвильовано кричав Рома.
Та деревина вже не витримувала трьох.Марія дивилася на зоряне небо,
- Ой Боженку, спаси і помилуй!
Задивилася в небо, на одну зірку над собою й тихо прочитала молитву; «Отче наш». Зірка ледь - ледь мерехтіла, їй здалося, що мерехтіла ясніше всіх зірок, подумала - це напевно благословила мене на життя. Схвильовано, швидше пливла до шлюпок….
Скрізь кричали люди, просили допомоги, дехто потрапляв під гвинти корабля »Петр Васев». Всюди кров, розлите мастило, фарба, мертві тіла.
Вона підпливла до однієї шлюпки та там було забагато людей, її на неї не взяли. Напрягши всі сили знову підпливла до іншої шлюпки, там теж було повно людей, не хотіли її брати. Дуже просилася, бо зовсім дубіло тіло, плакала й вмовляла. Якийсь чоловік змилувався, подав їй руку, допоміг залізти в шлюпку. Озираючись назад, майже в темноту, вона вже не побачила Рому з жінкою.
Марія трохи відігрілася між людьми, всі перелякано дивилися один на одного й тулилися, щоб було тепліше. Шлюпка плила, а дівчина думала, як добре, що не пішла віднести в каюту жакета, бо була б там й залишилася, скільки ж там людей потонуло! Як вчасно зустріла Рому! Адже він її спас. А тепер, ще цей чоловік, що протягнув їй руку, вона навіть не взнає його ім`я. Це вже вдруге, ледь не потонула та Бог дає на життя, значить, має вижити, має далі боротися з холодом, який час від часу пронизував тіло.
З корабля « Петр Васев» прожектори освітлювали кроваве море, мертвих і живих пасажирів. Всі зі шлюпки, як могли, різними уламками відштовхувалися від води, як подалі від цього корабля, щоб не попасти під гвинти. Ті люди, хто потрапляв під них, то вже було перемелене кроваве м`ясо.
Їм, дякувати Богу, вдалося врятуватися…. Було пів на другу ночі… І всю ніч хто, як міг так і тримався на плаву, рятував своє життя. На світанку, ближче до шостої години ранку, їх врятували рятувальники, привезли до Новоросійська. Марія вся в мазуті, з одним капцем на великому підборі.
В Новоросійськ прилетів міністр Алієв, пообіцяв, що відправлять всіх додому, щоб не хвилювалися, кожному повернуть все, що потонуло, лише треба написати перечень, хто та що мав при собі. Розпитували всіх хто і звідки, все записували. Марія весь час роздивлялася довкола, хотіла знайти подружок, на жаль їх не було. Потім всіх запросили подивитися на страшні фото понівечених людей, щоб розпізнати серед загиблих, чи не має знайомих. Подружок там не було. Але це був тільки початок дня, страшні думки лізли в голову, не дай Боже, щоб були на дні моря. Відкидала ці настирливі думки, молилася, не втрачала надії, гадала, що все ж таки знайде їх живими.
Всім роздавали чистий одяг, Марія вибрала собі рожевий спортивний костюм, описала речі та коштовності, що загубила. Звичайно - дівчина шкодувала за всім, що трапилося з ними, дуже журилася за дівчатами та фотоапаратом, де були зняті чудові кадри. Ось таке відбулося знайомство з містом Новоросійськ.
Згодом, всіх пасажирів поселили в якомусь гуртожитку, запитували, хто чим хоче добиратися додому. Вона вагалася, чим краще добратися. Думала, на кораблі вже попробувала, то ж, що буде те й буде, краще полетіти літаком додому, бо потягом їхати день і ніч дуже важко.
Від пережитого, час від часу торсалося тіло, гуділо в голові, тиснуло в грудях, переслідував страх, перед очима все море з кров`ю, крики людей, тіла загиблих. Ніхто й ніколи не думав, що таке можливо, щоб корабель потонув за сім хвилин. Самій в голові не вміщалося, як це все пережила, страх постійно переслідував її. Весь час про себе читала молитви, просила в Бога спасіння і терпіння. Їй хотілося якомога швидше дістатися до рідного краю, до того поля, де в`язала з мамою снопи, до гаю, де була криниця, от якби ж то птахом полетіти до батьківської оселі, до родини….
З Новоросійська Марія, з хвилюванням в душі, подзвонила знайомому хлопцеві, Володі, колезі, він працював водієм. Хлопець почувши її голос дуже зрадів, що вона жива. Давно до неї залицявся, вона дуже подобалася йому. Вони домовилися, що він зустріне її.
В літаку, до Львова, було четверо людей з корабля » Адмірал Нахімов». На дорогу всім дали гроші і пообіцяли пізніше, ще повернути, компенсувати, за все, що втратили.
Було трохи страшно та з Божими молитвами Марія прилетіла до Львова. Її зустрів Володя, вони автівкою поїхали до гуртожитку. З гуртожитку подзвонила на роботу, повідомила, що вона жива. Їй сказали, що дівчата, всі троє, що плавали з нею на кораблі, живі. Дівчина тішилася, передала вітання, полегшено перевела подих ,
» Дякувати Богу, з ними все добре!».
Взявши деякі речі, Володя віз її в село, давно мріяв туди потрапити, познайомитися з її батьками. Дорогою, дівчина з хвилюванням, розповідала, про все, що пережила, про те страхіття, що побачила, часом плакала, аж тремтіла, не соромлячись витирала сльози. Вона вже по іншому дивилася на життя….
Їхали з великою швидкістю, Марія не звернула уваги, не помітила, що в автівці час від часу відмовляли гальма, не могла зрозуміти, чому він бліднів. Та обійшлося без пригод, вони доїхали до села, але Марія його відразу попросила поїхати додому у Львів. Що їй зараз не до цього знайомства, не знала, як це все, що сталося з нею, сприймуть та переживуть батьки.
Радість переповнювала душу, адже вона вдома…
Батьки про аварію навіть не знали. Коли Марія їм все розповіла, звичайно дуже рознервувалися.Хоча чули, що якийсь корабель потонув та і гадки не мали, що на цьому кораблі була їх донька. А ввечері по телебаченні, у новинах, передали, що затонув корабель «Адмірал Нахімов», це було друге вересня, дівчина була просто щаслива, що, так швидко, дісталася додому.
Після відпустки Марія з подружками зустрілася в гуртожитку. Радість, поцілунки і спогади про круїз, про те страхіття, що їм прийшлося побачити, пережити. Зі сльозами на очах, всі схвильовано розповідали, як спасалися, боролися за своє життя. Дівчатам повезло, вважала Марія, адже вони були в трьох, а вона одна,добре що зустріла Рому.
Час все кудись летить... Марія зовсім розірвала стосунки з Володею, не подала надій на зустрічі. Залицявся, ще один хлопець Тарас та і з ним не наважилася зустрічатися. Навіть начальник гуртожитку підбивав клинці. А чому б і ні? Така гарна, видна дівчина, чорнява, волосся до самих стегон і одягалася модніше, найкраще всіх. Адже дядько з тіткою, не забували про неї, присилали одяг, а це ж в той час був розкіш, всі вважали її багатою дівчиною. Були й хлопці із села, що залюбки б з нею зустрічалися та вона ні на кого не звертала уваги, до жодного не лежало серце.
Через кілька місяців, Марія отримала запрошення на суд - в місто Одесу, по справі щодо затоплення корабля « Адмірал Нахімов». Вона приїхала туди та їй повідомили, що її свідчення не потрібні. Дівчина вирішила все ж дізнатися про того моряка Рому, який спас її.
Уже задоволена, що все про нього дізналася - адресу дало Чорноморське морське пароплавство. Це був матрос Ромазанов Гаджімірза, сам назвався Ромою. Він жив в Одесі, довго не думала, купила йому в подарунок мельхіорові ложки, цукерки, торт, букет квітів й поїхала віддячити за своє спасіння.
Дружелюбна зустріч, як за святковим столом. Хвилюючи спогади, часом зі сльозами на очах, згодом веселіше. Розмови про життя, а потім проводи й слова вдячності за подарунок. Та Марія вважала, що життя дорожче за подарунок, від щирого серця подякувала, поверталася додому. Лише згодом, Марія дізналася, що його підвищили по службі, після того, як вона написала лист в Чорноморське морське пароплавство, в якому виразила свою вдячність.
Пройшов рік… Літо видалося тепле…. Одного разу, в вихідний день, двоюрідний брат з дружиною кликали Марію з собою на Дністер. Вона наче, як злякалася, адже після тих, страшних подій, ні разу не ходила до річки, боялася води. Їй здавалося, що знову обов`язково, щось та трапиться. Відмовлялася йти, адже та рана в душі, ще не загоїлася. Вони намагалися підійняти їй настрій, довго переконували. Він її любив, йому хотілося, щоб, як швидше вона забула ті події під Новоросійськом, хотілося, щоб не боялася води, поклавши руку плече, зазирнув в очі,
- Ну Марійко, все позаду, таке в житті трапляється, але треба жити, на все дивитися простіше. Ну купатися не будеш, якщо боїшся, то з нами за компанію, посидиш біля річки, тож разом буде веселіше. Чого самій вдома сидіти?
Схиливши голову, думала, що робити? Навіть закрила очі, щоб трохи вгамувати своє хвилювання. Та потім, піднявши голову, ледь всміхнулася й кивнула рукою,
- Та добре піду…. Піду вже…. Що буде те буде!
Брат з дружиною, аж повеселішали, коли вона дала згоду. Підморгнули один одному і брат обійняв Марію,
-Ну нарешті, життя продовжується, сестричко!
З гарним настроєм йшли знайомою стежкою…. Вздовж неї подорожник, ромашки, дзвіночки, шовковиста трава, яка ледь колихалася від вітру, блищала на сонці.….
Біля річки, як завжди в літню пору, була молодь. Хтось купався, хтось засмагав, слухав музику, яка линула з магнітофона.
- Марійко, ти постій на березі, якщо купатися не хочеш, а ми скупаємося, вода тепла, - роздягаючись, запропонував брат.
Вони з дружиною, весело, всміхаючись, плавали, то занурювалися у воду, то виринали з неї.
Марія з заздрістю дивилася на них та сама не наважилась йти купатися. Стояла трохи далі від берега та так задивилася на водорості, що сама не помітила, як зробила пару кроків і несподівано гулькнула у воду. Копошилася, борсалася, її тягнуло донизу, зі страхом била руками об водуйі кричала до брата, що тоне, але він з дружиною не чув, бо вони вже далеко відпливли від берега.
Почули хлопці, що були неподалік й один з них, набагато молодший за неї, витягнув її. Трусилася, чи то від переляку, чи від спогадів. З тієї пори Марія навіть близько боялася підходити до води.
Та час плине... Прекрасна, чудова молодість, в селі весілля, сватання… Вже й Марії час прийшов подумати про особисте життя. Багато хлопців… не було відбою. Звали заміж та за кого йти? Не могла розібратися в собі, як довірити комусь із них своє життя? Адже не відчувала, що когось із них кохає.
Хлопець із села, Іван, давно в неї закохався, тільки вона приїде в село, він вже тут, як тут, ходив по п`ятах за нею. Це був двоюрідний брат однокласника, високий, красивий, дуже схожий
на співака Талькова. Батьки Івана теж ходили до церкви, тому й Маріїна мама хотіла, щоб донька жила близько, щоб за нього вийшла заміж.
Вона не згодна з мамою, а батько з тіткою, навіть паспорт заховали. Та все ж сварилася мама, щоб було по її, бо разом ходять до церкви, як в очі людям дивитися, якщо не піде за нього?
Ну, що ж…. Марія вже не могла сперечатися, звичайно пізня дитина в батьків, вони хотіли, щоб вже мала сім`ю і їм би, на старості років, жилося спокійніше.
І було весілля, і взяли вони в церкві шлюб та життя не склалося. Спочатку жили з свекрухою, за один рік побудували дім, пізніше жили окремо. Народила Марійка двох близнят, хлопчиків та Бог дав життя одному, Богданчику. За другого хлопчика - Ігоря, лікарі боролися майже тиждень але він пішов в інший світ. Бідкалася, важко перенесла втрату дитини.На жаль сімейне життя не склалося, не притерлися, як кажуть люди, не злюбилося. Вони прожили більше десяти років, але розійшлися.
Перед нею нове життя…. Ходила до церкви, молилася, просила в Бога, щоб дав сили жити далі. Чому скільки біди на одні плечі? Згадувала життя.Як двічі тонула, як з Володею їхала в село, відмовили гальма, він лише через місяць зізнався в тому, вона тільки тоді зрозуміла чого він бліднів. І вже пізніше, коли працювала на заводі, їхала в автомобілі з колегою по роботі, автівка розбилася, а вони, дякувати Богу, залишилися живі, без подряпин. І в думках запитувала в Бога, за, що це все їй? Чому немає щастя? І ось тепер знову на роздоріжжі. Треба виживати, треба кудись їхати, адже треба їй і сину за щось жити.
З болем в серці, Марія їхала в Італію. Хвилювалася за сина, якого залишила з батьками, але іншого виходу не було.
Вона в Мілані… Зупинилася в племінниці й відразу знайшла роботу. Пішла на підміну, на один місяць, допомагати по господарству італійцям. То не солодке життя. Робота важка, а платили мало. Працювала по двадцять дві години, як пташку випускали на волю, чи -то пса на прогулянку. Після місяця роботи, знову в пошуках роботи та все ж трохи заробила грошей, винайняла собі квартиру.
Що робити? Думала у відчаї, треба, щось шукати, адже не повернеться додому. Скільки грошей вкладено в поїздку! Ні треба шукати роботу!
Кожного дня ходила до церкви, просила допомоги в Бога. Одного разу в церкві наче їй хтось шепотів, щось у вуха. Йшла додому, думки зліталися, як пташки, слова, як зерна сипалися з гори. Під церквою шукала ручки, щоб записати, не забути, дорогою додому, написала кілька рядків вірша. А потім, вночі не спалося і за дві години були написані два вірша»;
« Маки матері», і « Зіронька в ім`я мами»
« Маки матері »
За гаєм на полях у житах
я червоних маків назбирала
іздалека лечу наче птах,
щоб Пречиста маму привітала.
Червоний мак квітує у полі
квіти благодатної любові
несуть радість чудову красу
вінчують її осінь золоту..
Червоні маки квіти поля
усміхається щастям їй доля
довгі роки на землі прожити
своїм дітям сонцем світити.
Сива голубко, мамо, матусю
я люблю тебе моя нене
із чужини, до тебе вернуся
дочекайся, тільки на мене!
Лебідкою прилечу до тебе
вклонюсь низько у ноги твої
зацілую, обніму до себе...
більш не буде розлук на землі.
М. Чайківчанка.
» Зіронька в ім`я мами»
Рідна мамо - зіронько ясна,
Твої коси уквітчав цвіт весняний,
Золоті долоні засівали поля,
І дітей пригощаєш хлібом рум'яним.
В зорянім небі ясну зіроньку знайду,
Ніч попрошу, щоб сіяла ясно,
Ім'ям мами я назву,
Щоб на землі дітям малювала казку.
Ти не дала розбудити мене рано,
І тихенько воду набирала із криниці,
Дітям, внукам ти годиш, рідна мамо,
В зорянім небі тобі сяють зірниці.
За твоє щастя молюсь до зорі,
За твій спокій - у твоїм серденьку,
За любов твою і долоні золоті,
До твоїх ніг низенько клонюсь, моя ненько!..
М. Чайківчанка
Цей вірш та вірші; « Твій вибір твоє майбутнє», « На Україну повернусь», « Україно моя цвіте весняний» Марія послала в Рим, де друкувався журнал для церкви - " До світла. Коли в душі народжується слово". Там читачі побачили її вірші. Вона мала велику підтримку від священників, Олександра Сапунко - редактор журналу в Римі і в Мілані - Олександр Лісовський, а пізніше - Іван Стефарук. В 2010 році вийшла книга українських поетів в Італії, де теж друкувалися її вірші, на один з них була написана музика Богданом Гірським. По радіо стала звучати пісня під назвою - »Звати мене українка».
Марія шукала роботу… На ту квартиру, що вона винаймала, господиня підселила їй одну жінку з України, ( Лєну ), родом з Чернівців. Але вона вважала себе румункою, знала румунський, молдавський язики, тому їй було легше спілкуватися з італійцями. Марія в відчаї плакала їй, що немає роботи та жінка у відповідь не втішала, а все повторювала, - « Я, що тобі лікар?».
Майже місяць Марія вчила італійську мову по словнику. І нарешті знайшла роботу, пішла працювати до однієї сеньйори, допомагати по господарству. Та сеньйора невдовзі захворіла, потрапила до лікарні, Марія й там доглядала її. В цій палаті лежала одна стара жінка, до неї приходив чоловік в білому халаті, це був її син Анжело.
Вона - коли вперше побачила його, якесь дивне відчуття проснулося в душі. Кожного дня бачила, як він доглядає маму і їй хотілося зловити його погляд, щоб він побачив її закохані очі.
Дивилася на нього, уявляла, що це її принц на білому коні.
Високий, статний, красивий чоловік, він був для неї таким жаданим, відразу заволодів її серцем.
І якось одного вечора про свої почуття написала вірш –
» Привіт незнайомцю».
Одного разу, Анжело попросив, щоб Марія інколи допомогла його мамі, коли його не буде. Навіть пропонував гроші та вона не наважилася брати. Він пригощав шоколадом, дав свій номер телефона. Анжело не багатий, але й не бідний, не наймав доглядальницю, а сам доглядав за мамою. Ту сеньйору, біля якої була Марія, виписали з лікарні і вона поїхала з нею. На жаль його номер телефона загубила, а свій номер телефона чомусь йому не написала.
Не всміхнулася доля, розійшлися дороги. Корила себе, що загубила номер телефона, а думки то весь час тільки й за нього, хотіла хоча б на мить його побачити.
Через пів року сеньйора, якій допомагала Марія, померла.Такий збіг обставин, її запрошують на роботу в те село, де живе Анжело.
Вона працює в цьому селі і треба ж було такому статися, що одного разу, вона в автівці побачила Анжело разом з мамою, жінка бачила її та він на жаль - не побачив. Та не буде ж кричати, щоб звернув увагу на неї, гордість не дозволяла цього зробити.
А чи… то доля так вирішує, чи в небі зорі так складають пазли, чи так душі тягнуться одна до одної. Через якийсь час, вони раптово зустрілися, йшли назустріч один одному. Сяяли очі. Вона зловила його погляд, він теж був дуже радий, що зустрів її, адже йому було так важко на душі, він декілька тижнів назад, як поховав маму. Зізнався, що часто згадував про неї, в надії чекав дзвінка, але ж не знав, що вона загубила його номер телефона.
Дві одинокі людини, якщо серця гучно б`ються, ніжні погляди гріють один одного, то чи можна розійтися? Ой, напевно ж ні!
Та в італійців не заведено відразу приводити в дім жінку, не дізнавшись добре її, тому вони були просто друзями. Анжело підтримував Марію духовно і морально. З нею Бусом передавав передачі для її батьків та сина.
Ті італійці в кого працювала Марія обіцяли зробити документи, щоб вона в них працювала легально, адже вона приїхала на роботу нелегально. Та то були тільки обіцянки. Вони не хотіли відпускати її. Тож Марія розповіла Анжело про ці проблеми й вони разом зробили висновки, що їй треба від них тікати.
Сумувала за домом, за рідним краєм та, як поїхати, треба ж гроші заробити. Все вечорами, перед очима рідні стежини і чудовий сад. Це один із віршів, написаний про рідне село;
Моє рідне село
Моє рідне село - біленька батьківська хата
Мій казковий світ дитинства на березі Дністра
Босоніж злітає думка солодка крилата
Де стрункі тополі підпирають небеса.
Моє село - яблуневий садочок у цвіту
І незабутній спогад - мого роду коріння
Тут моя весна, як ліловий бузок у квіту...
На зорі, перше кохання, злети, падіння.
Моє рідне село - над ставом плакуча верба...
Столітній дуб, на княжій горі світлі хороми,
Пахуча липа заквітчала двори вздовж села
Голосний дзвін церквиць кличе журавлів додому.
Моє рідне село - перші зустрічі прощання...
Моєї душі - земні скарби і гірка сльоза
У мені весна, заврунила - сонця світання...
Веде, в діброви, ліс, гаї, безкраї поля.
За рідним селом, в'ється річка, як синя стрічка,
І біла чайка - обіймає своїми крильми,
Віддає поклін, колише - зоряна нічка
Де над бистрою водою шумлять ясени.
Де б у світах, не була до тебе повертаю ...
Бо залюблена, закохана як сходить зоря..
Тут від пісні жайвора, душа розквітає
тут все рідне ,і дороге.. Водиця із джерела.
Рідне село - садочок, школа, гігант завод,
Тут течуть молочні ріки до Чорного моря
Щастя, л'ється водограєм із мелодійних нот...
Бо тут народилась, моя родина і доля.
М. Чайківчанка
Одного дня їй, подзвонив брат, треба було терміново їхати додому, бо захворіла мама. З тривогою в душі, поверталася додому.
Лише місяць доглядала маму.. Серце рвалося на шматки, на жаль руки не підкладеш, проти долі не підеш, мама померла.
Декілька днів з батьком день у день на цвинтарі, але ж треба за щось жити. І Марія повертається в Італію…
Знову робота і зустрічі з Анжело - як друзі. Ходила пригнічена, боліла душа, щеміло під серцем. Вдома і в церкві з молитвою. Жила в скорботі.
Пройшло пів року… Марія з Анжело саме автівкою їхали до церкви на службу Божу, подзвонив брат сказав, щоб терміново їхала додому, захворів батько. Анжело тільки почув, відразу, схвильовано, розвернув автівку, їхали до квартири. Він позичив їй гроші і господарка квартири дала документи й гроші, бо були закриті всі банки, це був вихідний день. На великій швидкості Анжело гнав авто, щоб встигнути на БУС в Україну.…
Той БУС підвіз її до самої хати. Горе за горем, знову чорна хустка, розпач і журба. Марія поховала батька, дім лишила братові, а син залишився з свекрухою. Вона щомісяця висилала гроші, бо де б знайшла кращу роботу, щоб отримувати непогані гроші. Треба жити заради сина, щоб він всім був забезпечений. На душі важко, під серцем щеміло та тільки так вона могла йому дати все.
Повернулася до Італії, як зранена пташка. Її зустрічав Анжело, намагався підтримати - в такий важкий для неї час.
Марія придивлялася до Анжело, дізналася, що він ні разу не був одружений, дівчину яку мав, розбилася на автівці. Не пив і не палив, майже кожного дня зустрічав її з роботи, якщо вона навіть затримувалася, чекав скільки треба, без ніяких нарікань. Мудрий, інтелігентний, спокійний, врівноважений і в той же час веселий і добрий. Не боявся ніякої роботи, про таких кажуть, має золоті руки. Все вмів робити, ремонтував авто, знав комп`ютер, вмів шити, приготувати їсти і навіть білити хату. Працював на французькій фірмі, правда зарплату платили не велику, але йому було достатньо.
Анжело для Марії став справжньою опорою, ставився до неї, як до пані, балував шоколадом, цукерками. Разом їздили до церкви, співчував їй в утраті близьких, поруч з нею ставив свічки за своїх і за її батьків, за того маленького хлопчика Ігоря, який побачив світ, лише на мить. На авто возив на службу Божу, в українську церкву до Мілана, до священика Арона Новара. Вона в ньому бачила наче якогось Ангела, брата і друга, і зрозуміла, що це кохання. Про свої почуття написала вірш -
« В твоїм погляді сяє весна».
Пройшло майже два роки, як помер батько Марії…
Анжело вже вкотре запропонував їй за нього вийти заміж. Вона не вірила, що нарешті зможе стати щасливою. Цього разу думала не довго - дала згоду. Марія відчувала до нього потяг, коли був поруч, то тріпотіло,то завмирало серце, душею відчувала, що обожнює його, кохає.
Надворі осінній, теплий день… Сонце, то виглядало, то знову ховалося поміж великих білих й сірих хмар. Легенький вітерець загравав з останніми листочками на деревах, ті ледь - ледь тремтіли, мов сперечалися з ним і тягнулися до сонця.
Біля Загсу стояла купка людей, про, щось весело сперечалися, раз – по - раз поглядали на двері, чекали на наречених.
Хтось крикнув, - Ідуть!
В дверях, у оточенні родичів, з`явилися Марія і Анжело. Вишукано одягнені, з сяючими обличчями, вони всміхалися один до одного, до друзів, родичів.
Радість переповнювала душі….
Анжело був задоволений, що нарешті знайшов свою половинку, з якою хоче зустрічати ранок і вечір, розділяти кожну крихтину хліба і щасливо прожити все життя. Він ніжно обіймав за плечі, всміхався і все зазирав в її сяючі очі.
А Марія, вся, аж світилася від щастя. Вона стала, ще вродливішою, як квітуча троянда під сонцем навесні. Ледь примружила очі від сонця, що світило прямо на неї, на мить задумалась - невже я живу? Невже в мене все буде добре? І перед очима та зірка над морем, що мерехтіла, немов подала знак. Значить вона благословила на життя! Значить збулися мої мрії! Вкотре дякувала Богу і долі, що вижила, адже смерть переслідувала її, три рази тонула і два рази, ледь не загинула на суші.
Вітання, бризки шампанського, букети квітів, поцілунки…
Вони знайшли своє щастя…
Марія продовжує писати вірші.... В 2016 році видається книга-
" Прийди у мій сад" і зараз готуються до друку чотири книги.
Майстриня слова продовжує свій творчий шлях...
« Не знаю де помру»
Не знаю де помру, у якому краю?
Та знаю, одне що я "Українка"
За тебе земле, душа кров'ю стікає...
Бо ти моя мати, а я твоя кровинка.
Допоки світить сонце на білім світі,
В грудях , б'ється серце, носять ноги
Росою оживу, цвіт калину на вітті
Зашумить, кущ рясно край дороги.
Пробач, що у важкий час далеко від тебе!
Вимірюю, відстань у думах словами,
Я журавкою, лечу у грозу у небо, прошу,
У Бога миру під небесами.
Я зажурена мальва, лист кленовий...
Журавлинна пісня, печальна сльоза
Сузір'я, промінь зорі світанковий
Випромінюю світло до твого вікна.
Я солов'їна мова, галузка вербова,
Крапля водиці водограю Дністра
З божої ласки, блаженного духу мова
Яка веде,на високі кручі до Кобзаря.
Не знаю, де помру у якому краю?
У який час, на груди зложу крила...
Та знай ,тебе люблю, за тебе страждаю,
Щщоб грудка землі моє тіло покрила .
І над головою, зацвіла червона калина...
Востанє, соловейко заспівав для душі,
Щоб до мене, зійшлась до купи родина
І на могилі, зацвіли білі айстри навесні.
М. Чайківчанка.
Від автора;
Життя - не мед… Скільки страхіть і бід вона пережила
І вирішила доля… Хай світить зірка - живе дитя…
Та й дала в подарунок… Два сильних, величезних крила
Щоб під сонцем осяйним..Зустріла щасливе майбуття.
*****
Викладені факти дійсно мали місце в житті героїні.
02.09.2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805280
дата надходження 02.09.2018
дата закладки 07.09.2018
В санаторії - знайомства,
Залицяння - без обману,
Через три дні вже курортні
Розвиваються романи.
Один зразу кинув оком:
За столом - сусідка гарна...
Пропонує ненароком
Час провести вдвох не марно.
Познайомилися: Лера,
В бізнесі є перші кроки,
Артист цирку він - Валера,
Стаж - уже п'ятнадцять років.
Розказав, що вже п'ять років
Сам живе, бо розлучився,
І хоч вільний, незалежний
Та кохать не розучився.
Чемно в дверях пропускає,
Компліменти - як годиться...
Але враз - куди він хилить
Розкусила молодиця.
Покаталися на яхті
(Бий тебе нечиста сила,
Каже, гаманець забувся) -
То й за нього заплатила.
Потім бреше, що велика
Черга біля банкомату
І тому не зміг сьогодні
Тут отримати зарплату.
Через тиждень наша Лера
Бачить, що кіна не буде,
Виказала все Валері,
Так, щоб чули усі люди:
- Обдурити кожну хочеш?
Думаєш, що в цьому здібний?
То ти вільний, нежонатий,
Чи нікому не потрібний?
Ти, брехливий голодранцю,
Сам на себе будеш злиться,
Бо жінки дурні й наївні
Вже давно перевелися.
Враз представився артистом,
Захотів здобути славу?
З таким шлюбним аферистом
Я не раз вже мала справу.
Я сама сюди примчалась,
Щоб не так відпочивати,
Як знайти якогось дурня
І до нитки обібрати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805564
дата надходження 05.09.2018
дата закладки 07.09.2018
Злітають рими в чисте небо,
Снуються хмарками вгорі,
Лунають, мов пташиний щебет,
Удаль до самої зорі.
Заждіть, докупи позбираю
І в колісницю запряжу.
Хай понесе Пегас розмаєм
Збирати неземну красу.
Оту,що ліра розкидає,
Та ніжно, солодко несе,
А на сопілці Муза грає
Та душу поглядом пече.
Там вийде місяць в темну нічку,
Розкидає ясні зірки,
Освітить ще струнку смерічку,
Яка схилилась до ріки,
Щоб милуватись в гірських водах
На свій високий рівний стан,
Допоки квітне її врода,
І не накрив густий туман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805769
дата надходження 06.09.2018
дата закладки 07.09.2018
І стояла,і сиділа,-
наблюдала за дощем,
його капельки дзвеніли,
викликали в душі щем...
Жаль не довго це тривало,
десь приблизно хвилин п"ять,
я чекала і благала,
повернуть його назад...
Небо синє співчувало,
поглядало на мій сад,
ніби знов благословляло,
на повернення назад...
Я надіялась,чекала,
руки вгору підняла,
дуже дощика благала,
щоб полив садки й поля...
Там вгорі небо мовчало,
десь хмаринки попливли,
і за полем загурчало,
й громаки там загули...
Призадумана стояла,-
кільканадцять ще хвилин,
та дощем десь поливало,
а у нас лишився клин...
Ну нехай вже так і буде,
певне з неба все ж видніш,
де дощу чекають люди,
де він є потрібен більш...
Може там поллються ниви,
і до нас ще дощ верне,
і тоді до нас можливо,
промінь щастя зазирне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805496
дата надходження 04.09.2018
дата закладки 04.09.2018
Підневільна я, підневільна
І душа моя зілля повна.
Не у собі, не керована,
Бо любов, як є, реактивна.
Не тримай у собі, відпусти,
Що так серце ятрить у тиші.
Поруч вишнею стану цвісти,
По весні прилетять солов’ї.
Спів кохання тріпоче, не йди,
Сум сховаю у краплі сльози.
Що та воля, де світ пустоти,
Де нікому сказати: прости.
03.09.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805398
дата надходження 03.09.2018
дата закладки 04.09.2018
Щораз мохнатий чорний вечір
Ховає лик ясного сонця.
Воно засне в хмарин на плечах
Й засяє завтра у коронці.
Щораз долає світло пітьма
Й себе з’їдає до останку,
Бо й уночі блукають притьмом
Зірки, осяяні прочанки.
Отак бува в житті всякчасно,
Що переможе чорна смуга,
Та біла верне своєчасно —
Й від бід залишиться осуга…
Осуга — синонім: осад
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805402
дата надходження 03.09.2018
дата закладки 04.09.2018
Поезії загострене перо
Байдужою людину не залишить,
Якщо у ньому сенс, добра зерно,
По-справжньому керує правди дишель.
Поезії загострене перо
Не потребує почестей і слави.
Знаходять в слові стержень і ядро
Поети, що ідуть у перших лавах.
Поезії загострене перо
Лише на благо квіту України.
На гак спроможне зачепить ребро
Всіх тих, хто зазіхає на країну.
Поезії загострене перо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805221
дата надходження 01.09.2018
дата закладки 03.09.2018
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRnrzFPBs2AIG1H2q6N88CYolHU2GMGbjOeEAfIEoAfendRW1MOkw[/img]
Окраєць серпня губиться у літі.
Вже чути шурхіт осені легкий.
Палають айстри і жоржини цвітом,
А на душі чомусь полин гіркий.
Прощаючись із клином журавлиним,
Рясним дощем заплачуть небеса.
А я думками все ж до тебе лину...
Хоч навкруги поглянь, яка краса.
У помаранчі вбралась горобина,
Боки ще гріють яблука в садах.
Горять на сонці кетяги калини,
Цілує вітер ніжно їм вуста.
Ледь золотіють клени пелехаті,
Потроху осінь фарби розлива.
Пора осіння щедра і багата,
Куди не глянь — то справжнії дива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805197
дата надходження 01.09.2018
дата закладки 02.09.2018
Якось звернув увагу на карту -
Україна нагадує кволе і... без-
захисне курча. А сучасне -
ще й кульгавим виглядає.
Сумні асоціації!
Чи не так?
[youtube]https://youtu.be/LUdTacEyaFk[/youtube]
[i]
[b][color="#0c727d"]Родила квочечка курчат
І під крило їх поховала…
Та згодом стала всім кричать:
«Ви всі мої, мені ж вас мало!».
Й ну, по око́лам зазирать –
Де що окру́г не так лежало…
І наскребла… іще курчат
Пустивши в хід облудне жало.
…Але природа жме своє:
Повиростали ж бо курчата –
У кожного характер є
Й для непідвладності – печаті!
…Та кльока їх - давай клювать:
Не надихали дітки кльоку.
Дісталось кожному під стть –
Кому в головку, інших – в око.
Діставсь і нам дошкульний шваб –
Курчаті відірвали лапку…
А та шукала нових зваб –
Не зупинить стару «царатку»!
Вона готує нью-кульбіт:
За лет, не дай Бог, ще накаже –
Курча ж бо в вільний світ летить…
…Печалить душу стерво враже!
Оте курча – мов наша кров,
Як в поступі святе начало:
Той знає, хто його боров,
Кому дісталося немало…
Живе курча… Хоч й інвалід –
Немає гожих крил і… лапки,
Та вже увік не втрапить під
Крило пулярдово-кацапки*!
...А в гузно**?.. Хай ще поклює:
Лaйно отрима чапко... в носа –
Курча без промаху вже бэє
Й клює «царів», як курка – просо! [/color][/b]
27.08.2018
_________
*Пулярда – вихолощена та відгодована курка.
**Йдеться про Донбас, який на сучасній карті
України нагадує безпомічне гузно курчатки…
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804863
дата надходження 29.08.2018
дата закладки 02.09.2018
Душа співає і пісня ллється,
Із вуст гарячих лине у ввись.
Господь із неба пошле хай долю,
Щоб мрії щирі усі збулись.
В грудях збирай тепло любові,
Нехай роздмухує із іскри жар.
І усміхнись на добрім слові,
Привітних із очей сипни ти чар.
Хай обпікають розум, тіло,
Всечасно бережуть родинну міць.
І щоби серце не боліло,
Щоб в ньому не збирати багряниць.
01.09.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805238
дата надходження 01.09.2018
дата закладки 02.09.2018
Який прекрасний білий світ!
Люблю пречесну його вдачу.
У нього серце --- динаміт!
Круго́м його я велич бачу.
Який прекрасний білий світ!
Чому ж раніш не помічала,
А прагла лиш рожевий квіт--
Й життя моє повз мене мчалось?
Який прекрасний білий світ!
Здавався ж досі він незримим.
Немов мене замкнула кліть,
Й жила у ній життям пташиним.
Робота, діти і родина —
Який, скажіте, білий світ!
Але життя-то швидкоплинне,
Минуще, наче первоцвіт!
Який прекрасний білий світ!
Я заворожена дивами!
І диска місяця відсвіт,
Блакитне небо з островами,
Гроза з мечами й булавами —
Який прекрасний білий світ!
Я заворожена дивами!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805124
дата надходження 31.08.2018
дата закладки 01.09.2018
Поезії загострене перо
Байдужою людину не залишить,
Якщо у ньому сенс, добра зерно,
По-справжньому керує правди дишель.
Поезії загострене перо
Не потребує почестей і слави.
Знаходять в слові стержень і ядро
Поети, що ідуть у перших лавах.
Поезії загострене перо
Лише на благо квіту України.
На гак спроможне зачепить ребро
Всіх тих, хто зазіхає на країну.
Поезії загострене перо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805221
дата надходження 01.09.2018
дата закладки 01.09.2018
Дві подруги за кавою -
Віка і Христина,
Обговорюють новини
В нашій медицині.
- Я в газеті прочитала,-
Торочила Віка,-
Наші винайшли учені
Ефективні ліки.
Ця мікстура не доводить
Людину до гробу,
Залишилось до цих ліків
Винайти хворобу.
Скільки нового відкрито,
Це ж не просто звітність,
Чого лише тільки варті
Тести на вагітність!
Без лікарні і без черги,-
Розпиналась Віка,-
Ощасливити ти можеш
Свого чоловіка.
І не треба говорити
Тут йому багато:
Оці смужечки покажуть,
Що він стане татом.
Допила повільно каву,
З'їла торт Христина,
Встала, трохи походила,
Розрівняла спину:
- Те, що я вже залетіла
І без теста ясно,
Це, без сумніву, стається,
І доволі часто.
Цього винаходу мало,-
Зітхнула Христина,-
Якби ж воно показало
Від кого дитина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804663
дата надходження 28.08.2018
дата закладки 01.09.2018
А ти сиділа ніч на телефоні,
Коли із градів били вороги
І ти кричала в небо:" Досить! Годі!
Синочку любий, тільки лиш живи!"
Його колону знову обстріляли -
Тікали всі мерщій і хто куди.
Снаряди градів ззаду підганяли,
Лунало в трубку: "Тільки лиш живи!"
Ніч.Темінь. Сіре поле. Лісосмуга.
Позаду залишивсь якийсь рівчак.
Він наступив на побратима-друга,
Який зі страху в рівчаку закляк.
Зриває кашель. Душить щось у грудях.
Сльозяться очі. Дихать нема чим.
Снаряди з газом кинули по людях:
Чи виживуть, а чи подушать ним.
Палає небо. Рвуться там снаряди
І все залито фосфорним дощем.
Вогнем печуть, шкварчать по тілу рани.
Він зціпив зуби - жариться живцем.
І знов зв'язок. Він каже: - Все в порядку.
Ти не хвилюйся і лягай поспи.
- Та ні, синочку, не засну до ранку.
Держися, любий. Тільки лиш живи.
Пропав зв’язок.Ти бігаєш по хаті.
Волосся сиве рвеш на голові
І на коліна падаєш прохати,
Молитись Богу: "Господи, спаси."
Світає. Ранок. Знову син говорить.
- Спасибі, Господи, що він живий.
Все тіло корчить і судоми зводить:
- Держись, синочку. Тільки лиш живи!
Йому потрібно якось підніматись
І добиратись знову до своїх,
Шукати, хто зумів живим остатись.
-Синочку любий, тільки лиш живи.
А ти сиділа ніч на телефоні…
Тепер ти знаєш, що таке війна,
І як тремтить душа, коли не дзвонить
А грудям дихать не дає сльоза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805105
дата надходження 31.08.2018
дата закладки 01.09.2018
Туманом вкрились росяні світанки,
Сумні і прохолодні стали ранки.
Сховалось десь за гаєм тепле літо,
Дрібненьким дощиком всю землю вмито.
Це літо не повернеться ніколи..
Ось дітвора зібралася до школи,
Де перший дзвоник голосно лунає
І до навчання радо зазиває.
Із клена відірвавсь малий листочок,
І вітер підхопив його в таночок,
Та й закружляв аж ген понад хатами.
Снуються хмарки в небі над лісами.
За ними слідом суне хмара сива,
Мабуть, пора чекати знову зливу.
Сьогодні я прощаюся із літом.
Летять лелеки в небі понад світом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804683
дата надходження 28.08.2018
дата закладки 30.08.2018
Співають вечірній сум цикади,
І світло розстелив в пітьмі ліхтар.
Маскує відверті сад принади
Від поз́ирків жагих очей Стожар.
З гілляччя зіскочив розвій-вітер
І гойдалку штурхає сонну в бік.
Із по́мерків сам лелійно витер
Збадьо́рений ураз сачок-- одрік.
Десь, може, в небаченому небі
Художник Арчімбольдо зрить з висот,
Бо й звідти вчуває він потребу
Всім астро піднести медовість сот.
В півсвітлі Усесвіту маестро
Зобачив, як нуртує в груші сік…
Малює ескіз портрета майстер
Й душа його смакує сил притік.
Виводить колючасте колосся,
Міте́лки конопе́ль з дрібним зерном.
З вин грона змальовує волосся…
Додасть гриби та квіти заодно…
У сутінках милуюсь я надсвітом,
Фантазія моя сягає меж.
Сьогодні прощаюся із літом---
Он осінь споряджає свій кортеж.
27.08.2018
Джузеппе Арчімбольдо. «Осінь»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804619
дата надходження 27.08.2018
дата закладки 30.08.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=snyfGffcLbc[/youtube]
Не можуть очі бути красивими,
які жодного разу не плакали.
Софі Лорен
Якого кольору ті очі?
Про це я думала не раз.
Та пам"ять все мені шепоче:
Забула? Тільки без образ.
Та ні! Згадати намагаюсь,..
Хіба у кольорі вся суть ?
Все ж пригадала. Усміхаюсь.
Такі тепло завжди несуть..
В твоїх очах шукаю душу,
В них можу правду відшукать.
Я їхній спокій не порушу,
Та все ж боюся заблукать.
Вони мінливі, як погода:
Ласкаві, теплі і сумні.
Та не люблю, як прохолода
У душу дивиться мені.
Коли вмиваються сльозами,
То з ними тихо плачу й я
Таємно довгими ночами...
Чи плаче то душа моя?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804835
дата надходження 29.08.2018
дата закладки 30.08.2018
А їй здавалось, вечір не байдужий,
Невидимість єднала, ніби нить.
Як наче розцвітала ніжність-ружа,
І звуки попадали в такто-ритм.
Не вистачало слів, мовчання більше,
Зате думок дзижчав бджолиний рій.
Вражала їхня променаду бігвість -
Який же він чаклун - алхімік мрій!
І як же його ребус розгадати?
Вночі любові снилась зав*язь.
А серце грало непросту сонату,
Торкнувся він душевних клавіш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804738
дата надходження 28.08.2018
дата закладки 30.08.2018
В кінці серпня вже минає
Чотири роки із тих пір,
Як сина нашого немає -
За нас усіх загинув він.
Всі хто знає, пам’ятає,
А можливо, хтось й забув,
Малянівського згадайте -
Веселим Вася хлопцем був.
Такий привітний і дотепний,
Душа компанії завжди,
Та доля гірко і нестерпно
Так посміялась з сироти.
Він щастя змалечку не звідав,
Бо мами рідної не знав.
Під містом Щастя він загинув,
Біля Веселої Гори.
Таке ми «щастя» маєм, сину,
З «веселощами» будем жить.
Любив ти рідну Україну,
Від ворога мав захистить.
Та став ти воїном небесним,
Ночами часто ти нас снишся.
Душа вже Ангелом воскресла,
А з нами сум лиш залишився.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804745
дата надходження 28.08.2018
дата закладки 30.08.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=k4TE0O_d1cA
[/youtube]
Ти - єдиний кактус у квітнику мого життя
Сімейка Адамсів
----------------------------------------------
Як пахнуть запізнілі літні квіти!
Не те, що квіти ранньої весни.
Холодною росою часто вмиті,
І сняться їм осінні ніжні сни.
Це осінь наступає їм на п"яти,
І перший морозець надав страху.
Та за життя тримаються завзято,
Хоч по осінньому ідуть уже шляху.
Краса осіння завжди неповторна.
Осіння жінка.. Бачили таку?
У осені велична, непоборна.
Погляньте - ще солодка, до смаку.
Хода урівноважена і плавна,
А очі - життєдайний ніжний блиск.
Вона іще кохає, ніжна, славна,
Хоч не така, яка була колись.
Вже може оцінити почуття,
Цей досвід здобула вона з роками.
Шалене має ще серцебиття,
Коли торкається він ніжними руками.
Ще задивляються услід чоловіки,
Бо так чарує ця осіння жінка!.
Вас любить Бог, чарівні ви жінки!
Ви - осені малесенька сльозинка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804911
дата надходження 30.08.2018
дата закладки 30.08.2018
Я казала тобі, говорила,
Припадала на груди міцні.
І без сумнівів боготворила,
Вже пропаща бо я, ти - в мені.
Умивається серце сльозою
Кожен раз, як мовчить телефон.
Із душі проганяю завію,
Що ночами вкрадається в сон.
Ти - в мені, в моїх помислах чистих,
Дух кохання у тілі бринить.
Я та гавань, де в теплих обіймах,
Бурю знайдеш і спокою мить.
24.08.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804316
дата надходження 24.08.2018
дата закладки 24.08.2018
Моя Україно! Стражденний мій краю!
Як серце за тебе нестерпно болить!
Бо там, на Донбасі, щодня помирають,
А тут, на Хрещатику, свято гримить...
У Києві хочуть комусь показати,
Яка у них сила велика й міцна.
Їм гроші на вітер так легко кидати,
Бо їх не тривожить далека війна.
Цій владі, звичайно, миліші паради,
Ніхто з них не хоче піти воювать,
Там небо щоночі розшарпують "гради",
Там смерть ходить поряд, і хлопці не сплять.
Тож замість вітань я б хотіла сказати -
Що надто висока сьогодні ціна!
Найкращий парад - це щоб стихли гармати,
Живими додому вернулись солдати,
Й сказали - нарешті! скінчилась війна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804207
дата надходження 23.08.2018
дата закладки 24.08.2018
Атланти-- Карпати, Говерли вершина
і луки картаті, й нарцисів долина.
Озера сяйнисті, пісні солов’їні,
калини намисто—
моя Україна.
Ключі журавлині, надземність барвінку,
стрункі тополини, зоря на зарінку.
Хрести у блакиті — церковець данина,
волошки у житі —
моя Україна.
Купайло й гаївки, букетик на Спаса.
Колядки й щедрівки — фольклору окраса.
Козацтва звитяга і туга чаїна,
на вірність присяга —
моя Україна.
Провладні "пророки" — калитки й тартюфи,
незняті «навроки», високі тарифи.
Плачі Ярославен, що спалюють душі,
і лицарства слава, і битви за куші .
Народ, що не стане перед злом на коліна,--
це рідна країна —
моя Україна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804204
дата надходження 23.08.2018
дата закладки 23.08.2018
Дорогі друзі! Прошу вибачити мені
за недільну відсутнысть на сайті!
Причина, мені здається, цілком
поважна - "полетів" твердий
(жорсткий) диск мого ноутбука...
А все інше - в нормі! Вражіння від
вимушеної "відпустки" у наступній
публікації:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804102
[i]Ласкаво прошу -
До мого халашу! - [/i]
Буде затишно й весело... А я в боргу
не залишусь - упущене натягну!......
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804101
дата надходження 22.08.2018
дата закладки 23.08.2018
[i]Про красоти і
недоладності
природи...
І життя. [/i]
[youtube]https://youtu.be/lQ4AG7Smyro[/youtube]
[i][b][color="#450870"]Стояла яблунька… І заглядала в вікна,
щоб хтось бодай поглянув на її красу…
А ми, так різні всі за календарним віком,
байдужечки – як тінь – клепаємо косу.
Стояла яблунька… Але відчувши літо,
відгукувалась враз на всі його думки,
ми ж байдужіли далі – не одні ж на світі! –
плекали в темряві нікчемні маячки...
Стояла яблунька… І сипала плодами
в надії, що оцінить хтось оте добро,
а ми знічев’я шту́рхали дари ногами,
аби у небуття прискорити свій крок…
Стояла яблунька… І хукала в долоні:
її душі, напевне, дошкуляв мороз…
А ми, черстві, в теплі, в інформаційнім лоні
вишукували сенс… у віртуальних роз*.
О, Homo sapiens ти наш!.. Поглянь довкола:
як ми, сердешні, живемо без тих щедрот?!
Контентно й ситно…
Та дари Еола**
не оминуть й тобі... відміряний горо́д!.
Стояла яблуня.
Й молила нас...
сльозами..[/color][/b].
22.08.2018[/i]
*До речі, яблуня, за існуючою класифікацією,
належить також до родини [i]Rosaceae[/i]
**В грецькій міфології Еол - повелитель вітрів.
Тут – як символ відповідальності людини за
зло, скоєне нею супроти її власної суті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804102
дата надходження 22.08.2018
дата закладки 23.08.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=KBUwAvnmtCc[/youtube]
Тиша.. Світанок крадеться несміло.
Лагідне літо іще на порі.
Ніжні принади так ллються по тілу,
Тільки зітхають чомусь явори.
Знаю: відчули, що осінь в дорозі.
Гляньте на небо - цвітуть ще шовки.
І заспокойте думки, що в тривозі..
Осінь торкнула одні лиш ставки.
Тільки вони не сумують.. повірте.
Ряска - це тільки прикраса ставкам.
Їм ще не шкодить холодне повітря.
Літнім пробачуть вони помилкам..
Он серед ряски квітує латаття.
Наперекір цьому літу й вітрам.
Лілії ніжні вдягли різні платття...
Вдячна за спомин далекий я вам.
Тиша навколо..Краса ще вирує,
Осінь, пробач..Не твоя ще пора.
Літо ще трошки хай нас почарує,
Хай хазяйнує по нашим дворах..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804173
дата надходження 23.08.2018
дата закладки 23.08.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wMNdIl0E49k[/youtube]
З думкою про тебе, я ступаю в осінь.
Попрошу у неба: не лий сльози. Досить!
Будь для нас шовкова, довготерпелива,
Будь іще зразкова, тільки не плаксива.
Ще навчи прощати так, як Бог прощав
Гріх когось карати, так ВІН нам казав.
Я спитаю в тебе, як жити без болю?
Це в житті так треба... Ми ж жінки з тобою.
Треба все це знати, хоч немало літ.
Научи літати, взнати дивосвіт.
Розкажи, як жінці, чого часто плачеш?
Хто твої обранці? Ти ж сильна, неначе.
Ми тобі віддячим, ніжністю в стосунках,
А любов гаряча, буде подарунком.
Тільки не лий сльози на серця гарячі,
Бо любить ще в змозі.Суть життя в цім, наче...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804017
дата надходження 22.08.2018
дата закладки 23.08.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=m_79WgLCvJY[/youtube]
Життя - це поїзд, в нім всі ми.
Шалена швидкість, не спинити.
Хоч і здається - тільки мить,
Та може все у нім вміститись:
Тривоги, радість, каяття,
І все, що в нас, спішить за нами.
Весни, зими передчуття...
Все мчить за нами табунами..
О, непосильна бува ноша!
Але ж це наше, не чуже.
І серця струночка найтонша.
Усе це - пам"ять береже.
Буває хочеться звільнитись
Від того, що в душі пече.
Воно ж не хоче загубитись:
Тримає міцно за плече..
Куди ж подіти, де зупинка?
Чи на хвилину, чи на п"ять..
А ти уперта все ж, помилка...
Та скільки ж вас? Як рахувать?
Та все моє завжди зі мною,
Хай непосильний цей багаж,
Тримаю міцно вас рукою,
Життям здобутий екіпаж...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803822
дата надходження 20.08.2018
дата закладки 22.08.2018
А вечір пахне травами,
Медом і душицею.
Гіркою пахне кавою
Й здобою з корицею.
Стогне сад, обвішений
Горнятами-плодами,
Й місяць, зовсім сплющений,
Дивується із нами.
Вечір косить серпиком
(Вже хмари у покосах)
І розставляє глечики
Попід серпневі роси.
Літиться ще літечко
У всьому щедрокраї
Й сипле через ситечко
Лелітки на врожаї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803965
дата надходження 21.08.2018
дата закладки 22.08.2018
Розрослась на диво кучерява яблунька.
Пахощі духмяні розлились в саду.
Дарувати радість свята твоя доленька.
І до тебе в гості я сьогодні йду.
Радо і привітно мене зустрічаєш,
Яблучки смачненькі падають до рук.
Посмішку мою зразу помічаєш.
Хто тебе навчив щедрості наук?
Начебто дрібниці, але я щаслива.
Наливні, красиві і медовий смак.
Скуштувати яблучка, ніби все просила.
І нектар медовий тане на вустах.
Дякую за радість в день цей пречудовий.
Помолюся Богу у святковий день.
Думаю, відчує щирість в моїм слові:
Хай квітує в душах доброта в людей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803650
дата надходження 19.08.2018
дата закладки 21.08.2018
Крізь асфальт пробилась квітка,
Тонке стебельце.
Де взяло цю силу, звідки,
Це слабке тільце?
Підняло пелЮстки - вії,
Глянуло на світ.
Це збулись, мабуть, ті мрії
Про її розквіт.
Озирнулась, усміхнулась.
Певна, що не сон.
Вона тільки що проснулась,
Навкруги осонь*...
Це посипалось проміння
З сонячних долонь.
Квітці так прийшло везіння.
Завжди так, либонь?
Впала крапелька із стріхи,
Додала ще сил.
Зажадала вона втіхи:
От би пару крил!
Хтось ішов необережний,
Черевиком став,
Щастя кінчилось безмежне:
Квітку розтоптав...
-----------------------------------------
Ось такий життя урок:
Коли йдеш, притиш свій крок.
Не злітай у вись,
Упадеш й розіб"єш ніс...
осоння( осонь) - Незатінене місце, що освітлюється та обігрівається сонцем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803936
дата надходження 21.08.2018
дата закладки 21.08.2018
З*явився із моїх фантазій літніх,
Коли самотність допікала.
Пелюстки облітали з в*ялих квітів,
Уп*ялось в душу, ніби жало
Бджолине, навіть в снах ятрило гостро,
(Оце трясовина-омана...).
Проймав мене якийсь солодкий острах,
Ці очі сині, мов лимани.
Ти мій лиш ілюзійний спеки витвір,
Якась примара Інтернету.
Але ж чому вже пахнуть свіжі квіти?
Не жало - постріл з арбалета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803955
дата надходження 21.08.2018
дата закладки 21.08.2018
Блідне місяць на світання,
На траву туман спада.
На посту в хлопців снідання,
Огірки два і вода.
Та лежить огірок,
А на взводі курок.
Час летить до зірок
І до смерті лиш крок.
Піднялась пилюка з балки,
Гул мотора нароста.
В цифверблаті тремтять стрілки
Та тверда в бійців рука.
І лежить огірок,
І на взводі курок.
Час летить до зірок
І до смерті лиш крок.
Пробивається крізь гілку,
Перший промінь навісний.
Вверх підкинуто копійку,
Щоб, як постріл, навскрізний.
І лежить огірок,
І на взводі курок.
Час летить до зірок,
А до смерті лиш крок.
17.08.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803499
дата надходження 17.08.2018
дата закладки 19.08.2018
Нехай мучить неспокій і смуток осінній,
Хай зажуриться світ, ностальгує земля,
Хай цвіте на деревах розкучмений іній,
В довгу сплячку впадають у зморшках поля.
Не чекаю даремних весняних ілюзій,
Поривів до піку молодих почуттів,
Зачекає пора неймовірних колізій —
Її я не зраджу, як би хто не хотів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803587
дата надходження 18.08.2018
дата закладки 19.08.2018
Етюд
Находившись, літо осеніє.
Спорожніла кузня зозулина.
Згорбатіла рутка стогом сіна,
Очерет чуприну сиву скинув.
З потічком тихенько сокоріє,
У червоне вкутавшись, купина.
По мокві бреде самотній бусол,
Сенс життя шукає у болоті.
Засичали збори дикі гуси,
Підморгнуло з неба сонце русе.
Відчиняють вирії ворота
В безамбітні теплії широти.
Вечорами під зими завої
За верстат присяде весняниця,
До тепла натче шовків сувої
Під мотив веселої й сумної…
Карусель поверне патерицю
Й молодій весні вкладе в десницю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803361
дата надходження 16.08.2018
дата закладки 17.08.2018
Дай Боже доброї ночі,
Дай Боже мирного дня!
Дай Боже все, чого хоче
Моя велика рідня!
Щоб день був світлий і тихий,
Щоб ніч спокійно пройшла!
Щоб оминало нас лихо,
І світ позбавився зла.
На чистій білій сторінці
Я заповіт напишу.
Моя рідня - УКРАЇНЦІ!
Для них я ЩАСТЯ прошу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803368
дата надходження 16.08.2018
дата закладки 17.08.2018
Грає серпень валлійською арфою,
Літа смак - духмяно-медовий,
А кохання палає стожарами
В теплу ніч лірично-казкову.
Літа музику нам би продовжити,
Життєдайну мелодію цнот.
Таємниці усі розшифровані,
Заплели з почуттів ми вінок.
Грає серпень валлійською арфою,
Скоро осені нотки вогню.
Струни щастя суцільною аркою,
Лиш любов має справжню броню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803246
дата надходження 15.08.2018
дата закладки 16.08.2018
На співбесіду до шефа
Прийшли секретарки,
Бо звільнив учора в гніві
Помічницю Дарку.
Претенденток було троє:
Перша - не підходить.
Вона - явно старувата
І шефу не вгодить.
Друга - чорна і погана,
Наче десь із Бірми,
Ця вже точно не годиться,
Бо це - лице фірми!
Розгляда директор третю -
Усе зло в нім вмерло:
Від шикарної блондинки
Аж дихання сперло!
Отут є на що дивитись,
Та що тут казати,
Цю не можна упустити -
Треба зразу брати!
За такий прекрасний вибір
Не осудять люди,
Один бюст чого лиш вартий -
Розмір шостий буде!
Тих відправив, а блондинку
Увів у курс справи:
Показав робоче місце,
Де варити каву...
Дав завдання: терміново
Наказ друкувати,
І забіг через годину
Щоб його забрати.
Секретарка сопе тихо,
Щось собі мудрує:
- Поламався Ваш комп'ютер,
Зовсім не друкує!
- Я в житті своїм не бачив
Ще такої дури...
Приберіть же своє вим'я
Із клавіатури!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802927
дата надходження 13.08.2018
дата закладки 16.08.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eFAhYf44pW8[/youtube]
Так рано про осінь тривожать думки.
Пробач мене, літо, живу ще з тобою.
А, може, роки це даються взнаки:
І літо, і осінь в душі у двобою.
Ні слова про осінь..Іще не пора.
Про зливи холодні, вітри і про сльози.
Ще літо керує у наших дворах.
Ти ж, осінь, спинись, відпочинь у дорозі.
Та перші відчутні твої уже спроби:
Он перший листок пожовтів і упав.
А, може, це просто упав від хвороби,
Чи просто від літа кудись утікав?
Услід йому з заздрістю всі подивились.
Який це прекрасний відбувся політ!
Він знав, відчував, що вони помилились,
Подумав про це і ще більше враз зблід.
Тут вітер піднявся, схопив втікача,
Поніс його швидко в незвідані далі.
Тоді зрозумів він, що силу втрача...
Політ його перший таким був невдалим..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802981
дата надходження 13.08.2018
дата закладки 14.08.2018
Рясніють маки у полях
Щоліта, до загину.
Козацька кров струмить в боях
За рідну Україну.
Чому в житті так повелось,
Де віднайти причину?
Те, що бажалось — не збулось
У руслі часоплину.
Як подолати підлість, злість,
Спинить ворогування?
Бо кожен з нас на світі — гість.
Чому ж такі страждання?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803024
дата надходження 14.08.2018
дата закладки 14.08.2018
Самозакоханим
Чи доля, чи бо́женьків воля--
Закохався у себе Нарцис.
Всі зе́млі сходив він довкола,
Та достойних не стрів він принцес.
--Занадто тлустІє жоржина,
А рум’ян на щоках... – аж пашать.
Узяти таку за дружину?
Неможливо ж товстуху кохать!
Чи та гордовита троянда
Із порепами, як у рабинь.
Неначе лиш щойно з фазенди--
Їй далеко до справжніх богинь!
Бліда молоденька ромашка?
Бач, гінка і приваблює стан…
В таку закохатися важко,
Простота --лише для ікебан.
І вко́тре гляди́ть у свічадо.
Відображення зваблює зір.
В його грудях клекоче досада —
Посиві́є ж один… як факір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802870
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 13.08.2018
Україна — моя радість і біль,
Невичерпний священний грааль.
Світлоглядна мрії яснінь,
Тиходумна сердечна печаль,
Милозвучна мамина мова,
Вишиванки суть загадкова,
Світлоглядна мрії яснінь.
Україна — моя радість і біль,
Невичерпний священний грааль.
Україна – моя пристань й любов,
Ненаглядна споконвічна краса.
Ти буття основа основ
І зоря, що повік не згаса.
Колір поля безкрай золотого,
Піднебесся безмір голубого.
Ти буття основа основ.
Україна – моя пристрасть й любов,
Ненаглядна споконвічна краса.
Ти стрічаєш у святковім вінку
Із тернинням, що вп’ялось у квіти.
На землі не зустріти таку:
Нам тобою сьогодні радіти
Й незгасимим свічкам осокорів,
Урочистим видзвонам соборів,
І сміливим синам—соколятам,
Що боронять тебе від заклятих.
На землі не зустріти таку.
Ти стрічаєш у святковім вінку
Із тернинням, що вп’ялось у квіти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802901
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 13.08.2018
Заходжу у будинок, потім - в ліфт новенький,
Переді мною ніби "зошит з мови"
Увесь в каракулях(ото, мабуть, від генів),
А стіни терплять ці знущання знову.
Невігласи раденькі, "грамоту" пізнали,
У ліфті показали все практично.
Даремно, що нема цензури там (між нами),
Зросли в цивілізації ці "дички".
Розбещені, і вихованням не запахло,
Автографи лишили знизу догори.
Зведуть зіпсовані культуру всю до краху,
То ж зупинімо, бо пройдуть і Крим, і Рим.
(Стіни ліфту. Фото мої.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802821
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 13.08.2018
[color="#8000ff"][i][b]
/ мотивація у Олекси Удайка ,у вірші "ЛИПА"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797947 /
Я справжня ,яка є і не мінлива...
Відкрию пелюстки і запахтю....
Чому на мене кажуть,що ...брехлива...
І липовими звуть на когось,тю!!!
Я лікувальна ,з медом і духмяна,
Цвіту у липні,зараз в червні теж,
Я- дерево,виходить,-дерев"яна,
Якщо ж ти -"з липки",-нарід не бентеж!
Я липну до усіх своїм нектаром,
До ніжок бджіл,до носика людей...
Й до капців прилиплюся "ксесуаром",
І чай зі мною= людям корифей...
Коли я пахну= чути на все місто,
зупиниться понюхать кожен з вас,
Красива я ,в цвіту, мов у намисті,
Зривайте цвіт, готуйте про запас.
Цвітіть,мов липа,рясно і духмяно!
І ароматом радуйте усіх!
І будьте зціленням для всіх ,а не дурманом!
Й від правди хай полине лише сміх…
10.08.2018р.
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802714
дата надходження 10.08.2018
дата закладки 13.08.2018
Червнева ніч захоплює в полон,
Гойдає срібний місяць-медальйон,
Розкида розніжені зірки,
Шепоче Нотр-Дам старі казки.
Приспів.
Вогнів столиця, дивовиж —
Нічний Париж, нічний Париж.
І я не сплю, і ти не спиш,
До мене мрією летиш.
Залізна вежа в сотнях мерехтінь
Пускає в небо блиски, стелить тінь.
На яхті, біля острова Сіте,
Надія думкою в імлі пливе.
Приспів.
Любові місто і безмежних мрій.
Хвилює Сену в оплесках прибій,
Запрошують з підсвітками мости.
Так хочеться, щоб поруч був і ти.
Приспів.
У сяйві паленіє Мулен Руж,
Романтика захоплює довкруж.
Квапливий, стильний в кабаре гарсон
Шампанське наливає під шансон.
Приспів.
У гаморі ліхтарики нічні
Запалюють метеликам вогні.
А ті летять на світло у анфас.
Тут є усе — немає тільки нас.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802600
дата надходження 10.08.2018
дата закладки 13.08.2018
Висить сива хмара
І парко як в бочці.
Стоїть, мов примара,
Цей сонях без сонця.
Високий і гарний
Голівкою гнеться,
Моторний і вправний
До сонечка пнеться.
А сонця немає,
То він зажурився,
Тепла виглядає
І вже аж втомився.
Ще вітру немає -
Кудись той подівся,
Напевно,гуляє,
Чи в лузі усівся.
І винна в цім хмара,
Що в небі спинилась:
Прийшла, мов примара
І тут розчинилась.
Хай краще вже дощик
На землю проллється.
Скидаючи плащик,
Веселка всміхнеться.
І буде наш сонях
Ще сонце вітати,
В листочках-долонях
Тепло дарувати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802912
дата надходження 13.08.2018
дата закладки 13.08.2018
Я не вмію кривити душею,
Грудкою в горлі стали слова.
По житті йшла босоніж стернею,
Дурманили єство почуття.
З головою кидалася у вир,
Не шукала завбачливо брід.
Тамувала у тілі оскому,
За любов’ю, мов тінь, слід у слід.
Та зникали безслідно світанки,
Переходили в скніючий день.
І думки десь тікали, підранки,
І роки битим дзеркалом: дзень.
Розкотились горохом спокуси,
В серці скалки так ниють, болять.
Холод безвістю шарпає груди,
Чом кохання боги не присплять?
Чом неволі позбутися годі?
Вперто сумніви думку гризуть.
Не радію відкритій свободі,
Кволі крила у небо несуть.
11.08.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802806
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 12.08.2018
Роздуми, що виникли
в процесі вивчення
творів і коментарів
щодо
них...
[youtube]https://youtu.be/F_Xq_YwWZRU
[/youtube]
[i][b][color="#05696b"]Сьогодні в нас в фаворі… "фігуристи"...
Це ті, що світ сприймають ФІГУрально.
Не більше, ніж в льодовому – артисти,
Думки свої трактують… візуально
Властивий їм – «скандальний» жанр пародій
З травестіями і їдким бурлеском…
Не кожен сподобає їх добродій,
А відповість злим емоційним сплеском.
Та більш доскіпливі в нас "букварі" –
Їм все пиши дослівно і… буквально.
Таких зануд не знайдеш на зорі:
Вони ще снять й сприймають сни реально.
Їм невтямки, що о́брази і мислі
Ясніють в символах, як в жестах – ігри,
Стосунок і кураж до них геть стислі:
За довід у таких слугує… фіга.
Фігурні «па» – то зваба дійств льодових,
Уділ митців і професіоналів,
Художнє, комунікативне слово –
Літературних клубів і аналів![/color][/b]
08.08.2018[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802852
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 12.08.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=T9MlYKK17iM[/youtube]
СПИНИ МЕНЕ, ЛІТО! НЕ ХОЧУ У ОСІНЬ...
Олекса Удайко.
--------------------------------------
Ще літо моє не добігло до краю.
Безсонні ще ночі, це значить - кохаю.
Тепло нерозтрачене в серці ще маю...
Чому ж оце, осене, мостишся скраю?
Це правда, що коси давно відзвеніли,
І коси мої уже ледь посивіли,
Але почуття ще живі, не зміліли.
Ще, осінь, тебе до душі не впустила.
Не плач прошу, літо, нащо оці сльози,
Нащо ти вплітаєш в життя моє прозу?
Зроби, щоб ударили блискавки, грози...
Прошу тебе, осінь,: не стій на порозі.
Ой осене, осене ! Яка твоя суть?
Чи, може, у тому, що все не вернуть?
Нехай ти сумуєш, дощі часто йдуть,
Однако, ти знаєш, тебе також ждуть...
Тебе я до серця іще не впускаю,
Я хочу ще спробувать яблук із раю...
Чи чуєш ти, літо? в тобі ще блукаю.
Хоч осінь в душі примостилася скраю...
СПИНИ
ОСІНЬ,
ЛІТО!
ТЕБЕ Я БЛАГАЮ....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802855
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 12.08.2018
Заходжу у будинок, потім - в ліфт новенький,
Переді мною ніби "зошит з мови"
Увесь в каракулях(ото, мабуть, від генів),
А стіни терплять ці знущання знову.
Невігласи раденькі, "грамоту" пізнали,
У ліфті показали все практично.
Даремно, що нема цензури там (між нами),
Зросли в цивілізації ці "дички".
Розбещені, і вихованням не запахло,
Автографи лишили знизу догори.
Зведуть зіпсовані культуру всю до краху,
То ж зупинімо, бо пройдуть і Крим, і Рим.
(Стіни ліфту. Фото мої.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802821
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 12.08.2018
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRoqkI6ov8HLTrgYrPMfnrkcJuwT178P3Rg5s6SFd7EyzZB2fJCuQ[/img]
Дрімає літо у дозрілім житі,
В соняшниковім полі за селом.
Колише вітер колоски налиті,
Махає серпень вересню крилом.
А трави в лузі пахнуть чебрецями,
Напоєні дощами досхочу.
Крадеться осінь поміж берегами,
Та я її до серця не впущу.
Душа ще хоче в літечку зігрітись.
Ви не спішіть до вирію, літа.
І весну не одну б ще вам зустріти,
Хай осінь зачекає золота.
[img][/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802838
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 12.08.2018
Сьогодні одяглася
в сорочку вишивану,
віночок кольоровий
засяяв на чолі.
Весела і щаслива
я квітка України,
нехай завжди
цвіте моя земля!
Веселкою радіє
над нею небо синє
і щирі посміхаються вуста.
приспів:
Веселкою радіє
над нею небо синє
і щирі посміхаються вуста.
До тебе серцем полину
моя ненька Україна
і заспіваю про осяяну красу,
зелений гай квітковий,
садочок калиновий
там щастя я своє знайду.
приспів:
зелений гай квітковий
садочок калиновий
там щастя я своє знайду.
Хай чує світ широкий,
як пісня моя лине
про щиру і незраджену любов,
бо ти моя країна
а я твоя дитина
і в нас тече з тобою вольна кров.
приспів:
бо ти моя країна
а я твоя дитина
і в нас тече з тобою вольна кров.
До тебе вірою полину
моя ненька Україна,
нехай збуваються всі мрії золоті.
Могутня й незалежна,
в очах усій родині,
засяєш мирним небом навіки.
приспів:
Могутня й незалежна
в очах усій родині,
засяєш мирним небом навіки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802688
дата надходження 10.08.2018
дата закладки 12.08.2018
Лягають рими всі в один рядок
І стеляться на аркуші словами,
А цілий рій настирливих думок
Вгорі зникають десь під небесами.
Докупи місяць ясний їх зібрав,
Розкидав у пітьмі в небесній тиші,
Зірками у мережку пов'язав,
Світити в небі на всю ніч залишив.
Тепер уже до ранку не засну,
Дивитимусь на місяць в темнім небі,
Шукатиму думок тих глибину,
Нехай освітять шлях мій при потребі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802624
дата надходження 10.08.2018
дата закладки 12.08.2018
Упало яблуко в саду --
І загойдалась тиша.
У ранню осінь я іду —
Вже доля вирок пише.
Давно прийшов збирати час
Розкидане каміння.
Не зберегла їх про запас--
Забракло-бо терпіння.
Ловлю я серцем кожну мить,
Котру не помічала.
І щось у грудях так скимить,
Що до сих пір мовчало.
Напевно знаю я одне:
Підніму я й незрушне
Й не скоро осінь промайне,
Бентежна і зворушна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802663
дата надходження 10.08.2018
дата закладки 12.08.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UNNlZTx_3VM[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802684
дата надходження 10.08.2018
дата закладки 11.08.2018
Упала сливка… Здавалося б - дрібниця…
А яка лавина думок!
І не тільки про
сливку…
[youtube]https://youtu.be/kiBF0KtqHLk
[/youtube]
[i][b][color="#4b0b8c"]Упала сливка, мов мала дитинка…
З яких то див відпала від гіллі?
Чому так сталось? Що? Чогось їй мало?..
Тепер лежить, покоїться в ріллі…
Упала наче б, та чомусь не плаче…
Меланжево-муарову її
Скоряє сум... А може, зграя дум?
Та, певно, в неї бачення свої…
Бо є вікно – природою дано.
Не тільки, кажуть, світла, що – в вікні…
У рай - охоче. Гени тут лоскочуть -
побути сам-на-сам і… в однині!
Ту славну хіть було почуто вмить…
О, як пульсує мудрістю земля!
«Ти прорости, а потім вік цвіти» -
стрекоче алгоритмом… звідтіля.
І ось росте, десятки літ цвіте.
Та щось плодів у дерева не густо…
Знать, та земля годується здаля…
«Блукавих» рільників сюди не пустим!
Камзоли пана не рачій жупана,
Чи віз, чи сани – яку все одно.
Миліша нивка для моєї сливки –
це та, що загляда
мені в вікно.[/color][/b]
07.08.2018[/i]
На світлині автора - палісадник під вікном власної квартири.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802314
дата надходження 08.08.2018
дата закладки 09.08.2018
Чи день чи ніч, сама не знаю,
Сховалось сонце десь між хмар,
В душі так сумно, я чекаю,
Чи ще відчую серця вдар!
Погляну ще раз- день у мряці,
Пора осіння, шкутильга,
А я шукаю дні гарячі,
Хоч підкрадається зима!
Ану постукаю у двері-
Покличу сонце у мій світ!
Нехай засліпить всі химери,
Пішлю у небо свій привіт!
І посміхнуся знову сонцю,
Зроблю вперед сміливий крок,
Перетворю я слово в крицю,
І відновлю потік думок!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801367
дата надходження 30.07.2018
дата закладки 09.08.2018
Рука--невидимка запалює зорі,
У небі з’явилася мапа прозора.
В ній долі-життя-- як у новім люстерку--
До миті цієї від самого старту.
Малюються в висі ліси і поля,
Степи неокраї, пустелі, міста,
Синіють в безмежжі моря й океани,
Й там душі людей, що були колись з нами.
Витає у небі любов й підла зрада,
І наша шляхетність, й усі наші вади.
Мільйони запитань й чиїхось їх рішень…
Там шуму немає, а є лише тиша.
Читаю я мапу химерного світу
У місячну ніч при зорянім світлі--
І буду в полоні небесних просторів,
Допоки світити не втомляться зорі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802564
дата надходження 09.08.2018
дата закладки 09.08.2018
Сливки медові кольору бурштину
Дозріли щойно у спекотне літо.
Ліщина зеленіє біля тину,
Смарагдові горішки замість цвіту.
А поруч турмалінова ожина
Очицями природу споглядає.
Сім*я воркує ніжно голубина,
А вечір сизим птахом осідає.
Від сонця заходу - емоцій гама,
І лиш мені тебе не вистачає.
Ти втілений теплом у голограму,
Хоч відстань, а флюїдів діють чари.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802464
дата надходження 08.08.2018
дата закладки 09.08.2018
Земля Чернігівська – колиска України…
Несу в долонях їй свою любов.
Це край верби, барвінку і калини.
За нього сотні раз лилася кров.
Палили нас і різали, й топтали
Монголи, дикі половці й Литва.
Козацька знать уперше тут повстала,
Хоч поплатилась за свої слова.
Полуботок, Мазепа, Скоропадський –
Козацьких днів і слава, і печаль –
Гетьманом кожен був із них і батьком…
Хіба можливо їх не величать!
Не одного гетьмана у холодний
Сибір заслали, щоби залякать.
Ті ж, муки приміряючи Господні,
Присягу не зганьбили козака.
Батурин спалено, а з ним – козацькі душі…
Здавалося, сам Бог ридав згори.
Чи можна, це згадавши, буть байдужим,
Пробачить смерть жінок і дітвори?
Пройшли віки… Їх не зібрати в жмені…
Підставив небу плечі чорний жертвам хрест.
Тисячооко дивиться на мене
Й на схід показує його уявний перст:
Поглянь, мовляв, яка краса навколо,
Зайди в козацьку церкву, помолись
За тих, котрі не вернуться ніколи,
За тих, кого замучили колись…
Довкола річка. Голубіють хвилі…
Тоді були червоними вони.
Це в них зарізані тоді знайшли могили
Діди, жінки і діти без вини.
І знову ллється наша кров на сході
(Москва на цей раз косить наш Донбас)…
Вона є катом для мого народу
Та всіх уже не знищити їй нас!
4.08.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802289
дата надходження 07.08.2018
дата закладки 08.08.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=MlXKSfQAnik[/youtube]
Повільно біг свій припиняє
Спекотне літо...Догора.
Шовкове небо вже линяє,
Гряде наступна вже пора.
Злетів листочок несміливо...
Куди спішиш, ще літній день?
Чомусь сердечко защеміло...
Це ж перші признаки лишень..
Уже й душа відчула зміни,
Нащо осіння ця печаль?
Та що поробиш - неба кпини.*
Прошу тебе: спини цей жаль.
Тремтять на гілці літні сльози,
В промінні сонячнім - кришталь...
Не плачу я - таємні сльози,
Сховало літо під вуаль..
Нудьга душі передосіння!
Ти струни серця не чіпай,
Прийде пора ще передзим"я,
А поки що, терпіння дай..
______________________
* кпини - насмішка, кепкування
https://www.youtube.com/watch?v=iwqlZb3kI54
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802363
дата надходження 08.08.2018
дата закладки 08.08.2018
Із сивиною жінка повінчалась,
Коли його зустріла на шляху…
За стільки літ ні разу не стрічались,
А вже ж і в нього скроні у снігу.
Вона і він на цій землі не з казки –
Їх бігли поряд юності стежки.
В очах – без міри сонечка і ласки,
Й любові теж, здавалось, на віки.
Злодійкувато доля посміхнулась,
Надійні приховала козирі:
Стежини в різні боки повернулись –
Не вистачило світла від зорі.
Тепер ці очі рідні, до нестями,
Знов доторкнулись до її очей,
Здавалось, вони дна душі дістали…
І затремтіли серце і плече…
Життя її усе життя вертіло
І зодягло важкий вінок вдови…
О, як їй утопитися кортіло
В очах його й напитись синяви!
27.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801807
дата надходження 03.08.2018
дата закладки 08.08.2018
З полиці мамин я рушник дістану,
До болю рідний, дорогий мені.
Мов знову долю нелегку прогляну,
Яку лишила ти на полотні.
Узорами-орлята з голубами,
Півонії, мов зірвані в саду.
Красу творила, мамо, ти руками,
Які робили все так до ладу.
Хотіла б я до тебе притулитись
Та серце лиш стискає гірко щем…
Води з криниці рідної напитись,
З нахиленим над нею журавлем.
Між нами відстань зміряна роками.
Ти так далеко-там на небесах.
Але любов, що виткана нитками,
Довіку буде жити поміж нас.
Шануйте матерів своїх ви, діти,
Вони - є найдорожчими в житті.
Лелійте їх, як ранні ніжні квіти,
Слова для вас хай будуть ці святі!
Оновлено 05.08.2018р.
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQaYpo8vNpmr2taPQIVKxAAqIN43zON3uIf0_jiO9r_TfzSwcoL[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801957
дата надходження 05.08.2018
дата закладки 07.08.2018
Це - справжнє літо! В нас таке було.
Коли дощу, як милість, виглядали!
Сміялось сонце в небі і - пеклО!
А квіти спрагло голови схиляли...
А вечорами падала роса,
Така рясна - волога довгождана!
Цю прохолоду слали небеса,
І ніч була блаженна, як Нірвана!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801806
дата надходження 03.08.2018
дата закладки 07.08.2018
Розклювали зірки
Райські птиці.
Маскували граки
Спішно місяць.
Кучугури пітьми
Вечір горне.
Розпластався крильми —
Стало чорно.
Білокрилий Пегас
Десь гасає.
Як покине Парнас —
Світ скресає.
Уділяти кінь став
Нам натхнення,
Бо прикрасити мав
Сіродення.
А неспокій росте
В нас щомиті--
Дарувати святе
Треба вміти.
Комусь світло віддасть,
Грізність – іншим.
Комусь й хмелю дасть брость
З спілим віршем.
Запалили свічки
Райські птиці,
Кінь скидає віжки,
Б’є копитцем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802152
дата надходження 07.08.2018
дата закладки 07.08.2018
Говоришь, что опять на вопрос ждёшь ответ,
Почему я живу в шалаше?
- Разве можешь из тьмы излучать белый свет,
Если только твоя я мишень?
Отстучали колёса, всё отгремело,
Поезд скрылся неведомо вдаль.
Я ведь чувствую сердцем замысел мелкий,
Не настолько прозрачна вуаль.
Говоришь, что давно на вопрос ждёшь ответ,
Что нашла я в глуши, в шалаше?
Там другой подарил удивительный свет,
Для него не была я мишень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802251
дата надходження 07.08.2018
дата закладки 07.08.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=RutSCi91rOY
[/youtube]
І знову кадри із кіно,
У котрий раз передивляюсь.
Невже, було це так давно?
Не може бути, помиляюсь.
А, може, це не в цім житті,
І це було, мабуть, не з нами?
Летіли двоє в висоті,
За ними - хмари табунами.
Це відчайдушний був політ,
Наперекір природним силам.
Їх обіймав вже інший світ.
Безмірний простір їхнім крилам.
Зустрічний вітер бив в обличчя.
Не руш! Не треба заважать.
Любов летить, її Величчя.
Не треба болю завдавать..
Вона боялась висоти,
Але трималась що є сили.
Підтримав голос: не тремти.
Спокійно кров текла по жилах..
Ось перший промінь торкнув крила,
І грав вже фарбами політ.
Цих почуттів велика сила...
А я дивилась їм услід..
Про що мені ви нагадали?
Було так й з нами. Скільки літ
Душами в просторі літали,..
Та де шукати тепер слід?
Невже летим за журавлями?
І десь доноситься КУРЛИ...
Кохання поряд було з нами,
На крилах щастя ми несли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802165
дата надходження 07.08.2018
дата закладки 07.08.2018
Ніч закутала землю собою,
Опустила на землю вуаль.
Шиту золотом різного крою
Зірко-місячну дивну ту даль.
Вабить погляд краса ця одвічна,
Не відвести від неї очей.
Заворожує шир без гранична
Та породжує безліч ідей.
Двох ідилію прагне здобути
Та чи ж є у цім світі мости,
Щоб два серця з’єднати докупи,
Щоби мліли під стукіт: я - ти.
І не треба вже більше нічого,
Тільки ми - одне ціле та ніч.
Щоб торкалися душі святого,
Чар кохання, любові, - сиріч.
05.08.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801909
дата надходження 05.08.2018
дата закладки 07.08.2018
Розливає магію сопілка,
Розбудила птаство на світанні.
Зілля сонне підвело голівку,
У піжами росами убра́не.
І струснула синь з очей дівчи́на,
Бо коханням лився звук той в серце.
Слухав сво́ю музику й хлопчина,
Ліси, гори, ріки та джерельця.
А сопілка лоскотала душі,
Тріпотіла диво – птахом в грудях,
Та розлука, виборсавшись з глу́ші,
Зашпурляла в долі їхні груддям.
Сопілкар не ві́дає спокою,
Його туга ллється на всі боки.
Полонений юнкою отою,
Втратив він наза́вжди в серці спокій.
Я́кось зрання, вийшовши на гору,
Цей хлопчина чує рідний голос:
--Буду я з тобою, милий, поруч,
Доки хлібний має в полі колос.
З того часу ледве чутним гуком
Синь волошки кожного прохає:
--Не затоптуй моїх сліз розлуки.
Ти кохання не топчи, благаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801988
дата надходження 05.08.2018
дата закладки 06.08.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=f8PQfWKd0SM
[/youtube]
Відчула подихи осінні,
Хоч літо ще в календарі.
Тепла все менше у промінні,
Іще сумують димарі...
Іще не час того зігріти,
Кому не вистачить тепла,
Що в серці буде лише тліти,
Бо там так іскорка мала.
Легенький сум, як павутиння,
Обплутав всі мої думки.
Душе моя, ввійди в прозріння,
Зміни в вірші мої рядки.
Не все погано.. так здається,
Ще літо краю не дійшло,
Усе пройде, переживеться...
Ніде не дінеться лиш зло.
Воно живуче, не вмирає,
Не переробиш на добро..
Воно корінням проростає,
Немов цей світ, в крові старо..
Знов не туди думки несуть...
До всього треба вже звикати.
Нащо про це, не в цьому суть.
Учіться зло перемагати!
Ось в цьому вся життєва суть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802007
дата надходження 06.08.2018
дата закладки 06.08.2018
Зникають в небі соколята,
Щодень нові туди ідуть.
"Голосить ридма" біла хата -
Зі сходу діточок везуть..
Там кров із попелом змішали
І стогне втомлена земля..
Як московіти вже дістали
І їхній ірод із кремля.
О, скільки будем хоронити,
В обійми смерті віддавать?!
Вони могли б ще жити й жити,
Та маєм в землю їх ховать.
Вони могли б життю радіти,
Ростити діточок малих.
Вони могли свій край любити
Та вирішив вже хтось за них.
Цвіт кращий нації зникає.
Пташки злітають в небеса.
Земля все стогне та страждає
І рветься на шматки душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802106
дата надходження 06.08.2018
дата закладки 06.08.2018
Золота пшениця в полі
І сережки в тьоті Олі
З вулика смачні меди,
Наче золоті льоди.
«Золоті» - умілі ручки
В молодяток дві обручки.
Що ви скажете на те? –
В мами - «серце золоте».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801714
дата надходження 03.08.2018
дата закладки 03.08.2018
Я не понарошку строила мосты -
Лунною дорожкой,..ленточкой души...
Я для декораций ждала полумрак...
Ощущая клавиш - полустёртый лак…
Этой теоремы числа не важны:
Старые надежды - вечные холсты…
Надевала брошку...С бабочкой внутри...
К платьицу в горошек - сеточкой чулки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801769
дата надходження 03.08.2018
дата закладки 03.08.2018
[color="#8000ff"][i][b]
Люблю село, там все не так!
І небо інше, зорі низько...
Ось круча, річечка, рівчак,
А он біжить мале дівчисько…
Собаки гавкають, чудні,
І кури бігають в городі,
І дні біжать там не нудні,
Бо розчиняєшся в природі…
Бабусю бачу й дідуся ,
І яблуневий сад квітучий,
Ось гусочка манірна вся,
А он трояндочки пахучі…
Вдихаю кисень в повен рот
І насолоджуюсь, радію!
Навколо хати – рій щедрот!
Дивлюсь на все і серце мліє…
Стоїть хатина й досі там,
Родина брата проживає,
Осанна всім отим літам!
Які коріння наше знають.
Я приїжджаю знов сюди,
Везу з собою і онуку,
До хати, саду, до води,
Щоби почути рідні звуки…
Ось круча, річечка, рівчак,
А ось біжить мале дівчисько,
Люблю село, там все не так!
І небо інше й зорі низько!!!
16.07.2018р.
/ на фото авторка в селі Олександрівка ,2014р. /
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799514
дата надходження 16.07.2018
дата закладки 03.08.2018
Серпень кроїть обруси
Довжиною у осінь.
Зворохобились гуси:
Літо ж лагідне досі.
Не налітилось літо,
Не сходило сандалів.
Сіє соняшник ситом
Жовту радість з печаллю.
Лише день сонцеклонно
Укорочує поли
І колосся в поклоні
Пригинається в полі.
Піднімає малина
Посивілії вії,
Червоніє калина,
І струнчать деревії.
Ляже плодом червивим
Літо в росяні перли,
В мої роки зрадливі,
Що назад вже не вернуть.
Серпень кроїть обруси
Довжиною у осінь.
Зворохобились гуси:
Літо ж лагідне досі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801748
дата надходження 03.08.2018
дата закладки 03.08.2018
Я ніч люблю і чути хочу тишу.
В клубок змотаю вчорашню метушню
І за порогом десь її залишу--
Для себе лиш запалю одну свічу.
Чаклують барви безсловесні тіні,
Що причаїлись нишком по кутках.
Укрили стелю маревом-сатином--
І стала та для неба зір катком.
Танцюють вальси блискітки по стелі,
Захоплено за ними блимає пастух,
Бо вже давно сп’янів від зір без хмелю.
Всю ніч він мерехтів, допоки не потух.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801709
дата надходження 02.08.2018
дата закладки 03.08.2018
Тихий вечір над рікою,
Вітерець шумить в діброві,
Не дають мені покою, (2 рази)
Карі очі чорні брови. (2 рази)
Карі очі чорні брови,
Статне тіло як в богині,
Вийди мила, я чекаю, (2 рази)
Я до тебе серцем лину. (2 рази)
Я до тебе серцем лину,
Буду ждати до півнОчі,
Соловейком на калині, (2 рази)
Я співатиму щоночі. (2 рази)
Соловейком на калині,
Я співатиму до рання,
Хай про тебе пісня лине, (2 рази)
Про моє палке кохання. (2 рази)
Про моє палке кохання,
Я співатиму з зорею,
Присягну тобі кохана, (2 рази)
Будеш ти навік моєю. (2 рази)
Тихий вечір над рікою,
Вітерець шумить в діброві,
Не дають мені покою, (2 рази)
Карі очі чорні брови. (2 рази).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801658
дата надходження 02.08.2018
дата закладки 02.08.2018
Він налив в бокали вино «Ігристе»і чомусь не міг кліпнути очима, мов зачарований, дивився прямо в її світлі, волошкові очі. Заглядав в них, шукаючи дна, хто вона, хто
загубив цей скарб? В нього бажання чисте, без інтрижок, забрати зараз її з собою. Вона ж, як та троянда, рожеві щічки, пухкенькі, мов пелюстки троянди зібрані до купи, круглолиця. І в голові неначе дзвін - ти, ще не зустрічав такої. Ні, точно, він не зустрічав кращої ніде в світі, хоч побував і в інших країнах. Це ж треба зустріти тут, на вокзалі…
Йому здавалося всі люди, як паперові, метлялися туди - сюди. Чому й сам не розумів, припало таке в голову, коли проходили вздовж них, немов вітер проймав і тільки подив від своєї ж думки.
Це невеличке кафе, вщент забите молодими людьми. Хтось часом затримував свій погляд на них. А він неначе голову втратив, чи то вогонь палав так по тілу. Йому напевно, не один хтось позаздрив, дивлячись на її красиві коліна. Та сукня, облягала щільно тіло. Звичайно травень місяь, тепло, нащо вбиратися в штани. Йому наче й не до того б, бо свіжа рана на серці. Та, як не помітити, коли сам дивився на неї, як кіт на сметану. В душі - якесь дивне відчуття. Хотілося поділитися з нею, розповісти про себе. Дивно… вона немов магніт притягувала до себе. Очі вкотре хотіли піймати її погляд, щоб зрозуміти, що в них, як сприйме все, що розповість? Йому кортіло, вилити всю душу, розказати про свою біду. А чи зрозуміє вона, яке серце має?
Так - перед цим,за квитками стояли в одній черзі. Вона так мило посміхнулася до літньої жінки, що стояла поруч,
-Бувай матусю. Я повернуся, ось тільки грошенят зароблю.
Жінка змахнула рукою собі по обличчю, він зрозумів, напевно просльозилася…
- Бувай донечко. Будеш на місці, передзвони!
І ніжно взяла в обійми своє чадо. А та всміхнулася, весело подивилася й на грудях поправила волан сукні.
Ось тоді й звернув на неї увагу. Струнка, як берізка, витончена талія, округлі перси, красиві ноги. Звичайно навіщо їй одягати штани, чи довгу сукню, тут є, що показати! Стільки ж їй? Дивився прямим поглядом, наче хотів почути відповідь на це питання. Мати пішла, на мить поглянув вслід й знову вся увага до неї. Трохи поміркувавши, все ж наважився підійти та чомусь так нерішуче, мов заворожений, тихо запитав,
-Ви часом не до Польщі їдете?
Всміхнулась, в очах сонячно, тепло й ніжність, але трохи здивовано,
-Що ви запитуєте, адже перед вами брала квиток.
Уже про себе - ох ці чоловіки, їм би тільки знайти якусь причину, щоб познайомитися з котроюсь, так сказати з черговою лялькою. І замати на деякий час знайомство, щоб швидше пройшов час.
А він оцінюючи дивився, на густе, білокуре волося, на її стрижку. Ледь-ледь всміхнувся,
- Вибачте, вам зачіску хтось підпортив, ви помітили це, ні?
Миттєво почервоніла, пухкенькі губи, кольором вишні, ледь здригнулися, до нього тихо,
- Ви знаєте, я б не посміла, ось так сказати прямо незнайомій людині, тим паче дівчині. Вибачте, на мій погляд це нахабство з вашої сторони.
Побачив, як вона, ще сильніше почервоніла, від цього ставала, ще красивішою, І сам відчув, як прилинула кров до обличчя, фу - ти, відводив погляд, що це я, як хлопчисько. Рукою взяв її за руку, ледь нахилився до неї й тихо на вухо,
-Та, я ж це так, як зараз, по – модному. Хіба молодь робить не так? Я відчуваю ви мене вважаєте старим. Ну, я до того, що позрівнянню з вами. Ви, як троянда, що тільки - тільки розквітла.
Вона не сперечалася,
-Ага, тільки не забувайте, що троянди завжди з шипами.
Гордовито поглянула на нього й відвела погляд в сторону, чекала, що буде далі. Почуття взяли верх, немов дамбу прорвало, він сміливо випалив,
- У нас, ще є час до потяга, давайте зайдемо в кафе.
Здивовано повела оченятами, тепла усмішка на обличчі подала йому надію. Змірявши його з ніг до голови, на знак згоди кивнула головою. Роман задоволено взяв її валізу, свій рюкзак закинув на плече,
-То можливо скажете яке ваше ім`я? Мене звати Роман.
-Я сам українець, живу тут в Києві, це працюю в Польщі.
Вона на декілька секунд зупинила на ньому погляд,
-А мене звати Ліна. Як вам таке ім`я?
Він показав їй рукой, щоб йшла вперед,
- Прошу! Гарне ім`я, як на мене, ви йдіть вперед, я вже за вами, як годиться.
Люди, як мурахи, всі поспішали, то в одну сторону, то в іншу. Добре, що кафе близько, не прийшлося довго товкатися між них.
І ось вони удвох… Він не знав, що буде далі та відчував потяг до неї, ні, такий шанс втрачати не можна. Це ж треба, так недоречно в цей час зустріти. Плани порушити не може, поїхати за нею не зможе. Бо ж приїздив з Польщі на похорон до мами. Сам два роки поспіль їздить туди. Працює на фірмі за контрактом, це дали відпустку, можна сказати, лише на п`ять днів. А до кінця контракту, ще пів року.
Він не відводив від неї очей. Ой, що це, нагадав, як часом люди кажуть, - »Куди серце летить, туди й око глядить». Не поспішаючи, вона пригублювала вино, їй ставало трохи моторошно від його погляду, час від часу донизу опускала очі, наче приховувала сором`язливість. Молоденька квітка, скільки ж їй? Це питання мучило його, дратувало. Невже між нас різниця в роках завелика? Що це, закономірність життя? Втратити близьку людину йвідразу знайти свою долю? Цікаво….все можливо - дивлячись на неї копошилися в голові думки, як рій біля вулика.
Він не пам`ятає батька.... Йому було всього три роки, коли той розбився на автомобілі. Є старша сестра, різниця між ними десять років, давно живе окремо, має сім`ю. Вже пора й йому мати сім`ю та мабуть, ще не настав той час, ще ж тридцятника немає. Він все так з мамою жартував -« Ще встигну хомут на шию одягти, ще можна погуляти». Раптово пригадалося, як вперше їхав до Польщі, як вона давала поради і її слова,
- Їдь синку, можливо там знайдеш свою половинку, тільки запам`ятай, повертайся сюди, бо лише тут будеш щасливий, на рідній землі. І одружуйся на українці, щоб не зганьбити наш козацький рід, бо іншої я не прийму, так і знай! Та хіба ж я доживу до цього дня….Хіба доживу…
Так, вона напевно чомусь знала, що маю зустріти цю красуню. Можливо передчувала, як складеться моя доля.А можливо їй, щось наснилося, при розмові, ще сказала,
- Як не там, то в дорозі зустрінеш свою долю.
Він мандрував думками, тиснуло в грудях від споминів про неї, кліпав очима, намагаючись відігнати непрохані сльози.
Ліна поглянула на мобілку й трохи задумуючись ,
- Романе вибачте, напевно нам пора, зараз подадуть наш потяг і ми з вами розійдемося по різних вагонах.
- Але ж ми зустрінемося? Вам до Перемишля? - відразу запитав він.
-Так!Пішли!- поспішила до виходу.
Ледь – ледь сутеніло… Свіже повітря охолодило їх почуття та серця гучно стукали в грудях, що далі?
Вона йшла вперед, інколи озиралась.Він, як покірний слуга, віз її валізу збентежено дивився на неї, наче хотів взяти на руки і сказати; »Давай нікуди не поїдемо! Давай залишимося! Можливо б і наважився це, якби не контракт. Адже жити одним днем не можна, гроші треба, тож на похорон влетів в копійку та й далі треба якось жити.Добре, хоч квартира є, та за площу, за комунальні послуги треба платити. Зараз без заначки не можна жити, що я їй запропоную? Треба зачекати, вже після закінчення контракту зможу їй запропонувати серце й душу. Та як не втратити це миле сотворіння, не прогавити, ой боюсь, хтось вкраде.Тільки скільки ж їй років? Його це мучило… Запитати, ні, це не корректно… Якби це заглянути в паспорт?
Вона підійшла до п`ятого вагону,
- Ось , це мій вагон!
Біля вагону стояла провідниця, років п`ядесяти, а можливо й більше. Оцінюючи дивилася на пасажирів. Ліна, озираючись на Романа, подала їй квиток. Та взяла й відразу протягнула руку,
-Давайте паспорт, покажіть, щоб я на митниці знала, що є… Ви вибачте та на жаль так буває, білет на одне призвіще, а паспорт на інше. Можуть потяг затримати, краще відразу перевірити, чим потім нервуватися, виясняти.
Роман не втратив нагоди, поспіхом забрав у провідниці її паспорт, Ліна не встигла навіть відкрити рота, щоб щось сказати.
Миттєво відреагувала провідниця, заклопотано,
-А то ви разом! Чому не даєте все відразу? Швидше давайте, за вами ж люди стоять.
Дівчина навіть не могла уявити, що вони будуть їхати в одному вагоні. Збентежено дивилася на свій паспорт, який тримав Роман. І моттєва усмішка на обличчі, вона поспіхом легенько витягнула свій паспорт з його рук. От халепа, не вдалося, перевів подих хлопець.
Провідниця роздивляласяся його білет й паспорт,
- Так місця двадцять два і двадцять три, проходьте.
Роман, подавши руку, допоміг їй зайти на сходи, а сам мов летів на крилах. Розчервонілий, задоволений, поспішив за нею. Це ж просто класно, що в одному вагоні, ще й місця в одному купе. В купе вже сиділи, середнього віку чоловік з жінкою, про шось клопоталися, щось витягували з валізи.
Хлопець був на сьомому небі, в очах світило сонце, коли дивився на Ліну. О Боже, який випадковий збіг обставин, це ж треба, все йде, як по маслу! Трохи заспокоював своє серце, від хвилювання відчував, як воно гупає, озирався, йому здавалося всі це чують.
Потяг набирав хід… Вони стояли в проході вагону біля вікна.Роман дещо розповів зі свого життя. Коли сказав, що йому двадцять вісім років, дівчина мило всміхнулася,
-А мені двадцять один минув, що на вигляд старша?
Від задоволення закрив очі, підставив обличчя до відкритого вікна. О,чарівнице, королево, будеш моя, сім років різниця, це ж зовсім не багато. Гадаю в тебе на даний момент немає нікого з залицяльників, як би був, то прийшов би провести на потяг. Ні! Немає сумніву, вона буде моя - запевняв себе подумки, з полегшенням переводив подихи.
Вона зацікавлено подивилася на нього, але нічого не запитала. Її в полон брав мандраж, як там в Польщі? Що за люди? Чи впорається з роботою з тією,що їй запропонували? Адже є вища освіта, можливо це має значення.
Кілька хвилин мовчанки…. Пристально задивлялися у вікно, за яким виднілися у весняній зелені дерева, поля, квітучі луки й пагорби. Останні сонячні промені вигравали по обрію, при ньому небо потопало в рожевих та темно фіолетових кольорах, а вже вище змінювалося на темно синій колір.
Мовчанку порушив Роман,
-Ви довіретесь мені? Я давненько в Польщі, перегляну ваші документи від роботодавця, можливо це недалеко від моєї фірми.
-А чом би й ні, то добре, що хтось знайомий буде в місті, буду знати, що вразі чого, є до кого звернутися за допомогою,
- говорила не поспішаючи, дивлячись, то у вікно, то на нього. З їх купе першим вийшов чоловік,за ним поспішала жінка, усміхнувшись, звернулася до них,
- Ми до ресторану на якусь годинку, приглянете за речами?
Звісно,- відразу відповів Роман. І до Ліни,
- Ви напевно переодягтися бажаєте, то йдіть. А я нам чай замовлю, щось перекусимо.
- Гаразд,- задоволено відповіла, посміхнулася й метеликом юркнула у купе.
Ну, той добре – в нього думка за думкою- треба йти в наступ, чого тягнули кота за хвоста.
Вздовж купе проходила провідниця,
-Все добре,чоловіче! Бачу задоволені, усміхаєтеся. Всі позакривалися, чи так зарано спати лягають. Може чай, чи каву з печивом, чи з вафлями?
-Дякую, я саме хотів замовити, нам два чаю і солодощі - на ваш вибір.
Задоволений погляд, на згоду кивнула головою, попрямувала до свого купе.
Надворі вже стемніло… Чай парував, по купе рознеслись пахощі.
-Ну, що вип`ємо за нас! І перейдемо на » ти» шановна Ліно… Ви не проти?
Злегка почервоніла, в очах веселі вогники,
-А чом би й ні!
Ледь не засміявся, адже вона тоді теж так сказала, напевно звичка така. Вони весело цокнулися склянками з чаєм, не поспішаючи, насолоджувались ним. Важко відвести очі, коли здається,то його скарб, який щойно знайшов. Її щоки зарум`янилися, ловила його ніжний погляд, на якийсь час завмирала. От, це ж треба, такий кльовий і напевно одружений. Щось нічого не розповідав за дружину, напевно хоче гульнути - робила висновки. Хитрий, здалеку заходить, не зрозуміти чому себе відразу вважав старим, не модним. Та так і буде, покажу йому документи, можливо краще розбирається.. Не втрачу шанс, корона з мене не впаде, як підтримаю інтрижку.
Він уважно роздивлявся папери , не вірив своїм очам, вона їхала на ту фірму, де працює він. О! До біса сумніви, все в порядку. Чоло спітніло від хвилювання, напевно весь зробився, як червоний рак, заговорив,
- Ми з тобою мов в полі…
Як ті квіти на волі.
Ти волошка небесна…
Поруч наче воскресла.
А я схожий на мак…
Нехай буде все так.
Певно доля звела…
В казку ти привела.
Казка та про кохання…
Скажеш… може зарання.
Та для мене ти квітка…
Що ось, щойно розквітла.
Тебе тільки любити…
Все життя лиш кохати…
Та чи згідна не знати..
Моїм другом ти стати?
Тільки чути плавний стукіт коліс, наче стукіт двох сердець….. Він дивився їй в очі, вони сяяли… Так він готовий в них утопитися… бачити їх все життя..
Вона сиділа, як зачарована. Оце видав! Її очі округлилися, світилися щастям. Ледь опанувала себе, що за дива? Не фіга собі! Оце його понесло, ото вже вміє, а може він ловелас? Але ж красивий, видно культурний, не нахаба.
Роман ніжно взяв за руку,
- Знаєш, а я щасливий, не знаю, як ти. Це ж треба такий збіг обставин. Тебе запросив на роботу мій роботодавець. Ти розумієш, що це? Ми будемо разом, зовсім поруч.
Знизала плечима, здивовано,
- Що справді? Та я ж тільки на пів року їду, а далі не знати, що і як буде? Чи сподобається? Життя покаже.
- Так сонечко, життя покаже, доля вирішить за нас з тобою. Головне, що ми разом. Я тобі не говорив, я щойно втратив найближчу людину, маму. Всього в житті не передбачиш. Вона не була проти, щоб я поїхав на заробітки. Мені за контрактом залишилося пів року. Гадаю повернемося разом і влаштуємо своє життя. А там, через рік можна буде й одружитися.
Ліна від почутих слів розпашілася, зніяковіла. Не чекала такої розмови, тому й мовчала. Дивилася на його сяючі очі, хотіла все почуте переварити в собі.
Не хлопчисько, розумівся на жінка, побачив її реакцію,
- Ти зараз не поспішай, краще нічого не кажи. Згодом ми краще пізнаємо один одного, тоді й даси відповідь. Головне, що ми будемо йти зараз однією дорогою. Хто знає, можливо це збіг обставин та напевно це вирішуємо не ми.
Ніжно поцілував їй руку.…Раптово зніяковіла, зашарілася, їй, ще ніколи ніхто не цілував руки. Але ж так приємно, забравши руку, подарувала йому ніжний погляд, наче дала надію.
Зненацька постукали в двері. Чоловік з жінкою зайшли в купе. Ліна ледь всміхнулася,
- Гаразд. Життя покаже… А тепер на добраніч!
Роман поспіхом заліз на верхню полку. Він полегшено переводив подихи. Ну от, все з`ясувалося, заспокоював себе, все буде добре. Сон не йшов, пригадав мамині настанови, не втрачати голову, бути відповідальним. Ой, мамо - мамо, напевно ти все наперед знала. Задоволений,прислухався до стуку коліс… почав дрімати.
Ліна все, ще не спала, емоції, переживання й невеличкий шматочок задоволення, це все треба було сприйняти. Дивувалася всьому, що сталося за цей день. А можливо все це має так бути, хто знає? А можливо і справді не ловелас, чому це собі вбила в голову? Неначе відчула ніжний дотик… дотик, його губ до руки, стало тепло на душі, провалювалася в сон.
За вікном час від часу мерехтіли ліхтарі… Потяг мчав на великій швидкості, заколисував пасажирів. Він віз молодих людей в майбутнє, ще не пізнане життя. Ніхто з них не знав, чи складуться пазли в житті чи ні? Та кожен мав надію на краще.
1.08.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801549
дата надходження 01.08.2018
дата закладки 02.08.2018
Час, не зітре твої сліди життя на землі...
Душа поета ,буде жити вічно у слові,
Пролетять ,століття табунами на коні-
Червона калина заспіває твою мову.
М. Чайківчанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801639
дата надходження 02.08.2018
дата закладки 02.08.2018
Гуляю, мов в садах Семіраміди,
Бо ж навкруги серпнева благодать:
Чарівність сонця із відтінком міді,
Червоні в глянці яблука горять.
Гуляю, мов в садах Семіраміди...
У захваті від літньої пори.
Хмарки у небі - білії лебідки
Несуть на крилах Божії дари.
Гуляю, мов в садах Семіраміди...
Душі і серцю любий рідний край.
Як хочеться, щоб відступили біди,
І вічно був цей український рай.
(Фото мої.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801682
дата надходження 02.08.2018
дата закладки 02.08.2018
Девочка, запомни:
Окончание лета -
Море из колючих
Ржавых колосков…
Звёздные караты -
Голубого цвета
На кусочке нашем
(Между облаков)…
Девочка,а помнишь -
Параллели лета?..
Полотном дороги?..
Имя - городов?..
Девочка, а …шёпот
В миг рожденья света?..
А сначала - можешь?..
До,ре,ми,фа,соль…
Девочка, мне больно
Говорить про это… -
Загорелся красный -
Перекрёстка снов…
Но ты знай,наверно…
Я не жду ответа…
Вечной не бывает -
Грешная любовь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801678
дата надходження 02.08.2018
дата закладки 02.08.2018
Сьогодні ви грабуєте всіх нас,
Ви п"єте кров із Неньки-Украіни,
Ви краще подивіться на Донбас,
Який лежить сьогодні у руінах.
Сьогодні маєте ви власні острови,
Маєтки, яхти, дачі і машини,
Ну зупиніться ж! Ненажерливі гієни ви,
Ну зупиніться !! Гине Украіна !!!
Невже ви думаєте, що Господь з Небес,
Не бачить ваші ненаситні туші?
Ви помиляєтесь, іде вже вам кінець,
Вже скоро в пекло підуть ваші душі!
Дослухайтесь до голосу мого,
Погляньте на зруйновану Вкраіну!!
Все ваше награбоване добро,
Лежатиме вже скоро у руінах!
Вкраіну доведете до війни,
І полум"я розвіється по світу,
Горіти в ньому будете всі ви,
І ви і ненаситні ваші діти!!!
Ви думаєте втічете? Куди ??
Літатимуть мов яструби ракети,
Не вийде в вас сховатись від біди,
Горітиме в вогні уся планета.
Не треба буде більше вам ні газ,
Ні надприбутки видерті за світло,
Сьогодні вже відмолювати час,
Гріхи у Господа і вас і ваших діток,
Коли пройде у світі ядерна війна,
Ви думаєте жить на своіх дачах?!
Задумайтеся, часу вже нема!
Господь із Неба всіх нас бачить!
Басейни, дачі, все ваше майно,
Вмить перетвориться на порох,
І паретвориться в ніщо,
Все те що ви ховаєте в офшорах.
І душі ваші прокляті людьми
Горітимуть у самім пеклі,
Задумайтеся! Адже люди ми!
Ну зупиніться!! Досить шкуру дерти !!!
Під час війни прийде Спаситель наш,
Щоб край покласти горю і стражданням,
Тому молю!! Благаю вас!!
Будьте людьми! Приходить час останній!!
Невже сьогодні вам так важко жить?
Що забираєте в народу ви останнє?
Над вами меч уже висить,
І скоро подих буде ваш останній!
А перед смертю ніби у кіно
Господь покаже ваші злодіяння,
Ви не одкупитесь од Нього все одно,
Ви заслуговуєте прокляття й страждання.
Мені болить не це, -мені болить,
З-за вас в війні загине п"ять мільярдів!!!
Господь Святий прийде нас всіх судить
І світ очиститься від гадів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801171
дата надходження 29.07.2018
дата закладки 02.08.2018
Вилітали блискавиці
Із небесної криниці
Грізно, ревно, як левиці.
То громи їх випускали
І гарчали, як шакали, —
Полювання влаштували.
Розривалися хмаринки
На дрібнесенькі частинки.
Срібнощокі бісеринки
Опадали, мов дзвіночки,
А нестримані струмочки
Заглядали у куточки.
Стільки пристрасті, напруги, —
За які такі заслуги? —
Небо скинуло кольчуги!
Тихо стало. Прохолода.
Ось веселка — насолода,
Наче справжня нагорода!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801616
дата надходження 02.08.2018
дата закладки 02.08.2018
Дорога мчить у Всесвіт,
Убік не повертає.
Тримає коло скреси,
А берег де, не знає.
Сторожа у кюлотах…
Думки пливуть в нависся.
І тісно, лот за лотом, —
Огранене колосся.
Біжить дорога шпарко
До отчого порога.
Із нею біла хмарка
Веслує довгим рогом.
Колишнє і оази —
В мандрівника вервечка,
Поезія і проза,
Без журавля синичка.
Дорога мчить у Всесвіт
І вбік вже повертає.
Вітає тихе плесо —
Й тут Всесвіт в став пірнає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801472
дата надходження 31.07.2018
дата закладки 02.08.2018
Дмитро Себій- засновник Волинського народного руху.У Володимирі ,на свято Хрещення Русі 1030 читав Шевченка вірш:Ненародженим і живим і мертвим.Я думаю, портрет поета пророка потрібно вісити у державних приватних офісах.,як ікону .Щоб кожен чув його слово .І немов свята водиця освячував державні установи.А також школах ,лікарнях ,заводах ,фабриках всюди де працює народ.
А Шевченкове слово це -гостра зброя
Захищає українців від ворогів
Для живих- сила духу для мертвих-воля
Із рідної землі -прогнати москалів.
Прийшли заброди зайди у нашу хату
У святім храмі славлять батюшку, царя
Реве сивий Дніпро стогне земля мати
Кров тече рікою ...в Україні війна.
Воскрес Кобзар ,у слові в душі козака....
Читав ,:Ненародженим живим і мертвим...
На Хрещення Русі врозумити попа
Збудити сонно -сліпих словом відвертим...
З уст промовця ,летіли слова, як куля
Перелякані, попи задерли ноги...
Торкнувся ,душі літній сивий дідуля
Немов вдарив грім з неба Перуна Бога.
М Чайківчанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801577
дата надходження 01.08.2018
дата закладки 01.08.2018
Не клич мене у світ своїх ілюзій,
Трембіта вітру надто голосна.
І не кажи про неба сині шлюзи.
Наслухалась казок твоїх сповна.
Дощі тепер б*ють сильно батогами,
Розмитий шлях крихких моїх надій.
І не з*єднати літер в монограмі.
На це хіба спроможний лицедій?
Не забавляють більше твої ролі,
І змитий вже дощем словесний пил.
Не зміг скріпить фарфору давній ролик,
Відчуло ніжне серце гострий шпиль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801219
дата надходження 29.07.2018
дата закладки 01.08.2018
Через роки зустрілись ми з тобою,
Твій ніжний погляд душу полонив,
Хоч скроні вже покрились сивиною,
В душі звучить ще молодий мотив.
Вона тривожна , як і тоді весною,
І серце в грудях б"ється з відголоссям,
Дороги наші розійшлись з тобою,
Великий жаль за тим , що не збулося ...
Та не згасли наші світлі почуття ,
Не розгубились на крутих дорогах,
І зустріч наша , наче дар життя,
Щиросердечна , в спогадах й тривогах.
Наші літа звернули вже на осінь...
Дорослі діти , внуки на руках,
Вже й сивина туманом на волосся...
Та серце б"ється знову ,наче птах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801414
дата надходження 31.07.2018
дата закладки 31.07.2018
Із клітки вирвалась, злітає
Маленька пташка в небеса,
Вона сама того не знає:
Куди спішить її душа.
Крильми махає бідолаха
І все летить, летить, летить...
Аж до останнього ще змаху
У грудях серце тріпотить.
Їй остогидла так неволя -
Не було сили вже терпіть.
Здається, усміхнулась доля -
Забув хтось клітку зачинить.
Тепер душа її співає,
Чимдуж летить у височінь.
Чого чекати, ще не знає:
Чи злетів, а чи потрясінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801217
дата надходження 29.07.2018
дата закладки 31.07.2018
Полеглим і живим
захисникам України
п р и с в я у є т ь с я
[youtube]https://youtu.be/Yynr5Y8VZoY[/youtube]
[i][b][color="#a303a6"]Що за світло крайнеба постало
В цю росисту світа́́нкову рань!
Де ти в ніч цю безмісячну спало?
Встало сонце…
І ти з сонцем встань!
Світ заповни живим, свіжим змістом,
Дихай з сонцем у лад, в унісон,
І струси з тіла ковдру імлисту –
Несподіваний
капосний сон..
Жар душі хай, одначе, не тліє –
Розгорається новим вогнем:
Так багато ще горя в житті є –
Не об’їдеш
гривастим конем!
Тож лаштуймо не спшіно, та разом
Добру трійцю гарячих коней,
Щоб у новому просторі й часі
Колісницею
правив Еней…
І нехай нам той легінь моторний
У житті вкаже праведну путь…
Не підемо в світ рабства потворний,
Нас туди вже й
бичем не зженуть!
Бо те світло крайнеба, що встало,
Вже не згасне в серцях! І – повік:
Край наш гідний того аватара,
Що Господь нам
у Небі нарік![/color][/b]
30.07.2018
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801454
дата надходження 31.07.2018
дата закладки 31.07.2018
Моє вікно дивиться у сад.
Там обродитись встигли вишні--
Й лиш глянцем виблискує фасад…
Вже й поруч вишенята пишні.
Зітхають яблуні від втоми,
Рум’янцем шаріються плоди.
Тримає козуб з гіпсу гномик —
Він з казки забрів торік сюди.
І сонце вишиває радість
На листі й гронах винограду.
Мережать бджоли пильну жвавість
Й летять із дому на леваду.
Голівками хитають квіти,
Їм легіт розчісує чуби…
В священнім сяйві свята літа
Зникають тіні прісної журби.
О світе! Люблю твою красу:
Рожевість ранків і свіч ночі,
І перламутру крапельки роси,
Й усе творіння твоїх зодчих!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801020
дата надходження 28.07.2018
дата закладки 31.07.2018
[i]Сьогодні, 27липня найдовше
за сторіччя затемнення місяця.
Про один із можливих його
наслідків – у цьому вірші…[/i]
[youtube]https://youtu.be/naZ996xZOMI
[/youtube]
[i][b][color="#bf0a9e"][color="#2c7282"]Хотілось би – без прототипу –
Й мені сказати тут чогось…
Кохати ж бо (не до просипу!)
В житті своєму довелось...
То ж любимо ми все природне,
Навіщо нам той віртуал!
Подай нам кралечку породну,
Її любовний арсенал.
І пестіть всмак інструментарій -
Принади тіла усього,
Бодай поповнити гербарій
Мемуаристики й того,
Що збуджує, коли вже старість
Наступить неповоротка,
І пасія, що не до пари,
Вам дасть заслужено «пінка».
Пройдіть по трепетному тілу,
Знайдіть – що треба, як атлант,
Щоб високо душа злетіла,
Розквітнув єгеря талант!
…Й до чого вам ті фібри серця,
В душі курдуплевій політ,
Коли в руках дівчи́на з перцем,
ІІ реально «кльовий» світ?!
Знайдіть круту й розкуту позу
Й скуштуйте терпкого вина,
Нехай гримлять на небі грози –
Наситить вас вином вона!
Та не забудьте «післявкусся» –
Гірком солоним закусіть,
Заки у нетрях ваша Нюся,
Сплоха розшукує труси…
Ще б на прощання жоломігу
Попестить вдячно не забуть!
Щоб надихнула ще й на книгу
Про хтивості скоромну путь…
…Нехай простять мені читачки
Оцей «любовний» вінегрет,
Та хай знайде такі «заначки»
В любовних опусах поет![/color][/color][/b]
27.07.2018.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800964
дата надходження 27.07.2018
дата закладки 31.07.2018
Війна нагострила так зуби тваринні,
З жорстокістю топче життя.
І плачуть у небі зі смутком хмарини,
Чи буде колись каяття?
А кулі летять так безжальні свинцеві,
Підступність косить ворожа.
І падають в чорно-туманному мреві
Місця на смертельному ложе.
Криваво покапують сльози з ікон,
І повна вже густвина болю.
Найкращих синів забирає вогонь.
Гірка материнськая доля.
Приборкати треба прокляту війну,
Звірячі " братів" апетити.
Яку ж бо іще заплатити ціну?
Щоб людям у мирі жити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800989
дата надходження 27.07.2018
дата закладки 31.07.2018
Викладач на біофаці:
-Чи є розум у тварини?
Хто із них по інтелекту
Стоїть ближче до людини?
Студент Ігор всім доводив,
Що дельфін багато знає,
І по розвитку своєму
Вищу сходинку займає.
-А собака більше знає,-
Заперечила тут Дарка
(З нею вдома проживає
Дресирована вівчарка).
У собаки - не інстинкти,
Він по-людському міркує,
Знищить ворога, де треба,
І хазяїна врятує.
Володимир став у позу
І розмахував руками:
-Порівняти ясний розум
Можна тільки з пацюками!
Гризуни ці довго можуть
Своїм розумом прожити,
Бо людині дуже важко
У капкан їх заманити.
Хтось доводив, що примати
Результати показали...
Встала тут студентка Ната,
Свою версію сказала:
-В кожного своя є ніша
(Це відомо нам зі школи),
Та з усіх найрозумніша
Буде самка богомола.
Вона знає, що немає
Того справжнього кохання,
Нареченого вбиває
Зразу після парування.
І не треба її думать
(А тут розум не підводить),
Чи прийде, чи вже покинув?
Чи до іншої десь ходить?
І живе собі надійно
Богомолова самиця:
Чоловік не прийде п'яний,
І її спокійно спиться.
І не треба її прати
Ті шкарпетки, чи футболки...
Нам, жінкам, ще вчитись треба
У комахи -богомолки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801149
дата надходження 29.07.2018
дата закладки 31.07.2018
Завтра зароїться день
під барвистими парасольками,
дощ застукає об асфальт
веселими домісольками.
А може, не буде дощу
і не потрібно буде плащів,
а сонце розв’яже свої запаски
й вихлюпне світло у світ
на цілий день,
та ще із запасами!
І метушитися будуть думки,
одна обганятиме іншу,
пробіжать марафон залюбки —
а що їм іще залишиться?
Палати будуть вогнем суперечки:
що дорожче сьогодні –
рис, а чи гречка,
чи буде в нас лідер при владі,
чи знову ґарант нас обманить.
Як жаль, що це не первина--
і до цього ми ставимось звикло--
що над нами всіма
висить меч дамоклів.
І кожен вважає себе
розумнішим за інших,
бо живемо ми в країні,
де керують лиш гроші і грішні.
Завтра день буде новий,
і нове чекає нас завтра,
й буде вихор думок живий,
і емоцій ватра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801229
дата надходження 29.07.2018
дата закладки 31.07.2018
Пригадала, як вчила співати,
Мене бабця вкраїнських пісень,
Як водила далеко від хати
У поля, починався там день.
Як ногами збивали ми роси
На стежині в дрібних споришах
І, здається, я чую і досі
Бабці кроки у райських садах.
Як злітають у небо високо
Пташеняток дзвінкі голоси
І як сонце розплющує око,
Щоб умитись у краплях роси.
Жала бабця доcтиглеє жито
І навчала в'язати снопи.
Навкруги ще буяло так літо
І хліба на полях в півкопИ.
Я маленька збирала волошки
Й ранні маки собі на вінок.
Там лягало мені на долоньки
Ціле море найкращих квіток.
Літ багато з тих пір промайнуло
І у скронях сріблить сивина,
Та думками несусь у минуле,
Де дитинство мене вигляда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800944
дата надходження 27.07.2018
дата закладки 27.07.2018
Моя Україна,
А в ній вся родина.
Хай мирні у небі гудуть літаки.
Хай будуть багаті,
До праці завзяті
Відверті і щирі мої земляки.
Якщо колоситься
У полі пшениця,
То будуть із медом смачні калачі.
Джерельна водиця
У нашій криниці
Тамує нам спрагу і вдень, і вночі.
Ці роси ранкові
Й зоря світанкова,
Й веселка у небі собі виграва.
Стрекоче лелека
І близько, й далеко,
В гаю соловейко так дзвінко співа.
Червона калина
Росте тут за тином
І мальви сягнули аж ген до вікна.
Садок, що з-за хати
На вишні багатий, -
Найкраща у світі моя сторона.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800665
дата надходження 25.07.2018
дата закладки 27.07.2018
Засі́ки відкрили хмари--
Й посипавсь додолу горох.
Землі вже забракло тари
Й збирає в подолок його.
З досади поникли ружі,
Набрались страху горобці.
Глузують із них калюжі:
--Нічого собі молодці.
Стривайте, ґаздині, годі!
Не треба трусити міхи!
Шукайте собі підводи
Чи мчіться на вітрі верхи.
Спасибі вам за турботу,
Та дбайте за спраглі краї,
Дотримуйтесь точно квоти--
Доходять хай в нас врожаї.
Землі вже забракло тари.
Засіки відкрили хмари--
Й посипавсь додолу горох.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800708
дата надходження 25.07.2018
дата закладки 27.07.2018
Відпускайте свій біль, хай не тисне
В грудях серце, що завше болить.
Звільніть місце тому, що є вічне,
Тій любові, котра все гоїть.
Не вернути подій, де страждання
Не впускає у ніч тихий сон.
Хоч тиснуться у мізках вагання,
Жить теперішнім днем не боронь.
У розвазі спокійній, не вмисне,
Усміхнись від душі із теплом.
І відразу бо стане затишно,
Власних мук вже не будеш кротом.
24.07.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800491
дата надходження 24.07.2018
дата закладки 27.07.2018
Туман попелястий улігся на простір земельний,
І коник його - пелена.
Мишасто-химерно проникли мазки акварелі,
І пили світанок до дна.
І десь у тумані блукали надії прим*яті,
І втоми змарніле лице.
Крізь морок ледь-ледь пробивалися струмені м*ятні
З невидимим світла різцем.
Туман ненадовго, нас кличе до волі дорога,
Розсіється сизість думок.
Хоч вип*єм за правду життя ми гарячого грогу,
Лиш віра рятує у строк.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800565
дата надходження 24.07.2018
дата закладки 27.07.2018
Химерні кола на стіні
малює лампа з абажуром.
Чому збентежена, сумна,
чому гнітить тебе зажура?
Тому що зараз ти одна
і вечір нагнітає смуток?
Однак картаєшся дарма--
образу заховай в закуток.
Живи і не втрачай надій:
зустрінеш ще своє кохання.
А зараз юності радій
і розпач ти сховай подалі,
В житті буває-- як в кіно:
у ньому і любов, і зрада,
і трунок, й дороге вино…
Й знайдеться той, хто щастя кра́де…
Химерні кола на стіні
малює лампа з абажуром.
Скажи, дівчино, суму «НІ!»,
Жени від себе геть зажуру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800890
дата надходження 26.07.2018
дата закладки 27.07.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=KDIjEyZ3zTI
[/youtube]
Ми лаєм дощ, а він це розуміє
І з нами, ніби грається в жмурки.
Чомусь приходить часто, як стемніє,
Тоді стає він дуже говіркий.
Застукає в вікно, як гість незваний,
А то по підвіконню загримить.
Неначе він чекає все ж пошани.
Продовжує щосили лопотіть.
На хвильку лиш притихне.. спочиває.
І з вітром тут про щось погомонить.
Та лиш один, один він точно знає:
Ніхто його не зможе зупинить.
На ранок все затихне: збився з сили,
Лиш краплі нагадають нам про дощ.
Забили у литаври небосхили.
Пробили промінці туману товщ.
А крапельки, не бусинки на гілках.
Це - діти, що родились від дощу.
Нехай вони маленькі, дуже мілкі.
Та я ж від вітру їх не захищу.
Тремтять вони й на сонце позирають,
Та прийде час і вип"є їх земля.
А поки що навкруг всіх розважають:
Які гарненькі, ніби з кришталя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800862
дата надходження 26.07.2018
дата закладки 27.07.2018
Надворі липень, змочений дощами,
Хоч липа так завчасно відцвіла.
Духмяно пахнуть стільники медами,
Плодами рясно тішиться гілля.
Раненько в чистих і сріблястих росах
Густі чуби вмивають спориші.
І запах свіжо скошених покосів
Теплом лягає у моїй душі.
Красуні мальви сукні одягнули
Милують око і чарують світ.
Брилі жовтенькі соняхи напнули,
Щоби від сонця приховати цвіт.
А липень сяє колосом пшеничним,
Симфонією літа виграє.
Мелодія вітрів така незвична:
Гармонії красі цій додає.
[img][/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800481
дата надходження 24.07.2018
дата закладки 25.07.2018
Два дні негоди - ллється дощ.
Гуркоче, стогне темне небо,
А під балконом мокрий плющ
Сховавсь, зіщулившись ганебно.
Тремтять листочки під дощем:
Намокли, важко їх підняти,
Провисли мокрі уже вщент -
Негоду мусять переждати.
І сумно так стає мені -
Я хочу сонце виглядати.
Спливають краплі по вікні -
Під шум цей добре засинати.
А завтра буде новий день,
Веселка підійметься в небо.
Воскресне плющ слухать пісень -
Простих пташок веселий щебет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800363
дата надходження 23.07.2018
дата закладки 25.07.2018
Літо пише акварелі,
літо--
геній.
Літо в брилі й сарафані
йде до праці вже з світання.
Фарби й пензлі у руці,
і рум’янець на щоці.
Літо пише акварелі,
літо--
геній.
Літо світ весь кольорить:
білі хмари, як подушки,
в небі синьому і мушки,
ранню зірочку—подружку
і веселку—арко-дужку,
квіття та зеленолистя,
поле ніжноколосисте.
Літо пише акварелі,
літо--
геній.
Літо йде у гай, діброви,
щоб співалось кольорово
галці, шпаку й солов’ю--
і не сталось жамевю.
Літо пише акварелі,
літо —
геній.
Літо з хистом розіллє
смак і запахи малині,
спілим сливам і калині,
вишні ягодам й суниці,
і ряснесенькій чорниці.
Літо пише акварелі,
літо-
геній--
й все врахує до дрібниці!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800417
дата надходження 23.07.2018
дата закладки 24.07.2018
Відпускайте свій біль, хай не тисне
В грудях серце, що завше болить.
Звільніть місце тому, що є вічне,
Тій любові, котра все гоїть.
Не вернути подій, де страждання
Не впускає у ніч тихий сон.
Хоч тиснуться у мізках вагання,
Жить теперішнім днем не боронь.
У розвазі спокійній, не вмисне,
Усміхнись від душі із теплом.
І відразу бо стане затишно,
Власних мук вже не будеш кротом.
24.07.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800491
дата надходження 24.07.2018
дата закладки 24.07.2018
Туман попелястий улігся на простір земельний,
І коник його - пелена.
Мишасто-химерно проникли мазки акварелі,
І пили світанок до дна.
І десь у тумані блукали надії прим*яті,
І втоми змарніле лице.
Крізь морок ледь-ледь пробивалися струмені м*ятні
З невидимим світла різцем.
Туман ненадовго, нас кличе до волі дорога,
Розсіється сизість думок.
Хоч вип*єм за правду життя ми гарячого грогу,
Лиш віра рятує у строк.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800565
дата надходження 24.07.2018
дата закладки 24.07.2018
Коли наш мозок сувора опанує мудрість --
то світ уже не той, і ми якісь не ті.
Теорії, що їх вважали аксіомами,
тепер – баласт, і сенс буття зовсім простий.
Бо ж споглядати стали світ звичайним поглядом:
нема у ньому ні амбіцій, ані примх.
Раніш його сприймали ніби мимоходом--
та й бракувало нам тих поглядів, прямих.
Тепер уже дивуємось простій банальності,
що без осягнень азів архітектури
якось птахи самі набули досконалості:
будують житла без креслень і дресури.
А може, здобутий нами досвід ефемерний,
І марно за життя прагнемо збагнути
закони нашого буття?.. Ці знання мізерні?
До правди нам не дано і доторкнутись?
Стара й безмірна Нескінченність — вічна загадка
про абсолютний розум, істинні знання.
Вселенські нам не доручено знайти розгадки--
і до пізна́ння ідемо́ ми навмання.
Бо кожен тут із нас-- мізерна Homo Bulla
у швидкоплинній райдужній красі,
що від одного лишень малого подуву
розсиплеться на крапельки роси.
Homo Bulla Латинське метафоричне висловлювання про людське життя, як про непомірно тонку мильну бульбашку, яка переливається всіма кольорами веселки лише лічені хвилини, швидкоплинно лопаючись від найменшого подиху. Вперше зустрічається в I столітті до н.е. в трактаті «Res rusticae» римського письменника та вченого Марка Теренція Варрона.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800294
дата надходження 22.07.2018
дата закладки 23.07.2018
Світлий сум огортає так серце,
Душа прагне любові й тепла.
Кину погляд в маленьке дзеркальце,
Я без тебе сама й не сама.
Думка лине щомиті назустріч,
В тілі блудять десяток бажань.
І нема боротьби, щоби відсіч,
Віддалася б усім без вагань.
Позабути щоб присмак полину,
Що гірчить із недоспаних снів.
Чи ж вбачати в коханні провину,
Що мене у житті ти зустрів?
У ту мить, як поглянув ув вічі,
Світ заграв водограєм стрімким.
Хоч би зустріч та сталася тричі,
Ти однаково був би моїм.
22.07.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800287
дата надходження 22.07.2018
дата закладки 23.07.2018
Розплелось в пшениці золоте колосся,
І ячмінь вусатий - спіє, аж гуде!..
Коли жито косять, то дощу не просять!
Але він, непрошений іде!
Блискавки шмагають небо батогами,
Розбивають гради кришталеве скло.
Ген понад полями з грозами й дощами
Літо до вершини підійшло.
Якось все змішалось, в друзки розлетілось,
Розлилось над світом море з краю в край.
І кудись поділось те, чого хотілось
Лиш одне бажання - Літо! зачекай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799301
дата надходження 14.07.2018
дата закладки 22.07.2018
Яка калина! Боже мій, яка!
Хіба на світі краще щось буває?
Душею ніжна, долею - гірка,
Вона завжди рубіном чистим сяє!
У зелені, як в ризах пишних шат,
До світу усміхається так красно.
Її, мов німб у тисячі карат,
Проміння сонце осяває ясно!
Така вона - прекрасна і проста,
Цілюща, щедра на добро - калина.
Сопілка з неї - золоті вуста,
Бо ними промовляє Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800197
дата надходження 21.07.2018
дата закладки 22.07.2018
Ти море моє синьооке без дна,
Що хвилями берег так ніжно лоскоче.
Як вабить мене ця твоя глибина
Й ніяк відпускати з обіймів не хоче.
Як довго мене по світах ти шукав.
Я в шатах зелених явилася п’янко…
До себе міцним ланцюгом прикував.
Тепер я довічна твоя полонянка.
Несла нас з тобою життя течія
На хвилях жагучих палкої любові.
У мене був ти, і була в тебе я…
І доля, з якою в таємній ми змові.
Так гарно було під вітрилами мрій!..
У гавань печалі наш човен причалив.
Тепер лише дум неприкаяний рій…
О як же нам жалібно чайки кричали!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799156
дата надходження 13.07.2018
дата закладки 22.07.2018
Природа дивна, чарівна:
Діброви та байраки.
Трава висока, запашна,
А в ній розбиті танки...
Ще поряд квітне звіробій,
Чебрець із деревієм.
Встиг зарости уже пирій,
Та згадка сумом віє.
Це хлопці тут держали бій,
Важкий бій з ворогами.
Цей клаптичок землі вже свій -
Відбитий нашими синами.
Нові тут риють бліндажі
І шанці, і щілини.
Лоскоче щемно на душі -
Їм хочеться в родини.
Найгірше, мабуть, на війні,
Коли ти щось чекаєш.
Ту канонаду вдалині
Уперто не сприймаєш.
Тут страху смерті вже нема -
Настала ейфорія.
Усіх поглинула війна -
Держись тепер, Росіє.
Не віддамо тобі землі,
І навіть не надійся.
Ти, вражий іроде, в Кремлі
Сиди, тремти і бійся.
Ми до кінця на цій війні.
За нами Перемога!
Бо наша воля у ціні,
І воля ця від Бога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800177
дата надходження 21.07.2018
дата закладки 21.07.2018
Я думав, що клепають коси,
А то уже кують шаблі,
Щоб всяку нечисть крючконосу
Погнать із рідноі землі.
Ви мучите мільйони люду,
Ви забираєте життя,
Ви зрадники, діти Іуди,
Ви паразити, гній, сміття.
Ви грабите нещасних хворих,
Що в вас лишилося святе?
Надієтесь що ви в могилу
Багатство все заберете?!
Не думайте, Господь із Неба
Все бачить, вам Він не простить,
Задуматися вам вже треба,
Народний гнів уже кипить.
Уже народна чаша гніву
Наповнена по вінця, вщерть,
Ось прийде жовтень,
І з косою прийде у вашу хату смерть.
Написано в Святому Слові
І скоро вже настане мить,
За те що мучите народ ви,
Вас вб"ють, й не будуть хоронить.
Три дні смердітимуть "обоє"
А люди будуть святкувать,
Вітатимуть брат брата з "святом"
Брататись і пісні співать.
Не будуть забирати грифи
Тепло в калік і у сиріт,
Не будуть піднімать тарифи,
Самі на цьому багатіть.
Як не зупиняться "два князі"
Збудуться Бібліі слова,
Мучителі убиті будуть,
Й почнеться третя світова.
То ж думайте гарненько гади,
Чи й далі мучити вам нас
За вами смерть по п"ятах ходить,
На вас розплати прийде час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799610
дата надходження 17.07.2018
дата закладки 20.07.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rmGfteuNwEg[/youtube]
Жовтеньке знітилось Курчатко:
Дістала злива до кісток.
(Лежить нетронуте зернятко),
А у спині, немов кілок.
Маленькі ніженьки потерпли.
Хіба цю зливу переждеш?
І всі надії тут померкли,
Бо по калюжах не пройдеш..
Гризуть ще блохи тут прокляті,
Ще, мабуть, довго буде дощ?
Та як пробратися до хати?
А сам, хоч викрути, як хлющ..
Підняв одну маленьку ніжку,
Нехай спочине хоч оця.
Прийнявся чистити манішку..
А дощ хлюпоче без кінця.
Та раптом диво тут звершилось:
Біжить тут Курочка з плащем.
І ніби сонце засвітилось...
Нема проблем тепер з дощем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799741
дата надходження 18.07.2018
дата закладки 20.07.2018
Тактовик — міжсистемна форма віршування, основою сумірності в якій є ізохронізм віршорядків і таке розташування слів у них, яке уможливлює їх членування на такти. Прихильники музичного погляду на Т. (або ж тактометр) виводять його від поняття “такт” (від лат. tactus — дотик рукою, в музиці — дотик диригента до пульта, чим визначають швидкість темпу) — одиниця музичного ритму, невелика частина музичного руху, яка включає в себе один ударний момент (акцент) і один або кілька не ударних. Один і той самий музичний такт інколи містить різну кількість складів словесного тексту в вокальній музиці, не порушуючи метра, за простим математичним принципом: 4=2+2=3+1=1+ 1 + 1 + 1 = 1,5 + 0,5 + 2 і т.д
Античне віршування передбачало таке виконання твору, в якому співи речитативом чи музичний супровід відігравали, вочевидь, значну роль. Антична віршова стопа нагадує музичний такт, бо при однаковій кількості мор вона може включати різну кількість складів, заміняти одну стопу іншою тієї самої довжини (наприклад, дактиль — спондеем: — ∪ ∪= — —), або обидві ці стопи мають по чотири мори і т.п.
Аналогічне явище спостерігаємо в сучасній метричній східній поезії. До тактово-музичної організації метра близьке і народне віршування. Українську коломийку розглядають в багатьох випадках як рядки з чотирьох тактів, кожен з яких містить в собі чотири склади; але кількість складів іноді скорочується до трьох, двох і навіть одного, тільки більш протяжних, від чого рівномірність тактів не порушується.
Музичність тактовика повинна відчуватися на слух. Візьмемо для прикладу нерівноскладову старовинну весільну пісню:
Ой глянь, дівчино крізь калач
карими очима та й заплач,
бо іде твій розмай - коса,
загуби - краса…
чи фольклорну стилізацію І.Драча:
Ой чи то я Леда, ой чи то я Лада,
Аж на мене біл лебедик з небесонька пада
(“Балада про двох лебедів”).
Яскравим прикладом використання тактовика буде творчість П.Тичини. У вірші “Арфами, арфами…” віддзеркалюється увесь сонячно-музичний тичининський «кларнетизм»:
Арфами, арфами —
золотими, голосними обізвалися гаї
Самодзвонними:
Йде весна
Запашна,
Квітами-перлами
Закосичена.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800012
дата надходження 20.07.2018
дата закладки 20.07.2018
Умовчання, або Апосіопеза (грецьк. aposioptsis — мовчання) — стилістична фігура, яка фіксує незакінчену, зненацька обірвану думку, підкреслює натяк на особливу ситуацію, що потребує делікатності, неординарного розв’язання. У. вживають у всіх літературних жанрах, найчастіше — в поезії, де витворюється інтимна атмосфера спілкування:
Будь мені, як тая біла дама,
Що по замку в тиху північ йде,
Будь мені, неначе скарб Сезама, —
Ключ пропав… Ніхто не віднайде.
(Б. Лепкий).
У. застосовують і в тому разі, коли небезпечно називати конкретне явище, і тому письменники змушені вдаватися до метонімічних прийомів, близьких до антономазії, еліпсів, “езопівської мови”, як, приміром, В.Симоненко у казці “Цар Плаксій і Лоскотон”, “Казці про Дурила” чи вірші “Курдському братові”.
Фігура умовчання полягає в несподіваній свідомій незавершеності фрази, висловлювана думка обривається з розрахунком на здогад читача (чи слухача) про недоговорене.
Апосіопезу графічно позначають трьома крапками.
Недоговорення автор вживає:
• щоб передати емоційний стан персонажа-мовця (схвильованість, подив, нерішучість тощо), наприклад, схвильованість:
Бо я вдень не одинока —
З полем розмовляю,
Розмовляю і недолю
В полі забуваю,
А вночі... — та й оніміла, Сльози полилися...
(Т. Шевченко)
• щоб передати небажання або неспроможність мовця з різних причин про щось говорити;
• як натяк на що-небудь, що автор лишає на здогад самого читача або слухача:
„Я не Ганна, не наймичка,
Я..." — Та й оніміла.
(Т. Шевченко)
зокрема із займенником той:
— Одним словом, пораджуся зі своїм напарником та й той... завтра ні, а післязавтра прийдемо.
(Ю. Збанацький)
Апосіопеза може підкреслювати неможливість сформувати всю глибину думки, почуття або небажання про все говорити, оскільки співрозмовник зрозуміє й без слів.
Також умовчання може позначати розрив речення після натяку на розвиток подальших подій:
Там, під горою, в посмутнілій хаті,
стоїть труна… а там, на тій горі…
І пізнє літо… снопики на нивці…
гукає мати… бігає хлоп'я…
А там, у гробі…
(Ліна Костенко)
Міг замолоду плечем підважити мажару з сіллю, а тепер...
(О. Гончар)
Ми йшли туди… Та яке там йшли… Летіли, рвалися… Тож ми вірили, що там… Зрештою, ти сам знаєш…
(У. Самчук)
Тато, бувало, й за цілий день так багато не вибалакували слів. А тут…
(Р. Федорів)
Пекучий день… лісів солодка млява…
смага стежок… сонливиці левад…
(Ліна Костенко)
І беруть у свій полон.
До молодости зносять,
Аби жбурнути – в прірву…
(Василь Стус)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800001
дата надходження 20.07.2018
дата закладки 20.07.2018
Хлюпочеться вода тихенько під вербою,
Кудись вона біжить за обрій вдалину,
А берег вкрився весь рясною осокою,
Що стрімко піднялась високо над водою,
І корінь заховавсь у річки глибину.
Тут качка в осоці звила собі кубельце
І вивела діток, малесеньких таких.
Ховаються вони в пуховеє сідельце,
І захисток для них - тонесенькі стебельця,
Гойдаються які на корінцях легких.
Поважно ходить тут висока сіра чапля
І нишпорить кругом в зеленій осоці,
Басує на качок, що заховались в зіллі,
Та ловить жабенят, що скачуть по бадиллі
Й живуть своїм життям у стишеній ріці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799939
дата надходження 19.07.2018
дата закладки 20.07.2018
-Доброго здоров'я, куме,
Й довго Вам прожити,
Віддали Нікусю заміж -
Можна й відпочити.
-Та який там відпочинок!
Ви ж знаєте Ніку...
Буду людям через неї
Відроблять довіку.
Скільки коштів ми вгатили
Тільки на застілля!
Брали ж участь у проекті
“Чотири весілля”.
Довелось продати, куме,
Новеньку автівку,
Думав, виграють на щастя
Весільну путівку.
Та ця радість обминула
Мою доцю Ніку,
Вона там же влаштувала
Концерт чоловіку.
Накаркала тоді сваха
(Як в воду дивилась),
Бо Нікуся через місяць
Уже й розлучилась.
А ми з жінкою дурієм,
Де тепер що брати?
Позичили двісті тисяч -
То треба ж віддати!
Донька добре погуляла:
-Давай гроші, тату!
Та й повіялась у Київ
Женихів шукати.
Отут, куме, у індійців
Треба нам повчитись,
Бо там жінка з того жиру
Не буде біситись.
Чоловіку на весіллі
Дарують рушницю,
Не для того, щоб підстрелив
Зайця чи лисицю.
Жінка там себе поводить,
Як те янголятко,
Бо на лоба її зразу
Ліплять жирну цятку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799608
дата надходження 17.07.2018
дата закладки 20.07.2018
Як пахне літо травами
Квітучими, духмяними.
На споришеві росами
І свіжими покосами.
Ще, вечорами тихими,
Зірками мерехтливими.
А вранці прохолодою
Від квітів насолодою.
Дощем, а потім свіжістю,
Промінням сонця ніжністю.
Черешнями достиглими,
І ранками привітними.
Ще грушами медовими,
Плодами кольоровими.
І цвітом липи в пахощах
Бджолиний спів тут в радощах.
І мальвами красунями,
Що вихвалялись сукнями.
Трояндами - царівними,
Ромашками чарівними.
Віночками дівочими,
Що на Купала є пророчими.
І колосом пшениченьки,
Водою із криниченьки
О, як усе це любиться
І серденьком голубиться!
Земля в красі пишається,...
A Літо цим втішається.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798046
дата надходження 03.07.2018
дата закладки 17.07.2018
Обвив альтанку дикий хміль в*юнкий,
Думкам було занадто тісно.
Галопом мчався день, мов білий кінь,
Не вистачало ніби кисню.
І думала про те, чому ж втекла,
То ж каменем упала черствість
І почуття спотворила на злам.
Куди ж поділась давня чемність?
Коли втікала - поглядом обпік,
Не зупинив - в душі колючість.
На самоті в альтанці - млості пік:
Любові дикий хміль - живучий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799655
дата надходження 17.07.2018
дата закладки 17.07.2018
На диво, небо не заходиться плачем
І хмари симпатичні, а не клапті.
Це сонце з полудня вмивається дощем--
І падають донизу жовті краплі.
Асфальт на набережні ли́сніє, як скло,
Суде́нце на ставі лякає хвилі.
Щаслива юна пара всім дощам на зло
Блукає босоніж, без парасолі.
Їм змоклий наскрізь одяг пристає до тіл,
Волосся пасма липнуть до обличчя.
...Вода зі сходів булькотить на діл,
Мелодію дощу під ніс мугиче.
Липневий дощ сліпий. Захоплення в очах…
Веселка підбирає щастю барви.
Тримає небо сонце чисте на плечах,
І гамір підняли пташині барди.
Вода із піною штурмує парапет,
І корабель вертає до причалу.
А літній дощ сліпий, як визнаний поет,
Кохання знов чиєсь стрічає шалом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799680
дата надходження 17.07.2018
дата закладки 17.07.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IfzaRT3Q1vQ[/youtube]
Я відшторила вікно. Тихо... Вже світає...
Треба йти тобі давно. Як це серце крає...
Підійшов до мене ближче, подивилась в очі.
Серце билося частіше. Чом короткі ночі?
Перша ніч оця й остання, іншої не буде...
(Он зійшла вже зірка рання). Не цілуй у губи.
Поцілуєш - не забудеш, Взнаєш ти страждання,
Як вино мене пригубиш....Віриш в це повчання?
Коли йдеш - не озирайся, бо назад повернеш.
Все ж до серця прислухайся.. повертайсь крізь терни..
І яка різниця нам, що там скажуть люди.
І на зло дощам й вітрам...ти цілуй у губи..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799643
дата надходження 17.07.2018
дата закладки 17.07.2018
Її мелодія як співи солов’я,
Як трелі із весни до колосу пшениці.
Ота легка неспинна мови течія
Бере початок з народної криниці.
Ввібрала в себе чарівливість калини,
Безмежжя неба, свіжість джерельної води,
Природність й м’якість різнотрав’я полонини.
Мрійливість весен їй навіюють сади.
Цвіла й на савані безпам’яті рум’янцем--
В негоду не в’яне слова нашого краса.
Нехай же кожен з нас їй буде охоронцем,
Бо мова — це наше «я», наш дух, що не згаса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799430
дата надходження 15.07.2018
дата закладки 17.07.2018
Сьогодні ти мені наснилась, мамо.
Ми наче в полі. Тче сонце павутину.
Тобі сідає вітрик на хустину
Й щезає, не прощаючись із нами.
Прослались чебрецю рясні верети.
Пурпурно дихає погоже поле.
І чутно лиш його мінорне соло,
Що клалось на видіння трафарети.
А спокій в кри́жмо огортає серце.
Лягає зілля м’яко у корзину —
А пряність крапле крізь лозину
І разом з тінню дня лягає нирцем.
Мовчать птахи в безмежнім безголоссі.
В чарівнім колі твій усміх—ніжне світло.
Блаженство раєм у душі розквітло,
Якого не зазнала в світі досі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799221
дата надходження 13.07.2018
дата закладки 17.07.2018
Турботи денні проминули швидко,
Старанно вітер їх відніс кудись.
Єдиний свідок - місяць - динна скибка,
Що смачно в небі уночі завис.
В небеснім оксамиті - плід солодкий,
І бАйдуже було двом до табу.
Стояли у степу серед толоки,
Прийшло кохання - почуттів табун.
Тривала казка ночі аж до ранку,
І таємницю цю поглинув час.
Без вороття прощались наостанку,
Лиш щастя мить блищала на очах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799405
дата надходження 15.07.2018
дата закладки 16.07.2018
Ой, летіли дві зозулі, притомили крила,
Одна одній кукували, що жити несила.
Що нестерпно обіймає груди дужий холод,
А вони бо відчувають до любові голод.
Що у ніч, як зійде місяць, туга сушить груди,
А вони ладні шукати дитинчат повсюди.
Витискають сльози марні з очей по краплині,
А як втомляться дурити, кують на калині.
Розходиться луна гаєм, дзвенить в високості,
А зозулі сивоброві летять в мандри, в гості.
Видивляються, де пташка лишила гніздечко,
Підкидають господині в крапинку яєчко.
Так безпечно проминають літа за літами,
Не пізнати тим зозулям любові, що в мами.
Підростають зозулята, сироти від роду,
Ну, а мати, знай, співає до Петра в погоду.
08.07.18
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798566
дата надходження 08.07.2018
дата закладки 15.07.2018
Цей світ до нас не був таким красивим,
Усе було закрите, як Сезам.
Любов'ю розговілись небосхили,
І ллють у серце золотий бальзам.
А ми п'ємо – нам мало цього світла,
І тлієм щастям, шепотом долонь…
Цілуєм квітку, що між вуст розквітла,
Радієм сонцю, б'єм йому чолом.
Тепліє світ від нашого кохання,
І б'є ключем, повставши на диби.
Цей рай для двох, у нім нема вигнання,
У нім любити вмієш - так люби!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798868
дата надходження 10.07.2018
дата закладки 13.07.2018
[b]«До дня шоколада»[/b]
или
[b]«Вернуть бы у Киев нам Кия»[/b]
Сегодня день шоколада
Но мне шоколада НЕ НАДО!
У нас на него аллергия
Куда не смотри – везде ОН
Из радио/телеэфира
Чума среди барского пира
Вернуть бы у Киев нам Кия
А весь шоколад – ЗА БАЛКОН!
11.07.18 М.К.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798973
дата надходження 11.07.2018
дата закладки 12.07.2018
Просите Господа немедля,
Чтобы ослепли снайпера –
Летали Ангелы намедни
На смертный бой у блиндажа…
К тем душам смелым и мятежным,
Забывшим, напрочь, что одна…
Просите Господа с надеждой –
А вдруг…закончится война…
Тогда – живой домой вернётся…
И скажет: "Мама, это я"…
Молите Господа немедля…
За тех,которые вчера…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797907
дата надходження 02.07.2018
дата закладки 12.07.2018
[i]Сьогодні, 10 липня 2018 року
на Байковому кладовищі столиці
поховали батька Української
Незалежності Левка Лук’яненка…
[i] Із преси
[/i][/i]
[i][b][color="#e81212"]Тобі було б за місяць дев’яносто,
З них двадцять сім унесено з дощем,
Де українські піт, і кров, і кості…
Наразі в Україні – біль і щем.
Бо закотилось сонце України,
Збіднів народ на вояка свого –
Помер творець свобідної країни,
Що ради неї в воду і вогонь
Ішов як Прометей… Своєї плоті
Ти не щадив… Бо велетовий дух
Тобі не зрадив...
І на ешафоті
В тобі за крок до смерті не потух
…Вже на свободі, в творенні Держави
Ти – не клітина, а стволовий нерв:
Був пильним й разу не проґавив
Злих підступів комуністичних стерв.
Юрист, історик, врешті-решт письменник,
Ще й України гідний адвокат!
Якого ще тобі бракує ймення,
Щоб засудив
– вже мертвого –
Пілат?![/color]
[/b]
10.07.2018[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798863
дата надходження 10.07.2018
дата закладки 12.07.2018
(з гумором)
Із нічного баговиння
І мутного шумовиння
Народився новий день:
Недосвідчений лишень.
Чистий, правильний, без хиб,
Все сприймав він на свій штиб,
Та земне життя не казка--
Спала із очей пов’язка,
Бо почув не раз прокляття,
Пережив і стрес, й сум’яття.
Де черпати мав завзяття,
Сам не знав він до пуття.
Заплямований навіки,
І зазнавши бід без ліку,
Й не добрівши до кінця,
День став схожим на старця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798982
дата надходження 11.07.2018
дата закладки 12.07.2018
[i]Кохай мене! Куплю тобі коралі, бо в них краса і променів тепло...
[/i]
[youtube]https://youtu.be/p-zaRDFyGho[/youtube]
[color="#0b5987"]
[i][b] - Купи мені! Я одягну коралі,
відчую дотик рук - твоє тепло,
зігріє душу - відійдуть печалі,
прийде любов, забуду біль і зло.
- Лише кохай, я так цього жадаю -
взаємне щоб палало почуття,
щоб долі дві, що йшли врізнобіч плаєм
разом ступали по стезі життя.
Купив коханій. Пісня понад гаєм
лунала довго з милим в унісон...
Причиною були - краса коралів,
любов, й яскравих митей щастя сонм.[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798344
дата надходження 06.07.2018
дата закладки 11.07.2018
Лунала тиша. Лиш шепоти зірниць
Полохали розсіяні тумани.
А плачниця-- роса припадала ниць
Й сама землі знечулювала рани.
Земля стогнала, збруджена та рвана,
І важко дихали недужі груди.
Роса знімала ніжно і старанно
Ті болі, що удень завдали люди.
Та знову люто заревли снаряди
І зорі сипались додолу градом--
Війна відкрила смерті чорні ляди
Й вогнем дихнула і гарячим чадом.
У темну одяглась земля хустину,
Й ридає над синами-- не від болю.
Вони отут стоять за Батьківщину,
Боронять рідну землю й нашу волю.
Земля у неба знов прохає тиші,
Щоб в мирі цілу ніч шептались зорі.
Вона ж синів самих тут не залишить--
На чати з ними стане у дозорі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798738
дата надходження 09.07.2018
дата закладки 11.07.2018
Простяглися поля із хлібами,
Обвисає налите зерно.
Повертаюсь сьогодні до мами,
Поспішаю у рідне село.
- Як же ти поживаєш, матусю,
Виглядала, напевно, мене?
Cподівалась, що я повернуся
І що лихо мене обмине.
Ні, забути свою батьківщину
Не могла я в чужій стороні,
Повернутись скоріш до родини
Повсякчас так хотілось мені.
Як в дитинстві, схилити голівку
На твоє вже похиле плече,
Розмовляти про нашу домівку
І про те, що душа береже.
Богу дякую, рідна матусю,
Що застану живою тебе.
До натруджених рук прихилюся,
Не залишу ніколи тепер.
Бо миліше нічого немає,
Як вкраїнська моя сторона,
Де матуся рідненька чекає
І калина, що біля вікна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798907
дата надходження 11.07.2018
дата закладки 11.07.2018
А у безсоння - кадастр особливий:
Ось небо ночі в зоряній парчі,
З*явився місяця яскравий бивень...
Мені б ... дрімати на твоїм плечі.
Немає від безсоння цього ліків.
(Мереживо моїх думок і мрій).
Чи не забув гаряче грацій літо,
Коли в блаженстві ночі ти був мій?
А у безсоння - кадастр особливий,
Бо ніч - поліфонія почуттів.
Я ж сподіваюсь на маленьке диво:
Побачити на стінах рідну тінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798827
дата надходження 10.07.2018
дата закладки 11.07.2018
Любов - краса, як зірка рання.
Яка освятить новий день.
Вона не буде у вигнанні,
За кілька слів не тих лишень.
Вона зів"яне тихо, нишком,
Впадуть безшумно пелюстки.
Лиш засумує серце трішки,
Бо так вкололи колючки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798911
дата надходження 11.07.2018
дата закладки 11.07.2018
Якось швидко промайнули
Роки пречудові,
Коли радість була з нами,
Й всі були здорові…
Усе гарне…А ще сонце,
І безхмарне небо,
Тож раділо кожне серце,
Все було, як треба…
Працювали, як співали,
І втоми не знали
У стосунках протікали,-
Струминки між нами…
І обличчя наші, й очі
Усміхались долі…
Мрії і думки пророчі
Плескали в долоні…
Нам світилися світанки,
Й вечори чудові,
І співали колисанки
Ночі веселкові…
Хоч турбот нам вистачало,
Ми не нарікали…
Все зробити ми встигали,
Хоч й не досипали…
І вітри нас не схиляли,
Не глушили сойки,
Хоч і стомлені бували,
Танцювали гопки…
Молоді, дужі, здорові,
Сил в нас вистачало,
В кожнім русі, в кожнім слові,
Музики звучали…
Відспівало, відлетіло,
А дещо й приснилось…
І хоч все давно минуло,
В пам’яті лишилось…
Не забути нам ті роки,
Роки молодії…
Хоч стишені нині кроки,
Та не зникли мрії…
Мріять вміємо й сьогодні,
Стишуємо болі,
Є і будемо потрібні
На життєвім полі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798759
дата надходження 10.07.2018
дата закладки 11.07.2018
Вже хмари давно зникли з неба,
Від спраги завмерла земля,
Сумують кущі і дерева,
А сонце моргає здаля...
Змарніли засмучені квіти,
Притишено сохне трава,
Вершин досягло уже літо,
У розпалі в полі жнива.
Знеможені птахи притихли,
Лиш оси і бджоли гудуть,
Вітри заворожено зникли,-
Це літа сьогднішня суть...
Від спеки вже стало нестерпно,
(Дощі десь усе ж таки йдуть),
Не може так бути безмежно,
Бо вчасно дощів усі ждуть...
По-всякому влітку буває,
Та все ж це чудова пора,
Природа наснаги чекає,-
Дощу і тепла, і добра...
Отож ми і просимо небо,
І молимось Богу щодня:
-Порадуй дощами де треба,
Чекає природа й земля....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798927
дата надходження 11.07.2018
дата закладки 11.07.2018
Шукай мене вечірньою порою,
Як сонце стомлене за обрієм приляже.
Вдихни повітря з пряного настою,
Відчуєш, як сумую я без тебе, княже.
Шукай мене в графіті темнім ночі,
Я зіркою світитиму тобі яскраво,
Бо Світлая ім*я моє жіноче.
Побачиш погляд щирий, зовсім не лукавий.
Шукай мене на золотім світанку...
Тебе зустріну у пшеничнім ріднім полі.
Нестерпно жити більше у мовчанці,
Знайди мене і зрозумієш, що це доля.
( Княже - ввічливе звертання до чоловіка).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798302
дата надходження 06.07.2018
дата закладки 10.07.2018
[i]Кохай мене! Куплю тобі коралі, бо в них краса і променів тепло...
[/i]
[youtube]https://youtu.be/p-zaRDFyGho[/youtube]
[color="#0b5987"]
[i][b] - Купи мені! Я одягну коралі,
відчую дотик рук - твоє тепло,
зігріє душу - відійдуть печалі,
прийде любов, забуду біль і зло.
- Лише кохай, я так цього жадаю -
взаємне щоб палало почуття,
щоб долі дві, що йшли врізнобіч плаєм
разом ступали по стезі життя.
Купив коханій. Пісня понад гаєм
лунала довго з милим в унісон...
Причиною були - краса коралів,
любов, й яскравих митей щастя сонм.[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798344
дата надходження 06.07.2018
дата закладки 10.07.2018
Донбасу зЕмлі, стомлені й змарнілі,
Затьмарила від вибухів імла.
Серця людей неначе зледеніли
В очікуванні миру і тепла.
Бо ця війна, так підло розпочата,
Вбиває нації найкращий цвіт.
Чи є душа у того супостата,
Який за владу здатен знищить світ?
В страшному сні нам не могло наснитись,
Що ворог гострить проти нас мечі,
Що стільки крові може тут пролитись,
Яку віки змиватимуть дощі.
Земля здригнулася б від болю й горя,
Аби докупи всі звести жалі.
Кремлівскі утопились би потвори
В сльозах осиротілих матерів.
Ти вистоїш в двобої цім, я знаю!
Очиститься від ворога земля,
І воля запанує в ріднім краї,
І звільнимось від хижих пут Кремля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797709
дата надходження 01.07.2018
дата закладки 10.07.2018
У перших променях світила
Звивалися чаїні крила.
Залопотіли над водою
Гагари дружньою юрбою.
Будили тишу їхні крики,
Тумани танули безликі.
Закліпав горизонт вогнями,
Летіли хвилі табунами,
Під ноги падали, безсилі,
Танцюючи у ретро-стилі.
Вершини лебедині зграї
Сліпили снігом небокраї.
Дзвінкоголосі водоспади
Збивали воду, без пощади.
В люмінісцентному промінні
Біліли хмаровиння тіні,
На берег падали дугою,
Зливались з піною морською —
Там, де полярні краєвиди.
Ми, подорожні непосиди,
Впивалися красою краю
У срібних бризках водограю,
Відчули сонця поцілунки*—
На тілі теплі візерунки.
*Поцілунок сонця
"Перша зустріч із сонцем після місяців темряви сповнена емоцій. Це відчуття яскравого світла і тепла на обличчі! Ви раптом усвідомлюєте цінність простих речей, які нам дарує природа і про які ми майже ніколи не замислюємося", — Еспен Андре Евердаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798276
дата надходження 06.07.2018
дата закладки 06.07.2018
Колись до неї я прийду,
Бо на усіх вона чекає.
Сама дорогу віднайду--
Тут ще ніхто її не знає.
Прове́ду поглядом німим,
Де сонце ляже спати,
Й на першу зірку подивлюсь —
Вони дорогу мають знати.
Пройдусь по піднятій пилюці
Шляху небесних чумаків
І по розквашеній багнюці
Під світлом тьмяних ліхтарів.
Забуду радість, біль і тугу,
Забуду все, що тут пізнала,
Забуду чорні й білі смуги,
Із чим ішла й що обминала.
Залишу всім благословення,
Хто йтиме стежкою сумною.
Попрошу щиро я прощення,
У тих, хто буде йти за мною.
Усе обірветься, як нитка,--
І не зв’яжу вузлом я міцно,
Не накладу на нього латку —
Й душа моя пізнає Вічність.
Колись до неї я прийду,
Та хай ще трішки зачекає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798255
дата надходження 05.07.2018
дата закладки 06.07.2018
Коли зорі бояться ночі
І від страху заплющують очі,
Білий ангел з се́рденьком мами
Біля любого сина постане.
Як життя забрав снайпер в друга--
І на душу лягла чорна туга,
Білий ангел спустився із неба--
Біль утрати гоїти треба.
Коли сни терзає розпука,
Й син дитя взяти мріє на руки,
Волю скріпить щемливий спомин,
Рідна ненька не відала втоми.
Він на схід — й вона волонтером
В страшну пащу війни-ненажери.
Всі там мамою кликали ніжно
На війні отій осоружній.
Мирно час над хрестами плине...
І тепер мама сина не кине--
Крильми ангел синочка обніме
Й тривогу із се́рденька зніме.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798052
дата надходження 04.07.2018
дата закладки 06.07.2018
Спустилась темна ніч низенько
І місяць вийшов на поріг.
Не спить сьогодні сива ненька,
Бо тих думок , як сто доріг.
Одна за одною приходять
І в душу наганяють жах,
По заробітках діти ходять,
Життя рознесло по світах.
Пішли у найми на чужину
Якусь копійку заробить
І гнуть на дядя Курта спину -
Потрібно в світі якось жить.
А ще, вірніше - виживати,
Бо молодим сьогодні як:
Ані роботи, ані хати,
І на своїй землі -«чужак».
Земельку віддали в оренду,
За неї платять копійки.
І хтось на ній вже звів "фазенду" -
Не треба їм робітники.
А щоб самому обробляти,
Потрібні гроші чималі.
Насіння, техніку де взяти? -
Врожай прихватять лихварі.
Тож залишається - чужина.
Іди по світу і працюй.
Як дорога своя країна -
Іди на Сході повоюй.
Лише у Раді засідають.
Працюють, аж чуби тріщать
І всі закони підминають
Під себе, як того хотять.
О, скільки ще, скажіть, ми будем
Свавілля їхнє це терпіть?
Коли ж візьмем мітлу ми, люди?
Свідомість ви свою будіть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797774
дата надходження 01.07.2018
дата закладки 06.07.2018
Вже не бринять душевні ліри,
Притихли дивні відчуття.
Здавалось, — почуття без міри,
Але й немає каяття.
Думки вагонами, у прірву,
Повільно падали вночі.
Не дарували більше співу
Переполохані сичі.
Життєві стеляться відрізки
Під впливом часу і світил,
А ми готуємо валізки
У невідомі нам світи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798274
дата надходження 06.07.2018
дата закладки 06.07.2018
Не сумуй моє дитятко,
не плач так рясненько!
Пригорну тебе я краще
до свого серденька.
Заспіваю тобі пісню
про гай зелененький,
як у гайку пташки
дзвінко пісеньку співають,
весну теплу чарівничку
радісно стрічають,
як високії вербиці,
немов ті дівчата,
розплели курчаві коси
до такого свята.
Аж у танці веселому
вітерець гуляє,
швидко хмарки похмурії
з неба проганяє.
Ось і сонечко вже встало
та не хоче спати-
заглядає у віконце
викликає з хати.
Вийди друже й посміхнися,
просушу я щічки,
щоб не плакали ніколи
твої ясні вічки.
31.03.18р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798021
дата надходження 03.07.2018
дата закладки 05.07.2018
До тебе я несу на скронях
Мій черешнево-білий цвіт,
Й гаряче серце у долонях,
Неначе у сімнадцять літ.
Моя голубко сизокрила,
Літнє кохання неземне,
Твоє кохання дає крила,
І робить ангелом мене.
Ніщо сніги і заметілі,
Коли в душі пала вогонь,
Спиваю поцілунки зрілі
З піснями із твоіх долонь,
Нас доля в"яже перевеслом,
Життя нас подихом п"янить,
Спішу любов свою донести,
Оту п"янку, чарівну мить,
Допоки полум"я палає,
Допоки серденько співа,
Для тебе, люба, підбираю,
В житті найкращі я слова,
Для мене ти, мов зірка рання,
Що світить на закаті літ,
Те, нерозтрачене кохання,
Що душу й серденько п"янить.
Так хочу я уже відчути
Руку твою в моій руці,
Кохання пить п"янку спокуту,
Сльозинку щастя на щоці,
Мені ти сонечком освітиш
Мою стежинку у житті,
Й найщасливіші в цілім світі,
Ми будем по життю іти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797840
дата надходження 02.07.2018
дата закладки 05.07.2018
Липню п р и с в я ч у є т ь с я…
[youtube]https://youtu.be/tIIVUVMOVQU[/youtube]
[b][i][color="#0681a3"][color="#045e6e"]Мене знічев’я нарікли як... липа,
Не зводячи себе семантикою слів.
Я ж істина – свята й багатолика –
Таких не знайдеш в лісі диваків!
Цвіту я пишно, зеленію рясно –
Несу в природу сенс і колорит,
Та декому усе-таки не ясно,
Що я не фальш... Святої правди скит.
Проте (я каюся), мій дух духмяний
Запаморочить може будь-кого...
Й буркоче у чаду ваш мозок п'яний,
І кидається серце у вогонь!
То ж «липу» кожен хай шукає в со́́бі:
Чи не завівсь, бува, гризотний черв’ячок,
Який тверезі відчуття "коробить"...
Відтак все «липове» повісьте на гачок!
Й відчуєте себе цілком здоровим,
Коли із тіла зникне короїд...
Бо не спаскудить вам формату крові!
І, головне, – не згасне родовід. [/color][/i] [/b]
03.07.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797947
дата надходження 03.07.2018
дата закладки 05.07.2018
Не наверное!.. - Душу погубят,
Раз целуют огнём эти губы…
Горячо обнимают и руки
После тысячелетней разлуки…
Только сердцем понять невозможно:
Почему - сокровенное сложно…
Как и роли,и маски, и лица…
Когда время минувшего снится…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797626
дата надходження 30.06.2018
дата закладки 05.07.2018
Просите Господа немедля,
Чтобы ослепли снайпера –
Летали Ангелы намедни
На смертный бой у блиндажа…
К тем душам смелым и мятежным,
Забывшим, напрочь, что одна…
Просите Господа с надеждой –
А вдруг…закончится война…
Тогда – живой домой вернётся…
И скажет: "Мама, это я"…
Молите Господа немедля…
За тех,которые вчера…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797907
дата надходження 02.07.2018
дата закладки 05.07.2018
Ух! Ох! Одягну підбори, цок!
Клацнув ключик у дверях, ах-ах!
Ніжки легко роблять крок у крок,
Вниз по сходах я лечу, мов птах.
За плече торсає вітер, ех!
Шлейф парфумів поруч мене, не!
Не кажи, на зустріч не прийдеш,
Не відчуєш, те, що бентежне.
Ту, любов, що в серці є, ей, є!
Що на крилах ввись несе, несе!
Що ключем гарячим в грудях б’є,
Ради чого здатний на есе.
В ніч, у бурю йти, в грозу, гу-гу!
В сніг, морози, у весну, агу!
Вгамувати тіла, щоб жагу,
Ти здолаєш відстань не одну.
24.06.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796924
дата надходження 24.06.2018
дата закладки 25.06.2018
Iз В. Сосюри
,,Васильки у полi.''
Мов зiрки з блакитi голубi волошки
Мерехтять у полi i в тебе з- пiд вiй.
Нiжнi - нiжнi очi...Ти примруж їх трошки,
Бо жаркий вiн дуже - пломiнь голубий.
Волошковi очi,- ви дарунок долi
За полiт високий ще юнацьких мрiй.
Як гаї синiють ген на видноколi,
Так синiє щастя у душi моїй.
Одсiяють роки, мов хмарки над нами,
I ось так же в полi будуть двоє йти,
Але нас не буде. Може ми квiтками
Нiжно - голубими станем я i ти.
Ми квітками станем ніжно - голубими,
Ти у жито прийдеш,- поряд буду я
І гаї знайомі, і берізки,- з ними
Будемо ми знову як одна сім'я...
Так же буде поле як тепер синiти,
Поспiвати жито i гримiть громи,
Та не ми тут будем - будуть нашi дiти
В полi цiлуватись, як ось зараз ми...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796926
дата надходження 24.06.2018
дата закладки 24.06.2018
[i]На світлу пам'ять Миколи Івановича Гриня[/i]
[youtube]https://youtu.be/BvdpH9NgTPs[/youtube]
[i][b]Вазони засихають на вікні…
Нема кому тепер їх поливати –
Пішов дідуньо за межу... Із снів,
Мабуть, заходить до своєї хати…
А ще було у планах – Боже мій!
І те зробити, й там добудувати –
Господар; бджіл придбав недавно рій,
Щоб пасіку розвести біля хати –
Медами частував би ще людей,
Радів би зорям, і життю, й світанкам,
Нам зичив щастя! «Як ви там? Егей!
Щось мудре підкажіть ще нам, нащадкам!»
Пішов… Лиш спогад-сум… у серці – щем:
Пішов!.. і нас не вийде зустрічати! –
А очі ще шукають той Едем,
Де мудрість й доброта – земні і златі…[/b][/i]
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796667
дата надходження 22.06.2018
дата закладки 24.06.2018
Восьме Березня позавтра –
Коля має знати,
Щось жінкам своїм коханим
Треба дарувати.
На всі гроші із зарплати
Іще вчора вранці
Накупив він подарунків
І заніс коханці.
А дружині Коля каже:
-Буде дуже круто:
Ради тебе - зроблю подвиг:
Стрибну з парашутом!
Жінка сяє: -Подарунків
Вже мені не треба,
Це ж Колюня ради мене
Буде летіть з неба!
Враз подругам сповістила –
Вони мусять знати:
Є ще справжні чоловіки
І вміють кохати!
Тож на свято всі зібрались
Далеченько в полі,
Усі погляди - на небо,
Аж ось летить Коля!
Приземлився, жінка скаче
(Має повне право),
Дружно подруги стрибали
І кричали «Браво!»
Парашут віднесло вітром,
Він угору пнеться,
А Микола лежить тихо
І не ворухнеться.
-Піди, синку, подивися,
Чи дихає тато?
Невже йому так хочеться
На землі лежати?
П’ятирічний Даня швидко
Дістався до тата,
Нахилився, обдивився
І почав гукати:
-Тато дихає,- кричить він,-
(Так, щоб чула кожна)
Тільки, мамо, біля тата
Дихати не можна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796761
дата надходження 23.06.2018
дата закладки 23.06.2018
Аромат липи
Розноситься навкруги.
Бджілки маленькі
Спішать зібрати нектар
По всьому цвіту липи.
:::::::::
Сонце ховає
Свої промені в хмарах.
Повіяв вітер.
З неба крапає дощик.
Всі навкруг ховаються.
:::::::::::
Дозріли вишні.
Червоні соковиті
В цей сонячний день
Виблискують на сонці
Найсмачніші ягідки.
:::::::::::
Молодий місяць
Виступив із-за хмари.
Спустилася ніч.
Я диву дивуюся:
Стало так видно кругом.
:::::::::::
Сиджу і пишу
Японські вірші танка.
Важко даються.
Не йдуть вони нізащо:
Недостатньо досвіду.
Складений по цій формі вірш може містити до 50 або 100 рядків, і в цьому випадку воно називається тека(яп. 長歌 те:ка, "довга пісня"), або нагаута(яп. 長歌 нагаута), проте більшість японських танка складається з п'яти рядків за схемою - 5-7-5-7-7, що в цілому складає 31 склад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796794
дата надходження 23.06.2018
дата закладки 23.06.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-rMCzRD6PDI[/youtube]
Ти пішов... Дивилась довго вслід.
Ні сліз, ні жалю за тобою.
Навіть не схитнувся білий світ,
Чайки лиш кричали над водою.
Моря потемніла синєва,
Хвилі розбивалися об берег.
Біла розгулялась пінява.
Заглушав все вітру шелех.
Ти ішов..Повільно віддалявся,
Хай тебе не мучать все ж думки.
У житті моїм ти крапкою зостався.
Та й її зітруть колись роки..
Починався тихий дощ, мілкий
І котились краплі по обличчі.
Але він не був такий тривкий...
Ти пішов... Тебе я не покличу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796802
дата надходження 23.06.2018
дата закладки 23.06.2018
Творіння Господа, Людино!
Хоч, кажуть, лиш шматочок глини,
Та душу Бог вдихнув нетлінну —
За те Його ім’я несімо гідно.
В уста людини вклав він слово,
Основа всього — своя мова.
І словом щирим ми шануєм Бога:
Щоб уберіг в житті від всього злого.
А ще в людину він уклав натхнення,
Сказав нам жити праведно, в смиренні.
Коли ж, бува, стерпіти вже несила,
Тоді у Бога просимо ми сили.
Ще наказав усім нам жити чесно
І ближнього любити повсякчасно.
Нікому не бажати зла,
Й щоб совість чистою була.
Живем, як вмієм й хочем жити.
Готові й інколи схитрити,
І правдою торгуєм залюбки —
А що це гріх, нам зовсім невтямки.
Такі ми є – творіння Боже —
На задум Господа не завжди схожі.
Тепер у світі іннотехнологій
Ми створим робот на свою подобу
І сотнями наділимо ак’ю.
А душу їй ми вдихнемо́ свою?
Чи зможе те творіння із металу
Сказати так, щоб серце мліло?
Чи ві́дає про совість і про честь?
Чи заговорить з нами ніжно жерсть?
Як видно, на питання часу
Ще важко дати відповідь почасти.
Важливо розуміти лиш одне:
Не можна втратити себе:
Не для того нас створив Господь.
Собі, людино, не зашкодь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796716
дата надходження 22.06.2018
дата закладки 23.06.2018
Червневе сонце спекою бентежить,
Плете мереживо з проміння.
Від твого погляду до мого стежка,
Хоча завалена камінням.
Мені не треба вже твоїх пояснень.
Гарячі сонячні цілунки
Нагадують бажань нестримну ясність,
Що літнім розлилася трунком.
І ти не проти камінь той прибрати,
Щоб зазирнути ніжно в очі.
- Яка різниця, хто з Вас винуватий, -
Всміхнулось сонце нам пророче.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796641
дата надходження 22.06.2018
дата закладки 23.06.2018
Дивна оця істина життя:
Ми бажаєм те, чого немає,
І втрачаєм це без каяття,
Зовсім без жалю і не страждаєм.
Ображаєм тих, хто любить нас.
Думаєм: та що там, все минеться.
Час пройде й гикнеться ще не раз,
Бумерангом в серці відгукнеться.
Час суворий вчитель, не пробачить
За гріхи, що скоєні підчас.
Хай душа черства все ж не заплаче,
Та отрима здачу кожен раз.
Не примусить бумеранг чекати,
Може відплатить за зло й добро.
Лиш потрібно просто добре знати:
Не носіть образника тавро.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796662
дата надходження 22.06.2018
дата закладки 23.06.2018
[color="#ff0000"][b]1.Ротація:[/color]
[i][color="#064a63"]Накрався сам – уступи місце іншому!
Такий закон «панамських патріотів»![/color]
[color="#ff0000"]2. Люстрація:[[/color]
[color="#064a63"]Свій золотий унітаз облаштував
люстерком - хай полюбується
на себе "переможець" Майдану.[/color]
[color="#ff0000"]3. Маршрутка:[/color]
[color="#064a63"]Не авто і не автобус,
а людей медійний глобус:
Шутка, "утка", прибаутка –
отака тепер маршрутка![/color]
[color="#ff0000"]4. Безвіз:[/color]
[i][color="#064a63"]Маєш гроші - буде й віз,
гола с.ака -
в ЄСссс не лізь!
Йди в город,
сади картоплю,
жуй часник
й витрушуй соплі![/color]
[color="#ff0000"]5.Ковганник:[/color]
[i][color="#064a63"]Життя своє купався в маслі,
все брав, що душенька хотіла.
Такі людці у нас на часі:
«масна» сорочка липне к тілу...
Та то таке... Нехай... От тільки,
коли ковганка та – казна,
Ковганника хапайте сміло –
по ньому плаче вже… куна́᷾! [/color]
[color="#ff0000"]6. ПРАВО-суддя:[/color]
[color="#064a63"]Права саджає,ліва звільняє:
що за Феміда –
ПРАВО не знає![/color]
[color="#ff0000"]7. ХАЛЕПА:[/color]
Хотів пацан зробити «добру» справу,
але назвав… круту зелену суму…
Тепер в суді верстають нову справу,
а він лаштує вже пожитків суму.
[color="#ff0000"]8. Вибори:[/color]
[i][color="#064a63"]Була б добра гречка –
зайва суперечка…[/color]
[color="#ff0000"]9.Іван[/color]
[color="#064a63"]Новий час – і нове ймення:
солідарних пліч рамення.
Не «товариш», ще й не пан,
й звали Йвана просто - Йван![/color]
[color="#ff0000"]10. Лизун[/color]
[color="#064a63"]Ласун, лизун, плеканець долі?
Нема гріха, є Божа воля…[/b][/color]
Логорея - хронічна. Далі буде....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796494
дата надходження 21.06.2018
дата закладки 21.06.2018
Пропахло вже все навкруги тут війною:
В повітрі витає ця суміш їдка.
І згарище в’їлось своєю бідою
В будівлі, в дерева – картина страшна.
Цей запах війни супроводжує всюди,
Коли ти щось робиш, коли навіть спиш
І ходять накруг дуже змучені люди.
В них думка одна: не стріляли би лиш.
Вже смерть не страшна і вмирати не страшно-
Змирилися з цим у гібридній війні.
Не хочеться людям сьогодні нізащо,
Щоб ворог тягнув до нас руки брудні.
Назад не відступимо ми вже ніколи
Й на крок не здамо ми своєї землі,
Бо наше тут все, українське довкола
У кожному місті і в кожнім селі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796435
дата надходження 20.06.2018
дата закладки 21.06.2018
Живу в своём удивительном мире,
Где царствует Любовь!
Где поют свои Лиры
Вера, Надежда, Любовь!
Хочется спрятаться в твоём сердце...
Где уютно, тепло...
В ожидании Чуда!
Зная...
Как двоим хорошо!
Идиллия...
Вместе!
Посылаю друг другу Любовь!
Вдохновляясь!
Восхищаясь!
Словно невестой!
Её чистотой!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796385
дата надходження 20.06.2018
дата закладки 20.06.2018
У тебе вона є,
хтось її утратив.
Хто кому посміє
в цьому докоряти?
Без неї простіше:
можна вночі спати,
бо й здрібніла совість
не здатна допікати.
Жить без неї легко,
Та як мить настане,
совість заговорить
правдивими вустами.
Вона буде мучить
(здатність таку має),
оману чи успіх —
зразу розрізняє.
Совість --то основа.
то -- твоя душа.
її, сказати мушу,
не купиш за гроша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796347
дата надходження 20.06.2018
дата закладки 20.06.2018
Медленно ходили по аллеям парка -
Женщина с мужчиной (юные душой)…
Было не прохладно, было и не жарко…
Липа осыпалась жёлтою пыльцой…
Повстречали те же лавочки с сердцами:
С малыми, большими и одной стрелой…
Так же карусели, ржавыми цепями,
В небо поднимали радость с детворой…
Но не узнавали - старую площадку:
Для танцулек-ретро и кафе-бистро…
Много изменилось… Если по порядку,
То не хватит пальцев перечислить всё…
Время беспощадно...Время незаметно
Убегало в завтра вечной бороздой,
Оставляя в парке,парочку приметных -
Под руку, идущих, с юною душой…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796215
дата надходження 19.06.2018
дата закладки 20.06.2018
Лечу до тебе з літнім вітерцем
Над бірюзовими очима моря.
Топазне сонце загляда в лице,
Давно-давно я з ним в таємній змові.
Щодня тебе ласкає вітражем,
Адже ти відчуваєш світле диво.
Тепло його маніжки береже,
І щастям мерехтить в думках пестливо.
Ти зустрічай на березі добра
Мене, якщо кохаєш палко досі.
Моя любов - не вінт, не бакара,
Єдиний ти в життєвому хаосі.
( Вінт, бакара - ігри)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796268
дата надходження 19.06.2018
дата закладки 19.06.2018
Надихнув вірш Вікторії Скуратовська-Кравченко : " Я прожила чуже життя".
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795852
Я прожила чуже життя,
Чужі гріхи, чужі бажання.
Чужий цей біль, до забуття,
Вихоплював з душі ридання.
Кричала й плакала душа,
Просила в Бога допомоги,
Та доля, знов не поспіша,
Несла мені нові тривоги.
О, як же маялась завжди!
Все поспішала, щось рішала,
Щоб відвернути від біди,
Та тільки як, того не знала.
І в цьому місиві із сліз
Десь на шляху я загубилась.
Тож вітер все кудись поніс
Й сама з собою залишилась.
Злетіти б зараз до небес,
Розправити, як птиця крила,
Дістатись неземних чудес -
Це все, чого б душа хотіла.
Та тільки й крила не мої -
Летіти в них немає сили.
Думок хвилюючих рої
Мені у душу натрусили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796172
дата надходження 18.06.2018
дата закладки 18.06.2018
Чи щастя було строкате,
Чи так жартувала доля,
Що Він був на боці ката…
Вона ж – за Вкраїни волю…
Озвалось кохання болем…
Вона першокласний снайпер
Та й Він теж стрілець нівроку.
І рвались серця їх навпіл –
Вони у війні півроку…
А доля стояла збоку.
Поділене й небо навпіл,
Хоча в нім нема кордонів…
Під ним – України мапа…
Ламала усіх недоля…
Їх завтрашнє… невідоме…
Рушницю піднявши звично,
Прицілився і… спізнився:
В приборі його оптичнім
Знайомий портрет… світився.
Завмер чоловік… Спинився…
В його молодому оці
Мелькало людей чимало…
«Вона це… на тому боці…
На мушці його тримала.»
В душі його щось… зламалось…
Між ними не просто метри –
Держави дві поміж ними…
І друзів десятки мертвих,
І дзвони по них… тужливі,
Й кохання… А чи можливе?!
16.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796196
дата надходження 18.06.2018
дата закладки 18.06.2018
Яка морська краса! Ось "Ланжерон",
Відомий дельфінарій "Немо".
Небесний усміхається капрон,
Яскрава сонця хризантема.
А Чорне море в синьому вбранні,
Хоч від плактону зеленіє,
І хвилями підморгує мені,
І в*ється зверху біла піна.
Пірнути б у прозорість теплих вод,
Чи під фонтанами скупатись.
Одеса - незабутній то клейнод,
Я ж повертаюсь до пенатів.
(Світлини мої. Червень. 2018 р. )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796129
дата надходження 18.06.2018
дата закладки 18.06.2018
Чекає ненька-Україна на своїх героїв.
Нам не потрібні горе, море крові і вогонь війни.
У нашого народу мужній дух - це дужче зброї.
Ми чуєм, чуєм біль землі, де плачуть сиві полини.
Впливовий час летить. Тремтіть всі вороги країни!
Врятуємо Вітчизну. Є немало справжніх добрих справ.
До правди набирає хід, вже цінна і хвилина.
Найвищий суд - народ, і зрадникам вже кару він обрав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796135
дата надходження 18.06.2018
дата закладки 18.06.2018
[i] …Старі дуби
у сивому тумані
бентежать, певно,
душу не одну…[/i]
[i][b]Олена Жежук[/b]
[/i]
[youtube]https://youtu.be/ibHNIYSsFnE
[/youtube]
[i][b][color="#077a65"]Блукала Мавка
в лісі, як в тумані,
Поміж дубів – свого вона шукала…
Та стріла не жаданого – шакала!
…О, ця цнотлива невідь!
О, омана!
«Дуби – мов люди…»
Та за них сильніші,
Бо непідвладні вітровій стихії…
О, як тих мавок красно розумію,
Що втрапить норовлять
в дубові ніші!
...Дубіє тіло,
та не фібри серця –
Сильніші у дубів фібриногени,
Як правота і праці Орігена*,
І чистота...
І фібри милосердя...
І в час, коли
у груди втрапить смуток,
Не гріх, а шарм – з дубами подружитись
І спокоєм, й бентежністю упитись,
Відчувши в лісі
Вічності набуток.
…Блукала Мавка…
Поміж дерева́́ми…
Шукала втіху, а знайшла шакала.
А ви, читачу, долю відшукали?...
Чи то було із іншими,
не з Вами?
[/color][/b]
17.06.2018
_________
*Ориге́н Адама́нт –(185—254 рр н.е.) – грецький філософ,
прибічник ідеі апокатастасису ( в противагу апокаліпсису) –
кінцевого спасіння всього сущого. Стверджував принципи
реінкарнації душі і земного раю, сповідуваного Ісусом, але
замовчувані апостолами. За це і заплатив своїм життям.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796063
дата надходження 18.06.2018
дата закладки 18.06.2018
[youtube]https://youtu.be/A-donwjeywE[/youtube]
[i][b]Не втрать таланту – цей дарунок Бога
і хай там що, цю ласку бережи.
Хай не завадить заздрості облога,
не падай в розпач і пиши... пиши.
Хай ображають: "Що, поетом стала?
Давно не вміла два додати два?!"
Ти не зважай на кпини – їх не мало,
лише Талант творитиме дива.
Нема підтримки? Друзі відвернулись?
Пропали десь римовані слова?
А як же я? Я поряд – мрія збулась!
І для поета – вірна вартова.
Твори! Натхнення знову надиктує
тобі слова – ось ручка і папір.
Пиши, подруго! Хай душа святкує
творіння з’яву. Вір у себе, вір!
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795914
дата надходження 17.06.2018
дата закладки 18.06.2018
Доглядала Ведмедиця своє Ведмежатко.
Все чесала йому шубку та гладила лапки.
Цілувала його ніжно у мордочку файну.
Вже й виросло... Ведмедиця має дяку гарну.
Каже Ведмежа, що в неї шуба вже немодна.
Що сама вона негарна та ще й непроворна.
Що на люди виводити таку сором... Годі!
Нехай краще бур'ян поле в своєму городі.
А Ведмежа не працює, бо ж воно є файне.
По курортах, в ресторанах...
Життя в нього гарне!
Працювала Ведмедиця, про Ведмежа дбала.
Хоч не дуже в неї густо, та все ж назбирала
грошенят вона чимало... От хто така мати!
Правда, не на довго стане, якщо так гуляти.
А що далі?.. Задумайтесь, татусі та мами!
Гірко вам тепер ведеться... А що буде далі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795981
дата надходження 17.06.2018
дата закладки 18.06.2018
Чого держава прагне і яким шляхом?
Чому стоїть вона на краю могили нині?
Ще вчора життя людей славилось трудом.
Усі тяглися ввись, сліз не було на калині.
Держава молода скинула корону,
Комусь байдуже вже, як народу жити далі,
Бо влада шкіриться жадібно драконом.
Нардепи йдуть дорогами війни, гнів лиш в залі.
Все ми мали наяву, проекти жили.
Вважали: темінь не погасить нашого буття.
Держались сили. Невмирущі дні були...
Зростала міць...Жидівська влада зрадила життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796025
дата надходження 17.06.2018
дата закладки 18.06.2018
[i][color="#259e06"][b]Напій жагучого кохання
Спиватиму з твоїх долонь.
І спалахну, як зірка рання,
Як ніжно ти торкнешся скронь.
Крилато серце затріпоче
І світ зупиниться на мить.
Як же воно любити хоче,
Як же душа моя бринить!
Не згасну, любий, не зотлію,
В шаленім ритмі не стомлюсь.
Як від кохання захмелію,
І долі, й Богу поклонюсь.
Аж до небес кохання пісня.
Полинем в юності Едем.
Гори-палай, любове пізня,
У ритмі люблячих сердець!..[/b][/color][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792450
дата надходження 20.05.2018
дата закладки 17.06.2018
Коли багато слів не мають змісту,
А все що є на серці - зрозуміло
Слать повідомлення не чуваного вмісту?
Писать відверто… теж якось не діло.
А що робить, скажи мені будь ласка?
Так боляче не мать, те про що мрієш
А переповнює мене тепло і ласка,
Любов, ( надіюсь, що мене ти розумієш…)
Що в мене вже не вистачає сили,
Чекати і мовчать про почуття.
Минув вже місяць - але ти не хочеш
Мене впустити у своє життя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795903
дата надходження 17.06.2018
дата закладки 17.06.2018
Путин, уходи ты прочь, -
Проживем мы без тебя!
Путин, убирайся вон,
Проживем мы без тебя!
Путин, все равно ведь вам
Никогда нас не понять!
Путин, вы привыкли жить -
Мы привыкли умирать...
Із пісні учасників політичних
протестів у Петербурзі 05.05.2018 р.
*******
Якої ще правди треба
Цій Раші, де править обман?
Б'є криком у пітерське небо:
- Не цар нам кремлівський тиран!
Це совість і розум чистий
Повстали серед людей:
Росія борців-декабристів,
Росія світлих ідей.
Ламаючи перепони,
Що влада брехні звела,
За чесні, людські закони
Це Юність вперед пішла.
Їх гнав і лупив кийками
Озброєний вщент ОМОН,
Їх били - вони кричали:
- Тиран, убирайся вон!
Їх пхали у автозаки -
У клітки ОМОН скидав,
Та правду не вб'ють служаки:
Народу голос лунав.
Здригнеться не раз від жаху
Той карлик - брехливий тиран,
Пізнає новітню плаху
І пітерський вже Майдан.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790507
дата надходження 06.05.2018
дата закладки 17.06.2018
Ой, гуляло сонечко
По весні,
Обіцяло полечку
Дні ясні,
Споришами, квітами
Забавлялося,
Роси самоцвітами
Посміхалися.
Ой, гуляла веснонька
У полях,
Вітром-перевеслами,
Слала шлях,
По стежині веснонька
Проходжалася,
Повести до літечка
Обіцялася.
7.04.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795995
дата надходження 17.06.2018
дата закладки 17.06.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=bWXYPXn1njY[/youtube]
Лікарі є різні: вони ж люди.
Та найкращим хочу я сказать:
Хай везе вам завжди і усюди.
Свою шану хочу вам віддать..
Нелегка професія ця - лікар:
Нерви тут, терпіння, доброта.
Раз це вибрав, то уже навіки.
Страшно, коли в серці пустота.
Різних лікарів я зустрічала,
Добродушних, знаючих, простих
Про найкращих я б тепер сказала:
Ми вважаєм всіх вас за святих.:
Та не хочу згадувать байдужих,
Їх у нас чимало іще є.
До людей, що ставляться "не дуже".
Нехай Бог наснагу їм дає.
Всім здоров"я, радості, удачі.
Не забудьте: ми в ваших руках.
Хай від ваших знань ніхто не плаче,
Щоб забули у житті ми слово СТРАХ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795926
дата надходження 17.06.2018
дата закладки 17.06.2018
Чути так чаєчки жалісний голос
В цім очеретом зарослім ставку
І осока відпустила свій колос,
Зілля коріння росте із піску.
Вранці з туманом розносяться крики,
Аж до лиману ці звуки несе.
Хоч і пташина оця - невелика,
Але кричить, що за душу бере..
Чаєчка вранці летить над водою,
В'ється, на хвилі усе припада.
- Чом же кричиш, поділися бідою,
Чи чаєнятко з гнізда випада?
Може зосталася вже сиротою:
Діток поглинула хвиля швидка?
Лиш осока здійнялась над водою,
Вітер її колихає злегка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795923
дата надходження 17.06.2018
дата закладки 17.06.2018
Краплини дощові спадають пуантильно,
А сумніви рояться бджілками в душі.
І не дає щось спокою його прихильність,
Одна- однісінька ж чомусь в німій глуші.
Краплини дощові спадають пуантильно,
А він, жаданий, вже двері відчинив ключем.
Відчула трепет рук, кільце обіймів сильне,
Повільно літній дощ змиває сум і щем.
Краплини дощові спадають пуантильно,
Втамовуючи спрагу літнього тепла.
І вечір видався напрочуд ніжно-стильним,
І сумнівів не залишили дзеркала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795958
дата надходження 17.06.2018
дата закладки 17.06.2018
Лягає на плечі шаль росяниста,
За руку вечір веде у садок.
Напнуло вуаль на яблунях листя,
В гнізді десь схлипнув спросоння пташок.
Пливе зовсім низько небо імлисте
У клапті вати завивши зірки.
Спокійне затишшя йде по розхристі,
Душі торкнулась та часу ріки.
Огля́нулась мить в одвічному русі--
Світ помолодшав і ми разом з ним.
Зірки вишиває ніч на обрусі,
Довкруж здається все неземним.
Рука у руці і ноги у росах.
Ніч же яка! Дивовижна, хмільна!
…В обох вже давно зі сріблом волосся
Й бринить в нас спільна життєва струна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795997
дата надходження 17.06.2018
дата закладки 17.06.2018
"Шукайте Бога у собі, - казав Христос, -
У діяннях своїх, в життєвім шляху.
Нехай не руйнує ваші душі хаос,
Подайте руку ближньому й невдасі.
Сонце однаково для всіх за горизонт
Заходить в ніч, коли минає днина.
Як совість у вас чиста, то спокійний й сон,
Бо прокидається тоді дитина.
Ота, що перший крок зробила нетривкий,
Щоби в наступному додати сили.
Не стане світ навколо непривітно-злий,
Як з Богом в серці дійдеш до могили.
14.06.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795655
дата надходження 14.06.2018
дата закладки 16.06.2018
І сон, і дійсність змішалися в бутті,
Вертепом крутиться ця карусель.
Хоч люди вільні і вже не в заперті -
Руйнується життєва цитадель.
І опинились у якісь пустелі,
Пісок пече в підошви голі ніг,
А натовп десь далеко на орелі,
Коли ж він вийде з чаду на поріг?
Щоб добрим став господарем нарешті,
Щоб правда сіялась і стерлась фальш.
Щоб в рідному краю цвіли черешні,
Щоб душі огортала пастораль.
Перебираємо пісок пекучий,
І віримо в оазис у серцях.
Нам так потрібна всім тепер рішучість.
Народе, подолай симптомний страх!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795770
дата надходження 15.06.2018
дата закладки 16.06.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=L98YJItxq9A[/youtube]
Хочеться напитись...Що ж тут до смаку?
Щоб сказати дещо цьому козаку.
Може, все ж вина трохи пригубити,
І сказати так, щоб не розгнівити?
Чи розкинуть карти: долю,щоб узнать?
Де ж тут туз червовий, як не прогадать?
Мабуть, цей, в короні. Рівних тут нема.
Погляд дуже строгий.. Щось в руці трима.
Я дивлюсь з захопленням. Що ж йому сказать?
Розрядить напруження, підійти й обнять?
Бачу: посміхнувся...Вогник у очах.
Стала щось сміливою.. Де ж подівся страх?
Може, все ж напитися? Та нема вина....
Тільки б не згубитися, тільки не до дна.
Може, слово вимовить, може навіть два?
Отакі бувають у житті дива.
----------------------------------------------
Шановні читачі.. Все написане тут, прийміть за шутку.
Гарних та веселих вам вихідних...))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795845
дата надходження 16.06.2018
дата закладки 16.06.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=KDIjEyZ3zTI[/youtube]
Якщо його ти так чекаєш,
Про нього всі твої думки,
Та він про це, неначе знає
Й знаходить інші десь стежки.
І як себе тут взяти в руки?
Душа нічого не бажа..
Нащо доводиш до розпуки?
Ця поведінка обража.
В вікно дивлюся, виглядаю.
Ніщо ніде не шелесне.
Та ти прийдеш, я точно знаю,
В знайомий край все ж повернеш.
Природа теж, як я, в чеканні,
В гаю притихли солов"ї.
Не перший ти і не останній.
Забудь про примхи ти свої...
Та раптом: що це? Дочекалась!
Дощ, як з відра; ударив грім.
А я за тебе побивалась,
Враз освітило все довкіл...
А я дивлюсь - очам не вірю.
Прийшов, як завжди, ти не сам.
Гуляєш з вітром по подвір"ю.
Я вдячна так оцим дощам.
-----------------------------------------
Сьогодні пішов перший дощ, можна сказати за рік..
Були чекання, умовляння, радість приходу.
Ось і навіяв такі думки...
Всі раді йому, я теж...))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795471
дата надходження 13.06.2018
дата закладки 13.06.2018
Біля річки, нижче свого двору,
Ми з тобою посадили дві верби,
Вони стали символом любові,
Захищали від розлуки і біди…
Верби ті росли, а ми кохали,
Нам сміялось сонце з висоти,
Верби об’єднали наші долі,
Додали любові назавжди…
До вербичок часто ми ходили,
Розмовляли з ними, як з людьми…
Діточки з’явились й ми садили:
І калину, й клени, й явори…
Зрілі стали ми і наші верби,
Розрослись калина й явори,
Та чомусь зів’яло листя клена,
Посмутніли верби, й з ними ми…
А за кленом відійшла й калина,
Не змогли уникнуть ми біди,
Посадили там ми тополину,
Поблизу джерельної води…
Спогадом про клена і калину,
І донині я тепер живу,
А струнку вродливу тополину,-
І люблю, й лелію, й бережу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795478
дата надходження 13.06.2018
дата закладки 13.06.2018
(за народними легендами)
Мольфар чи, може, характерник
Із міткою родився, неборак.
З порогу хрестив його священик--
Злякав самого Провидіння знак.
--Буде зубами гризти ворогів,--
Всміхнувшись, казав Іванів тато. —
Не побоїться куль ані мечів,
І люду поможе він багато.
Козацтвом марив парубок Івась,
Навчивсь тримати шаблю у руках.
Хоробрим, сильним, здібним він удавсь--
Й на Хортицю відкрився йому шлях.
А згодом… став другим Ганнібалом,
Улюбленцем козацтва й ватажків.
Ядро на льоту ловив жупаном,
Умить переміщався, як хотів.
Туманом ворогів вводив в оману,
Без жалю потім голови стинав.
Противників міг розгадати плани--
І тим в бою їм жАху наганяв.
--До зброї, до зброї, мої браття!—
І лицарі ішли безстрашно в бій.
В пориві звільняли із завзяттям
Очаків, Перекоп та Ізмаїл.
В Європі з де Конде брав фортецю
Полковник мудрий, чарівник Іван…
Заповів він козакам правицю,
Щоби змогли збороти бусурман.
Іван Сірко, отаман козачий,
Всім українцям прикладом буде.
Вітчизні, в часи її найважчі,
Хай вірність свою кожен доведе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795411
дата надходження 13.06.2018
дата закладки 13.06.2018
Розсипалась зорями ніч
і сміхом дзвінким десь у гаю.
Торкаюсь коханої рук
і радість легку відчуваю.
А місяць на нас задививсь
і зорі ясні, що у річці.
Купаються там, де кленок
шепоче щось тихо смерічці.
(2р.)О, зоряна... зоряна ніч!
Ясна. Привітна.
Зі мною дівчина моя,
як зіронька світла!
Хлюпочешся в чистій воді
і срібною хвилею граєш.
О, зоряна... зоряна ніч!
Для нас ти вогні розсипаєш.
Торкаються чари твої
тонких струн душі й мого серця.
Доріжкою срібною міст
побіг через річку й озерця.
(2р.)О, зоряна... зоряна ніч!
Ясна. Привітна.
Зі мною дівчина моя,
як зіронька світла!
Розсипалась зорями ніч
і сміхом дзвінким десь у гаю.
Торкаюсь коханої рук
і радість легку відчуваю.
Ця радість моя через край,
коханій вона передасться.
Бо ж світиться зоряна ніч,
дарує закоханим щастя.
О, зоряна... зоряна ніч!
Ясна. Привітна.
Зі мною дівчина моя,
як зіронька світла!
О, зоряна... зоряна ніч!
Для нас ти - знаю.
Зі мною дівчина моя.
Її я кохаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795442
дата надходження 13.06.2018
дата закладки 13.06.2018
Льон у синє небо задивився,
Синє небо розплескалось в нім.
По Волині нишком розбрелися
Теплі, ясні та щасливі дні!
Ось і дощ пройшов і посвіжіло
Навкруги повітря променисте,
І веселки кольорове диво
Засвітилось чарівним намистом.
По траві розсипалися роси,
І туман чаклує понад ставом.
Там, де ще не висохли покоси,
Там лелека кроки тихо ставить.
Прохолода свіжістю повисне,
Де повітря, хоч ковтками пий!
Ластівочий розчерк тихо свисне,
Лік зозуля розпочне рясний!
Лиш дівочим сміхом обізветься
Вічно заклопотаний наш люд -
І все відібється стрімко в серці
Від простого - я тебе люблю!
21.04.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794395
дата надходження 04.06.2018
дата закладки 13.06.2018
Під тридцять спека, не повітря—перкаль…
Мліє літо під безмежною синню.
Калина складає ярку́ пектораль,
Розморений плющ приліг попідтинню.
Загляне світило в кожну шпарину,
Нанoсить рум’яна вишням на щічки,
Цілує довкруж й найменшу рослину
На клумбі, в саду, в полях, біля річки.
Добріє світ від небесного світла
І пахне медом, суничним нектаром.
У наших серцях надія розквітла,
Що мир поверне́ться вже незабаром.
Притисне мама синочка до серця,
Світитимуть радість сплакані очі.
Нехай те сонце у небі сміється,
Та більшого щастя ненька не хоче.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795142
дата надходження 10.06.2018
дата закладки 11.06.2018
Буваю щаслива. Буваю ледь жива
Й відчуваю відчуттями не своїми.
Лиш істинна любов. Спитаєте: слова?
Здається, що інколи були чужими.
Отак все переплелось у круговерті:
Було - буде ще, фантазія — реальність:
Постійні у житті пошуки опертя
І нарікання на фатуму причетність…
Тож хай мене несе надалі течія,
Посеред лих життєвих й милосердя,
Бо таке земне життя, в ньому така я—
Весь його сенс і його осердя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795274
дата надходження 11.06.2018
дата закладки 11.06.2018
Перегортаю я альбом світлин з дитинства,
І знову зайчик сонячний стрибає.
Думки летять лелеками біля хатини,
В якій співає мати : баю, баю...
А потім білу ризу одягне світанок,
Щасливі йдемо у пшеничне поле.
Радію я землі заквітчаній, коханій,
Безмежності її, красі і долі.
Нарвемо маків і ромашок для віночків
І ще волошок синіх, звіробою...
З любов*ю розкривали квіти ніжні очка.
На жаль, ті фото пахнуть лиш журбою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795143
дата надходження 10.06.2018
дата закладки 11.06.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.06.2018
Твоя струна бринить у моїм серці,
Твоя сльоза пече моє чоло,
Могутня сила у щоденнім герці
Алмази сипле на моє крило
Промінням щастя мене сповиваєш,
Твоєї мудрості дивуюсь глибині,
Знову щасливі миті нас оновлять,
Бо спраглий дух гартується в борні
Мелодія кохання нас чарує,
Засвічує яскравіші вогні,
І ми вже піднімаємось на кручі,
Зорі вкажуть дороги провідні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794257
дата надходження 03.06.2018
дата закладки 10.06.2018
[b][i][color="#8c00ff"]Говорила мне училка,
Что я сущая дебилка.
А я сходу, например,
Поступила в универ....
Одноклассница Наташа
Мне с авто рукою машет.
Мол, смотри, я своим задом
Заработала, что надо.
Аттестат я получила
И всю ночь его мочила.
Зря макала в водку, кстати.
Нет ли букв там, ни печати.
Вот бы сдать мне на 100 баксов
Бумаженции для факсов.
Банк, где я тружусь - бездонный
Натаскала точно тонны.
Я ЕГЭ вчера сдавала.
И о "троечке" мечтала
Но пришла с конвертом мать
И препод поставил ПЯТЬ!!!
Я, конечно, не гадаю
Выбор свой чему отдать
То ли хеку, то ль минтаю
Жарь уже, нет силы ждать!
Начисляли мне зарплату
Больше всех раз эдак в пять..
То, что это все по блату,
Слово дал - не рассказать!
Что мне вслед глядят все бабы?
В шоке все от лабутен.
А у нас в селе - ухабы...
Чуни что ли взять взамен!?
Для окрошки нужно квасу
А я занята сейчас.
Вот, послала кума Васю.
Третий день я жду тот квас.
Мне жена дала заданье
Карты взять с собою в лес.
Поиграем на желанье
Может так хоть будет секс.
У кумы Маруси - бзик,
Говорит, халат велик.
Сладко врет - скажу я Вам,
Вон, халат трещит по швам.
Под малиновым кустом
Я лежу..., идти облом.
Говорю парням: Мерси!
Отвезите на такси!"
Дед Макар ушел к молодке
А у ней спина в чесотке.
Теперь чешется и дед
Зуд такой, что спасу нет!
Заскучал наш кот на даче!
Не видать ему удачи.
Вот вернуть бы все назад,
С марта он у нас - кастрат[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795019
дата надходження 09.06.2018
дата закладки 10.06.2018
Етюд
Осокори стрункі немовби свічки
У струмінні білопінного сонця.
Вздовж полів пробіжать вузькі стежечки,
Урізнобіч пустивши пагінця.
Розгубив райський сад краплини краси —
Їх хвостами підхопили тумани —
Вже чарують вони в переливах роси
У віночках на голівках коханих.
А лани золоті у хвилях вітрів
Білі хмари віднесуть на вітрилах
В оберіг далеких північних шатрів
У пастельних надвечірніх акрилах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795045
дата надходження 09.06.2018
дата закладки 10.06.2018
Проснувся я раніш від сонця... та ранок вже дививсь
в віконця. Він розбудив всіх солов'ят. Від їх пісень проки-
нувсь сад, плодами до землі нагнувся. Ранок люб'язно по-
сміхнувся.
Про щось із вітром гомонів. Той шепотів щось... шепотів.
Почули квіти ту розмову. Проснулись. Вмилися росою. Пе-
люстки стали розкривати. Так гарно квітнуть навкруг хати!
А ранок мав багато справ. Тут заскрипів, там запищав.
Ще він дзвінкими голосами закукурікав для нас з вами.
Корова Лиска потягнулась, Рябко загавкав. Кінь Гнідко,
скажу, проснувся вже давно. І курочки засокотіли, бо дню
новому теж зраділи.
І засміялося віконце... Побачив я, як сходить сонце!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795099
дата надходження 10.06.2018
дата закладки 10.06.2018
Кріт нори рив. Старався. Його навіть хвалили.
Зарплату він чекав. Малесеньку платили. Хто знає,
з дня на день, як він перебивався?.. Ось збільшить
обіцяли. Радів Кріт. Дочекався!
Отримав, скажу вам, зарплату непогану. Купив
хліб, молоко і сир, і рис, й сметану. Три гарних бу-
ряка, чималих п'ять морквинок, петрушку, кріп,
квасолю, смачненьких синіх сливок. А ще взяв ка-
бачків й велику капустину.
Додому Кріт приніс зарплати половину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794860
дата надходження 08.06.2018
дата закладки 08.06.2018
В‘яже вечір з пітьми перевесла
І жбурляє за обрій снопи.
День відштовхує в плавання весла —
Повставали туманні стовпи.
Горизонт — тихий одуд строкатий,
Зблиснув фарбами і потемнів, —
Відлетів пишночубий пернатий
До незвіданих нам берегів.
Ніч світила в подолку принесла,
Для комет підбирала хвости.
Я для тебе зорею воскресла —
Освітити між нами мости.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794820
дата надходження 08.06.2018
дата закладки 08.06.2018
Рубають ліс…А як болить душа!
Хто наказав? Хто право дав, нарешті?
У лісі також є всьому межа,
Коли рука вже на межі арештів.
І не садив, і ти йому – чужий,
І що залишиш по собі людині?
Собі також таке не ворожи,
Що два життя буває у гордині.
За смертний гріх, за вирубаний ліс,
За цю крадіжку у цілого світу –
Тобі плисти у цьому морі сліз,
Тобі зігнутись від малого вітру.
Не знаю хто ти, як твоє ім’я,
Не знаю прав твоїх і твого чину.
Та жадібність твоя, немов змія.
І ти – вже звір…Не схожий на людину.
Я навіть квітку вирвати боюсь.
Хоч я сама її колись садила.
Нехай прикрасить світ вона комусь,
Нехай комусь додасть своєї сили.
Я чула плакав, гірко плакав ліс,
Я знаю – сльози також мають очі.
І витирав їх вітер, із беріз.
Цей ліс – не твій! Це – володіння Отчі!
Не смій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794754
дата надходження 07.06.2018
дата закладки 08.06.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CMu9UzDMF_8[/youtube]
Проклюнулась на світ маленька квітка,
Здивовано поглянула на світ.
Тремтить чомусь малесенька сирітка.
Роса ранкова вмила ніжний цвіт.
А вітер, зачарований красою,
Злетів, щоб цю красу поцілувать.
Розчулив так своєю добротою:
Він страх її хотів угамувать.
А сонце піднімалося все вище,
І квіточці добавило страхи.
Не знала, що проміння це цілюще,
І полонили знов думки лихі.
Незвідане - страшне й незрозуміле.
Ласкавість звільнить з серця її жах.
Вона лиш народилася, несміла,
Тому усе страшне в її очах.
А поряд красувалися лелітки,
Купалися у сонячнім теплі.
Та серед них найкраща моя квітка,
Жовтенька, ніби сонце на землі.
Жорстокий світ, що розцвіта брехнею.
А ти прийшла порадувать серця.
І навіть ті, що вкрилися іржею.
Хай ліками загоїть квітка ця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794874
дата надходження 08.06.2018
дата закладки 08.06.2018
Як бачу: посиденьки на колоді
В мотивах жебонінь милого струмка…
Самотній бусол по долині бродить,
Полоще коси вербиченька тремка.
Вода застигла кру́гом у криниці,
Відро нарешті просушує боки.
Нараз запахли лісові суниці,
Легенький вітер торкнувся до щоки.
Прогнулось гілля, вліплене плодами,
Уздовж крутого сусідського рова,
І мліє трав’я солодко медами,
А ми в намисто нанизуєм слова.
Плили за течією ті розмови
Про наші будні та мрії молоді.
Нам смакували недоспілі сливи--
Які ж безжурними ми були тоді…
Стежини до струмка позаростали,
Зотліла вщент колода на долині,
І діти в нас уже повиростали,
А вечорниці згадуєм донині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794655
дата надходження 06.06.2018
дата закладки 07.06.2018
У родині соловейка підростало солов'ятко.
А було воно гарненьке, то ж раділи мама й татко.
Дзьобик гострий, спритні лапки. Легке пір'ячко,
сіреньке. Правда, трішки вередливе. Говорили:
- Ще маленьке! Підросте, порозумніє...
Та не так воно вже сталось. Підросло, літать
навчилось... й свого дому відцуралось!
Плаче мама-солов'їха, і зітхає гірко тато. Всі диву-
ються у лісі:
- Як могло таке от статись?
Стало жити на болоті, там де жабки зелененькі.
Собі хвостик зеленило, вчилось квакати раненько.
Потім з дятлом десь літало. Дзьобом стукало щоси-
ли, щоб жуків всіх налякати... й ця затія надоїла.
Скрекотіло, як сорока. Голосно так, на весь ліс.
І було таким безпечним, що лис відгриз зелений
хвіст!
Сіло, сіре, на пеньочку та й заплакало щосили.
Повернулося додому, про́сить, щоб його простили.
Зрозуміло, що найкраще в своїм домі проживати.
І радіє солов'їха, радий соловейко-тато.
Дзвінко й весело співати у своїх батьків навчилось.
Так витьохкує щоранку, що все навколо звесе-
лилось!
Просинаються дерева, відкривають квіти очки.
У нього дзвеніть навчились сині лісові дзвіночки.
Навіть річка вся стихає, коли спів його лунає...
А як сонце спати ляже - заспокоїть всіх, при-
спить.
Бо, як ніжна колискова, тоді спів його бринить.
Тільки місяць ясний сяє й зорі мерехтять вгорі...
все ж зачаровано стихає, як співають солов'ї.
Засинає сад до ранку, поле, луг, зелений гай.
В соловейка й ти, дитино,
вчись любити рідний край!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794440
дата надходження 05.06.2018
дата закладки 06.06.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=0etduTssA6M[/youtube]
Досяг ти бажаної волі,
Нема обов"язків, турбот.
Пливеш життям отак поволі,
Немов одірваний листок.
А дні, немов вода крізь пальці,
Біжить життя стрімка ріка.
І повернутись мало шансів,
Назад ріка не поверта.
А пустка душу застилає,
Не знаєш сам, чим ти живеш.
І почуття вже не палає,
Чого в житті тепер ти ждеш?
А що душа? Та ні, не плаче.
Червоні очі лиш від сліз.
Від волі так чекав удачі,
Чому ж пригрів у серці злість?
На кого злитись і для чого?
Помилка зроблена колись.
Усе було, тепер - нічого..
Дивись: в життя йде падолист.
-----------------------------------------
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794512
дата надходження 05.06.2018
дата закладки 06.06.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hSOADM3o0OA[/youtube]
Давай заспіваємо пісню
Про вишиту долю свою,
Посаджену мамою вишню,
Про ластівку в ріднім краю.
Лелека і батьківська хата,
Де мальви цвітуть під вікном.
І лине ця пісня крилата
У полі над житом, вівсом.
Буяє волошкове літо
І маків червоних лиш цвіт.
Все росами чисто помито.
Хай пісня полине у світ.
Хай лине удаль з журавлями,
Високо на їхнім крилі
І скрізь: над лісами й полями,
Від неба аж ген до землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794528
дата надходження 05.06.2018
дата закладки 06.06.2018
Якби сповільнити могти плин ріки
Або ж ублагати час зупинитись,
Щоб дав хвилю-дві довкіл розирнутись
І на незнаємі зійти острівки.
Нехай це будуть пристані печалі,--
Як пощастить – то радості і світла,--
Лише б довше впиватись білим світом…
Цього буде однаково замало.
Пливе, на хвилях котиться життя,
Як лист кленовий, сонцем обгорілий
І почуттями рано постарілий,
В міцні обійми спокою торжества.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794537
дата надходження 05.06.2018
дата закладки 06.06.2018
[i]
Чи то Мавка,
чи квасоля -
Все одно! Така вже
доля…[/i]
[youtube]https://youtu.be/effkoBQqm7g[/youtube]
[i][b][color="#0a7d57"]Прокидаєшся вранці – Вона уже тут,
Красить пристрасно бісером вранішні роси
І розчісує снами заплутані коси,
Що так ніжно і зелено в неї цвітуть…
І Він подумки вторить за нею той рух
Зшаленіло – тремтливо –
рукою
м’якою
Й не знаходить у серці своєму спокою,
Та спирає в душі украй звалений дух.
Він торкається тіла – шаленства ріки –
І знаходить: уся Вона свіжа і… мокра.
Губ-листочків розтулених жадано о᷾крім,
Що усотують прану полів… Вже роки
Разом прожито в парі… І знать – не дарма:
В своїй суті вони вже надовго зрослися
І корінням, й лопуцьком,і квітами, й листям…
І все кличе до Неї ця суть – не сурма!
Ось і сю ніч таємну не спалося, ні:
Її іменем дихав і нею Він марив,
Немов оранкою по цілиннику – арій:
Гарцював на коні
по свіженькій стерні…
І стелив і підпушував, гладив, як міг,
Аби Мавці спосібно* у лоні тім спати,
І на теренах Їй прибирав всі загати,
Та урешті себе – не Її переміг.
І галантно у поле її запросив…
Союз "ділера" й Мавки – напрочуд контентний.
А чи буде патент?.. Такий тон імпотентний**)
Вже нікому не треба…
Подай, Боже, сил![/color][/b]
06.06.2018[/i]
_________
*Зручно.
**Питання, котрі задаєш своєму об’єкту – квасолі сорту Мавка
та її стосункам з БРК (бобово-ризобійним комплексом),мають
бути [i]коректними, глибокими, але водночас і… рішучими. .
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794544
дата надходження 05.06.2018
дата закладки 06.06.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.06.2018
Під горою джерело, в нім вода іскриться.
Ой, яка ж... яка дзвінка у ньому є водиця!
(2р.)Ой дзвінка, дзвінка вода! Виграє. Іскриться.
Сюди хлопець молодий прийшов води напиться.
Під горою джерело, в нім вода прозора.
А зустрілися ми з ним тут ніби й випадково.
(2р.)Ой дзвінка, дзвінка вода! Чистеє джерельце.
А той хлопець молодий збентежив моє серце.
А той хлопець молодий пив з мого відерця.
І сказав, що гарна я... теж йому до серця.
(2р.)Ой дзвінка, дзвінка вода! Ще й калина пишна.
Просив хлопець молодий, щоб я до нього вийшла.
Під горою джерело, в нім вода іскриться.
Ой, яка ж... яка дзвінка у ньому є водиця!
(2р.)Ой дзвінка, дзвінка вода! Виграє. Іскриться.
Ми сьогодні знов сюди прийдем води напиться!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794356
дата надходження 04.06.2018
дата закладки 04.06.2018
Червоний водоспад трояндовий стікав -
То Муза із колючими шипами.
Її теплом торкала сонячна рука,
Пливли назустріч хмари в білій парі.
А я була твоєю Музою у снах,
Пелюстками лягали поцілунки.
В трояндові бутони ласку пеленав
І називав мене "моя чаклунка".
Плетистими трояндами запахла ніч,
Лагуною в*янкою - зваби рими.
Червоний квіткоспад побачили увіч -
Любов аж до світанку вилась зримо.
(Лагуна в*юнка - сорт плетистих троянд.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794326
дата надходження 04.06.2018
дата закладки 04.06.2018
Останній погляд твій на хату і садок,
На вулицю, що рідною вже стала…
Для тебе встиг за ніч розквітнути бузок…
Та цього дня я зовсім не чекала.
Страхалася, що востаннє схоче сонце
Завчасно постукати в твоє вікно.
О, як же кривавить материнське серце
На нестерпної розлуки полотно.
Під ноги сиплеться черемохи сніжок,
На мить оманою спинити хоче.
Уздовж стежини розтягнувся моріжок,
Прощається з тобою неохоче.
Притихло й зніяковіло рідне місто,
Ранковим сонцем торкається плеча.
Чом усім на цій землі буває тісно?
Чом місця для нас всіх не вистача?
І я тепер одна, лишилася сама.
Лиш дощ мені щось мимрить сумовито,
А нашим краєм йде весна, цвіте весна
І радість сіє мовби нарочито.
26.04.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794158
дата надходження 02.06.2018
дата закладки 03.06.2018
Мне надоело чего-то ждать…
Мне надоело - судьбе не верить…
Я так устала тобой страдать…
И постоянно грехами бредить...
И я решилась - концы рубить!
И,не касаясь,оков запястий,
Я перестала себя губить -
Меж строк, упрятав, и трепет властный…
Я так устала тобой страдать,
Когда тонула в желаньях ласки…
А ты… не думал меня спасать
Победоносным объятьем страсти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794264
дата надходження 03.06.2018
дата закладки 03.06.2018
Стояли двоє під жасминовим кущем,
Пахучого батисту аромат вдихали.
І раптом літній дощ пролляв води весь щем,
Пелюстки сипались з краплинами опалу.
Мовчання повна чаша, лиш рука в руці,
І вголос промовляли тільки сині очі.
Вже ніч дозріла у жасминовім вінці.
А рано-вранці чулись цокоти сорочі.
Безмовний час минав...і знову цвів жасмин,
І бавився в тих пахощах легенький вітер.
Чому ж "люблю" тоді сказати не посмів?
Про це жасминові шепочуть досі квіти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794020
дата надходження 01.06.2018
дата закладки 03.06.2018
«Чи знаєте, як створював Бог жінку?
Ви думаєте – тільки із ребра?
Та крім ребра, Він взяв іще пір’їнку,
Була щоб ніжна, сповнена добра».
Василина Вовчанська. «Як створював Бог жінку (з іронією)».
Збірка «Кохайте жінку». Тернопіль:
«Терно-граф», 2017
Коли творив Бог Єву, першу жінку,
Він у Адама взяв одне ребро.
Коли ж творив наступну – Василинку,
То до ребра додав чиєсь перо.
Змішав у ній сміливо різні гени.
І, слава Богу, вийшло не курча, -
Постала жінка, просто офіґенна! –
Перо, мабуть, було від павича.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794142
дата надходження 02.06.2018
дата закладки 02.06.2018
Слов’янська врода. Просто жінка.
На серці жаль, усмішка на устах.
Підбори утомили ніжки…
Як рівно, однак, тримає стан…
Сховала під чадрою душу,
А болі стримує ланцюг.
І скаже всоте собі: «Мушу
Я пережити зради глум…
Вже близько. Он моя фортеця.
Чуттям дам волю, лиш вони і я,
Бо плаче жінка, хоч вірлиця,
Як від душі зосталося рам’́я».
Похлипує в кімнаті тиша,
Мелодрамами блимає екран.
Там також хтось когось зали́шив
І стерзаний хтось тепер до ран.
Запросить му́ка на гостину,
По обідок доллє їй Джо Дассен.
Заслон по шию з палантину…
«Я сильна»,-- збунтується рефрен.
«Я сильна… Перша в сквері зустріч,
Знайомство, прогулянка над ставом…
Я сильна…» Ду́мки хльост опівніч--
І на серце впало важко сплавом.
Бо сильна ж, сильна й мусить жити.
Угасни спомин, наче ночі тінь...
Нудьгу не в змозі зупинити,
Як за вікном зі́рки мерехтінь.
…Назавтра, гарна і щаслива,
Повз про́йде ходою королеви.
Вона чекатиме на диво.
Його кли́кне ніжним зойком меви.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794136
дата надходження 02.06.2018
дата закладки 02.06.2018
Якщо для тебе я весна
І солов"ї щебечуть в серці
А найсвітліші почуття
Цвітуть в рожево-білім герці
П"янкий дурман оповива
Передає в Небес поруки
Тобі належу я сповна
Як стан обнімуть твої руки
Цілуй і очі, і уста
Плекай кохання в своім серці
Бо потім осінь...і зима...
Лиш сни...в рожево-білім герці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790548
дата надходження 06.05.2018
дата закладки 30.05.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.05.2018
Морская ночь.
Солнце заревом красным садится…
Вкруг, чернеет простор голубой…
Мне представилось, с теменью слиться
И парить над пучиной морской.
Золотистую солнца дорожку
Серебрит окаянная ночь,
Призвала на подмогу подружку –
Извести благодатную… прочь.
Как вуалью, накрыла прохлада,
Серебром засверкал небосвод….
Миг прелестный: парад звездопада
Отражается в зеркале вод.
В эту ночь, мои мысли трезвеют,
Холодеет, в тревоге душа...
В полном мраке...одна только греет,
Так весною Звезда хороша.
Среди волн, словно путник в пустыне,
Увлечённый: и сильный, и горд!
Коль, Полярная светит доныне -
Возьмём пеленг, стремлённый на Nord.
Угол, даст нам дорожка ночная,
В перекрёстке с Полярной зарёй,
И на карте лишь точка немая...
Моя жизнь заколочена в ней.
Не страшна нам ночная прохлада,
Не боимся мы чёрных теней.
В нашей жизни: любовь и свобода –
Предпочтение дерзких друзей!
______
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792921
дата надходження 23.05.2018
дата закладки 30.05.2018
Лікарня.Так тихо. Родильна палата.
Танюша безсила лежить на столі.
Проте лікарі тут працюють затято
І чути чийсь голос: " Втрачаєм її.."
Провалля свідомості… Дефибриллятор.
Агонія…В русі мішок той Амбу
І вводять у тіло її стимулятор,
Бо Таню спасають тут майже добу.
Недавно вона народила дитину.
Цю донечку милу, яку так ждала:
Чекала вона і чекала родина,
Та тільки на руки її не взяла.
Лежить ось так Таня. Та ні, піднялася
І дивиться дивно на себе згори.
До неї в палату зайшов тихо Вася -
На їхнє кохання не було пори.
- Прийшов за тобою, давай вже збирайся,
У Рай я Небесний тебе поведу.
- Ой, що ти, Василику, змилуйся, Вася,
На кого ж я донечку тут залишу?
Я хочу дитинку до себе горнути,
На руки підняти, ростити її.
Ти що, пропонуєш про неї забути,
А як же їй жити самій - сироті?
Ти ж сам сиротою блукав попід тином
І знаєш по собі сирітське життя.
Ти, навіть, не встиг попрощатись із сином -
Осколком убило й пішов в небуття.
- Не плач, люба Таню, нехай так і буде,
Тебе я залишу, від смерті спасу.
Рости свою доню, веди поміж люди,
А я у Раю вже тебе підожду.
Палата. Так тихо. Нічого не чути,
Лиш дихання звуки несуться з мішка.
Відкрилися очі. Не може збагнути..
З очей покотилась сльозина гірка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793675
дата надходження 29.05.2018
дата закладки 30.05.2018
Яка чарівна мить! ... Душа Зорі тріпоче,
Неначе серденько у юності дівоче...
На зустріч милого, хвилюючись чекала...
Закоханим Ніч-фея бал подарувала.
Сіяли ніжним блиском в панни диво–очі,
як зорі прикрашали Небо серед ночі
Гаптують оксамит красуні-міріади...
На скрипках цвіркуни виводять серенади...
Лише сховалось ясне сонечко за обрій,
З'явився у яскравім спектрі пан хоробрий.
Зустрілись погляди, як блиск ілюмінацій...
І зазвучав спів Ангелів, мов гул овацій.
Меж почуттям їх в небесах не має...
Цих поглядів коханих небо не ховає.
У парі красень Місяць з ясною Зорею
Створили чудо-галерею над Землею.
Лише як сонце поцілує її зрання,
День в оксамит сховає Всесвіту кохання.
Тому любов людська при зорях розквітає,
Бо почуттів зразок в нічному небі сяє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791538
дата надходження 13.05.2018
дата закладки 28.05.2018
Спорудили б пам’ятник надії,
Що так часто кликала до дії.
Хоч вона в руках почасти лиходіїв,
Та думки про неї душі гріють.
Була колись віра і в майбутнє--
У часи прекрасні, незабутні…
Жаль, згасає віра, вона ледь яріє,
Боїмось, що й зовсім спопеліє.
А яка потрібна нам офіра,
Щоб не умирала ще й надія?
Разом з нею досягли б мети
І себе зуміли б віднайти,
Пораділи б політекозмінам,
Впасти дали б зависоким цінам,
Не просили б грошей в МВФу--
Дочекались, зрештою,тріумфу…
Дай нам, Боже, хоч якусь надію,
Що колись за себе порадієм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793554
дата надходження 28.05.2018
дата закладки 28.05.2018
Упала темінь на моє вікно...
Хатина похилилася давно,
А в ній в кутку снуються павуки,
Та мороком покрилися думки.
І горе все руйнує неспіша.
Минуло щастя – плаче знов душа.
А хай же буде проклята війна!
Його нема, ніде тепер нема..
Жовтіє вогник свічки на столі,
Екрану світло й відблиск на чолі.
Труна стоїть ще досі у очах -
Еквівалент безсоння по ночах.
Мені без тебе вже не милий світ.
На землю знов осипавсь яблунь цвіт.
Оманлива надія у душі
На аркуші вляглася у вірші
І стелиться рядочком у хорей.
Чомусь, вже не співає соловей.
Світанок десь затримався, не йде,
У полі мабуть вітер підожде,
Мені дощем постукає в вікно -
На небі з хмар вже виткане сукно,
Адже тебе нема, нема давно..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793526
дата надходження 28.05.2018
дата закладки 28.05.2018
Лиш ти так міг збентежити безцеремонно,
Ввірватись вітерцем у тихі сни.
І шепотіти з ніжністю мені "мадонна",
Троянди дарувати навесні.
Лиш ти так міг без дозволу поцілувати,
І розсипати діаманти мрій,
І з пристрастю запалювати в серці ватру...
Гарячих пестощів був цілий рій.
Лиш ти так міг кохати палко до без тями.
На жаль, той сон короткий, ніби мить.
Любові залишився вензель монограми,
І наяву...всередині... щемить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792976
дата надходження 24.05.2018
дата закладки 28.05.2018
Слова ̶ Ганна Верес (Демиденко)
[youtube]https://youtu.be/aGcIAfVhJV4[/youtube]
-----------------
Пробач, матусю, за дочірній гріх,
За ті слова, у котрих ласки мало,
За невізит на батьківський поріг,
Поки життєві заліки здавала.
Пробач за неспокійні ночі й дні,
За сум в очах і за сльозу солону.
Боялась ти, щоб дух мій не збіднів,
І щастя мала повні щоб долоні.
Пробач за ранню в косах сивину,
Хоч до лиця вона тобі, рідненька,
За ненавмисну теж пробач вину,
Поки дівчам була я ще маленьким.
Пробач за той невислуханий біль,
Що лився із твого, матусю, серця,
Що більше я належала собі,
А він застиг на дні в очах-озерцях.
Пробач, матусю, за дочірній гріх,
За ті слова, у котрих ласки мало,
За невізит на батьківський поріг,
Поки життєві заліки здавала .
Пробач за всі несказані слова,
Котрі чомусь запізно народились,
За те, що залишилась ти сама,
Поки я для дітей своїх трудилась…
Пробач за все… Пробач за все…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793518
дата надходження 28.05.2018
дата закладки 28.05.2018
Как будто небо прорвало -
И без конца метёт.., без края...
"Неужто ты, Зима, назло
Решила царствовать до мая?"
А та - колышет колыбель
Стараньем мартовской метели,
Чтоб убаюканный Апрель
Подольше спал под лапой ели...
И белый свет бы замело
Той беспробудною метелью..,
Но Солнце верх таки взяло
И Март обрадовал капелью!
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781516
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 28.05.2018
Девочка ходит встречать пароходы…
Девочка может считать поезда…
Девочка вырвана с плена свободы -
Девочка,кажется,вновь влюблена…
Девочка будто бы - и не здорова…
Девочка будто бы - и не больна…
Девочка снова в объятиях слова -
Девочка пишет романы сама…
Девочка любит не жёлтые розы…
Девочка видит цветастые сны…
Девочка знает - солёные слёзы…
Девочка с розовым носит очки…
[img]https://c.pxhere.com/photos/2c/d7/girl_woman_hat_denim_shirt_fashion_blue_sky-892055.jpg!d[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793487
дата надходження 28.05.2018
дата закладки 28.05.2018
Навколо панувала тиша неймовірна,
І опинилась я в полоні чарівнім.
Всміхнулось життєдайне сонечко манірно,
Яскраво блиснув золотавий щедрий німб.
І вранці погляд зупинився на трояндах,
Цілуючи сліди сріблястої роси.
Пелюстки лагідно тримали стебел стани,
Очей не відвести від ніжної краси.
Лилися пахощі п*янкі троянд казкових,
Не випадково садівник їх посадив.
Якщо на серці щире почуття любові,
То для коханої не жаль квіткових див.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793527
дата надходження 28.05.2018
дата закладки 28.05.2018
Дозволь сердечно привітати
тебе, мій брате по перу,
із цим весняним диво-святом
й подарувати слова гру.
Цієї сонячної днини
в святої Трійці чудо-день
ми відзначаєм уродини
й співаємо тобі пісень.
Щоб ти здоровим був і жвавим,
щоб завжди мріяв і творив
таким же гордим, величавим
і щоб жінок своїх любив!
Із побажаннями скінчаю,
достатньо хлюпав я єлей,
бо віку ценз нам визначає –
що вже не рік, то ювілей!
27.05.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793357
дата надходження 27.05.2018
дата закладки 28.05.2018
Вся Україна в вишиванках -
Сьогодні день у нас такий.
Чепуримося ми ізранку:
Маленькі діти, іх батьки.
Хто вишиту вдягнув сорочку,
Хто хоче сукню чи костюм.
Намистечко прикрасить дочку,
Яскраві квіти у вінку.
Бо вишиванка - Україна,
Що потопає у квітках.
На цілий світ вона єдина,
Як цвіт веселки у стрічках.
У цім квітучому розмаї,
Що на сорочках, рушниках,
Дух український наш зростає
І лине піснею в світах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792055
дата надходження 17.05.2018
дата закладки 21.05.2018
Ледь світиться сонце в диму і пилу
І топчуть копита в степах ковилу.
Змінивши сумирних на буйних своїх,
Ми гонимо знову коней бойових.
Хай Бог збереже нас. Хай вам пощастить.
Вперед норовисті, скоріше летіть.
Тут тих, хто спинився, з'їдають вогні,
Тут з бою виходять хто був на коні.
В часи лихоліття, смертельних навал,
Вирішують долю боєць і метал.
Чужої кінноти завершує біг,
Хто коней сміливо сідлає своїх.
Стрілою промчаться гривасті в боях
І знову на мирний нас вивезуть шлях.
Затихнуть булати і стукіт підков,
І дощ змиє в полі запечену кров.
Загояться рани на них від меча
І боязко гляне маленьке дівча
На шрами порубаних в битвах лихих,
Сміливих і буйних, коней бойових.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792071
дата надходження 17.05.2018
дата закладки 18.05.2018
Віддавати травню прийшла пора посох.
Розплітає він милій весноньці косу.
Чарівницю вибрав собі за дружину,
Перед нею квітом встеляє стежину.
Наречена сукню пошиє з сатину—
Саме з того, що небо вділить клаптину.
Їй голівку вкриють фатином тумани,
А святкові свічі запалять каштани.
Макраме нав’яже калина—майстриня,
Хай цей посаг весна сховає у скриню.
Яворина з себе знімає ґердани—
Подарує весні з новим кардиганом.
Піднесе берізка подрузі сережки,
Моріжок в сандалі узує їй ніжки.
Солов’їний хор вже завів величальну-
Голоси дзвінкі підняли з спочивальні
Молодого червня, що спав безпробудно--
Без подружжя йому було дуже нудно.
Молоді помандрують в далекі світи
Й восени надішлють нам короткі листи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791955
дата надходження 16.05.2018
дата закладки 18.05.2018
Аналогів немає в світі.
Це диво - українська вишиванка.
Дрес-код її в барвистих квітах,
В орнаменті з мережкою світанку.
Прийомів вишивки багато:
Мереження, плетіння, низь і хрестик...
І вишиванки в будні, свята
Всім небайдужим людям очі пестять.
Про вишиванки є легенди,
Ще здавна сорочки лляні розшиті.
Нові народжуються тренди
В національнім етноколориті.
Краси це символ і любові.
Традиція козацькая до волі,
І оберіг від злого слова.
У вишиванці - і душа, і доля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791964
дата надходження 16.05.2018
дата закладки 17.05.2018
Перед смерті лицем я в коханні клянуся,
У тривозі хрещу твій прискорений крок.
В грудях щемом слова: ти чекай, повернуся,
Лиш задам ворогам на майбутнє урок.
І пішов у горнило війни за свободу,
Теплий слід свій залишив у серці моїм.
Шлейф думок про каліцтва нові та скорботу,
Що несе кожен бій побратимам у дім.
Стислась в грудку душа і завмерла в чеканні,
Провела в час випробувань виразний штрих.
Любі очі в уяві, в миттєвім єднанні,
Усміхнулись, як все, і нараз біль ущух.
17.05.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792108
дата надходження 17.05.2018
дата закладки 17.05.2018
Спи, служивий, спокійно у тиші,
Хай не брязкає тріснуте скло.
Майорить лиш зоря на узліссі
Та висвічує розклад табло.
Нехай сниться дорога додому,
Неба синь без розривів гармат.
Підкорившись закону простому,
Набирайсь, у сні, сили, солдат.
Бо на завтра якийсь недоносок
Вирве, раптом, зі злості чеку.
Жалом сталі торкнеться край дощок,
Ти ж додивишся сон на ходу.
Спи спокійно, солдате, хай ноги,
Відпочинуть без берців твої.
Щоб на власних дійшов перемоги
Ти з братами у однострої.
15.05.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791719
дата надходження 15.05.2018
дата закладки 15.05.2018
Натруджені хмари висять над небосхилом,
А півень дзьобом рве нитки дощу щосили.
Золочені дзвіниці підпирають небо--
І перлами-слізьми воно приносить требу.
Посипалися перли на високі трави,
Прилягли утомлені спряжені отави.
Дощем уже по вінця насичена земля
Погіддя закликає вернутися в поля.
Їй золота не треба , перлів ані срібла —
Лише б дощик пожалів колоски та стебла,
Над нивою кружляло птаство у поліття,
Й про сонце і тепло не забувало літо.
Треба-жертвоприношення.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791816
дата надходження 15.05.2018
дата закладки 15.05.2018
Я пишу продолжение сказки... -
Когда вдруг обрываются сны,
Моё небо - в малиновой краске…
На ладонях - пурпура мазки…
Возвратившись не только за лаской, -
Когда ночь обнимала холмы,
Укрываешься страстною маской,
Чтобы только спастись от тоски…
Чтобы шорохи снова услышать -
В тех мгновениях, кричащей, тиши,
Сделай вид, что ты больше не дышишь…
И отсутствуют пульсы реки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791647
дата надходження 14.05.2018
дата закладки 15.05.2018
Як прокинусь зраночку,
обніму я мамочку.
Хай побачить сонечко,
що я хороша донечка.
Сонечко! Сонечко!
Сонечко ясненьке.
Матінка! Матінка!
Матінка - рідненька.
Як прокинусь зраночку,
поцілую мамочку.
Буде знати сонечко,
що любить маму донечка.
Весело співатиму,
маму розважатиму.
І зрадіє сонечко,
що я весела донечка.
Як прокинусь зраночку,
обніму я мамочку.
Хай побачить сонечко,
що я щаслива донечка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791458
дата надходження 13.05.2018
дата закладки 13.05.2018
Нам не маки в зелених полях червоніли,
Коли з димом тумани пливли.
Нам в лісах розпускались конвалії білі,
Біля наших землянок цвіли.
Ти від міст і палаючих сіл, Україно,
Нас покликала в гори Карпат.
У твою безнадійну, найгіршу годину
Я був твій, український солдат.
Ми топтали в походах конвалії білі
І вогнем їх палив кулемет,
А в затишшя стояв з них, між стін закоптілих,
У відстріляній гільзі букет.
Вони поряд росли з бойовими стежками
І як світлий супутник війни,
Вслід за димом розвіяним знову за нами
Своїм цвітом біліли вони.
В лісовій глушині, в Україні повсталій,
Час тривожний набатом дзвенів,
І лягали прощально дзвіночки конвалій
На могили батьків і синів.
Вже збігає мій час... І від наших землянок
Тільки ямки зарослі знайдуть.
А в травневих лісах, на тих самих полянах,
Білі квіти так само цвітуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790991
дата надходження 09.05.2018
дата закладки 13.05.2018
Зірчастою вуаллю небо вкрила ніч,
І скибка місячна висіла смачно.
Лягло розпущене волосся аж до пліч,
А він палав вогнем від нетерплячки.
Дививсь на фотографію і цілував
Думками пристрастно її принади.
Вона далеко сяяла межи заграв,
Мов діадема у нічнім каскаді.
Не міг він відвести свій погляд від очей...
Кохану відшукав у цьому вирі.
Хоч серце пережило болю апогей,
Не втратило любов, безмежність віри.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791393
дата надходження 12.05.2018
дата закладки 13.05.2018
Мій спокій не вернувся із блукань,
Ще бродить десь у Всесвіті шаленім.
І крізь вервечку ночі позіхань
Заговорили спомини до мене:
— Устань і підійди-но до вікна.
Побачиш марево в саду прозоре:
До тебе з дому вишенька прийшла,
Й заждалися тополі сизокорі.
Ти сон свій перевтомлений не клич:
Ми будемо з тобою до світанку.
А як почуєш дня нового клич —
Поперед нами заслони фіранку…
Для тебе простягнувсь Чумацький Шлях.
Для тебе в нічнім полі зорі зріють.
Кашкетом дуб вітається здаля,
А в хаті нудяться дитячі мрії.
В ній рід твій залишив довічний слід.
Торкнешся смутку стін — й стривожиш пам’ять.
Її час хоче остудити в лід,
Щоби тепло колишнє стало рам’ям.
Самотності шрамованої жмут.
До неї серцем нині пригорнися.
Старенькі вишні татові цвітуть…
І сумно крекче яблуня бабусі…
Розлились пахощі із квітника--
Що й ночі не зібрати всього трунку.
Хоч в спогадах солодких гіркота,
Радію ностальгійному частунку.
Мій спокій не вернувся із блукань,
Ще бродить десь у Всесвіті шаленім,
А спогади… крізь пелену мовчань
До мене простягнули смутку жмені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791406
дата надходження 12.05.2018
дата закладки 12.05.2018
Мій перший раз, тремтіло тіло,
А ти , то й зовсім не хотіла,
Потім , гуділо все село,
Але ж як гарно нам було.
У всіх буває перший раз,
Але ж всьому приходить час,
Не тільки в нас тремтіло тіло,
Як перший раз за руль ми сіли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791119
дата надходження 10.05.2018
дата закладки 12.05.2018
Оповив все туман пеленою густою.
Скрізь ходив, скрізь бував...
милувався красою.
Ген повився вже білою стрічкою
поміж вербами, понад річкою.
Любить пісню дзвінку, там її він почує.
Потім далі піде, знову десь помандрує.
Тихо ходить вже в гаю доріжками,
поміж кленами, між смерічками.
Тепер далі повивсь... та й спинився в долині.
Тут в дзвіночків ясних, як в небес очі сині.
Між кущами поплив, поміж вітами
та й розсипався білими квітами.
Білий цвіт цей ясний тішить душу і серце.
Синє небо й дзвіночки, і синє озерце.
А він квітне знов білою стрічкою
біля озера й ген... за річкою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791304
дата надходження 11.05.2018
дата закладки 12.05.2018
[b] Гармонія:[/b] [i]яке життя,
така й пісня...
[b] Олекса Удайко [/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/MZbSHODSf9A[/youtube]
[i][b][color="#d41313"]«Не шуми, калинонько, людям не розказуй ти» -
так співав в минувшину страдний мій народ,
Та часи змінилися –
інші кут і азимут,
інших жде Калинонька
наших нагород…
Ким ти так розтерзана, ким краса сплюндрована?
Чобіт чий вже топчеться по твоїй красі?
Чим ти ошелешена,
ким свобода скована?
Що за гад вже повзає
у нічній росі?
Чом пелюстки ніжнії вже не так привабливі,
чом їх часто ранки кутають в сльозу?
Чом холодні ночі в нас,
й сонечко не квапиться,
небо ж непривітне їм
обіця грозу?..
…То ж шуми, Калинонько, людям все розказуй ти
Про свої турботоньки, тугу і… печаль.
В тілі суть хворобами,
а в душі – проказами...
Збуджуй в українця… мсту,
а не тільки жаль!
Ненько наша милая, дорога Калинонько!
Ти шуми округою і надію чай.
Той туман розвіється
і ураз долиною
Опанує сонечко
і небесний рай![/color] [/b]
08.05.2018
Світлина автора[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790795
дата надходження 08.05.2018
дата закладки 12.05.2018
Хлюпається сірість за вікном,
ляскає в долоні, б’ється об асфальт.
Доторкнутись хоче моїх скронь,
заструміти струмом-болем в кілька ват.
Стукає у шибу сірий плач,
Гострим нігтем виводить візерунок.
З хати бачу плачу лиш печать--
Її - бо дощ лишив мені в дарунок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791173
дата надходження 10.05.2018
дата закладки 10.05.2018
Ніхто в житті не знає долі наперед…
З ким вірність жде, а де чекати зради…
Хто стане другом нам, хто радість відбере,
а хто у час сумний додасть розради.
Хто знищить все прекрасне… Хто усе віддасть,…
розділить хліб, і слово тепле скаже.
Хто руку допомоги в час важкий подасть,
а хто й в простій пораді нам відкаже.
З ким почуваєшся самотнім і чужим,
Кому відкриєш легко серце й душу…
Або ж усе життя своє живеш із тим,
кого не любиш, а терпіти мусиш.
Ніхто не знає, яку маску одягне,
І що де жде, блукаючи цим світом…
Кого удача всюди, й успіх посягне,
а хто за гріх зів’яне пустоцвітом.
Таке людське життя: одним завжди щастить -
біль, горе і страждання - мають інші.
Одним - за справедливість завжди вічний бій,
а де - хто і брехнею є мудріший.
Так живемо на цій святій своїй землі
І в благодаті, радості і в злості…
Грішим, як недосвідченні і молоді,
Забувши те, що ми на ній лиш гості.
Ще помилкам чужим ведемо справно лік,
а про свої не хочемо і чути…
Та рідних, друзів ображаємо весь вік,
не боячись страждання від покути.
Там де кричати треба, довго мовчимо,
А інколи і по святинях топчем…
І перед сірістю ми трусимось давно
Хоча красиво жити усі хочем.
Ми в розпачі, коли не досягли мети
Наше життя у суєті нестримній…
Дивись, воно пройшло... І ми уже не ті,
Бо за вікном звучить наш вальс осінній…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791174
дата надходження 10.05.2018
дата закладки 10.05.2018
Бисером вышью картину…
Радугой станут мосты -
С края до края холстины…
Первыми лягут стежки -
Жёлтого солнца - в лазури,..
Вербы - у кромки воды,
Спелых колосьев июля…
Зелени - сочной травы…
Розовых ягод калины...
Маков,ромашек волны…
Раем зовётся долина -
Полная света любви…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790753
дата надходження 07.05.2018
дата закладки 10.05.2018
[youtube]https://youtu.be/L7qfsb3dkVg[/youtube]
Лежав боєць в пшениці, в полі,
у рани вп'ялася стерня.
Він знемагав від втоми й болю,
горіла, стогнучи, земля.
Там жайвір трепетав у висі,
хитавсь від вітру колосок,
що нахилився низько-низько.
Кровавив юнака висок...
Спливали дорогі хвилини
бійця хороброго в бою.
Країну боронив до згину,
Вітчизну захищав свою.
У мреві голос ніжний чує,
співає мама... "Боже, мій!
Це ж колискова, що віщує
життя прекрасне"."Сину, стій!" -
Співала мама, щебетала,
немов пташина на зорі,
надію в колискову вклала -
почуй, Всевишній, угорі!
Слова наповнені любов'ю
звучали в полі: день і ніч,
не перелилися журбою -
одужав син всьому опріч.
Співають мами колискові,
дарують дітям майбуття...
Цілюща сила у тім слові,
мелодія - на все життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790990
дата надходження 09.05.2018
дата закладки 10.05.2018
Десятки справ вирішуєм щоденно,
Нема коли на небо подивитись.
А час стає безбарвним і буденним,
І ніби вовком хижим хоче вити.
Закономірність: ранок, день і вечір,
А ніч заплющує зі смутком очі.
І ляже непомітно вік на плечі,
І щось сорока знову наскрекоче.
То безупинно час летить, так швидко.
Пізнай всю мудрість і себе, людино,
Бо в суєті спливе життя-лебідка,
То ж залиши хоча б добра зернину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790942
дата надходження 09.05.2018
дата закладки 10.05.2018
[i] Свято перемоги! Радіймо, українці!
Бо «побіда» у кожного народу своя…
Вийшло так: у нас вона – обопільна.
Одна вже в історії, а інша – в дії….
Гуртуймося ж, брати мої славні!
Ради останньої і…
незворотної!
[youtube]https://youtu.be/j7xQeybH1B0[/youtube]
[/i]
[i][b][color="#0a728f"]Ти зродилась в період третинний,
Коли наша була молодою земля –
Та така молода і красою невинна,
Що примітна прохожому навіть здаля…
Мордували тебе й холоди, і негоди
І куйовдили коси залітні вітри…
Хоч була та краса для сусідів не в моді,
Заглядали до тебе – з боліт і згори.
Майориш на горі гордовито красою,
Споглядаючи доли з небесних висот,
І обходить ота, що в досі із косою,
І докучливі трави – пирій і осот.
Ти ростеш з давнини, купина неопалима*,
Коли щез із біоти гігант-динозавр…
Та попереду ще та щаслива хвилина,
Коли здохне останній в Русі "НАМ-НЕ-ЦАР"[/color][/b]!
9.05.2018
_______
*Ясенець кавказький (неопалима купина).
Реліктовий вид, з третинного періоду.
Квіти ясенцю кавказького під час спеки
виділяють велику кількість ефірних олій,
які можуть спалахнути від вогню. Полум’я
не шкодить самій рослині. Тут – образ України
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790953
дата надходження 09.05.2018
дата закладки 09.05.2018
Впаду пелюсткою із парасолі вишні
На землю, не обігріту ще обіймами.
Не буде жаль краси тонкої, пишної,
Й теплоти буденної, тому й надійної.
За мить назовсім щезне ніжність сніжно-біла
І стане крові краплею в землі судинах.
Ця утрата вишні зовсім не болітиме--
Під сонцем паленітиме вона щоднини...
…На чубочку дерева серед зелен гілля
Від земної ноші спочине звільнена душа.
Уже ніхто їй рани не засипле сіллю,
Ані меду, ні лиха не питиме з ковша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790858
дата надходження 08.05.2018
дата закладки 08.05.2018
Птичка.
А. Пушкин.
В чужбине свято наблюдаю
Родной обычай старины:
На волю птичку выпускаю
При светлом празднике весны.
Я стал доступен утешенью;
За что на Бога мне роптать,
Когда хоть одному творенью
Я смог свободу даровать.
Переклад
Пташка
На чужині спостерігаю
Наш рідний звичай давнини:
На волю пташку відпускаю
При світлій святості весни.
Я став доступний утішінню;
За що на Бога нарікати,
Коли хоч одному творінню
Я зміг свободу дарувати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788728
дата надходження 23.04.2018
дата закладки 07.05.2018
Це є мій час... В нім я живу.
Тут тепло так! Буває й зимно.
Це мій час... в нім я іду
Туди, вперед, де світло видно!
Тут все моє... пора ясна,
і гіркоти по самі вінця.
Моя мрія, мій політ,
із джерела дано напиться.
Це є мій час! В нім я живу.
Тут тепло так! Буває зимно.
(2р.)Це мій час ... в нім я іду.
Туди, вперед, де світло видно.
Це мій час... в нім я іду...
Яке ж це чисте джерело!
Воно повік не замерзає.
Тут разом добро, і зло,
і сонце для усіх нас сяє.
О! Скільки тут усього є...
Веселка, небо синьооке,
золотисті колоски.
Це джерело таке глибоке!
Це є мій час! В нім я живу.
Тут тепло так! Буває зимно.
(2р.)Це мій час ... в нім я іду.
Туди, вперед, де світло видно.
Це мій час... в нім я іду...
Як добре тут у будні дні,
й коли в душі твоїй є свято.
А дороги кличуть в світ...
на них є друзів так багато!
Візьму я з того джерела
слова, які душі торкнуться.
Це мій час... В нім я живу.
Люблю, коли навкруг сміються.
Це є мій час! В нім я живу.
Тут тепло так! Буває зимно.
(2р.)Це мій час ... в нім я іду.
Туди, вперед, де світло видно.
Це мій час... в нім я іду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790393
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 05.05.2018
Любові не буває половини –
Вона в людини є або нема.
Це та свята природи пуповина,
Котра тебе в житті твоїм трима.
Вона твої і крила, і тенета,
І саме так влаштований цей світ:
Немає без любові ні поета,
Ні воїна, що нації є цвіт.
Хто ж почуттям торгує і землею,
Шукає всюди рибку золоту,
Давно існує в цім житті без неї,
Живе не на землі, а на плоту.
А доля плоту від води залежить,
Від вітру, тобто, річки, течії…
І лиш любов до краю вірно стежить,
Хто ти і де, і друзі хто твої.
Любов – надійний стержень для людини,
Котрий її й на бій святий веде
За землю-матір і сім’ю-родину.
Він визначає кожен її день!
2.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790400
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 05.05.2018
Розпустилась верба над водою,
Бо схилилась над Панським ставком,
Де прозора вода чистотою
Гонить хвилі над чистим піском.
Ранком збудять птахи стоголосі
І верба вимиває гілля,
Та бруньки, як хмарки сивокосі,
Над водою так низько схиля.
Вітерець розмовляє з вербою
І щоразу про щось гомонить.
Ну, а хвилі біжать бистриною,
І вода так далеко шумить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790409
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 05.05.2018
[b][b][i][color="#800808"]Заробила вчора брагу
Хай там буде про запас.
Мій Петро тамує спрагу
Ходить в клуню кожен час.
А в куми моєї Тані
Редьки соток п»ять мабуть.
Мужики з-під бару п»яні
Під закуску її рвуть.
Теща з зятем розсварились
Не говорять певно з рік!
А дочка – не заступилась
Зять до другої утік.
Самогонку молодиці
Продавали на розлив.
Бо в селі Гнилі Кислиці
Більш нема альтернатив.
На дієту сіла Дінка
Чи то баба, чи мужик…
Де колись була ширінка.
Стрінги моднії впритик…
Ущипнув гусак за ляжку,
Ну а я візьму граблі,
Запряжу його в упряжку
Хай катає по селі.
Як по місту, по Парижу
Вів Іван діваху рижу.
А батькам відправив вістку,
Мов, везу для вас невістку.
Мав піддати куражу
Мій миленький Міша
Роздягнулась і лежу..
Тиждень, чи вже й більше!!!
А на березі вербичка,
Соловейко тьох та тьох!
Глянь, Петро, яка травичка,
Давай ляжемо удвох!
Запросила я Серьожку
До ставка спуститись вниз.
Будуть танці під гармошку
А за танцями – стриптиз!!!
Коло річки, коло Бугу
Витинали гопака.
Мій Петро цілує другу
Я вже, бачте, не така…
Я хороша господиня
Тільки ось яка біда,
Уродилась одна диня
Решта поля - лобода.[/color][/i][/b]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790429
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 05.05.2018
Пишу про цю історію без власних висновків. Знаю, що їх уже було
досить без мене. Я думаю ці люди, просто хотіли бути щасливими.
Вона – уже мала чималий досвід пошуку щастя. А воно від
неї чомусь втікало. Гарна, господиня, трудяща, сексуальна…
Здавалося: чого тим женихам ще потрібно? Була і дуже прикра
подія в її житті. Я добре не знаю, що сталося, але Юля не могла
ніколи мати дітей. Чоловікам вона подобалася, ніколи не
була сама. Шлюб з тієї, чи іншої причини перестав існувати.
Були ще цивільні чоловіки. Юлія була невеличка на зріст, з виточе-
ною фігуркою.Не закохатися в неї – був би просто гріх. Працювала на
роботі і ще мала овочевий бізнес. Яка відважна жінка!
Сільське господарство – дуже ризикована і не дуже вдячна справа.
Як їй це вдавалося? Чоловіки трималися осторонь такої роботи.
Як не дивно – вона справлялася власними силами. Жила окремо від
мами. Батька не було давно. Мати ніяк не хотіла миритися з
віком, уміла кохати і це їй, не зважаючи на вік, непогано вдавалося.
Дочка не дуже могла довірити мамі свою душу, бо та
завжди була заклопотана собою. Була ще дві сестри.Проте, Юлія
в родині чомусь почувалася самотньо. Велику надію покладала
на близьку людину – свого коханого. Ніби не поганий, ніби й
любить. Проте, бути чоловіком в родині їй набридло. Зустрівся
інший. Так видалось. Максим пішов тією ж дорогою.
Користувався плодами її щоденної нелегкої праці. Думаю,
таким чином супутники вимагали компенсації за те, що ніколи в
родині не з’явиться малеча. Хоча в кожного десь росли власні
діти. І, схоже, вони цим не дуже переймалися.
Згодом на Юлю чекало справжнє кохання, схоже на
божевілля. Хто тільки не влаштовував їй судів! Адже вона
була старшою за свого обранця аж на тринадцять років. Хоча це не
дуже було помітно.
Вона колись дружила з мамою Сергія. Мама сама виховувала
п’ятьох дітей. Їй дуже було важко без сторонньої допомоги.
Юлія часом їй допомагала. То посидить з ними, то кудись
проведе. Часто робила дітям подарунки. Усі виросли. Проте,
життя у цих дітей чомусь не склалося. І як на біду між Юлею і
Сергієм спалахнуло кохання. Це почуття було приречене на
людський осуд. В селі жодна подія не залишається непоміченою,
а тут – такого масштабу. Засуджували, насміхалися. Навіть
порівнювали з Аллою Пугачовою, що колись носила на руках
маленького Максима Галкіна. От тільки кидати каміння
ніхто з них не мав права. Святих серед них не було.
Навіть в сльозах Юлія нагадала обом мамам їхні колоди в
очах. Мама Сергія часто залишала Юлю зі своїми дітьми, бо
в неї були любовні справи. А її мама мала ще більший грішок.
Усі в селі знали, що батько Юлі не рідний. Ще дотепер
мама зустрічається зі справжнім Юлиним татом. Правда,
Юлія ніколи не зраджувала батька, який її виростив. Вона
була йому вдячна за його чи то слабкість, чи то мужність.
Тепер дуже важко розплутати цей клубок почуттів. Тим
більше, що розплутати його намагаються усі, кому не лінь.
А кохання від цього не згасає. Історія не завершена, на стадії
горіння. Яким буде її завершення можна тільки здогадуватися.
Це – як колись, подивившись фільм, не знала чим він закінчився.
Цей фільм ще продовжується. Дуже хочеться сподіватися на
щасливий кінець. Є в цій історії приємна родзинка – здається
Юлія незабаром стане мамою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790448
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 05.05.2018
[color="#9d00ff"][i][b]Неначе вперше я люблю Весну,
П'янку,красиву й кольорову!
І повну сонця й дуже запашну
Й красивих почуттів обнову…
Твої вуста говорять про Любов,
Мої –про почуття й зізнання.
На водоспаді опинились знов
Флюїди нашого кохання…
Несеться музика така легка,
І нас обох оповиває,
Весна-красива й неабияка.
Все буде добре,я це знаю…
Неначе вперше я люблю Весну,
П'янку,красиву й кольорову
І повну сонця й дуже запашну
Й красивих почуттів обнову…
05.05.2018р.
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790459
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 05.05.2018
Поцілуй мене, миленький, ув обидві щічки,
Пригорнуся я до тебе, ген, біля смерічки.
Пригорнуся, задивлюся на стан твій пригожий,
Бо без тебе пропадає даром день мій кожний.
Бо без тебе день, як вічність, тягнеться повільно,
А з тобою, любуючись, у душі так хмільно.
І на серці соловейком ніжність в груди б’ється,
А розлука зміючкою підповзає, в’ється.
Та розлука не порушить єдності кохання,
Бо кохання щире й чисте, як росинка рання.
Як та зірка, що ясніє у вечірнім небі,
Почуття в тілах вирують, як вода на греблі.
Розливають теплу хвилю з голови до п’яток,
Що з ласкавими словами є безцінний статок.
Не докупиш те за гроші, що в душі немає,
Та кохання без лукавства все в житті здолає.
05.05.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790477
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 05.05.2018
Не карай ты его,Боже…
Нелегко и ему всё же...
Виноватых найти - сложно...
И обиды копить - можно…
Не смотри на меня - грозно…
Умоляю простить - слёзно...
Сохрани на моём ложе
Только запахи той кожи…
Я как только усну,Боже,
Он желает меня тоже...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790478
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 05.05.2018
Тебе любитиму--хоч любиш, хоч не любиш.
Кохатиму, допоки віку не зживу.
Своїм листам я заздрю: їх береш у руки.
А сам страждаю, в снах розлук тебе зову.
Звабли́ві твої губи, очі,як блавати.
Шаленство й врода опустять на коліна.
Якої, Твоя милість, забажає плати
Від батька хресного й любчика Івана?
Кохана Мотронько! Прийми отой каблучик,
Хоч устократ гарніше серденько Твоє.
В своїй любові мене ховай на ключик,
Щоб неня з батьком нас обох не прокляли.
Має́вий цвіте мій, розквітлий на крижині!
Між нами й усім світом ляже рубікон.
На тереза́х—прокляття… й ти моя дружина…--
А виберу допевне церкву і закон.
Цілую устонька коралові та ручки,
Всі членики твого біленького тільця.
Не одягну на перст коштовної обручки…
Не обів’юся більше стану-стебельця…
1704 рік... Саме той час, коли гетьман Іван Мазепа досяг вершини своєї могутності. На схилі літ своїх, маючи за плечима 65 років, раптом закохався він у надзвичайно вродливу дівчину — Мотрю, доньку генерального судді Війська Запорозького Василя Кочубея.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790463
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 05.05.2018
Я бачу хтось образив вас...
Живемо всі ми в такий час.
Знайте!
Лишили без роботи вас?
Навіть не видали аванс...
Чекайте!
А ціни... Що дивує вас?
Живемо всі ми в такий час.
Не забувайте!
Таким є час... Таким є час.
Життя у ньому є для нас!
Таким є час... Таким є час.
Я знаю, буде все гаразд.
Я знаю, буде все гаразд!
Забрали... Не спитали нас.
Живемо всі ми в такий час.
Знайте!
Хоч обіцяють повсякчас,
що буде добре все у вас.
Чекайте!
Бо ж кращі є тут поміж нас,
їм треба зараз "все гаразд".
Не забувайте!
Таким є час... Таким є час.
Життя у ньому є для нас!
Таким є час... Таким є час.
Я знаю, буде все гаразд.
Я знаю, буде все гаразд!
А час іде, а час пливе...
майбутнє зоряне гряде.
Знайте!
Не обіцяти, а робить,
щоб веселіше було жить.
Чекайте!
Бо щастя буде тільки з тим,
хто йому працею служив.
Не забувайте!
Таким є час... Таким є час.
Життя у ньому є для нас!
Таким є час... Таким є час.
Я знаю, буде все гаразд.
Я знаю, буде все гаразд!
Я знаю, буде все гаразд...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790328
дата надходження 04.05.2018
дата закладки 05.05.2018
Ти котиш, Дніпро, свої води лісами,
Степами південних рівнин,
І все пережите тобою з віками
Ти знаєш, Славутич, один.
Давно, в льодовик, твоє русло водою
Прорізала вперше весна.
І перші, на Північ, над юним тобою
Мисливські брели племена.
З'являлись народи і знову зникали
На сивих твоїх берегах.
Сармати і скіфи кургани лишали
І час їх розвіював в прах.
Ти ще пам'ятаєш Хорива і Кия
На хвилях своїх голубих.
Ти ніс їхній човен - і гордо твій Київ
На кручах стоїть після них.
Тут твій кошовий, Запорозької Січі,
Давав курінному наказ,
І мужньо дивився противнику в вічі
Із полум'я грізний Тарас.
Закований в кригу вітрами зі Сходу,
Не раз ти сповільнював хід,
А потім ламали бушуючі води
І в море виносили лід.
Ти гордо, Славутич, течеш без упину
Крізь простір і далеч віків,
Лиш хвилі грайливо в степах України
Б'ють в сивий пісок берегів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790243
дата надходження 04.05.2018
дата закладки 05.05.2018
Пелюстки білі і барвисті квіти
Танцюють вальс Шопена навесні,
І диригент легенький юний вітер
Колише спогади в душі рясні.
Ти говорив: "Танцюєм до світанку".
Очима мовила: "З тобою...так".
І губи цілував гарячі палко,
Був неповторний поцілунків смак.
І вальс, мов тепла мелодійна злива
Кружляв, кружляв серед смарагду трав.
В пелюстках білих ми були щасливі,
Тоді душею душу ти торкав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790320
дата надходження 04.05.2018
дата закладки 04.05.2018
И закончился дождь - градом…
В пузырях разошлись - лужи…
Пока боль исцелял взглядом,
Вынимал из души стужу...
Разливались слова - песней…
И позвали к себе - звёзды,
Чтоб не было двоим тесно
На тропинке одной слёзной…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790296
дата надходження 04.05.2018
дата закладки 04.05.2018
[i]Весняна рапсодія…[/i]
[youtube]https://youtu.be/DY2IAtzAeZM[/youtube]
[i][b][color="#055b99"][b]Не щебечи, Соловейку,
не кукуй, Зозулько -
від пісень таких і «фейків»
мому серцю мулько.
Не принесла гарних років
на крилі Зозуля,
не вкладеться в жваві строки
соловей Беруля.
Та собі він обіцянки
виконав до строку
і наповнив аж до цямрин
криницю, нівроку.
Накувала Зозуленька
надлишкових років:
бджілки носять мед у вулик –
в фонд нероб – оброки.
…І сховають свої статки
не лише в окрузі,
бо ж співатимуть ті пташки
у заморськім лузі.
Не співайте ж, милі пташки,
не марудьте душу!
Я вердикт свій й гідну «таксу»
виносити мушу…[/b][/color][/b]
01.05.2018[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789901
дата надходження 01.05.2018
дата закладки 04.05.2018
О, скільки будуть в нас, в країні,
Дурити бідний люд простий,
Занедбано все, скрізь руїни,
До блага шлях такий важкий.
Жирують й досі казнокради,
Відсутня кара для ділків,
А в кулуарах влади в Раді
Панує метод підкупів.
В робочий час пустують крісла
Й напівпорожній стоїть зал,
Якась поправка боком влізла,
Дивись, й закон кудись пропав.
Проводяться у нас реформи -
З усіх сторін про це звучить.
Куди не ткни, то « все у нормі»,
Дере лиш кирпу кожен чин.
Одні воюють в нас на Сході,
Інші батрачать за бугром,
А все для того, щоб в народі
Питань не ставили ребром.
Щоб розігнати всіх по норах -
Хай кожен скиглить, та без прав,
Бо коли в хаті сльози й горе -
Не до державних тоді справ.
Самі тим часом розривають
Державу нашу на куски,
Баблом кишені набивають -
Народу ж -злидні на роки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790136
дата надходження 03.05.2018
дата закладки 04.05.2018
Мелодія Андрія Мартиненка (Амадея)
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UO2Ix9q4ugw[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=D3iN6FB1pNk[/youtube]
Присвячується Василю Малянівському,
Племіннику і прийомному сину Ольги Калини.
Я чую твій голос, єдиний на світі,
Пливучи по хмарних, блідих небесах,
І бачу букет твій, і лист на граніті,
А відповідь губиться, тоне в вітрах.
Ти чуєш - кричать білі лебеді-гуси?
Послухай, поглянь на хвилиночку ввись,
Я мимо лечу, але ще повернуся
І в снах появлюся таким, як колись.
Прийду на вечерю, і знову так само
На місце улюблене сяду в кутку,
А ти приготуєш вареники, мамо,
Із вишнями тими, що скраю в садку.
А в грози травневі, під блискавки сині,
Коли забіліє калина в цвіту,
Ти знову побачиш, як я по стежині,
Промоклий до нитки, з рибалки бреду.
Чекай - і я буду тихенько ночами
Приходити в сни крізь тумани і сніг.
Тоді, під Луганськом, любов твою, мамо,
Снаряд відібрати осколком не зміг.
Відповідь на вірш Ольги Калини
"Писала лист".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789486
дата надходження 29.04.2018
дата закладки 03.05.2018
Мелодія Андрія Мартиненка (Амадея)
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UO2Ix9q4ugw[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=D3iN6FB1pNk[/youtube]
Присвячується Василю Малянівському,
Племіннику і прийомному сину Ольги Калини.
Я чую твій голос, єдиний на світі,
Пливучи по хмарних, блідих небесах,
І бачу букет твій, і лист на граніті,
А відповідь губиться, тоне в вітрах.
Ти чуєш - кричать білі лебеді-гуси?
Послухай, поглянь на хвилиночку ввись,
Я мимо лечу, але ще повернуся
І в снах появлюся таким, як колись.
Прийду на вечерю, і знову так само
На місце улюблене сяду в кутку,
А ти приготуєш вареники, мамо,
Із вишнями тими, що скраю в садку.
А в грози травневі, під блискавки сині,
Коли забіліє калина в цвіту,
Ти знову побачиш, як я по стежині,
Промоклий до нитки, з рибалки бреду.
Чекай - і я буду тихенько ночами
Приходити в сни крізь тумани і сніг.
Тоді, під Луганськом, любов твою, мамо,
Снаряд відібрати осколком не зміг.
Відповідь на вірш Ольги Калини
"Писала лист".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789486
дата надходження 29.04.2018
дата закладки 03.05.2018
Сл. та муз. Н.Башинської
Аранжування Б.Попова
Дороги... Дороги... Дороги...
як в небі веселки дуга.
Веселі, дзвінкі й гамірливі,
біжать в світ... й кінця їм нема.
(2р.)Дороги... Дороги...
між них, багатьох, є одна.
Та, що додому вертає.
Миліше від неї нема!
Біжать, поспішають дороги,
все кличуть... вперед нас зовуть.
Бувають вузенькі й широкі,
вони у життя нас ведуть.
(2р.) Дороги... Дороги...
між них, багатьох, є одна.
Та, що додому вертає.
Миліше від неї нема!
На них зустрічаються грози,
є добрі хвилини й сумні.
Хай світяться щастям дороги,
хай сяють їм сонячні дні.
(2р.)Дороги... Дороги...
між них, багатьох, є одна.
Та, що додому вертає.
Миліше від неї нема!
Та, що додому вертає.
Миліше від неї нема!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790174
дата надходження 03.05.2018
дата закладки 03.05.2018
Приснись мені... легким дощем пролийся.
Чи вітром прошуми, чи сонцем усміхнися.
В снах сад в цвіту, і пісні дзвінко ллються.
і ясени шумлять, і весело сміються.
Приснись мені... блудному, земле, сину!
Барвінок там цвіте і мальви біля тину.
Дорога та, що з споришу та м'яти,
Хай приведе мене до батьківської хати.
Приснись мені... дай для польоту крила.
Солодка, земле, ти, що нас усіх зростила.
Тепер на жаль... Час сіє гіркотою.
Та я люблю тебе, в думках завжди з тобою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789688
дата надходження 30.04.2018
дата закладки 30.04.2018
Дивлюся я пильно на чистеє небо,
Де лебеді-гуси махають крильми.
- Куди ж ти, синочку? Спинися.Не треба.
Саму ти лишаєш мене між людьми.
До кого, рідненький, тепер прихилюся?
Де зможу твої відшукати сліди?
За тебе, синочку, я Богу молюся
І прошу його, щоб тебе відпустив.
Бо ти - молоденький, пішов дуже рано.
Забрала життя та проклята війна.
Осколком уражено груди. Крізь рану
Не стала бреніть життєдайна струна.
Не встиг ти нічого в житті цім зробити:
Не з'їв, не сходив, та і ще й не любив,
А нелюд рішив, що тобі досить жити
І підло, й підступно снаряд той пустив.
Вже сивії хмари спустилися з неба,
Шугають у душу холодні вітри.
Сховалися лебеді вже за півнеба,
Лиш встигла гукнути: "Синочку, прости!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789606
дата надходження 29.04.2018
дата закладки 30.04.2018
Не питай мене, весно, чом сумую ночами,
Чом зітхаю так гірко, коли зійде зоря,
Коли місяць у повні, а я? Я, до нестями,
Серцем щиро кохаю, а, як вечір, одна.
За вікном соловейко вверх витягує ноту,
Паруватись в природі вже настала пора.
Віддавала б з любов’ю всю жіночу турботу
Та на грудях цілунком малювала би два.
Ти б лежав головою на тремтячих колінах,
Позабувши на мить ту, що іде ще війна.
Хоч душа, сивиною, вся в не згоєних ранах,
Підібрала би теплі я для неї слова.
29.04.18
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789613
дата надходження 29.04.2018
дата закладки 30.04.2018
--Уже набігалась, стежино?
Де ти була, в яких краях?
--Метнулась в ліс я по ожину,
А потім вибігла на шлях,
Промчалась весело повз поле,
Під житній скрилася дашок.
Тоді пішла в село поволі
Під щебетаннячко пташок.
Звернула в луг, а ще в долину…
Квіток, квіток, що не злічить!
Спинилась я біля калини,
Бо там пеньок старий клякчить.
На ньому я спочила трішки,
І знову в поле. Там вівса…
Сколола босі ноги трішки,
Та я не плачу, бо ж краса!..
Мене вчаровують і ваблять
Поля, квітки, луги, сади.
Хіба колись їх зможу зрадить?
Я стережу земні плоди!
А ти, дитино люба, знай,
Що наймиліший в світі край,
Де ти зродився та зростав,
Де рідне поле, ліс і став.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789638
дата надходження 30.04.2018
дата закладки 30.04.2018
Село заснуло. В ніч коротку
Маячать мляві тіні бляклі,
Самотня постать йшла і вклякла,
І вчулись рипи--схлипи хвіртки.
Скрипуче древнє з невідь «кар»
Ковтає залпом сіру тишу,
Німа природа ледве дише:
Боїться з’яви нічних мар.
Не спить, як завжди, лиш ліхтар.
Одним він оком сліп та кліп--
І світла цілий дужий сніп
Розвіє морок нічних чар.
Сича почулось «пугу--пугу»
Й зависло десь поміж дерев,
І зринуло надовго знову--
Допоки не утихло з туги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789485
дата надходження 29.04.2018
дата закладки 29.04.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.04.2018
Весняний дощ природу оживив відверто,
Петрольне усміхнулось небо.
Давно я не сиділа за старим мольбертом,
Мабуть, настала вже потреба.
І сонце в органзІ, мов соковите манго
Малюю пензликом любові.
О, як колись з тобою танцювали танго,
В очах - палітра кольорова.
Колекцію із слів ласкаво-акварельних
Утілюю в картині "завтра",
Зіниць ліричність світлу, сонячно-пастельну...
І ллється, ллється моя мантра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789310
дата надходження 27.04.2018
дата закладки 28.04.2018
[img]https://scontent.flwo1-1.fna.fbcdn.net/v/t1.0-9/30441310_1785868084806107_3359666625226917660_n.jpg?_nc_cat=0&oh=347f366025219f6d7a678181b135fa08&oe=5B7354A1[/img] [img]https://scontent.flwo1-1.fna.fbcdn.net/v/t1.0-9/30441335_1785844241475158_1866973789945698576_n.jpg?_nc_cat=0&oh=f5605e5143452be3a52b71201dfd8a48&oe=5B73BCED[/img]
Надія є!
У кожному світанку...
Воскресле мрево
лине із пітьми,
коли голівку
першому тюльпану
тримає сила
імпульсу землі.
І грудка меду
сонячного тане
у срібній ложці
річки на воді
Коли грозою небо,
наче рване
розгойдане тривогою.
Тоді -
вишнева гілка
хилиться додолу,
одягнена
у чорне кімоно.
Надія є,
коли Ти із любов"ю
чекаєш квітки
сакури в вікно.
[img]https://scontent.flwo1-1.fna.fbcdn.net/v/t1.0-9/30515810_1785844194808496_2584347367103368494_n.jpg?_nc_cat=0&oh=f592804d114dac8db59727d0d44bc33f&oe=5B7288F8[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786791
дата надходження 10.04.2018
дата закладки 28.04.2018
Весняний настрій у молочнім цвіті,
Який розлитий щедро у садах.
Ми зачаровані в полоні світлім,
Пелюстки шовку миготять в очах.
Весняний настрій у небеснім ширі,
У сонячнім мереживі тепла.
Тримає квітень впевнено рапіру,
Найкращий фехтувальник проти зла.
Весняний настрій без війни і лиха,
Лише потрібен українцям мир.
У вічності життя - весняна втіха,
І Перемога - наш орієнтир.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788813
дата надходження 24.04.2018
дата закладки 24.04.2018
РОСТИ, РОСТИ, МІЙ КОНЮ ВОРОНИЙ!
Рости ,рости. мій дорогий коню вороний!
Ніжним гребінцем розчешу шовкову гриву
поведу, до коваля у нього станок золотий...
викує ,підкову на щастя доленьку щасливу.
Осідлаю, в бархатне сідельце красеня коня-
в бистрій їзді, зав'ється грива над вітрами,
на волі, воленьці зрадію, як серце у козака...
а зарже,впізнаю його голос понад світами.
Мій милий конику, не будь дикий і норовистий...
не бійся, чорного ворона, що кряче над тобою,
мій вірний друже, ти благородний породистий-
не біжи швидко ,до бистрої річки ,до водопою .
Веди ,по Чумацькому шляху в країну мрій...
вимірюй ,довжелезну путь до жаданої мети,
я напою, у синьому морі із променя надій-
поведу, де розквітають пишнотрав'я із роси.
Солодкою мелясою, вівсом приласкаю. коня
постелю під нього ложе золотисту солому
нехай від праці відпочине і в нього є душа
поцілує своє дитя- жеребця і розвіє втому.
Рости ,рости ,мій дорогий коню вороний ,
із далеких країв веди додому до хати...
де край дороги столітній дуб старий-
і виглядає своїх журавлів, батько і мати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788871
дата надходження 24.04.2018
дата закладки 24.04.2018
Кличуть мене з далеких доріг,
мов кличе мати.
Татові яблуні - мій оберіг,
що шумлять біля хати.
Татові яблуні, татові яблуні
квітнуть і взимку й весною.
Татові яблуні, татові яблуні
світ прикрашають собою.
Кличуть мене з далеких доріг,
мов кличе мати.
Татові яблуні - мій оберіг,
що шумлять біля хати.
Татові яблуні, татові яблуні
всіх нас додому чекають.
Татові яблуні, татові яблуні
і в холоди зігрівають.
Кличуть мене з далеких доріг,
мов кличе мати.
Татові яблуні - мій оберіг,
що шумлять біля хати.
Татові яблуні, татові яблуні,
вмиті дощем і росою.
Татові яблука, татові яблука,
світяться всі добротою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788532
дата надходження 22.04.2018
дата закладки 22.04.2018
Ми інколи живемо бездумно,
Неначе запаслися вічністю.
І поводимось нерозважливо,
Вражаєм своєю безпечністю.
А для когось закінчились весни,
Для них сонце погасло навіки.
Хтось через когось нині нещасний--
І від болю не знаходить ліків.
Тож живімо щодень, як востаннє,
Не шкодуймо гарних слів для людей.
Може, завтра для всіх не настане--
Й важко нестерпно тоді нам буде.
Буває, живемо легкодухо,
Мовби наше життя безкінечне.
Ми не чуймо чужу біду глухо:
Як довкіл глухота-- жити лячно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788585
дата надходження 22.04.2018
дата закладки 22.04.2018
Тобі дарую тихо ніжність
У круговерті днів шалених,
В квітневий ранок - вроди свіжість...
Пізнаєш ти всю сокровенність.
Ця ніжність в посмішці, у ласці,
У слові, сказаному вчасно.
Я відчуваю поруч щастя,
Дивлюся в очі твої ясні.
Перлину ніжності дарую
Єдиному тобі, коханий.
Ти збережи любов святую
З небесного меридіана.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788498
дата надходження 22.04.2018
дата закладки 22.04.2018
Білосніжні мої абрикоси
З кожним роком все краще цвітуть.
На пелюстки їх падають роси,
А думки мене в юність несуть.
Їх садили колись на світанку
Із тобою, як вишні цвіли,
Та раділи ми кожному ранку,
Безтурботно й щасливо жили.
Літ багато з тих пір пролетіло,
Сивиною покрилось чоло...
Чомусь серце моє защеміло,
Що кохання кудись відійшло.
Лише досі мої абрикоси
Щовесни білосніжно цвітуть,
І свій цвіт заплітають у коси,
А літа, поспішаючи, йдуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788275
дата надходження 20.04.2018
дата закладки 22.04.2018
У тиху ніч на небі зорі
Пускають стріли золоті.
А на війні трасують кулі,
Вітькають смертно на "нулі".
А ти, кохана, спи спокійно,
Матінко рідна, не ридай.
Стояти будемо ми стійко,
На захисті наш отчий край.
Спалах заграв рве темінь висі,
Із жерла танка новий залп.
Застряв запал в пологій стрісі,
Навкруг осколків роєм шквал.
Стискають руки автомата,
Зірвалось з вуст круте слівце.
Це за тривоги мого брата,
За батькове сумне лице.
21.04.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788462
дата надходження 21.04.2018
дата закладки 22.04.2018
Не розлюбила нас стрімка весна,
І радує небес свічадо,
І цвітом білосніжним враз зрина,
І ваблять очі ці принади.
Не розлюбила нас дзвінка весна,
І сонця дотиком ласкає.
Бринить душі тендітная струна
В квітневому теплі розмаю.
Не розлюбила нас палка весна,
Охоплює в обіймах рідних.
Садів пахучих грає білизна,
І сподіваємось на плідність.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=R70EFSQuSw8[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788153
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 21.04.2018
Не важна мне твоя зрелость...
Не нужна мне её сложность...
Мне нужна лишь - её нежность...
Не завидна - её кротость...
Прояви иногда - слабость...
Покажи мне себя,мудрость...
Обожаю за всё - смелость...
Ненавижу - души скупость...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788353
дата надходження 21.04.2018
дата закладки 21.04.2018
Дівка Галя працювала
В городній бригаді,
На роботі скрізь встигала –
Батьки були раді…
Та прийшли якісь укази
(Ми до цього звикли),
Землю всю розпаювали –
І бригади зникли!
Галя в місто подалася,
Хоч доля й лукава,
Дуже швидко влаштувалась
Продавати каву.
Їй швиденько пояснили,
Щоб вставала рано,
Готувала капучино
І американо.
В невеличкому лоточку –
Все тут в шоколаді,
Працювала в холодочку,
Не те, що в бригаді.
Правда, люди вередливі,
Та дівка не плаче:
Ну, подумаєш, комусь там
Кава не гаряча!
Тим гірка, а тим солодка –
Всім не догодити,
Тут якби чим більш продати,
Грошей заробити.
Тому трішки не долила,
Не додала здачу,
Перед людьми проклинала
Роботу собачу.
Спритно напій продавала
(Ху, яка задуха!)
Раптом з черги пролунало:
-Що це? В каві - муха!
Громадяни, всі ви свідки,
Що я не брехуха,
Подивіться - в філіжанці
Ось плаває муха!
Галя слів не добирала:
-В мене усе свіже!
Ви чого розверещались,
Наче вас хтось ріже!
Та від ваших оцих криків
Ця муха оглохла,
Вона в тому капучино
Іще зранку здохла!
-Буде правильно «оглухла»,-
З черги підказали…
-В мене вуха вже попухли,
Всі грамотні стали!
Та всі разом не кричіть так,
Чи ви показились?
Як це муха може плавать,
Як вона втопилась?
І до вечора вже в Галі
Виникла турбота:
Через ту прокляту муху –
Знов шукай роботу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788378
дата надходження 21.04.2018
дата закладки 21.04.2018
Цей Седнів – тиха гавань для творців:
Художників і обраних поетів.
Багато побувало тут спеців,
Що підняли за воленьку багнети.
Краса природи і краса душі
З’єднались на землі цій воєдино .
Піснями стали Глібова вірші
Й Шевченка доля теж сюди водила.
Тут Лизогубів замок і церкви
Того хвилюють, хто дістав їх оком.
І ненароком горло біль здавив:
Чи знають це чиновники високі,
Що підступає неспокійний Снов
І до альтанки Глібова, й до школи.
І це не є ні казкою, ні сном –
В природі на усе свої закони:
Те знищити, що зроблено не так,
Перетворить будівлі у руїни…
Коли ж наш Седнів буде розквітать –
Краса і гордість неньки України?
Краса природи і краса душі
Живуть іздавна в Седнівському краї,
Загорнена у сиві спориші,
Й на хвилях Снову сяє світлограєм!
19.04.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788316
дата надходження 20.04.2018
дата закладки 21.04.2018
Цвіте бузок. Дощать садки—
І землю вкрила білопінна злива.
На гілці шпаченя сидить
Й пелюстя трусить на травиці гриви.
Крутнув голівкою льонок
(старається сподобатись фіалці),
А поруч молодий кленок
Вже тінь встеляє на садовій лавці.
Зашарілися тюльпани:
Ромашка й орлик злились в поцілунку.
Жасмин зирить за паркани,
Сп’янівши добре від свойого ж трунку.
І десь поділася печаль:
Весна ж співає гімни всьому світу.
Сама як сіла за рояль,
То не умовкне до самого літа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788355
дата надходження 21.04.2018
дата закладки 21.04.2018
[b][color="#1815bd"]Я сказала, ты поверил,
И прикрыл тихонько двери..
Было б все, как ты хотел,
Если б Петька не влетел!![/color]
[color="#24c718"]Хороша была солома,
Лучше, чем диванчик дома...
Я в колючей той соломе
Два часа была в истоме![/color]
[color="#1824c7"]Не забуду сеновал,
Ты мне деньги предлагал
Но в любви ты, друг, мастак,
Отдалась за просто так.[/color]
[color="#b316b0"]На завалинке Герасим
(Мы обычно вместе квасим)
А сегодня вот - непруха.
Тащит муж домой за ухо.[/color]
[color="#14a68b"]Приходи ко мне с баяном
Больно петь охота пьяной.
Песню ту - "Шумел камыш!!"
А семье на ужин - шиш. [/color]
[color="#91240b"]По деревне ходят слухи
Петр напился барматухи
Пронесло-то бедолагу
Обдрыбенил всю катрагу![/color]
[color="#24c718"]
Прокурор у нас нахал
На суде нас оббрехал
Мы бабло с собою взяли.
Но за ложь ему не дали.[/color]
[color="#1824c7"]Круто пасху отмечали
У себя гостей встречали.
В понедельник с утреца
Пусто, кроме холодца.
[/color]
[color="#b316b0"]Бабка зубы потеряла
Когда грядку убирала.
Дед, как высосал из пальца:
"По весне найдешь, не парься!"[/color]
[color="#91240b"]
Накачала силикон
В губы Бабка Ёшка
И висят, как медальон
Сверху нос, как брошка.[/color]
[color="#24c718"]Бабы прут ко мне толпою.
Харю бить мне за мужей.
А я дверь на ключ закрою...
Да и их попру взашей[/color].[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788429
дата надходження 21.04.2018
дата закладки 21.04.2018
Пливи,хмарино, де поля... у річці вмийся.
Над полем дощиком, рясним, ти скрізь... Пролийся!
Сію зернятко золоте, хай проростає.
Тут в неба очі голубі... жайвір співає.
Від сонця, неба і землі сил набирайся.
О, земле рідна і свята... Розвеселяйся!
Сію зернятко золоте, прошу: - Родися!
Тут вас багато гарних є... Заколосися!
Зерняткам щедро в колоску всім наливаться!
Цінуй і ти свій рідний край... Не смій цураться!
Пливи,хмарино, де поля... у річці вмийся.
Над полем дощиком, рясним, ти скрізь... Пролийся!
Нехай хліба на всіх полях... Заколосяться.
На рідній в кожного землі лиш квітне щастя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788407
дата надходження 21.04.2018
дата закладки 21.04.2018
Ця сива старенька на лаві сидить,
Обличчя змарніле і серце щемить.
Зчорніла душа і немає вже сліз
Ще й каменем відчай у серце заліз.
Все водить очима вона навкруги,
А в погляді тому вже стільки туги.
Нічого не бачить вона у цю мить,
Бо серце ридає, бо серце кричить:
Синочок рідненький в могилі лежить,
Йому б, молодому, радіти і жить.
Забрала синочка проклята війна,
Зосталась матуся у хаті одна.
Сидить ця старенька в глибокій журбі,
Не сміє пташина співать на вербі,
Лиш вітер холодний шмагає в лице,
І очі налилися сірим свинцем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787667
дата надходження 16.04.2018
дата закладки 17.04.2018
Одне на всіх на небі сонце
Тепло навпіл усім нам шле.
Журчить під каменем джерельце,
Там, оленятко воду п’є.
Співом зайшлась в саду синичка,
Над квіткою чаклує джміль.
З вітром шепочеться вербичка,
В серці кохання б’ється хміль.
Одна на двох любов з тобою,
Життя тривоги стереже.
Закрила б кривду всю собою,
Що в грудях так ятрить, пече.
Що плач розносить Україні,
Хижо гуляє між бійців.
Печать печалі вчора, нині
І вистражданий правди гнів.
15.04.18
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787597
дата надходження 15.04.2018
дата закладки 17.04.2018
Засліпило сяйво запашного поля:
То пшениця спіла колихає долю.
Там -- громада лісу кличе свою пісню--
З неба потягнула музику врочисту.
Соловейка чутно з чорного терену,
Й дятел визволяє тишу із полону.
Звідусіль злетілось багатоголосся —
Струнами стікає в засмагле колосся.
Десь бурмоче ворон — когось поучає.
Заспівати б в хорі – талану не має.
Ліс увесь довкола в світлій павутині,
В м’ятному жаданні лагідної днини.
Дуб столітній пильно розкидає тінь:
Може, перехожий зажадає в сінь.
Онде на узліссі молоді берізки
Зграйкою спинились: притомились трішки.
Сонцю теж схотілось до лісу прихилиться:
Сяєвом зігріти деревця й травицю.
От вже й застрибали промені завзяті
З гілочки на гілку, наче білченята.
Ліс уже вирує, лісу вже не нудно,
Ліс живий і дише на всі дужі груди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787736
дата надходження 16.04.2018
дата закладки 17.04.2018
До заходу сонце все котиться,
І вкотило добрячу стежину.
Стемніле крайнебо золотиться,
Радіє, що його скоро стріне.
Я журливо дивлюсь на те диво,
Бо з’єднались в одне же́врінь неба
І безпечна земля чорнобрива--
Як чері́нь у пічці розжарена.
Гукнула б сонцю:-- Не котись, стривай,
Покірно не спіши поза обрій,
Із мого життя ще день не зривай..
Але ніч щось шепоче недобре.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787422
дата надходження 14.04.2018
дата закладки 15.04.2018
Очі блакитні, як в синього неба.
як в синього неба у сонячні дні.
Очі блакитні, як хвилі прозорі
у синього моря... рідні мені.
Боже мій милий! А скільки в вас ласки.
О, скільки любові тут, щастя, тепла!
У вас, мої очі, світлі надії,
мої сподівання... радість моя!
Зорями сяє ваш погляд привітний,
мелодія світла в вас нових пісень.
Погляд ваш пильний і лагідно-ніжний.
Я з вами стрічаю... кожен свій день.
Очі блакитні, як в синього неба.
як в синього неба у сонячні дні.
Очі блакитні, як хвилі прозорі,
ви маните... з вами... легко мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787352
дата надходження 13.04.2018
дата закладки 13.04.2018
[b][i][color="#0c1594"][color="#e31814"]Т[/color]-рамвай подъехал к новой остановке
[color="#e31814"]А[/color]- за окном весенний теплый штрих.
[color="#e31814"]В[/color]- салон вскочил по юношески ловко
[color="#e31814"]С[/color]-едой мужчина где-то лет моих...
[color="#e31814"]Т[/color]-олько с чего бы сердце бьется чаще?
[color="#db1714"]Р[/color]-одное что-то... Время - не спеши!
[color="#db1714"]Е[/color]-й Богу... он!!! И память в одночасье
[color="#e31814"]Ч[/color]-ерпнула чувства из глубин души...
[color="#e31814"]А[/color]- за окном все тоже время года,
[color="#e31814"]В[/color]-есна.. и вишен нежно-буйный цвет,
[color="#e31814"]О[/color]-пять земля коснулась небосвода
[color="#e31814"]В[/color]- глазах моих... О Боже, сколько лет!!
[color="#e31814"]С[/color]-тучит сердечко и трепещет птицей,
[color="#e31814"]Е[/color]-го удары, словно в небе гром.
[color="#e31814"]Н[/color]-а нас спустились годы вереницей,
[color="#db1714"]Е[/color]-му, родному, быть бы лучше сном.
[color="#db1714"]С[/color]-леза скатилась по щеке с морщинкой,
[color="#db1714"]Л[/color]-юбимый - рядом, может подойти?
[color="#db1714"]У[/color]-йти вдвоем неведомой тропинкой,
[color="#db1714"]Ч[/color]-то бы могло нас ждать в таком пути?
[color="#db1714"]А[/color]- тут ... опять назвали остановку
[color="#db1714"]Й[/color]- он сошел... за миг свернул за рог...
[color="#db1714"]Н[/color]-о пусть я плачу... плачу втихомолку,
[color="#db1714"]А[/color]- случай этот все ж послал мне Бог![/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787210
дата надходження 12.04.2018
дата закладки 13.04.2018
Зимний вечер. Вьюга воет.
Вдалеке фонарь висит.
Уж не спится: сердце ноет,
Колокольчиком стучит.
То забьётся дробью звонко,
То притихнет…и молчит…
Так весёлая плутовка
Моё сердце теребит.
Где-то там, среди сугробов,
Потерялся её след…
Грусть-тоска – моя зазноба,
Мой далёкий милый свет.
Не добраться, не доехать
До желанного крыльца…
Ром – последняя утеха
Козырного мертвеца.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787316
дата надходження 13.04.2018
дата закладки 13.04.2018
Невже не бачиш безодню- прірву?
В стосунках, мов в глухім куті.
Відбитки слова під корінь вирву,
Колишнього сухі прути.
Прошу, губами не торкайсь чола.
По пам*яті пройшлись вітри.
Я розчинюсь, немов вечірня мла.
Ти наміри свої зітри.
Бо зустрічі приречені на крах,
Тремтять ці почуття вини.
Іти не хочу більше по дротах,
А ти шепочеш: "Зупинись..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787347
дата надходження 13.04.2018
дата закладки 13.04.2018
Це тільки біль,й не абсолют
вселенського потопу.
Він зрадив,він же просто чоловік
Не Ной не Ангел благої любові!...
Це тільки перші кроки відчаю і сліз,
вони просохнуть на світанні.
Перед тобою,люба,цілий світ
цнотливої,блаженної любові!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723570
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 12.04.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.04.2018
Мені – орден, мені би був татко…
Мені – п’ять, а його вже нема.
Так давно, як мене обнімав.
Навіть знає про це наша хатка.
Не всміхаються всі в нашім домі,
Тільки знають, що татко – Герой.
Називав мене татко «Ковбой».
На світлинах ми з ним – у альбомі.
Сняться часто бої серед ночі.
Я ніколи не був на війні,
Десь гуркоче вона вдалині,
Бачу стомлені таткові очі.
Не ковбой я, я буду солдатом.
Боронитиму мир на Землі.
Хай почують мене аж в кремлі.
В мене орден – на пам’ять про тата!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785641
дата надходження 02.04.2018
дата закладки 11.04.2018
[color="#14a81c"]Вже чую стиха музику п'янку,
Струмків джерельних ніжний передзвін.
Весна кружляє у стрімкім танку
І шле зимі прощання навздогін.
Та з трону вперто іти не хоче.
Сльозами гірко хлипає із стріх.
Промінчик сонця ловлю охоче,
Зимову тугу їй кладу до ніг.
Весні розкрию ніжні обійми,
Яка густим переліском бреде.
Біжу хутенько їй навперейми
Життя пробудження з нею іде[/color].
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcR607nTEZcyrR6ZS6y00qwnXQ6vSJPVOANXU6DfGO-rEo4veeA8HA[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784317
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 11.04.2018
Немов магніт, притягуєш собою
У світі грішно-світлому щоденно.
І чую, ніби музику гобоя,
Коли мені шепочеш в час блаженний.
О ні, не треба знову приручати,
Від вишень відчуття солодко-кислі.
Змішали у коктейль реальність з чатом,
У павутинні начебто зависли.
Чи небо відповість на всі питання?
Чи зрозуміє...світ тепер жорстокий.
Не приручай, бо зустріч ця остання.
А чи настане потім в серці спокій?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786912
дата надходження 10.04.2018
дата закладки 11.04.2018
Вірш написаний давно, коли життя було зовсім іншим.
Від дідів та батьків знали про страхіття голоду, репресій, війни.
Хоч ці біди були позаду, але нас також виховували рабами,
безправними, слухняними, безголосими. Всілякими засобами
знищуючи почуття гідності, змушували безупину кланятись
партії за "щастя" жити "в необъятной Родине",.. де справжню
убогість існування ми і не могли оцінити, не бачачи інший світ.
Я не розміщала вірш на сайті, боялась, що він буде незрозумілим
для молодшого покоління.
Та хай знають, що були в нашій історії і такі часи,
коли люди жили серед пустих полиць і прилавків, коли про волю,
свободу слова чи виїзд за кордон не можна було й мріяти.
І нав'язувався такий спосіб життя тим же "братом", що приніс нам війну.
Невже з народження – й навік
в мені це відчуття провини?
Ті, хто рабом прийшов у світ,
прожив як раб – рабом і згине.
Бо це – діагноз, вирок це,
гіпнозу вплив. В підкірці, в генах:
"Я – винна!.. щось... комусь... аж ще
з батьківських екстра-андрогенів".
Втовкмачували з ранніх пір,
що [i]Родінє[/i] довіку винні.
Незгодним – каторга... Сибір.
Всі завинили з пуповини!
І, вибачаючись, жила,
всім заглядаючи у вічі.
В когось не ладились діла –
себе винила в тому... вдвічі.
... А навкруги – зухвалість, глум,
безправ'я, знахабніла влада...
В душі завис вселенський сум:
чому ж їм совість – не завада?
Що ж то за люди ми такі,
що на ріднесенькій землиці
всі живемо як байстрюки
безправні, безголосі, ниці?!
Випалюю з душі щомить
одвічне почуття провини.
Рабою змушували жить –
скінчилось. Досить! Я – ЛЮДИНА!
Десь приблизно 1985 рік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784863
дата надходження 28.03.2018
дата закладки 11.04.2018
Пробивається сонце весняне...
Як зіщулились сніжні поля!
Лід зсувається й краплями тане
І свіжіє вітрами земля.
Красовик розгортає крилато
Понад пліттям свої ґарункИ.
І пора занотовує свято,
Заплітаючи в барви гілки…
Та сюрпризами день холодніє:
Присипає снігами зима,
Візерунками білими віє
Заметіль... І весни вже нема!?
Первоцвіт в кришталевім полоні,
Похмурніло у неба чоло.
Плеще вітер в зимові долоні
Й березневу весну замело.
А зима ж та, неначе “в законі”,
Сніговієм хурделить вдоріж.
І лелеки в морознім припоні
Із весною стоять босоніж.
Красовик - березень.
Ґарунки -візерунки мережива.
Вдоріж - дорогами, шляхами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783654
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 11.04.2018
[b][i][color="#c42020"]Скільки раз вже сонечко сідало,
Щоби знову вдосвіта вставати.
60 - багато а чи мало?
Я сьогодні можу вже сказати.
В 60 я викупана в щасті,
У турботі, радості й любові.
Я сьогодні - ніби на причасті
А воно - у кожнім добрім слові.
Я, здається, знову народилась
За благословінням Господа і неба!
Є вже те, чому в житті навчилась.
Є ще те, чому навчитись треба.
Чималу пройшла уже дорогу...
Та в майбутнє і думки і погляд.
Я за все вклоняюсь низько Богу
І тим людям, що зі мною поряд.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782698
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 11.04.2018
А когда меня не станет,
Долго будут жить стихи?..
Кто-то выучит на память
И не вычислив грехи?..
Ведь недаром написала…
Столько чувства отдала…
И ни разу - после точек
(Между строк) не солгала…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787051
дата надходження 11.04.2018
дата закладки 11.04.2018
Яскраве сонце сліпить очі,
Теплом обвітрює лице.
Бруньки розквітли верболізні,
Землі пробудження гряде.
Пташки веселі ширять в гаї
Щебет у вись навперебій.
Звірі збираються у зграї,
Комашок перших в’ється рій.
І синь ллють проліски у лісі,
Голублять простір між дерев.
Вмостилась білка на горісі,
Стояв він в крузі королев.
Берізки, станом білолиці,
Все шепотілись про весну.
Із ніжних віт плели косиці,
В поступ вслухались гомінку.
10.04.18
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786792
дата надходження 10.04.2018
дата закладки 11.04.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.04.2018
[i] Вкотре беру тайм-аут…
Бо так мені треба –
стомилося небо,
не я… [/i]
[youtube]https://youtu.be/8IFAxfHISwM[/youtube]
[i][b][color="#025385"]Буває так, що треба відпочити
Хай від нагальних, та посильних справ,
Щоб нові плани і задачі снити,
Яких твій розум
ще не розібрав…
Відтак й шукаєш лісову хатинку,
Де, окрім тебе, лиш мишиний писк...
Бо ж хто не любить творчу самотинку,
Де свій, тобі лиш
притаманний, зиск?
Ні, не стомився я…. І, слава Богу,
Запал життєвий в серці не погас…
Та хочеться пройти нову дорогу,
Духовних сил
розвідати запас.
А ще – оглянуть нові горизонти,
Щоб не скотитись раз на манівці:
Чи починав з нуля новий сезон ти,
Щоб гідно оцінить
хвилини ці?
Подуги смак відчуєш, коли вгору
Піднімеш врожаю незрушний віз
Й коли в осінню, непогожу пору
Не явиш люду власних,
прикрих сліз.
Ні, не стомився тілом я – нівроку!
Не бракне ще мені й духовних сил,
Та щось таке впадає в спрагле око,
Що розриває душу так жорстоко,
А в мозку виють
зголоднілі пси.[/color][/b]
27.03.2018
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784621
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 11.04.2018
Він міг назвати міною снаряд
І зовсім був не схожим на героя,
Як підліток, зелений ще солдат,
Прикурюючий поряд після бою.
Новенького в обстріляній сім'ї,
Салагою прозвали його з жартом
І з фляги посвятили у свої,
Хоча не думали що буде вартим.
Давно було, а пам'ятаю як
Тодішній бій розкручував картину,
Як наповзаючий російський танк
Впритул уже обстрілював хлопчина.
Вони ішли - чотири по снігу,
Стріляли з кулеметів, а навпроти,
Нервуючи, піхоту на бігу
Від танків відсікала наша рота.
Завмер один і щезнув у вогні...
За мить, ще два роззулися на міні...
А той що поряд повз і на броні
Іскрили рикошети від машини.
І коли холод крався по спині,
Коли бувалих зрадила відвага,
Прицільно їхні прилади скляні
Впритул кришив короткими Салага.
Не впустить бій засліплену броню,
Ракета в нерухомий не промаже...
І чорний дим тягнувся від вогню,
Як стрічка ритуальна екіпажу.
Горів метал. Розносив вітер чад
І дух людський, горілий, після бою.
А зовсім поряд щупленький солдат
Нагар знімав з розібраної зброї.
І лиш в уяві бачився живий,
Угадувався в рисах на обличчі
Його далекий предок, кошовий,
Полковників скликаючий на Січі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786666
дата надходження 09.04.2018
дата закладки 11.04.2018
А. Пушкин.
Если жизнь тебя обманет,
Не печалься, не сердись!
В день уныния смирись:
День веселья, верь, настанет.
Сердце будущем живёт;
Настоящее уныло:
Всё мгновенно, всё пройдёт;
Что пройдёт, то будет мило.
Переклад.
Як життя тебе обмане,
Не печалься, не гнівись!
В день тужливості змирись:
Вір, день радості настане.
Серце завтрашнім живе;
Бо теперішнє журливе:
Все раптово, все пройде;
Що пройде, те буде миле.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786246
дата надходження 06.04.2018
дата закладки 11.04.2018
Клини мережать небо журавлине –
Провісники весняних сподівань –
На цей раз «кру» їх зовсім не журливе,
Хоч жайвір ще весні не заспівав.
Купалися вже трави в перших росах,
Верба сережки жовті зодягла,
Спустивши у водицю довгі коси,
Хмариночку зловила, що пливла.
Утрапили в полон і журавлята,
Розчулили присутністю вербу,
У дзеркалі-воді їхні крилята
Заколисали хвильками журбу.
Мене теж даль покликала висока
І добре, що вона не має меж,
Побавилося мною сонця око,
Поки пробились крила в мене теж.
9.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787056
дата надходження 11.04.2018
дата закладки 11.04.2018
В тім’ї вогнем роздвоєна свідомість
Пече роками від жахіть війни.
У скронях тиснявою невідомість
Та доказ вірний, ні, ми - не раби.
Стоять солдати насторожі миру,
Щоб спокій мали рідні та близькі.
Ростить Вкраїна їм достойну зміну,
Міцні стають ті плечики слабкі.
Вони - діти нескорених понині,
Хто кров’ю, славою укрив степи.
Зав’язлі у жадобі павутинній,
Кістками в землю ляжуть вороги.
10.04.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786856
дата надходження 10.04.2018
дата закладки 11.04.2018
Зима сховалася за обрій,
Весна вже квітами сія,
Нам нові стеляться дороги,
Весна і сонце звеселя...
Зійшли печалі з мого дому,
Це Божа воля пресвята,
Все оновляється чудово,
Радіє матінка-земля...
І все по-новому вже буде,
Хоч доля в кожного своя...
І ряст, синички,діти й люди,
А воля в нас на всіх одна...
Турбує всіх країни доля,-
Садки,ліси,степи й поля...
Дай,Боже,сили і здоров"я,
І щоб закінчилась війна...
Нехай не клацає вже зброя,
Не б"ють гармати відтіля,
Земля оновлена весною,
Плете мереживо життя...
Хай повертаються синочки,-
Чекає кожного сім"я...
Верби,калина і кленочки,
Рястом уквітчана земля...
Усе для Миру і Любові,
І Бог життя благословля...
Весняний подих пречудовий
Людей і землю оновля...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787060
дата надходження 11.04.2018
дата закладки 11.04.2018
Стомився вітер : взяв високу ноту ,
Змінив тональність , в травах подрімав .
Прокинувсь швидко - поборов дрімоту .
Піднявшись в небо , у хмаркАх розстав .
Розсипав в клени , з неба позолоту ,
...Благословив широку , глибину уяв :
Хазяїн бачте - не людського роду .
До друга свого - гаю завітав .
Розкинув пальці , колючками глоду ,
В долонях грона , ніжно погойдав .
Грудьми схилившись , у дівочу вроду :
Крильми на плесі , лілію обняв ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349185
дата надходження 09.07.2012
дата закладки 12.10.2015
Не впізнаю тебе , ну хто ти ,
А серце тьохкає , лечу .
І не можливо зупинити ,
Цю зустріч нашу , як біду .
Через роки через печалі ,
Твій образ якось тихо зблід .
Лише душа моя з вуалі ,
Назустріч йшла тобі услід .
Печаль моя любове перша ,
Прийшла , схилилась до воріт :
Від хвилювання наче вперше ,
Стою , як вкопаний ведмідь .
Давно я сам і ти самотня ,
У вирі вимріяних снів .
То мабуть воленька Господня ,
Прийшла з вчорашніх почуттів .
Схватило в серці щось й понесло ...
Для нас схилились небеса .
Кохання в полумї воскресло ,
Як в травах вранішніх роса .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335616
дата надходження 07.05.2012
дата закладки 19.09.2015
Не сплю в "Зозульці "ранок знаю , вже за вікном , я відчуваю ,
Частинка вчора наче мить , назустріч колії біжить .
О , боже мій в якому краї , Ще є така світлинка раю .
Де Мавки з Лесиних чудес , Приходять досі і з небес .
Лечу додому манівцями ,За нею скучив до безтями .
Біжу до хати й Мами лину , Щоб спити радощів краплину .
Під тином милі маргаритки . Відкрили очки , як сирітки .
До них схилилася на пліт , Чекає Мама край воріт .
Без крил піднявся до небес , Немов в дитинстві я воскрес .
Десь тут ховався чарівник до Мами з ранку у квітник .
Чекають мальви і клени , край поля ясен і льони .
Чекають бусли у горі , Моєї Мами вартові .
Ступлю і з приступки не вміло , Чогось серденько защеміло .
Сприйму грудьми красу німу , І тихо Матір обніму ...
Прости Матусю шалапуту , Образу може не забуту .
На стелі докори сумні , За очі сплакані в вікні .
Коли ждала , коли терпіла , Там де було уже не сила .
Літа пошарпані в вітрах , душею клала в вишивках .
Схиливши голову в поклоні , Візьму в жмені Твої долоні ,
Спасибі Богу , що Ти є , І ще зозуля накує .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323862
дата надходження 21.03.2012
дата закладки 19.09.2015
Бажаю міцного здоров’я ,
На старість тихий хуторець .
Де з лісу віє прохолода ,
На миріжку росте чебрець .
А за ставком дзюрчить струмочок ,
Біжить внуча через місток .
Штанці « засіяв» реп’яхами ,
Коли він виріс з пелюшок ?
В гаю розливи солов’їні ,
Багряна шавлія п’янить .
Цвіркун озвавсь , співак неспинний ,
Так і запрошує пожить …
Муркоче киця на порозі ,
Бай – бай малечу забавля .
Затихло … - в сутінках вечірніх ,
Вже над садком зійшла зоря .
Живіть бабусю довго й мило
Бож Вам женить іще внуча …
Йогож діток соната щира ,
Вам на здоровя хай звуча .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335428
дата надходження 06.05.2012
дата закладки 19.09.2015
Не позбудусь з Майдану, одного ,
Коли мрію украли живцем
Слуги тих , що розпяли Святого ,
Цеж яким треба бути сліпцем .
Знову яйця знесли ліберИли ,
У чергове гніздечко кладуть .
А за ними , ті ж писки і рили ,
Від "Кличка "до "Вперед" - єдна суть ...
Ну проснітЕся , глибше загляньте ,
Чи Вам мало " Космічних облудь "?
Ми їх бачили в Києві встаньте ,
Цього жаху нам ще не забуть .
Схаменіться прошу Божі діти ,
Женіть зайдів без роду нікчем .
Так давно , вже терпінням сповиті :
Злодіям наймитами стаєм...
На коліна в проханні Вам стану ,
В немовля свою честь вколишу .
Збережіть же , як цінність останню ,
Обирайте Вкраїну , прошу !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334777
дата надходження 03.05.2012
дата закладки 19.09.2015
Не проси в Бога помощь мудак,
Пусть твой Поп пидерас не мечтает.
Никогда вам не взять нас ишак,
Дома небо родним помогает…
Будьте прокляты вы навсегда,
Корм подножный для Путина суки.
Чужаков не приемлет земля,
Вам чужая Украйна мамлюки.
Жаль Петровича жил бы дурак,
На ветру его пам'ять растает.
На «червонцы» повелся слабак,
За блокпост у гробу «отдыхает».
Ну а ты так по чем очутился в Маскнью,
В БРЭМ еэмику « штопнуло» ?
Сиди молча не шлепай брехню,
Ибо скоро отнимутся руки..!!!
...но какой то нацгад, убегая
по БРЄМУ пальнул...
...и уткнулся в родную броню.
На чужой зелме... "бедолаха".
Путин на могилку виделил.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516745
дата надходження 10.08.2014
дата закладки 19.09.2015
Вітерець нахиливсь над вербою ,
Море тихо за пірсом шумить .
Зберігають наш спокій зтобою ,
Аби вічністю виросла мить .
Незрівнянна моя , Афродіто ,
Незабудко моя весняна .
Що прийшла наче юність далека ,
Віддалася коханню сповна .
Нам здаровану часточку раю ,
У гарячих приморських вітрах .
Своїм спраглим коханням скупаєм ,
Вмиєм ласкою в білих пісках .
Хіба віриш , що щастя минуще ,
Коли в тілі єдинім злились ,
Жар бажання й реальність кричуща ,
Хіба скажеш собі схаменись ..!
Щоб до скону тебе обнімати ,
Вкрию тіло цілунком своїм .
Серцем спробую небо дістати ,
Стану вічним коханцем твоїм .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325737
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 19.09.2015
Надворі ранок догорає ,
Майнула ніч , немов у сні .
Віддав тобі частинку серця ,
Лишив частиноньку собі ...
- Твої вуста скажений вихор ,
Твої посмішки чарівні .
Нуртують кров і душу гріють ,
Нектаром в квітці дурмані .
Твій голос ніжний з перезвоном ,
Звучить у серденьку на дні ,
Як дощ у липні полудневий ,
Бентежить радощі земні .
Твоя постава плинь манлива ,
Зваблива квітка в тумані .
Гріху незайманого повна ,
Як в мами мальви в полотні .
Твій погляд милий мед горішній ,
Солодкий досвіток в росі .
Туди заглянув , розчинився ,
Як лист лавровий у вині .
Із губ твоїх напився трунку .
Зібгавши гріх в свої жмені .
...Давно у прірві опинився ,
До біса клопоти земні !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326062
дата надходження 29.03.2012
дата закладки 19.09.2015
З глибин потоптаних літами ,
Забута пісня , край межі ,
Сьогодні раптом обізвалась :
І заспівали соловї ...
Прийшла і тихо зачепила ,
За душу ранену крилом .
І защеміло серце , дивно ,
проснувся промінь за вікном .
Як перша ластівка зявилась ,
Як перша квітка серед трав .
То доля , в юність повернулась ,
Ой довго ж , я її чекав .
Ні , глибину таку не бачив ,
Очей проникливих , журних ,
Таких глибоких і красивих ,
Таких жаданих , чарівних .
Моя лебідко чорноока ,
Самотня горлице сумна .
Нам не дарма в житті зустріться ,
На цім віку дала судьба .
А навкруги життя буяє ,
Журжать струмки , до забуття :
Живуть давно , опрішні , знають ,
Любов , подовжує життя .
Щоб не розтрачене зібрати ,
Дозволив Ангел під крилом .
Не будем згублене шукати ,
Життям упємось , як вином .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333422
дата надходження 26.04.2012
дата закладки 19.09.2015
Сині очі , бездонна криниця .
Де струмки нерозбурхані сплять .
Там лежить таїна - таємниця .
На розлогах життєвих розпять .
Притулить твою вроду дівочу .
До грудей своїх хочу й обнять .
Цілувать цілувать до несхочу ,
Твої руки у своЇх тримать ...
Цілувать , цілувать без зупину ,
Щоб зірватися десь в безоглядь ,
У блаженство , нехай на годину ,
Що нам з того , що роки біжать .
Білолиця моя молодице ,
Як на лузі в весну сіножать .
Незрівнянка моя , чарівниця ,
Бурштинами заквітчана гать .
Хочу чути тебе , в цю хвилину ,
Хочу бачить , як очі блищать .
Мову чути твою солов’їну ,
Моя пташко , моя благодать .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333751
дата надходження 28.04.2012
дата закладки 19.09.2015
Навкруг весна життям буяє .
Єство закохане в красу ,
В зеніті променями грає :
Візьму його , заколишу .
Нехай дістане акварелі ,
З піхов весняних пЕнзелі .
Під кожним кущиком , у зелі ,
Малює власні вензелі .
Серденько мліє і тріпоче ,
Все хоче вирватись з душі .
Даль заворожує , лоскоче ,
Нема закоханню межі ...
Душа летить , не зупинюся ,
Хмелію в збродженім вині .
В красі застигну , розчинюся ,
Мов та комашка в бурштині .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334722
дата надходження 03.05.2012
дата закладки 19.09.2015
ЇЇ побачив й розум заклинило ,
Так тихо якось в ноги завело .
Електрошком тіло пронизало,
Навскачки серце в грудях понесло .
Я танець вів не говорив нічого ,
За мною ніжно в ритмі йшла .
Немов дві гілки дерева одного :
Якою – ж ти колись була ?
... Я вперше мабуть в стільки років ,
Себе знов легенем відчув .
Ступив назустріч кілька кроків :
Неначе в юність зазирнув .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354369
дата надходження 01.08.2012
дата закладки 19.09.2015
Коли ти йдеш пташки змовкають ,
Солодким щемом обрії бринять .
В заціпенінні хмари зависають ,
Готові руки небу цілувать ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342475
дата надходження 07.06.2012
дата закладки 19.09.2015
В борні за вільну Україну , віддам життя своє , як ціну .
Заради кращої їй долі , заради памяті живої .
За тих , які кістьми лягли , Вкраїні долю здобули .
Що в вирі слави і звитяг , несуть нам свічку по світах .
Заради волі , що ми мали , через довіру не втримали .
Я вірю птах , ще оживе , - Вкраїна в вічності живе .
Ще поженем як предки гнали , ми тих , що волю нашу вкрали .
В Господі терпіти образи , в своїй не будемо заразі .
Дарунок долі сподівання , ще зникне з памяті страждання .
Недарма предки помирали , і не дарма вжитті страждали ,
Щоб внукам небо прихилить , і з нього сонечком світить .
Щезникнуть в незвідь єзуїти , не будуть нам життя труїти .
Ще ворогам зготуєм каші і з нашої гіркої чаші ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326362
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 19.09.2015
Пізній час , вже спать пора ,
Галаслива дітвора ,
Спать лягайте швидко в ліжка ,
Дайте спокій ручкам , ніжкам .
Вийде місяць над полями ,
Заколише вас піснями .
Хай вам сняться сни чудові ,
Сни солодкі , сни медові .
Про моря , полів розмай ,
Над струмочком водограй .
Люлі , люлі , дітлашня ,
Спіть спокійно , до рання .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327583
дата надходження 04.04.2012
дата закладки 19.09.2015
Мені казочку цікаву мама розказала ,
Як хатинкою для звірів рукавичка стала .
Ось зима ліси й поля білим снігом вкрила ,
Й рукавичку я свою у стіжку лишила .
Срібним інеєм посипав Дід Мороз доріжку ,
І в будиночку своїм , я знайшла лиш мишку .
Значить дуже замала , моя рукавичка ,
Проти татових вона , наче та дрібничка .
Ми збудуєм і з татком , для звірят світличку ,
Щоб сховалися у ній , їжачки й синички .
Тато в мене чарівник , нехай мають хатку ,
Місця вистачить усім , хай живуть в достатку .
Щоб зустріли Рік Новий , весело , розкішно .
Нехай буде в їх Господі , тепло і затишно .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329487
дата надходження 11.04.2012
дата закладки 19.09.2015
Моя бабуся королева ,
Її хатинка теремок .
Сказала внучка мені вчора ,
Й побігла в сад , через місток .
Ой як приємно защеміло ,
Озвався в бджілці голосок .
Розцілував бабусю дзвінко ,
І полетів й собі , в лужок .
Щось передумав повернувся ,
І знов бабусю в личко чмок .
Враз засміявся й покотився ,
Як щойно з казки , колобок .
А понад гаєм забриніло ,
Приємне віяло з думок .
І на душі так мило стало ,
Аж зашарівся , потічок .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342728
дата надходження 08.06.2012
дата закладки 19.09.2015
Твій образ милий , мед горішній
Твоя постава чарівна .
Веснянком душу розбудили ,
Звідкіль спустилась ти така ..?
Прийшла , й спинилась наді мною ,
З далеких вимріяних снів .
В обіймах мрії голубої ,
Неначе мак в саду розцвів .
Відкрила мріям щиро груди ,
Свята жоржина пелюстки :
Роками зоранім в тривогах ,
Порватім серці на куски ...
- Віддам останнє , все доскону ,,
Без обіцянок всяких тез .
Тій , що прийшла і залишилась,
Із мрій , веселкою з небес .
Аби цвіла ця квітка щира ,
В саду у мене під вікном ,
Застигну променем в віконці ,
І залишуся їй навік рабом ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335267
дата надходження 05.05.2012
дата закладки 19.09.2015
[b][i]tth[/i][/b]
[i]Волинь... с. Веснянка. Погоже літо...
Озеро неподалік від Луцька...
Чайки над озером... І... мрії! Мрії
про майбутнє. Бо сьогодення сумне.
Та життя бере своє... Мрії...[/i]
[youtube]https://youtu.be/DPabSZMU7Zo[/youtube]
[i][b][color="#b700ff"]То не сонцева тінь в голубих небесах
В плесі озера вкіс відбивається…
То на бе́резі трав жадібка́ бірюза
Корінцями углиб розвивається…
То не чайка над озером в’ється, літа́,
Спрагло долю у вирі шукає…
То твої молоді та щасливі літа
Серед літ запізнілих блукають...
То не жайвір у небі відчайно співа,
Немов щастя нам щедро віщує…
То твої в позолоті, коштовні слова
В моїм серці... щоночі ночують.
...Кличе неба і трав нехибка бірюза,
Літо гладить фіранки в віконці…
То не сонцева тінь в голубих небесах…
То моє несподіване сонце.[/color][/b]
10.08. 2015, с. Озеро, Волинь[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599855
дата надходження 15.08.2015
дата закладки 28.08.2015
[b][i]Я дякую, Ладо! Й тобі, мій Свароже...
Печалить серця нам, кохана, не гоже...
То ж нам веселитись від пізня до рання.
Ще світить і гріє щасливе кохання!
Моє ти життя так наповнила змістом,
Як куб кришталевий – напоєм іскристим,
Як плід зеленавий – опліддям рум'яним,
Як ніч сизокрилу – світанком багряним;
А серце зневірене – трунком любові,
Немов хлорофілом – листочки дубові,
Немов спраглу землю – вологою в зливу,
Мов рінь побережну – водою грайливо;
Блокноти і зошити – словом у віршах,
Піснями про усмішку долі не гіршу,
Мелодію пісні – шаленим акордом,
А річі привітні – одвітом негордим.
За це тобі, Ладо, велике спасибі!
Тобі ж обіцяю я більше не хибить:
Достойним я буду твоєї любові,
Як мрійним сопілкам – гілки калинові.
Я дякую, Ладо! Й тобі, мій Свароже...
Печалить серця нам, кохана, не гоже –
БудЕм веселитись від пізня до рання.
Хай світить надія услід... Й не остання![/i]
Оновлено 23.06.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506908
дата надходження 23.06.2014
дата закладки 27.08.2015
Вітер руки зімкнув на дівочому стані горобини і закохано читає
вірші у її зеленкуватому листі .
Низенько схилився над Землею сонячний промінь і соромливо
цілує спраглі розтулені вуста рожевої троянди , що притулилася
до одвірка .
Веселі ластівки синіми хмарками кружляють високо в небі .
дістаючи своїми крильцями з Землі по краплинці полуденної
радості даруючи її нам з висоти неосяжного польоту .
Придорожня ромашка , мов закохана дівчинка , зачарованим
оком поглядає навкруги і дивиться мені в очі , немов хоче сказати
та чомусь соромиться , як навкруги їй все подобається .
В куточку під маминою хатою польовий тмин гойдає на своїх
ручках малесенького равлика , який довірливо притулився до
його грудей і розімлівши від навколишньої краси солодко дрімає
в пахощах бабиного літа .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329186
дата надходження 10.04.2012
дата закладки 06.09.2013
Запорошило снігом долини.
Наче в сні зачарований ліс,
заховався у ковдру з перинки,
як в колечку лежить аметист.
Студень щойно зійшов із картинки
в первоцвітах весняний нарцис.
В душу падають дивом сніжинки:
Зробив вечір вчорашній сюрприз.
Білі шати наділа ялинка:
Здарував і для неї відріз.
В кожушинку сховались ожинки,
У яру з кучугури валіз.
Одинокий снігур з горобини,
П’ять зерняток у дзьобі приніс.
Щоб синички веселі в шипшині,
Влаштували собі бенефіс.
На узвишші біжить в серпантині,
В піднебесся алея беріз.
Наче в горах чаклунки – майстрині,
На мольберті нанесли ескіз.
Грона ягід на грудях калини,
У змальований щойно сервіз.
Із коштовного сяйва перлини,
Дід Мороз із собою привіз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382887
дата надходження 06.12.2012
дата закладки 22.12.2012
Моя рідна Україно,
Батьківщино мила.
Скільки ж ти нещасна Мамо,
горенька стерпіла.
Куди глянь наскрізь розруха,
а на серці рани.
Наче докір в полі чистім,
височать кургани.
У дібровах на покруччі
у курганах з поля,
як билина при дорозі
згвалтована доля.
Закипає кров у жилах,
скільки ще мовчати.
Доки будем на колінах,
пора вже вставати.
Просинаються кургани,
грають волхви в сурми.
В серці криком обізвались,
Кобзареві Думи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384789
дата надходження 14.12.2012
дата закладки 22.12.2012
Застиг в красі Маріїн сад
на ноті знятій з камертона.
Серця гарячі бються в лад,
То знак прийшов для нас з Амвона.
Плече в плече ставаймо в ряд,
Вже бють з могил в набати дзвони.
Ідуть планети на парад:
З горбів покотяться Гібони.
Зсіріло сонце від облуд,
Зажрались геть вовки-заброди.
Вірьовку виймем для приблуд,
Піднімем сховані клейноди.
Сприйміть, як заповідь наказ,
Ви меч тепер для ПідезРади.
Для влади ви – тепер спецназ,
Для холуїв – загрянотряди.
Вже розпочався снігопад,
З Амвона падає в долоні.
Чи з дива, - гляньте невпопад,
Стоять їх ідоли в поклоні.
Депутатам Свободи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384549
дата надходження 13.12.2012
дата закладки 22.12.2012
Бабусю рідненька дідусю,
Щебече наче горобча.
Біжить по сходинках Настуся,
Нас у порозі, зустріча.
Підняв дідусь на руки внучку,
В щоку її поцілував.
Обняв свою непосидючку,
І хто його роки, украв?
І з рук знялося пташенятко,
Бабулі шию обвило.
У перший клас іде зернятко:
І полетіло, як бджола .
До внучки хмароньки сміються,
Радіють сонечку вгорі,
Майбутнє в стежечку снується,
То мудра осінь на дворі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361093
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 22.12.2012
Сіє мати в грядку: перчик, горошинку,
Заміта на дворі, творить без спочинку.
Доки є ще сила, аж зняла хустинку,
Вигляда синочка із доріг, кровинку.
Посадила мати, квіти біля хати
Аби не одненькій, сина виглядати.
Дивиться на квіти, душа молодіє,
Мальвам та жоржинкам, старенька радіє.
Вийшла на лужочок, сіла на пеньочку,
Кладе у рядочок долю на листочку.
Понад лугом вітер, віє повіває
Незлим ніжним болем, серденько їй крає.
Біля мосту верби, листячком тріпочуть,
Журбу материнську, вітами лоскочуть.
Над широким полем, вивільги ширяють,
В синім небі плачуть, долі їй благають.
Жайвір в піднебессі, Боже як співає,
Материнський відчай у хмарках ховає.
У печаль сховалась, стара хата скраю,
До плоту схилилась, від журби відчаю.
Сіє мати в грядку, знову горошинку,
Присіла в розорі, спочити годинку.
А весна надворі знов мете стежинку,
Деж ти ходиш досі, мій єдиний синку...
З циклу віршів Софії Миронівни №10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386634
дата надходження 21.12.2012
дата закладки 22.12.2012
Стою заворожений, виросли крила.
Краса неземна, якось тихо в гаю.
Солодка печаль почуття мої вкрила,
Неначе я справді знаходжусь в раю.
Кептарики осінь деревам наділа,
Сховала траву під березовий дощ.
Опеньку нахабі сандалики вділа,
Що виліз у дуба з широких холош.
Всі гами і радощі, пестощі світу,
ДивОгляд цнотливий з довкіль позвАла.
Переливами див з глибини первоцвіту,
Пянку насолоду в бурштин одягла.
В кептариках вишила Всесвіту зорі,
Що з неба попадали їй на поріг.
Що в світі найкраще є в дивнім узорі,
Зібрала в єдино з далеких доріг.
І хмари у небі якісь безтілесні,
Така благодать лежить там в далині:
Мо" поряд знаходяться сили небесні...
Так легко й здаровано дихать мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357556
дата надходження 15.08.2012
дата закладки 29.08.2012