Мажорська*: Вибране

Просто Поля

тому що це тільки моє.

Цього  не  скажу  я  подружці,  
сестрі  не  довірю  це,  
як  моє  волосся  на  подушці
тобі  лоскоче  лице.  

Не  знати  знайомим  як  тихо  ти
Мене  обіймаєш  вночі,
Як  солодко  в  шию  дихати,
І  від  снів  своїх  мати  ключі.  

Не  дізнатись  матусі,  татові,  
Де  боїшся  лоскотки,  або,
Що  ми  зовсім,  зовсім  однакові,  
Тільки  ти  не  любиш  шабо.

Не  довірю,  в  собі  поховаю  все,  
І  нехай  це  колись  мене  вб'є.
Не  тому,  що  інтимне  занадто  це,
а  тому  що  це  тільки  моє.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427621
дата надходження 27.05.2013
дата закладки 27.05.2013


Просто Поля

отпили кровати ножки

Знаю  я  не  по  наслышке,
как  опасен  монстр  тот,
(о  нем  было  в  красной  книжке),
под  кроватью  что  живет.

Неизвестного  размера,
неизвестный  он  с  лица,
но  вот  страшное-то  дело  -  
жуть  боюсь  как  подлеца!

Мама  говорит:  "Трусишка!
Под  кроватью  -  никого.
А  в  любой-то  красной  книжке
понапишут,  ишь,  чего!"

Но  помог  мне  брат  немножко,
он  же  умный  -  дал  совет.
"Отпили  кровати  ножки,  -
говорит,  -  и  монстра  нет!"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367622
дата надходження 30.09.2012
дата закладки 27.05.2013


Мирослав Гончарук_Хомин

Щоб не замовк самотній мій вокзал

Ти  знаєш,  до  моїх  останніх  днів,
До  закриття  ще  нашої  планети,
У  мене  вистачить  і  часу,  і  надій
На  без  кінця  життєві  кілометри...

Мене  ще  вистачить  і  віри,  і  бажань,
Знайомих,  друзів  і  гостей  у  домі,
Щоб  пережити  всі  дощі  страждань,
Дрібні  буденні  зустрічей  незгоди...

Мені  ще  вистачить  об'єму  сил  і  справ,
І  вітру,  що  мене  штовхає  в  спину,
Щоб  не  замовк  самотній  мій  вокзал,
Який  мене  шукає  безупинно...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427716
дата надходження 27.05.2013
дата закладки 27.05.2013


Ivanka B.

Попроси у вічності адресу

Я  хочу  туди,  де  збуваються  мрії
Там  вулички  завше  привітні  бувають,
А  люди  у  мене  вселяють  надію
Вони  мов  не  звідси,  ще  не  знають...

Вони  не  холодні,  черстві  чи  жорстокі,
А  милі,  привітні,  всміхаються  щиро
Життя  їм  також  викладає  уроки,
Але  їх  чомусь  не  залишає  добро.

Знову  почитаю  вранці  жовту  пресу
Загублюся  десь  в  собі  не  випадково
...
Попрошу  у  вічності  адресу
Хочу  назавжди  у  місто  Мрій  казкове.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355010
дата надходження 03.08.2012
дата закладки 03.08.2012