Скандал, который проходил: Вибране

Biryuza

слизьке

назва  твоя  то  слизька  поверхня,
втриматися,  не  зіскочити.
я  інертна  до  крику,
обпалено-мертва.
майже  жертва  
і  з  уст  відриваюся  скотчем.
ти  лишаєш  на  потім
і  йдеш  переказаний.
в  роті  кислі  слова,
перевернуті  всоте.
ноти  мовкнуть  щорік
і  нудною  проказою
покривають  знетілені  води.
на  поверхні  люстер
чудернацькі  прогалини.
і  лікер  без  смаку  прямо  в  склянку.
зацвітають  безслідно
змістовні  галявини
на  холодних  руках  полонянки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356019
дата надходження 08.08.2012
дата закладки 11.08.2012


indraudxa

Листи собі без права на відправлення

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354206
дата надходження 31.07.2012
дата закладки 07.08.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.08.2012


Tanya Lototska

Безумные

Утро  -  гордое.
Нервы  -  подпорчены.
Страшно  до  боли  мы
Радость  закончили.

Катятся  пулями.
Вниз.  По  ступенечкам.
Выжили  дулями.
Амулет  -  фенечки.

Сердце  -  проколото.
В  дырках  с  тоннелями.
Дороже  золота
Время  неделями.

Хватит.  Безумные.
Сами  и  сглазили.
Слишком  заумные.
По  ножам  лазили.

(с)Tany  Lo

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355709
дата надходження 06.08.2012
дата закладки 07.08.2012


Ляля Бо

летнее

хотела  пожелать  тебе  чего-нибудь  летнего,
рисовать  ромашки  нежной  пастелью...
чтобы  осенью,  просыпаясь  в  своей  постели,
вспоминать  это  лето  и  не  жалеть  его...

поняла,  что  не  важно,  ГДЕ,  очень  важно,  С  КЕМ
расстояние  -  лишь  оправдание  слабых,  малыш
я  бы  могла  уже  утонуть  в  тоске,
если  б  стихами  не  падала  ночью  с  крыш.

я  бы  уже  давно  разнесла  кровать,
ведь  не  могу  в  двенадцать,  как  все,  уснуть.
но  буду  твоим  лучшим  летом,  и  буду  в  этом  права,
лишь  бы  любил...  не  всю  жизнь...  но  меня  одну.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348978
дата надходження 08.07.2012
дата закладки 02.08.2012


Rekha

Пыльца чудес (с)

Припорошены  чудесами
все  следы  через  старый  сквер.
Этот  город  июлем  замер,
пропитался.  Из  атмосфер,
всех  возможных,  он  лето  выбрал,
накалённость  температур.
И  теперь  тихо  бьётся  –  рыбой  
на  песке.  И  хранит  мечту
захлебнуться  тобой  на  вдохе,
задохнуться  твоей  водой,
долгим  взглядом...  
Рассветный  всполох
обжигает  все  мысли.  В  долг
я  возьму  чудеса  у  лета,
и  вернуть  не  смогу  потом,
в  день,  когда  ты  затопишь  светом
этот  город  и  этот  дом,
в  день,  когда  ты  возьмёшь  в  дорогу
жар  и  трепет  (пыльцу  чудес).
Это  лето  –  одно  из  многих,
из  рождённых  в  твоей  воде,
от  которого  –  зной  и  нежность
пробираются  под  виски.
За  которым,  как  неизбежность,
мы  друг  другу  до  швов  близки,
и  бесшовно  перемешались,
прочно,  наживо,  навсегда!
Как  сейчас...  
Весь  июль  –  два  шага,
город,  нежность,  пыльца,  вода.  
___________________________
(с)  Ветра

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352682
дата надходження 24.07.2012
дата закладки 24.07.2012


Biryuza

коли ти заплющуєш очі

ти  заплющуєш  очі  немов  подряпані  двері,
а  годинник  на  мілині  все  бурмоче  нулями.
біля  дзеркала  мертве  каміння  із  гір  біжутерії,-
все  трапляється  вчасно  й  зворушливо...
тільки  не  з  нами.
ніч  блищить  і  спалахує  пережованим  досвідом,
я  тут  рідко  буваю  та  ще  й  говіркою.
ти  завчасно  латаєш  тіла  не  розбитого  посуду
і  огидливо  водиш  по  небу  своєю  рукою.
ти  так  часто  ховаєшся  в  шкірі  холодного  циніка,
що  мені  стає  брудно  й  ламають  нещадно  конвульсії.
я  на  двадцять  хвилин  уповільнила  потай  годинники,
щоб  вдаватись  в  деталі,  вслухаючись  в  пустку  дискусії.

я  не  знаю  себе  у  тобі,  знов  ікси  передчасності...  ігреки,
не  зберіг  щось  стрімке,  оберіг  обираєш  від  порчі.
і  кому  ще  смакує  цей  мед  наболілої  лірики?-
та  усе  ні  до  чого  коли  ти  так  просто  заплющуєш  очі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278511
дата надходження 03.09.2011
дата закладки 24.07.2012


Biryuza

замість снодійного

веду  рахунок  і  кличу  себе  до  тями,
часом  скаржусь  назвами  міст,  кілометрами,
грію  поличку  чужими  листами  і  светрами
і  все  не  наважусь  сказати  мамі.
твій  дім  впадає  в  в"язку  летаргію,
ти  кажеш,  що  я  не  вмію  брехати,
та  все  попереду.
я  на  пательню  плачу  олією,
лишаю  сніданок  і  йду  у  середу.
та  чомусь  нам  на  долю  одні  понеділки...
мені  майже  гірко,
твій  дім  лаїть  невпинно  
навіть  коли  за  спиною  ховаєш  зірку
і  кажеш,  що  зовсім  я  ще  дитина.
гойдаєш  мою  колиску,  
казки-снодійне
і  якось  беззахисність  тане,-
до  втечі  млосно.
і  стигла  ожина  з  малюнків  сина
нагадує  гостро:
"ти  вже  доросла"...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345855
дата надходження 23.06.2012
дата закладки 24.07.2012


Biryuza

безпорадність завершення

він  носить  з  собою  старі  фотокартки
й  захлялу  акваріумну  рибину.
я  бачу  як  в  стінах  його  черствої  кімнатки
веселі  скелети  ламають  спини.
мені  неодмінно  до  нього  в  сповідь,
інакше  навіщо  ця  милість  божа?
я  схожа  на  тінь  його,  що  говорить
про  те,  що  давно  ні  на  кого  не  схожа....

рік  розлітається  на  жмути  сивого  волосся,
притрушуючи  аркуші  вичавлені.
він  невимушено  доживає  віку  на  моєму  плечі,
обирає  колір  труни  й  плаче  над  заповітом.
звідти  вже  не  вертаються,  бо  не  хочеться,-
там  і  ковдри  тепліші  й  поштар  не  жалкує  листів.
з  обмілілого  вогнища  днів  я  одна  навшпиньки.
стільки  пахучих  усмішок  і  натхнення
розливається  часом  на  берег  чужих  життів.
він  ніким  не  оскаржений  і  не  виграний,
він  для  мене  відсутність  вибору
та  від  того  лише  тепліш.
і  коли  безпорадність  завершення
я  для  нього  трапляюсь  першою,
надсилаючи  в  прірву  вірш...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351579
дата надходження 19.07.2012
дата закладки 24.07.2012


Лю...

Залиш мені хоча б небо й сонце…

Мить  за  миттю....вічність,
День  за  днем  ....хаос,
Рух  за  рухом....простір....
й  порожнеча....
Блукаю  крізь  тисяч  покаянь,
Не  чую  пульсування  ран,
Задмуханий  тобою  дим,
Палкого  споглядання,
Крає  час...
Що  стрімголов  минає,
Не  для  нас...
"Не...для...нас..."
Розбіглось  тисячами  фраз.
Залиш  мені  хоча  б  частинку
Неба  й  сонця...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351409
дата надходження 19.07.2012
дата закладки 24.07.2012


Пиранья

…Чеховским утро смыкалось сюжетом…

Я  чистил  зубы.  Утро  было  утром.  
Нутро  защекотал  приятный  голод.  
Вода  текла,  (без  фильтра),  ржаво-мутной,  
Был  за  окном  туманно-мутный  город;
Листал  псалтырь,  что  дали  иеговы.  
/в  т9  означалось  это  слово/  

Я  был  один.  И  пару  чашек  чая  
Я  сделал  от  безделья,  по  фен-шую.  
На  ум  влезал  процесс  псевдо-зачатий  
Немым  кино,  что  "авой"  мерил  Шуберт.  

                                                     ***  

Чеховским  утро  смыкалось  сюжетом,  
К  скетчу  скорее  не  подо-,  а  за-гнанным.  
Рядом  с  вчерашним  пятном  на  манжете  
Я  продевал  ювелирную  запонку.  

Было  достаточно  быть  с  одиночеством.  
9  имён  Его  таяли  мантрами  
Под  языком.  Не  глотал  их  нарочито  -  
Это  в  "псалме"  именуется  манною?  

День  простучал  шестерёнкой  без  зубчика.  
Ночь,  отставая,  плелась  кисло-Млечными..  
Я  забывал  эту  четверть  безумия  
После  туманного  утра;  и  вечера.  

                                                     ***

Я  чистил  зубы.  Псалтырь  был  запятнанный  
То  ли  вареньем,  а  то  ли  историей.  
Те  ж  кинокадры  вставали  из  памяти,  
В  свете  дневном  становясь  бутафорией.  

Солнце  щипало  глаза  непривыкшие.  
Бластер  воды  был  безвкусно  отравленный  
Место-имением  про-/  недо-личностным.  
Утро  рвало  пуповину  сократовски..  

Я  задыхался.  И  не  было  доктора.  
Гуру,  раввина  иль  марьи  ивановны.  
Я  был  один.  И  в  то  утро  за  окнами  
Видел  себя,  вдалеке  проплывающим..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338824
дата надходження 21.05.2012
дата закладки 24.07.2012


Дивна Еліс

гость нахал. . )

Одиночество  не  мягким  одеялом
Бывает  часто  накрывает  с  головой  ,
Приходя    непрошеным  нахалом
В  мою  постель,  словно  к  себе  домой..


В  корорбке  стен,в  своем  пространстве.
Мое  молчанье  -  это  тысячи  мыслей..
Упиваясь  ими,  в  сладком  пьянстве
Не  ищу  я  выхода  дверей.


Мне  удобно  спать  на  потолке,
Касаясь  босяком  верхушек  снов.
Они  купаясь  в  утра  молоке,
Состоят  наполовину  из  стихов..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335084
дата надходження 04.05.2012
дата закладки 24.07.2012


Дивна Еліс

імунітет

істеричка  ,  самозванка  і  естет.  
вирощую  в  вазоні  я  імунітет.  
на  брудні  емоції  і  запах  сигарет,  
на  чужі  позиції  і  чийсь  авторитет.  
на  зіпсуті  мрії,  новини  із  газет,  
на  нестачу  ейфорії,  і  невдач  дует.  
на  убиті  фрази  ,  словесний  пістолет,  
на  плачі  й  образи,  і  мінусний  бюджет.  
на  сміття  буденне,  на  осені  портрет  
є  тепер  у  мене  свій  імунітет...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334172
дата надходження 30.04.2012
дата закладки 24.07.2012


Артур Сіренко

Глинянi сни

(низка  неканонічних  танка)

"Самотні  поклики  птаха
 Летять  у  тривожні  сни..."
                           (Теодор  Шторм)

       *        *        *
Блукальці  весни!
Гірські  стежки  заросли
Забудь-травою.
Будемо  йти  навмання
У  хащі  снів  золотих.

       *        *        *
Приснилась  легенда
Про  Гільгамеша.
Глиняні  сни  мої!
У  яких  пластах  землі
Я  знову  блукатиму?

       *        *        *
Білий  пристрій
Наповнений  холодом
Я  оспіваю...
Живе  він  життям
Химерним  і  дивним
В  домі  моєму...

       *        *        *
Ми  шукаємо
Весну  як  сновиди  дня
Серед  холоду.
Хто  покличе  її?
Птах?  Руді  коти?

       *        *        *
Ріка  шепоче.
Залишки  обвуглені
Старого  мосту…
Спаленого.  Іду  в  брід.
Шум  води.  Прохолода.

       *        *        *
Осінь  -  дівчина
Сумно  стинає  коси
Блискучим  серпом
Зими  навіженої...
Певно,  старість  приходить.

         *          *          *
Танці  "вдови".
Як  весело  на  ешофот
Зранку  сходити...
Сонячне  місто  моє
Гамір  юрби  столичної.

         *          *          *
Байдужий  світ!
Навіть  коти  -  і  ті...
Вітер  осінній  -
Тільки  він  друг  єдиний,
Мій  співрозмовник,  слухач...

(Світлина  автора  віршів.  На  світлині  я  сфотографував  свій  сон.  Щоправда  не  цей  і  не  глиняний...)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341504
дата надходження 03.06.2012
дата закладки 24.07.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.07.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.07.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.07.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.07.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.07.2012


Пиранья

Драма о Даме

Дама  сидит  в  пенсне..  
Курит  табак  из  трубки..  
Кресло-качалка  мерно  
поскрипывает  в  такт..  
Дама  дана  весне..  
Это  ей  греет  руки..  
Всё  окромя  неверно..  
Всё,  что  кроме,  не  так..  

Дама  закроет  веки..  
Ей  не  составит  труда..  
На  веках  пять  граммов  гримма,  
Веки  опустятся  сами..  
Дама  зовёт  человека,  
Рисуя  его  в  мечтах..  
Где  пальцы  его  ощутимы  
На  теле  её  местами..  

Дама  довольно  долго  
Курит  так  свой  табак..  
Кольца:  помад  на  трубке..  
Дыма,  что  растворятся..  
Дама  всё  кроет  возраст,  
Только  одно  никак  -  
Некому  даться  в  руки  -  
Нету  кольца  на  пальце..  

Дама  закроет  шторы,  
Включит  старинный  бра,  
Будет  читать,  прищурясь,  
В  пальцах  пенсне  сжимая..  
Масса  пустых  историй,  
Кто  как  учился  врать..  
Дама  опять  в  ажуре..  
Но  для  чего,  не  знает..  

Дама  сплетёт  из  сплетен  
Тёплый  уютный  плед..  
Пледом  укроет  ноги,  
что,  как  обычно,  мёрзнут..  
Дама  уснёт  с  рассветом,  
Так,  как  и  много  лет..  
Сон  унесёт  тревоги,  
Дама  проснётся  поздно.  

Дама  захочет  Солнца  -  
Солнце  уйдёт  на  дно..  
Дама  предложит  Солнцу  
Крепкий  янтарный  виски..  
Выпьет  и  рассмеётся  -  
Солнцу  же  всё  равно..  
Выпьет  ещё..  сорвётся..  
Так  было  счастье  близко  

Снова  раскурит  трубку..  
Так  же  совсем  одна..  
Только  который  вечер  
Нету  на  веках  гримма..  
Снова  замёрзнут  руки.  
кресло.  табак.  весна.  
Время,  конечно,  лечит..  
Смерть  подводя  незримо..  

Дама  сидит..  Пенсне  
Густо  покрыла  пыль..  
Строчки  газет  вчерашних  
не  шелестят  со  скрипом..  
Кресла..  Весна  во  сне..  
В  ней  прорастает  быль..  
А  в  некрологах  скажут..  
Скажут.  Без  всех  постскриптум.  

                                                                                             09-11.05.2011.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259056
дата надходження 11.05.2011
дата закладки 24.07.2012


Пиранья

И капал кран не мимо,

И  капал  кран  не  мимо,  
а  прямо  в  сердце.  
И  мама  раму  мыла,  
Забыв  одеться.  

И  дети  с  подворотни  
бросали  камни  
В  бездомных  -  беспородных..  
А  Герда  Кая..  

Забыла  и  застыла  
Сама  на  месте.  
А  мама  раму  мыла  
Не  вместе,  вместо.  

И  было  в  этом  что-то  
От  слова  норма.  
И  дети-идиоты,  
И  мамин  норов.  

И  всё  текло,  как  прежде.  
И  стыло,  тая..  
И  камень  бил  надежду..  
И  Герда,  каясь,  

Бралась  морозным  настом  
От  ночи  каждой.  
Ведь  не  знаком  был  с  мамой  
Дежурный  Ка-ин.  

И  мама  мыла  раму,  
Но  всё  без  толку  -  
Всё  капал  кран  на  раны,  
Мишени  здохли..  

И  было  в  этом  что-то..  
От  Слова  Было..  
И  дети  беспородны,  
И  Герда  стыла..  

И,  проходя  сквозь  раму,  
Летела  камнем..  
Чтоб  зацепить  хоть  краем  
Осколок  Кая..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245753
дата надходження 08.03.2011
дата закладки 24.07.2012


Пиранья

Я останусь как голый провод,

Хорошо  -  три  часа  и  дома,  
по  знакомым  или  родным.  
Мы  с  тобой  три  часа  знакомы  -  
я  уже  попрощалась  с  ним.  
Я  останусь  как  голый  провод,  
Буду  пить  с  главных  линий  ток.  
Ты,  как  все  вы,  найдёшь  ей  повод,  
или  мной  запасёшься  впрок..  
А  я  снова  вернусь  в  тоннели  
Из  зеркал,  из  пелёнок,  из..  
Буду  слушать  всё  их  похмелье,  
Получая  наутро  приз.  
Буду  чистить  усердно  поры,  
чтоб  дышать  и  дышать,  дышать,  
И  молиться,  моля  Аврору,  
Зная,  чем  так  болит  душа.  
Буду  чёрной  метелью  зимней,  
буду  брать  выходные,  и  
всю  любовь  называть  взаимной  
вопреки  или  для  молвы,  
Что  послушать  мне  будет  значить  
убедиться,  что  я  жива,  
не  давая  себя  на  сдачу,  
а  давая  дары  волхвам..  
Убедиться..  и  спать  спокойно,  
или  мало  и  невпопад?..  
Надо  выдержать  жизнь  достойно.  
Эту  жизнь  под  названьем  ад.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266693
дата надходження 24.06.2011
дата закладки 24.07.2012